Iсторiя Малого Фрипульястану, Української Республiки 1920х рр. пiд рiзними гаслами i прапорами як вона є. Куди його доля не закине, степовик усюди залишається степовиком. Багато нащадкiв воїнiв Христових i степовикiв Поднiпров'я старих часiв у 1920х рр. затято боролись проти Робiтничо-Селянської Червоної Армiї (або Робоче-Християнського Красного Вiйська у однiй iз тогочасних iнтерпретацiй), але чимало їх служило у її лавах, а потiм розбудовувало Українську Республiку i iншi держави у складi Радянського Союзу, який частина нащадкiв степовикiв Поднiпров'я (в т.ч. козакiв-червонцiв) навiть уявляли як таку собi Майбутню Велику Україну у стилi Вiчного Авангарду. Як i годиться для степовикiв, хтось iз них сприймав Червону Армiю як втiлення легендарної Грiзної Орди, як Кару Божу (собi i iншим людям) за допущенi грiхи i неправду, а хтось навпаки, як Вiчне Вiйсько Боже, як Благодать i Спасiння грiшникам (собi i iншим людям), якi щиро покаялися i Бог їх спас по великiй своїй милостi чудесним своїм промислом. У кожного трудового i бойового козака в 1920х була своя доля i свiй шлях широкий, свiй власний життєвий досвiд, як i ранiше так i тепер. I як i в древнi часи Небесний Владика знову i знову на рiзний лад нагадував людям, що у Бога всi живi, що Вiйсько Боже - Вiйсько Вiчне i що Божа Орда - душогубам бiда. Пам'ятаймо як це було. Господи, помилуй нас грiшних молитвами блаженних красних козакiв Феодосiя Київського i Якова Капустинського, наших дiдiв-прадiдiв i всiх святих! Єсть така Партiя - Партiя Безмежжя! Володимир - Ленiн, а Федiр - Тетянин! Благодать Безмежжя сяє серед горя i бiди... Фрипулья, степовики!