Черная Татьяна Алексеевна : другие произведения.

Кодекс колишнiх

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:

  Вечiр був п'янкий вiд їхньої ностальгiї та випадкової зустрiчi. Зустрiлись на роздорiжжi вулиць з подивом у поглядах та радiсними посмiшками.
  Осiннiй вечiр їм пропагував глiнтвейн, теплу ковдру i гарячi обiйми. Проте вони погодилися на смачну каву i пiццу. Все нiяк не могли наговоритись. Згадували давно забутi часи. Їхнє щастя було ще таким надiйним i вабило до себе, наче взимку гаряче лiто.
  Смiх, жарти. Прогулянка як в старi-добрi часи по вечiрньому мiсту. Тiльки тепер вони обоє змiнилися до невпiзнанностi.
  Вона - мрiйниця i просто божевiльна дiвчина перетворилася на гордовиту ледi. Джинси замiнила елегантними брюками, а незмiнно улюбленi кеди - туфельками на високих пiдборах. Про її любов до коротких стрижок i яскравого кольору волосся (усiх кольорiв райдуги) не залишилось нi слiду. Тепер з-пiд капелюшка було видно довге кучеряве волосся кольору молочного шоколаду.
  Вiн - дивакуватий, замрiяний, i безмежно закоханий хлопчина з красивими очима кольору лiтнього неба, став серйозним, солiдним i дещо дiловим. Замiсть футболки та рваних джинсiв - дорогий костюм, елегантна сорочка, що пасувала йому та краватка. Вiн менше посмiхався (вона це помiтила), i менше сприймав на вiру слова.
  Вони дивились один на одного i не впiзнавали самих себе. Кожен задавав собi питання: "Що сталось?"
  Все гуляли, смiялись, говорили. Та настав час прощатись.
  - Не запросиш мене на чай? - раптово запитав вiн.
  - Нi, - так само раптово вiдповiла вона.
  Хлопець взяв її за руку i хотiв обiйняти, пригорнути. Вона ж бо для нього назавжди залишилась рiдною, та й вiн для неї не чужак.
  - Ти не знаєш? - здивовано запитала вона.
  - Що?
  - Iснує "Кодекс колишнiх".
  Вiн нiчого не вiдповiв. Лише зi здивуванням поглянув на неї, нiби чекав продовження її слiв, бо сам не мiг нiчого вимовити.
  - Нiколи не починай заново стосунки з колишнiми, вони до добра не доведуть, а так хоч хорошi спогади будуть грiти душу.
  Вiн посмiхнувся:
  - Але ж в нас є ще шанс?
  - Бувай.
  I вона вже майже зачинила дверi пiд"їзду, проте нiби передумала, повернулась до нього:
  - Щодо "Кодексу колишнiх" я щойно придумала, але так буде правильно. I захлопнула за собою дверi.
  Вiн стояв ошелешений: - Нi, вона все-таки не змiнилась, - сказав сам собi. I пiшов блукати сонними вулицями осiннього мiста.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"