Дiд Антон зi Шрамкiвки, одна з досить цiкавих особистостей з мого дитинства, людина цiкава, добродушна, життєрадiсна i приємна в багатьох смислах, за яку я на жаль знаю не так багато як хотiлося б, на мою думку одна зi знакових людей для Шрамкiвки 20 сторiччя, один з тих, хто обраний Богом щоб заступатись за село Шрамкiвку i його жителiв перед престолом Божим аж до самого Страшного Суда, людина, бiльша частина життя i творчостi якої пов'язана саме зi Шрамкiвкою, людина, з якою якоюсь мiрою пов'язано багато людей i подiй, якi вiдбувалися у селi i iнших селах округи, простий красний козак i грiшний робочий християнин з дiда-прадiда, добрий учитель i довгожитель, життєлюб i людинолюб, який як може i умiє за всiх заступається. У Бога всi живi.
Народився Антон Андрiйович Довгий 11 липня 1903 року недалеко вiд села Шрамкiвки, яке на той час ще являло собою групу старих козачих хуторiв (Старошрамкiвський, Полуботiвка, Iванiвка та iн.) у старому козачому селi Капустинцi, центрi Капустинської волостi Пирятинського повiту Полтавської губернiї у родинi мiсцевих козакiв-українцiв, нащадкiв старих родiв християн-степовикiв Поднiпров'я з дiда-прадiда.
Принагiдно варто зазначити, що прiзвище Довгий часто згадується у козачих реєстрах Вiйська Запорiзького i Гетьманщини. Згодом чимало представникiв розгалуженого роду (родiв) Довгих як представники козачого сословiя потраплять на Кубань i розселяться по усiх країнах i куточках неосяжної Росiйської iмперiї i Радянського Союзу. Коренi роду як i спорiднених родiв Бубликiв та iнших швидше за все йдуть з Чернiгiвщини, де представники цього роду належали до реєстрiв дрiбної шляхти Великого Князiвства Литовського i Руського у складi Речi Посполитої, а згодом покозачилися.
Гiлка роду Довгих у Капустинцях до якої належить i дiд Антон у селi називалася Прикарщиковi або Прикарщикiвськi. За легендою це пов'язано з тим, що один з представникiв цього роду, прямий предок дiда Антона, ймовiрно його батько Андрiй Петрович працював приказчиком у пана (ймовiрно пана Козакевича).
Якби там не було, а батьки дiда Антона належали до козачого сословiя села Капустинцi Пирятинського повiту Полтавської губернiї Росiйської iмперiї i з точки зору достатку в селi були людьми далеко не останнiми.
Дiд Антон був названий на честь преподобного Антонiя Печерського, засновника Києво-Печерської Лаври, пам'ять якого якраз припадає на день його народження i охрещений у храмi села Капустинцi на честь Архiстратига Михаїла, мiсцевим священником, отцем Григорiєм Бiлiнським, доволi цiкавою i знаковою в iсторiї села людиною.
З отцем Григорiєм за спогадами у дiда Антона була пов'язана i iнша цiкава iсторiя. Навчаючись в церковно-приходськiй школi села Капустинцi (це були схоже 1910тi рр.) на уроцi Закону Божого дiд Антон чимось провинився, можливо бешкетував, поводив себе занадто шумно, голосно чи просто якимось чином заважав батюшцi вести урок. Розлютившись, отець Григорiй вийшов з себе i кинув у нього свою шляпу (можливо бриля), ободок якої був укрiплений проволокою. Ця проволока розрiзала шкiру на лобi малого Антона, залишивши шрам на все життя як нагадування про ту подiю, веселе i непосидюче дитинство i науку Бога i отця Григорiя.
В 1920х рр. дiд Антон проходив службу у армiї, нiбито в Пирятинi, але це треба уточнювати в архiвах. Близько 1925 року демобiлiзувався i повернувся у рiдне село. Допомагав батькам по господарству i цiкавився всiм тим чим зазвичай цiкавиться молодь, зокрема молодь його епохи.
В цей час вступив у комсомол, а згодом i партiю. В 1929 роцi оселився в Шрамкiвцi i почав працювати у структурi мiсцевого народного господарства, здається на цукровому заводi.
У 1930х рр. за його власними спогадами, викладеними мiсцевим краєзнавцем, другом i спiвбесiдником дiда Антона на протязi багатьох рокiв у статтi присвяченiй сторiччю вiд дня народження дiда Антона у газетi "Драбiвщина" (лiто 2003 року) призначений головою колгоспу села Кононiвка. Його, молоду людину, змушували подавати нагору списки заможних селян (куркулiв) згiдно затвердженiй i виданiй йому iнструкцiї. Пiсля того як вiн почав розбиратися i сперечатися з посади його звiльнили.
За родинними спогадами, коли вiн працював на цiй посадi у цi неспокiйнi i страшнi для країни роки йому видали службовий наган i на нiч вони крiпко запирали дверi, кiлька разiв у них ломилися невiдомi.
Пiсля переведення на iншу посаду був призначений по партiйнiй лiнiї керiвником iншого пiдприємства (здається кирпичного заводу). В цей час певну суму з бюджетних коштiв позичив для того, щоб купити їжi для голодних працiвникiв, щоб вони зробили свою роботу. Згодом через це, коли вiн буде пiд слiдством у 1938 роцi, йому приписуватимуть розтрату державних коштiв.
У 1938 роцi виключений з партiйних лав i заарештований, мiсяць перебував пiд слiдством у тюрмi в Драбовi, потiм випущений на волю. Щоб спасти чоловiка його жiнка подарувала слiдчому їхню домашню, досить породисту собаку, можливо це спасло Антона Андрiйовича вiд подальших проблем.
Коли йому запропонували вiдновитися у партiї вiн вирiшив порадитись з жiнкою, запитав її, чи варто це робити i вона його умовила не вiдновлюватись, чим вiн в подальшому був судячи за все дуже радий, що збавився вiд цiєї "халепи".
В подальшому до 1941 року, працював вчителем фiзкультури i допризової пiдготовки у Шрамкiвськiй середнiй школi. Згодом працював на цукровому заводi села, а також сапожником, шив сапоги i ремонтував обув, зокрема до нього носили ремонтувати взуття дiти Анастасiї Бублик, племiнницi i (судячи за все) хресної дочки його жiнки Анастасiї.
Унiверситети (освiта) дiда Антона складалися з 4х класiв церковно-приходської школи (ЦПШ), читання книг i вiдвiдування рiзноманiтних курсiв, на якi його посилали на тих посадах, на яких вiн працював. Протягом життя читав багато газет, цiкавився життям села i країни, любив спiлкування з людьми.
Мав трьох дiтей, Миколу, Юрiя i Галину.
Помер i похований у селi Шрамкiвка на 102 роцi життя, 7 сiчня 2004 року поряд з дружиною Анастасiєю, сестрою Оленою, недалеко вiд племiнницi Анастасiї, дочки свого родича, друга i спiвбесiдника протягом всього життя дiда Якова i її чоловiка Iвана, з якими спiлкувався i у гостях у яких часто бував, особливо останнi роки свого життя.
Господи, помилуй нас грiшних молитвами блаженного дiда Антона зi Шрамкiвки i дiда Якова з Капустинець, простих красних козакiв i робочих християнин, добрих учителiв i довгожителiв, наших дiдiв-прадiдiв i всiх святих! Дiду Антоне, моли Бога за нас грiшних i за село Шрамкiвку, твою обитель i творчий простiр на протязi багатьох рокiв!