10. Про загибель Ейрека й Агнара та про пiдбурювання Аслауг
Тепер надiйшов оговорений час, коли Рагнар мав їхати на свято до Уппсали, а вiн не поїхав, i вирiшив Ейстейн конунг, що завдано ганьби йому та дочцi його, i тепер скiнчилася дружба мiж конунгами. Тодi Ейрек й Агнар, сини Рагнара, почувши про це, порадилися мiж собою, i здумали зiбрати вiйсько таке велике, яке лише зможуть, i воювати в Швецiї. Тепер зiбрали вони чималу рать i приготували кораблi, i всi вважали дуже важливою справою, щоб добре спустити їх на воду. Сталося так, що корабель Агнара зiрвався зi скатiв, а поруч була людина, що загинула, i це назвали "кривавими скатами". Тодi здалося їм, що справа почалася недобре, i не хотiли вони, щоб це зiпсувало їхнiй похiд.
I коли вiйсько було готове, рушили вони до Швецiї, а там прибули спершу до володiнь Ейстейна конунга i стали там грабувати. Тамтешнiй люд вирушив до Уппсали й розповiв Ейстейну конунгу, що [чуже - Х.А.] вiйсько прибуло до їхнього краю. Конунг велiв пустити по королiвству ратну стрiлу й зiбрав таке велике вiйсько, що було дивовижно. Вiн вiв свою рать, доки не дiстався одного лiсу, й поставив там табiр, i була з ними корова Сiбiлья, i дуже сильно їй молилися1, перш нiж вона схотiла йти.
Коли вони були в лiсi, мовив Ейстейн конунг:
- Я маю звiстку, що сини Рагнара стоять у полi за цим лiсом, i менi певно доповiли, що вони не мають i третини люду вiд нашого. Нинi маємо вишикувати полки для битви, i хай третина вiйська вийде до них, а вони такi вiдчайдухи, що вирiшать, буцiмто ми в їхнiх руках, i пiсля того маємо напасти на них звiдусiль, i корова пiде перед вiйськом, i здається менi, що вони не витримають її ревiння.
Так i зробили. Коли брати побачили рать Ейстейна конунга, здалося їм, що вона не переважає їхню i що бiльшого вiйська не буде. Пiсля того вийшли з лiсу всi полки, випустили корову, i мчала вона перед вiйськом, i жахливо ревiла, i той гучний гамiр таке зробив з воїнами, якi його чули, що вони заходилися рубатися одне з одним, окрiм лише двох братiв, що встояли. Проте та паскудна iстота багатьох убила рогами того дня. I хоча сини Рагнара були великими воїнами, не змогли вони встояти перед перевагою чаклунiв i кривавих чарiв, однак вони опиралися мiцно, боронилися добре, вiдважно i з великою славою.
Ейрек i Агнар були того дня у чiльному загонi, тож вони часто проривали ряди Ейстейна конунга. Тодi загинув Агнар. Нинi побачив Ейрек це i вiдтодi бився з усiєю люттю, i вже не думав про те, чи вийде звiдти живцем, чи нi. А тодi його здолали й захопили.
Тодi мовив Ейстейн, що битву треба спинити, i зичить Ейрековi пощаду.
- I ще я доплачу тобi тим, - сказав вiн, - що вiддам за тебе мою дочку.
Ейрек вiдповiв i промовив вiсу:
Не хочу про брата,
Не куплю i дiви, -
Ейстейн, як казали,
Агнара вбив, - чути;
Матiр не заплаче,
Високо я згину,
Зi списiв дiброву
Хай менi поставлять.
Тодi вiн сказав, що хоче, аби його супутники отримали пощаду i рушили, куди забажають.
- Я ж волiю, щоб взяли купу списiв i поставили їх у полi, i пiдняли мене на них, i так я бажаю пiти з життя.
Тодi сказав Ейстейн конунг, що все буде зроблено, як вiн просить, хоч вiн i обрав таке, що є даремним для них обох. Тепер встановили списи, i сказав Ейрек вiсу:
Конунгiв нащадок,
Жоден, кого знав я,
Не помер на лiжку,
Крукам бо дiстався;
Скоро загорлає
Над двома братами
Кровi любитель чорний,
Хоч то кепська плата.
От вiн пiдiйшов туди, де стояли списи, зняв персня з руки i дав людям, якi його супроводжали i яких помилували, послав їх до Аслауг i сказав вiсу:
Доправте останнє слово
Того, хто рушив на схiд,
Хай володiє моїми
Струнка Аслауг перснями;
Так у сильнiм гнiвi,
Про мою смерть почувши,
Матiр моя названа
Скаже синам своїм слово.
Тож його пiдняли на списи. Тодi побачив вiн, як летить крук, i промовив ще:
Тепер вiн пiшов з життя з великою гiднiстю. А посланцi його рушили додому i не спинялися, доки не дiсталися туди, де жив Рагнар. Вiн тодi вирушив на сходку конунгiв. I сини Рагнара ще не повернулися додому з виправи. Тож посланцi пробули там три ночi, перш нiж зустрiлися з Аслауг.
От пiдiйшли вони до високого сидiння Аслауг, привiтали її ґречно, а вона привiтала їх, i на колiнах у неї була льняна хустка, i вона збиралася розчесати волосся i розпустила його. Тож питає вона, хто вони такi, бо до того їх не бачила. Той, хто мав слово вiд них, мовив, що вони є ратниками Ейрека i Агнара, синiв Рагнара. Тодi сказала вона вiсу:
Тодi вона спитала, що сталося. Вони ж переказали вiсу, яку промовив Ейрек, коли вiдсилав їй персня. I побачили вони, як вона зронила сльозу, схожу на кров, i були тi сльози мiцнi, мов градини. Такого нiхто не бачив, щоб вона лляла сльози, до того чи пiсля.
Тепер вона каже, що не може думати про помсту, доки не повернеться Рагнар чи його сини.
- А ви лишайтеся тут, але не треба було би пiдбурювати мене до помсти, навiть якби йшлося про моїх власних синiв.
I вони лишилися. А сталося так, що Iвар i брати його повернулися ранiше за Рагнара, i недовго пробули вони вдома, перш нiж Аслауг прийшла навiдати їх, а Сiгурдовi тодi було три зими. Вiн пiшов за матiр'ю. I коли вона ввiйшла до чертогiв, де радилися брати, вони зустрiли її добре, спитали, якi новини, i розповiли про загибель Рагнвальда, сина її, i про свої пригоди. Вона не дуже з того зворушилася й мовила:
- I я не знаю, - додала вона, - як вiн мiг би прожити з бiльшою славою.
Тепер вони питають, що нового вона скаже. Вона ж мовила:
- Загинули Ейрек i Агнар, брати вашi, а мої пасинки, мужi, що були, як на мене, найкращими з героїв. I буде не дивно, коли ви не потерпите такого i мститимете страшно. I хочу я попросити вас прийняти будь-яку мою помiч у цьому, щоб це стало бiльшим за просту помсту.
Тодi сказав Iвар:
- Це певно, що до Швецiї я не пiду за жодної пори, щоб битися з Ейстейном конунгом i тим кривавим чаклунством, яке там є.
Вона вела про це далi, але Iвар вiн iменi усiх вiдмовлявся вiд того походу. Тодi вона сказала вiсу:
Не лишили вас би
Брати без вiдплати
Бiльше нiж пiвроку,
Як ви б першi вмерли;
Того не сховаю,
Як життя лишили б
Ейрек й Ангар, сини,
Родженi не мною.
- Не певен, - сказав Iвар, - що це допоможе, навiть коли ти промовлятимеш вiси одну за одною, i чи добре ти вiдаєш, якi перепони є на шляху туди?
- Я того не знаю, - сказала вона, - але чи можеш ти сказати, якi там є труднощi?
Iвар сказав, що там є таке велике чаклунство на кровi, про яке вiн не чув, щоби десь було сильнiше, -
- I конунг там рiвно могутнiй i злостивий.
- Що ж то є, чому вони довiряють найбiльше у своїх требах?
Вiн сказав:
- Там є одна здоровенна корова, звуть її Сiбiлья. Така її могутнiсть, що люди, якi чують її рев, не можуть встояти, i дуже схоже, що битися випаде не лише з людьми, i можна припустити, що ранiше нам зустрiнеться трольське створiння, нiж конунг, i я не бажаю такого лиха собi чи своїй ратi.
Вона сказала:
- Подумай над тим, що ти не зможеш назватися великим мужем, не виборовши цього.
Тепер їй здалося, що варто пiти геть, бо вони не дуже зважають на її слова.
Тодi мовив Сiгурд Змiй-в-Оцi:
- Скажу тобi, мамо, що в мене на думцi, та їм порадити не можу.
- Я бажаю це вислухати, - сказала вона. Тепер вiн сказав вiсу:
Хай мине три ночi, -
Як горюєш, мамо,
Довгий шлях чекає, -
Й вiйсько ми зберемо;
Не має в Уппсалi,
Хай би дав нам викуп,
Як клинкiв нам стачить,
Ейстейн конунг править.
I коли вiн промовив цю вiсу, дещо змiнилася думка його братiв.
I от мовила Аслауг:
- Кажеш ти нинi, сину мiй, що волiєш виконати мою волю. Проте я не бачу, як це може статися, коли твої брати не допоможуть, але може трапитись, що менi здасться найкращим, аби звершилася помста, i я вважаю, що ти на вiрному шляху, сину мiй.
А Хвiтсерку йшлося про те, що треба зрубити кригу, бо мороз був сильний, тож їхнi кораблi повмерзали. Тепер Iвар узяв слово i мовив, що коли до того дiйшло, то i вiн вiзьме певну участь, i тодi сказав вiсу:
- I тепер, - додав Iвар, - докладемо усiх зусиль, щоби пiдготувати кораблi та зiбрати вiйсько, бо ми не матимемо потреби берегти їх, якщо переможемо.
Тепер Аслауг пiшла геть.
1)Варiант: "поклали їй багато жертв"; iсл. blót означає водночас "приносити жертву" i "молитися".
2)Чайка (már) - хейтi (поетичний синонiм) на позначення ворона; сокiл рани (unda valr) - теж крук; каменi брiв (brúnstein) - кеннiнг на позначення очей; Еккiль - якийсь морський конунг, хейтi героя, тобто Ейрека.
8)Проблема перекладу прiзвиська Iвара Рагнарсона, на мiй погляд, заслуговує окремої статтi. Оригiнальне iсландське beinlausan зазвичай перекладають як "позбавлений кiсток", але є одне але. По-перше, з матерiалу саги ми знаємо, що Iвар не мiг ходити, проте з руками та iншими кiстками в нього було все добре. По-друге, у низцi випадкiв bein означає ногу вiд ступнi до колiна (див. норв. birkebeinerne, "березовоногi", прихильники короля Сверрiра; прiзвиська норвезьких королiв - Магнуса, Berbeinn, "Голоногий", та Олафа Трюгвасона, Krakabeinn, "Нога Ґави" тощо. Власне, норвезьке bein є омонiмом на позначення як кiстки, так i ноги. Вiдтак вважаю за можливе iменувати надалi Iвара як "позбавленим кiсток", так i "безногим".