У мистецьких колах обговорюється тема українського авангарду. Думаю український авангард - це i авангард власне український i авангард європейський i авангард росiйськiй (Україна як одна з країн iсторичної Європи i iсторичної Росiї одночасно) в одному обличчi. Так само авангард це не малевич у вишиванцi, що йде до церкви (або як мiнiмум не тiльки вiн), але разом з тим християнству як свiтогляду, культурi i стилю життя його теж не варто протиставляти, швидше навпаки - це творче переосмислення християнства. Авангард i антихрист це рiзнi речi. Цiлком можливо, що антихрист може видавати себе за Авангард, так само як вiн буває прикидується Христом, треба завжди мати це на увазi. Авангард у контекстi християнства це нiщо iнше як Царство Христове, яке Вiчно Попереду, а антихрист - це про псевдоавангард, це про намагання спинити Наступ Благодатного Авангарду, намагання спинити наступ Вiчного Вiйська Божого, Вiчного Життя, Добра i Правди. I якраз творчiсть Федора Тетянича по моєму - це в т.ч. про християнську складову авангарду, про право (i навiть обов'язок) авангарду бути християнським. Без Христа немає Безмежжя, без Безмежжя немає авангарду. Київський чудотворче, моли Бога за нас грiшних! Господи, помилуй! Фрипулья!