Яцковская Валерия Олеговна. Луна-1.Королева Луна

Книга 1. Королева Луна

-- Тобi уже час...

Я прокинулася дуже рано. Сонце свiтило менi в очi,а через вiдкриту форточку було чути повiвання вiтру. Ех,як же я не хотiла пiднiматися. Моя душа напевно ще у свiтi сновидiнь. Але менi довелося встати. Я подивилася на годинник уже сьома година.

- Мей - почулося з вулицi.

-Я вже проснулася тiтко Лi!- крикнула я.

- Це добре,iди сюди!- крикнула вона - Але спочатку приведи себе в порядок.

- Звичайно!Зараз iду вмиватись.

Я пiдiйшла до кувшина з водою i вмилася. Хм,

я хотiла втекти вiд цього свiту кудись далеко,далеко. Я подивилася на себе.

Свiтло-русяве волосся скотилося вниз.Таким волоссям хотiлося гордитись,але воно мене не прикрашало. На мене i далi дивилася худа дiвчина в звичайнiй бiлiй блузцi i джинсах.

Ех,можете запитати чого менi не хватає. Любовi

менi не хватає,пригод менi не хватає i навiть друзiв менi також не хватає.

- Мей довго iще?

- Iду тiтко!

Я побiгла до тiтки яка якраз повернулася з базару.

- Як там Кiм та Мак?

- Добре панi!

Вас цiкавить чому я називаю її панi а тому що мої батьки загинули пiд час противостояння .

I мене лишили тiтцi,подарувавши менi кольцо.

Те яке я вдягнула на палець i не можу зняти досi. Чому?Незнаю!Навiть тiтка хотiла його зняти i забрати собi.

-- Мей тобi уже 14 i я вирiшила що ти уже можеш жити окремо.

-- I де я житиму?

-- Я не знаю!Та я дам тобi грошей!I на цьому тижнi ти поїдеш.

-- Куди!?

- Ти ж так хотiла пригод. I шукай їх. Я ж уже людина не молода у мене у самої двоє малих дiтей я не можу тримати ще одну.

-- Я розумiю i я поїду.

-- От i добре!А тепер можеш пiти збирати речi!

-- Ви ж казали на цьому тижнi.

-- Я мала на увазi завтра .Можеш взяти собi коня.

-- Дякую!Я пiшла!

Коли я зайшла у будинок я пустила сльозу. Я поїду!Та куди?Як би було куди!Стоп!Я знаю куди. Є у нас такi землi якi називають проклятими ось туди я i направлюсь .Кажуть туди не може нiхто потрапити, а я спробую.

Але я так не хочу їхати кудись. Не хочу i все я тут жила з дитинства.

- А-ааа!-я почула крики.

- Кiм ти уже прокинулась?

- Так!-я почула дитячий голос.

- Тодi буди брата i бiжiть на кухню.

- А ти?

- А я уже поїла.-збрехала я.

За долю секунди мене покинули. I я стала збиратися. Так, вiзьму трiшки одягу iнший потiм заберу. Думаю пари джинсiв,спiдницi та пари бриджiв на перший час вистачить. Так, iще вiзьму бiлу блузку,майку i теплу кофту. I ще на всяк випадок два плаття чорне коротке i довге зелене i ще синiй та коричневий комбiнезон. Тепер вiзьму двi книги,плед,подушку,одiяло,карту,сирники,

лiхтарик,компас i аптечку.

-- Ну що ти вже зiбралася?

-- Так,тiтко Лi!

-- Коли вирушаєш?

-- Нинi!

-- Справдi?Ти мала завтра.

-- Вирiшила нинi.

-- А я зiбрала тобi їжу!

-- Уже?

-- Так!

-- Зрозумiло!

-- Iди попрощайся з усiма!

-- З ким?

-- Та хоть з Кiм та Мiком.

-- Iду!

Я вийшла на вулицю,бувай мiй дiм,я буду скучати за тобою. Я пiшла в сад. Лягла на землю i задумалась. Тiтка знала що це моє улюблене мiсце в поселеннi i не хвилювалася за мою вiдсутнiсть. Я оглянулася я лежала лише на вiдстанi з кiлометр вiд забороненої зони. В цiй зонi зникали люди.

2. Проклятий лiс

Недалеко вiд села в якому жила Мей розташований проклятий лiс. Кажуть люди не можуть ступити на його територiю,а коли ступають то зникають. Нiкому бiльше не було вiдомо про зникнувших.I тодi люди почали обминати лiс стороною.У них навiть не було карти цього лiсу. I лiс назвали проклятим. Нiкому не вiдомо довжину та ширину лiсу. Це невiдоме мiсце на картi свiту. I до речi таких лiсiв багато. Люди говорять що самi вiдчайдушнi iшли за квiткою лiсної орхiдеї, хотя знали що її не iснує. Але в наших легендах подарувавши квiтку дiвчинi богиня любовi Афродiта назавжди зєдняє їхнi серця. Жалко що нiхто досi не перевiрив цього. Про лiс складали

перекази i iсторiї. Самий популярний переказ

про тiнь розказала нам одна жiнка чоловiк

якої не повернувся. Запитаєте звiдки вона це взяла?За її словами їй приснився сон. Так ось

Архiмед (так звали її чоловiка) пiшов у лiс за квiткою орхiдеї. Усi казали йому не iди.Але вiн не слухав нiкого . I ось вiн стояв бiля кордону що вiддiляв лiс (i те що в лiсi).Вiн нiчого не боявся. Та вiн помилився. Ар (так його називала жiнка) вiдчув на собi чийсь погляд. Вiн зрозумiв живим вiн не вийде. I тодi вiн почув тихе посопування i побачив перед собою тiнь. Тодi вiн скрикнув i жiнка прокинулася.

3.Локi

Я лежала i вiдчувала що щось тягне мене до лiсу, не в прямому смислi я просто хотiла туди i я пiшла. Пiшла, до межi.

- Нi! - в головi у мене почулися слова. Я обернулася i побачилаєдинорога. Так,саме єдинорога такого бiлого з чорною гривою .I великого як кiнь. Вiн дивився на мене чорними очима. Я позадкувала. Єдинороги це видумка дитячi казки.-подумала я.Але я бачила його грива у нього переливалася пiд свiтлом сонця. Вiн був дуже красивим,його рiг(лише по ньому я зрозумiла що це не кiнь) був також красивого бiлого кольору.

- Не переходи дальше межi - єхидно сказав єдинорiг.

- Ти-ти говориш? - запитала я.

- Так!

- А ти живий?

- Нi,я iграшковий.

- Так би й зразу,а то я налякалася.

- Жарт?

- Да!А чому не переходити?

- Це лiс з нечестю!

- А хто вона?

- Ти не знаєш?Це такi монстри якi випивають енергiю в людей.

- Ого я цього не знала. А що за лiсом?

- Ельфи,дракони,орки,русалки,феї,маги,дрiади,

ардани,полубоги,нечисть,єдинороги,велiкани,

фурiї,лакси i т.д.

-- Ого!А хiба вони iснують?

-- Так!

-- Я чула про них. Iз казок...

-- Не iди туди!

-- Чому?

-- Тебе можуть убити!

-- За що?

-- За пересiкання територiї.

-- Я дуже туди хочу.

-- Але ти туди не попадеш!

-- Що взагалi немає як попасти?

-- Чого ж є як!Перший спосiб-тебе туди запросили,другий-у тебе є дозвiл,третiй-ти належиш до одного iз їх родiв,четвертий-тебе впустив портал,п'ятий хтось iз родiв взяв тебе пiд свою опiку.

-- Значить менi туда можна!

-- Чого?

-- Мене вiзьме пiд опiку єдинорiг, чи хто ти там?

- Я тебе вiзьму пiд опiку ?

Я подивилася на нього своїми голубими очима. I зробила самий невинний погляд який можливо.

- Добре!Але...

- Дякую!Дякую!Дякую!Ммм...

- Локi!А ти?

- Я Мей.

- Яке гарне iм'я...Коли пiдемо?

- Завтра!

- Завтра?Але Мей...

- Не хочу нiчого чути.

- Бувай!

- Пока Лакi!

- Локi!

- Яка рiзниця.

- Велика. - прошепотiв Локi.

4.Кордон

- Тiтко Лi уже все готово? - запитала я.

- Так!Коли вiдправляєшся?

- Завтра пiсля обiду. Я не братиму з собою коня.

- А чому?

- Менi вiн не потрiбен.

- Добре!А тепер спати.

- Добранiч,тiтко Лi.

Я пiшла в будинок i ще раз усе перевiрила i про всяк випадок поклала у сумку мамину тiару (я найшла її на горищi,а тiтка сказала що вона моєї

мами,не справжня , але пам'ять про маму) раптом я не повернусь.Усе можна спати. Але я не могла заснути. Менi не хотiлося їхати. Але я розумiла що сон мене вiдволiче i погрузилася в сон. Менi приснився Локi. Вiн бiгав зi мною i говорив.Ми ходили по лiсу i смiялися , дрiади проводили нас лiсом. Потiм ми зустрiли ельфiв , якi просили нас про допомогу i ми їм допомогли. Так ми гуляли весь сон. Та вiн не був вiчним. Я прокинулася дуже рано i в першу чергу одягнулася та побiгла в сад. Там я хотiла знайти одного єдинорога.

-- Локi!Ти де?Локi!Не ховайся.

-- А я i не ховався.

-- Привiт-я пiдбiгла до нього i погладила по гривi. - Як ти тут?

-- Чудово!Все-таки їдем нинi?

-- Да!Я уже все зiбрала.

-- Коли ти встигла?

-- Учора.

-- Зрозумiло. Тодi бiжи збирайся. I коли будеш готова пiдiйди до лiсу i промов - Локi!

-- Добре! - я обняла його i побiгла.

Удома я ще раз усе перевiрила i пiшла з усiма прощатись.

-- Бувай Мей!Удачi в подорожi!

-- Допобачення тiтко Лi!

Я взяла рюкзак i пiшла до кордону.

- Локi!

- Тут я!

- Ну що пiшли?

- Зачекай!Є ще одне ми пiдемо через портал.

- I що?

- Ти зi мною,але якщо портал признає тебе...

- То що ти пiдеш сама!

- Без тебе?

- Нi я кажу менi не потрiбно буде опiкуватися тобою.

- Ти так би не опiкувався б.

- Помилка. Я впевнений що портал не прийме тебе ти ж не маг.

- I що тодi якщо ти вiдiйдеш вiд мене на кiлометр тебе буде повертати до мене.

- То ми разом будемо подорожувати.

- Угу!

- Усе ми на мiсцi.

- А де портал?

Локi пiдiйшов до межi i просунув туди копито.

-- Я Локi прошу увiйти.

-- А це ви? - почувся голос - А чому...Зрозумiло.

-- Що йому зрозумiло? - запитала я.

-- Нiчого!

-- Впусти мене i дiвчину ось цю пiд опiку мою.

-- Хай вона пiдiйде.

-- Навiщо?

-- Маю її перевiрити!Такi правила!

-- Розумiю!

Я пiдiйшла до порталу. I протягнула руку.

- Так хто тут у нас людина чи...

- Локi вiн зламався - прошепотiла я.

- Вибачте панi Мей. Я пропускаю вас!

- Пiд опiку?

- Нi магiв я пропускаю i так. А ви пане Локi бережiть її.

5.Невже,я маг!

- Локi!Локi!Локi!

- А, що?

- Ти мене чуєш?

Я подивилася на єдинорога. Вiн про щось думав.

- Чую!А що?

- Чому мене не пропустили пiд твою опiку.

- Тому що ти маг.

- Я?Не смiши мене. А чому вона назвала мене панi?

- Мей, я не знаю як маг попав до людей.

Я подивилася на єдинорога в його очi.

- Поясни!

- А що пояснювати ?

- Куди ми iдемо?

- В Магiкс.

- А хто це?

- Це мiсто в якому дуже багато магiв.

- Клас!А ти маг?

- Я?Так!

- Навчи мене чомусь!

- Не навчу!Можу фокус показати.-i вiн засмiявся.

- Коли?

- На привалi.

- Ну навчи.

- Нє-а.

- Ну а я...

- Що ти?

- Виконаю будь-яке твоє бажання.

- Прямо-таки будь яке.

- Ага!

- Так уж i бути навчу. Мей бережися

Я обернулася i побачила великого птаха з лисими крилами.

- Це фурiя - крикнув Локi.

- Вони ж дружелюбнi.

- В казках?

- Ага! Гей,панi фурiє!

Натомiсть щоб привiтатися вона пронеслася над моєю головою i скинула з мене рюкзак. Потiм полетiла на мене i легенько царапнула мене по руцi. Коли вона нападала знову,я пiдбiгла до рюкзака i вихватила те зо попалося. При цьому я сильно вдарила її по головi. Знай наших.

Виявилося я витягнула тiару.

-- Вибачте панi Меланiє.

-- Я не Меланiя!Я Мей! - крикнула я i пiднесла тiару вище.

-- Будьте милосердною о володарка цих земель.

-- Чому ти назвала мене iм'ям Меланiя.

-- Я назвала вас через вашу тiару.

-- Вона не моя. Вона моєї мами.

-- Вибачте.

-- Чому ти на нас напала?

-- Я думала що ви чужинцi.

-- Ми i є чужинцi!Та портал нас пустив.

-- Ще раз вибачаюся!

-- Нiчого!Лети собi!I передає своїм щоб мене i Локi не чiпали.

-- Я передам!Бувайте!

-- Можна на ти.

Коли фурiя полетiла я помiтила як Локi дивиться на тiару.

-- Що?

-- Де ти це взяла?

-- Це тiара мої мами.

-- Помилочка!Це тiара богинi луни та нашої королеви Лунарiї.

-- Лунарiї?

-- Ага!Значить моя мама королева?

-- Незнаю!

-- А хто зараз править цим свiтом?

-- Жiнка що називає себе наслiдницею.

-- Ти цього не знала?

-- А якщо це помилка!Тiтка хотiла продати цю тiару та вона гроша не варта.

-- Це у вас вона гроша не варта!А тут.

-- Помилка!

-- Ну добре,але про всяк випадок пiдем до магiв вищого рiвня.

-- Це якого?

-- Це п'ятого.

-- А!!!

-- Передих!

-- Ура!А до речi Локi а єдинороги їдять?

-- Да!

-- От попала!

-- Чого?

-- Ну у мене готової їди мало а готовити м'ясо я не умiю.

-- А я умiю!

-- I толку?Ти ЄДИНОРIГ.

-- Довести?

-- Ага!

Вiн пiднявся i його обкотило зелене сяйво. Я навiть трiшки закрила очi. А коли вiдкрила передi мною стояв хлопець. Його довге до плiч волосся було свiтлим як день.Вiн був одягнений у довгi штани i був до речi без рубашки. Я подивилася на нього. Вiн був дуже красивий можна сказати iдеальний.

-- Смертi моєї хочеш?Ти хлопець .Я-я тобi стiльки всього розказала тому що знала тебе як єдинорога.

-- Не ображайся. Я просто не мiг показатися. Нам заборонено показуватися магам та людям.

-- Локi!Я розумiю...

-- Локi?О, це iм'я я придумав. Я Еларiум. Для тебе просто Ел.

-- Так просто Ел ти бiльше нiчого не придумав.

-- Нi!

6. Навчання

-- А нiчого не забув?

-- Нi!

-- А!Забув ти обiцяв навчити мене магiї.

-- А ти бажання виконати.

-- Ну загадуй!

-- Завтра!Так давай почнеш з найпростiшого створиш лiхтарик. Дивись пiднеси руку доверху i промов:

Як свiтло сонця,мiсяця

Забилося в свiтах,

Так прошу я лiхтарика

З'явиться в руках.

I в ту мить в його руках засiяв шарик який освiтив поляну вiн пiдняв його вище i зупинив.

- Хай посвiтить вiн. Це найпростiше заклинання сил не забирає.

- Клас я теж так хочу!

Я пiдняла руку i промовила заклинання на диво у мене вийшло .Я пiднесла шарiк до шарику Ела.

I вони з'єдналися.

- Молодець!А тепер, заклинання левiтацiї.

Лiтати,пригати,стрибати

I птахи як в небi пурхати.

- Тепер я.

Я знову таки прийняла позу копiруючу Ела i промовила слова. На диво я дiйсно почала пiднiматися. Ел також вiн подав менi руку i пiднявся на мою висоту.

- Ого!З першого разу.

- Я добрий учень.

- Скорiше учениця.

- Ел!

- Мовчу ато панi Луна розсердиться.

- Луна!?

- Так звали дочкуЛунарiї.

- Досить про це!Це просто збiг.

- Добре та вiд долi не втечеш.

-...

- Спускайся!

- Не можу!

- Уяви як ти опустилася.

Я уявила як падаю i ... впала. Ел притиснув руки до лиця . Як вiн гарно дивився в цей час коли стало темнiти.

- Так Мей iще три заклинання. Перше - це щит не допустить таких випадкiв як нинi з фурiєю був.

Не допущу болю я

Щит зi мною як сiм'я.

-- Друге - це говорити думками .Його настроюють лише раз в життi потiм говори з персонажем скiльки захочеш .Щоб настроїти зв'язок зi мною скажи:

Хочу говорити я з тобою,

Думками пiд час бою.

Iм'я: Мей

-- Третє - невидимiсть. Повторяй:

Невидимими станем ми

Не побачать вороги

Усi заклинання вивчила чудово потiм Ел навчив мене готовити зiлля а сам готував нам їжу. I ще вiн сказав що завтра iще розкаже.

-- Ось готово!

-- Ням-ням, я так їсти хочу .Ммм та ще й так смачно.

-- Дякую!За комплiмент.

-- Дiйсно дуже смачно!

-- Поїла?

-- Ага!

-- Он там джерело iди в мийся.

Я пiшла i вмилася коли повернулася застала Ела який сидiв i про щось думав. Я пiдiйшла i сiла бiля нього.

- Про що думаєш?

- Так , нi про що.

Вiн подивився на мене своїми чорними очима в яких вiдбивалися зорi. Я вiдчула бiль i взялася за руку.

- Ай!

- Що з тобою Мей?

- Рука!

- Ого це хто тебе?

- Фурiя.

- Ану дай руку!

- Навiщо?

- Вилiчу!

Я дала йому руку вiн провiв по нiй пальцем i бiль минув. Та рана ще не зникла. Ел же раз провiв i рана почала заживати. Тодi вiн поцiлував мене в руку. I вiд цього менi стало так приємно.

- Усе!

- Дякую!

- Нема за що!

- Хм - я ласкаво йому посмiхнулася.

- Мей!

- Так, Ел.

- Де ми будем спати. А то я бачу ти уже замерзла.

- У мене тiльки одне одiяло i плед.

- Розстеляй, а я створю палатку.

- А ще одне одiяло не можеш?

- Нi!

- Чому?

- Сил не вистачить!Я їх на лiкуваннi потратив.

- А!

Ми забралися в палатку. I я лягла. Ел,на диво ляг дуже близько. Я вiдчувала всю теплоту його тiла.

-- Мей ти трясешся вiд холоду.-сказав Ел.

I вiн присунувся близько до мене i обняв.

- Ел!

- Я не хочу щоб ти замерзла!

Я не вiдмовляла йому i заснула. Менi снився дивний сон.

7. Сон

"Мей!Мей! - закричав хтось. - А,де я!?

-- Ти в своєму снi,дитино!

-- Хто тут?

Я подивилася i побачила красиву жiнку з довгим до п'ят волоссям срiбного вiдтiнку.

I красивими аметистовими очима.

- Я!

- Хто ти?

- Я богиня Емелiон!

- Хто це така?

- Я богиня долi.

- Долi?I яка моя доля?

- Ти дiзнаєшся про те що є iншою людиною .I пiзнаєш себе. Ти врятуєш свiт i будеш щасливою. Боги послали тобi помiчника.

- Ела?А навiщо?

- Усе пiзнiше. Вiн виповнить з тобою твою мiсiю.

- Яку мiсiю?

- I це не зараз...

- Теж менi, я Ела запитаю.

- Вiн не скаже...

- Менi - в її очах горiв вогонь - скаже.

- Вiн i сам цього не знає. Напевно. Ну бувай коли дiзнаєшся хто ти...я прийду i познайомишся з iншими.

- Це з ким? - та богиня мене не чула. - З ким? I хто я"

Еларiум

Я прокинувся вiд крику Мей .I вирiшив пiти приготувати їжу i вiдпочити вiд сна. Менi приснився дивний сон .

" Привiт Ел!

-- Хто тут?

-- Тут?Я!

-- Хто я?

-- Мене звати Емелiон,я богиня долi.

-- Пробачте за надмiрний тон моя богиня!

-- О, менi не потрiбно нiякої почестi!

-- Що вам потрiбно моя панi?

-- Менi?Я хочу дати тобi важливу мiсiю!

-- Це честь для мене!Яку мiсiю?

-- Ти повинен оберiгати Луну.

-- Луну?

-- Я маю на увазi Мей.

-- Я i так оберiгатиму її.

-- Це добре i ще не говори її про цей сон,АРДАНЕ.

-- Добре богине!

Мей

Коли я прокинулося то побачила що Ела

немає. "Де вiн?" - подумала я.

-- Прокидайся соня!

-- Ел!Ти тут?

-- А ти думала я тебе кинув одну посеред лiсу.

-- Коли ми пiдемо в Магiкс?

-- Завтра!

-- А далеко до нього?

-- Два днi!

-- Ого!

-- Так!Це багато.

-- А чому нинi не iдемо?

-- Я ще не навчив тебе!

-- Навiщо мене вчити?

-- Ти ж хотiла бути магом. I нинi у нас бойовi заклинання i iсторiя цього свiту.

-- У!А що ти таке робиш?

-- Я?Їсти готую. А ти одягайся!

-- Ага!

Я одягнулася i пiдiйшла до хлопця який жарив на вогнi якогось оленя.

- Доброго...ранку?

- Давай їж i я розповiм про тих хто заселяє цей свiт.

8.Раси

- Справдi?Клас!

- Почнемо з Ельфiв!Ельфи роздiляються на шiсть пiдрас i живуть усi вони окремо .Ось до прикладу:

Темнi ельфи - вони вiдрiзняються вiд усiх свiтлою шкiрою з темними промiжностями. Волосся вони носять розпущеним. Воно у них сiре або чорне. Очi у них завжди розкосi,чорного чи бiлого кольору .Живуть в Темному лiсi,повелитель Тайсон де Авель. Їх столиця Тьма - це її назва. Магiя у них темна i бойова. Та вони дружелюбнi.

Свiтлi ельфи - у них шкiра золотого вiдтiнку. А волосся свiтле,медове. Живуть в Свiтлому лiсi.

Їх повелитель - Маестро ерд Лук-Арден. Їх столиця Вейфлiя. Магiя природна i цiлительство.

Луннi ельфи - шкiра бiла. Їх волосся завжди заплетене в косу. Волосся - червоне , золоте. Живуть в Луннiй долинi. Їх столиця Лумiнарiя. Їх повелитель Лек орд де Мушель. Магiя - свiтла i iлюзiя.

Сонячнi ельфи - волосся довге заплетене або зав'язане. Шкiра з золотистим загаром. Живуть вони у Сонячному лiсi. Вони благословеннi богом сонця Солярiєм. Повелитель. Гра де Солярiй. Магiя сонця i вогняна.

Небеснi ельфи - у них довге волосся i завжди заплетене в десять косiчок. Саме волосся бiле i срiбне. Шкiра - блiда. Живуть в Небеснiй долинi.

До речi єдинi ельфи якi мають крила. Але не такi як у фей чи iнших тому подiбних, у них за спиною два маленькi голубi листочки, меншi за них в сто разiв. Повелитель - Арiй ерд Консольмен. Магiя - повiтря i некроманiя.

I останнiй вид. Радуговi - вони самi чарiвнi. I їх волосся усiх вiдтiнкiв. I не однотонно а просто веселка в волоссi. Колiр очей залежить вiд кольору волосся. Шкiра у них бiла з вiдтiнками срiбла. Живуть в Радужнiй долинi. Правитель Блум дам Долорес. Магiя - стихiї та сила думки.

- Ого як їх багато!

- I!!!

- Я хочу з ними познайомитися!А можна запитання?Чому не всi ельфи лiтають?

- Хм, цiкаве питання... Так вирiшили боги.

- А хiба боги iснують?

- А ти не знаєш? Їх у нас так багато...

- А ще хто живе?

- Ну!Вампiри.

Я налякалася...

- Ого вони також iснують?

- Ага!

- Розкажи. Про все!

- Вампiри не п'ють людську кров. А то в нас людей давно не було. I не буде ти ж маг. У вампiрiв блiда шкiра, довге чи коротке у кого як волосся , червонi очi i гострi клики. Живуть в Долинi вампiрiв. Повелитель Лорд Дракула. У всiх вампiрiв свiй дар. У кого думки читати , у кого майбутнє бачити, у кого керувати людьми i копiювати магiю. Але усi умiють телепортуватися. А, я сказав що вони не п'ють кров людей. Це правда вони п'ють кров тварин чи енергiю нечистi.

- А!

- Що?

- А якщо мене вкусить вампiр,я стану також ним?

- Нє-а!Вампiром стають пiд час ритуалiв чи народжуються ними.

- Далi, демони!У них маленькi чорнi роги i хвостик. Демони з синюватою шкiрою i короткими чорним волоссям. Повелитель Сатана. Живуть в пiдземеллi. Магiя темна , перевтiлення душ.

Дракони! Ти знаєш що це вогнедихаючi створiння. Дракони можуть перетворюватися в людей , але впiзнати дракона легко. Спитаєш як?У нього в головi камiнь. Вiд каменя i його кольору залежить сила дракона.

Русалки. Я навчу тебе одному заклинанню на тимчасове перетворення в русалку. Назва Мермаiд Таiл. Але ти не станеш русалкою на завжди як стали вони. Вони мають силу спiву. I до того ж вони чудовi плавцi.

Феї - одна лише назва розповiсть про них багато це такi дiвчата з крилами якi умiють лiтати. У них довге волосся i свiтлi очi. Їх магiя зв'язана з природою i цiлительством. Є iще маленькi феї - пiксi вони справжнi шалуни. Їх магiя рiзнi портали,у рiзнi вимiри.

Єдинороги - це такi конi з рогом на головi .Вiн i дає їм сили, вони можуть ним пересувати предмети. Також вони отримують енергiю вiд лiсу. Магiя - цiлительство ,заклинання i бойова магiя.

-- Ти єдинорiг?

-- Нi!

-- А хто?

-- Ардан!

-- Хто це?

-- Ардани - маги якi можуть перетворюватися в конiв,єдинорогiв,тигрiв та пегасiв. Ми отримуємо енергiю з нашої округи. У нас середнє волосся. Колiр буває будь яким. I чорнi очi, у деяких рiзних вiдтiнкiв. Магiя - цiлительство , перетворення в звiрiв , бойова магiя , магiчнi заклинання i стихiї i ще одне ми можем вiдкривати портали.

-- Класно!

-- Далi, велетнi орки у них немає магiчної сили, але вони добрi лучники. Також вони великi. Дрiади - охоронцi лiсу. У них зелене i довге волосся i великi салатовi очi. У кожної дрiади є своє дерево i коли воно гине вони гинуть з ним. Магiя - природна та стихiя землi.

Нiмфи - дiвчата якi гойдаються на деревах i зачаровують усiх своєю красою. Магiя - спiв.

Полубоги - ти вже розумiєш зо їх батьками є людина i бог. Сили залежать вiд сил батькiв.

-- Це так цiкаво!

-- I ще...

-- Що?

-- Та нiчого!

-- Ел!Ел... Я не вiдчеплюсь... Ну хочеш я виконаю будь-яке твоє бажання.

-- Знову?

-- Ти загадаєш менi два.

-- Дiви Луни...

-- Хто?

-- Дiви Луни. Це найпрекраснiшi на цьому свiтi створiння. У них свiтле волосся, яке в перетвореннi стає срiбного кольору чи молочно бiлого. I ... Вони лiтають без крил. Їх очi свiтяться мiсячним сяйвом. Магiя - лунна i природна , бойова i цiлительська i ще вони руйнують легко будь-який щит, читають думки i виконують деякi бажання iнших , можуть керувати людиною, тобто могли.

-- Могли?

-- Їх бiльше не має i не має до речi уже двiстi тисяч рокiв.

-- Тепер я знаю багато про цей свiт.

-- Хм, а як же наш урок.

-- Який?

-- Бойової магiї.

Я видихнула як не цiкаво. Я хочу вчитися цiкавому, а не цiй бойовiй магiї. Ел показав менi багато рiзних прийомiв. I я їх легко вивчила. Я й не знала що не цiкаве буває легким. Потiм Ел провiв поєдинок i почав розпитувати мене про мiй свiт.

- А у вас багато рас?

- У нас? У нас є Росiя,Англiя,Америка...

- Це раси?

- Нi це країни!

- У кожної своя раса?

- Ага!Ось я українка.

- А твоя країна?

- Україна!

- А столиця?

- Київ!

- А твоя столиця?

- Я не сказав?Ну моя столиця Ардан. Але я живу в Магiксi. Я там учився.

- А як до мене попав?

- Гуляв! - вiн засмiявся кiнчиком губ. Я також посмiхнулася.

- Так, а як мене знайшов?

- Побачив!

- Уже шоста година вечора!

- Бачу! - я створила лiхтарик.

- Швидко учишся!

- Завдяки такому учителю.

Ел подивився i посмiхнувся вдруге.

-- Час вечерi!

-- Готуй! - я засмiялася

-- Що готувати?

-- Вечерю.

-- У нас немає бiльше м'яса!

-- I де ми його знайдемо?

-- Ми впiймаємо щось!

-- А ,я не умiю.

-- Навчу!

I ми вiдiйшли вiд нашого лагеря на кiлометр. Ел поклав на нього щит. I тепер нiхто туди не пройде.

9. Музика мого свiту

"- Стобою певно буде цiкаво!Хм, ти гарно виглядаєш при лунi."

- Справдi?

- Що справдi? Ну ти сказав що я гарно виглядаю при лунi.

- Я казав? Ти що думки читаєш?

- Я?

- Ану я подумаю ати скажи про що!

- Добре!

-"Я думаю ти гарний маг i воїн"

- Ти думаєш я гарний маг i воїн!

- Правильно! Але як?

- Чую i все!

- Ось наша вечеря - крикнув Ел -лови зайця.

Ми швидко побiгли за нещасною твариною. А що?Нам з голоду померти! Все-таки ми зловили.

I Ел приготував нам зайця-гриль.

- Як смачно!

- Справдi?

- Ага! Як спiвати то хочеться!

- Заспiвай менi пiсню. У тебе нiжний голос.

- А про що заспiвати?

- Про любов!Про людину!Про душу!

- Три пiснi?

- Ага!

Я встала.

- А менi музика треба.

- Зараз! - вiн створив шарик - Вiн заграє будь-яку мелодiю яку ти захочеш.

- Вечерняя грусть в окно постучит ко мне,

Но я не боюсь, я сам её звал к себе.

О, как высоко и как независимо

Летает любовь, прописная истина.

Я просто люблю тебя,

Я просто бегу за тобой,

Но не обмани меня,

Не знаю любви иной.

Я просто люблю тебя,

Я просто бегу за тобой,

Не останови меня,

Не знаю любви иной.

Рождает тепло живое дыхание,

Но как тяжело от непонимания.

Закрою глаза я, чтобы расслабиться,

Скупая слеза по сердцу прокатится.

Я просто люблю тебя,

Я просто бегу за тобой,

Но не обмани меня,

Не знаю любви иной.

Я просто люблю тебя,

Я просто бегу за тобой,

Не останови меня,

Не знаю любви иной.

Земля дрожит, слетев с орбит,

И я кричу тебе: "Постой!" --

Сверкаю, гром, горю огнем.

И гаснут звёзды над Москвой.

Как свет звезды сверкаешь ты.

Всё остальное -- ерунда!

Не важно, не важно!

Я просто люблю тебя,

Я просто бегу за тобой,

Но не обмани меня,

Не знаю любви иной.

Я просто люблю тебя,

Я просто бегу за тобой,

Не останови меня,

Не знаю любви иной.

-- Вав ,а далi...

Я знову заспiвала.

-- Заблудилась в дебрях, потерялась

Маленькая искорка душа.

Быть одной судьбой предназначалось -

Все стерпела, вынесла она.

Душа, душа.

Где конец пути - она не знала,

Воля помогала ей во всем.

По ночам увидеть Рай желала,

Не жалея в жизни ни о чем.

Душа, душа.

Душа! Душа!

И зачем ей столько испытаний?

Чаша до краев полным-полна,

Только ей не надо состраданий -

Все стерпела, вынесла она.

Душа, душа.

Душа! Душа!

Бо ти на землi -- людина,

I хочеш того чи нi --

Усмiшка твоя -- єдина,

Мука твоя -- єдина,

Очi твої -- однi.

Сьогоднi усе для тебе --

Озера, гаї, степи.

I жити спiшити треба,

Кохати спiшити треба --

Гляди ж не проспи!

Бо ти на землi -- людина,

I хочеш того чи нi --

Усмiшка твоя -- єдина,

Мука твоя -- єдина,

Очi твої -- однi.

-- Гарнi пiснi!

-- Ага!-я позiхнула-Спати хочу.

-- Давай!

Ми зайшли в палатку. В якiй Ел постелив на землю двi ковдри i двi подушки. Вiн протягнув менi ковдру i костюм (красивий,рожевий свiтер та темнi,чорнi штани. Сам за моїм кивком вийшов. Я вдягнулася i лягла.

-- Холодно? - запитав Ел.

-- Ага!

-- Притулися до мене!

-- Навiщо?

-- Зiгрiєшся.

Я пiдсунулася до нього. I менi дiйсно стало тепло. Ел посмiхнувся. Я заснула.

10.Зустрiч з богами

- Мей!

- Емелiон?

- Так!

- Що ви хотiли?

- З деким тебе познайомлю.

- Авiлiш - бог свiтла и Сонця ( iнодi його називають просто - Велике Сонце. - я подивилася i побачила хлопця. Виглядає високим, с довгими золотистим волоссям и яркими жовтими очима. - Має силу творiння i зцiлення.

- "Розпустило коси сонце,

Загляда до всiх в вiконце:

Хто ще щiчки не помив?

Хто зарядку не робив?

Хто не слухається маму?

Хто не склав свою пiжаму?

Хто в цю пору iще спить?!

Будем сплюшку цю будить!" - я згадала як мене будила тiтка.

-- Гарний вiрш!

-- Що?

-- Я думки твої читаю красуне.

-- Лєталiй - бог Луни, брат Авiлiша .- Виглядає як красивий високий хлопець з довгим волоссям бiлого кольору i срiбними очима. -Має силу творiння.

-- Мої вiтання!

-Как загадочен лунный свет!

Что он в нас бередит непрошено?

Не пытайся найти ответ:

Это людям знать не положено.

Переулки, дома, мосты

В лунном свете меняют облики.

Приглядись: вдалеке кусты

Покрываются лунным облаком...

И уже не ясно порой

В серебристой туманной наледи,

Что теперь называть Землёй

И какое светило на небе...

Силуэты домов, людей -

Всё струится, плывет, меняется.

Легкокрылой душе твоей

Этот лунный мир очень нравится.

Погружаясь в ночную тень,

Нам нездешних скитаний хочется.

Позабудь, что вчера был день.

Солнце встанет - и всё закончится

-- Тохiль - бог Землi. - Виглядав як мiцний красивий чоловiк, з темним волоссям и зеленими очима.

Я подивилася,а вiн був дiйсно як камiнь.Я вже не боялася i розказувала їм усiм вiршi.

- Рабiналь - бог Води .- Виглядає як красивий хлопець, невисокого росту и с бiлою шкiрою . Волосся його синє, як глибокi води озер, а очi голубi.).

- Арiен - бог Повiтря. - Виглядає як красивий високий хлопець з коротким сiрим волоссям.

- Кавиль - бог Вогню. Виглядає як красивий хлопець. Волосся червоне.

- Браги - бог красномовства; мудрiсть i поезiя також знаходяться пiд його опiкою..

Ейр - богиня лiкування. Цiлителька богiв i богинь.

Форсетi - бог правосуддя. Вiн завжди бачить "обидвi сторони медалi".

Фулла - вiрна служниця Фрiгге. Вона завжди допомагає великим богиням впоратися з важкою роботою.

Гефьон - богиня чесноти. Вiдома як "прихильна" або "дарує". У дарунок вiд неї ви можете отримати тiлесний чи духовний талант. Можливо, вона є одним з аспектiв Фрей.

Гната - богиня тpансфоpмацii.

Хеймдаль - бог-страж.

Хлiн - богиня, яка захищає людей вiд фiзичної небезпеки. Супутниця Фрiгге.

Хьодр - бог слiпої сили. Вiн втiлює собою грубу силу i конфлiкт.

Iдун - богиня вiчного оновлення. Вона намагається стримувати лють божественних сил у всесвiтi, будучи берегинею золотих яблук асiв.

Лофн - богиня поблажливостi.

Сага - Її iм'я означає "провидиця" або "пророчиця".

Ловелена - богиня любовi.

Снотра - богиня розуму.

Син - богиня заперечення. Потужний захисник звинувачених у судi.

Cкадi - Дуже сильна богиня, богиня - воїн.

Валi - бог помсти.

Вар - богиня чесностi. Вона мстить порушникiв клятв i обiцянок.

Вiдарка - богиня помсти.

Вер - богиня всезнання. Вона дуже мудра i нiщо не може сховатися вiд її проникливостi та iнтуїцiї.

Оестара - Богиня весни i зародження нового.

Манi - Бог Мiсяця.

Cунна - Богиня Сонця.

-- Це все! Бувай!

-- А сенс знайомства?

-- Потiм моя мила.

11. Дракон.

Я прокинулася.

- Ел!Час iти.

- Я тут!

Виявляється вiн уже прокинувся.

-- Коли пiдем?

-- Полетимо!

-- Левiтацiя.

-- Нi!

-- А що?

-- Повторяй!Я закони усi знаю свого власного бажаю. Ago, vrago, having drago.

-- Повторила i що?

Я повернулася i побачила великого срiбного дракона.

- Моя королево - мовив дракон.

- Добрий день вам пане дракон.

- Можете називати мене Лена. Для вас Лен.

- А ви мене Мей!

- Добре панi Мей!

- Без панi!

- Добре Мей!

- Так краще!

- А??? Ел, а де твiй дракон.

- Мiй дракон - земляний ,зараз прибуде.

- А мiй?

- Запитай!

- Лен!А який ти дракон?

- Я лунний дракон.

- Нiчого собi!- закричав Ел .- Лунних не iснує.

- Я перед тобою. Еларiум i чого ти думаєш що нас не iснує.

- Бо... - вiн подивився на мене. - вона?

- Так!

- Стоп! Лен i Ел!Швидко усе пояснили .

- Що? А просто я був вiльним драконом i мене видали тобi. I ще я в кольцо перетворююся.

- Хiба дракони не раси.

- Я не звичайний дракон я дух дракона.

- Ага!Полетiли!

I тут ми почули як трясеться земля.

- Це ти Фаун .- крикнув Ел.

- Я ваша величнiсть...- вiн замовчав - Я Еле.

Дракон був великий i зелений.

-- До Магiксу!

Я пiдiйшла до дракона. Все-таки я її боюся.

- Нумо сiдай.-мовила Лен.

- А як?- Запитала я розглядаючи дракона.

- Просто залазь.

- Добре.-я вилiзла на дракона.

I... Ми полетiли... Я притиснулася до дракона.

-- А ти втримаєш мене?

-- Сумнiваєшся!- сказав дракон i полетiв вниз.

-- Ааа! - лише встигла крикнути я.

Чотири метри до землi...Три...Два...Один...Але Лен не хотiла мене вiдпускати. Я почала вiддалятися i тут якась сила притягнула мене. Нiби мене тягнуло бiле свiтло. I я знову сидiла на драконицi.

-- Тепер довiряєш?

-- Як я тут опинилася?

-- Питання за питання .Ти сама цього хотiла. I поки я не прикраса тебе притягає до мене.

-- А де Ел?

-- Вiн уже давно на привалi.

-- Як давно?

-- Уже час.

-- А ми далеко вiд нього?

-- Дракони лiтають дуже швидко!I якщо на конi до Магiкса 2 години,то на драконi 2 хвилини.

-- А чому ми ще не в Магiксi?

-- Дракони можуть замучуватися дуже швидко.

-- А чому ми так довго летiли?!

-- Бо я не спiшила.

Поки ми говорили дракон уже встиг приземлитися. Ел пiдiйшов до мене i допомiг менi злiзти.

-- Ну як полiтали?

-- Добре!А як дракон буде ночувати його уся ваша нечисть побачить!

-- А так!- дракон зник .

-- Де вiн?

-- На палець глянь - скомандував Ел.

Я подивилася i побачила срiбне кольцо,що зображувало дракона.

"- Привiт!Знову". -сказало кольцо.

- Лен!

"- Так це я!"

- Але як?

"- Я казала що перетворююся в кольцо."

I тут Ел створив екранчик. На ньому був вiн, Лен i я.

"- Нiчого собi!- закричав Ел .- Лунних не iснує.

- Я перед тобою. Еларiум i чого ти думаєш що нас не iснує.

- Бо... - вiн подивився на мене. - вона?

- Так!

- Стоп! Лен i Ел!Швидко усе пояснили .

- Що? А просто я був вiльним драконом i мене видали тобi. I ще я в кольцо перетворююся.

- Хiба дракони не раси.

- Я не звичайний дракон, я дух дракона.

- Ага!Полетiли!"

Екранчик зник.

-- Згадала? - єхидно запитав Еларiум.

-- Так! - я посмiхнулася. - Ой уже темнiє. Час розводити багаття. I коли ми вирушаємо?

"- Завтра " - промовило кольцо.

-- Я розведу багаття - промовив Ел - а ти Мей назбирай хмизу.

-- I де тут на полянi хмиз взяти? Та ще й лiтом.

-- Я навчу заклинанню.

-- Якому? Трах - тiбидис хмиз появиз. - я смiшно помахала руками , нiбито малюючи хмиз

На моє превелике здивування передi мною з'явився мiшок iз хмизом. Який був iдеально складений.

-- Як ? - присвиснув Ел.

-- Так! - посмiхнулася я i помiтила як Еларiум пристально розглядає хмиз i дивиться на мої руки. - Перестань!Я сама не знаю як подiяло моє дурненьке заклинання.

-- По перше - дiяло не заклинання, а рухи руками. По друге - як ти змогла виконати технiку призиву. Iнформацiя про неї засекречена. I на нiй стоїть щит. I пускає вона лише тодi коли вирiшає що людина обрана , а такого уже тисячi рокiв не було.

12.Книга

-- Стiй ти говориш про цю "iнформацiю" як про живе створiння. До чого це ?

-- Вона жива! Це книга. Книга яку створили найдревнiшi маги. Її нiхто не бачив пiсля того як померла королева Луни яка викинула свою силу.

-- Я нiчого не розумiю. Книга - жива? Вона говорить лише з тими хто їй подобається? I хто така королева Луни? Це як лiва Луни? Але ти казав що їх не iснує. Що вони - легенда. I яку силу вона викинула ?

-- Багато запитань! - рявкнув Еларiум - Книга дiйсно жива , але явиться лише перед вибраним. А технiка яку ти використала зробило, будь-ти дiвою Луни звичайно, з тебе королеву.

-- Ця книга настiльки маленька ?

-- I тут жарти! Мей , ця частинка є недосяжною для всiх окрiм тих кому книга хоче передати технiку. I ти їй сподобалася. Напевно!Хочеш виконати заклинання прикликання.

-- Хочу!

Ел пiднявся i пiдiйшов до багаття протягнув руку i щось прошепотiв.

-- Мей пiдiйди!

-- Пiдходжу! А навiщо ?

-- Книга має тебе побачити. Мей нумо!

Я пiдiйшла. Звичайне багаття де той фентезiст книгу побачив...

- Привiтайся!

- Привiт!

- Так справа не пiде.

- Чому ? - запитала я.

- Тому що так потрiбно!

- Хто тут ?

- Ну , ви мене визивали самi вирiшуйте.

- Книга! - мовили ми з Елом одночасно.

- Власною персоною! - я дивилася в вогонь i намагалася щось побачити. Та окрiм диму нiчого не побачила.

- Так , що ви хотiли ?

- Нiчого!

- Мей!

- А я ледь не забула! Хотiла про запитання призиву запитати.

Мовчання...

-- Її потрiбно вразити! - прошепотiв Ел.

-- Вразити! Це я завжди. Я згадала вiршик.

У книги люди, наче бджоли в соти,

Знесли духовний, чародiйний мед.

Слiпцевi очi ним потри, i в миг

Побачить сонце й голубi висоти,

Вiдчує мислi найстрiмкiших лiт.

Збагне людськi страждання i турботи,

Поможе iншим темряву збороти,

Рвучи з очей пов'язки чорних лент!

Благословенна та ясна година,

Коли Буквар до рук бере дитина,

Коли читає "Кобзаря" юнак,

Коли Франка "огромнiї сонети"

Пiдносять дух, коли говорять Гете,

Шекспiр, Мiцкевич, Лермонтов, Бальзак.

-- Цiкаво! - мовила книга i появилася.

-- Книга ! - я подивилася на Ела.

На нас дивилася висока дiвчина з довгим, срiбним наче шовк до п'ят

волоссям. Вона була одягнена в довге бiле плаття та красиву тiару на головi. На певно "мiс свiту" - подумала я.

-- Ваша величнiсть! - поклонився мiй супутник.

-- Все-таки упiзнав - здивувалася книга. - Я Лунарiя 1.

-- Хто ?

-- Ну чому псевдоним мене перемагає?

-- Що за псевдоним ?

-- Я королева Лунарiя дiвчинко.

-- Але... Але... Ти уже померла!

-- Так померла ,але я вибрала собi подобу книги.

-- Подобу?

-- Так!

-- А як щодо технiки ?

-- Технiки... А це ти щодо призиву?

-- Так!

-- Все просто я була повелителькою усiх цих технiк i була дiвою Луни.

-- I...

-- Моя донька отримала цi сили в спадок.

-- А хто ваша донька?

-- ТИ!

-- Я! Цього не може бути!Мої батьки загинули...

-- Це ти так думаєш!

-- Мамо! - я заплакала i пiдбiгла до неї - Ти , ти жива!

-- Я дух!

-- Дух? А як щодо цеї форми ?

-- Менi дарували її за вiдвагу.

-- Ти пiдеш з нами ?

-- Луна , будь гiдною королевою.

Луна... це була остання фраза мами. Вона зникла.

-- Куди ?

Я потягнула руку до полум'я.

-- Ай! - опеклась.

-- Мей ти в порядку ?

-- Де вона ?

-- Хто ?

-- Мама! - я заплакала у нього на плечi.

-- Її час закiнчився. Мей , не плач.

-- Я , бiльше не Мей! Я Королева Луна. I я помщуся за смерть матерi. Я дiва луни. Клан який керує цим свiтом.

I тут мене окутало сяйвом. Мої ноги окутало бiле сяйво i змiнило мої ботiнки на срiбнi туфлi. Замiсть брюк i блузки на менi було довге плаття бiлого кольору. Волосся стало срiбним. I на головi появилася тiара, яку я взяла з собою.( а вона звiдки?).

- Луна , ти прекрасна! - промовив Ел - Нiколи не бачив нiкого красивiшого!

12. Вiдьма на тронi

- Дякую! В путь ?

- Але нашi дракони на гранi.

- Без драконiв обiйдемося. Лен ти не проти.

- Вона спить.

Я пiдняла руки. У мене на кiнчиках пальцiв засiяли вогнi.

- До палацу!

Так, я придумала це заклинання , але усе вийшло.

-- Хто ви ? - закричала жiнка що сидiла на тронi.

Виглядала як циганка. Чорне волосся. Довге плаття червоного кольору . I якась пародiя на тiару.( моя краще ).

-- Королева Луна,панi. - єхидно сказав Ел.

-- Та як ви смiєте називати себе законною королевою.

-- Я королева менi вирiшати.

-- Ти не можеш бути королевою! Взяти їх.

Я посмiхнулася. А чого я очiкувала , нiхто не скаже " сiдайте на ваш трон ми вас так довго чекали". Пiднесла руку, згадала бойове заклинання паралiзацiї.

- Як ? Ти не можеш їх паралiзувати. Їх багато, так може лише ... О , нi.

- О , так!

Вона пiднялася i окуталася темною сферою. I тут я зрозумiла я майже не умiю битися.

-- Луна вiдiйди!

-- Ел , я сама!

-- Пiзно - крикнув Ел i кинув у вiдьму вогняною кулею.

-- Я ще поквитаюся з тобою Королева Луна!

I тут вона впала.

- Що з нею Ел ?

- Використала багато сил!

- А! - я пiдiйшла до неї.

- Може ти i перемогла ,але я зiпсувала тобi життя.

- Ти про що ?

- У одному королiвствi. Наймогутнiшому iз усiх.

Жила була королева Лунарiя. Яку звали королева Луна. Вона була останньою iз дiв Луни i мала продовжити цей рiд. I гуляючи по березi рiчки закохалася. Сильно , в мага стихiй.( це i пояснює твою силу).I вони одружилися. У них народилося двi дiвчинки Луна i Венера. Венера не отримала дару дiви Луни , але мала дуже гарний цiлительська дар. Усi до кого вона доторкалася оживали i виздоровлювали. За нею росли квiти, а вiд її нiг росла трава. Коли вона радiла була чудова погода. Коли вона смiялася ставало тепло навкруги. А Луна мала силу свого клану. I була настiльки невгомонною що весь дворець називав її "нiчним жахiттям", вона любила свою сiмю.

Та вiдьмам не сподобалася нi наслiдниця , нi її весела сестра i вони вночi убили її батькiв , але ми i не догадувалися що мати сховала свою дитину в iншому свiтi. I ми вбили манекен. Сестру не чiпали. Та забрали у неї сили. А оскiльки тебе не було то сили нiхто б не встановив. Вона i досi сидить в отiй фортецi i плаче. Але ми були дурними ми не знали що наслiдниця жива.

-- Браво - я обернулася i побачила чоловiка середнiх лiт ,який хлопав. - значить наслiдниця жива .Схопити її - я стала в бойову стойку. Та вiн показав не на мене а на вiдьму. - Цiкаво у нас була вiдьма на тронi.

13. Зустрiч iз сестрою

- Вам мене не перемогти - закричала вiдьма i почала зникати - Айша не здається.

- Куди ?

- Стiй! - мене зупинив Ел. - залиш її у нас є важливiша справа. Твоя сестра.

- Звiдки ви взяли що ця дiвчина королева ?

- Вона наслiдниця королеви Лунарiї.

- Як ви це доведете. Це дуже рiзка заява.

- Завтра побачите. Нам покої дайте.

- Ви... Добре , до завтра.

Я пiдiйшла до вiкна i просто вистрибнула. Я нормальна , я до сестри. Вона ж у вежi. Пiдлетiла до неї. Нiчого не видно , може фонарик. Я засвiтила. Решiтка. Розплавила фаерболом.

I побачила її. Вона дiйсно плакала. Дiвчина з довгим бiлим волоссям.

- Венера! - я обняла її.

- Хто ти? - вона глянула на мене.

- Моє iм'я Луна.

Я пiдняла руки i пустила зеленим свiтлом у неї.

- Сестра!

- Венера!

- Ти жива ?

- Так! Менi вiдьма спалила всю iсторiю.

- Яку iсторiю?

Я створила екран на якому сидiла вiдьма i говорила. "У одному королiвствi. Наймогутнiшому iз усiх.

-- Ось як!

-- Ага!

-- I ти вбила її?

-- Не встигла вона зникла.

-- I...

-- Я ще помщуся їй.

-- Я з тобою.

-- Спочатку треба пройти їхнi випробування.

-- А!

-- Так! Вони не вiрять мене.

-- Менi повiрять!

-- Скажуть що це обман.

-- Доведемо!

-- Виженуть з позором.

-- Не покажемо нашi спини.

-- Я тебе люблю. I вiру у нас усе вийде.

-- I ще одне.

Вона поклала руку менi на голову.

-- Усе !

-- А що це ?

-- Ти не пам'ятала свого дитинства.

В моїй головi дiйсно почали блукати думки. Я усе згадала.

14. Випробування перше.

-- Думаю ви чули про королеву Луну! Оскiльки ми їй повiрили. Ми проведемо випробування. Оголошую його початим.

Говорив перший мiнiстр Агр.

-- Мей ти готова?

-- Завжди!

-- Перше випробування - це призив богинi Емелiон.

-- Я готова!

-- Призивай!

-- А як ?

-- Твоє завдання.

Я дивилася на людей, а вони на мене.

- Нумо!

" Ел"- я послала думку до нього.

" Луна "

" Допоможи"

" З чим ?"

" Визвати богиню"

" Я не можу"

" Як ? Ти умiєш усе"

" Не усе! Її маєш визвати ти!"

" Я"

" Ти"

" А, як?"

" Думкою так як мене , а потiм попроси явитися"

" Вона прийде?"

" Бабуся все-таки"

" Бабуся?"

" Так!"

"Починаю згадувати"

Я закрила очi прошепотiла заклинання i покликала богиню.

- Емелiон!

" Емелiон"

-- У королеви не вийде! - крикнув хтось.

-- Ба, виходи уже!

I тут передi мною появилася вона.

Жiнка з сну.

Богиня.

Моя бабуся.

Емелiон.

-- Ти мене кликала?

-- Так!

-- I що потрiбно внучко ти моя, ненаглядна.

-- Пройти випробування!

-- А! У мене вийшло!

-- Що?

-- Я дозволила твоїй мамi прийти до тебе.

-- То вiдпусти її!

-- Не можу я можу випускати дух лише раз у рiк.

-- Уже осiнь, скоро зима!

-- Тодi вiдправлю!

-- Скажи щось цим людям!

-- Яким ?

-- Усiм цим , що дали менi випробування.

-- Ти ж його пройшла !

-- Iще два!

-- Я вiру в тебе.

-- Дякую

Мiнiстр об'явив.

-- Випробування пройдено!

15. Випробування друге

- Друге випробування. Усi ми знаємо, що королевою може бути лише лiва Луни.

- Докажи те що ти дiва Луни!

- Як ?

- Перетворися на дiву Луни.

" Ел, як?"

" Я не знаю!"

" Я ж уже перетворювалася"

" То перетворися ще раз"

-- Луна!

Дiв Луни!

Перетворення.

Я знову сяяла. I одяг той самий, тiльки бiлiший i сили бiльше.

- Ну як вам?

- Перетворення. Аргумент. Але покажи силу.

- У чому?

- У чому хочеш!

- Добре!

" Ел, яка найбiльша вiдмiннiсть дiв Луни у силi?"

" У силi?"

"Ага"

"Дiви Луни. Це найпрекраснiшi на цьому свiтi створiння. У них свiтле волосся, яке в перетвореннi стає срiбного кольору чи молочно бiлого. I ... Вони лiтають без крил. Їх очi свiтяться мiсячним сяйвом. Магiя - лунна i природна , бойова i цiлительська i ще вони руйнують легко будь-який щит, читають думки i виконують деякi бажання iнших , можуть керувати людиною, тобто могли."

" Зрозумiло"

Я потягнулася до неба.

I полетiла.

Летiла, довго бiля години.

-- Ну як?

-- Все?

Я покрутила рукою. I пiдняла її. Мiнiстр пiдстрибнув потiм, " по щучому веленню по моему хотенню " вiн почав танцювати.

До мене пiдбiг маленький хлопчик.

-- Тьотя ,а ви можете зробити великий салют.

-- Я не знаю.

I тут засiяло сонце. I на небi появився великий салют.

- Ого ви виконуєте бажання.

- Так дiви Луни лiтають без крил.

I виконують бажання.

I керують людьми.

- Випробування пройдено.

16. Випробування третє

-- А тепер три людини має пiдтвердити те що ти королева.

-- Легко!

-- Три людини з знатного роду.

-- Я - Венера Ля сi Лунарiя Мелврут. Пiдтверджую що Луна Ля сi Лунарiя Мелврут. Є королевою цих земель.

-- Богиня Емелiон - я обернулася, нiкого не було. Звук лунав з неба. - теж пiдтверджую що ця дiвчина є вашою королевою.

-- Дякую Емелiон!

-- Нема за що моя люба.

-- Залишилося ще одне пiдтвердження. Можливо як би я запросив бiльше гостей ...

-- Я замiтила! Тут лише це мiсто!

-- Так...Ви наполягали.

-- Не лише мiсто. Я - Еларiум де Дроу сi Локi. Як король лунних ельфiв пiдтверджую право Луни сi Лунарiї Мелврут на трон.

-- Ти король...

-- Так!

-- А чому менi не сказав?

Та нас перервали. Оголошую тебе Луна Ля сi Лунарiя Мелврут королевою усiх цих земель.

-- Без авацiй! Називайте мене просто Луна.

-- Хай живе королева!Хай живе Луна!

17. Щасливий кiнець

Я пiдiйшла до Ела.

- Пiшли на мiй бал.

- Зараз iду!

- Чому ти не сказав що король.

- Все життя вiд цього тiкаю.

- Усе ?

- Так , Луна не всi цього хотять. Я ось хочу пригод.

- Я теж люблю пригоди.

Я й не помiтила як опустила голову йому на плече.

- Ел...

- Луна.

Я пiднялася до нього i поцiлувала. Як довго я цього хотiла. З того часу як зустрiла його.

- Луна , я люблю тебе. - прошепотiв Ел i знову поцiлував мене. Я розтаяла пiд ним.

- Нам ще багато треба пройти. - прошепотiла я.

- Я з тобою.

Я посмiхнулася. Стою i цiлуюся з людиною яку я кохала бiльше життя.

- I я тебе люблю. - це були мої останнi слова.

Кiнець першої книги!

Яцковская Валерия Олеговна : другие произведения.

Луна-1.Королева Луна