Яцковская Валерия Олеговна : другие произведения.

Загублена

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:


   Пролог
Чому усiх так цiкавить ця дурнувата любов? Менi вона зовсiм не потрiбна, я хочу жити своїм життям, без кохання. Але я нiкому не потрiбна. Ця сiмя - посланцi самого диявола. Не так? Тодi чому перетворювати моє життя в ад. Кожним словом наче натякаючи - "Ти нам не потрiбна" або "Знай своє мiсце". Ви нормальнi? Самi народили мене без мiсця у цьому свiтi, яке я поспiх маю виколювати гострим ножем iз бетонної перегородки. I це не афоризм, який я вигадую щоб затьмити свiй бiль... Це - моє життя, яке нiчого не варте та може розiрватися як резиновий браслет на двi частини, без можливостi з ремонтувати iз тими самими деталями, та без можливостi купити новi.

- Клер! Скiльки можна спати? Ти що не маєш будильника.
- Це лiтнi канiкули... - сонно вiдповiла я, показуючи вказiвним пальцем кудись у сторону вiкна, а лицем впираючись у подушку. - А це - моє тiло, яке створює свiй розпорядок дня.
" Боже, ну скiльки можна кричати, здається ти вибiгла з гарячої ванної ошпаривши свої ноги. Але я не кажу це тобi, тому що боюся знову сидiти iз заплаканим лицем та ножем у руках."
- То ти у нас така розумна? Може тебе на шоу талантiв показати? Неповнолiтнiй генiй.
- Ну чого ти так? Нi, я звiсно не проти - показуй.
"Але я не пройду нi одно конкурсу iз такою групою пiдтримки." - подумки пронеслось у головi Клер.
- Завжди хочеш щоб останнє слово було за тобою? Швидко одягнулась i пiшла на вулицю.
- Добре, добре.
" ТА навiщо менi те, останнє слово? Я просто хочу спокiйно прожити цей ранок, чого не зрозумiлого?"
- Як ти мене дiстала! - голосно закричала матiр.
Клер ледь помiтно випустила сльозу i тихо наче це була не вона, а море прошепотiла: "Аналогiчна ситуацiя". Вона скоса поглянула на жiнку, яка називала себе - її матiрю i подумала про те, чи не узяли її з дитбудинку, але де у таких мiсцях є такi заклади вона точно не знала. Дiвчина швидка одягнула одяг i лише на декiлька секунд пiдiйшла до дзеркала.
- Що? Бачиш яка некрасива? - з кривою посмiшкою сказав брат.
   - Чому ти так?
"Хоч ти на хвилину закрий свiй красивий ротик i дай менi спокiйно зробити цю довбану зачiску, поки я не перерiзала тобi горла."
- Бо ти тупа, ясно? До речi сьогоднi на снiданок хлiб iз соком.
- Ммм...щось ти занадто радiєш.
" Чогось на твоєму лицi , така посмiшка наче у нас на снiданку була присутня Англiйська королева"
- Тому що я снiдав йогуртом та булочками.
- Але ж це не чесно, я такий ж член сiмї як i ти.
   " Та скiльки потакати йому, вiн вам принц , а я Попелюшка?"
- Не такий ж, менi усi радi, а ти краще б не народжувалась.
- I ти це кажеш сестрi.
" Колись помреш i перед богом на це вiдповiдатимеш, я не хочу воювати iз тобою"
- Ти менi не сестра, знаєш чому? Бо я хочу нормальну сестру.
- Тобто та дiвчина, яка нiколи не перечитиме тобi - iдеальна сестра?
" Ти хочеш щоб свiт пiдлаштовувся пiд тебе, але навiть вiн бачить як ти чмо братику"
   - Ти iдiот. - вiн закинув у голову дiвчинi свою футболку.
   - Хотiла б поспiлкуватися, але менi час на кухню.
"Хотiлось би поговорити, але ти менi нiхто"
Клер вибiгла з кiмнати i направилась на кухню, де матiр мила посуд. Дiвчина присiла на стiл, налила соку та задумалась, але i цього було досить щоб органiзувати - зовсiм не потрiбну, навiть лишню сварку.
- Ти бачиш що я роблю? - запитала жiнка.
- Миєш посуд?
" Ти що своїх очей не маєш, що вирiшила скористатися моїми, ти - миєш посуд, що тут не зрозумiлого i ще мене тупою називаєте"
- Нi, я роблю твою роботу та ще й псую свiй манiкюр.
   - У мене взагалi нема манiкюру.
"Менi все рiвно що ти робиш, а якщо хочеш щоб я мила посуд, то не слiд зразу пiсля мого прокинення бiгти на кухню."
- Тому що ти нiколи не стежиш за собою.
- Нiби у мене є можливiсть, ви навiть...
- Замовчи! - сказала вона не давши дiвчинi договорити.
" Та як ти можеш закривати менi рот, не треба було народжувати"
- Мовчу...
" Добре, я замовчу, але продовжу обговорювати тебе в думках, за чашкою кави iз моїми мiзками, яким звiсно далеко до твоїх. Мiй мозок вважає що я нiколи не говоритиму те, що думаю, вiн помиляється, настане день..."
- Дай менi свiй стакан.
- Я ще не випила.
"Ти знущаєшся? Не даш менi навiть попити?"

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"