Рось Анна : другие произведения.

Малюнок з мого дитинства

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    БЕЗКОШТОВНО. ДЛЯ ПIДЛIТКIВ книга 2 iз серiї ЛАСТIВКА МОЯ. Чудеса здiйснюються у Новий рiк! З вихованкою дитячого будинку Галею теж сталося диво. Дiвчинка вийшла снiжним вечором у парк i раптом...

0x01 graphic

  
   Галя йшла порожнiми коридорами дитячого будинку. Вона ходила дивитись ялинку в холi. Ялинка їй сподобалася, вона була висока, пишна, прикрашена iграшками та дощиком. Тiльки вогникiв на ялинцi не було - пожежник сказав, що у дитячому будинку не належить.
   Галя пройшла повз їдальню. Там баба Маня мила пiдлогу.
   - Ялинку дивилася? - привiтно запитала баба Маня.
   - Так, - усмiхнулася Галя, зупинившись бiля дверей.
   - Завтра будете веселитись, - усмiхнулася баба Маня. - Завтра i Дiд Мороз прийде, подарункiв вам принесе.
   - Це малеча вiрить у Дiда Мороза, - скептично вiдповiла Галя.
   - О, а ти що ж не вiриш?
   - Я вже виросла, не вiрю в чудеса, - вiдрiзала дiвчинка.
   - Ось тобi й маєш! Адже дива трапляються, - баба Маня зняла стiлець зi столу i присiла на нього. - Я ось минулого року у лотерею виграла, якраз пiд Новий рiк. У супермаркетi розiгрували, ось менi набiр каструль й вручили. Мої зносилися, скiльки рокiв служили.
   - Просто пощастило, - з песимiзмом сказала дiвчинка. - А сьогоднi Олечка чергує вночi? - запитала вона.
   - Олечка, Олечка. Усiх укладе, казки почитає. Добре, що не Iзольда. Та тiльки наказує - очi на замок та спати.
   - Так, добре, - усмiхнулася Галя i пiшла далi.
   У коридорi було пусто. Бiльшiсть дiтей забрали на свята у сiм'ї, у їхнiй кiмнатi - Надю, Наташу та Маринку. Люську давно вдочерили, сестер Олю та Тому теж, а Веронiку та її брата Пашку забрала тiтка Соня, знайома Алi, Олександри, Ластiвки.

*

   Галя увiйшла до кiмнати. Оленка, як завжди, гортала свої гербарiї, а Маша слухала музику у навушниках, сидячи на лiжку i погладжуючи Самсона, рудого красеня-кота.
   Галя сiла за стiл i почала малювати. Через деякий час до неї пiдiйшла Маша:
   - Хочеш послухати? Класний сингл.
   - Нi, - вiдмовилась Галя.
   - Все свою Олечку малюєш? Думаєш, вона тебе забере? - пiдколола Маша, побачивши малюнок Галi.
   0x01 graphic
   - Не заважай, - рiзко сказала Галя.
   - У Олечки знаєш, скiльки охочих, усiх не забереш, - не заспокоювалася подруга.
   Галя схопилася з-за столу, сховала малюнок у тумбочку, схопила куртку, взула короткi чобiтки на шнурiвцi та вибiгла з кiмнати. Вона побiгла до службового виходу. На її щастя дверi виявилися не замкненими.

*

   Дiвчинка вискочила надвiр. Сльози наверталися на очi. Ну чому у дiтей є мами, татки, вони балують дiтей, люблять, а вона така нещасна. Її навiть нiхто на свята не взяв у сiм'ю. Хiба це слушно? Надiйку взяла тiтка на канiкули, Наташу - багатодiтна сiм'я, а Маринку забрала її мама, яка приїхала на якийсь час з-за кордону.
   Галя йшла парковою алеєю. Мокрий снiг покривав стежку. Вiд снiгу в парку було не так темно, у небi крiзь снiговi хмари слабо пробивався мiсяць.
   Галя не помiтила, як вона послизнулася на дорiжцi i покотилася зi схилу до якоїсь ями. На щастя, яма виявилася неглибокою. Такi зазвичай риють, щоб збирати туди осiннє листя. Дiвчинка спробувала вибратися звiдти, але ноги ковзали мокрим снiгом, ув'язуючи в брудному мiсивi на днi ями. Вхопитися не було за що. Галя зупинилася, перестала товкти бруд, витерла сльози i подивилася навколо. Не вистачало замерзнути тут, у цiй ямi. Вона зiтхнула, набрала повiтря в легенi та спробувала вибратися з пастки. Нога знову ковзнула вниз, i Галя потрапила рукою в бруд. Вона зняла мокру рукавичку, вивернула її чистою стороною нагору i поклала до кишенi куртки.
   Дiвчинка стояла розгублена. Корпус їхнього дитячого будинку свiтився вогнями метрiв за сорок, кричати марно, поруч нiкого. Черевики стали пропускати воду, а ноги мерзнути. Галя дiстала з кишенi брудну рукавицю, знову вивернула її та надягла на руку. Вона вирiшила дертися по схилу, спираючись на обидвi долонi, але знову сповзала вниз.
   Несподiвано Галя вiдчула чиюсь присутнiсть. Вона, сидячи навприсiдки, пiдняла обличчя вгору i побачила голову лошицi. Та схилилася до дiвчинки, нiби хотiла її краще розглянути. З шиї кобили звисало поводдя.
   0x01 graphic
   Галя скинула бруднi рукавицi та вiдкинула їх нагору. Дiвчинка схопилася за шкiрянi ременi поводдя i намотала їх навколо долонь.
   - Тягни, - сказала вона.
   Кiнь нiби зрозумiв i позадкував. Галя зробила кiлька крокiв i вибралася з ями.
   Вона стояла вся брудна, мокра, не знаючи, що робити далi.
   - Аркадiя! Аркадiя! Де ти! - почула раптом дiвчинка.
   - I-го-го, - заржала лошичка.
   З-за кущiв показалася немолода жiнка, одягнена в свiтлий пуховик, такi ж теплi штани. На головi її була бiла кроляча шапочка, навколо шиї намотаний довгий в'язаний шарф.
   - Iди сюди, неслухняна, куди ти поскакала, - покликала жiнка i раптом побачила дiвчинку.
   - Здрастуйте, - вiд несподiванки сказала Галя i вiдпустила поводдя.
   - Мила, що ж з тобою сталося? - запитала жiнка.
   - Я потрапила в яму, лошиця допомогла менi вибратися, - вiдповiла дiвчинка.
   - Боже, ти замерзла! - скрикнула жiнка, розгледiвши злякану юну дiвчину, що забруднилася i тремтiла.
   0x01 graphic
   Вона зняла свiй шарф, обмотала їм шию Галi.
   - Тебе як звуть?
   - Галя.
   - Ходiмо до мене, я живу неподалiк, висохнеш, зiгрiєшся i подзвонимо твоїм батькам, - рiшуче сказала жiнка, взяла Галю за руку i повела за собою, не забувши взяти кобилу пiд вуздечку.
   - У мене немає батькiв, - тихо вiдповiла дiвчинка.
   - Ти з дитбудинку?
   - Так.
   - Добре, пiдемо до мене, я сама повiдомлю в дитячий будинок, що ти в мене. Скажи менi своє прiзвище.
   - Вiтер, Галя Вiтер.

*

   Будинок нової знайомої здався Галi казковим палацом, вiн був прикрашений рiзнобарвними вогниками. Перед будинком росли молодi ялинки. Бiля входу були широкi сходинки, по краях чотири колони пiд дугоподiбною аркою.
   - Заходь, будинок не замкнений, - сказала жiнка, - а я вiдведу кобилу. Не хвилюйся, я скоро прийду.
   Галя увiйшла до хати.
   - Нiно, це ти? - назустрiч вийшла жiнка похилого вiку в окулярах, з гулькою на головi, у в'язанiй шалi та теплих вовняних шкарпетках, взутих у капцi.
   Побачивши дiвчинку, вона зупинилася.
   - Я Вiра Андрiївна, ти, мабуть, гостя, - сказала жiнка, розглядаючи дiвчинку. - Знiмай взуття, куртку, штани. Зараз все посушимо та почистимо. Рукавицi доведеться випрати. Ось тобi тапочки, сядь бiля камiна, дочекаємось Нiну.
   Галя виконала вказiвки Вiри Андрiївни та сiла бiля камiна.
   - Мамо, я вдома, - почувся голос вiд вхiдних дверей.
   - Твоя гостя бiля камiна, - вiдповiла жiнка похилого вiку. - Рукавицi я вже випрала.
   - Дякую тобi, - крикнула дочка. - Замерзла? - запитала господиня у Галi. - Ходiмо, я тобi наберу гарячу ванну, погрiєшся. А потiм питимемо чай з пирогом, мама сьогоднi спекла. Ви вже познайомились? Мене звуть Нiна Сергiївна.

*

   Галя нiколи не лежала у теплiй ваннi з пiною. У дитячому будинку всi купалися пiд душем i лише малюкiв купали у маленькiй ванночцi.
   Дiвчинка лежала у водi, хлюпала рукою по поверхнi, збиваючи пiну, i насолоджувалася теплом. Зiгрiвшись, вона вилiзла з ванни, витерлася товстим махровим рушником. Вона накинула свою бiлизну i надягла махровий халат, який їй залишила господиня. Халат їй пiдiйшов, нiби на неї був зшитий.
   - Оберни волосся рушником, - сказала Нiна Сергiївна. - Я вже зателефонувала вашiй директорцi Iринi Петрiвнi, i вона дозволила тобi залишитися у нас на свята.
   Очi Галi спалахнули. Невже їй посмiхнулося щастя? Вона не вiрила своїм вухам. Її захотiли лишити на Новий рiк! Нiколи їй не щастило i раптом!
   - Давай висушимо волосся i пiдемо пити чай, - сказала Нiна Сергiївна.
   Вона промокнула дiвчинцi волосся i дала їй гребiнець. Галя ретельно розчiсувала волосся, боячись виглядати неохайною.

*

   - Сiдай, Галю, на диван поряд зi мною, - запросила Нiна Сергiївна.
   0x01 graphic
   - В якому ти класi? - запитала Вiра Андрiївна, наливаючи чай.
   - У шостому, - вiдповiла Галя.
   - А вчишся добре?
   - По-рiзному, - знiяковiла дiвчинка. - Математику люблю та малювати.
   - Намалюєш нам щось? - запитала Нiна Сергiївна. - Завтра.
   - Можна. Я коней люблю малювати.
   - Ось i намалюй нашу Аркадiю.
   - Добре.
   - Бери пирiг, з журавлиною, - запропонувала Вiра Андрiївна.
   - Ось тобi пiжама, - Нiна Сергiївна поклала поряд з Галею пухнасту пiжаму.
   - Це халат та пiжама вашої доньки? - прямо спитала дiвчинка.
   - Так, - вiдповiла Нiна Сергiївна, - вона живе за кордоном зi своїм батьком, приїжджає рiдко, лише на канiкули. Вона на рiк старша за тебе. Спатимеш в її кiмнатi.
   - Дякую вашiй лошицi, що вона допомогла менi вибратися з ями i вам, що ви мене зiгрiли, нагодували i дозволили залишитися на свято, - подякувала дiвчинка. - А пирiг дуже смачний, Вiро Андрiївно, дякую, - додала вона.
   - Їж на здоров'я, - усмiхнулася бабуся.

*

   Вночi Галя лежала в м'якому лiжку. За вiкном падав густий снiг, вiн виблискував у свiтлi рiзнобарвних вогникiв, якими був прикрашений будинок.
   "Чудеса збуваються у Новий рiк", - згадала Галя знайомий наспiв. А хiба це не диво опинитися в цьому будинку з такими двома привiтними жiнками.
   А снiг кружляв i кружляв за вiкном. Дiвчинка прикрила очi i поринула у солодку дрiмоту. Їй наснилося лоша з її дитячого малюнку. Галя тягла свою руку вгору зi шматочком цукру, а лоша нахилялося до неї i, торкаючись своїми м'якими губами, обережно брало цукор. "Аркадiя", - шепотiла дiвчинка. "I-го-го!" - вiдгукувалося лоша.

*

   - Спить, - тихо сказала Вiра Андрiївна, зачиняючи дверi кiмнати. - Усмiхається, мабуть, щось сниться. Нехай спить бiдолаха, без батькiв, мабуть, не солодко.
   - Вона менi одразу сподобалася, - вiдповiла дочка.
   - Добра ти душа, Нiночко.
   - Якщо ми можемо зробити щасливим хоча б одну людину на Новий рiк, то треба це робити, мамо.
   - Згодна. Добре було б завтра їй подарунок пiд ялинку купити. Треба вигадати, що.
   - Що тут думати, треба їй купити гарнi фарби та альбом, - змiркувала Нiна.
   - I одягти її треба, куртку нову, чобiтки. Потрiбно в шафi Вiки поритися. Все нове й не носила, вважай, щось одягла, а щось i жодного разу. Взагалi треба дiтям у дитячий будинок зiбрати речi.
   - Завтра все зберемо, люба моя, та iграшки. На добранiч, мамо.
   - Добре, добранiч, Нiночко.

*

   Вранцi Галя прокинулась iз вiдчуттям повного щастя. Це не сон - вона у затишному будинку, у добрих людей. Скiльки ж вона мрiяла, щоб її взяли на вихiднi додому, хоч би разок, i ось диво сталося.
   "I-го-го!", - почула Галя за вiкном. Вона схопилася з лiжка i пiдбiгла до вiкна.
   0x01 graphic
   Нiна Сергiївна мчала верхи на лошицi. Променi ранкового сонця освiтлювали наїзницю. З нiздрiв коня виходив пар. "Аркадiя, точнiсiнько, як кiнь з мого дитинства", - радiла Галя i махала рукою у вiкно.
   До кiмнати заглянула бабуся Вiра Андрiївна:
   - Прокинулася? Iди вмивайся, чисти зуби, я тобi поставила рожеву зубну щiтку в склянку. Рушник помаранчевий твiй.
   - Спасибi, - вiдповiла Галя i вирушила до ванної кiмнати.
   Коли вона повернулася, її лiжко вже було заправлено.
   - Спасибi, Вiро Андрiївно, у дитячому будинку ми самi заправляємо лiжка з самого дитинства.
   - Ось молодцi, - похвалила бабуся. - Пiшли снiдати.

*

   Галя не знала, що вчора ввечерi у дитячому будинку був переполох.
   - Бабо Маню, ви Галю не бачили? - питали навперебiй Оленка та Маша.
   - Приходила вона ялинку дивитись, а потiм не бачила я її. А що трапилось?
   - Галька зникла, вже двi години нема, - сказала Маша.
   - Та як же це, - стурбувалася баба Маня. - Треба в Олечки спитати.
   0x01 graphic
   Утрьох вони пiшли шукати Ольгу Iгорiвну. Олечка, як її називали старшi дiвчинки, укладала малюкiв спати.
   - Олечко, iди сюди, - покликала її баба Маня.
   Ольга Iгорiвна вийшла за дверi.
   - Дiвчатка кажуть, що Галя зникла, двi години нема.
   - Не хвилюйтесь, - вiдповiла Олечка. - Менi дзвонила Iрина Петрiвна. Галю взяла погостювати на свята якась знайома Iрини Петрiвни.
   - Погостити?! - здивувалася Маша.
   - На свята? - перепитала Оленка.
   - Так, дiвчатка, йдiть, лягайте спати, я до вас потiм зайду, - пообiцяла Ольга Iгорiвна.
   - Iдiть, любi, добранiч, - побажала баба Маня.
   Дiвчата попрямували до своєї кiмнати.
   - Пощастило Гальцi, - зiтхнула Маша.
   - I тобi колись пощастить, - потiшила її Оленка. - Обов'язково пощастить.
   - Але як вона примудрилася потрапити у гостi?
   - Ось повернеться i все розповiсть, - пообiцяла Оленка.

*

   На снiданок Галя з'їла варене яйце, бутерброд iз ковбасою та випила склянку апельсинового соку. Снiданок Галi здався просто божественним - дуже вона любила бутерброди з ковбасою, а свiжий помаранчевий апельсиновий сiк був дуже приємним. У дитячому будинку їм давали соки переважно з упаковок чи банок, а тут бабуся Вiра Андрiївна видавила сiк спецiальним пристосуванням.
   Нiна Сергiївна, повернувшись пiсля кiнної прогулянки, теж з'їла бутерброд, випила склянку соку i потiм чашку гарячої кави.
   - Зараз ми тобi пiдберемо гардероб, а потiм пiдемо на ковзанку. Ти колись каталася на ковзанах? - запитала вона.
   - Нi, - помахала головою Галя.
   - Навчишся, - усмiхнулася Нiна Сергiївна.
   Серце Галi застукотiло сильнiше. Вона тiльки по телевiзору бачила, як дiти та дорослi катаються на ковзанах, а тепер вона сама кататиметься! Це неймовiрно!
   - Дякую, Вiро Андрiївно за снiданок, - подякувала дiвчинка.
   - Будь ласка, люба, - усмiхнулася бабуся.
   - Ходiмо, - покликала Нiна Сергiївна, i вони вдвох пiшли до кiмнати, де ночувала Галя.
   Нiна Сергiївна вiдкрила шифоньєр. У ньому було повно одягу.
   - Примiряй цi джинси, твої ще не висохли, бабуся їх випрала, - сказала господиня, продовжуючи перебирати речi.
   Поки Галя вдягала гарнi синi джинси, Нiна Сергiївна кидала на лiжко речi своєї дочки. Виросли двi пристойнi купи.
   - Ось це тобi, - сказала жiнка, - а це вiдвеземо до дитячого будинку. Джинси якраз, наче на тебе шитi, - зауважила вона.
   - А ваша донька не образиться? - спитала Галя несмiливо. Насправдi їй дуже сподобалися цi джинси. Вона нiколи таких не мала.
   - Думаю, вони короткi Вiцi, вона трохи вища за тебе. Напевно, батько купив їй новi, можливо, не однi. У них там цих джинсiв великий вибiр, вони менi привозять у подарунок. Зручний одяг. Так, подивимося, що тут серед курток, светрiв та взуття. Одягай цей светр i примiряй цю курточку, - вона подала дiвчинцi бузкову куртку з хутром навколо шиї та навколо рукавiв.
   Галя мало не ахнула. Про таку курточку тiльки мрiяти! У неї теж непогана курточка, але ця така м'яка, з хутром!
   - Ось така сама шапочка. I примiряй цi чоботи. Чи пiдходять? Чудово. Можна вирушати на ковзанку. Речi запакуємо, коли повернемося.
   До кiмнати зайшла бабуся.
   - Красуня! - сказала вона. - Як принцеса! Речi я сама запакую, не хвилюйтеся, - звернулася вона до дочки. - Цi у дитячий будинок?
   - Так, а цi - Галi.
   - Добре, все складу, - пообiцяла Вiра Андрiївна. - Ну, красуня! - похвалила вона ще раз дiвчинку. - Ось твої рукавички висохли на батареї.
   Галя стояла як iменинниця у всьому новому. Вона пiдозрювала, що речi доведеться повернути, як тiльки закiнчиться свято. Але й хай. Натомiсть сьогоднi вона щаслива. Неначе до неї прийшла сама чарiвниця-фея з дитячої казки.
   0x01 graphic
   - Все, вирушаємо на ковзанку! - покликала Нiна Сергiївна, прямуючи до холу.
   Одягнувшись, вона зателефонувала до таксi.
   - Вiльних машин немає, - вiдповiли на iншому кiнцi.
   - Гаразд, поїхали на маршрутцi, не їхати ж на конi, - пожартувала вона. - Ти ж, мабуть, i маршруткою не каталася? - запитала вона.
   - Двiчi, - вiдповiла дiвчинка. - А ви не керуєте машиною?
   - Нi, конi менi ближче.

*

   Льодова ковзанка розташувалася у палацi спорту. Галi видали ковзани, вона зняла чобiтки i взула бiленькi ковзани на шнурiвцi. Нiна Сергiївна теж взяла собi ковзани у прокатi. Перевзувшись, вони залишили куртки та чоботи в шафцi та вийшли на лiд. Галi було страшнувато, вона ледь стояла на ковзанах, ноги напружилися.
   - Ходiмо, не бiйся, я тебе триматиму. Дивись, Правою ногою, лiвою, знову правою, лiвою.
   Дiвчинка несмiливо робила кроки на льоду. Поруч упевнено каталися дiти, дивлячись на новачка. У Галi стало трохи виходити їхати, але вона ще була надто невпевнена.
   - Давай бiля борту спробуй, може, тобi буде краще так.
   Вони пiд'їхали до бортика i Галя мiцно вчепилася в нього.
   - Не чiпляйся, просто тримайся, i ногами правою, лiвою, почергово. Ну як, виходить?
   Галя розсмiялася:
   - Як на мене, виходить.
   - Давай круг проїдемо, - сказала Нiна Сергiївна, обняла дiвчинку за талiю, i вони разом покотилися по льоду.
   До кiнця кола вони їхали вже тримаючись за руки.
   - У мене виходить! - радiла Галя, як раптом у неї ззаду врiзався якийсь хлопчик i вони обоє впали на кригу.
   - Вибачте, - сказав хлопчик, пiдскочив, як м'ячик, i знову поїхав.
   - Вдарилася? - запитала Нiна Сергiївна.
   - Нi, - Галя пiдвелася i обтрусила рукавицi вiд снiгу.
   - Ще круг? Дивись, можна їхати так, вiдштовхнулася кiлька разiв правою, лiвою, а потiм двома поїхала. Вчимося?
   - Так, - усмiхнулася дiвчинка.
   0x01 graphic
   Каталися вони довго.
   - Втомилася? - запитала Нiна Сергiївна.
   - Трохи.
   - Поїхали додому?
   - Ще круг, - попросила Галя.
   Галя вже їхала самостiйно, майже не тримаючись за Нiну Сергiївну. Їй було радiсно. Iти з ковзанки не хотiлося, але ноги вiд напруги втомилися. Коли їй ще доведеться потрапити на ковзанку? Напевно, не скоро. Але добре все ж таки, що вона взагалi сюди потрапила завдяки своїй добрiй супутницi.

*

   Вдома Нiну Сергiївну та Галю чекав обiд. Бабуся зварила смаковитий щавлевий борщ. Вiн здався дiвчинцi надзвичайно смачним, особливо зi сметаною та хлiбом, натертим часником.
   - Спасибi. Давайте я помию посуд, - запропонувала Галя по обiдi.
   - Ну, давай, - погодилася бабуся. - Ви в дитбудинку i посуд миєте?
   - Миємо за малюками та по кухнi чергуємо, кухарям допомагаємо накривати столи, ставити посуд, накладати хлiб, розливати компот.
   - Якi ви молодцi. Дружно мешкаєте? Друг дружку не ображаєте?
   - Дружно, - вiдповiла дiвчинка i зiтхнула.
   Вона згадала, як образилася на Машу. Але з iншого боку, якби не Маша, не потрапила б вона в яму, не побачила б лошицю, не зустрiла свою чудову фею i не потрапила б на ковзанку.
   - Готово, - сказала Галя. - А ложки куди покласти?
   - Давай з тарiлок зiллємо воду, - бабуся взяла всi тарiлки i нахилила їх.
   - О, ти вже злила воду? Молодець. Все ти знаєш, усе вмiєш. Тарiлки сюди, а ложки в цей прилад поруч iз виделками. Ось помiчниця у мене, - радiла Вiра Андрiївна.
   На кухню увiйшла Нiна Сергiївна:
   - Я до супермаркету. Що купити? - запитала вона.
   - Купи олiї, батон, чай, лимон та картоплi, - сказала Вiра Андрiївна.
   - Добре. Галю, вiдпочивай, телевiзор подивися, якщо хочеш, а хочеш книжки читай.
   - Чи можна подивитися книжки Вiки? - уточнила дiвчинка.
   - Звичайно можна. Книги для того й призначенi, щоб їх читати. Гаразд, вiдпочивайте, я пiшла, - сказала Нiна Сергiївна.

*

   Книжок у Вiки було багато. Вони були з хорошого щiльного паперу та з iлюстрацiями. Галя переглянула багато книг i обрала собi почитати казки Кiплiнга, такої книги в їхнiй дитбудинкiвськiй бiблiотецi не було.
   Дiвчинка зручно вмостилася на диванi, увiмкнула торшер i почала читати. Книжка була дуже захоплююча. Галя сама не помiтила, як прочитавши пiв книги, вона задрiмала.
   Нiна Сергiївна, повернувшись iз супермаркету, накрила дiвчинку пледом.
   - Хай спить, у новорiчну нiч розбудимо, - сказала вона матерi.
   - Добре, пiдемо накривати на стiл, - покликала її Вiра Андрiївна. - Ти подарунок купила?
   - Купила, купила, - усмiхнулася дочка.

*

   - Галочко, прокидайся, Новий рiк проспиш, - сказала бабуся. - Ходiмо до столу, незабаром Дiд Мороз прийде. Ходiмо.
   Галя встала, вмилася i свiжа вийшла до столу.
   - Проспала Дiда Мороза, тiльки-но пiшов, але вiн залишив тобi подарунок пiд ялинкою, дивись.
   Дiвчинка пiдiйшла до ялинки i подивилася на велику коробку у святковiй упаковцi зi стрiчками.
   - Бери, бери, - схвалила бабуся. - А менi Дiд ??Мороз духи подарував i хутряну шапочку, тепер не замерзну в мороз, - усмiхалася вона.
   Галя несмiливо почала розгортати подарунок.
   - Ковзани! - вигукнула вона, радiючи.
   - Будете з дiвчатами по черзi кататися, заллєте ковзанку у дворi, - усмiхнулася Нiна Сергiївна.
   - Спасибi! Вам i Дiдовi Морозу, - подякувала Галя.
   - Там ще щось є, - пiдказала бабуся.
   Дiвчинка заглянула в коробку та побачила фарби, пензлики та альбом для малювання.
   0x01 graphic
   - Гуаш! Я так хотiла гуаш! Спасибi!
   - А тепер за стiл! - покликала бабуся.
   - Бом-бом-бом, - бив годинник.
   Господинi собi налили шампанського, а Галi -- апельсинового соку.
   - З новим роком! - сказала бабуся.
   - З новим щастям! - вiдповiла її дочка. - Загадуйте бажання!
   "Щоб зi мною ще трапилося диво, - подумала Галя. - Щоб мене ще колись запросили на свято у сiм'ю!"
   Задзвонив мобiльний телефон Нiни Сергiївни.
   - Алло, - вiдповiла вона.
   - Матусю! Вiтаю тебе та бабусю з Новим роком! - пролунав голос у телефонi.
   - Спасибi, люба, - посмiхалася Нiна Сергiївна, - передам бабусi. Як твої справи?
   - Ми з татом прилетимо завтра. Лiтак увечерi, - повiдомила Вiка.
   - Ой, як добре, будемо на тебе чекати, ми так скучили, - зрадiла Нiна Сергiївна.
   - З новим роком! До зустрiчi! - кричала в трубку Вiка. - Цiлую вас!
   - I ми тебе!

*

   Пiсля недовгого застiлля Галя вирушила спати. Вона поклала на вiкно подарунки.
   "Яка я щаслива! - подумала вона. - Якi вони добрi, Нiна Сергiївна та Вiра Андрiївна. А як дiвчата будуть радi, коли я принесу ковзани! Тепер я всiх навчатиму кататися на ковзанах, правою, лiвою, правою, лiвою", - посмiхнулася вона, поринаючи в сон.
   Вранцi, коли вона прокинулася, у вазi на письмовому столi лежала гора мандаринiв. Галя з'їла один мандарин, вiн був дуже солодкий.

*

   Пiсля снiданку Галя запитала у Нiни Сергiївни:
   - А коли ми пiдемо до дитячого будинку? Менi не терпиться показати ковзани дiвчаткам.
   - Я зараз вiдлучуся у справах, ти помалюй поки що, а потiм ми з тобою зберемо подарунки i пiдемо. Добре?
   - Добре, - вiдповiла дiвчинка. - А можна я Машi та Оленцi вiзьму два мандарини?
   - Ну, звiсно, ??забереш усе. У мене їх цiлий пакет, пригостиш друзiв.
   Звичайно, Галi хотiлося б погостювати ще, але ж вона розумiла, що приїдуть донька i чоловiк Нiни Сергiївни, у них сiм'я, чому їм заважати. Їй, Галi, вже несказанно пощастило, на ковзанцi була, стiльки подарункiв отримала! А Маша та Оленка, мабуть, нудьгують. Нiчого, скоро прийде.

*

   Повернувшись, Нiна Сергiївна викликала таксi. Можна було, звичайно, дiйти пiшки, але Нiна Сергiївна приготувала стiльки подарункiв, що їх не донести руками.
   - А де моя курточка? - запитала Галя, збираючись у холi.
   - Одягай бузкову i шапочку, i чоботи, це все твоє, - сказала бабуся.
   - Моє?! - зрадiла Галя. - Спасибi!
   - А твої речi я запакувала, може ще знадобляться. Не тобi, то дiтям.

*

   Коли таксi пiд'їхало до дитячого будинку, дехто з хлопцiв вискочив надвiр, подивитися, хто там приїхав. Оленка та Маша виглядали у вiкна.
   0x01 graphic
   - Галя приїхала, - оторопiла Маша. - Я її не впiзнала одразу.
   - Яка у неї шапочка! - вигукнула вiд захоплення Оленка. - I курточка з хутром! Побiгли!
   - Побiгли!
   Хлопцi допомагали заносити подарунки до дитячого будинку.
   - Галю! - крикнули Оленка i Маша i кинулися обiймати подругу.
   - Де ти була?! - запитала Маша. - Ми за тебе так хвилювалися.
   - Все гаразд, - усмiхнулася Галя. - Зараз все розповiм.
   - Щасливо, Галю, - попрощалася з нею Нiна Сергiївна.
   - Дякую вам за все, - Галя стримувалася, щоби не розплакатися.
   Нiна Сергiївна поцiлувала її на прощання.
   - Розберетеся тут iз подарунками, - сказала вона директорцi Iринi Петрiвнi.
   - Дякую, Нiночко, тобi. З новим роком!
   - I вас усiх iз Новим роком!

*

   Галя помiтила бабу Маню, пiдiйшла до неї. Та обiйняла дiвчинку.
   - Бабо Маню, це вам мандарини, турецькi, смачнi, берiть, - вона простягла два мандарини.
   - Спасибi, люба, - розплакалася баба Маня. - Та ти красуня у мене, куртка нова, шапка нова, як принцеса.
   Галя засмiялася.
   - А Олечка коли чергує? - запитала Галя у баби Манi.
   - Завтра її змiна. Скучила, мабуть, - усмiхнулася та у вiдповiдь.
   - Ходiмо, Галю, - покликали дiвчатка, - нам не терпиться дiзнатися про новини.
   - А можна до вас, дiвчата, ми теж хочемо послухати, - спитала Iра з двохсот четвертої кiмнати.
   - Приходьте, - запросила Галя.
   - А можна нам? - запитали Сергiйко та Вова.
   - I ви приходьте, - погодилася Галя.
   - Я братiв запрошу, Мишка та Валерку, - сказала Маша. - Без нас не починайте.
   - Добре, ми на вас чекаємо.

*

   Друзi їли мандарини i слухали розповiдь Галi про свої пригоди, як вона потрапила в яму, як не могла вибратися, як до неї прийшла лошиця.
   0x01 graphic
   Малята слухали з широко розплющеними очима.
   - От би менi зустрiти такого коня, - зiтхнув Вова.
   Потiм Галя розповiла, як потрапила у гостi, як каталася на ковзанцi.
   - Сама їхала? - дивувався Сергiйко.
   - Сама, мене навчала Нiна Сергiївна i до того ж ковзани спортивнi на шнурках.
   - От чудово! - захоплювався Вова. - От би покататися!
   - А що в тебе в пакетi? - запитала Маша.
   Галя дiстала новенькi ковзани.
   - Ух, ти! - усi завмерли у захопленнi.
   - Справжнi! - сказала Оленка.
   - Даси покататися? - запитав Сергiйко.
   - Якщо налiзуть. Заллємо ковзанку i кататимемося по черзi, - вiдповiла Галя.
   - Здорово! - вигукнула Iра.
   - А на нас налiзуть, - Валера злiз iз стiльця i пiдiйшов до Галi, - ми з Мишком ще маленькi.
   Друзi засмiялися. На мiсце Валери одразу стрибнув Самсон, нiби чекав, хто йому нагрiє мiсце.
   До кiмнати зайшла Iрина Петрiвна.
   - Ось де ви притихли, - усмiхнулася вона. - А у мене новина для хлопчикiв - Нiна Сергiївна подарувала дитбудинку пару хлопчикових ковзанiв.
   - Ура! Ура! - навперебiй закричали хлопцi.
   - Спортивнi? - поцiкавився Вова.
   - Спортивнi. Там ще багато подарункiв. Смачнi гостинцi роздамо по обiдi, а з дiвчатами ми теж розберемося, кому якi речi пiдiйдуть, там цiлий кульок.
   - Прикольно! - зрадiла Маша. - Але там, мабуть, не буде такої чудової хутряної шапочки. Даси помiряти?
   - Дам навiть поносити, - пообiцяла Галя.
   - Щаслива! - замрiяно сказала Лариса з двiстi четвертої кiмнати.

*

   Увечерi Нiна Сергiївна та Вiра Андрiївна почули, як до будинку пiд'їхало таксi. Вони одразу кинулися до вхiдних дверей.
   - Мамо! Бабусю! - Вiка кинулася обiймати рiдних.
   - Вiко! Як ми скучили! - голосила бабуся.
   - Вiтаю! - привiтався Олег Альбертович. - Вiро Андрiївно, це вам, - вiн вручив тещi пакет iз пледом.
   - От дякую! Ой, який теплий, тепер буду бiля камiна сидiти пiд пледом. Ну, догодив, Олежку, - радiла теща.
   - А це тобi, Нiно, - Олег простяг букет червоних троянд Нiнi.
   - Спасибi! Пахнуть! - дружина понюхала квiти. - Роздягайтеся, мийте руки, вечерятимемо.
   - Це до столу, - Олег дiстав iз портфеля пляшку шампанського.
   - А менi що? - запитала Вiка.
   - Тобi апельсиновий сiк, свiжий, - пообiцяла бабуся.
   - Це я люблю, - Вiка вирушила до своєї кiмнати.
   Вимивши руки i переодягнувшись пiсля дороги, Вiка вийшла до столу.
   - А що це за малюнок? - запитала вона у матерi, тримаючи малюнок в руцi.
   Нiна глянула на малюнок i взяла його до рук, щоб розглянути. Вона посмiхнулася.
   0x01 graphic
   - Це дiвчинка одна намалювала, вона гостювала у нас новорiчної ночi.
   - Дiвчинка? - здивувалася донька. - Добре малює. Попона лошички в трояндах. Класний малюнок, а ти дуже схожа i наша Аркадiя. Особливо менi подобаються бризки у виглядi сонячного свiтла та снiгу. А як її звати?
   - Галя.
   - А звiдки вона?
   - Вона з дитбудинку, - вiдповiла мама.
   - Зрозумiло, ти була снiгурочкою. А скiльки їй рокiв?
   - На рiк молодша за тебе.
   - Ми, Вiко, вiддали їй деякi твої речi та дещо дiтям у дитбудинок до Нового року, - сказала бабуся.
   - Ми привезли цiлу валiзу нових речей, - зауважив тато, - не знаю, навiщо стiльки речей на вiсiм днiв.
   - Пригодяться, тату, - вiдповiла Вiка. - Зараз, зачекайте. У нас вам подарунки.
   Вiка втекла до кiмнати i повернулася з подарунками:
   - Бабусi хутрянi рукавички.
   - Ой, ви мене задарували, - сплеснула руками бабуся. - Ой, якi добрi! Теплi, м'якi!
   - "Теплi" говоритимете, коли на мороз вийдете, - зауважив зять.
   - А це мамi новий светр iз оленями, - сказала Вiка.
   - Краса! Спасибi! - подякувала мама. - А вам пiд ялинкою теж подарунки.
   - Неси, доню, подивимося, як на нас чекали, - засмiявся батько.
   - Тобi туалетна вода, - Вiка подала батьковi коробочку, - а менi подивимося.
   - А звiдки ти здогадалася, що тобi велика коробка, а менi менша? - спитав тато, смiючись.
   - У мене нюх, - вiдповiла дочка i теж засмiялася.
   Вiка вiдкрила коробку i побачила в коробцi новенький мобiльний телефон, що лежав поверх кошика iз фруктами.
   - Телефон! Класний, дякую! - зрадiла дочка. - Ананас! - вигукнула вона, дiстаючи кошик з фруктами. - Це я люблю!
   - Там i манго є, хурма, маракуя, - усмiхнулася мама.
   - Такої я не їла, - здивувалася Вiка.
   - Ось i спробуєш.
   - Сiдайте за стiл, потiм розглянете подарунки, - запросила бабуся.
   - Котлетки по-домашньому, бабусинi, пахнуть! - сказав тато, сiдаючи до столу.

*

   Канiкули пролетiли швидко. Нiна Сергiївна проводжала доньку та чоловiка в аеропорту.
   - Я зараз пiдiйду, - сказав тато i вiдiйшов у справах.
   Нiна та дочка стояли вдвох.
   - Дзвони частiше, - попросила мама.
   - Звiсно, мамо. Дякую за телефон, крутий, - усмiхнулася донька. - Мамо, ти не сумуй. На канiкулах знову приїду.
   - Ой, коли це буде, - зiтхнула мама. - Ти вчися добре, старайся.
   - Звiсно, мамо. Менi дуже подобається у лiцеї.
   - Це добре. А подруг, друзiв маєш?
   - Звичайно, Алiна та Монiка найкращi! Мамо, не нудьгуй.
   - Так, - у Нiни навернулися сльози на очi.
   - Мамо, а ти, якщо хочеш, запрошуй цю дiвчинку з дитячого будинку. Галю, вона ж вам iз бабусею сподобалася?
   - Так, сподобалася. Чи можна я їй подарую твiй старий телефон?
   - Звичайно, подаруй. Вiн ще класний, але, звичайно, ви подарували менi суперовий!
   Пiдiйшов тато i простяг доньцi та дружинi по шоколадцi.
   - Спасибi! Люблю шоколад цiєї фабрики! Пористий мiй улюблений, - зрадiла дочка.
   - Закiнчується реєстрацiя на рейс 322, закiнчується реєстрацiя на рейс 322, - оголосили в аеропорту.
   - Наш рейс. Цiлуй маму, пiдемо, - Олег поцiлував дружину в щоку.
   0x01 graphic
   - Бувай, мамо, - Вiка обняла маму i поцiлувала. - Дзвонитиму, цiлуй бабусю.
   - Бувай, щасливого польоту, зателефонуйте, як приземлiться, - звернулася вона до чоловiка.
   - Обов'язково. Прилiтай до нас будь-коли, як надумаєш, - запрошував чоловiк.
   - Як скучу, прилечу. Бережи Вiку, щасливо! - Нiна дивилася услiд своїм рiдним.

*

   Галя малювала гуашшю, сидячи за столом поруч iз Оленкою, яка вирiзала снiжинки.
   - Новий рiк минув, а ти снiжинки вирiзуєш, - сказала Маша, слухаючи музику.
   - Ну i що, наступного Нового року знадобляться, - незворушно вiдповiла Оленка.
   Маша встала з лiжка i пiдiйшла до Галi.
   - Що малюєш? Це Аркадiя? - запитала вона.
   - Так, - помахала головою дiвчинка.
   - Гарна, - похвалила Маша. - А поруч хто? Ти?
   - Може, Оленка, може ти, - вiдповiла Галя.
   Оленка перестала вирiзувати снiжинки i теж почала розглядати малюнок.
   - А що я їй даю? - знову запитала Маша.
   - Цукор. Конi люблять цукор, ти знала?
   - Знала. А ти пригощала Аркадiю цукром?
   - Нi, не довелося. Її замкнули у стайнi, - вiдповiла Галя.
   - А ти була в стайнi? - запитала Оленка.
   - Нi, я ж там була лише один день i двi ночi.
   - От би побачити Аркадiю, - замрiяно сказала Маша. - Я б їй приберегла шматочок цукру.
   - Може, колись побачимо її, вони живуть недалеко, - зiтхнула Галя.
   - А я б їй нарвала свiжої трави, соковитої, - вигадала Оленка.
   - Ти ж у нас ботанiк, - усмiхнулася Маша.
   - Конi люблять щипати траву, - заперечила Оленка.
   - А давайте, повiсимо цей малюнок на стiну, щоб дивитися на Аркадiю, - запропонувала Маша.
   0x01 graphic
   - Давайте, - пiдтримала її Оленка. - Думаю, iншi дiвчатка не заперечуватимуть.
   - А хочете, я вам ще покажу щось? - запитала Галя.
   - Давай.
   Галя полiзла у свою папку та дiстала малюнок.
   - Ось, я його намалювала, коли менi було сiм, - сказала вона.
   - То ти вже тодi намалювала Аркадiю? - здивувалася Оленка.
   - Так, дуже схоже, - Маша розглядала лоша. - А давайте два малюнки повiсимо на стiну i мрiятимемо.
   - Давайте, може, справдиться, - погодилася Оленка i глянула у вiкно. - Пiшов снiг.
   - Ходiмо кататися на санчатах, - покликала дiвчаток Маша. - Даси менi сьогоднi свою шапочку? - запитала вона у подруги.
   - Бери, сьогоднi твоя черга, - усмiхнулася Галя.
   - Ура! Одягайтеся швидше, а я побiгла Мишка та Валерку покличу. А пiсля прогулянки разом прийдемо вiшати малюнки на стiну. Гарно буде!
   - Галю, а ти можеш намалювати мене на конi? - запитала Оленка, коли Маша втекла.
   - Намалюю. Хочеш покататися верхи на конi?
   - Хотiла б.
   - Гаразд, намалюю, я й сама мрiю покататися верхи на конi.
   - Щаслива ти, - сказала Оленка. - З тобою диво на Новий рiк сталося.
   - I з тобою станеться, ось намалюю тебе на конi, i станеться. Ось побачиш.
   - Щоправда? - запитала з надiєю Оленка.
   - Правда, я тепер вiрю в чудеса, - посмiхнулася Галя.

НАСТУПНА КАЗКА

ПОДАРУНОК ДЛЯ УСIХ

 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"