Рось Анна :
другие произведения.
Раз галченя, два галченя
Самиздат:
[
Регистрация
] [
Найти
] [
Рейтинги
] [
Обсуждения
] [
Новинки
] [
Обзоры
] [
Помощь
|
Техвопросы
]
Ссылки:
Оставить комментарий
© Copyright
Рось Анна
(
anna.ros@ukr.net
)
Размещен: 07/01/2022, изменен: 29/12/2022. 11k.
Статистика.
Сборник стихов
:
Сказки
БЕЗКОШТОВНО - Українські казки
Иллюстрации/приложения: 11 шт.
Скачать
FB2
Ваша оценка:
не читать
очень плохо
плохо
посредственно
терпимо
не читал
нормально
хорошая книга
отличная книга
великолепно
шедевр
Аннотация:
Нова вiршована казка про одного хлопчика, що замрiявся. БЕЗКОШТОВНО!
Одного разу вранцi,
А може i не вранцi,
Старанний хлопчик Вiтя
Уроки вчити сiв.
В вiкнi побачив галку,
Насiння що клювала,
Прикривши трохи очi
I Вiтя полетiв.
"Як добре бути галкою!" -
Подумав хлопчик Вiтя,
- Привiт, красуня галка,
А звати як тебе?
- Мене зовуть Галкуша,
А я тебе впiзнала -
Ти Вiтя другокласник,
Iз класу другий Б.
- Поклюй зернятка, хочеш?
Та ти не маєш дзьоба!
- Не дзьоб, а бiлi зуби
У мене сильнi є.
Як добре бути птахом!
- А полетiли разом! -
Галкуша запросила, -
Наздоганяй мене!
Ми летимо красиво,
Я крила розправляю,
Легко парю в польотi,
Як здорово лiтати!
Навiщо вчитись в школi?
Сiдати за уроки?
Цiлком без знань можливо
Свобiдним птахом стати!
Ось в парк ми прилетiли,
Там пирiжок пiд лавкою
Томився одиноко,
Тихесенько лежав.
- Iди, поклюй хоч трохи, -
Мене зове Галкуша, -
Смачний вiн, ароматний,
Таких ти не клював!
- Цей пирiжок поїсти?
З землi? Брудний? Та що ти!
Не їстиму його я,
А може хтось кусав!
Сама ти їж, як хочеш!
Образилась Галкуша:
- Гаразд, поїж цукерки,
Нiхто не смакував.
Я пiдлетiв на лаву,
Було там в чистiй пачцi
Двi крихiтних цукерки,
Одну iз них я взяв.
Раптово чую:
- Хто це?
Iз нашого чи парку?
Вiн нашi двi цукерки
Тихесенько украв!
- Кар-кар, - кричить ворона, -
Провчити його треба!
От пощипаймо крила,
Щоб все вiддав тобi!
Тут галка заступилась:
- Не лайся ти, вороно!
Вiн друг мiй, пирiжок цей
Вiзьми тодi собi.
Ми вiд грiха подалi,
Залишили цукерки
I пирiжок з варенням,
А що їх шкодувати?
Розправили ми крила,
Змахнули ними сильно,
До рiчки полетiли,
Щоб трохи поспiвати.
Як добре бiля рiчки!
Зростають поруч верби,
I хвилька набiгає
До мокрих камiнцiв.
До рiчки пiдлiтаю
Й смiливо мочу лапи,
А я цього iз мамою
Нiколи не робив!
- Вода холодна в травнi! -
Мене вчив строгий тато.
- I горло ти застудиш, -
Твердила мама теж.
А птахом бути вiльним -
Лiтаєш, куди хочеш,
В калюжi лапки мочиш
I в рiчечцi авжеж.
- Давай пiснi спiвати,
Кее-е - кее-е, - кричить аж.
Подобається, схоже,
Їй пiсенька своя.
- Ке-ке, - я теж спiваю, -
Не знаю, наче вранцi
Закашлявся я трохи.
- Тодi спiвай ка-а.
- Ой, ящiрко, поглянь-но, -
Мене Галкуша кличе, -
У лапи попадеться,
Давай наздоганяти!
Лiтаю над травою,
Шукаю мiж осотом,
Обожнюю з дитинства
Я ящiрок шукати!
Ховалась вона вправно,
Серед кущiв майнула,
Сказала менi галка:
- Ех, жалко втiк обiд!
- Обiд? - собi дивуюсь, -
Ти любиш її їсти?
Галкуша розсмiялася:
- Ну, а чого б нi?
- Дивись, ще нiби здобич, -
Помiтила Галкуша.
В землi пухкiй, не мокрiй
Повз дощовий хробак.
- Клюй, клюй! - голосить галка, -
Ти спробуй, дуже смачно!
Я справа, ти лiворуч,
З'їмо його отак.
- Що черв'яка? Нiзащо!
Придумала ти, галка,
Ми черв'ячкiв, звичайно,
Садили на гачок,
Та це на риболовлi,
А щоби з'їсти просто,
Та нi за що на свiтi!
Хоч є у них бiлок.
Наївшись вдосталь галка
Поправила ще пiр'я:
- Один секрет я маю,
Летiмо, подивись.
Ми полетiли з нею
К дуплу на дубi сивiм,
Дуб був старий, високий,
Iще тягнувся ввись.
В дуплi моя Галкуша
Скарби всi зберiгала:
Кiльце, копiйку, шпильку,
I дзеркальце, i м'яч,
Перо ворони, кришку,
Значок, горiх i ґудзик,
Добра було багато!
Що й не порахувать!
Дивився, дивувався.
Оце так, як багато!
- Ти мотлохом цим граєш?
Навiщо бережеш?
- Я що побачу, миттю
На мiсцi пiдбираю,
Беру, щоб не забрали
Ворона чи хто ще.
Я iз дупла взяв стержень.
- Так ось, куди пропав вiн,
Шукав його я всюди,
Замучився шукати!
Лежав вiн на вiконцi,
А ти його стягнула!
- Менi вiн не потрiбен,
Ти можеш забирати.
- Iще секрет один я
Тобi вiдкрию, Вiтю,
Давай жучкiв наловимо,
Ходiмо, покажу
Два славних галченятка,
Весною народилися,
Вони в гнiздi у димаря
На нашому даху.
Ми полетiли вище,
В гнiздi затишнiм, теплiм
Сидiли i дивилися
Два славних пташеня.
Галкуша пiдлетiла,
Дала жучкiв, личинок,
I коника, i муху
Їм також вiддала.
- Хотiмо їсти, тату, -
Мене малi клювали, -
Нам принеси личинок,
А можна хробакiв.
- Який я пташкам тато!
Нащо мене прозвали?
Щоб годував жуками
Галкушi малюкiв?
Прокинувся i бачу:
Тут зошити, пiдручник,
I стержень, ручка, пензель,
Лiнiйка та пенал.
Як добре бути Вiтею!
I учнем, i хлопчиськом!
Заснув над завданням я,
Наснились чудеса!
- Зробив уроки, синку?
Мене питає мама.
- Ще приклад та задача,
Ще не досяг мети.
- Iди, поїж, синочок,
Пельменi остигають,
Вiдволiчися трохи,
Бо вже втомився ти.
Iду на кухню, пахнуть
Пельменi та сметана,
I печиво з компотом,
Матусинi борщi.
А за вiконцем галка
Насiння доїдає,
Кiльце у правiй лапцi.
(Помiтив я) блищить.
Я посмiхаюсь мамi:
- Спасибi, дуже смачно,
Тепер свої задачi
Вирiшувати йду.
- Здоров будь, мiй синочок, -
Мене цiлує мама.
Я йду за стiл свiй знову -
Ось книга й зошит тут.
Розв'язую задачу
На три спочатку множив,