Рось Анна : другие произведения.

Як усiм селом злиднi проганяли

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    ЧЕТВЕРТА КАЗКА iз серiї "У селi, як у селi". Казка про дружбу, взаємовиручку та про те, що не можна пускати злиднi на порiг.


0x01 graphic

  
   - Мороз мiцнiшає, - сказала баба Груня, ховаючись пiд ковдру. - А у нас тепло, дрова ще є, Матвiйко багато наколов.
   За вiкном завивав сильний вiтер. Баба Груня в холод пустила козу Маняшу в хату погрiтися. Вона стояла бiля порога i жувала сiно, оберемок якого кинула бабуся. Поруч бiля печi лежав пес Дозор. Раптово пес схопився, пiдбiг до дверей, Маняша вiдсторонилася. У дверi постукали.
   - Йду, йду, - вiдповiла баба Груня, злiзаючи з теплої печi. - У кого це потреба в таку погоду по вулицi ходити?
   Бабуся накинула пухову хустку, пiдкинула полiно в пiч i виглянула у вiконце. Вiкно залiпило снiгом, але баба Груня все ж розгледiла двi жiночi фiгури. "Прочани напевно, - подумала вона, - застала ж їх така негода, замерзли мабуть".
   Бабуся пiшла вiдчиняти дверi. Дозор неголосно загарчав.
   - Ти чого це? А-ну, йди собi грiйся, - сказала вона, але пес не вiдходив, а пхав носа в отвiр дверей.
   Баба Груня вiдсунула мiцний засув в сiнях i вiдкрила дверi.
   0x01 graphic
   Порив вiтру пiдхопив жменю снiгу i вкинув в сiни. На порозi стояли двi жiнки - одна худа, молодша, а iнша мiцна така, плечиста. На молодiй був вузький сюртук, потертий вiд часу, i синя вовняна хустку на головi, а та, що старша, була одягнена в латану тiлогрiйку, на теплiй спiдницi теж була велика латка, пришита чорними нитками. На головi у неї була стара хутряна шапка, що не закривала вуха, а поверх шапки була накинута чорна дiрява шаль.
   0x01 graphic
   - Пустiть погрiтися, - забасила старша.
   - Мандрiвницi ми, - протягнула молода.
   - Р-р-р, - загарчав на них пес.
   - А-ну, йди погуляй, - баба Груня виштовхала пса на вулицю, - померзнеш, добрiшiм будеш. Заходьте, гостi дорогi, - запросила вона в дiм жiнок.
   Вони увiйшли, скинули верхнiй одяг i оглянули хату.
   0x01 graphic
   - Небагато живеш, бабусю, - сказала молода.
   - Та звiдки йому взятися багатству-то, - баба Груня ставила чайник на пiчку i казанок, щоб розiгрiти кашу. - Одна живу, помiчники хiба що сусiди. Хлiб є, i то добре. Та ще хата тепла, чоловiк мiй будував, та не дожив до старостi. А ви сiдайте за стiл, гостi дорогi, зараз нагодую вас, чим Бог послав.
   Гостi сiли на лавку бiля вiкна i склали руки на животi.
   - Хлiб вчора пекла, з борошна пшеничного та житнього, - баба Груня стала накривати на стiл.
   - А чого у вас коза в хатi? - пробасила старша гостя.
   - Так як же худобину не пожалiти, - вiдповiла бабуся, - морози на дворi, в сiнях холодно. У тiснотi та не в образi, так, Маняшо?
   Коза глянула на господиню сумними очима, нiби щось хотiла сказати.
   - Ось пес десь мерзне, - зiтхнула господиня. - Треба б його впустити в дiм, по такiй погодi хороший господар собаку не вижене.
   - Нiчого з ним не станеться, - знову пробасила старша мандрiвниця. - Буде знати своє мiсце.
   Баба Груня поставила казанок з кашею на стiл, нарiзала хлiба. Молода стала їсти кашу, а стара сидить, руки склала, мовляв подавай ще на стiл.
   0x01 graphic
   Баба Груня зварила три яйця, поставила на стiл. А повна гостя все не їсть, мовляв, подавай ще, бабусю, не скупися.
   Баба Груня принесла з сiней бутель огiркiв i поставила на стiл.
   - Що ж ти, господине, гостей холодною кашею пригощаєш? - невдоволено сказала повна гостя.
   - Так, охолола напевно, - заметушилася бабця, поставила казанок в пiч розiгрiтися i пiдкинула дров у вогонь.
   - Що ж у тебе, бабусю, навiть м'яса в домi немає? - запитала молода.
   - Курочок у мене немає, свинок теж, - вiдповiла господиня. - Яйця i тi у сусiдiв взяла.
   - Погано живеш, бабусю, - дорiкнула повна гостя.
   - Нам з Манею та Дозором вистачає, ми не скаржимося, - посмiхнулася баба Груня.
   Гостi їли не поспiшаючи, сидiли за столом до пiзнього вечора. А ввечерi полiзли на пiч грiтися.
   Баба Груня хотiла було яйце з'їсти, не лягати ж голодною спати, дивиться, а гостя-то з'їла яйце, тiльки шкаралупа i залишилася. Пожувала бабуся хлiбну кiрку, що залишилася вiд цiлої буханки хлiба, зiтхнула i спати лягла на лавку бiля вiкна. Та так i не заснула - дуже холодно, нiде старi кiсточки погрiти, а на печi гостi хропуть.

*

   Погостювали гостi три днi.
   0x01 graphic
   З'їли запаси баби Грунi пiд чисту, залишилися тiльки порожнi полицi в коморi. Нi картоплинки, нi муки не залишилося в хатi, анi жменi зерна кашу зварити.
   - Рiж, - кажуть гостi, - бабусю, козу.
   - Як же, козу? - здивувалася господиня. - Козу? Годувальницю?
   - Ме! Ме! - надривається коза.
   А гостi:
   - Рiж! I все тут.
   Пiшла бабуся в сiни, вiдкрила дверi, Дозор в хату вбiг та давай на гостей гавкати, ледь не порвав. А гостi схопили свою одежину та з хати геть.
   Сiла баба Груня, плаче:
   - Дозоре, дорогий, а менi i погодувати-то тебе нiчим, все злиднi з'їли, тiльки сiно для Маняшi i залишилося.

*

   А мандрiвницi пiшли до баби Килини на постiй проситися. Пустила їх Килина, заметушилася стiл накривати.
   Мандрiвницi стали хату розглядати. Дивляться, самовар на столi у господинi, продати можна, грошi виручити.
   - Роздягайтеся, гостi дорогi, - запросила господиня, - за стiл сiдайте.
   0x01 graphic
   Роздяглися гостi, сiли на табурети, чекають.
   - А табурети новi, - шепоче молода повнiй, - продати можна, грошi виручити.
   - I чайничок вiд самовара продати можна, - шепоче їй подруга.
   0x01 graphic
   Налила баба Килина щiв повнi миски, хлiба буханець поклала на стiл.
   - Пригощайтеся, гостi дорогi, - запрошує.
   А гостi руки склали на животi, чекають. "Невже мало?" - дивується господиня. Принесла масло, на стiл поставила, а гостi все чекають.
   Пiшла Килина за горщиком кашi, на стiл поставила. А з кашi пар пiднiмається, тiльки з маслом i їсти.
   З'їли гостi щi, з'їли кашу i все масло, чаю випили. Ще дивляться, що господиня подасть. А подавати нiчого, на сьогоднi частувань немає.
   Наступного дня кинулася Килина знову варити щi та кашу.
   - Знову щi? - пробасила повна гостя. - Ми ж не кози, що ти нас щами годуєш, господине.
   Килина так i здивувалася. "Що ж це виходить? У дiм прийшли, та ще харчами перебирають? - подумала бабуся. - Менi скоро i самiйї їсти нiчого буде".
   Готує Килина у печi, а гостi сидять за столом, чай п'ють, обiд чекають.
   "Тук-тук", - пролунав стук у дверi.
   Килина поквапилась вiдкрити дверi, а тут дiд Прохор на порозi.
   - Здрастуй, сусiдко, чи не займеш солi? - питає.
   - Проходь, Прохоре, сiль поки є, - запросила господиня.
   Прохор увiйшов до свiтлицi:
   - Так у тебе гостi? - здивувався вiн. - А чи не тi це злиднi, що у Грунi гостювали, та з'їли всi її припаси, так, що хоч зуби на полицю клади?
   0x01 graphic
   Гостi почули це, та за свої пожитки. А дiд Прохор взяв рогач i давай їм боки наминати.
   - Ой! Ой! Рятуйте! - закричали злиднi i давай до дверей бiгти.
   Насилу забрали злиднi ноги, а баба Килина плаче:
   - Спасибi тобi, Прохоре.
   - Що ж ти, Килино, в будинок злиднi пустила? - запитує сусiд.
   - Вони ж сказали - мандрiвницi. Трохи без їжi не залишилася я, а зими ще немає кiнця. Давай, я тобi солi насиплю, - схопилася Килина.
   - Дякую, сусiдко. Замкни мiцно дверi i на порiг не пускай злиднi, - наказав Прохор.
   - Чи не пущу, не пущу, - пообiцяла баба Килина, - натерпiлася.

*

   Пiшов дiд Прохор додому, а по дорозi сусiдам розповiдав, мовляв, селом злиднi гуляють.
   Приїхав Прохор додому, запряг конячку i завантажив на вiз кошик картоплi, капусту та буряк.
   - Куди ви добро, татко, розвозите? - здивувалася невiстка Явдоха.
   - Злиднi селом гуляють, Грунi зовсiм голодно, та й у Килини запаси закiнчуються, - вiдповiв Прохор. - Повезу, подiлюся з ними.
   0x01 graphic
   Виїхав Прохор за двiр, а тут дiд Федiр i баба Параска:
   - Куди, Прохоре, зiбрався? - запитують.
   - До Грунi та Килини, злиднi їх загризли, - вiдповiдає Прохор.
   - Злиднi? Треба з подружками морквиною подiлитися, - задумалася Параска.
   Дiд Федiр теж поспiшив додому.
   0x01 graphic
   - Здрастуйте, дiдусь, куди поспiшаєте? - зустрiлися дiдовi Федору Єфрем та Кузьма.
   - Бабу Груню i Килину вiд злиднiв рятувати, - вiдповiв дiдусь.
   - Як? - здивувалися хлопцi.
   - Пiду, вдома запаси подивлюся, чимось з сусiдками подiлюся.
   - А я муки у мельника купив, пiду їм муки одсиплю, - з готовнiстю сказав Кузьма.

*

   0x01 graphic
   Парасковiя везла потихеньку саночки, навантаженi морквиною. Її обiгнала Явдоха.
   - Куди поспiшаєш, Явдохо? - запитала бабуся.
   - Несу молочка бабi Грунi i Килинi, - посмiхнулася Явдоха.
   - Добра справа, - зрадiла Парасковiя.
   - Бачу, i ви до подружок частування везете? - запитала молодиця.
   - Як же не допомогти, треба всiм миром допомогти, - вiдповiла бабуся.

*

   Килина в цей час розкладала частування сусiда Прохора.
   - Куди менi стiльки - i картопля, i бурячок, i капуста, - радiла Килина. - Зварю щi, запрошу сусiдiв на щi, - мрiяла вона.
   Тут у дверi постукали. Килина накинула шаль i пiшла вiдчиняти дверi. Дивиться, а на порозi сусiди з частуваннями.
   - Ось вам, бабусю, борошна трохи, - простягнув мiшечок Кузьма.
   - А це тобi рослинна олiя на млинцi, - посмiхнувся дiд Федiр.
   - Ой, спасибi, сусiди дорогi, - вклонилася баба Килина. - Не забуду добро ваше, на млинцi приходьте в гостi.
   - Iншим разом, - посмiхнувся Федiр. - Як Масниця буде, то прийдемо.
   0x01 graphic

*

   - Якi ми багатi, - говорила баба Груня козi та псу. - Дозоровi вiд картоплi очистки зварю, а Маняшi листочки вiд бурячка.
   Раптом Дозор встав i пiдiйшов до дверей, виляючи хвостом.
   0x01 graphic
   - Добра людина завiтала? - запитала бабуся, бачачи, як веде себе пес.
   I правда в дверi постукали. Баба Груня вiдкрила дверi.
   - Здрастуйте, бабусю, - привiтався Єфрем. - Ось вам медку з нашої пасiки.
   - Ой, спасибi, тобi, добра людино, - заплакала бабуся. - Добрi люди не дали померти вiд голоду. Дай Бог, тобi i твоїй матерi Пелагеї мiцного здоров'я.
   - I вам довгих рокiв, бабусю, - вiдкланявся хлопець.

*

   А Параска розвезла морквину i додому повернулася, та забула дверi на засув закрити.
   Хотiла вона кашу гарбузову варити, дивиться, а в будинок увiйшли двi жiнки:
   - Ми мандрiвницi, - кажуть, - пусти, господине, на постiй.
   Баба Параска взяла вiник:
   - А чи не тi ви злиднi, - каже, - що людей до останньої зернини об'їдаєте? Я вас звала на порiг? Чого в хату увiйшли, а-ну, пiшли звiдси, - Парасковiя погнала їх вiником.
   0x01 graphic
   Вибiгли злиднi за порiг, погрожують Парасцi, а вона їм вiник показала:
   - Щоб я вас тут не бачила! - кричить.

*

   Зажурилися злиднi. Нiхто їх не шанує, в дiм не пускає. Кажуть, iдiть самi попрацюйте, на хлiб заробiть.
   На вулицi холодно, а ще собаки на злиднi гавкають, того дивись - покусають.
   0x01 graphic
   - Що будемо робити? - запитує молода злидня. - До кого пiдемо?
   - Тут про нас всi дiзналися, не пустять в хату, - пробасила стара злидня.
   - Їсти хочеться, - зiтхнула молода.
   - Так, добре ми у баби Грунi погуляти, - посмiхнулася стара, - до останньої зернини.
   - Шкода, - каже молода, - бабу Килину не обчистили. Зараз би щiв ??поїсти!
   - У селi Веселому нам немає радостi, - зiтхнула стара злидня, - треба йти в село Вiдрадне, там церква, станемо на папертi, може що-небудь дадуть.
   Побрели злиднi до Вiдрадного. Проходили вони повз млина.
   Молода Злидня каже:
   - Може до мельника зайдемо, вiн мужик багатий, у нього муки сила-силенна!
   - Мельник мужик жадiбний, добро своє береже, у нього миша не пробiжить в коморi, - попередила стара злидня.
   Молода злидня заглянула у вiконце хати мельника.
   - Дiтей пирогами годує мiрошничка. От би пирiжок, - облизнулася вона.
   0x01 graphic
   - Мельник дуже грiзний до злиднiв, не пустить вiн нас, пiшли, - покликала бувала злидня.
   - А його вдома немає, - вiдповiла молода i постукала у вiкно.
   Дверi вiдчинила молода дружина мiрошника Параскева.
   - Подайте, Христа ради, - склали благально руки злиднi.
   - Злиднi?! - вигукнула мiрошничка. - Ось я вам задам! - замахнулася вона качалкою.
   - Побiгли! - крикнула молода злидня. Стара поспiшила за нею.

*

   А в селi Веселому у баби Грунi в цей час зiбралися гостi. Баба Груня наварила картоплi, баба Килина напекла хлiба та пампушок, баба Параска принесла огiрочки та квашенi помiдорчики. Дiд Прохор принiс молока i яєць. Дiд Федiр принiс медового квасу, а Васелина принесла велику в'ялену щуку, спiйману в рiчцi сином Матвiєм.
   - Погуляємо! - сказав дiд Прохор.
   Раптом у дверi постукали.
   - Я вiдкрию, - сказала Васелина i пiшла в сiни.
   На порозi стояв мельник Захар з великим мiшком борошна.
   - Проходь, Захаре, - запросила Васелина.
   - Здрастуйте, - Захар увiйшов до свiтлицi. - Ось вам частування, подiлiться, кому борошно потрiбно буде.
   - Ой, спасибi, Захаре Архиповичу, ось догодив, - зрадiли бабусi.
   - Сiдай, Захаре, з нами за стiл, - запросив дiд Федiр. - Випий з нами меду, щоб нiколи не було голоду в селах наших i взагалi на всiй землi.
   0x01 graphic
   - Поспiшаю я, - сказав Захар, - але такiй компанiї вiдмовити не можу. Здоров'я вам, нашi старi, живiть довго, а ми вам допоможемо, чим зможемо, - Захар пiдняв кухоль. - От тобi й медок!
   - Угощайся, Захаре, картопельку, огiрочки, - запросила Прасковiя.
   - Сiдайте з нами, Василино, Явдохо, на столi вже все є, - покликав мельник молодиць.
   - Ось вам рибка, - Василина подала нарiзану рибу, - пригощайтесь.
   - Дякую, сусiди дорогi, - почала Груня, - спасибi, що вiд злиднiв вберегли, що нагодували, напоїли молочком, угощайтесь чим Бог послав!
   - Наступного разу всiх на щi запрошую, - пiдтримала її баба Килина. - Дякую вам, всiм селом нас пiдтримали, вiд злиднiв позбавили.

*

   Довго ще сидiли по-сусiдськи старi та молодi. Маняша в сiнях жувала сiно, а Дозор сторожив пiд вiкнами, щоб нiхто поганий не забрiв до хати, де добрi люди зiбралися.
   А ще вiн слухав, як в хатi спiвали. Василина затягнула:
   - Вздовж рiки розкинулося селище Веселе, селище Веселе, люди в нiм веселi.
   Старi заспiвали слiдом за нею:
   У городi допоможуть, врожаї збирають,
   Всi сусiдiв виручають, кожного всi знають!
   Василина знов затягнула:
   - Бiля гiр розкинулося селище Веселе, селище Веселе, люди в нiм веселi.
   А старi затягнули:
   Один одного шанують, вiд бiди оберiгають,
   Хлiбом-сiллю пригощають, на святах гуляють!

*

   А злиднi добрели до села Вiдрадного. На краю села стояла кузня, а поруч хата коваля Савелiя. З кузнi було чути монотонне постукування ковальським молотом.
   Злиднi зупинилися й прислухалися.
   - Давай стукати у дверi, - каже стара злидня. - Проси тоненьким голосом, жалiсливим. Дайте, мовляв, Христа ради.
   - Напевно в кузнi немає їжi, - шепнула молода злидня.
   - Стукай, може копiйку дасть. А я сховаюся за кут.
   0x01 graphic

*

   Коваль Савелiй кував молоток, коли в дверi кузнi постукали. Вiн взяв щипцi i опустив заготовку у воду. Краплi води вiдскакували вiд гарячої поверхнi. Коваль залишив заготовку на ковадлi, а сам пiшов вiдчиняти дверi.
   0x01 graphic
   Яке ж було його здивування, коли вiн побачив злидню! Вiн їх пам'ятав з дитинства, вони приходили до його бабусi i об'їдали її до останньої крихти.
   - Ось я тебе розпеченими щипцями! - крикнув грiзно коваль. - Зараз на щипцi i у вогонь!
   0x01 graphic
   Злиднi перелякалися не на жарт. Бiгли вони, свiт за очi, а в село Веселе i село Вiдрадне вже не поверталися, нiколи.

НАСТУПНА КАЗКА

ДОБРА СПРАВА САМА СЕБЕ ХВАЛИТЬ, або БИЧОК ЗОЛОТИЙ БОЧОК


 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"