Жодна влада ... не здатна створити великого майстра
(iнтерв'ю В.В. Набокова журналовi "Лайф", 1964 р.)
18 серпня 1964 року Джейн Говард з журналу "Лайф" надiслала менi одинадцять питань. Я пiдготував надрук моїх вiдповiдей. В серединi вересня вона прибула в Монтре з фотографом Генрi Гросманом. Текст з фотографiями з'явились 20 листопада у випуску Лайф.
Якi письменники i неписьменники вплинули на вас якнайбiльше?
В дитинствi я був надзвичайно жадiбним читачем. В 14 чи 15 рокiв я прочитав або перепрочитав усього Толстоя по-росiйськи, усього Шекспiра по-англiйськи i усього Флобера по-французьки - окрiм сотень iнших книг. Я завжди можу вирiзнити темпоритм та iнтонацiю речення, яке я компоную, будь-якого речення з тих авторiв, яких я любив чи ненавидiв пiвстолiття тому; але я не вiрю, що хоча б якийсь автор мав певний вплив на мене. Що до впливiв мiсць та людей, я зобов'язаний багатьма метафорами та чуттєвими асоцiацiями пiвнiчно-руському ландшафтовi мого дитинства, i я також знаю, що вiд мого батька я успадкував, з самого дитинства, подрог перед великим твором.
Чи ви роздумували серйозно про кар'єру iншу, нiж в лiтературi?
Якщо вiдверто, я нiколи не думав про лiтературну кар'єру. Письменство завжди було для мене сумiшшю хмуряви та пiднесення, муки та дозвiлля - але я нiяк не очiкував, що це стане джерелом прибуткiв. З iншого боку, я часто мрiяв про довгу та дивовижну кар'єру вiдлюдного куратора лепiдоптери у великому музеї.
Що з написаного вами подобається вам бiльше?
Я би сказав, що з усiх моїх книжок найбiльш приємне жеврiння залишила в менi Лолiта - тому хоча б, що вона є найчистiша з усiх, найабстрактнiша i найвигадливiша. Можливо, я вiдповiдальний за той дивний факт, що люди, здається, бiльше не називають своїх дочок Лолiтами. Я чув, що з 1956 р. це iм'я дають молодим самицям пуделя, а не людським iстотам. Доброзичливцi пробували перекладати Лолiту на росiйську, але iз таким вiдразливим результатом, що я збираюсь сам зайнятись перекладом. Слово "jeans", наприклад, росiйськi словники перекладають як "широкi короткi штани" - цiлком незадовiльне визначення.
У передмовi до "Захисту" ви натякаєте на психiатрiю. Ви вважаєте, що залежнiсть аналiзованого вiд аналiтика - це велика загроза?
Я не можу похитнути чиюсь вiру у вiзити до психоаналiстiв, адже якщо чийсь розум у розладi, вiн може пробувати все; по всьому, шарлатани та диваки, шамани та святi, королi та гiпнотисти зцiлювали людей - особливо iстеричних. Нашi онуки, без сумнiву, будуть ставитись до сьогоднiшнiх психоаналiстiв iз таким же презирством, як i ми до астрологiї та френологiї. Однiєю з величезних шарлатанських та сатанiчних нiсенiтниць, що так iмпонують довiрливiй публiцi, є фрейдiвська iнтерпретацiя сновидiнь. Я маю велике задоволення кожного ранку заперечувати вiденському шарлатановi, пригадуючи i пояснюючи деталi моїх снiв без допомоги жодного з сексуальних символiв або мiфiчних комплексiв. Я спонукаю моїх потенцiйних пацiєнтiв робити те ж саме.
Як вашi полiтичнi та релiгiйнi погляди впливають на те, що ви пишете?
Я нiколи не належав до жодної полiтичної партiї, але завжди ставився з презирством та огидою до диктатури полiцiйних установ i взагалi до будь-якого виду утискiв. Це стосується формування думки, урядової цензури й релiгiйних гонiнь тощо. Чи впливає на мої твори моє просте кредо, мене не цiкавить. Я вважаю, що моя байдужiсть до релiгiї тiєї ж природи, що i моя нелюбов групової активностi в царинi полiтичної або громадської дiяльностi. Я дозволив деяким з моїх творiнь з деяких моїх романiв бути невтомними вiльнодумцями, але знову, я анiскiлечки не турбуюсь, яку вiру або тавро невiри мiй читач припише цьому персонажевi.
Чи ви хотiли б жити в iншому, нiж цей, часi?
Мiй вибiр "коли" залежатиме вiд вибору "де". По сутi, я би хотiв сконструювати мозаїку часу та простору, яка б пасувала до моїх бажань та вимог. Класифiкувати усi елементи цiєї комбiнацiї було б важкувато. Але я добре знаю, що би я включив. Я би включив теплий клiмат, щоденнi ванни, вiдсутнiсть радiо-музики i придорожнього шуму, мед античної Персiї, повну бiблiотеку мiкрофiльмiв, незрiвнянне та невимовне захоплення вiд чим новiших знань про Мiсяць i планети. Iншими словами, думаю, я би хотiв, щоб моя голова була в Сполучених Штатах 1960-х, але не був би проти, щоб деякi мої органи та кiнцiвки були розкиданi по рiзним столiттям та країнам.
До яких живих письменникiв ви вiдчуваєте особливу симпатiю?
Коли м-р Н довiдується з iнтерв'ю, що м-р Iкс, iнший письменник, назвав в числi улюблених м-ра А, м-ра Б i м-ра Н, такий пiдбiр може заскочити м-ра Н, який вважає, що, скажемо, твори м-ра А примiтивнi й банальнi. Я не хотiв би бентежити м-ра С, м-ра Д або м-ра Iкс, всiх тих, кого я люблю.
Чи ви провiщаєте бiльшостi ваших творiв втiлення у кiноплiвцi? З уваги на Лолiту, чи вас потiшає така перспектива?
У мене велике враження вiд фiльму "Лолiта" як вiд кiно - але i шкодування, що не мав можливостi брати участь у його безпосередньому виробленнi. Люди, яким подобається мiй роман, сказали, що фiльм був надто стриманим та неповним. Проте, якщо всi подальшi картини, заснованi на моїх книгах, будуть такi чарiвливi, як в Кубрiка, я не буду надто довго бурчати.
Яку з мов, що ви ними розмовляєте, ви вважаєте найбiльш гожою?
Моя голова промовляє англiйською, серце - росiйською, а вуха - французькою.
Чому ви обрали Монтре своєю резиденцiєю? Чи ви хоча б як сумуєте за Америкою, яку ви спародiювали так витончено в Лолiтi? Чи ви знаходите, що Європа та США безнадiйним чином стають мiж собою подiбними?
Думаю, я пробую виробити, в цьому рожевому вигнаннi, певну плодючу ностальгiю до Америки, моєї нової вiтчизни, яку я виробив по вiдношенню до Росiї, моєї старої вiтчизни у першi пореволюцiйнi роки в захiдноєвропейськiй експатрiацiї. Звичайно, менi бракує Америки (тут гра слiв: I miss America - even Miss America, перекладач). Якщо Європа та Америка чимдалi нагадують одна одну - чому я маю бентежитись? Втiм, це забавляє, i, до речi, це не абсолютна правда, але нi в якому разi не бентежить. Ми з дружиною дуже полюбили Монтре, чиї декорацiї менi потрiбнi для Блiдого Вогню i ще для однiєї книги. Iснують також фамiльнi причини, щоб жити у цiй частинi Європи. У мене сестра в Женевi та син у Мiланi. Вiн - випускник Гарварда, що приїхав до Iталiї для завершення оперної практики, яка у нього вперемiш iз автовими гонками, в бiльшостi випадкiв на iталiйських колесах, та для перекладання раннiх творiв свого батька з росiйської на англiйську.
Як ви спрогнозуєте здоров'я росiйського письменства?
Ясної вiдповiдi на ваше питання не iснує. Проблема в тому, що жодна влада, яка б iнтелiгентна або гуманна вона не була, не здатна створити великого майстра, хоча погана влада, звiсно, може дошкуляти, тиснути i душити його. Маємо також пам'ятати - i це дуже важливо - що тiльки мiщанин є тiєю людиною, яка процвiтає пiд усiма типами влади. В аурi м'яких режимiв великi майстри з'являються на сценi так само рiдко, як i в менш щасливi часи ницих диктатур. Отже, я не можу щось передрiкати, хоч я рiшуче сподiваюсь, що пiд впливом Заходу i особливо пiд впливом Америки Совєцька полiтична держава поступово зав'яне. Я спiвчуваю кумедним спробам дурних та безчесних людей порiвнювати Сталiна iз Маккартi, Аушвiц iз атомною бомбою i безжальний iмперiалiзм СРСР iз ревною та безкорисливою допомогою, що надавали США нужденним нацiям.
P.S.
Шановна мiс Говард, дозвольте менi додати наступнi три пункти:
1). Мої вiдповiдi мають бути опублiкованi акуратно i в повному обсязi: якщо цитати, то дослiвно, якщо нi, то в правдоподiбному виглядi.
2). Я маю бачити коректуру iнтерв'ю - напiвзавершену i остаточну.
3). Я маю право коректувати в ньому усi фактичнi помилки i специфiчнi похибки, напр. "М-р Набоков - маленький мужчина з довгим волоссям" тощо.