Юрiй Луценко, народний депутат України i головний претендент на посаду генпрокурора, раптом вийшов з запою та зненацька довiдався, що 26 квiтня 2016 року вiдбудеться всеукраїнська конференцiя працiвникiв прокуратури. Для Юрiя Вiталiйовича стало вiдкриттям i повною несподiванкою, що, вiдповiдно до нового Закону України "Про прокуратуру", на цiй конференцiї прокурори мають уперше вибрати Раду прокурорiв та Квалiфiкацiйно-дисциплiнарну комiсiю.
Кажуть, цю новину Луценку повiдомила його прес-секретар Лариса Сарган, вичитавши її на фейсбук-сторiнцi колишнього прес-секретаря прокуратури м.Києва Альони Яхно.
Розпач Юрiя Вiталiйовича був безмежним. Вiн себе вже бачив у крiслi генпрокурора, уявляв, як буде продавати посади (у бутнiсть Луценка мiнiстром внутрiшнiх справ це була друга за доходнiстю стаття сiмейного бюджету пiсля контрабанди), i на тобi - виявляється, ще 14 жовтня 2014 року був прийнятий закон, який запроваджує прокурорське самоврядування.
Як заявив Луценко в iнтерв'ю 112 каналу, чорти не можуть обирати янголiв, а тому вибори Ради прокурорiв є катастрофою для країни: "Найгiршим є не вiдмова прийняти закон, який мiг зруйнувати монополiю прокурорського могильника, а те, що в наступний вiвторок вiдбудеться конференцiя представникiв прокуратури, яка має намiр обрати Раду прокурорiв - з числа нинiшнiх прокурорiв, а також дисциплiнарно-квалiфiкацiйну раду, яка матиме монополiю на звiльнення i призначення всiх адмiнiстративних посад".
Бiльш того, Юрiй Вiталiйович заявив, що за таких обставин не бачить сенсу домагатись генпрокурорського крiсла: "Бути декоративним генпрокурором при всевладдi генерального могильника, який не допустить змiн - хтось пiде? Я - нi", - сказав Луценко.
Звiсно, стало цiкаво, який же ж супостат зробив таку капость Юрiю Вiталiйовичу й призначив на квiтень 2016 року оту кляту конференцiю? Зрозумiло, що це зроблено вiдповiдно до закону, але яка ж паскуда той закон придумала й проштовхнула його через Верховну Раду?
Пошуки були недовгими. Дiйсно, 2 липня 2015 року Верховна Рада України пiдтримала законопроект N2667 вiд 17.04.2015 й ухвалила Закон N578-VIII "Про внесення змiн до Закону України "Про прокуратуру" щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень", яким Роздiл ХIII Закону України "Про прокуратуру" був доповнений пунктом 6-1 такого змiсту: "Перше скликання та проведення всеукраїнської конференцiї працiвникiв прокуратури для виконання вимог цього Закону здiйснюється у двотижневий строк з дня набрання чинностi положеннями, передбаченими абзацом третiм пункту 1 роздiлу ХII "Прикiнцевi положення" цього Закону".
Одночасно були внесенi змiни й у пункт 1 роздiлу ХII, який став звучати наступним чином: "1. Цей Закон набирає чинностi з 15 липня 2015 року, крiм: ... статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону, якi набирають чинностi 15 квiтня 2016 року".
Отже, згiдно з поправками, внесеними в Закон України "Про прокуратуру" Законом N578-VIII вiд 02.07.2015, всеукраїнська конференцiя працiвникiв прокуратури має вiдбутись в перiод мiж 15 i 29 квiтня 2016 року. I тому все вiдбувається за законом. Але хто ж внiс таку поправку?
Нескладно переконатись, що автором цiєї, як каже Юрiй Вiталiйович, катастрофи для країни є народний депутат України Луценко Юрiй Вiталiйович. Ось картка законопроекту N2667 вiд 17.04.2015:
Як зазначив Юрiй Луценко в пояснювальнiй записцi до свого законопроекту, "необхiднiсть прийняття законопроекту зумовлена потребою визначення низки механiзмiв реалiзацiї положень нового Закону України "Про прокуратуру" в частинi добору прокурорських кадрiв, здiйснення дисциплiнарного провадження до запровадження в повнiй мiрi системи органiв прокурорського самоврядування та формування Квалiфiкацiйно-дисциплiнарної комiсiї прокурорiв..."
Отже, це саме Юрiй Вiталiйович, не приходячи до тями, пропхнув через Верховну Раду закон, вiдповiдно до якого 26 квiтня 2016 року має вiдбутись всеукраїнська конференцiя прокурорiв з виборами Ради прокурорiв i Квалiфiкацiйно-дисциплiнарної комiсiї.
А якби б не його прес-секретарка, то Луценко б про цю конференцiю й не довiдався. Що, безсумнiвно, є зайвим доказом того, що генеральному прокурору юридична освiта геть не потрiбна.