На мою думку неправильно нинiшнi подiї на землях iсторичної Київської Русi-України називати декомунiзацiєю. Швидше iде процес всебiчного критичного переосмислення комунiзму як потужного свiтогляду i вiровчення червоного трудового козацтва вiльної України i святої Русi i взагалi iсторiї боротьби за правду, свободу i комунальне, соборне народовладдя пiд рiзними прапорами на землях Сполучених Радянських Держав у 1917-1947 i 1947-1991 рр. Процес критики i самокритики, перегляду понятiйної системи в контекстi поточної перебудови системи комунального народовладдя на сходi Європи i по всiй Євразiї. Просто нашому суспiльству треба ще багато чого переосмислити у новому суспiльному контекстi. Закон про заборону комунiзму завжди може бути вiдмiнений, як тiльки набереться достатня кiлькiсть тих, хто виступає проти. Адже треба не лише грiхи того часу визнавати, але i добро, яке тодi було добрим словом згадувати. Ось це буде по робоче-християнськi. Грiх зло називати добром, але не менший грiх добро називати злом. Боже бережи простих i грiшних трудових козакiв-християн вiльної України i святої Русi, не дай пропасти!