Паттерсон Джеймс : другие произведения.

8 конфесія

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  
  
  Книги Джеймса Паттерсона
  
  Зведення:
  
  
  
  Поки самі гламурні мільйонери Сан-Франциско збираються на вечірці в одесі, хтось спостерігає і чекає рішення помститися Ізі і Ітану Бейлі, самої знаменитої парі міста. Нарешті, вбивця визначає ідеальний момент, і це ідеальне вбивство. У ih гламурному будинок, не залишилося й сліду доказів. Поки детектив Ліндсі Боксер розслідує гучне вбивство, по-звірячому закатованих виявляється ще одна людина — проповідник з посланням надії для бездомних. Про його смерті майже нічого не відомо, але коли репортер Сінді Томас довідається про це, вона розуміє, що історія може бути величезною. Заглибившись в історію жертви, вона виявляє, що він, можливо, не був таким святим, як всі думали. У той час як інтерес у двох злочинців перевіряє рішенням Клубу жіночих вбивств, Ліндсі бачить, як іскри літають між Сінді і її партнером, детективом Річем Конклином. Клуб жіночих вбивств стикається з найскладнішим завданням: зруйнує кохання, все, що побудували чотири подруги? Хвилююча нова глава в серії «Клуб жіночих вбивств», «Восьме визнання» пропонує подвійну дозу швидкісних поворотів і шокуючих одкровень, на які здатні лише Джеймс Паттерсон. І пам'ятайте, що це єдиний випуск «Клубу вбивць» в цьому році.
  
  Восьме визнання
  
  Джеймс Паттерсон
  
  
  
  
  
  Сьюзі і Джеку
  І Джону, Брендану і Алексу
  Пролог
  ЗУПИНКА
  Одіна
  
  
  
  Тим травневим ранком, в половині сьомого старий хромована-жовтий шкільний автобус повз на південь, на Маркет-стертий . Его бічні і заднє вікна були затемнені, і хіп-хоп пульсувало в низинному тумані, який плавав, як шовкова вуаль, між сонцем і Сан-Франциско.
  
  Є мій лід
  Є мій дим
  Є моя поїздка У
  мене немає надії
  Тримай голову високо
  , Не знаю, коли ти
  помреш ...
  
  Світлофора змінився на жовтий, на перетині Четвертої і Ринковою. Знак стоп-сигналу з боку водія шкільного харчування на автобус хитнувся, чотиристоронні аварійні вогні запалали жовтим, і машина зупинилася.
  
  Праворуч від автобуса був величезний торговий центр: bloomingdale's, Nordstrom, вікна були заклеєні великими шпалерами з плакатами Abercrombie з провокаційними напівголими підлітками в чорно-білих тонах.
  
  Зліва від автобуса стояв синій фургон «Форд», а потім один навколо двох острівців, що розділяють дорогу, — плацдарм для пасажирів автобуса та туристів.
  
  Дві машини позаду шкільного харчування автобусі. Луїза Линденмейер, офіс-менеджер, запізнилася на роботу і загальмувала на своєму сірому старенькому «Вольво». Вона опустила вікно і втупилася на цей проклятий шкільний автобус.
  
  Вона застрягла на його вихлопній трубі ще з часів парку Буена-Віста, а потім дивилася, як він від'їжджає з нах на світлофорі на П'ятій і Маркетної вулицях, коли потік машин повертає і зупиняється перед нею.
  
  І тепер цей автобус застряг на світлофорі... знову.
  
  Луїза почула крик. "Гей, придурок!"
  
  Чоловік у сорочці без рукавів, з розмаяним краваткою, зі зморщеним обличчям і засохлим кремом для гоління під лівим вухом пройшов mimmo сл машини, щоб влаштувати шоферові автобуса пекло.
  
  Загудів ріжок, потім ще один, а потім какофонія ріжкового дерева.
  
  Сергій був зеленим.
  
  Луїза зняла ногу з педалі залякування і в цей момент відчула струс мозку, у нах задзвеніло у вухах, коли вона побачила, як дах шкільного харчування на автобус різко вибухнула вгору.
  
  Шматки палаючого металу, сталеві і скляні осколки, розліталися на всі боки швидше, ніж постріли. Над автобусом утворилося грибоподібна хмара, схожа на хмару невеликий атомної бомби, і машина у формі коробки перетворилася на вогненну кулю. Маслянистий дим пофарбував повітря.
  
  Луїза побачила, як синій фургон в провулку зліва від автобуса спалахнув полум'ям, а потім почорнів у нах на очах.
  
  Ніхто не вийшов з фургона!
  
  І голосувати полум'я впало на сріблясту Камрі відвертими перед нею. Вибухнув Бензобак, і вогонь заплясал на машині, поглинувши її яскравим, стрибаючою полум'ям.
  
  Чоловік з пухким особою підтягнувся з тротуару до дірі, де раніше було вікно з боку пасажира. Його сорочка зникла. Його волосся були чорними кучерями. Шкіра его осіб обтягувала ключицю, як цигарковий папір.
  
  Луїза в жаху відскочила, взявшись за дверну ручку, коли вогонь обпалив капот ee Вольво. Дверцята машини відчинилися, і всередину хлинуло тепло.
  
  Саме тоді вона побачила шкіру своєї руки, все ще лежить на кермі, немов це була рукавичка , вивернута навиворіт. Луїза не чула наших криків жаху бізнесмен, нас у своїх власних. Як ніби її вуха були заткнуті воском. Її зір було суцільно танцюючими плямами і розмитими обрисами.
  
  А потім її засмоктало в чорний колодязь.
  Два
  
  
  
  КОНКЛІН , був за кермом нашої машини без розпізнавальних символів, і її подслащивал собі каву, коли відчув струс мозку.
  
  Приладова панель тряслася. Гарячий кави виплеснувся мені на руку. Її закричав: «Якого біса? » Через кілька миттєвостей радіо зашипіло, диспетчер вигукнув: «Повідомлення про вибух на Ринковій і Четвертою. Найближчі підрозділи пізнають і реагують».
  
  Її вилив каву у вікно, схопив мікрофон і сказав Dispatch, що ми в двох кварталах від нас, коли Конклін прискорився в гору, а потім загальмував, так що наша машина перетнула Четверту вулицю, заблокувавши рух.
  
  Ми вискочили навколо машини, Конклін закричав: « Ліндсі, бережись . Можуть бути вторинні вибухи!»
  
  Повітря був непрозорий клубящимся димом, наповненим палаючої гумою, пластиком і людською плоттю. Її зупинився, витер рукавом очі, що сльозяться і поборов блювотний рефлекс. Її побачив пекельну сцену, і мої волосся буквально встали дибки з потилиці.
  
  Маркет-стертий - головна артерія. Він повинен був бути наповнений приміським рухом, але замість цього він виглядав, як Багдад, потім вибуху бомби смертником. Люди кричали, бігали колами, засліплені панікою і димовою завісою туману.
  
  Їй подзвонив шефу Траккио, повідомив, що його перший офіцер на місці події.
  
  — Що відбувається, сержант?
  
  Її розповів йому, що бачив: п'ятеро мертвих на вулиці, ще двоє на зупинці. «Невідома кількість жертв, живих чи мертвих, все ще в своїх машинах», — кашлянув я в трубку.
  
  — Ти в порядку, Боксер?
  
  "Так сер."
  
  Її відключився, коли крейсери, пожежні машини та бригади швидкої допомоги з виттям сирен кинулися на ринок і сформували периметр у Третьої і П'ятої, блокуючи зустрічний рух. Через кілька хвилин під'їхала командирська машина, і сапери, одягнені з нога до голови в сірі захисні костюми, висипали на поле уламків.
  
  До мене, хитаючись, підійшла закривавлена жінка невизначеного віку і раси. Його зловив її, коли її коліна підігнулися, і ми з Конклином допомогли гей дістати каталку.
  
  — Я бачив, — прошепотіла жертва. Вона вказала на почорнілу громадину на перехресті. «Цей шкільний автобус був бомбою».
  
  « Шкільний автобус? Будь ласка, Боже, тільки не діти! »
  
  Її дивився скрізь, але не бачив дітей.
  
  Ih всіх спалили живцем?
  Три
  
  
  
  СТРЕЛИЛАСЬ з пожежних шлангів, загасивши полум'я. Метал зашипів, а повітря шталь прогірклим.
  
  Її знайшов Чекає Хенні, слідчому підпалів і експерта з вибухів, сгорбившегося на бічній день шкільного харчування автобусі. Його волосся було зачесане назад, був одягнений в штани кольору хакі і джинсову сорочку з підкоченими рукавами, оголюючи старий шрамм звертається від опіку, тягнувся від основи великого пальця правої руки до ліктя.
  
  Ханні підняв очі і сказав: «Жахлива катастрофа, Ліндсі».
  
  Він провів мене через те, що він назвав «катастрофічним вибухом», показав мені двох дорослих «хрустких тварюк», згорнувшихся між подвійним рядом сидінь з боку водія. Зазначено, що передні шини автобуса були наповнені повітрям, а задні — спущеними.
  
  «Вибух почався ззаду, а не в моторному відсіку. І її знайшов це».
  
  Ханні вказала на округлі осколки скла, які провадять трубки і осколки синього пластики, що злилися в масу за дверима автобуса.
  
  «Уявіть собі вибухову силу», — сказав він, вказуючи на металевий снаряд, вбитий у стіну. «Це трехбалочные ваги, — сказав він, — і її, припускаю, що синя пластмаса навколо кулера. На все це пішло всього кілька галонів ефіру і іскри...»
  
  Помах руки вказує на три блоки повного руйнування.
  
  Її чув уривчастий кашель і хрускіт черевик по склу. Конклін, его малюнок зростанням шість футів два дюйми матеріалізується навколо димки. «Хлопці, що ви повинні побачити, перш ніж сапери викинуть нас звідси».
  
  Ханні та її послідували за Конклином через перехрестя туди, де біля ліхтарного стовпа лежало кисле тіло чоловіка.
  
  Конклін сказав: «Свідок бачив, як цей хлопець вилетів через лобове скло автобуса, коли воно вибухнуло».
  
  Мрець був латиноамериканцем, його обличчя було порізане, его фарбоване в червоний колір волосся злиплися від крові, його тіло було ледь вкрите залишками яскраво-синьої толстовки і джинсів, його череп був зламаний, потім зіткнення з ліхтарним стовпом. За віковими зморшками його обличчя її, здогадався, що цей чоловік прожив важкі сорок років. Її витягнув гаманець з его заднього кишені, відкрив його і побачив водійські права.
  
  — Його звуть Хуан Гомес. Судячи з цього, йому було всього двадцять три роки.
  
  Ханні нахилилася, разжала губи мерця. Її побачив два зламаних ряду згнилих недопалків там, де колись були його зуби.
  
  — Твикер, — сказала Ханні. «Ймовірно, він був кухарем. Ліндсі, це справа належить відділу по боротьбі з наркотиками, може бути, Управління по боротьбі з наркотиками».
  
  Ханні натискав кнопки на своєму мобільному телефоні, поки її дивився на тіло Хуана Гомеса. Першим видимим ознакою вживання метамфетаміну є гнилі зуби. Потрібна пара років позбавлення нити і склепіння, щоб наркоман постарів на двадцять років. До того часу наркотик з'їв би великі шматки его мозку.
  
  Гомес вже збирався йти перед вибухом.
  
  — Значить, автобус був пересувної лабораторії з виробництва метамфетаміну? — сказав Конклін.
  
  Ханні затримали з наркотиками.
  
  — Ага, — сказав він. «Поки не рознесло все до біса».
  
  Перша частина
  БЭГМЕН ІСУС
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  Сінді Томас застебнула свій легкий плащ Burberry і сказала: «Доброго ранку, Стусани», коли швейцар відчинив передні день Blakely Arms. Він торкнувся поля свого капелюха і подивився Сінді в очі, сказав: «Доброго дня, міс Томас. Будьте обережні».
  
  Сінді не могла сказати, що ніколи не хотіла неприємностей. Вона працювала в кримінальному відділі « Хроніка» , і любила повторювати: «Для мене погані новини — це добрі новини».
  
  Але півтора роки тому психопат з незаконною суборендою і проблемами з управлінням гнівом, який жив двома поверхами вище nah, пробрався до квартири і влаштував жорстоку серію вбивств.
  
  Вбивця був спійманий і засуджений, і в даний час в залі на цифрові камери смертників в ізоляторі «Q».
  
  Але все ж у «Блейклі Армс» були поштовхи. Жителі кожну ніч замикали день на потрійний замок, здригалися від раптових шумів, відчували втрату звичайної, буденної безпеки.
  
  Сінді була сповнена рішучості не жити з таким страхом.
  
  Вона посміхнулася швейцара і сказала: «Я крута, Стусани. Бандитам краще мене остерігатися » .
  
  Потім вона вилетіла на вулицю в раннє травневе ранок.
  
  Крокуючи по Таунсенду з Третьої вулиці до П'ятої — два дуже довгих кварталу, — Сінді подорожувала між старим і новим Сан-Франциско. Вона минула винний магазин поруч зі своїм будинком, «Макдоналдс» через дорогу, «Старбакс» і «Бордерс» на першому плані поверсі нового багатоповерхового житлового будинку, використовуючи час, щоб відповісти на дзвінки, записатися на прийом, призначити свій день. .
  
  Вона зупинилася біля нещодавно оновленої станцій Caltrain, яка займається колись була пекельною ямою для бездомних, наркоманів, а тепер значно покращилася, коли район закріпився.
  
  Але за станцією Калтрейн був обгороджений і вигнутий ділянку тротуару, який шелл вздовж депо. На вулиці припарковані іржаві джонкеры і фургони епохи Джиммі Хендрікса. Транспортні засоби були аварійними майданчиками для бездомних.
  
  Поки Сінді подумки готувалася до потужної прогулянці по цій «забороненій для польотів зону», вона помітила попереду групу вуличних людей, і деякі навколо них, здавалося, плакали.
  
  Сінді коливалася.
  
  Потім вона витягла з пальто у своєму заламіноване свідоцтво, тримала його перед собою, як рядок скидання, протиснулася в натовп — і воно розступилося перед нею.
  
  Дерева айлантуса, пробиваються крізь збиралися в бруківці, відкидають сітчасту тінь на купу ганчір'я, старих газет і сміття з фаст-фуду, що лежить в основі сітчастого паркану.
  
  Сінді відчула напад нудоти, у нах перехопило подих.
  
  Купа ганчір'я була, по суті, мерцем. Его шведів була просякнута кров'ю, а обличчя так банально, що Сінді не могла роздивитися його риси.
  
  Вона запитала перехожого: «Що трапилося? Хто цей чоловік?»
  
  Свідок виявилася великої беззубою жінкою, одягненою в багатошарову і різношерсту одяг. Ee ноги були забинтовані до колін, а ніс порозовел від мальви.
  
  Вона скоса поглянула на Сінді.
  
  «Це ББ-Бэгмен Ісус. Хтось убив його!»
  
  Сінді набрала 911 на своєму Treo, повідомила про вбивство і стала чекати прибуття поліції.
  
  Поки вона чекала, навколо нах зібралися вуличні люди.
  
  Це були немиті, невраховані, непомічені, маргінали, які прослизали крізь збиралися, жили там, куди Бюро державної боявся ступити.
  
  Від них смерділо, і вони сіпалися, вони заїкалися і дряпалися, і voni iso усіх сил намагалися наблизитися до Сінді. Вони тяглися, щоб доторкнутися до неї, розмовляли, і поправляли інший інший.
  
  Voni готелі бути почутими.
  
  І хоча півгодини тому Сінді уникала з ними будь-яких контактів, тепер от дуже хотілося ih почути. Час минав, а міліція не приїжджала, і Сінді відчула, що історія розквітає, готуючись розквітнути.
  
  Вона знову скористалася мобільним телефоном, зателефонувала додому своїй подрузі Ліндсі.
  
  Телефон задзвонив шість разів, перш ніж чоловічий голос прохрипів: «Алло?» Сінді здалося, що вона перервала Ліндсі і Джо в невідповідний момент.
  
  — Прекрасний час, Сінді, — мовив Джо.
  
  «Вибачте, Джо, правда», — сказала Сінді. — Але мені треба поговорити з Ліндсі.
  
  Глава 2
  
  
  
  ГНІВАЙСЯ , — сказала я, підвертаючих ковдру Джо під підборіддя, поплескуючи його по щетинистым щоках, запам'ятовуючи в його губах поцілунок з рейтингом PG-13, намагаючись не порушити його знову, тому що мені просто не вистачило пора повертатися в настрої.
  
  — Я не божевільний, — сказав він, закривши очі. «Але сьогодні ввечері його буду шукати відплати, так що приготуйся».
  
  Її посміялася над своїм великим, красивим хлопцем, сказала: «Взагалі-то я не можу дочекатися».
  
  «Сінді погано впливає».
  
  Її ще трохи посміявся.
  
  Сінді — замаскований пітбуль. Зовні вона дівчача дівчисько, але чіпка в обидва кінця, і саме так вона пробилася в моє криваве місце злочину шість років тому і не здалася, поки не привела свою історію в обидва кінця, а її не розкрив свого справи. Готель би я, щоб всі мої копи були, як Сінді.
  
  «Сінді — персик», — сказав її своєму коханому. «Вона росте в тобі».
  
  «Так? Доведеться повірити тобі на слово». Джо посміхнувся.
  
  — Дорога, ти не проти?..
  
  «Я буду гуляти з Мартою? Так. Тому що її працюю вдома, а в тебе є справжня робота».
  
  — Спасибі, Джо, — сказав я. «Ти це зробиш? Тому що я думаю, що вона повинна піти».
  
  Джо подивився на мене незворушно, його великі голубі очі ділилися зі мною справою. Її послав їй повітряний поцілунок, а потім побіг в душ.
  
  Минуло кілька місяців з ними тхора, як моя затишна квартира Чіко-Хілл вигоріла вщент, а її все ще звикала жити з Джо в его нової ліжечку в районі з високою орендною платою.
  
  Не те щоб мені не подобалася його душова кабіна з травертину з подвійними головками і пристосуванням для дозування гелю, шампуню і зволожуючого крему, а також банні простирадла готельного типу, складені в нагрітій латунної стійці.
  
  Я маю на увазі, так. Все могло бути гірше!
  
  Її включив гарячу і високу воду, поливав і намылил волосся, мої думки поверталися до телефонного дзвінка Сінді, задаючись питанням, чому вона так схвильована.
  
  Останнє, що я чув, про мертвих бомжів не писав в заголовках. Але Сінді казала мені, що це якийсь особливий нероба з особливим ім'ям. І вона просила мене щорічно сцену, як ласку ей.
  
  Її висушила волосся, прошлепала за вистеленому килимом коридору до власної вбиральні, яка займається все ще була майже порожня. Її наділ чисті робочі штани, одягнув светр кольору морської хвилі, перевірив пістолет, застебнув ремінь через кобуру і довершив все це другим кращим синім блейзером.
  
  Її, нахилився, щоб потріпати шовковисті вуха моєї прекрасної прикордонної агент поклав-коллі, Милою Марти, і покликав Джо: «Поки, дорога».
  
  Потім її вирушив на зустріч з новою пасією Сінді: мертвим волоцюгою з явно божевільним ім'ям.
  
  Бэгмен Ісус.
  
  Розділ 3
  
  
  
  Сінді встала поруч з небіжчиком і заповнила свій блокнот, записуючи імена, опису, точні цитати друзів і скорботних Бэгмена Ісуса .
  
  «Він мав дуже великий хрест», — сказав посудомийник-мексиканців, який працював в тайському ресторані. Він був одягнений у футболку Adidas і джинси під брудно-білим фартухом. На його руках були татуювання із зображенням, які. — Хрест був зроблений з двох, як там це називається, цвях ...
  
  — Це було розп'яття, Томмі, — сказала зігнута сивоволоса жінка, притулившись до візка з покупками в гущі натовпу, з ранами на ногах, в брудному червоному пальто, волочащемся по вулиці.
  
  ""Обуууууу мене, бос. Її мав на увазі розп'яття. "
  
  — І це були не цвяхи, а болти, близько трьох дюймів завдовжки, пов'язані мідним дротом. І не забудь того іграшкового немовляти на хресті. Маленький рожевий малюк. Стара розвела великий і вказівний пальці на дюйм, щоб показати Сінді, наскільки малий цей іграшковий дитина.
  
  «Навіщо комусь брати його розп'яття?» — запитала огрядна жінка. «Але его сумка-b-бег. Це була справжня шкіряна сумка! Леді, запишіть це !
  
  «Ми знали навіть його справжнє ім'я», — сказала Бэйб, велика дівчина з китайського масажного салону. «Він дав мені десять доларів, коли у мене не було їжі. Він нічого не хотів для них».
  
  «Бэгмен подбав облад мені, коли у мене була пневмонія», — сказав сивочолий чоловік, его штани в крейдяну смужку були стягнуті на талії мотузкою. «Мене звуть Банкіром. Чарльз Банкір», — сказав він Сінді.
  
  Він простягнув руку, і Сінді потиснула її.
  
  «Я чув постріли минулої ночі, — сказав Банкір. «Це було потім " опівночі».
  
  — Ви бачили, хто вистрілив у нього?
  
  "Я б готель мати."
  
  — Чи були у нього вороги?
  
  «Ви мене пропустіть ? » — запитав чорний чоловік в дредах, з золотою сережкою в носі і в білій водолазці під старим смокінгом, який пробирався крізь натовп до Сінді.
  
  Він повільно вимовив своє ім'я — Гаррі Bainbridge, — щоб Сінді зрозуміла правильно. Потім Bainbridge провів довгим кістлявим пальцем над тілом Бэгмена, провів по буквах, пришитим ззаду до закривавленого пальто Бэгмена.
  
  — Ти можеш це прочитати? — запитав він її.
  
  Сінді кивнула.
  
  «Розповість вам все, що ви хочете знати».
  
  Сінді записала кліп на це в своїй книзі.
  
  Ісус рятує.
  
  Глава 4
  
  
  
  До того часу, як ми з Конклином дісталися до Четвертої вулиці і Таунсенда, співробітники уніформи обклеїли район стрічкою, прогнали пасажирів по довгому шляху до входу на станцію, прогнали перехожих на стрічку і перекрили весь рух, крім офіційної.
  
  Сінді сиділа на вулиці.
  
  Вона зупинила нас, відкрила для мене дверцята машини і почала розповідати свою історію до того, як я став на ноги.
  
  «Я відчуваю, що наближається серії з п'яти частин, що представляють людський інтерес, — сказала вона, — про бездомних Сан-Франциско. І її збираюся почати з життя і смерті цієї людини».
  
  Вона вказала на мерця, що лежить на закривавлених лахмітті.
  
  «Тридцять чоловік плакали над тілом его, Ліндсі. Я не знаю, плакали б стільки людей, якщо б там лежав його».
  
  — Заткнися, — сказав Конклін, обігнувши передню частину машини. "Ти здурів." Він м'яко потряс Сінді на плече, змусивши її світлі локони підстрибнути.
  
  — Гаразд, гаразд, — сказала Сінді. Вона посміхнулася Конклину, ee злегка накладання передні зуби додавали вразливості до її природної привабливості. «Жартую. Але я справді серйозно ставлюся до Бэгмену Ісуса. Ви, хлопці, тримайте мене в курсі, добре?»
  
  «Сперечаємося», — сказав її, але не зрозумів, чому Сінді вважала Бэгмена Хесуса знаменитістю, а його смерть — великою угодою.
  
  Її сказав: «Сінді, вуличні люди вмирають щодня...»
  
  «І всім наплювати. Кравець, люди хочуть ih смерті. Голос моєї точки зору!»
  
  Залишив їй Сінді і Конклина на вулиці і підійшов, щоб показати свій значок K. Дж. Грилишу, відповідальної CSI. Вона була молода, темноволоса і тоща, і мало не відгриз собі губи від стресу.
  
  «Я був на ногах останні двадцять сім годин поспіль, — сказав мені Гріліш, — і ця безглузда купа гною з місць злочину може зайняти ще двадцять сім годин. Скажи мені ще раз. Чому ми тут?»
  
  Коли поїзди в'їжджали у двір, піднімалася пил, з дерев падали листя, а газети летіли в повітря, ще більше забруднюючи місце злочину.
  
  Посигналив гудок — фургон коронера копів прибрав з дороги. Він припаркувався посеред вулиці. Двері ковзнула в бік, і вийшла доктор Клер Уошберн. Вона домоглася руки на стегна свого 16-його розмір, посміхнулася мені посмішкою Мадонни, і вона просяяла в ревматизму. Потім її, підійшов і обійняв її.
  
  Клер не тільки головний судмедексперт Сан-Франциско, але і мій найближчий одного. Ми здружилися півтора десятка років тому, коли вона була пухла чорношкірої помічницею судово-медичного експерта, а її висока блондинка з розміром бюстгальтера 34D, намагався пережити свій перший жорстокий рік стажування у відділі вбивств.
  
  Це були тяжкі, криваві роки для нас обох, коли ми просто намагалися робити свою роботу, в чоловічому світі.
  
  Ми як і раніше розмовляли кожен день. Їй була хрещеною матір'ю новонародженої дитини і відчувала себе лиже, до Клер, ніж до власної сестри. Але я не бачив її більше неділях.
  
  Коли ми звільнились з обіймів, Клер запитала криміналіста: «Кей-Джей? У тебе є фотографії жертви?»
  
  Гріліш сказав, що так, тому ми з Клер пірнули під плівку, і, не дивно, Сінді пішла з нами.
  
  — Все гаразд, — сказав їй Грилишу. «Вона зі мною».
  
  «Взагалі-то, — тихо сказала Сінді, — ти зі мною » .
  
  Ми обійшли кривавий після того, як обійшли конуси і маркери, потім Клер простягнула свою сумку і нахилилася до тіла. Вона повертала голову Бэгмена через сторони в сторону рукою в рукавичці, обережно пальпировала его шкіру голови, намацуючи рвані рани, переломи або інші травми. Потім довгої паузи вона сказала: «Боже мій».
  
  «Годі говорити про це медичному жаргоні, — сказав її своєму другові. «Давайте по парі».
  
  «Як зазвичай, Ліндсі, — зітхнула Вона, — я не буду робити ніяких заяв, поки не опублікую пост. Але голос що я вам скажу... і це не для протоколу, дівчина-репортер», — сказала вона Сінді. "Ти чуєш мене?"
  
  «Гаразд, гаразд. Мої губи на замку. Мій рот безпеки » .
  
  «Схоже, твого хлопця не тільки що жорстоко вбили», — пробурмотіла Клер. «Цей бідолаха отримав кілька пострілів у голову. Її, кажу, що він був застрелений з близької відстані, ймовірно, до них тхора, поки пістолет не спорожнів » .
  
  Глава 5
  
  
  
  ВБИВСТВО вуличного людини не має пріоритету у вбивстві. Звучить холодно, але у нас просто немає ресурсів для роботи над випадками, коли вбивцю ніколи не знайдуть.
  
  Ми з Конклином обговорили це, сидячи в машині.
  
  «Бэгмена Ісуса "інтерфакс", насправді?» — сказав Конклін. «Якийсь інший бездомний чувак вибив з нього все лайно, а коли він дав відсіч, здув его».
  
  "Щодо тих пострілів. Не знаю. Більше схоже на бандитські розборки. Або сука хлопчаків катає бомжа сич забави, а потім закриває его, тому що їм це зійде з рук. Ви тільки подивіться на це", - сказав я, вказуючи на злочин. Сцена: криваві сліди, що перетинають тротуар, з кожним кроком залишають сліди, які не є доказами.
  
  І в довершення до всього, не було нам свідків стрілянини, нам зручною відеокамери, прикрученою до вуличного ліхтаря, нам гільз.
  
  Ми навіть не знали справжнього імені жертви.
  
  Якби не театр, яку Сінді збиралася створити в « Хроніках», справа цього бездомного лежало в самому низу стопки, поки про nen не забули б.
  
  Навіть мною.
  
  Але ці численні постріли «з близької відстані» дратували мене.
  
  «Побиття і стрілянина — це безумство для грабежу, Річ. Її відчуваю злочин на ґрунті ненависті. Або якийсь злочин на грунті пристрасті».
  
  Конклін блиснув своєю вбивчою посмішкою.
  
  "Так що давайте працювати," сказав він.
  
  Він вимкнув двигун, і ми пішли до кінця кварталу, де об'єкти Сінді все ще вешталися для бар'єрної стрічкою.
  
  Ми повторно опитали ih всіх, а потім розширили сферу охоплення, включивши в нах весь Таунсенд, а також Клайд-стертий і Ласк-Еллі. Ми розмовляли з касирами винних погребів, продавцями в секс-шоп для геїв, проститутками і наркоманами, бовтаються на вулиці.
  
  Разом ми стукали в день квартир з низькою орендною платою і провели день, розпитуючи операторів навантажувачів і робітників на складах Таунсенда, розпитуючи про стрілянину минулої ночі біля складу Калтрейна, розпитуючи про Бэгмене Ісус.
  
  Правда, багато люди розбіглися, побачивши наші значки. Інші стверджували, що нічого не знають про Бэгмене або його смерті.
  
  Але людям, що знали Бэгмена Ісуса, було що розповісти. Як він припинив пограбування винного магазину, іноді працював у безкоштовній їдальні, говорив, що у нього завжди було кілька доларів для тих, хто їх потребував.
  
  Нам говорили, що він був елітою, королем вулиці, волоцюгою з золотим серцем. І его його загін була трагедією для тих, хто думали его іншому.
  
  До кінця дня моє ставлення змінилося зі скептицизмом на цікавість, і я зрозумів, що підхопив лихоманку Сінді — або, може бути, лихоманка підхопила мене.
  
  Бэгмен Ісус був добрим пастирем пораненого стада.
  
  Так чому ж він був убитий?
  
  Може бути, він просто опинився не в тому місці і не в той час?
  
  Або його смерть була конкретною і навмисної?
  
  І це залишило нас з двома важливими питаннями, від яких нам один хороший поліцейський не міг ухилитися з чистою совістю: хто вбив Бэгмэна Ісуса? І чому?
  
  Глава 6
  
  
  
  Конклином дісталися до Зали близько п'яти, перетнули кімнату відсіків і підійшли до маленького застекленному кабінету лейтенанта Уоррена Джекобі, який колись був моїм.
  
  Якобі колись теж був моїм, тобто був моїм партнером. І хоча ми мінялися роботою і частини сварилися, ми провели разом стільки років і миль, він міг читати мої думки, як ніхто інший — ні Клер, нам Конклін, нам Сінді, нам Джо.
  
  Коли ми увійшли, Якобі сидів за столом, поваленим на звалище. Мій старий ще й бос — сивочолий п'ятдесятитрирічний поліцейський з грубим обличчям і більш ніж двадцятилітнім досвідом роботи у відділі вбивств. Його гострі сірі очі зупинилися на мені, і її помітив зморшки сміху, що обрамляють його рот, тому що він не сміявся.
  
  Анітрохи.
  
  — Якого біса ви двоє робили весь день? він запитав мене. «Чи Правильно я зрозумів? Ви працювали бездомним DOA?»
  
  Інспектор Хотти, як Конклін відомий в Холі, він запропонував мені стілець навпроти стільця Якобі, потім припаркував свою симпатичну дупу на полиці — і почав сміятися.
  
  — Я сказав що-небудь смішне, Конклін? – гаркнув Якобі. — У тебе на столі дванадцять невирішених завдань. Хочеш, її ih перерахую?
  
  Якобі був уразливий, тому що швидкість розкриття вбивств в Сан-Франциско коливалася в самому низу, десь нижче, ніж в Детройті.
  
  — Я скажу ему, — сказав її Конклину.
  
  завтра буде друку великим шрифтом в « Хроніці» . Її, подумав, що ми повинні вийти вперед».
  
  «Продовжуйте говорити», — сказав Якобі, як ніби її був підозрюваним, і він тримав мене в ящику.
  
  Її розповів йому про добрих справах і різних теоріях: що Бэгмен Ісус був місіонером або філантропом, що немовля, що його розп'яли, був заявою на захист життя або що він символізував, що ми всі колись були невинними і чистими. — як Немовля Ісус.
  
  «Цей хлопець спритний поводитися з людьми», — уклав я. «Дуже харизматичний, якийсь бомж-святий».
  
  Якобі тарабанив пальцями. — Ти не знаєш імені цього святого, не так, Боксер?
  
  "Ні."
  
  — І ви поняття не маєте, хто його вбив і які були мотиви?
  
  «Нам натяк на підказку».
  
  — Ну голос і все, — сказав Якобі, грюкнувши по столу. "Все скінчено. Скінчено. Якщо хтось не увійде і не зізнається, ви закінчили витрачати час відділу даремно. Розумієте мене?"
  
  — Так, сер, — сказав Конклін.
  
  "Боксер?"
  
  — Я чую вас, лейтенант.
  
  Ми забралися по офісу Якобі і забралися на весь день. Її сказав Конклину: «Ти зрозумів це, насправді?»
  
  "Що не зрозуміло щодо "звісно"?"
  
  «Річ, Якобі був ясний, як божий день. Він сказав нам працювати Бэгменом Ісусом у вільний час. Її йду вниз, щоб побачити Клер. Ти йдеш?»
  
  Розділ 7
  
  
  
  КЛЕР був хірургічний халат, з шпилькою-метеликом у вирізі, фартух, натягнутий на всю довжину, і шапочка для душу в квіточку, що закривали волосся. На столі для розтину з нержавіючої сталі перед нею лежав голий Бэгмен Ісус, його жахливе понівечене обличчя було звернене до світла.
  
  Розріз AY проходив від ключиць до лобка, і був пришиті бейсбольними швами грубої білою ниткою. У нього були синці по всьому тілу і накладання рвані рани та забої.
  
  Бэгмэн Ісус був влаштований з подвоєною силою.
  
  «Я отримав рентгенівські знімки, — сказала Клер. Поки вона говорила, її подивився туди, де вони було пришпилено до лайтбоксу стогонами.
  
  «Права рука зламана, можливо, він замахнувся на нападника або її розтоптали, коли він лежав. У нього багато переломів лицьових кісток, а також множинні переломи черепа. Зламані ребра, звичайно, три навколо них.
  
  «Всі ці множинні удари тупим предметом, могли вбити його, але до того часу, коли хтось ударив його его битою, він вже був мертвий».
  
  «Причина смерті? Віддай це мені, Батерфляй. Її готовий».
  
  — Боже, — сказала вона. «Працюю так швидко, як тільки можу, і все ще не встигаю за часом Ліндсі».
  
  "Будь ласка?" Її сказав.
  
  Змирившись, Клер потягнулася за спиною, підняла купу маленьких пергаминовых мішечків з чимось, схожим на перекручених слимаків всередині.
  
  — Це двадцять два? — запитав ee Конклін.
  
  «Правильно, Річ. Чотири постріли в голову викликали старий внутрішній рикошет. Проникли сюди, сюди, відверті сюди й назад, просвистіли під черепом, і лежала там, як жуки під килимом.
  
  «Але я вважаю, що є шанс, що містер Ісус міг пережити оце чотирьох слимаків».
  
  "І так?" Її запитав. — Що его метод вбив?
  
  «О-О-о-о, малятко, стрілець проткнув містерові Ісусу високий, і це, ймовірно, було твоє вбивство. На всякий випадок вистрілив ему ще раз у потилицю».
  
  — А потім його вбивця впав ему особа? Зламав ему ребра? — недовірливо запитав я. «Поговоримо про злочин на ґрунті пристрасті » .
  
  «Ах, так, хто його ненавидів, — сказала Клер. Вона покликала свого помічника. — Прибери для мене містера Ісуса, гаразд, Банні? Попроси Джо допомогти тобі. І напишіть «John Doe номер двадцять сім», і дату на бирці на його пальці.
  
  Конклін і його послідували за Клер в її офіс.
  
  «Є ще що-що, що я вам покажу», — сказала Клер. Вона зірвала з себе шапочку для душу і зняла хірургічний халат. Під Клер була одягнена блакитна спортивна, шведів і її улюблена футболка, на якій була знаменита цитат спереду: «Може бути, її товста, і мені може бути сорок, але її тут».
  
  Ця фраза розлютила Клер, але, оскільки ось зараз сорок п'ять, її-подумав, що днями вона може отримати нову улюблену футболку.
  
  Тим часом вона запропонувала нам місця, сів на свій стілець і відкрила верхній ящик. Вона дістала ще один пергаминовый конверт для доказів, але його на стілець і нахилила лампу на гнучкій ніжці, щоб направити святий відкрито на нах.
  
  «Це розп'яття Бэгмена», — сказав я, дивлячись на твір мистецтва волоцюг, на якому була наліт стародавнього і цінного артефакт.
  
  Все було так, як описано: два болта, мідний дріт, прив'язаний до хреста іграшковий дитина.
  
  «Може бути, якісь роздруківки на пластиковому дитину», — сказав я. "Де ти знайшов це?"
  
  «У глотці Бэгмена», — сказала Клер, роблячи ковток води. «Хтось намагався засунути його ему в горлянку».
  
  Розділ 8
  
  
  
  Її ХОТІЛОСЯ б почути думки Джо про Бэгмэне Ісус.
  
  Того вечора ми вечеряли в «Іноземній кінотеатрі». Незважаючи на те, що він розташований в паскудному кварталі в самому сумнівному районі міста, в оточенні винних погребів і доларових магазинів, маркіза Foreign Cinema і прекрасний дизайн створюють враження, ніби НЛО підібрав его в Лос-Анджелесі і помилково впустив в Місію.
  
  Але крім того, як це виглядає, що робить Іноземний кінотеатр справжнім святом, так це столи для пікніка в саду за будинком, де старі фільми проектуються на глуху стіну сусіднього будинку.
  
  Небо було ясним, в ту ранню травневу ніч, вечір був ще затишніше спасибі тепловим ліхтарям, розкиданим по всьому двору. Шон Пенн сидів за одним, навколо столиків з деякими навколо своїх приятелів, але найбільше мене привабило те, що я пообідав з Джо, і ніхто навколо нас не довелося бронювати для цієї поїздки.
  
  Потім стількох болісних «лежачих поліцейських» американські гірки наших колишніх відносин на відстані згладилися, коли Джо переїхав у Сан-Франциско, щоб бути зі мною. Тепер ми, нарешті, жили разом.
  
  Нарешті-то собі реальний шанс.
  
  Поки «Шербурзькі парасольки», старий французький фільм, беззвучно мерехтів стогонами, Джо уважно слухав, коли її розповідав йому про своє приголомшливе дні: як ми з Конклином збилися з нога, намагаючись з'ясувати, хто вбив Бэгмэна Хесуса.
  
  «Клер витягла навколо його голови п'ять куль, чотири навколо них відкрито, під черепом», — сказав Джо. «П'ятий постріл був у висоту і, ймовірно, був пострілом у гроші. Потім Бэгмен отримав ще одну кулю в потилицю, а потім смерті. Щось на зразок особистого акт насильства, вам не здається?»
  
  «Ці слимаки. Їх було двадцять п'ять чи двадцять два?»
  
  — Двадцять два, — сказав я.
  
  "Цифри. Вони повинні бути м'якими, інакше вони всі пройшли через його череп. Були на місці події гільзи?"
  
  «Нам одного. Стрілець, ймовірно, використовував револьвер».
  
  «Або він використовував напівавтомат, підібрав ці гільзи. Такий хлопець був в курсі доказів. Думав наперед».
  
  «Ну, гаразд, це гарна думка». Її перевернув думку Джо в своєму розумі. — Так, може бути, це було навмисно, ви говорите?
  
  «Це не безнадійно, Ліндсі. Цей м'який свинець може мати борозенки. Подивимося, що кажуть у лабораторії. Шкода, що ви не отримаєте відбитків з гільз».
  
  «У цьому пластиковому дитину можуть бути якісь роздруківки пальців».
  
  Джо кивнув, але я міг сказати, що він не згоден.
  
  "Немає?" Її запитав його.
  
  — Якщо гільзи підібрав стрілок, можливо, він був професіоналом. Найманим вбивцею або військовим. Або поліцейським. Або аферистом. Якщо він був професіоналом...
  
  — Тоді і на розп'ятті не буде відбитків, — сказав я. «Але навіщо професіоналу так жорстоко вбивати вуличного а також розробляються?»
  
  «Це тільки перший день, Ліндсі. Дайте собі трохи часу».
  
  Її сказав ему: «Звичайно», але Якобі вже закрив цю справу. Її впустив голову на руки, коли Джо покликав кельнера і замовив вина. Потім він повернувся до мене широкої, непроникною посмішкою.
  
  Її відкинувся на спинку крісла і проаналізував цю посмішку, тільки зрозумівши, що Джо виглядав як дитина з секретом.
  
  Її запитав його, що відбувається, почекав, поки він продегустирует вино. Потім, коли він примусив мене чекати досить довго, він перехилився через крісло і взяв мої руки в свої.
  
  «Ну, Blondie, вгадай, кому сьогодні дзвонили з Пентагону?»
  
  Розділ 9
  
  
  
  БОЖЕ МІЙ, — випалив я, — не каже мені.
  
  Її нічого не міг з собою вдіяти. Моєю першою думкою було, що Джо вербують назад у Вашингтон, і її просто не міг винести навіть думки про це.
  
  «Ліндсі, заспокойся. Дзвінок був о завданні. Може бути початком інших завдань, всі прибуткових, великий поштовх для мого консультаційного бізнесу».
  
  Коли її зустрів Джо під час роботи над справою, на його візитній картці було написано: «ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ». Він був найкращим спеціалістом по боротьбі з тероризмом у Вашингтоні. І це була робота, яку кинув, коли переїхав на ліве узбережжя, щоб бути зі мною.
  
  Його повноваження і репутація були першокласними, але рішенням в Сан-Франциско не представилися ему так швидко, як ми очікували.
  
  Її звинуватив нинішню адміністрацію в тому, що дуже популярний Джозеф Молінарі пішов з роботи у рік виборів. Мабуть, вони долають своє роздратування.
  
  Це було добре.
  
  Її розслабився. Її посміхнувся. Її, сказав: «Фу. Налякав мене, Джо». І вона почала хвилюватися за нього.
  
  — Отже, розкажи мені про завдання, — сказав я.
  
  "Звичайно, але давайте спочатку замовимо."
  
  Я не пам'ятаю, що вибрав по меню, тому що, коли вони принесли edu, Джо сказав мені, що їде на конференцію, на Близький Схід — вранці.
  
  І що він може бути в Йорданії три неділях або більше.
  
  Джо довелося вилку і сказав: «Що сталося, Ліндсі? Що тебе турбує?»
  
  — запитав він, красиво. Він справді готель знати, але моє кров'яний тиск підскочив, і я не міг толком пояснити йому, чому .
  
  «У тебе завтра день народження, Джо. Ми збиралися k Natali на вихідні, пам'ятаєш?»
  
  Кетрін — моя сестра, вона на шість років молодший за мене, живе в красивому прибережному містечку Х'ю-Мун-Бей зі своїми двома доньками. Це повинен був бути сімейний віка-енд, якісне проведення часу, для мене це було дуже важливо, привезти Джо додому практично до єдиної сім'ї, яка займається у мене є.
  
  «Ми можемо залишитися з Natali в інший раз, дорога. Мені треба йти на цю конференцію. Крім того, Ліндсі, все, що я хочу на свій день народження, це сьогодні ввечері і тебе».
  
  «Я не можу зараз із вами розмовляти», — сказала я, кидаючи серветку на стілець, встаючи перед фільмом, що грають біля стіни, і чуючи, як люди кричать мені, щоб її sel.
  
  Її, пройшов через ресторан і вийшов за тридцатифутового коридорі, по обидва боки якого стояли по пояс ніші зі свічками по обітниці, витягнув навколо кишені стільниковий телефон і викликав таксі, перш ніж вийшов на вулицю.
  
  Її чекав там, в Місії, відкрито посеред Додж-Сіті, відчуваючи себе обуреним, потім дурним, а потім дуже, дуже злий на себе.
  
  Її вела себе як стереотип дурної блондинки, яку завжди зневажають.
  
  Глава 10
  
  
  
  Їй СКАЗАВ ПРО СЕБЕ: Чортова дурепа. Її нахилився, дав таксисту п'ятірку і відмахнувся.
  
  Потім її на самоті виконав цей романтичний марш при свічках по тридцатифутовому коридору, через ресторан і сад за будинком.
  
  Її прийшов туди, коли офіціант забрав лотки.
  
  "Вперед!" чоловік, який кричав перш, кричав знову. — Ти. Так, ти.
  
  Її sel навпаки Джо і сказав: «Це було нерозумно з мого боку, і мені дуже шкода».
  
  Вираз обличчя Джо підказало мені, що він дійсно поранений. Він сказав: «Мені теж шкода. Я не повинен був вивалювати це на тебе, але я не думав, що ви так відреагуєте».
  
  «Ні, не вибачайся. Ти був правий, а їй був повним ідіотом, Джо. Будь ласка, прости мене?»
  
  «Я вже пробачив тебе. Але Ліндсі, кожен раз, коли ми сваримося, слон у наших відносинах робить те, що робить».
  
  "Труби?" — запитав я, намагаючись бути корисним.
  
  Джо посміхнувся, але це була сумна посмішка.
  
  «Тобі скоро сорок».
  
  — Я знаю це. Спасибі.
  
  «Мені буде сорок сім, як ви сказали, завтра. У минулому році її попросив вас вийти за мене заміж. Кільце, яке я вам подарував, все ще лежить у коробці в ящику стільця, а не на вашому пальці. Що я хочу на свій день народження «Я хочу, щоб ти вирішила, Ліндсі».
  
  Саме в незручний час офіціанти зі всього світу відточили час, троє молодих людей згрупувалися навколо нашого стільця з маленьким тортом в руці, запаленими свічками і почали співати Джо «З ніяк не коли день Народження». Як я і планував.
  
  Пісню підхопили інші відвідувачі, і багато подивилися на нас. Джо посміхнувся, задув свічки.
  
  Потім він подивився на мене, любов була написана на його обличчі. Він сказав: «Не умоляй, Blondie. Я не збираюся говорити, чого їй готель».
  
  Відчував себе дурнем за те, що зіпсував наш вечір?
  
  Її зробив.
  
  Чи знав я, що робити з бажанням Джо і кільцем з діамантом в чорній оксамитовій коробочці?
  
  Її немає.
  
  Але я був майже впевнений, що моя нерішучість не має нічого спільного з Джо.
  
  Розділ 11
  
  
  
  ПРОКИНУЛИСЯ до світанку і мовчки зайнялися любов'ю. Волосся смикали, кусали губи, кидали на підлогу подушки.
  
  Шалений заняття любов'ю було щирим визнанням того, що ми застрягли. Що не було нічого, що одіна навколо нас міг би сказати, що інший вже не знав.
  
  Наша шкіра блищала в променях сонця, ми лежали пліч-о-пліч, міцного зчепивши руки. Високотехнологічні годинник на тумбочці показували на стелі час і зовнішню температуру великими червоними цифрами.
  
  П'ять п'ятнадцять ранку
  
  П'ятдесят два градуси.
  
  Джо сказав: «Мені приснився гарний сон. Все буде добре».
  
  Він запевняв мене? Або заспокоює себе?
  
  "Що то був за сон?"
  
  «Ми пливли разом, голі, під водоспадом. Води. Це секс, так?»
  
  Він відпустив мою руку. Матрац зрушився. Він витрусив ковдру і накрив моє тіло.
  
  Її, чула, як шумить душ, поки лежали в темряві, відчуваючи себе пригніченою, плаче і нерозв'язною. Її задрімав, прокинувшись від того, що рука Джо торкнулася мого волосся.
  
  — Я йду, Ліндсі.
  
  Її потягнулася і обняла його за шию, і ми поцілувалися в темряві.
  
  Її сказав: «Вдалої поїздки. Не забудь написати».
  
  «Я подзвоню » .
  
  Було абсолютно неправильним тоном дозволити Джо піти з цієї прохолодної ноті. Вхідні двері зачинилися. Замки встали на місце.
  
  Її вискочив навколо сміття.
  
  Її, одягнувся в джинси і одіна за светрів Джо і босоніж вибіг в коридор. Її, натиснув кнопку « вниз» на станції підйомника, одне довге натискання, поки машина не піднялася назад на одинадцятий поверсі і не відчинилися.
  
  Її зневірився, коли ліфт повільно опустив мене вниз. В моїй уяві сумки Джо були в багажнику, машина рухалася у Лейк-стертий, набираючи швидкість у напрямку до аеропорту.
  
  Але коли ліфт, нарешті, вивів мене в вестибюль, її побачив Джо через скляні вхідні день, що стоїть поряд з седаном «Лінкольн». Її пронісся mimmo швейцара і вибіг на вулицю, вигукуючи ім'я Джо.
  
  Він підняв очі і розкрив руки, і вона впала на нього, притулилася обличчям до його куртці, відчула, як сльози котяться навколо моїх очей.
  
  — Я так тебе люблю, Джо.
  
  — Я теж люблю тебе, Blondie.
  
  «Джо, коли ми були в тому водоспаді, на мені було кільце?»
  
  «Ага. Великий старий бенгальський вогонь. Бачив би його з Місяця».
  
  Її розсміявся йому в плече. Ми цілувалися і обіймалися, робили це знову, поки водій не пожартував: «Залиш трохи на потім, добре?»
  
  — Я краще піду, — сказав Джо.
  
  Її неохоче відступив назад, і Джо сель в машину.
  
  Їй помахав, і Джо помахав у ревматизму, коли чорний Лінкольн відвіз мого коханця.
  
  Глава 12
  
  
  
  КАБІНЕТІ , одному з усього десятків брудних кабінетів без вікон для помічників окружних прокурорів у Залі Правосуддя. Вона була підготовлена, загрунтована і одягнений у парадний костюм: сірий костюм від Енн Кляйн, шовкова сорочка крижаного кольору, балетні тапочки за триста доларів, які вона купила Погоди за півціни.
  
  Було пів на сьому ранку.
  
  Наприклад, через три години вона буде виступати із заключним аргументом в кривавому, жахливий і заплутаному процесі у справі про вбивство Стейсі Гленн, двадцятип'ятирічної колишньої королеви театралізованої вистави, яка займається примудрилася бути і красунею і чудовиськом.
  
  Те, що Стейсі Гленн зробила з її батьками, було огидно, нічим не спровоковане і непробачно, і Юкі була сповнена рішучості зловити цю психопатку і відіслати її назавжди. Але, попри всю рішучість Юкі й її здатність втілювати у життя найсильніші аргументи, вона ставала відомою в офісі окружного прокурора — відомої своїми поразками. І це вбивала її.
  
  Так це було це.
  
  Якщо Стейсі Гленн вийде через ігри, як би агов, нам хотілося цього зробити, Юкі повернеться до цивільного права, займеться розводами багатих людей і переговорами по контрактам. Це якщо її не звільнять до того, як вона звільниться.
  
  Юкі згорбилася на своєму скрипучому стільці і перетасувала пачку облікових карток, кожна навколо яких виділяла те, що вона повинна була зробити, підсумовуючи справа Народу.
  
  Посада: Стейсі Гленн вийшла зі своєї квартири в Чіко-Хілл в дві години ночі і поїхала на своєму яскраво-червоному Субару Форестер до будинку своїх батьків в сорока милях звідси, у Марін, через міст Золоті Ворота.
  
  Предмет: Стейсі Гленн увійшла в будинок своїх батьків між трьома і трьома п'ятнадцятьма годинами ранку, скориставшись ключем, який був захований під особливим каменем у формі серця на вхідний день. Вона пройшла через кухню в гараж, принесла лом наверх, в головну спальню, і побила своїх батьків кийком, розбивши їм обом голови.
  
  Посада: Сусідка показала, що близько трьох годин ранку вона побачила червоний Subaru Forester з позашляховими шинами по під'їзній доріжці до Гленнам і стало відомо в nen Стейсі.
  
  Посада: Залишивши своїх батьків вмирати, Стейсі Гленн поїхала до свого будинку, проїхавши через пост зборів плати на зворотному шляху приблизно в чотири тридцять п'ять.
  
  Ця тимчасова шкала омелою вирішальне значення для справи Юкі, тому що вона створила пересування Стейсі Гленн у розглянуту ніч і зруйнувала її алібі, згідно з яким вона була вдома одна, і спала, коли на її батьків напали.
  
  Посада: Стейсі Гленн була дегенеративною покупницею, по вуха в боргах. Її батьки нічого не коштували для нах живими. Вони коштували мільйон доларів ee мертвою.
  
  Пост: У Стейсі Гленн були кошти, мотив і можливість, а також був свідок самого злочину.
  
  І цей свідок був 90-відсотковий в делле Юкі.
  
  Юкі обмотала свої карти гумкою і кинула пачку в сумочку. Потім вона закінчилася руки під підборіддям і зробила свої думки на свою власну матір, Кейко Кастеллано, яка займається померла раніше часу, і яка займається була дуже роздратована цим. Кейко люто любила свою єдину дочку, і тепер Юкі відчувала втішне присутності мами поруч з собою.
  
  «Матуся, залишся зі мною сьогодні в суді і допоможи мені виграти, добре?» — голосно сказала Юкі. «Відправляю поцілунки».
  
  За кілька годин Юкі вичистила свій ящик для олівців, очищають сміттєвого відра видаляти старі файли з адресної книги і поміняти свою дуже милу рожеву блузку на більш міцну, більш впевнену в собі бірюзову сорочку чоловічого крою, яка займається була в пластиці хімчистки. за її дверима.
  
  О восьмій п'ятнадцять початку другої стілець Юкі, Ніккі Гейнс, пройшов по коридору, викрикуючи її ім'я. Юкі висунула голову навколо дверного отвору і сказала: «Ніки, просто переконайся, що PowerPoint працює. Це все, що тобі потрібно зробити».
  
  — Я твій чоловік, — сказав Ніккі.
  
  «Добре. Застібав ширінку. Пішли».
  
  Глава 13
  
  
  
  Юкі встала зі свого місця за столом прокурорів, коли високоповажний Брендан Джозеф Даффі увійшов до зали суду через обшиту панелями двері позаду лави і зайняв своє місце між прапорами і перед великою печаткою штату Каліфорнія.
  
  У Даффі було статури бігуна, сивіючі волосся, шибки на носі. Він висмикнув навушники навколо свого iPod, відкрив банку зі спрайтом, а потім, коли присутні в таку гру, попросив судового пристава викликати присяжних.
  
  Через прохід супротивника Юкі, відомий адвокат по кримінальних справах Філіп Р. Хоффман, перешіптувався зі своєю клієнткою Стейсі Гленн.
  
  Хоффман був високим, сутулою, шостий футів чотирьох дюймів, сорока двох років, з неслухняними темним волоссям. На nen був темно-синій костюм від Армані і рожевий атласний краватку. Его нігті були доглянуті.
  
  Як і Юкі, Хоффман був перфекціоністом.
  
  На відміну від нах, співвідношення перемог і поразок Хоффмана поставив його в лігу всіх зірок. Зазвичай його гонорари перевищували дев'ятсот доларів в годину, але зараз він представляв Стейсі Гленн на безоплатній основі. Хоффман не був альтруїстом. Зал суду був битком кремезний пресою, ih освячення цієї справи варто було його фірмі мільйони.
  
  Стейсі Гленн була приголомшливою блакитноокою брюнеткою з двома плямами рум'янцю на щоках, підкреслюють її тюремну блідість. Вона була одягнена в неохайний костюм в невтішну клітку оливкового відтінку, швидше нагадує шкільну вчительку або статистика, ніж розважливу, кровожерну й стяжательную психопатку, якою вона була.
  
  Поряд з Юкі Ніки Гейнс зі своїм постійним аденоїдні хрипом шумно дихав, коли присяжні увійшли в маленький зал суду через бічні двері і зайняли свої місця в чверті присяжних.
  
  Суддя Даффі привітав присяжних, пояснив, що сьогодні обидві сторони підіб'ють підсумки своїх доводів, а після цього присяжні зможуть приступити до обговорення.
  
  Даффі зробив великий ковток содової відкрито по банкам, потім запитав: «Міс Кастеллано, Народ готовий продовжити?»
  
  — Так, ваша честь.
  
  Взявши свої записи зі стільця, Юкі підійшла до кафедри в центрі обшитого дубом зал суду. Вона посміхнулася дванадцяти присяжних і двох заступників, яких вона стало відомо під ih тиків, гримас, сміху і закочування очей за останні шість тижнів, сказала: Її складати долар.
  
  «Стейсі Гленн — розпусна і нерозкаяна вбивця.
  
  «Вона вбила свого батька, який обожнював її. Вона зробила все можливе, щоб убити свою матір, і думала, що вбила. Вона безжалісно побила своїх батьків, бо готелем отримати виплату по страховці ih життя в розмірі мільйона доларів.
  
  «Вона зробила це з-за грошей » .
  
  Юкі пробіглася по тимчасовій шкалі, яку вона створила під час судового розгляду — показаннями службовця пунктів зборів плати та показниками сусіда Гленнов — і нагадала їм про страховому брокері, якому Стейсі дзвонила, щоб перевірити стан-й танк. бригади ee батьків.
  
  Нарешті, вона попросила присяжних згадати свідчення інспектора Підлоги Ци, нагородженого слідчого по розслідуванню вбивств за SFPD, і Лінн Коломелло, досвідченого фельдшера.
  
  «Інспектор Ци і сержант швидкої допомоги Лінн Коломелло показали, що, хоча Роуз Гленн була близька до смерті, коли її знайшли в сміття поруч з убитим чоловіком, у нах було свідомість , і вона була в свідомості», — сказала Юкі присяжним.
  
  «Роуз Гленн підкорилася вказівок парамедиків. Вона знала, хто на нах напав, і, найголовніше, змогла передати цю інформацію у поліцію.
  
  «Ви знаєте, що у інспектора Ци була з собою відеокамера, коли його викликали на місце вбивства тим ранком. Коли він зрозумів, що місіс Гленн все ще живий, він записав ih розмову на відеокамеру, вважаючи, що це передсмертну заяву місіс Гленн. .
  
  «Роуз Гленн прекрасно знала, хто напав на нах. І в цьому відео вона розповідає цю історію сильніше, ніж що-небудь, що я можу сказати.
  
  «Ніккі, будь ласка, поверніть его».
  
  Глава 14
  
  
  
  ВІДЕОЗАПИС З тьмяно освітленій сценою вбивства з'явилася на екрані поруч з суддівської лавою, найближчій до присяжним .
  
  Око камери сфокусувався на спальні з двоспальним ліжком. Постільна білизна була в безладді і потемніло від засохлої крові. На дальній стороні ліжка лежало скрючене тіло чоловіка, його обличчя було отвернуто від камери, кров і мізки були забризкані спинкою ліжка, на голи і горлі видно глибокі рани.
  
  Примарна жіноча рука піднялася з ліжка і жестом поманила глядача підійти ближче. Звук утрудненого дихання посилився, коли камера наблизилася до ліжка.
  
  Було шокуючим і жахливим бачити, що, хоча її щелепа була зламана, а одне око випав, Роуз Гленн була жива.
  
  «Я інспектор Пів-Чі», — сказав чоловічий голос за кадром. «Швидка допомога вже в дорозі, місіс Гленн. Ви мене чуєте?»
  
  Дивно, але підборіддя жінки повільно рушив вниз, а потім назад.
  
  — Тебе звуть Роуз, Гленн?
  
  Жінка знову кивнула.
  
  «Є Рональд Рейган президентом Сполучених Штатів?»
  
  Роуз Гленн вертіла головою через сторони в сторону — ні.
  
  «Роуз, ти знаєш, хто зробив це з тобою і твоїм чоловіком?»
  
  Дихання жінки стало переривчастим, але вона нахилила підборіддя вниз, а потім вгору, киваючи.
  
  — Нападник був незнайомцем? — запитав ee Ци.
  
  Роуз Гленн негативно похитала головою.
  
  «Був нападник членом вашої сім'ї?»
  
  Вона кивнула.
  
  Раптом затріщали поліцейські рації, і в кімнату з шумом вкотилася каталка, загороджуючи огляд камери. Потім сцена знову прояснилася.
  
  Фельдшер, її світле волосся було зібране у хвіст, сказала хрипким голосом курця: «Свята Богородиці. Вона жива » .
  
  Медпрацівником, які дали свідчення перед присяжними, була Лінн Коломелло. На екрані вона поспішила до Ентоні Гленну і помацала його пульс. Чі запитав вмираючу жінку: «Роуз, це був твій син? Це зробив твій син, Руді?»
  
  Роуз Гленн болісно повільно похитала головою — ні.
  
  Звук кроків вирішення науково-дослідних завдань штопора, коли до Коломелло приєдналися два інших парамедика. Вони поговорили про невідкладної допомоги, вони принесли кисневий балон і вставили канюлю в ніздрях Роуз Гленн.
  
  Голос Підлоги Ци продовжив, спокійно поговорити парамедикам: «Мені просто потрібна ще секунду». Потім він заговорив з потерпілим. «Роуз. Роуз. Нападниця була вашою дочкою Стейсі?»
  
  Мета жінки ствердно кивнула.
  
  «Роуз, ти хочеш сказати, що це зробила з тобою твоя дочка Стейсі?»
  
  Жінка прошипіла: «Дааааа».
  
  Це був жахливий звук, повітря виривався з її легень, як ніби жінка використала свій останній подих, щоб сказати-Чі, хто її вбив.
  
  А потім, за підрахунками Коломелло, парамедики підняли Роуз Гленн на каталку — і допит було закінчено.
  
  У залі суду екран погас, і запалився брильов. Присяжні вже бачили це відео раніше, але, оскільки ця запис була частиною опору Юкі, вона могла тільки сподіватися, що тупий шок від повторного перегляду посилить її силу.
  
  Юкі відкашлялась і сказала: «Пані та панове, тим вранці Роуз Гленн ставив багато різних питань, і вона могла качати головою та й немає, і навіть могла говорити. Коли її запитали, напала на нах дочка, вона відповіла: так.
  
  «Під час цього суду Роуз Гленн нам разу не заперечувала того, що сказала інспектору Ци. Вона просто не може згадати.
  
  «І чому вона не може пригадати? Тому що її донька вдарила себе по голів ломом, завдавши таку травму, що її лікарі ніколи не бачили, щоб хтось з такими тяжкими травмами вижив.
  
  «Але Роуз Гленн вижила — овдовівши, знівечена і частково паралізована на все життя.
  
  " Підсудний зробив це з неї, пані та панове.
  
  «Народ просить вас визнати Стейсі Гленн винною за обома пунктами: у вбивстві її батька, Ентоні Гленна, і в замаху на вбивство її матері, Роуз. Ми просимо вас переконатися, що Стейсі Гленн заплатила за ці злочини перед повному обсязі закон».
  
  Коли Юкі зайняла своє місце, вона відчула безліч речей, і всі приємних: тепле сяйво досягнень, руку Ніки, похлопывающую ee по плечу, і в присутності матері, окружившее її, немов обійми всього тіла.
  
  — Хороша робота, Юкі-е, — сказала її мати. «Ти робиш сорому-данк».
  
  Глава 15
  
  
  
  ФІЛІП ХОФМАН ніколи не втрачав самовладання в присутності присяжних. Він шанобливо ставився до свідків захисту і ніколи не використовував слово, за п'ять доларів, коли було б достатньо слова за п'ять центів. Він був упевнений, що присяжні іншого его і довіряють йому, і розраховував, що це гарне почуття передасться і його клієнту.
  
  «Хлопці, — сказав він, підносячись над кафедрою, з-за чого вона здавалася іграшкою в его, тінь, — Стейсі Гленн — хороша дівчинка, яка займається нашої разу в житті нікому не заподіяли шкоди. Вона любить своїх батьків, і коли Роуз Гленн з'явилася раніше вона сказала вам, що в Стейсі немає нам краплі насильства, що Стейсі ніколи, ніколи не нападе на свого батька чи на саму Роуз.
  
  «Ви чули, як Роуз Гленн говорив, що у нах абсолютно хворе складати долар, що все, що вона говорила чи робила, коли була на грані смерті, було неправильно витлумачено і використано для звинувачення її невинною дочки».
  
  Хоффман похитав головою, залишив свої записи на кафедрі і підійшов до чверті присяжних, потім зчепивши руки за спиною і окинув присяжних своїми темними очима.
  
  «Обвинувачення використовувало відео з місця злочину, щоб викликати у вас емоції, тому що це все , що у них є. І це відео, яким би зворушливим воно нам було, не є доказом того, що Стейсі Гленн в чомусь винна » .
  
  Хоффман представив присяжним свою справу, пославшись на двох неврологів і психіатрів, які показали, що Роуз Гленн була в шоці, коли її допитував інспектор Ци, що її відповіді були абсолютно ненадійними.
  
  Він сказав, що, хоча збирач мита належить їм, що бачив, Стейсі Гленн, угоди з будь-яким водієм тривала не більше кількох секунд, і в цьому випадку він мигцем побачив вказаного водія в темряві ночі.
  
  «Чистий записів номерного знака «Форестера», — сказав Хоффман присяжним, — і немає фільмів з водієм.
  
  «Берніс Лоуренс, — продовжував Хоффман, — сусідка, яка займається присягалася, що бачила машину Стейсі на під'їзній доріжці до будинку її батьків... ну, вона добропорядна оптимістичний, і намагалася допомогти. того неправильного прицілювання, але, тим не менш, вона визнає, що ніколи не бачила Стейсі.
  
  «Дотримуючись здорового глузду, ми навряд чи нашим, що мій клієнт виявиться настільки дурною, що припаркує машину перед будинком своїх батьків, а потім увійде всередину, щоб убити ih. Це смішно.
  
  «Ви бачили, як виглядала спальня Тоні і Роуз Гленн потім нападів, — сказав він. «Чи Можете ви повірити, що людина може підняти лом, вдарити з величезною силою, підняти і знову вдарити дюжину разів, і при цьому на одязі не залишиться нас волоска, наші плями крові?
  
  «Стейсі було доставлено на допит через кілька годин потім трагедій. Були оглянуті ee волосся, руки, все тіло. В її квартирі був проведений обшук, а її взуття і шведів були ретельно перевірені в криміналістичній лабораторії.
  
  «На її особистість не було ніяких доказів. Ніяких.
  
  «Машина Стейсі перетворилася в спокійній з гайками і болтами, і ніяких доказів не було виявлено.
  
  «Що стосується ключа, залишеного в парадній день її батьків, її питаю вас: хто навколо вас тримає запасний ключ під килимком або в якомусь іншому очевидному місці, де його може знайти хто завгодно?
  
  «А дзвінок Уейну Чедуэллу, страховому брокеру?
  
  «Стейсі була хорошою дочкою. Ee батьки старіли. Вона перевірила ih політику, бо готелю переконатися, що вони захищені.
  
  «У справжні професіонали, хлопці, немає ніяких судово-медичних доказів, що зв'язують мого клієнта з цим злочином. Ніяких.
  
  «І оскільки у поліції є сумнівні свідчення тяжелораненой жінки, вони повісили це злочин Стейсі, — і ніколи не розглядали нікого іншого. Є розумні сумніви в цьому випадку? Їй заявляю вам, що немає нічого, крім розумних сумнівів.
  
  «Роуз Гленн втратила чоловіка і трохи не вмерла. І тепер обвинувачення просить вас посилити трагедію цієї бідної жінки, забравши ще й її дочка.
  
  «Стейсі цього не робила, хлопці.
  
  «І немає ніяких доказів, що підтверджують, що вона це зробила.
  
  «Я закликаю вас визнати Стейсі Гленн невинною за всіма пунктами звинувачення. І її дякую вас».
  
  Глава 16
  
  
  
  
  
  СІНДІ , свіжа, в рожевій сукні з запахом під пальто, з блискучими волоссям, виглядає так, немов вона вийшла через вітрини універмагу, обходить брудних наркоманів, тиняються біля триповерхового будинку з червоної цегли на П'ятій вулиці Таунсенд, і дякує беззубий молодий чоловік, придержавший перед нею двері.
  
  Перший поверсі «Від серця» являв собою одну велику зелену кімнату з гарячим столом в стилі столовій уздовж стіни, складаними столами і стільцями, розставленими рядами, і слоняющимися обідранця — одні розмовляли самі з собою, інші їли яйця по всьому паперові лотки.
  
  Сінді помітила худорляву чорношкіру жінку, яка займається дивилася на нах з місця біля входу. Їй було близько сорока років, і вона була одягнена в блузку з яскравим принтом поверх чорних еластичних штанів. Точках у пурпурової оправі звисали з шнурка на її шиї, а значок, прикріплений до її блузці, свідчив: MS. ЛУВІ ДЖАМП, НАГЛЯДУ КІМНАТИ ДНЯ.
  
  Міс Джамп продовжувала скептично оглядати Сінді, а потім запитала: «Допомогти вам?»
  
  Сінді назвала жінці своє ім'я та повідомила, що пише статтю про Бэгмэне Ісус для San Francisco Chronicle.
  
  «Я розслідую вбивство его», — сказала Сінді, дістаючи ранкову газету з комп'ютерної сумки. Вона відкрила його на третій сторінці, оголивши заголовок на згині.
  
  Чорна жінка, покосившись на папір, сказала: «Ти вже випив кави?»
  
  — Ні, — сказала Сінді.
  
  — Тоді сідай.
  
  Луві Джамп повернувся через хвилину з двома чашками кави, кошиком булочок і загорнутими у фольгу шматочками масла.
  
  — Ти прочитаєш мені цю історію? — запитала вона, сидячи навпроти Сінді і розкладаючи пластикові столові прилади і серветки. «У мене немає окулярів для читання».
  
  Сінді посміхнулася і сказала: « З задоволенням . Її не надто частини читаю читання». Вона розправила газету і сказала: «Заголовок: «Вуличний Месія убитий. У поліції немає зачіпок». "
  
  «Угу. Продовжуй».
  
  «Добре, тоді там говориться: «Де-то потім півночі шостого майя бездомний був поголовно і застрелений біля двору Калтрейн на Таунсенд-стертий.
  
  «Щорічно на наших вулицях від бездоглядності та насильства помирає більше сотні безпритульних, а місто ih ховає і забуває». "
  
  — Можу ще раз сказати це, — пробурмотіла Луві.
  
  Сінді продовжувала: «Але, цього чоловіка нелегко забути. Він був другом ізгоїв, тіньових людей нижчого класу. Він був ih пастухом, і вони любили його.
  
  «Ми не знаємо його імені, але його звали Бэгмен Хесус». "
  
  У Сінді перехопило горло, вона підняла голову і побачила, що Луві Джамп посміхається гей, губи жінки тремтять, ніби вона вотум-вотум заплаче.
  
  «Він народився, мого старшого дитини у провулку», — сказала Луві. «Голос чому він носив цього немовляти на хресті у себе на шиї. Ісус рятує. Ісус рятує . Чим їй можу допомогти тобі, Сінді Томас? Просто скажи мені».
  
  «Я хочу знати про nen все».
  
  "З чого мені почати?"
  
  — Ви знаєте справжнє ім'я Бэгмена?
  
  Глава 17
  
  
  
  СІНДІ була у владі мерця — серцем, розумом і душею. Ми з Конклином сиділи з нею в пабі MacBain's Beers O' the World, порт поліцейських на Браянта. Навколо музичного автомата звучала «Танцююча королева», а довгий відполірований зал був битком кремезний веселій послерабочей натовпом, яка займається сюди стікалася відвертими через Зал Правосуддя.
  
  Сінді не звертала уваги на своє оточення.
  
  Її голос був пофарбований гнівом, коли вона сказала нам: «Він народився на її дитину , а вона не знає його імені . Ніхто не знає! Якби тільки його обличчя не було тотальним, ми могли б запустити його фотографію. з посвідченням особи».
  
  Сінді допила свій ель, грюкнула порожнім кухлем по столу і сказала: «Я повинна змусити людей зрозуміти про nen. Відірвіть ih носи на хвилинку з світських сторінок і усвідомте, що така людина, як Бэгмен Ісус, мав значення » .
  
  — Ми зрозуміли, Сінді, — сказав я. "Вдихніть. Нехай говорить хтось інший!"
  
  "Пробачити." Сінді розсміялася. «Сідні, — сказала вона, підкликаючи нашу офіціантку, — вдар мене ще раз, будь ласка».
  
  «Річ та її провели обідню перерву, просіваючи зниклих без вісті і вивчаючи роздруківки Бэгмена».
  
  «Ваш обідню перерву. Вау», — жартівливо сказала Сінді.
  
  "Гей, подивися на це так," сказав я. «Ми поставили вашому Бэгмена на вершину дуже товстої сучий фізіологічно дель».
  
  Сінді подивилася на мене зі словами «вибачитися», але вона не це омелою на увазі. Що за кодло. Її, сміявся над нею. Що ще їй міг зробити?
  
  — Ти що-небудь знайшов? запитала вона.
  
  Конклін сказав агов: «Его роздруківки не збігаються. З іншого боку, є пара сотень білих карооких чоловіків середнього зросту, зниклих без вести в Каліфорнії за останнє десятиліття. Ви можете вкластися в термін. Коли ви скидаєте голосову пошту...
  
  «Все одно спасибі, Річ. Її брав інтерв'ю. Її вимкнув мобільний».
  
  Вони принесли ще пива, а коли подали обід, Сінді представила основні моменти інших своїх інтерв'ю From the Heart. Це зайняло якийсь час, але досить скоро з'ясувалося, що Сінді значною мірою підігравала Конклину. Так що я пиляв на своїй філейної частини, і спостерігав, як вони взаємодіють між собою.
  
  Мої почуття до партнера взяли різкий і несподіваний оборот близько півтора років тому, коли ми працювали над справою, яка привела нас до Лос-Анджелес. Ми пізно повечеряли, випили трохи вина і запізнилися на зворотний поїздки в Сан-Франциско.
  
  Було вже пізно, тому її оплатив два номери в аеропорту Marriott. Її був у халаті, коли Конклін постукав у двері. Приблизно через дві хвилини ми разом боролися за Каліфорнійського короля.
  
  Її, натиснув на аварійний знущання, поки не стало надто пізно, і це було жахливо, абсолютно болісно — так неправильно, наче сонце зайшло на сході.
  
  Але я був правий, що зупинив всі. По-перше, хоча ми з Джо приблизно тоді і розлучилися, її все ще любила його. Крім того, Конклін років на десять молодше мене, і ми напарники. Її також його бос.
  
  Потім він ночі ми домовилися не звертати увагу на моменти, коли електрика між нами висвітлювало патрульну машину, коли її забував, що говорив, і втрачав дар мови, просто дивлячись у світло-карі очі Річі. Як могли, ми уникали тих моментів, коли Річ вибухав тридцатисекундными просторікуваннями про те, як він без розуму від мене.
  
  Але це був не один за се випадків.
  
  Відкрито зараз інспектор Хотти ухмилялась Сінді, і вона майже забула, що я був там.
  
  Її можу стверджувати, що Сінді і Річ були б приголомшливою парою. Вони обидва самотні. Вони добре виглядають разом. Здається, їм є про що поговорити.
  
  «Річ, — говорила Сінді, — я вип'ю ще пива. Як ти думаєш, ти міг би переконатися, що я дістанусь додому в порядку?»
  
  "Я відвезу тебе," сказала їй, по-догляд кладучи руку на руку Сінді. «Моя машина стоїть перед будинком, і я можу заїхати до тебе додому по дорозі додому».
  
  Глава 18
  
  
  
  ЛЕДЬ НЕ ЗІТКНУВСЯ в Філа Хоффмана, коли той виходив по канатній дорозі.
  
  — Як ви думаєте, про що це? — пробурмотів Хоффман.
  
  — Дивно, так? — відповів Юкі.
  
  Було десять ранку, через два дня після того, як вони з Хоффманом виражений свої заключні промови, і їх тільки що подзвонив секретар судді і повідомив, що ih присутності потрібно, в залі суду 6a.
  
  Хоффман височів на цілих чотирнадцять дюймів над нею, Юкі йшла поруч з ним по довгому выкрашенному жовтою фарбою коридором до залу суду, а Ніккі Гейнс слідував за нею.
  
  — Може бути, нічого, — сказала Юкі. «Одного разу у мене було присяжное, яке попросило калькулятор. Її, думав, що вони підсумовують винагороду для мого клієнта. Виявилося, що присяжний підраховував его прибутковий леві під час обідньої перерви».
  
  Хоффман розсміявся, відкривши першу навколо двох дверей у зал суду. Гейнс відкрив другу партію, потім троє адвокатів вийшли вперед і зайняли місця за своїми адвокатськими столами.
  
  Суддя Даффі сидів біля лави, судовий репортер і секретар на своїх місцях, заступник шерифа стояв перед лавою присяжних, погладжуючи вуса.
  
  Даффі зрушив точках на маківку, закрив ноутбук і попросив обох адвокатів підійти, що вони і зробили.
  
  — Кулемета розіслав записку з присяжних, — сказав Даффі. Посмішка торкнула його губи, коли він розгорнув розрізаний на чотири частини аркуш паперу і підняв його так, щоб Юкі і Хоффман могли бачити дванадцять шибениць кат, намальованих на папері чорним маркером. Під шибеницею була написана записка: «Ваша честь, я думаю, у нас проблеми».
  
  — Нееет, — сказала Юкі. — Ну повісили потім... чого? Десять годин роздумів?
  
  — Ваша честь, — сказав Хоффман. «Будь ласка. Не дозволяйте їм піти так швидко. Це абсолютно дивно! »
  
  Юкі не могла прочитати вираз обличчя Даффі, але вона могла прочитати вираз обличчя Хоффмана і знала, що він відчуває ту ж тривогу, гнів і нудоту, що і вона. На підготовку цієї справи до суду пішли місяці. Десятки людей були повалені. На підготовку пішло незліченна кількість людино-годин і шість тижнів того, що Юкі вважала досить бездоганними презентаціями в залі суду.
  
  У разі невдалого судового розгляду Народ може вирішити не витрачати ресурси, необхідні для повторної спроби. Компанія Хоффмана, ймовірно, теж відключиться.
  
  А це означало, що Стейсі Гленн вийде на свободу .
  
  «Сідайте, ви двоє. Немає необхідності перевозити підсудного».
  
  Даффі крикнув заступник шерифа: «Містер Бонавентура, будь ласка, запросіть присяжних».
  
  Глава 19
  
  
  
  Поки присяжні ставили свої сумки поруч зі своїми місцями, думки Юкі кружляли, як вишневі вогні поліцейського автомобіля . Вона уважно вивчала присяжних, коли вони збиралися, хотіла красномовні знаки на ih обличчях і в мові ih тіла.
  
  Хто довірив, що Стейсі Гленн невинна? Скільки навколо них проголосували за виправдання, — і чому?
  
  Майстер, Лінда Чень, була американкою китайського походження, сорока років, з освітою в Лізі плюща і успішним бізнесом у сфері нерухомості. У нах була серйозна манера поведінки, якої протиставлялася широка і легка посмішка, і Юкі, і Хоффман відчували себе комфортно з Ченом, коли вони становили журі. Тим більше, що її обрали головою.
  
  Тепер Юкі дивувався, як Чень дозволив присяжним піти так швидко.
  
  Даффі посміхнувся присяжним і сказав: «Я серйозно обдумав вашу записку. Її, розумію, що шість тижнів судового розгляду — це важке випробування, і багато навколо вас цілком готові повернутися додому.
  
  «Тим не менш, це судовий розгляд було дорогим — не тільки з точки зору грошей, хоча воно дорого обійшлося штату Каліфорнія, але більшу частину року обидві сторони працювали над тим, щоб зібрати це справа для вас, щоб судити.
  
  «Там, де йдуть справи зараз, — сказав Даффі, — ви є експертами у справі « Народ проти Стейсі Гленн». інша група людей була б більш кваліфікованої або неупередженою, або омелою б більше мудрості, щоб винести цей вердикт, ніж ви».
  
  Даффі пояснив присяжним, що збирається попросити ih продовжити обговорення, не відмовлятися від глибоко укорінених ідей, заснованих на доказах, а неупереджено переглянути свої погляди, щоб спробувати досягти консенсусу.
  
  Суддя пред'явив присяжним «звинувачення Аллена», так званий заряд динаміту, призначений для усунення заторів у зайшли в глухий кут присяжних. Юридичні пуристи розглянемо це примусовим.
  
  Юкі знала, що це кращий варіант, але атаки Аллена, може мати неприємні наслідки. Ображені присяжні могли дати відсіч і винести будь-який вердикт, який закінчиться швидше.
  
  Для Юкі було очевидно, що найпростішим і найменш кошмарним рішенням буде одностайне виправдальне рішення.
  
  Суддя Даффі говорив: «Я хочу, щоб у вас було максимальне усамітнення і комфорт, тому її влаштував так, щоб ви були ізольовані в готелі «Фэрмонт» стільки часу, скільки вам потрібно».
  
  Юкі побачила вираз шоку на обличчях всіх присяжних, коли вони зрозуміли, що суддя без попередження замикає ih в готелі, відмовляючи їм у телебаченні, газетах, домашньої еде та інші зручності повсякденному житті.
  
  Вони були незадоволені.
  
  Даффі подякував присяжних від імені суду і, взявши з собою банку «Спрайту», покинув лавку.
  
  Глава 20
  
  
  
  Y UKI задзвонив, як тільки вона повернулася в свій офіс.
  
  «Це її», — сказав Льон Парізі, заступник окружного прокурора, який також був її начальником, її захисником, і її найжорсткішим критиком. "Є хвилинку?"
  
  Юкі відкрила свою косметичку, нафарбувала губи свіжої помадою, закрила сумочку і вийшла в коридор.
  
  "Хочете, щоб я пішов?" — сказав Ніки Гейнс, проводячи пальцями по кудлатою білявої швабрі.
  
  «Так. Спробуй розсмішити его».
  
  "Дійсно?"
  
  «Не міг пошкодити».
  
  Парізі розмовляв по телефону, коли Юкі постукав у його відкриті двері. Він розгорнув своє обертове крісло і тицьнув у повітря вказівним пальцем — універсальний знак «Я підійду через хвилину».
  
  Парізі було під сорок, у нього були жорсткі руде волосся, грушоподібний діапазон і хвороба серця, яка займається мало не вбила його півтора року тому. У місті він був відомий як «Рудий Пес», і Юкі подумав, що це ім'я їй сподобалося. Викликав зображень пускає слину бульдога з шипастым нашийником.
  
  Парізі повісив трубку, подав сигнал Юкі і Ніки увійти, а потім гаркнув: «Я правильно зрозумів? Присяжні повішені?»
  
  — Ага, — сказала Юкі з порога. «Даффі зняв звинувачення з Аллена, а потім ізолював ih».
  
  "Без жартів. Як ви думаєте? Були один або два незгодних?"
  
  — Не знаю, Льон, — сказала Юкі. «Я нарахував шість присяжних, які не дивилися мені в очі».
  
  — Господь Ісус Христос, — сказав Парізі. «Я радий, що Даффі дотиснув, але не сподівайся». Він похитав головою і риторично запитав: «Що трапилося? Це зробила Стейсі Гленн».
  
  — Я припускаю, що це свідчення Роуз, Гленн, — сказала Юкі. «Коли вона сказала: «Моя дитина ніколи не заподіє нам шкоди». Це повинно бути так...
  
  Парізі перестав слухати. "Ну, гаразд, почекаємо. А поки, Гейнс, підстрижися. Кастеллано, допоможи Кеті Вэлой потім обіду. Вона захлинулася. Голос так. Спасибі".
  
  Парізі зняв дзвонить телефон, розвернувся на стільці і повернувся до вікна.
  
  — Я б на це пішов, — говорив Ніки, коли вони з Юкі йшли назад по коридору. «Але він навіть не подивився на мене. Я не міг вставити жарт. Чи репліку. Або навіть каламбур».
  
  Юкі розсміялася.
  
  — І повірте мені, у мене є готові жарти. Ви чули ту, що про священика, рабина і бегемота, які входять в бар...
  
  Юкі знову розсміялася музичним сміхом, чи не маніакальним. — Ти мене розсмішив, — сказала Юкі. «Це що-то. Ти молодець, номер два. Побачимося пізніше».
  
  Юкі залишила Гейнса в загоні для биків, спустилася сходами у вестибюль і встала за рослим поліцейським, який потужною рукою зачинив важкі день по сталі і скла, що ведуть на Брайант-стертий.
  
  Юкі швидко оглянула репортерів, тиняються по сходинках зал. Ee ще ніхто не бачив.
  
  Що було добре.
  
  Іноді, коли преса закидала її питаннями, вона з готелем відповісти і частини не могли перешкодити своїм думкам безконтрольно вилітати iso rta. Тому, коли Юкі побачила Кенді Стімпсон, зухвалу репортерку за Examiner, вона швидко спустилася по сходинках, прямуючи відверті k куті.
  
  Репортер крикнув гей услід: «Юкі! Суд над Гленном котиться до біса собачим? Як ви себе зараз почуваєте? Мені просто потрібна котирування. Одна смердюча цитат » .
  
  «З очей геть, Цукерки», — гаркнула Юкі, повернувши голову до репортера, продовжуючи рухатися вперед, коли з'їхала з тротуару. «Мені нічого сказати».
  
  Кенді Стимпсон закричала: «Юкі, немає!»
  
  Але Юкі не зрозумів.
  
  Глава 21
  
  
  
  СВЯТИЙ господь , що СЯЄ в очах Юкі, засліплював.
  
  "Мама!" — закричала вона. "Мама!"
  
  — Все гаразд, — сказав заспокійливий чоловічий голос. « Ти в порядку».
  
  Сергій згасло, і вона побачила сірі очі з синьою облямівкою, а потім і все інше обличчя. Вона його не знала, ніколи в житті не бачила.
  
  "Хто ти ?"
  
  — Доктор Чесні, — сказав він. «Джон. А тебе звуть?»
  
  «Міс Кастеллано. Юкі».
  
  "Добре." Він посміхнувся. «Це відповідає вашому посвідченням особи. У мене є кілька запитань...»
  
  «Що за кравець? Що відбувається ? »
  
  — Ви у відділенні невідкладної допомоги, — сказав агов, доктор Чесні. На вигляд йому було близько тридцяти. Начебто у нього вийшло. «Ви врізалися в зустрічну машину», — сказав він.
  
  "Її не зробив . "
  
  «На щастя для вас, він зупинився на світлофорі», — продовжив Чесні. «Ваша комп'ютерна томографія дала негативний результат. Просто легкий струс мозку. У вас є пара подряпин, кілька швів, значний синяк на лівому стегні, але не зламаних кісток немає. Скільки пальців її тримаю?»
  
  "Два."
  
  "І зараз?"
  
  "Три."
  
  "Добре. Зроби це. Закрий очі. Доторкнися до носа лівим вказівним пальцем. Тепер те ж саме з правим. Відмінно. І що останнє ти пам'ятаєш?"
  
  «У мене вражаючий синець на стегні».
  
  Чесні розсміявся. — Я мав на увазі, що ти пам'ятаєш навколо того, що було до аварії?
  
  «Репортер переслідував мене...»
  
  — Ти пам'ятаєш її ім'я?
  
  «Кенді Бигмут Стимпсон».
  
  — Добре. Дуже добре. Вона чекає зовні. Її хочу залишити тебе тут на ніч, просто для спостереження...
  
  Але Юкі дивилася по сторонах, починаючи дізнаватися відділенні невідкладної допомоги, і ee нутро перетворювалося в Желе-O. Вона вчепилася в бортики ліжка. "Що це за лікарня?"
  
  «Це Вони Сан-Франциско».
  
  Мама померла тут.
  
  — Я хочу ще раз перевірити вас вранці...
  
  — Кравець з ним , — сказав Юкі. "Я в порядку."
  
  "Або ви можете піти," сказав Чесні. Він досталь блан через буфер обміну, і сказав: «Це дозвіл, в якому говориться, що ви выписываетесь всупереч рекомендаціям лікаря. Підпишіть тут».
  
  "Є ручка?"
  
  Чесні клацнув своїм Bic, і Юкі підписався там, де він вказав. Він сказав: «Я рекомендую ацетамінофен. Ще не пізно передумати залишитися на ніч, Юкі».
  
  « Ні . Ні, ні, ні».
  
  — Ваше рішення, — сказав Чесні. — Не моє голову принаймні три дні...
  
  «Ти що, здурів? Не вмиватися? Мені потрібно працювати ... »
  
  "Послухай. Подивися на мене, Юкі, і будь обережний. Ти хочеш, щоб твій лікар зняв ці шви через десять днів. Якщо ти можеш почекати тридцять або сорок секунд, медсестра принесе твій одяг. Її пропоную тобі піти додому і поспати."
  
  "Вибачитися?"
  
  — Трохи поспати. І я не жартую. Дивись, куди йдеш.
  
  Глава 22
  
  
  
  ДУМАВ , що я повинен вибратися звідси. Доведеться!
  
  Вона закінчила одягатися, одягла балетні тапочки, розкрила фіранки навколо кіоску і втекла. Згорнувши не в ту сторону акушерство і обігнувши їдальню, вона знайшла двері в приймальню.
  
  Кенді Стимпсон встала, побачивши Юкі.
  
  — О Боже, Юкі, мені так шкода.
  
  У Цукерки були великі кучеряве волосся і величезна груди. Вона обняла Юкі, яка займається ненадовго витримала це обійми, потім вирвалася на свободу і попрямувала до виходу, сказавши: «котра година? Як давно її тут?»
  
  Candy не відставала від Юкі, базікаючи всю дорогу.
  
  «Вже потім п'яти. У мене є свій портфель і ваша сумочка, а також всі ваші інструкції та документи. В інтересах повного розкриття інформації, її відкрив свій гаманець. водія, який тебе збив. Вона хоче переконатися, що з тобою все в порядку. Мабуть, хвилюється, тому що збила адвоката своїм «Бимером», володимир богом... ха! Про, дай мені цей рецепт, Юкі. Ми зупинимося біля Аптеки. У вас в квартирі є продукти? Мета болить?»
  
  "Мій гол?"
  
  Candy подивилася на нах і мовчки кивнула.
  
  Юкі підняла руку до лівій стороні голови і намацала щетину, колючий лінію швів.
  
  «О, неееет. Дзеркало. Мені потрібно дзеркало » .
  
  Candy порилася в сумочці, знайшла пластиковий футляр-розкладачку два на два і простягнула його Юкі. Юкі відкрила дзеркало і повернула його, втупившись на себе широко розплющеними очима й не вірячи своїм очам, нарешті отримавши повну картину.
  
  Її мета була виголена смужкою шириною в три дюйми, починаючи з лівого скроні і закінчуючи довгим витонченим вигином за лівим вухом. Чорні стежки, як колюча гусениця, йшли по середині живота цієї акуратно підстриженою дороги.
  
  «Подивіться на мене! Її виродок! — крикнула Юкі репортеру.
  
  «Тобі химерно виглядає круто. Покладися на мене, люба. Її відвезу тебе додому».
  
  Глава 23
  
  
  
  Це був ще один біса блискучий вечір в Арії. У «Вурлитцере» звучали хіти мафії і оперна класика, туристи були в захваті від забійного мартіні, а завсідники були під кайфом від джину з тоніком, від того, що бачили і були помічені.
  
  "Tommy Girl" сиділа одна в переповненому барі, плекаючи свою слиз, як тільки що вилупився пташеня.
  
  Вона була мініатюрною кароокої блондинкою, виглядала на десять років молодше своїх тридцяти трьох років, жінкою, яка займається могла прослизати в кімнату і виходити за nah, як ніби на ній був плащ-невидимку, немов вона була чортовим супергероєм.
  
  Це було срібною підкладкою.
  
  Pet Girl залишив десятку в барре. Взявши свій ірландський кави, вона повернулася в VIP-кімнату, де Олівер Маккензі, недавно померла рок-зірка і її колишній бойфренд, лежав з бронзовим труною на більярдному столі.
  
  Роман Улюблениці з Маккензі тривав півроку або двадцять сім років, в залежності від того, як рахувати, але в будь-якому випадку кілька днів тому він закінчився плачевно.
  
  Це відстій. І вона досі тхір не зовсім розуміла , чому. Вона любила його, цього чоловіка, яким він був, дитини з увігнутою грудьми і плоскостопістю, з-за того, що він виглядав крутим і переляканим водночас, щиро, як в дні ih пісочниці, коли він був Матері, а вона була его іншого.
  
  Ясно, що ніщо навколо цього не мало для нього значення — докази того, що неповнолітня, плачуча наркоманка з татуюваннями особою і кільцями в носі, «справжня» дівчина Маккензі, з якою він зустрічався весь час, поки вона зустрічалася з ним, і Пет Girl відомо про це стало останньою.
  
  Коли вона застала ih на місці злочину, Маккензі обдарував її поглядом , говорить: «Іди ». Подивіться, хто її . Що ви очікували?
  
  Він навіть не сказав «пробач».
  
  Тепер Пет Дівчинка заглянула в оббитий атласом труну, і повинна була визнати, що Маккензі добре виглядає. У всякому разі, він виглядав чистим — в обох значеннях цього слова. Вона відчула, як у нах защипало в носі, очі наповнилися сльозами, у складати долар вдарила активного відпочинку burn — чого вона менше всього чекала, коли найменше очікувала.
  
  Вона витерла сльози долонею, сунула его ключ від вхідних день нагрудний хвилину шкіряного піджака, прошепотіла мерця: « Поцілуй мене, мудак». Потім вона підписала гостьову книгу, перш ніж лягти на диван, щоб спостерігати за вечіркою з боку.
  
  І яка вечора була у Маккензі.
  
  Парові навколо его групи пирхали на більярдному столі. Боно забився в кут зі своїм менеджером. Віллі Нельсон зайшов засвідчити свою повагу, а всі інші базікали про трагедії, люди, яких вона знала все своє життя, люди, які думали, що знають її, але на самому делле не знали взагалі.
  
  Пет, Дівчинка заплющила очі і слухала, як J razz, провідний вокаліст групи Маккензі, поет «Dark Star», данина поваги Маккензі самому собі. Потім оплесків Дж'разз підняв свою склянку до трупа і сказав: «Шкода, що ти помер таким біса молодим, чувак».
  
  Згасло брильов. Свічки засвітились. Всі приєдналися до J razz у виконанні «A Hole in the Night», друзі і шанувальники Маккензі думали, що його вбили наркотики.
  
  Але Пет Дівчинка знала, що наркотики тут нам при чому.
  
  Маккензі Олівер був убитий.
  
  Вона знала, бо вона зробила це.
  
  Частина друга
  
  
  ВЕРХНЯ КОРА
  
  Глава 24
  
  
  
  ДОМАШНЯ ДІВЧИНКА сиділа на підлозі колишньої дитячої, спиною до стогнати. На ній були рукавички зварника і чоботи зі сталевими наконечниками, а в сумці лежав її дорогоцінний Рама. І вона слухала крізь штукатурку приглушені крики Бейлі.
  
  "Свиня!"
  
  "Повія!"
  
  — Мовчи, мовчи, мовчи!
  
  Ці дурні навіть не знали, що вона сидить в десяти футах від нах в темряві, що вона годинами чекала, поки вони повернуться додому і трахнутся, щоб заснути.
  
  Вона добре використала час, знову прокрутила в голові Великий План. Вона була підготовлена. Вона знала ih звички, план поверху, кращий вхід і найшвидший вихід.
  
  І вона знала код.
  
  Це був хороший план, але у Пет Girl був і план Б — що робити, якщо його зловлять. І нах вистачило сміливості зробити це.
  
  По іншу сторону стіни Ітан Бейлі звинуватив свою дружину в тому, що вона ледарює, і Пет-Дівчинка не сумнівалася, що так воно і було. Ік вміло кокетувала, коли вони разом вчилися в школі Кетрін Дельмар Берк.
  
  І з ними тхора Іса по-справжньому оволоділа мистецтвом невимушеного спокушання. Як Гвінет Пелтроу справді гарний день.
  
  Але не тому Pet Girl зневажають Ісу.
  
  Це було глибше, мало відношення до того часу, коли її життя розлетілася на шматки — коли Домашньої дівчинці було десять років, і її батько помер, а Такжедля міцного обняла її на похоронах і сказала: «Мені так шкода. Ніколи не забувай, що я люблю тебе. Ми найкращі друзі назавжди » .
  
  «Назавжди» тривав кілька тижнів.
  
  Як тільки стан і захистити її батька повністю перейшли до его цієї сім'ї, як ніби Pet Girl і її мати ніколи не існували. Для нах більше не буде нас приватних шкіл, нам уроків танців, наших вечірок з нагоди дня народження на Сноб-Хілл. Пет, Дівчинка провалилася крізь тонку павутину тих, у кого вона була, на плоскі і похмурі рівнини «Кого це хвилює?» — де місце позашлюбної дочки одруженого чоловіка.
  
  Іна, з іншого боку, закінчила навчання у вісімнадцять і вийшла заміж за Ітана Бейлі в розшитому вручну сукню від Кароліни Еррери у двадцять два, на весіллі був присутній весь соціальний регістр Західного узбережжя. І все інше пішло за нею: двоє ee розумних дітей, її благодійність, її місце на блискучій вершині вищого суспільства.
  
  Мати Пет Дівчинка сказала: «Рухайся, милий. Почни спочатку». Але у Пет-Girl були свої коріння в цьому місті, більш глибокі й історичні, ніж навіть темно-сині родоводи Ізи.
  
  Отже, такою була життя Домашньої Дівчинки потім гріхопадіння: вона працювала Бейлі ih огидних їм подібних, вигулювала ih невротичних собак, зберігала ih огидні хутра в холодильнику, роздавала запрошення своїм друзям-снобам, людям, які називали її «Домашня дівчинка» і хто говорив про неї, коли вона була достатньо близько, щоб почути.
  
  Вона так довго думала, що впорається з цим.
  
  Але якщо вона чогось і навчилася у Маккензі Олівера, так це того, що вміння «справлятися з цим» було переоцінене.
  
  Пет, Дівчинка оглянула кімнату, тепер заповнену стелажами з обурливою неношеной одягом і горами закритих коробок з дорогими покупками, купленими за примхою.
  
  Це було огидно. Декаданс дуже багатих. Лайно по двадцатичетырехкаратного золота.
  
  У спальні, крик припинився. Пет-Дівчина притулила вухо до стогнав, слухаючи рохкання і стогони Бейлисов, а Іса кричала: «О, так, це добре, ах!» вони удвох займалися тим, що називали любов'ю, а голос Ізи давав Pet Girl ще більше причин, щоб збити її з пантелику.
  
  А потім настала тиша.
  
  Пет, Дівчинка схопилася за ручку своєї полотняної сумки.
  
  Було час.
  
  Глава 25
  
  
  
  ВІДКРИЛА двері в спальню Бейлі, присіла навпочіпки, коли мопси, Веслі і Уолдо підбігли до неї, все сопучи і звиваючись. Вона шикала і гладила ih, дивилася, як вони підтюпцем повертаються до своїх кошиках під вікном, кружляють і знову лягають.
  
  Пет, Дівчинка сиділа нерухомо, прислухаючись до ритмічному диханню Бейлі, який доносився навколо ih величезною залитій місячним світлом ліжка. На вікнах здіймалися шовкові фіранки з тафти, шерех перекривав її власне схвильоване дихання і свист машин на вулиці внизу.
  
  Вона могла бачити, що Іса була голою, лежачої на животі під простирадлами навколо тисячі ниток, і ковдрою з 100-відсоткового гусячого пуху, її довге темне волосся розсипалися віялом по плечах. Зліва від нах на спині лежав Ітан, від його хропіння в повітрі пахло алкоголем.
  
  Пет, Дівчинка підійшла до Ізі, націлившись на її відкрите плече. Її складати долар калатало. Вона відчувала себе так високо, як ніби зістрибнула з літака і чекала моменту, щоб потягнути за тросик.
  
  Вона простягнула свою полотняну сумку, відкрила її і засунула всередину руку в рукавичці. У цей момент Іса поворухнулася, наполовину підвелася у своїй сміття і, побачивши згорблений силует Домашньої дівчата, покликала: «Хто там?» ee голос каламутний від випивки і склепіння.
  
  Pet Girl прохрипіла: «Іса, це всього лише її » .
  
  "Що ти тут робиш?"
  
  Ноги Pet Girl примерзли до підлоги. Невже теж вона зійшла з розуму? Що, якщо Іса включить святим? Що, якщо собаки зійдуть з розуму? Що, якщо Ітан прокинеться?
  
  План Б був задовільним, але він був далекий від ідеалу.
  
  «Я забрала твій рецепт. Її здійснила особливу поїздку », — прошепотіла Пет Girl, шалено вампиря. Ітан поворухнувся, перекотився на бік особою з нах. Він натягнув ковдру під пахвою. Він був відсутній.
  
  — Заклали його на тумбочку і забирайся до чорта, гаразд?
  
  «Це те, що я роблю», — сказала Пет, Дівчинка, тепер це великого сенсу не мають дуже взбешенно, правдоподібно. «Ви мене чули? Її здійснив особливу поїздку. Будь ласка » .
  
  Плече Іси було всього в декількох дюймах від руки Домашньої дівчинки. Вона вдарила м'яко, точно.
  
  "Що це було?" — запитав Іса. — Ти вщипнув мене?
  
  «Так, сука. Тому що я тебе ненавиджу . Її, хочу, щоб ти помер » .
  
  Іса розсміялася. — Не сдерживайся, милий.
  
  «Ні, — сказала Домашня дівчинка, — не її».
  
  Але формувалася нова ідея. Назвіть це З Планом.
  
  Я хочу, щоб її пульс сповільнилося, Домашня дівчинка підійшла до ліжка Ітана, підняла з підлоги книгу в м'якій обкладинці, повернула її на нічний столик і подивилася на його волохату руку, що лежала поверх ковдри.
  
  "Що ти зараз робиш?" — запитав Іса.
  
  "Прибирання", сказала Пет Girl.
  
  І вона знову вдарила.
  
  Ах, так, це так добре. Ой.
  
  — Іди спати, — сказала Домашня дівчинка, закриваючи сумку. «Я повернуся вранці за собаками».
  
  — Не будить нас, синиця.
  
  — Не хвилюйся. Солодких снів, — сказала вона легковажним голосом. Перекинувши через плече ручки брезентової сумки, Домашня дівчинка швидко втекла в темряві по двох сходових прольотах і набрала код Іси на клавіатурі на вхідний день, відключивши і знову включивши сигналізацію.
  
  Потім вона вийшла назовні, вільна, як синиця. «Солодких снів, милі», — проспівав голос в її голів. "Солодких снів."
  
  Глава 26
  
  
  
  мені і Конклину: «Мені потрібно, щоб ви обидва дісталися до Бродвею і Пірса, до того, як тіла перевезуть. Боксер, звільнити чергову зміну і візьміться за справу. "
  
  "Візьмемо на себе справу?" — тупо сказав я.
  
  Її кинув погляд на Конклина. Ми тільки що говорили про сім'ї Бейлі, яку кілька годин тому знайшли мертвою у своїй сміття. Ми були раді, що не виявили випадку, який гарантовано буде постійно супроводжуватися галасом у ЗМІ, ежечасными оновленнями у прямому ефірі.
  
  — Мер — двоюрідний брат Ітана Бейлі, — сказав Якобі.
  
  "Я знаю це".
  
  «Він і вождь хочуть, щоб ти сказав про це, Боксер. Питав тебе по імені».
  
  Яким би привабливим це нам здавалося, її мало не задихнувся. Річ і його тонули у нерозкритих справах, і мало того, що висококласне злочин було б микроуправлено начальством, але і інші наші дванадцять дель не зникли. Вони б просто охололи.
  
  «Не скиглити», — сказав мені Якобі. «Ваш обов'язок захищати і служити».
  
  Її дивилася на нього з закритим ротом, щоб не сказати нічого поганого.
  
  Але я бачив, що у Конклина була зовсім інша реакція. Він звільнив місце на своєму столі, і Якобі опустив дупу, продовжуючи говорити.
  
  «У будинок Бейлі живе покоївка, і у них є власне крило. Начальник покоївки Іраїда Ернандес знайшла тіл», — сказав Якобі. — Ти спочатку захочеш поговорити з нею.
  
  Її вийняв свій блокнот. "Що ще?" Її був на сковороді, відчував, як язики полум'я хлюпочуться про кінець.
  
  «Вчора Бейлі вечеряли з одним. Дизайнер інтер'єрів по імені Ноубл Блю, можливо, був останнім, хто бачив ih живими. у мене є».
  
  Ну, було б більше. Ще більше.
  
  Історія сім'ї Бейлі була загальновідома.
  
  Ік Бут Бейлі був жителем Сан-Франциско в четвертому поколінні, нащадком одного навколо залізничних магнатів, прокладали залізничні колії над преріями в середині живота 1800-х років. Її сім'я була в лізі мільярдерів.
  
  Лінія Ітана Бейлі також сходить до Сан-Франциско 1800-х років, але його сім'я належала до робочого класу. Його прадід був шахтарем, і звідти його сім'я рухалася вгору, крок за кроком, через повсякденну торгівлю. До того, як Ітан Бейлі помер в темний час доби, він володів мережею ресторанів bailey's, що пропонують "шведський стілець" за 9,99 доларів.
  
  Разом і окремо вони були в центрі уваги світських левиць і наслідувачів Сан-Франциско. Ходили чутки про голлівудських коханців, розпусних комбінаціях і всіляких вечірках, які можна було купити за гроші: червона вечора, синя вечора і душевна вечора.
  
  Її знову налаштувався на те, що говорив Якобі. «Цей Благородний Блю — якийсь химерний фрукт. Сказав, що може познайомити вас з компанією Бейлисов, від супу до горіхів пекан. І він не жартує щодо пекан. Макніл. Мені потрібні оновлення, і я буду пхати свій ніс».
  
  Її наврочив его, але сказав: «Добре. Знаєш, про що їй молюсь?» Її взяв папку з рук Якобі, встав, щоб надіти куртку.
  
  Особа Якобі зморщилося. — Що це, Боксер?
  
  «Що Бейлі залишили передсмертні записки».
  
  Глава 27
  
  
  
  Конклін, сель за кермо нашого «Шевроле» без розпізнавальних символів, і ми повернулися, прямуючи на північ до Брайанта . Ми пробивалися крізь пробки, поки я не сказав: «Це дурниці» і не включив сирену. П'ятнадцять хвилина потому ми припаркувалися навпроти будинку Бейлі.
  
  Там була пожежна частина, а також кількох поліцейських машин з розпізнавальними знаками і без розпізнавальних символів і мобільний криміналіст, який блокував вхідні доріжку.
  
  У Сан-Франциско не так багато голлівудських універсальним, але якщо б у нас була карта зоряного неба, будинок Бейлі був би на ній. Триповерховий потиньковані гігант з білими поперечними балками і обробкою, він був встановлений на розі Бродвею і Пірса, простираючись на півкварталу, як на півдні, так і на схід.
  
  Для мене він більше був схожий на музей, ніж на будинок, але у нього була чарівна історія, яка відноситься до Сухого закону, і це було найкраще, що можна було купити за п'ятнадцять мільйонів доларів: тридцять тисяч квадратних футів самої першокласної міської ріелтора.
  
  У дверях її зустрів першого офіцера, Пета Нунана, хлопця з відстовбурченими червоними вухами і зростаючої репутацію бездоганного поліцейського. По стежці підійшли Сэмюэлс і Лемке, і я відправився ih назад на вулицю, щоб вони оглянули околиці.
  
  "Примусовий вхід?" — запитав її Нунана.
  
  "Ні, мем. Кожен, хто входив у дім, повинен був мати код сигналізації і ключ. Вони п'ять чоловік там? Це живе персоналу. Вони всі були тут минулої ночі, нічого не чули і не бачили".
  
  Її, пробурмотів: «Тепер це шок». Потім Нунан продемонстрував нам головною економці Іраїдою Ернандес.
  
  Ернандес була жилистой жінкою, бездоганно одягнена, років п'ятдесяти. Її очі були червоними мальви, і її був англійський краще мого. Її відвів її в сторону, щоб ми могли поговорити наодинці.
  
  «Це не було самогубством, — зухвало заявив Ернандес. «Я була нянею Іси. Її виховую її дітей. Її знаю всю цю сім'ю з моменту зачаття, і я кажу вам, що Іса і Ітан були щасливі».
  
  «Де зараз ih діти?»
  
  — Слава богу, вони ночували у бабусі і дідуся. Її хочу хворіти. А якби вони знайшли своїх батьків замість мене? Або що, якщо б вони були вдома — ні, немає. Їй навіть думати не можу.
  
  Її запитав Ернандес, де вона була всю ніч («В сміття, дивилася марафон « Пластична хірургія: до і потім »), що вона побачила, коли відкрила двері Бейлі («Вони були мертві. Ще теплі!») і знала вона кого-небудь, хто міг би нашкодити Бейлі («Багато заздрили їм, але вбити ih? Думаю, стався жахливий нещасний випадок»).
  
  Ернандес подивилася на мене так, ніби сподівалася, що я зможу розвіяти поганий сон, але її вже обмірковував загадку, задаючись питанням, чи справді ви її, взявся за якусь детективне розслідування в англійському стилі.
  
  Її сказав Ернандесу, що теорія і співробітників відвезуть до відділку, щоб ми могли взяти виключають роздруківки і ДНК. А потім їй зателефонував Якобі.
  
  «Це був не злом», — сказав їй ему. «Що б нас відбувалося в цьому будинку, про це напевно знають співробітники. Всі п'ятеро мали необмежений доступ, так що...»
  
  — Значить, великі шанси, що якщо Бейлі і були вбиті, він це зробив хто-то навколо них.
  
  «Ну голосуванням. Читаю мої думки».
  
  Її сказав Якобі, що, на мою думку, він і Ци повинні самі брати інтерв'ю, і Якобі погодився. Потім ми з Конклином пірнули під бар'єрну стрічку і увійшли в систему з новачком у фойє, який зробив нас у спальню Бейлі.
  
  Інтер'єр будинку представляв собою чарівну країну тонованих оштукатурених стін, майстерною ліпнини і карнизів, прекрасних старовинних європейських картин і антикваріату в кожній кімнаті, кожна кімната відкривалася ще більш величну кімнату, захоплюючу дух низку сюрпризів.
  
  Коли ми піднялися на третій поверсі, її почула голоси і перешкоди радіоприймачів, що доносилися з півдороги за вистеленому килимом коридору.
  
  Стрункий молодий поліцейський навколо нічного орел, сержант Боб Нардоне, увійшов до холу і гукнув мене, коли ми підійшли до нього.
  
  Їй сказав: «Вибачте, що довелося взяти на себе управління, Боб. У мене є наказ».
  
  Її чомусь очікував бійки.
  
  «Ти що, жартуєш, Боксер? Візьми мій чемодан, будь ласка!»
  
  Глава 28
  
  
  
  КЛЕППЕР , керівник нашої криміналістичної лабораторії, стояв біля ліжка Бейлі. Клэпперу за п'ятдесят, і він провів половину свого життя в правоохоронних органах, тому він так гарний, як і вони. Може бути краще. Чарлі не балагур. Він прискіпливо тщательен. Потім він говорить свою частину, і йде з дороги.
  
  Клеппер перебував на місці події близько двох годин, і на килимі не було нам маркерів, нам прапорців, тобто нашої крові, наших слідів. Поки методи витирали пил з меблів просив відбитків, її побачив перед собою дивну картину.
  
  Бейлі лежали у своїй сміття, такі ж нерухомі і бездоганні, як ніби вони були зроблені з воску.
  
  Обидва тіла були оголені, простирадла і ковдру були накинуты на нижню частину тулуба. Чорна мереживна демибра висіла над масивним різьбленим узголів'ям навколо червоного дерева. Інша шведів, як верхня, так і нижня білизна, була розкидана по підлозі, ніби її кинули туди в поспіху.
  
  «Все так, як ми знайшли, за винятком відкритої пляшки Moët і двох келихів для шампанського, які прямують назад в лабораторію», — сказав Клеппер Конклину і мені. «Містер Бейлі брав Cafergot від мігрені, Prevacid від кислотного рефлюксу. Его жінка приймала клоназепам. Це від неспокою».
  
  — Це щось на зразок валіуму, насправді? — запитав Конклін.
  
  «Схоже. На пляшці вказано, що одну таблетку потрібно використовувати перед сном. Це мінімум».
  
  "Скільки було в пляшечці з ліками?" — запитав Конклін.
  
  «Він був майже повний».
  
  «Може клоназепам мати смертельне взаємодії з шампанським?»
  
  «Приспати її, голос і все».
  
  — Так що ти думаєш? — запитав її Клеппер.
  
  «Ну, її, дивлюся на розташування тіл і сподіваюся, що це мені щось скаже. Якщо б вони трималися за руки, її б подумав про самогубство. Або, може бути, щось більш зловісне».
  
  — Начебто вбивця влаштував сцену потім того, як жертви були мертві?
  
  Клеппер кивнув, сказав: «Точно. Якась передбачливість або запізніла думка. Але голосування в два зовні здорових людини років тридцяти, що лежать в природних позах для склепіння. На простирадлах сперми, але немає крові, ніяких інших субстанцій. ніяких ознак боротьби, ніяких слідів або ран».
  
  «Будь ласка, Чарлі, дай нам що- небудь», — сказав я.
  
  «Ну, що голосування не так: чадний газ. Пожежники провели ретельну перевірку, і результат був негативним. Крім того, тут спали собаки Бейлисов, — сказав Клеппер, вказуючи на собачі лежаки біля вікна, — і обидва, За словами економки, выгульщик собак прийшов за ними вісім, і коли вона повернула ih, вона сказала Ернандесу, що з собаками все в порядку».
  
  — Милий, — сказав я. «Красиво, правда».
  
  «Я повернуся до вас з приводу відбитків, а решту залишу судмедексперта, коли вона приїде. Але ви праві, Ліндсі. Це місце злочину занадто чисте. Якщо це місце злочину».
  
  "І це все?"
  
  Чарлі підморгнув. — Це все. Клеппер сказав.
  
  Глава 29
  
  
  
  БЕЙЛІ отримав краще за все, навіть смерті. Ми отримали наказ на обшук без допиту. Самий перший раз. Потім прийшов заступник окружного прокурора Леонард Парізі і попросив провести екскурсію по так званому місця злочину.
  
  Его присутності підказувало мені, що, якщо це вбивство і є підозрюваний, Рудий Пес сам розгляне цю справу. Її показував йому було жертв, а він стояв мовчки, шанобливо.
  
  Потім він сказав: «Це потворно. - Що тут сталося, це гротеск».
  
  Не встиг Парізі піти, як увійшла Клер з двома помічницями. Її проінструктував її, коли вона фотографувала Бейлі: два фото з кожного ракурсу, перш ніж вона торкнулася проводу.
  
  «Ви поділитися якимись думками?» — запитав її, коли вона стягнула простирадла і зробила ще кілька фотографій.
  
  «Почекай, малятко. Його ще не знаю, про що , кравець візьми, я думаю».
  
  Вона кілька разів пирхнула, попросила допомоги в перевертанні тіл, сказала: «Задубіння немає. Синюшність блідне. Вони все ще теплі на дотик. Так що я б точно зафіксував час смерті в дванадцять годин або менше».
  
  — Може бути, шість?
  
  "Так".
  
  "Що-небудь ще?"
  
  «Так. Вони багаті, худі, красиві і мертві».
  
  Потім Вона дала мені звичайну застереження: вона не скаже нічого офіційного, поки не опублікує пости.
  
  «Але голос що незвично», — сказала Клер моєму партнерові і мені. «Два мерця, задубіння майже однакове, синюшність майже однакова. Щось вразило цих людей в один і той же час, Ліндсі.
  
  «Подивіться на них. Ніяких видимих травм, кульових поранень, синців, захисних ран. Її починаю думати про отруєння, розумієте?»
  
  — Отруєння, так? Наприклад, два вбивства? Або вбивство-самогубство? Її просто думаю вголос.
  
  Клер посміхнулася мені. «Сьогодні її проведу розтин. Її відправлю кров. Дати вам знати, що повернуться з лабораторії. Їй скажу вам те, що знаю, як тільки дізнаюся».
  
  Конклін і його займалися верхнім поверхом будинку-музею Бейліса, а команда Клеппера займалася кухнею і ванною. Ми хотіли ознаки занепокоєння, хотіли, запису та журнали, але нічого не знайшли. Ми конфіскували три ноутбука: Айзы, Ітана і одіна, який належав Крістофера Бейлі, дев'яти років, на всякий випадок.
  
  Ми методично перевертали шафи і заглядали під ліжка, потім обшукали приміщення для прислуги, щоб персонал міг повернутися в свої кімнати, коли вони повернуться через Зал.
  
  Її зв'язався з Клер, поки покійних застібали в мішки для трупів, і вона подивилася на мене, насупившись, і сказала: « Її не турбуюся, Ліндсі, так що розслабся. Аналізи на токсини дадуть нам підказку».
  
  Глава 30
  
  
  
  ОСЬ , МИ Підемо, — сказав Конклін, киваючи в бік сорокарічного рудоволосого чоловіка в шортах і яскраво-рожевій футболці, машущего нам по тікі-хатини, одного з декількох подібних будиночків для переодягання, згрупованих навколо овальної форми. басейн.
  
  Якщо і було місце, де ми з Конклином виділялися, як поліцейські, то це було саме тут. Зал Bambuddha Lounge був епіцентром багатих хіпстерів з ними тхора, як Шон Пенн тут влаштував вечірку потім завершення зйомок свого фільму про Ніксоні. Коли ми перетнули внутрішній дворик, очі відвернулися, суглоби затихли. Її наполовину очікував, що хтось закричить: «Кравець візьми, пушок».
  
  «Її Ноубл Блю», — сказав чоловік у рожевому.
  
  Ми представилися. Її замовив мінеральну воду в травні-тай-Благородний Блакитний, і коли ми всі влаштувалися зручніше, її сказав: «Я так розумію, ви вчора вечеряли з Бейлисами».
  
  "Ти можеш уявити?" — сказав Блю. «Вони їли в останній раз. Навіть через мільйон років їй би нам за що не здогадався. Ми були в несли перед вечерею. "Дон Жуан», — сказав він нам. "Це було приголомшливо."
  
  Слово «приголомшливо» застрягло у нього в горлі, і сльози потекли по його засмаглим щоках. Він схопив рушник і витер ih. — Вибачте, — сказав Блю. «Просто Іса і Ітан побачили там так багато своїх друзів. Це майже як якби вони провели велику ніч, тому що знали...»
  
  — Чи Могли вони знати? — запитав Конклін. — Якими вони здалися вам?
  
  Блю сказав нам, що вони були «сто відсотковий нормальними». Іна за вечерею фліртувала з чоловіком за сусіднім столиком, і, як зазвичай, Ітана це розлютило.
  
  "Як дико?" Її запитав.
  
  Блю посміхнувся, сказав: «Я не маю на увазі насильство, сержант. Це було частиною ih прелюдій».
  
  Конклін запитав: «чи Можете ви пригадати кого-небудь, хто міг би бажати ih смерті?»
  
  «Ні. Я маю на увазі, не в самому дикому вигляді. Але люди відчували себе зверхньо, просто на самому делле. Всі готелі бути поруч з Бейлисами, і це було просто неможливо».
  
  Блю розповів про комітети, які очолював Іса, і про людей, яких це зачепило. Він розповів про інших знаменитих парах і про не дуже дружньому суперництві між ними, щоб побачити, хто буде частіше згадуватися на сторінках « Хроніки », присвячених способу життя.
  
  І він впав у щось на зразок рапсодії, розповідаючи про вечірку з нагоди тридцятиріччя Ізи в Парижі, про те, що вона одягла, про те, що виступала Барбра Стрейзанд, і про те, що ih трьохсот гостей пригощалися тижнем непомірної розкоші.
  
  Конклін робив нотатки, але список трьохсот імен гостей зупинив його.
  
  — Десь є список гостей?
  
  «Звичайно, є. Я думаю, що це було опубліковано. Ви могли б це погуглити?» — послужливо сказав Блю. Він висякався, відпив ковток і задумливо додав: «Звичайно, люди ih ненавиділи. Ітан і Ік викликали заздрість. Ih гроші. Ih слави.
  
  Її, кивнув, але потім годинного віртуального орел Noble Blue по способу життя Бейлі її був виснажений такою великою кількістю інформації, яка займається дала так мало.
  
  У той же час Благородний Синій вдалося мене зачепити. Її виявив, що дбаю про цих двох людей, які здавалися успішними і щасливими, поки ih життя не були скасовані — наче хтось клацнув вимикачем, і просто виросли ih.
  
  Її подякував Блю, розлучився затерплі ноги і вийшов за тікі-хатини в центрі Тендерлойна.
  
  «Тепер її знаю менше, ніж тоді, коли Якобі кинув нам цю гарячу картоплю», — сказав її Конклину, коли ми вийшли на Едді-стертий.
  
  — Ти, — сказав Конклін, відмикаючи машину.
  
  "Мені, що?"
  
  Він обдарував мене своєю вбивчою посмішкою, він, що б змусити мене забути власне ім'я. — Ти, — знову сказав мій партнер. «Якобі кинув тебе цю гарячу картоплю » .
  
  Глава 31
  
  
  
  ПОЛІЦЕЙСЬКІ , які займалися розслідуванням Бейлі, розташувалися навколо неохайною кімнати відсіків розміром двадцять на тридцять футів, яку ми думаємо, як вдома.
  
  Якобі сидів за моїм столом і говорив у трубку: «Вони тільки приїхали. Добре. Як тільки зможеш».
  
  Він повісив трубку і сказав нам: «Клеппер каже, що нас у спальні, ні у ванній не було ніяких підозрілих відбитків. Нічого цікавого не було нас у склянках, ні в пігулках, ні в пляшці шампанського.
  
  «Клер вже в дорозі. Підлога, чому б тобі не почати?»
  
  Підлогу Ци гнучкий, оптимістичний, меткий і першокласний слідчий. Він і Якобі взяли інтерв'ю у що живуть в Бейлі співробітників, і Ци зробив свою доповідь зі свого місця.
  
  «Спочатку садівник. Педро Васкес, сорокарічний латиноамериканець. Виглядав нервовим. Він добровільно заявив, що у нього на ноутбуці є порно», — сказав Ци. — Але виявилося, що це повнолітня порнографії. Її провів з ним годину, не бачу мотивів, у всякому разі, поки. Его роздруківки не були знайдені в спальні Бейлисов. вище першого поверху, і на даний момент у нас немає причин думати, що це брехня.
  
  — Два: Іраїда Ернандес, — сказав Чи, перегортаючи сторінку у своїй записній книжці. «Ернандес — мила жінка».
  
  — Твоє професійне думка, - Чі? — м'яко запитав Лемке.
  
  — Так, — сказав Чі, — це так. Ернандес — натурализованная оптимістичний, Мексики, п'ятдесят вісім років, більше тридцяти років працювала в сім'ї Іси Бут, і в Бейлі. Як і очікувалося, ee роздруківки всюди в спальні Бейлі. .
  
  «У нах немає записів, але що стосується мотивів? Це може бути».
  
  "Дійсно?" Її сказав.
  
  Чи кивнув. «Вона каже, що вона, ймовірно, в залі у заповіті Бейлі, так що ніколи не знаєш, але мій Grift-O-Meter не спрацював. Іраїда Ернандес все робить за правилами. Вона вірна. нам про кого, так як її, сказав: «Гарна леді». "
  
  — А що щодо кухаря? — покликала Кэппи Макнейл. Кэппи — великий хлопець, двісті й п'ятдесят, і якщо ему не допоможуть пончики і сходи, він може отримати підвищення, і отримати посаду хорошого лейтенанта в маленькому містечку в майбутньому. Голосування для чого він стріляє. Називає це "прибережним рухом".
  
  — Як її готель і сказати, — звернувся з листом Ци до свого партнера, — номер три: куховарка — Міллер, Мерилін, білої, сорока семи років. Переїхала сюди звідкись з естакади. Ци переглянув свої записи. "Огайо. Працюю на Бейлисов тільки рік. У нах чистий послужний список. Ніяких відбитків нагорі. Все, що я з нах почув, було: "Що зі мною тепер буде?" Я не бачу мотивів. Що вона отримає? Але, як і інші співробітники, доступ до Бейлі був дан. І якщо ми думаємо про їдять...
  
  Ци знизала плечима, як би кажу: «Вона кухар» .
  
  Якобі сказав: «Я сказав Міллеру не їхати навколо міста, і у мене є дві групи навколо відділу спеціальних розслідувань. Вони весь час будуть на ній».
  
  Ци закінчував свою доповідь про останніх двох штатних співробітників Бейлі, початку другої домоправительнице і механіці, чистеньких, як котячі вуса, коли Клер в кросівках і халаті увійшла в чергову кімнату.
  
  Вона озирнулась і сказала: «Ви всі думаєте: тепер, коли Клер тут, можна починати вечірку? Подумайте ще раз».
  
  Глава 32
  
  
  
  ПІДКОТИВ СТІЛЕЦЬ для Клер. Вона сіла, закинула ноги на стілець і сказала: «Пані та панове, світильники Бейлі були такими чистими, що я очікувала, що вони почнуть дихати. Ніяких таблеток у ih шлунках, ніяких саден, забитих місць або рваних ран. чадний газ, а так, як її ніколи не дозволяв шкірі стояти між мною і моїм діагнозом, її зробив пошаровий розтин на обох шиях, а також на потилиці.
  
  «У справжні професіонали, її дивився всі, крім ih снів. Розтин було повністю негативним».
  
  Всі застогнали. Навіть її.
  
  «Я розмовляла з лікарем Ітана Бейлі, — продовжила Клер. «Я розмовляв з гінекологом Іси. В обох лікарів були повні і недавні історії хвороби своїх пацієнтів, і Бейлі здали медогляди на п'ять зірок кожен, всього десять зірок. Ці діти знали, як піклуватися про своє тіло.
  
  «Отже, коли її повісила трубку потім розмова з вами десять хвилина назад, — сказала вона Якобі, — у двері влетів поспішний токсикологічний звіт.
  
  «Я був готовий припустити, що якби справа була в є, то один Бейлі вдарив іншого, а потім сам отруївся, так що у нас було б вбивства-самогубства або подвійне самогубство. хороший спосіб."
  
  Клер тримала нас у напрузі.
  
  Ніхто не говорив. Може бути, ніхто не дихав.
  
  Клер помахала комп'ютерної роздруківкою, сказала: «Токсикології була негативною. Нам отрути, нам опіатів, нам наркотиків, нічого. Причина смерті? Не знаю. Спосіб смерті? — сказала вона, — але ймовірність того, що ці дві людини з повністю негативними результатами розтину і повністю негативними токсикологическими даними скончаются в один і той же час, є статистичний астрономічної » .
  
  — Ох, чувак, — пробурмотів я. — Голос віків і «Токсикологічні аналізи дадуть нам ключ до розгадки». "
  
  «Гаразд, гаразд, її помилявся щодо цього, Ліндсі. Оскільки не існує такого поняття, як «синдром раптової смерті дорослих», ми думаємо про вбивство. Китайські свідоцтва про смерть».
  
  Ци заговорила: «Клер, люба, це для мене новини біти. Що таке китайське свідоцтво про смерть?»
  
  «Пенн Дін», — видавила вона. «Справа відкрита. Є ще питання?»
  
  — Ага, — сказав Якобі. "Що тепер?"
  
  Клер зняла ноги зі стільця, встала і сказала: «Я йду додому. Йду поцілувати дитину. Потім її з'їм цілу індичку, а потім тарілку шоколадного пудинг зі збитими вершками і нікому краще не намагатися зупинити мене».
  
  Вона оглянула кімнату і подивилася на наші обличчя, мляві потім довгого дня і сірі від флуоресцентних ламп над головою. Їй був майже впевнений, що ми виглядали, як живі мерці.
  
  Якобі, зокрема, виглядав жахливо. Він буде тим, хто скаже сім'ї, пресі, начальнику і мерові, що врешті-решт ми нічого не смыслим.
  
  «Я знаю, що ви тільки починаєте, і її теж», — сказала Клер, і її посмішка сяяла променем надії в нашому справжні професіонали зневірі. «Поїхали її зразки назад у лабораторію. Нехай нічний екіпаж спробує це», — сказала вона. «Я прошу ih знову провести тести, на цей раз доручивши їм шукати дивне, дивне й химерне » .
  
  Глава 33
  
  
  
  Конклін і його витратили сім повних годин, опитуючи друзів Іси і Ітана Бейлі, сім'ю і короткий список ih особистих співробітників, які не проживають в будинок: секретар Іси; выгульщик собак, який також був дівчиною П'ятниці; і дитячий вихователь.
  
  Нічого не вискочило. Ми заповнили зошити і пішли далі.
  
  У той час як інша частина моєї команди повернулася до огляду районі, ми з Конклином вирушили відвідати Янсі і Риту Окраєць, невимовно багатих батьків Іси, які зі сльозами на очах запросили нас у свій чудовий будинок на Ноб-Хіллі.
  
  Ми годинами проводили з Бутами, в основному слухаючи і роблячи замітки. Бігати було за шістдесят, вони були спустошені смертю Іси, і їм потрібно було подолати шок, розповівши нам про історії сімей Бутов і Бейлі.
  
  За словами Янсі Поштовх, між Бутами і Бейлі існував столітній суперечка, що триває донині, який почався з ділянки землі з неоднозначними кордонами.
  
  Ми дізналися, що у Ітана Бейлі було три брати, нам, один, навколо яких не був успішним, і цей невеличкий факт відкрив день для нового напрямку розслідування.
  
  Ми подивилися сімейні фотографії Бутов часів золотої лихоманки і зустріли онуків, вірніше, вони зустріли нас, вимагаючи, щоб ih пустили в поліцію.
  
  О п'ятій годині дня ми відмовилися від пропозиції залишитися на вечерю. Ми залишили свої карти і запевнення в тому, що Ік Бут Бейлі був нашим головним пріоритетом, а потім ми забралися звідти до біса.
  
  Поки ми спускалися по ганку, її пробурчав Конклину: «Ми будемо працювати над цією справою, поки не підемо на пенсію».
  
  Ми в таку гру, в машину і в таку гру там, обговорюючи те, що ми знали про життя Іси і Ітана, задаючись питанням, чи складеться коли-небудь це справа.
  
  Її сказав Конклину: «Ee батьки ніколи цього не переживуть».
  
  «Вони безумовно любили її», — сказав він.
  
  «Коли місіс Бут, зламалася...»
  
  «Несамовито. Я маю на увазі, я думаю, що вона дійсно може померти від цього».
  
  "І вони маленькі хлопчики."
  
  «Достатньо доросла, щоб зрозуміти. Коли менший, Пітер, сказав: «будь Ласка, скажи мені, чому хтось зробив це з мамою і татом...» Конклін зітхнув. «Побачити? Іса і Ітан не могли цього зробити. Я не бачу, щоб один вбивав іншого. Тільки не з такими дітьми».
  
  "Я знаю".
  
  Її розповів Конклину про дітей моєї сестри, Бріджит і Мередіт, які приблизно того ж віку, що і хлопчики Бейлі. «Сьогодні ввечері їй подзвоню своїй сестрі. Їй просто хочу почути щасливі голоси маленьких дівчаток».
  
  — Хороша ідея, — сказав Конклін.
  
  «Ми повинні були відвідати ih. Його і Джо. Він повинен був виїхати у відрядження».
  
  «Це дуже погано. Але ти побачиш Natali, коли він повернеться».
  
  "Це те, що він сказав."
  
  — Ти любиш дітей, Ліндсі, — сказав Конклін через мить. "Ви повинні мати деякі."
  
  Її відвернулася, подивилася у вікно, коли всі ці заборонені думки переплелися одним з одним, як ми з Річем зблизилися, табуйовані слова і вчинки, запах його волосся, яке було цілувати його, частина його жалкував про те, що сказав «ні», тому що тепер їй ніколи не дізнаюся, як би ми підійшли один одному.
  
  — Ліндсі? Ти в порядку?
  
  Її, повернувся до нього, сказав: «Я просто думаю», і коли його подивився йому в очі, там був цей удар, ця електрична дуга, що йде від мене до нього і до мене.
  
  Далеко задзвонив телефон.
  
  На третьому дзвінку її схопила з пояса мобільник, розсердившись, сумуючи і радіючи — саме в такому порядку. Дзвонив Якобі, але мені було б все одно, якби це був не той номер.
  
  Мене врятував дзвінок.
  
  Тому що в інший момент її міг би запропонувати зробити з Конклином те, про що думав її, і все, що з цього сталося б, це тільки погіршило б моє почуття власної гідності.
  
  Глава 34
  
  
  
  КЛЕР знову сиділа в центрі кімнати відсіків, але на цей раз вона виглядала дивно, як ніби отримав удар.
  
  «Для тих навколо вас, хто не слухав мою лекцію, є два типи випадків — один типу залежить від обставин, а інший — від розтину».
  
  Тепер вона ходила взад-вперед, розмовляючи, як із самою собою, так і з десятьма навколо нас, які чекали території баренцева моря про початку другої токсикологічної операцій.
  
  «Цей бездомний, ви знаєте, Бэгмен Хесус. Він був весь у травмах, шість вогнепальних поранень в голову і шию, а також посмертне побиття. Його тіло було знайдено в районі, частині відвідуваному торговцями наркотиками, але її навіть не потрібно знати обставини.
  
  «Шість вогнепальних поранень. Це вбивство.
  
  «Тепер у нас є два мертвих людини, знайдені в своїх ліжках. Розтин повністю негативне, абсолютно негативне оточення...»
  
  Вона перестала говорити. Проковтнув.
  
  «Токс біжить до дивним, дивним і вигадливим», — сказав я, намагаючись дати гей невеликий поштовх.
  
  «Негативно. Повністю негативно, так що спасибі, подружка, він майже забув, що казав. Але тепер її згадав: справа Бейліса залежить від обставин.
  
  "І справа, залежне від обставин, що означає, що нам потрібна робота поліції. Ви всі розумієте, до чого її хилю. Яке було ih фінансове становище? У кого-небудь тут був роман? Хто-небудь веде подвійне життя? Ви повинні допомогти мені, дати мені напрямку, тому що я качаюся на вітрі».
  
  Голос так. Клер була в тупику. Я не був упевнений, що коли-небудь бачив ee у глухому куті раніше. Завжди.
  
  «Це прес-реліз, що її повинна дати вранці», — сказала Клер. Вона дістала навколо кишені свого халата листок паперу і почала читати.
  
  «Справа Бейліса активно розслідується судово-медичною експертизою. Оскільки ці підозрілі смерті, ми розглядаємо ih, як вбивства. Я не буду коментувати, тому що не хочу підривати загальне розслідування».
  
  Клер перестала читати і підняла очі.
  
  «І тоді преса виб'є навколо мене пекло».
  
  — Ти ж не кажеш, що закінчив? — сказав Якобі.
  
  Її, турбувався про Клер. Вона виглядала хворий і переляканою.
  
  «Я збираюся отримати консультацію. Мені дзвонять два дуже знають сертифікованих судово-медичних експерта з проханням прийти і щорічно», — сказала Клер. «Ти повинен сказати сім'ям, Якобі. Скажи їм, що вони ще не можуть отримати тіла своїх дітей, бо ми ще не закінчили».
  
  Глава 35
  
  
  
  ЮКІ знову дивився в його серро-блакитні очі, на цей раз через маленький столик у лікарняній їдальні, де доктор Джон Чесней працював над своїм вегетаріанським чилі і говорив: «Нарешті-то пообідав, чотирнадцять годин на моєму дні».
  
  Юкі думала, що він чарівний, відчувала запаморочення, просто дивлячись на нього, прекрасно розуміючи, що чарівність не означає, що він хороший, чесний або щось в цьому роді. Вона навіть згадала пару гарних щурів , з якими зустрічалася у своєму житті, не кажу вже про кількох чудових убивць , з якими вона зіткнулася в суді — але байдуже!
  
  Джон Чесні був не тільки затишний, але і з біса привабливий .
  
  Вона майже відчувала подих матері на потилиці, а мама шепотіла: «Юкі-а, цей доктор Джон, він хороший чоловік для чоловіка».
  
  Мам, ми нічого про nen не знаємо.
  
  Чесні відсьорбнув кока-колу і сказав: «Я ще не впевнений, що знайомий з Сан-Франциско. Її тут вже чотири місяці, і мій графік — відпроситися з роботи, пробігтися додому, заснути в душу».
  
  Юкі розсміялася. Представив його голим, попелясто-русяве волосся прилипли до голів, вода стікає по його компактному, м'язистими тілу...
  
  «Коли його, прокидаюся, її знову тут. Це як День бабака в зоні бойових дій, але я не скаржуся. Це робота, яку я завжди готелі. А ти? Ти юрист, насправді? "
  
  "Так. Її."
  
  Юкі сказала Джону, що зараз вона чекає вироку за досить гучній справі, можливо, він чув про nen.
  
  «Колишня королева краси вбиває свого батька ломом, намагається зробити те ж саме з матір'ю...»
  
  «Це ваш випадок? Ми всі говорили про те, що мати пережила п'ять сильних ударів в голи. Боже, обвал склепіння черепа, зламана очницю і зламана щелепа. Боже, вона готелі жити » .
  
  «Так. Це був справжній удар під дих, коли вона відмовилася від того, що ми називаємо «передсмертним заявою»...» Юкі почала думати про Роуз Гленн, проводила рукою по своїй короткій стрижці, підняла очі і побачила, що Чесні посміхається, відводячи очі. на нах схвально.
  
  — Як добре ти виглядаєш, Юкі.
  
  "Ти думаєш?"
  
  — Ти знаєш, що я повинен був це зробити, чи не так?
  
  — Що ж, добрі наміри не захищають, доктор. Ви почали зі своїх машинок для стрижки, чи не так? Використовували ih, як газонокосарку. Зробили мені найжахливішу стрижку в моєму житті, не так, доктор ?"
  
  Чесні засміявся і сказав: «Винним у підбурюванні до поганої стрижці. Але її дуже акуратно пришив вас».
  
  Юкі розсміялася разом з ним, а потім сказала: «Джон, її дзвонила, бо хочу вибачитися. Мені шкода, що я була такою божевільною стервом, коли була тут».
  
  «Ха! Ти був найкращим божевільним пацієнтом, який у мене коли-небудь був».
  
  "Давай!" Вона знову розсміялася.
  
  "Правда. Ви мені не погрожували, не були і не кололи голкою. У мене зараз в реанімації хлопець з трьома зламаними ребрами та струсом мозку, і він не віддає свою камеру. телефон. «Я працюю » , — каже він. Нам треба було троє, щоб вирвати телефон у нього навколо рук».
  
  І тут у Чесні задзвонив пейджер. Він подивився на нього і сказав: «Кравець. Її я повинен повернутися. Ем, Юкі, ти не хочеш як-небудь повторити це знову?»
  
  — Звичайно, — сказав Юкі. «Я лише в одній поїздці на таксі».
  
  «Може бути, ми могли б піти куди-небудь ще. Може бути, ви могли б показати мені місто».
  
  Юкі соромливо посміхнулася йому і сказала: «Думаю, її прощення».
  
  Джон поклав свою руку на її. "Я дам Вам знати."
  
  Вона розсміялася, і він теж, ih погляди зустрілися, поки він не прибрав руку — і тоді він зник.
  
  Юкі вже чекала його дзвінка.
  
  Глава 36
  
  
  
  СІНДІ повернула прямо навколо свого багатоквартирного будинку, притискаючи стільниковий телефон до вуха і слухаючи, як Ліндсі говорить: «Готель би її що-небудь зробити, але ми тонемо в делле Бейлі. Тонемо » .
  
  «Мій редактор тримає першу сторінку вкладки «Метро» для моєї розповіді. У мене є крайній термін. Ви говорите, що у вас взагалі нічого немає?»
  
  — Хочеш правду? Конклина і мене вигнали за Бэгмена Ісуса в перший же день. Ми намагалися працювати у вільний час...
  
  «Все одно спасибі, Ліндсі. Ні, правда», — сказала Сінді, закриваючи телефон. Достатньо сказано. Справою ніхто не займався.
  
  Сінді пішла Таунсенд-стертий в коридор між своєю квартирою і місцем, де був убитий Бэгмен Хесус. Вона зупинилася біля скромної святині за межами залізничної станції, тротуар все ще був забруднений кров'ю, тільки що зів'ялі квіти і рукописні замітки вплетені в сітчастий паркан.
  
  Вона постояла якийсь час, читаючи повідомлення від друзів, які говорять Бэгмену Ісусу, що більше йому будуть нудьгувати і його будуть пам'ятати. Ці записи були несамовитими. Був убитий хороша людина, і поліція була занадто зайнята, щоб знайти його вбивцю. Так хто бився в кутку Бэгмена?
  
  Вона була.
  
  Сінді рушила далі, не відстаючи від пішоходів, що виходять зі станції. Вона звернула на П'яту вулицю і попрямувала до цегельного будинку в центрі кварталу, в якому розташовувалася безкоштовна їдальня під назвою «Від серця».
  
  З одного боку їдальні для безкоштовного прийому нити розташовувався зубожілий винний магазин. З іншого боку був китайський ресторан швидкого корупції, який виглядав дуже низменному, як ніби там подавали білку, обсмажену з коричневим соусом і арахісом.
  
  Між рестораном і безкоштовної кухнею була чорна двері. У Сінді було побачення за цими дверима. Вона підняла сумку з комп'ютером вище на плечі, повернула ручку і штовхнула двері стегном. Вона відкривалася біля підніжжя темною і кисло пахла сходів.
  
  Сінді початку крутий підйом, сходи огибала невелику сходовий майданчик, знову піднімаючись на поверсі з трьома дверима, вивіска ідентифікувала ну, як манікюрний салон, масажний салон, лиже, а до фасаду будівлі — ПІНКУС І ПІНКУС, АДВОКАТИ. -В-ЗАКОНІ.
  
  Сінді натиснула кнопку внутрішнього зв'язку на панелі поруч з дверима, назвала своє ім'я, і її викликали. Вона сіла у адміністратора, нішу від стіни до стіни була заповнена потрісканим шкіряним диваном і журнальним столиком. Вона перегортала старий номер журналу Us Weekly і дивилася, як хтось кличе по імені.
  
  Чоловік представився, як Ніл Пінкус. Він був одягнений у сірі штани, білу сорочку на гудзиках з підкоченими рукавами, без краватки. У нього була залисину і приємне, нічим не примітне обличчя, і nen було золоту обручку. Він простягнув праву руку, і вона теж.
  
  — Приємно познайомитися, містер Пінкус.
  
  «Ніла. Проходи ззаду. Її можу дати тобі всього кілька хвилин, але вони всі твої».
  
  Глава 37
  
  
  
  СІНДІ сиділа навпроти стільця, адвокат, спиною до брудного вікна. Вона глянула на групу фотографій в рамках на полиці праворуч від нах: брати Пінкус з ih гарними дружинами і дочками-підлітками. Ніл Пінкус натиснув кнопку на своїй телефонній консолі і сказав своєму братові: «Ел, будь ласка, відповідай на мої дзвінки. Її буду через кілька хвилина».
  
  Потім він сказав Сінді: «Чим її можу вам допомогти?»
  
  — У тебе чертовски хороша репутація в цьому районі.
  
  «Спасибі. Ми робимо, що можемо», — сказав Пінкус. «Людей заарештовують і або наймають державного захисника, або просити нас».
  
  «Добре, що ви робите цю роботу зробити безкоштовно».
  
  — На самому делле, це досить вигідно, і ми не одні. Ми працюємо з групою місцевих бізнесменів, які заплатять гроші за судові витрати і особливі особисті потреби. У нас є програма обміну голок. Ми проводимо програму ліквідації неграмотності...
  
  Телефон задзвонив. Ніла Пінкус глянув на ідентифікатор абонента, знову подивився на Сінді і заговорив поверх мелодії дзвінка. «Вибачте. Але я думаю, ви повинні сказати мені, чому ви тут, перш ніж телефон зведе нас обох з розуму».
  
  «Я роблю статтю з п'яти частин про Бэгмене Ісус, безпритульного, якого нещодавно знайшли мертвим».
  
  «Я читав твою історію».
  
  «Добре. Добре. Голосування і все», — сказала Сінді. «Я не можу зацікавити поліцію його смертю. Вони не думають, що його можна розкрити вбивство».
  
  Пінкус зітхнув і сказав: «Ну, це типово».
  
  «Мені потрібно справжнє ім'я Бэгмена, щоб отримати доступ до його минулого і працювати далі. Її, сподіваюся, що він міг бути вашим клієнтом. Якщо ні, може бути, ви могли б привести мене до кого-то, хто його знав».
  
  "Ах. Якщо б її знав, чого ви хочете, їй міг би позбавити вас від поїздки. Звичайно, її бачив його на вулиці, але Бэгмен Ісус ніколи не приходив сюди, а якщо б він і прийшов, я, ймовірно, не сказав би вам про це. ."
  
  "Адвокат-клієнт честь?"
  
  «Не зовсім так. Послухай, Сінді, їй тебе не знаю, тому не повинен я говорити тобі, що робити. Але я все одно скажу.
  
  щенята . Вони бездомны з якоїсь причини. Більшість навколо них наркомани. Або вони психопати . . "
  
  "Я розумію."
  
  — А ти? Ти гарненька дівчина в гарному одязі, одна бродиш по Вирізці і питаєш, хто вбив Бэгмэна Ісуса. Уявіть на хвилинку, що ви знайшли його вбивцю — і він накинувся на вас ?
  
  Глава 38
  
  
  
  КОЛИ СІНДІ Пішла від Нейла Пінкуса, вона була роздратована і так само рішуча, як і раніше. Адвокат назвав її дівчиною. Як ніби вона була однією з його дітей. Він недооцінив її впертість і не зрозумів, що вона працює журналістом, які висвітлюють злочини.
  
  Вона була обережна. Вона була досвідченою. Вона була професіоналом.
  
  І що вона ненавиділа найбільше? Він дістався до нах.
  
  Вона струсила з себе хвилю занепокоєння, відкрила двері «Від серця», оглянула сотню обірваних людей, що йдуть через чергу за їжею, інших, сгорбившихся над тарілками, захищаючи свій бекон і яйця. В кутку постукали троє чоловіків у брудному одязі.
  
  Вперше вона задумалася, не вбив хто-небудь в цьому місці Бэгмэна Ісуса.
  
  Вона хотіла, але не знайшла денного доглядач, Луві Джамп, тому Сінді закінчилася руки в мегафон, і закричала, привертаючи увагу.
  
  «Її Сінді Томас з « Хроникл», — сказала вона. «Я пишу розповідь про Бэгмене Ісус. Її буду сидіти відверті зовні», — сказала вона, вказуючи через вікно на два пластикових стільця на тротуарі. «Якщо хтось може мені допомогти, її, буду вдячний».
  
  Голоси наростали, і луною розносилися по великій кімнаті.
  
  Сінді вийшла за двері і сіла на самий стійкий навколо двох стільців. Вона відкрила свій ноутбук, і утворилася черга, і довкола першого інтерв'ю Сінді, що-що стало відомо: «Я був би вдячним» було кодом для «Я заплачу за інформацію».
  
  Через годину, потім свого оголошення Сінді зібрала тридцять історій особистого спілкування з Бэгменом Хесусом, обривки малозрозумілих і відверто безглуздих розмов, нічого ґрунтовного, корисного чи навіть цікавого.
  
  Ціна цієї божевільної підробки інформації становила сімдесят п'ять баксів, включаючи всі здачу на дні її сумочки, а також губну помаду, ліхтарик, заколку у волосся, банку алтоидов і три гелю. чорнильні ручки.
  
  Це був би веселий звіт про витрати, але її історія не просунулася нам на дюйм.
  
  Сінді підняла очі, коли остання людина, що чорношкіра жінка в червоній шапочці і окулярах у фіолетовій оправі, зайняла стілець навпроти нах.
  
  «У мене закінчилися готівку, але у мене є карта BART», — сказала Сінді.
  
  «Сінді? Ти оселилася тут на постійне проживання? Тому що це заборонено».
  
  «Любові замішаний! Її все ще працюю над цією проклятою історією. Все ще нічого не отримую, навіть справжнього імені Бэгмена».
  
  — Скажи мені, з хема ти розмовляв.
  
  "Сінді прокрутила у верхній частині екрану свого комп'ютера. "Noise Machine. Міс Петті. Зальцамандр. Бритви, Twink T, Little Bit-"
  
  «Дозвольте мені зупинити вас тут, мила. Бачите, ваша проблема — це і ваш ревматизму. Вуличні люди використовують свої псевдоніми. Ви знаєте. «Також відомі як». У деяких з усього, у них є записи. Або вони не хочуть, щоб ih сім'ї знайшли ih. Вони хочуть , щоб ih втратили. Можливо, тому у Бэгмэна Ісуса немає справжнього імені».
  
  Сінді зітхнула, думаючи про те, як її всі ранок долали безіменні, бездомні та безнадійні, відчуваючи докори сумління за те, що огризнулася на Ліндсі, яка займається була права, обробляючи більш родючий грунт.
  
  Подумки поцілувавши на прощання крайній термін, Сінді подякувала Луві, спакувала свій комп'ютер і попрямувала до Місії, думаючи, що Бэгмен Він відключився від свого минулого, за власним задумом. Його смерть стала кінцем його історій.
  
  Чи це було?
  
  Ідея розцвіла.
  
  Сінді подзвонила своєму редактору і сказала: «Тереза, не могли б ви приділити мені трохи часу хвилина через п'ять ?
  
  Глава 39
  
  
  
  ПОЛУДЕННЕ СОНЦЕ ЗЛИЛОСЯ крізь вікно у стелі й оточило голову Сари Нідлман, коли вона влаштувала дівчинці-песику справжній пекло.
  
  «Про що ви думали, коли залишили на столі розсадочні картки Бейлі?»
  
  — Я не відповідав на расстановочные картки, Сара.
  
  "Ви були. Її спеціально попросив вас звірити картки зі списком гостей. Є Іса і Ітан в списку гостей?"
  
  "Ні, звичайно ні."
  
  «Я міг би вбити тебе, дійсно міг. Ці два сервіси місць за четвертим столом. Всі думають про Бейлисах такими, які вони є».
  
  «Прости мене, Сара», — сказала Пет-Girl, але агов явно не було шкода. На самому делле захват піднімався в ній, як бульбашки шампанського. Гей, довелося придушити сміх.
  
  Розмістіть карти! Як карти місць були важливі!
  
  Pet Girl і дві інші дівчата Фрайдейс сиділи за столом, у чудовій лоджії Музей азіатського мистецтва, вітаючи гостей на вечері в честь заручин племінниці Сари Нідлман, Фріди.
  
  Гостями були вершки суспільства Сан-Франциско: сенатори і доктора медицини і науки, видавців і кінозірки. Вони піднялися по парадних сходах в смокінгах і зшитих на замовлення сукнях, знайшли свої місця за столом приймає і були направлені в Samsung-хол.
  
  Звідти вони могли б увійти в галереї, щоб побачити безцінні твори мистецтва з Японії, Китаю і Кореї, перш ніж сісти на стілець, прикрашений шовком-сирцем і калами. Потім їм подавали вечерю з семи страв, приготований видатним шеф-кухарем Йодзі Футомато.
  
  Але це буде потім. Зараз Сара Нідлман завершила свою тираду останнім штрихом. — Тепер можеш піти, — відрізала вона. «Тільки кілька людей ще не прибули».
  
  — Спасибі, Сара. Пет-Дівчина посміхнулася. — Все ще хочеш, щоб її вранці вигулював собак?
  
  «Так, так, будь ласка. Її буду спати».
  
  — Не хвилюйся, — сказала Пет Girl. — Я не буду тебе будити.
  
  Пет, Дівчинка попрощалася з іншими дівчатами. Вона взяла свою анотований список гостей і запхала його в торбинку, вже обдумуючи дві сотні осіб, яких вона вітала цим вечором, — хто визнав її, хто ні, скільки балів набирає кожен.
  
  І вона думала про свій вечір на самоті.
  
  Вона приготувала трохи пасти. Випийте трохи вина. Витратьте кілька приємних годин на перегляд списку гостей.
  
  Дізнатися, ee запису.
  
  Складіть деякі плани.
  
  Глава 40
  
  
  
  уперла руки в боки і сказала: «Нам потрібна робота поліції», — і ми це зробили. Ми з Конклином в четвертий раз за тиждень обшукали будинок Бейлі з роздяганням в я бог знає чого.
  
  Ми пройшли всі тридцять тисяч квадратних футів: бальний зал, дві більярдні, одна з більярдним столом і одна з більярдом; спальні люкси; кухні; комори; вітальні; ігрові кімнати; їдальні і вітальні. Ми відкривали шафи, ящики і сейфи; висувні ящики; і перегорнув всі книги в бібліотеці.
  
  — Я забув, що ми шукаємо, — пробурчав її Конклину.
  
  «Це тому, що того, хто ih вбив, тут немає», — сказав Річ. «У мене немає не тільки хороших ідей, але і поганих».
  
  "Так, і хіба ми не виконали чудову роботу, розгромивши це місце?" — сказав я, оглядаючи головний зал.
  
  Кожна дверна ручка, плоска поверхня і предмет мистецтва були забруднені чорним порошком. Всі дзеркала, все в інтернеті були зняті зі стін.
  
  Навіть добродушному і мудрому Чарлі Клэпперу було всупереч: «У Бейлі було багато друзів і багато вечірок. У нас досить відбитків і слідів, щоб закоротити криміналістичну лабораторію. На рік » .
  
  Конклін сказав: «Як щодо цього, сержант?»
  
  «Добре. Ми закінчили».
  
  Ми вимкнули святий, поки йшли у вестибюль, натикаючись одне на одного в темряві, коли Конклін замикав за нами вхідні двері. Потім він проводив мене до моєї машини.
  
  Він притримав двері відчиненими, і, коли підійшла її до підніжці свого Експлорера, мій засадах зісковзнула, позбавивши мене противаг. Річ зловив мене, його руки стиснули мої плечі, і на частку секунди її побачив небезпеку.
  
  Її, закрив очі.
  
  І, як ніби ми це планували, його рот був на моєму, а мої руки були на його шиї, і я відчув, що падаю з лиця землі.
  
  Її міцного тримався, цедру обпалював мене, мої волосся розвівалися на обличчях, коли машини проносилися mimmo нас. Її почув, як водій кричить через вікна: «Беріть номер!»
  
  І тут гравітація різко відкинула мене назад на землю.
  
  Якого біса ми робимо?
  
  Перш ніж Річ встиг сказати: «У цієї людини правильна ідея», її задихався: «Кравець, Річі. Я не знаю, хто божевільний, ти чи я».
  
  Його руки були на моєму попереку, міцного притискаючи мене до свого тіла.
  
  Її обережно вивільнилася навколо його обіймів. Його обличчя було перекошене від наших поцілунків, і він виглядав... ураженим.
  
  Їй сказав: «Пробач, Річ. Її повинен був...»
  
  "Я повинен був що?"
  
  «Я повинен був стежити за своїм кроком. Ти в порядку?»
  
  «Ах, так. Просто вдавай, що нічого не сталося».
  
  Мої губи все ще покалывали, і мені було соромно. Я не міг більше дивитися на його зранене обличчя, тому її і відвернувся, твердо поставив яка трусилася ногу на підніжку і потягнув свою дурну дупу на водійське сидіння.
  
  — Побачимося завтра, — сказав я. "Добре?"
  
  «Звичайно. Так, Ліндсі, так».
  
  Її, закрив двері і ввімкнув передачу, і коли дав задній хід, Річ жестом попросив мене опустити вікно. Її зробив.
  
  "Ти. Раз ти запитала, ти ще більше з'їхала з глузду", - сказав він, поклавши обидві руки на віконну раму. «Між нами — це ти » .
  
  Її висунулася через вікна, обвила рукою шию Річа і притягнула його до себе так, що наші палички стикнулися. Його обличчя було теплим і вологим, і, коли він запустив руку мені у волосся, її мало не розтанув від його солодощі. Її сказав: «Річі, прости мене».
  
  Її, відсторонився, спробував посміхнутися. Її, помахав рукою і попрямував в порожню квартиру, яку ділив з Джо.
  
  Її готель плакати.
  
  З усіх причин бути з Річем було неправильно раніше, це все ще було неправильно. Її був все ще років на десять старше, ми все ще були партнерами, і він все ще любив Джо.
  
  Так чому ж, питав її, себе, їдучи від Річа — насправді їдучи , — чинити правильно так незручно?
  
  Глава 41
  
  
  
  І ФІЛ Хоффман сиділи у м'яких кріслах в кабінеті судді Даффі. Судова стенографістка сиділа за своїм апаратом біля крісла судді, і Юкі думала: «Що тепер? Що, кравець візьми, зараз?
  
  Суддя Даффі виглядав виснаженим, як ніби він втратив свою характерну безпечність. Він постукав аудиокассетой на проведені обчислення і роздратовано вигукнув: «Корінн? Приготував програвач?»
  
  Клера увійшов в кабінет, обшитий дерев'яними панелями, і поставив касетний плеєр перед суддею, який подякував, а потім поклав касету в коробку.
  
  Даффі сказав Юкі і Хоффману: «Це запис телефонного дзвінка з контрольованого телефону-автомата в жіночій в'язниці присяжному номер два. Він хрипкий, але чутний».
  
  Юкі подивилася на Хоффмана, який знизав плечима, коли суддя натиснув кнопку відтворення .
  
  Молода жінка запитала: «Ти мене добре чуєш?» Друга жінка, в якої за гугнявість гугнявість голосу можна було дізнатися присяжну номер два, колишня почтальонщица Карлі Фелан, сказала: «Лалл, я не можу довго говорити. Їй повинна бути в кімнаті для маленьких дівчаток».
  
  Суддя натиснув кнопку зупинки , сказав: «Леллі — дочка присяжного».
  
  Дочка присяжного у залі під вартою в жіночій в'язниці? »
  
  — Схоже на те, — сказав Даффі.
  
  Суддя натиснув кнопку « Пуск », і запис знову заграла. Між двома жінками велося листування: як просувається захисту Лалл, як ee матері сподобалося проживання в готелі, що відбувається з сином Лалл тепер, коли і мами, і бабусі немає вдома.
  
  Даффі сказав: «Вона зараз прийде. Послухайте».
  
  Юкі спробувала розібрати слова під статикою.
  
  — Я бачив вашу підсудного сьогодні вранці в душу, — сказав Лалл. — М сама Стейсі Гленн?
  
  — Лайно, — сказав Хоффман.
  
  Даффі натиснув на перемотку, знову включив.
  
  «Я бачив вашу відповідача в душу сьогодні вранці. Ця Стейсі Гленн? Вона розмовляє з надзирательницей, я кажу, що якби вона зробила це вбивство, вона не зробила б його без брухту, коли у нах будинку є відмінний пістолет».
  
  Юкі відчула запаморочення і легку нудоту.
  
  По-перше, Карлі Фелан збрехала за недогляд під час voir dire. Якби вона сказала, що у нах є дочка у в'язниці, її б извинили, тому що логічно можна було б припустити, що вона буде упереджено ставитися до судового переслідування.
  
  Офіс окружного прокурора і намагався посадити її дочка!
  
  По-друге, що ще гірше, Лалл Фелан несла новини про підсудного своєї матері. Якби Карлі Фелан пліткувала с хема-воно з членів комісії, журі було б заплямовано.
  
  — Ви оголошуєте неправильне судовий розгляд? — запитав Хоффман.
  
  "Ні, її немає".
  
  «Тоді її вимагаю неправильного судового розгляду, ваша честь. Її повинен захистити права мого клієнта», — заперечив Хоффман, наспівуючи іншу мелодію, ніж тиждень тому.
  
  Даффі зневажливо махнув рукою. «Я звільню присяжного номер два і заміню його заступником».
  
  — Я змушений заперечити, ваша честь, — сказав Хоффман. «Ця розмова відбулася минулої ночі. Фелан вже міг отруїти всіх присяжних. Її дочка сказала, гей, що у мого клієнта є пістолет » .
  
  «Ваша честь, я з вами», — сказала Юкі. «Чим раніше ви позбутися Фелана з присяжних, тим краще. Замінники готові до роботи».
  
  "Так зазначено. Добре," сказав Даффі. «Давайте далі».
  
  Глава 42
  
  
  
  ХОФФМАН І ЮКІ вийшли через кабінет судді і по выкрашенному жовтою фарбою попрямували коридором до залу суду. Юкі шагала вдвічі швидше, щоб не відставати від довготелесого адвоката протилежної сторони.
  
  Хоффман відкинув назад волосся і сказав: «Присяжні плюнуть кров'ю, коли почують це».
  
  Юкі подивилася на Хоффмана, задаючись питанням, чи думав він, що вона зелена або дурна, або і те, і інше.
  
  Присяжні будуть в сказі. Новий присяжний означав, що вони повинні були відкласти в сторону всі свої колишні обговорення і почати все спочатку, заново прочесати ключі, починаючи з першого дня, як якщо б все було нове.
  
  Фантастичний заключний аргумент Юкі загубиться в тумані часу, і все, про що будуть думати присяжні, це, як проголосувати, щоб вибратися навколо готелю.
  
  Юкі знала, що Хоффман сміявся всередині.
  
  Весь цей час в Карлі Фелан у нього було секретне зброю, і він навіть не підозрював про це. Якби Фелан заплямував присяжних, це було б на користь захисту.
  
  — Дай мені перерву, Філ.
  
  — Юкі, я не розумію, що ти маєш на увазі.
  
  "Iso усіх сил."
  
  Вони обидва знали, що якщо присяжні проголосують за винесення обвинувального вироку, Хоффман подасть апеляцію. Одного того факту, що Карлі Фелан збрехала під час судового розгляду, було достатньо, щоб вирок був скасований.
  
  З іншого боку, якщо присяжні знову винесуть рішення, а це цілком можливо, судді доведеться оголосити неправильне судовий розгляд.
  
  Суддя Даффі не готель неправильного судового розгляду. Він готель, щоб з цим було покінчено.
  
  Ему не про що хвилюватися, подумала Юкі. Знадобився б рік чи два, щоб організувати друге випробування, і до того часу окружний прокурор зважив би вартість і, ймовірно, сказав: «Кинь це. Ми закінчили з Гленном».
  
  Звичайно, присяжні завжди можете проголосувати за виправдувальний вирок. У будь-якому випадку, юна Стейсі буде так само безкоштовно.
  
  Юкі подумала: «Моя чортова смуга поразок все ще триває». Виграш, програш або нічия, були шанси, що Стейсі Гленн, цей мерзенний убивця батька, вотум-вотум піде.
  
  Глава 43
  
  
  
  Калтрейн », простягнула гарячу нову секцію метро на тротуар, утяжелив її парою свічок.
  
  Заголовок ee історії був великим і сміливим: ВИНАГОРОДА 25 000 доларів.
  
  Під заголовком головний абзац свідчив: « Хроніка Сан-Франциско пропонує винагороду в розмірі 25 000 доларів за інформацію, яка займається призведе до арешту і засудження того, хто вбив людину, відомого як «Бэгмен Ісуса». "
  
  Сінді смикнули за руку. Вона відсахнулася, розвернулася і опинилася на відстані пошепки від жінки років тридцяти з жорсткими волоссям, прищавим обличчям, у короткому чорному пальто і в одязі, злегка вонявшей сечею.
  
  «Я знав Бэгмена. Ви не повинні дивитися на мене так. Може, її і напружений, але я знаю, про що говорю».
  
  «Це здорово», — сказала Сінді. «Її Сінді Томас».
  
  «Флора Голд».
  
  — Привіт, Флора. У тебе є для мене інформація?
  
  Жінка дивилася по сторонах на потік пішоходів, пасажирів, йдуть по передмість в свої офіси великих компаній-розробників програмного забезпечення, а міс Голд-за контрастом здавалася тролем, виліз через люк.
  
  Вона знову перевела нервовий погляд на Сінді.
  
  «Я просто готель сказати, що він був хорошою людиною. Він дбав облад мені».
  
  — Як ти маєш на увазі «подбав облад мені»?
  
  "У всіх відносинах. І він дав мені це."
  
  Жінка розстебнула пальто, опустила виріз светра, показала Сінді татуювання над грудьми. Воно було виконано чорним чорнилом з азіатським відтінком. див. Дивився на Сінді так, ніби це було вигравірувано аматором, але сенс був зрозумілий.
  
  ВРЯТОВАНИЙ ІСУСОМ, І МЕНІ ЦЕ СПОДОБАЛОСЯ!
  
  — Він єдиний, кому на мене наплювати, — сказала Флора. «Він доглядав за мною після того, як він пішов з дому в минулому році».
  
  Сінді намагалася не показувати свого шоку: Флора житловий будинок до минулого року?
  
  — Ага. Мені сімнадцять, — сказала Флора. «Не дивись на мене так. Її роблю зі своїм життям те, що хочу».
  
  — Ти вживаєш електропоїзди, чи не так?
  
  «Ага. Це як рай. Секс на льоду дає оргазми, які відривають вам голову і тривають тиждень. Ви собі уявити не можете. Ні, ви повинні спробувати ».
  
  "Це вб'є тебе!"
  
  — Не твоя проблема, — сказала Флора, застібаючи пальто. «Я просто готель висловитися про Бэгмена».
  
  Флора відвернулася від Сінді, і швидким кроком пішла вгору по Таунсенду.
  
  Сінді побігла за нею, кликала її по імені, поки Флора не зупинилася, обернулася і не сказала: «Що?»
  
  — Як мені знову знайти тебе?
  
  — Тобі потрібен мій пейджер? – усміхнувся підліток. «Може, мені дати вам адресу моєї електронної пошти?»
  
  Сінді дивилася, як Флора Голд-йде, поки не розчинилася далеко. Флора Голд. Вона отримала це зараз. Так називався продукт, який довше зберігав квіти свіжими.
  
  А що щодо цієї татуювання?
  
  ВРЯТОВАНИЙ ІСУСОМ, І МЕНІ ЦЕ СПОДОБАЛОСЯ!
  
  Сінді спробувала зрозуміти це. Як Бэгмен курорти Флору? Вона була наркоторговцем. Залежний. Вона мала померти.
  
  Флора сказала, що татуювання гей Бэгмен зробив Ісус, але формулювання була дивною, сексуальної. Це виглядало майже як бренду, який претендує на право власності.
  
  Який святий затаврував відданого?
  
  Глава 44
  
  
  
  ОХОРОНЕЦЬ постукав у двері конференц-зал. Сінді підняла очі, як і всі інші на редакційному зборах.
  
  «Міс Томас, зовні варто бродяга. Жінка. Каже, що повинна поговорити з вами, і не йде. Влаштувала там справжню сцену».
  
  «Ну, це повинно було статися», — сказала редактор Сінді Тереза Стенфорд. «Оголосіть нагороду в двадцять п'ять тисяч доларів...»
  
  — Ти можеш просто взяти її ім'я або щось в цьому роді?
  
  Охоронець сказав: «Каже, що її звуть Флора, і що ви хочете поговорити з нею».
  
  Сінді сказала групі, що повернеться через п'ять хв, і спустилася на ліфті у вестибюль, потім пройшла через обертову двері і вийшла на вулицю.
  
  — Я тут подумала, — без передмов сказала Флора Голд.
  
  — Про нагороди?
  
  — Ага. Що означає « привести до арешту та засудження»?
  
  «Якщо ви розповісте мені, що поліція може використовувати для арешту вбивці Бэгмена, і якщо вбивця постане перед судом і буде визнаний винним, ви отримаєте нагороду».
  
  Флора потягнув себе за сплутане волосся, задумавшись.
  
  Сінді запитала: «Ти знаєш, хто вбив його, Флора?»
  
  Молода жінка заперечливо похитала головою. «Але я знаю, що-що. Може бути, це коштує сто доларів».
  
  — Скажи мені, — сказала Сінді. — Я буду чесним, обіцяю.
  
  «Бэгмен Ісус любив мене. І її знаю його ім'я».
  
  Флора вручила Сінді металеву бирку з ім'ям, вибитим опуклими літерами. Сінді дивилася. Думаючи про псевдонім Флори Золотом і вчорашньої вуличної метушні, вона запитала: «Це правда?»
  
  «Як небо синє».
  
  Сінді витягла навколо сумочки чекову книжку.
  
  «У мене немає рахунку в банку».
  
  «Ах. Добре. Немає проблеми».
  
  Сінді пішла з Флорою до банкомату на розі, зняла сто доларів і обслуговує Флорі п'ятдесят.
  
  «Ти отримаєш інші п'ятдесят, якщо ця зачіпка спрацює».
  
  Сінді дивилася, як Флора перераховує купюри, потім згортає ih і засовує в халяву чобота.
  
  Сінді сказала: «Дайте мені пару днів, а потім знайдіть мене, добре? Як сьогодні».
  
  Голд кивнув, обдарував Сінді натягнутою посмішкою, відкривши рот рівненської настільки, щоб Сінді побачила, що її передні зуби випали. Потім репортер попрямував назад в будівлю «Хроникл».
  
  Забувши про редакційній нараді, Сінді попрямувала щиро в свій кабінет і підсунула крісло до свого столу. Вона подзвонила в Google і набрала «Рідні Букер».
  
  Менш ніж через секунду на екрані з'явилася інформація. Сінді відкинулася на спинку стільця, спостерігаючи, як розкривається її історія. Це було чудо. Диво, що вона заробила.
  
  Бэгмен Ісус був розшифрований.
  
  У нього було ім'я. У нього було минуле.
  
  І у нього була сім'я, яка живе в Санта-Розі.
  
  Глава 45
  
  
  
  Сінді сиділа в зручному солярії в будинок у стилі ремісників вартістю мільйон доларів в Санта-Розі, відчуваючи себе зовсім не комфортно . Була вона опрометчива? Так.
  
  Нав'язливий? Абсолютно.
  
  Бездумний? Вона повинна отримати нагороду за ослепляющую бездушність.
  
  Про що вона думала? Звичайно, це була проблема. Вона думала про свою історію, а не про реальних людей, тому кинулася в житті Букерів, як ручна граната.
  
  І в той момент, коли Лі-Енн Букер відкрила вхідні двері, її миле зіпсувала обличчя сяяло від передчуття, Сінді зрозуміла, що вже занадто пізно витягувати шпильку.
  
  Тепер вони всі були в солярії.
  
  Лі-Енн Букер, світловолоса блондинка років шістдесяти з лишком, тримала в руці намисто з хрестами, напівдорогоцінним камінням і мексиканськими талісманами на удачу. Вона сиділа поруч з Сінді на ротанговом бахарєв, схлипуючи в хустку, икая і знову схлипуючи.
  
  Ee чоловік, Біллі Букер, приніс Сінді кухоль кави.
  
  - Ти упевнений, що не хочеш чого-небудь міцнішого? - запитав він. Це прозвучало як погроза.
  
  Букер був чорношкірим, теж за шістдесят, з військовою виправкою і худорлявим тілом завзятого бігуна.
  
  «Ні, дякую, я в порядку», — сказала Сінді.
  
  Але вона не була.
  
  Вона не могла пригадати нам одного випадку в своєму житті, коли завдавала комусь стільки боляче. А ще вона дуже боялася.
  
  Букер sel в крісло навпроти дивану, нахилився вперед, вперся ліктями в коліна, і сердито подивився на Сінді.
  
  «Чому ви думаєте, що цей «Бэгмен Ісуса» — наш син?»
  
  «Це мені дала жінка, яка сказала, що вона його близька подруга», — сказала Сінді. Вона порилася в сумочці, витягла жерстяну бирку з написом «РІДНІ БУКЕР» з одного боку і «КОРПУС МИРУ» з іншого. Вона простягнула його Букеру і побачила, як на його обличчі відбився страх.
  
  — Це має щось довести ? Ми з мамою хочемо побачити его, тіло.
  
  — Ніхто не заявляв про nen, містер Букер. Він у медичному кабінеті. Е-е, там прилади не показують, але я можу зателефонувати...
  
  Букер схопився зі стільця, штовхнув через всю кімнату ротангові лавочку для нога, і розвернувся до Сінді.
  
  — Він у морозилці, як дохла риба, ти хочеш сказати? Хто намагався нас знайти? Ніхто. Якби Родні був білим, нас би сповістили.
  
  «Чесно кажу, містере Букер, обличчя цієї людини було побито до невпізнання. У нього не було посвідчень особи. Її багато працював, щоб встановити його особу».
  
  «Добре для вас, міс Томас. Добре для вас. Його обличчя було розбите, і у нього не було посвідчень особи, тому її знову запитую, звідки ви знаєте, що цей мрець був нашим сином?»
  
  Сінді сказала: «Якщо б у мене була гарна, чітка фотографія Рідні, думаю, її б швидко все прояснила. Її зателефоную тобі завтра».
  
  Лі-Енн Букер витягла фотографію прилиплих пластикових листового альбому і передала її Сінді, сказавши: «Це було зроблено близько п'яти років тому».
  
  На знімку Родні Букер сидів на тому ж двомісному диванчику з ротанга, на якому зараз сиділа Сінді. Він був красивий, светлокож, широкоплечий, з коротко остриженными волоссям і гарною посмішкою.
  
  Сінді iso усіх сил намагалася знайти схожість з Бэгменом Ісусом в статурі і квітка шкури Рідні, але коли вона побачила останки Бэгмена, він навряд чи був схожий на людину.
  
  "Ви були в будинок Родні?" — запитав Біллі Букер.
  
  — У Родні є будинок?
  
  «Ну, кравець візьми, дівчинка. Мій син може бути будинки відвертими зараз і дивитися гру з м'ячем, поки ти тут лякаєш нас до смерті » .
  
  Лі-Енн Букер заволала, і думки Сінді знову закружляли. Будинок? Бэгмен Ісус був бездомним, чи не так? Як у нього міг бути будинок? Що, якщо Рідні Букер живий і здоровий, а вона зовсім неправа?
  
  Біллі Букер схопив з журнального столика ручку і блокнот, надряпав на верхньому аркуші номер стільникового телефону і адресу сина, зірвав його і простягнув Сінді.
  
  «Я отримую его голосову пошту, коли дзвоню. Може бути, у вас вийде краще. Отже, який ваш план, міс Томас? Скажіть мені це. Тоді її буду знати, що її збираюся робити».
  
  Сінді покинула будинок Букерів, впевнена, що її благонамірений візит не тільки провалився, але і показав всі ознаки скандалу.
  
  Глава 46
  
  
  
  Коли вона поверталася з Санта-Рози в Сан-Франциско, Сінді була одержима. Вона пообіцяла Букерам, що завтра повідомить їм, був Бэгмен Хесус ih сином.
  
  Як вона збиралася це зробити? Як? І все ж ей доведеться зробити це або померти, намагаючись.
  
  Вона змішала вміст своєї сумочки правою рукою, знайшла свій стільниковий телефон і швидко набрала номер офісу Ліндсі. Чоловічий голос відповів: «Конклін».
  
  "Річ, це Сінді. Ліндсі там?"
  
  — Її немає вдома, але я її скажу гей...
  
  «Почекай, Річ. У мене є наводка на Бэгмена Ісуса. Здається, його звуть Родні Букер».
  
  — Ти зараз працюєш в поліції, Сінді?
  
  « Хтось повинен».
  
  — Гаразд, гаразд. Заспокойся.
  
  — Заспокойтеся ? Її тільки що застав цю нічого не підозрюючу літню пару і сказав їм, що ih син мертвий...
  
  — Що ти зробив ?
  
  «У мене було його ім'я, Річ, або думав, що знаю, тому я пішов взяти інтерв'ю у батьків Бэгмена, що логічно, якщо подумати...»
  
  «О, чувак. Як все пройшло?»
  
  «Як бомбу, як чортова бомба. Біллі Букер, батьком? Він ветеран війни у В'єтнамі, колишній сержант-майор морської піхоти .
  
  "Бэгмен Ісус був чорним?"
  
  «У Букера є домашній номер Ела Шарптона, і він загрожує використовувати його. Її хочу сказати, що я повинен випередити цю історію, перш ніж її стану історією. Перш ніж ми станемо історією».
  
  — Ми, так?
  
  «Так. SFPD і її. І її той, хто відчуває моральне зобов'язання. Річ, послухай. У Родні Букера є будинок » .
  
  «Ти втрачаєш мене, Сінді. Хіба Бэгмен не був бездомним? »
  
  «Знайди його. Будь ласка».
  
  «Входить «Рідні Букер». Ну голос. Коул-стертий. Це поряд з Хейтом. Хороший район.
  
  Це не так.
  
  Це були безплідні землі, територія дрібних торговців наркотиками.
  
  І це мало сенс.
  
  Якщо Бэгмен Ісус не брехав, коли говорив Флорі Голд, що його справжнє ім'я Рідні Букер, і якщо Флора не брехала Сінді, це будинок на Коула міг виявитися тим місцем, де висів Родні Букер, він же Бэгмен Хесус. его сумка.
  
  Сінді сказала Конклину: «чи ви Можете перевірити це, Річ? Тому що, якщо ви цього не зробите, її повинна це зробити».
  
  «Відійди, Сінді. Моя зміна закінчиться через двадцять хвилина. Її збігаю і подивлюся».
  
  «Зустрінемося там», — сказала Сінді. "Почекай мене."
  
  «Ні, Сінді. Її поліцейський. Почекай мене » .
  
  Глава 47
  
  
  
  КОУЛ був пофарбований у сірий колір, один по околицях старих вікторіанських будинків, в цьому особняку були забиті еркери, завалені сміттям ступені і атмосферою меланхолії, яка займається не розсіялася з обидва кінця ' 60-ті роки.
  
  «Це засуджено», — сказав Конклін Сінді, схиливши підборіддя до оголошення, прибитим до дня.
  
  «Один цей ділянку чого вартий. Якщо цей будинок належав Бэгмену, що зробило його бездомним?»
  
  — Це риторика, так?
  
  — Так, — сказала Сінді. «Я думаю вголос».
  
  Сінді сиділа позаду Конклина, коли він постукав у двері, торкнувся ствола пістолета, потім постукав ще раз, на цей раз голосніше і многозначительнее.
  
  Руки Сінді тремтіли, коли вона взяла ih в руки і подивилася в бічній брильов. Потім, перш ніж Конклін встиг її зупинити, вона штовхнула двері.
  
  Зсередини почувся зляканий крик, і купи ганчір'я піднялися з підлоги і побігли до задньої частини будинку. Грюкнули двері.
  
  «Це аварійна майданчик», — сказав Конклін. «Це були скваттеры, наркомани. Це небезпечним, Сінді. Ми не ввійдемо.
  
  Сінді промчала mimmo і попрямувала до сходів, не звертаючи уваги на Конклина, який вигукував її ім'я.
  
  Вона дала обіцянку .
  
  Повітря було вологим і холодним, пахла цвіллю, димом і гниючим сміттям. Сінді вибігла по сходах і покликала: «Рідні Букер? Ти тут?»
  
  Ніхто не ворухнувся, навіть миша.
  
  Верхній поверсі був більш світлим і відкритим, ніж нижні поверхи. Вікна були порожні, і сонячний свят господь висвітлював одну велику спальню.
  
  У одній навколо стін перебувала мідна ліжко, матрац був покритий темно-синіми простирадлами. Книги були розкидані всюди. Курильна трубка лежачи на подряпаному комоді.
  
  «Сінді, у мене немає ордера на обшук. Ти розумієш? » — сказав Конклін, підійшовши до неї ззаду. «Ніщо навколо того, що ми тут знаходимо, не може бути використано як докази». Він схопив її за плечі, злегка струснув. — Ей, ти мене чуєш?
  
  «Я думаю, що Бэгмен Ісус жив тут, поки не помер».
  
  "Правда. На підставі чого?"
  
  Сінді вказала на фреску за ліжком. Воно було грубо намальовано чорним по білому в гіпсі, зображення корчащихся людей, ih руки тягнуться вгору, навколо них вирує вогонь і дим.
  
  «Прочитай це», — сказала Сінді.
  
  Це був доказ, що Сінді хотіла, що Рідні Букер і Бэгмен Ісус були одним і тим же.
  
  Всередині пекельної сцени були написані два слова з тим же примітивними літерами, які Сінді стало відомо з татуюванням Флори Золотом.
  
  Букви свідчили: ІСУС ВРЯТУЄ.
  
  Глава 48
  
  
  
  Конклін і його розмовляли по телефону в половині сьомого вечора, коли Якобі підійшов до наших столів, досталь, навколо гаманця двадцятку, поклавши її на мій стілець разом зі стопкою меню на винос і сказав: «Я перевірю». з тобою пізніше».
  
  "Спасибі, бос."
  
  Це бентежило роботу.
  
  Ми досі тхір не знали, чи була смерть Бейлі нещасним випадком, вбивством самогубством або подвійним вбивством, — тільки те, що консультанти Клер нічого не придумали, а у глядачів стався колективний серцевий напад.
  
  Так що Конклін і його зробили все, що могли. Ми переглянули нескінченний список друзів та партнерів Бейлі і задали питання: Коли ви в останній раз бачили Бейлі? Яким було ih настрій? Як вони порозумілися? Ви знаєте кого-небудь, хто б готель нашкодити Верби або Ітану Бейлі?
  
  Ви знаєте кого-небудь, хто хотів би ih смерті?
  
  Її набирала номер, коли почула своє ім'я, підняла очі і побачила, як Сінді влітає в дерев'яні ворота перед нашою асистенткою, Брендою Фрегози, Бренду кричить: «Чистий», натискає на кнопку внутрішнього зв'язку, - ee голос гримить через динамічні. мій письмовий стілець.
  
  « Сінді тут».
  
  Розмахуючи газетою, Сінді пропливла mimmo денний бригади, яка займається одягала пальто, коли в справу втрутилася нічна бригада. Вона сіла в крісло поруч з моїм столом, нахиливши його так, щоб вона теж могла дивитися на Конклина.
  
  Неприємно це визнавати, але вона привнесла святий у морок.
  
  «Хочете щорічно, як буде виглядати завтрашня газета?», - запитала вона мене.
  
  "Ні."
  
  «Я рок-зірка, Річі. Дивись», — сказала вона, шльопаючи газету на мій стілець. Конклін спробував придушити сміх, але не зміг.
  
  Її сказав Сінді: «Ви чули вислів «страждання любить компанію»?»
  
  «Ти нещасна, а його складу тобі компанію. Що ти хочеш цим сказати?»
  
  «Нещастя любить нещасну компанію».
  
  Конклін пирхнув, а Сінді важко зітхнула, і її більше секунди не міг зберігати кам'яне обличчя.
  
  Сінді злорадствовала: «Хіба ти не ненавидиш, коли його права?»
  
  Вона любовне разгладила газету, щоб її міг бачити фотографію на першій смузі вкладці «Метро», фотографію Родні Букера, також відомого як Бэгмэн Хесус, під заголовком «ВИНАГОРОДУ 25 000 доларів». ВИ ЗНАЄТЕ, ХТО ВБИВ ЦІЄЇ ЛЮДИНИ?
  
  Отже, голосування ono: Родні Букер був Бэгменом Ісусом.
  
  Родні Букер був пізнаний своїм батьком по фотографіях по смітнику, на яких було видно три опуклі лінії на плечі Рідні, груба татуювання у вигляді порізів і натирання попелом, яку він зробив в Африці.
  
  Смерть Рідні Букера була вбивством. І моє ім'я було пов'язане з його справою. Все, що мені потрібно було зробити, це з'ясувати, хто його вбив, і, хоча у мене не було на це часу, Сінді Томас була на вершині успіху і по гарячих слідах.
  
  "Я думала," сказала Сінді. «Я можу просто продовжувати працювати над цією справою, повідомляючи вам все, що дізнаюся. Що, Ліндсі?»
  
  «Сінді, ти не можеш працювати у відділі вбивств, ясно? Річ, скажи ей».
  
  «Мені зовсім не потрібно твій дозвіл » , — сказала Сінді. Потім, очі заблищали: «Голосування ідея. Давайте підемо до Сьюзі і намітимо план, з яким ми всі зможемо жити...»
  
  Її закотила очі, але Конклін похитав головою і посміхнувся Сінді. Вона ему сподобалася!
  
  Її вже був готовий покликати Якобі, нехай він випрямить її, коли Клер увірвалася у ворота і покрокувала до нас з поганим поглядом в очах.
  
  « Доктор Уошберн повертається», — голосно каркнула електронний голос Бренди навколо мого внутрішнього зв'язку.
  
  Клер була зайнята. Вона не любила ходити вдома у відділ вбивств. Сінді, не звертаючи уваги, крикнула: «Клер! Ми підемо до Сьюзі. Ходімо з нами».
  
  Клер пильно подивилася на мене.
  
  «Я не можу піти до Сьюзі, — сказала вона, — і ви теж не можете. Тільки що прийшов ще один. Убитий так само, як Бейлі».
  
  Глава 49
  
  
  
  ЗАКРИТЕ ТІЛО на столі для розкриття належало жінці тридцяти трьох років, її шкіра була такою ж білою, як кістяний фарфор моєї мами. Її блискуче волосся до плечей були пофарбовані в чотири відтінки блонда. Ee нігті на руках і ногах нещодавно були покриті ненажерливий кольору бичачої крові, без сколів.
  
  Вона була схожа на сплячу принцесу через казки, чекає, коли принц зрубає колючки і поцілує її, щоб розбудити.
  
  Її прочитав ee бирку на пальці ноги. «Сара Нідлман».
  
  «Впевнено упізнав її особистий помічник», — сказала Клер.
  
  Її знав Сару Нідлман за її фотографій в Vogue і W. Вона була відомим дизайнером одягу, яка займається шила сукні на замовлення для тих, у кого було тридцять тисяч, які можна було викласти на сукню. Її читала в « Газеті» , що Нідлман частини шив комплект суконь для подружок нареченої, кожне навколо яких було схожого кольору, але помітно відрізнялося за стилем, і що в сезон дебютанток магазин Нидлмана працював на повну силу, створюючи моделі, як для мам, так і для дівчаток.
  
  Звичайно, Сара Нідлман знала Бейлі.
  
  Клер взяла блокнот і сказала: «Голосування що у мене є. Сьогодні о восьмій ранку міс Нідлман зателефонувала своєму особистому помічнику Тоні Рейнольдс і поскаржилася на спазми в животі. Її перевірю її, коли вона приступить до роботи.
  
  «Сара подзвонила своєму лікареві Роберту Двеку, терапевта, і ось сказали, що вона може прийти в полудень».
  
  «Вона не записувалася на прийом», — сказав Конклін.
  
  «Ніяких мух на тебе», — сказала Клер Конклину. «Сара Нідлман подзвонила в дев'ять одіна одіна у вісім-десять. Швидка приїхала в десять п'ятнадцять і знайшла Сару мертвою в її спальні».
  
  "Вона померла від шлункових спазмів? Що вона з'їла?" Її запитав.
  
  Клер продовжила: «Буде, безумовно, подруга. Буде, безумовно. Вміст шлунка і кров знаходяться в лабораторії.
  
  «Тим часом її, поговорив з медиками, які привезли Сару. В будинок не було нам блювоти, нам екскрементів».
  
  «Чому ви думаєте, що її смерть, схожа на смерть Бейлі?»
  
  «Спочатку їй цього не помітив. Коли вона увійшла, було певне затишшя, тому її швидко дістався до nah, думаючи, що знаю, що шукати».
  
  Троє асистентів Клер намагалися виглядати зайнятими, але вони трималися досить близько, щоб почути її доповідь. Його вже міг бачити слова «Останні новини» під гламурним кадром, на якому Сара Нідлман перериває нашу регулярну програму. Її, відчував, як громадськість пов'язує смерть Нидлмана зі смертю Бейлі, падіння атмосферного тиску.
  
  Насувається велика буря.
  
  Клер зазначила можливі причини смерті Сари Нідлман.
  
  «Якщо залишити образи в стороні, судоми шлунка частини бувають викликані проривної виразкою чи позаматковою вагітністю».
  
  — Але не в цей раз, — здогадався Конклін.
  
  "Правильно, містер Мен. Так що судоми могли бути не пов'язані з її смертю. Її перевірив на аневризми, інсульт, серцевий напад - нічого не знайшов. Її досліджував всі її органи. Ви можете загорнути ih в подарункову упаковку, зв'язати ih бантиком. Покажіть ih студентам-медикам, щоб вони знали, як виглядають нормальні органи».
  
  "Хм."
  
  «Ніяких слідів на її тілі, ніяких синців. З Сарою Нідлман все в порядку, крім того, що вона мертва».
  
  Конклін сказав: «Вона була в моєму списку імен. Її ще не добрався до нах».
  
  — Занадто пізно, — пробурмотів я.
  
  Клер сказала: «Отже, тепер я думаю, що у нас є Бейлі і Нидлмен. Один і той же коло спілкування. Може бути одна і та ж причина смерті. Тому, коли її звертається кров Сари, її замовила роботи. мінус сімдесят на тестування хема-той, хто буде шукати щось крім звичайних трав і спецій, — похмуро сказала Клер. — Що я тепер скажу, товариші?
  
  Конклін сказав це. «Більше поліцейської роботи».
  
  «Бінго, Рікардо. Хтось повинен з'ясувати, тому що я врізався в стіну».
  
  Клер повернулася до тіла Сари Нідлман, але руку на закутаний в простирадла торс жінки і сказала: «Я чую стукіт копит по дорозі, Сара, люба, я думаю «кінь». Ти справжня зебра » .
  
  Частина третя
  
  
  ПОСТІЙНИЙ СВЯТО
  
  Глава 50
  
  
  
  Нідлман подзвонив бос Ентоні Траккио і сказав: «Мер на моїй дупі. Киньте все, крім цієї справи, і не облажайтесь».
  
  Її сказав: «Так, сер, Тоні. Не облажайся», але мені хотілося закричати: «Що ми шукаємо?»
  
  Лейтенант Майкл Хемптон, ветеран Спеціального слідчого відділу (SID) з двадцятирічним стажем, також був призначений на нашу справу про загиблих мільйонерів, і він виглядав наполовину таким же щасливим, як і її. Ми зустрілися в офісі Хемптона, розділили завдання і розділили список.
  
  Хемптон відправив команду в офіс доктора Двек, щоб зібрати запису Сари Нідлман і допитати доктора і його співробітників. Інша команда SID вилетіла в демонстраційний зал і офіс Needleman, щоб взяти інтерв'ю у особистого помічника Сари, Тоні Рейнольдс, і інших співробітників Needleman.
  
  Конклін і його поїхали до будинку Нидлмана в Коров'ячої лощині, а мої четверо хлопців йшли позаду. Конклін припаркувався на вулиці. Ци та Макнейл, Лемке і Сэмюэлс почали об'їзд району, а ми з Конклином знайшли головний вхід у будинок Нидлмана.
  
  Будинок Сари Нідлман не був таким « Архітектурним дайджестом » , як особняк Бейлі, але за будь-якими мірками він був приголомшуючим. Біля входу нас зустрів доглядач, хіпстер років двадцяти у чорних джинсах і з цапиною борідкою по імені Лукас Уайльд. Він провів нас через будинок площею вісім тисяч квадратних футів, будинок, який sotheby's виставить на продаж, як тільки Disaster Masters наведе порядок в CSU.
  
  Потім екскурсії по будинку з сімома спальнями, включаючи дворівневий японський сад позаду, ми запросили Лукаса Уайльда пройти в кімнату для чергових і розповісти нам, що він знає про Сару Нідлман.
  
  Він охоче підкорився.
  
  «Я знаю всіх, хто приходить і йде», — сказав він.
  
  Конклін залишив нас у кімнаті для допитів номер два, назвав ім'я Уайльда, нічого на нього не знайшов, повернувся з блокнотом і кави.
  
  Ми провели з Уайльдом ще годину, і він викинув всі свої думки про Сару Нідлман і сл компаній.
  
  «Пуфи і фальшивки, в основному. А ще були її клієнти».
  
  Молодий чоловік ретельно перерахував всіх відвідувачів Сари, як друзів, так і працівників, включаючи економіку, выгульщика собак, японського садівника, плиточника, зберігача карпова, вчитель йоги та офіціанта.
  
  — Які у вас були відносини з Сарою? Її запитав.
  
  — Ми чудово ладнали. Але я не був коханець леді Чаттерлей, якщо ти про це. ."
  
  Уайльд розповів нам, що ненадовго бачив Сару на ранок її смерті. Він приніс гей, газету від воріт, і вона здалася йому було в порядку.
  
  «Вона просто зламала двері, узяла газету. Вона б не сказала мені, якщо б була хвора».
  
  "Є які-небудь ідеї?" — запитав її Уайльда. «Якщо б Сара Нідлман була вбита, хто б її вбив?»
  
  «Я не знаю, з чого почати», — сказав Уайльд. «Сара була снобом. Будь ти крутим або трясущимся, вона була красунечкою.
  
  «Інакше, чувак, ей, може бути холодно. Її не відрізняю її друзів з її ворогів, і, чесно кажу, я не думаю, що вона теж знала».
  
  Глава 51
  
  
  
  Нідлман все ще прохлаждалась в морзі, коли команду, яка працювала над її справою, викликали в кабінет боса Ентоні Траккио, навколо якого відкривався вид на Брайант-стертий, а, навпаки его стільця навколо червоного дерева висіла фотографічна панорама мосту Золоті Ворота.
  
  Траккио був бюрократом за професією, піднявся по службовій драбині спасибі політичного призначенням. У нього не було вуличного досвіду, він був кволим в середині живота і мав дурну заческу, покриту ненажерливий, але я почав розуміти, що він політично проникливий, якість, якого мені абсолютно не вистачає.
  
  Траккио був схвильований так, як її рідкісних лікувальних його бачив. Він сказав: «Люди, скажіть своїм сім'ям, що вас не буде вдома, поки ми не закінчимо цю справу. І встряхнитесь. Хто розкриє цю справу, стане героєм. Чи героїнею » , — сказав він мені .
  
  Команди доповіли, і Траккио, Хемптон і його допитали ih, перш ніж їх нові завдання.
  
  Конклін і його зібрали імена всіх людей, у яких брали інтерв'ю щодо Сари Нідлман, а потім повернулися до своїх столів, щоб порівняти ih з аналогічним списком по Бейлі.
  
  «Порівняти і зіставити» було запаморочливої роботою, але це потрібно було зробити. Її, підсунув стілець до столу Конклина і зачитав імена.
  
  Всякий раз, коли у нас був матч, Конклін плескав по кнопці Staples Easy, і вона кричала: «Це легко».
  
  До дев'ятої вечора наша порожня коробка з-під піци була у круглому файлі. Ми виключили проживають разом з Бейлисами домробітниць і кілька сотень інших, але все одно в списках були десятки пересічних імен.
  
  Бейлі і Сара Нідлман ходили в один і той же спортзал, всі були членами оперного товариства, частини відвідували одні і вони ж ресторани і клуби. Вони навіть користувалися однією хімчисткою.
  
  «Сарі Нідлман було тридцять три роки, як і Ізі Бейлі. Тримаю гроші, вони ходили в одну школу», — сказав Конклін.
  
  Їй кивнув. Це було щось.
  
  Щось, що розширило пошук.
  
  Її спустошив банку з-під газованої води, викинув її у відро відра і сказав: «Я читав про лабораторному експерименті. Першими були щури. Два вогники, один блимає зеленим, інший блимає червоним. Ви йдіть на правильний святим, ви отримуєте освіту. Вісім разів з десяти блимає зелений ».
  
  "Продовжуй."
  
  «Зелений святий блимає так багато разів, що щури щоразу йдуть до цього жолобу. Чому б і ні? У вісімдесяти відсотках випадків вони винагороджуються.
  
  «Тепер біхевіористи провели той же експеримент з людьми».
  
  "Я ніколи не був під кайфом від щурячого корму."
  
  Її сміявся. «У людей є M&m's».
  
  «Я знаю, що це кудись йде», — сказав мій партнер.
  
  «Люди намагалися передбачити , коли загориться кожен святий. Вони хотіли б, закономірність — так багато червоних перед зеленим, голосування так. І вони були винагороджені тільки в шістдесяти семи відсотках випадків».
  
  «Доказ того, що щурі розумніші за людей».
  
  Її заперечливо похитав головою.
  
  Конклін спробував знову. «Доказ того, що ми повинні опитати кожне ім'я в обох списках, незалежно від того, червоні чи зелені?»
  
  Її засміявся і сказав: «Доказ того, що іноді люди занадто багато думають».
  
  — Ти втомився, Ліндсі.
  
  «Давайте ще раз порівняємо списки. І на цей раз ми не будемо занадто багато думати. Ми просто витягнемо імена щурів, у яких були ключі від будинків жертв».
  
  Річ натиснув кнопку «Скріпки», і він тявкнул: «Це легко».
  
  Глава 52
  
  
  
  Нідлман сторожу, Лукасу Уайлдом-хлопчику, як вона любила називати його, коли патрульна машина під'їхала до узбіччя, і за nah вийшли два знайомих копа. Жінка-поліцейський була високою блондинкою і виглядала так, ніби Шеріл Кроу отримав роботу в « Зоряних копах».
  
  Хлопець-поліцейський був на кілька дюймів вище блондинка, накочений, років тридцяти.
  
  Шеріл Кроу показала свій значок, знову представилася як сержант Боксер, а її партнер, як інспектор Конклін і запитала, чи не заперечує Домашня дівчинка піти з ними в Зал правосуддя, щоб відповісти на кілька запитань.
  
  Пет, Дівчинка сказала: «Добре».
  
  Вона була крута. Все, що гей потрібно було робити, це підігрувати , і вони рухалися вперед — точно так само, як в минулий раз, коли розпитували її про Верби і Итане Бейлі.
  
  Вона ковзнула на заднє сидіння поліцейської машини, думаючи про він ночі, коли вона це зробила, майже впевнена, що нічого не забула.
  
  Вона подивилася на хлопчика Уайльда, впевнена, що він не бачив, як вона ввійшла в будинок Сари, тому що він пройшов голим mimmo его вікна, в його ванній горів духом, і вона почула, як шумить душ, перш ніж піти. у головному вході.
  
  Вона згадала, як робила це з Сарою, коли «дама з золотою голкою» була така п'яна, що навіть око відкрити не міг. Пет, Дівчинка відчула гострі відчуття, наче ось захотілося посміятися або, може бути, пописати.
  
  І вона слухала, як два копа бурмочуть на передньому сидінні, розмовляють з Dispatch, жартують і все таке. Pet Girl здалося, що вони ведуть себе не так, як ніби за ними сидить вбивця .
  
  Скоріше, вони вже забули, що вона була там.
  
  Вона мовчки сиділа між двома поліцейськими, поки вони піднімалися в ліфті, і відмовилася від безалкогольного напою, коли її проводили в кімнату для допитів.
  
  "Ви впевнені?" — запитав сержант. — Може, пляшку води? Як ніби поліцейський дбав , а не готель отримати зразок ДНК трюк настільки старий, що було дивно, що хтось коли-небудь на нього попадався.
  
  «Я хочу допомогти», — кисло сказала Пет Girl. «Все, що ви хочете знати».
  
  Інспектор Конклін був симпатичним, у нього були світло-каштанове волосся, ниспадавшие на очі. Він відштовхнув її, читаючи про себе всі нотатки, які він написав про неї. А потім він запитав її, де вона була останні сорок вісім годин.
  
  Пет, Дівчинка знала, що вони заблокували її історію на випадок, якщо вони коли-небудь знову її допитають, і немає проблеми.
  
  «Я вигулював собак Бейлисов чотири рази, вранці і ввечері обидва дні. Цікаво, що буде з собаками...»
  
  Потім вона докладно рідини і крові свій щільний графік вигулу собак та виконання доручень, в тому числі прогулянку з чемпіонами АКС Сари Нідлман цим ранком потім того, як Лукас Уайльд подзвонив гей, і сказав, що Сара Нідлман мертва.
  
  «Бачили що-небудь або кого-небудь незвичайного в цьому районі за останній тиждень або близько того?» — запитав сержант Боксер.
  
  "Неа."
  
  «Що ви думаєте про Лукаса Уайльде?»
  
  «Він в порядку. Не мій тип».
  
  «Якими були ваші стосунки з Сарою Нідлман?» — запитав інспектор Конклін.
  
  «Я любила Сару, — сказала вона ему. Виявила, що обдаровує його кокетливою посмішкою. Не міг зашкодити. «Сара була розумною, веселою і щедрою. Вона дала мені зразки своєї колекції. Голосування така вона була».
  
  — Як частини ви вигулювали її собак?
  
  «Може бути, раз на тиждень. Гей подобалося вигулювати ih самої. У будь-якому випадку, якщо у нах не було часу, вона дзвонила мені, і їй допомагав».
  
  — А Baileys?
  
  "Те ж саме. Гуляю з собаками. Виконую доручення. Її працюю на багатьох людей по всьому ih натовпу. Десятки. У мене є рекомендації".
  
  — Звучить непогано, — сказав інспектор Конклін. «Ви самі робите годинник». Потім: «чи Були у Сари вороги?»
  
  «Господи, да. У нах було три колишніх чоловіка і близько тридцяти колишніх хлопців, але я не кажу, що вони готелів би її вбити».
  
  — Є хто-небудь навколо цього списку колишніх, хто теж міг затаїти образу, Бейлі?
  
  «Якщо б ви тільки знали, як мало мені розповідали ці люди».
  
  — У вас є ключі від будинку Нидлмена і вдома Бейлі? — запитав сержант Боксер. Пет, Дівчинка полізла в бічній хвилину свого рюкзака і витягла кільце для ключів розміром з якір.
  
  «У мене багато ключів. В тому-то й річ. Її тримаюся подалі від своїх клієнтів. Її мовчазний, і їм це мені подобається. Її приходжу, вигулюю домашніх тварин, повертаю ih. Візьми мій чек. Велику частину часу ніхто навіть не знає, що я був там».
  
  Глава 53
  
  
  
  выгульщик собак пішов, їй сказав Конклину: «Знаєш, у моєї няні були мої ключі, і мій код від будильника протягом багатьох років, і її ніколи не замислювався про це. Марта любить Карен. Їй довіряю ей».
  
  — Так що ти зараз говориш, Сержант Мого Серця? Ти заперечуєш теорію про «щурах з ключами»?
  
  «Не знаю, друже. У выгульщика є доступ, але які її мотиви? Що вона отримає, вбиваючи своїх наймачів?» Мій зажужжал інтерком, і пролунав голос Бренди, звучав з придихом і трохи сором'язливий. «Ліндсі, у вас відвідувач».
  
  Її подивився через кімнату відділення. Нікого не бачив.
  
  Її, натиснув кнопку внутрішнього зв'язку, запитав Бренду: «Хто це?»
  
  «Він на зворотному шляху».
  
  Її почув його раніше, ніж побачив, дзижчання гуми, катившейся по лінолеуму, а потім з'явився Сент-Джуд, який проїхався на задньому сидінні, припаркувавши свій стілець до мого столу, з широкою усмішкою на бородатому обличчі.
  
  «Боксер, ти чудово виглядаєш, малюк. Все краще і краще».
  
  Її встав і обійняв легендарного Саймона МакКоркла, відомого в штаті як «Святий Юда, покровитель безнадійних дель». Маккоркл був поранений у спину при виконанні службових обов'язків, був паралізований нижче пояса, але відмовився піти у відставку. З того похмурого дня двадцять років тому «Сент-Джуд» відповідав на нерозкриті справи, працюючи в кабінеті криміналістичної лабораторії.
  
  «Спасибі, Маккоркл. Її бачу трохи сивини у твоїй бороді. Тобі йде».
  
  "Дай руку, Боксер. Ні, ліву. Не заміжня? Значить, у мене ще є шанс".
  
  Її засміявся, представив Маккоркла Конклину, і вони вчепилися лапи, як давно втрачені брати трилисника, і досить скоро ми розповідали Сент-Джуду про делле померлих мільйонерів, розслідуванні, яке зводило нас з розуму.
  
  Маккоркл сказав: «Голос чому її тут, дівчинка-так. Коли її сьогодні вранці побачив Сару Нідлман в метро, її додав її до Бейлисам — і знаєш що, Боксер?
  
  «Це продзвенів дзвінок».
  
  Глава 54
  
  
  
  М - ДО КОРКЛ ПОТЯГНУВСЯ З-ЗА свого стільця однієї навколо своїх масивних, покриті татуюваннями рук і звалив собі на коліна рюкзак.
  
  — Я приніс тобі подарунок, — сказав він, підморгуючи мені.
  
  «Я навіть не можу припустити, але я сподіваюся шоколад».
  
  Він досталь навколо свого рюкзака книжку вбивств, папки з трьома кільцями, товсту, з нотатками і документами по справі про вбивство. На обкладинці книги було написано широким маркером: ПАНГОРН, 1982.
  
  За першою послідували ще дві книги про вбивства, одна з позначкою GODFREY, 1982, а інша — KENNEDY, 1982.
  
  "Що це?" — запитав її, поки Маккоркл перекладав три папки, на мій переповнений стілець.
  
  «Терпіння, моя красуня. Це останній. Крістофер Росс. Він пішов останнім, помер у грудні тисяча дев'ятсот вісімдесят другого року».
  
  «Маккоркл, інший мій, введи мене в курс справи».
  
  «Я збираюся розповісти вам все, і, може бути, ви її і Конклін все на цьому закінчите».
  
  Її відкинувся на спинку стільця. У світі були люди, які жили для глядачів, і Саймон МакКоркл був одним навколо них.
  
  Частково це сталося через те, що він пробув у лабораторії в Хантерс-Пойнті. Це також сталося через одержимості холодними справами і більш холодними тілами.
  
  Але було й інше. Незалежно від того, розкривав він злочин або в наступному місяці, Сент-Джуд завжди забивав штрафні кидки, набираючи точках, яких без нього не було б. Його робота сприяла відмінному рассказыванию історій.
  
  «Вотум що спільного у всіх цих жертв». Маккоркл нахилився уперед у своєму кріслі, поклавши мускулисту руку на папки так, що я втупився на волохату, полуголую дівчину хула на його особистому тату-пляжі.
  
  «Всі жертви були людьми навколо вищого суспільства. Всі вони померли без ознак нечесної гри. Але остання жертва, цей Кристоффер Росс, — вбивця залишив знаряддя вбивства на місці злочину. І це було дуже характерне зброю » .
  
  Її тільки що закінчив школу, коли закінчилася ця жахлива низка вбивств, тому її не шталь вдаватися в подробиці цієї справи, — але зараз мені стало ясно, чому ці справи залишилися нерозкритими.
  
  Маккоркл посміхнувся, спостерігаючи, як у моєму бідному, стомленому мозку пробивається світанок. Її згадав.
  
  «Добре, це було характерне знаряддя вбивства», — сказав її моєму братові Эрингоу. «Ці жертви були вбиті зміями » .
  
  Глава 55
  
  
  
  КОНКЛІН у той вечір вечеряла з Сінді в тайському ресторані через дорогу від її квартири.
  
  Це не було побаченням, вони обидва були дуже зрозумілі в цьому, але вона підморгувала ему, передаючи ему роздруковані файли, всі розповіді про «высокосветских вбивствах тисяча дев'ятсот вісімдесят другого року». це було в « Хроніці» до того, як персональний комп'ютер шталь таким же поширеним явищем, як телефон.
  
  — Я довіряю тобі, — сказала вона. «Якщо ви кому-небудь розповісте, що я передав вам цю погань по всьому нашому «смітнику», її буду в дурнях».
  
  «Я б не хотів, щоб на вас був суп», — сказав Конклін.
  
  "Так справедливо, справедливо," сказала Сінді. «Я ділюся, ти ділишся».
  
  У волоссі Сінді була шпилька зі стразами. Дуже небагато дівчинки старше восьми років можуть носити шпильки зі стразами в рожевому, але Сінді якимось чином виглядала на 100% чудово.
  
  І Конклін був абсолютно загіпнотизований, спостерігаючи, як вона губами здирає м'ясо з курячого крильця, так делікатно і в той же час з таким задоволенням.
  
  «Річ, — сказала вона, — чесне слово. Ясно, що ви бачите зв'язок між Бейлисами і Сарою Нідлман і вбивствами суспільства в 1982 році. убивчий бізнес?»
  
  «Розумієш, штопора в тому, чи можу їй довіряти тобі , Сінді? Тому що, на самому делле, ти не так wouldnt заслуговуєш довіри».
  
  «Аааааа. Тобі просто потрібно промовити чарівні слова».
  
  «Будь Ласка, Сінді».
  
  — Річі. Те, що ти хочеш сказати, «не для протоколу». Її потраплю до в'язниці, перш ніж повернуся до «не для запису». "
  
  Річ розсміявся, відкинувся на спинку крісла, дозволив офіціантові забрати залишки свого морського окуня і сказав: «Спасибі, що розповіли мені. Я не хочу, щоб ви потрапили у в'язницю. злив цю історію в вашу газету».
  
  «Тобі не про що турбуватися. Номер один, її обіцяю». Вона зробила жест рукою, як присяга дівчаток-скаутів, три пальці вгору, великий палець на мізинці. «По-друге, ви відмовляєтеся від запису. І по-третє, це не моя історія», — сказала вона. — Я працюю над справою Бэгмена Букера, пам'ятаєш?
  
  «Добре, не для запису, Сінді. Ти читала файли. Вісімдесят два багатих людини були вбиті, як виявилося, від укусів змій, і, може бути, вбивця виходить навколо відставки. Може бути, йому було нудно. Наприклад, вбивця БТК.
  
  «Ну, нібито цей хлопець», — сказала Сінді, хитаючи головою, виблискуючи стразами. «Зв'яжіть ih, катуйте ну, убийте ih». Цей хлопець досі тхора викликає у мене мурашки по шкірі. Наскільки пам'ятаю, він працював в компанії із забезпечення безпеки будинку. Містер Звичайний Тато, Ківаніс Club, Rotary Club, хто завгодно».
  
  «Ага. Він був домосідом близько двадцяти п'яти років, потім свого останнього вбивства. Потім одного разу він розуміє, що життя була більш яскравою, коли він насміхався над копами, потрапляючи в заголовки газет. Тому він починає розсилати листи в газети і телеканали. Его его спотикається, і его прибивають».
  
  — Значить, ви гадаєте, що громадський вбивця 1982 року — це той самий хлопець, який вбив Бейлі і Сару Нідлман?
  
  Конклін покликав офіціанта до рахунку. "Можливо".
  
  — Хіба це не було б чим-то? — сказала Сінді.
  
  Вона дивилася на нього так, наче він зробив щось не так, тому він сказав: «Ой, прості, ви готелів що-небудь ще? Морозиво або щось в цьому роді?»
  
  «Я просто подумав. Її ще не закінчив говорити про це. Її нарешті розпакував свою машину для приготування капучино, Річ».
  
  Конклін дивився, як вона накручує локон на палець. Він посміхнувся і сказав: «Ти запрошуєш мене на каву?»
  
  Глава 56
  
  
  
  М - ДО КОРКЛ, І її були у відділенні, заморожували китайську edu на винос, поки ми переглядали книги вбивств.
  
  Маккоркл відкрив конверт з написом «ПАНГОРН» і сказав: «Ейпріл Пангорн була красивою молодою вдовою, всього двадцяти восьми років, і дуже багатою. Згідно із записами інспектора Спаркса, у нах було багато приятелів обох статевої».
  
  — Тут говориться, що міс Пангорн була знайдена мертвою в своїй сміття, ніяких слідів або синців, — сказав я. «Так само, як Бейлі і Сара Нідлман».
  
  «Ви праві, голос чому це не вважалося вбивством, поки Френк Годфрі не впав замертво».
  
  Маккоркл пожував холодне реберце, викинув кості до сміттєвого відра, поки його відкривав книгу Годфрі, почав перегортати сторінки, стежити за розповіддю Сент-Джуда.
  
  «Годфрі, Френк. Білий чоловік, сорок п'ять років, боєць на пенсії, володів частиною «Релі».
  
  «Зараз він закритий, але тоді це був клуб старої закалки, червоний оксамит на стінах, хьюмідори в барре, азартні ігри в задній кімнаті. Френкі був зайнятий у своїх розкішних апартаментах на небо. Дуже зайнятий. жінок — безліч, — а він любив витрачати гроші. Подивися сюди, Ліндсі. Фото з місця події.
  
  Жертви лежали долілиць на підлозі в спальні, мені здалося, що він повз у ванну, ледь видиму на краю кадру.
  
  Маккоркл говорив: «забійного Відділу департаменту думав, що, можливо, Френк був убитий, але судмедексперт не зміг знайти причину. Негативні результати розтину, негативні токсикологічні дослідження. Позитивна таємниця.
  
  «Далі. Патрік кеннеді, ny був банкіром», — сказав Маккоркл, потягнувшись через стілець і схопивши третю книгу. «Він був геєм, абсолютно секретний факт, який відкрився, коли він помер, бо все тряслося.
  
  Через пару місяців при підозрілих при інших обставинах загинуло троє надбагатих людей. Тут, у Південному відділі, справи пішли зовсім погано. Інспектора Спаркса змінив лейтенант Ліхі, і він провів близько місяця, опитуючи кожного геїв в Сан-Франциско. Маккоркл розсміявся. «Півтора навколо них «знала» Педді. Вибачте», — сказав він. «Але подумайте про це. А потім, через місяць, помер Кристоффер Росс».
  
  "І яка була його історія?" Її запитав. Її розламав печиво з передбаченням, прочитав маленький папірець Маккорклу. «Хороший іншого дасть вам ревматизму». "
  
  Її м'яко вдарив Маккоркла по одній з його величезних рук. — Продовжуй, приятель. Як копи дізналися про змій? Розкажи, Jude .
  
  Глава 57
  
  
  
  М - ДО КОРКЛ сміявся мною назавжди.
  
  «Боксер, їй кажу так швидко, як тільки можу».
  
  «Говори швидше » .
  
  Її жартома расколотил книгу про вбивства Годфрі, але по-справжньому злякався. Чотири світських діяча загадково померли в 82-м". У нас вже було три схожих, якщо не ідентичні, смерті протягом одного неділях.
  
  Її не в обидва кінця вірив, що ці безіменні смерті були вбивствами, але тепер довірив. І її міг бачити, що якби ми дивилися на одного і того ж вбивцю, він був слизьким, розумним і дуже організованим.
  
  — Кристофер Росс, — сказав я. «Остання жертва».
  
  «Крістоффер Росс», — сказав Маккоркл, відкриваючи четверту книгу вбивств на одній навколо фотографій морг. «Це був сорокадворічний білий чоловік. Багатий, як бог. Народився на старі гроші. Він був сімейною людиною, який пустував на стороні.
  
  «Подивися на його поцілунок, Боксер. Навіть мертвий Кріс Росс був красенем. Його жінка була однією з тих жінок, які мирилися з тим, що він порушив свої клятви. Люди говорили, що Кріс був її коханим на все життя, і вона любила його. Раптово його знайшли мертвим у власній сміття — і голос чому».
  
  Маккоркл повернувся до обкладинці книги вбивств Росса.
  
  — Голос вашого знаряддя вбивства, — сказав він.
  
  Це було те, чого її чекав, і це було зовсім не схоже на те, що я очікував. Дракона була прикріплена до дошці поруч з лінійкою, показує, що довжина рептилії становить двадцять один дюйм.
  
  Її просто не міг відірвати очей від цієї змії.
  
  Воно було тонким, з голубувато-сірими і білими смугами, більше було схоже на вбрання, ніж на вбивцю.
  
  «Ця дракона, — крайт, — говорив Маккоркл. «Неймовірно смертоносний. Привезений з Індії, значить, хтось ввіз его. Нелегально. Ніяких слідів злому нам в одному навколо будинків жертв».
  
  — Так як же дракон туди потрапила?
  
  Маккоркл широко знизав плечима.
  
  «І ця дракона вбила інших жертв?» Її запитав.
  
  «Може бути, не ця конкретна дракона, Ліндсі, а дракона, схожа на нах. Перші три тіла були ексгумовані і досліджені під мікроскопом. Судмедексперт, доктор Ветмор, виявив сліди укусів на всіх чотирьох жертв.
  
  — І, за словами доктора Ветмора, відмітини було страшенно важко побачити неозброєним оком. сліди від укусів."
  
  — А як щодо підозрюваних? Її запитав.
  
  "Місіс Кристоффер Росс успадкувала п'ятдесят мільйонів доларів. Її неодноразово допитували, тримали під наглядом. Її телефони прослуховувалися, але ніхто не вірив, що вона це зробила. У нах були свої гроші. У нах було все".
  
  — Вона ще жива?
  
  «Загинула в автокатастрофі через два або три роки, потім смерті чоловіка. І ніколи не було іншого серйозного підозрюваного».
  
  — Саймон, жертви знали ще інший?
  
  «Хто знав, хто-то немає, але всіх ih об'єднувало те, що всі вони були дуже багаті. І ще, що-що, може бути, ви зможете використовувати.
  
  «Ведучий слідчий, лейтенант Ліхі, зробив прикру відступ своєму заступникові на прес-конференції, і мікрофон був включений. Репортер побіг з ним».
  
  — Не змушуй мене благати, Маккоркл.
  
  «Ліхі сказав, цитую: «Жертви були перекручені - сексуально і морально зіпсовані». "
  
  Маккоркл розповідав мені, що небо обрушилося на Ліхі потім того, як його коментар був опублікований в Chronicle, що незабаром після цього він переїхав в Омаху. Але я був далеко від Омахи. Її думав про витонченої маленької індійської змії, залишає майже непомітні сліди укусів.
  
  Клер нічого про це не знала.
  
  Її повинен був подзвонити ей.
  
  Глава 58
  
  
  
  РІЧА Пристосувалися до тьмяного світла в квартирі Сінді. Він був тут півтора роки тому, коли психопат-вбивця був на волі в будівлі — ситуація, яка займається не могла б бути більш відмінною від цієї.
  
  Він і Сінді були одні. Вони випивали. А Сінді поралася зі своєю багатокомпонентної машиною для приготування капучино, як ніби справді збиралася варити каву.
  
  Як це сталося?
  
  Бажання зробило це правдою?
  
  Поки Сінді складала на стільницю деталі кавомашини, Річ подумки стер її рожевий светр і вузькі штани, пробігся по ній руками, відмовляючись заглянути в майбутнє далі, ніж, скажімо, на годину вперед.
  
  Він не міг думати про потім.
  
  Він не планував цього.
  
  — Як звуть твою пташку? — запитав він, підхід до великої латунної клітці на столі біля вікна. Птиця була біло-персикової, з лускатими кігтями і чорним дзьобом. Спростував повідомлення в змі ему чувака з розчавити.
  
  «Це Персик», — сказала Сінді, підійшовши до Річу ззаду, і я стою так близько, що він відчував, як її груди притискається до його спині. «Йому було самотньо в зоомагазині...»
  
  Річ повернувся до Сінді, і її руки обвили його шию. Він залучив її до себе і поцілував.
  
  Це був ідеальний перший поцілунок, нам гугнявий, наші зубів, багатий запах квітів, смак кавунового блиску для губ і білого вина, маленьке сильне тільце Сінді, сильно прижимающееся до йому, его, змушує відчувати, що він вотум-вотум вискочить навколо одягу, як чортів Halk, коли Персик заволала: «Убий суку! Убий суку!»
  
  «З ним жорстоко зверталися», — тихо сказала Сінді, і на її обличчі з'явився тане вираз, наче кажучи: «Уведи меня в постіль».
  
  — Дуже погано, — сказав Річ.
  
  Він потягнувся до її волосся і розстебнув шпильку зі стразами, і потік світлих локонів стрибнув йому в руку.
  
  «Ой-Ой-ой, — сказала Сінді.
  
  Все ще стою перед птахом, Річ обережно зняв з Сінді діамантові шпильки, поклавши спочатку одну, а потім іншу на стілець, і побачив, як її шкіра почервоніла від букви V в светрі до очей, а її дихання почастішало до шістдесяти миль в годину. .
  
  Вона схопила його за пояс.
  
  Він знову поцілував її, і вона застогнала, потім відкрила свої затуманені блакитні очі і сказала: «Ти занадто швидкий для мене, Річ, але, будь ласка. Не зупиняйся».
  
  Він посміхнувся гей, і сказав: «Як щодо кави-брейку?»
  
  — Пізніше, — сказала вона, взявши його за руку й потягнувши через вітальню назад у свою спальню.
  
  Опинившись там, вона включила приліжкову лампу з рожевою лампочкою і прозорим абажуром, встала перед ним і підняла руки, як маленька дівчинка. Він стягнув з светр нах. Він провів пальцями по вершин її грудей, які набрякали з-під її рожевого мережива демибры, її соски тверділи під мереживом.
  
  Вона розстебнула ліфчик, груди вивалилася назовні, сів на ліжко і вилізла через штанів. Він відірвав поли сорочки з поясом, і Сінді нахилилася вперед, щоб допомогти розстебнути останній ґудзик його сорочки, розстебнути пряжку ременя і обійняти його за талію, притулившись щокою до блискавки.
  
  Его шведів відлетіла в куток кімнати, а потім вони лежали пліч-о-пліч ee сміття, склеєні разом, ще важко дихаючи, і шкіра до шкіри, Річ ковзнув руками в тонку тканину її трусиків, змушуючи ih зникнути.
  
  Був незграбний момент, коли Сінді знайшла на тумбочці квадрат фольги, відкрила пакет зубами, а потім він опинився всередині нах, займаючись любов'ю з красивою жінкою з кучерявим світлим волоссям, яка займається видихнула: «ах, ах, Ах "," в его вухо, і він міцного тримав її, поки ударні хвилі не наздогнали його, і він не закричав у її подушку.
  
  Через деякий час Річа це єдина передача звуку телефону на нічному столику, Сінді, шовковиста, м'яка і тепла, шепотіла в його руках: «Давай не будемо говорити Ліндсі».
  
  "Чому ні?"
  
  «Вона все зіпсує».
  
  Річ кивнув на знак згоди — він погодився б на що завгодно, — і тут він почув голос Юкі, що доноситься з автовідповідача Сінді.
  
  "Сінді. Сінді, візьми трубку. Де ти? Мені треба поговорити з тобою. Кравець. Подзвони мені, добре? Люблю тебе".
  
  Сінді тримала особа Річа однією рукою, іншою рукою злегка потягнула його і видихнула: «Річі? Ти можеш залишитися?»
  
  Глава 59
  
  
  
  О сьомій п'ятнадцять ранку ми з Клер сиділи на сл офісного комп'ютера, без кофеїну, і читали електронний лист Клер від Мішель Ку, старшого герпетолога в Берклі.
  
  Клер прочитала вголос: «Дорога Клер, два найвідоміших родин отруйних змій — це элапиды і гадюки, — сказала вона, акуратно заокруглюючи куточки латині, — або, скоріше, гадюки та змії-гадюки. Крайты належать до сімейства элапид. Образи элапидов — це нейротоксини, зазвичай вони діють швидше, ніж гадюки, і залишають більш привабливі трупи. "
  
  — Дійсно, трупи краще виглядають, — сказав я, дихаючи через її плече. «Можна навіть сказати, музейного якості».
  
  «Укуси крайтов частини безболісні, — читала Клер, — і це дає жертві помилкове відчуття безпеки». "
  
  «Так як голос чому Бейлі не покликали на допомогу».
  
  «Я думаю про те ж, Ліндсі. Або, може бути, вони ніколи не знали, що потрапили в біду. У Бейлисов був високий рівень алкоголю в крові. У Нидлмана теж.
  
  «Тут, — продовжує Клер, — Мішель пише: «Симптоми можуть включати шлункові спазми і запаморочення, розширені зіниці й невиразну мову, нездатність ковтати, серцеву аритмію, дихальну недостатність і впадання в кому. вісім годин.' "
  
  Її перестав читати текст і зосередився на фотографії крайта, того самого спокусливо милого элапида, який її бачив, які вистроїлись вздовж швидкої медичної допомоги в книзі вбивств Крістофера Росса.
  
  «Мішель говорить: «Смерть настає безпосередньо за нейротоксичності отрути, оскільки він діє на фундаментальні хімічні шляхи, які змушують ці м'язи працювати». І це головне, подруга. М'язи не можуть працювати. Тому жертва не може дихати. І нейротоксин так швидко метаболізується, навіть якщо б ти знала, що шукати — чого ми не знали — нічого не виявляється в токсикологічний екран».
  
  Її, сказав своєму найкращому другові: «Отже, якщо до моменту смерті на тілах жертв не залишилося нейротоксин, як ви можете довести, що ih метод вбив?»
  
  Клер відкрила ящик стілець, пошарила навколо і закричала: «Попався!» і витягнув збільшувальне скло розміром з блюдце.
  
  «Я збираюся зробити те ж саме, що і старий док Ветмор . Пройтися по тілах моїх пацієнтів за допомогою скла та яскравого світу», — сказала вона. «Шукайте крихітні колоті рани, які могли бути викликані іклами » .
  
  Глава 60
  
  
  
  МИ ВСІ набилися в обітованого Якобі тримачі офісі, Сінді в зношеному кріслі перед письмовим столом Якобі, Конклін і його втиснулися між стосами паперів на його комоді.
  
  — Як давно тебе її знаю? Якобі говорив з Сінді.
  
  «Шість років або близько того».
  
  — І його ніколи раніше не просив тебе про послугу, не так?
  
  «Уоррен, її сказав Річу і Ліндсі, що я навіть не працюю над історією вбивства у вищому суспільстві».
  
  Якобі спрямував на мою подругу свої жорсткі сірі очі, і, відверто кажу, її, захоплювався її здатність тримати себе в руках. Таким же кам'яним поглядом він залякував розпусних вбивць.
  
  «Справа не тільки в тому, що це не ваша історія, — сказав Якобі. — Справа в тому, що ти знаєш що-що, що ми хочемо поки залишити в сховище.
  
  «Всі вони файли, які її дістала для Річа, що знаходяться у відкритому доступі», — сказала Сінді, показуючи Якобі свої долоні. «Будь-хто може дізнатися про те, що знаю її, в тому числі хтось ще з « Хроникл » .
  
  «Це поховано в публічних записах», — сказав Якобі. «І нам потрібно, щоб він залишився похованим на даний момент. Голос чому ми збираємося зробити вам пропозицію, від якого ви не зможете відмовитися».
  
  Сінді розсміялася. «Мені подобається, коли ви, хлопці, пропонуєте мені ексклюзив, коли її вже зробив роботу».
  
  «Сінді, давай не будемо говорити про особисту вигоду, гаразд? У нас є чотири нерозкритих справи вісімдесятих років і трьох ймовірних вбивства за останній тиждень. Ми дамо тобі перший влучний постріл, і цю обіцянку».
  
  Задзвонив мій мобільний, і я подивилася на своє стегно. Її не стало відомо телефону, тому дозволив знову телефону задзвонити, перш ніж зірвала трубку з гачка і прогарчала: «Боксер», виходячи з офісу Якобі.
  
  Джо сміявся.
  
  «О, чувак, вибач, — сказав я.
  
  «Забудь про це, Блондиночка, приємно чути твій голос, якою б ти ворчливой нас була».
  
  — У мене є вагома причина гарчати.
  
  Його швидко зловив Джо, розповівши йому про смерть Сари Нідлман і про те, що Якобі сковує Сінді віртуальними наручниками, щоб наш вбивця дракона не сповз в нору.
  
  "Є зачіпки на діяча?"
  
  — Занадто багато, і нам одного, — сказав я. «Найближчим часом ми почнемо кидати дротики в телефонну книгу. І, до речі, коли ти повернешся додому?»
  
  Поки її ходив навколо стільця Кэппи Макнейл, Джо сказав, що сподівається повернутися через тиждень або близько того, і що ми повинні придумати що-небудь веселе, вбратися, відсвяткувати його повернення.
  
  Її поцілувала маленькі дірочки на своєму мобільному телефоні, почула поцілунки у вусі, а потім повернулася в офіс Якобі. Її sel поруч з Конклином, кий до щоки, на дешевий коммода, і тепло його стегна і руки змусило мене думати про nen і про Джо, і змусило мене ще раз запитати себе, чому кожен чоловік tac міцного тримає мене, що затуманює мою свідомість. почуття до іншого.
  
  Конклін нахилився вперед, майже уткнувшись носом у волосся Сінді, і сказав, гей: «Як ти сказала, це може бути той же самий вбивця, який вийшов на пенсію. Або він може бути наслідувачем » .
  
  — У будь-якому випадку, він репетитором, — прогарчав Якобі. «Ми не можемо попередити його. Нам потрібно будь-яка перевага, тому що ми ніде, Сінді, і я дам тобі шанс: якщо він зможе, цей хлопець знову вб'є » .
  
  Глава 61
  
  
  
  ЮКІ була налякана до божевілля.
  
  Вона не могла пригадати нам одного дня, коли вона почувала себе такою ж особливою, як з Джоном «Доком» Чесні. І здавалося, що це почуття було фантастично взаємним.
  
  О Боже. Двічі він провів поглядом по її обличчю, поки ee паличок не запалали, і ось треба було щось сказати, що завгодно, тому що вона просто не могла сприймати так багато уваги.
  
  Док зустрів її рано вранці на пляжі. Він був одягнений у темно-синю парку поверх джинсів, колір, з-за якого його очі стали ще блакитніше, а його пісочний волосся стали світліше, сліпучої цілісності его істоти було достатньо, щоб Бред Пітт заздрив.
  
  Юкі попередила, заявляють себе, щоб не впадати в сказ від ih першому плані досі побаченні, не показувати свої місячні очі, нагадала собі, що вона була стервом , коли вперше зустріла Панелі, і ему це в ній сподобалося .
  
  Отже, вона взяла себе в руки, і вони провели день, досліджуючи Кріссі-Філд, дуже красивий парк, який тягнувся вздовж берегової лінії від Марини Грін у Форт-Пойнта, форт часів Громадянської війни, розташованого під мостом Золоті Ворота.
  
  Вона бігла по доріжці трохи швидше, ніж Док, сміялася над ним за те, що він не встигає за нею, поки він не пробіг mimmo нах, піднявши невелику піщану бурю, і кричачи через плече: «Гей, дівча, просто спробуй спіймати мене».
  
  Вона впала на обвітрену лаву, сміючись і важко дихаючи, а він повернувся до неї, теж сильно дмухаючи, опустившись поруч з нею, його запах наповнював її, змушуючи ee трястися коліна.
  
  — Ти хвалько, розумієш? — пирхнув він, дивлячись на хуй, поки вона не сказала: «О, дивись», — і вказала на хитні голови в бухті.
  
  "Кокоси?"
  
  «Ти що, жартуєш? Це морські леви».
  
  — Тобі подобається вся ця природа? — сказав він, відв'язуючи шнурки своїх кросівок і витрушуючи пісок. «Все це велике небо, ці моторошні форми життя...»
  
  «Краби і медузи...»
  
  — Як я вже казав, ти, любитель природи...
  
  "Ооооооо, Док, це дійсно боляче." Юкі розсміялася. «До речі, жителі Нью-Йорка не інший хмарочоси. Її люблю міста не менше вашого».
  
  «Так? Доведіть це». Він посміхнувся, показуючи гей, що весь його вчинок був всього лише вчинком.
  
  Але вона все одно це показує, назвала свою десятку кращих архітекторів, семеро навколо яких виявилися і його фаворитами, і розповіла йому про визначні пам'ятки Сан-Франциско, зводячи свій міст Золоті Ворота до его Трогской шиї в будь-який день неділях. , ee Фолсом-стертий проти его П'ятій авеню, а потім вона запитала його, який океан він може бачити навколо центру Манхеттена.
  
  Док дав гей, реквізит для «океанської штучки», і вони разом пішли до Зігріває хатині, де тепер сиділи за маленьким столиком з гарячим какао в руці, палички ih розчервонілися, посміхаючись один одному так, як ніби ih почуття були золотими монетами. знайшли в задніх кишенях джинсів, ніколи ih раніше не бачили.
  
  — Знаєш, ти чудова, — сказав він.
  
  "Йдемо."
  
  "Так, ти".
  
  Він простягнув руку і потер її колючий голівку, а вона торкнулася тильного боку его долоні і притулилася щокою до його долоні, чекаючи, поки міхур лопне, що і сталося, коли його мобільник переключився на «Когось любити».
  
  Док зітхнув, прибрав теплу долоню з її палички, відкрив телефон і виголосив у динамічний: «Чесні».
  
  «Я не на чергуванні, — сказав він. «Хіба це не його проблеми? Гаразд, гаразд. Її встигну за годину».
  
  Док прибрав телефон і взяв обидві руки Юкі свої. «Прости, Юкі. Так буде, поки я не встану в ієрархії».
  
  — Я розумію, — сказала вона.
  
  Вони разом пішли до своїх машин, обнявши один одного за талію, покриваючи нову територію, Юкі так подобалося це відчуття, і в рівній мірі вона відчувала полегшення від того, що день закінчився в найкращий момент. Її тягло до Доку, і вона була налякана.
  
  Він поклав руку гей, на плече, підвів до себе і поцілував солодко, ніжно, так що вона поцілувала його знову, навіть сильніше.
  
  Коли вони розійшлися, Юкі випалила: «У мене не було сексу майже два роки».
  
  Обличчя майнуло вираз, яке вона не могла прочитати. Це було схоже на затемнення сонця. Він обняв її, сель в машину і сказав у вікно: «Я тобі подзвоню».
  
  — Добре, — сказала вона дуже тихо, щоб він міг розчути звук мотора, поки він їхав.
  
  Що вона сказала ему?
  
  Чому вона так сказала ?
  
  Глава 62
  
  
  
  Бэгмена , перетворився на притулок для наркоманів.
  
  Ee смажений сир і каву холоднішими, і Сінді робила нотатки для бічної панелі: скільки бездомних померло у віці до сорока років, скільки померло під впливом алкоголю або наркотиків — 65 відсотковий.
  
  Вона брала дані з веб-сайту SFPD, так що це було автоматичне письмо, а не творче, але це відволікало її від чудових болів і нападів боляче, викликаних тим, що вона проводила ще одну ніч в оточенні Річарда Конклина, на цей раз у нього вдома. І від цих спогадів гей, тільки захотілося подзвонити ему, призначити ще одне побачення, щоб знову обійняти його.
  
  Вона була в тому лучезарном і небезпечному стані розуму, коли відчула, як хтось смикнув її за волосся, повернулася і побачила жінку, яка займається дивилася на нах через задню частину кабінки і називала її ім'я.
  
  Сінді подумала, що жінка виглядає знайомої, але в той же час не стало відомо сл.
  
  — Вибачитися. Її тебе знаю?
  
  «Я бачив тебе в «Від серця».
  
  «Добре, звичайно», — сказала Сінді, абсолютно впевнена, що не стало відомо цю молоду жінку по безкоштовній їдальні, але не міг знайти її де-небудь ще.
  
  "Хочеш приєднатися до мене?" — сказала Сінді, змушуючи себе зробити пропозицію, тому що ти просто ніколи не знав. Ця жінка з розпатланим світлим волоссям, може бути тим, хто знав, хто вбив Бэгмэна Ісуса.
  
  — Ти виглядаєш зайнятим.
  
  «Все в порядку», — сказала Сінді, закриваючи кришку свого ноутбука, коли жінка зайняла місце навпроти нах.
  
  Сінді могла бачити початок перетворення жінки в екстремальний метамфетамін: седеющая шкіра, величезні зіниці, сильне збудження.
  
  «Його Семмі».
  
  — Привіт, Семмі.
  
  «Я читав ваш останній розповідь. Про те, що Бэгмен був хлопцем по імені Родні Букер. Що він навчався в Стенфорді».
  
  "Так, він зробив."
  
  «Я теж навчався в Стенфорді».
  
  "Ви вибули, її припускаю."
  
  «Школа не може конкурувати», — сказав Семмі.
  
  "З чим?"
  
  «З життям » .
  
  Сінді моргнула, дивлячись в обличчя молодої жінки. Вона пам'ятала застереження: не говорити занадто швидко, не рухатися дуже швидко, ні в якому разі не представляти загрозу. Поки метамфетаміну говорив, це було досить безпечно. Мовчання означало, що вона може стати параноїком — і небезпечною.
  
  Сінді намагалася не дивитися на вилку і ніж на столі. Вона тихо сказала: — Ти знаєш, хто вбив Бэгмена, Семмі? Ти знаєш, що ми пропонуємо нагороду в двадцять п'ять тисяч доларів?
  
  "Скільки коштує твоє життя, Сінді?" — сказала Семмі, її очі металися в закусочній, потім знову до Сінді. «Ви продали б своє життя за гроші, які ви ніколи не зможете витратити? Голос що я хочу вам сказати. Ви витрачаєте свій час даремно . "
  
  Глава 63
  
  
  
  Її був в поліцейській машині разом з Конклином, прямуючи в бік бару в Місії, де наш новий і єдиний підозрюваний, як говорили, працював з третьої години дня до опівночі.
  
  Ім'я Генрі Уолліса прийшло до нас в результаті анонімного повідомлення, але що відрізняло це повідомлення від сотень інших, поджаривших наші телефонні лінії, так це те, що Генрі Уолліс був у нашому короткому списку.
  
  Він був барменом, працював на вечірках у Бейлі і зустрічався з Сарою Нідлман, поки вона його кинула. І інформер сказав, що бачив, як Уолліс проїжджав по вулиці Нидлмана, кілька разів проїжджаючи mimmo ee вдома, в своєму єдиному в своєму роді джонкере в ніч перед смертю Нидлмана.
  
  У листі Уолліса перераховані его арешти за насильницькі злочини.
  
  Він був визнаний винним у домашньому насильстві, нападі і нанесенні побоїв, а також у замаху на вбивство, коли він і ще пара п'яних хуліганів напали на клієнта у провулку за барною стійкою і мало не вбили його.
  
  Свідками побиття розповідали різні історії. Доказів було мало. Уолліс був визнаний невинним. Справу припинено.
  
  Згідно зі статистикою, Уолліс був білим, зростанням п'ять десять дюймів, вагою 165 фунтів, і, найголовніше, йому було сорок шість років. Це означало, що він був достатньо дорослою, щоб читати про вбивства у вищому суспільстві в 80-х.
  
  Кравець, він був достатньо дорослою, щоб зробити ih.
  
  Ми з Конклином задавалися питанням, чи є у Уолліс ключі від будинків Бейлі і Нидлмана. Це здавалося ймовірним, вірогідним.
  
  Фотографія Уолліса, яка займається у нас була, була чотирирічної давності, але він був гарний собою, навіть у різкій высококонтрастной спалаху камери Polaroid.
  
  У нього були м'язисті руки, тюремні татуювання на костяшках пальців.
  
  Але те, що змусило мене і Конклина відправитися до машини, було татуюванням на лівому плечі Уолліс: татуювання, змії, в'ється крізь порожні очі черепа.
  
  Конклін вів машину мовчки, і я зрозумів чому.
  
  Ми обидва представляли, як може розігратися сцена в барі Torchlight: що ми будемо робити, якщо Уолліс витягне зброю, якщо він побіжить, як ми впораємося з тим, що впаде, не заподіявши побічної шкоди.
  
  Конклін припаркувався на П'ятнадцятій вулиці між Валенсією і Герреро перед гриль-баром Torchlight — білим обшитим вагонкою будинком, оточеним книжковими магазинами та кафе.
  
  Її розстебнув куртку, доторкнувся до приклада пістолета. Конклін зробив те ж саме. І ми увійшли в похмуру атмосферу бару. Над головою крутився, телевізор, налаштований на повтор вчорашньої гри з м'ячем — п'ятірки забивалися.
  
  Бармен був шостий футів два дюйми зростанням, важив сто вісімдесят і був лисим. В цьому барі було похмуро — тьмяний святі відкидали неонові вивіски, — але навіть при цьому його з тридцяти футів бачив, що бармен, вытирающий пивні кухлі брудним рушником, — не Генрі Уолліс.
  
  Її стояла в дверному отворі, а Конклін підійшов до бармена, помахав своїм значком і тихо заговорив під рев телевізора. Погляд бармена перемістився на мене, потім знову на Конклина.
  
  Потім він вказав на чоловіка на чолі барі, який потягував ель і дивився на екран телевізора, не підозрюючи, що ми увійшли в двері.
  
  Конклін подав мені сигнал, і ми підійшли до Генрі Уоллису. Може бути, у нього були очі на потилиці, або, може бути, хлопець поруч з ним побачив нас і штовхнув Уолліс, але він різко обернувся, побачив, що моя рука тягнеться за моєю фігурою, і попрямував до заднього виходу.
  
  Конклін закричав: « Стій! Уолліс, залишайся на місці».
  
  Але чоловік повернув навколо кухні і продовжував бігти, поки не досяг задній день, яка займається з гуркотом зачинилися за ним.
  
  Коли через кілька секунд ми відкрили двері, Уолліс був у своєму іржавому чорному камаро і мчав по Альбіон-стертий, як гарматне ядро.
  
  Глава 64
  
  
  
  Їй ДЗВОНИВ В ДИСПЕТЧЕР, запросив підкріплення, поки Конклін врізався в нашу машину на безлюдній вулиці.
  
  Серйозний голос диспетчера Джекі Кам-пролунав по рації і оголосив кодом 33 — тиша в нашому діапазоні хвиль — і попереджав всі машини в цьому районі, що ми переслідуємо чорний «Камаро», що прямує за Шістнадцятій вулиці до Маркету.
  
  Це було погано.
  
  Школа закінчилася, найгірший час для швидкісної погоні, небезпечне для мене і Конклина, потенційно смертельне для інших водіїв і пішоходів.
  
  Її включив ці сирени, і ліхтарі на решітці радіатора. Уолліс випереджав нас не менше тридцяти секунд, і коли він від'їхав на сімдесяти, стало ясно, що він нам для чого і для кого не сповільнюється.
  
  «Я не можу прочитати його тарілку», — сказав її Dispatch. Але ми були майже досить близько, коли різкий вереск металу об метал, супроводжуваний панічними гудками, передував увазі опрокидывающегося фургона з тако.
  
  Машина Уолліс дала задній хід, потім потягла дупу, обігнувши впав фургон, перетнула обидві смуги і вилетіла навколо припаркованого фургона. Потім Уолліс натиснув на педаль, залишивши гуму на асфальті і розбитий фургон посеред Маркету.
  
  Подзвонив в колізію, відповідно запросив EMS. Коли ми пронеслися mimmo фургона, водій, похитуючись, вискочив на вулицю з кров'ю на лобі, намагаючись зупинити нас.
  
  Ми не могли зупинитися. Її лаяв сучого сина Уолліса, коли Конклін збив нашу машину на перехресті Маркет і Кастро.
  
  Тепер у мене був номерний знак, і назвав його: «Фокстрот Чарлі Дев'ять Три Один Ехо прямує в бік Портолы».
  
  Портола — звивиста траса, і ми літали з цих поворотів на швидкості п'ятдесят, Camaro йшов від нас ще далі. На всьому протязі Портолы машини під'їжджали до бордюрів, а велосипеди притискаючись до стін будинків.
  
  Ми вважали, що в дорозі ще патрульні машини, але поки що ми все ще були одні, слідуючи за Уолліс.
  
  — Диспетчер! Є жертви?
  
  «Тільки ходячі поранені, сержант. Де ви знаходитесь?»
  
  Її сказав Кэму, що ми знаходимося на бульварі Твін Пікс, на вершині невеликої гори в центрі міста. У цьому місці її застукав підлітків, які цілувалися під нашою головною радиомачтой, але тепер її чіплявся за приладову панель, коли Конклін заволав: «Виродок!» і прискорився шалено підступної дорозі, оточеній двухфутовыми огорожами, пом'ятими там, де зухвалі водії зійшли з розуму.
  
  Ми наближалися до Уоллису, коли він почав свій швидкісний спуск до Клейтону, звивистий і крутий спуск, від якої мої кишки стиснулися в горлі. Її стиснув мікрофон так сильно, що залишив сліди від нігтів на пластиці.
  
  Її знову назвав наше місце розташування: ми прямували в Аппер-Хейт, житловий район тюдоровских і вікторіанських будинків, зайнятих молодими сім'ями, які жили на благородних обсаджений деревами вулицях.
  
  У нашому лобовому склі з'явилися дитина, жінка і собака. Її закричав: «Неееет!» Конклін натиснув на гудок, і залякування, підвіз нас до тротуару, ці колеса вилетіли на припинення, наша сирена завила, як поранена баньши, коли ми вилетіли назад на вулицю.
  
  Конклін хмикнув. «Все під контролем».
  
  Ким він жартував?
  
  Її, озирнувся і не побачив проводу на вулиці, але все ж мій складати долар було в повітрі. Чи зможемо ми вижити в цій веселій поїздці? Чи ми будемо вбивати людей сьогодні?
  
  — Куди нас веде цей мудак? — запитав її повітря.
  
  «У пекло. Він веде нас в пекло», — сказав Конклін.
  
  Він знав?
  
  Я думаю, що він зробив. Якимось чином Конклін інстинктивно зрозумів, куди прямує Генрі Уолліс.
  
  Мені потрібна була ще хвилина, щоб отримати його.
  
  Глава 65
  
  
  
  Її, схопився за приладову панель, дивлячись на проносяться mimmo вулиці, і ми грали в виверти з безневинними перехожими, задаючись питанням, чи був Генрі Уолліс нашою людиною. Він убив трьох чоловік минулого тижня?
  
  Він убив в цілому сімох?
  
  Скількох ще він уб'є, перш ніж ми його зупинимо?
  
  — Почекай, Ліндсі, — сказав Конклін, сильно вивертаючи кермо. Ми верещали на Хейт-стертий, де ймовірність того, що панкова, пенсіонерів-квіткарів, старих, сідали в машини або виходять через них, ble косити, була близька до 100 %.
  
  "Хайт тупики у Станьяна!" Її, закричав.
  
  Ми пішли за дурнем на Камаро, який мчав попереду нас, на сотню футів, іскри сипалися від його правого заднього бампера, який тепер волочив по вулиці.
  
  Уолліс і раніше обігнав нас, тому що йому було просто все одно, у що він потрапив, і він відмовився потрапити в коробку. Він повернув прямо на Станьян, проїхав майже квартал, перш ніж повернути ліворуч через дві смуги руху та в'їхати в Золоті Ворота. Парк.
  
  Праворуч від нас височіла значна Консерваторія квітів, гігантська оранжерея навколо іншого століття. Її виніс собі колосальний спінінг, гідну Джеймса Бонда сцену вибуху теплиці на трильйон осколків.
  
  Але Уолліс занесло, і вдалося уникнути аварії.
  
  Її закричав: «Річ, бережись!»
  
  Ми пішли за Camaro в какофонію гудков і вереск шин, гонитва за бамперными машинками несла нас вперед, тому що у нас не було вибору.
  
  Вони жахливі хвилини, що ми їхали в хвості Камаро, я не бачив, нам однієї поліцейської машини, з розпізнавальними знаками чи якось інакше. Її чув сирени далеко, але ми були одні, приводячи в рух наші «Краун Вік», на варп-швидкостях, а юнкер Уолліса був у полуквартале попереду нас, коли він їхав по парку в бік Оушен-Напасті.
  
  Ми йшли позаду неї, так як місцевість різко спускалася вниз. Бігуни з собаками відскакували з дороги. Боже мій, його в готелі закрити очі, але не міг.
  
  Ставок з човнами був праворуч від нас, заповнений літніми людьми і дітьми, які керують кораблями з дистанційним управлінням, а потім дві наші машини з вереском пронеслися mimmo футбольних полів, а шкільні команди стояли з відкритими ротами, коли ми проїжджали mimmo.
  
  Ми знову піднімалися, дорога йшла відкрито до Сутра-Хайтс, майже до кінця землі, коли Уолліс згорнула навколо парку Пойнт-Лобос-авеню, чотири смуги руху з швидким рухом.
  
  Коли їй прокричав наше розташування в мікрофон, Уолліс різко повернув наліво через середню смугу і зробив свою машину, як ракету, у бік Cliff House, знакового ресторану, розташованого на західній околиці континенту над скелястим скелею, який пірнав відверті вниз. до Тихого океану.
  
  Тепер її міг бачити це: Уолліс збирався зробити драматичний догляд Тельма і Луїза , але его переліт буде поодинці. Коли Camaro врізався в огородження і вилетів з дороги, її побачив відверто неймовірне: двері з боку водія відкрилася, Уолліс і вистрибнула назовні.
  
  Але він не вчасно стрибнув.
  
  Поки «Камаро» дерся в одну сторону зі скелі до сірої & nb внизу, Уолліс звалився поряд з його машиною, і машина, і людина падали в сповільненій зйомці, немов уві сні.
  
  Річ загальмував нашу машину перед зруйнованою стіною, і ми визирнули з-за мису, як раз вчасно, щоб побачити, як Camaro вибухнув у вогні.
  
  — Ось, — сказав я. "Він там!"
  
  Тіло Уолліс було в п'ятдесяти метрах нижче нас, клубок закривавленою плоті. Це був неможливий спуск по прямій на 180 градусів по мокрим і зазубреним скель. Конклін взяв мене за руку і стиснула її его, і сиділа, як загипнотизированная, поки полум'я потрескивало і горіло.
  
  Її почув позаду себе голос Джекі Кем, дзвонив з автомобільного радіо: «Сержант Боксер, де ви знаходитесь? Ліндсі? Ліндсі, будь ласка, дайте мені».
  
  Річ відпустив мою руку і перехилився через скеля обличчям до вітру, коли він кликав свіжий труп Генрі Уолліса.
  
  «Тобі сподобалося, придурок? Отримав, що готель?»
  
  Її скористався мобільним телефоном, щоб зателефонувати в Диспетчер, але машини вже з вереском зупинилися навколо Пойнт-Лобос.
  
  Якобі вистрибнув через одного навколо них, перш ніж він зупинився. Він побіг до нас, кричачи: «Ти в порядку? Ти в порядку?»
  
  Її був так приголомшений, що не міг говорити.
  
  — Заспокойся, Боксер, — сказав Якобі, кладучи руки мені на плечі. Мій хороший іншого. «Спробуй вдихнути».
  
  Сльози текли по куточків моїх очей, але мені не було сумно. Це було щось інше — здивування і полегшення, що я живий.
  
  Її вдихнув прокурений повітря і сказав: «Я не розумію, Уоррен. Уолліс вистрибнув навколо своєї машини! Він намагався втекти? Або він так готель померти?»
  
  — Як буде завгодно, — сказав Конклін поруч зі мною.
  
  Їй кивнув. Що б нас. Генрі Уолліс, чоловік з татуюванням змії і черепа на плечі, був мертвий.
  
  Глава 66
  
  
  
  J ACOBI ПРИЄДНУЄТЬСЯ МЕНЕ і Конклина на вечерю в ресторан Лулу, де подають домашню прованскую кухню, ситні запіканки і піцу, приготовану на грилі і в дров'яній печі з гікорі. Утоплена їдальня була битком набита людьми, навколо нас гула говорити, а наш офіціант дійсно знав карту вин, яка займається довгий час вважалася однією з кращих у всьому місті.
  
  Її знав, чому Якобі святкував.
  
  Глава і мер чи ему великий старий "молодець". Телеведучі були сповнені драматизму: постріли навколо вертольота і новини про те, що життя багатих і знаменитих знову стала безпечною.
  
  Але я не міг цього винести, і я повинен був це сказати. «Уоррен, ви всі зійшли з розуму? Тобі зручно говорити, що Генрі Уолліс — це хлопець, який вбив наших мільйонерів?»
  
  Якобі відповів питанням: «Не можеш ти впустити щось хороше в своє життя, Боксер?» А потім ще: "невже ти теж не можеш просто порадіти за годину?"
  
  — Напевно, ні, — сказав я, похмуро дивлячись на нього. «Що зі мною не так? Або її занадто розумний для цього фарсу?»
  
  Конклін штовхнув мене коліном під столом, і її теж не розумів, що, кравець забирай, з ним не так.
  
  Помер чоловік.
  
  Ми майже пішли за ним зі скелі.
  
  Нам пощастило, що ми не дивилися на Клер з-за столика і не бачили по телевізору репортаж про мертвих дітей, ih слізних батьків, які загрожують подати в суд на місто за ще одну смертельну погоню на високій швидкості, а ведучий з сумним обличчям говорив: «Похорон служби для маленьких дітей Беквіт будуть проходити в «Наших сестер Святого Серця» в неділю».
  
  Офіціант налив вина, і Якобі спробував его, назвав чудовим і, перекриваючи шум товстих обідають, які весело базікали навколо нас, підняв свою кружку в мою сторону і Конклину.
  
  «Спасибі, — сказав він, — від начальника, мера і особливо від мене. Його люблю вас, хлопці».
  
  Якобі посміхнувся, що я бачив, як він робив, може бути, двічі за останні десять років, і вони з Конклином наминали свої смажені мідії і качку на грилі.
  
  У мене не було апетиту.
  
  М'язи мого обличчя напружилися, але мій розум крутився в стовбурі мозку.
  
  Був Генрі Уолліс дійсно вбивцею з вищого суспільства?
  
  Або він просто якийсь невдаха навколо колишніх ув'язнених, якому є що приховувати — так що він сказився і покінчив з собою?
  
  Хто-небудь дбав, крім мене?
  
  Глава 67
  
  
  
  Всупереч загальному здоровому глузду, в той же вечір в дев'ять годин у її кабінеті її виявила невтомну Кеті Валой, помічника адвоката . Вона викликала суддю і дістала нам наказ на обшук квартири Генрі Уолліса, і тепер, опівночі, ми з Конклином були там.
  
  Уолліс жилки в триповерховому будинку на Долорес-стертий, в декількох кварталах від бару «Факел».
  
  Ми дзвонили в дзвінок, поки не розбудили власника будівлі, присадкуватого чоловіка по імені Морі Сільвер. Він був лисіючим людям, з расшатавшимися зубними протезами, неприємним запахом iso rta і в брудному робочої сорочці, довгій поверх боксерів.
  
  Сільвер подивився на наш вхід через прочинені двері, прочитав кожну сторінку від і до, а потім впустив нас в будинок.
  
  — Що сталося з Генрі? він запитав. — Про немає. Ти хочеш сказати, що це він з'їхав зі скелі? Генрі — вбивця ?
  
  Готельні Уолліс перебувала на першому плані поверсі, ззаду.
  
  Ми включили стельові світильники, закрили двері за містером Сільвером і просто викинули це місце. Це не зайняло багато часу.
  
  Як і багато колишні ув'язнені, Генрі Уолліс тримав свою меблі в мінімальній кількості, а нечисленні речі — у чистоті.
  
  Конклін зайняв спальню і ванну, а її обшукав маленьку вітальню і кухню. Час від часу ми перегукувалися: коли Конклін знайшов в котячому туалеті загорнуті в пластик кубики горщика, а коли її знайшла книгу про татуювання, на сторінках зі зміями були загнуті куточки.
  
  Але це було все.
  
  Нас, старих газетних вирізок, нам нових газетних вирізок, нам святинь сам, нам трофеїв від багатих людей. І головне ніяких змій.
  
  Жодних фігурок змій, ніяких артефактів, пов'язаних зі зміями, ніяких книг про змій.
  
  — Ніяких рептилій, крім цих, — сказав я, показуючи Конклину книгу про татуювання.
  
  Він сказав: «Подивіться на це».
  
  Її послідував за ним у спальню і перевірив його знахідку: повний ящик жіночої нижньої білизни розмір XL.
  
  «Якщо тільки в нього не було великою подруги, а її не бачу наших фотографій, нам косметики, нічого, що вказувало б на це, — сказав Конклін, — Генрі Уолліс був трансвеститом».
  
  «Переодягнений наркоторговець. Престижність Сарі Нідлман за те, що вона його кинула. Давайте закриємо цей косяк», — сказав я.
  
  «Я живу всього в декількох кварталах звідси», — сказав Річ, коли ми зачинили й замкнули двері. — Давай вип'ємо. Обговори все це.
  
  Її сказав: "Все одно спасибі. Це був найдовший день у моєму житті, Річ. Мені треба додому. Роздягнися. Лягай спати".
  
  Конклін розсміявся. — Це наказ, сержант?
  
  Її, сміявся разом з ним, коли шелл до своєї машини, відчуваючи себе трохи нерозумно, думаючи, що, може бути, доктор Фрейд по- справжньому сміється.
  
  «Добре», — сказав я, тримаючись однією рукою за двері і дуже обережно встаючи на підніжку. «Тільки один напій».
  
  Глава 68
  
  
  
  РІЗНИЦЯ МІЖ будинком Конклина і звалищем Генрі Уолліса була величезною. Конклін жив у такому ж кварталі, обидві вулиці були забудовані нічим не примітними дво - і триповерховими будинками 50-х років навколо дешевих і звичайних матеріалів, але як тільки ми опинилися всередині, будинок Конклина здався нам обжитим і теплим.
  
  Его вітальня була затишною: гарне освячення, глибокі дивани, згруповані навколо каміна, і обов'язковий атрибут холостяка — пятидесятидвухдюймовый плазмовий телевізор.
  
  Річ нахилився до розважального блоку, перегорнув стопку компакт-дисків і сказав: «Ван Моррісон, ти в порядку?»
  
  Її сказав: «Звичайно», і подивився на фотографії, стогін, чорно-білі збільшені зображення вітрильників у бухті, ih спінакери, наповнені літнім вітром, святий, блискучий на хвилях, три різних фото, і всі вони захоплюють дух.
  
  — Ти береш це, Річ?
  
  "Ага."
  
  «Вони чудові».
  
  Ван Моррісон співав «Дівчину з коричневими очима», мелодію, якої мені захотілося підспівувати. Їй посміхнулася, коли Річ простягнув мені кухоль вина, і дивилася, як він сель на дальній нитка дивані, закинувши ноги на поліровану кришку люка, яку він перетворив на кавовий столик.
  
  Її відсьорбнув крижаного келиха шардоне, скинув балетні тапочки і селл по іншу сторону того ж величезного дивана. Напруга залишило моє тіло, коли вино ковзнуло в горло, холодне, сухе і приємне.
  
  «Бачите, мені цікаво, як це може закінчитися?»
  
  Конклін кивнув, заохочуючи мене продовжувати.
  
  «Чоловік мертвий. Будуть наслідки, яких Траккио і Якобі просто не захочуть бачити. У Уолліс буде десь сім'я. Будуть питання, і ми обидва знаємо, Річ, що Уолліс не Її не можу цього зробити. Голосувати що, я думаю, сталося: ми просто сприяли смерті відволікаючого маневру » .
  
  Конклін засміявся, сказав: «Ви малюєте чудову словесну картину».
  
  Її сказав ему: «І ти класно смієшся, Річ. Мені подобається слухати, як ти смієшся».
  
  Він тримав мої очі, поки її не моргнула першої.
  
  Єдині години в кімнаті були на відеореєстраторові, і він був занадто далеко від них, щоб розібрати миготливі цифри, але я знав, що вже пізно. Повинно бути, десь близько двох годин ночі, і я відчував себе напруженим, починаючи приходити в голову деякі думки про те, щоб побачити решту квартири Річа. І, може бути, інша частина Річа.
  
  Мій розум і тіло перегрівалися, і я не думаю, що Річ готель охолодити мене, коли пішов на кухню за охолодженої пляшкою. Поки його не було, її і розстебнув гудзик на сорочці.
  
  А потім ще один.
  
  У процесі її поправив своє становище бахарєв, відчув щось тверде і гостре між подушками. Її обхопив предмет пальцями, витягнув його, і побачив між пальцями шпильку для волосся, шпильку зі стразами.
  
  Удар від цього двухдюймового бенгальського вогню пробрав мене до глибини душі. Шпилька Сінді могла потрапити на цей диван тільки в тому випадку, якщо б Багаті і Сінді чіплялися за нах.
  
  Її домоглася шпильку на журнальний столик і подивилася на Річа, який повернувся з пляшкою. Він побачив шпильку, побачив вираз моїх очей. Відкрив рот, щоб щось сказати, але нічого не вийшло.
  
  Її привела очі, переконавшись, що він не побачить мого боляче.
  
  Їй пробурмотів, що вже пізно, і спасибі за вино. Що я побачу його вранці.
  
  Її пішов з наполовину зав'язаними черевиками і наполовину розбитим серцем. Її знайшов свою машину на вулиці, де її залишив, і розмовляв сам з собою, поки їхав додому.
  
  — Ти що, ревнуєш? Її, закричав. «Тому що ревнувати — нерозумно! Увага, мозкові клітини: Річ плюс Ліндсі? Це дійсно дуже нерозумно!»
  
  Глава 69
  
  
  
  До того часу, як Пет Girl прибула в будинок Моллі Колдуелл-Девіс Твін Пікс з приголомшливим видом на місто, вечора тривала вже кілька годин. Pet Girl натискала на дверний дзвінок, стукала молотком, поки «Tyco» не відкрив двері, і постдиско-табір Scissor Sisters не вилетів у ніч.
  
  На Тіко була святкова, шведів: удав навколо пір'я на тендітних плечах, кільця на сосках і чорні атласні стрінги. Він вручив Pet Girl кухоль шампанського, поцілував її в губи, сказав в жартівливій формі: «Привіт, сексі», так що Пет-Дівчинка розсміялася, замість того, щоб сказати спасибі.
  
  Пет, Дівчинка протиснулась mimmo Tyco і увійшла в головну кімнату з її запаморочливим декором: столи і дивани на висоті ступенів Аліси в Країні Чудес, пофарбовані в чорний колір стіни, леопардовий килим, світильники, переплетені на подушках на підлозі, все в цьому місці здається більш, як бордель, ніж удома дівчини, яка займається працювала в чайному магазині і омелою довірчий фонд з восьмизначними числом.
  
  Pet Girl знайшла засмаглу і підтягнуту йогою Моллі на низькому бахарєв, согнувшуюся над дзеркальним столом і рисующую лінії через срібну соломинку. Поруч з нею згорбився, розгойдуючись в двох тактах від музики, легендарний п'ятдесятирічний мільярдер-програміст Брайан Кейн.
  
  «Дивіться. Хто тут», — сказав Кейн, кинувши Домашньому вихованцеві такий відверто неохайний погляд, гей захотілося виколоти очі ему.
  
  «Моллі, — сказала Пет Girl, простягаючи шестидесятивосьмидолларовую пляшку Moët & Chandon — це охолоджене».
  
  «Просто вкладіть його куди завгодно», — сказала Моллі, відвертаючись від Домашнього вихованця, коли Тайко приніс стопку полароидных фотографій. Вона заверещала від захвату, переглядаючи зроблені її слугою сексуальні фотографії гостей, граються в її спальні.
  
  Так само раптово, як увагу Моллі було абстрагуватися від Домашньої дівчинки, воно бумерангом повернулося назад.
  
  — Ти не відчуваєш цього запаху ? — запитала її Моллі. — Щось горить. Чому ти просто стоїш ?
  
  Pet Girl притупила вираз обличчя.
  
  Вона пішла на кухню, дістала навколо духовки деко з грибним пирогом розміром з укус, вивалила блюдо з яловичиною Кобе на тості — по триста доларів за фунт — в собачу миску. Потім вона повернулася на вечірку.
  
  Вона покликала Моллі по імені, нарешті піймав її розфокусований погляд з-під порожнього, набитого ботоксом лоба.
  
  Пет, Дівчинка сказала: «Я погодувала Мішу. Ти не забудеш вигуляти его?»
  
  «Тайко зробить це».
  
  — Тоді гаразд. До побачення, дитячі пиріжки.
  
  — Але ти тільки що приїхав. Брайан Кейн надувся. Перед его чорної шовкової піжами розкрилася, оголивши огидні волохаті чоловічі цицьки. «Залишся», — благав він Pet Girl. «Я хочу дізнатися тебе трохи краще».
  
  «Так, відразу після того, як я з'ясую, як заблокувати блювотний рефлекс», — сказала Пет Girl. Вона увібрала в себе золоті балетки, які купила для цього випадку, і пробралася крізь не звертає уваги натовп. Вона зупинилася, щоб узяти пляшку шампанського, яку принесла, і швидко вийшла за двері.
  
  Глава 70
  
  
  
  Було майже опівночі, коли Домашня Дівчинка вийшла навколо кабіни і пройшла чотири квартали під зірками, тепле вологе повітря дув з океану, поки вона наближалася до стало зубожілим квартир у дальньому кінці Presidio .
  
  Вона відкрила вхідні двері, повісила рюкзак на гачок в коридорі і пішла на кухню. Там вона використовувала ключ, щоб відкрити маленьку дверцята кишені, вставивши її в проріз в стогони. Потім вона увійшла в довгу вузьку кімнату, яка займається колись була коморі, а тепер стала її особистим світом.
  
  Пет-Дівчина натиснула на вимикач, освітивши півдюжини акваріумів, складених на полицях ресторану вздовж задньої стіни. Вона відчула, як ee красуні розгорнули свої гладкі тіла ще до того, як побачила, як вони мовчки ковзають по підстилці навколо кори і листя — пильні, голодні, спраглі їжі.
  
  Пет, Дівчинка відкрила шафу й дістала свої інструменти: щипці із пістолетною рукояткою, чоботи зі сталевими шкарпетками і рукавички зварника, зроблені з оленячої шкури, з підкладкою з кевлара, товсті, але гнучкі, з манжетами до ліктя.
  
  Одягнувшись, вона підійшла до клітки Васукі, помилувалася на сильне, мускулисте тіло змії, розум в її очах, відчувши майже телепатичний зв'язок зі своїм коханим крайтом.
  
  Вона відсунула важку кришку клітини Васукі і спіймала змію щипцями, сказавши: «Ти зможеш погодувати, коли ми повернемося додому, дитинко».
  
  Вона акуратно поклала Васукі в наволочку, але все в переноску і защепнула замки.
  
  Потім вона дістала одного навколо дитинчат подвязочной змії навколо резервуара для розмноження і кинула його в клітку Васукі, щоб нагородити її улюбленого вихованця чекала її, коли вони повернуться.
  
  Озирнувшись востаннє, щоб переконатися, що все в порядку, Пет Дівчинка вийшла за своєю зміїної ферми і замкнула двері.
  
  Вона полізла в блузку і витягла старовинний золотий медальйон на ланцюжку. Це був подарунок її батька, і усередині була его фотографії.
  
  Пет, Дівчинка піднесла медальйон до губ, поцілувала його, сказала: «Люблю тебе, татусю», потім вимкнула брильов.
  
  Глава 71
  
  
  
  СЦЕНА в будинок Моллі розтанула з ними тхора, як дві години тому там була Домашня дівчинка. Десятки свічок згасли в своїх свічниках, підноси з їжею були порожні, а гості yahoo, вырубившиеся на підлозі, хропли і сіпалися, але безперечно були на вулиці.
  
  З кухні доносився звук металевого скреготу підлоги. Пет, Дівчинка завмерла, пірнувши за диван, приготувавшись прикинутися, що вона була тут все це час. Але коли тіло ударило її в темряві, вона мало не закричала.
  
  "Міша! Shh." Вона погладила шовковисту головку спрінгера, хочу, щоб її серцебиття сповільнилося.
  
  Тов "Тіко взяв тебе на прогулянку?" — прошепотіла вона, відчіпляючи повідець собаки від нашийника. Міша завиляв хвостом, присів навпочіпки, поковырялся на килимі, потім нахилив голову, чекаючи догани, але не отримав його.
  
  Pet Girl веліла собаці залишитися, а потім швидко піднялася по сходах, яка займається різко вилася початку другої поверсі. Спальня Моллі знаходилася в кінці коридору, з-під закритою день не пробивався брильов.
  
  Мідна ручка повернулася, в руці Pet Girl.
  
  А якщо хтось прокинеться?
  
  Що тоді?
  
  Вона увійшла в кімнату і зачинила за собою двері, мовчки встала в тіні, її пульс пульсував у вухах, її почуття загострилися перед небезпекою - ні з чим не порівнянним з трепетом нах.
  
  Ліжко перебувала відвертими перед нею, між двома вікнами, забита, від кінця до кінця нагромадженням голих тел. Строката простирадло, якийсь звіриний принт, була скручена майже як мотузка, нещільно пов'язуючи тіла.
  
  Пет, Дівчинка спробувала кому, які частини тіла належать якому з математики, і, коли вона відчула себе готовою, натягла рукавички і витягла Васукі навколо перенесення.
  
  Дракон, насторожена до нового середовища, напружилася в руках Домашньої дівчатка, і Домашня дівчинка відчула чисту смертоносну силу Васукі. Як і всі крайты, Васукі вела нічний спосіб життя і агресивна по ночах. І вона не їли три дні.
  
  Мета Васукі гойдався, коли Домашня дівчинка тримала її над ліжком. Вона зашипіла — і сталевий трос ee тіла раптом скрутився в руках господаря. Потрібна всього одна доля секунди, щоб дракон вислизнула навколо рук Домашньої дівчинки, впала на простирадла і ковзнула між складками постільної білизни.
  
  Вона миттєво замаскувалася. Зовсім невидимий.
  
  Пет, Дівчинка ахнула, як ніби гей, було боляче.
  
  Васукі пішов. Ee план вийшов з-під контролю.
  
  На один божевільний момент-Pet Girl представив, як включити брильов, щоб знайти Васукі, і скласти історію, якщо хтось прокинеться, але Моллі не купилася на нас, на що з того, що вона говорила.
  
  Це просто не буде грати.
  
  З огидою до себе, в жаху від того, що станеться з Васукі, якщо її знайдуть, Домашня дівчинка кинула останній тщетный погляд на залиту місячним світлом ліжко. Нічого не рухалося.
  
  Вона спакувала перенесення і вийшла через спальні Моллі, знову зачинивши двері, щоб пощадити хоча б Мишу.
  
  Вийшовши з дому, починаючи довгу прогулянку по бульвару Твін Пікс, Пет Girl запевнила себе, що все буде добре. Як би нам було страшно втратити Васукі, на цій змії не було посвідчень особи.
  
  Ніхто ніколи не міг зв'язати Васукі з нею.
  
  Глава 72
  
  
  
  КОЛДУЕЛЛ -ДЕВІС подивилася на мене так, немов намагалася вирватися з глибокої амнезії, коли ми з Конклином брали у нах інтерв'ю в її їдальні. Її очі були червоними, і вона прохрипіла микропредложения між довгими порожніми моментами, намагаючись пригадати минулу ніч.
  
  Конклін сказав: «Моллі, не поспішай. Просто почни з самого початку і розкажи нам про вчорашній вечірці, добре?»
  
  «Я хочу. Мій адвокат».
  
  Shaggy загриміли над головою.
  
  Швидка допомога прийшла і пішла, але спальня Моллі кишіла криміналістами. Крім того, Клер і двоє її асистентів чекали нагорі в коридорі, поки криміналісти підуть, щоб зайнятися своєю роботою.
  
  Голос Клер плив над поручнями. «Ліндсі, ти можеш піднятися? Ти маєш це побачити».
  
  — Тобі потрібен адвокат, Моллі? — питав Конклін. «Тому що ви не підозрюваний. Ми просто хочемо зрозуміти, що тут сталося, розумієте? Бо щось таки сталося».
  
  Моллі дивилася через плече Конклина кудись удалину, а її, підвівся з-за стільця і попрямував до сходів. Чарлі Клеппер вітав мене в коридорі, охайно одягнений, добродушний, його іронія була свіжою сьогодні ніяк не коли.
  
  «Це повтор, Ліндсі. Багато відбитків пальців, нашого зброї, нашої крові, нашої передсмертної записки, нам ознак боротьби. при передозуванні наркотиків. Я думаю, що це був або Содом або Гоморру, і Бог втрутився».
  
  «Чесно кажу, я не знав, що ти так добре розбираєшся в Старому Завіті», — сказав я, оглядаючи Клеппера, щоб краще подивитися на віньєтку на ліжку позаду нього.
  
  «Її ветхозаветник по материнській лінії, — сказав він.
  
  Її б розсміявся, але мій погляд на місці злочину раптом зробив все занадто реальним. Її, пробурмотів: «Підтримуйте зв'язок» і пройшов mimmo Клеппера в спальню Моллі, де лежали мертві двоє оголених чоловіків.
  
  Хлопчик лежав на підлозі, мета набік, виглядав підлітком. Его платинові волосся були заколоті, а зелені очі все ще були відкриті. Здавалося, він повз до дня, коли помер.
  
  Літній чоловік лежав на ліжку в позі півзародка, фартух навколо жиру на животі приховував його статевих органів. Його очі теж були розплющені. Він не помер уві сні.
  
  Голос так виглядала смерть від крайта. Центральна нервова система відключається, що призводить до нервово-м'язового паралічу. Потерпілі не могли дихати.
  
  — Коли вони померли?
  
  «Вони ще теплі, Ліндсі. Готель би уточнити для вас, але я повинен сказати, що вони померли від шостого до дванадцяти годин тому. Моллі запропонувала щось корисне?»
  
  «Ні. Всього чотири поганих слова: «Мені потрібен мій адвокат». "
  
  Клер зітхнула. «Перш ніж замовкнути, Моллі сказала мені, що мертва дитина був її слугою по імені Джордан Прістлі. Вона називала його Тайко». "
  
  «Tyco, як компанія з виробництва іграшок? Ой. Її зрозумів. Хлопчик-іграшка».
  
  «Але мені не потрібно, щоб вона пізнала голос цього батька. Це Брайан Кейн».
  
  «Ой-Ой».
  
  «Так. Цього Брайану Кейну. Тоні Траккио краще надіти свій чавунний бандаж, — сказала Клер, — тому що Каїн Індастріз буде на нього наїжджати».
  
  Клер проінструктувала своїх помічників заклацнути кути підігнаної простирадла, обернути її навколо тіла Кейна, щоб зберегти всі сліди, перш ніж покласти все це в мішок для трупів.
  
  Клер сказала мені: «Ви з Конклином ви можете зустрітися зі мною в морзі, коли закінчите тут. Її збираюся не поспішати з цими джентльменами, влаштувати їм кращий зовнішній огляд, ніж ih мами, коли вони народилися. "
  
  Глава 73
  
  
  
  Її ПОВЕРНУЛАСЯ в їдальню і побачила, що Крістін Роджерс приєдналася до Моллі і Конклину.
  
  Роджерс була сама по собі знаменитістю, універсальним адвокатом багатої людини. Вона була пружною і красивою, сіроока блондинка, виглядала оманливе молодо для старшого партнера великої юридичної фірми, на дверях якої написано її ім'я. Просто здогадуюсь, але міс Роджерс, ви, ймовірно, брала тисячу в годину.
  
  Її повинен був запитати себе, навіщо Моллі Колдуелл-Девіс знадобилася гвинтівка, коли навіть рогатка була зайвою.
  
  Ми не дивилися на Моллі, як на виконавця.
  
  Були ми неправі?
  
  Питання проносилися у мене в голів, як номер пічкурів. Моллі знала, Бейлі? Сара Нідлман? Де була Моллі, коли ih вбили? Була вона пов'язана з жертвами вбивств зміями на початку 80-х?
  
  Чи була ця наполовину багата дівчина досить закритою, досить розумною, достатньо цілеспрямованою, щоб бути серійним вбивцею?
  
  Якщо так, то що змусило її вбивати людей у власній сміття?
  
  Особа Крістін Роджерс було втомленим, але її волосся блищали, блузку була накрохмалена, а костюм від Армані в тонку смужку коштував мені стільки, скільки заробив за місяць. У нах, можливо, був божевільний графік, старшого партнера, але адвокат був повністю зайнятий.
  
  «Міс Колдуелл-Девіс хоче співпрацювати», — сказала вона. «Коли вона ліжка спати близько половини другого ночі, Брайан Кейн і Джордан Прістлі були живі. Коли вона прокинулася десь, потім десяти, вони були мертві».
  
  Її Роджерс подивився в очі і сказав: «Може бути, якщо вона збереться з думками, одна або дві навколо них дадуть нам підказку » .
  
  «Що б нам сталося, мій клієнт проспав все це, і дивом залишився живий», — сказав Роджерс. «Я хочу, щоб поліція, начальство, преса, все, включаючи Бога, знали, що Моллі не має нічого спільного зі смертю її хороших друзів. Вона хвора від того, що вони мертві. Та гей, нема чого приховувати».
  
  — Чудово, — сказав Конклін. «Отже, Моллі, справу зроблено. Нам потрібен список усіх, хто був тут минулої ночі, включаючи постачальника постачання, транспортування і тих, хто вигулює вашу собаку».
  
  Моллі подивилася на Конклина своїми великими очима з червоною окантовкою. В куточках rta була засохла слина.
  
  «Tyco вигулював мою собаку. Її готував для yahoo, а Брайан працював у барі. Я не знав половини людей, які прийшли, і це правда. Люди приводили людей, які приводили інших людей».
  
  «Почнемо з тих, кого ви знаєте, — сказав Конклін.
  
  Глава 74
  
  
  
  ми з Конклином увійшли в патологоанатомічну і побачили тіло Тайко, що лежить на плиті. Його очі були закриті, але його колекція кілець для сосків і шпильок мерехтіла в чаші з нержавіючої сталі під світлом.
  
  «Я майже здалася», — сказала Клер. — Але глянь сюди.
  
  Вона підняла ліву руку хлопчика, простягнула мені збільшувальне скло, щоб її міг бачити те, що вона називала «двома певними точковими проколами».
  
  Поруч зі мною Банні Елліс, перший помічник Клер, розстебнув блискавку на другому мішку для трупів, в якому були останки Брайана Кейна.
  
  Її, повернувся і на якийсь жахливий момент подумав, що Брайан Кейн живий.
  
  Простирадло, в яку був загорнутий Каїн, шевельнулась, але, з жахом спостерігаючи, її побачила, що рухався не Каїн. Це було щось тонке і смугасте, проникливе в плямистому візерунку простирадла.
  
  Її закричав: « Дракон! Це дракон! »
  
  Тварина здавалося рідким, коли воно вилилося навколо мішки для трупів і зісковзнула по одній навколо ніжок каталки на підлогу, сплющеною головою в режимі удару, звиваючись на сірій керамічній плитці до Клер.
  
  "Не рухатись!" — закричав Конклін.
  
  Пістолет був у нього в руці, і він вистрілив в швидко рухому мішень, раз, другий, знову і знову, зброю взбрыкивало, кулі стукали по плитці, постріли луною віддавалися в номері.
  
  Йому було шість років.
  
  Мої руки були притиснуті до вух, очі широко відкриті. Її, дивився, як дракон продовжує наближатися, тепер все в ярді від шкарпеток, черевик Клер.
  
  Її прочитав жах на її обличчі. Рух привернуло б змію, але у Клер не було вибору. Вона кинулась до драбини, яку використовувала, щоб фотографувати зверху.
  
  Її вирвався в коридор.
  
  М'яч була стогонами. Її розбив скло прикладом, очистив від осколків, потягнувся до пожежних сокирою і побіг назад у кімнату.
  
  Конклін знову прицілився. Клер сиділа на верхній сходинці сходів, а її помічники кричали, немов видираючись по стінах.
  
  Її підняв сокиру, опустив лезо на змію, акуратно розділивши її навпіл посередині.
  
  Обидві половини змії продовжували звиватися.
  
  — Він мертвий, насправді? — крикнула її пронизливим голосом, піт стікав по внутрішній стороні моєї сорочки. "Він нічого не може зробити, чи не так?"
  
  Раптом мій розум заполонили образи акул, що лежать на палубах човнів — імовірно мертвих, які «повернулися до життя», щоб зімкнути щелепи на ногах рибалок.
  
  Ця дракона, все ще звивалася, з відкритим ротом і оголеними смертоносними іклами.
  
  Ми всі дивилися, заворожені вбивцею, який не збирався вмирати. Потім Конклін вийшов з трансу, зник у кабінеті Клер і повернувся з металевим сміттєвим баком, яким він перевернув обидві частини змії.
  
  Він сидів на сміттєвому відрі.
  
  Вираз його обличчя сказало мені, що він відчував себе так, ніби сидить на жорсткості.
  
  — Ні, це добре, — сказав він мені, краснолицый, спітнілий, з трохи витріщеними очима. «Гарний час, щоб подолати страх перед зміями » .
  
  Ветеринарна служба прибула в морг через сорок хвилина. Вони змінили Конклина і підняли сміттєвого відра.
  
  Обидві частини крайта все ще звивалися.
  
  Передня частина скрежетала в повітрі.
  
  Глава 75
  
  
  
  ЮКІ прибирала в холодильнику, слухаючи Фейт Хілл і думаючи про рябих поні і довгоногих незнайомців, коли задзвонив її мобільний.
  
  Її шлунок миттєво стиснувся ... Це Док?
  
  Вона кинула губку в раковину, витерла руки об джинси і підійшла до телефону, який тріщав на маминому кавовому столику.
  
  Ідентифікатор абонента читається як SF МЮ. Юкі тицьнула великим пальцем кнопку прийому, і сказала: «Кастеллано».
  
  Через годину вона вже сиділа в шкіряному кріслі в кабінеті судді Брендана Дж. Даффі, очікуючи прибуття Філа Хоффмана.
  
  Даффі виглядав стурбованим, але навіть не натякнув Юкі, чому він дзвонив, поки не з'явився Хоффман. Так що Юкі використала цей час, щоб вивчити книжкова шафа судді і розглянути численні рішенням. Але тільки одна можливість здавалася ймовірною: проклята, проклята журі, якому було доручено розгляд справи Стейсі Гленн, так і не винесла вердикт.
  
  Присяжні знову повісилися.
  
  Навколо цього випливало, що Даффі оголосить неправильне судовий розгляд, і що нахабна королева краси, яка займається палицею побила своїх безпомічних, люблячих батьків, вийде через тюрми по подіуму.
  
  Даффі не заводив світських бесід. Він переключився на робочий режим, відкривав файли, робив нотатки, кидав папери в свою корзину, а промені післяполудневого сонця подовжувалися его перському килимі, а складати долар Юкі продовжувало битися SOS в її грудній клітці.
  
  Нарешті вона почула голос Хоффмана в адміністратора.
  
  Він пригнувся, входячи в дверний отвір, провів рукою по взлохмаченным чорним волоссям і сказав: «Вибачте, ваша честь. Юкі. Ми з дружиною були у Саусаліто. Пором не можна квапити».
  
  — Сідай, Філ, — сказав Даффі.
  
  Хоффман селл у друге крісло і запитав: «Ви чули що-небудь з присяжних?»
  
  Юкі вже прийшов до висновку, що на даний момент Хоффман буде так само радий неправильним судом, як і виправдувальним вироком. Він забагато часу витратив на цю справу. Якщо буде неправильне судовий розгляд, його клієнт буде звільнено, і він зможе знову отримувати гроші.
  
  — У мене погані новини, — сказав Даффі. «Була бійка у в'язниці».
  
  "Що сталося?" — запитав Хоффман.
  
  «У вашого клієнта за останні пару тижнів з'явилася дівчина, і, наскільки її розумію, у ee дівчата вже була дівчина. В душу сталася бійка, і Стейсі Гленн програла», — сказав Даффі. «Подруга міс Гленн схопила її за шию, інша дівчина схопила Стейсі за талію, і вони обидві потягнули».
  
  Даффі похитав головою, поки всі уявляли собі цю сцену, але Юкі все ще не міг уявити собі, що було так жахливо.
  
  — Вибачте, я не розумію, ваша честь.
  
  «Моя вина. Її погано пояснюю. Мета Стейсі Гленн була відокремлена від спинного мозку». Він обхопив рукою свою шию і сказав: «Сама шия — м'язи і так далі — все ще була на місці, але хребет був розірваний. Говорити медичною мовою, міс Гленн перенесла внутрішнє обезглавлення».
  
  «Я ніколи не чув про внутрішнє обезголовлюванні», — сказав Хоффман.
  
  «Першим для мене теж, але це те, що я отримав з Департаменту виправних установ, грунтуючись на результатах ih розтину, і його цитую, — сказав Даффі, читаючи з блокнота, — «Ці дурні пискляли перетворили Стейсі Гленн в бовдура». "
  
  Юкі встала, спотикаючись, вийшла через кабінет судді Даффі, продовжуючи йти, навіть коли Філ Хоффман назвав її ім'я. Вона пішла по сходах, міцного тримаючись за поручні, поки хиталася вниз по сходах, думаючи про те, чим закінчилася справа.
  
  До того часу, як вона дісталася до вестибюля, вона знала, що повинна зв'язатися з Парізі. Їм треба було гарненько продумати, що вони викладуть на суд глядачів, і він повинен був впоратися з цим, тому що було б неправильно показувати публіці ee майже нестримний захват.
  
  Стейсі Гленн засудили до смертної кари.
  
  Нам засудження, нам звільнення, наші неправильного судового розгляду. Це було остаточне рішення.
  
  Це було закінчено.
  
  Юкі не програла справу, а соціопат Стейсі Гленн була мертва.
  
  Частина четверта
  
  
  ДОКТОР
  
  Глава 76
  
  
  
  СІНДІ були у Сьюзі рано ввечері, і навіть в шість вечора закусочна в карибському стилі була битком набита.
  
  Божевільна скутість.
  
  Сталева стрічка була в середині живота; Сьюзі влаштовувала змагання в лімбо; хулігани, напившись текіли, падали на більярдний стілець, і Лоррейн, яка займається зазвичай завбачлива, коли справа доходить до вибору часу, втратила хватку.
  
  Вона прийняла наше замовлення на напої, повернулася, щоб прочитати нам спеціальні пропозиції, знову повернулася, щоб показати нам свою обручку, а потім повернулася, щоб запитати, чи є у нас все необхідне.
  
  Це було в перші п'ять хвилина.
  
  Її дивився на хуй, поки вона не відсахнулася і не втекла геть. Клер і Юкі могли прибути в будь-який момент, а її ще не поговорив з Сінді.
  
  — Перестань ходити навколо, добре? сказала Сінді, мій дорогий одного. Вона трохи підпал его, щоб це великого сенсу не мають, як виклик.
  
  — Добре. Ви з Конклином зустрічаєтеся?
  
  — Він сказав тобі? Послухай, все почалося не так, але...
  
  — Ти спиш з ним?
  
  «Вибачте, але хто ви? Сестра Мері Маргарет навколо Маленьких Сестер Пояса Цнотливості?»
  
  «Так, кравець візьми. Її».
  
  «Чому? У чому ваша проблема?»
  
  Її підняв свою порожню кружку з-під пива, щоб Лоррейн принесла мені нову.
  
  «Головка наближається».
  
  «Лоррейн, — сказав я, — послухай. Сінді спить з моїм партнером, а мені не сказала».
  
  "Ага."
  
  "Ну, ти не думаєш, що, як мого друга, вона повинна була сказати мені?"
  
  — О, ні, Ліндсі, — сказала Лоррейн. «Не втягуй мене в це. Зараз її дуже щаслива дівчина і не хочу сваритися нам з одним навколо вас».
  
  — Добре, — сказав я. «Вдар мене знову».
  
  "Повертайся відразу ж."
  
  — Ти жартуєш, чи не так, Ліндсі? Ти думаєш, мені слід було сказати тобі, що я зустрічаюся з Річем, хоча її весь цей час знала, що ти примусиш нас обох відчувати себе погано через це — і її навіть не знаю чому!" Сінді відкинулася на спинку стільця і справді виглядала збентеженою.
  
  — Ви не знаєте, чому? Її сказав. У мене виникло відчуття, що в животі щось скрутило, говорити мені, що я помиляюся, а вона права, що я був некрут. І що б Сінді і Річ нам робили разом, ну це справа.
  
  Сінді мало що знала про мою історії з Річем, і її не збиралася гей розповідати, але, може бути , він гей розповість.
  
  Може бути, він був.
  
  Деяка нерішучість, повинно бути, відбилася на моєму особа, тому що Сінді відчула запах крові. Вона нахилилася вперед, выпятила підборіддя і сказала: « Її зрозуміла. Ви двоє цим займаєтеся, Ліндсі? припинення."
  
  «Ні . Немає . Ми не такі. Не хочемо і ніколи не готелі».
  
  — Добре, — сказала Сінді. «Це дійсно здорово. Так скажи мені ще раз: у чому проблема?»
  
  «Це ланцюжок підпорядкування, Сінді...»
  
  «Ти що, божевільний? Я на тебе не працюю».
  
  — Конклін знає! І ми з ним говоримо про речі, які вам не слід знати — сич всіх нас. І її готель би мати можливість нагадати ему.
  
  «Навіть якщо це має сенс — а це не так, — ми не говоримо про тебе. Ми не говоримо про твоїх справах. Ми просто відмінно, займаємося сексом і дивимося фільми в сміття».
  
  Моє обличчя спалахнуло, і він опустив очі на стілець. Сінді тільки що дала мені дуже багато інформації, і її повністю кинув її на себе.
  
  Еля подкатывало до горла, коли її почув: «Привіт, подружки».
  
  Її підняв очі і побачив, як Клер розчищає проходи, підхід до нашого столу. У нах на руках була дитина, моя хрещениця Рубі Роуз. А Юкі і Док йшли позаду.
  
  «Я ще не закінчив говорити», — прогарчав їй Сінді.
  
  — Добре, — сказала Сінді. — Не змушуй мене занадто довго чекати твоїх вибачень.
  
  Глава 77
  
  
  
  У ЮКІ трохи не закрутилася гол від захвату.
  
  Вони всі зібралися в кабінці у Сьюзі, і Док сподобався її друзям. Корекція. У ih особам вона могла сказати, що всі вони любили його. Він розповідав їм про своє дні у відділенні невідкладної допомоги, я кажу: «Приходить хворий і каже, що вона робила ночами нез'ясовні речі, з ними тхора, як почала приймати снодійне. Очевидно, вона мимоволі підійшла до своєї аптечці і проковтнула цілу пляшку таблеток.
  
  — Вона показує мені порожню пляшку, — сказав Док.
  
  Клер нахилилася вперед, і Юкі відчула, що Клер рада, що у нах є ще один лікар, з яким можна поговорити. Вона запитала, що це за таблетки.
  
  «Драмамина».
  
  — Від морської хвороби? — сказала Клер. «Ці не можуть вбити її».
  
  Док усміхнувся і сказав: «Вона готелів, щоб гей промили шлунок, але я просто сказав гей, що в цьому немає необхідності. Її сказав: «Хелен, все готово. Замов круїз!» "
  
  Клер почала сміятися, і дитина простягнув руку, перекинув пляшку пива на коліна Сінді, і Ліндсі замовкла, сміючись, поки навколо її очей не виступили сльози.
  
  «Прості, що сміюся», — сказав Ліндсей Сінді. «Ні, її серйозно. Це не смішно».
  
  Клер передала дитину Доку, щоб вона могла витерти Сінді, і дитина потягнув вбудованого елемента для носа і назвав його «Буг-а». І він розсміявся над нею, а вона випустила ему липкий смішок.
  
  І ввечері shell своєю чергою, один сміх змінювався іншим, ще більшим, Юкі відчувала, що це її день народження, може бути, кращий день народження, який у нах коли-небудь був.
  
  Вона розповіла своїм друзям про те, що справа Стейсі Гленн закрито, і Ліндсі почала розповідати історію про «змії, яка займається не помре». Клер розкинула руки, щоб показати, наскільки довгим було тварина, і підійшла в небезпечній близькості від того, щоб випити пива на коліна Сінді. черговий раз.
  
  Док сказав: «А якщо серйозно, хлопці, корисно знати, що це була для дракона. Знаєте, є протиотрута».
  
  "Протиотрута?" — запитала Сінді.
  
  «Те ж саме, але на самому делле термін «протиотруту», — сказала Клер. «У будь-якому випадку, це не так просто дістати, хоча мої пацієнти вже не потребують цього, док. Знадобилося, що сержант Боксер може розмахувати сокирою » .
  
  Еля продовжувало діяти для всіх, крім Панелі, якому неминуче довелося лягти в лікарню. Потім настала краща частина всього. Коли Юкі встала, щоб попрощатися, він обійняв її й поцілував, опускаючи вниз, поки вона не розреготалася, і всі зааплодували, все, навіть вони, хто не сидів на ih столиком.
  
  «Побачимося в ці вихідні?» сказав він.
  
  Вона кивнула, думаючи про те, яку білизну вона одягне. А потім він пішов.
  
  Відразу після цього Сінді сказала, що у нах побачення, і от треба піти додому і переодягнутися, і Клер теж пішла: «Назавжди укласти цю дівчинку в ліжко». І Ліндсі сказала: «Юкі, ти не просто призначений водій, ти єдиний водій».
  
  Юкі не готелю, щоб ніч закінчувалася.
  
  «А що, якщо її відвезу тебе до себе? Чому б тобі не переночувати?»
  
  — Готово, — сказала Ліндсі, допиваючи свій ель.
  
  Юкі посміхнулася. Мати Ліндсі в повній самоті, отримати можливість пережити цей вечір і поговорити про Доці — ну, це тільки додати глазур на торт.
  
  Глава 78
  
  
  
  Її ПОЧАВ ТАНУТИ, як тільки сель в машину з Юкі.
  
  «Док фантастичний».
  
  «Ти справді так думаєш? Я маю на увазі, спасибі, й так, хіба він не чудовий? »
  
  «Дивно здорово. І ти ему дійсно подобаєшся».
  
  "Як ви можете сказати?"
  
  «Ти просто можеш. А потім був голлівудський поцілунок перед Богом і всіма».
  
  Юкі розсміялася. Це один навколо найбільш безцінних дарів Юкі, сміх, від якого вночі може виглянути сонце. Між тим, мій сенс був у прискореної перемотування вперед, і я не міг більше чекати. Знав Юкі? Невже теж усі знали, крім мене?
  
  Як тільки машина увімкнула передачу, і ми рушили, її випалила: «Юкі, ти знала про побачення Річа і Сінді?»
  
  "Нееет. Правда? Не можу повірити, що вона мені не сказала!"
  
  — Точно, — сказав я. «Що я маю відчувати, коли мій партнер займається сексом з одним навколо моїх кращих друзів?»
  
  — Хоча, начебто, непоганий матч, — сказала Юкі, повертаючи наліво, машина мчала під гору, від чого у мене вихлюпувалося вміст шлунка.
  
  — Ей, Він завжди подобався, — сказала Юкі, — а кому ні? Почекай, Ліндсі. Її пропустила очевидне?
  
  Її опустив вікно, і вітер ударив мені в обличчя. Юкі запитувала мене: «Ти хочеш, щоб її зупинився? Ти захворів?»
  
  — Я в порядку, — рыгнул її.
  
  «Добре, так про що це? Ваш партнер зустрічається з вашим другом. Чому це проблема?»
  
  Її закатав вікно, просто залишив його тріснутим приблизно на дюйм. «Річ і її. У нас була пара моментів », — почув його, свій власний голос.
  
  Рот Юкі прочинився, коли вона зробила машину відвертими по прямій, зупинилася на світлофорі, а потім повернула голову, щоб щорічно на мене.
  
  «Кому моменти » .
  
  Раптово її розповів Юкі все: про моєю близькою міс Конклін, коли справа привело нас в Лос-Анджелес. Її розповів гей, як ми зупинилися до того, як все зайшло занадто далеко, і що хімія просто не відпускала. Що іскра горіла, навіть коли згоріла моїй квартирі, коли її переїхала до Джо. Навіть тиждень тому, коли Конклін пристрасно поцілував мене в губи біля машини.
  
  Її все ще говорив, коли ми в'їхали в підземний гараж під багатоквартирним будинком Юкі. Вона вимкнула двигун і повернулася до мене обличчям.
  
  — Ти закоханий у нього?
  
  «Закохані? Не знаю, як це назвати, але у нас є що- то особливе...»
  
  «Значить, справа не в Сінді. Справа в Конклине».
  
  Її, знизав плечима.
  
  «У вас є щось особливе з Конклином, від чого ви неодноразово відмовлялися і не збираєтеся діяти, чи не так?»
  
  Їй був п'яний, і мене допитував мій інший прокурор. У мене не було захисту.
  
  — Ми говорили про це, — сказав я. «Це був мій вибір, і я радий, що ми ніколи не робили нічого, що могло б зруйнувати Джо».
  
  — Так як ти ставишся до Джо? Скажи мені правду.
  
  "Я люблю його".
  
  «Доведіть мені це, бо щиро зараз їй цього не розумію».
  
  Її вибачився, вийшов навколо машини, підійшов до величезного сміттєвого бака біля підйомника і вивернувся. Там була Юкі з вологим сном, обнимавшая мене за талію, з пакетом жувальної гумки.
  
  Але вона не дала мені зірватися з гачка.
  
  Ми повернулися до машини і зайняли свої місця, і вона сказала: «Розкажи мені всю правду, і нічого крім».
  
  Її сказав агов, коли його зустрів Джо, це була найбільша й блискавка між очима, і це було взаємно. І з того дня Джо ніколи мене не підводив. Що він змінив все своє життя, щоб бути зі мною. Що він був не тільки моїм коханцем, але і кращим другом, людиною, з яким її могла бути справжньою. Що єдиний страх, який у мене коли-небудь був з приводу моєї любові до Джо, полягав у наступному кроці з ним, тому що це було б назавжди.
  
  — Якщо ми одружимося, її ніколи не зможу його кинути, — сказала я.
  
  — І це погано? — запитала мене Юкі.
  
  «Це страшна річ».
  
  «Я не експерт, але хіба «страшно» не доречно, коли ви отримали травму? Коли хтось, кого ви любите, помер?»
  
  Їй кивнув. Вона говорила про Кріса, мого колишнього партнера і хлопця, якого застрелили на роботі.
  
  Юкі простягнула руку і взяла мене за руку.
  
  «Ліндсі, це нормально, мати хімію з Річем. Нічого не поробиш. Може бути, це весело і круто мати поруч з собою когось, хто сильно в тебе закоханий. Ти вже вирішила, що він не для тебе. , але він твій чорний хід, твій рятувальний люк, тому що ти боїшся вийти заміж. Її правильно розумію?
  
  Зараз навернулися сльози. Юкі міцніше стиснула мою руку.
  
  — Відпусти його, — сказала вона. «Відпусти себе ».
  
  Юкі простягнула руки і притиснула мене до себе. Вона крихітна, а її амазонки, але якимось чином це незручне обійми було саме тим, що мені було потрібно. Її не на жарт плакав, а Юкі гладила мене по волоссю.
  
  — Знаєш, чого хочу її від Панелі? вона сказала. «Саме те, що у вас з Джо».
  
  Глава 79
  
  
  
  СІНДІ сиділа за своїм столом в стійлі для биків, переглядаючи свої записи, щоб перевірити свою пам'ять. Потім вона знайшла його, замітку, яку зробила навколо свого імпровізованого інтерв'ю з дівчиною, назвавшейся Семмі, знервованим підлітком, який згадав, що «люди» вбили Родні Букера, не однієї людини, а як мінімум двох.
  
  Сінді переслідувало це слово — «люди» — і шкодувала, що Семмі втекла до того, як вона простежила за тим, що могло б стати важливим ключем до з'ясування того, хто вбив Родні Букера.
  
  Сінді знову зателефонувала Ліндсі, на цей раз залишивши гей повідомлення з подякою за улюблені троянди. Потім вона схопила свою сумку і вийшла, навколо будівлі хронік, пройшовши коротку прогулянку до «Від серця».
  
  Бездомний хлопець приблизно її віку, по імені Енджел, блиснув своєю посмішкою в золотій шапці і відкрив двері в їдальню, відваживши Сінді широкий уклін.
  
  «Здрастуйте, міс Сінді Томас. Ми назвали вас коханої «Від усього серця». Всенародним голосуванням».
  
  Сінді усміхнулася, запитала Ангела, знає він дівчину на ім'я Семмі і Ангел сказав: «Звичайно, його знаю Семмі. Вона зараз всередині».
  
  Сінді обшукала велику кімнату і, нарешті, побачила Семмі, що працює на паровим столом і роздає опівдні довгій черзі вуличних людей. На Семмі були гарні штани, дорогі жириновський багатошарові топи яскравих кольорів, ee, блідо-жовті волосся було акуратно заплетене в косу.
  
  І хоча зіниці Семмі були досить великими, щоб бачити через всю кімнату, підліток, мабуть, був волонтером, а не клієнтом.
  
  Сінді підійшла до парового столу і сказала: «Привіт, Семмі. У тебе є час для мене?»
  
  Семмі виглядав не тільки нервовим, але і нервовим. — Ні, — сказала вона. «Я просто не можу».
  
  "Будь ласка."
  
  — Я не можу говорити з тобою тут, — пробурмотів Семмі. «Я зустріну тебе біля-Мо через півгодини, якщо ти підеш зараз».
  
  Сінді дочекалася Семмі у Мо і через годину замовила смажений житній сир. Як тільки це сталося, Семмі впав на сидіння навпроти нах.
  
  "Ти занадто багато, Сінді," сказала дівчина, хитаючи головою. «Я попереджав тебе, щоб ти був обережний, але ти просто не можеш залишити все, як є».
  
  «Я можу зберігати секрети, — сказала Сінді, — але я не можу просто так кинути цю історію».
  
  — Немає? Ну, мій батько тримає мене під домашнім арештом. Він не хоче, щоб її нам з хема розмовляла, особливо з тобою. Дівчина хрустіла Life Savers, замовила кока-колу. — Класичний, — сказала вона офіціантці.
  
  "Чому не її?"
  
  «Тому що ти хочеш, щоб тебе вбили».
  
  Сінді завадила кави і сказала: «Бачиш, Семмі, це мене збентежило. Чому я в небезпеці? Що такого особливого в Родні Букері, що писати про nen небезпечно для життя?»
  
  «Тому що його вбивці не вуличні люди, Сінді. Його вбивці не хочуть бути викритими, заарештованими, звинуваченими у вбивстві » .
  
  Сінді сказала: «Мені потрібна твоя допомога».
  
  Семмі відкинулася на спинку сидіння, її очі розширилися від страху. Вона сказала: «Мені теж потрібна ваша допомога. Її хочу піти звідси. Виїхати навколо міста. Але у мене немає грошей. Її зроблю з тобою угоду. Наприклад, десять штук?"
  
  — Ні за що, — сказала Сінді. «Ці гроші там, поки вбивці Бэгмена не будуть засуджені. Її можу дістати вам пару сотень баксів, якщо це допоможе».
  
  — Забудь. Спасибі, але ні, дякую. Їй сказав, що мені потрібна допомога, і, до речі, пішов ти, — сказав Семмі.
  
  Як тільки Семмі вийшов із закусочної, Сінді розплатилася за рахунком і повернулася до роботи. Семі нарешті добрався до нах. Страх підлітка міг бути у вищій мірі наркотичної параноєю, але у Сінді виникло інше почуття — що вбивство Родні Букера було пов'язано з чимось більшим, ніж-то організованим.
  
  Це означало, що вона була не в своїй лізі.
  
  Вона зателефонувала за номером, який знала напам'ять. «Річ, — сказала вона, — нам треба поговорити».
  
  Глава 80
  
  
  
  КОНКЛІН ЗНАЙДЕНИЙ Пропустити Вілкінсон у МакБейна, одна рука в мисці з арахісом, інша навколо гуртки з свежевыпитым пивом. Уілкінсон був худим хлопцем з короткою стрижкою, ходив в академію з Конклином. Тепер він був у «Наркотики і порок», або, як він це називав, в «Наркотики і шлюхах».
  
  — Так ти хочеш поговорити про Бэгмене? — сказав Уілкінсон.
  
  «Все, що ви можете сказати мені. Він убивця, який йде в минуле».
  
  «Так, ну, я не можу розповісти вам занадто багато. У нас з ним було кілька сутичок. Він був суворо торговцем наркотиками».
  
  — Які наркотики?
  
  «Тріщина. Її приніс тебе его файл».
  
  Уілкінсон витягнув навколо свого пошарпаного портфеля пошарпану папку і передав її Конклину. «У нас ніколи не було достатньо вагомих причин, щоб заарештувати його. Огидно те, що він робив».
  
  "Що це було?" — запитав Конклін. Не було нас, протокол арешту, нам фотознімків, тільки рукописні замітки, приколоті до задньої частини папки з написом BAGMAN JESUS. Вони не знали його імені.
  
  «Він перетворював дівчаток-підлітків в штовхачів. У нього була ih мережу. Він відправляв ih на вулицю продавати. Я не впевнений, що він не займався сексом з усіма ними.
  
  «Це все навколо вуличних розмов, з ненадійних джерел. Тому ми підсадили на вулицю кілька жінок-поліцейських, почекали, поки він клюне, але він цього не зробив».
  
  — І ви здалися? Послухайте, я не чіпляюся. У нас було всього кілька годин, щоб відпрацювати його вбивство...
  
  «Ми не здалися, — сказав Уілкінсон. «Але, як я вже сказав, Конклін, він був дрібним . на эфедрине метамфетамін шталь великим бізнесом.
  
  "Це величезна, виходить з-під контролю. У справу втручається організована злочинність. Речі течуть по Мексики. Я не хочу відгризти вам вухо, але вони вислизають від нас. І вони вбивають хороших дітей. Один удар, і у них немає шансів».
  
  Конклін сказав: «Значить, Родні Букер був торговцем наркотиками. У нас цього не було».
  
  «Зрештою, ми б приземлили Бэгмена, але у нас були собаки побільше, про яких потрібно було турбуватися. А потім хтось першим дістався до цього виродка. І її, кажу, відмінно.
  
  Глава 81
  
  
  
  Рівненській у вісім сірим ранком Сінді стала між мною і Конклином, вказуючи пальцем на молоду жінку, яка йшла по П'ятій вулиці.
  
  «Це вона. Червона сорочка, світле волосся. Це Семмі » .
  
  Семмі почула її ім'я, повернула голову, побачила, що біжить до неї Конклина та зірвалася з місця, наче у нах на п'ятах були форсунки. Вона злетіла з тротуару на вулицю, пірнула перед вантажівкою з рибою, який розганявся, коли загорівся зелений брильов.
  
  Її, подумав, що вантажівка, можливо, зачепив її, але включилася третя передача, і вантажівка прискорився, коли Конклін в'їхав в задню двері. Її теж втік, пробираючись через отвори в забитій вулиці і тротуарах, кричачи: "Поліція! Відійдіть в сторону!", як він втік.
  
  Її, чув, як Конклін пирхнув, голосування, як близько був, коли тріщина в тротуарі зачепила носок мого черевика, і я впав. Дихання покинуло мене.
  
  Я, похитуючись, звівся на ноги, і тут городянин вказав мені дорогу. До того часу, як її наздогнав ih, Конклін загнав Семмі в нішу між двома будівлями і кричав запыхавшемуся дитині з широко розкритими очима: «Припинити бігти і послухай » .
  
  Група бездомних піднялася з тротуару біля безкоштовній їдальні, деякі боком пішли, інші кружляли навколо Конклина і Семмі. Це була грізна команда, ih було багато. Показав її значок, і буркотлива натовп позадкувала, давши нам місце.
  
  «Ми хочемо поговорити з вами на вокзалі», — говорив Конклін дівчині. «Ви зайдете, будьте хорошим громадянином. Зрозуміло? Співпрацюйте, і ми не будемо вас затримувати».
  
  «Ні. Її не розумію. Їй нічого не зробив».
  
  — Бачте, її хочу вам вірити, — сказав інспектор Конклін, дивлячись на невеликі карі очі. «Але я цього не роблю » .
  
  Глава 82
  
  
  
  ДВАДЦЯТЬ ХВИЛИНА через Семмі, прізвище якого до цих пір тхора невідомо, сидів навпроти нас в кімнаті для допитів номер один, і відеокамери дивилася зі свого павукового сідала в кутку стелі.
  
  У Семмі не було посвідчень особи, але вона зізналася, що гей вісімнадцять. Вона була законною, і ми могли б її допитати. Її зробив усе, що міг, щоб подружитися з нею, сказати, гей, що розумію, чому вона налякана, і дати гей запевнення, але дитина не купився на це.
  
  Її відповіді були ухильними, а дурний ставлення Семмі казала мені, що вона приховує щось велике. І як би її нам, був злий, у мене зростало відчуття, що все, що вона знає, може допомогти нам розкрити справу Бэгмэна Ісуса — може бути, сьогодні.
  
  У похмурого підлітка були темні кола під очима і запалі паличок наркомана, який переживає ломку. Вона розірвала пачку цукерок Life Savers і розтерла цукерку між корінними зубами. Її відчув запах дикої вишні і, можу заприсягтися, вперше відчув її страх.
  
  Боявся чи Семмі, що вбивця Бэгмена прийде за нею, якщо вона заговорить? Або вона була причетна до смерті его?
  
  Її спробував ще раз, красиво. — Семмі, що тебе турбує?
  
  «Бути тут».
  
  «Послухайте, ми не намагаємося вас налякати. Ми намагаємося з'ясувати, хто вбив Бэгмена. Визначити, до нас, та ми подбаємо про те, щоб з вами нічого не трапилося».
  
  "О, схоже, в цьому проблеми".
  
  «Визначити мені зрозуміти. У чому проблема ?»
  
  Маска крутий дівчата впала.
  
  Семмі закричав: «Я всього лише дитина! Її всього лише дитина! »
  
  Це дійшов до мене і змусило мене відступити.
  
  Замість цього її потонув. Її зняв куртку, щоб Семмі міг бачити мій пістолет.
  
  Їй сказав: «Вистачить нести нісенітницю. Розкажи мені, що ти знаєш, або ти проведеш кращі роки свого життя у в'язниці в якості співучасника вбивства Родні Букера».
  
  Конклін пішов разом. Він поступався мені, називав мене «сержантом», і сире дивився, коли Семмі звертався до нього за допомогою.
  
  Ми ніколи не давали дитині шанс.
  
  Глава 83
  
  
  
  КОНКЛІН ГОВОРИВ мені, що у Бэгмена є мережа дівчат-торговців наркотиками, але я не уявляв собі таку дівчину, як Семмі: все ще гарненьку, добре одягнену, білу дівчину, яка займається говорила так, як ніби її виховували на сімейних цінностях і хорошу освіту.
  
  Як Бэгмен зачепив її своїми гачками?
  
  Коли її притулилася до Семмі, вона розплакалася, тому Конклін штовхнув через стілець, коробку з серветками. Семмі витерла очі, высморкалась, ковтнула відбору проб повітря.
  
  І тут вона почала говорити.
  
  «Ми продавали тріщина, ясно? Бэгмен заплатив нам кристалами, і ми використовували ih разом з ним. Проводили дні і дні, роздуваючи хмари, не їли і не спали, просто займалися неконтрольованим сексом! — крикнула вона мені в обличчя. «Ці обурливі оргазми, десять, двадцять разів, один поверх іншого...»
  
  — Звучить здорово, — сказав я.
  
  — Ага, — сказав Семмі, пропустивши сарказм. «Несправжній . Потім він відвозив нас на роботу, і коли ми розраховувалися, ми поверталися додому до Бэгмену Ісуса».
  
  "Скільки дівчаток "ми"?"
  
  Семмі знизав плечима. «Троє або четверо. Одночасно в будинок проживає не більше п'яти осіб».
  
  — Запишіть ih імена, — сказав Конклін, простягаючи дівчинці блокнот і ручку. Семмі повернувся на землю, глянув на Конклина, маючи на увазі Ти здурів?
  
  Її запитав її: «Що ти маєш на увазі під «возити нас на роботу»? Що везти?»
  
  «Звичайно, у Бэгмена був фургон».
  
  Голос Семмі почав ламатися. Конклін вийшов через кімнати, повернувся з високооктанової колою і передав її дівчині, яка займається осушила банку одним великим ковтком.
  
  Її подумав про Рідних Букері, красивому чоловікові, який вступив в Стенфорд і приєднався до корпусу миру, а потім вплутався в наркобізнес, надавши ему оригінальний і особливо жорстокий вид.
  
  Семмі розповів цей жах, мабуть, не розуміючи, від чого мене нудить. Букер містив цілий гарем підлітків-торговців креком, і він висаджував ih препарату, який доставляв запаморочливий секс, поки вони не згоріли і не померли.
  
  Букер був сучасним дияволом.
  
  Звичайно, його хтось убив.
  
  Її запитав Семмі, де віз Букера, і вона знову знизала плечима. — Поняття не маю. Її виконав свій громадянський обов'язок? Можна мені піти?
  
  Конклін продовжував. — Отже, дозвольте мені прояснити ситуацію. Букер готував метамфетамін у себе вдома?
  
  «Він був деякий час, але це було небезпечно».
  
  Семмі довго і голосно зітхав, кілька секунд помовчав, потім продовжив.
  
  «Вся моя життя вичерпалася, коли Бэгмен помер. Тепер мої чортові батьки «підчищають мене». Ви знаєте, яке це — впасти в колодязь? Це моє життя. Її сходжу з розуму».
  
  — Угу, — сказав Конклін. Їй захоплювався його завзятістю. — Ви сказали Сінді Томас, що знаєте, хто вбив Бэгмена...
  
  "Я ніколи цього не говорив."
  
  "Сержант?" — сказав Конклін.
  
  — У нас достатньо, — сказав я, підводячись і одягаючи куртку.
  
  — У тебе є право зберігати мовчання, — сказав Конклін Семмі. «Все, що ви скажете, може і буде використане проти вас...»
  
  — Ви мене арестовываете ?
  
  Семмі напружився, коли Конклін поставив її на ноги і затиснув наручники на її зап'ястях.
  
  «Я хочу, щоб мені подзвонили», — сказала вона. «Я хочу свого батька » .
  
  Глава 84
  
  
  
  СЕММІ було Саманта Пінкус, як ми дізналися, коли ee батько увірвався в кімнату відділення, як зимовий шквал.
  
  Ніл Пінкус був адвокатом, які працювали на безоплатній основі на бідних завсідників районі Місії, де він і його брат мали юридичну практику з двох чоловік в тому ж будинку, що і «Від серця».
  
  Її оцінив Пінкуса, коли він стояв назавжди мною за моїм столом, і вимагав зустрічі з дочкою. Йому було п'ять-десять, підтягнутий 160, під сорок, лисіючий, і мета його пріла від пари, який виривався навколо вух.
  
  «Ви тримаєте мою дочку за те, що вона сказала без присутності адвоката? Її збираюсь подати в суд на кожного навколо вас окремо, і я збираюся подати до суду на місто, розумієте? Ви не прочитали гей сл прав, поки вона не пред'явила звинувачення самої себе. ."
  
  — Насправді, — сказав я. — Але це не був допит в ізоляторі, містер Пінкус. Її права не були порушені.
  
  «Сем цього не знала. Ви налякали її. Те, що ви зробили, було рівносильно тортурам. Її чертовски хороший адвокат з прав жертв, і я відправлю вас двох до біса » .
  
  Якобі спостерігав за подіями з-за скляних стін свого кабінету, а ще дванадцять пар очей у відділенні були опущені, крадькома поглядаючи.
  
  Її піднявся до своїх повних п'яти футів десяти дюймів, а також два дюйми для моїх черевиків, і сказав: «Знижуйте його на кілька ступенів, містер Пінкус. Відкрито зараз це тільки між нами чотирма. Визначити своєї дочки. співпрацювати, і ми не забронюємо ee».
  
  Пінкус з огидою хмикнув, кивнув і пішов за нами в кімнату для допитів, де його чекала дочка, руки якої були пов'язані наручниками. Батько міцно стиснув його плече, потім висмикнув з-за стільця стілець і селл.
  
  "Слухаю."
  
  — Містер Пінкус, за її власним визнанням, ваша дочка — наркоманка і торговець, — сказав я. «Вона була пов'язана з Родні Букером, також відомим як Бэгмен Хесус, нині насильно померлим. Саманта не тільки купували диваки для Букера, але і розповіла дуже надійного джерела, що знає, хто його вбив. тримає її, і нам потрібно, щоб вона сказала нам, хто вбивця Букера».
  
  «Я не визнаю, що вона омелою справа, — сказав нам Пінкус, — але якщо і була, то зараз вона цього не робить і не вживає».
  
  — Ну, тоді все гаразд, — відрізав я.
  
  «Послухай, ми з матір'ю на ній. Ранній комендантську годину. Ніякого стільникового телефону. Жодного комп'ютера.
  
  Пінкус підняв скуті наручниками зап'ястя дочки, щоб її міг бачити ee годинник. «Це GPS. Вона не може нікуди піти без мого відома. Сем шталь взірцем тверезості. Даю вам слово».
  
  — Це все, містер Пінкус?
  
  Саманта заплакала.
  
  — Де твоя порядність? Пінкус сплюнув. «Букер був покидьком. Він мав справу з дітьми, які продають дітям. Не тільки з моєю дочкою, але і з іншими дівчатами. Багато хороших дівчаток. Ми принесли йому».
  
  "Хто "ми"?" — запитав її.
  
  «Асоціація П'ятої вулиці. Пошукайте. Її ложі скаргу від імені асоціації в лютому і ще раз у березні. Знову у квітні. Копи нічого не зробили. навколо форми. "
  
  — У вас є пістолет, містер Пінкус?
  
  «Ні. І її, прошу вас зробити перерву. Відпустіть Саманту під мою опіку. В'язниця, навіть на одну ніч, може знищити цю дитину».
  
  Ми погодилися відпустити дівчину, попередили Пінкуса, щоб вона не випускала її навколо міста.
  
  Як тільки вони вдвох вийшли через кімнати відділення, ми з Конклином підійшли до своїх столів і викликали ім'я Пінкуса в базі даних. Листя у нього не було, але Конклін знайшов що-що ще.
  
  — У Ніла Пінкуса є ліцензії на носіння, і у нього зареєстрований Ром двадцять два, — сказав Конклін поверх монітора. «Дешевий брудний пістолет для дешевого брудного маленького адвоката. Цей сучий син збрехав».
  
  Глава 85
  
  
  
  Конклін та його були біля дверей Пінкуса і Пінкуса, присяжних повірених, до полудня, і з нами було ще четверо копів. Коли двері відчинилися, ми пройшли mimmo варто реєстрацій, і її вручив Нілу Пинкусу наказ.
  
  Її сказав: «Тримай свої руки так, щоб її міг ih бачити».
  
  Пінкус нерозумно моргнув. "Що?"
  
  — Ви думали, що ми не знати про пістолет?
  
  — Ця... річ була украдена, — сказав Пінкус. «Я повідомив про це». Адвокат відсунув свій стілець, сказав: «Я тримав його тут».
  
  Її відкрив ящик стільця в правому нижньому кутку і побачив металевий ящик зі зброєю. Її підняв кришку, втупився на картонну коробку для «Рома» 22-го калібру. Коробка була порожня.
  
  — Ти тримав цей збройний ящик замкненим?
  
  "Ні."
  
  — Де ти міг їсти патрони?
  
  «Той же ящик. Послухайте. Її знаю, що це порушення, але якщо мені знадобиться пістолет, він мені знадобиться швидко. Сержант, її рідкісних лікувальних відкривав ящик», — сказав Пінкус. «Его могли вкрасти в будь-який час за останні шість місяців. Відверніться на секунду тут, дайте відповідь на телефонний дзвінок або помочитесь...»
  
  Її постало перед Пинкусом, висунув інші ящики его стільця, в той час як Конклін зробив те ж саме з таким же столом брата Ела у сусідній кімнаті.
  
  Потім ми вшістьох відкрили картотечні шафи, викинули склад, заглянули під подушки на потрескавшемся шкіряному бахарєв. Через деякий час брати Пінкус заспокоїлися, поговорили про нас зі своїми клієнтами, вели себе нормально, і зовсім так, як ніби нас тут не було.
  
  Коли ми виявилися порожніми, ми з Конклином відвідали обидва будинки Пинкусов, один у Форест-Хіллі, а інший на бульварі Монтерей. Хороші райони, місця, де не буває поганих дітей. Ми познайомилися з двома милими дружинами, Клаудією і Ревою, яких чоловіки просили співпрацювати.
  
  Ми ознайомилися з нутрощами сімейних шаф, шаф, скринь з надіями і ящиками для інструментів, і дружини Пинкусов добровільно дозволили нам обшукати ih машини.
  
  Ih місця були сліпучо чистими, як білі простирадла, що звисають з мотузки в сонячний день.
  
  Виконання цих ордерів було і фізично, і емоційно виснажуючим. Їй був виснажений і пригнічений, і нам нічого було показати на нашу роботу.
  
  Був пістолет Нілу Пінкуса використаний для вбивства Бэгмена?
  
  Її все ще не знав, але якщо б мені довелося вгадувати, де зараз у залі цей пістолет, його б сказав, що стрілець впустив його з моста через деякий час потім страти Родні Букера. І в даний час він був похований під рухомими пісками на дні бухти Сан-Франциско.
  
  Глава 86
  
  
  
  Ми з Конклином в таку гру в поліцейську машину, яку припаркували біля будинку Алана Пінкуса .
  
  Її повинен був подзвонити Якобі і порозумітися, і знав, що він розлютується, коли їй скажу ему, що ми цілий день ганялися за найманим вбивцею Бэгмена, коли якийсь псих скидав друзів мера з отруйною рептилією.
  
  Її збирався сказати про це Конклину, але тепер, коли ми були одні, не можна було ігнорувати слона в машині.
  
  Конклін вимкнув радіо, на мить покрутив ключі від машини у руці і сказав: «Сінді говорила з тобою про... е... нас».
  
  «Так. Це було досить несподівано», — сказала я, утримуючи його погляд, поки він не відвів погляд.
  
  — Вона сказала, що ти засмучений.
  
  Її, знизав плечима.
  
  — Пробач, що не сказав тобі, Ліндсі...
  
  «Ей. Я в порядку. В порядку» , — збрехав я. «Як тільки її подумав про це, її зрозумів, що ви двоє натурали».
  
  «Пройшов всього в неділю » .
  
  «Як завгодно. Як говорить Якобі: «Я люблю вас, хлопці».
  
  Конклін розсміявся, і цей сміх сказав усе. Він чудово проводив час з моїм зухвалим, зухвалим, великодушним іншому, і не хотів зупинятися.
  
  Хлопець, який цілував мене минулого тижня, зник. Звичайно, його відкинула його, і, звичайно ж, її не володіла нею. Але навіть так було боляче. Її сумувала за Річі, який тинявся по мені.
  
  Її задавався питанням, чи був его сон з Сінді обхідним способом спати зі мною. Це була погана думка, навряд чи гідна мене, але — ха! — Я так і думав.
  
  І згадав її рада Юкі: «Відпусти його. Відпусти себе ».
  
  Конклін дивився на моє обличчя, просив знака, можливо, мого благословення, тому її був радий, коли кісточки пальців постукали з мого вікна. Це був Алан Пінкус, рано прийшов з роботи.
  
  Він був більший за свого старшого брата, у нього було більше волосся. В іншому випадку вони були клонами.
  
  Її штовхнув скло.
  
  «Сержант Боксер? Ви закінчили? Тому що я хочу повернути своє сімейне життя в нормальне русло».
  
  «На даний момент ми закінчили, але ми не йдемо».
  
  "Я розумію."
  
  «Все, про що ми повинні знати, телефонуйте нам».
  
  «Срібна скаутська честь».
  
  Пінкус підняв три пальці, потім повернувся і закрокував по доріжці до вхідних день. Він приклеїв його до нас? Я не міг сказати. Коли він був усередині її, сказав Конклину: «Давай зателефонуємо Сінді».
  
  Глава 87
  
  
  
  ПІЗНІШЕ В той же день Конклін, Сінді і її замовили pad MacBain's Beers O' the World практично для себе . У нас був стілець позаду, миска з сублимированным арахісом і дієтична кола навколо.
  
  Особа Сінді раскраснелось, і це ніяк не було пов'язане з її близькістю до мого партнера.
  
  — Ви ih відпустили? Не втримали, не стиснули...
  
  «Звучить як поп-пісня», — випалив Конклін, і він був так занурений Сінді, що на самому делле заспівав кілька рядків: «Обійми мене, стисни мене, ніколи не відпускай...». Але Сінді була не в настрої.
  
  — Як ти можеш сміятися назавжди мною?
  
  Посмішка Конклина померкла. «Син, ми б зробили це, якщо б могли... але ми не можемо пред'явити звинувачення. Поки немає».
  
  "Але ви працюєте над справою? Клянуся Богом?"
  
  Конклін і його обидва кивнули, Конклін додав: «Ми серйозно працюємо над цією справою».
  
  Сінді впустила голову на руки й застогнала. «Її рекламує цього хлопця на першу смугу San Francisco Chronicle. «Бэгмен Ісус, святий з вулиці». І що він робить? Перетворює підлітків у торговців наркотиками? І ви думаєте, тому хтось убив його? Боже Всемогутній. Що мені тепер робити?"
  
  «Роби те, що робиш», — сказав її своєму другові. «Біжи з правдою. Та гей, Сінді, це найкраща історія, чи не так?»
  
  Її очі розширилися, коли вона побачила в розумі розмір заголовка. «Я можу послатися на надійні джерела, близькі до SFPD?»
  
  "Так, звичайно."
  
  Конклін оплатив рахунок, і ми втрьох вийшли через бар. Сінді повернулася в « Хроніку» на екстрену зустріч зі своїм босом, а ми з Конклином пішли в хол.
  
  Повернувшись у морок загороди для биків, Конклін приніс свій Dell. Її переглянув повідомлення, які прийшли, поки нас не було, і знайшов одне з Сент-Джуда, яке Бренду помітила, як ТЕРМІНОВЕ. Її набирає половину номери Маккоркла, коли Конклін сказав: «Неймовірно».
  
  Її перестав набирати номер. "Що у тебе є?"
  
  — Фургон Родні Букера конфіскований, Ліндсі. На наступний день потім того, як він був убитий, його відбуксирували із забороненою для паркування зони.
  
  Її викликав конфіскацію, знайшов машину і віддав терміновий наказ доставити її в криміналістичну лабораторію.
  
  Наш глухий кут розкрилася навстіж.
  
  І це те, що я крикнув через плече Якобі, який наступав на нас, вивергаючи вогонь, коли ми з Конклином бігли по відсіків.
  
  Глава 88
  
  
  
  J СЬОМІЙ вечора криміналісти скористалися нашим ордером і обшукали фургон Букера. Розумник Бретт Феллер і його м'язистий соратник Рей Бейтс розібрали синій фургон на купи різних частин. І вони знайшли сумку Бэгмена, прив'язану до нижньої частини заднього сидіння еластичним шнуром.
  
  Двоє молодих людей ще не закінчили. Вони отвинчивали гайки, болти і колісні диски, сподіваючись знайти захований схованку з наркотиками або зброю, але коли ми з Конклином відкрили коричневий шкіряний мішечок у вигляді поштового мішка і заглянули всередину, їй сказав: «Відійди, хлопці. Голосувати воно».
  
  Її дістала речі навколо сумки. Конклін розклав ih на столі з підсвічуванням, а Феллер, напористий двадцятичотирирічний хлопець з відтінком обсесивно-компульсивного розлади та наміром стати наступним Гилом Гриссомом — по-справжньому — розклав все по порядку і зробив фотографії.
  
  Мій складати долар стукало та-дум, та-дум протягом усього цього процесу, і, чесно кажу, їй був здивований власним хвилюванням.
  
  В останні неділях її, то повертався, він переставав піклуватися про Бэгмене Ісус. Спочатку її списав його з, а як одного навколо десятків безпритульних, яких щорічно вбивають в суперечці з вибору місця для ночівлі або глотка випивки.
  
  До того часу, як Сінді сказала: «Всім наплювати , мені це вже було.
  
  Коли Бэгмен Жезус виявився торговцем наркотиками, її знову втратив інтерес. Тепер він перетворився в безсовісного хижака, а її переживав хлыстовую травму Бэгмэна Ісуса.
  
  Хто накрив цього хлопця?
  
  Що ми знати, по его матеріалів?
  
  Відкривши сумку Бэгмена, її, відчув себе так, ніби прокинувся в різдвяний ранок і виявив, що Санта залишив всю свою сумку під ялинкою.
  
  Її досталь свій блокнот, щоб записати ці висновки.
  
  Предмети з першого по чотирнадцятий представляли собою різне: запліснілий бутерброд в пакеті з застібкою-блискавкою, кілька пачок банкнот, перев'язаних гумкою згідно з номіналом, — на вигляд не більше двох тисяч доларів.
  
  Там була потерта Біблія з ім'ям Рідні Букера на форзаці і, здавалося б, найбільший виграш: півдюжини пакетів блискучого білого порошку — може бути, шість унцій кристалічного метамфетаміну.
  
  Але справжній інтерес представляв об'єкт номер п'ятнадцять: шкіряна папка розміром п'ять на вісім дюймів, яку мандрівники використовують для підгодівлі своїх квитків на літак та паспортів.
  
  Конклін відкрив папку, вийняв вміст і розгорнув папери, звертаючись з ними так, як ніби це були сувої Мертвого сукню. Поки мій напарник клав папери на стілець, Феллер фотографував його, а вголос називав документи.
  
  «Сервісна книжка фургона. Заміна мастил і мастильних сто сімдесят дві тисячі триста тридцять чотири милі. Схоже на виграшний лотерейний квиток, п'ять номерів з восьми, датований за день до того, як знайшли тіло Букера».
  
  Її помітив кілька депозитних квитанцій, трохи більше трьох тисяч готівкою за триденний період, і були квитанцій по всьому ресторанів швидкого запитів.
  
  Але коли CSI Бейтс знайшов гаманець Бэгмена глибоко усередині дверної панелі, его вміст трохи не переписаний стіни криміналістичної лабораторії.
  
  Глава 89
  
  
  
  ГАМАНЕЦЬ був тонкий, з добротної козячої шкіри з золотим тисненням ініціалів РБ куті. Її вийняв водійські права Букера і знайшов у відділенні для купюр аркуш жовтого паперу.
  
  Її розгорнув його, мої очі вбирали дані, мій мозок, відстав на кілька тактний, намагався розібратися в цьому.
  
  Її сказав: «Це купча. Родні Букер купив автобус на стоянці уживаних автомобілів в Тіхуані другого дріжджів, всього за кілька днів до своєї смерті.
  
  «Це був старий шкільний автобус, як тут написано, тисяча дев'ятсот вісімдесят третього року».
  
  Її, дивився на жовту папір, але мій внутрішній видимості був на Ринковій і Четвертої відразу після того, як вибухнув старий шкільний автобус, наповнивши повітря кривавим туманом і усеяв вулицю частинами тел.
  
  Десять невинних людей загинули.
  
  Інші були поранені, зі шрамами на все життя.
  
  Її, згадав, як сидів навпочіпки на розбитому склі, розмовляючи зі слідчим за підпалів Чаком Ханні, коли він вказував на зламані деталі і розплавлені частини в тому, що залишилося від задньої частини автобуса, показуючи мені, що автомобіль був пересувної лабораторії з виробництва метамфетаміна.
  
  Двоє автобус так і не був встановлений.
  
  — Що сказав Семмі? — запитав її на свого партнера. «Раніше Бэгмен готував електропоїзди в будинок, але це було надто небезпечно?»
  
  "Насправді."
  
  Її досталь навколо гаманця другий папірець. Він був простий білий, шість на чотири дюйми, з клейкою кромкою, очевидно, вирваний навколо блокнота, складений навпіл. На папері написана від руки сума, яка конвертує песо на долари. Мені впало в очі надряпане слово: «ефедрин», основний інгредієнт метамфетаміну.
  
  Конклін дихав мені через плече. «Це підпис, чи не так? Щось на зразок Гомеса».
  
  «Хуан».
  
  Ім'я Хуана Гомеса було таким же поширеним, як ім'я Джона Сміта. Може, це і не мало великого значення, але це було ім'я в посвідченні особи кухаря, якого відкинуло вітром через перехрестя Четвертої та Маркетної, і він помер від вибуху до того, як його мета вдарилася об ліхтарний стовп.
  
  Її насилу міг повірити в той скарб, який тримав у руках.
  
  Родні Букер перейшов від дрібних продажів крека до великомасштабних продажу метамфетаміну. Він купив інгредієнти, найняв кухаря, купив автобус і перетворив його в лабораторію з виробництва метамфетаміна.
  
  І під час першого запуску препарату в лабораторії Букера поїхали десять людей до Бога. Девіз Бэгмена ніколи не здавався мені таким іронічним, як зараз: Ісус рятує.
  
  Глава 90
  
  
  
  Ю УКИ ТРЕНУВАЛАСЯ зі своїм видеотренажером, коли зажужжала внутрішня зв'язок, і голос ee швейцара затріщав над коробкою стогонами, я кажу: «Доктор Чесні тут, щоб побачити вас».
  
  Захват пронизав її.
  
  Док був раніше! Пролунав дзвінок у двері, і Юкі широко відкрила двері, і Док поцілував ee. І Юкі витягла навколо цього максимум користі, запустивши руки у все світле волосся У Ріккі Шродера, звиваючись і постогнуючи в дверях.
  
  Він посміхнувся гей, сказав: "Радий мене бачити?"
  
  Вона кивнула головою, посміхнулася, сказала: «Угу», і вони знову поцілувалися, Док стусаном зачинив за собою двері.
  
  Голосувати що було безцінне: ці поцілунки були навіть ih.
  
  Так цілувалися тільки вони з Доком.
  
  «Привіт, дорога. Як пройшов твій день?» — сказала Юкі, виходячи ковтнути відбору проб повітря і сміючись над ідеєю пожартувати про парочку.
  
  Коли вона робила це в останній раз?
  
  Завжди?
  
  — Не так буду погано, мила, — сказав Док, підхопивши її і відвівши назад до дивана, де обережно опустив її на м'які подушки, але вона все одно сказала «тьху», і він влаштувався поруч з нею.
  
  «Укус бджоли, зламана ключиці і дитина, що народилася наполовину в приймальні», — сказав Док, торкаючись її волосся, погладжуючи полудюймовую стоячу стрижку, яку він почав машинкою для стрижки кілька тижнів тому і яка займається так ему подобалася. дуже.
  
  Ей, це теж починало подобатися.
  
  «День, коли мене не вколов впорскує з ЖІНКАМИ-позитивного пацієнта, — це хороший день для мене», — сказав він.
  
  "Я підтримую це," сказав Юкі. — Отже, ви заправлені, зібрались і готові до роботи?
  
  Тому що вона була. Як тільки вона застегнет сумку, вони відправляться на віка-енд у День поминання в Напу, в довгу романтичну поїздку, в прекрасний готель, величезне ліжко з видом.
  
  — Так. Але спочатку я повинен тобі щось сказати.
  
  Юкі подивився йому в очі. Озираючись назад на пару хв, вона згадала, що Док виглядав трохи нервовим , коли вона вперше відкрила двері, і, оскільки вона сама трохи нервувала, вона списала це на ih майбутні великі вихідні. Що скоро вони вперше займуться любов'ю.
  
  Тепер його посмішка була невпевненою, і це стривожило її.
  
  Невже теж ih вихідні будуть скорочені?
  
  Чи було гірше?
  
  «Джон, що сталося? Ти в порядку?»
  
  «Залежить від того, як ви на це подивитесь», — сказав він. — Це буде важко, Юкі. Він тримав її за руку, але весь час опускав очі.
  
  «Проблема в тому, що ти говориш комусь занадто рано, і це самовпевнено. Ти кажеш їм занадто пізно, і ти плутаєш ih думки. У нашому випадку це і те, і інше: занадто рано і занадто пізно...»
  
  «Ти лякаєш мене, Джон. Викладай».
  
  — Кілька днів тому, коли ти сказав, що у тебе не було сексу пару років...
  
  «Це було нерозумно з мого боку. Це правда, але я нервував. Мій мозок... просто переповнився».
  
  Док втупився на нах своїми аспідно-блакитними очима. — У мене теж не було сексу пару років.
  
  — Ти? Да ладно . Її тобі не вірю.
  
  Мозок Юкі перематывался тому, думаючи про те, як вона поїхала в лікарню до Доку, потім автомобільної аварії. Вона погодилася показати йому місто. Потім ih першого м'якого поцілунку вона пірнула в більш довгий і сексуальний поцілунок, як тільки що зробила.
  
  Вона керувала всією фантазією.
  
  Він наслідував її приклад.
  
  Юкі була пригнічена. Чому вона не слухала матір?
  
  «Будь, як лебідь, Юкі-олександр. Тримай голову високо. Пливи впевнено і безшумно». У нах не вистачило терпіння. Замість цього вона пішла до свого батька. Водій танка.
  
  — Будь ласка, просто скажи це, — сказала Юкі.
  
  А потім він все-таки розповів гей, его, голос переривався, і історія витікала навколо шматочків на нерівній тимчасової шкалою. І хоча Юкі насилу розуміла, що він говорить, її зір звузилося. У сл голів пролунало гучне гудіння.
  
  А потім все почорніло.
  
  Глава 91
  
  
  
  Її sel в хитке крісло навпроти Юкі і Сінді в Casa Loco, мексиканській закладі поряд з квартирою Сінді, що спеціалізується у двозірковому курячому фахитас. На вулиці було темно, і у вікнах відбивалися ці безбарвні образи, роблячи нас схожими на привидів.
  
  Особливо Юкі.
  
  Сінді одночасно підтримувала Юкі і випитувала у нах додаткову інформацію, коли з'явилася Клер, опустилася на стілець поруч зі мною.
  
  «Ви були праві, що не пішли з ним», — говорила Сінді Юкі. «Ви не можете приймати рішення, коли ваша мета пройшла через блендер».
  
  Офіціантка-підліток прибрала ці лотки, і Клер замовила всім кави. Юкі сказала: «Я весь час думаю, може бути, мені варто було перетерпіти це. Просто сіла в машину...»
  
  — А якби тобі не стало краще? — запитала її Сінді. «Якими біса жахливими були б ці вихідні, якщо б ти застряг в Напі з хема, хто міг би дати тобі відсіч».
  
  «Я ненавиджу, коли ти приукрашиваешь речі, Сінді».
  
  "Ну, я не помиляюся, чи не так?"
  
  «Отже, дозвольте мені пояснити це відверті», сказала Клер, приводячи себе в порядок, потім розмова з Юкі по телефону. «Док народився з аномаліями геніталій? Лікарі не знали напевно, хлопчик він чи дівчинка?»
  
  Юкі кивнула, вказівним пальцем витерла сльози з-під очей.
  
  «Вони сказали його батькам, якщо вони прищеплять ему дівчинку, він ніколи не дізнається».
  
  — Вони помилилися , — сказав я.
  
  Клер сказала: «Це дійсно трагедія, Юкі. Її впевненою, що батьки були під сильним тиском, щоб повідомити людям статі дитини. У будь-якому випадку, це була теорія, заснована на практичності. "Простіше зробити дірку, ніж шість", - говорили вони. Потім, радили, ставтеся до дитини, як до дівчинки. Дайте гей естроген в підлітковому віці, і, ей-богу, вона буде дівчинкою».
  
  — Його назвали Флора Джин, — пробурмотіла Юкі. «Як ти сказала, Клер, вони взяли хлопчика і зробили з нього дівчинку! Але він ніколи не відчував себе дівчинкою, тому що він не був дівчинкою. Боже мій. Це так боляче!»
  
  «Значить, він звернув процес назад, коли йому було скільки років?» — спитала Клер.
  
  «Почав, коли йому було двадцять шість. Потім він прожив близько чотирьох або п'яти років у пеклі».
  
  «Ну, нібито цей бідолаха», — сказав я.
  
  Юкі підняла на мене заплакані очі. «Я без розуму від Панелі, Ліндсі. Він милий. Він забавний. Він бачив у мені справжню стерву і повного слабака . дівчина?"
  
  — Ой, Юкі. Де ти залишила у неї речі?
  
  «Він сказав, що подзвонить мені на вихідних. Що ми повечеряємо наступного тижня і поговоримо».
  
  — Док піклується про тебе, — сказав я. «Він показує, наскільки він піклується про вас, розповідаючи про те, що сталося. Дає вам час».
  
  — Я не знаю, що робити, — видавила Юкі.
  
  Сінді тримала Юкі і дозволяла гей плакати, поки Клер не потягнулася через стілець і не взяла Юкі за руку.
  
  — Цукор, заспокойся. Це здається складним, але, може бути, це і не так. І нічого не назавжди вирішувати відкрито зараз.
  
  Юкі кивнула і знову заплакала.
  
  Глава 92
  
  
  
  її дістався до чергової частини і виявив на своєму столі товстий м'який конверт. У маршрутному листі було зазначено, що Сент-Джуд переслав його навколо відділу нерозкритих дель і проштампував конверт: ТЕРМІНОВЕ, ТЕРМІНОВЕ, ТЕРМІНОВЕ.
  
  Тепер її згадав — Маккоркл дзвонив мені його, а йому було не передзвонив. Її розірвав конверт, витяг пошарпаний детективний блокнот і знайшов записку від Маккоркла, прикріплену до обкладинці.
  
  «Боксер — зацени. Цей суб'єкт знав останню по 1982 жертв дракона і декількох нових. Вона чекає твого дзвінка».
  
  Її, сподівався, що «вона» була гарячою зачіпкою, яка займається не охолола за вихідні, тому що відкрито зараз все, що у нас було про «вбивці дракона», було потворним висвітленням у пресі і п'ятьма мертвими тілами, слоняющими пальці у своїх могилах.
  
  Конклина не було вдома, так що я проводила кілька хвилина в кав'ярні, додаючи молоко і цукор в останній дюйм кавовій гущі, що залишилася потім нічної зміни.
  
  Коли її, повернувся до свого столу, мого партнера все ще не було, і я не міг більше його чекати.
  
  Її відкрила блокнот і побачила, що неону-зелений стікер Post-it, що застряг між сторінками, вказував в інтерв'ю двадцятитрирічної давності зі світською левицею Джіні Хоусам Фрідман.
  
  Її знав будь-що про Джіні Фрідман.
  
  Коли вона була одружена з заступником мера в 80-х, нині покійним, а нині одружена провідним кардіологом. Вона була покровителькою мистецтв і самостійним обдарованим художником.
  
  Її проглянула накреслені копом замітки і побачила, де Маккоркл підкреслила її номер телефону, який її і набрала.
  
  Фрідман відповів, потім третього дзвінка і здивував мене, сказавши: «я вільний, якщо ви прийдете зараз».
  
  Залишив їй записку на стільці Конклина, а потім відправився на своєму Провіднику за адресою Фрідмана у Пасифік-Хайтс.
  
  Симпатичний біло-блакитний будинок Джіні Фрідман, прикрашений імбирними пряниками, перебував на Франклін-стертий, в одному з кварталів повністю відреставрованих вікторіанських будинків, які роблять Сан-Франциско візуальним дивом.
  
  Її, піднявся сходами і натиснув кнопку дзвінка, і двері відчинила симпатична сивоволоса жінка років сімдесяти.
  
  — Заходьте, сержант, — сказала вона. "Я так радий познайомитися з вами. Що я можу вам запропонувати? Кава або чай?"
  
  Глава 93
  
  
  
  М RS. Ми з Фрідманом влаштувалися в парі плетених крісел на її задньому ґанку, і вона почала розповідати мені про вбивства дракон, терроризировавших вище суспільство Сан-Франциско в 1982 році.
  
  Фрідман завадила гей, кава і сказала: «Повинна бути зв'язок між тим старими вбивствами і недавніми».
  
  — Ми теж так думаємо.
  
  «Сподіваюся, її зможу вам допомогти», — сказав Фрідман. «Я сказав лейтенантові Маккорклу, що це жахливо смердить, коли ці видатні люди продовжують помирати у вісімдесят другому. Страшенно страшно. Майте на увазі, ми не знали, чому вони померли, поки не знайшли Крістофера Росса зі змією, що згорнулася в его пахви. ."
  
  — Та ви знали Крістофера Росса?
  
  "Дуже добре. Мій перший чоловік, і її частині зустрічалися з ним і його дружиною. Він був дуже гарним хлопцем. Любитель гострих відчуттів з товариським характером, і він, звичайно, був багатий. Все це було у Кріса Росса, а потім він помер.
  
  «Деякі говорили, що це поетичне правосуддя, — сказав мені Фрідман. — Що він був змією, яку вбили одного — але я забігаю вперед.
  
  — Не поспішайте, — сказав я. «Я хочу все це почути».
  
  Фрідман кивнув і сказав: «У тисяча дев'ятсот вісімдесят другому році її викладав дівчаткам по всьому п'ятого класу в школі Кетрін Дельмар Берк в сі-Кліффе. Упевнений, ви це знаєте».
  
  Її зробив. Ти-Скеля був першокласним поселенням на березі океану, надзвичайно красивим, населених надзвичайно багатими людьми.
  
  «Молоді дівчата носили форму в зелену клітку і щороку виконували танець травневого дерева. Розтяжки і все таке.
  
  «Сара Нідлман і Ік Сутички обидва вчилися в моєму класі у вісімдесят два роки. Її досі тхір не можу повірити, що вони мертві! У них була чарівна життя. І коли її знав ну, вони обидва були милими дітьми.
  
  Фрідман вручив мені маленьку шкіряну книгу з пергаминовыми сторінками, заповненими знімками. Вона повернулася до останньої сторінки і вказала на ступеневі ряди десятирічних дівчаток фото класу.
  
  «Голос Іса. Це Сара. І ця дівчинка, бідолаха, з сумними очима. Вона завжди була дивною дівчинкою», — сказав Фрідман про молоду дівчину з темним волоссям до плечей. Дитина виглядав знайомим, але, хоча мої думки були зайняті пошуком, він не міг знайти її.
  
  Фрідман сказав: «Вона була позашлюбною дочкою Крістофера Росса. Її мати була економкою Росса, і Росс оплачував навчання дочки в школі Берка. Їй допоміг її прийняти.
  
  «Інші дівчата, звичайно, знали її обставини, і деякі навколо них були недобрими. Одного разу їй сказав привіт: «Дорога, що тебе не вбиває, робить тебе сильнішим», і вона, здавалося, черпала навколо цього мужність.
  
  «А потім Кріс помер, а його дружина Беккі, яка займається раніше дивилася в інший бік, звільнила мати Норми, вирізала її та дитину без копійок. Кріс, повинно бути, думав, що буде жити вічно, але він цього не зробив. передбачив ih в своєму заповіті... Так чи інакше, бідну Норму виключили навколо школи.
  
  «І ви знаєте, їй був прав. Це не метод вбив її, і я думаю, що зробило її сильнішою».
  
  Її втупився на фотографію маленької дівчинки з сумними очима — і раптом шматочки встали на місце з такою силою, що я майже почув ih брязкіт. Коли її зустрів Норму Джонсон, ee волосся були карамельно-русявим, і було тридцять три роки.
  
  Фрідман сказав: «В останній раз її, розмовляв з Нормою близько десяти років тому. Вона створила для себе невеликий бізнес на побігеньках, використовувала свої старі зв'язки, щоб отримати роботу.
  
  «Вона розпустила зі мною волосся за смачним обідом в Форт-Мейсона, і я скажу вам, сержант, і мені не приносить задоволення це говорити, Норма була дуже жорсткою.
  
  «Знаєш, як вони багаті дівчата називали свою стару шкільну подругу? Вони називали її «дівчина-улюблениця». "
  
  Глава 94
  
  
  
  Конклін зайняв стілець в кабінеті Якобі, але я був такий збуджений, що не міг сидіти. Її теж охрінів. Ми двічі допитували Норму Джонсон, обидва рази списували її зі, а як підозрюваних і виганяли.
  
  — Я втрачаю очевидне? — запитав мене Якобі. "Чи ти?" Його м'ясисті руки зчеплені разом на сміттєвому собака робочого стільця.
  
  "Може бути, це її. Що очевидно?"
  
  «Ви не думали, що Джіні Фрідман міг бути злочинцем? Вона не тільки зізналася, що знала одну навколо первинних жертв, але знала і половину нинішніх».
  
  — У нах надійне алібі, Якобі. Хіба я не казав?
  
  — Ти сказав, що у нах було алібі, Боксер. Її питаю подробиці.
  
  Були часи, коли доповідати Якобі було все одно, що засовувати мені під нігті тріски бамбука. Невже він теж забув, що ми працювали разом більше десяти років?
  
  Невже він теж забув, що раніше звітував переді мною?
  
  «Коли сталися вбивства, Джіні Фрідман подорожувала по Середземному морю на вітрильнику, — сказав їй ему. «Вона стало відомо про вбивства, коли корабель пришвартувався минулого тижня у Каннах. Франція».
  
  «Я знаю, де знаходяться Канни», — сказав Якобі, вимовляючи це у множині.
  
  «У мене на столі лежать квитанцій Фрідман про переліт туди і назад і сл проїзні документи з « Ройял Кліпер ». Корабель залишив порт до того, як Бейлі були вбиті, і не повертався до тих тхора, поки не були мертві Брайан Кейн і Джордан Прістлі».
  
  "Ти впевнений?"
  
  — Я перевірив її паспорт, — сказав я. — Фотографія була свіжа, і в книзі була належна друк. Вона не була в Сан-Франциско протягом останнього місяця, Якобі, ніяких шансів. Але Маккоркл все одно перевіряє сл.
  
  Якобі взяв трубку свого телефону, натиснув на всі п'ять своїх ліній, щоб не було дзвінків. Потім він спрямував на мене свій погляд.
  
  «Розкажи мені більше про цю Pet Girl».
  
  Її сказав Джекобі, що батько Джонсона, Кристоффер Росс, не був одружений на матері Норми, що мати тільки що поміняти постільну білизну і пропилососити підлогу в його особняку на Ноб-Хіллі.
  
  «Росс був багатий, він був поза скандалів, — сказав я, — принаймні, поки він був живий. Потім його смерті мати Норми була звільнена, а маленька Норма офіційно стала ізгоєм.
  
  «Батько гей, нічого не залишив. Друзі поводилися з нею як з брудом. А потім вона почала працювати на них».
  
  «У нах були ключі від ih будинків, — додав Конклін, — і паролі k ih систем безпеки. У нах також було багато можливостей. Що вона сказала, Ліндсі? Що ніхто навіть не знав, що вона була там. вміння."
  
  — Гей, було всього десять, коли вбили її батька? — запитав Якобі.
  
  «Насправді. Вона не могла вбити їх высоколеток з вісімдесятих. Але той факт, що її батько шталь жертвою, міг надихнути ee».
  
  — Імітатор, — сказав Якобі.
  
  — Так ми думаємо, — сказав я.
  
  Якобі ляснув себе долонею по столу, і пил злетіла вгору.
  
  — Підніми її, — сказав він. «Йди за нею».
  
  Глава 95
  
  
  
  Її, СИДІВ ПОРУЧ З Конклином за столом у кімнаті для допитів, готовий схопитися, якщо буде потрібно, але він тримав допит під контролем. Нормі Джонсон він подобався, і Конклін показував гей, який він хороший чоловік, хлопець, якому можна довіряти, навіть якщо ти чортів псих.
  
  — Я не розумію, чому ти не сказала нам, що твого батька вбив дракона, Норма, — сказав Конклін.
  
  «Так. Ну, її б сказав тобі, якби ти запитав мене, але знаєш, її не пов'язував смерть мого батька нам з чим навколо цього, поки ти не сказав, що Бейлі і Сара були вбиті змією».
  
  «Брайан Кейн і Джордан Прістлі? Ви ih знали?»
  
  — Не дуже добре. Час від часу її працюю на Моллі Колдуелл-Девіс і пару разів зустрічав у нах Брайана. Джордан весь час був там, але ми не були друзями.
  
  — Ви працювали на Моллі в ніч на двадцять четверте дріжджів?
  
  «Мені потрібно було заглянути в свою книгу, але ні, почекайте. Хіба Моллі не влаштовувала вечірку двадцять четвертого? Тому що мене запросили. Її зайшов, нікого не знав, тому сказав «привіт» до Моллі і пішов приблизно через десять хвилина. Гей, не потрібно було, щоб її вигулював Мішу».
  
  «Отже, якими були ваші стосунки з Моллі? Як би ви ih описали?»
  
  — Е-е, спа випадку. Її познайомився з нею через свого колишнього хлопця. Можливо, ви чули про nen. Маккензі Олівер?
  
  «Рок-зірка", яка займається померла від передозування наркотиків?»
  
  Норма Джонсон грав з кінчиками волосся. «Так, це той самий. У той час ми ще не зустрічалися».
  
  Конклін зробив помітку у своїй книзі, запитав: «У тебе є якісь думки з цього приводу, Норма? Хто-небудь приходить тобі на розум, хто міг вбити твого батька, а потім, двадцять три роки, можливо, вбили купу людей». ти знаєш?"
  
  Джонсон сказав: «Ні, але це дуже маленьке містечко, інспектор. Всі всіх знають. Образи можуть тривати поколіннями, але навіть в цьому випадку її не знаю вбивць. Я в цьому майже впевнений » .
  
  Поведінка Джонсона було стриманим, що межують з сопливим — і це було божевіллям. В третій раз вона опинилася в маленькій кімнаті з копами. Вона повинна була знати, що вона підозрювана. У нах були причини нервувати, навіть якщо вона була невинна.
  
  Вона повинна була запитати, чи потрібен гей адвокат. Замість цього вона вертіла волоссям і фліртувала з Конклином.
  
  Її зробив уявну позначку: скажи Клер переглянути звіт про розтин Маккензі Олівера.
  
  І ще одне: з'ясувати, омела Норма Джонсон доступ до отруйної змії або володіла нею.
  
  Її вибачився, вийшов через кімнати для допитів і встав з Якобі за склом. Разом ми дивилися і слухали, як Норма Джонсон розповідала Конклину про свого родоводу.
  
  «Не знаю, чи знаєте ви це, але мій батько був прапраправнуком Джона K. Фремонта».
  
  «Слідопит? Дослідник, який намітив маршрут в Каліфорнії відвертими перед золотою лихоманкою?»
  
  Моя родословная королівського синього кольору, інспектор. Їй нічого не маю проти наслідувачів, на яких працюю, якщо ви про це думаєте. мене. Він був покидьком. Буквально».
  
  «Я дуже вражений тим, Норма. Так що, будь ласка, допоможи мені тут. Ти знаєш Сан-Франциско, як ніхто інший. Нагорі, внизу, скрізь, а її зовні. Її навіть не народився тут».
  
  «Ви хочете знати, хто повбивав усіх цих людей? Їй вже сказав вам. Її поняття не маю».
  
  Конклін посміхнувся, оголивши ямочки на щоках. — Взагалі-то, її збирався запитати тебе, хто, за твоїм думку, може стати наступною жертвою вбивці дракона.
  
  Джонсон відкинулася на спинку стільця, потім схилила голову набік і посміхнулася Конклину. «Наступним помре? Знаєш, мій коло звужується. Я думаю, що наступною жертвою можу стати її » .
  
  «Святе дерьмо», — сказав його Якобі. «Мені не подобається, як це звучить. Що вона збирається робити?»
  
  — Приколіть хвіст цьому ослику, — сказав Якобі. «Не випускай її з виду».
  
  Глава 96
  
  
  
  W E LOST PET GIRL буквально відверті навколо коробки. Я не знав, чи потрапила вона в пішохідний потік Брайанта або стрибнула в таксі, але ми з Конклином тупо стояли на вулиці, кліпаючи очима на сонце, вишукуючи медово-біляву блондинку в чорному... і бачити все, крім.
  
  — Спробуй її телефон, — сказав її Конклину. «Гей, Скажи, що у тебе є ще один штопора. Признач гей побачення».
  
  — Я розумію, — сказав Конклін. «Дізнайся, де вона».
  
  Її, хмикнув: «Вибачте» за свою поведінку, схоже на Якобі, і дивився, як Конклін набирає номер і слухає вихідне повідомлення Джонсона.
  
  «Привіт, Норма. Це інспектор Конклін. Зателефонуйте мені, добре? У мене до вас невеликий штопора».
  
  Він залишив свій номер телефону і повісив трубку.
  
  "Далі-"
  
  «Перевір її будинку», — сказав він.
  
  Її, пробурмотів: «Розумник», і він розсміявся, і ми попрямували до машини. Через тридцять хвилина пробок ми припаркувалися неподалік від воріт з Двадцять п'ятій авеню в Presidio.
  
  Presidio має довгу історію, спочатку, як іспанський форт відвертими в затоці Сан-Франциско, а потім, як армійський житловий будинок, коли він був захоплений американськими військовими в 1846 році. Майже через сто п'ятдесят років він шталь приватним, ставши багатоцільовим. господарських та житлових будівель.
  
  В результаті реконструкції з'явилося кілька гарних будинків навколо червоної цегли в стилі Mission Revival з білими крильцями. Інша житлоплоща була покинута і поступово занепадала в бухту.
  
  В адресі Pet Girl вказувалося, що її житло в залі в мальовничій і дешевої частини колишніх казарм, далі від того місця, де ми стояли. І що мене одразу вразило, так це те, що вдома Норми Джонсон знаходився в межах видимості від сі-Кліфф, де вона навчалася у школі Берк і де її зганьбили.
  
  Її думав, статусу важливий для нах. Так чому ж вона увібрала в себе саме цю пальник і включає форсунки?
  
  Ми з Конклином швидко пройшлися по околицях Пресідіо, схожим на парк, де в той робочий день було людне, та віндсерфери переодягалися на стоянці, насолоджуючись бризом, що дмуть з Бейкер-Напасті.
  
  І тут здалася приміщень Норми, одна навколо двох прибудованих до будинку з невеликим двориком попереду. Оздоблення салону потрібно було пофарбувати, а велосипед валявся у високій траві перед дверима Норми, як ніби його туди кинули в поспіху.
  
  Її, постукала, назвала ім'я Норми, постукала ще сильніше — і все ще жодної відповіді. Її подумав про Пет Girl, говорить Конклину: «Наступною жертвою можу бути її » .
  
  «Невідкладні обставини, Річ. Вона могла поранитися. Вона може померти».
  
  Її сказав ему вибити двері, але Конклін взявся за ручку і повернув її, і двері відчинилися. Мій пістолет був у моїй руці, коли ми увійшли в квартиру Pet Girl. Він був чистим і маленьким, з ветхою меблями, якщо не вважати портретів Крістофера Росса в складній рамці над консоллю в коридорі.
  
  Її почув приглушені кошлатий і голосний звук, але не міг кому нам шум, нам напрямку, звідки він виходив.
  
  Конклін був позаду мене, коли її, попрямував до задньої частини маленької двоповерхової квартири, кричачи: «Норма, це сержант Боксер. Ваша двері були відчинені. Не могли б ви вийти? Нам треба поговорити».
  
  Всі мовчали.
  
  Її вказав Конклину, що він повинен залишатися на першому плані поверсі, і піднявся по сходах. Кімнати нагорі були такими маленькими, що я міг зазирнути в кожен кут, але все ж її перевертав ліжка, перевертав шафи, хотів незакріплені стінні панелі, роботи.
  
  Де, кравець візьми, Пет Girl?
  
  Її ще раз пройшовся по обидва маленьких кімнат, ванної і чуланам, але Норми Джонсон там не було.
  
  Невидима Пет-Дівчинка знову стала невидимою.
  
  Глава 97
  
  
  
  Її НАЛАШТУВАВСЯ від різкого шуму важких предметів, що падають на поверсі нижче, а потім його знову почув цей грім, звук, схожий на приглушений грім, може бути, важку катящуюся двері, і він почув голоси.
  
  Конклін розмовляє з Нормою Джонсон.
  
  До того часу, як він покликав мене, їй вже був на півдорозі вниз по сходах.
  
  Мій напарник був на кухні, і дивився в щілину між прилавком і холодильником через дверний отвір, який, як мені здавалося, був дуже вузьким, щоб вести до чого-небудь, крім комірчини для мітел. Судячи з усього, в отвір, стогін була ввернута потаємні двері, а за нею була кімната, схожа на комору.
  
  — Ліндсі, — сказав Конклін розміреним тоном, — у Норми є зброя.
  
  Її, протиснувся в кухню вісім на десять, поки не побачив Джонсона. Вона сиділа спиною до комори. Конклін стояв всього в чотирьох метрах від нах, перегороджуючи шлях ей.
  
  Її зробив подвійний удар, коли зрозумів, що зброєю Норми Джонсон була дракона, яку вона стискала в правій руці. Це був стрункий, смугастий, серро-білий, смертоносний крайт, його хвіст бив, а мета гойдалася всього в декількох дюймах від шиї Джонсона.
  
  — Відійдіть з дороги, інспектор Конклін, — прошипів Джонсон. «Я виходжу через парадні двері, і ви мене відпустите. І її замкну за собою двері. Змії не будуть турбувати вас, поки ви будете вести себе тихо і рухатися дуже повільно». ."
  
  Коли Джонсон повільно наближалася до Конклину, її міг бачити позаду нах комору. На металевих полицях уздовж стіни стояло кілька двадцатигаллонных акваріумів, а підлогу кімнати була всипана битим склом.
  
  Мої руки похололи, коли її зрозумів звук шуму. Pet Girl перетягла кілька резервуарів зі зміями, і вони розбилися об підлогу. Змії бродив по квартирі, шукаючи затишні нори, можливо, заповзаючи в кути в маленьку кухню, де стояли ми з Конклином.
  
  «Я хочу, щоб ти відчинив духовку і засунув всередину цю змію!» — крикнула їй Pet Girl. «Зроби це зараз, чи буду стріляти».
  
  Пет-Дівчина розсміялася.
  
  «Ні, я не збираюся цього робити», — сказала вона, показуючи мені красиву посмішку, яку її раніше не бачив на її обличчі. — Так що ж буде, сержант? Відпусти мене? Бо якщо ні, то мені все одно, вкусить мене Калі або ти застрелиш мене. Для мене немає ніякої різниці.
  
  На стогони над грубкою цокав годинник. Її, почув, як почастішало дихання Норми Джонсон, і побачив, що обличчя Конклина зблідло. Він боявся змій, смертельно боявся, але стояв, як скеля, на відстані удару від божевільної ідеї Домашньої вихованки про домашню тварину. Її не міг отримати чистий постріл.
  
  — Відійдіть убік, інспектор, — сказав Джонсон Конклину. — Рятуйся, і відпусти мене.
  
  — Я не можу цього зробити, — сказав Конклін. А потім він махнув рукою, ніби схопив муху в повітрі. Він збирався схопити її за зап'ястя, але перш ніж він встиг схопити її, вона пустила змію на Конклина.
  
  Конклін відскочив назад, але дракон була в повітрі. Мій напарник здійняв руку, коли вона наблизилася до нього, звиваючись і б'ючись об його долоню. На мить вона прилипла до його руці, повисла на зап'ясті, поки Конклін не струсив її, і вона не впала на підлогу.
  
  Він відступив назад, тримаючись за зап'ястя, потім повернув до мене своє попільна особа.
  
  — Мене вкусили, — сказав він, завмерши на місці. «Ублюдок мене досталь».
  
  Глава 98
  
  ВЗЯЛАСЯ .
  
  Вона спробувала прорватися mimmo мене, але я вийшов з страхітливого трансу, схопив її за руку і повернув.
  
  Ee плече увірвався, і вона закричала, але біль не зупинила її. Вільною рукою вона взяла кавову чашку і, схопивши її, як ніби це був камінь, відскочила і націлила керамічний удар мені в щелепу.
  
  Її пригнувся, iso усіх сил вдарив її по коліну. Вона знову закричала і впала на підлогу. Її перевернув воющую жінку в житті, зігнув її руки назад, надів на нах наручники і закричав Конклину: « Rich! Лягай на кушетку. Опусти руку на підлогу так, щоб вона опинилася під серцем .
  
  Конклін невпевнено пройшов у сусідню кімнату, ніби вже вмирав. Її засік час, схопив мобільний зателефонував у Dispatch і сказав Кэму, що Конклін не працює.
  
  — Нам терміново потрібна швидка допомога , — сказав я, вказуючи адресу. «Зателефонуйте до лікарні, скажіть, що потерпілого вкусила дракона. Це крайт. Краит. Нам терміново потрібно протиотруту » .
  
  "Протиотрута?"
  
  "Так. Немає . Це називається протиотруту. І надішліть мундири, щоб взяти наш нашийник під варту".
  
  Її, підійшов до Джонсона, який корчився, видаючи тихі схлипи.
  
  Її, нахилився і запитав: «У вас є протиотрута?»
  
  Вона хмикнула: «Якщо б її знала, їй би не сказала тобі » .
  
  Її, вдарив її ногою по ребрах, і вона завила. — знову запитав я.
  
  — Ні! У мене ih net.
  
  Її не довірив ей. Його відкрив її холодильник і провів інвентаризацію. Три чашки йогурту, коробка яєць. Шість упаковок Coors. Зів'ялі редиски. Жодних флаконів, які виглядали б чимось, що могло б врятувати Конклину життя.
  
  Я не можу брехати. Мені здавалося, що на мене дивляться десятки очей. Її був в жаху до кінчиків волосся, і хоча її боявся за свого партнера, у мене все ще залишався невеликий страх за себе.
  
  Її дивився в підлогу, поки шелл у вітальню, де Конклін лежав на синьому картатому бахарєв, опустивши руку, щоб образи не потрапив у складати долар.
  
  Пройшла всього одна або дві хвилини з ними тхора, як його вкусили, але я поняття не мав, скільки часу буде потрібно, щоб цей укус паралізував його центральну нервову систему. Скільки часу пройде, поки Конклін не зможе дихати.
  
  Було вже занадто пізно?
  
  Її зірвав з Конклина ремінь і надів його ему трохи нижче ліктя, як тиснучу пов'язку. «Я зрозумів тебе, приятель. Швидка допомога вже в дорозі».
  
  Паніка нахлинула на мене, як цунамі, і сльози старанно працювали, щоб зруйнувати греблю. Але він не міг дозволити своєму партнеру побачити це. Її просто готель бути на 10-процентний таким хоробрим, як він.
  
  Її змусив себе забути про розбіжності.
  
  І її зосередився на відстані між нами і найближчій лікарнею. Її подумав про забігу в стилі « Дивовижною рамках », коли парамедикам доведеться нести носилки з воріт на Двадцять п'ятій авеню до самого обидва кінці.
  
  А потім було протиотруту.
  
  Як лікарня отримає протиотруту вчасно?
  
  Душі всіх померлих людей, яких вона коли-небудь любила, відвідували мене, поки її тримав Річі за здорову руку і прислухався до сирен: Джилл, Кріса і моя мама — її не винесу, якщо Конклін помре.
  
  Її почув, як завили сирени і зупинилися.
  
  На мій превеликий полегшенню, через дванадцять хвилина потім укусу Конклина парамедики з носилками увірвалися в двері.
  
  Глава 99
  
  
  
  Її КРИЧАВ парамедикам і копів. «Отруйні змії бродять по всьому чертовому підлозі. Вони смертельні » .
  
  «Ви сказали, що копп впав? » — спитав поліцейський.
  
  Її знав його. Тім Хеттрих. Двадцять років в поліції, і один з кращих по. Але у них з Конклином була ворожнеча, що почалася, коли Конклін перейшов у відділ вбивств. Її подумав, може бути, вони ненавидять одне одного.
  
  «Вкусила отруйна дракона Конклина».
  
  «Поліцейський убитий, сержант. Ми підемо всередину».
  
  Поки Конклина прив'язували до каталці, її, підійшов до Норми Джонсон, що лежить на підлозі в наручниках. Її обличчя було опухлим, а з носа текла кров, але у мене було відчуття, що якщо дракон виповзе з комори і вкусить її, вона буде в захваті.
  
  Може бути, вона готелів померти, як помер її батько.
  
  Її наполовину сподівався, що вона виконає своє бажання, але мій більш раціональний розум готель почути цю історію.
  
  Її готель знати, що зробила Нормою Джонсон, кому і чому. А потім її готель, щоб держава судило ee, засудило і метод вбив.
  
  Її, схилявся над Нормою Джонсон і зачитував гей сл прав.
  
  — Ти маєш право зберігати мовчання, огидний землетрус, — сказав я. — Все, що ви скажете, може і страшенно добре буде використано проти вас у суді. У вас є право на адвоката, якщо ви зможете знайти досить склизкого, щоб захистити вас. Якщо ви не можете дозволити собі адвоката, штат Каліфорнія надасть его для вас. Ми робимо це, навіть для таких покидьків, як ви. Ви розумієте свої права, Pet Girl?
  
  Вона посміхнулася мені.
  
  Її схопив її руки за наручники і смикнув її, напружуючи ee розколоте плече, змушуючи її кричати.
  
  «Я запитав вас, чи розумієте ви свої права?»
  
  "Так, Так!"
  
  Хеттрих сказав: «Я зловив ee, сержант». Він поставив її на ноги і виштовхнув за двері. Її теж готель піти. Але я повинен був побачити, що було всередині він комори.
  
  Її повинен був знати.
  
  Її, підійшов до отвору і втупився на металеві полиці, заповнюють вузьку кімнату. Її міг бачити крайтов, ковзних крізь залишки більшості танків, кожна навколо цих змій була наповнена отрутою.
  
  Було приголомшливо думати про те, які наміри у Норми Джонсон були, коли вона володіла такою кількістю змій. Скільки ще людей вона сподівалася вбити, перш ніж її спіймали?
  
  Що було на думці у цієї хворої жінки?
  
  Її наказав охоронцю опечатати і замкнути це місце, а потім покинув зміїний будинок Pet Girl. Її побіг до машини швидкої допомоги, сель, як раз в той момент, коли медики ввели мого напарника всередину.
  
  Її sel поруч з Річі, взяв його здорову руку і стиснув ee.
  
  «Я не залишу тебе, доки ти не будеш віджиматися. Кидай обручі», — сказав її своєму партнеру, і мій голос нарешті зірвався на дрібні шматочки. «Ти будеш в порядку, Річі. Ти будеш ідеальним».
  
  — Добре, — сказав він трохи голосніше пошепки. «Але зроби мені ласку, Ліндсі. Все одно помолися за мене».
  
  Глава 100
  
  
  
  КОЛИ водій ШВИДКОЇ ДОПОМОГИ повернув наліво, її, знав, що ми рай в місце, яке її ніколи більше не хотів би бачити.
  
  Мати Юкі померла в муніципальній лікарні Сан-Франциско.
  
  Її цілими днями ганяв по цих залах, сподіваючись зловити самашедшого «ангела смерті», дізнавшись у процесі, що це вони націлений на високі прибутки, а не на турботу про пацієнтів.
  
  Її окликнув перед водієм: «Генеральний лиже, ніж Муніципальний».
  
  — Ми веземо потерпілого від укусу змії, не так, сержант? Це вони привезе протиотруту.
  
  Її заткнувся і зробив те, що просив Конклін. Її, молилася Богу, тримаючи його за руку, і думала про те, яким прекрасним людиною був Річард Конклін, через що ми пройшли разом, як мені пощастило, що він був моїм другом і партнером.
  
  Руху перед нами розділилося, коли машина швидкої допомоги з криком проїхала по Сосні, потім ривком виїхала на стоянку і різко зупинилася біля входу у відділення невідкладної допомоги.
  
  День відчинилися, і медики кинулися врозтіч.
  
  Її, підбіг до каталці Конклина, коли його вкотили в автоматичні день. Жахливий запах лікарняного дезінфікуючого засобу вдарив мені в обличчя, і мене охопила активного відпочинку паніки.
  
  Чому тут?
  
  Навколо всіх місць, чому ми повинні були привезти Річі сюди?
  
  Потім її побачив, що до нас наближається Док.
  
  — Медичний вертольотом вже в дорозі, — сказав він мені і Конклину. — Багатий? Як ти себе почуваєш?
  
  «Наляканий до чортиків», — сказав мій напарник. Її, думав, що він невиразно говорить. Її закриваю рот рукою. Її так боявся втратити его. Втратити его.
  
  — Оніміння? — запитав Док Конклина.
  
  "Так. В моїй руці."
  
  — Постарайся розслабитися, — сказав Док. «Буде потрібно якийсь час, щоб образи подіяв. Якщо б ти був в джунглях, це було б одне. Але ти у нас є, Річ. З тобою все буде в порядку».
  
  Її готель вірити Доку, але не заспокоївся, поки Річ не встане на ноги. Коли мого напарника відвезли, їй сказав йому, що буду стояти в приймальні, і схопив за рукав.
  
  «Джон, ти впевнений, що протиотруту, яке в тебе є, — це те, що потрібно?»
  
  «Тихоокеанський Акваріум у мене напоготові з ними тхора, як Клер розповіла мені про людей, загиблих від укусів крайта. Її, подумав, що є шанс, що нам знадобиться протиотруту».
  
  «Спасибі, док», — сказала я, відчуваючи вдячність. «Спасибі за те, що ти такий з біса розумний».
  
  — Не згадуй про це, — сказав він. Потім: «Я збираюся заглянути до Річу».
  
  Її знайшов темний куток кімнати очікування і подзвонив Сінді. Її повторити гей, те, що сказав мені Док. А потім їй подзвонив в готель в Аммані.
  
  Там була година ночі, але після словесної перепалки стілець мене з'єднав. Він здавався сонним отто склепіння, але просяяв, коли почув мій голос. Це було якимось дивом, що я змогла знайти, що его, коли його найбільше в nen потребувала.
  
  — Я тільки що мріяв про тебе, — сказав він.
  
  "Хороший сон?"
  
  «Я думаю, що це був цирковий сон».
  
  "Що це?"
  
  «Натягнутий канат. На мені ця штука з спандекса. Боді. З блискітками».
  
  "Ти?"
  
  «Волосся на грудях стирчать зверху».
  
  "Джо!" Її сміявся.
  
  «Її високо, там, на цій платформі, розміром з копійку».
  
  "І це...?"
  
  «Йорданська монети. І ви йдіть до мене по канату».
  
  "Що я ношу?"
  
  «Ти голий».
  
  "Ні!"
  
  "Ага! Несеш в руках купу речей, балансіруешь на цій мотузці. І її повинен зловити тебе, коли ти доберешся до мого динарів".
  
  "Що відбувається?"
  
  "Телефонні дзвінки."
  
  «Джо, її, сумую за тобою, милий. Коли ти повернешся додому?»
  
  Глава 101
  
  
  
  Плече НОРМИ ДЖОНСОН встало на місце, і вона брала кілька сотень міліграмів мотрина . Вона сиділа навпроти мене в кімнаті для допитів, крутячи в руках візитну картку, і на її обличчі знову з'явився вираз «що завгодно».
  
  Якби Конклін був тут, він би її вмовив. Її готель прибрати цю усмішку з її обличчя.
  
  Pet Girl шпурнула картку на стілець і підштовхнула до мене, щоб її прочитав: ФЕННЕ І ТАРБОКС, АДВОКАТИ.
  
  Джордж Фенне і Білл Тарбокс були адвокатами у кримінальних справах з потрійним рейтингом «А», які обслуговували 2% вищих верств суспільства. Фенн була стійка і грунтовна. Тарбокс був мінливий і гламурний. Разом вони перевернули більше ймовірних обвинувальних вердиктів звільнення, ніж її готель пам'ятати.
  
  «Місіс Фрідман платить», — сказала Пет Girl.
  
  Вона грала зі мною, змушуючи мене замислитися, чи стане вона адвокатом, або, що більш імовірно, вона просто думала, що розумніший за мене.
  
  «Зателефонуйте своїм адвокатам», — сказав я, віддаючи свій Nextel від пояса і кидаючи його на стілець. «Скористайся моїм телефоном. Але оскільки все це для тебе новина, дозвольте мені пояснити, як працює система».
  
  — Угу. І їй повірю всьому, що ти скажеш.
  
  «Мовчи, дурню. Просто послухай. Якщо ти попросиш адвокат, я не зможу укласти з тобою угоду. Голосування, як ми бачимо це по цей бік стільця: ти напав на поліцейського з застосуванням смертоносної зброї. Конклін вмирає, ти ходячий труп.
  
  «Якщо залишити в стороні, ми вас затримали за п'ятьма пунктами звинувачення у вбивстві. У вас був доступ до кожної з жертв, і вони були вбиті, він же самої рідкісної, незаконно ввезеної змією, яку ви тримали дюжинами у своїй квартирі.
  
  «Стажер юридичного факультету може засудити вас.
  
  «Але ми не будемо використовувати стажиста юридичного факультету. Ви будете битися з Леонардом Парізі, нашим головним стрільцем, тому що ви вбивали високопоставлених осіб, і тому що це те, що відомо, як гучна справа.
  
  «Ми не можемо програти і не програємо».
  
  — Повинно бути, у вас якийсь кришталева куля, сержант.
  
  «Краще повірити в це. Тому що голосування ще її бачу там: у той час як ваші адвокати користуються великою популярністю у пресі, на гроші місіс Фрідман, ваші старі шкільні друзі збираються давати свідчення на користь обвинувачення.
  
  «Вони засудять тебе в суді, Норма. А потім вони розкажуть пресі все про тебе, про те, як ти ih одурманиваешь, який ти жалюгідний .
  
  «І потім того, як тебе викриють як безбожного, безсердечного психопата, присяжні п'ять разів засудять тебе. Ти розумієш? Ти будеш infamous — а потім помреш » .
  
  Її побачив спалах паніки в очах жінки. Дістався його нах? Боялася на самому делле Норма Джонсон?
  
  — Так що, якщо це така дурниця, чому ти взагалі розмовляєш зі мною?
  
  «Тому що окружний прокурор хоче укласти з вами угоду».
  
  «О, це повинно бути добре. Як ніби її не бачив, цей прийом сто разів у « Законі і порядку » .
  
  «Є одна неточність, Норма. Трохи простір для маневру в цій смертної кари. Так що слухай. Головний судмедексперт переглянула звіт про розтин свого колишнього бойфренда, і вона каже, що він не проходить перевірку на запах».
  
  «Маккензі Олівер? Він помер від передозування наркотиків».
  
  «Его аналіз крові був на межі передозування. Але йому було за тридцять, в іншому він був здоровий. Так що судмедексперт, який проводив розтин, не шталь дивитися далі.
  
  «Але це новий день, Норма. Ми думаємо, що ти вбила його, тому що він кинув тебе. Його труну піднімають з-під землі у цю хвилину. І на цей раз судмедексперт буде шукати сліди іклів».
  
  Джонсон подивилася на візитку, яку гей дала Джіні Фрідман, подивилася на мій телефон, подивилася на мене.
  
  "У чому справа?"
  
  «Розкажіть мені про вбивства, обладнання всіх, включаючи те, що ви зробили з Маккензі Олівером, і ми позбулися вас від приниження суду і скасувати смертну кару. Термін дії цієї пропозиції закінчується, коли її, встаю з крісла. "
  
  Настала довга пауза, цілих дві хвилини.
  
  Тоді Норма Джонсон сказала: «Цього недостатньо».
  
  «Це все, що ми пропонуємо».
  
  Її зібрав папери і застебнув куртку, відштовхнувшись від стільця.
  
  Пет, Дівчинка запищала: «Що ви знімете з мого вироку, якщо його дам вам людини, який убив цих багатіїв у тисяча дев'ятсот вісімдесят другому році?»
  
  Її придушила своє здивування — і своє хвилювання.
  
  Її, повернувся до одностороннього дзеркала, а через секунду Якобі відкрив двері, просунувши голову в кімнату для допитів.
  
  — Почекай, — сказав він мені. «Я подзвоню Парізі по телефону».
  
  Глава 102
  
  
  
  Кімната для допитів стала менше, коли туди увійшли чотириста п'ятдесят фунтів Рудого Живицю і Якобі.
  
  Парізі шість два роки, у нього жорсткі руде волосся, ряба шкіра, талія 50-це розмір і баритон курця. Він міг бути забавним, але якби захотів, то міг би налякати власну матір до серцевого нападу.
  
  Якобі — ще один унікальний жахом, якщо ви не знаєте і не любите його так, як її. Его непроникні сірі очі подібні свердел. І його великі руки неспокійні. Як ніби він шукає привід, щоб збити ih і нанести удар.
  
  Двоє незграбних чоловіків притягли стільці, і я побачив, як сопливе поведінки Домашньої вихованки здригнулося.
  
  «Тепер я думаю, що мені слід найняти адвоката», — сказала вона.
  
  — Це твоє право, — пробурчав Парізі. Він сказав мені: «Боксер, уведи її назад у камеру».
  
  Коли її, піднявся на ноги, Норма Джонсон закричала: «Зачекайте!»
  
  — Я тут не для того, щоб розважатися, — попередила її Парізі. — Так що не витрачай свій час даремно. Він розкрив папку, розклав на столі кадри по звалищі і запитав Домашню дівчинку: «Ви вбили цих людей?»
  
  Поки очі Джонсон повільно пересувалися по фотографіям зліва прямо і назад, її зрозумів, що вона ніколи не бачила своїх жертв мертвими.
  
  Вона розкаялася?
  
  Або вона була страшенно вражений собою?
  
  Не зводячи очей з фотографій, Джонсон попросив Парізі дати обіцянку, що вона буде звільнена від смертної кари, якщо розповість йому про свою причетність до смерті Маккензі Олівера, і коли він погодився, вона глибоко зітхнула.
  
  — Її вбила ih, — сказала вона голосом, сорвавшимся від жалості до себе, з її очей скотилася пара мальва. «Але своєю смертю її викликали їх менше боляче, ніж вони завдали мені за один день мого життя».
  
  Хіба Пет Дівчинка не знала, що сльози не потрібні? Що все, про що ми дбали, було її визнанням? Що все, що ми готелі, це слова?
  
  Вона витерла сльози тильною стороною долоні, а потім запитала, чи котиться відеокасета. Її сказав гей, що це так, і вона сказала, що рада.
  
  «Я хочу, щоб був запис моєї заяви», — сказала вона. «Я хочу, щоб люди розуміли мої причини » .
  
  Минуло більше години, поки Норма Джонсон конкретизувала свої мотиви, докладно описуючи життя жертв так, як міг би лише одержимий вуайеріст, описуючи ih «невимовно образлива поведінка по відношенню до неї, чого вона не заслуговувала, і вона розповіла нам, як вона безболісно покласти її жертви вниз.
  
  Потім того, як вона рідини і крові, як переслідувала Маккензі Олівера, поклала його в ліжко для прощального побачення, а потім пронизала його іклами крайта, Парізі отримав те, що готель. Ніяких надмірностей не потрібно.
  
  Він перервав її самозакоханий тираду на півслові, сказавши: «Мені потрібно бути в суді, міс Джонсон. Розкажіть мені про 1982 вбивствах, якщо ви хочете, щоб ми розглянули штопора про пом'якшення вашого вироку».
  
  — Що ти мені пропонуєш?
  
  «Зараз вам загрожує шість довічних термінів без рішенням умовно-дострокового звільнення», — сказав він, гей. «Дайте нам вбивцю товариств 1982 року, і ви зможете сказати комісії з умовно-дострокового звільнення, як ви шкодуєте потім того, як отсидите деякий час».
  
  "Це все?"
  
  «Це надія. Це шанс, що, може, ти вийдеш на свободу перед смертю».
  
  Джонсон прикрила рот. Вона думала довго і наполегливо, і, оскільки тиша зробила кілька кіл по кімнаті, їй навіть не міг припустити, що вона буде робити.
  
  Парізі глянув на годинник і відштовхнувся від стільця, ніжки его стільця заскрипіли, як залякування 18-колісного автомобіля.
  
  — З мене досить, лейтенант, — сказав Парізі Якобі. "Загорніть."
  
  — Мій батько, — м'яко сказала Норма.
  
  — Кристофер Росс був однією навколо жертв, — сказав я. — Він знав вбивцю?
  
  «Він був убивцею», — сказала Пет Girl. «Папа мені сказав. Він зробив все».
  
  Глава 103
  
  
  
  КОХАНА ДІВЧИНА щойно видала свого мертвого батька як вбивцю по всій вищого суспільства в 1982 році. Якщо історія була правдою, то її батько був серійним убивцею.
  
  Вона наслідувала його приклад і теж стала їх.
  
  Було це дійсно правдою?
  
  Або все це було відчайдушною фікцією, щоб допомогти собі?
  
  Її готель почути, як вона скаже це знову , і тоді вона це зробила.
  
  «Він розповів мені, хто вбив і чому. Папа ненавидів тих придурків, які подлизывались до йому, тому що він був багатий. Він любив мою матір, бо вона була справжньою » .
  
  Пет-Дівчина потяглася до своєї блузці, витягла медальйон, відкрила його тремтячими руками і простягла, щоб показати Парізі фотографію Крістофера Росса.
  
  Парізі нам разу не відвів погляду. Він просто підпалив Джонсона своїм моторошним поглядом «Руда собака розірве тобі глотку» і сказав: «Звинувачення нічого не варто. Ви хочете угоди? Мені потрібні докази».
  
  Пет-Дівчина повернула до мене голову вперше з ними тхора, як Якобі і Парізі увійшли в кімнату.
  
  «Мої ключі в моїй сумочці», — сказала вона мені. «Це червона страусина шкіра, і, здається, її залишила її на консольному столику у фойє».
  
  Її, кивнув головою, сказав: «Червоний мішок. Її его знайду».
  
  «Шукайте латунний ключ з заокругленим кінцем, він підходить до навісного замка на моєму складі», — сказала вона. — Сховище Бей, блок номер двадцять два. У мене там зберігаються всі папери мого батька. В одному навколо ящиків лежить папка з позначкою «Натахара». "
  
  "Коробка пронумерована? Маркована?"
  
  «Повинен бути відвертими попереду. Я думаю, почала другий або третій ярус, з правого боку...»
  
  Її був у своїй голів, думаючи про те, як її втечі наверх, щоб отримати наказ на обшук квартири Джонсона, коли мій задзвонив мобільник — Бренду, наш асистент, кричала в мікрофон: «Ліндсі, два старого...»
  
  Двері кімнати для допитів відчинилися, і в кімнату увірвалися два солідних джентльмена.
  
  Білл Тарбокс був у синьому сирсакере і краватці-метелику в червоно-білий горошок, виглядаючи так, наче забув свою панаму в «Роллсе». Стрижка Фенна була такою гострою, що можна було порізатися про його бакенбарди.
  
  Фенн обвів поглядом кімнату, упізнав свого клієнта і сказав: «Норма, перестань базікати. Ми твої адвокати, і це інтерв'ю закінчено».
  
  Глава 104
  
  
  
  Її БУВ З Конклином у його приватній лікарняній палаті з видом на парковку. Він виглядав блідим, його волосся лежали на лобі вологими, але його посмішка була сильною, і він відпускав жарти, всі дуже хороші ознаки.
  
  Її нахилила крісло з відкидною спинкою до його ліжка.
  
  — Ти не зійшов з розуму , Річ?
  
  «Чому? Тому що ти зламала Пет-Girl, поки її лежав тут, як мішок з піском? Чому це має мене дратувати? Я маю на увазі, да ладно, Ліндсі», — сказав він, подивившись на мене своїми карими очима. «Прибити цього психа, навіть якби мене не було поруч у момент тріумфу — голосування що важливо. Медсестра! Мені потрібна крапельниця з ціаністим калієм, стат » .
  
  Її сміявся. Річ вистояв перед атакою чортової змії Пет-Girl, і вже за одне це він був героєм. Він був живий — і обидва наших щит, щит Маккоркла діти, були начищені до блиску за те, що виставили Норму Джонсон на окружному прокуророві.
  
  Це було те, що ми любили називати «відмінним ніяк не коли для копа».
  
  Помічник медсестри приніс спеціально для Конклина синю тарілку для ранньої пташки, і, поки він рухав кешью в своїй тарілці, її розповів йому про своє повернення в квартиру Домашньої дівчата.
  
  «Рятувальники тварин сказали, що місце було чистим, але серйозно, як вони дізналися, що зловили всіх змій до останньої? Її ходив на пальчиках, Річ, і я навіть не впевнений, що мої навшпиньки стосувалися землі».
  
  Він усміхнувся і сказав: «Ти хоробра дівчина, Ліндсі».
  
  «Я схопив цю сумочку, зачинив за собою двері, знайшов ключі. П'ятдесят за шістдесяти двох були латунними, з круглим верхом».
  
  — Одіна навколо них підходив до замку?
  
  — Ти поспішаєш? Її запитав його.
  
  «Ні, немає. Не поспішай».
  
  Її знову засміявся, радіючи, що Конклін вийде навколо цього будинку жахів, як тільки Док підніме великий палець вгору.
  
  «Я зустрів МакКоркла на складі Pet Girl», — сказав я. «Він привів з собою цього великого дитини по лабораторії.
  
  «Отже, ми відкриваємо двері і дивимося, може бути, на десять ярдів картонних коробок. Великий Малюк починає зносити коробки, а ми з Маккорклом п'ять годин переглядаємо файли у попросив «Натахары», — сказав я.
  
  «Виявляється, Натахара — це ім'я індійського бога, який носить кобру на плечах. Експорт Натахары продає отруйних рептилій».
  
  «Ліндсі, ти молодець » .
  
  — Так, знаю. Її знайшов листування між містером Радхакришнаном за «Натаджара Експортс» і Крістофером Россом, генеральним директором «Пасифік Карго Лайнз». І ще її знайшов за рахунок ящик крайтов, датований січня тисяча дев'ятсот вісімдесят другого року.
  
  «Засранець вів облік своєї покупки змії? Але, як ти зрозумів, що він був вбивцею і одночасно жертвою?»
  
  «Маккоркл вважає, що його смерть була нещасним випадком, можливо, самогубством. Ми ніколи не дізнатися, але це точно: Норма Джонсон йде з життя шість разів поспіль, а Маккоркл закрив своє нерозкрита справа » .
  
  Її дав п'ять своєму партнеру, коли в кімнату Конклина увірвався кучерявий світлий "торнадо" з подарунковою коробкою і букетом гелієвих куль.
  
  — Ей, ти, — сказав Конклін, мабуть, задоволений.
  
  — Гей, ти теж.
  
  Посміхаючись, Сінді привіталася зі мною, поцілувала Конклина, обняла його, але коробку ему життя і зажадала відкрити і далі. — Це халат, — сказала вона. «Я не хочу, щоб хто-небудь бачив, твої булочки, крім мене».
  
  Конклін розсміявся, його обличчя почервоніло. Поки він працював над стрічкою, її сказав: «Схоже, це мій сигнал піти. Сподіваюся побачити тебе завтра в Холі, приятель».
  
  Її поцілувала Конклина в щоку і обняла свою невгамовну подругу Сінді, і, виходячи через кімнати, подумала: Сінді і Річу добре разом.
  
  Вони дійсно є.
  
  Глава 105
  
  
  
  ВНОЧІ , як тільки Клер, Юкі й її увійшли в двері до Сьюзі, електрика відключилася, миттєво зануривши це місце в сутінковий запаморочення. Незнайомці натикалися ще на інший, замовляли пива, поки воно було ще холодним, а сталевий барабанщик продовжував без мікрофона, підсилюючи свій м'який голос і викрикуючи: «Сіль, чай, рис, копчена риба, смачні, і ром, відмінний». у будь-який час року...».
  
  Ми втрьох попрямували в задню кімнату, зайняли свій звичайний столик, зберігши місце Сінді, поки вона не закінчила проводити Конклина додому в його новому купальному халаті.
  
  "Вона йде, хоча?" — запитав Юкі.
  
  Клер та її різко шкодували плечима в унісон. Юкі розсміялася, а Лоррейн поставлена на стілець свічки. Вона принесла нам глечик розливного напою, велику корзину чіпсів і тарілку сальси, сказавши: «Це вечеря, поки не включиться електрика».
  
  Її вкрала час Сінді, використовувала його, щоб розповісти Клер і Юкі про визнання Домашнього улюбленця і завершення старого нерозкритої справи Маккоркла.
  
  Клер схопилася, щоб повідомити про своє нещодавно переглянутому розтині тіла Маккензі Олівера, муркочучи: «Після укусу був трохи вище его лопатками. Ніхто б не знайшов ці уколи, якщо б вони не хотіли ih».
  
  У цей момент в кімнату влетіла Сінді і знайшла наш столик. Вона захекався, але сяяла, коли ковзнула поруч з Юкі. Лоррейн принесла ще один запотевший глечик пива, сказавши: «Ми закриваємося, пані. Це останнє, і це на Сьюзі».
  
  Її наповнив кухоль Сінді, і вона підняла його всім нам.
  
  «Вам, хлопці, за порятунок життя Річі».
  
  "Що?" Клер пирхнула.
  
  «Тебе, Клер, за те, що розповіла Доку про крайтах. В іншому випадку він би не поставив акваріум в режимі очікування. І тебе, Ліндсі, за те, що одягнув ремінь на його руку, вказуючи йому, що робити».
  
  «Ти збираєшся подякувати Академію зараз? Те, що я зробив для Конклина, він зробив би для мене. Голосувати що значить бути партнерами » .
  
  — Насправді, але ти зробив це.
  
  «Не звертайте на нах уваги. Вона сповнена LUV», — сказала Клер.
  
  «Вона сповнена чого- то » .
  
  «І ти », — звернулася Сінді до Юкі.
  
  «Його в петербурзі. Її не мав ніякого відношення до порятунку життя Конклина».
  
  — Ти знайшов Панелі.
  
  «Ну, — сказала Клер, — я думаю, ми всі повинні подякувати і тебе, Сінді».
  
  "Йдемо."
  
  «Конклін так довго сумував за Ліндсі, і, оскільки вона не впала, я думаю, гарно з твого боку дати цьому хлопчикові те, сич чого він буде жити».
  
  Сінді опустила вії, надала їм веселий вигляд, коли сказала: «Все задоволення належить мені».
  
  Ми всі сміялися, і навіть її, навіть з Сінді. І коли ми витерли сльози, Юкі сказала, що хоче нам щось сказати.
  
  «Я їду на пару тижнів. Мій дядько Джек запросив мене, і у мене скоро відпустка».
  
  — Ти їдеш в Кіото? Її запитав.
  
  «Мені буде корисно піти».
  
  — Ти знову побачиш Панелі?
  
  «Ми збираємося, знаєте, «грати на слух». Але мій складати долар не в цьому, Ліндсі. Або, точніше, моя мета не в цьому.
  
  Клер сказала: «Ти не можеш удавати, милий».
  
  — Не можу, не можу, не хочу, — сказала Юкі.
  
  Глава 106
  
  
  
  Настав ранок, і коли її прийшов, Конклін сидів за своїм столом. Він був вимитий і поголений, і виглядав так, ніби виграв мільйон доларів. Денна бригада зібралася навколо наших столів, я хочу потиснути Конклину руку і сказати ему, як здорово, що він повернувся.
  
  Бренду спекла і говорила: «Ніхто не любить торт з арахісовим маслом і шоколадом», і вона була права, але не встигли ми відкусити більше двох шматочків, як Конклину подзвонив Перейти Уілкінсон, один з його товариші по наркотиках і пороку.
  
  Потім того, як Конклін назвав своє ім'я, все, що він сказав, було: «Угу. Угу. Без жартів. Так. Так. Ми зараз будемо».
  
  Він повісив трубку і сказав мені: «Вчора ввечері наркоторговці зловили першокласну повію. У нах було двадцять два числа, зареєстрованих на Нілу Пінкуса. Вони затримали її для нас».
  
  Ми під'їхали до непримітного вокзалу, колишньому заводу Roto-Rooter, займає чверть районі Чіко на Вісімнадцятій вулиці. Ми бігом піднялися по сходах на третій поверх.
  
  Перейти Уілкінсон зустрів нас біля воріт.
  
  Він проводив нас назад у кімнату спостереження, де ми могли бачити підозрюваного через одностороннє дзеркало. Це була молода чорношкіра жінка, кістлява, одягнена в потерті джинси і брудно-рожеву блузку. Ee світлі пасма розсипалися, і, судячи з її суетливому погляду, і її тремтіння, її зрозумів, що вона погано проводила ніч у в'язниці і потребує виправлення.
  
  Уілкінсон сказав: «Це Лаванда Льюїс, сімнадцять років. Голос ee лист».
  
  Її прочитав: «Два арешту за проституцію. Це її перший арешт за наркотики. Ви підозрюєте її у вбивстві?»
  
  Все було можливо, але я цього не бачив.
  
  — Ви впізнали її адресу? — запитав мене Уілкінсон, тикаючи пальцем в протокол. «Це на Коул-стертий. Це будинок Бэгмена.
  
  «Вона жилки там. Може бути, вона живе досі тхір. У будь-якому разі, вона була однією з його дівчат. Вона могла б бути вашим виконавцем.
  
  Це був один з тих моментів, в які неможливо повірити.
  
  Цей благодетельный адвокат Ніл Пінкус збрехав, коли сказав, що у нього немає зброї. Потім сказав, що вкрали. Її теж думав, що це брехня, але ніяк не очікував, що його пістолет з'явиться.
  
  Її помилявся.
  
  Глава 107
  
  
  
  Конклином увійшли в кімнату для допитів, Конклін підсунув мені стілець, показуючи, який він джентльмен. Її селл, і він теж, а дівчина спробувала стиснутися в кріслі, поки Конклін називав гей, наші імена.
  
  — Лаванда, — ввічливо сказав він, — правильно? Раніше ти купували наркотики Бэгмену?
  
  Дівчина дивилася на стілець, зняла лак з нігтів і навіть не підняла очей.
  
  Конклін сказав: «Послухайте, нас не хвилюють наркотики. Ми знаємо, якою життям ви жили з ним. Ми знаємо, як він вас використав».
  
  «Бэгмен добре зі мною звертався».
  
  — Насправді? Значить, у тебе не було причин його вбивати?
  
  «Вбити його? Мене? Її не вбивав його. Чистий, чистий, чистий. Не мене».
  
  У нас не було доказів того, що Лаванда Льюїс використала пістолет або навіть зброю Нілу Пінкуса метод вбив Родні Букера.
  
  Слимаки, застряглі в голи Бэгмена, були такими м'якими і такими роздробленими, що ну годі нам було з чим порівняти. Але я був упевнений, що Лаванда Льюїс не міг цього знати.
  
  «Повинен вам сказати, Лаванда, — сказав я, — у вас дуже серйозні проблеми. Ваш пістолет був використаний для вбивства Бэгмена. Якщо ви не дасте нам підстави думати інакше, ви підете на вбивство его».
  
  Лаванда Льюїс схопилася зі стільця, сіла навпочіпки біля стіни у кутку кімнати і закрила голову руками. Вона була у відволіканні на максимум. Через хвилину вона буде кричати з піною iso rta.
  
  «Я цього не робив! Її ніхто не вбивав!»
  
  «Цей пістолет говорить інше, — сказав Конклін.
  
  «Мені щось потрібно. Її вмираю » .
  
  «Спочатку поговорив, а потім ми тебе полагодимо».
  
  Поки Лаванда скорчилась в кутку, розгойдуючись і голосячи, її прокручувала в голи злочин, намагаючись зібрати його воєдино.
  
  Скажімо, дівчині потрібно було виправити. Букер сказав агов піти працювати. У нах був пістолет Пінкуса. Тому вона пішла за Бэгменом і затримала його на вулиці, а коли він не дав гей наркотики, вона вистрілила в нього і пограбувала. Але як вона могла перемогти його? Вона була маленькою. Букеру точно не рівня.
  
  — Ти принесеш мені ліки? — запитала вона Конклина.
  
  — Ми допоможемо вам, — сказав Конклін.
  
  Лаванда дряпала собі шкіру, рвала на собі волосся. Їй був впевнений, що ми втратили її, що вона впала в чорну діру страждань і не знала, що ми все ще там.
  
  Але вона трималася. Все ще похитуючись, все ще дивлячись у підлогу, вона кричала, як одержима: «Семмі Пінкус дав мені пістолет, щоб його могла захистити себе на вулиці!»
  
  Її встав зі стільця, підійшов до Лаванді, нахилився, щоб щорічно гей, в очі. Її запитав її: «Як Семмі Пінкус отримав цей пістолет?»
  
  Дівчина дивилася на мене так, наче його був тупий, як саман. «Вона взяла його у свого батька. Містер Ніл? Це він убив Бэгмэна Ісуса».
  
  Глава 108
  
  
  
  МІЙ складати долар стукало в груди, як молот по сталевому барабані. Конклін shell позаду мене, поки ми піднімалися по вузькій сходах, що ведуть в адвокатську контору в безкоштовній їдальні під назвою «Від серця».
  
  Група дівчат з манікюрного салону спробувала пройти mimmo нас, побачила рішучість на наших обличчях, позадкувала і притиснулася до стогнати на сходовому майданчику, одна навколо них голосно сказала іншим: «Це копи! "
  
  Її, постукав у двері "Пінкуса і Пінкуса", і коли голос запитав: "Хто це?" Її сказав: «Містер Пінкус, це поліція».
  
  Ел Пінкус, старший і молодший брат, підійшов до дня.
  
  "Чим її можу вам допомогти?" — запитав він, заступаючи нам вхід своїм тілом.
  
  — Для початку ви можете нас впустити, — сказав я.
  
  Він зітхнув, широко відкрив двері і крикнув через плече: «Нілу, поліція».
  
  Ніл Пінкус вийшов через свого кабінету. Він був одягнений так само, як і в останній раз, коли його его бачив: сірі брюки, біла сорочка, манжети закатані, краватки немає.
  
  Її вийняв наказ з внутрішньої кишені піджака і показав его «містеру Нілу».
  
  "Ви арештовані."
  
  Він вихопив наказ у мене навколо рук, розгорнув, швидко пробіг очима і сказав: «Ти що, здурів? Її ніхто не вбивав».
  
  «У нас є ваш пістолет, містер Пінкус. Він опинився в руках свідка, який підтвердить, що ви застрелили Родні Букера».
  
  «Нісенітниця якась», — сказав Ніл Пінкус, повертаючись до свого кабінету. «Я дзвоню своєму адвокату».
  
  "Стій виплат прямо там, де стоїш!" — крикнув Конклін. «Руки вгору, щоб ми могли ih бачити. Зробіть це зараз » .
  
  Він не чекав опору, але був до нього готовий. Коли Конклін зробив свій «Глок» на Нілу Пінкуса, її штовхнув его k стогнати, і зв'язав їй руки за спиною.
  
  «Ви маєте право зберігати мовчання», — сказав я, обшукуючи його.
  
  "Здрастуйте!" — крикнув Ел Пінкус. «Відпусти мого брата. Ти все неправильно зрозумів. Це її вбив Родні Букера».
  
  «Е, ні! Послухай, — сказав мені Ніл Пінкус, — Аль не має до цього ніякого відношення. Це зробив її. Її вбив цього виродка з-за того, що він зробив з моєю дочкою».
  
  «Це був її, і я не шкодую», — наполягав Алан Пінкус. «Букер був злим байстрюком. Те, що він зробив з Семмі — у цього хлопця колись були всі надії в світі.
  
  «Ніл готель дістати його на законних підставах, але Букер був занадто спритний. Так що я взяв пістолет свого брата. Її знайшов це лайно на розі вулиці і вистрілив йому в голову знову, і знову, і знову».
  
  — Спасибі, — сказав я. «У Букері було досить куль, і він отримав досить побоїв, щоб ви обидва могли вбити його. Насправді, це моя теорія. Ви вдвох вбили его».
  
  Її прочитав Алану Пинкусу про його права, і Конклін надів на нього наручники, але в глибині мого мозку зародилася тривога.
  
  Ніл Пінкус сказав, що зробив це.
  
  Ел Пінкус сказав , що зробив це.
  
  Яка справа може бути засноване на показання з чужих слів Лаванди Льюїс, наркоманської повії, яка займається, може померти до того, як що-небудь навколо цього дійде до суду?
  
  Їй відповів на свій штопора. Якщо б кожен з братів Пінкус взяв на себе відповідальність за вбивство Бэгмена, якщо би кожен сказав, що зробив це в поодинці, це могло б викликати у присяжних розумні сумніви. Одного присяжного було достатньо для неправильного судового розгляду, і він сумнівався, що місто витримає більше одного судового процесу над таким беззаконним виродком, як Рідні Букер.
  
  А потім її зрозумів.
  
  Так задумали брати Пінкус.
  
  Ми з Конклином традицій двох чоловіків вниз по сходах, мій розум мчав вперед, щоб розділити ih, допитати, спробувати змусити одного перевернути іншого. Але коли ми дісталися до нижньої частини драбини, хід моїх думок зійшов з рейок.
  
  Натовп чекав біля відкритого дверного отвору, і тут-то все і стало по-справжньому божевільним.
  
  Глава 109
  
  
  
  НАТОВП ЛЮДЕЙ висипала з «Від серця» на вулицю . Були і бомжі, і волонтери, і у сгущающейся натовпі її побачив людей, не схожих на своїх бізнесменів і жінок з околиць.
  
  Її, крикнув: «Відійди! Пропусти нас!» Але замість цього натовп згустилася навколо нас, штовхаючи нас, погрожуючи перетворитися на потвору. Її намацав телефон, не дивлячись набирає номер, і якимось чином мені вдалося додзвонитися до вартового старшини.
  
  Дав ему номер свого рядок скидання і розміщення, сказав, що нам потрібен контроль над масовими заворушеннями. Негайно.
  
  До нас підштовхнув чоловік у гарному костюмі, кричали мені: «Сержант, сержант, її Франклін Морріс, член Асоціації П'ятої вулиці. Я не можу дозволити вам заарештувати цих людей, тому що її застрелив Родні Букера — і Її можу це довести. Ніл намагався перешкодити мені це зробити, але я повинен був вчинити правильно. Скажи гей, Ніл » .
  
  Це було початком ланцюгової реакції, подібної якій її ніколи раніше не бачив, і навіть уявити собі не міг.
  
  «Її Луві Джамп», — сказала чорношкіра жінка в пурпурової оправі і дашики поверх колготок, повертаючи своє худе тіло боком і наближаючись до мене, поки говорив. «Не слухайте містера Морріса, сержант. Він кращий одного Нілу Пінкуса. Послухайте мене.
  
  неодноразово викликали поліцію , і вони нічого не зробили. Родні Букер був чумою однієї людини. Він продавав наркотики. Він перетворював гарних дівчат у наркоманів і повій. Її вистрілив у нього, тому що він був дияволом. Запитайте кого завгодно. Її зробив це з Брудний маленький пістолет Нілу Пінкуса, і її готовий увійти».
  
  У мене крутилася гол, і мене трохи нудило.
  
  Машина була всього в двадцяти ярдів, але натовп був такий густий, що я її не бачив. Її прислухався до сирен, але нічого не почув, крім галасу навколо себе.
  
  І ще один чоловік зізнався, схопивши мене за рукав, сказавши, що його звуть Гаррі Bainbridge. Він був чорним, з волоссям Виросту і золотими зубами, виглядав бездомним, сказав, що переміг Букера з рахунком два на чотири, потім того, як вибив ему мізки суботнім вечірнім спецвипуском Пінкуса.
  
  те , якою гарною людиною був Бэгмен Ісус? Він був собачим лайном. Де ви були, люди, коли ми вам дзвонили ? вкрав пістолет містера Пінкуса, а її застрелив цю матір. Він благав зберегти йому життя, і мені було все одно, що він зробив з моєю дівчиною Флорою».
  
  Вперед вийшла жінка, а може бути, це був чоловік, одягнений як жінка, я не був упевнений. Сказала, що її звуть Мерсі.
  
  «Цей ублюдок перетворив мою молодшу сестру в повію. Він накачав її метамфетаміном, і вона померла на вулиці. Відкрито там. Його повинен був вбити цього виродка, розумієте? Я не турбуюся про відсутність присяжних».
  
  "Милостивий! Заткнися. Нам в чому не признавайся. Це зробив я", - сказав чоловік, схожий на молодого боксера.
  
  Його ніс був зламаний набік, і він виглядав як людина, якій надто багато раз стукали мозком про череп.
  
  «Я вистрілив у Бэгмена шість разів навколо пістолета адвоката. Бам-бам, бам-бам, бам-бам, і коли Бэгмен впав, копнув її его ногою. Її вдарив його его вотум цим», — сказав він, потрясаючи кулаками. «Я звільнив цього шматка лайна за те, що він зробив з нашим районом».
  
  Знайома світловолоса дівчина з виснаженим обличчям, гарненька, як cheerleader на метамфетамине, вийшла вперед.
  
  «Мій батько, мій дядько Аль, вони нам в чому не винні, крім спроби врятувати мене», — сказав Семмі. «Я сказав, що люблю Бэгмена, але це була брехня. Потім того, як її вбив його, ми всі відцуралися, щоб поліція нікого навколо нас не запідозрила. Але він був тираном. Він підкорив мене. Голос чому її взяв батьківський пістолет... "
  
  Тепер це було ясно для мене, ясно, як скло. Цей хаос був організований. Чи планували ви це брати Пінкус з того дня, як вони — або хтось убив Бэгмэна Ісуса?
  
  Круїзи і поліцейські фургони, всі з виттям сирен, пронеслися по П'ятій вулиці і загальмували на тротуарі, розсіявши натовп. Поліцейські вискочили, розмахуючи бітами, розштовхуючи натовп.
  
  «Візьміть цих двох», — сказав її поліцейським, що стояли лиже, всіх до мене. Її передав братів Пінкус, і коли ih проводжали до фургона, натовп знову ринула вперед.
  
  Ніл Пінкус повернув голову, коли поліцейський вкладав його в кузов фургона. Він сказав: «Одну секунду, офіцер. Сержант Боксер?» він крикнув. «Хіба ти не бачиш? Чи все ми це зробили, чи ніхто навколо нас.
  
  «І навіть якщо ви зрадите кого-небудь суду, ви ніколи не отримаєте обвинувального вироку. Вбивцю Родні Букера — чортів герой » .
  
  Глава 110
  
  
  
  ДОПОМОГОЮ загону мафії ми з Конклином притиснули шість осіб до стогнати і обшукали ih. Ми впевнилися, що у нас є ih імена, потім ми повантажили ih в машини і фургони, щоб вони могли прибути в Хол для допиту.
  
  Її готель почути, як всі вісім навколо них розкажуть нам історію вбивства Бэгмена, як вони це зробили і чому.
  
  Її сидів за кермом, все ще потіючи, поки ми з Конклином їхали назад в Зал Правосуддя. Ця сцена з натовпом підірвала мій серцевий ритм у стратосферу, і він все ще був ценымногие вище моїх звичайних шістдесяти восьми ударів в хвилину. Але я був щасливий. Зробіть це схвильованим.
  
  Її, глянув у дзеркало заднього виду і побачив Франкліна Морріса і «Мерсі» за гратами радіатора у мене за спиною, які базікали, як ніби ми везли ih днем.
  
  Чому вони повинні хвилюватися?
  
  Брати Пінкус можуть бути позбавлені адвокатського статусу для зізнання у вбивстві, але хтось інший встане на захист цієї групи змовників, один або всі навколо яких винні у вбивстві Родні Букера. Але я думав, що передбачення Нілу Пінкуса було правильним.
  
  Якщо б ці люди дотримувалися своїх історій, нам одне присяжное не засудила б ih. Вісім зізнань були у вісім разів гірше, ніж одне, і одне суперечило іншому, тому запанувало розумне сумнів. Її задавався питанням, чи буде взагалі суд.
  
  Її сказав Конклину: «Сінді збирається отримати від цього контракту на фільм. «Від народного героя до масового вбивці, торговець наркотиками переможений змовою вуличних дружинників». Ти повинен подзвонити ей».
  
  «Ні, ти це зробиш. Я не хочу зв'язуватися з командним ланцюжком».
  
  Її, посміхнувся і сказав: «Добре. Потім того, як ми подбаємо про справи, її передам привіт ексклюзив».
  
  Її був спокійним, потім цього.
  
  Коли її повернув машину на Брайант-стертий, її подумав про Бэгмене Ісус, чарівному і красивому подонке, який продавав тріщина дітям, перетворював дівчаток у наркоманів, про людину, який замовив пересувну лабораторію з виробництва метамфетаміну, яка займається вибухнула, убивши десять осіб. чоловік, більшість навколо яких звичайні громадяни, що їдуть на роботу.
  
  Її не схвалюю вуличне правосуддя.
  
  Якщо б ми могли зловити вбивцю Букера, ми б це зробили. Але, можливо, на цей раз правоохоронні органи підкорятися іншим законом. Бэгмена Ісуса, вуличного святого, якого не було, прибрали швидше і розумніші, ніж ми могли б це зробити, — і не давши ему рішенням умовно-дострокового звільнення.
  
  Безперечно, що наше місто шталь краще потім його відходу.
  
  "Про що ти думаєш, Ліндсі?" — запитав мене Конклін.
  
  Її, повернувся, щоб щороку на нього, побачив, що він теж відчуває себе добре. Її сказав: «Я подумав, що, як не дивно, сьогодні хороший день, щоб бути поліцейським».
  Епілог
  
  
  НАРЕШТІ ЩАСЛИВІ
  
  Глава 111
  
  
  
  КОЛИ С. ДЖО ПІЛОТУВАВ свій красивий чорний «Мерседес» S-класу, їй розслабився на сидінні поруч з ним. Було здорово щорічно наліво і побачити його чудове лице, його сильні руки на кермі. Кожен раз, коли він помічав, що я дивлюся на нього, він повертався до мене.
  
  Ми посміхалися один одному, як старшокласники, вперше закохався. — Стежить за дорогою, бастер, — сказав їй ему.
  
  — Я хочу зняти з тебе це плаття, — сказав він.
  
  "Тільки що її надів це!"
  
  — Я пам'ятаю, — сказав він, посміхаючись. — Так що ж ти мені казав?
  
  "Юкі".
  
  «Насправді. Юкі їде на кілька тижнів».
  
  «Вона їхала на кілька тижнів, а потім Парізі покликав її в свій кабінет і сказав: «У мене є до вас справа, міс Кастеллано. Думаю, в nen може бути підвищення по службі. І додавати». "
  
  Джо повернув кермо, і ми виїхали на під'їзну дорогу, що веде до монастиря Святого Серця в Пасифік-Хайтс, шалено красивому і жутковатому старовинному особняку, де ще, Джо, мер, проводив великий збір коштів для дітей по всьому бідних районів.
  
  Це було першокласне захід, і Джо займав перше місце в цьому списку, тому що він був державним підрядником, колишнім заступником директора Міністерств національної безпеки і фахівцем з близькосхідних справах.
  
  Паркувальники в костюмах летючих голландців вийшли з тіні, а прожектори перед входом перетворили школу в елегантний нічний клуб. Гостей в Prada — всі вилізли через своїх дорогих машин, а Джо виліз з нашої.
  
  Він передав ключі камердинера, потім підійшов і відкрив мені двері. Її взяв його за руку.
  
  «Я хочу почути іншу частину історії», — сказав він.
  
  Ми попрямували до арочного кам'яного входу. Її усвідомлювала, що вдягаюся для різноманітності: наділу балетні тапочки на високих підборах, прибрала волосся, застегнулась в довге біле червоне плаття, і мені було приємно усвідомлювати, що якщо коли-небудь сукня була зшита на зростання п'ять футів десять дюймів, дюймовий блондин, її носив його. І якщо коли-небудь був красивий чоловік у смокінгу, її був у неї під руку.
  
  «Ах. Отже, Парізі говорить Юкі: «Я вручаю тобі справа Родні Букера. Вітаю». Він вручив гей бомбу, Джо. Вісім підсудних, ніяких свідків, неперевершене можливе знаряддя вбивства і несимпатична жертвою. Вона буде працювати над цим рік, а потім її вб'ють у суді.
  
  «Бідний чортів Юкі».
  
  «Одного разу вона зловить перерву. Може бути. Її, сподіваюся».
  
  Ми переступили поріг коктейльної yahoo в самому розпалі. Красиві люди жваво гомоніли, сміялися, ih голоси луною віддавалися в чудовому залі прийомів з високими кессонными стелями, що нагадують Ватикан — італійське Високе Відродження шістнадцятого століття.
  
  Підійшов офіціант з підносом з келихами шампанського, і ми з Джо взяли по одному.
  
  Зробивши ковток, Джо поставив свою склянку на найближчий столик, поліз в хвилину і досталь чорну оксамитову коробочку, яку їй вже багато разів бачив. Він дарував мені його двічі, і хоча її так і не прийняв його повністю, її зберіг його в цілості й схоронності, незважаючи на вогонь і переїзд до Джо, і час від часу її відкривав коробку, просто щоб щорічно, де її. стояв у мене в голів.
  
  А тепер Джо знову відкривав цей чорний футляр-розкладачка і тримав його так, що п'ять діамантів в платиновій оправі мерехтіли, як кришталева люстра.
  
  Її, подивився на нього, думаючи, що йому не потрібні атрибути. Його б полюбила його в всипаному блискітками боді з спандекса. Її посміхнувся.
  
  «У мене таке відчуття дежавю», — сказав він.
  
  Мої метелики перекидалися, але вона стояла нерухомо, витримуючи погляд свого блакитноокого хунка.
  
  «Я повинен повернутися в Квінс і жити з моєю матір'ю? Або ти вийдеш за мене заміж, Ліндсі? Ти будеш моєю дружиною?»
  
  Коли навколо нас крутилась натовп, група почала грати якусь банальну, але дуже сентиментальну мелодію біг-бенду за 40-х. Це було зовсім ідеально.
  
  Її поставив склянку і простягнув руку.
  
  — Це так? — сказав Джо. — Чи ти запрошуєш мене на танець?
  
  «І те і інше. Це виразно подвійне так».
  
  Особа Джо спотворилося від емоцій. Він сказав: «Я люблю тебе, Blondie». Він надів перстень на мій палець і поцілував мене. Її відчув силу нашого поцілунку, то, як він сфотографував цей прекрасний момент і благословив наше спільне майбутнє.
  
  Її обняла Джо за шию, і він міцного обійняв мене. Поки ми гойдалися під «Moonlight Serenade» Гленна Міллера, голос Джо м'яко абсурдно у мене у вухах: «Ти не передумаєш. Ми одружуємося».
  
  «Так, Джо, ми будемо. Її люблю тебе повністю. Її дійсно люблю».
  
  Глава 112
  
  
  
  НОРМА ДЖОНСОН відпочивала у своєї цифрові камери суворого режиму в жіночому притулку Центральній Каліфорнії. Камера була розміром вісім на вісім футів за бежевого металу, в ній було два вузьких піддону, одна ліжко над іншою, раковина, туалет з нержавіючої сталі, і, якщо не вважати співкамерника, храпевшего над головою, це було все.
  
  Її сусідкою по камері була Бернадетт Радко, достатньо доросла, щоб бути її матір'ю, вбивця, як і вона, але далеко не така розумна чи крута. Берні вбила свого чоловіка, збивши його пікапом, а потім, коли вона «їхала звідти», проїхала на червоне святий і вбила ще трьох осіб. Одним навколо них була восьмирічна дитина.
  
  Незважаючи на кількість тіл, Бернадетт була легкою.
  
  Вона не планувала, не вміла. Вона була всього лише розумово відсталим божевільним на люті, але Пет Girl це влаштовувало, тому що Берні був її віртуальним рабом.
  
  Всі були.
  
  Норма Джонсон більше не була улюбленицею.
  
  У нах не було наших обов'язків, відповідальності, і кожен охоронець в будинок, кожен піклувальник повинен був про неї піклуватися . Ee eda була приготовлена. Її синя форма була выстирана. Її простирадла були згорнуті. Її пошта була доставлена, і знаєте що? Пошти було багато. Від фанатів. Навколо журналів. Навколо Голлівуду.
  
  Тепер вона була знаменитістю.
  
  Всі готелі дізнатися її, поговорити з нею. Вони і боялися її, і тремтіли перед нею.
  
  І вона відчувала себе королевою повернення додому в цьому місці. Вперше в житті вона подумала, що в залі там, де гей саме місце.
  
  Норма лежачи на своєму тюфяке, дивилася на нижню частину ліжка над нею, проектуючи все своє життя на цей порожній екран. Вона перебрала безліч моментів, які зробили її такою, яка вона є, вивчила самі великі і розповіла собі власну історію.
  
  Вона особливо згадала одну історію, яку ніколи нікому не розповідала про те, як її тато привів її в свій будинок на Ноб-Хіллі, коли там нікого не було. Він показав гей, дракон, яких тримав в своїй особистій кімнаті, показав, як він з ними звертається, і розповів, як ih можна використовувати для вбивства.
  
  Вона згадала, як сильно любила тоді его. Як вона обожнювала його. Але було й будь-що ще. Штопора. Чому він не міг повністю визнати її?
  
  Ee мама зазвичай була внизу і включала пилосос у вітальні. Чому тато не міг вигнати свою дружину? Чому він не міг зробити Норму і ee маму своєю справжньою родиною, адже він так любив ih обох?
  
  А потім щось сталося.
  
  Його дружина увійшла і побачила Норму та її батька разом, і вона прийшла в лють.
  
  «Ні, Кріс. Не тут. Її ж казав тобі. Ніколи не приводь цю дівчину в мій будинок».
  
  І її тато сказав: «Так, дорога. Вибачаюсь, дорога».
  
  А Норма тримала змію в руці, тримаючи її пащу на шарнірі великим і вказівним пальцями, як навчав її батько.
  
  Але в цей момент его людини відбилася паніка. Він сказав: «Я повинен витягти тебе звідси». Як ніби вона була сміттям. Не плоть і кров. Не його дочка. Не нащадок дочки сенатор і перший громадянин Каліфорнії.
  
  Вона пірнула під його руку, пробігла mimmo «відьми» і по коридору до головної спальні. І там, де вони спали разом, вона підсунула крайта ліжку під ковдрою, де було темно і затишно, як раз те, що ця дракон любить. І вона думала, що залишає крайта, щоб його жінка померла, але вона знала, що її тато теж спав у цій сміття.
  
  Він знайшов її в господарській ванній. Він постукав у двері.
  
  "Поспішати!" він кричав.
  
  Це було останнє, що він сказав агов. Вона вийшла з ванної, вибігла з будинку і годинами просиджувала на бордюрі.
  
  Вона плакала, коли він помер.
  
  І все змінилося потім цього. Але вона не шкодувала. Вона постояла за себе, і тепер життя знову налагодилося. Всі її потреби були задоволені. І вона була найгіршим, найважливішим громадянином у цьому місці. Тут її поважали. Її поважали.
  
  — Ти в порядку, Норма? — запитав охоронець, виходячи, щоб випустити Норму і Берні в годину у двір, брязкаючи ключами, видаючи заспокійливий звук.
  
  «Я в порядку», — сказала Норма Джонсон, рідкісних лікувальних посміхаючись охоронцеві. "Як не можна краще."
  
  Дякую
  
  
  
  НАШІ ВЕЛИКІ СПАСИБІ цим провідним професіоналам, які поділилися з нами своїм цінним часом і досвідом під час написання цієї книги: капітану Річарду Конклину, докторові Хамфрі Германюку, Чаку Ханні, Міккі Шерману, Філіпу Р. Хоффману, доктор Мішель Ку, доктору Марії Пейдж, Тім Хеттрих і Ребекка Діліберто.
  
  Особлива подяка Мэриеллен Данкенбринк ee автобусний реп, Кріса Купера, Нараяну Радхакришнану і двом першокласним командним гравцям, Лінн Коломелло і Мері Джордан.
  
  Про авторів
  
  
  
  ПАТТЕРСОН — один навколо найбільш продаваних письменників усіх часів: по всьому відкритий басейн продано більше 160 мільйонів екземплярів його книг. Він є автором двох найбільш популярних детективних серіалів останнього десятиліття з участю Алекса Кросса і Клуб жіночих вбивств. Він отримав премію Едгара — вищу нагороду в світі детективів, а його романів «Поцілунок дівчат» і « Прийшов павук » були зняті художні фільми. Його робота по просуванню книг і читання на протязі всього життя відображена в його новому веб-сайті ReadKiddoRead.com, який допомагає батькам, бабусям і дідусям, вчителям і бібліотекарям знаходити найкращі дитячі книги для своїх дітей. Він живе у Флориді.
  
  
  
  МАКСИНЕ ПАЭТРО — письменниця і журналіст. Вона живе з чоловіком в Нью-Йорку.
  
  Книги Джеймса Паттерсона
  
  
  
  З участю Алекса Кросса
  
  
  
  Навпростець
  
  Подвійний хрест
  
  Хрест
  
  Мері, Мері
  
  Лондонські мости
  
  Великий страшний вовк
  
  Чотири сліпих миші
  
  Фіалки сині
  
  Червоні троянди
  
  Поп йде ласка
  
  Кішка і миша
  
  Джек і Джилл
  
  Поцілунок дівчат
  
  І прийшов павук
  
  
  
  
  
  КЛУБ ЖІНОЧИХ ВБИВСТВ
  
  
  
  8-е визнання (з Максін Паэтро)
  
  7th Heaven (з Максін Паэтро)
  
  мета (з Максін Паэтро)
  
  П'ятий вершник (з Максін Паэтро)
  
  4 липня (з Максін Паэтро)
  
  3-я ступінь (з Ендрю Гроссом)
  
  2-й шанс (з Ендрю Гроссом)
  
  1-й, щоб померти
  
  
  
  З МАЙКЛОМ БЕННЕТТОМ
  
  
  
  Біжи за своє життя (з Майклом Ледвиджем)
  
  Step on the Crack (з Майклом Ледвиджем)
  
  
  
  
  
  ДЖЕЙМС ПАТТЕРСОН ПЕЙДЖЕРНЕРС
  
  
  
  МАКС: роман про максимальної поїздці
  
  Небезпечні дні Деніела X (з Майклом Ледвиджем)
  
  Останнє попередження: роман про максимальної поїздці
  
  Максимальна поїздка: порятунок світу та інші екстремальні види спорту
  
  Максимальна поїздка: Школа закінчилася назавжди
  
  Максимальна поїздка: експеримент з ангелом
  
  
  
  
  
  ІНШІ КНИГИ
  
  
  
  Проти медичної ради: боротьба однієї сім'ї з болісною медичної таємницею (з Хэлом Фрідманом)
  
  Парус (з Говардом Роганом)
  
  Неділю у Тіффані (з Габріель Шарбонне)
  
  Вас попередили (з Говардом Роганом)
  
  The Quickie (з Майклом Ледвиджем)
  
  Суддя і журі (з Ендрю Гроссом)
  
  Beach Road (з Пітером де Йонг)
  
  Рятувальник (з Ендрю Гроссом)
  
  Медовий місяць (з Говардом Рауганом)
  
  СантаКид
  
  Листи Сема до Дженніфер
  
  Будинок біля озера
  
  Блазень (з Ендрю Гроссом)
  
  Пляжний будиночок (з Пітером де Йонг)
  
  Щоденник Сюзанни для Миколи
  
  Колиска і все
  
  Коли дует вітер
  
  Диво 17-й зелений (з Пітером де Йонг)
  
  Хованки
  
  Нічний клуб
  
  Чорна п'ятниця (спочатку опубліковано як Black Market )
  
  Подивіться, як вони біжать (спочатку опубліковано як Ієрихонська заповідь )
  
  Сезон мачете
  
  Число Томаса Беррімана
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"