Мошенница : другие произведения.

Над небом... Частина 1

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Як бути коли тебе зрадила кохана людина??? Рiднi i друзi твердять що вони тебе попереджали... I якого фiга ше вiн на горизонтi з'явився... мало менi ше бiди... щей замiж встигла вискочити... вот пiпец...

   - Блiн! я запiзнююсь на пари, а Макса ше нема - нила я в трубку подрузi.
   - Непереживай сонце. Вiн зараз приїде. Ти ж сама знаєш якi зараз пробкi на дорогах. I з яких пiр ти так спiшиш на пари????
   - З тих-самих, що першою парою в мене модуль i якщо я запiзнюся, то та стара карга менi шию скрутить...
   - А понятно. Чуєш, я тебе давно хотiла спитати, якого бiса ти з тим козлом зустрiчаєшся??? Вiн справжнiй бабнiк якого ше пошукати треба...i сволоч ше та..
   - Катрiн тiльки не починай свою стару пiсню заводити з самого ранку!!! Я люблю Макса, а вiн любить мене i точка - сказала як вiдрiзала я.
   - Ладно - ладно... але я ше докажу тобi якiй твiй Максiк сволоч!!! - поклялась Кет.
   - Всьо Кет. Я побiгла. Макс приїхав.
   - Добре. Пока. Подзвониш пiзнiше.
   Спустившись вниз я попала в самi нiжнiшi i коханi обiйми в свiтi.
   - Прiветiк Котенятко. Вибач шо запiзнився. Сама ж знаєш якi пробкi з самого ранку на дорозi!!! - проговорило моє коханячко нiжно цiлуючи мене.
   - I тобi прiветiк. Зай давай скорiше поїдем, а то я запiзнюсь на пари. - з неохотою проговорила я.
   Доїхали ми, як на диво до унiвера бистро, об'їджаючи всi затори. Я всетакi встигла на той довбаний модуль, ну i моя шийочка осталась на свому закономуу мiстi, покашо. Протягом слiдуючих трьох пар я неяк немогла зосередитись на матерiалi, який так хотiв вдовбати в нашi пустi голови професори. I вгадайте через кого??? правильно, через Макса... Ми зустрiчаємся недовго, всього-навсього 2 мiсяця, але за такiй недовгий час я сильно полюбила нього i в нас все люкс... Мої рiднi постiйно твердять, що вiн бабнiк i сволоч, шо для нього я просто iгрушка якою вiн пограється i викiне. Я в цi слова невiрю, а вiрю тiльки ньому.
   Нарештi закiнчилась моя мука, тоїсть пари i я можу з чистою совiстю бiгти додом. Виходячи з альфа матерi я задивилась на небо i не замiтила як в когось врiзалась. Вiн не стримавши рiвноваги, гепнувся на землю, разом зi мною между прочiм. Ви спитаєте, як я поняла шо це вiн??? та просто, девушка би не хапала мене за нижнi 90 i в неї нечого не муляло би менi спередi... Ей, а якого чорта я на ньому так довго лежу i дозволяю лапати себе за п'яту точку???
   - Лапи прибрав з часної собственостi - прориичала я.
   - Маленька!!! навiщо так грубо??? i взагалi причом тут я? ти, якщо я не ошибаюся,сама в мене врiзалась i збила з нiг. чи я шось перепутав??? - сказав цей гад паршивий. Стояночка!!!!.... Шось менi цей голосочок сильно знайомий.
   Рiзко пiднявшись я подивилась на цього нахала, який ше досi в розвалочку лежав на асвальтi i розглядував мене своїми наглими сiрими очима...
   - Бля! Соколов! Ти якого хуя лапаєш мене???
   - Сотникова! ти чого кричиш як недорiзана??? I взагалi це я тут пострадавша сторона...Це ти мене збила, а потiм недавала менi пiднятись... - либившись своїми 32, проговорив цей папугай облiзлий.
   - Да пiшов ти казьол! - проричала я i повернувшись направилась до Катрiни. Яка весь цей час стояла в сторонi i ржала надiмною.
   - Яночка, тiльки з тобою! Янголятко ти моє, падше!!! - прокричав менi в спину цей iмбiцил i заржав як кiнь.
   Яночка - це я, а точнiше Сотникова Яна Владiславовна. Менi 20 рокiв i я являюсь студенткою 2 курсу Державного фiнансового унiверситету на факультетi зовнiшньої економiки, мiста Києва. Зовнiшнiсть в мене трохi не типiчна, як в iнших людей. Довге чорне волосся до попи, миле кругле личико, великi зеленi оченята, маленький курносий носик, пухлi розовеньькi губкi, тiло спортивне пiдкачане. Там де треба в мене все ОК!!! А також моя сама найбiльша гордiсть, це довгi, стройнi ногi. Як каже моя Кет:" З такiми ногами можна i без освiти обiйтись". Ну да сучка вона ше та, але я неї люблю дуже сильно i не представляю шо буду без неї робити. Живу я одна в однокiмнатнiй квартирi в центрi мiста. менi наї батькi подарили на повнолiття.
  
   Есть у меня только ты и я не отступлю,
   Если б ты только знал, что я уже люблю...
   Бессонница ты моя и это навсегда,
   Дай мне руку и я счастливым сделаю тебя.
  
   Есть у меня только ты и я не отступлю,
   Если б ты только знал, что я уже люблю...
   Бессонница ты моя и это навсегда,
   Дай мне руку и я счастливым сделаю тебя.
   Счастливым сделаю тебя..
  
   - Привiт Коханий
   - Привiт Кицюнь. Вибач я сьогоднi не зможу до тебе приїхати, бо мене срочно вiдправляють в камандiровку на цiлий тиждень. Ти головне невздумай обiжатись на мене!!! тиж знаєш як я тебе люблю.
   - Ладно. не переживай. Я на тебе необiжаюсь. Але скажи коли ти приїдеш???
   - Я вже в дорозi. Вибач шо непопередив ранiше, сам тiльки недавно взнав i негайно виїхав. пробач кохана!!! - мммм... як я нього люблю.
   - А куди ти їдеш i коли вернешся??? - запитала я.
   - В Тернопiль. Вернусь я десь в четвер, ше точно сказати не можу, бо сам незнаю. Я вже за тобою сумую кохана
   - я теж. Люблю тебе дуже сильно...
   - А я тебе бiльше. Все кiць! Менi потрiбно бiгти. подзвоню пiзнiше, коли звiльнюся. Цiлую!!! - сказав Макс i вiдключився.
   До вечора осталось 5 год, тому я вирiшила зробити генеральне прибирання в квартирi. Це в мене зайняло близько двох годин, а дальше я просто включила ноут i лягла дивитись фiльм. Вiд перегляде мене вiдволiкла знайома мелодiя, яка стоїть на моїй дорогоцiйнiй подрузi Катрiнi.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"