Тепер прибули вони туди, пристали до землi й готувалися рушити далi. Тодi здалося їм за потрiбне, щоби лишити частину вiйська вартувати кораблi. А Рагнвальд, брат їхнiй, був надто молодий, аби брати його на таку велику рiзанину, що, як вони гадали, чекає на них, тож його лишили з тим людом, що пильнував човни. Але перш нiж полишили вони кораблi, сказав Iвар, що городяни мають двi скотинки, телицi, й люди тому тiкають звiдси, що не можуть встояти перед ревом i тролячою подобою тих тварюк.
Тодi мовив Iвар:
- Тримайтеся якнайлiпше, хоч би який жах вас опанував, бо шкоди вам не буде.
Тепер повели вони рать. I коли вони наблизилися до мiста, люди, що там жили, пустили на них ту свою худобу, на яку розраховували. Й коли телицi звiльнилися, то поскакали хутко i грiзно ревiли. Тепер побачив це Iвар, якого принесли туди на щитi, й велiв подати лука, i те зробили. Тодi вiн поцiлив у злобних телиць, убивши їх обох, i тепер кiнчилася та бiйка, що її люди боялися найбiльше.
Тодi взяв Рагнвальд слово й мовив до людей при кораблях, що тi люди є щасливi, якi мають таку забавку, як його брати:
- I йдеться їм нi про що iнше, як про те, щоб я лишився позаду, а вони отримали всю славу. Нинi маємо рушити туди з усiм вiйськом.
Так i зробили. I коли вони наздогнали рать, рушив Рагнвальд уперед, у борню, i сталося, що вiн загинув. А брати ввiйшли до мiста, i тепер поновилася битва, i сталося, що городяни повтiкали, а вони гнали їх.
I коли вони повернулися до мiста, сказав Бьорн вiсу:
Билися ми з кличем,
Бiльш за їхнi разили,
Се скажу я щиро,
Нашi мечi в Гнiпафьордi;
Кожен, хто бажав би,
Мiг пiд Хвiтабером, -
Хлопцiв не спочили
Мечi, - люд вбивати.
I коли вони полишили мiсто, то взяли там усе добро, i спалили кожну хату, i поламали всi крiпоснi стiни. Аж тодi повели вони свої човни геть звiдти.