Prapor Peremogi : другие произведения.

Василь Семеренко. Перестрiв весiлля молодець i повiв наречену пiд вiнець

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

Василь Семеренко

 

Перестрiв весiлля молодець

i наречену повiв пiд вiнець

 

Ця  iсторiя - з початку минулого столiття. I передається вона вiд одного поколiння iншому, символiзуючи торжество щирих почуттiв вiрностi й кохання. А вони з того ж ряду, що й ґлюдянiсть, моральнiсть, взаємоповага,  сiмейна злагода i суспiльне благополуччя. Це пiдвалини нашого буття. I поняття цi, безумовно, певною мiрою залежать вiд державного устрою, рiвня соцiально-економiчного розвитку країни. Однак визначальним у їх розумiннi i реалiзацiї є iндивiдуум. Саме вiд нього залежить, якi цiнностi сповiдувати. Тож нинi, у складний перiод пошукiв суспiльних орiєнтирiв, ця лiрико-драматична iсторiя, що сталася в одному iз сiл тодiшнього Козинського повiту, особливо повчальна.

Галя росла у багатодiтнiй сiм"ї. I хоча батько мав у власґностi кiлька десятин земґлi, пару баских коней, три корови, вважав себе госґпоґдарем-середняком, бо приґґбуткiв, якi отримували з проґдажу продукцiї, практично вистачало тiльки на проґжитґтя. Звiсно, не бiґдували, але й розкошi не знали. Тож глава сiм"ї зазґдрив тим справґдi заможним селянам, якi не скупилися не те що на дорогi обнови й забавки для дiтей, а й на розширення госґпоґдарства, прикупляли зеґмельку, робочу худобу... А приростити поле йому ой як хотiлося! Бо ж i чотирьом синам, i трьом донькам, як подорослiшають i стануть одружуватися, треба буде щось вдiлити. Та й сам упевненiше почуваєшся, коли маєш бiльше поля.

Однак мрiї батька про багатство розбивалися об сiрi буднi, в яких танули, наче пiвники-льодяники у дитячих ротиках, нажитi його  важкою працею статки. Бо ж i сiльґгоспреманент, i хатнє наґчиння треба було обновляти, i семеро дiтей озути-вдягґнуґти, вiдправити їх ситими у церковно-парафiяльну школу. Пiдростали дiти, збiльґшуґваґлися й видатки. Перспективи видiлення кожнiй дитинi, як би тепер сказали, бiльш-менш пристойного старґтоґвого капiталу - шматка землi для самостiйного госґпоґдаґрювання батько не бачив. Тоґму не день i не два сушив голову, як би того клопоту позбутися.

I одного недiльного дня така нагода пiдвернулася. Пiсля служби в церквi заґвернув Iван Стахович у сiльґський шинок. Сюди поважнi хлопи заходили не стiльки заради чарки вина, а щоб обмiнятися новинами (госґподарським i суспiльно-полiґтичними). Тут жваво точилися розмови. Парубки загодґжуґвали сватiв на майбутнi веґсiлля. Вусатi хазяї укладали попереднi угоди про купiвлю-продаж. У строкатiй компанiї iз сусiдами i кумами Iван Стахович гаяв час.  Аж от до них пiдiйшов iз квартою вина дебелий парубок - синок, як тодi казали, "крепкого" госґподаря з iншого кутка села. Переговоривши з ровесґниґком,  залишився за стоґлом, запропонував пiдняти чарку... У невимушену розмову вплiґталися й оповiдки, анекдоти, жарти... I коли стiл стихнув пiсля чергового реготу, ноґвачок несмiливо мовив:

- Не журiться, дядьку Iване, менi вашої землi не треба, запала менi в душу ваша Галя, через рiк-другий вiзьму я її собi за хазяйку, хай-но дозрiє... А приданим не переймайтеся. Статку моґїх батькiв нам вистачить.

Це була соломинка, за яку мiцно вхопився Iван Стаґхович. I знати вiн не хотiв, що старшенька його донька коґхає сусiдського сина Миколу. Правда, його  сiм"я була деґщо бiднiша. Вони були нiби нерiвня. Але ж дiвочому серґцю не наґкаґжеш. I стреґпеґнулося воно, наче поранена пташка, коли батьґко на свяґто Андрiя ненаґроґком кинув, мовляв: ти гадай не гадай, а пару вже маєш.

...Микола, зачувши це вiд коханої, вирiшив дiяти. До реґчi, парубок вiн був толґковий, начитаний, з iншими наґцiґонально свiдомими краґяґнами брав активну участь у дiяльностi українських орґганiзацiй, що дiяли на теґренах Захiдної України, бiльґше того - не лише мав гоґлову на плечах, а й руки майстровитi. Тож поґпроґщавґся з Галею i подався на заґроґґбiтки у Францiю. Аби доґвести майбутньому тесґтевi, що вiн здатний утриґмуґвати свою майбутню сiм"ю.

Збiгло два роки.
         Восени Станiслав,  син сiльського баґгатiя, засилає до Галi сватiв. Та в сльозах, але тодi не буґло прийнято перечити батьґковi, скорилася його волi. Призначили й день весiлля.

...Троїстi музики грали на всеньке село. Батьки моґлодят не поскупилися, аби справити бучне весiлля. Госґтей було запрошено чимало,  вiд наїдкiв столи вгиналися. Але насамперед треба ж повiнчатися. Станiслав iз свитою зайшов за наґреґчеґною, i гамiрна процесiя вируґшила до церкви. Музики вигґравали маршi i весiльнi меґлодiї. I все було б за сцеґнарiєм, якби молодих поґсеґред дороги не перестрiла юрба парубкiв. Як потiм з"яґсувалося, органiзував споґрiднених за духом товаришiв Микола, який напередоднi повернувся iз заробiткiв. I для чого б? - подумаєте ви. Аби зашкодити Станiславу одружитися на Галi. I поки свати "вiдкуповувалися" в однiєї ватаги новоявлених опришкiв,  iнша щiльно отоґчила нареченого i вiдтiснила його у сторону. А поруч з Галею став Микола. Такий розвиток подiй, звiсно, внiс неабияке сум"яття у настрої гостей. Але пiсля щирих зiзнань i прохань закоханих iз гамором i музикою дещо порiдiла юрба таки дiйшла до церкви, де таки вiдбувся шлюбний обряд вiнчання. Звiсно, мама молодої, неґабияк схвильована такою оказiєю, заголосила... Але батько збагнув не лише свою помилку, а й зрозумiв молодят, тож так цитьнув на друґґжиґну, що та вмить вщухґла... А про весiлля це ще довго ходила в окрузi леґгенда, бо було воно щедрим,  щирим, напрочуд емоцiйним.

Як склалося подальше життя молодят, котрi так несґтандартно побралися, - досґтеменно не вiдомо. Очеґвидґно, свiтле почуття кохання вони не могли розгубити у десятилiттях, залишилися вiрґними одне одному до глиґбоґкої старостi. I буґвальґщина ця не лише заслуговує уваги чиґтача (особливо заґкоґханих, якi вчора святкували день Валентина), а й заґхопґлення, а її герої - насґлiґдуґвання.

 

м.Радивилiв.

 


 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"