Эллана : другие произведения.

Всесвiт

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Цикл раннiх вiршiв (бiльшiсть є окремо, з часом їх всi буде видалено)

  

Всесвiт


  
  
  
   Думка
  
  Знову думка вовтузиться в мозку
  в намаганнi знайти слова
  про кохання мого вiдголоски,
  про мої безперечнi права
  бути поруч, дивитися в очi,
  цiлувати троянд пелюстки,
  по стежинах блукати до ночi,
  дорогої торкатись руки.
  
  Годi вже! Я не хочу, не хочу
  знову схожi писати рядки!
  Я змiню поетичний почерк,
  розмiшаю з думками думки,
  щоб у цвiт зодягнулася мова,
  у яскравi галузки тепла,
  ароматом лилася бузково,
  чарувала, плекала, вела...
  
  Важко сум розливається воском,
  По порожнiх тенетах клiтин...
  Знову думка вовтузиться в мозку
  В намаганнi притулок знайти.
  
  
  
  
  
   Зазирни
  
  Зазирни у душу молоду-пропащу,
  наче в очi каламутнi - зазирни.
  Не питай мене нiчого. Спробуй краще
  переглянути мої дiвочi сни,
  прочитати почуття мої та мрiї...
  Я вiд тебе таємниць не бережу!
  Зазирни, нехай душа тебе зiгрiє,
  все одно я бiльше неї не скажу.
  
  
  
  
  
   * * *
  
  Хочу бути самою собою
  i з собою насамотi,
  i коли iду поруч з тобою,
  скiльки б не довелося iти!
  
  I над злою чужою юрбою,
  з перебитими болем крильми
  хочу бути самою собою -
  перед Богом i перед Людьми!
  
  I як хтось буде прагнути душу
  перетерти на свiй манер,
  все одно залишитися мушу
  я такою, яка тепер.
  
  Якщо навiть хтось люттю гiркою
  найдорожче усе вiдiтне,
  все одно я залишусь такою,
  бо ТАКУ ти кохаєш мене!
  
  
  
  
  
   Осквернили
  
   На небi зiрка мружилась остання,
   дивилась в очi крiзь завiсу сну...
   Ми отруїли молоде кохання.
   Ми осквернили полум'ям бажання
   його святу i вiчну таїну.
  
   Торкнутися безоднi не посмiли -
   не зважилися на останнiй крок...
   Та щось тремтливе в дотиках згубили,
   щось неосяжно свiтле... I ступили
   на шлях солодких i п'янких думок.
  
   I божевiльних, як життя, i грiшних...
   Невже такi безсилi я i ти?
   Невже кохання ще хоча б на трiшки
   не можна було чистим зберегти?
  
  
  
  
  
  
   * * *
  
  Милий, пригадай моє обличчя,
  посмiхнися спогадом собi.
  Ми не разом вже, здається вiчнiсть,
  але ти - в менi, а я - в тобi.
  
  Вдарило життя - i не востаннє,
  розкидало нас - кого куди.
  Та не похитнулося кохання,
  бо ж i ти - в менi, i я - в тобi.
  
  Не для нашої любовi - зрада,
  жалюгiднi порухи бiди...
  Ти - менi, а я - тобi - розрада,
  ти - в менi, а я - в тобi, завжди!
  
  
  
  
  
  
   * * *
  
  Три любовi благають взаємностi,
   мрiють поруч довiку iти,
   три любовi вмирають вiд ревнощiв.
   А четверта любов - це Ти.
  
   Три, не схожi, як рiзнi всесвiти,
   кожна зве до своїх орбiт,
   обiцяє плекати й пестити,
   захищати вiд слiз i бiд.
  
   Ти ж не клявся у вiрнiй вiчностi,
   скромно дужим накрив крилом
   i до нiг кинув море нiжностi
   i безмежне своє тепло.
  
  
   Три любовi до серця просяться,
   мов три казки iз трьох країн,
   гамiрливо до нього мостяться...
   Але Ти увiйшов - один.
  
   Вони все гомонять прискiпливо,
   що такої бiльш не знайти,
   бо я - мрiя, i сонця свiтло...
   Але доля моя - це Ти!
  
   Вони троє - як рiзнi сповiдi.
   Вони милi, але - чужi.
   Вiд них вiє далеким холодом,
   а вiд Тебе - теплом душi.
  
  
   I нехай там болять, обпеченi,
   три любовi - як три Свiти,
   буть без Сонця вони приреченi,
   бо мiй Всесвiт - єдиний - ТИ!
  
  
  
  
  
   Всесвiт
  
  Мене в обiйми дужi кличе Всесвiт вiчний,
  усi галактики кидаючи до нiг.
  Його мiльйонний зорегляд, святий i грiшний,
  всi таємницi для очей моїх зберiг.
  
  Його душi неусвiдомлена безмежнiсть,
  серцебиття його мiжгалактичний ритм
  тепер менi цiлком i повнiстю належать.
  Тепер для мене все негаснуче горить.
  
  Вiн пестить пальцями-сузiр'ями волосся,
  цiлує нiжно у розчуленi вуста,
  i вмить менi стає так солодко i млосно,
  що не лякає незбагненна висота.
  
  I я лечу! Лечу без крил i без ракети.
  Лечу в тепло його мозолистих долонь,
  за хвiст пiймавши неприборкану Комету
  i перервавши їй тисячолiтнiй сон.
  
  Я розриваюсь на дрiбнi метеорити,
  щоб всi побачити системи i свiти,
  i позаймати всi незайманi орбiти,
  i ним самим в собi не знайдене - знайти.
  
  Вiн сам не вiдає, який же вiн прекрасний!
  Вiн сам не знає, як бентежить його тьма!
  В його обiйми мене кличе серце власне,
  а не пiти за власним серцем сил нема!
  
  
  1996-1998
  
  
  
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"