Карпова Катерина : другие произведения.

Не кажи--прости

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
  • Аннотация:
    У неї є все, чого може побажати будь-який її ровесник: здоров"я, близькi люди, молода людина, гарна успiшнiсть. Вона живе, як i всi, i нiчим не вiдрiзняється. Ната знає, чого хоче вiд життя, i впевнено прагне до своєї мети, вiдкидаючи найдорожчi спогади далеко назад.
  
  Наталя
  
  Я не можу повiрити, що лiто нарештi тут! Я б не повiрила, якби всi календарi не показували менi дату 1 червня. I я не мiг не радiти цьому дню! Звiсно, все-таки залишилося трохи, i я знову опиняюся вдома...
  Що для мене дiм? Це не моє рiдне мiсто, де я прожив усе дитинство. Це не моя квартира, де я зараз живу. Дiм - це близькi тобi люди, без яких просто нестерпно жити чи принаймнi iснувати. Дiм - це мiсце, де вас чекають i люблять.
  Побризкала в кiмнатi освiжувачем повiтря, так як у вiдкрите вiкно з вулицi проникав не дуже приємний запах (насправдi, запах був найогиднiший!). На спреї чiтко було написано 'запах дощу'. На жаль, понюхавши, я зрозумiв, що нас, покупцiв, завжди дурять! Я вдарю себе в груди i, бризкаючи слиною, доведу, що знову є якiсь квiтковi аромати i нiчого бiльше. Було б кому довести. Нiчого, я не засмучений. По правдi кажучи, занадто гарний настрiй, щоб зiпсувати ваше самовдоволення якимось освiжувачем повiтря.
  I лiто розiгралося на повну. I температура в 30 градусiв була яскравим доказом. Здавалося б, не так давно, у квiтнi, снiг почав танути, у травнi пройшли холоднi дощi, а зараз дивишся i не розумiєш, як взагалi могла бути така погода в цьому мiстi. Спiв птахiв, яскравi променi сонця, зеленi дерева! Здавалося, що така погода була тут весь час.
  Безперечно, вид з вiкна не мiг бути надто гарним. Звичайний двiр, в якому будуються звичайнi будинки; звичайне футбольне поле, на якому дiти грали в м'яч; дерева, листя яких мерехтiло в променях лiтнього сонця. Найпоширенiша картина, яка сьогоднi здалася менi оптимiстичною, - це лiто, спека i швидкий вiд'їзд додому.
  'Документи, грошi, телефон...' - подумки в сотий раз почав розбиратися, чи все склав у валiзу. Зазвичай я щось забуваю, а тепер нiби все на мiсцi. Якесь приємне хвилювання мiцно оселилося в моїх грудях - це завжди буває перед тим, як кудись вiдiйти. I коли ти маєш стовiдсоткову впевненiсть, що там на тебе чекають люблячi родичi i двi нестерпнi подруги, неспокiй i хвилювання накривають тебе з головою. Поясню просто непосидючiсть - я людина енергiйна, i я не буду довго сидiти на одному мiсцi - цього разу, а по-друге, менi хотiлося швидше бути на вокзалi, у вагонi свого потяга i мчати на дорога додому, але замiсть цього менi доведеться рахувати хвилини. I чому завжди буває так, що ми всi речi кладемо у валiзи,
  Я оглянув кiмнату, в якiй жив два роки. Дивно, але я навiть звик до цього. I до того, що спочатку про комфорт не йшлося. Коли тут йшов ремонт, дизайн повнiстю i повнiстю вiддали в руки професiоналiв, якi вирiшили застосувати тут стиль хай-тек. Дизайн iнтер'єру в цьому стилi я мiг би назвати снiговим царством. Безперечно красиво i бездоганно, але таке вiдчуття, що тут немає життя. Хоча вона була такою ж.
  Я вiдчував самотнiсть i холод.
  Таке трапляється часто. Все красиво, кожна рiч на своєму мiсцi. Все прибрано, лише шар пилу на полицях у кiмнатах. А потiм починаєш по-новому дивитися на примiщення. Все гарне, iдеальне, але безлюдне.
  Я не переставляв речi через брак часу. А вiн ... також не мав часу займатися комфортом. Його тут в принципi все влаштовувало, як i мене. Я обгрунтовано вважав, що все одно не маю достатньо прав, щоб щось тут змiнити. Цi права матиме справжнiй власник цiєї квартири.
  - Що тихо, Нат? - запитав Сашка, який увiйшов до кiмнати.
  Олександр Миколайович Клiнов - 28 рокiв, бiзнесмен, власник досить великої мережi магазинiв електропобутової технiки. Високий шатен з блакитними очима, якi дiсталися йому вiд тата, i досить розвиненою мускулатурою (пiдозрюю, що Санька завдячує цьому самому собi - недарма вiн захоплюється спортом). На роботi строгий начальник, вдома улюблений брат - забув сказати, що ця особистiсть мiй рiдний брат. Але, незважаючи нi на що, я люблю Сашу, хоча, напевно, дуже рiдко кажу йому про це. Але вiн кмiтливий, сам це знає.
  - Я думаю, - чесно вiдповiв я. - Як же ти тут один без мене! Майже на все лiто!
  -Не хвилюйся, красуня, я якось жив ранiше i ще буду жити, - посмiхнувся брат своєю чарiвною посмiшкою, вiд якої танули всi дiвчата, i навiть мої однокласницi, якi бачили Саню лише кiлька разiв, але запам'ятали до кiнця їхнi життя. За їх словами, Саша - це той самий принц на бiлому конi, який колись обов'язково прийде за коханою, щоб визволити бiдолаху з лап страшного вогнедишного дракона. Той, кого принцеса, побачивши один раз, зобов'язана негайно закохатися i (найприємнiший момент будь-якої казки у всiх сенсах) поцiлувати свого нареченого. Дiвчатам найбiльше сподобалася ця частина казки. I я їх частково розумiю - солiдний, красивий, розумний, iнтелiгентний хлопець, який має непоганi доходи, свiй будинок i машину, завжди може допомогти по господарству.
  - Ага, так я тобi повiрив, - жартома погрожував я братовi пальцем, а вiн тихо пiдкрався до мене i сiв поруч на лiжко. - Чому б тобi не пiти зi мною, Саше? Всього пару днiв? Мама i тато дуже сумували за тобою! Ви зовсiм нахабнi - раз на рiк вiдвiдуєте батькiв, i тiльки коли приїжджаєте в мiсто у справах.
  -Я був би радий, але тепер не вирвусь на волю - справ багато, - сумно зiтхнув брат. - Але ви передасте мої палкi вiтання предкам i мої маленькi подарунки? Як тiльки стане трохи легше, я вiзьму частину роботи на плечi Петра (заступника Сашкiна), який зараз ще бiльше зайнятий за мене, i обов'язково приїду до мiста. Мабуть, наприкiнцi лiта. I я вiзьму тебе з собою, на зворотному шляху.
  'Е, - вiдповiв я. А що ще можна сказати людинi, яка не бачить нiчого далi вiд своєї роботи? Йому потрiбно закохатися. Але й змусити його не можна! Вони закохуються не за розкладом, а зовсiм раптово i несподiвано.
  - Готуйся, Нат, - витягнув мене з пiдступних думок мiй брат. - Гадаю, пора.
  'Нарештi', - зрадiв я й одразу схопив сумки.
  З братом теж не хотiлося прощатися, але мене з неймовiрною силою тягнуло до батькiв. Проте я їх давно не бачила - вже з минулого лiта. А чому, розповiм трохи пiзнiше.
  Прощаючись з мiстом ненадовго, я особливо не сумував. Зрештою, весь наступний навчальний рiк я змушений залишатися тут знову. А потiм як життя складеться. Зрештою, я не сам собi суддя, а небесна посада сама розпоряджається моїм життям. Вона посмiхнулася собi - перестала читати фантастику, а вирази з цих книжок самi по собi залишаються в пам'ятi надовго.
  Подзвонив мiй знайомий i побажав вдалої подорожi. Її звали Катя. На проходах унiверситету ми з нею добрi друзi (ну, ми завжди разом тусуємо, допомагаємо по мiрi можливостi, i все ж не дружили), але за стiнами навчального закладу практично не спiлкуємося. Я не дуже товариська, хоча моя майбутня професiя передбачає цю рису характеру. Я не шкодую, що обрала професiю, але пiдступнi думки: 'а якби варто було ввiйти не туди?' iнколи б'є по головi. Але все ж повернемося до цiєї самої Катi. Так, так сталося, що в усьому унiверситетi не знайшлося людини, свiтогляд якої був би схожий на мiй, тому я спiлкуюся тiльки з нею. Чому Катя, я б сам не змiг пояснити. Ми зовсiм iншi,
  -Наташа, - клацнув перед очима пальцями Сашка. - Щось дуже болить думати, дивись, не перевтомлюй мiзки.

Читать на Dreame

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"