Деякi персонажi вигаданi. Будь-якi збiги з реальними подiями можуть бути невипадковими!
Денiс очiкував листоношу бiля поштової скриньки, стоячи на дорозi. Той уже з'явився з-за пагорбу, однiєю рукою тримаючи кермо велосипеда, а iншою витягуючи iз сумки довгожданий випуск "Фантастичних iсторiй". Цi комiкси були заповiтною мрiєю кожного другого хлопчака у Кiнтберi, та головним болем для їхнiх батькiв. Брюс Шаттлвуд завжди тiльки хмурився i з незадоволенням поглядав на свого дванадцятирiчного бешкетника, але грошi на випуск iноземного щотижневика видiляв. Мати Денiса була зовсiм не проти такого хоббi. Тим бiльше, що у хлопчика була дуже багата уява, яку вiн постiйно виплескував у виглядi рiзноманiтних фiгурок та саморобок, раз за разом отримуючи кращi мiсця в шкiльних конкурсах та виставках.
Не збавляючи швидкостi, листоноша на ходу обмiнявся вантажем iз хлопчиком, i покрутив педалi до наступного передплатника, а маленький шибеник побiг до будинку, розмахуючи в повiтрi своїм скарбом. Переконавшись, що батько побачив його радiсть, хлопчик дременув у свою кiмнату - розбиратися iз посилкою. Не зважаючи на свою мiнливу поведiнку, Денiс був дуже акуратним хлопчиком, i пiд журнали видiлив цiлу окрему полицю в шафi. За два роки там зiбралася уже солiдна пачка лiтератури, яка викликала заздрiсть однокласникiв. Ось i зараз, вломившись до себе в кiмнату, вiн одразу ж почав звiльняти на столi мiсце для читання.
Побачивши, що малюк уже знайшов собi заняття на увесь вечiр, Шаттлвуд-старший пiшов у гараж ремонтувати трактор. Скоро настануть жнива, i технiка має бути на ходу, iнакше знову доведеться їхати на сусiдню ферму, випрошувати їхнiй трактор, а пiсля продажу врожаю вiддавати грошi за оренду. Нi, краще вже самому зараз помучитися, а нiж потiм цiлий рiк кусати собi лiктi. Старенький нiмецький Fendt Dieselross F15 свого часу був прекрасною машинкою, от тiльки в Англiї знайти до нього запчастини було надзвичайно складно. Знову згадавши журнали сина, Брюс подумав, що краще було б замiсть них замовити новi деталi, i нарештi забутися про постiйне протiкання масла. Але прикинувши в умi iмовiрну вартiсть запчастин i потраченi на лiтературу грошi, Брюс лише знову похитав головою, i взявся вирiзати нову прокладку зi звичайного картону. Бо бiльше нiчого пiдходящого немає.
Так за клопотами наступив вечiр, а за ним пiдступилася i нiч. Приклавши щойно вирiзану прокладку на мiсце, Брюс пiшов до хати готувати вечерю. Ще на пiдходi чоловiк побачив свiтло у кiмнатi хлопчика - той засiв за свої журнали надовго, i навiть голод не мiг вiдiрвати його вiд цiкавої iсторiї. Але порушувати режим дня не годиться, тому зараз треба трохи покрутитися на кухнi. Добре, що дружина залишила в холодильнику трохи готових страв. Залишається тiльки розiгрiти, i можна сiдати їсти. Та не встиг вiн пройти й кiлька крокiв, як над головою щось фухнуло, потужний порив вiтру мало не збив чоловiка з нiг, а ледве видимий на фонi хмарного неба трикутний силует метнувся уздовж поля. Ледве втримавши рiвновагу, Брюс почув трiскiт з поля, що все бiльше вiддалявся вiд їхньої ферми.
Перше, про що подумав чоловiк, був заголовок у вчорашнiй газетi: "Холодна вiйна та радянськi лiтаки." Точно! Це мiг бути реактивний лiтак! Але треба все розвiдати. I переконатися, що на полi все в порядку. Швидко забiгши в будинок, Брюс пiднявся у свою кiмнату й витягнув зi схованки пiд стелею потертий Enfield ?2. Iсторiя замовчує, звiдки у законослухняного фермера з'явилася ця зброя. От тiльки пiдпилена мушка й люфт механiзму м'яко натякали, що використовувався пiстолет часто i за призначенням. Переконавшись, що барабан заряджений, Брюс запхав пiстолет за пояс, прикривши курткою. I дуже вчасно, бо на шум зi своєї кiмнати уже виглядав Денiс. Ось i ще одна проблема - що робити з дитиною? Якби вже був проведений телефон, можна було б передзвонити усiм, кому треба, а так доведеться крутитися самим. Малий був дуже збуджений, але Брюс завжди бачив його таким пiсля чергової посилки. Вiн спробував зробити вигляд, нiби нiчого не сталося i взяв на кухнi гасовий лiхтар.
- Тату, я...
- Заховайся бiля гаражу й сиди там, доки я не повернуся й не покличу тебе. - перебив малого чоловiк, повертаючи до колоди й виймаючи з неї сокиру. - Якщо я не повернуся через пiвгодини, побiжиш до Теннiсiв.
- Але я бачив...
- Тихо! Заховайся i роби що кажуть. Хутко!
Запаливши лiхтар, Брюс прикрив скельце шторками, аби ранiше часу не видати себе свiтлом. Простеживши, як малий пiрнає у кущi бiля дороги, Шаттлвуд-старший пiшов у поле. Вiн не боявся зламати собi ноги або перечепитися - своє поле вiн знав як свої п'ять пальцiв. Та що далi вiн iшов, то сильнiше його щось тривожило. Лише пройшовши половину поля i вийшовши до новоствореної просiки в кукурудзi вiн зрозумiв: надто все тихо. Не було нi полум'я, нi шуму падiння, нi вибухiв. Якби вiн затримався в гаражi ще на кiлька хвилин - навiть нiчого не помiтив би. А якби помiтив, то не звернув би уваги. I що довже вiн про це думав, то бiльше йому вся ця ситуацiя не подобалася. Це явно був реактивний лiтак - у газетах останнiм часом нерiдко зустрiчалися зображення реактивних винищувачiв, крила яких були трикутними. От тiльки навряд чи "надзвуковий" могло означати "безшумний". А тут шуму двигуна явно не було. Версiя зi шпигунським лiтаком набирала все бiльше балiв.
Тихо пройшовши ще метрiв сорок уздовж просiки, Брюс нарештi побачив ворожий лiтак. В тому, що це не могла бути Англiйська технiка, сумнiви зникли вже давно. Ну не стане пiлот сiдати бозна-де, та ще й поночi. А якщо вiн це зробив, значить на аеродроми й аеропорти йому летiти не можна. А якщо не можна - значить вiн порушник, значить вiн шпигун!
Втiм, версiя зi шпигунами теж довго не протрималася. Пройшовши ще трохи вперед, Брюс на самому краю поля побачив дуже дивний лiтальний аппарат, який навряд чи узагалi мiг бути лiтаком - надто незвичними були його форми. Ззовнi воно бiльше нагадувало коротке зубило, до якого згори прилiпили крило iз загнутими донизу кiнчиками. I хоч Брюс не був авiатором, та навiть йому здавалося, що навряд чи таке маленьке крило могло пiдняти настiльки великий корпус. Пiдходячи пiд прикриттям кукурудзи ще ближче, вiн зумiв розгледiти ще одну важливу деталь - задня частина апарату була вiдкрита. Великий прямокутний люк був вiдкинутий донизу на кшталт апарелi, ведучи в темне нутро невiдомої штуковиини. Вирiшивши, що пiдiйшов достатньо близько, Брюс переклав сокиру в лiву руку, а правою витягнув з-за поясу пiстолет, i нею ж пiдхопив лампу. I хоча хмари на небi вже трохи зiйшли, вiдкривши дорогу мiсячному свiтлу, зайвий предмет iз рук вiн не випустив, i на це була причина. Якщо на нього хтось i дивитиметься, то в першу чергу звернуть увагу на сокиру, а лампа надто слiпитиме очi, щоб побачити окрiм неї iще щось. Як каже приказка: найтемнiше пiд полум'ям свiчки, а в даному разi - над нею.
Приготування були дуже вчасними, бо ще ранiше, нiж Брюс придумав, що йому робити далi, зсередини апарату щось вилетiло. Щось маленьке, але дуже прудке. Вилетiло, i з дивним, схожим на дзижчання мухи звуком, зникло в небi. От тiльки далеко це дзижчання не вiдлетiло, а почало кружляти навколо. Схоже цим незнайомцям, ким би вони не були, начхати на темряву, а значить i йому слiд готуватися до несподiванок.
Почувши iз апарату звуки крокiв, Брюс присiв зовсiм низько, виставивши прикритий лiхтар перед собою, а насправдi цiлячись у темний прохiд. I ось на свiт з'явився пiлот. Точнiше пiлотеса, бо у чоловiкiв таких оригiнальних форм не буває, та й одяг у неї був вельми дивний - пiхота, чи iнший шпигун на люди в такому точно не вийде. Та й глухий шолом на головi явно не додає довiри.
Розглядаючи незнайомку, Брюс спiймав себе на думцi, що милується нею. Широкi стегна, акуратнi груди, пряма осанка... Костюм льотчицi пiдкреслював фiгуру, облягаючи тiло наче друга шкiра, не зважаючи на явно жорсткi елементи на руках, торсi та ногах. Озирнувшись довкола, жiнка зробила щось iз шоломом, вiд чого лицьова частина стала прозорою. Здалеку обличчя було складно роздивитися, але на вигляд їй можна було дати рокiв двадцять, не бiльше. Зовсiм молода, тiльки надто вже висока. Брюс зi своїм метром сiмдесят п'ять вiдчував себе на пiвголови нижчим, а стояла б вона на пiдборах - взагалi б карликом себе вiдчував. У мiсячному свiтлi її шкiра здавалася синьою, вiдблиски свiтла вiд плаского пристрою в її руках тiльки посилювали мiстичне враження. Захопившись розглядуванням, вiн упустив момент, коли незнайомка повернула голову в його бiк, а коли зрозумiв, що вона дивиться прямо на нього - розгубився. Рука iз важким пiстолетом, та не легшою лампою уже болiла вiд напруги, а Брюс так i не мiг придумати, що йому робити далi.
Невiдомо, скiльки усе це мало продовжуватися, але розв'язка наступила несподiвано. Невiдома штуковина, яка щойно лiтала в небi, рiзко знизилася й зависла перед Брюсом. Вiд несподiванки рука смикнулася й пролунав пострiл. У вiдповiдь з лiтака почувся тупiт. Шаттлвуд спробував перевести прицiл на лiтаючий пристрiй, що так неочiкувано з'явився бiля нього, але важка лампа загальмувала рух, i коли палець нарештi вдруге натиснув на гачок, пiдмога пiлота була зовсiм поруч. Пострiл чоловiка все ж досягнув своєї цiлi, пiдбивши лiталку, але тiєї ж митi перед ним постала фiгура, ще вища й стрункiша за жiнку. I форми тiла цiєї iстоти уже мало нагадували людину. Поки пiдбитий механiзм падав на землю, невiдомий встиг ударом ноги вибити лампу з пiстолетом iз рук Брюса, а наступної митi в нього вже цiлився ворожий ствол. Останнє, що встиг подумати невдаха-фермер: "Щось це не дуже схоже на автоматичний пiстолет." А наступної митi сильний бiль у грудях вибив чоловiка зi свiдомостi.
***
До тями брюс приходив довго. Все тiло ломило, як пiсля затяжної хвороби. I потягнутися нiяк не виходило. Нарештi свiдомiсть повернулася остаточно, i чоловiк зумiв тихцем озирнутися. Та перше ж, що вiн побачив, остаточно вибило його з колiї - Денiс, якому вiн наказував заховатися, був тут, серед незнайомцiв, i якийсь здоровань явно намагався з ним поговорити. Брюс так i лежав там, де його спiймали, тiльки наручники якiсть одягнули, дуже незручнi, мiж iншим. Поруч стояв той-самий тип, що його вирубив. Над ними, пiдсвiчуючи мiсце падiння жовтуватим свiтлом, крутилися два лiтаючих механiзми. Пiдбитого кудись забрали, або його вже вiдремонтували i вiн вже в повiтрi.
Тепер, коли навколо стало бiльш-менш видно, Брюс змiг трохи роздивитися цих лю... Нi, не людей, тепер це було очевидно. Той тип поруч був одягнутий у броню, схожу на повний обладунок. Шию захищав високий, але надто широкий комiр. Шолом, хоч i був схожий на уже бачений в жiнки, але позаду був значно бiльше видовжений. Ноги ж... У людей таких нiг не могло бути в принципi. Бiльше схожi на пташинi лапи, вони виявилися непропорцiйно довгими, як для людини, i не мали звичної стопи. Здавалося iстота стоїть на самих пальцях, а його п'ята закiнчується десь на пiвдорозi до колiна. Ну i руки: три пальцi майже в ряд. Як ця iстота умудрялася ними тримати якiсь предмети, Брюс собi навiть уявити не мiг.
А у кiлькох ярдах поруч вiдбувалася дуже дивна розмова.
- Adakah anda faham?
- Нi.
- Hai capito di me? - раз за разом запитував здоровань.
- Нi.
- You understand me?
- Так, розумiю! - вигукнув Денiс, аж пiдскочивши на мiсцi.
Голос у його наглядача був дуже цiкавим: двохтональний, вiбруючий, i водночас трiшки хриплуватий. В той час як у здорованя був голос типового викидайли з бару, дуже грубий i низький. Почув би на вулицi - уваги б не звернув.
I тут до затуманеного розуму чоловiка дiйшло те, що сказав його син: космiчнi дiалекти! Невже цi хлопцi з космосу? За iнших умов вiн би залюбки посмiявся над таким жартом. Але коли їхнiй корабель скосив половину твого поля, а один iз них стоїть над головою зi зброєю в руках, тут уже не до жартiв.
- А тепер повернемося до тебе, землянин. - штурхнув ногою брюса трипалий. - Якого дiдька ти в нас почав стрiляти?
- Хто ви в дiдька такi? Ох! - ще один удар був не стiльки болючим, як несподiваним.
- Питання задаю я. Чому. Ти. Почав. Стрiляти? - голос наглядача нiяк не змiнився, але в iнтонацiях Брюсу почулася злiсть.
- Ви увiрвалися на моє поле. - видав вiн перше, що спало на мою думку. - Думав, збираєтеся врожай викрасти.
- Ага, розказуй свої казочки комусь iншому. - до них пiдiйшов здоровань, повнiстю зактаний у довгу, аж до землi мантiю мiдно-червоного кольору iз дуже глибоким капюшоном-маскою, пiд якою проглядала масивна i важка навiть на вигляд броня такого ж кольору. - Твоя кукурудза, - здоровань ледве змiг вимовити слово, - мало не вдвiчi менша за сорти твоїх сусiдiв. На вантажiвку наш аппарат зовсiм не схожий. Чи може ти настiльки дурний, що умудрився сплутати нас зi злодiями? Сказав би просто: почав строчити по першiй побаченiй чортiвнi. Що, скажеш не так?
- Так. - хрипло вiдповiв Брюс на його аргументи.
- От i добре. Спар, вiдiйди уже вiд нього, вiн далеко не втече.
- А якщо знов почне буянити?
- Дрони розберуться. - зовсiм по-людськи махнув рукою здоровило. - Або сам розберуся. Ти що обираєш?
- Я посиджу тихо. - вiдповiв Брюс, влаштовуючись зручнiше, i краєм ока поглядаючи на свого сина, який навiть не збирався нiкуди тiкати, а лише iз незадоволенням дивився на незнайомцiв.
Брюс хотiв крикнути йому, щоб вiн тiкав, але сумнiвався, що малий його послухається. Вiн же хлопчик розумний, чому ж не втiк одразу, як почув пострiли? А може його вже зловили? Брюс не знав, скiльки часу лежав без свiдомостi, тому прийняв цю версiю за основну.
Поки незнайомцi говорили мiж собою, iз корабля вийшла та дiвчина, в яку вiн стрiляв. При свiтлi лiтаючих ламп виявилося, що її шкiра дiйсно синя! На вигляд вона не постраждала, пов'язок i ран на нiй видно не було, але йшла вона трохи згорбившись, нiби у неї болiв живiт. Брюс тихенько похвалив себе за влучнiсть, адже по сутi вiн у неї навiть не цiлився - просто простягнув револьвер у напрямку загрози. Згадавши про пiстолет, чоловiк скосив погляд на зброю чужинцiв. Трипалий тримав у руцi щось дуже вiддалено схоже на автоматичний пiстолет, тiльки значно грубiше й масивнiше. Не минуло й секунди, як вищезгадана зброя нацiлилася йому в обличчя.
- Навiть не думай. - попередив його лапатий.
Повiльно кивнувши, Брюс вiдзначив, що стволiв у цiєї зброї здається два. Логiчно припустти, що один iз них використовується для затримання жертви, як у його випадку, а iнший - бойовий.
Перекинувшись зi своїми колегами кiлькома фразами на невiдомiй мовi, жiнка повернулася до Денiса. Деякий час вони уважно роздивлялися один одного. Брюс не мiг бачити її обличчя, бо вона стояла спиною, але йому чомусь здавалося, що хлопчик її чимось зацiкавив. I коли вона присiла поруч з ним, вiн ледве стримався вiд того, щоб не кинутися вперед. Чомусь виникало вiдчуття, що вона зробить iз Денiсом щось погане. Але нiчого не сталося. Бiльше того, вона роздивлялася малюка так, нiби вперше бачить, i постiйно бурмотiла собi щось пiд нiс.
- Erau berghra zig nrazo. - раптом промовив здоровань.
- Zi. - вiдповiв трипалий i одним рiзким рухом закинув Брюса собi на плече.
- Гей, а ну постав мене на мiсце! - обурився чоловiк, повиснувши на дуже незручному ложi.
- Ти ще поговори менi тут. Подякуй своєму шкетовi, що тебе не застрелили одразу.
- Припини Спар. Ми сюди не на полювання приїхали.
- Розкажеш це їм, - означений Спар пiдкинув чоловiка на плечi так, що той зойкнув, - коли вони припруться нас звiдси викурювати.
- Занось давай.
Всерединi аппарат виявився доволi просторим. Здавалося, що окрiм стiн в ньому бiльше нiчого немає, нi двигунiв, нi iнших систем. Може насправдi у них все настiльки досконале, що займає дуже мало мiсця? А хто ж їх знає? Принаймнi зброя виглядає цiлком зрозумiло i знайомо. Перше примiщення, до якого вони зайшли, Брюс охрестив як десантний вiдсiк, бо набокових стiнах були змонтованi глибокi крiсла складної конструкцiї, нiби складенi з багатьох смужок. Принаймнi це виглядало як крiсла, хоча в головi одразу ж виникла асоцiацiя iз кошиками. Освiтлення здiйснювалося кiлькома жовтуватими свiтильниками бiля пiдлоги i на стелi. Далi йшла перемичка до кабiни пiлотiв. Прохiд туди для людини був ви цiлком зручним, однак здоровань туди проходив впритул, зачепивши край люку плечем. По обидва боки вiд проходу розташовувалися вже знайомi крiсла, в одне з яких той i приземлився. Здавалося б така туша нiяк не могла вмiститися в тiсний "кошик", але конструкцiя була явно розрахована на рiзноманiтну комплекцiю, одразу ж пiдлаштувавшись пiд гостя. Через лобове скло можна було побачити край лiсу, до якого кораблю залишалося проїхати менше десяти метрiв. Страшно подумати що було б, якби вони не встигли загальмувати.
Розглядаючи облаштування кабiни, наскiльки це з його позицiї було можливим, Брюс вражався її простотi. Йому кiлька разiв вдалося зазирнути в кабiни лiтакiв, i там увесь вiльний простiр займали рiзноманiтнi прилади й органи керування. Тут же все зводилося до кiлькох важелiв та темної панелi перед кожним крiслом. Усi ж стiни були суцiльним склом. Навiть нижня частина кабiни була прозорою, хоч i вимазаною i багнюцi. Ну i ще посерединi знаходилася консоль iз незрозумiлими приладами. Бiля неї Брюса i скинули. Дуже неприємно скинули, мiж iншим. Дiставши iз консолi якийсь щуп, здоровань взяв його за руку i приклав кiнчик пристрою до вiдкритої шкiри. Тiєї ж митi в руку впилася голка. Через секунду вона забралася, прилад пискнув, а на центральнiй панелi почали з'являтися якiсь графiки i схеми.
- А що ви робите? - пролунав позаду голос Денiса.
- Визначаємо бiохiмiю вашого свiту. - пояснив громило, поки жiнка тицяла щось на екранi.
- Хiмiя? Ви можете отруїтися?
- Так. Ваш свiт може мати в основi зовсiм iншi сполуки, якi для нас можуть бути небезпечними. До того ж рiзнi органiзми дихають рiзною атмосферою. Менi то байдуже, а от мої колеги можуть i загнутися. - переглянувши ще кiлька дiаграм, здоровань щось собi буркнув i потягнувся до капюшону мантiї.
Вiдкинувши капюшон назад, наскiльки йому дозволяв масивний горб, громило вiдстебнув шолом, що неначе видавався вперед i до Денiса повернулася оскалена зубаста пика.
- Ну що, давай знайомитися, маленький землянин?
***
Ну що, давай знайомитися, маленький землянин? Чого трусишся? Не буду я тебе їсти. А то ще травануся. Перше правило висадки на будь-якiй планетi: не тягни до рота усiляку гидоту. I взагалi, пiсля знаходження такого свiту слiд викликати розвiд-групу, i доки вони ретельно все не перевiрять, скафандр не знiмати. А ще краще - взагалi не потикатися на такi планети, доки їх у реєстр не занесли. Але ми вiдхилилися вiд теми.
Мене звати Т'рекс. Не Рекс, а Т'рекс! Тi-рекс! А повне iм'я тобi знати не треба. Я директор i власник однiєї маленької фiрми, а це - мої пiдлеглi. Спаратуса ти вже знаєш - це мiй начальник служби безпеки. А цю синю бестiю звати Бенезiя Т'соне, вона наш медик. Тi-соне! Так, ми родичi, в якомусь сенсi. А ти не роби квадратнi очi, збочинець! Бери приклад зi свого сина, вiн одразу на контакт пiшов, а не почав стрiляти налiво й направо. До речi, а звiдки ти таких слiв нахапався? Тебе що, Бенезiя вже встигла покусати? О, то ти у нас начитаний! Iз будовою всесвiту хоча б знайомий? I скiльки планет у вашiй зорянiй системi, теж знаєш? Ага, значить ви ще не все повiдкривали... Так, не збивай мене з думки! На чому ми зупинилися?
Значить я власник однiєї маленької фiрми. Вигризаємо метали з астероїдiв, i тягаємо на торгову платформу. А прилетiли тому, що комусь тут шлея пiд хвiст залетiла! Нi, не знаю я вашої мови, це перекладач щось мутить. Ми працюємо в астероїдних полях, i будь-який камiнець в будь-який момент може перетворитися iз золотої жили в братську могилу для усiєї нашої компанiї. Що нещодавно ледве не трапилося. Та звичайна iсторiя, неврахований потiк метеоритiв перевантажив поле, i з нас зробило решето. А якби хтось слiдкував за простором, могли б втратити лише дронiв, а не увесь комплекс! Добре, що у бронекапсулах сидiли, iнакше б узагалi не вижили. До прильоту корабля ще багато часу, тому вирiшили вiдсидiтися на планетi. Все ж приємнiше, анiж посеред космосу висiти. I безпечнiше. Цiлий такт сюди у шлюпцi добиралися. Це приблизно два днi по-вашому.
З вами говорити можна, ви цивiльнi. А чому б не поспiлкуватися? Все одно зайнятися нiчим, а тут новий розумний вид iстот пiд боком, та ще й iз бiльш-менш придатною для iснування атмосферою. От якби на мiсце зустрiчi прибiгли вашi солдати, тодi б усе було зовсiм не радiсно. А так можна трошки розслабитися.
Та нiчого ви нiкому не розкажете. Та й хто вам повiрить? Тебе пацан, вибач за прямоту, взагалi нiхто слухати не стане, тим бiльше з твоєю репутацiєю фантазера, адже так? Ну а предка твого перед вильотом накачаємо... Чим? Ага, вiскi! Не хвилюйся, не отруїшся. Наш медик знає свою справу, i з лiками працювати вмiє. Це не лiки? Ага, значить просто алкоголь! Спокiйно-спокiйно, не треба так метушитися. Я вже зрозумiв, що для тебе бухло - це святе. Хе-хе-хе!
Це ти чий конкретно вiк питаєш, малий? Менi сiмсот три цикли. Це близько шестисот ваших рокiв. Бенезiя на тридцять циклiв молодша. Спаратусу сотня нещодавно стукнула. Не дивися на нас так, наче на богiв, ми такi ж смертнi як i ви. Хоча я не сумнiваюся, що хтось iз наших встиг вiдмiтитися у вашiй мiфологiї. Мiй батько колись тут був. У цiй системi, я маю на увазi. Щоправда у геологiчнiй розвiдцi, але вашу Землю бачив. Просто так спiвпало, що у цiй шлюпцi зiбралися представники найбiльш довгоживучих рас. Наприклад азарi, як наш медик, iнодi переживають i за тисячу циклiв. Я iз раси кроганiв, у нас вiк коливається у межах восьмиста. Турiани, це я про Спаратуса, в середньому живуть двiстi-двiстi п'ятдесят. Але в моїй компапнiї працюють i короткоживучi. Наприклад саларiани живуть бiльше двадцяти циклiв. Я їм сигнал вiдправив, вони мають пiдлетiти через годину. Дуже гiперактивнi особи. Менш нiж за тисячу циклiв їхня раса пройшла увесь шлях вiд дикостi до космiчної експансiї. Або iнший приклад: ворка - дуже живучi й жвавi iстоти, живуть п'ятнадцять-двадцять циклiв, але розуму в них нi краплi. З моменту їх вiдкриття вони так i не вибралися iз дикостi, а це вже кiлька тисяч циклiв. Та що там, у них навiть цивiлiзацiї так i не з'явилося! А є ханари - схожi на ваших медуз, живуть не бiльше десяти циклiв, але мають одну, свiдомiсть на групу. Дуже дивнi створiння. А у вас який середнiй термiн життя? Ага, шiстдесят п'ять, це майже сiмдесят циклiв. Тут найбiльше до вас схожi батари - тi ще покидьки. Хоч i лiтають в космосi, а й досi iз рабства не вилiзли. У вас тут мiфiв про чотириоких божеств, як вони люблять себе показувати, не траплялося? Значить вам пощастило, що вони ще сюди не дiсталися.
Нi, ми прилетiли сюди не однi. Просто я вирiшив спуститися першим, аби переконатися у безпецi тутешнього середовища. Ми, крогани, цiнуємо свою честь. Мене пiдлеглi просто не зрозумiють, якщо я вiдправлю їх вперед. Пiд моїм керiвництвом тринадцять саларiан. Я вiдповiдаю за них перед кланом. До того ж у них просто скажений метаболiзм, а аптечку налаштовувати довго. Якби котресь пiдхопило заразу док просто не встигла б його врятувати. Тепер у них потрiбнi налаштування є... Що значить немає?! Ти мала закiнчити ще три клiки тому!!! А, зi зв'язком проблеми... Значить скажеш їм, щоб затрималися ще на один виток, i навiть не думали спускатися, доки не матимуть повний пакет антибiотикiв. Зрозумiла? Виконуй.
Та нi, вони не шахтарi. Наша компанiя може називатися шахтарською, але бiльшу частину її персоналу складають iнженери. Важку роботу виконують тiльки дрони. Це такi ж штуки, як тi, що лiтають надворi. А iнакше не можна, надто небезпечна у нас робота. Купити десяток дронiв дешевше, нiж виплатити страховку родичам одного постраждалого. Ми ж не рабовласники, щоб розкидатися розумною робочою силою, та й ефективнiсть такої роботи була б сумнiвною.
Про нас? А що тут розказувати? Працюємо в чорта на рогах, до цивiлiзацiї своїм ходом, навiть якщо пощастить, добиратися не менше десяти тактiв, а виторг ледве покриває вартiсть витрат. Добре, що хоч лiтаємо за межами маршрутiв, по-дiдiвськи, тому й з пiратами не стикаємося. Ну а чого ти очiкував, малий? Завжди знайдеться той, хто хоче добре жити за рахунок iнших. У дикому космосi навiть є кiлька банд, в яких збираються такi покидьки. Нi, батари там теж трапляються, але нiчого особливого собою не представляють.
Так, планет у нас багато. От тiльки заселяти новi дуже складно. Та й дорого. Так, поодинокi колонiї уздовж основних маршрутiв, а далi летiти просто немає сенсу. Це тiльки азарi собi нову курортну планету готують - у них проекти дуже довговтроковi. А всi iншi раси не такi перебiрливi. Холод чи спека, амiак чи вакуум... Прилетiли, заклали поселення, i торгують ресурсами, доки пiрати або конкуренти не прийдуть.
Ти менi не фиркай тут. Гадаєш самi кращi? Та таких як ви з планети узагалi випускати не можна! Що ви тут влаштували? Перша свiтова, друга свiтова, використання ядерної зброї... Навiть ми, крогани, вiдмовилися вiд такого варварства задовго до виходу в космос, а ви ще й з атмосфери не вилiзли, а вже труїте один одного, i своїх дiтей за компанiю. Один нацизм чого вартий! Що, тiльки нацисти у всьому винуватi? А це вже слова расизму. Та ти навколо озирнися, гадаєш у твоїй країнi немає злочинцiв, манiякiв, нiхто не бере хабарiв i не зловживає службовим становищем? Що мовчиш? А ти малий слухай, нашi свiти не такi вже й рiзнi. Слухай i запам'ятовуй, може в майбутньому ти ще застанеш момент офiцiйного контакту. Авжеж вже вiдбувся! Я ж казав, що мiй батько тут уже бував, а вiн ще застав... Тисяча циклiв, плюс мiнус... Епоху античностi вiн точно застав. I середньовiччя ваше, напевно, теж бачив. Щодо лiтаючих тарiлок не скажу, зонди бувають усiляких форм та розмiрiв. I мої теж. Я, на вiдмiну вiд моїх колег, цiкавлюся мiсцем своєї роботи. I саме тому бос тут я, а вони - мої пiдлеглi.
В якому сенсi, лiтаємо? Нi, хлопче, лiтаємо ми хiба що по планетах. У космосi зовсiм iнша механiка руху. Є така штука, називається ядро маси. Вона дозволяє зменшити масу корабля, а значить для розгону знадобиться менше енергiї. Що потужнiше ядро i легший корабель, то швидше вiн лiтатиме, i навпаки. Такi ядра використовуються i в роботi НСП - надсвiтлового приводу. Завдяки йому корабель може дуже швидко лiтати мiж зоряними системами. Або фактично стрибати в його межах. Тiльки дозволити подiбнi маневри можуть собi хiба що вiйськовi - надто дороге задоволення. Простiше стартувати й зупинятися прямо бiля планет. Є ще ретранслятори. Це такi величезнi космiчнi катапульти, якi можуть швидко перекидати кораблi мiж собою. Майже миттєво. Саме по них i проходять основнi маршрути.
Нi, не покатаю. Ми сiдали так, на крилах, а двигун перед спуском в атмосферу вiдстрелили. Щоб ви не дiсталися! Нам у космосi ще тiльки вас не вистачало. Ось навчитеся в мирi на своїй планетi жити, зможете спокiйно заселити свою зоряну систему - тодi й поговоримо. А до того моменту я у вашi загребущi лапки навiть жодного свого дрона не дам. Цю шлюпку робили з розрахунком на дикунiв. За найменшої загрози бортовий комп'ютер зiтре собi пам'ять i спалить усi системи, а бiльше ви тут нiчого нового для себе не побачите, i колупайтеся потiм тут, скiльки хочете. I живими не дамося - ми про це уже подбали. Iз цiнного тут хiба що центральна консоль, ось вона, де знаходиться НЗ та аварiйний комплект. Нашi шлюпки одноразовi, i пiсля приземлення хiба що на брухт годяться. Деякi постраждалi пiсля аварiї так довго чекали рятувальникiв, що розбирати шлюпки на будматерiали для поселення.
Та звичайнi у нас технологiї. Все для того, щоб зробити своє життя бiльш комфортним, а решта вiдкриттiв залишається у секретних архiвах вiйськових. Або великих корпорацiй. Деякi галузi у нас взагалi забороненi, як от розробка штучного iнтелекту. Так, це у нас пiдпадає пiд статтю рабства. Є одна раса, кварiани, яка довгий час експлуатувала штучний iнтелект, наче якусь рiч. Ну а потiм, коли вони увiйшли до складу рас Цитаделi, вiн дiстався до Кодексу, вичитав про права розумних, i пред'явив їх своїм творцям. Тi спробували його вiдключити, i почалася вiйна. Закiнчилося все тим, що вiн вигнав творцiв у космос i поставив усiй расi кварiан ультиматум: або вони визнають його повноправним громадянином, або вiн їх бiльше на рiдну планету не впускає. Звiсно ж вони зрозумiли, чим їм загрожує поява громадянина iз можливостями цiлої держави, i навiть ввели у свою конституцiю спецiальний закон. Так i живуть на своїх кораблях, вiдрiзанi вiд власної екосистеми й ресурсiв уже майже чотириста циклiв. Вже зараз їхнi кораблi розвалюються вiд старостi, тому найближчим часом слiд очiкувати певних зрушень у становищi: або вони пiдуть на поступки, або вимруть як вид, разом зi своїм Мiгруючим флотом.
Що таке Цитадель i Кодекс? Цитадель, це величезна космiчна станцiя, де збираються представники усiх рас для торгiвлi, обмiну досвiдом та досягненнями, де вирiшуються головнi питання життя галактики. Це своєрiдна столиця цивiлiзованого космосу. Нi, планети завжди комусь належать. Якщо не державi, то якiйсь корпорацiї. А от космiчна станцiя - територiя нейтральна. Вона уже нiкому не належить. У буквальному сенсi. I якщо хтось пред'явить на неї свої права - проти нього ополчаться усi iншi раси. Надто вже багато там зосереджено ресурсiв. Тому територiя держав, якi мають там своє консульство, називається простором Цитаделi. Є ще Термiнус, або iнакше неконтрольований космос - там уже кожен сам за себе. А Кодексом називається наша iнформацiйна мережа. Ну як же вам пояснити... Це своєрiдний скрижаль... Нi, це книга, у якiй зiбрана уся доступна звичайним громадянам iнформацiя. Про побут, культуру, технологiї, iсторiю, науку... Про все на свiтi. I якщо ви колись знайдете iнформацiю, якої немає в Кодексi, значить ви переглядаєте секретнi документи. Хе-хе-хе! Доступ до нього можливий зi спецiальних пристроїв, якi вiдсилають твої запити, а потiм приймають i розшифровують отриманi данi у зручний для тебе вигляд. Наприклад нашi перекладачi завчасно отримали пакет з усiма мовами вашої планети, i без цього ми б з вами зараз не розмовляли.
Нi, перекладач це не тiльки окремий розумний, якому вiдомо багато мов. Так називають ще й пристрiй, ось вiн пiд горлянкою висить, необхiдний для спiлкування з представниками iнших рас. Вивчити мову можна, але моя горлянка просто не здатна не здатна вимовити бiльшiсть ваших земних назв. Його придумали невдовзi пiсля Першого Контакту. О, бачу тобi знайомий такий термiн, мальок. Ну а пiзнiше перекладач став обов'язковим для будь-якого нормального громадянина Цитаделi, якщо вiн хотiв жити у цивiлiзацiї.
Звiсно були i вiдщепенцi, i радикали, якi виступали проти будь-яких крокiв щодо зближення iз iншими расами. Такi трапляються i понинi. Але це лише крапля в морi у порiвняннi з тими, хто вже встиг оцiнити переваги вiдкритого дiалогу. Наприклад батари змушують усiх своїх рабiв говорити лише своєю мовою, вважають недоумками тих, хто навiть звукiв їхнiх видати не здатен, а потiм дивуються, чому аналогiчнi товари i послуги Цитаделi виявляються дешевшими. А тому що правильно скооперувалися! У кожної раси є свої переваги, i лише той, хто здатен їх використати найкраще, отримає свiй куш.
О, нарештi ти згадав про культуру. Знайомий iз термiном масової культури? Прекрасно, а приклади навести можеш? I що, всi їх ти вважаєш достойними уваги? Тодi ти розумiєш нашу ситуацiю. Головна проблема в тому, що у кожної раси є своя культура, яка сформувалася пiд впливом їхньої бiологiї, умов iснування та iнших факторiв. I те, що обов'язкове для одних, є суворим табу для iнших. Про батарiв я вже казав, i скажу ще раз: у них статус залежить вiд кiлькостi рабiв, а усi iншi вiдомi менi раси це явище засуджують. Кого б iще згадати... Як у вас iз носiнням зброї? Ну от, а для турiан це обов'язковий елемент життя. Або азарi... Бенезiя, знiми уже свiй шолом, тут можна нормально дихати! Бенезiя Т'соне, знiмiть шолом! Нарештi. Давай, вiдстань уже вiд їхньої кукурудзи i включайся у нашу розмову, розкажи про свою расу. Про все. I про ЦЕ також. А своїм дiтям ви про це у скiльки розказуєте? Ну от, бачиш? Для азарi ця тема - дуже особисте. Ти ж уже знаєш звiдки дiти беруться? Оу, навiть так? Здається я трохи поспiшив з висновками. Давай змiнимо тему!
Звiсно маю! У мене семеро синiв, сорок три внуки i одна внучка. Це ще нiчого. У нас кiлька поколiнь тому, кроганських поколiнь, трапилася вiйна iз однiєю новою расою. Схожi на ваших комах, тiльки завбiльшки з тебе. Тодi у нас був справжнiй бум народжуваностi. А коли вiйна раптом скiнчилася, виявилося, що кроганiв навiть бiльше, нiж представникiв усiх iнших рас разом узятих, а обжитих планет залишилося обмаль. Ти хоч уявляєш, що це значило для цитаделi? У нас одна сiм'я складає по сiмсот-вiсiмсот осiб, а живемо ми довго. Мало знову вiйна не розпочалася. На щастя вдалося дiйти компромiсу. Нам довелося розпрощатися зi старим ладом i погодитися на обмеження народжуваностi. Дуже болючi змiни. За це Цитадель видiлила нам кiлька планет i допомагає з їхньою колонiзацiєю. Навiть нашу столичну планету - Тучанку допомагають вiдновити пiсля вiйни. Там i досi все в руїнах, але принаймнi тепер хоч iнодi можна ходити без маски. Ми з Бенезiєю iнколи туди лiтаємо, провiдати родичiв.
Звiсно не схожi, ми ж належимо до рiзних видiв! Приставка "Тi" перед iменем означає зв'язок iз представником роду раси азарi. Я вже казав про внучку? А вони всi умовно жiнки, хоча й називають себе одностатевою расою. Я потiм поясню, чому ми так вважаємо. Досить на мене так зиркати, збочинець. Я ж уже сказав, що це не просто... Нi, Денiс, ми не одруженi. У азарi просто немає такого поняття. Це щось на кшталт ваших полiтичних шлюбiв, або церемонiї прийняття у рiд. Просто нашi роди опинилися у скрутному становищi, i вирiшили вирiшити об'єднати свої зусилля для вирiшення власних проблем.
Я багато де бував. I повоювати довелося, щоправда у мiсцевих конфлiктах. Народився на Тучанцi, першi сiмдесят циклiв вчився усьому, що повинен знати кроган. Потiм обов'язкова служба на кордонi iз Термiнусом. Там же пiдняв свiй перший капiтал. Навряд чи тi пiрати здогадувалися, що постачальником зброї для них були самi прикордонники, а ми на них не тiльки заробляли, а ще й усi їхнi операцiї вiдслiдковували! Хе-хе-хе! Ото були часи! Потiм деякий час працював на Iллеумi iнженером, збирав зв'язки, шукав однодумцiв, ну а пiзнiше вiдкрив першу власну шахту. Прогорiв на пiратах, i знову почав спочатку. Так повторювалося ще тричi. На четвертий раз я знайшов того стукача, що зливав про мене iнформацiю, i добряче з ним повеселився. Вiн же розказав де шукати i моїх знайомих пiратiв. Пiсля того, як я навiдався до них, мене деякий час нiхто не чiпав. А нещодавно до моєї компанiї знову почали проявляти iнтерес. Тiльки я вже був готовий, i встиг злиняти iз насидженого мiсця. А замiсть себе залишив сюрприз, хе-хе-хе!
Який у мене корабель? Ну, не те щоб корабель, скорiше тягач. Вiн зараз на рейсi, i завтра має прилетiти за черговою порцiєю металiв. Нам лiтати далеко, i руду тягати не вигiдно, тому ви просто виплавляємо метали iз породи, i пакуємо їх в стандартнi контейнери. А нещодавно один iз пiдлеглих отримав пiдвищення за те, що придумав спосiб самим такi контейнери виготовляти прямо тут, на мiсцi! Нi, ми не роздiляємо метали, у нас немає для цього обладнання. Замiсть цього ми розподiляємо їх по температурi плавлення. В процесi деякi з них змiшуються i виходить просто сплав. Звiсно вiн коштує набагато менше за чистi метали, але це все одно вигiднiше, анiж займати двi третини об'єму контейнерiв породою. Та й обладнання для цього потрiбне не таке вже й складне.
А з ким менi ще балакати? З ними? Вони i так усе це знають, ми уже три сотнi циклiв разом працюємо, i знаємо один одного як облупленого. Окрiм Спаратуса. Я вже всерйоз остерiгався, що розучусь говорити. Подзвонити? А, ти маєш на увазi зв'язок на великiй вiдстанi? Нi, я з такими речами не ризикую. Будь-яке повiдомлення можна вiдслiдкувати. Саме на цьому я й погорiв минулi рази. Усi, хто йдуть до мене на роботу, готовi до тривалої iзоляцiї вiд суспiльства. Звiсно є й мiнус, нiхто не прийде на допомогу. Але, як ви змогли переконатися, вiд стихiї урятуватися шансiв значно бiльше, нiж вiд недоброзичливцiв. Тiльки й треба, що бути готовим до несподiванок, i притримуватися деяких правил.
Нi, я власнi правила не порушую. Для кроганiв честь дорожча за грошi. Це основа нашого суспiльства. Це наша суть. У вашiй iсторiї теж був такий перiод. Як же там їх називали.. О згадав - лицарi! Ви, земляни, взагалi дуже цiкава раса. Кожнен iз ваших народiв у чомусь схожий до рас Цитаделi. Таке враження, нiби ви є кривим вiдображенням усiх наших рис, i поганих, i хороших.
Нi лiтати, нi добувати що завгодно у вашiй системi не протизаконно. Поки ви не увiйшли в контакт iз Радою Цитаделi, ви не можете висувати претензiї нi на яку територiю окрiм власної планети. Ви навiть в космос нормально вийти не змогли, а значить юридично вас не iснує. Просто про Землю з'явився черговий запис у Кодексi, де вказанi основнi її параметри i особливостi. По факту ви зараз нiчим не вiдрiзняєтеся вiд тварин. Тi ж тварини мають бiльше прав, нiж ви. У нас навiть є органiзацiї для захисту їхнiх прав. Та ти не хвилюйся, так з усiма було. Ви - не виняток.
Хто перший вийшов у космос, так? Складне питання. Бiльшiсть сходяться на думцi, що першими у космос вибралися азарi, але це спiрне питання. Просто у них для цього вже були усi передумови. Їхня планета має аномально великi поклади цiнних i рiдкiсних у галактицi матерiалiв, а тому першi колонiї на iнших планетах вони заснували ще тодi, коли знаходилися приблизно на вашому нинiшньому технологiчному рiвнi. Та ви б i самi це могли зробити, якби мали доступ до нульового елементу.
А як я сказав? Дай подумати. А, ну все правильно: у вашiй таблицi хiмiчних елементiв цю речовину тiльки замiсть нуля й можна вписати. Нi, це не паливо. Це набагато бiльш унiверсальнiша штука. Пiд впливом електричного струму вона може створювати так-званий ефект маси. Ось дивись на мою руку. Бачиш щуп? А тепер дивись уважно.
Та не кричи! Яка ще магiя? У вас же на планетi нi граму нульового елементу бути не повинно? Гаррi Гудiнi? Зачекай, зараз подивлюся... Нi, це не бiотика. Ти ж бачив синюватi спалахи навколо руки? Ось це i є ефект маси. З його допомогою я зменшую вагу предмета, i тодi його дуже легко пересувати. А можна зробити навпаки, i тодi його маса збiльшиться настiльки, що вiн проломить корпус. Способiв застосування безлiч. Правильно! I в двигунах також! Стоп, ти знову збив мене з думки. Ми зупинилися на тому, що азарi з самого початку мали багато нульового елементу.
I ось тут ми пiдходимо до найцiкавiшого. Ти ж уже помiтив, що ви i азарi дуже схожi ззовнi. Пiдозрюю, що всерединi також. Справа в тiм, що усi раси Цитаделi так чи iнакше, але контактували зi ще однiєю расою. Ми називаємо їх протеанами. А бiс його знає, якими вони були i як виглядали. Вони зникли майже, щоб не збрехати, п'ятдесят тисяч рокiв тому. Їхня iмперiя займала в кiльканадцять разiв бiльше простору, нiж увесь освоєний космос сьогоднi. Саларiани довели, i не приховують того факту, що протеани власноруч прискорили їхню еволюцiю. Про турiан не знаю, вони якщо щось i дослiджували, то нiкому про це не кажуть. Тепер же, порiвнюючи вас i азарi, я не сумнiваюся, що ранiше у них були чоловiки. Бенезiя, не дивися на мене, як на ардат-якши, у тебе i так все на лобi написано. Що? Та нi, просто надто вже оригiнальною вийшла їхня раса. По-перше: вони тактильнi телепати. Їхня нервова система має прямий вихiд до шкiри. Їх шкiра дуже чутлива. А ти думав чого вона носить цей костюмчик? Якщо добре натренуватися, то вони навiть можуть читати твої думки. Таким же чином вони передають свої знання нащадкам. Цей ритуал у них називається обiйми вiчност... Ай, припини! Бери й сама розказуй! Отак i сиди. Коротше, пiд час цього ритуалу вони поєднують свої нервовi системи i можуть переглядати спогади один одного. По-друге: на їхнiй планетi бiльше нульового елементу, нiж у всiх рас Цитаделi разом узятих. Я у такi збiги не вiрю. Ну i останнє - вони нереально довгоживучi. Саларiани, коли порiвнювали зразки флори i фауни з Тесiї, рiдної планети азарi, прямо сказали, що це не могло бути наслiдком еволюцiї. Звiсно ж азарi усе заперечують. На кроганiв теж здiйснили вплив, пiдвищивши плодючiсть, але у нас все це було вiд природи. Саларiани, розбираючись iз проблемою нашої народжуваностi навiть змогли видiлити механiзм, за допомогою якого всi цi змiни вносилися - генофаг. Залишки цього вiрусу знайшлися у кожної другої вiдкритої раси. Тому я не здивуюся, якщо i на Землi протеани встигли вiдмiтитися.
А нiхто не знає, куди вони дiлися. Особисто я вважаю, що вони наступили на хвiст не тому варрену. Варрени, це такi тварини. Зараз покажу. Ось цей належить Окiру - моєму третьому внуку. Вiн селекцiонер, хоче вивести нову породу, iдеального варрена. Хоча менi здається, що вiн просто хоче бiльше виграти на боях варенiв. Суть в тому, що вони бувають рiзними, i нiколи не знаєш, який варен тобi трапиться на шляху, добрий i грайливий, чи скажений i кровожерливий. Протеани зникли в один момент, залишивши пiсля себе дуже мало слiдiв. На багатьох планетах досi знаходять залишки їхнiх мiст. Я одного разу охороняв табiр археологiв, i як колишнiй вiйськовий готовий поклястися своїми зубами, що їх бомбили. Довго, i методично. Як ми вичищали рахнi, так i їх хтось винищував.
Та менi байдуже, хто це зробив. Може це вийшов з-пiд контролю черговий їхнiй експеримент, або вони просто натрапили на достатньо сильного ворога. Яка тепер рiзниця, якщо усi ми є наслiдками їхньої дiяльностi, а самi вони згинули у вiках? Ну дiзнаюся я, хто їх знищив, i що для мене змiниться? Може в мене метал дорожче купляти стануть? Чи я тодi знайду золоту жилу? Менi усi цi древнi iсторiї та секрети не потрiбнi. Нехай ними займаються тi, кому за це платять. Внучка, мiж iншим, просто фанатiє вiд протеан. Уже й записалася в одну iз експедицiй, полетить на розкопки на якусь лавову планету. Ось вона, бiля своїх колег стоїть. Лiара Т'соне. Стверджує, що протеани наткнулися на расу синтетикiв i захотiли пiдкорити їх. Гарненька, правда? За вiком азарi вона зараз молодша за тебе. Їй нещодавно ледве п'ятдесят циклiв бамкнуло. А ти на неї не дивися, дундук, у тебе своя дружина є. Ця крихiтка знiме з тебе шкуру однiєю силою думки i скаже що так i було. Повiр вона може. Я сам її навчив усьому, що знав. Нехай не по народженню, та в душi вона кроган.
I що твiй Полiцiя менi зробить? Хто вiн узагалi такий? А, це вашi поборники закону? У нас такi теж є. На Цитаделi вони азиваються СБЦ - Служба Безпеки Цитаделi, а на планетах скрiзь свої назви. I порядки теж свої. Наприклад на Палавенi без зброї до тебе одразу ж придиратимуться, а Тесiї її носити заборонено. Останнє - дурiсть несусвiтня, як на мене. Та тому, що кожна азарi сама по собi ходяча зброя. Ось на Бенезiю подивися. Бачиш у неї пiстолет? I я не бачу. Але знести ваш будинок вона може прямо звiдси, не встаючи з крiсла. Ну добре-добре, не знести, просто закидати камiнням з такої дистанцiї. А я вже старий для таких пустощiв. Усiма такими порушеннями займаються звичайнi По-лi-цi-я, правильно я сказав? От, а для серйозних випадкiв є iнша контора - СПЕКТР. Ось там уже крутяться дiйсно серйознi мужики... I дами. Вони займаються випадками тероризму, державними переворотами, локальними вiйськовими конфлiктами, маньяками та ще багато чим. Я одного разу бачив такого агента, i нiчого особливого в ньому не помiтив. Уже потiм дiзнався, хто це насправдi був, i що вiн перед цим зачистив вiд терористiв цiлий хмарочос. Сам, один. Лягавi потiм цiлий день витягували тiла з усiх закуткiв.
А у мене з лягавими складнi стосунки. Пiдозрiлий я їм. Вони вважають, що усi крогани це дурнi дикi варрени, яким тiльки дай зброю i вони почнуть усiх вбивати. Ось я ношу з собою зброю, i що? Ви обоє зараз живi й здоровi. Ну, окрiм тебе, дундук, в тебе мiзкiв i так не було, тому в голову стрiляти марно. Спаратуса питай, чим вiн твого батька глушив. Доречi чим? Та ну! I звiдки ж вiн у тебе мiг взявся? Не нагадаєш менi параграф сьомий, пункт перший статуту нашої фiрми? Включно з особистими речами! I зi скафандрами також! Давай сюди свiй шокер. Ще одне таке порушення, i будеш собi шукати нову роботу. А нiчогенька iграшка, добре в руцi лежить... Не те, що його пукалка. Ой, я тебе прошу, тiльки не треба вигороджувати свiй самопал. Я що не бачу, що тут половина запчастин саморобна? Та я прямо зараз можу зробити собi його копiю, i вона стрiлятиме не гiрше за оригiнал. Є в мене такий iнструмент. I не лише в мене.
Тут якраз немає нiчого складного, все питання в матерiалах. Унiгель, це складна речовина, яка за певних умов може змiнювати свої властивостi, а завдяки полям ефекту маси, нею можна оперувати з точнiстю до молекули навiть у польових умовах. Вона може бути як будiвельним матерiалом, i частиною електронної начинки. Хоча її виробництво недешеве, тому унiгель намагаються застосовувати лише у найскладнiших вузлах, а все iнше роблять зi звичних металу й керамiки. Пластмаси у нас майже немає - у космосi синовину для неї ви не знайдете. Ось цей шокер наприклад, майже повнiстю зроблений зi сталi, кольоворих металiв та керамiки, а унiгель складає вiдсоткiв п'ять-шiсть вiд загальної маси. У бойовiй зброї його буде ще менше.
О, нарештi в тобi проснувся воїн, малюк. Тихо-тихо, не ображайся на дiда. Можу показати тобi свiй дробовик. Це не штурмовий автомат, але теж вагомий аргумент. Iнколи навiть вагомiший за усякi гранатомети. Не хвилюйся, мудак, нiчого твiй син собi не вiдстрелить. Наша зброя, на вiдмiну вiд твоєї залiзяки, умiє розпiзнавати своїх власникiв. У кращому випадку вона просто не вистрелить, у гiршому - злодiя будуть збирати по шматочках ще до того, як вiн простягне свої загребущi ручки куди не слiд. Я ж кажу, вiн у мене розумний - знає, кому до рук iде. Дивись сюди... Не пороховий, а електромагнiтний. Гази вилiтають дуже повiльно, а електромагнiтне поле дозволяє вистрiлювати снаряд iз величезною швидкiстю. Нi, не з котушками. Заряд розганяється мiж двома провiдниками. Ну, можна i рельсами їх називати, так теж буде правильно. Звiдси ти їх не побачиш, треба повнiстю розбирати. Ти фiзику добре знаєш? Якою формулою розраховується кiнетична енергiя? Правильно. А оскiльки швидкiсть польоту заряду у нас на рiвнi першої космiчної для вашої планети, то i маса його може бути порiвняно невеликою. Ось тут видно зарядний блок. Нiяких позначок немає, значить зараз у мене стоїть звичайний вольфрамовий. Нi, боєприпаси в бою у мене ще нiколи не закiнчувалися. Менi одного блока вистачає на шiстсот-сiмсот пострiлiв. Тут скорiше рельси згорять, нiж ти увесь блок за раз розстрiляєш. Кiлькiсть дробин, як i їх розмiри можна регулювати. Я люблю великi, i щоб їх було багато - саме те проти крогана. I щити збиваються швидко. Єдина проблема, це перегрiв. Пiсля кiлькох пострiлiв доводиться чекати, поки ствол остигне. А ти думав чого вiн такий великий на вигляд? Тут увесь простiр займає радiатор, а тримаєшся ти за керамiчний кожух, щоби руки не згорiли пiд час стрiльби. А ще його можна скласти, ось так, але я цього не роблю. В бою кожна секунда дорога, тому я ношу його завжди у боєготовностi. Так, i батарейки теж потрiбнi, але зазвичай живлення iде вiд скафандру. Ось тут у мене на долонi контакти видно.
Щити теж рiзними бувають. У Спаратуса стоїть звичайний "кокон" на скафандрi. Бенезiя технiку не любить i пiдтримує щит сама, тому її й скрутило пiсля пострiлу твого батька. Та все з нею нормально, просто щити краще спрацьовують проти предметiв з великою швидкiстю, а тут швидкiсть зовсiм невелика, на вiдмiну вiд маси заряду. Броню не пробило, але погнуло. А я ношу ручний. Ось вiн, у мене на руцi. На вiдмiну вiд "кокона", вiн не захищає одразу з усiх бокiв, i за нього можна закинути гранату, але проти крогана це не актуально. Для нас набагато серйознiшими будуть великi локальнi пошкодження органiзму, а не мiлкi подряпини, якi затягнуться за кiлька хвилин. I ось тут мiй щит має суттєву перевагу. Прямо його пробити дуже складно. Вiн не просто гальмує заряди, а майже повнiстю зупиняє їх, адже при тiй же потужностi площа розгортання поля набагато менша. Та й вiд повiльних предметiв, на кшталт ваших куль, захищає прекрасно. Його можна використати у ближньому бою. За ним можна укритися, доки зброя охолоне. За iнших умов я би теж узяв "кокон", та тiльки з цими лоботрясами скорiше знадобиться пересувна баррикада, а не ще один стрiлець.
Лазери? Нi, їх ставлять лише на кораблi, i використовують для збивання ракет. Нi на що iнше вони не годяться. Надто вже слабкi й масивнi. Що-що, антиматерiя? Знаєш, хлопче, у нас замiсть усiх цих фантастичних штук є азарi, якi мало не кожен цикл презентують якийсь новий прийом своєї бiотики - мою ти вже бачив. З такими бестiями нiякої антиматерiї не треба. А планети знищували, i не раз. Нi, самi планети не вибуали. Який сенс пiдривати планету, якщо тобi треба її захопити? Тому вся наша зброя орiєнтована на зачистку поверхнi. Нi, це зовсiм не складно. Iнколи таке трапляється навiть випадково. Одного разу я на власнi очi бачив, як на планету намагалися опустити комету. Не вийшло. Комета розламалася ще на пiдходi i її шматками одразу накрило половину планети, а ударна хвиля знесла увесь верхнiй шар землi, оголивши камiнь. Уже триста циклiв минуло, а там i досi катаклiзми не вщухають. Звiсно ж нi про яке освоєння цiєї планети мови уже не йшлося. I таких прикладiв багато. Та навiть ваших бомб достатньо, аби повнiстю знищити життя на своїй планетi. Ми ж оперуємо набагато бiльшими об'ємами енергiї...
О! А ось i нашi бродяги на пiдходi. Хех, та ще й не самi! Сарен їх уже пiдiбрав, зараз за нами спуститься. Так, хлопцi й дiвчата, будемо закруглятися. Спар, винось цього мудака надвiр. I ти, малий, теж виходь. Бенезiя, постав таймер самознищення, а я заберу наше барахло.
***
Денiс квадратними очима дивився, як по нутрощах рятувального човника раз за разом пробiгає хвиля золотистого кольору, випалюючи усi електроннi схеми, розплавляючи корпус бiля них i залишаючи схожi на парафiновi потьоки металу. Пiд кiнець спалахи пройшлися по каркасу, i шлюпка прямо на очах ошелешеного малюка розвалилася купою оплавленого iржавого брухту. Сподiвання хлопчика побачити таємничих головастих саларiан так i не справдилися. Пiлот вантажного корабля повернувся ранiше очiкуваного сроку i пiдiбрав їхнiй човник на орбiтi до того, як вони увiйшли в атмосферу Землi. Але замiсть цього Денiс змiг помилуватися унiкальним видовищем справжнього космiчного корабля, що сiдав на багатостраждальне поле Шаттлвудiв. Батько вiд такого тiльки хапався за голову щойно звiльненими вiд наручникiв руками й проклинав космiчних варварiв за погублений врожай. Ще б пак, здоровенна стрiла вантажника, iз прикрiпленим на пiдвiсi ще одним човником, цього разу у повнiй комплектацiї - iз двигуном, сiла прямо посеред поля, залишивши пiсля себе десятиметрову канаву уздовж всього поля. Подарувавши Брюсу залишки зiпсованої шлюпки, кроган Т'рекс вiддав йому назад пiстолет i на прощання навiть потиснув руку. Денiс не бачив, як пiд час цього "дружнього" жесту скривилося обличчя батька. Вiн був повнiстю захоплений громадою справжнього космiчного корабля. Навiть у шлюз зазирнути встиг.
А потiм був швидкий, i зовсiм не величний злiт усiєї цiєї громади. Корабель прямо на землi розвернувся на сто вiсiмдесят градусiв, перевертаючи полями маси пiд собою грунт разом iз врожаєм, задер нiс, i гучно, з перебоями загримiвши двигунами, метнувся кудись в зенiт i незабаром зник за хмарами. А двоє оглушених землян, ще довго не могли вiдкашлятися вiд смердючого вихлопу двигунiв.
Наступного дня вся округа смiялася над Брюсом, котрому якiсь жартiвники за нiч перекопали поле у виглядi кiл. Його жiнка, що повернулася на наступний день вiд родичiв, учуяла запах перегару й дала йому такого прочухана, що той цiлий тиждень на люди не виходив. Маленький Денiс теж довго не вилазив зi своєї кiмнати, постiйно щось черкаючи в блокнотi, i випрошуючи в батька шматочки картону. Минуло кiлька мiсяцiв. Вiдносини в сiм'ї поступово поверталися до норми, аж поки не приїхали знайомi родичi з-за кордону. Тодi Брюс вперше за багато рокiв напився i накричав на дружину. Жiнки так i не зрозумiли, що сталося. I тiльки Денiс не звертав нi на що уваги, показуючи своєму новому друговi, Маку Уолтерсу свою саморобну настiльну гру пiд назвою " Mass Effect : While the Reaper ". (*)
(*) - Мак Уолтерс - Креативний директор BioWare. :).