Аннотация: Казочка з малюнками для малюкiв 4-8 рокiв.
Дзеркальце для рибки
(казка для 4-8 рокiв)
Жила була дiвчинка Маргариточка. На все лiто вона приїжджала в гостi до бабусi в сiльський будиночок з садом бiля озера. А в саду у бабусi цвiли маргаритки - улюбленi квiточки дiвчинки. I були у Маргарити друзi - кiшка Снiжинка, качечка Мандаринка, овечка Ярушка, пiвник Петрушка. А ще в саду жив мураха, вiн поспiшав, поспiшав кудись i його прозвали Поспiшайком. А в озерi жила рибка, маленька така, Манюсею назвали.
Зiбралася якось Маргарита з бабусею на ринок, кошик з лози приготувала для покупок, дала овечцi травички, пiвничку зерняток, качечцi жовточок, кiшечцi налила молочка i каже:
- Кiшечка Снiжинка, ми з бабусею йдемо на базар, а ти залишаєшся за старшу, дивись за господарством, щоб нiхто не пустував.
Пiшли бабуся з Маргаритою, а кiшка по дому господинею гуляє, на вiконце стрибне - квiточки нюхає, м'ячик знайшла - закотила пiд лiжко, побачила дощечку - кiгтики поточила.
Пiдiйшла кiшка до дзеркала, а там її вiдображення. Понюхала кiшка i вiдображення її понюхало, лапкою подряпала по дзеркалу, i вiдображення подряпало. Зрозумiла кiшка Снiжинка, що це її вiдображення. Дивиться, милується: ах, якi рожевi вушка, ах, який рожевий носик, ах, який блакитний бантик на шийцi. Ось яка красуня!
Вийшла кiшка на вулицю i говорить пiвничку:
- А я себе в дзеркалi побачила! I бантик свiй бачила, i вушка! А ти бачив своє вiдображення?
- Я не бачив себе в дзеркалi, та де менi дзеркало взяти? Господиня, як в будинок увiйду, вiником жене.
Задумався пiвник Петрушка, пiшов шукати, як себе побачити. Ходив, ходив, немає дзеркальця у дворi. Злетiв пiвник на паркан, закричав:
- Ку-ку-рi-ку!
Дивиться пiвник, а у вiконцi його вiдображення. Пiр'ячка жовтi, зеленi, синi, гребiнець червоний, ай да красень!
Ходить Петруша по двору, кукурiкає. Овечка травичку жувала i каже:
- Чого ти, пiвник, розкукурiкався?
- Я своє вiдображення у вiконцi побачив! Як в дзеркалi! Пiр'ячко жовтi, зеленi, синi, гребiнець червоний, ай да красень! А ти, Ярушка, бачила своє вiдображення? - запитав пiвник.
- Нi-i -i, - замекали овечка.
Спантеличена овечка, ходить по двору, дзеркальце шукає. I в травi шукала, i на стежцi шукала - нiде немає.
Через калюжу овечка переступала i побачила в нiй своє вiдображення.
- Ось моє дзеркальце, бе-бе. Ах, яка я, вiвця, красуня, шерстка шовковиста, за вушками косички! Бе-бе-бе!
- Чого кричиш, Ярушка? - запитав мураха, поспiшаючи з паличкою для будiвництва будинку.
- А я себе, як в дзеркальцi побачила! Шерстка шовковиста, за вушками косички! А ти себе бачив? - запитала овечка.
Задумався мураха: "А я своє вiдображення не бачив. А який я?"
Перейнявся мурашка, поспiшав, поспiшав, все дзеркальце шукав в садку, нiчого не знайшов.
Так втомився мураха, що пiдiйшов до куща полуницi роси з листочка випити. Дивиться, а там мураха.
- Це ж я! - зрадiв мураха, - Ось моє дзеркальце! Щiчки рудi, вусики чорнi. Ай, да, красень!
Побачила мурашку з озера рибка. запитує:
- Чому радiєш, Поспiшайко?
- А я себе в люстерко побачив. I щiчки, i вусики. А ти себе бачила?
Плавала рибка, плавала, нiяк не знаходить дзеркальця. Зустрiла рибка в озерi велику щуку, хотiла в її оцi своє вiдображення побачити, так щука трохи рибку не з'їла, ледве вiд неї упливла.
Припливла рибка до бережку, а там сидять кiшечка Снiжинка, пiвник Петрушка, овечка Ярушка та мураха Поспiшайко.
- Чи не знайшла я дзеркальця в озерi, - скаржиться їм рибка, мало не плаче.
Задумалися друзi, як рибцi допомогти, як же їй побачити своє вiдображення?
Каже овечка:
- А давайте її вiднесемо до калюжi, рибка i побачить своє вiдображення.
- Що ти, - каже мураха, - її по повiтрю не можна носити, - вона ж у водi дихає, - я їй принесу крапельку роси, вона i побачить себе.
Побiг Поспiшайко до куща полунички, взяв росинку з листочка, та тiльки не донiс її, випарувалася крапелька на сонечку.
- Що ж робити? - задумалися друзi.
Тут припливла качечка Мандаринка, та не сама, а з яскравим, ошатним каченям.
- Що ви такi сумнi? - запитала качечка.
Кiшка Снiжинка вiдповiдає:
- Я побачила своє вiдображення в хазяйському дзеркалi, пiвник Петрушка - в вiконцi, овечка Ярушка - в калюжi, мураха Поспiшайко - в крапельцi роси, а рибка своє вiдображення не бачила, немає у неї дзеркальця.
- А ти своє вiдображення бачила? - в свою чергу запитала качечку овечка Ярушка.
- А чого менi шукати дзеркальце? Я кожен день своє вiдображення бачу в озерi, як в дзеркалi. А подивiться на вiдображення мого дружка.
Всi глянули на гладь озера i побачили вiдображення не тiльки качечки Мандаринки, але i її дружка. Пiр'ячко його переливаються, грудка фiолетова, бочок золотий з чорно-бiлими смужками, хвостик помаранчевий, дзьобик малиновий. Ось так красень!
- А як же рибцi Манюсi побачити вiдображення? Вона в озерi плаває, а вiдображення не бачить, - запитав пiвник Петрушка.
- Простiше простого, - вiдповiла Мандаринка, - нехай рибка вистрибне з води i побачить себе.
Почула рибка, хвостиком вiд води вiдштовхнулася i вистрибнула. Рибцi так сподобалося своє вiдображення, що вона стрибала ще i ще, i милувалася собою: черевце срiблясте, спинка чорна, бочок блакитно-золотий, плавнички блакитнi. Ах, яка красуня!
Друзi дивилися, як рибка вистрибує з води i весело смiялися.
Тут i Маргариточка з бабусею прийшли з ринку. А в кошику частування для друзiв. Дивиться дiвчинка, а її друзi на бережку озера. Пiшла до них Маргариточка i побачила, як рибка Манюся з води вистрибує. Друзi смiються i Маргарита розсмiялася.
А ви бачили коли-небудь, як рибки з води вистрибують?
