Диксон Франклин : другие произведения.

Ніч вервольфа

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  
  
  
  Зміст
  
  
  
  
  
  Розділ 1 . Світиться Звір
  
  Глава 2 - Срібна Підказка
  
  Розділ 3 . Дивні Знання
  
  Глава 4 - Явна Кульгавість
  
  Глава 5 . Страшний Привид
  
  Глава 6 - Зниклий Підозрюваний
  
  Глава 7 - Лісовий Замок
  
  Глава 8 - Нудотні почуття
  
  Глава 9 . Примарні голоси
  
  Глава 10 - Авантюра з Хмарочосом
  
  Глава 11 - Історія Ксав'єра
  
  Глава 12 - Зустріч в Ресторані
  
  Глава 13 - Трюк з Іграшковою Човном
  
  Глава 14 - Вусатий Незнайомець
  
  Глава 15 - Бледнолицый Лучник
  
  Глава 16 - Нагорода за Томагавк
  
  Глава 17 - Літаючий Курча
  
  Глава 18 - Девятичасовая Тінь
  
  Глава 19 - Перевертень
  
  Глава 20 - Королівська битва
  
  
  
  
  
  ЛЮТЕ, схоже на вовка істота з'являється в ніч повного місяця в маленькому містечку Адірондак, нападаючи на худобу і лякаючи багатьох жителів. Джон Тейбор, молодий чоловік, в роду якої були перевертні, знаходиться під підозрою. Френка і Джо Харді наймають, щоб очистити ім'я молодої людини.
  
  У той же час Фентон Харді просить своїх синів про допомогу в справі про промисловий саботаж. Хлопці Харді з допомогою Подружжя Мортона з задоволенням беруться за виконання завдань і виявляються обличчям до обличчя з небезпекою, куди б вони не подалися. Джо ледь рятується від жахливої смерті, поки юні детективи борються зі своїми безпринципними ворогами, перш ніж, нарешті, розгадати цю захоплюючу таємницю, від якого волосся стає дибки.
  
  
  
  
  
  1
  
  Світиться Звір
  
  “О, о! Дивіться, хто тут", - сказав Френк Харді. "Людина з гори власною персоною".
  
  "Ти хочеш сказати, Людина-гора," підколов його брат Джо.
  
  Був суботній вечір, і Харді жували піцу в закусочній "Бейпорт" зі своїми подружками, Келлі Шоу і Айолой Мортон. Товстий брат Айолы, Чет, і довготелесий Біфф Хупер тільки що ввійшли і підійшли до їхнього столика.
  
  "Боже, ти повинен побачити сцену, де Лобо Джек б'ється з ведмедем на краю обриву!" - Вигукнув Чет, його місяцеподібне обличчя зайнялося від збудження.
  
  "Тільки не кажи мені, що ти знову дивився фільм про мисливців з Скелястих гір!" Джо застогнав, а дівчатка захихотіли. "Що це, в десятий раз?"
  
  Перш ніж Чет встиг набриднути їм ще більш захоплюючими дух сценами, Харді оплатили рахунок, і група пішла. Вони були на півдорозі через парковку, коли Айола злякано ахнула.
  
  “Боже мій! Що це?"
  
  Закусочна "Бейпорт" знаходилася на околиці міста і межувала з ділянкою лісу. лола вказала на дивного вигляду істота, выскочившее з-за дерев. Це був ричить, схожий на вовка звір, чиє хутро світився в темряві!
  
  “ Бережись! - Крикнув Френк. - Ця тварюка серйозно ставиться до справи!
  
  Келлі злякано скрикнула, побачивши, що тварина мчить прямо на них, люто вискаливши ікла. Звір наздожене їх перш, ніж вони встигнуть або сховатися в машині Харді, або сховатися в закусочній!
  
  "Відійдіть від нас!" Джо крикнув дівчат; потім вони з Френком витягнули руки, щоб відобразити очікувану атаку.
  
  На щастя, крик Келлі був почутий, і їх становище було видно зсередини закусочної. Чт, Біфф і ще кілька людей кинулися на допомогу.
  
  "Провалюй, ти!" Біфф заревів, і інші приєдналися до його криків, волаючи і розмахуючи руками.
  
  Світиться істота, схожа на вовка, різко зупинився з глибоким горловим гарчанням, очевидно, перелякане галасливої спалахом молодих людей. Потім він розвернувся і побіг назад у ліс.
  
  
  “Ух ти! У мене трохи не підкосилися ноги", - зізналася Айола, чіпляючись за руку Джо. Вони з Келлі були бліді від страху.
  
  “ Що це було за істота? - Запитав Чет, поспішивши до них.
  
  "Поняття не маю", - сказав Френк, - але я упевнений, що має намір з'ясувати".
  
  Вони з Джо взяли з машини ліхтарики і вже збиралися вирушити в ліс, коли Келлі стривожено гукнула: “Почекай! Куди ти йдеш?"
  
  "Цей звір може бути небезпечний!" - додав чоловік із закусочної.
  
  "Не хвилюйся, ми будемо триматися на відстані", - відповів Джо. "Ми просто хочемо подивитися, звідки це взялося".
  
  Світловолосий сімнадцятирічний Джо Харді і його темноволосий старший брат Френк були синами знаменитого приватного детектива Фентона Харді, який колись був першокласним слідчим у поліції Нью-Йорка.
  
  Два юних сищика ніколи не могли встояти перед таємницею, і дивна істота, бросившееся на них з темряви, являв собою дуже серйозну проблему, щоб пройти мимо. Батько вчив їх ніколи не ризикувати по дурості, але вони відчували, що яскраве світло їх ліхтариків далеко від закусочної досить засліпить їх видобуток, щоб утримати її від нападу.
  
  Примарний звір зник серед дерев і підліска. Брати Харді обережно рушили вперед, поводячи ліхтариками туди-сюди і не зводячи очей з його світиться хутра.
  
  "Може бути, він повернув в іншому напрямку", - припустив Джо.
  
  "Ні, все пішло цим шляхом", - сказав Френк. “Поглянь на цей нещодавно зламаний кущ. Стебла все ще вологі".
  
  “Але як він міг зникнути так швидко? Один цей хутро видав би його на досить великій відстані".
  
  “Я знаю. Я теж не можу цього зрозуміти. Якщо б ми знайшли якісь з його волосків, які зісковзували з дерев в окрузі, ми могли б віднести їх назад у лабораторію і досліджувати під мікроскопом ".
  
  "Це ідеальний варіант, який міг би дати нам ключ до ..." Джо замовк, коли його брат підняв руку, закликаючи до тиші.
  
  "Схоже, Чет кличе нас", - сказав Харді постарше. Вони прислухалися.
  
  І дійсно, їхній крик одного зі стоянки повторився. "Поверніться сюди, Френк і Джо!"
  
  Брати Харді відступали через ліс в напрямку закусочної. Чет стояв, притулившись до їх машині, а Біфф і дівчата стояли поруч з ним.
  
  "Що сталося?" Запитав Френк.
  
  “ У вас виклик по рації. - Чет вказав на червоний вогник, миготливий на приладовій панелі.
  
  Френк відчинив дверцята й сів за кермо. Він клацнув перемикачем на спеціально ліцензованому радіоприймачі, встановленому під приладовою панеллю.
  
  "Ейч-1 слухає", - сказав він в ручний мікрофон. "Увійдіть, будь ласка".
  
  "Джі викликає", - протрещал голос з динаміка. "Ви мене чуєте?"
  
  “ Голосно і виразно, тітка Гертруда. Що-небудь не так?
  
  “Так. Покупець тут, і ніхто не стежить за магазином".
  
  “ Клієнт? Ти маєш на увазі клієнта?
  
  "Мені обов'язково пояснювати це по буквах?" уїдливо відповіла тітка.
  
  "Повинно бути, у тата нову справу," пробурмотів Джо, який стояв біля дверцята машини і прислухався.
  
  "Хто там тітка Гертруда?" Запитав Френк в мікрофон. "Є які-небудь ідеї, у чому проблема?"
  
  "Приїжджай додому і дізнайся", - пішов знищує відповідь. "Я знаю, що краще не обговорювати справи в ефірі, і тобі теж слід!"
  
  “ Ти права, тітка. Френк криво усміхнувся.
  
  "Як завжди", - пробурмотів Джо з усмішкою.
  
  "Ми відправимося в зворотний шлях, як тільки відвеземо дівчаток додому", - додав Френк і відключився.
  
  "Ми можемо підкинути Келлі, якщо це щось термінове," запропонував Чет.
  
  "Звичайно, вони можуть і не турбуйся про це", - сказала Айола з розуміючою усмішкою, коли Джо почав вибачатися за те, що так раптово закінчив вечір.
  
  І мила дівчина з личком ельфа, і білявка з карими очима Келлі Шоу, з якою Френк зустрічався, попрощалися з Харді і пішли з Биффом і Четом.
  
  "Треба щось робити з цим вовкодавом, або ким би він не був", - сказав Френк, заклопотано насупившись, перш ніж завести машину.
  
  Нік Паппадополос, власник закусочної в сорочці з короткими рукавами, який розмовляв з кількома людьми на парковці, підійшов до гурту і почув зауваження.
  
  "Я подбаю про це", - пообіцяв він. “Я подзвоню в притулок і скажу їм, що на волі небезпечна тварина. Хто знає, може, воно навіть шалений!"
  
  “ Дякую, Нік. Френк помахав рукою і виїхав зі стоянки.
  
  Вони були майже вдома, коли Джо сказав: "Френк, ти забув свою куртку в закусочній".
  
  “ Я думала, що залишила його на задньому сидінні.
  
  Джо повернувся, щоб подивитися. “ Його там немає. Ти, мабуть, забув його.
  
  Френк на мить завагався. Може, йому повернутися за своїм пальто? Він вирішив, що важливіше зустрітися з клієнтом, який їх чекав. "Я заберу його завтра", - сказав він і поїхав прямо додому.
  
  Маленький червоний універсал був припаркований перед їх білим каркасним будинком на Елм-стріт. Хлопчики швидко оглянули його по дорозі в гараж.
  
  До їх деякого подиву, невідома клієнтка була привабливою, хоча і досить пухкенькою дівчинкою-підлітком на ім'я Олена Табір. У неї були кучеряве каштанове волосся і свіже лице з рум'яними щоками.
  
  "Я не хотіла дзвонити в такий пізній час," сказала вона, "але по дорозі в Бейпорт у мене трапилася поломка машини".
  
  "Яка жалість", - сказав Джо. "Ми можемо допомогти?"
  
  “Дякую, зараз все виправлено. Просто зламався ремінь вентилятора, але знадобилося кілька годин, щоб викликати дорожню службу ".
  
  “ І тепер, коли ти тут, тато у від'їзді. Я шкодую про це, " ввічливо сказав Френк. “ Ми можемо що-небудь зробити? Ми з Джо іноді допомагаємо йому в його справах.
  
  "Я знаю, і ти теж расследуешь таємниці самостійно, ось чому я тут". Олена посміхнулася. “Насправді, я прийшла побачитися з вами двома. Я дочка Карела Табору.
  
  "Архітектор!" Джо вигукнув, дізнавшись це ім'я. "Здається, тато нещодавно брав у нього інтерв'ю".
  
  Еліна кивнула. “Так, у зв'язку з тим справою, над яким містер Гарді працює в страховій компанії. Тому ми знали, що він буде зайнятий. Але мій батько подумав, що ви могли б допомогти нам з нашою проблемою.
  
  "Ми, звичайно, спробуємо", - сказав Френк. "У чому твоя проблема?"
  
  "Перевертні".
  
  Брати Харді були вражені. Вони дивились на неї широко розплющеними очима, ніби не зовсім впевнені, що правильно її почули.
  
  "Ти сказав "перевертні", чи не так?" Поцікавився Джо.
  
  Олена посміхнулася. “Я знаю, ти, напевно, думаєш, що я божевільна. Але так вийшло, що в нашій родині є традиція мати перевертнів".
  
  "Розкажи нам про це", - запитав Френк.
  
  Олена розповіла, що Табори відбувалися від чеського солдата — уродженця території нинішньої Чехословаччини, який приїхав в Сполучені Штати в дні війни за незалежність. Він дезертирував з найманих військ короля Георга в Гессені, приєднався до армії Вашингтона, а пізніше оселився в долині Мохок на півночі Нью-Йорка.
  
  "Ми все ще живемо там," додала Аліна, - в горах Адірондак, недалеко від річки Хоук".
  
  Джо виглядав спантеличеним. "З того, що сказав тато, я думав, офіс твого батька знаходиться в Нью-Йорку".
  
  “Так і є. Він щодня добирається туди на вертольоті", - пояснила Олена.
  
  Вона сказала, що її двадцятичотирирічний брат Джон теж архітектор і нещодавно закінчив коледж. Блискучий студент, його будівельні проекти займали призові місця на кількох конкурсах, і він розраховував вступити на роботу в фірму їх батька.
  
  "Але потім у нього стався нервовий зрив від перевтоми," з нещасним виглядом продовжувала Олена, - і тепер ми міркуємо, чи не з'їжджає він з глузду".
  
  Френк насупився. “ Що наштовхнуло тебе на цю думку?
  
  “ Сімейна легенда. У ній говориться, що в кожному сьомому поколінні хтось з родини Табір стає вовкулакою. Вона нервово подивилася на Харді. “ Ти, звичайно, знаєш, що таке перевертень?
  
  "Згідно забобонам, це людська істота перетворюється на вовка, зазвичай у повню кожного місяця", - сказав Джо.
  
  "Це вірно", - сказала Олена. "І мій брат, і я - сьоме покоління з тих пір, як в сім'ї Табір в останній раз повідомлялося про перевертнів".
  
  "Ти ж не віриш в подібну нісенітницю, чи не так?" Запитав Френк.
  
  Олена здригнулася. “Я не знаю, чому вірити! Останнім часом Джон веде себе дуже дивно. А тепер ходять історії про якусь жахливу істоту, нападника на людей і худобу в околицях Хоук-Рівер під час повного місяця — імовірно, про вовкулак зі світлим хутром, який світиться в темряві!"
  
  "Дурниці!" вигукнула тітка Гертруда, яка затрималася у вітальні після того, як подала молодим людям какао. “ Деякі місцеві любителі попліткувати, ймовірно, чули про вашою сімейною легендою, дорога.
  
  Алена похитала головою. “У тому-то й річ, що вони ще не чули про це. Ми ніколи не говорили про це публічно. Але батько одного разу згадав про це журналісту журналу, який брав у нього інтерв'ю. Тепер ми боїмося, що хто-небудь може розкопати цю історію ".
  
  "Що саме ти хочеш, щоб ми зробили?" Запитав Джо.
  
  Елена сказала, що її сім'я володіла невеликим котеджем недалеко від Хоук-Рівер. Вона запропонувала родині Харді з'їздити в Адирондаки в понеділок, взявши з собою друзів, якщо вони захочуть, і залишитися там на весь наступний період повного місяця. Видаючи себе за відпочиваючих, вони могли стежити за ситуацією, не привертаючи уваги і не викликаючи ніяких пліток.
  
  “Звучить як відмінна ідея. Нам це сподобається", - сказав Френк і Джо погодився.
  
  Як тільки Олена зібралася йти, зовні будинку пролунали дивні завивання. Френк побачив, як на обличчі дівчини промайнув страх. Він велів їй зачекати в холі, поки вони з Джо обшукають околиці з ліхтариками.
  
  Незабаром хлопчики повернулися. "Не хвилюйся, ніяких причаїлися перевертнів", - повідомив Джо. "Підемо, ми проводимо тебе до машини".
  
  Олена полегшено посміхнулася. Через кілька хвилин вона поїхала, а хлопчики повернулися в будинок. Френк включив електронну сигналізацію, перш ніж всі вляглися спати.
  
  "Що ти думаєш про цю історію з перевертнем?" пізніше, в їх кімнаті, він запитав свого брата.
  
  "Не знаю", - відповів Джо, стягуючи футболку. “Цікавий збіг, цей світиться вовкодав з'явився в закусочній. Але я думаю, що не менш мудро було б не згадувати про це ні Аліні, ні тітки Гертруді, ні мамі, якщо вже на те пішло.
  
  "Перевір," погодився Френк.
  
  Через деякий час хлопчики, здригнувшись, прокинувся від звуку пострілу. За ним негайно пішов важкий стукіт перед їх будинком!
  
  2
  
  Срібна Підказка
  
  Френк і Джо миттю вискочили з ліжок, поспішно натягуючи одяг.
  
  "Звідки пролунав цей гучний удар?" Схвильовано запитав Джо, натягуючи джинси.
  
  “ Думаю, у нашій вхідних дверей! - Відповів Френк.
  
  В коридорі їх зустріли мати і тітка Гертруда, обидві в нічних сорочках, а у тітки волосся були накручені на бігуді.
  
  "Хто-небудь з вас, будь ласка, зателефонуйте в поліцію!" Запропонував Френк, коли вони з Джо поспішали вниз по сходах.
  
  "А як щодо вас двох?" - запитала місіс Харді, коли жінки з тривогою пішли за нею.
  
  "Не будьте дурними!" Гертруда Харді вилаяла своїх племінників. "Якщо ви вийдете через парадні двері, ви можете стати мішенню для самих себе".
  
  "Розумна думка, тітонько," погодився Джо. “ Ми скористаємося вікном.
  
  Вони з Френком вибралися через бокове вікно на випадок, якщо невідомий ворог прикривав вхідні або задню двері. Розділившись, вони обережно оглянули територію, але через десять хвилин зустрілися знову. Жоден з них не помітив ніякого непроханого гостя.
  
  У цей момент вони почули, як відчинилися вхідні двері, і їх тітка, спостерігала за ними у вікно, крикнула: "Телефон розрядився!"
  
  "Не дивно, що лінія була перерізана", - повідомив Джо після того, як освітив ліхтариком обірваний провід.
  
  "Я піду пошукаю поліцейську машину або телефонну будку," сказав Френк. “ Ти залишишся з мамою і тіткою Гертрудою, Джо.
  
  Він швидко вивів їх машину заднім ходом з гаража і попрямував до найближчого магазину на вулиці. Відправивши виклик по поліцейському каналу зв'язку, він незабаром помітив патрульну машину і направив поліцейських до будинку Харді.
  
  Коли вони приїхали, Джо возився з ножем біля вхідних дверей. "Ти був прав, Френк", - повідомив він. "Подивися, що я відкопав з дерева!" Він підняв маленький блискучий шматочок металу.
  
  "Схоже на срібло", - вигукнув один з поліцейських. Він витріщився на Харді. "Ви хочете сказати, що з цього стріляли в вашу вхідні двері?"
  
  Френк кивнув.
  
  "Схоже, у вас з'явився новий ворог", - додав інший офіцер.
  
  Френк знизав плечима. “ Чи старий. Хто знає?
  
  Двоє патрульних пообіцяли об'їхати район, уважно стежачи за підозрілими особами. Пізніше вони відвезуть кулю в поліцейську лабораторію для балістичної експертизи.
  
  Коли вони від'їхали, Джо глянув на свого брата. “Срібна куля! Ти знаєш, що це значить?"
  
  “Тримаю парі, що знаю! Згідно забобонам, це єдиний вид, який вбиває перевертня!"
  
  "Боже, я б не повірив, якби почув це в новинах", - сказав Джо. "Як ти думаєш, це означає, що хто-то в місті дійсно думає, що в Бейпорте бродить перевертень?"
  
  "Може бути," задумливо промовив Френк. - Це також може означати, що хтось попереджає нас не втручатися у справу Табору.
  
  Незважаючи на те, що на наступний день була неділя, телефонна компанія надіслала спеціального ремонтника, щоб відновити лінію сім'ї Харді. Тим часом Френк і Джо вирушили до церкви зі своєю матір'ю і тіткою. Потім вони поїхали на ферму Мортонов, де виявили Подружжя, яке будує каное з березової кори.
  
  Міцний юнак був голий по пояс і рясно пітнів під жарким серпневим сонцем. Він щосили намагався надати форму величезної смуги кори каркасу з кедрових ребер і планширей, обтягнутих кленовим перекладинами.
  
  "Гей, непогано", - захоплено сказав Джо.
  
  "За винятком однієї речі," зауважив Френк.
  
  Чет кинув на нього роздратований погляд. “ Що це?
  
  “Передбачається, що спочатку потрібно надати форму шкірі і вкласти в неї реберця. Принаймні, так прийнято у індіанців".
  
  “ Послухайте! Я знаю, що роблю, " сказав Чет, відсапуючись і крекчучи.
  
  "Ще б". Джо посміхнувся. "Можливо, тобі просто доведеться продемонструвати нам цю штуку на холодній гірській річці найближчим часом".
  
  "Що ти маєш на увазі?"
  
  "Ми збираємося на тиждень або дві котедж в Адирондаках, і тебе запрошують приєднатися", - відповів Френк. "Хочеш поїхати?"
  
  Сліпуча посмішка осяяла пухке обличчя Подружжя. “ Ух ти! Невже! " вигукнув він, послаблюючи натиск на березову кору.
  
  В наступну мить він перекинувся навзнак, коли жорстка, вигнута кора відлетіла назад, відкинувши його до галери на захід. Расхохотавшись над здивованим виглядом Подружжя Френк і Джо допомогли йому поставити бересту на місце і тимчасово закріпити зажимами.
  
  "Я замочую цю гидоту з самого сніданку," поскаржився їх приятель-неваляшка, - але вона висихає швидше, ніж я її одягаю".
  
  До Подружжя незабаром повернулося звичайне гарний настрій, коли він подумав про їх майбутню поїздку в Адирондаки. “ Як скоро ми вирушаємо? - запитав він.
  
  "Завтра вранці", - відповів Френк. "Ти зможеш бути готова до того часу?"
  
  “Ще б пак! Це дійсно дасть мені шанс показати вам, як ці старі горяни жили в глушині!"
  
  "Я не можу дочекатися", - усміхнувся Джо.
  
  "Не хвилюйтеся, ви побачите", - похвалився Чет. “Це нагадало мені. У мене є дещо, що належить одному з вас".
  
  Він побіг до ганку фермерського будинку Мортонов і повернувся з легкої курткою, яку кинув Френку.
  
  "Це те, що я залишив вчора ввечері в закусочній," сказав Френк. “ Як ти його знайшов?
  
  "Я цього не робив", - відповів Чет. "Це зробив хтось інший".
  
  "Хто це був?"
  
  “ Обыщи мене. Він ніколи не згадував свого імені. Я намагався додзвонитися тобі минулої ночі, але не зміг додзвонитися.
  
  "Хтось перерізав нашу телефонну лінію", - пояснив Джо.
  
  "Без жартів!" Чет сказав, що йому пізно зателефонував чоловік, який, імовірно, також не зміг додзвонитися до Харді по телефону. “Хлопець помітив на куртці бейдж з твоїм ім'ям, Френк. Коли він не зміг додзвонитися до тебе, Нік Паппадополос згадав, що бачив нас всіх разом в закусочній, і запропонував зателефонувати мені.
  
  “ Що сталося потім? - Запитав Френк.
  
  "Я сказав йому, що знаю тебе, і він сказав, що занесе куртку".
  
  "Дуже мило з його боку," зауважив Джо.
  
  “ Звичайно, був. А це, мабуть, належить йому, " сказав Френк, піднімаючи ключ, випав з кишені, коли Чет кинув йому куртку.
  
  "Як же так?" запитав його товстий приятель.
  
  “ Це не моє, і я впевнений, що минулої ночі його не було у мене в кишені.
  
  "Повинно бути, він засунув його туди по неуважності", - сказав Джо. “Складний момент. Можливо, він усюди шукає цей ключ. Ми повинні повернути його йому. Як виглядав той хлопець, Чіт?
  
  “Я не знаю. Він так і не подзвонив у двері, тому я його не зустріла. Напевно, прийшов пізно і не хотів турбувати. Я знайшла куртку сьогодні вранці на ґанку".
  
  Френк, бажаючи відплатити йому тим же, вирішив заїхати в закусочну і подивитися, чи знав Нік Паппадополос людини, який знайшов його куртку. На подив Харді, Нік поняття не мав, про що говорить Френк.
  
  "Минулої ночі тут ніхто не питав про тебе, - заявив власник, - і я нікому не говорив, що Чет Мортон був твоїм приятелем".
  
  Френк і Джо спантеличено насупилися і подивилися один на одного.
  
  "О, Нік, пробач, що ми тебе потурбували", - сказав Френк. Потім Харді повернулися на парковку і сіли в свою машину.
  
  "Як ти собі це уявляєш, Френк?" Запитав Джо. "Як ти думаєш, Чет неправильно зрозумів історію?"
  
  Френк похитав головою. “ Сумніваюся. Але тут щось нечисто.
  
  “ Наприклад, те, як твоя куртка виявилася на ганку будинку Подружжя.
  
  Харді старші кивнув. “ Може, хлопець не хотів, щоб його бачили.
  
  "Давай ще раз поглянемо на це ключ, Френк". Джо взяв його у брата й оглянув. Ключ був маленький і плоский, з одним зазубреним краєм, і на ньому була вибита цифра 27.
  
  "Схоже на те, що може відкрити камеру зберігання в аеропорту", - припустив Джо.
  
  "Так, за винятком того, що в аеропортах зазвичай більше немає камер зберігання, які можна взяти напрокат", - зауважив Френк. "Терористам занадто легко сховати в них бомби".
  
  “Зачекайте хвилинку! На автобусній станції Бейпорта все ще є камери схову!"
  
  “Вірно. Хочеш їх перевірити?"
  
  "Чому б і ні?"
  
  По дорозі Френк пригальмував на світлофорі і порівнявся з пікапом, що належить будівельній компанії Prito. За кермом був їхній приятель Тоні Прито, поруч з ним - Біфф Хупер.
  
  "Що сталося?" запитав м'язистий темноволосий юнак через відкрите вікно.
  
  Брати Харді розповіли їм про свою поїздку в Адирондаки і запросили своїх друзів приєднатися до них.
  
  "Боже, як би я хотів," задумливо сказав Тоні. “ Але тато занадто відволікає мене.
  
  “ У мене те ж саме, - сказав Біфф. “ Я працював на будівництві на Рідж-роуд.
  
  "Якщо робота буде виконана досить швидко, ми могли б приїхати на день або два пізніше", - додав Тоні.
  
  "Що у вас там сталося, Харді?" Запитав Біфф. "Ще одна загадка?"
  
  "Зразок того, але зараз зовсім маленький". Френк показав їм ключ і розповів про дивний спосіб, яким його куртка виявилася на ґанку Мортонов після дзвінка незнайомця Подружжя.
  
  "Але навіщо цьому хлопцеві знадобилося вигадувати Подружжя фальшиву історію?" Поцікавився Біфф.
  
  "Це те, що ми хотіли б знати", - відповів Джо. "Якщо ми зможемо знайти ниточку до того, хто він такий, можливо, ми зможемо це з'ясувати".
  
  Тоні і Біфф нікуди не поспішали. Вони перевіряли будівельний майданчик на Рідж-роуд, щоб переконатися, що у вихідні не було випадків вандалізму. Тому вони вирішили проводити Харді до автобусної станції.
  
  Здогад Джо підтвердилася, коли виявилося, що ключ підходить до шафки номер 27. Френк відкрив двері. Всередині лежав загорнутий пакунок.
  
  “ На ньому є ім'я або адресу? - Нетерпляче запитав Джо.
  
  "Давай подивимося". Френк дістав посилку, щоб розглянути її. Раптово він підніс її до вуха, наче прислухаючись. "Вона тікає!" напружено оголосив він.
  
  "Стрибаючі ящірки!" Джо ахнув. "Це має бути, бомба!"
  
  3
  
  Дивні Знання
  
  Молоді люди приголомшено дивились один на одного. Посилка в руках Френка могла бути наповнена смертю і руйнуваннями!
  
  “ Краще подзвони в поліцію! - Прохрипів Тоні.
  
  "Немає часу", - сказав Френк. "Коли я діставав це з камери схову, я, можливо, включив детонатор і запустив цокання". Він гарячково оглянув недільних мандрівників, тиняються по станції.
  
  "Принаймні, винеси це назовні!" - наполягав Джо.
  
  "Точно!" - сказав Френк, який вже поспішав до входу. "Проблема в тому, де це викинути!"
  
  Коли четвірка вискочила на вулицю, Тоні прийшла в голову ідея. "У наступному кварталі є старий цегляний склад, який готовий до балу шкідників!" - запропонував він.
  
  "Саме те місце!" Френк погодився.
  
  Хлопчики побігли в розпачі до складу, розуміючи, що з кожною секундою посилка в руках Френка може виявитися ближче до катастрофи. Коли вони підійшли до будівлі, Френк сильно смикнув посилку і шпурнув її в обгороджену зону вантажної платформи.
  
  Ка-бум! Він ударився об землю і вибухнув у хмарі диму і дрібних розлетілися уламків. Вибух був гучним, але струс було незначним. Коли дим розсіявся, видимих ознак пошкодження будівлі не було. Перехожі в тривозі зупинялися і підозріло дивилися на хлопчиків, потім поспішали далі по своїх справах.
  
  Всі четверо молодих людей були бліді і спітніли, але тепер на їх обличчях сяяли посмішки полегшення.
  
  "Вау!" - тихо сказав Біфф. "Повинно бути, бомба спрацювала від поштовху, коли вона вдарилася об землю!"
  
  "Слава богу, що він був всього лише маленьким", - заявив Тоні.
  
  "Це все одно не принесло б Френку ніякої користі, навіть якщо б він тримав його в руках", - зауважив Джо. "І іншим з нас теж".
  
  На наступний ранок Френк і Джо заїхали на ферму Мортонов, щоб забрати Подружжя. Коли через півгодини вони знову рушили в дорогу, машина була завантажена багажем і різноманітним спорядженням, включаючи цибулю їх приятеля ручної роботи і сагайдак зі стрілами. Крім того, його недобудоване каное було прив'язане до даху автомобіля.
  
  "Чорт візьми, Чет," поскаржився Джо, " ми всього лише їдемо в котедж на тиждень, а не в повномасштабну експедицію по дикій природі!"
  
  "Послухайте, коли ви прямуєте в таку сувору місцевість, як Адирондаки, ви повинні бути готові до всього", - заперечив їх міцний приятель, втиснувшийся на вузьке заднє сидіння машини. "Я прагну бути готовим!"
  
  Їх шлях з ферми Мортонов лежав назад через Бейпорт. По дорозі Джо запропонував зайти в бібліотеку, щоб подивитися, чи зможуть вони знайти книгу, присвячену перевертням.
  
  “ Навіщо тобі це? - З цікавістю запитав Чет.
  
  “Ось чому ми їдемо в Адірондак. Вистежувати перевертня!" Пояснив Джо.
  
  “ Перевертень! - Вигукнув Чет, вирячивши очі. “ Ти серйозно?
  
  "Звичайно, ми ведемо нову справу", - сказав Джо. "Хіба ми не згадували про це?"
  
  “Ні, ти цього не робив! Якщо б я знав, що ти збираєшся зчепитися з яким-небудь кровожерливим психом-перевертнем, я б двічі подумав, перш ніж приходити!"
  
  "Чого тут боятися?" Френк поддразнил. "Якщо ти постанеш перед ним, найгірше, що він може зробити, це встромити свої ікла тобі в горло".
  
  "Дуже смішно," кисло сказав Чет. "Хар-де-хар-хар з "Харді Бойз".
  
  "Ось це настрій". Френк усміхнувся. "Якщо перевертень добереться до тебе, принаймні, ти помреш зі сміху!"
  
  В бібліотеці Харді проконсультувалися з міс Шеннон за довідковим столом. Вона відразу попрямувала до книжкової полиці з новими виданнями і принесла тому в кольоровій обгортці.
  
  "Можливо, це якраз те, що ви шукаєте", - порадила вона. “Це недавній бестселер письменника на ім'я Десмонд Кворн. Він зібрав весь фольклор і забобони про перевертнів, і він описує ряд передбачуваних випадків зі старих записів ".
  
  "Звучить заманливо," сказав Френк. “ Велике спасибі.
  
  Переглянувши книгу, Харді повернулися до свого приятеля-неваляшке, який з похмурим виглядом чекав у машині.
  
  "Не сумуй, Чет," сказав Джо. “ Ще одна зупинка.
  
  "Куди тепер?"
  
  “ У поліцейському управлінні.
  
  “ О, ні! Чет застогнав. “ Тільки не кажи мені, що попереду ще більше неприємностей, крім перевертнів?
  
  "Нічого серйозного", - відповів Джо, стримуючи усмішку. "Просто хочу поглянути на кулю, яку я відкопав з нашої вхідних дверей в суботу ввечері".
  
  “Я так і знав! Це означає, що за вами полює бандит, хлопці, можливо, який-небудь мафіозі зі списку найбільш розшукуваних злочинців ФБР!"
  
  “Як ти думаєш, навіщо ми взяли з собою тебе ?" - Запитав Джо з непроникним обличчям. "Якщо почнеться автомобільна гонитва і летітимуть кулі, у нас на задньому сидінні буде щит з жиру, який захищає нас!"
  
  Навіть Френк не зміг втриматися від сміху, побачивши вираз обличчя Шефа в дзеркалі заднього виду. Але, незважаючи на поддразніванія Джо, обидва Харді знали, що в скрутну хвилину немає кращого друга, ніж Чет Мортон.
  
  У штаб-квартирі вони поговорили з шефом поліції Коллигом, давнім знайомим їх батька. Він попросив техніка принести кулю до нього в кабінет з балістичної лабораторії.
  
  "Що ви можете нам сказати?" Поцікавився Френк.
  
  "Це безумовно срібло", - сказав співробітник лабораторії. "Рука, відлитий у формі, я вважаю".
  
  “ Досить слідів, щоб ідентифікувати пістолет?
  
  “ Ні в якому разі. Воно занадто розім'яте. Але, судячи по вазі кулі, я припускаю, що стріляли з 22-го калібру.
  
  "Напевно, якийсь псих почув про страшну собаці, яку ви, хлопці, бачили минулої ночі в закусочній", - припустив шеф поліції Коллиг. "Отже, йому прийшла в голову дика думка, що в Бейпорте бродить перевертень, і він вирішив, що може відлякати його срібною кулею".
  
  "Може бути," з сумнівом пробурмотів Френк.
  
  "У будь-якому випадку, ми будемо доглядати за будь-якими місцевими божевільними або диваками, що розгулюють на волі зі зброєю", - пообіцяв шеф поліції.
  
  “Спасибі. До речі, ми з Джо їдемо на кілька днів. Якщо б ви могли послати розвідувальну машину в наш район, щоб вона час від часу перевіряла наш будинок по ночах, ми були б вам дуже вдячні ".
  
  "Буде зроблено!"
  
  Харді виїхали з міста і до одинадцятої години були на автостраді штату Нью-Йорк, прямуючи на північ, до Адирондакам.
  
  "У мене в животі пусто," поскаржився Чет. “ Ми не могли б зупинитися і перекусити?
  
  "Занадто рано для ленчу," заперечив Джо.
  
  “Я не маю на увазі повноцінний обід. Просто перекус на швидку руку, наприклад, пару бургерів і картоплю фрі".
  
  "Добре". Френк посміхнувся, звертаючи з дороги в сторону закусочної. "Це місце виглядає пристойно".
  
  Джо взяв бібліотечну книгу про перевертнів і проглянув її, поки вони сиділи в кабінці в очікуванні обслуговування. На задньому клапані куртки була фотографія автора, Десмонда Кворна.
  
  "Тут написано, що він живе недалеко від Кінгстона, штат Нью-Йорк", - зауважив Джо. "Ми якраз туди і поїдемо!"
  
  "Хм, це ідея, - погодився Френк. "Він міг би дати нам якусь корисну інформацію".
  
  Харді вирішили зателефонувати автору з телефонної будки в закусочній. Френк незабаром знайшов його номер, набравши довідкову. Кворн одразу впізнав Харді по іменах і запросив їх і їхнього друга пообідати з ним.
  
  "Спасибі, ми будемо раді, сер", - сказав Френк.
  
  Вони з Джо не замовили нічого, крім рутбира, і дозволили Подружжя розправитися з гамбургерами, які вони замовили. Але до того часу, як вони дісталися до Кінгстона, Чет запевнив їх, що перекус жодним чином не зіпсував йому апетит до обіду.
  
  Будинком автора виявився прекрасний старий фермерський будинок в голландському колоніальному стилі. Сам Десмонд Кворн був високим худорлявим чоловіком посивілим світлим волоссям і в окулярах в роговій оправі. Цікавий співрозмовник з великими окультними знаннями, він зачаровував хлопчиків протягом усього обіду розповідями та легендами про вампірів і перевертнів.
  
  “ А яка ваша думка, містер Кворн? Чет ніяково запитав, набиваючи рот яблучним пирогом. - А перевертні дійсно існують?
  
  Кворн знизав плечима і посміхнувся. “Я не вірю, ні не сумніваюся. Просто так вийшло, що збирати весь фольклор на цю тему - моє хобі. Але про перевертнів, безумовно, повідомлялось у багатьох країнах, і в давнину люди справді вірили в них ".
  
  "Є наукова назва для віри в те, що люди можуть перетворюватися на вовків, чи не так?" запитав Френк.
  
  “Так, це слово таке ликантропия. Є ще хвороба під назвою порфирія, яка може призвести до психічних розладів. Це може викликати ріст волосся на шкірі і навіть зробити людину настільки чутливим до світла, що він воліє залишатися у темряві і виходити на вулицю тільки вночі. Можливо, деякі так звані випадки з перевертнями були просто випадками, коли люди страждали від порфирія."
  
  “ Де ви відкопали звіти про справи з перевертнями?
  
  "В старих судових звітах про процеси в Європейському суді, якщо назвати одне джерело", - пояснив автор. “ Бачите, у Середні століття вважалося, що перевертні одержимі дияволом або уклали з ним договір. Судді, приговаривавшие людей до спалення на вогнищі як відьма, іноді засуджували до смерті і так званих перевертнів. До речі, назва "перевертень" походить від англосаксонських слів, що означають "людина-вовк".
  
  Десмонд Кворн додав, що існує також ряд старих книг та творів на цю тему, крім історій, що передаються з покоління в покоління. Він сказав, що в його досьє багато справ, зібраних з усіх цих джерел.
  
  "У вас випадково немає записів про богемському перевертня по імені Табір?" - Запитав Джо, коли вони всі встали з-за обіднього столу.
  
  Кворн кинув на нього допитливий погляд. “Звичайно. І як дивно, що ви питаєте. Так вийшло, що за останній час у мене двічі була можливість ознайомитися з цією справою".
  
  Він провів хлопчиків у свій кабінет і висунув шухляду з папками. В наступний момент він повернувся з переляканим виразом обличчя.
  
  “ Що сталося, сер? - Запитав Френк.
  
  "Мої дані по справі Табору!" - вигукнув Кворн. "Їх вкрали!"
  
  4
  
  Явна Кульгавість
  
  Брати Харді були вражені не менше господаря. Вони не могли не задатися питанням, чи мала крадіжка яке-небудь відношення до їх власного розслідування.
  
  "Чому ви так впевнені, що інформація була вкрадена?" Запитав Френк.
  
  "Тому що папери були прямо тут, в цій папці, в минулу п'ятницю", - відповів Кворн. "І з тих пір я не заглядаю в папку!"
  
  “ Є які-небудь припущення, хто міг викрасти?
  
  "Дійсно, знаю", - сердито відповів автор. “В п'ятницю у мене був відвідувач по імені Жюльєн Сорель, який також цікавився справою Табору. Повинно бути, він стягнув запису з папки, коли я на кілька хвилин вийшов з кімнати.
  
  “ Знаєш що-небудь про нього?
  
  “ Нічого, за винятком того, що він говорив з французьким акцентом. Він подзвонив і сказав, що прочитав мою книжку, і йому сподобалася вона, і запитав, чи може він зайти взяти у мене автограф. Потім, коли він був тут, він підняв питання про справу Табору.
  
  - Він згадував, звідки він родом? - запитав Френк.
  
  Кворн захитався. "Ні, але з того, що він сказав, у мене склалося враження, що він прибув в цю країну зовсім недавно, можливо, в якості туриста".
  
  Господар незабаром оговтався від свого роздратування і зміг розповісти сім'ї Харді основні факти справи, що розглядається, оскільки він перевірив і обговорив їх всього декількома днями раніше.
  
  "Згідно з легендою, Тейборы несли на собі прокляття", - розповів він. “Говорили, що сім'я породжувала перевертня в кожному сьомому поколінні, тобто приблизно кожні двісті років. Останній випадок стався у вісімнадцятому столітті, десь близько 1760 року. Але є записи про двох попередніх предків, засуджених як перевертні в чотирнадцятому і xvi століттях."
  
  "А що сталося з останнім?" Запитав Джо.
  
  “Його звали Ян Табір. Історія свідчить, що одного разу вночі мисливець вистрілив йому в ногу срібною кулею, коли він блукав навколо в образі вовка. На наступний ранок він знову перетворився на людину, але мисливець помітив його, бо він кульгав за кулі. Тому його мстиві сусіди витягли його на міську площу, щоб судити як перевертня.
  
  "Вау", - Чет здригнувся. "Від такого роду речей у мене мурашки по шкірі!"
  
  "В ті дні," продовжував Кворн, "було небезпечно відрізнятися від інших людей або злити на себе сусідів".
  
  "Ви згадали, що недавно у вас було два випадки переглянути свої файли по Тейборсу", - сказав Френк.
  
  Десмонд Кворн кивнув. “Так, ще один читач зателефонував три або чотири місяці тому, щоб дізнатися про них, коли моя книга вийшла. Я не думаю, що він назвав мені якесь ім'я, а якщо і назвав, то я не пам'ятаю.
  
  Подякувавши господаря за приємний обід, подружжя Харді і Чет продовжили свою подорож. Всі троє були в захваті від чудових пейзажів регіону Адірондак, краю скелястих гір, стрімких річок, запашних густих зелених лісів і тихих голубих озер.
  
  Вони зателефонували Олені Табір, перш ніж дістатися до Хоук-Рівер, і виявили, що вона чекає їх, коли вони прибули пізніше в той же день. Котедж, побудований з тесаних колод, стояв на березі річки. Олена вийшла привітати їх, коли вони під'їхали до будинку.
  
  "Я так рада, що ти зміг прийти", - сказала вона після того, як Харді представили Подружжя. "Ти як раз вчасно для вечірки!"
  
  "Звучить заманливо". Джо посміхнувся. "Що за вечірка?"
  
  “ Барбекю у нас вдома. Початок о сьомій годині вечора. Вона пояснила хлопчикам, як туди дістатися, і додала: "У вас також буде можливість познайомитися з моїми батьком і братом".
  
  "Ти сказав, що твого брата звали Джон, чи не так?" Запитав Френк.
  
  "Абсолютно вірно".
  
  "Це було б те ж саме, що і чеське ім'я, Ян, чи не так?"
  
  Олена кивнула, вираз її обличчя відразу стало серйозним. “Так, і за дивним збігом, так звали останнього передбачуваного перевертня в сім'ї Табір. Ян Табір був батьком купця з Гессена, який приїхав в Америку."
  
  Вона розповіла хлопчикам, що її мати померла кілька років тому і що жінка, яка зараз веде господарство у тейборов, наполовину індіанка-могавка.
  
  "Ми кличемо її Покахонтас, або просто Поки". Олена посміхнулася. “Вона виглядає трохи суворою і всепоглинаючої, але не дозволяй їй розчавити тебе, коли познайомишся з нею. До речі, я представлю вас як друзів моєї дівчини в Оквілле. Ви можете прикинутися, що знімаєте котедж. Таким чином, ні мій брат, ні хто-небудь інший не запідозрить вас.
  
  "Нас це влаштовує", - сказав Джо.
  
  Котедж був затишно обставлений, з посудом та постільною білизною, і навіть мав телефон. Але Чет не звернув ні на що уваги. Замість цього він дивився в вікно, як Аліна їде на своїй машині.
  
  “Вау! Який нокаут!" - пробурмотів він. Судячи по соромливій замилування, яким він обдарував її, коли уявляв, Харді було очевидно, що Чет по вуха закохався в розовощекую дівчину.
  
  "Йому подобається її пухлість", - голосно прошепотів Джо Френку, прикриваючись рукою.
  
  "Що ти маєш на увазі під повнотою?" Заперечив Чет. "У неї ідеальні розміри!"
  
  Червоний захід палав за високими соснами, і апетитний запах стейка долинав з ями для барбекю, коли троє Бэйпортеров прибутку в будинок Табору. Це був гарний будинок із сірого польового каменю, який, здавалося, ідеально вписувався в навколишню його дику місцевість. До будинку примикав внутрішній дворик і закритий басейн з одного боку, а з іншого - ангар для особистого вертольота Карела Табору.
  
  "Який у вас гарний будинок!" - Сказав Френк Аліні після того, як вона показала їм околиці.
  
  "Мій батько сам його спроектував", - гордо сказала вона.
  
  Містер Тейбор був широкоплечим чоловіком років п'ятдесяти. Хлопці помітили, що його дочка пішла в нього рисами обличчя, але на відміну від неї він виглядав досить блідим і виснаженим. В даний момент він зустрічав гостей і наглядав за шиплячої яловичиною, але як тільки всі були обслужені, він взяв за правило присунути розкладний стілець до Харді, Аліні і Подружжя.
  
  "Ваш батько не так давно приходив у мій офіс у Нью-Йорку в зв'язку зі страховим розслідуванням," сказав Карел Табір Френку і Джо, - і, судячи з того, що я чув, ви двоє, схоже, успадкували його талант до розкриття злочинів".
  
  "Ми багато чому навчилися, спостерігаючи за татом і працюючи з ним", - сказав Френк.
  
  "Що ж, я, звичайно, сподіваюся, що ви зможете пролити світло на цю таємницю, яка ..." архітектор замовк, і вираз його обличчя змінилося кілька вимученою посмішкою, коли до нього підійшов стрункий, жилавий хлопець у картатій фланелевій сорочці та джинсах. "Це мій син Джон", - представив містер Тейбор Харді і Подружжя.
  
  У Джона були такі ж кучеряве каштанове волосся, риси обличчя, як у його батька і сестри, а також напружені, нервові манери. Здавалося, він ледве запам'ятав імена хлопчиків, коли їх представляли і тиснули руки.
  
  "Ви, хлопці, повинно бути, новачки в цих краях", - сказав він, явно намагаючись зав'язати ввічливу розмову.
  
  "Вони друзі Магди в Оквілле", - поспішно вставила Аліна. "Вони знімають наш котедж біля річки приблизно на тиждень".
  
  "Сподіваюся, вам сподобається", - прокоментував Джон, його погляд блукав по іншим гостям і мерцающему полум'я в ямі для барбекю.
  
  Елена вмовляла брата спробувати стейк і соус барбекю. Але він відмахнувся від її пропозиції, сказавши, що не голодний, і незабаром вибачився і неспокійно пішов.
  
  Містер Тейбор зітхнув і похитав головою. “ Я б хотів, щоб ми знали, що його турбує, - пробурмотів він, як тільки Джон виявився поза межами чутності.
  
  "Аліна сказала нам, що він теж архітектор", - зауважив Френк.
  
  Старший Табір кивнув. “Так, і дуже обдарований, якщо я так можу висловитися. У всякому разі, за останні два роки навчання він працював підмайстром у нашій компанії, і це, безумовно, подає великі надії, не кажучи вже про призи, які він виграв ".
  
  “ Як називається ваша фірма? - Запитав Джо.
  
  “Челсі Билдерс". Насправді це корпорація з акціонерами та радою директорів. Я всього лише президент. Я не мав на увазі, що я власник фірми ".
  
  "З чого почалися неприємності у вашого сина?" запитав Френк.
  
  "Коли він готувався до іспиту на отримання ліцензії," відповів містер Тейбор, " він дуже багато працював. Боюся, це призвело до нервового зриву. Через деякий час у нього почали виявлятися ознаки нервового виснаження. Ось тоді-то він і почав згадувати стару сімейну легенду про перевертнів. Тому я переконав його лягти в психіатричну лікарню - будинок відпочинку "Пайн Менор" в Кэтскиллз.
  
  "Це допомогло?"
  
  Містер Тейбор похитав головою. “Чесно кажучи, немає. Він залишив санаторій за власним бажанням, і я не заперечував, оскільки у нього не було ніяких ознак поліпшення. Фактично, в деяких відносинах йому здавалося гірше. До того часу їм, здавалося, опанував страх, що він сам може перетворитися на перевертня. Я подумав, що, можливо, буде краще зайняти його думки, тому погодився, щоб він повернувся додому і відновив навчання ".
  
  “ А як щодо місцевої паніки через перевертнів у районі Хоук-Рівер? Вставив Джо. “ Коли все це почалося?
  
  “ Приблизно в той же час, коли повернувся Джон. І що ще гірше, у нього з'явилася звичка вислизати з будинку по ночах, у повню — принаймні, він робив це в останній повний місяць. Потім, коли він з'являється знову, він не може пригадати, де був і що робив ".
  
  Немов підкоряючись загальному пориву, обидва Харді виявили, що їх погляди спрямовані вгору. Настала темрява, і місяць сяяла в чорно-синьому небі, як кругла мідна монета.
  
  "Я знаю, про що ви думаєте, і це саме те, чого я теж боюся — що Джон знову може почати вести себе дивно", - похмуро сказав містер Тейбор. "Але я також боюся що-небудь говорити або згадувати ці місцеві історії про перевертнів, боячись засмутити його або, можливо, посилити його омани".
  
  “Але чому Джон повинен очікувати, що прокляття впаде на нього?" Поцікавився Френк. "Повинно бути, в Європі все ще багато інших членів сім'ї Тейбор".
  
  "Ні, насправді їх немає", - сказав архітектор. “У останнього передбачуваного перевертня, Яна Табору, був тільки один син, крім мого предка, який приїхав у цю країну. Більшість його нащадків на старій батьківщині були знищені під час Другої світової війни. Наскільки я знаю, наш єдиний родич, який досі носить прізвище, є далеким родичем. Він утік з-за Залізної завіси якраз перед тим, як Чехословаччина після війни перейшла під владу комуністів".
  
  Після розмови містер Тейбор, здавалося, виглядав досить виснаженим і пригніченим. Він дістав з кишені пляшечку з таблетками і, вибачившись, вийшов, щоб випити склянку води.
  
  "У тата слабке серце", - пояснила Олена хлопчикам тихим стурбованим голосом. "Це занепокоєння про Джона - додаткове напруження для нього".
  
  Вона нервово підняла голову, коли серію дивних, комічних завивань розірвала темрява.
  
  Арру-про-про-Арру-о-о!
  
  "Що, чорт візьми, це було?" Вигукнула Аліна.
  
  Фігура в гумовій масці людини-вовка на голові, надягнутої на Хеллоуїн, вийшла з-за дерев у коло світла від багаття і ламп у внутрішньому дворику. Він швидко проковылял через галявину і зник у лісі по іншу сторону будинку.
  
  Дивний на вигляд непроханий гість викликав хвилю нервового сміху серед гостей, в той час як Френк і Джо кинулися в погоню.
  
  “У який бік він пішов? Ти його бачиш?" Джо покликав свого брата, поки вони шукали в темряві.
  
  “ Ні, ні проблиску. Треба було взяти з собою ліхтарики. Думаю, нам не пощастило.
  
  Коли Харді повернулися з барбекю-вечірки, Чет вийшов їм назустріч з здивованим виглядом. “З-за чого ви двоє так розхвилювалися? Той безглуздий номер з людиною-вовком був просто жартом ".
  
  "Це було забавно", - відповів Френк. "Це був навмисний брудний трюк, і той, хто його вчинив, знав все про легендою Табору про перевертнів".
  
  5
  
  Страшний Привид
  
  “ Що ти маєш на увазі? Чет спантеличено насупився.
  
  "Хіба ти не помітив, як хлопець кульгав?" сказав Френк.
  
  "Мало того, у нього було велике червоне пляма на штанині," вставив Джо, - як ніби у нього могла йти кров з вогнепального поранення, зовсім як у останнього обвинуваченого перевертня, Яна Табору, в 1700-х роках!"
  
  Чет з хвилину з тривогою дивився на братів Харді. Потім він нервово посміхнувся і спробував відмахнутися від цього питання. “ О, тільки не кажи мені, що ти сприймаєш все це всерйоз?
  
  "Звичайно, немає", - сказав Френк. “Ян Табір, ймовірно, був просто невинною жертвою істерії, такий же, як ті бідні жінки, які були засуджені на салемских процесах про чаклунство в колоніальні часи. Суть в тому, що Аліна сказала нам, що ніхто тут не знав про цю старій легенді та їх сімейне прокляття. Але той розумний хлопець в масці людини-вовка, безсумнівно, знав, і він навмисно намагався розбудувати Таборів! "
  
  Хлопці подивилися на Олену і її батька, які обидва були приголомшені неприємної витівкою.
  
  "Де Джон?" пробурмотів Джо.
  
  "Он там", сказав Чет, непомітно вказуючи на столик з закусками. Судячи з виразу обличчя молодого Тейбора, він здавався більш нервовим і напруженим, ніж коли-небудь.
  
  Френк і Джо могли підслухати, як інші гості поблизу базікали про те, що сталося.
  
  "Хотів би я повірити, що та тварюка, яка занишпорила за Хоук-Рівер в минулому місяці, була лише якимсь жартівником в гумовій масці!" - сказав один голос.
  
  "Що б це не було, що налякало нашу собаку і увірвалося в курник Барнетта, у нього було щось більше, ніж гумові ікла!" - сказав інший.
  
  “І тільки подумай, сьогодні вночі це може з'явитися знову! На небі ще одне повний місяць!"
  
  "Як скоро ти повертаєшся в школу?" Джо голосно запитав Аліну, щоб відвернути її від будь-яких зауважень.
  
  "Відразу після Дня праці", - відповіла вона.
  
  “ В якій школі ти вчишся? - Поцікавився Чет.
  
  “ Школа-інтернат у східній частині Нью-Йорка.
  
  “Привіт тобі! Джон!" - раптово пролунав пронизливий, але явно жіночий голос. "Телефонний дзвінок!"
  
  Хлопчики були вражені не тільки видом зауважувала, але і її гучністю голосу. Це була велика жінка з чорними косами, свисавшими по обидві сторони її меднокожего особи, одягнена в безформний коричневий светр, натягнутий поверх яскравого червоно-жовтого картатого домашнього сукні.
  
  "Це Покахонтас". Олена хихикнула, побачивши приголомшені вирази облич Харді і Подружжя. "Вона наш кухар і економка, не кажучи вже про те, що вона головна леді закладу; принаймні, вона була б такою, якби ми дали їй хоча б половину шансу!"
  
  Джон Тейбор покірно пішов за нею в будинок. Коли він знову вийшов через кілька хвилин, Френк і Джо помітили, що він здавався дивно мовчазним і замкнутим. Він навіть не відповів, коли один з гостей заговорив з ним.
  
  Вечірка закінчилася близько десяти годин.
  
  "Ти бачив, як вів себе Джон після того телефонного дзвінка?" - Запитав Френк свого брата, коли хлопці поверталися в котедж.
  
  “Я скажу, що це зробив я! Він ходив як зомбі".
  
  Чет був готовий переодягнутися в піжаму і плюхнутися на свою койку, щоб відновити сили після виснажливого подорожі з Бейпорта, за яким послідує барбекю на відкритому повітрі.
  
  Але Джо зупинив його. “Гей! Куди це ти зібрався?"
  
  “ В ліжко, куди ж ще?
  
  “ Вгадай ще раз, приятель. Наш вечір ще навіть не розпочався.
  
  Чет витріщився на нього з важкими повіками і відкритими від жаху ротом. “ Що ти маєш на увазі, кажучи, що це навіть не почалося? Я готовий взятися за справу. А ти ні?
  
  “ Скажи йому, Френк.
  
  Харді старші ляснув Подружжя по плечу. “ Нам би не завадило трохи подрімати. Але у нас інші плани, і нам потрібна твоя допомога.
  
  "Яким чином?"
  
  "Ти бачив ту повний місяць", - відповів Френк. “Що означає, що перевертень може знову вийти сьогодні вночі. Джо і я проведемо розвідку навколо села, але ми б хотіли, щоб ти спостерігав за будинком Тейборов. Якщо Джон не вийде, але перевертень все одно з'явиться, це доведе, що Джон не той псих, який тероризує Хоук-Рівер.
  
  Особа Подружжя змінився, але зі своїм звичайним добродушністю і непохитної кмітливістю він погодився з планом Харді.
  
  Як раз в цей момент почувся дивний виючий звук.
  
  Чет проковтнув. “ Що це було?
  
  Знову почувся слабкий звук.
  
  "Схоже на вовче виття!" - вигукнув Джо.
  
  Вони з Френком вибігли з хатини, за ними з меншим ентузіазмом пішов Чет, але хлопчики нічого не могли розгледіти в залитій місячним світлом темряві. Звук не повторився.
  
  "Може бути, це був просто вітер", - сказав Френк.
  
  Незадовго до одинадцяти годин хлопчики наділи теплі куртки лісорубів і забралися в машину Харді. З Джо за кермом вони виїхали на рівер-роуд і попрямували до маєтку Табір.
  
  Припаркувавши машину в гаю на деякій відстані від під'їзної алеї, вони підійшли до будинку пішки. Вікна були темними, і час від часу вони могли бачити всередині рухомі фігури, в одній з яких можна було дізнатися Джона Тейбора.
  
  “ Добре. Отже, ми знаємо, що він вдома, " пробурмотів Френк. Один за іншим згасло світло, і незабаром весь будинок, здавалося, поринув у дремотную темряву.
  
  “ Гаразд, влаштовуйся, ти, м'язистий північний лісник! - Сказав Джо Подружжя.
  
  Брати Харді підставили плечі і руки своєму міцному приятелеві, щоб допомогти йому вибратися у розвилку дерева, де йому вдалося міцно притулитися до стовбура. З цієї точки йому відкривався повний вид на будинок.
  
  "Якщо Джон Тейбор висуне свій ніс назовні, ти йди за ним," проінструктував Френк Подружжя.
  
  “ Вірно. Надайте мені, хлопці! Якщо він думає, що сьогодні ввечері зможе блиснути іклами в районі Хоук-Рівер непоміченим, то у нього попереду ще дещо!
  
  Помахавши на прощання своєму другові, Харді вирушили в село пішки, залишивши машину там, де вона стояла. Піднявся вітерець, приносячи прохолодний натяк на що насувається свіжу осінню погоду. Хлопчики були раді, що при них були куртки лісорубів і бейсболки, коли вони тяглися далі. Гірський пейзаж навколо простягався, виглядаючи при денному світлі ще прекраснішим, ніж коли-небудь.
  
  Село Хоук-Рівер складалася з однієї головної ділової вулиці, що йшла паралельно воді, з кількома перетинають її бічними вуличками і ґрунтовими провулками. За ними вдома розходилися в бік віддалених ферм і фруктових садів.
  
  
  Френк і Джо тихо бродили по окрузі, нікого не зустрічаючи. Вони захопили з собою ліхтарики, але в них не було особливої потреби з-за яскравою повного місяця. Незабаром вони почули, як годинник на ратуші пробив північ.
  
  "Час відьом"! Джо усміхнувся.
  
  Вони дійшли до кінця одній з бічних вулиць і вирішили продовжити шлях по більш відкритій місцевості. Через кілька хвилин обидва хлопчики завмерли, коли в ночі почувся віддалений виття, потім ще один!
  
  "Давай!" - крикнув Френк. "Це, мабуть, справжня річ!"
  
  Вони побігли в напрямку звуків і незабаром побачили фігуру, яка летіла до них з темряви. Це виявився хлопчик їх віку, очевидно, наляканий до смерті!
  
  "У чому справа?" Крикнув Френк, коли юнак підійшов ближче.
  
  "Я тільки що бачив вовка там, позаду!" - задихаючись, сказав хлопчик. "Він йшов прямо на мене, і ця штука світилася в темряві!"
  
  6
  
  Зниклий Підозрюваний
  
  Побачивши такого звіра власними очима, брати Харді не були схильні сміятися над фантастичним оповіданням юнаки. Він був так наляканий, що продовжував бігти, якщо б кожен з них не взяв його за руку і не заспокоїв.
  
  "Послухай, ні один перевертень до тебе не дійде", - запевнив його Джо. “Ні, якщо ми будемо триматися разом. Що б це не було, воно двічі подумає, перш ніж напасти на всіх нас!"
  
  Щоб підкріпити свою обіцянку, він відламав кілька товстих гілок від поваленого вітром дерева неподалік. Тримаючи один з них як кийок для самозахисту, він передав два інших брата і переляканому підлітку, який сказав, що його звати Боб Рено.
  
  Коли вовк так і не з'явився, Боб набрався хоробрості і відправився з сім'єю Харді на пошуки світиться примари. Але хлопчики не знайшли жодних ознак звірини.
  
  "Повинно бути, він пішов в ту сторону", - припустив Боб, вказуючи на розвилку доріг. "Я пірнув за дерева, коли забрався так далеко, намагаючись струсити його, так що, можливо, він втратив мій слід".
  
  "Розкажіть нам, як ви вперше побачили це", - запитав Френк.
  
  “Ну, я був на побаченні зі своєю дівчиною. Я висадив її в будинку відразу після половини дванадцятого і поїхав додому, як раптом бац! У мене спустило колесо". Боб розповів, що після того, як з'їхав з дороги, він вийшов і підняв машину домкратом, щоб поміняти колесо.
  
  "Потім я почув несамовитий вовче виття", - продовжив він. “Я озирнувся і побачив це рычащее істота, наближається до мене, світиться, як привид! Хлопець, кажу тобі, я все кинув і втік! Боб похитав головою, все ще трохи нервуючи при цьому спогаді. “ Сподіваюся, ти не думаєш, що я все це вигадую.
  
  "Не хвилюйся, ми тобі віримо", - запевнив його Френк.
  
  Вони з Джо супроводили Боба до його машині. До цього часу хлопчик прийшов в себе і закінчив міняти колесо. Потім він помахав на прощання Харді, які поспішили назад у зазначеному Бобом напрямку.
  
  "До цього часу ця тварюка може бути вже в милі звідси," пробурмотів Джо.
  
  "Може бути, і так, але давайте продовжимо пошуки", - наполягав Френк. "Він може знову завити і дати нам уявлення, в який бік він пішов".
  
  Ледве ці слова злетіли з його вуст, як нічну тишу розірвав гучний постріл з дробовика. За ним негайно пішов другий, коли невидимий стрілець випустив другий стовбур!
  
  Брати Харді обмінялися переляканими поглядами. Не кажучи ні слова, вони прискорили крок, вибігаючи з-за повороту дороги прямо перед ними.
  
  Неподалік у місячному світлі вимальовувався фермерський будинок. Коли Френк і Джо наблизилися до нього, вискочив з воріт фермер сердитого вигляду, стискаючи в руці дробовик. На ньому було старе пальто, накинутий поверх довгого нижньої білизни, та гумові чоботи. Очевидно, він натягнув перше, що попалося під руку, перш ніж вискочити з будинку.
  
  "Що сталося?" Крикнув Френк.
  
  "Цей клятий перевертень!" Фермер кипів від злості. "Я почув, як він напав на мій худобу в хліві, тому я схопив рушницю і пішов за ним!"
  
  “ Ви дійсно бачили цю істоту?
  
  “ Ще б пак! Він, мабуть, почув, як я йду! Вискочив з сараю як раз в той момент, коли я вибіг через задні двері у двір. Я дав за нього з обох стволів, але тварюка вислизнула!
  
  "На що це було схоже?" Запитав Джо.
  
  “Великий вовкодав! І його хутро світився яскраво-білим. Я не жартую, хлопці!"
  
  Френк кивнув. “Ми тобі віримо. Ми тільки що зустріли іншого хлопця, який бачив це до того, як вона потрапила сюди!"
  
  "В яку сторону це пішло?" втрутився молодший Харді.
  
  "Він перемахнув через ці ворота і сховався в лісі". Фермер зазначив через дорогу.
  
  Френк і Джо супроводжували його, поки він нишпорив серед дерев, використовуючи для пошуків свої ліхтарики. Але примарний звір зник. Нарешті вони побажали фермеру спокійної ночі й попрямували назад у місто.
  
  Кілька людей у Хок-Рівер були розбуджені віддаленим вовчим виттям. Однак ніхто з них навіть мигцем не помітив крадущееся істота.
  
  "У мене таке передчуття, що фармер був останнім, хто бачив це сьогодні ввечері", - зауважив Френк своєму братові.
  
  "Я теж" погодився Джо. “ Давай підемо і дізнаємося, що Чет хоче повідомити.
  
  Коли вони наблизилися до під'їзній доріжці маєтку Табір, до їхніх вух долинув дивний, скрежещущий звук.
  
  "Ти думаєш про те ж, про що і я?" - Запитав Джо.
  
  "Боюся, що так", - відповів Френк. "Але будемо сподіватися, що ми помиляємося".
  
  На жаль, це було не так. Звук, який вони чули, виявився низьким, розкотистим хропінням. Чет міцно спав на своєму затишному сідалі на дереві, опустивши підборіддя на груди.
  
  "Прокидайся, Тверде Серце!" сказав Джо, простягаючи руку, щоб потягнути товстуна за щиколотку.
  
  Чет нервово сіпнувся і прокинувся з таким різким поштовхом, що мало не впав з дерева прямо в обійми Харді Бойз.
  
  "Ч-що трапилося?" він заїкався, хапаючись за гілку для опори.
  
  "Не панікуйте, битва закінчена". Френк посміхнувся. Вони з Джо розповіли про сенсаційні події цієї ночі.
  
  "Я думаю, ви не знаєте, потайки Джон Тейбор виходив з дому?" Поцікавився Джо.
  
  "Ве-е-їв, взагалі-то ні, не знаю," зніяковіло зізнався Чет. - Але я впевнений, що не бачив ніяких ознак його присутності до того, як задрімав.
  
  "Це було, ймовірно, через кілька секунд після того, як ми пішли", - сказав Френк. "Я думаю, нам краще розбудити Тейборов".
  
  Чет зліз з дерева і проводив своїх приятелів до вхідних дверей будинку. Френк вирішив не дзвонити у дзвоник, сподіваючись, що один-два стуку будуть менш тривожними.
  
  Незабаром у дверях з'явився сам Карел Табір. “ Заходьте, хлопці, - сказав він. “ Що-небудь сталося?
  
  "Перевертень знову вийшов на полювання, містер Тейбор," пояснив Френк. "Я сподіваюся, ви не зрозумієте неправильно причину нашого приходу сюди, але, можливо, було б непогано перевірити, чи вдома, чи Джон, в ліжку".
  
  "Хороша думка", - кивнув архітектор. “Я радий, що ви прийшли. Припускаючи, що Джон нагорі, міцно спить, ви, хлопці, зможете засвідчити, що він не має ніякого відношення до цієї історії з перевертнями!"
  
  Незважаючи на його слова, виразу обличчя і голос містера Тейбора хлопці зрозуміли, що він далеко не впевнений в тому, що це так. Він запросив Харді і Подружжя присісти, а сам піднявся подивитися кімнату свого сина,
  
  Коли він повернувся через кілька хвилин, юні детективи з першого погляду зрозуміли, що погані новини.
  
  "В ліжку Джона ніхто не спав", - оголосив архітектор хрипким голосом.
  
  "Це все ще не доводить, що він перевертень", - сказав Френк, сподіваючись хоч трохи втішити його. "У вас є які-небудь ідеї, куди він міг піти?"
  
  “ Ніяких. "Містер Тейбор похмуро похитав головою, не наважуючись сказати що-небудь ще з побоювання, що його голос може похитнутися.
  
  "У такому випадку, я б хотів почекати тут з Джо і Четом, поки він не з'явиться," запропонував Френк. “ Якщо наша присутність в будинку вас не збентежить?
  
  “ Зовсім ні! Залишіться, будь ласка. Я буду радий будь-якій допомозі, яку ви зможете надати нам.
  
  Містер Тейбор попросив Покахонтас зварити каву, і вона пішла з сердитим виразом обличчя, хитаючи головою і бурмочучи щось собі під ніс мовою ірокезів.
  
  Незабаром Олена спустилася вниз в халаті і тапочках, почувши, як її батько і хлопчики стиха розмовляють.
  
  "Щось не так?" - з тривогою запитала вона. Тривожна думка промайнула в голові. "Тату, - додала вона, - що-небудь сталося з Джоном?"
  
  Карел Табір взяв руку дочки в свою. “ Здається, він кудись пішов, моя люба, - сказав він, - а так званий перевертень тільки що завдав ще один візит до Хок-Рівер.
  
  "О, ні!" На обличчі Аліни відбилося прикрість. "Ми можемо що-небудь зробити?"
  
  “ Нічого, крім як дочекатися повернення Джона додому.
  
  “ Ми не хотіли втручатися, - ніяково сказав Френк, - але ми хотіли б бути під рукою, щоб допитати вашого брата, коли він повернеться.
  
  "Звичайно, будь-ласка, залишся!" Відповіла Олена. "Ми з татом цінуємо, що ти тут, і можеш допомогти".
  
  Атмосфера дещо розрядилася, коли Покахонтас принесла каву. Група побалакала, наскільки це було можливо в даних обставинах, і Харді розповіли про те, що сталося під час нічної вилазки в село і за її межі.
  
  По мірі того, як їх бдіння затягувалося, а час плинув непомітно, настрій у всіх падало. Хлопцям було важко тримати очі відкритими. Однак вони різко прокинулися, коли незабаром після трьох годин ночі зовні почулися кроки і відчинилися вхідні двері.
  
  "Це Джон!" Аліна з полегшенням скрикнула. Вона схопилася зі стільця і кинулася в обійми брата.
  
  Якщо вона очікувала настільки ж серцевого відповіді, то була приречена на розчарування. Замість того, щоб привітати сестру посмішкою, Джон просто дивився на неї з порожнім і невиразним обличчям. Він також не відповів на її обійми.
  
  "Де, чорт візьми, ти був, Синку?" - запитав його батько.
  
  "Де я був?" Луною озвався Джон. Потупивши очі, він підняв руку і повільно почухав потилицю. “Обыщи мене. Не маю ні найменшого уявлення. Насправді, я навіть не знаю, де я зараз перебуваю.
  
  7
  
  Лісовий Замок
  
  “Джон! Ти що, не впізнаєш свій власний будинок?" Аліна нетерпляче труснула брата. “Навіщо ти виходив сьогодні ввечері? Розкажи нам, де ти був!"
  
  Молодий архітектор не відповів. Він мовчки відмахнувся від її питань і попрямував до сходів, що вели на другий поверх. Але Алена схопила його за руку.
  
  "Тато, з ним щось не так!" - закричала вона. “Він так дивно поводиться. Не викликати нам лікаря?"
  
  Карел Табір вагався, перш ніж відповісти. “Ні, я так не думаю. Що б не трапилося з Джоном, він, ймовірно, проспиться. Виклик лікаря тільки спровокує скандал і плітки. Ви так не думаєте, хлопчики?
  
  "Боюся, ви маєте рацію". Френк кивнув. "Це може навіть призвести до звинувачень у тому, що ваш син був відповідальний за сьогоднішню паніку з перевертнями, якщо новости коли-небудь просочаться".
  
  "Джон жахливо сонний, у нього обважніли повіки", - зауважив Джо. Вони з братом піднялися з дивана, щоб краще розглянути юного Тейбора. "Тримаю парі, він засне, а завтра навіть не згадає всього цього".
  
  "Напевно, ні", - погодився Френк, ширше розсовуючи повіки Джона великим і вказівним пальцями, щоб перевірити його зіниці. "З того, що тато розповідав нам про такі речі, я не думаю, що його накачували наркотиками, але він виглядає так, як ніби знаходиться в трансі!"
  
  Тепер Джон стояв обмякший, дивлячись вдалину, абсолютно байдужий до того, що відбувалося навколо, або навіть не усвідомлюючи цього.
  
  Брати Харді допомогли батькові відвести його наверх і укласти в ліжко.
  
  На наступний ранок Френка і Джо розбудив дзвінок на радіо в їхній хатині. Вони взяли з собою спеціальний приймач, щоб забезпечити зв'язок з Бейпортом і їх батьком у разі надзвичайної ситуації. Тепер на знімальному майданчику мігеля червона лампочка, а з гучномовця чулося повторюване гудіння.
  
  Джо схопився з ліжка і включив мікрофон і шифратор. Диск налаштування вже був налаштований на узгоджену частоту.
  
  “Ейч-2 слухає. Заходьте, будь ласка. Ви мене чуєте?"
  
  “Голосно і виразно. Викликає F-H."
  
  “Привіт, тату. Що сталося?"
  
  Фентон Харді відповів, що повернувся в Бейпорт минулої ночі і виявив, що хлопці зникли. "Мені було цікаво почути про ваш справі про перевертнів", - продовжив він.
  
  Джо швидко ввів його в курс справи і додав: “Містер Тейбор каже, що зустрів вас в офісі своєї компанії".
  
  "Абсолютно вірно", - відповів знаменитий детектив. “Я розслідую справу федеральної страхової компанії. Мова йде про трьох будинках, спроектованих Карелом Табором, а фактичними будівельними роботами керувала його фірма Chelsea Builders. Всі три нещодавно постраждали від стихійних лих."
  
  “Вау! Це досить незвично, чи не так?"
  
  “Так думають страхові компанії. Вони вважають, що це трохи перебільшує збігу".
  
  "Якого саме роду це були катастрофи?"
  
  "Пожежа, вибух газу і очевидне обвалення конструкції".
  
  "Хм, цікаво". Джо задумливо насупився. “Та все ж, усі три події могли статися через нещасних випадків, чи не так, тату?"
  
  “Можливо, або до поганого дизайну, або до саботажу, або навіть до простого старому прокляття. Це моя робота - з'ясувати ".
  
  “ Є ще якісь зачіпки?
  
  “ Нічого істотного, щоб діяти. Але поки ви, хлопці, перебуваєте в районі Адірондак, ви можете щось для мене зробити.
  
  “Звичайно, тато. Просто назви це".
  
  Містер Гарді пояснив, що відомо, що Карел Табір в даний момент працює над двома новими проектами. Одним з них був проект хмарочоса на Манхеттені. Іншим проектом була реставрація історичного дерев'яного особняка неподалік від Хоук-Рівер, побудованого ще в революційні часи.
  
  Приватний детектив назвав точне місце розташування і продовжив: “Я б хотів, щоб ви з Френком з'їздили туди і огляділися. Подивіться, чи зможете ви знайти якісь зачіпки або ознаки можливих неприємностей. Якщо щось піде не так, страхова компанія хотіла б знати про це заздалегідь, а не після того, як стане занадто пізно ".
  
  "Ми це перевіримо", - пообіцяв Джо.
  
  "Добре", - відповів містер Гарді. "До речі, нічого не згадуй про це Карелу Табору".
  
  “Зрозуміло, тато. Ми не скажемо ні слова". Молодший Харді трохи вагався, перш ніж запитати: "Якщо в цих трьох будівельних катастрофах є щось нечесне, ви дійсно думаєте, що містер Тейбор міг бути замішаний в цьому?"
  
  “ Занадто рано говорити, Джо. В даний момент я б навіть не став розмірковувати про те, чому архітектор або будівельник може захотіти пошкодити свою власну роботу. Але поки ми не дізнаємося більше, вважаю, моєю відповіддю буде "так". Табір знаходиться під певною підозрою."
  
  Досі Харді і Чет були схильні співчувати неприємностей містера Тейбора з перевертнями і уявній причетності його сина до цієї дивної таємниці. Можливість того, що архітектор може бути замішаним у чомусь неетичну або злочинному потрясла всіх трьох хлопчиків.
  
  Як тільки з сніданком було покінчено, Френк і Джо сіли в машину, залишивши Подружжя охороняти оборону. Зупинившись заправитися на Хоук-Рівер, вони поїхали на північ по шосе 30.
  
  Старий дерев'яний особняк, про який говорив батько, височів на крутому, порослому лісом пагорбі з видом на Індіан-Лейк. Робітники в жорстких костюмах були зайняті його відновленням, в той час як кілька туристів і місцевих жителів стояли осторонь, ліниво спостерігаючи за подіями.
  
  Френк з'їхав з дороги на зручне місце для парковки. Потім вони з Джо вийшли і попрямували до місця проведення робіт.
  
  "Який величезний особняк тут, у глушині!" Пробурмотів Джо.
  
  "Це точно", - погодився Френк. “Виглядає так, як ніби він теж якийсь час гнив. Тримаю парі, їм доведеться чимало потрудитися, відновлюючи його".
  
  Величезний, постраждалий від негоди будинок був побудований з обтесаних колод вручну, деякі з яких помітно згнили. Але будова, очевидно, було побудовано майстром стародавніх часів.
  
  Коли хлопчики дерлися вгору по схилу, щоб розглянути ближче, хтось раптово закричав у тривозі. "Обережно!" Брати Харді обернулися як раз вчасно, щоб побачити довгу руку крана, розгойдується над головою. Важка колода, яке він ніс, вона вислизнула з його перев'язі!
  
  В наступну мить щось вдарило їх ззаду, і обидва хлопчика стрімголов полетіли на землю. Частку секунди дерев'яний брус впав на землю майже на тому самому місці, де вони тільки що стояли!
  
  Брати Харді, затамувавши подих, піднялися. Коли Джо побачив, з якими труднощами їм вдалося врятуватися, у нього вирвався слабкий подих.
  
  Чоловік, який відштовхнув їх з дороги, високий молодий будівельник, стояв по інший бік впав бруса. “ Ви двоє гаразд? він покликав.
  
  "Так, ми в порядку", - сказав Френк, обтрушуючись. "Спасибі, що підштовхнув". У його голові промайнула думка, що трапилося, можливо, не було випадковістю. Можливо, хтось із робітників впізнав їх, або хтось заздалегідь дізнався, що Фентон Харді відправляє їх на будмайданчик. Але Френк швидко відмовився від ідеї замаху на їх життя, коли побачив явну заклопотаність команди з цього приводу і зрозумів, що молодий робітник ризикував власним життям, щоб врятувати їх.
  
  "Вибачте, якщо ми завадили," вибачився Френк.
  
  "Це була не ваша вина", - відповів чоловік. “Строп крана був неправильно закріплений. Крім того, команда повинна була захистити це місце мотузкою, щоб захистити глядачів від небезпеки".
  
  Він подав сигнал, щоб маніпулятор повернувся у вихідне положення, і допоміг своїм товаришам знову закріпити колоду на перев'язі. Потім, після того як вантаж був закріплений, його підняли до будинку, щоб замінити одну з прогнилих конструктивних балок.
  
  Джо звернув увагу на бронзові яструбині риси особи кремезної молодої людини і довге темне волосся, прибране під сталеву каску. “ Ви індіанець? - з цікавістю запитав він.
  
  "Абсолютно вірно". Робочий посміхнувся. "Я ірокез і пишаюся цим".
  
  "Ви, мабуть, один з тих "ірокезів з сталі", про яких ми читали", - сказав Френк.
  
  "Знову вірно". Індіанець пояснив, що він і багато хто з його одноплемінників працювали на численних будівельних роботах в районі Нью-Йорка. Досвід показав, що вони особливо добре пристосовані для роботи на хмарочосах і мостах, тому що їх чудове природне почуття рівноваги дозволяла їм триматися на високих балках.
  
  Простягнувши руку, індіанець додав: "до Речі, мене звуть Голок, Хенк Голок".
  
  "Я Френк Харді", - представився Френк, відповідаючи на рукостискання. "А це мій брат Джо".
  
  На обличчі Хенка Голка з'явилося приємно здивований вираз. “ Гей, тільки не кажіть мені, що ви ті два детектива, сини Фентона Харді?
  
  Хлопці кивнули. “ Так і є.
  
  “ Твій батько не так давно був в офісі нашої компанії, розмовляв з моїм босом.
  
  - Ти працюєш у "Челсі Билдерз"? - Запитав Джо.
  
  "Звичайно, хочу", - сказав Хенк. “Зазвичай в Нью-Йорку, але сьогодні мене послали сюди, щоб відзвітувати про хід виконання цієї роботи. містер Тейбор знає, що це моя робота, і ... ну, я сподіваюся коли—небудь сам стати архітектором, якщо зможу коли-небудь отримати ступінь. Але для цього потрібно багато вечірніх курсів ".
  
  "Радий за тебе," сказав Френк. - Продовжуй в тому ж дусі.
  
  "Ви, хлопці, прямо зараз займаєтеся який-небудь детективною роботою?" - запитав Ірокез, кинувши на них проникливий погляд.
  
  "О, в деякому сенсі", - обережно відповів Джо, згадавши застереження свого батька і намагаючись говорити недбало. "Ми були тут, у Адирондаках, на канікулах, і тато розслідував ті катастрофи, які сталися з трьома іншими архітектурними проектами містера Тейбора, тому він попросив нас заїхати на Індіан-Лейк, щоб пошукати будь-які ознаки неполадок".
  
  "Конфіденційно," сказав Хенк, " саме тому мій бос послав мене сюди. Я впевнений, що радий знати, що у мене є пара розумних хлопців зразок вас, які мене підтримують".
  
  Він запропонував показати хлопчикам інтер'єр особняка, і Френк і Джо з радістю погодилися. У величезній будівлі був високий балкон, виступаючий з верхнього поверху. Його перші дерев'яні опори згнили, тому його підпирали тимчасовими палями до тих пір, поки їх не можна було замінити. З балкона відкривався захоплюючий дух вид на вкритий зеленим лісом схил пагорба і величезна кришталево-блакитне озеро, яке розкинулося внизу.
  
  "Дійсно красиво!" Пробурмотів Френк, насолоджуючись краєвидом і вдихаючи гостре гірське повітря. "Хто взагалі побудував це місце?"
  
  "Британський агент в Індії незадовго до Війни за незалежність", - відповів їхній друг-ірокез.
  
  "Більше двохсот років тому!" - Вигукнув Джо.
  
  "Вірно". Хенк кивнув. “Він був особистим посланником короля Георга до індіанцям в цій частині Америки. Він перетворив особняк у свій лісовий замок і подружився з усіма народами ірокезів, включаючи ірокезів-могавков. Насправді він одружився на скво племені ірокезів, чий брат був ... Ну, у народів ірокезів насправді не було вождів, але її брат був одним з їх племінних вождів або мудреців, тільки молодше більшості. Його ирокезское ім'я у перекладі на англійську означає 'Темний орел', і він був одним з моїх предків, " гордо сказав Хенк.
  
  "Без жартів!" Френк був вражений.
  
  “ Так, мій пра-пра-пра-дідусь або щось в цьому роді.
  
  “ Це означає, що британський агент, який був особистим представником короля Георга, був вашим пра-пра-пра-двоюрідним дідом.
  
  "Що може зв'язати вас з британської знаттю," зауважив Джо.
  
  Хенк Голок розреготався. “Ти не можеш довести це мною, але в певному сенсі ти не так вже далекий від істини. Бачте, як і більшість ірокезів, могавки були близькими союзниками британців, які допомагали їм боротися з французами. Тому, коли почалася Американська революція, вони стали на бік своїх старих приятелів, Червоних мундирів, проти поселенців-янкі. І британці прагнули, щоб так і залишалося, тому вони запросили Темного Орла в Лондон і передали йому великий привіт. Він дійсно познайомився з королем і подружився зі всієї придворної знаттю. Згідно з підручників історії, він був гарний собою, а його шурин, британський агент, дав йому хорошу освіту, так що вони підняли за нього великий шум ".
  
  - Але, я думаю, він все одно допомагав "Червоним мундирам" проти нас, " сказав Френк.
  
  "Так, це так", - визнав Хенк. “Він навіть керував кількома рейдами торі-індіанців за скальпами в американські поселення. Але ви повинні пам'ятати, що це були досить криваві часи ".
  
  Хенк розповів, що після війни Темний Орел уклав мир зі своїми ворогами-янкі і успадкував дерев'яний замок свого шурина, який він перейменував в Орлине гніздо. Роки опісля він прийшов в занепад. Тепер дерев'яний особняк був придбаний багатим покупцем, який найняв архітектора Карела Табору для його реставрації.
  
  “ Ви виросли десь тут? - Запитав Джо, коли хлопчики знову вийшли на вулицю.
  
  “ Звичайно, був, в селі могавков біля річки Хоук. Тобі доведеться якось провідати мене там. Мій дядько - знахар.
  
  Френк помітив чоловіка, уважно спостерігав за ними. Він був літнім і зморщеним на вигляд, в темних окулярах і з довгим сивим волоссям. Коли він зрозумів, що його помітили, незнайомець раптово повернувся і поспішив геть.
  
  "Почекай хвилинку!" Крикнув Френк і побіг за ним. Але перш ніж він зміг наздогнати підслуховував, його жертва стрибнула в зелену машину іноземного виробництва і помчала ! !
  
  8
  
  Щемливе Почуття
  
  Чоловік щосили завів двигун. Коли він рушив з місця, його задні колеса підняли хмара пилу, і задня частина автомобіля різко розвернулася, коли він виїхав на асфальтоване шосе. В результаті Френк не зміг визначити номер ліцензії.
  
  Відчуваючи огиду, Харді повернувся до свого брата і їх одному-ірокез Хенку Голку.
  
  "Що сталося?" Запитав Джо.
  
  "Цей хлопець підслуховував нас", - сердито сказав Френк. "Ти його розгледів?"
  
  "Так", - відповів Джо. “Досить, щоб дізнатися його знову. На ньому були темні окуляри — досить літній чоловік, з довгим сивим волоссям, що спадає на вуха".
  
  "Вірно". Френк помітив дивний вираз, промайнув на обличчі індіанця, коли він почув опис чоловіки. "Ти знаєш його, Хенк?"
  
  Ірокез знизав плечима. “ До нас часто заходять люди, щоб подивитися на нас. Можливо, я бачив його раніше. Важко сказати.
  
  Пізніше, подякувавши свого новообретенного одного за цікаву екскурсію з гідом за місцем проведення робіт, брати Харді поїхали назад у Хоук-Рівер. "Ти помітив, як відреагував Хенк, коли ти описав того підслуховував?" Френк запитав Джо.
  
  "Я впевнений, що так і було — як ніби він щось приховував". Джо криво усміхнувся: "щось підказує мені, що він намагався зобразити безпристрасного індіанця, тільки у нього недостатньо швидко вийшло зобразити безпристрасне обличчя".
  
  "Ти думаєш, він брехав?"
  
  "Я думаю, він намагався не брехати".
  
  "Я теж," задумливо промовив Френк. “ Але він мені все одно подобається.
  
  Харді приїхали в котедж близько полудня і виявили Подружжя за роботою над своїм каное з березової кори. Воно лежало перевернутим на землі перед будинком.
  
  “ Як у тебе справи, Чіт? - Запитав Джо.
  
  “Відмінно! Майже готово. Залишилося тільки закінчити зшивання цих смужок кори, що, повинен додати, нелегко для пальців".
  
  У цей момент вони почули телефонний дзвінок. Френк кинувся в каюту, щоб зняти трубку. Дзвонила Елена Табір.
  
  "Як би ви, хлопчики, поставилися до того, щоб відправитися на пікнік?" - запитала вона.
  
  "Звучить заманливо!" Відповів Френк. "Коли і де?"
  
  “ Як тільки ти будеш готова. Я ризикнула і попросила Поки упакувати для нас ланч ". Аліна запропонувала тихий звивистий притока річки Хок, недалеко від котеджу, в якості місця для пікніка та описала особливо приємне місце на березі річки, де вона зустрінеться з хлопчиками.
  
  "Мені краще зізнатися прямо зараз, що у мене є прихований мотив запропонувати цей пікнік," додала вона, стишивши голос. “ Сталося дещо, про що тобі слід знати. Ми можемо поговорити наодинці в цьому вибраному мною місці, не ризикуючи, що хтось підслухає наша розмова.
  
  “ Відмінна ідея. Ми будемо там, " пообіцяв Френк.
  
  Чет опинився перед дилемою, коли почув про запрошення. Незважаючи на те, що йому не терпілося ще раз побачити дівчину своєї мрії, він також відчайдушно хотів закінчити своє каное.
  
  Огрядний юнак деякий час стояв, чухаючи потилицю, з виразом розчарування на веснушчатом круглому обличчі і краплями поту, блестевшими на його товстому торсі. “ Послухай, - сказав він нарешті, - ти йди вперед, а я приєднаюся до тебе, як тільки зможу.
  
  "Добре", - погодилися Харді.
  
  “ Тільки одне, - додав Чет, коли вони відвернулися.
  
  "Що це?" Запитав Джо.
  
  “ Не починай обідати, поки я не прийду!
  
  Хлопці вирушили пішки до місця пікніка і виявили, що Олена чекає їх на березі сяючого струмка, а її червоний міні-вэгон припаркований неподалік. Вона носила джинси і красиві вишиті бавовна блузка і тримав у руках примірник місцевої газети, в Річковий Яструб "Геральд".
  
  “ Важливі новини? - Поцікавився Джо.
  
  “ Боюся, погані новини. Принаймні, це не дуже приємно з точки зору моєї сім'ї. Вона простягнула йому газету.
  
  Френк і Джо побачили заголовок на банері: "ЩЕ ОДИН НАПАД ПЕРЕВЕРТНЯ!" Але Елена вказала на іншу історію, яка займала всю першу шпальту. Це був довгий звіт про традиції сім'ї Табір-перевертень, в якому вказувалося, що молодий Табір був нащадком у сьомому поколінні останнього передбачуваного перевертня, Яна Табору. Це, як передбачалося в історії, автоматично зробило його головним підозрюваним в місцевій спалаху лікантроп.
  
  "Яка жалість", - співчутливо насупився Френк, закінчивши читати. "Але я не особливо здивований".
  
  Брови Аліни поповзли вгору. "Що ти маєш на увазі?"
  
  “ Той огидний маскарад маленького перевертня на твоєму барбекю вчора ввечері. Той, хто був одягнений у цей наряд, кульгав так, наче йому прострелили ногу — як твій предок, Ян Табір.
  
  "Значить, ти теж помітив!"
  
  Френк кивнув. “ Автор книги про перевертнів розповів нам про тих давніх випадках. І якщо хто-то тут, в Хоук-Рівер, дізнався про ваш предка і був досить злонамерен, щоб розіграти цю жарт минулої ночі, цілком ймовірно, що ця історія скоро розійдеться по всьому світу.
  
  "Ти можеш собі уявити, що зараз будуть говорити всі сусіди?" Нещасно сказала Еліна. “Якщо люди почнуть чіплятися до Джону або він вообразит, що вони підозрюють його, мені страшно подумати, як він відреагує. Я боюся, що він виявиться в гіршому стані, ніж коли-небудь!"
  
  Брати Харді намагалися втішити дівчинку, як могли. На щастя, незабаром знайшлося засіб відвернути її від цієї теми. Френк і Джо побачили, як розширились її очі, і вона вказала у бік струмка.
  
  "Дивись!" - вигукнула вона.
  
  Велична постать, одягнена в мисливську сорочку з оленячої шкіри, що наближалася до них на каное з березової кори.
  
  "Це Чіт!" Джо закричав.
  
  Їх м'язистий приятель представляв собою вражаюче видовище в своєму костюмі дикуна, коли перекидав мокре весло з одного борта каное на інший.
  
  "У нього навіть індіанська пов'язка на голові!" Пробурмотів Френк.
  
  Чет сидів, випроставшись, як рослий горець або безпристрасний краснокожий сміливець. Незабаром він перестав гребти і прийняв пильну позу, ніби оглядаючи далекий берег в пошуках ознак друга чи ворога. Харді придушили дикі смішки, зрозумівши, що їхній приятель робить все це, щоб справити враження на Олену.
  
  Раптово Френк насупився. “ Мені ввижається, чи це каное занурюється у воду все нижче і нижче?
  
  "Тобі нічого не ввижається", - підтвердив Джо. "Чет тоне!"
  
  Обидва хлопчика зрозуміли, що їхній приятель, мабуть, почувається дуже незатишно, коли вода піднімається все вище і вище навколо його стегон. Тим не менш, його пухке обличчя зберігало своє гідне вираження, без ознак паніки. Єдиним натяком на занепокоєння було те, що він почав гребти все швидше і швидше.
  
  Чи встигне він дістатися до берега до того, як його судно перекинеться? Харді задумалися. Однак відповідь незабаром став очевидний. Через кілька миттєвостей каное практично зникла з виду! Чет кинув все своя гідність на вітер і спробував стрибнути за борт. До нещастя, його нога зачепилася за планшир, і він гепнувся головою вперед в річку з гучним ляпанцем животом, від якого високо в повітря злетіли бризки води!
  
  Каное закрутилося набік, на мить перевернувшись, потім знову зникла з виду. Чет тим часом бив по воді руками і ногами, намагаючись зорієнтуватися і попрямувати до берега.
  
  Аліна побігла до берега річки з Френком і Джо. - З ним усе гаразд? " - з тривогою запитала вона.
  
  "Звичайно, без проблем", - відповів Френк. "Чет - кращий гравець у водне поло у Бейпортской середній школі".
  
  "Але, схоже, він може втратити каное, над яким так потів", - додав Джо.
  
  Не кажучи більше ні слова, пухкенька дівчина з рум'яними щоками скинула свої еспадрільї на мотузяній підошві і граціозно пірнула у воду.
  
  "Чорт візьми," простогнав Джо. “ Вона виставляє нас відсталими йолопами!
  
  Френк усміхнувся. “ Неважливо. Їм не потрібна наша допомога.
  
  Очевидно, в цьому місці глибина річки сягала близько п'яти або шести футів. Удвох Аліні і Подружжя вдалося підняти каное і витягнути його на берег. Брати Харді допомогли їм витягнути його на берег.
  
  Очі Подружжя зволожилися від подяки і подиву, що Аліна кинулася йому на допомогу. "Це сміливий вчинок, який я коли-небудь бачив!" - випалив він.
  
  Олена посміхнулася. "Ну, я не могла дозволити тобі втратити те прекрасне каное, заради якого, як говорять твої друзі, ти так старанно працював", - сказала вона йому і втішно поцілувала в щоку.
  
  Для Подружжя весь труд, який він вклав у своє каное, окупився понад його найсміливіших мрій! Він не переставав посміхатися, поки вони з Френком оглядали пошкодження човни. Джо і Елена тим часом вирушили готувати ланч для пікніка.
  
  "Ось у чому твоя проблема", - зазначив Френк. “Ти пошив цей ряд стібків точно у відповідності з тим, як розщеплюється кора. В результаті кора вже починає рватися. Те ж саме і тут. Ймовірно, це і стало причиною протечек. Вам слід розташувати отвори для швів в шаховому порядку або ж, так би мовити, прокласти стежки поперек волокон."
  
  "Напевно, ти прав", - сказав Чет. "Але кого це хвилює?" Стишивши голос і озирнувшись через плече, він додав: “Боже, ну хіба у Аліни немає мужності! Мені здається, я їй трохи подобаюсь!"
  
  "Може бути", - сказав Френк з незворушним обличчям.
  
  Покахонтас захопила з собою сендвічі з куркою і шоколадний торт, і пікнік вдався на славу, незважаючи на дискомфорт від мокрого одягу Подружжя та Аліни. Після цього Френк повернув розмову до загадки перевертня і статті в "Хок Рівер Геральд" .
  
  "Є якісь ідеї, як редактор міг роздобути всю цю інформацію?" запитав він.
  
  Аліна коливалася, насупивши брови. “ Як я вже казала тобі, мій батько якось жартома згадав про це в інтерв'ю журналу...
  
  “ Який журнал? - запитав я.
  
  “Worldweek. Я вважаю, редактор the Herald натрапив на цю історію. Я не можу уявити, де ще він міг дізнатися всі ці подробиці", - сказала Олена.
  
  "Ми це з'ясуємо", - пообіцяв Джо.
  
  Френк кивнув. - І ще одне. Тепер, коли ця стара історія про перевертнів виплила назовні, я думаю, нам з Джо пора поговорити безпосередньо з твоїм братом. Можливо, він знає щось важливе.
  
  На обличчі Аліни промайнуло стурбований вираз. “Це дійсно необхідно? І тато, і я боїмося, що це може тільки погіршити маячня Джона".
  
  “Я не розумію, чому. Сам факт, що ми з Джо намагаємося розгадати цю таємницю, повинен довести йому, що ми не надаємо ніякого значення подібних забобонів, і вже точно не віримо, що він сам перетворюється в перевертня в повний місяць!"
  
  Аліна посміхнулася. “Тоді дуже добре. Як скоро ви хотіли б побачити Джона?"
  
  “ Сьогодні вдень, якщо можливо. Ми можемо спочатку відвідати редактора" Геральд ", а потім поїхати до вас, якщо, звичайно, ваш брат у стані поговорити з нами. До речі, як він поводився сьогодні вранці?
  
  “Він спав як убитий і не прокидався до полудня. Він здавався цілком нормальним, але, мабуть, нічого не пам'ятає про те, що сталося минулої ночі ".
  
  Еліна відвезла хлопчиків назад у хатину, помістивши на дах свого міні-фургона залите водою каное Подружжя. Потім вона поїхала додому. Тим часом Харді пересіли в свою машину і поїхали в Хок-Рівер, залишивши Подружжя переодягатися в сухе.
  
  Вони знайшли Вісник офіс на головній вулиці міста. Редактор, рудоволосий чоловік по імені Лайл Данн, одразу впізнала їх, коли вони представилися як сини Фентона Харді.
  
  "Так ти тут, щоб розгадати нашу велику таємницю перевертня!"
  
  "Припустимо, ми хотіли б зробити все, що в наших силах", - спокійно сказав Френк. "Як ви можете собі уявити, та стаття, яку ви надрукували про сім'ю Тейбор, досить бентежить їх".
  
  Редактор знизав плечима. "Ми друкуємо тільки новини".
  
  “ Чому ви так впевнені, що правильно виклали факти? Очевидно, ви навіть не потрудилися перевірити їх.
  
  "В цьому не було необхідності", - сказав Дан. "Вони взяті з інтерв'ю з самим Карелом Табором".
  
  Френк насупився. “ Ти маєш на увазі ту, що з'явилася в журналі Worldweek ?
  
  "Вірно, і підтверджено додатковими даними досліджень".
  
  "Де ти натрапив на це?" Запитав Джо.
  
  “ Я цього не робив. Це було відправлене мені поштою. Редактор піднявся зі стільця, дістав з скриньки для папок конверт із щільного паперу і показав його вміст хлопчикам. Одним з предметів була фотокопія журнальної статті, а також кілька машинописних сторінок нотаток, скріплених разом. Вгорі кожної були надруковані ініціали Д. К.
  
  Джо здивовано присвиснув, побачивши останнім. - Ви сказали, що це прийшло по пошті. Хто був відправником?
  
  “ Поняття не маю. Як бачите, ні на конверті, ні всередині нього не було імені. Просто анонімне повідомлення.
  
  "Ну, до вашого відома," сказав Френк, "цей машинописний матеріал був вкрадений у автора Десмонда Кворна".
  
  Слабке вираження тривоги промайнуло на обличчі редактора.
  
  "Більш того," продовжував Френк, "якщо у читачів з вашої розповіді складеться враження, що Джон Тейбор несе відповідальність за напади місцевих перевертнів, на вас можуть подати до суду за наклеп".
  
  "Я не говорив, що Табір був перевертнем!" Данн поспішно захищався, виглядаючи більш стривоженим, ніж коли-небудь.
  
  "Може бути, не прямо, але люди, напевно, зрозуміли б цю ідею".
  
  “ Навіщо їм це? Зараз не середньовіччя. Немає більше причин, за якими вони повинні думати, що Джон Тейбор - якийсь чоловік-вовк, чому звинувачувати у нападах одного з вовків Алека Вірджіла ".
  
  “ Хто такий Алек Вергілій? - Запитав Джо.
  
  "Натураліст, який керує тим, що він називає 'вовчої фермою' неподалік звідси. Він розводить вовків, і деякі з них до того ж досить великі! Рудоволосий репортер знову встав з-за столу і дістав ще декілька матеріалів з іншого ящика. "Тиждень чи два тому я написав про нього статтю".
  
  Брати Харді прочитали вирізку з великим інтересом. В ній повідомлялося про те, як Алек Вергілій здійснював свій проект як праця любові, щоб допомогти зберегти буффало-вовка, вид, що знаходиться під загрозою зникнення. Там також була фотографія Вірджіла, що стоїть поруч з опудалом одного з його перших домашніх волков.
  
  Френк піднявся зі стільця. “Добре, дякую, що приділили мені час, містер Данн. Ми цінуємо вашу допомогу".
  
  “ Із задоволенням, хлопчики. Заходьте в будь-який час.
  
  Покинувши офіс" Herald's ", Харді повернулися в котедж, забрали Подружжя і вирушили додому до Тейбор.
  
  Припаркувавши машину на під'їзній доріжці, Френк і Джо попрямували до вхідних дверей, а Чет слідував за ними по п'ятах. Прямо над ними виднілася огрядна фігура Покахонтас, економки-напівкровки. Вона сиділа на підвіконні другого поверху і мила вікна.
  
  Френк на мить завагався, не впевнений, чи слід йому покликати її або залучити її увагу тихим стукотом. З іншого боку, подумав він, Елена чекала їх і, ймовірно, була внизу, готова відкрити двері. Він простягнув руку, щоб подзвонити.
  
  Його палець як раз натиснув на кнопку, коли і він, і Джо почули плескіт, приглушений подих і відчули, як щось мокре бризнуло на них ззаду.
  
  Обернувшись, брати Харді пороззявляли роти від подиву. Економка тільки що вилила відро з водою на Подружжя!
  
  9
  
  Примарні Голоси
  
  Чет бризкав слиною і задихався, промоклий до нитки.
  
  Френк глянув на Покахонтас, яка перегнулася через підвіконня. Судячи по похмурому висловом її меднокожего особи, Френк був радий, що у неї немає під рукою ще одного відра з водою. У нього було передчуття, що інакше з ним і його братом вчинили б так само, як з Четом!
  
  "Боже мій!" - пробурмотів Джо, вражений виразом обличчя їх міцного приятеля. "Бідолаха практично потонув перед обідом, а тепер його знову обливають водою!"
  
  "Так йому і треба!" - прогарчала Покахонтас, як тільки відчинилися вхідні двері. "Це навчить його не викидати мою маленьку дівчинку в річку!"
  
  "Поки!" - вигукнула Алена, окинувши сцену одним повним жаху поглядом. “Чет не кидав мене в річку! Його каное затонуло, і я пірнув, щоб допомогти врятувати його!"
  
  "Ха!" Економка зухвало труснула своїми косами. “Це одне і те ж! Це через нього зіпсувалася твоя гарненька вишита блузка, після всього того, що я витратила сьогодні вранці, гладячи її саме так!
  
  "Моя блузка не зіпсована!" Отругалась Олена. “Вона просто промокла! І ще одне, Поки—"
  
  Перш ніж вона встигла договорити, економка залишила свій сідало, і Харді почули, як нагорі хлопнуло вікно.
  
  "О, брат!" Аліна похитала головою з досадою і збентеженням. “Цей владний старий ірокез! В один прекрасний день вона мене на стіну доведе". Дівчина додала: “Я так шкодую про це. Заходьте, хлопці, я пошукаю для Подружжя сухий одяг".
  
  Повний юнак почервонів і ніяково пробурмотів: "Тобі н-не потрібно обтяжувати себе, Альона!" Він тремтів з-за своєї вологості, але явно був задоволений її турботою.
  
  На жаль, одяг Джона Тейбора була занадто мала для бочкообразной фігури Подружжя, тому Олена відкопала стару сорочку і пару слаксов, що належали її батькові. Після того, як Чет пішов у ванну, щоб переодягнутися, стало очевидно, що вони йому теж не підходить. Але їх доведеться надіти, поки він не зможе повернутися в котедж за власною сухим одягом.
  
  "Не бери в голову, Чет," сказав Джо з співчутливим смішком. - Принаймні, тебе не арештують за те, що ти шныряешь у спідній білизні!
  
  Харді обернулися, почувши кроки на сходах. Джон спускався, щоб приєднатися до них. Молодий архітектор виглядав бадьорим, ніж тоді, коли повернувся додому рано вранці, але настрій у нього був явно поганий.
  
  Він потиснув руки відвідувачам, слабо посміхнувся, почувши про комічно жорстокому поводженні з Подружжя Покахонтас, потім влаштувався в кріслі.
  
  Френк вагався, не знаючи, з чого почати. Нарешті він сказав: “Можливо, ви чули про мого батька. Його звуть Фентон Харді".
  
  Джон кивнув. “ Знаменитий детектив. Так, я швидше подумав, що ви двоє, можливо, ті самі Відважні хлопці, про яких я так багато читав. Я вважаю, Аліна покликала тебе сюди, щоб докопатися до суті цієї таємниці перевертня.
  
  "Я радий, що ти називаєш це таємницею", - сказав Френк. "Це означає, що ти віриш у ці старі забобони про перевертнів не більше, ніж ми".
  
  Джон Тейбор з нещасним виглядом знизав плечима і запустив пальці в свої кучеряве каштанове волосся. “Прямо зараз я не знаю, чому вірити. Я нічого не пам'ятаю про минулої ночі — ні куди я ходив, ні що сталося, поки мене не було.
  
  "Але, принаймні, ти не думаєш, що перетворився на вовка і нападав на людей або тварин?" - вставив Джо. "Твій здоровий глузд підказує тобі, що це неможливо?"
  
  "Може, і так," погодився Джон. “ Але це не пояснює того, що я зробив . Бачиш, я не боюся перетворюватися на вовка. Що мене турбує, так це те, що я можу зійти з розуму, і, якщо це станеться, я можу закінчити тим, що буду вести себе як перевертень!"
  
  "Коли у вас вперше виникла думка, що ви, можливо, сходіть з розуму?" Поцікавився Френк.
  
  “ Поки я готувався до отримання ліцензії архітектора. Я був занурений в свої книги або схилявся над креслярської дошкою, а потім мені дзвонили ...
  
  “ Якого роду дзвінки і від кого?
  
  “Не питай мене. Від людей, про яких я ніколи раніше не чув. Може бути, від людей, яких я просто вигадав якийсь хворий частиною своєї свідомості. Раніше я уявляла, що вони ... вони звинувачували мене в тому, що я перевертень!"
  
  Джо насупився. “Звідки ти знаєш, що тобі це тільки здалося? Може бути, що тобі дійсно телефонували".
  
  "Звичайно," сказав Чет, намагаючись бути корисним. - Це міг бути хтось, зіграв з тобою брудну жарт!
  
  Табір знову безпорадно знизав плечима. “Можливо. Але мені досить важко це прийняти. Навіщо комусь знадобилося розігрувати зі мною такий жарт?"
  
  “ Ти нікого не можеш пригадати? Френк підштовхнув її.
  
  “ Взагалі ніхто. У мене немає справжніх ворогів. Я просто не настільки важлива. Крім того, галюцинації посилилися після того, як я оселилася в санаторії. Я вважаю, Аліна або мій батько розповіли вам про це.
  
  “ У санаторій? Так, твій батько згадував, що ти поїхала лікуватися, здається, в будинок відпочинку "Пайн Менор". Що сталося? Ще дзвінки?
  
  “ Ні, просто голосу.
  
  "Звідки?" Запитав Джо.
  
  Джон Тейбор в замішанні потер голову при цьому тривожному спогаді. “Я не знаю. Зі стін, я думаю, або просто з повітря. Я чув їх у своїй кімнаті, спочатку вночі, коли я тільки засинав. Пізніше, коли стало гірше, я навіть чув їх вдень, коли не спав ".
  
  “ Що сказали голоси? - запитав я.
  
  “Жахливі речі, про роздирають іклах, жадобі крові і так далі. Вони сказали, що це голоси моїх старих предків-перевертнів, таких як Ян Табір, який був засуджений в Богемії в 1759 році ".
  
  Бачачи, що і Джон, і Олена починають турбуватися, Френк вирішив на якийсь час припинити допит.
  
  "Послухай, - сказав він, - ти не будеш заперечувати, якщо ми з Джо з'їздимо в той санаторій і поговоримо з лікарем, який тебе лікував?"
  
  "Звичайно, ні", - відповів молодий архітектор. "Якщо ви думаєте, що це якось допоможе".
  
  “Це не може заподіяти ніякої шкоди. Але нам знадобиться лист від вас, дає дозвіл ставити питання про вашому випадку. І не могли б ви також записати назву та адресу санаторію, будь ласка?"
  
  Джон кивнув, і Френк запитав, як проїхати до вовчої фермі Алека Вірджіла. Попрощавшись з Аліною і її братом, Харді поїхали назад в котедж, щоб Чет міг переодягнутися в сухий одяг. Потім вони поїхали по річковий дорозі на схід від міста.
  
  Заповідник розкинувся на схилі, порослому кедром і болиголовом, і був обнесений високим дротяним парканом. Табличка над воротами свідчила::
  
  Алек Вергілій з Вулфвилля, реквізит.
  Екскурсії з гідом за 1,00 $ Ласка, зателефонуйте в дзвіночок
  
  Джо так і зробив, і після короткого очікування до них під'їхав чоловік на заяложеному джипі, щоб привітати їх. Він був високим і дуже засмаглим, з гривою волосся пісочного кольору.
  
  "Привіт, хлопці!" - сказав він, відмикаючи і відкриваючи ворота. "Прийшли подивитися на моїх лобос?"
  
  "Абсолютно вірно, містер Вергілій", - посміхнувся Френк. “Сьогодні вдень ми почули про ваш заклад. Я ніколи не знав нікого, хто дійсно розводив вовків".
  
  “Хтось повинен захищати цей вид! У більшості місць всі налаштовані проти них. На півострові Олімпік в штаті Вашингтон є чудовий заповідник, де розводять в п'ять разів більше вовків, ніж у мене тут. І все ж я вношу свою лепту.
  
  З-за пересіченій місцевості Вергілій запропонував хлопцям прокотитися з ним на джипі. Вони заплатили за вхід і залізли всередину.
  
  "Де ти взяв своїх вовків?" Запитав Джо.
  
  “Початкове поголів'я прийшло з Великих рівнин. Раніше вони збивалися у зграї, коли величезні стада бізонів усеивали рівнини, але зараз всі вони зникли. Я купив півдюжини у нащадків декількох останніх, спійманих урядовими мисливцями в кінці 1920-х років. Тепер у мене тридцять сім."
  
  “Радий за тебе. Хоча, мабуть, це вимагає багато роботи".
  
  Вергілій розсміявся. “Вірно. Я повинен бути майстром на всі руки, ветеринаром, годувальницею для тварин, прибиральником двору, агентом по закупівлях і виконувати ще декілька обов'язків. Але моя дружина допомагає мені, і ми знаходимо це набагато більш приємним, ніж те життя, яку ми звикли вести в місті ".
  
  По мірі того, як вони їхали, все більше і більше вовків вискакувало з-за дерев. Вергілій пригальмував джип, і кілька лобо побігли поруч, висолопивши язики. Це були чудові тварин, забарвлення яких варіювався від сріблясто-сірого і світлого до корично-коричневого. Деякі досягали семи футів в довжину від носа до задніх лап.
  
  У якийсь момент Алек Вергілій зупинив джип і вийшов пограти зі своїми підопічними. Вони стовпилися навколо нього, поза себе від захвату від можливості попустувати. Він боровся з ними і навіть катався по землі, в той час як вони грайливо покусували його за руки або ноги, але ніколи не завдавали йому жодної шкоди своїми величезними щелепами і страхітливого вигляду зубами.
  
  “ Вони— е-е... небезпечні? - Запитав Чет.
  
  "І так, і ні", - відповів містер Вергілій. “Більшість історій про вовків, що нападають на людей, - нісенітниця. Насправді вони сором'язливі істоти. Але вони і не кімнатні собачки. Вони повинні бути шановний."
  
  Хлопчики вирішили залишитися в джипі. Їх трохи збентежили погляди жовтих очей волков. Зрештою Вергілій під'їхав до свого будинку і запросив гостей випити кави. Коли він дізнався, що Френк і Джо були синами знаменитого Фентона Харді, він захотів повернути їм гроші за вступ. Але хлопці відмовилися, дізнавшись від Олени, що натуралістові часто буває важко підтримувати свою ферму в робочому стані.
  
  
  Місіс Вергілій, усміхнена, турботлива жінка, подала каву і пампушки, потім вийшла на вулицю. Поки хлопчики сиділи біля каміна, її чоловік розповів їм ще одну сумну історію про рівнинних вовків.
  
  “Коли мисливці знищили стада буйволів та прорідили популяції лосів, антилоп і оленів, - розповідав він, - багато вовки померли від голоду. Інші стали полювати на домашню худобу. Тому власники ранчо і поселенці переслідували їх з отрутою і капканами. Це була довга, відчайдушна дуель. Вовки навчилися відмовлятися від отруєної приманки і стали неймовірно хитрими, уникаючи пасток. Але врешті-решт люди перемогли, і лобо зникли з рівнин.
  
  Коли він закінчив говорити, зовні почувся віддалений виття вовка, потім до нього приєднались інші. Хлопчики були в захваті від моторошного приспіву. Але поступово він змінився більш диким вереском і гавкотом.
  
  Алек Вергілій в тривозі піднявся зі стільця. У цей момент в кімнату вбігла його дружина, її обличчя було блідим від хвилювання.
  
  "Хтось перерізав дріт огорожі!" - закричала вона. "Наші вовки виходять!"
  
  10
  
  Каперси з Хмарочосами
  
  "В якій частині паркану?" Вергілій запитав свою дружину.
  
  Коли вона розповіла йому, він швидко перейшов до дій, як людина, що звикла справлятися з подібними кризами. Він сунув у кишеню маленький свисток, дістав трохи м'яса з морозилки в сараї, потім сів за кермо свого джипа. У супроводі хлопчиків він попрямував крізь дерева до зрізаному ділянці огорожі.
  
  Деякі вовки, більш обережні, ніж могли б бути собаки, просто обнюхували місцевість і насолоджувалися свободою, яка лежала за отвором. Інші вже пірнули всередину і досліджували кущі вздовж дороги.
  
  Вергілій вистрибнув з джипа і дмухнув у свисток. Незважаючи на те, що він не видав ні звуку, чутного людським вухом, втікачі вовки миттєво розвернулись і підтюпцем побігли до загороди — спочатку повільно, потім все швидше і швидше, поки він розмахував у повітрі пригорщами м'яса. Незабаром він опинився в центрі шаленої маси стрибають, кусаються лобосов. Вергілій жбурнув м'ясо в декількох напрямках, але все це подалі від паркану. Зграя помчала геть, кожна тварина рвалося в бій за свою частку.
  
  Переконавшись, що всі його вовки знищені, Вергілій поспішно пересунув джип так, щоб перекрити подальший шлях до втечі через дірку в паркані. Потім, використовуючи інструменти та дріт з ремкомплекту, встановленої в задній частині автомобіля, він і хлопчики прикріпили розірване огорожу на місце. Не було ніяких сумнівів, що воно було розрізано навмисно.
  
  "Хто міг це зробити?" Запитав Френк.
  
  "Ти будеш здивований", - криво усміхнувся Вергілій. “У мене було багато неприємностей з тих пір, як я відкрив свою вовчу ферму. Більшість людей ненавидять волков і вважають, що їх усіх треба знищити".
  
  "Може бути, так би й було, якби не такі люди, як ви і ваша дружина", - сказав Джо.
  
  Алек Вергілій посміхнувся і кивнув. “Так, ми з Мері любимо цих тварюк. Щовесни, коли вовчиці-матері виводять своїх дитинчат, щоб показати їх нам, малята схожі на наших власних онуків ".
  
  Він пояснив, що вовчиці риють підземні нори, в яких вирощують свій виводок. Вночі вовчі "сім'ї" містилися в окремих загонах або прогонах, замість того, щоб вільно розгулювати по всьому заповіднику.
  
  "Що дає вам подвійний захист від втечі?" Зауважив Джо.
  
  “Абсолютно вірно. І це добре, враховуючи, що ця дурість з перевертнями триває. Я не збираюся давати людям тут привід звинувачувати в цих так званих нападах перевертнів моїх створінь!"
  
  “ Чому ми не почули твій свисток? - Запитав Чет, коли вони їхали назад до будинку. “ Це був ультразвук?
  
  “Так, це не чути людських вух, але мої лобос чують це! Зазвичай це сигнал про час годування, але вони навчені реагувати на будь-мій свист".
  
  "Агов!" Френк раптом клацнув пальцями. "Це може все пояснити!"
  
  "Пояснити що?" Поцікавився Джо.
  
  “Що сталося суботнього вечора в закусочній "Бейпорт"! Дивіться, містер Вергілій подув у ультразвуковий свисток, закликаючи своїх вовків, і використовував м'ясо в якості додаткової приманки".
  
  “ І що? Джо виглядав спантеличеним.
  
  "Може бути, той фальшивий перевертень, якого ми бачили, був натренований як мисливський собака, і його власник стягнув мою куртку в якості орієнтира по запаху, щоб вивести його на нашу групу!"
  
  "Тримаю парі, ти прав!" - сказав Джо, вловивши суть. “Він дозволив тварині понюхати твою куртку, щоб воно знало, що потрібно напасти на тебе, коли ми вийдемо із закусочної. Потім Чет і решта кинулися нам на допомогу, і він дмухнув у ультразвуковий свисток, щоб покликати свою тварюка назад ".
  
  "Про що ти говориш?" Запитав Алек Вергілій.
  
  Після того як вони знову повернулися в будинок, щоб доїсти пампушки і кава, вони пояснили, що сталося, і Вергілій погодився, що теорія Френка вельми вірогідна. Джо поцікавився про опудало вовка, яке було показано на фотографії в газеті. "Я його ніде не бачу", - зауважив хлопчик.
  
  “Я продав його — або думав, що продав ", - відповів Алек Вергілій. "Виявилося, що це просто ще один брудний трюк".
  
  Він пояснив, що йому подзвонили після того, як фотографія з'явилася в "Хоук Рівер Геральд" . Невідомий, представившись багатим дарувальником, сказав, що хоче купити вовка і піднести його в дар Музею природної історії Маунтін-В'ю.
  
  "Цей лобо був нашим з мері улюбленим вихованцем," продовжував Вергілій, " і нам не хотілося з нею розлучатися. Але чоловік запропонував нам тисячу доларів".
  
  Оскільки вовча ферма існувала на випадкові гранти та пожертви любителів тварин, а також на вхідні квитки оплачуються туристами, оплачувати щомісячні рахунки часто було непросто. Отже, пара, нарешті, погодилася продати свій улюблений примірник.
  
  "Приїхала вантажівка і забрав його," сказав Вергілій хлопчикам, - і водій залишив чек, який виявився марним. Коли я подзвонив в музей, куратор нічого про це не знав і сказав, що ніколи не отримував вовка".
  
  Пізніше, повернувшись в хатину, хлопчики збиралися сісти за ранню вечерю, коли задзвонив телефон. Джо зняв трубку і впізнав голос Хенка Голка.
  
  "Привіт, Хенк", - щиро сказав він. "Звідки ти дзвониш?"
  
  “ Нью-Йорк. Я прилетів назад в обідню перерву на вертольоті містера Тейбора. Він сказав мені, де ви зупинилися.
  
  Ірокез пояснив, що вдень він приєднався до своєї звичайної будівельної бригади з високоякісної сталі, яка працювала на манхеттенському хмарочосі, який зводили будівельники з Челсі.
  
  "І я помітив дещо, на що, думаю, вам слід поглянути", - продовжив Хенк. “Це може бути важливо для справи, яку розслідує ваш батько. Не могли б ви приїхати в Нью-Йорк прямо зараз?"
  
  "Ти маєш на увазі сьогодні ввечері?"
  
  “Так. Тут може статися щось, за чим ти захочеш доглянути".
  
  Джо порадився з Френком, і вони вирішили піти за пропозицією Хенка. Він дав їм точні інструкції про те, де з ним зустрітися. Потім хлопчики подзвонили в Бейпорт, щоб повідомити своєму батькові, але дізналися, що він пішов на весь вечір. Однак їх мати сказала їм, що вони отримали анонімне телефонне повідомлення близько трьох годин."
  
  "Це був чоловік", - повідомила вона. "Він сказав, що це був чоловік у темних окулярах, якого ви бачили в "Орлином гнізді" цим ранком".
  
  “ Чого він хотів? Схвильовано запитав Френк.
  
  “ Він хоче зустрітися з вами. Зателефонуйте 555-3621 і запитаєте містера Неста. Код міста 212.
  
  "Спасибі за інформацію, мам", - сказав Френк і повісив трубку.
  
  "Це нью-йоркський номер", - зазначив Джо. "Це чудово вписується в нашу сьогоднішню поїздку".
  
  "Вірно", - погодився Френк і набрав номер. Відповів автовідповідач, але оператор не зміг домовитися про зустріч. “Містер Нест, - сказала вона, - час від часу телефонує, щоб дізнатися, чи є які-небудь звістки від Харді Бойз. Насправді, він зателефонував мені хвилин двадцять назад, так що я не знаю, як скоро він подзвонить знову.
  
  "Добре", - сказав Френк. “Якщо він зареєструється, скажи йому, що ми будемо в Нью-Йорку сьогодні ввечері. Я зв'яжуся з тобою знову близько десяти годин".
  
  Нашвидкуруч повечерявши, Харді відправилися в довгу поїздку в Нью-Йорк, залишивши кілька нервувати Подружжя чергувати біля будинку Тейборов після настання темряви. Опустилися сутінки, коли вони мчали на південь по автостраді штату Нью-Йорк, та було вже далеко за дев'ять, коли вони прибули на Манхеттен. Вони припаркувалися на стоянці в центрі міста, як і запропонував Хенк Голок, і пройшли пішки квартал або близько до того місця зустрічі.
  
  Ірокез чекав їх в дверному отворі через дорогу від хмарочоса, який будувався компанією Chelsea Builders. Він швидко пояснив хлопчикам причину свого дзвінка.
  
  "Якраз перед тим, як я кинув роботу," сказав Хенк, - я помітив коробку для сніданку, притулену до балки".
  
  "Ти маєш на увазі, десь високо на каркасі будинку?" Запитав Джо.
  
  “ Вірно. Двадцять перший поверх, якщо бути точним. Часто, коли чоловіки працюють, вони не обтяжують себе спуском на вулицю пообідати. У будь-якому випадку, я вирішив, що хтось з будівельної бригади, мабуть, забув його, коли йшов. Тому я відкрив його, думаючи, що в ньому може бути щось, що підкаже мені, кому він належав. Хенк похитав головою, наче все ще не вірячи своїм вухам. "Хлопчик, ти ніколи не здогадаєшся, що я знайшов всередині!"
  
  “ Щось підозріле? - Припустив Френк.
  
  “Тобі краще повірити в це! Там був малюнок, схожий на поверховий план будівлі, з хрестиком і якимись цифрами. Спочатку я подумав, що це може мати якесь відношення до хмарочоса, над яким ми працюємо, але потім, придивившись до нього уважніше, я зрозумів, що це макет офісів нашої компанії на Сьомій авеню!"
  
  "А як щодо знака "Ікс"?" Запитав Джо.
  
  “Ось що змусило мене зателефонувати вам. Це вказувало місцезнаходження сейфа компанії! Ці цифри, ймовірно, і були комбінацією. Більш того, в коробці для ланчу також був ключ, можливо, від зовнішньої двері офісу!"
  
  Джо присвиснув. “Вау! Звучить як підготовка до пограбування — внутрішня робота! Але хто міг залишити коробку для ланчу? Є ідеї?"
  
  Хенк розповів, що в той же день це споруда відвідала група посадових осіб компанії. “На деяких були вільні бавовняні пильовики, так що один з них міг потайки пронести коробку з ланчем і залишити її, або, принаймні, заховати папір і ключ, якщо коробка вже була там. Тоді, сьогодні ввечері, коли стемніє, можливо, шахрай, який зробить пограбування, повинен забрати його!"
  
  "Розумна думка, Хенк," погодився Френк. “ Так, це могло бути їх планом.
  
  "І хлопці, які це влаштували," додав Джо, - також можуть бути замішані в тих трьох справах про будівництво будівель в Челсі, які розслідує тато!"
  
  "Мабуть, саме тому я попередив вас двох", - сказав індійський робітник з високою сталлю. "Але що нам з цим робити?"
  
  Брати Харді обмінялися замріяними поглядами.
  
  "Думаєш, нам слід попередити містера Тейбора?" Джо запитав свого брата. "Врешті решт, він глава компанії".
  
  "Я знаю", - сказав Френк, вирішивши довіритися ірокез і говорити відкрито при ньому. “Але ми все ще не можемо бути впевнені, що він сам не замішаний у всьому цьому. Він був одним з посадових осіб компанії, які приходили сюди сьогодні, щоб оглянути будівлю?
  
  Хенк сумно кивнув. “ Боюся, що так воно і було.
  
  "Схоже, тоді нам доведеться діяти на слух і використовувати наше власне судження", - вирішив Френк.
  
  "Звідки ми знаємо, що коробка для ланчу все ще там?" Запитав Джо.
  
  Ірокез знизав плечима. “ Ми не знаємо. Я тинявся тут з тих пір, як стемніло, намагаючись вивідати що-небудь підозріле, але це мало що доводить. Може бути, нам краще перевірити?
  
  “ Хіба тут немає чергового? - Запитав Френк.
  
  “Звичайно, але він ледачий бродяга. Більшу частину часу проводить, задерши ноги, за читанням газети. Повз нього може прослизнути хто завгодно".
  
  "Добре, тоді, якщо це не викличе жодних проблем, давайте подивимося!"
  
  Хмарочос височів між двома іншими будівлями. Основу його каркаса було обнесено високим дощаним парканом. Обережно озирнувшись, чи вільний шлях, всі троє кинулися через вулицю. Хенк Голок підштовхнув кожного з Харді до паркану, потім схопився за поручень і легко перемахнув через нього сам.
  
  В освітленій будці відразу за дверима, що ведуть через паркан, вони могли бачити хропе сторожа з газетою на колінах і термосом кави на столику поруч з ним.
  
  "Розумієш, що я маю на увазі?" Хенк посміхнувся.
  
  “ Як нам потрапити на двадцять перший поверх? - Запитав Джо.
  
  “Там є вантажний підйомник, але він виробляє багато шуму, коли включаєш мотор. Це, певно, розбудило б навіть його. Краще пройтися пішки".
  
  Для робітників були споруджені тимчасові дерев'яні сходи, що ведуть наверх через каркас будівлі. Наближаючись до місця призначення, Харді і їх друг-ірокез відчували, що ноги в них налилися свинцем, незважаючи на їх відмінний фізичний стан.
  
  Раптово вони почули металевий дзвін у темряві. "Стійте!" Прошипів Хенк Голок, поклавши долоню на руки кожного хлопчика.
  
  Вони піднімалися сполучної сходах з правого боку будівлі. Виглянувши назовні і вгору, вони виявили, що хтось простягнув мотузку з вікна сусіднього будинку, щоб зачепитися за пів каркаса хмарочоса десь над ними. Спостерігаючи за подіями, вони побачили темний силует чоловіка, вырисовывающийся в місячному світлі, який, виблискуючи, піднімався з вікна по мотузці.
  
  "Тримаю парі, він йде за коробкою для ланчу!" Джо прошепотів.
  
  “ Правильно! Давайте візьмемо його! " наполягав Френк.
  
  Всі троє кинулися вгору по сходах навшпиньки. Діставшись до двадцять першого поверху, вони побачили, як зловмисник переліз через край на тимчасовий настил хмарочоса. Потім він безшумно метнувся по дерев'яних дошках.
  
  "Це те, що йому потрібно, все вірно!" Хенк пробурмотів хлопчикам. "Коробка з ланчем он там!"
  
  Вони рушили, щоб відрізати незнайомцю шлях до гака і волосіні. Але, очевидно, він почув їх. Кинувши швидкоплинний погляд через плече, він швидко перебіг по відкритій балці до іншої частини споруди. Від однієї думки про його безрозсудному польоті в сотнях футів над землею у Харді закрутилася голова.
  
  Хенк Голок без вагань кинувся за ним. "Почекайте, не намагайтеся, ви двоє!" - сказав він Харді, перемахивая через балку в гонитві. "Надайте це мені!"
  
  Пильно спостерігаючи за двома фігурами в залитому місячним світлом напівтемряві, брати побачили, як утікач дістався до іншого сходів. Замість того, щоб спуститися на рівень вулиці, він почав підніматися, перестрибуючи через дві-три сходинки за раз.
  
  "Приглядывай за ним, поки я спробую відрізати йому шлях!" Джо випалив і кинувся назад до сходів, якої вони самі скористалися. Будівництво хмарочоса тривало всього трьома поверхами вище, і недобудований каркас закінчувався на двадцять четвертому поверсі.
  
  
  Діставшись до нього, Джо помітив непроханого гостя, який біг по дерев'яному настилу до краю будови. Джо з першого погляду розгадав його наміри. Він збирався зістрибнути на дах сусіднього будинку, з якого вийшов лише кілька хвилин тому!
  
  Витривалий хлопець кинувся його зупиняти. Він схопив втікача за руку. Але чоловік вирвався, невиразно вилаявшись. Вони люто схопилися за край настилу. Занадто пізно Джо побачив у місячному світлі замахується на нього кулак чоловіки.
  
  Удар припав йому збоку по голові, і він втратив рівновагу. З переляканим криком Джо звалився в зяючу внизу темряву!
  
  11
  
  Історія Ксав'єра
  
  Стрімко падаючи, Джо побачив, як перед його очима промайнула мотузка. Він відчайдушно схопився за неї, і ривок в його руці підтвердив, що його падіння було сплановано.
  
  Зібравшись з думками, Джо зрозумів, що йому вдалося вхопитися за трос, яким зловмисник зачепився за хмарочос.
  
  Яка удача! Подумав Джо. З подячною молитвою на вустах він вхопився за волосінь двома руками. Потім він обхопив ногами мотузку в якості додаткової міри безпеки і обережно спустився вниз, перебираючи руками.
  
  Лінія тяглася під нахилом назовні, від каркаса хмарочоса до сусідньої будівлі. Коли Джо спустився по мотузці і, звиваючись, проліз у вікно, йому в голову прийшла нова думка.
  
  Можливо, вміст кімнати, в якій він зараз знаходився, дозволило б йому пізнати невідомого зловмисника або, можливо, вказати, на кого він працював, якщо в цьому були замішані інші.
  
  Але коли Джо обмацав стіну і знайшов вимикач, він був розчарований. Кімната була порожня, очевидно, це був незайнятий офіс. Провід був підключений до батареї під вікном. Він поспішно знову вимкнув світло, щоб не виставляти себе мішенню.
  
  "Краще б і мені не висовуватися у вікно", - подумав Джо. Найбезпечніше було б спуститися на вулицю і почекати Френка і Хенка Голка.
  
  На щастя, коридори будівлі все ще були освітлені, а ліфти працювали. Нічний черговий з цікавістю глянув на Джо, коли той увійшов у вестибюль, але нічого не сказав.
  
  Джо вийшов на вулицю, і хвилину або дві його з радісним полегшенням зустріли його брат і їх друг-ірокез.
  
  "Слава богу, ти в порядку!" Вигукнув Френк, обнімаючи брата за плечі. "Хлопець, я подумав, що тобі кінець, коли побачив, як ти звалився за борт!"
  
  "Я навіть не встиг гарненько розглянути цього хлопця, перш ніж він вдарив мене", - пробурмотів Джо. "Що з ним сталося?"
  
  "Він застрибнув на дах будівлі, в яке ви увійшли" повідомив Френк, "а потім втік по пожежній драбині".
  
  "Що ж, принаймні, він не отримав того, за чим прийшов", - додав Хенк Голок, показуючи коробку з ланчем. Папір і ключ все ще були всередині.
  
  "Це прорив!" Джо сказав з задоволенням. "Що б він і його приятелі не задумали, ми, схоже, порушили їхні плани".
  
  "Вірно," погодився Френк. - Так що, я думаю, нам не потрібно турбуватися про те, щоб кого-небудь попередити, поки у нас не буде можливості поговорити з татом. "Він подивився на годинник. “ Але, може бути, нам варто зателефонувати містерові Несту ще раз?
  
  Коли він набрав номер з найближчої телефонної будки, оператор автовідповідача сказав, що від їх таємничого абонента більше нічого не було. Френк пообіцяв перевірити ще раз на наступний день і повісив трубку. Хенк Голок запросив хлопчиків переночувати в його квартирі в районі Манхеттена, відомому як Іст-Віллідж, і вони з радістю погодилися.
  
  На наступний ранок Френк подзвонив в Бейпорт. Трубку взяв Фентон Харді. Дізнавшись, що його син дзвонить з Нью-Йорка, детектив вигукнув: “Відмінно! Ви не могли вибрати кращого часу!"
  
  "Як же так, тато?"
  
  “Я тільки що отримав повідомлення від страхових компаній, що минулої ночі були зламані офіси "Челсі Билдерс". Зламаний Сейф і розграбований. Я б хотів, щоб ви з Джо вирушили туди і склали повний звіт.
  
  Френк був вражений цією новиною. Коли він розповів про їхню пригоду на скелеті хмарочоса, містер Гарді погодився з підозрами Хенка Голка. “Я б сказав, що вчорашня крадіжка зі зломом доводить, що ваш друг-ірокез був прав. Шахраям, ймовірно, довелося зламати сейф, тому що ви, хлопці, завадили їм отримати ключ і комбінацію".
  
  Детектив сказав, що збирається незабаром покинути будинок, щоб продовжити своє розслідування. Тому замість того, щоб передзвонювати, Френк пообіцяв, що вони з Джо заїдуть в Бейпорт перед поверненням в Адирондаки і повідомлять про те, що їм стало відомо про пограбування.
  
  Chelsea Builders розташовувалися в офісній будівлі на Сьомій авеню, недалеко від 38-ї вулиці. Харді виявили, що приміщення кишить поліцейськими і репортерами. Представившись синами знаменитого приватного детектива, найнятого страховими агентами фірми, вони відразу ж були допущені в кабінет президента Карела Табору.
  
  З ним був молодий чоловік, якого містер Тейбор представив як свого виконавчого помічника, Ніла Ксав'єра. Манери Тейбора здавалися досить різкими і стурбованими.
  
  “ Ви можете сказати нам, що було взято з сейфа, сер? - Запитав Френк.
  
  “ На щастя, менше тисячі доларів. Звичайна дрібна готівка, яку ми тримаємо під рукою.
  
  “ Є ще щось особливо цінне? Поцікавився Джо.
  
  Містер Тейбор виглядав трохи збентеженим. “ У нас— е—е... поки немає точного списку вмісту сейфа. Секретар скарбника складає його, " відповів він, потім кинув швидкий погляд на свій наручний годинник. “Послухайте, якщо ви мене вибачте, у мене досить термінова зустріч. Можливо, присутній тут містер Ксавьє зможе відповісти на будь-які інші ваші запитання.
  
  Брати Харді утрималися від висловлення свого подиву. "Як скажете, сер", - ввічливо відповів Френк.
  
  Ніл Ксав'єр, зіркоокий чоловік з яструбиним носом і темним волоссям, провів хлопчиків у свій кабінет по сусідству і запросив їх сідати.
  
  "Ви, мабуть, дивуєтеся, чому містер Тейбор так мало сказав", - почав він, сідаючи за свій стіл. "Ну, у нього були на те свої причини".
  
  Брати Харді чекали пояснень Ксав'єра.
  
  “Справа в тому, що він підозрює, що до пограбування могла докласти руку інша архітектурна фірма, - продовжував виконавчий помічник, - а саме “Аптон Ассошиэйтс". Але містер Тейбор вважає неетичним висувати якісь звинувачення без доказів ".
  
  Ксав'є сердито стукнув кулаком по столу і додав: “Що ж, я можу сказати тобі прямо зараз, що це не зупиниться я від висловлення вголос. Я думаю, що шахрай є шахрай і заслуговує того, що з ним станеться!"
  
  “ Припустимо, ви обидва маєте рацію, - сказав Джо, - що “Аптон Ассошиэйтс" є шахраї, навіщо їм знадобилося грабувати ваш сейф?
  
  "Дуже просто", - відповів Ксав'є. "З деяких пір мій бос підозрює Аптона в отриманні незаконних відкатів і хабарів".
  
  "Від кого?" насупившись, запитав Френк.
  
  “ Від нечесного підрядника зі зв'язками в мафії. Всякий раз, коли "Аптон Ассошиэйтс" проектує будівлі, вони використовують свій вплив, щоб домогтися найму конкретного підрядника для виконання робіт, навіть якщо вони знають, що його фірмою частково керують гангстери ".
  
  "Натомість," сказав Джо, - ви хочете сказати, що нечесний підрядник повертає частину грошей, які йому платять за роботу, "Аптон Ассошиэйтс"?"
  
  “ Вірно. Як мовиться, під столом. Оскільки підрядник завищує ціну з клієнта, він може дозволити собі повернути частину виручки Аптону. Так вийшло, що містер Тейбор збирав секретні свідчення про таких виплатах на плівку. Але тепер ці плівки зникли з сейфу!"
  
  Перед відходом Харді запитали, чи можна їм поглянути на фірмовий сейф. Його дверцята нещільно трималася на петлях.
  
  "Уміла робота", - зауважив Джо своєму братові. "Очевидно, зломщик сейфів використовував рівно стільки нітро, щоб підірвати його, не пошкодивши нічого більше".
  
  Френк кивнув і опустився на коліна, щоб нігтем зішкребти з металу кілька шматочків рожевого речовини. Він понюхав його і розламав на частини.
  
  Джо наморщив лоба. “ У чому справа?
  
  "Хочете вірте, хочете ні, але це жувальна гумка!"
  
  Коли хлопці Харді вийшли з офісу "Челсі Билдерз" і попрямували коридором до ліфтів раптово вони почули за спиною чиїсь кроки.
  
  В наступну мить кожен відчув, як щось ткнуло його в спину, і чийсь голос прогарчав: "Стійте, ви двоє!"
  
  12
  
  Зустріч В Ресторані
  
  Френк і Джо різко обернулися. Судячи з гарчить тоном говорив, вони очікували побачити позаду себе збройного людини з жорстким поглядом.
  
  Замість цього вони побачили усміхненого веснушчатого молодика років двадцяти з невеликим. В одній руці він тримав ручку, а в іншій - брелок-ліхтарик.
  
  "Вибачте за жарти, хлопці", - вибачився він. “Просто хотів переконатися, що ви не втекли. Ви двоє - знамениті Харді Бойз, чи не так?"
  
  "Абсолютно вірно", - сказав Френк.
  
  “Я Метт Доусон з the Daily Star. По правді кажучи, я новачок на цій роботі. Але я, звичайно, хотів би справити враження на міського редактора, і взяти у вас інтерв'ю, хлопці, було б кроком у правильному напрямку. Як щодо цього? "
  
  Брати Харді обмінялися невпевненими поглядами. Потім Френк похитав головою. "Дякую, але ми б вважали за краще не робити цього".
  
  “ Ви або ваш батько працюєте над цією справою?
  
  "Якщо б це було так, ми не могли б говорити про це".
  
  “Послухайте, це не має значення. Вам не доведеться обговорювати пограбування "Челсі Билдерс"", - запевнив молодий репортер. “Досить інтерв'ю для загального нарису. Такі речі, як те, як ви вперше зацікавилися розгадуванням таємниць; розраховуєте ви стати професійними детективами, як ваш батько; як ваше розшукову справу вписується у ваші шкільні заняття і так далі. "
  
  Френк вагався. Коротко порадившись зі своїм братом, він сказав: "Добре, домовилися, якщо ти натомість допоможеш нам послугу".
  
  “ Звичайно, якщо зможу. Що ти маєш на увазі?
  
  “The Star я вважаю, одна з найбільших міських газет", - сказав Френк. "Ви висвітлюєте всі види мистецтва, не так, включаючи архітектуру?"
  
  “Ви робите ставку! У нас в редакції, як і будь-які папери в місті, і один з кращих в країні. Людина по імені Ерл Брюс пише регулярну колонку по архітектурі Неділя Зірка".
  
  “Добре. Ми дамо вам інтерв'ю, якщо ви зможете переконати його надати нам деяку інформацію в обмін".
  
  Доусон посміхнувся. “ Ви вгадали, хлопці!
  
  Брати в супроводі репортера кілька блоків через Манхеттен до Зірка будинок. Опинившись там, Метт Доусон називають архітектурним папери критик на робочий телефон для підтвердження угоди. Френка і Джо интервьюировали і фотографували протягом півгодини. Після цього Доусон відвів їх в офіс ерла Брюса на іншому поверсі будівлі і залишив удвох, щоб поговорити з редактором наодинці.
  
  "Ну, хлопці, що ви хочете дізнатися?" - запитав добродушний сивочолий репортер.
  
  "Перш за все, сер," попросив Френк, - ми б хотіли, щоб ви зберегли цю розмову в найсуворішій таємниці, якщо не заперечуєте.
  
  "Згоден".
  
  “Спасибі. Тоді, щоб перейти відразу до справи, що ви можете розповісти нам про архітектурній фірмі під назвою "Аптон Ассошиэйтс"?"
  
  "Хм." Брюс відкинувся на спинку стільця і почав задумливо набивати люльку. “Ну, наскільки я пам'ятаю, вони практикуються вже близько п'ятнадцяти років. Займаюся досить значним обсягом бізнесу. В основному комерційними справами. Офісні будівлі, фабрики тощо. Плюс кілька мостів і випадкові урядові проекти. "
  
  “ Хто керує фірмою? Втрутився Джо.
  
  “ Людина по імені Закарі Аптон.
  
  "Який він із себе?"
  
  На губах Брюса з'явилася дивна посмішка. "Скажімо так, він людина з яскраво вираженою індивідуальністю".
  
  "Чи були коли-небудь які-небудь проблеми між "Аптоном" і "Челсі Билдерс"? - Запитав Френк.
  
  “Не зовсім неприємності, але я вважаю, що між ними існувала значна суперництво. Я знаю, що вони часто подавали конкуруючі заявки на одну і ту ж роботу; без сумніву, це могло викликати певну кількість образ. Зрештою, вони не можуть виграти обидва в одному проекті ".
  
  - “Аптон Ассошиэйтс" коли-небудь звинувачували в чим-небудь шахрайському або незаконному?
  
  Брюс, який як раз бавився трубку, різко підняв очі на питання Френка. "Наскільки мені відомо, немає, хоча я вважаю, що у Аптона є син, який був засуджений за якийсь злочин і відправлений у в'язницю".
  
  “ За яким звинуваченням?
  
  Сивочолий репортер на кілька митей задумався, потім похитав головою. “ Боюся, я не пам'ятаю. Це сталося не тут, в Нью-Йорку. Я тільки що чув, як про це згадували в розмові.
  
  Задавши ще кілька питань, Харді подякували ерла Брюса за допомогу і покинули офіс. У вестибюлі Френк зупинився біля телефону-автомата.
  
  "Може бути, нам варто спробувати знову зв'язатися з містером Нестом", - запропонував він.
  
  "Хороша ідея", - погодився Джо.
  
  Френк опустив монету в апарат і набрав номер. Коли відповів автовідповідач, він запитав, чи зареєструвався вже містер Нест.
  
  "Дайте-но подивитися", - сказала телефоністка і сверилась зі своїми записами. “Так, він дзвонив сьогодні вранці і запропонував зустрітися з вами в ресторані "Супова чаша" на Східній 49-ій вулиці. Він сказав, що зв'яжеться зі мною знову в половині дванадцятого, щоб дізнатися, отримала ти повідомлення.
  
  "Досить добре," сказав Френк. - Скажи йому, що ми прийдемо.
  
  Повісивши трубку, хлопець глянув на годинник. Було вже десять хвилин на дванадцяту, тому Харді вирішили відправитися прямо в ресторан і раніше пообідати. Відшукавши адресу в телефонній книзі, вони зловили таксі, яке через кілька хвилин висадило їх перед "Суповий тарілкою".
  
  У ресторані було вже досить людно, але брати знайшли вільну кабінку і замовили гамбургери і картопля фрі. Поки вони чекали, коли їх обслужать, Френк розмірковував. "Цікаво, ця жуйка на сейфі потрапила туди виключно випадково, або вона не може розповісти нам про щось більше".
  
  "Гарне питання", - сказав Джо. "Ти думаєш, це могло спливти на інших роботах, якими займався цей хлопець?"
  
  Френк задумливо кивнув. Одним з перших принципів розшуку, якому Харді навчилися у свого батька, було те, що modus operandi шахрая, або оперативна процедура, часто була кращим способом встановити особу особи, відповідальної за даний злочин.
  
  "Можливо, у вас там щось є", - сказав Джо. “Чому б вам не подзвонити Сему Редлі? Там за стійкою є телефонна будка. Ти можеш застати його вдома, якщо він сьогодні не працює з татом.
  
  “ Хороша ідея. Френк встав і зробив міжміський дзвінок у Бейпорт.
  
  Сем Редлі був одним з кращих оперативників Фентона Харді. Як виявилося, він писав звіт за своїм столом і відповів негайно. "Що я можу для тебе зробити, Френк?"
  
  “ Я дзвоню з Нью-Йорка, Сем. Я хотів би знати, чи не могли б ви переглянути файли і подивитися, чи немає у вас чого-небудь на злодія, в звички якого входить залишати сліди жувальної гумки на сейфі.
  
  Сем усміхнувся. “Я не зобов'язаний дивитися. Так сталося, що твій батько недавно захотів отримати короткий виклад справи того ж шахрая у зв'язку з розслідуванням тих трьох будівельних катастроф".
  
  "Без жартів!" Френк відчув прилив збудження.
  
  "Хлопець, про якого йде мова, - молодий хлопець, справжній фахівець в області техніки і електроніки", - продовжив Редлі. “Не так давно вийшов з в'язниці. У нього є звичка жувати жувальну гумку, коли він працює на роботі ".
  
  “ А іноді бульбашки лопаються, і жуйка забризкує сейф?
  
  “ Вірно. Ось так він і отримав своє прізвисько 'Бабблз'. Його справжнє ім'я Ллю Аптон.
  
  "Велике спасибі, Сэмлъ", - Френк повісив трубку і поспішив назад, щоб передати інформацію своєму братові.
  
  Офіціантка принесла їх замовлення, і Джо був вже жуючи котлету. "Аптон?" він наповнений рот ще наполовину повний. "Він міг би бути сином Закарі Аптона!"
  
  “Чек! Той, кого засудили і відправили в тюрму!" Сказав Френк.
  
  За ланчем вони захоплено обговорювали останні події. Потім Френк випадково глянув у бік дверей. Він подав знак Джо і тихо сказав: "А ось і наш чоловік!"
  
  Таємничий підслуховуючих, який назвався містером Нестом, тільки що увійшов в ресторан і наближався до їхнього столика. Сивочолий, з досить зморщеним обличчям, він, як і раніше, був у сонцезахисних окулярах і дорогому на вигляд костюмі з бронзового шовку.
  
  “Значить, ти прийшов на нашу зустріч. Це добре!" - хрипко зауважив він, пробираючись в кабінку поруч з Джо. "Може бути, ми зможемо домовитися".
  
  "Якого роду бізнес?" Незворушно запитав Френк.
  
  "Не тягни час, Синку!" - прохрипів літній чоловік. “Мені потрібно обговорити з тобою тільки одну річ, і це "томагавк"! Ми можемо домовитися, чи ні?"
  
  Брати Харді спантеличено дивились на нього. Вони поняття не мали, про що говорить містер Нест.
  
  "Спочатку вам краще сказати нам, що таке "томагавк", - зажадав Джо, вишукуючи інформацію.
  
  Однак замість відповіді містер Нест схопився з-за столика і поспішив геть з ресторану!
  
  13
  
  Трюк з Іграшковою Човном
  
  "Гей, зачекай!" Джо покликав, але таємничий сивочолий чоловік зник раніше, ніж хлопчики оговталися від подиву.
  
  "Давай, підемо за ним!" - вигукнув Френк, підхоплюючись на ноги.
  
  Він кинувся до дверей, але, коли проходив повз прилавка, касирка схопила його за руку. "Хвилиночку!" - обурено запротестувала вона. "Ти не можеш втекти звідси, не заплативши!"
  
  Френк почав пояснювати, але побачив, що це марно, тому витягнув з кишені гроші і поспішно оплатив їх рахунок.
  
  Тим часом Джо пронісся повз нього, щоб наздогнати містера Неста. Коли він вибігав за двері, перед ним раптово виставили тростина. Джо спіткнувся і розтягнувся на весь зріст на тротуарі!
  
  Він сердито підвівся і повернувся, щоб випустити пар на людину, відповідального за нещасний випадок. Потім він побачив, що тримає тростину бідно одягнений чоловік, який стискає в руках олов'яний стаканчик з олівцями, очевидно, сліпий жебрак.
  
  "Вибачте, якщо я встав у вас на шляху", - пробурмотів чоловік.
  
  Джо придушив гнівне зауваження, яке зірвалося з його губ. "Неважливо", - сказав він хутко зібрався з духом, щоб відновити переслідування. Його погляд ковзнув по натовпу проходять пішоходів і на наступному кутку помітив сивочолого чоловіка в костюмі бронзового кольору, що збирався перейти вулицю.
  
  Джо кинувся за ним, спритно прокладаючи собі шлях через натовп, бурмочучи вибачення всякий раз, коли на кого-небудь натикався. Він дістався до тротуару і почав переходити його як раз в той момент, коли загорівся світлофор. З ревом клаксонів зграя машин прийшла в рух і з ревом помчала прямо на нього в типовій для нью-йоркського вуличного руху нетерплячою манері.
  
  Джо схопився і перебіг вулицю, ухиляючись від таксі, універсалу і фургона доставки. Його пульс почастішав, коли він досяг протилежного кута, але не було часу зупинитися і заспокоїти розхитані нерви. Він побачив людину в коричневатом костюмі недалеко від себе.
  
  Джо рвонувся вперед, лавіруючи в потоці пішоходів. Він наздогнав свою жертву і схопив її за руку. “О'кей, містер Нест, якщо це ваше справжнє ім'я. Почекайте!"
  
  Чоловік обернувся. У нього був великий червоний ніс, жилавий підборіддя і блакитні очі під густими бровами, які в даний момент небезпечно блищали. "Відпусти мою руку, молодий чоловік!" прогарчав він. “ Ким ти себе уявив?
  
  Очі Джо розширилися від досади, коли він зрозумів свою помилку. “ Я— мені страшенно шкода, - заїкаючись, вимовив він. “ Я прийняв вас за когось іншого.
  
  "Хм!" Чоловік хмикнув. "Наступного разу не хапай людей, поки не побачиш, хто вони!"
  
  Очевидно, пом'якшений вибаченнями Джо, він попрямував геть. Молодший Харді понуро побрів назад до ресторану. Переходячи вулицю, він зіткнувся зі своїм братом.
  
  “ Є успіхи? Поцікавився Френк.
  
  "Так, все це погано!" Джо криво усміхнувся і розповів про двох своїх коротких пригоди. Немов для того, щоб пом'якшити своє приниження, він побачив, що чоловік з тростиною зник. "Тримаю парі, цей сліпий жебрак був просто обманщиком!" Джо випалив. "Нест, ймовірно, підклала його туди, щоб затримати нас, на випадок, якщо ми прийдемо за ним".
  
  "Досить імовірно," погодився Френк. “ Ім'я Нест теж фальшиве, якщо вже на те пішло.
  
  - Звичайно, судячи з назви того старого дерев'яного будинку, де ви його помітили, "Орлине гніздо"!
  
  “Ну, не бери в голову, Джо. Ми не можемо виграти їх усі. Давай повернемося і доїмо наші гамбургери".
  
  Але їх чекало ще одне розчарування. Коли вони повернулися в ресторан, то побачили, що зі столу вже прибрали. Залишки їх вечері, ймовірно, вже були в сміттєвому відрі.
  
  Навіть Френку стало огидно. “ Хочеш замовити що-небудь ще? - спитав він брата.
  
  “ Забудь про це. У мене просто пропав апетит.
  
  Френк вирішив знову скористатися телефонною будкою. Він подзвонив в "Челсі Білдінг" і попросив секретаря Карела Табору повідомити ім'я та адресу клієнта, для якого фірма відновлювала "Орлине гніздо".
  
  Френк записав інформацію, яку вона йому повідомила, потім повісив трубку й повернувся до Джо. “ Давай знайдемо його, коли у нас буде можливість. Можливо, він зможе навести нас на слід містера Неста.
  
  “Хороша думка. Але що ми будемо робити прямо зараз?"
  
  “Подзвони Закарі Аптону і попросити про інтерв'ю. Але не тут. Давай підемо туди, де я зможу продовжити телефонна розмова без усієї цієї балаканини і дзвону посуду".
  
  У вестибюлі офісної будівлі далі по вулиці вони знайшли телефон-автомат у тихому, затишному куточку. Джо погортав манхеттенський довідник "Аптон Ассошиэйтс", і Френк набрав номер. На щастя, глава фірми ще не пішов на ленч, і завдяки тихій наполегливості Френка йому нарешті вдалося додзвонитися.
  
  "Мене звуть Френк Харді, містер Аптон," почав він. “ Мій батько - Фентон Харді, детектив. Можливо, ви чули про нього.
  
  "Ну, і чого ж ти хочеш?" - з викликом виголосив рокочущий бас.
  
  "Мій брат Джо і я хотіли б отримати можливість поговорити з вами як можна швидше".
  
  "Про що це?"
  
  “ Справа, яку розслідує наш батько. У ньому замішані "Челсі Билдерз".
  
  "Нічого не роблю", - буркотливо відповів архітектор. "У нас немає контактів з цією фірмою".
  
  “ Можливо, ви все ще зможете нам допомогти, сер.
  
  "Я сказав, нічого не робити!"
  
  "Дуже добре," сказав Френк і, підкоряючись раптовому пориву, додав: "Тоді я можу поговорити з вашим сином Ллю?
  
  Була невелика пауза, і Френк відчув, що Закарі Аптон був приголомшений раптовим згадкою імені свого сина. "Його тут немає", - нарешті відповів Аптон.
  
  "Ви можете сказати нам, як з ним зв'язатися?"
  
  "Це не секретарська бюро - я керую архітектурною фірмою!"
  
  Френк вирішив трохи натиснути. Його голос став жорсткішим. "Дуже важливо, щоб ми поговорили з Бабблзом", - сказав він, злегка підкресливши прізвисько. “Ми хочемо допитати його про крадіжку зі зломом, яка відбулася в "Челсі Билдерс" минулої ночі. Сейф був зламаний".
  
  Френк почув слабкий подих на іншому кінці дроту. “ Ви говорите, з - злом?
  
  “ Абсолютно вірно, містер Аптон. Ми з братом вирушили туди сьогодні вранці і оглянули місце крадіжки зі зломом. Ми виявили доказ, яка могти зв'яжіть свого сина зі злочином. Тепер ми хотіли б дати йому шанс порозумітися. Однак, якщо ви бажаєте, ми можемо просто подзвонити в поліцію і дозволити їм розібратися ".
  
  "Ні, е-е, не роби цього прямо зараз!" - поспішно сказав Закарі Аптон. "Якщо ви передзвоніть через півгодини, я зроблю все можливе, щоб організувати інтерв'ю з моїм сином".
  
  “Чудово. Спасибі, сер", - ввічливо сказав Френк. Повісивши трубку, він повернувся до брата з сухою усмішкою. "Це в поспіху змінила його настрій!"
  
  Очікуючи передзвону, Харді повернулися до хмарочоса, з якого Джо здійснив своє жахливе падіння напередодні ввечері. У будівельної бригади все ще був обідню перерву, як і сподівалися двоє молодих детективів, тому вони змогли коротко поговорити зі своїм другом Хенком Іглом.
  
  Джо описав їх неприємну зустріч з так званим містером Нестом. Коли він згадав дивне зауваження цієї людини про томагавке, Френк побачив, як очі Хенка блиснули, як ніби він був вражений, але намагався не подавати ніяких ознак впізнавання.
  
  "Є які-небудь ідеї, про що говорив цей чоловік?" - недбало запитав Харді постарше.
  
  Хенк Голок знизав плечима. “ Ніяких.
  
  До кінця розмови він здавався досить мовчазним і замкнутим, приховуючи все, що відбувалося у нього в голові, за незворушним виразом обличчя.
  
  "Ти помітив, як Хенк раптово замовк, коли ти запитав його про це томагавке?" Пізніше Джо помітив своєму братові, коли вони йшли з будівельного майданчика.
  
  "Я скажу, що так", - відповів Френк. "Він знає більше, ніж говорить нам, це точно".
  
  “ Але чому? Ви не думаєте, що він у змові з містером Нестом?
  
  Френк похитав головою. “Це не узгоджується з тим, що ми знаємо про Хэнке, у всякому разі, не з нашим попереднім думкою про нього. У мене є розуміння, чому містер Нест призначив нам зустріч і пустив цю байку про "томагавке".
  
  "Чому?"
  
  “Він хотів з'ясувати у наших виразів, якщо ми знав нічого про це. Побачивши наші порожні обличчя, він зрозумів, що це не так, і це все, що його цікавило. Тому він пішов, залишивши нас сидіти там, як болванчиків ".
  
  "Це цілком логічно, - погодився Джо.
  
  У найближчій аптеці Френк зробив ще один дзвінок в компанію "Аптон Ассошиэйтс". На цей раз Захарій Аптон був налаштований набагато менш вороже. Він як і раніше був розпливчастим і невпевненим в організації зустрічі Харді зі своїм сином. Однак він з готовністю погодився сам зустрітися з хлопчиками і обговорити це питання детальніше.
  
  "Я б хотів зберегти це в таємниці", - додав він. "Не могли б ми зустрітися де-небудь подалі від мого офісу?"
  
  "Назвіть час і місце, містер Аптон," сказав Френк.
  
  “ Тоді дуже добре. Як щодо двох тридцяти сьогодні вдень, на ставку для човнів у Центральному парку? Архітектор додав вказівки на випадок, якщо Харді не були знайомі з плануванням парку, і опис себе.
  
  "Ми будемо там", - пообіцяв Френк і повісив трубку.
  
  Хлопчики залишили свою машину на ніч у гаражі, тому, спостерігаючи за вітринами на П'ятій авеню, вони сіли на автобус на північ і вирушили в Центральний парк біля входу на Східну 72-ю вулицю.
  
  Ставок, у якого вони повинні були зустрітися з Аптоном, знаходився всього в декількох хвилинах ходьби від готелю. Архітектора було легко впізнати за описом, яке він дав Френку: великий, кудлатий чоловік, схожий на ведмедя, з коротко підстриженою темною бородою, займаної сивиною.
  
  По ставку плавало кілька іграшкових човників. Коли хлопці наблизилися, вони зрозуміли, що Аптон грає з однією з них, керуючи нею за допомогою електронного пристрою дистанційного управління, яке він тримав в одній руці.
  
  "Містер Аптон?" перепитав Френк.
  
  Бородатий чоловік повернувся і подивився на двох молодих людей. “Хм, так. Ви, мабуть, Френк і Джо Харді".
  
  “ Так, сер. Давайте одразу перейдемо до справи, якщо ви не заперечуєте.
  
  “ Як скажеш, синку.
  
  “Насамперед, ми хотіли б дізнатися більше про ваших відносинах з "Челсі Билдерс". А потім ми хочемо знати, як скоро ми зможемо поговорити з вашим сином ".
  
  “Що ж, це досить велике замовлення. Що ви мали на увазі, задаючи перший питання? Ви натякаєте, що "Аптон Ассошиэйтс" або я можемо мати якесь відношення до тієї крадіжці зі зломом, про яку ви згадали?"
  
  Френк спробував відповісти дипломатично. Але Аптон не звернув на це уваги. Здавалося, його більше цікавило управління своєї іграшкової човном по воді, і у Харді склалося дивне враження, що він тягне час.
  
  Раптово, коли його човен досягла протилежного берега ставка, вони побачили, як молодий чоловік нахилився і схопив її. Френк і Джо подумали, що він щось підсунув в маленьке суденце, але він діяв так швидко і несподівано, що жоден з них не був упевнений.
  
  Так само раптово, як він підняв човен, юнак опустив її назад у воду. Потім він повернувся і кинувся геть серед дерев.
  
  Аптон вже вів човен назад на їх бік ставу. Як тільки вона опинилася в межах досяжності, він нахилився і дістав згорнутий листок паперу, який простягнув Харді.
  
  "Той хлопець, якого ви тільки що бачили, був моїм сином Ллю", - повідомив він їм.
  
  Френк поспішно розгорнув записку. На ній було послання, надряпане чорнилом:
  
  Робота мафії! Скажи своєму батькові, щоб він був обережний, або ми обоє покійні/
  
  14
  
  Вусатий Незнайомець
  
  Хлопчики Харді ахнули, прочитавши дивне попередження, яке Ллю Аптон надіслав їм в іграшковій човні. Френк кинув здивований погляд на бородатого архітектора, який стояв поруч і похмуро спостерігав за ними.
  
  “ Що все це значить, містер Аптон? - запитав він.
  
  Чоловік знизав плечима. “Не питай мене. Я припускав, що ти знаєш. Повідомлення призначене для тебе".
  
  Він пояснив, що з тих пір, як кілька тижнів тому його син вийшов з в'язниці, він жив один, очевидно, десь в місті, але уникав контактів зі своєю сім'єю.
  
  "Лью сказав, що так буде краще для всіх нас, що він не хоче, щоб які-небудь з його проблем зі злочинним світом перекинулися на його матір і мене", - продовжив Закарі Аптон. “Тим не менш, він дзвонив нам час від часу і дав мені номер, за яким я міг би зв'язатися з ним у разі надзвичайної ситуації. Ось як я зв'язався з ним після твого сьогоднішнього дзвінка ".
  
  Аптон розповів, що голос його сина звучав дуже стривожено, коли він почув, що Харді хочуть поговорити з ним про крадіжку зі зломом в "Челсі Билдерз". “Він сказав мені, що було важливо швидко передати тобі повідомлення, але він не хотів, щоб його бачили з ким-небудь з нас. Ось чому ми влаштували цей трюк з іграшковою човном ".
  
  Незважаючи на свій грубуватий вигляд, Аптон, очевидно, дуже турбувався про безпеку Ллю, особливо у світлі перших двох слів в повідомленні. Робота мафіозі передбачала, що за зломом сейфа стояла якась гангстерська організація.
  
  Френк і Джо також турбувалися про свого батька, хоча й знали, що зазвичай він цілком здатний захистити себе від злочинців. Але на даний момент ні Харді Бойз, ні Закарі Аптон не могли здогадатися, що послужило приводом для цього повідомлення.
  
  Двоє юних детективів попрощалися з архітектором і вивели свою машину з гаража. Незабаром вони прямували додому.
  
  Прибувши в Бейпорт, вони дізналися, що Фентон Харді ще не повернувся, тому вирішили залишитися на ніч, перш ніж знову відправитися в Адирондаки.
  
  "Може бути, нам краще повідомити Подружжя про наших планах", - запропонував Джо.
  
  "Хороша ідея", - сказав Френк і подзвонив в котедж. Перед від'їздом з Хоук-Рівер Харді попередили свого міцного приятеля, щоб він обережно розмовляв по телефону, побоюючись, що їх розмова може бути подслушан любителем попліткувати місцевим оператором. Пам'ятаючи про це, Чет зумів дати Френку зрозуміти своїми зауваженнями, що він чергував опівночі біля будинку Табору, але нічого незвичайного не сталося.
  
  "Добре, Чіт", - відповів Френк. “Увечері те ж саме. Побачимося завтра. Ми хочемо поговорити з татом, тому залишимося тут на випадок, якщо він з'явиться сьогодні ввечері. А поки подбай про себе сам.
  
  "Ти думаєш, я цього не зроблю?"
  
  Френк усміхнувся і повісив трубку.
  
  Перед вечерею хлопчики поїхали в "Дикий світ", парк тварин за межами Бейпорта. Вони запитали свого літнього одного Попа Картера, керуючого закладом, не можуть вони позичити дротик-пістолет з транквілізатором.
  
  "Нам це може знадобитися, щоб зловити перевертня, тато", - пояснив Френк.
  
  "Якщо б мені це сказав хто-небудь інший," відповів Тато, - я б запідозрив, що він божевільний. Але з вами, Харді, я готовий повірити у що завгодно!" Він віддав їм пістолет, і брати повернулися додому.
  
  На наступний ранок від батька, як і раніше, не було ніяких звісток. Приховуючи власне занепокоєння, хлопчики зробили все можливе, щоб заспокоїти матір і тітку Гертруду. Незабаром вони знову були на шляху в Адирондаки.
  
  По дорозі Харді заїхали в гірський район Катскилл, щоб відвідати будинок відпочинку "Пайн Менор". На стійці реєстрації вони запитали, чи можуть вони поговорити з лікарем, який лікував Джона Тейбора.
  
  Секретарка здивовано посміхнулася. "Це збіг!" - помітила вона. “П'ятнадцять хвилин тому заходив інший відвідувач з тим же питанням. Зараз він у доктора Бентон".
  
  Френк і Джо сіли в очікуванні своєї черги, гадаючи, хто б міг бути відвідувачем. Коли секретарка, нарешті, проводила їх по коридору, вони побачили чоловіка з густими чорними вусами, що виходить з кабінету лікаря. Харді було цікаво, чи той це чоловік, який розпитував про молодого архітектора і його нервовий зрив.
  
  Доктор Бентон був худим, метушливого виду людиною. Його манери здавалися досить різкими і нетерплячими, як ніби він втомився відповідати на запитання про справу Тейбор. Однак, коли хлопчики показали йому лист, підписаний його колишнім пацієнтом, він погодився приділити їм кілька хвилин.
  
  "Ви не могли б сказати нам, хто був той чоловік, який щойно пішов звідси?" Запитав Френк.
  
  “ Він прийшов сюди з тієї ж причини, що і ти. З мого боку було б непристойно обговорювати з тобою його справу.
  
  Лікар коротко розповів їм про лікування, яке молодий Табір проходив у санаторії. Він висміював будь-які припущення про те, що його явний зрив міг бути чисто уявним і спровокована зовнішніми ворогами.
  
  "Це смішно!" - огризнувся доктор. “Джон виразно страждав галюцинаціями. Навіть перебуваючи тут, він повідомив, що чув голоси своїх предків-перевертнів".
  
  "Їх було б неважко підробити", - зазначив Джо. "З допомогою кількох електронних прийомів ми могли б змусити будь-якого пацієнта уявити те ж саме".
  
  Френк кивнув. “Це правда, сер. Сховавши один або кілька мініатюрних радіоприймачів в його кімнаті, ми могли б перебувати за багато миль від санаторію і раніше передавати пацієнту такі голоси. Встановивши і "жучок", і приймач, ми могли б навіть змусити його думати, що він веде двосторонній розмова з привидом ".
  
  Доктор насупився. “Щоб зробити це, вам спочатку потрібно було потрапити в його палату. І я можу запевнити вас, що ні в кого з так званих ворогів Джона не було шансу зробити це".
  
  "Можливо, хтось із співробітників був підкуплений, щоб впровадити радіотехнічні хитрощі", - міркував Джо.
  
  “ Я відкидаю будь-яке подібне припущення, молодий чоловік!
  
  "Якщо ви дозволите нам перевірити палату, яку займав Джон Тейбор, коли був тут пацієнтом, - сказав Френк, - ми незабаром зможемо сказати вам, чи є там якісь жучки або інші пристрої.
  
  Доктор Бентон здавався дещо засмученим, але неохоче погодився. Брати Харді взяли комплект детекторного обладнання, який вони привезли з собою в машині, і приступили до електронного обстеження приміщення, про яке йшла мова. Вони перевірили не тільки стіни на наявність прихованих пристроїв, але і приліжкову лампу, меблі та інші предмети.
  
  "Не пощастило!" Джо пробурчав.
  
  "Це не доводить, що обману не було", - зауважив Френк. "Той, хто встановив хитрощі, можливо, видалив їх, як тільки Джон Тейбор виписався з санаторію —"
  
  Харді старші раптово замовк, відштовхнув стілець, який він розглядав, в бік і метнувся до дверей.
  
  "Що сталося?" Вигукнув Джо.
  
  "Я бачив, як хлопець підглядав за нами!"
  
  Двоє юних детективів кинулися в погоню. Коли вони вийшли в коридор, в кінці коридору грюкнули двері. Виявилося, що вона веде в інше крило санаторію, але коли хлопці спробували її відкрити, вона не відкрилася.
  
  "Мабуть, він натиснув кнопку блокування, коли проходив через двері!" Френк кипів від злості.
  
  "Як виглядав цей підслуховуючих?" - Запитав Джо.
  
  “Я лише мигцем глянув на нього. Він був досить щільної статури, зі світло-русявим волоссям, одягнений у біле. Ймовірно, чоловік-медсестра або санітар".
  
  "Він міг бути тим хлопцем, який підкинув радіоприймач!"
  
  Коли доктор Бентон почув їх історію, він здавався ще більш пригніченим, ніж коли-небудь. Замість того щоб запропонувати допомогу у пошуках злочинця, він наполіг на тому, щоб Харді покинули санаторій, вказавши, що вони абсолютно не змогли довести свої підозри.
  
  Хлопці зупинились у придорожній закусочній, щоб перекусити бутербродами. Френк витягнув ім'я та адресу власника "Орлиного гнізда". "Він живе неподалік Нью-Пальця, це недалеко звідси", - заявив хлопчик. "Може, нам заїхати і побачити його?"
  
  
  "Що нам втрачати?" - запитав я.
  
  Клієнт, якого звали Кроуфорд, виявився багатим бізнесменом на пенсії. Лисіючий літній джентльмен з ввічливими манерами, він, здавалося, був у захваті від візиту Харді.
  
  "Проходьте в мій кабінет, хлопчики", - запросив він їх. Зручно влаштувались, він сказав: "Отже, чим я можу бути вам корисний?"
  
  Френк розповів, як їм довелося побувати в Орлином Гнізді. Потім він розповів про сивоволосим чоловіка в темних окулярах, який підслухав їхню розмову з Хенком і пізніше домовився зустрітися з ними в ресторані в Нью-Йорку.
  
  Містер Кроуфорд клацнув пальцями. “ Я точно знаю, про кого ви говорите!
  
  “ Насправді, сер? Ми хотіли б дізнатися про нього більше. Він називав себе містером Нест, але ми з Джо впевнені, що це псевдонім.
  
  “Ще б пак! Його справжнє ім'я Марбург. Він антиквар, що спеціалізується на старих рукописах і автографах, принаймні, так він говорить".
  
  “ Як ви з ним познайомилися? - Запитав Джо.
  
  “Ну, незабаром після того, як я купив "Орлине гніздо", в одній з нью-йоркських газет з'явилася стаття. В ній повідомлялося, що я реставрую старий особняк і планую перетворити його в історичне виставкове місце. На наступний день мені подзвонив Марбург. Він запропонував купити будь-які старі документи, які виявляться під час реставрації. Я намагався бути ввічливим, і чесним. Сказав йому, що не очікував знайти нічого цінного. Зрештою, будинок роками стояв у лісі, порожня оболонка, яка просто гнила.
  
  “Але Марбург відмовився прийняти відмову в якості відповіді. Він продовжував дошкуляти мене дзвінками", - продовжив містер Кроуфорд. “Навіть пройшов весь шлях з Нью-Йорка, тільки щоб побачити мене. Зрештою, мені це набридло. У всякому разі, я йому не довіряв. Для мене він звучав як шахрай. Я сказав йому, що не хочу мати з ним нічого спільного, і якщо він ще раз потурбує мене, я навіть не дам йому шансу запропонувати ціну на все, що трапиться ".
  
  "Цікаво, чому він збрехав нам про своє ім'я", - задумливо промовив Френк.
  
  "На мій погляд," сказав літній бізнесмен, - це просто підтверджує те, що я підозрював з самого початку. Ця людина нечесний. Він готовий піти на все, щоб накласти руки на будь-які цінні речі, які виявляться. Але він дізнався у вас Харді Бойз. Тому він намагається прикритися, сподіваючись, що ви не зможете його вистежити, якщо йому доведеться вдатися до крадіжки або обману.
  
  "А щодо "томагавки", про який він згадував?" Запитав Джо. Містер Кроуфорд знизав плечима. “Ніхто не знає. Мене б не здивувало, якби це було частиною якоїсь складної гри в довіру, яку він веде".
  
  Харді подякували свого літнього інформатора і продовжили поїздку в Адирондаки. Коли вони прибули в Хоук-Рівер в середині дня, Чет вискочив із хатки, щоб привітати їх.
  
  "Ви дійсно пропустили тут дещо цікаве минулої ночі!" - випалив він.
  
  Джо вистрибнув з машини і розім'яв ноги і руки. - Що сталося? - запитав я.
  
  “Багато! На початку було більше вовчого виття і нападів перевертнів ".
  
  “ Ви доглядали за будинком Тейборов? Стривожено вставив Френк.
  
  Пухкий хлопчик кивнув і випнув груди. “Можеш не сумніватися, що так воно і було. Насправді я був близький до розгадки таємниці поодинці!"
  
  "Ну, не тримай нас в напрузі!" Закликав Джо. "Розкажи нам все докладно!"
  
  “Добре, добре. Якщо ти выслушаешь і даси мені шанс, я послухаю. Я був на дереві, як і раніше, розумієш? Щось, здавалося, рухалося в тіні, і раптово я відчув це. Там був ще один хлопець стежив за будинком!"
  
  “ Ти встиг його розгледіти, Чіт?
  
  “ Не відразу. Там, де він стояв, було надто темно. Як я вже вам казав, він був у тіні. Давайте називати його просто містер Ікс.
  
  “ Нас це влаштовує. Але що сталося?
  
  Чет розповів, що незадовго до півночі він бачив, як Джон Тейбор вислизнув з будинку.
  
  “ Це було до чи після того, як почалися завивання?
  
  "Відразу після". Пухкий юнак здригнувся. “Боже, це було дивно! Як ніби він почув, як дикі вовки звуть його, і пішов у ліс, щоб приєднатися до них! Загалом, містер Ікс почав стежити за ним. Природно, я пішов за ними обома. І коли вони більше бували на відкритому місці, при місячному світлі, у мене нарешті з'явився шанс роздивитися, як виглядає містер Ікс. Це був кремезний хлопець у кепці і з великими обвислими темними вусами.
  
  Харді вигукнули майже в унісон: "Той самий хлопець, якого ми бачили в санаторії!"
  
  Френк додав більш обережно: “принаймні, опис підходить. Продовжуй свою історію, Чіт".
  
  Їх міцний приятель повідомив, що він пішов за двома чоловіками вгору по лісистим схилом пагорба. “Ми йшли тихо, - продовжив він, - коли раптом я почув тріск гілки, наче хтось наступив на неї. Не переді мною!, позаду мене!"
  
  Джо сказав: “О, о, ти хочеш сказати, що хтось стежив за тобою?"
  
  "Ось на що це було схоже". Чет проковтнув, згадавши свої почуття в той страшний момент. "Чувак, я був дійсно вражений!"
  
  "Що ти зробив?" Напружено запитав Джо.
  
  “Я застиг на мить, потім присів в заростях чагарнику. Я подумав, що якщо хто-то буде стежити за мною, я підстережу його і схоплю, коли він буде проходити повз ".
  
  Френк чекав кульмінації оповідання. “ Є успіхи?
  
  "О, я його все-таки зловив", - сумно сказав Чет. “Але я не впевнений, наскільки мені пощастило. Хлопець бився як дика кішка. Ми каталися в темряві, потім він схопив камінь і вдарив мене по голові. Коли я прийшов в себе, все було тихо. Тому я повернувся сюди, в хатину. А я навіть не встиг гарненько розгледіти хлопця, з яким бився!"
  
  “ Неважливо. Ти відмінно впорався Чет, і проявив мужність у важку хвилину. Френк поплескав хлопчика по спині, потім задумливо насупився. “Але це додає справі новий поворот. Двоє інших хлопців тримають Джона Тейбора під наглядом!"
  
  "Є які-небудь припущення про те, хто вони?" Запитав Джо, з надією дивлячись на брата.
  
  “ Ні. Але я, звичайно, хотів би знати, куди прямував Джон. Ти міг би показати нам маршрут, по якому він йшов, Чіт?
  
  Чет Мортон знизав плечима. “ Я міг би спробувати.
  
  Троє хлопчиків під'їхали до місця поруч з будинком Табору, потім припаркувалися і вийшли, Чет йшов попереду. Він повів їх подалі від дороги, через нерівний ділянку лісу і по нерівному ділянці місцевості. Нарешті, вони піднялися на схил пагорба.
  
  "Гей, дивіться!" Джо вигукнув, вказуючи вперед.
  
  За деревами вони побачили маленьку хатину.
  
  “Вау! Я не помітив цього минулої ночі!" - сказав Чет. "Повинно бути, туди прямував Джон Тейбор!"
  
  Трійця Бейпортов протиснулась наперед і увійшла в хатину. Вона була завалена книжками та паперами. Крім стола, стільця, дитячого ліжечка і дров'яної печі, тут була креслярська дошка з пришпиленою до неї архітектурним ескізом і різні креслярські інструменти. Електрика подавалося від невеликого генератора.
  
  "Повинно бути, Джон приходить сюди вчитися і накидати ідеї для своїх проектів", - сказав Френк, з цікавістю оглядаючись по сторонах.
  
  “Гей! Подивися на це!" Сказав Джо, тримаючи в руках щось схоже на хутряній килимок.
  
  "Це вовча шкура!" ахнув Чет.
  
  “Правильно! Повністю, від носа до хвоста. На голові навіть скляні очі!"
  
  Френк, який поспішив до брата, перевернув його. "І шкіряні ремінці з пряжками знаходяться на нижній стороні, так що людина може пристебнути його!"
  
  Схвильовані знахідкою, хлопчики не почули наближення кроків зовні хатини. Раптом двері відчинилися, і чийсь голос проревів:
  
  "Ви всі арештовані!"
  
  15
  
  Бледнолицый Лучник
  
  Хлопчики повернулися обличчям до говорив. Це був високий, кістлявий чоловік у фетровому капелюсі "стетсон" і зі значком шерифа, пришпиленою до оливково-сірого піджака його уніформи.
  
  “ Заарештований за що? - Запитав Френк.
  
  “ Для початку зійде злом і проникнення.
  
  “Ми не вдиралися, шериф. Двері були відчинені". Френк назвав себе і свого брата, а також Подружжя і пояснив, що вони розслідують таємницю перевертня.
  
  Почувши, що двоє молодих людей були синами знаменитого детектива Фентона Харді, представник закону трохи пом'якшив своє сердитий вираз обличчя і навіть потиснув їм руки. "Я шериф Кенниг", - сказав він їм. “Ти можеш забути, що я сказав про те, що перебуваю під арештом. Але це все одно не виправдовує тебе за те, що ти шаришь тут без дозволу. Я місцевий представник закону. Якщо ви приїхали сюди працювати над якоюсь справою, вам слід спочатку зв'язатися зі мною.
  
  Харді визнали за краще не сперечатися.
  
  “ Ми все ще новачки в детективної роботи, шериф. У нас немає вашого досвіду в боротьбі зі злочинністю, " дипломатично сказав Френк. “ Гадаю, нам є чому повчитися.
  
  Кістлявий поліцейський, здавалося, пом'якшав від ставлення Френка і трохи бундючно потиснув плечима. "Всім нам потрібно з чогось починати", - сказав він. "Що це у тебе в руках, хлопець?"
  
  "Вовча шкура," сказав Джо, передаючи її мені.
  
  “ Хм. Кенниг оглянув шкуру, явно спантеличений, але з усіх сил намагаючись виглядати професіоналом. “ Я візьму це на себе. Це може виявитися важливим доказом.
  
  “ Як ви довідалися, що ми тут, шериф? - Запитав Джо.
  
  “Я цього не робив. Тільки що отримав по телефону підказку, що, можливо, варто поглянути на хатину Джона Тейбора ". Він додав: "Як, можливо, говорив тобі твій батько, це один з найбільш важливих прийомів у роботі поліції — збирати зачіпки у інформаторів".
  
  “ Є ідеї, хто телефонував? - Запитав Френк.
  
  Шериф Кенниг відкашлявся. “Взагалі-то, немає. Він не назвав свого імені. Але говорив з іноземним акцентом".
  
  Представник закону витягнув з кишені куртки блискучий металевий кульку і простягнув його хлопцям. "Ось ще дещо, що може вас зацікавити, хлопці, строго не для протоколу, ви розумієте".
  
  "Срібна куля!" Джо вигукнув. "Звідки вона взялася, шериф?"
  
  “Коли цей перевертень нишпорив навколо минулої ночі, хтось вистрілив у нього. Я виколупав це з кори дерева, куди воно потрапило. Не надто пом'ялося".
  
  Чет почав щось говорити. Френк відчув, що той, можливо, збирається згадати про кулю, випущену в парадні двері будинку Харді в Бейпорте, що могло призвести до тривалого допиту шерифом. Тому він змусив приятеля замовкнути, швидко насупившись. Замість цього Чет сказав: "е-Е, люди говорили, що срібні кулі - це те, що потрібно, щоб убити перевертня, вірно?"
  
  Шериф кивнув. “Ага. І це не єдине, що виявилося".
  
  Френк кинув на нього переляканий погляд. “ Де ж ще?
  
  “Хтось вистрілив з одного в Карела Табору цим ранком. Це сталося якраз у той момент, коли він сідав у свій вертоліт, щоб вилетіти до Нью-Йорк".
  
  “ Хто-небудь помітив стріляв?
  
  “Ні. Постріл пролунав із лісу поруч з будинком Табору. Хто б це не був, схоже, хтось в околицях Хоук-Рівер вирішив, що кращий спосіб позбутися від перевертнів - це знищити сім'ю Табір!
  
  Сказавши шерифа, де з ними можна зв'язатися, Харді разом з Четом попрямували назад до своєї машини. І Френк і Джо були стурбовані тим, що пухнаста доказ, яку вони виявили в хатині, може викликати нові неприємності у Тейборов.
  
  “ Ти думаєш, шериф зайде так далеко, що відправить Джона в тюрму? - По-совиному запитав Чет.
  
  "Він цілком може," відповів Френк, "якщо люди тут будуть досить схвильовані нападами перевертнів".
  
  "Я все ще не розумію, як хтось може бути обдурять цієї вовчою шкурою", - заперечив Джо. "Навіть якщо б хтось прив'язав це до його рук і тіла, я б не дав себе обдурити, думаючи, що це справжній перевертень!"
  
  "Я б теж," втрутився Чет.
  
  "І вже точно це не пояснює те світиться істота-вовка, яке ми бачили в закусочній Бейпорта", - зауважив Френк.
  
  Раптово Джо клацнув пальцями. “ Гей! Б'юся об заклад, я знаю, звідки взялася ця шкірка!
  
  "Де?"
  
  “ З того плюшевого вовка, якого вкрали у Алека Вірджіла! Це пояснює скляні очі!
  
  "Вірно", - погодився брат. “Хто тільки що витрусив начинку. Я думаю, ти потрапив в точку, Джо".
  
  Френк був задумливий, коли вони під'їхали до котеджу. “ Як ти думаєш, могавки знали що-небудь про перевертнів? він задумався.
  
  "Звичайно", - відповів Джо. “У книзі Десмонда Кворна йдеться, що у племен американських індіанців було багато казок про те, як люди перетворювалися на тварин. Чому?"
  
  “ Хенк Голок сказав, що його дядько - знахар, пам'ятаєш? Просто заради забави, я хотів би почути, що він скаже про цю історію з перевертнями. Хто знає, може бути, він придумає якісь індіанські перекази або прийом для полювання на вовків, яку ми могли б використовувати, щоб відвернути місцевих жителів і трохи відволікти увагу від таборів ". Френк подивився на двох своїх супутників. “ Ти згоден поїхати в село Хенка?
  
  Джо кивнув, і Чет з ентузіазмом сприйняв цю ідею. Він відчував, що зустріч з індіанцями дасть йому шанс познайомитися з справжнім ноу-хау дикої природи. Коли через деякий час трійця знову вирушила в дорогу на машині, огрядний юнак був одягнений у мисливську сорочку з оленячої шкіри з бахромою і пов'язкою на голові і навіть прихопив з собою лук і стріли.
  
  Село могавков, як вони з'ясували, запитавши дорогу, перебувала всього в декількох милях від річки Хок. До розчарування Подружжя, він складався всього з декількох ветхих будинків і хатин, а люди, якщо не вважати їх мідного кольору осіб і, у деяких, заплетених в кіски волосся, нічим не відрізнялися від інших місцевих американців.
  
  "Чет більше схожий на індіанця, ніж вони самі", - зі смішком зауважив Джо Френку.
  
  Ірокези, схоже, теж так думали. Коли хлопці вийшли з машини, група дітей, що грали перед універмагом, негайно оточила круглолицього відвідувача, захоплюючись його цибулею і стрілами і ставлячи питання про його костюмі.
  
  Тим часом Френк і Джо запитали, де мешкає дядько Хенка Голка. Його звали Адам Голок, і він виявився худим, скрюченим старим з гачкуватим носом та високими вилицями. Коли він почув, що телефонували друзі його племінника, він привітав їх міцним рукостисканням.
  
  “Скажи - йди! Skaw-non-gowa, друзі мої. Як у вас справи?"
  
  Хлопчики поговорили з ним і дізналися, що Адам Голок в молодості теж був висококласним сталелитейщиком. Він допомагав будувати міст Джорджа Вашингтона через річку Гудзон і Емпайр-стейт-білдінг, але тепер працював теслею і різноробочим.
  
  "Хенк сказав нам, що ти був знахарем", - зауважив Джо.
  
  Літній ирокезец знизав плечима. "Іноді я готую трав'яні ліки для своїх сусідів, коли вони хворіють, і проводжу племінні церемонії".
  
  Виявилося, що він вже чув про напади перевертнів на Хок-Рівер. Коли Френк запитав його думку про них і про те, як можна запобігти біді, містер Голок спочатку відповідав мало.
  
  Але зрештою, як ласку хлопчикам, він надів індійський костюм і розвів невелике багаття з гілок в каміні своєї хатини. Він страхітливо грав на флейті з червоного кедра. Потім, потрясаючи парою брязкалець з гарбуза і говорячи мовою могавков, він почав волати до Га-зу, духу Вітрів. Френк і Джо вкрилися гусячою шкірою, слухаючи це дивний спів.
  
  Пізніше старий сказав їм: “Ліси повні таємниць, друзі мої. Більшість людей втратили зв'язок з природою. Хто може сказати, чи можуть люди стати подібними до тварин? І все ж я думаю, що біда, про яку ти говориш, виходить не від якогось вовка. Я бачу тебе у вогні, выслеживающим злих людей!"
  
  Дещо спантеличені, але вражені, брати Харді подякували знахаря і вирушили на пошуки Подружжя. Вони застали його демонструє свою майстерність у стрільбі з лука, по черзі з кількома сільськими підлітками пускають стріли з саморобною мішені. Індійська молодь заплескала, коли йому щоразу вдавалося потрапити в яблучко.
  
  Але жоден з Bayporters не міг зрівнятися з Mohawks у метанні списа з горіха hickory в кільце котиться. Пізніше вони зіграли в гру "Оленячі гудзики". Гудзики, зроблені з полірованого рогу, кожна обуглилась з одного боку. Гравці струшували гудзики в одній руці, як гральні кості, потім кидали їх на ковдру, намагаючись, щоб шість або більше гудзиків впали однією і тією ж стороною вгору.
  
  До його великого задоволення, Чет виграв більше ігор, ніж хто-небудь інший. Жителі села запросили його і сім'ю Харді залишитися на вечерю. Це було свято кукурудзяного супу, смаженої форелі, оленини, суккоташа, кабачків, кукурудзяного хліба та чорничного пирога.
  
  Перед відходом гостей кілька сільських дівчат подарували Пару вишиту ними головну пов'язку з бісеру в якості призу за його влучну поводження з цибулею і стрілами.
  
  "Онагхи-вахи!" Ірокези кричали, махаючи на прощання.
  
  Чет так пишався трофеєм, що хотів показати його Аліні. Він попросив Харді заїхати до Тейборсам, коли вони повернуться в Хоук-Рівер. Однак, коли справа дійшла до дзвінка, він, здавалося, трохи занервував.
  
  "У чому справа?" Запитав Френк. "Соромишся?"
  
  “ Я не подобаюся цієї недолугої економці, - зніяковіло зізнався Чет, виходячи з машини. “ А що, якщо вона відкриє двері?
  
  Настали сутінки, і хлопчики побачили, як Олена пройшла мимо освітленого вікна. Потім світло погасло.
  
  На Подружжя зійшло раптове натхнення. Він написав записку Аліні, прив'язав її до стрілкою і пройшов половину під'їзної доріжки, поки Френк і Джо чекали в машині. Він прицілився в все ще відкрите вікно Олени і випустив стрілу.
  
  На жаль, його нервозність, повинно бути, перешкодила йому прицілитися. Пролунав гучний дзвін скла, і Чет в жаху завмер. Його стріла потрапила не в те вікно!
  
  В наступну мить двері відчинилися, і Покахонтас вискочила назовні, волаючи і розмахуючи мітлою!
  
  16
  
  Нагорода за Томагавк
  
  "Забирайся звідси, негідник!" - заревів величезна економка, потрясаючи своєю зброєю-мітлою. "Я навчу тебе розбивати вікна в цьому будинку!"
  
  Ість в паніці помчав по під'їзній доріжці так швидко, як тільки могли нести його пухкі ніжки. "Заплаві двигун!" крикнув він, перебуваючи ще в десяти ярдів від машини.
  
  "Як же так?" - поддразнил Джо, який сидів за кермом. "Хіба ти не хочеш побути тут, поки Еліна не прочитає твою записку?"
  
  “ Не звертай уваги на гостроти, просто вирушай! Чет застрибнув на борт, витріщивши очі і відсапуючись. “ Гадаєш, я хочу, щоб ця велетка розтрощила мені голову своєю бойовою палицею?
  
  Повернувшись у безпеку свого котеджу, міцний юнак взявся за какао і пончики. "Коли хтось начебто Покахонтас ганяється за ним, це діє хлопцеві на нерви", - жалібно сказав він. "Мені потрібно перезарядити свої батарейки!"
  
  "Хороша ідея", - сказав Френк. "Можливо, сьогодні нам знадобиться твоя повна потужність".
  
  “ Навіщо? - Випалив Чет, підозріло дивлячись на Харді.
  
  “Ми всі троє збираємося спостерігати за будинком Тейборов. Якщо хто-небудь з тих хлопців, які були там минулої ночі, з'явиться знову, ми схопимо їх!"
  
  Близько половини десятого, коли хлопчики вже збиралися виходити з будиночка, задзвонив телефон. Відповів Джо. Дзвонив Хенк Голок.
  
  "Я тільки що повернувся додому з Нью-Йорка", - сказав чоловік з ирокезской зовнішністю. “Мій дядько сказав мені, що ви були тут, у селі, сьогодні вдень. Вибачте, що я вас не помітив".
  
  "Я теж," сказав Джо. “ Але нам достеменно сподобався візит. Твій дядько - прекрасна людина, Хенк.
  
  “ Він теж вважає вас, Харді, особливими. Коли він 'готував ліки' на вогні, він говорить: Га-зу сказав йому, що вам можна довіряти, тому він порадив мені сказати вам правду.
  
  “ З приводу чого?
  
  “ Про те підлому чуваке, якого ти зустрів у ресторані, який називав себе містером Нест. Його справжнє ім'я Марбург.
  
  "Ми це вже з'ясували", - сказав Джо. "Але якщо у вас є що ще сказати нам, почекайте, поки я не соединю Френка, щоб він теж міг це почути!"
  
  Брати Харді були зачаровані, слухаючи історію, розказану Хенком Іглом. Після війни за незалежність його предок, Темний Орел, відплив на британському військовому кораблі з червоними мундирами додому в Англію. У Лондоні король Георг подарував своєму жорстокому союзнику-індіанцеві срібний томагавк в нагороду за заслуги перед короною. Виготовлений відомим англійським срібним майстром, томагавк був прикрашений золотим візерунком і тисненням у вигляді декількох діамантів.
  
  “Вау! Що з ним сталося?" Джо вигукнув.
  
  "Ніхто не знає", - відповів Хенк. “Пам'ятайте, це було двісті років тому. Якимось чином "томагавк" загубився або зник з поля зору протягом цих двох століть. Але коли ви розповіли мені, що сказав Марбург в ресторані, я відразу зрозумів, що саме цього він домагався.
  
  - Звідки йому знати про "томагавке"? - запитав Френк.
  
  “ З підручників історії. Це не секрет. Кожен, хто цікавиться антикваріатом, міг чути про це.
  
  Далі Хенк розповів, що у його сім'ї був старий щоденник, який вів Dark Eagle. "Багато сторінок занадто вицвіли і запліснявіли, щоб їх можна було прочитати, але, судячи з різним розбірливим зауважень, я впевнений, що томагавк захований десь у Орлином гнізді".
  
  “ А Марбург теж знав про це щоденнику? - Запитав Джо.
  
  “ Ймовірно. Ми з усіх сил намагалися зберегти це в секреті; фактично, воно зберігається в банківській комірці. Але деякі історики знають, що Темний Орел вів такий щоденник, так що новини могли легко просочитися в Марбурзі.
  
  Хенк сказав, що він все більше і більше переконувався в цьому, коли Марбург прийшов до нього і спробував втертися в довіру до ірокез. "Потім, коли він побачив, що ви, хлопці, розмовляєте зі мною, і дізнався у вас за фотографіями в новинах синів Фентона Харді, він, ймовірно, вирішив, що ви полюєте за тим же призом, що і він".
  
  Френк розповів "хайстайлеру" про розмову, що вони з Джо вели з містером Кроуфордом, і додав: "Ймовірно, Марбург вирішив, що якщо у вас немає щоденника, то він може просто виявитися, коли старий особняк будуть реставрувати".
  
  "Цілком ймовірно," погодився Хенк, " і він сподівається, що, якщо йому вдасться дістати його, щоденник допоможе йому зрозуміти, що трапилося з "томагавком"".
  
  Брати Харді подякували будівельника за те, що він розкрив їм секрет своєї сім'ї. Вони також пообіцяли повідомити йому, якщо їм вдасться знайти якісь зачіпки до місцезнаходженням "томагавка". Потім вони з Рахунком вирушили в маєтку Табір.
  
  Припаркувавши машину так, щоб її не було видно, хлопчики вибрали дерево, відмінне від того, яке Чет використовував для свого спостережного поста. Всі троє знайшли місце, щоб примоститися на його міцних гілках. У місячному світлі вони могли чітко розгледіти будинок.
  
  Менш ніж через півгодини Джо тихо попереджувально прошипів і вказав наліво. З-за дерев тільки що з'явилася скрадлива фігура і наближалася до будинку.
  
  "Залишайся тут, Чет," прошепотів Френк, - і дивись в обидва, не з'являться інші зловмисники. Ми з Джо сходимо за цим хлопцем, добре?
  
  "Чек!" - погодився їх міцний приятель.
  
  Спустившись з дерева, брати Харді швидко і безшумно наблизилися до своєї здобичі. Він зайняв позицію в заростях чагарнику, звідки відкривався вид на внутрішній дворик, так і на фасад будинку.
  
  Але він був не готовий до нападу ззаду. Перш ніж він зрозумів, що відбувається, Френк обхопив його трахею і затис долонею рота. Джо схопив чоловіка за зап'ястя і боляче вивернув його собі за спину.
  
  Удвох вони відвели його подалі від будинку. Це був той самий вусатий чоловік, якого вони бачили виходять з кабінету доктора Бентона в будинку відпочинку "Пайн Менор"!
  
  "Припустимо, ви розповісте нам, що ви тут робите, шпионите за Тейборами", - сказав Френк.
  
  "Чому я маю вам щось говорити?" укладений заперечив.
  
  "Тому що, якщо ти цього не зробиш, ми зателефонуємо шерифу Кеннигу, і ти зможеш спробувати пояснити йому!" - попередив Джо.
  
  Вусатий чоловік спохмурнів і завагався, потім знизав плечима. “ Гаразд, ти переміг. Мене звуть Елмо Янсі. Я приватний детектив.
  
  "Доведи це," гаркнув Френк.
  
  Чоловік витягнув гаманець із внутрішньої кишені пальто. Він відкрив його і пред'явив їм свою ліцензію приватного детектива штату Нью-Йорк. Брати Харді оглянули його, і Френк кивнув. "Досить добре".
  
  Янсі сказав, що найняв його клієнт, щоб провести розслідування і повідомити про сім'ю Тейбор, особливо про сина. Приїхавши в Хок-Рівер, він почув про перевертня, який, як говорили, бродить по околицях. Потім він прочитав репортаж в новинах, в якому натякали, що Джон Тейбор може бути винуватцем сімейного неблагополуччя. На наступний день по пошті в його мотель прийшла непідписана записка, в якій повідомлялося, що молодий архітектор був психічно хворим в будинку відпочинку "Пайн Менор". Тому він відправився туди, щоб спробувати взяти інтерв'ю у лікаря Джона.
  
  “ А як щодо минулої ночі? І не підсипати нам ніякої нісенітниці, " додав Френк. “ Ви були під наглядом.
  
  “ Тоді навіщо питати?
  
  “Ми хочемо почути вашу версію. Це один із способів дізнатися, чи згодні ви з нами ".
  
  Янсі сказав, що вирішив поспостерігати за будинком Таборів, щоб подивитися, чи не вислизнув Джон з будинку після настання темряви і не мав будь-якого відношення до нападів перевертнів. "Він дійсно з'явився, і вів себе досить дивно".
  
  "Що ти маєш на увазі?" Запитав Джо.
  
  “Він рухався як сновида, майже як у трансі. Я деякий час слідував за ним. Він попрямував вгору по схилу пагорба, трохи на північ звідси. Я втратив його з виду на хвилину або дві, але потім побачив відблиск світла, що з'явився на вершині пагорба.
  
  Френк насупився, почувши це. Чет нічого не згадував про який-небудь світлі. Однак Френк подумав, що з позиції їх приятеля, розташованої нижче по схилу, його могло і не бути видно.
  
  "Відразу після цього," продовжував Янсі, - я почув, як десь піді мною спалахнула бійка. Джон Тейбор, мабуть, теж це почув, тому що світло згасло, а потім я знову побачив його.
  
  Янсі сказав, що молодий архітектор попрямував додому іншим маршрутом. Слідчий сам пішов за ним, щоб переконатися, куди прямує Джон. Після цього Янсі повернувся на схил пагорба, щоб оглянути місце бійки, але там нікого не виявив. Потім він виявив хатину на вершині пагорба, звідки виходив світло.
  
  “ Ти заглядав всередину? - Запитав Френк.
  
  “ Природно. Вона була не замкнена.
  
  “ Ти бачив там вовчу шкуру? - запитав я.
  
  Приватний детектив, здавалося, був вражений питанням, але похитав головою. “Ні, тільки книги і архітектурні креслення. Все виглядало так, як ніби Джон використовував це місце як приватну студію, куди він міг йти вчитися або працювати над планами ".
  
  "Ви впевнені, що поблизу не валялося жодної хутряної шкурки?" Джо наполягав.
  
  “ Впевнений. Якби там було щось подібне, можеш не сумніватися, я б це зауважив.
  
  Брати Харді обмінялися поглядами. Якщо показання Янсі правдиві, то вовчу шкуру, повинно бути, підкинули в хатину пізніше, можливо, тією ж людиною, який попередив шерифа!
  
  “ Як вийшло, що ти повернувся сьогодні ввечері? Поцікавився Френк.
  
  Янсі знизав плечима. “Я дійсно нічого не навчився минулого вечора. Я подумав, що сьогодні ввечері мені, можливо, пощастить більше. Але, звичайно, все обернулося зовсім не так", - додав він сумно.
  
  “ Хто ваш клієнт? - різко запитав Харді постарше, сподіваючись застати детектива зненацька.
  
  “Ви ж не чекаєте, що я відповім на це питання, чи не так? Жоден етичний приватний детектив не розкриває особистість свого клієнта без дозволу".
  
  "Ми розуміємо". Френк посміхнувся і представив себе і Джо.
  
  Ставлення Елмо Янсі відразу змінилося, коли він дізнався, що вони сини Фентона Харді. Він пообіцяв назвати їм ім'я свого клієнта, якщо і коли йому дозволять це зробити. Тим часом він залишався з Харді і Четом, спостерігаючи за будинком Тейбора. Але коли до півночі нічого не сталося, він відмовився від свого чергування.
  
  Тріо Бейпорта продовжувало спостереження ще на годину. Потім вони теж здалися на ніч.
  
  На наступний ранок Френк і Джо з полегшенням почули дзвінок по радіо від свого батька. Вони розповіли йому про все, що сталося в Нью-Йорку, так і в Хоук-Рівер.
  
  Фентон Харді, у свою чергу, розповів, що Бабблз Аптон, син огрядного архітектора, тепер працює на стороні закону, намагаючись загладити злочин, яке призвело до його тюремного ув'язнення, і таким чином спокутувати свою провину в очах влади.
  
  "Він допомагає тобі у цій справі, тато?" Поцікавився Джо.
  
  "Так, він перевіряє можливість того, що нечесний підрядник може бути замішаний у цих будівельних катастрофи".
  
  “ З тієї ж точки зору, про яку нам говорив Ніл Ксав'єр?
  
  “Добре. Але зараз я хочу, щоб ви, хлопці, перевірили для мене абсолютно нову зачіпку в Нью-Йорку. Це може бути терміново, тому я посилаю Джека Уейна доставити вас туди ".
  
  Детектив дав своїм синам докладні інструкції і на прохання Подружжя погодився, щоб їх міцний приятель поїхав з ними.
  
  - І ще дещо-що, тато, " втрутився Френк. “ Не міг би ти дати нам ім'я психіатра в Нью-Йорку, з яким ми могли б поговорити, поки перебуваємо там? Я хотів би почути іншу думку про поведінку Джона Тейбора.
  
  "Хороша ідея", - сказав Фентон Харді. Він назвав надійного експерта, з яким сам консультувався у зв'язку з різними кримінальними справами.
  
  “Спасибі, тато, і будь обережний. Згадай записку з попередженням, яку Бабблз прислав нам у Центральному парку".
  
  “Правильно, синку, і ти роби те ж саме. Це завдання може бути небезпечним".
  
  Джек Уейн часто літав на приватному літаку містера Харді, "Скайхэппи Сел". Через годину після дзвінка детектива невеликий літальний засіб приземлилася на аеродромі недалеко від Хоук-Рівер. Хлопчики привітали дружелюбного пілота, потім всі відправилися в аеропорт Ла Гуардіа в Нью-Йорку.
  
  Звідти вони повернулися за адресою, який дав їм Фентон Харді, в трущобном районі Бронкса. Це був двоповерховий особняк з коричневого каменю з вузьким фасадом, втиснутий між напівзруйнованими багатоквартирними будинками. Хлопчики спочатку оглянули місце події, потім подзвонили в дзвінок. Ніхто не відповів.
  
  "Двері відчинені," зауважив Джо. “ Давайте увійдемо.
  
  Френк обережно повів їх через брудний, викладений плиткою вестибюль у вітальні на першому поверсі. Всі троє ахнули при вигляді нерухомої фігури, що лежить пов'язаної на підлозі з кляпом у роті.
  
  "Це Бабблз Аптон!" - Вигукнув Джо.
  
  “ Він мертвий! - в сум'ятті випалив Чет.
  
  17
  
  Літаючий Курча
  
  Френк кинувся через кімнату, двоє його товаришів пішли за ним, і вони оглянули людини на підлозі. За його покритому синцями обличчя і порваній, забрудненим кров'ю одязі було ясно, що молодого Аптона жорстоко побили. Але він усе ще дихав, і Френку вдалося намацати досить сильний пульс.
  
  "З ним все буде в порядку, якщо ми відвеземо його до лікаря", - заявив Харді постарше. "Допоможи мені розв'язати його".
  
  Він витягнув кляп з рота Бабблза, поки Джо і Чет знімали мотузку з зап'ясть і щиколоток молодої людини. Потім вони поклали його на диван.
  
  Джо поспішив на кухню за склянкою води. Потерпілому довелося зробити кілька ковтків, поки Френк розтирав йому зап'ястя. Незабаром юний Аптон відкрив очі.
  
  "До— як ви, хлопці, сюди потрапили?" слабо запитав він.
  
  "Нас прислав мій батько, - повідомив йому Френк.
  
  “Слава богу. Тоді він — він, певно, розгадав мій кодовий сигнал". Бабблз пояснив, що заплатив радіоаматорові за передачу виклику, коли не зміг додзвонитися до Фентона Харді по телефону.
  
  - Почуваєш себе доволі сильним, щоб розповісти нам, що сталося? - запитав Джо.
  
  "Я п—спробую", - відповів Бабблз. Він сказав, що був найнятий бандитами, щоб зламати сейф "Челсі Билдерс". “ І я впевнений, що ті ж самі шахраї, які найняли мене, у змові з підрядником, розслідування якого веде твій батько!
  
  “ Що їм було потрібно з сейфа? - Запитав Френк.
  
  “ Кілька звукових плівок.
  
  Брати Харді обмінялися поглядами. І знову звинувачення Нілу Ксав'єра, здавалося, були підтверджені показаннями свідків ззовні!
  
  “ Ви знаєте, що на них було? - Продовжував Френк.
  
  Бабблз страдницьки похитав головою. “Ні. Я намагався розіграти їх, щоб з'ясувати це, але бандити зловили мене і побили. Вони планували скинути мене в річку після настання темряви".
  
  Обидва Харді задавалися питанням, чи розумів молодий Аптон, що записи можуть викрити його власного батька. Але вони вирішили не ризикувати і не засмучувати його, поки він був у такому стані.
  
  "Ми викличемо "швидку", і тебе терміново відвезуть в лікарню!" Пообіцяв Френк, озираючись у пошуках телефону.
  
  Але Бабблз наполягав, що для всіх було би безпечніше, якщо б Харді повністю залишалися осторонь, щоб ніхто не міг зв'язати його з ними або їх батьком. "Крім того, я не настільки поганий формі, щоб потребувати "швидкої", " хрипко видихнув він. “ Таксі підійде.
  
  Він протестував так схвильовано, що брати Харді здалися. Джо поспішив на найближчий кут і зупинив таксі. Бабблзу Аптону допомогли сісти в неї, і водієві було наказано відвезти його в найближчу лікарню.
  
  Потім троє Бейпортеров вирушили на метро в кабінет психіатра, якого рекомендував Фентон Харді. Секретарка в приймальні сказала їм, що детектив вже дзвонив, щоб записатися на термінову зустріч, і після короткого очікування їх пропустили в кабінет лікаря.
  
  Доктор Физцоли, чоловік в окулярах з густим темним волоссям, обрамляють його лису голову, запитав хлопчиків, чим він може їм допомогти.
  
  Френк описав дивну поведінку Джона Тейбора. "Чи можна якось вплинути на людину, щоб він зробив такі речі?" він продовжив: "а потім навіть не пам'ятати, що сталося?"
  
  "Звичайно," доктор кивнув. “ Майже будь-якого можна змусити вести себе подібним чином з допомогою постгипнотического навіювання.
  
  Щоб домогтися цього, він пояснив, що людину спочатку загипнотизируют, потім віддадуть наказ для виконання після того, як він вийде зі свого трансу, можливо, через деякий час після цього.
  
  "Чим частіше людина піддається гіпнозу," продовжував доктор Физцоли, " тим легше ним керувати. Тим не менш, коли його виводять з трансу, він може навіть не пам'ятати, що йому віддавали будь-які накази.
  
  "Чи пам'ятає він, як виносив їх?" Запитав Френк.
  
  “ Ні, якщо б він був запрограмований забувати про них.
  
  Джо сказав: “Але як він міг дізнатися, коли виконати наказ?"
  
  "Зазвичай програмування включає в себе якийсь сигнал", - відповів доктор. "Наприклад, гіпнотизер може сказати:"Коли ви побачите, як я чешу за вухом, ви зробите те-то і те-то". А пізніше, після того як пацієнт буде виведений з трансу, гіпнотизер чухає його за вухом, і пацієнт робить саме те, що йому сказали".
  
  З посмішкою доктор Физцоли додав: “Якщо ви запитаєте його, чому він так вчинив, він придумає самі різні причини. Схоже, йому ніколи не приходить в голову, що він, можливо, здійснює постгіпнотичне навіювання ".
  
  Раптово Френк згадав, як Джона покликали до телефону під час вечірки з барбекю. Трохи пізніше, коли він знову вийшов з дому, він вів себе як зомбі.
  
  "Як щодо сигналу по телефону?" запитав він. "Це спрацює?"
  
  "Чудово", - сказав доктор Физцоли. “Фактично, телефонний голос, якщо це голос, може бути використаний для посилення первісної команди. Але сигналом з таким же успіхом міг бути зумер, або бавовна в долоні, або певний музичний фрагмент, що завгодно ".
  
  “Що, якби людина не хотів виконувати команду?"
  
  “ Як тільки він буде загіпнотизований, у нього не залишиться вибору.
  
  Чет слухав зі скептичним виразом обличчя. “Хм, може, деякі люди й такі, - усміхнувся він, - але я б хотів подивитися, як хто-небудь зробить я зроби те, чого я не хотів робити!"
  
  Доктор Физцоли посміхнулася. “ Може, спробуємо?
  
  "Продовжуй," кинув йому виклик Чет.
  
  Доктор підняв блискучу монету на кінці ланцюжка. Він попросив круглолицього юнака подивитися, як вона розгойдується взад-вперед. Потім монотонним голосом він почав натякати, що Чет відчуває себе розслабленим і сонним, що його кінцівки важчають і втрачають всяку чутливість, і, нарешті, що Чет буде робити все, що йому скажуть.
  
  Чет виконав кілька простих команд, таких як "здригнутися, як ніби йому холодно", "загавкати, як собака" і "пританцьовувати по кімнаті". Але пізніше, після того, як доктор клацнув пальцями, щоб вивести його з трансу, Чет наполягав, що він навіть ніколи не був в трансі.
  
  “Я весь цей час був у повній свідомості. Я знав, що відбувається. Коли ти попросив мене щось зробити, я погодився, але я не був зобов'язаний це робити ".
  
  Лікар знизав плечима і посміхнувся. “Можливо, й так. Багато випробовувані відчувають те ж саме. Факт залишається фактом: ви зробили те, що я вам сказав".
  
  Брати Харді посміхнулися і подякували доктора Физцоли за інформацію і демонстрацію. Перш ніж покинути офіс, Френк запитав секретарку, чи може він скористатися її телефоном.
  
  "Звичайно", - сказала вона. "Дозволь мені спочатку з'єднати тебе з зовнішньою лінією, а потім просто набери номер".
  
  Френк викликав Джека Уейна в аеропорту Ла Гуардіа. Коли пілот відповів, молодий детектив сказав йому починати розігріватися. Скайхэппи Сел. Хлопці будуть готові до зльоту, як тільки подрулят до аеродрому.
  
  "Може бути, не так скоро, як ти думаєш", - відповів Джек. Він сказав, що з Бейпорта було передано термінове повідомлення.
  
  “ Від кого? - Запитав Френк.
  
  “ Якийсь хлопець, найнятий "Челсі Билдерс", на ім'я Ніл Ксав'єр. Він подзвонив тобі додому, твоя тітка передала його повідомлення, і я передав його по радіо.
  
  "Чого він хоче?"
  
  “ Щоб побачитися з тобою і Джо як можна швидше. Він каже, що це дуже важливо, але зустріч повинна зберігатися в секреті. Ви повинні прийти до нього на квартиру на Сентрал-Парк-Вест, а не в офіс компанії.
  
  Незабаром хлопчики вже їхали на таксі за адресою Ксав'є.
  
  “ Хто цей хлопець? - Запитав Чет по дорозі.
  
  "Виконавчий асистент Карела Табору," сказав йому Джо.
  
  Коли вони прибули в його квартиру, трійця була здивована, виявивши, що зіткнулася з великим, потужним, гарчить сторожовим псом доберманами, якого Ніл Ксав'єр тримав на короткому повідку, який здавався напруженим і наляканим.
  
  "Вчора ввечері я взяв його напрокат у тренера для захисту", - сказав Ксавьє хлопчикам. "Сядьте, будь ласка, і я поясню".
  
  
  Нервово ходячи взад-вперед, у той час як його собака насторожено спостерігала за трьома відвідувачами, Ксав'є почав: “Я зробив дуже неприємне відкриття. Як би мені не було неприємно це говорити, тепер я вірю, що справжнім злочинцем, що стоять за проблемами фірми, є не хто інший, як мій бос — Карел Табір!"
  
  Перевізники були шоковані цією новиною.
  
  "Що змушує тебе так думати?" Наполегливо запитав Джо.
  
  Ксав'є пояснив, що Табір, незважаючи на свою блискучу репутацію, довгий час був не в ладах з радою директорів "Челсі Билдерс". Отже, він навмисно організував три будівельних катастрофи, які розслідував містер Гарді, щоб збити ціну акцій Chelsea Builders.
  
  Френк насупився. “ Навіщо йому це знадобилося?
  
  "Щоб він міг дешево скупити його і отримати контроль над компанією".
  
  "Як він організовував катастрофи?" - Запитав Джо.
  
  “ Через того нечесного підрядника, про який я згадував. Всі три сталися за саботажу, проведеного бандитами. Він сказав мені, що на цих плівках містилися докази, які пов'язують підрядника з "Аптон Ассошиэйтс". Але тепер я впевнений, що вони звинуватили самого Тейбора. Він тримав їх у себе в якості страховки, щоб переконатися, що підрядник не обдурив його."
  
  "Як ти все це дізнався?" Поцікавився Френк.
  
  "Просто щасливий випадок, якщо це можна назвати везінням". Ксав'є пояснив, що випадково підслухав телефонну розмову між Табором і підрядником. “Вони призначили зустріч на десять годин сьогодні ввечері в будинку недалеко від Хоук-Рівер. Якщо вони здогадаються, що я підслуховував, моє життя не буде коштувати і ламаного гроша!"
  
  Дізнавшись місцезнаходження будиночка, хлопчики повернулися в Ла Гуардіа і полетіли назад в Адирондаки. Френк і Джо залишили свою машину припаркованої на аеродромі недалеко від Хоук-Рівер. Приземлившись, вони рушили до колиби.
  
  Френк загальмував і сказав: "Ну ось ми й приїхали!"
  
  Чет негайно вискочив з машини, розмахуючи руками. “Дивіться! Я курча!" - закричав він, голосно сміючись. "Я вмію літати!"
  
  "Молодець!" - сказав жіночий голос. "Чи можу я подивитися, як ти злітаєш?"
  
  Чет обернувся і побачив що йде до них Аліну Тейбор!
  
  18
  
  Девятичасовая Тінь
  
  Особа Подружжя почервоніло від збентеження, коли він раптово усвідомив, що робить. Брати Харді розреготалися.
  
  “ Боже мій! Чет застогнав. “ Що змусило мене зробити таку дурість?
  
  "Постгіпнотичне навіювання, от що!" - сказав Джо.
  
  "А?"
  
  "Ти просто робив те, що тобі сказали", - додав Френк.
  
  Чет втупився на Харді, його щоки все ще палали. - Про що ви, хлопці, говорите?
  
  Френк пояснив, що, перебуваючи під гіпнозом в кабінеті психіатра, доктор Физцоли наказав їх приятелеві вести себе як літаючий курча, коли вони прибудуть в свій будиночок.
  
  "Не сумуй, Чіт". Джо усміхнувся. “Він зробив це тільки для того, щоб переконати тебе, що такі речі можливі. Френк подав тобі знак, сказавши: "Ну ось ми й прийшли!"
  
  Щоб позбавити Подружжя від подальшого збентеження, Френк повернувся до їх гості. “ Що сталося, Еліна?
  
  Її обличчя витягнулося після хвилинного веселощів. "О, я так турбуюся про Джона!" - відповіла вона. “Шериф Кенниг допитував його весь день. Він навіть попередив його, щоб він не залишав Хок-Рівер. Ми з татом боїмося, що його скоро можуть заарештувати!"
  
  "Ну, ти можеш перестати турбуватися", - сказав Френк. "Я думаю, ми тільки що з'ясували, що змушує твого брата здійснювати ці нічні прогулянки".
  
  "Що ви маєте на увазі?" Вигукнула Алена, її очі розширилися від подиву.
  
  Френк розповів про те, що вони дізналися від психіатра про постгипнотическом навіюванні, і продовжив: “Я переконаний, що щось подібне мало статися з Джоном. Хтось глибоко загіпнотизував його і наказав йому вийти з будинку посеред ночі. Ви не пам'ятаєте, дзвонили йому пізно ввечері в середу перед сном?"
  
  “Так, насправді, він це зробив. Чому?"
  
  “Те ж саме відбулося в ніч барбекю. Ці дзвінки можуть бути від людини, який загіпнотизував його, щоб дати йому підкріплюють навіювання. Пізніше вовче виття зовні, навіть якщо це фальшивий виття, є сигналом, що спонукує його покинути дім ".
  
  "Це також пояснило б, чому він веде себе так, немов знаходиться в трансі", - сказав Джо. "Чет тільки що продемонстрував вам, як все це працює".
  
  Особа пухкенькою дівчинки розпливлося в щасливій усмішці. "О, це чудово!" захоплено вигукнула вона. “ Ти не уявляєш, яке полегшення випробує тато, коли я розповім йому! Величезне вам всім спасибі!"
  
  Перш ніж Чет зрозумів, що відбувається, Олена обвила руками його шию і дзвінко поцілувала в щоку.
  
  Щоки пухкою Бейпортерши знову спалахнули рум'янцем, але на цей раз швидше від сором'язливого задоволення, ніж від збентеження.
  
  Тим часом Френк і Джо обмінялися швидкими поглядами, повними веселощів, змішаного з занепокоєнням. Обидва думали про одне й те ж, що їм краще не розповідати Олені про звинувачення Нілу Ксав'єра на адресу її батька і тим самим зіпсувати їй радість моменту. Незабаром після цього вона поїхала на своєму червоному міні-вене, горя бажанням повідомити батькові хороші новини.
  
  Пізніше, коли хлопці закінчували вечеряти, вони почули стукіт. Френк встав, щоб відкрити двері. Їх відвідувачем виявився Елмо Янсі.
  
  "Заходь!" Сказав Френк. "Ти якраз вчасно, щоб випити чашечку кави".
  
  “ Спасибі. Не заперечуйте" якщо я так і зроблю. Приватний детектив приєднався до них за столом і перейшов до розповіді про новини, які привели його у їх каюту. “Я тільки що отримав телеграму по телефону від мого клієнта. Це відповідь на телеграму, яку я відправив йому сьогодні вранці, і це дає мені право використовувати своє судження щодо того, чи називати його ім'я. Але, звичайно, ця інформація повинна зберігатися в суворій таємниці.
  
  "Ми розуміємо", - запевнив його Френк. "Ви можете розраховувати на те, що ми будемо тримати язик за зубами".
  
  “ Хто він? - Нетерпляче запитав Джо.
  
  “ Багатий європейський бізнесмен, який живе в Парижі. Його звуть Густав Табір.
  
  “ Тейбор? - Луною повторив Джо і кинув погляд на Френка. "Це, мабуть, той далекий родич, про якого нам згадував містер Тейбор, той, хто втік на Захід незадовго до того, як Чехословаччина стала комуністичною".
  
  "Вірно," погодився Френк і повернувся до Елмо Янсі. “ Як вийшло, що він найняв вас, для репортажу про американської гілки родини?
  
  “ Тому що він старий і багатий і шукає спадкоємця. У нього немає своїх дітей, тому він вирішив залишити свій стан самому молодому чоловікові з тутешніх Таборів. Але спочатку він хоче перевірити характер як Джона, так і його батька, Карела Табору, щоб зрозуміти, чи гідний Джон спадкування ".
  
  Чет присвиснув і пробурмотів: "Ну, що ти можеш знати!"
  
  Харді подякували Янсі за інформацію. Пізніше, коли він пішов, Джо сказав своєму братові: "Ти розумієш, що це може пояснити всю історію з перевертнями?"
  
  Френк задумливо кивнув. “ Скажу, що розумію! Це може означати, що хтось навмисно намагається очорнити Джона і позбавити його шансів успадкувати стан Густава Табору.
  
  “Вірно! Але хто?" Джо задумався.
  
  "Ти хочеш почути мою пропозицію?"
  
  "Давайте послухаємо це".
  
  “ А як щодо француза, який звернувся до Десмонду Кворну за інформацією про перевертнів сім'ї Табір?
  
  “Гей! Ти прав!" Вигукнув Джо, ударивши кулаком по долоні. "Потім він краде файл і відправляє його поштою разом з копією журнальної статті редактору місцевої газети, просто щоб переконатися, що всі зрозуміли, що Джон злегка чокнутий і у нього манія людини-вовка кожне повний місяць!"
  
  "Що не підвищило б шанси Джона стати спадкоємцем Густава Тейбора," погодився Френк.
  
  "І щоб ще глибше занурити його в суп," продовжував Джо, - француз роздобув вовчу шкуру і повісив її у хатині-студії Джона".
  
  "У твоїй теорії всього дві помилки," задумливо промовив Френк.
  
  "Що?" втрутився Чет, який жував пончики і з великою цікавістю прислухався до розмови Харді.
  
  "По-перше, це не пояснює світиться істота-вовк".
  
  Джо глузливо підняв брову. “ А двоє?
  
  "Навіть якщо ми праві," сказав Френк, " чому злочинець це робить і як нам його знайти? Ми нічого про нього не знаємо".
  
  "Неправильно," сказав Чет, набиваючи рот печивом. “ Принаймні, ти знаєш про нього одну річ.
  
  "Назви це," сказав Френк.
  
  “ Він сказав, що його звуть Жюльєн Сорель.
  
  “ Ну і що? "Джо знизав плечима. - Малоймовірно, що він назвав своє справжнє ім'я.
  
  Френк наморщив лоба. “ Напевно, ні. Але Чет, можливо, в чомусь правий. Це ім'я може просто щось значити для члена сім'ї Тейбор.
  
  “Хм, може бути. Давай трохи подумаємо". Взявши трубку, Джо набрав номер Тейборов. Відповіла Аліна. Сказавши їй, хто він такий, Джо запитав: "Тобі що-небудь говорить ім'я "Жюльєн Сорель", Аліна?"
  
  "Звичайно!"
  
  "Хто він такий?"
  
  “ Герой знаменитого французького роману Стендаля під назвою "Червоне і чорне".
  
  Джо застогнав. “ Все одно спасибі, Еліна, але забудь, що я питав.
  
  Незадовго до дев'яти годин Харді вирушили на машині до будинку, де Карел Табір повинен був зустрітися з нечесним підрядником. Ксав'є повідомив хлопчикам його точне місце розташування, яке він підслухав, підслуховуючи телефонна розмова змовників. Харді сподівалися прибути вчасно, щоб застовпити місце до того, як відбудеться зустріч. Тим часом вони залишили Подружжя тримати оборону і спостерігати за будинком Тейборов.
  
  Френк був за кермом, коли вони їхали з облямованому лісом шосе в місячному світлі. "Не дивись зараз, Джо," пробурмотів він, - але я думаю, за нами стежать.
  
  “ Світло в дзеркалі заднього виду?
  
  “Ні. У нього не горять фари. Це-то мене і турбує, але я можу бачити машину досить добре, поки місяць не заходить за хмару. Хто б це не був, він тримався на одному і тому ж відстані позаду нас майже десять миль.
  
  Джо запропонував план, який, на думку Френка, міг спрацювати, хоча в ньому були можливі небезпеки. Харді старші трохи збавив швидкість, уважно стежачи за будь-якими поворотами.
  
  Незабаром він звернув праворуч, на пориту коліями дорогу, яка вилася серед дубів і вічнозелених рослин, що перемежовувалися заростями підліска. Зарості були досить густим, щоб затуляти світло їх фар від шосе.
  
  Незабаром Френк знову згорнув, звернувши з дороги в перше-ліпше вузький простір між деревами. Потім він вимкнув фари, і хлопчики стали чекати.
  
  Через кілька хвилин хвостова машина виїхала на смугу, обережно переслідуючи його. Її водієві довелося включити габаритні вогні, щоб бачити дорогу попереду.
  
  Не встигла машина проїхати повз, як Френк завів двигун і виїхав заднім ходом з їх паркувального місця, перегородивши смугу руху. Коли він увімкнув фари, вони побачили, як хвостова машина повільно зупинилася, як їм здалося, майже чутним зі стогоном відчаю. Її водій, очевидно, зрозумів, що потрапив у пастку. Продовжувати рух означало б ризик заблукати або стати інвалідом в глухій сільській місцевості вночі, далеко від головної артерії.
  
  Здавалося, простіше відмовитися від гри, на що і розраховували Джо і Френк. На хвилину або дві запанувало мовчання. Потім вони побачили, що двері хвостового вагона відкрилася. Водій вийшов в яскравому світлі їх фар, піднявши руки в жесті капітуляції. Це був молодий чоловік років двадцяти з кучерявим каштановим волоссям. Його одяг здавалася іноземного покрою.
  
  Брати Харді залишилися на своїх місцях, дозволивши незнайомцю підійти до передньої частини їх машини. Потім Френк включив дальнє світло, осліпивши незнайомця ще більше. Якщо він думав, що вони прикривають його пістолетом, тим краще.
  
  "Не підходь ближче," прогарчав Френк. - Просто кинь нам своє посвідчення особи, і тобі не заподіють шкоди.
  
  Незнайомець кинув щось схоже на тонку книжку в шкіряній палітурці. Френк зловив її. Це був французький паспорт на ім'я Поля Clermont. Потім прийшло рекомендаційний лист англійською мовою з банку в Парижі.
  
  “ О-О-О, - пробурмотів Джо, коли брати Харді переглянули лист. У ньому згадувалося, що пред'явник, Підлогу Клермон, був швагром відомого фінансиста Густава Табору.
  
  Френк вимкнув дальнє світло, і хлопчики вийшли, щоб протистояти французові. Зрозумівши, що двоє молодих детективів загнали його в кут, Клермон похмуро визнав те, про що вони вже здогадалися. А саме, що він намагався підірвати шанси Джона успадкувати стан Густава Табору, виставивши молодого архітектора небезпечним божевільним.
  
  "Але, звичайно, це не великий злочин", - наполягав Клермон. "Найгірше, що ви можете назвати, - це жорстока жарт".
  
  "Розіграш, щоб позбавити Джона законного спадку!" Френк парирував.
  
  “ Ви вкрали папку з файлами Десмонда Кворна, - додав Джо, - і обманом витягли у Алека Вірджіла його плюшевого вовка.
  
  Клермон злякався, коли побачив, як багато їм відомо. "Я обіцяю вам, що заглажу свою провину, - благав він, - якщо ви не здасте мене поліції".
  
  Було ясно, що він боявся потрапити в біду, про яку могли повідомити Густаву Табору. Він пояснив, що був молодшим братом покійної дружини Табору, але Густаву він ніколи не подобався. Відповідно до нинішнього старого заповіту, він успадкує лише невелику частину стану. Він замислив знищити шанси Джона як спадкоємця в надії отримати більшу частку стану. Замість цього його могли б взагалі викреслити з заповіту, якщо б Густав дізнався, що він задумав.
  
  Знаючи, що Густав наймає Елмо Янсі для розслідування справи Джона, Клермон прилетів в цю країну ще до того, як Янсі взявся за цю справу. Він вже був знайомий з традиціями сім'ї Табор про перевертнів, і коли він дізнався про паніки, викликаної перевертнями в Хоук-Рівер, він вирішив, що це буде хорошим способом дискредитувати Джона. Він дізнався з місцевих пліток про перебування Джона в лікарні і відправив анонімну записку про це Янсі.
  
  - Ти упевнений, що не сам почав лякатися перевертня? - холодно запитав Френк.
  
  “Ні! Я присягаюсь у цьому!" - вигукнув француз. За його словами, у середу ввечері він пришив ремінці до вовчій шкурі і прийшов, щоб повісити її у внутрішньому дворику будинку Табору. Потім він побачив, як Джон виходить з дому, Янсі слід за ним, а Чет - за ними обома. Значить, він теж стежив. Після того, як він вплутався в бійку з Четом і нокаутував його, він виявив хатину-студію Джона.
  
  Він вирішив, що хатина буде кращим місцем для того, щоб повісити вовчу шкуру, і зробив це на наступний день. Після цього він попередив шерифа.
  
  “ Що змусило тебе вистежити нас сьогодні ввечері? - Запитав Джо.
  
  Клермонт сумно знизав плечима. “ Я стежив за Янсі і бачив, як він підійшов до вашого будиночка. Тому я хотів з'ясувати, чим ви двоє займалися і як ви вписується в картину.
  
  "Тепер ти знаєш", - сказав Джо з сухою усмішкою.
  
  Харді вирішили відпустити француза. Оскільки він іноземець, його буде неважко вирахувати, тим більше що вони знали його автомобільні права.
  
  Продовживши свою подорож, вони виявили, що будинок побачень порожній. Припаркувавши машину так, щоб її не було видно з дороги, вони сиділи і чекали прибуття Табору і нечесного підрядника.
  
  Раптово на радіо заблимав червоний вогник. Дзвонив Чет.
  
  "Що сталося?" Запитав Френк.
  
  "Карел Табір і його син виїхали зі свого будинку хвилин десять-п'ятнадцять тому", - повідомив хлопчик. "Я тільки що повернувся до нас".
  
  “ Є які-небудь ідеї, куди вони прямували?
  
  "Мені здалося, що вони прямували на північ, щоб виїхати на шосе 30", - відповів Чет.
  
  “ Добре, Чет. Велике спасибі, " сказав Френк і вимкнув радіо.
  
  “ Шосе 30? - Пробурмотів Джо. - Це повинно бути у протилежному від неї напрямку.
  
  Холодне підозра почало формуватися в голові Френка. Він виглядав як громом уражений. “Джо! Щось підказує мені, що відвернули нас від справжніх дій!"
  
  “ Ти хочеш сказати, що Ніл Ксавьє обдурив нас?
  
  “Звичайно! Але, можливо, він сплів нам цю байку заради свого боса!"
  
  “ Куди вони могли податися тейборы, Френк?
  
  "Якщо вони їдуть по шосе 30, я можу згадати тільки одне місце".
  
  “ Орлине гніздо! - Вигукнув Джо.
  
  “Точно! Давай більше не будемо втрачати час, бовтаючись тут!" Френк завів двигун, і вони попрямували назад тим шляхом, яким приїхали, потім згорнули на коротку дорогу, огибавшую річку Хоук. Незабаром вони вже їхали на північ по шосе 30 так швидко, як тільки дозволяв закон.
  
  Наближаючись до Індіан-Лейк, вони звернули на бічну дорогу і припаркувалися приблизно в півмилі від Орлиного гнізда. Наближаючись до місця розкопок пішки через ліс, вони сподівалися, що їх не помітять.
  
  Джо носив з собою рацію дальньої дії, прикріплену до пояса для екстреного зв'язку з Четом. Зненацька він схопив брата за руку. "Дивись!"
  
  Прямо попереду, в глибокому, порослому лісом яру, вони помітили мерехтливе світло прихованого табірного багаття!
  
  "Це можуть бути Тейборы і ті, з ким вони прийшли зустрітися!" Заявив Френк. "Давай, спробуємо підійти досить близько, аби розгледіти їхні обличчя!"
  
  Хлопчики обережно рушили вперед. Коли вони почали спускатися в яр, Джо оступився і з гуркотом впав у сухий чагарник.
  
  Їх жертва почула шум. Майже миттєво багаття згасло, як ніби його завалили брудом або ковдрою. Фігури вирвалися з маленької галявини і помчали в залиту місячним світлом темряву.
  
  Хлопчики збиралися кинутися в погоню, але різко зупинилися, ахнув. Дивне сяюче істота, схожа на вовка, тільки що з'явилося в поле зору на дні яру! Його ікла були оголені у лютому рычании, коли він кинувся в сторону Харді!
  
  "Стрибаючі ящірки!" Джо випалив. "Це перевертень!"
  
  19
  
  Перевертень
  
  Звір кинувся на них, як демон ночі, його вуха були притиснуті, очі горіли люттю! Один погляд на його смертоносні ікла сказав хлопцям, що вони зіткнулися з убивцею!
  
  “ Рушниця з дротиками! - Вигукнув Френк, позбавляючись від миттєвого паралізуючого страху.
  
  Вони помчали назад до своєї машини і обійшли її ззаду. Френк відкрив багажник, витягнув пістолет, розкрив його з казенної частини і вставив в патронник з заспокійливим "дротик", який дав йому Джо. До цього часу чотиринога фурія була досить близько, щоб вчепитися йому в горло.
  
  Френк підкинув рушницю і вистрілив в упор. Бла-а-ам! Постріл пролунав у нічному повітрі. Він побачив, як істота здригнулося і сіпнулося в середині стрибка. Потім це було на ньому. Він впав під світловим звіром, тримаючи рушницю хрест-навхрест, як бар'єр, і з усіх сил намагаючись утримати його щелепи від свого горла!
  
  Джо схопив тварину ззаду, схопивши його за загривок. Істота, схожа на вовка, люто загарчало, намагаючись відірвати його від свого брата. Але через кілька миттєвостей він почав слабшати від дії знеболюючого дротика і, нарешті, безвольно впав до їхніх ніг.
  
  Обидва хлопчика сильно тремтіли. Здавалося дивом, що жоден з них не був порізаний іклами звіра.
  
  "Хлопче, ти наспів саме вчасно!" Джо важко дихав.
  
  - Послухай, - сказав Френк, вказуючи носком черевика по відношенню до тварини черево. Її світиться хутро виявився зашнуровал на нижній стороні тіла, від горла прямо до хвоста!
  
  Мить Джо міг тільки здивовано витріщатися. "Ну, чорт візьми!" - пробурмотів він.
  
  Хлопчики розв'язали шнурівку і після значних зусиль зуміли зняти з істоти фальшиву шерсть. Його світиться шкіра, очевидно, була зроблена з синтетичного хутра, пофарбованого флуоресцентною фарбою, і оброблена з великою ретельністю, щоб щільно облягати тварина, включаючи навіть маску на голову і чотири "леггинса".
  
  Сам звір був величезним, широкогрудым доберман-пинчером!
  
  "Це сторожова собака Нілу Ксав'єра!" Вигукнув Френк.
  
  Не було часу оцінювати їх дивовижне відкриття. Обидва хлопчика відчували, що набагато важливіше з'ясувати, що замишляють змовники біля багаття, і, якщо необхідно, перешкодити їх останнього кроку.
  
  "Можливо, вони планують зруйнувати Орлине гніздо або якимось чином зірвати реставраційні роботи!" Припустив Джо.
  
  "Може бути", - сказав Френк. “Це склало б чотири будівельних катастрофи "Челсі". Якщо це їхня гра, ми повинні зупинити їх, Джо!"
  
  З ліхтариками в руках брати Харді поспіхом повернулися по своїх слідах до яру. Спустившись вниз, вони досягли місця, де горіло багаття, і продовжили шлях повз нього, обережно поводячи променями направо і наліво в надії натрапити на слід утікачів.
  
  “ Почекай, Джо! Раптово вигукнув Френк.
  
  "У чому справа?" - запитав я.
  
  “ Чуєш цей потріскував звук?
  
  Джо послухав мить, потім видихнув: “О, о! Я впевнений!"
  
  В обох хлопчиків виникла одна і та ж думка. Коротка розвідка незабаром підтвердила їх побоювання! У поспіху, намагаючись загасити багаття, втікачі не змогли повністю погасити його, і тепер частина навколишнього листя і підліска, очевидно, загорілася від тліючих вугіль! Змарнілий спекотною, сухий серпневої погодою чагарник розгорався, як труть, і незабаром самі дерева були охоплені полум'ям!
  
  “ Боже мій! Нам краще забиратися звідси, Френк!
  
  "Ти розкажеш крейда"
  
  Хлопці спробували побігти назад до своєї машини, але шлях їм перегородила стіна полум'я. Повернувши в іншому напрямку, вони спробували вибратися з яру на одній з його більш крутих стін. Але нічний вітерець швидко поширював полум'я, і куди б вони не звертали обпалюючий, потріскував бар'єр оранжево-жовтого полум'я, здавалося, перетинав їм шлях. Незабаром весь яр був оточений вогнем!
  
  "Ми в пастці!" Джо почав був у розпачі вигукувати, але слова застрягли у нього в горлі, і він схопив з пояса рацію. Він почав посилати дзвінки Подружжя, описуючи їх жахливе становище.
  
  “ Давай! Сюди, Джо! - Гукнув Френк.
  
  Джо поспішив приєднатися до нього. “ Куди ти йдеш?
  
  “ Через це ущелині протікає струмок. Я мигцем побачив його в місячному світлі, коли ми підкрадалися до вогнища. Це дасть нам шанс вижити, якщо ми зможемо його знайти!"
  
  Блукаючи в темряві, освітленій багаттям, брати Харді врешті-решт дісталися до дрібного заболоченого струмка. Френк сподівався, що, перейшовши вбрід всю його довжину, вони зможуть вибратися з пастки. Але гарячі дерева впали упоперек струмка, перекривши їм шлях до відступу. Нарешті вони зрозуміли, що їх єдина надія - залишатися по пояс у воді і чекати порятунку, інакше вогонь розгориться сам.
  
  Тим часом Джо продовжував викликати по радіо допомогу. Але динаміка рації не пролунало жодної відповіді.
  
  “Що сталося? Чому Чет не відповідає?" Джо засмутився.
  
  "Цей яр, в якому ми знаходимося, або хвилі тепла від пожежі, можливо, заважають нашому прийому", - припустив Френк.
  
  "Будемо сподіватися, що це не зіпсувало нашу передачу!"
  
  Жар від багаття по обидва боки струмка був нестерпним. Хлопчики побризкали на себе водою, щоб було більш терпимо. Раптово їх увагу привернув шум, що пролунав десь нагорі.
  
  "Це літак, Френк!"
  
  “Я знаю! Ось воно!" Старший хлопчик Харді зазначив: "Давайте спробуємо подати сигнал нашими ліхтариками!"
  
  Вони направили свої промені в небо і помахали ліхтариками взад-вперед. Здавалося сумнівним, що серед полум'я можна було розгледіти такі слабкі сигнали, але поява можливої допомоги зміцнило їхні надії.
  
  “ Дивись! Літак кружляє, Френк!
  
  “Пілот повинен був бачити нас, або, принаймні, він помітив лісова пожежа тут. Можливо він на допомогу!"
  
  Те, що послідувало за цим, здалося хлопчикам дивом. З кружащего літака вниз потекла біляста струмінь. Над яром піднявся шиплячий дим, вдарившись об дерева.
  
  "Це хімічна піна!" Радісно вигукнув Френк.
  
  В даний час голос пілота звучав по рації Джо. “Ви чуєте мене, брати? ... Дайте відповідь, будь ласка! ... Це Джек Уейн в Skyhappy Сал!"
  
  “Ми чуємо тебе, Джек! І ти коли-небудь добре звучиш!" Відповів Джо. "Просто продовжуй лити цю піну!"
  
  Після ще декількох проходів повз літака полум'я поступово згасло. Як тільки почорнілий від вогню ліс під ногами досить охолов, щоб дозволити їм пройти, Френк і Джо вибралися з яру.
  
  За кілька сотень ярдів вони досягли дороги, що йде вздовж Індіан-Лейк. Попереду і праворуч у залитій місячним світлом темряві на схилі пагорба було Орлине гніздо. Хлопчики побігли до нього. Був припаркований біля узбіччя світлий чотиридверний седан. Френк і Джо впізнали в ньому машину Тейборов, яку вони бачили стоїть на під'їзній доріжці до будинку сім'ї. Що ще лежало на проїжджій частині неподалік.
  
  "Френк, це ще одна вовча шкура!" Джо вигукнув, затримавшись досить надовго, щоб схопити її. “Вау! Подивися на ці ікла, а кігті здаються гострими, як бритва!"
  
  "У цього теж є ремені для пристібання!" Зауважив Френк, посвітивши ліхтариком на пухнасту маскування.
  
  “Але не звертай уваги на все це зараз, ми можемо вивчити це пізніше. Давай дізнаємося, що відбувається в Орлином гнізді!"
  
  Накинувши вовчу шкуру на капот машини, брати Харді поспішили вгору по схилу пагорба. До їхніх вух долинули несамовиті голосу.
  
  “ Допоможіть! Допоможіть!
  
  До цього часу вони вже наближалися до старому дерев'яному особняку. Френк посвітив ліхтариком в напрямку криків. На ґанку верхнього поверху виднілися дві фігури.
  
  “Це містер Тейбор і Джон! Вони пов'язані!" Френк ахнув.
  
  Брати Харді добігли до будівлі, убігли всередину і піднялися по сходах. Пробравшись через давнє будова, вони вийшли на ґанок і почали розв'язувати ремені.
  
  “Негідники, які пов'язали нас, використовували зброю, щоб змусити нас покликати на допомогу!" - Вигукнув Карел Табір.
  
  "Де вони?" Запитав Джо, діловито працюючи.
  
  "Ви їх не бачили?" вставив Джон. “ Повинно бути, вони вийшли іншим шляхом, ніж ви увійшли.
  
  У цей момент вони почули приголомшливий удар, і все ганок затремтіло. Пішли нові удари.
  
  "Великий Скотт!" - вигукнув старший Табір. "Це ганок укріплено тимчасовими опорами, і вони вибивають підпори кувалдами!"
  
  Поки він говорив, пролунав гучний тріск, і ганок почало провалюватися! Серця Харді були на межі, коли вони зрозуміли, що їх скинуть з крутого схилу назустріч смерті на каменях далеко внизу!
  
  20
  
  Королівська битва
  
  Ганок захиталося і небезпечно захиталося у них під ногами. "Швидше!" крикнув Френк. “ Назад у хату!
  
  Запліснявілі балки тріщали і розколювалися, стародавні дерев'яні кілочки відвалювалися! Не потрудившись розв'язати двох бранців, брати Харді відчайдушно втягли їх у будинок через відкритий отвір.
  
  Ні хвилиною раніше! Не пройшло і хвилини після того, як вони опинилися всередині старого особняка, як у нічному повітрі пролунав оглушливий тріск . Ганок відірвалося і звалився вниз по схилу пагорба!
  
  Спритними пальцями Френк і Джо закінчили розв'язувати мотузки. “ Нам краще забиратися звідси якнайшвидше! - Поквапив Френк, відриваючись від свого заняття. "Ніхто не знає, що ці шахраї зроблять наступного разу!"
  
  Відповідь незабаром став очевидним, коли Харді і Тейборы поспішили до сходів, що вели на перший поверх. Півдюжини фігур збиралися піднятися знизу. Очевидно, банда зрозуміла, що їх передбачувані жертви уникли знищення, і вони наближалися, щоб прикінчити їх особисто!
  
  Френк і Джо дізналися остроглазое особа Нілу Ксав'єра серед піднятих догори осіб своїх ворогів, видиме в яскравому світлі ліхтариків сім'ї Харді.
  
  “Давайте! Хапайтеся за ці колоди!" Джо крикнув своїм товаришам.
  
  Стать старого запліснявілого особняка був усіяний дошками, балками та іншим сміттям. Разом брати Харді схопили одну велику дошку і кинули її в гущу своїх наступаючих ворогів. Карел і Джон Тейбор наслідували його приклад.
  
  Всі четверо обрушили ще кілька дерев'яних снарядів на шахраїв внизу. Потім, перш ніж Ксавьє і його спільники встигли вихопити зброю і зібратися з думками, група кинулася вниз по сходах і накинулася на них, завдаючи ударів ногами на всі боки.
  
  Незважаючи на всі труднощі, четверо вистояли в послідувала дикої рукопашній сутичці. Незважаючи на це, результат міг бути не в їх користь, якби в сутичку не набули ще два бійця. Новоприбулі кинулися вперед, розмахуючи кулаками. Один із супротивників швидко впав для утримання, потім інший, коли удари з'єдналися з щелепами. У напівтемряві, освітленій місячним світлом, струившимся крізь зяючі вікна і відкриті ділянки стін, які замінялися або ремонтувалися, Френк нарешті дізнався своїх довгоочікуваних союзників.
  
  "Це тато і Джек Уэйны!" - крикнув він Джо.
  
  Бійка незабаром закінчилася, оскільки "крукс" впали духом. Ніл Ксав'єр спробував втекти, але Френк збив його з ніг летять підкатом.
  
  Фентон Харді пояснив своїм синам, що вони з Джеком летіли в Хок-Рівер, коли почули по рації заклик Джо про допомогу. Джек приземлився на аеродромі біля Хоук-Рівер рівно настільки, щоб завантажити в літак бак з протипожежною піною. Потім, через кілька хвилин, вони вилетіли на місце події.
  
  "Знадобилося деякий час, щоб знайти місце для посадки, після того, як вогонь згас, "додав Джек, - але я думаю, ми дісталися сюди вчасно".
  
  "Ти не міг вибрати кращого часу!" Френк з вдячністю сказав. "Боже, це була відмінна бійка!"
  
  Джо няньчився з сильно обдертими кісточками пальців. "Якщо б цей заклад було замком Темного Орла, - сказав він з кривою усмішкою, - думаю, те, що сталося, можна було б назвати королівської битвою!"
  
  З запасів робочих в особняку Карел Табір дістав кілька ліхтарів, і Фентон Харді приступив до допиту ув'язнених. Крім Нілу Ксав'єра, серед них були нечесний підрядник, з яким він був пов'язаний, і троє гангстерських поплічників останнього, а також ще один чоловік, який виявився санітаром з будинку відпочинку "Пайн Менор".
  
  Містер Тейбор виглядав блідим і змученим після метушливих подій ночі. Однак після прийому деяких серцевих ліків до нього поступово повернувся рум'янець, і він, здавалося, радів з приводу того факту, що таємниці, що турбують його фірму і його сім'ю, нарешті вирішилися.
  
  Харді дізналися, що він виявив кілька серйозних інженерних помилок в архітектурних роботах Ксав'є. Він також з'ясував, що Ксавьє брав хабарі, щоб дозволити підряднику використовувати більш дешеві і неякісні матеріали, ніж було потрібно в технічних вимогах до будівельних робіт, які він виконував для Chelsea Builders.
  
  "Чому ви не повідомили про нього?" - запитав Фентон Харді.
  
  "Я боявся, що якщо новина просочиться назовні, це шкодить доброму імені нашої фірми", - відповів Карел Табір. “Тому я погодився нічого не говорити, якщо він пообіцяє виправитися і повернути хабара. Щоб переконатися в цьому, я записав його повне визнання на плівку ".
  
  “ І тому ти нічого не сказав, коли ми з Джо прийшли до тебе в офіс? вставив Френк.
  
  “ Абсолютно вірно. Я залишив на совісті Нілу те, як багато він розповість вам про вкрадене вміст сейфа.
  
  Ксав'є спритно спотворив цю ситуацію, щоб кинути підозру спочатку на Upton Associates, а потім на свого довірливого боса, самого Карела Табору, який не знав, що Ксавьє насправді організував пограбування сейфу за допомогою гангстерських спільників підрядника, щоб позбутися компрометуючих плівок.
  
  Ксав'єр приєднався до "Челсі Білдінг" з великими амбіціями, сподіваючись коли-небудь стати президентом фірми. Під проникливим допитом Фентона Харді він зізнався, що разом з тими ж спільниками змовлявся з метою викликати різні будівельні катастрофи і таким чином змусити Карела Табору достроково піти на пенсію.
  
  Однак Джон Тейбор представляв нову загрозу для його амбіцій. Молодий архітектор був настільки блискучим, що здавалося ймовірним, що його виберуть наступником свого батька на посаді глави компанії. Отже, Ксав'є придумав змову з перевертнем, щоб звести молоду людину з розуму або, принаймні, виставити його непридатним для управління фірмою.
  
  З дружніх бесід зі своїм босом Ксавьє вже знав про сімейною легендою про перевертнів, і він почерпнув іншу інформацію, зателефонувавши Десмонду Кворну. Спочатку він сварив Джона тривожними телефонними дзвінками, маскуючи свій голос. Пізніше, порекомендувавши батькові молодої людини санаторій "Пайн Менор", він ще більше переважав Джона примарними голосами за допомогою електронних засобів, встановлених з допомогою друга, який там працював санітаром. Останній був досвідченим гіпнотизером. Роблячи вигляд, що допомагає Джону розслабитися, медсестра вживила йому постгипнотические навіювання, щоб змусити його поводитися підозріло, коли він повернеться додому в Хоук-Рівер.
  
  Дізнавшись, що Тейборы планують залучити Харді Бойз, Ксав'єр організував різні інциденти в Бейпорте, щоб спробувати відлякати їх від цієї справи. Він також був кульгавою маскарадистом на вечірку з барбекю — ще один крок у його війні нервів з Таборами.
  
  Побоюючись, що Харді незабаром можуть розкрити цю справу, Ксав'єр вирішив усунути і Карела Табору, і його сина Джона. Щоб зробити це, він спочатку заманив Харді по помилковому сліду, а потім заманив Тейборов в Орлине гніздо екстреним телефонним дзвінком.
  
  План Ксав'єра полягав у тому, щоб змусити свого лютого добермана напасти і вбити старшого архітектора, що, як він припускав, буде неважко, враховуючи слабке серце Табору. Джона знайдуть поблизу без свідомості в маскуванні з вовчої шкури, яку Ксав'єр змайстрував із шкури, вкраденої гангстерами за пограбування хутрового складу. Тоді Джона звинуватили б у вбивстві свого батька в нападі манії перевертня.
  
  "Але ви, двоє покидьків, все зіпсували, коли помітили наш багаття в ущелині!" Ксав'єр загарчав на Харді Бойз.
  
  "Нещасний випадок" на ґанку був його заміною плану вбивства, щоб позбутися від усіх чотирьох жертв, коли з'ясувалося, що Френк і Джо вижили в пожежі.
  
  "Його план теж майже спрацював", - зауважив Френк своєму батькові, коли брати Харді прогулювалися на вулиці, очікуючи прибуття поліції штату, яка візьме на себе турботу про ув'язнених.
  
  "Ще секунда або близько того, і ми пірнули разом з ганком", - додав Джо, потім зойкнув.
  
  "Що сталося?" Запитав Фентон Харді.
  
  Джо квапливо сів за однією з зламаних опор ганку до чогось, що блищало в місячному світлі. Коли він знову спустився, в руці у нього був злегка поблискує топірець.
  
  "Це срібний томагавк Темного Орла!" вигукнув Френк.
  
  На наступний день Чет і Олена супроводжували Hardy boys в село могавков недалеко від річки Хоук, де Френк і Джо вручили трофей Хенку Голку. Індіанці дивилися на нього з побожним трепетом.
  
  "Темний Орел помер на ґанку, коли був дуже старий, дивлячись на озеро", - сказав Хенк Харді. “Особняк, ймовірно, вже тоді неабияк занепав. Томагавк, мабуть, випав у нього з рук і застряг в одній з опор. Ти не уявляєш, як багато означає це відкриття для мого народу!
  
  "Це завжди буде нагадувати нам про наш гордій минулому, - сказав дядько, знахар, - і надихати нашу молодь!"
  
  "Можливо, це навіть надихне Подружжя побудувати каное краще", - з усмішкою прошепотів Джо Аліні.
  
  “Послухай! Вона вже пообіцяла поплавати зі мною, розумник!" Заперечив Чет. “ Але спочатку ми збираємося зупинитися на зворотному шляху в Хоук-Рівер, щоб з'їсти кілька гамбургерів і банановий спліт!
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"