Рось Анна. Добро не забувається

0x01 graphic

Так сталося, що дiд Прохор жив удвох зi своєю невiсткою Явдохою, та ще й з кiшкою Мотькою. Син Прохора на вiйнi загинув, дiтей вони з Явдохою нажити не встигли. Так i жили-поживали втрьох.

Явдоха була баба працьовита i по господарству ладна, але сильно скупа, жадiбна. Що не попросять у неї сусiди - на все одна вiдмова. Навiть Мотьку не пестила. Подоїть, бувало, корову Явдоха, а Мотька бiля нiг її треться, дай, мовляв, молочка, господиня.

- Молока тобi, - сердиться Явдоха, - а чим ти заслужила молочко, валяєшся весь день на сонечку, боки грiєш.

- А хто вночi мишей ловить? - запитує Прохор. - Наша Мотька своє молочко вiдпрацьовує сповна.

- Мур, - згодна з дiдом Мотька.

Наллє Явдоха кiшцi молока, маслом пригостить, а все ходить по хатi бурчить:

- Нахлiбникiв повен двiр, чи не прогодувати всiх.

- Явдосю, - прибiгла якось сусiдка Катруся, - виручай. Кашу гарбузову зварити хотiла, а пшона зовсiм обмаль, дай склянку пшона, я вже тобi вiддячу.

- Чи не дробили ми просо ще, - вiдповiдає Явдоха, - через тиждень приходь.

Побiгла додому Катруся.

- Ось тобi й маєш, - здивувався дiд Прохор. - Так у нас пшоно з минулого року залишилося, ти їм i курчат годуєш.

- То для курчат припасено, що ж менi роздавати його?

- Вiднеси Катрусi, та не стакан, а всi два, - гримнув свекор. - Чи не будь скнарою, добро тобi пригадається. На добрих справах свiт тримається.

Послухалася Явдоха Прохора, насипала пшона в мiшечок та понесла сусiдцi.

- Ой, спасибi, - зрадiла Катруся. - Я вам кашки принесу, як звариться.

- Ти краще гарбузом почастуй, що менi каша твоя, - пробурчала Явдоха.

- I, правда, - стрепенулася Катруся, - ось вам гарбузик солодкий, стиглий.

Повернулася Явдоха у двiр, гарбуз тягне.

- Тьху, що за баба, - розсердився дiд, - навiщо гарбуз взяла? У нас повний город гарбузiв.

- Згодиться гарбуз, татусю, ось гусям на тертцi натру, пригощу, свої-то гарбузи терти шкода.

- Ти вiд жадiбностi своєї так i помреш, нiхто добрим словом не згадає.

- Що менi з добрих слiв за користь, як мене вже не буде на свiтi, - засмiялася невiстка i пiшла годувати гусей.

- Що за баба, нiчого не розумiє, - журився Прохор, сидячи на ганку. - Адже доброю пам'яттю славна людина. Дружина моя, Анфiса, доброї душi була, мабуть, з ангелами на небесах знаходиться, пiснi спiває. Всi Анфiсу в селi добрим словом згадують.

Якось Прохор встав рано, наловив рибки в ставку, принiс невiстцi цiлих п'ять карасiв.

- З уловом вас, сусiди, - бiля паркану стояв сусiд старий дiд Федiр. - Давно я рибки не їв, а карасики чудовi!

- На тобi, Федоре, i дружинi твоїй по карасику, побалуйте живiт, - Прохор простягнув двi рибки сусiдовi.

- Ой, спасибi, дай Бог, тобi, Прохоре, здоров'я i довгих рокiв життя.

- Дякую, Федоре, i тобi того ж, - посмiхнувся Прохор.

Дiд Федiр взяв рибку i пiшов до себе у двiр.

- Чого це ви, татусю, рибкою розкидаєтеся. Нехай би сам i ловив, - знову бурчала Явдоха.

- Старий Федiр вже на риболовлю ходити, - вiдповiв свекор. - А ти б була хорошою, так засмажила би їм рибки та сама пригостила i добра слава про тебе б пiшла.

- Ось ще що придумали, татусю, буду я їм рибку смажити! - пирснула невiстка.

- Ох, ох, ох, - зiтхав Прохор. - Що за баба, подiлися з сусiдами, вони тобi добрим словом вiдплатять.

- Не потрiбнi менi, татусю, їх добрi слова, - вiдповiдала Явдоха. - Добрi слова в глечик не наллєш i в кишеню не покладеш.

- Все про кишенi думаєш, мало тобi добра, чай, не бiдно живемо, i хата у нас ще мiцна, корiвка в хлiвi, курочки та гусочки, конячка своя.

- Менi, татусю, за господарством дивитися роботи вистачає, з ранку кручуся. Та ще треба на базар встигнути, продати що, а не задарма роздавати.

- Нiчого ти не розумiєш в життi, - журився Прохор. - Хто ж тебе добрим словом згадає? Хто перед Богом слiвце замовить i свiчку поставить?

Якось раз їхали Прохор i Явдоха з базару. Конячка, Марта, хоч i стара вже, а все ж не пiшки йти, везе собi потихеньку. Наздогнали вони по дорозi сусiда Єфрема, той зрадiв:

- Ой, сусiди! З базару їдете? З вдалим розпродажем вас!

- А ти що ж? Чи не продав порося? Чого не руках несеш?

- Навпаки, купив, а мiшок не взяв, ось i несу. Чи не пiдвезете? - запитав Єфрем.

- Чого ж не пiдвезти добру людину, сiдай, мiсця всiм вистачить, - запросив Прохор.

- Ой, тiльки порося тут i не вистачало, - пробурчала невдоволена Явдоха, прибираючи свої покупки. - Наша Марта вже тепер ледве шкандибає, а тут ще поросят возити.

Прохор строго подивився на невiстку.

- Чи не сердься, Явдохо, - посмiхнувся Єфрем, сiдаючи на воза, - на Святки сала тобi принесу солоного та з часничком.

- Я i не ображаюся. Ось хлiбця твоєму поросятi, - пом'якшала Явдоха, - дай, хай їсть, мабуть, голодний та переляканий.

- За хлiбець спасибi, - зрадiв Єфрем i пригостив порося. - Добро твоє тобi пригадається.

А свекор посмiхнувся у вуса, дочекався-таки вiд невiстки доброго вчинку.

А на Рiздво захворiла Явдоха. Злягла, лежить, не встає, кашляє.

Пiшов Прохор до сусiдки Катрусi:

- Чи немає у тебе, Катрусю, якої травички вiд кашлю? Захворiла Явдоха, кашель сильний.

- Травка є, i мати-й-мачуха, i корiнь оману. Зараз дам. Травку заварiть, настоїться шiсть годин i нехай п'є. А корiнь проварити десять хвилин i того менше настояти, можна пити.

- Спасибi тобi, Катрусю, - зрадiв Прохор. - пiду лiкувати невiстку.

- Нехай одужує, - побажала сусiдка.

- Дай Боже, дай Боже, - вiдповiв сусiд.

Прохор принiс додому траву i корiння.

- Ось тобi вiд Катрусi, - каже. - Зараз заваримо, полегшає тобi.

- Кхе-кхе, - тiльки й прокашлялася Явдоха, а її лихоманка так i пробиває, трясе.

Кiшка Мотька стрибнула на лiжко, де лежала Явдоха, лягла в ногах, щоб зiгрiти господиню.

Возиться Прохор у печi, а тут стукiт у вiконце.

- Прохоре! Прохоре!

Дивиться Прохор, а це дiд Федiр прийшов.

Вийшов вiн на ганок.

- Почули, що Явдоха захворiла, - сказав сусiд. - Ось моя бабця передала їй борсучого жиру розтиратися. Обiтреться, укутається, хвороба i пройде.

- Ой, спасибi, дай Боже, тобi, Федоре, i дружинi твоїй здоров'я i довгих рокiв життя.

- Дякую, Прохоре, i вам того ж, нехай невiстка одужує, здоров'ячка їй.

Пила Явдоха вiдвари з лiкарських трав, обтиралася борсучим жиром, полегшало їй трохи, але ще з лiжка вона не вставала, тiльки за потребою.

А Мотька весь час поруч крутилася - то в ногах ляже, то пiд бочок, то у шиї згорнеться калачиком.

Одного разу в дверi хати постукали. Це Єфрем меду принiс.

- Дiйшли до мене чутки, що Явдоха хворiє, - сказав Єфрем. - Ось їй медку.

- Ой, спасибi тобi, добрий чоловiче, - подякував Прохор. - Добра у тебе душа.

- Я i свiчечку в церквi за її здоров'я поставив, - посмiхнувся Єфрем. - Явдоха баба добра, тiльки назовнi не показує, сувора сильно.

- I господиня хороша, - похвалив невiстку свекор i почухав потилицю.

Хворiла Явдоха довго, а перед Великоднем встала, давай яйця фарбувати та калачi ставити.

- Ось тобi молочка, - вона налила молока Мотьцi.

- Мур, - потерлася об неї кiшка.

- Явдосю, ти пiднялася? - здивувався свекор, увiйшовши в хату. - Ти паски затiялася пекти? А навiщо так багато?

- Як же, татусю, свято велике, треба всiх сусiдiв пригостити, - посмiхалася Явдоха. - Дякую вам, татусю, що не кинули мене, що лiкували, доглядали, годували. Що Зорьку доїли, курочок i гусочок годували, он скiльки яєць до свята знесли! Всiм вистачить!

Прохор дивився на Мотьку, яка ласувала молочко, на Явдоху, яка поралася бiля печi i на серцi його була радiсть. Невiстку було прямо не впiзнати. Нiколи вона ранiш нiкого не пригощала пасками, а тепер тiсто замiсила запашне, калачi ставить. У хатi пахне святом, збитими бiлками.

Бiля нiг Прохора потерлася Мотька, облизуючи вуса вiд молока:

- Мур!

- Добро не забувається! Так-то, Мотька, - сказав задоволений Прохор.

НАСТУПНА КАЗКА

Рось Анна : другие произведения.

Добро не забувається

ДОБРО З ВЕЛИКИМИ КУЛАКАМИ

Оставить комментарий © Copyright Рось Анна (anna.ros@ukr.net) Размещен: 06/09/2021, изменен: 04/12/2022. 11k. Статистика. Рассказ: Сказки БЕЗКОШТОВНО збірка казок українською мовою У СЕЛІ, ЯК У СЕЛІ Иллюстрации/приложения: 11 шт. Скачать FB2		Ваша оценка:
Аннотация: ПЕРША КАЗКА. Дiти через казки пiзнають, що таке добро i зло, що добре, а що погано. Явдоха, головна героїня казки "Добро не забувається", жила одним днем i не поспiшала робити добро iншим людям. Хiба думала Явдоха, що одного разу бiда постукає в її дiм. I хто ж їй прийде на допомогу? А про це казка. Яскравi iлюстрацiї допоможуть зацiкавити малюкiв. А хiба ми, дорослi завжди вiдкритi для добра? Чи завжди ми простягаємо руку допомоги близьким або нужденним? Цю казку корисно почитати не лише дiтям, а й дорослим.