Дiйшла та звiстка й до корабельникiв Рагнара, що стали неподалiк вiд мiсця тингу. Тепер вирушив Рагнар зi всiм своїм вiйськом на тинг. Коли вони туди дiсталися, то трималися окремо вiд решти, бо бачив Рагнар, що нинi сюди прибуло значно бiльше люду, нiж прибувало зазвичай. Тодi пiдвiвся ярл, сказав усiм слухати i мовив сам. Спершу вiн попросив людей, що вiдгукнулися на його запрошення, прийняти його подяку. Далi розповiв про те, що сталося. Далi нагадав про своє слово вiддячити тому, хто вб'є змiя: "Змiй нинi мертвий, а в ранi стирчить вiстря списа, яким його було вбито. Якщо хтось iз прибулих на тинг має древко, до якого пiдiйде це вiстря, i тим зможе довести своє право, тодi я буду змушений дотримати слово, байдуже, чи то могутня людина, чи нi".
Промовивши так, вiн дав списа кожному, хто був на тингу, i питав, чи вiн упiзнає зброю, чи, може, має пiдходяще древко. Це було зроблено. Нiхто не впiзнав анi мав такого древка.
Тодi настала черга Рагнара. Вiн упiзнав свого списа, поладнав його, i вiстря пiдiйшло до древка. Тодi люди визнали, що вiн мiг убити змiя, i той важкий подвиг сильно прославив його по всiх Пiвнiчних землях. I тодi вiн попросив Тору, дочку ярла [собi за дружину - Х.А.], i вона за нього вийшла, i влаштували бучне застiлля з кращими наїдками з усього королiвства. На тому святi Рагнар i одружився.
Пiсля свята Рагнар повернувся до свого краю i правив ним, i сильно кохав Тору. Вони мали двох синiв. Першого звали Ейреком, а другого - Агнаром. Обоє виросли дужi й славнi. Були вони найсильнiшi з людей довкола i високi на зрiст. Вони зналися на всiх мистецтвах.
Якось Тора захворiла i померла вiд тої хвороби. Це так засмутило Рагнара, що вiн бiльше не хотiв правити країною i вiддав людей i землi пiд владу своїм синам. А сам тепер узявся за те, чим займався ранiше, очолив рать, i мав перемогу всюди, куди прибував.