Чоловiк, який безмiрно користувався попитом у жiнок не тiльки своє§ установи, але й мiста, був неабияким розбiйником - трахав усiх налiво i направо, пiдкорюючи серця i тiла безвинних жертв. Люб'язнi жiнки з-за нього сварились мiж собою, тягали одна одну за волосся, проклинали, ображали, гризли. Кожна мрiяла бути першою i будь за що опинитись в його жарких, жадiбних обiймах.
Врештi - решт наш сексуальний забiяка втомився, йому всi жрицi кохання набридли i вирiшив вiн оголосити себе закiнченим, розчавленим iмпотентом, очiкуючи на вiдповiдну реакцiю в колi жiнок.
В жiночому суспiльствi виник неперевершений ажiотаж. Тi, хто з ним був близьким, у розпачi почали примирюватись мiж собою та вести переговори, як допомогти коханому "гiганту". Збирались грошi на лiкування до кращих китайських лiкарiв, на придбання чарiвного зiлля та мастил, тощо. Тi ж, якi завжди заздрили §м, але жодного разу не отримали того лiжкового щастя, зрозумiли, що настала §хня черга, хоча б погледiть звисаюче досто§нство, а як пощастить, то можливо його i зворушить орально, а там дивись, ще й пiхвi перепаде...
Колосальний натовп живих жiночих тiл потiгся до вiгваму бiдолаги. Неочикуючи такого розвитку подiй, наш герой зрозумiв, що цей натовп є абсолютно незайманий ним жодного разу. I роблячи свою найулюбленiшу обожнювану справу, вiн отямився i зробив висновок, що погарячкував з таким рiшенням. Пiсля кожно§ чергово§ сполуки з жiнкою, вiн щоразу §х попереджував, щоб iнформацiя про його фiзичну неспроможнiсть постiйно ними скрiзь пiдтверджувалась... Так все i вiдбувалось.
Ось тi жiнки, тобто першого "ешалону" сполук, вгамовуючи бажання та плекаючи надiю на його одужання, вiдправило нашого героя у кругосвiтнi мандри, де в кра§нах з розвиненою медициною вiн повинен був лiкуватися та проходити необхiднi процедури.
Так, мандруючи свiтом то на пароплавах, то на лiтаках, вiн продовжував сво§ еротично - сексуальнi дослiди та розваги, пестував i африканок, i азiаток, i iндусок, i мусульманок, i бiлих, i чорних, i брудних, i мармурових.
Наближався час повернення. Повнiстю "вилiкувавшись" та "окрiпши", наче "мачо", впевненою ходою попрямував з палуби океанського лайнера до морського вокзалу, в якому на нього чекали ощасливленi жiнки, як першо§ фази сполук, так i друго§, натовп шаленiв, скаженiв, верещав та вигукував: "Vivat, vivat, vivat..."
Легендарного Казанову пiдхопили на руки та понесли до шикарного лiмузину "Lincoln - Imperial", де всерединi на нього чекали оголенi найвiдданiшi жрицi кохання. Вiн розгублено клiпав очима та нiяковiв. Що вони з ним тiльки не робили, - i гризли, i лизали, i смоктали, i пестили, i нiжили, i знущались над беззахисним тiлом напiвсвiдомого забiяки... Ще мить i бурхливий оргазм розтiкся по всiх кiнцiвках i членах, з уст вирвався дикий крик звiра. Солодка насолода розливалася i текла гарячою лавою. Раптово вiдчинились дверцi лiмузина, i нова зграя роз'ятрених дiвок накинулася на зморену додихаючу жертву. В голову вдарило штормовою хвилею кровi, очi дико повилазили з пiд лобу, виступила пiна з роту, затремтiло в конвульсiях тiло i страшенний гортанний крик: "Я ж iмпотент" в останнє прозвучав в його життi. Серце не витримало.
Траурна процесiя рухалась безкiнечною колоною. Море слiз, зойкiв та крикiв заливали та струшували цвинтар.
Коли вже настала мить прощання, всi цiлували небiжчика в його священний перст, а не в лоба, як зазвичай традицiйно прийнято. Коли опускали домовину в яму - сонце настiльки яскраво заслiпило усiх, що вирвався зойк подиву i здивування, i могутнє ...О-О... прокотилося натовпом! Несподiвано кришка домовини з страшенним хрустом проломилася посерединi i на очах всiх присутнiх з'явився вiчний, невмирущий, непереможний, розлючений фалос "iмпотента". Жiнки наввипередки почали стрибати в безодню...