Українську лiтературу радянської епохи варто сприймати як лiтературу, яка в тiй чи iншiй мiрi виражає дух справжнього червоного козацтва вiльної України i святої Русi, людей Сонця Правди, Бога-Спасителя. I вiдповiдно знайомлячись з нею, можна намагатись оцiнювати рiзнi книги в якiй мiрi вони цей дух, Вiчний Дух Життя, Добра i Правди виражають. Наприклад класична книга Юрiя Яновського, "Вершники", яка входить до шкiльної програми з української лiтератури - гiрка, сумна але повчальна, дiйсно лiтература справжнiх червоних козакiв вiльної України i святої Русi, вiльних людей по волi Божiй, а не царськiй чи панськiй, людей Сонця Красного, Сонця Правди, Бога-Спасителя.
Царство небесне i вiчна пам'ять всiм людям-козакам, якi брали участь чи загинули у боротьбi за правду, свободу i комунальне народовладдя пiд рiзними гаслами i прапорами на землях Великої Європи i Великої Скiфiї-Тартарiї-Росiї у 1917-1947 рр. Господи, спаси i помилуй грiшних людей-козакiв, не дай пропасти, поможи покаятися, поки ще не пiзно!