Дiд Iван i Вiйсько Боже. Секта Свiдкiв Грiзної Орди. Люди, якi зiткнулись з вiйною i несправедливiстю, зi стражданнями i поневiряннями, зi складнощами вiчної боротьби за правду, свободу i комунальне народовладдя, з Вiчним Вiйськом Божим i його людьми розказують про це все на свiй власний лад, своїми словами, як змогли це осмислити i зрозумiти. Досить взяти моїх родичiв, дiда Григорiя (Роде), дiда Iвана (Гончаренка) i дiда Якова (Бублика). Кожен з них по своєму розказував i описував те що бачив i пережив за своє життя, та й бачили i переживали вони в принципi нерiдко рiзне. Неiсповiдимi шляхи Господнi i Його Вiчного Вiйська... Господи, помилуй!
p.s. на фото Iван Михайлович Гончаренко (1923-2011), рiдний дядько Федора Тетянича, мовчазний український педагог, випускник фiлологiчного факультету КНУ iменi Т.Г.Шевченка по напрямку українська мова i лiтература, вчитель географiї i трудового навчання з багаторiчним стажем, який жив i працював у селi Шрамкiвка на Драбiвщинi Черкаської областi, який багато бачив i пережив у рiдному селi Княжичi на Броварщинi Київської областi у 1920-1950х рр. - розкуркулення рiдних i близьких, колективiзацiю, репресiї i голодовку, окупацiю, загибель рiдного батька вiд рук фашистiв, загибель рiдного дядька вiд рук червоних партизан, загибель родичiв, знайомих i землякiв на фронтах i розстрiли їх як спiвробiтникiв окупантiв у вiдносно мирний, повоєнний час, не кажучи про безлiч життєвих iсторiй, якi бачив i чув, а iнколи i розказував рiдним i близьким протягом свого довгого i непростого, але по своєму цiкавого життя.