Аннотация: З серi§ "Житiє замєчатєльних укра§нцiв"
Дуже цiкавий це був дядечко! Як вiн любив Укра§ну! Як мрiяв врятувати §§ вiд хтивих кацапiв та §х головного гомосексуалiста Петра Першого (здогадуєтесь, в чому той у них був перший?). А от наш дорогесенький Iван Мазефака хотiв стати таким же першим в Укра§нi, а там, якщо повезе, i Петра того, значить, теж... А шо? Любов - то справа така, комусь треба бути й унизу.
Вивчили пана Iвана тим любовним атракцiонам, зрозумiло, у Європi - ще на стадi§ статевого созрiвання вiн був призначений на почесну посаду постiльничого, тобто кохано§ грiлки, самим польським королем Сигiзмундом. Той i хвамiлiю Iвану придумав таку прикольну, начувшись пiд наркотичним кайфом афроамериканських пiсеньок. Тут, правду кажучи, вся iсторiя темна, як негр; можливо, навiть жидiвськi витiвки. От яка нормальна людина назвала б свою дитину Сигiзмундом? Ви б назвали? Таке могли зробити тiльки жиди, для яких Тель-Авiв був тодi пригородом Варшави! От i виходить, що все життя нашого героя i борця Iвана Мазефаки пройшло мiж ляхо-жидiвським лiжком куртуазного затiйника Сигiзмунда та вонючою солдатською постiллю брудного кацапа Петра. Саме там, у тортурах i стражданнях, геро§чно i безнадiйно боровся пан Iван з вiчними посяганнями на цноту i полову нєпрiкосновєнность нашо§ неньки i його самого. Бiдна, бiдна наша Укра§на!
Коли похiтливому Сигiзмунду прийшов гаплик вiд апоплексичного удару по яйцях (вiн, сучий син, намагався зґвалтувати графа Потоцького прямо у латах та шльомi i нарештi отримав возмєздiє), пан Iван швидко зiбрав манатки з бездиханного королiвського тiла та дременув на Сiч, про яку ходили еротичнi легенди, як зараз про суперйохiмбе. Баб`и, та й деякi гламурнi хлопчики, казали, що у сiчових i мечi ховаються у штанях абсолютно непомiтно, i пики (у смислi не тi шо морди, а навпаки) - не пики, а так, природна аномалiя, а якщо вже козак цiлує - то засасує аж до бронхiв! Ух, аж сам вспотiв, поки це писав!
Коротше, бiг Iван на Сiч, як ми в дитинствi до вiкон женсько§ банi. А коли прибiг, то пойняв, шо там є чого ловити, адже козаки в сво§х постiйних пригодах, ганяючись за турецькими княжнами та дочками гречкосi§в, зовсiм забули, що така ж, як у тих, невдячна доля у рiдно§ землi.
- Хлопцi, а як же Укра§на? - спитав народа пан Iван, пiдгадавши хвилинку перепочинку мiж оргiями.
- Нема такого слова "Укра§на"! - нахабно вiдповiв хтось з кацапських засланцiв. - Є Малоросiя.
- А Європа є?
- I Європи нiяко§ нема, i Америки. Рязань є, i Калуга, i Урюпинськ, а тих нема. А ще Росiя - родiна слонiв, - заучено твердив засланець, зомбований геббельсiвською москальською пропагандою.
- Так от, хлопцi, ..рати я хотiв на той Урюпинськ, - зiзнався пан Iван, у цiлях конспiрацi§ переходячи на шепiт. - Айда в Європу, у Швецiю! Там король такий молоденький, хорошенький!
- Та воно якось... той... цей... - м"ялись хлопцi, уявлення яких про Європу базувалось на невольницьких базарах та пляжах Анталi§, де багато хто з них побував.
- Швецiя - це ж цивiлiзацiя! - переконував неосвiчених землякiв ерег... пробачте, ерудiрований пан Iван. - Всiм у свiтi, навiть вам, бовдурам, вiдомi шведськi спички, "АББА"... Та як же я мiг таке забути? Шведська сiм"я - ось що головне!
Це був убiйний довiд, бо, незважаючи на оргi§, в цiлому статевi вiдносини на Сiчi були дуже патрiархальними, а баб`и - противними. Запропонована ж Iваном Мазефакою соцiальна модель конкуренцi§ у лiжку дозволяла швидко зробити з цих пiдлих тварюк справжнiх друзiв людини.
- Хрiн з тобою, Iване, - погодились хлопцi. - А прикинь, якщо той кремлiвський деспот Петро узнає - це ж точно насадить на пику! А вона у нього... кому як тобi не знати.
- Так, я знаю. - Згадавши, Iван поморщився аж до самих сiдниць. - Але i у мене вже виросла немала. А якщо i ви допоможете, то ми так впендюримо цьому кровожерному азiятському тирану, що вiн навiки стане пацифiстом-транссексуалом. А Швецiя нас навчить, там таких багато, у них це не порок.
На тому i порiшили, а тут i чергова оргiя приспiла. Так вiдбувся цей святий, скрiплений мiцною козацькою дружбою та шаленим группенсексом союз наших визволителiв, що отримав в науковiй лiтературi погоняло "Союз меча i орала". Для повно§ iсторично§ достовiрностi додамо, що меч був у козака Охрiма Шмурдяки, а орало - у Iвана Мазефаки. Перевiрене, робоче орало.
Перед тим, як захистити честь i гiднiсть Укра§ни шляхом вiдiбрання оних у жорстокого гамасєка Петра, пан Iван добре потренувався на усяких нiкчемних вiдщепенцях: жонцi, тещi, кумi з кумом, внаслiдок чого залишився на свiтi круглим сиротою. Доля не переставала випробувати його, i коли вiд своє§ наснаги й завзяття пан Iван залишився ще й без штабу та половини вiйська, вiн переконався, що тепер вже можна лiзти i на того Петра. "I грянув бiй, Полтавський бiй", - генiально написало потiм про цi трагiчнi подi§ наше й кацапське всьо. Заманювали тирана апетитними хвормами юного бiлявого шведа Карла, на якi сучий син повiвся наче муха на гi..но. "А-а, ось тепер ми тобi запердолiм!" - видав бойовий клич Карл, раптово зiрвавши з себе все зайве для бою i кидаючись на Петра з оголеною пикою. Ззаду дiставав свою i наш еротичний гетьман, на ходу розмишляючи, а чи не увiткнути обом. Ця, на перший погляд корисна звичка спочатку думати, а потiм робити, дорого коштувала всiй цивiлiзованiй Європi. "Шо ти думаєш? Давай штрикай!" - роздався вiдчайдушний вопль Карла, змiнившийся його ж тоненьким зойком: "Уй! Больно же!". "Все, триндець Швецi§, - здогадався пан Iван, рiзко мiняючи напрям руху власно§ пики, а особливо - нiг. - Треба тiкать, бо на цей раз Петруха зґвалтуванням не обмежиться, а некрофiлiю ми, укра§нцi, не любимо".
Змиватися вiд дико§ кацапсько§ орди довелося у культурну Туреччину, де султан любив не некрофiлiю, а євнухiв. Там змученi душа й тiло Iвана Мазефаки нарештi знайшли спокiйне розмiрене те шо нада. Сон - душ - до султана, снiданок - душ - до султана... хто з нас, дорогi укра§нцi та укра§нки, не мрiяв про подiбний режим утримання, просинаючись кожен день о сьомiй ранку, щоб йти на дурацьку роботу?
Саме тому безцiнний досвiд Iвана Мазефаки є путєводною зiркою для кожного свiдомого гетьмана, мера, пера i хера. Хто ми без Укра§ни? Лох`и, галiмi євнухи. А що Укра§на без нас? Так, полiгон для забавок чергових iванiв, петрiв та карлiв. То ж єднаймося, любi спiввiтчизники, кохаймося, совокупляймося... ой! А я побiг у ванну.