Аннотация: Остання ОДИННАДЦЯТА казка збiрки. Все село святкує старий Новий рiк та вiдзначає Щедрий вечiр.
Надворi було морозно, наближався старий Новий рiк, отже, i Щедрий вечiр. У хатах топили печi, господинi традицiйно варили узвар та готували до свята щедру кутю з медом, маком, сухофруктами та горiхами. Ще варили холодець, лiпили вареники, робили домашню ковбасу, смажили млинцi, пекли пироги.
*
До криницi за водою прибiгли Настуня та Капiтолiна, а там уже стоять Явдоха та Катруся з Кузьмою.
- З новим роком! - привiталися дiвчата.
- Ось Кузьма молодець! - похвалила Капiтолiна. -- Сам дружинi носить воду, а вона, як королева його супроводжує!
- Доброго дня, Кузьмо, - привiтався вiн. - З новим роком!
- Доброго дня, Iраклiє, i тебе. А в мене до тебе справа.
- Яка?
- Ми хочемо козу водити на щедрий вечiр i хочемо рознести частування нашим дiдкам. Запрошуємо вас з Пронею приєднатися. I хотiли Пронi запропонувати бути Василем на святi.
- Пронi? Василем! - засмiявся Iраклiй. - Проню навряд чи вговорю, у неї характер. Але походити з вами я б хотiв, гаразд, спробую умовити дружину.
Маланка i Василько почали танцювати, а решта заспiвали:
Якщо Бог парує, все це не задарма, Василь та Маланка - то чудова пара.
Маланка в тiньочку, а Василь копає,
Значить, сильно любить, отже, поважає.
Маланка в тiньочку, вiн корову доїть,
Як менi, Маланко, впоратись з тобою?
Якщо Бог парує, все це не задарма, Василь та Маланка - то чудова пара.
Глафiра дивилася на свою доньку Проню, яка вона весела, як чудово танцює. Душа Глафiри радiла.
- Ось вам гостинець на свято, - Явдоха подала частування.
- А у мене для вас цiлий кошик, - засмiялася Графiра.
- Нам всього не з'їсти, - зiтхнула Явдоха. - Три днi гуляти треба.
- От i гуляйте, доки молодi! - побажала Глафiра.
*
З пiснями та танцями добралась молодь до хати баби Грунi, а тут дiд Федiр та баба Варвара, а з ними дiд Петро.
- Доброго вам здоров'я, старенькi дорогi, - сказала Явдоха. - Ми вам козу привели, щоб хлiб родив, щоб у домi мир та благополуччя жили. Приймiть нашi частування.
Баба Груня на вулицю не виходила, дивилася у вiконце.
Заграла гармонь i дiвки кинулись у танець. А хлопцi спiвали:
Говорив Маланцi: я людей стиджуся,
Пiду, краще в лiсi нашiм оселюся.
Василько, Василько, як же я без тебе?
Я ж тебе кохаю, не пущу вiд себе.
Якщо Бог парує, все це не задарма, Василь та Маланка - то чудова пара.
Маланка в тiньочку, Василь на городi,
Усе роблять разом - двоє на природi.
- Ох, був би молодший, i сам би кинувся танцювати, - пiдтанцьовував дiд Федiр.
- Якщо Бог парує, це все не задарма, Федiр i Варвара - то чудова пара, - заспiвала Катруся i всi заплескали дiду Федору та його дружинi Варварi.
- Дiду Петре, щось вас давно не бачили, - запитав Єфрем.
- До сина їздив, а приїхав - всi одружилися. Щастя вам, молодята.
- Спасибi, дiду Петре, - подякувала молодь.
- Будьте здоровi усi i ви, бабо Груню! Пригощайтесь! - крикнула Явдоха, помахавши бабусi у вiконце.
*
Молодь пiшла далi. Вони йшли до млина, спiвали пiснi, танцювали, щоб не замерзнути.
Бiля млина вони побачили дiтлахiв i пiдiйшли до малюкiв.
- Це чиїсь дiтки? - запитала Капiтолiна.
- Ми мельниковi, - вiдповiв за себе та за брата старший Андрiйка.
- А це нiяк Степанко та Марiчка?
- Так! - вiдповiли дiти.
- А це чия ж мала? - запитала Капiтолiна.
- Я баби Ганни, - вiдповiла дiвчинка рокiв чотирьох.
- Спасибi! - подякували дiти. - А як коза мекає? - запитали вони.
- Бе-бе, - забекав як коза Кузьма i задзвонив дзвiночками.
Дiти їли печиво i смiялися з кози.
*
Мельник Захар та Параскєва вже чекали гостей на порозi будинку. Вони вже приготували кошик частування.
- Добрий вечiр, господарю й господине, в вашiй хатi, - заспiвали гостi.
Ми нагрянули юрбою з новим роком завiтати!
Привели козу, Василя та красунечку Маланку,
Ми хотiли вам здоров'я та багатства побажати!
Добрий вечiр, господарю й господине, в вашiй хатi,
Потанцюємо з козою - для великого врожаю,
Гречка вродить хай у полi, кукурудза, рис та жито ,
I пшениця нехай родить для смачного короваю!
- Пригощайтеся, дорогi гостi! - Параскева простягла їм ще теплий рум'яний коровай.
- Спасибi! - прийняла коровай Капiтолiна.
- А ми до вас теж iз частуванням - пряники дiтям.
- Дякую, гостi! Прошу до хати погрiтися, змерзли, мабуть, - запросив Захар.
- Нам ще йти далi, - сказав Матвiй, - до кузнi.
- Зайдiть на хвилинку зiгрiтися, у мене гарячi пирiжки в духовцi, - запрошувала господиня.
- I чарочка меду, - засмiявся мiрошник.
- Ви йдiть, погрiйтеся, - сказав Кузьма друзям, - я скоро прийду.
*
Мельник та його дружина були хлiбосольними господарями. Гостi зiгрiлися вiд тепла пiчки та вiд солодкого медового напою. Дiти сидiли на печi та поглядали на гостей. Раптом на вулицi пролунав дзвiн.
Усi кинулися до вiкон.
- Кузьма сани привiз! - зрадiли гостi. - Дякуємо цьому дому, поїдемо до iншого.
Вони вийшли надвiр i сiли в сани.
- У тiснотi, та не в образi, - сказав Кузьма. - Но! - пiдстебнув вiн конячку.
*
Савелiй i Василина почули дзвiн дзвiночкiв. Вони визирнули у вiкно.
- До нас гостi, - сказав Савелiй.
Вони вдяглися i вийшли на вулицю зустрiчати гостей.
- Скiльки вас багато! - зрадiла Василина.
Молодь зi смiхом вилiзла iз саней.
- Як ви там усi умiстилися? - здивувався Савелiй.
- Ми навприсядки, а дiвчата на руках, - смiявся Матвiй.
Гармонiст розгорнув гармонiю i заграв. Проня затанцювала.
- Замерзли, мабуть, - запитала Василина, - ходiмо до хати.
- Будинок у вас гарний, новий, молодець, дядьку Савелiю, - похвалила Проня.
- Зараз трохи потанцюємо i пiдемо, - сказала Маланка i кинулась у танець.
