Iсторiя життя дядька Федося у кiлькох словах: "Бог гордим противиться, а смиренним дає Благодать". Дядько Федось велику частину життя шукав Благодать. Довго шукав. Вперто шукав. В т.ч. зi сварками i боротьбою в колi сiм'ї, з несприйняттям обраного ним шляху з боку друзiв i оточуючих. А Благодать була поряд. Досить тiльки побачити i руку простягнути. Досить тiльки трохи змiнити намiчений шлях. Пiзнати Христову Фрипулью. I врештi решт, коли дядько Федось змирився - Бог йому дав Благодать, Велику Благодать, Благодать Безмежжя. Дядько Федось потiм про це неодноразово сам говорив у рiзних формах, правда через свою скромнiсть, по мiрi необхiдностi розкриваючи людям лише малу частинку зi своїх стосункiв з Богом, Вiчним Життям, Добром i Правдою, залишаючи значну частину свого подвижництва у славу Божу у таємницi. Те, що дядьковi Федосю була дана Велика Благодать може побачити кожен, хто звернеться до його багатого i розмаїтого наслiддя, яке з кожним роком все бiльше i бiльше розкриває i являє себе свiтовi у все нових i нових формах i проявах. Дядько Федось завершив свiй життєвий шлях непросто, але достойно. I Бог-Христос прославив його особливою славою. Прославив через нього його рiд, його епоху, його село i країну. Прославив через нього вiльну Україну i святу Русь як вияви Вiчного Царства Божого у життi людства i все людство в цiлому. Господи, помилуй! Слава вiльнiй Українi i святiй Русi! Дивний Бог у святих своїх! Христова Фрипулья, являй чудеса!