Тепер подалися вони далi й прибули до мiста, що звалося Луною. Вони брали кожне мiсто i майже кожен замок у Пiвденному Королiвствi, тож нинi вони стали такi вiдомi, що iмена їхнi знало й найменше дитя. Тепер вирiшили вони не спинятися, доки не дiстануться Ромаборгу, бо то було мiсто рiвно велике, велелюдне, славне й багате. Проте не знали вони, як довго до нього йти, а вiйсько мали таке велике, що не могли його втримати. I тепер були вони у тому мiстi Луна i радилися щодо свого походу.
Тепер прийшов туди один муж, старий i ґречний. Вони спитали, що вiн за один, а вiн вiдказав, що є жебраком i все життя мандрує свiтом.
- Ти розповiси нам багато вiдомих тобi новин, якi ми хочемо знати.
Старий вiдповiв:
- Я не знаю напевно, про якi землi ви питаєте, тож нiчого вам не скажу.
- Ми бажаємо, щоби ти сказав нам, як далеко йти до Ромаборгу.
Вiн вiдповiв:
- Я можу повiсти вам дещо до уваги. Ви можете помiтити залiзнi чоботи в мене на ногах, i тепер вони старезнi, й iншi, якi в мене за спиною, теж стоптанi. Проте коли я подався звiдти у мандри, то взув тi, що тепер у мене за спиною, а тодi обидвi пари були новенькi, й вiдтодi я все ще в дорозi.
Й коли старий те мовив, побачили вони, що не здолають задуманого шляху до Риму. I тепер завернули вони своє вiйсько i взяли багато мiст, яких до того нiколи нiхто не брав, i свiдчення цього iснують i по сьогоднi.
1) Взагалi-то оригiнальна назва цього роздiлу "Hernaðr Ragnarssona í Suðrríki", тобто "Вiйна/Грабунок синiв Рагнара у Пiвденному Королiвствi", але я не втримався.