Я регулярно спiлкуюсь та взаємодiю в родинi, на роботi, в життi зi знайомими та друзями - однодумцями та тими, що мають iншу думку. Навiть в iнтернетi я теж спiлкуюсь та взаємодiю з людьми.
Я бачу, що люди скрiзь та завжди рiзнi. Спiлкуючись один на один або в невеличкiй групi - практично немає однакових людей та однакових думок. Є схожi та подiбнi, але однакових немає.
Як же взагалi можливо, що такi рiзнi люди успiшно взаємодiють? Дуже просто - вони спiлкуються.
Пiд час спiлкування легко непорозумiтись та завершити все запальною сваркою або скандалом. Причому обидвi людини можуть мати чудовi особистi та професiйнi якостi, але чомусь разом нiяк.
В той же час метою особистого спiлкування, здебiльшого, є порозумiння з метою взаємодiї. Але такого розумiння здатнi швидко та успiшно досягати навiть такi люди, що мають важкий або запальний характер i бурхливе минуле.
Я згадую себе дитиною, дивлюся на своїх дiтей та помiчаю цiкавi речi - дiти думають лише про себе та слухають лише свої почуття. Вони вимагають до себе уваги та розумiння. Вони впевненi, що їх почуття автоматично транслюються спiврозмовнику та роздiляються ними. Вони впевненi, що їх думки наочнi та не потребують пояснення чи деталiзацiї, що їх позицiя єдина та вiрна, а бажання прiоритетнi. Для дiтей це нормально, з ними треба м'яко та наполегливо працювати, щоб навчити бiльш зрiлому врiвноваженому та ефективному спiлкуванню.
Але досить цiкаво спостерiгати таку саму або схожу поведiнку у досить дорослих та лiтнiх людей. Вона ще є в нас досить поширеною, в усiх верствах населення - навiть депутати у Верховнiй Радi б"ються пiд телевiзiйними камерами. Тобто сварки, непорозумiння, агресiя, хамство та викликанi ними обережнiсть з побоюванням, недовiра, роз'єднанiсть є поширеними та звичними в нашому суспiльствi.
Дорослi люди спiлкуються iнакше. Коли хочуть познайомитись та спокусити - говорять комплiменти та привабливi речi, щоб викликати зацiкавленiсть та приємнi емоцiї. Коли домовляються щодо бiзнесу - демонструють чеснiсть, вiдкритiсть та надiйнiсть, обговорюють обопiльну вигоду та спiльнi iнтереси. Коли спiлкуються з друзями, намагаються уникати тем, що можуть бути неприємними або болючими. Натомiсть говорять про те, що приємно i цiкаво усiм та про те, що поєднує. Дорослi люди уникають того, щоб викликати неприємнi емоцiї в iнших, це безглуздо та небезпечно. Бо неможливо щось пояснити людинi чи дитинi, що обурена - вона повинна спочатку заспокоїтись.
Емоцiї завжди голоснiшi за будь-якi слова та повнiстю вiдключають мозок - залишаючи iнстинктивнi реакцiї та напрацьованi, закрiпленi навички. Отже, не має значення як виглядає ваш спiврозмовник, яку вiн чи вона має полiтичну позицiю, вiросповiдання, матерiальнi статки, стилiстику одягу, розмiр взуття або кiлькiсть наукових звань та спадкових титулiв. Значення має лише те, що вас поєднує. Будь-яка згадка про те, що вас роз'єднує, здатна зруйнувати вашу спiвпрацю, викликаючи роздратування та конфлiкт. Спiлкування дорослих людей це делiкатне та обережне намацування вiрного шляху та пошук спiльних iнтересiв i точок взаємодiї. Коли вони знайденi - вiдносини взаємної поваги та довiри пiдтримуються, а спiльна мета досягається. В цьому сила дорослих людей та зрiлого суспiльства.
Наше суспiльство все ще смiється над толерантнiстю та помилково вважає це слабкiстю "дорослих". Ми вже достатньо пiдросли, щоб почати цiкавитись один одним. Вже навчились знайомитись та знаходити однодумцiв, але ще не вмiємо пiдтримувати довгi та стабiльнi стосунки.
Але я в нас вiрю, бо ми ще дуже молода нацiя!