Добровольський Борис Семенович (01.05.1889, Капустинцi, Пирятинський повiт, Полтавська губернiя, Росiйська iмперiя - 28.05.1938, Золотоноша, Полтавська область, УРСР, СРСР) - активний учасник соцiально- та нацiонально-визвольної боротьби, а також суспiльної перебудови, якi вiдбувалися протягом перших десятилiть 20-го столiття на територiї нинiшнiх Київської, Полтавської та Черкаської областей. Один з органiзаторiв партизвнських загонiв у селах Пирятинського та Переяславського повiту Полтавської губернiї у 1917-1919 рр. Учасник повстання проти денiкiнцiв та звiльнення Переяслава у 1919 роцi. Розстрiляний у 1938 роцi за звинуваченням у нацiоналiзмi i антирадянськiй пропагандi.
Життєпис
Народився 1 (14) травня 1889 року у родинi небагатих козакiв-християн, представникiв козацького сословiя села Капустинцi Пирятинського повiту Полтавської губернiї Семена Даниловича Добровольського (1864-1919) i Уляни Федорiвни Сердюк.
Батько Бориса Семеновича був небагатим (хоча i мав свого вiтряка), але досить освiченим i квалiфiкованим теслею. Окрiм працьовитостi та майстерностi був вiдомий серед селян округи своїми передовими поглядами на суспiльне життя. Став одним з iнiцiаторiв та органiзаторiв будiвництва народної школи у Капустинцяц i всебiчного просвiтництва та самоосвiти селян. Про нього неодноразово згадує у своїй автобiографiчнiй книзi "Доба i доля" ще один уродженець села Капустинцi, соратник Бориса Добровольського Iван Гнатович Козуб[1]. Семен Данилович Добровольський був розстрiляний 2-го листопада 1919 роцi денiкiнським каральним загоном, як батько одного з активiстiв-партизан.
Борис Добровольський у 1902-1906 роках навчався напiвстипендiатом Пирятинського земства у Золотонiськiй сiльськогосподарськiй школi. Там вiн почав брати активну участь у пропагандi революцiйних iдей, за що був уже пiсля закiнчення навчання заарештований. Провiв мiсяць у тюрмi, звiдкiля був випущений за клопотанням капустинського пана Кулiнського, але ще протягом трьох рокiв знаходився пiд наглядом полiцiї. Увесь цей час мешкав у селi, допомагаючи батьковi у його справах.
З 15 вересня 1909 року по 1912 рiк працював рахiвником у лiсовiй конторi княгинi Долгорукої в с.Вишеньках Коропського пов. Чернiгiвської губ., потiм протягом року - табельщиком у маєтку Краскiв, а в 1914-1915 рр. - рахiвником у маєтку Попiвка Конотопського повiту
В роки першої свiтової вiйни (з 15 листопада 1915р. по 1 сiчня 1918р.) служив старшим писарем 249-го запасного полку. Пiсля демобiлiзацiї повернувся до рiдного села, де вiдразу приєднався громадського життя. У лютому 1919р. був обраний головою Капустинського волревкому, а потiм головою волвиконкому. З 10-го травня 1919 до приходу денiкiнцiв був секретарем суду. Потiм - вимушене пiдпiлля, арешт i виведення на розстрiл разом з батьком та ще декiлькома односельцями. Того разу Борису пощастило втекти, стрибнувши iз кручi.Досить докладно про усi цi подiї описав Iван Козуб [2].
У другiй половинi грудня 1919 року їхнiй партизанський загiн звiльнив Переяслав вiд денiкiнцiв. Керiвники цього формування ввiйшли до новостворених органiв влади. Б.С.Добровольський спочатку був призначений завiдувачем повiтземвiддiлом, а потiм заввiддiлом робiтничо-селянської iнспекцiї, членом повiтвиконкому.
Але, зрозумiвши свою далекiсть вiд чиновницько-бюрократичної роботи, повернуся до практичної роботи, повʼязаної зi створенням та розвитком нових, колективних форм господарювання на землi: сiльськогосподарських кооперативiв та артiлей. У груднi 1924 року його було обрано вiд Золотонiського округу делегатом на 2-й зʼїзд колгоспникiв України, який вiдбувся у Харковi.
В подальшому через призначення на новi мiсця роботи у бiльш вiддаленi райони Б.Добровольський разом iз сiмʼєю протягом декiлькох рокiв подорожував нинiшнiми Сумською та Харкiвською областями. У рiдне село повернулися вiдразу пiсля голодного 33-го. Реальнiсть "радянського соцiалiстичного будiвництва" виявилася занадто гiркою. Активний учасник розбудови колгоспiв побачив, до чого в дiйсностi це привело. Колишнiй романтик-революцiонер все бiльше переконувався в тому, що бiльшовицька влада цiлеспрямовано нищить нацiональну елiту України. Це штовхало на "крамольнi" роздуми. У приватних i вiдвертих розмовах зi своїм старим i добрим знайомим Григорiєм Васенком Борис Семенович вiдстоював думку про необхiднiсть виходу Української Республiки зi складу Радянського Союзу, на вiдмiну вiд червоноармiйця i партiйного бiльшовика Васенка, який стояв за єдиний та неподiльний Радянський Союз. Принаймнi, так пригадує дочка останнього.
З 1918-го Б.С.Добровольський був членом партiї "боротьбистiв". У квiтнi 1920 року пiсля злиття її з КП(б)У вiн "механiчно" став "бiльшовиком", але вже у 1921 роцi був виключений з компартiї, як "активний просвiтянин i такий, що ранiше належав до партiї боротьбистiв". Вiдiйшовши на самому початку "радянської iсторiї" вiд партiйної роботи, Б.Добровольський тепер, схоже, намагався вiддалитися i вiд господарчих справ бiльшовицької держави. В 1938 роцi вiн уже працював завгоспом у капустинськiй школi.
15 березня 1938 року Б.С.Добровольський був арештований, звинувачений у нацiоналiзмi i антирадянськiй агiтацiї i разом з 37-ми iншими "спiвучасниками" постановою особливої трiйки УНКВС Полтавської областi 21-23.03.1938 р. засуджений до розстрiлу. Розстрiляний 28.05.1938 р. [3], [4]
Колегiя Верховного Суду СРСР вирок переглянула та скасувала через недоведенiсть злочину. Бориса Добровольського було реабiлiтовано посмертно.
Про арешт i смерть Бориса Добровольського так само як i про повстанську, революцiйну i органiзаторську боротьбу його i його побратимiв на Пирятинщинi у 1920х рр. коротко згадує у своєму краєзнавчому дослiдженнi "З туману вiкiв i днiв вчорашнiх" вiдомий краєзнавець Драбiвського району Володимир Щерба.