Prapor Peremogi : другие произведения.

Тетяна Блищик. Вiршi

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

Тетяна БЛИЩИК


Без рими

Добре велетам -

За їх спинами затишно,

Добре генiями -

На них варто рiвнятися,

Добре визнаним - 

З них можна брати

                      приклад,

Добре славетним,

Їм так легко заздрити.

А якщо 

       заздрити набридло,

А приклади щокроку,

А затхлий затишок

                        здавлює

Повiтря,

А генiїв так мало!..

Що робити мишi,

Яку змусили бути сiрою,

Нi б, 

    стати бiлою вороною,

Так крил нема.

I що робити,

Коли на лапах

       виростають пiр"їнки,

I з попелу 

         обпалених вусикiв

Вiдроджується душа?

 

***

В цьому життi, як зебра,

(В цiнник 

           включають душу),

Чорна смужечка - треба,

Бiла смужечка - мушу.

Сонце за обрiй  скаче,

Втома тримає милицi,

Бачиш знайомих наче,

Замiсть облич -

                      потилицi.

Хай вже, усi чужинцi,

Хай вже у всiх iстерики,

Але у всiх синi синцi,

Всiм кольоровi метелики.

Тiльки у всiх 

                рiзне "треба"

I не для кожного "мушу".

Хай  там яке у вас кредо,

Я не розмiнюю душу.

 

***

Життя iде, 

         i все без коректур

Ми тiльки правим, 

        тiльки пiдправляєм,

Щоб жити знову: 

     в другий, в третiй тур

Й усе не так - 

  щоб курiнь зразу раєм,

Щоб свiт - перлина,

           сонце - на добу,

Кiнець - то 

  перевернутий початок,

А раптом день 

               надибану бiду

Ну так собi, в минуле

                  на завдаток.

I все це просто - 

           сам собi Творець

Захочу -

   ввiковiчнюся у смальтi!

От тiльки дощ.

 Зненацька, навпростець

Чужi дива 

        змиває на асфальтi.

Ну що тут вдiєш, 

           я пером - дефiс,

А їх чомусь аж двi, 

           i зразу навхрест,

Я рiвно риску, 

             а вона - навкiс,

I як тепер 

   позбутися цих каверз?

I хто менi пiдкаже:

                   "Подивись,

Ось так i так, i вийде все,

                   як в казцi".

Цей хтось втече,

    сховається в "колись"

Й залишиться мара

          в застиглiй масцi.

Так списане 

        рiвняння навмання

Без розв"язку 

          бiлiтиме iз дошки

Хтось скаже: "Ти твори

                  своє життя!"

А сам створив? 

      Хоч трiшечки, 

               хоч  трошки?

Їх, мабуть, безлiч: мiсць,

                подiй, фiгур...

Я їх лiпила бережно, 

                  мов з глини.

А все пройшло. 

        I все без коректур.

Я не змiню. То дощ. 

              А то - хвилини.

 

***

Менi лиш шматочок

                          сонця,

Я б сiрий розкольорила,

Забути б 

         "уран" i "стронцiй"

I свiту з плiч цiла брила.

Менi лиш на клаптик

                            неба,

А вiтру можна й без лiку,

I свiтла - 

       завбiльшки з амебу,

Аби лиш зi мною довiку.

Я хочу, 

          щоб всюди чисто,

Щоб легко, сонячно,

                          вiльно.

I радiсть кружила мiстом

Пiд рясно заквiтчаним гiллям.

 

***

Просто не сталося дива

Й знову усе, як ранiше:

Небо охмарено-сиве,

Сонце - чим  в осiнь,

                      то рiдше.

Просто не сталося чуда,

Час не змiнив свого руху.

Теплий 

      промiнчик-приблуда

Тане  в iмлi слабкодухо.

Дива б нi звiдки 

                   й не стало,

Чудо - 

       це просто примара,

От лиш свiтанку кресало

Дивно врiзалось в хмари.

Ранок примруживсь

                    спросоння

Кинувши погляд лiниво

На голубi пiдвiконня.

Раптом все ж 

                сталося диво?

Ранок був 

          сонним i звичним,

Холод пробiгся по вiях,

Нi, не натхненно -

                        лiрично.

Ну ж, як усе, 

             так, як в мрiях?

 

I знову осiнь

В листяне мереживо

Протрушуються

           крапельки дощiв,

Блукає сонце,

Зливами збентежене,

По сутiнках 

               осiнньої душi.

I знову пада

На промерзлi вулицi

Багряний шовк 

    колись зелених крон,

То листопад

Вiд холоду зiщулився,

Вмостившись 

  на сухий зiв"ялий трон.

I знову плаче

Райдужною пiснею

Останнiй вихор квiтiв

                         у садах

Здалось, неначе

Теплою i нiжною

Була та осiнь

          в горобиних снах.

Прийшла вона -

I в небо, вже заснiжене,

Колись здiйметься

           сивими крильми,

Й не знов прийде,

А новою i свiжою.

Це   знову залишаємося ми. 

 

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"