Картер Нік : другие произведения.

51-60 Збірка детективів про Ніка Картера

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  51-60 Збірка детективів про Ніка Картера
  
  
  
  51. Операції Дракона http://flibusta.site/b/617189/read
  
  
  Operation Snake
  
  
  52. Вбивці Касби http://flibusta.site/b/636902/read
  
  
  The Killers Casbah
  
  
  53. Арабська чуми http://flibusta.site/b/635853/read
  
  
  The Arab Plague ( Slavemaster)
  
  
  54. Червоне повстання в обробці
  
  
  The Red Rebellion
  
  
  55. Кати http://flibusta.site/b/617188/read
  
  
  The Executioners
  
  
  56. Чорна смерть http://flibusta.site/b/612613/read
  
  
  Black Death
  
  
  57. Вбивці розуму в обробці
  
  
  The Mind Killers
  
  
  58. Годинник смерті в обробці
  
  
  Time Clock of Death
  
  
  59. Камбоджа http://flibusta.site/b/608070/read
  
  
  Cambodia
  
  
  60. Смертельний штам http://flibusta.site/b/617187/read
  
  
  The Death Strain
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Операції Дракона
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Операції Дракона
  
  
  Присвячується людям секретних служб Сполучених Штатів Америки.
  
  
  
  Глава I
  
  
  Її подивився вниз і здригнувся, коли авіалайнер низменному пролетів над вершиною світу. Гори, величезні, неприступні, що лякають, фантастичні вершини, прикрашені льодом і снігом. Стрімкі пласти льоду опускалися у вкриті туманом льодовики, і холод високі місця у мене, проникаючи крізь ілюмінатори літака. Вершина світу була відповідним слова для цього місцях. У картах це називається Непал, маленьке незалежне королівство, крихітна ізольована монархії, рай для альпіністів, ділянка землі між Тибетом і Індією, і великий палець застряг в паст китайського дракона. Її, згадав, як Тед Каллендар, агент AX, який провів там кілька років, коли він перебував під британським пануванням, розповів, Непал: «Місце, де не можна точно сказати. Де ймовірність дивовижний. Це всій території готелю, а де віра і забобони йдуть рука об руку. в руці, де ніжність і жорстокість лежать на одній сміття, де краса і жах живуть, як близнюки. Це не місце для західної людини, яка вірить в логіку, здоровий глузд і вірогідність ».
  
  
  Teda давно не було, але його слова повернулися до мене, коли непальська авіалайнер, старий DC-3, причал мене в Кхумбу, в самому складати долар Гімалаїв, під самим носом підноситься гори Еверест, висотою 29000 футів. . За особливою домовленістю авіалайнер повинен був посадити мене в Намче-Базарі, де була очищена територія для іншого літака, який повинен був забрати людину, якого її повинен був побачити, Гаррі Энгсли. Побачивши Энгсли, його б залишив районі Кхумбу, хоча мені хотілося покинути це прокляте місце відкрите зараз. Навіть стюардеса, ставна, доброзичлива індійська дівчина в охайній формі, нічого для мене не зробила. Їй був злий на те, що тут був злий на Хоука, злий на весь цей клятий бізнес. Їй був агентом N3, добре, головним оперативником AX з рейтингом Killmaster, і я завжди був на зв'язку в будь-який час дня і ночі. Це було частиною роботи, і він знав це, і жив з цим довгий час, але час від часу її готель сказати Хоука, щоб він пішов і пхнув. Її біса відчував це двадцять чотири години тому. Здається, пройшов місяць.
  
  
  Кравець забирай, вона була абсолютно голою, чекаючи мене, витягнувши це чудове молочно-біле тіло, звертаючись до мене кожним рухом стегон. Мені знадобилося три кошики фруктів, чотири коробки цукерок і два квитка на концерт популярного шоу. Не для нах, для її матері. Донна була готова і в готелі, коли ми вперше зустрілися на вечірці Джека Данкета, але її мати, вдова чоловіка Філадельфія Дуаєн по клану Рудрич, спостерігала за своєю дочкою-дебютанткою, як скорпіон дивиться на коника. Ніякої лотаріо з ліги плюща не збирався трахати свою обрану маленьку дочку, принаймні, якщо б вона могла йому допомогти.Звичайно, я намагаюся вдова ніколи не розуміла, що сірі туманні очі Донни відразу сказали мені, і що підтвердили ee губи згодом. Потім різних вилазок зі старою мені вдалося відвезти її і ще одна, на ранок в післяобідній час. Ми з Донною пішли відверті до мене, скинули два мартіні і наш одяг, і її просто дивився на її нетерпляче, напружене тіло, коли в кабінеті задзвонив цей чортовий синій телефон.
  
  
  «Не відповідай, Нік», - хрипко видихнула вона. Її стегна похитувалися, а руки тягнулися до мене. «Я зараз повернуся», - сказав я, сподіваючись, що, можливо, він хоче чогось, що можна відкласти на кілька годин. Виглянувши через вікна авіалайнера на покриті льодом вершини, її згадав, як холодно мені було, стою голим і сперечатися з Хоуком по телефону.
  
  
  «Зараз майже тридцять три», - почав він різким і серйозним тоном. «Ви можете легко встигнути на шестигодинний поїздки шаттла до Вашингтона».
  
  
  Їй відчайдушно хотілося, що б сказати, з якої-то логічною і розумною причини.
  
  
  «Я не можу, бос», - заперечив я. «Неможливо. Її... її фарбую свою кухню. Її в середині живота цього».
  
  
  Це була вагома причина, інакше була б для кого-то ще. Про це свідчило красномовне мовчання на іншому кінці дроту, а потім старий лис відповів сухим отруйним голосом.
  
  
  «N3, ви можете бути в процесі чогось, але це не домашня фарбування», - обережно сказав він. «Ходімо, ви можете зробити краще, ніж це».
  
  
  Її впав, і мені довелося це відіграти. «Це була раптова ідея, з мого боку», - швидко сказав я. «Я не можу все вичистити, переодягнутися і сісти на шестигодинний літак. Як щодо першого поїздки завтра вранці?»
  
  
  «Завтра вранці ти поїдеш куди-небудь в інше місце», - твердо сказав він. «Я ось чекаю тебе до восьми, її пропоную тобі відразу ж застебнути кисть і рухатися».
  
  
  Телефон вимкнувся, і він голосно вилаявся. Старий канюк міг читати мене, як книгу. Її повернувся до Донне. Вона все ще лежали на ліжку, її ущелини все ще вигнута, губи відкриті в очікуванні.
  
  
  «Одягайся», - сказав я. «Я відвезу тебе додому».
  
  
  Її очі різко відкрилися, і вона подивилася на мене. Туччі промайнули над сірими туманними очима. Вона сіла.
  
  
  "Ти що, ненормальний ?" запитала вона. "Хто, кравець візьми, це говорив по телефону?"
  
  
  Твоя матуся », - сердито відповів я, надягаючи штани. Це її струсонуло, але тільки на мить.
  
  
  "Моя мати?" - недовірливо підтвердив вона. «Неможливо. Вона все ще на концерті».
  
  
  «Гаразд, значить, це не твоя мати», - сказав я. «Але ти все ще йдеш додому». Донна встала і практично влетіла у свій одяг, її обличчя було щільно стисненим, а губи перетворилися в похмуру злісну лінію. Її не винив її. Вона знала тільки, що я займаюся якоюсь державною роботою, і я не збирався вдаватися в подробиці. Її схопив свою сумку, завжди упаковану і готову до роботи, і висадив Донну в її багатоквартирному будинок по дорозі в Міжнародний аеропорт кеннеді, ny.
  
  
  «Спасибі», - уїдливо сказала вона, виходячи навколо машини. «Передай від мене привіт своєму психіатра».
  
  
  Їй посміхнувся ей. "Спасибі", - сказав я. Не тільки моє гнівний настрій зупинило мене від того, щоб дати гей ee зараз. Навчання, досвід і строгі накази зіграли свою роль у цьому. У цьому делле було прокляте кілька друзів, і майже не було довірених осіб Вільна губа була вірним квитком до смерті. і ви ніколи не знали, що, де і як дрібні шматочки, інформація потрапили в чужі руки. Приступаючи до роботи, всі були чужими. Вам довелося в'ячеслав слово «довіра» зі свого словника. Це стало біологічного життя, яке використовується тільки тоді, коли не було іншого вибору, емоція, якої ви віддавалися тільки тоді, коли вона неминуча.
  
  
  Мої думки різко повернулися, коли її, відчув, як авіалайнер почав обережно сідати на пізньому сонце. Її, відчував, як злі бічні вітри тягнуть літак, коли вони злітають вгору з гірських вершин. Нашої посадкової майданчиком буде вузька злітно-посадкова смуга, очищена від снігу і льоду. Її відкинувся на спинку крісла, заплющив очі і дозволив своїм думкам знову повернутися, на цей раз у Dupont Circle у Вашингтоні, округ Колумбія, в штаб-квартиру AX. Її справді дістався до восьми, і звичайний склад охоронців провів мене до нічний реєстратурі, що розташувалася біля входу в офіс Хока.
  
  
  «Містер Картер», - посміхнулася вона, дивлячись на мене широко розкритими очима. Мій папка вже лежали у нах на столі і, мабуть, читала сл. У nen було багато захоплюючої інформації не тільки про моїй минулій роботі, але і про інших моїх якостях, таких як перемога на національному чемпіонаті в вітрильних яхтах зіркового класу, ліцензії на керування автомобілями Формули I і володіння чорним поясом з карате. Вона, в свою чергу, була симпатичною круглої блондинкою. Для людини, який завжди так хмурився щодо моєї суспільного життя, старий, здавалося, завжди купував собі смачну посуд за зовнішнім столом. Її зробив уявну замітку, щоб як-небудь запитати його про це.
  
  
  «Радий, що ти зробив це, N3», - сказав він, коли його увійшов в його офіс. Його сталево-блакитні очі говорили мені, що він біса добре очікував, що у мене вийде. Его запасна рамки навколо Нової Англії піднялася і підійшла до кинопроектору, який дивився на білий екран в центрі кімнати.
  
  
  "Фільми?" - прокоментував її. «Який несподіваний сюрприз. Сподіваюся, щось авангардне, іноземне і сексуальне».
  
  
  «Краще, ніж це», - пробурчав він. «Прихована камера. Короткий погляд на закулісся таємничого королівства Непал, люб'язно наданий британською розвідкою».
  
  
  Мої думки шафи миттєво звернулися до проіндексованої сторінці Непалу. Це було частиною нашого навчання, щоб розробити таке уявне справа для їжі документів, заповнене різними фрагментами інформації. Її бачив смугу землі близько 500 на 100 миль, землю, де дороги вважалися розкішшю, буферна держава між Китаєм і контрольованим Китаєм Тибетом і Індією. Хоук вимкнув святим, включив проектор, і мій розум відключився.
  
  
  На першому плані кадрі була вулична сцена: чоловіки і жінки, деякі приховані і спідницях, інші в блискучих сукнях, схожих на сарі, і діти, які ганяють якова через натовп. У людей похилого віку були особи, схожі на стародавній пергамент, на молодих - гладка шкіра, чорні, швидкі очі. Будівлі були схожі на пагоди за архітектурним стилем, і перше враження, яке у мене виникло, було місцевістю, яка натякає на інші землі. Ясно, що і Індія, і Китай змішали свій вплив в Непалі. Генетично осіб, які її бачив, нагадували особи, як індійської, так і китайського народів, але мали свій власний характер. Камера перемістилася на сцену і побачила високого чоловіка в шафрановых одязі буддійського ченця. Його мета була виголена, його могутні руки й голі, а особа - широкощекое, тонкокожее особа непальця. Але в его людини не було нічого аскетичного, нічого святого людини. Це було зверхнє, владне обличчя, безпристрасне, крізь яке просвічувало сильне нетерпіння. Він пройшов через людей, які поступилися йому дорогу, як монарх, а не монах. Голос Хоука перервався.
  
  
  «Його звуть Гхотак», - сказав він. "Запам'ятати це особа. Він чернець, творець сепаратистського культу, прагне до особистої і політичної влади. Глава храму Теоан і Зміїного суспільства, сильної групи, яку він зібрав. Готак стверджує, що він спадкоємець духа Каркотека, Повелителя Всіх Змій, і важлива фігура в непальській міфології ".
  
  
  Камера знову перемістилася на вулицю, і з того, як з нею поводилися, її зрозумів, що оператор - любитель. Зображення вирізане по кадру кам'яної фігури з типово мигдалеподібним особою буддійської скульптури. На фігурі був пишний головний убір, зроблений за сотень дракон, і інші змії обвивалися навколо його зап'ясть і нога.
  
  
  «Статуя Каркотека, Повелителя всіх дракон», - пояснив Яструб. «У Непалі змії священні, і ih заборонено вбивати, за винятком певних чітко визначених, релігійно орієнтованих обставин. Вбити змію - значить накликати на себе гнів Каркотека».
  
  
  Камера переключилася на дві фігури, чоловіка і жінку, що сидять на двох тронах, увінчаних золотий девятиглавой змією.
  
  
  «Король і королева», - сказав Хоук. «Він хороша людина, намагається бути прогресивним. Він жорсткий забобонами і Гхотаком. Традиція свідчить, що король ніколи не може виглядати отримують допомогу, інакше його імідж буде заплямована».
  
  
  Її запитав. - "Що це значить?"
  
  
  «Щоб допомогти ему, потрібно ходити по яйцях», - відповів Хок. Камера знову переключилася, і він дивився на літнього чоловіка в куртці поверх білої рясной приховані. Білі волосся утворювали корону над тонким витонченим обличчям. .
  
  
  «Патріарх Лиунги», - сказав Хоук. «Він надіслав ці фотографії. Інший королівської сім'ї, він налаштований проти Готака. Він здогадується про справжні мотиви і наміри Готака. Він єдиний вірний інший, який у нас є на місці».
  
  
  Хоук вимкнув камеру. «Це основний склад персонажів», - сказав він. «Гхотак досить добре переконав людей у тому, що він є володарем духа Каркотека і керується бажаннями бога. Добре, ним керують червоні китайці. Вони намагаються захопити Непал шляхом повені іммігрантами, вони прагнуть зробити це якомога швидше. Але, крім того, ефективна міграція залежить від представленого королю законопроекту, відкриває землю для іммігрантів та офіційно вітає ih. Як тільки люди підпишуть костюми королю на цей рахунок, у пекла немає іншого вибору, крім підписати вирок ".
  
  
  «І це те, до чого наполягає Готак, її так розумію», - втрутився я.
  
  
  «Насправді, - сказав Хоук. «Повелитель всіх змій, Каркотек, хоче, щоб емігранти були допущені, - каже Готак людям. Це досить переконливо, але він підкріплює це двома іншими речами, своїми сильними хлопцями Зміїного суспільства і легендою про єті, мерзенному сніговику. Йеті вбиває тих, хто протистоїть Готаку ".
  
  
  "Огидний снігова людина?" - усміхнувся я. "Він все ще тут?"
  
  
  «Він завжди був важливою частиною непальської життя», - сказав Хоук. «Особливо в умовах шерпів, горців Непалу. Не ламайте голову, поки не довести щось інше»
  
  
  "Чистий зображень єті?" - невинно спитав я. Хоук проігнорував мене. "Де ми вписуємося в це?" Я пішов далі. «Ви згадали британську розвідку».
  
  
  «Це був ih каштани, але ih людина, Гаррі Энгсли, серйозно захворів, і вони звернулися до нас за допомогою», - сказав Хоук. «У них і так дуже мало людей, і, звичайно, їм не потрібно було продавати державі чи військовому відомству стратегічне положення Непалу. Під контролем Китаю це був би прямий шлях в Індію, це може бути дуже міцний горішок для китайців. Життєво важливо, щоб ми залишалися доброзичливими або, принаймні нейтральними. Гхотак чинить жахливий тиск на короля, щоб той підписав указ про іммігрантів. Він підтримує останню народну петицію.
  
  
  «Цим пояснюється весь наплив», - зітхнула я, на мить згадавши Донну Рудрич. "Чи зможу її зв'язатися з Энгсли?"
  
  
  «Він в залі в районі Кхумбу в Намче-Базарі, і чекає, коли його вилетять і проінформують вас про деталі», - сказав Хоук. "Маршрутне сполучення для вас було повністю дозволено спеціальним військовим літаком на першому плані етапі шляху, а потім ви переключаєтеся на комерційний авіалайнер в Індії. Рухайтеся, Нік. Між нами і збором червоних китайців залишилися лічені дні. всі кульки ".
  
  
  Під лівим крилом авіалайнера її побачив групу будинків, розташованих на невеликому плато посеред високих гір, наче гігантська рука помістила ih туди. Літак летів до неї, і її міг розрізнити вузьку смужку розчищеної землі, що йде вздовж кінці обриву. Зміїні лякало, божевільні ченці, забобонів і мерзенні сніговики. Все це нагадувало третьосортний голлівудський сценарій.
  
  
  Коли літак приземлився, її вирушив відвертими в невелику і кілька примітивну лікарню, де Гаррі Ангсли чекав літак, який доставить його назад в Англію. Підвівшись в сміття, її побачив чоловіка, який був трохи більше, ніж живий скелет, привид з запалими очима і впалым особою. Чергова медсестра, індійська дівчина, розповіла мені, що Ангсли був вражений дуже серйозним нападом ауала, малярійної лихоманки, яка займається частини призводить до летального результату і лютує в низинних болотах районах Тераї, що межує з Індією. Але з типовою британської хоробрістю він був насторожі і готовий сказати мені все, що міг.
  
  
  «Не недооценивай це місце, Картер», - сказав він трохи голосніше пошепки. "Це відбувається сотнями різних способів.
  
  
  Гхотак тримає всі карти. Чесно кажу, я думаю, чертовски мало шансів здолати егоо. Він заплутав усіх людей ".
  
  
  Напад кашлю перервав його, а потім він знову повернувся до мене, дивлячись мені в обличчя.
  
  
  «Я бачу, що ти будеш наполягати на цьому», - прошепотів він. «Вибачте, я не можу працювати з тобою, Картер. Чув про тебе. Хто про це чортовому делле не чув? Це твій план. Тобі належить прослизнути у Катманду, а потім з'явитися як друга сім'ї Лиунги. "
  
  
  «Я так розумію, що мені потрібно почати одному, табір на перевалі вони " повторно, де завтра ввечері мене зустріне гід проведе mimmo сильного загону Зміїного суспільства Готака».
  
  
  «Насправді», - погодився Энгсли. "Це означає, що вам знадобиться обладнання для важких погодних умов. Торговельний магазин Danders тут, в Кхумбу, - єдине місце, де ви можете його отримати. Зараз міжсезоння, але я сподіваюся, що він зможе вас екіпірувати. Ви більше, ніж більшість, хто йде цим шляхом. Вам також знадобиться як мінімум одна потужна гвинтівка для великої дичини ».
  
  
  «Я зараз піду. Її ледь не замерз по дорозі сюди навколо аеропорту», - сказав я.
  
  
  «І останнє, - сказав Энгсли, і я побачив, що енергія людини швидко вичерпується. «Шерпи, горяни, фантастичні гіди та альпіністи. Як і всі непальці, вони сповнені забобонів, але залишаються відкритими. Ілюстрації ih, і ви зможете ih перемогти. У мене були великі проблеми з мій співвітчизник, журналіст з Англії, який стежив за мною тут. Ви знаєте цю породу. Коли вони разнюхают щось гаряче, вони стають кривавими собаками. Публічність у цей час зруйнує все ".
  
  
  «Я розберуся з цим», - похмуро сказав я. «Я заїду завтра, перш ніж її, піду. Лягай і розслабся зараз».
  
  
  Візит не вплинув на моє похмуре, зле настрій. Виявилося, що в торговому магазині Danders було мало підходящого для мене. Навколо речей він вибрав досить моїх розмірів, щоб екіпірувати мене. Чоботи з хутра комір на хутрі, товста парку на хутрі, рукавички і снігоступи. У нього залишалося одне гарне рушницю, і його взяв его, важільний Marlin 336.
  
  
  «В наступному місяці у мене з'являться нові запаси», - сказав мені Дандерс. «Її голос-голос запасусь, як бачите. Але якщо ви повернетеся сюди в наступному місяці, у мене буде все, що ви хочете».
  
  
  «Ні, якщо її можу допомогти», - відповів я, заплативши ему і зануривши все на важку сумку, яку він надає. Її виходив за двері, коли зіткнувся з фігурою в яскраво-зеленій куртці нейлонової, такий, як на лижних схилах Швейцарських Альп. З-під хутряної тибетської капелюхи мені зустрілися два яскравих фізіологічно блакитних очі. Рожеві палички підкреслювали прямий тонкий ніс на красивому відвертому особи.
  
  
  «Привіт, Янкі, - сказала вона дуже британським голосом. «Я б хотіла тебе. Її тільки що залишили нашого друга Гаррі Энгсли. Мене звуть Хіларі Кобб, Manchester Journal and Record».
  
  
  Наскільки її міг бачити, Энгсли не сказав, що його заклятий ворог-журналіст - чертовски приваблива дівчина. На ній були штани, за якими можна приховати безліч гріхів, але ноги у нах були довгі, а груди підвелася над парком, що було свого роду досягненням. Її спостерігав, як її очі блукали по покупкам, які її тягав по магазину.
  
  
  "Збираєтеся зайнятися альпінізмом?" - вона посміхнулася, крокуючи поруч зі мною. «Я думаю, нам краще трохи поговорити, Янкі. Її готелю б допомогти тобі, якщо ти будеш співпрацювати зі мною».
  
  
  Її швидко помітив, що вона була однією навколо них фізіологічно, агресивних британських дівчат, які торпедують свою привабливість своєї бульдожої рішучістю бути абсолютно нежіночною. У мене не було настрою щось докучливе, і він вирішив швидко її виправити.
  
  
  «Ти забула облад мені, люба», - сказав я. «Зроби вигляд, ніби ти мене ніколи не бачила».
  
  
  «Мене звуть Хіларі, - рішуче сказала вона.
  
  
  «Добре, Хіларі, - сказав я. «Подивися, який її приємний. А тепер будь добрим. Якщо її отримаю для тебе історію, її розповім тобі, коли повернуся сюди».
  
  
  «Не будь легковажним», - різко сказала вона. «Вашу присутність тут - це вже історія. Крім того, його занадто довго була поруч, щоб чекати відстрочок. Тут відбувається щось грандіозне. Ми зрозуміли це, коли стало відомо, що Гаррі Ангсли був відправлений сюди. Так що не назавжди». Я не боюся цього великого, жорстокого ведмедя, старожитності. Хіларі це не відлякує ».
  
  
  До неї була неприязнь, яка займається відразу мене насторожила. Я завжди не любив ворожих жінок. Вони завжди вели війну між статями, зазвичай винаходячи уявні зневаги, щоб боротися за них.
  
  
  «Я настійно рекомендую вам співпрацювати зі мною», - сказала вона, блиснувши сліпучою усмішкою. Незважаючи на подразнюючу пари, у нах було гарне обличчя.
  
  
  «Звучить, як погроза, лялечка», - прокоментував її, бродячи по засніжених вулицях.
  
  
  «Рада», - вона знову посміхнулася. «Я можу влізти вам у вашу справу різними способами, і її це сдклаю, якщо ви не впустите мене, як ви, янкі, говоріть. Її можу бути зовсім неприємною».
  
  
  «Ти вже це доводиш», - прогарчав я. «А тепер її дати тобі невеликий рада, лялечка. Заблудись».
  
  
  Вона зупинилася, і я пішов далі, відчуваючи святий ee око за моєю спиною. Я завжди відчував неприязнь, коли зустрічав дівчину з ee особою і таким ставленням. В інших умовах його б спробував змінити цю ворожість на щось тепле.
  
  
  . Тут її був дуже роздратований, щоб турбуватися про що-небудь, крім як отримати кімнату в місцевому готелі. Энгсли велів їм приготувати одну, і вони це зробили - приготували маленьку кімнатку з квадратним вікном. Готель представляла собою не що інше, як велику переобладнану стайню, але в ній було тепло і можна було поїсти. Її заклав спорядження в свою кімнату і спустився вниз, щоб перекусити, переступивши через двох курчат, що сидять на нижній сходинці дерев'яних сходів.
  
  
  Вогонь спалахнув у великому каміні збоку від кімнати. У мене був не хочеться за комір, який залишав бажати кращого, і деякі навколо основних непальських продукції, старий добрий картоплю. Місцевий еля, тепле пива під назвою чанг, мене мало хвилювало, і він переключився на чай, принаймні, міцний. Її не закінчив вечерю, коли побачив, що вона спускається сходами і прямує до мене. У готелі було близько дванадцяти кімнат, і їй здалося, що вона буде на одного навколо них. На ній був блакитний вовняний светр, груди якого різко піднімалася вгору і назовні, а ноги були повними, але гарної форми. Її волосся, раніше приховані капюшоном автостоянка, були попелясто-русявим і короткими. Її, дивився, як вона наближається, і дозволив своєму погляду зануритися в нах, безсоромно затримуючись у повній набряклою грудей, коли вона зупинилася біля стільця.
  
  
  Вона чекала, звузивши очі, холоднокровно спостерігаючи за мною, піджавши губи.
  
  
  "Закінчили?" - нарешті сказала вона.
  
  
  «Хороше обладнання», - прокоментував її між шматочками стейка за комір. «Шкода, що це не якийсь інший дівчині».
  
  
  "Ви маєте на увазі дівчину вашого типу".
  
  
  "Що це таке?" - запитав її, посміхаючись ей.
  
  
  «Той, хто хоче дивитися в твої яскраві блакитні очі, відчувати твої м'язи і бути впечатленным», - сказала вона. «Всій території готелю, а яка займається догоджає вашому его, будучи готовою впасти з вами в ліжко без зволікання».
  
  
  «Зніми штани», - сказав я.
  
  
  "Ви подумали про те, що я сказала?" - холодно спитала вона.
  
  
  «На нас, на секунду, Хіларі, люба», - сказав я.
  
  
  «Я так розумію, ти не збираєшся співпрацювати з тобою».
  
  
  «Ти правильно зрозуміла, мила, - відповів я.
  
  
  «Не кажіть, що я тебе не попереджала», - сказала вона, повертаючись і йдучи.
  
  
  «Хіларі», - покликав її ей слідом. Вона миттєво зупинилася і обернулася. «Так Не говорив», - усміхнувся я. «Це мене лякає, тому її тремчу.
  
  
  Її губи стиснулися, і вона пішла геть. «У нах дійсно гарне екіпіровці», - подумав я, дивлячись, як ee чий погойдується. Цікаво, чи використовував хто-небудь его? Її ледве доїв залишок стейка через комір і саме допивав чай, коли побачив, як увійшов дитина і підійшов до столу. Там непальец вказав в мою сторону, і дитина підійшов до мене. Він сунув мені записку. Її, швидко відкрив її.
  
  
  «Несподівані події. Будь ласка, приїздіть якнайшвидше. Энгсли».
  
  
  Її простягнув хлопчикові четвертак, повернув і пішов у ніч. Вітер тут же обрушився на мене, і я побачив, як в село рухається низка шерпів, ih покрита снігом, шведів свідчить про те, що вони тільки що спустилися з гірських перевалів. У лікарні медсестра по Непалу, навчена англійської мови, сказала мені, що Гаррі Ангсли спить. Показав її ей записку, і вона спохмурніла.
  
  
  «Неможливо, сер», - сказала вона. «Містер Энгсли спав кілька годин. Тут не було нікого, хто міг би передати ему повідомлення. На самому делле, ліки, які ми даємо ему потім обіду, звичайно присипляють його всю ніч».
  
  
  Тепер її хмурився, і почуття опущення охопило мій життя. Її побіг назад в готель, мої легені горіли від холодного відбору проб повітря, коли її, дістався до своєї кімнати. Її відчинив двері, і відчуття занурення пішло глибше. Все обладнання, яке їй купив, пропало. Важка парку, снігоступи, черевики, гвинтівка, все. Без нього у мене не було б шансів пройти через перевал вони " повторно, де її повинен був зустріти чеки слід зберігати навколо сім'ї Лиунги. Без нього її нікуди не пішов. Слова Гаррі Ангсли закружляли у мене в голів. «Не варто недооцінювати це місце», - сказав він. Він приходить до вас сотнями різних способів. Це було акуратно, навіть розумний. Жодних грубих речей, просто акуратна робота по зупинці мене. Її, подивилася на двері своєї кімнати. Це була така проста засувка, що дитина міг відкрити її. В квадратне віконце її, побачив, що пішов сніг. Притиснувши важкий стілець до дня, його жим лежачи спати. Її завдам ще один візит в магазин Дандерса вранці, але було вкрай малоймовірно, що у нього є ще річ, яку їй міг би використовувати, і він повинен був бути на шляху до цього перевалу до полудня. Може бути, у Ангсли є ідея.
  
  
  Її, закрив очі і змусив себе заснути, що було не так буду й складно. На ліжко поруч зі мною її заклав Вильгельмину, мій 9-міліметровий «Люгер», який був частиною мене, завжди пристебнутий до наплічної кобури. Хьюго, мій тонкий, як олівець, стилет, лежав у піхвах вздовж мого правого передпліччя. Спеціального обладнання на цю роботу її не брав. Як сказав Хоук, часу не було. Дзвінок британця був терміновим і зовсім несподіваним. У цьому будуть тільки Вільгельміна, Хьюго і його. Може бути, вони мені не знадобляться. Завжди можна було сподіватися.
  
  
  Її добре спав. Це був трюк, яким її навчився давно. Коли прокинувся, ранкове сонце холодно проникало в маленьке віконце. Її був у торговому магазині Дандерс, коли він відкрився.
  
  
  Як я і боявся, у нього не було нашою особливістю, що я навіть можу підігнати. Її їхав у лікарню до Ангсли, коли мене перехопила Хіларі Кобб. Її був не в настрої повторювати її дурість.
  
  
  «Пішли геть», - пробурчав я, проходячи mimmo нах.
  
  
  «Припустимо, її можу вам допомогти», - сказала вона. «Я чув, тебе пограбували вчора ввечері».
  
  
  Її зупинився, обернувся й довго на нах подивився. Її сказав секретареві в готелі, і він міг би передати це ей, а раптом моє шосте чуття підказало мені, що це не так.
  
  
  "Як ти міг мені допомогти?" - тихо запитав я. Вона була дуже недбалу і стриманою.
  
  
  «У мене може бути яке-небудь устаткування, яке підійде тобі», - весело сказала вона.
  
  
  "Наприклад, куртка для негоди?" Її запитав.
  
  
  «Так», - сказала вона недбало.
  
  
  "А чоботи, які можуть мені підійти?"
  
  
  «Вони просто могли б бути», - посміхнулася вона.
  
  
  «Може, у тебе теж є гвинтівка?»
  
  
  «Її просто могли б її дістати», - сказала вона самовдоволено. Вона не вловила смертоносности в моєму голосі. Вона була дуже зайнята самовдоволенням і насолодою власним розумом. «Звичайно, тобі доведеться співпрацювати зі мною», - мило додала вона.
  
  
  Ти маленька сучка, - подумки сказав їй себе. Було очевидно, що сталося. Вона відправлена записку, прослизнула в мою кімнату і втекла з моїми речами. Її, подивився на нах і мовчки назвав її за різними іменами. Серед них було слово «любитель». Вона була так задоволена своєю маленькою диверсією. Її вирішив провчити гей урок.
  
  
  «Думаю, мені доведеться співпрацювати з тобою», - посміхнувся я. «Звідки у вас мій... це обладнання, яке ви можете передати мені?»
  
  
  «У моїй кімнаті», - самовдоволено усміхнулася вона. Їй відповів на її посмішку, і в черговий раз вона не побачила смертоносности в цьому своєму делле. Любительському, знову сказав її собі. "Тоді ви будете співпрацювати належним чином?" - знову запитала вона. "Обіцянка".
  
  
  Їй посміхнувся, трохи ніяковіючи. «Я буду співпрацювати належним чином, обіцяю», - сказав я. «Давай дістанемо речі. Її повинен я бути в дорозі».
  
  
  «Ми будемо в дорозі», - поправила вона, прямуючи до готелю. У мене був вигляд смирення, змішаного з неохочим захопленням, і вона пішла на це, як риба на черв'яком. «Думаю, її недооцінив тебе», - сказав її шанобливо, спостерігаючи, як вона робить це.
  
  
  Коли вона відкрила двері в свою кімнату, швидко оглянув кімнату, побачивши, що всі мої речі були там. Вони були акуратно складені в кут. На ліжку лежали відкрита дорожня сумка, і він дивився, як вона знімає парку. Вона якраз повернулася до мене, коли її схопив її за шию, тримаючи її великою рукою. Її кинув ee обличчям на ліжко, стягнув з нах светр і зав'язав навколо нах рукави, закинувши її руки за спину. Вона спробувала закричати, але її перевернув її і вдарив її один раз, досить сильно, щоб у нах заскрипіли зуби. Її ривком підняв її на ноги, а потім кинув на стілець. Її витягнув панчоху навколо її відкритою дорожньої сумки, прив'язав її до стільця і відступив. Її грудей притискалися до бюстгальтера, а очі більше не були самовдоволеними і самовдоволеними, а були сповнені жаху.
  
  
  Вона запнулася. - «Що... що ти збираєшся робити?» «Будь ласка, її... її тільки намагалася робити свою роботу».
  
  
  Її розстебнув бюстгальтер і стягнув з нах. Вона ахнула, як ніби її вдарили, і він побачив сльози в її очах. Ee грудях були красиво загостреними, повними і тугими, з плоскими сосками діви.
  
  
  «Ти ... ти, воша», - сказала вона крізь сльози, видихаючи це слово. «Ви обіцяли, що будете співпрацювати зі мною належним чином».
  
  
  «Її правильно з вами співпрацюю, - сказав я. «Я роблю це, щоб тобі не довелося блукати по льоду і снігу, і, можливо, потрапити в ще більшу халепу».
  
  
  Її, простягнув одну руку і обхопив нею одну грудь, повну і пружну, з гладкою молодою шкірою. Вона спробувала відсахнутися, і здригнулася. Сльози знову наповнилися її очима, але її гнів подолав ih.
  
  
  «Я покараю тебе за це, клянуся», - видихнула вона. "Ти залишиш мене в спокої, чуєш?"
  
  
  «Я чую», - сказав я, проводячи великим пальцем по її соску. Вона знову ахнула і спробувала відсунутися. «Тепер ти чуєш. Її можу робити з тобою все, що захочу», - сказав я, відступаючи. «Я міг би навчити тебе, що значить бути дівчиною, або її міг би просто збентежити тебе до чортиків. Або її міг би скинути тебе зі скелі, і ніхто тут не знав і не подбав. Коротше кажу, Хіларі, люба, ти Ви грати не в своїй лізі. Ви граєте, і я працюю серйозно. Це ваш перший урок. Почала другий урок - ніколи не довіряти нікому, кого ви тільки що образили ».
  
  
  «Дайте мені мою одяг», - сказала вона, пручаючись страху.
  
  
  «Ніяких кубовий», - сказав я. «До вечора ти звільнишся, і тоді ти зможеш одягнутися. Все, що в тебе буде, - це невеликий разі ознобу. І останнє. Тобі пощастило. Її можу бути набагато більшим гадом».
  
  
  Її, вийшов і знову подивився на нах. Її гнів узяв гору, тепер, коли вона була впевнена, що я не збираюся її зґвалтувати. Мені подобалося спостерігати, як вона забарвлюється в різні відтінки червоного, поки її затримувався, щоб дослідити її груди своїми очима.
  
  
  «Як я вже сказав, хороше обладнання», - з посмішкою прокоментував її. «Повернися в Манчестер і спробуй його використовувати».
  
  
  Її закрив двері, взявши з собою свого спорядження. Не минуло й десяти хвилин, як він був одягнений і вже був у дорозі. Мені приблизну карту перевалу вони " повторно через льодовик, інше вже було у мене.
  
  
  Група будинків ставала все менше і привабливішим, коли її спустився з льодовикового схилу з рюкзаком на спині і Marlin 336, перекинутим через плече. «Хіларі Кобб», - сказав її за вітром. «Ти не знаєш цього, але я її зробив тобі біса ласку».
  
  
  Глава II.
  
  
  Я не думаю, що коли-небудь відчував себе таким маленьким, самотнім і пригніченим, пробираючись звивистими, слизьким крижаним стежках Гімалайського хребта. Її швидко втратив село по вигляду, і поки її панцир, вітер шмагав мене, немов якийсь мстивий, гнівний дух, що прагне знищити незнайомця на своїй землі. Позаду мене її міг розрізнити високий пік Евересту, найвищий з них, і Лхоцзе поруч з ним. Праворуч від них, за страхітливої низкою зазубрених пік, стояв Макелу, а зліва - шкрябаючий небеса Чо-Ойю. Коли її, спустився глибше в хребет, мене оточили крижані покриви і великі статистики сніг. З усіх боків вимальовувалися зяючі тріщини, досить великі, щоб втратити армію, і льодовикові схили прорізали небезпечно позначену стежку, по якій її оболонки. Різкі звуки рухомого льоду, трескающихся льодовикового і шуму снігових зсувів викликали в мене відчуття безпорадності перед грізною силою природи. Її зробив паузу, щоб затягнути капюшон. Мої пальці напружилися, поки її затягував шнурки. Її, відчув, як шкіра мого обличчя стала жорсткою, коли вітер і холод з'єдналися, надавши моїм рисам маску текстури. І її спускався на перевал вони " повторно. Її здригнувся від думки про те, яке це піднятися до вершин цих страхітливих пік.
  
  
  Її зупинився на групи незамерзаючих каміння, щоб дістати карту і перевірити своє місце розташування. По накресленому спрощеним маршрутом її був на позиції. Раптовий шум налякав мене, і її, зняв марліна з плеча, щоб побачити трьох тарів, гімалайських козир, що стрибають по кам'янистій місцевості, ih товсті червонуваті світильники відображають промені призахідного полуденного сонця. Її спостерігав, як вони легко піднімаються по скелях, і почав йти далі, заздрячи їм. Полуденне сонце вже сіло, прихована за високими піками, і дуже швидко темніє. Її поспішив, і добрався до початку маршруту, відомого як перевал вони " повторно. Він вився між величезними горами вузькою стрічкою середовищ незвіданих просторів льодовикового льоду, скель і заметів. Її вирішив розбити табір де-небудь в межах перевалу, і керівництво, помітивши мій багаття, знайде мене. Її вибрав місце, захищене від пориву вітру, і провів решту світлові години, збираючи дрова. Середовищ, високих часових навколо непохитній скелі, увінчаною вічними снігами, якимось чином, всупереч всій природній логіці, росли криві, кострубаті і покриті мохом дерева рододендронів. Коли її зібрав достатньо маленьких гілочок, щоб розпалити вогонь, і досить великих дров, щоб він продовжував горіти, її побачив кабарги і фазана, що пробиваються крізь дерева. Оскільки в моєму рюкзаку було досить сушеного м'яса, мені більше нічого не знадобилося, і її відтягнув дрова назад в обране мною місце.
  
  
  Темніло, і її почав розпалювати вогонь запальничкою, коли раптом усвідомив, що я не один. Її кинув рушницю в руки і обернувся до фігури, тихо стоїть в п'ятдесяти ярдах від мене. Чоловік почав повільно наближатися, піднявши руку в знак вітання, і він опустив зброю. Його обличчя, майже приховане під низьким хутряним капюшоном автостоянка, відкривало обвітрену шкіру, маленькі очі і плоскі широкі вилиці непальця. Його ноги були обмотані тканиною, а ступні покриті чобітьми по козячої шкури. Чоловік підійшов до мене і заговорив ламаною англійською.
  
  
  «Ви чекаєте дроти», - сказав він. Мої брови підвелися.
  
  
  «Тебе не чекають ще кілька годин», - сказав я.
  
  
  «Їй рано», - відповів він. "Ви ідіть до сім'ї Лиунги?"
  
  
  Їй кивнув, і він махнув рукою, щоб слідувати за мною.
  
  
  «Довга подорож», - сказав він. «Я прийшов рано. Так глибинної багато часу ночами».
  
  
  Її, знизав плечима. Її, розумів, що нічний подорож через перевал особливо небезпечно, але у мене не було коштів, щоб сперечатися з цим. Крім того, мені не подобалася ідея провести більшу частину ночі на самоті біля багаття в безкрайній порожнечі перевалу, і тільки який виє вітер становив мені компанію. Якби мені пощастило. Без сумніву, в цьому районі жили вовки. І, її, посміхнувся про себе, звідки це був єті, мерзенний сніговик. Її кинув погляд на свою неосвітлену дерев'яну піраміду і пішов за своїм провідником. Він рухався з упевненістю тарів, і я виявив, що видираюсь і ускользаю, щоб залишатися на розумній відстані позаду нього. Він проклав стежку, яка займається вивела нас навколо перевалу на першій виїмці і піднімалася вгору, піднімаючись по слизьким, покритим льодом схилах скель і вузькими виступами. Настала ніч, і ми продовжили рух вгору в темряві, а потім, зі своєю особливою магією, зійшла місяць, і великий хімік крижаний блакитний блиск від снігу і льодовикових утворень. Чорнота скель була разючим контрастом зі снігом, і, коли її дивився на дику місцевість, вона омелою незграбний і різкий, витравлені візерунок полотна Дюшана або Мондріана.
  
  
  Тепер їй ясно бачив свого проводів відвертими перед собою, і ми підійшли до досить широкого виступу скелі.
  
  
  «Ми тут відпочиваємо», - пробурчав він, притулившись до покритої льодом скельної стогнати, що піднімається з одного боку уступу. Її, став на коліна, довелося свій рюкзак і з трепетом подивився на розкіш", - сказав він, що відкривається перед моїми очима, страхітливу красу, яку не міг розвіяти навіть в лютий холод.
  
  
  Хок любив говорити, що головний агент в цьому похмурому, мерзенному делле повинен володіти досвідом вісімдесятирічного віку, котячими рефлексами, нервами трапеції та екстрасенсорними здібностями ясновидця. Зрозуміло, якщо він готель залишитися в живих. Психічна частина, яку я завжди знаходила особливо вірною, раптом збулася знову. Волосся на потилиці не були занадто замороженими, щоб раптово встати, і він відчув, як вони встають дибки, коли її селл навпочіпки і дивився на приголомшливу панораму. Її розгорнулася, коли він підійшов до мене, обидві руки були витягнуті, щоб штовхнути мене стрімголов через край. У мене був тільки один шанс, і він скористався їх, пірнувши на землю і схопивши його за ногу. Він впав, впавши на мене, і ми обидва ледь не перекотилися через край. Її досить підняв одну ногу, щоб виштовхнути себе вперед, і вислизнув з-під нього. Але він був, як я її вже бачив, наполовину гірським козлом, і він був на ногах і сидів на мені, відкидаючи мене назад силою своєї атаки. Її, відчув, як мої ноги пішли з-під мене на льоду, і він впав. Его руки тяглися до мого горла, сильні руки з потужними руками. Її вдарився п'ятою про тріщину в камені, і штовхнув. Він відкотився в бік, коли його его скинув. Її перетнув права і відчув, як він невинно відскакує від важкої хутряний кромки его капюшона.
  
  
  Її, скочив на ноги, коли він знову піднявся, і тепер його бачив, як він обережно наближається до мене. Перша раптова атака змусила гвинтівку зіскочити з уступу, і Вільгельміна була похована під моєю парною і светром. Вузькі зап'ястя автостоянка не дозволили мені впустити Хьюго мені на долоню. Його маленькі очі були всього лише блискучими крапками в місячному світлі, а його руки, складені наполовину, не давали ніяких ознак того, яким буде його наступний крок. Її перевів погляд на його ноги, побачив, як він переніс свій оленка на праву ногу, рушив уперед і спробував схопити мене. Її, пірнув вліво і хитнувся. На цей раз її підключився, і він почав рухатися назад і вниз, сильно вдарившись об камінь, за виступом. Я пішов за ним, і мій засадах вилетіла з-під мене на шматок вкритій кригою скелі. Її, впав, схопився за край і відштовхнувся від нього. Він знову піднявся на ноги і вдарив мене по голів. Мені вдалося уникнути цього, схопити його за ногу і смикнути, і він упав поруч зі мною. Ми зчепилися, і він відштовхнув його кінця, але він був жилавим і бився зі смертельним відчаєм. Її спробував нанести удари карате в его шиї збоку, але товщина автостоянка послабила ефект. Він вирвався з моєї хитрощі, розвернувся, і коли він повернувся, її побачив відблиск місяця на довгому вигнутому лезі ножа. Він швидко увійшов і зрізав вигнутим лезом. Він прорвав зяючу діру в передній частині моєї камзоли, яка займається проходила по всій довжині одягу. Його впав, коли він знову завдав удару лезом розсміявся завдавши его гаком, і знову відчув, як воно вп'ялося в об'ємну парку. Він зіпсував парку, але він також зробив у ній зручну дірку, через яку їй простягнув руку, висмикнув Вильгельмину і вистрілив. Він знову наближався до мене, коли в нього потрапили великі 9-міліметрові кулі, і він напружився, хитнувся назад і впав. Він був мертвий до того, як я підійшов до нього.
  
  
  Її обшукав його, але нічого не знайшов. Его куртка була дуже маленькою, щоб мені поміститися, але вона цілком годиться, щоб заткнути зяючі дірки, які він зробив у моїй. Її зняв його з его неживого тіла і засунув в дірки, куди вже проникав різкий вітер.
  
  
  У мене не було вибору, окрім як спробувати повернутися туди, де її почав розводити багаття на перевалі. Продовжити означало безнадійно заблукати і ризикнути вірною смертю. Коли її почав обережно повертатися назад, намагаючись згадати, як ми прийшли, їй задавався питанням, чи з'явиться в кінці кінців справжній гід, який повинен був мене зустріти. Вони змусили свого вбивцю дістатися до мене раніше, але, можливо, вони також вбили цього проводів. Її нічого не міг зробити, крім як почекати і щорічно. Її взяв гвинтівку з того місця, де вона вислизнула, і знову рушив вниз, простеживши наш маршрут лише з кількома незначними помилками. Моя маленька дерев'яна піраміда все ще залишалася недоторканою, і мені вдалося швидко розпалити вогонь, насолоджуючись його теплом. Її зіщулився біля вогню, а вітер посилився по мірі того, як ніч згустилася, і кілька разів задрімав. Одного разу мене це єдина передача виття сніжного барса, рыщущего в темряві ночі.
  
  
  Було вже далеко за північ, коли її почув слабкий звук кроків по снігу, м'який хрускіт. Її вислизнув навколо кола світу, створеного вогнем, і розгорнув великого Марліна, тримаючи палець на спусковому гачку.
  
  
  У залитий місячним світлом прохід, її побачив повільно наближається фігуру. Її почекав, поки фігура, теж закутана в хутряній шапці і товстій куртці, наблизиться до вогню, а потім рушив вперед, націливши на нах гвинтівку.
  
  
  «Стій тут», - скомандував я. Постать зупинилася, і він підійшов до неї. Підійшовши лиже її, побачив, що новачок був маленького зросту, не ценымногие вище мого плеча.
  
  
  "Що ти тут робиш?" Її запитав. "Ви проходах?"
  
  
  «Я прийшла, щоб відвезти тебе до мого перед батьком», - відповів м'який, плавний голос. Її опустив гвинтівку.
  
  
  "Дівчина?" - здивовано вигукнув я. Вона рушила вперед, і я побачив маленьке гладке молоде обличчя, виставлена напоказ з-під великий пухнастою шапки і піднятого коміра автостоянка. Її міг розрізнити маленький зухвалий ніс і м'які карі мигдалеподібні очі. Вона втомлено опустилася біля вогню.
  
  
  «Не дивуйтеся», - прокоментувала вона чудовою англійською, з легким відтінком британського акцент в її тоні. «Жінки-шерпи можуть обігнати будь навколо чоловіків. Її не за шерпа, але вона виросла в цих горах».
  
  
  «Сюрпризи здаються частиною твоєї країни», - сказав я, сідаючи поруч з нею. «У мене вже є один сьогодні ввечері». Її швидко розповів про іншому провіднику, який прийшов за мною, і почув, як вона різко вдихнула.
  
  
  «Тисяча вибачень тебе», - сказала вона. "Моєму перед отцем буде сумно почути про це. Ми боялися, що подібне може статися, але ми були безсилі запобігти цьому. Усього три дні тому ми дізналися, що один навколо наших слуг, який передавав повідомлення між моїм батьком і містером Энгсли належав до Зміїному суспільству Готака. Голос чому він одразу ж послав мене зустрітися з вами. Він знав, що може мені довіряти.
  
  
  Вона гріла руки перед вогнем, а її поклав ще дров. Навіть загорнута в безформні шари одягу, в ній було щось мініатюрне, і її руху, коли вона потягувалася перед полум'ям, були плавними і граціозними.
  
  
  «Її Халін», - просто сказала вона. «Веб-донька Вдома Лиунги і, потім смерті моєї матері, жінка з дому мого батька».
  
  
  «А її Нік, Нік Картер, Халін», - відповів я. «Ти прекрасно говориш по-англійськи. Де ти вчилася?»
  
  
  «У дитинстві її вчилася в Англії, - сказала вона. «Я повернулася потім смерті моєї матері. Ми чекаємо вашого приїзду з великими надіями, народженими відчаєм. Гхотак близький до перемоги».
  
  
  Її похмуро посміхнувся. «Я зроблю все, що зможу», - відповів я. «У мене вже є один особовий рахунок, щоб допомогою мікрофонів та гучномовців рахунки з цим котом-готаком. Наймані вбивці, послані вбити мене, мене більше ніж трохи дратують».
  
  
  Халін посміхнулася, її зуби були красивими і білими. Вона вивчала мене з мудрістю в очах, народженої не досвідом, а спадщиною.
  
  
  «Я думаю, що якщо ще буде час, ви знайдете спосіб допомогти нам, містер Картер», - повільно сказала вона.
  
  
  «Нік», - поправила її сл. Вона знову посміхнулася і підійшла до мене лиже. Мені хотілося бачити її більше, ніж крихітний шматочок її обличчя, такий, що просвічує крізь шари одягу.
  
  
  «Ми відпочинемо кілька годин біля багаття, перш ніж відправитися назад», - сказала вона. «Ми будемо лежати близько один до одного для додаткового тепла». Вона ліжка перед вогнем і обережно притягнула мене до себе. Повернувшись на бік, щоб ми лягли спиною до спини, вона зразу ж заснула міцним сном. Коли її ще деякий час лежав без склепіння, її зрозумів правду ee дій. Навіть крізь важку одяг її відчував тепло її тіла поряд зі своїм. Незабаром її заснув з гвинтівкою в руках.
  
  
  Було ще темно, коли її, відчув її рух і прокинувся.
  
  
  «Ми почнемо зараз же», - сказала вона. «Це довгий і важкий подорож». Ми кинули у вогонь трохи снігу, і я виявив, що йду за нею в приголомшливому темпі. Її маленька постать спритно і легко рухалася через прохід, вниз по крутих гребенях і по уступах кам'янистих, настільки вузьким, що нам доводилося просуватися дюйм за дюймом, кожен крок був запрошенням до раптової смерті. Коли знову настала ніч, ми спустилися в гори, і я побачив зелень. Температура трохи знизилася. Проте вогонь раніше вітали, і ми їли сушене м'ясо в моєму рюкзаку. Ми дуже мало розмовляли під час поїздки, дбайливо дихаючи і зберігаючи енергію. Коли ми нарешті розташувалися табором, ми обидва були надто виснажені, щоб робити що-небудь, крім склепіння, і вранці ми знову вирушили в дорогу рано. Халін розрахувала час так, щоб вночі ми прослизнули в Катманду, і вона обігнула тихі темні вулички, щоб зрештою призвести до мене день великого дерев'яного будинку з традиційною пагодовой дахом, що підтримується міцними колодами. Вона відкрила двері і поманила мене слідувати за нею. Всередині вона покликала когось рідною мовою. Її почув звуки з сусідньої кімнати, і через арку без дверей побачив людину, чию фотографію її бачив у фільмі. Він увійшов швидким кроком і коротко вклонився. Її теж намагався вклонитися iso всіх сил в моєму громіздкому вбранні.
  
  
  Він допоміг мені з речами, поки Халін швидко говорила з ним, і коли вона закінчила, він подивився на мене глибокими круглими очима. «Прошу вибачення, що ваше знайомство з нашою землею було смертельним», - сказав він. Його очі блукали вгору і вниз по моїй фігурі на мене,
  
  
  піднімається і здавався ще більше в кімнаті з низьким дахом.
  
  
  «Вражаючий Ви людина, містер Картер», - сказав він. «Це добре. Людей легко повести за собою, легко справити враження. Ходімо, ходімо і сядемо. Нам є про що поговорити».
  
  
  Її, помітив, що Халін зникла, коли її послідував за патріархом у теплу кімнату з темними дерев'яними панелями і кам'яною піччю в одній стогони і палаючим каміном в інший. У дерев'яних нішах стояли блискучі мідні і латунні скриньки, підноси і горщики, а на підлозі недбало лежав товстий килим. Ми сиділи на низьких, покритих ковдрами табуретах і лавах, і патріарх наливав чай у олов'яні кухлі.
  
  
  «Завтра ввечері, в храмовому залі Готака повинно бути збори брас з Каркотеком», - сказав старий. «Боюся, це буде більше, ніж бачили раніше твої очі, молодий чоловік».
  
  
  «Ці очі були свідками дуже багато», - прокоментував її.
  
  
  «Під час такої зустрічі Гхотак розпалює людей до масового еротизму», - продовжив Лиунги. «Коли вони будуть в агонії своїх еротичних відчуттів, він буде заохочувати все більше і більше цього масового психологічного феномена, поки люди не будуть виснажені і виснажені. Потім люди его Зміїного Суспільства передадуть петицію королеві середовища для них підписаний, і, звичайно ж, вона буде робити так."
  
  
  "Я так розумію, у вас є план запобігти?"
  
  
  «Єдино можливий на даний момент», - сказав старий. «Коли все збереться, її представлю вас як старого друга, який прийшов з далекої країни з новинами про Каркотеке. Згідно з легендою, Дух Каркотека бродить по обличчю землі».
  
  
  «І їй скажу людям, що Каркотек не ложі ніяких ознак того, що він підтримує позицію Готака», - втрутився я.
  
  
  «Точно», - погодився Лиунги. «Гхотак буде сперечатися і погрожувати. Я не знаю точно, що він придумає, але він буде боротися iso всіх сил, ви можете бути впевнені. Важливо те, що ми можемо маневрувати в його положенні, коли він не може отримати його заступництво, підписаного наприкінці ритуалу ".
  
  
  «Я зрозумів», - сказав я. «У будь-якому випадку, кравець візьми, проведуть ритуал, насправді?»
  
  
  «Це правильно», - сказав патріарх. «Він не може відмовити людям у проведенні ритуалу. Але ми повинні відмовити йому в досягненні цілей його будь-якою ціною».
  
  
  Її запитав. - «Як ви думаєте, вони дійсно звернуть на мене увагу?» «Зрештою, для них абсолютно чужий».
  
  
  «Вони будуть слухати вас, тому що спочатку ви дохід як мій ще один, і мене тут поважають», - відповів він. «А потім, тому що ви, почувши про заяву Готака, пройшли все це відстань, щоб виступити проти нього».
  
  
  Її посміхнувся. Її починав помічати хитромудрі, хитрі вигини і повороти увазі старого, мабуть освіченого і мудрого в шляхах свого народу. Він різко встав.
  
  
  «Твоя кімната нагорі, і там тебе чекає ванна», - посміхнувся він. «Ванна у західному стилі - це зручність, до якого її звик за час служби в британській армії. Думаю, що мій будинок, мабуть, один навколо небагатьох у всьому цьому регіоні, де є такі зручності, за межами Королівського палацу».
  
  
  «Говорити про королівських палацах, - сказав я, - причому тут король?»
  
  
  «Він молиться за наш успіх, але він повинен залишатися в тіні», - сказав Лиунги. «Якщо нам не вдасться зупинити Готака, він буде змушений підкорятися його вимогам».
  
  
  Ми з ним обмінялися поклонами, і він увійшов у свою маленьку, але зручну кімнату з широким ліжком, покритої товстим покривалом з козячої вовни. Ванна знаходилась у маленькій кабінці, що примикає до кімнаті, дійсно досить великий, щоб вмістити саму ванну і вішалку для рушників. Вода вже була у ванні, і дозволив їй теплу розслабити ниючі м'язи. Її тільки що витерся і розтягнувся під ковдрою з козячого хутра, коли в мої двері постукали, і увійшов Халін. Її здивовано sel. На ній був блакитний халат з тонкої тканини, а її волосся спадало чорними каскадами до плечей. Ee особа без автостоянка було гладким, колір слонової кістки, з високими, широкими вилицями, оттененными вишукано окресленими мигдалем ee очей. Ee губи, тепер вологі і вологі, сяяли красою. Незважаючи на те, що ee грудях були маленькими, її груди різко виступала з-під приховані, і вона сиділа переді мною, немов дорогоцінний камінь, сяюча ніжність, виходить з нах. Вона сіла поруч зі мною на широку ліжко, і він побачив, що під халатом у нах нічого не було. Кінчики її грудях були провокаційними точками, хоча вона, схоже, не підозрювала про це.
  
  
  Вона домоглася руки мені на плечі і штовхнула мене назад на ліжко. «Будь ласка, перевернися», - сказала вона. Її зробив це, і вона почала масажувати мою спину, шию і плечі дотиком, яке поєднувало в собі ніжність і силу.
  
  
  "Це звичай?" - з цікавістю запитав я.
  
  
  «Тим гостям, які подорожували дуже довго, щоб відвідати нас», - зазначила вона. Її лежав тихо, відпочиваючи і насолоджуючись чуттєвим дотиком її рук, поки вона массировала моє тіло. Мені і раніше робили масаж, але руки Халін пестили не гірше, ніж масажували, і він подумав, чи знає вона про це. Її повернув голову, щоб щорічно на нах, і вона посміхнулася мені, продовжуючи виконувати своє завдання. Вона стягнула хутряне ковдру, і її руки розгладили шкіру біля основи мого хребта, заспокійливо натискаючи на нервові закінчення.
  
  
  Потім вона обережно перевернув мене і потерла груди, поки її дивився, як танцюючий освітленій мерехтливої масляної лампи грає на її пильному особи. Нарешті, закінчивши, вона накинула на себе ковдру на мої груди. Його зловив її зап'ясті, і вона тихо сіла, не намагаючись відсунутися.
  
  
  «Ти дуже красиве створення, Халін», - сказав я. "Ви це знаєте?" Вона посміхнулася мудрою азійських посмішкою, і її отримав свій ревматизму. Як і всі жінки в усьому світі, вона дуже добре знала свою чарівність. Вона м'яко проводила обома руками по моїй грудей до шиї, а потім знову вниз.
  
  
  «У тебе гарне тіло», - м'яко сказала вона. Вона встала, посміхнулася, послала мені повітряний поцілунок і пішла м'якими беззвучними кроками. Її одразу заснув і спав, як немовля.
  
  
  Коли настав ранок, її, був здивований, наскільки теплий день був в долині. На прогулянку по вулиці мені знадобилися тільки сорочка і легка куртка. Старий снідав зі мною, і я мигцем побачив Халін, безшумно порхающую по дому. Потім сніданку її, вийшов до місцевим колоритом. Її пройшов всього кілька кварталів, коли підійшов до значному храму і довгому низькому залу зборів за ним. Гхотак, виглядав так само, як і у фільмах, які її бачив, в офісі Хоука, спустився сходами в супроводі трьох досить високих чоловіків з оголеними руками в королівських синіх сорочках з рукавами-кульками, відкритих до пояса. У мене склалося враження, що він чекав мене за дверима. Его час було дуже вдалим. Він підійшов відверті до мене, і его і владне обличчя було холодним і суворим. Він кивнув, нехтуючи звичайним поклоном.
  
  
  «Прийшов інший по всьому Будинку Лиунги», - сказав він з усмішкою на губах. «Ми чекали тебе».
  
  
  "У самому делле?" Її сказав. «Чомусь я зрозумів, що це не так».
  
  
  Його очі трохи рухалися, але обличчя залишалося байдужим.
  
  
  «Вам слід порадити не втручатися в справи, які вас не стосуються», - сказав він. Він, очевидно, теж вивчив свій англійська в британських школах, які колись були розкидані по країні. Вдивляючись в його холодні глибокі очі, її, відразу зрозумів, що у цієї людини немає шансів бути хема, крім ворога, тому її вирішив зіграти відкрито.
  
  
  «Ви кажете мені займатися своїми справами», - сказав я.
  
  
  Він знизав плечима. «Якщо хочете, висловлюйтесь грубо», - сказав він. «Ви, представники західного світу, здаєтеся одержимими грубістю».
  
  
  «А ви навколо східного світу, здається, одержимі владою», - відповів я. «Спасибі за пораду. Я не забуду его».
  
  
  Він не зміг утриматися від спалаху гніву, що спалахнула в його очах, коли повернувся і пішов назад в храм. Він поговорив зі своїми трьома помічниками, і вони повернулися до мене.
  
  
  «Ти підеш з нами», - сказав найвищий низьким і напруженим голосом. «Якщо ви не прийдете тихо, ми дамо зрозуміти, що ви образили ламу. Через кілька хвилина збереться натовп, щоб розірвати вас на частини».
  
  
  Її зважив загрозу і вирішив, що в цьому щось є. Але мені було більше цікаво дізнатися, що вони мали на увазі. Її впав поряд з ними. Один снаряд попереду, а двоє інших оточували мене. Мене привели до низького дому зборів, навколо нього і на невелику, оповиту деревами галявину.
  
  
  «Гхотак вирішив, що ти прийшов нашкодити», - сказав найвищий, дивлячись мені в обличчя. «Стає необхідним змусити тебе усвідомити, наскільки ти помиляєшся, зробивши це. Готаку шкода, що він дав тобі такий суворий урок».
  
  
  Її подумки посміхнувся. Це був інший підхід, але я знав, що тактика буде такою ж. Вони мали намір дати мені гарне уявлення. Майже як один вони залізли в свої вільні сорочки, і кожен витягнув вузьку смужку вилікуваного бамбука, товщиною з куртку для верхової їзди. Лідер тріо підняв руку і спустився з нею. Її почув, як він свиснув, коли він пролетів по повітрю, відвернувся і підняв руку на захист. Її відчув болючий поріз, коли він ударив його, і відразу відчув цівку крові на моїй руці. Її, відсунувся і посміхнувся. Її бачив, тихе, але мерзенне маленьке зброю. Найвищий знову підійшов, і тепер двоє інших збиралися почати рубати своїми прутами.
  
  
  «Почекайте, - сказав я. Вони слухняно зупинилися. Можливо, Гхотак думав, що його вбивця втратив зв'язок зі мною, але він збирався дізнатися інше. Може бути, ці троє були хуліганами в Непалі, але порівняно з тим, з якими її звик звертатися, вони належали виключно до лісової лізі. Мені довелося посміхнутися, коли її побачив, що вони стоять там, чекаючи, що я збираюся сказати.
  
  
  Її, зітхнув, а потім зі швидкістю кішки розвернувся і наніс потужний удар по сонячному сплетінню того, що був праворуч. Її, бачив, як його, очі выпучились, коли він схопився за життя і зігнувся навпіл. Не припиняючи руху, її розвернувся, пірнув і схопив лідера тріо на коліна. Її різко смикнув, і він перекинувся. Третій достатньо оклигав, щоб вдарити мене своєю бамбуковою паличкою. Її взяв поріз на плечі, схопив його за руку і повернув. Він вискнув і полуобернулся, коли її натиснув. Її не відпускав досить довго, щоб здавити ему шию, і він впав. Найвищий тоді встав на ноги і підійшов до мене, і крутнувся, щоб ударити ногою з висока.
  
  
  Удар потрапив мені в стегно, коли її, повернувся. Коли він поставив ногу на землю, він втратив рівновагу. Її вдарив його з розвороту відвертими і відчув, як у нього зламалася щелепу. Він поплив задом до дерева і, здригнувшись, впав на землю про мозку. Той, кому її потрапив в сонячне сплетіння, був на колінах, тільки готель віддихатися. Її схопив його, підняв на ноги і вдарив його по щоці. Кров хлинула навколо рани, коли він вдарився об землю. Її перетягнув третього туди, де перші два лежали майже пліч-о-пліч. Найвищий був приголомшений, але у свідомості. Її смикнув його голову за волосся.
  
  
  «Обов'язково скажіть своєму босові, що мені дуже шкода, що мені довелося навчити вас таким чином», - сказав я. «Він зрозуміє, її впевнено».
  
  
  Її, вийшов і повернувся на головну вулицю, задоволений тим, як все пройшло. Гхотак не був дурнем. Він розумів силу і безжалісність. Хоча я в цьому сумнівався, прояв цих якостей може просто его сповільнити.
  
  
  Її продовжував блукати по вулицях, спостерігати за людьми, зупинятися у вуличних торговців і зрештою опинився на околиці села. Я як раз збирався повернути назад до будинку Лиунги, коли, дивлячись на гори, що підносяться відразу за селом, її побачив три постаті, що виходять за гір. Перші двоє були гідами-шерпами, їй стало відомо у ih одязі. На третьому була яскраво-зелена нейлонова лижна куртка.
  
  
  «Я не вірю в це», - сказав його собі вголос. Її чекав, я не хочу вірити в те, що бачив, але чертовски добре знаю те, що бачив. Три фігури, розтягнуті в один ряд, ставали більше, поки не опинилися на мені. Mimmo пройшли два чеки слід зберігати-шерпа. Третя постать зупинилася й поглянула на мене з полегшенням і презирством.
  
  
  «Схоже, її вгадала», - різко сказала вона. «Я дам тобі ще один шанс співпрацювати зі мною», - весело додала вона.
  
  
  «Я зворушений», - прогарчав я.
  
  
  «Я знала, що ти будеш вражений цим», - сказала вона і пішла слідом за провідниками. Її дивився на нах з сумішшю гніву, прапора дозволу на виконання і мимовільного захоплення. Її, вирішив, що будь-яка дівчина з такою рішучістю, не може бути такою нібито поганий. Вона також може бути скалкою в дупі. Але, можливо, вона і використовував урок, сказав її собі, згадуючи переляк в її очах під час нашого останнього сеансу. Якщо ні, їй, гей ще один і швидко. Коли його оболонки назад через село до будинку Лиунги, їй посміхнувся, проходячи mimmo храм Гхотака, і побачив трьох фігур, допомагають один одному піднятися сходами.
  
  
  Глава III.
  
  
  Коли її, повернувся в будинок її, виявив, що старий чекав мене, щоб попити чаю. Его інформації, більш детальна, ніж все, що я чув, виявила небезпечне становище дель, яке вже було досягнуто. Халін, зайнята домашньою роботою, пурхала в кімнату і виходила nah, кожен раз її очі зустрілися з моїми, в невеликій приватній розмові. Її продовжував згадувати м'якість її рук на моєму тілі, і мені доводилося постійно згадувати слова старого.
  
  
  «На сьогоднішній день в Непалі прибуло понад 5000 навколо цих іммігрантів», - сказав він. "Оскільки кожен навколо них є навченим агітатором-комуністом, досвідченим в способах розпалювання розбіжностей колах людей, це значна сила. Гхотак, якщо він змусить короля дозволити подальшу імміграцію без обмежень, в кінцевому підсумку стане правити треба країною під керівництвом своїх друзів китайських комуністів ".
  
  
  Її запитав. -«І люди дійсно вірять, що Гхотак керується духом Каротека?»
  
  
  «Так», - відповів старий. «У цьому він був дуже розумний, граю на всіх стародавніх забобонів і ритуалах. Сьогоднішній ритуал - це стародавній звичай, що він відродив у засіб контролю над людьми».
  
  
  Халін увійшла зі свіжим чайником і на мить присіла, щоб послухати. На ній була вільна чорна блузу і штани-мандарини, і вона була схожа на красиву жінку-дитини.
  
  
  «Але навіть більше, ніж дух Каркотека, у нього є приклад того, як єті вбивали тих, хто публічно виступав проти нього», - продовжив патріарх.
  
  
  "Єті?" - вигукнув я. «Огидний снігова людина? Знову не моє прагнення легенда».
  
  
  Її, замислився на тверезе мовчання, яке викликало моє зауваження. І старий, і дівчина дивилися на мене глибокими серйозними очима.
  
  
  "Ви, звичайно, не вірите в існування такої істоти, чи не так?" - запитав я, раптом відчувши, що вже отримав ревматизму.
  
  
  «Ніхто навколо живуть тут не сумнівається в існуванні єті», - сказав старий. «Єті існує. Її просто вважаю, що це збіг, що він вбив тих, хто виступав проти Гхотака, і Гхотак витягує вигоду навколо цього».
  
  
  «Але ви вірите в єті? Ви обоє?»
  
  
  «Але, звичайно, моїм ще один», - сказав він, і Халін кивнула, широко розкривши очі. «Немає сумніву, що він існує».
  
  
  Її швидко відступив, розуміючи, що ступаю по незвіданій землі. Забобони, принаймні, деякі забобони, очевидно, не обмежувалися масами. Але перш ніж повністю відступити, її спробував ще раз кивнути у бік розуму і логіки.
  
  
  "Чи Думали ви, що, можливо, Готак вбив цих людей і звинуватив у цьому єті? »- запитав її
  
  
  «Тільки єті могли вбити ih. Ви б знали, якби бачили ih тіл», - відповів він. Її впав, і ми допили чай. Старий повернувся нагору, щоб відпочити, а Халін потрібно було закінчити роботу по дому. Її вирішив прогулятися і п'ять хв не виходив з дому, коли зустрівся з Хіларі Кобб. На ній був вовняний костюм, і він знову помітив, наскільки чудово пишною була її груди.
  
  
  «Я тільки що брала інтерв'ю у самого чарівного людини», - весело сказала вона. «Це Гхотак, верховний лама храм Теоан».
  
  
  «Ви справді молодець», - прокоментував її. «Я здивований, що він погодився зустрітися з вами. Її, чув, що він дуже віддалений».
  
  
  «Ви здивуєтеся, скільки дверей відкриється, коли ви висвітити прес-карту», - відповіла Хіларі. «Він сказав, що хоче розповісти західного журналіста про свій погляд на зростання імміграції в Непал».
  
  
  «Він не упускає нам одного трюку», - пробурчав я.
  
  
  "Що це значить?" - запитала вона несподівано.
  
  
  «Нічого, - швидко сказав їй, але вона вловила підступ, і підозріло дивилася на мене.
  
  
  «Не намагайся відштовхнути мене», - сказала вона. «Може бути, її знаю щось більше, ніж її думала. Це те, чому Энгсли був відправлений сюди з-за китайської імміграції в Непалі? Голос чому ви зайняли його місце?»
  
  
  "Чому б тобі не піти додому, поки тебе не вбили?" - люто сказав я.
  
  
  "Хіба ти не трохи мелодраматичних, давнину?" - легковажно запитала вона. Її взяв лацкани ee костюм однією рукою і притягнув до себе, з полегшенням побачивши швидку спалах страху, яка промайнула на її обличчі.
  
  
  «Ти не можеш забути, коли в останній раз поумничала зі мною, люба», - прогарчав я. «Я попереджав вас, щоб ви не дуже умничали, і кажу вам це ще раз».
  
  
  «Та вона ж сказала, що не з лякливих», - відрізала вона.
  
  
  Його відпустив її, і вона відступила, її блакитні очі були круглими і серйозними. Вона сказала. - "Чому б нам не оголосити перемир'я?" «Я не заважатиму тобі, і ти не заважай мені».
  
  
  «Ах, Боже мій, годує нас», - простогнав я. «Знаєш, для розумної, рішучої, меткою дівчата ти страшенно дурна баба. Її даю тобі добру пораду. Це місце може в будь-який момент перетворитися в дуже неприємну ситуацію».
  
  
  «І чудову історію», - радісно сказала вона.
  
  
  «Іди, відчепися», - сердито сказав я. «Просто тримайся подалі від мене». Її, повернувся і пішов геть із нах. У мене тут є робота, спростував повідомлення в змі її собі. Спроби напоумити надмірно агресивних англійок не були частиною цього. Якимось чином це прокляте місце почала викликати у мене дуже неприємне відчуття. Її готель проникнути в суть речей, щось розкрити і викорінити, викрити ворога і зустрітися з ним лицем до лиця. Але тут все рухалося під поверхнею, замаскованим під дивні відносини і підходи. Її вирішив сконцентруватися на Гхотаке. Він рушив вперед двічі. Може, її зможу змусити його відкритися і зробити фатальну помилку. Її, повернувся в будинок, розтягнувся на ліжку і спробував очистити свій розум від огидних снігових людей, богів дракон і всіх інших забобонів. Клята атмосфера може огорнути вас і зробити частиною себе. Їй дозволив своїм думкам повернутися до Халін. Тепер було те, чим варто було окутаться.
  
  
  Її відпочивав, поки не почув м'який гонг, що сигналізує про обід, і спустився вниз. Ми їли швидко, тому що, як пояснив старий, ритуал починався через годину, потім заходу сонця. Халін на мить вибачилася, і старий зробив кілька затяжок навколо кальяну. Її випив чашку солодкого рисового вина, яке він подав.
  
  
  «Я поясню, що відбувається під час ритуалу, як це відбувається», - сказав він мені. «І більшу частину цього, її, гадаю, не потрібно буде вам пояснювати. До речі, ви в курсі, що ще один гість з західної країни в залі тут, в Катманду?»
  
  
  «Я в курсі», - сказав я. «Я не знав, що ти чув про це».
  
  
  «Вона зупинилася тут», - сказав він. «Вона взяла мій будинок іменами для мандрівників, і їй пояснив гей, дорогу. Вона журналіст, з якою дуже легко спілкуватися».
  
  
  «І дуже розумний», - додав я. Її мовчки тримав гроші, що Хіларі теж з'явиться на ритуалі. Прибуття Халін виніс потік нашої розмови. Вона увірвалася в кімнату з блискучою помаранчевої шовковою накидкою, оберненої навколо її оголених плечей. Під ним на ній був короткий прикрашений коштовностями топ, закінчується оголеним животом. Синій прозорий матеріал впав з її талії на землю. Ee грудей, зібрані у верхній частині недоуздка, здіймалися подвійними горбиками, різко загострювалися, а чорне волосся яскраво сяяли на рожево-рожевих щоках. Вона знову заграла, ожила сяюча, розпечена перлина, приголомшливо ніжна і красива.
  
  
  Вона йшла між своїм батьком і мною, і коли ми підійшли до довгого будівлі з низьким дахом для храмом, воно вже було застряг людьми. Її послідував за ним, поки він спускався вперед. Стільців не було, і всі сиділи на дерев'яній підлозі. Піднесена платформа, на всій території готелю, а сцени, зайняла передню частину залу, і її побачив Гхотака, що сидить на ній на самоті. Середовища натовпу було кілька хлопців з Товариства Змії в синіх сорочках. Її, помітив, що мої троє друзів пропали безвісти, і тихо посміхнувся. Великі курильниці звисали зі стін і сиділи на сцені, наповнюючи зал солодким, нудотним запахом.
  
  
  Різні статуї і різьблені фігурки Каркотека прикрашали задню частину сцени, а три музиканти сиділи з одного боку, двоє через них тихенько грали на ситарах з довгою шиєю, а третій ніжно погладжував по барабану. Дим від запалених масляних ламп затуманив хол і додав сутінкового величезної кімнати. Раптом вийшло ще кілька музикантів, які в таку гру поряд з першими трьома, і її почув страшну музику мідної труби і раковини, країни, що приєднується до барабану і ситарам.
  
  
  Старий селл по одну сторону від мене, а Халін - за іншу, і коли її, глянув на нах її, побачив, як під прикрашене коштовностями топом м'яко піднімається її груди. Її, подумав, що вони будуть схожі на нах, маленькі, але ідеальні. Її оглянув натовп в попросив попелясто-русявої голови, і, нарешті, помітив її відверті навпроти того місця, де сидів. Хіларі Кобб сиділа біля стіни, статуя поруч з тими, хто стояв поруч з нею непальськими жінками. Її, подивився на платформу і побачив, як Гхотак піднімається і підходить до краю. В залі відразу запанувала тиша. Він підняв руки, об'ємні шафранові рукава его приховані вільно спадали, і почав серію заклинань. Натовп бурмотіла разом з ним. Нарешті він закінчив, опустив руки і подивився на публіку зарозуміло зарозумілим особою.
  
  
  «Сьогодні ввечері ми радіємо родючості Духа Каркотека», - виголосив він. «Сьогодні ввечері Каркотек, владика лісу всіх змій, допомагає нам звільнитися, насолодитися своїми тілами, стати одним з його власних. Але спочатку він посилає нам повідомлення. Його бажання полягає в тому, щоб її сказав вам, що настав час попросіть нашого шановного правителя, нащадком Вішну, Зберігача, вітати всіх тих, хто буде жити на нашій святій землі під Духом Каркотека ».
  
  
  Натовп схвально прошепотіла.
  
  
  «Коли ритуал закінчиться, - продовжував Гхотак, - ви продемонструєте, що почули побажання Каркотека, дані вам за моїх скромних усть, підписавши великий сувій, який буде відправлений королю, піднесеного нащадку Вішну".
  
  
  Знову натовп пробурмотіла своє розуміння.
  
  
  «Як написано в Священних Книгах, - додав Гхотак, - нехай він кине виклик волейбол Каркотека, скаже відкрито, або назавжди залишиться в мовчанні».
  
  
  Її, відчув, як напружилися мої руки, коли старий підвівся, оглянув натовп і глянув на Гхотака.
  
  
  «Каркотек не говорить вустами Готака», - сказав він, і натовп голосно зітхнула. «Я сказав це раніше, і я кажу це вам зараз ще раз. Але сьогодні у мене є інший, який готель би поговорити з вами. Він прибув через країни, що знаходиться за багато тисяч миль звідси. Він пройшов ці кілометри, тому що він готель поговорити з вами. ви. Его складати долар стурбоване тим, що він чув так далеко ".
  
  
  Патріарх повернувся до мене, і я зрозумів. Її встав, проігнорувавши палаючий погляд Гхотака, і повернувся до натовпу.
  
  
  «Патріарх Лиунги говорить правду», - сказав я, кинувши швидкий погляд на море слухають, мовчазних людей у напівтемному, димному залі. «Вони, хто хоче в'їхати в вашу країну, не приходять, як друзі. Її чув Дух Каркотека на моїй землі, і його голос попросив мене піти, навколо мого будинку, щоб сказати вам це. Це буде знаком для вас, як мені сказали . "
  
  
  Голос Готака перервався, коли він почав діяти.
  
  
  «Старий старий, а іноземець бреше», - прогримів він. «Слухайте, ну, і Дух Каркотека розгніваний і наведе на вас зло. Ви шукаєте знамення? Подумайте, як єті вбив тих, хто виступав проти Гхотака».
  
  
  «Єті нікому не заподіє шкоди», - крикнув я. Її мало не сказав, що йеті - це проклята містифікації, але спіймав себе.
  
  
  «Невже теж єті не вбив тих, хто виступав проти Гхотака?» - закричав чернець, і юрба заревіла в ревматизму.
  
  
  "Хіба Каркотек не подав тобі знак цим знаменням?" - запитав він, і знову натовп заревів. Гхотак повернувся і вказав пальцем на Лиунги.
  
  
  «Піди в гори, старий, та повертайся, не зворушений єті», - крикнув він. «Якщо ти зможеш це зробити, Гхотак дізнається, що Дух Каркотека не говорить його вустами і що ти іноземець не брешете».
  
  
  Її побачив, як на губах патріарха з'явилася тонка посмішка.
  
  
  «Я приймаю виклик», - сказав він. «Сувій не буде підписано, поки виклик не буде виконаний».
  
  
  Натовп ахнула, навколо них вирвався гучний шиплячий звук, а потім вони заплескали. Лиунги sel, потягнувши мене до себе.
  
  
  «Він зловив себе в пастку», - схвильовано сказав старий. «Я зрозумів це відразу скористався цим».
  
  
  «Але ви вірите в єті», - сказав я.
  
  
  «Звичайно, але не те, щоб він вбивав костя Гхотака. Інші вбивства були випадковістю. Цього більше не повториться».
  
  
  Їй був схильний погодитися зі старим, тим більше, що я знав, що всі історії з йєті - це частина дикого фольклору. Може бути, чернець зловив себе в пастку, думаючи, що старий буде занадто налякана, щоб прийняти виклик його. Мої очі знову були звернені на сцену, коли знову загримів голос Готака.
  
  
  «Ритуал починається», - урочисто оголосив він. Миттєво м'який фон музики змінився різким, майже лякаючим ритмом, наполегливим ритмом, який частішав, сповільнювався і знову прискорювалося в пульсуючий ритм.
  
  
  Ситаристы почали нескінченну мерехтливу серію акордів, і поки її дивився, на помості з'явилися шість дівчат в спадаючих вуалях, з оголеними грудьми під тонкою тканиною. На кожному було те, що я спочатку прийняв за свічники. В якомусь сенсі вони були, але коли вони були встановлені, по три з кожного боку платформи, її побачив, що це воскові фалічні символи, кожен зі своїм опуклим підставою. Реально оформлені воскові символи підсвічувалися на крихітному гніт в кінці кожного навколо них.
  
  
  «Віск обробляють спеціальним маслом, щоб він швидко танув», - прошепотів старий. Шість дівчат простяглися перед символами, а потім зібралися разом в центрі сцени.
  
  
  «Гхотак, як Верховний лама храм, обере дівчину, щоб принести в жертву Каркотеку», - прошепотів мені патріарх.
  
  
  Її запитав. - "Кого він може вибрати?"
  
  
  «Кого-небудь тут», - сказав старий. «Зазвичай він вибирає за храмових дівчат. Дівчина, покликана Святим, почне порушувати всі види еротичних емоцій, які тільки зможе, танцями та іншими тілесними діями. На сцену будуть стрибати різні чоловіки і пропонувати себе їм. вона повинна вибрати одного, перш ніж фалоси згорять дотла, і того, якого вона обере, вона повинна віддати себе цієї ночі "
  
  
  Поки його дивився, Гхотак стояв перед шістьма дівчатами. Потім він раптово повернувся і вказав на публіку.
  
  
  «Я вибираю Халін, дочка Будинку Леунги, щоб запропонувати данину поваги Духу Каркотека», - кричав він.
  
  
  Її кинув погляд на старого. Він ошелешено дивився на ченця.
  
  
  "Вона не виходить?" - запитав Гхотак учасників. «Невже теж дочка Будинку Леунги занадто гарна для Духу Каркотека? Хіба такий будинок сміє говорити про Каркотека?»
  
  
  - прошепотів старий крізь зуби.
  
  
  «Якщо відмовлюся її дозволити Халін віддатися, його я повинен припинити боротьбі з ему», - сказав він. «Він знає це. Це штопора особистої часті».
  
  
  «А якщо ти не відмовишся, то кинеш Халін бог знає кому», - сказав я. «Скажи йому, щоб він пішов до біса. Її знайду інший спосіб дістатися до нього ".
  
  
  «Диявол у чернечих одежах вразив саме складати долар часті і віри», - пробурмотів патріарх. Раптом його почув стрімкий рух збоку, спалах помаранчевого шовку, проносящуюся по повітрю. Її, обернувся і побачив, що Халін мчить до платформи. Її покликав її, але вона навіть не зупинилася. Коли вона забралася на платформу, юрба привітала її. Музика посилилася, і навколо урн вздовж стін раптом вийшов викликає спогади запах - дивно збудливий запах. Її відчув підвищену емоційність в аудиторію і побачив, що деякі жінки вже відкидають шовкові шарфи, вуалі і верхній одяг. Халін була на сцені, тихо сиділа, а Гхотак пішов, спустившись по краю платформи. Горіли фалічні символи, кожен навколо яких мав свій відтінок яскравого полум'я. Її піймав погляд Халін, коли вона дивилася на найближчий фалос, і вони сяяли дивною яскравістю. Тепер музика відбивала свій пульсуючий ритм майже приголомшуючою голосністю, і від звучання і ритму неможливо було піти. Вони охопили мене, як хвилі океану, що занурюють, поглинаючі, вимогливі. Її спостерігав, як Халін почала танцювати, спочатку повільно, потім із зростаючою чуттєвістю. Її бачив, екзотичних танцівниць по всьому відкритий басейн, але всі вони уявляли. Халін змінилася, її очі були напівзакриті, мета закинута. Вона наблизилася до кожного фалоса, злегка плоскі воскові зображення, потім обійшла кожен, штовхаючи кожну груди своєї груддю. Вона розгойдувалася взад і вперед, і тепер її життя почав підніматися і висуватися, і вона перемістилася до центру платформи. Блакитні одягу, які вона носила, швидко розірвалися, коли лють її рухів посилилася, а її тонкі і тонкі ноги пульсували й качалися.
  
  
  Пахучих речовин і вугілля досягали аудиторією, і він відчував, як вони розгойдуються, чув стогони і полувеклы. Халін виставила їх життя, розсунула ноги і вигнулась тому. Її почув жіночий крик і, озирнувшись, побачив чоловіка, який катався разом з нею по підлозі, розгойдуючи ноги вгору і вниз. Чоловіки і жінки чіплялися одного за одного. В кількох футах від нах жінка вигнула тіло назад і почала корчитися в гіпнотичному еротизм. Лякаючий екстаз охопив натовп, повітря наповнилося тихими стогонами і моторошними звуками. Її, бачив, як Хіларі Кобб притиснулася до стогонами і дивилася широко розплющеними зляканими очима. Їй посміхнувся, побачивши, як вона витерла долонею мочку і щоку, і навіть в напівтемряві її побачив, як її шкіра блищить від банку.
  
  
  Халін впала на підлогу платформи, витягнувши ноги, вигнувши спину, ee життя підстрибував судорожними рухами захвату, а воскові фалоси продовжували горіти. Її відчував піт на своїх долонях, а задня частина моєї сорочки була вологою. Поки Халін продовжувала підніматися і опускатися під наполегливий ритм музики, чоловік стрибнув за аудиторією на платформу. Він стояв над нею, розставивши ноги, його торс працював. Халін перекинулася, і він відійшов і впав з платформи, щоб важко дихати, лягти на підлогу.
  
  
  Ще одна постать вискочила на сцену і танцювала перед Халін, тепер катаючись по сцені взад і вперед. Вона відвернулася, не припиняючи власних еротичних рухів, і він пішов. Її міг бачити, що Халін була охоплена власним безумством, вона ковзала і каталася по сцені, рухаючи спиною і плечима в чуттєвому ритмі, піднімаючи життя в нетерплячих толчковых рухах, в той час як воскові фалічні символи продовжували горіти дотла. .
  
  
  Переді мною наполовину жінка закричала і впала на мої ноги. Відразу ж вона перекинулася і почала рухатися, як дракон, по моїх ногах. До неї приєдналися ще одна жінка і чоловік, і вони терлися ще один про іншого в повільному нестямі. Все більше чоловіків пропонували себе Халін, і кожен був відкинутий з-за повороту її голови або повороту ee тіла. Фалоси перебували не більше ніж в кількох дюймах від опуклих воскових підстав. Її почув хрипкий шепіт її батька.
  
  
  «Вона більше не може відмовлятися», - сказав він напруженим голосом. «Вона повинна когось вибрати. Час для нах закінчується».
  
  
  Зойки і крики тепер звучали, як один безперервний шум, і він зрозумів, що Халін, захоплена власним безумством, тим не менш стримувала жахливий момент так довго, як міг. Мої руки були мокрими, і по руках стікав піт. Її, скочив на ноги, перестрибнув через корчащиеся, спадаючі тіла і побіг до платформи. Її, бачив, як приголомшена Хіларі Кобб, притиснута до стогнати, спостерігала за сценою неприборканого еротичного бажання. Його зловив її здивований погляд, коли пролетів mimmo. Очі Халін були закриті, коли її стрибнув на платформу, став над нею і покликав її по імені. Вона відкрила очі, і її извивающееся тіло продовжувало свій чуттєвий ритм. Я стою над нею, її, відчув, як мої стегна роздуваються від бажання, її, похитав головою і міцно стиснув руки. Боже, інфекції цього місця була непереборною. Її готель впасти на її прекрасне тіло, закарбувати цю маленьку ідеальну форму і зробити її своєю. Але я прийшов сюди не для цього, спростував повідомлення в змі її собі. Її було тут, щоб щось запобігти, а не зробити. Раптом Халін підвелася, схопила мене за ноги. Вона притиснулася обличчям до мого паху, потерся головою об мене, а потім, відкинувши голову назад, зробила свій пронизливий крик звільнення.
  
  
  Шум припинився з жахливою раптовістю, і на довгий час запанувала мертва тиша. Воскові образи розсипалися, і зал майже занурився в темряву. Тепер тишу порушували тільки звуки видихуваного дихання і пригнічені ридання. Її, подивився на Халін. Вона впала без свідомості на підлогу. Її підняв її і відніс з платформи mimmo палаючих очей Гхотака. Її вибрався навколо холу і виявив поруч з собою її батька. Її відчинив двері і вийшов на прохолодний нічний вітер, чистий, освіжаючий вітер. Халін пером була в моїх руках, красивою сплячої ляльки. Йдучи з нею, її побачив, як навколо холу здалася світловолоса мета, і, озирнувшись, побачив її Хіларі Кобб, прислонившуюся до стогнати будівель з закритими очима і зібралася.
  
  
  Халін поворухнулася, і він зупинився. Вона відкрила очі, і на її обличчі з'явилася напрочуд м'яка посмішка. Його поставив її на ноги, і її глибокі очі дивилися на мене.
  
  
  Її запитав. - "Ти можеш йти?" Вона кивнула, і її батько обійняв її за талію. «Все скінчено, і з тобою все в порядку», - сказав я. Її побачив глибоке полегшення і вдячність в очах старого, і Халін схилила голову йому на плече. Я пішов далі і залишив ih одних. Еротичне збудження на час стер справжню небезпеку, але тільки на час. Вони все ще були там, можливо, навіть більше. Але в черговий раз вони були прикриті обурливим чином цієї дивної країни. Був кинутий виклик, на нього було дано ревматизму, а потім він був прихований спалахом сексуального розладу у масштабі масової оргії. Завтра старий відправиться в гори, щоб довести, що він не буде убитий те, чого не існує, щоб довести, що міфологічний бог не спілкувався через схибленого на владу ченця. Її, похитав головою й спробував ще раз, але все вийшло так само. У цьому місці всі носили маски, і в мене було неприємне відчуття, що за одним навколо них ховається смерть.
  
  
  Глава IV.
  
  
  Її гуляв у прохолодному нічному повітрі, і спочатку відпустив Халін та її батька додому. Нарешті її прослизнув в тихий дім і піднявся в свою кімнату. Події, свідком яких її тільки що шталь, розбудили б мармурову статую, і він виявив, що ворочаюсь в тиші ночі. Хутряне ковдру було теплим і м'яким, скажено схоже на жінку. Її прокинувся, коли почув слабкий звук відкривається день. Її sel голий, якщо не рахувати короткого, і Вільгельміна була в моїй руці, готова вистрілити, мій великий палець напружено натискав на спусковий гачок. У вікно долинав м'який синій святий, поки її чекав, дивлячись, як двері відкриваються далі. Раптом в кімнаті з'явилася мініатюрна фігура під широким об'ємним шовковим халатом.
  
  
  "Нік, ти прокинувся?" м'яко сказав її голос.
  
  
  «Халін», - сказав я. "Що ти тут робиш?" Вона увійшла до кімнати, зачинивши за собою двері. Вона сіла на край широкому ліжку, і м'яке місячне святим через вікно висвітлив кути її особи. Очі її були чорними, бездонними ямками, кожна навколо яких яскраво висвітлювалася.
  
  
  «Я прийшла до тебе, Нік, - сказала вона. «Написано, що дівчина віддасть себе того, кого вибрала».
  
  
  «Халін», - сказав я, кладучи руки на її маленькі плечі. «Я думав, ти зрозуміла. Її прийшов до тебе, щоб тобі не довелося нікому віддавати себе».
  
  
  «Я розумію», - м'яко сказала вона. «Я знаю, що ти зробив це для мене».
  
  
  «Тоді тобі немає необхідності тут перебувати», - сказав я. «Тобі не потрібно продовжувати це зі мною».
  
  
  «Але також написано, що дівчину переповнює бажання мати чоловіка, якого вона вибрала», - відповіла Халін. «І це теж правда».
  
  
  Її насупився. - "Це так з тобою, Халін?" Вона не відповіла. Замість цього вона низменному нахилилася, і одним швидким рухом об'ємне плаття було відкинуто, і його побачив істота настільки досконалої форми, делікатно таке чуттєве, подібний до дорогоцінного каменю в усіх аспектах, що було надзвичайно хвилюючим. Вона сиділа відверті, ee, розщеплення вигиналася красивою аркою, ee грудях були спрямовані вгору, повні, округлі під сосками і вигиналися з ідеальною симетрією крихітним виступаючим вершин. Її стрункі ноги були гарно сформовані, а стегна плавно заокруглені. Вона підійшла облизує до хутряного ковдрі, поклавши руки мені на плечі.
  
  
  «Це так, Нік», - видихнула вона, і він відчув, як маленьке тіло затремтіло. Вона штовхнула мене назад на ліжко і почала прикривати моє тіло губами, м'яко, гаряче дихаючи в мою шкіру, легенько рухаючись вниз по грудях, впоперек життя, вниз, вниз, вниз з дотиком ніжним, як крило метелика. . Вона послала через мене божевілля бажання, і я відчув, як моє тіло відповідає. Її перекатил її на хутряна ковдру і дозволив своїм рукам пестити два маленьких красиво гострокінцевих виступу ee грудей. Вона тихенько застогнала, і її ноги обійняв мене за талію. Її, відчув, як її руки стиснулися навколо мене, і раптом вся м'яка ніжність поступилася місце величезному, всеохоплюючій голоду. Для її тендітним тілом ховалася фантастична жилава сила, сили натягу, якій відповідала її витривалість. Тільки пізніше він вночі, розмірковуючи, її, згадав, як вона з такою легкістю просувалася через підступні і звивисті гори.
  
  
  «Я твоя, Нік», - видихнула вона. "Я вся твоя." Вона вийшла з-під мене, послабивши міцну хватку нога, і повернулася, щоб піднести себе більше до моїх губ. Її власний рот був гарячковим, голодним тваринам, спраглим мого дотику. Її знайшов її під собою, верхи на моїх стегнах, томящейся на моє обличчя, все це було зроблено плавними рухами грацій і легкості. Вона могла ковзати своїм тілом всередину, назовні і впоперек з невимушеною красою змії, а її губи і язик постійно співали гімн Приапу. Їй дозволив своїм губам торкнутися ідеальних кінчиків ee грудей, і він відчув, як вони пульсують від дотику. Халін ласкаво ворухнула грудьми, притискаючи її до моїх губ. Потім вона притиснула ih так сильно, що я боявся, що заподію гей біль, і її руки обвилися навколо моєї голови, міцного притискаючи до себе. Вона різко відсторонилася і впала, вигнувшись назад на ліжку, піднявши стегна вгору, щоб її міг ih взяти, і знову вона стала такою ж, якою була під час ритуалу, гарячково пульсуючи від бажання. Її, підійшов до неї, і вона з тихим стогоном перевела подих. Її повільно рухався в ритмі з її тілом, поки її маленькі, тонкі ніжки обвилися навколо моєї талії, вона здригнулася на мить хвороби, розкинувши руки на ліжку, зарившись руками в ковдру. Вона залишалася в такому стані надовго, заглиблена у задоволення-біль свого оргазму, я не хочу випускати навіть нескінченно малий момент захвату. Коли, нарешті, її тіло обм'якнуло, і вона впала назад на ліжко, вона притиснула мою голову до своїх грудей, утримуючи мене там майже так, як мати тримає дитину.
  
  
  Нарешті її рушив, і вона згорнулася калачиком у мене на руці, її прекрасні маленькі груди все ще зухвало дивилися вгору. Її дивився на нах, жінку-дитини, істота, настільки схожу на цю ee країну, майстер контрастів. Коли вона лежати у мене на руках, руки, які майже обіймали її маленьке тіло, її подумав про сходинці індуїстської молитви - Ом мані відомо, що гул - «Ах, дорогоцінний камінь в лотосі». Це було дійсно наочно, тому що в її фізичному досконало було щось на зразок дорогоцінного каменю. Деякий час вона пролежала на підлозі тихо, а потім почала ворушитися. Не відкриваючи очей, її рука ковзнула вниз по моєму тілу, а її губи і язик знову ковзнули по моїх грудях. Очі все ще закриті, вона гладила, притискала і пестила з запалює ніжністю, яка займається була її і тільки її. Її рушив під її дотиком, і тільки коли її, нахилився і притягнув її голову до своєї, вона відкрила очі.
  
  
  «Я твоя, Нік», - підтвердив вона і ще раз почала показувати мені, наскільки повно і цілком вона омелою на увазі ці слова. Коли, нарешті, вона знову лежали в моїх руках, її заснув,
  
  
  Для нах було характерно, що на світанку вона вислизнула так тихо, що я лише неясне усвідомлював її догляд. Коли прокинувся, її був один, сонце було яскравим, а моє тіло все ще жадало її. Її потягнувся, підвівся з сміття, помився та поголився. Її все ще був в шортах, коли двері відчинилися і увійшла Халін з підносом з чаєм і печивом у руці. У просторому халаті з поясом посередині вона простягнула піднос на ліжко і налила гарячий міцний чай. Це відкрило очі і надихнуло. Вона сказала всього кілька слів, але її очі, глибокі і м'які, вони говорили про багато що. Коли її допив чай, вона відсунула тарілку з ліжка, скинула халат і ліжку поруч зі мною гола.
  
  
  «Припустимо, твій батько шукає тебе», - сказав я.
  
  
  «Батько знає, що я тут з тобою», - сказала вона недбало. «Крім того, він проводить більшу частину дня в молитві і готує своїх друзів на ніч».
  
  
  Незважаючи на приголомшливу красу цього гладкого, засмаглого, стрункого тіла, витягнувшись переді мною, а кирпаті грудей так гостре загострювалися, її, відчув себе ніяково, думаючи про те, що може принести ніч.
  
  
  «Мені все це не подобається», - сказав вголос більше собі, ніж дівчині. «Я не вірю в єті, але я не вірю, що Гхотак нічого не доб'ється».
  
  
  «Він нічого не може зробити», - сказала вона. «Ми підемо з моїм батьком до підніжжя гір. Там були найняті кілька шерпів, щоб вони стояли на сторожі і стежили, щоб ніхто не входив у перевал, в гори, і ніхто не їхав до завтра».
  
  
  Її, знав, що в гори можна потрапити тільки через вузький прохід у передгір'ях. Її крякнув на знак згоди, але не був задоволений. Халін притулилася до мого тіла, її руки лежали на моєму животі. «Я твоя, Нік», - пробурмотіла вона знову, і притиснулася лиже. Вона пролежала на підлозі поруч зі мною, дозволяючи моїм очам насолодитися її прекрасною маленькою постаттю, а потім вона піднялася і одягла халат.
  
  
  «Батько поїде за годину до заходу», - сказала вона.
  
  
  «Я буду готовий», - відповів я. Вона пішла, не озирнувшись, а її, одягнувся і вийшов. Вулиці були заповнені людьми, селянами зі своєю продукцією, вуличними торговцями і святими людьми, які ходили строго в самоті. Її повільно шелл по вулиці, безцільна недбалість моєї прогулянки маскувала далеко не випадкові цілі, які у мене були. Старий патріарх був переконаний, що Готак зловив себе в пастку своїм викликом. Її не був так упевнений в цьому. Її бачив тонку посмішку на губах ченця, коли Лиунги прийняв виклик. Шерпи повинні були перешкоджати тому, щоб хто-небудь входив чи виходив через перевалу потім того, як старий пішов у гори, або, принаймні, повідомити про це. І все ж Гхотак був ченцем, шанованою людиною, а це були прості люди. Він міг її був упевнений в собі, легко переконати ih пропустити його і нічого не сказати про це. Вони не збиралися послухатися слів Святого. Якщо б це був план его, він би знайшов більше, ніж одного старого в горах, похмуро подумав я.
  
  
  Розділ V
  
  
  Її недбало рухалася до храму Гхотака, коли на деякій відстані позаду себе помітила спалах світлого волосся. Її, уповільнив крок і зупинився у вуличного торговця килимами. Швидкий погляд сказав мені, що світловолоса мета злізлася за возом для козир. Її, посміхнувся і пішов далі. Її був у храмі і обійшов його, повернувшись туди, де довгий зал для зборів майже з'єднувався з самим храмом. За довгим низьким будівлею, в задній частині храму, її побачив вікна чогось, що нагадувало житлові приміщення. Це було те, що я хотів, і я підкрався лиже і зазирнув усередину. Її, побачив кімнату, досить велику, бідно обставлену в суворої обстановці, яка належить ченцеві. Інша кімната вела на першу. Її швидко пішов далі, перш ніж хтось пройшов, обігнув храм і повернувся на вулицю. Її, побачив, що Хіларі Кобб ховалася за ріг будівлі. Її перейшов вулицю, вискочив за ріг і мало не впав на нах, коли вона сиділа притиснута. навпроти стіни.
  
  
  Її сказав. - "Що, кравець візьми ти робиш?" «Граєш в самого детектива? Дитинко, тобі потрібно багато чому навчитися, як хема-то вистежувати».
  
  
  «Я не граю в самого детектива», - відрізала вона, розслабляючись. Це називається «Пошук історії». На ній була м'яка коричнева куртка, і те, як вона виступала, знову нагадало мені про бездоганну м'якості її грудей. «Немає закону, який говорить, що я не можу дивитися, хто що робить або куди йде на вулиці», - сказала вона зарозуміло і гордовито.
  
  
  "Думаю, що ні", - відповів я. «До речі про перегляд, її бачив, як ти непогано впорався з цим вчора ввечері».
  
  
  На її щоках з'явилися два слабких рум'янцю, але вона тільки сердито подивилася на мене.
  
  
  "Чому ти не розпустила волосся і не приєднався до веселощів?" - всього запитав її. «Я подумав, що ти збираєшся це зробити».
  
  
  Її щелепи стислися, і вона продовжувала сердито дивитися на мене.
  
  
  «Я помітила, що ти не втрачаєш часу участі», - уїдливо відповіла вона.
  
  
  «Ви б не довіряють правді, якби сказав вам», - сказав я.
  
  
  «Я знаю, ти врятував її від долі гірше смерті», - посміхнулася вона. Сарказм розливався всюди.
  
  
  «У якомусь сенсі це саме те, що я робив», - відповів я.
  
  
  Вона пирхнула. «Будь ласка, - сказала вона. «Поза просто не підходить. Ви просто не могли упустити можливість».
  
  
  «Хіларі, люба, - сказав я, - серед іншого в тебе проявляється заздрість».
  
  
  В її блакитних очах спалахнули блискавки. «Я мушу дати тобі за це ляпас», - прошипіла вона крізь зуби.
  
  
  «Не будеш», - лаконічно відповів я. «Ви знаєте, її, без сумніву завдам удару».
  
  
  «Так, і я знаю, що ще станом на минулу ніч», - випалила вона. «Я знаю, що розповіла свою історію, і я не збираюся відмовлятися від нах. Немає ніякої чортової причини для вас так турбуватися про невеликий імміграцію, якщо це все, що потрібно».
  
  
  «Знаєш, її, думав про тебе, Хіларі», - сказав їй недбало. «Я вирішив, що ти не більш ніж шкідник. Навіть якщо у тебе є ця історія, ти не зможеш відправити її звідси. Тобі доведеться почекати, поки ти не повернешся до Дарджілінга або Бутан. До того часу інші джерела закроят вас кришку ".
  
  
  «Ти просто продовжуй так думати, Янкі». Вона холодно посміхнулася, розвернулася на підборах і пішла. Її дивився гей слідом, похмуро дивлячись гей услід, відчуваючи привабливий довгий вигин її нога. Що, кравець візьми, вона омелою на увазі під цим загадковим зауваженням? Її знав, що вона могла блефувати і вихвалятися, але щось в її тоні підказувало мені, що на цей раз вона так не вчинить. Репліка дратівливо пливла переді мною. Це була строго секретна операція, ходьба по яйцям, як висловився Хоук, тільки між яйцями було щось смертельне. Це було таємне справу до, під час і після, особливо перший час. Ми намагалися зустріти розумний хід китайських червоних, в якому використовувалася звичайна комбінація внутрішньої зради і таємного думки. Це був хитрий хід, і нам довелося зустрітися з ними на тих же умовах. Будь-яка розголос обов'язково спровокує всілякі прямі дії по збереженню осіб, а це останнє, чого ми готелі в цьому делле.
  
  
  Її повільно повернувся до дому з дуже тривожним почуттям. Їй був упевнений, що зауваження Хіларі Кобб вимагає додаткової перевірки, і я зробив уявну позначку, щоб це зробити. В будинок Халін сиділа біля вікна в шовковій приховані, що закривала її мініатюрну фігуру.
  
  
  «Ви говорили з англійською журналісткою», - просто сказала вона, коли її, підійшов до неї. «Я була на ринку і пройшла mimmo вас. Вона дуже красива».
  
  
  Вона пильно подивилась на мене, її глибокі очі говорили багато речей, деякі з яких її не наважувався читати. Її заклав руку на плече, вона на мить притулилася до мене, а потім пішла.
  
  
  «Батько їде трохи раніше», - сказала вона. «Я одягнуся і буду готова через кілька хвилина». Її, дивився, як вона підійшла до арки без дверей між кімнатами. Вона обернулася, подивилася на мене і дозволила шовкової сукні спасти з її плечей і стати оголеною, красиво оголеною, вона як би літала в польоті, на мить майнула німфою, а потім зникла в дверному отворі. Вона зробила це так красиво, запропонувавши мені як нагадування, так і обіцянку, жест, одночасно потужний і тонкий.
  
  
  Я пішов у свою кімнату, виявив, що вона відремонтувала мою рвану вітрову куртку, і одяглася для прогулянки в тіні гір. Коли її, спустився вниз, там була Халін, закутана в кілька ярдів тканини, схожа на згорток старого одягу. Її батько, одягнений у важку куртку навколо шкури комір і чоботи, з брюками на хутряній підкладці, несс на спині невеликий синій рюкзак і тримав у руці довгу тростину. Ми урочисто шкодували один одному руки, принаймні, був урочистий. Старий посміхався впевнено; ему треба було просто провести ніч, і Гхотак був би автоматично дискредитований. Ми разом вирушили в похід у гори. Багато сільські жителі шанобливо вклонилися, склавши руки в традиційному жесті молитви і добрих побажань. За межами села температура помітно впала, коли ми підійшли до перевалу в надрах високих пік. Коли ми наблизилися до підніжжя гір, її побачив Гхотака і трьох его людей, які очікують перед чотирма шерпами, які вишикувалися в лінію біля входу на перевал. Лиунги зупинився і вклонився ченця, який у ревматизму схилив голову. Її, помітив, що під шафрановою мантією на Готаке були важкі, засніжені черевики.
  
  
  «Гхотак був в горах?» - запитав у нього, дивлячись на його черевики.
  
  
  «Сьогодні вранці», - відповів він. «Двічі на тиждень її ходжу в гори, щоб медитувати у відокремленому світі».
  
  
  «Це правда», - почув її шепіт Халін. «Він робив це протягом багатьох років. Святий чоловік повинен медитувати в тиші і самоті, як автор, налаштований на навколишню природу его».
  
  
  Ee батько провів губами по щоці дівчини і вклонився мені. Він повернувся до Гхотаку.
  
  
  Завтра, коли її повернуся, твоїм злим планами прийде нитка. Люди дізнаються правду ».
  
  
  Її дивився в обличчя Готака, коли старий пішов, але його безпристрасність нічого мені не сказали. Чернець та його люди деякий час дивилися, а потім розвернулися і пішли. Халін та її залишилися дивитися, як маленька фігурка стає все менше і менше, поки, нарешті, не зникла з виду на тлі високих пік. Ми пішли назад до будинку, і коли ми нарешті прибули, було темно.
  
  
  «Я знову прийду до тебе сьогодні ввечері, Нік», - прошепотіла Халін.
  
  
  . Її притиснув її крихітну талію, наполовину обхопивши її однією рукою.
  
  
  «Я повинен щось зробити, Халін, - сказав я. «Це може зайняти багато часу, а може і ні. Ви мене почекаєте?»
  
  
  "Англійська журналіста?" - тихо запитала вона. Її б посміхнувся, але в її голосі була така смуток.
  
  
  «Ні, малятко», - сказав я. "Щось інше."
  
  
  «Я почекаю», - сказала вона. "Незалежно від того, як ви запізнилися".
  
  
  Халін пішла в свою кімнату, її трохи почекав, а потім пішов з дому. Шерпи були на перевалі, але її не міг розраховувати на це. Було дуже темно, коли її, підійшов до покоїв Гхотака в задній частині храму. Її пройшов уздовж будівельної ліній і побачив святий, вихідний навколо вікон. Цього було недостатньо. Кравець, хто завгодно міг залишити святий включеним. Її, знав, що якщо Готак збирався відправитися в гори, ему дуже скоро доведеться відправитися в шлях. Якщо він щось задумав, ему треба було діяти до настання дня, а підйом в гори сам по собі зайняв би годинник.
  
  
  Її збирався відійти від стіни залу засідань, коли побачив охоронця у синій сорочці і з розпущеним рукавами, раптом вырисовавшийся на тлі світу навколо вікна. У нього був довгий шматок дерева і, безсумнівно, десь nen ніж. Її сидів у тіні і чекав, поки він повернеться, коли він минув вікно. Через мить він повернувся і пішов від мене. Її, вийшов і майже добрався до нього, коли він почув звук моїх кроків. Він повернувся, спробував підняти палицю, але його першим дістався до нього з різким ударом в горло. Він зойкнув, схопившись за горло. Її вирвав палицю навколо його рук і вдарив нею по голів. Він завалився купою, і її переступив через нього. Це сталося так швидко, що я сумнівався, чи бачив він, хто його его в темряві.
  
  
  Її, підійшов до вікна і заглянув всередину. Гхотак був у кімнаті, схрестивши ноги, на циновці на підлозі. Він попыхивал кальян і написали на пергаментному сувої. Її кинув погляд на охоронця. Він буде відсутній принаймні півгодини, але можуть бути і інші. Знову заглянувши у вікно, ще раз глянув глянув на годинник і вирішив, що мені потрібно почекати. У нього ще був час з'їхати. Її взяв охоронця і, використовуючи його власну сорочку і кілька листків, зв'язав його, заткнув йому рота і затягнув у кущі поблизу. Її влаштувався на чергування біля вікна Готака, перевіряючи его кожні півгодини. Він продовжував писати на пергаменті, поки, нарешті, не довелося його в сторону і не закурив кальян короткими уривчастими затяжками. Її глянув на годинник і зрозумів, що якщо він шелл для патріархом, він вже повинен був бути в дорозі. Її низменному спустився, пройшов у кінець вікна і пішов назад через затемнену село.
  
  
  Він був тут. Її повинен був бути задоволений, але все ж мені було не по собі, з тим же занепокоєнням, яке її випробував потім загадкового зауваження Хіларі Кобб. Чернець був дуже спокійним. Він точно так само, як і ми, знав, що, коли патріарх повернеться, це дискредитує всю будівлю духовної сили, яку він збудував для себе. Якого біса він тоді так спокійно ставився до всього цього? Готель би її знати ревматизму на це. Коли повернувся, будинок був у повній темряві, і я пішов у свою кімнату, думаючи, що, можливо, Халін ліжка спати і заснула. Але з-під хутряного ковдри витягнулася маленька тепла рука, і він швидко роздягнувся, поклавши Вильгельмину і Хьюго на підлогу поруч з ліжком. Її прослизнув з неї під ковдру і виявив, що вона нетерпляче, чудово тягнеться до мене, її руки простягаються, щоб вітати моє тіло на своєму, її м'які ноги прагнуть відкрити для мене портали екстазу.
  
  
  Ми займалися любов'ю, трималися одного за одного і знову займалися любов'ю, як ніби ми обидва намагалися не думати про старих, в темряві, в самоті умовах бурхливих вітрів снігу і високих крижаних пластів. Коли ми, нарешті, заснули, зовсім змучені і пересичені, її взяв її на руки, наче тримають сплячої дитини.
  
  
  Вранці, коли прокинувся, вона все ще була поруч зі мною. Вона поворухнулася, і ми залишилися в замкнутому світі обіймів іншого іншого. Коли ми нарешті встали, Халін приготувала сніданок, поки її голився, і, як ніби по якомусь мовчазної згоди, ніхто з нас не говорив про те, про що найбільше думали. Ранок Халін зайнялася домашніми справами, і вона вийшла на вулицю. Мої очі невблаганно приковували високі піки, які оточували село. Мене переповнювало гнівне занепокоєння, яке посилювалося з плином дня, коли батько Халін не з'являвся. Її ніколи не був на місії, де відбувалося так багато всього, і відбувалося так мало. Мені навіть стало гірко через Гаррі Ангсли і его проклятої лихоманки. Він повинен був бути тут з цього приводу. Англійці були більш досвідченими і більш пристосованими по своїй натурі для такої гри в кішки-мишки. Ми, американці, надто прямолінійні і орієнтовані на дії. Звичайно, тоді я не міг цього знати, але дія, якого жадав її, вилилося в швидке виверження.
  
  
  Хіларі Кобб, ставно красива в білій куртці
  
  
  і барвистому картатому кілті Кемпбеллів, спустилися, побачила мене і попрямували туди, де її зберігав.
  
  
  "Він ще не повернувся?" - щиро запитала вона. Її настирливість, шпигунство і прямотою тільки дратували моє гнівне, тривожне занепокоєння.
  
  
  «Не твоє прокляте діло», - прогарчав я. Її, бачив, як її брови злегка піднялися, а очі відразу ж звузилися.
  
  
  «У будь-якому випадку, ти послідовним», - огризнулася вона. «Завжди неприємно. Наскільки її розумію, ви нічого не чули і досить нервуєте з цього приводу».
  
  
  Її міг би весело згорнути гей шию для такого точного аналізу. Вона глянула на годинник.
  
  
  «Якщо ти скажеш, що у нього вже був час повернутися, її буду робити тобі дупу на всьому шляху до Евересту», - прогарчав я. Її довго і пронизливо дивився гей, в очі і раптом побачив, як вони пом'якшали і змінив вираз обличчя. Вона моргнула, на мить відвернулася, а потім подивилася на мене.
  
  
  "Ви вірите в єті?" - запитала вона спокійно, тверезо, майже як маленька дівчинка.
  
  
  "Ти теж?" Її відверто кричав. «Ні, кравець візьми, я не вірю в добрих фей, банши або мерзенних снігових людей». Її, повернувся і пішов геть, бурмочучи собі під ніс. Халін сиділа біля вікна, коли її увійшов, схопив свою важку куртку і попрямував до дня. Гей, не потрібно було питати, куди йду.
  
  
  «Я піду з тобою», - просто сказала вона.
  
  
  «Ні», - різко відповів їй, а потім, пом'якшивши голос, на мить обійняв ee. «Краще мені йти одному. Його візьму з собою двох шерпів. Я думаю, що, можливо, ваш батько застряг на сніговій гірці або в забитому проході. Ми повернемо его».
  
  
  Вона притулилася до мене, швидко поцілувала і відступила. Її вийшов, я хочу відчути себе так само впевнено, як абсурдно. Я не вірив в проклятого мерзенного снігової людини, але я боявся, що з ним щось трапилося. Все, що я міг бачити у своїй голів, це малюнок Гхотака напередодні ввечері, який спокійно сидів і попыхивал трубкою. Її спіймав двох шерпів, і ми попрямували до грізним башт по снігу і льоду, які дивилися на нас з таким непохитним презирством. Сліди патріарха були чіткими, по снігу легко було йти. По мірі того, як ми піднімалися вище і сніг на землі ставав все глибше, його сліди ставали ще легше, і ми добре проводили час. Він пішов глибоко в гори, і стежок ставала все крутіше і небезпечніше. Нарешті її побачив попереду покритий снігом гребінь на вершині крутого підйому, по якому ми йшли, та вказав на нього. Шерп згідно кивнув, і ми попрямували до нього. Здавалося, що це підходяще місце для его розбивки табору. Її добрався до нього першим і побачив залишки багаття. Синій рюкзак, який він взяв з собою, був розкиданий по землі, а сніг був розтоптаний і шорсткуватий. Її пройшов по уступу до того місця, де він огинав частину гори, і тепер один з шерпів зупинився, і я почув його придушений і високий голос, кричить від жаху. Її, повернувся, і він показав на сніг.
  
  
  "Єті!" - вигукнув він, задихаючись. "Єті!" Її простежив за його рукою і побачив сліди на снігу, прокляті сліди, які його коли-небудь бачив. Спочатку її, сказав собі, що це був відбиток величезного ведмедя, так як сліди кігтів були добре видні. Але замість цього на nen був відбиток людської стопи і п'яти. Її, опустився на коліна і більш уважно подивився на відбиток на снігу. Ih було кілька, і він уважно досліджував кожну. Форма і контури ступні явно були присутні, але закінчувалися розкинутими подушечками тварини з довгими кігтями. Її ніколи раніше не бачив такої доріжки, і істота, що це було, щось тягло за собою по снігу. Я пішов по слідах, а шерпи - за мною. Зробивши ще один покажчиків, я з тугою побачив розбиту, закривавлену фігуру. Її, підійшов до нього і відомо одяг. Форма була ледь помітних, як чоловік. Патріарх Лиунги буквально був розірваний на частини, виднілися величезні рани на шкірі, одна рука вирвана , викривлені ноги у гротескній формі. Його груди була оголена, за nah були отслоены величезні смужки кордон плоті, а нитка зламаного ребра стирчав навколо шкури.
  
  
  «Єті», - монотонно повторювали шерпи, перетворюючи слово в урочистий спів.
  
  
  «Дурниця», - сказав я. «Его метод вбив тварину, ймовірно, якийсь величезний ведмідь».
  
  
  Вони в незгоді похитали головами і знову встановили на леденять кров сліди. У мене не було пояснення цим дивним слідах, і її міг тільки припускати якусь ведмежу землю, характерну для цих гір. Все, що я знав, це те, що це було понівечене, розірване, порізане тіло, і цьому має бути якесь логічне, аргументоване пояснення. Огидний снігова людина не був би нам логічним, нам розсудливим. Старий був, очевидно, убитий істотою величезної сили, з кігтями і іклами. Велетенський ведмідь був не тільки логічною, але й єдино можливим поясненням, за винятком, можливо, форми величезного сніжного барса. В одного з шерпів в рюкзаку було велике ковдру, і ми загорнули в нього закривавлену, знівечену фігуру і надійне зв'язали. Потім ми почали повільне і небезпечну подорож назад вниз з нашої жахливої ношею.
  
  
  Нарешті ми досягли рівній місцевості і попрямували в село. Коли ми наблизилися, інші підійшли запитати, і шерпи заговорили з ними. Її чув слово «єті», що повторюється знову і знову, і питальні розбігалися, щоб поширювати слово. Її, знав, що перш, ніж її досягну Халін, вона почує це. Шерпи встановили мені, куди віднести тіло, щоб підготувати його до поховання. Звичайно, буде похоронне багаття. Нарешті її, повернувся в будинок. Здавалося, Гхотаку пощастило, і я виявив, що він швидко витягнув навколо цього вигоду. Як їй здалося, Халін почула про це ще до мого прибуття, і він виявив, що вона стоїть на колінах. Вона встала і обернулася до мене обличчям, і сльози були в її голосі, а не в очах.
  
  
  «Єті заговорив», - просто сказала вона. «Гхотак переможе. Інакше і бути не може».
  
  
  «Твого батька, метод вбив якусь тварину, Халін», - сказав я. «Ведмідь або, можливо, сніговий барс. Чистий огидного сніговика, Халін».
  
  
  «Краще тобі піти, Нік, - сказала вона. «Я твоя. Її піду з тобою. Але спочатку я повинен піти в зал зборів. Гхотак скликав збори, і храмовий зал буде заповнений. Її повинен я піти й поклонитись йому було в честь мого батька».
  
  
  «Ні», - різко сказав я. «Не йди. Не здавайся ему».
  
  
  «Але я повинна», - сказала вона. «Виклик було прийнято, і Гхотак переміг. Це почесний звичай, що я з'являюся перед своїм батьком і схиляюся перед Гхотаком».
  
  
  «Добре, йди, - сказав я. «Але скажи людям, що твоєму батькові метод вбив тварину.
  
  
  Її руки обвилися навколо моєї шиї, і вона подивилася на мене.
  
  
  «Нік, ти такий великий, такий сильний, такий людина дії», - сказала вона. «Ви не можете повірити, що є речі, які виходять за рамки звичайного пояснення. Ваш тип людини, якого ви називаєте буквально людиною, не допускає невідомого. Ви повинні шукати логічну причину для всього. Тут ми знаємо краще».
  
  
  Її закусив губи. Її знову зіткнувся з цією кам'яною стіною укорінених переконань, але на цей раз її не міг відступити. На цей раз мені довелося зустрітися з ними лицем до лиця. Його грав на свій розсуд, і хороший чоловік лежав мертвим, а Готак збирався використовувати це. З мене вистачить Зміїних Богів, духовного перенесення, йєті і всіх забобонних звичаїв. Тепер її повинен був піти своїм шляхом.
  
  
  «Іди, - грубо сказав я. «Я піду з тобою на зустріч». Її пішов з Халін і попрямував у храмовий зал. Її, бачив, як до будівлі стікаються натовпи, і ми були майже біля мети, коли нас наздогнала Хіларі Кобб.
  
  
  «Мені дуже шкода», - сказала вона Халін, і її ніколи не чув її голосу так м'яко, ніжно. «Мені дуже шкода». Її очі метнулися до мене, коли Халін кивнула в знак вдячності і притиснулася до моєї руки.
  
  
  «Я бачу, ви чули про призов Готака до вірних», - сказала Гіларі, крокуючи поруч зі мною. Її похмуро кивнув.
  
  
  «Він не втрачає часу дарма», - прокоментував її.
  
  
  "Що він задумав, Янкі?" запитала вона.
  
  
  «Я все ще шукаю цю історію», - сказав я. «Ніяких території баренцева моря, Хіларі».
  
  
  «Вибачте, її нічого не можу вдіяти», - сказала вона. «Це моя робота. Це частина мене».
  
  
  «Сподіваюся, тобі не буде розповіді», - відповів я. "Це моя робота". Її скористався нагодою, щоб ще раз її переконати, і виявив, що ee ревматизму мені не подобається. «І, як я сказав тобі, лялька, якщо ти отримаєш її, ти нічого не зможеш з нею зробити звідси, - сказав я.
  
  
  «І, як я вже казала, - відповіла вона, - не розраховуйте на це».
  
  
  Між новинами про те, що сталося, і угодою Гхотака, місце було переповнене. Сильні парові Готака стало відомо те, що заблукали послідовники не збиралися визнавати. Він звертався до натовпу, коли ми прибули, розповідаючи їм, як події переконливо показали, що дух і бажання Каркотека говорити через нього. Її, бачив, як його люди розсипалися по натовпу з петиціями в руках. Халін та її пішли по проходу до платформи. Її покинув її, стрибнув на сцену і повернувся обличчям до натовпу.
  
  
  «Гхотак знову бреше», - крикнув я. «Патріарх Лиунги був убитий тваринам, якимось диким, лютим тваринам. Але єті немає. Йеті - всього лише казка цього старого, яка займається лякає дітей».
  
  
  Її почув гнів натовпу і побачив, як Готак вказав на мене пальцем.
  
  
  «Іноземець сміється над нашими шляхами», - кричав він. «Він насміхається над нашими легендами і порушує наші священні вірування. Подивіться сюди, кожен навколо вас». Він ляснув у долоні, і її, обернувся і побачив, що двоє з його людей несуть довгу, схожу на мотузку мертву змію в руках, дозволяючи гей сповзати вниз з кожного боку.
  
  
  «Іноземець вбив цю змію», - крикнув Готак. «Вона була знайдена одним навколо моїх людей висить на підвіконні кімнати, де він зупинився в будинок Лиунги. Ему доставляє задоволення висміювати наші знання і зневажати наші священні вірування».
  
  
  Її відчув вибух свого гніву. Цей підступний негідник приготував і чекав, все готово для мене.
  
  
  «Я ніколи не бачив цієї змії», - крикнув я. «Гхотак знову бреше».
  
  
  Натовп сердито закричала. Гхотак нахилився до мене. «Ви говорите, що не винні у вбивстві цієї змії?» - запитав він.
  
  
  «Я абсолютно петербурзі», - відповів я.
  
  
  «Є тільки один спосіб дізнатися», - сказав він, і в його чорних очах блиснув переможний блиск. "Випробування кобри. Тобі належить битися з коброю голим.
  
  
  Якщо виживете, це буде означати, що ви невинні, і Каркотек зберіг вашу нещасну життя. Якщо кобра переможе, твоя смерть помститься за твої вчинки, і Каркотек буде задоволений ».
  
  
  Її, подивився на натовп, а потім повернувся до Готаку.
  
  
  «Чи їй передам вас їм», - сказав він.
  
  
  «У будь-якому разі її не в твоїх руках», - тихо сказав їй ему.
  
  
  Він знизав плечима. "Яке твоє рішення?"
  
  
  Її був у пастці, і розумний негідник це знав. Юрба кричала і кипіла. Її, відчував, як спрага переїхав піднімається від них, як зле хмара. Невеликий удар з боку Гхотака, і вони розірвуть мене на куски. Але більш того, якщо її відмовлюся, це буде визнанням провини і в кращому випадку мене викинуть. Звичайно, вони ніколи не послухали б те, що я сказав би, і її не міг цього допустити. Мені потрібен був ще один шанс перемогти Гхотака, ще один шанс зруйнувати його майстерно побудований будинок національної зради. Її, глянув на ченця і побачив тонку торжествуючу посмішку на його губах і його очі, блискучі перемогою, вп'ялися в мене. Халін сиділа в проході, застигла на одному місці, і її побачив позаду нах Хіларі, яка займається дивилася на мене своїми блакитними очима, широко розкритими, як блюдця. Бій з коброю голими руками великого сенсу не мають, як квиток в один потік до трунаря, але якого біса, може, мені пощастить і її доб'ю короткозорого дракона. Її подумки обдумав останню можливість. Вільгельміна затишно лежати у мене на плечі, її міг витягнути її, проробити дірку досить широку, щоб крізь нах можна було бачити Еверест в Гхотаке, і спробувати бігти до неї. Поглянувши на натовп, її, вирішив, що з коброю у мене більше шансів. Але більше всього на світі, якщо б її міг якимось чином вижити, їй би виявився невинним у звинуваченні Гхотака і зміг би взяти його звідти. Тоді натовп хоча б вислухає мене. Це було не так, нібито й багато, але це повинно було бути зроблено. Її похмуро посміхнувся про себе. Її готель прямих дій. Їй був чертовски впевнений, що зрозумів. Її, усміхнувся Гхотаку і побачив іскорку прапора дозволу на виконання в його очах.
  
  
  «Принеси змію, приятель, - сказав я. Гхотак повернувся до натовпу, і я побачив, що він трохи збився з шляху через мою недбалість. Він не знав, наскільки її гарний актор.
  
  
  «Іноземець зустріне випробування коброю», - виголосив він. «Кобра ніколи не бреше. Ми відправимося в ями».
  
  
  Двоє людей з Готака оточили мене, і мене вивели назовні, поки юрба хлинула через інші виходи. Її мигцем мигцем побачив Халін з Хіларі поруч з нею, коли мене вели mimmo актового залу, mimmo ділянки з порожніми деревами і камінням, туди, де в землі були видовбані дві ями. Кожна яма була квадратної форми, приблизно десять на десять футів, а п'ять футів глибиною. Натовп зібрався на похилій поверхні навколо є, підштовхуючи інший інший, щоб було видно місце. Деякі залазили на дерева для кращого опитування. Гхотак зіткнувся зі мною на краю найближчої ями.
  
  
  "У вас є зброя?" - запитав він. «Будь ласка, віддай ih мені». Її озирнулась і побачила поблизу Халін та Хіларі. Її, підійшов до Халін та вручив гей, люгер і стилет. Її очі були глибокими і сумними.
  
  
  «Я молюся за тебе, Нік», - пробурмотіла вона.
  
  
  Її роздумував, чи варто сказати ей, щоб вона отстрелила змію голову, якщо він до мене добереися, але я відразу зрозумів, що це дурна думка. Вона нам разу не потрапила б навколо цієї штуки, і якщо б мені довелося використовувати це зброя, її програв би одночасно з виграшем. Її вже збирався відвернутися, коли голос Хіларі прорізав повітря.
  
  
  "Ти шталь абсолютно дурний?" - різко запитала вона. «Що б ви нам, думали, що робите, негайно припиніть це. Ви, кравець візьми, вб'єте себе, голосування, і все».
  
  
  Її бачив, що її очі були глибокими і стурбованими, а мочка насупився.
  
  
  «Вперше ти мені подобаєшся, Хіларі, люба», - усміхнувся її ей. «Але ще раз її повинен я сказати тобі, щоб ти не здавалася».
  
  
  «Поцілуй мою рум'яну дупу», - вибухнула вона. «Не будь чортовим дурнем, Янкі. Це самогубство. Ти не чортів мангуст».
  
  
  «Ніколи не знаєш, лялька», - усміхнувся я. «І бути чортовим дурнем - частина моєї роботи».
  
  
  Її, повернувся, підійшов до кімнат і зістрибнув на нах, як тільки двоє людей Готака прибутку з плетеним кошиком з кришкою. Зняли кришку і виклали вміст кошика в яму. Її, бачив, як кобра вилетіла і вдарилася об землю, розлючено шиплячи. Її здогадався, що вона була великою, близько дев'яти футів. Він миттю підхопився, его капюшон зловісно розкрилася. Її рухався повільно, кружляючи вправо. Біжать очі кобри стежили за мною, його язик висунувся занадто швидко, щоб це побачити. Її, бачив, як він піднімався вище. Її, знав, що це означає. Дракон може вразити на всю свою довжину, розвернувшись в повітрі. Вона піднімалася на диби, щоб завдати удару як можна далі. Її зберігав подушечках нога, згинаючи тіло вправо, потім вліво, поки вона розгойдувалася взад і вперед. Її знав, що вона отримає мене, якщо їй гей вдарити першим. Мені довелося нанести гей удар, щоб мати хоч якийсь шанс уникнути її ударів. Її повільно підняв праву руку, вдарив її, і дракона, стрибнула на мене, кинувшись у повітря з блискавичним рухом. Її кинувся вліво і відчув, як її ікла промайнули в повітрі. Її, приземлився на бік, перекинувся k стогнати ями і встав на ноги.
  
  
  Кобра знову злетіла вгору, цей проклятий злий капюшон розплющити. Її, рушив уперед, і вона вдарила ще раз, і він впав назад, щоб уникнути її іклів. Її, відчув, як рукав моєї сорочки розірвався, коли один ікло зачепив тканина.
  
  
  Кобра вдарилася об стіну, потім стрибка, і на цей раз, замість того, щоб миттєво піднятися, вона з вражаючою швидкістю проповз через яму. Її ухилився в сторону, і дракон знову зробила випад, але на цей раз вона не була готова до правильного удару, і удар не вдався. Вона згорнулася і знову встала, і він подивився на нах з іншого боку. Її подумав про те, щоб спробувати вивести її навколо цього положення і потім пірнути, щоб схопити її за шию. Безтурботна спроба фінта викликала такий стрімкий випад, що це було не більш ніж натяк, і їй знову повернувся і відскочив назад, врізавшись в стіну ями. Його ікла розірвали задню частину моєї сорочки, як ніби її порізали бритвою.
  
  
  Її знову зробив коло, зробив помилковий випад, і дракон вдарив цим випадом. На цей раз його ікла зачепилися за поверхню моєї шкіри, досить, щоб залишити після, хоча і не настільки, щоб пошкодити шкіру, але я побачив одну річ; вона підходила всі лиже кожен раз. Моя реакція повинна була сповільнитися, і це повинно було відбуватися швидше, ніж сповільнювалися його удари. Якщо я не придумаю що-небудь трохи краще, це буде лише питанням часу. Вона знову плела, вибудовуючи мене для наступного удару. Їй був біля стіни котловану маленького приміщення для маневрів. Її почав ухилятися від однієї сторони до іншої, але я знав, що все, що я роблю, не надто відверне її від цілі. На мить вона випросталася, а потім ударив знову. На цей раз мені справді пощастило, тому що я відсувався, коли він зробив випад, і смертельні ікла знову врізалися в рукав моєї сорочки. Дракон відразу відскочила і знову піднялася, щоб вдарити. Її знав одне. Я не міг залишатися на місці. Залишатися на одному місці означало зробити смерть неминучою. Її не міг дати гей час зібратися. Коли вона розгойдувалася, цей злісний мова вискакував блискавичним рухом, її почав стрибати з однієї сторони на іншу, відскакуючи від кожної стіни, як би тристороннім балетним кроком. Кобра знову і знову стрибала, і кожен раз він промахувалася mimmo мого тіла доллі дюйма в запасі.
  
  
  Нарешті, мені довелося зупинитися. Її було в холодному поту, і у мене дихання переривалося. Її зупинився, і клята кобра вдарила знову. Її впав назад і відчув, як її ікла встромилися в тканину моїх штанів. Вони розірвалися, коли її впав. Її, зрозумів, що марно піднявся на ноги. Мої рефлекси поліпшилися, коли її втомився, а кобра була блискавичною, як завжди. Вона рушила вперед по землі, а її, позадкував, відштовхнувся від стіни і виявив трохи виник місця, коли вона повернулася і піднялася в повітря. Изорванный рукав моєї сорочки вільно звисав з моєї руки, і коли він вдарився об мою шкіру, у мене раптом виникла думка, відчайдушна думка останнього шанс. Її притиснувся до стогін, на мить поза досяжності, і зірвав сорочку. Простягнувши її переді мною, як тореро простягає бику свою червону мулету, її повільно рушив уперед. Кобра похитнулася вище, її капюшон був повністю розкриють. Її переставляв сорочку вперед і назад. Вона дочекалася мить, а потім вдарила, її ікла вп'ялися в сорочку. На коротку мить, не більше секунди, її ікла вп'ялися в тканину. Її стрибнув вперед, обернувши обидва рукави сорочки навколо голови змії, обернувши тканина навколо смертоносного rta і голови. Кобра звивалася і корчилася в повітрі, в люті махаючи хвостом. Її, вхопився за хвіст змії і почав крутити змію по широкій дузі, дозволяючи відцентровій силі тримати його тіло витягнутим, майже по прямій лінії. Навіть коли вона продирався крізь тканину навколо голови. Її сильно замахнувся і вдарив її об стіну. Сорочка, загорнута навколо його голови, пом'якшувала удар, але, тим не менше, цього було достатньо, щоб на мить оглушити його. Її знову замахнувся змією, на цей раз вдаривши її об землю. Її впустив хвіст і iso усіх сил вдарив його ногою по голів кобри, тепер майже вільною від сорочки.
  
  
  Страх і гнів охопили мене, коли їй наступив на голову змії, втиснув її в землю, тупотів і розтирав, поки грунт не стала червоною. Її нарешті зупинився. Смертельний вбивця все ще смикався в нервових спазмах потім смерті, але я не ризикував. Обережно, носком черевика перевернув її і побачив змію, що її мета дійсно стала сплющеної і млявою . Її підняв очі і побачив тишу і безліч осіб, уставившихся на мене. Все було скінчено, і він був живий. Її, відчув, як тремтять мої руки. Відступивши назад, її, притулився до стогнати ями, коли холодний піт раптом огорнув моє тіло. Руки тяглися до мене. Її, схопився за них, і мене витягли навколо ями. Смерть, жахлива смерть, майнула mimmo мене, коли її, подивився на неживе тіло кобри. У животі у мене раптово стиснулися вузли, і я назавжди запам'ятав цю маленьку яму.
  
  
  Але я її ще не закінчив, її озирнувся і виявив, що в декількох футах від мене стоїть Гхотак з байдужим обличчям, хоча міг її прочитати по них лють. І все ж, як би він нам був злий, він був досить спритним, щоб витримати.
  
  
  «Каркотек сказав», - виголосив він, розкинувши руки. «Іноземець сказав правду. Він не вбивав змію».
  
  
  «І їй скажу вам більше», - перебив її, кричачи натовпі. «Я піду в гори цієї ночі. Її зроблю те, що зробив патріарх Леунги, і повернуся. Її доведу вам, що єті немає і що Готак не говорить від імені духа Каркотека. Каркотек не хоче, щоб ви відкрили свою землю для прибульців. Коли її повернуся, ти дізнаєшся правду ».
  
  
  Гхотак насупився. Її знову відвернув його. На цей раз він повинен був піти з ним.
  
  
  «Храмові дзвони покличуть вас завтра», - сказав він натовпі. «Ще раз слово Готака було оскаржене, і ще раз дух Каркотека повинен відповісти. Сніг у горах знову стане червоним, пам'ятати мої слова».
  
  
  Я пішов геть, і юрба почала поволі розходитися. Халін повернула мені Вильгельмину, і Хьюго, і Хіларі Кобб сиділа поруч, спостерігаючи, як Халін притиснулася до мене. Його зловив її швидкий погляд.
  
  
  «Це було чертовски добре зроблено», - сказала вона. "Чому ти відчуваєш удачу?"
  
  
  Її запитав. "Що саме означає?"
  
  
  "В сенсі, навіщо йти в гори сьогодні ввечері?" запитала вона. «Незважаючи на те, що я тільки що бачила, ти непереможний. Ніхто не є таким».
  
  
  «Вона права, Нік, - сказала Халін. «Я боюся за тебе. Не йди».
  
  
  «Я повинен», - відповів я. «По-перше, він прийняв виклик, і я не можу відступити зараз. Але що більш важливо, це може змусити його до прямого, відкритого ходу. Її повинен вступити з ним в боротьбу. Її повинен дістатися до нього, перш ніж він добереться до мене ".
  
  
  «Єті вб'є тебе, як він убив мого батька», - сказала вона беззвучно. Її обмінявся поглядами з Хіларі поверх голови Халін.
  
  
  «Забудь про єті, Халін, - сказав я. «Він не зачепить мене рукою. Або її повинен я сказати лапою?» Її ей посміхнувся, і вона відвернулася - серйозна і неулыбчивая.
  
  
  «Йєті або не єті», - втрутилася Хіларі, «ти виставляєш себе підсадною качкою. Мені це зовсім не подобається».
  
  
  Ee блакитні очі затьмарилися глибоким занепокоєнням, і він усміхнувся ей. «Обережно, Хіларі», - засміявся я. "Ви говоріть позитивно сентиментально".
  
  
  "Ви повинні жартувати облад всім?" - кинула вона на мене, в її очах відбивалася раптовий біль.
  
  
  «Це допомагає», - сказав я, дивлячись гей, в очі. «Але все одно спасибі», - м'яко добавиля. «Я ціную вашу турботу. Це показує, що за журналістом, який у вас ніколи не помре, може бути дівчина».
  
  
  «Іди до біса», - гаркнула вона і пішла. Її, засміявся і пішов далі з Халін.
  
  
  Глава VI.
  
  
  Поки її відпочивав, Халін докладає свою маленьку теплу фігуру поруч зі мною на ліжко. Лиже, до вечора її прокинувся і відчув себе бадьорим і відпочившим. Мене переповнювало гостре передчуття, яке завжди охопило мене, коли її відчував, що починаю діяти відкрито проти головної проблеми, в даному випадку з Гхотаком. Її кинув ему ще один прямий виклик, і знав, що він повинен на нього відповісти. Його вдача була феноменальною, але я знав, що він не може розраховувати на те, що ведмідь або сніжний барс доб'ють мене. Ему доведеться самому застрахуватися, а її буду готова і буду чекати його. Халін допомогла мені зібрати мій спорядження і чіплялася за мене при кожній рішенням. На ній був тільки шовковий халат, і він відчував її м'якість під ним.
  
  
  «Повернися до мене, Нік», - видихнула вона, коли її зібрався йти, обвиваючи тонкими руками мою шию. Її, ось заглянув в очі, і знову побачив те, чого не наважувався побачити. Її очі були очима закоханої жінки, і це було погано. Не для мене, а для нах. Її мовчки сподівався, що це дійсно емоційний розлад, страх і подяку, і що воно зникне, коли все це закінчиться. Її, озирнувся на її маленьку постать в дверному отворі, коли виходив. Її бачив жахливу покірність в її очах і знав, що вона не вірила, що я повернуся.
  
  
  Її махнув рукою і поплентався далі, у вищій мірі впевнений, що не тільки повернуся, але і в надії отримати шкуру того, кравець візьми, дивна істота метод вбив її батька. Рушницю Marlin 336 у мене було перекинуто через плече. Воно може пробити дірку в слоні, і, звичайно ж, впоратися з леопардом або ведмедем. Серро-блакитний святий сутінків вже почав згущатися, коли її досяг вузького проходу, що веде в гори. Її вирішив піти він же стежці, по якій пішов старий, і розбив табір досить близько до того місця, я не був на півдорозі, коли темрява почала наближатися, і вітер завив у своєму моторошному, леденящем кров криках. Гори з ih крижаними іклами і щелепами зяючих тріщин були таким же реальним ворогом, як і всі інші. Одна помилка - і Гхотак здобуде перемогу, навіть не ворухнувши пальцем. На спині у мене був рюкзак, що складається в основному навколо важких ковдр, трохи їжі та води, а також невеликий аптечки. Її розраховував тільки на одну ніч, так що не було причин для додаткового обладнання.
  
  
  Її рухався повільно, обережно. Ніч стала холодніше, небо затягнулося хмарами,
  
  
  її відчув сніг у повітрі. Пальці боліли від холоду, що пронизує навіть самі теплі рукавички, моє обличчя напружився і почервоніло, її насилу піднявся вгору, вдячний за кожні кілька футів скелястого уступу. Її досяг виступу, на якому розбив табір старий, і вирішив піднятися вище, де її смутний міг розрізнити більш широкий виступ. Нарешті її добрався до нього і був радий, що це зробив. Він був деякою мірою захищений від сильного вітру і входив в серію невеликих гірських плато. Більш того, чагарників було достатньо, щоб зібрати достатньо дров для багаття. Її розбив табір, приставивши рюкзак до кам'яної стогнати, яка займається височіла у мене за спиною, і розлучився невеликий, але зігріває вогонь. У його світлі її міг бачити, що місцевість поцяткована високими вертикальними тріщинами і глибокими ребрами в скелі, а над моєю головою височів величезний виступ по засніженій скелі. Невеликий виступ плато вів вгору, вигинаючись, ховаючись по вигляду, і її не шталь з'ясовувати, як далеко він закручується. Її не пішов далі цього. З «Марлином» поруч зі мною, з вогнем переді мною, її, притулився спиною до кам'яної стогони і чув, що леденить душу дикого виття вітру, який свистів через гори. Минали години, і її розв'язав свій невеликий пакет з їжею. Її приніс жерстяну чашку і кілька пакетів розчинної кави. З водою з талого снігу, все було непогано. Принаймні, там, нагорі, з наростаючими в люті крижаними вітрами, смак був просто дивовижним. Я як раз прибирав інші пакети, які приніс, коли почув шум, звук когось або чогось наближається по уступу.
  
  
  Її схопив рушницю і відштовхнувся від вогню, пригнувшись за межами світлового кола. Відвідувач підходив лиже, і тоді її побачив фігуру, темну тушу в ночі, обережно наближається до вогню.
  
  
  «Привіт, Янкі, - сказала рис. «Ти там? Їй тебе не бачу».
  
  
  Її ледь не впустив рушницю, похитав головою і знову подивився. Їй нічого не бачив. Фігура була там, тепер поруч з вогнем, озирнулась. Її встав і пішов до вогню.
  
  
  "Що, кравець візьми, ти тут робиш?" - сердито зажадав я. "Ти що, не в своєму розумі?"
  
  
  «Не хвилюйся, пам'ятником», - відповіла вона, блиснувши кілька застиглою усмішкою. «Я не залишуся тут».
  
  
  «Ти чертовски прав, - вибухнув я. «Ти повернешся до чорта в село».
  
  
  «О ні, - сказала вона. "Її розбили табір за поворотом, і спустилася вниз. Звідси мій вогонь не видно, але я бачу світіння від твого. Її, вирішив, що якщо ти піднявся сюди, це повинно бути важливо, і тому це важливо для мене. Або, її б сказала, для моєї історії. Крім того, у мене є таке ж право як і у вас, щоб блукати в цих горах ".
  
  
  «Ти і твоя клята історія», - сказав я. «Ти могла загинути, просто піднявшись сюди».
  
  
  «Дурниця», - заперечила вона. «Тримаю гроші, що я каталася на лижах і ходила в гори більше, ніж ти. Але її просто зайшла щорічно, чи немає у тебе чай. Її забув упакувати трохи, коли їхала, і її трохи хочу пити».
  
  
  Її, поклав рушницю, подивився на нах і похитав головою.
  
  
  «Повертайся, Хіларі, - сказав я. «Я не можу турбуватися про тебе і доглядати за тобою. Якщо виникнуть проблеми, її буду зайнятий, просто щоб тільки залишитися в живих».
  
  
  «Я не просила тебе доглядати за мною», - сказала вона. «Може, її буду за тобою доглядати. А тепер, якщо ти даси чаю, її повернуся в свій табір».
  
  
  «Кава», - сказав її, прорычав ей це слово.
  
  
  «Тоді це буде кава», - сказала вона. Її простягнув гей дві упаковки розчинної кави, і вона чемно кивнула.
  
  
  «Величезне спасибі, пам'ятником», - сказала вона. «Крикни мені, якщо її тобі знадоблюся».
  
  
  Вона повернулася і пішла по уступу, зникаючи за рогом. Я пішов за нею і зупинився на розі. Темної ночі вона вже зникла, але я чув, як вона спускається по засніжених скелях. Тепер її бачив ee вогонь з кутової точки. Вона розбили табір на іншому виступі в декількох сотнях футів вище від мене. Її, стояв і дивився, і, нарешті, побачив, як її фігура з'явилася біля вогню. Деякий час спостерігав, як вона варила каву, а потім знову повернулася до тепла мого власного вогню. Через кілька хвилина від вогню, і він виявив, що крижаний холод просочується крізь одяг, спонукуваний сильними вітрами у незахищений кут уступу. Її селл біля вогню, і виявив, що посміхаюся, думаючи про Хіларі Кобб. Кравець, ви повинні були захоплюватися її завзятістю. Вона сказала, що буде сидіти у мене на хвості, поки не отримає розповідь, і вона так і робила. Мені було шкода, що мені довелося подбати про те, щоб її історія не була опублікована. Її знову посміхнувся. Цієї ночі ей, годі було б показати, крім біса неприємних спогадів, якщо тільки не з'явиться Гхотак. Якимось чином його почав думати, що він ухиляється від прямої дії. Її досталь, ковдру, товстий вовняний халат, накрив ним ноги, поклавши гвинтівку Marlin 336 собі на коліна і закрив очі. Вогонь зі свіжими дровами, напевно, зігріє мене до світанку. Її впав у напівсон, моє тіло швидше спить, що не спить, мої почуття швидше сплять, ніж спати.
  
  
  Проходили години, і тільки крик вітру порушував тишу. Кілька разів її відкривав очі на звук тільки для того, щоб слухати і чути, що це був всього лише тріск льоду або ковзання снігового уступу. Небо було темним, і почав падати сніг, все ще легкий і не більше ніж вихором. Її, закрив очі і продовжував відпочивати в напівсонної пильності. Сірий світанок починав фарбувати небо, і гірські вершини виступали темними обрисами, зазубреними зубами якогось міфологічного гіганта. Її, дивився на них через майже закриті повіки, коли почув крики, спочатку Хіларі, а потім леденять кров підлозі-рев і напів-крик. Її скочив з гвинтівкою в руці, стрибнув відверті крізь тліюче багаття і помчав до краю уступу. Її міг ясно бачити її табір. Вона мчала по невеликому плато, падаючи на лід, а на ній, на двох ногах було істота по пеклі, демон з якоїсь давньої міфології, чогось, чого не могло б існувати. Його тіло покривали довгі додо-білі волосся. У нього було нелюдське обличчя, пазуристі пазуристі руки і ноги. Її здогадався, що коли він стояв відкрито, він був би майже семи футів зросту, його покривали наготу обезьяноподобные сіруваті волосся. Її, бачив, як він простягнув гігантську руку вниз і схопив дівчину за куртку, піднявши ee ззаду, як дитину.
  
  
  Її прицілився навколо гвинтівки, але він або вона підкидав дівчину перед собою. Я не міг зробити чіткий постріл, але вирішив, що постріл у будь-якому випадку, просто для ефекту, буде краще, ніж нічого. Спускаючись крутими крижаній стежці, її, зробив два постріли і побачив, як істота зупинився, опустив дівчину і дивилося на мене. Її спускався на плато, не в силах зупинити ковзання і падіння. У мене було все, що я міг зробити, щоб триматися за рушницю та не зламати собі шию. Істота прийняв ще один фантастичний гучний рев, і коли її, приземлився на плато, воно поділось в іншому напрямку. Її побіг за ним, піднімаючи на бігу гвинтівку і вистрілив. Goggle потрапила в плече, і вона звернулася в лють і біль. Її зупинився, щоб зробити ще один постріл, але, коли її це зробив, мій засадах вийшла з-під мене на ділянці засніженого льоду. Її впав назад, рушниця відлетіла в сторону.
  
  
  Істота кинулося на мене, і тепер, зблизька, міг бачити його недочеловеческое особа, видовжене і нагадує морду. Його очі, маленькі і темні, нагадували очі ведмедя. Все, на що у мене був час, - це пірнути за гвинтівкою і взятися за стовбура. Її, змахнув ним, iso усіх сил, і важка ложі потрапила проклятого суті відкрито в обличчя. Це був удар, який зламав би череп чоловіка. Істота зупинилося на мить отшатнулось і стрибнула на мене. Все ще тримаючи гвинтівку для мозку, її повернув ee, знайшов спусковий гачок і випустив постріл у повітря, сподіваючись, що це може налякати його. У мене не було нам місця, нам часу, щоб направити його мозку. Прокляте тварина просто стрибнула. Її, впав на землю і відчув, як величезна фігура торкнулася мене. Її мигцем побачив його лапи, людські по формі, якщо не вважати пазуристих передніх подушечок. Істота продовжувало йти потім свого стрибка, перестрибуючи з однієї скелі на іншу. Її прицілився в тварюка яка стрибає, але вистрілив дуже швидко і по поганій позиції. Постріл схибив, і він піднявся і побачив, як вона зникає в глибоких ребристих тріщинах.
  
  
  Хіларі сиділа, її очі розширилися від шоку. Її, підійшов до неї і відкинув каптур ee камзоли. Тепер шелл сильний снігопад.
  
  
  Її запитав. - "З тобою все гаразд?" Вона подивилася на мене і впала в мої обійми, її дихання вирвалося навколо глибоких ридань. Її, подивився на нах. За винятком обірваної спинки сл автостоянка, де кігті істоти підняли її, з нею все було в порядку. В жаху, але в іншому все в порядку.
  
  
  «Боже мій», - нарешті прошепотіла вона. «Що це було, Нік?»
  
  
  «Не знаю», - сказав я. «Це було те, чого не існує, легенда, уривок фольклору. Її досі тхір не вірю цьому. Її бачив, це її заплутався в цьому, і досі тхір не вірю».
  
  
  Мета Хіларі була у моєї руки, її волосся були майже білими від снігу. Її натягнув капюшон ee автостоянка через голову. «Ах, Нік, Нік, - сказала вона. «Мерзенний снігова людина існує. Йеті в живих. Ви не можете більше сміятися над легендою. Ви не можете, я не можу. Це правда, Нік, правда».
  
  
  У мене не було відповідей. Всі вони були поглинені волохатим демоном з якоїсь давньої книги про міфологічних істот. Але було це тварина? Чи це була людина? Хіларі здригнулася. «Боже, Нік, це добре названо», - видихнула вона. «Це безумовно було огидно. Її ніколи не буду повністю відкидати інші легенди нам про що, крім як після цього».
  
  
  Її очі були широко розкриті, дивлячись на мене, і жахливо блакитними. Сніжинки покривали її брови і прилипали до століть, а її прекрасне круглолицое обличчя, здавалося, іскрилося. Її відірвав від нах очі і зловив себе на думці про швидке зіставленні речей, від абсолютного жаху до свіжої, чистої краси в лічені хвилини.
  
  
  "Я боюся, Нік", вона знову здригнулася. «Боюся, це повернеться».
  
  
  «Чомусь я так не думаю», - відповів я. «Тут є кілька дуже цікавих аспектів. Йеті, мабуть, живий, але його теж».
  
  
  «Зараз не час для загадок», - сказала вона. "Що це має означати?"
  
  
  «Ми повинні визнати, що ця клята штука реальна», - сказав я. «Але він не напав на мене. Він напав на ваш табір. Він не вбиває і не атакує, тому що Дух Каркотека велить йому це робити. Він вбиває без розбору. Якщо це пов'язано з чим-небудь, її тримаю гроші, що це Гхотак. "
  
  
  «Ніхто не міг контролювати це істота, Нік, - заперечила Хіларі.
  
  
  «Не контролювати, як ви це маєте на увазі, не як мати дрессированную собаку», - сказав я. «Але є всі види контролю. Чомусь я не думаю, що він переміщується повністю сам по собі».
  
  
  Хіларі встала. Вона дивилася на сніг, який тепер падав у пекучої, кусающей, похилій люті. Інші вершини були майже невидимі з-за білої завіси.
  
  
  «Це кривава хуртовина, Нік, - сказала вона. «Ми ніколи не повернемося сюди. Це була б вірна смерть. Та ми не могли бачити тріщину перед собою».
  
  
  Вона повернулася до мене і схопила мене за руку. «Боюся, Нік, - сказала вона. "Я боюся."
  
  
  «Доведеться піднятися», - сказав я. «Нам потрібно буде знайти місце, в якому ми зможемо заночувати, доки воно не вибухне. У мене достатньо їжі і каву, щоб протриматися два дні. До полудня все може трапитися. Іди, звідки вся ця твоя рішучість?»
  
  
  «Чортове бажання зникло», - сказала вона. «Я думаю, це прокляте створення налякало мене відкрито до смерті».
  
  
  Її взяв її за руку. «Збери свого спорядження і приступимо до полювання», - сказав я. «Чим довше ми чекаємо, тим менше у нас шансів знайти що-небудь». Вона кивнула, і через кілька хвилина ми вже дерлися на гору. Ми зупинилися, щоб забрати моє ковдру і еду, а потім рушили далі. Сніг і мінусові температури в поєднанні били нас по обличчях укусами холоду, жалящей болем, і кожен крок був аналогічний тому, що вам в обличчя кидали жменю гострих камінців. Її вибрав вузьку стежку вздовж прямовисної крижаної стіни, у разі, якщо вона призведе до великої тріщині між двома льодовиками. Якщо б ми змогли знайти там місця, ми були б хоч трохи захищені від люті вітру. Виступ звужувався, і стежок йшла вгору вздовж обриву. Раптом воно розширилося, і він виявився на невеликому плато. В стогони скелі виник темний силует, і він рушив до нього крізь білу завісу. Підійшовши до нього, її, побачив, що це вхід у печеру в скелі.
  
  
  «Сюди, Хіларі», - схвильовано вигукнула я. "Йдемо." Її, увійшов у печеру, низменному нахилившись, щоб пройти через невеликий вхід. Він був сухим, чистим і, очевидно, колись використовувався іншими мандрівниками, тому що біля однієї стіни були складені дрова. Я не міг стояти відкрито всередині, але він був п'ятнадцяти футів у глибину і десять футів в ширину. Ми розпалили вогнище біля входу в печеру, відразу за сніговою лінією, швидко накопичується зовні. Вітер підтримував тепло, яке повертається в печеру, і через годину в печері стало так само тепло, як у вітальні котеджу. Ми зняли верхній одяг і її розстелили на землі, щоб дати гей висохнути. Хіларі заспокоїлася, і під верхнім одягом на ній був помаранчевий светр і темно-сині штани. Вона весело балакала про своє минуле, своєї домашньої життя в Англії, і ми обмінювалися анекдотами і історіями. Це була інша Хіларі Кобб, тепла, життєрадісна дівчина без ворожої агресивності, і він це прокоментував.
  
  
  «Це ви, паскуди, робите дівчину агресивною», - сказала вона. «Ніколи не думаєш, що дівчина може щось робити правильно».
  
  
  «Але є багато дівчат, які приймають це і не мають повного бажання змагатися і доводити речі», - заперечив я.
  
  
  «Думаю, їй просто не по ih числа», - рішуче сказала вона, і він посміхнувся, коли побачив, що її гнів миттєво спалахнув.
  
  
  «Я знаю», - сказав я. «Голос чому ви пішли за мною сюди».
  
  
  «Ну так, але тільки частково», - відповіла вона.
  
  
  "Що ти маєш на увазі?"
  
  
  Вона повернулася і втупилася на мене своїми прекрасними блакитними очима, широкими і круглими. Її зухвалий ніс і прекрасна шкіра сяяли у відбитому світлі вогню.
  
  
  "Ти повіриш мені?" - запитала вона без посмішки. Їй кивнув.
  
  
  «Чесно кажу, її хвилювалася за тебе, тут одного, - сказала вона. «Думаю, це була суміш двох бажань. Мені потрібна моя історія, і тобі краще не забувати про це. Але після того, як я побачив тебе в поєдинку з цієї жахливої змією, її зрозумів, що ти був хема щось екстраординарне, і все, що привело тебе сюди, було важливо. І її, відчував, що ти це робиш сам, і це чомусь було неправильно ».
  
  
  «Я зворушений, Хіларі», - серйозно сказав я. «Так. Але я пішов на це не один. Старий був помічником та провідником. І Халін дуже допомогла у багатьох відношеннях».
  
  
  «Готовий посперечатися», - різко сказала вона, і він усміхнувся. Ревнощі, як їй стало відомо багато років тому, була вродженим жіночим чуством, і вона була присутня навіть тоді, коли у нах не було ніякого проклятого права бути там.
  
  
  «Знаєш, дівчина закохана в тебе», - додала вона, і мені нагадало ще одне жіноче якість, цю унікальну здатність відчувати певні речі без питань і сумнівів, і бути в них абсолютно правими. Вона вловила легку скрутність мого обличчя.
  
  
  «Ну, це правда, і мені її шкода», - сказала вона.
  
  
  "Шкода її?" Її, насупився: "Чому?"
  
  
  «Ти знаєш ревматизму на цей штопора не гірше за мене», - відрізала вона. «Тому що ти не той чоловік, у якого можна закохатися, принаймні, не так, як вона». Її, звичайно, знав, що вона абсолютно права, і мій повільна посмішка показала це.
  
  
  «І ти завдаси гей біль, тому що ти не можеш не заподіяти гей біль», - додала Хіларі. «Голос чому мені її шкода».
  
  
  «Ти сьогодні дуже всіх захищаєш», - усміхнувся я. «Спочатку сюди за мною, а тепер боляче за Халін».
  
  
  «Я всього лише, як дівчинка-скаут, намагається отримати значок за особливі особисті заслуги», - різко сказала вона. «Я сказала тобі, що ти не зрозумієш».
  
  
  «Краще бережись власних емоцій», - сказав я. "Чи ви так добре вмієте самостійно захищатися?" Вона вловила насмішку в моєму голосі, і її очі звузилися.
  
  
  «Краще», - сказала вона. «Її нам в що не вплутуватися, і її нічого не роблю, якщо не наважуюся судити».
  
  
  Її, усміхнувся і досталь edu. В'ялена яловичина виглядала, мабуть, неаппетитной, хоча її зголоднів. Її наділ парку і взяв гвинтівку.
  
  
  «Добре, перейдемо до останнього зауваження більш докладно пізніше», - сказав я. «Між тим, я думаю, що, може бути, її зможу краще працювати з постачання харчуванням. Залишайся тут, жінка, і займися печерою».
  
  
  «Так, пане», - сказала вона, сяючи усмішкою удаваного підлесливості. Їй дозволив вогню згаснути, переступив через нього і потрапив у шторм. Її, згадав, як під час моєї першої поїздки через гори її бачив фазанів в скелях навіть вище, ніж ми були зараз. Я знаю, що повадки птахів не змінюються навіть під час штормів, її спробував зазирнути крізь білу завісу. Її рухався по плато, прислухаючись кожні кілька кроків. Пориви вітру піднімали сніг між поривами і дозволяли мені трохи зазирнути вперед. Її пригнувся і з кожною секундою замерзав. Її вже збирався кинути це як погану роботу, коли почув лопотіння крил і побачив двох фазанів, які пробираються через плато, де вони злегка підвелися, щоб зустрітися з заростями кущів. Її підняв пістолет і ретельно прицілився. Марлін міг зробити дірку настільки велику, що від птиці не залишилося б їжі. Найближчий її влучив у голову, відірвавши його і залишивши іншу частину тіла недоторканою. Повернувшись з трофеєм в печеру, її знову розлучився вогонь і Хьюго використовував для акуратної операції на фазане.
  
  
  «Опівдні, гідний королеви», - оголосив її пізніше. "Фазан на грилі. Що ще можна бажати?"
  
  
  "Ні вина?" - їдко прокоментувала Хіларі.
  
  
  Ми були в середині живота обіду, поїдаючи фазана, який був трохи веселим, але і ніжним, коли Хіларі задала два дуже прямих питання. Її вирішив чесно відповісти їм обом. Неважко бути чесним, коли у тебе є всі карти.
  
  
  "Що все це значить, Нік?" - запитала вона. «Чому ти тут? Чому Гаррі Энгсли був відправлений сюди?» Її дивилася на нах, блакитні очі тверезо дивилися на мене, її світле волосся відкидали мідні відблиски у мерехтливому світлі вогню, а великі груди так спокусливо виступали за яскраво-помаранчевий светр. На цей раз гей, вдалося так глибоко зануритися в події, що я вирішив пограти з нею щиро, тим більше, що знав, що вона нікуди не пошле свою історію.
  
  
  «Червоні китайці намагаються таємно захопити Непал», - рішуче сказав я. Її розповів ей, про деталі, які її знав, про роль Гхотака в якості лідера внутрішньої п'ятої колони, про вже значному притоці підготовлених революціонерів під виглядом мирних іммігрантів. Коли її закінчив, вона була неулыбчивой і серйозною.
  
  
  «Нарешті-то дякую за чесність», - сказала вона. «Я відчувала, що це щось в цьому роді, але не розуміла, наскільки вони близькі до успіху».
  
  
  Вона замовкла, а її, спостерігав за нею в світлі багаття. Його давно вирішив, що вона дійсно дуже приваблива дівчина. Тут, у теплі багаття, коли на вулиці вирувала снігопад, вона була бажаною і привабливою. Ee початку другої штопора прозвучав так, як ніби вона читала мої думки.
  
  
  «Цей сніг не скоро припиниться», - сказала вона. «Ми можемо провести тут ніч. Ти збираєшся зайнятися зі мною любов'ю, Нік?»
  
  
  «Я не буду намагатися», - сказав я. «Я зроблю це». Її побачив, як ворожість миттєво відбилася в її очах.
  
  
  «Я говорила вам, що нічого не роблю, поки не захочу», - сказала вона.
  
  
  «Я чув тебе», - усміхнувся я. «Це нормально. Ти можеш покликати. На самому делле, її впевнений, що ти покличеш».
  
  
  Її губи стиснулися, і залишив їй його там. Її, встав і вийшов назовні, обходячи вогонь. Темрява швидко наближалася, а заметіль все ще тривала. Їй був злий і розчарований, боячись того, що міг зробити Гхотак. Шторм, швидше за все, також утруднить його пересування, але я знав, що коли він закінчиться, нам потрібно буде швидко повернутися в Катманду. Її повернувся усередину і побачив, що Хіларі спостерігає за мною, в її очах була суміш виклику і невпевненості. Її груди здіймалися вгору, як маленькі копії гір зовні, коли вона спиралася на лікті. Її опустився на коліна поруч з нею, дивлячись гей, в очі, і раптом зрозумів, що виклик, який її бачив, там був її маскою. Вона використовувала його для маскування своїх власних бажань, щоб замаскувати ну як від себе, так і від інших.
  
  
  Її, нахилився і доторкнувся губами до її губ. Деякий час вона залишалася нерухомою, а потім почала відриватися. Її схопив її за плече і різко розвернув, притискаючись до її губ. Її відкрив ee губи язиком і відчув, як вона корчиться, її руки торкаються моїх плечей. Її міцного обійняв її і дозволив своїй мові проникнути в її рот, посилаючи його взад і вперед. Її, відчув, як її губи раптом пом'якшилися і затремтіли, відчув, як вони розслабилися і відповіли моїм. Її мова притиснувся до мене, і вона задихалася, притискаючи повні губи до мого рота, пожираючи, обпалюючи, спрагу.
  
  
  Моя рука знайшла її груди, і вона скрикнула, поки її блукав м'якої ніжної плоті. «Ах, боже мій, Нік, і... О, боже», - видихнула вона. Її стягнув з нах светр і бюстгальтер розстебнувся. Її велика гарна груди лежачи у мене на грудях, і вона рухалася до мене, її ноги пересмикувались і терлися ще один про іншого. Її знайшов ee грудей своїми губами, ніжно торкаючись ih, і її крики наповнили маленьку печеру звуками чистого захвату. Її зупинився, відірвав від них губи, і вона гарячково піднялася, щоб сунути ih мені в рот. «Ой, не зупиняйся, кравець... не зупиняйся», - сказала вона. Її знову відвернувся й подивився на її обличчя, її очі закрилися від задоволення, губи прочинилися, тремтячи.
  
  
  "Ти кличеш, Хіларі?" - м'яко запитав я. Вона запхикала і притулилася грудьми до моєї руки. «Воша», - схлипнула вона. «Ти, воша. Так, її покликом... Я хочу, о боже, її хочу». Її знову нахилився до солодкої ee грудей і відчув, як незаймані соски піднімаються під м'яким кругом моєї мови. Штани Хіларі раптово спадали з її нога, і її досліджував юну, тверду опуклість її життя, теплу вологість її стегон, в той час як вона продовжувала видавати слабкі хныкающие звуки екстазу. Її опустився на нах. Її руки стиснули мою шию, як лещата, а її губи наполегливо цілували моє обличчя. Коли її увійшов до неї, вона заплакала довгим, низьким, наповнений пристрастю криком, який ставав все сильніше в міру того, як він збільшував свої рухи. Раптом її, відсторонився і довго чекав. Вона пролежала на підлозі в анабіозі, вигнувши спину, не дихаючи, а потім скрикнула від екстатичної боляче, криком благання про голод. «Чисте-о-о-о ... ти не можеш зупинитися. Боже мій, немає. Будь ласка ... ах, ах, будь ласка». Її знову підійшов до неї і шталь рухатися в більш сильному і сміливому ритмі, і тепер Хіларі була кулаками по моїх грудях у дикої, неконтрольованої пристрасті. «Ах, я не можу... я не можу впоратися з цим», - вигукнула вона. «Я не можу з цим впоратися».
  
  
  «Ти впораєшся з цим», - сказав її, і він знав, що вона відчуває цю солодку тугу неконтрольованого екстазу, момент, який коли-небудь знали лише деякі жінки, коли ih пристрасті буквально виходять за рамки ih самих. Та ж агресивність, та ж рішучість, тепер перетворена в екстаз захоплення, забирала її до висот, про існування яких вона ніколи не підозрювала, до Гімалаїв пристрасті, і в мене майнула скороминуща думка, що наша атмосфера підходить для нах. Раптово, коли її глибоко увійшов у нах, вона схопила мене, і її юне, тверде тіло судорожно затремтіло, а її дихання стало переривчастим. Нарешті, як вимкнений лампочка, вона впала, зовсім змучена і виснажена. Її лежав поруч з нею, насолоджуючись чудовими контурами її тіла. Хіларі була великою дівчинкою, але ставний красою ee мали лише деякі дорослі дівчатка. Минув деякий час, перш ніж вона відкрила очі і подивилася на мене. Вона перекинулася і ліжка до мене, притиснувши губи до мого вуха.
  
  
  "Ви весь час знали, чи не так?" запитала вона. «Ти весь час знав, чого їй дійсно готелю».
  
  
  «Не спочатку, - сказав я. «Принаймні свідомо. Але я радий, що дізнався».
  
  
  Її повернув її, щоб щорічно гей, в очі. Її запитав. - "А ти?"
  
  
  Вона кивнула і міцного обняла мене. «Я рада», - сказала вона. «Я сподіваюся, що сніг ніколи не перестане йти».
  
  
  Ми тихо лежали в теплому маленькому світі, який ми знайшли, і ще до того, як ніч закінчилася, її впізнав Хіларі більше про висотах пристрасті й екстазу. Вона була енергійною і щирою, але брак досвіду заповнювала чистим задоволенням відкриття. Сніг припинився на світанку, і ми нарешті одяглися і рушили в дорогу. Вона зупинила мене на виході і притулилася губами до моїх.
  
  
  «Я ніколи не забуду цю ніч», - сказала вона. «І мені ще більше шкода Халін. Коли ви встанете, ви залишити велику дірку в її світі і підете, як і зробите».
  
  
  «Перестань змушує мене відчувати себе бездушною», - сказав я. «Вона переживе це. Вона прийшла до мене, вся пов'язана ритуалами, звичаями і стародавніми кодексами. Її намагався повернути її в бік».
  
  
  «Тримаю гроші, ти пробував тридцять або сорок секунд», - посміхнулася вона.
  
  
  «Я намагаюся Хіларі повернулася», - сказав я. «Міс солодощів і світ».
  
  
  «Може бути, я намагаюся Хіларі ніколи не йшла», - сказала вона. «Може бути, вчора ввечері була лише швидкоплинна пауза». Ee рука раптово стиснулася на моїй, і її мета пригорнулася до моїх грудей. «Може бути, я намагаюся Хіларі повернулася, бо гей, скажено шкода, що старий світ повинен повернутися», - сказала вона тихим голосом. "Може тому, що бажання минулої ночі може тривати вічно ".
  
  
  Її обійняв ee ще мить, а потім рушив уперед навколо печери. Зовні світанок подарував нам ще один сюрприз. Сніг зупинився і жим на все, важке білу ковдру, але тепер її вперше побачив, де ми були. З уступу ми дивилися вниз на широкий прохід, і в nen стояли десять наметів і багато солдатів, які тільки що вийшли навколо своїх укриттів.
  
  
  "Вони китайці!" - видихнула Хіларі.
  
  
  «Вони чертовски впевнені», - сказав я. «Китайські загарбники».
  
  
  "Але що вони тут роблять, Нік?" запитала вона.
  
  
  «Я не знаю, але можу зробити досить гарне припущення», - відповів я. «Б'юся об заклад, вони їдуть на зустріч з Гхотаком. Він, ймовірно, викликав бригаду військ в якості страховки».
  
  
  "Страхування від чого?"
  
  
  «Проти того, що щось пішло не так в останню хвилину. Проти моєї присутності на місці події. Проти несподіваного розвитку подій. Якщо, наприклад, король вирішив відмовитися від задоволення клопотання в останню хвилину, він міг би здійснити переворот і домогтися свого встановлення у влади ".
  
  
  Ми присіли на виступ і дивилися, як солдати розтягуються і розчищають сніг. Вони не зносили свої намети, а це означало, що вони чекали кого-то, без сумніву, проводів, який проведе ih в обидва кінці шляху. Може бути, вони чекали, що хто-небудь принесе звістку від Гхотака, яким повинен бути ih наступний крок. Її, бачив, як офіцер вийшов через намети і відправився двох вартових, по одному в обидва обидва кінця перевалу. Той, що з нашої сторони, зайняв позицію майже відкрито під тим місцем, де ми жив.
  
  
  «Вони, безсумнівно, прийшли через Тибету», - сказав я. «Але я хочу перевірити це на собі. Її можу отримати відповіді, які хочу, з того вартового, якого він послав сюди сам».
  
  
  Її вручив гвинтівку Хіларі. «Тримайся за це, і залишайся тут, поки я не повернуся», - сказав її ей. «Розумієш? Ніяких рішень самостійно, або їй зламаю тебе навпіл, коли наздожену тебе».
  
  
  Вона кивнула. «Обіцяю», - сказала вона. «Я залишуся тут».
  
  
  Її обережно обігнув інший потік вузького уступу, знайшов місце, де можна було спуститися, і дозволив собі впасти в замет глибокого снігу. Її пригнувся, коли на мене з уступу впала невелика снігова лавина, стурбована моїми рухами. Її, дивився, як осідає сніг, і на моєму особа з'явилася посмішка. Якщо пощастить, це може бути дуже корисний день. Її вибрався навколо кучугури і почав спускатися вниз, намагаючись рухатися по камінню, де тільки можливо, намагаючись не вибити пухкий сніг. Китайський солдат розташувався між двома великими кам'яними утвореннями і спокійно стояв, вважаючи, що його пост був скоріше формальністю, ніж що-небудь ще. За двома скелями була вузька тріщина в льодовику, глибше, ніж міг бачити очей. Її встав на вершину каменя й кинувся на нього, потрапивши в ціль. Він впав зі мною в щілину. Її торкнувся його щелепи правою рукою, і він обм'як. Потягнувши його за собою, її, увійшов у високі стіни, що примикають до щілині. Він наближався, і її виставив його голову і плече через край, здавалося б, бездонної прірви в горах. Мій китайський був досить хорошим, якщо він не говорив на одному з маловідомих діалектів. Виявилося, він мене дуже добре зрозумів. Дозволивши йому було заглянути у прірву, її висмикнув його на спину, утримуючи наполовину за край одягу.
  
  
  Її запитав. - "Чому ви чекаєте тут?" Він побачив в моїх очах, що я б не шталь двічі думати, щоб скинути його з кінця.
  
  
  «Ми чекаємо наказу рушити», - сказав він.
  
  
  Її запитав. - "Наказу від кого?"
  
  
  Він знизав плечима. «Я всього лише солдатів», - сказав він. "Не можу сказати."
  
  
  Її, відштовхнув його кінці, і він схопив мене за руку підтримки. Його вузькі очі розширилися від жаху.
  
  
  "Наказу від кого?" - повторити її. «Б'юся об заклад, що вас спеціально вибрали, і ви всі знаєте, навіщо ви тут».
  
  
  «Наказу чернець», - видихнув він.
  
  
  "Коли ви ih очікуєте?"
  
  
  Він почав давати мені ще один ухильну ревматизму, але передумав. «Найближчим часом», - пробурмотів він. «У будь-який час. Сніг затримує нас».
  
  
  Її відтягнув його кінці. Її тільки збирався оглушити його і дозволити йому було знайти дорогу назад в Тибеті, коли він прокинеться, якщо він зможе, але він зробив помилку, накинувшись на мене. Її ухилився від випаду, вибив його з-під нога, і порізав йому шию. Він упав, перекинувся і, коли пухкий сніг поступився місце під вагою його тіла, послизнувся на краю, і її захід назад туди, де залишив Хіларі.
  
  
  «Ми повинні повернутися, але не раніше, ніж ми подбаємо про цій групі», - сказав їй гей, сухим тоном.
  
  
  «Ти дурень, - сказала вона. «Ми двоє проти них усіх? Ти не можеш бути серйозним».
  
  
  «Ви робите те, що я кажу, і дбаєте про кожному з усього, у них відразу», - сказав я. Її взяв з собою солдатську гвинтівку і віддав її Хіларі, забравши свій Марлін. Її вказав на високі гірські схили по обидві сторони перевалу.
  
  
  «Ці скелі і уступи покриті тоннами свіжого снігу, який ще не осла», - сказав я. «Його можна змістити будь раптової вібрацією і викликати гігантську лавину».
  
  
  Її побачив раптове розуміння в її очах.
  
  
  «І вібрація може бути викликана луною пострілів, що відбиваються від гірських схилів», - сказала вона.
  
  
  "Розумна дівчинка", - сказав я. «Іноді потрібно тільки вібрація від звукових хвиль одного пострілу, щоб викликати сніговий обвал. Але ми збираємося переконатися в цьому. Її збираюся спуститися вниз і перейти на іншу сторону. Коли ви чуєте мій перший постріл, ви почнете стріляти. Цільтеся відкрито на протилежний схил гори. Зроби шість пострілів, а потім зупинись. Що б ти робила, не йди звідси. Тут тебе будуть захищати, під виступом над головою. Коли все закінчиться, ти можеш спускатися. Зустрінемося внизу цього розрізу ".
  
  
  Її почав спускатися, махаючи гей, у ревматизму. Я не рухався, поки добрався до кінця перевалу, де стояв вартовий. Звиваючись на животі по відкритому простору, її дістався до іншої сторони і шталь дертися по слизькому пухкому снігу. Знайшовши нішу-наприклад, на тому ж рівні, що і Хіларі навпроти мене, її, подивився на солдатів в проході. Я не міг розрізнити Хіларі у світлі свіжого снігу, але її підняв гвинтівку і вистрілив. Її відразу почув ee постріл. Її продовжував стріляти в повітря, всього шість пострілів. Внизу метушилися китайці, вискакували навколо своїх наметів, дивилися вгору і гадали, що, кравець візьми, відбувається. Коли її зупинився, останній постріл Хіларі луною рознісся по перевалу, і він прислухався до звуку, який був майже впевнений, що він прозвучить. Спочатку він починався з м'якого шуму, а потім набирав гучність, поки тонни за тоннами снігу не почали спускатися по скелях по обидві сторони перевалу, голосний рев чергувався з різкими тріщинами затверділого снігу, вирваного з-під землі. Лавина з ревом увірвалася у перевал, за декілька хвилина поховавши людей і намети, зваливши сніг на сніг, поки не залишилося нічого, крім гігантського пагорба білої смерті. Її мовчки чекав, тремтячи перед катастрофічною силою того, чому її шталь свідком. Дивна тиша запанувала над проходом, тиша абсолютної і остаточної остаточності, як якщо б високі кам'яні гіганти вимовляли свій власний pax vobiscum.
  
  
  Її почав повільно спускатися і зустрів Хіларі розріз внизу. Ми пройшли звивистий шлях назад у гори, не говорити нам слова. Видовище дивовижної сили природи зробило слова майже схожими на людей, які видаються зайвими і незначними.
  
  
  Ми добралися до села, і її знову шталь свідком роботи непальського Western Union. Перші двоє чоловіків, яких ми зустріли, поглянули на мене і побігли по вулиці. Її, знав, що через годину всі дізнаються, що іноземець благополучно повернувся.
  
  
  «Побачимося, Нік», - сказала Гіларі, коли ми підійшли до будинку Халін. "Це ще не потік, чи не так?"
  
  
  Її сказав. - "Чиста «Ще немає. Поки Гхотак все ще намагається щось зробити».
  
  
  "Тоді будь обережний, гаразд?" - сказала вона, її очі раптом затуманились.
  
  
  «Тримайся на зв'язку, лялька», - сказав я. «У тебе ще немає своєї історії».
  
  
  Коли їй підійшов, Халін вибігла з будинку і впала мені на руки, її маленьке тіло затремтіло. Їй був радий, що Хіларі пішла.
  
  
  «Мій Нік, мій Нік», - ридала вона. «Ти був прав. Ти живий, і все, що ти сказав, було правильним. Тепер люди дізнаються про це».
  
  
  «Не все, що я сказав», - пробурмотів я. «Єті живий. Її бачив его».
  
  
  Вона відскочила від моїх рук, як ніби її вдарили ножем. "Ви бачили єті?" - сказала вона з жахом у голосі. "Ви бачили, его здалеку, чи не так?"
  
  
  «Я боровся з ним», - сказав я. «Я подивився йому в очі».
  
  
  Здавалося, вона зіщулилася, і її обійняв ee.
  
  
  "Що сталося, Халін?" Її запитав. "Що сталося?"
  
  
  «Відомо, що той, хто подивиться в обличчя єті, помре, - сказала вона беззвучно.
  
  
  «Ах, костя бога», - вибухнув я. «У вас є приказка, все, що стосується йєті. Його дивився на цю кляту штуку, і я не збираюся померти по-nah. Це буде ще одна проклята приказка, яку ви можете стерти навколо книг».
  
  
  Вона обернулася і ввійшла в дім, і мені стало її шкода. Її безмежна радість була розірвана на частини. Її, повернувся і закрокував по вулиці до храму. Гхотак, якого одіна навколо своїх людей, очевидно, попереджав, що я наближаюся, з'явився на сходах і спустився до мене лицем до лиця.
  
  
  Її сказав. - "Хіба ви не скликаєте зустріч?"«Давай, друже, давай послухаємо, що скаже народ. Її повернувся, бачте, і дуже живим».
  
  
  «Я це бачу», - сказав він крізь стиснуті губи. «Я не буду збирати людей разом. Це означає тільки те, що потрібно чекати ще одного сигналу від Каркотека».
  
  
  Її озирнулась і побачила, що навколо швидко зібрався натовп, і він був на виду.
  
  
  «Добре», - потиснув її плечима. «Ніякої зустрічі, і буде ще один знак. Наступний буде означати, що ти закінчиш, Гхотак, ти, йєті і вся твоя команда». Її, повернувся і рушив, але зупинився і знов подивився на нього. «О, до речі», - усміхнувся я. «Компанія, яку ви чекали, не зможе вижити. Мені хочу сказати вам, що вони просто завалені снігом».
  
  
  Її, бачив, як его, щелепи стиснулися, а очі металів в мене іскри люті. Він повернувся і повернувся в храм, а її пішов. Його безпристрасна зовнішність не могла залишатися такою ж, як і его картковий будиночок який починає розсипатися.
  
  
  Її, повернувся в будинок і увійшов у свою кімнату. Її втомився, страшенно втомився, і мені не знадобилося багато часу, щоб заснути. Її невиразне усвідомлював, що тепла маленька малюнок Халін не прослизнула в кімнату і не пригорнулася до мене, і мені було трохи шкода і сумно.
  
  
  Глава VII.
  
  
  Коли її вранці спустився вниз, вона чекала мене з гарячим чаєм та печивом.
  
  
  «Мені дуже шкода, що я так засмутилася вчора ввечері», - просто сказала вона. «Це неправильно з мого боку очікувати, що ви повірите так само, як і ми. Можливо, ви знову довести, що її не праві. Її дуже на це сподіваюся».
  
  
  Її очі були глибокими і наповненими безліччю турбот. Надія, смуток, страх, але найбільше з чимось ще, і я виявив, що проклинаю Хіларі ee прокляту жіночу мудрість. Її, вирішив, що з Халін все буде по вирішенню на іншому рівні.
  
  
  «Гхотак ще не закінчив», - сказав я. «Він щось замислює, і я повинен спочатку поговорити з ним. Ви кажете, що він іде в гори, щоб медитувати на самоті два рази в тиждень, і він робить це роками. Чому єті ніколи не напав на нього?»
  
  
  «На самому делле дуже небагато людей бачили єті», - сказала Халін. «Багато бачили, його сліди на снігу. Але Гхотак - святий чоловік, і дух Каркотека захищає его, особистість».
  
  
  «З тим, що він намагається робити, як ви можете називати його святою людиною?» Її запитав.
  
  
  «Зло увійшло в нього», - без вагань відповіла вона. «Може, він подолає це. Між тим, він все ще святий».
  
  
  Її вирішив не займатися цим переплетеним мисленням. "Коли він здійснює паломництво в гори?" Її запитав.- "Ти знаєш?"
  
  
  «Так», - відповіла вона. «Він зробить одне завтра, а потім на тижні».
  
  
  Це все, що я готель почути. Коли Халін пішла з чаєм і чашками, я пішов закрити ще кілька можливих дірок. Її розповів Хіларі всю правду, але не забув її загадкових зауважень. Я пішов у іменами мандрівників, дізнався номер її кімнати і піднявся на початку другої поверсі. Її почув цокання друкарської машинки і прослизнув у невелику нішу в декількох футах далі по коридору. Її, залишився там і чекав. Вона друкувала близько години, а потім її побачив, як вона вийшла у білому светрі і яскравому кілті. Вона спустилася вниз, і її, спробував відкрити двері. Вона була замкнена, але, мабуть, як і всі непальські день, замок був не більш ніж кивком в бік формальності. Невеликий тиск, і вона відкрилася. Кімната була маленькою, типовою для непальських будинків, з важкими дерев'яними панелями, маленькими вікнами і барвистими ковдрами на ліжку.
  
  
  Речі Хіларі були розкидані. Її перевірив її одяг, що висіла в єдиному шафі, а потім досталь, сл сумку. Її рилася в трусиках, бюстгальтерах, блузках і светрах. Її знайшов його, в кутку, під сірим кашеміровим светром. Як тільки її витягнув ee, ee самовдоволене зауваження пояснилося. Це був невеликий передавач, ймовірно, з транзисторним харчуванням і, безумовно, здатний дістатися до польового офісу де-небудь в Індії. Акуратно, її посміхнувся про себе. Її, підійшов до друкарській машинці і переглянув в ній папір. Вона писала депешу перед її відправленням. Її, думав просто взяти набір з собою, але потім у мене з'явилася ідея трохи краще. Це було б краще. Її відкрив задню частину, вийняв батарейки і заклав ih в хвилину. Потім її обережно поклавши комплект у кут сумки, під сірий светр. Її кинув останній швидкий погляд, щоб переконатися, що у нах в сумці немає зайвих батарейок. Ну не було, і він пішов, вислизнувши за двері, не в силах утримати посмішку з моїх губ. Її бачив, як вона внизу в їдальні приходьте суп з тарілкою і люто писала на аркуші паперу. Її прослизнув mimmo і вийшов за двері непоміченим.
  
  
  Частину дня провів її, піти в загул по вулицях, дозволяючи як можна більшій кількості людей побачити, що я живий. Їй відомо, що це була країна, де панували чутки, і, побачивши мене у плоті, можна було розвіяти будь-які чутки, які Готак міг поширювати своїми хлопчиками.
  
  
  Ніяк не коли Халін пішла в храм помолитися за дух свого батька, і він був радий, що вона пішла. Її подумав про те, що Хіларі сказала про заподіяння гей, боляче, і це було останнє, що мені хотілося зробити. Але це було неминуче. Тримаючи її на відстані витягнутої руки, її теж принесу гей біль, тільки раніше. Це буде вдвічі боляче зараз, і пізніше. Її вирішив зіграти її на слух, а коли вона повернулася, ми випили вина за обідом і рано лягли спати. Її пробув під хутряним ковдрою всього кілька хвилина, коли вона увійшла оголена, і її витончена краса знову стала приголомшливою красою. Вона підкралася до мене і своїми губами в її основі свої м'які, тремтливі подорожі по моєму тілу. Її нахилився, проявляючи всю самодисципліну, яку зміг зібрати, і підняв її голову.
  
  
  "Що це таке?" запитала вона. «Чому ти зупиняєш мене? Хіба її тобі не подобаюся?»
  
  
  «О, Боже, ні, це не він», - сказав я. «Але я не хочу завдавати тобі біль, Халін, але, можливо, мені доведеться це зробити. Що, якщо мені доведеться скоро покинути тебе?»
  
  
  «Якщо так написано, значить, так і повинно бути», - м'яко сказала вона. «А поки я твій, і мені потрібно доставити тобі задоволення».
  
  
  Вона опустила голову і стала знову пестити моє тіло.
  
  
  
  губами. - Вибачте, Хіларі, - тихо сказав я. Її намагався. Халін підпалювала моє тіло, і я нахилився і побачив її ніжну красу. Ми займалися ніжною і чуттєвою любов'ю, і ніч була оповита екстазом.
  
  
  Її прокинувся на світанку і швидко одягнувся. Халін приготувала мені гарячий чай і запитала, куди йду, але я відмовився гей сказати.
  
  
  «Я спробую довести справу до обидва кінця», - сказав я. "Вір у мене."
  
  
  Вона кивнула, її глибокі очі були такими довірливими і повними прихованих емоцій. Її, попрямував до виходу, і на першому плані сірому денному світлі вулиці були майже безлюдні. Лише кілька фермерів, які раніше йшли на ринок, обігнали мене, коли її подався в гори. Зі мною були гвинтівка Марлін, Вільгельміна і Хьюго в моїй куртці. Її досяг перевалу біля підніжжя гір і знайшов високий валун, за яким міг сховатися і все ще бачити. Сонце не зійшло більше години, коли її побачив його наближенням, що йдуть поодинці, его шафранова мантії приховувала важкі черевики і теплий одяг, яку він носив. Її пропустив його і побачив високий шести, який він несс з собою. Коли він був досить далеко попереду, її знайшов його після і побачив, що він відійшов від того, за яким пішов старий, і від того, по якому його оболонки. Він продирався крізь невідомі мені яри та розколини. Час від часу її помічав попереду пляма шафран і ловив себе на думці, що він забирався досить високо, просто щоб медитувати.
  
  
  Серія кам'янистих сходинок раптово завершився досить гладкою, зношеної стежкою, крутий, але з обох сторін оточеній нерівними валунами, покритими багаторічним льодом і снігом. Її не бачив, Готака, але чув його. Її панцир занадто швидко, занадто недбало, коли на мене обрушилися з обох сторін фігури у синіх сорочках, двоє, троє, четверо навколо них, і її помітив більше, коли її опустився під лавиною тел. . Її штовхнув ногою, відчув, як мій засадах увійшла в одну, але его важка, шведів захищала його. Інший схопив мене за голову. Її, простягнув руку, схопив його за волосся і смикнув. Він відпустив її, вивільнив лікоть і засунув йому в рот. Її вдарив ще одного з диким замахом і відчув, як його щелепа відвисла. Тепер її стояв на одному коліна і пручався, коли хтось ударив мене товстою палицею для ходьби по голів. Мені здавалося, що на мене впало червоне дерево. Її хитнувся вперед, обличчя було засипано снігом, від якого її прийшов у свідомість, перекинувся, схопив найближчу руку і повернувся. Її почув крик боляче, а потім шість знову впав, цього разу вдарившись об мій високий. Її кинувся вперед, і все стало, син-чорним. Коли отямився, її був пов'язаний, мої руки були розкинуті за спиною.
  
  
  Гхотак стояв, дивлячись на мене, коли мене грубо піднімали на ноги.
  
  
  «Я сильно недооцінив тебе», - сказав він безпристрасно. «Але тепер ви недооцінили мене. Їй був упевнений, що рано чи пізно ви намагаєтеся слідувати за мною, і ми чекали».
  
  
  Він повернувся до своїх людей і різко заговорив з ними.
  
  
  «Приведіть його з собою, - сказав він. «І поспішіть. Час важливо. Її повинен повертатися в храм». Він рушив вгору по все більш крутою стежкою, яка займається, нарешті, зникла в звичайному хаосі скель і вертикальних підйомів. Нарешті ми досягли невеликого рівного місця, і мої коліна і руки були в синцях і боліли від того, що мене штовхали і піднімали по камінню.
  
  
  «Я заберу його звідси», - сказав Гхотак своїм людям. «Ти повернешся в храм і будеш чекати мене. Гхотак позбавиться від цього лукавого потім медитації, і голос Каркотека заговорить з ним».
  
  
  Її, дивився, як інші слухняно відступають дорогою, якою ми прийшли. Гхотак, очевидно, тримав своїх людей на відстані і піддавав ih того ж навіювання, який він використовував для інших людей. Він захід у свою мантію і витягнув кирпатий британський армійський пістолет тридцять восмого калібру.
  
  
  «Йди попереду мене і не роби невірних кроків», - сказав він. «Я не хочу стріляти в тебе, але зроблю, якщо доведеться».
  
  
  Ми пішли далі, і Гхотак вів мене голосовими командами. Місцевість була більш плоскою, крижаний і холодною. У засніженій скелі раптом з'явилося велике отвір, і Готак вказав мені на нього.
  
  
  «Туди», - прохрипів він. Я пішов далі, здогадатися, як я доберуся до Вільгельміни і Гюго. Гхотак поклав руку мені на спину, коли ми наблизилися до отвору, і штовхнув мене. Її плив по крижаній землі і впав в отвір. Факели тваринного жиру горіли вздовж стін, і я побачив, що ми знаходимося у величезному тунельному прорізі в скелі. Коли ми рушили вперед, її почув жахливий, що леденить кров крик, який її чув тільки одного разу. Готак штовхнув мене вперед, на невеликий покажчиків, і я опинився перед величезною сталевий кліткою. Всередині був єті, його жахливе обличчя визирало назовні, і навколо його горла долинали гортанні гарчання. Істота збуджено подпрыгивало, коли Гхотак наближався, і слина текла з боків его довгих іклів, які виступали за широкої пасти. Її знову був вражений ведмежою мордою цієї істоти, людським чолом і очима, пазуристими руками і ногами. Побачивши мене, він знову закричав жахливим високим звуком і його зуби скреготіли, коли він кинувся на решітку.
  
  
  Клітка тремтіла, але трималася, і Готак усміхнувся тонкою злою посмішкою. «Він пам'ятає тебе», - сказав він. "До нещастя для тебе".
  
  
  "Що це таке?" - запитав я, чуючи одкровення у власному голосі. "Це єті?"
  
  
  «Це єті, або, принаймні, він підійде, як єті», - відповів чернець. «Легенда про єті налічує тисячу років, а цього суті всього близько двадцяти років, але хто її такою, щоб говорити, що він не реінкарнація початкового єті?»
  
  
  «Не будь таким скромним, - сказав я. «Це те, що метод вбив патріарха Лиунги та інших мало не метод вбив мене».
  
  
  «Це істота - продукт сил, яких ви в західному світі не розумієте», - сказав Готак. "Тільки тут, на Сході, ми усвідомлюємо, що відбувається щось більше, що не може бути пояснено, ніж те, що може бути пояснено. Як частини жінки в гірських країнах, коли ih сексуальні апетити вже неможливо стримувати, використовували тварин Так само йде справа і в країнах Заходу ".
  
  
  Звичайно, він був прав. Не так багато в наші дні, але коли-то ця практика була набагато більш поширеною, ніж вважали влади.
  
  
  «Жінка-шерп використовувала домашнього ведмедя на своїй гірській фермі, - сказав Готак. «Я тоді був всього лише семінаристом, але я б відвідав ферму цієї жінки. Дивним чином природи дитина була зачата, і день народження жінкою, яка займається негайно спробувала скинути його зі скелі. Навіть кілька годин, потім день народження, це була істота надто жахливе, щоб на нього дивитися. Її взяв дитину і приніс його сюди і зберіг його в живих. Коли її побачив, що він росте, і побачив, що він більш дикий, ніж людина, команда європейських інженерів побудувала клітку і привезла її сюди. Її швидко зрозумів, наскільки цінним було моє перевтілення єті, якого ваші люди називають огидним сніговою людиною ».
  
  
  Її запитав. - «А ця... ця штука тобі підкоряється?»
  
  
  «В деякому роді», - відповів він. «Я випускаю його, і він блукає по горах, вбиваючи і пожираючи тварин і людей, яких він може зловити. Але, з його обмеженим інтелектом і високорозвиненим інстинктом, він завжди повертається. Я завжди залишаю ему більше м'яса в клітці. Коли він бере м'ясо, двері зачиняються, і він у в'язниці ".
  
  
  Її запитав. - "Припустимо, він нападе на тебе, коли ти его випустиш?" Чернець знизав плечима. «Незначна небезпека. Его елементарного інтелекту достатньо, щоб сказати йому, що я сприяю його існування. Ви повинні пам'ятати, що він наполовину людина».
  
  
  «Проклята маленька частина», - пробурчав я. Істота не зупинило свої пронизливі крики, а просто знизило ih до гарчить гортанного звуку. Її подивився йому в очі і побачив палаючі кулі злісного тварини. Гхотак ступив за мною і ножем, який він витягнув зсередини своєї приховані, розрізав мотузку на моїх зап'ястях і миттєво підійшов до дня клітини, тримаючись за ланцюг, яка займається тягне двері.
  
  
  «Ти можете почати бігти», - сказав він. «У тебе є шанс врятуватися від bigfoot. Хіба я не правий?»
  
  
  «Надзвичайно весело з твоєї сторони», - сказав я. "Чому?"
  
  
  «Тому що я хочу, щоб тебе знайшли вбитим у горах. Її хочу, щоб шерпи, мандруючи по горах, знайшли тебе і сліди кігтів йєті. Це особливо важливо, щоб тебе знайшли таким чином».
  
  
  «Спасибі», - сказав я. Він, очевидно, не думав, що я можу втекти від тварини або замість цього вбити її. Її, подивився на це ще раз, і мені довелося погодитися з його міркуваннями. Він почав відкривати двері.
  
  
  «І останнє, - сказав він. «Я прекрасно розумію, що ви озброєні. У вас, безсумнівно, є револьвер і невеличкий ніж, який ви дівчині перед тим, як битися з коброю. Вони будуть марні. Шкіра єті тверда, як шкура слона».
  
  
  Її побачив, як його рука опустилася, і двері почала підніматися. Час розмов минув. Це визначено було час бігу, і він почав бігти, вкладаючи в нього все, що у мене було. Її почав спускатися стежкою, послизнувшись, скользив і падаючи. Її чув появу істоти, його пронизливий крик, тепер луною розносився вітром. Він наздоганяв мене з безглуздою легкістю. Стежок вирівнялася до того місця, де одна сторона була крутим обривом з кінця обриву. Озираючись назад, її, побачив, що істота йшло вертикально, човгаючою ведмежою ходою. Її побачив високий камінь, зник за ним, і шталь чекати.
  
  
  Істота, човгаючи, рушило вперед mimmo скелі. Її пірнув, вдаривши істота збоку ідеальним підкатом. Її в'їхав iso усіх сил свого тіла, врізавшись у нього з силою як мінімум трьох хороших підкатів. Він вибив ему ногу з-під нього, і він з ревом звалився, але її не встиг відправити його з кінця обриву. На мить він лежав на спині, і націлив її удар в те місце, де це могло б швидше всього його збити. Але істота повернуло потужну ногу і вдарило мене по стегну. Він підвівся, і з його вискалених іклів капала слина, але він був в ідеальному положенні для правильного удару. Її не зміг встояти перед шансом і замахнувся усіма плечовими м'язами. Її, відчув, як напад пройшов, та мою руку пронизала гостра біль. Істота просто вскочило і спробувала вдарити мене змахом однієї величезної руки.
  
  
  Її пригнувся і відчув рух, який ледь не потрапило в мою голову. Він спробував інший удар, але я був досить швидкий, щоб відступити. Її побачив серію скелястих сходинок на обриві і скочив за ним, порізавши собі коліна і ноги, коли її, послизнувся і спіткнувся. Останній камінь знаходився досить близько до краю нависающего уступу, так що я міг просто дотягнутися до нього і підтягнутися. Її підняв своє тіло над ним і полежав там секунду, збираючись з силами і думками. Її виглянув з-за стіни і побачив, що він іде за мною. Внизу був вузький виступ, а нижче ряд зазубрених скель.
  
  
  Її виліз на виступ з відчаєм, якого ніколи не зміг би подолати при звичайних при інших обставинах, але істота мчало за мною з легкої, потужної спритністю ведмедя. Її, знав, що бігти далі лише відстрочить неминуче. Він наздожене мене де-небудь, і я буду схоплений однієї навколо них які розмахують руками, розірваний в лічені хвилини величезними пазурами руками. Його не міг обігнати його тут, у цих крижаних кам'янистих горах, і нам одна людина не змогла б перемогти його. Її витягнув Вильгельмину з кобури і переклав пістолет у ліву руку. Потім її дозволив Хьюго впасти мені на долоню. У мене був тільки один шанс, і це було підходяще місце для нього. Це буде брудно і гидко, але це єдине, що стоїть між життям і смертю агента N3. Його жим лежачи на виступ обличчям до краю виступу. Її чекав, кожен мускул напружився, і напружився. Гхотак вже повинен був повертатися, будучи найвищою мірою впевнений, що все скінчено. Її, знав, що він скажено прав.
  
  
  Спочатку на виступі здалися серро-білі волосся, потім пазуриста рука схопилася за край виступу. Потім було жахливе обличчя з мордою і величезними іклами, що стирчали iso rta. Обидві пазуристі руки були тепер на виступі, піднімаючи величезне тіло вгору. Її вдарив однією рукою вперед з витягнутим Хьюго, встромивши стилет глибоко в око істоти. Йеті закричав, широко відкривши рот. Це був момент, який його розраховував. Її тричі вистрілив по люгера, відправивши три кулі у відкриту пащу істоти. Гхотак сказав, що кулі не можуть проникнути крізь товсту шкіру, але вони врізалися в м'яку внутрішню частину rta, розриваючи великі отвори і, проникаючи в основу черепа.
  
  
  Оглушливі крики раптом припинилися, і істота вчепилася в уступ, повернувши голову набік, і її побачив дивний вираз, раптом з'явилося в его залишився віч - погляд людської ваші печалі. Він знову відкрив пащу, на цей раз беззвучно, і він побачив, як його пазуристі руки глибоко впиваються в сніг уступу, все ще намагаючись піднятися. Її знову вистрілив, пославши ще одну кулю в его разинутую пащу, і тепер кров ринула по всьому істоти, по его rta, вух і навіть навколо очей. Її, бачив, як пазуристі руки обм'якли, і він зісковзнув з кінця. Її, нахилився, щоб щорічно, як величезне тіло вдарилося об вузький виступ внизу, відскочив від нього й кинулося на серію зазубрених каменів, нарешті, щоб зависнути на одному навколо них в тиші смерті. Повільно він зісковзнув зі скелі і впав у сніг.
  
  
  Її спустився туди, де він лежав, і зупинився над ним в страху. Якщо б хоч одна навколо цих пазуристих рук розірвала мене, їй був би мертвий. Її, схопився за одну ногу, і шталь тягнути її за собою. Коли рух ставало занадто важким, його штовхав його поперед себе, поки не знайшов місце, де її міг би його витягнути. Нарешті, у мене боліли руки, її дістався до рівнини, наближається до села, і волочив за собою неживий трофей. Кожен крок ставав все важче, але тепер її зустрічав тубільців з широко відкритими очима, які тікали, щоб розповісти іншим, і через кілька хвилин поруч зі мною марширувала натовп, збуджено бормочущая і тремтяча йєті. Їй зауважив, що, хоча він був явно мертвий, ніхто не запропонував мені допомогти витягти його. Її не вініл ih. Навіть мертвим він міг налякати опудало соломою. Її, пройшов вулицями і попрямував до храму і Гхотаку.
  
  
  Глава VIII.
  
  
  Гхотак подзвонив в храмові дзвони і покликав своїх послідовників, і коли її, підійшов, тягнучи істота за собою, її побачив, як його охоронці вбігають всередину у збудженому страху. Залишив їй істота біля підніжжя сходів храму. Її, озирнувся і побачив, що Халін біжить. Їй помахав гей, та увійшов у зал для зборів з низьким дахом в задній частині храму. Люди Гхотака попередили його, і коли її, попрямував до сцени, він витягнув револьвер з-під своєї приховані і вистрілив у мене. Цього руху її не чекав, і на першому плані ж пострілі дерев'яна тріска відлетіла від стіни в дюймі від моєї голови. Її, впав на підлогу, і почала другий постріл нешкідливо пролетів mimmo. Крок Готака сказав мені, що він знав, що гра закінчена. Більше не було ніяких претензій на те, щоб бути високим святим перед своїм народом. Постріли змусили натовп кинувся до виходу, і її, глянув крізь мчаться фігури і побачив, як Гхотак зникає за сценою, провідною в сам храм. Її перестрибнув з платформи і пішов за ним. Его люди здавалися невпевненими, невпевненими в тому, що їм робити. Її, бачив, як двоє навколо них зістрибнули і втекли разом з натовпом. Один намагався перетнути мені шлях. Він кинувся на мене, і її гострим правим ударом зламав йому щелепу. Він впав вниз, як розкинувся синій згорток. Її пробіг через вузький прохід, що з'єднує храм із залом для нарад. Її почув, як звуть мене по імені, і зупинився, щоб побачити, як за мною біжить Халін. Вона кинулася до мене в обійми, і ми на мить обнялися.
  
  
  «Йди звідси», - сказав я. «Гхотак буде в розпачі. Він може зробити що завгодно».
  
  
  «Іди», - сказала вона, відступаючи. «Я піду за тобою. Можливо, її тобі знадоблюся».
  
  
  У мене не було часу сперечатися з нею. Крім того, її, знав, що її впертість, засноване на традиціях, змусило її тут.
  
  
  «Не підходи», - крикнув я побіг в храм. Її провалю справа, якщо дозволю Гхотаку вислизнути навколо моїх пальців. З цими людьми, ih забобонами і стародавніми віруваннями він міг почати все спочатку. Крім того, у цього виродка було чотири спроби вбити мене. Її почесний постріл в ревматизму і збирався зробити свій хід.
  
  
  У храмі було тихо, і він зупинився, прислухаючись. Її почув поспішні кошлатий і побачив одну навколо фігур у синіх сорочках, злетілу з невеликою сходи з одного боку будівлі. Він не хотів бути учасником бійки, і кинувся до дверей. Її відпустив його. Мене не цікавили дрібні найманці. Її, попрямував до сходів і озирнувся, коли почав спускатися. Її побачив, як підходить Халін, і навколо відкритих дверей храму його побачив світловолосу голову. Її, спустився по сходах. Коли її, дістався до нижньої сходинки, мої плечі зморщилися від пострілу, її впав назад і лежав нерухомо. За ним не було інше, і він підвівся і побачив, що перебуваю у великому підвалі з дерев'яними балками, стіни якого побудовані статуями різних божеств. Її помітив спалах шафран в дальньому кінці кімнати, і у полі зору з'явився Гхотак. Він націлив на мене револьвер і я пригнувся. Її почув глухий клацання олексій, який вдарив по порожній цифрові камери. Її, встав і попрямував до нього. Він відкинув пістолет і шталь чекати мене. Мої руки розтулилися, і зімкнулися в нетерплячому очікуванні, і він був на півдорозі до нього через кімнату, коли підлога піді мною розкрився, і він звалився вниз. Її підняв очі як раз вчасно, щоб побачити руку Готака, тянувшуюся для його спиною, прижимающуюся до стінової панелі, а потім її виявився на четвереньках на брудній підлозі. Її почув, як відчинилися і зачинилися двері, і пролунав голос ченця луною дикого сміху. Двері люка відкрилася приблизно в десяти футах над моєю головою. Дістатися до нього було неможливо.
  
  
  Потім її побачив, що у мене є компанія, в підвалі, коли весь потік ями почав рухатися, оживаючи в звивається, скручується масі, яка займається початок скручуватися і скручуватися в окремих дракон. Її бачив королівських кобр, смертоносні гадюк, зелених мамб і різноманітних ватнокоротов, кожен навколо яких був здатний вбити людину одним ударом. Тепер вони сичали, наближаючись до мене. Я у відчаї роззирнувся. Нічого не було, тільки голі стіни. Її спробував стрибнути за край отвору, але він залишився поза досяжності. Змії рухалися зі швидкістю, явно голодні і готові напасти на жертву.
  
  
  "Нік!" Її почув крик і подивився вгору і побачив Халін на краю отвору. Поруч з нею з'явилася мета Хіларі. "О Боже!" Її, чув, як вона вигукнула. Вона спробувала протягнути руки вниз, але відстань була занадто великою.
  
  
  «Там, драпірування», - сказала вона, дивлячись на храм. «Її ih дістану».
  
  
  Халін залишилася на краю, дивлячись на мене зверху вниз. Хіларі втекла, і я чув, як вона рве матеріал. Але я знав, що буде занадто пізно. Змії були майже на мені. До того часу, як вона зв'язала кінці разом і опустила его, вони вже дістали мене. Халін теж це помітила.
  
  
  Її бачив, як вона закинула ноги через край і впала. "Ні!" Її кричав на нах. "Стоп!" Але було вже занадто пізно, у всякому разі, вона б не звернула на мене уваги. Вона сіла поруч зі мною, і я схопив її, але вона вислизнула, і пірнула в цю масу повзаючих змій, які накинулися не нах.
  
  
  Хіларі тепер опускала штори, і Халін знову подивилася на мене, її обличчя спотворювалося від боляче, коли дракон для змією нападала на нах, втикаючи ікла глибоко в її ноги і щиколотки. Вона відвернула ih увагу від мене, щоб дати мені час втекти, і тепер її очі благали мене не допустити, щоб її жертва пропала даром.
  
  
  «Я прив'язала кінці до стовпів», - сказала Гіларі, струшуючи штори. «Вони будуть триматися, тільки сич бога, покваптеся».
  
  
  Її, подивився на Халін, і її палички були залиті сльозами, але не всіма сльозами боляче. «Давай, Нік... " іди», - видихнула вона. Її почав дертися по шторах, а потім впав.
  
  
  «Кравець візьми, - поклявся я. Її, помчав до Халін, яка займається все ще сиділа зі зміями в ногах. Мої балетні тапочки були досить важкими, щоб витримати кілька укусів. Її штовхнув найближчих до неї, схопив її за талію і підняв навколо маси стрибають рептилій. Її відскочив, тримаючи її однією рукою за талію, і почав підтягуватися до драпіровці. Деякі дракон встромили свої ікла в нижню частину тканини, але я чіплявся за нах, збираючи і далі, коли її тягнув дівчину і себе. Халін була наполовину через моє плече, і мені вдалося змістити її легку фігуру, щоб використовувати обидві руки. На краю Хіларі забрала у мене обм'якле тіло дівчини, і її впав на підлогу.
  
  
  Халін вже дихала неглибоко. Отримані нею величезні дози отрути подіють в лічені хвилини. Її, бачив, як тремтіли її повіки, вона подивилася на мене, і її рука ковзнула по моєму.
  
  
  «Я твоя навіки», - видихнула вона, і її повіки м'яко закрили глибокі очі. Її маленька постать здригнулася і завмерла. Її просто покласти її маленькі ручки і встав. Очі Хіларі затуманились, і він голосно вилаявся.
  
  
  «Кравець візьми, це смердюче місце!» Її вилаявся. «Ей, не треба було цього робити».
  
  
  «Потреба і бажання», - сказала Гіларі глухим голосом. Це дві різні речі ".
  
  
  Її, повернувся і вибіг через задні двері. Гхотака ніде не було видно, але я побачив одного з его людей зі страхом в очах, коли він помітив мене. Її досі тхір не усвідомлював, наскільки могутньою постаттю її шталь для них. Її вижив у битві з коброю і вбив йєті. В цій лізі не можна піднятися вище. Він спробував втекти, але її схопив його, однією рукою відірвав від землі і притиснув до стогнати храму.
  
  
  Її крикнув. - Куди він подівся?"
  
  
  «Я не знаю», - сказав чоловік, хитаючи головою, щоб підкреслити свої слова. Її знову вдарив його об стіну і почув, як його кістки затріщали.
  
  
  «У тебе є ідея», - крикнув я. 'Куди він подівся? Скажи мені, чи їй зламаю всі твої забобонні кістки ".
  
  
  Чоловік вказав на невеликий будинок з ґонтовим дахом, наприклад в sta ярдів від нього. «Може, він там ховається», - сказав він.
  
  
  «Він не ховається, він біжить», - крикнув я. Її, відсунувся і дозволив чоловікові отримати різку тріщину по обличчю. Він упав на землю, кричачи більше, ніж страх перед тим, що може статися далі, ніж боляче.
  
  
  Він закричав. - "Річка! Річка!" Він вказав прямо, mimmo храму, і її відразу згадав, як під час однієї прогулянок по мигцем бачив стрімку воду на околиці села. Її побіг за нею, проїжджаючи mimmo жінок, які повертаються з свіжовипраної одягом. На березі річки її побачив людей, що дивляться вниз за течією, а вдалині її помітив бревенчатую землянку, в якій шлепало яскраве шафранове пляма. Троє чоловіків витягли на берег накачані буйволиные шкури, тільки що переправившись через річку на цих унікальних плотах. Її схопив один і весло, і виштовхнув його в річку, впав через нах і жим лежачи, погойдуючись на надутій шкірі. Чотири ноги тварини стирчали вгору, і все це виглядало, як ліжко з балдахіном, плаваюча догори ногами. Але він був легким і маневреним, і я виявив, що наздоганяю важку бревенчатую човен Гхотака. Протягом було швидким, і ми швидко пливли вниз по річці, минаючи нависають дерева і пологі береги. Річка зігнулась, і він побачив, як Готак зник за поворотом, озирнувшись, щоб побачити, як я наздоганяю її его. Її люто гріб, і схожа на повітряну кулю шкіра буйвола майже ковзала по поверхні води. Обігнувши покажчиків, її побачив човен на березі і Гхотака, вылезшего з нього. Її, попрямував до нього і побачив, як він витягнув револьвер. Її все ще був на великій відстані і поганий мішенню, якщо тільки він не вистрілив ценымногие краще, ніж її думав. Але їй відомо, що він не намагався потрапити до мене. Goggle вдарилася об надуту шкіру, і її почув свист виходить відбору проб повітря, і він був в & nb, пливучи проти стрімкого перебігу.
  
  
  Гхотак був готовий до бігу, і підступний чернець знову зупинив мене. Її перейшов до берега, відчуваючи, як течія несе мене вниз за течією, поки її плив. Досягнувши берега, її підвівся, скинувши промоклу верхню куртку. Її, виліз на берег і побачив кам'яний будинок, що стояв ярдів за п'ятдесят від берега. Вікна були зачинені віконницями, і він виглядав безлюдним, але це був єдиний будинок навколо, і він кинувся йому на бігу, пригнувшись, намагаючись зробити себе менш вразливою мішенню. Мені довелося повністю перетнути відкриту місцевість щоб дістатися до нього, але в мене не потрапили кулі
  
  
  і він добрався до будинку, смикнувши за двері. Вона відкрилася, і я увійшов всередину і виявив, що це щось подібне до стайні. В центрі стояли два осла і навантажені нарти, ослиці були запряжені й готові до роботи.
  
  
  Її покликав. - "Де ти, Гхотак?" «Я знаю, що ти десь тут». Її обережно рушив уперед, глянувши вгору, побачив уступ другого поверху вгорі. Тюки сіна зберігалися на невеликому майданчику на другому поверсі. Чотири стійла вишикувалися вздовж одного обидва кінці стайні, і ще два міцних ослика шерпів дивилися на мене поверх дерев'яних стійл. Не було нас, звуку, крім неспокійного ворушіння віслюків, і він підійшов до них. З кожної тварини звисали важкі сідельні сумки, її відкрив одну і витяг жменю золотих монетт і непальських рупій. Її, підійшов до саней і розірвав брезент на прив'язаних до йому ящиках і рюкзаках. Її розкрив одну коробку. На мене дивилися нормативів; - ідентифікувати і дорогоцінні камені. Її бачив, що Гхотак був готовий до будь-яких несподіванок, і був готовий переїхати і влаштувати домашнє господарство з таким вузлом де-небудь ще.
  
  
  Але де, кравець візьми, він був? Може бути, коли їй був так близько до йому по п'ятах, він відмовився від ідеї втекти з цим багатством. Її витягнув Вильгельмину і почав підніматися по невисокою сходах, що ведуть на майданчик другого поверху, лише здогадуватися, чому, якщо він там був, він не вистрілив у мене. На майданчику її знайшов тільки тюки сіна, але ih було багато, кожен приблизно п'ять футів у довжину і три фути завширшки, більш ніж достатньо, щоб людина могла за ними сховатися. Між тюками був відкритий вузький прохід, і він рушив в йому з Вільгельміною в руці, обережно вдивляючись в кожен пакунок, проходячи mimmo нього. Раптом з-за останніх тюків в кінці майданчика її почув шум, і побачив рух шафран. Гхотак на мить підвів голову, а потім притулився до тюку. Її швидко пішов за ним і занадто пізно виявив, що він мене чудово підставив. Мій засадах приземлилася на відверті пружинний механізм пастки для тварин, і люті сталеві щелепи зіткнулися з моєю ногою. Болісна біль пронизав моє тіло, і я впав на одне кожному племені. Гхотак схопився, його сильно вдарив мене ногою і впав на спину, мій засадах скрутилася у важкій сталевий пастці. Вільгельміна зникла за межами досяжності, і її побачив злобну усмішку Готака, його маленькі очі, сяючі у фінальному торжестві.
  
  
  Він стояв назавжди мною і сміявся. «Я міг би вбити тебе, але це було б занадто легко для тебе», - сказав він. «Ви мені дорого коштували. У вас не буде легкої смерті». Пастка завдавала мені сильну колючий біль у нозі, але його спробував вдарити ченця інший ногою. Її зловив його в гомілку, і він позадкував від боляче, його очі затуманилися.
  
  
  «Ви дуже схожі на кобру», - сказав він. «Завжди небезпечно, якщо не повністю мертвий». Її спостерігав, як він досталь, пачку сірників і запалив тюки з сіном, переходячи від одного до іншого, поки полум'я не почали скручуватися навколо кутів тюків. Він знову посміхнувся мені і зник вниз по сходах. Її sel і подивився на пастку, щоб щорічно, чи зможу я її відкрити ee сталеві щелепи, але відразу зрозумів, що приречений. Це була всій території готелю, а, яку одного разу вистрибнула міг відкрити металевий ключ, який звільнив потужний пружинний механізм.
  
  
  Її чув внизу, як Готак вилазив на свого осла. Її протащився вперед mimmo димлячих гарячих тюків. Ланцюг в пастці була досить довгою, щоб її міг дотягнутися до кінця майданчика. Готак сидів на осля, і двері були відчинені. Її, бачив, як він штовхнув тварина, і ослик почав повільно виходити. Їй дозволив Хьюго впасти мені в долоню, підвівся на одне кожному людові, прицілився і кинув стилет iso усіх сил. Її, бачив, як він потрапив саме туди, куди її прицілився в потилицю ченця. Коли його мета сіпнулася вгору, її побачив лезо стилета, торчащее з іншого боку в его горла. Він підняв руки, і шталь дряпати шию, його пальці судомно пересмикувались, коли він намагався знайти рукоять стилета. Він, нарешті, вхопився за нього однією рукою, коли його тіло напружився, а рука відпала. Він наполовину повернувся в сідлі, його очі подивилися назад і вгору, туди, де її дивився через виступ, його рот був відкритий, а потім він важко впав з сідла і жим лежачи на підлозі, дивлячись вгору невидющими очима мертвих.
  
  
  Дим ставав все важчим, а полум'я ще сильніше. Її поповз назад, слідуючи за ланцюгом до того місця, де вона була прикріплена до дерев'яного кілка в стогони. Її взяв хустку і пов'язав ним особа, коли хвилі диму застрягли мої легені. Влад ставала все сильніше, тюки починали горіти від люті. Її штовхнув стіну іншою ногою і побачив, що це м'який гіпс. Їй відчайдушно копався в штукатурці, навколишнього дерев'яний кілочок, выколотая шматки матеріалу. Дим був таким густим, що я більше не міг бачити дах мною назавжди. На щастя, у нього все ще було місце, щоб піднятися, і він не поглинув мене повністю. Її продовжував відчайдушно копати, обличчя смерті додавало мені сили за межами нормального.
  
  
  Нарешті, підніс обидві ступні k стогнати, і, напруживши кожен м'яз, натягнув ланцюжок, прикріплену до кілочка. Її, відчував, що це піддається. Біль від пастки на нозі була майже нестерпним, але її знову сильно притиснувся ногами до стогнав і потягнув. Кілочок вилетів через стіни з бавовною пробки від шампанського, і він впав назад. Перетягуючи пастку і ланцюг, її поповз по підлозі, пригнувшись, щоб подихати повітрям. Родзинка опалив моє обличчя, і хлів наповнився тріском полум'я. Її знайшов драбину і наполовину впав з нах, але досяг дна і виповз на відкрите місце. Її лежав і пити глибокими ковтками відбору проб повітря. Нарешті, піднявшись на ноги, її, побачив, що ослики рушили навколо будівлі, без сумніву, як тільки почалося полум'я. Її добрався до того місця, де вони стояли, зумів сісти на осла і попрямував назад у село. Її, озирнувся на будинок. Тепер він був у вогні. Незважаючи на жахливу біль у нозі, її відчував себе дивно задоволеним і спокійним, як ніби це полум'я заспокоїло багато.
  
  
  Глава IX.
  
  
  Хіларі зустріла мене, коли її в'їхав у місто, виглядаючи, як побитий шериф навколо якогось вестерну. Її просто покласти нормативів; - ідентифікувати і золоті монети перед храмом, пояснюючи присутнім людям, що Гхотак тікав з грошима храму. Потім ми знайшли коваля, у якого були інструменти, щоб звільнити пастку, і вона привела мене в свою кімнату і перев'язала мені ногу. Пізніше повернувся в тихий дім і зібрав свої речі. Її не затримувався, залишившись лише на те, щоб упакувати декілька речей, які їй приніс. Її весь час бачив маленьку витончену фігуру, що літає в дверному отворі, плывущую по порожніх кімнатах. Її швидко вибрався до біса.
  
  
  У мене все ще боліла кісточка, але вона була скута товстими бинтами, і він міг ходити, не шкутильгаючи. Двері в кімнату Хіларі була відчинені, і він крикнув, штовхнувши ee. Вона сиділа в центрі кімнати, і коли її увійшов, вона кинулася на мене, давши удар з розвороту і, потрапивши мені в щоку.
  
  
  "Ти воша!" - крикнула вона. «Дайте мені ці батарейки». Вона знову замахнулася, і її ухилився.
  
  
  «Чому, Хіларі, люба, - сказав я. "Про що ти говориш?"
  
  
  «Я вб'ю тебе», - крикнула вона, кидаючись на мене. Її схопив її за зап'ястя і розгорнув півколом. Вона сіла на ліжко, тричі підстрибнувши на ній. Вона відірвалася від третього стрибка, розмахуючи руками, розмахуючи руками в повітрі, з люттю в її сяючих блакитних очах. Її ухилився від ударів, і вона зупинилася, її груди здіймалися.
  
  
  «Тобі стане так жаркого і незручно вести себе так», - сказав я. "Чому б тобі не сісти і не розповісти мені, в чому справа?"
  
  
  «Ти дуже добре знаєш, про що йде мова, велика потворна воша», - сказала вона. Раптово її голос зірвався, і на очі навернулися сльози. «У тебе немає права», - видихнула вона. «Зовсім ні. Її працювала над цією історією до чортиків».
  
  
  Її, підійшов до неї і обійняв, і раптом вона опинилася на ліжку зі мною, притискаючись до мене і ридаючи. Вона багато працювала для цього, і я знав, як багато це має означати, але я не міг дозволити гей надіслати це.
  
  
  «Дивись, люба», - сказав я. «Може бути, ти зможеш розповісти свою історію, але спочатку мені потрібно отримати дозвіл. Її повинен поговорити зі своїм босом, який перевірить це в британській розвідці. Але я нічого не можу зробити, поки не зв'яжуся з ним».
  
  
  Вона сіла. «Тоді давай підемо звідси, і швидше», - сказала вона. Її руки обвили мою шию. «І з інших причин», - додала вона. «Я хочу тебе знову, Нік, але не тут, не в цьому місці. У будь-якому випадку, повернися в Англію зі мною на кілька днів. У моїх батьків є невеликий котедж в Сурреї, де ми можемо сховатися».
  
  
  «Голос і хороша ідея», - сказав я. "Давайте працювати над цим.
  
  
  Ми встали, зібрали наші нечисленні речі і вийшли навколо готелю. Коли ми попрямували до гір, її знав, що зворотний шлях через них в Кхумбу, яким би важким він нам був, буде легше, тому що ми прямуємо додому. Її знову подивився на дах Королівського палацу, сяяла в променях полуденного сонця. Його Величність був тут не при чому, ніхто не бачив, щоб він приймав допомогу ззовні. Не був порушений не тільки його образ, але і спокою его дивного королівства. Лише жменька людей знала, а підлога навколо них була вже мертва, розумна спроба захопити націю була зроблена і зазнала невдачі. Її побачив шеренгу марширують з довгими стрічками, звиваються по вулицях.
  
  
  "Ви знаєте, про що це?" - запитав її Хіларі.
  
  
  «Хода на честь смерті єті», - сказала вона. Її, кивнув, і перед моїми очима промайнуло зображення жахливого істоти. Як і Хіларі, її б не шталь більше сміятися над старими легендами. Ми знали про дивацтва цього світу менше, ніж думали, чому мене дізналася всій території готелю, а ця.
  
  
  У Кхумбу її зв'язався з британською розвідкою, і спеціальний авіалайнер підібрав нас і витягли в Лондоні. Їй подзвонив Хоука і докладно поінформував его. Він був задоволений, і здавався доступним. Її згадав Хіларі і її історію.
  
  
  «Це дуже багато значить для нах», - сказав я. «І враховуючи, що з цим покінчено, у всіх будинках навколо якої це може принести?»
  
  
  «Нічого не закінчується, N3», - відповів він.
  
  
  Це за три тисячі миль звідси. «Ми не хочемо починати черговий дипломатичний скандал, який закінчиться військовими діями, чи знаєте ви».
  
  
  «Я так розумію, це не означає розповіді», - сказав я.
  
  
  «Ах, якого біса, нехай вона надішле це», - сказав він раптом. «Китайці будуть все заперечувати і називати нас брехунами, але вони все одно роблять це весь час».
  
  
  «Спасибі, бос», - сказав я. "Хілларі буде вдячна".
  
  
  «І його, впевнений, що ви отримаєте вигоду від цієї подяки», - сказав він рішуче. «Переконайтеся, що ви повернетеся сюди не пізніше вихідних».
  
  
  «Так, сер», - сказав я. Телефон відключився, і він сказав Хіларі. Її ентузіазм був божевільним. Їй посміхнувся, згадавши слова Хоука. Вона обслуговує історію в свою газету, і ми поїхали до неї додому і познайомилися з її рідними і молодшим братом. Її брат, як і всі дванадцятирічні підлітки, був сповнений питань, енергії та ентузіазму.
  
  
  «Заходь в мою кімнату», - сказав він. «Я покажу вам свого нового вихованця». Ми з Хіларі послідували за хлопчиком, поки він шелл в його кімнату, прикрашену моделями літаків. Він вказав на клітину, яка стояла на крайньому столі.
  
  
  «Це чорний буде», - сказав він. «З них виходять дуже гарні домашні тварини».
  
  
  Він простягнув руку і витягнув змію, блискучу, як смола.
  
  
  «Боже, її, сподіваюся, ти не боїшся змій», - сказав він мені. Очі Хіларі зустрілися з моїми стримуваним сміхом.
  
  
  "Де той котедж, про який ти мені розповідав?" - тихо запитав я.
  
  
  «Я візьму ключі», - засміялася вона.
  
  
  Ми залишили її брата і його чорного вужа і знайшли маленький котедж в Сурреї. Англійська село, упорядкована, нехитра атмосферу і Хіларі. Коли ми дісталися до котеджу, були сутінки, і спочатку ми пішли вечеряти. Коли ми повернулися, її розлучився вогонь у каміні, щоб позбутися від холоду, і ми в таку гру на товстий килимок перед каміном. Палички Хіларі світилися в світлі багаття, від її світлого волосся виходили іскри блискучою латуні. Її вимкнув лампу, і інша частина кімнати занурилася в темряву. Були тільки ми, коло вогню і тепла. Ми повернулися в нашу печеру в Гімалайських горах, і Хіларі впала в мої обійми, її уста були спраглими, нетерплячими, її тіло пульсувало від бажання. В мить хвороби ми були оголені біля вогню, тепло полум'я оповила нас, посилюючи лихоманку наших тел. Велика, повна груди Хіларі досягла моїх губ, коли вона притулилася до мене, і вона стогнала і скрикувала, коли її проводив мовою повільний візерунок задоволення.
  
  
  Хіларі притиснула мою голову до свого живота, стегон, грудей. Вона була в лихоманці від голоду, невеликі звуки екстазу піднімалися зсередини, заповнюючи маленьку кімнату. Коли його тримав її сутність, вона ахнула, і її тихі крики перетворилися на безперервну прохання про більше. Ми займалися дикої, неприборканої любов'ю протягом трьох днів, втрачаючи рахунок часу і світу, перетворивши котедж в наш власний замкнутий світ, точно так само, як у нас була ця маленька печера.
  
  
  Але дні повинні були прийти до кінця. Наближався світанок, і він лежав без склепіння, думаючи про те, як через кілька годин її повернуся в Нью-Йорк, а потім у Вашингтон, сидячи за столом навпроти Хока. Хіларі лежачи поруч зі мною, теж не спав, тримаючи мою руку на своїх грудях.
  
  
  "Ти коли-небудь повернешся до мене?" - раптом запитала вона тихим і якимось втраченим голосом. Її, кивнув і повернувся, щоб побачити її посмішку, сумну посмішку.
  
  
  «У всякому разі, її прикинуся», - сказала вона. «І її, стою на тому, що я сказав, він вночі в печері. Боже, здається, це було так давно».
  
  
  "Що ви маєте на увазі?"
  
  
  «Я маю на увазі, що з тобою класно займатися любов'ю, але не в кого закохатися».
  
  
  «Я ніколи не казав, що ти помиляєшся», - відповів я.
  
  
  «Але коли йдеш, залишаєш велику діру», - сказала вона, повертаючись до мене. «Я думала, це мене не турбує». У той ранок залишив їй Хіларі. Вона відвезла мене в аеропорт, і я побачив ee відверте, красиве обличчя і помахав гей рукою з авіалайнера. Потім ми виїхали на злітно-посадкову смугу, і все було скінчено. Поки велетенський літак летів над білими хмарними утвореннями, схожими на пагорби по снігу, продовжував її бачити маленьку, тонку, ніжну фігуру, плывущую крізь хмари, і думав про різницю між бажанням і любов'ю. Де-то вони, звичайно, зійшлися, але хитрість полягала в тому, щоб розлучити ih. Чи це було?
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Вбивці Касби
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  
  
  
  Вбивці Касби
  
  
  переклав Лев Шкловський
  
  
  
  Назва оригіналу: The Killers Casbah
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  
  
  
  
  Плисти на цьому проклятому гумовому плоту було нетільки. Це було схоже на катання на американських гірках Коні-Айленда посеред ночі. Тільки американські гірки були мокрими, і це був не Коні-Айленд, а узбережжя Марокко і непроглядна темрява безмісячної ночі перед світанком, і приблизно в семи милях на північ від Касабланки.
  
  
  Мені сказали, що не так давно, до того, як був побудований пірс Делуре, пароплави, що заходять в Касабланку, завжди стояли на якорі далеко від берега. Пасажирів у плетених кошиках опускали в великовагові перевантажені причали, які прямували до берега. Перекидання було звичайним явищем, уражені нерви були очевидні, і він починав розуміти, через що вони пройшли. Довгі затоплені піщані мілини і бурхливе море перетворили велику частину атлантичного узбережжя Марокко в безперервну низку піднімаються хвиль і катящихся хвиль.
  
  
  Мій маленький гумовий пліт піднімався на гребінь кожної хвилі, а потім з ревом вітру і піни врізався в долину, але тут же знову піднімався на схилі іншої хвилі. Мій стіл, обладнання і все решта було спущено з одного навколо них великих вертольотів МЗС з авіаносця Саратога. Поверх одягу на мені був обтягуючий цілісний масляний костюм, що нагадував водолазний костюм. Всередині стільниці перебували невеликий рюкзак і костюм, загорнуті у водонепроникний чохол.
  
  
  Приплив і море працювали разом, щоб винести мене на берег, і гребля була в основному порожнім жестом. Їй був вдячний за те, що узбережжі піщане і не оточене скелями. Коли показав її величезного вертольоту, що він може зникнути, і дивився, як він зникає в темряві, навігаційні вогні вимкнені, це здавалося таким простим подорожжю до узбережжя. І коли її, перебрався через першу підводну косу і стіл піднявся, здавалося, що він вилітає з-під мене. Іншим доводилося постійно боротися за те, щоб залишатися у вертикальному положенні. Але тепер її міг розрізнити темні обриси узбережжя, пологі схили піщаних дюн всередині країни.
  
  
  На відміну від великих міст американського узбережжя, які соціологи назвали «мегаполісами», міста Марокко та інших країн Північної і Західної Африки є самостійними анклавами. Опинившись за межами суші, можна опинитися на примітивній землі, в пустелі або на узбережжі, де в землі були розкидані тільки села і ізольовані поселення. Це був той самотній і віддалений берег, який ми вибрали, щоб висадити мене. Її кажу «ми», але я маю на увазі сверхэффективный персоналу з планування операцій в штаб-квартирі AX.
  
  
  Її звернув пильну увагу на те, що не бачив світ. Касабланка і прилеглі до неї райони були, звичайно, самостійної Меккою, притулком для всіх видів контрабанди, де процвітала всіляка контрабанда і всі мислимі незаконні перевезення знаходили своє власне шосе. В результаті влада зберегли подвійне прибережне спостереження. На суші використовували джипи і коней, на & nb - моторні торпедні катери часів початку другої світової війни, полатані та переобладнані. Але було темно, і я на власному досвіді зрозумів, що дивлюся не те.
  
  
  Тепер її був недалеко від берега. Стіл знову підняли і пригнали до берега на потужній хвилі, поки піщана волосся не піднялася, щоб вхопитися за дно, і мене викинуло вперед, так що я впав наполовину. Її, схопився за себе, виплюнув солону воду і переступив через борт, витягнувши стіл на піщану смугу.
  
  
  На вершині піщаного пагорба, порослого маррамовой травою і морським чортополохом, її знайшов гусеницю. відповідна живопліт. Її sel, зняв масляний пакет, зняв кожух з рюкзака і рюкзака, поклав усе це на стіл, а потім використовував запальничку, щоб підпалити його. Він горів швидко, без відблисків, спеціально оброблений матеріал, який окислюється з вражаючою швидкістю, так що в одну мить не залишилося нічого, нам залишків горіння, нас золи, нічого. Парові з «Спецефектів» сказали мені, що речовини самознищиться в лічені хвилини, і її коротко кивнув, оцінивши його ефективність, спостерігаючи за стримуваним полум'ям.
  
  
  Це зайняло всього кілька хвилин, і за цей короткий час Нік Картер, AX Agent N3, шталь Гленом Тревісом, художником, в комплекті з ящиком для фарб, пензлями, палітрою, вельветовими брюками і бежевій сорочкою з відкритим коміром. . Всередині скриньки художника був повний набір фарб, тюбики нових акрилових фарб, і кожен тюбик був по-своєму шедевром.
  
  
  Звичайно, не у багатьох художників була Вільгельміна, мій 9-міліметровий Люгер, в спеціальній кобурі, нам тонкий, як олівець, стилет Хьюго у піхвах на моєму передпліччя. У невеликому рюкзаку у мене була чиста, шведів і бездоганно зроблений американський паспорт, що свідчить про те, що я тільки що перетнув кордон з Алжиру.
  
  
  Небо повільно почало яснішати, і з коробкою для малювання в руці її, піднявся по піщаній дюні і повернувся, щоб щорічно тому на темне море і зникаючі нічні зірки. Її, вважаю, що занадто сильно взяв на себе роль Глена Тревіса, художником, тому що все, що я почув у той останній момент, був слабким свистячим звуком.
  
  
  Її блискавично обернувся і одержав удар каменем про високе. Її мигцем побачив нитка розбивати, і тут все спалахнуло жовтим і пурпуровим. Пам'ятаю, її думав, що це неможливо, і що ніхто не міг знати про мій приїзд.
  
  
  Почала другий удар поклав нитка того свідомості, яке в мене залишилося. Її спустився на пісок і лежав там. Коли її ніяк не коли отямився, мою голову мучила пульсуючий біль. Її змусив себе розплющити очі, та навіть найменше зусилля було боляче.
  
  
  У мене в роті був запах піску, і він використовував свій язик, щоб частково очистити губи і ясна. Її виплюнув і похитав головою, щоб уточнити, де її виявився. Поступово вигляд кімнати шталь різким, якщо її можна назвати кімнатою. Їй був один, у мене боліли зап'ястя, і я зрозумів, що вони пов'язані за моєю спиною. Двері, наполовину знята з петель і відкрита, була щиро навпроти того місця, де її сидів на підлозі. Через нах її міг мигцем побачити море за межами его. Очевидно, їй був недалеко від того місця, де мене вимило. Її пробіг очима по кімнаті.
  
  
  Згорнутий стілець, два однаково згорнутих стільця і кілька зношених подушок з овчини становили більшу частину меблів. Там, де її знаходився відкрилася друга кімната поменше, і на підлозі її побачив щось схоже на згорнуте постільна білизна.
  
  
  Її спробував пригадати, що сталося, але все, що я міг згадати, - це погляд на камінь, і невиразне усвідомлення того, що він в залі кінці розбивати. Це було примітивне, але дуже ефективна зброя, і раптово її побачив обличчя Хока по іншу сторону стільця в его в офісі штабу-квартирі AX у Вашингтоні.
  
  
  «Це дивне місце, Марокко, - сказав він. «Я був там деякий час під час останньої світової війни. Її було в Касабланці, коли Рузвельт і Черчіль зустрілися там, і намагалися переконати де Голля і Жиро працювати разом. Це справжній перехрестя світу, це Марокко, де минуле живе в даний час, і де даний ніколи не забуває минуле.
  
  
  «Там є місця і порти, які, здається, беруть всіх і вся з-за свого географічного положення і своїх особливостей. Це справжні сміттєві баки для умільців цього світу. Гонконг - один навколо них, Марсель теж. Раніше таким був Новий Орлеан, і Касабланка виразно ним є. В деяких місцях весь туризм є сучасним, а в інших - в дусі дев'ятнадцятого століття ».
  
  
  «Ви, мабуть, чекаєте неприємностей», - сказав я. «Це прикриває мене і придумані спецефекти».
  
  
  «Ми не знаємо, з чим і з хема ви можете там зіткнутися. Все, що ми знаємо, це те, що Карминиан був першокласним контактною особою, завжди з хорошими кадрами і завжди надійним. Як і іншим його видам, нам доводилося платити за те, що він приносив, але він був неймовірно корисно, це дивне місце, там відбуваються дивні речі». - сказав він.
  
  
  Її, згадав, як сталеві блакитні очі Хоука потьмяніли і як з'явилася ця маленька зморшка на лобі.
  
  
  Її здригнувся, і його обличчя зникло. Її знову дивився в порожній дверний проріз. Її потягнув за мотузки, які тримали мої руки за спиною. Voni чи слабину, і він раптом зрозумів, що можу звільнитися в лічені секунди, якщо зможу направити ih на що-небудь хоч трохи гостре. З проржавілими, зламаними петлями день це могло б спрацювати.
  
  
  Я як раз намагався встати, коли побачив, що в дверному отворі з'явилися дві постаті. У першого був бурдюк з козячої шкури. Він був одягнений в традиційний одяг - широкі мішкуваті штани, доходять до ікри, і бавовняну сорочку.
  
  
  Його супутник носив широкий, більш поширений цілісний плащ, званий джеллаба. В обох на головах були обірвані фески. Вони були пошарпаної, худої парою. У першого було тільки одне око, а інший представляв собою не що інше, як затонулу закриту діру в голи.
  
  
  «А, наш голуб прокинувся», - сказав він, насолоджуючись відпочинком, відкладаючи мішок з козячої шкури. Почала другий, більш високий і худий, голосно жував жменю винограду і випльовував кісточки крізь зуби. Він несс мою коробку для малювання і впустив її на підлогу з явним огидою злодія, який знайшов те, що йому було абсолютно неможливо використовувати.
  
  
  Одноокий стояв переді мною, його обличчя нагадувало шкіряний, зморшкуватий шматок пергаменту.
  
  
  «У вас мало грошей», - сказав він. «Ми вже виявили». Він погано говорив по-французьки, але достатньо, щоб розуміти. Оскільки мій французький був ценымногие краще арабської, її у нього запитав:
  
  
  "Чому ви хочете пограбувати бідного художника, який їде в Касабланку в я просив роботи?".
  
  
  Він посміхнувся грубої злісною посмішкою. У його єдиному здоровому оці було досить гнів на двох.
  
  
  «Ти не поганий художник», - сказав він. «Хтось заплатить вам багато грошей. Ти скажеш нам, хто, і ми продамо тебе ему ».
  
  
  Викуп для ув'язненого - один з найстаріших і шанованих методів в мусульманських країнах. Вожді звільняли своїх важливих полонених за викуп. Королі тримали ворожих князів для викупу. Злодії утримували багатих людей з метою викупу. Я не думав, що мене хтось чекає, а тепер виявилося, що мої підозри виправдалися. Ці двоє були не чим іншим, як хитрими пройдисвітами, які бачили, як він прибув, і тепер мали намір максимально використовувати це.
  
  
  Її кинув ще одне заперечення, щоб підкріпити своє прикриття.
  
  
  «Я звичайний художник», - сказав я. «Американський художник».
  
  
  «Бідний художник не вибирається за сукню на плоту глибокої ночі, а потім знищує свої сліди вогнем», - зло відповів Одноокий.
  
  
  Її похмуро відповів на його хитрий погляд. В моїй голів більше не було сумнівів. Ці двоє були нічим іншим, як марокканської версією бандитів, які опинилися в потрібному місці в потрібний час.
  
  
  «Шкода, що ти тільки що приземлився напроти цього маленького будиночка, в якому ми опинилися», - сказав Одноокий. Він посміхнувся, задоволений собою.
  
  
  У мене для нього погані новини. Можливо, мені трохи не пощастило з усім цим, але це виявилося б фатальним для нього, і його спільника. Я не міг дозволити кому-небудь розповісти історію людини, якого вони бачили виходять за сукню на плоту.
  
  
  Ці двоє негідників тільки що покінчили з собою в своєму непристойному бажання добре заробити. Вони самі визначили свою долю. Вільгельміна все ще була в моїй наплічної кобури, а Хьюго все ще надійне був прив'язаний до моєї руки. Як і більшість злодіїв-посередників, вони погано розбиралися в своєму делле. Той, хто-ель-виноград, підійшов і став переді мною.
  
  
  Її, дивився, як він відсунув ногу, ретельно прицілився і штовхнув. Его ногу вдарила мене в житті. Хвилі нудотною боляче пройняли мене, і я впав назад. Її лежав, поки що стріляють боляче поступово вщухали. Ублюдок. Цей тупий виродок. Якщо в мене й були якісь сумніви щодо того, що мені робити, вона тепер ih вже не було. Її, відчув, як його руки знову підняли мене.
  
  
  Він запитав. - Кого ти чекаєш, син свині?"
  
  
  Її спростував повідомлення в змі собі, що обидві мої руки все ще були міцного зв'язані за спиною. Тепер зустрітися з ним в цій позі було б занадто, щоб бути частиною хороша.
  
  
  «На пляжі, - сказав я, - в піску, де його приземлився, його сховав люльку, маленьку трубку. Піди візьми її. Вона розповість вам все, що вам потрібно знати ».
  
  
  Одноокий швидко заговорив з іншим по-арабськи. Високий швидко вискочив, джеллаба затріпотіла за ним, його ноги заскрежетали.
  
  
  Її, бачив, як він зник за дюною за дверима. Як тільки він зник з виду, їй, повернувся до іншого, вклавши в голос щось термінове і підступне.
  
  
  «Відпусти мене, і я скажу тобі, де заховав гроші», - сказав я. «Ви можете сказати іншому, що я обдурив вас і втік».
  
  
  «Скажи мені, звідки в тебе ці гроші, і я тебе відпущу», - негайно відповів він. Її побачив, як у його очах промайнуло хитре самовдоволення, оскільки її, здавалося, прийняв його пропозиції з усієї невинністю.
  
  
  «Тут, в моїй сорочці», - сказав я. «Під моєю лівою пахвою прикріплений спеціальний гаманець». Як я і очікував, він відразу ж скористався можливістю.
  
  
  Він впав на одне кожному людові, і нахилився, щоб залізти в мою сорочку. Від його подиху пахло рибою і часником. Коли його рука зникла в моїй сорочці, ударив її ногою. Мій засадах вдарила його відкрито в пах. Його рот розкрилася, ніж боляче. Він упав навзнак і, схопившись за життя обома руками.
  
  
  Її вже встав і сильно вдарив його черевиком по його шиї. Його тіло напружився, двічі сіпнулося, а потім ліжко на місці. Його вже міг бачити лопнули вени на його шиї, забарвлюючі кров'ю шкіру его щелепи. Її прикотив його ногою k стогін, потім підійшов до день і іржавої петлі. Її притиснув до неї мотузки на зап'ястях і перетер ih o іржаву петлю. Через кілька секунд вони здалися. Мої руки звільнилися, і він вискочив навколо дверного отвору, коли інший кинувся назад з пляжу.
  
  
  Її чекав поруч з дверима, коли він увірвався, кричачи на суміші французького і арабської мов. Її вдарив його кулаком в життя, змусивши його зігнутися. Різкий поштовх вгору йшов його в дальній нитка з кімнати. Її схопив один з зламаних стільців і впав його голову. Він лежав, згорнувшись клубочком, з розбитим черепом, очікуючи свою смерть.
  
  
  Її взяв коробку з фарбами і перевірив вміст.
  
  
  Все було там.
  
  
  Її, вийшов на сонечко і пішов по дорозі в Касабланку. Художник Глен Тревіс знову був у дорозі, але тимчасову перерву зробила свій вплив на його освіту. Він зрозумів, що в цій країні не слід занадто далеко йти від особистостей Ніка Картера, Killmaster N3.
  
  
  Дорога йшла відверті вздовж берега і була мальовничою. Її бачив чоловіків у тюрбані і жінок в вуалях, пастухів, пасуть свої стада козир, і овець. В селі, через яку її проїжджав, мабуть, був базар, ринковий день.
  
  
  Група купців і селян відкрила свої прилавки і була зайнята купівлею, продажем і торгівлею. Її зупинився, щоб купити кесру, живильний марокканський хліб, у жінок в чадрі. Він був ще теплим, і її гриз його на ходу. Її бачив одяг, в якій відчувається, арабське, так і західний вплив.
  
  
  Її бачив, сучасні будівлі Касабланки, що виникають на горизонті, і по мірі того, як підходив її лизати, її бачив, все більше і більше дівчат у джинсах і сорочках і, навіть, в парі, міні-спідниць, які йдуть разом з іншими жінками в традиційному хейке. І її почав розуміти, що це символ самого міста; старе і нове змішалися, співіснували і частини повністю ігнорували ще інший.
  
  
  Виявилося, що коробка для малювання була свого роду знаком, і він виявив, що на мене невпевнено дивляться, в основному молоді дівчата. Її бачив, що життя артиста, безумовно, має багато привабливих сторін, і її повинен був пам'ятати, що роль була прикриттям, а не прекрасною можливістю. Мені довелося зайнятися іншою справою, а саме знайти Антона Карминяна, експортера і імпортера.
  
  
  Сталеві блакитні очі Хоука спалахнули переді мною, і її міг чути голос его, поки шелл по курній дорозі. «Останнім повідомленням Карминяна було те, що у нього було щось велике», - сказав він мені через стілець. «Він готель, щоб з ним зв'язався хтось особливий для одержаний додаткової інформації. Звичайно, це означало, що він готель виторгувати купу грошей. Але це також означало, що він справді отримав. Він ніколи не давав неправдиву інформацію ».
  
  
  Її додав до цього. - "І це було останнє, що ви чули від нього?"
  
  
  «Насправді, Нік», - продовжив Хоук. «Він більше ніколи не контактував з нами. він невдовзі зник. Її відчуваю запах, щось пішло не так. Всі наші спроби зв'язатися з ним зазнали невдачі. Ці мої старі кістки тріщать, а це означає проблеми ».
  
  
  Залишив їй ці старі кістки такими, якими вони були. Хоук був одним навколо них нестаріючих людей. «Старі кістки» були евфемізмом для позначення однієї навколо найгостріших проблем на планеті всій території готелю. Знову і знову її був залучений в ту систему особистого аналізу, яку він використовував для AX.
  
  
  «Ця частина світу була для нас напрочуд тихим», - сказав він. «О, ізраїльтяни і араби байдикують на іншому кінці Африки, а росіяни всюди, намагаючись якнайбільше роздути обстановку, але і Північно-Західна Африка залишається спокійною.
  
  
  Марокко практично перетворилося у свого роду ісламську Швейцарію, місце зустрічі, нейтральну територію. Насправді, весь Середземноморський басейн залишався відносно спокійним. А тепер це. Мені це не подобається ».
  
  
  Особа Хоука потьмяніло, і він подумав про майбутню задачі. Знайдіть людину, Карминяна - якщо його вдасться знайти. Може, він ховався. Може, він мертвий. Якщо її не зможу його знайти, мені потрібно було спробувати з'ясувати, що він виявив, і зв'язатися з Хоуком з цього приводу. Кілька закритих дверей, і ряд питань накопичився в цій людині, відомому тільки по імені.
  
  
  Її добрався до околиці міста і шелл досить недбало. Її панцир по бульвару Мулай Абдерхаман уздовж гавані, набережній і рядами кораблів, що упираються у пристань. Танкери, вантажні судна, пасажирські судна, кораблі навколо всіх країн світу, бездоганно чисті, свіжо пофарбовані і іржаві старі ветерани витримали мільйони гуркотіння хвиль.
  
  
  Причали, як і всі порту бар, були місцем збирання ящиків, ящиків, бочок і тюків. Касабланка, Дар-ель-Бейда на арабській мові. Саме португальці вперше місту назву Білий дім в шістнадцятому столітті. Її, помітив, що Медіна, арабський квартал, жвава, багатолюдна, извивающаяся маса людей, межувала з гаванню. Її подумки посміхнувся, готовий посперечатися, що ця величезна купа вантажу тихенько просувається в битком набиті базари Медіни.
  
  
  Її вийшов з гавані і перетнув бульвар на площі Мохаммеда V на вулицю Куэдж, де, згідно з моїм інструкціям, у Карминяна був свій магазин. Знайшов досить швидко, зі ставнями на вікнах і замкненими. Її обійшов задній двір, спустився по маленькій сходах у підвал і знайшов бічні двері. Підніс ящик для малювання і спробував відкрити двері. Вона трохи рухалася. Замок був простий, і її відкрив его за декілька хвилина. Магазин був сповнений ваз, статуй, картин і дрібничок з імпортера творів мистецтва. Тут пахло цвіллю, як в маленькій кімнатці, яка займається була закрита, як мінімум тиждень. Їй нічого не знайшов і вийшов тим же шляхом, яким увійшов, замкнувши за собою двері.
  
  
  Ми знали, що у нього житло недалеко звідси, і це була моя наступна зупинка. Будівля являло собою двоповерховий корпус з зовнішньої сходами, старовинне вузьке будова з звичайними круговими переходами.
  
  
  Коли її, постукав, двері його квартири тихенько відчинилися. Її обережно увійшов всередину і відразу побачив, що це місце було ретельно обшукали. Була розкидана, шведів, розкидані особисті речі, перевернута меблі та висипано вміст ящиків на підлогу.
  
  
  Її блукав по трьох маленьких кімнатах, які складали квартиру. У вітальні навколо вікна відкривався вид на вулицю. Схоже, їй був не єдиним, хто хотів Карминяна. Але мені доводилося постійно нагадувати собі, що цей безлад може бути результатом звичайного пограбування будинку, саду і кухні. Це цілком може бути, але я цього не розумів.
  
  
  Моє шосте чуття підказало мені, що-що ще, і те, що я побачив, також сказало мені, що ще. Якби Карминиан пішов, щоб сховатися, він би зробив це дуже швидко, майже не взявши з собою свій одяг.
  
  
  Коли її оглянув замок, то побачив, що він не був зламаний, а просто відкритий ключем. Її, зачинив двері і, сель, відсунувши пачку простирадлом, і подумавши, що робити далі. Рішення було прийнято з двох причин, які її виявив. Першою була адресна книга, що лежить поруч з перевернутим ящиком. У nen було всього кілька імен, в основному інших імпортерів або покупців. Але в nen було ім'я: «Афіна» з номером телефону, потім на нього. Її запам'ятав, і те, і інше.
  
  
  Потім поряд з попільничкою її, побачив, що в мою сторону дивиться сірникову коробку. «Клубу бедуїнів» 25 Rue du Kassim. Її відкрив папку і прочитав оголошення на внутрішній стороні обкладинки. «Екзотична Афіна», - прочитав її. "Прекрасна Афіна".
  
  
  Залишив їй коробку з фарбою в квартирі, сунув в хвилину дві туби з фарбою і попрямував в клуб бедуїнів. Було занадто рано для вечірніх гулянь, але мені вдалося поговорити з барменом. Він був дуже ввічливий і підтвердив, що Карминян був постійним відвідувачем клубу і постійно перебував у компанії Афіни, танцівниці екзотичних танців. Карминян, за його словами, був зовні живою людиною, дуже товариським. Її сказав ему, що звернуся до Афіни, і пішов назад у квартиру Карминиана.
  
  
  В моїй голів сформувалася ідея, і її швидко захопився нею. Її задавався питанням, чому б мені не залишитися в квартирі Карминяна замість того, щоб оселитися в якомусь готелі. Якщо б у мене був час уважно оглянути будинок, її міг би знайти інші підказки. І, що більш інтригуюче, можливо, що-небудь станеться само по собі.
  
  
  Його швидко прийняв рішення і витратив решту дня на прибирання будинку. До того часу, коли їй був готовий повернутися в Клуб, будинок виглядав дуже акуратно і презентабельно.
  
  
  Клуб бедуїнів не зовсім був злодійським лігвом, але недалеко від цього. Але її одягнув краватку в знак поваги до ih відчуваю і прагненню до гідності. Її отримав місце недалеко від бару з гарним видом на невелику сцену. Його висидів двох співаків і нещасного мага, кращий трюк якого полягав у тому, щоб змусити себе зникнути в кінці виступу.
  
  
  Потім з'явилася Афіна у звичайному вихорі вуалей, які лише частково прикривали прикрашений коштовностями бюстгальтер і розшиті блискітками трусики. У мінливому світі було важко розгледіти її, так і густий макіяж теж не допомагав. Але коли вона почала скидати вуалі, стало очевидно, що у нах міцне, молоде тіло, трохи коротковатое зверху, щоб бути по-справжньому витонченим, але з красивою круглою високою груддю.
  
  
  Її бачив, екзотичних танцюристів по всьому відкритий басейн. У гарних танцівниць життя, якщо не використовувати своє химерне ім'я, були природні, плавні лінії і вроджена грація. Інші намагалися наблизитися до цього, і не більше того.
  
  
  Незабаром її вирішив, що Афіна належить до початку другої групи. Вона робила все, що вони роблять: чуттєві пози, жести стегон, повороти життя, хвилі, симулированный оргазм, все. Але в моїй книзі вона отримала п'ятірку за старанність. Голосування і все. Натуральні танцюристи проявляли себе за декілька хвилина. Інші доводили, що імітували, одні краще, інші, але вони продовжували імітувати.
  
  
  Але натовп в клубі бедуїнів була зовсім не знавцями, і вони були задоволені. Нарешті, вспотевшая, одягнена тільки в бюстгальтер і трусики, вона закінчила свій танець і зникла за маленькими дверима в глибині сцени. Залишив їй свою склянку, пройшов уздовж стін клубу і вийшов на сцену.
  
  
  Приміщення «за сценою» складалося з брудного і похмурого коридору з дверима, що ведуть у провулок, і дверима праворуч, яка займається була закрита. Її ввічливо постукав у зачинені двері і шталь чекати. Через кілька хвилин двері відчинилися, і Афіна підозріло і обережно визирнув у щілину. Вона все ще була в костюмі, але вже видалила накладні вії. Без цих вій і з близької відстані вона виглядала ценымногие молодше і набагато менше схожою на фатальну жінку. Її очі були м'якими і блакитними.
  
  
  Вона сказала. - 'Да?' "Чого ти хочеш?' Вона говорила з сильним грецьким акцентом.
  
  
  «Її готель би поговорити з вами, якщо можна, - сказав я.
  
  
  'Про що?' - запитала вона з миттєвим підозрою в голосі.
  
  
  «Про когось, кого ти знаєш», - сказав з посмішкою, намагаючись заспокоїти її. «Антоні Карминяне».
  
  
  «Я нічого про nen не знаю», - відповіла вона, але її помітив спалах страху, охопила її. Вона готелів грюкнути дверима, але я наступив на поріг й зумів утримати її відкритою.
  
  
  «Будь ласка, - спокійно сказав я. «Я шукаю його, і я подумав, що ти зможеш мені допомогти».
  
  
  «Ні, немає», - сердито відповіла вона. 'Їй нічого не знаю.' Вона знову спробувала ляснути дверима, але її все ще тримав ногу. Вона намагалася відштовхнути мою ногу своєю, але на моєму рівні не поступалася.
  
  
  Раптово вона відчинила двері і висунулася назовні.
  
  
  «Джиммі!» вона кричала так голосно, як тільки міг. Її, обернувся і побачив, як «Джиммі» виходить з задньої частини клубу,Велика м'ясиста фігура з вздымающейся ходою колишнього боксера.
  
  
  Її багато разів зустрічав людей такого роду раніше. У кожному подібному закладі був один такий як вишибали. Він також не ставив ніяких питань, що також було характерним для його видів. Він просто побачив подія, прийшов до свого сліпому висновку і атакував.
  
  
  Її, знав, що будь-яка спроба що-небудь пояснити буде марною тратою енергії і дихання. Але я також знав, що Афіна дуже неохоче розповідала про свого друга Карминяне. Її збирався з'ясувати, чому. Їй дозволив Джиммі схопити мене за комір і пробиратися з ним до виходу в провулок. Її надавав лише символічне опір. «Стій, - сказав я. «Я просто готель з нею поговорити».
  
  
  «Заткнись, бомж», - гаркнув він. Її мовчки зітхнув. Кожен повинен був робити те, що повинен був, в тому числі і її. Коли ми підійшли до провулку, її уперся ногами в підлогу, напружився і одним швидким рухом схопив товсту руку в дзюдоистском захопленні. Її, повернувся, і він впав у провулок, де приземлився на коліна.
  
  
  Її побачив здивування на його розбите обличчя, коли він почав підніматися. Він був високим і, безсумнівно, під шаром жиру, який він несс, все ще перебувало неабияку кількість м'язів, але він був не в формі. До того ж, її міг сказати, що у нього не вистачило рефлексів, щоб бути більше, ніж боксером третього класу. Він підійшов до мене, тепер більш обережно. Він завдав удар, від якого я з легкістю ухилився. Він знову спробував один, і він пригнувся. Він зробив кілька рухів руками, і спробував за звичкою два сильних удари, лівий і правий. Його парирував ih і відступив. Потім її зробив помилковий випад і стрибнув, ніби збирався пробитися mimmo нього. Він налетів на мене, але мене там не було. Її, відскочив назад, і коли його стрибок відкинув його mimmo мене, її, вискочив з-за його спини, уткнувся плечем ему в спину і різко штовхнув вперед. Він врізався в стіну, і я почув, як його мета вдарилася об цеглу.
  
  
  Її відступив, і він поволі опустився на землю, як мішок.
  
  
  Її, повернувся до клубу, як раз вчасно, щоб побачити, як відчинилися двері в роздягальні Афіни і зелений спалах зникла в коридорі в іншому напрямку. Її, побіг і знайшов інший вихід, який вів в інший провулок. Її мигцем помітив, як з-за рогу вискакує зелене пальто, і пішов за нею.
  
  
  Вона йшла в сторону парку, щоб бульваром Рашиді, коли її наздогнав ee. Її схопив її за зап'ястя і розгорнув. Її збирався знову спокійно заговорити, коли побачив, як навколо сумочки вилізла ee рука блискуче лезо складаного ножа. Афіна кинулася на мою руку, яка займається тримала її зап'ясті, і він швидко відпустив ee. Вона зупинилася з ножем, в її очах була суміш страху і гніву.
  
  
  «Залиш мене в спокої», - сказала вона зі своїм дивним акцентом.
  
  
  Її, знизав плечима і почав відступати. На мить її побачив, як вона розслабилася, і мені не потрібно було більшого, ніж цей момент. Її, нахилився вперед, схопив її за зап'ястя і повернув. Ніж випав через її руки. Вона ахнула, ніж боляче.
  
  
  «Ой, клятий виродок», - вигукнула вона на чистому американському мовою. «Брудний покидьок, відпусти мене!»
  
  
  «Ну-ну», - сказав я, не відпускаючи її зап'ястя. Її перевернув її так, що вона припала до моїх грудей, і підняв її руку за спину. Її, подивився на її спотворене обличчя. «Що сталося з Афіною, Красунею Афін?»
  
  
  «Відпусти мене, мерзенний виродок», - прошипіла вона. Вона штовхнула мене п'ятою по щиколотці і подряпала мою плоть.
  
  
  Її скрикнув, швидко повернув її і схопив за горло. В її очах раптом спалахнув жах.
  
  
  «Веди себе пристойно, або його зроблю навколо тебе фарш», - відрізав її. Афіна знала життя і прочитала послання в моїх очах. «Я просто хочу кілька відповідей», - додав я. «І її ih дізнаюся, сестра».
  
  
  'Ти мене вб'єш?' - з тривогою запитала вона.
  
  
  «Якщо тільки ти не змусиш мене це зробити», - відповів я. Його відпустив її, і вона відступила, в її очах змішалися ненависть і повагу.
  
  
  Її помітив, що вона наділа шовкову міні-сукня темно-рожевого кольору, і, як я здогадався, у нах не було часу на що інше. Кінчики її сосків відмінно підходить стирчали з-під шовку, утворюючи маленькі загострені горбки. Навіть без бюстгальтера її груди була високою і повною.
  
  
  «Ти американець», - сказала вона з цікавістю в голосі. "Чого ти хочеш?'
  
  
  «Просто деяку інформацію», - відповів я.
  
  
  «Так вони сказали», - гірко сказала вона. 'Voni?' - запитав її, і вона нервово озирнувся. «Послухайте, - сказала вона, - мій будинок всього в двох кварталах звідси. Якщо хочеш поговорити, підемо туди. Я не збираюся сидіти тут в цей час ».
  
  
  «Добре», - сказав я. Її почав підходити до неї й глянув на її гарне личко. Без густого макіяжу у нах була особа, яка коли-то, її, був упевнений, було прекрасним і красивим.сент. Я не думав, що вона була ценымногие старше двадцяти п'яти.
  
  
  «Ви впевнені, що досить мені довіряєте, щоб привести мене додому?» - запитала її кілька розсміявся.
  
  
  Вона подивилася на мене.
  
  
  «Ні, я не впевнена», - сказала вона. «Але я ризикну. Можливо, ви, як американець, поставитеся до цього легко. Крім того, у вас є будь-що ще. Ви тут не звичайний бомж, і не турист, шукає дешевий номер ».
  
  
  «Я художник», - сказав я. «Мандрівний художник. Якщо ти не навколо екзотичних Афін, то звідки ти?
  
  
  «Її з екзотичного Акрону, Огайо», - прогарчала вона. - Я знаю наступний штопора напам'ять, батько. Що я тут роблю?'
  
  
  «Ви здогадалися, - сказав я. 'Який ревматизму?'
  
  
  «Нічого особливого, - сказала вона, - я можу вам сказати. Її було в турі з невеликою групою. Її зустріла тут хлопця і підсіла на нього. Її залишився з ним, коли група поїхала. Трохи пізніше його виявила, що він ніколи не будував для нас ніяких довгострокових планування. Її виявив це одного разу вранці, потім того, як він пішов з останньою копійкою, яка займається у мене була ».
  
  
  «І з ними тхора ви нічого про nen не чули», - додав я.
  
  
  «Як ти здогадався?» - гірко сказала вона. «Я влаштувалася на роботу в клуб бедуїнів. Це був єдиний бізнес, який найняв мене без постійної візи або ліцензії місцевого артиста. У клубі бедуїнів не так wouldnt і складно, і це була робота, і вона була nah вдячна. Старий турок, який займається бізнесом, лише менеджер, але він нешкідливий. Її намагався заощадити якомога більше, щоб вибратися звідси ».
  
  
  Ми підійшли до її будинку, і вона повела мене у свою квартиру на першому плані поверсі. Вона також складалася з трьох кімнат, але була меншою, ніж житло Карминяна, і ценымногие більш застарілої.
  
  
  Афіна скинула пальто, і він побачив прекрасну тверду форму її тіла. Ноги у нах, трохи короткі, до литок, були добре складені, молоді і привабливі. Рожеве плаття щільно облягала її тіло, не було навіть слабкої лінії плавки від купальника. Тепер її також був упевнений у відсутності бюстгальтера, тому що її повні груди безперешкодно погойдувалася і покалывала під боком.
  
  
  'Яке твоє справжнє ім'я?' Її запитав.
  
  
  «Еггі», - швидко сказала вона. - Еггі Прийомних. Боже, її так давно не говорила цього, що мені це здається смішним ».
  
  
  «Добре, Еггі, - сказав я, - а де твій іншого, Карминян?» Миттєво її побачив підозра в її очах.
  
  
  «Я не знаю», - сказала вона. «Що ви хочете знати про Антона? Хто ти? Її навіть не знаю твого імені.
  
  
  «Я сказав вам, що я художник», - сказав я. «Мене звуть Глен. Глен Тревіс. Вашому другу Карминян купив у мене по пошті кілька картин, але так і не заплатив мені. Її прийшов сюди, щоб забрати це, і виявив, що його більше немає. Її хочу свої гроші ».
  
  
  Вона вивчала мене, її інтуїція нетрів працювала понаднормово, щоб прийняти рішення обладнання мені.
  
  
  «Ви можете мені повірити», - сказав їй недбало.
  
  
  «Думаю, так», - сказала вона нарешті. «Я ніколи раніше не зустрічала художників, але ти не зовсім те, що я думала отебе. І ти звертався з Джиммі, як з професіоналом ».
  
  
  «Раніше її боксував», - привітно сказав я. «Голосувати так її заробляв гроші вроки малювання».
  
  
  Вона сіла в глибоке крісло і її сукня доходила до середини стегна, коли вона схрестила ноги. Її думав, що вона просто виглядала ценымногие сексуальніше і краще, ніж на сцені. Але неважливо, чи вірила вона повністю в мою історію. Її ще не проковтнув її.
  
  
  "Де Карминян?" - знову запитав я. "Я думаю, ти знаєш."
  
  
  Коли вона відповіла, раптова тривога у її очах була дуже реальною.
  
  
  «Ні, я не знаю, чесно кажучи, немає», - сказала вона. Він раптом пішов. Він сказав мені, що ему несподівано довелося виїхати у справах, і це було останнє, що я почула від нього. Її хвилююся за нього. Антон був єдиним приємним людиною, що дружив зі мною за останні роки ».
  
  
  Її, вирішив, що, можливо, вона говорила правду. Вона не була досить розумною, щоб бути генієм.
  
  
  «Ви сказали, що про nen питав хтось інший», - сказав я.
  
  
  'Хто це був?'
  
  
  «Четверо чоловіків», - сказала вона, здригнувшись. «Горянські виродки з якимось акцентом. Вони мені не довіряють і сказали, що повернуться, якщо її нічого не згадаю. Вони налякали мене до смерті. Вони не довіряють б, що я нічого не знаю ».
  
  
  Її, відкинувся назад, і мій мозок закружляв. Це доказом те, про що її підозрював. Готельні Карминиана не була обшукана звичайними злодіями. Моєю метою була ця компанія. Але якщо її готель его знайти, мені потрібно було дізнатися про nen більше.
  
  
  Давним-давно було виявлено, що людина - істота звички. Навіть коли він ховається, його основний зразок поведінки проявляється. Він може змінити свою зачіску, ім'я, зовнішність і друзів, але не може змінити своє основне «я». Це була правда, відома кожній поліції світу.
  
  
  «Твій інший Карминиан», - сказав їй недбало. «Яким він був на самому делле? Здається, багато людей хочуть его " знайти ».
  
  
  Її побачив, як її очі раптом стали м'якими і повними, а жорстка лінія зникла з її обличчя. K ee меланхолії на мить повернулася ee юна солодкість.
  
  
  «Яким був Антон», - міркувала вона вголос. «Це не так, нібито, і складно. Він завжди був веселим, коли мені треба було розважитися, і він добре ставився до мене. Він любив багато пити, але ніколи не був сильно п'яним. Коли її закінчувала роботу в клубі, ми виходили гуляти кілька разів на тиждень. Ми відвідували майже всі намети, які відкриті всю ніч ».
  
  
  «Антон любив те, що він називав гарячим джазом. Він міг слухати це годинами, і це багато чому мене впізнала. Її, пам'ятаю, як він слухав старі записи, і вказував мені на дрібниці. Важливість того, як Бенні Гудман грав або що співав Луї Армстронг. Він багато чому мене навчив. Він навіть досить впізнав мене французькому, щоб допомогти мені тут, в Касабланці. Він любив людей і веселощі. Її, хочу, щоб він повернувся ».
  
  
  Її записав в розумі те, що вона мені сказала. Це була важлива інформація. Він був товариською людиною, фанатом джазу і алкоголіком, з усіма звичками, які потрібно було відстоювати.
  
  
  Її запитав. - "Хто ще може знати про nen?" «У нього, мабуть, були інші друзі».
  
  
  Афіна відкинулася на спинку стільця, сильно притискаючи соски до шовкової тканини, утворюючи подвійні точки, які, поза сумнівом, могли безперешкодно проходити своїм курсом. Вона явно не помічала пронизливого поколювання в грудях.
  
  
  Її змусив себе повернутися до теми, яку ми обговорювали, - до Карминиану, зниклому інформатору.
  
  
  «Дивись, люба, - заспокійливо сказав я. «Може, у нього проблеми. Може, йому потрібна допомога, тому він зник. Якщо зможу її вистежити його, її дам вам знати.
  
  
  Це був не витончений хід, але він влучив у ціль. Вона дійсно співчувала цьому хлопцеві, і на її обличчі відбивалася неприхована тривога.
  
  
  «Я знаю», - сказала вона. «Я весь час думаю про це. Добре, підіть до Йосифа бен Кашану, торговця тканинами навколо арабського кварталу. Антон частині nen говорив. І бармену в Chez Caliph на бульварі Зерктуни.
  
  
  «Спасибі, Афіна, - сказав я, - чи мені тебе називати Еггі?» Вона подумала про це на мить, а потім усміхнулася. Це був перший раз, коли вона посміхнулася з ними тхора, як він її зустрів, і в цьому була велика смуток.
  
  
  «Ти називаєш мене Еггі», - сказала вона. «Тому що ти американець, і мене так давно не називали Еггі».
  
  
  Її встав і з жадібністю оглянув ee тверде маленьке тіло, затримуючи погляд на гострих підійнятих кінцях ee грудей.
  
  
  «Я думала, художники інакше дивляться на жінку», - тихо сказала вона.
  
  
  "Що значить" інакше "?" - з усмішкою запитав я. Її дуже добре знав, що вона омелою на увазі.
  
  
  «По-іншому», - підтвердила вона. «Швидше за все, це нічого не значить».
  
  
  «Тільки якщо вони намалюють, люба», - усміхнувся я. «А іноді, навіть тоді. Це завжди щось означає. Ми, художники, цінувати красу. Краса хвилює нас навіть більше, ніж звичайних людей ».
  
  
  "Чи можу я їй захопити тебе?" - запитала вона, її жіноче марнославство миттєво вийшло на перший план, ця вічно жіночна вроджена потреба бути бажаною.
  
  
  Його підстрибнув. - Що ви думаєте?' Мені захотілося сказати гей, що я дійсно хочу поставити це маленька кремезна тіло на ліжко, щоб вивчити форми і горбки, і щорічно, можна втілити її екзотичний танцювальний номер в реальність. Але я стримався, бачачи дедалі зростаючий інтерес в її очах. Її готель поки від цього утриматися, принаймні, на час.
  
  
  Може, вона розповіла мені все, що знала про Карминиане, а може, й ні. Її готель дізнатися. Її був трохи здивований її відповіддю на мій штопора, але тоді це був просто ще один аспект цієї жіночої потреби.
  
  
  "Ви хочете намалювати мене?" - несміливо запитала вона, скоса дивлячись на мене.
  
  
  «Так, - сказав я, - давайте поговоримо про це завтра».
  
  
  Вона кивнула, і в її очах більше не було підозр і захисту.
  
  
  Її добре порозумівся з Еггі Прийомних. Її сподівалася, що з таким же успіхом знайду її хлопця.
  
  
  Її все більше і більше переконувався, що справа не тільки в тому, щоб знайти его, але і в змаганні, щоб побачити, хто знайде його першим. Що б Карминян нас отримав у свої руки, це «щось велике», з яким він зв'язався з Хоуком, зацікавило більшу кількість людей, ніж її уявляв.
  
  
  Еггі дивилася, як я спускаюся по сходах, і він знав, що вона вже чекає мого наступного візиту. Це завжди був найкращий спосіб залишити ih в очікуванні і тузі.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  
  
  
  
  Її добре виспався, приставивши стілець на день в якості запобіжного заходу. Вранці її почав прочісувати квартиру та майно Карминиана, починаючи з однієї сторони будинку, досліджуючи кожен дюйм.
  
  
  Моїм першим сюрпризом була його колекція платівок, складена поряд з невеликим портативним плеєром пластинок американського виробництва. Судячи з того, що мені розповідала Еггі Прийомних про цю людину, її очікував, що вийде збірник хорошого джазу, Маггси Спаниер, що Він Вам Рассел, Бак Клейтон, Гудман, Армстронг, Едді Кондон, принаймні, найкращих.
  
  
  Замість цього це були записи Баха, Моцарта, Палестрини, Скарлатті і деякі григоріанський співи. На багатьох альбомах були короткі повідомлення, написані красивим жіночим почерком: «Антон, її бачила це валяється і повинна була забрати це для тебе». Або: «Сподіваюся, тобі сподобається». Всі вони були підписані з «Мариною».
  
  
  Що, кравець візьми, робив джазовий фанатик, пристрасний прихильник le hot jazz, тільки з колекцією класичних пластинок, та ще й з классиким бароко? Звичайно, мені було цікаво, хто така «Марина». Ще її знайшов колекцію трубок. Судячи з усього, Карминиан був курцем і, як багато курці, також свого роду колекціонером трубок. Ще у нього був хороший запас випивки в шафі і її приготував собі на ланч холодний мартіні.
  
  
  Інша частина квартири не принесла мені нічого важливого. Її вирішив слідувати декільком вказівок, які мені дала Еггі, починаючи з Йессифа бен Каша, торговця тканинами.
  
  
  Медіна, арабська районі Касабланки, було велелюдним і тісним місцем. Пахло дуже великою кількістю людей, затиснутих в дуже маленькому просторі, і різноманітною їжею, яку перекладали на сотні маленьких прилавків. У Медині здавалося, що кожен день це базар, а ринок - це постійна сум'яття.
  
  
  Її пройшов mimmo жінок у довгих одежах і туристів, чоловіків у джеллабе і західних ділових костюмах. Її пройшов mimmo жінки, яка торгує харирой, гарячим супом, приготованим у величезних залізних котлах, та іншими, які готували мехуи, щось на зразок марокканської баранини на грилі, підсмаженої на розжареному вугіллі.
  
  
  Килими, мідь, латунь, шкіра та вироби навколо скла продавалися в сотнях яскравих яток та крамниць. Місцями мене штовхала і тиснула натовп, і, перш за все, це були крики голосів, під час торгівлі або сварки, єдиного прийнятного установ ведення бізнесу в Марокко.
  
  
  Мені вдалося запитати дорогу, і я почув, що Йосиф бен Кашан не був одним з мандрівних торговців, які приїжджали в Медину. У нього був магазин, постійне представництво, яке його в кінці кінців знайшов. Це була дерев'яна діра в стогін, вистелена барвистими марокканськими килимами.
  
  
  Її бачив, ну в горах Середньої Атлас, витканих у відтінках бежевого, червонувато-коричневого і коричневого. Килимки за Чикакуа, або Високого Атласького хребта, були вогненно-червоними і охристими, а килими Сахари - приглушеними червоними, білими і синіми. Візерунки і мотиви ліній нагадували візерунки південноамериканських індіанців.
  
  
  Незабаром їй стало відомо, що Йосип бен Кашан був не тільки торговцем килимами, але і провідником по всіх принад Медіни. Коли її увійшов, він вклонився, его тарбуш, традиційна червона феска, майже торкався землі. Він носив сервал з помпонами в его нога, з м'якими, витонченими вишитими марокканськими тапочками.
  
  
  «Салам», - сказав він, киваючи м'яким круглим і ангельським обличчям. У нього був такий же круглий життя. "Ви прийшли помилуватися моєї красивою одягом?"
  
  
  «Салам», - відповів я. «Килимки дійсно красиві, але я приїхав до Йосифа бен Кашану з іншої причини».
  
  
  Його очі на мить звузилися, а кругле обличчя розпливлося в усмішці.
  
  
  Він запитав. - 'Ах! Ви шукаєте задоволень в Медині,
  
  
  «Дівчатка, звичайно. An? Два? А може багато? Може бути, євнухи, м'які і милі, як дівчата?
  
  
  Її підняв руку, щоб змусити його замовкнути. «Ні, немає», - кинув її, коли знайшов місце в потоці його слів. «Я шукаю кого-то, і мені сказали, що ви можете знати його місцезнаходження. Її шукаю людину по імені Карминян.
  
  
  "Карминян?" - Очі Йессифа бен Каша розширилися. «Ах, у самому делле її его знаю. Він приїхав до Йосифа бен Кашану за безліччю задоволень. Він був чоловіком з безліччю сексуальних пристрастей, одним з найбільш великих. Іноді він приходив з красивою жінкою, іноді один, але завжди для того, щоб змусити мене шукати самі незвичайні еротичні задоволення, які може запропонувати цей район ».
  
  
  І, тримаю гроші, сказав її самі, це може бути дуже незвично. "Ви знаєте, де Карминян?" - запитав я, намагаючись здаватися заклопотаним, а не рішучим.
  
  
  Торговець килимами знизав плечима. - «В кінці цієї вулиці прямо поверніть, щоб потрапити в невеликий будинок посеред маленької дженины», - сказав він. «Іди туди і поговорив з Фаташей, берберкой. Карминян частини проводить дні ».
  
  
  Торговець килимами зупинився і посміхнувся більше собі, ніж мені. «З Fatasha це місце, де можна проводити дні».
  
  
  «Шукран», - сказав я, подякувавши його. «Я в боргу перед вами за вашу доброту. Її живу в квартирі Карминяна. Якщо ви чуєте про nen більше, зателефонуйте мені, будь ласка. Я з радістю заплачу за хорошу інформацію ». Її написав номер телефону на клаптику паперу, який він обережно засунув в хвилину. Її, знав, що в разі, якщо її не виявлю Карминяна в будинок берберської жінки, принада у вигляді грошей приверне бена Каша.
  
  
  «Нехай ваші пошуки увінчаються успіхом», - сказав він, низменному вклонившись, коли її, вийшов за двері.
  
  
  «Дюйм Аллаха», - відповів я, повертаючись на палюче сонце. Я пішов по вузькій вуличці, пробираючись крізь натовпи людей, повернув прямо в кінці і підійшов до маленького будиночка, розташованого в маленькому дворику. Двері були відчинені, і в неї увійшов. Було прохолодно і темно з-за опущених жалюзі, закривають сонце. Її зупинився на мить і збирався крикнути, коли навколо арочного коридору з фіранкою з'явилася жінка.
  
  
  Вона була високою, на ній був прикрашений коштовностями бюстгальтер, турецькі повітряні штани і витончені бабуші. Розпущене, довгі чорні волосся надавали її обличчю з високими щоками кілька лютий вигляд.
  
  
  У нах був характерний широкий ніс і рот. Великі бронзові сережки і коштовний камінь в центрі лоба додавали гей, химерної зовнішності. Прикрашений коштовностями бюстгальтер iso усіх сил намагався тримати її величезну обвислі груди під контролем.
  
  
  Якою б жорстокої і химерної вона нам здавалася, у жінці, в її погляді, коли вона дивилася на мене, панувала неприкрашена тваринна чуттєвість, руки на стегнах і глузливий погляд жінки, для якої більше не було сюрпризів.
  
  
  «Салам», - сказав я. «Йосиф бен Кашан послав мене до вас».
  
  
  Раптом з'явилася гарна посмішка, вишкіривши блискучі білі зуби. Вона жестом вказала головою, щоб слідувати за нею, і прослизнула через занавешенный отвір. Її, увійшов і одразу опинився в оточенні схвильованих балакунів дівчаток.
  
  
  За моїми оцінками, їх було від 11 до 14 років, і всі вони були голими. Вони стовпилися навколо мене, штовхаючи і підштовхуючи вперед свої молоді тіла. Ih тіла були стрункими, від світлого до темно-коричневого, і дійсно дуже красивими в своїй свіжої квітучої краси, і мені нагадали, що їх програму греки вважаєте себе жінку найкрасивішою у віці від дванадцяти до чотирнадцяти років, хлоп'ячої, але жіночною, не більше того, коли вони недостиглі і просто незрілі.
  
  
  Її відчував ih руки на моєму тілі, ковзні вгору і вниз по моїх руках і ногах, відчуваючи твердість моїх мускулів, і ih балаканина ставала все голосніше і вдячніший. Ih пухнаста нимфоподобная краса підкреслювалася безпомилкової чуттєвістю ih рухів.
  
  
  Одіна навколо них притулився до крісло і розсунула ноги, мабуть, щоб показати мені, наскільки вона девственно.
  
  
  Фаташа була середовищах у них еротичної квочкою і гордо посміхалася. "Добре, так?" вона сказала. 'Все для тебе. Тобі тут, у Фаташе, дуже весело. Ви побачите, що ці дівчата можуть підняти вас на великі висоти ».
  
  
  «Заспокойся, розслабся», - сказав я. «Я прийшов задати вам кілька питань».
  
  
  'Задавати питання?' - Вона спохмурніла, темна хмара, здавалося, оповило все її обличчя.
  
  
  Її вручив гей доларову купюру.
  
  
  «Тут, раніше твого часу», - сказав я. «Я шукаю людину Карминяеа. Хтось сказав мені, що він може бути у вашому будинок.
  
  
  Гроші допомогли заспокоїти її образу з-за того, що я відхилив його пропозицію. «Карминяна тут немає», - сказала вона трохи грубо.
  
  
  "Коли ви в останній раз бачили його?"
  
  
  «В неділю, може, трохи більше», - відповіла вона. Це хоча б трохи допомогло його оцінити. Тиждень тому він був ще живий і поруч.
  
  
  Її наполягав. - Він сказав вам, куди йде? Він сказав однією з зустрінуть ваших дівчаток, що їде?"
  
  
  Фаташа різко заговорила з дівчатами, і вони похитали головами. Як тільки вони зрозуміли, що я не покупець, voni таку гру на велику ліжко, розмовляли і грали в карти, у однієї дівчинки навіть була лялька, для якої вона приміряла одяг, як і всі маленькі дівчатка. За винятком того, що вони були абсолютно голими, і не звертали на це уваги.
  
  
  «Карминяна тут немає», - знову сказала Фаташа, відсилаючи мене з цією пропозицією.
  
  
  Її, кивнув гей, прослизнув через занавешенный коридор і знову опинився на вулиці. Наступною моєю зупинкою був Chez Caliph, за межами Медіни, і хоча вулиці Касабланки були завантажені потім полудня, вони здавалися мені майже безлюдними.
  
  
  Її знайшла це місце на бульварі Зерктуни, як і сказала мені Еггі, і бармен зовсім не проти поговорити про Карминяне. Однак те, що він сказав, змусило мене, звичайно, обережно підняти брови.
  
  
  «Звичайно, він приходив сюди за келихом шеррі близько п'яти годин», - сказав чоловік. Він був європейцем, добре говорив по-англійськи. «Карминян був дуже замкнутим і дуже тихим. Він завжди сидів у кутку й дивився на людей. Її бачив, его всього один або два рази з жінкою, вродливій чорнявій жінкою, високою і дійсно стильного ».
  
  
  «Кравець візьми, це була не Еггі Приймалень, - подумав я. А Карминян йшов з іншого? Це теж було неправильно. Було вже пізно, і наближалася ніч. Без належного опису того, як виглядав цей чоловік, було марно намагатися обходити джаз-бари. Її вирішив повернутися в його квартиру і почекати, поки Еггі не влаштує своє шоу, і я зможу відвідати її і попросити краще описати цю людину.
  
  
  Її зупинився на ресторані «Риссани» і пообідав чудовим блюдом навколо курки. Він була з оливками і лимонами і начинена мигдалем, родзинками, манною крупою, медом і рисом.
  
  
  Повернувшись в будинок Карминяна, її запив все це гарним високим склянкою бурбона з водою, і подумав про те, як чоловік може бути товариським, багато п'є любителем еротики, і в той же час одиноким з хересом, джазом, з колекцією пластинок Моцарта і Скарлатті. Карминян виявився багатостороннім людиною.
  
  
  Зовні на сходах її почув тупіт кроків, перш ніж її почув жіночий голос. У двері різко і різко постукали.
  
  
  - Антон, - сказав тихий солодкий голос, - впусти мене. Її знаю, що ти там. Її побачила святим, коли спускалася вниз ».
  
  
  Пішла пауза, потім знову постукали. «Антон, - сказала вона, - відкрий мене, будь ласка. Що це? Що тут відбувається? Чому ти не дав мені знати, що повернувся?
  
  
  У два швидких кроки її, підійшов до день і відчинив її.
  
  
  Жінка ледь не увірвалася в кімнату, і він зловив її рукою. Її очі широко розкрилися від прапора дозволу на виконання, і побачив її соковиті чорне волосся, злегка завиті за вухами; вузькі чорні брови над темними очима; коричневі, витончено виражені скули і досить довгий орлиний ніс. Це було незабутнє видовище, прекрасну і горду, ніжне і чуттєве одночасно.
  
  
  Тіло відповідало особі, повна, виступаюча груди в кремовій сукні, яке висіло навколо її тіла, як пелюстка на чаші. Її стегна вигиналися довгою плавною лінією, і якимось чином її знав, хто вона.
  
  
  «Ти не Антон», - видихнула вона, коли знову знайшла голос.
  
  
  «Ні, але ти Марина, - просто сказав я. "Будь ласка, увійди."
  
  
  Вона насупилася і підозріло подивилася на мене. І все ж вона увійшла в кімнату. Коли її закрив двері, її побачив, як її грудей м'яко рухалися і покалывали при ходьбі, очевидно, дуже підтримувані вільним бюстгальтером.
  
  
  'Хто ти?' - запитала вона, взявши мене своїми темно-карими очима, які, здавалося, говорили більше, ніж її слова.
  
  
  «Її Глен Тревіс», - сказав їй привіт з посмішкою. «Я шукаю Антона Карминяна, і, оскільки його тут немає, його залишився тут. Він повинен мені гроші в інтернеті, які купив у мене ».
  
  
  "Як ви знаєте моє ім'я?" - запитала вона тихим спекотним голосом, мерехтливим немов оксамит над вогнем.
  
  
  «Вгадав», - сказав я. «Я бачив це ім'я на деяких записах, і ти виглядаєш так, ніби тебе звуть Марина. Гарне ім'я, незвичайне ім'я. Він може бути тільки у гарної жінки ».
  
  
  «Ти знаєш, що правильно говорити», - посміхнулася вона, і її прекрасне, горде обличчя освітилося особливим сяйвом.
  
  
  «Як і більшість художників, - сказав я. «Я хочу знайти Карминяна. І навколо того, що ви сказали, ви можете знати, де він ».
  
  
  Вона сіла, і в її очах закралася смуток. «Готель би її знати», - сказала вона. «Все, що я знаю, це те, що Антон подзвонив мені одного разу ніяк не коли, і сказав, що йому потрібно поїхати несподівано. Він навіть не встиг мене побачитися і привітатися ».
  
  
  Її запитав. - "Ви були його дівчиною?" Вона холодно подивилась на мене. «Я була його другом», - сказала вона. «У нас з Антоном були дуже незвичайні відносини».
  
  
  «Я готовий в це повірити», - сказав я. «Ви дійсно схожі на людину, у якого можуть бути незвичайні відносини. Але ви не знаєте, куди він пішов?
  
  
  Вона похитала головою.
  
  
  «Ви Знаєте, - продовжив я, - мені дуже важливо знайти його. Я не можу вдаватися в усі деталі, але якщо ви мені допоможете, ви в кінцевому підсумку мені велику послугу ».
  
  
  «Я не можу тобі допомогти», - сказала вона, схрестивши ноги. Ee ноги були голі, а довга лінія стегна була витвором мистецтва.
  
  
  На мить мені захотілося, щоб у мені дійсно вистачило художника намалювати її.
  
  
  «Марина, - сказав я, пробуючи слово у роті, незвичайне ім'я і незвичайна жінка, її б сказав. Ви вип'єте зі мною бурбон?
  
  
  «Скотч, будь ласка, - сказала вона, - з водою».
  
  
  Вона відкинулася на спинку стільця і уважно подивилася на мене, поки її готував напої, і простягав гей вогню. Її грудях, здавалося, вигиналися красивою елегантною лінією, коли вона сиділа в кріслі так розслаблено.
  
  
  «Тепер, коли їй тебе побачив, - сказав я, - може, її більше не хочу шукати Карминяна».
  
  
  Марина посміхнулася пустотливий, повільною усмішкою, скривившейся в куточках її ніжних губ. «Але ти знаєш», - сказала вона. «Ти дійсно хочеш его " знайти».
  
  
  «Насправді, - сказав я. «Він повинен мені купу грошей».
  
  
  "Ні", - сказала вона. «Я думаю, це щось більше».
  
  
  Вона була розумною сукою, і він усміхнувся ей. «У тебе особлива інтуїція», - сказав я. "У тебе є здогадки?"
  
  
  «Ні, але навколо вас панує атмосфера, яка займається змушує мене відчувати необхідність, можливо, навіть якусь небезпеку», - відповіла вона. «І все-таки якимось чином ти змушуєш мене відчувати, що я повинна тобі допомогти. Я не дуже вірю твоїм розповіді про Антона, який повинен тобі грошей за твої інтернеті ».
  
  
  «Не кажіть мені, що ти єгипетська ворожка», - сказав зі сміхом. Вона була для мене дуже проникливою.
  
  
  «Я наполовину іспанки, наполовину марокканка», - сказала вона. «Може бути, тому в мене дивні здібності».
  
  
  «Тоді тобі краще повірити мені, що твій інший Антон може опинитися в небезпеці, якщо її его не знайду», - відповів я. «Вони сказали мені, що він багато п'є, і це може бути небезпечно».
  
  
  «Антон? П'яниця? - сказала вона, спохмурнівши. 'Точно немає. Просто трохи вина і, може бути, коньяку потім обіду.
  
  
  Це відповідало словами бармена Chez Caliph. Але решта все одно не підійшло. «Розкажи мені про nen побільше», - наполягав я.
  
  
  «У нас з Антоном, як я вже говорила, були досить незвичайні відносини», - сказала Марина, сідаючи глибше в крісло, і її темні очі придбали відсторонений і завуальований погляд. «Він інтелектуал, дуже замкнутий. Він не любив натовп або безліч людей в особливості. Він волів бути тут або в моєму будинок; тільки ми двоє, мовчки слухаємо пластинок. Він, звичайно, любив Баха і Моцарта, хоча особливо віддавав перевагу Палестрине ».
  
  
  "Він курив?" - запитала її, задаючи штопора, як можна більш недбало. «Тільки навколо его трубки», - відповіла вона.
  
  
  «Вони сказали мені, що він великий шанувальник», - сказав я. Вона спохмурніла.
  
  
  'Що це означає?' - щиро запитала вона.
  
  
  Їй посміхнулася.
  
  
  «Це означає, що він був чуттєвим людиною, любителем сексуальних задоволень, справжнім жіночним чоловіком», - відповів я.
  
  
  Марина насупилася, і коли вона відповіла, її низький м'який голос пролунав майже обурено. «Смішно», - сказала вона. «Він був майже сором'язливим, людина розуму, а не тіла. Це було єдине... - Вона замовкла, і він усміхнувся.
  
  
  «Завершіть те, що ви готелів сказати», - сказав я. Її очі звузилися.
  
  
  «Нічого подібного, - сказала вона.
  
  
  «Ви готелів сказати, що це був єдиний відсутній аспект зустрінуть ваших відносинах», - сказав з усмішкою.
  
  
  Вона подивилася на мене, її обличчя було гладким і чудово контрольованим. Тільки відблиск темного вогню в її очах сказав мені, що я потрапив в ціль.
  
  
  «Я сподіваюся, що мені ніколи не вдасться зрозуміти цього інтелектуала», - усміхнувся я.
  
  
  «З тобою такого не станеться», - сказала вона з ноткою різкості. «Тільки Антон зміг зрозуміти розум і чутливість жінки».
  
  
  «Я теж, люба», - сказав я. «Але не ігноруючи решту її частину, і те, що ви показуєте, не можна ігнорувати».
  
  
  Вона довго дивилася на мене, а потім розсміялася музичним сміхом, який вирвався за всієї глибини її горла, і перетворився в приглушене кудкудакання. «Ти міг би мені сподобатися», - сказала вона. «Ти так не схожий на Антона».
  
  
  Її мало не сказав агов, що сильно відрізняюся від нього, але вона встала і підійшла до дня. Їй був переконаний, що вона знає більше, ніж розповідала мені, але це була не веб-причина, по якій її не хотів її відпускати. В її очах були моменти коливання, деяка стриманість, і її готель знати, що вона знала.
  
  
  Її запитав. - Тобі дійсно потрібно йти?' 'Ти дуже красива жінка. Її дійсно хочу, щоб ти залишилася ».
  
  
  Ee погляд на мене був прихований, але вуаль не приховувала повністю інтерес в її очах.
  
  
  «Може, поговоримо ще раз», - сказала вона.
  
  
  «Ви можете розраховувати на це», - сказав я. І перервати цю стриманість. Визначити мені знайти друга Антона, і ви опинитеся ему велику послугу ».
  
  
  Вона зупинилася на день і подивилася мені в очі. «Я живу на авеню Хасана Суктани, 9, - сказала вона, і її буду спати там, як кажуть американці».
  
  
  Її, дивився, як вона йде, її ущелини здіймається, безперешкодно і звабно. На мить її задався питанням, чи розуміють красиві жінки, як легко вони збуджують або підпалюють чоловіка, і він знав ревматизму майже відразу, як тільки у мене виникла ця думка. так. Вони знали.
  
  
  Кравець, вони знали.
  
  
  Її, закрив двері і посміхнувся про себе. Карминян був не просто суперечливою особистістю. Його смаки щодо жінок розділилися порівну.
  
  
  Мені було цікаво, чи був він одним з тих чоловіків, яких залучали абсолютно різні особистості в різних жінок, чоловіком, в якому різні жінки викликали різні почуття. Її бачив це раніше, хоча і не так сильно, як з Карминяном. Її також задавався питанням, чи брехали ви мені і хто. Опис цієї людини Еггі Прийомних підтвердили продавець килимів, а також Фаташа і її не по роках розвинені дівчинки. Марина і бармен в " Caliph знали зовсім іншого Карминяна.
  
  
  Крик пронизав мої роздуми, як ніж м'яке масло. Це був голос Марини, він зірвався в жаху.
  
  
  Її відчинив двері, зупинився, щоб взяти два тюбики з фарбою навколо ящика з фарбою, і кинувся вниз по сходах. Її приїхав якраз вчасно, щоб побачити, як двоє кремезних чоловіків кинули її в довгий чорний лімузин Mercedes Pullman. Одіна навколо них поглянув на мене, і її побачив його квадратну, обстрижену голову на товстій шиї, маленькі блакитні оченята на м'ясистому обличчя, на якому з таким же успіхом можна було б проштампувати «ЗРОБЛЕНО В РОСІЇ».
  
  
  Її також зауважив відблиск світла ліхтаря за синім збройової сталі і пірнув у бік. Goggle просвистіла mimmo моєї голови і вп'ялася в дерево одвірка. Повинно бути, це був принаймні .44 Magnum.
  
  
  Її встав і побачив, як за кутом зник великий чорний «мерседес».
  
  
  Потім її, вибіг на вулицю, щоб зловити таксі. «Йди за ним», - крикнув я, вказуючи на два червоних плями за рогом. Таксі було старе лондонське таксі «Остін», і водій не хотів цього робити. «Мерседес» швидко поїхав, а моєму чоловікові більше подобалася феска на голи, ніж починати погоню.
  
  
  'В бік!' - Я закричав, коли ми повернули за ріг. Він зупинився, його вискочив і витягнув його з-за керма.
  
  
  Її крикнув. - «Муккадем!», маючи на увазі «урядовий агент», і натиснув на педаль газу. «Хай благословить тебе Аллах», - крикнув їй через плече его здивованої постаті, що стоїть на вулиці.
  
  
  Її погнався за мерседесом, стусонувши акселератор майже на дно. Її зробив ще один покажчиків на двох колесах, закликаючи Бараку, Божественний Захист. Вулиці Касабланки в цей час були непорочне порожні, й старе таксі, принаймні, не відставало від «мерседеса». Мені дуже не хотілося ih наздоганяти. Її б волів, залишатися позаду них і просто стежити за ними.
  
  
  Нарешті її побачив, як велика чорна машина звернула на вулицю, і почув звук гальмують покришок. Її, зупинився біля узбіччя і вискочив. Її тримався біля кам'яної стіни, поки не добрався до кута і не побачив повертається «мерседес».
  
  
  У nen залишався тільки один чоловік, і він їхав.
  
  
  Їй дозволив йому піти і поспішив до входу в багато прикрашений марокканський будинку. Всередині її побачив спалах світла, і озирнувся просив у шляху всередину. Це було досить просто. Низькі поперечини складали частину даху ганку.
  
  
  Її, схопився, обняв балку і забрався на невелику дах.
  
  
  Вузький виступ вів k особливих арочного вікна. Її повз йому і повільно перебирався через небезпечний край. Коли її, доторкнувся до вікна, воно легко відкрилося, і вона прокрався в будинок, вичікуючи момент, щоб очі звикли до темряви. Кімната була порожня, але через арочний прохід її бачив, святий і чув голоси поверхом нижче.
  
  
  Її рухався тихо і мовчки, спасибі марокканському кахельному підлозі. Через ворота її, вийшов у коридор, і тепер голоси стали голосніше і зліше. Її почув звук удару, за яким послідував короткий крик, а потім більш довгий, повний боляче крик.
  
  
  Її виявив сходи і обережно спустився по ній. Марина знову закричала. Її, дістався до вузького балкона, який тягнувся вздовж чотирьох стін кімнати, і подивився вниз на простір внизу.
  
  
  Марина сиділа на прямий стільці. На ній були тільки чорні трусики і безформний чорний бюстгальтер. Навколо нах стояли четверо росіян, один навколо них був схожий на бандита з короткою стрижкою і м'ясистим обличчям. Опуклі груди Марини - повні і красиві - тепер стирчали назовні, а її руки були зв'язані за спинкою стільця. В одного навколо росіян був козячий ріг, і він дав його з математики з короткою стрижкою.
  
  
  «Ось, Эстан, візьми», - сказав він.
  
  
  Мета Марини звисала вперед, і той, кого звали Эстан, грубо відтягував її за волосся.
  
  
  Її, бачив, як на її обличчі блищали сльози.
  
  
  «Де Карминян?» - запитав той, кого звали Эстан, з сильним російським акцентом. Решта троє стояли там, насолоджуючись красою дівчини.
  
  
  Її, відчував, як мої руки змикаються і розтискаються, мені не терпілося схопити ці товсті кремезні шиї.
  
  
  Марина в бюстгальтері і трусиках була для цих виродків, як дорогоцінна картина для стада свиней.
  
  
  'Де він?' - знову крикнув російська. Він відкинув голову дівчини назад, і я побачив, як ee грудей тепер заповнюють гнучкий бюстгальтер, коли вона згиналася, і кричала, ніж боляче.
  
  
  «Я не знаю, кажу тобі», - видихнула вона.
  
  
  «Якщо ви продовжите брехати, ми займаємося з вами по-справжньому», - сказав Эстан.
  
  
  «Все це ще нічого». Він відсмикнув руку і сильно вдарив її по обличчю.
  
  
  Марина впала на бік зі стільцем і всім іншим, і він почув її здавлений крик боляче.
  
  
  "Чому ви відвідали свого друга в його квартирі?" - крикнув російську, коли інші підняли дівчину зі стільцем і знову поставили його статі: «Я думала, що Антон там», - ахнула Марина. «Я думав, він повернувся. Я не знала людини, який був там ». Російська знову вдарив її. На цей раз не так сильно. Дівчина знову закричала.
  
  
  «Ви брешете», - сказав росіянин. «Ми спостерігали за квартирою. Ми побачили, що новачок приїхав і заселився туди. Ми скоро до нього доберемося. Схоже, він теж шукає Карминяна і оголошує себе митцем ».
  
  
  Це було більш ніж цікаво, хоча б дізнатися, що росіяни так само рвуться до Карминяну, як і ми.
  
  
  Це означало принаймні одне. Якщо б він був мертвий, його б не хотіли. А якщо він просто ховався, то з російських або когось ще? З кожною хвилиною справа Карминяна набував все більш захоплюючі аспекти.
  
  
  Крик Марини, роздирає вуха і повний боляче, зупинив мої роздуми, і я подивився вниз. Російська тицьнув гей, в пупок рогом. Тепер він ставав все більш садистським, у своїх спробах отримати інформацію, яку Марина не могла дати.
  
  
  «Ми, художники, ненавидимо осквернення краси», - сказав її собі, витягаючи з кишені одну навколо двох тюбиків з фарбою.
  
  
  Балкон вів до вузької кам'яної сходах на протилежній стороні виступу, свешивающейся з чотирьох сторін. Її відкрутив ковпачок від тюбика і шталь видавлювати блакитну фарбу по балконного підлозі, до стогнати.
  
  
  Її пробирався тому по кам'яних сходах, поки не натрапив на довгу тонку доріжку вздовж стіни балкона. Фарба була справжньою і на акриловій основі, тому будь художник міг малювати нею, але нах був включений ще один секретний інгредієнт.
  
  
  Її, спустився на кілька сходинок, досталь, запальничку і запалив нитка довгої смужки кордон квітів. Почалося горіння. На мить вона спалахне, а потім вибухне. З-за довжини траси вибух не буде концентрованим, але все ж досить сильним, щоб зробити те, що я готель, а саме викликати в них хвилювання.
  
  
  Їй був внизу сходів, пірнаючи з видом на кут L-образного коридору, відкрито через двері з кімнати, де вони були з Мариною.
  
  
  Фарба вибухнула, і потріскування коси і каменю вказувало на те, що цього вистачило, щоб підірвати одну сторону балкона.
  
  
  Росіяни вискочили через кімнати, викрикуючи інструкції інший одному. Двоє з них вистрелили вгору, третій шталь підніматися по сходах. Четвертий, зупинився і підозріло озирнувся. Активного відпочинку диму і пилу покотилася по балкону сходах.
  
  
  Її на повній швидкості вибіг за для повороту, тримаючи Хьюго в руці.
  
  
  Російська побачив мене, побачив стилет в моїй руці, і вдарив мене ногою зі швидкістю і точністю, які мене здивували. Його черевик торкнувся мого передпліччя, посилаючи хвилю онімілою боляче до мого плеча.
  
  
  Її, відчув, як Хьюго вислизнув навколо моїх пальців.
  
  
  Тоді росіянин зробив помилку. Він пригнувся до стилету. Мій засадах вдарила його по шиї збоку. Її, бачив, як він схопився за шию, впала вперед і почервонів, хапаючи ротом повітря. Її міг би дати йому ще один удар, який вбив би його, але кожна секунда була на рахунку. Ему потрібно декілька хвилина, перш ніж він зможе знову зітхнути і вжити заходів.
  
  
  Моя рука все ще немела, її взяв Хьюго і побіг в кімнату. Використовуючи ніж лівою рукою, її перерізав мотузки навколо її зап'ястя і побачив крайнє здивування в очах Марини.
  
  
  «Візьми сукню», - сказав я.
  
  
  Вона простягла руку і підняла його з підлоги. Взявши її за руку, її побіг до дня. Її чув крики. Інші повернуться сюди через кілька хвилина. Вікно було вибито, і його ногою розширив отвір. Ми стрибнули через нього на вулицю.
  
  
  Під час бігу Марина натягнула сукню. Вона тільки починала це робити, коли її витягнув і далі. Ми перебралися через низький кам'яний парапет, за стіною, поки не вийшли на вулицю.
  
  
  Навколо будівлі долинали крики і тупіт. Тим часом вони виявили, що Марини більше немає, і тепер вони вибігали назовні.
  
  
  На куті, зістрибнув зі стіни і підняв руки, щоб допомогти Марині спуститися. В цей момент загорівся прожектор, і швидко хитнувся взад і вперед по вулиці. Через кілька секунд, він наздожене нас, і я побачив, що їх вручну керує хтось сидить на тому ж парапеті, за яким ми тільки що переповзли.
  
  
  Її не міг бачити фігуру за світлом, але її прицілився в прожектор, і вистрілив. Він згас зі дзвоном розбитого скла.
  
  
  Старе таксі все ще стояло на місці, і ми побігли до нього.
  
  
  «Сідай, - сказав їй, Марині, - її водій». Її розгорнув таксі і поїхав. Її, знав, що через кілька хвилина нас буде шукати великий чорний «мерседес», але до того часу ми вже були в безпеці. Може бути.
  
  
  "Куди, леді?" - весело запитав я.
  
  
  "Я ... я не знаю", - сказала вона. «Я все ще тремчу».
  
  
  «Я міг би повернутися в дім свого друга Карминяна, але я майже впевнений, що вони будуть шукати нас там. Як ви гадаєте, вони знають, де ви живете?
  
  
  «Ні», - відповіла вона. «Вони спостерігали за квартирою Карминяна. Не моїм.'
  
  
  «Тоді це буде будинку № 9 на авеню Хассана Суктани», - сказав я. Ми приїхали в найкоротший термін, і її припаркував таксі в декількох кварталах від її будинку. Це теж був двоповерховий будинок, але більш елегантний і більш високий, ніж у Карминяна, і палац у порівнянні з тим місцем, де жилки Еггі Прийомних.
  
  
  Марина відкрила двері, і він увійшов у вітальню, багато прикрашену золотими і чорними шторами. До краю кімнати пригибался довгий вигнутий диван, его чорна тканина різко контрастувала з великою кількістю яскравих подушок всіх форм і розмірів. Її подивився вниз і побачив, що Марина дивиться на мене, я стою поруч зі мною.
  
  
  «Спасибі за те, що ти зробив», - сказала вона. «Прості мене на хвилинку, і ми можемо поговорити про це. Її, відчуваю себе брудною і втомленою. Влаштовуйтеся зручніше. У буфеті є спиртне. Будь ласка, обслуговуйте себе ».
  
  
  Вона зникла в сусідній кімнаті, і через кілька секунд її почув звуки поточної води.
  
  
  Її налив гей бурбон з льодом, і скотч, і влаштувався між розкішними подушками. Коли її відпив свій напій і підняв очі, її, побачив, що вона стоїть в дверному отворі в темно-золотом шовковому халаті, який звисав з найвищих точок ee грудей до підлоги. Її волосся спадало на плечі, і коли вона підійшла до мене, її, побачив її повні, підняті догори грудей, повільно і вільно похитуються під шовковою одягом.
  
  
  Марина приглушила яскравий святим, і більш м'яке сяйво оповила її ніжні високі вилиці темними тінями, посилюючи царське аристократичне вираз її обличчя. Вона взяла свій скотч, зробила великий ковток, потім влаштувалася поруч зі мною, глибоко занурившись у купу подушок.
  
  
  З якоїсь причини шовковий халат ніколи не відкривався, ніколи не зрушувався, щоб оголити навіть дюйм її тіла. Тільки повільний рух її грудей вказувало на те, що під шовковою тканиною більше нічого не було.
  
  
  "Хто були ці люди?" - спокійно запитала вона. - Я знаю, що вони були російськими. Але навіщо їм Антон?
  
  
  'Її, знизав плечима. - Я не знаю.' «Може, він теж повинен їм грошей».
  
  
  Вона посміхнулася.
  
  
  «Глен, - сказала вона, - це твоя історія, але її ей, не вірю. Тепер її знаю, що справа в іншому. Готель би їй знати щось ще. Може, тоді її зможу тобі допомогти. І Антон.
  
  
  «І Антон», - сказав я. «Не будемо забувати про Антона. Скажіть, де, на вашу думку, ми можемо знайти Антона, і ви могли б допомогти нам обом.
  
  
  Вона нічого не сказала, але її темні глибокі очі вивчали мене. Вона спостерігала, як мій погляд ковзнув mimmo розкоші, м'якою чуттєвості кімнати і зупинився на ній. ,
  
  
  «Так, голосування, де ви з Антоном проводили інтелектуальні вечора?» - задумливо сказав я. Її помітив слабку посмішку на її губах.
  
  
  "Пуста трата вашого мислення, чи не так?" сказала вона з посмішкою.
  
  
  'Чому? Гарне оточення не менш важливо для інтелектуальних задоволень ».
  
  
  «Ніколи не говорив, що це не так», - відповів я. «Але я її не поділяю тіло і розум. Її ніколи не був людиною того або іншого. Її можу насолоджуватися вашим розумом так само, як і вашим тілом, і навпаки. Я не вірю у вибір між тим чи іншим. Її хочу і те, і інше.'
  
  
  «Ти жадібний», - сказала вона зі сміхом і відкинулася назад.
  
  
  На цей раз халат вперше розкрився, оголивши ніжний вигин її грудей - пагорб, що запрошує його досліджувати.
  
  
  Її, відчув, як моя рука мимоволі рушила вперед.
  
  
  Очі Марини були глибокими, майже чорними, блискучими сферами.
  
  
  «Може бути», - зізнався я. «Не кажіть мені, що він ніколи не був жадібним».
  
  
  «Ніколи», - сказала вона. «Я сказав вам, що у нас були дуже незвичайні відносини. Її частини задавався питанням, як Антон міг залишатися таким крутим і платонічним. Тепер знаю, що це була його вина, що так і залишилося. Він займався зі мною любов'ю по-своєму, своїм розумом, музикою і поезією, ніжним дотиком руки до моєї. Він ніколи не заходив далі цього ».
  
  
  Її все думав про Карминяне, п'яниці, споживачі Фаташи, наслаждающемся дивних і страшних насолод в Медині. Цей чоловік був для мене дивним.
  
  
  «Ви говорите, що це була вина Карминяна в тому, що це виявилося не чим іншим, як цим», - сказав я. "Чому ти це говориш зараз?"
  
  
  «Тому що тепер її бачу, що сидіти тут з тобою було б неможливо», - відповіла вона. Її очі перетворилися у два чорних вугілля, тліючих темним вогнем.
  
  
  «Ви абсолютно праві, - сказав я.
  
  
  Її, нахилився вперед, схопив шовковий халат за комір і притягнув її до себе. Її побачив, як її губи прочинилися, коли мій рот зустрівся з її, і він відчув солодку солодкість її мови. Вона дозволила йому було погратися з моїм, потягнула його назад, потім знову вийшла вперед, запрошуючи і лоскотати. Тепер її дихання почастішало, і її руки обвилися навколо моєї шиї.
  
  
  Її, відчув, як моя рука торкнулася м'якою, гладкою шкіри її плеча. Мій великий палець м'яко натиснув на шкіру трохи нижче плечової кістки. Вона відпустила губи і притулилася щокою до моєї.
  
  
  «Ні ... ні», - видихнула вона. «Я ... я забула, як сильно їй цього готелю. Але я не можу... ні, будь ласка.
  
  
  Її перемістив руки на кілька дюймів до її грудей і почув, як вона різко втягнула повітря. Її запитав. - Чому немає?' «Страждаєте від вірності?»
  
  
  «Може бути», - прошепотіла вона, дивлячись на мене; її очі благали зрозуміти.
  
  
  Але давно зрозумів, що розуміння не завжди допомагає.
  
  
  «Може бути, все», - сказала вона, - «вийти заміж».
  
  
  "До чого?" - жорстоко сказав я.
  
  
  Її побачив, як вражена біль спалахнула в її очах, і засунула руки в шовкову мантію, що охоплює обидві гарні, повні, грушоподібні грудей.
  
  
  Марина скрикнула від болісного захоплення і відкинула голову, закривши очі, залишки її крику все ще луною розносилися по безмовною кімнаті.
  
  
  "До чого?" - підтвердив я, потираючи великими пальцями м'які, ледь стоячі соски.
  
  
  Марина знову скрикнула, наполовину від жаху, наполовину від захвату. Це був її останній такий крик. Вона простягнула руку, схопила мене за шию і забрала моє обличчя між своїми грудьми.
  
  
  Її взяв її сосок в рот і погладив його м'якість, катаючи його взад і вперед під язиком, поки Марина не вчепилася мені в спину, плечі і шию в гарячковій хіть.
  
  
  Її обережно звільнився з її грудей, поки вона все ще важко дихала. Повільно її зняв одяг, дивлячись на нах, і він знав, що вона дивиться на мене своїми примруженими повіками. Раптово вона кинулася вперед, щоб пригорнути до себе моє оголене тіло, і уткнулась особою мені в житті, цілуючи мене з шаленим бажанням. Тут у вас було пристрасне істота, яке якимось дивним, інтровертних чином зумів стримати рев вулкана, який знаходився всередині нах. Їй був радий, що опинився поруч, щоб стати свідком виверження.
  
  
  Марина подвигала мене під своїм довгоногим тілом, одна навколо яскравих подушок підпирала її талію. Вона обхопила мене гладкими стегнами навколо моєї талії, і привітала мене пронизливим криком задоволення, подихом нестримного задоволення і криком розпуки, який, нарешті, був випущений.
  
  
  Вона рухалася піді мною, ставлячи свій шалений ритм, і він відчув, як кінчики її грудей розширюються і піднімаються від бажання. Мої губи з тугою хотіли його м'якості, а мій язик провів м'якими доріжками задоволення по кожному колі туги, в той час як Марина стогнала і бурмотіла в ночі дикі слова бажання.
  
  
  Раптово її відокремився від нах, і протягом dolly секунди вона лежати нерухомо, її тіло все ще було повно перерваного натхнення. А потім вона вибухнула проти мене в люті пристрасної туги.
  
  
  «О, ні, ні», - видихнула вона. «О, Боже, ти не можеш зупинитися ... так, ні». Вона схопила мене і притягнула до себе, гарячково рухаючи стегнами, і тепер вона видавала тихі ридання.
  
  
  Коли її повернувся до неї, вона закричала від торжествуючої суміші полегшення і бажання, і її голод був ненаситним.
  
  
  Її рот знайшов мої губи, мою груди, а потім вона вигнула спину, підводячись у своєму шаленому бажанні насолодитися мною всім.
  
  
  Тепер її залишився в ній, і шталь рухатися все швидше і швидше, поки не залишилися тільки гірські вершини, причому кожна вершина була трохи вище попередньої, і Марина ахнула і скрикнула від непереборної радості.
  
  
  Її, відчув, як вона раптом напружилася, її тіло стислося навколо мене, і хоча її губи і широко розставлені не було нам звук, і її глибокі очі були десь в іншому місці, у власному світі.
  
  
  Тільки тремтяче задубіння ee тіла розповів мені, що відбувається, і потім, нарешті, вона зітхнула, протяжний зітхання, що виходило за всієї глибини її істоти, і потім вона лежати там, як безвольна, використана ганчіркова лялька, лялька. красива лялька.
  
  
  Його жим лежачи поруч з нею і притулився губами до чудово піднятою грудей, а вона притулилася до себе моєю головою.
  
  
  «Це було давно», - прошепотіла вона, ледве дихаючи.
  
  
  «Та ви знали. Яким чином ви знали.
  
  
  Я не відповів. Я не знав відповіді, не впевнений. Знав її, її бажання, її потреби, відчував її якимось несвідомим чином? Чи все було навпаки? Відчувала вона в мені когось, хто міг би звільнити все, що було угнетено? Тоді для нах це була б капітуляція, а перемога. І вона говорила про цю перемогу пізніше, коли притискала мене до себе.
  
  
  «Ми так мало знаємо ще про одного», - сказала вона. «Але це потрібно було зробити. Її знав це з того моменту, як ми зустрілися ».
  
  
  Для нах перемога була повною, але з її капітуляцією вона була такою ж значною, і він знав це з глибокої м'якості-ee очей.
  
  
  Її почав діяти швидко, майже жорстоко, але я знаю, що більше не можу стримуватися.
  
  
  "Де Карминян?" - м'яко запитав я.
  
  
  Вона просто безпорадно похитала головою.
  
  
  «Добре, - наполягав я, - хто міг знати, де він?» Вона говорила з закритими очима, зціпивши зуби, наче готель не чути свої власні слова. «Є людина, - сказала вона, - по імені Рашид-де-Риф. Він живе в арабському кварталі. Антон говорив з ним про важливі справи ».
  
  
  Її притулилася губами до м'якої грушоподібної грудей.
  
  
  «Добре, що ти мені сказала, Марина», - сказав я, м'яко дихаючи на рожевий кінчик. 'Повірте мені.'
  
  
  Вона поворухнулася і підняла мою голову руками, дивлячись мені в очі. 'Хто ти?' - запитала вона, майже благаючи.
  
  
  «Ще один», - відповів я.
  
  
  В деякій мірі це було правдою. Їй був би другом і хорошим другом, якби це не суперечило моїм наказом. У цій професії дружба, як і любов, що має чітко означені межі.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  
  
  
  
  Марина змусила мене пообіцяти скоро повернутися. Це була обіцянка, що вона не повинна була стримувати. Її повинен був викинути думки про неї навколо голови.
  
  
  Спогади про її молочно-білій шкірі поруч з чорним волоссям, її красивою грудей і довгими стрункими стегнами залишалися в моїй голів, як відволікаючі, тривожні бачення. Її, знав, що її голод, який вона так довго заперечувала, не буде задоволений за один раз. Це була захоплююча перспектива, але тепер у мене були інші заняття, потворні і небезпечні.
  
  
  Рашид-де-Риф, - сказала вона мені, і я попрямував до маленького продавцю килимів в Медині. Її, знав, що він може сказати мені, де знайти Рашида Рифу.
  
  
  Її перевірив свою пам'ять в тому, що я знав про Рифах або Риффианах. Маленькі, давно приховані факти почали просочуватися в мою свідомість.
  
  
  Риф був фортецею Марокко, гірської смуги негостинній землі в Північній Африці, яка займається тягнеться від краю Марокко, навпаки, Іспанії, уздовж Середземного плаття до кордону з Алжиром.
  
  
  Як виявляв завойовник для завойовником, жителі Рифу були сильними воїнами, швидко впадали в гнів і сильно відрізнялися від інших своїх співвітчизників. Римлянам так і не вдалося завоювати або підпорядкувати Рифи у ih природної цитаделі. Не більше, ніж іспанців чи французів. Єдиними берберськими або арабськими вождями, які ладнали з Рифами, були вони, хто прийшов з миром, а не для завоювання. У 1926 році бергрифы під командуванням Абд-ель-Крима зуміли зупинити 325 000 французьких солдатів і 100 000 іспанських солдатів всього з 20 000 воїнів. Рифи зі своїми фантастичними вершниками на швидких жеребчиках і на пустельних рівнинах на мехари - піщано верблюдах, були кастою солдатів, гордим і неприступним народом.
  
  
  Її задавався питанням, чи пов'язано це з цим або цей Рашид Риф працював самостійно.
  
  
  Бен Кашан не дав мені наш найменшого уявлення про це. Побачивши мене, він зобразив бліду извиняющуюся посмішку.
  
  
  «Продавці дані стали жахливо жадібними», - сказав він, широко розводячи руки, його очі відбивали заклопотаність.
  
  
  Її отримав повідомлення.
  
  
  «Тоді скажи жадібним, що, якщо інформація на них вірна, її заплачу вдвічі більше, ніж в іншому випадку», - відповів я. «Зараз відкрито її шукаю, з кимось по імені Рашид-де-Риф».
  
  
  Обличчя Бена Каша запаморочилося, його очі стали настороженими.
  
  
  «Це вам нам про що не говорить», - сказав він. «Він поганий чоловік, від якого треба триматись подалі».
  
  
  Рада Бен Каша був щирим, але я знав, що араби в цілому ненавиділи Рифів і боялися ih з легендарним страхом, який тривав тисячу років тому.
  
  
  Бен Кашан бачив по моїм очам, що я не вражений.
  
  
  - Якщо вам потрібно його знайти, его, будинки в залі на іншій стороні медіни, щоб поруч сувенірних магазинів. Его будинок раніше був стайнею ».
  
  
  Її запитав. - "Що він робить, цей Рашид Риф?"
  
  
  Бен Кашан знизав плечима і закотив очі. «Це Риф», - сказав він. «Він ніколи нікому нічого не говорить, він нам з хема не розмовляє. Він приїхав в медину всього кілька місяців тому, і я чув, що він заплатив за оренду він стаєнь. Але це все, що я знаю.
  
  
  «Більш ніж достатньо», - сказав я, кидаючи ему долар США.
  
  
  Її повернувся через Медіну і виявив ряд туристичних сувенірних магазинів, повних килимів, мідної та латунної посуду, а також традиційних місцевих декоративно-прикладних мистецтв. За рядом магазинів її виявив стару конюшню. Невисока конструкція, яка виступає у формі букви L.
  
  
  Її, увійшов у відчинені двері, потім зупинився, щоб потягнути за шнурок дзвінка.
  
  
  Рашид Риф тихенько з'явився по всьому будинку. Він раптом став переді мною і, безсумнівно, був тією людиною, яку їй хотілося б. Він носив джеллаб з стрічкою з патронами на плечі і довгим зігнутим мавританським мечем на поясі. Він дивився на мене очима сокола; холодними, гострими, хижими і смертоносними.
  
  
  Тільки його обличчя було яструбиним, з гострим носом, тугий шкірою і з поглядом, пронизливим мене, як якщо б їй був бараниною на рожні. Від цієї людини буквально пахло злом, і він відчув, як волосся на потилиці стало дибки. Він чекав, що я спочатку що-небудь скажу.
  
  
  «Я шукаю людину по імені Карминян», - сказав я. «Вони сказали мені, що він нещодавно був у вас».
  
  
  «Я нічого не знаю про таку людину, незнайомець», - виплюнув він, кожне слово вимовлялося рішуче по-арабськи з сильним акцентом.
  
  
  Її спробував ще раз. - «Мені сказали, що він вів з тобою справи».
  
  
  «Якщо так, то це моє діло, а не твоє», - відрізав Рашид-де-Риф. «Але я ж сказав тобі, що не знаю його».
  
  
  Без жодних доказів її був упевнений, що він бреше. До того ж на перший план вийшло моє власне впертість.
  
  
  «Мені сказали, що він бачився з тобою менше неділях тому», - наполягав я. Коли мої очі звузилися, її побачив, як його рука перемістилася до довгого вигнутому мавританскому кинжалу у прикрашені коштовностями піхвах.
  
  
  «Ви говорите, що Рашид брехун?» - похмуро пробурмотів він.
  
  
  «Я просто кажу те, що мені сказали», - відповів я. Її, відчував себе обдуреним і сподівався, що цей брудний негідник спробує використовувати цей кривий ножик проти мене. Але він цього не зробив, хоча в мене було сильне відчуття, що він не відкидав цю ідею повністю, а просто відкладав сл.
  
  
  «Занадто багато питати - це спосіб втратити мову», - прогарчав він.
  
  
  «Спасибі», - сказав я. «Я вытатуирую це у себе на грудях». Її, повернувся і пішов геть. Її, знав, що подальші спроби отримати інформацію марні. Її, відчував, як очі Рифу, спостерігаючи за мною, поки я не загубився в натовпі, а коли вийшов її навколо Медини, її глибоко зітхнув.
  
  
  Ставало все більш очевидним, що досі тхір у мене було тільки два легких дороги до Карминиану, і обидві жіночі.
  
  
  І її, відчував, що вони обидва можуть допомогти трохи краще. Я не вірив, що вони навмисно щось приховують, не більше, але вони могли б знати дрібниці, які здавалися їм неважливими, але були настільки ж важливі для мене.
  
  
  Її вирішив знову підняти це з цієї сторони, на цей раз починаючи з Еггі Прийомних.
  
  
  Вона встала всього за декілька хвилина до того, як я дістався до нах, і зустріла мене в яскраво-зелених піжамних штанях і топі, обнажающем її життя. Вона швидко сховала іскру радості в очах і замінила її чимось на зразок образи. Вона виглядала приголомшливо без макіяжу Вона виглядала по-дівчачому, рівні тверді зморшки на її обличчі пом'якшувалися природним сяйвом ee кравець.
  
  
  «Мені було цікаво, що з тобою трапилося», - сказала вона, надуваючи губи. «Так що я не думаю, що ти так зацікавлений у попросив Антона».
  
  
  «Так, але його его хотів», - сказав я, посміхаючись. «Я був зайнятий его пошуком».
  
  
  «Я думала, що отримаю звістку від тебе вчора», - сказала вона. «Звідки ти знаєш, що я чогось не стало відомо?»
  
  
  На цей раз подумки усміхнувся. Це був очевидний крок, але я не мав наміру йому піддаватися.
  
  
  "Ви що-небудь згадали?" - швидко запитав я. «Давай послухаємо».
  
  
  «Неважливо», - сказала вона раптом весело. «Її все одно готелю побачити тебе де-небудь ще. Її подумував. Картина може забезпечити красу, відмінну від звичайних блискучих фотографій. Не могли б ви зробити що-небудь дійсно сексуальне? '
  
  
  «Я не знаю», - відповів її з повільною усмішкою. «Художник не може просто у щось вкласти секс. Це повинно виходити від самого предмету ».
  
  
  «Це прийде», - похмуро сказала вона. «Особливо в наші дні».
  
  
  "Чому, особливо в ці дні?" - невинно спитав я. "Ви так сумувати за Карминяну?"
  
  
  Її очі звузилися, і вона стала жорсткішою. "Що, якщо б це було?" - захищаючись, сказала вона, сіла на диванчик і докладає руки за спину, її грудей випирали, круглі, високі пагорби вабливого пишноти. Ee засадах розгойдувалася взад і вперед, неспокійно рухаючись, як котячий хвіст.
  
  
  Її було тут, щоб дізнатися трохи більше про Карминяне, але раптом її побачив кращий спосіб досягти того, що її готель, і, звичайно, той, який міг би бути трохи веселіше. "Я запитав. - Що було для тебе таким важливим у Карминяне?" «Очевидно, ви багато думали про nen».
  
  
  Вона зрозуміла насмішку. «Може, мені не хочеться зараз про це говорити», - швидко відповіла вона. «Може, її знову забула».
  
  
  «Ти можеш пригадати», - сказав я, стою перед нею.
  
  
  Вона знову стала ворчливой, і її неспокійний погляд ковзнув по моєму обличчю.
  
  
  Її, простягнув руку, схопив її за верх і потягнув вгору.
  
  
  "Ніяких ударів, ти обіцяв", - сказала вона. Її очі були налякані.
  
  
  Її сказав. - "Хто сказав що-небудь про жорсткість?" «Я хочу покращити твою пам'ять. Може, якщо її нагадаю вам про nen, її зроблю це ».
  
  
  Її, нахилився і поцілував її, відкривши її губи своєю мовою. Вона не поворухнулася, але її губи зустрілися з моїми, майже миттєво відреагувавши.
  
  
  "Ви нудьгувати з цього?" - пробурмотів я, не відриваючи губ, все ще тримаючи її за талію.
  
  
  «Ублюдок», - пробурмотіла вона в ревматизму.
  
  
  Їй дозволив своєму мови глибше проникнути в її рот, і шталь рухати їм взад і вперед, відчуваючи, як її тіло тремтить.
  
  
  "Як твоя пам'ять?" - прошепотів я, все ще не зводячи губ з сл. - Вже краще?
  
  
  «Ублюдок», - знову сказала вона, намагаючись звільнитися від мене, при цьому чіпляючись ще міцніше.
  
  
  Її опустив руки поверх її, поки вони не торкнулися ee високої круглої грудей.
  
  
  Її запитав. - "Ви пам'ятаєте, як вас тримали в такому положенні?" "Ти пам'ятаєш?"
  
  
  «О, Господи!» - вигукнула вона. «Припинити. Я не можу цього винести. Перестань так зі мною грати ».
  
  
  Її перестав з нею грати. Її, просунув руку і обійняв одну навколо м'яких, але пружних молодих грудей.
  
  
  Еггі мало не закричала і притулилася до мене всім тілом. Ee стегна скручувалися і притискалися до моєї промежини. Вона потягнулася тому, щоб звільнитися, звільняючи мою руку навколо її грудей.
  
  
  Її провів великим пальцем по маленькому рожевому, майже впало соску, і вона почала відчайдушно рухатися вперед-назад, до мене. Ee грудей дійсно були круглими, повними і дуже юними, і вона притиснула ih до моїх руках, ніжно покусуючи мою шию своїм ротом.
  
  
  Її на мить утримував її від себе, дивлячись на напружене обличчя і щільно заплющені очі. Вона була майже збожеволіла від бажання, це маленьке тонке, просте створення, знавіснілий від неприборканої, голою і грубої пристрасті.
  
  
  Її, думав про те, що Марина теж була породженням неприборканого бажання. Один досяг точки кипіння за відсутності его, інша - з-за його наявності. На мить її виявив, що захоплююся Карминяном. Він на свій розсуд грав у відмінну гру.
  
  
  Але потім Еггі закрилася гарячим бажанням навколо всього іншого. Її плечі рухалися круговими, скручивающими рухами, і він відчув, як її груди треться об мої долоні. Її, простягнув руку, затиснув її ноги і підняв з підлоги, щоб віднести у спальню.
  
  
  Коли її поклав її на ліжко, з нах майже не було штанів. І поки вона ворочалася, її побачив ee тверду, молоду і пухку фігуру. Вона була тверда, і кожен рух її тіла благало, просило ... вопило.
  
  
  Її, роздягся і притиснувся до неї грудьми.
  
  
  Еггі почала звиватися, корчитися і стогнати, за її губ злітали маленькі щасливі слова, більше, ніж просто зітхання, але ще не слова.
  
  
  На відміну від Марини, у способах заняття любов'ю Еггі Фостерс не було нічого зловісного, тонкого або витонченого. По суті, екзотична танцівниця була не чим іншим, як маленькою дівчинкою навколо села десь на Середньому Заході, і її заняття любов'ю були примітивною і рушійною, неконтрольованої силою.
  
  
  Еггі пригорнула мене до себе і перекотилася на мене, її товсте тіло хиталося, толкалось і парило.
  
  
  Її схопив її за плечі і адаптував свої рухи до її грубого, вимогливому ритму.
  
  
  Вона кинулася назад і закричала, що гей потрібно від мене більшого. Вона не готелю звірства, мазохізм був гей іноземний. Вона була повністю поглинена своєю неприборканою пристрастю.
  
  
  Коли її, займався з нею коханням, Еггі піднімала своє тіло все вище і вище з ліжка з кожним поштовхом, вражаючи мене силою, яка полягала в її маленькому зростанні. Коли їй відповідав взаємністю на кожне ee толчковое рух, вона кричала про більшому, поки раптом мало не злетіла в повітря і не схопила мене звивистим, несамовитим криком екстазу, і це тривало знову і знову.
  
  
  Ми лежали пліч-о-пліч, залишився тільки гірко-солодкий екстаз, майже хвороблива чутливість двох втомлених тел.
  
  
  Через деякий час Еггі підняла голову, і він побачив, як її очі знову сфокусувалися, як ніби вона поверталася на Землю, і вона подивилася на мене, ніби вона прийшла з склепіння, - ee голос був утрудненим і хрипким. «О, Боже», - прошепотіла вона. «О боже. Її б ніколи не повірила цьому. Я не думала, що хтось може бути краще Антона ».
  
  
  «Не порівнюй», - дорікнув його.
  
  
  «Так», - прошепотіла вона, притулившись щокою до моїх грудей. "Я просто кажу правду." Знову ж, як і у випадку з Мариною, її зважився скористатися її теплим, незахищеним настроєм, цим коротким моментом, коли вона була емоційно моєю полонянкою. «Ви коли-небудь чули, щоб він згадував когось по імені Рашид Риф?» - м'яко запитав я. Її бачив, як вона кивнула.
  
  
  «Незадовго до зникнення его», - відповіла вона. «Він сказав мені, що боїться когось по імені Рашид».
  
  
  Її скривилася. Цей мерзенний виродок збрехав, як її вже знав.
  
  
  - Карминян частини брав вас з собою в квартиру? - запитала я, напружуючи ще один мускул.
  
  
  Все це було складено за непояснених шматочків і шматочків. Тепер це стало грою, скільки ще суперечностей її виявлю.
  
  
  «Ніколи», - пробурмотіла Еггі. «Ми приходили сюди».
  
  
  Її запитав. - "Він курив?"
  
  
  «Так», - сказала вона. «Жахливі важкі турецькі сигарети. Нічого більше. І він був завзятим курцем ». Суперечності, суперечності і багато що інше працює. Їй дозволив Еггі полежати проти мене ще кілька хвилин, а потім звільнився з нах. Мені довелося піти і розглянути цю повну контрастів загадку, але спочатку її повинен був нанести візит Рашиду Рифу. Карминян мав справу з ним, і тільки нещодавно. Це була веб-достовірна інформація, яка займається у мене була підтверджена і Мариною, і Еггі.
  
  
  На цей раз заговорить Рашид. Її з нетерпінням чекав зустрічі зі злим кочівником Рифом.
  
  
  "Ти повернешся, чи не так?" - запитала Еггі, коли її одягнувся. «Я дійсно омелою на увазі те, що готелю, щоб ти мене намалював».
  
  
  «Звичайно», - сказав я, помічаючи обриси її тіла, коли вона пролежала на підлозі і спостерігала за мною. «Я зайду, коли ти повернешся по-Клубу ... або, може бути, щиро перед тим, як ти підеш. Її побачу тебе.'
  
  
  «Ти мені подобаєшся», - несподівано сказала вона. «Я маю на увазі, я думаю, що ти хороша людина».
  
  
  Її посміхнувся ей.
  
  
  Коментар був таким же, як вона сама, простим, прямим і нехитрим. Її заклав руку гей круглу груди і залишив там.
  
  
  Раптово його глибоко пошкодував Еггі Прийомних. Вона дійсно повинна повернутися в Акроні, штат Огайо, в ліжко до якого-небудь простого, милого і прямолінійним хлопцеві.
  
  
  «Я повернуся», - пообіцяв я, прибираючи руку. Вона повернулася, щоб трохи поспати.
  
  
  Її, залишив її і пішов по вулиці. Перш ніж її доберуся до медіни, буде темно, але я не поспішав.
  
  
  Її глибоко замислився і спробував розгадати таємницю під назвою Карминян. Він був зразком протиріч. Й частина достовірної інформації, яку їй надали, тільки ускладнила загальну картину цієї людини. Але я зрозумів, що це не зовсім спантеличує. Вся ця чортова штука була якоюсь безформною, розмитою.
  
  
  Еггі Прийомних рідини і крові цієї людини, як лютого тусовщика, сильно п'є, екстраверта, люблячого багатьох.
  
  
  Марина розповідала мені про соромливого людину, яка майже ніколи не пив, про интроверте, ненавидячому багатьох.
  
  
  Еггі знала фанатика джазу, знав манери та стилю всіх великих джазових виконавців, справжнього фаната джазу, який міг сидіти і насолоджуватися ним годинами.
  
  
  Марина знала його, як любителя Скарлатті, Палестрини і поезії.
  
  
  У Aggie's він курив тільки важкі турецькі сигарети.
  
  
  З Мариною ніколи нічого, крім его трубок.
  
  
  Він регулярно водили до себе на квартиру дівчину. Еггі він з собою не брав.
  
  
  За словами Фаташи в Медині, він був постійним клієнтом самих шалених сексуальних утіх і знавцем еротики.
  
  
  За словами бармена Chez Caliph, його майже ніколи не бачили з жінкою.
  
  
  І у голів крутився ще один цікавий момент. Карминян був контактною особою для AX протягом багатьох років. Але росіяни були тут і намагалися знайти его так само відчайдушно, як і її. Звичайно, це може бути тому, що вони знають, що він щось про них знав. Але з якоїсь причини, захованої десь у куточку мого розуму, це здавалося безглуздим.
  
  
  Її швидко перевірив список знову, і знову сказав собі, що це більше, ніж просто список протиріч.
  
  
  Звичайно, її знав людей, у яких були роздвоєні особистості, суперечності всередині себе. Такі люди - справжні дослідники контрастів, в той час як ih поверхневі вчинки вже відкрито протилежні один одному.
  
  
  Карминян міг бути такою людиною. Або він свідомо створив собі дві абсолютно різні особистості, одну для Марини, а іншу для Еггі. Але щиро в цей момент мені довелося зупинитися, і я не міг рухатися далі.
  
  
  Чоловік міг, за своїм причин показувати різні особи різним людям. Він міг би дати собі дуже глибоко расщепленную особистість, але навіть розщеплена особистість не розщеплюється далі певного моменту. Якщо хлопець справді був настільки занурений грубим сексом, як показали Бен Кашан і Фаташа, її ніяк не міг побачити його сидячим поруч з Мариною, тримає її за руку. Це було неправильно. І навпаки, якщо б він був дивним птахом, аскетом, який займався любов'ю тільки інтелектуально, він не міг би уявити його в будинок Фаташи на тисячу і одну ніч.
  
  
  Я не міг повірити, що чиясь особистість могла так далеко розколотися. І все ж її повинен був визнати, що цьому ублюдку, схоже, це вдалося. Моя робота полягала в тому, щоб знайти его, або з'ясувати, що з ним сталося. Але це стало більше, ніж просто завдання. Карминян починав ставати для мене чимось на кшталт нав'язливої ідеї. Ця людина шталь чарівним людиною і в деякому роді гідним захоплення. Він жив два життя, і теж зробив навколо цього щось приголомшливе, кравець візьми.
  
  
  Коли її дістався до Медіни, її, замислився над тим, як він це зробив і чому.
  
  
  Навіть вночі арабська районі був жвавим, багатолюдним районом, але в темряві він набував додатковий вимір.
  
  
  Вузькі звивисті вулички виглядали зловісно. Всі вони, а також жовті вогні зовні будинків додавали цього місця моторошно похмуре сяйво. Крик муедзина поступився місце м'яким, чуттєвим звуків очеретяних інструментів, і то тут, то там доносився особливий крик повії, не зовсім плач і не зовсім пісня.
  
  
  Її пройшов mimmo сувенірних крамниць, які тепер були закриті, з закритими віконницями. Її завернув за ріг звивистій вулиці, що веде до старої стайні, де його зустрів Рашида, та раптом зупинився. У Рашида була компанія.
  
  
  Перед будинком були прив'язані п'ять коней, п'ять чистокровних арабських жеребців, безсумнівно, для кого-то, хто щось знав про конях навколо-для ih сильною, широкої спини, високого хвоста і високого чола з додатковими мізками, невеликий опуклості над чолом, яку араби називали джибба.
  
  
  Вирішив пройти по дузі в бік будинку, де аркове вікно в декількох футах над моєю головою заклично вабило мене увійти. Її оглянув вузький прохід і виявив, що я один. Її, підскочив, ухопився за уступ і піднявся.
  
  
  Вікно було відкрито, і він мовчки увійшов в те, що повинно бути, коли-то було зерносховищем або вівсяним складом. Чотири вузькі поперечини тяглися від стіни з вікнами до протилежної стогони, в якій була відкрита двері в сусідню кімнату. Сергій залив темну комору.
  
  
  Одна з балок перебувала відверті над дверним прорізом. Її поповз до неї по вузькій дерев'яній дошці, намагаючись зберегти рівновагу. Це йшло повільно, і він відчув, як хворобливі тріски засохлого дерева пронизують мені в житті. Кожен раз доводилося зупинятися, щоб витягнути ih.
  
  
  Нарешті її дістався обидва кінця балки, де вона зустрілася з дерев'яною перемичкою відкритої день. Над підвіконням було невеликий круглий отвір, через який її міг заглянути в кімнату, де п'ять Рифів стояли навколо стільця з Рашидом.
  
  
  Шостий чоловік, що стояв до мене спиною, був в штанах, сорочці і вузькому топі. Всі інші були одягнені в свої джеллабы і, як і Рашид, були озброєні патронними ременями, пістолетами і вигнутими мавританськими кинджалами.
  
  
  Її, знав, що Рифи, кажуть на берберському діалекті, який вони називають таррафит, і подякував богу за те, що вони його не використовують. Вони говорили по-французьки, і я здогадався, що вибір продиктований присутністю шостого людини в західній одязі. Одіна навколо Рифів, більш високий, ніж інші, сперечатися з Рашидом, чиї проникливі очі іскрилися гнівом.
  
  
  «Карминян мертвий», - сказав Рашид. «Я сам убив його, кажу вам».
  
  
  З-за цього її мало не втратив рівновагу. Здавалося, їй нарешті отримав хоча б один навколо своїх відповідей. "Тоді чому його так багато людей розшукують?" - запитав високий Риф. «Вони не думають, що він мертвий».
  
  
  «Вони не знають», - заперечив Рашид. Але вони не знайдуть його.
  
  
  «Так ти кажеш, брате», - відповів високий Риф. «Але Ель Ахмид знає, що якщо шакали піднімуть досить пилу, стерв'ятники будуть залучені. Ми не можемо ризикувати. Не зараз.'
  
  
  Шостий чоловік заговорив.
  
  
  Готель би її бачити його обличчя.
  
  
  «У самому делле, ми не можемо», - погодився він. «Справу було зрушено з мертвої точки. Занадто пізно зупинятися або терпіти невдачу. Мої люди були б дуже вражені, якби зараз щось піде не так ».
  
  
  «Нічого не станеться», - відповів високий. «Це довга дорога від Касби в Танжері, але ми приїхали, щоб знищити шакалів. Вони складуть компанію того, кого шукають, всім. Так ми вб'ємо ih всіх, то більше не будуть задаватися питання, і більше не буде спроб знайти Карминяна ».
  
  
  Він повернувся до Рашида. «Сподіваюся, ви не оскаржуєте мудрість Ель Ахміда», - сказав високий. "Можу розповісти йому про вашу співпрацю?"
  
  
  «Звичайно, звичайно, - швидко зізнався Рашид. «У вас є диски дівчина, танцівниця і художник, який шукає Карминяна. Потім у вас є четверо росіян, які теж його шукають ».
  
  
  «Ми візьмемо у вас весь список», - сказав високий. «Як ви знаєте, вони, хто її привів з собою, - це фахівці по нашим завданням».
  
  
  Її бачив п'ятьох вбивць навколо Касби, які нещадно займалися цими своїми справами.
  
  
  Її задавався питанням, скільки на самому делле знав Рашид. Помітно її був у його списку. Еггі теж. Але він не згадав Марину. Може бути, просто тому, що він ще не дійшов до нах.
  
  
  Її вже збирався повзти назад по узкоой дошці, коли вона тріснула. Вона зробив це тільки з різким тріском як попередження. Її просто встиг стрибнути вперед, схопитися за перекладину перемички і повиснути там. Балка вирвалась і впала на землю з тріском раскалывающегося дерева.
  
  
  Рифи увірвалися в темряву комори. Тримаючись за перекладину, він не міг дотягнутися нам до Хьюго, нам до Вільгельміни.
  
  
  Вони стояли групою відверті піді мною, дивлячись на що впала балку в хмарі пилу. Пройде всього кілька секунд, і вони піднімуть осіб і побачать висить там фігуру.
  
  
  Її, побачив, що шостого людини в західній одязі з ними немає, мабуть, він втік, і я був впевнений, що це було не тому, що він був таким сором'язливим від природи.
  
  
  У мене не було особливого вибору, тому її вирішив хоча б скористатися сюрпризом. Її відпустив балку і приземлився на групу плащів. Її, відчув, як мої ноги збили одного навколо них, коли їй важко сів йому на голову. Падіння змусило мене розтягнутися на іншому, і він поринув у хаос одягу і тріпотливих джеллабов.
  
  
  Її перекинувся і знову встав, перш ніж вони зібралися разом, і пробіг через освітлену кімнату на день. Її щойно добрався до нього і прорвався через занавешенный дверний проріз, коли пролунав перший постріл, гучний, тріскучий вибух, який міг відбутися тільки навколо старого важкого пістолета. Goggle з гуркотом потрапила в стіну, але я вже був на вулиці.
  
  
  Її чув ih збуджені крики, коли вони пішли за мною. Вузька вулиця була буквально безлюдною, і її потік перебував далеко від мене. Вони б мене помітили до того, як її до нього добег.
  
  
  Її, пірнув у прохід між двома закритими сувенірними крамницями. Бічні двері виглядала не надто міцною. Це було так, і вона лопнула в той момент, коли її вдарив її плечем. Її закрив її за собою і увійшов у темряву магазину.
  
  
  Її побачив мідні котли, купу тканини, обтягнуті шкірою верблюжі сідла, водопровідні труби і чайники, курильниці, глиняний посуд і мідні підноси.
  
  
  Все це місце було буквально пасткою. Один невірний рух - і щось впаде на поверхню. Її заповз у кут і впав на одне кожному племені. Її чув ih зовні, голос високого давав вказівки.
  
  
  Її достатньо розумів берберцев, щоб зрозуміти більшу частину цього. Вони обшукували кожен будинок, очевидно, переконані, що у мене не було часу дійти до обидва кінці довгої вулиці.
  
  
  Її тихенько сидів і чекав. Незабаром її почув, як відчинилися бічні двері. Її побачив, як постать у плащі обережно увійшла в кімнату з довгим кривим кинджалом у руці. Будь-який звук, витікаючий від одного навколо нас, попередить інших, що крадуть зовні. Її дивилася, як він обережно переміщається по магазину, ухиляючись від глиняного посуду.
  
  
  Хьюго беззвучно впав мені в долоню, і холодне сталеве лезо заспокоїло мене. Блиск сказав мені, що біля Рифу є его довгий зігнутий у мавританському стилі клинок, готовий завдати удару. Її відсмикнув руку і шталь чекати. Це потрібно було зробити правильно. Я не міг допустити, щоб він з гуркотом падав між мідними тацями або перекидав глиняний посуд.
  
  
  Її почекав, поки він повільно пройде mimmo толстого купи килимів в центрі магазину. Хьюго пронісся крізь тьму, смерть на крилах з загартованої сталі. Її, бачив, як Риф схопився за груди, відсахнувся і безшумно впав в м'яку купу тканини. В мить хвороби її опинився поруч з ним, але останнього крику з його боку не було.
  
  
  Його швидко зняв з нього джеллабу і бурнус. Її наділ ih, Хьюго взяв назад і вийшов за двері. Її вислизнув навколо невеликого перевалу, випростався і пішов по вулиці. Її схилив голову, як arab в джеллабе. Її минув двох Рифів, коли вони виходили через одного по всьому магазинів.
  
  
  Вони кинули на мене швидкий погляд і поспішили назад в наступний магазин.
  
  
  Їй залишався в джеллабе, поки не вибрався навколо медини. Потім її, вибрався з-під нього і попрямував до квартири Еггі. Зараз вона найближчим часом повернеться по клубу, де її чекав зовні, біля закритих воріт будинку. Нарешті її побачив, як вона наближається, коли вона поспішає до будівлі. Її вийшов через тіні і покликав її. Вона злякано підхопилася.
  
  
  «Це не смішно», - сказала вона сердито.
  
  
  «Я теж не намагаюся бути хорошим», - сказав я. «Давай, підемо всередину».
  
  
  Вона відчула примусу в моєму голосі, і швидко відчинила двері своєї квартири.
  
  
  "Ви знайшли Антона?" - запитала вона, знімаючи пальто. Під ним все ще був її костюм.
  
  
  "Не зовсім", - відповів я.
  
  
  Її вирішив нічого не говорити про смерть Карминяна. Рашид поклявся, що вбив Карминяна, але його товариші Рифи не були в цьому впевнені. Її навіть не був упевнений, впевнений її в поодинці. Їй би нічого не досяг, сказавши Еггі, але коли її сказав агов, що хочу, щоб вона скоріше поїхала навколо міста, вона зчинила такий галас, що мені довелося бути з нею трохи відвертіше.
  
  
  «Послухай, люба, - сказав я. - Я чув, вашому другу Карминян був залучений в досить брудна справа. Всі, хто його знав, знаходяться небезпек, і ви безумовно одна навколо них ».
  
  
  Вона скептично подивилася на мене, і її відкрив ось ще що-що.
  
  
  «Він був не зовсім тим, що ви про nen думали», - сказав я. «Для деяких він був зовсім іншою людиною. Здавалося, у нього були дві різні особистості. Я думаю, що він був абсолютно божевільного ».
  
  
  Її згадав деякі виявлені мною незначні суперечності, не вдаючись у подробиці.
  
  
  'І шо?' - захищаючись, сказала Еггі. «Тоді у нього було роздвоєння особистості. Там, у Адроне, те ж саме говорили і про моїй сестрі і облад мені. Ми були абсолютно різними в усьому: у зовнішності, смаках, звичках, одязі, задоволеннях, у всьому. Люди дивувалися тому, як дві сестри можуть бути такими різними у всіх сенсах ».
  
  
  Це було невинне повідомлення, і його готель відповісти на нього автоматично.
  
  
  «Добре, але це були ти і твоя сестра», - сказав я. «Це все ще дві людини, і ...» Я дозволив цій фразі повиснути в повітрі, коли всередині мене почали спалахувати яскраві вогні.
  
  
  Мої думки вирвалися в гейзер за мчать взаємопов'язаних уламків. Еггі і ee сестра ... дві людини ... дуже різні. Що, якщо б Карминиан складався всього навколо двох осіб? Брати, однояйцеві близнюки?
  
  
  Її селл на підлокітник крісла, коли мене захлеснула його простоти. Звичайно було!
  
  
  Розмите фото несподівано прояснилося, і всі суперечності і питання почали давати відповіді самі по собі. Дві людини - близнюки, з абсолютно протилежними характерами. Це було незвично, але не нечувано. Марина і Еггі на самому делле знали двох різних Карминянов.
  
  
  Я пішов ще далі. Що, якщо б вони шпигували і робили це роками, один зв'язався з AX, щоб продавати інформацію, інший - з росіянами? Вони, звичайно, отримають свої пропозиції і потім продадуть тому, хто запропонує найвищу ціну. Або вони будуть надавати кожній стороні інформацію про діяльність іншої сторони.
  
  
  Коли наш Карминян зв'язався з Хоуком, його брат, звичайно ж, зв'язався з російськими. Це пояснювало, що тут робили ці кремлівські гобліни. Як і Хок, вони задавалися питанням, що сталося з ih зв'язковим, коли вони більше нічого від нього не чули. Але важливість того, що я відкрив, все ще не була повною.
  
  
  Що це було за «щось велике», відкрите Карминянами? А що з Рифами? Вони вбили Карминяна, єдиного, про існування якого вони знали; що означало, що інший десь ховався в страху за своє життя.
  
  
  Її посміхнувся про себе. У цей момент їй був єдиним, хто знав, що початку другої Карминян ховається від страху. Він, звичайно, знав, що Рифи переслідували його, і знав, що вони вбили мого его брата-близнюка.
  
  
  Її повинен був знайти його першим. Він був ключем до всього, і мені було цікаво, хто він, інтроверт або екстраверт, Карминян Марини або Еггі.
  
  
  Її, бачив, як Еггі вийшла через спальні, де вона поміняти костюм халат.
  
  
  Цей наляканий чоловік, безсумнівно, рано чи пізно спробує звернутися до когось за допомогою. На самому делле, її знав, що повинен був умовляти її триматися поруч на той випадок, якщо її Карминян ще живий. Але її не міг. Це було б ee вбивством. Вбивці були Касби в дорозі, безжальні, рішучі люди. Її знайшов Карминяна іншим способом. Може, вони знайшли б його для мене.
  
  
  Її схопив Еггі за плечі.
  
  
  «Одягайся і йди в аеропорт або на автобусну станцію», - сказав я. «Куди б ви пішли, ви можете зв'язатися зі мною через американське посольство тут, якщо хочете. Але забирайся звідси, зрозуміла? Забудь про клубі бедуїнів. У світі ih повно, і щиро зараз ти будеш приголомшливою в Акроні. Зрозумій це, Еггі.
  
  
  Вона нічого не сказала, її губи надулися.
  
  
  Її, подивився на нах з усмішкою. «Роби, як я кажу, люба», - сказав її ей. «Повір, ти найдетшь свою долю в іншому місці. Її знаю, що ти ще не закінчила, але зараз це не важливо. Іди, люба. Пора.'
  
  
  Її, швидко поцілував її і пішов, сподіваючись, що досить налякав її, щоб піти.
  
  
  Я пішов в квартиру Карминяна, щоб забрати свої речі, а потім знайшов інше місце для роботи. Її був у списку, який Рашид склав для вбивць Касби, і тепер сидіти в цій квартирі, як приманка, було б полегшити ih роботу.
  
  
  Її міг уявити, що російські готелі би знайти Карминяна, якщо б вони запідозрили його у продажу, до нас, або якщо б вони знали, що він отримав щось, що ih хвилювало. Але горді воїни гірничого Риф? Це було неправильно, і тим не менш вони були тут, щоб убити його.
  
  
  Її поспішав з тихим темних вуличках Касабланки, відчуваючи, що моє відкриття про Карминяне було не єдиним несподіваним поворотом для мене в цьому питанні.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  
  
  
  
  Було не так wouldnt і нерозумно повернутися в будинок Карминяна і забрати свої речі. Це потрібно було зробити - залишив їй занадто багато речей. Це був довгий день, і я почав відчувати себе трохи втомленим, коли сунув дві туби з фарбою в хвилину, закрив коробку з фарбою і востаннє поглянув на квартиру, перш ніж зачинити за собою двері.
  
  
  Її тільки що вийшов через воріт, коли з'явилися дві фігури, по одній з кожного боку від мене, і я відчув, як у мене вжимались тверді стовбури двох пістолетів. Її, подивився на маленькі, блакитні очі російського агента, його губи були похмуро зчеплені в тонку лінію.
  
  
  «Ми вб'ємо тебе тут, якщо знадобиться», - пробурмотів він.
  
  
  Її побачив, як з провулка показався чорний «мерседес 600».
  
  
  «Це не обов'язково», - сказав я, знизавши плечима. «Зі мною дуже легко порозумітися».
  
  
  Він швидко обшукав мене і забрав Вильгельмину. Потім взяв ящик з фарбами і передав іншому. Мені не треба було казати, щоб її sel в «мерседес».
  
  
  Її пішов туди і сель між ними. Водій повернувся і на мить подивився на мене, його блакитні очі були майже ідентичні холодним синім очам іншого. Він включив передачу, і ми повільно поїхали. В мене уткнули два револьвери.
  
  
  У цій ситуації не може бути нічого, крім розмови.
  
  
  Її спробував почати. - " Що все це значить?" Моєю єдиною відповіддю було мовчання. Холодна, жорстока тиша.
  
  
  «Не говорити нічого», - спробував її знову. «Дай вгадаю. Подивимося ... Тобі потрібен твій портрет. Він покосився на мене, але нічого не сказав.
  
  
  Її спробував інший прийом. «Якщо ти думаєш, що я знаю, де Карминян, ти даремно витрачаєш час», - сказав я.
  
  
  «Іван цього теж не знав, - нарешті відповів він низьким гарчанням, - але це не завадило тобі вбити його».
  
  
  «Я взагалі нікого не вбивав», - заперечив я.
  
  
  Її, бачив, як російська підняв руку, а потім коротким швидким помахом махнув нею, міцного тримаючи револьвер у руці. Він вдарив по моїй щоці і верхній губі, і він миттєво відчув, як навколо куточка rta стікає цівка крові. «Підла свиня», - виплюнув він. «Ви думали, що Іван знає, де в залі Карминян, і вбили його, коли він відмовився сказати вам. Тепер ми зробимо те ж саме з вами ». Мої думки линули, і я відразу зрозумів, що сталося.
  
  
  Рифи нанесли ще один удар, але розповідати про це йому і його товаришам було безглуздо. По-перше, його готель не давати їм жодної інформації, і вони все одно мені не довірити. Було б краще просто дотримуватись моєї історії.
  
  
  Її запитав. - "Коли його повинен був убити цього Івана?"
  
  
  «Ти це чудово знаєш, свиня», - гаркнув він. «Коли ви помітили, що він один вдома чекає радіоповідомлення з Москви».
  
  
  Її перебив его. - "Чому це її?' «Це міг бути хто завгодно. Навіть злодій ».
  
  
  «Ба», - прогарчав російська. «Ти теж шукаєш Карминяна. Це був сильний чоловік, який вмів поводитися з мавританським кинджалом. Це виключає двох жінок. І ти не художник. Ми думаємо, що ви американський агент ».
  
  
  Її трохи його не привітав. Принаймні, одне вони правильно зрозуміли. Крім того, її зрозумів, чому її був ih логічним підозрюваним, і вирішив з'ясувати це сам. Її запитав. - "Значить, її вбив лише одного з зустрінуть ваших людей?" «Вас було п'ятеро, включаючи ту мавпу, яка займається тепер зображує навколо себе водія».
  
  
  «Мавпа» повернулася і пильно подивилася на мене. «Так», - відповів головний. «Пановский чекає нас вдома. Так що нас усього четверо. Більш ніж достатньо, щоб мати справу з тобою ».
  
  
  Він був недалекий, і їй відомо те, що готель знати. Там не було нікого, крім тих, хто її бачив з моменту нашого першого знайомства.
  
  
  Мерседес зупинився, і я побачив низькі поперечні планки, які були частиною даху над входом. Її вийшов. Обидва револьвера залишилися у мене під ребрами, і на цей раз водій пішов за нами. Зі мною вони не ризикували.
  
  
  «Пановский!» - вигукнув ватажок. «Эстан тут».
  
  
  Відповіді не було, і по моєму тілу пробігли леденять кров передчуття.
  
  
  Російська знову закричав, і в будинку було тихо.
  
  
  Її, бачив, як він насупився.
  
  
  «Це дивно», - прогарчав він.
  
  
  Вони штовхнули мене попереду себе.
  
  
  Її не був так здивований, як вони.
  
  
  Пановский лежав на підлозі в калюжі крові, мета его майже відокремилася від шиї.
  
  
  Її, побачив, що поріз на його шиї омела вигнуту форму, що тягнеться майже від шиї до точки трохи нижче підборіддя. Судячи з свіжості все ще розтікається калюжі крові, це сталося не більше п'ятнадцяти хвилина назад.
  
  
  Росіяни дивилися на неживе тіло чоловіка, ніби не вірили своїм очам.
  
  
  Її, думав про Рифах. Очевидно, вони спостерігали за цим місцем, дивилися, як інші йдуть, а потім вдарили. Вони готелі вбити росіян, по одному, дуже чітко, тихо, без галасливої стрільби.
  
  
  Її запитав. - "Коли його его вбив?" «Коли ти тримав мене в машині? Він помер не більше п'ятнадцяти або двадцяти хвилина назад. Ти мені віриш зараз?' Той, кого звали Эстан, говорив з іншими короткими, швидкими пропозиціями, звичайно, не знаю, що мій російський був більш ніж посереднім.
  
  
  Вони були приголомшені, приголомшені і збиті з пантелику. Обговорювали хто вбив, коли і навіщо, але тримали свої прокляті револьвери уткнутые мені ребра. Нарешті Эстан знову повернувся до мене.
  
  
  «Ви не працюєте поодинці», - оголосив він. «Є інші, хто це зробив».
  
  
  «Так», - сказав я. - Знову мавританський кинджал. Ми завжди ih використовуємо. Ми завжди пристосовуємося до місцевих звичаїв ».
  
  
  Его тверді, схожі на свині блакитні очі вивчали мене, і я побачив, що він намагається це швидко обдумати. Він роздумував.
  
  
  «Може, ти і не знав», - сказав він нарешті. «Можливо, ти художник. Це більше не має значення. Нам все одно доведеться вбити тебе. Ви надто багато знаєте, щоб дозволити вас випустити ».
  
  
  «Я швидко все забуду», - сказав її, але росіяни продовжували дивитися на мене. Хьюго мовчки лежав у мого передпліччя. Це починало виглядати так, як ніби її повинен був закінчити те, що почали Рифи. Тобто, якщо б його міг це закінчити.
  
  
  Вони тримали свою зброю на місці. Раптове рух, і дві кулі потраплять в моє тіло.
  
  
  "Що робити, Эстан?" запитав початку другої російська.
  
  
  «Виходить так», - відповів той. «Ми залишаємо його тіло тут з Пановским і знайдемо інше місце. Спочатку візьміть паспорт Пановского та документи, що посвідчують особу. Не люблю недбалу роботу ».
  
  
  Водій взяв документи, що посвідчують особу мерця, і він знав, що мені потрібно виграти час, і дуже швидко.
  
  
  «Почекайте», - сказав я. "Як щодо того, щоб привести вас до Карминяну?"
  
  
  Крихітні очі російського трохи розширилися, і на його обличчі з'явилася повільна задоволена усмішка.
  
  
  Її змусив себе виглядати максимально обнадійливо і вичікувально.
  
  
  «Ну-ну», - сказав він, стискаючи перед моєї сорочки кулаками, схожими на окосту. «Тепер твоя пам'ять повертається, чи не так?»
  
  
  Він тряс мене через сторони в сторону, і він дозволив собі розслабитися.
  
  
  "Де він, свиня?" - прогримів він.
  
  
  Її, похитав головою. - «Тільки якщо ви пообіцяєте відпустити мене потім цього», - сказав я.
  
  
  Російська повільно відпустив свою велику руку і злегка посміхнувся, очевидно, моєї наївності.
  
  
  «Добре», - сказав він категорично. «Добре, ми не будемо вбивати тебе. Ми просто хочемо трохи співпраці ».
  
  
  Трохи наївно її з вдячністю посміхнувся його щедрість. «Я не можу сказати вам, де він, але можу відвезти вас туди», - сказав я. «Я дізнався про це тільки вчора ввечері. Це місце мені вказав хтось, хто його там бачив ».
  
  
  Він тільки облизався. - Покваптеся, - наказав він. «У нас немає часу. Повернувшись в «мерседес», вони розташувалися по обидві сторони від мене, все ще тримаючи револьвери і готові стріляти. Водій з моєї коробкою з фарбою все ще поруч з ним з'їхав з узбіччя, і він почав показувати йому дорогу вулицями і проспектами.
  
  
  Її довго хотів, коли знайшов це місце, нібито хотів орієнтири, які могли б мені допомогти. Насправді, їй відчайдушно хотілося, місце, яке дало б мені шанс. Її, відчував, як ih нетерпіння зростає, коли її продовжував вести машину по провулках, поворотів і бульварах.
  
  
  Її, знав, що довго не протримаюся в цьому маскараді. Раптом її знайшов це, темну вулицю, яка займається проходила mimmo одного навколо старих бидонвилей, нетрів по асфальтовій папери і бочок з бензином, які коли-то заповнювали місто. Під час початку другої світової війни Касабланка була процвітаючим містом. До кінця війни в порт прибули сотні тисяч арабів, залучених обіцянкою легкої роботи. Вони створили жахливі антисанітарні нетрі, які незабаром буквально затопили місто. Спочатку французьке, а потім марокканське уряд зайнявся цією проблемою і очистило багато бидонвилей.
  
  
  Тим не менш, деякі навколо них все ще існували: будинки, побудовані за жерсті та асфальтовій паперу, без яких-небудь ва, крім чотирьох стін і даху. Той, який її знайшов, був саме таким, і на його вулицях були тільки вузькі проходи через напівзруйновані нетрі.
  
  
  «Тримайтеся!» - крикнув я.
  
  
  Її рушив швидко, і відкрив двері, перш ніж ми зупинилися. Двоє росіян уважно стежили за мною, коли її увійшов в бідонвіль. Її мигцем бачив третього, коли він кружляв над капотом «мерседеса», виклавши його у формі водія все ще була акуратно застебнута.
  
  
  Її, пройшов по одному навколо вузьких проходів, пройшов mimmo будинків, розташованих у всіх напрямках, і зупинився перед хатиною з прочиненими дверима, яка займається, як я її знав, була безлюдною. Всередині було непроглядній темряви.
  
  
  «Тут», - прошепотів її російській.
  
  
  Він жестом звелів водієві відійти до задньої частини хатини.
  
  
  «Дивись за ним», - сказав він іншому російській, вказуючи на мене, перш ніж обережно увійти в хатину, міцного притулившись спиною до хиткою жерстяної день.
  
  
  Коли головний повільно зник у темряві хатини, її, подивився на іншого російського. Він продовжував направляти револьвер на мене, але його погляд продовжував бігати в бік хатини. Це не було фантастикою, але це було найкраще, що я міг зробити в даних при інших обставинах.
  
  
  Її поворушив передпліччям, повільно скручуючи його, напружуючи м'язи. Її, відчув, як стилет відірвався і впав мені в долоню. Мої ноги напружилися, напружилися м'язи, і нерви.
  
  
  Її, дивився на російського. Його очі метнулися до хатини. Це була лише частка секунди, але це було все, що мені було потрібно.
  
  
  Її кинув Хьюго iso всіх сил і одночасно пірнув вправо. Стилет уткнувся йому було в житті, і я почув, як він різко втягнув повітря.
  
  
  Як він і очікував, його палець автоматично натиснув на спусковий гачок і зробив постріл, перш ніж впав. Тільки мене там більше не було. Її пробіг через odin навколо темних вузьких проходів, від якого пахло сечею, гниючим сміттям і багатьом іншим.
  
  
  До цього моменту ватажок вже був зовні і рушив за мною, як і той, який зображував навколо себе водія.
  
  
  Її чув ih хрипкі крики, коли вони розлучилися, щоб зробити кілька обходів. Вони полегшили мені життя. Але її почув інші звуки, коли жителі нетрів почали прокидатися. Її дістався до місця, де сходилися дві перевалу. Її почув shaggy ватажка, біжить за мною, і відчайдушно озирнувся в я просив чого-небудь, що можна було б використовувати в якості зброї. На очі мені попався шматок банки, наполовину відірваний від одного навколо руїн. Він був тонким, але міцним, его кінці зазубрились з убивчою гостротою, як у осколків скла.
  
  
  Її схопив його і спробував витягти, коли відчув, як кров бризкає навколо моїх рук. З шматком металу в руках її впав на одне кожному племені в глибокій тіні хатини.
  
  
  Ватажок з'явився коридором, зупинився, оглядаючи провулки.
  
  
  Пам'ять - забавна штука, і її раптом уявив собі маленького хлопчика, який давним-давно стояв на березі озера і кидав в & nb плоскими каменями. Це було те ж рух, короткий різкий ривок зап'ястя. Її прицілився і дозволив шматку банки полетіти.
  
  
  Ватажок повернувся, коли він потрапив йому в обличчя, зазубрений край був схожий на сотню рвуться шматків металу. Кров текла з его особам. Він закричав від боляче, впустив револьвер і закрив обличчя обома руками.
  
  
  Її пригнувся до зброї, схопив його і притис до його живота. Її вистрілив двічі, постріли пройшли через його одяг.
  
  
  Тепер залишився тільки один росіянин, і він знову зник у тіні руїн. Мені просто довелося почекати.
  
  
  Він прибіг, побачив нерухому фігуру, що лежить на перехресті, розвернувся і, стріляючи на всі боки. Він дико вистрілив навколо себе, навмання, і кулі пробили банку близько мене.
  
  
  Її впав на життя і вистрілив у ревматизму.
  
  
  Він похитнувся від пострілів, які потрапили в нього, але залишився у вертикальному положенні і продовжував стріляти в ревматизму. Тепер він націлився на мене.
  
  
  Її, відчув, як goggle пройшла через мій комір і потрапила в хатину.
  
  
  Спершись рукою об бляшану стіну, її не поспішаючи прицілився, і мій постріл влучив йому було відкрито між очей.
  
  
  Він упав на спину і лежав нерухомо.
  
  
  Її, підійшов до нього. Его водійська куртка була розірвана, показуючи мені, чому він так довго залишався у вертикальному положенні. На nen був сталевий бронежилет навколо тих, що носять європейські поліцейські, коли беруть участь у масових заворушеннях.
  
  
  Її, подивився на пістолет в руці, перевірив і побачив, що він безлюдний. Грім пострілів це єдина передача всю місцевість, запалювався святий і крики наповнили повітря.
  
  
  Її, побіг і викинув непотрібну зброю. Коли світанок пофарбував небо, її раптом почув різкий виття наближається поліцейської сирени.
  
  
  Її готель забрати Хьюго, але у мене не було часу повернутися, бо копи Касабланки були вже за рогом. Її, пробрався через бідонвіль і дістався до «мерседеса». До свого задоволення, побачив її, що ключі були в замку запалювання.
  
  
  Коли її, сель за кермо і неквапливо поїхав, його проїхав mimmo двох поліцейських машин з мигалками і сиренами, ревучим в швидко висхідному денному світлі.
  
  
  Її, поїхав до Марини, але на моєму шляху був будинок Еггі. Її, повернувся і зупинився на вулиці навпроти її будинку. Якщо б вона до цього моменту не поїхала, її б сам відвіз її в аеропорт. Її, вибіг по сходах і побачив, що двері в її квартиру відчинені. При вигляді цього у мене раптово виникла суміш надії і страху; Сподіваюся, це означало, що вона швидко втекла, побоювання, що це означало, що вона не була досить швидкою.
  
  
  Її повільно штовхнув двері.
  
  
  Еггі Прийомних більше ніколи не побачить Акрону, Огайо. Вона пролежала на підлозі напівроздягнена на підлозі, її горло було перерізане майже навпіл, як це сталося з російським, і він же з кривою лінією.
  
  
  Її, опустився поряд з нею на коліна і переставив її ноги. Не було ніяких доказів того, що до неї торкалися яким-небудь іншим чином. Це було вбивство, тихе і ефективне. Мене охопив холодний гнів. Ці підлі, кровожерливі виродки платять за це.
  
  
  Її вже скоротив ih кількість з п'яти до чотирьох, не рахуючи Рашида. Але я б звів його до нуля.
  
  
  Холодний гнів продовжував підніматися в мені, але мені вдалося стримати його. Це було не час для холодного гніву. Це вимагало, він же безшумною і смертоносної ефективності, яку вони використали. Але тепер мене охопив інший страх. Її вибіг навколо будівлі, пірнув у «мерседес» і з вереском протестуючої гуми зірвався з місця.
  
  
  Вдячний за все ще порожні вулиці раннього ранку, її, погнався за великим фургоном з авеню-де-Іподром, повернув на двох колесах на бульвар Зерктуни і дійшов до позначеного шинами місць на вулиці навпроти квартири Марини Хасана суктани. Мої очі оглянули місцевість, коли її, пірнув у будівлю. По вулиці шелл тільки один жебрак.
  
  
  Її грюкнув у двері і зітхнув з полегшенням, коли почув, як зсередини відкрився замок.
  
  
  Марина прочинила двері, її очі все ще були напівзакриті. Вона відкрила ih ширше, коли побачила мене.
  
  
  Її, увійшла всередину і спохмурніла.
  
  
  На ній були маленькі трусики і бюстгальтер, балетні тапочки були поруч з маленьким пуфом перед диваном.
  
  
  Двері спальні була відкрита, і він побачив, що ліжко повністю застелена.
  
  
  Вона спала ірина в трусиках і ліфчику. Вона уникала моїх допитливих поглядів.
  
  
  «Забула лягти спати?» - тихо запитав я.
  
  
  «У якомусь сенсі так, - швидко сказала вона, потираючи обличчя руками. «Я ... читала ірина, а потім заснула».
  
  
  «Ви, мабуть, спочатку поклали книгу», - сказав я, озираючись.
  
  
  «Ну так ... Думаю, що так», - нервово пробурмотіла вона. Вона взяла плаття з кінця дивана, і повісила на гачок. Її спостерігав за красивим рухом її грудей, коли вона витягла руки, щоб розвісити сукню.
  
  
  «Здається, ви не особливо раді мене бачити», - зауважив я.
  
  
  Вона повернулася, і її брови закрила вузька зморшка.
  
  
  «Це ... це не так, - сказала вона. «Просто я ... я погано себе почуваю сьогодні вранці. Я ... хочу спробувати трохи поспати. Їй подзвоню і зустрінуся з тобою пізніше.'
  
  
  Її бачив, чудове, створення, яка не відпускала мене, поки я не пообіцяв гей повернутися. Щось тут було не так. Її бачив це по її швидким поглядів, з нервовим руху її рук.
  
  
  «Ні, не телефонуй мені пізніше», - сказав я. «Ти негайно їдеш звідси».
  
  
  Її очі розширилися. 'Залишити всі тут?' - вона задихалася. «Але це неможливо. Її ... її не можу. Це ... це смішно.
  
  
  «Не так смішно, як бути вбитою», - сказав я.
  
  
  Марина глибоко зітхнула. "Бути убитої?" - підтвердила вона.
  
  
  «Твій хлопець Карминян був залучений в якусь неприємну справу», - сказав я. «Оскільки ви знали його, ви у великій небезпеці. Кілька людей вже вбиті ».
  
  
  Сказавши це, її почув себе, як відтворення, відгомін попередньої мови.
  
  
  «Добре, - швидко сказала вона. 'Її їду завтра. Сьогодні її повинна залишитися тут ». - Вона намагалася мене заспокоїти.
  
  
  "Чому ти повинен залишатися тут сьогодні?" - запитав я, пильно дивлячись на нах.
  
  
  Вона стулила губи і на мить відвернулася від мене. Коли вона знову обернулася, вона знову взяла себе в руки.
  
  
  «Хтось сюди прийде», - сказала вона. «Моє прагнення тітка. Її повинен чекати її тут. Це пов'язано з важливими сімейними справами».
  
  
  Добре, сказав я, тоді її теж залишуся. Я думаю, тобі потрібен захист. Її про себе похмуро посміхнувся.
  
  
  Її історія була фальшивою, як тридоларова купюра. Занепокоєння в її очах, коли їй сказав, що збираюся залишитися, було останнім доказом, не те, щоб воно мені більше не було потрібно.
  
  
  Ні, Глен, - сказала вона, - ти не можеш залишитися. Вона прийде до мене. «Це ... це дуже конфіденційно. Будь ласка зрозумій.'
  
  
  Її посміхнувся. Їй багато чого зрозумів, особливо те, що вона не готелю, щоб їй був поруч.
  
  
  Тепер її обличчя було напруженим і побіліла. Що б нас непокоїло її, це зробило її напруженою, як сталева пружина.
  
  
  Її також зауважив, що вона не виглядала дуже здивованим, коли її сказав, що Карминян був замішаний у брудному делле. Може, вона вже це знала, а може, й сама була замішана в цьому. Це була можливість, яку я не повинен упускати з виду.
  
  
  Її почав підозрювати, що це стає все більше і більше в міру того, як відлічувалися секунди. Це миле маленьке створіння, яке так недавно гарячково сумувала за мене, відчайдушно намагалося позбутися мене. Вона щось приховувала.
  
  
  П'ятеро чоловіків і дівчина вже були вбиті, і мені потрібно було завершити справу.
  
  
  Час ігор пройшло.
  
  
  Її, дивився, як вона наближається до мене, як її груди піднімається і опускається, збуджуючи і звабно. Але хоча тепер вона могла бути для мене Богинею Кохання, мене це не турбувало. Її був на завданні, і це все, що мало значення.
  
  
  «Будь ласка, Глен, - сказала вона, - зроби, як я прошу, і я поясню тобі це сьогодні ввечері».
  
  
  Її, посміхнувся і селл. «Сьогодні ввечері ти нікому нічого не поясниш, якщо її залишу тебе в спокої, - сказав я. Я не проти залишатися поруч. Коли прийде твоя тітка, її піду в іншу кімнату, і ти зможеш поговорити наодинці.
  
  
  Марина різко повернулася, гнівне розчарування затьмарило її обличчя.
  
  
  Її взяв журнал і шталь випадково його гортати.
  
  
  Марина ходила кілька разів взад і вперед, йшла на кухню, поверталася і села, встала, підійшла до вікна і знову сів.
  
  
  "Тебе щось турбує, люба?" - недбало запитав я.
  
  
  «Так, - кинула вона мені, - все це справа. Це просто ідіотизм. Нам це нас до чого. Її, хочу, щоб ти пішов, і я зателефоную тобі ще раз, коли моя тітка піде ».
  
  
  Її повільно встав, посміхаючись, але вона не помітила в цьому смертельної серйозності. «Добре, люба, - сказав я. «Якщо б її зробив що-небудь».
  
  
  'І що це?' - швидко запитала вона.
  
  
  Її, підійшов до того місця, де вона сиділа, і подивився на нах зверху вниз. Її випустив руку і схопив чорний бюстгальтер посередині. Коли її підняв її на ноги, бюстгальтер зісковзнув вниз, і її соковиті грудей вивільнилися. «Якщо б їй стало відомо від тебе правду», - відрізав її.
  
  
  Вона спробувала вирватися, але я її схопив її за зап'ястя, смикнув і притиснув до килима.
  
  
  Її очі розширилися від безпорадного страху.
  
  
  «Правду, Марина, і швидко», - сказав я.
  
  
  «Ти ... ти спричинив мені біль», - сказала вона.
  
  
  Її послабив хватку на її зап'ясті, а іншою рукою почав пестити ніжно-рожеві кінчики її грудей.
  
  
  «Мені дуже шкода, - сказав я. 'Це краще?'
  
  
  Ee очі, спочатку потемніли від гніву, тепер почали перетворюватися в щось інше.
  
  
  «Припинити», - голосила вона. «Припинити».
  
  
  Її відчувала, як м'які окуляри під моїми ласками тверднуть і ростуть. Її продовжував гладити ih м'яко і ритмічно. «О, Боже, будь ласка, зупинись», - видихнула вона. «Будь ласка, Гленн ... не роби цього».
  
  
  "Коли ви отримаєте повідомлення від нього?" - раптом запитала її, одночасно прибираючи руку з її грудей. Вона подивилася на мене тремтячою нижньою губою.
  
  
  Її знову доторкнувся до ee соску і відпустив її іншу руку. «Правду, Марина, - м'яко сказав я. 'Розповідай.'
  
  
  Її очі продовжували дивитися на мене, а потім раптом наповнилися сльозами. Вона здалася, притиснулася обличчям до моїх грудей і почала тихо й уривчасто ридати.
  
  
  Її продовжував міцного її обіймати.
  
  
  Де він?' - тихо запитав я. «Давай, Марина, скажи мені».
  
  
  «Я не знаю», - схлипнула вона мені в груди. «Він дзвонив вчора ввечері. Їй обіцяла, що нікому нічого не скажу.
  
  
  «Я хочу тобі допомогти», - сказав я. "І ему теж".
  
  
  Вона відкинула голову і витерла сльози з очей. Її допоміг гей сісти.
  
  
  «Він подзвонить мені сьогодні вранці, як тільки зможе дістатися до телефону», - випалила вона. «У нього гроші в сейфі, а ключ - де ще. Її beru ключ, забираю гроші і приношу ему. Як тільки він зателефонує мені, він дасть мені всі інструкції ».
  
  
  «Голос чому ти задрімала євген», - закінчив її nah фразу. «Ти готель прокинутися, коли він зателефонує».
  
  
  Вона кивнула. Вона сказала правду, все, що знала, і це була моя прекрасна можливість знайти Карминяна.
  
  
  Мені треба було її співробітництво. Її не в готель, щоб вона намагалася позбутися мене, якщо вона піде до нього, тому її вирішив зіграти з нею чесно і розповісти гей, все, що знаю.
  
  
  Її почав з двох Карминянов ih шпигунської діяльності, і коли її закінчив, вона була бліда і тремтіла, а її очі були глибокими і круглими.
  
  
  «Я б ніколи не повірила цьому», - тихо сказала вона. - А значить, ти взагалі не художник. Моє припущення було правильним, Глен.
  
  
  «О, вони дійсно називають мене художником у моїй роботі», - сказав я, посміхаючись. «І тобі більше не треба називати мене Гленом. Мене звуть Нік ... Нік Картер.
  
  
  «Нік», - сказала вона, прокручуючи це в голи і повторюючи вголос, - «так, це тобі більше підходить», - сказала вона нарешті. «У nen таїться й чарівна небезпеку, яку відчула її від вас в перший момент».
  
  
  Марина нахилилася вперед, і мені довелося взяти себе в руки, щоб не взяти до рук ці дві красиві груди. «Бідний Антон», - сумно сказала вона.
  
  
  Її запитав. - "Хто за Карминянов зв'язався з вами?" "Ви помітили які-небудь зміни в голосі?"
  
  
  «Ну, повинно бути, мій Антон», - відповіла вона. «Цікаво, знав чи інший про моє існування? Адже тільки мій Антон знав, вони дрібниці між нами, що він згадав. Особисто мені, що з ним нічого не трапиться, Нік. Їй відчуваю себе настільки жахливо, що не стримала своєї обіцянки ».
  
  
  «Мої люди не викликати ему шкоди», - відповів я. «У росіян є інші методи, але вони поки не небезпечні. Рифи напевно вб'ють його. Може бути, вони вже катують його, щоб дізнатися, що саме він знає. І тобі не повинно бути так жахливо, якщо ти мені розкажеш. Ви надаєте йому було до біса хорошу послугу. Ви рятуєте ему життя ».
  
  
  Вона домоглася голову мені на плече. Було б так легко обійняти її і зайнятися з нею любов'ю, але їй цього не зробив. Її не готель, щоб мене перервав телефонний дзвінок під час чогось подібного. Тільки не з Мариною.
  
  
  І нам не довелося довго чекати. Коли задзвонив телефон, Марина подивилася на мене, а губи стиснулися.
  
  
  «Візьми телефон», - твердо сказав я. 'Просто зроби це. Розслабся.'
  
  
  Вона глибоко зітхнула, зняла трубку, і її спостерігав, як вона розмовляє з ним, весь час дивлячись на мене.
  
  
  «Так, так, Антон», - сказала вона. «Я готовий, щоб ... я знаю це місце. На ваше ім'я. її розумію це. Добре. Її буду там з усім. Так, Антон, до побачення'.
  
  
  Вона домоглася трубку, і він опинився поряд з нею. «Підемо», - сказав я, піднімаючи її.
  
  
  Вона одягла сукню, і її виштовхнув його за двері.
  
  
  "Який план?" - різко сказав я. 'Розповідай.'
  
  
  Ключ від сейфа в залі в готелі Mahraba в конверті на його ім'я, - сказала вона. «Він сказав портьє, що я приїду за ним. Сейф в залі у головпоштамті на Place des Nations Unies ».
  
  
  «Це вже що-що», - прокоментував я, коли ми в таку гру в «мерседес». "Коли ви заберете гроші, куди ви збираєтеся?" т
  
  
  Вона подивилася на мене, трохи повагалася, потім сказала: «На стадіоні Марселя Сердана. Сьогодні він не використовується, і мені треба піти в чотирнадцяте відділення B коридорі і чекати там ».
  
  
  «Стадіон Марселя Сердана» повторити її про себе. Одного разу її проходив mimmo. Це було величезне сучасна будівля, типове у своєму роді, назване на честь чемпіона Франції в середньому барвисто, загиблого в авіакатастрофі кілька років тому. Її похмуро подумав, не ховався він на стадіоні все це час. Під час гри він міг бути середовищах натовпу, а коли він був закритий, він міг там ховатися.
  
  
  Він був достатньо великим, щоб уникнути зустрічі з прибиральницями і нічним сторожем. Він, ймовірно, також міг красти там edu навколо кіосків. Геніальне місце, щоб сховатися, але я вже знав, що у братів близнюків був цілий список геніальних планування.
  
  
  «Як тільки ви дістанете гроші з сейфа, візьміть таксі до стадіону», - сказав її Марині. «Роби все в точності так, як він тобі сказав».
  
  
  Її задавався питанням, як я зможу дістатися до стадіону непоміченим. Навколо таких будинків завжди були величезні відкриті простори. Але я придумав, як вирішити цю проблему. Її, подивився на Марину і побачив, що вона якось дивно дивиться на мене.
  
  
  'Що з тобою відбувається?' - різко запитав я.
  
  
  "Я ... я не знаю, чи правильно ви її, надійшла", - відповіла вона. «Ти мене лякаєш. Ви якийсь інший, такий хижий, як леопард, який винюхує свою здобич ».
  
  
  Вона здригнулася, і її не намагався виправити це. «Це професійний підхід до справи», - сказав я. «Занадто пізно, щоб передумати, Марина».
  
  
  Її знову подивився на нах і побачив, що вона все ще виглядає наляканою і нещасною. Її, вирішив, що, можливо, невдачі в житті будуть тримати його в узді, у разі, якщо в останню хвилину у нах виникнуть інші ідеї.
  
  
  Її буду там, Марина, - сказав я. «Якщо ви просто виконайте план, її зможу схопити його і доставити в безпечне місце. Але якщо ви спробуєте допомогти йому втекти, її пристрелю его ».
  
  
  Я не сказав гей, що у мене немає з собою пістолета.
  
  
  «Ви мене любите, не так», - сказала вона, її слова були потрясінням.
  
  
  «Ти повинна діяти, дорога», - сказав я. Її зупинився перед готелем «Махраба». «Візьми ключ», - наказав я. «І давай поквапимось».
  
  
  Вона вийшла, кинувши на мене ображений, вражений погляд, але тепер її знав, що вона зіграє чесно. Через кілька хвилина вона повернулася з конвертом, який відкрила його, а зробив віз до зборища будівель, відомому як Place des Nations Unies.
  
  
  Її знову звернув у бік і сель зовні, чекаючи, поки вона поспішить в будівлю. Коли вона знову вийшла, у нах була невелика сумочка, схожа на дорожню сумку. Вона розстебнула його в машині, і її навіть не шталь вважати акуратні стоси банкнот. У сумці було багато грошей, тримаю гроші, близько десяти-п'ятнадцяти тисяч доларів. Вона знову застебнула сумку, і він попрямував до узбіччя за стоянкою таксі.
  
  
  «Візьми таксі і продовжуй, як і планувалося», - сказав я. «Не шукай мене, не думай облад мені. Її буду там в потрібний час ».
  
  
  Її продовжував спостерігати за нею, поки вона йшла до першого таксі, сів у нього і побачила, як прекрасна лінія її ноги зникає на задньому сидінні таксі.
  
  
  Вона не визначився з наших слів, і він почував у ній нервове напруження, але я вірив, що вона дотримає слова.
  
  
  Деякий час її їхав на таксі, а коли ми підійшли до стадіону, звернув у провулок. Її, помчав на лімузині до стадіону. Її зупинився на квартал раніше, а інші пішов пішки.
  
  
  Як я і побоювався, навколо нього було не що інше, як відкритий простір.
  
  
  Карминян, безсумнівно, буде насторожі. Напевно, десь нагорі, в такому місці, звідки він міг би бачити кожну частину за межами овалу. Він виразно помітив би мене, якби її проходив mimmo нього.
  
  
  Шум позаду мене змусив мене швидко обернутися, і він побачив чоловіка з маленькою візком з фруктами, наближається по вулиці, з великою парасолькою, піднятим на вершині его двоколісної візки.
  
  
  Її почекав, поки він пройде mimmo мене, а потім швидко пішов за ним. Її приклав йому до рівненської стільки тиску, м'яко і повільно, і він без свідомості впав на землю.
  
  
  Це була ризикована справа. Трохи занадто більше, і він буде мертвий. Її притиснув його до будівлі потім того, як перевірив его складати долар. Він дихав нормально, і прокинеться через десять хвилина.
  
  
  Її схопив візок і почав штовхати її до відкритого простору навколо стадіону. Під яскравим парасолькою, якщо дивитися зверху, їй був усього лише кількома нога, повільно штовхає візок з фруктами.
  
  
  Її, пройшов через ворота з написом сен і підійшов до бетонної стогнати стадіоні. Тепер їй був поза увагою всіх, хто спостерігав всередині. Її дістався до іншого ущелини і зупинився, щоб пройти до нього. Він був замкнений. Її минув ще дві закриті день, поки не досяг невеликого вузького проходу. Двері була дерев'яною, і її зупинив візок, щоб штовхнути її. Вона теж була замкнена, але не витримала натиску.
  
  
  Обернувшись, побачив її, що таксі зупинилося біля першого під'їзду, і Марина вийшла.
  
  
  Карминян зараз буде спостерігати за нею. Її, відступив на крок і вдарив плечем по дереву, погодивши звук з тарахтением двигуна збори. Наполовину спотикаючись, наполовину падаючи, її увійшов в сутінках стадіону.
  
  
  Її був під сидіннями і повернувся через кілька проходів до головного входу на стадіон. Її почув різкий звук підборів Марини, стукаючий по бетону над моєю головою, і побачив стрілку, що вказує глядачам на Ряд Б. Її, пішов за нею, тепер йдучи повільно.
  
  
  Коли його минув низку А її, вийшов на трибуну. Майже повзучи і ховаючись за ряди сидінь, її вдивлявся в фігуру Марини, чекає в коридорі Б.
  
  
  Її обшукав тисячі сервіси місць, шукаючи його, але була тиша. Її забився на сидіння, дивлячись через вузьку щілину між двома навколо них.
  
  
  До цього моменту він був страшенно розумний і обережний.
  
  
  Її, бачив, як Марина тепер ходила взад і вперед, оглядаючи порожній стадіон. Він міг сидіти де завгодно і дивитися на нах.
  
  
  Потім, раптово, її побачив його маленьку темну фігурку десь на краю стадіону. Похилими рядами стільців він рушив до поля.
  
  
  Марина його ще не бачила, і все ще нервово походжала. Тільки коли він підійшов ценымногие облизує, вона побачила його. Вона повернулася і почала ему махати.
  
  
  Її бачив, як вона швидко озирнулася, і знав, що вона намагається знайти мене.
  
  
  «Припинити, - прошипів її про себе. Ви заставтте его нервувати ...
  
  
  Вона знову помахала йому було, коли він скочив по сходах з нижніх сидінь. Він був досить високим і мав чорне волосся. У нього також були красиві риси обличчя, які примушували жінок відчувати себе захищеними.
  
  
  Марина підбігла до нього, і я помітив, що він спочатку взяв сумку, а потім обійняв ee.
  
  
  «Антон, - я чув, як сказала Марина, - я зробила те, що було краще для тебе».
  
  
  Її відразу побачив, як він насупився. Її балаканина тримала його в напрузі і в будь-який момент збиралася втекти. Настав час нанести удар, і швидко. Я не був впевнений, наскільки це правда, коли перестрибнув через стільці і попрямував до нього.
  
  
  Він обернувся і відразу побачив мене. Він повернувся до Марини, і його рука вилетіла назовні. Її спостерігав, як вона зіщулилася, коли удар потрапив ей в обличчя, і звук відбився, як постріл з пістолета в порожнечі стадіоні.
  
  
  'Сука!' - крикнув він на нах.
  
  
  «Ні, Антон, немає!» - вигукнула Марина. Але він уже пішов, і побіг.
  
  
  Її пробіг через ряд стільців, щоб відрізати його, коли раптово у нас з'явилася компанія. Диявольське особа Рашида вперше було помічено, коли він з'явився нагорі сходів між двома рядами стільців.
  
  
  Потім її побачив, як решта четверо йдуть на нас з усіх боків. Моєю першою думкою було, як, кравець візьми, вони могли дізнатися, що ми тут, але я опустив цю думку і вирішив діяти.
  
  
  Карминян теж, і я мигцем побачив перелякане обличчя Марини.
  
  
  Тепер їй був дуже близько до нього, простягнув руку і схопив його за руку.
  
  
  «Залишся зі мною», - гаркнув її ему.
  
  
  Він завагався на мить, і я подумав, що він погодиться. Замість цього він повернувся і вдарив мене ногою, його аскетичне обличчя було повно злості. Його удар мене здивував і потрапив в попереку. Її впав на одне кожному племені.
  
  
  «Вернись, клятий дурень», - крикнув їй ему. 'Її хочу допомогти тобі.' Він не слухав. Він бігав, стрибав через стільці, метався взад і вперед і бігав вгору і вниз по проходах.
  
  
  Одіна з Рифів спробував зарізати його, тримаючи в руці прикрашений дорогоцінним камінням вигнутий мавританський кинджал.
  
  
  Його не міг убити Карминяна. Він був моїм єдиним ключем до цієї справи. Якби він міг піти, його б як-небудь знову його знайшов. Але якщо б він був мертвий, все, що у мене залишилося б, це Рифи, і він знав, що вони розчиняться, як міраж. Інший Риф, високий, підійшов ззаду, щоб загнати Карминяна в кут, де поділялися два перевали.
  
  
  Я пішов за Карминяном, коли він почав перестрибувати через сидіння і змусив його повернутися до Рифу з оголеним кинджалом. Коли він підійшов до Рифу, його перескочив через ряд стільців і встав між арабом і німа.
  
  
  Скориставшись моментом, який тікає інформер рвонувся в іншу сторону і побіг по проходу.
  
  
  Риф кинувся на мене махаючи своїм кинджалом по дикій дузі. Коли лезо розсікло повітря, її пірнув під сидіння і побачив, як воно вдарило по дереву сидінь з потоком осколків. Її знову скочив і схопив Рифу за руку перш, ніж він встиг відвести її назад, і смикнув вперед. Коли він впав через спинку сидіння, її збив його нога ударом карате, який розчавив його кадик. Він захрипів і впав до моїх ніг.
  
  
  Її спробував схопити кинджал, коли він випав з його рук, але він прослизнув під сидіння. Було не час шукати його.
  
  
  Інший Риф, довгий, був всього в кількох кроках від мене. Її, бачив, як він вагався, здогадатися, про хема він піде.
  
  
  Її вирішив форсувати це рішення, переслідуючи его.
  
  
  Він повернувся до мене і витягнув свій кинджал.
  
  
  Позаду нього його побачив, як Карминян кинувся за сидінням і побіг по проходах. Тепер він був поза досяжності інших Рифів.
  
  
  Її штовхнув два стільці в один з проходів і кинувся до виходу, де почув крик Марини. Її більше не бачив її і чекав, що вона втекла в замішанні і хвилюванні, але тепер її бачив, як Рашид кинув її на землю.
  
  
  Її змінив напрям і підійшов до нього. Він відвернувся від Марини і повернувся до мене.
  
  
  Високий Риф пішов за мною з кинджалом у руці. Її, бачив, як двоє інших наближалися з боків.
  
  
  Її зупинився, згорнувшись в купу, і відчув себе оленем, загнаним у кут зграєю вовків.
  
  
  Рашид витягнув кинджал і підійшов до мене, але високий Риф закричав і зупинився.
  
  
  «Ні, не вб'єте его», - наказав він. «Я хочу, щоб він і ця дівчина були живі».
  
  
  Її випустила нечути зітхання полегшення, випросталась і дозволила м'язам розслабитися.
  
  
  Два інших Риф підняли Марину на ноги, і я побачив, що її обличчя побіліло від страху.
  
  
  Її відчув лезо кинджала на своїй спині, і через кілька секунд мене оточили.
  
  
  Високий, який тримав кинджал переді мною, тільки поверхнево глянув на мене. Її бачив, що його очі були прикуті до Рашида.
  
  
  «Отже, Рашид, син гівнюка, - виплюнув він, - ти вбив Карминяна, чи не так?»
  
  
  Її, бачив, як брови Рашида піднялися на знак протесту. «Але її вбив його, кажу тобі», - схвильовано відповів Риф.
  
  
  «Ти не просто брешеш, ти продовжуєш маскарад», - крикнув високий. «Цей твій брехливий язик більше не буде ворушитися».
  
  
  Він вказав на двох інших Рифів, коли вони підійшли до Рашида з оголеними кинджалами.
  
  
  Диявольське особа Рашида спотворила маска явного жаху. Він відступив, кинув кинджал і впав на коліна.
  
  
  «Прошу вас повірити мені, - сказав він хрипким голосом.
  
  
  «Я вірю своїм очам», - виплюнув високий Риф, знову кивнув двом іншим.
  
  
  Рашид піднявся на ноги і бігти готель. Решта двоє пішли позаду нього, і побачив її широкі круглі очі Марини, дивляться на мене з недовірою на обличчі.
  
  
  Її, примружився, подивився гей, в очі і сказав, щоб вона стулила пельку. Її дуже добре знав, про що вона думала. Її, знав, що відбувається, і зміг запобігти таке несправедливе положення речей.
  
  
  «Не кажіть, сестра», - сказав її собі. Цей ублюдок буде покараний за все зло, яке вже лежить на його совісті.
  
  
  Її почув крик Рашида, пронизливий крик, перерваний сокрушающим булькаючим звуком, за яким послідував нудотний полустон-полукрик.
  
  
  Два Рифу повернулись і кинули перед високим щось на бетон. Її на мить подивився на це, перш ніж зрозуміти, що це мова Рашида.
  
  
  Її, глянув на Марину і побачив, як її очі закотилися, коли вона втратила свідомість. Його зловив її до того, як вона торкнулася землі. «Ми відвеземо цих двох назад до Ель-Ахмиду», - сказав високий. «Він знає способи змусити цих двох сказати, де ховається Карминян».
  
  
  «Я нічого про це не знаю, - сказав я, - і дівчина теж нічого не знає».
  
  
  Риф розсміявся повільним, злим сміхом. «Голос чому вона прийшла сюди з грошима», - сказав він із сарказмом у голосі. «Голос чому ви втрутилися і дали йому було втекти від нас».
  
  
  «У мене були на те свої причини», - відповів я, злегка поплескавши Марину по щоці.
  
  
  Її запитав ih. - "Як ви довідалися, що ми зустрінемо його тут?"
  
  
  Ih раптове присутності все ще турбувало мене. Я не бачив ніяких ознак ih, і я не бачив, щоб хтось йшов за мною.
  
  
  Високий Риф посміхнувся.
  
  
  «Ми просто використовували в місті нашу техніку в горах», - сказав він. «Ми помістили людину на вершину мінарету великої мечеті. Він бачив вулиці міста, як ми побачимо гірські перевали з наших вигідних позицій високо в горах. Ми бачили, як ви тікали від росіян у ih величезною чорною возі. Стежити за вашим маршрутом в машині було легко. Ми прийшли сюди, коли побачили, що ви йдіть на стадіон, припарковываете машину і продовжуєте йти пішки ».
  
  
  Її похмуро посміхнувся. Мені дали гарний урок, як вони сильно ускладнювали життя французам, британцям і іспанцям. Мало того, що ih техніка була хороша, вони змогли адаптувати ih до зміненим обставинам, що було першим правилом всієї військової тактики.
  
  
  «Ви, звичайно, американський агент», - сказав Риф. «А дівчина - твоя спільниця. Карминян працював на вас ».
  
  
  «Я художник», - сказав я. «Дівчина нічого не знає. Вона була подругою Карминяна.
  
  
  Її, бачив, як Риф жестом глянув на кого-то через інших, хто підійшов до мене за спиною.
  
  
  З Мариною на руках її, спробував розвернутися, але різкий біль вибухнула у мене в черепі. На мить спалахнули яскраві вогні, а потім завісу темряви опустився.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  
  
  
  
  Її думав, вони перетворили мене в мумію. Її був ще живий, і мене муміфікували. Мої думки неспокійно бігали, коли свідомість повільно поверталося. Усвідомлюючи, що пов'язаний, її почав зосереджувати свою затуманений зір і повільно усвідомив, що можу бачити крізь вузький отвір. Її спробував поворушити руками і відчув стримуючий тиск на пов'язаних запястиях.
  
  
  Її лежав на спині в напівтемряві, трясучись в тому, що, очевидно, було машиною. Її зумів повернути голову, і поруч зі мною побачив ще одну фігуру, загорнуту в якусь тканину, і її не здогадався, що зі мною вчинили так само.
  
  
  Її підняв очі і побачив, що машина повністю закрита. Потім до мене дійшло, що нас везуть на катафалку, у фургоні, на якому їхав трупи, загорнуті в лахи, до похоронних вогнищ.
  
  
  Я не міг сказати, в свідомості Марина чи ні, і подумав, може, штовхнути її, щоб дізнатися, коли тряска раптово закінчилася. Машина зупинилася, і через кілька миттєвостей її почув різкий звук, і яскравий сонячний свят господь висвітлив салон машини.
  
  
  Її, відчув, як руки витягують мене з задньої частини машини, і пробурмотів щось, щоб дати їм зрозуміти, що я не сплю. Мене виправили, і з мене зірвали матеріал.
  
  
  Її, побачив, що високий Риф розсміявся дивиться на мене, і її, подивився на свої зап'ястя.
  
  
  «Розріж ih наскрізь», - наказав він, і один навколо інших звільнив мене спритним помахом свого кривого кинджала.
  
  
  Її бачив, що Марина теж була в свідомості і що її пута теж були розрізані.
  
  
  Ми покинули Касабланку, і тепер стояли на узбіччі дороги. Це було жарке і сухе місце, і її бачив коней, прив'язаних до задньої частини катафалк. Вони використовували катафалк тільки для того, щоб непомітно вивести нас навколо Касабланки. Її, думав, що нас відвезуть далі на коні.
  
  
  «Уявіть, що я не вмію езить на конях», - раптом сказав її високому Рифу.
  
  
  «Тоді це буде ваш перший і останній урок», - прогарчав він.
  
  
  Її зрозумів.
  
  
  Її, поглянув на коней, і усміхнувся. Вони думали обладнання всьому свій розсуд.
  
  
  Було чотири красивих, швидких арабських жеребця, по одному на кожного рифу, і два кремезних, сильних, але повільних верхових. Намагатися втекти - все одно що втекти від Maserati на Volkswagen. Їм навіть не довелося приділяти нам занадто багато уваги. Зрозуміло, вони в таку гру на своїх арабських жеребців по короткій команді навколо довгого Рифу, і чекали, коли ми з Мариною сядемо на наших коней.
  
  
  «Не дивися так сумно», - сказав їй, гей, поки ми йшли за Рифами. "Ти ще живий. Ми виберемося звідси ».
  
  
  Її готель ee підтримати, і мені хотілося б, щоб у моїх словах було трохи більше сенсу. Її пришпорив коня і поскакав до довгого Рифу. Коли їй підійшов, він повернувся і незворушно дивився на мене.
  
  
  Її запитав. - Куди ви нас везете?" - «В Касба в Танжері»?
  
  
  «Ні, - сказав він, - це просто наша офіційна база. Ми відвеземо вас у нашу оперативну базу, Касба, яку Ель Ахмид побудував на вершині гори Дерса. Він нас там чекає ».
  
  
  Її, спустився і повернувся до Марини.
  
  
  Ліс Дерса в самому складати долар гір Рифу, де Абд-ель-Крим командував своїми військами під час війни за Риф і місяцями тримався в місті Тетуан.
  
  
  Її почав задаватися питанням, чи не бачив цей Ель Ахмид себе ще одним Абд-ель-Кримом, лідером іншого повстання в Рифі. Її виявив, що він оцінював себе ценымногие вище.
  
  
  Рифи пішли доброю риссю, хоча її не знав, що ih арабські скакуни здатні підтримувати набагато більш високу швидкість протягом більш тривалого періоду часу.
  
  
  На пекучому сонці його сильно спітнів. Її, подивився на Марину і побачив, що її плаття було таким мокрим, що здавалося, ніби вона впала в озеро.
  
  
  Воно висіло навколо нах з явною щільністю, підкреслюючи кожен вигин її грудей, і маленькі загострені пунктів. Воно демонстративно чіплялося за довгу лінію її стегон і зникало в глибокому V в нижній частині життя. Каскад її чорного волосся спадав за її спиною, і вона придбала іншу красу, дику лють і природність.
  
  
  Вона сказала мені, що Марина наполовину іспанки, наполовину марокканка. І іспанська кров, в неї піднялася на поверхню, так що вона здавалася дикою циганкою з пагорбів Андалусії.
  
  
  Бажання вирвати її навколо сідла виникла у мені, щоб зайнятися з нею любов'ю у всій її неприборканості. І її, знав, що, якщо їй так думаю, Рифи безперечно повинні бути тієї ж думки.
  
  
  Але її вже помітив, що це були не сука похмурих перерезателей горла, а дуже дисциплінована група. Може, вони так і подумали, але не стали цього робити.
  
  
  Марина, її обличчя було вологим і блискучим, вона їхала з рішучою, майже гнівною енергією, і він знав, що вона намагається замінити свій страх гнівом. Поки ми не зупинилися в зитоуне, гаю оливкових дерев, щоб напоїти коней, її думав, що їй це вдалося. Але коли вона підійшла і стала поруч зі мною і спостерігала, як Рифи годують своїх коней, його зрозумів, це краще.
  
  
  Вона сказала. - "Що з нами буде, Нік?" «Чому б їм просто не вбити нас, якщо це те, що вони планують зробити, принаймні, все буде скінчено».
  
  
  Її міг би сказати гей, що це було б занадто просто, але не шталь.
  
  
  У нах ще буде достатньо часу, щоб зрозуміти, чим вони займаються. Поодинці їй цього не знав, але мені здавалося, що це не буде дружньою бесідою біля багаття.
  
  
  «Думаю, вони хочуть задати кілька питань», - сказав її ей. Її не уточнював, як вони задають питання.
  
  
  Рифи закінчили напувати коней і жестом запросив нас сісти. Сонце повисло нижче в небі, і коли ми знову їхали, в променях було не так жаркого.
  
  
  Її перевірив, що два тюбики з фарбою все ще залишилися в моєму задньому кишені, і вони там були.
  
  
  Рифи, звичайно, обшукали мене, коли їй був без свідомості, і вирішили, що фарба нешкідлива. У той час це було моїм єдиним зброєю, і його сузір'ї сьогодні було обмежено.
  
  
  Її, вирішив, що ми з Мариною на якийсь час будемо в пастці, поки у мене не буде часу, щоб піти від всього цього. Її застосував до себе слова «до», воно, великого сенсу не мають менш песимістично, ніж «якщо».
  
  
  Ми їхали далі, і теплий день нарешті поступився місце прохолоді ночі, коли ми досягли перших пагорбів гірської фортеці Риф.
  
  
  Рифи знову зупинилися, але ненадовго, на краю гірського озера. Тепер в темряві за мною і Мариною їхали двоє. Ми продовжили шлях, і пустельна рівнина поступилася місцем ущелинах і вузькими проходами. Марині було важко спати, і він уважно за нею спостерігав. Вона була змучена, збиті і повністю виснажена.
  
  
  Її, відчував себе трохи по-іншому, і був здивований, що вона протрималася так довго. Навіть рух коня більше не заважало гей спати. Її побачив, як її очі закрилися, і помітив, що вона почала зісковзувати з сідла. Їй був поруч з нею, як раз вчасно, щоб зловити її, коли вона перекинулася.
  
  
  Її стримався і був негайно оточений Рифами.
  
  
  «Вона не може продовжувати», - сказав я, тримаючи дівчину на руках.
  
  
  Висока розмірено заговорила з іншими, і Марину витягли навколо моїх рук і кинули, як мішок з борошном, на життя через сідло, її мета і ноги звисали з боків.
  
  
  З допомогою кількох швидких обертів мотузки вони прив'язали її до місця, передали мені поводи і відновили ту ж швидку рись.
  
  
  Ці виродки ніколи не втомлюються? - питав його в себе. Раптово дорога стала крутіше, і ми поїхали повільніше. Їй був впевнений, що ми досягли гори Дерса.
  
  
  Ми проїхали більшу частину ночі, і її оглянув небо в попросив перших ознак наближення світанку. Це ще не відбулося, коли потім крутого повороту через вузький прохід, ми раптово досягли темного силуету цитаделі, двох масивних башт, схожих на вартових, на кожному куті над сукупністю взаємопов'язаних і взаємозалежних структур.
  
  
  Це була Касба Ель-Ахміда. І хоча вона була побудована зовсім недавно, він слідував архітектурним правилами старих традиційних фортець або цитаделей.
  
  
  Головні ворота високі і арочні, були відкриті, ih охороняли тільки вартові.
  
  
  Ми проїхали по йому і зупинилися в кам'яному дворі. Її бачив інших рифів на стінах і на наземних стовпах двох веж. Вони відпустили Марину, і вона зісковзнула на підлогу, прокинувшись. Вона спробувала встати, але її стислі, ниючі м'язи відмовилися гей, допомогти.
  
  
  Два Рифу підняли її на ноги і стали кудись забирати.
  
  
  «В жіночі приміщення», - сказала висока. «Скажи євнухам охороняти її».
  
  
  Він повернувся до мене. - «Ель Ахмид прийме вас, як тільки встане, і поснідає», - сказав він. «Між тим у вас є кілька годин, щоб подумати про те, що з вами трапиться, якщо ви не будете співпрацювати з нами».
  
  
  «Я дуже добре подумаю, - сказав я. "Обіцяю."
  
  
  Коли вони повели мене геть, її вже думав, але не про те, що вони мали на увазі. Її, помітив, що стіни башт були значно вище дахів з'єднаних між собою будівель позаду Касби. Її також побачив, що стіна не закривала задню частину Касби, а була з'єднана з будівлями.
  
  
  Коли вони веління мене вниз по кам'яних сходах, у мене в голів вже була досить хороша карта місцевості. Двері за ґратами відчинилися, і мене заштовхали у вологу кам'яну камеру без вікон і порожній, якщо не рахувати соломи в кутку.
  
  
  «Нагадуйте мені більше ніколи сюди не приходити», - пробурмотів її двом Рифів.
  
  
  Вони тупо подивилися на мене, зачинили двері й розташувалися по обидві сторони від нах. Там вони будуть чергувати в обидва кінця ночі. Це не мало великого значення, тому що я ще не був готовий до дій.
  
  
  Холодний кам'яний підлогу був твердим, але, принаймні, її міг розтягнутися і поворушити ниючими м'язами.
  
  
  Її подумав про те, що сказав високий, про роботу з ними, і сумно розсміявся. Її навіть не міг співпрацювати, навіть якщо б готель. Де ховався Карминян загадкою для мене так само, як і для них. Але я знав, що мені ніколи не вдасться ih в цьому переконати.
  
  
  Замість цього мені довелося з'ясовувати, хто тут головний. Її повинен був спробувати зрозуміти, в чому тут справа. У будь-якому разі вони вже кваліфікували мене як американського агента. Мені не було чого втрачати, крім голови, але я до цього звик.
  
  
  Її заснув на кам'яній підлозі, все ще задаючись питанням, як він сюди потрапив і як ці дикі гірські жителі вписуються в цю божевільну загадку свариться близнюків-інформаторів.
  
  
  Її прокинувся, коли зарешеченная двері відчинилися зі скрипом незмащених петель.
  
  
  Два Рифу увійшли в кімнату і підняли мене на ноги. Її міг би вбити ih обох, але ще не час для цього. Її не готель вигравати і програвати битву війну.
  
  
  «Ель Ахмид чекає тебе, свиня», - прогарчав один навколо них, виштовхуючи мене навколо камери.
  
  
  Мене відвели назад по сходах в довгу кімнату, яка займається знову відкривалася кімнатою з розкішними драпуваннями, пахощами, товстими товстими килимами і подушками, кинутими то тут, то там.
  
  
  З іншого боку її побачив чоловіка в класичному арабському головному уборі, відкритої сорочці і бриджах. Він сель на ліжко, навколо цих подушок.
  
  
  Поруч з ним на колінах, годуючи його оливками і виноградом, сиділа струнка дівчина з вузькою талією. На ній були прозорі штани і бюстгальтер, не прикривав її талію. Її ніс був довгим і розширеним на кінці, очі блищали чорним, а волосся вільно спускалися по спині. Вона була чарівна, але не красива, і її грудей випирали через бюстгальтера, як дві горбки оливкової зухвалості.
  
  
  Два Рифу, які були зі мною, низменному вклонилися, поки ih голови майже не торкнулися підлоги перед людиною.
  
  
  Його обличчя було довгим і незграбним, з широким чолом високим і довгим тонким носом над добре сформованими рельєфними губами. Це було владне обличчя, зневажливе, жорстоке і абсолютно самовпевнене. Його очі, темні і пронизливі, дивилися на мене з презирством.
  
  
  «Вклонися, коли стоїш перед Ель Ахмидом, син свині», - прошипів він, його очі вп'ялися в мої.
  
  
  «Я не знаю, як це робити», - сказав з посмішкою.
  
  
  Її, бачив, як презирство в його очах перетворилося в гнів. Її випадково глянув на дівчину.
  
  
  Її очі були підняті в здивуванні. Було ясно, що не можна давати такі відповіді Ель Ахмиду.
  
  
  Він зловив мій погляд і встав. Його здогадався, що він був високим, шостий футів.
  
  
  «Поклонись», - наказав він, дивлячись у люті, вказуючи рукою на двері.
  
  
  Її, знав, що роблю, і робив це навмисно. Її виведу його противаг, змушу злитися. Це не зайняло багато часу. Він звик тільки до повного послуху.
  
  
  «Колапс», - лаконічно сказав я.
  
  
  Він пробурмотів прокляття і витягнув хлист з-під однієї навколо подушок. Він став переді мною двома великими кроками і хлестнул батогом.
  
  
  Її тільки повернув голову, щоб удар торкнувся моєї голови. Її відчув смужку крові, коли хлист різко і болісно рвонув мене за щоку. Її подивився mimmo нього на дівчину.
  
  
  Вона з інтересом спостерігала за всім, що відбувається. Він стояв з піднятим батогом, чекаючи, що я поклонюся або прийму ще один удар. Її злегка впав на коліна, ніби збирався впасти, потім завдав удару відвертими з-за моєї спини. Він заскрипів у нього в пащі, як постріл, і він відлетів назад, подушки розлетілися на всі боки, коли він вдарився об землю.
  
  
  Дівчина вже була поруч з ним, перш ніж він приземлився на підлогу, потрапивши головою гей, на коліна, коли вона погладила його обличчя руками. Але її очі були на мені, все ще здивовані, але тепер змішані з чимось іншим, можливо, з повагою.
  
  
  Два Рифу кинулися на мене, кожен тримав мене за руку.
  
  
  Її намагався не вириватися і стояв розслабившись.
  
  
  Ель Ахмид підвівся на лікті, по всій куточка его rta текла кров.
  
  
  Дівчина тривожно обняла його.
  
  
  Він сердито скинув її і встав. «Відпустіть його», - сказав він двом Рифів, які негайно відступили. «За це він помре тисячею смертей», - додав він.
  
  
  Її, подивився на дівчину, яка займається була поруч з ним, коли він знову сель на подушки. Вона була більше, ніж просто покоївка, оскільки вона балакала з ним і дбала обладнання всіх його потребах. Вона була його улюбленицею і готель, щоб вона залишалася такою. Те, як вона промокнула его криваву губу м'якою тканиною, змусило мене замислитися, чи може вона його любити. На самому делле це не мало значення. Вона омелою до цього якесь відношення, і в моєму брудному мозку швидко почала формуватися ідея.
  
  
  Ель Ахмид відштовхнув її, коли позаду мене почулося якесь хвилювання, і він повернувся.
  
  
  Марину привели ще два Рифу. Вона була роздягнена до чорного бюстгальтера і маленьких чорних трусиків, ee довгі ноги плавно згиналися до нижньої частини життя і ee грудей, більше і повніше, ніж у арабської дівчини, випирали через бюстгальтера.
  
  
  Рифи виштовхнули її вперед перед Ель Ахмидом.
  
  
  Її бачив, як вона кинула переляканий погляд в мою сторону, коли вони проходили mimmo мене, але мої очі були в основному в Ель Ахміда, і я бачив, як він кинув на нах уважний погляд.
  
  
  Він нетерпляче вдивився в довге, повне тіло Марини, поглинув її очима, і я побачив, що він вже подумки уявляв її собі в сміття.
  
  
  Її також бачив, як берберська дівчина дивилася на нього звуженими очима. Володіючи вічною мудрістю своєї статі, вона знала небезпеку свого становища в той момент, коли бачила ih.
  
  
  Ідея в моїй голів незабаром почала набирати обертів. Ель Ахмид встав і тепер ходив навколо Марини, розглядаючи її з усіх боків, ніби збирався купити чистокровну кобилу.
  
  
  Марина сиділа нерухомо, випинаючи підборіддя. Тільки швидкі підйоми і опускання її чудових грудей видавали жахливу бурю, вирувала всередині нах.
  
  
  З типовим арабським зарозумілістю Ель Ахмид зупинився переді мною, і в його очах знову з'явилося вища презирство.
  
  
  «Ви - американський агент», - сказав він. «Ми знаємо точно. Вона твоя жінка?
  
  
  «Насправді, - сказав я. «Мій і тільки її».
  
  
  Марина повернулася, і її очі потемніли, коли вона подивилася на нього.
  
  
  Мені не подобалося використовувати її таким чином, але я знав, що звивистий сенс Ель Ахміда буде робити з цієї невеликої інформацією, і був абсолютно правий.
  
  
  «Вона більше не твоя, американка», - оголосив він. «Вона належить Ель Ахмиду».
  
  
  Її засміявся і побачив, як у його очах вирує гнів.
  
  
  «Вона ніколи не віддасться звичайному ватажкові гірських бандитів», - сказав я. Швидким рухом її, підійшов до Марини і зірвав бюстгальтер з її грудей.
  
  
  Очі Ель Ахміда розширилися від пристрасті, коли він глянув на пишні кремово-білі пагорби грудей Марини. «Це тільки для відважного людини, людини дії», - сказав я. «Я знаю цю жінку. Вона підпорядковується тільки найкращим чоловікам. Ти ніщо.'
  
  
  Він ступив уперед, щоб накинутися, але стримався, коли його очі спалахнули від гніву. «Ім'я Ель Ахмид буде відомо в усьому світі», - лютував він. «Вона буде щаслива поруч з Ель Ахмидом».
  
  
  'Чому?' - всього запитав її. "Він збирається пограбувати великий караван?"
  
  
  «Ель Ахмид очолить нове завоювання Європи», - кричав він. «Ель Ахмид змусить історію повторитися».
  
  
  Його потрапив в ціль, і продовжував штовхати.
  
  
  «Ель Ахмид повний порожніх слів, як старий», - відповів її старої марокканської приказкою.
  
  
  На цей раз його запальність вибухнула, і він зробив серію ударів батогом.
  
  
  Її ухилявся від ударів і повертався, щоб зловити ih плечима.
  
  
  Два Рифу схопили мене і повернули назад. Перекручений батіг болісно розсік мій високий, і на короткий час торкнувся моєї щелепи, і я відчув, як кров стікає по моєму підборіддю.
  
  
  «Послухай мене, нахабний пес», - гаркнув він. «Перш ніж його розірву твою жалюгідну шкіру, дати тобі урок давньої історії і майбутніх подій. Ми, жителі Рифу, досить довго залишалися без уваги. Нас завжди тримали в самоті, щоб ми були поруч, коли билися і виганяли узурпаторів, але в іншому нас ігнорували. Але тепер все скінчено. Ці гори, розташовані вздовж північного валу і воріт Європи, будуть служити проходами для нових завоювань зі Сходу. Ти знаєш нашу історію, невірний? Ви знаєте, як мусульманські сили сьомого і восьмого століть бичували Європу?
  
  
  Їй кивнув. «Вони перетнули Гібралтарську протоку, - сказав я, - звідки Марокко та Іспанії знаходяться лиже всього».
  
  
  "Неправильна назва", - сказав він, його очі загорілися при вигляді перспективи. «Те, що ви називаєте Гібралтаром, ми називаємо в честь мусульманського еміра, захопив його Джебель Тарік або Гора Таріка. Але Гібралтару - всього лише шматок каменю. Ми завоюємо Іспанію ».
  
  
  «Якщо ви і ваша компанія задумали вторгнутися в Іспанію, продовжуйте», - сказав я, насупившись.
  
  
  Я не міг уявити, що це був ih план.
  
  
  Карминяны визнали б у nen те, чого він вартий, план, винайдений безумцем, який не варто було передавати нам, росіянам, нам, до нас. Вони б навіть не намагалися його продати. Ні, це повинно бути щось ще, і він відчув виразний озноб від його наступних слів.
  
  
  «Їх програму завойовники ісламу вони принесли з собою світ Далекого Сходу в людях, ідеях і арміях», - сказав він з посмішкою. «Я уклав саме таку взаємовигідну домовленість з нашими друзями з Сходу».
  
  
  Холод шталь ще холодніше. "Ви маєте на увазі червоних китайців?" - сказав я, намагаючись здаватися безтурботним.
  
  
  Він знову посміхнувся, як задоволена кобра. «Абсолютно фантастичним», - прошипів він. «Разом ми відкриємо нову сторінку в світовій історії».
  
  
  Її згадав шостого людини в старої стайні, якого його бачив тільки зі спини.
  
  
  «Одного разу, випадково, сидячи на мисі Рифів біля Тетуан, - сказав він, - я натрапив на фантастична споруда, яка може протистояти пірамід і сфинксам. Її знайшов тунель, виритий у восьмому столітті, який йде з Марокко під Гібралтарською протокою до Іспанії. Він був повністю встановлений, за винятком останньої сотні метрів, в бік Іспанії. Він, мабуть, ніколи не використовувався, і поки ніхто не знає чому. Але його можна використовувати ».
  
  
  Ці слова звучали зловісно, і мені дійсно не потрібно було питати, чому, але я повинен був усе це вислухати.
  
  
  «Ви домовилися з китайськими комуністами», - сказав я. «Ви хочете вторгнутися в Іспанію через тунель». Як я вже сказав, мої думки прояснилися. Дві країни розділяло всього п'ятнадцять кілометрів.
  
  
  Тунель забезпечить першу раптову атаку, але тунель буде лише інструментом. Але его сузір'ї сьогодні було справжнім вибуховим фактором, і Карминяны відразу це усвідомили.
  
  
  Для Іспанії Середземномор'ї, залишалася досить стабільним сусідом. Для китайців було б справжньою вигодою створити там проблеми. Утвердяться тисячі давніх соперничеств, спілок і емоційних відносин. Безсумнівно китайським добровольцям будуть передувати Рифи, і це навіть внесе аспект Давньої священної війни між мусульманами і християнами, дійсно створюючи купу непередбачених проблем.
  
  
  Все це було фантастичним у всіх сенсах, фантастично диким і фантастично небезпечним.
  
  
  Тепер її побачив, що Ель Ахмид мав на увазі під повторенням історії.
  
  
  Він бачив себе сучасним мусульманським завойовником з китайцями як його помічників. Але ще не все було на місці. В такій операції потрібні були люди, дуже багато людей. І як, кравець візьми, вони повинні були сюди потрапити?
  
  
  Її, подивився на Марину, яка займається сиділа нерухомо, дивлячись у підлогу. Потім її знову подивився на Ель Ахміда. Її недбало зітхнув і посміхнувся.
  
  
  «Гарна історія», - сказав я. «Її майже довірив тобі. Але для такої операції потрібні люди, багато людей. І спочатку ви повинні спробувати доставити ih сюди, щоб ніхто ih не бачив, або не помітив, а ви не можете цього зробити. У цей момент вся ваша історія перетворюється в пил ».
  
  
  Ель Ахмид знову посміхнувся цій самовдоволеною зухвалою посмішкою, прикрашеної огидним презирством ...
  
  
  «Щиро зараз, - сказав він, - величезний караван наближається до Уджде, східного краю ущелини Тазу. Караван належить дуже багатому работорговці, торговцю жінками, всім, хто його бачить. Тут більше п'ятисот жінок, одягнених у внз, які, як ви знаєте, повністю приховують людини, крім очей. З ним також близько двохсот охоронців в джеллабах, які охороняють жінок ».
  
  
  «І жінки під ih хайками на самому делле китайські солдати, як і охоронці», - закінчив її за це.
  
  
  «Абсолютно насправді, - сказав він. «Людей щоб на берег вантажними судами приблизно в двадцяти п'яти портах Ле Калле до Алжиру. Там вжито заходів, щоб привести ih до місця зустрічі в Цукрі. Там караван був зібраний і відправлений в шлях. Ще п'ять таких караванів збираються, і всі вони прибудуть протягом неділях. Звичайно, потім того, як буде здійснена перша атака на іспанську землю, в таких секретних підприємствах не буде необхідності. У нас є віддані своїй справі люди, готові вбити короля і ключових керівників уряду, як тільки в Іспанії почнуться за бойові дії. Всі Марокко перетвориться в котел, і її буду прославлений на весь світ, як лідер ».
  
  
  Її закрив вуха для решти пишноти промов Ель Ахміда. Він був переконаний, що він був реінкарнацією давніх ісламських завойовників, що вторглися в Європу. Це було не дуже важливо. Його використовували китайці. Їм було наплювати, чи вдасться його жорстокий план на заключному етапі чи ні.
  
  
  Яким би нам був результат, це викличе замішання і руйнування катастрофічних масштабів для західних держав і посадить ih в калюжу посеред Середземноморського басейну. Его пропагандистська цінність придбає астрономічні масштаби для багатьох хитких новонароджених націй.
  
  
  Її, знав, що росіяни будуть в рівній мірі незадоволені, якщо червоні китайці раптом з'являться тут, в районі Північної Африки і Південної Європи. Давним-давно вони вирішили, що якщо десь і буде комуністичне повстання, то воно повинно бути організоване ними, а не червоними китайцями.
  
  
  Її, думав про те, який імпульс це буде означати для червоних груп в Іспанії, Португалії і навіть Франції. Чим більше її, дивився на план, тим більше розумів, що він буде мати наслідки в усьому світі.
  
  
  Ель Ахмид закінчив говорити, і його знову звернув на нього увагу. Він підійшов до Марини і простягнув руку, щоб торкнутися грудей.
  
  
  Вона здригнулася і побігла до мене.
  
  
  «Рідкісна краса», - пробурмотів Ель Ахмид, дивлячись на Марину, яка намагається прикрити від мене свою оголені груди.
  
  
  Її відірвався від нах.
  
  
  «Ти вибираєш, хто програв», - сказав її ей. Я не можу допомогти тобі, люба. Він лідер. Він тримає всі карти ».
  
  
  «Думка рідкісної ясності», - сказав Ель Ахмид. Свідомо ігноруючи шоковане недовіра, що її побачив в очах Марини, її недбало перевів погляд на що стояла трохи осторонь берберскую дівчину.
  
  
  Вона була похмурою, хоча вона спокусливо посміхнулася, коли підійшла до Ель Ахмиду і щось прошепотіла ему.
  
  
  Він різко заговорив з нею на Таррафите, не зводячи очей з Марини.
  
  
  Її побачив, як гнів спалахнув у її очах, і вона щось відповіла ему.
  
  
  Его ревматизму був раптовим ударом тильною стороною долоні, від якого вона впала на землю. Перш ніж вона змогла встати, її побачив, як його ступня впала гей, у житті.
  
  
  Вона ахнула і ліжка на підлогу.
  
  
  «Тобі не потрібно говорити Ель Ахмиду, що робити», - гаркнув він, гей.
  
  
  Дівчина опустила голову, намагаючись віддихатися, але я бачив, як її очі хотіли Марину, і в них була ненависть.
  
  
  Він майже міг читати думки крутяться в її голів. Їй би дав, гей ще один поштовх. Її звернувся з листом до Марини.
  
  
  «Тобі краще бути з ним милою, люба», - сказав я. Її обійняв її за талію і злегка підштовхнув у напрямку Ахміда.
  
  
  «Будьте розсудливі, - продовжував я, - грайте свої карти добре, і ви прийдете в обидва кінця цілою і неушкодженою».
  
  
  Очі Марини перетворилися в калюжі гнівною боляче.
  
  
  «У тебе немає ніяких принципів», - гаркнула вона мені. «Ви б зробили все, щоб спробувати врятувати свою шкуру. Ви б навіть свою матір продадуть.
  
  
  Її, знизав плечима і нічого не сказав.
  
  
  Ель Ахмид спостерігав за цією сценою, і тепер він заговорив, його голос шталь жорстким. «Ваша вдячність дійде до того моменту, коли ви зможете сказати мені, де ховається Карминиан?»
  
  
  Їй кивнув. «Я не знаю точне місце, - сказав я, - але на південь від Касабланки у вас є щось, зване Чорним, і щось ще».
  
  
  «Чорні скелі», - перебив він мене. "Les Roches Moires".
  
  
  «Так, так це називається», - сказав я. «Він ховається в тому районі, де на невеликому консервному заводі».
  
  
  Їм потрібно як мінімум день, щоб виявити, що я все це вигадав. До того часу мене вже не буде тут, чи це вже не матиме значення.
  
  
  «Ну, як щодо того, щоб відпустити мене зараз», - сказав я. 'Її співпрацював з вами, і ти отримав те, що готель ». Її, подивився на Марину. «Насправді, у вас є навіть більше, ніж ви спочатку планували».
  
  
  «Ваша дитяча наївність вражає мене», - сказав Ель Ахмид з усмішкою на обличчі. Він клацнув пальцями, і два Рифу, зробили крок вперед, щоб схопити мене.
  
  
  «Виведіть його, - сказав він. Він ніжно помацав свою щелепу. «Завтра вранці її вирішу, як він помре. Її хочу придумати для нього що-небудь особливе ».
  
  
  Коли вони відводили мене, її кинув швидкий погляд на берберскую дівчину. Вона встала трохи осторонь і дивилася на Ель Ахміда, який почав здригатися, дивлячись на Марину.
  
  
  Марина поки буде в безпеці. Він буде звертатися з нею в шовкових рукавичках, принаймні, перші кілька днів.
  
  
  Ель Ахмид підняв з землі плащ і накинув гей, на плечі.
  
  
  Її знову глянув на берберскую дівчину і крикнув навколо дверного отвору.
  
  
  «Скажи йому, щоб мене відпустили, Марина».
  
  
  Очевидний сенс мого прохання, той факт, що Марина незабаром займе впливове становище, зробив саме те, що її готель. Це було занадто для берберської дівчини. Її бачив, як вона повернулася і пішла, її очі звузилися від холодної люті.
  
  
  Її про себе усміхнувся. «Після всіх цих років його повинен був знати що-небудь про жінок», - сказав її собі. І жіноча психологія працює однаково для всіх, незалежно від того, чи прибули вони з Манхеттена або Марокко, навколо Парижа або Палермо, навколо Афін або Аддіс-Абеби. Її розраховував, що це знову спрацює.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  
  
  
  
  Він не повернувся в ту ж камеру. На цей раз це була велика кам'яна темниця зі сталевими кільцями в стогони. Мої зап'ястя були скуті цими кільцями, змушуючи мене стояти відкрито біля стіни з піднятими руками.
  
  
  Це було місце, побудована для утримання багатьох укладених, але в той момент їй був там єдиним. В іншому кутку її, побачив щось, що трохи нагадувало винний прес, але я знав, що плями по боках не з виноградного соку.
  
  
  У перервах між спостереженнями за суетящимися по землі жуками, тарганами і павуками її намагався придумати якийсь план. Припустивши, що все пішло так, як її задумав, його вийду звідси. Добре, але що тоді робити?
  
  
  У нас було американське консульство в Танжері. Якщо б її зміг дістатися до нього, пріоритетний код AX зв'язав би мене з Хоуком, і він міг би впоратися з цим звідти. Але на це потрібен час і, крім того, це заводило мене з місця дії.
  
  
  Якщо перший караван повинен був прибути в будь-яку хвилину, а на шляху ih було ще п'ять, це означало, що неприємності вотум-вотум станеться. Це був штопора днів, може бути, навіть годин.
  
  
  Мені потрібно було відправити повідомлення Хоку і знайти тунель. Оскільки я не міг перебувати в двох місцях одночасно, доводилося покладатися на Марину.
  
  
  Відкрито зараз вона навіть не сказала б мені, котра година, але я знав, що це зміниться. Але чи піде вона в обидва кінця самостійно або відступить, і вибереться за всієї цієї плутанини? Вона навіть не була американкою, і її шанси в цій грає були в кращому випадку вкрай малі.
  
  
  Її посміхнувся про себе. Їй би дав, а от участь у всьому цьому, особисту роль, яку всі жінки хочуть мати. Крім того, вона тільки що сказала мені, що у мене немає принципів. Може, вона була права.
  
  
  Її прийняв свої рішення і на дозвіллі спробував випробувати настінні кайдани, похитуючи зап'ястями взад і вперед і намагаючись звільнити ih з настінних кріплень. Звичайно, це була марна трата часу, але я цим займався.
  
  
  Кілька разів у мене було кілька відвідувачів. Годинні рифи приходили перевірити мене. По іншу сторону підземелля тонка смужка сонячного світла висвітлювала підземелля. Коли це зникло, її, знав, що день закінчився, і темрява повільно просочувалась в мою темницю, поки я не опинився в непроглядній темряві ночі. Єдиним світлом був мерехтливий святим, відбитий від настінного факел кутом коридорі зовні.
  
  
  Минали години, і я почав задаватися питанням, чи не була моя віра в основні принципи жіночої психології недоречною. Її сухо посміхнувся. Якщо щось піде не так, це буде до біса весело.
  
  
  А потім мої вуха вловили слабкий звук; м'які shaggy в темряві. Її, подивився в вигнутий коридор, на відкритий простір, і побачив, як з'явилася струнка фігура, яка займається зупинилась і оглянулася.
  
  
  «Я тут», - прошепотів я.
  
  
  Вона відразу ж підійшла до мене і опустилася на коліна поруч зі мною. На ній все ще був наряд, який тримав її життя вільним, і прозорі штани.
  
  
  «Я чекав тебе», - усміхнувся її в темряві.
  
  
  Її французький був важким з берберський акцентом вона сказала: «Так ви обіцяєте стримати угоду?»
  
  
  Їй кивнув. "Ви обіцяєте взяти її з собою?" запитала вона.
  
  
  «Ви відпустіть мене, а її візьму дівчину з собою, обіцяю», - сказав я.
  
  
  Вона простягла руки і відкрутила залізні поперечні болти, які утримували зап'ястя наручників. Мої руки впали з боків, і її потер ih, щоб кров знову потекла по венах.
  
  
  Її запитав. - Де дівчина?"
  
  
  «В жіночих кімнатах», - відповіла вона, встаючи. «Я відведу тебе туди».
  
  
  Ми вийшли в коридор. Коли ми проходили mimmo факел стогнати, її дивився гей, в обличчя.
  
  
  Вона виглядала дуже самовдоволеною. Безсумнівно, вона думала про своє повернення на перше місце. Простим рухом вона позбавилася від очевидної загрози і повернула себе у найвище положення.
  
  
  Її отримав гірко-солодке задоволення, коли опинився правий щодо її інтригуючою та діяльної натури.
  
  
  Вона повела мене вгору по вузькій сходах через коридор, у який ледь поміститься один чоловік, через відкритий балкон, виходив у двір, в одне навколо будівель, що складали тильну частину Касби.
  
  
  Її чув жіночі голоси і сміх, поки ми йшли по напівтемним коридором.
  
  
  Ми пройшли через освітлену кімнату, і він побачив трьох дівчат з голими грудьми, одягнених тільки в шовкові тканини до підлоги, які по черзі змащували інший інший якимось маслом. Було б непогано зупинитися і трохи поспостерігати, але я пішов за берберської дівчиною, яка займається на м'яких бабусь поспішила в іншу частину будинку.
  
  
  Вона жестом попросила мене сховатися в тіні мирхаба, ніші, схожою на нішу, звернену до Мекки, і увійшла в кімнату. Мить інша дівчина вийшла і пішла по коридору.
  
  
  Дівчина-берберка знову з'явилася в дверях і вказала на мене. Її, увійшов у кімнату і побачив, що Марина переодяглася.
  
  
  Її очі розширилися від прапора дозволу на виконання, коли вона побачила мене. Її обійняв її, і з усмішкою подивився на нах.
  
  
  Її запитав. - "Ти справді думала, що її готель залишити тебе тут, люба?"
  
  
  Вона міцного обняла мене і кивнула, з полегшенням в очах. «Так», - зізналася вона. «Так, її так і думала. Як і ти, і все таке. Це болючіше, ніж тут у пастці ».
  
  
  Її поплескав її по спині. «Я не міг залишити тебе», - сказав я. «Ти мені потрібна, і їй потрібен тобі. Ми команда, дорога.
  
  
  Вона радісно кивнула, і він повернувся до берберке. На її обличчі знову з'явилося таке самовдоволене вираз, на цей раз щира усмішка. Вона здавалася майже задоволеною, і раптом її, відчув, як волосся на потилиці стало дибки.
  
  
  Це був безперервний інстинктивний сигнал, який її давно навчився не ігнорувати.
  
  
  Її запитав сл. - "Що робити зараз?" Вона вийшла, коротко змахнувши рукою.
  
  
  Її пішов за мною з Мариною.
  
  
  Дівчина Ель Ахміда проводила нас по чорній кам'яних сходах в щось на зразок критого внутрішнього дворика, що проходить вздовж задньої частини будівлі.
  
  
  Її, помітив, що через кожні десять футів у стогони були арочні ніші. Вона зупинилася біля підніжжя сходів і вказала на темна будівля на іншому кінці довгого критого патіо.
  
  
  «Це стайні», - прошепотіла вона. «Там вас чекають дві засідлані коні».
  
  
  «Ви йдіть попереду, - сказав я, - ми підемо за вами».
  
  
  «Ні», - відповіла вона, відступаючи. «Я не можу йти далі».
  
  
  'Чому немає?' - запитав я, похмуро дивлячись на нах.
  
  
  «Може ... може, вони мене побачать», - відповіла вона.
  
  
  Це був безглуздий ревматизму, і він знову подумав про це самодовольном виразі її обличчя. Може, вона була навіть розумніший, ніж думав. Можливо, вона не лише позбавлялася від загрози, але і створювала собі якусь безпеку, щоб повернутися в якості фаворитки Ель Ахміда.
  
  
  Її взяв її руку і скрутив однією рукою за її спину, а інший затиснув гей рот. «Починай йти вперед», - відрізав її.
  
  
  Вона спробувала звільнитися, але я тримав ee tak міцного, що вона більше не може цього робити. Ee очі закотилися, і вона в безпорадному жаху пішла вперед.
  
  
  Його штовхнув її на відстані витягнутої руки, і ми пішли уздовж стіни. Ми просувалися повільно, і вона намагалася вирватися. Її підсилив хватку, і вона перестала чинити опір. Ee тіло затремтіло під моєю хваткою, як в лещатах, коли ми проминули першу нішу, потім другу, потім ще і ще одну.
  
  
  Ми пройшли половину шляху до стайні, і він подумав, чи не послала моя інтуїція помилкову тривогу на цей раз, коли це сталося жахливо швидко, перш ніж її повністю усвідомив.
  
  
  Ми були в кроці від наступної ніші, як звідти вискочив чоловік з довгим двосічним мечем у руці. Він махнув їм обома руками, вискакуючи з ніші, навіть не подивившись на нас. Очевидно, він був упевнений, що знайде потрібну ціль.
  
  
  Його меч трохи не розрубав навпіл дівчину. Її, відчував, як її тіло падає на мене, і більше, ніж їй це чув, відчував її, як різкий видих смерті виривається з-ee rta
  
  
  Його відпустив її, і вона відразу ж впала. Її пригнувся до неї, простягнувши руки до горла стражника, перш ніж він зміг витягнути свій меч. Її стискав його горло швидко, тихо і ефективно.
  
  
  На мить він вчепився в мої руки, але їй міцного тримав його. Його очі вилізли навколо орбіт, його руки опустилися, і опустив її его на підлогу, де він наполовину впав на дівчину.
  
  
  Її правильно здогадався.
  
  
  Вона домовитися з одним навколо часових, і знадобилося трохи уяви, щоб зрозуміти, як вона задумала.
  
  
  Він би вбив нас обох за секунди. Тоді вона почала кричати, щоб забити тривогу. До того часу, коли хтось дістався до цього місця, ми перетворилися в дві колоди, і, за оцінкою Ель Ахміда, вона і часовий вчинили б правильно.
  
  
  Якщо б вона просто сучка і задирочки, нас відпустила, виникли б запитання про те, як він втік. Таким чином вона могла заспокоїти його розповіддю про те, як я увійшов в жіноче приміщення, і як на її очах забрав Марину. Вона пішла за нами вниз і підняла тривогу. Таким чином, все буде добре поєднуватися іншому з одним.
  
  
  Тільки так не вийшло, і він побачив, що Марина стоїть, як приголомшена, дивлячись на два трупа. Її підняв важкий двосічний меч вартового, схопив Марину за руку і висмикнув її навколо приголомшуючого трансу.
  
  
  «Сюди», - прошепотів я, тягнучи її за собою. 'Що сталося?' - запитала вона на бігу.
  
  
  Довга історія, - сказав я з посмішкою. «У разі бажання є в обох напрямках, це техніка, яку ніколи не повинні використовувати любителі».
  
  
  Ми прийшли до стайні, і прослизнули всередину. Він був сповнений коней, і, як я очікував, нас не чекали двоє осідланих коней.
  
  
  Її осідлав перших двох жеребців, яких зміг підібрати, обережно відкрив двері стайні, і вислизнув.
  
  
  «Пригнися в сідлі», - сказав її Марині. «Зроби навколо себе невелику мішень, і не пов'язаний, поки я не скажу. Скористайся цим і йди за мною ».
  
  
  Великі арочні ворота були відкриті, з кожної сторони стояли вартові. Її примусив великого, могутнього жеребця йти по цій дорозі, нехай ему самому зробити кілька кроків. Глибоко в сідлі її був для вартових не більше, ніж темна постать в сідлі. Все, що вони могли бачити, це два коні з двома вершниками.
  
  
  Її повернув коня до воріт і тримав його твердою ходою. Марина йшла відкрито за мною.
  
  
  Його грав холоднокровно і підходив всі лиже та й лиже. Оскільки ми тільки що вийшли, навколо стайні, вони дивилися на нас з трохи більшим, ніж недбалим інтересом. Якби ми прийшли з іншого боку, ззовні, вони б вже давно тримали нас під контролем своїх гвинтівок.
  
  
  Її повернув голову коня до воріт, озирнувся і побачив, що Марина поставив коня на місці. Потім її уткнувся підборами ему в ребра. Він притиснув вуха і прянул вперед і помчав, як буря в пустелі.
  
  
  Її пройшов mimmo двох вартових і вийшов перш, ніж вони встигли підняти зброю. Її вже їхав по крутій стежці, коли почув голос Марини.
  
  
  Її, озирнувся і побачив, як вона вивалилася через сідла, з нах звисав один навколо вартових.
  
  
  Він швидко подумав і зрозумів, що у нього не буде часу підняти гвинтівку і вистрелив. Він стрибнув уперед і схопив її, коли вона проїжджала mimmo.
  
  
  «Кравець забирай», - вилаявся я, повертаючи жеребця. Її кинувся назад і побачив, що один часовий бореться з Мариною. Інший, побачивши, що я повертаюся галопом, спробував підняти гвинтівку.
  
  
  Він не вижив. Їй дозволив жеребцеві кинутися виплат прямо на нього, і йому довелося відскочити вбік. Коли він це зробив, допустив її обоюдоострому мечу впасти йому на голову. В цьому глухому звук був звук Страшного Суду. Той, хто боровся з Мариною, кинув її на землю і спробував прицілитися навколо своєї рушниці, але я був занадто швидкий.
  
  
  Їй дозволив мечу опуститися на нього, iso усіх сил.
  
  
  Він ухилився, і я повернувся для ще однієї спроби, але потім побачив, що через секунду він вже буде готовий вистрілити. Її з силою кинув меч, і він ввійшов йому в груди, як спис.
  
  
  Марина сіла на коня до того, як він впав на землю, і ми помчали.
  
  
  Вони підуть за нами, але ми були попереду, і їм, мабуть, дуже пощастить, що вони оберуть такий же, як ми шлях через безліч перевалів. Але я не збирався ризикувати. Її тримав запаморочливу швидкість, поки ми не досягли підніжжя гірського хребта. Ми пішли небезпечним крутим стежинам, щоб зрізати якомога пряміше, і тепер її зупинився на краю ущелини Тазу.
  
  
  Зі сходу караван верблюдів оболонки навколо Алжиру або південного Марокко. На захід від Танжерского ущелини і консульства США. Її спішився і підтягнув Марину до себе.
  
  
  «Ви чули, що планує Ель Ахмид», - сказав її ей. «Він повинен бути зупинений. Її дам вам секретний кодовий сигнал. Ви їдете в Танжері, і ніщо не зупиняє вас. Ви йдіть відкрито в американське консульство. Ви даєте кодовий сигнал відповідальній особі і просите его подзвонити в штаб-квартиру AX. Він зробить це через кодовий сигнал. Коли ви зв'яжетесь з штаб-квартирою AX, розкажіть з математики та по телефону всю історію. Ви зробите це?
  
  
  Вона кивнула, і він продовжив.
  
  
  «Найголовніше, - сказав я, - це розповісти їм про каравані верблюдів, що входить в ущелині малого Тазу. Скажи їм, що я рекомендую поквапитися з торгівлею ».
  
  
  Вона спохмурніла.
  
  
  «Це означає, що вони повинні робити все можливе в залежності від ситуації», - сказав я.
  
  
  «Де будеш ти, Нік?» - запитала вона.
  
  
  «Я знайду де почекати цей караван», - відповів я. «Якщо мої люди не зможуть їм перешкодити, у мене буде ще один шанс щось зробити. Не знаю що, але її, кравець забирай, спробую ».
  
  
  Її, подивився на нах і згадав, що дам гей особисту частку в цьому. Тепер настала моя черга купувати цінні папери. Її, притулився губами до її губ і схопив ee грудей обома руками. Її ніжно провів великими пальцями по сосках і відчула, як вони набухають під тканиною її сукні.
  
  
  Її запитав. - «Пам'ятаєш, що я сказав про те, що ми потребуємо ще одного?» «А потім того, як ви приїхали, до моїх людей, і все закінчиться, може бути, ми зможемо зробити це постійним».
  
  
  Її, бачив, як її очі стали глибше, і вона кивнула, міцного притискаючись до мене.
  
  
  «Я вже edu, люба», - прошепотіла її ось на вухо, намагаючись відпустити ee спокусливі м'які грудей. «Кожна секунда має значення».
  
  
  Її допоміг гей сісти на коня, знову поцілував і дивився, як вона йде. Коли вона зникла з виду, і перші сірі смуги нової зорі почали розповзатися по небу, її розгорнув коня і поїхав на схід, по краю ущелини Тазу.
  
  
  Небо стало яскравіше, і поступово її побачив велику плоску смугу землі, по якій її ступав, історичний шлях завойовників зі Сходу. Ущелині Тазу лежало між горами Риф і горами Середнього Атлас. Через широке ущелині їх програму легіони просувалися зі сходу на захід, залишаючи свої сліди на самій землі. Її пройшов mimmo руїн стародавніх сіл, де стояли римські гарнізони, безпомилкові залишки римської архітектури, відгомони ih славних днів.
  
  
  Дорога вела високо в гори, але залишалася природним переходом між двома гірськими поясами.
  
  
  Її тримався близько до північного краю і уважно дивився, як сонце піднімається високо в небо.
  
  
  Її, знав, що Ель Ахмид і його люди вже в дорозі і йдуть сюди. Можливо, вони ще якийсь час продовжать шлях через гори Риф, але потім вони спустяться в ущелині Тазу, як ми з Мариною, і рано чи пізно її ih побачу. Тепер, коли він знав, що я втік, він міг зробити тільки одне: податися назустріч каравану і випередити його, перш ніж його зможу отримати допомогу.
  
  
  Мені доводилося кілька разів зупинятися, щоб напоїти коня, але я їхав впевнено, вдячний за виняткову витривалість арабського скакуна піді мною.
  
  
  Було вже пізно, коли її досяг східного виходу навколо каньйону. Її послав коня в перші пагорби Риф, знайшов вільне кільце навколо валунів і приховав кінь на увазі.
  
  
  Її занепад на валуни, жим лежачи життя і шталь спостерігати навколо свого імпровізованого орлиного гнізда. Її міг бачити ущелину з обох сторін, і гадав, як Марина впоралася із завданням. Їй був майже впевнений, що вона дотримується наказ, але не був впевнений, що вони не перехопили її, поки вона не пішла далеко. Час покаже. Поки її чекав під палючим сонцем, її зрозумів, що скажено безпорадний. У мене не було нам револьвера, нам гвинтівки, нам кинджала, нам навіть зубочистки. Якби Марина цього не зробила, як, кравець візьми, її міг зупинити збройний караван за семисот чоловік? Плюс всіх тих, кому Ель Ахмид візьме з собою на зустріч з ними? «Мені дійсно потрібно щось на кшталт джина в пляшці», - сказав її собі. Це або Аладдіна з його чарівною лампою.
  
  
  Мої порожні думки були перервані хмарою пилу на заході. Хмара зросла, і матеріалізувалося в Ель Ахмиде і його людей. Ih було близько двохсот людей, і вони їхали як божевільні, попереду скакав вождь Рифів. Вони з'явилися по іншу сторону від мене, коли її побачив, як Ель Ахмид підняв руку і затягнув поводи.
  
  
  Її, подивився в інший бік і побачив, що наближається караван верблюдів, величні неквапливі руху верблюдів більш або менш нагадують королівську процесію. Караван тягнувся далі, ніж її міг бачити, і її міг бачити подвійний ряд верблюдів, везуть жінок, одягнених у вуз, по два на верблюді.
  
  
  Озброєні охоронці, зовсім приховані в своїх бурнус і громіздких джеллабах, їхали по обидві сторони від свого дорогоцінного вантажу. Ель Ахмид і двоє його людей поїхали туди, щоб привітати караван, в той час як інші його війська залишилися позаду
  
  
  
  Її, бачив, як вони швидко обмірковували, а потім з каравану пролунав ряд выкрикиваемых наказів.
  
  
  Її побачив, як верблюди раптом ожили і кинулися вперед з дивовижною швидкістю. Коли вони підійшли лиже її, побачив, що вони використовували мехари, швидких дромадерів пісочного кольору, використовуваних військами верблюжого корпусу.
  
  
  Її чекав і дивився, як караван проїжджає mimmo і продовжує свій шлях на захід, через ущелину Тазу.
  
  
  Її sel коня і почав обережну погоню, тримаючись вузькими кроками пагорбів. Верблюди, навіть найшвидші, були повільніше коней, і весь караван рухався відносно повільно. Навіть незважаючи на підйом і спуск по гірських стежках, у мене не було проблеми з ними.
  
  
  Але зараз був майже вечір, і я занепокоївся. Її ще не бачив ніяких ознак сніду. Коли стемніло, вони продовжили шлях і, безперечно, досягли дороги, що веде на гору Дерса k Ель-Ахмидс-Касба. Звідти, ймовірно, до входу в тунель було недалеко.
  
  
  В моїй кишені все ще були два тюбики з фарбою. Якщо підпалити ih в трубі, кожна навколо них була потужніша двох динамітних шашок, але навіть тоді, тут, у цьому відкритому просторі Тазинского ущелини, це мало що значило.
  
  
  Раптово, коли її проходив вузькою стежкою нагорі, її, побачив, що караван і невелика армія Рифів зупинилися. Далі попереду з'явилося ще одне хмара пилу, яка спочатку перетворилося на яскраве червоне пляма. Він швидко перетворився у форму досвідчених вершників Королівської гвардії, кожен навколо яких їхав на сірому арабському жеребці, і в кожного було довгий спис, а також звичайні гвинтівки та пістолети.
  
  
  Її нарахував чотири батальйонів, велика кількість людей, але менше половини числа рифів і людей навколо каравану.
  
  
  Її сказав Марині тихе спасибі. Вона, очевидно, зробила це, але її подумав, чи не забула вона їм сказати, скільки людей у каравані.
  
  
  Її побачив наближається гвардію і побачив, що вони розосередилися по ширині ущелини Тазу, з одного боку на іншу. Вони рушили вперед повільною риссю, тонкою червоною лінією.
  
  
  Її зупинився на вершині короткої стежки, яка займається вела мене в середину каравану. Наближаються наїзники або були суперменами, або біса впевнені в собі.
  
  
  Вони продовжили свою повільну рись, і тепер її бачив, як Ель Ахмид доводив своїх людей до гарячкової люті, продовжуючи скакати взад і вперед. Її, бачив, як у повітрі махають рушницями, а також кривими мавританськими кинджалами і важкими двосічними мечами. Потім її почув важкий звук стаккато, свистячий шум лопатей пропелера в повітрі.
  
  
  Її подивився вгору, прикриваючи очі від сонця, і побачив чотири, п'ять, шість величезних вертольотів, що наближаються до землі позаду каравану. Її побачив що наближаються і знаннями ih. Це були вантажні як повідомило посольство ВМС США з авіаносця, дислокованого в Середземному морі. Перший вже приземлився і відкрив мис, і її побачив ще більше червоних мундирів на сірих жеребчиках, вибігали через люк.
  
  
  Як повідомило посольство висадили за караваном ще як мінімум чотири батальйони, захопивши Ель Ахміда і його людей в пастку. Миттєво як повідомило посольство знову злетіли, і Королівська гвардія негайно рушила повільною риссю, утворюючи такі ж прямі лінії по ширині ущелини.
  
  
  Її почув свист, і повільна рись перетворилася в швидку. Ель Ахмид гарячково зробив половину своїх людей в хвіст каравану, щоб відбити атаку з боку це.
  
  
  При наступному свистке Королівська гвардія вирушила в атаку. Її, бачив, як вони опустили свої піки в атакуючу позицію. Вони пронеслися крізь людей Ель Ахміда, як зубці величезних віль в купі сіна, перегрупувавшись в останню хвилину, щоб об'єднати свій лад і завдати подвійного удару. Бій супроводжувалося гучним ревом і звуками пострілів, змішаними з хрипкими криками людей і скачуть копитами. Китайці, що зображували жінок, не були озброєні, і в жаху бігли, сплигуючи з верблюдів і, намагаючись втекти, коли королівська гвардія прорвалася через людей Ель Ахміда і напали на караван.
  
  
  Прийшов час приєднатися до веселощів. Її пришпорив коня і поїхав по стежці. Там я опинився посеред всього цього, як раз в той момент, коли один навколо гвардійців проткнув спис одного з стражників з рушницею. Чоловік впав з верблюда, і він нахилився, щоб підняти його гвинтівку. Це була китайська версія М-16.
  
  
  Її зробив точні постріли, які потрапили в двох втікачів китайців і одного навколо людей Ель Ахміда. Її пробивався крізь бурхливе, кружащийся безлад верблюдів, коней і людей, що тікають ходьби. Її взяв один з мавританських ятаганов з-за пояса мертвого Рифу, все ще знаходився в сідлі, і засунув його за пояс.
  
  
  Тут, як завжди, дала про себе знати вміла, вивчена тактику професійних солдатів. Королівська гвардія громила лютих воїнів Ель-Ахміда з непримітним, але смертоносним ефектом.
  
  
  Воїни по натурі і жорстокі бійці, Рифи були неперевершеними у своїй тактиці нанесення ударів і бігу в полум'ї, що реве натиску несподіваною лютості. Але проти тактики добре навчених кавалеристів Королівської гвардії в них було більше шуму, ніж лютості, більше енергії, ніж ефективності.
  
  
  «Рабів Ель-Ахміда» косили, коли вони намагалися втекти. Вони, кому вдасться втекти, рано чи пізно будуть схоплені або стануть жертвами суворих гір по обидва боки ущелини.
  
  
  Але де там був Ель Ахмид. Коли її, відступив убік, щоб краще розглянути битву, побачив її его. Він брав участь у бійці з двома гвардійцями, ухиляючись від ih ударів і йдучи від них блискучим маневром.
  
  
  Її пришпорив свого коня, щоб вона пішла за ним, коли побачив, як він обернувся й помахав рукою трьом своїм помічникам, а потім кинувся геть з поля битви. У гвардійців було більш ніж достатньо ворогів, щоб ними зайнятися. У них не залишилося нікого, щоб переслідувати втікачів Рифів.
  
  
  Її прокладав собі шлях через битву, на мить зупинившись, щоб перестреливаться з одним навколо китайців, все ще сидить на верблюді.
  
  
  Він легко міг би поцілити мене двома кулями з коня, але стрільба з верблюда була схожа на спробу вразити ціль з хитного корабля. Кулі пролетіли mimmo мене, і її момент його швидкою відповіддю.
  
  
  Ель Ахмид і три его Рифу всі ще були в полі зору, але швидко зникали вдалині.
  
  
  Я пішов за ними, радіючи, що зможу зустрітися з ними лицем до лиця. Її поки не готель ih наздоганяти.
  
  
  Вони пішли в гори по іншу сторону Миски. Вони покинули ущелині Тазу і зникли в самому Рифі.
  
  
  Її уважно стежив. Якщо б вони знали, що я йду за ними, вони б цього не показали. Її тримався на відстані, але досить близько, щоб час від часу бачити ih, коли вони мчали по вузьких проходах Рифу.
  
  
  Було вже майже темно, і він зрозумів, що вони знову були біля гори Дерса, коли побачив, як вони раптово звернули зі стежки у вузьку ущелину.
  
  
  Я пішов за ними по вузькій стежці з високими стінами. Вона була довгою і звужується, і він зрозумів, що вона прорізує гори і веде до узбережжя.
  
  
  Її більше не міг ih бачити і збільшував швидкість, час від часу зупиняючись, щоб прислухатися до звуку коней переді мною.
  
  
  Вузька ущелина, нарешті, розширилося за гаєм апельсинових дерев, перетворившись у вузьку гірську долину. Її, помчав по дорозі і повернув на крутий кут.
  
  
  Раптом на мене впало тіло, і її вилетів через сідла. На землі чоловік на мить втратив хватку, і я повернувся. Це був один навколо Рифів.
  
  
  Він спустився і забрався на виступ біля кута, щоб дочекатися мене. Він витягнув кинджал і підійшов до мене.
  
  
  Її ухилився від першого удару і ухилився від другого. Її ледь не забув, що один такий же кинджал був у мене сам був на поясі, і швидко потягнувши, витягнув його. Кривий кинджал не був тією зброєю, до якого звик, і проти тренованого бійця він міг бути набагато більш небезпечним, ніж відсутність зброї взагалі.
  
  
  Її спритно ухилився. Він негайно відповів шаленим ударом, «який майже закінчив бій. Її, відчув, як лезо леза ковзнуло по моєму горлу. Її зіщулився і обійшов його.
  
  
  Він підняв свій клинок по дузі, а потім помахав їм взад і вперед двома швидкими рухами. І знову мені вдалося ухилитися від них, маючи зазор не більше декількох дюймів.
  
  
  У гніві її, відкинув проклятий кинджал і повернувся до нього обличчям. Її, бачив, як блиснули його зламані зуби, коли він посміхнувся, очікуючи легкої перемоги.
  
  
  Він кинувся до мене, і я цього чекав. Її пригнувся і знову піднявся в межах досяжності его кривого кинджала з твердим ударом відвертими в його житті.
  
  
  Він загарчав. Її схопив його за руку і перекинув через стегно. Він важко приземлився на землю. Перш, ніж він зміг зібратися, її підняв кинджал, який він упустив, і завдав їм смертельний удар. Її, бачив, як його мета відокремилася від тіла.
  
  
  «Це для Еггі Приймалень», - пробурмотів я.
  
  
  Мій жеребець зупинився недалеко. Її взяв рушницю і швидким галопом пустився в шлях. Ель Ахмид і двоє інших будуть чекати в іншому місці. Їй був упевнений в цьому.
  
  
  Деякий час її їхав, потім продовжив шлях ходьби. Акуратно і повільно рухав мене стежкою. Зліва від мене лісом височіла серією скелястих утворень, а стежок звивиста і звивиста. Раптом його почув іржання коні.
  
  
  Її тихенько поповз, тримаючись в глибокій тіні гори. Її, бачив, як вони стояли і чекали. Ель Ахмид і двоє інших. Її взяв рушницю, перевірив її і виголосив прокляття, яке супроводжувалося вдячністю. У ній залишився тільки один патрон. Для мене це було б дуже неприємним сюрпризом.
  
  
  «Я не можу більше чекати», - почув її слова Ель Ахміда. «Якби нічого не сталося, Мухад був би тут відкрито зараз. Може, вони обидва мертві.
  
  
  Двоє інших серйозно кивнули, і я спостерігав, як Ель Ахмид підійшов до схилу гори і почав штовхати камінь.
  
  
  Раптом пролунав стогін, грому, і одіна навколо каменів почав повільно рухатися, поки не з'явився свого роду прохід. Як в історії «Алі-Баба і сорок розбійників», - пробурмотів її про себе. Її залишався спокійним на своєму місці, коли Ель Ахмид і двоє інших знову в таку гру на коней і зникли вище. Через кілька миттєвостей камені знову почали рухатися і з гуркотом впали на місці.
  
  
  Її зрозумів. Вони були в тунелі. Або вони там заховалися, або поїхали в Іспанію, принаймні, вони там затрималися. Її чекав, щоб дати їм час зникнути глибоко в тунелі. Її не в готель, щоб вони знову почули, як відчиняються двері.
  
  
  Потім її, підійшов до кам'яної стогнав і почав натискати на нах, як це робив Ель Ахмид. Нічого не сталося, і у мене майже з'явилося відчуття, що я кажу «Відкрий Сезам». Її почав знову, на цей раз сильніше натискаючи, дюйм за дюймом переглядаючи поверхню скелі. На півдорозі до плавного переходу її відчув легкий рух.
  
  
  Її, відступив назад і побачив, що скеля знову відкрилася. Її селл на коня і поїхав, очікуючи побачити повну темряву. Її виявив, що тунель тьмяно освітлений, принаймні, освітлений серією крихітних кульок світі, що звисають зі стелі, і, мабуть, що живляться від генератора.
  
  
  Їй дозволив жеребцеві спуститися по схилу тунелю. Він був напрочуд широкий, і його помітив старі дерев'яні балки над головою, які в більшості місць знову підпирались новими балками.
  
  
  Тунель довгий час продовжував крутий спуск. Потім її дістався до рівній місцевості.
  
  
  Її спонукав коня до швидкої рисі, ризикуючи викликати ехо, отозвавшееся в тунелі. Повітря було вологим, і я вирішив, що ми зараз під водою.
  
  
  Вони повинні були знаходитися десь переді мною. Вони не могли нікуди поїхати.
  
  
  Її продовжував гнати тварина. роблячи то і справа паузи, щоб послухати. Її нічого не почув і вирішив рухатися далі ще швидше. Коли її так скакав по тунелю, її побачив ih попереду себе, очікують, ih осіб були звернені до мене. Її зупинився метрах в десяти від них.
  
  
  «Отже, американець, - сказав Ель Ахмид. «Я недооцінив вашу спритність. Але ви в'їхали в свою могилу ».
  
  
  «Може бути», - відповів я. «Хай буде так для всіх нас». Її, подивився на кам'янистий і земляну дах, кам'яні стіни і тверду глину. Вони існували століттями, скріплені хімічної інженерією стародавньої культури. Але у мене були сумніви, що вона витримає сильний вибух. Ударної хвилі було б достатньо. Решту зробить воду на іншій стороні. І як тільки вона почала руйнуватися, все зникло в мить хвороби.
  
  
  Її, подивився на тріо переді мною. Якщо б вони дісталися до Іспанії, вони були б єдиними, хто знав про існування тунелю. Її, знав, що тоді Ель-Ахмид буде чекати ще однієї спроби, і, можливо, з допомогою інших союзників. Я не міг дозволити їм втекти будь-якою ціною.
  
  
  Цей древній подвиг арабської інженерії шталь свого роду бомбою сповільненої дії для сторінок історії, спадщиною давніх ісламських завойовників. Було б іронічно, якби після сотень років, щоб цим все ще залишалося останнє слово в західному світі.
  
  
  Якби їй випала така можливість, Ель-Ахмид обов'язково втік би. Він був людиною, дуже небезпечним, щоб його відпускати.
  
  
  У мене були кинджал і гвинтівка з однією кулею. Трохи для бійки. Тюбики з фарбою в моїй кишені були моїм найкращим шансом. Це викликало б досить великий вибух. Їй був впевнений, що принаймні достатній, щоб підірвати старий тунель. Чи зможу їй вибратися звідси до того, як він повністю впаде? Шанси були скоріше негативними.
  
  
  «Отримати це», - тихо сказав Ель Ахмид, і він побачив, як під'їжджаючи до мене, обидва дістають свої довгі криві кинджали.
  
  
  Її змусив коня повернутися в тунель і швидко підрахував. У мене було два тюбика вибухової квітів. Якби одного, навколо них було досить, щоб зруйнувати тунель, щоб він впав, і в нього хлинула вода, у них ніколи не було достатньо часу, щоб врятуватися від набігає води і втекти через вхід. Її, знав, що вони спробують, але у них нічого не вийде.
  
  
  Але у мене залишиться один тюбик і півхвилини, а може, й ціла хвилина, перш ніж тунель заповниться водою. Її спробував згадати, що я згадав про водних законах і протитиску. Її, знав, що Хок сказав мені, що потім вимикання запалювання фарба буде горіти і під водою, і ... вибухне. Так, пробурмотів я, ризикнути варто. Її міг дозволити собі філософствувати. Її мало що міг зробити. Але для того, щоб мати шанс один на мільйон, мені спочатку потрібно було уникнути того, щоб мене розрубали зараз на шматки.
  
  
  Її розгорнув жеребця, відскочив на кілька ярдів і знову повернувся, щоб напасти на них. Вони зупинилися і стали чекати мене, піднявши свої мерзенні кинджали, готові розірвати мене на шматки, якщо її маю намір проскочити між ними.
  
  
  Її знову побачив презирливу усмішку Ель Ахміда. Її тримав жеребця на повному скаку, під'їхав відкрито до йому і витягнув свій кинджал. Коли її зісковзнув з сідла і потрапив під шию коня, гол коні була на одному рівні з кіньми - трюку, яким мене навчив каскадер навколо фільму багато років тому.
  
  
  Її, чув, як ih кинджали чіпляються ще за іншого, коли вони пройшли через порожній повітря. Пройшовши mimmo них, її знову сель в сідло і зістрибнув з коня, яка займається продовжувала бігти. Вона продовжувала бігти по тунелю, коли її вийняв навколо кишені тюбик з фарбою. Її, підніс їй запальничку, і вона загорілася красивим червоним світлом. У мене було близько п'ятнадцяти секунд до вибуху.
  
  
  Її кинув його в трьох Рифів, які в страху позадкували. Вони впали ще далі, коли він вибухнув з оглушливим ревом. Їй все одно на них не дивився. Мої очі були прикуті до стогнати, коли стався концентрований вибух. Мене відкинуло назад, але її чекав цього, і дозволив своєму тілу розслаблено котитися. Її, встав на одне кожному людові, дивлячись у стіну.
  
  
  Її, бачив, як потік навколо землі і глини хлинув в тунель, а за ним пішов потік води. З боків утворилися величезні діри, які миттєво розлетілися на всі боки. У кожній новій тріщині з'являлася всій території готелю, а за нею - води. А потім з оглушливим ревом все звалилося, тунель розірвався, і виник величезний бурхливий потік води, що розтягнувся у всіх напрямках. Мене підхопила води, і її злетів до стелі тунелю. Її поплив проти стрімкого перебігу назад до головного входу. Між піднімається водою і дахом залишалося відстань у д.
  
  
  Її побачив покинуті тіла Рифів по іншу сторону каскадної води і знав, що мрії Ель Ахміда не відбулася. Тепер відбору проб повітря залишалося не більше півметра.
  
  
  Її взяв початку другої тюбик і кинув її у воду під собою. Її, знав, що він був досить важким, щоб принаймні повільно опускатися на дно. Її почекав п'ятнадцять секунд, глибоко зітхнув і втягнув повітря в барабанні перетинки і носові пазухи.
  
  
  Вибух зробив саме те, що я розрахував. Її, відчув, як мене підняли, немов величезною мокрою рукою, і викинуло через воду через отвір у даху тунелю. Тиск було жахливим. Її, відчув, як стислося моє тіло, мої легені горіли, і він боровся, коли вода викинула мене вгору, як торпеду.
  
  
  Її, відчув, як рвуться мої балетні тапочки, потім рветься мій шведів. Тиск став вище, ніж може витримати людське тіло, і він відчув, як вени і кровоносні судини розширилися до точки розриву, коли мене вистрілили в повітря. У мене страшенно боліли легені, коли її зробив перший ковток відбору проб повітря. Це було схоже на крижану воду, і у мене закрутилася гол. Але я зумів утриматися на плаву і слабо розлучився руками.
  
  
  Зрештою, її, дозволив собі плисти на спині, і вода забрала мене з вируючого потоку. Її тримався на плаву, поки не відчув, що до моїх руках і ногах повернулося досить сили, і більше не відчував, що мене розривають на частини.
  
  
  Пливучи повільно і невимушено, розміреними плавними рухами, її повернувся на узбережжі Марокко. На щастя, я не зайшов так далеко в тунель, і коли її нарешті добрався до пляжу, її впав і лежав, відпочиваючи. Її лежав довго, потім повільно підвівся. Її мимоволі згадав свою першу висадку на узбережжя Марокко і уважно озирнувся, щоб переконатися, що я один.
  
  
  Прогулянка по пляжу була схожа на пологий спуск, і я відчув вдячність. Її знайшов дорогу і пішов на захід, у бік Танжера. Коли настав ранок, її все ще шелл по цій дорозі. Її побачив джип, який їхав до мене з іншого боку. Виявилося, що це армійський автомобіль, повний марокканських солдатів, які шукають китайських біженців вздовж узбережжя.
  
  
  Потім моєї розповіді, вони розгорнули свій джип, і ми помчали в Танжері, в американське консульство.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  
  
  
  
  Її відпочив, прийняв душ і змінив одяг, а потім дочекався дзвінка Хока. Її виявив, що все вийшло саме так, як я і намічав.
  
  
  Марині довелося швидко заговорити, щоб її історія виглядала правдоподібно, але кодовий сигнал, який її ей дав, подбав обладнання всьому іншому. По телефону Хоук поінформував мене про деталі. «З розповіді дівчини, - його голос затремтів по телефону, - я зробив висновок, що ви були десь в море без веселий і добрий. Марокканське уряд мав необхідними силами для вирішення цього питання, але не володіло відповідним транспортом. У нас були кошти транспорту, але не збройні сили, тому ми зібралися разом, і ви побачили результат. Я не проти сказати вам, що мені довелося трохи поговорити, щоб переконати ih, що я не приймав ЛСД, і все це мені наснилося ».
  
  
  «Готель би я, щоб це було правдою», - відповів я. «Я подумав, що це хороша головоломка з безліччю різних підлих деталей».
  
  
  «Між іншим, ми отримали Хьюго і Вильгельмину від росіян, яких ви залишили лежати тут і там, в Касабланці», - сказав він. - Візьми вихідний, N3. Розслабтеся і насолоджуйтеся сонцем там ».
  
  
  «Ваша щедрість переповнює мене знову і знову, - сказав я.
  
  
  «Настільки, що її beru відпустку на весь тиждень».
  
  
  'Хто вона?' - запитав Хоук. - Дівчина, яка займається зв'язалася з нами?
  
  
  «Так, - сказав я, - мені треба скасувати страховий поліс».
  
  
  "З тобою все в порядку, N3?" - запитав Хок, раптово з чимось схожим на занепокоєння в голосі. "Ви щось заговорили про страховому полісі?"
  
  
  «Я поясню, коли побачу тебе знову». Її, усміхнувся і повісив трубку.
  
  
  Вийшовши через консульства, її побачив наближається довгоноге істота з красиво зачіскою і доглянутим волоссям, ту саму тендітну, але чуттєву дівчину, яку її вперше зустрів він вночі в квартирі Карминяна. Її рука ковзнула в мою, і її губи торкнулися моєї палички.
  
  
  «Ах, Нік, - сказала вона, - ти не уявляєш, через яке пекло її пройшла, коли сиділа в очікуванні, і думала, чи повернешся ти живим».
  
  
  «Я все ще повинен подякувати вас за це», - сказав я. «Принаймні частково».
  
  
  «Я все думала про те, що ти сказав, коли йшла, - пробурмотіла вона. «Про те, що ми створимо пару, постійну пару».
  
  
  Її внутрішньо скривився і подивився в ці глибокі чорні очі. Ee сукню ніжно-бежевого кольору з глибоким вирізом підкреслювало круглу викликає красу її грудей.
  
  
  «Те, що я сказав тоді, Марина, - почав я, - я хочу з тобою поговорити про це».
  
  
  «Не тут, Нік», - сказала вона, притискаючи пальці до моїх губ. «Повернемося в Касабланку, в мій будинок. Мені там буде набагато приємніше ».
  
  
  Її, знизав плечима. Може, так було краще. Може бути, його міг би придумати, що сказати ей. Ніхто не любить бути обманщиком, навіть якщо ти знаєш, що це зроблено з поважної причини. Ми поїхали назад в Касабланку на армійському автомобілі, який марокканське уряд дасть нам в знак подяки. Коли ми підійшли до її будинку, вона відкрила двері і повернулася до мене, її очі блищали й сяяли.
  
  
  Її готель зайнятися з нею любов'ю, але це тільки ускладнило б справа, додати образи до травми. Боже, якби вона не була такою біса бажаною.
  
  
  По дорозі навколо Танжера ми базікали про поверхневих речі, як ніби ми обидва уникали цієї теми. У будь-якому разі, їй був чертовски впевнений, що так, але я також знав, що не зможу так продовжувати нескінченно.
  
  
  «Марина, - почав я, - про те, що я сказав тоді в горах ... Більше їй нічого не встиг сказати, коли різкий звук распахиваемой день змусив мене замовкнути. Коли її, обернувся, побачив її, що Карминян вийшов із спальні з взлохмаченными волоссям, блідий і з червоними очима, тримаючи в руці великий «Магнум» 357-го калібру.
  
  
  «Я знав, що ти колись повернешся», - сказав він Марині. «Я просто не очікував, що ти повернешся з ним».
  
  
  «Антон», - сказала вона, підхід до нього. «Ах, як приємно знову тебе бачити. Ти ще живий. Хвала Господу.'
  
  
  Він грубо розсміявся. «Зрадниця ... сука», - виплюнув він, гей. «Брехуха. Дочка диявола. її живий зараз, але ні, дякую тобі ».
  
  
  «Гей, зачекай хвилинку, приятель», - повільно сказав я, дивлячись на пістолет в його руці, націлений на життя Марини. «Вона намагалася тобі допомогти. Якщо бути точним, його, її вмовив ».
  
  
  Він махнув своєю зброєю в мою сторону. «Тоді вам влучно померти разом», - сказав він. «Я прийшов сюди і чекав, щоб убити її. Тепер ти можеш померти разом з нею ».
  
  
  «Антон, - сказала Марина, - послухай мене, будь ласка. Її зробив тільки те, що було краще для тебе. Її не передала тебе ».
  
  
  На цей раз він лаяв її по-вірменськи. Її швидко зрозумів ситуацію.
  
  
  Він зняв маску. Напевно, щоб зайти так далеко, не знадобилося багато часу. Враховуючи те, що Марина розповідала мені про ih відносинах, у нього точно було дивне ставлення до жінок. Знадобилося небагато, щоб переконати його, що вона зрадниця, демонічна істота.
  
  
  Це був дивний тип, як їй одного разу сказав агов, аскет-інтроверт, і, якщо її правильно запам'ятав, цей тип, він був егоїстом. Вони завжди були переконані у власній вищості спасибі свого духовного підходу до життя.
  
  
  Якщо її готель, щоб цей пістолет в його руках не вистрілив, мені потрібно було підійти до йому таким же чином.
  
  
  «Немає сенсу сміятися над ним, Марина», - сказав я. «Він знає, що ми брешемо. Думаю, буде краще, якщо ви попросите в нього прощення ».
  
  
  Марина насупилася, але на цей раз зрозуміла, що я маю на увазі, і повернулася до Карминиану.
  
  
  «Краще встань на коліна, Марина», - сказав я. «Ви повинні просити у нього вибачення».
  
  
  Марина підійшла до нього і впала на коліна, схиливши голову в угрызениях совісті. "Ти зможеш мене пробачити, Антон?" запитала вона.
  
  
  Її, дивився на нього з надією, коли він дивився на нах зверху вниз зі своєю ангельською серйозністю праведників, які повинні виносити вирок того, що несправедливо. «Я можу пробачити тебе, Марина», - сказав він. "Але чи може Господь зробити це теж?"
  
  
  Вона підняла очі і подивилася на нього. «Дай мені відчути дотик твоєї руки до моєї голів, Антон», - сказала вона. Вона зробила це ідеально.
  
  
  Він майже посміхнувся своєю небесною благодаттю. Він переклав Magnum в ліву руку і торкнувся її голови. Це був якраз той момент, коли мені було потрібно.
  
  
  Її, пірнув і схопив його пістолет. Пістолет пройшов відверті mimmo мого вуха, але я вже вдарив його об стіну головою. Її почув, як той, що випав з його руки пістолет вистрілив по підлозі. Її різко вдарив вправо, і він лежав нерухомо.
  
  
  Піднявши зброю, її, подзвонив в поліцію, і ми разом чекали, поки вони його заберуть. Її сказав їм викликати армію і передати їх его. Коли вони пішли, Марина знову підійшла до мене і обняла мене за шию.
  
  
  Потім того, як вона обійшлася з Карминяном, її, відчув себе ще більш зобов'язаним ей.
  
  
  «Мені треба з тобою щось залагодити», - сказав я. «Про те, що я сказав, що ми будемо постійної парою».
  
  
  «Її нам про що іншому не думала з ними тхора, як ти це сказав, Нік, - сказала вона з посмішкою.
  
  
  «О Боже», - простогнав я. Чому їм завжди доводиться ускладнювати завдання?
  
  
  «Дивись, люба», - спробувала її знову. «Це було б здорово, але це неможливо. Не зараз, не для мене. Їй сказав це вам, тому що я ... ну, тому що я відчував, що маю я. Я не це мав на увазі. Тепер її чесно, Марина. Я не це мав на увазі.'
  
  
  Вона подивилася на мене і стулила губи. Раптом вона засміялася глибоким гортанним сміхом.
  
  
  Її запитав. - "Що в цьому такого хорошого?"
  
  
  «Ти», - сказала вона. «Я знаю, що ти не це мав на увазі. Тоді її знала. Тобі це не підходить, Нік. Може тобі вдасться обдурити деяких дівчат, але не мене ».
  
  
  Її згадав, який біса спостережної вона була, коли її вперше зустрів її. Мені було трохи не по собі через те, як вона мені посміхнулася.
  
  
  «Коли її сказав тобі розіграти карти відверті проти Ель Ахміда, ти не була настільки розумною», - сказав я. - Значить, ви мені тоді довіряють. Ви звинуватили мене в тому, що я роблю все, щоб врятувати свою шкуру ».
  
  
  «Це правда, - сказала вона. «Я повірила тобі, бо це тобі пасувало. Ви б зробили все, щоб врятувати свою шкуру, якби спасіння вашої життя означало завершення місії. Ви б продали, мене і всіх інших, якби це було зроблено сич загального блага. Звичайно, тоді її тобі повірила.
  
  
  Її виглядав ідіотом.
  
  
  Вона знову мені посміхнулася.
  
  
  Її запитав. - "Тоді чому ти повернулася сюди зі мною?"
  
  
  «Тому що її готелю, щоб ти залишився у своїй ролі», - сказала вона, виблискуючи очима. Вона підійшла до мене і поклала руку мені сорочку. Її пальці були ніжними посланцями бажання, а її відкритий і чудовий рот знайшов мій. Вона вже розстебнула мою сорочку, і її рука була зайнята пряжкою мого ременя.
  
  
  Її підняв її і відніс у спальню.
  
  
  «Я залишуся у своїй ролі», - пообіцяв їй, гей, з відтінком лютості в голосі.
  
  
  Марина вже зняла сукню і своїм тілом пригорнулася до мене. Вона знову була сповнена бажання, але тепер це прокляте стримуване відчай пройшло. Його змінив власне почуття захвату, плавно рухається гарне тіло, визначає свій власний ритм і власний час.
  
  
  Марина притиснула мою голову до своїх грудей, і вона скрикнула від екстазу, коли мої губи знайшли м'які кінчики. Вона підвелася, поки не стало здаватися, що вона хоче засунути мені в рот всю свою пружну кремову груди.
  
  
  Її пестив її руками, губами, язиком, і вона була жінкою, перенесеної в інший світ.
  
  
  Ми займалися любов'ю повільно, спочатку ніжно, а потім з шаленим бажанням, але ніколи не грубий і не жорсткий. У тілі Марини не було й сліду грубості, але потім все змінилося.
  
  
  Її гладив її тіло в ускоряющемся темпі, вона стогнала і важко дихала, і раптом вона підвела своє тіло, коли схопила мою руку і притиснула її до себе, і її губи розсунулися в дикій усмішці; потім її знову побачив дику циганку, з якою їхав поруч через гори Риф.
  
  
  «Увійди в мене, Нік», - задихаючись, крикнула вона. "Увійти всередину мене."
  
  
  Її, перекотився на нах, і вона вп'ялася зубами мені в плече. Це був біль, народжена задоволенням, і її крики були протестом екстазу.
  
  
  День перейшов у ніч, і наші тіла, нарешті, лежали пліч-о-пліч, стомлені і позбавлені всякий фізичної сили, але наповнені всіма чуттєвими задоволеннями.
  
  
  Груди Марини лежали на моїх грудях, і вона подивилася на мене. «Якщо це так, - сказала вона, - яка різниця, якщо це не назавжди?»
  
  
  Хороший штопора. Її вирішив запам'ятати його для подальшого використання.
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Арабська чуми
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  
  Арабська чуми
  
  
  
  переклав Лев Шкловський
  
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  
  
  
  
  Мене накривало свербляче ковдру неспокійної напруги, і вона не знала чому. Зазвичай це був знак небезпеки, свого роду відпочивати системи попередження. Її, знав, що краще не ігнорувати це, але мені було цікаво, чи не тому, що на цей раз її не хотів цю роботу.
  
  
  Її ніколи не виконував роботу, яка займається була б легкою і брудною, але на цей раз мене охопила особлива бруд.
  
  
  Що ж, подобається вам це чи ні, але я був тут, у Джидді, головних воротах в Саудівську Аравію. Це дійсно було місце, де можна було почувати себе незатишно і небезпечним, країну, в якій вчора ніколи не поступалося місце сьогоднішнього. Савченко, 42 градусів, сухе повітря теж не допомогли. Її не витер шию мокрим носовою хусткою, перш ніж зміг почати все спочатку.
  
  
  Тоді її подумав, може бути, це дівчина змусила мене так напружитися. У перший раз її побачив ee біля аеропорту, коли підійшов до таксі, щоб відвезти мене в місто. Вона була високою, з довгими ногами і світлим волоссям, укладеними пірамідою на голи; на ній була тісна синя спідниця й облягаюча білу блузку, яка займається ясно показувала ee пишні груди, так що вона могла б виділятися де завгодно. Тут, середовищ фігур в тюрбані і вуалях, вона становила яскраве колірне пляма в монохромній картині.
  
  
  Коли вона підійшла до мене, її очі на мить зустрілися з моїми, і я побачив іскорку впізнавання в холодних блакитних очах, хоча ніколи раніше її не бачив. Це тривало лише секунду, а потім зникло, як вона сама зникла в натовпі.
  
  
  Її навіть подумав, чи не впливає сезон на мене несвідомо. Це був час, коли паломники збиралися в дорогу в священне місто Мекку. Її приїхав на день раніше і зняв кімнату в готелі «Кочівник», одному з усього підприємств Ібн Хасука. Принаймні, так здавалося, що Хассуку належала половина Аравії. Він був казково багатим сином принца пустелі, плейбоя і розпусника, і, незважаючи на широко розрекламовані ексцеси і легендарну полювання за жінками, він залишався загадковим людиною - свого роду арабським Дон Жуаном.
  
  
  Прогулюючись по шумним вулицями Джидди, її, дивився на натовп віруючих, які прибули на всіх видах транспорту: на ослах, конях, верблюдах, машинах, кінних екіпажах і ходьби, спраглих отримати хаджі, тих, хто здійснив паломництво до Мекки і встав перед Каабой, святилищем ісламу.
  
  
  В цей період, період життя, вони замінюються ль-Хіджа, місяць паломництва, вони прибули з усього світу. Його бачив, зелені тюрбани з Ірану, смугасті індонезійські саронги, візерунчасті єгипетські галабиа, сині каптани навколо Ємену і традиційні хейккі арабських жінок, іноді з вуаллю, а іноді без них. Перед тим, як відправитися в останній етап паломництва в Мекку, всі вони одягалися в простий одяг, одяг паломника навколо двох шматків білої тканини без подрубок, один на талії, інший на лівому плечі. В очах Аллаха ихрар зрівняв ih всіх і приховав всі зовнішні натяки на багатство і престиж або відсутність того й іншого.
  
  
  Було досить іронічно, що я був в Джидді відкрито зараз. Її теж був прочанином, тільки мої паломництва ніколи не були священними. Під час своїх мандрів його б не добре, а що погано. Шведів мого паломника, шведів туриста приховувала речі від очей людей, а не Аллаха. В її особливою взуття в оббивці лежали Вільгельміна, мій потужний «Люгер», з її 9-міліметровими патронами; а у вузьких піхвах на моєму передпліччя лежав Хьюго, мій стилет з клинком з загартованої сталі. Це були речі, які приховували мою паломницьку одяг, професійні інструменти Ніка Картера, AX Agent N3, Killmaster. В моєму паспорті було зазначено моя камуфляжна особистість: Тед Вільсон, документація.
  
  
  Її спробував позбутися від почуття занепокоєння, яке змушувало мене так турбуватися, раціонально пояснюючи це, я знаю глибоко всередині, що цього немає раціонального пояснення. А потім її знову побачив дівчину.
  
  
  Під час полуденної молитви її залишався у своєму готельному номері, слухаючи звуки мутаввы, релігійного поліцейського, який плескав віконницями, закликаючи ih закрити для молитви. До того часу, як пролунав заклик муз з мінаретами, в місті запанувала тиша. Її, дивився, як повільно обертається вентилятор на стелі, і змушував себе не думати про те, навіщо її тут, не думати про Фреда Дэнверсе і про мою зустріч з ним на наступний день, коли він повернувся через поїздки в Медину.
  
  
  Коли молитва закінчилася, і вулиці наповнилися галасливим натовпом, її, вийшов на вулицю. А потім її знову побачив дівчину.
  
  
  Вона зупинилася перед прилавком на базарі - ринку - у кількох кроках від мене, намацуючи сувої сріблястої парчі і яскравого шовку. Вона полуобернулась і подивилася на мене холодними блакитними очима, і я знову відчув щось в її погляді. Переді мною пройшла низка ослів з глиняними глечиками, приховуючи мій огляд. Коли вони закінчилися, її не стало.
  
  
  Занепокоєння, яке все ще не відпускало мене, спалахнуло знову, і він знав, що дівчина, принаймні, частково винна в цьому. Що було в її очах, що я міг бачити, але не міг передати. Її намагався позбутися від неприємного почуття; це вводило мене в помилкове настрій, яке іноді захоплювало мене при таких при інших обставинах. Її подумав про те Хоука на мій останній штопора під час розмови в його офісі.
  
  
  'Чому він?' Запитав його, і він одразу ж відповів: «Тому що ти знаєш про рукавицях і не стримуєшся почуття співчуття, доброти і благодаті, і я хочу, щоб це було так».
  
  
  Мої губи стиснулися, коли її думала про це, поки йшла по вузьких шумним вулицями Джидди. Якби Хок цього готель, він би це зробив саме так. Его ревматизму міг бути чимось на зразок комплімент, але не зовсім того, що можна було б повісити в рамці на стогін.
  
  
  І голос її, Тед Вільсон, документація, зайшов на ринок, де араби торгувалися з-за мідних курилень, кавників, сандалій і рулонів килимів. А потім її побачив дівчину в третій раз. Її оболонки під високою терасою будинку, коли потік сміття та листя закружляв навколо мене і розбив горщик із квітами про кругляк. Її подивився вгору і побачив дівчину, яка займається наполовину звисала над кам'яною стіною тераси з квітковими горщиками на першому плані поверсі.
  
  
  І на цей раз вона була не одна. Піднявши очі, її побачив людину в білому капелюсі і білому костюмі. Однією рукою він обійняв її за шию, і початку другої затиснув гей, рот і спробував відтягнути її від краю. Дівчина схопилася за край обома руками і спробувала видати здавлений крик, і я побачив її блакитні очі, широко розкриті від страху. Поки його дивився, чоловік закинув гей голову. Вона втратила хватку на стогони і зникла з виду разом з ним.
  
  
  Я завжди буду бойскаутом, тому побіг до вузької зовнішньої сходами в кутку будівлі. Сходи вели на терасу, і її піднімався по три за раз, і коли її повернув у верхній кут, її побачив пухкого смаглявого чоловіка в білому костюмі, притискає дівчину до землі. Вона спробувала вирватися, і її спідниця була підвішена, оголюючи чудові ноги і білі мереживні плавки.
  
  
  За чоловіком у білому костюмі височіла величезна коричнева постать, одягнена тільки в гіллетт і рвані штани. Обличчя велетня було широким з високими вилицями, а череп був повністю голий. Велике золоте кільце звисало з одного вуха. Під коротким розстебнутим жилетом її побачив гарне мускулисте тіло, тіло тварини через джунглів - наприклад, шостий футів тварини навколо джунглів, як я здогадався.
  
  
  Его лиса мета блищала на пекучому сонці, а його глибокі темні очі мерехтіли, коли він побачив мене нагорі сходів. Інший чоловік кинув дівчину на неї, а потім підійшов до мене. У нього було широке обличчя з відповідно широким носом, і він гарчав, виходячи вперед.
  
  
  «Йди», - прогарчав він. Її не витрачав даремно на питання, на які ніколи не відповіли. «Покажіть мені двері», - сказав я.
  
  
  Він завагався, а потім напав, як бик. Її зловив атаку гострим лівим ударом в его щелепу, а потім зробив короткий правий хук. Він похитнувся, його очі потьмяніли, і він впав.
  
  
  Її підняв очі і побачив, як коричневий гігант з силою жбурнув дівчину, потім він переступив через нах і підійшов до мене. Її, знав, що все буде по-іншому. Він легко підійшов до мене, і його довге гнучке тіло рухалося з потужною гнучкістю.
  
  
  Він швидко відпустив лівий, від якого її ухилився. Він спробував ще двічі, і її, обійшов невисоку стіну тераси. Її побачив пролом і різко вистрілив вліво, від якої, як він думав, він відвернеться. Він цього не зробив; удар прийшовся з тріском. Його мета відлетіла назад, і моя наступна права рука була б ідеальною, якби її не настав на розбитий квітковий горщик на кам'яній підлозі.
  
  
  Мій засадах послизнулася, і удар припав лише на половину потужностей. Але - мої брови злетіли вгору - гігант поплив задом, врізався в каучукове рослину і розбився перед ним. Він лежав, хитаючи головою, і не намагався встати.
  
  
  «Я можу впасти замертво», - пробурмотів я. «Всі ці м'язи і ніякої сили за ними». Її відчув чиюсь руку на своїй руці і подивився у великі блакитні очі, коли повернувся. «Ходімо, будь ласка», - сказала дівчина, потягнувши мене за руку. - Швидше, поки він не прокинувся. Будь ласка.'
  
  
  Їй дозволив гей повісті мене вгору по зовнішній сходами, зупинився, щоб щорічно гігантів, і спостерігав, як він повільно піднімається на одне кожному племені. Її знову здивовано похитав головою. Її знаю, що ніколи не слід судити за зовнішнім виглядом, але зазвичай вони обманюють вас, навпаки: невинна фігура виявляється ревучою люттю. Її кинув на неї останній погляд і пішов далі, відчуваючи себе зайнятим і злегка збитим з пантелику. Але дівчина побігла, а її побіг за нею по провулку на широку вулицю, де вона нарешті зупинилася на розі мечеті. Ee очі, які знову стали прохолодними і спокійними, дивилися на мене.
  
  
  «Спасибі», - сказала вона, глибоко зітхнувши, її грудей підстрибували вгору і вниз в облягаючому шовковій блузі. «Вони сказали, що люди збираються прийти за ним мене заплатити, але його не довірив».
  
  
  Її зловили слабкий шведський акцент у її словах.
  
  
  "Платити?" Її запитав.
  
  
  «Минулого тижня була в нічному клубі, в який не повинна була йти одна», - пояснила вона. «Менший навколо двох підійшов до мене і спробував мене вдарити. Він був дуже агресивний, і врешті-решт мені довелося викликати поліцейського, щоб його заарештували. Високий сказав, що вони люди збираються прийти за ним мене заплатити, але я все вимкнув ".
  
  
  Вона стиснула мою руку. «Якщо б ти не прийшов... Я не хочу думати про те, що могло б статися». Вона здригнулася. «Тут, в Джидді, відбувається стільки всього, що люди відвертаються».
  
  
  «Тоді Джидда нічим не відрізняється від багатьох інших міст Америк». Її, усміхнувся.
  
  
  "Ти американець?" запитала вона. «Мене звуть Аніс, Аніс Халден. Її працюю в компанії Tour Guide Trips тут, в Джидді. У них працює багато дівчат навколо самих різних країн, що говорять на різних мовах ».
  
  
  Їй кивнув. Її бачив, це ім'я під час своїх розслідувань у Вашингтоні. Для кожного завдання ми повинні вивчити спеціальну серію файлів і фільмів, які координуються за допомогою спеціальної техніки, яка займається дозволяє нам подумки вбирати, каталогізувати і зберігати величезну кількість інформації. Її, згадав, що «Екскурсійні тури» теж були задумкою Ібн Хасука.
  
  
  «Мене звуть Вілсон, - сказав я. «Тед Вільсон, імпорт і експорт. Її радий, що був поруч, щоб допомогти тобі ».
  
  
  Її відчув приємне тиск на свою руку і виявив, що Аніс підійшов лизати; м'яка нижня сторона її грудей лежали на моєму передпліччя.
  
  
  «Я не думаю, що достатньо просто сказати спасибі», - сказала вона, і холодні блакитні очі втупилися на мене. Це можна було сміливо назвати хорошим дебютом, і я не втрачав часу дарма. Зрештою, переді мною був цілий вечір.
  
  
  «Тоді повечеряйте зі мною сьогодні ввечері, і проведіть для мене особливу екскурсію по місту», - запропонував я.
  
  
  Вона широко посміхнулася. Ревматизму був настільки швидким, що здавався механічним. Напевно, професійний рефлекс. «Відмінно, Тед», - сказала вона. «Аран-стертий номер п'ять. Скажімо, пів на дев'яту?
  
  
  "Ми будемо." Їй кивнув. 'Побачимося ввечері.'
  
  
  «Мені потрібно йти на роботу», - сказала вона. Її очі злегка змінилися, вираз її обличчя стало задоволеним.її це уявив? Вона потягнулася, доторкнулась губами до моєї щоки і швидко пішла. Її, дивився на її гарну фігуру з вузькими сідницями під синьою спідницею, поки не побачив, як вона зникає в натовпі. Її озирнувся, щоб побачити, чи були ще двоє ee нападників, але, схоже, вони швидко зникли. Її загарчав, згадавши, як гігант звалився потім одного нерішучого удару. Можливо, їй був розчарований тим, що вся ця грація і мускулиста краса приховували такий порожній посудину. Це продовжувало мене трохи турбувати, і її все ще думав про це, коли дістався до Hotel Nomad.
  
  
  Її селл на терасі однієї навколо численних кав'ярень, однією з гахвоа, де розливали міцний арабський кави. Її сидів і дивився на натовп, поки не закричав: «Салат! Салат! Вони-лааааат! ' чув. Настав час вечірньої молитви, останньою з п'яти разів у день, коли мусульманин звертається до Мекки. Я пішов у свою кімнату, розтягнувся на ліжку і спробував розслабитися, дозволивши неспокою зникнути. Але він вперто продовжував наполягати, і, нарешті, прийшов час прийняти душ, переодягнутися і забрати Аніс.
  
  
  Адреса знаходився в одному з усього кращих районів Джидди. Аніс зустріла мене біля дверей своєї квартири. Як вона мені сказала, вона зняла його з меблями. Її озирнувся на пуфи, товсті килими і дерев'яні стільці. Низький широкий диван був накритий покривалом з козячої шкури. Але найдовше мій погляд затримувався на Аніс. Тепер вона одягла просте чорне плаття з вузькими бретелями; плаття було дуже міні, з дуже низьким вирізом і квадратним вирізом, в якому зухвало випирала груди. Коли вона обняла мене за шию і поцілувала м'якими відкритими губами, її відчув суміш вітьок і троянди.
  
  
  «Заздалегідь мою подяку», - сказала вона, швидко відступаючи, і він побачив, як вона дивиться на мене з-під складених вій - на ширину моїх плечей, вузькість моїх стегон. Нарешті, вона схопила пухнастий білий кардиган, взяла мене за руку, і ми вийшли на вулицю, і я подумав, що у мене є хороші шанси нарешті позбутися цього неспокою. Але до цього не дійшло.
  
  
  Аніс докладно показала мені кращі нічні клуби, і куди б ми увійшли нас, всі повертали голови, щоб побачити чудові ноги, скуйовджені світле волосся і пишні груди, теснившуюся за квадратним вирізом простого сукні. Їй відомо, що Аніс любить пити, і незабаром навчився цього приємним способом. Тиск ee стегна до мене, коли ми сиділи за столом, ставало все сильніше з кожною паузою.
  
  
  Ми бачили хороших, справжніх танцівниць, їли по-арабськи, і заходили майже в темні намети, де еротичні шоу переривали заняття любов'ю відвідувачів. У справжні професіонали, її повинен був чудово провести час. Але її не міг. Були дрібниці, ці кляті дрібниці, які звичайна людина не помітив би. Але з роками ви навчитеся прислухатися до дрібниць, інакше ви ніколи не почуєте великого.
  
  
  Дрібниці ще нічого не значили, але тим не менше вони були. Наприклад, її, помітив, що у Анісу було певний розклад. Це не мало значення, але коли в середині живота вечора їй запропонував щось ще, вона не захотіла про це чути. Її різкий і раптовий реакція була негайно замаскована ослепляющей посмішкою і потиском плечей.
  
  
  «Давай зробимо по-моєму», - сказала вона і засміялася. «Пам'ятаю, її спеціаліст по турам, Тед». Дійсно. Її, знизав плечима, і момент пройшов. Але потім були нервові погляди, які її бачив, як вона час від часу кидає, і, нарешті, її заговорив про це.
  
  
  «Я продовжую зустрічатися з цими двома чоловіками», - сказала вона. «Я очікую, що вони будуть постійно з'являтися. Прошу вибачення.'
  
  
  Зовсім розумно і правдоподібно, так чому б не прийняти це? Може бути, тому що це було частиною шаблону, наприклад, як вона швидко глянула на годинник перед тим, як запропонувати перейти в іншу намет.
  
  
  Дрібниці, дрібні незначні манери, можливо, звичні жести, які звичайна людина не помітив би. Боже, сказав її собі, може бути, це її був тим, у кого були звичні жести. Було дуже погано, якщо ти не міг просто вийти і насолодитися компанією красивої, чарівної жінки. Її повинен був відчувати себе розслабленим і невимушеним. Тоді чому їй цього не зробив?
  
  
  Її відкинув відповіді, які намагалися нав'язати себе, і знову зосередився на чуттєвості Аніс. Це було нескладно, і коли вона нарешті запропонувала мені відвезти її додому Її, відчув, як у мені наростає хвилювання.
  
  
  Коли ми добралися до її квартири, вона просто включила м'який брильов. Її очі більше не були холодними, але горіли голодним занепокоєнням, а її губи знайшли мої в короткому поцілунку мовою, який сказав усе. Слова були б зайвими. Вона повернулася і пішла у ванну. Але навіть зараз, навіть тут, дрібниці проклали собі дорогу.
  
  
  Її знав багатьох дівчат у багатьох містах, у яких на дверях замки-ланцюжка, і всі вони відразу ж скували ih ланцюгами, як тільки вони увійшли. Це був автоматичний жест; такі, як вдих і видих. Аніс цього не зробив. Її бачив, що у нах був ланцюгової замок, але вона його не чіпала.
  
  
  Її селл на широкий диван з покривалом з козячої шкури, і спокійно чекав, мої думки металися взад і вперед, досліджуючи дрібниці. У мене все ще не було нічого певного, коли Аніс вийшла з ванної, прикрита тільки маленькими білими трусиками. Її голі груди були рубенсовскими за своїми розмірами. Кімнату наповнив провокаційний аромат вітьок і троянд.
  
  
  Вона зісковзнула поруч зі мною на м'яке покривало, вимкнула лампу, і кімнату залило синій нічник, який світився фосфоресцирующим світлом. Її легко провів пальцями по великих грудей, і вона схопила мене і притягнула до себе. Її, подивився на нах, і, незважаючи на всі дрібниці, палке бажання, яке її бачив в її очах не згас.
  
  
  Його відпустив її і встав. Її придушив своє бажання, повільно підійшов до стільця і зняв одяг, спочатку балетні тапочки, потім штани і сорочку. Її заклав Вильгельмину і Хьюго собі під сорочку, яку накинув на штани.
  
  
  Повертаючись до дивана, я «випадково» штовхнув туфлю про двері відвертими перед порогом. Потім її швидко підійшов до Аніс, притулився до неї і відчув покалывающий екстаз шкіри до шкіри, бажання, яке розпалювало бажання.
  
  
  Аніс Халден відчайдушно готель, щоб її трахнули, це було безперечно, і її тіло піднялося, щоб зловити мене, коли навколо її горла вирвався глибокий стогін. Її руки обвилися навколо моєї спини, як затискачі, і вона почала розгойдуватися піді мною дивно поспішним, диким рухом, з рішучою енергією значних розмірів. У випадку з Аніс не було нас чудових прелюдій, нам нічого, що могло б підготуватися до прекрасних моментів захвату; вона не готелю чути про тривалі переживання. Ee руки навколо моєї спини потягнули мене вперед, і вона схопилася, поспішно благаючи кожним рухом досягти піку задоволення.
  
  
  Її мало не кинувся нах сердито, пристосовуючись до її квапливим, наполегливим руху. Потім, незважаючи на захеканий звук її дихання і зосереджену концентрацію моєї пристрасті, її почув це: м'який скрип моєї взуття по підлозі. Двері відчинилися. Руки Аніс міцного тримали мене, і вона не зупинилася у своїх несамовитих поштовхах. Її напружив всі свої м'язи, перекотився вліво, спробував звільнитися від нах, але вона тримала мене. Її, перекатил її на себе і побачив, що її очі розширилися, а рот опустився.
  
  
  'Знову!' - вигукнула вона від раптового жаху, але було вже надто пізно. Її почув два постріли і відчув, як Аніс сіпнулася, коли дві кулі врізалися гей у спину. Її подивився mimmo нах, коли вона напружилася, груди була піднята, і він побачив, як мало пістолет прибирають навколо дверного отвору, потім її почув біжать shaggy.
  
  
  Її, скинув з себе Анісу і побіг до дня, по дорозі схопивши Вильгельмину. Абсолютно голий її, підійшов до сходів і побачив дві постаті, вибігають з парадної день: одна була одягнена в білий костюм, а інша - висока, смаглява, з голими грудьми та лисою головою. Її залишився на верхній сходинці, не з-за своєї наготи, а тому, що знав, що вони підуть в темні звивисті вулиці ще до того, як я доберуся до день.
  
  
  Її, повернувся і зайшов у кімнату, де Аніс Халден лежачи животом на козячих шкурах. Два великих червоних плями поширилися на її спині і стали одним цілим. Її повернув її і побачив, що вона ще жива. Повіки її тремтіли, не відкривалися повністю, а губи видавали елементи чутні звуки. Її, нахилився над нею, щоб вловити вимучені слова.
  
  
  «Сгори в пеклі!» - видихнула вона, піднявши голову на півдюйма. Потім, з останньої тремтінням, вона впала і, лежачи нерухомо, красиве, неживе тіло. Її, одягнувся і пішов, не озираючись, гірким присмаком у роті.
  
  
  Тепер всі ці дрібниці зійшлися воєдино. Вбивці призначали для мене свої кулі, і Аніс була частиною плану з самого початку вже в аеропорту. Тоді її правильно зрозумів, що було в її очах. Це було визнання - передбачуваної жертви. І потім того, як він врятував її від так званого нападу, той задоволений погляд, який її відчув у її очах, безумовно був справжнім. Значить, все пройшло за планом. - прогарчав я. Тепер її знав, чому цей м'язистий велет так легко звалився, ледь вдаривши її его. Все це було частиною ретельно продуманого плану, щоб підготувати мене до замаху. Але чому? Була це я намагаюся грати в саудівській версії, де їй був нічого не підозрюючи жертвою, яку вбивати і грабувати? Напевно, сказав її собі. Напевно. Я не міг змусити себе прийняти це як належне. Коли її, дістався до готелю, її розтягнувся на ліжку і подумав про важливість дрібниць. Без цих дрібниць її був би зараз мертвий, убитий ще до того, як мій населений пункт росії тут навіть почалася. Невже теж її дійсно був випадково обраної жертвою пограбування? Або десь була зв'язок?
  
  
  Вони утворили дивне тріо: ефектна блондинка- " шведський, невисокий, пухкий, смаглявий чоловік і м'язистий, лисий, смаглявий гігант. Але це була чужа країна, країна, де дивне було звичайною справою, а тільки звичайне було незвичайним.
  
  
  Її все ще думав про це, засинаючи під повільно обертовими лопатями стельового вентилятора.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  
  
  
  
  В аеропорту мені повідомили, що поїздки 443 навколо Медини прибуде з запізненням на 15 хв, і її пробирався крізь суєту зал прильоту, яка займається була так типово для цієї дивної країни.
  
  
  Арабський вождь сидів поруч зі своїм озброєним охоронцем з автоматом і кинджалом з перламутровою рукояттю. Два американських нафтових промисловця, безпомилково впізнаються по зовнішньому вигляду і поведінки, як шейх пустелі, сиділи навпроти вождя, одягненого в бурнус. Жінки у вуалі в хайках ковзали поряд з європейськими жінками. Каптани і Christian Diors, бомжі і Balmains, транзисторні радіоприймачі і молитовні килимки, і все було пов'язано дивним, нереальним чином.
  
  
  Її знайшов місце біля великого вікна з видом на злітно-посадочні смуги, і поки її спостерігав, як злітають і приземляються літаки, реальність зникла, і він повернувся в непоказний офіс в Дюпон-Серкл у Вашингтоні, спостерігаючи за крокуючим Хоуком і навіть не пережовуючи його. зазвичай незгорілих сигара.
  
  
  Якщо Яструб так ходив, його знав, що він дуже занепокоєний. Його худе, обветренное обличчя, здавалося, змінилося, і він більше скидався на менонітського проповідника, споглядає зло гріха, ніж у проникливого, спритного, блискучого директора AX.
  
  
  «Я не знаю, що й думати, Нік, - сказав він. «Я просто не знаю, що й думати. Мені набрид весь цей брудний дерьмово бізнес. Їй відчуваю себе відданим, і, якщо чесно говорити, мені боляче ».
  
  
  Її знав, наскільки це боляче-старому джентльменові. І справа не тільки в тому, що він керував добре керованим бізнесом, високоефективним шпигунським агентством, але й тому, що всі його ключові люди були відібрані вручну в результаті багаторічних тренувань і роботи. Крім того, нелояльність - це слово, яке Хоук на самому делле не розумів, пари настільки виходило за межі його розуміння, що він ніколи не міг зрозуміти це у своїх власних людях. Її спробував заспокоїти його замість своїх звичайних збуджуючих уколов.
  
  
  Її запитав. - «Чому ти так нещасна, перш ніж дізнаєшся напевно, що це правда?»
  
  
  «Бо того, що я знаю зараз, більш ніж достатньо, щоб зробити мене нещасною, кравець візьми», - гаркнув він до ревматизму. «Боже, ти ж знаєш Фреда Дэнверса. Ви працювали з ним. Ви знаєте, як довго він працює з AX.
  
  
  Їй кивнув. Фред Дэнверс був старше інших агентів AX, одружений і мав дітей в Америці, він був одним навколо перших чоловіків, найнятим Хоуком, коли була заснована AX.
  
  
  «Дэнверс вже багато років в залі, в цій пустелі, - продовжив Хоук. «Він створив відмінну мережу інформаторів і знайомих. У Південній Європі, Північній Африці і на Близькому Сході мало що відбувається, чого він не знає. Політичні shaggy, військові змін, пересування військ, плани вбивств, таємні перевороти - що завгодно, і Фред Дэнверс, тільки що прибув до Саудівської Аравії, в курсі. Ця країна є регулярним транзитним пунктом для важливої інформації, і ми, звичайно ж, використовували її для відправки повідомлень і інформації поза звичайних каналів ».
  
  
  «А тепер все пішло не так», - прокоментував я, спостерігаючи, як стискається рот Хоука.
  
  
  "Дуже неправильно", - сказав він. «Плани, які ми почали будувати, звалилися. Секретна інформація потрапила в чужі руки. Деякі ходи були заблоковані, тому що хтось дізнався про це ».
  
  
  «Вважаю це все, що пережив Фред Дэнверс, - сказав я. «Але ви знаєте, що такі речі можуть бути результатом різноманітних обставин». Яструб пронизав мене пронизливим поглядом, і він зіщулився. «Кравець візьми, Нік, - відрізав він, - якби їй був впевнений, якщо б у мене було хоч якийсь доказ, мені б не довелося відправляти тебе туди, щоб розібратися в цьому делле».
  
  
  «Так, сер», - м'яко сказав я. Хоук підійшов до свого столу і сель за ним, його сірі, як сталь, очі дивилися на мене з-під глибокого нахмуренного погляду.
  
  
  «Нещодавно ми випустили контрафактний матеріал», - сказав він. «Ми передали його Фреду Дэнверсу звичайним способом».
  
  
  «І це виявилося там, де не повинно бути», - закінчила вона його фразу. Він відкинувся назад і раптово виглядав втомленим і сумним.
  
  
  «Все закінчилося саме так, як ми думали», - сказав він. Потім її прийшов до висновку, що більше не можу вибачатися за себе. Нік, я не можу дозволити собі розкіш дивитися в іншу сторону в цьому кріслі - нам свіжого Фреда Денвері, на нас, на себе, на нас, на кого-небудь ». Він промовчав, виглядаючи замкнутим, потім продовжив тим же діловим, знайомим тоном, без всяких емоцій.
  
  
  «Іди та дізнайся, що відбувається», - наказав він. «Мені потрібні факти, факти! Якщо це не Фред Дэнверс, дізнайтеся, хто це чи що це таке. Де-то велика витік. І якщо Фред Дэнверс - це витік ...
  
  
  Він не закінчив фразу, але я знала, що він мав на увазі. Якщо Фред Данверс був витоком, якщо він вибрав неправильну сторону, тоді її повинен був зробити необхідні shaggy. Її міг би відправити його назад у Вашингтон, або, якщо б це було неможливо, було б щонайменше питань про смерть его. Її, згадав, що Хоук сказав давним-давно: «Хороший поліцейський, який веде себе не так, як собака, небезпечний для овець. Він завжди буде вбивцею овець, від цього ти ніколи не позбудешся. Ви повинні або тримати його під замком, або позбутися від нього. У будь-якому випадку він являє собою ризик, а не безпечний актив ». Тільки сич Хоука її, сподівався, що Фред Дэнверс не шталь зрадником.
  
  
  На цьому моя розмова з Хоуком закінчився. Він дав мені мої підроблені сертифікати на Теда Вілсона, імпортера, і мене відправили, і Дэнверс був повідомлений про моє прибуття. Якщо б цього з математики і нічого було приховувати, він був би більш ніж щасливий прийняти мене. Якщо б у нього була не чиста совість, він міг би відчути неприємний запах. Дэнверс не був дурнем; він знав, що мене не відправляють кудись, без особливо вагомої причини ...
  
  
  Мої думки несподівано перервали гучномовці аеропорту: «Подорож 443 навколо Медини зараз прибуває до виходу 2», - сказав жіночий голос, і потім оголошення повторюватися.
  
  
  Її встав, підійшов до другого виходу і почекав, поки пасажири вийдуть на площині. Її бачив, арабських шейхів з дружинами, кількох справ студентів, групу німецьких туристів, кількох вусатих англійців, двох струнких бортпровідниць, і, нарешті, екіпаж. Ніякого Фреда Дэнверса. Мої щелепи напружилися. Звичайно, він міг з якоїсь причини пропустити поїздку, але чомусь я знав, що це не так. Не знаю, як їй стало відомо, його просто знав. Через кілька миттєвостей це підтвердилося, коли його повільно відійшов від воріт. Знову задзвонив гучномовець, і на цей раз мій камуфляжні ім'я кричали по всьому аеродрому.
  
  
  «Нехай прийде містер Тед Вільсон за інформацією, будь ласка?» - пролунав холодний безособовий голос. «Прийде містер Тед Вільсон за інформацією, будь ласка. Лист прибуло для нього рейсом 443. '
  
  
  Голос почав повторювати повідомлення, коли їй змінив напрям і пройшов через зал прибуття. Їй було приблизно у чверті шляху, коли mimmo пройшла дівчина з валізою і візком для покупок, спіткнулася і впала на мене. Її зняв дві валізи і косметичку, і зловив дівчину на руки. Вона була маленькою, з темними очима і оливковою шкірою, і вона проковтнула від перешкод і боляче, коли її підняв ee. Багаж був розкиданий всюди, приїхали носії.
  
  
  «Прости мене», - попросила вона.
  
  
  'Не важливо.' Її посміхнувся ей. «Мене вражали і гірше». Її збирався переступити через валізи, коли відчув її руку на моїй руці.
  
  
  «Зачекайте, будь ласка», - сказала вона. «Ви впевнені, що не поранилися? Їй було б дуже засмучена б їй заподіяли тобі біль ».
  
  
  «Я відчуваю себе чудово», - сказав я. 'Дійсно.' Її знову почав іти, але ee рука схопила мене за руку. 'Чекати. Дати вам номер телефону, за яким ви можете зв'язатися зі мною », - сказала вона. «Якщо з тобою щось сталося, подзвони мені. Його страховкою від таких речей ».
  
  
  «У цьому немає необхідності», - сказав я. "Я в порядку."
  
  
  Її подарував гей, ще одну підбадьорливу усмішку. Вона завагалася, потім знизала плечима і відпустила мою руку. Її, пройшов через носильників, які забирали її валізи. Коли їй підійшов, молодий клера за довідковим столом, arab в західній одязі, підняв очі.
  
  
  «Її Тед Вільсон, - сказав я. «У вас є для мене лист, яке прилетіло рейсом 443.» Він подивився на мене трохи здивовано, а потім насупився. «Але містер Вілсон тільки що взяв цей лист, сер», - сказав він.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  
  
  
  
  Моя кров стала крижаною, мій камуфляж розірвався.
  
  
  "Містер Вілсон тільки що взяв цей лист?" - повторити її.
  
  
  «Так, сер», - сказав молодий слуга, тепер він виглядав серйозно і стурбовано. «Він показав мені посвідчення особи. Сталася помилка?
  
  
  'Абсолютно!' - сердито сказав я. 'Як він виглядав? Куди він подівся?'
  
  
  «Товстий чоловік у білому костюмі», - відповів слуга. «Та він просто пішов через головний вхід». Він кивнув.
  
  
  Її, обернувся і побачив, що двері все ще розчиняється, а "містер Вілсон" йшов. Коли її, підійшов до обертової день, її, озирнувся через плече. Дівчинки не було, але валізи були розкидані, як я і уявляв. Вона використовувала відволікаючий маневр, щоб дати комусь ще час ознайомитися з інформацією, показати підроблене посвідчення особистості і забрати лист.
  
  
  Мене осінило, що тут діє дуже просунута організація. Її не був випадковим туристом, якого підібрали Аніс Халден і ee друзі. Тепер це було ясно. Вони знали про моє прибуття досить давно, щоб виготовити посвідчень особи. Все це було ретельно підготовлено і ретельно виконано. Хтось виразно не хотів, щоб його розслідував справу Фреда Дэнверса. Може бути, це сам Фред Дэнверс?
  
  
  Її вийшов через обертову двері на тротуар, де мигцем побачив білий костюм за кермом англійської форда, який з вереском проносився mimmo з вереском покришок. В декількох ярдів звідти авиакурьер вимкнув двигун свого мотоцикла «Хонда Хок».
  
  
  «Вибачте, приятель», - сказав я, постукавши Вільгельміною ему за вухом і опускаючи його на підлогу.
  
  
  Її, скочив у сідло, прискорився, і мотоцикл з ревом кинувся вперед, як розлючений жеребець. Її пробирався крізь натовпи людей, ослів, верблюдів і автобуси, повні паломників.
  
  
  «Форд» був недалеко від мене з-за щільного руху транспорту. Він раптом помахав рукою і зрізав провулок. Її пішов за ним і побачив, що на цій вулиці було значно менше машина, і він поїхав швидше. Її широко відкрив дросельну заслінку Honda і глибоко нахилився, коли ми завернули за інший кут. Водій побачив мене зараз, він робив повороти на двох колесах, дотримуючись околиці міста, але, прямуючи на північний захід до узбережжя. Коли ми виїхали, навколо міста по відкритій дорозі, її міг би обігнати його, але, нібито, саме він не зміг би зіштовхнути його з дороги з мотоциклом. Крім того, він кудись збирався, і його готель, куди щорічно. Можливо, в цьому листі містилися всі необхідні мені відповіді. У мене була така ідея. Лист зайняло місце Фреда Дэнверса, і це могло означати що завгодно, але нібито точно нічого хорошого.
  
  
  Її відчув запах Червоного плаття з його надзвичайно високою солоністю, а потім її побачив плоску, туманну воду в жаркому ранковому сонці. «Форд» звернув на путівець між двома піщаними дюнами. Її стежив за ним більше за хмарою пилу, ніж на увазі. Дорога вела відкрито до берега. Коли водій підійшов до твердого піску пляжу, він повернув машину і поїхав з набігаючим хвилях. Її залишився на його хвості і побачив маленький човен в сотні ярдів від берега; човен з підвісним мотором. Її побачив у nen коричневого м'язистого велетня з блискучим на сонці лисим черепом.
  
  
  «Форд» різко зупинився. Чоловік вискочив навколо машини і побіг до & nb, і я почув, як підвісний двигун запрацював. Її загальмував «Хонду», посипаючи піском під заднім колесом. Людина тепер увійшов в море; він був в & nb майже по пояс, і човен йшла до нього. Очевидно, це було швидко похиле дно, яке дозволяло плоскодонки наближатися до берега. Їй кинувся у воду так, що бризнула піна Її бачив, як цей чоловік повернувся до мене, потім глянув на човен. Він, мабуть, прийшов до висновку, що буде мати справу зі мною, перш ніж човен зможе дістатися до нього.
  
  
  Він ступив уперед, по груди у водах Червоного плаття, і коли її, підійшов до нього, він незграбно зробив випад своєю короткою рукою. Її пригнувся, схопив його за руку і розгорнув. Але его короткий кремезна тіло мало силою бика; він пірнув під воду, і мене перекинуло через його голову.
  
  
  Її проковтнув трохи води Червоного плаття, закрив рот і піднявся, щоб подихати. Людина в білому костюмк знову підійшов до мене, але на цей раз його витягнув руку через води, і його его в око швидким лівим хуком. Він спіткнувся і впав, і вода сомкнулась над его головою. Її пірнув за ним, але він відскочив і ухилився від мого стрибка. Її піднявся подихати повітрям і побачив, як він пливе в більш глибоку воду, а тепер її побачив човен менше ніж в чотирьох метрах від мене.
  
  
  Лисий гігант зробив човен відкрито на мене з бешенно працюючим двигуном. Її пірнув на дно. Шлюпка промайнула на кілька дюймів мною назавжди. Вийшовши на поверхню, її побачив, як човен повернулася і розгорнулася.
  
  
  Тепер у мене в руці була Вільгельміна. Її вистрілив у лисого, але човен танцювала на повній швидкості, і він промахнувся. Її вилаявся, коли побачив, як гігант зісковзнув вниз, зробивши його майже неможливою метою.
  
  
  Її засунув Вильгельмину назад у кобуру і пірнув, коли човен знову понеслася виплат прямо на мене.
  
  
  На цей раз її відчув скрегіт лопат гвинта, які ледь не потрапили в мою спину. Її негайно піднявся і знову вийняв Вильгельмину. Боротися проти човни з підвісним мотором було небезпечною справою. По-перше, найближчим часом її втомлюся, один прорахунок - і її буду розчавлений.
  
  
  Але тепер гігант сховався на дно шлюпки, лише зрідка стежити за мною побіжним поглядом. Її намагався більше не цілитися в нього, але пробив дві акуратні діри, розташовані поруч одним з одним, в човні нижче ватерлінії. Човен затанцювала і згорнула, знову повернувшись до мене.
  
  
  Її почекав мить, потім пробив ще дві дірки в корпусі впритул один до одного. Її міг уявити собі хлынувшую воду. Це були тільки маленькі дірки, але ih було чотири, і вам не потрібна така велика дірка, щоб потопити човен. Човен різко повернула вправо, і він стояв і уважно дивився, готовий пірнути, як тільки її побачу наступний крок велетня. Але шлюп розвернувся і на повному ходу попрямував до берега. Її почув крик людини в білому костюмі, суміш прапора дозволу на виконання і гнів. Він кричав. - 'Повернися! Повернися, кравець візьми! Не залишай мене одного!' Але шлюпка пливла по прямій, з гігантом на дні. Це було поспішний відступ, щоб не потонути і не зіткнутися з обстрілом. Він міг піти досить далеко, перш ніж ему довелося б вистрибнути навколо човна, але у мене був під рукою чоловік у білому костюмі, а в нього все ще був лист.
  
  
  Він перестав кликати йде човен і повернувся до мене, зціпивши зуби і дивлячись на мене. Раптом він почав повільно йти до берега. Її без праці наздогнав його, поки він шелл в & nb по пояс.
  
  
  «Цього досить, - сказав я, махнувши пістолетом. «Дай мені цей лист».
  
  
  Її, бачив, як він поліз у мокрий хвилину і витягнув конверт. Потім, перш ніж її, зрозумів, що він робить, він кинув конверт в море. Її, бачив, як конверт ударився об воду, на мить поплив, а потім потонув. Людина знову попрямував до пляжу і до «Форду», думаючи, що я пірну за листом і відпущу його. Але я поклав цьому нитка. Її прибравши Вильгельмину, пішов за ним і зловив його в & nb по кожному племені. Він повернувся, і його, погнався за ним. Він зі сплеском упав. Її одразу ж знову схопив його, підняв лівою рукою і вдарив правою. Він нахилився тому і втратив свідомість. Її тримав його голову над водою і дав йому ще один удар правою, змусив його обертатися; він продовжував плавати на животі.
  
  
  Її побіг туди, де зникло лист, і пірнув у піщане дно, яке круто спускалася. Їй був вдячний за яскравий святий жаркого арабського сонця, проникавшего глибоко в воду.
  
  
  Мені довелося, пірнути. Її, сподівався, що набігаючий потік води завадить унести конверт далі, і мені пощастило. Її, бачив, як він лежав на піщаному дні, м'яко погойдуючись, за течією.
  
  
  Її схопив конверт за кут, підійшов і поплив до берега. Коли її відчув землю під ногами, її, встав і відкрив промоклий конверт. Блін! Лист не було надруковано, як я очікував, а написано від руки чорнилом - чорнилом, які в основному протікали, роблячи слова практично нерозбірливими. Її, швидко прочитав те, що залишалося прочитати, і вимовив слова вголос, читаючи ih:
  
  
  «Скажи Яструб ... всі ці роки ... не ... щоб позбавити тебе життя ... ласкаво просимо ... ти вирішив пробачити...». Це все, що я міг розшифрувати. Все інше було нерозбірливо, крім підпису: «Фред».
  
  
  Таким чином, Дэнверс покінчив життя самогубством. Крім цієї інформації, її одержав тільки письмо, яке взагалі нічого не значило. Її, був у люті від свого розчарування. Її сховав листа в хвилину і покрокував туди, де людина в білому костюмі все ще був наполовину занурений у воду. Вилаявшись, потягнув її его сухий пляж і зірвав з його тіла куртку. Її sel верхи на квадратний пухке тіло і зробив штучне дихання. Її б повернув його до життя, якщо б міг. Може бути, це тому, що я був так зол відсутній листа, що він відмовлявся віддати его, або, може бути, щоб отримати від нього інформацію . Її зупинився, і його груди розширилася, коли він виплюнув близько галона Червоного плаття. Її допоміг йому встати на коліна. Незабаром він почав дихати більш нормально, і мертвотно-білий колір зійшов з его особам. Її, бачив, як його погляд повернувся до норми, і мені це було просто необхідно. Її схопив його за сорочку і притиснув тканину до его кадыкскому яблуку, поки його очі не почали витріщає.
  
  
  «А тепер скажи мені, що знаєш, або тебе задушу», - прогарчав я. Він побачив вираз моїх очей і зрозумів, що я кажу серйозно.
  
  
  «Я нічого не знаю», - сказав він; його акцент був португальським. «Повірте, його нічого не знаю про те, що було в цьому листі».
  
  
  Її затягнув вузол, і він зойкнув: «Повірте мені, будь ласка! Її просто працюю, роблю, як мені каже Томас ».
  
  
  "Я запитав. - Хто такий Томас?" "Лисий гігант?"
  
  
  Він кивнув між вдихами. Її знову натягнув сорочку, і він почав синіти. Її запитав. - "Що було в тому листі?"
  
  
  'Боляче!' пробурмотів він. 'Я не знаю.'
  
  
  «Чому ти, твій інший Томас і ця дівчина намагалися мене вбити?»
  
  
  «Єдине, що я ... Томас і дівчина сказали тебе ... вбити ...», - видихнув він.
  
  
  "Томас знає про це все, чи не так?" - сказав я, і він зумів кивнути. В його очах був страх, і я зрозумів, що він говорить правду. Її бачив такий страх раніше. Ви вчіться розпізнавати реальність, і коли ви її побачите, ви також розумієте, що комусь більше неможливо брехати.
  
  
  Цей дурний чоловік був найманцем, і нічим більше, гвинтиком, нікчемним службовцям, і тепер її знав ще одну причину, по якій лисий гігант втік. Він знав, що ця людина нічого мені не скаже. Але мені прийшла в голову думка. Томас, і вони, на кого він працював, не знали, чи буде лист розбірливо чи ні. Що стосується ih, її отримав лист і прочитав все, і тепер її знав всю історію. Якщо б цей найманець не міг сказати їм, у противному випадку, принаймні, зараз. Що б нам було в цьому листі, про що б у nen нам говорилося, це було страшенно важливо, настільки важливо, щоб його вбили.
  
  
  Її, подивився на чоловіка переді мною. Він був запричастным до двох замахів на моє життя, брав участь у вбивстві дівчини. Його боси можуть помилувати його, а її поступлюся їм дорогу. Без нього світ міг би стати тільки краще.
  
  
  Він, мабуть, прочитав цю думку в моєму крижаному погляді, а може, це було просто інстинктивне почуття смерті, яке хотіли усіма тваринами, у момент істини. Він видав хрипкий крик, що вирвався навколо рук, і мокра сорочка розірвалася в останньому шаленому пориві сили. Він спробував побігти до форду, але він її зловив його, перш ніж він зробив два кроки. Її, розгорнув його, і мій кут кинув його на шість футів тому в прибій. Її пішов за ним і завдав важкого удару карате по-его шиї. Він впав обличчям вниз у воду, що покриває його тіло піною. Її і пішов, я знаю, що він мертвий.
  
  
  Її зупинився щоб перевірити Форд - побачив наклейку пунктів прокату на приладовій панелі. Її, зрозумів, що машина, мабуть, була орендована під вигаданим ім'ям, перевіряти не варто. Її sel в «хонду», привів двигун і поїхав назад в сторону Джидди. Вітер обпікав мені обличчя, і до того часу, коли її, дістався до міста, мій шведів була практично сухий. Її залишив велосипед біля аеропорту, я знаю, що двоє попереджав б поліцію, щоб вона хотіла його, і повернувся в готель.
  
  
  У своїй кімнаті її досталь пляшку бурбона, яку за рішенням завжди beru з собою. Її, роздягся, одягнув суху білизну і випив бурбон з льодом, розмірковуючи про те, що сталося, і намагався поєднати деякі частини разом.
  
  
  Ще один погляд на лист більше нічого не показав, але навколо того, що воно містило, було досить ясно, що Фред Дэнверс покінчив життя самогубством. Було також зрозуміло, що така людина, як Дэнверс, не шталь б цього робити, якби був інший вихід, якщо б він не надто глибоко загруз.. І це повинно було бути більше, ніж проста особиста проблема, наприклад, ігровий борг. Як я її знав, ділові парові можуть бути безжальними, але їм було все одно, якщо Дэнверс напише мені визнання. Їм було все одно, як довго її хотів, і відчула, що він в боргах.
  
  
  Ні, тут смерділо іншим огидним підступним заходом. Здійснюючи самогубство, Дэнверс, безсумнівно, знав, що це лише штопора часу, коли той, с хема він був пов'язаний, зробить це для нього. Але масштаби того, що за цим стояло, тепер працювали в мою користь. Вони повинні прийти до мене.
  
  
  Я не сидів і не чекав, поки вони зроблять свій хід. Дэнверс був мертвий, але у мене був адресу будинку, на околиці Джидди і в файлах Эйкса говорилося, що у нього є секретар. Її подивлюся, куди ведуть ці ключі. Але спочатку мені довелося подзвонити Хоука. Її допив бурбон, одягнувся і вийшов. У декількох кварталах від готелю її виявив невеликий магазин з телефоном-автоматом.
  
  
  Її попросив Хока. На щастя, лінія була вільна, і мені не довелося чекати, щоб почути його чистий і спа голос. Це була рядок без спотворення мови, тому її говорив завуальовано.
  
  
  «Дэнверс пішов важким шляхом, - сказав я. «Самостійно».
  
  
  Пішла пауза, потім Хоук м'яко сказав: «Зрозуміло». В його голосі був сумний тон.
  
  
  «Я не бачив його», - продовжив її. «Я був дуже зайнятий». Це, похмуро подумав я, було прекрасним описом замаху на мене з застосуванням куль і моторного човна, в той час як моє прикриття було в жмутах.
  
  
  «Схоже, це те, що ми очікували», - сказав я. «Лист, призначене мені, не було доставлено належним чином».
  
  
  Яструб закашлявся. «Я очікую, що ви продовжите», - сказав він. «Ви тепер пам'ятати ... Віллард Егмонт, англійська розвідка».
  
  
  Він залишив все, як є, я знаю, що мені більше нічого не потрібно чути, і ми повісили трубки. Її згадав Уілларда Эгмонта і інцидент зі шпигунством, в який він був замішаний. Він був хорошим співробітником британської розвідки в Гонконзі і покінчив життя самогубством рік чи два тому, і цього несподіваного вчинку так і не було знайдено ніякого пояснення. Подейкували, що його вотум-вотум викликають для допиту, але на момент його самогубств це були лише невиразні чутки. Події, не пов'язані з цим? Можливо. Може бути немає. Хоука, очевидно, теж було цікаво. Її вийшов в магазині на полуденне сонце. Перш ніж відправитися в будинок, в якому Фред Дэнверс жив стільки років, її вирішив зайти в офіс Tour Guide Trips. Більш докладні відомості про Аніс Халден, можливо, принесуть щось цікаве.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  
  
  
  
  Tour Guide Trips являла собою велику кімнату за вітриною магазину, обставлену стійкою до пояса, шведської офісними меблями і населену трьома дівчатами і чоловіком. Це міг бути індійський, індонезійський або навіть філіппінець - важко сказати. У нього була коричнева шкіра з прекрасними рисами обличчя і вираз очей, яке було б рідкістю для гетеросексуалів.
  
  
  Три дівчини сильно відрізнялися один від одного, але всі були одягнені в білі блузки та темно-синні спідниці, яку носила Аніс Халден, і, мабуть, це була форма туристичного чеки слід зберігати. Одна навколо дівчат була невисокого зросту, з оливковою шкірою, можливо, грекинею; початку другої був вище, але мав невелику груди, каштанове волосся і непримітна особа - англійське, як мені здалося. Третя дівчина була темно-русою, з широким ротом, акуратно обрізаними губами і плоскими вилицями, як у бельгійської жінки.
  
  
  Але найбільше мою увагу привернули ih очі. Всі вони були дивно схожі за своїм розсудом холодного, усуненому, як-то завуальованому висловом осіб; таке ж вираження, яке її бачив в очах Аніс Халден.
  
  
  Tour Guide Trips виявився офісом, повним ввічливих відповідей, бездоганних усмішок і абсолютно ніякої інформації.
  
  
  Знали вони міс Халден? Так, але вона там більше не працювала. Коли вона пішла? Важко було сказати, може бути, кілька тижнів тому. Її, згадав, що в цьому випадку вона не змінила б білу блузку в темно-синю спідницю. Де мені тепер знайти міс Халден? Вони не знали. Хто міг знати? Вони поняття не мали. Хто її найняв? Р-н Ібн Хасук сам найняв весь персонал. Вони запитували про неї поліцію? Ні, а навіщо їм це? Ні, адреси вона не залишила. Ні, вони її майже не знали. Ні, ні, ні, нічого не знаємо.
  
  
  Її займався боксом з тінню і тримався на відстані з спритною і шанобливої ввічливістю. Все було круто, спокійно і абсолютно нам до чого не зобов'язує. Як ніби її запитав про обмінний курс ріала. Але вони відігнали все дуже гладко, і коли її, вийшов на задушливу спеку, його прийняв рішення. Оскільки бізнес належав Ібн Хассуку, і він, по-ih словами, наймав весь персонал, його скоро завдам Ібн Хасуку візит. Екскурсії з гідом мені певний смак у роті, гірко-кислий смак.
  
  
  Тим часом мені потрібно було піти до дому Фреда Данвера, і її б таксі. Мені довелося пройти шість кварталів, перш ніж її побачив одне, до того часу моя сорочка прилипла до мого тіла, як липка папір. Дав водієві адресу, щиро за містом.
  
  
  Таксі, старий Остін, неохоче закашлявся. Натовпи паломників перегороджували шлях, і ми просувалися дуже повільно, поки водій не звернув у провулок, трохи далі ґрунтової дороги.
  
  
  Савченко була і там, де великі сади оливкових дерев викид склав місто від пустелі. Коли її дивився на це, її думав про Фреда Дэнверсе.
  
  
  Його, працював з ним кілька разів або, принаймні, використовував його знань і допомогу в двох місіях, і він згадав, що він вів себе боязко і сором'язливо, але це було прикриттям для его деякої неймовірною інтриги. У нього була родина в Америці, жінка і дві дочки; его жінка вважала за краще залишитися в Америці, тому що це здавалося більш сприятливим для шкільного живлення навчання дітей. Вона відвідувала Данвера не прорізати двох разів на рік, і в мене склалося враження, що він майже волів би таку домовленість.
  
  
  У його досьє не згадувалося про які-небудь стосунки з іншими жінками. Він здавався типовим кар'єристом певного типу, людиною, який жиль акуратно влаштованої життям. Але тепер його обличчя на мить з'явилося в танцюючих хвилях тепла - приємне, веселе, з маленькими рум'яними вусиками, які надавали йому було кілька буйний тип, - і її згадав один вечір, коли ми вийшли трохи випити, та як він роздивлявся кожну жінку, що проходила mimmo, як він розглядав ih у всіх деталях, а потім майже з презирством відкидав ih.
  
  
  Таксі здригнулося, зупинилося, і повернуло мене в даний, і я побачив, що ми зупинилися перед окремим низьким кам'яним будинком. Її, заплатив водієві, дав ему невеликі чайові, вийшов і подивився на будинок. Він був покритий білою штукатуркою, а дах була прикрашена черепицею в типовому арабському стилі з арочними вікнами і рифленою лінією даху. За хатою був великий лимонний сад.
  
  
  Її спробував ручку вхідних день, і помітив, що вона рухається; двері відчинилися. Переді мною була вітальня, оформлена в поєднанні західної та арабської меблями, низьких пуфів, сучасних стільців і верблюжих стільців. Її, помітив, що Дэнверс омела хороший смак до декоративних настінних табличок, але я знав, що якщо в будинок зберігаються секрети, її не знайду ih у вітальні.
  
  
  Її, пройшов по короткому коридору, кинув швидкий погляд на дуже сучасну кухню, потім перейшов в іншу кімнату, яка займається, мабуть, була спальнею. Але, насупившись, її побачив, що це не спальня Фреда Дэнверса. Покривала і фіранки були безпомилково жіночними за кольором і стилем. Два невеликих туалетного столика стояли по обидва боки кімнати, розділені широким двоспальним ліжком. У найближчому туалетному столику її побачила колекцію пляшок і банок, eau de colo. туалетна вода, креми для обличчя. Поруч з пляшками була гребінець. Її схопив ee і провів пальцями по ній. Два довгих волосся обернулися навколо мого середнього пальця, коли її вставив його в щітку. Її обережно зняв ih і розгледів. Це було світле волосся. Її скачав ih в кулю і кинув у корзину для паперів поруч з туалетним столиком.
  
  
  Її відкрив ящик. Штани, жилети, бюстгальтери заповнили скриньку до країв, її засунула його і згадала про довгих світлих волоссі.
  
  
  Її, підійшов до другого туалетного столика і побачив майже таку ж гребінець в маленькій косметичці. Її провів пальцями по кісти і на цей раз вийшла з короткими темними волосками, м'якими і шовковистим, помітно жіночими. Світлі волосся на одній щітці; коротке темне волосся з іншого.
  
  
  В кутку сиділа кошик для білизни. Його відкрив її, знову побачила брюки, сорочки і джинси. Одна стіна спальні майже повністю складалася з розсувними день. Його штовхнув її і побачив великий шафа, набитий сукнями, брючними костюмами і тонкими пеньюарами. На підлозі стояли незліченні пари жіночих сандалій і туфель. Її взяв кілька, потім ще і ще. Вони були різними по довжині і ширині. Її закрив двері туалету і оглянув кімнату.
  
  
  З Дэнверсом тут не жилці нас одна жінка, а дві. Вони не залишалися там, а жили там. Шведів, кошик для білизни, сукні не вказували на вечірку у вихідні, а на довге перебування. Дэнверс, хороший сім'янин, з дружиною і дочками в Америці, який не спілкувався з іншими жінками, - згідно досьє. Дуже незвично, м'яко кажу.
  
  
  А де були ці жінки? Куди вони пішли, якби жили тут з Дэнверсом? І чому вони пішли? Той факт, що ih тут не було і все ih речі, вказував на те, що вони, мабуть, поїхали в поспіху. Але це було лише припущення з мого боку, не рахуючи доказів присутності тут жінок. Більше нічого було припускати.
  
  
  Її, був здивований, що подібні речі ніколи не виявлялися. Якби Дэнверс вів таємну життя, він би зробив це точно, повністю приховуючи це. Хоук знав своїх людей, знав ih звички, ih слабкості, і він навіть не натякнув, що щось подібне може відбуватися з Фредом Дэнверсом. Його анітрохи не здивувало б, якби він знайшов щось подібне в моїй квартирі. Чесно кажу, подумав її зі смішком, він був би здивований, якби не знайшов щось подібне. Але всі ці роки Дэнверс показував зовсім інша особа. Мені було цікаво, як це пов'язано з тим, що з ним сталося. Всі? Нічого такого?
  
  
  Її переходив з цієї кімнати в іншу і відчув напад збудження. Це був кабінет зі стіною з книгами, старим металевою шафою для документів і письмовим столом навколо англійської горіха в кутку. На підлозі лежали ведмежа шкура. Якщо і потрібно було щось знайти, то ця кімната була найбільш підходящим місцем.
  
  
  На старому столі не було нічого, крім декількох трубок, канцелярського приладдя та кількох закодованих секретних документів AX. Її відкрив ящики шаф і шталь переглядати ih. Її, знав, що на перевірку файл підуть годинник, і змирився з цим завданням, коли відкрив нижній ящик. Її різко відкрив його, і зібрався знову закрити, коли побачив блиск металу. Її поліз у відкритий ящик і витягнув невеликий металевий циліндр. Її відкрив його, і мені в руку впав рулон плівки. Мій пульс почав інтуїтивно частішати, а потім почув її голос.
  
  
  «Я візьму це», - сказав женмкий голос дуже розмірено, дуже по-англійськи і дуже жіночно. Її повільно повернувся і побачив молоду жінку з дуже великим кольтом 45-го калібру в руці. Вона тільки що вийшла з шафі в кутку кімнати. Вона тримала пістолет на місці, і її відірвав погляд від загрозливого стовбура і побачив м'які зелені штани, лимонно-жовту блузку, задираемую високою гострою грудьми, і зухвале обличчя з кирпатим носом і короткими каштановим волоссям. Очі, які, як мені здавалося, зазвичай були світло-карими, тепер мерехтіли майже чорним інтенсивної, лютою настороженості. Два зазвичай м'які, чуттєві губи, відкрилися в глибокі ямки на круглих м'яких щоках, утворили тверду пряму лінію.
  
  
  «Поклав циліндр на стілець і відійди назад», - похмуро сказала вона. Її дозволив собі посміхнутися. Кольт чи ні, вона не ризикнула підійти надто близько.
  
  
  Її запитав. - "А якщо я не буду цього робити?"
  
  
  «Тоді ця штука спрацює», - сказала вона, і її британський акцент був точним і розміреним. 'І її, вас пристрелю.'
  
  
  Її готель виграти час, знайти вихід, яким міг би скористатися, щоб вона не прострелила мені голову. Вона тримала пістолет нерухомо, ніяких ознак вібрації.
  
  
  'Пристреліть?' - повторити її. "Як ти думаєш, хто я, люба?"
  
  
  «Я знаю, хто ви і чому ви хочете етту плівку. Ти один, навколо них. Поквапся, поклав її на стілець. Дій.'
  
  
  Її, знизав плечима і поклав циліндр з плівкою на стілець. Коли її, подивився на дівчину, її зрозумів, що вона дуже добре вписується в модель дівчат-гідів. Вона була молода, гарна собою, іноземки. Тільки очі були іншими. Вони були напруженими, а не крутими. Вони відкривали речі, не приховували.
  
  
  Її запитав. - Хто ти?'
  
  
  «Це не твоє діло», - парирувала вона. «Терпима, її подруга Фреда Дэнверса».
  
  
  Її важко зітхнув. - «Схоже, у Фреда Дэнверса було багато подруг», - сказав я. "Ви одна, навколо двох, хто жили тут ... в іншій кімнаті?"
  
  
  Вона звузила очі, і по мірі наближення до них спалахнув чорний брильов. «Заткни свій брудний рот», - прошипіла вона. Її, подивився на її руку з пістолетом, і пістолет не зрушив нам на дюйм. У гніві вона була надзвичайно приваблива. Тепер її груди сильно випирала в лимонно-жовтої блузці з-за її глибокого дихання.
  
  
  «Відійди від стільця», - сказала вона. "Встань в кутку, кравець візьми!" Вона вказала на інший кут, і раптом він майже посміхнувся.
  
  
  «Скоро ти скажеш мені лягти на підлогу обличчям вниз», - сказав я.
  
  
  Її очі стали круглими. «Чертовски хороша ідея», - огризнулася вона. «Зроби це, старожитності, і швидко. Он там, на землі.
  
  
  «У мене багато ідей», - прогарчав я. Його, підійшов до куті, на кінці ведмежої шкури, і жим лежачи животом на підлогу. Краєм ока побачив її, як вона кинулася до столу і забрала циліндр з плівками.
  
  
  «Лежати і не рухайся, і все буде в порядку», - попередила, заявляють вона, на секунду спрямувавши на мене пістолет, а потім швидко пройшла по килимку. Її міг би вихопити Вильгельмину і вистрілити в нах шість разів, але це було останнє, чого їй готель. Мені потрібна була інформація з нах, можливо, відповіді, хема б вона нам була.
  
  
  Її бачив, як вона кинулася до дня. Мої руки були розкинуті долонями на підлозі, де її впав на край ведмежої шкури. Вона була майже на день, але все ж, спиною до мене, на хутрі, коли її схопив м'яке хутро і смикнув iso усіх сил. Килимок вислизнув з-під nah. Її ноги злетіли вгору, коли вона впала навзнак.
  
  
  Вона ахнула від прапора дозволу на виконання, і її, піднявся і вже шелл до неї, перш ніж вона впала на землю. Її пригнувся до неї, і від мого бавовни по зап'ястю, пістолет з гуркотом відскочив. Її схопив її за руку і збирався підняти, коли вона вільно мене хваткою дзюдо, і він полетів боком по повітрю. Але замість того, щоб відпустити її руку, її потягнув її з собою. Вона закричала від боляче, коли ми разом приземлилися на підлогу, сплетясь руками і ногами.
  
  
  "Брудний негідник!" - вигукнула вона, простягаючи нігті до моїм очам. Її пригнувся й відкинув її назад, сильно штовхнувши її в плече. Вона спробувала вдарити мене ногою між нога, коли її, пішов за нею, і він повернувся боком, щоб зловити удар ногою в стегно. Вона боролася, як тигриця, звиваючись і пірнаючи, але її, простягнув обидві руки, схопив її за щиколотки і притягнув до себе.
  
  
  Лимонно-жовта блузку вислизнула з її штанів, оголивши кремово-білий ділянку життя і спини. Її повернув її і грубо кинув на підлогу, і вона скрикнула від боляче, коли її мета вдарилася об підлогу. Вона спробувала підняти руку, але тепер вона була у мене в руках. Її підняв її руку вгору і назад і розгорнув. На цей раз вона справді закричала, ніж боляче.
  
  
  «Якщо не заспокоїшся, її, її зламаю», - сказав я. «Я хочу отримати кілька відповідей і переконатися, що це правда. Хто ти?' Її побачив, як вона стиснула рот, і підняв її за руку. Вона кричала і махала ногами, ніж боляче.
  
  
  'Хто ти?' - повторити її. «Це не гра, мила». Її знову потягнув її за руку, і вона знову закричала.
  
  
  «Джуді Джуді ... Мітчелл», - видихнула вона, змахуючи сльози боляче. Її знав це ім'я по досьє Фреда Дэнверса.
  
  
  "Ви секретар Фреда Дэнверса?" - здивувався я. Вона не відповіла; сльози змінилися суворим ненависним поглядом. «Значить, ти в цьому разі з ним», - сказав я.
  
  
  "Нам, в чому не беру участь" - огризнулася вона. Циліндр з плівкою лежав на підлозі в декількох дециметрах від нас. Її вказав на нього головою. - "Тоді навіщо тобі це?"
  
  
  «Це моя справа». Вона люто подивилася на мене. «Навіщо тобі це потрібно? Ви ще не зробили достатньо? Він мертвий. Ви більше нічого від нього не отримати ».
  
  
  Безпомилкова щирість у її голосі змусило мене інакше поглянути на дівчину. Її послабив хватку на її руці. «Послухайте, може, ми обоє помилялися», - ризикнув я. «Може, нам варто поговорити про це спокійно».
  
  
  Її очі заблищали. «Хороша ідея», - відповіла вона. «Якби ти перестав намагатися відірвати мені руку».
  
  
  Її тільки трохи послабив хватку на її зап'ясті, коли вона вдарила мене п'ятою по щиколотці, і гострий колючий біль змусила мене закричати. Її автоматично і підняв ногу, і вона відступила від мене, пірнаючи за пістолетом. Її кинувся за нею, збивши її з нога, коли кольт був в кількох дюймах від її пальців, і вона почала дряпати підлогу, намагаючись дістатися до нього. Її повернув її і вдарив відкритою долонею, змусивши її втратити. Її схопив ee короткі каштанове волосся і вдарив її головою об дощана підлога.
  
  
  «Кравець забирай», - вилаявся я. «Ти ж як кішка, чи не так? Її намагаюся тобі допомогти. Її AX. Це тобі щось говорить, кравець візьми?
  
  
  Деякий час вона пролежала на підлозі нерухомо, її блискучі карі очі дивилися мені в обличчя. Потім раптовим ривком вона спробувала вирватися і засунула своєму кожному племені між моїх нога. «Я в це не вірю», - прогарчала вона. «Ти один, навколо них, кравець візьми».
  
  
  Її знову кинув її на землю, і вона закричала.
  
  
  «Якщо б ви були навколо AX, вам не довелося б приходити сюди вынюхиваь», - сказала вона, майже схлипуючи. «Тоді ти дізнаєшся всю прокляту історію навколо того листа, який він тобі написав. Її сама взяла його в літаку ».
  
  
  «Вони першими отримали цей лист», - сказав я. «Коли його его досталь, читати було вже нічого». Її очі знову подивилися на мене, і вона раптом спохмурніла, намагаючись вирішити, вірити мені чи ні. Її очі дійсно були дуже світло-карими, як лісові горіхи. Вона все ще ставала похмурою, все ще намагаючись прийняти рішення, коли її почув, як перед дверима під'їхала машина, а через якусь мить грюкнули двері.
  
  
  «У нас гості», - прошепотів я, закриваючи гей рот рукою. Його відпустив її, кинувся до вікна, став поруч і виглянув. Її побачив чотирьох чоловіків, що йдуть до вхідних день. Вони були одягнені в просторі штани, з короткими розстебнутими жилетами, звисаючими на голі груди, як у лисого гігантський, але его середовищ них не було. Вони зупинилися і тихо поговорили одного з одним, потім по двоє у них пішли до задньої частини будинку. Два плюс два, відразу подумав я, з точки зору захисту. Джуді Мітчелл подивилася на мене переляканими очима. "Хто вони?" - пошепки запитала вона.
  
  
  «Четверо чоловіків», - сказав я. «Я більше не знаю. Тепер у тебе проблеми. Може вони AX, і ви були праві щодо мене. Але, може бути, їй сказав вам правду, і ви думали, що я належу саме до них. На чиїй ти стороні, мила?
  
  
  Вона встала з палаючими очима. - «Я не знаю, кравець візьми, чому», - сказала вона все ще дуже стримано, - «але я на твоєму боці». Її взяв рулон плівки, поклавши в хвилину і взяв кольт в руку.
  
  
  Її запитав. - "Я запитав.Невже теж тут немає підвалу?"
  
  
  "Ні", - сказала вона.
  
  
  Її запитав. - "Чи є шлях до задньої день?"
  
  
  «Так її, я тобі покажу».
  
  
  Її відтягнув її назад і приклав палець до її губ. Її прошепотів. "Чекай".
  
  
  Їй було з Джуді Мітчелл на день кімнати, слухаючи, як пара увійшла через передні двері, а двоє інших - через задню. Коли вони зібралися, сталася коротка приглушена сварка, імовірно в залі.
  
  
  «Позаду нікого немає», - почув її слова одного навколо чоловіків. «Ми повинні почати шукати».
  
  
  Її сказав Джуді. - 'Тепер!"Подат тікати. Вони нас почують, але ми нічого не можемо з цим вдіяти ». Її вже розробив план; це вимагало великої удачі і точного часу, але в нас була перевага, і це повинно було спрацювати. Принаймні, ми виберемося з дому, що було першим важливим кроком. Всередині ми опинилися в пастці, і вони могли б тримати нас під перехресним вогнем.
  
  
  Маленька кругла чий Джуді випирала попереду мене по коридору і огибала кут бічного коридору. Її чув позаду нас, збуджені крики, а наші shaggy луною розносилися по будинку. Джуді сиділа на задній день, щоб відкрити її, і їй кинувся до дня mimmo нах, так що ми разом вилетіли і приземлилися середовищ лимонних дерев. Лимонні дерева ростуть, поки вони не торкнуться інший інший і не переплетуться свої гілки, утворюючи щільний навіс над землею. Ці дерева не були винятком. Ih зелені стовбури піднімалися на фут чи два, і тут гілки розходилися майже під прямим кутом, утворюючи зелений килим, поцяткований жовтими лимонами.
  
  
  Дав Джуді Кольт. «Не стріляйте, поки її не подати сигнал. Її підстрелю двох, і ти теж. І в цей момент вона відкинула мій гарний план до сміттєвого відра.
  
  
  «Він не заряджений», - тихо сказала вона. «Я знайшла його на столі Фреда, коли хотіла плівки. Її схопила його, коли почула, що ви ввійшли.
  
  
  «Ах, кравець візьми», - вилаявся я. «Просто сховайся за це дерево. Швидко!' Її підштовхнув ee, потім підвівся середовищ густого листя і жим лежачи середовища гілок. Її вклав кольт в хвилину і витягнув Вильгельмину.
  
  
  Четверо чоловіків вже вийшли з будинку, але зупинилися і вгляделись в прохолодний сутінках під лимонними деревами, намагаючись нас помітити. Її, подивився крізь гілки на Джуді і побачив, що вона чіпляється за дерево поруч з моїм. Її посміхнувся. Далі лимонно-жовта блузку і м'які зелені штани були справжнім камуфляжем.
  
  
  Її чекав, намагаючись змінити свій первісний план, щоб ми вибралися звідси живими. Її спітнів і витер руки об сорочку. Прохолоду між лимонними деревами була відносною. Її підрахував, що зможу зробити два постріли до того, як вони встигнуть відкрити у відповідь вогонь. Таким чином, двоє були вбиті, а Джуді могла б убити двох інших по кольта. «Якщо б він був заряджений», - похмуро подумав я. Але тепер мої перші два постріли, якими б точними вони нам були, видали б мою позицію, і вони могли б притиснути мене, не даючи мені прицілитися. Якби ih перші постріли в мене не потрапили, може бути, її зміг вистрілити ще однією кулею, яка займається вб'є третьої людини. Але четвертий, безсумнівно, мене дістане. Якщо моє початкове перевага несподіванки зникне, у них будуть кращі шанси. Мені потрібна була подвійна доза прапора дозволу на виконання.
  
  
  Її швидко про це подумав, почувши ih обережне наближення. Може бути, був шанс, дуже маленький шанс. Її, побачив, як вони з'являються переді мною, пліч-о-пліч з пістолетами в руках, обережно просуваючись вперед, зупиняючись потім кожного кроку.
  
  
  Її повільно підняв руку, націлився на двох найближчих, почекав, поки вони на мить сховаються за листям, і коли вони знову з'явилися лицем до лиця, її вистрілив. Її повернув «Люгер» по короткій прямій від першої людини до другого, підстреливши ih обох перш, ніж вони встигли глянути вгору. Але, як я вже знав, двоє інших одразу звернули на мене увагу. Ih перші постріли просвистіли крізь листя у моєї голови.
  
  
  Її зойкнув, упав з гілки на землю, у життя. З напруженими руками і плечима його приземлився і відчув удар. Її лежав стискаючи пістолет в простягнутій руці. Її лежав нерухомо і чув, як двоє чоловіків біжать до мене. Саме тоді Джуді допомогла мені, не знаю про це. Вона випустила короткий зляканий крик, і двоє чоловіків зупинилися на моїх нога, щоб пошукати її колах дерев. Це була така необхідна додаткова секунду, якою її з вдячністю скористався.
  
  
  Її зіщулився і перекинувся, вдаривши по обох кісточок, і, вистріливши одночасно.
  
  
  Особа одного навколо чоловіків вибухнуло червоним водоспадом. Інший, вистрілив потрапивши в м'яку частину мого плеча. Її відчув гострий біль від роздертій плоті і теплий потік крові. Але в нього більше не було шансів, тому що Вільгельміна знову вистрелила, і він упав навзнак і впав неживим.
  
  
  Її встав і подивився на дерева і покликав Джуді. - "Ти збираєшся сидіти там весь день?" Вона наполовину зісковзнула, наполовину впала з гілок, впала і подивилася на мене широко розкритими очима.
  
  
  «Я думала, ти мертвий», - зізналася вона.
  
  
  Її, усміхнувся ей. - Вони теж.' "Куди ми підемо зараз?" Але вона побачила червона пляма під моєю курткою і широко відкрила очі. - "Тебе поранили!".
  
  
  «І це страшенно боляче», - сказав я. «Це буває при пораненні ».
  
  
  «Поїдемо, поїдемо в мою квартиру», - сказала вона. «Я припаркувала свою машину приблизно в п'ятдесяти метрах, сюди прийшла - ходи». Вона взяла мою руку, щоб підтримати мене, і її, усміхнувся ей.
  
  
  «Спасибі, - сказав я, - але я ще не готовий. Ви біжите так швидко, як ваші ноги можуть нести вас ». Вона кинула на мене обурений погляд і покрокувала геть, її грудей весело танцювали. Було щось дуже привабливе в її зухвалій поведінці, але я зрозумів, що майже нічого не знаю про її причетність до цієї справи, за винятком того, що вона була секретаркою Фреда Данверса.
  
  
  На ee машині, блакитному «фольксвагені», ми мовчки їхали по піщаним путівцях в місто. Ee-квартира знаходилась в новому кварталі Джидди, що виходив на Влигвельдвег. - Квартира була сонячною і приємно обставленій, з низьким широким диваном і великою кількістю товстих подушок і маленьких арабських килимків, які лежали на підлозі у великій вітальні. Позаду кімнати її побачив спальню і кухню. Джуді пішла у ванну кімнату і повернулася з бинтами, ватою і антисептичними бинтами. Вона ножицями відрізала рукав моєї сорочки, коли її зняв куртку. Її стягнув залишилася сорочку і дивився, як вона промиває рану. Goggle пройшла через моє плече, не завдавши значної шкоди, і рана була швидше болючою, ніж серйозною. Джуді спритно перев'язала мене. «Працювала медсестрою в Ланкаширі», - сказала вона, помітивши мій захоплений погляд.
  
  
  Коли вона відступила, щоб щорічно на свою роботу, її погляд впав на мою широку груди.
  
  
  «Ви дійсно Нік Картер», - оголосила вона. «Фред розповів мені про деякі речі, які ви зробили. Ih міг зробити тільки людина такого додавання.
  
  
  Її міг би сказати що-небудь і про її статуру, але стримався. Поки вона перев'язувала мене, її груди постійно ніжно торкалася моїх грудей і руки.
  
  
  Її підвівся і допоміг гей навести порядок. Вона перекинула мою куртку через стілець через кімнату, її підійшов і досталь навколо кишені рулон з плівкою. Його там не було, і він випростався, мене охопив гнів. Її, пройшов через кімнату, коли Джуді вийшла через кухню. Її, схопив її і кинув на диван.
  
  
  «Іди, - сердито сказав я. «Я не знаю, в яку гру ти граєш, лялечка, але на твоєму місці її б ee пркратил».
  
  
  «Ти спричинив мені біль», - заперечила вона. 'Я не розумію що ти маєш на увазі.'
  
  
  «Плівки», - прогарчав я. 'Де вони?'
  
  
  «Це ... ти, мабуть, втратив ih в бійці в саду», - припустила вона.
  
  
  Її, похитав головою. «Гарна спроба, але немає», - сказав я. «Я перевірив свої кишені, перш ніж ми залишили вдома Дена, і тоді вони все ще були у мене». Її, потягнувся до верхнього гудзика її блузки і потягнув. Два ґудзики відірвалися. «Плівки», - сказав я. "Що ти зробила з ними?"
  
  
  "Що ти робиш?' - здивовано запитала вона, дивлячись на свою блузку. Її потягнув ще раз, і ще два ґудзики відчинилися, оголивши кремові верхівки її грудей в білому бюстгальтері.
  
  
  «Для початку, її зніму цю блузку, люба», - прогарчав я. «А тепер, кажуть, в іншому випадку її буду ставитися до тебе, як до будь брехливої повією».
  
  
  "Чому ти повинен щороку ці плівки?" - запитала вона, і раптом на її очі навернулися сльози. «Вони не мають значення. Вони не скажуть вам, хто стоїть за цією справою. Вони не дадуть нам, що ви хочете знати ».
  
  
  Її розстебнула решту блузки, і тепер бюстгальтер звільнився.
  
  
  «Плівки», - прогарчав я. «Я ще не зовсім впевнений, але я не граю в ігри. Йдемо плівки. Вона кивнула, сльози текли по її щоках, і вказала головою на стілець у кутку кімнати. «У ящику», - пирхнула вона.
  
  
  Його відпустив її, підійшов до столу і відкрив ящик. Циліндр був там, взяв його і вийняв плівку. Її, підійшов до лампи і включив її, потім глянув на Джуді Мітчелл. Вона сиділа, відвернувши голову, сл палички були вимазані безмовними сльозами. Її підніс плівку до світла і дозволив кадрів повільно ковзати між пальцями. Фільм отримав перший приз на будь-якому порнографічному фестивалі.
  
  
  Фільм складався навколо знятих воєдино кадрів. Фред Данверс і білява дівчина, яка займала складні пози. Ден Дэнверс з брюнеткою, по він ж тканини костюм, з варіаціями. Ден Дэнверс, якого обидві дівчини обслужили в красивому тройничке. Її знову глянув на Джуді. Вона не підняла очей. На останній серії фотографій Дэнверс шмагав блондинку, а потім прикладав до неї ручку батога, як підроблений пеніс.
  
  
  Її мовчки згорнув плівку, вставив її в циліндр і підійшов до Джуді Мітчелл. Її заклав великий палець гей, під підборіддя, підняв голову і доторкнутися до неї.
  
  
  Її очі все ще були вологе від спустіться вниз, і раптом вона притулилася головою до моєї оголених грудей і почала ридати, ніж боляче.
  
  
  «Я не готелю, щоб ih бачили», - ридала вона. «Нам ти, нам АХ, ніхто».
  
  
  «Це були вони, дівчата, чий одяг її бачив, що висить у спальні він?» Її запитав. - "Вони жили там з ним?"
  
  
  Між риданнями вона кивнула і зуміла сказати кілька слів. «Вони та інші», - сказала вона. Нарешті вона вирвалася і витерла очі. Картина стала прояснюватися, а деякі її частини ставали все більш жахливими і брудними.
  
  
  «Дэнверса шантажували», - здогадався я, і Мітчелл, Джуді знизала плечима.
  
  
  'Їй так думаю. Її ніколи не знала напевно, - сказала вона.
  
  
  Її подумав про Уилларде Эгмонте. Його теж шантажували? Тому два роки тому він нез'ясовним чином покінчив життя самогубством? І була якась зв'язок між справою Эгмонта і справою Дэнверса, чи це були два схожих, але абсолютно не пов'язаних між собою події? Все це були хороші питання. Дуже важливі питання. Але я пішов занадто швидко. Все, що я знав напевно, це те, що у Фреда Дэнверса був уривок з дуже компрометуючого фільму. «Розкажи мені все, що знаєш, Джуді», - сказав я, сідаючи поруч з нею. «Все, що ви можете знати».
  
  
  «Нічого особливого», - сказала вона, витираючи сльозу навколо куточка ока. «Я знала, що ці дівчата жили з ним. Ви не можете багато чого приховати від своєї секретарки, особливо коли вона працює з хема-то так само тісно, як її з Фредом. Її знала, що він в чомусь замішаний, але ніколи не питала його про це. Її знала, що це була його глибока і темна частина, якої він соромився, навіть боявся, і його готель не заподіювати їй біль, запитуючи його про це. Коли ми дізналися, що ви приїдете сюди, щоб побачити його, він, здавалося, повністю зламався ».
  
  
  Голосувати і все, подумав я. Дэнверс, безсумнівно, здогадався про причину мого візиту.
  
  
  «Ви сказали, що відвезли лист в аеропорт. Ви знали, що там написано?
  
  
  «Ні, воно було опечатано, і він просто послав його мені поштою», - відповіла вона. Її, бачив, як її очі затуманилися при цьому спогаді. - «Я пам'ятаю, що він сказав. «Я збираюся позбутися від них, Джуді. Цим листом. Вони не дадуть мені жити, але я не дозволю їм вбити мене. Забудьте про погане, що ви почуєте. Згадайте, вони добрі часи, коли ми співпрацювали. Цей лист все пояснює. Відвезіть його до пілота літака, щоб він особисто витягли його Теду Вілсону, який чекає мене в аеропорту. Хто знає, якщо їй скажу їм те, що написав у листі, вони можуть запанікувати, зганьбити це і залишити мене в живих. Її просто не знаю, що було б так краще. Я не можу дивитися в обличчя людям щиро нині, Джуді. Вже ні.'
  
  
  Її голос затих. Її подумки, склавши всі воєдино і побачив, в чому Дэнверс зробив свою помилку. Якщо б він не сказав їм, що написав в листі, вони б не дізналися, поки не стало надто пізно. Але він дав їм останній шанс, і вони, звичайно ж, скористалися ним, спочатку намагаючись знищити мене, а потім перехопивши лист переді мною. Але залишалося ще багато прогалин, які треба було заповнити.
  
  
  «Ви не знали, що я не отримав листа», - сказав я. "Тоді чому ти була в будинок Дэнверса?"
  
  
  «Її готелю знищити цей фільм», - сказала вона. «Я бачила його одного разу випадково. Її перевіряла кілька книг на книжковій шафі, а потім фільм впав на підлогу через книг. Мене це так вразило, коли його побачила це, що мене трохи не вирвало. Але її не готелю, щоб ви або хто-небудь ще це бачив ».
  
  
  "Так що у мене тепер є?" - запитав її, себе вголос. «У його листі були імена, місця і мотиви, я в цьому переконаний. Але все, що я знаю, це те, що його шантажували порнографічним фільмом. І навіть це неправильно. Якщо б у нього був фільм, як вони могли б використовувати його проти нього? »
  
  
  «Це була примірників», - сказала Джуді. «У них був оригінал. Він сказав мені це. Бідний Фред, бідний, бідний Фред. Його, мабуть, з'їла ця жахлива темна історія. Він міг би вижити, якби вони залишили його в спокої.
  
  
  Її запитав. - "Хто вони?" "Ти весь час говориш про них ..."
  
  
  Вона безпорадно знизала плечима. «Вони, хто посилав ему цих дівчат», - сказала вона. «Я сказала вам, що ці двоє були не єдиними. Були й інші, і ще до цього. О боже, бідний Фред. Вона схопилася й пішла у ванну, і я почув звуки блювання. Через деякий час вона повернулася з засохлими сльозами і білими щоками під почервонілими очима. Але у нах все ще був чудовий носик і самі красиві карі очі, що виглядали змученими. Спостерігаючи за нею, її зрозумів, що вона може допомогти мені в цьому делле. Смутні думки, які пливуть у глибині моєї свідомості, які ще не сформувалися, але вже і говорили мені в моїй підсвідомості, що мені потрібна дівчина, щоб протистояти цьому темному злу, хтось, хто міг би прикрити мене. Але спочатку мені потрібно було з'ясувати, наскільки глибокі її почуття на самому делле. Її, подивився на її круглі, сумні, хворі очі і дав шанс.
  
  
  «Ви були закохані в Фреда Дэнверса», - сказав я.
  
  
  Вона подивилася відкрито на мене.
  
  
  «Не в тому сенсі, в якому ти маєш на увазі», - сказала вона.
  
  
  "Що я тоді маю на увазі?"
  
  
  «Ви маєте на увазі якийсь службовий роман, бос і його секретарка», - сердито сказала вона. «А тепер, коли ви подивилися фільм, ви, мабуть, подумали, що він був старим бабієм. Що ж, він не був таким. Між нами все було інакше ».
  
  
  'Як це було?' - запитав його тим же тоном.
  
  
  «Фред Данверс дав мені роботу, коли їй була емоційно пригнічена», - сказала вона сердито. «Мій після виконання прецизійної геометрія деталь загинув в авіакатастрофі, коли Фред був в Англії. Він запропонував мені піти від цього, забутися. А коли їй стало відомо его краще, її, виявила, що він дуже схожий на Халат - мого нареченого. Він був терплячим, ніжним, розуміючим, навіть виглядав, як прагнення версія Халат ».
  
  
  «І тому ти закохалася в нього», - холодно сказав я.
  
  
  «Кравець візьми, ти говориш так, ніби це було брудна справа», - сказала вона, тепер в люті. «Він ніколи не чіпав мене навіть пальцем. Це було те, що я тримала в собі. Її, сумніваюся, що він коли-небудь знав, що я до нього відчуваю. Її зрозуміла його, і це було пеклом знати про це і дивитися на його забави».
  
  
  «Що мені потрібно знати? Що у нього були yahoo з цими дівчатами?
  
  
  «Ти огидний», - сказала вона і схопилася. «Знати, що це розірвало його на шматки, що це жахливо захопило власне его. Коли на нього тиснули, його знала це з його змученому увазі, безсонним ночам, про які він мені розповідав. Він був знищений! '
  
  
  «Не так багато, щоб він зупинився, і розповів нам, - тупо відповів я. І, можливо, її не зовсім грав. Її не зовсім поділяв жіноче співчуття Джуді.
  
  
  «Бездушний!» - вона кричала на мене. "Це все, про що ви можете думати?"
  
  
  «Ні, її можу подумати і далі», - сказав я. «Я можу думати, що його більше турбував збочений секс, ніж його стороні».
  
  
  Вона налетіла на мене, розмахуючи кулаками, ридала й кричала. «Він був хворий, ти не розумієш? Хворий, хворий! Вона стукнула мене кулаками по грудях. «Ви не хочете зрозуміти. Ти просто хочеш його засудити, кравець візьми!
  
  
  Її доклав руку до її грудей, штовхнув на диван і притиснув. Це було важко, тому що вона знову схлипнула. Але вона відповіла на мій штопора. Вона була дуже залучена, і мені було шкода її більше, ніж Дэнверса. Ми були різними, ця зухвала дівчина і її. Як і більшість жінок, вона була емоційна, і її, розумів її. Звичайно, можливо, Фред Данверс був хворий. Але навіть у хворих людей є вільний вибір. Але я не сказав цього Джуді. Вона допоможе мені, її знав це, всім, що вона може зробити, щоб помститися за Фреда Дэнверса. На даний момент це було все, що її готель.
  
  
  «Ти гарна дівчинка, Джуді», - сказав їй м'яко, і вона подивилася на мене з подивом. - "Ви допоможете мені помститися за Фреда Дэнверса?"
  
  
  Вона сіла і пильно подивилася на мене. «О, Боже, Так! Просто скажи мені, як і коли ».
  
  
  «Я скажу тобі», - пообіцяв я. «Домовимося про зустріч».
  
  
  Вона подивилася на мене широко розкритими очима і раптом знову притиснулася обличчям до моєї оголених грудей. Її руки обвилися навколо моєї талії, і вона притулилася до мене.
  
  
  «О, Боже», - пробурмотіла вона. «Ти змушуєш мене відчувати себе біса безпечно. Ти надійний, як дуб ».
  
  
  Її, усміхнувся і погладив її м'які каштанове волосся.
  
  
  «Йди, - сказав я. "Відчувай себе в безпеці."
  
  
  Її підозрював, що вона давно не відчувала цього почуття. Її б готель, щоб це могло бути правдою зараз. Але що ж, поки вона так думала, це було правдою.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  
  
  
  
  Теплі карі очі, дотик її руки, жорстокий характер, довів її до мальви, відображали давно подавляемое бажання, яке вирувало в ній, і хотілося рішенням вийти назовні, як повні груди, які заповнювали бюстгальтер... Але здебільшого вона все ще залишалася невідомою, жінкою запального характеру і сміливості. Джуді Мітчелл, як і раніше, була прихована від мене, від світу і від нах, а жінка у неї була прихована вуаллю. Може бути, коли ця справа закінчиться, все буде по-іншому.
  
  
  «Я рада, що ти хочеш змусити ih заплатити і за Фреда», - сказала вона. «Я боялася, що, як тільки ти дізнаєшся, що Фред мертвий, для тебе все буде скінчено».
  
  
  Її, похитав головою. «Нам що, люба», - сказав я. «Я так не працюю».
  
  
  Я не сказав агов, що моєю головною мотивацією не була помста за Фреда Дэнверса. Вона була рада так думати, тому залишив їй усе, як є. Судячи з того, що я знав про це делле, самогубства Фреда Дэнверса може бути лише невеликою частиною набагато більш великої справи. Для Джуді це було всім. Особисто я думаю, що це було набагато більше, ніж простий шантаж.
  
  
  Саме по собі надання жінок для сексу з подальшим шантажем було чимось новим, і він готовий посперечатися, що Дэнверс не був поодиноким випадком. Те, як мене ретельно намагалися вбити, то, як вони використовували жінок у своїх операціях, ретельність, з якою вони намагалися розставити всі крапки над «i» і все приховати, вказувала на щось цілком відмінне закінчення військового лише кількох шантажистів.
  
  
  Її згадав висловлювання Хоука про місце посади Дэнверса в Саудівській Аравії, яке насправді було воротами для інформації про інтриги в Південній Європі, на Близькому Сході і в Північній Африці. Можливо, Дэнверс був не єдиним таким діячем.
  
  
  Одне можна сказати напевно: відбувалося щось важливе, і поки її бачив тільки зовнішню сторону. Щоб потрапити в суть, знайти правильні відповіді, мені довелося розіграти два козирі. По-перше, те, що вони не знали, читав його лист; і по-друге Джуді Мітчелл. Вони використовували проти мене Аніс Халден. Її б використовував проти них Джуді Мітчелл.
  
  
  Джуді почала гриміти каструлями і сковорідками, щоб приготувати еду, і він вирішив піти в готель, щоб переодягнутися в чисту сорочку. Знята мною сорочка була зіпсована остаточно.
  
  
  «Не відчиняй двері, якщо не впевнена, що це її», - сказав її Джуді. Якщо б вони знали так багато про Дэнверс, вони знали про неї і могли б задатися питанням, як багато вона знає про них.
  
  
  Натисніть на дзвінок, і їй подивлюся у вікно», - сказала вона.
  
  
  Її вислизнув за двері, помчав у готель і, поміркувавши, зібрав усі свої речі. Коли її повернувся з багажем, мені довелося посміхнутися, побачивши набурмосений мочка Джуді. Її теж посміхнувся чомусь іншому. Вона переодяглася і тепер була одягнена в домашній халат з розрізом на стегні, який при ходьбі демонстрував довгі красиві ноги, тонкі щиколотки і м'яко округлі стегна.
  
  
  «Я думала, ти просто одягнеш чисту сорочку», - сказала вона, обережно дивлячись на мене.
  
  
  «Двоє можуть жити так само дешево, як один», - бадьоро сказав я.
  
  
  'Що-небудь ще?' - запитала вона, холодно дивлячись на мене.
  
  
  «Тут краще, ніж в моєму готельному номері», - сказав я.
  
  
  'І далі?'
  
  
  Її, усміхнувся. - «Захист». «Вважайте, що мене своїм сторожовим псом».
  
  
  "А що-небудь ще?" - підтвердила вона.
  
  
  «Звичайно, немає», - сказав їй тоном ображеної невинності. «Сподіваюся, ти не думаєш, що я за це хлопців, які сприймають такі речі як належне».
  
  
  «І думаю я, що так», - огризнулася вона. «Ви, напевно, не довіряють нам єдиного слова, яке їй сказав вам про Фреда Дэнверсе і облад мені».
  
  
  «Звичайно, довірив», - щиро заперечив я. «Але я не Фред Дэнверс. Їй зовсім інший ».
  
  
  Вона довго дивилася на мене. «Так, ви дійсно інший», - сказала вона нарешті. Потім вона раптом усміхнулася. «Налий мені випити, поки її готую вечерю», - сказала вона, і він зрозумів, що це був перший раз, коли вона засміялася з нашої зустрічі. Її кирпатий ніс зморщився, а очі затанцювали, і вона була наполовину пустотливий феєю, наполовину жінкою і в цілому чарівною. Коли вона йшла на кухню, її дивилася на довгі красиві ноги, які виднілися з-під збиралися в її домашньому халаті.
  
  
  У Джуді був у шафі гарний англійський джин і сухий вермут, а її приготувала два дуже сухих і дуже холодних мартіні. Вона увійшла в кімнату і згорнулася калачиком на дивані поруч зі мною. Ми пили і намагалися поговорити про дрібниці, неважливих речей, але не могли. Те, що сталося, було занадто великим, щоб його ігнорувати.
  
  
  «Цей Ібн Хасук, - сказав я, - знав його особисто Фред?» Ee ревматизму мене здивував, її чомусь очікував, що вона відповість негативно. Замість цього вона сказала: «Так, звичайно». блін, Нік. Гасук частини запрошував його yahoo в його особняк. Воно тут трохи південніше, приблизно в п'ятнадцяти кілометрах від Джидди.
  
  
  Деякий час думав про це. У мене все ще був цей кислий смак у роті, потім відвідувань Tour Guide Trips, і її запитав Джуді, що вона знає про цю компанію.
  
  
  «Вони проводять всілякі екскурсії тут, в Джидді, і по всій Саудівської Аравії», - сказала вона, допиваючи кварту. «Приємна компанія ... чому ти так посміхаєшся?»
  
  
  «У кожної гарної організації є акуратний фасад», - сказав я.
  
  
  «Але вони рекламують своїх дівчаток в газетах по всьому відкритий басейн», - заперечила Джуді. «У них важче влаштуватися на роботу, ніж стати стюардесою. Одного разу моя подруга подала заявку, але отримала відмову. Вона збиралася вийти заміж, а їм потрібні тільки вільні дівчата, у яких немає ніяких зобов'язань».
  
  
  «І ніхто не може запитати про них», - розмірковував його вголос.
  
  
  Що ти сказав?' - запитала Джуді.
  
  
  «Нічого, думав вголос», - відповів я. «Я хочу, щоб ви туди подали заявку. Це буде першим кроком у нашій кампанії ».
  
  
  Вона спохмурніла. - Як це може допомогти?"
  
  
  «Я ще не впевнений», - чесно відповів я. «Але це може мати пряме відношення до цього. Просто ще не знаю. Її, чув, що Ібн Хасук особисто проводить співбесіду з усіма претендентами. Якщо так, призначте зустріч з ним, і я скажу вам, що ми збираємося робити ».
  
  
  Вона встала, знову показала красиву кремово-білу ніжку.
  
  
  «Eda скоро буде готова», - сказала вона. 'Її голодна.'
  
  
  Її сам зголоднів, і ми швидко і просто пообідали стравою з баранини з шафрановим рисом. Джуді перейшла на арабську кухню. За вечерею її проінструктував її, що сказати, якщо вона подасть заявку на роботу в Tour Guide Trips. Коли ми закінчили, було темно.
  
  
  Джуді впала на канапу поруч зі мною, нарешті дозволивши собі розслабитися, потім напруги і хвилювання дня. Ee грудей ритмічно погойдувалися під облягаючим тілом халата; ee ноги були наполовину видно. Здавалося, вона зовсім не помічала, наскільки спокуслива. Але я був надто обізнаний про це.
  
  
  «Думаю, тобі краще лягти спати, люба», - сказав я, трясучи її за плечі. «Я буду спати тут євген. Нічого страшного, він досить довгий і широкий ».
  
  
  Вона встала, підійшла до дня спальні і зупинилася. "Повинна її замкнути двері?" - м'яко спитала вона.
  
  
  Її, усміхнувся. - "Чому?' «Якщо захочу увійти, я завжди можу відкрити двері».
  
  
  «Принаймні, ви чесні», - сказала вона. «Спокійної ночі, Нік».
  
  
  «Добраніч», - сказав я, дивлячись, як вона зникає в іншій кімнаті. Вона коливалася на порозі, ніби готелю, сказати щось ще, але передумала. Її, роздягся в темряві, не знімаючи трусів і жим лежачи на дивані. Як зазвичай у Джидді, ніч була дуже теплою, але був легкий вітерець, і це дуже допомогло. Нарешті її заснув.
  
  
  Я не знаю, як довго її спав, коли відчув, що мою шкіру пекло в знак попередження. Але я її привчив себе ніколи не прокидатися від раптового руху, поки не дізнаюся, що відбувається. І тому її лежав нерухомо і трохи розплющив очі, просто знати, що я не один у кімнаті. Крізь очі її побачив поруч з собою білу фігуру, яка займається повільно приймала форму рушники, обгорненого навколо тіла.
  
  
  Вона сиділа і дивилася відкрито на мене. Поки її дивився, вона потягнулась, щоб торкнутися моїх грудей. Але, коли кінчики її пальців опинилися на частку дюйма від моєї шкіри, вона прибрала руку. Нарешті вона опустила руку, встала навшпиньки і пішла. Її почув, як двері спальні тихенько зачинилися.
  
  
  Джуді прийшла помацати моє тіло, відчути його, не приймаючи його, стати на березі сукню і не увійти в нього. Поруч зі мною сиділа в темряві не просто красива дівчина. Там стояло прекрасне створіння бажання і надії, страху і невпевненості. Мені було цікаво, що б сталося, якщо б її відкрив очі і сель відвертими. Її знову заснув, думаючи про можливості.
  
  
  Вранці її прокинувся раніше, ніж вона, одягнувся, поголився і поспішив на ринок до того, як Джуді пішла в Tour Guide Trips. Враховуючи ефективність, яку її вже відчував у цій темній організацією, був хороший шанс, що вони знали Джуді Мітчелл, реєстратор Фреда Дэнверса. Коли її закінчу її преображення, вони б її не впізнали.
  
  
  Вона чекала мене, коли її, повернувся і поклав на диван цілу колекцію сумок і коробок. Витонченим жестом витяг її перука навколо світлих натуральних волосся, накладні вії і півдюжини банок театрального макіяжу.
  
  
  Її сказав. - "Можу його представити вас, Джилл Манион?" «Знімай це красиве синє плаття. Ми повинні приступити до роботи ». Вона слухняно пішла в спальню і повернулася з рушником на плечах, сором'язливо прикрывавшим бюстгальтер. Маю достатній досвід роботи з маскуванням. Спасибі тому, що я дізнався з відділу «Спецефектів», коли мене час від часу перетворювали її міг замінити майже гримера навколо Голлівуду. Для жінок, звичайно, важливіше всього волосся, тому що ними можна одним махом змінити зовнішній вигляд. Її завдав світло-коричневий крем для обличчя, поглибив відтінки, а потім додав накладні вії. Потім з'явився перуку, який її акуратно наділ і прикріпив. До того часу, як я закінчив, мила, зухвала природність Джуді зникла. На її місце прийшла ефектна дівчина, яка займається хотіла пригод і азарту.
  
  
  «Я залишуся тут», - сказав я, коли Джуді знову вийшла з спальні в синьому платті з глибоким вирізом, відкриває її повну кремово-білі груди.
  
  
  "Ти все запам'ятала?" - запитав я, і вона кивнула. «Повторити це ще раз», - наказав я.
  
  
  «Мене звуть Джилл Манион, принаймні, з сьогоднішнього ранку». Вона схвильовано розсміялася. Джилл незаміжня, не заручена, ніяких романтичних зв'язків. Її батьки мертві. Вона приїхала навколо невеликого містечка недалеко від Лондона і є єдиною дитиною, у якого немає найближчих родичів ».
  
  
  «Добре», - сказав я. Вона швидко поцілувала мене в щоку «на удачу» і пішла.
  
  
  Її, підійшов до вікна і побачив, як вона швидко втекла. Виконувалась перша фаза мого плану. Її, знав, що якщо Джуді візьмуть на роботу, почала другий етап обов'язково повинен пройти. І як тільки гей, призначить зустріч, щоб поговорити з Хассуком, її буду використовувати її з більшою сміливістю.
  
  
  Її sel і спробував читати, але весь час думав про Джуді, гадати, як у нах справ. Хвилини тягнулися повільно, і, здавалося, тривали довше і довше. Її ненавидів таке очікування і продовжував ходити по кімнаті, щоб щорічно у вікно. Нарешті її побачив спалах синього кольору, спускається по вулиці, а потім красиві довгі ноги, швидко ступающие на ранкове сонце.
  
  
  Джуді увірвалася в квартиру з широкою посмішкою, і навіть камуфляж не може приховати її природну радість. Вона обняла мене і тим же рухом зняла перуку.
  
  
  "Це спрацювало, Нік!" - вигукнула вона схвильовано. 'Це спрацювало. Вони згодні, подзвонили по телефону, і Ібн Хасук хоче поговорити зі мною сьогодні ніяк не коли ».
  
  
  Її насупився. - 'Сьогодні ніяк не коли?'
  
  
  "Чому, що сталося сьогодні ніяк не коли?" запитала вона.
  
  
  Її, знизав плечима. - «На самому делле нічого. Її побачити готель будинок Хасука до того, як ти туди поїдеш, голосувати і все, але зараз не можу. Немає часу. Ви знаєте, як виглядає цей будинок?
  
  
  «Всього кілька речей, які мені сказав Фред, і те, що я побачила мимохідь», - відповіла вона. «Він стоїть на краю пустелі, і будівлі оточені високими огорожами навколо рододендронів і кущів евкаліпта. Він імпортував всі або побудував це спеціально для себе - зрошувальні канали, оливкові і фінікові дерева, все це. Головна будівля, в залі навпроти. Як я чула, воно з'єднане з другим будинком зовнішнім коридором. Потім є третя будівля, а також стайні та гаражі ».
  
  
  Її вилаявся собі під ніс. Її б не шталь кидати Джуді на розтерзання левам без будь-якого захисту, але, схоже, мені доведеться це зробити. Їй зроблю все можливе і зіграю на дотик.
  
  
  "Що мені робити, коли її туди доберуся?" запитала вона. "Погодитися на роботу?"
  
  
  «Якщо ви залишитеся наодинці з Хассуком, скажіть, що вам дійсно не потрібна робота», - сказав я. - Терпимо, вас прислав містер Вілсон. Якщо він має якесь відношення до цієї справи, він знає це ім'я. Якщо він запричастным, він відповість, і призначить мені зустріч. Якщо він не клюне це, значить, це може означати, що він особисто не залучений. Цілком можливо, що його співробітники в Tour Guide Trips грають у свою гру. Відверто кажу, ти підеш на риболовлю, Джуді.
  
  
  'Відмінна робота!' - Вона подивилася на годинник. «Пора перекусити, а потім її поїду в княжий маєток якогось Ібн Хассука». Вона мені посміхнулася. «Просто побачити його захоплююче. На самому делле він такий загадковий чоловік.
  
  
  «Я йду», - сказав я. «Побачимося тут потім розмова. Удачі, мила. А також, не бійся.'
  
  
  Коли її, подивився на її палаюче нетерпляче особа, її зрозумів, що останнє додавання було непотрібним. Вона не зовсім розуміла, на що ми можемо розпочати, і мабуть, на краще.
  
  
  Внизу її зловив таксі й сказав водієві їхати до дому Ібн Хасука. Водій кинув на мене швидкий погляд, піднявши брови. Більшість людей, по всій видимості, їхали туди на лімузинах.
  
  
  Її готель бути в будинок до того, як туди приїде Джуді. Його використовував її, як її використовував Аніс Халден, але моя совість була би чистою, якщо б її забезпечив гей, як можна більше захисту. Швидше за все, якщо Хасук дійсно замішаний, він не буде достатньо грубим, щоб мати справу з Джуді безпосередньо в своєму власному будинок, знай, що я послав її до йому. Але я не був упевнений. Її готель би бути в будинок, коли вона заговорить з ним, і він думав, що зустріч відбудеться тільки на наступний день або близько того, так що у мене буде час скласти план, щоб потрапити всередину. Але тепер все йшло так швидко, що мені довелося спробувати обійтися без цих планування.
  
  
  Незабаром її побачив високі обриси палацових будівель, що виникають по пустелі. Її наказав водієві зупинитися приблизно в півмилі від будинку, і вийшов. Савченко була схожа на барбекю, а її, був, як би курчам. Mimmo пройшла група одягнених в біле паломників, що спираються на тростині, і він пішов за ними, поки не підійшов лиже до маєтку.
  
  
  Її міг бачити високі живоплоти, про яких говорила Джуді, що оточували будівлі, а біля входу її побачив вартових у формі з чорними пістолетними ременями на талії. За двісті ярдів від воріт біля дороги стояло голе, самотнє оливкове дерево, і її залишили паломників і притулився до досить вузькому стовбура дерева. Звідси міг бачити головні будівлі, вхід і дорогу.
  
  
  Рух на дорозі було досить завантаженим. Автобуси паломників, туристичні автобуси, мотоцикли, легкові автомобілі, каравани ослів і верблюдів, жінки з глеками для води, бродячі торговці і всюдисущі бродячі мандрівники загатили піщану дорогу.
  
  
  Незабаром її виявив, хто прямував в особняк Ібн Хасука. Замовлення доставляли в основному торговці; Її бачив, фургони і верблюдів, набитих ящиками, килимами, мішками з зерном і просом. Джуді скоро з'явиться, і якщо її хочу щось зробити, зараз саме час.
  
  
  Вдалині, тремтячи від спеки, її побачив наближається невеликий фургон. Її, відійшов від дерева і підняв руку. Arab, одягнений в бурнус, висунув голову навколо кабіни, і він швидко глянув у бік машини. На арабському було написано «Пральня».
  
  
  Її запитав. -"Ви збираєтеся в будинок Ібн Хасука?". Він кивнув, і я швидко вдарив йому в щелепу. «Спіть спокійно, мій інший», - пробурмотіла я, схопивши його на руки і затягнувши в задню частину фургона.
  
  
  Пакети з брудною білизною лежали з одного боку ліжка, стопки і чистої білизни - з іншого. Тут можна було переодягнутися. Її просто натягнув широкий бурнус і киджафф на свій одяг. Її зв'язав його і заткнув йому в рот кляп, зроблений по одній навколо чистих простирадлом; це було найменше, що я міг зробити. Потім її взяв порожній мішок і засунув в нього, щоб він міг дихати.
  
  
  Взяв маленький фургон, коли побачив, що mimmo проїжджає синій «фольксваген» Джуді. Її їхав повільно, щоб дозволити гей, зупинитися біля воріт, перевірити її посвідчення особи у часових і в'їхати на територію. Її під'їхав до воріт, лише здогадуватись, якою буде перевірити, коли її доберуся до воріт.
  
  
  Годинні помахали мені, її, помахав ним у ревматизму і поїхав далі. Вантажівка з пральні, очевидно, був постійним гостем у палаці. Її побачив синього жука Джуді, припаркованого на під'їзній доріжці перед головним будинком. Це було вражаюче будівля з фасадом навколо рожевого мармуру і облицьованими плиткою стінами. Її повільно проїхав mimmo будинку і побачив зовнішній коридор, повиту квітами альтанку, що сполучає перша будівля з квадратним, настільки ж значним будівлею.
  
  
  Її зупинився відвертими перед другим домом, коридор закінчувався аркою. Її, відкинувся назад і взяв велику пачку білизни з написом «Хасук». Її поклав згорток собі на плече і виліз навколо фургона.
  
  
  Трав'яний двір був задушливим під палючим сонцем, і я задавався питанням, який повинен бути рахунок за воду, щоб трава залишалася такою ж зеленою. З чистими простирадлами на плечі її, увійшов у будинок. Їй був би не проти трохи озирнутися, але це не було моєю головною метою її в готель, знайти місце, де її міг би сховатися, поки Джуді не піде. І, якщо вона не піде, залишитися там до ночі.
  
  
  Коли її, увійшов у будинок, його почув голоси, голоси сміються і співають жінок. Мене вразив аромат вітьок і троянд, той же самий стійкий запах, який розповсюджувала Аніс Халден. Її тримав білизна при собі, поки шелл по мозаїчній підлозі, слідуючи за голосами, в короткий склепінчастий коридор.
  
  
  Її повернув за ріг і завмер на краю величезного критого басейну. Великі фонтани по бронзових рибок ніжно були водою. Чотири сторони біля басейну були облицьовані мармуром, а k & nb вела кам'яні сходи. Але істоти у ванні аж ніяк не були мармуровими і кам'яними. Це були дівчата з плоті і крові, світлі і темні, які розслаблялися, плавав і грав у бризках фонтанів, оголені німфи, купаються у ванні, з красивими, гнучкими тілами.
  
  
  Це була старовинна сцені, жінки гарему в бейн, тільки відвертими у мене на очах. Все було так, аж до їх чотирьох нерухомих фігур, що стоять перед стінами в легких костюмах і розстебнутими жилетами на оголених грудях, це були одягу, в яких її бачив лисого гігантський. У кожного за поясом був кинджал із золотою ручкою, і їй раптом зрозумів, що це за люди: євнухи, які охороняли гарем, гарем Ібн Хасука.
  
  
  Її швидко перерахував дівчат і нарахував ih двадцять. Ih різноманітність вразило мене. Її бачила молочно-білих блондинок, очевидно, навколо Скандинавських країн, темношкірих навколо Середземномор'я, китайських і африканських дівчат. Гасук, очевидно, любив різноманітність. Поки її нерухомо стояв у тіні, дивлячись на сцену дві дівчини ліниво пливли по краю ванни. Її побачив у ih очах холодний, відсторонений вираз, що її помітив в очах Аніс Халден і інших дівчат навколо Tour Guide Trips. Її, подивився на обличчя інших дівчат. Її бачив такий погляд. Замечательныо. Мої роздуми раптово перервав крик позаду мене. Обернувшись, побачив її високу фігуру, лису голову і прекрасне мускулисте тіло коричневого гіганта. В руці він тримав батіг, і його очі потемніли від гніву.
  
  
  "Ха!" він крикнув знову, схопив мене великою рукою, штовхнув вперед і кинув на землю. Мішок для білизни лопнув, і простирадла випали. Її почув тріск хлиста, потім помацав рубець і був радий, що надів товстий арабська бурнус.
  
  
  «Проклятий син укушеного блохою верблюда», - прогарчав гігант. «Ви знаєте, що входити в цю частину будинку заборонено». Її знову відчув батіг і жим лежачи животом на підлозі, кричачи на моєму кращому арабською мовою.
  
  
  «Я тут новенький, великий пан», - голосив її. «Постійний працівник хворіє. Її не знав.'
  
  
  Він вдарив мене ногою по ребрах, і він спробував згорнутися клубочком. Він вдарив мене ногою в спину, і силою примусила мене перевернутися і врізатися в стіну. Її лежав, відкинувши голову, і гадав, скільки у мене зламано ребер.
  
  
  "Лежаче потомство шакала!" - заревів він, і батіг ударив мене, свистнув.
  
  
  «Я кажу правду», - закричав я боляче, коли мене знову вдарили батогом. Мені не потрібно було симулювати біль. Він простягнув руку, схопив мене за шию, підняв і з великим замахом відкинув на сім метрів. Її, згадав, як він впав в непритомність tem вранці потім мого нерішучого удару. Він був гідним актором. М'язи були справжніми, і якщо її готель ще більше переконатися в цьому, це сталося зараз. Як его хлопець на пляжі тоді назвав його? Томас. «Добре, Томас, - похмуро подумав я. Просто почекай. Нам ще потрібно буде поговорити.
  
  
  «Он там», - крикнув він, вказуючи батогом на вузький коридор, що веде в іншу сторону. «Візьми свої простирадла і йди. Якщо ти знову прийдеш сюди, її зніму з тебе шкіру живцем ».
  
  
  «Так помилує тебе Аллах», - пробурмотів її і поповз до дня. Її, бачив, як він повернувся і пішов геть, немов звір навколо джунглів, легко на подушечках нога.
  
  
  Тепер стало ясно, що Томас був одним з євнухів Хассука, без сумніву, головним євнухом. Можливо, Томас і деякі друзі відкрили власну справу, але його цього не довірив. Гаремные євнухи, як не дивно, відомі своєю відданістю своїм господарям. Вони можуть відчувати, що потребують захисту тих, хто ih кастрував. Можливо, ih зниклу мужність замінює фетиш послуху. Сучасна психіатрія, безсумнівно, має докладні пояснення цього феномену.Все, що я знаю, - це те, що палацові євнухи були слайди в дизайні вірними протягом всієї історії, тому малоймовірно, що Томас буде займатися власним бізнесом під носом свого господаря.
  
  
  Її відніс чисті простирадла в кімнату, яку показав мені Томас, і побачив там мішки з брудною білизною, які можна було взяти з собою. Під час кожної ходки до фургона і назад її, виходив на галявину, щоб щороку на «Фольксваген». Він все ще був там, і його весь час тягав сумки, щоб виглядати зайнятим. Нарешті її побачив, як Джуді пішла. Її кинув сумку з плеча у фургон і пішов за нею навколо палацу. Коли її, озирнувся, то побачив огрядного лисого євнуха, що йде по коридору, що з'єднує дві будівлі. Її проїхав через ворота і відчув, що покидаю дивний, інший світ, світ, який знав свої правила, і не підкорявся законам зовнішнього світу, шматок давнину, який ожив, оазис вчорашнього дня в сьогоднішньому світі.
  
  
  Але поки її їхав ґрунтовою дорогою, її зрозумів, що це вдалий опис всієї Саудівської Аравії. Те, що я побачив в цій чужій країні, зовсім не було невідповідністю. Великі гареми стародавніх арабських правителів були в основному заповнені рабинями, які були куплені, вкрадені або взяті в полон під час війни. Гарем Ібн Хасука був лише відлунням згаслої слави. Але до якої міри ідентичним, подумав я.
  
  
  Її, знав, що рабами все ще торгують в арабських країнах. Англійці намагалися покласти нитка цієї торгівлі. Французи, іспанці і португальці. Їм так і не вдалося домогтися повного успіху, і по мірі розквіту нових, незалежних держав старі звичаї були відновлені у всій своїй красі в багатьох регіонах. Її, відчував себе Алісою в країні чудес. Цей випадок ставав все більш «цікавим». Повернувшись в місто, її зупинився і розв'язав мішок, в який поклав водія. Її зняв кляп з его rta. «Не кричи, а то я загорну тебе в свинячу шкуру», - попереджав її его. Його очі округлилися від страху, сказали мені, що він буде мовчати ще досить довго, щоб дозволити мені благополучно вибратися. Тоді він закричить, хто-небудь звільнить його.
  
  
  Коли її, дістався до квартири, Джуді вже чекала, сяючи від хвилювання.
  
  
  «Це спрацювало, Нік», - сказала вона, імпульсивно обіймаючи мене. «Я розмовляла з Хасуком і сказала в точності те, що ти мені сказав. Він запросив нас обох на вечерю завтра ввечері.
  
  
  Її запитав. - "І це все?' "Він тільки запросив нас?"
  
  
  «Це все, - сказала Джуді. «Він трохи дивно посміхнувся і кивнув, коли їй це сказала. Він такий великий, Нік, такий товстий.
  
  
  Вона зупинилася і спохмурніла. «Я досі тхір не розумію, яке відношення це має до працював Фреда», - сказала вона. «Ви не думаєте, що Ібн Хасук має якесь відношення до цих шантажистам, чи не так?»
  
  
  Її, знизав плечима. «Скажімо так, її з цікавістю ось чекаю нашої зустрічі». І це нам в жодному разі не було брехнею.
  
  
  Досі тхір все йшло добре. Риба клюнула на приманку, і одного цього мені було досить. Наступний крок повинен був виходити від мене, і її повинен був підготувати его. Джуді добре зіграла свою роль. Завтра ввечері її обов'язково повинен зіграти в свою гру. Я не знав, наскільки Ібн Хасук допоможе мені зіграти цю роль, і наскільки брудною стане ця роль.
  
  
  «Ти заслужила вечеря поза домом», - сказав її, і Джуді погодилася. Ми переодяглися, вона в зеленій сукні з глибоким вирізом, красиво подчеркивавшем її молоду груди, а потім ми поїхали в місто. Її намагався триматися подалі від наметів, де були ми з Аніс Халден, щоб, серед іншого, уникнути неприємних спогадів.
  
  
  Але Джуді була веселою дівчиною, яку давно не була на вулиці. Вона раділа, світилася, базікала, а потім раптом стала м'якою, мрійливої і теплою. Ee шкіра була м'якою і шовковистою на дотик, а карі очі несподівано змінилися з нетерплячою маленької дівчинки на теплу чуттєвість.
  
  
  Коли її привів її додому, вона була схожа на м'яку кицьку, притискаючись до мене з дивно невинної спокусливістю. Ми випили ще, і вона сіла поруч зі мною, і вона відчувала бажання до мене у багатьох відношеннях, вона з готелем бути сміливою, але боялася.
  
  
  Його поплескав по широкому дивану і запитав. - "Чому б тобі не залишитися тут сьогодні ввечері?" Вона не відповіла, не відводячи особи.
  
  
  «Тоді тобі не доведеться приходити сюди навшпиньки», - сказав я. Потім вона підняла голову, і він побачив збентеження в її очах. Її закінчив це тим, що притиснув її голову до моїх грудей, а вона обійняла мене.
  
  
  'Я не знаю, чому ти так відрізняється від Фреда, - м'яко сказала вона. Її м'які грудей притиснулися до мене. «Ти щось випромінюєш, сексуальність, яка займається мене вражає».
  
  
  «Може бути, ви просто дуже сприйнятливі», - здогадався я.
  
  
  "Що саме ви маєте на увазі?" запитала вона.
  
  
  «Ну, тому що ти так закрита, - сказав я.
  
  
  «І тримаю гроші, ти добре розбираєшся в зборі врожаю», - сказала вона, притискаючись до моїх губ. Її поцілував її, і вона була схожа на солодке вино, м'яке і пристрасне з дівочою ніжністю. Потім вона відсторонилася, і її гнів спалахнув.
  
  
  «Мені не потрібна благодійність», - вигукнула вона.
  
  
  "Я виглядаю як благодійник?" - запитала я, спостерігаючи, як її карі очі стають м'якими і темними.
  
  
  «Ні, слава богу, немає», - відповіла вона.
  
  
  «Тоді писок», - сказав я, жадібно притискаючись до її губ. Її відкрив ee солодкі, м'які губи своєю мовою і дозволив ему попустувати в її м'якому вологому роті, який спростував повідомлення в змі про інші речі. Її, відчув, як її тіло корчиться в моїх руках, а потім активного відпочинку стримуваного бажання захлеснула її.
  
  
  Джуді відповіла на мій поцілунок, і її рука торкнулася маленької блискавки на спині її сукні, а моя рука знайшла одну з ee білих м'яких грудей, яка займається була ценымногие округлее і повніше, ніж здавалося. Коли її, доторкнувся до неї, вона випустила крик болісного задоволення, болісний екстаз чудового бажання, яке стримувалося занадто довго. Диван був більш ніж достатньо широким для нас обох, і, поки її досліджував її тіло, Джуді випустила тихі воркуючі звуки, маніпулюючи моєї досліджує рукою рухами ee нога.
  
  
  Її стиснув рукою м'який вологий центр усього її істоти. Вона стогнала і сильно тулилась до мене, просила, благала, хочу знову, але на цей раз з оголеним, безпомилковим чуттєвим бажанням. Груди Джуді, крихітні соски якої ледь підіймалися над білими горбиками, які були характерні для дівчини, дівочої, але мирської, дитини і дружини. Її нетерпляче, голодне бажання викликало в мені ніжність. Далі збуджена реакція на дотик моєї мови до її маленьким рожевим сосків великий хімік наївну невинність ee почуттів.
  
  
  Ця чудова і захоплююча комбінація в гнучкому тілі займалася любов'ю з неприборканою енергією, і кожне нове дотик перетворювалося у вир зітхань і стогонів. Ми інтенсивно зійшлися, і її дихання почастішало, її грудей ритмічно підносилися й опускалися під моєю рукою, а потім, з очікуваною, але завжди несподіваною раптовістю, вона випустила крик, і час зупинився, світ вибухнув, і ми пульсував, смикався і тремтів від перемоги.
  
  
  Джуді лежали поруч зі мною, її руки обвилися навколо мого тіла, її ноги обвилися навколо мене, я не хочу віддалятися. Вона тихо застогнала в угасающем екстазі.
  
  
  «Я безсовісна, або щось в цьому роді», - нарешті прошепотіла вона. "Я не шкодую про це і не відчуваю себе винним або щось в цьому роді. Може бути, це ваш вплив ».
  
  
  «Може бути», - сказав я. «Але вам ніколи не доведеться шкодувати або відчувати себе винуватим за чогось такого прекрасного. Просто шкодую про те, що так довго чекала.
  
  
  «Думаю, тебе варто було почекати», - сказала вона задумливо, серйозно, і раптом її голос шталь аналогічний ртуті. «Але я хочу надолужити згаяне», - сказала вона.
  
  
  І ми зробили, і ніч стала серро-синій, вранці перед тим, як ми заснули, Джуді поруч зі мною, її м'які круглі грудей притискалися до моїх грудей.
  
  
  
  
  Не знаю чому, але у мене було дивне відчуття, що мені довелося знову зв'язатися з Хоуком, перш ніж йти до Хассуку. Голос чому їй подзвонив йому було в той ранок. Розмова вийшла важливим, хоча в той час я не розумів, наскільки він важливий.
  
  
  «Я радий, що ти подзвонив, Нік». Новоанглийский акцент Боса абсурдно незвично. «Віллем Виллоэтс був знайдений мертвим сьогодні, покінчив із собою».
  
  
  Її запитав. - "Виллоэтс, голова Міжнародної комісії з озброєнь?"
  
  
  "Абсолютно фантастичним", сказав Хоук. «Він був в Аравії всього кілька днів тому, провів шість місяців там, працюючи над проблемою зброї. Це безумство, як це сталося. Ніхто б не дізнався перші три дні, а може й довше. Схоже, що він залишив передсмертну записку у своєму амстердамському офісі. Він зробив це потім того, як його секретарка поїхала в триденний відпустку. Але, схоже, вона щось забула, повернулася пізно ввечері і знайшла записку. Вона подзвонила в поліцію і сказала, що у Виллоэтса є почала другий будинок у Шварцвальді в Баварії, і що він міг поїхати туди один. йти. Сподіваючись зупинити його, голландська поліція подзвонила своїм колегам в Баварії, які майже добу вдома. Коли вони знайшли его, це були димлячі руїни з невпізнанним згорілим трупом Виллоэтса всередині. Негорюча ідентифікаційна бирка повідомила їм, хто це був ».
  
  
  Її запитав. - "І що в цьому такого дивного?"
  
  
  «Ніхто не знає, чому Виллоуэтс покінчив життя самогубством, за винятком того, що ходили чутки, що він буде перебувати під слідством. Її думав, ти хочеш знати.
  
  
  «Все трохи допоможе», - сказав я. "Я передзвоню тобі пізніше."
  
  
  Її повісив трубку і подумав про те, що тільки що почув. Але все, що я придумав, було купою «можливих», «якщо-і» і припущень, так що їй довелося це. Тепер її зосередився на Ібн Хассуке, і це мало пріоритет.
  
  
  У той час я не знав, скільки переплетених ниток було на цьому килимі.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  
  
  
  
  Рожевий мармур і золото, темно-сині штори, оркестр, столи довжиною на весь зал, завалені їжею, вигин елегантних сходів з іншого боку, і багато людей в залі. Такою була сцена в бальному залі палацу Ібн Хассука. Її, відійшов у бік і подивився на нах. Хассук ще не з'явився, але там було багато хостесс, дівчат в кремових міні-сукні з глибоким вирізом до пупка. Холоднокровні дівчата навколо багатьох країн, що говорять на багатьох мовах і заспокійливі гостей.
  
  
  Джуді сказала, що Хассук ясно дав зрозуміти, що повсякденна шведів - це чудово, що его yahoo повинні бути веселими. Її купила нові штани, чорний светр з високим коміром і кремово-білий жакет майже того ж відтінку, що й сукні хозяйок. На Джуді було темно-червоне коктейльне плаття, від якого її шкіра сяяла і демонстративно оголювалася її пишні груди.
  
  
  Поки ми чекали Хассука, її спостерігав за іншими гостями. Були індійці, китайці, індонезійці, європейці; у деяких чоловіків були з ними дружини, інші були одні. Більшість чоловіків несли друк з урядових чиновників, людей, які пройшли шлях від невеличких бюрократичних посад до посад. Джуді вже вивели на танцпол троє різних чоловіків. Під час одного з перерв в музиці її, спитав її, коли вона сиділа поруч зі мною:
  
  
  "Ви знаєте людей тут?"
  
  
  Вона кивнула. «Деякі люди, з якими Фред час від часу спілкувався», - сказала вона. «Той високий чоловік, який стоїть там і розмовляє з дівчиною в рожевому, - Хендрікс по Канадської торгової комісії. І це Анрі Жаквар в пурпурному поясі, який розмовляє з тим індіанцем в тюрбані. Він працює тут з французькою військовою місією. Високий рудий чоловік - лорд Боксли навколо британського консульства, а невисокий чоловік з бородою - Віллем Уиллоуэтс Міжнародної комісії з контролю над озброєннями ».
  
  
  Її пильно подивився на нах, і вона насупилася, побачивши мій вираз обличчя.
  
  
  "Що це?' запитала вона.
  
  
  "Ви впевнені, що це Виллоуэтс?" - запитав я, намагаючись здаватися безтурботним.
  
  
  «Без сумніву», - сказала вона. «Він був в офісі Фреда кілька разів».
  
  
  Її, подивився на людину, яким, за словами Джуді, був Віллем Виллоуэтс. Він був маленьким і жилавим, постійно нервово стискав руки. Його темні очі бродив по кімнаті, дивлячись на довгу драбину з іншого боку. Він виглядав напруженим і стривоженим. Він виглядав як людина, яка перебуває під сильним тиском, але був надзвичайно живим. Її швидко подумав. Тут у кімнаті стояв нібито мрець, тіло якого згоріли до невпізнання в прихованому будинок. Вважалося, що це був Віллем Виллоэтс, і вони довіряють цьому, тому що він був так позначається неспалимою биркою.
  
  
  «До Нас може знадобитися кілька днів, щоб з'ясувати, хто в залі в цьому маленькому будиночку», - сказав Хоук. Тим часом Виллоуэтс був тут, в будинок Хасука. Її звузив очі, дивлячись на напружений, нервовий чоловічка. Спочатку здавалося, що Фред Данверс був пов'язаний з Хассуком, а тепер з Виллоетсом і бог знає хема ще. Омела чи Віллард Егмонт яке-небудь відношення до йому у Гонконзі кілька років тому? Це була не недавня операція. Її вже був впевнений, що Хассук займався работоргівлею. Мені було цікаво, чим він займається, крім дівчаток; і чому.
  
  
  Мої думки були перервані, коли оркестр зіграв коротку барабанний дріб. Всі погляди звернулися до сходами, в тому числі і мій, і її побачив Ібн Хасука з високою жінкою поруч з ним. Гості почали аплодувати, коли Хассук спускався сходами, і його кругле обличчя Вона плавно змінилася еластичною маслянистою посмішкою.
  
  
  Він був високим і товстим, з натяком на мускулистість під шарами жиру. Обличчя його було засмаглим, прямі волосся було ретельно розкуйовджене, а на круглому особи зберігалося вираз привітного веселощів. У цьому обличчя було щось нерозвинене, що робило його схожим на пухкого маленького хлопчика. Але очі повністю відрізнялися від того обличчя.. Вони були хитрими і жорсткими, як чорний лід. Її, бачив, як його очі ковзали по натовпу, і на мить затримався, коли вони побачили мене. Потім її побачив, як він злякався, коли Віллем Виллоуэтс просувався вперед колах людей.
  
  
  Голландець і Хассук говорили кілька секунд; Хасук iso усіх сил намагався зберегти свою маслянисту посмішку. Короткий напружений розмова закінчилася, коли Виллоуэтс швидко пішов. Її, бачив, як чоловік піднімався сходами на перший поверх. Нагорі сходів з'явився євнух. Виллоэтс щось сказав ему, і слуга провів голландця по коридору, де той зник з виду.
  
  
  Коли пізніше Хасук пішов би до Виллоуэтсу, її готель бути там, якщо це було можливо. Тим часом її знову звернув свою увагу на Хассука, який був зайнятий привітанням гостей та грою веселого господаря. Її, бачив, як жінка, що сидить поруч з ним, дивилася на мене. Її дивився на нах в її прямому плаття до підлоги навколо блискучого золота.
  
  
  У нах була царствена манера поведінки, її чорне волосся було зачесане на маківці, і вона могла вийти з єгипетської гробниці, перської гравюри, китайської розпису шовку період Хань або середньовічного гобелена. Її обличчя було позачасовий краси, відлунням багатьох країн, багатьох культур багатьох народів. Тільки темні, неприродно яскраві, майже жадібні очі принижували безтурботну красу цієї особи.
  
  
  Хассук кружляв середовищі своїх гостей, як кіт в океані, повному дрібних риб. Жінка йшла поруч з ним, як-то одна. Нарешті він встав переді мною. Її помітив швидкий погляд, який він кинув на Джуді, потім на жінку.
  
  
  «Ласкаво просимо в будинок Ібн Хассука, містер Вілсон».
  
  
  Хассук посміхнувся, і його товсті губи розтяглися, як масляна пляма. Він подивився на мене і поставив мене, купця, який оцінює товари хитрими, досвідченими очима. Мене приймали і раніше, але цей чоловік подивився на мене так, ніби її був проданим рабом. Але я був тут, щоб займатися своєю справою. Її, повернувся до жінки поруч з ним і побачив, що її очі теж дивляться на мене, хоча і по-іншому. Її погляд горів дуже особистим почуттям, в той час як у Хассука був безпристрасний погляд торговця тютюном, торговця шовком.
  
  
  «Це мій помічник, Карана», - сказав він, вказуючи на жінку м'якою, гладенькою рукою. «Через кілька хвилина з'являться танцюючі дівчата, щоб розважити моїх гостей. Вони не будуть нудьгувати по мені. Ходімо зі мною, я думаю, нам треба будь-що обговорити. В цю сторону, будь ласка.
  
  
  Він легко і швидко пішов геть своєю величезною фігурою, з Караной поруч з ним, а ми з Джуді слідували за ним по п'ятах. Ми пройшли за красиво оформленим сводчатому коридору. Її знову вдихнув слабкий аромат вітьок і троянд, слідуючи за Караной.
  
  
  Хасук привів нас в бібліотеку з таким товстим килимом, що здавалося, ніби ми відправимося по повітрю. Кілька митей опісля увійшла висока постать з підносом і пляшкою бренді. Лиса мета блищала у світлі кімнати, і на мить очі дивилися на мене байдужими, прикритими очима. Хассук посміхнувся.
  
  
  «Ви, звичайно, пам'ятаєте Томаса», - сказав він. «Ви більш-менш зустрічалися».
  
  
  «Більше чи менше», - сказав з посмішкою. «І частіше, ніж Томас знає. Білизна іноді доставляє тимчасовий помічник ».
  
  
  Її побачив, як очі велетня на мить розширилися, потім вони відновили свій погляд прихованої ворожості. Хасук підняв брови, і тепер він посміхнувся, повільно похитуючи головою, дивлячись на свого євнуха.
  
  
  «Послухай, Томас, ми дізнатися щось нове кожен день», - сказав Хасук, відкрито дивлячись на мене. - Зазвичай це мене здивувало б, але ви зробили мені цілий ряд сюрпризів, містер Вілсон. Мені подобається твій стиль. Наприклад, ваш метод організації зустрічі зі мною. Не тонко, але ефективно ».
  
  
  «Спасибі», - сухо сказав я.
  
  
  «Але, звичайно, це щось більше, ніж стиль», - продовжив Хассук. «Ви побачили дуже хитромудру пастку. Ви повернули шанси проти жінки, яку ми послали до вас. Потім ви вбили одного навколо моїх кращих людей, а потім ще чотирьох моїх людей. Її я повинен сказати, що це було справжнім досягненням, її під тиском.'
  
  
  «Ви забуваєте про найголовніше», - сказав я. «Лист, який її отримав у свої руки».
  
  
  Посмішка Хассука стала крижаною. «Ах так, лист», - сказав він. «Я не сумніваюся, що це розповіло вам щось про мого організації, але я не думаю, що багато, хоча її визнаю, що мені цікаво, скільки ще ви вгадали. Але все, що сталося, допомогло мені будь-що вгадати ».
  
  
  Він зробив ковток бренді, дозволив напою литися по его мови і проковтнув його. «Наприклад, - продовжив він, - я не вірю, що тебе звуть Тед Вільсон. На самому делле, його сумніваюся, що хтось з таким ім'ям працює у вашій організації. Розумієте, я завжди намагаюся дізнатися все про співробітників шпигунських агентств, а також про співробітників різних посольств іноземних справ, комісій і подібних організацій. Хоча AX був найважчим для вивчення, це не було неможливим - дякую таким людям, як містер Дэнверс. Судячи з того, як ви обдурили моїх людей, винахідливості, яку ви проявили, пристосовуючись до несподіваних ситуацій, з того, як ви використали це чарівне маленьке створіння, - він кивнув Джуді, - я зміг створити образ однієї людини, людина на ім'я Нік Картер, агент N3 за AX.
  
  
  Він вичікувально посміхнувся і кивнув їй. «Один нуль на вашу користь, - визнав я. «А тепер вам цікаво, яке у мене пропозиція».
  
  
  Він кивнув, його губи зморщилися в легкій саркастичній посмішці, він був задоволений собою.
  
  
  «Я хочу брати участь у всьому, що ти робиш», - сказав я. «Ти знаєш щось більш важливе, ніж дрібний шантаж таких людей, як Дэнверс. Її занадто довго був агентом-AX. Що я від цього отримав? Спогади, шрами і рани. Я з цим покінчив. Її хочу що-небудь отримати. Мені потрібні гроші, мій дорогий Хассук, багато грошей. Мені більше не потрібна слава. Її краще отримаю готівкою ».
  
  
  Її, знав, що рот Джуді відкрився від шоку і недовіри. Я не міг її попередити. Ee реакція з завуальованим огидою була саме такою, якою її в готель, вона була цілком природною. Її не дивився на нах, але не зводив очей з Хасука.
  
  
  «Зрозуміло, - сказав він. «Її частини задавався питанням, чому хтось з вашими талантами буде виконувати таку важку й небезпечну роботу, щоб таке маленьке винагороду».
  
  
  Він не жартував; це, безсумнівно, було чимось за межами його розуміння, що мене влаштовувало. «Відверто кажу, - сказав він, - людина зустрінуть ваших талантів був би дуже цінним для моєї організації».
  
  
  Він грав зі своїм келихом для бренді. «Але щоб зайти так далеко - а ви справді були б дуже багаті - мені потрібно лист від Дэнверса і плівку з фільмом навпаки».
  
  
  Її закинув голову і засміявся, побачивши його крижану посмішку. Карана подивилася відкрито на мене, і її гарне обличчя було спокійним і невиразним.
  
  
  «Ви несерйозно, мій дорогий Хасук», - сказав я. «Ми обидва дуже хитрі для такого маневру. Цей лист є не тільки моїм партнерським контрактом, але і моїм полісом страхування життя. Якщо зі мною щось трапиться, це негайно переслано в моє агентство. Та ладно, ти мене здивуєш, коли подумаєш, що я буду настільки довірливим.
  
  
  Він підняв плечі. «Варто спробувати», - сказав він, а потім придумав несподівану, смердючу і брудну частину плану. «Але мені теж потрібні докази твоєї щирості. Ви хочете, щоб її втягнув вас, щоб відкрити для вас мою організацію, хоча, можливо, це лише маневр, щоб дізнатися більше.
  
  
  «Скажи мені», - сказав я. «Я дам вам докази. Час покаже.'
  
  
  Але у Хассука не було часу, ему потрібні негайні докази, і він завдав диявольськи хитрий ревматизму - типова арабська реакція, яка займається миттєво змінили ситуацію.
  
  
  «Я хочу цю дівчину», - сказав він, киваючи на Джуді. «Вона ідеально відповідає нашій кваліфікації».
  
  
  Мій складати долар підскочило і наповнилося болісної болем, тим більше, що я знав, що можу дати тільки один ревматизму. Її повинен був продовжувати. Її вибрав безжалісний опортунізм, і безжальні опортуністи не ухилялися від знищення інших людей. Якщо б її проявив хоч найменше коливання, Хассук зачинив би двері перед моїм носом. Тепер, коли її був на порозі, це було заборонено. Ублюдок обманув мене, і її повинен був продовжувати, незважаючи на нас, на що.
  
  
  Хассук і Карана пильно подивилися на мене. Її підняв брови і знизав плечима. «Ти можеш забрати її», - сказав я. «З моїми компліментами». Її почув, як Джуді зітхнула, потім вона закричала: «Що ти кажеш? Що це означає?'
  
  
  Їй холодно подивився на нах. «Це важкий світ, дитинко», - сказав я. «З'їж або будь з'їдений». Заспокойся, тоді все буде добре ».
  
  
  Її карі очі загорілися, а недовіра змінився гнівом. 'Брудний негідник! Брудний, гнилий, смердючий виродок!
  
  
  Її зловили жест, який Хассук зробив лисому гіганту, побачив, як чоловік ковзнув за Джуді, як кішка. Він повернув дівчину і вдарив її по обличчю своєю великою рукою. Вона закричала і впала на землю, звідки подивилася на мене з цівкою крові на губах. Її очі моргнули, і вона була занадто приголомшена, щоб відчути, звідки гей, найбільше боляче, всередині або зовні. Коли її арійців подивився на нах, вона розплакалася.
  
  
  Високий євнух нахилився і однією рукою відірвав перед її сукні і бюстгальтера, залишивши її оголеною до пояса. Він простягнув руку, підняв її і знову вдарив. Вона закричала, ніж боляче. Її, відчував, як Хасук і Карана дивляться на мене, і залишався байдужим. Томас взяв Джуді під руку і зник через задні двері бібліотеки, коли її понесло, як безпорадний грудку ридань і пригніченою впевненості.
  
  
  «Це відмінний бренді», - сказав її Хассуку і допив свою кружку. Він широко посміхнувся і обмінявся поглядами з Караной. Її обличчя, як і раніше, залишалося гладким, невиразним, досконалим.
  
  
  «Я вірю, що ми можемо вести справи, Картер», - сказав він.
  
  
  Їй кивнув, намагаючись придушити нудоту, викликану відразою до мене. Це спрацювало. Хассук розумів безжалісність. Він розумів аморальність. Для нього це було чудове поєднання якостей. Її змусив себе не слухати голосіння, Джуді, все ще дзвенячі у мене в вухах, не бачити розгубленого погляду в її очах. «Я постараюся відплатити гей, до того, як ця справа закінчиться», - пообіцяв її сама, звернувши видимості на Карану. Керована чуттєвість жінки була фантастичною, як прихована небезпека у тваринному в джунглях.
  
  
  «Звісно, в цій проблемі з Дэнверсом є ще, що-що, - недбало прокоментував її. «Якщо її в делле, мені потрібно все знати».
  
  
  Хасук видавався готовим і навіть гордим показати мені всі. Її пройшов тест, принаймні на даний момент. Поки її не виявився лгущим, він підігравав мені.
  
  
  «Я коротко покажу вам нашу організацію, а потім мені доведеться повернутися до своїм гостям», - сказав він. «Карана йде з нами. Ми працюємо на вищому рівні, Картер, але, як і в більшості організацій, у нас є менш вражаюча побічна лінія, в даному випадку звичайна работоргівля ».
  
  
  Коли він побачив, що я на мить підняв брови, він засміявся горловим сміхом, сміхом, пробивавшимся крізь шари жиру.
  
  
  «Ви ненавидите звичайну работоргівлю», - сказав він. «Ваше сучасне західне відраза до работоргівлі каже « ні ». Що ж, ми підтримуємо це більше, як зручності для старих постачальників і клієнтів, ніж що-небудь ще, але ви повинні пам'ятати, що работоргівля - це прагнення традиції, яка займається раніше теж була відома у вашому світі ».
  
  
  Її, відкрито подивився на нього, але він не жартував. «Ви на заході любите дурити себе тим, що тільки відсталі, примітивні народи займалися работоргівлею. Немає нічого менш вірного. Їх програму греки, яких ви поважаєте для ih вічну мудрість, філософію і вченість, вважаєте себе работоргівлю частиною повсякденного суспільства. Римляни, що зробили безпрецедентний внесок у західну культуру в області архітектури, державного управління та права, заснували свою величезну імперію на работоргівлю. Але вам немає потреби повертатися так далеко. Ваша власна американська конституція, яка займається перегукується зі словами про свободу, була складена людьми, які, очевидно, не бачили протиріччя у змісті рабів. І настане час, коли світ знову зможе побачити, що рабству є місце в житті ».
  
  
  Її сказав. - «Тим часом ми продовжуємо стару традицію, чи не так? «З прибутком».
  
  
  Хасук розсміявся. - «Завжди з прибутком». 'Ну давай же. Ходімо зі мною в іншу будівлю ».
  
  
  Він шелл попереду, Кара була поруч з ним. Її пройшов трохи позаду нах і спостерігав за м'якими здіймаються рухами її сідниць у золотому платті. Їй був упевнений, що під сукнею на ній абсолютно нічого не було, і все ж ніщо не могло зупинити гладкі плавні контури її тіла, навіть слабкий виступ соска.
  
  
  Ми минули пральню в другому будинку, в якому їй було одного разу, і не пройшли за коротким коридором, який несподівано привів до декількох кам'яні простори, схожі на клітинки, де не було грат. У стіни були ввинчены кайдани. До протилежних стін були прикуті ланцюжка чоловіків і жінок. Чоловіки, в основному араби, китайці, африканці, були оголені. На жінках були тонкі джутові халати з відкритими кишенями з боків.
  
  
  Її запитав, чому чоловіки були голими і Хасук сказав:
  
  
  «Євнухи інший веселитися. Але ih проінструктували нас у жодному разі не пошкоджувати вантаж ».
  
  
  Коли ми проходили через ряди в'язнів, її побачив Карану, уставившегося на чоловічі статеві органи палаючими очима. «А іноді, - сказав Хасук, скоса глянувши на хуй, - іноді є один, якого ми залишаємо за собою на якийсь час».
  
  
  Його слухали, як Хасук інформував мене про поточних цінах на хорошого раба і гарного раба для роботи. Торгівля в основному велася на Близькому Сході. «Карана готелю б, щоб її відмовився від работоргівлі, - сказав Хасук. «Але я думаю, що це необхідно. Для нас це означає доступ до багатьох інших можливостей. Може бути, коли-небудь ми його трохи скоротимо або передамо цей відділ концесіонеру ».
  
  
  Він зовсім не звертав уваги на жахливий невідповідність використання ним сучасних ділових термінів щодо торгівлі людьми. Але чи було це так смішно, подумав я. Він просто застосував сучасні методи ведення бізнесу до старої торгівлі, тільки модернізував свою діяльність. Як і все інше в цій країні, це невідповідність здавалося цілком розумним.
  
  
  «А тепер у підземелля», - сказав він, проводячи мене з широких кам'яних сходах через двері, що охороняється одним навколо голих євнухів. Перше, що я почув, коли ми увійшли в довгу кам'яну в'язницю, освітлену ліхтарями, - це голос Джуді, перетворився на страшний болісний крик. Потім її побачив її, голу, прив'язану до повільно обертового дерев'яного колеса. Під цим колесом була п'є з киплячою киплячою водою.
  
  
  Поки його дивився, Джуді ковзала по корита, ee груди і життя ковзали по & nb. Ee крики повторилися луною. Коли вона вийшла через води, перше, що вона побачила, було обличчя Томаса, який стояв поруч з кермом. Три інших євнуха стояли біля керма, повільно повертаючи його, так що вона бачила ih по частинах, коли проходила mimmo.
  
  
  Колесо зупинилося. Джуді зняли і відтягли до стогнати, де лежала купа соломи. На ee зап'ястя були надіті наручники. Томас притиснув великий палець до однієї навколо почервонілих грудей, і вона закричала, ніж боляче. Лисий гігант посміхнувся.
  
  
  «Все, що тут відбувається, ретельно прораховано», - сказав Хассук. «Майже кипляча вода не залишає шрамів. Ми даємо їм ліки, щоб запобігти цьому. Вона тільки відчуває біль. Ми, звичайно, не повинні заподіювати фізичну у всіх будинках навколо дівчаткам ».
  
  
  «Звичайно, немає», - сказав я, намагаючись стримати гнів. Ми пішли далі, і я побачив, що в темниці ще близько десятка дівчат, всі голі і прикуті до стін, в різних станах жаху і душевного виснаження.
  
  
  Її, дивився, як Томас і одіна з євнухів підняли дівчину на ноги, розв'язали сл. Вона відкрила очі, побачила ну і почала кричати від жаху. Томас знову подивився на Хассука, який кивнув, і вони потягли все ще кричущу дівчину вгору по сходах.
  
  
  «Далі було майже безперервно протягом трьох або чотирьох днів», - сказав Хассук, і він, мабуть, помітив недовіру в моїх очах. Тіло дівчини без слідів, було молодим і красивим. «Ми були ee там, де не залишається слідів», - пояснив Хасук. «Гумовими шлангами з підошов її нога, м'ясистої частини її сідниць і на маківці. Повірте, у нас є ефективне лікування, про що ясно говорять її крики. Розумієте, дівчата тут доведені до повного фізичного та емоційного виснаження. Ih звіриний залякують і тероризують, і кожне побиття, кожне хворобливе переживання здійснюється чоловіком. Куди б вони нас подивилися, вони бачать навколо одного моїх євнухів, а потім катування різко припиняється, і ih переносять наверх. Ми застосовуємо до дівчаткам новітні медичні і психологічні знання. Ці дівчата - наші спеціально навчені працівники. Але ходімо, я вам покажу.
  
  
  Він піднявся по сходах на початку другої поверсі будівлі. Ми увійшли в маленьку кімнату, де шість оголених дівчат, які сиділи на стільцях з прямою спинкою, кожна навколо яких була забезпечена поруч електродів, проводів та іншого електронного обладнання. Ih очі були закриті або напівзакриті, і здавалося, що вони знаходяться в трансі.
  
  
  «Ну виховують за допомогою методів електронного« промивання мізків »», - сказав Хассук. «У цей момент, коли фізичний жах тут ih всіх своїх психічних захистів, ih ненависть до людей посилюється більш тонким чином. Ih вчитися робити все, що хоче чоловік, тому що вони знають, що він за це заплатить. «Промивання мізків» з допомогою цього електронного методу на даному етапі психічної беззахисності призводить до абсолютного контролю над людиною ».
  
  
  Він підійшов до приладової панелі і повернув ручку. Голос, записаний на магнітофон, виходив навколо динаміка на панелі.
  
  
  "Коли раб не раб?" - запитав голос. «Коли він господар. Коли раб, а не раб. Коли він господар ».
  
  
  «Я намагаюся арабське прислів'я», - сказав Хасук, прибираючи звук. «Дякую цій техніці вони з усім миряться. Вони стають рабами, які на самому делле вважають себе господарями свого об'єкта ненависті - чоловіки. Ми модифікуються ih уми, ih психіку вже неможливо виправити. Потім цієї фази ih переводять в іншу частину будинку, де вони дізнаються все про те, що відомо в цьому світі в таких областях, еротизму, де вони стають експертами в області чоловічого задоволення, фахівцями за всіма формами еротизму. Ih вражають розкішшю і нагородами, про яких вони ніколи не мріяли, різким зміною все, що вони пережили до цього моменту. Це спеціалізоване практичне застосування сучасних технік жах, психологічної вразливості, контролю над розумом і винагороди ». Хассук мовчав, і я був більш ніж вражений. Їй був вражений диявольською ретельністю цієї людини. І їй був переконаний, що це було задумано не тільки для звичайного шантажу або відносно невеликий прибуток від звичайної работоргівлі. Мабуть, за цим стояло набагато більше.
  
  
  «Отже, ці спеціально навчені дівчини, над якими домінують, поставляються вами таким людям, як Дэнверс», - здогадався я.
  
  
  «Ми не просто доставляємо, Картер», - сказав він. «Ми підемо за покупцем, а потім використовуємо дівчат, щоб експлуатувати його. З дівчатами ми забезпечуємо его особливі особисті бажання, і спасибі тому, що вони знають про еротизм, вони стають залежними так само сильно, як і вони, хто пристрастився до наркотиків ».
  
  
  «І він буде твоїм рабом», - уклав я.
  
  
  Хассук кивнув. - 'Точно.' «Його життя, його кар'єра може бути припинена нами в будь-який момент. Наші дівчатка навчилися надавати нам фільми, які ми використовуємо. Але ви знаєте, Картер, більшість клієнтів більше бояться, що ми не будемо забезпечувати ih дівчатами, ніж вони бояться бути прив'язаними до нас. Голосувати наскільки вони залежні ».
  
  
  «І ви продовжуєте поставляти нових дівчат», - сказав я.
  
  
  «Завжди», - сказав він. «Ми не наважуємося використовувати ці методи контролю більше декількох місяців поспіль, і наші клієнти також вважають, що ми намагаємося задовольнити ih смак до різноманітності. Зазвичай ми відкидаємо дівчат, яких відправляються назад. Ми виявили, що вони не переносять другу серію процедур ».
  
  
  Хассук повернувся до Їзди. «Подивимося фінальний етап, а потім повернемося до гостей. Її повинен з ними розібратися якийсь час. І мені треба поговорити з хема-небудь наодинці ».
  
  
  Цим хема-це, мабуть, був так званий терорист-смертник Виллоуэтс. Її, пішов за ними через розкішні приміщення, де інші дівчата, з оголеними грудьми, розслаблялися. Її знову побачив холодний, відсторонений вираз ih очей, але тепер її знав, що це означає. Це були контрольовані істоти, еротичні роботи, люди, чиї розум і емоції були настільки врівноважені, що ih цікавило тільки одне: секс і чуттєве задоволення. Все інше - гнів, біль, приниження, любов - було стерто диявольською хитрістю, розробленої Хассуком.
  
  
  Нарешті екскурсія підійшла до кінця, і ми повернулися в бальний зал. Хассук негайно покинув мене, але Карана якийсь час сиділа поруч зі мною. «У тебе все добре, Картер», - сказала вона, дивлячись на мене. «Коли її побачила, як ви обманюєте нас, і порушуєте наші плани, її відчув величезну потребу дізнатися вас ближче».
  
  
  Її, дивився на її бездоганне обличчя, кожен погляд якого був майстерно виліпленим твором мистецтва, і вона дивилася відкрито на мене, її очі горіли диким внутрішнім вогнем.
  
  
  «Ну, ти повинна мене дізнатися», - сказав я. 'Засмучена?'
  
  
  «Це відбудеться», - похмуро відповіла вона. Це був загадковий коментар, і вона не стала вдаватися в подробиці. Вона пішла, коли інший гість помахав гей, а її схопив подвійний бурбон і вихилив склянку. Мені довелося побачити диявольський пекло на землі, сатанинський шлюб між гіршим навколо старого і нового. Але інформації Хассука не сказала мені, що її готель знати: мотиви, які стоять за цим.
  
  
  Її, розумів, що Хассук подумав, що перетворювати рабинь у коханок - це забавна гра, але я знав, що це не так просто. Не випадково всі його клієнти здавалися людьми навколо високих урядових кіл. Дэнверс, а тепер і Виллоуэтс, були ще двома прикладами. Якщо б її міг поговорити з Виллоуэтсом, був шанс, що я отримав би кілька відповідей досить скоро, щоб позбавити Джуді від подальшого жаху. Перш за все, її повинен був звільнити її тут, перш ніж вони привели її в емоційну і ментальну точку неповернення. Бог знає, як я міг коли-небудь знову з нею примиритися, змусити її все зрозуміти. Але поки її повинен був продовжувати грати свою роль. Один невірний рух, один невірний крок - і це вб'є мене. Її повинен був змусити Хассука повірити в те, що я безжальний опортуніст, поки що в моїх руках не було б достатньо коштів, щоб притиснути його.
  
  
  Її залишився на краю натовпу, нарешті спостерігаючи, як Хассук відривається від гостей і піднімається по сходах. Томас босоніж пішов за ним, як безшумна гігантська тінь, слідом за своїм господарем, який направлявся до Виллоуэтсу. Їй був упевнений, що голландець чекає в одній з кімнат на першому плані поверсі. Її ковзнув у бічній дворик, виходив густий двір. На щастя, на терасі нікого не було.
  
  
  Її поставив склянку на кам'яну балюстраду, зісковзнув через перила і перескочив у сад. Її пробіг mimmo будинку, де маячив темний кут далеко від тусовочних вогнів.
  
  
  Їй був вдячний арабської архітектури з її любов'ю до ліпним прикрасам, нішах і арок. Вони запропонували мені значну підтримку в якості місця, де можна було триматися руками і ногами. Її дерся по кутку, як жук, повільно, дюйм за дюймом. Вздовж першого поверху будинку тягнувся довгий балкон. Її спробував дістатися до перил і перебрався через них.
  
  
  Арочні вікна були не замкнені, і він намацав шлях у напівтемний коридор в темній кімнаті. З іншого боку будинку, далі, долинали звуки свята, і його бачив відображення вогнів. Я пішов у тому напрямку і минув вражаючу сходи в кінці коридору. По обидві сторони були кімнати. Виллоуэтс і Хассук повинні були знаходитися в одній навколо кімнат.
  
  
  Неважко було зрозуміти, в який саме. Ih голоси були гучними і лютими, особливо Хассука.
  
  
  "Яка велика дурість прийти сюди!" Її почув, як він це сказав, коли її, притулився до закритої день, а потім почув ревматизму Виллоэта:
  
  
  «Вони не знайдуть тіло в моєму будинок через кілька днів. Вони навіть не знайдуть передсмертну записку, яку залишив їй в офісі протягом наступних трьох днів. Моя секретарка поїхала на довгі вихідні. І її особисто підпалив будинок. Все гарно, точно за планом ».
  
  
  «Тоді чому ви не зупинилися в готелі, як ми домовились?» - вигукнув Хассук. «Я сказав тобі, що пошлю своїх людей, щоб відвезти тебе туди».
  
  
  «Але вони не прийшли, і я почав хвилюватися». Тепер голландець голосив. «Ти обіцяв мені, що вони прийдуть, вчора ввечері. Ти обіцяв, що я буду в порядку в обидва кінця свого життя. Що у мене будуть модулів хелло кітті, Сьюзі і Анна - кому її захочу. Їй прийшов на прийом, але мене ніхто не забрав. Звичайно, її, занепокоївся!
  
  
  «Мої люди затрималися тільки на мить, голос і все», - сказав Хассук, тепер вже спокійніше, але, очевидно, з огидою. «Я стримую свою обіцянку, мій дорогий одного. Почекай тут трохи, і ми благополучно доставимо тебе туди.
  
  
  Хассук звернувся з листом до Томасу на арабському, і її дико озирнувся в попросив місць, де можна сховатися. Єдиним шансом була замкнені двері через хол. Її, пірнув туди. Якби двері були замкнені, або якщо б хто-небудь був в кімнаті, її б попався. Але двері були не замкнені, і в кімнаті було темно і безлюдно. Її присів біля відчиненої день і виглянув назовні. Хассук виявився більш корисним, ніж він думав. Він прийшов з Томасом з іншої кімнати, і вони були всього в декількох метрах від того місця, де сидів навпочіпки, і Хассук говорив м'яко і коротко.
  
  
  «Попросіть двох чоловіків відвести його в підвал, де килими готові для передачі шейху аль-Хабібу Хабі», - сказав Хасук. «Вони повинні вбити його і загорнути в один з килимів. Завтра приїде караван. Він іде з іншими килимами. Її пришлю до шейха гінця з вибаченнями. Аль-Хабіб Хаба зрозуміє. Її викликав ему багато послуг ».
  
  
  «Добре, пане», - відповів євнух. Його сидів навпочіпки поки вони з Хассуком пішли по коридору.
  
  
  «Ідіть по чорних сходах в кінці коридору», - почув я голос Хассука.
  
  
  Її почекав десять секунд, потім того, як вони повернулися в іншу кімнату, а потім побіг по коридору він до чорної сходах. Це була майже схована вузька кам'яні сходи, у куті стіни, де закінчувався коридор. Її, спустився вузькою вологою гвинтових сходах. На першому плані поверсі була сходовий майданчик, а звідти вона повертала вниз. Раптом її побачив перед собою двері. Її обережно штовхнув її і опинився не в підвалі, як я очікував, а в низині під будинком. Її, повернувся і готелю вийти, але з цієї сторони її не міг відкрити двері, тому що не було важеля.
  
  
  «Кравець забирай», - вилаявся я. Мабуть, її занадто пізно зрозумів, що вхід в підвал повинен був виходити по гвинтових сходах на перший поверсі і йти іншим шляхом. Її готель бігти, але це не спрацювало, тому що мені довелося нахилитися. Її виявив, що перебуваю в темному лабіринті коридорів, каналізації та приміщень під першим будинком.
  
  
  Її, відчував себе мишею в лабіринті лабораторій, незграбно бігає навколо одного коридору в інший, завжди опиняючись в глухому куті або іншому бесцельном коридорі. Тим часом Виллоуэтса відвели в підвал для вбивства, і його готель запобігти цьому. Якщо б її міг вчасно зв'язатися з голландцем, їй був переконаний, що зможу відкрити вся справа зараз, перш ніж справа піде далі, перш ніж Джуді доведеться терпіти нові тортури. Але я опинився в пастці тут, у цих проклятих темних коридорах, намацуючи і спотикаючись у виснажливій сутулій поставі.
  
  
  Ця клята сходи вели сюди, а ця клята двері відкривалися тільки з одного боку, так що мав бути інший вихід. Його біг швидше, натикаючись від однієї нерівної стіни на іншу, і після дорогоцінних секунд її шалено бігав від одного коридору до іншого. Її почав злитися. Її не тільки втратив шанс врятувати Виллоуэтса і викрити цю справу, але і, рано чи пізно Хассук або Карана почнуть шукати мене середовищах гостей. Якщо б його все ще був тут у пастці, коли вечора закінчиться, її міг би залишитися тут.
  
  
  Раптово, коли її обмацав одну навколо стін, її зрозумів, що вона холодна. Це може означати тільки одне: це була зовнішня стіна. Її швидко пішов далі мацаючи її обома руками. Стіни похолодела, і раптом її, врізався в іншу стіну в кінці коридору. Її відчув двері, знову без ручки. Його штовхнув її, і вона відкрилася, і він виявився зовні, під вечірнім небом.
  
  
  Її, побачив, що перебуваю в неглибокому яру, щось на зразок дренажної канави, яка займається була за головною будівлею. Її пішов у канаві і звалився в житті, коли майже відкрито переді мною відчинилися двері і з nah вийшли два євнуха. Вони підійшли до невеличкого сходового прольоту відверті навпаки, день і зникли на місцевості мною назавжди.
  
  
  Її почекав мить, потім пішов вперед. На цей день була ручка, і вона відкривалася, коли їй її смикнув. Їй був злий на те, що її знав, вже повинно було статися, але я повинен був переконати себе в цьому. На цей раз їй опинився в підвалі, де на підлозі лежало близько двох десятків щільно згорнутих килимів. В кінці були заправлені товсті пачки паперу, і кожен килим був прив'язаний трьома мотузками.
  
  
  Витягнути м'ятий папір буде не швидше, ніж перерізати мотузки навколо килимів, але пізніше її зекономлю час, якщо мені доведеться знову ih всі згорнути. Якщо її запізнювався - а тепер її, був дуже в цьому впевнений - її готель залишити все в порядку.
  
  
  Її був приблизно на півдорозі до збору килимів, коли знайшов його. Її бачив красиві арабські, китайські, вірменські, афганські і перські килими. Вони завернули Виллоуэта в перський килим з глибоким ворсом. Її розгорнув килимок і побачив акуратну дірочку на його сорочці. На нах навіть піднятися на гіпс, щоб кров не забруднила килим. Її, притиснулася щокою до його губ, слабо відчула його дихання. На самому делле він був ще живий, елементи-елементи, але був живий.
  
  
  Її масажував його зап'ястя і шию. Її привів його до сидячого положення і заговорив з ним. Його повіки моргнули, а потім відкрилися, его сухі губи беззвучно заворушилися.
  
  
  «Уїлл», - сказав я. «Послухай мене, чувак. У що були залучені ви і Хассук?
  
  
  Її легенько постукав по його проміжних і побачив, що очі спалахнули. Він спробував заговорити.
  
  
  "Було чи справа тільки в жінках?" - запитав її ему на вухо. «Спробуйте повернути голову замість того, щоб говорити». Виллоуэтс спробував. Він почав хитати головою, щоб сказати ні , принаймні, їй так думав. Я не був упевнений. Його мета наполовину повернулася набік, потім впала назад. Її знову схилився над ним. Сухі губи більше не дихали. Він був мертвий, і на цей раз по-справжньому.
  
  
  Її знову звернув килим з важким вантажем і пов'язав мотузки. Її заправив зім'ятий папір назад в кінці. Ніхто не міг побачити, що до килиму торкалися.
  
  
  Її вийшов через підвалу і піднявся по сходах на вулицю. Деякі деталі стали прояснюватися. Але мені все ще не вистачало ih, щоб відкрито зустрітися з Хассуком. Мені все ще потрібно було отримати реальні докази - якщо її спробую що-небудь зараз, вони в мить хвороби позбудуться від трупа Виллоуэтса. Але я почав розуміти загальну картину.
  
  
  Хасук зі своїми контрольованими рабинями і Виллоэтс з - чим? З особливо важливим обсягом інформації. Інформацією на мільйони. Наприклад, всім було відомо, що Міжнародна комісія з озброєнь готелю спробувати ввести ембарго на підпорах зброї деяким країнам, які вважалися загрозою відкритий басейн в певному районі. Якби він наперед передбачив Хассуку інформацію про країни, які будуть порушені ембарго, цю інформацію можна було б продати зацікавленим країнам у мільйони. Це дозволить їм купувати військове обладнання до оголошення ембарго, накопичувати боєприпаси і зброю і зводити нанівець дію ембарго.
  
  
  А це означало, що діяльність Хасука перейшла на два окремих, але взаємопов'язаних рівня. Его работоргівля була одного рівня, і він використовував своїх рабів і своїх секс-роботів - для виконання набагато більш масштабної і смертоносної роботи. Її, підійшов до передньої частини будинку і прослизнув всередину. Одне було надзвичайно важливим. У мене був доступ до інтимного колі. Там мені довелося залишатися будь-якою ціною, поки у мене не з'являться докази, що дозволяють окреслити Хассука.
  
  
  Гості почали йти, і її побачив Карану, що стоїть на самоті у широких сходів. «Я хочу тебе», - сказала вона, дивлячись на мене.
  
  
  «Я був на вулиці, в саду», - збрехав я з доброзичливою посмішкою.
  
  
  «Тепер, коли ти один, навколо нас, залишайся тут», - сказала вона. «Ми заберемо ваші речі вранці. Її покажу вам ваші кімнати ».
  
  
  Коли ми піднімалися по сходах, її побачив, що лисий гігант Томас дивиться на мене, і, якщо б погляди дійсно вбивали, її б помер на місці. Її нажив собі небезпечного ворога.
  
  
  Карана приєднується мене в елегантний люкс з пишними шторами, товстими килимами і величезним ліжком. Якою б вона була, вона не була однією з пустоглазых дівчат Хассука. Її очі іскрилися, горіли і пожирали мене, коли вона оглянула мене з голови до нога.
  
  
  «Мить тому ви сказали, що розчаруєтеся в мені», - згадав я. "Що ви мали на увазі?"
  
  
  Її очі дивилися на мене з це дивним, пекучої силою. «Ви дізнаєтесь, коли її повернуся сьогодні ввечері», - відповіла вона, різко обернувшись і вислизнувши навколо кімнати, як гнучка золота пантера, її грудей погойдувалися під золотим сукнею.
  
  
  У номері був шафа з пляшками спиртного, його налив собі випити, роздягнувся і звалився на велику м'яку ліжко. Її вимкнув святий та задрімав, коли почув, як відчинилися двері. Її sel і в місячному світлі, струмує через арочне вікно, її побачив високу постать Караны з високо укладеними чорним волоссям, що наближається до ліжка. Її знову жим лежачи і чекав. Коли вона підійшла, золото її сукні блищало в місячному світлі. Він не ворушився і не видавав нам звук, дивлячись, як вона наближається до ліжка, її очі блищали неземною красою в м'якому місячному світлі. Вона підняла руки і зняла сукню, і він побачив, як вона сиділа переді мною, богиня з красивими великими грудьми, яка займається була піднята високо, як у дівчини з маленькими грудьми. Ee широкі жіночні стегна, ee плоский життя, збуджено перетворювався в темний трикутник бажань.
  
  
  Її звісив ноги з кінця ліжка і встав, відчуваючи, як усередині мене спалахує жагуча пристрасть. Жахлива, пожирає чуттєвість жінки наздогнала мене і забрала. Потім вона простягнула мені руки, і тепер у її очах було жахливе бажання. Її просунув руку гей, між нога, підняв її та кинув на ліжко.
  
  
  Її накинувся на нах, і вона вчепилася в мене, не для того, щоб прогнати, а щоб привернути до себе. Її тверді грудей теж були прекрасні, і її обмацав її великі круглі соски губами. Поки її повільно смоктав ee, Карана почала рухати верхньою частиною тіла на ліжку, ковзаючи вперед і назад в тонкому ритмі, в такт моєму роті ee грудей. Вона не сказала нам слова, але її губи видавали звірині звуки задоволення, і це надихнуло мене.
  
  
  Вона кинулася на мене, досліджуючи моє тіло губами. Її руки занурилися мені в спину, по nah потекла кров. Її прекрасне тіло не може чекати, і вона погнала нас обох у вихорі бажання. Карана повернулася до мене, і коли її взяв ee, вона визначився свої перші слова любові, благання і наказ, надію і бажання.
  
  
  «Сильніше», - видихнула вона. 'Більше, більше. Не бійся ». Вона судорожними, швидкими рухами підтягла стегна вперед, вона потягнулася і напружилася, і було очевидно, що з Караной не було ніжності та тендітності. Вона просто готель відчути силу, майже жорстоку могутність, і він врізався в нах лютими поштовхами.
  
  
  Її, бачив, як її безтурботне обличчя розкрилося в крику, який вона випустила, скривив губи. Її уповільнив свій ритм, а вона стогнала і благала. Її сповільнився ще більше, і її порушення було те, чого їй ніколи раніше не відчував. Раптово їй змінив свій ритм і вдарив швидко і сильно.
  
  
  Вона відповіла, як батіг, криком і притиснула нігті на моїй спині, але все одно стримувалася або не могла дотягнутися до лопати. Її ніколи не бачив, щоб жінка тривала довше, ніж її, але ця вздымающаяся богиня полювання готель все більше і більше, і тепер вона вибухнула глибокими, холодними риданнями, які вирвалися звідкись зсередини її. І тоді зрозумів, що вона омелою на увазі, я кажу, що вона обов'язково буде розчарований.
  
  
  Її розлютився, напружив всі м'язи і застосував іншу техніку. Ритм, в якому її повільно мчав. Її відчув реакцію її тіла, побачив, як ee губи від прапора дозволу на виконання розкрилися, як ніби вона раптом відчула те, чого ніколи раніше не відчувала. Її очі відкрилися, і тепер її побачив у них протест. Вони сказали мені зупинитися, і я побачив страх у блискучих глибинах.
  
  
  Але я не зупинився. Його штовхав все швидше і швидше, не особливо поспішаючи. Її очі широко відкрилися, і її тіло почало тремтіти, а потім з криком, висхідним до темної старовини, утробам первісних жінок, вона досягла свого розквіту, і її крик розлігся в ночі, звук, який вона ніколи не видавала...
  
  
  Її зісковзнув з нах, і вона пролежала на підлозі з відкритими очима, дивлячись на мене зі страхом, який був глибше звичайного страху, вираз, що його ніколи не бачив в очах жінки. Нарешті, втративши дар мови, вона встала, одягла сукню і подивилася на мене, поки її лежав на ліжку. Крім страху в її погляді, її побачив ненависть і похмурий і недовірливий погляд. Вона довго дивилася на мене, потім повернулася і пішла, нічого не кажу.
  
  
  Її лежав потім того, як вона пішла, і думав про це. Гнів, коли повинна була бути подяка. Страх, коли повинно було бути задоволення. Мені було цікаво, що це означає, і він відчував, що це було б неприємно дізнатися.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  
  
  
  
  Під приводом того, що він готель, щоб її ознайомився з усіма етапами операції, Хассук зіграв в пильне очікування.Вранці мені знову показали підземелля, на цей раз в супроводі Томаса. Поки він безшумно шелл попереду мене босоніж, її дивився на цю широку спину і милувався хвилеподібними м'язами. Внизу відповідав огрядний євнух, і робота з Джуді доставляла йому було диявольське задоволення. Її, знав, що тортури замінювали секс для багатьох євнухів, але коли Томас застосував вказані тортури до Джуді, його очі не відривалися від мене. Він хотів будь-який знак, який видав би мої почуття, який зняв би хвору, холодну печаль в мені.
  
  
  У Джуді, яка займається більшу частину часу була у свідомості досить, щоб побачити мене, в очах було стійке вище, ніби фізичний біль не могла торкнутися її. Але фізичний біль дійсно вразила її, і її жалюгідні крики кружляли в моїй голів, як жалкі стріли провини.
  
  
  Її відчув полегшення, коли пізно вранці з'явився Хассук і повів мене нагору, щоб показати партію рабів, призначених для загального ринку. Це були два сильні чоловіки і три сильні дівчата. Ih зв'язали по руках і ногах і заткнувши роти кляпами, повантажили в невелику вантажівку, щоб відвезти в пустелю, де караван верблюдів забере ih і відвезе до якогось шейха Абдулли Ель Кефе. Хассук довго розповідав про те, як правильно вибирати якостей раба для такої людини, як Ель Кіфа, який вимагав від них роботи, а не задоволення. Або він був переконаний, що я дійсно хочу познайомитися з його справою, або він був великим актором. Я не був впевнений, тому слухав, як допитливий студент. Хассука покликали до телефону, і, йдучи, він сказав, що побачить мене потім сієсти, яка займається почалася через кілька хвилина.
  
  
  Її побачив Томаса, що стоїть біля мого ліктя, і гігант рішуче проводив мене в мої кімнати. Ніхто не говорив мені, що я не можу йти, куди хочу, але я все ще відчував, що мене тонко обмежують. Її, роздягся і жим лежачи на ліжко, потім полуденної спеки, що б'є по дому.
  
  
  Її недовго закрив очі, коли Карана увійшла в кімнату. На ній були білі бриджі та білої сорочка. Ee очі прилипли до мене, він гарячі особливою жорстокістю, яку їй тепер розпізнав як чисту хіть, яка займається до минулої ночі ніколи не була у філософії.
  
  
  «Я розумію, що ви не були розчаровані», - сказав їй недбало.
  
  
  Вона не відповіла, але розстебнула блузку, вилізла через штанів і підійшла до мене. Один вид її хіть змусив мою кров закипіти, і тиску її грудей на мою груди було більш ніж достатньо. Її кинув її на товстий килим. Вона лежали там, тремтячи, сумуючи за ласки, але очі її були повні ненависті.
  
  
  «Ні», - пробурмотіла вона. "Ні", як її тіло благало мене. Її закохався в нах - оголена плоть, голе бажання, неприборкана сила, запал, який послав по моєму тілу ударну хвилю, яку він не міг стримати. Її дико брав Карану, спостерігаючи, як ee красиве обличчя стає напруженим і переляканим, поки, нарешті, цей початковий крик не пролунав знову, цей протяжний, захеканий крик поразки і екстазу.
  
  
  Її тіло тремтіло, вона підвелася на лікті і подивилася на мене з недовірою і ненавистю. «Ти зробив це знову», - сказала вона. "Знову."
  
  
  Вона одягла одяг, повернулася до мене, і я побачив в її очах страшну печаль, не рахуючи холодного гніву. Потім вона вийшла через кімнати. Її, підійшов до дня, натягуючи штани, і побачив, як вона йшла в особисті покої Хассука. Її насупився. Її абсолютно не розумів цю жінку, але вирішив піти за нею.
  
  
  Її, вийшов в головний коридор, побачив вартового, mimmo якого вона минула, і ковзнув до ряду арочних вікон. Вони були стогони квартири Хассука. Під вікнами був широкий виступ навколо рожевого мармуру. Стояти на четвереньках з опущеною головою, її повільно повз по уступу, радіючи, що зараз сієста і нікому не буде у дворі або в садах. Його повз, поки не почув голос Караны, потім жим на виступ під вікном.
  
  
  «Забери його звідси», - почув її-ee голос. "Позбудься нього".
  
  
  "Чому ти йому не довіряєш?" - запитав Хассук. «Ви не пояснили мені причин, і він виразно пройшов випробування, які ми ему поставили. Я думаю, він може бути для нас дуже цінним. Він безжальний, безпринципний, такий чоловік, який нам потрібен. І я можу вам нагадати, що лист все ще де воно заховане?
  
  
  «Ризикни з листом», - сказала вона. «Може, він просто блефує.
  
  
  Голос її був напруженим, а тон - гірким. Її насупився. Її, її зовсім не розумів.
  
  
  «Чому ти засмучений, моя дорога, - сказав Хассук. Її міг уявити, як його погляд метався взад і вперед. «Відведіть його в карцер і покажіть, що відбувається з людьми, які намагаються обдурити Хассука. А поки її подумаю, але її нам до чого не поспішаю ».
  
  
  Її почув пирхання Караны. Її переполз через виступ, дістався до вікна, через яке проліз, і знову забрався всередину. Її поспішив назад у свої кімнати тихими коридорами, швидко розмірковуючи.
  
  
  Чому вона так вирішила прибрати мене з дороги? Їй був упевнений, що задовольнив її, як ніхто ніколи, можливо, вперше в її житті. Насправді, її думав, що це дасть мені перевагу над нею. Замість цього вона з готелем, щоб її помер. У цьому не було сенсу, я не кажу вже про те, що це зачепило моє его. Її все ще думав про це, одягаючись, коли вона увійшла в мої кімнати.
  
  
  «Підемо зі мною», - сказала вона. Вона різко повернулася, але її схопив її за плечі, і вона відразу затремтіла. Вона відсторонилася. «Іди, - сказала вона.
  
  
  «Не кажіть мені, що ти розчарований», - сказав її цього гарного безтурботного профілю. Вона повернулася темними переляканими очима і подивилася на мене. Але вона нічого не сказала і контролювала з явним зусиллям, коли її, пішов за нею у квадратну кімнату, майже повністю зайняту басейном.
  
  
  «Дві дівчини, які прийдуть сюди зараз, - в його основі Карана, - як ми дізналися, замишляли втеча».
  
  
  "Щось пішло не так з технікою управління вашим мозком?" - сухо запитав я.
  
  
  «Очевидно, - сказала вона. 'Ніщо не ідеально. Система, яку ми застосовуємо до них, така ж, як і до дівчат, яких ми повертаємо, які більше нам не потрібні ».
  
  
  Розмова урвалася, коли двері відчинилися, і увійшли дві дівчини, одягнені в тонкі сукні. Карана наказала їм роздягнутися і спуститися у воду. Вони з цікавістю подивилися на мене і слухняно слідували її вказівкам. Вода виглядала привабливо.
  
  
  Карана підійшла до ряду важелів в стогони. Вона сильно потягнула за одну навколо ручок. Її дивився, але нічого незвичайного не побачив. Дві дівчини ліниво пливли посеред біля басейну. Потім її раптом побачив з іншого боку вируючу воду, вируючу у ванні. Потім її побачив темні фігури, два, три, чотири, п'ять частин. Великі морські черепахи, кожна вагою понад п'ятсот фунтів. Тепер дівчата у ванні помітили підводних монстрів. Вони закричали й підпливли до краю, але Карана прибрала сходинки, по яких вони спустилися, і кінець біля басейну був надто високий, щоб піднятися.
  
  
  Її, знав, на що здатні такі гігантські морські черепахи, знав силу ih фантастичних щелеп. Вони могли б розчавити стегна, як цукерку.
  
  
  «Вони не їли вже кілька тижнів», - тихо сказала Карана. «Вони голодують».
  
  
  На суші черепахи були повільні і незграбні, але у своїй природі вони були блискавичними. Її, бачив, як вони підпливли до безпорадним жінкам. Її, бачив, як одну навколо дівчат схопила величезна черепаха, бачив, як гей відірвало ногу одним укусом, коли вона кричала. Друга черепаха підійшла до неї з іншого боку і вкусила її за плече. Ee крики затихли під водою, коли вона потягла її за собою. Через кілька секунд вода стала червоною, гігантські черепахи по черзі пірнали, щоб відкусити плоть, буквально розриваючи свою жертву на шматки.
  
  
  «Ми використовуємо цих черепах, тому що вони пожирають все», - сухо сказав Карана. «На відміну від деяких риб, які їдять тільки м'ясо, вони нічого не залишають потім себе. Коли вони закінчать, нам, звичайно, доведеться ih ще погодувати. Для них це просто перекус ».
  
  
  Тепер вода стала майже непрозорою-червоної і сильно пінилася. Карана підійшла до важеля, потягнула початку другої, і біля басейну витекла закривавлена вода. Нарешті він був безлюдний, якщо не вважати черепах, що лежать на гладкому дні. Як і сказав Карана, вони нічого не залишили. Вона потягнула третій важіль, щоб промивна вода текла в басейн для його очищення. А четвертим важелем налила туди свіжу воду.
  
  
  «Зазвичай ми дозволяємо їм повернутися до іншого басейну, де вони живуть», - сказав Кара, і її побачив відчинені двері в сусідній басейн, який також був наповнений прісною водою. «Але я хочу показати вам, що ще».
  
  
  Басейн швидко наповнився, і через кілька хвилина черепахи знову почали плавати в захоче нової їжі.
  
  
  «Придивіться до них», - сказав Кара, і вона стояла на кінці біля басейну і дивився на плавно пливуть гігантських рептилій. Її, знав, що Кара стоїть поруч зі мною, але в самих жахливих думок я не міг уявити, що вона зараз зробить.
  
  
  Вона вдарила мене зі всієї сили плечем у спину, і я відчув, що падаю в басейн. Коли його впав в воду, мене охопила суміш гніву, прапора дозволу на виконання і, що цікаво, зневіри. Але її також негайно відреагував на це, застосувавши якийсь автоматичний рятувальний механізм.
  
  
  Її пірнув на дно, доплив до самого далекого кута і піднявся, щоб подихати. Монстрам буде потрібно всього кілька хвилин, щоб дістатися до мене, і виявити нову жертву. Її знову пірнув і поплив на дно. Тепер її побачив двох тварин, які швидко рухалися боком, повертаючись в & nb, - знак того, що вони помітили моє близьке присутності.
  
  
  Їй дозволив стилету Хьюго прослизнути в мою долоню і міцного стиснув пальці на руків'ї стилета. Було б фатально чекати наближення черепах; Її не міг уникнути швидкостях цих шалених тіл, і за лічені хвилини мене розірвали б на шматки. Її, підійшов до передньої черепасі і встромив стилет глибоко гей, у горло, смикнувши його вниз, щоб зробити глибокий поріз. Кривава струмінь потрапила у воду, і тут же налетіли інші черепахи. Вони накинулися з швидкими, гострими укусами на поранена тварина відчувши запах крові. Коли вони пожирали черепаху, її пірнув під одну навколо них, встромивши Хьюго майже в тому ж місці.
  
  
  Дві черепахи кинулися на нах, і вода знову потемніла від крові. Її поплив під ним, швидко пірнув на дно і через все ще відкриту підводний двері першою почала другий басейн. Її піднявся туди і побачив, що можу легко вибратися. У висячих в & nb клітинах її бачив, ще більше черепах. Тепер, коли вийшов її навколо ванни, її побачив зачинені двері, що веде в першу ванну. Її мовчки відкрив і подивився. Карана напружилася вздовж стінки ванни, вдивляючись у закривавлену воду, намагаючись розгледіти червоний шар на поверхні. Її, ступив до неї.
  
  
  Її запитав. - "Ви когось шукаєте?".
  
  
  Вона обернулася, її очі розширилися в подиві, але вона відразу це зрозуміла.
  
  
  «Двері першою почала другий басейн», - видихнула вона.
  
  
  «Насправді, - сказав я. «Ти надто поспішала, щоб мене вбити». Її, підійшов до неї, і вона позадкувала, поки не зупинилася на кінці біля басейну. "Чому, кравець візьми, чому?" - крикнув її ей.
  
  
  «Ти змусив мене це відчути», - прошепотіла вона. «Ти довів мене до оргазму. Ніхто раніше цього не робив. Якщо б це сталося знову, його б знову прийшла до тебе. Їй була б твоєю рабинею, прив'язаною до тебе назавжди, в пастці чогось, що я не міг би контролювати. Ніколи.'
  
  
  
  Це пояснювало страх в її очах, ненависть. Їй, зробив її вразливою, людяної, а вона не могла собі цього дозволити. Це було її захистом - ніколи не бути задоволеною чоловіком, і підкорився їй цей захист. Вона була такою ж збоченій, як і Хассук.
  
  
  Її запитав. - "Як би ви пояснили мою загибель?"
  
  
  «Її готелю сказати йому, що ти намагався врятувати дівчаток, тому що не міг цього витримати», - відповіла вона. Її посміхнувся. Їй раптом зрозумів, що теж можу грати в цю рабську гру.
  
  
  «Але голос її живий і здоровий, Карана», - сказав я, підхід до неї. Її зірвав сорочку з тіла, і розстебнув ширінку. «І її зроблю саме те, чого ти боїшся, Карана. Ти станеш моєю рабинею, і будеш підкорятися всім моїм примхам. Подивися на мене, Карана. Ти підпорядкований, як і все тут, але підпорядковані мені, з-за того, що я можу з вами зробити.
  
  
  Ee очі, знову горіли бажанням і страхом дивилися на мене. Її губи прочинилися, і вона пірнула в мою сторону. Її, бачив, як її ступня зісковзнула, ee ногу вдарилася об край біля басейну, вона повернулася і впала в нього. Його стрибнув за нею, але її пальці торкнулися моїх, і зникли. Вона закричала, коли вдарилася об воду, її, кинувся на землю і простягнув гей руку. Але вона виявилася середовищах трьох живих гігантських черепах. Вони схопили її, смикнули за плоть, а її, подивився в інший бік. Бідна Карана. Прекрасна господиня фантастичного невільничого ринку, яка займається сама боялася стати рабинею.
  
  
  Хассук, звичайно, запитав мене, коли їй підійшов до нього. Але я сказав йому правду, принаймні частково. Ця Карана намагалася позбутися мене, і коли вона була вражена, побачивши, що я все ще жива, втратила рівновагу і впала в басейн. Хассук виглядав швидше роздратованим, ніж сумним або щось в цьому роді. Величезна товста фігура не відчувала ніяких інших почуттів, крім суто фізичних.
  
  
  «Нам доведеться прискорити свої власні тренування, Картер», - сказав він. «Ти можеш мені знадобитися раніше, ніж її думав».
  
  
  Томас байдуже спостерігав за мною, коли її розповідав про інцидент з Караной, і її бачив недовіру в його очах. Її посміхнувся ему і сподівався, що він прочитає обіцянку в моїх очах.
  
  
  У мене було трохи вільного часу, і він обережно попрямував до кімнат Караны, сподіваючись знайти там що-небудь відверте. У нах була величезна розкішна спальня з шафами, набитими одягом. Її збирався йти, коли мою увагу привернула невелика книжкова полиця, наполовину схована за фіранкою. В основному це були наукові праці: Фрейд, «Дослідження патернів мозку» Кременши, «Психологія дисципліни» , книги Павлова і дуже я намагаюся книгу під назвою «Работоргівля в Стародавній Аравії».
  
  
  Переглядаючи його, її помітив підкреслений уривок, який читав.
  
  
  «Я намагаюся работоргівля була зброєю», - прочитав її. «Могутні султани частини використовували його, щоб отримати владу над князями, володарями та шейхами. Надаючи їм рабів, вони могли б переконатися в ih лояльності ».
  
  
  Її відкладаю книгу, відчуваючи себе людиною, який знайшов ключ, але не знає, куди його покласти. Старі султани тримали своїх принців і шейхів пустелі своєї влади за допомогою работоргівлі. У справжні професіонали, у мене була ідея, хто тримав Хассука у своїй владі, але - чому? У мене був ключ, все, що мені потрібно було зробити, це знайти шпарину. Це і конкретні докази. І час було на межі, не стільки для мене, скільки для Джуді.
  
  
  Її відвідував її в темниці, і бачив, як вона кульгала, притулившись до стогонами, з тьмяними очима, осклілими від боляче. Через день або два її переведуть в лабораторію ідеологічної обробки мозку. Там вона зміниться безповоротно. Там вона стане однією з безповоротно втрачених душ з холодними, далекими очима, невблаганно викривленими психологічно і емоційно. Її, відчував себе шалено замкнутим.
  
  
  Трохи пізніше в той же день її, подумав, що мені пощастило, але шанс було втрачено. Мене викликали до Хассуку. Коли її, увійшов в його кімнату, він був у вітальні і розмовляв з Томасом. Лисий євнух запитально подивився на мене.
  
  
  «Дві речі сталися майже одночасно», - сказав Хасук. «Принцеса Ненсі привозить нам нову групу дівчаток. Мені вони потрібні. У мене з'являється все більше і більше клієнтів. А шейх Аль-Нассан, старий шейх по пустелі, і постачальник звичайних рабів, повідомив, що у нього є вантаж для нас ».
  
  
  Її запитав. - "Хто така принцеса Ненсі?"
  
  
  Хасук різко відмахнувся від питання. «Це поки не ваша справа», - сказав він. «Ми з Томасом приймаємо принцесу Ненсі, щоб вона взяла на себе управління дівчатками. Ви йдіть до Аль-Нассану, щоб вести з ним переговори щодо рабів. Одіна навколо моїх євнухів, що знає дорогу, піде з тобою. Усі дівчата і чоловіки Нассана - це просто вантаж, за деякими винятками. Ви повинні купувати ih за мінімально можливою ціною, але при цьому задовольнити потреби Аль-Нассана, як майбутнього постачальника ».
  
  
  «Я зроблю все можливе, - пообіцяв я.
  
  
  «Ви негайно їдете на верблюді і їдете в пустелю до кордону Руб-ель-Халі, Порожній рівнини. Мій чоловік покаже тобі дорогу. У третьому оазисі з оливковими деревами ви знайдете Аль-Нассана і зможете вести переговори ».
  
  
  Товстий промаслений стерв'ятник сидів і грав з нефритовим кулоном. Він був задоволений собою. Мене благополучно вигнали, поки ця принцеса Ненсі доставляла «вантаж». Її швидко подумав. Якщо б його міг зловити принцесу Ненсі з дівчатками, у мене були б докази. Звинувачують докази, в яких її потребував: ув'язнені дівчата, готові поговорити. Але мене відіслали. Добре задумано, але, можливо, недостатньо акуратно, подумав я.
  
  
  Її вже був зайнятий диким, химерним планом. Шанс на успіх був лише один з тисячі. Але в нинішньому вигляді цей шанс був краще, ніж будь-який інший.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  
  
  
  
  На початку другий день сонце і пісок злилися в одну величезну, безжального, безмовного ворога. Мені видали форму офіцера англійської армії і сонцезахисний шолом. Євнух був одягнений у свій бурнус, і з нами було два в'ючних верблюдів, не враховуючи тварин, на яких ми їхали. Її, був радий тому, що багато років тому навчився їздити на верблюді і розслабився в місці між его горбами, схожому на крісло-гойдалку. Насправді, ми добилися гарного прогресу, оскільки його наполягав на тому, щоб йти майже постійно.
  
  
  Її було більш ніж вдячний, коли ми побачили третій оазис з оливковими деревами. Аль Нассан і його люди вже були там зі своїми наметами і відпочиваючими худими, втомленими верблюдами. Коли ми перетинали палаючу пустелю, її будував плани, і якщо мої сподівання виправдалися, якщо його вгадав правильно, то у Джуді був шанс, жалюгідний шанс, але, тим не менш, шанс.
  
  
  Коли ми прибули, всі люди Нассана зібралися навколо нас; зловісний загін найманців, чиї кинджали, пістолі та ведмежий становили невеликий арсенал. Хассук дав мені вірчі грамоти, і її приготував ih, коли спуститися з верблюда і підійшов до намету Аль-Нассана.
  
  
  З'явився шейх, високий худий старий з золотими корінними зубами й очима, хитрими, як у ласки, і особою, яка цього відповідало. Її поняття не мав, скільки йому було років, але знав, що його тіло було сильним, а розум в порядку. Він не знав, але ми збиралися торгуватися про різні речі.
  
  
  Він перевірив мої дані. Ми вклонилися один одному і почали настільки улюблені арабами ритуали перед переговорами. Вечір пройшов за застіллям, ми їли ягняти з рисом і тарілками салату, баклажанів та заварного крему. Поряд з м'ясом складалися плоскі шматки хліба і, звичайно ж, оливки і фініки. Кава навколо кореня імбиру завершив трапезу, і шейх пригощав мене схвальними описами свого людського вантажу в перервах між тостами за моє здоров'я.
  
  
  Коли вечеря була закінчена, зірки пустелі вже сяяли, і ввечері шталь холодним. Аль-Нассан проводив мене до мого намету, і ми обоє знали, що на наступний ранок почнуться справжні переговори. Поки він розповідав про свою давню зв'язку з Ібн Хасуком, її побачив пролом і зробив свій перший крок.
  
  
  «Принцеса Ненсі цього тижня приведе ще дівчаток в будинок Хассука», - сказав їй недбало, але мої очі були прикуті до его гострого лукавому особі. Його посмішка дала мені першу, найважливішу частина моєї відповіді. Він знав про існування принцеси Ненсі. Це було видно по його зігнутої губі і плавному поглядом в очах. Її почав хвилюватися. Якби він не знав її, моє подорож було б марним. Але це була двері, яку Ібн Хассук залишив відкритою - давнє участь старого шейха в работоргівлі. Її підозрював, що він знав усе про принцесу Ненсі і про те, як і де з нею зв'язатися. Але мені доведеться почекати до ранку, перш ніж його зможу увійти в ці двері.
  
  
  Її бажають старому шейху добраніч і увійшов в свій намет, де вже спали євнух Хассука.
  
  
  Ніч минула швидко, її добре виспався і був розбуджений яскравим ранковим сонцем. Вмиваючись водою, яка займається залишалася на подив прохолодною у сумці з козячої шкури, її увійшов в намет Аль Нассана, щоб перевірити його майстерність. Було дванадцять жінок, одинадцять, навколо яких були звичайними жінками, але досить молодими і сильними. Старим лисицю було що сказати про кожній жінці. Вони відбувалися за відданих ему сімей. Ця може працювати як десять верблюдів. У цій було шість братів, значить, у нах в крові були сини. І так далі. Він залишив наостанок свою головну пам'ятку - молоду, не малоприємну дівчину, яка займається мала поправитися приблизно на десять фунтів.
  
  
  «Вона незаймана», - тихо оголосив шейх. 'Незаймана! Це принесе фантастичну ціну де завгодно. Її даю своєму старому другові Ібн Хассуку перший шанс купити і далі. Незаймана, особливо така молода і красива, як ця, варто в двадцять разів дорожче звичайної дівчини. Це абсолютна правда ».
  
  
  Її урочисто кивнув і відповідно, потім кинув свій почала другий м'яч. «У мене є свої методи ведення переговорів», - сказав я. «Я не веду переговори на очах у інших. Коли її веду переговори, це тільки між тобою, мною і рабами ».
  
  
  «Мої люди тримаються подалі від намету», - сказав Аль-Нассан, але я похитав головою. «Завжди є вуха, щоб почути і розповісти. Відпустіть своїх людей. Нехай вони принесуть пустельну антилопу, щоб ми сьогодні ввечері відсвяткували наш бізнес. В іншому випадку її повернуся один.
  
  
  Аль-Нассан знизав плечима. Зрештою, їй був замовником, і чому він не може поступитися мені? Її, вийшов з ним через намету і побачив, що він іде до своїх людей, які збиралися навколо верблюдів. Побачивши, як чоловіки піднімаються, її покликав євнуха Хассука в наш намет. Її увійшов попереду нього. Коли він увійшов, її завдав йому удар карате по шиї. Він впав, як adobe illustrator, і жбурнув її его в кут. На самому делле его не потрібно було пов'язувати. Тим не менш, її зв'язав його бурнусом і заткнув йому рота кляпом. У цьому делле ви навчитеся приймати тільки вони ризики, яких неможливо уникнути.
  
  
  Коли її, повернувся в намет Аль-Нассана, її попросив його прибрати всіх рабів, крім діви.
  
  
  «Ми почнемо з нах, тому що вона найдорожча», - сказав я. «Я заплачу вам за нах хорошу ціну, якщо ви розповісте мені все, що знаєте про принцесу Ненсі».
  
  
  Очі старого заблищали, і його звичайне обережна поведінка відразу кинулося в очі. Але я цього очікував.
  
  
  "Хіба ви не знаєте, принцесу Ненсі?" - повільно запитав він. - Хіба Ібн Хасук не був радий розповісти вам про неї? Тоді її не можу про неї говорити ».
  
  
  «Я згоден з твоєю ціною на дівчину, старий, - сказав я. «Розкажи мені про принцесу Ненсі».
  
  
  Аль-Нассан почав обережно відходити. «Мені це не подобається», - сказав він. «Якщо б її сказав вам те, що ваш господар не хоче говорити, Ібн Хасук зняв би з мене шкіру живцем».
  
  
  «Годі говорити про жінок», - сердито сказав я. «Я хочу знати все, що ти можеш мені сказати».
  
  
  Аль Нассан піднявся швидким, спритним рухом, стискаючи золоту рукоять кинджала на своїй талії. 'Можливо, Ібн Х Асук навіть не послав тебе, - сказав він.
  
  
  Її, сподівався, що легкий нагороду для діви розвіє страх его, але зрозумів, що помилявся. Сила Ібн Хасука простягалася далі.
  
  
  «Хасук послав мене, але я сам собі господар», - прогарчав я. «Скажи мені зараз, або її змушу твої кістки висохнути на сонці пустелі». Його реакція була характерною. Вражений і збитий з пантелику, він нічого не міг зробити, крім як захищатися. Її, бачив, як його рука стискає кинджал і починає виймати його з піхов; Потім її напав і завдав ему короткий різкий удар по шиї. Він зіщулився, відсахнувся, і його збив його нога, з коротким правим хуком. Її відірвав смужки кордон его бурнуса і міцного зв'язав його.
  
  
  Він прокинувся, коли його тільки закінчив цю роботу. Він прокляв мене по-арабськи. Підніс його на купу ковдр і підійшов до дівчини. Її зняв просту одяг, яку вона носила, і оглянув її оголене тіло, майже хлоп'яче, але дуже жіночне - маленька груди, вузькі стегна - привабливе в незрілої, дівочої манері. Коли її руки були прив'язані до зап'ясть за спиною, її маленькі груди спокусливо виступали вперед. Її, доторкнувся до них і відчув, що вони дуже м'які. Її, глянув на шейха. Він заклопотано звузив очі.
  
  
  «Не чіпай її, - крикнув він. Їй посміхнувся ему, підняв дівчину і поклав її на килим, що лежить на піску.
  
  
  «Розкажи мені, що ти знаєш про принцесу Ненсі, або його візьму цноту цього чарівного маленького створення», - сказав я.
  
  
  Аль-Нассан закричав: «Залиш її в спокої!»
  
  
  Його грав з грудьми дівчини, і її темні очі дивилися на мене без страху. Її подумав, чи сподобається ось ця ідея. Її опустився на нах. Шейх люто заревів.
  
  
  Він кричав. - "Ти мене грабуєш!" 'Її, прошу тебе. Її мрії. Вона мій єдиний шанс на безтурботну старість ».
  
  
  «Ти старий хитрий брехун», - сказав я. «Принцеса Ненсі, старий, або через десять хвилина ee ціна впаде на десять тисяч відсотковий».
  
  
  Він кричав. - «Ібн Хассук вб'є мене!» «З таким же успіхом міг би вбити себе».
  
  
  Її, знизав плечима і ще більше опустився на дівчину. Вона наполовину обхопила мою спину своїми стрункими ногами. «Стережись, старий, - сказав я.
  
  
  «Добре, добре, стій! Їй скажу тобі те, що ти хочеш знати, - вигукнув він. 'Залиш її одну.'
  
  
  Її, відсторонився, і дівчина стулила ноги. Її встав і подивився на старого шейха; крапельки банк его особою не були результатом ранкової спеки.
  
  
  «Принцеса Ненсі - це корабель», - грубо сказав він. «Ах, хай допоможе мені Аллах у прийдешні дні, і врятує мене від гніву Ібн Хасука».
  
  
  'Корабель?' - повторити її. "Звідки взявся цей корабель?"
  
  
  «Принцеса Ненсі пливе по Червоному морю від Аденської затоки до приватної порту бар Ібн Хасука, недалеко від Йидды».
  
  
  "Корабель рабів!" Її тихенько свиснув крізь зуби. Її швидко подумав. Це було ідеально, просте доказ, що її хотів. Людський вантаж - за словами інших дівчат, Хассука - повинен був бути захоплений, але не Хассуком. Ih розповіді були б абсолютним, нищівним доказом.
  
  
  Її готель знати, чи дійсно старий шейх знав більше, але її почув тихий крок верблюдів, що біжать по піску. Її побіг до входу в намет і побачив, що люди Аль Нассана підійшли до намету. Її кинув останній погляд на шейха, і дівчину з відкритими очима, посміхнувся ему і побіг до свого верблюдові, що лежить в тіні оливкового дерева. Її скакав через пустелю на захід до Червоного моря, коли інші кинулися в табір, але я знав, що вони будуть переслідувати мене через десять хвилина. Мою верблюдові відпочити і напоїли. Вони втомляться від погоні і не скоро мене наздоженуть. Її намалював карту місцевості перед уявним поглядом і побачив, що найближчий порт на прямій лінії в залі відкрито на заході, в маленькому містечку ель-Халі. Там я міг дізнатися, минув чи его корабель «Принцеса Ненсі», прямуючи на північ. Коли її, озирнувся, її побачив піднімаючись хмара палючого піску, а потім маленькі, скачуть галопом чорні фігурки, що летять над дюною. Всі люди Нассана кинулися в погоню, а старий шейх, безсумнівно, очолить ih.
  
  
  «Поспішай!' - Я крикнув на верблюда і сильно штовхнув його ногою. Він підняв темп, але я усвідомив помилку у своєму задумі. Тварина дійсно відпочило краще, але його дихання було переривчастим. У стайні Ібн Хасука його добре годували і він був у формі для спокійних прогулянок, але він не міг витримати бадьорого галопу, постійною високою швидкістю верблюдів жителів пустелі.
  
  
  Чорні плями позаду мене поступово ставали більше, і мій верблюд шталь повільніше йти риссю. В цьому безлюдному ландшафті, що складається навколо піску і великої кількості піску, ніде було сховатися. Навіть дюни являли собою лише низькі пагорби, на відміну від високих дюн Сахари. А потім її побачив це широке коричневе клубящееся хмара на обрії, яке швидко зростало, посилаючи вогняні стріли, коли сонце освітлювало піщинки, що мчать по небу.
  
  
  Це була піщана буря, мільйони піщинок несс самум, вихор аравійської пустелі. Її, озирнувся і побачив своїх переслідувачів, тепер вже відомих фігур, обгоняющих мене з вражаючою швидкістю. Симум з піщаною бурею рухався на північ, але я зміг уникнути цього, слідуючи своїм курсом. Але дихання верблюда ставало все більш важким, і люди Аль-Нассана незабаром схопили б мене.
  
  
  Її, повернув поводи й пустив учвал свого ревущее і протестуюче тварина на півночі. Коли ми наблизилися, величезна хмара перетворилося з сріблясто-коричневого до чорного, і він побачив, що інші йдуть за ним. Її міг уявити собі ih недовіру і страх. Перш ніж ми досягли межі насувається піщаної бурі, її зняв сорочку і обернув її навколо голови, залишивши відкритими тільки два, як вони сказали, крізь які можна було бачити. Її пришпорив верблюда і пірнув у шторм.
  
  
  Мільйон колючих голок піску вдарив мене, і я завив, ніж боляче. Її, зістрибнув з верблюда, і на мить ми стояли, оповиті чорним хмарою, і нас би що виє вітром. Її дихав під сорочкою. Без сорочки мій рот був би заповнений піском, а моє обличчя було б розірвано гострими піщинками. Її потягнув верблюда, і його не назавжди було штовхати. Він повернувся спиною до центру шторму, жим лежачи на пісок і повернув довгу шию, щоб прикрити голову горбом.
  
  
  Його жим лежачи поруч з масою мокрій від банку шкури і уткнувся обличчям у бік верблюда. Якщо б люди Аль-Нассана пішли за нами, вони б ніколи не знайшли нас у цьому чорному вирі піску. Але навряд чи вони потрапили в шторм. Старий шейх не хотів би отримувати від цього максимум задоволення. Він був практичною людиною і все ще залишався з незайманою. При необхідності він завжди міг придумати яку-небудь історію для Ібн Хассука.
  
  
  Її лежав поряд з верблюдом, і пронизливий вітер пісок проникав крізь мою одяг і сорочку, покривала мою голову, де він прилипав до мого обличчя. Верблюд закрив очі з довгими віями і стиснув губи, і зміг витримати бурю. Її лежав і втратив відчуття часу, поки самум вив і ганяв пісок навколо мого тіла. Її струсив його, перейшов на інше місце поруч з твариною, і шталь чекати. Час зупинився. Світ був закритий. Не було нічого, крім пекучого піску, що пронизує піску, гострого, як голки, піску, який залишив на моєму тілі тисячу маленьких порізів. І коли здавалося, що моя шкіра більше не витримує, її почув м'який шепіт надії. Печіння і вереск трохи зменшилися, потім припинилися.
  
  
  Жовтуватий сергій пробивався крізь симум, коли сонце пробивалося крізь обертовий пісок. Її насилу піднявся на ноги, обтяжений піском і запеченою одязі. Її натягнув поводи, і верблюд почав крутитися, струснув своїм масивним горбом і почав підніматися своїм звичайним чином. Її тримався за поводи і шелл назустріч сяйву сонця, поки самум бушував, тепер знову, як срібна хмара на обрії. Її, озирнувся. Аль Нассан і его, люди пішли.
  
  
  Її, роздягся, струсив з себе весь одяг. Її обтрусив липкий пісок зі свого тіла, і знову одягнувся. Моє тіло протыкало маленькі рани, завдані піщаною бурею, і він знав, що біль буде тривати ще довгий час. Її селл на верблюда, і ми знову повернули на захід, у бік Червоного плаття і зустрічі з принцесою.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  
  
  
  
  Здавалося, минула ціла вічність, перш ніж її, пройшов через пустелю, минув перевали гір Джебель-вона у свій час йшла і, нарешті, дістався до порту ель-Халі. Це було трохи більше, ніж безліч рибальських човнів, з приватною яхтою і кількома туристичними човнами тут і там. Коли її приїхав увечері, її прив'язав верблюдів до дому людини, на знаку якого було написано, що він гончар. Вранці, якщо б ніхто не прийшов забрати тварину, він, безсумнівно, уклав би, що Аллах був добре обладнаний до йому. Коли її перетинав пустелю під палючим сонцем, Джуді займала більшу частину моїх думок, і я сподівався, що для нах ще не пізно.
  
  
  Тепер, прохолодним ввечері, спостерігаючи за кораблями в гавані, її зосередився на затримання рабів. Її не бачив корабля під назвою «Принцеса Ненсі», схожого на корабель работоргівця. Їй запізнився? Це була похмура думка, яку її швидко відкинув. Потім для гаванню її побачив корабель, его чорний контур, який плив беззвучно і без вогнів. Це було підозріло. Корабель плив повільно, дуже повільно. Її, побіг до кінця пірсу, де було пришвартовано півдюжини фелюг, високих арабських вітрильників. Її отзвязал одіна, підняв злегка конічний парус, і вечірній вітер погнав човен вліво. Її мовчки поплив на фелюге в напрямку повільно рухається корабля. Чи це була "Принцеса Ненсі", і якщо так, чи потрібно мені пливти туди і попередити влади? Ревматизму на цей штопора прийшов з жахливим усвідомленням, оскільки її згадав класичну реакцію капітанів давніх работоргівців, коли вони боялися бути виявленими. Вони викидають свій людський вантаж на борт. Її, знав, що ih сучасні колеги будуть не менш безжальними. Вдячний за безшумний вітрильник, її зробив фелюгу щиро за таємничим кораблем. Підійшовши лиже її, побачив, що це каботажне судно водотоннажністю близько 1500 тонн, старий, іржавий, пошарпаний корабель. Подгоняемое вечірнім вітром, моє судно йшло ценымногие швидше, ніж вантажний корабель, і він тримався лиже до корми. Поступово пошарпані, що відшарувалися букви стали розбірливими:
  
  
  «Принцеса Ненсі - Олександрія». Прекрасне назву для старого судна; навіть у темряві її міг бачити його стан. Не дивно, що корабель плив так повільно.
  
  
  Її зробив фелюгу лиже, до лівого борту, де з передбачуваною неохайністю мотузкові сходи все ще висіла за бортом. Її, простягнув руку, вхопився за драбину однією рукою і підтягнувся, стусонувши румпель маленького човна. Фелюга згорнула і відлетіла в темряву, поки її чіплявся за драбину.
  
  
  Її обережно підвівся і визирнув через перила. На палубі нікого не було, і він переліз через поручні і спустився на дошки палуби. Їй був упевнений, що на кораблі була крихітна команда, можливо, не більше півдюжини чоловік плюс капітан. Каюти екіпажу будуть розташовані попереду, трохи нижче палуби.
  
  
  Її прокрався вперед по краю рубки, нарешті, прослизнувши у двері трохи нижче пірса. Глибокий рев працюючої старої машини потрясав корабель, і я пішов по внутрішньому проходу, шукаючи ознаки людського вантажу. Їй нічого не бачив, лише кілька порожніх кают, туалетів і коморах.
  
  
  Її зупинився в кабіні екіпажу і почув хропіння. Її нарахував там сім фігур і підійшов до люка переднього трюм. Було надто темно, щоб дивитися вниз, але я прислухався до будь-яких звуків. Її нічого не чув. Її обережно підійшов до корми і другого трюму. Дотик світанку забарвило небо і дало достатньо світла, щоб заглянути в провести. Тримайте був безлюдний, якщо не рахувати кількох ящиків і бочок.
  
  
  Світанок велів мені поквапитися. Екіпаж прокидався, а у мене залишалося всього кілька хвилина, щоб продовжити. За дверима в хол лежав сувій міцної мотузки для білизни. Її підняв його, розрізав ножем на дрібні шматочки і поспішив назад до каюти екіпажу.
  
  
  Її, прослизнув усередину, як безмовна тінь. У найближчій ліжку був міцний негр. Моя рука схопила його за шию, і її сильно натиснув пальцями на м'які місця за вухами. Глибоке дихання склепіння перетворилося в м'яке дихання несвідомого. Його швидко зв'язав його і підійшов до наступного чоловікові.
  
  
  Мені потрібно було пов'язати ще двох, коли один навколо них раптом sel, можливо, розбуджений шостим почуттям. Це був потужний, складений китаєць-напівкровка з кремезним тілом. Коли він побачив мене, він швидко відреагував. Він підстрибнув, розставивши ноги, і вдарив мене ногою. Її пригнувся і побачив, що останній чоловік, темношкірий індіанець, теж прокинувся.
  
  
  Китайський напівкровка в одних штанях налетів на мене. Її зловив його в стрибку лютим аперкотом, який сильно відкинув його на край однієї з двомісних ліжок. Їй знову його его, его і мета знову врізалася в ліжко. Він спробував пригнутися і кинутися на мене, як бик, схиливши голову. Коли він підійшов, ударив її его по шиї, він упав до моїх ніг і завмер. Її підняв очі як раз вчасно, щоб побачити, як індіанець зникає за дверима. Її побіг за ним, але він вже був на палубі і кричав в рубку, де стояв рульової. Її збив його нога, але коли він впав на палубу, я краєм ока побачив, як відчинилися двері рульової рубки і з'явився керманич.
  
  
  Індіанець, можливо, був невисоким людиною, але він був вертким, як вугор, і відчайдушним. Він притиснув одне кожному племені до моїх грудей і відштовхнув мене від себе, порушивши мою хватку. Її ухилився від його іншої ноги, яка займається вдарила мене по обличчю, кинулася на ногу, але це було поза моєї досяжності. Перед рубкою стояло важке дерев'яне відром. Він схопився за ручку і дико замахав їм. Мені довелося впасти долілиць на палубу, щоб не розбити голову свистячим відром. Потім, індіанець готель втекти; яка це була помилка. Її пірнув вперед і врізався в нього, коли він пробирався до поручнів. Він розбився, і я почув глухий удар, коли його мета вдарилася об перила. Я знаю, що пов'язувати його не потрібно, її і повернувся до керманичу, що спускається по сходах з пістолетом у руці.
  
  
  Його постріл потрапив у дерево в двох дюймах від моєї голови, і він впав на палубу, перекинувся і став, а Вільгельміна випустила два швидких пострілу. Перший промахнувся, початку другої потрапив. Він впав назад, коли його пронизала важка 9-міліметрова goggle.
  
  
  Її почув, як грюкнули двері, і зрозумів, хто це має бути. Її, глянув на капітанську каюту і побачив людину з розпатланим волоссям, з вусами, у синій куртці з капітанською золотими смужками на голих грудях. Він глянув на мене і пістолет в руці і відсунувся від поручнів. Її, чув, як він пробіг по верхній палубі, пішов за ним, і ми зіткнулися ще з одним, коли він спускався по сходах за димовою трубою. «Не стріляйте, - сказав він. У нього був сильний турецький акцент. Її похмуре підійшов до нього. Його глибоко посаджені очі намагалися люто дивитися на мене.
  
  
  «На борту цього корабля немає нічого цінного», - сказав він. «Обшукайте трюми. Вони практично порожні.
  
  
  Її запитав. - "Де дівчата?"
  
  
  Його очі на мить блиснули, потім він швидко спохмурнів.
  
  
  "Що ти маєш на увазі?"
  
  
  Її вдарив його по обличчю Вільгельміною, і він впав на палубу, з його губи капала кров. Моє терпіння закінчилося, і мені не вистачило часу. Її витягнув його.
  
  
  «Де твій людський вантаж, жалюгідну подобу капітана корабля?», - прогарчав я. "Де рабині?" Він знову почав протестувати, але її зупинив його ударом у життя, який склався навпіл. Її отримав удар, за яким був правий, який його збив.
  
  
  «Я розірву тебе поступово на шматки», - відрізав я, піднімаючи його на ноги. «Ти слизова, паршива корабельна щур». Він побачив гнів на моє обличчя і зрозумів, що я мав на увазі те, що сказав. Спроба блефу була припинена; він впав, як проколотий повітряна куля. «Фальшива колода», - хрипко пробурмотів він. 'Під містком.'
  
  
  Її, подивився на мосту корабля. Він не був дуже довгим або широким.
  
  
  «Покажи мені», - сказав я. 'Швидко!' Її ткнув його Вільгельміною, і він повів мене вгору по сходах і через верхню палубу на мосту. Він підійшов до лівій стороні пірса, став на коліна в кутку і шталь піднімати настил з лежачим там ломом. Її уважно спостерігав за ним і, коли він оголив близько чверті люк, ступив уперед.
  
  
  «Закласти лом і відійди», - наказав я.
  
  
  Коли він корився їй, підійшов до краю палуби і заглянув туди, де раніше були дошки палуби. Мої щелепи стислися від гніву. Пов'язані дівчата лежали подвійними рядами на фальшивої палубі, на кілька дюймів нижче справжньою. За моїми оцінками, між містком і фальшпалубой залишалося близько шостої дюймів.
  
  
  «Захоплення інші дошки, ублюдок», - гаркнув його турку. "І поквапся!"
  
  
  Його дивився і тримав «Люгер» на чоловікові, поки, нарешті, він не відкрив всю бруківку майданчик, і він подивився вниз на два низки пов'язаних жінок. Всього ih було п'ятнадцять чи двадцять.
  
  
  «Витягуй ih по одній, - наказав я. «І розв'яжи кожну дівчину, коли ви витягнете».
  
  
  Їй був майже в рульовій рубці і глянув на штурвал, який рульової закріпив, коли підійшов до мене. Курс був відверті, інших кораблів не було видно, тому її залишив штурвал у спокої. Дівчатка, шоковані і налякані, коли вони вийшли, всі ще були в одязі, в якій ih викрали: одні у міні-сукнях, інші в спідницях і блузках.
  
  
  «Зв'яжіть його», - сказав його одній дівчині, навколо Європи. 'Ти розумієш англійську?' Вона кивнула і заткнула рот капітану тим же мотузками, якими була пов'язана. Дівчата зібралися в рубці і насторожено глянули на мене.
  
  
  «Я не навколо ih числа», - сказав я. «Я тут, щоб врятувати вас. Хто розуміє по-англійськи?
  
  
  Відгукнулися п'ять або шість дівчат, і він вибрав дівчину, яка займається виявилася ірландкою. Вона швидко розповіла мені, як зустріла представника компанії Tour Guide Trips, коли була в Греції. Він узяв інтерв'ю у дівчат, які відгукнулися на рекламу в афінській газеті.
  
  
  В інших були схожі історії про так званих співбесідах, а потім про особисту зустріч, то якою вони виявили, що ih схопили, зазвичай потім того, як їм слід заспокійливе. Було шість європейських, чотири африканських, чотири китайських і трьох скандинавських дівчини. Більшість трохи говорили по-англійськи, а між собою вони говорили на багатьох мовах, що можуть швидко переводити інший інший, а її коротко розповів їм, що ih чекало, коли вони прибули на приватний причал Хассука.
  
  
  Тепер, коли вони були на волі, страх і шок, швидко пройшли. На зміну йому прийшла сильна лють. Її відчув наростаючий гнів, коли розповів їм усе про операції Хассука. В моїй голів почав складатися божевільний план. Ці дівчата не були звичайними; вони були дівчатами, які знали життя. Деякі навколо них прибутку навколо прибережних міст, морських портів, місць, де вони вчилися керувати човном, поки вчилися ходити - узбережжя Ірландії, грецькі острови, африканське узбережжя.
  
  
  "Хто навколо вас, може керувати кораблем?" - запитав я і підняв купу рук.
  
  
  "Хто міг підтримувати роботу машинного відділення цієї старої ванни?" Пара рук замахала.
  
  
  «У мого батька й братів був невеликий флот моторних човнів на Гебридських островах», - вигукнула одна дівчина. «Двигун цього корабля зараз працює. Неважко простежити, щоб його роботою ».
  
  
  Її, усміхнувся. У мене були не тільки свідками, але і команду союзників.
  
  
  Її запитав. - «Хто навколо вас вміє поводитися з вогнепальною зброєю?» Також було піднято кілька рук. Її з наростаючим хвилюванням бачив, що це спрацює. Щоб вести старий корабель, знадобилося всього кілька людей.
  
  
  «Слухайте всі, - сказав я. «Ми можемо діяти разом і зловити Ібн Хасука. Хто бере? '
  
  
  Крик, яким вони відповіли, мене не здивував.
  
  
  «Добре, тоді голос мій план», - сказав я. «Хассук очікує, що ця жалюгідна ванна пришвартовується до его приватної порту бар через кілька годин. В іншому випадку він відразу ж подумає про втечу. Потім він уб'є всіх дівчат, які зараз є в будинок, і втікає. Я не можу цього допустити. Її хочу, щоб Хассук сидів у в'язниці або помер, що завгодно, лише б він більше не створював проблеми. Екіпаж корабля пов'язаний внизу. Повинно бути багато чоловічого одягу, і я впевнений, що ми знайдемо на борту велику кількість вогнепальної зброї. Ви підводите «Принцесу Ненсі» j порту бар Хассука. Якщо він і його люди підійдуть до вас, стріляйте, вбиваючи як можна більше. Потім зупиніться посеред річки, поки не отримаєте повідомлення від мене. Це дасть мені час піти в його палац і зібрати інші ключі, які мені потрібні проти Хассука.
  
  
  Її, зупинився і подивився на них. - "Як ви думаєте, ви впораєтеся з цим?" Її запитав.
  
  
  Вони по черзі запевняли мене, що це спрацює. Це теж повинно було працювати. Люди Хасука будуть повністю захоплені зненацька. І це буде не перша поспішно зібрана армія, яка здобула перемогу. Історія рясніє подібними речами. Її коротко помолився, і висловив сподівання, що так буде і сьогодні.
  
  
  «Добре, - сказав я. 'Давайте почнемо. Поки ви робите свою частину роботи, у мене є його робота.
  
  
  Її доручив однієї навколо дівчат, здоровенною шведської блондинці, керувати. Маленька француженка взяла кермо, і индонезийско-китайська дівчина виконувала функції наглядача і навігатор. Дві грекині спустилися перевірити машинне відділення. Менш ніж через півгодини палубні дошки були знову поставлені на мосту, але на цей раз внизу, під фальшивою палубою перебували капітан і команда. В металевому шафі, в капітанській каюті знайшли гвинтівки, десять карабінів і безліч револьверів. Двоє мерців були безцеремонно викинули за борт.
  
  
  Її прийшов до висновку, що на суші його швидше доберуся до палацу Хассука. Її поклав одяг у пакет з маслянистою тканиною і підійшла до поручнів в трусах. Її кинув останній погляд на нову команду принцеси Ненсі. Деякі дівчата носили грубі чоловічі сорочки, інші - короткі камзоли і комбінезони, і всі носили головні убори, щоб сховати волосся. Вони були похмуро налаштовані, озброєні і сердиті.
  
  
  До берега було недалеко плисти. На яскравому сонці її швидко висох, потім одягнувся. Її панцир по курній прибережній дорозі і побачив араба в західній одязі, але з традиційним червоним тарбушем на голи, їде на старому пікапі «Форді». Її підняв руку, і він пригальмував, щоб її зміг стрибнути в машину. Оскільки їй нічого не сказав, і задавати питання було порушенням арабського етикету, ми їхали мовчки, поки не побачив вырисовывающуюся знамениту вежу палацу Ібн Хасука.
  
  
  Дорога повертала від узбережжя вглиб суші, так що мені не вдалося побачити приватний причал. Але я знав, що він повинен бути поруч. Її подякував мого Доброго Самаритянина і вистрибнув з старої машини, коли ми підійшли до маєтку Хассука. Її зберігав під финиковым деревом і думав про те, як краще пройти, коли побачив невеличкий парад навколо двох лімузина або міського автомобіля та вантажівки, що виїжджає навколо воріт. Проїхавши деякий час по дорозі, вони звернули на піщану рівнину в декількох сотнях метрів від мене. Її бачив здоровенну фігуру Хасука на задньому сидінні першої машини. Її знав, куди він їде.
  
  
  Коли кортеж зник з виду, їй, поспішив до воріт. У мене все ще були вірчі грамоти, які Хассук дав мені показати Аль-Нассану, і тепер показав її ih двом вартовим. Вони кивнули і пропустили мене.
  
  
  Опинившись всередині, її пробіг через будинок, і коридор, що з'єднує початку другої будинок. Її, зістрибнув зі сходів в темниці і побіг у вологу кімнату. Коли її ввійшов, два євнуха були зайняті однією навколо дівчат. Мій погляд ковзнув mimmo у них я, Джуді. Коли її побачив її, все ще знаходиться під снодійним, біля стіни, мій складати долар забилося від полегшення.
  
  
  Два євнуха на мить підняли очі, потім повернулися до роботи, тому що звикли бачити мене поруч. Її підняв шматок залізної труби, що лежав на підлозі, ковзнув за ними і зняв ih обох на землю одним ударом. Її звільнив дівчину, яку катували, і обережно опустив на підлогу, а потім відпустив Джуді.
  
  
  Її планував забрати її звідси, і відправити до неї на квартиру, але бачив, що це неможливо. Вона була дуже виснажена, майже без свідомості і не могла продовжувати жити самостійно. Її обережно поклав її, відпустив двох інших дівчат в темницю і теж спустив ih на землю. Вони пролежали там хоча б кілька годин. Це було підходяще місце. Якщо справа дійде до свого піку, у Хассука зайняті руки. Він би не подумав про бідних створіння в своєму проклятому підземелля. Але тепер у мене був шанс увійти в його будинку туди, де, як він знав, повинні бути знайдені відповіді, які їй хотілося б. Її побіг нагору і увійшов в головну будівлю. Її злетів по мармурових сходах на початку другої поверсі, піднімаючись на дві сходинки за раз. Її побіг до кімнати Хассука, через вітальню, спальню і кабінет. У одній навколо стін її побачив ряд шаф, а внизу, акуратно покладені іншого на інший, сотні круглих металевих барабанів з плівкою, на кожному по всьому яких були написи та коди.
  
  
  Я як раз збирався схопити один навколо барабанів, коли тишу порушив грім пострілу. Але це був не постріл, і він відчув, як по моїй щоці відкрилася рана, а потім довга шкіряний батіг обернулася навколо моєї шиї. Мене потягли назад, і коли її впав на землю, його побачив величезну лису фігуру, що стоїть в дверному отворі з батогом у руці.
  
  
  Її не міг відстебнути нитка батога, і мені довелося докласти всі зусилля, щоб не бути задушеним їх. Томас підійшов до мене довгими котячими кроками. Її, нахилився і витягнув Вильгельмину з кобури під моєю курткою кольору хакі, потім від удару відкотився в іншу сторону і відчув, як батіг зісковзнув з моєї шиї. Її почув пирхання Томаса і побачив, що він викинув Вильгельмину у вікно. Він вийняв батіг, і знову вдарив. Її, обернувся в той момент, коли мене вразила пекуча, ріжуча біль, її почув страшний рев євнуха: Двуличныйый шакал! Їй був внизу в темниці, і відразу зрозумів, що це ти.
  
  
  Він знову хлестнул, і її знову відчув біль, коли батіг глибоко врезалася мені в спину. Її потягнувся до нього, але він вирвав його навколо моїх рук і знову і знову був у моєму напрямку, поки її намагався ухилитися від його рубящей сили. Він був знавцем цієї чортової штуки, і я знав, що такий хлист в умілих руках може кого завгодно вбити або покалічити на все життя.
  
  
  Її спробував пірнути до йому, але він рушив швидко і легко, і нехай хлысту знову вдарити мене по спині, а потім відчув її, як батіг знову обвилася навколо моєї шиї. Її, перекотився на спину, дозволив Хьюго прослизнути в мою долоню і кинув навколо цього положення. Її, бачив, як стилет увійшов у життя огрядного євнуха.
  
  
  Він почав дихати важко, впустив хлист і витягнув навколо свого тіла вузький стилет. Він презирливо кинув зброю. Її пригнувся до йому і його его по колінах. Він позадкував, але ноги в нього були, як дубові. Її відпустив його і впав на землю перш, ніж він встиг торкнутися моєї шиї рукою. Її, чув, як вітер свистів, коли він промахнувся, і вислизнув піт б'є. Її обійняв ногу і потягнув, і він втратив рівновагу. Але він знову встав на ноги так само швидко, як і її, і ще один удар промчав mimmo мого обличчя, коли її позадкував.
  
  
  Навколо рани в його животі текла кров, але Томас, схоже, цього не помічав. Її ухилився від його наступних ударів, але відчув його величезну руйнівну силу в своїх руках, це були немов падаючі кувалди. Її пірнув під ще один удар і випустив правий хук в его по підборіддю ідеального стану. Це був точний удар, за яким сиділа вся моя сила. Він спіткнувся, врізався в стілець, впав на нього і розчавив. У звичайної людини була б зламана щелепа, його б точно вирубали, але гігантський євнух піднявся на ноги, хоча й трохи повільніше. Він тримався за одну ніжку стільця, який тільки що зазнав аварії.
  
  
  Він підійшов до мене, тримаючи за ніжку стільця в правій руці, а ліву руку у себе на животі. Рани нанесеня Хьюго почала діяти. Томас змахнув ніжкою стільця - це був жахливий удар, який зламав би мені руку, якщо б її спробував відобразити его. Її міг тільки ухилитися і знову пірнути, поки він розгойдував ніжку стільця взад і вперед великими дугами. Раптом вдалині пролунав залп пострілів, потім ще і ще. Величезний євнух на частку секунди зупинився і прислухався, взявшись за підняту ніжку стільця. Мені не потрібно більше цієї dolly секунди. Її схопив його за руку, повернув в захопленні дзюдо, і він пролетів над моєю головою і впав, як повалене дерево. Кімната затремтіла. Їй підняв ніжку стільця і сильно вдарив його по животу. Він схопився обома руками за нижню частину тіла, і його обличчя спотворила біль. Його знову опустив ніжку стільця, але на цей раз з сильним ударом по шиї, коли він піднявся на коліна.
  
  
  Він впав вперед, задихаючись від боляче. Утримуючи життя однією рукою, він почав підніматися, коли її ніжкою стільця знову вдарив його по черепу. Він завмер на секунду, потім впав і наполовину перекинувся. З ним було покінчено, его замерзлі очі були безмовним доказом смерті его. Стрілянина тривала, і їй посміхнувся. Екіпаж «Принцеси Ненсі» опинився на своєму місці. При его величезному зростанні Хассука, безумовно, був би по одній легких мішеней. Її переступив через Томаса і підійшов до шаф для документів у стіни.
  
  
  Її відкрив ящик і поглянув на карти, вибравши одну навмання. «Сміт, Джош, Ікс-22». Її, подивився на плівкові барабани, побачив одіна з написом X-22 і підняв його. Її розгорнув, відео-і побачив чоловіка, який бив китаянку, а африканська дівчина била його. Всі троє були оголені. Такі фігурки зображували людину, вставляющего в китаянку гумовий шланг. І цієї краси було більше.
  
  
  Її поставив барабан на місце і вибрав інше ім'я по каталогу карток: «Рему, П'єр, Комісія з атомної енергії Франції». Номер его фільму був H-7, і у його барабані її знайшов фільм o nen з двома дівчатками не старше десяти або дванадцяти. Їй довелося плівку і продовжив пошук за картковим каталогом.
  
  
  Її знайшов імена, які її знав, людей навколо багатьох країн, впливових людей, міністрів, депутатів, агентів шпигунства, членів Конгресу, людей, що займають важливі посади в міжнародних офісах, а також цілий ряд менших імен на невеликих урядових посадах. Ця карткова система охоплювала практично всі країни Європи, Північної і Південної Америки, Азії та Африки.
  
  
  Це були люди, яких Хассук зловив в пастку, експлуатував і з'єднував зі своїми дівчатами, своїми еротичними фахівцями. Це були господарі, які на самому делле були рабами, прив'язаними до Хассуку. Але чи було це просто шантажем? Це здавалося неправильним, і я подумав про це, коли почув зовні вищання автомобільних шин.
  
  
  Її, підійшов до вікна. Це була вантажівка, який, як я її бачив, їхав до «Принцеси Ненсі». Двері відчинилися, і навколо машини вискочила міцна шведська блондинка в супроводі двох інших дівчат. Її окликнув ih і побіг вниз, щоб зустріти ih. «Ви б допливли до середини річки і кинули якір», - сказав я. 'Що сталося?'
  
  
  «Нам не потрібно було відпливати», - відповіла блондинка. «Вони всі мертві або в бігах. У нас є все, крім цього великого і товстого.
  
  
  «Хассука», - похмуро сказав я.
  
  
  «На першому плані пострілі він sel в свою машину і зник, залишивши позаду інших».
  
  
  'Прокляття!' Її сказав. - «Повертайся на корабель і залишайся там, поки не отримаєте повідомлення від мене. Її збираюся спробувати дістати його. Відвезіть мене на головну дорогу ».
  
  
  Її sel у вантажівку, і ми поїхали через ворота. Вартові, почувши постріли, відчули, що гра закінчена, і зникли. Наскільки мені було відомо, деякі євнухи змогли піти. Вони були дрібною рибкою. Але головна барракуда все ще була на волі. Її вискочив навколо вантажівки, коли ми вийшли на головну дорогу, а дівчата поїхали до моря.
  
  
  Тепер дорога була заповнена паломниками в білих шатах. Останній день хаджу наступав через 24 години. Деяких паломників несли на ношах, інших прихрамывали на милицях, більшість йшло разом зі своїми товаришами-паломниками, потік людей у білих шатах, зачарованих своїм релігійним завзяттям.
  
  
  Її, подивився на дорогу, сподіваючись побачити лімузин Хассука. Якщо б він спробував утекти в цій метушні, він просувався повільно. Її снаряд з паломниками в напрямку групи людей та трьох поліцейських. Трохи далі її побачив табличку ТІЛЬКИ ДЛЯ МУСУЛЬМАН. Священна всій території готелю, а тепер була оточена для віруючих, і петицію про паломництво потрібно було підписати з Каакли, релігійним магістратом.
  
  
  Коли її, підійшов до поліцейським, її, побачив, що вони стояли навколо чоловіка, який був голий, за винятком пари трусів. Він сказав поліцейським, що хтось затягнув його на ганок і відняв у нього іхрам, просту білу одежу паломника.
  
  
  Її не шталь чекати, щоб почути більше. В цьому не було необхідності. Її ледве відійшов на узбіччя дороги і пробіг mimmo повільно просуваються рядів паломників, всі виглядали однаково в своїх білих ихрамах, і по мірі того, як її оболонка, натовп ставала дедалі щільніше. Її минув знак ТІЛЬКИ ДЛЯ МУСУЛЬМАНОВ, що позначає зарезервоване місце для відпочинку, і глянув на чоловіків і жінок, що сидять на безплідною мертвої траві. Її, побіг, і в мене пересохло в горлі від спеки і хмар пилу, піднімаються на сотні тисяч футів.
  
  
  Її побачив невелике село, кілька глиняних будинків по обидва боки від головної дороги, де сільські жителі робили свою роботу. А потім її побачив його товсту фігуру, ледь прикриту ихрамом, який йшов на іншій стороні дороги, нервово озираючись назад. Він ще не подивився в правильному напрямку, але коли її, підійшов до нього, нехай навіть через дорогу, він побачив мене і зупинився. Її вже збирався пробитися крізь натовп, коли він з гнівним ревом підвищив голос. "Брати!" вигукнув він. «Середовищах нас є невіруючий. Тут є той, хто паплюжить ім'я Аллаха ». Він вказав на мене, і тисячі значення навички нападу були звернені. Повисла шокована тиша, яка займається швидко змінилася гнівним бурмотінням. "Голосування він!" - вигукнув Хассук. «Невірний, цікавий невірний з іншої країни, який пішов за мною сюди, щоб познущатися мною назавжди. Подивіться на нього, він навіть іхраму не носить, він сміється над нашою святою вірою ».
  
  
  Рев вибухнув, як киплячий вулкан. Її, глянув на гнів, який розв'язав Хассук, і побіг. Він перетворив цих вже емоційно напружених паломників в мстиву натовп. Зараз не час для заперечень, заяв або спроб спростування. Натовпи небезпечні, це скрізь і завжди одне і те ж, і ця юрба мала намір розтерзати мене.
  
  
  Її побіг до сільських хатах, і моєю єдиною перевагою було те, що люди в натовпі натикалися ще один про іншого у своєму нестримному бажанні схопити мене. Але вони розбігалися і обшукували всі будинки, щоб знайти мене. Ih крики і зойки були жахливим гулом, гуркотом грубих, неконтрольованих емоцій. Її пробіг через будинок, потім через початку другої і дійшов до третього. У третьому будинок була стайні, і її захід сіна.
  
  
  Зовні її почув біжать кошлатий і крики, коли натовп заполонив село, і її міг уявити задоволену маслянисту усмішку Хассука, коли він обернувся і попрямував назад у свій маєток. Тепер, коли мені доводилося ховатися від шаленої юрби і бути впевненим, що мене знайдуть і розірвуть на шматки, він може повернутися, забрати свої фільми, і карти, і почати новий бізнес в іншому місці. Все було марно. Він втече і продовжить те, що робить.
  
  
  Наближався звук кроків риссю. Постаті в білих миготіли mimmo дверей стайні, натовп бігала взад і вперед і почала обшукувати будинки один за іншим. Раптом в дверях зупинилася жінка в чорній вуалі. На голів у нах була кошик з фініками, і вона дивилася на кричущу натовп.
  
  
  Її мовчки опустився, ковзнув до неї і затиснув гей рот рукою. Одним швидким рухом потягнув її далі в стайню. Вона втратила свідомість, і її зв'язав її рукавами піджака. Менш ніж через хвилину навколо стайні вийшла постать у чорній вуалі з кошиком фініків на голи і пішла повільно, рівномірно, як арабські жінки, сподіваючись, що проклята кошик залишиться на місці.
  
  
  Її безтурботно пробирався крізь біжить натовп, зумів з'їхати на узбіччя дороги і пройшов mimmo рядів паломників назад до будинку Хассука. Її продовжував йти повільно, неухильно, придушуючи бажання бігти. Її не готель влаштовувати черговий бунт або дозволяти поліції затримувати мене. Не було часу на звичайні запитання й відповіді.
  
  
  Так що я продовжував упевнено йти, поки не досяг території маєтку Хассука. Тоді його викинув кошик, зірвав покривало і плащ і побіг у хату. Її мовчки піднявся мармуровими сходами. Її почув м'який клацання металу. Це були барабани для плівки, і коли його увійшов у кімнату, Хассук повернувся. Величезний євнух усе ще лежав, дивлячись на нас мертвими невидющими очима, а Хассук все ще носив вкрадений іхрам.
  
  
  «Все скінчено, товста задня частина», - м'яко сказав я.
  
  
  «Я не вірю в це», - відповів він, і тоді її побачив пістолет. «Можливо, для тебе все скінчено, але не для мене». Його увійшов у кімнату, зробив коло, але він махнув мені пістолетом.
  
  
  "Не назавжди", - сказав він. Її стояла спиною до вікна, і це було близько семи метровий падіння до трави внизу. Стілець, на якому він ставив барабани з плівкою, був в межах досяжності, але у нього був пістолет, і він був у пастці.
  
  
  «Повинен сказати, ви дуже спритний агент», - зізнався Хассук. «Мені шкода, що ти не був настільки безпринципним, щоб приєднатися до мене. Це того коштувало.
  
  
  «Шантаж не так wouldnt і захоплюючою», - сказав я, кидаючи ему наживку. Він засміявся.
  
  
  'Шантаж?' - сказав він, його глибокий сміх рознісся по кімнаті. «Звичайно, шантаж - частина цього, але справа не тільки в грошах, мій дорогий».
  
  
  Її запитав. - 'Чому?'
  
  
  «Ви бачили мої файли, і ви знаєте, наскільки важливі деякі навколо моїх клієнтів», - сказав він. «Кожен навколо них був ретельно відібраний потім того, як їй стало відомо, що у них є слабкі місця. Тримаючись за цих людей, її можу правити треба миром з-за лаштунків, Картер. Її можу зробити світ своїм. Її можу робити всякі справи, і не робити ih. Її можу впливати, безмовне, прихований вплив на всі уряди і світові справи. І для заміни кожного навколо старших чоловіків у мене є молодші, яких підпорядкував її собі ».
  
  
  Олександр був его збочений план. Синдром влада за троном. Смикати за ниточки надавало б йому задоволення, і, без сумніву, він слелал б на це так, як готель. Звичайно, він був божевільним і, звичайно, міг би зробити саме те, що сказав, якби їй випала така можливість. Це було б не так wouldnt складно. Люди, яких він контролював, приймали рішення на основі його загроз. Для них це був страх втратити те, до чого він ih пристрасті, страх ih кар'єру, репутацію і, у багатьох випадках, сімейні узи. І тому кожен навколо них буде підкорятися своєму панові на своєму місці, і работоргівля в Аравії стане работоргівлею для всього світу.
  
  
  Очі Хассука на мить віддалилися, без сумніву зосередившись на його плани на майбутнє. У мене був лише тимчасову перерву. Ну забудь, жирний ублюдок. Її штовхнув ніжку стільця. Барабани з плівкою з гуркотом впали на підлогу. Погляд Хасука автоматично перемістився на них, і він пірнув вперед, під прицілом. Пістолет грюкнув, goggle зачепила мені спину, і я відчув, як хлестает тепла кров.
  
  
  Мій гол вдарилася про його великий житті, і ми разом вдарилися об стілець. Її схопив його за руку з пістолетом і схопив досить сильно, щоб розгорнути його і вдарити його величезну фігуру об стіну. Її, думав, що він упустить пістолет, але він цього не зробив, і побіг через кімнату, коли він вирвався через стіни. Її, пірнув у вікно, коли пролунав його початку другий постріл, і він промахнувся. Її зробив сальто, а що-як приземлився на ноги. Вільгельміна лежали на траві, куди її кинув Томас. Її схопив «люгер», розвернувся і вистрілив у величезну фігуру Хассука, що з'явилася у вікні. Її здійснив три постріли, і всі вони потрапили відверті в цю товсту груди. Її, бачив, як у нього одвисла щелепа, а на вкраденому білому ихраме поширилося червона пляма. Він впав вперед і жим лежачи, наполовину відкинувшись на підвіконня, на мить здригнувся, а потім завмер, напівоголена ліс плоті.
  
  
  Її засунув Вильгельмину в її кобуру і раптом зрозумів, що моє тіло болить в кожній клітинці, і що я дуже, дуже втомився. Її, увійшов в тихий дім, підійшов до телефону і подзвонив в консульство США. Її використав ідентифікаційний код AX і коротко розповів історію, а потім попросив ih зв'язатися з Хоуком і провести якомога більше людей.
  
  
  Її, чув, як машини проїжджають через ворота, і спустився вниз, де побачив вантажівку і одіна з лімузинів, де впала команду принцеси Ненсі, моєї команди. Її розповів дівчатам, що сталося, і вони пообіцяли зачекати тут, поки не приїдуть співробітники консульства. У кожного буде свій розповідь. Потім її, спустився вниз, накинув ковдру на маленьку дівчинку, яка займається все ще була без свідомості, і виніс її на вулицю. Шведська дівчина відвезла нас у квартиру Джуді, а потім повернулася, щоб чекати чиновників.
  
  
  Її спокутував Джуді у теплій & nb і викликав лікаря. Коли він прийшов, їй представився і розповів йому всю історію, яку йому потрібно було знати, щоб лікувати її. Потім того, як він пішов, був пізній вечір, перш ніж вона прокинулася. Її sel поруч з ліжком. Її круглі очі, наповнені речами, яких я не розумів, дивилися на мене.
  
  
  «Все скінчено», - м'яко сказав я. «І мені дуже шкода, через що ти пройшла, Джуді. Не можу сказати, як мені шкода ».
  
  
  Вона озирнулась, зорієнтувалася на знайомі речі в своїй квартирі, а потім знову подивилася на мене. Вона нічого не сказала, але в її очах була гіркота. Її встав, поплескав її по руці і пішов. Лікар приходив до неї щодня і давав мені звіт, а через 24 години до мене несподівано прийшов відвідувач, який жував незасвічену сигару.
  
  
  «Я повинен був приїхати», - сказав він. «Спори з приводу права власності на фільми. Ми розібралися. Кожна людина в цій картотеці отримав оригінал фільму і лист від AX.
  
  
  "Лист, в якому ih просити змінити свої звички, її так розумію?"
  
  
  «Це, звичайно, мається на увазі», - сказав Хоук. 'Це говорить так багато, що вони можуть бути щасливі, що вони знову вільні, спасибі одному через наших агентів ».
  
  
  «Великий визволитель», - пробурмотів я.
  
  
  «За найважливішими людьми в самих делікатних постах, звичайно ж, відстежувати ih власні уряду», - додав Хоук. «Там, де це буде визнано необхідним, буде запропонована медична і психіатрична допомога».
  
  
  Яструб залишився там всього на день, і люб'язно запропонував мені залишитися на деякий час, поки Джуді трохи не видужає. Перейдіть ще день чи два», - великодушно сказав він. Нарешті, ми закінчили его майже в два неділях.
  
  
  Її почав думати, що цього не вистачить. Її чув тільки звіти лікаря, але Джуді наші слова. Одного разу пізно ввечері їй був один у кімнаті готелю, де зупинився, коли у двері постукали. Голос вона, дивиться на мене своїми великими круглими очима. Вона увійшла, нічого не сказавши, і я дивилася, як вона стоїть в кімнаті дуже шикарний і дуже жіночному сукні навколо рожевого шовку.
  
  
  «Ти чудово виглядаєш, Джуді», - сказав я. «Я радий цьому. Її дуже щасливий.'
  
  
  «Зовні зцілюється», - м'яко сказала вона. «Всередині це займає більше часу. Іноді це зовсім не лікує. Її думав, у мене це не спрацює ».
  
  
  Її запитав. - "Але це спрацювало?"
  
  
  «Я багато думала», - серйозно сказала вона. «Спочатку я не бачила причин прощати тебе. Ви використовували мене цілеспрямовано і навмисно. Її, знав, що ти не хотів дозволити мені пережити те, що зі мною сталося. Ви були змушені, її це розуміла. Але є люди, які не змогли б мене зрозуміти. Вони б подумали обладнання мене, як про людину, про людську істоту. Але ти цього не зробив, і я ненавиділа тебе за це. Але коли мені стало краще, її подумав про це і почала тебе розуміти. Думаю, ви думали облад мені, про те, що вони зі мною робили ».
  
  
  «Я теж постраждав, Джуді», - м'яко сказав я, взявши її за руку. "Але, її завоював".
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Кати
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Кати
  
  
  Присвячується співробітникам секретної служби Сполучених Штатів Америки
  
  
  Перша глава.
  
  
  U. S. N. Paycock був останнім за важких ракетних крейсерів Південно-Тихоокеанського Об'єднаного флоту оборони. Він вміщував чотирнадцять сотень людей, важив дванадцять тисяч тонн, омела шість 8-дюймових гармат і дві спарені пускові установки, оснащені надзвуковий ракетою LV «Тер'єр». Здвоєні пускові установки можуть запускати по дві ракети на пускову установку кожні тридцять секунд. Вони могли б запустити чотири ракети на вісім десятих секунди. U. S. N. Paycock був чудовим бойовим спорядженням і коштував 225 мільйонів доларів.
  
  
  В ніч на 4 червня 1969 року вона прорізала чорноту майже безмісячної ночі в південній частині Тихого океану. Люди на закритому містку час від часу могли бачити темну масу інших судів, беруть участь у спільних австралійське-американських військово-морських маневрах. Капітан Уілбур Форман був на містку, спостерігаючи, як його рульової почав повільний покажчиків вліво, як і вимагалося, рівненської 0 годин і п'ятнадцять хвилина. Всі кораблі йшли без вогнів, в бойових умовах, а радар, дивлячись в свій зелений екран, насупився.
  
  
  «Судно наближається до нас по лівому борту, сер», - крикнув він. Капітан Форман виглянув у вікно і побачив величезну частину австралійського авіаносця Даунінг, одного з австралійських авіаносців класу «Маджестік», завантаженого в двадцять тисяч тонн. . Він уклав, що вона може трохи розгойдуватися.
  
  
  «Тримай курс», - сказав він керманичу, і той зробив це. Потім, у зв'язку з раптовою катастрофою на море, величезна маса авіаносця вдарила по США. Paycock в середині живота корабля, рухаючись крізь нах, як ніж рухається через масло. Люди кричали, вибухали двигуни, моряки пірнали у море, намагаючись погасити полум'я, що охопило ih тіла. В результаті пострілу була зруйнована електрична система корабля, і закрити всі перебирання вручну було неможливо. U. S. N. Paycock швидко впав. Вижили були, але небагато.
  
  
  На борту австралійського авіаносця товстий мис прийняв на себе основну тяжкість аварії, і його перебирання були швидко закриті. На містку радарман притулився головою до екрану свого інструменту, намагаючись заглушити звуки вмираючих зовні. Його звали Бертон Комфорд, і під час військово-морського розслідування він показав, що екран его радар показує велику відстань між кораблями. Був зроблений висновок про те, що радар може бути неправильно прочитаний, що електронні очі можуть працювати неправильно, а явна недбалість неприпустимі. Але Бертон Комфорд був людиною, якій було доручено керувати і інтерпретувати сигнали електронних очей, які повинні були направляти гігантський носій.
  
  
  Місяць тому, майже в день, спільні військові маневри об'єднаного Тихоокеанського оборонного альянсу пройшли вздовж прекрасних білих пляжів Папуа. Білі сили, «нападники», створили плацдарм. Сили оборони синіх під командуванням майора Австралії Рональда Сінглтона знаходилися над гірським хребтом в очікуванні авіаудару своїх літаків оборони. Праворуч від пляжів перебували війська Нової Зеландії і Філіппін; зліва - американці-за підтримки Великобританії. Літаки австралійських ВПС були оснащені бойовими бомбами, які вони скидали в море по заздалегідь встановленим цілям. Якщо цілі були вражені, кожна поразка прирівнювалося до заздалегідь визначеної кількості вибитих «атакуючих» військ і зараховувалося захисникам.
  
  
  Це було досить типове вправа у військових іграх. Майор Рональд Сінглтон, командувач силами оборони Австралії, оглянув небо в попросив своїх літаків, і раптом побачив, що вони набирають обертів. Командир ескадрильї, піднявшись високо, віддав команду скинути бомби, і ескадрилья наслідувала його приклад. Майор Сінглтон підняв очі і побачив, як крихітні об'єкти, збільшуючись в долі секунди, падають на берег. Ih грім був пронизаний криками абсолютно непідготовлених і незахищених людей на пляжах.
  
  
  "Не тут, ви, чортові дурні!" - крикнув майор у рацію. "Зупиніть ih, кравець візьми!" - крикнув він на радиокомандный пункт. «Зупиніть ih! Вони занадто рано випустили бомби!»
  
  
  Але ніяка гігантська рука не могла втримати смертоносні бомби, що мчать в повітрі, ніяка магічна команда не могла закликати ih назад. Машини швидкої допомоги годинами відвезли тіла - розбиті тіла, трупи. Це були новозеландські, англійські, філіппінські і американські прилади.
  
  
  Ім'я командира австралійської ескадрильї було лейтенант Додд Демпстер, і в ході подальшого розслідування він показав, що його комп'ютер давав помилки в обчисленнях часу, відстані і шляховий швидкості, і що несправність приладу була причиною його передчасної «скидання повна назва». " замовлення. Лейтенант Демпстер сказав, що його візуальне спостереження за пляжем було нечітким. В очікуванні продовження розслідування ніяких додаткових офіційних звинувачень висунуто не було. Але гнівні звинувачення, розлетілися по повітрю, в основному з-за недбалого ставлення і неефективних операцій з боку австралійців у повітрі,
  
  
  в основному з-за недбалого ставлення і неефективних операцій австралійського командування. За лаштунками було набагато більше гострих розмов, ніж увійшло до платівки. Деяка кількість наших людей розчаровувалося в австралийцах.
  
  
  Третій інцидент стався у вересні під час австралійське-британських польових маневрів, запланованих шість місяців тому. Вчення стосувалися захисту стаціонарних об'єктів - в цьому випадку заводі з виробництва боєприпасів на північ від Клермонта в Квінсленді. Британцям була доручена роль оборонців, і лінія австралійських танків рушила до захисників, сгруппировавшимся перед і позаду основного запасу бойових патронів всередині будівель з низьким дахом. Вони використовували нові, великі, швидкі танки, й у заздалегідь установлений момент танки повинні були розвернутися і відступити, або виконавши свої моделируемые мети, або не виконавши цього.
  
  
  Лінія лязгающих драконів почало обертатися, всі, крім одного на правому фланзі, останнього навколо шеренги. Спостерігали чекали, коли водій приборкає свого металевого монстра. Замість цього вони побачили, що верхній люк відкрився, і чоловік вискочив через баком, впав у перекатывающем сальто і піднявшись на ноги, зробив смугу для безпеки. Те ж саме і з більшістю роззяв, коли великий танк попрямував відкрито до складу боєприпасів.
  
  
  Основна маса британських військ, згрупованих по іншу сторону будівлі, не усвідомлювала, що відбувається, поки танк не врізався в склад бойових патронів. Всій території готелю вибухнула феєрверком відверті навколо пекла. І знову машини швидкої допомоги працювали понаднормово, вивезли загиблих і поранених. І знову голоси гніву стали голосніше й вимогливіше.
  
  
  Водій танка повідомив, що у нього заклинило рульове управління. Не залишилося ніяких доказів, щоб перевірити його історію. Його звільнили зі служби за те, що він втратив голову і запанікував, коли ему слід було спробувати вчасно зупинити свій танк. Його звали Джон Доуси. Але його звільнення не заспокоїло гнівних голосів. І не повернуло мертвих англійських солдатів.
  
  
  Три трагедії і її знову бачив, ну такими, як вони відбулися - точно так само, як в їх дні в офісі AX потім того, як мені зателефонував Хок. Кожна деталь була відображена в моїй пам'яті. Її бачив кліпи по всьому фільмів, які були доступні в деяких випадках. Її читав розповіді сотень очевидців і учасників. Її переварив тисячі сторінок звітів, звітів і свідчень. Очима і словами інших її відчував себе так, як ніби її був на кожному навколо них.
  
  
  Великий авіалайнер BOAC збирався приземлитися в Брісбені, і її побачив мерехтливі вогні австралійської столиці. Але коли ми опустилися нижче, її знову згадав штабу-квартиру AX в Дюпон-Серкл, Вашингтон, округ Колумбія. очі кидаються на мене - его кожистое обличчя міністра Нової Англії суперечить його ролі начальника відділу операцій AX.
  
  
  «Здавалося б, австралійці хочуть зруйнувати весь проклятий Южнотихоокеанский оборонний союз», - сказав він.
  
  
  «Це безглуздо», - прокоментував її. «Ну Це головна захист від китайських комуністів».
  
  
  «Неважливо, хочуть вони зруйнувати його, або вони страждають від нападу гігантської неефективності, досягається один і той же потік», - відрізав Хок. «Ви читаєте конфіденційні звіти, додані до матеріалів, які я вам дав. Весь робочий альянс вотум-вотум розвалиться. Але все ж австралійці не зупинили такого роду речі і не знайшли задовільних відповідей на штопора, чому сталися помилки. Всі зусилля, час, роботу, і мільйони, витрачені Сполученими Штатами на створення цієї надійної працюючої захисту, вотум-вотум вибухнуть перед нашими очима. Її хочу, щоб ви швидко приїхали і з'ясували, що відбувається ».
  
  
  "Що-небудь ще?" Її запитав. Роки роботи з Хоуком змусили мене, що-що дізнатися. Він не посилав мене або будь-якого іншого топ-агента AX на невизначено певні місії. Завжди було щось конкретне, яким би незначним воно нам здавалося, що виводило його з категорії «припустити». Її відкинувся на спинку крісла, поки він дивився у стелю і розгортав свіжу сигару, яку він швидше жував, ніж курив.
  
  
  «Два місяці тому тіло китайця було викинуто на берег в точці біля острова Хінчінбрук уздовж Великого Бар'єрного рифу. На nen було аквалангом, і розтин показав, що він помер від емболії».
  
  
  «Це вказує на те, що він діяв з підводного човна, і вони належним чином не декомпрессировали его з останнього виходу», - прокоментував її, розмірковуючи вголос.
  
  
  «У нього було п'ятдесят тисяч доларів в австралійських фунтах на поясі під аквалангом», - сказав він. Він просто залишив його там і дивився, як я піднімаю его і жую.
  
  
  "Відкриває цілий ящик можливостей Пандори, чи не так?" - нарешті сказав я. "Які-небудь подальші дії?"
  
  
  «Нічого страшного, якщо ти не хочеш використовувати свою уяву і нікуди не дінешся», - відповів він. Він мав на увазі три неочікуваних трагічні події, не говорю про це. «Майору Ротвеллу австралійською розвідки повідомили, що ви вже в дорозі.
  
  
  Его штабу-квартири в залі в Ер на узбережжі. Він радий, що ви приїхали, так що у вас не буде проблем. Його впевнені, що він вам розповість. за будь-яких деталей, які ви хочете. Все це «настільки варварське, що він назвав нашого взаємного загадкового противника. Кати».
  
  
  Його встав. «Що, якщо це просто чортова неефективність?» Її запитав.
  
  
  Хоук дивився на мене невиразними очима, кам'яним обличчям. «Я буду здивований», - сказав він. "Її давно не дивуюся".
  
  
  Її вимкнув уявні повтори, коли великий авіалайнер приземлився в Брісбені, але її все ще думав про значення трьох трагічних подій. Три нещасних випадків, кожен навколо яких призвів до загибелі союзників Австралії і гіркої образи. Я не міг повністю виключити можливість неефективності, але, як зазначив Хоук, це здавалося раптовим нападом хвороби. Якби це було не так, варто було б розглянути довгу руку збігу.
  
  
  Тепер було слово, над яким її ніколи особливо не замислювався. Досвід навчив мене, що в житті буває дуже мало збігів - справжніх, чесних - а в шпигунській грає ih практично не буває. Але якщо це не було неефективністю і якщо це не збіг, то це теж не аматорська ніч. Тільки хороші професіонали, вищий шар шпигунів, можуть організувати і провести дійсно тонку і складну операцію. Не те щоб професіонали не помилялися. Просто навіть у ih помилки є щось особливе.
  
  
  Але стюардеса прощалася з усіма, і він перестав міркувати і зійшов з гігантського авіалайнера, щоб перейти на менший двомоторний турбогвинтовий двигун на останньому відрізку шляху в Ер. Ця частина поля була короткою. В аеропорту Ер її взяв дві свої сумки - на одну більше, ніж зазвичай ношу, - і отримав ключ від загальних шафок. Її взяв велику сумку, в якій було обладнання, яке дав мені Стюарт навколо Special Effects, і поклав її в шафку.
  
  
  «Я поняття не маю, з якими проблемами ви можете зіткнутися», - сказав він мені, даючи мені матеріал. «Але Австралія - це острів, і ви буквально можете опинитися в море. Те, що у мене є, потребує помічника для роботи, але він може вам стати в нагоді. Звичайно, це нова розробка».
  
  
  Потім того, як він поінформував мене про це, її заклав його в спеціальний мішок і пішов з ним, а тепер, тут, в Ейрі, його вирішив не брати його з собою. Її поняття не мав, з чим можу зіткнутися, і тут було б безпечніше.
  
  
  Відомий нью-йоркський прикраси пішов сам один з найбільш безцінних діамантів у звичайній посилці поштою США. Замість безлічі ретельно продуманих заходів обережності, які самі по собі привертали б увагу, це був чудовий приклад використання дуже звичайного, щоб приховати дуже незвичайне. Це прилипло до мене. Її закрив загальний шафку і встромив ключ у хвилину. Пізніше її переніс його в невелику виїмку всередині каблука мого черевика.
  
  
  Її, вийшов на вулицю, зловив таксі і дав ему адреса австралійської розвідки. Її провів поїздку, спостерігаючи за австралійськими дівчатами на вулицях, коли ми проїжджали mimmo них. У них було власне якість, його швидко вирішив, що прямолінійність. Вони йшли з піднятими головами і швидко посміхалися. Вони були одягнені в міні-спідниці, у них були сильні стрункі ноги, красива лінія грудей і хороша чиста шкіра. Але в основному ih виділяла якість хедз-апу.
  
  
  Таксі загальмувало, а потім зупинився біля невеличкого сірого будинку, і він увійшов всередину. Охоронці відразу зупинили мене, і я пред'явив документи. Картина відразу змінилася. Майор Алан Ротвелл, ККБ, енергійно потиснув руку. Худий чоловік у штатському, з швидкими яскравими очима, малими вусиками. Мені було важко утримувати погляд на майор. У його кабінеті було два стільці, а за другим стояло таке чарівне блюдо, яке їй коли-небудь бачив, де-небудь і коли-небудь. Їй був вдячний майору за швидке вистави.
  
  
  «Це Мона-Стар», - сказав він. «Мона - моя права рука. Вона знає про це офісі стільки ж, може бути, більше, ніж її. Вона - один навколо наших цивільних співробітників служби безпеки. На самому делле, ти будеш працювати більше з Моною, ніж зі мною».
  
  
  Її намагався не надто радісно посміхатися цій перспективі. Але Мона-Стар швидко вловила задоволення в моїх очах, і її власний погляд був відверто зацікавлений. Вона була високою, рудоволосої і зеленоокої, і коли вона встала, щоб потиснути руку, побачив її чудову лінію ee нога, довгих і твердих, плавно изгибающихся до широким округлих стегон. Ee груди, повинно бути, стала важким тягарем для австралійської промисловості бюстгальтерів.
  
  
  «Я був страшенно схвильований з ними тхора, як почув, що ви приїдете». Вона посміхнулася мені.
  
  
  «Зізнаюся, ми всі були такими, Картер», - додав майор Ротвелл. "Ми з Яструбом дружимо досить давно, і коли ми говорили про проблему тут, і він запитав, чи може він нам допомогти, він великодушно погодився.
  
  
  Відправити агента з вашою репутацією було більше, ніж її очікував від нього. Прекрасний хлопець, Яструб. "
  
  
  Її посміхнувся. Австралійці були відкритою, прямий нацією. Я не сказав йому, що інтерес Хоука був мотивований чимось більшим, ніж чистота серця і доброзичливість.
  
  
  «Звичайно, її справді не думаю, що проблема в чомусь більшому, ніж наша власна внутрішня неефективність», - продовжив майор. «Але якщо це так, ми просто не в силах впоратися з цим. Англійці спецоперації в інтригах протягом кількох поколінь, і, звичайно, європейці весь час живуть з цим. для це. Але у нас просто ще немає ноу-хау. Не проти чогось на кшталт «Кат».
  
  
  Її, кивнув, приймаючи його чесне визнання, і зловив спекулятивну оцінку мене Мони Старий. В її очах був відкритий інтерес і щось ще, майже передчуття. Її подумки посміхнувся. Її ніколи не дозволяв ігор заважати роботі, але невеликі перерви між роботою були корисні для людей. Її знову звернув увагу на майора Ротвелла.
  
  
  «У трагедіях спецоперації три ключових людини», - сказав я. «Думаю, у вас є ih військові файли, і ви ih ретельно вивчили».
  
  
  «Я відправив трьох своїх слідчих безпосередньо до командирів ih баз, щоб вони вивчили записи чоловіків», - сказав він. «У мене є звіти, які здали мої люди відкрито тут».
  
  
  Її, поморщився. Для мене це не годиться. Читання звітів трьох окремих дослідників залишило занадто багато вільного місця. Кожна людина давав свою інтерпретацію того, що було значним у послужному списку людину, яку він досліджував. Її готель прямо порівняти фактичні файли кожної людини.
  
  
  "Жалкую." Її посміхнувся майору. "Нічого хорошого. Будь ласка, принесіть вранці сюди повне досьє кожної людини. Її хочу вивчати ih разом, в один час, в одному місці. Я не збираюся шукати великі речі. У цьому важливі дрібниці. бізнес, майор, тому що раптово ти виявляєш, що це не зовсім дрібниці ".
  
  
  Майор Ротвелл повернувся до Моне, і він побачив, що вона вже взяла трубку і набирає номер. Він посміхнувся мені.
  
  
  "Розумієш, що я маю на увазі, Картер?" - прокоментував він. «Вона дуже ефективна». Він глянув на годинник. «Зазвичай нас тут не буває так пізно, але ми змусили всіх чекати вас понаднормово. Ми зняли для вас невеликий котедж на околиці міста. Він просторіше і трохи краще, ніж calve. І теж лиже до нашого офісу. Зовні автомобіль для вашого використання ».
  
  
  «Дуже вдячним», - сказав я. Холодний, різкий голос Мони перервав розмову.
  
  
  «Всі потрібні вам файли будуть доставлені сюди вранці, містер Картер», - сказала вона. Майор Ротвелл встав.
  
  
  «Я пропоную назвати це увечері і почати все заново з ранку», - сказав він. «Мона покаже тобі машину і котедж. Мене чекають в моєму клубі. Побачимося завтра, Картер».
  
  
  Її, зрозумів, що більша частина британського стилю ще була частиною австралійської армії. Її почекав, поки Мона збирає свої речі, а потім вона опинилася поруч зі мною, посміхаючись мені.
  
  
  «Ніхто не сказав мені, що ти біса такий великий і красивий», - сказала вона, коли ми вийшли на вулицю, де англія кремового кольору сиділа в задній частині будівлі на маленькій парковці. Мона вручила мені ключі від нього і пішла в іншу сторону.
  
  
  «Ніхто не сказав мені, що у майора є помічник, схожий на вас», - заперечив я, прослизнувши на водійське сидіння і заповнивши передню частину невеликого англійського форда. Мона влаштувалася в протилежному кутку сидіння, міні-спідниця відкривала повільний красивий вигин її стегна. Ee дуже велика і дуже глибока груди була у ih rohde такий же прямою і відвертою, як відверто зацікавлена вираз її обличчя.
  
  
  Її послідував її вказівкам, і попрямував до маленького англійської форду широкою вулицею в умовах слабкого руху.
  
  
  «Я намагаюся покинути офіс, коли виходжу за двері, Янк, - сказала Мона. "Але я думаю, що я повинен тобі, що сказати. Судячи з того, що я бачив її, переконаний, що все це не більш ніж наша гнильна, груба некомпетентність і неефективність. . "
  
  
  Її посміхнувся ей. Вона з більшою впевненістю повторювала думки майора Ротвелла. Можливо, одна навколо ih проблема полягала в тому, що вони вважали за краще звинувачувати себе, ніж зіткнутися з неприємним і страшним фактом, що зовнішні сили діють виплат прямо у них під носом. Її утримався від коментарів, і вона більше нічого не сказала з цього приводу. Ми підійшли до групи акуратних маленьких дерев'яних котеджів, щойно пофарбованих, і Мона веліла мені зупинитися. Вона вручила мені ще один ключ.
  
  
  «Номер п'ять», - сказала вона. «Ви знайдете це досить добре, містер Картер».
  
  
  «Спробуй Нік», - запропонував їй, і вона посміхнулася.
  
  
  «Добре, Нік, - сказала вона. «А як щодо того, щоб відвезти мене до себе додому? Просто їдьте щиро, і ви натрапите на відверті апартаменти Castle.
  
  
  Доїхали до квартир, типових кутових
  
  
  кластерів багатоквартирних будинків, не такі високі, як в американських містах, але в іншому практично такий же.
  
  
  «Сподіваюся, ти не будеш надто зайнятий, щоб як-небудь ввечері прийти на вечерю, Нік», - сказала Мона. Зелений колір її очей м'яко світився, майже як дорожня бійка, що говорить мені рухатися вперед.
  
  
  «Я подбаю про це», - тихо сказав я, підкоряючись сигналам світлофора.
  
  
  Перед тим, як повернутися в ту ніч за замкненими дверима невеликого, але акуратно оздобленого котеджу, її витягнув Вильгельмину за ee спеціальної наплічної кобури з водонепроникним клапаном. Навколо всіх дівчат, яких вона коли-небудь знав, Вільгельміна завжди була найнадійнішою. Ee 9 мм кулі говорили з повною владою, ee швидкі постріли, як волосся на спусковому гачку, були обнадійливим предметом, який працював на мене. Капнувши краплю олії на засувку відкидної стулки і поворотну пружину, її поклав Люгер назад у кобуру. Знявши сорочку, відстебнув її тонкі шкіряні піхви з правого передпліччя. Навколо вузького футляра її витягнув Хьюго, тонкий, як олівець, стилет із загартованої сталі, що лежить у моїй долоні, прекрасний і смертоносний іншого. Обидві гострі, як бритва леза, що звужуються до ідеальної точки, лезо мало балансом і вагою для безпомилковій точності при правильному кидку. Обидва зброї були більше, ніж просто знаряддями праці. Вони були частиною мене. Її витер лезо краплею олії і знову надів піхви на руку, направивши вгору. При правильному тиску Хьюго падав мені на долоню, і її тут же її використовував. Як і всі старі друзі, з ними було добре.
  
  
  II
  
  
  Частина цього бізнесу - уміти копати. Хок любив говорити, що хороший агент АХЕ - Сокири повинен володіти силою бика, хоробрість лева, хитрістю лисиці і здатністю копати, як кріт. На наступний ранок її був у кротовом ділянці з купою записів, яку Мона-Стар поставлена переді мною в офісі розвідки Австралії. Мені надали невеликий бічний кабінет, де її міг бути ізольований, і не турбував. Мона, одягнена в білу спідницю з шкіряними гудзиками і шкіряними петлями, увінчана чорної блузкою, докладає всі файли переді мною, і попрямувала до дня. Вона зупинилася, взявшись за ручку, і зазначила вираз моїх очей, коли її дивився на нах.
  
  
  "Що вас цікавить?" запитала вона.
  
  
  «Як, кравець візьми, майор робить з тобою яку-небудь роботу», - сказав я. Вона засміялася і закрила за собою двері. Це був справедливий штопора. Вона чертовски відволікала. Але її виросли цю частину своєї свідомості і зосередився на товстих папках переді мною.
  
  
  Її працював під час обіду без перерви і до вечора. Спочатку її прочитав всі прокляті листи, оцінки та звіти, а потім повернувся до них і почав вибирати певні елементи. Її склав для себе список сумнівних факторів в блокноті під ім'ям кожної людини, і коли її закінчив, у мене було кілька жорстких пунктів, які представляли більш ніж швидкоплинний інтерес. Її, відкинувся назад і досліджував те, що помітив.
  
  
  Спочатку Бертон Комфорд. Він був хронічним порушником спокою. Він брав участь у численних подряпинах в барах. Було відомо, що він припиняв службу всякий раз, коли випивав занадто багато. Він отримав різні покарання за свою поведінку у відпустці, і його тричі звільняли по всьому цивільних в'язниць.
  
  
  Водій вийшов із складання танка, який підірвав склад боєприпасів, також потрапив у численні скандали. Він зазнав кількох дисциплінарним стягненням з боку свого начальства. Невдоволений чоловік, він питав себе агресивну ворожість майже до всіх, обурюючись ih життям, своєю роботою. Її також з великим інтересом зазначив, що Джон Доуси і Бертон Комфорд були замішані в інцидентах в одному барі, місці під назвою The Ruddy Глечик.
  
  
  Третій чоловік, лейтенант ВПС, не мав у своєму послужному списку нічого, що могло б пов'язати його з Червоним Глечиком, але він демонстрував ту ж незадоволену особистість, що і двоє інших, - звичайно, на своєму власному рівні. За його даними, він двічі ложі заяву про дозвіл звільнитися зі служби, і кожен раз його заступництво відхилялася. Потім він попросив подовжений відпустку, але йому було відмовлено. Потім він брав відпустку по хворобі на незвично довгі і часті періоди. Згідно з оціночними звітів, його загальний рейтинг неухильно знижувався.
  
  
  Її виявив, що мої пальці стукають по стільниці. Три трагічних «нещасних випадків», і троє чоловіків, кожен навколо яких переконаний скаржник, незадоволений своєю долею - кожен навколо них дозрів для неприємностей. Це була думка, яка займається спокійно залишалася в розумі, як невылупившееся яйце, і приєднується до безлічі можливостей. Її, встав і відчинив двері маленького офісу, щоб побачити, як Мона фарбує губи.
  
  
  "Виходиш з кокона?" вона посміхнулася.
  
  
  «Не кажіть мені, що вже так пізно», - сказав я.
  
  
  «Ти був там весь день», - відповіла вона. «Як щодо того, щоб розповісти мені, що ви придумали, поки ви отвезете мене до себе?»
  
  
  Майор Ротвелл, очевидно, вже пішов. Її, знизав плечима і попрямував до день у супроводі Мони. Її груди зачепила мене, коли їй відкрив двері.
  
  
  "Ви коли-небудь чули про барі під назвою The Ruddy Глечик?" - запитав її, коли ми їхали до її квартирі. «Це в Таунсвіллі».
  
  
  «Так, це грубе місце, в основному використовується військовослужбовцями і працівниками», - сказала вона. «Таунсвілл у залі приблизно в п'ятнадцяти милях від мого будинку. Це мідний місто - рафінад і солодкий запах міді, виготовлення, і навіть деякі мідні прикраси».
  
  
  «Я міг би зайти і перевірити там сьогодні ввечері», - сказав я. «Але спочатку її збираюся зайти до Джона Доуси».
  
  
  «Хлопець у танку», - швидко сказала вона. «Не думай, що далеко підеш, але удачі».
  
  
  Ми зупинилися перед замком, і Мона вийшла навколо машини і відкинулася в машині, ee пружні груди спокусливо випиналися вперед.
  
  
  «Не думайте, що у вас є час, щоб випити і що-небудь поїсти», - запропонувала вона. Її обдарував її повільною усмішкою, яка займається щось говорила сама собі. Вона швидко зрозуміла повідомлення.
  
  
  «Гадаю, ви маєте рацію, - сказала вона. «Її теж не особливо люблю поспішати. Будьте обережні, у мене скоро вечеря».
  
  
  "Як я міг забути?" Її, усміхнувся гей, і поїхав.
  
  
  * * *
  
  
  Хоча Джон Доуси був звільнений зі служби, его досьє було зазначено адресу, на який вони відправили належну йому зарплату. Це був таунсвиллский адресу. Увійшовши в місто, побачив її ряди темних сірих будинків, які мало чим відрізнялися від будинків в шахтарських містах Уельсу. Хоча Таунсвілл був другим за величиною містом Квінсленда, в nen панувала грубувата атмосфера - відчуття незавершеності - таке місце, де ви відчуваєте, що він рухається до нової чолі свого життя. Адреса, який у мене був для Джона Доуси, виявився будинком в центрі ряду вузьких будинків - нудних, сумних і потребують фарбування. Жінка з мітлою на ґанку швидко сказала мені, що Джон Доуси більше не живе тут.
  
  
  «Він переїхав», - сказала вона, підкресливши широку «і» промов британського вищого класу. Вона дала мені його адресу, Честер-лейн, 12, який, за її словами, у залі в «новій частині міста». Озброївшись вказівками з нах її знайшов його, заблукавши тільки одного разу. Він дійсно був дуже новим, дуже приміським і дуже нагадував більш дорогі жириновський американські приміські споруди. Її знайшов номер 12, невисокий цегляно-каркасний будинок в стилі ранчо, як раз коли темрява почала наближатися. Її, подзвонив у дзвінок. Від людини, який відповів, пахло пивом. У центрі важкого особи сидів приплюснутий ніс, а брови були покриті шрамами. Він провів на рингу кілька років - свого роду постійна войовничість була частиною его особам. Коли їй сказав йому, що приїхав за додатковою інформацією про інцидент з танком, це переросло у відкриту ворожість.
  
  
  «Я пішов, копач», - прогарчав він мені. «Вони вигнали мене і зраділи цьому, і мені не доведеться відповідати нам на один чортів штопора».
  
  
  Мені потрібна була інформація, а не неприємності, і її спочатку спробував повільний підхід.
  
  
  «Ти абсолютно прав, Доуси», - посміхнувся я. «Я як раз проводив перевірку для американського уряду. У нас було кілька чоловік, і мені просто потрібно прояснити кілька дрібних моментів».
  
  
  Він сердито подивився на мене, але дозволив мені увійти всередину. Обставлене було не зі смаком, але дорого. На кавовому столику знаходилася пляшка портера разом з півдюжиною каталогів обтічних круїзних катерова. Її швидко глянув на них і зрозумів, що найдешевші навколо них коштують близько вісімнадцяти тисяч. На сторінці одного каталогів за її побачив колонку цифр, зазначених пером. Доуси налив собі ще пива, демонстративно ігноруючи мене.
  
  
  «Давай займемося цим», - пробурмотів він. "Я зайнятий."
  
  
  "Думаєте про покупку одного навколо них?" - недбало запитала я, беручи каталог.
  
  
  «Нам до біса твоїм справі», - прогарчав він, вириваючи каталог через моїх рук. Її приємно ему посміхнувся. «Якщо у вас є які-небудь питання, краще не поспішайте з ними», - сказав він. "Я зайнятий."
  
  
  «Так, вибираю свою нову човен». Її посміхнувся. «Я б сказав, що це досить дорогі жириновський речі для людини, тільки що вийшов через служби».
  
  
  Очі Доуси відразу звузилися. Це був квадратний чоловік, не такого зростання, як я, і з товстим поясом посередині. Але її знав типу. Він міг бути підозрілим покупцем.
  
  
  «Йди звідси», - прогарчав він.
  
  
  «Новий будинок», - сказав я, озираючись. «Дорогий новий будинок. Каталоги химерних човнів. Нові меблі. Ви дуже багато зекономили на оплату послуг, не так, Доуси? На самому делле, її б сказав, що ви заощадили більше, ніж заробили».
  
  
  «Може бути, старий дядько залишив мені величезне стан», - прогарчав він. Тепер він вирував, але в его сердитих очах раптом з'явилася тривога. Її швидко наполягав.
  
  
  «Може бути, ти хочеш назвати мені його ім'я», - сказав я. «Або де він жив».
  
  
  «Тебе, кравець візьми, забиратися звідси», - крикнув Доуси з пляшкою пива в руці.
  
  
  «Ще немає», - відповів я. «Ні, поки ти не скажеш мені секрет, як залишити службу і зробити вузол на ніч».
  
  
  Її, бачив, як його рука швидко опустилася, розбивши пляшку про край журнального столика. Його обличчя стало темно-червоним,
  
  
  
  
  
  Його очі були маленькі і злі, коли він рушив до мене з кінця стільця, по зазубреною пляшки в його руці все ще капало пива.
  
  
  «Кравець тебе забирай», прогарчав він. «Я навчу тебе приходити сюди і задавати розумні питання».
  
  
  Він зробив випад, і вона відвернулася від зазубреного кінця пляшки, коли він сунув мені в обличчя. Її обережно відступив. Його міг би закінчити це одним пострілом Вільгельміни, але її готель його живим. Ні, не просто живим, живим, стривоженим і наляканим. Він рушив уперед, і я побачив, що він навшпиньки, рухаючись, як боєць на рингу. Її взяв за правило ніколи нікому не недооцінювати. Її, знав, що Джон Доуси не той чоловік, з яким можна порушувати це правило. Їй дозволив йому знову увійти, замахнутися широким ударом і потім зловити себе. Її, бачив, як він зачепився за пляшку, коли хитнувся. Її, рушив уперед, і він відразу ж парирував, знову зачепивши зазубрене скляне зброю. На цей раз її сильно вдарив відвертими під гак. Він потрапив ему під складати долар, і я почув, як він задихнувся, ніж боляче. Він автоматично опустив праву руку, і її спіймав його лівій петлею високо над головою. Він розкрив старий шрамм звертається тонкою червоною лінією. Він спробував аперкот з пляшкою розсміявся схопивши ee. Її ухилився від нього, отримавши плямочка пивної піни в обличчя, коли він просвистів, і перетнув его відкрито до кінчика його щелепи. Він повернувся через журнальний столик і розтягнувся на бахарєв, пляшка впала на підлогу. Її прибрав його з дороги і побачив, як він почав трясти головою. Її почекав кілька секунд, поки його очі не прояснилися, і він зосередився на мені.
  
  
  «Я повернуся», - сказав їй ему. «Тобі краще почати разом отримувати правильні відповіді, приятель».
  
  
  Її зачинив за собою двері, sel в «Англії» і поїхав. Він не чув, як я її наспівую собі під ніс. Її завернув за ріг, зупинився і поспішив вийти, навколо машини. Її перейшов вулицю, тримаючись подалі від променя світі іншого будинку, і влаштувався біля підніжжя молодого дуба.
  
  
  Відкрито зараз її, подумав, що він облив обличчя холодною водою, випростався, завдав мазок мазі на відкритий рубець - і турбувався. Дав ему ще хвилину. Її глянув на годинник. Рівненської п'ятдесят одна мить він вискочив із хати й кинувся до невеликого пристроенному гаражу. Її швидко зник, пригнувшись, повернувся до того місця, де залишив машину. Їй дозволив ему запустити двигун, виїхати через гараж і проїхати за кут, перш ніж перевернув двигун.
  
  
  Він їхав на невеликій промені ліхтарів, і її повернув позаду нього, дозволяючи его заднім фарам шум мене, поки ми рухалися по приміським вулицями. Коли він виїхав на рух в Таунсвіллі, її увімкнув фари. Він був легким хвостом. Він не мав наша найменшого уявлення про те, що її за ним, і мені захотілося посперечатися, куди він прямує. Коли він під'їхав до The Ruddy Глечик, їй слідував за ним.
  
  
  Її рекламує машину між іншими автомобілями на невеликий стоянці і дозволив ему спочатку увійти всередину. Червона неонова вивіска над головою окреслювала форму великий пивний гуртки. Всередині були тирсу на підлозі, кіоски з боків і кілька круглих столів в центрі підлоги. Нудьгуючий піаніст розділив музичні обов'язки з яскравим музичним автоматом, який стояв збоку. Довгий бар займав один потік зал. Він був досить великим і багатолюдним, щоб її міг залишатися поза полем зору, одночасно спостерігаючи за ним. Її прослизнув у порожню будку і побачив, як він йде до бару і до дівчини, господині, в кінці. Вона була гарненькою в нешлифованном вигляді, в занадто синьому обтягуючому і блискучому сукню. Але він був досить низьким для покупниці, її висока кругла груди рясно виступала зверху.
  
  
  Її, помітив, що середовищах відвідувачів багато моряків і солдатів - в основному, як сказала Мона, працьовитих чоловіків. Доуси чекав, поки дівчина пішла проводити пару до однієї навколо будок. Коли вона повернулася, він одразу ж заговорив з нею, його червоне обличчя було напруженим і збудженим. Дівчина слухала, дивлячись через столи, посміхаючись знайомим клієнтам і махаючи іншим. Поруч зі мною з'явився офіціант, і він зробив його з замовленням на віскі з водою.
  
  
  Її, бачив, як губи дівчини обережно рухалися, коли вона відповідала Доуси. Раптово закінчивши, він різко повернувся і пішов геть із нах, попрямувавши до дня через переповнені столи. Її знову подивився на дівчину, але вона вийшла з-барі, і він побачив її біля стіни, вставившую монету в настінний телефон. Вона почекала трохи, потім заговорила по телефону - не більше двох-трьох речень, - і повісила трубку. Її відкинувся на спинку крісла і спостерігав, як вона вийшла кружляти середовищ відвідувачів.
  
  
  Було легко зрозуміти те, що я тільки що бачив. Дівчина була свого роду контактом або посередником. Доуси сказав агов, що хоче встановити контакт, і вона передала його повідомлення. Тепер мені потрібно було заповнити деталі. Вона почала обходити столики, і я чекав, поки
  
  
  
  
  
  наблизився до мого. Вона добре виконувала свою роботу. Вона була вправна й тверда в ухиленні від нетерплячих рук і надмірно палких фанатів. Вона була доброзичливою, гостинної, але відстороненою, але не стриманою - в цілому відмінна робота. Її, чув, як декілька постійних клієнтів називали її по імені «Джуді». Ee штучна веселість була менш надуманою, ніж у більшості дівчат, що працюють у її роботі, а особа під гримом, може колись бути милим. Тепер воно показувало твердість життя в деякому стисненні щелеп. Ee димно-сірі очі були очі людини, яка занадто багато бачив і занадто молодий. Але це були очі, які тліли. Вона підійшла до будки, де її сидів, і широко посміхнулася мені.
  
  
  «Здрастуйте, копач», - сказала вона. «Ласкаво просимо в The Ruddy Глечик».
  
  
  «Спасибі, Джуді», - усміхнувся її ей. "Є хвилинку поговорити?"
  
  
  «Ти янкі», - сказала вона, і її очі спалахнули цікавістю. «Звичайно. Про що ти хочеш поговорити? Що ти робиш тут, в Квінсленді, - у відпустці?»
  
  
  «У певному сенсі», - сказав я. "Що ви знаєте про Джона Доуси?"
  
  
  Її побачив, як у її димчасто-сірих очах відбилося здивування, але вона швидко видужала.
  
  
  «Я думаю, ти зробив якусь помилку, Янк», - спохмурніла вона. «Я не знаю нам одного Джона Доуси».
  
  
  "Ви завжди телефонуйте людям, яких не знаєте?" - сказав їй недбало.
  
  
  «Я не розумію, про що ти говориш», - огризнулася вона. Вона почала вставати, але я простягнув руку і схопив її за зап'ястя.
  
  
  «Перестань грати в ігри, Джуді», - тихо сказав я. "Говорити."
  
  
  "Ти поліцейський?" - обережно запитала вона.
  
  
  «Її ще Доуси». Її сказав.
  
  
  «Кравець візьми», - сказала вона, отдергивая зап'ясті. Вона сиділа на ногах, подаючи сигнали. Її, бачив, як два длинноруких, масивних персонажів відокремилися від кутового стільця і попрямували до мене. Коли її встав, Джуді дивилася на мене з тривогою.
  
  
  «Він не прийме« ні »в якості відповіді, - сказала вона двом головорізам, коли вони підійшли, і він посміхнувся. Вона дала мені один навколо моїх відповідей, навіть не усвідомлюючи цього. У тому, що стосувалося Доуси, вона була строго одна. Якщо б були причетні двоє головорізів або бар, вона б не розповіла їм фальшиву історію. Вони стали по обидві сторони від мене, і я дозволив їм забрати мене. Її повернуся до маленької Джуді.
  
  
  «Тримайся подалі від нах», - прогарчав мені одіна за головорізів.
  
  
  «Я постараюся запам'ятати». Її, усміхнувся ему. Її, бачила, як він намагається вирішити, чи повинен він дати мені що-небудь, щоб допомогти моїй пам'яті. Може бути, справа в тому, що я височіла над ним, а може, моє повне згоду збило його з пантелику. Як би воно було, він відмовився від цього, і він зі своїм приятелем повернувся в бар.
  
  
  Її вже шелл до машини. Доуси не шталь чекати результатів телефонного дзвінка Джуді, а це означало, що він розраховував зв'язатися де-небудь ще - певно, вдома. Її повернув маленьку машину назад в сторону Честер-лейн, 12. Її виявив, що хмурився, проїжджаючи mimmo будинку. Було зовсім темно, і він згадав, що Доуси залишив святий у вітальні, коли вискочив.
  
  
  Знову припаркувавшись за рогом його, повернувся до дому. Обережно рухаючись, її, побачив, що двері прочинені. Її повільно штовхнув її, прислухаючись. Її нічого не чув. Увійшовши в дверний отвір, її, простягнув руку до дня, щоб намацати вимикач. Мої пальці тільки що торкнулися металевої пластини навколо нього, коли мене вразив удар, її глянув, але досить сильно. У голів дзвеніло, але я повернувся і пірнув на підлогу в тому напрямку, звідки прийшов удар. Її обійняв ногу і потягнув. Тіло впало мені на спину, і ногу врізалася мені в ребра. Її штовхнув ногою, борючись більше інстинктивно, ніж що-небудь ще, мета все ще крутилася. Він зупинився, коли прийшов початку другої удар, на цей раз наніс мені удар по потилиці. Яким би її нам, був неслухняним, їй стало відомо обважений свинець сік, коли відчув его. Потім усе зупинилося, і чорнота стала чорніше, поки нічого не зникло.
  
  
  У мене не було рішенням, навіть оцінити, скільки часу пройшло, перш ніж її, почав приходити в себе. Про те, що я живий, її знав тільки по відчуттю тепла на щоках. Мерці нічого не відчувають. Її тримав очі закритими і дозволив своєму розуму працювати. Давним-давно його опанував мистецтвом залишатися без свідомості, поки приходив. Це був штопора контролю, стримування всіх нормальних реакцій стогону, розтягування, відкриття очей, рухів. Мене тягли обома руками по металевому підлозі, і чув її час від часу гучне шипіння пари і брязкіт металу. Її був на якійсь фабриці чи заводі. У мене було дивне в роті - я зрозумів, що мені заткнули рот. Мої кісточки теж були пов'язані. Її відкрив очі, тільки щілинки, але достатньо, щоб бачити крізь них. Переді мною йшли дві пари нога, волочучи мене на животі. Раптово вони зупинилися, і він упав на підлогу. Її почув голоси, що кличуть третьої людини, який відповів на відстані.
  
  
  «Лежав пістолет ему в хвилину», - сказав один навколо них. "Нічого, не варто залишати. він просто зникне, і вони витратять час і сили на полювання, привіт
  
  
  
  
  
  
  вниз ".
  
  
  Її, відчув, що мене перевертають на бік, і він дозволив своєму тілу безвольно котитися. Одіна навколо них нахилився і сунув Вильгельмину мені у хвилину. Примруженими очима її побачив, що мої руки, все ще протягнуті над головою, були пов'язані на зап'ястях носовими хустками. І ще, що-що побачив. Її був на якомусь подіумі - за ним її міг бачити помаранчеве сяйво величезною полум'яної плавильної печі. Їй був усередині одного навколо медеплавильных заводів Таунсвілл. Ногу знову перевернула мене життя, і її міг бачити вниз по краю подіуму. Довга і широка конвеєрна стрічка йшла паралельно мосту, приблизно в чотирьох футів нижче нього, несла руду до входу у величезну піч. Завод, очевидно, працював в півзміни, а може, і менше, і, можливо, кілька робочих чергували всю ніч. Багато навколо цих заводів були автоматизовані і працювали самі по собі. Їй раптом зрозумів, що вони збиралися робити. Її, почув, як один чоловік знову покликав третього, і побачив його фігуру в дальньому кінці конвеєрної стрічки. Мене збиралися перетворити в мідний чайник.
  
  
  «Зараз», - покликав третій чоловік. Мене схопили грубими руками і зіштовхнули з кінця подіуму. Її скрутив своє тіло і зумів приземлитися на грубу, гостру руду на моєму проведені обчислення. Мені здалося, що в ребра встромили сотню копій, і він лежав, борючись з хвилями боляче. Її перекинувся і відчув швидкість, з якою рухалася конвеєрна стрічка. Озираючись через плече, піч з кожною секундою ставала все гаряче і більше.
  
  
  «Дивись! Він прийшов в себе», - почув її крик одного навколо чоловіків. Інший засміявся. Його швидко підняв очі. Веселун був самим високим; у нього було суворе обличчя, і він був одягнений в одяг власника ранчо, як і інший.
  
  
  Її лежав там, мої ребра все ще сильно боліли, коли її відчував, що рухаюся по конвеєрній стрічці з безпорадним почуттям людини, що стоїть перед невблаганною смертю. Високий чоловік знову засміявся, вочевидь насолоджуючись виглядом своєї жертви, живе і знаходиться у свідомості, коли він увійшов в піч. Її підтягнув ноги і спробував просунутися вперед по конвеєрній стрічці, але зі зв'язаними разом щиколотками це було жалюгідне, даремне зусилля. У лічені секунди мої коліна були розірвані і кровоточили з-за гострих країв руди, яка займається складалася в основному з куприта і хризоколлы, облямованих кварцом. Її, глянув на конвеєр, і побачив, що наближається помаранчеве сяйво печі, рев її надр - жахливий вітальний вигук. Її знову підтягнув коліна і поповз вперед, повернувши собі, мабуть, шістдесят секунд життя, перш ніж мої пов'язані щиколотки змусили мене впасти в бік.
  
  
  У відчаї її знову поглянув на піч. Стримуючи себе, чим боляче, рухаючись до раптової спалаху надії, яку її знайшов, її поповз уперед по конвеєру, щоб виграти трохи більше дорогоцінного часу. Тепер її почав терти носові плат навколо зап'ясть про гострі кінці руди. Її, пробурмотів подячну молитву за те, що все, що вони змогли знайти, - це носові плат, а не міцна мотузка. Матеріал почав рватися, і він відновив свої зусилля. Не було часу знову повзти вперед і жорстко провів пов'язаними зап'ястями з гострим краях руди. Поглянувши на стрічку, її, побачив, що перебуваю приблизно у сімдесяти секундах від печі.
  
  
  Високий чоловік тепер сміявся голосніше, а невблаганний конвеєр продовжував приводити мене до краю печі. Влад лякала моє тіло. Як тільки її досягну кінця конвеєра, кожна частинка мене згорить у спеці розплавленої міді. У мідній руді будуть деякі недоліки, які будуть відфільтровані системою, але нічого більше. Конвейєр почав опускатися вниз, і савченко була нестерпною, так як мої зап'ястя рвалися і рвалися на шматки. Її підтягнувся на гострій руді, відкладаючи п'ятнадцять секунд позикового часу. Її, повернувся з гострим грудкою руди в руці і в розпачі зрізав носові плат на щиколотках. Її, покотився боком, з кінця конвеєра, як раз в той момент, коли її, відчув, що перебираюсь з рудою. Мої руки зловили рухомий краю, всього на секунду, достатньо, щоб дати мені частку секунди, щоб випрямитися і впасти на поверсі нижче.
  
  
  Її, приземлився на ноги й опустився навпочіпки, глибоко дихаючи, в тіні величезної печі. Її бачив трьох чоловіків, третій підійшов до своїх друзів. Вони спускалися з подіуму і відразу ж кинулися за мною. Але її зібрався. Її прийшов протягом секунди, потім того, як ледь не згорів живцем, і вирішив, що я повинен себе додатковий момент відпочинку.
  
  
  Троє чоловіків досягли підлоги, і він побачив, що вони розійшлися: двоє почали обходити велику піч з одного боку, і високий, який так сміявся, перейшов з іншого. Її почав рухатися в тому напрямку, в якому він прийняв. Її мав намір зробити що-небудь з його почуттям гумору. Її обійшов піч і побачив, що з іншого боку рослина розширилося в зону формування. Там річки розплавленої міді східчасто текли по одній короткій залізної стулки.
  
  
  
  
  
  переходячи від однієї воронки до іншої, утворюючи водоспади яскраво-помаранчевого кольору. У підстави повільно оберталося величезна ливарне колесо, оточене по краях світяться помаранчевими квадратами розплавленої міді, які стікали в форми з залізних направляючих. Деякі навколо великих мідних ливарних форм, потім охолодження можна було б очистити і переплавити для використання різними способами.
  
  
  Її почав мчати по зовнішньому периметру правого боку величезного ливарного колеса, коли в полі зору з'явився високий чоловік з твердим обличчям, біжить під кутом, щоб заблокувати мене. Він повернувся до мене обличчям, коли їй підійшов до нього. Він замахнувся на мене, але я вирішив, що це буде його перший крок, і пірнув низменному, піймавши його колінами. Її підняв його і підкинув, як шотландець кидає кабер. Він вигнувся в повітрі і приземлився на одну з форм розплавленої міді. Його крик, здавалося, струсонув стіни, жахлива пісня смерті. Він нам разу не засміявся, і він продовжив бігати по зовнішньому краю величезного залізного колеса.
  
  
  Двоє інших, звичайно, чули і знали, що сталося, тому, коли її побачив двері в іншу частину нафтопереробного заводу, її побіг до неї. Її побачив ih поява в той момент, коли її зник за дверима, і почув ih shaggy, що переслідують мене. Її і опинився у вузькому проході, повному великих труб і каналів, і помчав до виходу в дальньому кінці. У вузькому проході луною рознісся постріл, що відбивається від труб і труб. Її вдарився об підлогу і викотився через вихідну двері, відновлюючи ноги в тому, що, здавалося, було великим складом матеріалу. Її бачив тонкі аркуші міді, важкі прутки і товсті плити, коли пробігав mimmo них. У приміщенні було майже темно, одна або дві самотні лампочки високо в стелі відкидали тьмяний брильов. Її побачив ще один дверний проріз і пробіг через нього, щоб опинитися в кімнаті, один потік якої був заповнений величезними дерев'яними котушками з важкої мідним дротом, кожна котушка була восьми футів заввишки. Котушки утримувалися дерев'яними подушками під передніми краями ih першого ряду. Її побіг вперед і втиснувся в темряву проміжків між величезними котушками. Впавши на коліна, її вперся руками в підлогу і, коли двоє чоловіків увійшли в кімнату, його сильно вдарив по подушці, утримує котушку праворуч від мене, а потім - по лівій. Дерев'яні подушки, вибиті вбік, вивільнили гігантські котушки, і вони почали котитися, миттєво набираючи обертів. Ще один удар випустив першу з трьох гігантських котушок з мідним дротом ліворуч.
  
  
  Її, обернувся і побачив, як двоє чоловіків відчайдушно намагаються ухилитися від величезних котушок, катящихся за ним з вражаючою швидкістю. Вони були дуже зайняті ухиленням, намагаючись не бути розчавленими смерть, щоб звертати на мене увагу. Її витягнув Вильгельмину навколо кишені, сперся на одне кожному людові, і прицілився в ухиляється фігур. Мені потрібно було подбати тільки про одне. Її спіймав його точним пострілом, коли він зупинився між двома котушками. Его іншого, убитий пострілом обернувся щорічно, що сталося. Одна навколо котушок вдарив його, збивши з нога, і наїхавши на нього тисячею фунтів нищівної вбиває vesa. Він не кричав. З нього вирвався лише низький, захеканий зітхання.
  
  
  Її побачив табличку з написом EXIT. Це було над сталевим вогнем. Її, вийшов на прохолодне нічне повітря. Кілька нічних робітників вже викликали копів, і коли її, рушив геть, її почув, що наближається звук сирен.
  
  
  Мені пощастило, і я знав це. Її також почав цінувати кодова назва «Кат». Добре. Я не збирався бути жертвою.
  
  
  Її знайшов собі невеликий pad, який тільки що закривався, і запитав, як пройти. Виявилося, що я перебував на пристойній відстані від нового приміського селища, і в той час було страшенно важко знайти транспорт. Її налег на найстарішу відому транспортну систему людини - його власні ноги - і рушив в шлях, задаючи стійкий, непростий темп. Але у мене все ще було достатньо часу, щоб розібратися в тому, що сталося. Її повертався до будинку Джона Доуси, але у мене було сильне відчуття, що він не буде зі мною розмовляти. Троє чоловіків не чекали моєї появи, коли до них підійшов. Вони не знали, що я прийду.
  
  
  До того часу, як він дістався до приміської забудови, її пустився риссю. В будинок Доуси, все ще чорному, як смола, її, підійшов до задньої день. Вона була відкрита, і в неї увійшов, включивши святий на кухні. Будинок був пустинний або здавався порожнім. Її знав краще.
  
  
  Її почав ритися в комірках і дійшов до комори в холі, коли знайшов те, що думав. Покійний Джон Доуси, недавно служив в танковому корпусі австралійської армії, впав на мене, коли їй відкрив двері. Він був акуратно підрізав, і його очі дивилися на мене обвиняюще, ніби, якщо б не його, він все ще був живий і здоровий. Її визнала, що в цьому він, мабуть, був прав. Хема б вони нам були, вони подбали про те, щоб її нічого не витягнув навколо Джона Доуси. Мерці не розмовляють, як хтось давно з'ясував
  
  
  
  
  
  багато років тому.
  
  
  Його почав злитися, коли вийшов через чорний хід. Добра зачіпка потрапила мені в обличчя. Мене, кравець візьми, майже увічнили у міді, і її біса хворів, особливо порізані коліна. Маленька господиня по імені Джуді здавалася мені великий. Її збирався провести з нею довгу і плідну розмову, - щиро зараз.
  
  
  Її взяв машину і поїхав в «Рудий глечик». Як я її зрозумів, до теперішнього часу він був закритий, але поруч з ним був вузький провулок з невеликим вікном у провулку. Поруч сиділа сміттєва корзина; Її підняв кришку, почекав, поки що проїжджає вантажівка наповнить ніч своїм ревом, і розбив вікно. Піднявши руку, її розблокував і обережно відкрив. На одну ніч у мене було достатньо зазубрених предметів.
  
  
  Опинившись всередині, її виявив офіс - маленьку закутку в задній частині приміщення. Маленька настільна лампа, яка дала мені стільки світу, скільки мені було потрібно. Повинні були бути якісь досьє співробітників, і, нарешті, її знайшов ih - кравець забирай, багато навколо них в курному шафі - маленькі картки, мабуть, для всіх, хто коли-небудь працював в цьому місці. У мене навіть не було прізвищ, тому алфавітний порядок мені не дуже допоміг. Мені доводилося переглядати кожну смердючу картку і шукати на ній ім'я Джуді. Нарешті її знайшов его - Джуді Хенникер, 24 роки, народилася в Клонкерри, нинішній адреса: Двадцять Уоллэби-стертий. Це було назву вулиці, яку їй випадково помітив, коли їхав туди, і не надто далеко. Її поклав файл на місце і пішов тим же шляхом, яким прийшов.
  
  
  Двадцять Уоллаби-стертий являла собою звичайне цегляна шестиповерхова будівля. Ім'я Джуді Хенникер було на акуратною картки, вставленої в проріз дверного дзвінка. Це був невідповідний час для офіційного відвідування, тому її вирішив влаштувати вечірку-сюрприз. Ee-квартира знаходилася на другому поверсі, 2Е, очевидно, на східній стороні будівлі. Її побачив пожежну драбину, зручно пробігає по зовнішньої стогони, і підстрибнув, щоб вхопитися за нижню сходинку сходів. Вікно квартири на другому поверсі було відкрито, рівненської настільки, щоб її зміг пролізти, расплющившись.
  
  
  Її рухався дуже повільно і тихо. Це було вікно спальні, і її міг бачити сплячу дівчину в сміття, рівна ритмічний звук її дихання, гучний в тиші. Її тихенько підійшов до ліжка і подивився на нах. Макіяж зійшов з її обличчя, а каштанове волосся спадало на подушку навколо голови. Її сплячу особа набула м'якість, яка займається, повинно бути, коли-то була, і вона виглядала досить милою, майже милою. Вона також спала голою, і одна груди, красива кругла і висока, з рожевим кінцем з маленьким акуратним кінчиком, звільнилася від покриває її простирадла. Її щільно затулив гей рот рукою і тримав її там. Її очі різко відкрилися, знадобилося мить, щоб зосередитися, а потім розширилися від страху.
  
  
  «Не починай кричати, і ти не постраждаєш», - сказав я. «Я просто хочу продовжити з того місця, де ми зупинилися».
  
  
  Вона просто лежала і дивилася на мене з жахом в очах. Її, простягнув руку і запалив лампу біля її ліжка, все ще притискаючи руку до її роті.
  
  
  «А тепер її приберу руку від твого rta», - сказав я. "Один крик - і він у вас є. Співпрацюйте зі мною і бажаю приємного невеликого візиту.
  
  
  Її відступив, і вона сіла, миттєво натягнувши простирадло, щоб прикритися. Їй посміхнувся, подумавши про те, як жінки несумісні зі скромністю. На спинці стільця біля ліжка лежав шовковий халат. Її кинув ей.
  
  
  «Одягни це, Джуді», - сказав я. «Я не хочу, щоб що-небудь заважало твоєї пам'яті».
  
  
  Гей, вдалося натягнути халат, тримаючи простирадло перед собою, - потім вона схопилася з ліжка.
  
  
  «Я вже говорила тобі раніше, Янк, - сказала вона, - я нічого не знаю про яке Джона Доуси». Її димчасто-сірі очі тепер повернулися до свого нормального розміру, і страх пішов через них. Ee фігура під обтягуючими брижами шовкового халата була твердою і компактною, і її молодість якимось чином була тепер більшою мірою її частиною, ніж у «Червоному глечику». Тільки жевріючі очі видавали її мирську мудрість. Вона підійшла і сіла на підлокітник крісла, з оббивкою.
  
  
  «А тепер послухай, Джуді», - почав її дуже тихо, з смертоносністю в голосі, якої не було ніякого ефекту. «Не так давно мене мало не спалили. І твій приятель Доуси більше не буде приходити до тебе, щоб дзвонити йому по телефону. Він мертвий. Дуже мертвий».
  
  
  Її, дивився, як її очі постійно розширюються. Вони почали протестувати раніше, ніж її губи.
  
  
  «Почекай хвилинку, Янкі, - сказала вона. «Я нічого не знаю про яких вбивствах. Я не збираюся потрапляти в таку гидоту».
  
  
  «Ви вже втягнулися в це», - сказав я. «Доуси був убитий тим же чоловіками, які намагалися дати мені курс плавки міді на власному гіркому досвіді. Хто вони, кравець візьми? Ти подзвонила Доуси. Почни говорити, чи їй скручу тобі шию, як курку».
  
  
  Її, простягнув руку і схопив її за передню частину халата. Її зірвав її зі стільця і хитнув подивившись на відверті нах - жах охопив ці димчасті очі.
  
  
  «Я не знаю ih », - пробурмотіла вона. «Тільки ih імена».
  
  
  «Ви знали, де з ними зв'язатися, - сказав я. «У тебе був номер телефону. Che це був? Де він був, кравець тебе забирай».
  
  
  "Це було просто число", видихнула вона. «Я зателефонувала, і телефонний запис врятував моє повідомлення. Іноді її залишала слово, щоб подзвонити кому-небудь, іноді - щоб передзвонити».
  
  
  «І сьогодні ввечері ви повідомили, що вони повинні зв'язатися з Доуси», - уклав я. Вона кивнула, і він штовхнув її назад у крісло. На тумбочці біля ліжка стояв телефон.
  
  
  «Зроби цей дзвінок ще раз», - сказав я. Вона простягла руку і набрала номер, спочатку поправляючи халат. Коли вона закінчила набирати номер. Її взяв телефон через її руки і підніс до вуха. Голос на іншому кінці дроту, стислий і рівний, з безпомилковим тоном запису, наказав мені залишити повідомлення, коли задзвонить зумер. Її кладу трубку. У будь-якому випадку вона говорила правду про це.
  
  
  «А тепер давайте інше», - сказав я. «Давайте почнемо з того, де і як ви вписуєтеся в цю установку».
  
  
  «Зі мною почали розмовляти дуже давно, в The Ruddy Глечик», - сказала вона. «Вони сказали, що бізнесмени шукають людей, яких можна використовувати. Ih особливо цікавили військовослужбовці, які, здавалося, були незадоволені або переживали важкі часи. Вони сказали, що можуть зробити багато доброго для потрібної людини. Вони запитали мене, щоб повідомити їм, чув її про моряка або солдата, який готель би з ними поговорити ».
  
  
  «І, звичайно ж, незадоволені військовослужбовці повинні були зайти в таке місце, як The Ruddy Глечик. І коли ви знайдете його, ви зв'язалися зі своїми друзями, насправді?»
  
  
  Вона кивнула.
  
  
  «Ви точно ih з Джоном Доуси», - сказав її, і вона знову кивнула, її губи стиснулися.
  
  
  «Ви пов'язали ih з великою кількістю військовослужбовців?» - запитав її, і вона знову кивнула. Це теж було зрозуміло. Їм доведеться встановити кілька контактів, поки вони не знайдуть відповідний.
  
  
  «Ви пам'ятаєте імена всіх, с хема спілкувалися?» Її запитав далі.
  
  
  "Господи, немає", - відповіла вона.
  
  
  "Бертон Комфорд що-небудь значить?" Її натиснув, і вона насупилася, згадавши. «Не можу сказати, що це так», - нарешті відповіла вона.
  
  
  "А як щодо лейтенанта ВВС?" - наполягав я. «Ім'я Демпстер».
  
  
  «Здається, його пам'ятаю хлопця з ВВС», - сказала вона. «Приходив кілька разів, і вона говорила з ним. Він був офіцером, наскільки її пам'ятаю».
  
  
  Її, поморщився, і дівчина знову спохмурніла. «Я не звертала на них особливої уваги», - сказала вона. «Я тільки що висунув ну, і все. Її, думав, що роблю їм велику послугу».
  
  
  «Просто ангел доброї волі», - сказав я і побачив, що її очі спалахнули від гніву.
  
  
  «Насправді», - різко відповіла вона, зухвало хитаючи головою. «І всі діти виглядали щасливими, так що я не бачила нічого поганого в тому, що робила».
  
  
  «Джон Доуси незадоволений», - сухо сказав я. "Він помер."
  
  
  Ee очі відразу затуманилися, а губи стиснулися. Вона встала і підійшла до мене.
  
  
  «Господи, допоможи мені, Янкі, - сказала вона. «Я не беру нам, в чому подібному. Їй нічого не знаю про це, або чому він був убитий або хто міг це зробити».
  
  
  Її запитав. - "Що ти отримала за те, що була цим ангелом радісних звісток?" Вона почервоніла й подивилась на мене, і сльози раптом залили її очі, затемнюючи димність.
  
  
  «Припинити втирати це, кравець тебе забирай», - сказала вона. «Так, вони заплатили мені за мої проблеми. Зовсім трохи, кілька фунтів, але кожен потроху допомагає. Її намагався заощадити на поїздку в Штати. У мене там живе двоюрідний брат».
  
  
  Вона струсила сльози з очей і відвернулася. Її врятувало те, що вона сказала про своє бажання поїхати в Штати, для подальшого використання. Її руки нервово стискалися і розтискалися, і тепер в ній було щось налякане, як кролик, щирість, в яку її готель вірити. Раптом вона стала маленькою втраченої дівчинкою, і дуже привабливою. Його зловив її погляд, дивиться на мене, на засохлу і запікшу кров на моїх зап'ястях і руках. Її навіть забув, що це було там.
  
  
  «Про тобі потрібно подбати», - сказала вона. «У вас був важкий шлях».
  
  
  «Я можу почекати», - сказав я. «Що ще ви знаєте про чоловіків, які зв'язалися з вами? Вони ніколи не згадували, звідки вони і де живуть?»
  
  
  Судячи з того, як все складалося, я не очікував, що це так. Це була обережна і розумна операції. Але вони могли упустити що-небудь, що я міг би використовувати. Джуді коливалася, здавалося, думала, а потім нарешті відповіла.
  
  
  «Вони приїхали з ранчо в глибинці», - сказала вона. «Це все, що я знаю. Всі четверо прийшли звідти».
  
  
  "Чотири?" - здивувався я. «Я зустрів тільки трьох. Як вони виглядали?»
  
  
  Опис Джуді відповідало трьох бандитів, які вбили Доуси. Четвертий чоловік не був одним навколо них. Вона рідини і крові його, як людину з яструбиним обличчям і палаючими очима, «від яких« тремтіння ». Ee опис трьох інших було чертовски гарним, і зберіг її четвертого в кутку мого розуму.
  
  
  Її встав і відкрив комору уздовж однієї стіни. В цьому не було нічого незвичайного. У другому туалеті біля ліжка було більше речей для дівчаток, але там також була велика колекція спорядження для підводного плавань.
  
  
  «Це моє хобі», - захищаючись, сказала Джуді Хенникер. «Я займаюся цим роками, з ними тхора, як хлопець, з яким її колись підошви, почав мене цього навчати».
  
  
  Її ви вивчили матеріал. Все було добре, але все нормально. Там не було нічого, що могло б поставити під сумнів її розповідь, і він знав, що підводне плавання з аквалангом в Австралії популярно. Для цього у них була підводна життя і широкі, малолюдні ділянки пляжу і рифу. Її, подивився на нах і спробував прочитати по її обличчю. В цьому була захист, страх і чесність. Її готель, щоб вона працювала на мене, гей, якщо можна довіряти. Був ще четвертий чоловік, і передбачалося, що він знову зв'яжеться з Джуді. Але в моїй пам'яті запам'яталося тіло китайця з п'ятдесятьма тисячами австралійських фунтів. Коли його знайшли, на nen теж було спорядження для підводного плавань. Раптово дівчина підійшла до мене, і я побачив, що вона спостерігала за моїм обличчям, поки її перебирав одну думку за другою у своїй голів. Її очі пильно дивилися на мене.
  
  
  «Послухайте, її до смерті налякана потім того, що ви мені сказали», - сказала вона. «Якби ці парові вбили бідного Доуси, щоб він про щось замовк, то вони могли б піти за мною - особливо якби знали, що я розмовляв з вами».
  
  
  «Якщо б ти була контактної дівчиною, тоді ти не знаєш нічого, за що варто тебе вбивати», - відповів я. «Вони не будуть вас турбувати, але я її буду. Відкрито зараз ви співучасник вбивства. Її можу забути про це. Її можу навіть подбати про те, щоб ви відвідували вони, Штати, які вам потрібні».
  
  
  Її брови підвелися. "Чи зможеш ти?" запитала вона. У неї була дивна наївність, незважаючи на її важкий досвід. В ній все ще було досить маленької дівчинки, щоб довіряти ей. Але це проявилося лише короткими ривками, які негайно змінилися настороженістю вченого недовіри.
  
  
  "І скільки мені це буде коштувати?" - запитала вона, скоса дивлячись на мене.
  
  
  «Співпраця», - сказав я. "Я дам вам номер телефону, за яким ви можете зв'язатися зі мною. Якщо з'явиться цей четвертий чоловік, ви зателефонуйте мені. Або, якщо що-небудь ще прийде, або якщо ви що-небудь зробите, зателефонуйте мені за цим номером і залиште своє ім'я, якщо Мене там немає. Ти граєш зі мною в м'яч, Джуді, і я дам тобі гарну довгу візу для поїздки в Штати ».
  
  
  Її записав номер майора Ротвелла на листку паперу і передав привіт. «Запитай Ніка Картера», - сказав я.
  
  
  «Добре, - сказала вона. «Я зроблю це. Це досить чесно».
  
  
  Її почав повертатися, але ee руки схопили мою сорочку.
  
  
  «Почекай», - сказала вона. «Ти - криваве місиво. Ти не можеш так ходити. Сядь на хвилинку».
  
  
  Напруга і ритм ночі підійшли до кінця, і разом з ним біль в ребрах, порізи на зап'ястях, руках і колінах почали кричати, щоб ih почули. Джуді повернулася з тазом з теплою водою і ганчірками. Її зняв сорочку й побачив, як її очі зупинилися на Хьюго, коли її відстібав піхви зі своєї руки і пістолет в наплічної кобури. Вона змила засохлу кров з моїх зап'ясть, рук і колін. Мої ребра були швидше забиті, ніж порізані, і з ними було мало що поробиш. Потім вона принесла антисептичну мазь і акуратно помассировала нею порізи. У нах було ніжний дотик, і вона зосередилася на тому, що робила, злегка насупившись. Шовковий халат піднялася настільки, що я зміг розгледіти округлу ee груди, дуже високу і повну.
  
  
  «Я спостерігав за тобою в « Глечику », - сказав я. «Ви йдете досить хорошому канату».
  
  
  "Ти маєш на увазі триматися подалі від цих незграбних хлопців?" вона сказала. «Це нескладно, як тільки ти освоїшся. Її не beru чиїсь руки на себе, якщо тільки я не хочу, щоб вони були там».
  
  
  "Досить складно втриматися в цьому пошти бизнесявляется, чи не так?" - тихо запитав я.
  
  
  «Може бути, але я тримаюся за це», - відрізала вона з упертою ноткою гордості в голосі. Вона закінчила втирати мазь і на мить дозволив своїм рукам пройтися по моїх грудях і плечах. Її очі на мить зустрілися з моїми, а потім зникли. Вона встала, їй, простягнув руку і схопив її за плече. Вона не обернулася, а сиділа з тазом в руках.
  
  
  «Спасибі», - сказав я. «Я сподіваюся, що ти сказав мені правду облад всім, Джуді. Може бути, це все закінчиться чимось кращим для тебе».
  
  
  «Може бути», - сказала вона, не піднімаючи очей. "Може бути."
  
  
  * * *
  
  
  Залишив їй Джуді Хенникер з дивною сумішшю почуттів. Це була у багатьох відношеннях тривожна ніч. Вони змусили замовкнути Джона Доуси, але Бертон Комфорд або лейтенант ВПС будуть говорити, їй обіцяв собі. В моїй голів майже не залишалося сумнівів в тому, що три «нещасних випадках» на самому делле були саме такими. Але більше всього турбувало зростаюча впевненість у тому, що я маю справу з дуже ретельним, дуже компетентними і дуже небезпечними професіоналами. Якщо мої підозри з приводу операцій були вірні, то це була диявольськи розумна робота.
  
  
  І коли її з'явився, і можлива тріщина з'явилася у вигляді Джона Доуси, вони швидко і ефективно подбали про неї. Отже, на даний момент у мене була стопка витончених теорій і припущень, але я нічого не міг розповісти кому-небудь, щоб переконати ih, що австралійці не винні в трагедії. Напруга в Південно-Тихоокеанському оборонному альянсі продовжувало посилюватися, і мені нічого було змінити.
  
  
  Коли її, дістався до котеджу, був світанок. Її заснув в надії, що Джуді була залучена не більше, ніж вона сказала. Я завжди ненавидів, коли щось дійсно хороше йде під косою.
  
  
  III
  
  
  Моє зранене, змучене тіло потребувало сні, і воно поглинало годинник, як висушена всій території готелю, а п'є дощ. Зазвичай мені не сняться сни, але у мене були короткі моменти, коли її бачив, як за мною течуть каскади розплавлених мідних річок, коли його біг по нескінченному проходу. До середини живота ранку її змусив себе встати. Сильно болю і збираючись із силами анти-боляче, її розім'яв свої застиглі м'язи, поки не зміг хоча б вільно рухати ними. Якщо його не прокинувся, коли дістався до офісу майора Ротвелла, Мона подбала про це. У сукні за мерехтливе світло-зеленого джерсі з рудим волоссям вона була прекрасна, як промені сонця. Ee грудей висунулися вперед, що саме по собі проголошення. Майор запхав якісь папери в портфель і зупинився, щоб тепло привітати мене.
  
  
  «Радий, що ти прийшов, Картер», - сказав він. «Я повинен бути присутнім на зборах у Вікторії. Повернуся через день або два, може, три. Мона простежить, щоб ви отримали все, що захочете».
  
  
  Її зберіг серйозне обличчя, спостерігаючи, як посмішка ковзає по губах Мони і миттєво зникає. "Ви вчора що-небудь знайшли в записах?"
  
  
  "Начебто", - сказав я. «Минулої ночі у мене був повний вечір». Її sel і поінформував його про те, що сталося, розповівши йому про роль Джуді, як очевидною контактної дівчата, але не згадавши про її угоді зі мною. Її не захищав її. Всі ці гуманні інстинкти були давно відкинуті. У цій грає частини діаметрально протилежні бути хорошим Джо і залишитися в живих. Але Джуді Хенникер була моїм особистим лідером, і це було моїм правилом, засвоєним на власному гіркому досвіді, що ви завжди тримайте свої зачіпки при собі, поки не будете позитивно відноситися до всіх і кожного. Ти завжди трохи стримувався - а її стримував особисте розуміння Джуді зі мною.
  
  
  Коли її закінчив свою розповідь, майор був сірим і приголомшеним, але пішов, побажавши мені удачі в моєму розслідуванні. Його очі втомилися, відображаючи тяжкість всередині нього, і він знав, що він відчував. Він був глибоко стурбований думкою про те, що в його країну можуть так глибоко проникнути вороги. Її не говорив йому, щоб він не переживав. Можливо, їм всім добре було здригнутися. Але я знав, що кращі шпигунські підрозділи можуть проникнути у що завгодно. Ваша контррозвідка визначила, як далеко вони просунулися. Її, повернувся до Моне потім того, як майор пішов, і побачив, що її очі грали.
  
  
  Хіба це не можливо, що Джон Доуси був убитий за особистим причин? - запитала вона. - Припустимо, він був замішаний у контрабанді наркотиків або шахрайської грає?
  
  
  Її повинен був визнати, що такі рішення були, і не так нібито й далі. Доуси міг заробити великі гроші на підпільних операціях, і він боявся, що мій стеження може це розкритий. Коли він подзвонив своїм приятелям, вони вирішили перестрахуватися і взагалі заткнули его. Звичайно, їм довелося вчинити так само зі мною, коли її натрапив на них. Це було зовсім правдоподібно. Її просто не купився на це. Але я повинен був піти з нею. Крім того, його готель не порушувати ту національну гордість, через яку Мона, навіть більше, ніж майор, не бажала визнавати свої слабкості.
  
  
  «Дайте мені командира бази лейтенанта Демпстера», - сказав я. «Я хочу, щоб Демпстер був на базі для інтерв'ю. Може бути, потім її зможу краще відповісти на деякі з зустрінуть ваших питань».
  
  
  Але мені не пощастило. Потім майже години телефонних дзвінків і тяганини Мона сказала мені, що Демпстер поїхав у відпустку. Він повинен був повернутися через два дні.
  
  
  «Нехай командир бази подзвонить мені, як тільки вони дізнаються, що прибуде Демпстер», - сказав я. «Тоді дайте трубку своєму начальнику військово-морських операцій. Її хочу допитати Бертона Комфорда».
  
  
  «Послухай, Нік, - сказала Мона. «У тебе була чертовски сувора ніч, і ти з біса добре накачався. Чому б не підрізати це трохи? Просто підійди до мене додому випити і повечеряти і розслабитися. Її б сказав, тобі це потрібно».
  
  
  «Чудова військово-морська база», - сказав я. «Я не міг розслабитися зараз, поки не отримаю ще кілька відповідей».
  
  
  Вона зітхнула і подзвонила, пройшовши через різні канали бюрократичної тяганини МЗС - врівноважена, ефективна, чертовски красива жінка. Її спостерігав за нею, чуючи половину розмов, які вона вела, а потім, нарешті, вона домоглася трубку, і в її очах було вираження урочистості.
  
  
  "Людина, якого ви хочете, цей Бертон Комфорд, був переведений в патруль воріт і працює за Иннисфейла, - сказала вона.
  
  
  - Іннісфейл в залі відкрито на узбережжі, можливо, в годині їзди від Таунсвілл або трохи більше. Портовий патруль - це дійсно прибережна годинник, невеликі судна, які вирішують всі види прибережних проблеми. Комфорд зараз на чергуванні. Він прийде в кінці зміни, сьогодні опівночі. Її залишили повідомлення, що він повинен з'явитися в комендатуру, і що ви там будете ».
  
  
  Її, хмикнув. - "Опівночі, а?" "Я думаю, що це все, тоді".
  
  
  "Це вона." Вона самовдоволено усміхнулася. «А тепер, коли тобі нічого не залишається, крім як чекати, ти можеш випити коктейлі і повечеряти у мене, поки чекаєш. Ти можеш піти вчасно. Це на узбережжі і веде відкрито на базі патрулювання гавані».
  
  
  Її, усміхнувся ей. «Ви не тільки красиві, але і наполегливі», - сказав я. «І ти не тільки наполеглива, на твоєму боці удача богів. Підемо».
  
  
  Її, дивився, як Мона дістає свої речі, а потім вона опинилася поруч зі мною, зчепивши руки в моїх, сторона її грудей злегка торкалася моєї руки, коли ми вийшли туди, де був припаркований маленький англійський автомобіль. Її був на межі, і зудів, і він знав чому. Її ненавидів затримки, і в мене ну було дві, одна поверх іншої. З затримками завжди може статися щось несподіване, і той факт, що її нам нічого не міг вдіяти з цими двома, не особливо допоміг. Її біса готель задавати питання лейтенанту ВПС і радарщику. Її не готель чекати два дні або навіть п'ять годин. Але мені довелося, кравець візьми. Її вилаявся собі під ніс.
  
  
  Коли її дивився на Мону, що йде поруч зі мною, її знав, що неспокійний вогонь всередині мене спалахне і поглине її, якщо вона буде грати в ігри. Вона була чудовою жінкою, і її очі були біса провокаційними, але вона була помічницею майора Ротвелла, і її не хотів починати щось неприємне. Але, пробурмотів її собі, зараз не ніч, щоб грати з сірниками.
  
  
  Апартаменти Мони обставлені зручними меблями, з красивим довгим диваном і журнальним столиком унікальної форми. Декор був біло-червоним, з відповідним червоним диваном і драпіровками, двома великими білими м'якими стільцями, які створювали контраст. Мона показала мені свій винний шафа і попросила приготувати напої, поки вона переодягається. У мене був готовий мартіні, дуже холодний і дуже сухий, коли вона вийшла в чорних брюках з топом навколо білого джерсі, ласкавшим її груди. Вона почала вечеряти під час першого мартіні і вийшла, щоб посидіти зі мною під час другого.
  
  
  Її запитав сл. - "Ви народилися тут, в Квінсленді?"
  
  
  «Я народилася в Гонконзі», - відповіла вона. «Тато був майором британської армії, і ми теж якийсь час перебували в Пекіні. Звичайно, це було ще до того, як комуністи прийшли до влади».
  
  
  «Що таке така гарна жінка, як ти, неодружена?» - запитав її, і швидко вибачився для штопора. «Я не хочу здатися грубим, але, кравець візьми, її думав, що австралійці добре розбираються в жінках».
  
  
  Вона засміялася і попросила мене зробити ще один раунд. «Я тут всього три роки», - сказала вона. «Поки я не приїхала сюди, її була в основному в Англії, і всі ці узкобедрые, худі англійки змушували мене відчувати себе не на своєму місці. Її багато тримала в собі.
  
  
  Це був ревматизму, який не відповідав на мій штопора, але її не шталь наполягати на цьому. Очі Мони блукали по мені, коли вона зупинилася, щоб допити мартіні.
  
  
  "Ти віриш у миттєве потяг, Нік?" - запитала вона, відкидаючись на диван.
  
  
  "Ви маєте на увазі якесь безпосереднє хімічна взаємодія між двома людьми?" - запитав її. «Я вірю в це. Це сталося зі мною».
  
  
  Вона сіла і нахилилася вперед, її обличчя було всього в декількох метрах від мого. «Я теж», - сказала вона. «У перший момент, коли тебе побачила». Її губи, повні і вогкі, послали своє власне запрошення, поки вона залишалася тут, переді мною, не рухаючись, просто посилаючи хвилі тепла. Її, нахилився вперед, і мої губи знайшли її уста - її, відразу відчув, як її рот відкрився, її мову притиснувся до краю зубів, очікуючи стрибка вперед. Ми цілувалися, не торкаючись тіл, руки з боків, як дві змії, що рухаються разом в покачивающемся ритмі. Раптом вона відсторонилася.
  
  
  «Я відчуваю запах гару», - сказала вона і кинулася на кухню.
  
  
  «Звичайно, мила», - тихо пробурмотіла її собі під ніс. «І це її». Були години, м'яко передзвонили, і її гіпнотично спостерігав, як ih маятник погойдується. Це був старовинний предмет, пофарбований у білий колір, який спочивав на приховані з вазами з червоними трояндами з боків.
  
  
  «Вечеря готова», - почув її голос Мони з іншої кімнати і увійшов. Вона подавала вечерю так, як ніби ми ніколи не цілувалися, як ніби в цей момент електрику і не вибухнуло. І тільки коли його зловив її погляд, її зрозумів, що течія все ще існує. Вона швидко відвернулася, ніби боялася, що іскра може знову спалахнути, і продовжувала безперервно базікати про приємній бесіді під час вечері. Вона подає хороший австралійський сотерн з куркою, яка займається омелою неприємний смак. Потім обіду гарний іспанський бренді Domecq з цим тілом і ароматом. Ми увійшли в
  
  
  в кімнату, щоб випити бренді, і він майже вирішив, що її врятував дзвін. Вона бачила, як він дивився на годинник на приховані. Було вісім годин.
  
  
  «Якщо ти підеш звідси в десять тридцять, ти легко справишся», - сказала вона, читаючи мої думки. Її, усміхнувся гей, і раптом в її очах знову засвітилось електрика. Вони тримали мою і не здригнулися, поки вона допила бренді.
  
  
  Раптово вона кинулася вперед, обнявши мене за шию. Ee рот гарячково працював з моїм, покусуючи, пожираючи, її мова проникав глибоко в мій рот. А потім все неспокійне свербляче розчарування увірвалося в мені, і я відповів на її гарячковий голод своїм власним.
  
  
  Білу блузку Мони по джерсі була примарною спалахом, коли вона пролетіла над її головою, а її грудей, звільнені з бюстгальтера, пролилися на мої руки, як стиглі квадратних подарунок, падають з дерева, створені для того, щоб ih можна було пробувати, смоктати і смакувати. Вона простягла руку і вимкнула освітленій лампи, і ми зайнялися любов'ю у напівтемряві, що походить з сусідньої кімнати. Мона повернулася до мене грудьми, і він схопився зубами за ih рожеві кінчики. Рожевий коло-ee грудей був великим і грубим, і він відчув, як сосок у мене в роті виріс, коли Мона ахнула від задоволення. Її, роздягся, уклавши Вильгельмину і Хьюго під диваном в межах досяжності, в той час як Мона лежали переді мною з закритими очима, а її ніжно масував її грудей. Її тіло було схоже на груди, повне і стигле, з твердим опуклим животом глибокими і широкими стегнами. Коли її, притулився до неї, вона застогнала і почала робити конвульсивні рухи, притискаючись до мене кожним дюймом себе, намагаючись перетворити свою шкіру мою, ee пульсуючі бажання - в мої бажання. Її провів губами по її тілу, і вона скрикнула в постійному, наростаючому зітханні, який завершився криком екстазу, коли її знайшов центр її задоволень, серцевину всіх бажань. Її руки обхопили мої плечі, мою голову, і вона була істотою поза всяких турбот, за винятком екстазу тіла. Її знову рушив до неї, і на цей раз її прийшов до неї самим собою, і тіло Мони рухалося під моїм повільно наростаючого божевіллі.
  
  
  Її рухав її повільно, повільно, стримуючись, коли вона кричала про поспіху, я знаю, що вона подякує мені за ігнорування сл. А потім, коли її пристрасть вийшла з-під контролю, її взяв ee. У цей момент Мона скрикнула з серією зітхань - невіри, невіри - остаточного остаточного підпорядкування жінки чоловікові і самій собі. Вона впала на диван, обійнявши мене, стиснувши ноги позаду моїх.
  
  
  Її підвівся на лікті і подивився на годинник на приховані. Було дев'ять п'ятнадцять. У пристрасті нам один чоловік не відстежує час. Година - це хвилина, а хвилина - це час. Мона притиснула мою голову до своїх грудей, притискаючи до них моє обличчя.
  
  
  «У тебе є час», - прошепотіла вона. «До десяти тридцять. Її-хочу тебе знову, зараз. На цей раз її хочу зайнятися з тобою любов'ю».
  
  
  «Люди разом займаються любов'ю іншого з одним», - сказав я.
  
  
  «Так, але на цей раз її хочу запалити вогонь», - видихнула вона. Вона рушила до мене, і я відчув її губи на своєму животі. Вона наймала ih вгору, знову і знову в моїх грудях - слабкі солодкі сліди, схожі на сліди метелики. Потім вона рушила вниз по моєму тілу, затримавшись на вигині мого життя, а потім ще нижче. Це був вид занять любов'ю, що її зустрічав тільки на Сході, і це було вишукане задоволення, одночасно заспокійливу і збуджує. Смутний її подумав, звідки вона це стало відомо. Або, можливо, у деяких жінок є речі, які виникають природним чином - неосвічені, неосвічені, вроджений талант вище середнього. Вона готелів запалити вогонь. Вона чертовски добре з цим справилася, і ми знову зайнялися любов'ю, задыхающаяся лихоманка ee бажань не слабшала. Але, нарешті, момент знову настав, і на цей раз в її подиху пролунав свого роду сміх, щастя повністю задоволеною жінки.
  
  
  Її потягнувся, коли Мона нарешті звільнила мене від обіймів. Її глянув на годинник. Було дев'ять п'ятнадцять. Її, подивився на неї ще раз, примружившись, звузивши очі. Руки не змінювалися. Її прочитав правильно. Було дев'ять п'ятнадцять. Її, зіскочив з дивана і намацав годинник. Її б поставив його поруч з Вільгельміною. Було одинадцять двадцять.
  
  
  "Що сталося, Нік?" - сказала Мона, сідаючи, коли її, лаявся.
  
  
  «Твої чортові годинник», - крикнув їй гей, влітаючи у свій одяг. «Вони запізнюються. Клята штука, ймовірно, спочатку була повільною».
  
  
  Найдовша пауза в моїй перев'язці полягала в тому, щоб пристебнути піхви Хьюго назад в моє передпліччя, і це зайняло не більше двох секунд. Її все ще засовував сорочку в штани, коли вийшов за двері і, все ще лаявся. Мона, гола й прекрасна, сиділа в дверях.
  
  
  «Прости, Нік», - крикнула вона мені вслід. «Залишайся на береговій дорозі. Ти потрапиш відкрито на місці».
  
  
  «Затримки», - вилаявся я, пірнаючи на водійське сидіння. Вони завжди означають неприємності. Її знав, про що думала Мона, я стою оголеною. Якщо б її, сумував за нею.
  
  
  Її зможу дістатися до нього вранці. Але її так не думав і так не поступав. Її бачив дуже багато разів, коли не було завтра.
  
  
  Її зробив маленький автомобіль в рейс, максимально наближений до реактивного зльоту, який може зробити машина. На прибережній дорозі майже не було руху, місяць, що сяє над морем, була прекрасним видовищем. Стрілку спідометра тримав її притиснутою до верхньої частини приладу. Щоб утримати легку машину на дорозі, потрібно немало зусиль. Хоча в основному рівна і в основному на рівні сукню, дорога дійсно кілька разів піднімалася, змушуючи машину тремтіти і вібрувати, коли її змушував двигун працювати на межі можливостей. Її долав дорогу в шаленому стрімкому темпі, а час все ще тривала.
  
  
  Було близько дванадцятої години, коли його увірвався в маленьке поселення Іннісфейл. Її відразу побачив невисокі сірі будови прибережного патруля з вартовими, расхаживающими біля в'їзних воріт. Її, зупинився і показав свої вірчі грамоти, і мене пропустили. Її пройшов всього кілька сотень ярдів, коли побачив миготливі вогні поліцейських машин, і почув виття сирени швидкої допомоги. З'їхавши на узбіччя, її вийшов. Командне будівля бази було відкрито попереду, і її зупинився на сходах, щоб щорічно на вулицю, коли сук людей розходяться, поступаючись місцем маленькій білій машині швидкої допомоги.
  
  
  "Що сталося?" - запитав проходив mimmo моряк.
  
  
  «Нещасний випадок», - сказав він. «Одіна навколо хлопців теж тільки що зійшов на берег. Чортове підле вбивство. Його вбили».
  
  
  Раптом мене охопив холод, і я відчув, як волосся на потилиці стає дибки.
  
  
  Її запитав. - "Як його звали?" "Комфорд? Бертон Комфорд?"
  
  
  «Так, це той хлопець», - сказав моряк. «Ти знав его, приятель? Його тіло просто забирають».
  
  
  "Як це сталося?" - запитав я, почувши похмурий гнів в моєму голосі. Матрос вказав на великий бронетранспортер, який стояв з вбитим радіатором в стіну цегляного будинку.
  
  
  «Це велика робота, друже», - сказав він. «Він був припаркований на пагорбі. Знущання не витримали, і він скотився вниз, щоб розбити бідолаху ах будівлю, коли він проїжджав mimmo. Її, кажу, що це погана вдача».
  
  
  Її, пішов. У мене більше не було причин залишатися. Мені не треба було перевіряти залякування великого вантажівки. Вони відмінно підійдуть. І знову вони не дісталися до мене, на цей раз спасибі удачі. Буде невелике розслідування, і знову не буде ніяких пояснень, які нічого не розходитися. Переслідування вантажівки чомусь тільки що відпустили. Можна було б припустити, що вони були поставлені неправильно, і раптом відпустили колеса. Тільки вони зробили це як раз в той момент, коли Бертон Комфорд прямував в командирську, щоб зустріти мене. Збіг. Просто одна навколо них речей. Її знав краще.
  
  
  «Прокляті годинник Мони», - тихо вилаявся я. Якщо б їй був тут вчасно, їй був би на стикувальної станції в очікуванні Комфорда. Її, повернувся в машину і виїхав з невеликою бази. Залишився тільки лейтенант Додд Демпстер. Але спочатку її доберуся до нього, поклявся її. Її, відчував себе обдуреним, проти мене змовники з-за невдач. Навіть спогад про пристрасті Мони не може стерти гіркоту навколо мого rta. Коли повернувся її в маленький котедж, його все ще був в люті, в люті і злився на все - на світ, на свою паршиву удачу, на себе, на годинник Мони. Кравець, сказав її собі, ця чортова штука, напевно, перестала знаходитися в одній кімнаті зі мною і Моною. Перегрів. Її заснув в люті і знав, що так і встану.
  
  
  IV
  
  
  Їй був прав. Похмурий гнів у мені загартувався на ніч, і коли я пішов в офіс майора Ротвелла, їй стало відомо авіабази номер і сам подзвонив. Її сказав командиру бази, хто такий і чого хочу, і телефонна лінія буквально задимилася з напруженою люттю в моєму голосі.
  
  
  «Я хочу точно знати, коли цей лейтенант Демпстер з'явиться на службу, командер, - сказав я. Її буду там, щоб зустрітися з ним, але на всяк випадок хочу, щоб його супроводжували по его будинку або звідки б він нам шелл на базу ".
  
  
  «Дуже незвично, містер Картер», - пробурчав командир.
  
  
  «Весь це справа дуже незвичайне», - відповів я. «Тур лейтенанта Демпстера дуже цінним для мене в даний момент. Я не хочу, щоб з ним щось сталося ".
  
  
  «Він повинен з'явитися на льотне простір у вісім ранку», - сказав старший офіцер. «У мене є звіт, що він повернувся з розслабляє сьогодні вранці і в залі в своїй квартирі».
  
  
  «Супроводжуватимете його, куди б він нас пішов, поки він не приїде завтра вранці», - сказав я. «Якщо вам знадобляться додаткові дозволи, його передам вам помічникові майора Ротвелла».
  
  
  Її передав телефон Моне, вона перевірила мої пріоритетні вимоги і, нарешті, повернула телефон на підставку. Її очі свердлили мене.
  
  
  «Добре, давайте, - сказала вона. «Ви врываетесь сюди, заводи свої власні контакти і майже не розмовляв зі мною нам слова?
  
  
  Її поступився. - Мені шкода, Це як раз те, що сталося минулої ночі. Її все ще злий.
  
  
  Її про це ». Її розповів про те, що виявив, коли дістався до бази портового патруля, і її очі пом'якшилися.
  
  
  Мені дуже шкода, - сказала вона. - Думаю, в якомусь сенсі її винна. Це зробили мої годинник »Вона встала і підійшла до мене, і я виявив, що її руки обвилися навколо моєї шиї, її грудей притиснулися до мене.« Але це було здорово, Нік », - сказала вона.« Дійсно чудово ».
  
  
  Коли її тіло тулилося до мене, ee глибокі грудей м'яко притиснулися до мене, ніч хлинула на мене. Це було чудово. Вона була творінням рідкісних пристрастей і відповідних талантів. Телефон задзвонив, порушивши зібралася силу даний час. Мона підняла його і простягнула мені. «Для тебе», - сказала вона, і її побачив цікавість в її очах. Її одразу впізнав голос маленької Джуді ".
  
  
  Вона сказала. - «Я що-що придумала». «Це може бути важливо. У Джона Доузи була жінка. Вона живе тут, в Таунсвіллі. Він розповів мені про неї. Сказав, що вони розійшлися, і вона використовувала своє дівоче прізвище, Лінн Дворян».
  
  
  «Хороша дівчинка», - сказав я. "Я буду на зв'язку." Її поклав трубку і згадав послужний список Доуси. У nen не було згадки про джин. Її знайшов у телефонному довіднику список Лінн Розділ іншому кінці Таунсвілл і вийшов з офісу.
  
  
  «Я повернуся», - сказав її Моне. «У мене може бути нова зачіпка».
  
  
  «Не так швидко», - сказала вона. «Якщо ви затримаєтеся, будь ласка, доходів до мене сьогодні ввечері».
  
  
  Ee очі додавали свій власний сенс її словами. Її швидко доторкнувся до її губ і вийшов на вулицю. Якщо б її все-таки пішов до Моне, він заздалегідь знав одну річ. Її збирався бути на авіабазі завтра о восьмій ранку, і Клеопатра, Олена Троянська і мадам Дю Баррі мене не зупинили.
  
  
  Її поїхав у Таунсвілл, обігнув край великого медеплавильного заводу і знайшов адресу на іншому кінці міста. Це був район невеликих двоповерхових житлових будинків навколо цегли. Лінн Розділ жилки в квартирі на першому плані поверсі. Їй подзвонив, і мені відповіла жінка у вицвілому домашньому халаті. Трохи молодше, ніж її очікував, вона була мишачої блондинкою з розмитим виглядом. Її блакитні очі дивилися на мене з неприхованою цікавістю, але в них теж була настороженість. Домашнє пальто, передня блискавка розстебнута більш ніж на чверть відстані від шиї, показала, що у нах довга тонка груди і немає бюстгальтера.
  
  
  «Вибачте, що турбую тебе», - посміхнувся її ей. «Я хочу поговорити з вами про Джона Доуси».
  
  
  Вираз слабкою нудьги в її очах раптово і різко змінилося. "Що щодо нього?" сказала вона, ніби захищаючись.
  
  
  «Він мертвий», - рішуче сказав я і побачила, як мало рум'ян зійшло з її обличчя. Її руки, що тримали двері, білими, коли вона міцного вчепилася в двері.
  
  
  «Може, тобі краще увійти», - тихо сказала вона. Її, пішов за нею у кілька пошарпану, вицвілу квартиру, дуже схожу на нах у своєму роді.
  
  
  «Я працюю з австралійської розвідкою», - сказав я. «Мені сказали, що ти його жінка».
  
  
  Вона похитала головою і сіла на край м'якого стільця. Ee ноги були дивно довгими і красивими, з повільно звужуються литками і тонкими щиколотками. Безсумнівно, вона знала, що вони були її найкращими рисами, тому що вона розкрила велику ih частина. «Я знаю, що він іноді говорив це», - відповіла вона. «Але на самому делле її не була його дружиною. Думаю, можна сказати, що ми жили разом досить багато років, принаймні, всякий раз, коли він був поза службою. Потім її закликала його піти. Тільки він мені не довірив».
  
  
  Її запитав. - "Як давно це було?"
  
  
  «Може, півроку тому», - сказала вона. «Потім, потім того, як він потрапив в армію з-за того нещасного випадку і був звільнений, він приїхав сюди, щоб жити зі мною, але я її вигнала його. Він сказав мені, що був на тому, на чому він міг би заробити великі гроші».
  
  
  Її натиснув. - "Він вам що-небудь про це сказав?"
  
  
  «Ні, - швидко відповіла вона. Її, відчув, що майже занадто швидко. «Все, що він сказав, це те, що у нас буде все, що я завжди готелю, все, що він ніколи не міг дати мені. Її обіцяла повернутися до йому, якщо він скаже правду».
  
  
  «І він ніколи не казав тобі, хема був пов'язаний або що це було?»
  
  
  Вона похитала головою, і в її очах була суміш ваші печалі і побоювань. «Ні, - сказала вона. - Але я ніколи не думала, що з-за цього він уб'є себе. Мене це лякає, містер ".
  
  
  "Чому?" - швидко запитав я, дивлячись гей, у очі, коли вона відповіла.
  
  
  «Може бути, він розповів екс мені того, хто його вбив», - сказала вона. «Може, вони думають, що я щось знаю про те, чим він захоплювався».
  
  
  «Я сумніваюся в цьому», - сказав її ей. Вона прикусила нижню губу, і очі її округлилися від неспокою. Добре, вона була налякана, і, може бути, це було з причин, які вона сказала. Але, можливо, це було з інших причин. Її, вирішив, що якщо лейтенант Демпстер не покаже тріщин, Лінн Розділ може понести подальше спостереження. «Не намагайся сховатися», - сказав її ей. «Я хочу поговорити з тобою знову».
  
  
  Її поїхав і поїхав до Джуді Хенникер. Її ще не було в The Ruddy Глечик - гей було раніше починати роботу. Вона відкрила двері в шортах і короткому топі.
  
  
  «Заходьте», - сказала вона, її очі загорілися.
  
  
  "Ви знайшли його дружину?"
  
  
  «Я знайшов жінку, з якою він жив, - відповів я. Джуді ще не нафарбувалася і знову виглядала молодшою, свіже - ee висока кругла груди була незайманою.
  
  
  «Я просто прийшов, щоб подякувати за повідомлення про Лінн Дворян». Її, усміхнувся ей. «У вас є перевага з приводу візи в Штати».
  
  
  Вона щасливо посміхнулася і подивилася на мене, дивлячись мені в очі. - Ти справді хороший хлопець, Янкі, - сказала вона.
  
  
  «Не зовсім», - сказав я. «Якщо ти тримаєшся за мене, ти дізнаєшся». Ee очі відразу затуманилися, і вона відвернулася. Її зовсім не був упевнений, що Джуді розповіла мені те, що дійсно знала. Її продовжував вішати наживку перед нею. Зрештою, це може окупитися. Якщо її правильно прочитав тліючий, замаскований вогонь в її очах, можливо, міг би використовувати проти нах іншу приманку.
  
  
  «Я зв'яжуся з вами, Джуді, - сказав я. «Продовжуй запам'ятовувати речі». Її, повернувся, щоб піти, і її рука була на моїй руці.
  
  
  «Будьте обережні», - сказала вона. Вона говорила так, ніби вона омелою це на увазі. Її поплескав її по щоці і пішов. Її бачив, по годинах, що Мона-зараз буде у себе вдома. Її поїхав туди, і вона зустріла мене в шовковому халаті. Точки, які різко виштовхували тканина, сказали мені, що під нею нас риса немає. Її, поцілував її, і мої руки сказали мені, що я був правий.
  
  
  «Сиди тут сьогодні ввечері, Нік, - сказала Мона. «Ви всього в двадцяти хвилинах від авіабази. Її відвезу вас уранці».
  
  
  Її готелю було сказати ей «ні», але раптом це здалося мені паршивої ідеєю. Тільки на цей раз її б пішов на свій годинник. Її проводила руками по шиї шовкового халата, і воно відчинилося. Її, нахилився і уткнувся головою в ці величезні м'які подушки. Її дійсно виходив на повітря лише близько півночі. Тоді ми офіційно лягли спати, щоб заснути, і її добре спав з Моною на руках. Але підніс свій внутрішній будильник і прокинувся рівненської сім. Мона сонно піднялася і дивилася на мене, поки її одягалася.
  
  
  «Я сам поїду на базу». Її сказав. «Ти знову заснеш. Тобі все одно потрібно буде розвернутися і повернутися знову. Це може зайняти деякий час».
  
  
  Вона кивнула і ліжка, спостерігаючи, як я голюся. Коли їй був готовий піти, встав і пішов зі мною до дня, красиво оголений. Її очі, коли вона дивилася, як я йду, були сумішшю неясних думок, але вони світилися дивною інтенсивністю. Вона була, знову вирішив її, від'їжджаючи, самим незвичайним істотою.
  
  
  Її чекав на базі, коли прибув лейтенант Додд Демпстер. Він був високим, світловолосим і красивим, але його обличчя було ще і потурання своїм бажанням, прихована слабкість. До того ж він дуже нервував.
  
  
  «Я знаю, що вам задавали собі багато питань під час розслідування трагедії на плацдармі», - почав я. «Але у мого уряду є ще кілька. На самому делле, лейтенант, їй був залучений в деякі інші аспекти ширшої в інтернеті. Скільки разів ви були в The Ruddy Глечик?»
  
  
  Штопора застав його зненацька, і його очі швидко подивилися на мене. Її не шталь чекати відповіді, але продовжив.
  
  
  «Ми знаємо, що ти був там, тому немає необхідності брехати», - сказав я. «Хема були люди, яких ви там зустріли? Чого вони від вас готелі?»
  
  
  Чоловік нервово оглянув кімнату, в яку ми пішли поговорити, - офіцерську вітальню.
  
  
  «Послухайте, її чекав, що все це рано чи пізно вийде назовні», - сказав він. «І її готель би багато чого сказати. Її просто не можу більше стримувати це. Але я не буду тут говорити. Давайте підемо звідси, і, може бути, ми зможемо укласти угоду».
  
  
  Її, знав, що угода не відбудеться, але дозволив йому було думати інакше. «Я буду слухати», - сказав я. "Куди ти хочеш піти?"
  
  
  «Я повинен взяти цей літак на тренувальний політ», - сказав він. «Це стандартний двомісний літак. Чому б вам не піти зі мною, і ми можемо поговорити в літаку».
  
  
  «Думаю, ви не можете бути більш приватним, ніж це», - сказав я. «Я полечу з тобою. Підемо».
  
  
  Її не випускав його через поля зору нас на хвилину. В кабіні пілота його знайшов додатковий костюм, в якому її міг летіти, і він пішов за Демпстером в місцях, де на злітно-посадковій смузі чекав реактивний літак, нова вдосконалена версія Хокер-Сиддли. Демпстер взяв штурвал, і ми злетіли вгору. Через кілька секунд ми вже перетинали обрій. Демпстер почав говорити схвильованим голосом.
  
  
  «Її у щось потрапив, - сказав він. «І її, хочу піти. Але я її теж хочу захистити себе».
  
  
  «Припустимо, ви спочатку почнете з деяких відповідей», - сказав я. «Ви познайомилися з деякими чоловіками. Хто вони і звідки прийшли?»
  
  
  «Я ніколи не знав більше, ніж ih імена», - відповів він. «Але вони діяли на ранчо в глибинці. Її, був там три або чотири рази на зустрічах. Якщо хочеш, її міг би пролетіти з тобою над цим місцем».
  
  
  «Йди, - сказав я. «Я б дуже цього готелю». Її, був у захваті. Кілька перерв були зроблені для різноманітності. Демпстер, мабуть, був схвильований
  
  
  від неминучого на деякий час і був готовий припинити роботу.
  
  
  «Voni готелів, щоб ви зірвали маневри військових ігор», - сказав я. Його мовчання було більш показовим, ніж все, що він міг би сказати. Нарешті він заговорив.
  
  
  «Я не можу назвати імен, тому що я ну не знаю», - заявив він. «Але я можу привести вас до них. Все інше вам вирішувати».
  
  
  «Ви тільки вкажіть мені це ранчо», - сказав я. «Ти справді не виглядав здивованим, коли його з'явився. Чому?»
  
  
  «Думаю, її чекав цього з самого початку розслідування», - відповів він. «Я дійсно не думав, що вони закриють справи з цього приводу». Він знову замовк, і я подивився на суху, посушливу, випалену землю глибинки. Це була всій території готелю, а яка займається перетворилася у величезний сміттєвий бак, неприступний, рідкісних лікувальних досліджуваний білими людьми. Тільки аборигени, одна навколо найдавніших існуючих кочових рас, здавалося, могли жити за рахунок посушливих земель. Погані методи справі збереження грунту зробили свою частку, але в роки засухи зробили більше. Це була плоска всій території готелю, а на великих просторах якої час від часу з'являлися величезні освіти метеоритів. На околицях деякі витривалі першопрохідці пасли скот, але в центрі не було нічого, крім випаленої землі, вітрів і аборигенів. Її, дивився на величезну територію, коли вона проносилася під нашими крилами. Це була червоно-коричнева сторони з гребенями гір, схожими на гофрокартон. Здавалось, що саме повітря тремтить від безперервного тепла, палюче сонце перетворює його у величезну піч. Це була неприступна і страхітлива всій території готелю і її, знав, що від струменя води, проносящейся високо над нею, можна було тільки неясне уявити собі її жахливість.
  
  
  По мірі того як ми продовжували летіти в глиб необжитої місцевості на реактивній швидкості, її, знав, що ми вже перемогли біса близько шестисот миль, і мені було цікаво, як люди можуть так частині в'їжджати і виїжджати з Таунсвілл, якщо ih ранчо було страшенно погано тут, в нікуди.
  
  
  «Демпстер», - покликав її. "Ви впевнені, що не схибили?" Пілот повернувся до мене, і я побачив, як його рука тягнеться до приладовій дошці. Занадто пізно її побачив, як його великий палець торкнувся кнопки виштовхувача. Її, відчув, як мене виштовхнуло навколо літака, сидіння і все таке. Її піднявся вгору з величезною силою механізм катапультування, а потім, всього за кілька секунд, її, відчув, як парашут розкривається. Коли її плив униз, струмінь була невеликою смугою, що йде вдалину. Мене заманили. Вони дісталися до Демпстера іншим шляхом, без сумніву переконавши його, що позбутися від мене - це єдиний дійсно безпечний хід. Парашут на мить похитнувся, потім м'яко опустив мене на суху землю.
  
  
  Літак зник з виду, коли її розстебнув ремені безпеки, якими був прив'язаний до стропи парашута. Їй дозволив йому впасти на землю і лежав там, шовковою запоною. Її швидко стягнув з себе льотний костюм. Їй був внизу всього на хвилину, і вже відчував себе вареним лобстером в nen. Її озирнувся і побачив порожній простір, наскільки хапав очей, суходіл, пересохлу грунт. І була тиша - тиша могили, неземна, нерозривний. Її підкинув монетку і попрямував до того, що, як мені здавалося, могло бути сходом. Її оболонка ходьби хвилина двадцять, коли зняв одяг, роздягнувся до шорт і сорочки, яку їй пов'язав навколо талії. Думки про Демпстере змусили мене на час забути про своє становище. Він, безсумнівно, де-небудь розбився б літак, і переховувався. Або его, розклад польотів вже було складено для нього. У будь-якому випадку його б не було. Її утримував ih від вбивства його, як і інших, тільки для того, щоб він перевернув столи проти мене.
  
  
  Сонце обпікало мене, і, хоча її продовжував йти, відчував її розслабляючу дію нефильтрованных променів. Незабаром її час від часу ставав на одне кожному людові, і відпочивав. Її почав реально дивитися на своє становище. Це було ценымногие гірше, ніж їй признався собі тоді. Її пробув у пустелі зовсім недовго. У мене залишилося багато оптимізму і надії. Її, вирішив, що єдине - продовжувати йти по прямій лінії, наскільки це можливо. Рано чи пізно її до чого-небудь прийду. І її зробив. Більше простору.
  
  
  Пересихало В горлі, і я знав, що це означає. Жага була б гірше голоду, особливо тут, але вони зробили мене кандидатом на них обох. Після дня її почав відчувати себе сухим. Не тільки в горлі, але і в тілі було сухо, запеклось. Її почав ходити короткими ривками, відпочиваючи між ними, щоб зберегти сили. Але я знав, що справжня проблема не в відстані і силі. Це було сонце, невблаганний, непохитне, сушившее мене, висушуючу, виснажливе всю енергію - життєдайне сонце, яке зберігаються смерть.
  
  
  До кінця дня у роті пересохло, і її витратив всю свою слину. Моє життя почав зводити судоми, і її вітав ніч, залиту сонцем. Прохолода була формою полегшення, мільйони зірок над головою, якоюсь формою надії. Її знайшов невелику ямку по твердому грунту і розтягнувся на ній. Заснути було нескладно. Сон плавно плив назавжди мною, хоча це була генеральна репетиція смерті.
  
  
  Її прокинулася від яскравого сонця, гарячого і палючого, і виявив, що мої губи потріскалися і стали болючими. Вставати потрібно особливих зусиль. У мене боліло горло - мені хотілося води, а в шлунку все ще хворів голод. Але я пішов в нікуди, в землю, яка займається була величезним палаючим кущем, а її комах на цьому кущі. Тільки кущі представляли собою посушливу землю, на якій не було нам єдиного кактуса, який можна було б добути дорогоцінної рідиною.
  
  
  Її вела деякі годинник, але по мірі того, як мої очі боліли все більше і більше, часом стало безглуздим нічим, як і все інше. До полудня його вже не ходив. Її повз по землі в короткі моменти енергії. Біль у животі стала постійною тупим болем, а горло опухло і болісно. Її міг би прожити набагато довше без води, нібито прямо без їжі, якщо б не безжальне сонце. Але її мало-помалу висихав, і він знав, що, якщо не знайду полегшення, скоро буду, як пил, знесене першим вітром. Її досяг точки, коли мене охопив гнів, гнів на невидимого ворога, з яким він не міг боротися. Її знову насилу піднявся на ноги, підживлений адреналіном всередині мене, хитнувся вперед, як п'яний, а потім впав. Процес повторюється до тих тхора, поки у мене не зникав гнів і сили. Коли настала ніч, він не рухався кілька годин. Нічний вітер схвилював мене, і я відкрив йому було рота, сподіваючись, що він подме в нього що-небудь вологе. Але нічого не було - і її впав, распростершись на землі.
  
  
  Їй вже не знав, чи наступить в інший день, або два, або три. Її знав тільки, що було сонце, і моє хворе тіло, мій розум ледве міг більше думати, мої очі ледве могли сфокусуватися. Її повз по землі, коли підняв голову, зараз це було великим зусиллям, і перед моїми очима попливли дивні фігури. Її, примружився і притиснув руки до зіницям, вичавивши кілька крапель мастильної рідини. Її нарешті сфокусувався і побачив групу дерев, короткий дерево з зигзагоподібним стовбуром, яке австралійці називають Гиджи. Мій розум думав в сповільненій зйомці, але я зрозумів, що нам одне дерево не живе де-небудь без води. Тим не менш, копати там, де, може бути підземна вода для корупції таха, було так само неможливо, як і піднятися на Місяць. Грунт була твердій, як скеля, засохлої глиною і непохитною, як сонце над нею.
  
  
  Але потім її побачив інші фігури, одні нерухомі, інші стрибають у довжину. Кенгуру, велика сіра різновид, згуртувалися під деревами Гиджи. Їм потрібна вода, щоб вижити. Вони приведуть мене до & nb. Її поповз вперед. Але сенс, спотворений спрагою і сонцем, функціонує як система з коротким замиканням, випускаючи іскри в неправильних місцях, посилаючи електричні talkie з неправильним проводах. Її повільно рушив вперед, як голодний вовк, наближаючись до кенгуру. Смутний її, згадав, що у кенгуру є стусан, який може вбити людину. Її повинен був остерігатися цих величезних задніх нога, і ступень. Підійшовши ще лизати її, підвівся навпочіпки і залишився нерухомим.
  
  
  Кенгуру - цікавий звір, і нарешті двоє навколо них обережно підстрибнули до мене. Великий самець підійшов облизує всіх, і її з загоревшимся розумом зосередився на неможливе, і шталь чекати. Коли він підстрибнув ще лизати її, стрибнув з силою відчаю. Її, приземлився на спину, обвивши руками його шию, обвивши ногами його спину, як великий жокей на дивному коней. Великий роо, як австралійці називають тварин, злетів гігантським стрибком. Він приземлився, і її втратив хватку. Він стрибнув знову, і він злетів у повітря і з жахливим гуркотом впав на тверду, суху землю. При всій моїй силі і кмітливості це був би сумнівний крок. В моєму нинішньому стані це була чиста дурниця - результат мого змученого, спотвореного розуму.
  
  
  Її лежав і відчував, як сонце йде геть, коли всі сомкнулось на мені, ковдру сірості поглиблювалося в порожнечу небуття. Її лежав нерухомо, байдужий, байдужий, і світ зупинився для мене.
  
  
  V
  
  
  Її, відчував вологість, як ніби вона йшла навколо якогось далекого світу. Її більше не був частиною его. І все ж він кликав мене, манив мене через почуття. Висохлі, задубілі, засмаглі м'язи моїх очей рухалися, а повіки тремтіли, нарешті відкриваючись в розмитому світі нечітких форм. Її знову відчув вологість, на цей раз прохолодну і заспокійливу проти моїх очей. Поступово нечіткі форми почали розподілятися, та її побачив голови, дивляться на мене. Її спробував підняти голову, але зусиль було занадто багато, і її відкрив рот, задихаючись, наче риба, викинута навколо води. Її, відчув, як прохолодна вологість капає мені в рот, стікає по горлу, і раптово досягає мене. Її був живий. Її проковтнув, і ще більше води повзе крізь опухлу, огрубілу слизову оболонку мого горла.
  
  
  Її знову подивився на обличчя. Деякі були коричневими, деякі бежевими, у деяких були темні хвилясте волосся, у одного старого волосся були майже світлими. У них були широкі носи і красиві губи обвітрені очі. Сильні, але ніжні руки допомагали мені сісти, і я побачив старих жінок в подертих сорочках і молодих оголених дівчат з вже висять низменному
  
  
  маленькими грудьми. У чоловіків були в основному прекрасні кістки, не надто великі. Її знав, хто вони такі, але вони не могли сказати те ж саме обладнання мені. Їй був людиною, яку вони знайшли, при смерті, на самоті, без води та їжі, на цій суворій, безжальній землі - ih землі, землі австралійських аборигенів. Це був окремий народ, ці аборигени в антропологічному і расовому відношенні, ймовірно, сама прагнення раса кочових племен у світі. Ih походження все ще оповите туманною історією, вони жили в неосяжній австралійської глибинці, одні стикалися з цивілізацією, інші - такими ж далекими, якими були ih предки тисячу років тому.
  
  
  Її озирнулась. Вони везли звідси пурпурову мене в своє село, якщо її можна назвати селом. Це було не що інше, як набір ганчірок, що висять на жердинах, навколо яких збиралися невеликими вузлами сім'я або група. Але спроби озирнутися були нудні, і він впав на землю. Її, відчув, як волога тканина обертається навколо моєї вкрита пухирями шкіри, і заснув.
  
  
  Ймовірно, це було через кілька годин, коли її прокинувся й побачив поруч зі мною старого, що сидів навпочіпки, і невеликого багаття. Він узяв з вогню глиняну чашу і жестом запросив мене сісти і випити. Рідина, якою б вона нам була, омела різкий, майже гіркий смак, але я прийняв її і відчув, як вона всередині мене зігрівається, як хороший бурбон викликає поколювання в тілі.
  
  
  Її лежав на проведені обчислення і дивився, як старий працює над бумерангом грубими інструментами. Поруч з ним на землі лежало спис і вумера, гаджет для метання спису. Деякий час спостерігав за ним, а потім знову заснув. Була ніч, коли її прокинувся, і на всій території готелю була всіяна невеликими вогнищами. Моє горло стало краще, і мої сили повернулися. До мене підійшла молода дівчина, що тримає ногу птиці, величезну ногу, яка займається могла належати тільки ему, гігантської нелетающей птиці, спорідненої страусові. Її ель і далі повільно - у нах був сильний, але не неприємний смак. Її, звичайно, розумів, що в цей час шматок сиром'ятної шкіри, ймовірно, мав би для мене непоганий смак. Її все ще швидко втомлювався і знову заснув потім їжі. Але вранці мені вдалося встати, спочатку трохи похитуючись, але її міг ходити. Її височів над більшістю аборигенів, але тут, на ih землі, її був досить безпорадний велетнем. Ми не могли спілкуватися словами, але я відчула, наскільки ефективним може бути сузір'ї сьогодні значний і вид туризму.
  
  
  Одіна навколо чоловіків сказав мені, що вони збираються на полювання за їжею. Їй сказав, що хочу поїхати. Її повісив Вильгельмину на плече, але я не хотів використовувати пістолет, якщо в цьому не було необхідності. Він не знав, чи мали ці первісні люди досвід поводження з вогнепальною зброєю. Кочові аборигени, багато в чому відрізнялися від більшості примітивних народів, були унікальні ще й тим, що не були войовничими. Вони полювали, щоб вижити, і постійно переміщалися по тому, що деякі племена, знайомі з мовою білої людини, називали «полюванням за дичиною». Двоє молодих людей, старий із сивою бородою і прямими сріблясто-білими волоссям і її склали групу полювання. Її не бачив, наша функція, щоб полювати на відкритих рівнинах, але її знову усвідомив факт, який знав, але майже забув. Бачити - це більше штопора знань, що шукати, ніж чого-небудь ще. Ми повільно рухалися по висохлому руслу струмка, і вони зупинилися, щоб вказати мені сліди, а потім жестом описали тварин, які ih залишили. Її бачив змію, валлабі, кенгуру, ящірку і ему. І їй відомо, що для аборигена сліди були не просто слідами, залишеними на землі, але кожна була картинної історією. Вони вивчали то і вирішували, повільно або швидко рухається тварина, воно молодо або старо, як давно воно пройшло цей шлях.
  
  
  Первісні люди, питав її, себе? Так, про великому місті про механічних пристроях вони нічого не знали. Але тут її було примітивним. Вони вирішили піти за ящіркою, яка займається, ih розрахунками, зникла зовсім недавно. Коли старий слідував за нами, ми наздогнали ящірку, великого варана з лютими кігтями. Мисливці швидко закололи його, і ми везли звідси пурпурову його до решти. Вогонь зварив рептилію, і її знову виявив, що насолоджуюся їжею, проти якої повстав би в будь який інший час.
  
  
  Вони У дні її жиль з аборигенами, переїжджав з ними і ходив з ними на полювання. Поступово мій м'язовий тонус відновився, і вкрита пухирями шкіра на моєму тілі стала нормальною. Мої сили майже повністю відновилися, і одного разу вранці її почав намагатися сказати їм, що мені треба піти, щоб повернутися до цивілізації. Якимось чином її зрозумів це тим, що не мав наша найменшого уявлення, як повернутися. Її, знав, що якщо піду її наосліп, я, ймовірно, потраплю в ту ж ситуацію, в якій був, коли мене катапультували по площині. Я не думав, що зможу вижити го почала другий раз - по крайней мере, не так скоро.
  
  
  Старий поговорив з двома молодшими вони підійшли і стали поруч зі мною.
  
  
  Її готель подякувати за порятунок мого життя, але, як кравець візьми, це сказати мовою вид туризму? Її мало бачив, ніжних вид туризму середовищ цих кочівників, але її впав на землю, зі складеними перед собою руками. Думаю, вони зрозуміли. Вони все одно кивнули і усміхнулися.
  
  
  Двоє молодих людей рушили геть, і я пішов за ними. Вони рухалися ще вологим ярах, де ih ноги залишалися прохолодними. Вони скористалися темною стороною схилу, яким би маленьким він нам був. А по ночах у нас завжди було м'ясо на багатті. Одного разу вранці вони зупинились і встановили на невисокий пагорб в сухий і випаленої землі. Вони встановили, що я повинен слідувати йому, а потім продовжувати рух у тому ж напрямку. Її знову вклонився і рушив в дорогу. Коли її, озирнувся, вони вже тікали, він дорогою, якою ми прийшли.
  
  
  Минали години, і я помітив, що всій території готелю, а стає трохи менш сухий, можливо, тонка грань відмінності, але тим не менш, це правда. Її помітив коричневі ділянки засохлою трави, кілька невисоких кущів, а потім, далеко, на групу будинків. Її знайшов старого, і якийсь слабенький скотт. У нього, звичайно, не було телефону, але зате була вода і трохи консервів. У мене ніколи не було кращого банкету в Вальдорфе. Він показав мені дорогу до наступного ранчо, більшої по площі, і, переходячи з одного ранчо на інше, її знайшов одне з машиною. Їй представився і потрапив в курний містечко, де перебував територіальний агент з радіо. Він передав повідомлення в офіс Ера і майора Ротвелла, і протягом години реактивний літак зупинився на плоскій суші поруч з містом. В позичених сорочці і брюках. Її повернувся в Ер. Майор Ротвелл був на аеродромі, і в його очах відбивалося недовіру його словами.
  
  
  «Ей-богу, Картер», - сказав він, похитуючи мою руку. Ти шо-то говориш і більше. Ми порахували тебе мертвим. Літак лейтенанта Демпстера, той, на якому ви летіли з ним, розбився в море. Ми думали, що ви обидва були в nen. "
  
  
  «Я сумніваюся, що в цьому брав участь навіть Демпстер», - сказав я. «Він викинув мене і залишив помирати в глибинці».
  
  
  "Боже мій!" - вигукнув Рот, коли ми в таку гру в машину з шофером. «Сич Бога, для чого. Картер? Ви змусили його щось зробити?»
  
  
  «Ні, але я був дуже близький до чогось», - похмуро сказав я. І її підійду лиже. Мої речі ще в котеджі? "
  
  
  «Так, ми ще нічого з ними не робили», - відповів майор.
  
  
  «Тоді все, що мені потрібно, це новий набір ключів», - сказав я.
  
  
  «Вони будуть у Мони», - запевнив мене Ротвелл. «Вона була б зі мною, але взяла кілька вихідних. Вона не знає, що ти ще не закінчив».
  
  
  «Я здивую її», - сказав я. «Але спочатку її хочу трохи помитися».
  
  
  «Ви можете зробити це в штабі», - сказав майор і з побоюванням закусив губу. «Але є щось. Картер. Їй подзвонив Хоука і розповів йому про те, як літак врізався в море з тобою і Демпстером».
  
  
  Її, усміхнувся і уклав невелику ставку наодинці з собою. Машина під'їхала до відділень розвідки, і поки її мився, майору подзвонив Хоук. Її зняв трубку, коли вона прийшла. Її виграв суперечку сам з собою, привітавшись, і в голосі Хоука не було нам найменшого натяк на диво.
  
  
  «Хіба ти не можеш прикинутися здивованим і схвильованим тим фактом, що я все ще живий?» - обурився я.
  
  
  «Я не думав, що ви були в літаку», - м'яко сказав він. "Надто приземлений шлях для вас".
  
  
  Її, усміхнувся. «Щось тут виразно гниле», - сказав я. «Я думаю, що у мене є історія, але не акторський склад».
  
  
  «Залишайся з цим», - пробурчав він. «Без гіпсу у тебе нічого немає. Тримай мене в курсі».
  
  
  Лінія обірвалася, і він повернувся до майора Ротвеллу. Її, знав, що він заслуговує інструктажу, але відмовився від цього. Все, що у мене було, це те, що я для себе пояснив, і цього було недостатньо.
  
  
  «Я зупинюся у Мони і візьму зайві ключі від котеджу», - сказав я.
  
  
  «Автомобіль був повернутий ВВС», - сказав він. «Він ззаду, чекає тебе. О, ще що-що. Дівчина по імені Джуді Хенникер дзвонить майже щодня, щоб поговорити з тобою».
  
  
  Її, кивнув і вийшов за машиною. Було темно, і Джуді зараз буде «Рудді Глечику». Її доберуся до нах пізніше. Її поїхав в квартиру Мони, подзвонив у дзвінок, і шталь чекати. Вона відкрила двері і застигла, її рот прочинився, ee очей; моргає в подиві. Її, усміхнувся і увійшов. Тільки коли їй був всередині, вона виявила себе і полетіла до мене в обійми.
  
  
  «Кравець візьми, але я ще не вірю в це», - сказала вона, вологі і голодні губи торкалися моїх. «Ах, Нік, - сказала вона. «Ти не уявляєш, що я відчувала. Її просто готель втекти куди-небудь і сховатися від всього і всіх».
  
  
  «Мене важко вбити, - сказав я. «Мені дуже подобається жити. Хоча її найбільше кажу, що на цей раз вони отримали біса дозу».
  
  
  Її, відсторонився від нах і поцілував у щоку. «Я прийшов до додатковим комплектом ключів від котеджу», - сказав я.
  
  
  "Її, повертаючись назад, щоб скупатися і потдянуться. Мені треба багато подумати ".
  
  
  Вона взяла ключі, навколо ящика комода і знову притиснулася до мене, її груди була чудовим нагадуванням про моїх грудей. Але мені потрібно було ще двадцять чотири години відпочинку, перш ніж її, був готовий до Моне. Її міцного поцілував її і швидко зрозумів, що, можливо, її помилявся щодо двадцяти чотирьох годин. Але її все одно пішов.
  
  
  В котеджі її купалася в гарячій ванні, поки збирав те, що у мене було. Мої зауваження Хоука були швидше правдою, ніж жартом. Факт перший: трьох , причетних до трьох трагедій, тим чи іншим чином змусили замовкнути. Її намагався дістатися до Доуси, потім до Комфорда, тому вони вирішили, що моєю наступною зупинкою буде Демпстер. Вони були милими і міняли з ними методи, але результат повинен був бути таким же, і я не міг отримати інформацію. Факт початку другої: Доуси, Комфорд і Демпстер були куплені, раптове багатство Доуси це віщувало. Факт третій: два місяці тому китаєць викинутий на берег з 50 тисячами австралійських доларів. Між ним і першими трьома чоловіками повинна бути зв'язок.
  
  
  Але на цьому факти закінчилися. Я не знав, хто це робив і чому. Чи це була якась примітивна група? Якщо так, то їм потрібна була бухта. Ранчо, про який говорила Джуді, звичайно ж, підійде. І якщо б це був зовнішній джерело, їм теж знадобилося б прикриття, але більш складне. Але поки це були тіні, за винятком трьох витяжок, які намагалися дати мені мідну ванну.
  
  
  Заголовки і статті в австралійських газетах, які її бачив, були достатнім доказом того, що відносини навколо тривають майже до межі. Інші члени альянсу були незадоволені поясненнями Австралії і швидко відступали. Австралійці з ih шаленої гордістю відреагували на це «до біса ih усіх». І все, що в мене було, це красива, витончена теорія. Мені потрібно було більше і швидко. Хто б нас стояв за цим, не збирався стояти на місці. Наступна трагедія може зруйнувати альянс без рішенням відновлення.
  
  
  Її поволі вдягся. Її вирішив не їхати в «Рудий глечик» до Джуді. Її б завдав гей візит до неї. Мої годинник сказали мені, що вона скоро приїде, тому її попрямував в її маленьку квартирку. Її прийшов першим і чекав виплат прямо в дверях, коли вона підійшла.
  
  
  «Ласкаво просимо додому», - тихо сказав я.
  
  
  «Янкі», - сказала вона, її очі загорілися. «Я намагався додзвонитися до тебе цілими днями, може, тиждень».
  
  
  Ми пішли до неї додому. На цей раз вона була одягнена в чорне плаття з майже таким же глибоким вирізом, як і раніше, з-за чого її кругла груди переполнялась.
  
  
  «Він бував майже кожну ніч», - сказала вона мені обережним тоном. «Четвертий, з яструбиним особою. Він весь час говорив мені, щоб її знайшла для нього ще кілька людей. Він каже, що з іншими все вийшло добре, але ну його на більш серйозні справи».
  
  
  «Сподіваюся, ви сказали йому, що шукаєте нових контактів», - сказав я.
  
  
  «Так, але я страшенно налякана», - сказала вона. «Боюся, він дізнається, що ти знаєш облад мені. Тоді, якщо її поїду в Штати, він буде незадоволений».
  
  
  Її побоювання виправдалися. Але тепер вона і Лінн Дворян, були моїми єдиними можливими зачіпками. Мені не подобалося дозволяти гей висунути свою красиву шийку, але і багатьом хорошим чоловікам не подобалося, що ih вбивають марно. Її відвернувся від моральних суджень. Це була не моя робота. Моя робота полягала в тому, щоб розібратися в цьому, зламати його, не турбуватися про те, хто може постраждати на цьому шляху. Її було занадто жорстокий? Чертовски складно, але будьте впевнені, у решти немає часу на сентиментальність. Її теж.
  
  
  «Продовжуй робити те, що робила, Джуді», - сказав її ей. «Я був у від'їзді якийсь час, тому ніхто не бачив вас зі мною. Її буду дивитися це якомога краще. Спробуйте прокачати его. Дізнайтеся, звідки вони діють. Але не будьте занадто очевидні».
  
  
  «Я рада, що ти повернувся», - сказала вона, стоячи поруч зі мною. Втрачене лякаюче якість знову стало її частиною, і він відчув себе алмазом у чотирнадцять карат. «Коли-небудь, може бути, потім того, як все це закінчиться, може бути, ми зможемо зібратися разом, тільки ти і я, для задоволення».
  
  
  «Може бути», - сказав я. Її обхопив її підборіддя рукою і подивився в димчасто-сірі очі. Кравець візьми, у нах був спосіб дістатися до тебе, як кошеня. У нах були кігті, і вона могла дряпатися, як кравець, але вона потягнулася до тебе.
  
  
  Вона встала навшпиньки й поцілувала мене - легкий ніжний поцілунок. «Я почуваю себе в більшій безпеці, коли ти поруч», - прошепотіла вона. Її злегка поплескав її по спині, повернувся і пішов. Це була міцна кругла задня частина, яку варто було коли-небудь знову побачити. Її повернувся в котедж в надії, що все буде добре. Було б непогано провести час з Джуді. У мене було відчуття, що вона заслужила хороші часи.
  
  
  * * *
  
  
  На наступний день її заснув пізно, і коли її прокинувся, її вперше відчув себе старим з ними тхора, як мене викинули по площині. Її вирішив нанести візит Лінн Дельба. Що-то в цій жінці залишило мене з незавершеним почуттям. . Вона здавалася надмірно наляканою, що нічого
  
  
  не знала про участь Доуси. Їй був радий знайти її хату, і її очі загорілися, коли вона побачила мене.
  
  
  «Увійдіть», - сказала вона. У нах було таке ж блякле якість, яке її помітив в минулий раз, але ee ноги, тепер в коротких шортах, були настільки гарні, наскільки її пам'ятав. Те, як її груди рухалася під блідо-жовтою блузкою, підказало мені, що вона все ще проти носіння бюстгальтерів.
  
  
  Її запитав. - "Хто-небудь зв'язався з вами з приводу Доуси?" Вона спохмурніла.
  
  
  «Ні», - відповіла вона з різкістю в голосі. «Навіщо їм зв'язуватися зі мною. Її вам сказав, що знав тільки, що він був замішаний в тому, що, за його словами, принесе йому було багато грошей, і у мене буде все, що в її готелі. Нам, у кого немає причин зв'язуватися зі мною по чому-небудь».
  
  
  Її приємно посміхнувся, але подумки думав про те, як вона вела себе під час мого першого візиту до неї. Тоді вона була страшенно налякана тим, що, можливо, Доуси розповів про неї своїм вбивцям. «Може, вони подумають, що я щось знаю про те, чим він захоплювався», - сказала вона, і страх в її очах був реальним. І тепер це було трохи зухвало: «Навіщо комусь зв'язуватися зі мною?» У мене було більш ніж ясне уявлення про те, що викликало цю раптову зміну ролей. По-перше, вона боялася, тому що у нах були вагомі підстави підозрювати, що вбивці Доуси задаються питанням, що вона знала. Але за час, що минув з мого першого візиту, з нею зв'язалися і переконали ih, що вона нічого не знає. Або, можливо, з нею взагалі не зв'язалися, і вона відчувала себе в безпеці. У будь-якому випадку, тепер вона відчувала себе комфортно і в безпеці і ясності. Страх відкинутий. Все це означало, що вона знала більше, ніж те, що сказала мені, але це було ніщо.
  
  
  Її готель знати, що це за «ще», яким би маленьким воно нам було, але я не хотів отримувати его грубо. По-перше, він не був упевнений, що це може бути отримано таким чином, якщо я не буду дуже грубим. Під цією невиразною зовнішністю вона виявляла до неї наполегливу різкість. А може, на самому делле вона знала дуже мало. Моїм правилом було не вбивати комара молотком. Її готель бути трохи більш впевненим, що вона дійсно щось знає, перш ніж її, це зроблю.
  
  
  Її очі дивилися на мене з тим же задоволенням, яке її бачив в них раніше, і вона сіла на стілець, піднявши ноги і розсунувши ih рівненської настільки, що це дразняло. У нах були чудові ноги; Її знову спокійно ними захоплювався. Її збирався спробувати до неї інший шлях.
  
  
  «Ну, якщо мені нічого сказати, її піду». Її приємно посміхнувся і дозволив гей, спостерігати, як мої очі бігають вгору і вниз по ee ніг. Короткі шорти нам на дюйм спускалися з боків її стегон, коли вона сиділа з піднятими догори ногами. «Але я повернуся. Варто приїхати, щоб просто щорічно на свої ноги». Її знову посміхнувся.
  
  
  Її очі відразу ж ожили, коли вона відреагувала з гострим завзяттям жінки, спраглої уваги.
  
  
  "Ви справді так думаєте?" - запитала вона, розтягуючи ih, щоб її міг ними захоплюватися. "Ви не думаєте, що вони занадто тонкі?"
  
  
  «Думаю, вони мають рацію», - сказав я. Вона встала і підійшла до мене. «Що ж, його рада бачити, що ти не так занурений своєю роботою, що не можеш відреагувати», - сказала вона. "Хочете випити?"
  
  
  «Я не знаю», - нерішуче сказав я. «Я б готель, але краще не назавжди».
  
  
  "Чому б і ні?" вона спохмурніла. «Ти достатньо дорослий, і Господь знає, що ти досить великий». Її спостерігав, як її погляд швидко ковзав по моїх плечах і грудях.
  
  
  «Ну, по-перше, я не міг нічого пообіцяти потім випивки», - сказав я. «Не з твоїми ногами. На самому делле, її ніколи не бачив нічого подібного».
  
  
  Вона тихо посміхнулася. "Хто вас просив щось пообіцяти?" пробурмотіла вона. Вона підійшла до маленької шафки і принесла пляшку віскі і стакани.
  
  
  «Почекай», - сказав я. «Я повинен допитувати тебе, а не пити з тобою».
  
  
  «Господи, які ви, янкі, сумлінні», - сказала вона, наповнюючи чарки. «Так що питайте мене, поки ми п'ємо. Кілька напоїв можуть допомогти мені, що-що згадати».
  
  
  Її тихенько посміхнувся собі. "Добре." Її, знизав плечима, взявши склянку, що вона мені вручила. Ee грудей під блідо-лимонної блузкою зухвало ворушилися. Лінн Дворян, була голодною жінкою, жадала уваги, компліментів, сексу. Вона знала, що майже всі її добрі роки залишилися позаду, і вона танцювала на межі тих відчайдушних років, коли жінка розуміє, що більша частина її зброї пропала. Потім, як невпевнена в собі актор, який повторює свої репліки, вона продовжує пробувати свою зброю, щоб переконатися, що хоча б воно у нах ще є.
  
  
  Це була сумна гра, спосіб зберегти внутрішню впевненість у собі, але вона була нешкідливою, крім нах. Моя гра була ще більш безсердечною. Але, кравець візьми, їй тут не для того, щоб грати психіатра. Її обдарував її увагою і компліментами, яких вона з готелем, і по тому, як вона випила першу чарку, її знала, що вона дозволяла спиртних напоїв утримувати її від занадто частого погляду в дзеркало. Незабаром вона підійшла до мене лиже, маленькі точки-ee грудей без бюстгальтера утворили крихітні поштовхи про блузку.
  
  
  "Мені було дуже сумно думати про твій друг, Доуси
  
  
  , - сказав я, відкинувшись на спинку крісла, потім невеликого розмови.
  
  
  До біса Доуси, - люди майже не грубою сказала вона, коли її sel поруч з нею, моє обличчя було всього в декількох дюймах від її. Його продовжував бігати очима вгору і вниз по її ніг, а потім затримуватися на її грудях, і все ж її не зробив рухатися - це зводило ee з розуму. Вона гнівно встала й почала наливати собі ще одну чарку. Її швидко рушив, зупинив її, коли вона почала піднімати склянку і крутити її. Її поцілував ee, коли просунув руку під лимонної блузки і намацав округлі низи ee грудей. Її взяв одну навколо них і взяв її за руку. Її мова несамовито кидався по моєму роті, і я відчув, що ee сосок вже твердий і збуджений. ee грудей, коли її раптово відірвався від її рук. Вона знову сіла на диван і скинула блузку через голову. Її, підійшов до неї і обійняв її грудях руками, ih м'якість зручно зібралася в моїх долонях. Вона почала розстібати шорти, але її зупинив ee.
  
  
  «Я не можу залишитися», - сказав я. «Я повинен бути де-небудь ще через годину».
  
  
  «Боже, ти не можеш йти», - запротестувала вона, хапаючись за мене.
  
  
  «Це те, чого її боявся», - сказав я. «Це не допоможе тобі нічого згадати і утримує мене від того, що я повинен робити».
  
  
  «Так, буде», - сказала вона, тримаючись за мене. "Повір мені". Її потерла великими пальцями тверді пунктів ee грудей, коричневі точки, великі для розміру її грудей. Вона здригнулася, але я похитав головою.
  
  
  «Думаю, це всього лише її», - сказав я, додавши в голос нотку ваші печалі. «Я завжди був таким. Її повинен виправдати своє перебування тут, принаймні, для себе, поки я на роботі. Якби ти тільки міг згадати що-небудь ще, щоб розповісти мені, що те, що мені допоможе. "
  
  
  Її, бачив, як її очі раптом потемніли, і вона наполовину відсторонилася. «Я поки нічого не можу придумати», - сказала вона. «Але я її буду». Вона швидко відступала. Її знову потер великими пальцями соски її, і вона здригнулася і повернулася в мої обійми. Її швидко встав, і вона впала спиною до дивана.
  
  
  «Я повернуся пізніше сьогодні ввечері», - сказав я. «Якщо ти можеш пригадати що-небудь ще, скажи мені. Спочатку їй подзвоню тобі. Її хочу повернутися. Просто поясни мені причину».
  
  
  Її обійняв її за шию, підняв її, як ляльку, і притулився губами до її грудей, рухаючи твердими коричневими сосками під зубами. Вона запхикала в екстазі. Потім її допустив гей відступити і підійшов до дня. «Сьогодні ввечері», - сказав я, зробивши паузу, спостерігаючи за нею, коли вона дивилася на мене з полуопущенными століттями, її грудей рухалися вгору і вниз, коли її дихання було утруднене. Її знав, що вона була збуджена, і вона не вимкнеться легко. Її, закрив двері і пішов по коридору на вулицю. Її, знав, що це буде боротьба між ee голодом і обережністю. Її робив ставку на сл голод, якщо тільки вона не змусить когось вимкнути його для нах. Це завжди було можливо. Дізнаюся пізніше.
  
  
  Більшу частину дня їй був у Лінн Дворян, і зайшов у ресторан, щоб перекусити, поки стемніло. Коли її закінчив, її попрямував до The Ruddy Глечик. Її увійшов і зустрівся очима з Джуді, коли підійшов і сель за один навколо столів в центрі залу. Мій насторожений погляд ковзнув по ній, і її внутрішньо посміхнувся, оскільки вона не показала нам, найменшого виразу на обличчі. Двоє головорізів, які викинули мене, сиділи за своїм столиком у кутку. Вони не запам'ятали мене, хіба що, як особа, що бачили в цьому місці раніше. Її не витягли їх жодних серйозних проблем, і вони подбали згадати тільки дійсно неприємне. Її замовив віскі і воду, оглянув місце і селл.
  
  
  Джуді виконувала свою роботу, переходячи від стільця до столу й кіоски до будки, будучи чарівно милою і привабливою, на цей раз її сукні з низьким вирізом було яскраво-помаранчевого кольору. Її, здавалося, не звертав на нах уваги, мовчазний, похмурий тип, зосереджений на своїх думках і власному пияцтві. Його замовив ще віскі, потім ще одну.
  
  
  Місце наповнилося ще більше, і це була какофонія брязкоту фортепіано, хрипкого сміху і голосних розмов. Джуді притулилася до стійки. Раптово її побачив, як чоловік наближається до неї. Навіть крізь дим цього місцях її зловили «палаючі очі» людини і його обличчя, схоже на тетерев'ятник з дзьобом видатного носа. Він зупинився біля бару поряд з дівчиною і випадково заговорив з нею тихим голосом. Вона відповіла, і я бачив, як вона кілька разів хитнула головою. Здавалося, вона казала йому, що нових перспектив не було. Її, бачив, як він знизав гей руку, і взяла гроші, які він простягнув, коли йшла. Вони все ще заплатили гей, за те, щоб вона була для них контактної дівчиною. Добре, вони нам її не запідозрили. Але я знав, що Яструбине особа може відповісти на безліч запитань. Її, рушив за ним, недбало рухаючись до бару.
  
  
  Він побачив мене, коли їй підійшов, глянув і промчав через велику кімнату, поряд з баром.
  
  
  Оскільки щура не потрібно говорити, що наближається тер'єр означає неприємності, він інстинктивно знав, що я написав те ж саме для нього. Її бачив, що він прямував до бічної день в дальньому кінці бару. Мені заважало те, що мені доводилося пересуватися між столами, в той час як він мчав для цього по прямій. Коли її, підійшов до дня, він зник з виду. Її, вибіг на стоянку і почув ревіння двигуна, який ожив. Включилися фари, і він побачив, як джип зіскочив зі свого місця і з ревом кинувся до мене.
  
  
  "Стоп!" Її кричав на нього. Він повернув до мене, і я приготувався відстрибнути назад. Він не бачив холодного блиску стовбур Вільгельміни в моїй руці. Її відскочив назад, коли джип хитнувся, щоб вдарити мене, стріляючи, коли її вдарився об землю. Це був легкий постріл, і goggle потрапила точно в ціль. На самому делле, навіть занадто багато. Він був мертвий до того, як джип різко зупинився, відскакуючи від бамперів ряду припаркованих машин. Її витягнув його з джип, понишпорив по кишенях і виявив, що його не можна пізнати. Тепер за «Рудді Глечика» йшли інші люди, а її, сів у джип і з ревом виїхав зі тут.
  
  
  Її продовжував їхати, поки не опинився на пристойній відстані. Потім її, зупинився і оглянув машину, перебираючи ee шин до даху. У бардачку нічого не було, і єдине, що я знайшов, це мітки в задній частині. Це, а також оранжево-червоний пил по всіх шин, застрягла в кожній би малюнок протектора і в самих колесах.
  
  
  Її знову сель в джип і попрямував на захід, у Таунсвілл, в глибинку. Її тримав гроші, що він приїхав не занадто далеко, у двох-трьох годинах їзди. В цьому районі було багато ранчо.
  
  
  Опинившись за межами Таунсвілл, австралійська сторона дуже швидко стала дикою і суворою. Надалі велика необжитая місцевість містила кілька робочих ранчо з-за своєї посушливості, і коли вони сказали Джуді, що вони приїхали з «глибинки», вони використовували цей термін вільно. У мене був мітку, і він використовував його, щоб знайти ранчо.
  
  
  Її проїхав першої знайденої дорозі, яка займається вела в глуху місцевість, і продовжив їхати в стабільному темпі майже дві години. Дорога вела мене на південний захід, через пересічену зелену землю і потім у більш суху і курну країну. Її пригальмував і звернув з дороги, коли побачив ранчо, у вікнах якого все ще горіли вогні. Собаки почали гавкати, коли їй підійшов, і святий ліхтариків висвітлив джип і мене яскравим світлом. З дому вийшли двоє ранчо і ще один чоловік, кожен з дробовиком. Її побачив у дверях жіночу фігуру.
  
  
  «Вибачте, що турбую тебе», - проспівав її. "Мені потрібна невелика допомога." Чоловіки опустили гвинтівки і підійшли до джипа.
  
  
  «Не хочу нервувати, - сказав літній чоловік. «Але ніколи не знаєш, що відбувається в ці дні».
  
  
  Її зняв мітку з сидіння і віддав його власнику ранчо. У нього був коло з трьома крапками всередині.
  
  
  «Я хочу повернути це, але не можу знайти, що його місце», - сказав їй недбало.
  
  
  «Коло, Три», - сказав двоє ранчо. «Вони приблизно в п'ятнадцяти милях на захід звідси. Вони не постачають свою скотт для збуту, як всі ми, але я її бачив, мітка на декількох бродячих особинах. У них є невелике стадо, в основному для свого використання, я думаю. "
  
  
  «Дуже вдячним», - сказав я.
  
  
  «По цю сторону огорожі», - крикнув він мені, коли її виїжджав. Її, знав, що він мав на увазі, і пройшов ще десять миль, коли побачив його, шостий футів заввишки і в фут або більше в землю. Він був побудований навколо головної вівчарське країни Квінсленда і був побудований для захисту основної гілки від диких собак Австралії, хитрих і хижих дінго. Поки не була побудована огорожа для дінго», дикі собаки наносили величезні втрати стад овець, виснажуючи життєву силу великої австралійської промисловості. Зроблений з металевої політики, пов'язаним, він був достатньо високим, щоб перешкоджати стрибків, і досить низьким, щоб перешкоджати риття під землею. Раніше були набіги і прориви, але це чудово допомогло утримати мародерства диких дінго від самого серця овечих земель.
  
  
  Її звернув з дороги і поїхав на південь, вздовж паркану, а потім побачив темні обриси групи будівель ранчо - головний будинок, стайні, комори, загороди.
  
  
  Її вийшов з джипа і рушив вперед, спустившись на місці по пологому схилу, порослому чагарником. Її не бачив вартових. Її спустився в загін і побачив мітку на крупі найближчого бичка, коло і три точки всередині нього. У головному будинок було темно, і місце здавалося закритим на ніч.
  
  
  Її прокрався до будинку, виявив, що бічне вікно навстіж, і увійшов всередину. Зовні місяць, і вона давала дивовижне кількість світла через вікна. Її пройшов mimmo вітальні, кухні і затишно обставленій вітальні. В кінці холу, біля підніжжя холу, перебувала велика кімната, явно перетворена по столовій в кабінет.
  
  
  Коли її, ввійшов у кабінет, її почув звук хропіння з-за драбини. Уздовж стін стояли кілька стільців, міцний старий стілець і колекція ящиків з морськими черепашками і морськими предметами. У футлярах зберігається рідкісна та чудова колекція. Її помітив рідкісну мелварди-каурі, мармуровий конус і два прекрасних конус із золотої тканини. Гігантські морські зірки і величезні мушлі жолобів заповнили одну навколо великих ваз. Інша справа - червоно-білий рифовий восьминіг з смугастими щупальцями. Sur hells, маленький Warty Cowrie і сотні інших склали іншу частину колекції. На одній стогони її побачив верхню частину панцира гігантського молюска, який, повинно бути, коли-то важив близько шістсот фунтів. Її перевів погляд з колекції крісло. Зверху, в кутку, в записці лежали жіноча записка.
  
  
  «Правда це ось при наступному відвідуванні міста», - говорилося в записці, коли місячний сергій освітив її досить, щоб розібрати нацарапанный почерк. Їй дозволив компакту лежати в моїй руці, майже обпалюючи, коли її дивився на нього. Цікаво, якій жінці він належав? Хтось, хто жив у місті. Це було місто Таунсвілл? Їй цього зовсім не очікував. Лінн Перегородки, з раптовою зміною її відносини? Була вона тут, допитана і відпущена? Або Джуді? Знала вона ценымногие більше, ніж розповідала? Невже вона теж працювала з ними більш тісно, ніж показала? Можливо, її бажання потрапити в Штати було мотивовано втечею від друзів в такій же мірі, як і все інше. Чи це була якась жінка, яку її ніколи не зустрічав. Чомусь це не прозвучало. Її відчував це, але не знав.
  
  
  Її все ще думав про це, коли кімната вибухнула світлом, і він глянув на мало карабін і службовий тридцять восьмий пістолет. Карабін тримав високий худий китаєць, чорні очі якого байдуже дивилися на мене. А пістолет тридцять восьмого калібру належав міцному чоловікові з жовтуватим обличчям, зачесаним назад волоссям і блискучими темними очима.
  
  
  «Ми не очікували відвідувачів», - сказав він. «Подивися, хто тут. Поклав пудреницю, будь ласка».
  
  
  Її зробив, як він сказав. Вони дуже добре прикрили мене, і тепер її чув наближення інших.
  
  
  «Ми ніколи не виставляємо вартових», - сказав чоловік з жовтим обличчям. «Але кожен вхід в головний будинок з'єднаний електронікою з безшумною сигналізацією. Будь-який дотик до віконної рами або підвіконня, або будь відкривання день викликає беззвучну сигналізацію».
  
  
  Заговорив китаєць м'яким, майже втомленим голосом.
  
  
  - «Я дозволю собі припустити, що ви агент AX, який відстежує наші контакти і намагається знайти ревматизму свої підозри», - сказав він. «Я вважаю, що Реймонд зіткнувся з вами сьогодні ввечері в Таунсвіллі».
  
  
  «Якщо Раймонд старий яструбиний ніс, то ти прав», - відповів я. «І оскільки ми нібито деякі речі, її припускаю, що ви той, хто веде шоу».
  
  
  Китаєць похитав головою і посміхнувся. «Неправильне припущення», - сказав він. «Я тут тільки в якості спостерігача. Нам Бонар, нам її тут не керую шоу, якщо використовувати ваш дивний американізм. Ви ніколи не дізнаєтеся, хто це. На самому делле, ви досягли обидва кінці лінії, використовуючи інше вашому американське вираження. Ви були дуже старанними у своєму прагненні, і від вас було дуже важко позбутися. Сьогодні ви були занадто старанні для вашого ж блага ".
  
  
  Те, як він це сказав, підказало мені, що він говорив правду про те, що він головний. Крім того, у нього не було причин брехати про це. Вони тримали мене в руках. Якщо б він був головною людиною, він міг би навіть бути досить самовдоволеним, щоб сказати мені. Він сказав, що був «спостерігачем». Щоб здогадатися, про хема він спостерігає, не знадобилося багато часу.
  
  
  Раптом запах китайських комуністів шталь дуже сильним. Мертвий китайський аквалангіст з грошима, і цей безпристрасний високий китаєць грали в одній команді і застосовували одні і вони ж зусиль. В цьому теж було більше сенсу. Це були не внутрішні зусилля, не сука придурків, які прагнуть зруйнувати альянс, а ретельний команда професіоналів, підтримуваних китайськими комуністами. Можливо, ih більше, ніж просто підтримували. Можливо, вони працювали на них безпосередньо. Її вже майже зрозумів, як вони діють - купуючи незадоволених чоловіків. І жорстокість, якої відзначена ця операція, - жорстоке дотик Ката - також була типової китайської.
  
  
  «Скажіть, ви теж вбили лейтенанта Демпстера?» - запитав я, тяня час.
  
  
  «Ах, лейтенант», - сказав китаєць. «Прикра проблеми. Ми зателефонували йому, щоб сказати, що ви будете його переслідувати. Ми прямо сказали ему, що робити. Звичайно, коли він викинув вас в глибинку, ми не очікували, що ви виживете. Лейтенант був сказав, щоб його літак розбився в море, і там буде човен, щоб забрати його. Звичайно, човен так і не забрала его ».
  
  
  «Значить, ти позбавився від нас обох», - похмуро посміхнувся їй. «Чи ти думав, що позбувся».
  
  
  «На цей раз ми подбаємо про тебе», - прогарчав желтолицый. Він вийшов у коридор, і я чув, як він віддавав накази іншим, поки китайці тримали на мені карабін. Він повернувся з двома чоловіками - важкоатлетами, вбивцями, судячи з ih увазі.
  
  
  Вони обшукали мене, знайшли Вильгельмину і розрядили пістолет. Порожній пістолет поклали мені на хвилину. Вони були професіоналами - вони знайшли і Хьюго, і, висмикнувши мій рукав, вийняли з піхов тонкий клинок. Той, кого звали Бонар, посміхнувся суперечною злою усмішкою.
  
  
  «Нехай залишить собі», - засміявся він. Ця зубочистка ему не допоможе ». Один бандит засунув Хьюго назад у шкіряні піхви на моїй руці, вони схопили мене і виштовхнули навколо кімнати.
  
  
  «Ми не улюбленого любительську роботу», - сказав Бонар, коли мене вивели на вулицю. «Нам не подобаються комбінезони, повні куль, від яких нам потрібно позбутися, інакше вони можуть бути знайдені і почнуть розслідування. Тому ми збираємося відправити вас в яр, де дуже багато великих і потворних бичків. збираються розтоптати вас до смерті. Тоді нам буде просто знайти вас на наступний день і просто видати вас владі як людини, що потрапила в тисняву ».
  
  
  «Дуже гарно», - прокоментував її. "Професійно".
  
  
  «Я думав, ви це оціните», - сказав він. Мене садили в інший джип, карабін був у мене за спиною, его все ще тримали китайці, з двома вбивцями з боків від мене і Бонар за кермом. Її, бачив, як інші чоловіки вигнали навколо загону стадо довгоногих бичків, схожих на техаських лонгхорнов. Тварини ревли і нервували, нервували і злилися з-за того, що ih турбували. Вони були готові до тисняви. Яр знаходився всього в півмилі від ранчо. Вони в'їхали в нього, і я побачив, що він був загороджений стрімкими скелями з кожної сторони. Вони в'їхали в нього на півдорозі, почекали, поки не почують звук наближається до входу стада, а потім мене сильним поштовхом відправили в політ навколо джипа. Її приземлився в бруд і обернувся, щоб побачити джип, який мчить назад по ущелині.
  
  
  Її встав і знову подивився по сторонах. Не було нас найменшого шанс піднятися на ці круті скельні стіни. Її, подивився на інший нитка яру. Круті схили йшли вниз, далі, ніж її міг бачити. Її, знав, що це сталося десь ще, але не знав, як далі. Їй був упевнений, що це було досить далеко, щоб її не зміг дістатися до нього, в іншому випадку вони б ніколи не викинули мене туди. Але її, кравець візьми, постараюся.
  
  
  Її, побіг і пройшов всього сотню ярдів, коли почув одинокий постріл. Пішов довгий голосний рев, а потім її почув громовий. Вони загнали бичків в паніку. Найбільш ефективно це можна було зробити, випустивши один постріл по нервовим, полохливим тваринам, і саме це вони і зробили. Її включив всю свою швидкість. Шукати лазівку було марно - принаймні, поки. Стадо, набираючи швидкість, спрямовувалося у яр. Її почув ще один постріл. Початку другої викликав велику паніку стада.
  
  
  Її втік, дивлячись на скелі по обидва боки, намагаючись знайти місце, де можна було б закріпитися, якусь розколину. Ih Але не було. Вони знали свою яр, кравець ih забирай. Низький гуркіт раптом шталь голосніше, посилений стінами яру. Її чув бичків і відчував ih в тремтінні землі. Мої ноги майже судомило від люті заданого мною темпу. Але стіни все ще височіли, і обидва кінці яру ще не було видно. Але тепер лонгхорны були поблизу, і її кинув погляд через плече. Вони наближалися швидко, заповнюючи ущелині від стіни до стіни - стійкої масою гуркотіння копит і рогів, увлекаемой власної безглуздою переляканою люттю й інерцією тих, хто стояв за ними.
  
  
  Тепер її зрозумів, чому Бонар дозволив бандиту повернути стилет назад у піхви. Хьюго був би марний проти цієї бурхливої маси яловичини. Навіть заряджена Вільгельміна мало чим могла б ih зупинити. Серія пострілів, могла б повернути ih в бік, але навіть це було сумнівно. Але у мене не було нам патронів, щоб спробувати, нам часу, щоб спекулювати на цьому. Вони були майже на мене, і на всій території готелю, а затремтіла. Її наполовину зупинився і подивився на наближення бичків. Один був попереду, завжди один попереду, а він рвався до мене. Її не міг його збити. Для цього мені довелося б стати на його бік. У будь-якому випадку це буде означати тільки смерть. Ми обидва падати вниз, щоб нас розтоптали. Вони не могли зупинитися, навіть якщо б захотіли. Ні, її в готель, щоб він біг, ведучи інших. Його ще раз подивився, оцінюючи свої шанси. Вони були майже на мені.
  
  
  Її впав на одне кожному людові, м'язи напружилися, і головний бичок, великий, стрункий довгорогий, з гуркотом кинувся на мене. Її сумнівався, що він взагалі бачив у мені чоловіка. Він просто втік, - і збирався наткнутися на все на своєму шляху. Його мета була піднята, і її виголосив подячну молитву.
  
  
  Її стрибнув, коли він підійшов до мене, підстрибнувши ему під шию. Її, схопився за його голову з боків, і підняв ноги, щоб обхопити ними велику товсту шию. Її, схопився за виступи шкури з кожної сторони шиї, і тримав ih руками. Він похитав головою й спробував зменшити швидкість, але решта, місили ему за спину, змушували його рухатися. Він побіг, все ще хитаючи головою, все ще намагаючись вибити те, що причепилося до нього.
  
  
  Але я чіплявся за нижню частину цієї величезної шиї, мої ноги міцного обіймали її. Слина і піна навколо его rta лилися мені в обличчя, і це була пекельна поїздка. Її трясучи, і тремтів, поки він біг, інші тиснули на нього. Час від часу він намагався позбутися всього, що чіплялося за його шию, але у нього не було на нас часу, нам шанс зробити щось більше, ніж бігти. Це було те, на що я розраховував, і якщо б її міг триматися, це могло б спрацювати. Але мої руки були скуті судомою, а ноги швидко втомилися. Її схрестив щиколотки одним з другом на його шиї, і це все, що утримувало мої ноги від доліва.
  
  
  Потім раптом її, відчув, що навколо мене стало більше відбору проб повітря. Ми вийшли, навколо яру, і тепер її відчув, як тиснява втрачає силу. Вони сповільнилися, розійшлися. Бик, за який її чіплявся, більше не бив копитами, а перейшов на безцільну рись. Він знову похитав головою, щоб збити мене, і опустив голову на землю. Але я застряг у западині на його шиї і продовжував чіплятися за нах. Нарешті він зупинився. Її зачекав ще хвилину, просто щоб переконатися. Потім розстебнув її ноги і впав на землю, миттєво відкочуючись від гострих копит. Але бички тепер просто стояли навколо, вся лють у них пішла. Вони заспокоїлися.
  
  
  Її відповз, дозволяючи почуттю повернутися в мої скуті руки. Потім її устав і повільно пішов, роблячи широке коло навколо високих стін, в яких перебував яр. Бонар та інші не поспішали, пройшовши через яр, щоб знайти мене. Швидше за все, вони почекають до ранку, коли зможуть зловити і бичків одночасно. Її панцир повільно, обходячи околиці, огинаючи далекі будинку ранчо.
  
  
  Нарешті її дістався до місця, де залишив джип, привів двигун і попрямував назад у Таунсвілл. Її, помітив, що мої балетні тапочки були покриті він же дрібної порошкоподібної ґрунтом, що і всі колеса джипа. Будь-який, хто відвідав ранчо, пішов з цим. Її, знав, що велика частина австралійської ґрунту, багатою діоксидом праски, який надає гей, характерний червоно-коричневий колір, і з нетерпінням чекав рішенням перевірити гардероби Лінн Дворян і Джуді. Цієї ночі її майже перевів у готівку свої фішки, але я був все ще живий і знав кілька речей, яких не знав, коли розпочався вечір.
  
  
  Китайські комуністи були тут обома ногами, і ранчо було прикриттям, але не головним прикриттям. Мав бути ще одне, може бути, ще два, один лиже, до берега. Це ясно дало зрозуміти тіло загиблого аквалангіста. Навіть якщо б він був просто кур'єром, база повинна була бути десь на узбережжі. І містер Біг буде на другому місці укриття. Було досить ясно, що ранчо було оперативної точкою для тих, хто займався вербуванням своїх людей, але ця операція була дуже тонко спланована, занадто ретельно продумана, щоб діяти тільки з одним укриттям. Якби Лінн Дворян, або Джуді володіли tem компактним предметом, який її бачив, на ранчо, вони б багато говорили й говорили. З китайцями картина змінилася - і його змінився разом з нею.
  
  
  Повернувшись в місто, її взяв маленький автомобіль, який залишив біля «Рудді Глечика», і кинув джип. Починало світати, і по небу пробивалося перше рожева пляма зорі. Її вирішив спочатку спробувати Лінн Дворян, і сперся на дзвінок, поки вона не відкрила його.
  
  
  «О, Боже», - сказала вона сонними, але здивованими очима. «Я думав, ти передзвониш вчора ввечері».
  
  
  «Його трохи у щось вплутався», - сказав я, проходячи mimmo нах в кімнату. На ній була тільки верхня частина піжамного відстань, ee чудові довгі ноги підкреслювали чуттєвість цього відстань. Мені було шкода, що я не приїхав з інших причин. Але я цього не зробив і, скривившись, відчинив двері туалету в її спальні. Вона миттєво опинилася поруч зі мною.
  
  
  Вона почала питати. - "Що ти взагалі робиш?". Її пильно подивився на нах, і, хоча вона все ще була в напівсні, неможливо було помилитися в тому, що говорили мої очі. Вона відійшла назад.
  
  
  «Сядь і замовкни», - прогарчав я. На підлозі в туалеті стояло шість пар взуття. Її витягнув ih усіх сергій в кімнаті, присівши навпочіпки, щоб розглянути ih. Сандалі з ремінцями, не більше ніж шкіряні підошви з перехрещеними ремінцями, були покриті дрібним червоно-коричневою порошкоподібної пилом з тонким боків і по низу підошов. Її встав з одного сандалией в руці і подивився на Лінн Розділ. Вона дивилася на мене, насупившись, ee блакитні очі показували, що вона ще не зрозуміла, що мені потрібно. Верх піжами був нижче її життя попереду, але ee ноги на всю довжину були звернені до мене, коли вона сиділа в кріслі.
  
  
  Її, підійшов до неї і, з блискавичною швидкістю, схопив одну кісточку і різко смикнув. Вона зіскочила зі стільця і сіла спиною на підлогу, піжами, накинулася на шию. У нах був непоганий торс, маленька талія, плоский життя. Її скрутив ногу, і вона перекинулася обличчям вниз.
  
  
  З допомогою сандалі його були ee по сідницях. Це не була ляпас, але вона несла в собі багато ваги і люті, і вона кричала, ніж боляче. Його відпустив її ногу, і вона, як краб, сіла на стілець, щоб повернутися до мене, її очі розширилися від страху.
  
  
  «А тепер уявіть, що ви почали розповідати мені про ранчо Кола Трьох», - сказав я. «Все, кравець візьми, інакше ти будеш на шляху до Доуси».
  
  
  Їй помахав гей, туфель і здув з нах трохи червоного пилу. Вона почала розуміти картину.
  
  
  «Ви дізналися, що я була там», - сказала вона, підтягуючись на стільці, все ще злякавшись.
  
  
  «Я багато чого зрозумів. Це було одним навколо них».
  
  
  «Я боялася сказати тобі це», - сказала вона. «Я не хотів втручатися в те, що трапилося з Джоном. Їй був там лише один раз. Доуси взяв мене туди».
  
  
  "Чому?" - запитав її рішуче.
  
  
  «Я говорила вам, що він прийшов до мене і благав повернутися з ним», - сказала вона. "Я не дуже довірив його розповіді про те, що зустрів деяких чоловіків, які збиралися дати заробити ему багато грошей. Щоб переконати мене, він домовився взяти мене з собою, коли поїде туди, щоб обговорити справи. Вони прийшли, щоб привезли нас на джипі і вивезли. Ми влаштували барбекю на відкритому повітрі, її зустріла ну, та це все, що потрібно було зробити ".
  
  
  "Кого ти зустріла?" - запитав її.
  
  
  «Четверо чоловіків, може бути, п'ять або шість», - сказала вона. «Точно не пам'ятаю. В одного був великий ніс, вигнутий, як дзьоб. Її его пам'ятаю. Потім був ніс поменше, з гладким чорним волоссям і жовтим кольором обличчя. Він здавався босом. Я не знаю». Її мало що пам'ятаю про інших ".
  
  
  Вона швидко встала і підійшла до мене. «Я кажу вам правду», - сказала вона, взявши в руки мою рвану, пом'яту сорочку. «На самому делле, щоб. Її просто ніколи не згадувала про це, тому що не хотів втягувати себе, і на самому делле це було не так, нібито дуже».
  
  
  «Чому ти була так налякана, що минулого тижня вони б за тобою бути, але тепер ти так впевнена у собі?»
  
  
  «Ніхто не підходив до мене», - просто сказала вона, знизуючи плечима. «Я подумала, це означає, що вони не будуть мене турбувати».
  
  
  Вона не згадала високого стрункого китайця, і її теж вирішив не говорити. В іншому історія була досить реальною, наскільки вона мені розповідала. У мене було відчуття, що ну дійсно більше немає, але її все одно не згадав китайців. Можливо, в ту ніч він взагалі переховувався по виду. Вона все ще дивилася мені в очі, чекаючи якогось знака, що я гей довірив.
  
  
  «Все, що вони зробили, - це підтвердили мені історію Доузи», - сказала вона. «Вони збиралися заплатити йому багато грошей за те, що він збирався зробити для них. Це все, що вони сказали мені».
  
  
  «Я повернуся», - похмуро сказав я. «Сподіваюся, на цей раз ти мені все розповіла катерина себе». Вона ствердно хитнула головою, широко розкривши очі. Її, залишив її там, приголомшеною, переляканою, і пішов до машини. Принаймні, їй відомо, що вона була на ранчо. - Мені слід було взяти її з собою назад, - похмуро посміхнувся їй. Її вирішив побачитися з Джуді перед тим, як відправитися в котедж. Її готель перевірити, що сказав он той, з яструбиним особою, перш ніж її, кинувся за ним.
  
  
  Джуді відповіла на дзвінок, і її знову виявив, що дивлюся в заспані очі. Вона широко відкрила двері, і він увійшов. Шовковий халат був обгорнутий навколо нах, і її повні круглі грудей красиво его витягували. Вона позіхнула і притулилася головою до моїх грудей.
  
  
  «Господи, який зараз час», - сонно сказала вона. «Знаєш, її біса пізно працюю».
  
  
  Мої очі, дивлячись mimmo ee голови, побачили її сумочку на крайньому столику. Поруч лежало все - адресна книга, дрібниця, гребінець, ключі, гаманець, губна помада, серветки, сонцезахисні точках. Весь непотріб, який дівчина носить у сумочці. Але я виявив, що хмурився. Не вистачало одного. Компактної пудренницы Але, може бути, вона її не носила. Не всі дівчата її носити.
  
  
  «Я бачу, її чистила твою сумку», - сказав їй недбало.
  
  
  «Ах, це», - сказала вона, озираючись на стілець. «Я б хотіла свою компактну пудренницу». Її, відчував, як стискаються мої руки. Її, подивився на нах.
  
  
  «Ти залишив його ранчо», - тихо сказав я. Шокований переляк, що з'явився в її очах, був моєю відповіддю, більш показовим, ніж що-небудь ще. Це спростовував будь-які слова протесту, які його міг почути. Але ніяких заперечень не було. Вона відвернулася від мене, підійшла до столу і знову подивилася на мене.
  
  
  «Мені дуже шкода, - сказала вона. «Мені шкода, що я не сказала тобі. Її просто подумала, що якщо б її сказала, ти б подумав, що я дійсно була з ними заодно, і ти б мені ніколи не довірив».
  
  
  «Тоді скажи мені зараз», - сказав я. «Скажи мені швидко, і скажи щиро, Джуді, або її позбудусь тебе важким шляхом».
  
  
  "А потім того, як я її познайомила ih з Доуси і безліччю інших хлопців, вони запитали мене, чи не хочу її піти і зустрітися з ih босом. У мене був вихідний, і я сказав, чому б і ні. Вони відвезли мене на це ранчо. і її обідали там. Її зустрів боса, хлопця з зачесаним за спиною, чорними волоссям, ім'я Бонар. Він задавав мені багато питань облад мені, всякого роду
  
  
  і потім обіду вони забрали мене, і все. Пізніше, коли її, подумала облад всім, про що він мене запитав, мені здалося, що він намагався з'ясувати, впишуся я ih групу. Але він так і не вирішив і попросив мене попрацювати на них. Він сказав, що я надаю їм велику послугу, і я просто хочу продовжувати. Він сказав, що я отримаю більше грошей за свою допомогу ».
  
  
  Мій розум відзначав те, що вона говорила. Всі відомості були досить правдоподібними. Але більша частина брехні, принаймні, гарною, правдоподібною.
  
  
  Її запитав. - "Чому ти не сказала мені все це раніше?"
  
  
  «Я боялася, - тихо сказала вона. "Страшенно боялася. Її збиралася, пару разів, але просто не могла набратися хоробрості. Якщо б сказала тобі, її подумала, що ти поставиш мене як одного навколо них, і я подумала, що ти дізнаєшся про ранчо самостійно ".
  
  
  Її димчасто-сірі очі були широко відкриті, ширше, ніж її коли-небудь бачив, і вони теж були сумними. Може, тепер вона говорила мені правду. Може, Лінн Дельба теж сказала мені правду. Але вони обидва були на ранчо. Одна навколо них може брехати. Її глянув на годинник. Ще був час застати Мону додому, перш ніж вона піде в офіс. Її готель, щоб вона дала мені як можна більш повний виклад, як Джуді, так і Лінн Розділ. Вона могла почати, поки її йду в котедж, щоб прийняти душ і переодягнутися. Її, повернувся і відкрив двері, і Джуді була поруч зі мною, її рука стискала мою руку.
  
  
  Вона сказала. - "Ви мені не вірите, чи не так?" «Господи, їй би готелю, щоб ти це зробив».
  
  
  «Я впевнений, що ти знаєш», - тонко посміхнувся я. «Я буду на зв'язку. Ви можете розраховувати на це».
  
  
  Її залишив ee у дверях і побачив, що її очі раптом наповнилися сльозами. Кравець візьми, вона була приголомшливою актрисою, чи вона дійсно говорила правду. Але жінки - природжені актриси. Її автомобіль зрушив з узбіччя і дістався до квартири Мони як раз вчасно, щоб зловити її. Вона відкрила двері з сяючими очима і свіжою, як ранкова слава, в темно-синій сукні з рядом білих гудзиків спереду і вузькому білому поясі. В руці вона тримала одну білу туфлю.
  
  
  «Нік», - вигукнула вона. «Що, кравець візьми, ти тут робиш у цей годину? Ти виглядаєш так, як ніби тобі довелося пережити ще один важкий період».
  
  
  «Можна і так сказати, люба, - сказав я. «Її готелю, щоб ти зробила що-небудь для мене, як тільки прийдеш в офіс».
  
  
  «Сказано - зроблено», - відповіла Мона. «Розкажи мені про це, поки її закінчу полірувати ці балетні тапочки. Білі балетні тапочки біса важко чистити»,
  
  
  Вона пройшла на кухню, і він пішов за нею. Її побачив інший черевик, що стоїть на раковині, покритий тонкою плівкою червоної порошкової пилу. Ганчірка для чищення взуття, якою вона користувалася, була їх розчином. Її довго дивився на Мону, намагаючись вирішити, говорити що-небудь про пилу. Її, відмовився від цього, мої внутрішні прапорці обережності майоріли всюди. Може, вона де-небудь підібрала порошкоподібну пил. А може і ні.
  
  
  Її згадував деякі речі, які раптово отримали абсолютно новий характер. Коли її тільки приїхав, Мона намагалася відрадити мене від всього цього. Вона сказала, що це всього лише невміла австралійська незграбність. Її наголосив це аж до небажаних стикатися з неприємними фактами. Але чи було це просто так? Вони ee годинник, які зупинилися і змусили мене нудьгувати по зустрічі з Бертоном Комфордом, чи це були лише одним з факторів? А пілот Демпстер, чекав моєї появи - поінформували чи его люди навколо Третього кола? Чи це була Мона?
  
  
  Вона закінчила балетні тапочки і одягла ih. "Добре?" - сказала вона, підхід до мене, щоб притулитися своєю красивою великими грудьми. "Ви мало що сказали?"
  
  
  Її ей посміхнувся і вирішив дозволити гей зібрати потрібну мені інформацію. У будь-якому випадку це її займе.
  
  
  «Я хочу отримати як можна більше інформації про двох людей», - сказав я. «Одного звуть Лінн Перегородки, другу - Джуді Хенникер. Іди, іди, лялька?»
  
  
  «Негайно», - сказала вона, злегка поцілувавши мене. Її згадував ту ніч в сміття з нею і те, як вона займалася зі мною любов'ю з допомогою технік, які її ніколи не знайшов ніде за межами Сходу. Мона-Стар, красива, соковита Мона-Стар, стояла поруч з Лінн Дельба і Джуді. На самому делле, тихо розмірковував її, вона може бути навіть лідером у розіграші лотереї. Її, пішов з нею й дивився, як вона йде по вулиці до автобусної зупинки. Її, помахав рукою і поїхав на дачу. Мені потрібно було час, щоб переварити швидко мінливі події. У мене в руці було три королеви, але одна навколо них була джокером, смертельним жартівником.
  
  
  VI
  
  
  Її прийняв душ, поголився і поспав кілька годин. Моє тіло боліло і стогнало, і я вирішив, що бички - кар'єра не для мене. Її прокинувся бадьорим, і один факт сплив у метушні слизьких, ковзних обманів. Її досить займався боксом з тінню. У цій операції був керівник, і мені довелося змусити його виступити. Одна з трьох дівчат брехала з самого початку, але, якщо не вважати тортур, він не зміг би дізнатися, яка саме. Але якщо б її міг перемістити ih
  
  
  в ситуації, коли їм доведеться показати свої руки, її знайду всі відповіді, які мені потрібно було знати. Її повільно одяглася, дозволяючи планами зібратися в голи. Тепер її повинен був обережно пересуватися. Потім того, що я дізнався про Моне сьогодні вранці, островів безпеки більше не було. Ця операція могла проникнути далі вгору. Закінчивши одягатися, її поїхав в Ер.
  
  
  Я пішов до кабінету майора і зачинив за собою двері. Її репетирував те, що готель сказати і як я збирався це висловити.
  
  
  «Боюся, у мене дуже підозрілих зачіпок, майор, - сказав я. «Але нічого конкретного. Але є кілька останніх запитань, на які її готель би відповісти».
  
  
  «Все, що побажаєш, Картер», - сказав майор. «Не можу сказати, що я дуже здивований, що ви не придумали нічого конкретного. Боюся, що, можливо, там просто нічого немає».
  
  
  «Можливо», - посміхнувся я, додавши в це трохи ваші печалі. «Але у мене є штопора з приводу вашого особового складу. Наскільки ретельно ви ih перевіряєте? Візьміть, приміром, Мону. Її, вважаю, що її ретельно перевіряли».
  
  
  «О, точно, - сказав майор Ротвелл. "У нас є всі її біографічні дані. Ви можете побачити це, якщо хочете. Вона народилася в Гонконзі, прожила багато років у Пекіні зі своїм батьком, який служив у британській армії. На самому делле вона була найнята нами в Лондон. Ах, все ретельно перевірені, ви можете бути впевнені ».
  
  
  Їй кивнув. Я не сказав йому, що бачив, ретельно перевірений персонал, який виявився агентами противника.
  
  
  «І останнє, - сказав я. «Планується найближчим часом який-небудь інший великий маневр або підприємства, яке, якщо воно піде не так, може до межі загострити відносини Австралії з її друзями?
  
  
  Майор Ротвелл стиснув губи і задумався, дивлячись у стелю. «Ну, є одне, - сказав він. «На південь звідси будується величезна гребля. Це робить американська фірма з залученням австралійських робітників. Це вже викликало деякі непорозуміння та образи. Багато наші парові не могли зрозуміти, чому це має бути американська компанія. . Ці фірми були ценымногие вище у своїх оцінках витрат, але люди не звертають уваги на ці речі, коли вони хочуть вирішити емоційну проблему. І, як ви знаєте, австралійці дуже незадоволені звинуваченнями, які були пред'явлені нам, правильно або неправильно. Якщо щось піде не так з цією греблею, і люди будуть убиті з-за цього, її чертовски добре думаю, що це стане вишенькою на пирозі. Рух за вихід навколо всього альянсу користується значною підтримкою. в основному через образи, але тим не менше ".
  
  
  Її, знав, що майор був більш ніж прав. У мене більше не було питань, тому її і пішов. Перед тим, як повернутися в котедж, її зробив дві зупинки в центрі Таунсвілл: одну в магазині новинок, а іншу в аптеці. Потім її закрився на залишок дня. Вранці її з'явився до майора. Її ретельно спланував те, що скажу. Якби замішана була Мона, вона була б моєю проблемою. Вона б знала, що я був на ранчо і уник смерті. Вона знала, що її за щось вхопився, тому я не міг просто відкланятися, заявивши, що не домігся успіху. Якщо б вона була йому самій.
  
  
  «Боюся, у мене погані новини», - оголосив я. «Я повинен повернутися в Штати - виникла надзвичайна ситуація, і вони передзвонили мені. Вчора ввечері її, розмовляв з Хоуком».
  
  
  «Це мерзенний ганьба», - сказав майор. «Але я знаю, що ви повинні виконувати накази, як і всі ми».
  
  
  «Хок " надсилає вам свої вибачення», - ввічливо збрехав я. «Він сказав, що я можу повернутися, якщо ти все ще відчуваєш, що потребую в мені. Її теж тільки що отримав кілька серйозних зачіпок».
  
  
  «Можливо, ця ПП пройде через день або два», - сказав майор. «Іноді вони це роблять. Удачі, Картер. Спасибі за все досі тхір ".
  
  
  Телефонний дзвінок майору закінчив нашу розмову, і він зупинився біля стільця Мони. Її, усміхнувся ей. - "Я хочу повернутися." «Мені не потрібно пояснювати, чому, люба».
  
  
  "Чи можемо ми провести цю ніч разом?" запитала вона. Її, похитав головою. «Вже заброньований квиток на денної поїздки», - сказав я. «Я повернуся. Прибережіть для мене до тих тхора». Вона обдарувала мене вузьким поглядом і посміхнувся. Її вийшов в зворотний шлях в Сполучені Штати - принаймні, наскільки вони були стурбовані. Наступною моєю зупинкою була Джуді. Її розповів ей ту ж історію про те, що мене передзвонили за наказом. Її очі пильно дивилися на мене.
  
  
  «Це цифри», - гірко сказала вона. «У будь-якому випадку, я не думав, що це дійсно станеться».
  
  
  "Ти маєш на увазі, що я допоміг тобі дістатися до Штатів?" Її сказав. «Може бути, ще. Її можу повернутися».
  
  
  «Гниль», - сказала вона. «І навіть якщо ти повернешся, ти мені більше не віриш».
  
  
  Їй просто посміхнувся ей. - «Ти права, люба, - сказав її собі. Вашим аквалангом в туалеті можна використовувати не тільки для розваг та ігор під водою. Коли її йшов, вона надула губи, її кругле обличчя було напруженим, а очі на мене звинувачують. Будь проклята її шкура, чи вона це самій, вона була б кращою актрисою за всіх. Її швидко пішов і зупинився біля Лінн Розділ. Її додав один тонкий штрих до моєї історії для нах.
  
  
  «Назвав її австралійської розвідці ваше ім'я і записав все, що ви мені розповіли, - сказав я.
  
  
  «Думаю, тепер її можу очікувати, що вони будуть чіплятися до мене кожен день», - сердито сказала вона. Вона подивилася на мене, і її очі швидко бігали вгору і вниз. «Ну, якщо вони всі схожі на тебе, Янкі, думаю, її витримаю це», - сказала вона. Принаймні, вона була вірна своїй формі. Її подумки посміхнувся. Вона все ще не носила бюстгальтера.
  
  
  Це була моя остання зупинка. Нік Картер повертався в Америку.
  
  
  * * *
  
  
  Він вночі на The Ruddy Глечик з'явився новий покупець. Він був рудим, з широким веснушчатым особою і опущеними краями червоно-коричневими вусами. У нього була рум'яна шкіра під веснянками, і гучний скрипучий голос. У робочій сорочці, штанях і важких черевиках він сель, і махнув рукою Джуді. Він дивився, як вона підійшла, і її посмішка була вимушеною - нав'язливою ee напруженому, похмурому особи - насмішкою над її стурбованими очима.
  
  
  «Божевільний суп, дівчисько», - крикнув він хой. "Налий мені пива." Джуді повернулася до бару і попросила склянку пива на сім унцій. Вона принесла його й домоглася в кріслі чоловікові. «Ласкаво просимо в The Ruddy Глечик». Вона знову посміхнулася.
  
  
  «Я трохи втомився, мила», - сказав він, его австралійська мова була такою ж природною, як і те, що він випив пива. «Працювати на греблі під цими проклятими інженерами янки було б здорово, я вам кажу».
  
  
  «Ви завжди можете розслабитися в The Ruddy Глечик», - сказала Джуді, починаючи рухатися далі.
  
  
  «Молодець», - крикнув чоловік. «Налий мені ще раз, коли пойдидешь до стійки. Це спекотна, шалена ніч».
  
  
  Дівчина продовжувала, не озираючись, і її внутрішньо посміхнувся. Її пройшов огляд. Її працював над маскуванням весь день, згадуючи різні маленькі прийоми використання макіяжу, яким мене навчив Стюарт «Спецефекти». Вуса в магазині новинок були хорошими, і між ними, мої фарбоване волосся, по-різному зачесане назад, і веснянки, їй був новою людиною - Тімом Андерсоном, робочим на великій греблі на південь від Ера. Мені вдалося зав'язати гучний розмова з двома чоловіками за сусіднім столиком, і чим більше її пити, тим більше розповідав їм про те, як це погано працює для проклятих інженерів-янкі. Її скаржився на ih зарплату, на те, як вони поводилися зі мною, на яку роботу вони вимагали, все, що я міг придумати.
  
  
  У ту першу ніч її пішов досить рано. На наступну ніч її залишився пізніше, а на наступну ніч ще пізніше. Кожну ніч повторювалися, і він старався, щоб Джуді чула мене голосно і ясно. Це було на четверту ніч, коли увійшов желтолицый Бонар, і мені довелося приховати посмішку. Може, він і не найкращий, але він був на вищому рівні, а тут його не постановою. Це був зворотний відгук про вм'ятині, що її вже залишили, потім ih операцій.
  
  
  Краєм ока її спостерігала, як він зупинився, щоб поговорити з Джуді. Вона не посміхалася ему. На самому делле вона була абсолютно похмурою. Але врешті-решт вона кивнула в мій бік. Бонар стояв біля бару, очікуючи моменту, коли її перестану розмовляти з хема-небудь ще. Їй дозволив ему почекати, поки голосно крикнув про клятих янкі ih «біса зарозумілі манери». Нарешті, її sel і випив віскі та пива.
  
  
  "Не заперечуєш, якщо її сяду?" Її почув голос Бонара і підняв очі, закривши очі. Її указав на порожній стілець біля кафедри. Його підхід був плавним і неквапливим. Їй підігравав ему, як рибак грає на форелі, тільки він думав, що він рибак. Дав йому зрозуміти, що я був в боргах по вуха, і один конкретний борг дійсно лежав на моїй спині. Він з'явився на наступний вечір і на наступний вечір, і ми стали відмінними напідпитку друзями.
  
  
  «Я міг би тобі допомогти вибратися з затору, в якому ти потрапив, Тім», - нарешті сказав він мені. «Ви сказали, що на це вистачить кількох сотень фунтів. Ось, візьміть. Це позичка».
  
  
  Її, вчинив правильно, вдячний і вражений. «Ви можете зробити що-небудь для мене взамін». - сказав Бонар. «Ми поговоримо про це завтра ввечері».
  
  
  Її вклав гроші в його ширині і пішов. Але наступної ночі її був там раніше, і він теж.
  
  
  Він запитав мене. - "Так ти хочеш заробити дійсно великі гроші, Тім?" "І зробити послугу собі і своїй країні одночасно?"
  
  
  «Мені б це сподобалося», - відповів я.
  
  
  «Я пов'язаний з деякими чоловіками, які не хочуть, щоб гребля, яку ви будуєте, не спав, - сказав він тихим конфіденційним тоном. «Вони відчувають те ж саме, що і ви, коли сюди приходять кляті янкі і панують над нами. Вони хочуть бачити, що це більше не повториться, і є тільки один спосіб зробити це».
  
  
  "Що це за шлях?" - запитав її трохи хрипко.
  
  
  «Нехай річ зламається потім того, як вони її піднімуть», - сказав він. «Деякі люди можуть постраждати, а частина майна - пошкоджена, але янкі більше не будуть кликати сюди працювати. Це буде солодкою помстою для тебе, Тім, за все, що ти мені розповів».
  
  
  "Це було б при цьому, чи не так?" Їй посміхнувся, відкинувшись назад. «Її, кравець візьми, готель дуже б побачити, як ih гребля обрушиться на них».
  
  
  "Мої люди готові дати вам двадцять п'ять тисяч доларів, якщо ти будеш робити те, що вони хочуть», - тихо сказав він.
  
  
  Їй дозволив своїм очам розширитися, а щелепа відвисла.
  
  
  «Господи, це більше грошей, ніж її коли-небудь сподівався побачити в одному місці», - затинаючись, пробурмотів я.
  
  
  «Це все буде в твоїй кишені, Тім, - сказав Бонар. "Як щодо цього?"
  
  
  Мені пора було ухилятися. Я пішов в затон.
  
  
  «Не так швидко, - сказав я. «Гроші хороші, і все таке, але люди не роздають ih нам за що. Що я повинен для цього зробити? Якщо за це її потраплю до в'язниці, мене не буде поруч, щоб зібрати або витратити ці двадцять п'ять тисяч."
  
  
  «Для вас немає ризику», - сказав він. «Детальну інформацію ви отримаєте пізніше. Просто нам потрібен хтось в робочій зоні, який може робити те, що ми хочемо».
  
  
  Її переключився на другу передачу. «Припустимо, її погодився допомогти вам. Звідки мені знати, що ви стримайте свою частину угоди?»
  
  
  «Ми переведемо гроші на банківський рахунок на ваше ім'я», - сказав він. «Він буде в певну дату. Ця дата буде через два дня після того, як ви завершите свою частину угоди. Все, що вам потрібно зробити, це увійти і вимагати его».
  
  
  Її посміхнувся про себе. Такою була ih системи виплати. Все було сформульовано так, щоб сподобатися мені - незадоволеному, сердитому з математики. Настав час перейти до високого рівня.
  
  
  «Я зроблю це», - сказав я. «Але не раніше, ніж її укласти угоду з головним людиною. Це велика справа, і я хочу бути впевненим в тому, де її стою».
  
  
  «Я головний», - заспокійливо посміхнувся Бонар. Її кинув на нього суворий погляд намистинки.
  
  
  «Я не вчора народився, копач», - сказав я. Головний людина не відмовиться від контактів. Тільки не в такому вбранні, як у тебе за спиною. Хто вони, якась велика австралійська будівельна компанія? "
  
  
  "Може бути." Він знову посміхнувся, дозволяючи мені бігти з цією думкою, якщо вона мене порадує. Потім він спробував ще раз.
  
  
  «Але її головна людина», - сказав він. «Ви зможете благополучно впоратися зі мною».
  
  
  Її вперто похитав головою. «Нам топ-менеджер, наша Команда Андерсон», - сказав я. Бонар встав і вибачився. Її, дивився, як він підійшов до телефону і подзвонив. Він повернувся через кілька хвилина, і широко посміхнувся мені, його жовтувате обличчя зморщилося.
  
  
  «Ти ведеш жорстку угоду, Тім, - сказав він. «Головна людина побачить вас. Завтра ввечері. Її зустрінуся з вами тут».
  
  
  «Ти повинен був сказати мені, що збираєшся зателефонувати», - сказав я. «Я хочу ще що-що. Її хочу гарну жінку, щось особливе, незвичайне вуличну дівку. Її хочу когось, с хема її можу вийти і не боятися, що мене побачать. І її хочу її завтра ввечері. мати справу з хорошою, гарячою жінкою.
  
  
  Бонар насилу стримував посмішку, але йому це вдалося. «Я розумію», - сказав він. «Я зустріну тебе тут завтра ввечері».
  
  
  Ми поїхали разом, він сель на джипі, а я пішов по вулиці. Їй був упевнений, що головна людина здасться. Voni готелів, щоб це сталося. Її не був так впевнений, чи вийде це, що стосується жінки. Для estestvenno, її і сподівався, що вони звернуться до того, кого використовували відкрито зараз - Моне, Лінн Дворян, або Джуді.
  
  
  Її повернувся, але не в котедж, а в маленьку однокімнатну квартирку, яку знімав у районі низькою квартплати. У своїй кімнаті її витягнув карту місцевості навколо греблі і знову дослідив сл. Близько чотирьох сіл було близько, під греблею, ще вісім - на невеликій відстані. Якщо через якийсь час гребля обрушиться потік води знищить всі найближчі села і більшість інших. Звичайно, ферми та майно будуть повністю знищені. Про загибель людей можна було тільки здогадуватися, але і цього було б багато. Це, як сказав майор, безумовно покладе глазур на торт, викликавши двосторонню гіркоту, яка займається назавжди розірве робочий альянс. І її, знав, що вони не зупиняться на цьому. Вони знайдуть більше невдоволених душ, щоб завдати ще більшої шкоди, поки альянс не буде раз і назавжди зламав, а Австралія ізольована в похмурої ворожості. Ефект, який це зробило б на владу по периметру, був ще більш страхітливим, оскільки вони побачили, як спільні зусилля Заходу розвалювалися на ih власних очах. Їй довелося карту і вимкнув брильов. Її з нетерпінням чекав наближення дуже повчальною ночі.
  
  
  Коли її з'явився, Бонар чекав у джипі за дверима «Червоного глечика». «Сідай, - сказав він. «Це справжній драйв».
  
  
  Її, сидів поруч з ним і мало розмовляв, поки ми прямували до ранчо. Її внутрішньо посміхнувся, коли ми проходили mimmo місцях, де її зупинився, щоб запитати дорогу. На цей раз, коли ми підійшли до Третього Кола, двір був освітлений, а місце було активним. Її відчув напругу моїх мускулів, коли ми виїхали у двір, і зробив глибокий вдих. «Зараз не час боятися сцени, пам'ятником», - сказав її собі. Її, вийшов, і Бонар повів мене на ранчо, mimmo вітальні, поки її знову не опинився в кабінеті з великими ящиками з морськими об'єктами уздовж стін. За великим столом на мене дивилися з-під каштанових волосся зелені очі - холодні очі,
  
  
  Її розглянув кожну деталь чоловіка, що стояв перед нею. Мона-Стар встала.
  
  
  «Ніхто навколо тих, хто працював з нами, ніколи не зустрічав мене», - холодно сказала вона. «Ви, звичайно, чекали чоловіка».
  
  
  Мені не потрібно було симулювати подивом в очах. Не тому, що це була Мона, а з-за її ролей. Їй був налаштований побачити ee, або Лінн, або Джуді, але ih жіночих ролях, а не в якості головного чоловіки. І її не міг вмістити її основну жіночу чуттєвість до «Катів».
  
  
  «Думаю, її здивований, мем», - несміливо сказав я.
  
  
  «Тепер, коли ви мене зустріли, - рішуче сказала Мона, - давайте відразу опрацюємо деталі». Вона дивилася на мене дуже проникливим поглядом, і він був напружений, готовий зробити перерву, якщо весь шматок відклеїться. Але коли її проходив ee огляд, вони залишилися разом. Її, знав, що стоїть перед нею кілька дурнувате, сутулое тварина не буде її чашкою чаю.
  
  
  «Ти готель, щоб жінка святкувала з тобою», - холодно сказала вона мені. «Справа важливіше задоволення, містер Андерсон. Ви можете святкувати потім того, як робота зроблена. Хто знає, її можу навіть відсвяткувати разом з вами».
  
  
  Вона швидко посміхнулася мені. Чудова сучка. Вона підкидала невеликий додатковий стимул для бідного тупого ублюдка перед нею, щоб він робив все можливе, щоб виконати роботу правильно. Її нетерпляче посміхнувся в ревматизму і дозволив своїй мові котитися по моїх губ. Їй дозволив своїм очам жадібно пожирати її великі, глибокі грудей. Це був хороший номер, і це було нескладно.
  
  
  «А тепер подробиці вашої роботи, містер Андерсон», - сказала вона. «Ми знаємо, що вони почали заливку греблі. Сьогодні вони зробили всю нижню частину. Завтра намічають залити центральну частину, йдучи горизонтально зліва прямо. Тепер, звичайно, цементу тримається на місці. дерев'яними формами, поки він не затвердіє, що займе ще кілька днів. На греблі немає нічної зміни, крім, можливо, одного або двох сторожів. Вас відвезуть туди відразу через півтори години після того, як ви там, Під'їжджайте. Вантажівка буде перевозити мішки з глиною і вапняком, точно такі ж, як вони, які вони використовують для виготовлення цементу для греблі. Але суміш в цих мішках дуже особлива. Коли її виливають в цементну суміш, вона буде виглядати як те, що вони використовують, і діють, як те, що вони використовують. Але він містить потужний дезинтегрирующий агент. Коли цементу затвердіє, з цим матеріалом у nen, він почне розпадатися зсередини. За нашими розрахунками, протягом двох тижнів, потім того, як гребля буде побудована заплановано відкриття, основна секція завалиться і спричинить з повінню ".
  
  
  «І ви хочете, щоб її простежив за тим, щоб ці спеціальні пакети були змішані зі звичайною сумішшю звичайної глини і вапняку», - закінчив її nah.
  
  
  "Абсолютно фантастичним", - сказала вона. «Ви візьмете мішки по вантажівки і перемішайте ih з іншими мішками, які очікують перетворення в цементу. Це так просто, містер Андерсон. Двадцять п'ять тисяч доларів за нічну роботу - досить непогана плата, не назавжди ти думаєш?"
  
  
  «Так, мем», - смиренно сказав я. "Так, в самому делле."
  
  
  «А тепер ідіть з містером Бонаром», - сказала вона. «Це має працювати, як годинник. Ми хочемо, щоб пакети були у вас в руках, щоб ви могли змішати ih з іншими».
  
  
  Її, кивнув гей, і рушив за Бонаром, який привів мене до джипа. Його спокійно сидів під час поїздки до греблі. Вся операція була настільки простий і акуратною, що була надійною. Але її будував власні плани, поки джип з ревінням неслася крізь ніч. Мені потрібно було зробити дві речі, і я не міг програти нам в одному, в іншому випадку її програв би у всьому. Мені довелося зупинити операцію і схопити деяких навколо них в якості доказу, щоб прикувати Мону. Я не наважився схопити Бонара і викачати з нього додаткову інформацію. Це буде лише ще одна часткову перемогу, і зараз мені потрібна була повна перемога.
  
  
  Поки їхав, мені в голову приходили дві дуже різні думки. По-перше, високий китаєць, якого її бачив під час мого першого візиту на ранчо, тримався поза увагою, хоча її і був упевнений, що він був поблизу. По-друге, їй був радий, що очі, які її побачив, коли увійшов в кабінет, ранчо, не були димно-сірими. Ніхто, але ніхто ніколи не називав мене сентименталистом, але і їй був радий. «Будь прокляті її димчасто-сірі очі і молоде мудре обличчя», - сказав її собі. Вони дісталися тобі - мені.
  
  
  Джип зійшов на вершину пагорба, і я виявив, що дивлюся на високі обриси лісів дамби. Бонар проїхав через завали будівельних робіт - труби, дошки, сталеві листи і маленькі ручні візки. Нарешті він зупинився перед високими лісами, які виходили з дерев'яних форм, в які повинен був заливатися бетон.
  
  
  «Ви можете почекати тут», - сказав він. «Ви знаєте, що робити, коли сюди приїде вантажівка». «Кравець забирай, її дійсно знав, що робити», - сказав її сам, киваючи, і він їхав. Мережа будівельних лісів вимальовувалася мною назавжди, і я швидко оглянув місцевість за той короткий час, що у мене було. Навколо валялися кувалди, пилки, лопати і дошки. В кінці лісів греблі на подвійних рейках стояли дві величезні машини. Це були пересувні бетономішалки, і побачив конвеєр завантажений пакетами, провідними до машини.
  
  
  Нагорі, там, де ремінь перекинувся на себе, була платформи, достатньо велика, щоб двоє чоловіків могли стояти, відкривати пакети, коли вони піднімалися, і висипала ih вміст у величезний міксер. На конвеєрній стрічці її повинен був змішати пакети з однаковим маркуванням зі спеціальною сумішшю.
  
  
  Але я не міг дозволити цим сумках наблизитися до конвеєрній стрічці. Було б дійсно похмурим жартом, якби її зламав операцію, але вони все одно зазнали невдачі, оскільки ih розпадається суміш потрапила у звичайну суміш. Її оглянув величезні блендери і побачив, що ролики, на яких вони були, вели вліво і вправо вздовж дамби. Крім того, її виявив безліч важелів, керуючих ih роботою електрично. Один переміщував машини з подвійним гусеницям, інший контролював напрямок довгого воронкоподібне отвору, навколо якого лився цементу. Ідея сформувалася у мене в голів, коли її побачив що наближаються фари. З-за маяка, показався невеликий вантажівка з відкритим бортом, а її зупинився біля важелів. Увійшовши в промінь фар, її, помахав їм, щоб вони зупинились під величезною бетономішалкою праворуч.
  
  
  Водій висунув голову через вікна вантажівки. "Хочете, щоб вони були вивантажені відкрито тут?" - хрипко запитав він.
  
  
  «Через хвилину», - сказав я. Її, відступив у тінь і смикнув перший важіль з написом «Звільнити». Шум подрібнення бетономішалки, коли вона перекинулася всередині величезного каркаса, розколов ніч, і він виголосив коротку молитву. Її розраховував, що в міксері залишиться неабияку кількість неотливного цементу. Її потягнув за інший важіль, перекинув довгу воронку над вантажівкою, і з полегшенням побачив, як у воронці стікає густий, важкий, сірий потік, схожий на ранкову кешью якогось гігантський. Він почав реагувати на вантажівку і его мішки зі спеціальною сумішшю. Водій з ревом вискочив навколо кабіни, отримавши на голову вантаж мокрого цементу. Її, ступив уперед з Вільгельміною в руці.
  
  
  «Тримай це відкрито тут», - сказав я. Але потім, занадто пізно її побачив, що на nen була рація. Потім її, почув, як двоє інших стрибнули з іншого боку вантажівки. У них також були рації, і я чув, як вони кричали в свої пристрої.
  
  
  «Це твій чоловік, Андерссон», - крикнув той. "Він зрадник".
  
  
  Її почув, як оживають два автомобільних двигуна. Один відірвався на швидкому зльоту з визжащими шинами, інший рушив вперед, і я побачив, як его фари підстрибують, коли він мчить в районі греблі. Водій вантажівки спробував обдурити. Він розвернувся і пірнув до шасі, розраховуючи потрапити під іншу сторону і вийти за nah. Її вистрілив один раз крізь бризки цементу, і він жим лежачи нерухомо. Через кілька хвилина він буде розчавлений вантажівкою, ковзної масою сірого цементу, покриває его і стікає зі всіх сторін. Але день машини відкривалися, і він почув голос Бонара, выкрикивающий накази. Її зупинився, і шталь слухати. Її нарахував на бігу чотири пари кроків, не рахуючи Бонара. Таким чином, двоє з вантажівки, чотири інших і Бонар, всього сім. І вони розійшлися, щоб рушити до мене, по обидві сторони від вантажівки. Її побіг вниз по нижньому краю греблі mimmo високих лісів. Її, чув, як вони зібралися навколо вантажівки і пішли за мною. Раптово її зупинився, підняв велику кувалду, що лежить на землі, і подивився на високі будівельні ліси. Бонар і решта кинулися до мене. Її замахнувся iso всіх сил, вдаривши важким молотком по стику ешафота. Вона поступилася місце з тріском, і він відскочив убік, коли обрушилася ціла секція лісів. Її почув крик однієї людини, задихається від боляче, але більшості навколо них вдалося вчасно відступити, щоб уникнути падіння на них обрушилися на них дерев'яних і сталевих шматків. Але завісу навколо уламків дала мені ще один шанс стрибнути на них. Її побачив веде вгору драбину, стрибнув до неї і почав підніматися. Вона вела до будівельних лісів і далі, аж до вершини дамби, де дерев'яний виступ імітував плавний вигин, який буде приймати бетон, коли він буде закінчений.
  
  
  Раптом її відчув, як затремтіла сходи, і побачив, як вони піднімаються за мною. Заглянувши за межі, побачив її, як інші піднімаються по інших сходах, в декількох сотнях футів від мене, але паралельно він, за якою її було. У мене не було іншого виходу, крім як вгору, тому її продовжував дертися до самої вершини греблі, або того, що коли-небудь стане її вершиною. Потім її подивився наліво. Двоє інших піднімалися ще однією навколо довгих сходів для будівельних лісів, які, як я її зрозумів тепер, були розміщені на відстані близько 100 футів, інший з іншого для робітників. Їй було майже нагорі, але і вони були ліворуч і праворуч від мене, і відразу за мною в цей же сходах. Її був у пастці, мені ніде було сховатися і нікуди бігти. Оскільки стріляти в двох напрямках одночасно не можна, то й вибратися звідси було неможливо. Її зупинився, зупинившись на вершині вигнутого дерев'яного виступу. Бонар вже був на уступі і шелл до мене з пістолетом у руці. Одіна з его людей входив з іншого напрямку.
  
  
  «Дай мені свій пістолет», - сказав він. «Повільно і обережно. Один невірний рух - і ти мертвий».
  
  
  Я не міг сперечатися. Мені потрібно було виграти час. Її передав ему Вильгельмину, повільно і обережно, саме так, як він цього готелю.
  
  
  «А тепер починайте повільно спускатися, - сказав він. «Ми будемо по обидві сторони від вас, спостерігаючи».
  
  
  Її почав довгий повільний спуск, вони націлили на мене рушниці з трьох сторін - зліва, справа і знизу. Вони чекали мене, коли її спустився на землю, і потягли мене до машини Бонара. Ми якраз проїжджали те місце, де його вдарила кувалдою про стик лісів. Шматки цієї секції звисали вільно, і він побачив, що одна навколо суміжних секцій зігнута в нижньому стику. Щоб його не зламати, не потрібно багато часу. Бонар у своєму гніві і розчарування забув про Гюго. Її напружив м'язи, витягнув ih з-під шкіряних піхов, і стилет впав мені на долоню.
  
  
  Чоловік праворуч від мене шелл на півкроку позаду, его пістолет вільно тримався в руці і був направлений в землю. Її чекав, розраховуючи кожну секунду руху, а потім, коли ми проїжджали прятавшееся з'єднання будівельних лісів, її різко розвернувся, наносячи удари Хьюго. Крик чоловіка обірвався, коли стилет одним ударом перерізав йому яремну вену. Решта, на мить злякавшись, схопили мене, але я вже стрибнув убік, вдарившись плечем про стик лісів. Він зламався - і друга частина будівельних лісів упала їм на голови. Тільки на цей раз її теж був під ним.
  
  
  Шматок дерева потрапив мені в спину, і на секунду збив мене з нога. Її притиснувся до дерев'яних формами тільки що залитого бетонної основи дамби, коли вниз полетіли нові алюмінієві стрижні і дерево. Його біг по краю греблі, долаючи будівельні ліси, і навколо моїх вух гриміли постріли, коли вони оправлялись від другого дощу будівельних лісів.
  
  
  Її змінив курс і промчав по робочій зоні з купою сталевих балок і мотками дротяного кабелю, що лежать на землі. Великий трактор стояв серед всіх будівельних матеріалів; скупчення гідравлічного газ у високих циліндрах усіяли місце. Її пірнув на групу високих баків. На землі лежали ацетиленовий пальник. Її підняв його, коли старатель підбирає золотий самородок.
  
  
  «Рассредоточьтесь», - сказав Бонар. «Ублюдок десь тут».
  
  
  Її залишився притиснутим до резервуарів, дивлячись через отвір, де ih сопла не сходилися вгорі. Чоловіки вийшли, і пробиралися крізь купу балок і кабелів. Двоє навколо них кружляли навколо великого трактора, по одному з кожної сторони. Потім її почув поблизу кошлатий і побачив, як постать рухається до танків. Її чекав. Факел включався зі свистячим звуком, і її повинен був розрахувати час, як раз, в іншому випадку він був би попереджений.
  
  
  Її низменному присів. Коли він уважно оглядав баки, його включив факел і ткнув йому в обличчя. Він віддав крик, від якого ніч розкололася, і впав назад, притулившись обома руками до обличчя. Його пістолет лежав на землі, де він його впустив. Її підібрав його, вистрілив одним пострілом в інших, які втекли, і пішов. Вони були професіоналами. Вони залишили чоловіка кричати і корчиться на землі і продовжували переслідувати мене. Її стрибав через ферми і мотки троса, як сотню ярдів з бар'єрами. Її побачив маленьку хатину, пофарбовану в яскраво-червоний колір, з одного написом, вишитій білим по боках: «Вибухівка».
  
  
  Її ривком відчинив двері хатини, цілком упевнений в тому, що знайду. Динамітні шашки були упаковані в картонні коробки. Одна коробка нагорі була зібрана в кластер по шостий, вже спучених. Її схопив одну групу і вибіг, а Бонар, ведучий до решти, підбіг. Її обігнув хатину і кинувся до прямого проходу між шестифутовыми штабелями сталевих балок. Вони гналися за мною. Не збавляючи темпів, її вивудив навколо кишені запальничку, засвітив запал динаміту, потім розвернувся і жбурнув до них. Бонар попереду побачив, як об'єкт летить у повітрі. На бігу його побачив, як він загальмував, впав, схопився на ноги й пірнув до одного навколо рядів сталевих балок. Для решти було вже занадто пізно, вони слідували за ним досить далеко. Вибухнув динаміт їх відкрито в обличчя гігантським вибухом.
  
  
  Їй був відкинутий вперед, вгадав її, на десять ярдів, вдарившись об землю котиться, обертовим колесом. Але я був до цього готовий, і я дозволив собі піти, яка трусилася впавши на землю. Її залишався там спокійно, поки всій території готелю, а не перестала тремтіти. Потім її, підвівся.
  
  
  Двоє вже були враховані: одного її зарізав ножем на ешафоті, а іншого дістала ацетиленовий пальник. Її рухався вперед крізь їдку серпанок, переступаючи через одне навколо дроту, в якому було досить житті, щоб застонать, коли пролунав постріл з близької відстані. Її відчув гострий біль, коли вона пронизала моє плече і вийшла з іншого боку, розірвавши м'язи та сухожилля.
  
  
  Її миттєво впав, і тіло Бонара пролетіло назавжди мною в стрімкому підкаті праворуч. Її отримав його черевик в щелепу. Пістолет випав навколо моєї руки - я побачив, як він знову почав піднімати свою руку. Коли її штовхнув ногою і збив його руку, постріл пішов mimmo. Але моя мета прояснилася, її знову штовхнув ногою йому на ногу. Він впав, ще один постріл пішов mimmo. Її був на nen, борючись за пістолет, коли почув, як бойок клацнув по порожній цифрові камери. Її завдав йому удар в обличчя, але він був швидким і жилавим. Він перекотився рівненської настільки, щоб нанести удар, а потім вирвався з моєї виверти. Подивитися друзів на землі, він піднявся на ноги, щось у руці. Це був шматок дротяного троса, і він послав його з тріском, наче хлист, в повітря. Його відвернувся від нього, але він потрапив мені в спину, і я відчув, як він увійшов, як ніж. Це було майже так само погано, як пристрасна, пекуча біль у моєму плечі, коли goggle увійшла до мене.
  
  
  Він знову послав трос в повітря, але один наполовину впав, наполовину відкинувся назад, вдарившись об землю. Моя рука, простягнена, намацала щось холодне і металеве, це була пила, велика, потужна пила. Бонар знову увійшов з тросом. Її закрився пилкою і, використовуючи її як щит, зняв обрушився на мене удар. Піднявшись на ноги, її тримав пилу перед собою і рушив до нього. Він знову вдарив його тросом, і він знову взяв я пилку.
  
  
  Потім він порозумнішав. Пригнувшись, він вдарив його тросом, і я відчув, як він обвився навколо моєї ноги, з пекучим болем. Але перш ніж він зміг витягнути смертоносна зброя, її розгорнув важку пилу на довгій дузі. Зазубрені металеві зуби потрапили йому в шию, і кров хлинула з нього фонтаном. Він відсахнувся, схопившись за шию. Її, пірнув і схопив його, сильно збивши з нога. Его жовтувате обличчя стало білим, він був присмерті пацюком, все ще люто бореться. Его руки вчепилися мені в обличчя, її опустив голову і вдарив його его нею. Її, чув, як його мета відкинулася назад і з глухим стуком вдарилася об землю. Її підняв лікоть і вдарив його его про шию, утримуючи його на місці. Кров безперервним червоним потоком текла по перерізаних артерій його шиї.
  
  
  «Це була Мона, яка займається поїхала в іншій машині», - крикнув їй ему. Мона і китайський комуніст. Куди вона пішла?»
  
  
  Його очі почали стекленеть, а обличчя було жахливо білим, але все ще напруженим від ненависті і люті.
  
  
  «Ти ніколи ih не знайдеш», - видихнув він. "Ніколи."
  
  
  «Зроби що-небудь хороше в свої останні прокляті хвилини», - крикнув їй ему. "Куди вона поділася?"
  
  
  «Ніколи не знайди ih... ніколи», - видихнув він знову, його губи стиснулися в рычании смерті. «Вона занадто розумна... занадто розумна. Вона простягнула великий бар'єр між вами... занадто розумна».
  
  
  Його знову потряс його, але тряс вже мертвої людини. З хвилину її лежав на nen, збираючись з силами, і, борючись з болем у плечі. А потім повільно, болісно її підвівся. Її і приготувався вийняв Вильгельмину по його кишені. Ставши на коліна, обшукав її его, але у нього не було нічого, що могло б сказати мені все, що я готель знати. Її знову встав і повільно пішов назад до того місця, де стояв панельний вантажівка, ледь впізнаваний силует з товстим шаром мокрого цементу, майже стирає його. Її натрапив на машину Боллард, чорний мерседес. Плече боліло, як пекельні муки. Повинно бути, goggle потрапила у нерв. І Мона пішла, втікла. Її повинен був її знайти.
  
  
  Її повільно включив передачу, відкотився назад і попрямував в Таунсвілл. Моє плече продовжувало пульсувати і горіти - це було так боляче, що я насилу міг зосередитися. Мона, Мона, Мона, повторювали її про себе, мені потрібно було знайти Мону. Їй був упевнений, що вона мала зникнути, і не менш впевнений, що вона повинна бути на березі. Вона була професіоналом, і вона ніколи не повернеться на ранчо або в квартиру. Вона вирішила, що рано чи пізно її прикрию ih обох. «Кравець візьми, але це плече вотум-вотум вибухне», - подумав я, скривившись.
  
  
  Це була довга і болісна поїздка в Таунсвілл, здавалося, тривала довше, ніж на самому делле, і коли її зупинив машину, у мене закрутилася моменти від постійної пекучої боляче. Її вискочив навколо машини і піднявся по сходах, перші промені дня слідували за мною в коридор. Її, натиснув на дзвінок і, нарешті, двері прочинилися, і серро-димні очі втупилися на мене, суплячись, дивлячись на мою погойдуються фігуру в коридорі. Потім очі розширилися від пізнавання, і двері відчинилися.
  
  
  Вона ахнула. - "Янкі!" "Що, кравець візьми, з тобою сталося?"
  
  
  Її прослизнув mimmo нах і впав на диван, і вона побачила закривавлене пляма на моєму плечі. Вона відразу стала на коліна з ножицями зрізала сорочку. Вона допомогла мені підвестися і пройти в спальню. Її, опустився на ліжко й зціпив зуби, коли вона розбита мене до шорт. Її голос видавав тихі крики тривоги, коли вона побачила порізи на спині і ногах від кабелю.
  
  
  Вона простягла мені пляшку віскі, і він зробив великий ковток. Це допомогло, але ненабагато. Холодні компреси, які вона докладає в плече, нарешті, вони принесли деяке полегшення. Потім з аптечкою для пірнання з аквалангом завдала мені антисептичний лосьйон.
  
  
  "Це стає звичкою, чи не так?" Її, усміхнувся ей. Халат, розхристаний нагорі, дозволяв ee круглим грудей виглядати навколо мене, ніби пропонуючи стимул до швидкого одужання. Її, розмовляв з нею, поки вона працювала назавжди мною, розповідаючи гей основні моменти того, що сталося. Вона б не повірила, що її гучний, веснянкуватий Тім Андерссон, якщо б на мене ще не було макіяжу, і мої волосся були рудими.
  
  
  «Господи, всемогутній», - сказала вона. «Подумати тільки про те, що ти оцінив мене, як частину всього цього».
  
  
  «Ну, кравець візьми, ти була частиною цього», - сказав я, - «І її, помітив, що ти продовжувала знаходити людей для них потім того, як він пішов. Ти зробила ih k Тіму Андерсону».
  
  
  Її sel і побачив, як її губи стиснулися. «Так, кравець візьми, насправді», - сказала вона. «А потім того, як ти пішов, їй була страшенно злий на всіх і вся. Якщо вони готелів продовжувати давати мені гроші, це мене влаштовувало. Для мене це завжди було дрібницею, і я сподіваюся, що так завжди буде. маленька Джуді, крім нах самої ".
  
  
  «І коли її раптово вийшов через ігри, ти одразу повернувся до старого стенду», - звинувачував її.
  
  
  «Може бути, так воно і було», - сказала вона, демонстративно випинаючи підборіддя. «Ніхто не показав мені кращої позиції, до якої її міг би повернутися».
  
  
  Вона закінчила заклеювати моє плече і відступила назад. Горіння припинилося, і він побачив, що вона дивиться на мене.
  
  
  «Господи, ти дурний хлопець», - сказала вона. «Я Навіть все підірвали, як ти зараз».
  
  
  Вона відвернулася, збираючи бинти і стрічки, а її зробив ще ковток віскі. Її закинув голову й подивився в стелю. У білому просторі її побачив Мона-Стар - смертоносну, чудову, лежить Мону - і спробував з'ясувати, де вона могла б зачаїтися. Без Мони в руках у мене дійсно нічого не було. Його тільки тимчасово зупинив ih. Вона була розумною, соковитою і злий. Вона б і почала б знову, якщо б залишила бігати без справи - тепер їй був переконаний, що вона була прямим агентом китайців. В ній все ще залишалося багато порожніх дірок, які потрібно було пояснити, особливо те, як вона стала головним помічником майора Ротвелла з повним допуском. Але зараз мене це не цікавило. Її ламав голову я просив який-небудь навантаження, який-небудь невеликий, запам'ятовується майна, аварії або об'єкта, який міг би вказати мені нове притулок. Але її малював порожнє місце. Мені потрібно було щось або хтось, щоб відкрити двері, яка займається могла б привести в дію мій сенс. У цей момент Джуді повернулася в кімнату і зробила це, як в прямому, так і в переносному сенсі. Вона відкрила двері туалету, і я побачив все спорядження для підводного плавань, що вона там є. Це був спусковий гачок, який змусив мене зробити серію швидких стрибків - пірнання з аквалангом, підводні, морські об'єкти, колекція у великих ящиках на ранчо Circle Three - деякі навколо рідкісних речей навколо цієї колекції були знайдені в одному місці тільки Великий Бар'єрний риф біля узбережжя Квінсленда! Одним навколо прикладів була гігантська раковина молюска. Ці великі двостулкові молюски виростали у водах рифу, по одній найфантастичніших колекцій морських мешканців у світі.
  
  
  Тепер її чув останні глузливі слова Бонара: «Ти ніколи її не знайдеш... вона простягнула між тобою великий бар'єр». Він ідеально підходив для операції, яка займається повинна була бути забезпечена грошима для виплат від китайців. Шматочки раптом з'єдналися самі по собі. Другим укриттям операції була підводна станція, де уздовж Великого Бар'єрного рифу!
  
  
  Її вискочив з ліжка, не звертаючи уваги на гострий біль у плечі. Джуді взяла плаття навколо туалету, пройшла в сусідню кімнату і переодяглася. Вона просто застібала блискавку - яскраво-жовто-фіолетовий принт, зливається воєдино, створюючи приглушену яскравість. Її, підійшов до того місця, де вона повісила мої штани на спинку стільця, і витягнув два маленьких ключа на окремому кільці.
  
  
  "Ви хочете перестати думати тільки про Джуді?" Її сказав агов. "Ти хочеш мені допомогти?"
  
  
  «Може бути», - сказала вона, обережно дивлячись на мене. Її, похитав головою.
  
  
  «Може бути, цього недостатньо», - сказав я. «Мені знадобиться допомога, і зараз ти єдиний безпечний чоловік, якого її знаю тут. Я не можу нікому довіряти, - принаймні, поки».
  
  
  «Приємно чути для різноманітності», - сказала вона. «Про те, що мені довіряють. Що мені робити?»
  
  
  «Піди до загальних шафок в аеропорту Ер, - сказав її ей. «Голосування ключі. Дістаньте сумку навколо шафки, і негайно принесіть сюди. Внизу є машина, якою ви можете скористатися. Ви можете водити машину, правда?»
  
  
  «Господи, так», - сказала вона, забираючи у мене ключі.
  
  
  «І поки ви це робите, їй подзвоню. В Америку», - додав я. Її брови злетіли увись.
  
  
  «Кравець забирай, друже», - сказала вона. «Примусь ih тремтіти».
  
  
  VII
  
  
  Її знайшов хороший атлас книжковій полиці Джуді, і він був відкритий у мене на колінах, коли мій дзвінок Хоука, нарешті пройшов.
  
  
  «Я повинен використовувати смаколики, які дав мені Стюарт, - сказав я. «Є у нас підводні човни біля Великого Бар'єрного рифа?»
  
  
  Настала хвилина мовчання, і я знав, що він перевіряє строго засекречену карту військово-морського розгортання. Нарешті він повернувся.
  
  
  «Я так вважаю», - сказав він. «У нас ih троє в Кораловому морі. Одна навколо них може дуже швидко спуститися до рифу».
  
  
  «Досить добре», - сказав я, проводячи пальцем по карті. «Нехай вона спливе на поверхню і буде готовий до нашого сигналу, як можна лизати до проходу Фліндерс. Там дуже глибокої води. Ми будемо використовувати кличку Бумеранг».
  
  
  «У мене є», - відповів Хок. "Удачі." Її поклав трубку і похмуро посміхнувся. Хоук знав, що дізнається подробиці пізніше. І він багато почерпнув з нашої короткої розмови, більше, ніж інші. Той факт, що я попросив одну навколо наших підводних човнів, негайно сказав ему, що в австралійській розвідці виникли серйозні проблеми. Резервна частина також повідомила ему, що я все ще полюю.
  
  
  Її sel і досліджував карту в руках. Великий Бар'єрний риф простягнувся на кілька тисяч миль уздовж північного узбережжя Квінсленда. Зазвичай пошук представляв би собою гігантську завдання, але я покладався на фактори, які звужували область запитати. Якщо б їй був не правий у своїх роздумах про підводній станції, її б цілком міг усунути всі ці мілководні ділянки рифів. Її також міг виключити зовнішній край великого рифа через постійно вируючого прибою, який зробив би будь-який вид підводних операцій надзвичайно небезпечним. І, нарешті, оскільки Мона діяла на суші навколо точки навколо Таунсвілл, її тримав гроші, що ee морське прикриття буде не занадто далеко. Увійшла Джуді, і її взяв у нах сумку.
  
  
  «Хороша дівчинка», - сказав я. «Тепер ти можеш вийти через цього спорядження і зібрати акваланг».
  
  
  Вона похитала головою і, поклавши руки на стегна, спостерігала, як її відкриваю сумку. Її досталь, акваланг і шматок тонкого дроту, прикріплений до двом маленьким чорним облягаючим валізах - один трохи більше іншого. Навколо валізи також виліз невеликий круглий предмет, схожий на саму передню частину трубки з розтягується гумкою ззаду.
  
  
  «Може бути, мені краще спочатку пояснити це вам, - сказав я, - враховуючи, як ви будете використовувати ih зі мною. Ви будете користуватися більший навколо цих двох маленьких наборів. Ви можете назвати ih чимось на зразок підводного рація. Менша з двох коробок буде прив'язана до моєї спини і тонкий провід буде проходити від нах він k, яка займається у вас буде. Коли їй кажу в цей мундштук, який щільно входить в мою водолазну маску, мої слова будуть миттєво перетворяться в електричні імпульси, які будуть проходити по дроту, який, звичайно ж, ізольований. Коли електричні імпульси досягнуть вашого множині, вони автоматично перетворюються назад в звук і слів. Її буду внизу, під водою, і ви будете на поверхні. Це однобічна рація, від мене до вас, тому що інша частина вашого пристрою - це передавальний пристрій. Коли її дати вам інформацію, її хочу дати ви, ви натискаєте кнопку на своєму пристрої і починаєте його відправляти. Її розповім вам, що і як це сказати. Тепер поїхали. Кожні мinute counts ".
  
  
  Джуді, виглядала тверезої і, можливо, трохи переляканою, пішла в іншу кімнату, щоб переодягнутися, і її швидко надів костюм для підводного плавань, за винятком ласт, маски для особи і спеціального спорядження. Її зробив уявну замітку, щоб привітати Стюарта з тим, що він був настільки ясним в тому, що мені може знадобитися.
  
  
  Джуді вийшла, наповнивши аквалангом красивими формами. Її ніколи не знав, що один навколо цих проклятих нарядів може виглядати так сексуально. Ми завантажили все в «мерседес», взявши з собою два додаткових балона з повітрям, і попрямували до берегової лінії. Дав Джуді останній інструктаж про те, як подати сигнал підводному човні, якщо і коли ми виявимо нашу мету. Вона, у свою чергу, сказала мені, з чого краще всього почати пошуки - невеликої острівної риф на південь від Магнітного острова. Коли її витягнув «мерседес» на твердий білий пісок пляжу, вона подивилася на мене довгим рівним поглядом.
  
  
  «Скажи мені, якого дідька їй тут роблю», - попросила вона.
  
  
  «Я назву вам чотири причини. Ви вибираєте ту, яка займається вам більше подобається. Ви робите щось для своєї країни. Ви компенсуєте те, що допомогли групі закордонних справ агентів. Ви допомагаєте мені. Ви отримаєте повну візу в Штати ".
  
  
  Вона подивилася на мене без посмішки. «Може бути, ну всього потроху», - сказала вона. Її, усміхнувся гей, і ми почали одягати спеціальне обладнання і акваланги. Перш ніж надіти маску, її взяв її за плечі.
  
  
  «Тепер пам'ятати, коли прийде час, а потім того, як ви відправити повідомлення, яке їй даю вам надіслати, ви йдіть, розумієте. Її можу підійти за вами, або не зможу. Але ви повинні негайно йти. Знайдіть дорогу назад, сюди, до машини, і йдіть додому. Ти правильно зрозуміла? "
  
  
  Її нижня губа трохи надулася
  
  
  «Я зрозуміла», - сердито сказала вона. «Але це трохи схоже на необхідність піти, коли вечора починається».
  
  
  «Просто йди», - суворо сказав я. «Чи ви вважаєте цю вечірку досить смертельної».
  
  
  Її, нахилився і швидко поцілував її, і вона на мить притулилася до мене. Потім ми одягли спеціальне спорядження і пішли в теплі чисті води Коралового сукню.
  
  
  Дріт була намотана на невелику котушку, яка займається прикріплювалася до мого водолазному поясу і намотувалася сама по собі. Почалася інтерес; поки Джуді пливла над поверхнею, на поверхні або відверті під нею, відчуваючи легке рискання дроту, направляє її, поки її панцир далеко внизу, її досліджував приховані поглиблення величезного коралового освіти, відомого як Великий Бар'єрний риф. Великий риф, побудований на мільйони і мільйони років трильйонами крихітних поліпів, виділяють вапняк, є найбільшою структурою на Землі, побудованої живими організмами. Її уникав дрібних щілин в коралових структурах. Те, що я хотів, вимагало б місця. Крім того, в маленьких ущелинах знаходилися вбивці людей, гігантські мурени з гострими, як бритва зубами, смертоносна кам'яна риба і гігантський кальмар. Її не готель потрапляти в неприємності через зловісної краси, таившейся в цих водах. Її пройшов mimmo групи акули мако і зітхнув з полегшенням, поки вони продовжували йти. Номер образотворче забарвлених риб-метеликів становила мені компанію деякий час, а потім вирушила на свої власні пошуки. Це було повільно, ретельно і втомлює. Хоча їй було добре прикритий водолазним костюмом, деякі різновиди коралів були дуже гострими, і мені доводилося обходити ih з найбільшою обережністю. Її врізався в червоно-білого рифового восьминога, коли підійшов і визирнув з-за вершини одного плями. Більш переляканий і здивований, ніж його, він втік таким дивним чином, як вони, рухаючись по & nb, як восьмирукая балерина, розмахує руками під неслышную музику.
  
  
  Нарешті, її сплив і помахав Джуді на невеликій відстані. Темніло, і ми дерлися на вершину невеликого рифу, всього в кількох дюймах над водою. Її зняв один резервуар, який був майже безлюдний - повинно бути, мої очі про мій розчарування.
  
  
  «У вас є ще годину до того, як стемніє по-справжньому», - підтримала Джуді. «Давай спробуємо ще раз». Її ей посміхнувся і надів маску. Її, знав, що можна буде продовжити пошуки потім настання темряви, але ценымногие важче.
  
  
  Її знову зісковзнув у воду і почав спускатися, мигцем побачивши фігуру Джуді, коли вона виходила на поверхню над головою. Її пливли важко це час, рухаючись з коралів утворень до коралових освіти. Її збирався здатися, коли, пропливши mimmo довгого коралового простору, яке здавалося нескінченним, без перерви на nen, її раптом помітив щось дивне. Навколо всіх коралів, які її бачив, це було єдине місце, де не було риби, проносящейся між его борознистим стінками. Нам один анемон не піднімав хвилясті пальці з його поверхні, і нам одна крихітна бабка не визирала з-під нього. Її підплив до нього й обмацав нерівності.
  
  
  Він був млявим, без відтінку корала. Це був пластик - гарно зроблений і красиво оформлений. Її почав думати, що якщо б там була підводна станція, її б ніколи її не знайшов, шукаючи таким чином. Його навіть починав думати, що, можливо, вони сховали її подалі від цього місця. Але тепер хвилювання пройшло по моєму тілу з покалывающей тремтінням. Мої розрахунки завжди були правильними.
  
  
  Її плив поруч з штучним коралом, поки не знайшов темний отвір, схожий на гротом. Я не входив, але був майже впевнений, що знайду, якщо піду. Було очевидно, що вони перевезли і встановили станцію, що складається навколо автономних величезних баків. Певна кількість співробітників завжди буде там, і увійти можна було тільки з аквалангом. Її, подивився на підводний компас, прикріплений до мого пояса. Потім її включив маленький підводний рацію.
  
  
  «Послухай, Джуді», - сказав її в маску динаміка перед моїм ротом. «Послухай це, Джуді. Передай це повідомлення від Бумеранга. Повторюй, говорити« Бумеранг кличе », поки не отримаєш ревматизму. Повідомлення повинно перейти в один-чотири-шість північних широт до десяти західним. Вибух і знищити довгі коралові утворення в цьому місці. Корал - це рожева полька, кораловий візерунок. Повторити, висадіть і знищити всю коралову частина. Знову і знову ".
  
  
  Її почекав мить і відчув, як смикнули за дріт, що означало, що Джуді отримала моє повідомлення. Її послабив дріт і дозволив гей вільно поплисти, щоб вона могла допливти до берега. Її збирався почекати трохи, поки не побачу хоча б підводний човен.
  
  
  Я не очікував, що компанія буде так скоро, але я її отримав ee - шість аквалангістів в чорних костюмах, що виходять через отвори в коралі. Озброєні рушницями, вони розійшлися і оточили мене. В мить хвороби у мене був вибір: мене прокололи з шостого різних напрямків або я пішов разом з ними, як риба в мережі. Її вибрав бути рибою.
  
  
  Вони пливли, оточуючи мене, переміщаючи мене в отвір, схожий на гротом. Всередині раптом загорівся флуоресцентний брильов.
  
  
  Він оповив простір синьою млою, і він побачив, як відчинилися двері вхідний кімнати. Коли вони щільно притиснулися до мене, штовхаючи мене до входу, її знову побачив, що внутрішня герметична камера була побудована всередині фальшивого " риф - ціле пластикове коралове освіта, прикріплене ззаду до цього рифу. Це було красиво зроблено, і кожен, хто проплив би або проплив на підводному кораблі, побачив би просто ще одна ділянка рожевих коралів. Їй відчайдушно хотілося, і це майже обмануло мене. Але він не обдурив риб, що мешкають в природних коралових зонах і навколо них.
  
  
  Мене заштовхнули у вхідну кімнату, двері за нами зачинилися, і він стояв з шістьма іншими водолазами, поки навколо камери вилилася вода. Потім відчинилися другі двері, і я опинився на площі, яскраво освітленій підводного станцією. Її зняв маску для пірнання і ласти, коли підійшла Мона в чорному бікіні. Поруч з нею стояв високий стрункий китаєць. Позаду нах її побачив розкладачки, столи, холодильник і кілька кисневих балонів і манометрів уздовж стін станцій.
  
  
  «Я ніколи не бачила нікого, хто був би настільки сповнений рішучості убити себе, як ти, Нік». Мона посміхнулася вбивчою посмішкою.
  
  
  «І ви ніколи не бачили нікого, хто настільки спритний б уникати цього», - сказав я.
  
  
  «Я повинна визнати, що у тебе є талант», - сказала вона. Коли її дивився на це чудове тіло, на ту чудову груди, з-за якої бікіні виглядало, як пластир на кавуні, її задавався питанням, що ж її порушило. Вона була красивою, пристрасної і розумною. Якого біса, гей знадобився цей біт? Мені нічого втрачати, намагаючись з'ясувати це. «Що робить у такому місці така мила дівчина, як ця?» Її, усміхнувся ей. Вона здивовано похитала головою.
  
  
  «Я чула, що ти ніколи не хвилюєшся», - сказала вона. «Я повинна визнати, що це, безумовно, правда. На твоєму місці більшість чоловіків або благали про пощаду, або змирилися зі своєю долею. Ти ставиш різні питання. На самому делле біса ти розслаблений, це мене турбує. Я думаю, ти повинна бути тримаєш щось у твоєму рукаві ".
  
  
  Її сказав. "Невже теж?" "Що я можу зробити в такому місці?"
  
  
  «Я нічого не бачу», - сказала вона. «Ми можемо доставити вас на підводному човні в Китай. Її, гадаю, вони можуть отримати від вас багато інформації».
  
  
  Високий китаєць поруч з нею заговорив, його чорні очі блиснули на мене.
  
  
  «У самому делле-мій уряд буде дуже радо дістати тебе, Картер», - сказав він.
  
  
  Її сказав. - "На підводному човні, а?" «Голосування, як ви дієте, коли підводний човен приносить вам припаси і гроші».
  
  
  «Тільки періодично або якщо ми не будемо вимагати чогось особливого», - сказала Мона. «Коли ми планували цю операцію, ми знали, що це вимагає часу, грошей і людей. Ми також знали, що буде не тільки громіздко, але і ризиковано продовжувати спроби висадити кур'єрів з грошима на берег з підводних човнів. Нам була потрібна станція, яка займається могла б бути поруч, але повністю не виявлена нам випадково, нам у будь-якої іншої причини. З цієї підводної станцією ми можемо працювати протягом декількох місяців без ризику частих контактів з нашими людьми за припасами, грошима або людьми. І ми, на місці, просто надягаємо костюм акваланга і зникаємо в & nb, як ще один аквалангіст, який досліджує рифи. Коли ми змінюємо напрямок, ми просто ще один аквалангіст, що виходить на берег ».
  
  
  Її кинув погляд на шістьох чоловіків, які мене привели. Вони були китайцями.
  
  
  «Нирець, який був виявлений з п'ятдесятьма тисячами кілька місяців тому, був одним з зустрінуть ваших людей, наскільки її розумію, - сказав її Моне.
  
  
  «Прикра надзвичайної ситуації», - сказала вона. «Він здійснив кілька поїздок з припасами з підводного човна, і щось пішло не так з його обладнанням. Він повинен був повернутися до нас з грошима, але так і не з'явився. Звичайно, їй стало відомо, що сталося в офісі».
  
  
  «До речі про офісі, - сказав я, - як, кравець візьми, ти взагалі отримала дозвіл служби безпеки? Просто костя цікавості, її готель би знати. Так як його нікуди не піду, ти можеш мені сказати».
  
  
  Моє останнє зауваження було вірніше, ніж її готель. На площі нікуди було тікати, підводний вокзал - а вихід один. Коли субмарина МЗС почне підривати его, це буде для всіх, хто в залі всередині. Його швидко запам'ятав, куди вони поклали мою водолазну маску. Балон з повітрям все ще був у мене на спині. Але самовдоволена посмішка Мони відразу повернула мене до неї.
  
  
  «Мона-Стар пройшла перевірку безпеки Австралії по звичайних каналах», - сказала вона. Британці теж її ретельно перевірили й обстежили. Але Мона-Стар мертва. Ми вбили її потім того, як вона була перевірена, і готова виїхати в Австралію. Її зайняла її місце. На самому делле, її знала Мону досить добре. той же фон, ми обидві народилися в Гонконзі, з офіцерами британської армії перед батьком - вся ця кривава гнила сцена ».
  
  
  Її запитав. - "Хто ти взагалі така?" "І що, кравець візьми, ти тут робиш?"
  
  
  «Її Керолайн Cheng», - сказала вона, виблискуючи на мене зеленими очима. "Мій чоловік - полковник Чен, відповідальний за китайську шпигунську діяльність в південній частині Тихого океану. Її вийшла за нього заміж близько десяти років тому, але чекала шанс відквитати британцям, австралійцям і всім вам, самовдоволеним, чудовим типами ценымногие довше ".
  
  
  В її очах з'явилася ненависть, якою його раніше не бачив. «За що ви нам всім платити?» - запитала вона з нарочито обурливою м'якістю.
  
  
  «Для мого батька», - відповіла вона мені. «Він був британським офіцером, але він також вірив у право всіх людей на самовизначення. Він думав, що буде краще, якщо ми, британці, підемо по Азії, і інші його ображали і уникали. Він намагався допомогти китайським рух за незалежність, і він був відданий під трибунал за це, його понизили у званні. А потім, через роки, потім того, як він шталь зломленим, розореним людиною, вони вирішили зробити те ж саме, що він в першу чергу пропагував. Але її ніколи не забула, що вони з ним зробили. Їй була з ним. І її зненавиділа ih всіх, кожного з них ".
  
  
  Її знав правду в те, що вона сказала. Національна політика і клімат змінюються, і вчорашній лиходій стає сьогоднішнім героєм. Але мене не цікавили, абстракції політичної філософії. Її побачив шанс, єдиний шанс.
  
  
  «Забираючи всі красиві слова, дорога, з'ясовується, що в той час і в тому місці твій старий був зрадником своєї країни», - сказав я. Вона стрибнула вперед і вдарила мене рукою по обличчю.
  
  
  "Брехливий покидьок!" - сказала вона, її обличчя спотворилося від гніву. Але, кравець візьми, вона відступила занадто швидко. Довелося спробувати ще раз.
  
  
  «Ви зарплату за те, що було зроблено, ви все заробітної плати», - сказала вона. «Коли мій чоловік приєднався до китайської розвідки, її подумала про цю схему, і коли настав час втілити її в життя, її наполягла, щоб він дозволив мені розібратися з нею. Це майже зробило свою роботу, і ви не збираєтеся перешкодити мені завершити її Її змусила вашу кооперативну оборонну машину зруйнуватися, перетворившись на розбрат і гнів, точно так само, як вони змусили добрі справи мого батька обернутися проти нього ".
  
  
  «Все це тому, що твій старий, був зрадником і навіженим офіцером», - засміявся я. "Божевільний."
  
  
  «Ти мерзенний виродок», - закричала вона і знову стрибнула вперед, але на цей раз проводила нігтями по обличчю. Коли вона підняла іншу руку, щоб впиться їм в мої очі, його рушив, схопив її за руку і повернув. Його тримав її переді мною, обхопивши однією рукою за горло, і прикладав повільне, постійний тиск.
  
  
  «Ніхто не рухається, або її зламаю гей гортань», - сказав я. «По-перше, як ви дізналися, що я перебуваю за межами цього шматка фальшивого коралового рифу?»
  
  
  «Найближчі зовнішні кінці оточені звуковими хвилями, це версія вашої сонарной системи», - сказав китаєць. «Будь-який великий об'єкт, що стикається з коралом, відразу ж виявляється, і ми відправляємо наших людей на розслідування. Звичайні риби утворюють дуже індивідуальний візерунок, коли перетинають систему».
  
  
  Її міцніше стиснув її шию. «Тепер ми з нею збираємося трохи поплавати», - сказав я. «Та ви всі залишитеся тут, або її, уб'ю її».
  
  
  «Стріляйте в нього», - кричала вона іншим. «Неважливо що буде зі мною. Убийте его».
  
  
  «Може, тобі краще подумати, як ти поясниш її вбивство своєму босові і ee чоловікові», - зауважив я. «Якщо вона піде зі мною, у нах може бути шанс вирватися і втекти».
  
  
  «Ні, не слухайте його», - кричала вона. «Ви знаєте, полковник Чен зрозуміє. А, от, кравець вас всіх, стріляйте!»
  
  
  Але мій план ih рішення стали одночасно академічними питаннями. Жахливий рев струсонув місце, і я відчув, що мене повалили на землю. Мона вилетіла з моєї виверти, і він знав, що сталося. Американська підводний човен прибула і поїхали першу торпеду, щоб приступити до замовлених мною ремонтним роботам. Її, як і інші, намагався встати на ноги, коли приземлилася друга торпеди. На цей раз вся станція перекинулася, і я відчув, що падаю ee нитка. Вода почала литися в нього по десяти і більше різних місць. Спочатку повільно, але я знав, що тиск почне розривати дірки в більш великі за мить. Станція опустилася на дно під божевільним нахилом, і її побіг він до сторони, де востаннє бачив свою водолазну маску.
  
  
  Мони не було ніде, що я міг бачити, а потім її помітив невелику структуру, схожу на комору, в дальньому кінці. «Це було пекельне час, щоб піти в ванну», - подумав я. Коли її ковзав по похилому підлозі до лицьової маски, її побачив, як високий китаєць пірнув за мною з пістолетом у руці. Їй дозволив ему обхопити мене за ноги, і ми обидва впали. Її готель бути лиже, і її вдарив його коліном в житті. Він зігнувся і спробував вистрелити. Це не пішло, коли її штовхнув його вперед по похилому підлозі. Обвив її рукою петлю вправо і поклав її на шию збоку. Її, чув, як він зойкнув, впустив пістолет і схопився за горло. На моєму кінці станцій глибина води була більше ноги, і мені вдалося схопити маску для обличчя, коли вона пропливла mimmo. Надів як раз в той момент, коли вдарила третя торпеди.
  
  
  На цей раз станція, здавалося, піднялася і на мить зависла, а потім одна сторона звалилася, і на мене обрушилася стіна води.
  
  
  Інші китайці все ще намагалися надіти свої костюми я бачив, що вони ніколи цього не зроблять. Той високий, якого його отримали, був кінченим. Коли вода хлинула на мене, відкинувши мене назад, а потім піднявши мене вгору, і вистрибнувши назад, її побачив одягнену в акваланг фігуру, що виходить за звалилася станції в декількох футах вище мене. На ній була тільки верхня частина костюма. разом з маскою для обличчя та аквалангом, і маленькими трусиками бікіні створювали несумісну картину. Використовуючи свій вовчий мозок, вона схопила стільки свого обладнання, побігла у ванну, найдальший кут станції, і влізла в одяг.
  
  
  Їй відразу кинувся за нею. Її наздоганяв її, коли побачив, що вона взяла з собою ще одну річ - рушницю. Вона розвернулася і вистрелила в мене. Мені вдалося ухилитися, і спис пронизав плече мого скафандра і пройшло поруч з горлом, залишившись лише на частку дюйма.
  
  
  Її, повернувся, щоб знайти Мону, і побачив, що вона наближається до мене з ножем. Вона вдарила мене по голів, і він відчув, як лезо відірвало частину мого костюма. Вона була, як проклятий тюлень & nb, швидка і рухлива. Її, схопився за нах і промахнувся, тільки щоб відчути, як ніж пронизав штанину мого костюма і шкіру під ним. Її побачив червону цівку, окрасившую воду, і прокляв її. Це все, що мені зараз потрібно, - акули. Підводні вбивці відчували запах крові в & nb за півмилі від них.
  
  
  Мона знову наближалася до мене, і на цей раз її відійшов разом з нею, коли вона увійшла. Гей, знову довелося йти за мною з піднятою рукою і з ножем напоготові, коли її раптово рвонув вперед, обхопивши її зап'ясті . У цей момент підводний човен, стою в якомусь місці, випустила нову торпеду і вибух, підняв нас обох вгору і вниз, повільно обертаючи колами. Її втратив контроль над Моною і побачив, як її відкинуло в справжній кораловий риф. Коли її вийшов через свого наступного повільного обертання і турбулентність почала вщухати, її побачив, що вона все ще тут. Коли її, попрямував до неї, її побачив ee ступню, затиснуту в лещатах гігантського молюска. За моїми оцінками, величезний молюск, повинно бути, важив більше двохсот фунтів, і він був частково вбудований в корал. Її побачив очі дівчини за маскою обличчя, розширилися від страху, коли вона потягнулася і потягнув за ногу. Але вона ніколи цього не доб'ється, не так. Коли її, підійшов до неї, вона випросталася, тримаючи ніж напоготові, щоб захистити себе. Її, простягнув руку до ножа. Повільно вона опустила руку і простягнула мені.
  
  
  У цей момент ще один вибух субмарини відкинув мене на твердий, гострий корал, і він відчув, як гострою проходять крізь мене, як сотня голок. Її чіплявся за нього, поки турбулентність не припинилася, а потім відштовхнувся від рифу. Хлопчики навколо Флоту робили свою звичайну ретельну роботу, але мені захотілося крикнути: «Годі вже». Ніж Мони був товстим і міцним, і її прорізав те місце, де гігантський двостулковий молюск врізався в корал. Її, відчував, як прорізали м'які місця, і пісок, і коли її толкнулся у величезну масу, вона рушила. Я не знав, скільки відбору проб повітря залишилось у Мони в балоні, але знав, що у мене до біса мало.
  
  
  Її знову вдарив по коралу, і на цей раз її відчув, як величезний молюск піддається, коли штовхав його его. Ще один сильний поштовх, і він відірвався від корала. Її уперся плечем у нах толкнулся, коли Мона виплила на поверхню. Під водою ми могли б перемістити величезну масу. Опинившись на поверхні, це буде щось інше.
  
  
  Її, відчув, як вона змінює напрямок, і побачив дно невеликої коралового острова. Вона попрямувала до нього і спливла на пляжі, половина тіла все ще висіла в & nb. Її закріпився на пляжі і витягнув важку тушу молюска на берег, у той час як Мона підтяглася і ліжку, важко дихаючи. Її сам робив кілька глибоких вдихів, спираючись на лікоть поруч з нею. Її, простягнув руку, зняв з нах маску і відстебнув її балончик. Потім її зробив те ж саме для себе. Вона лежачи на животі і не може перевернутися більше ніж на половину з-за величезного двостулкового молюска, який утримує її ногу. Її, підійшов до величезного молюску, взяв ніж і встромив його в отвір, де його панцир зімкнувся навколо щиколотки дівчини. Мантії молюска була електрично-зеленої, і коли її провів ножем всередину раковини, врізаючись в мантію, уздовж країв живої тканини, молюск раптом розкрився з тріском, і Мона витягла свій синяк і звільнила щиколотку.
  
  
  Її штовхнув молюска назад у воду і подивився на її ногу. Вона не була зламана, але була сильно порізана, і, ймовірно, тріснула кістка. Вона перевернулася на спину, майже повністю знявши трусики бікіні.
  
  
  "Навіщо ти це зробив?" - запитала вона мене, дивлячись на мене зеленими крапками. "Чому ти просто не залишив мене там вмирати?"
  
  
  "Це те, що ви готелів?" запитав я. «Ти стала такою східної у своєму мисленні? Краще померти, ніж програти?»
  
  
  Вона не відповіла, але продовжувала дивитися
  
  
  на мене зеленими очима. «Вибачте, лялька», - сказав я. «Може бути, це була сила звички, з мого боку. Порятунок життя більш важливо для нашого декадентського мислення, ніж відібрання життя, навіть з такими людьми, як я».
  
  
  Мій засадах боліла в тому місці, де її порізав ножем, а її подивився вниз і побачив, що вона все ще кровоточить. Її готель побачити, наскільки глибоким був поріз, коли твердий і гострий шматок корала вдарив мене по скроні. Її впав назад і перекинувся, щоб побачити, як Мона з піднятою рукою знову нападає з шматком каменю. Її, бачив її крізь серпанок, мета паморочилася від запаморочення. Лютий гнів, хлинув в мені, як вибух, очистив мою голову. «Аморальна злісна сука», - сказав я.
  
  
  Її підняв одну руку і частково заблокував початку другої удар від каменя. Її, схопився за її ногу, але вона втекла. Вона вдарилася об воду в ідеальному пірнанні з розбігу і вилетіла. Її рушив за нею, коли побачив ih, п'ять довгих плавників трикутної форми. Вони були залучені запахом крові, який до цього часу був там у всій & nb.
  
  
  «Вернись, кравець тебе забирай!» - крикнув їй гей слідом. «У тебе немає шансів».
  
  
  Але вона продовжувала плисти щиро в них. Її побачив, як плавники раптом почали рухатися швидкими, стрімкими рухами, а потім її почув її крик - жахливий, болісний крик боляче, потім інший. Її, бачив, як ee тіло наполовину викинуло через води, а потім повернув назад у вируюче море. Червоний колір пофарбував воду, і крики раптово припинилися. Її, відвернувся і селл. Мені довелося б почекати деякий час, може бути, годинник, перш ніж відправитися до австралійського узбережжя, що знаходиться на відносно невеликій відстані. Її ніколи не дізнаюся, що змусило ee з головою поринути в гущу цих акул - філософія харакірі Сходу або совість Заходу. Може, вона навіть не знала, що вони там були. Хоча у мене було таке відчуття, що вона це зробила спеціально.
  
  
  VIII
  
  
  Коли її нарешті добрався до президентом рф володимиром путіним, я пішов по пляжу одіна - повільно - моє тіло втомилося - робота зроблена. Смертельний удар, нанесений Южнотихоокеанскому оборонного альянсу, був відбитий. Попереду звіти, пояснення і всі розпитування, але зараз це може почекати. Її готель повернутися до Джуді і щороку, чи дійсно вона виконала обіцянку, яке лежало в її очах. Я не очікував, що побачу «мерседес» все ще на пляжі, де її его залишив нам жовту фігуру в бікіні, яка займається піднімалася, коли її наближався. Вона підбігла до мене і притулилася до мокрого костюму для підводного плавань.
  
  
  «О, Господи, її так хвилювалася», - сказала вона. «У всякому разі, її не відразу пішла. Її попливла до невеликого коралового рифу, який стирчав приблизно у чверті милі звідси, і подумала, що там почекаю».
  
  
  Вона побачила мої губи і наростаюче засудження в моїх очах. «Я знаю, це не те, що ти мені велів, але не варто через це метушитися», - сказала вона. «У будь-якому випадку, там її чекала і чекала, і її почав хвилюватися. Нарешті, її вирішив повернутися сюди, і вона тільки починала, коли весь кривавий океан, здавалося, вибухнув. Ну, її, пірнула в іншу сторону і зробила велике коло, щоб повернутися сюди. Якщо її хвилювався раніше, її точно хвилювався тоді ".
  
  
  Вона притулилася головою до мого костюма. Її, відчував, як її тіло тремтить.
  
  
  «Гей, а тепер, - сказав я, піднявши її підборіддя. "Нічого подібного." Її взяв її за руку. «Повернемося назад», - сказав я. «Мені потрібно лікування».
  
  
  Ми повернулися до неї додому, і її проспав кілька годин і відчував себе ценымногие краще, коли вона увійшла з кавою і мафінами. Її був в шортах, а на ній було тонку бавовняну сукню. Її грудей м'яко рухалися під ним. На ній міг би бути бюстгальтер, або вони не були б такими красивими і високими. Її доїв кекси і потягнувся за телефоном.
  
  
  «Я дзвоню своєму босові», - сказав я. «Зберися», - додала вона з посмішкою.
  
  
  Вона докладає руку на телефон, і в її очах не було посмішки. «Ні», - рішуче сказала вона. "Пізніше".
  
  
  Вона рушила до мене, і її губи притиснулися до моїх, і її впав на ліжко. Бавовняне плаття знялося, і Джуді підвелася, притиснувши до моїх губ свою круглу солодку груди. Її, поцілував її, провів язиком по концентричним колам навколо рожевого кінчика її соска і відчув, як він шталь великим. Її руки тримали мене, рухалися вгору і вниз, досліджуючи, а її тіло було повно власних бажань. Вона запропонувала себе мені, але не з гнівною самовіддачею, як у Мони, а з солодкою пристрастю, не менш сильною з-за своєї солодощі.
  
  
  «Янкі, янкі, - пробурмотіла вона, уткнувшись обличчям в мою груди, прикусивши мою шкіру, коли її привів її до дверних отворів, житлу екстазу. А потім, коли її впустив її, вона скрикнула, охнув, почасти по всьому полегшення, почасти від радості, і частково по милості. Потім цього ми спокійно лежали разом в доволі щастя. Нарешті, коли вона поворухнулася і подивилася на мене, її, підвівся на лікті і вп'явся в красу її пружного, молодого тіла, округлих грудей, високих і гордих, ee жіночої фігури, ee солодкої чуттєвості. відлуння її димчасто-сірих очей.
  
  
  "Чому ти не подзвонила мені раніше?»
  
  
  - запитав я, дивлячись гей, в очі.
  
  
  «Я не готелю, щоб ви подумали, що я роблю це, тому що ви отримали цю візу для мене», - тихо сказала вона. «Ти для мене зробив більше, ніж міг би зробити отримання цієї візи. Ти змусив мене знову відчути гордість за себе. І ти змусив мене відчути, що більш важливо. Її просто жив, просто свербів, і це немає нічого хорошого. Людина повинна відчувати, навіть якщо відчувати - значить постраждати. Вам так не здається? "
  
  
  «Думаю, що так, Джуді», - сказав я і потягнувся за телефоном. Дзвінок пройшов швидко, і її почув плоский, сухий голос Хоука.
  
  
  «Все скінчено, бос, - сказав я. «Ви були праві. Не дивуйтеся. За цим стояли китайські червоні. У них була тонка, розумна операції. Її розповім вам всі подробиці, коли повернуся. Її, сяду на літак. Вранці. А поки ви поспішите отримати продовжену візу для мене, гаразд? Її привезу когось з собою ».
  
  
  "Хтось, хто вам у цьому допоміг?" - обережно запитав він. Це було його природне підозру. Він знав, що я не буду нав'язувати ему нічого розумного.
  
  
  «Насправді, - відповів я.
  
  
  «Дівчина, звичайно», - зауважив він з ноткою різкості в голосі.
  
  
  «Не дитини», - сказав я і повісив трубку. Віза буде чекати, коли ми приїдемо, - сказав її Джуді.
  
  
  «Спасибі, Янкі, - сказала вона.
  
  
  Її сказав. - «Тобі не здається, що, враховуючи те, як ти збираєшся зі мною в Штати, ти можеш називати мене Ніком?» "Лише час від часу?"
  
  
  «Як тільки ти займаєшся зі мною любов'ю», - хихикнула вона. Її швидко обійняв ee. Її знав, що вона буде частині називати мене Ніком. Врешті-решт, вона буде в гостях в Штатах, і її б не хотів, щоб вона сумувала за домом.
  
  
  
  
  
  
  Чорна смерть
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Чорна смерть
  
  
  ПОРТРЕТ ШПИГУНА
  
  
  Шість футів з гаком стислій сили , а голів у нього є ще щось крім кісток. У нього майже феноменальна пам'ять; знання багатьох місцевостей, людей, ворожої зброї і техніки. Він не просто любить секс, він їй дуже подобається. Він воліє любити жінок, з якими лягає спати. Він успадкував мантію Джеймса Бонда навколо книг покійного Яна Флемінга. Він агент шпигунства номер один в Америці, і він змішує таємницю, хаос і любов у розташовано сонце дозах. Він виступає за контррозвідку самого високого рівня.
  
  
  Кодове ім'я Killmaster, його справжнє ім'я - Нік Картер.
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  
  Тільки слабка, ледь помітна тремтіння віддаленого поїзда метро - звук, який, швидше уявляв, що чув, - утримував мене на голи у Нью-Йорку. Мої кишки і мій складати долар були в темному тропічному лісі десь на Гаїті, де похмуро бурмотіли барабани, наступала ніч, і де відбувалося те, чого не може бути.
  
  
  Її пити з чашки, яку передали перед церемонією, як і дівчина поруч зі мною, і співробітник ЦРУ, Стів Беннетт, і всі інші в невеликій аудиторії - і її, знав, що був під наркотиками. Тільки м'яко, але з наркотиками. Їй цього очікував. Це було не так нібито погано, і коли речовина почала вражати мене, її назвав його мескалином або пейотом. Може бути, псилоцибін. У мене було не так багато часу, щоб зрозуміти це. У церкві вуду справи йдуть досить швидко, навіть якщо вона в залі, у Верхньому Вест-Сайді Манхеттена.
  
  
  У великій темній кімнаті барабан пом'якшав, перетворившись в клубок вібрації. Барабанщик був у темряві. Хтось шталь з регулярним тихим брязкотом стукати шипом по підкові. Повітря був смердючим і гарячим, і її давно спітнів. Рука дівчини була класною. Крутий і з довгими пальцями. Вона продовжувала пестити пальцями мою долоню знову і знову, і її рука залишалася прохолодною, майже холодної - поки його спітнів.
  
  
  Її подивився через дівчину на Беннета, співробітника ЦРУ. Її насилу міг його розібрати, сидячи на подушці на підлозі і дивлячись на вівтар, на який папалы тільки що підняли руку. Барабан зупинився. Дзвін цвяхи та підкови вірш. Папалы стояли, висвітлені єдиною вузькою смугою туманного блакитного світу. Він знову підняв руку, і шепіт припинився. Дихання зупинилося. Хлопець був гарний. Вся ця проклята зброї, була хороша і, наскільки її знав, автентичною. Її не так як, нібито, багато знаю про вуду. Моя вина, звичайно. Її повинен був захопитися вуду. Коли Хоук подзвонив з Вашингтона і сказав мені зв'язатися з ЦРУ, у мене, мабуть, було, як мінімум півтори години, щоб освіжитися.
  
  
  Дівчина стиснула мою руку своєю прохолодною. Вона нахилилася до мене, і її губи торкнулися мого вуха.
  
  
  «Голос», - прошепотіла вона. «Велика сцена. До чого вони будувати всю ніч. Ви ніколи в житті не бачили нічого подібного! »
  
  
  Її стиснув її руку своєю великою пітною. Її звали Ліда Бонавентура, і вона була гаитянкой. Її, знав про неї, що-що, чого вона не знала, її знав. Середовищі свого народу і гаїтянського підпілля вона була відома як Чорний лебідь. Вона виглядала відповідним чином. Красиво і вишукано, як лебідь - й небезпечні, якщо підійти надто близько.
  
  
  Папалы вимовив: «Dans nom tout Dieux et tout Mystfere».
  
  
  Щось начебто в ім'я Богів і Таємниць. Его французький був дуже хорошим, дуже чистим, щоб бути гаїтянські креольським, тому вирішив, що він вибрав місцевий продукт. Кажуть, у Нью-Йорку можна знайти все на світі, і вони мають рацію!
  
  
  Синій святий згас, і на мить запанувала цілковита темрява. Дівчина погладила мою руку своїми довгими прохолодними пальцями. Стів Беннетт прошепотів мені у темряві: «Що, кравець візьми, вони додали в цей напій, Нік? Її починаю вірити всьому цьому ".
  
  
  «Розслабся і насолоджуйся», - м'яко сказав я. «Це було зробити безкоштовно і, в нашому випадку, легально. Не дивіться в зуби поїздці з подарунками ».
  
  
  Він хмикнув на мене, але перш ніж він зміг відповісти, загорівся ще один святий. Це була тонка смуга кривавого туману, протікаючи ззаду і над нами, і в ній мамалои сиділи, схрестивши ноги, перед вівтарем. Вона була одна, на півдорозі між вівтарем і хитромудрим вевером, намальованих на підлозі кукурудзяним борошном. Вона була чорна, худорлява і рухалася, як ніби зроблена навколо дроту. Її мета була закутана у червону хустку, на ній було плаття, схоже на мішок, а короткі жовті зуби були затиснуті навколо короткої трубки. Вона була одним навколо самих хороших акторів. Її міг зрозуміти, як Стів Беннет почав вірити в це.
  
  
  Мамалои - ee представили, як Маман Семко - втягнула її палички, і її обличчя було схоже на чорний череп.
  
  
  Вона видав шиплячий звук, і я відчув змію в кімнаті.
  
  
  Навколо кишені сукні вона вийняла два маленькі бульбашки і, нахилившись вперед, вилила ih на обезголовлених курчат, які лежали всередині вевера. Червоний член і чорний член. Раніше папалы скручували голови і крутили ну, і в результаті на моєму костюмі за 300 доларів була куряча кров.
  
  
  Флакон з маслом і флакон з вином. Мамалои поволі виливали ih на обезголовлених півнів. Вона повела руками так, щоб масло і вино змішалися і утворили візерунок на кукурудзі вевера..
  
  
  Коли бульбашки спорожніли, вона викинула ih і відкинула голову, щоб щорічно вгору. Вона повільно підняла обидві руки. Самотній барабан затремтів у темряві тихо ... м'яко ...
  
  
  «Дамбалла», - сказав мамалой. «Ах, Боже Мій Дамбалла! Великий, жорстокий, люблячий і караючий Бог, Дамбалла! Включити і благословіть те, що ми робимо, тому що ми робимо це від вашого імені, Дамбалла, і для вас. Дамбалла - Дамбалла! »
  
  
  Барабан додав темп. Сергій знову погас. Тьма. Дівчина погладила мене по руці. Співробітник ЦРУ пробурмотів щось, чого я не розчув. Пошепки рухався навколо мене, як миазматический вітерець. Його спітнів.
  
  
  Знову свят. Більш широкий святий, на цей раз блідо-зеленуватий, висвітлив дівчину і в чорну козу. Мамалои не було.
  
  
  Дівчина була дуже молода. У підлітковому і шлюбному віці. Дуже чорний і дуже красивий. На ній була веб-шведів - коротка білої сорочка, яка займається облягала її тіло і прикривала, але не приховувала. Ee ноги були босі. У нах були довгі мигдалеподібні очі, тепер вони стали вузькими, коли вона почала повільно танцювати навколо кози. Барабан почав набирати ритм. Швидше і трохи швидше.
  
  
  Коза не була прив'язана. Він тихо стояв у центрі віяла і дивився, як дівчина танцює навколо нього. Це була велика коза з блискучими вигнутими рогами. Він був добре расчесан і причесаний, а на вовну були перев'язані сині та червоні стрічки. Він спостерігав за кружащейся дівчиною. Очі козла в м'якому, гарячому, зеленому світлі були великими, круглими і сяючими золотими. Він повільно повернув голову, щоб щорічно на дівчину.
  
  
  Дівчина протанцювала назад в темряву, і коли вона знову вийшла на брильов, у нах щось було в роті. Гілочка зелені. Листя. Вона впала на коліна і повільно поповзла до козячим. Тварина стояла нерухомо, дивлячись на нах своїми жовтими очима.
  
  
  Її трохи змістив позицію, щоб полегшити Люгеру, де він врізався в мене. Її стиснув пальці в манжеті, щоб намацати кінчик замшевого чохла, на якому була шпилька, на моєму правому передпліччі. Відчуття обох видів зброї обнадіювали. Щось тільки що торкнулося мій інстинкт, і він почав трохи нервувати.
  
  
  Чорна дівчинка підповзла до козячим. Тварина вперше рушило з місця. Він зробив крок до дівчини і видав звук. Людський звук.
  
  
  Коза плакала і стогнала, як дитина.
  
  
  - пробурмотів Стів Беннетт. У мене по хребту був крижаний стрижень. Її, знав, що наполовину накачаний наркотиками, і що все це було обманом, але все ж наполовину наляканий. І нервую. У мене таке відчуття.
  
  
  Дівчина почала мекати, як коза, ніжно, жалібно благаючи щось від тварини, яке тепер було більш людяним, ніж вона. Вона повзла рачки, поки не опинилася віч-на-віч з козою. Вони дивилися одне на одного, очі дівчини були темними і вузькими, а очі козла сяяли золотом в темряві. У дівчини в роті була гілочка навколо листя і гілочок. Вона нахилилася всі лиже, лиже, і її рот торкнувся губ кози. Тварина взяла листя iso rta і почало повільно жувати, весь час спостерігаючи за дівчиною.
  
  
  Тепер тиша. Дівчина повільно стільця, стала на коліна і відкинула своє тіло назад. Вона знову почала тихенько бекати, козлячі звуки. Її дивився в темряву позаду нах, намагаючись розгледіти форми мамалоев і папалоев. Це був чертовски хороший чревовещание, і мені стало цікаво, хто навколо них це робив.
  
  
  Дівчина розгойдувалася взад і вперед, все ще видаючи бекання. Коза плакала, як дитина. Дівчина зробила швидкий рух, і білої сорочка спустилася з її плечей і сповзла до талії. Її тіло було намазаним маслом, темним і блискучим, а груди були маленькими, твердими та гострими. Вона розгойдувалася взад і вперед, дивлячись на козу і тихенько блеяла, і стала гладити пальцями свої тверді соски. Тепер по ній стікав піт. Її теж.
  
  
  Барабан знову приглушив, ледь чутне биття в темряві. Дівчина поворухнулася, білої сорочка зникла, і вона була гола. Вона встала і підняла руки. Вона зробила крок до козячого і почала повільно погойдуватися своїм тілом, скручуючи і розтираючи тазу, погладжуючи себе, майже впавши на коліна гнучким рухом, а потім піднялася з тремтячим поштовхом назовні. Goat рушила до неї, тепер мовчки, з блискучими золотими очима. Коза опустила голову, потрясла нею і стала мацати підлоги.
  
  
  Дівчина танцювала вбік навколо кози, так що вона повинна була повернутися, щоб слідувати за нею, і в темряві навколо мене пролунав довгий і шепотливый подих, коли ми всі побачили розмір і силу - символ грубої сили - козій фалос.
  
  
  Дівчина повільно опустилася на коліна, широко розставивши ноги і зігнувшись тому. Тепер вона мовчала, як та коза. Дівчина дивилася вгору, її очі закотилися. Її пальці ковзали по грудях.
  
  
  Goat рушила до неї. Поруч зі мною хтось тихо застогнав.
  
  
  Ліда Бонавентура взяла мою руку. Вона перемістила руку на більш приватні райони.
  
  
  Загорівся духом, білий і променистий, а потім почалася стрілянина.
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  
  Ih було троє. Всі вони були в лижних масках і несли
  
  
  кулемети, і в ih серцях були різанина і вбивства. Вони увійшли в єдину задні двері і тихо розійшлися, і тепер ih було по одному з кожної сторони великої кімнати і по одному ззаду.
  
  
  Кулемети стрибали у ih руках, коли вони короткими чергами були натовп. Ці виродки не були вибагливі - вони діяли за принципом дробовика. Убийте всіх в полі зору, і ви обов'язково отримаєте їх, кого переслідували.
  
  
  Це було добре сплановано, тому що хлопець праворуч отримав мамалои і папалои з першої черги. Коли папалоев підірвали, він видав гучний крик, який почув її навіть крізь виття рушниць.
  
  
  «Тонтон Макуте!» Богимен! Папа Док вторгся в Нью-Йорк.
  
  
  Будь-яка битва буває неспокійною і заплутаною, і ця не стала винятком. Піді мною була Ліда Бонавентура, пыталаясь захистити ee, другим пострілом з «Люгера» я потрапив в стрілку праворуч. Мій перший постріл був високий, тому що Ліда хапала мене за руку і щось кричала на мене.
  
  
  Це привернуло до мене увагу стрілка ліворуч, він спробував мене і замість цього потрапив у Стіва Беннета. Беннетт стояв на колінах, наводив револьвер на передпліччя і вистрілив, і постріл відрубав ему більшу частину голови. Її потрапив у ще трьох з «люгера», і привид упустив свій кулемет, схопився за життям і впав на коліна.
  
  
  Це залишило людини позаду, він втратив голову і почав задкувати до дня, безладно стріляючи в кричущий, закривавлену натовп. Її намагався на нього, але нічого не вийшло, тому що четверо хлопців і жінка в зрозумілому жаху і паніці кинулися до нього, гукаючи і дряпаючи його. Я не міг стріляти, і він убив двох чоловіків, перш ніж повернувся і вибіг за двері. Її не збирався його переслідувати. Він більше не був моїм ділом; Ліда Бонавентура була, і вона була єдиним контактом, з яким її омела справу в цій роботі, і приблизно через одну хвилину десять тисяч копів скупчилися над приміщенням. Без цього її міг би обійтися. AX на стороні ангелів, принаймні, в більшості випадків, але у нас є постійний наказ ніколи не зв'язуватися з місцевою поліцією, якщо цього можна уникнути. Хлопчики в синьому, здається, ніколи не розуміють точку зору AX .
  
  
  Ліда тягнула мене за руку і кричала на мене. У нах був! красиві зуби, і вона показала ih все, коли вона потягнула мене і кричала: «Сюди, Нік! Під вівтарем! Вихід є.
  
  
  Вона не готелю копів більше, ніж її. Ніхто навколо нас не міг зробити інакше нічого хорошого в мішку. Ми побігли до вівтаря, переступаючи через тіла і, посковзнувшись у крові. Її, подумав, що Ватерлоо повинно було виглядати приблизно так на наступний ранок.
  
  
  Колись було вважати убитих і поранених, навіть якщо б її готель, і ніколи було їм допомогти. Чорної дівчини не було видно. Проклятий цап тихо стояв осторонь, жував гілки і листя, і споглядав бійню спокійними золотими очима. Барабанщик повалився на свій барабан, все ще сіпаючись, і обидва mamaloi і papaloi були мертві в своїй крові.
  
  
  За вівтарем був відкритий люк. Там були сходи, і далеко внизу слабкий проблиск жовтого світла. Ліда відпустила мене і спустила свої стрункі довгі ноги на сходи. «Йдемо», - видихнула вона. "Швидше, швидше! Поліція буде тут в будь-яку секунду ».
  
  
  Вона була права! Її сунув «люгер» назад у кобуру на поясі і пішов за нею. Мені пощастило знайти вихід, і він знав це. Якщо є щось, що Хоук ненавидить, так це арешт одного через своїх агентів і необхідність відповідати на безліч питань. Або не відповідати на них, що може призвести до ускладнень.
  
  
  Сходи закінчувалася довгим коридором. Він був тьмяно освітлений, а по верху проходили обмотані азбестом парові труби. Її знову відчув тремтіння віддаленого поїзда метро. Її, подумав, що це буде IRT Broadway.
  
  
  Ліда Бонавентура поплескала мене по руці і похмуро посміхнулася мені своїми чудовими зубами, і сказала: «Давай, Нік! Тікати!"
  
  
  Вона повернула прямо і побігла. ee довгі ноги виблискували в фактурних панчохах під міні-спідницею. Я пішов за ним. По мірі того, як ми бігли, гул метро ставав все голосніше.
  
  
  Кажуть, завжди можна дізнатися щось нове, і сьогодні ввечері їй стало відомо. Їй відомо, що дуже багато будівель в Нью-Йорку пов'язані далеко під землею дверима, що ведуть навколо одного підвалу в інший і через одного підвалу в інший. Якщо у вас є ключі від цих дверей, або ви можете зробити так, щоб вони залишалися незамкненими, ви можете пройти скажено довгий шлях під землею. Як ми це зробили зараз. Поки живу, у мене немає бажання бачити іншу котельню. Там були тунелі, щури, сирі пустельні місця, сміттєспалювальні печі, пральні і складські приміщення з купами тліючих скринь.
  
  
  Ми бачили одного хлопця. Одіна. Худорлявий, чорнявий чоловік, жував недопалок сигари і дивився, як ми пробігаємо mimmo.
  
  
  Ліда заговорила з ним. «Закрити за нами, Хосе! Ви нічого не бачили ».
  
  
  Її, подумав, що ця дитина сторонній. Він знає, про що вона. Тепер все, що мені потрібно було зробити, це з'ясувати, що вона збиралася, і прийняти це звідти. Єдине, чого я не міг зробити - довіряти ей. Не більше, ніж це кози он там.
  
  
  Минуло близько півгодини до того, як ми підійшли до поверхні. Весь цей час ми бігли або швидко йшли, та Ліда не сказала більше пари слів. Типу: «Поспішайте!»
  
  
  Її, знав, що зараз нам не загрожує велика небезпека бути заарештованими, і я почав задаватися питанням, з-за чого вона так спітніла. Її, вирішив, що поки ми в достатній безпеці. Вона цього не зробила. Вона продовжувала тікати і кликати мене, і у нах виступив піт, блестевший на її шкірі з молоком. На ній були якісь дорогі жириновський духи, змішані з її потім. Пару разів, коли ми уповільнювали хід, і зближувалися, її, згадав, як вона торкнулася мене там, незадовго до того, як обвалився дах. Її, подумав, що то, можливо, можна було б з цим вдіяти. Але зараз був не час для пустощі. . Ми б побачили.
  
  
  Нашим останнім підвалом був великий житловий будинок на 79-й і Вест-Енд-авеню. Непогано, якщо врахувати, що ми почали на 84-ій вулиці в Амстердамі, в те, що колись було ірландським баром, належали джентльменові по імені Тулан, а тепер це штабу-квартири HIUS. Гаїтяни в США.
  
  
  Ліфт був опущений, і де я міг бачити вогні і чути швидке накладення іспанської мови. Ліда провела мене навколо відкритого ліфта і піднялася сходами у вестибюль, такий же тихий, темний і майже такий же великий, як собор. Її високі підбори чіплялися за чорно-білу плитку, коли ми пройшли через скляні двері і вийшли на Вест-Енд. Це була приємна ніч, м'яка і тепла в середині живота квітня, незвична для міста в цей час року.
  
  
  Ми пішли до куті 79-й. Було трохи більше одинадцяти, і було багато машин. Кілька порожніх таксі курсує по Вест-Енду. Її перебрався між Лідою і узбіччям і взяв її за руку. Вона посміхнулася мені, а потім розсміялася.
  
  
  «Не турбуйся, Нік. Я не збираюся тікати ».
  
  
  Їй кивнув. «Я знаю це, Ліда. Я не дозволю тобі втекти. Що ми збираємося зробити, ти і я, - це з'їздити куди-небудь і приємно поговорити про багатьох речах. Це моя робота, та й взагалі її дуже цікавий чоловік. Особливо зараз, потім він стрільби там. Так?"
  
  
  Її обдарував її своєю найкращою посмішкою. «Ми робимо це простим або складним шляхом?»
  
  
  Зупинилися на розі. Її міцного тримав її за руку. Зліва від нас полум'я і какофонія верхнього Бродвею придушували ніч, стримуючи темряву. Навколо нас кишіли люди. Тротуар затремтів, коли поїзд з гуркотом зупинився на станції 79-ої вулиці. Під жорстким поглядом вуличних ліхтарів, в розмитих неонових тонах, ми вивчали ще інший. Вона дивилася на мене, її очі трохи звузилися, її прямий носик подергивался, а мочка спохмурнів, і його міг бачити, як багато вона думала.
  
  
  Я не наполягав. Дав гей багато часу. Ми були абсолютно незнайомі, ця Ліда Бонавентура і його, і в той вечір її зустрів її вперше. У вісім годин громадських кімнатах HIUS. Зустріч влаштував Стів Беннет, співробітник ЦРУ. Тепер Беннет був мертвий, і їй володів м'ячем, і в даний момент мені було цікаво, що, кравець забирай, з ним робити. Одне - мені довелося триматися за Ліду Бонавентура.
  
  
  Її спостерігав за нею, очікуючи обману, і чекав. Її готель, щоб вона зробила перший крок, дала мені привід, тому що досі тхір її виходив навколо припущень, і Бог, і те, що малий Яструб, і Стів Беннетт змогли мені сказати.
  
  
  Вона торкнулася моєї руки. «Давай, Нік. Підемо до річки. До того часу, як ми доберемося до Ріверсайд Драйв, його вже визначуся з тобою. Так чи інший. Її, обіцяю."
  
  
  Ми перетнули Вест-Енд і повільно рушили в бік Драйву. Її тримав її за лікоть кривому рукою. Вона рухалася повільно. Його підійшов до її кроці, і сказав: «В чому проблема, Ліда? На мій погляд, ти повинна мені довіряти. Кому ще можна довіряти? Ви тільки що бачили, що там сталося. Папа Дювальє готові допомогти вашим людям. Ви тільки що бачили, яка довжина його руки. Що ви ще хочете? Без допомоги, допомоги у вас і вашої організації не було б молитви. Ми хочемо допомогти. О, її визнаю, що це для того, щоб заточити наш власний сокиру, але це все одно допомагає. ЦРУ століть допомагало. Але тепер вони скуті, і більше не можуть вам допомогти, і нас викликали. Стів Беннетт мертвий там, з відірваною головою з-за вас і вашого спорядження. Її міг померти за тебе. Так чому ж тупиця, сором'язливість? Ви хочете чи не хочете поїхати на Гаїті і привести доктора Ромеро Вальдес?
  
  
  Вона різко зупинилася, притулилася до мене і озирнулась, звідки ми прийшли. Там не було нікого, крім немолодої пари, що вийшла на прогулянку, і безпритульної кішки.
  
  
  «Не назавжди, - сказала вона. «Не говорити про це! Не тут."
  
  
  Вона була дуже близько до мене, і її очі були темно-карими, і тепер були наповнені непідробним жахом. Її, відчував себе дурнем. Ця дитина був наляканий до смерті і намагався цього не показувати. Її теж добре попрацював. Але я був нетерплячим. Її ніжно стиснув її руку. "Тоді все в порядку. Давай підемо з вулиці і поговоримо. Ти хочеш підійти до мене? Або в будь-яке інше місце, куди можна піти і відчути себе в безпеці? Справа в тому, що приступимо. Мені прийшло в голову, що там, де вона раніше була в такої болісної поспіху, тепер вона дуже гальмувала. Вона кинула на мене останній довгий погляд і ніби зітхнув. "Так. Думаю, мені доведеться тобі довіряти. Просто так багато поставлено на карту - стільки грошей, стільки життів і стільки планування. Я не можу дозволити собі помилитися. Мені тільки шкода, що мені не довелося приймати це рішення ». Тоді її, як би підказав гей, підштовхнув ee. Її сам починав відчувати себе трохи голим, сидіти на 79-ій вулиці. Їй сказав: «Ви повинні приймати рішення, чи не так? Хіба ви не господиня? Той, кого називають Чорним лебедем? Її ще раз штовхнув її. Її, розсміявся, але не в жарт, і сказав: «Ми не знали одного, що ви жінка, яка займається не може прийняти рішення!» Тоді мене осінила думка, і він додав: «Але тобі краще надолужити це, і якомога швидше, інакше її вимию і залишу тебе тут одну. Самостійно. Якщо тобі не потрібна моя допомога, я не буду нав'язувати її тобі. Прощай, Чорний лебідь ». Її впустив її руку і відвернувся. Звичайно, його б не шталь доводити справу до обидва кінця, але спробувати варто. Мені потрібно було щось зробити, щоб збити її з пантелику, і справжня проблема полягала в тому, що у мене не було повноважень арештовувати або утримувати її. Технічно, якщо б її взяв її під варту і тримав, мене могли б зґвалтувати для захвату. Її не хотів цього робити, поки не довелося. Це спрацювало. Вона прийшла за мною невеликим бігом. «Ні! Не залишай мене в спокої. Її поговорю з тобою. «Хороша дівчинка. Де? Її б волів не йти до себе додому, якщо зможу ». «Ні. У мене є місце. Човен. Он там, на 79-ій вулиці. Ми можемо піти туди відкрито зараз. Тільки я не хочу залишатися в Тазику, Нік. Якби тонтон-макути змогли знайти церква вуду, вони могли б знайти човен. Якщо ми втратимо човен, ми втратимо все! Голос чому її... її не наважувався довіряти тобі, Нік. Морська Відьма - наша справа! Її, ми вклали в нах все. Ти вмієш керувати човном? » Я знову взяв її за руку і повів вниз до Ріверсайд-драйв. Нижче Драйв, рух по Вест-сайд-хайвею безперервно переміщалося туди-сюди. На шосе Мнс мерехтіти у світлі та тіні, широкий і тихий, затьмарений тільки низкою барж, тягнуть вгору за течією. Вогні висвітлювали берег Джерсі, а на 96-ій вулиці блимав знак «Спрай». «Я можу керувати човном», - сказав її ей. Ми пройшли mimmo телефонного кіоску, і він придушив бажання зателефонувати Хоука, розповісти ему, в якому її безладно, і попросити у нього наказів. У мене було відчуття, що Ліда Бонавентура права. Чим раніше ми зійдемо з вулиці, сядемо в човен і перегорнемо човен, тим у більшій безпеці її відчую себе. Мені теж було цікаво. Беннет нічого не сказав про човні. ЦРУ нічого не говорила про човні. Яструб нічого не сказав про човні. І голос тут раптом з'явилася човен, і вона вела себе так, немов вона коштувала мільйон доларів. Її, подумав, що, може бути, це так.
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  Морська відьма була шхуною, длмной 57 футів, і вона була живою лялькою. Морський експрес-крейсер вартістю близько 150 000 доларів. Коли дівчина сказала «човен», він не знав, чого чекати - може бути, від човна до шхуни, - але я не був готовий до гладкою блискучою красою, яка займається хитнулася в подвійному якорі в будь-якому футах в обидва кінця стикування. . Ми поїхали до неї на металевому човні, на кормі якої синьою фарбою було написано «Морська відьма». На нас ніхто не звертав уваги. Басейн був досить переповнений: пара плавучих будинків, пришвартований біля берега, і звичайне безліч невеликих суден, подпрыгивающих, як качки на приливі. Там була пофарбована в чорний колір шхуна, справжня краса, без вогнів, і сталевий catch, де вони влаштовували вечірку. Музика була дуже веселою, і, судячи по сміху та крику, вони збиралися провести за nah ніч. Ліда Бонавентура тихо сиділа на кормі, поки її гріб. Вона мовчала, поки він не обігнув мис чорної шхуни. Відверті попереду «Морська відьма» обережно смикнула носової та кормової якоря: «Її справжнє ім'я Туссена», - сказала вона. «Але, звичайно, ми не могли її так називати. Розумієте, це буде мертва розпродаж. Тепер вона була спокійніша, кинула лотів і вирішила довіритися мені, і я вперше помітив м'які культурні тонн, відсутність протяжності, майже надто досконалу дикцію, яка займається вказала, що англійську, можливо, не був її рідною мовою. На цьому етапі її мало знав про неї, але я знав, що вона була гаїтянської мулаткою, що відбувається за однією навколо старих і елітних сімей, які папа Док Дювальє вигнав, коли прийшов до влади. Їй належить їм, що тоді вона була б дитиною, тому що зараз гей, не може бути більше 25. Достатньо старий, щоб ненавидіти. Досить дорослий, щоб знати, що таке подвійний або потрійний хрест. Її повинен був спостерігати за нею. І працювати з нею. Це були мої накази. Ми підійшли до особливих крейсеру, і вона піднявся по сходах. Її прив'язав човна до трапу і пішов за нею. Брязнули ключі, і він зайнявся розблокуванням кают.
  
  
  "Не будемо витрачати даремно свій час, - сказала вона. «Нам хвилини. Давай перемістимо її, Нік. Ви знаєте якесь безпечне місце, куди ми можемо відвезти її? Принаймні, на сьогодні?
  
  
  Вона знову здавалася наляканою, і він вирішив підіграти. Може, вона дійсно знала, про що говорила. У будь-якому випадку не знав, що нікуди не піду і не змушу її говорити по-справжньому, поки тиск не зникне, і вона не розслабиться. Потім, якщо б її міг влити ось кілька напоїв, що її міг би почати розбиратися в цьому безладі.
  
  
  «Добре, - сказав я. «Ми перемістимо її. Просто дайте мені кілька хвилина, щоб оглянути її, а? Ви не тільки сядете на борт чужого корабля і злетите в наступну хвилину ».
  
  
  Ми пройшли в рубку каюту власника. Вона опустила завіси на ілюмінаторах і включило м'яке непряме освячення, потім повернулася і подивилася на мене сяючим коричневим поглядом. «Ти сказав, що вмієш керувати човном, Нік». Обвинувальний.
  
  
  "Я роблю. Її бував на човнах, то і справа, що більшу частину свого життя. Мені все ще потрібно оглянути її, перш ніж витягнути її. Просто дозволь мені розібратися з цим на свій розсуд, а? І давайте відкрито скажемо: я капітан, а ви - команда. Її віддаю накази, а ви підкоряєтеся. Зрозумів?"
  
  
  Вона насупилася, потім посміхнулася і сказала: «Зрозуміло, капітан. По правді кажу, їй нічого не знаю про човнах, тому мені доводиться покладатися на вас ».
  
  
  «Мені було цікаво про це», - сказав її ей. «Якби ви знали що-небудь про човнах».
  
  
  Вона витончено пройшла через килимове покриття від стіни до стіни до крихітному бару. «Її не просто визнав це. Її ... її планував, що хтось інший буде керувати нею замість мене.
  
  
  Її зняв куртку і капелюх і кинув ih в крісло. На столі, поверх стопки карт, сиділа синя яхтова кашкет. Кепка омелою м'який верх, легко формувалася і несла два схрещених золотих якорі. Її надів його, і він мені ідеально підійшов. Кепка для плейбоя, не робоча, шведів, але зійде. Її закатав рукава. У мене вже була куряча кров на лондонському костюмі, і я подумав, що трохи морської квітів і моторного мастила, нікому не зашкодить.
  
  
  Ліда видавала чокнуті звуки в барре. Вона зупинилася і подивилася на «люгер» в поясній кобурі, і стилет у замшевих піхвах на моїй правій руці. Вона відкрила рот і облизнула губи рожевим язичком.
  
  
  «Думаю, їй була дурепою, - сказала вона мені. - Я маю на увазі, щоб не довіряти тобі. Ви вбили двох навколо них сьогодні ввечері! Ти ... ти б не зробив цього, якби не був на моєму боці, якщо б ти не був тим, хема себе називаєш.
  
  
  Показав її ей свої вірчі грамоти. Її рідкісних лікувальних ношу з собою вірчі грамоти, які міг би визнати непрофесіонал, але сьогодні її омела. Беннетт представив мене, як Ніка Картера. Хок цього готель. Це не була робота під прикриттям - він навіть не був упевнений, що є робота, - і його повинен був грати її повністю. По крайней мере, до тих тхора, поки справа не розвинеться, і картина не проясниться.
  
  
  Справи розвивалися, так, але поки особливих роз'яснень не було.
  
  
  Ліда змішала мартіні. Тепер вона налила дві і пригрозила мені пальцем. «З дозволу капітана, сер, можна нам випити перед тим, як піти на роботу? Ви щось знаєте, містер Картер? У цій кепці ти схожий на пірата.
  
  
  Її, підійшов до бару і взяв холодний склянку. Його відпив. Вона зробила хороший мартіні.
  
  
  «Один стаканчик», - сказав її ей. «Потім ви змінюєтеся на щось інше, і ми приступаємо до роботи. І ви можете мати на увазі, що ви тільки що сказали - я пірат, коли мені потрібно бути. Сподіваюся, мені не доведеться змушувати тебе ходити по дошці, Ліда. Костя нас обох.
  
  
  Вона підняла мені кухоль. У цьому жесті був натяк на насмішку. Жовті плями заворушилися і заворушилися в карих очах, коли вона посміхнулася. "Так сер!"
  
  
  Вона раптом нахилилася вперед і легко поцілувала мене в губи. Її чекав на цей шанс, і тепер її швидко заходу під її міні-спідницю, мої пальці тільки торкнулися ee внутрішньої частини стегна, і вийняв маленький пістолет, навколо кобури з підв'язками, яку вона носила високо і навколо ee промежини. Його помітив це, коли вона піднімалася сходами.
  
  
  Її тримав іграшку на долоні. Це була «Беретта 25 калібру» з потиличником з слонової кістки. Її, усміхнувся ей. «Тепер, коли ти вирішив довіритися мені, Ліда, тобі це не знадобиться. Ви дозволяєте мені турбуватися про зброю, а?
  
  
  Вона спокійно подивилася на мене через край свого келиха, але її рот напружився, а в очах закрутилися жовті іскри.
  
  
  «Звичайно, Нік. Ти капітан, дорога.
  
  
  Капітан, дорогий, сказав: «Добре. А тепер допей цей напій і переодягнися у що-небудь, над чим ти можеш працювати. Її збираюся озирнутися. Її повернуся через десять хвилина, і ми перемістимо цю громадину.
  
  
  Її повернувся щорічно двигунів. Дизелі Twin V8, Cummins та її оцінюють близько 380 кінських сил. Вона повинна йти зі швидкістю близько 22 вузлів, з максимальною швидкістю 25 або близько того.
  
  
  Її продовжував перевіряти, використовуючи ліхтарик, який знайшов у ящику для снастей біля двигунів. Робота повинна бути швидкою, але я знав, що шукаю, і був досить ретельно. Її ширина становила 16 футів, а загальна довжина - 57 футів. Дубові рами під червоне дерево на бронзі. Обробка оновлення з червоного дерева і лакованого тика. Вона несла 620 галонів палива і 150 галонів води. Ви можете пройти довгий шлях в такому ih великій кількості
  
  
  Рубка була забита ящиками, довгими і плоскими, і мені було цікаво, що це за знаряддя. У мене не було часу, щоб дізнатися про це зараз, і мене це не цікавило. Пізніше її міг би бути - якби ці пістолети були використані під час вторгнення в Гаїті. Це була лише одна навколо приємних маленьких завдань, які дав мені Хоук - зупинити вторгнення на Гаїті, якщо вона виявиться неминучим. Старий не дав мені ніяких пропозицій, як мені це зробити. Просто зроби це. Це були накази.
  
  
  Її, розвернув човен і кинув її на буксир. Її вирішив вислизнути навколо якоря, замість того, щоб жартувати з ними із-за того, що у мене було так мало рук, тому тепер її ковзнув на кормову мотузку і дозволив гей повертатися, як вона готелів. Її повернувся до двигунів, привів ih, і вони почали тихо муркотіти на нейтралі. Її знайшов вимикачі і включив гей, ходові вогні. У нах було подвійне управління, але я вирішив провести її вгору за течією від флайбриджа. Її міг би краще обдурити її звідти, та її все ще трохи нервував; Дивна човен схожа на дивну жінку - поки ви не познайомитеся, все може трапитися, а рух і канали Гудзона - не те, з чим можна жартувати.
  
  
  Ліда Бонавентура підійшла до мене ззаду, коли її вивчав світиться приладову панель. Вона переодягнулася в слакси і товстий светр, прошитий кісками, який приховував її велику м'яку груди. Вона поцілувала мене у вухо, і він згадав, як вона доторкнулась до мене в церкві вуду, і з мого боку була потрібна деяка концентрація, хоча її не знав, що вона грає в ігри, і вирішив, що я любитель секс-ігор, щоб сказати гей піти і зняти носової якір. Вона дійсно знала достатньо, щоб зробити це.
  
  
  Хвилиною пізніше ми пливли проти течії, проти течії, великі дизелі м'яко пирхали, а кільватер вузький і вершковий. Деякий час прислухався до двигунів і знав, що вони в хорошій формі. Її включив білий ходової святий перед собою. Ліда розвалилася біля мого стільця, поки їй пояснював, що таке буї каналу, як ih виявити і що вони означають. Вона вислухала, кивнула, підійшла до стільця і погладила мене по щоці своїми довгими прохолодними пальцями. Час від часу вона говорила: «так, люба», і «ні, люба», і вона задавалася питанням, наскільки великим лохом вона вважала мене. Ми страшенно швидко дісталися до улюбленої сцени; Мені було цікаво, що вона омелою на увазі крім цього. Якщо це не загрожує поточного бізнесу, старий Баркис був готовий!
  
  
  «Куди ми підемо, Нік?»
  
  
  Її не одна очей з танкерів, що йде вниз за течією в порт. «Приблизно в сорока милях вгору по річці», - сказав її ей. «Там є пристань, недалеко від місця під назвою Montrose. Ним керує хлопець на ім'я Том Мітчелл, і ми були досить хорошими друзями. Ми можемо полежати там якийсь час, і у нас не буде жодних питань ».
  
  
  «Мені це подобається», - погодилася вона. "Ніяких питань не було встановлено."
  
  
  - Тобто, крім мене.
  
  
  Вона поплескала мене по щоці. "Звичайно, дорога. Крім тебе.
  
  
  Її помітив буй каналу і ковзнув у правий борт. Відкрито перед нами міст Джорджа Вашингтона представляв собою блискучу дугу з білими рухомими стрижнями автомобільних фар, плетущими блискучий гобелен навколо нічого.
  
  
  Її, подумав, що з таким же успіхом можу поліпшити тихі години, вичавити через подорожі все, що в моїх силах.
  
  
  - Щодо того вуду, Ліда. Наскільки це було справді? Я маю на увазі, чи дійсно goat збиралася...
  
  
  Вона сиділа, поклавши руки мені на плечі, дихаючи мені в вухо. Її відчував запах цих дорогих духовий і непоганий запах засохлого жіночого банк на засмаглій шкірі.
  
  
  Вона тихенько розсміялася. «Так, дорогий, ця коза дійсно збиралася. Це звичайна частина шоу. Це одина з усього способів зібрати гроші для нашої справи. Ти і містер Беннет, бідолаха, в таку гру зробити безкоштовно, але квитки зазвичай коштують сто доларів.
  
  
  Тепер ми були під мостом і занурювалися у відносну темряву за ним. «Іншими словами, - сказав я, - це було чергове брудне шоу? Як на поні, і жінка, або собака і жінка, або секс утрьох, або четвірка? Те, що ви побачите на площі Пігаль?
  
  
  Її, відчув, як вона знизала плечима. «Я вважаю, це можна було б так назвати. Але він приносить великі гроші, ми дуже ретельно перевіряємо людей і ніколи не робимо оленів, тільки змішані пари, і ми намагалися не перестаратися. Про вуду - деякі навколо них були досить достовірними. Це залежить від того, що ви розумієте під справжнім ». Вона знову засміялася і нахилилася, щоб покусати мого вуха. Її зрозумів, що вона не просто жартувала мною назавжди, хоча це може бути частиною всього цього. Вона була щиро збуджена, сексуально збуджена, і її міг це зрозуміти. Ї церемонії вуду, фальшива чи ні, і вбивства, і кров, і прошу, і втеча в човен в темній поточної річці з м'яким квітневим повітрям - все це були потужні афродизіаки. Її в поодинці ih відчував.
  
  
  Ліда знову сів на комингс, спостерігаючи за мною в тьмяному світлі. Вона зиркнула на мене і проводила пальцем по своїм пухким губам, як і раніше.
  
  
  «На самому делле існує три типи вуду», - сказала вона. «Даний вуду, яке сторонні майже ніколи не побачать, та туристичне вуду, яке може побачити кожен - і наші.
  
  
  Що ти бачив сьогодні ввечері. Фальшивий секс-вуду ».
  
  
  Вона зітхнула. «Це було добре, поки тривало. Ми заробили дуже багато грошей на цьому делле ».
  
  
  Її вийняв навколо кишені сорочки пачку сигарет і кинув ей. Її роблю ih в Стамбулі - дуже довгі й тонкі, з латакії, перике і Вірджинії, з золотим тисненням NC у фільтрі - і це один навколо моїх дуже небагатьох предметів марнославства.
  
  
  «Запали нас», - сказав її ей.
  
  
  Її спостерігав, як вона вивчає золотий NC, коли вона запалює ih від запальнички на приладовій панелі. Вона випустила дим через свій маленький прямий ніс і простягнула мені мій. «Я вражений», - сказала вона. «Справді вражений. І з полегшенням. Її дійсно починаю вірити, що ти Нік Картер.
  
  
  До цього моменту ми минули річку Гарлем. Її витягнув ee трохи лиже, до середини живота річок. А поки річка була в нашому розпорядженні, якщо не вважати низки барж біля берега Джерсі, рухаються, як примари, проти виступів високих Живоплотів.
  
  
  «Тебе складно переконати», - коротко сказав я. «Але неважливо - що було в цьому напої сьогодні ввечері?»
  
  
  «Нічого особливого. Просто трохи ЛСД ».
  
  
  Їй кивнув. "Це приємно знати. Трохи ЛСД, так? Добре. Її бентежило - я думав, що це може бути щось потужне або небезпечне ».
  
  
  Вона сунула руку в святі від приладової дошки. У нах були довгі, доглянуті нігті кольору крові. Вона зміряла мікроточки на нігті великого пальця. «Саме стільки. Крихітна капуста - це нікому не зашкодить. Ми виявили, що це допомагає ілюзії, робить її сексуальніше, збуджує людей. Так що, може бути, вони повернуться знову і витратять ще пару сотень доларів. Просто хороший бізнес, голосування, і все.
  
  
  "Звичайно. Просто хороший бізнес ».
  
  
  Вона випустила в мене дим, звузила очі, потім затиснула рот рукою і розсміялася. «Схоже, ви не схвалюєте. Що ти, Нік Картер, якийсь мораліст?
  
  
  Вона ніби тримала мене там, і мені довелося посміхнутися. Вона зрозуміла це по виразу мого обличчя.
  
  
  «Ви вбили двох чоловіків сьогодні ввечері - або одного напевно - і більшість людей скаже, що це робить вас вбивцею. Чи ні? "
  
  
  «Це було при виконанні службових обов'язків», - сказав я. «Я акредитований агент AX, який, у свою чергу, є агентством уряду Сполучених Штатів».
  
  
  Здавалося, не було сенсу говорити, гей, що я займаю чин, займають вище становище і що її вбив більше чоловіків, ніж вона на роки. Її сумнівався, що вона коли-небудь чула про AX, більше, ніж вона чула про Nike Картері до восьми годин вечора.
  
  
  Сміх випарувався. Вона може змінювати настрій, як хамелеон змінює колір. Вона обхопила підборіддя однією рукою і втупилася на мене жовтим блиском в очах.
  
  
  «Я теж при виконанні службових обов'язків. Ви були праві - його Чорний лебідь! У мене немає офіційного статусу, і це не має ніякого значення. Рано чи пізно її відведу свій народ назад в Гаїті, і ми повернемо те, що належить нам. Її особисто влаштую так, щоб цього смердючого чорного ублюдка, цього, папа Док Дювальє, оттрахалі перед його власним палацом в Порт-о-Пренсі! Що ви про це думаєте, містер Картер?
  
  
  Її, сміявся над нею. «Це буде пізніше, міс Бонавентура. Не раніше. Частина моїх наказів - стежити за тим, щоб на Гаїті не було вторгнень. Абсолютно ніякої! Дядько Семюель тільки що пережила дуже важкі часи, в Домініканській Республіці, і він не збирається повторювати це на Гаїті. Дядько дуже хоче тиші і спокій на Карибах, і так воно і буде. І що ви про це думаєте, міс Бонавентура?
  
  
  Вона викинула недопалок за борт. Вона встала, але руки на стегна і подивилася на мене в бойовому кріслі.
  
  
  «Я швидше думала, що це все», - сказала вона м'яко, мило і розумно. «На самому делле в цьому відношенні немає нічого нового. Стів Беннетт сказав мені те ж саме ».
  
  
  «Він був правий», - пробурмотіла я.
  
  
  «Як ви знаєте, Беннет був моїм зв'язною ланкою з ЦРУ. Я не знаю, що відбувається на самому делле, яка внутрішня робота, або чому ви, люди - AX? - перейшли до ЦРУ, але я знаю, що Беннет і її заблокували угоду. Угоди. Чи збираєтеся ви виконати цю операцію, містер Картер?
  
  
  Її ухилявся від зобов'язань. «Залежить від пропозиції. На що ви з Беннеттом погодилися? Її знав, тому що Беннет коротко розповів мені, але її готель почути її версію.
  
  
  Вона знову була позаду мене, потираючи прохолодними пальцями мою шию. «Я повинен був скасувати будь-яку спробу вторгнення, а не намагатися ee зробити, а ЦРУ збирався відправитися на Гаїті і викликати доктора Ромеро Вальдес. Ви знаєте, що папа Док викрав його відкрито в Колумбійському університеті і тримає його, п'ять років?
  
  
  Її знав. Вона розповідала про те, як Беннетт розповів мені це. І все ж мені довелося її зупинити. Я не міг брати на себе ніяких твердих зобов'язань, поки не поговорив з Хоуком. І Хоука, звичайно ж, потрібно було отримати дозвіл від Людини.
  
  
  Тим не менш, його готель, зробити її щасливою, і не дати гей, зайнятися яким-небудь мавпячим справою, поки її розбираюся з цим. Ці бовдури багато чого нагнули, коли почали стріляти.
  
  
  Її сказав: Я сказав: «Думаю, ми виконаємо цю угоду, міс Бонавентура.
  
  
  Їй кажу подумайте, тому що зараз я не можу дати вам абсолютного обіцянки, але є великі шанси, що ми спробуємо витягти для вас доктора Вальдеса. Але вам доведеться запастися терпінням. Подібна операція вимагає часу, інакше ми просто підірвемо собі голову, як багато хто ваші друзі. Ви хоч уявляєте, скільки спроб вторгнень на Гаїті було зроблено за останні десять років? »
  
  
  Її сам не знав точного числа, але ih було багато. Всі невдачі. Папа Док був досить жорстким на своїй території.
  
  
  Вона массировала мені шию. «Працівники», - сказала вона. «Дурні, труси і недоумки. Кретини! З моїм вторгненням, все було б інакше ".
  
  
  Мені сподобалося ee сузір'ї сьогодні умовного похилій. Може, вона все-таки збиралася зіграти, по-моєму.
  
  
  Їй сказав: «Так що поки залишимо це так, а? Будь хорошою дівчинкою, наберися терпіння і залиш все мені. Її подивлюся, що можна вирішити, і зроблю це швидко. Як сьогодні ввечері. Але тримай ніс в чистоті, дорога. Ніяких хитрощів і обвалів. Ви спробуєте що-небудь зі мною, і я кину вас у в'язницю, і цей човен, і вантаж конфіскують так швидко, що ви не дізнаєтеся, що вас вразило. По руках?"
  
  
  Вона ткнулась мені у вухо. Вона засунула мову мені у вухо і трохи прикусила його. «Справа», - прошепотіла вона. «Сказати вам всю правду, містер Картер, зараз мене не дуже цікавить вторгнення на Гаїті або навіть доктор Вальдес. Пізніше її приїду знову, але я ніколи не змішую приємне з корисним, і це працює в обох напрямках. Зараз мене чарує принцип задоволення. Ваше задоволення і моє задоволення. Наше задоволення. Її, вважаю, що ми повинні доставити один одному максимум задоволення - стільки, скільки може винести. Що ви на це скажете, містер Картер?
  
  
  Вогні яхт-клубу Кротона ковзнули по правому борту. До порту бар Тома Мітчелла було недалеко. Її закинув голову, щоб щорічно на нах. Наші обличчя були дуже близько. На мить у мене виникло враження красивою африканської маски, що висить у повітрі: темне волосся, гладко блискучі назад з високого блідого коричневого чола; очі широко розставлені, довгі і темно-коричневі, з кружащимися в них жовтими шпильковими колесами: ніс прямий і крихкий, а рот трохи широкий, пухкий і вологий-червоний з зубами, блискучими, як порцелянові дзеркала. Вона рушила, щоб притулитися до мене своєю великою ніжною грудьми.
  
  
  "Ну, містер Картер?"
  
  
  Її, кивнув ей. «Справа», - сказав я. «У певних межах р-н Картер - незрівнянний голословщик».
  
  
  Вона спохмурніла. "Без обмежень! Я не люблю обмежень. Її все роблю для тебе, а ти все для мене. По руках?"
  
  
  Ми обидва засміялися - це спонтанний вибух, який у квітневій темряві здавався диким. Її, притулився обличчям до її грудей. «Зроби, Ліда! Її тільки сподіваюся, що ти впораєшся. Її можу грати досить грубо, коли почну.
  
  
  Вона нахилилася, щоб поцілувати мене. Її рот був гарячим і вологим, вона на мить засунула мову мені в рот, а потім прибрала його.
  
  
  «Я теж», - сказала вона мені. «Так що я граю грубо, здоровань. А тепер її збираюся змішати ще мартіні. Добре?"
  
  
  "Добре."
  
  
  Вона пішла, і її, замислився. Її думав, що секс був щирим - вона була пристрасною дівчиною, вона була збуджена, і ось треба було щось з цим робити, - але ніколи не можна бути впевненим на сто відсотковий. Жінки народжуються, вмію смоктати чоловіків, і Ліда Бонавентура не була винятком. У будь-якому випадку це не мало значення - якби у нах був справжній футляр з шортами, вона була б такою ж хитрою і небезпечною, коли її сл охолов. Може бути, навіть більше, тому що секс на якийсь час зникне, і вона зможе зосередитися на шахрайстві.
  
  
  Що саме, він не знав, але вона напевно що-небудь придумає. Відкрито зараз її, потребував в мені. Вона боялася тонтон-макута - більше, ніж показувала, - і в той момент їй був її найкращим шансом на виживання. Перестрілка в церкві вуду була досить переконливою. Це чертовски поспіль.це переконало мене, і мене не так легко налякати.
  
  
  Інша справа, що я її знав секрету - її сидів відверті посеред човна і незаконного зброї вартістю близько мільйона доларів - її ще не почав досліджувати цей кут, але я знав, що вони там є - і її, був єдиним страховка, яку вона могла отримати. У справжні професіонали, подумав я, якийсь час її зможу гей довіряти. Як у наступні кілька годин.
  
  
  Вона повернулася з напоями, ми цокнулись і випили. «Морська відьма» обігнула мис, і її побачив попереду тьмяний святий порту бар для яхт Монтроуза. Жовті вогні панелі показували пару маленьких крейсерів з каютами і рискання, нічого більше. Для цієї торгівлі було ще трохи рано.
  
  
  Його випив і поставив склянку на палубу. «Для протоколу, Ліда, кому належить ця човен? А що щодо паперів? "
  
  
  Вона запалювала для нас сигарети. «Там все в порядку. Вона зареєстрована на Дональда Кемпбелла, який живе в Стемфорді і працює на фондовій біржі. Його, звичайно, не існує ».
  
  
  «А де папери на всяк випадок?»
  
  
  «У ящику в каюті. Ви хочете ih? »
  
  
  Її, похитав головою. «Ні. Не сьогодні, але, може бути, пізніше. Її знаю хлопця, якому належить ця пристань. Тут у нас не буде проблем ».
  
  
  Вона сунула мені в рот сигарету. Вона проводила пальцями по моєму підборіддю і відчула легку щетину.
  
  
  «Не голися, - сказала вона мені. «Мені подобається, коли у чоловіків іноді буває невелика борода».
  
  
  Їй сказав, що гоління не приходило мені в голову.
  
  
  «Будь ласка, робіть все, що вам потрібно, і покінчіть з цим», - сказала вона. Вона поплескала мене по щоці. «Та швидше повертайся. Ліда стає трохи нетерплячою.
  
  
  Нас стало двоє.
  Глава 4
  
  
  
  
  Її привів «Морську відьму» до плавучої порту бар, і Ліда кинула мотузку хлопця, який вийшов, щоб привітати нас. Він був худорлявим дитиною з важкою формою прищів і досить короткою стрижкою. Його вирішення науково-дослідних завдань двигуни і пішов вперед, щоб взяти трос. Коли крейсер був добре прив'язаний, її сказав Ліді залишатися на борту і триматися подалі від очей.
  
  
  «Не зловживайте випивкою, - додав я. «У нас попереду довга ніч».
  
  
  «Так, капітан, дорогий».
  
  
  Хлопчик дивився і, ймовірно, мав неприємні думки, тому її взяв його за руку, і ми перетнули trap до головного пірсу, і він запитав: «Тому Мітчелл тут?»
  
  
  "Так сер. У офісі. Зазвичай його немає тут у цей час, але сьогодні він затримався допізна. Податки або щось в цьому роді.
  
  
  Її знав Тома Мітчелла, коли він служив морським охоронцем в консульстві в Гонконзі. Він був старим сержантом-артилеристом, переведеним на дипломатичну службу, і ми розділили кілька сварок і опинилися один одному послугу. Її отримав від нього один лист з ними тхора, як він відмовився від концертів і вклав свої заощадження в пристань для яхт.
  
  
  Дитина все ще був зі мною. Її вказав на маленьке цегляна будівля відверті попереду. «Це офіс?»
  
  
  "Так сер."
  
  
  "Спасибі. Її знаю, що ми з Томом більше не будемо мати потребу в тобі. Невеликий приватний бізнес. Дав ему ці п'ять доларів. «Це твої проблеми. Доброї ночі."
  
  
  "Добраніч, сер. Якщо є ще що-небудь, я ...
  
  
  «Ні. Доброї ночі."
  
  
  Двері були прочинені. Тому Мітчелл сидів за своїм столом спиною до мене. Він шталь лисіти, на шиї з'явилися товсті опуклості. Він працював у податковій формою кульковою ручкою, і він не виглядав щасливим.
  
  
  Її, постукав у двері, і шталь чекати. Тому повернувся на стільці й дивився на мене.
  
  
  "Ісус Христос!"
  
  
  «Ні, - сказав я. «Ви мені лестите, але немає. Ніколас Хантінг Картер у плоті приїхав витратити трохи грошей в цій убогій гавані. І попроси про послугу ».
  
  
  «Я буду сучим сином!» Тому виліз навколо крісла, кинувся на мене, схопив мою руку і спробував відірвати її. Він товстішав, але як і раніше залишався сильним. Его непоказне ірландське обличчя освітилося, як маяк, коли він підвів мене до стільця, відкрив шухляду і вийняв пляшку Old Pile Driver. Він зайшов у вбиральню і повернувся з двома брудними склянками. Це був Тому Мітчелл, якого її пам'ятав. Ніяких розмов, поки не почалося пияцтво.
  
  
  Він налив мій стакан наполовину, і він здригнувся, взяв трохи і сказав: «Радий тебе бачити, Тому. І вона рада, що ви раді мене бачити, але давайте відкрито скажемо: це не буде випивкою. Її працюю. Мені потрібна невелика допомога, в основному негативна, ніби мене тут немає, а ти мене ніколи не бачив, і чи ти зможеш впоратися з цією дитиною? Він мене теж ніколи не бачив ».
  
  
  «Вейн? Звичайно. Повертайся відразу ж."
  
  
  Її закурив сигарету і зробив ще ковток дешевої випивки. Її, чув, як Те розмовляє з хлопцем десь в доках. Тому не знав, що його СОКИРУ, але він знав, що я виконувала дуже особливу роботу. Її не розмовляла, і він не питав, і ми обоє цього готелю. Її, подумав, що він думав, що я з ЦРУ, і на цьому не зупинився.
  
  
  Він повернувся в офіс і зачинив за собою двері. «Тепер все в порядку. Уейн мовчить - ему подобається ця робота, і вона йому потрібна, і він не хоче, щоб ему зламали шию. Господь Ісус, Нік, але я радий тебе бачити.
  
  
  Її, усміхнувся ему. «Добре. Тепер виріжте це. У нас буде зустріч в інший раз, коли ми зможемо розпустити волосся і зав'язати ih. А тепер - хто належить до тих інших ремесел? "
  
  
  Тому опустився на стілець і підняв свою склянку. "Місцеві. Її знаю ih. Тут не про що турбуватися, Нік. Їв належить страховику, а крейсери, ну, як я вже сказав, місцеві жителі. Він витріщився на мене через скло. «Тобі потрібна яка-небудь фізична допомога, Нік?» Він здавався задумливим.
  
  
  Її, похитав головою. «Ні. Тобі слід було залишитися в корпусі, навідник, якщо тобі потрібна фізична частина.
  
  
  "Я знаю. Але я постарів, Нік. До біса старий.
  
  
  Її витратив десяту частку секунди на те, щоб пошкодувати старого бойового коня, потім узяв телефонну трубку на його столі.
  
  
  «Все, що я хочу від тебе, - це обачність», - сказав їй ему. «Тиша. Забудь, що я був тут. І тримайте всіх, подалі від цього 57-футового катери, поки її тут. Не можу сказати, як довго це буде ".
  
  
  Тому Мітчелл кивнув. Він поліз в інший ящик і досталь пістолет Colt .45 з автоматичним підзаведенням зразка 1911 року, настільки старий, що на стовбурі стерлося вороніння, і він виблискував на світлі, як сприйнятливим області.
  
  
  Її набирає Оператору. Тому сказав: «Ви хочете, щоб її пішов? Її можу трохи прогулятися, щоб переконатися, що Уейн все ще не стирчить ».
  
  
  Це була хороша ідея. Її не раз довіряв Тому Мітчеллу своє життя, але це було не його справа, і тримати секрети в таємниці - звичайна справа, SOP.
  
  
  Її, кивнув ему. "Ви робите це. Побачимося через кілька хвилина.
  
  
  Дівчина звела мене в офіс AX у Вашингтоні. Її зв'язався з нічним черговим, представився, а потім перевіряє код, нічний чоловік сказав мені, що Яструб летить у Нью-Йорк, щоб побачити мене.
  
  
  «Він пішов близько дев'яти, сер. Він повинен бути зараз там. Він залишив слово, що, якщо ви подзвоніть сюди, він буде у вас ».
  
  
  Її подякував його і повісив трубку. Старий у моєму пентхаусі? Всю дорогу навколо Вашингтона, щоб побачити свого хлопчика номер один? Повинно бути, весь пекло!
  
  
  Мій посильний Пок відповів на дзвінок у пентхаусі. Дізнавшись мій голос, він сказав: «Старий джентльмен тут, щоб побачити вас, міс Нік».
  
  
  Мені це сподобалося. Її, сподівався, що Хоук мене підслуховує. Стародавній джентльмен!
  
  
  «Добре», - сказав її Поку. - Одягай поважного джентльмена, Pok.
  
  
  "Так сер. Зараз тут.
  
  
  Яструб напав, як тигр з болем в горлі: «N3? Добре пам'ятати, що немає скремблера. Це проста бесіда. Clearcode. Зрозумів?"
  
  
  Їй сказав, що отримав. Час від часу яструб може дратувати. Він думає, що все, але він ще в дитячому саду.
  
  
  «Є багато Аїда з приводу SB», - сказав Хоук. «Привиди прикриваються, а ми ще не спливли. Що сталося і де мішура у крекері? »
  
  
  Ад був піднятий з-за вбивства Стіва Беннета, і AX не був пов'язаний з цим, а де була дівчина?
  
  
  «Я отримав нагороду, - сказав їй ему. «Іграшковий лебідь. Справа SB було прямої підбурюванням - татові хлопчики намагалися змусити його пишатися. Сюрприз досягнуто. Її зловив двох, і мені здалося, що потрібно бігати по треку.
  
  
  У мене була дівчина, і він втік, як злодій.
  
  
  Її чув полегшення в його голосі, коли він сказав: «Ви отримали нагороду?»
  
  
  "Так. І канонерський човен ».
  
  
  "Хммммм - безпечно?"
  
  
  «Поки безпечно. Але tempus fugit, і все змінюється. Що-небудь навколо штабу-квартири для мене? "
  
  
  Її просив замовлень.
  
  
  Її отримав ih. За п'ятнадцять хвилина її ih отримав. В бункері потрапило багато інформації, по всьому комп'ютерів вискочило багато карток з ними тхора, як його в останній раз розмовляв з Хоуком. Її слухав з відчуттям, яке зазвичай називають відчуттям опускання кишечника.
  
  
  Нарешті він дозволив мені будь-що сказати.
  
  
  "Тільки його?" Її запитав. «В самоті, на самоті? Може бути, справа занадто велика, Х. Може, я не можу і далі розмахувати.
  
  
  «Тобі треба розмахувати ним», - сказав Хоук. «Більше нікого немає. Привиди мертві в темі, і ми теж на даний момент. Ти повинен робити це в поодинці ».
  
  
  ЦРУ на Гаїті було добре продубльовано - я вже знав про це - і на острові не було людей навколо сокири, які могли б мені допомогти. Цього я не знав. Нік Картер. Одноосібна сили вторгнення.
  
  
  «Це може бути складно, - сказав я. «В нагороду - заточка сокири. Власні уявлення про поточний питанні. Ненадійно ».
  
  
  «Зрозуміло», - сказав старий. "Впоратися."
  
  
  Звичайно. Просто так. Впоратися.
  
  
  Її, зітхнув і погодився. Потім, оскільки мені потрібно було знати, і її повинен був почути це від Хоука, його запитав: «Ultimate on V?»
  
  
  Остаточне рішення по доктору Розміру Вальдесу, яблука розбрату, хлопцеві, який створював проблеми. Персонаж, якого її повинен був привезти з Гаїті.
  
  
  Хоук прочистив горло. «Фінал - це вбити або вилікувати. Очищено білими ».
  
  
  Якщо її не зможу витягнути Вальдеса, її повинен убити його. Рішення, прийняте Людиною.
  
  
  «Темпус робить фугит», - сказав Хоук. «Без відходів. Її, зроблю все, що в моїх силах, на комп'ютерній графіці. Зробіть перший вихід на берег KW і візьміть нові припаси, якщо такі є. Добре?"
  
  
  Отримайте це зараз відкрито. Хоук владнає це з береговою охороною, а її повинен був перевірити в Кі-Уесті нові замовлення. Якщо є.
  
  
  «Добре, - сказав я. Її абсурдно, як людина, що збирається на свою власну страту. «У мене тут ваучер», - додав я. "Шануй це, а?"
  
  
  «Підпишіть його правильно, і він буде відзначено», - сказав Хоук. Сухий. Насправді. Як бухгалтер, вимагає докази шахрайства.
  
  
  «До побачення», - сказав Хоук. «Збери джигу по ходу справи. Немає плану. Чистий сніду. Удачі. Доброї ночі."
  
  
  «Добраніч», - сказав її мертвому телефону. «Та спасибі нам за що».
  
  
  Збирати пазл по мірі того, як його оболонка. Навмання і Богом, і грати на дотик і на слух. Потрапити в Гаїті і вивести Вальдеса - або вбити його. Стежити за Лідою Бонавентура. Стежити, щоб вона не організовувала вторгнення. Дивіться, щоб ніхто не влаштував вторгнення. Залишитися в живих. Залиште Ліду Бонавентура в живих, тому що, якщо б її міг витягнути наші дупи цілим і неушкодженим, і Хок, і ЦРУ готелі провести з цією дамою довгі розмови.
  
  
  Іноді її задаюся питанням, не гостра мій гол. Повинні бути більш прості способи заробити на життя, ніж бути старшим майстром вбивств!
  
  
  Її, закурив сигарету, випив поганий випивки Тома Мітчелла, він видав легкий стогін і подивився в обличчя. Схоже, старий Картер збирався перетнути бурхливу магістраль, збирався зробити це у відкритому морі. Підняти якоря.
  
  
  Її, висунув голову за двері і тихенько свиснув. Тому вийшов через темряви, заправивши пістолет 45-го калібру за поясом під складками тканини. Він обдарував мене тупий ірландської усмішкою.
  
  
  «Бізнес-завершений?»
  
  
  - Ага, - кисло сказав я. «Справу завершено, і, можливо, її теж».
  
  
  Він спостерігав за мною. «Погано, Нік?»
  
  
  Їй кивнув. «Досить погано, але тобі нема про що турбуватися. Дайте мені яку-небудь папір, форму, все, що у вас є. Її оформлю вам купон.
  
  
  Він похитав головою. «Не треба цього робити, Нік. Кравець візьми! Ми друзі, друзі.
  
  
  Її, відчував себе дратівливим. «Припинити це лайно», - гримнув я на нього. «Це тільки гроші платників податків, і ви збираєтеся ih заробити». Потім її, усміхнувся і кивнув на податкову форму, яку він заповнював. «У будь-якому випадку ви дійсно платити за це - я повертаю вам тільки ваші власні гроші».
  
  
  Тому вийняв болт навколо свого черепа, витер свій великий рот, усміхнувся в ревматизму і сказав: «Ну, раз wouldnt ти так висловився».
  
  
  Він дав мені одну навколо своїх форм для виставлення а, і її надряпав на ній: «За надані послуги». 2000,00 доларів США. Його підписав его NC і рекламує в спеціальну C завитушку, щоб Хоук знав, що він справжній.
  
  
  Її простягнув йому газету. «Для цього ти збираєшся спати всю ніч і трохи патрулювати. Якщо хто-небудь спробує наблизитися до крейсера, по суші або по морю, ви зробите кілька пострілів, щоб попередити мене. Просто попередьте мене, розумієте? Не стріляти нікому і не запихивайте себе в дупу з-за того, що вас не стосується. Ти зрозумів?"
  
  
  Тому посміхнувся і кивнув. "Я зрозумів. Її також готель би мати те, що у тебе є на цьому крейсері.
  
  
  Її, дивився на нього. Він комічно закотив очі і сказав. «Я вийшов в обидва кінця стикування. Вона співала. Її ee не бачив, але голос непоганий. Схоже, вона співала по-французьки?
  
  
  Її поплескав його в руці. «Згадай, що сталося з цікавим котом, старий приятель. Ви просто робите свою роботу і заробляєте ці дві штуки. Ніхто не підходить до крейсера. Її можу залишитися тут завтра, я не можу, але якщо її зроблю те ж саме. Ніяких шпигунів. Тільки при денному світлі, не робіть цього з сокирою для м'яса або рушницею. Придумайте що-небудь. Припустимо, у нас на борту чума.
  
  
  Він налив собі ще одну порцію старого поп-череп. Її відмовився. «У мене попереду важка ніч».
  
  
  «Тримаю гроші».
  
  
  «Як це було, ви одружений чоловік. Хіба ти не сказав мені в тому листі, що одружився?
  
  
  "Так, нібито. Її одружився." Він здавався похмурим. «Її звуть Міртл, і вона зараз важить близько 300 фунтів».
  
  
  «Так тобі і назавжди», - сказав їй ему. «Тобі слід було стояти в морській піхоті».
  
  
  "Так, нібито. Мені слід мати. Але я ж сказав тобі, Нік, - її шталь надто стара.
  
  
  Її потиснув йому руку. «Спасибі за все, Те. Її можу побачити тебе знову, а може і ні. Я не знаю, коли її вийду. Але спасибі. І сьогодні його буду залежати від тебе.
  
  
  Він віддав мені половину салюту. «Без банку, Нік. Не турбуватися."
  
  
  Її залишив його дивитися мені вслід. Він усе ще виглядав стурбованим.
  
  
  В «Морській відьмі» було темно, якщо не вважати тьмяного світла в каюті власника. У нах м'яко працював програвач, що мене не здивувало; вона грала в "болеро" Равеля, що трохи грало. Але коли її перекинув його через перила і пішов до світла і музики, її, вирішив, що вона знає, про що йде мова - первинна назва "Болеро" було Danse Lascive, поки ханжі не змусили його змінити його.
  
  
  Її тихенько пройшов через рубку, спустився по трапу і зупинився в дверях, дивлячись на нах. Ця дівчинка була чимось на зразок шоумена, і вона вміла використовувати колір.
  
  
  Вона розтягнулася ірина, в руці у нах був склянку, в пальцях диміла сигарета синя. На ній були довгі білі панчохи і білий пояс для панчіх, і все. Ee великі груди, м'які в спокої, лежали рівненської і ніжно уздовж грудної клітини. Ee мета спочивала на підлокітнику дивана, выгибаясь назад, показуючи все це довге горло Модільяні. Її очі були закриті, але вона знала, що я був там.
  
  
  Не відкриваючи очей, вона сказала: «Ти був давно».
  
  
  «Достатньо часу, щоб все владнати», - сказав її ей. - Думаю, поки у нас все в порядку. У будь-якому випадку, сьогодні ввечері нас ніхто не потурбує. І ми тут ненадовго ».
  
  
  Вона помахала сигаретою в повітрі, як димлячої паличкою. "Це добре. Це приємно знати. Тепер не будемо про це більше говорити. Ми в безпеці. Забудь це. Випий або два, зніми одяг і йди до мене ».
  
  
  Її зняв кепку зі стільця, підійшов до маленького бару і випив скотч, відкрито. Це прозвучало як наказ, і він був не проти підкорятися. Її, погодився з нею, що це безпечно, принаймні, на кілька годин. Її кинув ee маленький стрілець в Мнс. Не те щоб це мало значення. У даний момент Ліда думала тільки про одне. Коли її полегшив її біль - настав час знову щорічно на нах.
  
  
  Її пив віскі, роздягаючись. Її вивчав її. Білий на коричневому - приємна і захоплююча колірна гамма.
  
  
  «Дуже мило», - сказав її ей. «Білий пояс для панчіх і панчохи на темній шкірі. Це ще й хитрість повії. Її, гадаю, ви це знаєте?
  
  
  Вона знову закрила очі. Вона посміхнулася, вигнула шию і сказала: «Я знаю це. Дорогий Капітане. Думаю, їй трохи повія. Хіба не всі жінки? "
  
  
  «Б'є мене», - сказав я. «Її не так як, нібито, багато знаю про жінок».
  
  
  Тепер вона дивилася на мене. Її був голий і був готовий.
  
  
  Ліда мить дивилася на мене, потім коротко зітхнув і простягнула склянку. Вона задушила сигарету. «Я знала це», - сказала вона. «Якось я знав це - що ти будеш виглядати так без одягу. Іди сюди, Нік. Костя бога, іди сюди! »
  
  
  Її, підійшов до дивана і шталь поруч з нею.
  
  
  Вона потягнулася до мене і злегка погладила мене кінчиками пальців, а потім поцілувала мене і притягнула до себе. Наші роти зустрілися, і її мову був гарячим, грубим і вологим, коли вона обмацувала мій рот, вигиналася і корчилася піді мною.
  
  
  Вона була базікою. «О, любий, - сказала вона. «Ах, капітан Нік, дорогий. Ах, милий, милий, боже мій, дорогий. Ахххх - охххх - дорога, дорога, дорога, дорога ...
  
  
  Але вона не дозволила мені увійти в нах. Не так. Якийсь час справи йшли досить важко, тому що до цього часу її був схожий на довгого цнотливого бика, який зауважує корову. Секс взяв верх, і те небагато, що в мене повинно було бути, було швидко витіснене принципом задоволення. Під час цих нападів його зазвичай тримаю невелику холодну частину свого мозку напоготові, але сьогодні ввечері я не думав, що мені це потрібно. Її сказав, до біса, гей, дозволь запалити мою ракету і приготувався злетіти.
  
  
  Ліда замовкла і почала кусатися. Вона витягла навколо мене кілька непоганих шматків, а їй нічого не відчув. Її виявився між ee нога коліном і спробував розділити ih, але вона все ще не відчувала цього. Вона відчайдушно корчилася, выгибаясь і выгибаясь, і раптом вивернулася з-під мене і перекотилася на мене.
  
  
  «Я на висоті», - простогнала вона. «Я зараз на висоті. Її чоловік, милий, її чоловік! "
  
  
  Док Фрейд міг би пояснити це. Мені було наплювати на мене в даний момент.
  
  
  Вона схопила мене і підштовхнуло там, де готель. Її груди стали твердими, а соски були довжиною в півдюйма. Незабаром - задовго до того, як він був готовий - вона почала верещати. Гучні, довгі і тремтячі крики, і якщо Те Мітчелл слухав, він, певно, подумав, що я її питаю. Думаю, в якомусь сенсі був.
  
  
  Ліда видав останній крик і звалилася на мене, її грудях, як тане коричневе масло на моєму обличчі. До цього моменту її був безумовно любителем демонів і перевернув ee - ee очі дивилися, і вона була лише наполовину у свідомості - і я не звертав уваги на її скиглення, і її взяв ee міцного і надовго. Потім, нарешті, її почув че-то стогін здалеку, і мені здалося забавним, що це міг бути її. Їй дозволив своїй вазі обрушитися на нах, і вона обхопила мою голову руками, на м'яких подушках своїх грудей, і наспівувала щось, що взагалі не мало сенсу. Все, що я готель робити, це плавати, плавати і спати.
  
  
  Її так і думав. Через десять хвилина вона знову повернулася до мене. Здавалося, тепер ми перейдемо до справжнім справах вечора. Вона не жартувала, що все роблять всі з усіма. І у мене на руках був технік. Їй був поруч, Бог знає, але ця дівчина знала трюки, про які її ніколи не чув.
  
  
  Через пару годин її прокинувся на підлозі біля дивана. Мій ніс уткнувся в килимове покриття - відсутність перспективи трохи спотворювало малюнок троянд - і її, відчував себе так, ніби мене обробили співробітники КДБ в одному навколо кремлівських темниць. Мої губи були опухлими і болючими, зсередини садна, і він весь був покритий безліччю маленьких укусів. Точно так, як ніби мене клював розлючений лебідь. Це було досить гарне порівняння.
  
  
  Вона спала ірина на проведені обчислення, згорнувшись клубочком, закинувши одну руку на обличчя. З хвилину її, прислухався до її дихання, потім зібрався з силами, встав, одягнув шорти і кашкет - чому кашкет не знаю, - знайшов ліхтарик і пішов шукати.
  
  
  Її почав з цибулею і повернувся назад. «Морська відьма» була завантажена. Блін, вона була заряджена! Вона була позбавлена всіх пристосувань, які не були абсолютно необхідні для звільнення місця для вантажу. А який вантаж! Їй був вражений. Той, хто її завантажив, теж виконав свою роботу професійно, тому що вона була ідеально збалансована, без крену, а вантаж закріплений так, що він не міг зрушити з місця.
  
  
  Її не квапився. Ліда спала кілька годин, і в будь-якому випадку це не мало значення - вона чекала, що я рано чи пізно знайду це. Її зробив приблизний уявний підрахунок:
  
  
  9 безвідкатних знарядь, 57 мм в ширину.
  
  
  Винтовочные і ручні гранати, по 15 ящиків, димові та осколкові.
  
  
  Кулемети, ih близько п'ятдесяти, з старого чиказького барабанного журналу Thompsons до сучасного американського, японського та шведської зброї.
  
  
  20 мінометів із приблизно 7000 патронами.
  
  
  200 хв. Міни! Деякі навколо них були протитанковими, деякі - старі шуминговые міни, дебаллеры, які вибухнули і розірвалися вам в промежині.
  
  
  П'ять старих кулеметів Browning, важких, з водяним охолодженням. Відтінки Першої світової війни.
  
  
  Реактивні гранати.
  
  
  14 ящиків, повних стрілецької зброї, з кольтів 45-го калібру на японських та італійських до одного старовинного револьвера Webley Naval, якому потрібні колеса для його транспортування.
  
  
  Близько тисячі гвинтівок всіх марок і вінтажів: Маузери, Міс, Крагс, Спрингфилдс, Энфилдс, АК, М16, кілька і навіть старий італійський мартіні. Кремінний замок мене б не здивував, або джебел.
  
  
  Патрони для всього вищепереліченого. Патронів багато. Її вгадав майже мільйон патронів. Тут любитель показав, тому що боєприпаси були перемішані у всіх напрямках, і було б надзвичайно складно розплутати ну і підігнати боєприпаси до зброї.
  
  
  Радіообладнання - якесь сучасне, якесь старе, передавачі і т. Д.
  
  
  передавачі та пара сучасних приймачів.
  
  
  Рації, Друга світова війна.
  
  
  Медикаментів в достатку.
  
  
  Польові телефони і барабани з дротом, DR4 часів початку другої світової війни. Акумулятори, інструменти, один невеликий генератор, демонтовані.
  
  
  Формі - прагнення армійська зайва з кашкетами, зелена.
  
  
  Відзнаку - свежеотштампованный по блискучій латуні, обруч з вставкою у вигляді чорного лебедя. Зірки, решітки, орли і листя армії США. Її міг тільки уявити Ліду з чотирма зірками. Це було забагато, тому її sel і закурив. Ih було ціле справу. А також раціони і трохи витриманою австралійської яловичини.
  
  
  Її курив і думав. Навіть така упакована, як вона була, Морська Відьма могла унести п'ятнадцять-двадцять чоловік. Це була невелика сили для вторгнення на Гаїті, хоча було випробувано менше, а це означало, що вона сподівалася підняти свої основні сили потім висадки. Готель, тому що вона чертовски впевнена, що зараз втручатися не збирається. Якщо тільки це не було над моїм трупом. Мені ця думка не дуже сподобалася. Її викинув сигарету з ілюмінатора і повернувся в каюту, де були зосереджені всі життєві зручності.
  
  
  Ліда все ще спала. Її накинув на нах легку ковдру і прийняв душ в розкішній ванній кімнаті, оздобленій плиткою. Приймаючи душ, її подумав, усміхнувся і розсміявся. В цьому була і забавна сторона - Морська Відьма, як і будь-яке невинне прогулянкове судно для багатих людей, невинно сиділа на якорі в басейні 79-ої вулиці. Відверті середовищах тисяч копів, ФБР і ЦРУ, і, як я тепер знав, невідомого числа головорізів Тато Панелі. Тонтон-Макут. При собі достатньо порошку, щоб підірвати половину Манхеттена навколо води. Не дивно, що вона так сильно потіла, витягуючи звідти крейсер.
  
  
  Її витерлася рушником, продовжуючи сміятися. Потім її перестав сміятися. Її застряг зі всім цим обладнанням. Не було нас, установ, нам часу его розвантажити! Мені просто потрібно взяти його з собою і сподіватися, що я зможу вберегти її гарячі руки від нього. Було наказано не дозволяти гей, використовувати його Тато Доці.
  
  
  Її теж не готель, щоб вона використовувала його мені.
  Глава 5
  
  
  
  
  Її повернувся в каюту, щоб одягнутися. Ліда все ще спала. Просто щоб переконатися, що я зробив промінь ліхтарика на її обличчя на пару хв, спостерігав за її очі і прислухався до її дихання. Вона не вдавала з себе.
  
  
  Шведів була незначною проблемою. Мій костюм на Севіл-Роу вже був зіпсований - я мав намір віднести його рахунок витрат, якщо виберуся навколо цього безладу, - але костюм не мав значення. Мало значення те, що в квітні на морі буде холодно, а моя тонка сорочка - вже в безладді - і піджак тут не годяться. Мені потрібна була робоча, шведів.
  
  
  Її помітив кілька светрів OD, армійські надлишки, запаковані разом з формою, і вже збирався піти і одягнутися, коли помітив великий вбудований шафа день біля ванної. З цікавості і просто для того, щоб перевірити це, її глянув.
  
  
  Шафа був застромити її одягом. Костюми, сукні, штани і т. Д. Акуратно розкладені на вішалках. Тоді мені прийшло в голову, що Ліда, повинно бути, якийсь час жилки на борту крейсера. Щось на зразок плавучої квартири, і ось пощастило - або Тонтон Макуте це обдурили, - тому що вони, очевидно, не помітили Морську Відьму, як її укриття.
  
  
  На підлозі в шафі лежали дюжина пар взуття. Позаду них, біля стіни, сиділа пара блискучих чорних шляпных коробок. Коли її побачив ну, щось задзижчало у мене в голів - я вважаю, давня звичка і досвід - і у мене виникло відчуття, що якимось чином було не так. Ліда не була з тих дівчат, які носять капелюхи.
  
  
  Її витягнув капелюшні коробки сергій і відкрив ih.
  
  
  Вона повільно кивнула. «Я сказав тобі це вчора ввечері. Її повинен тобі довіряти. Я не маю ніякого вибору."
  
  
  Її, кивнув у ревматизму. «Ти прав, Ліда. По-різному. На даний момент веб-вашого захисту від тонтон-макута. І якщо її хочу обдурити вас, все, що мені потрібно зробити, це віднести цей плавучий арсенал до батареї і перетворити вас на митницю і берегову охорону. Тебе буде не менше п'яти років, і люди Тато Панелі будуть чекати на тебе, коли ти вийдеш. Вони не забувають.
  
  
  Вона придушила позіхання. - Гадаю, ви облетіли всю човен. Ви все знайшли? »
  
  
  Її, усміхнувся ей. «Ти знав, що я буду».
  
  
  "Так. Її ти знав би. Так що ти збираєшся з цим робити? "
  
  
  Її думав про це. Його ще не прийшов до рішення, але сказав: «Єдине, що я можу зробити, це викинути все це обладнання за борт, як тільки ми вийдемо в море».
  
  
  Її очі знову звузилися, але вона зробила лише легкий жест роздратування і сказала: «Всі ці гроші, Нік! Ми так багато працювали, так довго збирали, йшли на такі жахливі жертви, щоб отримати це. Її готель би врятувати все, що можу ».
  
  
  «Подивимося», - сказав її ей. "Не обіцяю. І не намагайся мене обдурити, Ліда. HIUS зібрав ці гроші для викупу доктора Ромера Вальдеса, а не для купівлі зброї, щоб ви могли переслідувати Папа Док. У певному сенсі ви розтратили ці гроші і зробили ih свої власні цілі. Це ще один реп проти вас, якщо ми коли-небудь захочемо його використовувати.
  
  
  Цього ранку вона прикрила рядном її груди, м'яку і розслаблену. Її, згадав, як вони підійшли твердо й непохитно, коли вона була схвильована. Її усмішка була глузливою.
  
  
  «Ви ніколи не зможете змусити його приклеїтися», - сказала вона. «Я Чорний лебідь, пам'ятай! Мої власні люди ніколи не будуть переслідувати мене. І в будь-якому випадку цей ублюдок Дювальє ніколи не збирається викуповувати доктора Вальдеса. Ніколи! Він дражнив нас тільки останні два роки. Насміхається над нами, і намагається підтримувати контакт, щоб його примари могли знайти нас і знищити нас одного за іншим. Все це її знаю давно. Так що є кілька інших. Це було моє, наше рішення витратити гроші на цю човен і зброю, піти туди, вбити папу і захопити уряд ».
  
  
  Її теж так думав. Маленьке тверде ядро, меншість в HIUS, очолюване цією дівчиною, придумало чокнутую ідею вторгнення на Гаїті. Її сумнівався, що рядові члени HIUS знали що-небудь про плани. Все, що вони привезли, - це гроші - гроші, які Ліда Бонавентура використала на власний розсуд.
  
  
  Її встав зі стільця. «Добре, поки. У нас буде багато часу поговорити по дорозі в Гаїті. Чому б тобі не прийняти душ, не одягнутися і не приготувати нам сніданок? Її хочу плисти вниз за течією через годину ».
  
  
  Вона відкинула ковдру і вискочила навколо сміття, її великі груди тряслися. На ній були білі панчохи і пояс з підв'язками. Вона підійшла до мене, наїжачила мені волосся і, сміючись, поцілувала в щоку.
  
  
  «Ти дійсно збираєшся це зробити, Нік? Ви збираєтеся за доктором Вальдесом?
  
  
  «Ми підемо за доктором Вальдесом», - сказав я. «Ми збираємося спробувати вивести его». Немає сенсу говорити, гей, що, якщо я не зможу витягнути Вальдеса, мені доведеться вбити його.
  
  
  Її пильно подивився на нах. «AX буде намагатися стримати обіцянку, дану вам ЦРУ. Її буду намагатися iso усіх сил. Але зрозумійте одну річ - при перших ознаках вашому мавпячого бізнесу вся угода зірветься. Ти зрозумів?"
  
  
  Ліда нахилилася, щоб злегка поцілувати мене. «Не буде, - пообіцяла вона, - ніяких мавпячих дель. Їй довіряю тобі, і ти довіряєш мені ».
  
  
  Вона злегка вдарила мене і відступила. Вона вдарилася і потерлася, перекотилася на мене животом і побігла у ванну. Сміється. Вона закрила двері, і за мить її почув, як почався душем.
  
  
  Її пройшов рубку і уважно подивився на пристань для яхт. Її не готель, щоб хто-небудь помітив павутину і кобуру. Тому Мітчелл був у дальньому кінці стикування, притулившись до купи і знічений, сигарета горіла в роті. Він виглядав побитим.
  
  
  Її крикнув йому: «Привіт, Том!»
  
  
  Він різко випростався і махнув мені рукою. Ранок був м'яким, перламутровим, над Гудзоном пливли шари вологого сірого туману.
  
  
  Її, постукав по кобурі. «Тепер її, зрозумів, Тому. Іди додому і поспати. І спасибі. Сьогодні ти мені знадобишся - через кілька хвилина її-піду.
  
  
  Він спустився з причалу туди, де плавуча качка-абордаж вела до крейсера. Він виглядав пухким, товстим і старим. Він зупинився і жбурнув дупу в воду. "Ви злітаєте, а?"
  
  
  "Так, нібито. Замовлення. Ще раз спасибі, Те, і бережи себе. Обов'язково переведіть у готівку цей ваучер ».
  
  
  Він почухав лисину і втомлено посміхнувся мені. «Я обналичу це. Боже, Нік, її б готель поїхати з тобою ».
  
  
  Її, усміхнувся ему. - Ні, Тому. У будь-якому випадку ти занадто старий. Ти сам це сказав. До побачення, Тому. Може бути, її побачу тебе знову, і ми його зв'яжемо, як раніше ».
  
  
  «У будь-який час», - сказав він. «У будь-який час, Нік. До побачення, друже.
  
  
  Він підняв руку, потім повернувся і пішов назад до стикування. Він не озирався. Її, пірнув у кабіну і оглянув двигун. Через хвилину почув, як машина завелася, і він поїхав. До побачення, Тому.
  
  
  Її досить добре її перевірив, і коли повернувся в каюту, Ліда вже приготувала сніданок. Бекон, яйця, тости і ще кави. Ще вона подарувала мені сюрприз: на ній була зелена військова форма, маленька кепка Кастро і в кепці, а на кожному плечі у нах були по одній срібній зірковий.
  
  
  Її дивився на нах. «Так тепер ти майстер, а? Знаєш, ти теж якийсь псих. Якщо парових Тато У зловлять тебе на цьому знаку відмінності, тебе навіть не чекають. Вони тебе пристрелять з-під контролю.
  
  
  Вона скривилася мені. "Я знаю. Вони все одно будуть стріляти в мене, зірки чи ні. У будь-якому випадку, коли ми зійдемо на берег, його, ну не одягну.
  
  
  Її, кивнув ей. «Це чертовски фантастичним, дорога. Пам'ятай це. Але якщо ви хочете грати генералом на шляху вниз, мені все одно. Тільки не бійся. Пам'ятайте, що ви все ще в команді - і роботи у вас буде багато ".
  
  
  Поки ми їли, її сказав ей, що ми вирушимо в дорогу, як тільки сніданок закінчиться. Вона виглядала сумнівною.
  
  
  «В денний час? Чи Не краще почекати до настання темряви?
  
  
  Її, похитав головою. «Ризик мінімальний. Привид не помітив Морську Відьму, інакше нас би тут не було. Ти точно не будеш.
  
  
  Вона кинула на мене швидкий погляд. "Я знаю. Їй був би мертвий ».
  
  
  "Так. Так що я думаю, що спуститися з нею по річці безпечно. Ми будемо обіймати берег Джерсі, і, як тільки ми увійдемо в потік гавані, нас ніхто не потурбує ».
  
  
  Був один невеликий ризик, про який я не згадав. . Якщо б «Тонтон-Макут» помітили крейсер і з якоїсь причини своєї припинили свій рух, і побачили, як ми вирушимо, вони мали б досить гарне уявлення, куди ми підемо.
  
  
  Це може означати приймальний комітету Гаїті. Її повинен був ризикнути.
  
  
  Її, ввійшов у рубку, зняв сітчастий пояс і кобуру і сховав ih в шафці. Її не готель, щоб мене зацікавив поліцейський катер. Її відкрив радіоблок в кутку рубки і перевірив обладнання. Це було непогано - телефон з корабля на берег і приймач CW. Ліда увійшла в рубку і стала поруч зі мною, поки її оглядав речі.
  
  
  Сталася помилка, і в трансивер був вставлений ручний ключ. Її вказав на ключі. «Ти вмієш поводитися з ключем? Ви знаєте International Morse?
  
  
  Вона похитала головою. "Його немає. У нас є... був... радіоаматор. Хуан збирався ... яке це тепер має значення?
  
  
  «Напевно, ні, - зізнався я. «Тим не менш, ви ніколи не знаєте. І я не можу все зробити ».
  
  
  Її клацнув перемикачем на консолі, і загорівся зелений брильов. У мене нічого не було помилкою, але ручна клавішу, з якої її справляюся досить добре, і тепер її натиснула клавішу пару раз, і по динаміці пролунав тонкий вереск. Її надів навушники, натиснув на кнопку CQ і відрегулював ноніус і гучність до тих тхора, поки код не шталь гучним і чітким, п'ять на п'ять. Їй довелося ключ, повернув циферблат і слухали, як пара ривків працюють одного з одним. Тоді у мене з'явилася ідея, і він відправився CQ на станцію AX на віддаленому острові біля узбережжя Південної Кароліни. Її справді не очікував, що зможу проїхати, тому що рух було щільним, а його рухався по поганій місцевості, на рівні плаття і відбивав сигнали від Живоплотів.
  
  
  Але через хвилину пролунав гучний і пронизливий сигнал: R - вперед, N3 — R - вперед - K—
  
  
  У мене не було повідомлення, але чомусь я відчув себе краще, коли її почув, як увійшли. Слабка зв'язок з моїми людьми, але зв'язок все одно.
  
  
  Її вдарив по ключу. K - тестування - K - тестування - AR—
  
  
  Ревматизму прийшов, як привид. K - АР - Тиша.
  
  
  Її вимкнув тумблер, віддав екіпажу кілька наказів і пішов запускати двигуни. Екіпаж непогано впорався з волосінню, і її підтримав Sea Witch під час припливу і зробив, і далі вниз за течією по діагоналі, щоб отримати певний захід і обійняти далекий берег. Сонце зайшло за горизонт і перетворило плоский свинцевий колір річки в золото і сприйнятливим області. Далекі плеса були порожні, багато вільної води, але вгору за течією повзла пара буксирів, а північніше на панелі Кон-Ед лежав товстий білий танкер.
  
  
  Сьогодні її обманював її навколо кабіни, не хочу виділятися більше, ніж необхідно. Засмаглий генерал підійшов до мене і поцілував мене у вухо, і я сказав агов піти.
  
  
  «Провести цю витівку в гавані не буде бадьоро і весело», - сказав її ей. «Знайди, чим зайнятися». Цікаво, як скоро вона пропустить гроші і яка буде її реакція.
  
  
  «Помий посуд», - сказав я. «Ви - команда, і мені подобається акуратний] камбуз. І було б непогано, якби ви залишилися під укрытием1, поки ми не вийдемо в море. Немає сенсу ризикувати ».
  
  
  Це було добре, виходила від мене. Ризикувати? Вся ця божевільна населений пункт росії була випадковістю - і до того ж не великий випадковістю. У мене з'явилося дуже неприємне передчуття щодо цієї операції.
  
  
  «Подивися, чи ти зможеш отримати морський прогноз», - сказав її ей. «Та дайте мені знати».
  
  
  Не те щоб це мало значення. Мені все одно довелося вийти в море, тому що менше, ніж ураган, не вразила б Хоука. У мене був наказ.
  
  
  Ліда розумний отсалютовала мені і учасників посміхнулася. «Так, так, сер. Це має бути зроблено ».
  
  
  До цього часу вона знову була колишньою прекрасною. Ранкові мігрені закінчилися, і вона була повна надій і хвилювання. Її б багато віддав, щоб зараз заглянути в її мозок. Це могло б допомогти, тому що у нас була довга бичача сесія, і мені було цікаво, скільки брехні вона збиралася мені сказати, і як його міг би виявити і відкинути ih. І скільки брехні мені доведеться гей сказати? «Не дуже», - подумав я. Мені б не довелося багато брехати. Її міг просто пропустити деякі речі.
  
  
  Ліда залишилася в рубці, поки її працював з «Морської відьмою» через потік машин, під вузьким мостом і у зовнішню гавань. Наближався круїзний лайнер, йшло пара іржавих волоцюг, і у Шипсхеда її натрапив на зграю рибальських човнів. Ніякого справжнього банк. Досить скоро ми почали трохи котитися, і качати, і він відчув відкрите море Sea Witch. Вона була добре завантажена, їхала низменному і стійким. Її повернув на південь, і вона почала злегка покотитися по довгій плоскій хвилястою хвилі. Хвилина через п'ять її почув звуки, що доносяться з рубки. Тоді більше ніяких чути. Вона була у ванній.
  
  
  Через десять хвилина вона висунулася навколо рубки. Вона чіплялася за рамку і була самою зеленою темношкірою дівчиною, яку їй коли-небудь бачив.
  
  
  Вона сказала: «Я хвора, Нік. Ой, її так хвора! "
  
  
  Мені це сподобалося. По-справжньому хвора людина не може замишляти багато пустощів, і він міг сказати по одному погляду, що у цієї дитини був дуже важкий випадок mal-de-mer.
  
  
  Її, кивнув, не посміхнувся і висловив гей фальшиве співчуття.
  
  
  «Лягай», - сказав я. - сказав я. «Зазирни в аптечку. Її думав, що бачив там таблеток сьогодні вранці. Якщо найближчим часом тобі не стане краще, її прийду і приготую тобі велику миску густого тушкованого м'яса.
  
  
  «Б - виродок!» Вона затиснула рот рукою, повернулася і побігла.
  
  
  Катер берегової охорони підібрав мене відкрито для Амвросій Лайт. Ee звали Екскалібур, і вона увійшла, закручуючись, утворивши великий кремовий коло, і я побачив, як ee офіцери спостерігають за мною через точках. Її підняв праву руку і зробив рубляча рух до свого лівого зап'ястя. Її зробив це тричі. Мить ee поворотник відповів, блідий очей при денному світлі: R - AR -: Отримав і зрозумів.
  
  
  Екскалібур залишив мене і побіг на схід, поки не перетворився на крапку на горизонті. Потім вона повернула на південь і стала переслідувати мене на березі.
  
  
  Хоук був на висоті.
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  
  Морські прогнози на цей раз виявилися вірними, і гарна погода трималася. Її заправився в Вірджинія-Бичем і попрямував в Кі-Уест з Экскалибуром, все ще переслідує мене. Одного разу її, працював з нею на приемопередатчике CW відкритим кодом, і мені сказали, що вона проведе мене до східного обидва кінця Куби, а потім залишить мене. Звідти її здогадався, що вона прибіжить в Гуантанамо. У будь-якому випадку не збирався бути один у вузькій кишці між Кубою і північним узбережжям Гаїті.
  
  
  Ліда два дні була непорочне хворою дівчинкою, потім отримала морські ноги і почала приходити в норму. Трохи слабкий і блідий, але знову показує ознаки Чорного лебедя. Поки що вона не проявляла інтересу до сексу, і мене це влаштовувало. Зрештою, мені довелося поспати і довіритися гей, і я заснув, і коли її прокинувся приблизно через 12 годин, вона сиділа в кріслі на гіроскопі і дивилася на мене. Будь вона проклята, якщо б у нах не було цього великого Уеблі в руках, обома руками, і вона вказала їм на мене, він трохи трусився вгору, вниз і в сторони. Це було велике важка рушниця, вона була нервової дівчиною, а її був дуже, дуже обережний. Її говорив м'яко, ніжно і посміхнувся ей.
  
  
  «Краще подумайте, - сказав я. «Ви не можете керувати цим крейсером поодинці. І цей катер берегової охорони знає, що я командую, і вони проведуть перевірку, перш ніж покинути нас. Якщо мене не буде поруч, вони вікові тебе під варту, і в тебе будуть великі проблеми ».
  
  
  Великий револьвер здригнувся, коли вона зробила його в мене. «Де гроші, сволота?»
  
  
  "Ах, це!" Її намагався здаватися tres-веселим, неначе револьвер мене анітрохи не турбувало. «Я сховав це. Не турбуйся про це. Це безпечно, і ти повернеш його, коли все закінчиться.
  
  
  Вона виглядала злий, стривоженою і сумнівною. «Ви не зробили нічого божевільного? Як викинути гроші на борт? »
  
  
  Її повільно потягнувся за пачкою сигарет, але вона мене не застрелила, і він вирішив, що яуже на гірці.
  
  
  «Використовуйте свою голову», - сказав я. «Хіба її схожий на людину, який кине за борт сто тисяч доларів?»
  
  
  «Більше того, - сказала вона. «Майже сто п'ятдесят - і чисті, думаю, ти б не шталь цього робити. Викинь це за борт. Але де це? »
  
  
  Її, запалив, випустив дим у стелю і сказав: «Я не збираюся тобі цього говорити, Ліда. Просто повір мені. Її, думав, що в цьому вся ідея - що ми будемо довіряти один одному. Якщо ми цього не зробимо, якщо ми не зможемо, ми можемо негайно припинити цю справу. У нас зараз тільки половина молитви, і якщо ми будемо боротися ще з одним, у нас не буде жодних шансів. А тепер викладайте цю прокляту гармату і перестань бути дурнем.
  
  
  Вона опустила револьвер, але її очі блиснули жовтими іскрами на мене. «Ці гроші - все, що у мене є в світі. Все, що у нас є - мої люди. Його несу за це відповідальність ».
  
  
  «Неправильно, - сказав я. «Я несу за це відповідальність. Це гроші на вторгнення, і вторгнення не буде, так що зараз вони вам не потрібні. Розповім, що я зроблю - відвертими перед тим, як ми відправимося в Гаїті, її покажу вам, де це. Її не віддаю його тобі, але покажу, де вони заховані. Добре?"
  
  
  Це було недобре, але агов, довелося змиритися з цим. Вона кивнула і кинула Уеблі на килим поруч зі стільцем. «Думаю, її знаю, де вони, - похмуро сказала вона, - але я не можу зрушити ці ящики».
  
  
  Його міг це зрозуміти. Її можу підняти 300 фунтів, і якщо б її спітнів, прибираючи ящики назад в шафку на форпике.
  
  
  Її взяв Webley і усміхнувся ей. «До чого цей мушкетон по всіх газів, які у нас є на борту? Ви з працею утримуєте его ».
  
  
  Вона знизала плечима і готель не дивитися на мене. «Він виглядав досить великим, щоб убити тебе, і він вже був заряджений. Її... її дійсно не дуже розбираюся в зброї, Нік.
  
  
  Її викинув обойму за Webley. Не велика його загін. «Не дозволяйте своїм військам дізнатися про це», - сказав я. «Передбачається, що лідер повинен вміти робити все, що потрібно військам, і робити це краще».
  
  
  Вона закрила обличчя руками і заплакала. Її дивилася, як сріблясті сльози котяться по її світлим кавовим щоках. Нерви. Напруга. Морська хвороба, що завгодно. Її легенько поплескав її по плечу, не висловлюючи співчуття, тому що знав, що на самому делле вона цього не готелю.
  
  
  «Вигукуйте, - сказав я. «І повір мені, дитинко. Костя нас обох.
  
  
  Її, підійшов до флайбриджу, зросли ee від гіроскопа і взяв на себе шахрайство.. Ліворуч від мене, як чорне плямочка на внутрішній стороні синьої чашки, Екскалібур переслідував нас.
  
  
  Це було не для мене, але Хок сказав, що Кі-Уест, а значить, і Кі-Уест, так і повинно бути. Як би воно нам було, вирішив її дістати, там паливо і воду, взявши з собою досить і того, і іншого, щоб доставити мене на Гаїті, і навпаки. Назад? Її не особливо розраховував на спину, але якби ми це зробили, мені не хотілося б залишитися без палива і води де-небудь в центрі Карибського сукню. Ми обігнули край Флориди і попрямували до Ки. Її зберігав цілодобової радиовахте з Экскалибуром, і коли її вирушив на захід, вона була спантеличена, виникла якась плутанина з приводу наказів, і вона увійшла в гучномовець, щоб задати мені штопора.
  
  
  Їй пояснив, що у мене є замовлення на Кі-Уест, і через мить знову прийшов сигнал, щоб продовжити рух. Навіть сигнал здавався трохи здивованим і незадоволеним, і він знав, що відчував командир катера - він працював у темряві за вказівкою навколо Вашингтона, і він не знав, що, кравець візьми, все це було.
  
  
  Затока був млиновим ставком. Погода трималася, квітень був жаркий. Її, роздягся до пояса, прибрав люгер і балетні тапочки на шпильці в шафку і почав відновлювати свій загар. Ліда звикла носити дуже короткі шорти і недоуздок. Вона знову була в хорошому настрої і співала, займаючись своїми справами. Відвертими перед Ки-Вестом, коли у мене був крейсер на гіроскопі, вона раптом схопила мене в рубці, і ми якийсь час каталися по підлозі, і її отримав ще одну справжню роботу. Це було добре і збудливо, і я не заперечував проти того, як вона впивалася в мене зубами.
  
  
  Коли все закінчилося і вона залишилася задоволена, вона, як завжди, була дуже крутий і спа. До теперішнього часу досить добре з'ясував її емоційні патерни і тільки сподівався, що вона не відмовиться від них, коли ми дійсно приступимо до справи.
  
  
  Її привів Морську Відьму біля підніжжя Дюваль-стертий. Замість того, щоб пришвартуватися, її поставив саморобний якір і взяв човен. Не хочу спокушати Ліду більше, ніж необхідно, її взяв з собою ключі і, на всяк випадок, пару життєво важливих замків з двигунів. Ліда спостерігала за цим з сардонічною посмішкою.
  
  
  «Взаємна довіра, а?» Її усмішка була білою і кислої. "Здається, це не працює в обох напрямках, чи не так?"
  
  
  Її поцілував її в губи і погладив її по попереку. «Я довіряю тобі», - збрехав я. «Але я повинен виконувати накази, інакше його потраплю в перев'язку. Накази не повинні мати абсолютно ніяких шансів ».
  
  
  «Ха».
  
  
  Її втримав її від себе і усміхнувся. «У будь-якому випадку, якщо твоє складати долар чисто, і ти не збираєшся ніяких мавпячих дель, яке це має значення?»
  
  
  Відштовхуючись у шлюпці, їй сказав: «Тримайтеся подалі від палуби, наскільки ви можете. Тримайтеся подалі від очей. У Ки повно кубинських біженців і бог знає хто ще - може бути, деякі з тонтон-макутов. Ми не хочемо, щоб тебе помітили.
  
  
  Вона злегка помахала мені, і майже бігла до рубки. Все, що мені потрібно було зробити, це згадати Тонтон Макаут, і вона злякалася. В цьому було щось більше, ніж його зараз розумів.
  
  
  Я не знав, кого шукаю. Угода полягала в тому, що агент AX зв'яжеться зі мною, коли її вийду на берег по Sea Witch. Її нехтував човном і піднявся по сходах. На мені був зелений комбінезони, білої футболка і яхтова кашкет, і він сподівався, що виглядаю, як будь-який інший матрос, який працює неповний робочий день, на невеликому кораблі,
  
  
  Я не був готовий до старого, але він був особисто. Яструб. На nen був м'ятий костюм з бавовняної тканини і білої сорочка з спітнілим коміром і жахливим краваткою. На сивий голів у нього була надіта нова панама, що він, ймовірно, думали розпусним.
  
  
  Він підійшов до мене, простягнув руку і загарчав на мене: «Привіт, синку. Радий вас бачити. Ви схожі на пірата.
  
  
  Її, усміхнувся ему. Він курив одну навколо своїх дешевих сигар і виглядав як фермер, який приїхав у місто щороку пам'ятки.
  
  
  Її сказав: «мені Всі так кажуть, сер».
  
  
  Він опустив руку і примружився на пекучому суворому сонце. "Так, нібито. Її, вважаю. Йдемо. У нас мало часу. Її повинен негайно повернутися до Вашингтона, і нам належить багато чого вивчити. Багато чого сталося ».
  
  
  Я пішов в ногу з ним. «Повинно бути», - сказав я. «Щоб ви прийшли сюди особисто».
  
  
  Старий похмуро кивнув. «Жаркого і стає все спекотніше. Просто щоб підказати вам, їй скажу, що це може бути так само важко, як кубинська ракетна криза ».
  
  
  Її тихенько свиснув. «Підступний. Дуже підступно. Її, думав, що все, що мені потрібно зробити, це піти і вирвати цього Вальдеса навколо зубів Тато Панелі.
  
  
  «Це діти», - сказав Хоук. «Це теж, - але ценымногие більше».
  
  
  Він підвів мене до хардтопу Chevy та вручив ключі. ""Ви їздите. І можеш розслабитися - на всяк випадок, нас прикривають троє чоловіків. Напевно, марна трата часу, тому що я думаю, що Тонтон-Макут втратив тебе і дівчину, на даний момент ».
  
  
  «Залиште нас молитися, - сказав я.
  
  
  Він глянув на затоку, туди, де тільки що був видатним Екскалібур, потім похмуро посміхнувся мені вставними зубами. «Як у вас справи з супроводжуючими?»
  
  
  "Просто добре. Тільки шкіпером, здається, не розуміє, в чому справа.
  
  
  Хоук коротко розсміявся. «Він не робить. Це була нагальна робота, мені довелося перестрибувати через канали і йти відкрито до математики ».
  
  
  Взяв Шевроле. "Куди?"
  
  
  «Просто їдь. Їй скажу тобі
  
  
  Її дивився в дзеркало, коли виїжджав на пробку. «Форд» з двома чоловіками виїхав через узбіччя і пішов за нами. Коли її наблизився до світлофора, червоний лімузин вилетів зі тут, і пронісся попереду мене.
  
  
  Її, глянув на Хоука. «Я відчуваю себе в такий безпеки, бос. Знаєш, ти зіпсуєш мене всій цій безпекою. Її можу звикнути до цього ».
  
  
  Він зробив кислу гримасу. «Не назавжди. Скоро ти будеш один. Візьми наступний провулок ».
  
  
  Ми трохи погралися, поки Хоук дивився в дзеркало. Слідуючи його вказівкам, її проїхав на «шевроле» mimmo музею Ернеста Хемінгуея і через Трумен-авеню, щоб обігнути Гарнізон-Байт. Було багато чартерних човнів. Ми кружляли і прорізали старі черепашачі краалы і зрештою опинилися перед приватним будинком на Грін-стертий. - Хок сказав мені під'їхати до будинку. Червоний MG повернув перед нами за ріг і зупинився. «Форд» зупинився в полквартале позаду нас.
  
  
  Хоук бурчав. «Чортова нісенітниця, але я повинен це зробити. Не думаю, що в межах сімсот миль звідси є головоріз. Йдемо, Нік.
  
  
  У Гаїті було трохи більше семисот миль.
  
  
  Просто щоб трохи підбадьорити його, її, сказав: «Голос що капітан« Пуебло »думав про північних корейців».
  
  
  Він просто хмикнув і не відповів мені.
  
  
  Хоук відкрив двері, і ми увійшли у велику прохолодну вітальню з запахом пилу. Всі були опущені штори, штори запнуті. Хок вийняв навколо внутрішньої кишені пачку обгортки навколо цибулинні і кинув мені. Він був набраний дрібним шрифтом, з одним інтервалом і налічував близько двадцяти сторінок.
  
  
  «Прочитайте це, - сказав він. "Не зараз. У вільний час по дорозі на Гаїті. Потім знищіть його. Як поживає суб'єкт? »
  
  
  Їй сказав, що у нах все в порядку, і швидко і стисло, представлених на ему події, що відбулися потім перестрілки в церкві вуду. Він продовжував кивати, жувати сигару і не перебивав.
  
  
  Коли її закінчив, він сказав: «Дивись на нах кожну хвилину. Я думаю, що вона і HIUS знаходяться на рівні, бажає позбутися від цього доктора Вальдеса, але, з іншого боку, вони можуть захотіти его увійти. Ми знаємо, що вони хочуть, щоб він шталь наступним президентом Гаїті. Тобто мулати. Еліта. Вони хочуть повернути свою землю, свої власні плантації цукрового очерету і каву, і для цього їм потрібно вбити Папу Панелі і замінити його цим Вальдесом. Знаєш, він теж мулати.
  
  
  Її не знав і сказав про це. Хоук махнув рукою.
  
  
  "Незалежно від того. Яка різниця, що доктор Вальдес ще і фізик. Теоретик, але все ж фізик. Принаймні, він був у Колумбії до того, як папа Док схопив його, і я не думаю, що він багато чого забув на п'ять років. Це що-небудь для тебе означає, Нік?
  
  
  Це було так. «Це починає звучати трохи знайоме і негарно», - сказав я.
  
  
  "Це. Ви пам'ятаєте, вони ракети "Сайдвиндер", які нещодавно вкрали в Бонні? Це повинно було бути відправлений у Москву? »
  
  
  Їй сказав, що згадав.
  
  
  Хоук сунув в рот нову сигару. «Вони так і не доїхали до Москви. Ih знову вкрали, в дорозі, і вони опинилися на Гаїті. ЦРУ пощастило з цією інформацією. Не так давно берегова охорона затримала кубинського біженця. Він був співробітником кубинської розвідки, і був досить добре застрелений, коли його взяли на борт катера. Перед смертю він змусив хлопців з ЦРУ, що у Папи Дока є ракети, створені за зразком Сайдвиндера, і що він намагається розробити для них атомні боєголовки. Кастро знає це, і голос-голос зійде з розуму. Ти бачиш це?"
  
  
  Її бачив це. Якщо б у Папи Дока були ракети, і якщо б він міг озброїти ih ядерними боєголовками, він збирався домінувати на Карибах. Кожна маленька бананова республіка збиралася танцювати під його дудку.
  
  
  А доктора Ромера Вальдес був фізиком. Не дивно, що Папа Док відмовився викупити його на мільйон, зібраний HIUS. Ліда була права в цьому.
  
  
  «Вальдес був комуністом, коли був в Колумбії, - сказав Хоук. «У ФБР і ЦРУ є досьє на нього, звідси до місця. Він ніколи не був активістом, тільки рожевим салоном, але він був комуністом. Ми дійсно не хочемо, щоб він повернувся в Штати ».
  
  
  Її уважно спостерігав за ним: «Ти дійсно хочеш його смерті?»
  
  
  Хоук похитав головою. «Тільки в крайньому випадку, синку. Так говорить Людина. Ви не повинні вбивати його, якщо немає абсолютно ніякої надії витягнути его ». Він спохмурнів і плюнув на підлогу сигару. «Я б не шталь так чинити, але Людина цього хоче, і я повинен підкорятися наказам так само, як і всі інші. Але ми не можемо дозволити папського Доку тримати его.
  
  
  Її закурив. «Як ви думаєте, що навколо того, що ми знаємо, знає Ліда Бонавентура?»
  
  
  Старий похитав головою. «Я можу тільки здогадуватися. У всіх своїх відносинах з ЦРУ вона грала дуже близько до жилету. Вони намагалися перешкодити один одному, вона і контакти ЦРУ, і, кравець візьми, її знаю, хто вийшов вперед. Тобі потрібно дізнатися у нах як можна краще.
  
  
  «Вона повністю за те, щоб витягнути Вальдеса», - сказав я. «Принаймні, вона мені так каже. І вона повинна знати, що він фізик і комуніст.
  
  
  Хоук кивнув. "Так. Вона буде це знати. Вона також знає, де саме на Гаїті тримають Вальдеса в полоні. Не дозволяйте гей обманювати вас, що вона цього не робить. Вона може доставити тебе щиро до йому. Ви знаєте, що вона Чорний лебідь? »
  
  
  "Я знаю.
  
  
  «Я розповів йому про зброю та однострої, а також про те, що у мене на руках був RU.
  
  
  «Напевно, у нах на Гаїті досить хороша підпільна організація, - сказав Хоук. «Вона планувала використовувати чорних як рядових членів своєї армії вторгнення. У нах є тільки невелика група мулатів ».
  
  
  «Чому чорні пішли на це? Коли мулати повернуться до влади, чорним буде гірше, ніж при Дювальє ».
  
  
  «Вони ще цього не знають, - сказав Хоук. «Під Папою Доком справи йдуть настільки погано, що чорні готові спробувати все. Коли вони прокинуться, буде вже пізно. Якщо вона зможе здійснити вторгнення.
  
  
  «Вона не збирається робити ніякого вторгнення», - пообіцяв її [ему. - Добре, вона мила і розумна, але не так як, нібито, і хороша. Його тримаю її під контролем. Забудьте про вторгнення ».
  
  
  Хоук зітхнув, відкинувся назад і втупився у стелю. «Добре, синку. Їй довіряю тобі в цьому. Але вам все одно потрібно дістатися до Вальдеса, вивести його з Гаїті або вбити його і повідомити нам, на якому етапі еволюції Папа Док досяг своїх ракет і атомних боєголовок. Останнє, що хоче зробити Людина в світі, - це знову окупувати Гаїті. Вони і так нас досить ненавидять, над нами все ще витає сморід домініканців, і зараз поганий час для неприємностей в Карибському басейні. У будь-який час невідповідний час, але зараз це було б убивство. У нас досить дель по Близькому Сходу і В'єтнаму. Ти повинен зробити нам там роботу, хлопчик, і тобі не буде ніякої допомоги. ЦРУ підірвано до біса, а в мене залишився один агент в Порт-о-Пренсі. Одна людина! Її б готель " его " - залишити. Але якщо справи підуть погано, і ви врятуєтеся втечею і зможете добратися до Порт-о-Пренса, він, можливо, зможе допомогти.
  
  
  Він розповів мені, як зв'язатися з цією людиною в Порт-о-Пренсі. Він продовжував говорити ще чверть години, по-справжньому напружуючи мене, її, слухав, і з кожною хвилиною мені ставало гірше. Що мені справді було потрібно, так це полк морської піхоти - справжні стійкі морпіхи зразок тих, що окупували Гаїті з 1915 по 1934 рік. У мене не було морської піхоти. У мене був тільки її. Коли її їхав на «Шевроле» назад на Дюваль-стертий, Хок розповів мені про Нью-Йорку.
  
  
  «У ЦРУ є багато побоювань з приводу втрати Стіва Беннета, але вони прикривають. Нью-йоркські поліцейські не знають, що відбувається, але вони чують щура, ih співробітники відділу вбивств не дуже стараються. Третій головоріз пішов чистим, а двоє інших мертві.
  
  
  «Я точно знав, що у мене є один, - сказав я. "Я не міг бути впевнений в іншому".
  
  
  "DOA", сказав Хоук. «Він не розмовляв в машині швидкої допомоги».
  
  
  Хоук зі мною на пірс не виходив. Ми обмінялися рукостисканням, і він сказав: «Ретельно якийсь точність, синку. Це ценымногие більше, ніж у мене був час. Переконайтеся, що ви його знищили ».
  
  
  "Зроблю. До побачення, сер.
  
  
  Він показав на мене своєю викривленої рукою. «До побачення, Нік. Удачі. Її буду чекати відповіді від вас.
  
  
  Коли його плив на човні назад до Морської Відьми, її міг тільки сподіватися, що його очікування не буде марним. Що він почує від мене.
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  
  Її пробіг старий Багамський протоку, тримаючись подалі від кубинських вод. Насправді її просунувся так далеко на північ, що, повернувши на південь, щоб увійти в Наветренный прохід, її зміг розрізнити тьмяне пляма міста Метью за кормою.
  
  
  «Екскалібур», як вірний пес, якого навчають ходити, втік від мене лівіше, і на пару миль назад. Як тільки її увійшов в коридор, вона скипіла, крутилася переді мною, і подав знак:
  
  
  Залишаючи вас зараз - побачення згідно з інструкціями за викликом - до побачення, і удачі -
  
  
  Її, відчував себе самотнім і холодним, коли дивився, як вона йде. Її офіцери і люди дивилися на нас через точках, і, відчуваючи себе таким же самотнім, як і вона, він не міг не посміхнутися. День, проведений в Кі-Уесті, Ліда перетворила в топлес. Вона сказала, що гей потрібно сонце на грудях, і до біса купу подглядывающих Томів.
  
  
  «Ви ексгібіціоністка, - сказав їй привіт, - і зводите з розуму багатьох хороших охайних американських хлопців з ih рокерів. Онанізм засуджується в береговій охороні, і ви заохочуєте его. У цьому випадку ходити без бюстгальтера, ймовірно, є зрадою ».
  
  
  Гей, було наплювати, і вона так сказала. Мені було наплювати на себе, і мені доводилося сміятися кожен раз, коли її, думав про те, що, мабуть, думають офіцери і солдати катери. Особливо шкіпером. Він знав, не знаю подробиць, що я виконував серйозне завдання, і, мабуть, его стійка прагнення душі шокувала, спостерігаючи, як ми граємо в «Морську відьму». Мені було цікаво, помістить він це в журналі або включить в свою доповідь у Вашингтон, і яким буде вираз обличчя Тетерев'ятник, коли він прочитає доповідь.
  
  
  Ліда підійшла до мене, і ми спостерігали, як катер I зникає за горизонтом. Вона сиділа позаду мене, її грудей стосувалися моєї голій плоті, і стосувалися мого вуха своїми вологими губами. На цей раз ми вже дуже полюбили одне одного.
  
  
  «Екскалібур» зник з виду.
  
  
  «Вона зіткнеться з Гуантанамо», - сказав я. «Дайте команді невелику відпустку, візьміть трохи припасів і поверніться сюди, щоб відправитися в круїз по станції. Її просто сподіваюся, що ми знову побачимо її ».
  
  
  «Амінь», - сказала Ліда. Вона кинула на мене гострий, схвильований погляд
  
  
  змовника, і він майже чув, як вона кипить всередині. Ми збиралися перейти до дрібниць, і вона була щаслива і готова.
  
  
  На заході сонце падало швидко і пишно раскрашивало-пас. Лаванда, золото, малиновий і син-фіолетовий. Випадкові літаючі риби ковзали у срібному сяйві. Море було спокійним, воно текло довгими, дрібними, зеленими баняками, увінчаними мереживом, і пасатний вітер навколо Африки рівномірно обливав ці особи вологою прохолодою. Іншого корабля не було видно, і з наближенням ночі це мене цілком влаштовувало. З цього моменту це буде дуже складно.
  
  
  Її міцного вдарив її по дупі і сказав, щоб вона приготувала вечерю. Потім її вирішення науково-дослідних завдань двигуни, не наближаючись до неї, і включив гіроскоп. Тепер у мене виникло ряд проблем.
  
  
  Її прочитав і запам'ятав, точну інформацію, яку дав мені Хоук, а потім знищив її. Це був головний біль, більше нічого, крім роботи, проблем та небезпек, але з цим нічого не поробиш. Це також значно збільшити кількість персонажів - те, без чого її міг би обійтися, - тому що з цим супом вже занадто багато кухарів дуріли. Її читав про Поле Пентоне Тревелине і іноді бачив, его рідкісні і застарілі фотографії, але тепер мені, можливо, доведеться зустріти цього дивного персонажів у плоті. Можливо, мені навіть доведеться вбити його.
  
  
  Міс.Міс. Тревелин, як його зазвичай називали, був ексцентричним мільярдером, що оселилися на Гаїті на постійній основі. Хоук коротко зізнався, що в AX не так як, нібито, багато інформації про P. P., а те, що у них було, є застарілим і не дуже надійне. Міс.Міс. був людиною загадковим, відлюдником і лютим фашистом, а він і Папа Док були такими ж крутими злодіями, якими вони, безсумнівно, були. Міс.Міс. змушував Говарда Хьюза виглядати буйним екстравертом і мати більше грошей, ніж Гетті. Останньою його фотографії було двадцять років.
  
  
  Міс.Міс. також був головою розвідувальної служби Тато Панелі і вкладати в це гроші. Це був Мо. який тримав доктора Ромеро Вальдеса у своєму величезному маєтку недалеко від руїн палацу Сан-Сусі і недалеко від Цитаделі. Це було моє припущення, а також ЦРУ і AX, що містер Тревелин називав багато мелодій Тато Панелі.
  
  
  Ліда теж так думала, і визнала, що витягнути Вальдеса за lap P. P. буде нетільки. У людини була особиста армія! Це зробило мене противником двох армій - Тато Панелі і Мо.Міс.
  
  
  Її все ще думав про це, коли вона покликала мене піти поїсти. Її викинув сигарету за борт і востаннє озирнувся. Сонце сіло, і кольори зблякли, але в тихій неосяжності сутінкового сукня була якість спокій і безтурботності, які охопили й утримували мене, тим більше, що я знав, що, можливо, пройде багато часу, перш ніж її знову відчую себе . Якщо коли-небудь. Це повинно було бути нелегко, і він почувався явно не в своїй тарілці.
  
  
  Потім обіду їй сказав Ліді дістати всі ці карти і записи, і підготувати ih до останнього військовій раді. Я пішов нагору, вирішення науково-дослідних завдань двигуни і встановив морський якір Sea Witch. Тепер було зовсім темно, на сході виднілася лише смужка місяця. Ця ділянка перевалу був у нас, і її не містив ніяких ходових вогнів. Потім останньої перевірки її пробрався через завалений мотлохом каністри з маслом і водою і повернувся в рубку. Ліда наділу недоуздок і легкий светр, щоб уникнути невеликого холоду, і уважно переглядала таблиці та обрізану пачку нотаток.
  
  
  Її закурив для нас обох, і крізь дим дивився на графіки. «Добре, - сказав я. «Давай займемося цим. Її хочу сьогодні ввечері зіткнутися з Тортугой і сховатися, поки не розвиднілося. У тебе є хтось на цьому острові?
  
  
  Вона кивнула і насупилася, дивлячись на карту, облизавши губи довгим рожевим язиком. «Кілька людей, щоб. Якщо нічого не сталося ».
  
  
  «Ви можете зв'язатися з ними без небезпеки для нас?»
  
  
  Її уважно спостерігав за нею. Ми були разом достатньо довго, щоб її знав, коли вона брехала або навіть думала про брехні. Тепер її насупився. «Ви б чули, чи не так, якби що-небудь сталося? Ви - Чорний лебідь, господиня ».
  
  
  Вона кивнула, але кинула на мене їдкий погляд. «Я маю на увазі нещодавно, Нік. У Нью-Йорку її б почув, так, але останні кілька днів ми були трохи відірвані, так?
  
  
  В цьому вона була права. За винятком того, що пару раз працював з Экскалибуром, її дотримувався найсуворіше радіомовчання, і навколо Порт-о-Пренса не було ніяких передач, що вказують на проблеми. Ми постійно стежили за Радіо Гаїті. Це, звичайно, наша функція не значило. Папа Док - дуже закрита людина.
  
  
  «Добре, - сказав я. «Нам доведеться ризикнути. На Тортузі багато людей? » Це був острів біля північного узбережжя Гаїті, наприклад, в 20 милях від Порт-де-Пе на материку, і старовинне приватне порт.
  
  
  "Не дуже. Кілька рибалок, і кілька негрів. Там небагато.
  
  
  «Де ми можемо заховати човен і замаскувати її?»
  
  
  Вона кивнула. «Ніяких проблем. Безліч бухт і заток. Тебе непокоять повітряні патрулі?
  
  
  Їй було страшенно стурбований повітряним патрулем і сказав про це.
  
  
  У Папи Дока не було багато військово-повітряних сил, а в мене ну не було, і досить одного літака, щоб виявити човен, якої не повинно бути.
  
  
  Потім вона підняла стару і хвору тему. Ми сперечалися про це всю дорогу-Кі-Уеста.
  
  
  «Якщо б ти тільки дозволив мені використовувати радіо, Нік! Її міг би закликати своїх людей на материк, і це було б ценымногие простіше, ніж робити це так, як ви хочете. Її-"
  
  
  "Ні, кравець забирай!" Її сильно вдарив долонею по столу. Любителі часом діють мені на нерви.
  
  
  «Так буде легше», - продовжив її. «Простіше Папського Доку і цього.П.Міс. Тревелин. Як мені дізнатися, скільки у них пеленгаторів і станцій моніторингу? Про це просить передача на материк, Ліда. Вони нас виправлять, і все. Нитка історії. Нитка навколо нас. І більше не згадуй про це! "
  
  
  «Так, капітан. Її не буду ". В її усмішці була знайома усмішку.
  
  
  «Ми дотримуємося мого первісного плану», - сказав я. «Ми лежимо на Тортузі, поки ви встановлюєте контакт і відправляєте його своїм людям на материку. Тільки в усній формі. Ніяких нотаток. Ваш посол призначить зустріч на материку сьогодні ввечері. Так воно і буде ».
  
  
  «Звичайно, Нік».
  
  
  «Ще одне, - продовжив я, - я не хочу, щоб хто-небудь навколо твоїх друзів прибув на борт« Морської відьми ». Якщо вони спробують, мені доведеться ih пристрелити. Отримати це щиро, Ліда. Тому що я зроблю це, і якщо почнеться перестрілка занадто рано, ми приготуємося. З таким же успіхом ми могли б послати папського Доку телеграму.
  
  
  Вона побачила в цьому сенс і без посмішки погодилася. "Я знаю. Її особливо не хочу, щоб чорні знали, що у нас на борту, тому що вторгнення бути не повинно. У них ... у них можуть бути власні ідеї ».
  
  
  Я не міг втриматися від посмішки. Протягом останніх кількох днів спільного використання човнів і сміття ми досягли він вільною, легкою і зручною стадій, коли ми не заперечували проти гострих слів або страх образити іншого іншого.
  
  
  Її сказав: «Чорні вами трохи турбують, чи не так? Ви повинні ih використовувати, тому що вас, смаглявих, мало, але ви їм не довіряєте. Її розумію вашу точку зору - ви, мулати, здійснюєте революцію, а потім втручаються чорні, захоплюють владу і вішають вас разом з Татом Доком ».
  
  
  Ліда знизала плечима. «Якщо б її втручався, її б турбувався про це, але, оскільки вторгнення бути не повинно, це не має значення. Забудь про вторгнення, Нік. Її обіцяю не пробувати ніяких хитрощів.
  
  
  Її, подумав, що обіцянка коштувало наприклад, підлога гаїтянського гурда. Наші копійок.
  
  
  Вона застосовується великий палець до таблиці, потім взяла олівець і зробила позначку. «Саме тут, на північно-західному узбережжі Тортуги, є затока та річка. На самому делле лише струмок, але він повинен бути достатньо глибоким для Морської Відьми.
  
  
  "Немає проблем. У нас є глибиномір. Ми можемо ввести її повільно, наскільки вона захоче. Трохи ризиковано, але ми повинні ризикнути ».
  
  
  Її боявся зациклюватися на барре.
  
  
  Вона сунула олівець в свої густі волосся і посміхнулася мені. «Все повинно бути в порядку. В останній раз, коли її був тут, був у човні, яка займається приваблює більше, ніж ми, і у нас не було ніяких проблем. Увійшовши в гирлі струмка, ми можемо лягти на бік, і пальми сховають нас ».
  
  
  Її спостерігав за її очима. "Коли це було? В останній раз ви були тут?
  
  
  «Близько трьох місяців тому. Її сказав тобі це одного разу. Її приїжджаю на Гаїті, коли хочу ».
  
  
  Вона сказала мені, якщо подумати.
  
  
  Їй сказав: «Ви вже тоді готували вторгнення?»
  
  
  Її темні очі були щирими і холодними. "Я був. Її вже тоді знав, що Дювальє не збирається викуповувати доктора Вальдеса, що він тільки підіграє нам ».
  
  
  Їй кивнув. "Добре. Потім робимо так, як планували. Ми використовуємо зустрінуть ваших людей вторгнення і маршрут вторгнення, але без вторгнення. Що ви збираєтеся сказати своїм людям? Ми повинні використовувати ih, щоб вони не знали, що вони використовуються ».
  
  
  Ліда насупилася і облизнула губи. "Я знаю. Це може бути трохи важко і навіть небезпечно. Можливо, мені доведеться трохи збрехати.
  
  
  Її, усміхнувся ей. «Для тебе немає проблем, малюк».
  
  
  Вона проігнорувала це і сказала: «Я впораюся, Нік. Їй скажу їм, що це остання розвідка перед фактичним вторгненням. Але мені доведеться придумати історію, щоб пояснити вам.
  
  
  Її одягнув футболку та спортивну куртку, перевірив люгер і балетні тапочки на шпильці. Її пристебнув ремінь з кольтом 45-го калібру в старої зношеної кобурі.
  
  
  «Скажи їм усе, що хочеш», - сказав я. «Просто переконайтеся, що я знаю, що ви їм говорите. Добре. На цьому поки все. Її відведу її в дорогу. Її хочу бути в цьому струмку і сховатися до сходу сонця ».
  
  
  Біля трапа, що вів до рубці, його озирнувся на нах. «Одягніть комбінезони і кепку, якщо хочете, але зніміть зірку. І знайдіть собі зброю - ручний пістолет, з яким ви впораєтеся. Легкий пістолет. Якщо ти не впораєшся, дати тобі пару уроків ».
  
  
  Її повернувся до двигунів і приніс ih на нейтралі. Її витягнув морський якір, який утримував Морську Відьму проти вітру. Коли її знову рушив у путь, бігаючи без світу, її подумав, чи був її смарт - використовував її установку вторгнення в своїх цілях. Її, знизав плечима. Це було краще, ніж зійти на берег і борсатися в джунглях без будь-яких контактів.
  
  
  Мені доводилося спостерігати за нею кожну секунду, навіть лиже, ніж раніше. Дивись, щоб вона мене не вбила або не вбила, а потім все одно інсценувати своє власне вторгнення.
  
  
  Коли сонце зійшло і позолотило єдину невисоку гору на Тортузі - на карті була вказана висота 1240 - Морська Відьма затишно лежали в струмку під товстим пологом кокосових пальм з великою кількістю води під нею. Ліда, так як, схвильована, що вона нервувала, зібралася зійти на берег і знайти своїх людей. На ній була зелена уніформа і кашкет без зірочки бригадира, а в сумці на поясі у нах були маленькі «Сміт і вессон» 32 калібру і кілька запасних патронів. Можу посперечатися, що у нах, де-то був ніж. Її не бачив цього й не питав її.
  
  
  Незадовго до того, як вона зійшла на берег, їй сказав агов: «Тримайся подалі від неприємностей. Якщо її почую постріли, її почекаю хвилина десять, не більше, а потім втечу. Ти зрозумів? Десять хвилина."
  
  
  Вона засміялася, притулилася до мене і волого поцілувала, засунувши мову мені в рот. Вона корчилася навпроти мене, і вона була так схвильована і розпаленіла, що не проти б скоріше перекусити виплат прямо тут, на палубі. Її відштовхнув її, будучи спокушуваним.
  
  
  «Іди. Повертайся якомога швидше. Галасуйте, коли повернетеся, і свистните, перш ніж підійти надто близько. Мені не хотілося б убити тебе випадково І нікого з собою не брати.
  
  
  Вона посміхнулася мені, швидко отсалютовала і зістрибнула через борт. Струмок тут був настільки глибоким, що я зміг направити човен виплат прямо в берег. За мить вона зникла в заростях дикого очерету. Її слухав і нічого не чув. Її це відзначив. Вона рухалася в заростях густої, як привид.
  
  
  Найсмішніше, що я нудьгував по ній. Її звик до цієї прекрасної стрункою дівку. Її приводить таблицю сполучуваності голосних кави, додав у нього чарку горілки і пішов вперед. Її вибрав три найсучасніших кулемета по нашому арсеналі, порпався в шухляді, поки не знайшов потрібні патрони, потім забрав пістолети і розклав ih на палубі під рукою. На човні завжди є чим зайнятися, і тепер її був зайнятий, щоб час йшов швидше, і її не нервував.
  
  
  Приблизно через годину пішов дощ, великі краплі розміром з кулю заляпали палубу сріблом. Її взяв рушниці і ввійшов у рубку.
  
  
  Настав полудень, а її не було видно. Дощ припинився, повернулося сонце, і в джунглях пішов пар. Її возився з двигунами. З корми її міг бачити струмок і бухти у відкрите море, і одного разу прибережна шлюпка на всіх вітрилах перетнула затоку. До мене дійшов уривок креольської пісні, і шлюп зник.
  
  
  Її сидів, звісивши ноги за борт, з автоматом на колінах, і дивився, як папуги пурхають у клубку диких орхідей. Велика ящірка підійшла до берега і, глянувши на мене, вирішила, що не думає облад мені дуже, і втекла.
  
  
  Заграли барабани. Десь на півдні і сході, глибокий вібруючий бас, нервовий і неправильний dum-dum-dum? dum Наприклад, через п'ять хв перший барабан зупинився, а інший взяв ритм. Вони говорили півгодини туди і назад, а потім різко замовкли.
  
  
  Mimmo човни промайнула довга зелена дракона з жовтими відмітинами. Її, подивився на нього і видав тихий звук, він зупинився і вигнув голову, щоб щорічно на мене.
  
  
  «Тубільці сьогодні неспокійні, - сказав її змії. "Відкат."
  
  
  Знову пішов дощ. До трьох годин дощ все ще снаряд, і її нервувала, як повія в церкві. Де, кравець візьми, вона була?
  
  
  У десять хвилина третього її почув постріл з пістолета. Звук був схожий на 32-й калібр, легкий звук здалеку. Її зняв запобіжник з кулемета і побіг до укриття рубки. Її зник з виду, поклавши мало рушниці на виступ лівого кульку і шталь чекати.
  
  
  Мертва тиша. Той один постріл зам'яв все в кущах. Навіть птах не рушила. Її вдивлявся в зарості куща і дику тростину і не побачив нас ознаками.
  
  
  Вона свистнула в абетці Морзе, як ми і домовилися. Два коротких, два довгих, два довгих, Два коротких . Дитти-dum-dum-дитти. Знак запитання. Все в порядку?
  
  
  Її присвиснув K. Довгий, короткий, довгий. Дах-де-так. Заходь.
  
  
  Вона вийшла з очерету і попрямувала до човна. У нах був дивний напружений вигляд, а в правій руці вона тримала 32 калібр. Я пішов гей назустріч з автоматом на лівому передпліччі і пальцем на спусковому гачку.
  
  
  Вона зробила невеликий знак і сказала: «Тепер все в порядку. Її убив його."
  
  
  Її простягнув гей руку і підняв на борт. «Кого ти вбив?»
  
  
  Вона трохи спітніла, ee засмаглій шкірі виступали срібні намистинки. Її погляд був похмурим. «Одіна навколо моїх людей. Принаймні так думала її всього кілька хвилин тому. Він не корився наказам і пішов за мною, коли її повернувся сюди. Категорично проти мого наказу, Нік! Спочатку я не була впевнена, але він був незграбним, і він продовжував чути його позаду себе, її поставив пастку, і він потрапив у нах ».
  
  
  Їй кивнув. «Що він сказав, коли ти на нього накинувся?»
  
  
  Ліда глянула на мене дуже дивно. "Сказати? Він нічого не сказав. Її его нам про що не питав. Її тільки що застрелила його. Його звали Томазо - один з чорношкірих.
  
  
  "Ви впевнені, що він мертвий?"
  
  
  Вона кивнула. "Я заспокоїлася. Її це підтвердила ». Вона глибоко зітхнула і різко сіла на палубу. «Тепер, коли все скінчилося, я в цьому не впевнена. Може, йому просто було цікаво. Цікавий. Він би знав, що я не одна ».
  
  
  «А може, він працював Папа Док», - сказав я. "Забудь це. Ви правильно зробили. Просто щоб ви були абсолютно впевнені, що він мертвий.
  
  
  «Відверті між очима на відстані десяти футів», - холодно сказала вона. "Я говорив тобі. Він помер."
  
  
  Її прийняв. Її трохи хвилювався з приводу пострілу, але нічого не міг з цим вдіяти. Довелося залишатися на місці до темряви.
  
  
  «Дай мені цигарку, - сказала Ліда, - і дай мені випити. Мені це назавжди."
  
  
  Її зробив це, і виніс карти на палубу. Коли вона допила напій і зробила пару затяжок, її сказав: «Добре. Який рахунок?"
  
  
  Напій гей допоміг. Її руки перестали тремтіти, вона посміхнулася мені і сказала: «Поки все в порядку. Чоловік, один навколо рибалок, їде на материк, щоб підготувати його до сьогоднішньої ночі. Тут їй покажу вам карту.
  
  
  Вона взяла мій олівець, деякий час вивчила карту, потім намалювала маленький чорний хрестик на півдорозі між Порт-де-Пе і Кап-Аїтьєн.
  
  
  «Ми сходимо тут на берег. Нас хто-небудь буде чекати. Узбережжя пустельне, тропічні ліси і джунглі - на багато миль немає дороги - і лише в 25 милях від суші до Сан-Сусі і Мо.Міс. Маєтки Тревелин. Є кілька сіл, але єдине місто будь-якого розміру - Лімбі, і ми можемо обійти його і зайти з заходу. На схід від Сан-Сусі є ще одне місто, Мілот, і у Тата У там багато військ.
  
  
  Її вивчав накреслення світлим олівцем на карті. «Відразу за цим містом є головна автомагістраль? Мілот.
  
  
  "Так. Мої люди кажуть мені, що зараз він посилено патрулюється. Армія і тонтон-макут всюди.
  
  
  Коли вона сказала ь в тонтон Macoute, вона зупинилася і подивилася на мене, і я побачив жах в її очах, як її бачив це раніше. Це був гарний час.
  
  
  Їй сказав: «Що з тобою, і Тонтон Маку, Ліда? Її знаю, що вони грубі і жалюгідні виродки, але чому вони вас так лякають? Ви, здається, не боїтеся чогось іншого, але в ь у тонтон, є знак для вас. Як так?"
  
  
  Секунд тридцять вона не відповідала. Вона не дивилася на мене. Потім пошепки, який її ледве міг чути, вона сказала: «Вони мене згвалтували, коли вона була маленькою дівчинкою. Мені було п'ятнадцять. Це було відразу після того, як до влади прийшов папа Док - одного разу вночі нас заарештували тонтон-макути. Ми були коричневими, мулатами, у нас було багато землі, ми жили добре, і вони нас ненавиділи. Їм потрібна була нашою всій території готелю і нашим будинком.
  
  
  «В ту ніч вони перебили мого батька і відвезли його у в'язницю. Він помер через тиждень. Вони змусили мою маму дивитися, як шестеро навколо них зґвалтували мене на підлозі у вітальні. Пізніше, набагато пізніше, її, пішла від них і поїхала з Гаїті в Штати. У мене були друзі по всьому Одноманітно, і вони впоралися з цим для мене. Її взяв з собою маму, і вона померла божевільної в Bellevue. Я... у мене не було грошей на приватну лікарню. У мене зовсім не було грошей ».
  
  
  Вона тихо плакала, згадуючи. Її, промовчав. Це був перший раз, коли вона коли-небудь по-справжньому засмутилася через своє особисте життя, і його готель це почути. Як її готель це почути! Чим більше її знав про те, що змушувала її працювати, тим більше у мене шансів залишитися в живих і завершити місію.
  
  
  Ліда втерла очі рукавом піджака і продовжувала говорити. На цей раз її відчув, що вона говорить абсолютну, а її точну правду.
  
  
  «У Штатах було досить багато гаїтян. Мулати і негри, всі тікають від Папи Панелі. Більшість навколо них були бідними і неорганізованими. Було два маленьких гетто - ble tak ih назвати - одне в Брукліні і одне на західній стороні, недалеко від Колумбії. Ми були в Штатах в терпінні, були бідні, виконували чорну роботу і намагалися iso усіх сил. Мені пощастило. Її працювала офіціанткою в барі на 113-й вулиці, і одного разу вночі доктор Вальдес прийшов з друзями. Він почув, як я розмовляю з іншого офіціанткою, і відразу зрозумів, що я гаитянин. У той вечір він мало що сказав, але через кілька днів повернувся в бар один, і ми стали друзями ».
  
  
  «Ви знали, що Вальдес був комуністом?»
  
  
  Вона малювала олівцем на краю таблиці. Вона вишкірилася на мене і пирхнула. «Комуніст? Ха, Ромера Вальдес був невинним, політичні невинним! Боже мій, як же він був наївний. Він навіть міг бачити, що хороше в Папа Доці. Ромера був салонним комуністом, попутником, який не розумів, у чому справа, м'якою людиною, який ненавидів зачинити муху. Він приводив мене в таку лють, що його готель і вбити його, як він завжди готель підставити іншу щоку ».
  
  
  Її змусив її говорити, і він не хотів руйнувати чари, але я повинен був поставити штопора. «Ви любили Вальдеса?»
  
  
  Вона швидко кивнула головою, і на мить в її очах знову блиснула ртуть. Вона знайшла хусточку і промокнула.
  
  
  «Я була без розуму від нього. Ми вперше лягли спати на мій 17-й день народження, і її укуси
  
  
  з ним три роки. Її цілувала землю, по якій він шелл. Він був батьком, братом і коханець в одній особі. Чоловік теж, хоча ми не могли побратися. Його дружина все ще жива, десь у Франції, а він католик.
  
  
  Її закурив ще одну сигарету і промовчав. Вона не закінчила. Було ще будь-що, і її готель це почути.
  
  
  «Ромера зняв для мене квартирку на 115-ій вулиці, недалеко від Драйву, і він приїхав в Колумбію. Її навчався в школі в Парижі і Швейцарії - я був вдома на канікулах, коли він вночі приїхав Тонтон Макуте - і її здав спеціальний іспит, і Колумбія прийняла мене. До того часу Ромера був повним професором, і всякий раз, коли ми зустрічалися в кампусі, нам доводилося прикидатися незнайомцями. У мене, звичайно, не було его, нам, на які заняття - він був дуже просунутий для мене і вивчав тільки аспірантів ».
  
  
  Ліда допила і простягнула склянку. «Ще трохи, Нік, дорогий. Тоді, думаю, його трохи посплю.
  
  
  Коли її повернувся з напоєм, вона лежачи на палубі з закритими очима і сонцем особі, її великі м'які грудей ритмічно рухалися вгору і вниз. На мить мені здалося, що вона спить, але вона простягла руку за напоєм і жадібно його проковтнула. Потім вона знову заговорила.
  
  
  «Якийсь час було весело крастися, як ніби їй був лише дитиною, і було загадково і інтригуюче пройти mimmo Ромера в кампусі, мене з рукою, повній книжок, просто холодно кивнути йому було і продовжити . Весь час сміючись всередині і думаючи про те, що ми зробили в сміття напередодні ввечері. Ми бачилися майже кожну ніч і по вихідних, хоча доводилося бути дуже обережними. Потім п'ять років тому це сталося. У червні п'ять років. За тиждень до мого випуску.
  
  
  Вона довго мовчала. Її не тиснув на нах. Її взяв один навколо автоматів і пішов вперед. Струмок був тихим, глибоким і безлюдним, птиці яскраво спалахували в дикій очереті, і мій інший ящірка привів з собою друга, щоб побачити незнайомців. Все виглядало і великого сенсу не мають відвертими в джунглях, і через хвилину її повернувся до дівчини і присів навпочіпки, поклавши автомат на коліна. Сонце сідало на заході, і пальми відбивалися у високих темних тінях, полосивших човен.
  
  
  «Я не бачила Ромеро тиждень, - сказала Ліда. «Він не приходив в квартиру і не дзвонив, і всякий раз, коли дзвонив її до йому додому або в офіс, його не було вдома. Або ніхто не відповів. Мене нудило, і він боявся - боявся, що все скінчено, що він втомився від мене. Але у мене було занадто багато гордості, щоб піти в його квартиру або в його офіс в університетському містечку і протистояти ему. Її просто мучився тиждень.
  
  
  «Одного разу ніяк не коли її побачив його в кампусі. Її тільки що повернувся потім того, як зняв кепку і плаття на випускний, їй був на Бродвеї, а він виходив з книжкового магазину на розі 116-ї вулиці і Бродвею. Її помахала ему і закричала, виставивши себе дурня, і побіг до нього. Вважаю, її була в сотні футів від нього. Він повернувся, щоб щорічно на мене, він виглядав приголомшеним - потім він відвернувся від мене, перетнув 116-ю і спустився до метро. Дуже швидка ходьба. Її досі тхора пам'ятаю, як швидко він шелл, ніби не хотів мене бачити або розмовляти зі мною. Її зупинилася на кутку і дивився, як він зникає, мої коліна тремтіли, і я думав, що мій складати долар перестане битися ».
  
  
  Ліда слабо посміхнулася і подивилася на мене примруженими очима. «Голос, як я був молодий, Нік. Ромера був моєю першою любов'ю, першим чоловіком, якого вона коли-небудь брала з згоди. Її, думав, що світ кінчився.
  
  
  «Це закінчилося, світ, який її знав до тих тхора, але усвідомив лише пізніше. Її повернувся в свою маленьку квартирку, замкнувся і заплакав. Її усунув. Її нічого не ель, протягом двох днів, пити ром, напивався і хворів, і його грали всі пластинок, які нам подобалися разом, і мені було дуже погано. На третій день у мене вистачило сміливості зателефонувати ему в офіс. На цей раз він відповів.
  
  
  Вона відвернулася від мене, витягла гнучке смагляве тіло і закрила обличчя руками. «Господь Ісус - коли я думаю про це зараз! Її, мабуть, налякав бідолаху, і йому теж стало зле. Її, плакав, благав і навіть думав, що погрожував ему - сказав, що розповім всьому університетському містечку, газетам, відкритий басейн про нашому делле. У всякому разі, він обіцяв прийти до мене в той же вечір. Її пам'ятаю його точні слова - він зовсім не був схожий на себе, напружений, хрипкий і нервовий - і він сказав, що захворів вірусом ».
  
  
  Щось промайнуло в моєму мозку, мікросекунди інтуїції, спалахнула перш, ніж її встиг її зловити, тінь без речовин, яка займається могла б це пояснити, укол не боляче і крові, який зникає, коли починається. Комп'ютер четвертого покоління зловив би його і приколов. Її не міг.
  
  
  Але я її запитав: «Що він сказав?»
  
  
  «Він сказав:« Ти ведеш себе, як дитина, Ліда, і ти не повинна ». Все в порядку. Їй хворів, багато працював, і мене щось хвилювало. Те, про що ви не знаєте. Нічого спільного з тобою. Але його
  
  
  буду там сьогодні ввечері, і ми все обговоримо і все владнаємо. Її буду там рівненської дев'ять. Переконайтеся, що ви одна. Я не хочу бачити нікого, крім тебе ».
  
  
  Її викинув дупу за борт. Їй сказав, що настроєний трохи скептично.
  
  
  «Ви все це пам'ятаєте? Точно? Дослівно? Через п'ять років? "
  
  
  Вона кивнула, не дивлячись на мене. "Я роблю. Як він це сказав. Кожне слово. Він так і не прийшов до мене, тому що його забрали він вночі, і я думаю, це закріпило ці слова в моїй голів. Пізніше її зрозумів, про що він турбувався і чому тримався від мене подалі. Ромера написав серію статей проти Папи Панелі для New York Times, і він не хотів втягувати мене. Думаю, у нього було передчуття, що Тонтон-Макуте його дістане. Але він, мабуть, очікував, що вони вб'ють його, а не викрадуть, і переправлять тому в Гаїті ».
  
  
  Пару хвилина її крутив це в розумі. На перший погляд це здавалося досить логічним, щоб мати сенс, але чогось не вистачало. Але схоплювати було нічого, і він відмахнувся.
  
  
  Ліда сказала: «Я чекала і чекала. Він так і не прийшов. Десь між его квартирою - у нього був будинок недалеко від Барнарда - і моїм будинком, який він отримав. Повинно бути, це було легко. Ромера був таким невинним. Він навіть не знав, як себе захистити ».
  
  
  «Так, - подумав я. Це було б легко. Чоловік йде по жвавому, багатолюдному верхньому Бродвеєм прозорою червневої ночі. Автомобіль під'їхав до узбіччя, і пара головорізів вискочили, схопили його і заштовхали в машину. Це було б зроблено добре і якісно. Як тільки він сель в машину, все було скінчено. Ймовірно, вони привели його відкрито до якогось банановому волоцюгу на пірсі в Брукліні або Стейтен-Айленді.
  
  
  Сонце сіло, і короткі пурпурові сутінки субтропіків падали прозорою мережею в Морську Відьму. Ліда Бонавентура лежати з закритими очима, глибоко дихаючи, між сном і неспанням, і він знав, що вона закінчила говорити. Незалежно від того. Її знав іншу частину історії. Більша частина цього була у файлах AX, а деякі її дізнався від Стіва Беннета, співробітника ЦРУ, вбитого в церкві вуду.
  
  
  Її підняв її, відніс в рубку і поклав на диван. Її поплескав її по щоці. «Трохи вздремни, малюк. Недовго, тому що ми злітаємо, як тільки стемніє».
  
  
  Її сховав два додаткових кулемета на рубці, а третій взяв з собою, коли пішов збирати наші рюкзаки. Її не готель показувати святим, і довелося поспішати. Сутінковий святим, що просочується в порти, вже переходив у темряву.
  
  
  Її змайстрував два зайвих армійських рюкзака і два мішки для мюзета, а також приготував два ременя з флягами та столовими наборами, а також кілька швейцарських ножів для інструментів і циркуля. Все це барахло валялося в одному великому ящику, і, розбираючи його, її, згадав історію доктора Ромера Вальдес, куди його впустила Ліда.
  
  
  Про це писали в газетах. Особливо Times, для якої Вальдес писав статті, зіграла велику роль. В рубриках території баренцева моря, і на сторінці редагування. Чистий результат - великий нуль. Папа Док сидів і все заперечував або ігнорував, і через дві або три неділях історія припинилася. Ніхто не вийшов вперед. Ніхто не бачив викрадення Вальдеса. Ніхто нічого не бачив. Він увійшов у люк і зник у бездонному каньйоні.
  
  
  Не зовсім. ФБР зайнялося цим - у нас були ih матеріали в наших файлах - і виявило, що невеликий пароплав, старовинний іржавий горщик, покинув Стейтен-Айленд на наступний ранок, а потім зникнення Вальдеса. Це була Ла-Палома, зареєстрована в Панамі. Коли вони прийшли до влади, ЦРУ простежило, щоб вона належала Гаїті, і на цьому після припинився. Нібито Ла Палома належав Банку Гаїті. Папа Док.
  
  
  Сполучені Штати нічого не могли з цим вдіяти. Вальдес так і не шталь американським громадянином. ЦРУ знадобився рік, щоб з'ясувати, що він міститься в темницях під палацом. Це все, що вони змогли дізнатися - що Вальдес живий і, мабуть, з ним добре поводяться. Тепер, згідно файлів AX, цей P. P. Тревелин тримав його десь у своєму маєтку, недалеко від Сан-Сусі. Це передбачалося, якщо Вальдес працював над атомними боєголовками для ракет, які повинен був мати Папа Док. Їм потрібно простору і самоти, чого не можна було отримати в Порт-о-Пренсі.
  
  
  Її наповнив ще одну сумку з мюзетом боєприпасами і відніс ih назад в рубку. У мене було достатньо боєприпасів для невеликої війни, і я сподівався, що мені не доведеться ih використовувати. Ще в мене було по дюжині газових, димових і осколкових гранат. У мене виникла спокуса взяти одну з безвідкатних гвинтівок і міномет, але її, посміявся над собою і забув про це. Ми були б достатньо завантажені, і нам потрібно було їхати швидко і далеко.
  
  
  Її це єдина передача Ліду, і ми без світу вибігли навколо бухти і згорнули в канал між Тортугой і материком. Вона сіла навпочіпки в кабіні і читала карту при світлі приладової дошки. Ми були в nen зараз, у водах Гаїті і минув точку неповернення, і якщо один з патрулів Тато У помітить
  
  
  нас, все буде скінчено.
  
  
  Коли ми проїжджали східну точку Тортуги, Ліда дивилася на компас. «Ще десять миль, і ми повертаємо на південь. Таким чином, ми опинимося приблизно в 15 милях від берега і від місця зустрічі ».
  
  
  Її приглушив «Морську відьму», мурлыкнув, і перевів милі вузли, і коли прийшов час її повернув її в довгий покажчиків на південь, а потім знизив її швидкість до повзучих п'яти вузлів. Місяця не було, і пішов дощ. Ніч була прохолодною, навіть прохолодною, але її трохи спітніла. Коли Ліда готелю палити, їй забороняв. Її закрив приладову дошку.
  
  
  «Сподіваюся, ти знаєш, що робиш», - сказав я. «Ви упевнені, що за цим старим доком не стежать? Мені здається, що папа Док поставив би особливу охорону в такому місці - знаєш, він не дурень.
  
  
  Ми прямували в відокремлене місце на узбережжі, де компанія U. S. Fruit Company, коли-то містила причал і кілька будівель. Це місце довго не використовувалося і перетворювалося в руїни, і Ліда клялася, що використовувала його кілька разів, щоб потрапити на Гаїті, і ніколи не стикалася з проблемами.
  
  
  Вона тихенько розсміялася, з натяком на старі знущання. «Що трапилося, люба? Схоже, ти нервуєш на службі.
  
  
  «З-за того, що я нервувала, її довгий час залишалася в живих, - сказав я. Ця дитина був готовий піти на війну. Ця струнка, смаглява дівчина, яка займається незадовго до цього плакала.
  
  
  «У цьому вся принадність», - продовжила вона. «Місце настільки біса очевидно, що Папа Док, і тонтон-макут не помічають його. Їм ніколи не приходить в голову, що хто-небудь наважиться його використовувати. Отже, ми його не використовуємо. Розумний, так?
  
  
  «Удача. Її, сподіваюся, що так і буде ».
  
  
  Ми повільно бігли до узбережжя, трохи котячись в умовах, пов'язаних з шашкою в кишечнику. Її глянув на годинник і сказав: «Краще візьми ліхтарик і йди вперед. Якщо все в порядку, ми побачимо ih сигнал протягом півгодини ».
  
  
  Вона нахилилася, щоб поцілувати мене. Її дихання було гарячим і солодким, і пахло випивкою. Вона поплескала мене по руці. «У мене хороше передчуття. Все буде добре, Нік. Тільки переконайтеся, що ви пам'ятаєте своє нове ім'я і не обманюйте себе. Її продав їх в реальний товарний рахунок для вас, і це було нелегко. Даппи такий же розумний, як і вони, і він буде дуже незадоволений тим, що їй знову довелося вторгнення. Але я впораюся з ним, поки ти мене не підеш.
  
  
  Немає сенсу розповідати гей, скільки її ролей зіграв за роки роботи з AX.
  
  
  «Я не стану вас перекладати», - сказав я. «Ідіть вперед. Переконайтеся, що ih правильний сигнал. Абсолютно фантастичним!"
  
  
  Вона знову засміялася і почала наспівувати собі під ніс.
  
  
  Моє нове ім'я було Сем Флетчер. Її використав його, бо знав, що справжній Сем Флетчер був в Африці, борючись за Биафранцев. Якщо б він був ще живий. Флетчер був одним навколо останніх солдатів удачі старого зразка. Хоча іноді він бився за гроші, він не був найманцем; коли він у щось вірив, він бився зробити безкоштовно і навіть витрачав свої гроші. Час від часу він виконував випадкову роботу для AX, що дозволяло легко стежити за ним. Я не думав, що Сем буде заперечувати, якщо його назву його ім'я.
  
  
  Ліда трохи розповіла мені про це Дуппи, з яким ми збиралися зустрітися. На гаїтянському діалекті, жаргоні вуду, дуппи означає дух, примара. Чоловік може померти, але іноді його дуппи може повернутися навколо могили. Іноді дуппи навіть не йде, а залишається в землі і на самому делле; займає місце мерця.
  
  
  Даппи, звичайно, був псевдонімом. Ліда не сказала б мені його справжнє ім'я, навіть якщо б знала його. «Чорні називають его Дюппи, - пояснила вона, - з-за того, як він пересувається в джунглях і горах. Як привид. Кажуть, ви ніколи його не чуєте і не знаєте, що він йде - ви просто дивіться вгору, і раптом він з'являється. Вони всі його бояться, чорні.
  
  
  Потім вона засміялася і додала: «Це в деякому роді дивно. Даппи - один навколо самих чорних негрів, яких вона коли-небудь бачив.
  
  
  Її тиснув ще більше, поки Морська Відьма не поповзла. Її ледве наздогнав її. Її прямував відкрито на південь, і десь далеко в цьому мороці перебувало узбережжі Гаїті. Її перекинув її на гіроскоп, підійшов до поручня і подивився вперед. Її поставив ліхтарик «коробку», щоб його не можна було бачити зі сторін, тільки відверті попереду, і, коли її, перехилився через поручень і поповз у темряву, її подумав, подає Ліда ще сигнал. Це була одна навколо небезпек. Ми повинні були подати сигнал першими. Ці двигуни були добре заглушені і при зниженні швидкості видавали тихий шепіт. Ми не могли розраховувати на те, що берегова сторона нас почує.
  
  
  Приготовлено воно. Штифт білого світла з берега. Воно блищало в ночі, швидке і вопрошающее... -. Знак запитання. Що?
  
  
  Сергій зник, і хоча я не бачив сигналу Ліди, її знав, що вона посилає:... .—.-.- Її, сподівався, що вона все правильно зрозуміла. Її змусив ee досить попрактикуватися.
  
  
  Повинно бути, тому що через пару секунд береговий сергій повернувся з - .-. А, гаразд, заходь. Потім знову чорнота.
  
  
  Ліда відбігла від луки, напружена і задихаючись від збудження. «Все в порядку, Нік! Вони нас чекають ».
  
  
  Її вимкнув гіроскоп і вказав на кермо. "Я знаю. її бачив
  
  
  . Ось, візьми кермо, поки я не встану на флайбридж. Я не можу відвести її звідси на причал. Просто потримай ee рівненської хвилинку.
  
  
  Ліда дала мені точний опис вбудованого елемента, для якого її збирався. Він був побудований для океанських суден, і він протаранив довгий, тепер вже розкладається, великий палець навколо глибокого гребінця бухти. У нього були звичайні палі і стрингери, але чомусь він був закритий з боків, як старовинний критий міст. Ліда наполягла на тому, щоб ми могли запустити Морську Відьму під доком, і це було б все одно що сховатися в довгому дерев'яному тунелі. Про камуфляжі можна було забути.
  
  
  Її не був так упевнений. І її, турбувався про те, щоб зірвати флайбридж, коли ми ввійшли.
  
  
  Її тихо покликав її. "Добре. Її зловив ee. Ідіть вперед і обдуріть мене. Говоріть тихіше.
  
  
  Її ледь не зупинив її і прислухався до тихого гудіння двигунів, поки вона повільно рухалася. Попереду мене це було, як усередині бочки зі смолою. У якомусь сенсі добре, тому що, якби її не міг бачити, патрулі Тато Панелі теж не змогли б.
  
  
  Її носив Люгер в поясній кобурі, і стилет у піхвах на правому передпліччі. Мій светр і куртка закривали і те, і інше. Зовні у мене був пристебнутий кольт 45-го калібру, і її стискав кулемет у себе на колінах, поки дивився і чекав, поки загориться світловий покажчик.
  
  
  Вони ожили, тьмяні, жовтуваті, майже непомітні. По одному з кожної сторони відкритого обидва кінця док-станцій. Все, що мені потрібно було зробити, це поставити Морську Відьму відверті між ними.
  
  
  Це було нелегко. Її майже не наздогнав ee, і кермо не відповідав. Протягом швидко наближався до берега, і торговий вітер, підштовхував мене зі сходу, не сильно допомагав. «Морська відьма» продовжувала падати по правому борту.
  
  
  Голос Ліди повернувся до мене пошепки. «Зліва, Нік. Зліва. ЛІВОРУЧ!"
  
  
  Мені довелося трохи погасити двигуни, щоб повернути її в ліве положення. Коли її знову зменшив оберти, вона сунула свій лук відверті між вогнями. Вони пішли. Я на секунду включив задній хід, потім вирішення науково-дослідних завдань двигуни, нахилився і підняв руку, щоб намацати просвіт, якщо він є. Мої пальці торкнулися осколків нижній частині панелі. У мене було шість дюймів зазору.
  
  
  Двері люка відкрилася в доці відверті над моєю головою, і білий промінь світла освітило мене. Глибокий голос на гаїтянському креольською вимовив: «Bon jou, Blanc».
  
  
  Привіт, я білий чоловік.
  
  
  Її зрушив автомат, щоб він не міг його не помітити, але тримав палець подалі від спускового гачка. "Хто ти?"
  
  
  Глибокий гуркіт сміху. Він просунув голову в отвір, так що сергій був замаскований, і ліхтарик зробив собі на обличчя.
  
  
  «Її Дуппи, білий. Ви той чоловік, про якого нам розповідала Лебідь? Людина Сем Флетчер?
  
  
  Їй кивнув. «Її Флетчер».
  
  
  Її не видавав себе. Для цього у мене було дуже багато практики. Але в той момент, коли її побачив це широке світле чорне обличчя, цю широку білу зубасту посмішку, її, зрозумів, хто такий Даппи. У нас була його фотографії у файлах AX. Кожен AX-чоловік витрачає багато часу на перегляд файлів і запам'ятовування, а її роблю домашню роботу так само добре, як і все інше.
  
  
  На знімку він був зображений в молодості і з волоссям - тепер його мета була виголена, - але це був той самий чоловік.
  
  
  Його справжнє ім'я було Діас-Ортега, і він був кубинцем. Колись він займав високе положення в кубинської розвідки, коли вони з че Гевара були приятелем. Тепер Що був мертвий, і Ортега теж був би мертвий, коли б не втік вчасно. Кастро з'ясував, що Буріто на самому делле був у КДБ, які працюють на Кремль і доглядає за кубинцями.
  
  
  Чорний чоловік простягнув мені масивну руку. «Давай, Флетчер. У нас немає часу втрачати, чувак.
  
  
  Її проігнорував руку і сказав, що спочатку мені треба будь-що зробити. Довелося зробити «Морську відьму» швидкою, струнні кранці, щоб вона не протерла дірку в обшивці і не доставила наш спорядження на берег. Її зараз буду поруч.
  
  
  Ми перешіптувалися в темряві. «У мене є люди, щоб все це робити, Флетчер. У нас немає на це часу ».
  
  
  «Мені потрібен час», - сказав я. «І її зроблю це. Я не хочу, щоб хто-небудь піднімався на борт. Свон теж. Вона, мабуть, сказала тобі це?
  
  
  «Де Свон?»
  
  
  «Відкрито тут, Дуппи! Як поживаєш, велике чудовисько? "
  
  
  Ліда протиснулась mimmo мене, потягнулася до моєї руки і стиснула її при цьому. Її губи торкнулися мого вуха, коли вона зітхнула: «Дозволь мені впоратися з ним».
  
  
  Її допоміг гей пройти через люк на лаві підсудних. Вони прошепотіли, і він почув звук поцілунку. Дюппи загарчав глибоко в горлі, як тварина, і її трохи его вловила.
  
  
  «Цей Флетчер... вже бос... про кого він думає... я...»
  
  
  Розбрат вже. Не радісна ознака. Її струсив його і змусив Морську Відьму швидко. Вивісив крила. Потім її згадав, прокляв себе й повернувся, щоб знову натягнути мотузки, тому що я не допустив падіння припливу. Ми прибули під час припливу, навмисно, і її кравець візьми, трохи не пустував, її, сказав собі, Картер, взяти з собою і приймати речі по мірі ih надходження. Один за раз. Не поспішайте. Рано чи пізно її дізнаюся, що Діас-Ортега, кремлівський людина, робив на Гаїті, намагаючись просувати вторгнення Чорного лебедя.
  
  
  До цього мені доводилося тримати язик за зубами, грати в карти поруч з жилетом і залишатися в живих. її повинен був витягнути Ромеро Вальдеса або вбити його.
  
  
  Її повинен був перевірити ракети і ядерні боєголовки, які повинен був мати Папа Док. Мені довелося спостерігати за Лідою Бонавентура і переконатися, що вона не організовувала вторгнення. Її повинен був ... ах, кравець з ним, подумав я, збираючи всі атрибути і тягнучи його на флайбридж. Одна з грубих жартів Тетерев'ятник, коли він перевантажений роботою, полягає в тому, що він «так зайнятий, як одноногий чоловік, надривають дупу!»
  
  
  Одне її вирішив, пролазячи через люк. Коли і якщо її повернуся, їй був чертовски впевнений, що попрошу підвищення. Я не проти роботи і я не проти небезпек, але останнім часом стало трохи більше.
  
  
  Її витягнув спорядження через люк і жбурнув його на палубу. Її розрізнив рухомі тіні людей навколо мене, і було дуже пошепки. Ніяких слідів Ліди і Даппи.
  
  
  Одна навколо тіней заговорила зі мною. «Свон і Даппи йдуть на берег, блан. Скажи, що прийдеш зараз.
  
  
  Пішов дощ, вітер дув мені в обличчя дрібним туманом. Тіні навколо мене мовчали, і я чув барабани, звучать далеко в глибині країни. Одна навколо тіней вставляла люк на місце. Дві інші фігури, смутний помітні, взяли рюкзаки і сумки-мюзет і пішли по-старому причалу. Її їм заборгував.
  
  
  Поруч зі мною голос сказав: «Дивись, немає дірок, блан. Док дуже старий і гнилий. Це точно місце для перелому ноги ".
  
  
  Її тягав за собою і автомат Ліди, і свій. Її повільно шелл попереду, переслідуваний тінню. Її намагався придушити думки про Диасе Ортезі. Під час. Насамперед.
  
  
  Людина поруч зі мною тихо сказав: «Свон, на цей раз не говорити вторгнення, блан. Як це сталося? Ми готові до вторгнення вже давно, повісьте Тата Дока на високе дерево. Як так вийшло, Блан?
  
  
  Їй сказав, що теж не знаю. Її працював Лебідь і виконував замовлення так само, як і всі інші. Запитайте Свон, а не мене.
  
  
  Її, чув, як він плюнув. Потім він видав всмоктуючий зітхання і сказав: «я думаю, ми занадто довго чекаємо. Зараз відбувається щось грандіозне, Блан. Зараз багато військ, і тонтон-макут. Вони стріляють у людей, вішають і спалюють багато хатин і сіл. Її, чув, що всім людям потрібно залишити землю на багато миль. Знаєш, чому це так, Блан?
  
  
  Її сказав, що не знаю. Її теж не знав, але міг зробити обґрунтоване припущення. Якщо Папа Док розчищав землю на милі навколо, значить, він знайшов гарне застосування цієї землі. Він чогось готель. Щось термінове.
  
  
  Як ракетний полігон?
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  
  Дрібна мжичка вщухла з світанком, і величезне червоне сонце зійшло над Шапкою Єпископа, тупою вершиною, покритої шрамами від руїн Цитаделі. Її спирався на лікті, в щільному чагарнику і вивчав сцену в потужний бінокль. Я не витрачав багато часу на Цитадель, це величезне гніздо, побудоване королем Генріхом Крістофом, чорним Наполеоном, проти цього Наполеона, який так і не прийшов. Це прагнення історія. Відкрито зараз ми сиділи в хотбоксе, де творилася нова історія.
  
  
  Ми були на півдорозі до вище на невисокому уступі. Біля підніжжя схилу, на який ми нещодавно піднялися з шаленою, що задихається поспішністю, вузька кам'яна і грунтова дорога огибала підніжжя гір. Ми ледве встигли сховатися до світання, і то тільки тому, що Дюппи встановив стрімкий і нещадний темп.
  
  
  «Нас спіймають на відкритому повітрі, - сказав він, - ми мерці. Цей ублюдок П. Міс. отримав свій власний вертолітний патруль ».
  
  
  Тепер, розслабившись, її спостерігав, як один навколо вертольотів низменному суд боснії та герцеговини засудив над патрульним джипом на вузькій дорозі. Розмова по радіо. Вертольотом був німецький, одіна навколо нових 105-х, з п'ятьма сидіннями і вантажним відсіком. Вивчаючи його, її подумав, що, можливо, Міс.Міс. сам був в nen. Записи Хоука вказували на те, що Тревелин був людиною, яка нікому нічого не довіряв і любив сам стежити за подіями.
  
  
  Було за чим спостерігати. У милі від дороги горіла невелика село. За винятком церкви французького типу, побудованої навколо каменю, халупи і хатини були зроблені навколо грубого дерева і пальмової соломи, натурального труту, а полум'я і дим піднімалися вгору товстою колоною, щоб ih зловили і... закрутив на захід вітер.
  
  
  Тонтон Макут, одягнений у цивільне і озброєний до зубів, супроводжував колону людей геть із села. Вони виглядали як біженці навколо фільму про війну, за винятком того, що всі вони були чорношкірими, і у них не було великої кількості речей. Опудало не будь ним багато часу, щоб рушити з місця.
  
  
  Її зробив бінокль на сільську площу і відрегулював фокус. На площі був колодязь, а поруч з ним одне велике дерево. З однієї довгої товстої гілки дерева звисали чотири тіла - троє чоловіків і жінка. Вони мляво, мляво звисали, голови жорстоко скручені набік. Возражатели. Повинно бути, вони сперечалися з тонтон-макутом.
  
  
  Її зловили запах і відчуття Ліди, коли вона звивалася поруч зі мною. Вона взяла у мене бінокль і налаштувала його, потім довго дивилася на село. Її спостерігав, як ee стиглий рот напружився, і на її гладенькій особи з'явилися зморшки, коли вона спохмурніла.
  
  
  «Цей брудний сучий син», - сказала вона. «Цей ублюдок! Він за це заплатить. О, він заплатить! "
  
  
  Вертольотом покинув джип і полетів геть, прагнучи до висоті.
  
  
  Її ще міцніше притиснувся до густій траві і подивився на Ліду.
  
  
  «Який сучий син? Папа Док або Мо.Міс.? »
  
  
  "І те, і інше!"
  
  
  Вона простягла мені точках і перекинулася на спину, глибоко зітхнувши, чому її м'які грудей підвелись під зеленою курткою. Вона заплющила очі.
  
  
  «Обидва», - підтвердила вона. «Коли прийде час. Незабаром, її, сподіваюся."
  
  
  Хльостання пістолет долинало до нас по схилу. Її наділ точках на колону і побачив людину в канаві біля дороги. Його босі чорні ноги тупали ногами, і коли її отримав чітке зображення, що стоїть над ним головоріз націлив свій револьвер і розрядив його. Так повільно і усвідомлено, що я міг вважати кожен постріл. Чорні ноги перестали рухатися.
  
  
  Ліда не рухалася. «Ці тонтон-макути не дуріють, - сказав я.
  
  
  Її повіки насупилися. «Вбивці і збоченці, всі вони. Прийде час ih ».
  
  
  Її жував плоский диск хліба з маніоки. Він був кислим і плесневелым, і він сподівався, що вони вимили всю синильну кислоту, але це було краще, ніж раціон стародавнього C. Даппи і його компанії привезли з собою трохи їжі. Тільки хліб з маніоки, трохи козячого м'яса і пару пляшок рому Barbancourt. Я не міг звинувачувати ром. Барбанкур - найкращий у світі.
  
  
  Дівчина надула губи і сказала: «Дай мені сигарету, дорогий. Боже мій, який марш! Її, думав, що помру дюжину разів ».
  
  
  "Не зараз. Повільно перевернися і сховай обличчя. Сюди летить вертольотом ».
  
  
  Її, глянув на Дюппи, який спав поруч з нами. Він лежав на животі, підперши обличчя руками, а його рвана капелюх була нахилена, щоб сонце не потрапляло йому в очі. Він був у порядку.
  
  
  Вертольотом загуркотів над нами, дуже тихо через звуку, і ми лежали нерухомо, уткнувшись обличчям в рівну траву. Краєм ока спостерігав її, як він летить на схід, у бік Сан-Сусі і Мо.Міс. Маєтки Тревелин.
  
  
  Ліда обережно сів. Думаєш, вони нас помітили?
  
  
  "Чиста" Її жорстко посміхнувся. «Жодних шансів. Ми б знали, якби були. У них повинні бути кулемети на борту для взбивателя яєць.
  
  
  Вона простягнула тонку коричневу руку. - Тоді выкури мені сигарету. 11 що, палити безпечно?
  
  
  Її закурив дві сигарети і простягнув гей одну. «Поки ти не встаєш і не випустиш кільця диму».
  
  
  Її знову глянув на Даппи, гадати, це єдина передача чи его вертольотом. Він не рушив з місця. Его матово-чорне обличчя виглядало молодше в стані спокій, хоча їй належить їм, що йому було за сорок. Одне - у сні він нітрохи не виглядав менше. наприклад, в 6–5років, і принаймні важив 260 фунтів. На nen були вицвілі шорти кольору хакі і брудна рвана футболка, яка займається була занадто мала для его бочкообразной грудей. Її, знав, що погода ніколи не потурбує цієї людини. Его величезних ногах сиділа пара старих армійських піжам без шкарпеток. Его товстої талії був пояс з боєприпасами, і він носив кольт 45-го калібру, схожий на той, що був у мене. Одна з його розкинутих рук, розміром з тенісну ракетку, спиралася на пістолет Томпсона з зажимом. Поруч була сумка-мюзет, повна запасних скріпок, і великий шматок хліба з маніоки.
  
  
  Її розслабився і потягнувся поруч з дівчиною. День обіцяв бути довгим.
  
  
  «Пошепки», - сказав я. «Як ви це зробили? Ніякого вторгнення? » Це була перша можливість поговорити з нею наодинці.
  
  
  Вона пролежала на підлозі на животі, повільно курила і на видиху пускала дим.
  
  
  «Жодних серйозних проблем. Ще. Її сказав Даппи, що передумав - не хочу ризикувати вторгненням в них тхора, поки у нас не з'явиться Вальдес. Що я боявся, що вони вб'ють Вальдеса в момент початку вторгнення, тому що вони знають, що ми хочемо зробити його президентом, і я не міг ризикувати. Думаю, він мені довірив.
  
  
  Її шепіт був свистячим, перехоплюють пошепки, але не голосніше, ніж щебетання комахи поруч зі мною.
  
  
  «Можливо, ти правий в цьому», - сказав я. «Ця думка прийшла мені в голову. Якщо вони не зможуть утримати Вальдеса, вони не дозволять нікому забрати його живим ».
  
  
  Це була саме політика, AX, тема Хоука, але зі зворотним поворотом.
  
  
  Вона загасила сигарету і згорнулася в улюбленій жіночої позі. «Я йду спати, Нік. Її покійний. Не зв'язуйся нам з чим з Даппи - розбуди мене, якщо що-небудь трапиться.
  
  
  За хвилину вона заснула, тихо дихаючи, то і справа тихенько сопучи. Її, повернувся на спину і подивився у прозоре блакитне небо. Її зробив ковток теплої жерстяної води навколо фляги. Коли ми дісталися до уступу, його був досить сильно загальмований, але тепер її не відчував себе нам, сонним, нам втомленим. Через кілька хвилина її взяв бінокль і поповз на схід, наскільки дозволяла кисть.
  
  
  Єпископська шапка і Цитадель були тепер ліворуч від мене. Ліси йшла в долину, де її міг бачити кілька критих соломою хатин, а потім була ще одна гора вкрита зеленню. Біля підніжжя цієї гори починався паркан. Її натренував бінокль і сфокусував його, і через деякий час зміг підібрати один кут огорожі, блискучий сріблом на сонці. Їй був вражений. Паркан був десяти футів заввишки і вінчає мотками колючого дроту. Щільно пов'язану сталеву сітку, вставлену в бетоное
  
  
  підстави. Мені довелося кисло посміхнутися. Коли ви мільярдер, ви можете дозволити собі все робити правильно.
  
  
  І Ліда, і Даппи сказали, що парканом близько п'яти тисяч акрів. Були одні ворота. Всього одні, і вони цілодобово охоронявся.
  
  
  Всередині огорожі, недалеко від напівзруйнованого і зруйнованого в тропіках палацу Сан-Сусі, який Анрі Крістоф охолов, направивши струмок під поли, знаходився ще один сучасний палац, побудований Міс.Міс. Тревелин. У цього виродка своє маленьке королівство! Его, власна армія та власна авіація. І у нього був доктор Ромера Вальдес.
  
  
  Поки її дивився в кут блискучого паркану, mimmo пройшов охоронець, ведучи на повідку поліцейську собаку. В охоронця була поясна кобурі і гвинтівка через плече, на nen була чорна загострена кашкет, чорна форма і високі чорні блискучі черевики. Її сумнівався, що його емблема на кашкеті була черепом і кістками - відстань була надто велика, щоб розібрати його, - але ця чорна форма нагадала мені одне слово.
  
  
  Гестапо! У мене вже була відраза до р-ну П. Міс. Тревелин, і тепер її виявив, що мені він не дуже подобається. Її професіонал і рідкісних лікувальних ненавиджу, але я знав, що мене не буде сильно турбувати, якщо мені доведеться вбити Тревелина.
  
  
  Дюппи влаштувався поруч зі мною, і я знав, що чорні назвали його правильно. Він дійсно рухався, як привид. Ніхто ніколи не підходив до мене ззаду, - але він був. Цей величезний людина по імені Дюппи, який на самому делле був Діасом Ортегою з КДБ.
  
  
  Від нього пахло огидним потім. Він дивився на мене каламутними карими очима, куниці, яких мали легкий шафрановий відтінок і були розмальовані червоними прожилками. Через мить він обдарував мене білої зубастою посмішкою.
  
  
  «Що ти думаєш, Блан? Ми доберемося туди і витягнемо Вальдеса?
  
  
  Її, знизав плечима і перетворився в Сема Флетчера. "Чому б і ні? Звідси не виглядає так складно. З парканом може виникнути невелика проблема, але ми зможемо його зламати.
  
  
  Дюппи кинув на мене чавунний погляд. «Ага, блан. І охоронці, і собаки, і зомбі ».
  
  
  Її збирався щось сказати, але забув, що саме, і мій рот прочинився. Потім мені вдалося сказати: «Зомбі?»
  
  
  Він широко посміхнувся. «Ага, блан. Зомбі. Старий П. отримав ih, чувак. Він старанно трудиться над ними, постійно працює, і він ih господар, і вони все роблять Мо.Міс. скажи роби. Ти не віриш в зомбі, блан?
  
  
  Якщо він готель грати в ігри, зі мною все було в порядку. Її, усміхнувся в ревматизму і сказав: «Ні, Даппи. Я не вірю в зомбі. Що за хитрість? "
  
  
  Нарешті він відвів від мене погляд і порився в кишені у попросив зім'ятою пачки місцевої сигарети «Сплендидс». Різкий дим спростував повідомлення в змі мені китайські сигарети. Даппи випустив дим через широкі ніздрі і потягнувся до бінокля.
  
  
  «Я не кажу, що вірю в зомбі, блан. Її теж не кажу, що не вірю в зомбі. Все, що я кажу, це те, що Моє. змусив зомбі працювати на нього. Теж підлі негідники.
  
  
  Це все, що він міг сказати про зомбі. Він довго мовчав, уважно вивчаючи місцевість на сході. в окулярах. Нарешті, не знімаючи окулярів з очей, він знову заговорив.
  
  
  «Доходи темно, блан, ми втрьох спустимося в ту долину і знайдемо хумфорт в джунглях. Немає жодного справжнього будівель, нічого, крім галявини, але це все одно церква вуду. Той, який Papa Doc і P. P. не знаю, її, Тоді, може бути, ти побачиш що-то ще, чого не розумієш ".
  
  
  «У нас немає часу на цю вуду-погань», - сказав я. «Якщо ми збираємося зробити це, ми повинні зробити це швидко. Дуже швидко. Удача не триває вічно ».
  
  
  Він відрегулював шкалу фокусування бінокля. «Де ти зустрів Свон, блан?»
  
  
  "Нью-Йорк". Не бреши.
  
  
  «Скільки він тобі платить?»
  
  
  «Тисяча в місяць. Бонус, якщо її витягну Вальдеса живим. Непогано для запаморочливого мислення.
  
  
  Він пильно вдивлявся в точках. «Хм - тисяча баксів в місяць. Може, його помиляюся, блан. Може, мені теж назавжди піти найманцем, ти думаєш?
  
  
  «Це твоя справа», - коротко сказав я. «Я борюся за гроші. Її даю чесне міру ».
  
  
  «Я не сварюся, блан. Взагалі не сварюся. Але, чесно, чесно, - отримуючи всі ці гроші, ви повинні більше ризикувати, виконувати небезпечну роботу, а?
  
  
  Її погодився на це. Мені було цікаво щорічно, до чого все це призвело.
  
  
  - Ти ніколи раніше не був на Гаїті, блан?
  
  
  У мене було кілька років тому, але я не міг цього визнати. Її сказав ні.
  
  
  Дюппи поклав бінокль і подивився на мене своїми червоними очима з прожилками. - Значить, ти нічого не знаєш про Гаїті, блан. Її тут давно. Свон, вона народилася тут. Отже, ми робимо планування, Блан, а ти будеш жеребцем, а? Ви професійний боєць, а ми з Лебедем - мислителі, а? Так ми і робимо, блан.
  
  
  Він намагався спровокувати мене на якийсь своєї причини.
  
  
  Я не думав, що він дійсно купив історію Сема Флетчера, але навіть в цьому випадку він не міг знати, хто я. Якщо тільки Ліда ему не сказала. Я не думав, що у нах було або буде. Її сумнівався, що вона знала, хто такий Дуппи на самому делле.
  
  
  Її також сумнівався, що Дуппи знав, що його его помітив. Якби він знав, або якби він знав, що я був AX, він би розібрався зі мною раніше. Вимушений розкриття карт. Він цього не зробив, тому вирішив, що у мене все ще є невелика перевага.
  
  
  так що я теж не готель форсувати справи. Ще немає. Її курив і грав у розслабленість і впевненість, вивчав його плечі, біцепси і тулуб, і знав, що якщо мені доведеться битися з ним у чесному бою, це буде до біса бійка. Його знав багато трюків, і з цим величезним персонажем мені знадобився б кожен навколо них.
  
  
  Коли Дюппи заговорив знову, в його голосі прозвучала легка усмішка. Він знав, що я не буду дзвонити ему, і тому назвав мене курчам. Мені це сподобалося. Коли почалося розкриття карт, це дало мені трохи більше переваг.
  
  
  «Отже, ми робимо це, як я кажу, і, як каже Свон, блан. Сьогодні ввечері ми вирушимо в долину, в джунглі, і заберемо інший блан. Чоловіче ім'я Хенк Віллард. Вважаю, Свон тобі все про nen розповість? Вона говорить, як хунган і мамбо вже давно ховають цього білої людини? Як йому було погано, і він готовий нам допомогти? Вона все це тобі сказала?
  
  
  "Вона сказала мені." Коли ми були на березі, і на півдорозі до вище, вона сказала мені.
  
  
  Дюппи кинув на мене ще один різкий погляд. - Цей інший блан, цей Хенк Віллард, він найманець, як і ви. Добре, що ви допомогли його врятувати - всі ваші пусті гроші повинні триматися разом.
  
  
  Він відповз, і я дивився, як він жує хліб з маніоки, а потім знову засинає. Він більше не дивився на мене і не говорив.
  
  
  Ліда все ще спала. Її готель спати, але не міг, тому знову повернувся до бінокля.
  
  
  Село все ще тліла. Залишилася тільки маленька французька церква, ee білі камені залиті сонячним світлом. Група біженців зникла, як і джип, і «Тонтон Макут». Наш звук, наш звук гелікоптера. У даний момент сцена була мирною, спокійне, безтурботне патина старої Франції, накладена на темну Африку. Дикі кавові і бананові дерева росли на пишних схилах і в долинах, а плоди хлібного дерева і орхідей перепліталися одного з одним. Для долиною біля підніжжя; Круті підйоми нашої гори заросли густим лісом і джунглями, і її міг бачити, як Хенк Віллард міг ховатися всі ці місяці.
  
  
  Справа в тому, що в файлах AX був Хенк Віллард. Фрілансер, солдат удачі, п'яний на півставки, і найманець на повну ставку. Йому було під тридцять, він навколо маленького містечка в Індіані. Одіна з безтурботних і химерних хлопчиків, які літали на винищувачах під час корейської війни, був подвійним асом і ніколи не зміг повернутися до цивільного життя. Не терпів і дисципліни, тому потім війни его швидко розлучили. З ними тхора, він літав по всьому відкритий басейн, керуючи всім, що може відірватися від землі, і працював на тих, хто ему платили. Під час останньої спроби вторгнення в Гаїті Віллард літав на старому B25 і намагався бомбити палац Папи У Порт-о-Пренсі.
  
  
  Я не міг втриматися від усмішки, коли подумав про це зараз. Хенк Віллард не домігся великого успіху. Він скинув дві бомби, промахнувся mimmo палацу на півмилі, і обидві бомби виявилися нерозірваними. Через кілька хвилина B25, ящик, скріплений за допомогою слини та скотчу, позбувся привид, і Уілларду довелося розбитися і приземлити його в джунглях. З ними тхора o nen нічого не було чутно.
  
  
  Папа Док, і тонтон-макут оточили інших загарбників, влаштували їх швидке випробування і як попередження повісили ih в різних частинах країни. Ih світильники були підвішені, укладені в залізну клітку, і підвішені на ланцюгах, і, принаймні, так мені сказала Ліда, все ще гнилі по всій країні. Папа Док призначив нагороду в десять тисяч доларів за Хенка Вілларда.
  
  
  Їй був спантеличений цим, коли зняв точках, протер очі і зізнався, що нарешті зможу заснути. Десять тисяч доларів - це спокуса! Однак Уілларда ніхто не продав. Поїхали показати, як сильно вони, мабуть, ненавидять Папа Док. І МО.
  
  
  Коли засипав, барабани знову почали татуировать. Тихе постукування та грому, які він не міг знайти з-за розсіяної гірської акустики. Барабани продовжували говорити, все голосніше і голосніше, похмура і нескінченна перкусія, яка займається нарешті заспокоювала мене.
  
  
  Крик це єдина передача мене. Не людський звук. Довгий протяжний крик повітряного тертя про гладкий, перегрітий метал. Її перекинувся і впав на коліна з пістолетом 45-го калібру в руці. Ліда і Даппи не спав, присідали і дивилися по сторонам.
  
  
  Даппи жестом показав мені вниз. На лівій руці у нього був напоготові пістолет Тома.
  
  
  Дівчина, що прокинулася від раптового жаху, дивилася на мене з відкритим ротом. "Що в ім'я Христа?"
  
  
  Її знову зітхнув. Вона була близька до біса! кличе мене Нік.
  
  
  Даппи був в окулярах і дивився вниз по схилу! позаду нас схил, по якому ми працювали напередодні ввечері! Через мить він поманив нас і грубо засміявся.
  
  
  «Нічого спільного з нами, Блан. Лебідь. Дохід щорічно! Та нічого, крім барахла.
  
  
  Ми підповзли до нього і по черзі взяли бінокль. Відпрацьована ракета розлетілася вщент про грудку гібіскуса і безсмертник пуансеттії. Білий метал, тепер зазубрений твердий сміття, валявся розкиданим, зловісний контраст з світом повільно падають сутінків.
  
  
  Її був напружений. Її дивився на Ліду і Даппи. Особливо на Дуппи.
  
  
  Ліда могла бути актрисою і позером, але я не думав, що зараз вона прикидається здивованої. Вона дивилася на нас, ee рот був відкритий, її карі очі широко розкрилися від питання.
  
  
  «Що, кравець візьми, це було? Це? Вони стріляють у нас? »
  
  
  Їй дозволив Дуппи забрати його. Спостерігаючи за ним.
  
  
  Він скоса поглянув на мене, поплескавши її по плечу. «Папа Док і старий Мо.Міс. у них є ракети, Свон. Стріляйте в них з Цитаделі он там. Зомбі побудували собі пандуси. Вже тиждень вони стріляють, тренуються, і я не кажу вам раніше, тому що не хочу вас турбувати. Думаю, у тебе зараз занадто багато занепокоєнь.
  
  
  Ліда глянула на мене, потім знову на Дуппи. Її очі звузилися, і він побачив, як вона починає складати всі разом. Вона, звичайно, знала, що доктора Ромера Вальдес був фізиком. Але дав от чистий аркуш - вона не знала про ракети до цього моменту.
  
  
  Вона сказала: «Голос чому вони вбивають людей і очищають ih від землі. Ракетний полігон ».
  
  
  Даппи кивнув. «Голос чому, Свон. Але нас не хвилює, як я сказав. Папа Док і Мо.Міс. я думаю, вони не в своєму розумі. Ракети наші чорта не годяться, зовсім не годяться. Вони летять на всі боки, ці ракети, і весь час трощать себе ».
  
  
  Він вказав на село, димлячу в наближаються сутінках. «Я думаю, може бути, вони спробують вразити ракетами це навіть близько не підійти. Не звертай на нас уваги, Свон. Ми приберемо Вальдеса з них, вони більше не зможуть стріляти ракетами ».
  
  
  Ліда впала на землю з приголомшеним поглядом в очах: «Ракети! Боже мій, ракети! »
  
  
  Даппи не дивився на мене. Він почав збирати своє спорядження. Він несс ee рюкзак і сумку-мюзет, а тепер почав натягувати ремені безпеки.
  
  
  «Скоро темніє», - сказав він. «Краще приготуймося до переїзду. Нас чекають в лісі. Потім того, як нам належить подолати багато миль, щоб до ранку зайняти позицію ».
  
  
  Нарешті він відкрито подивився на мене. "Правильно, Блан?"
  
  
  Її фальшиво посміхнувся і кивнув. "Насправді, Дуппи".
  
  
  Її почав це розуміти. Щоб зрозуміти хоча б частину того, що відбувається. Це було досить дивно, але така назва гри.
  
  
  Барабани, на кілька хвилина заглушенные ревом ракети, знову відновили приглушену пульсацію.
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  
  Єдине, на що я не розраховував, так це на те, що Хенк Віллард дізнається Сема Флетчера в обличчя. Може бути, мені варто було подумати про це, тому що солдати щасливих людей час від часу збираються разом в барах і клубах по всьому відкритий басейн, але я цього не зробив.
  
  
  Віллард, худий хлопець в подертій офіцерської рожевою і рваною, але чистій сорочці OD, швидко все зрозумів. Він мене не видав. Що він дійсно дав мені, так це один погляд розмитих сірих очей, який все сказав - я не Сем Флетчер, і він знав це. І він готель, щоб її знав, що він це знає. Її, подумав, що його закритий рот мені чогось коштувати, і був правий.
  
  
  Ліда, Даппи і її, спустилися по схилу гори в долину, як тільки стало досить темно. Даппи знайшов стежку і повів нас вгору на наступну гору, потім ми згорнули у вузьку ущелину, що вела в інше ущелині, потім ще одне. За останніми яром була велика галявина, з одного хатиною і розсипом навісів, покритих пальмовим листям. У колі каменів тлів невеликий вогонь. Навколо багаття сиділа дюжина чорних і Хенк Віллард.
  
  
  Даппи і дівчина розмовляли на м'якому креольською з чорношкірими на незнайомому мені діалекті, хоча час від часу її ловив слова. Чорношкірі готувалися до церемонії вуду, принаймні, їй так і не здогадався, бо біля вогню лежав вевер, намальований в золі і кукурудзяній муці. З кожної сторони віяла були вбиті коли. На одному стовпі був череп, в іншому - срібне розп'яття. У вуду дуже християнства, хоча і не схваленого церквою.
  
  
  Їй залишався в тіні і дивився. Її, подумав, що це все одно нісенітниця, марна трата часу, і сказав так, але Ліда погодилася з Дуппи, що це того варте. Пізніше нам може знадобитися допомога цих чорних.
  
  
  Була ще одна жінка, чорна струнка дівчина в червоному ситцевому платті, з синьою пов'язкою на промасленных волоссі і червоними носовими хусточками, зав'язаними на руках. Місцевий хунган, старий з волоссям, схожими на сіру сталеву шерсть, зробив на лобі дівчата відмітину маслом і попелом і простягнув гей, щось. Барабанщик, який стояв недалеко від мене, шталь стукати своєї F козячої шкурою, натягнутої на порожнистий пень. Спочатку не стільки постукувати, скільки потирати. Приглушений, похмурий, слизький звук, який діяв мені на нерви.
  
  
  Гоблинская місяць, кругла і жовта, з зображенням синього черепа, сяяла виплат прямо на галявину. Дівчина підняла річ, яку дав гей, хунган, і я побачив, що це лялька. Дуже грубо. Просто шматок ганчірки на палиці, особа намальовано яйце, а до яйцю прилипли кілька пасом волосся. Ніхто не повинен був говорити мені, кого зображувала фігурка, але хтось все одно сказав мені. Хенк Віллард.
  
  
  Він підкрався до мене, сильно кульгаючи. Він зламав ногу, коли впав, B25, і той, хто ему-ee, розбив, зіпсував. Він закурив сигарету надувся і покосився на мене, м'яко кажу.
  
  
  «Вони збираються помирити П. Міс. Тревелин ».
  
  
  «Тримаю гроші, - сказав я, - що це непокоїть старого Мо.Міс. чертовски більше ".
  
  
  "Скептик", а?"
  
  
  Їй нічого не сказав. Він покурив деякий час, а потім сказав: «Може бути. Я не знаю. Її не так скептично, як був, її знаю це. Її бачив, біса дивні речі з ними тхора, як ховався в цих проклятих джунглях. Але я не про це хочу з тобою говорити.
  
  
  Приготовлено воно. Її спостерігав за дівчиною, яка займається, як їй належить їм, була канцо, ученицею жерця вуду, як вона наспівувала маленьку рвану ляльку, потім плюнула на нах, підняла її над головою і люто трясла. Барабани посилилися.
  
  
  - шепотів Хенк Віллард. «Ви не Сем Флетчер. Її знаю Сема. У мене був лист від нього, як раз перед тим, як я прилетів сюди уламки - Сем прямував в Умуохиагу в Біафра, і він готель, щоб її приєднався до нього. Сказав, що зарплата чертовски хороша. Але його вже підписав контракт з якимись божевільними ублюдками, щоб вторгнутися в це смердюче місце, і тримаю слово, що часом їй не дуже розумний. Ніяких мізків ».
  
  
  Вони передавали ляльку середовищ негрів. Кожен плюнув на це й передав іншому. Ліда і Даппи стояли осторонь, спостерігали і перешіптувалися.
  
  
  «Я припускаю, що ви ЦРУ, - мовив Віллард. «Голосування, щоб щорічно вони ракети, які П. Міс. і Папа Док намагаються вдосконалюватися. Її право?"
  
  
  Це був вихід, і його его прийняв. Її вже знав, що застряг з Уіллардом, так що я міг би використовувати його як можна краще. Може, це було не так, начебто, погано. Інший індіанець на моїй стороні може стати в нагоді.
  
  
  Тому їй кивнув, граючи в таємничу частина, і сказав: «Добре. Отже, ви здогадалися. Чому ти мене не видав? "
  
  
  «Хочеш сісти? Ця засадах вбиває мене, якщо її стою на ній занадто довго ».
  
  
  Він упав на землю, і я сів поряд з ним. Лялька майже досягла Ліди і Даппи.
  
  
  «Мені треба вибратися з цієї проклятої країни», - сказав Віллард. «Мені пощастило, але це не може тривати вічно. Всі інші учасники вторгнення мертві, повішені, а за мою голову Папа Док отримав пекельну ціну. Її хочу вибратися навколо цього місця і повернутися в Гонконг, де в Травні Лінь витрачає всі мої гроші. Травень Лін - моя постійна дівчина. Євразійський і шалено смачне блюдо. Все, що я тут роблю, це думаю про Травні Лінг ».
  
  
  Їй сказав, що мене не особливо цікавила его, особисте життя або її відсутність. «Що ти хочеш від мене, Віллард?»
  
  
  Він закурив ще одну сигарету і зашепотів між складеними долонями. «Я хочу вибратися з цієї діри. Ви допомагаєте мені, і я допоможу вам. Її знаю, що у вас, хлопці з ЦРУ, завжди є способи вибратися звідси. Візьми мене з собою, і я твій чоловік. Що-небудь. Мені наплювати, що це таке. Її досить хороший чоловік з рушницею.
  
  
  Її, дивився на нього. «Що змушує вас думати, що там буде перестрілка?»
  
  
  Блідо-сірі очі Уілларда на мить затримали мої очі, і він усміхнувся. «Кравець візьми, чувак! Ви виручка сюди навантажений ведмедем, з Дуппи, яка займається, як я її знаю, вбивця, і з Чорним лебедем - я теж знаю про неї, - і ви питаєте мене про це! Але, вважаю, міг помилятися. Може, ви прийшли побудувати дамбу для чорних, а?
  
  
  Її вирішив. «Добре, Віллард. У тебе угоди. Але зрозумій одне - ти підкоряєшся мені! »
  
  
  "Звичайно, звичайно. Але є ще один момент ».
  
  
  «Завжди є. Яка?"
  
  
  «Навіть якщо її виберуся навколо цього, у мене невеликі проблеми з Державним департаментом».
  
  
  Це було применшення.
  
  
  - Я чув, ви, співробітники ЦРУ, кладете багато порошку. Думаєш, ти зможеш виправити це для мене з допомогою держави? Значить, вони не заберуть мій паспорт? "
  
  
  Їй був дуже здивований і показав це. "Ви маєте на увазі, що вони ще не зробили?"
  
  
  Він посміхнувся мені, і раптом мені сподобався цей хлопець. У нього був зуб спереду і худа руда борода, і він виглядав не надто розумним американським хлопчиком, який чомусь помилився. Невинний. Щось на зразок хам, але в основному добротне. Звичайно, все це було неправдою.
  
  
  «Мені пощастило, - сказав він. «Але на цей раз Держава напевно пригвоздит мене до хреста. Якщо ви мені не допоможете.
  
  
  Яструб може творити чудеса, якщо задумається. Її сказав: «Добре. Ніяких обіцянок, але я подивлюся, що я можу зробити.
  
  
  Це все, на що у нас був час. Чорна дівчинка принесла нам ляльку, і ми обидва плюнули на нах і повернули ей. Її гладке смагляве обличчя було блискучим від банку, і вона показала багато білих очних яблук, коли вона дивилася на мене, я думаю, не бачити мене взагалі.
  
  
  Вона повернула ляльку хунгану і простягнула йому. Ліда зловила мій погляд і поманила мене в групу. Її приєднався до них, і Віллард шкандибав поруч зі мною.
  
  
  Хунган вийняв навколо кишені срібну ложку і почав копати яму біля кола навколо каменів. Мені знадобилося мить, щоб зрозуміти, що він копає крихітну могилу.
  
  
  В узголів'ї могили було посаджено розп'яття навколо гілок. Догори ногами. Хунган обійшов рвану ляльку і щось пробурмотів. Її розібрав слова - Рутибель.
  
  
  Ліда відійшла від Дуппи і встала біля мого ліктя, її тепер шепотіла мені на вухо.
  
  
  «Рутибел - демон. Один через помічників сатани. Це дійсно могутній обох ».
  
  
  Її сем був трохи здивований, але сказав
  
  
  куточком rta: «Вишукана леді. . Під враженням від прийомів вуду.
  
  
  Вона стиснула мою руку. «Не назавжди! Не кажіть так. Не зараз. Не тут."
  
  
  Хенк Віллард сказав: «Я просто щасливий, що я не старий Міс.Міс. сьогодні вночі. Навіть якщо сучий син мільярдер. Знаєш, це його справжнє волосся на яйце. Один з його слуг контрабандою вивіз ih.
  
  
  Всі вони були якимись чокнутыми, і в даний момент, можливо, мені було не ценымногие краще. Її підняла очі і побачила на собі погляд Дуппи. Ці почервонілі очі були холодні й шукають, а його товсті губи ворушилися в полусмешке. Даппи, подумав я, не особливо вразило всією цією нісенітницею вуду. Дюппи думає облад мені, гадати, чи не доведеться йому вбити мене. Її знав цей погляд. Але чому? Цього я не знав.
  
  
  Хунган поклав ляльку в крихітну могилу і накрив ee. Ще паси і заклинання. Рутибел це і Рутибел він.
  
  
  Дівчина повернулася з горщиком екскрементів. Велика гарбуз, розрізана по формі миски, наповнений людськими екскрементами. Хунган кинув все на могилу і пробурмотів ще прокляття, обая. Ніхто не сказав нам слова. Її відчув раптове шалене бажання розсміятися, але не міг та й не хотів би. Це було б абсолютно безглуздо.
  
  
  Барабан накотив яскраву татуювання, і дівчина перестрибнула через могилу і почала танцювати навколо нах. Її штовхнув Ліду. «Хіба цей барабан не небезпечно? Так голосно?"
  
  
  Вона похитала головою, не дивлячись на мене. Вона здавалася зачарованої танцюючою чорної дівчиною.
  
  
  «Ні. Охоронці Міс.Міс. сюди вночі не зайдуть. І тонтон-макути теж - адже вони теж гаїтяни. Вони всі бояться історії. Особливо Рутибель, обеах. Тут ми в безпеці.
  
  
  Її був трохи на межі, і це позначилося на моєму голосі. «Добре», - проскрипела я. «Давай візьмемо Дуппи і будемо в шлях. Її, хочу бути за воротами P. P., коли сходить сонце. Вистачить, вистачить ».
  
  
  Ліда взяла мене за руку. Вона стала його гладити. Як вона погладила його, він вночі в церкві вуду в Нью-Йорку. Її холодні пальці торкнулися моєї долоні.
  
  
  «Ще немає», - сказала вона. "Почекайте трохи. Просто дивіться - дивіться, як танцює дівчина, і дивіться, що відбувається ». У цих словах було подих, ніби вона ih змушувала. Їй раптом відчув її тремтіння.
  
  
  Якого чорта! Ще одна оргія? Згодом іде від нас.
  
  
  Чорна дівчина якимось чином розділилася. Вона танцювала навколо могили, піт блищав на її атласною плоті, її мета була закинута, очі напівзакриті, її гострі грудей підстрибували вгору і вниз. Інші люди зімкнулися, утворюючи невеликий круг. Вони почали тихенько плескати в долоні в такт барабану.
  
  
  Дівчина видав звук, наполовину стогін-наполовину взвизгнув, і, здригнувшись, впала на землю біля могили. Вона пролежала на підлозі, розпростерта і корчачись, уткнувшись в таз.
  
  
  Був звук, схожий на звук жеребця, наближається до кобили. Дюппи стрибнув у коло, відштовхуючи чорних своїми масивними руками, і впав на дівчину. Він врізався в извивающуюся чорну дівчину, і вона закричала, а потім підійшла ему назустріч і схопила його своїми довгими тонкими ногами, і спостерігають люди зітхали, як легкий вітерець, і продовжували аплодувати, поки вони дивилися. Барабан почав відповідати ударів Дуппи.
  
  
  Ліда вкусила мене за вухо. Її дихання було у вогні. Вона потягнула мене. «Іди, - сказала вона. «Просто пішли! Ви. Ах, ти мужик! Йдемо."
  
  
  Вона повела мене в кущі, впала і притягнула до себе, і це не може продовжуватися і двох хвилина. Але що за дві хвилини!
  
  
  Коли все закінчилося і вона перестала зітхати, зітхати, стогнати і говорити, вона пролежала хвилину або дві з закритими очима. Потім вона холодно подивилась на мене і сказала холодним тихим голосом: «Ти прав. Ми не можемо втрачати час. Нам краще почати.
  
  
  Це була моя дівчинка. Зроби це і забудь. Надіньте сухі трусики і займіться справами.
  
  
  Її подумав, що якщо її виберуся навколо цього і доповім Хоука, її залишу цей момент в стороні. Старий все одно не повірить.
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  
  До світанку залишалося ще три години, коли ми спустилися з протилежного боку гори. Кривава місяць, побледневшая по мірі старіння ночі, занурилася в долини, і останні дві години ми провели в повній темряві. Дюппи провів нас по вузькій стежці, яка займається звивалася і крутилася, як божевільна дракона, і зробив це з апломбом а також розробляються корінного Нью-Йорка, що перетинає Таймс-сквер. Ліда йшла за ним, а його відставав, час від часу допомагаючи Хенку Уілларду. Її бачив його ногу з гротескний деформованої нещодавно вилікуваним кісткою. Ему дорого коштувало йти в ногу з часом, але він непогано справлявся. У нього не було особливого спорядження - тільки шведів, в якій він стояв, і старий британський автомат Стіні. У нього була господарська сумка, повна 9-мм патронів до рушниці. Сумка для покупок з macy's Herald Square. Її запитав його про це. Під час одного навколо небагатьох перерв, які дав нам Дуппи, Віллард пояснив. Якщо б це можна було назвати поясненням.
  
  
  Він знизав плечима і обдарував мене своєю зламаною зубастою усмішкою. «Проклятий сміх, чи не правда?
  
  
  Компанія дід with me, повинно бути, займалася постачанням і логістикою через Mad Magazine. Її, точно знаю, що вони купили базуки у торговця барахлом в Нью-Джерсі. Нам одна навколо них не працювала. Її так і не дізнався, де вони взяли реліквію, в якій її летів, але перед самим зльотом вони вручили мені цей Стін і половину господарської сумки, повної патронів. У разі, говорити мені, мене підстрелять, і мені доведеться пробиватися до виходу. Є шанс, що я спробую того рома, Сем. Ця клята одному рівні мене вбиває ».
  
  
  Її сказав «ні» рому, я пам'ятаю про его делле. Коли випала нагода, він був п'яним. Точно так само міг би використовувати знімок Барбанкура.
  
  
  «У Дюппи випивка», - сказав їй ему. «І Дюппи буде тримати це, поки все не закінчиться. Достатньо часу, щоб випити, коли це станеться, і коли ви поїдете з Гаїті. Тоді ти можеш напитися до смерті, мені все одно.
  
  
  Ми не могли бачити одне одного в темряві, але я її зробив голос грубіше. - Я маю на увазі, Віллард. Ти запутаешь мене, і я дам їй тебе гнити тут! "
  
  
  «Добре, Сем. Добре! Марно паритися про це. Її просто подумала, що випивка нікому не зашкодить.
  
  
  Він впустив його, і продовжував розповідати мені, що у B25 не було прицілу для бомби - его роботодавці не могли його собі дозволити - і що він скинув бомби по мертвому рахунку. Пропустити палац, і Папа Док, потрапити на Залізний ринок і смітник.
  
  
  Він усміхнувся. - У будь-якому випадку, прокляті бомби були порожніми. Напевно, навіть не озброїлися. Тільки Христос знає, де oni ih купили ».
  
  
  Її готель, щоб Хенк Віллард був щасливий і відданий мені. Пістолет Стіна буде метати 550 пострілів у хвилину, і може настати час, коли мені це знадобиться. Її прикинувся, що мене цікавлять його нещастя.
  
  
  - Хіба це не було частиною твоєї роботи, Хенк? Оглянути бомби перед тим, як злетіти в цей божевільний політ?
  
  
  Він посміявся. «Я нічого не знаю про бомби. Костя Бога, її був льотчиком-винищувачем. Її ніколи раніше не літав на бомбардувальнику. Її сказав їм, що був, коли вони найняли мене, тому що я був ва-банк і потребував колоду. Його теж зрозумів. П'ять тисяч баксів, менше того, що я повинен був дати чорним за те, що вони ховалися і годували мене. Відкрито тут, в поясі з грошима ».
  
  
  «Це має доставити вас в Гонконг», - сказав я.
  
  
  «Твій трах з А, буде. І Травень Лін. Господи, мені сниться ця бабуся кожну ніч ».
  
  
  Її, зітхнув і похитав головою. Хенк був затриманий у розвитку. Дитина, все ще бере участь в корейській війні. Досі тхора використовую застарілий сленг того часу. В цілому, її визнали, ми були досить сумною маленькою армією. Чокнутий, як Віллард, Ліда, з її мріями про велич і переміщати, її намагаюся зробити неможливе, тому що Хоук сказав зробити це.
  
  
  Інша справа Дуппи. Даппи - Діас Ортега - точно знав, що робив.
  
  
  Саме тоді він сказав: «Добре, там, ззаду. Ви бланшируете. Давайте перемістимо це так. Назавжди потрапити туди і сховатися до того, як прокинеться сонячна комі. Або ми мертві чоловіки.
  
  
  Ми зробили це. Ми зупинилися в клубку вологих джунглів, густих і зарослих виноградною лозою. Навіть Дюппи зітхнув з полегшенням, кидаючи свого спорядження і рюкзак Ліди. Хенк гепнувся на землю, застогнав про ногу, і заснув. Ліда теж. Її зняв свій рюкзак і сумку-мюзет, але тримав автомат у руці. Дуппи зробив те ж саме.
  
  
  Він підійшов, сів поруч зі мною навпочіпки і сказав, що можна палити. «Поки у нас все в порядку, Блан. Ми в кінці узбіччя, яка займається висувається з гори в долину. У нас є будинок на дереві, її покажу вам, коли він буде достатньо світлим, і ми побачимо всю долину вгору і вниз. Загляньте всередину огорожі, і багато землі Міс.Міс. Навіть побачити його будинок, і басейн, побачити квартали зомбі, побачити багато всього з того старого дерева ».
  
  
  Їдкі випари его «Чудового» пливли в моїх очах. Її змахнув дим і сказав: «Повернемося до зомбі, а? Що це, Дуппи? Яка справжня подача? Якщо ми збираємося працювати разом і схопити цього Вальдеса, думаю, мені треба знати все, що ви знаєте. Як щодо цього? »
  
  
  Її чекав. Насторожений, як ніколи. Її доклав усі зусилля, щоб переконатися, що его Томпсон безпеки, і тепер його чекав, коли він вкусить, а його не було. Він мовчав нас хвилини. Її, дивився, як сигарета его світиться в темряві.
  
  
  Потім він розсміявся глибоким рокотом бас. «Дай мені що-що сказати, блан. Просто кравець візьми. Зі мною щось сталося. Одного разу її мудрий алек, як і ти, і сказав з математики-вуду, що все це дуже дрібниць. Як ти.
  
  
  «Він просто подивився на мене, цього чоловіка, і сказав, піди та знайди яйце. Будь яйце. Ягода з-під курки, хочеш. Тоді принеси мені сюди. Її сміюся, але я це роблю. Її знайшов яйце в порядку від мого друга, і я знаю, що це яйце тільки що вилупилося. Її віддаю его з математики-вуду, і він каже, що мені потрібно випити склянку холодної води. Холодна вода.
  
  
  "Я роблю це. Потім він сказав мені покласти яйце в склянку з водою. Він не чіпає яйце. Ніколи. Потім він проводить рукою по склу, говорить щось вуду, на мене дивиться і каже - а тепер розбий яйце ». Так що я сміюся і розбиваю яйце.
  
  
  «Це яйце круто, блан!»
  
  
  Дуппи замовк, чекаючи моєї реакції. Історія була добре розказана, його глибокий голос правильно розфарбовував нюанси. Мені було цікаво, як він абсурдно, коли він не зображував неосвіченої наполовину креола, наполовину чорного, який він використовував зі мною. Діас Ортега здобув освіту в Москві.
  
  
  «Гарна історія», - сказав я. «І якщо це правда, її вразив. Але я не розумію, яке відношення це має до зомбі Міс.П., якщо такі є.
  
  
  Він знову засміявся. «Тебе важко переконати, блан. Її більше не намагаюся. Зачекайте, поки святий, і дозвольте вам побачити себе. Тепер старий Даппи трохи поспить. Це місце досить безпечне, але не рухайся. Може, впадеш зі скелі і зламаєш собі шию.
  
  
  Він абсурдно обнадійливо. У мене не вистачило духу сказати йому, що я не збирався падати зі скелі.
  
  
  Її, чув, як він заспокоювався, шелестіла і метався на якесь заклинання, а потім почав злегка хропіти. Напередодні ввечері він не хропів. Це була всього лише божевільна-- думаю, але я вирішив її зіграти. Її, встав на карачки, рухаючись легко і беззвучно, а потім зобразив пару храпов і легке важке дихання.
  
  
  Даппи грав у гру десять хвилина. Потім він перестав хропіти, і я відчув, як він слухає. Її ахнув, пирхнув і розпиляв невелику колоду. Її переконався его, тому що через хвилину почув, як він віддаляється, его, великі дупи дряпають камінь. Її панцир за ним, стоячи на четвереньках, з особливою обережністю, рухаючись тільки тоді, коли він це робив. Двічі він зупинявся, прислухаючись, і його завмирала. Її знову був у каліші, і камінці і осколки били мене.
  
  
  Він зробив більше шуму каличе, і йому було легше слідувати за ним. Потім він зник. Без звуку. Нічого. Її, присіла, неглибоко дихаючи через рот, і задавалася питанням, чи використовував він вуду, щоб виростити крила?
  
  
  Її знову его чув. Через мене. У повітрі. Виродок був на дереві!
  
  
  Її, згадав, що він сказав про будиночку на дереві, і почав обмацувати в темряві, недалеко від стежки. Мені пощастило, і я знайшов його менш ніж за хвилину. Дерево з товстими стовбурами і гладкими стволами, до яких були прибиті дерев'яні поперечки для лазіння. Її встав, перерахував чотири поперечини, потім знову встав на карачки і поповз вперед по стежці, щоб добре розглянути дерево спереду.
  
  
  Я якраз встиг побачити мерехтливе очей его маленького ліхтарика зверху. Він швидко блимав білим і швидко, заїкаючись, заморгав, а потім погасло, і все. ДОБРЕ.
  
  
  ДОБРЕ. Промінь спрямований у бік садиби.П.Міс. Що, кравець візьми, було в порядку?
  
  
  У мене тоді не було часу думати про це. Її почув, як він спускається з дерева, і побіг назад по стежці, все ще стою на четвереньках. Її, повернувся на своє місце, знову булькав і хропів, коли він повернувся і став, прислухаючись, потім плюхнувся і справді заснув. Він не хропів.
  
  
  Її не склепив очей. Її записав на плівку все, що нещодавні події, від першого телефонного дзвінка Хока до теперішнього часу, і дозволив їм крутиться в моїй голів. Її вирізав, редагував, виправляв і екстраполював, і врешті-решт у мене вийшов досить дивний монтаж. Її багато гадав, деякі з утвореного різноманітності, деякі за типом виходу, і коли світанок просочувався крізь гай дерев акі, її знав-наприклад, те, що знав раніше. Дюппи грав у якусь власну підступну гру. Самостійно. Ліда про це не знала. Хенк Віллард в цьому не брав участь; він займав позицію «справа-1», що не має відношення до ситуації. Значить, це було між мною і Дуппи. Він знав це з самого початку. Її тільки підозрював, але тепер її теж це знав.
  
  
  Кому він сигналізував всередині P. P. Ділянку Тревелин площею 5000 акрів? Чому?
  
  
  Як, кравець візьми, ви змогли створити раціональну картину навколо таких розрізнених частин? Дуппи - Діас Ортега - був співробітником КДБ. Комуніст .; Міс.Міс. і Папа Док були фашистами і ненависниками комуністів. Зрештою, це було схоже на старий анекдот - хто, що кому робив, і хто за це заплатив? Її заснув на світанку, і в мене не було ніяких відповідей.
  
  
  Її знав одне - Дуппи досі тхір вів провідну. Це потрібно було зупинити. Її повинен був взяти я себе і очолити, трохи підштовхнути його, щорічно, не помилиться він.
  
  
  Її проспав до півдня. Коли її встав, окоченевший і замерзлий, в моєму звичайному огидному бадьорому настрої, Даппи і Ліди не було видно. Хенк Віллард розігрівав фляжку розчинної кави над банкою Стерні. Її приєднався до нього і приготував собі каву.
  
  
  Коли її зробив перший ковток гарячого горького, її, подивився на Вілларда. "Де вони?"
  
  
  Він кивнув вгору, потім вказав худим брудним пальцем. «У будинок на дереві. Вважаю, видивлявся місцевість. Мене запросили, але я з цією ногою нам, на які дерева не лазаю.
  
  
  Минулої вночі, в темряві, до цього дерева здалося, що відстань становить париж. Тепер її побачив, що до нього близько тридцяти ярдів. Дерево являло собою високу, похилу кокосову пальму, приютившуюся в заростях акі, хвойних і залізних дерев. Навколо стовбурів росс дикий бавовна. Її просив, будинок на дереві, і спочатку не міг його побачити.
  
  
  Хенк почухав і усміхнувся крізь руду бороду. «Говорити про місцевості, її пам'ятаю, як одного разу ...»
  
  
  «Заткнися», - сказав їй ему. «Занадто рано для цього лайна». Її ошпарил рот паршивим кави і продовжив пошуки будиночка на дереві і, нарешті, помітив його.
  
  
  Милий. Дуже розумний. Хтось використовував сталеві троси і талрепи, щоб обтягнути навколишні дерева
  
  
  і утворити щось на кшталт ажурною зеленої клітини. І на самому делле це був зовсім не будинок на дереві, а плоска платформа розміром приблизно 10 х 10, закріплена на дві третини висоти пальми. Троси та талрепи були пофарбовані в зелений колір. Це була хороша професійна робота, і мені було цікаво, як довго вона там пробула. І чому? Чомусь я не думав, що винні місцеві чорні. Така робота і пов'язане з нею планування були трохи вище ih можливостей.
  
  
  Її повернувся в кущ, щоб заспокоїтися, і поки її був у nen, її перевірив Люгер, шпильки і Кольт .45. Коли повернувся, її взяв свій пістолет Томмі і пішов до пальми. Хенк Віллард, з нудьгуючим виглядом, грав скаутським ножем зі зламаним лезом. Він обережно посміхнувся мені і промовчав. Проходячи mimmo, її, похитав головою. Якби не пістолет Стіні поряд з ним, ілюзія була б повною: старіючий орел-розвідник грає в кемпінгу. Її знову загравав з думкою, що все це було видумкою, що ця провальна і провальна населений пункт росії, на самому делле не виконувалася. Телефон дзвонив в будь-який момент, її прокидався і відповідав на дзвінок, і у Хоука була справжня населений пункт росії для мене.
  
  
  Коли їй підійшов, Ліда спускалася з дерева, як мила мавпа. Ee довгі ноги, як раз підходили до поперечок.
  
  
  Її схопив її за талію і підняв. Вона просяяла і поцілувала мене. Вона була схвильована.
  
  
  "Я бачив, его. Її дійсно бачив, его, Сем. Ромера Вальдес. Він був у джипі під посиленою охороною ». Вона вказала на схід. - Думаю, його везли в Цитадель. Є нова дорога, тільки що побудована. Доходить до вершини. Він повинен працювати в Цитаделі кожен день і повертатися сюди, до Мо.П., вночі.
  
  
  Її обійняв її за плечі. «Ви впевнені, що це був Вальдес?»
  
  
  Ліда глянула на мене. «Що змушує вас питати про це? Це майже як якби ви ...
  
  
  Вона замовкла і насупилася, її нижня губа застрягла в маленьких білих зубах.
  
  
  Її міцніше стиснув її плечі. "Наче її що?"
  
  
  Її гладке смугляве обличчя спантеличено зморщилося. «Я... так, її справді не знаю. Її зараз в замішанні. Зрештою, її не бачив, Ромера п'ять років. Але ... це як ніби ти читав мої думки.
  
  
  Його тримав її подалі від себе, підняв її підборіддя кулаком і змусив ee щорічно мені в очі. «Ви не впевнені, що людина, яку ви бачили, дійсно Ромера Вальдес? Хіба це не так, Ліда? Йдемо. Розсипати."
  
  
  Вона кивнула, нахиливши голову до довгого лебединого горла. "Може бути. Її просто не знаю. Даппи каже, що це Вальдес. І він повинен знати - він давно шпигує звідси. Х - він каже, що п'ять років мають велике значення, і що, можливо, Вальдес був хворий, або з ним погано поводилися, навіть катували, і цим все пояснюється.
  
  
  "Маючи на увазі?" Її, знав, що це не доктор Ромера Вальдес. Чомусь вони використовували приманку.
  
  
  Вона притулилася до мене, і докладає голову мені на плече. «Він виглядав ценымногие старше. І якось інакше. І те, як він сидів у джипі, такий напружений і нам на що не оглядаючись. Однак його особу було правильним, що я міг бачити через точках. Просто щось подібне не так, а я не знаю, що саме. Даппи каже, що я дурень.
  
  
  «Може бути», - сказав я. «А може, й ні. Ви думаєте про це деякий час. Як наш інший Даппи сьогодні вранці?
  
  
  Він відповів на це хриплим шепотом, спустившись з платформи навколо дерева. «Іди, блан. Її показую вам зомбі ».
  
  
  Її запитливо подивився на Ліду. Вона знизала плечима і похитала головою. «Я теж не знаю про це. Вони дійсно схожі на зомбі. Я маю на увазі, що вони виглядають так, як її читав, як виглядають зомбі. Піди подивися, а потім скажи мені.
  
  
  Її занепад на дерево. Щільне чорне тіло Дюппи лежало на дощаній платформі. Ему в очі ввинчивали бінокль. В его ліктів була порожня банку «Кратион» з пластиковою ложкою і фляговая келих, все ще наполовину заповнена кави.
  
  
  Він простягнув бінокль, не дивлячись на мене. "Ти добре спиш, блан?"
  
  
  Їй ствердно прогарчав і уважно дослідив своє оточення. Хитромудро придумана роботи: ми були на вершині високого вузького півострова, продовження гірничого уступу, сильно зарослого виступу, який переходить у широку долину. Мережа кабелів утримувала захисний екран навколо дерев навколо пальми і платформи, але майстерна обрізка і обрізка дозволили отримати широкий і безперешкодний вид на долину внизу і на сході. Це було схоже на хитре дзеркало: ми могли бачити зовні, але вони не могли бачити всередину. Якщо тільки вони не висіли на висоті 300 футів і відкрито дивилися нам в пельку.
  
  
  Його налаштував фокусування в бінокль. Її, сказав, маючи на увазі: «Дуже розумний. Солодкий. До того дня, поки його не помітить вертольотом.
  
  
  Він хмикнув. «Ми тут, чи не так? Турбуйтеся про це, коли прийде час. А тепер, Блан, ти подивися на ворота, і скажи мені, що ти бачиш.
  
  
  Бінокль був чудовий, і сцена стала реальністю з глибиною та чіткістю діорами. Там була велика цегляна сторожка, сталеві і дротяні ворота і охоронці в чорній формі, всі вони були добре озброєні, а у деяких були собаки. Двоє в чорній формі стояли поруч.
  
  
  у сторожці, розмовляючи і консультуючись з паперами в блокноті, не звертаючи уваги на інших. Решта складали півдюжини охоронців і три окремих робочих сук. Два охоронця в групі. Робітники були одягнені в синю джинсову форму, штани і куртку, а на спині кожної камзоли були нанесені білі букви за трафаретом: Мо.Міс.
  
  
  Її тихо вилаявся, і Дуппи неправильно зрозумів і усміхнувся. «Справа, блан? Деякі з зустрінуть ваших уявлень засмучуються? "
  
  
  Її проклинав П. Міс. Тревелин. Гордовитість ублюдка! Власний табір для військовополонених, навіть за трафаретом. Вони дійсно так і виглядали, як військовополонені. Її бачив ih тисячі по всьому відкритий басейн.
  
  
  Але я її ніколи не бачив, щоб військовополонені рухалися так, як ці чоловіки. Повільні, жорсткі руху, волочащие ноги. Вони ніколи не повертали голови. Вони поверталися всім тілом, з болісною повільністю, нахиливши голови вперед і опустивши плечі. Зомбі? Я не купився на це наші хвилини, але відбувалося щось страшенно дивна.
  
  
  Її нічого не сказав, і це імпортувати нотки роздратування в тон Дуппи. «Ну що, блан? Що ви на це скажете? Voni зомбі, чи не так? "
  
  
  Їй був здивований і стурбований, а коли її такою, її можу вести себе грубо. Її трохи приставив ему шпори. «Може, вони всі кататоники, Даппи. Або П. Міс. працює спа-центр, і вони хворі на артрит. У будь-якому випадку, я не бачу ih очей з такої відстані. Хіба не так ви говорите зомбі - ih по очах? "
  
  
  «Я бачив, ih очі, блан. Поблизу. Погано, як ці очі на них. Без кольору. Ні, нічого. Просто білий дивлюся на тебе. Мертві очі. Її знаю. Її бачив."
  
  
  Її, знав, що він говорить правду. «Як ти підібрався досить близько, щоб побачити ih очі, Даппи?»
  
  
  Тиша. Її, прислухався до руху, до помахом його руки в сторону Томмі пістолет на проведені обчислення. Його грав з шансами на мою сторону. Gunfire зіпсувала б операцію, і я не думав, що він до цього готовий.
  
  
  Він сказав: «Трохи розуму, наскільки її знаю, блан». Її знаю, голосування, і все. Але ти не повіриш, так що забудь. Ви побачите, що вони там роблять? "
  
  
  Її бачив. «Вони ставлять міни всередині огорожі. У шаховому порядку з інтервалом у десять футів. Цей паркан наелектризоване, Даппи?
  
  
  «Я забуваю». Тепер похмуро. Потім: «Хоча мені здається, що це не так. Reckon P. P. не думаю, що ему потрібен сік, з ними охоронці, собаки і міни. І зомбі! »
  
  
  Її почав вивчати місцевість за парканом. Широка дорога, покрита гравієм, вела вгору по покритим квітами і лісових схилах до великої плоскої височини. Її міг розрізнити одне крило будинку, три поверхи, навколо блискучого білого каменю, перед якими виходила широка тераса і балюстрада навколо того ж каменю. Величезні урни, амфори, красувалися довгими вусиками пишних тропічних квітів. Тревелин любив квіти більше, ніж людей.
  
  
  Зліва, відокремлений від будинку акуратно відгородженим садами і підстриженими кущами, знаходився найбільший довбаний басейн, який їй коли-небудь бачив. Arp прозорої блакиті води, оточений плиткою. Одна сторона була закрита скляним накриттям. Там був поплавок, високі і низькі дошки для стрибків у воду, а також різні надуті пластикові птахи і тварини. На кожному кінці водойми був блискучий білий пісок, що тягнувся за всі ці милях від берега, і на піску біля високої дошки лежав чоловік. Темноволоса білої дівчина натирала його лосьйоном для засмаги. Її покрутив гвинт фокусування, щоб краще роздивитися.
  
  
  Навіть з неминучим ракурсом її на кілька миттєвостей добре роздивився цього виродка-мільярдера. Її ніколи не сумнівався, що це Моє.Міс. Тревелин. Він виглядав відповідним чином. Це було приведення універсальним, але ідеальне приведення типовий.
  
  
  Він лежав на спині, його руки були переплетені під головою. На nen були величезні чорні точках. Довга коричнева сигара звисала iso rta, як анус, ніс - ґудзик, а череп - засмаглий биток з плямами брудно-сірого кольору, на кожному вусі.
  
  
  Міс.Міс. у неї не було грудей, але його черевце було мініатюрної горою. Дівчина помазала це. Вона налила масло і розтерла, і черевце покачивалось і тремтіло, як горбок з желе. Її на мить подивився в бінокль на обличчя дівчини. Чекаючи, навіть сподіваючись на якийсь божевільною причини, знайти там написане огиду. Навіть огиду.
  
  
  Це була красива дівчина, гнучка, з довгими кінцівками і, як мені здалося, розвиненими ногами танцівниці. На ній було крихітне бікіні, яке дозволяло ee грудей розливатися, і вона, мабуть, поголила лобок, інакше її міг бачити волосся. Може бути, Міс. так сподобалося.
  
  
  Дівчина була справжнім зомбі. Її очі були напівзакриті, а губи ворушилися, коли вона говорила, і на її прекрасне обличчя не було абсолютно ніякого виразу, коли вона втирала масло в цю гору старих кишок. Її відчув до неї спалах жалості і знав, що це незаслужено. Вона знала, про що йде мова. Мільярдери не ростуть на деревах.
  
  
  Її погрозив Дуппи пальцем. "Голос. Поглянути. Це П. Міс.? » Повинно бути, але його готель підтвердження.
  
  
  Їй був близький до того, щоб полюбити Duppy тоді, як ніколи раніше. Він глянув, і його товсті губи рушили в тому, що може бути тільки огидою і ненавистю. «Ця людина», - пробурмотів він. «Це сучий син, звичайно. Він тільки що вийшов, бо я дивився останній раз. Господь Ісус - я дивуюся, як ця дівчинка білої
  
  
  Тримаю гроші, він пахне окопом.
  
  
  Її забрав точках. «Коли у тебе є мільярд, Даппи, це так. не має значення, як ти пахнеш ".
  
  
  Його рот сіпнувся, і він холодно подивився на мене. Его очні яблука були жовтяничними і запаленими від червоної павутини. Він проігнорував мене, відкотився до свого рушниці Томмі і почав його чистити і розбирати.
  
  
  Її заклав точках назад в басейн, як раз вчасно, щоб побачити Міс.Міс. щось сказати дівчині. Вона без всякого виразу кивнула і потягнула за його плавки. Потім вона нахилилася над ним, її червоний рот був відкритий, і через мить його життя почало тремтіти.
  
  
  Мені стало трохи боляче, і я не хотів більше нічого бачити, в цьому був урок, і я дозволив цьому записатися. Абсолютна впевненість в собі. Його будинок, його басейн, його охорона, его, особисте простір і його власна дівчина. Міс.Міс. Тревелину було наплювати на майстра, хто що бачив! Він володів косяком. Ему належав світ. Він думав.
  
  
  Її вивчав нову дорогу, яка займається звивалася по схилах, через ущелини й урвища до Цитаделі приблизно в десяти милях від мене. Дорога була вузькою, шириною тільки для джипа, навколо гравію і щебеню, і це було чертовски вдало, і на її будівництво благоустрій, повинно бути, потрібно було заплатити мільйон. Кілька груп одягнених в джинсовий одяг «зомбі» все ще працювали над ним, утрамбовували і котили, а поливальна машина повзла, розбризкуючи воду, щоб зв'язати фундамент.
  
  
  На дорозі не було слідів чорної форми. Охоронцями тут були Тонтон Макут, вони їхали на вантажівці і спостерігали за подіями навколо джипів з встановленими на них кулеметами 50-го калібру. Робітники в джинсової тканини працювали з такими ж жорсткими і незграбними рухами, як і чоловіки біля воріт. Зомбі? Але чому? Навіщо влаштовувати такий фарс?
  
  
  Тоді його знав. Її був трохи дурний, інакше б зловив це раніше. «Зомбі» були просто ще однією мірою обережності, ще одним способом утримати цікавих або розгніваних чорних подалі від цього місця. Це була хороша психологія. Нам один простий селянин не наблизиться до зомбі на сотню миль, якщо зможе йому допомогти.
  
  
  Ракета дала освіту тонку, обпалює смугу, вилетівши зі стартовою апарелі в Цитаделі і, пролетівши над долиною. Дуппи крякнув і перекотився на мою сторону. Ми простежили за плямою полірованого металу, коли ракета сповільнилася, здригнулася, збилася з курсу і врізався в пагорб в метушні розірваного металу, Даппи усміхнувся.
  
  
  - Ці штуки не стоять і гурда. Її давно шпигував і ніколи не бачив, щоб вони стріляли у що-небудь. Не розумію, чому Свон так хвилюється. Тут нема чого боятися! На те, щоб змусити ih працювати ракети, потрібні сто років.
  
  
  У мене був бінокль, в Цитаделі, в десяти милях від мене. Цитадель гігантським стрибком стрибнула до мене, і я побачив крихітні точки рухаються по фортечних стін, і мені здалося, що я побачив сталеві пандуси, блискучі на сонці. Її міг розрізнити довгі ряди іржавих димом і трикутні насипу ядер. Гвинтівка, яка займається нашої разу не випустив пострілу.
  
  
  Ще одна ракета вилетіла навколо Цитаделі і злетіла в блискучий повітря. Він розпався в повітрі, вибухнувши хмарою чорного диму і металевого дощу.
  
  
  Їй сказав: «Тобі коли-небудь спадало на думку, Дюппи, що, може бути, Вальдес на самому делле не намагається? Може, він гальмує, саботує, сподіваючись, що щось трапиться - наприклад, ми за ним прийдемо ».
  
  
  «Ні, блан. Я думаю, доктор Вальдес намагається iso усіх сил. Папа Док і Мо.Міс. подбайте про це - вони не дурні. Доктор Вальдес намагається затриматися, і, я думаю, вони дуже швидко його замучили до смерті. Помирати довго. Біда в тому, що Гаїті, папа Док, ще не готовий до ракет. Все ще в джунглях, блан. Доктор, він всього лише одна людина і не може цього зробити - і навіть ублюдок П. Міс. не купиш мізки, приходячи сюди ». Даппи басом засміявся.
  
  
  Її залишив точках на Цитаделі. Він гнилий з 1830 року і все ще залишався вражаючим видовищем. Він виступав навколо мису берніс бішоп, як ніс корабля, пошарпаний часом і все ще незмінний. Двадцять тисяч людей загинули за тринадцять років, які потрібні були, щоб побудувати його. Стіни товщиною 12 футів триста дим, приміщення для п'ятнадцяти тисяч солдатів. Ніколи не використовувався. Ніколи не доводилося витримувати напади. Зрештою Анрі Крістоф вбив себе срібною кулею, і гвинтівка заіржавіла, і вітер, дощ і щури взяли верх. Цитадель роздумувала протягом багатьох років, покинута і в той же час неприборкана, кидаючи свій тупий ніс у сукні тропічної зелені, заглушенные хмарами, пурхають з її веж, як вітрила. Ось чекаю.
  
  
  Його час знову прийшов. У всьому Гаїті не було кращого місця для запуску ракет.
  
  
  Більше ракет не було. Мої очі хворі і сльозилися, але її бінокль і подивилася на Даппи. Він повернувся до роботи над своїм кулеметом, натренованими руками збираючи его.
  
  
  Її закурив. «Вальдес ходить в Цитадель щоранку, повертається сюди щоночі. Під посиленою охороною. Правильно, Дуппи?
  
  
  Він потер свій шматок олійною ганчіркою, не дивлячись на мене. «Правильно, Блан. Важка охорона. Один джип попереду, один позаду, доктор Вальдес посередині. Варти - Тонтон Макут. Богимены. Підлі негідники. Коли вони підходять до воріт, вони передають його людям Міс.Міс. "
  
  
  Деякий час його мовчки курив.
  
  
  Дуппи сказав:
  
  
  «Я знаю, що ти думаєш, Блан, але це не працює. Не пробуй Без шансів. Ми просто відстрілюємо собі хвости і даємо всьому відкритий басейн знати, що ми тут ». Його сміх був цинічним. «Тоді це не має для нас великого значення. Ми мертві чоловіки.
  
  
  Він правильно мене читав. Або майже. Я не збирався розповідати Дуппи, про що їй на самому делле думав.
  
  
  Її уважно стежив за матовими рисами чорного дерева і сказав: «Ти думаєш, ми не зможемо це зробити? Схопити Вальдеса де-небудь у дорозі між воротами і Цитаделлю?
  
  
  Даппи корчився, сплюнув і сердито подивився на мене своїми червоно-жовтими очима. «Ні, блан. Її говорив тобі! Так не вийде ».
  
  
  «У нас є гранати. У мене є пластик. У всіх чотирьох є автоматична зброя ». Її трохи его труїв, і мені це подобалося, і він змусив себе здаватися трохи зарозумілим і пихатим.
  
  
  «Я думаю, що на цій дорозі було б цілком що таке п / влаштувати засідку. У нас буде перевага несподіванки. Її знаю, що нас усього четверо, але якщо ми все ретельно плануємо, ми зможемо ...
  
  
  Він не поспішаючи повернув пістолет Томпсона, щоб він прикрив мене. Одна рука, як зв'язка чорних банановий, згорнулася навколо спускового гачка. Він не намагався приховати це, але його его зубаста посмішка була білою і люб'язною для різноманітності, і нах у мене по спині пробіг льоду. У мене було передчуття, що коли Дуппи посміхнувся і виглядав доброзичливим, він був готовий вбити тебе.
  
  
  Він ще не був до цього готовий. Ви не зможете заглушити Томмі пістолет.
  
  
  Даппи, все ще посміхаючись, звузив очі і сказав: «Тобі потрібно багато чому навчитися, Блан. Одна справа в тому, що ти тут не господар. Лебединий бос. Якщо Свон скаже влаштувати засідку, її зроблю це, але Свон цього не скаже. Вона не така тупа, як ти.
  
  
  Її, кивнув, зіставивши його посмішку і його люб'язність. "Відмінно. Її чоловік, який буде слухати. Що не так з моїм планом? "
  
  
  Він зітхнув і похитав своєю масивною чорною головою. "Шум! Що з ним найгірше. Навіть якщо ми гладимо Вальдеса, нам все одно потрібно дістатися до узбережжя, а ти на човні. Ніколи не роби цього, блан. Папа Док виводить свої військово-повітряні сили, его береговий патруль дивиться, его армія прочісує хащі. Будьте ь в тонтон Macoute де завгодно. Міс.Міс. Его чорна формі переслідує нас. Нам шанс, блан, нам шанс.
  
  
  Її зробив вигляд, що вивчаю його слова. Звичайно, він був прав. Це була паршива схема, і її тільки що приміряв її розмір.
  
  
  «Нам про що інше, блан. Нас четверо немає. Лебідь, тримайся подалі від перестрілок. Нам потрібен Лебідь для повстання, для вторгнення.
  
  
  Свон мертвий, все мертве. Немає. Ми не піддаємо Свон небезпеки ».
  
  
  «Є ще Хенк Віллард». Її готель, щоб Дуппи продовжував говорити.
  
  
  Він сплюнув і засміявся щирим і сповненим презирства сміхом. «Цей худий мураха! Що доброго він? Все одно він покалічився. Він також наляканий і просто хоче виїхати з Гаїті, і це не его, наша боротьба за що. Хенк взагалі нікуди не годиться, блан.
  
  
  Я не був згоден з ним, але тримав рот на замку.
  
  
  Даппи підняв руку і почав рахувати за цим чорним банановим пальцях. «Так що нас тільки двоє. Її і ти. Тепер попереду джипа п'ять Macoute, ззаду - п'ять Macoute, в середньому джипі, а Докторові чотири Macoute. На всіх джипах є 50. У Макута такі ж пістолети-кулемети, як і у нас. Міс.Міс. отримали собак для відстеження. Ти все ще хочеш спробувати, Блан?
  
  
  Він був чертовски гарним актором. Її діти, коли я повинен бути. Її совалася, хмыкала і трохи бурмотіла і дозволило, що, можливо, її помилялася. Моя ідея смерділа.
  
  
  Настало довге мовчання. Він запалив один навколо своїх Splendid і втупився в небо. Потім, як ніби це було потім роздумів, він сказав: «Як це було, ви забули, блан. Ти-жеребець! Ми так вирішили, пам'ятається. Тебе заплатити всі гроші. Тобі треба перелізти через паркан на територію Мо.Міс. і вивести доктора Вальдеса. Ми допомагаємо вам спланувати це і прикриваємо вас, але це робите ви ».
  
  
  Він був прав. Її знав це з самого початку. Їй був тим, хто повинен був увійти і загинути. Тому що Дуппи цього готелю. Даппи збирався все спланувати і влаштувати, коли прийде час. З власних причин. Причини, які витікали через наказів КДБ. Відверті навколо Кремля.
  
  
  Сонце тепло розтопленим маслом, на моє обличчя. Її, закрив очі і дозволив собі зависнути на межі склепіння. Її не був дуже незадоволений. У мене була частина головоломки, але були прогалини, великі прогалини, і тільки час і події могли ih заповнити. Час було дуже близько.
  
  
  Ліда підійшла до платформи з обідом. Ящики і розчинна шоколад в холодній & nb. Вона знайшла басейн з весняним харчуванням і прийняла ванну, але її волосся все ще були вологими. Вона влаштувалася між нами двома, взяла бінокль і довго вивчала долину. Ми поговорили і склали попередні плани. Її, погоджувався з ними, тільки час від часу заперечуючи, щоб все виглядало краще і уникнути підозр Дуппи. У мене був свій план. Все, що мені потрібно було зробити, це дочекатися відповідного моменту, щоб втілити його в життя.
  
  
  Це відбулося до того, як їй був до цього готовий. Сонце було ще на висоті години, коли біля воріт була суєта, і ми бачили, як вони збирають «зомбі», марширують і перераховують ih. Ліда вказала на хмару пилу, що пливе по дорозі в Цитадель. Три джипа.
  
  
  Він схопив у мене бінокль. «Зараз вони повертають Вальдеса. Її хочу ще раз гарненько на нього поглянути. Може, сьогодні вранці її помилявся ».
  
  
  «Ти помиляєшся», - прогарчав Дуппи. «Цей Вальдес в порядку. Безумовно. Ти просто не уявляєш, що роблять з чоловіком п'ять років в'язниці, Свон.
  
  
  Її, думав, що він бреше, і мені було цікаво, чому він так турбувався. Їй був впевнений, що людина, якого бачила Ліда, був приманкою, фальшивим Вальдесом. Справжній Вальдес був надто цінний, щоб ризикувати двічі в день на тривалій відкритої поїздці. Це було відкрите спокуса, запрошення ...
  
  
  Прихований стрілок прийняв запрошення. По долині до нас долинув тріск потужної гвинтівки.
  
  
  Ліда, у дивлячись у бінокль на середній джип, здригнулася, наче goggle потрапила в нах. Вона ахнула: «Господи! Боже мій! У нього стріляли. Вони застрелили Вальдеса! "
  
  
  Даппи вилаявся і схопився за бінокль. Її м'яко рушив до задньої частини платформи, і потім встав. Мої очі трохи краще, ніж ідеальні, і її міг бачити досить добре.
  
  
  Всі три джипа зупинилися. Тонтон Макуте бігали всюди, злі і збиті з пантелику, дивилися і вказували вгору, на схил гори. Цього стрілку краще сховатися.
  
  
  Невелика група тонтон-макутов зібрався навколо середнього джипа. Вони дивилися на щось на землі. Двоє навколо них стояли на колінах і працювали з чоловіком. Її побачив білу панамську капелюха, лежить на землі збоку. Їй здалося, що це постріл в голову через гвинтівку з оптичним прицілом. Досвідчений стрілок. Її підійшов трохи лиже, до дерев'яних сходах, що ведуть вниз по пальмі.
  
  
  Довелося повернути кран, щоб побачити. Одіна з тонтон-макутов, очевидно, офіцер, випростався і зробив жест відрази. Похитав головою і широко розкинув руки, і він майже почув слово: «Морт!»
  
  
  Даппи сказав: «Вони вбили його, Свон. Якийсь брудний негідник вбив вашого доктора Вальдеса.
  
  
  Ліда була в шоці. Вона забула мене. Вона чіплялася за масивний біцепс Даппи, дивилася і повторювала знову і знову: «Чому? Але чому? Навіщо їм вбивати його? »
  
  
  Пора йти. Її почав спускатися по дереву, не видаючи нам звук. По дорозі її почув, як Дуппи сказав: «Неважливо, хто вони, Свон. Не Моє.Міс. або Папа Док, - вони ніколи не вбивають такого цінного людини, як Вальдес. Але я знаю, хто дійсно хоче його смерті, Свон. ЦРУ хоче його смерті. Безсумнівно, ці нещасні американські виродки хочуть, щоб Вальдес був добрим і мертвим. Вони це роблять, Свон. ЦРУ зроби це! »
  
  
  Їй посміхнувся, коли спустився на землю. Ще один шматок головоломки на місці.
  
  
  Її, чув, як Ліда видав приглушений крик люті і болю. Її підняв свою вже упаковану сумку-мюзет і штовхнув дрімаючого Хенка Уілларда по ребрах. Він підійшов з лайкою, і її затиснув йому рота рукою і шепотів тридцять секунд.
  
  
  Очі Уілларда розширилися, рот відкрився, і він почав протестувати.
  
  
  «Якого чорта, Сем? Ви хочете, щоб мене вбили. Її водій літака, а не дурень ...
  
  
  Час було дорого. Кожна секунда була ураном. Її запустив руку в його руду бороду і повернувся. «Зроби це», - прошепотів я. "Правильно робиш. Ви коли-небудь очікували побачити в Штати або свою дівчину в Гонконзі, ви це зробите! Підведи мене, і я тебе вб'ю.
  
  
  Він зойкнув, кивнув і шталь дряпати руку. "Гаразд, гаразд. Але Ісус ... її ...
  
  
  Її відштовхнув його. "Зроби це! Правильно! Її побачу тебе. Чи зможете ви померти чи будете винагороджені - вирішувати вам ».
  
  
  Пора йти. Її, пірнув у густий чагарник і почав спускатися по схилу. Незабаром стемніло, і я не думав, що Дуппи піде за мною. Деякий час він буде зайнятий Лідою.
  
  
  Світ мрії Дюппи почав розпадатися, а її був експертом по знесенню.
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  
  Час, як сказав цей чоловік, мало сенс. І тиша була золотою. Її згадав ще кілька кліше, поки повз вниз по 45-градусному нахилу відрогу до схилу осипи, на якому він стояв. Кисть була товстою і ускладнювала рух; з іншого боку, він накривав мене зверху, і знизу, і не давав мені ковзати і шуміти. Коли приходив час шуміти, його его робив багато. Але ще немає.
  
  
  Там, де кущі зникли, і утворилася осип, її, зупинився і розчинився в останній густої порослі кущів. Піді мною місцевість почала вирівнюватися, приблизно двісті ярдів пухкого каменю, гальки і піщаної глини. Без обкладинок. Її ненадовго задумався, не заміновано цей район, але забув про це. Майн чи ні, мені довелося його перетнути.
  
  
  Через десять хвилина буде досить темно, щоб спробувати. Її витратив час на підготовку гранат. У мене був шпагат, стрічки і все необхідне, і на це у мене пішло п'ять хвилина, у мене не було жодного Це.Міс. гранати, тільки осколкові, і її повинен був довірити їм свою роботу. Її перевірив Томмі пістолет, і 45-й калібр, і «Люгер», і стилет у замшевих пружинних піхвах. Потім було темно, і у мене не залишалося причини затримуватися. Її почав спускатися по осыпному схилу до огорожі за ним. Її був на півдорозі, коли спалахнуло свят, їй цього боявся. Біля воріт уже горів духом, але тепер потужні прожектори, заховані в деревах, де її ну не помітив, почали грати вгору і вниз по забору. заморозив і прокляв все.
  
  
  Дуппи, повинно бути, знав про прихованих вогнях. Даппи про них не згадував. Це прикинув.
  
  
  Вони просто возилися з фарами, відчуваючи себе в безпеці і не чекаючи ніяких неприємностей, і вони нудьгували за мене, і через пару хвилина фари погасли. Її підповз до паркану, побоюючись гуляють охоронців і собак, і почав закладати гранати.
  
  
  Її витягнув штифти і приклеїв пружинні важелі вниз, зав'язавши нитка мотузки навколо кожної смужки кордон стрічки. Її приклеїв гранату до стовпа огорожі біля бази, потім гранату посередині дроту між двома стовпами, потім ще одну гранату біля основи другого стовпа. Три шнура повернулися, щоб зв'язати в одну лінію важкого шнура, який її обережно расплачивал, відповзаючи від паркану.
  
  
  Пройшов охоронець, обійшовши внутрішню частину паркану. У нього була собака на повідку, і він то і справа використовував ліхтарик, недбало розкидаючи "промінь". Її сховав обличчя в осколки каменю і шталь чекати. Якби він помітив гранати, мені довелося б вибухнути і ризикнути вбити себе, а також його самого.
  
  
  Гранат він не помітив. Її почекав, поки його shaggy не затихнуть, потім знову відступив. Коли у мене був запас в сімдесят п'ять ярдів, її зупинився, засунув голову про валун висотою в фут і приготувався йти ва-банк.
  
  
  Мені знадобилася хвилина, щоб замислитися, що ж відбувається у відрозі, між Даппи, Лідою і Хенком Уіллардом. Це було випадково, і ніхто не знав. Дав розпорядження передати Хенку дівчині і Даппи. Дюппи повинен був прийти в лють, тому що її обдурив його і кинувся з пістолетом, і, можливо, навіть викрито его плани щодо моєї смерті. Це не могло не турбувати його. Так було і те, що її змушував його руку - тепер він повинен був йти під мою мелодію, а не свою, - і що я кинув лайно на вентилятор, перш ніж він був готовий до цього.
  
  
  Її сильно смикнув за шнурок. Ідея полягала в тому, що шнурок смикав три дроти рапіра, і шпагат відривав стрічку, що зв'язує пружинні важелі на гранатах.
  
  
  Flex обм'як в моїй руці, напруження зникло. Її чекав, думали, намагаючись втиснутися в добру землю Гаїті. П'ять... шість... сім... е-
  
  
  Всі вони зрослися в короткий час. Гранати з гучним глухим ревом і розповсюдилися червоними і жовтими квітами і тремтячими струсами підірвали ніч. Осколок зашипів від осипи поруч зі мною. Їй був готовий.
  
  
  Обидва стовпи огорожі були погнуті й провисли, як переварені спагеті. Відрізок дроту між ними впав. Середня граната пробила шестифутовую пролом в сталевій сітці. Її, протиснувся крізь нах, попався в дикобраза з колючого дроту, штовхнув і вирвався через нах і полетів, як толстозадая птицю, прикриття дерев. Це було в п'ятдесяти ярдах від мене, і я знав, що біжу через шахту, і мені було холодно, і в той же час його спітнів. Її намагався втекти, не торкаючись землі, я знаю, що це неможливо.
  
  
  Картеру пощастило, і він все ще був в порядку. коли його увірвався в дерева і плюхнувся як раз вчасно, щоб перший прожектор промахнувся по мені. Її лежав, задихався і швидко перевіряв, чи все у мене куртка залишилося. Її зробив. Її почекав десять секунд - все, що я міг собі дозволити, - щоб побачити, чи пройдуть троє на шпорі. Це залежить від Дуппи, який до цього часу вже в люті скреготав своїми великими білими зубами.
  
  
  Вони почали стріляти у ворота, і він полегшено зітхнув. Ліда, повинно бути, розмовляла з ним. Її, чув, як легке заїкання пістолет Стіни і більш глибокий рев пістолетів «Томмі» 45-го калібру врізалися і вилітали жахливими спастичними чергами. Це було схоже на армію, на гребені, і її готель саме цього, точно так само, як її готель відволіктися, готель, щоб чорна уніформа і тонтон-макут думали, що все йде ззовні. Поки її був усередині.
  
  
  Біля воріт панувала шум, згасло брильов. Хтось закричав, ніж боляче. Приховані прожектори продовжували обертатися, і весь час пропускали мене і дірку в проводі. Її помолився, щоб таке становище тривало, і почав підніматися на пагорб до Мо.Міс. Сучасний палац Тревелин. Зубець жовтої місяця піднявся над Цитаделлю на сході. До мене спускалися двоє чоловіків.
  
  
  Її присів біля основи стародавнього червоного дерева і сунув рукоять стилета в праву руку. Втрьох на гребені не гасне вогонь. По червоних спалахів і звуків його знав, що вони розділилися і триангулировали московські ворота".
  
  
  Повільно, беззвучно, її поклав автомат Томмі і сумку для мюзетта на землю поруч зі мною. Двоє чоловіків були вже поруч, розмовляючи хрипким шепотом. Її трохи обігнув товстий стовбур дерева, так що він опинився між мною і наближенням охоронцями. Звучить по ночах, але я думав, що вони були приблизно в десяти футах інший з іншого. Вони повинні пройти по обидві сторони від дерева. Її розраховував на це. Її шталь маленьким. Справа не навколо легень, тому що я не маленький. В той момент я не хотів би, проблеми. Її просто готель, щоб вони пройшли mimmo мене.
  
  
  Це не повинно було бути. Ему не пощастило, і він
  
  
  вибрав саме цей момент у просторі і часу, щоб відповісти природі. До цього часу місяць була досить яскравою, щоб він міг бачити велике червоне дерево, і йому просто потрібно було підійти до нього. Цей сучий син.
  
  
  Її знаходився в тіні величезних таха, що пробиваються крізь землю. Дав йому шанс, але він цього не готель. Він був у шостому дюймах від мене, потім подивився вниз і побачив сумку-мюзет і Томмі пістолет. У нього перехопило подих, його останній подих, тому що її обняв його за шию і стилет в его складати долар ззаду. Її придушив всі звуки, м'яко дозволив йому опуститися і пірнув назад у тінь дерева. Максимум п'ятнадцять секунд.
  
  
  Її чекав. Інший чоловік зупинився і м'яко покликав: «Карлос? Де ти, мужик? Що, кравець візьми, ти робиш? "М'який, невиразний креольський.
  
  
  Її чекав.
  
  
  Він почав повільно рухатися до дерева. Коли він знову заговорив, його голос здавався нервовим. «Карлос? Ти великий дурень, мужик. Ти граєш зі мною в ігри? Карлос - вылезь і відповідай мені, чувак.
  
  
  Він ступив у промінь місячного світла, і він підняв стилет до рівня вух і трохи ззаду на плечі. Коли її побачив, що це, її коливався на частку секунди, і в цей час він відчув мою присутність і спробував підняти гвинтівку. На nen була джинсова формі, і його очі в блідому світлі місячного світла були білими. Зомбі.
  
  
  В його рухах не було нічого схожого на зомбі. Мій стилет був на мить швидше. Він потрапив йому в горло під кадиком. Її, стрибнув на нього і вдарив кулаком по гвинтівці. Він розвернувся. Її вдарив його его по скроні правим кулаком, а лівою рукою потягся за рукоять шпильки. Він видавав болісні звуки, намагався закричати і не міг, і її розірвав стилет, і його горло відкрилося, і гаряча кров хлинула на мою руку. Він впав на коліна. Дістав стилет, відступив і вдарив його ногою в обидва кінці.
  
  
  Її знову розчинився в тіні і деякий час прислухався. Тепер вони вели вогонь у відповідь по воріт. Незабаром вони будуть організовані, і тоді Даппи, Ліді і Хенку Уілларду доведеться вискочити і втекти. Її і сподівався, що вони біжать швидко, далеко і досить довго, але я не розраховував на це. До цього часу Дюппи вже зміркує, і я не знала, що він буде робити. Це знали тільки Бог і Дуппи, і зараз у мене не було часу про це турбуватися.
  
  
  Як і всі хороші кари, це було тихо. Її, підійшов до зомбі і перевернув його ногою. Її, став на коліна і уважно подивився. Ці очі?
  
  
  Контактні лінзи. Контактні лінзи молочно-білого кольору. Це був трюк, який змушував миттєвих зомбі відлякувати боязких тубільців. Тоді у мене виникла ідея, і її прибрав пильні осколки скла з його очей. Її підніс один до місяця. З боку користувача це було досить прозоро. Невелика наукова фальсифікація дала ясну картину. Її витер стилет про его джинсову куртку і затягнув назад у тінь.
  
  
  Її працював швидко. Вогонь на уступі шталь рідшати і ставати голосніше біля воріт. Йдіть від воріт. Люди Міс.Міс. отримали підкріплення, здогадалися про чисельність нападників і почали виходити. Пізніше, коли вони поклали всі шматочки і частини разом і розібралися в дірку в паркані, вони стали шукати мене. Але це було пізніше.
  
  
  Розділ нас обох і надів його закривавлені джинси. Її багато разів використовував контакти для маскування, і це було не для банку, хоча міг би зробити це з допомогою вакуумної чашки. Її розмазав його кров по своєму обличчю, поки не перетворився на абстрактний жах в червоному, щось наче привид.
  
  
  Її затягнув обидва тіла в кореневій лабіринт великого дерева і знову почав підніматися по схилу. Позаду мене вогонь почав стихати. Її почув свист і глухий хлопок, і розпечена білої магнієва ракета на мить повисла над гребенем і попливла вниз, пронизливий повітряна куля світного полум'я. Її знову впав на землю.
  
  
  Троє перестали стріляти. Її і сподівався, що вони тікають, і Ліда, принаймні, підкоряється моїм інструкціям.
  
  
  Її зафіксував місцевість в своєму розумі. Її попрямував вліво, рухаючись так швидко, як міг, беззвучно, і обігнув крило будинку, яке бачив, ніяк не коли в бінокль. Він горів вогнями, і я чув, як чоловіки розмовляють на терасі. Міс.Міс. і його маріонетки зараз повинні бути трохи засмучені. Її продовжував заходити в обгороджені сади і виходив до величезного басейну. Було темно і спокійно, дзеркало висхідного місяця. Її обійшов його і підійшов до смузі піску в дальньому кінці.
  
  
  Її сунув руку в пухкий пісок, ще теплий від сонця, і він був досить глибоким. Її закопав пістолет-кулемет, сумку-мюзет і кольт 45-го калібру, залишивши собі люгер і стилет. «Люгер» та боєприпаси до нього були водонепроникні. Її розмазав свій тайник піском, поповз до басейну і ковзнув у нього без єдиної брижів, безшумно, як крокодил, потім йде їжі. Тепер почалося очікування. Її повинен був набратися терпіння, поки не вщухне самий сильний шум, і її повинен був сподіватися, що Ліда і інші ведуть людей Міс.Міс. і тонтон-макутов в погоню за дикими гусьми.
  
  
  Її підплив до низької дошці і вхопився за драбину. Вода була прозорою, м'якої, теплої від сонця і омелою лікувальний ефект. Це було божевілля, але мені захотілося спати!
  
  
  Всі години, які провів її в цьому басейні, пройшло всього два патруля. Вони ніколи не включали святим в басейні. Її почув наближення патрулів задовго до цього, увійшов під сходами, і, в останній момент, пішов під воду і впав на борт біля басейну. Плавучість була проблемою - її не насмілювався видихати і пускати бульбашки - але я чіплявся за грубий необроблений бетон внизу і справлявся нормально. Її думали секунди і залишався менше трьох хвилина. Кожен раз, коли її сунув ніс над водою, їй був один.
  
  
  Близько опівночі у великому будинок почав гаснути брильов. Поворотні прожектори згасли. Давно не було стрілянини, і він подумав, що всі троє або втекли, або вже мертві. Її вийшов через біля басейну. Мені не було холодно, але мої руки і ноги були м'якими і зморшкуватими. Її зняв джинси, віджав ih і знову надів, бо важко рухатися тихо, коли ви капаєте галони води. Її б міняв своє наступне підвищення зарплати на дим і постріл Барбанкура.
  
  
  Її викопав свого спорядження і автомат, і в останній раз перевірив сумку з мюзетом, щоб переконатися, що у мене є всі мої мерзенні маленькі дрібнички. Потім її притиснув Томмі пістолет до ліктів і почав рухатися до тераси на животі.
  
  
  На терасі горів духом, над величезною дверима, заповненої цвяхами. Охоронець в чорній формі з гвинтівкою крокував вздовж балюстради. Собаки не було, і це радувало мене. Собака б мене відразу помітила.
  
  
  Її влаштувався між двома мигдальними деревами, і спробував розгадати це. Її повинен був пройти через ті двері, і зробити це, не піднімаючи тривоги. Її дивився на охоронця.
  
  
  Він тримався близько до балюстраді, підхід до мене до кута, де рейки утворювали L-подібний кут. Там він повернувся і пройшов по терасі на всю довжину крила, вислизнувши на мить увазі там, де крило з'єднувалося з головним будинком. Він ніколи не зникав з усього поля зору більше, ніж за кілька секунд до того, як повернувся. Одного разу почув, як він розмовляв з хема-то низьким тоном скарги. Це означало, що в іншій частині тераси з'явиться ще один охоронець. Мені це не подобалося, але я цього чекав і нічого не міг з цим вдіяти. Якщо б її міг дістатися до Мо.Міс. досить швидко, це не мало значення; якщо б я не потрапив в Міс.Міс. досить швидко, це теж не мало б значення. Їй був би мертвий.
  
  
  Її досліджував кут L, де балюстрада зігнулась, щоб привести свій короткий відрізок назад до стогнати крила. Відкрито в кутку стояв один, навколо великих кам'яних горщиків, амфора з загостреним підставою, приклеєним до постаменту. Спутаний каскад квітів і вусиків звисав навколо глечика над балюстрадою, як мініатюрний зелений водоспад. Її, подумав кілька секунд, зітхнув і вирішив спробувати. Веб-грі в місті. І мій час краще бути підходящим!
  
  
  Коли охоронець зник з виду, на наступній мелодії її, вбіг. Пригнувшись, її, нахилився до куті L. Її добрався і опинився під тонкою фіранкою з виноградних лоз і квітів, коли охоронець відступив. Її зробив глибокий вдих і затримав дихання.
  
  
  На цей раз він на мить затримався в кутку, нахилився, щоб плюнути і бурмотіти собі під ніс, і блиск его високих чорних чобіт був в кількох сантиметрах від мого обличчя.
  
  
  Коли він рушив назад по балюстраді, її зібрався йти. Її викинув сумку-мюзет і Томмі пістолет і натиснув на пружину футляра. Стилет зісковзнув мені в руку. Її почекав, поки він зник за крилом, потім перестрибнув через балюстраду і прослизнув у кам'яний глечик і під навісом квітів. Їй був зайнятий однією секундою, але це була нервова секунду.
  
  
  Її не сміливий тепер дивитися. Довелося йти на слух. Її, чув, як твердий тупіт його чобіт наближається всі лиже та й лиже. Її змусив себе розслабитися і зробити глибокий вдих. Це потрібно було зробити швидко і тихо, і її не готель его вбивати. Ще.
  
  
  Він зупинився точно в тому ж місці. Все ще розмовляє сам з собою про те, що не може курити на роботі. Її, дивився на його черевики. Її був так близько, що відчував його запах, чув, як він відригує, відчував запах кислого прянощі за його дихання. Коли він повернувся, я пішов за ним.
  
  
  Її вдарив його его лівою рукою по горлу, як залізний прут, злегка вдарив його у вухо рукояттю стилета і поніс його назад до балюстраді, через нах і вниз, в пелену зелених. Его чоботи дряпали про камінь, коли його тягнув його через балюстраду, але це був єдиний звук. Її осідлав його, приставив лезо стилета до его яремній вені, і шталь чекати. Її не вдарив його его занадто сильно.
  
  
  Це був білий чоловік з брудним обличчям і щетиною. Чорна кашкет не впала, і її побачив золотий щит з синіми літерами - П. Міс. На лівій руці его туніки були три смуги. Її отримав старшини!
  
  
  Якраз достатньо світла, відбитого від кам'яного глечика крізь крихітні падаючі джунглі квітів і виноградної лози; достатньо, щоб її побачив його обличчя і
  
  
  щоб він побачив мій. Він відкрив очі і подивився на мене, і її, встромив стилет ему в горло на одну восьму дюйма.
  
  
  Її, прошепотів: «Ти хочеш жити?»
  
  
  Він кивнув, його очі були божевільними, його плоть намагалася вислизнути від леза.
  
  
  «Відповідай на мої питання», - сказав я. «Це твій єдиний шанс. Не говорити - кивни, так чи ні. Зрозумів?"
  
  
  Він кивнув, його очі закотилися, намагаючись побачити блискучу річ, яка займається завдавала йому біль.
  
  
  « П. Міс. жим лежачи спати?
  
  
  Він кивнув.
  
  
  Її, кивнув у бік крила. «Він тут спить?»
  
  
  Він знову кивнув, і мені стало ценымногие краще. Мені б не довелося проходити сотню кімнат у я просив цього виродка.
  
  
  «На якому поверсі він спить? Перший?"
  
  
  Він похитав головою.
  
  
  "Початку другої?"
  
  
  Ще один мінус.
  
  
  - Тоді в третьому?
  
  
  Кивок.
  
  
  "Передня частина крила?"
  
  
  немає
  
  
  "Задня частина крила?"
  
  
  Кивок головою.
  
  
  У мене було все, що її готель, і все, на що у мене був час. Її затиснув його рот рукою і встромив стилет ему в складати долар.
  
  
  Він здригнувся і підстрибнув піді мною, його ноги трохи тремтіли, і він перемістив свій оленка тому, щоб зупинити це. Її знову встромив стилет, потім витер його про чорну форму і накинув йому на обличчя кашкет, щоб воно не блищало. Її закинув Томмі пістолет і сумку-мюзет і приготувався до роботи.
  
  
  Коли її пробіг по терасі навшпиньки, не було ніяких ознак іншого охоронця. З якоїсь дивної причини її подумав про Крихітному Тімі і ледве не розсміявся. Яструб багато разів звинувачував мене в тому, що я трохи чокнутий. Мій стандартний ревматизму олександр: щоб займатися цією професією, потрібно бути трохи несповна розуму.
  
  
  Велика двері з заклепками відкрилася з пошепки, і на вулицю вийшов холодне повітря. Кондиціонер, натч. Нічого, крім самого кращого для старого Мо.Міс. Напевно, охолодження цього палацу не варто було ему більше мільйона.
  
  
  Її знаходився у великому фойє з мозаїчною підлогою, тьмяно освітленому золотими лампочками свічок. Мозаїчний візерунок представляв собою фігуру пишною чорної жінки. У задній частині фойє була широка драбина з килимовим покриттям, ведуча на вузьку площадку і повертатися прямо. На сходовому майданчику сиділа невелика полірована консоль з лампою Тіффані. Лампа була темною.
  
  
  Її не шталь затримуватися, щоб помилуватися декором. Її піднявся на nen ногами по сходах, не видаючи нам звук на товстому килимі, і заглянув у коридор, який перетинав сходи, як T. Картеру сьогодні пощастило. По коридору йшла чорна формі, але він стояв до мене спиною і оболонки в іншу сторону. Її згорнув для покажчиків і дістався до початку другої майданчики.
  
  
  Але це було недобре. Її не міг розраховувати на удачу. Її міг розраховувати на охорону на кожному поверсі. Я не міг затримуватися на майданчику, тому що піддавався подвійної небезпеки. Одіна навколо двох патрульних охоронців обов'язково побачить мене на майданчику. Для них було б для estestvenno дивитися на сходи кожен раз, коли вони проходили.
  
  
  Тепер справа йшла до дрібниць, але у мене був вибір. Її вибрав другого охоронця, чоловіка назавжди мною. Її підповзла по сходах, уткнулась носом в дорогий килим і стала чекати. Це буде нетільки. Один в сторону шуму, і він у мене був. Її-
  
  
  Його назвав себе тупим ублюдком і змінив плани на микросекунду. Її виглядав, як фільм жахів з моїм закривавленим обличчям та білими очима, і її збирався втратити свою перевагу. Її відстебнув Томмі пістолет і сумку musette, розстебнув сітчастий ремінь і кинув 45-й калібр на сходи. Її випростався, почоломкався об стіну, і шталь чекати на верхній сходинці, поза увагою кого-небудь у коридорі. Її, чув, як він наближається до мене, його чоботи шльопають по глибокій собаки. Час розповість історію.
  
  
  Мало хто чує свист собаки. Її можу. Її почекав, поки він не відійшов на чотири кроки від сходинки, потім вийшов з-за рогу і зустрів його своїм кращим зомбі-поглядом. Її волочив ноги і вилітав у коридор.
  
  
  Ще один білий чоловік. Еліта П. Міс. Лисий під чорною кепкою і здуттям життя у чорній туніці. Злі очі звузилися на мене. Але не бійся мене. Саме так, як їй цього готелю.
  
  
  Він зупинився і підняв пістолет-кулемет. «Якого біса ти тут робиш, зомбі?» Звичайно, він знав все про фальшивих зомбі.
  
  
  Її зробив крок до нього і зупинився, коли побачив, що його палець на спусковому гачку побілів. Її вказав вгору. «Повідомлення для містера Тревелина, сер. Важливий. Сержант сказав, що я повинен принести його особисто.
  
  
  Сергій був поганим, але секунд через десять він побачить білого людини, дивного білого людини, покритого розмазаний кров'ю. Він зробив крок до мене, і це допомогло. І він розслабив палець на спусковому гачку пістолета-кулемета. Він насупився на мене.
  
  
  "Ти ж знаєш, що тобі сюди не можна!"
  
  
  Її, кивнув і почухав потилицю. «Я знаю, сер, але мене прислав сержант. «Важливо», - сказав він. Думаю, щодо стрільби.
  
  
  Він нічого не купував. Він поглянув на сходи mimmo мене, і я знав, що він збирався викликати там охоронця і перевірити мене. Її готель використовувати стилет і не наважувався.
  
  
  Він відкрив рот. Її вибив пістолет-кулемет з його рук, молячись, щоб килим з глибоким ворсом поглинув звук, і як раз вчасно схопив його за горло. Він затих
  
  
  як миша, коли він відчуває котячі кігті, голосування, і все. Її обхопив його горло руками, засунув великі пальці в його житті і включив тиск. Его голосовий апарат розколовся, як яйце, і він втратив голову і схопив мої руки, намагаючись відірвати ih, замість того, щоб схопити свій пістолет у кобурі. До того часу, як він подумав про це, було вже занадто пізно.
  
  
  Його очі подивилися на мене і почали червоніти від кровотечі. Вони благали. Его коліна розслабилися. Її підняв його на відстані витягнутої руки перед собою і поніс на кілька кроків по коридору. Її здавив його горло. Її, повернувся, щоб щорічно на верхню частину сходів.
  
  
  Її розглядали його подих, він тільки що вийшов. Її обережно опустив його, побіг назад до сходів і взяв пістолет Томмі, сумку для мюзет і кольт 45-го калібру. Її почав шкодувати, що не вбив охоронця під собою, але було вже пізно. Її не збирався відступати.
  
  
  Їй відчинив двері біля сходів і знайшов ванну. Добре. Її втягнув тіло і сховав його у ванні з автоматом на грудях, як букет. Її, подивився на себе в дзеркало і, кравець візьми, закричав, потім вийшов і почав пробиратися до останнього сходового прольоту. Її був на хвилі успіху, як справжній стрілець, і збирався прислухатися до поради Барду і отримати удачу в потопі.
  
  
  Біда в тому, що я все глибше йшов у ліс. Її ще навіть не почав.
  
  
  На третьому поверсі не було охорони. Її не довірив, лежав на сходах і дивився вгору і вниз по коридору. Щось пішло не так. Потім перевірка безпеки, яку спостерігав її досі тхора, це було не кошерно, що П. Міс. залишить підлогу в спальні без охорони. Так де був сучий син?
  
  
  Я не міг дочекатися. Час пролетів на комп'ютері, як наносекунди. Її повинен був піти, чувак. Йти!
  
  
  Її помітив великі подвійні день в дальньому кінці коридору, і вони сказали: головна спальня, та особистий номер! Лігво Тревелин. Її легко побіг по коридору, Томмі пістолет в порту і стилет в зубах. Тактика навмисного терору. Її готель налякати старого Мо.Міс. і таким чином отримати пару секунд переваги. Але немає охорони? Мені це не сподобалося.
  
  
  Її зупинився у подвійних дверей і прислухався. Потім дивився. Спочатку я не міг повірити в це, але, ей-богу, це було так. Одна навколо дверей була відкрита на пару дюймів!
  
  
  Її подумав про пастці і відвернули її. Міс.Міс. не знав, що я був в радіусі тисячі миль. І якщо б це була пастка, вони б полегшили мені завдання, тоді як її вбив двох людей, щоб дістатися сюди. Чотири, якщо вважати охоронців на схилі.
  
  
  Ці слова прийшли мені тоді з-за дверей, і її почув ih ясно, без сумнівів, і не знав, що думати. Її, знав, що це Моє.Міс. Тревелин, який говорив. Повинно бути. Хрипкий голос шепоче, такий самий змучений і змарнілий, як і сама людина. І все ж в голосі була влада і хрипкий злобний сміх, коли він давав команду.
  
  
  - Гей, Віддай ще раз, негр. Вперед! Ще тисячу доларів, якщо зможеш.
  Глава 12
  
  
  
  
  Її тихенько увійшов в затемнену передпокій і замкнув за собою двері. Замки були добре змащені. Міс.Міс. а його товариші по іграх були занадто захоплені розвагами, щоб звертати увагу на що-небудь ще. Рухаючись мовчки за коротким коридором, почув, як хрипкий, змучений голос Тревелин знову піднявся в хитрих і презирливих увещеваниях.
  
  
  «Давай, малюк. Ви можете зробити це ще на тисячу доларів! Знову передай ось це. Зробіть це п'ять разів поспіль ».
  
  
  Жіночий голос сказав: «Ти старий монстр, дорога. Будь ласка, її можу відпочити? Її, точно зайчик-чагарник.
  
  
  Я не спеціаліст в акустиці, але голос сказав: Бруклін, Хобокен, може бути, Муніципалітетами- "Оранж". Жеванные приголосні. Невиразні голосні. Вибувати.
  
  
  Чоловічий голос, насичений гаїтянською і креольською мовами, несе відтінок освіти, сказав: «Ви знову порушуєте свою обіцянку, містер Тревелин. Ви сказали, що не будете використовувати це слово «негр»! »
  
  
  Її повинен був переконатися в цьому сам. До того, як Білий Заєць виліз через стіни і повів мене.
  
  
  Прочинені двері кремового кольору була всім, що відділяла мене від академії йо-йо за її межами. Обережно, дуже повільно штовхнув її его на пару дюймів. В мене вдарила спалах відбитого світу. Дзеркальний зал! Три фігури нескінченно відбиваються від стелі, стін і підлоги. Крізь очні б її дивився, сітківка хворіла і промивалася, на брудного старого і его добровільних ілотів.
  
  
  Міс.Міс. сидів на стільці обличчям до задньої спинки величезною круглою ліжка. Фіолетові листи. На ліжку гола, була дівчина, яку її бачив, вдома біля басейну. Вона, яка займається, по команді, спробувала трохи нагріти цього виродка. Рудий і золотий дубленый з вузькими смужками слонової кістки. Груди туга і опухла, і, як я підозрював, голений mons veneris.
  
  
  Чоловік на ліжку був з нею молодим, високим і гнучким. Чорний. Сяючий. Похмурий.
  
  
  Старий Мо.Міс. Trevelyn - єдиний двоє і двоє цього пишного басейн і порнографії Club - націлив кінокамеру на ліжку і натиснув на спусковий гачок у вигляді револьверної рукоятки. Камера зажужжала.
  
  
  Він сказав: «Іди, Бетті. Ти можеш це зробити.
  
  
  Обіцяю, це останній. Тоді ти можеш відпочити ».
  
  
  Дівчина надула губи, красиво скривив губи, і сказала: «Добре. Давай покінчимо з цим.
  
  
  Радощів сексу.
  
  
  Її відчув прилив непідробного захоплення старим Міс.Міс. Він міг бути фашистом, але він був людиною цілеспрямованим. Зовні вирувала невелика війна, у нього були всі підстави турбуватися про свою безпеку, але він безтурботно націлив камеру і полетів.
  
  
  Ромео були проблеми. Він був похмурий. Не в настрої. Очевидно, ненавидів те, що робив в'ячеслав грошей; ненавидіти старого і білу дівчину. Її міг би використовувати цю ненависть.
  
  
  Цей зіпсований голос знову загуркотів. «Іди, Бетті! Розбуди його. Ти знаєш що робити."
  
  
  Дзеркала блищали і спалахували, сотня дівчат схилилася над темною фігурою і ...
  
  
  Її надивився. Її, увійшов у кімнату і махнув їм пістолетом Томмі. Її говорив спокійним, суворим, стриманим голосом.
  
  
  «Не треба панікувати, - сказав я. «Не роби різких рухів. Зберігайте спокій і тишу, і, можливо, з вами нічого не трапиться. Може бути."
  
  
  Червоний рот дівчини, широкий для іншої мети, зважився закричати. Її погрозив гей дулом пістолета Томмі. «Один звук - і вона тебе вб'ю».
  
  
  Вона мені повірила. Молодий негр лежав нерухомо і похмуро подивився на мене. Він не дуже боявся. Її любив його.
  
  
  Міс.Міс. сидів нерухомо, перед ним простяглася камери. Він все ще носив темні точках, і за ними ворушився тхір, коли він боровся з подивом і обуренням. Він теж не виглядав дуже наляканим, і це мені не подобалося.
  
  
  Він прохрипів на мене. «Хто ти, кравець візьми, і що тобі потрібно?»
  
  
  Це здавалося справедливим питанням, і у мене був готовий ревматизму. Її взяв ім'я померлого. Не даремно, як я сподівався.
  
  
  «Стів Беннетт. Агент ЦРУ. Ви Мо.Міс. Тревелин? Підлогу Пентон Тревелин?
  
  
  Дівчина нервово засміялася. «Він коли-небудь, містер! А ти, мабуть, якийсь псих. Хлопчик, у тебе проблеми! "
  
  
  Ми зі старим говорили одночасно. Дівчині Ми обидва сказали: «Заткнись».
  
  
  Міс.Міс. сказав: "Я думаю, ви полюєте за доктором Вальдесом?"
  
  
  Їй кивнув. «Ви вважаєте, що маєте рацію. Підемо шукати його?
  
  
  Його рот дійсно був схожий на анус, і тепер він презирливо скривився у блідо-рожевій формі. «Ви трохи запізнилися. Доктор Вальдес був убитий сьогодні ніяк не коли. Убитий. Її, думав, що це зробили ви.
  
  
  Її, похитав головою. «Ні. І давайте не будемо жартувати. Був застрелений не Вальдес. Це був дзвінок. Для цієї мети використовувалася приманка - щоб хто-небудь його вбив! Щоб ви могли поширити інформацію про те, що Вальдес мертвий, і зняти напругу ».
  
  
  Тревелин кивнув. «Так ти це знаєш, а? Її думав, ти зможеш. Її ніколи особливо не вірив, що цей план. Або в Вальдесе, якщо на те пішло.
  
  
  Це трохи збило мене з пантелику, але не було часу на головоломки. Її зробив неприємне руху з пістолета Томмі. «Так справжній Вальдес живий і здоровий і працює на тебе з примусу? Так що давай - давай знайдемо його. Її, кажу тобі востаннє. Її наповнив свій голос загрозою і дозволив пальця стиснути курок.
  
  
  Це був старий пухкий сфінкс з гострими ногами в темно-синьому халаті. Він не рушив з місця. Його очі насміхались назавжди мною за темними окулярами. Коли він заговорив, його голос був недбалим і безстрашним, і його трохи спітніла. Може бути, це буде не так просто.
  
  
  «З тебе не вийде гарного зомбі», - сказав він. «Занадто розумний. Але все ще недостатньо розумний. Або ваша інформація невірна. У тебе немає мене, синку. Її зрозумів тебе! Його павук, а ти в моєму павутині. Що ви на це скажете? "
  
  
  Її запам'ятав точні дані, які Хоук дав мені в Кі-Уесті. Тепер кожне слово проносилося в моїй голів.
  
  
  Хрипкий старий голос тривав. «Ви не можете добре залякати вмираючого, містер Беннет. Її вмираю. Рак горла. Її переніс три операції і вирізати вже нічого. Кажуть, її проживу ще два місяці. Вони кращі фахівці у світі, і я їм вірю ».
  
  
  Її прийняв це як істину. Прийняв це і почав шукати спосіб обійти це.
  
  
  Перш ніж її встиг щось сказати, дівчина почала діяти. На цей раз підніс тон голосу та інтонацію. Під стресом вона повернулася в Пекельну кухню.
  
  
  «Чому б тобі не злетіти, Джуніор, і не повернутися туди, де тобі місце. Ти зробиш це, і більше не буде проблемою, і, може бути, мій милий старий Міс.Міс. дозволить тобі жити ».
  
  
  Чорний чоловік усміхнувся. Сміялися. Перекинувся і зарився обличчям у подушку, його м'язисті плечі тремтіли.
  
  
  Все ще намагаючись обійти цей блок, його сумно посміхнувся дівчині. «Ти разочаровываешь мене, люба. Її, думав, що рятую тебе від ганьби і приниження. Її мав намір повернути тебе до твоєї матері і реабілітувати. Ви знаєте, - знову в школу, розносять молоко і печиво у місцевої недільної школи, і все таке корисне. Ви б відмовилися від цього?
  
  
  Вона подивилася на мене і прикусила губу білими ідеальними зубами. Такий прекрасний ідіот, якого їй коли-небудь бачив. Її, знав, що мені потрібно робити, і трохи жалкував про це. Не дуже.
  
  
  «Ти божевільний сучий син», - сказала дівчина. «Приходити сюди голосування так і не намагатися все зіпсувати для мене». Її голос підвищився, вона почервоніла.
  
  
  «П. Міс. зробить мене кінозіркою. Обіцяв і мій Мо.Міс. тримає своє слово. А тепер, чому б тобі просто не зробити те, що я сказав, і злетіти! "
  
  
  Білий Кролик вже був з нами. Її очікував Божевільного Капелюшника в будь-який момент.
  
  
  Чорний чоловік сміявся. Він не міг зупинитися. Він схопив куточок наволочки і засунув його в рот, але все ще не міг зупинитися. Він зарився головою в подушку і сказав: «Ага - ага - ааааааааааа -»
  
  
  Міс.П., добрий старий дядько, заговорив з дівчиною докірливо. Доброзичливі тонн просочилися слизом. «А тепер, Бетті, дорога. Це не вміння розмовляти з ЦРУ. Постарайтеся зберігати спокій. Все буде добре. Обіцяю, що ...
  
  
  Її сунув стилет собі в руку. Зброя блищало в дзеркалах, коли її підняв його і кинув у мить хвороби. - Ти чертовски прав щодо цього, тато. Все буде добре ».
  
  
  Стилет чіплявся за нах, як алое наряд для хоробрості. Жорстока голки любила засмаглу шкіру під її лівою груддю. Криваві черв'яки текли по її пупка. Вона дивилася вниз, бідна дівчинка, і не вірила, і коли нарешті вона справді повірила, вона зробила крок, щоб висмикнути сталь, але було занадто пізно, і вона померла з відкритим червоним ротом і, все ще сумніваючись.
  
  
  Тиша в дзеркальній кімнаті. Її рухав дулом пістолета Томмі взад і вперед між чорним і старим.
  
  
  «Шок " відгуки», - сказав я. «Природа в дійсності, Мо.Міс. Не такий ніжний натяк. Йдемо далі? Чи вас не хвилюють вони два місяці, які у вас залишилися? Подумайте обладнання всіх брудних фотографіях, які можна зробити за два місяці, Міс.Міс.
  
  
  Чорний людина відкотився від прекрасного трупа. Його очі розширилися, він дивився, і його горло було сухим колодязем без звуку. Він ще не вірив у це.
  
  
  Міс.Міс. зробив. Переді мною блиснули темні точках. Він схрестив руки на животі, і його шепіт був пошепки переконаності і повільно наростаючого страху.
  
  
  «Ви вбили її, містер Беннет. Ей-богу, сер, ви вбили її при двох свідках! Його ... я бачив це. Її власними очима бачив, що чув, що ви безжалісні, але це - це неймовірно ».
  
  
  «Тобі краще повірити в це», - коротко сказав я. «А тепер встань зі стільця й уведи меня до Вальдесу. Швидко і тихо, без суєти. Ти мій заручником, і я буду тримати цей пістолет Томмі в твоєму розпорядженні на кожному етапі шляху ".
  
  
  «Грубий», - сказав він. «Ви такі грубі і вульгарні люди».
  
  
  «Це трохи інше, - зізнався я, - коли ти вбиваєш себе. Не те ж саме, що платити за те, щоб це було зроблено. А тепер іди, старий негідник. Терпіння тільки що закінчилося.
  
  
  Він похитав головою. «Ні. Думаю, немає. Думаю, вам просто доведеться вбити мене, містер Беннет.
  
  
  Якщо він готель блефувати, мене все влаштовувало. Її бачив поту на його лисині. Він тріщав.
  
  
  Її повернув пістолет Томмі в бік чорного, який все ще зачаровано дивився на мертву дівчину Бетті. «Витягни ту шпильку», - наказав я. «Витри его про простирадло».
  
  
  Він вагався. Її голос надломив його. "Зроби це!"
  
  
  Він зробив це. Він лежав зі стилетом у руці, переводячи погляд з нього на мене.
  
  
  Її, кивнув Мо.Міс. і м'яко сказав: «Тобі подобається цей старий мішок кишок?»
  
  
  Чорний чоловік втупився на мене, його рот напружився. Міс.Міс. нервово засовався в кріслі. Він щільніше натягнув халат на свої безглузді ноги. Він мав уявлення про те, що його чекає.
  
  
  - гаркнув її чорношкірому. "Ви? Любите його? Збреши, і я тебе вб'ю.
  
  
  «Н-ні, сер. Її его не люблю ".
  
  
  Її, усміхнувся чорношкірому. «Він любить тебе?»
  
  
  Широкі очі. Багато білого кольору. «Я... я не розумію, що ви маєте на увазі, сер. Я не думаю ...
  
  
  «Голос і все, - сказав я. «Не думай. Відчувати. Просто відчуйте. Ви знаєте Міс.Міс. не любить тебе. Ви знаєте, що він вас не поважає. Ви знаєте, що він вас зневажає, вважає нижчим чорним тваринам. Називає тебе негром, чи не так?
  
  
  Він глибоко зітхнув і подивився на Мо.Міс. Щось промайнуло в його очах, і вона знала, що він у мене є.
  
  
  "Так сер. Він називає мене негром.
  
  
  «Добре», - м'яко сказав я. «Я знаю, як ви повинні ставитися до цього. Справжній чоловік цього не витримає. А ти справжній чоловік. Її можу бачити це. Ви гарний і освічена людина, і ви влаштовували брудні шоу для цього старого збоченця. Ви, мабуть, відчуваєте себе брудним. Її знаю. Так що він дасть тобі можливість вмитися - его кров'ю. Візьми цей стилет і приступай до роботи з ним. Хоча спочатку легко. Залиш його яйця наостанок. Її дивився.П.Міс. куточком ока. Він сидів нерухомо. Піт стікав з його гладкого черепа і стікав за вухами.
  
  
  Чорношкірий подивився на стилет. Він подивився на Мо.Міс. і його рот зігнувся в неприємній посмішці. Яку двері в мрії її відкрив для нього.
  
  
  І все ж він був розумною людиною. Він вагався. «Я не хочу вмирати».
  
  
  Її посміхнувся ему. «Ми всі повинні коли-небудь померти. Подумайте, що ви можете зробити з ним перед смертю. І, принаймні, ти помреш, як чоловік. Не як тварина, куплене і оплачене, публічно трахающееся сич грошей і костя задоволення від цього жахливого смердючого старого грошового мішка! »
  
  
  Він все ще вагався. Її, продовжував: «Може, ти і не помреш. Її візьму тебе з собою, якщо ти хочеш піти. Я не можу обіцяти, що ти будеш жити, але я обіцяю, що якщо ти
  
  
  умеррешь її, помру з тобою. Я не залишу тебе наодинці з цим ».
  
  
  Це було переконливим. Чорний чоловік зісковзнув з ліжка і попрямував до Мо.П., стилет в його руці виблискував. «Добре, - сказав він. "Відмінно. Давай зв'яжемо його.
  
  
  Міс.Міс. Тревелин підняв руку. «Ні. В цьому не буде потреби. Її знаю, коли мене вб'ють. Її знаю, ти це зробиш. І ви абсолютно праві, містер Беннет. Її блефував. Її дійсно хочу цих двох місяців життя. Її відведу вас до лікаря Вальдесу.
  
  
  Її зупинив чорного людини. Він зупинився, неохоче, і я сказав йому кинути стилет на ліжко. Він зробив.
  
  
  Міс.Міс. сказав крижаним тоном його голос: «Я дійсно не звинувачую тебе, Томас. Але знаєш, чого очікувати, якщо тебе візьмуть живим - я не прощаю такої зради! »
  
  
  Чорношкірий виглядав наляканим.
  
  
  «Забудь про це», - сказав їй ему. «Він просто вмирає і нічого не говорить в его голів. Одягнутися."
  
  
  Поки він квапливо одягався, його тицьнув Томмі пістолет в худу шию Міс.Міс. «Підійди до цього телефону, подзвони своїм людям, в охорону або що-небудь ще, і поясни їм факти життя. Один невірний рух - і ти мертвий. Переконайтеся, що вони розуміють ».
  
  
  Коли він підійшов до телефону, его тапочки зашуршали по килиму. Він почав піднімати його, але завагався. «Деякі навколо моїх людей, рядові, не надто розумні. Її б не хотів, щоб тут була зроблена помилка ».
  
  
  Її, усміхнувся. «Хороша думка, Міс.Міс. Просто переконайтеся, що немає помилки ».
  
  
  Він не взяв трубку. «Я можу вам щось показати?»
  
  
  Їй кивнув. "Зроби це. Уважно."
  
  
  Він відчинив шафу і показав мені довгу шеренгу красивої форми на вішалках. - Розумієте, її генерал-лейтенант гаїтянської армії. Також полковник елітної гвардії Дювальє. У мене багато звань і звань ».
  
  
  "Тримаю гроші".
  
  
  «Справа в тому, що якщо б ми втрьох носили форму, це виглядало б краще, природніше і менше шансів, еее, нещасних випадків. Її б не хотів померти з-за якогось божевільного дурня.
  
  
  Цей чоловік був прав. Але мене осінила думка - у мене з собою не було пригорілої пробки, та й часу на макіяж все одно не було.
  
  
  Їй вказав на це. «Її Уайті, пам'ятаєш? Це гаїтянська армія! »
  
  
  Вираз його обличчя був кислим. "Я знаю. Це не має великого значення. Час від часу ми наймаємо білих найманців, хоча Папа Док не любить цього визнавати. Ви можете пройти як одіна. Ви будете працювати швидко, а форма - це головне ».
  
  
  Він був прав. Це повинно було йти швидко або зовсім не йти. До того часу, коли хто-небудь буде сумніватися в квітка моєї шкури, для них буде вже занадто пізно. Його дуже короткий зважив угоду.
  
  
  Це означало, що мені доведеться відмовитися від кулемета. Було б ценымногие краще. І в цьому була б певна логіка - через атаки, перестрілки, ми проводили перевірку. Її не зміг би розвіяти цю ілюзію, якщо б у мене в дупі був затиснутий Томмі пістолет. Їй кивнув.
  
  
  "Добре. Прийми це. Її тобі скажу, що сказати. Кожне слово. Скажеш що-небудь ще, хоч одне зайве слово, і я тебе вб'ю.
  
  
  Тревелин потягнувся до телефону. Він подивився на мене, прикривши очі за великим темним склом, і в його словах був страх і покірність: «Ви збрехали мені, містер Беннет. Ви не ЦРУ. Ти, АХ!
  
  
  Глава 13
  
  
  
  
  
  Півгодини потому, одягнені, як високопоставлені службовці гаїтянської армії - одягнені у оперення навіть гарніше, ніж навіть швейцари на Саттон-плейс, - ми увійшли в ліфт, і рушили вниз. Ніякого банк. Ніяких перешкод. Міс.П., за моїм наполяганням, відправився всіх доступних охоронців і офіцерів до воріт, щоб патрулювати паркан і організувати переслідування сил вторгнення. Її внутрішньо посміхнувся з цього приводу. Якась сила вторгнення! Ліда, Хенк Віллард і Даппи.
  
  
  Її вмився і досталь контактні лінзи. Форма погано підходила мені довелося прорізати багато швів стилетом, - але їй був зразком сучасного генерал-майора. В армії Тато Панелі. Міс.Міс. перевершив мене, старий негідник.
  
  
  Її панцир з дуже тонкої дошці, і знав це. Вбивство дівчини налякало ih обох, що було моїм наміром, і її повинен був діяти, перш ніж шок минув. І до того, як Томас, чорний, почав сумніватися. Її думав, що можу довіряти Томасу, але він не дав ему зброї. Залишив їй пістолет Томмі в номері і загнав ih в ліфт на «Люгере».
  
  
  Коли ми спускалися, Тревелин зняв точках, щоб протерти ih, і її вперше побачив його очі. Маленькі, надто близько розташовані до его носі, з хитрим пташиним темним вогнем, вони не сказали мені нічого такого, чого їй вже не знав. Міс.Міс. був аморальним людиною, а не аморальним. Конституційний психопат, який успадкував стан в мільйони, перетворив його в мільярди, і шталь рабом цих мільярдів. Він був щирою людиною. Він справді вірив, що его мільярди дають ему права, тягар і обов'язок вимовляти мелодії для світу. Щось на кшталт зворотного благородства.
  
  
  Її гнав ih по коридорах і підвалах, Міс.Міс. Шаркал ведучий на ногах, страждаючих артритом, у велику кімнату, де навколо тунелю виходив поворотний столик для вузькоколійних шляхів. На столі стояв невеликий електромобіль з трьома м'якими шкіряними поперечними сидіннями.
  
  
  Її вказав на машину Люгером. «Йде в Цитадель?»
  
  
  "Так". Міс.Міс. болісно влетів у машину і відкинувся назад; зітхнувши. Він не прикидався своєю болем або своєю старістю. У старого воно якраз було. Мені було цікаво, як це - залишити всі ці мільярди позаду.
  
  
  Томас, тепер уже полковник, - і виглядав розумним і красивим в формі - взяв на себе управління. Томас задумався. Не стільки про власне его положенні, скільки облад мені. Томас тільки починав усвідомлювати повністю і дійсно знати, що я холоднокровно вбив дівчину. Він повинен був думати, оскільки не міг знати справжніх причин мого вбивства. І він знав, що його СОКИРА, і він знав, що це значить! Томасу було цікаво, що я буду з ним робити, коли він мені більше не знадобиться.
  
  
  «Забери її, - сказав я. Томас натиснув на важіль, і машина ковзнула в тунель, плавно рухаючись з майже безшумним дзижчанням електродвигуна. Її sel ззаду, накривши ih Люгер на колінах і прихований на увазі під бортом кепки П, надів темні точках і втупився на мене. Здавалося, він трохи змінився, але я відчував, що це було поверхово. Усвідомлення того, що я був AX, вселило в нього глибокий внутрішній страх.
  
  
  Він здивував мене, коли сказав: «Я звернув увагу на те, що деякі з тубільців час від часу накладають на мене прокляття вуду. Ви вірите в ефективність таких чарівність, містер Беннет?
  
  
  Її, подумав, що пора нанести йому ще один шок. Все йшло гладко, намащеного страхом, і її в готель, щоб так було і далі.
  
  
  «Мене звуть Картер», - сказав я. «Нік Картер. Томас видав горловий звук і втупився на мене. Міс.Міс. втупився на мене, і його пазуристі руки сіпнулися, і він трохи зіщулився в яскравій формі. Коли він заговорив, його голос, понівечений рак, тремтів.
  
  
  «Нік Картер! Звичайно. Її повинен був здогадатися про це ».
  
  
  Її, усміхнувся ему. "Тепер ти знаєш. Що стосується ефективності проклять вуду - до недавнього часу я в них не вірив. Тепер її знаю ».
  
  
  "Ти зробиш?"
  
  
  "Звичайно. Просто. Молодець=), П. Міс. Її єсмь! »
  
  
  Міс.Міс. замовк. Він поклав руки на колінах і дивився на них. Томас, приголомшений, втупився на мене очима, які збільшувалися з кожною секундою.
  
  
  Ми скиглили по вузьких рейках. Тунель був високим і широким, і добре освітлювався лампами, замкненими в дроті. Пахло свіжим бетоном.
  
  
  Її представив «Люгер». «Як довго ми доберемося до Цитаделі?»
  
  
  "Півгодини їзди". Міс.Міс. знизав худими плечима. «Повільні Машини. Її готель придбати нові, більш швидкі, але було так багато всього, що потрібно зробити. Наприклад, нову електростанцію. Мій вже не підходить, коли цей тунель побудований. Але коли людина вмирає, він схильний відкладати справи. Зараз, звичайно, це не так wouldnt важливо ».
  
  
  «Вальдес весь час залишається в Цитаделі? Він ніколи не приходить до вас додому? Ви використовували приманку, щоб створити ілюзію, що він відключився? І дати кожному, хто готель хороший постріл у нього? "
  
  
  Тиша, якщо не рахувати тихого завивання машини. Міс.Міс. скрутив пожовклі пальці. Потім: «Так " на всі ваші запитання. Її не бачив, Вальдеса лицем до лиця вже кілька тижнів. Він наполягав на тому, щоб це було так, щоб йому дозволили працювати в світі. Але ви помиляєтесь, містер Картер. Вальдес не хоче, щоб його рятували. Він не залишить це місце. Її вже заплатив йому було десять мільйонів доларів, депонованих у швейцарському банку, і ще десять мільйонів прийде, коли він успішно завершить свою роботу. Ви можете бачити шанси проти вас ».
  
  
  Її посміхнувся ему. «Вальдес піде зі мною. Або ж-"
  
  
  Доробляти не довелося. Міс.Міс. кивнув і знизав плечима. - Або ти його теж вб'єш. Звичайно. Її думав, це можуть бути твої інструкції.
  
  
  Автомобіль обігнув і підійшов до добре освітленій майданчику. Охоронець в чорній формі походжав взад і вперед з гвинтівкою на плечі. Її спустив «люгер» з виду.
  
  
  «Наші слова, наш кроку від вас двох», - сказав я. «Я впораюся з ним. Томас, візьми сумку-мюзет. Обережно з цим. Кинь або ударишься, і ми всі злетимо до небес ».
  
  
  Томас кивнув і натиснув на важіль. Автомобіль заскользил до платформи. До нас підійшов охоронець. Її посміхнувся ему і кивнув Мо.Міс.
  
  
  «Визначити містерові Тревелину», - сказав я. "Він не дуже добре себе почуває".
  
  
  Він не збирався підкорятися. Він був великим і чорним, в такий же темній формі, але в nen було щось інше. Він був похмурий і стурбований, збитий з пантелику нашим раптовою появою, але це було щось більше. Потім її зрозумів. Це була не людина П. Р.! Che ж тоді?
  
  
  Її зробив єдине, що міг. Її шмагав його: «Давай, чувак. Переїхати! Ми поспішаємо до лікаря Вальдесу.
  
  
  Неохоче він нахилився над машиною, і простягнув руку.П.Міс. Її зашнуровал його по вуху прикладом люгера. Він впав в машину. Її, подивився на Томаса. «Зв'яжіть його ременем і перев'язом і заткніть йому рота. Поспішати."
  
  
  Її підштовхнув старого Мо.Міс. з Люгером. "Ходімо, тату". Її подав йому руку. Навіть з черевцем, він не важив більше сотні.
  
  
  Міс.Міс. подивився на непритомного охоронця. «Я не розумію вас, містер Картер. Чому б просто не вбити його? »
  
  
  «Я вирішую, кого вбити, а кого ні».
  
  
  «А дівчина? Бідна Бетті? Звичайно ...
  
  
  «Бідна Бетті була співробітницею КДБ», - сказав їй ему. «Тупа американська коммуняшка, яка займається зробила те, що сказали». Її, дивився на його обличчя. «Вона смоктала тебе, Мо.Міс. Бетті була Кремлем всю дорогу ». Деякі навколо них були в деталях Хоука. Решта - в деякій мірі здогадки. Але в досьє Дуппи, в досьє Ортеги Діаса, говорилося: "майже завжди працює з партнером-жінкою. Зазвичай американець чи європеєць. Зазвичай білий. Ніколи не використовує чорних або російських жінок. См. Файл Беттіна Рмзс, що народилася в Нью-Йорку, 1939. Перехресне посилання означає, що вони разом працювали раніше. Даппи подав сигнал комусь в особняку.П.Міс. Це не може бути збігом. Якщо б це було так, а її помилявся, її б запалив для нах свічку.
  
  
  Рот Тревелин був відкритий. Його зуби, повинно бути, коштували ему тисяч. Він витріщився на мене. «Ви маєте на увазі, що весь цей час їй був...?»
  
  
  Її погрозив ему «люгером». "Так. Думайте про це на ходу. Де Вальдес? »
  
  
  «Вниз з цього тунелю».
  
  
  Ми були під Цитаделлю. Тунель був новий, і деякі комори були новими, але більша частина у них була старими темниця і печерами. Деякі були добре освітлені, деякі - темні. У деяких навколо освітлених кімнат її побачив купи ящиків і ящиків і кілька довгих блискучих ракет, встановлених на сталевих конях.
  
  
  Міс.Міс. просувався вперед, тягнучи ноги. Томас підійшов до мене на одному рівні, так що я міг стежити за ним, тягнучи сумку-мюзет, як ніби у неї були яйця. У якомусь сенсі це так.
  
  
  «Як далеко до Вальдеса?»
  
  
  Міс.Міс. спіткнувся об стіну і важко дихав, тримаючись за легкий кронштейн для підтримки. "Не занадто далеко. Навколо наступного повороту. Але я не думаю, що... я не можу...
  
  
  Її, усміхнувся ему. «Так, ble, Міс.Міс. Мислити позитивно. Будь, як паровозик ».
  
  
  Перш ніж ми обігнули покажчиків, ми минули яскраво освітлену печеру, вирізану у твердому камені гори. На вході не було охорони. Її зупинив нашу маленьку вечірку, і заглянув всередину, ховаючи «Люгер» за ногою.
  
  
  Печера була довгою і глибокою. Шість довгих вузьких столів тяглися в обидва кінці в обидва кінці печери. На кожному столі була ракета. Довше, товстіше, товщі, ніж будь-які ракети, які її бачив, досі тхір. Всі вони були пофарбовані в чорний колір. Навколо ракет працювали чоловіки, поліруючи і спритно поправляючи ih - маленькими блискучими гайковими ключами.
  
  
  Її дивився.П.Міс. Він дивився з дуже дивним виразом на змученому обличчі. Його почало трясти. Її, бачив, як він зчепив руки і стиснув ih, щоб пальці не рухалися.
  
  
  Її, знущався над ним. «Що сталося, Мо.Міс.? Було додано щось нове, щось ще, про що ви не знали? "
  
  
  Її рибалив. Її нічого не знав. І все ж не було сумнівів у тому, що чорні ракети якимось чином потрясли старого.
  
  
  Він похитав головою і пробурмотів собі більше, ніж мені. «Тут щось не так. Те, що я зовсім не розумію.
  
  
  Її злегка підштовхнув його. "Правильно. Підемо пошукаємо Вальдеса. Може, він пояснить.
  
  
  Ми пішли далі по тунелю. Він повернув під прямим кутом і закінчився великий видовбаної печерою. В печері було повно столів, шаф для документів і креслярських дощок. На стінах висіли карти і пачки креслень. В самому кінці печери, за столом сидів чоловік, його обличчя було скруглено в падаючому світлі. Він дивився, як ми наближаємося.
  
  
  Її прогнав Томаса трохи вперед, так що і він, і Мо.Міс. були переді мною. Її прошепотів. «Роби, як я тобі кажу. Дотримуйтеся тиші. Її з усім впораюся. Її трохи вкрутив Люгера в хребет Міс.Міс. «Це доктор Ромера Вальдес?»
  
  
  "Так. Це доктор Вальдес ».
  
  
  В печері нас було всього четверо. Годинник показав її трохи пізніше чотирьох. Скоро світанок. Позаду нас, далі по коридору доносився тихий дзенькіт металу об метал. [З якоїсь причини моя шкіра голови почала повзати.
  
  
  Людина за столом легко повернувся до нас обличчям. Він не піднявся, а схрестив одну довгу ногу над іншою і розвалився на столі, поклавши одну руку на напіввідкритий ящик. На nen був сірий легкий костюм, біла сорочка і синій краватка, зав'язаний ретельно зав'язаним вузлом, сині шкарпетки і начищені чорні балетні тапочки. Його густе волосся були з відтінком сивини і сильно запломбовані. Олівцева тонка щетина усов прикривала довгу верхню губу. У нього був довгий і прямий ніс, гострий ніс, важкі жовті повіки. Її закривала темні очі, коли він дивився на нас. Її дивлюся, на nen було золоте зап'ястя, а на пальцях його правої руки було кілька золотих каблучок. Він виглядав точнісінько так, як рідини і крові его Ліда Бонавентура.
  
  
  Ми пройшли по проходу між столами і малюванням! дошки. В дюжині футів від Вальдеса її, сказав: «Добре. Зупинись відкрито тут.
  
  
  Її дивився між Томасом і Мо.Міс. у людини, що сидить за столом. Він не спробував піднятися. Зовсім не рушив з місця. Просто дивився на мене своїми прикритими очима. У нього був певний тип латинської чоловічої краси, він трохи постарів, і я побачив, як Ліда могла його любити.
  
  
  Щось було не так, її, знав це, і мене це турбувало. Але я не міг його розмістити. Її спробував легкий дотик, але постарався дозволити Вальдесу побачити «Люгер».
  
  
  «Доктор. Ромера Вальдес, її, гадаю?
  
  
  Він дуже злегка нахилив голову. «Її доктор Вальдес. Хто ви, сер?
  
  
  Її розповів ему, хто її такою і чому його тут. Він слухав, нічого не виказуючи його темні очі розглядали нас.
  
  
  За цим гладким орлиним фасадом відбувалося багато роздумів.
  
  
  Її погрозив ему «люгером». «Нам краще рухатися, доктор. У нас дуже щільний графік, і найгірше ще попереду. Сподіваюся, ти знаєш безпечний вихід з Цитаделі.
  
  
  В його усмішці були ідеальні зуби. «Я знаю, так. Але я не збираюся йти з вами, містер Картер. Ви, міс Бонавентура і ваше начальство в уряді Сполучених Штатів - все ви помиляєтеся. Як ви висловилися, у мене немає бажання рятуватися. Її абсолютно задоволений роботою з містером Тревелином і доктором Дювальє. Мені добре заплатять, і добре поводяться. На щастя, її прийшов до висновку, що мої шляхи, мої колишні погляди помилкові. Її дуже боюся, містер Картер, що ви даремно витратили свій час.
  
  
  Перш ніж його зміг відповісти старому Міс.Міс. - втрутився. Він совався і важко дихав, ніби у нього було щось важке на розумі, а тепер слова ринули по его хворого горла потоком.
  
  
  «Ця жінка, Вальдес! Диски Бетті, яку ти подарувала мені ... вона ... Картер тут говорить, що вона КДБ ... пояснення ... я не можу думати ... і ці чорні ракети ... я ніколи не знав про них ... Я вимагаю, Вальдес ... Я вимагаю ...
  
  
  Звичка була занадто сильна для старого. Вмираючи, змучений болем і збоченням, полонений і безпомічний, він все ще думали себе богом грошей і що його примха була законом. Він побіг до Вальдесу. Вальдес зрозумів, що блеф безнадійний, і пішов ва-банк. Мене зловили, як сидячу качку, правда вислизнула від мене на частку секунди, яку треба було Вальдесу, щоб залізти в ящик, і вийти з автоматом. Занадто пізно її плюхнувся на життя, згадавши сумку-мюзет і схопивши ee, коли Томас отримав розрив у животі і склався на мені. Помирати призначених мені куль.
  
  
  Їй відчайдушно перекинувся, намагаючись залізти на стілець, «люгер» витягнувся на відстані витягнутої руки і плюнув в Вальдеса. Тепер він стояв, широко розставивши ноги, впираючись в стілець, коли її вдарив його его, погойдуючись, але навколо пістолета-кулемета поливаючи навколо шланга. Старий спіймав свинцеву борошно в горлі, потім серйозної операції, розвернувся і впав на чорну землю. Яскраво-червона артеріальна кров хлинула iso rta.
  
  
  Її завдав удар по ребрах, чому її вискнув.
  
  
  Її возився з сумкою musette - краще goggle в мені, чим у ній, - і лежав на підлозі, і вистрілив по люгера, поки обойма не закінчилася. Пістолет-кулемет видав останній рик і замовк.
  
  
  Її намацав ще одну обойму в «Люгер», поки дивився, як він помирає. Він впустив пістолет-кулемет з дзвоном металу об камінь. Він вчепився в стілець і розгойдувався, намагаючись втриматися на ногах. Він подивився на передню частину свого красивого сірого костюма, куди її поставив чотири штуки навколо його серця, а потім він подивився на мене і спробував щось сказати, але не зміг. Его коліна перекосилися і не витримали, він повернувся через стілець і зісковзнув на підлогу.
  
  
  Її був весь у крові. Мій, Томас і старий. Її схопив сумку-мюзет і стрибнув до столу. Її схопив за голову мертвого і повернув її вперед, і побачив, що шрами за вухами і по лінії щелепи, слабшають.
  
  
  Її чув крики і тупіт біжать нога. Її побачив залізні двері в десяти футах від стільця, врізану в стіну, тепер прочинені і залиту бетоном, щоб вона вписувалася в стіну. Окремий вхід Вальдеса. Мій вихід через пастки. Її кинувся крізь нах, як тхір у кролячу нору, зачинив її і кинув на місце залізний пруток. У мене було кілька секунд.
  
  
  Вузький тунель йшов вгору. Її втік. У тьмяному жовтому світлі, який мерехтів, згасав, повертався, а потім знову згас. Її біг, рятуючи своє життя, але все ж зловив ритм, коли жовті лампочки згасли і засвітилися. Код! Хтось працював з передавачем, питавшимся від того ж генератора, який звернувся до мене сергій.
  
  
  Її завернув за ріг і побачив попереду пляма світла на підлозі тунелю. Він прийшов через печери. Її побіг навшпиньки з «Люгером» і зазирнув усередину. Це була радіорубка. У передавача сидів чоловік у навушниках і стукав по ключу. В одному кутку, де печера була вентильованої, щоб забирати пари, ревів невеликий генератор.
  
  
  Їй був позаду оператора перш, ніж він усвідомив, що я там. Її вдарив його по черепу прикладом «Люгер», і він прокинувся, її розслабив его і селл на стілець. Картеру тільки що прийшла в голову дуже хитра ідея.
  
  
  Її послав його відкритим текстом, так що радиопеленгаторные станції Тато Панелі обов'язково прочитають його вголос і виразно. Не було часу на тонкощі, і її повинен був сподіватися, що вони довірити і не будуть шукати прийом. Її послав його міцним кулаком, вибивши його гаїтянська світанок:
  
  
  Червоний Молот до Чорного Лебедя - взяли Цитадель - Вальдес і Тревелин мертві - наші ракети в безпеці - негайно приступайте до вторгнення, як і планувалося - всі чорні повстають і зустрінуться з вами, Гонаїв нанести сильний удар, і хай живе свобода - Беннетт.
  
  
  Двічі відправляв. З тим, що Хоук назвав моєї диявольською усмішкою. Якщо б це спрацювало, це була б хороша хитрість, а Тато-Док, його армії і авіації, а також Тонтон Макут перетворилися в одну купку зайнятих виродків. Гонаїв був ідеальне місто для зустрічі.
  
  
  Це було до південно-заходу від Цитаделі; Її мав намір біса бігти на північний захід.
  
  
  Було тихо, якби не гудіння генератора. У мене було ще трохи часу. Її взяв шматок пластики навколо сумки musette, пов'язано ему форму і вирішив, що консоль передавача - це таке ж місце, як і всі інші. Її поняття не мав, яка погода на вулиці, і мені доводилося вгадувати, і ризикувати. Її використав барометричний запобіжник.
  
  
  Її працював швидко, не хочу про це думати, встромив детонатор у запобіжник і встановив на високий тиск. Дав собі стільки маржі, скільки міг, і це було трохи. Нічого не сталося, і її все ще був метою її закрив консоль, схопив сумку musette і потягнув її до біса. Пластик був новим, супер, винайденим людьми AX і приблизно еквівалентний десяти тоннам тротилу. Її готель бути далі, коли він піде. Її дійсно готель опинитися на кордоні, прямуючи в Штати, але її не дуже на це розраховував.
  
  
  Її знову рушив по тунелю. Поступово пульсація генератора стихла. Її, підійшов до залізної сходах, врізаної в камінь, і веде вгору через верх тунелю. Туман огорнув мене, холодний дощ торкнувся мого обличчя, і її знову зітхнула. Її вгадав точно по погоді. Цей запобіжник не спрацює в детонаторе, поки не покращиться погода.
  
  
  Не було погоні нам, наші спроби схопити або відрізати мене, і досі тхір її був надто зайнятий, щоб багато про це думати. Тепер її це зробив, її і почув звук пострілів, що проходять через шахту, і трохи зрозумів. Вони там билися. Хто з хема бився, він не знав, не більше, ніж її знав, чому вони б'ються, але це зробило мене дуже щасливим. Якщо вони продовжать свою маленьку внутрішню війну, можливо, її зможу непомітно зникнути в джунглях і попрямувати до узбережжя.
  
  
  Її зітхнув. Перш ніж його зміг це зробити, мені довелося покинути Цитадель. Мені довелося припустити, що мій тунель заблокований з обох кінців. Її готель не повертатися назад і не думав, що це буде ценымногие корисніше для здоров'я. Залишилася сходи. Її почав лізти.
  
  
  Глава 14
  
  
  
  
  
  Коли її дерся, на мене обрушився дрібний дощ. Залізні перекладини були слизькими. Витягнувшись, її побачив смужку сірого світла люк, тьмяний промінь зорі. Пролунав шквал пострілів, спастичний вранці, і тріскучі звукові удари розсікали повітря.
  
  
  Її зупинився трохи нижче круглого отвору. Її слухав і ідентифікував; Стук чотирьох або п'яти автоматів, глухий грім гранат, плескіт гвинтівки. М'яч накалялся. Я не знав, в чому справа, і її справді не хотів упізнавати, але я знав, що маю я. Мені довелося бігти, і зараз саме слушний час.
  
  
  Її відкинувся назад, на залізну драбину і, вигнувшись, відкрив кутовий тип і побачив довгу купу іржавих ядер. Фрагмент дула стародавньої гвинтівки з плашкою. Основна артилерійська платформа Цитаделі.
  
  
  Свинець прошепотів мною назавжди. Її сказав, кравець з цим, і виліз через ями. Пригнувшись, її побіг до рушащейся стогін зліва від мене. Він відкрився в суд. Хтось крикнув, і він почув знайомий голос, і переді мною промайнув свинець. Осколки каменю мені порізали обличчя. Її, відмовився від корту і стрімголов пірнув у арочний каземат. Її лежав обличчям в камені і пилу, і думав про це голосі. Дуппи!
  
  
  Стрілянина тривала. Її протиснувся і висунув ніс по стінах каземату. IS - 32-фунтовое ядро вдарило по каменю в двох дюймах від мого обличчя. Її зробив, як черепаха, лаючись. Звідки-то назавжди мною почувся сміх Дуппи.
  
  
  «Доброго ранку, Картер. На цей раз ти втрутився, моїм другом. Цей каземат заблокований в дальньому кінці - виходу для вас немає.
  
  
  Її трохи засовався. Її крикнув. «Що сталося з твоїм акцентом, Даппи? Або, раз нібито ми сьогодні вранці ми граємо в правду, Діас-Ортега? Мій мозок носився, як мишу в клітці, намагаючись знайти вихід.
  
  
  Він засміявся бассо. «Так, Картер. Схоже, маскарад закінчився, а? Звідки Міс.Міс. і Вальдес? » Я дозволив собі посміхнутися. «Навіщо мені розповідати тобі, Ортега?»
  
  
  «Чому б і ні, чувак? Ти скоро помреш. Може бути, заспокоїти свою совість. Ця інформація не принесе вам ніякої користі в могилі.
  
  
  Він був прав. "Мертвий. Обидва навколо них. Старий П. Міс. і фальшивий Вальдес. Початку другої фальшивий Вальдес - той, який ви посадити в Міс.Міс. і Папа Док ».
  
  
  Ще одне гарматне ядро рассыпало камені відкрито переді мною. Летить осколок вдарив мене по обличчю. Її інстинктивно відсунувся і відчув укол боляче проведені обчислення, в тому місці, де мене порізала goggle. Моя футболка була покрита кіркою з крові під грубою форменим одягом, і він спітнів. Її почав викручуватися за пальто. Її йшов у відставку із посади генерал-майора армії Папи Панелі. Знову шквал перестрілки, потім тиша. Ортега сказав: «Значить, ти теж про це знаєш. Її недооцінив тебе, Картер Безтурботний. Звичайно, її знав, що ти Нік Картер, лише кілька годин тому. Не те щоб зараз це має значення. Ти не зможеш вибратися зі своєї нори, і як тільки мої люди приберуть людей Міс.Міс. і тонтон-макутов, ми подбаємо про вас.
  
  
  Все, що нам потрібно зробити, це розблокувати тунель і зайти в каземат за вами. Тобі не втекти.
  
  
  Її оглянув залиту дощем артилерійську платформу з ee іржавої старої гарматою і купою тліючих ядер. Далі, як замерзлий прибій, зелені, покриті туманом пагорби йшли до моря. Може, в цьому він був правий. Її вклав в голову це. Він досить добре зловив мене в пастку.
  
  
  Її швидко думав, і нам до чого не прийшов. Її довірив йому було щодо того, що за мною блокують каземат. Якщо б її, висунув голову чи спробував перетнути орудийную палубу і перебратися через перила, її б перетворився в друшляк, перш ніж пройду шість футів.
  
  
  Принаймні, її міг змусити його говорити. Так її знав, де він. Мені було цікаво, скільки людей і як йому вдалося проникнути в них з людьми Міс.Міс. і В Тата.
  
  
  Її, склавши долоні й закричав на нього. Ліда тебе облад мені розповість? Так, звичайно. Її вийняв навколо сумки мюзет осколкову гранату.
  
  
  «Вона зробила, Картер. Дама зараз трохи розчарована і сердита на вас. Боюся, її винен у цьому. Як ви кажете, янкі, її продав гей товарний бібл.
  
  
  "Б'юся об заклад, ти це зробив". Її витягнув чеку гранати і почав звиватися до горловини каземату.
  
  
  «Я переконав її, що приманкою П. Міс. був справжній Вальдес, і що ви і ЦРУ обдурили її, виставили її за лоха, і одіна навколо вас вбив його. Вона повірила мені.
  
  
  Настала моя черга сміятися. «Ви трохи спітніли, чи не так? Коли ви думали, що Ліді і вашим фальшивим Вальдесу, можливо, доведеться зустрітися лицем до лиця? Це б здорово зіпсувало твої плани, так, Буріто?
  
  
  Її, перекинувся на спину з витягнутою правою рукою, граната, пухкенька і міцна в кулаці.
  
  
  Він посміявся. "Я визнаю це. Деякий час її хвилювався. Мені потрібно це сл вторгнення, щоб відвернути тата Дока. Але зараз все в порядку. Свон повертається до човна, і вторгнення триває. Їй дозволив ей і Папського Доку вирубати себе, а потім beru на себе.
  
  
  - Але без вашого фальшивого Вальдеса в якості підставної особи. Як це пояснити чорним і мулатами? »
  
  
  Він сказав мені дуже бридку річ. Її засміявся, вислизнув через амбразури на своїй спині і підкинув гранату, утворивши довгу дугу. Коли її пірнув назад, свинець дзвенів навколо мене. Ортега-викрикнув прокляття. Але у цього виродка вистачило сміливості. Він кинув гранату назад до мене. Він вибухнув у повітрі, в шостий футах від моєї ями, струс трусило мене, осколки пісню завели і проткнули каземат. Мене нічого не вразило.
  
  
  Його сміх був трохи слабким. «Я захоплююся твоєю сміливістю, Картер. Ненавиджу вбивати тебе. Її дійсно так роблю. Якщо ти здасися, можливо, ми зможемо що-небудь придумати ».
  
  
  Її сморгнул кам'яну пил з очей. «Це може бути весело, - погодився я. «Що б ми придумали - разом управляти Гаїті?»
  
  
  Він не відповів. Її, чув, як він комусь віддавав накази. Стрілянина зараз стихла, і я вирішив, що Ортега майже досяг мети і опанував Цитаделлю. Її вивчав хмари над далекими горбами. Вони трохи, підвелися. І дощ перестав. Її слухав, напружуючи вуха. Нічого. Поки нічого. Її, потягнувся за одною гранатою.
  
  
  Її готель его уваги. Готель знати, де він був. Їй сказав: «Тобі доведеться правити треба без своєї королеви, Ортега. Її вбив її. Це її справжнє ім'я, Беттіна Рмзс?
  
  
  Тиша. Потім: «Ти вбив Беттіну?»
  
  
  «Ти слабочуючих, Ортега. Чи справа в акустиці в цьому місці? Їй сказав, що вбив її. Довелося розбити трохи порнографії партій з П. Міс. зробити це. Вона померла як леді, Буріто, в чому її сумніваюся.
  
  
  У нього був поганий рот. Я не знав, наскільки це брудно. Він був близький до того, щоб шокувати мене. Її прислухався і зрозумів, що він підійшов лиже до парапету. Її, думав про те, що гранати перегоріли, але довелося ризикнути. Її відпустив ручку і порахував - 1-2-3-4-5.
  
  
  Її, простягнув руку і кинув її.
  
  
  Повинно бути, він вибухнув там, на рівні поручня. Ортега-закричав від боляче і люті. Більше люті, чим боляче, тому що він продовжував викрикувати накази, і проклинати мене, а його его не зрозуміла.
  
  
  Потім він перестав зі мною розмовляти, хоча його намагався його заманити.
  
  
  «Ви були закохані в жінку Шмідт, Ортега? Як вона? Судячи з того чого, що я бачив, вона знала, як обходити ліжко. Всі при виконанні службових обов'язків? Що-небудь для старого доброго КДБ? »
  
  
  Її не міг його намалювати. Тепер ніякої стрілянини. Її почув брязкіт і цокіт інструментів в дальньому кінці тунелю каземату. Вони відкривали це. Коли вони його відкрили, все, що їм потрібно було зробити, це увіткнути в нього пару автоматів і облити мене водою. Мене прикрили спереду.
  
  
  Щоб побачити, наскільки її прикритий, її, простягнув руку, швидко змахнув нею і схопив назад. Свинець заспівав в арку з трьох сторін. Її вилаявся і відсахнувся, наскільки міг. Ніде сховатися, Картер.
  
  
  Її тоді це чув. Слабке дзижчання комарову. Легкий літак корректировщик. Він спустився за хмар, ледь не подряпав гору і з гудінням попрямував до Цитаделі. У виливі любові її благословив Папа Панелі і его радиопеленгаторы. Вони були на висоті.
  
  
  Буріто вигукував накази мною назавжди. Тихий. Тримайся подалі від очей
  
  
  . Не стріляйте. Все повинно виглядати нормально. Він пообіцяв застрелити людину, який зробив викривальний хід.
  
  
  Її, усміхнувся. Він вже вирішив убити мене, і мені нічого було втрачати. Її почав висмикувати шпильки і кидати гранати так швидко, як тільки міг. Її викотив ih на орудийную палубу і почув, як вони плескають і розриваються, коли літак-корректировщик пролетів мною назавжди. Її, бачив, як пілот потягнувся і заговорив у мікрофон. Її викотився за своєю дірки і пустив у нього обойму з «Люгера», намагаючись не промахнутися. Її пірнув назад, холодний і спітнілий одночасно, з кашею в тому місці, де раніше був мій хребет. Відмінний шанс, але мені це зійшло з рук.
  
  
  Літак-корректировщик розвернувся і знову полинув до хмар. Її, сподівався, що він бачив досить. Її все сподівався наступні десять хвилина, поки нічого не сталося. Вони припинили роботу в тунелі позаду мене.
  
  
  - крикнув я в тишу. «Краще біжи, Ортега! Авіації Тато Панелі буде тут з хвилини на хвилину. Її, обіцяю тобі. Її повідомив его радиопеленгаторам відкритим кодом.
  
  
  Вітерець пронісся гарматної палуби, і здалеку приніс его ревматизму, мерзенний і повний ненависті. Її не міг його звинувачувати. Її щосили руйнував його плани.
  
  
  Прийшли бійці, і її шталь турбуватися про свою задницю. Ih було чотири, старі і застарілі літаки, але цілком достатньо для цієї роботи. Вони спускалися один за іншим, з гарчанням вилітаючи навколо хмар і долаючи всю Цитадель, плескалися кулемети і гуркотіли гармати, і, як тільки перший реактивний літак закінчив свій політ, і знову набирає висоту, він скинув пару світлових повна назва. . Папа Док міг бути трохи стислій з пантелику, може не знати, що відбувається, але він не ризикував.
  
  
  На цей раз його виголосив справжню невелику молитву - щоб Ліда Бонавентура передумала, обдумала, зламала ногу - що завгодно, лише б не дати гей повернутися до Морської Відьми і почати наполовину напружена вторгнення. Папа Док вб'є її.
  
  
  Бомба потрапила в купу гарматних ядер, і повітря був темним і насиченим твердим свистом смерті. Її зіщулився в своїй норі і якимось чином вижив. У моєму черепі запустився ливарний завод. Її лежав, тремтів, трусився, і лаявся, і кров знову почала текти по моєму проведені обчислення. Літаки повернулися на наступний поїздки.
  
  
  Пістолет .50-є пробили, прогризли, і розорив Цитадель. Бомба підняла одну навколо старих димом і забрала її до мене, як зубочистку під час урагану. Її, дивився, як пара тонн стародавнього праски пливе до мене, її завмер, і сказав собі, що, принаймні, це буде швидко. Гвинтівка берсерка попала в мені і відірвала верхню половину арки, продовжуючи проходити через дванадцять футів каменю і розчину.
  
  
  Останній винищувач пішов, пішов і залишив тремтячі руїни. А саме її. У мене було відчуття, що я Адам, єдина людина, що живе в цьому спустошеному «раю». Її насилу піднявся на ноги, і в мене вистачило розуму увіткнути ще одну обойму в «люгер» і витягнути останню гранату навколо сумки-мюзетта. Її, був у шоці, у мене були еластичні ноги, і мій гол-готелю полетіти. Спочатку, коли її почув стукіт вертольота, її не довірив. Її дивився на нього, не в змозі відреагувати, коли він влетів і, божевільний - божевільний - осла те, що залишилося від збройової платформи. Здається, її злегка вклонився і сказав якусь дурість. Типу: «Ласкаво просимо на мою вершину гори. Підніміть кратер від бомби і відпочиньте. Не звертай на мене уваги, я завжди такий зелений, а у тебе випадково не було гамівної сорочки?
  
  
  Ротори грюкнули. Чоловік - не марсіанин, а справжній чоловік - нахилився і закричав на мене.
  
  
  «Беннетт! Беннетт! Сідай, чувак. Іди, іди, іди! "
  
  
  «Хенк Віллард! Худий, брудний, рудобородий і зі зламаними зубами Хенк. Її мало не плакав на бігу. Її увійшов. Він штовхнув, і збивача для яєць підвівся і нахилився. Щури знову вийшли за кам'яної кладки. Ви ніколи не вб'єте ih всіх при бомбардуванні.
  
  
  Через оргскло почали проноситися кулі. Хенк пригнувся і сказав: «Що за фігня? Її думав, стрільба закінчена.
  
  
  Її повернувся він з невизначеності, в якій плив. Її схопив його за руку і вказав вниз. "Там. Там! Зробіть пас на нього. Всього один прохід ».
  
  
  Діас Ортега стояв на пагорбі, навколо розколотого каменю і вистрілив по нас, по всій рушниці. Його мета була забинтована, его величезна чорна груди була червоною від крові, а його зуби виблискували, коли він кричав.
  
  
  Хенк Віллард похитав головою. «Ні! Безумство - достатньо однієї кулі, щоб збити нас з нога. Її немає ...
  
  
  Її поклав пальці на його худу руку і стис. Її тицьнув Люгером ему в обличчя. "Зробіть пас на нього!"
  
  
  Він кивнув і повернув кермо, і ми покотилися по напрямку до Ортезі в довгому ковзанні. Її вирівняв «Люгер», утримуючи його на лівому передпліччі, і почав віджимати обойму. Чорношкірий чоловік у позі з широкими ногами стояв на своєму і вистрілив у мене, коли ми налітали на нього. У кабіні було повно металевих бджіл. Її вичавив свій останній постріл. Ортега-опустив гвинтівку, схопився за груди, впав, встав і побіг. Її кинув останню гранату.
  
  
  «Ісус Христос Ісус Христос ...» Піт стікав по бороді Хенка. Її поплескав його по руці і посміхнувся ему. Її любив його, як брата. Її вказав на берег. "Забрати її."
  
  
  Хенк забрав ee. Він перемістив вертольотом через гору в долину і почав стрибати по деревах. Пару раз її, не думав, що у нас вийде.
  
  
  Останній налякав мене до чортиків, і він закричав: «Сич бога, підніми її. Я не хочу, щоб мене вбили. Її тільки що виліз навколо могили ».
  
  
  Хенк похитав головою і показав великим пальцем через плече. «Не можу. Вони нас накриють. Ці виродки зносять все підряд і не задають питань ».
  
  
  Нас переслідували двоє бійців У Тата.
  
  
  «Поки ми залишаємося на палубі, у нас все в порядку, - сказав Хенк. «Ці винищувачі не можуть вийти з пікірування досить швидко».
  
  
  Ми залізли на вершину пагорба, і він заплющив очі. Її виразно побачив пташине гніздо з трьома коричневими яйцями.
  
  
  Її, мабуть, голосно застогнав, тому що Хенк ображено подивився на мене. - Не будь таким критичним, Беннетт, чи як там тебе звуть. У мене було всього два заняття за цим проклятим речей.
  
  
  Її придушив свій ревматизму. Краще не засмучувати його.
  
  
  Літаки повернули назад. У них було мало палива, і вони повернулися до бази. Її, зітхнув з полегшенням і почав шукати старий док і споруди для фруктів в США і молився, щоб Ліда була там, і ми могли б втекти до того, як Папа Док запустив свою прибережний патруль в дії. Я не жартував, що вертольотом залишиться непоміченим. Папа Док був попереджений - і як він був попереджений - і веселощі тільки почалося.
  
  
  Ми потрапили на берег. Її бачив Тортугу, що лежить на горизонті біля берега, і знав, що ми занадто далеко на заході. Дав Хенку напрямок, і ми рушили на схід, низменному пролітаючи над пляжами і бухтами. Час від часу, коли ми проїжджали mimmo, дивилося чорне обличчя. У нас ніхто не вистрілив.
  
  
  Я знаю, про сильному бажанні, її закурив у Хані сигарету і спробував розслабитися. Якщо пощастить, нам ще вдасться.
  
  
  «Де ти взяв вертольотом?» Її запитав.
  
  
  "Вкрав. На задньому дворі Мо.Міс. був він просто сидів і просив, щоб його використовували. Це було потім того, як я повернувся ».
  
  
  Її витягнув вікно. Цей клятий док не міг бути далеко. "Повернувся?"
  
  
  Хенк ненадовго дав його мені. Він передав мої інструкції, і Даппи, хоча і в люті, все ж погодився на прикриття. Коли стало занадто спекотного, вони відключили всіх трьох і вирушили назад до узбережжя. Потім Дуппи залишив ih.
  
  
  «Просто зник», - сказав Хенк. «В одну хвилину він був там, в наступну его не було».
  
  
  Її посміхнувся. Так. Дюппи - Ортега - знав, що я збираюся знести його театр, і йому довелося спробувати зупинити мене. Він здогадувався, що я доберуся до Цитаделі, і пішов там чекати мене. Її змусив його руку, добре.
  
  
  «Залишилися ви та дівчина», - сказав я. "Що тоді?"
  
  
  Хенк скоса поглянув на мене і потягнув за бороду. "Ми говорили з ними. Вона збиралася повернутися до твоєї човні, забрати своїх людей і почати вторгнення. Їй відповів ee від цього. Я думаю."
  
  
  "Ти думаєш?" Він мене турбував.
  
  
  «Я сказав, що повернуся, залишуся і пошукаю тебе. Її сказав, ми повинні вислухати вашу сторону, перш ніж вона зробить щось фатальне.
  
  
  «Це була гарна думка, Хенк».
  
  
  «У нах вже були сумніви. Її, знав, що ти не довіряєш цього Дуппи, тому її не довірив, і, коли у нах була можливість подумати над цим, я не думаю, що вона теж. Однак спочатку вона була переконана, що ви підставили цього хлопця Вальдеса для вбивства. Хлопець, якого вони вбили на дорозі. Вона була в люті, і Дуппи непогано з нею звертався. Але пізніше-"
  
  
  Деякий час світило сонце. Був ясний, гарний, ясний прохолодний день. Її згадав і подивився прямо туди, де Цитадель була масивним фіолетовою плямою на вершині гори.
  
  
  Раптом пляма розчинилося в червоних і жовтих смугах. Зазубрені кам'яні ракети злітали вгору по кривій траєкторії, зависали в повітрі і падали вниз. Чорні сірники, які могли бути тільки гарматами, на коротку параболу зникли в зяючої діри на схилі гори. Стовп диму почав дреди і розгойдуватися на вітрі. Звук і вибух досягли нас і потрясли вертольотом, як гігантський тер'єр, вбиває пацюка. Ми опускалися, піднімалися і зачіпали верхівки високих дерев.
  
  
  Хенк Віллард боровся з керуванням і дивився з трепетом. "Сич богу, що це було?"
  
  
  Її довго дивився. Цитадель все ще сиділа, але вже ніколи не буде колишньою. «Маленька штука під назвою барометричний запобіжник», - сказав їй ему. - Не хвилюйся, друже. Нехай папа Док спробує у всьому розібратися.
  
  
  Він похитав головою, й руда борода тремтіла, як обірваний прапор. «Так багато дурниць, чого я не розумію», - пробурмотів він. «Може, якщо ми виберемося звідси, ти поясниш, а?»
  
  
  «Може бути», - сказав я. «Але не зараз. Немає часу. Подивись туди. У нас є ще одна проблема ".
  
  
  Ми мчали до старого причалу і гниючим господарських будівель. Морської відьми не було видно, і я сподівався, що це означає, що вона все ще в залі під доком. Це була хороша швидкість, через мить Ліда Бонавентура вибігла через одного, навколо будівель, підняла очі і почала кричати.
  
  
  Здавалося, вона рада нас бачити. Її, був радий її бачити, але зараз мені було цікаво, що, кравець візьми, російська підводний човен робить в цій частині світу. Відвертими біля берега Тато Панелі, коли вона спливала, її чорний корпус виблискував на сонці, вода струмувала навколо его виступає гострого вітрила, на якому червоними червоними красувалися серп і молот.
  
  
  «Що, кравець візьми, тепер?» вигукнув Хенк. «Це перетворюється в жахливий кошмар!»
  
  
  Я не міг з ним погодитися.
  
  
  Глава 15
  
  
  
  
  
  І все ж це мало сенс. Підводний човен була каталізатором, який багато в чому сплавлял сюжет. Пізніше її це побачив. На даний момент у нас були нові неприємності.
  
  
  Двигун заглох, коли Хенк суд боснії та герцеговини засудив і збивав сл. Останні п'ятдесят футів ми перемогли у швидкісному ліфті. Вертольотом був зовсім розбитий, і ми з Хенком викотилися по nah, проклинаючи синю смугу і виліковувати цілий ряд нових порізів і синців. Нічого навколо цього його не відчував. Її бігав, вигукував накази, і гадав, скільки у нас часу і як довго ми можемо блефувати.
  
  
  Тому що я не збирався так сильно змушувати Дюппи руку! Він зняв з розуму і покликав своїх товаришів.
  
  
  Її схопив Ліду за руку і потягнув за собою. Хенк, кульгаючи, лаявся і скаржився. Ми вилетіли на причал, коли на підводному човні відкрився люк, і офіцер висунув голову.
  
  
  Її, махав і кричав. Нехай думає, що це приймальна комісія. Тубільці були звільнені і шаленої радості. Він помахав у ревматизму, і я побачив, як він возиться з біноклем.
  
  
  - крикнув її Ліді. «Люк - де ця клята штука?» Я не міг розібрати.
  
  
  Вона знайшла його і підняла, і він штовхнув її перед собою. - Прибери з нах репліки, Ліда. Хенк, підійди вперед і візьми одну навколо них безвідкатних гвинтівок. Отримати стільки патронів, скільки зможете забрати. Поспішайте ».
  
  
  Хенк подивився на мене. "Ви маєте на увазі, що ми збираємося - ви зійшли з розуму?"
  
  
  Її вдарив його ногою. "Ми. Пошевеливайся! Ми можемо потрапити в першу пару кидків, тому що вони не знають рахунку. Хубба, синку! Ми тут повісили трубку, а у тата В тебе чекає мотузка, пам'ятаєш?
  
  
  Він злетів. Ліда викидала швартовні троси. Її стрибнув у довжину на кабіні, запустив двигуни, і гепнув її заднім ходом. Коли ми з піною вийшли з-під панелі, її кинув погляд на підводний човен. На її палубі зараз четверо чоловіків, і всі вони спостерігали за нами в окулярах. В горлі трохи пересохло. У нах було палубне знаряддя і кулемети. Через люк вийшла пара матросів з перекинутими на грудях автоматами.
  
  
  Хенк повернувся, несучи безоткатный механізм і трохи боєприпасів.
  
  
  «У рубці», - крикнув я. «Вистрілює по воротах, коли її розвертаюся. Спробуй ee, обшити! Не дай гей зануритися під воду ».
  
  
  Хенк блідий. Він кинув переляканий погляд на підводний човен. «Кравець візьми, чувак! Вони нас зловлять.
  
  
  Офіцер вказував і кричав, люди кинулися до палубним знаряддям. Її налив сік Морській Відьмі на повний газ, вона заревіла і підняла цибулю. Ліда втратила рівновагу і ледве не впала за борт. Її поманив її разом зі мною в кабіну. Вона ще не визначився нам слова. Тепер вона посміхнулася, потягнулася до моєї руки і стиснула її, все ще не говорити нам слова. Тоді все було в порядку. Ми знову стали друзями.
  
  
  Її встановив "Морську відьму" на довгу криву, щоб перетнути T носі субмарини. Стандартна військово-морська тактика. Адмірал Картер! - крикнув її Хенку. «Стріляй, кравець візьми. Використовуйте пробивання броні! »
  
  
  Івани не поспішали стріляти навколо кулеметів, а палубне знаряддя рявкнуло на нас. Спалахнуло полум'я. Флайбридж пішов до біса. Ліда вискнула і побігла до рубки.
  
  
  Хенк випустив безвідкатна гармата і 0,57-мм кулемет зіпсував кулемет і забризкав двох людей на палубі субмарини.
  
  
  «Нижче!» Її кричав. «Нижче, кравець візьми! Тягни ee.
  
  
  Її, бачив, як патрульний катер мчить зі сходу, з кісткою в зубах, в форпике красувалися чорно-червоні Гаїті. Мій складати долар завмер. Потім її, подумав і закричав на Ліду. Вона стріляла в підводному човні з кулемета.
  
  
  «Ліда, - візьми цей гаїтянська прапор і зірви його! Покваптеся ».
  
  
  Снаряди з палубної гармати, човни ледь не зірвав мені голову. Він розірвався далеко вліво, але струс відбору проб повітря скрутило мені голову і на хвилину оглохло. Хенк вистрілив в субмарину нижче ватерлінії. Вибух полум'я та диму, і човен трохи накренилася.
  
  
  «В ціль», - крикнув я. «Голос і все - дай, гей побільше».
  
  
  Її перейшов через Т і вивів Морську Відьму в море. Хенк забрався ще двома нижче-ee ватерлінії. Ліда прибігла і підбігла до чорно-червоному прапору. J помолився і помахав патрульного катера, який тепер мчав mimmo нас до субмарині, і я сказав Хенку, і дівчині помахати, посміхнутися, плескати в долоні і танцювати від радості.
  
  
  Ми граємо дуже добре. Вірні гаїтяни вітають допомогу. Патрульний катер купив його і продовжив рух, швидко наближаючись до субмарині і відкриваючи вогонь по-луки і кулеметів. Одіна навколо винищувачів Тато Панелі вискочив навколо хмар, і в довгому ниття пірнув на підводний човен. Це було чудово. Его гвинтівки і кулемети пронеслися чергами по палубі підводного човна, і все.
  
  
  Її люк був опущений, але вона не доклала жодних зусиль, щоб зануритися у воду, і я подумав, що Хенк розлютив ee нутрощі з допомогою .57 мм. Те, що залишилося від її команди і Папа Док, скоро трохи поговорить. Її, знав, що було на цьому підводному човні, і відчував невелику симпатію до росіян. Не дуже. Коли ви ловити рибу в заборонених водах, вас чекають удари.
  
  
  У мене був повний газ на «Морській відьмі», її намагався розігнати її до тридцяти вузлів, тому що у мене було неприємне передчуття, що ми ще не вийшли, навколо ліси. Аж ніяк ні.
  
  
  Хенк і Ліда повернулися в кабіну. Хенк несс пляшку віскі. Її, знав, що він п'яний, але нічого не сказав. Хлопець заробив свою випивку.
  
  
  Ліда розлила все на три склянки, і ми всі випили. Її вказав на корму і сказав: «Я збирався запропонувати тост, але думаю, що це було б трохи передчасно. Подивися, побачиш ти те, що бачу її? "
  
  
  Патрульний катер все ще стояв на обрії, але, безсумнівно, він переслідував нас. Хтось з командувачів проявив цікавість.
  
  
  Хенк Віллард зробив великий ковток, потім ще один. Він усміхнувся Ліді і мені. «Якого чорта! Ми постаралися. Якщо вони нас зловлять і повісять, принаймні, її не відчую мотузку. Він підняв пляшку. «Так, голос до нас, і до біса папа док. Росіяни теж ».
  
  
  Ліда взяла мене за руку і посміхнулася. «Я... мені дуже шкода, Нік. Її тобі не довіряв. Її довірив брехні Дюппи і мало не зробив божевільний вчинок ". Вона поцілувала мене в щоку. "Я прошу вибачення. Її хочу, щоб ви знали про це, якщо ми все-таки не впораємося. Їй був не праві. Ти був у всьому правий ».
  
  
  Її засміявся над ними двома. Хенк пестив пляшку, як немовля, і Ліда задумливо подивилася на мене своїми довгими карими очима, в яких кружляли жовті точки.
  
  
  «Ви, хлопці, теж трохи передчасні», - сказав я. «Нас ще не взяли! Ви коли-небудь чули про трехмильном обмеження?
  
  
  Хенк, використовуючи пляшку як підзорну трубу, прицілився. «Я не думаю, адмірал, що вони коли-небудь чули про це».
  
  
  Патрульний катер наближався до нас. Ми нічого не могли вдіяти. У мене була Sea Witch на повному газу, і все. Інше було вирішено долею або як ви хочете це назвати. Одна справа - це буде довга сувора гонитва для патрульного катера. «Морська відьма» практично відповідала швидкості, а патрульний катер ледве наближався до нас. Але було рано, і він знав, що не можу розраховувати на те, що темрява виручить нас. Щоб зняти напругу, її вирішив ih розговорити.
  
  
  Її розповів їм, що сталося потім того, як її ih покинув. Час від часу поглядав на корму. Патрульний катер все ще повз. Вона збиралася проігнорувати прибережну кордон. Їй цього боявся. Хлопчики У Тата не стали б турбуватися про невеликому піратстві, Ліда стиснула тонкі засмаглі пальці і спохмурніла. «Яким був дурнем! Її довіряв Дюппи - ви кажете, що це Діас Ортега. Весь час він був у КДБ ».
  
  
  «Він був хороший», - втішила її. «Мені пощастило з упізнанням, тому що я роблю домашню роботу з файлами. І він обдурив Моє.Міс. І Папа Док теж пам'ятати. Вони ніколи його не бачили і навіть не знали, що він існує, але він все одно обдурив ih. Він підбив їх фальшивого доктора Ромеро Вальдес. Цей чоловік був мулатом, ймовірно, кубинцем, і, мабуть, він був дзвінком для Вальдеса з самого початку. Вони зробили його більш переконливим, застосувавши пластичну операцію. Її бачив шрами потім того, як убив його ».
  
  
  Хенк зробив ковток і сказав: «Це занадто складно для мене. Її простий грабіжник, який хоче повернутися в Гонконг до того, як у Травні Лінг віддасть мій магазин грогу ». Его почервонілі очі ковзнули по мені. «Я коли-небудь говорив вам, що у мене був невеликий бізнес? Її тобі коли-небудь говорив, а?
  
  
  Її, знав, що Хенк не збирався спітніти, він був п'яний і петербурзі », але ему не потрібно було знати, що я повинен був сказати Ліді. Її поставив човен на гіроскоп і сказав йому, щоб він сидів і дивився на патрульний катер. Подзвони мені, коли вона виявиться в межах досяжності.
  
  
  Він посміхнувся і вказав на безвідкатна рушницю і невелику купу патронів калібру 57 мм «Я виб'ю навколо них лайно».
  
  
  Її відвів Ліду в рубку. Вона дивилася, як її готую напої і закурюю сигарету. Нарешті вона сказала: «Ромера мертвий, чи не так? Він був мертвий вже давно ».
  
  
  "Так. Більше п'яти років, якщо її правильно накласти. Ви хочете все це почути? "
  
  
  Вона нахилилася до мене, її тендітні ніздрі випускали дим. "Я роблю. Її повинен я. Його... я думаю, що розлюбив його давним-давно, але я хочу знати ».
  
  
  "Голос. Це сходить до кубинської ракетної кризи. Росіяни витягли не всі ракети ». Про це мені розповіла коротка інформація про Хоуке.
  
  
  «Деякі були заховані в печерах. Поряд з Манагуа, не більше ніж у чотирнадцяти милях від Гавани. Ми знали це - за польотів літаків-шпигунів, - але не наполягали на цьому. Знаєте, нехай сплячі собаки лежать. Але ми дивилися.
  
  
  «Хтось би сказав, Дуппи, зрозумів, як використовувати ці ракети. На Гаїті. Почніть фальшиву революцію, а потім захопити владу. До того часу ракети вже перемістяться на Гаїті, і у нього буде туз. Але йому потрібен був фронтмен, хороша фігура.
  
  
  Чоловік повинен був бути гаитянином. Комусь, кого добре знали і яким довіряли ».
  
  
  Дівчина кивнула. "Звичайно. Ромера Вальдес ».
  
  
  "Звичайно. У Дюппи були свої люди на Гаїті, і він знав, що Папа Док дійсно збирався викрасти Вальдеса. Може бути, Папа Док готель ракети - справжній Вальдес був фізиком - або, може бути, він просто готель позбутися від Вальдеса. У будь-якому випадку він планував схопити його, та Дуппи відомо про це. Отже, Дюппи першим схопив Вальдеса вбив його і влаштував замість нього фальшивку. Папа Док викрав людину Дуппи! Думав, що у нього справжній Вальдес.
  
  
  Ee очі заплакали, і вона проковтнула свій напій. «Тоді чоловік, якого її побачив в той день, той, хто втік від мене в метро, на самому делле був не Ромерой. Це було"
  
  
  «Так, малюк. Це було підробкою. Ви, мабуть, налякали його до смерті. Вони, мабуть, знали про вас - вони не упустили б це на увазі, - але вони думали, що фальшивий Вальдес може проігнорувати це і кинути вас. Так і не вийшло. Ви сумували по любові, і ви телефонували і погрожували, і ви мордували себе жахливо незручно. І тобі страшенно пощастило! "
  
  
  Вона зрозуміла це. Вона потерла рот, і її пальці тремтіли. - Ви маєте на увазі, що в ту ніч, коли він обіцяв прийти до мене, він збирався...
  
  
  «Він збирався вбити тебе. Ви створювали дуже багато проблем. Пам'ятаєш, що він сказав, він вночі?
  
  
  Вона облизнула губи червоним язичком. "Я пам'ятаю. Він сказав: «Переконайтеся, що ви один».
  
  
  "Так. Їй сказав, що тобі пощастило. Він збирався вбити тебе він вночі. Але головорізи Папи Панелі схопили його по дорозі, думаючи, що він справжній Вальдес.
  
  
  Ліда закрила очі руками. «А Ромера? Людини, якого її знала і в якого була закохана? "
  
  
  Її зробив це так обережно, як міг. - До того часу він був мертвий, Ліда. Мертвий і похований там, де його ніколи не знайти. Її не збирався повідомляти гей, ніяких подробиць, навіть якщо б знав ih. Але її міг здогадатися - бетонна куртка в річці, насип у соснових пустках на Лонг-Айленді, пожежа в квартирах у Джерсі, заявив в п'ятницю у старому вагоні, втиснутого в шматок металу розміром чотири на чотири і відправленого за кордон. Краще нехай бреше.
  
  
  Вона витерла очі і пішла в бар, щоб освіжити свій напій. «Вони чекали довго, Дуппи і його люди».
  
  
  Їй кивнув. "Так. Вони дуже терплячі. І їм довелося чекати, поки охолоне кубинське справу. Було дуже планування. Вони повинні були бути впевнені, що прийом спрацює, що Папа Док і Мо.Міс. Тревелин взяв би фальшивого Вальдеса, як сьогодення.
  
  
  Її, усміхнувся ей. «У них, мабуть, були погані часи. Фальшивий Вальдес не був фізиком, швидше за все, актором - і їх доводилося запихати его і тягнути за собою. Не дивно, що ракети Тато Панелі не спрацювали. Але справжні ракети, чорні, які її бачив, він у печері, спрацювали б. Вони тільки починали привозити ih на підводних човнах і на вантажному судні ночами, і вони також будуть привозити кваліфікованих людей.
  
  
  «Все, що потрібно, Дуппи, - це его революції. Він готель, щоб ви зробили це для нього, і, поки ви з Татом Доком гризлися один одному в глотку, він втручався і захопив владу. Ці люди ніколи не здаються - вони не могли зробити це на Кубі, так чому б не на Гаїті! »
  
  
  Раптом вона посміхнулася. «Може, все не так як, начебто, погано, Нік. У мене все ще є Морська Відьма, зброю і гроші ».
  
  
  Її насупився. «А Папа Док раніше управляє Гаїті. Що стосується вас, він буде продовжувати керувати цим. Пам'ятаєте, що я вам казав - ніякого мавпячого справи. Один невірний рух, дорога, і ти потрапиш до в'язниці.
  
  
  Ліда Бонавентура сміялася, посміхалася і скрещивала довгі ноги, і він бачив, як феєрверк спалахує в її мозку. Її, знав, що якийсь час вона буде лежати на дні, але рано чи пізно вона зробить ще одну спробу. Її зітхнув. Нехай про це подбає хтось інший. Може бути, Хоук знайде мені хороше завдання в Нижній Слоббовии.
  
  
  Перший снаряд прогнувся над Морською Відьмою і розірвався далеко перед нами. Ми вибігли на палубу.
  
  
  Патрульний катер неухильно наближався. Вона вистрілила знову, і на цей раз черга була лиже.
  
  
  Хенк Віллард хитався по палубі, намагаючись зарядити безвідкатна рушницю. Він махнув патроном 0,57 мм і крикнув патрульного катера, викликаючи виклик.
  
  
  «Ідіть, сволочі. Іди і бийся! » Він похитнувся і був практично за бортом, і її схопив його. Він впустив м'яч у воду. Її витяг його назад.
  
  
  «Не здавайся з корабля», - заспівав він. «Ми ще не почали битися. Повний вперед і вкрутити торпеди ».
  
  
  Її забрав у нього патрони та гвинтівку і повів назад в кабіну. «Заспокойтеся, командир. Давайте не будемо ih занадто хвилювати. У них є уряду на нас - вони можуть сидіти і розірвати нас на шматки ».
  
  
  Її зробив усе, що міг, і програв. Але, може бути, все було не так як, начебто, погано. Коли папа Док почує мою історію, він може навіть відпустити нас. Дайте нам медаль або що-небудь в цьому роді. Мрія Про, Картер.
  
  
  Її, подивився на гаїтянська прапор, а потім на Ліду. «Краще приготуйся вдарити по цій штуці".
  
  
  «Нік - подивися!»
  
  
  Чудове видовище. Екскалібур мчав за горизонт. Її, благословив і Берегову охорону. Вона була на станції, як і обіцяла. Може, вона трохи перевиконала наказ, але ми
  
  
  були у відкритому морі, і я не думав, що патрульний катер зможе щось зробити.
  
  
  Їй був прав. Патрульний катер вже відхилявся, і коли вона повернула назад, і далі після утворив пінистий коло. Хенк вчепився в кабіну і проігнорував ніс.
  
  
  Екскалібур shell позаду нас, і его лампа швидко блимнула. Ви вирушите в Штати під нашим супроводом.
  
  
  Її б точно шталь це робити!
  
  
  Дав зрозуміти, що згоден. Її, пірнув у кабіну, встановив новий курс і прив'язав її до гіроскопа. Хенк повалявся в кріслі з пляшкою в руці, сонно дивлячись на мене, і наспівуючи про себе.
  
  
  «Ви збираєтеся виправити мою дупу з Державним департаментом, коли ми повернемося додому?»
  
  
  Її, усміхнувся, кивнув і поплескав його по плечу. Раптово її відчув себе дуже і дуже добре.
  
  
  «Я зроблю все можливе, - запевнив його его. «Ти не зовсім сіль землі, Хенк, але з тобою все в порядку. Її, зроблю все, що в моїх силах, щоб поправити вашу дупу перед Державою. Просто постарайся зберегти це в майбутньому ».
  
  
  Він помахав мені, і зробив ковток. Її, пройшов через рубку в каюту. Двері були замкнені. Її, постукав.
  
  
  "Це хто?"
  
  
  Якого біса? «Нік», - сказав я. «Може, ти чекаєш, тата Панелі?»
  
  
  Вона хихикнула через двері. «Я просто готель переконатися, що це ти. Хенк мені подобається, але не так.
  
  
  "Як що?"
  
  
  Вона відкрила двері. Вона задрапірувати всі ілюмінатори, на ній була накидка, під якою були білі панчохи і білий пояс для панчіх.
  
  
  «Закрийте двері», - м'яко сказала вона. "Закрий. Ми не хочемо, щоб він втручався ».
  
  
  Звичайно, немає.
  
  
  Незадовго до того, як ми по-справжньому вовлеклись, її почув, як Хенк знову заспівав. «Оххххх, по дорозі в Мандалай, де зупинився мій маленький Травень Лін...»
  
  
  Її, сподівався, що він не впав за борт. У мене не було настрою припиняти те, що я робив. Нитка
  
  
  
  
  
  
  Камбоджа
  
  
  
  
  Анотації
  
  
  
  ТОВАРИСТВО СРІБНОЮ ЗМІЇ,
  
  
  Камбоджійські терористи - смертоносні фанатики.
  
  
  УДАРНИЙ ПАТРУЛЬ
  
  
  Американські рейнджери - спеціально навчені, повністю озброєні і готові вбивати ...
  
  
  НІК КАРТЕР
  
  
  Головний агент AXE - офіційно призначений для думки у камбоджійські джунглі, випадково приєднався до туземцу, і націлений на вбивство ...
  
  
  Всі вони беруть участь у холоднокровною міжнародної грає на смерть, яка займається починається в маленькому куточку Камбоджі і може закінчитися глобальною війною.
  
  
  * * *
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Killmaster
  
  
  Камбоджа
  
  
  
  
  
  Присвячується службовцям секретних служб Сполучених Штатів Америки
  
  
  
  Перша глава
  
  
  
  Ми були майже в годині їзди від Сайгона. Великий галасливий C-47 тільки що пролетів над Сюань Лок і прямував у бік Першої Sta. Її сидів на короткій лавці і дивився в прочинені двері. Була безмісячна ніч. Її збирався найближчим часом пройти через цей отвір, в темряву і у ворожі джунглі. Де-то в провінціях Лонгкхань її повинен був отримати. Її почав перевіряти своє спорядження.
  
  
  Рюкзак був прив'язаний до моєї спини. Він містив усі предмети, які, на думку спецефектів, мені могли б знадобитися. Парашут здавався мені громіздким на грудях, і він сперся на нього підборіддям, відчуваючи запах парусини. Карта і ліхтарик були в кишені моєї сорочки. Під моєю лівою пахвою відпочивала Вільгельміна - мій пістолет «Люгер». Стилет Хьюго був у піхвах на моїй лівій руці. Крихітна смертоносна газова бомба «П'єр» була у мене між нога.
  
  
  Я не був впевнений, що мій камуфляж під азіатського селянина спрацює. Її був занадто високим. Її міг надіти костюм, змінити очі і поляки, але ніщо не змінило мого розміру.
  
  
  Її, чув, як двигуни злегка затихли. Час майже настав. Почала другий пілот повернувся туди, де його сидів. Він підняв пальці однієї руки. П'ять хвилина. Її встав і перевірив ножні ремені парашута. Почала другий пілот спостерігав за мною. Червоні сигнальні вогні всередині літака надавали его молодій особі примарний блиск. Її здогадався, що йому було менше 25 років. Молодість проявлялася у всіх рисах, крім очей. Вони виглядали втомленими від віку, як ніби він пережив 50 років розчарувань за дуже короткий час. Це було обличчя більшості молодих американських бійців у В'єтнамі. Може, очі знову стануть молодими, коли вони повернуться додому. Але тепер вони виглядали втомленими від усього цього, стомленими думками про нескінченній війні.
  
  
  Америка прийшла у В'єтнам з наївним зарозумілістю. Те, що було американським, було правильним. Ми не могли зробити нічого поганого. Але тепер бійцям це набридло. Війни нам до чого не вела нас до чого не приводила і не подавала ознак обидва кінці.
  
  
  Але ми не думали про це, почала другий пілот, і його. Він підняв два пальці. Пару хвилина. Він був стурбований лише тим, щоб вивести мене за двері і потрапити в ціль. Їй був стурбований виконанням завдань. Одна хвилина.
  
  
  Його підійшов досить близько до відкритого дверного отвору, щоб теплий вітер шмагав моє одяг. Її, подивився вниз, у повну темряву. Її, знав, що там внизу джунглі і що вони будуть кишіти ворожими патрулями. Його тримав у руці ручку троса. Її, відчув, як почала другий пілот торкнувся мого плеча, і він упав вперед через відкриті двері. Вітер одразу підхопив мене, проштовхнув mimmo хвоста З-47. Її думали, закривши очі. Три, чотири... Я перекидалася в повітрі, падаючи. Я не чув нічого, крім гучного шипіння у вухах. 5. Її потягнув за шнурок. Її продовжував падати протягом декількох секунд, поки ремені назавжди мною напиналися. Потім її, відчув, як мої плечі сіпнулися, коли парашут задулся. Мої ноги розгойдувалися взад і вперед. Шипіння в моїх вухах стихло. Її повільно плив униз. Її відкрив очі і нічого не побачив.
  
  
  Моєю метою повинна була бути невелика галявина. Я не знав, як знайду його в темній ночі. Вони сказали мені, що мені не доведеться. Пілот визначив швидкість вітру і швидкість зниження. Все, що мені потрібно було зробити, це падати вниз. Голосувати що вони мені сказали.
  
  
  Гул двигунів З-47 зник, навколо межами чутності. Тепер була тільки тиша. Піді мною не було нас боїв, нам обрисів галявини. Її представив, як пробиваюся крізь дерева з важкими гілками, запутываю лінії жолобів і зависаю, поки ворожий патруль використовує мене для тренувань зі стрільби. Тепер її міг бачити тіні більш темні, ніж ніч піді мною. Верхівки дерев. Її рухався вперед, поки плив униз. Верхівки дерев швидко наближалися до моїх ніг. Її міцного ухопився за ремені парашута і шталь чекати. Її, знав, що верхівки дерев підносяться над густими заростями джунглів. І це виглядало так, як ніби його щиро у це увійшов.
  
  
  Її, відчув, як гілки плескають мене по ногах. Її зігнув коліна і відчув біль у ногах, коли колючки дряпали ih. Мої руки стиснулася на ременях. Її зібрався з силами, чекаючи, що воткнусь у ці дерева. Раптом дерева залишилися позаду. Її знову падав на землю. Їй дозволив своєму тілу розслабитися. Її, дістався до галявини, і здавалося, що я збираюся потрапити в мертву точку.
  
  
  
  Мої п'яти врізалися в м'яку землю. Її хитнувся вперед на носках, потім перекотився головою вперед. Всій території готелю, а вдарилася в мене, коли її впав. Парашут опустився і протягнув мене майже на чотири фути. І знову настала тиша.
  
  
  Мені здалося, що я наробив багато шуму. Її, знав, що тепер мені потрібно діяти швидко. Її, скочив на ноги і зняв ремені парашута. Її, поглянув на світляний циферблат свого годинника - запізнювався на п'ять хвилина. Її оглянув галявину. Відверті праворуч від мене повинна була пройти стежок крізь зарості джунглів. Її, рушив до точки, тягнучи за собою парашут. Коли її досяг кінця галявини, парашут скатався в велику кулю. Її засунув його в хащі, щоб його не було видно. Нічна савченко була задушливій, шведів прилипала до мене з банку. У мене у вухах дзижчали комарі. Її, рушив по узліссі, шукаючи стежку очима. Шляху не було.
  
  
  Її впав на одне кожному племені. Її витягнув навколо кишені сорочки пластикову карту і маленький олівцевий ліхтарик. Її прокрутив карту і продовжував дивитися вгору, щоб зорієнтуватися. Начебто її закрутився. Стежка була на іншому боці галявини. Її швидко рушив вздовж протилежного боку галявини і в поспіху трохи не пройшов по стежці. Коли їй це помітив її, зупинився. Одна година в дорозі. Її знову подивився на годинник. Її швидко підрахував втрачений час і зрозумів, що мені доведеться бігти половину шляху, щоб це надолужити. Але принаймні її був на правильному шляху. Все йде нормально. Я пішов.
  
  
  Попереду дві розвилки. Мені потрібна карта, щоб знати, яку взяти. Стежка петляла, як одна велика літера S для іншої. По обидві сторони від мене, як величезні стіни, височіли зарості джунглів. Її більше не міг бачити небо. Всій території готелю, а під моїми ногами була щільною, як бетон. Шлях здавався добре використовуваним. Мені доводилося сповільнюватися на кожному повороті S. Її, знав, що будуть пастки. Її сповільнилося, прискорився, знову сповільнилося, не зводячи очей з доріжки.
  
  
  Її оболонки, 20 хвилина, коли дійшов до першої розвилки. Це було тристороння розгалуження. Її опустився на коліна, досталь карту і посаетил. Середня стежок була добре протоптана, дві інші злегка заросли чагарником. Але у мене було достатньо часу, щоб вкластися в графік. Карта була намальована від руки з грубо зарисованными орієнтирами. Була показана трехзубая вилка. Її повинен був вибрати ту, що прямо.
  
  
  Її почав бігти за нею. Прбежал близько 50 ярдів, але потім джунглі почали наближатися . - Коли її пробирався, як мені плескали листя . Її більше не міг бачити, куди його ступаю. Шлях тривав з S-образними кривими. Часом рослини був настільки товстим, що мені доводилося просуватися через них боком. Її втрачав час. Комахи прилипали до моєї шиї і обличчя. Савченко була нестерпною. Її пробивався 15 хвилина, коли натрапив на другу розвилку. Ця була п'ятикутної. Її, став на коліна, витягнув карту і знову присвятив. Її повинен був піти по середньому шляху.
  
  
  Шлях був досить широким і прямим. Мої ноги стукали по твердій поверхні, поки ви її втік. Її зробив довгий повільний покажчиків і раптом зупинився. Попереду мене лежав чагарник. Це було схоже на квадратний ділянку протяжністю майже п'ять футів. Кущі були невисокими, і це викликало в мене підозру. Це був той самий рівень, що і в дорозі. Її обережно підійшов до нього і шталь на коліна на кінці. Мій великий палець ноги торкнувся мотузки, простягнутою впоперек доріжки. Її почув над собою свист і побачив, як гілка дерева раптом випросталася. На кінці гілки були крихітні загострені бамбукові шипи. Якщо б її зберігав, ці шипи потрапили мені відкрито в обличчя. Її похмуро кивнув. Гілка була зігнута і вільно прив'язана мотузкою. Якщо б торкнутися мотузки, гілка швидко випросталася б і вдарила бамбуковими шипами мені в обличчя. Але це все ще не говорила мені, що було під гілками. Її відсував гілку в бік по частинах, наполовину чекаючи, що хтось вистрибне переді мною. Потім її виявив, що кисть закриває відкриту яму.
  
  
  Боки та дно ями були вкриті загостреними стовбурами бамбукових дерев. Короткі і смертоносні, вони знаходилися на відстані метрів один від одного. Якби гілка не потрапила, це ви впали в яму. У будь-якому випадку це буде неприємно і болісно.
  
  
  Залишив їй яму відкритою. Її відступив на шість кроків і з великим розбігом перестрибнув через нах. Її втратив багато часу. Але я не збирався вбивати себе, намагаючись це виправити. Її рушив так швидко і обережно, як міг. Мені потрібно було дістатися до струмка, і я знав, що запізнюся.
  
  
  Її продовжував рухатися наполовину, зупиняючись на кожному повороті. Стежок була шириною майже в десять футів, і йти було легко. Двічі її приходив до пам'яток, за якими повинен був спостерігати. Її звірив ih з картою, знайшов ih правильними і продовжив. До того часу, як він підійшов до струмка, в неї запізнився на півгодини.
  
  
  Через струмок був дерев'яний міст, хоча сама вируюча вода була всього близько трьох футів завширшки. Але берега з боків були заболоченими.
  
  
  
  Пішохідний міст починався і закінчувався на краю болота. Її став на коліна біля мосту і прислухався. Все, що я чув, це дзюрчання струмка. Джунглі зростали аж до кінця болота, потім відкрилося простір навпаки струмка і протилежного болота, де знову почалася густа поросль. Її, знав, що близько до села, але не знав, наскільки близько. Її просто повинен був потрапити до струмка. Її чекав.
  
  
  Щось може піти не так. Її чекав п'ять хвилина. Болото кишіло комарами. Вони дзижчали у мене перед очима і, здавалося, літала у моїх вухах. Її, подумав, що мені, можливо, доведеться самому спробувати знайти село. Якщо щось не так, мені знадобиться альтернативний план. Через міст повинен був пройти інший шлях. Може, це призведе до села. Раптом його голос почув, прошептавший моє ім'я.
  
  
  «Містер Картер», - сказав голос. «Залишайся на місці. Не рухайся».
  
  
  Він шелл позаду мене. Її почув рух, коли хтось пройшов крізь кущі. Її потиснув лівим плечем, і Хьюго мій стилет впав мені в руку.
  
  
  «Повернись повільно, - сказав голос. Тепер він був близько до мене, щиро за моїм лівим плечем.
  
  
  Її крутнувся і скочив на ноги, а Хьюго постало переді мною. Його зупинив свій випад на одну секунду, перш ніж вбити неозброєну людину.
  
  
  Він стояв нерухомо, смутна тінь в темряві. Його мета гойдався, коли він переводив погляд з мого обличчя на стилет, і навпаки. Він був в'єтнамським селянином, і розпущена білої борода робила його старим. Його тіло було маленьким і худорлявим. Він чекав, похитуючи головою, щоб побачити, що я збираюся робити з Хьюго.
  
  
  Коли пройшли секунди, і ніхто навколо нас не рушив з місця, він сказав: «Його Бен-Куанг. Її контакт».
  
  
  Її запитав. "Як я це дізнаюся?"
  
  
  «Ви зістрибнули з американського літака на галявину. Ви використовували карту, яку їй зробив, щоб направити вас сюди. Її повинен відвезти вас у село. Ви повинні були зустріти мене біля струмка, але ви запізнилися».
  
  
  «Ти теж занадто великий, щоб зійти за селянина. Її думав, вони пошлють когось менше».
  
  
  «Добре, - сказав я, прибираючи Хьюго в піхви. «Я великий. Її думав, ти будеш хема-то молодші. Ти можеш відвезти мене в село чи ні?»
  
  
  Він пішов першим. Він пройшов mimmo мене до мосту і повернувся. «Я відведу вас у село. Ми повинні рухатися обережно. В цьому районі є вьетконговский патруль. Він пройшов через село дві години тому. Слідуйте за мною. Її старий. Не відставайте, якщо можете».
  
  
  Він швидко рушив уперед. Він був на півдорозі по мосту, перш ніж її, рушив за ним. На іншій стороні дороги не було. Коли Бен-Куанг покинув міст, він зник у джунглях. Її, рушив за ним, намагаючись його наздогнати. Кущі жалили мої ноги і були по обличчю. Його все ще не було видно. Її слідував за ним швидше по звуку, ніж за видимості. Але его жилаве тіло виробляло менше шуму, ніж мій. Тричі її йшов не в тому напрямку, тільки щоб почути його слабкі удари зліва або праворуч від мене. Мені доводилося час від часу зупинятися і прислухатися, щоб переконатися, де саме він. Її перелазив через стовбури дерев і ламав гілки, але продовжував йти за ним.
  
  
  Потім її зупинився, щоб перевірити, його місцезнаходження, але не почув його. Мені здавалося, що я замкнений у лабіринті підліска. По моєму обличчю струменів піт. Її уважно слухав, але не чув його. Її втратив его. У гніві його, рушив у тому напрямку, який, як мені здавалося, він пішов. Її підтримую себе у відмінній фізичній формі. Тим не менш, цей старий змушував мене відчувати себе так, як ніби її омела зайвий оленка на 40 фунтів і брав участь у програмі вправ з пивом по телебаченню. Але я продовжував, сподіваючись, що йду в правильному напрямку. Коли минуло п'ять хвилина, а його все ще не бачив, його ознак, її зупинився. Її, подивився на всі боки. Можу заприсягтися, що чув його дихання.
  
  
  Бен-Куанг зробив крок вправо і стояв відкрито переді мною. «Містер Картер, - сказав він своїм м'яким голосом, - ви робите багато шуму».
  
  
  "Наскільки далеко село?" Її задихався. Її, знав, що він знущається назавжди мною, і насолоджувався цим.
  
  
  «Недалеко. Сюди». Він побіг знову.
  
  
  Але на цей раз її залишився відвертими у нього на хвості. Її, знав, що він грав в маленьку гру, намагаючись піти, щоб знову здивувати мене. Але я уважно спостерігав за тим, що міг бачити і оболонки до них. Її ступав туди, куди ступав він, рухав своїм тілом, як він. Незважаючи на те, що я був більше, в незнайомій місцевості, і несс важкий рюкзак, її все ще був щиро за ним, коли він вийшов через джунглів на велику галявину.
  
  
  Ми були в селі. Вона була дуже маленькою. Там було дев'ять хатин з солом'яними дахами, розташованих по колу. Не говорити нам слова, Бен-Куанг рушив до початку другої хатині праворуч від нас.
  
  
  Її не бачив, нам ознак руху, наших вогнів, наших людей. Її послухався Бен-Куангом в хатину. З арочного стелі звисав світиться ліхтар. Пол був брудний і щільно утрамбований. Єдиною меблями був єдиний стілець без стільців і дві циновки з одного боку хатини. Було одне відкрите вікно. Навколо ліхтаря дзижчали комахи. Навколо ліхтаря дзижчали комахи. Мертві, які виявилися занадто близько до полум'я, усеивали долівку.
  
  
  
  
  Її зняв рюкзак і поклав його на стілець. Потім її зіткнувся з Бен-Куангом.
  
  
  У світлі лампи ему було більше стильних років. Його обличчя було викривленим, як стовбура дуба. Він був усього на кілька дюймів вище п'яти футів. У світлі ліхтаря білої борода здавалася менш білої. Тонкий рот був в коричневих плямах. Його вузькі темні очі дивилися на мене.
  
  
  Її запитав. "Що відбувається?"
  
  
  Бен-Куанг одна на одну з циновок. «Ви відпочинете. Коли буде світло, Нам Кієн буде тут. Він проведе вас до руїн».
  
  
  Її, кивнув і селл на рогожу, схрестивши ноги. Бен-Куанг кинув на мене останній погляд, потім повернувся і вийшов з хатини. Її витягнув одну навколо своїх сигарет і розтягнувся на циновці. Коли полум'я моєї запальнички торкнулося сигарети, її випустив дим до стелі. Затиснувши цигарку в губах, її ставите руки на шию і дивився, як комахи вмирають від ліхтаря.
  
  
  Ще один етап моєї подорожі був завершений. Найскладніше попереду. Він приведе мене до руїн Ангкор Том на північному заході Камбоджі. Але подорож почалося більш неділях тому в офісі Хоука.
  
  
  
  Друга глава
  
  
  
  Дзвінок від Хоука не міг продзеленчати в найгірший час. Її був у своїй нью-йоркській квартирі, в сміття, і не один, коли пролунав дзвін телефону.
  
  
  Джанет застогнала, коли її звільнився з нах і схопив трубку. Обігрівач у квартирі не був підключений, і в спальні залишилася нічна прохолода. Між простирадлами й ковдрами створювалося комфортне тепло, таке тепло, від якого ти кажеш собі, що та війна не змусить тебе вибратися. А у Джанет був свій маленький вбудований обігрівач.
  
  
  Її щось пробурчав у телефон.
  
  
  Потім її почув безпомилковий голос Хоука. «Погода в Вашингтоні в цей час року дуже хороша, містер Картер».
  
  
  Хоук готель, щоб її був у Вашингтоні. Коли? «Я розумію, що ранок досить прохолодне», - сказав я.
  
  
  «Не пізнім ранком. Скажімо незадовго до обіду?»
  
  
  "Сьогодні?"
  
  
  Я не був впевнений, але мені здалося, що я чув, як Хоук посміхнувся про себе. «Ні, - сказав він. «Завтра буде добре».
  
  
  Коли її повісив трубку, її, відчув, як тонка рука Джанет обіймає мене за шию. Її забрався між теплими простирадлами і взяв у руки тонкий обігрівач плоті.
  
  
  «Милий», - сонно пробурмотіла вона. "Так рано".
  
  
  Моя рука щось з нею робила. Спочатку вона була пасивної, потім повільно почала рухатися проти моєї руки.
  
  
  «Я все ще сплю», - прошепотіла вона. «Я роблю це у сні».
  
  
  Джанет була по одній кращих манекенниць Нью-Йорка. Як і у більшості навколо них, у нах було хлоп'яче тіло з маленькою груддю. Ee шкіра була гладенькою та бездоганною, а каштанове волосся густими і довгими. Вона проводила багато часу у Флориді, і її засмагле тіло показувало, що вона проводила багато часу на сонці. Їй дозволив своїй руці легко переміститися між ee нога.
  
  
  «Чоловіки жахливі!» - вигукнула вона. «Вранці, поки я не прокинулася. Вам всім подобається вранці?»
  
  
  "Shh". Її притиснувся до її губ. Її перемістив своє тіло туди, де раніше була моя рука. Коли її увійшов, почув її з нах гучне дихання.
  
  
  "Ах, Нік!" вигукнула вона. "Про дорогий!"
  
  
  Як завжди з Джанет, перший раз пройшов швидко. Її довгі нігті дряпали мене, поки вона сичала крізь зціплені зуби. Ми повільно рухалися разом і розходилися, я знаю, що почала другий раз буде для нас обох, і це займе деякий час.
  
  
  «Ти чудовий», - хрипко сказала вона. «Мій чудовий, чудовий коханець».
  
  
  Моє обличчя загубилось у густих непролазних її волоссі. Її провів рукою по її спині і притягнув лиже до себе. Її відчував родзинка її дихання на своїй шиї. Теплота простирадлом стала глибше, і наші тіла стали вологими. Як ніби ми були спаяні.
  
  
  Її, відчував, як її рухи прискорюються. Вона знову піднімалася. Ми почали в дитинстві, піднімаючись по сходах, спочатку крок за кроком, поки не вдалося оцінити відстань. Потім темп прискорився. За деякими сходах можна було піднятися по двох за раз. Взявшись за руки, ми взбежали по сходах. Її відчув гарчання, що виривалося навколо мого горла. Ми обидва були дуже близькі і шумні. Простирадла представляли собою піч з м'якою підкладкою, в якій ми буквально задихалися.
  
  
  А потім ми разом досягли вершини. Джанет була трохи попереду мене. Але коли їй стало відомо, що вона це зробила, її швидко пішов за нею. З іншого боку сходів була довга гірка. Ми разом стрибнули на нього, і довгі хвилини ковзали, відчуваючи подих вітру на наших запалених щоках, міцного обхопивши інший інший руками.
  
  
  Внизу гірки були складені подушки з гусячого пера світу. Ми зісковзнули в них разом і почали перекидатися і перекидатися. Потім всі сили пішли, і ми завалилися разом.
  
  
  "Ах, Нік!" - хрипко прошепотіла Джанет. «Коли помру, їй хочу померти голосувати так». Вона відчула, як її віддаляюся від нах. «Легко», - сказала вона.
  
  
  Їй був обережний. Коли її сидів, притулившись спиною до узголів'я ліжка, їй сказав: «Хочеш сигарету?»
  
  
  "Мммм."
  
  
  Якийсь час ми мовчки курили. Моє швидке дихання нормалізувався. Це було приємне час.
  
  
  
  Сам акт любові настільки простий, що всі тварини можуть це зробити. Але почуття, слова до, під час і потім - голосування що надає сенс відносин.
  
  
  Її, подивився на Джанет. Її обличчя було класичної краси. Риси обличчя були різкими, але навколо rta була м'якість. Але серро-зелені очі були її найвизначнішою особливістю.
  
  
  Ми познайомилися на вечірці. Її знав, що вона фотомодель; вона знала, що я працюю в якийсь міжнародної поліції. Ми мало знали ще про одного. У наших розмовах обов'язково повинні були спливати дрібниці. Її, знав, що у нах, де-то є позашлюбна дочка; вона знала, що в мене стріляли кілька разів, і її вбив як мінімум однієї людини.
  
  
  Так тривало майже два роки.
  
  
  Її давно перестав намагатися зрозуміти, як я до неї ставлюся. Ми просто не tac частини бачилися. Коли їй був в Нью-Йорку, я завжди телефонував ей. Якщо вона була вдома, ми зустрічалися. Час, проведений разом, було обмежене, і ми обоє знали це. Або її, або мене можуть покликати в будь-який момент, як її збирався бути завтра. На цей раз у нас була майже неділю.
  
  
  «Я їду завтра», - сказав я.
  
  
  Вона випустила сигаретний дим відвертими в стелю. «Я думаю, що люблю тебе, Нік. Ти, напевно, чув це раніше від багатьох жінок. Але її ніколи не думала, що зможу когось любити. А тепер я думаю, що люблю тебе».
  
  
  "Ти чула, що я сказав?"
  
  
  Вона посміхнулася, її очі блиснули. «Я знаю, що ти їдеш. Її знала це, коли задзвонив телефон. Ти чув, що я сказала?»
  
  
  Його поцілував її в ніс. «Все, що я можу тобі сказати, це те, що я завжди нещаслива, коли ти відповідаєш на свій телефон. І мені сумно, коли нам доводиться розстатися».
  
  
  "Promise, що ти займаєшся зі мною любов'ю, перш ніж піти?"
  
  
  "Я обіцяю.
  
  
  
  * * *
  
  
  
  На цей раз погода в Вашингтоні була пристойною. Коли її зареєструвався в офісі Amalgamated Press and Wire Services, був ясний ясний день. Я пішов відкрито в офіс Хока.
  
  
  Коли її увійшов, Хок обідав. Він трохи не зараз включає також рідкісний хочеться, а від картоплі фрі залишилися тільки шматочки. Худе жилаве тіло Хоука схилилося над підносом. Его кожистое особа піднялося до мене, і він вказав на стілець навпроти свого крісла. Він проковтнув шматок стейка, який жував.
  
  
  "Ти обідав, Картер?"
  
  
  Їй кивнув. «Так, сер, у літаку». Хоук був у сорочці з рукавами. Її зняв піджак і повісив на вішалку. Її sel, поки Хоук прибирав останній шматок стейка. Він відсунув тарілку вбік.
  
  
  Холодні блакитні очі Хоука вивчали мене. "Перепрошую, що оттаскиваю від тебе... як її звуть?"
  
  
  «Джанет», - сказав з посмішкою. «У нас з Джанет є розуміння з приводу цих дзвінків».
  
  
  "Хампф. Так як же ти залишив її?"
  
  
  Моя посмішка стала ширше: «Щасливою, здоровою, твердій, як скеля, і засмаглою».
  
  
  Хок усміхнувся. Він відштовхнувся від крісла і встав. У вішалки він витягнув навколо кишені піджака довгу коричневу сигару. Коли сигара затиснула його зуби, він раптово повернув голову, щоб щорічно на мене.
  
  
  «Кравець візьми, Нік. Її знаю, що у тебе найскладніші завдання. Здається, що AX завжди отримує брудні завдання. Але це не повинно бути занадто складним».
  
  
  Її насупився. Але я промовчав. Її, знав, що Хоук добереться до цього у свій час. Він повернувся до столу і селл. Коли він запалив сірник в обидва кінця сигари, кімната наповнилася неповторним ароматом. Він затягся, потім з недопалком в зубах відкрив верхній ящик на стілець і витягнув папку.
  
  
  «Що відрізняє його від інших, так це те, що ми так мало про nen знаємо». Хоук тримав сигару, і вивчав сірий кінчик. «Якщо ми будемо діяти відкрито, Сполучені Штати можуть зіткнутися з серйозними проблемами». Потім він раптом сказав: «Нік, як ваша історія в Південно-Східній Азії?»
  
  
  Його моргнув і похитав головою. - Думаю, наприклад, так добре, як можна було очікувати. Чому?
  
  
  Хок схилився над папкою. "Дозвольте мені прочитати вам деякі факти. Триста років тому голодні в'єтнамці, спустившись з півночі, вирвали дельту Меконгу у корінних жителів Камбоджі. Ця дельта являє собою заболочену світ звивистих річок і пересічних каналів, які влітку мусони, розливаються під ih берегів і перетворюють навколишнє сільську місцевість в одну навколо найбагатших рисових чаш у всій Південно-Східній Азії ».
  
  
  Її сказав: «Так, сер, її знаю. Дельта розміром, скажімо, з Данії. Її, розумію, що там проживає майже тридцять п'ять процентний населення Південного В'єтнаму».
  
  
  Хоук кивнув. «Насправді, - сказав він. «І вони працюють в грязі сотень тисяч рисових полів».
  
  
  «Це досить давня історія».
  
  
  Хоук підняв руку. «Тепер ми візьмемо більш свіжі відомості. Го початку другій половині дев'ятнадцятого століття Дельта стала французькою колонією, і була перейменована в Індокитаї. Коли в 1954 році впала Французька Індокитайська імперії, Дельта дозріла для комуністів».
  
  
  «Що ж, так і було. Але коли в кінці 1960-х років було повалено уряд Нго Дінь Дьема, у справу втрутилися Сполучені Штати».
  
  
  Хоук відкинувся назад. «Вовлеклись - гарне слово, Нік, тому що ми страшенно залучені».
  
  
  «Не кажіть мені, що комуністи захопили Дельту».
  
  
  
  
  Хоук обдарував мене мудрою посмішкою. Сигара згасла, і він її жував. «Терпимо, є ймовірність, що вони можуть спробувати. Хтось- ми не знаємо, хто - збирає групу лояльних добровольців, щоб відвоювати Дельту для Камбоджі. Комуністи вони чи ні, ми також не знаємо».
  
  
  Її закурив одну навколо своїх сигарет. "Це моє завдання? Дізнатися?"
  
  
  "Частково." Хок витяг сигару і затиснув його між великим і вказівним пальцями. «Нік, - сказав він, - протягом деякого часу Сполучені Штати скаржилися камбоджійському уряду на те, що Chicoms діють і воюють за межами Камбоджі. Незважаючи на те, що у нас є аерофотознімки, що підтверджують ці скарги, Камбоджа все це заперечує. Ми відчували, що наші руки зв'язані, тобто до вчорашнього дня ».
  
  
  Її насупився. "Вчорашній день?"
  
  
  Хоук кивнув. Він продовжував дивитися на незасвічену сигару, яку тримав у руці. «Вчора член уряду Камбоджі сказав американському представникові - зрозуміло, не для протоколу, що причиною всієї цієї проблемою може бути якась секретна група, відома як Суспільство Срібною Змії. За словами цієї людини, у лідера цього суспільства є тільки одне прагнення - повернути дельту Меконгу Камбоджі. Ми поняття не маємо, хто є лідером цього Суспільства, чи існує воно взагалі ».
  
  
  Її сказав: «Це може бути просто прикриттям для уряду Камбоджі. Може бути, вони сказали це, щоб злізти з гачка».
  
  
  «Може бути, - сказав Хоук. Він сунув сигару назад в зуби і закурив. Її загасив цигарку і подивився на Хоука, який знову попыхивал. Він сказав: «зараз Відкрито Сполучені Штати знаходяться в делікатному становищі. Це так зване Товариство, імовірно діє по всьому декількох зруйнованих храмових в районі Ангкор-Тома. Камбоджійці, схоже, думають, що лідер використовує Товариство для допомоги повстанцям. Більше того, вони дозволили Сполученим Штатам послати невеликий ударний загін, щоб знищити Суспільство. Але ударний загін повинен завершити роботу і залишити Камбоджу, протягом тридцяти днів потім приземлення ».
  
  
  В моїй голів почали формуватися рішенням делікатній ситуації. Її подався вперед, спершись ліктями об стілець. «Ви знаєте, сер, це може бути безглузда гра. Припустимо, що це Суспільство справді існує, і припустимо, що воно стає дуже могутнім і уряд Камбоджі хоче знищити його, щоб не допустити переворот у самому камбоджійському уряді. Хіба не було б ble дозволити Сполученим Штатам робити цю брудну роботу? "
  
  
  Хок поклав долоні на стілець. «Точно. І поки ми reputed, Нік, припустимо, що уряд Камбоджі хоче, щоб ця ударна група перебувала всередині своїх кордонів в цілях пропаганди. Її, впевнений, що з цим можна було б працювати, щоб світ подумав, що Сполучені Штати вторглися в Камбоджу. Ми були б в пекельному положенні ».
  
  
  Хоук на мить замовк, жуючи сигару. Її погано чув суєту інших офісів зовні. У кабінеті Хоука зі стелі звисав дим, і в кімнаті стояв різкий запах. Її здригнувся, коли Яструб знову заговорив.
  
  
  «Є ще одна можливість, Нік. Можливо, це Суспільство справді існує і робить те, що, за його словами, роблять члени, - відвойовує Дельту для Камбоджі. Можливо, вони теж борються з Замовником. Ih можна використовувати в якості союзника ".
  
  
  Її знав, у чому моя робота, ще до того, як Хок пояснив мені це. Він відштовхнувся від стільця і постояв секунду, потім підійшов до вікна і повернувся до мене обличчям, засунувши руки в кишені стегон.
  
  
  «Отже, голосування твоє завдання, Нік. Ти відправишся в Камбоджу до того, як туди будуть відправлені які-небудь ударні сили або армія. Мені потрібна інформація. Існує чи це Суспільство Срібною Змії на самому делле? Якщо так, де? Воно дійсно намагається повернути Дельта для Камбоджі, або це прикриття інших мотивів? Пов'язано це так зване Товариство з рухом ворожих військ навколо Камбоджі проти Сполучених Штатів? Дізнайтеся ці речі ».
  
  
  Хоук повернувся до столу і закрив папку. Коли він знову заговорив, він продовжив дивитися в папку.
  
  
  «Якщо ви потрапите в полон, ми ніколи про вас не чули. Сполучені Штати ніяк не пов'язані. Якщо вам знадобляться спеціальні ударні сили з шістнадцяти морських піхотинців, вони будуть зв'язуватися з вами.Якщо назване Товариство виявиться нашим ворогом ». Хок глибоко зітхнув.
  
  
  "В Південному В'єтнамі був встановлений контакт, а також дроти, щоб відвезти вас до руїн Ангкор-Тома. Є речі, які вам потрібно забрати в Special Effects. Ваш літак вилітає в Сайгон вранці. "
  
  
  Їй сказав: "Що-небудь ще, сер?"
  
  
  Хок двічі моргнула. «Удачі, Нік».
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Навколо Special Effects її взяв кілька речей. Одне являло собою пластиковий корпус з 12 електронними кнопками, 11 білих, одна червона. З ним міг би викликати Особливий ударний загін, якщо б вони мені знадобилися. Її уважно слухав, як мені пояснювали, як користуватися кнопками.
  
  
  Її також взяв два легких пластикових костюм з гачками без борідки. Костюми виглядали як легкі гідрокостюми. Поки його слухав, як ih будуть використовувати, мені пояснили, що у мене ih два, тому що я не говорю по-в'єтнамськи. Коли її ih використовую, зі мною мусить бути хтось
  
  
  
  
  Предмети були поміщені в рюкзак разом з крихітними електронними подслушивающими пристроями, і невеликим радіоприймачем. Там була також камуфляж, камуфляж азіатського селянина, в яку її переодягнувся, як тільки доберуся до Сайгона. На наступний ранок зі своїм рюкзаком її селл на літак до Сайгона.
  
  
  В непристойній і корумпованому сайгоні мене зустрів співробітник армійської розвідки. Їй відомо, що моїм контактом у в'єтнамських джунглях буде людина по імені Бен-Куанг. Мені грубу карту, яку він намалював. Її переодягнувся і опівночі sel в С-47. Потім її чекав у сільській хатині людини по імені Нам Кієн, який проводить мене до руїн храму Ангкор-Те.
  
  
  
  
  Третя глава
  
  
  
  Її прокинувся, здригнувшись. Комахи більше не дзижчали біля ліхтаря. Було світло. Її повільно, сель, моє тіло застигло від твердості циновки. Її чув дитячий сміх у хатини. Її бачив недопалену сигарету на земляній підлозі. Її автоматично перевів погляд на стілець. Речі як і раніше, залишалися недоторканими. Було все ще жаркого, і він спітнів.
  
  
  Її сконцентрувався всіма фібрами у мені, щоб розслабити м'язи і дозволити жорсткості вийти через них. Її, закрив очі і твердив собі, що бадьорий і добре відпочив. Її нарешті відкрив очі, їй був повністю уважний і розслаблений. Не було і натяк на жорсткість. Її, подивився на двері. Бен-Куанг стояв там.
  
  
  Він усміхнувся мені, наморщивши викривлене обличчя. "Ви добре спали, містер Картер?"
  
  
  Їй кивнув. Її, скочив на ноги і встав. «Зараз денної свят», - сказав я. "Де Нам Кієн?"
  
  
  Бен-Куанг махнув рукою. «Він прийде, він прийде. Ви, американці, такі нетерплячі. Такі нетерплячі і такі смішні».
  
  
  "Що ти знаходиш такого смішного?" Її запитав.
  
  
  Бен-Куанг простягнув до мене руку. «Подивіться на себе. Ви такий великий і намагаєтеся видати себе за селянина. Тільки американець міг би зробити щось настільки безглузде і смішне. Ходімо, містер Картер, ми поїмо».
  
  
  Її послідував за ним навколо хатини. Між хатинами бігали діти, верещали і сміялися. На мене не звернули уваги. В центрі кола хатин над відкритим вогнем, вирував великий чорний горщик. За нею доглядали три баби. Для кожної хатиною був сад, де її міг бачити працюючих чоловіків. Повітря було густим і вологим, сонце майже сліпило. Село виглядала так, як ніби перебувала всередині невеликого форт. Хоча там був коричневий колір дахів хатин і бруд поляни, зелена стіна джунглів оточувала все, зелений був домінуючим кольором, створюючи відчуття прохолодною безтурботності. Комахи були голодні. Як і її.
  
  
  Коли ми наблизилися до відкритого вогню, Бен-Куанг сказав: «Червоний Хрест привозить нам lynx раз в тиждень. Ми намагаємося зберегти стільки, скільки можемо».
  
  
  "Чому ти не можеш зберегти все це?" Її запитав.
  
  
  Він знизав плечима. «В'єтконг проходять через наше село. Їм потрібен рис для своєї армії. Voni його забирають».
  
  
  Прийшли до багаття. Жінки рушили у випадковому порядку. Вони не звернули на мене уваги. Бен-Куанг взяв дві дерев'яні миски, занурив ih в горщик з рисом і простягнув мені одну.
  
  
  Її сказав: «Діти мене не помітили. Жінки теж. Може, вони не думають, що я занадто великий, щоб зійти за селянина».
  
  
  Бен-Куанг провів мене у тінь однієї навколо хатин. Ми в таку гру, схрестивши ноги, спиною до стогнати. Він засунув пальці в миску і сунув у рот шматок рису. Його очі були закриті. Її зробив те ж саме. У рису був запах розлитої крейдяної пилу.
  
  
  «Жінки і діти помітили вас», - сказав Бен-Куанг.
  
  
  «Вони так не надходили», - сказав я. До початку другої укус рись чомусь був трохи краще.
  
  
  Бен-Куанг сказав: «Вони знають, хто ви і чому ви тут. Вони не звертають на вас уваги, тому що знають, що ви скоро підете».
  
  
  «Зрозуміло. Скажіть, ви знаходите Червоний Хрест, який раз на тиждень привозить вам рись, смішним?»
  
  
  Його очі метнулися до мене, а потім відразу ж знову подивилися на джунглі. «Ні, - сказав він. «Але якби тут не було американців, можливо, ми змогли б вирощувати власний рись».
  
  
  "Ви б воліли, щоб домінували комуністи?"
  
  
  Він поставив миску з рисом і довго дивився на мене. Коли він заговорив, його голос був дуже м'яким. «Містер Картер, у мого брата є ферми, недалеко від Ханоя. У nen домінують комуністи. Раз в місяць на ферму приходить чоловік по всьому уряду. Вони сидять і розмовляють. Вони говорять про полях, погоду, про те, що за Це буде г рису. З моїм братом звертаються, як з чоловіком, гордою людиною, особистістю. Мій брат не політик. Він знає тільки людину, що приходить йому раз на місяць. Американські мінометні снаряди не бомблять его ферму В його приватне життя не втручаються американські солдати, які шукають ворога. Его не вивели з дому і не помістили в огидний табір для переселенців. У мого брата завжди є достатньо їжі, щоб прогодувати свою сім'ю. І це eda, яку він вирощував сам. не була дана ему, як жебраку на вулиці ». Він узяв свою миску і продовжив є.
  
  
  «Чомусь у мене склалося враження, що тобі не місце в цьому селі», - сказав я.
  
  
  
  
  Він усміхнувся. Він сунув останній рись в рот і поставив порожню миску. «Я голова цього села», - сказав він. «До війни його викладачем в Університеті Сайгона».
  
  
  Її доїв рись. Бен-Куанг знову дивився в джунглі. Мені було цікаво, чи може вона розповісти мені що-небудь про цьому так званому Суспільстві Срібною Змії. Її збирався запитати його, коли він знову заговорив.
  
  
  «Це селище охороняється», - сказав він. «Ваша легка піхотна бригада навчає роту регулярних військ Південного В'єтнаму. До ih пише про те, що на нас постійно здійснювали набіги В'єтконг. Так що тепер регулярні війська перебувають тут з американцями. . Але вони чекають. Поки американці тут, В'єтконг не буде здійснювати набіги. Але вони не вірять, що навіть з тисячами гвинтівок М-16 і обладнання американці коли-небудь зроблять бойову одиницю з южновьетнамцев. . Отже, в'єтконгівці проходять через наше село тихо і вночі. Вони чекають в джунглях, поки американці підуть. Потім знову починаються рейди ».
  
  
  Її витягнув сигарету і закурив. Бен-Куанг відмовився від того, що я йому запропонував. Він просто дивився на джунглі. Її сказав: «Бен-Куанг, ти знаєш, чому її тут?»
  
  
  «Так», - сказав він. «Ви хочете відправитися в руїни Ангкор-Тома».
  
  
  «Насправді. Ти що-небудь знаєш про групу під назвою« Суспільство Срібною Змії »?»
  
  
  Очі Бен-Куанга впали. «Я чув про це», - просто сказав він.
  
  
  Її насупився. "Що за чутки?"
  
  
  «Кажуть, вони набирають своїх новобранців навколо навколишніх сіл. Вони використовують терор і вбивства».
  
  
  "Ви знаєте, скільки ih в Суспільстві?"
  
  
  Бен-Куанг скочив на ноги і встав. Його очі не відривалися від джунглів. Він витер задню частину своїх штанів, коли її, став поруч з ним. Їй дозволив своїм очам простежити за тим, куди він дивився. Навколо джунглів у бік села виходила малюнок.
  
  
  "Скільки?" Її запитав.
  
  
  Не дивлячись на мене, Бен-Куанг сказав: «Я більше нічого не знаю про суспільство. Задайте свої питання Нам Киену. Він буде знати. Товариство метод вбив його сина». Він підняв викривлену руку і вказав на далеку фігуру. «Голос і він, - сказав він.
  
  
  Наближається чоловік виглядав невисоким і кремезним. Его shaggy були впевненими і швидкими. Її, подумав, що це молода людина, хоча він все ще був занадто далеко, щоб побачити його обличчя. Її, глянув на Бен-Куанга.
  
  
  Старий, здавалося, чекав з нетерпінням, як ніби наближається постать була старим другом. Її, подумав, що він дивний, але не зовсім. Американський турист, почувши слова, сказані мені Бен-Куангом, ймовірно, вибухнув би від обурення. Її побував майже у всіх країнах світу. Мої власні переконання не стосувалися нікого, крім мене. Їй був агентом своєї країни. Якби мене схопили, моя черга, заперечувала б тільки моє існування. Її прийняв це як частину зарплати. Але я знав, що в будь-якій ситуації завжди є багато сторін.
  
  
  На мій погляд, мого боку не завжди була права. В її історії частині траплялися дурні помилки. Але навіть слова «правильно» і «неправильно» були відносні. Не може бути ніяких тонких відмінностей. Отже, її мовчки вислухав слова Бен-Куанга. Її чув ih раніше. Кожна ідеологія, кожна сторона хотіли своє особисте місце під сонцем. Кожен думали свій шлях правильним.
  
  
  Мої власні переконання були більш фундаментальними і більш особистими. Вони стосувалися лише двох речей - життя і смерті. Для мене смерть завжди була наступним кроком, або за наступним рогом. Життя була чимось, за що я міг триматися недовго. Я не міг витрачати час, просто займаючи місце. Її повинен був схопити все, що міг, повністю насолодитися цим і відпустити, коли рушив далі. Кожне завдання для мене було індивідуальним. Це не мало нічого спільного з країнами, ідеологіями або війною. Кожна була простою або складною проблемою, яку повинен був вирішити тільки її. Її, знав, що я всього лише інструмент, але я мав намір стати одним по всьому кращих інструментів на лавці запасних, хоча б він з причини, що просто щоб залишитися в живих. Отже, у Бен-Куанга була своя думка, а у мене - своє.
  
  
  Нам Кієн привітав Бен-Куанга, обнявши старого. Вони посміхалися один одному, і тихо розмовляли по-в'єтнамськи. Нам Кієн був немолодий. Его прямі волосся було кольору солі і пташки. У нього не було шиї, ніби мета сиділа між его величезними плечима. Він був ценымногие менше за мене, але я сумнівався, що він важив ценымногие менше. Він був складним, як бик, з потужними тип товстими руками. Його обличчя було зморшкуватим, але не викривленим, як у Бен-Куанга. Його голос був низьким. Її мовчки стояв, поки двоє чоловіків розмовляли. Зрештою вони прийшли до мене.
  
  
  Дн Кін відвернувся від свого друга і подивився на мене. У нього був задумливий вигляд. «Так ти американець, Нік Картер». Це був не штопора, а просто заяву, щоб її знав, що мене помітили. «Та ви збираєтеся видати себе за тубільця».
  
  
  «Я збираюся спробувати», - сказав їй крізь стиснуті губи. «Ти відвезеш мене в Ангкор-Тома чи ні?»
  
  
  «Так, її візьму тебе».
  
  
  "Коли?"
  
  
  Він подивився на небо, прикривши очі рукою. Потім він знову подивився на мене. Замислене вираження було невід'ємною частиною его особам. «З твоїм ростом ви не можете подорожувати при денному світлі. Коли зійде сонце, ми поїдемо».
  
  
  
  Бен-Куанг сказав: «Він запитував про суспільство Срібною Змії».
  
  
  Вираз обличчя Нам Кієна змінилося. Його щелепи напружилися, тіло напружився. Він дивився на моє обличчя з явним презирством. «Якщо ви ще Суспільствах, - повільно сказав він, - я вб'ю вас на місці».
  
  
  Їй дозволив своїм губам розтягнутися в легкій усмішці. «Тоді було б нерозумно говорити вам, що я ще Товариствах».
  
  
  Він залишався нерухомим. Бен-Куанг поклав руку йому на плече. «Він не знав про існування Товариства, поки її йому не сказав», - сказав старий.
  
  
  Нам Кієн трохи розслабився. Він як і раніше дивився на мене, але з его осіб зникло презирство.
  
  
  Їй сказав: «Ви можете мені що-небудь розповісти про це Суспільстві?»
  
  
  «Вони м'ясники та вбивці. Більше я вам нічого не скажу». Потім він пішов разом з Бен-Куангом.
  
  
  Її дивився, поки вони не ввійшли в хатину. Потім її sel і закурив. Діти продовжували грати в хатинах. Баби повернулися до котла над відкритим вогнищем. Жителі сіл продовжували працювати в своїх садах.
  
  
  
  
  Четверта глава.
  
  
  
  Влад не вщухала з заходом. Бен-Куанг і Нам Кьен провели більшу частину дня в своїй хатині. Її вештався, спостерігаючи за повсякденною діяльністю села. Люди здавалися мені озадаченными, але ih цікавості було недостатньо, щоб задавати питання. Вони дозволили мені щорічно, що вони роблять, але зі мною не розмовляли.
  
  
  Ніяк не коли в селі залишилися тільки літні чоловіки, жінки і зовсім маленькі діти. Інші працювали на чотирьох рисових полях, що простягаються на південь. На заході жінки почали прибувати з рисових полів. В основному вони були маленькими і жилавими, і хоча ih світильники виглядали юнацькими від роботи, від ih осіб проявився вік раніше часу. По мірі наближень вони взяли на себе відповідальність за дітей і почали робити роботу по дому. Білизна везли звідси пурпурову до струмка, вируючому на захід від села. Чоловіки скоро повернуться з рисових полів, і їм належить ще багато зробити.
  
  
  На заході її оболонки між хатинами з солом'яними дахами і з цікавістю спостерігав за подіями.
  
  
  На заході Нам Кієн вийшов з хатини з рюкзаком на спині. Її стояла навпроти хатини і слухав звуки джунглів. Було майже надто темно, щоб щось розгледіти. Нам Кієн пройшов до мене через невеликий відкритий простір.
  
  
  «Ми підемо зараз», - сказав він.
  
  
  Її, кивнув і загасив сигарету. Очі Нам Кієна стали важкими, потім склепіння. Її, підійшов до хатини і схопив свій рюкзак. Він нетерпляче чекав, поки його прилаштував його за плечима. Потім їй кивнув йому, і він мовчки рушив в дорогу. Її повільно пішов за ним. Бен-Куанга не було видно.
  
  
  Хоча дужі ноги Нам Кієна були короткими, на частині рухав ними вгору і вниз. Її виявив, що роблю великі shaggy, щоб не відставати. Він ніколи не озирався, щоб побачити, чи був її там, і ніколи не говорив. До того часу, як ми добралися до джунглів, моя сорочка була просякнута потом.
  
  
  Птахи в джунглях голосно скрикнули, коли ми пірнули. Світла було досить, щоб розгледіти спину Нам Кьена, але як тільки густе листя зімкнулися навколо нас, темрява стала абсолютною. Нам Кієн шелл по протоптаній дорозі. Він не знав, чи збирався він грати зі мною в ігри, Бен-Куанг, але на всяк випадок тримався у нього на хвості.
  
  
  Через годину мені здалося, що я швидко йду по вузькому коридору. Дорога була нерівною і звивистою. Але джунглі звели чорні стіни з боків.
  
  
  Нам Кієн рухався швидко і безшумно. Коли минуло півтори години, її почав злитися. У мене було досить гарне уявлення про те, що Нам Кієн намагався довести. Він чекав, коли її втомлюся, скажу ему пригальмувати або зупинитися і відпочити. Може, він думав, що всі американці натискають на кнопки. Я не знав, що він думав, і в той момент мені було наплювати. Я не очікував багато балаканини і дружніх посмішок, але і тихою ворожості теж. Мені це було не потрібно; Мені це було не потрібно.
  
  
  "Почекай, Нам Кієн!" - голосно сказав я. Її, зупинився і почав знімати рюкзак з плечей.
  
  
  Перш ніж зупинитися, він зробив ще сім кроків. Потім він повільно повернувся. Було надто темно, щоб розгледіти вираз його особам. Він пішов до мене, запитав."Ти втомився?" «Ти хочеш відпочити».
  
  
  Її, присів на одне кожному племені. «Я хочу поговорити», - сказав я. Її закурив.
  
  
  Дн Кін зняв свій рюкзак і опустився поруч зі мною на коліна. «Американці завжди говорять», - саркастично сказав він.
  
  
  Їй дозволив цього пройти. Її, знав, що він відчуває, але не знав чому, та мені було все одно. Її, подивився на темну тінь его особам. «Нам Кієн, я думаю, ми з тобою повинні зрозуміти одне одного щиро зараз. Я не прошу, щоб ти любив мене; мені дійсно наплювати, якщо ти розумієш. Але якщо ти хочеш пробігти бігом в Ангкор Том, тоді йди. Мені потрібен провідник, а не олімпійський спортсмен. Якщо тебе з якоїсь причини ображу, просто дай мені знати, і я прийму це до керівництва.
  
  
  
  Мені не потрібно, щоб ти намагався мене втомити. Мені не потрібне твоє вороже мовчання. Мені не потрібні твої саркастичні зауваження ». Їй дозволив це ему сказати за кілька секунд.
  
  
  Він сидів навпочіпки навпроти мене, дивлячись на стежку, поки їй говорив. З нас обох капав піт. Птахи джунглів все ще шуміли. Якщо Нам Кієн і слухав, він не ложі ніякого знаку.
  
  
  Нарешті він зітхнув і сказав: «Недалеко звідси є село. Ми будемо там відпочивати і є».
  
  
  Їй кивнув. «Добре. Що ти знаєш про це Суспільстві Срібною Змії?»
  
  
  Нам Кієн раптом встав. «Я буду вести тебе», - сказав він напруженим голосом. «Але я не буду говорити про суспільство». Він підняв свій рюкзак і почав просувати руки через ремені. «Ми будемо рухатися повільніше, якщо ви цього хочете».
  
  
  Він почав. Її натягнув свій рюкзак і рушив за ним.
  
  
  Хоча Нам Кієн продовжував йти мовчки, він все ж уповільнив крок. Доріжка місцями ставала тонкою, і доводилося проштовхуватися через густу поросль. Ще через годину мого слідування за ним, він рушив праворуч через густі джунглі. Її панцир за ним, не відстаючи від нього більше по звуку, ніж за виглядом. Темрява була абсолютною. Її навіть не бачив лози, через що врізався. Джунглі стали рідшати, і здавалося, що багато стежки перетинаються з він, по якій ми їхали. Коли стежок досить розширилася, її рушив поруч з Нас Киеном.
  
  
  Село неначе постала перед нами. Спочатку її побачив солом'яні дахи, які в місячному світлі виглядали майже срібними. Здавалося, джунглі зникли по обидві сторони від нас, і ми вийшли на поляну. У цій, як і в першій селі, хатини розташовувалися по колу.
  
  
  Її, повернувся наліво і побачив двох молодих людей зі старими гвинтівками на плечах. Вони вийшли через джунглів в 50 ярдів від мене і швидко пішли зі мною. Ще двоє чоловіків вийшли по всьому джунглів приблизно на такій же відстані праворуч від мене.
  
  
  Її кинув погляд на Нас Кієна. Він шелл безтурботно, і мені здалося, що я бачив, як куточки его rta підняті в кривій посмішці.
  
  
  З найближчої хатини вийшов чоловік з двома дерев'яними мисками в руках. Коли ми підійшли до нього, він вручив Нам Киену, і мені миски з рисом. Нам Кієн дозволить рюкзаку впасти з плечей і присів навпочіпки. Інший чоловік, який виглядав приблизно того ж віку, що і Нам Кьен, сів навпроти нього. Вони говорили по-в'єтнамськи, поки Нам Кієн вмочав пальці рису навколо миски до рота.
  
  
  Її опустив рюкзак і присів навпочіпки на невеликій відстані від двох чоловіків. Її почав їсти рис. Хоча було вже пізно, в селі, схоже, вирувало життя. Практично в кожній хатині горіла лампа. Поки її ель, її спостерігав за чотирма чоловіками, які вийшли по всьому джунглів. Вони йшли, не зводячи з мене очей. Ймовірно, вони перенесли ідею з гвинтівкою навколо старого фільму про Джона Уейні. Це були підлітки, на вигляд років 18 або 19. Її дивився на них, поки вони не увійшли в одну навколо хатин.
  
  
  Чоловік, що розмовляв з Нас Киеном, раптом встав. Нам Кієн залишився сидіти навпочіпки. Він слухав, як стоїть чоловік щось говорив різким, різким тоном, потім чоловік розвернувся і пішов геть.
  
  
  Її, підійшов до Нас Киену. "Про що це було?" Її запитав.
  
  
  «Хазяїн», - сказав він, киваючи удаляющемуся чоловікові. «Він не хоче, щоб ми були тут. Він хоче, щоб ми повернулися».
  
  
  "Якого біса?"
  
  
  «Він сказав, що ви занадто великою для сільського а також розробляються. Він сказав, що північні в'єтнамці знають, що ви якийсь агент».
  
  
  Її насупився. "Це нерозумно. Як вони могли дізнатися?"
  
  
  «Він сказав, що вони знають, що ти американець. Він сказав, що вони думають, що ти шпигун».
  
  
  Її, засунув у рот ще рису. Я не знав, що думати. Звичайно - якщо б північні в'єтнамці побачили мене, вони могли б подумати, що я шпигун. Але коли вони мене бачили? Вони переслідували нас?
  
  
  "Яка різниця для цього начальника, хто він?" Її запитав. "Яке йому діло до того, що думають північні в'єтнамці?"
  
  
  Не дивлячись на мене, Нам Кієн сказав: «Може бути, село в небезпеці. Може бути, інші села в небезпеці». Він подивився на мене, потягнувшись за своїм рюкзаком.
  
  
  Коли її зберігав і просовував руки через ремені рюкзака, їй сказав: «А як щодо тих чотирьох, які вийшли з нами через джунглів? Може, вони й підказали вам повідомлення Північного В'єтнаму».
  
  
  Нам Кієн примружився в бік хатини, в яку увійшли четверо чоловіків. Він подивився на мене без вираження в очах. «Я думаю, нам треба піти зараз», - сказав він.
  
  
  Їй кивнув. Ми швидко рушили в шлях. Коли ми досягли кінця джунглів, її, повернувся назад. Четверо молодих людей виходили з хатини. Одіна навколо них вказав на мене. Двоє інших приєдналися до них і глянули, куди він вказував. У всіх шістьох були старі гвинтівки з поздовжньо-ковзаючим затвором. Вони побігли від хатини до нас.
  
  
  «Вони йдуть за нами, Нам Кієн, - сказав я.
  
  
  Нам Кієн дивився через плече на шістьох чоловіків. «Вони молоді», - сказав він без почуттів. «З них буде легко відірватися».
  
  
  Через кілька хвилина нас знову поглинула темрява джунглів. Каркання і крики птахів сказали нам, що ми небажані.
  
  
  
  
  До того часу, як наші молоді переслідувачі увійшли в джунглі, ми пройшли майже півмилі. Крики джунглів позаду нас, якщо нам досить гарне уявлення, де ці шестеро. Її тримався, щоб Нам Киеном, і я думаю, що це його здивувало. Її, подумав, що ворожість, яку він проявив до мене, була викликана тим, що він думали мене якоюсь гидотою. Можливо, він не знав, які стежки вибрати через джунглі, але я не був новачком в такій подорожі.
  
  
  Нам Кієн звернув з головної дороги і почав прориватися крізь товсті гілки. Її, знав, що якщо ми чуємо наших переслідувачів, вони, безсумнівно, чують нас. Якщо б Нам Кієн був якимось нічним бійцем, він би зрозумів, що є час бігти, стояти і боротися, і час ховатися і дивитися. Моя повага до нього зріс, коли він привів нас до крихітної четырехфутовой круглій галявині далеко від головної стежки, а потім раптом підняв руку. Ми замерзли. Ми присіли, обидва злегка задихаючись. Її, відчував, як у мені капає піт. Обличчя Нам Кієна було невиразним.
  
  
  Ми чекали, зігнувшись і нерухомо, і нарешті почули удари. Чоловіки зійшли з головної стежки, але на протилежній стороні від нас. Він стороні було легше. І, можливо, вони подумали, що пара старожилів начебто Нам Кієна і мене підуть більш легким шляхом.
  
  
  Тепер вони рухалися повільно. Її, подивився на Нас Кієна. Наші очі зустрілися. Кожен навколо нас знав, про що думає інший. - Ми легко могли б перемогти всіх шістьох.
  
  
  Поштовхи продовжували вщухати mimmo нас. Коли стало занадто тихо, щоб його чути, м'язи Нам Кьена, здавалося, розслабилися. Він стягнув рюкзак і потягнувся. Її кинув рюкзак за собою і відкинувся на нього. Її витягнув одну навколо своїх сигарет і простягнув йому одну. Коли ми обидва закурили, їй сказав: «Якщо вони були навколо Північного В'єтнаму, чому вони не намагалися відвезти нас відвертими в село?»
  
  
  «Обличчя», - сказав Кін. «Вони б втратили обличчя у сільських жителів. Нас було всього двоє, а їх - шість.
  
  
  Її криво посміхнувся Нам Киену. «Я не впевнений, що нам було б легко вбити».
  
  
  «Я теж, - сказав він.
  
  
  Він загасив цигарку і підняв пачку.
  
  
  Її натягнув свій рюкзак і став перед ним. «Ця тактика терору трохи нагадує Суспільство Срібною Змії», - сказав я.
  
  
  Він повернувся до мене спиною. «Тепер нам не доведеться їхати так швидко», - сказав він, повертаючись в джунглі.
  
  
  Коли ми вийшли на головну стежку, її залишився позаду нього, поки ми йшли. Зрештою, мені довелося змиритися з цим: я не збирався нічого дізнаватися про суспільство від Дн Кієна. Найкраще було б розпитати, коли ми переїжджали через села в село. Звичайно, хтось, крім Нас Кієна, чув про суспільство. Звичайно, мене могли підставити Бен-Куанг і Нам Кьен. Можливо, Суспільства взагалі не існувало. Може бути, вся ця балаканина про м'ясників і вбитих синів була просто великою аферою в мій рахунок.
  
  
  Істоти джунглів продовжували скаржитися, поки ми рухалися по ih території. Коли ми йшли, її ще більше поважав Нам Кьена, як дроти. Він знав джунглі, як робочий день, щоб ніяк не коли знає дорогу до своєї роботи. Минали години, і він виявив, що замислююся про nen - яка у нього сім'я, як він познайомився з Бен-Куангом і що вони означали іншого для іншої, де він на самому делле живе, як йому вдалося отримати цю роботу - допомагати мені. Це були питання, на які ніколи не можна було відповісти. Нам Кієн був не навколо тих, хто балакав.
  
  
  Її подумав, що було години за дві до світанку, коли джунглі знову почали рідшати. Стежок стала широкою і протоптаною. Її перетинали інші шляхи. Ми наближалися до іншої селі. Я пішов поруч з Нас Киеном. Він виглядав чимось стурбованим. Тоді її теж занепокоївся.
  
  
  Нам Кієн мовчки розлучився руками по боках. Ему не довелося робити це двічі; Його знав, що він мав на увазі. Поки він повернув ліворуч, її, відійшов від нього праворуч. Якщо б ми кудись йшли, ми не повинні ходити, як пара п'яних, рука об руку.
  
  
  Це було озадачивающе, як сон, який приснився, і ви намагаєтеся его згадати, але ви не можете. Відчуття було, і воно було реальним, але я не міг зрозуміти, що його викликало. Якби ми потрапили в пастку, ми були б до неї готові. Нам Кієн і її були приблизно в 20 ярдів інший з іншого. Ми не були беззбройними. І Вільгельміна, і Гюго були поруч.
  
  
  Але небезпека була не для нас. Небезпека вже минула. Нам Кієн і її увійшли в село обережно і під прикриттям. Ми залишилися такими, навіть коли виявили першого мертвого дитини з відрізаною головою. І ми все ще гасали навколо хатини до хатини потім того, як пройшли mimmo тел двох чоловіків з вирізаними потрохами і чотирьох понівечених жінок. Ми хотіли б супротивника і продовжували дивитися, поки небо не почало яснішати від світанку. Тоді нам довелося це прийняти. Ворог пішов. Були вбиті всі чоловіки, жінки і діти. Село була знищена.
  
  
  
  
  П'ятий розділ.
  
  
  
  До чогось подібного не можна підготуватися. Ви говорите собі, що ви-агент, що ви закам'яніли видом смерті.
  
  
  Її, бачив, як з незрячих очей виповзають мухи і черв'яки. Ви бачили жінок, страшно знівечених в тортурах. Це завжди неприємно, але в цьому немає нічого особливого. Ви всі це бачили раніше. Але це не так.
  
  
  Ми обшукали кожну хатину, територію по всій селі. Хоча ми не говорили цього один одному, ми знали. Ми хотіли шістьох хлопчиків-підлітків. Якщо б ми ih виявили, ми б без питань вбили ih. І ми отримуємо задоволення від ih вбивств.
  
  
  Це не входило в мою роботу. Моя робота полягала в тому, щоб дізнатися про якомусь суспільстві. Але поки її обшукував село, це Суспільство здавалося частиною іншого життя. Мене оточувала найстрашніша смерть, яку їй коли-небудь бачив. І її в готель викликати смерть, не менш жахливою.
  
  
  А потім я якось стояв у центрі села з «Люгером» в руці. Сонце визирало з-за джунглів. Дн Кін підійшов до мене, озираючись по сторонах.
  
  
  «Вони хотіли тебе», - сказав він. «Вони приїхали сюди, тому що село була такою, туди ми їхали, там ми збиралися відпочити».
  
  
  Її, подивився на нього примруженими очима. «Ти хочеш сказати, що все це було зроблено, тому що я тут?»
  
  
  Він похмуро кивнув. «Це було зроблено в якості прикладу, щоб інші жителі сіл знали. Відтепер у нас не буде ніякої допомоги. Нікому навколо жителів села не можна довіряти. Вони бояться».
  
  
  Її заклав Вильгельмину назад у кобуру. «Нам Кієн, ви говорите так, ніби бачили щось подібне раніше».
  
  
  Він озирнувся, тримаючись подалі від мене. Її, бачив, як його вії моргали. «Одного разу», - м'яко сказав він. «Так, одного разу її бачив щось подібне. Коли вбили мого сина».
  
  
  Її рушив так, що постало перед ним. Його очі злегка запітніли. «Ви хочете сказати, що це Товариство працює так?» Її запитав.
  
  
  Нам Кієн глибоко зітхнув. «До наступної села дві години. Якщо північні в'єтнамці шукають вас, денний святий полегшить їм завдання. Ми повинні бути дуже обережні, коли зараз входимо до села».
  
  
  Її озирнувся на бійню. "Що щодо них?"
  
  
  «Вони не будуть заперечувати, щоб ми поїхали. Ви знаходите це варварством - залишати комбінезони відкритими для негоди? Хіба це менш варварське, ніж дивитися крізь відкритий труну тіло? Наскільки її розумію, у вашій країні друзі і родичі дійсно стоять у черзі, щоб побачити тіло ".
  
  
  «Добре, - сказав я. "Пішли."
  
  
  Ще до того, як ми повністю покинули село, її зловив себе на думці, що Нам Кієн був прав. Нам потрібні були б дні, щоб поховати всіх цих людей, а у мене днів не було. Але мені було цікаво, наскільки розумно було ховатися від цих шостий молодих людей. Може, варто почекати і вбити ih, коли вони проходять. Тепер вони були попереду нас, входячи до села раніше, ніж ми дісталися до нах. Можливо, як сказав Нам Кін, вони нічого не пробували в останній селі, бо втратили б особа. Але тепер вони могли б зробити хід у будь-який момент.
  
  
  Вони могли зробити одне навколо двох. Вони могли б стерти з лиця землі кожну село, коли підходили до неї, сподіваючись заморити нас голодом або злякати нас. Або вони могли б почекати де завгодно стежці і вбити нас, коли ми будемо проходити mimmo. Як би то нас було, у них була перевага.
  
  
  Рухаючись до Нас Киеном, її виявив, що відчуваю навколо себе джунглі. Разом з сонцем з'явилися комахи. Її тьопав комарова і інших більш великих кусучих тварюк. Нам Кієн шагала жити, як людина з метою. Як ніби він чогось чекав. Сонце не може торкнутися нас в джунглях. Але коли сонце піднялося, в повітрі було таке відчуття, ніби ми проходили через сауну. Виснажлива савченко виснажила мої сили, і виснажила мої ниючі ноги.
  
  
  Її продовжував йти, тому що збирався Нам Кієн. Але коли настав ранок, її побачив, що він теж втомився. Його рухи були різкими, незграбними. По мірі того, як він снаряд, він все частіше спотикався. Невеликі перешкоди, такі як гілки на стежці, перетворилися в пристрої, про які можна спіткнутися. Але він не зупинився, щоб відпочити. І її тримався відкрито за ним. Мені доводилося витирати очі, тому що банк закрив ih. Моя шия була покрита укусами комарову. Мій шведів була мокрою і липкою. Її міг заприсягтися, що хтось шелл позаду мене, завантажуючи камені в рюкзак, поки ми йшли.
  
  
  Її втратив лік часу. Схоже, ми були в спекотної жари майже дві неділі або довше. Це стало постійною частиною мого життя. Якби мені коли-небудь було холодно, він не міг пригадати коли. Але її оболонки, спотикаючись, коли Нам Кієн спіткнувся, спотикаючись, коли він спіткнувся. Потім, нарешті, він підняв руку, щоб відпочити.
  
  
  Нам Кієн з величезним зусиллям стягнув ремені рюкзака з плечей. Коли той впав на землю, він швидко пішов за ним. Його мета відкинулася на нього, очі заплющені, рот відкритий і важко дихає.
  
  
  Її був на колінах, коли мій рюкзак впав з моїх плечей. Мені вдалося наблизитися до нього. Коли її, відкинувся назад, її шталь шукати сигарети. Більшість навколо них було мокрим від банку. У задній частині рюкзака її знайшов два з досить сухими кінцями. Нам Кієн взяв одну, потім поклав свою руку на мою, поки її запалював.
  
  
  «Село недалеко», - сказав Нам Кієн, засапавшись. Навіть поговорити було нетільки.
  
  
  
  
  "Як ви думаєте, що ми знайдемо?"
  
  
  "Хто знає?" Він знизав плечима, але я бачив занепокоєння в його очах. Це не виглядало добре. Ніхто нам не подобалися ці северновьетнамские хлопці перед нами.
  
  
  Якщо б ми знайшли інше село, схожу на ту, за якою ми тільки що покинули, я думаю, що вирішив би вистежити цих молодих солдатів. Її міг би створити хороший аргумент, щоб дозволити решті піти до біса. Її, відкинувся назад, закурив і подивився на зелень, покриває небо. Голосом, який не був схожий на мій власний, її сказав: «Ми підемо відкрито в село, як у попередню?»
  
  
  «Ні. Село зовсім поруч. Навіть зараз відчуваю його запах підготовлюваної рису. Можливо, у них є охоронці, які вже знають, що ми тут. Ні, ми підемо окремо. Її піду відкрито по стежці. Ви будете йти в п'ятдесят футів праворуч від мене. Якщо це пастка, то вони шукають американця. Її побачу її, коли ввійду досередини, і попереджаю вас ".
  
  
  "А що з тобою станеться?"
  
  
  «Мені не вчиняв», - сказав він.
  
  
  Її майже припинила спроби дізнатися що-небудь про суспільство Срібною Змії від нього. Її поважав, до Нас в Кінотеатри, як чоловіка, і, як не дивно, він мені навіть подобався. Хоча він не прийшов і не сказав це, те, що сталося з його сином і те, що він знав про суспільство, мене не стосувалося. Якщо б у мене були проблеми з Суспільством, це було б між мною і ними. Це не стосувалося Нам Кієна, і він не збирався ставати частиною цього. Его стосується мене дратувало, але я не збирався его, ламати і знав це. Сам по собі цей факт, ймовірно, був причиною моєї поваги.
  
  
  Як ніби у Нас Кьена тільки що ввели надмірну дозу енергії, він загасив цигарку і схопився на ноги. Він підняв рюкзак і почав проштовхувати руки. «Ми підемо зараз», - сказав він.
  
  
  Її, звівся на ноги. До того часу, як я її одягнув рюкзак, він вже вирушив у дорогу. Її, знав, що він втомився не менше мене. Ми йшли всю ніч і більшу частину ранку. І ми нічого не їли з моменту першої приїзду в село.
  
  
  Нам Кієн був прав. Ми не пройшли більше 15 хвилина, коли її теж відчув запах рису. Цікаво, чому він відпочивав неподалік від села. Тоді її зрозумів, що він очікував неприємностей. Він готель бути як можна більш свіжим, коли ми дійсно приїдемо на місце.
  
  
  Як і в інших селах, джунглі прорежены, а проторені стежки перетиналися всюди. Її схилив голову, прислухаючись, але ніяких не було чути. Тепер ми могли бачити солом'яні дахи. Три баби схилилися над казанком. Двоє чоловіків розвалилися перед дверима першої хатини. Нам Кієн жестом відштовхнув мене рукою. Її відійшов на 30 футів вправо. Мене і до Нас Кієна розділяла одна хатина. Ми увійшли в село приблизно в той же час. Я не зводив з нього очей, і рушив у хижу до наступної. Він кивнув двом чоловікам в знак вітання. Вони говорили по-в'єтнамськи. Я не міг зрозуміти слів, але чоловіки нервували. Його окинув поглядом село. Діти не грали. Наших чоловіків, наших жінок не було видно, тільки вони, хто стояв перед першою хатиною.
  
  
  Навпроти того місця, де її зберігав, з хатини вийшов маленький малюк. Це була оголена дівчина молодше двох років. Вона безцільно блукала, плакати. Її маленькі кулачки продовжували тиснути на очі. Схоже, вона хотіла іншу хатину. Раптово по всьому він же хатини вискочила молода дівчина 13 або 14 років. Вона підбігла до дитини, схопила його з землі, злякано озирнулась по сторонам і швидко побігла назад у хатину.
  
  
  Щось тут не так.
  
  
  Її витягнув Вильгельмину з кобури. Нас двоє чоловіків, розвалені перед хатиною, нас три жінки, коагульовані над горщиком, мене не бачили. Її рушив уздовж хатини. Коли підійшов її лизати, її витягнув рюкзак і опустив його на землю. Двоє чоловіків йшли до дня хатини. Дн Кін обережно спостерігав за ними, коли розмовляв з ними. Її здогадувалася, що він запитує старосту села, і від цих двох він не отримав ніякого задоволення. Її підняв Люгер. Її чекав чогось несподіваного, і її чекав цього. Її подумав, що зможу зробити два швидких пострілу, убивши обох чоловіків, перш ніж вони стрибнули в хатину. Її чекав, що хто-небудь через них зробить різкий крок.
  
  
  Розмова закінчилася. Нам Кієн зробив крок назад, дозволяючи очам бігати по селі. Двоє чоловіків підійшли лиже k день хатини.
  
  
  Коли прийшов рух, воно прийшло швидко і з несподіваного джерела. Одна з трьох старух раптом випросталась і високо підняла руку. В руці був довгий кинджал. Потім двоє інших випростались і підняли кинджали. Нам Кієн зробив ще один крок назад, коли всі троє наблизилися. Її, побачив, що це зовсім не старі. Одіна навколо них був одним навколо нахабних підлітків, яких її бачив, у першій селі. Він був найближчим до Нас Киену.
  
  
  Її вистрілив йому було відкрито для вуха. Коли його мета сіпнулася вперед, а інша частина тіла послідувала за нею, інші в замішанні озирнулися.
  
  
  
  Її, відчував запах горілого пороху «Люгера». Її вистрілив знову, і почала другий чоловік обернувся, схопившись за бік. Потім навколо джунглів навколо села пролунали гучні винтовочные постріли. Бруд на моїх нога здіймалися, коли в нах врізалися кулі. Нам Кієн високо підняв ногу, вибивши кинджал навколо руки третьої людини. Вони разом каталися по землі. Коли її випустив свій перший постріл, двоє нервових чоловіків, розвалені біля хатини, кинулися на день. Вони ніколи не дізнаються, наскільки близькі до смерті.
  
  
  Її вже біг назад у джунглі. Це здавалося найближчим прикриттям. Навколо мене літали винтовочные кулі. Її бігав зигзагоподібно, стрибав і пірнав під час руху. Досягнувши першої зелених джунглів, його пірнув у нах, тричі перекотився і знову піднявся на ноги. Її звернув ліворуч і знову побіг, обігнувши село. Через невеликі відкриті галявини її міг бачити село. Постріли навколо гвинтівки перетворилися в невеликій тріск. Потім зрозумів, що її не єдиний, на кого були націлені гвинтівки. Її, бачив, як юна дівчина вибігла навколо хатини з маленькою дитиною на руках. Хатина якимось чином загорілася, і інші пішли за дівчиною. Вона перша загинула. Goggle відірвала гей одну сторону обличчя, але при падінні вона намагалася пом'якшити падіння дитини власним тілом. Дитина почала кричати від страху. Інша жінка, бігла щиро за дівчиною, нахилилася, щоб підняти дитину на бігу. На бігу її побачив, як поранений чоловік перебігав до іншої хатині. Її намагався побачити, звідки всі ці постріли. Здавалося, вони спеціально стріляли по селі. Хема б вони нам були, вони стріляли по всьому джунглів і, здавалося, були добре заховалися. Її готель прикінчити одного навколо них. Його готель і вбити ih всіх.
  
  
  Її почав турбуватися про Нас Киене, коли дістався обидва кінці села. Залишалося тільки перебратися з хатини до хатини. У джунглях мені не вдалося знайти гвинтівки, але якщо б її міг вести вогонь навколо села, її міг би вразити одного або двох снайперів. Її вибрав ще один лівий шлях, ведучий відвертими в село. Потім її, забіг туди.
  
  
  На моєму шляху лежав чоловік. Він був голий, і нижня частина його тіла була жахливо спотворена. У нього були відмітини вождя. Його очі і рот були широко відкритими від жаху. Дуже близько до мене вистрілила рушниця. Її, бачив, як goggle потрапила у бабу, яка займається тільки що вийшла з палаючої хижі. Її підняв очі, уважно спостерігаючи за кожним рухом. Пролунав ще один постріл, і він визначив точку. Її не его міг ясно розгледіти, що було нормально, бо це означало, що він теж не міг мене бачити.
  
  
  Її підняв «Люгер» на шарудять листя і двічі вистрілив. Висота була близько десяти футів. Рушниця впала першої. Він стрибнув через гілки і потім впав на підлогу джунглів. Снайпер пішов за своєю гвинтівкою. Мені не треба було перевіряти, мертвий він. Він вдарився головою об землю і зігнувся, як гарматне ядро при стрибку з висоти. Навколо джунглів все ще стріляли з гвинтівок. Її слухав, присівши, намагаючись зрозуміти, скільки. Її здогадався ще про трьох.
  
  
  У 20 ярдів від мене була хатина. Її переступив через мертвого вождя і побіг nah. Коли її, підійшов до дня, їй заглянув далі в село, де був Нам Кієн. Наше его, нам третьої людини не було видно.
  
  
  Відверті навпаки день хатини стріляла гвинтівка. Goggle від нього відірвала шматок від плеча моєї сорочки. У гніві її провів чотири швидких пострілу в тому напрямку, звідки прийшли кулі. Її почув високий пронизливий крик. Стрілянина припинилася.
  
  
  Її вийшов з хатини. Нам Кієна все ще не було видно. Горіли майже всі хатини. Дим огортав землю, обмежуючи видимість. Коли її пригнувся в клубочиться дим, її зрозумів, що чоловік, якого її застрелив з дерева, не був підлітком. Схоже, хлопцям допомагали на цьому шляху. Її раптом здригнувся. Мені здалося, що за моєю спиною дует вітер. Але в цю вологу спеку її, знав, що вітру немає. На мене йшла якась сила. Її, обернувся, розмахуючи «Люгером».
  
  
  Малюк виринув з відстані трьох футів. Він біг на максимальній швидкості, я не знаю, як далі. Але його ноги відірвалися від землі, і він шелл на мене головою вперед. На такій швидкості її знав, що не зможу зупинити його. Мої очі горіли від диму. Він був майже на мене, перш ніж її побачив блиск довгого кинджала в його руці. На його молодому людини з'явився вираз прапора дозволу на виконання " -прапора дозволу на виконання від того, що я, напевно, його бачив.
  
  
  Її впав на коліна і швидко перекотився на спину. Коли сила його удару вразила мене, її, дозволив більшої частини его vesa приземлитися на мої ступні, а потім просто продовжував рухати ногами, використовуючи его інерцію, щоб штовхнути його назавжди мною і вниз. Але ще до того, як її зупинив його, рука з кинджалом була піднята для кидка. Мені вдалося підібрати Вильгельмину, швидко вистрілив, промахнувся і знову вистрілив. Його мета відкинулася назад; goggle потрапила ему в центр чола. Кинджал випав з його руки, потім він просто перекинувся назад.
  
  
  
  
  Тепер горіли всі хатини. Її закашлявся від густого диму і встав. Пострілів навколо гвинтівки більше не було. Її, сподівався, що Нам Кієн не в джунглях з одним навколо них. Спочатку було шість молодих людей. Так що я вирішив, що вони підібрали, може бути, кому-то старші, наприклад, лідера. Значить, навколо все ще бродять двоє. Нам Кієн боровся з одним, коли залишив їй его. Залишався ще один.
  
  
  Люди ринули навколо палаючих хатин. Запанувало сум'яття. Всі натикалися на інших. Деякі навколо старших і мудріших чоловіків взяли на себе відповідальність і повільно вели жінок і дітей між палаючими хатинами і йшли навколо села. Було дуже плакати.
  
  
  Її пробирався крізь них, намагаючись нікого навколо них не збити. Я пішов уздовж однієї сторін села і попрямував до того кінця, куди ми ввійшли. Поєднання вологого виснажливої спеки і палючого диму було майже нестерпним. Тільки комахи залишилися осторонь.
  
  
  Рухаючись, її дозволив своїм палаючим очам обшукати всі райони села. Її був на півдорозі по колу хатин, коли побачив що на галявині, і між двома іншими палаючими хатинами. Спочатку це було схоже на невелику брилу каменів. Її, підійшов до нього і, підійшовши лиже, побачив, що це троє чоловіків, двоє стояли, а один лежав на землі. Її побіг. Двоє стояли молоді, на одному все ще був костюм баби над кип'ятінням. У обох були довгі ножі.
  
  
  Її знав, хто був на землі, Нам Кієн.
  
  
  Її прицілився з люгера. На бігу її, подумав, що мені знадобиться чотири або п'ять пострілів, щоб убити двох чоловіків. За цей час вони могли ампутувати кінцівки, до Нас Кьена. Ці двоє щось з ним робили, але він не міг зрозуміти, що саме. Принаймні, Нам Кієн був ще живий. Его руки металися, б'ючи по ногах чоловіків, намагаючись піти від них. Його обличчя було залито кров'ю. Дим між нами тепер не був таким густим. У мене перехопило подих. Не зменшуючи швидкості, її перестрибнув двох мертвих селян.
  
  
  Її наближався. Її, прицілився і зробив два швидких пострілу. Обидва постріли потрапили в людини з кинджалом. Перший ударив його по плечу, а початку другої відірвав шматок м'яса від його лівої палиці. Він стрибав, як дитина, подивитися друзів через скакалку. Він дійсно намагався втекти. Але після двох кроків его коліна підігнулися, як у футбольного півзахисника, отримав удар ззаду. Він перекотився на палаючу хатину і лежав нерухомо. Початку другої чоловік тут же впав на одне кожному племені, а коли встав, в руці у нього був довгий кинджал. Нам Кієн потягнувся за гвинтівкою, яка займається лежали поруч з ним. Він бив людину, намагаючись відштовхнути його від себе. Чоловік високо підняв кинджал, щоб увіткнути його в ньому. Її, вистрілив і потрапив з математики в ногу. Він повернувся до мене в пів-обороту. Обличчя його виглядало зовсім молодим, не старше 17 років. Він здавався переляканим, як людина, що втікає від переслідувача. Її було менше ніж в десяти футах від мене, і був готовий стрибнути на нього. Кинджал піднявся високо. Нам Кієн взяв у руки гвинтівку. Його вистрілив, поціливши юнакові в груди.
  
  
  Коли її, підійшов до нього, він видав пронизливий крик. "Смерть всім янкі-загарбникам!" вигукнув він. Він впав вниз, штовхаючи мене, коли її вдарився об його бік.
  
  
  Удар був достатнім, щоб змусити мене котитися. Її погано его тримав, і він вивернувся у мене навколо рук, коли впав. Нам Кієн зробив ствола гвинтівки до рота підлітків і спустив курок. Постріл розніс половину обличчя підлітка, але не раніше, ніж він встромив свій кинджал до рукояті в груди Нам Кьена.
  
  
  
  
  Шоста глава.
  
  
  
  Коли її, піднявся на ноги, підліток вже закляк і впав навзнак. Її засунув свій Люгер назад у кобуру і завмер, спостерігаючи, що робить Нам Кієн.
  
  
  Він тримав руку на руків'я кинджала. Він скривився від боляче, коли його могутнє тіло зробило один потужний ривок, а потім лезо вилетіло з його грудей і залився кров'ю. Нам Кієн з огидою відкинув кинджал. Він упав на спину і закрив очі рукою.
  
  
  Її побіг. Коли її обігнув руїни хатини, де був раніше, її схопив свій рюкзак і помчав назад, туди, де лежав, до Нас Кієн. Ставши на коліна поруч з ним, витягнув її навколо рюкзака аптечку. Але коли її, подивився на рану, її зрозумів, що це не допоможе.
  
  
  "Це погано?" - запитав він слабким голосом. Він бачив вираз мого обличчя і знав.
  
  
  «Якщо б ми могли відвезти тебе в лікарню...» - слабко сказав я.
  
  
  Він пирхнув і закрив очі. Ми обидва знали, що в сотні миль від того місця, де ми були, ні лікарні. Її перев'язав рану тим, що у мене було. Навіть коли надії немає, ви повинні прикидатися, що вона є. Були проколоті легке і деякі артерій. Її анітрохи не міг зупинити внутрішню кровотечу. Його очі ставали молочного кольору, а дихання здавалося булькаючим і рідким.
  
  
  Все, що залишалося робити, - це сісти поруч з ним і дивитися, як він помирає. Мені хотілося вбити більше цих молодих людей. Як би мені хотілося, щоб ih було більше.
  
  
  
  
  Що до вас доходить, так як це безглузда витрата всього цього. Дівчина, дитина, Нам Кієн, вся село, навіть самі молоді люди. І чому? Для чого? За шматок землі? Життєвий шлях? Жадібність?
  
  
  «Американець, - сказав Нам Кін, - я не хочу помирати в селі смерті. Є місце, куди ти мене відвезеш».
  
  
  Коли його очі знову закрилися, її озирнулась. На місці хатин залишилися тільки скелети. Але дим піднімався і повільно нісся геть. Розкидані тіла виглядали з чорним відтінком.
  
  
  "Куди ви хочете, щоб на вас відвіз?" Її запитав.
  
  
  Його очі затремтіли і знову відкрилися. «В годині ходьби на південь є село.... У мене там є друзі».
  
  
  "Як тут, і він в останній селі?"
  
  
  Ему вдалося слабо посміхнутися. «Ці... села були просто близькими. У мене є друзі в цьому селі, про яку їй кажу». Його очі благально дивилися на мене. Її вперше побачив у них такий вираз обличчя.
  
  
  Її вирішив дооставить его в те село. Коли її одягнувся, її ставите руки йому на спину і коліна і підняв його з землі. Він голосно зашепотів, ніж боляче. Судячи по його вазі, її знав, що мені доведеться відпочивати частини. Він вказав в тому напрямку, в якому назавжди було йти, і я рушив у дорогу.
  
  
  Йти було нелегко. Коли ми повернулися в джунглі, савченко і комахи напали зі свіжою силою. Її, знав, що Нам Кієн стає слабкішим. Здавалося, він задрімав у моїх руках, його очі повільно закрилися, а потім різко відкрилися, як ніби він боровся з цим. Моє повагу виходило за рамки його здібностей, як дроти. Але, крім поваги мені зараз він дуже сподобався. Він був похмурим і мовчазним попутником, але, можливо, його трохи змінив його думка про американців.
  
  
  Одну годину на південь, зайняв у мене більше двох годин. Останні 20 хвилина Нам Кієн не розплющував очей. Спочатку її побачив рідіють джунглі, пересічені второваними стежками, знаками села. У мене в плечах відчувалася тупий ниючий біль. Мені здавалося, що ноги зроблені з желе.
  
  
  Її спотикався по стежці, частини спотикаючись і двічі трохи не падаючи. Її так довго зціпив зуби, що у мене боліли щелепи.
  
  
  Нам Кієн був дуже нерухомо і дуже важкий в моїх руках. Спочатку він намагався допомогти, тримаючись за мою шию, але тепер його руки бовталися, его руки вдаряли по моїх колін при кожному спітканні. Її пирхнув через відкритий рот і майже впав на коліна, коли побачив першу хатину в селі. Протягом декількох годин її твердив собі, що немає часу відпочивати. Всякий раз, коли її відчував, що маю я, її, казав собі, що це трохи далі, зроби ще шість кроків, потім 12, потім 20. Тепер її знаходився у восьми або дев'яти кроків від першої хати в селі, і я сумнівався, чи зможу я її, зроби це.
  
  
  Село кипіла життям. Жінки і діти підійшли до берега струмка, який майже перетинав село. Полоскали білизну, були камені, полоскали, шльопали по камінню. Вони продовжували підспівувати азійських балачках, безтурботно і розпускати плітки. За селом лежало шість великих рисових полів, на яких працювали чоловіки навколо села. Перед першою хатиною літня жінка помішувала горщик на відкритому вогні. На ній метушились і бігли діти.
  
  
  Мені залишалося пройти шість кроків, і її снаряд вниз. "Здрастуйте!" Її покликав, і відчув у голосі якийсь відчай. Мої коліна вдарилися про після, і він рушив уперед до свого обличчя.
  
  
  Не знаю, звідки прийшли люди, але мене раптом оточила невелика юрба. Нам Кієна забрали навколо моїх наповнених свинцем рук в першу хатину. Мені допомогли піднятися на ноги і підтримували, поки мої водянисті коліна не стали жорсткими. Потім мені допомогли пройти в хатину, а всередину. Її важко сель, і хтось сунув мені в руку дерев'яну миску з рисом. З першим же укусом її, відчув, що сили повернулися. Її витер піт з очей і встав. Стара схилилася над Нам Киеном, і він ворушився.
  
  
  «Сарики», - сказав він слабким голосом. «Стара, поклич мені Сарики». Стара кивнула і швидко вийшла, навколо хати. За дверима хатини зібрався натовп, але більше ніхто не ввійшов.
  
  
  Її, нахилився, щоб запропонувати Нам Киену трохи рису, але він знову втратив свідомість. Її доїв рис і курив сигарету, коли знову побачив, як він рухається. Її, знав, що він вмирає, і знав, що це ненадовго.
  
  
  В хатині була одна рогожа, на якій лежав Нам Кієн. В центрі стояв низький стілець без стільців. З вигнутого стелі звисав єдиний гасовий ліхтар. Він не був запалений, ймовірно, з-за спеки і того факту, що палюче сонце зберігаються досить хорошого світі. Нам Кієн лежав на спині. Він слабо підняв руку і жестом запросив мене до себе.
  
  
  «Сарики... добрий провід. Сарики приведе вас... в Ангкор Тома», - прошепотів він хрипким голосом.
  
  
  «Не намагайся зараз говорити, Нам Кієн».
  
  
  Його губи ворушилися, однак слів не було. Его мова облизав ih. «S-Суспільства... Срібною Змії... погано. Вбили мого сина. Коли Суспільству потрібні люди, вони... входять в село. Прошу добровольців. Кажуть, що це патріотичний обов'язок. Повернути Дельту Меконгу Камбоджі. Якщо... якщо... нам один молодий чоловік не стане добровольцем. уб'ють одного або двох. Тоді немає ... проблема з пошуком добровольців ".
  
  
  
  Її готель це почути, але я знав, що, кажу, Нам Кієн прискорює власну смерть. Її подумав про час, який ми провели разом, і про те, як частини її, намагався отримати від нього цю інформацію. Тепер він був готовий розповісти мені, хоча, можливо, більше нікому нічого не розповість. Її, відчував себе винним.
  
  
  Він зітхнув. Його очі були закриті, і навіть зараз, коли він говорив, вони залишалися закритими. «Мій син... в маленькому селі... на північному заході Камбоджі. Візит дівчини. Суспільство прийшло до нього... велів йому було приєднатися. Він відмовився. Він був не навколо села. Він був в гостях у дівчини. Йому було все одно, кому належить дельта Меконгу. Він повторювали їх ... знову і знову, що він не навколо села. На наступний ранок ... він отримав одіна за кинджалів Суспільства. Дуже загадково ... до настання темряви ... мій син ... ... мертвий ...
  
  
  "Як?"
  
  
  Він облизнул губи, тримав очі закритими і чекав. Її, знав, що йому було боляче. Він сам помирав, але все ж говорив про смерть сина. «Кинджал», - сказав він. Його голос ставав все слабкішим. «Суспільство отримувало багато добровольців навколо села. Вони безжалісні...... більш ніж... В'єтконг... Північний В'єтнам...»
  
  
  Її думав, він вислизнув. Всі м'язи його обличчя розслабилися. Він виглядав пасивним і абсолютно позбавленим життя. А потім його губи почали знову ворушитися.
  
  
  «У Сарики... є кинджал. Ви повинні сказати... Сарики, щоб він показав его... вам. Сарики приведе вас... до... Ангкор-Тома...»
  
  
  Його губи перестали ворушитися. Його рот був відкритий. Він лежав зовсім нерухомо, розслабивши кожен мускул особи. Ще до того, як її розглядали його пульс, її, знав, що Нам Кієн мертвий.
  
  
  Хтось пройшов через двері хатини. Її швидко повернувся, щоб щорічно, хто це був. Типу, гей було 18 чи 19. Її шоколадні очі пронизали мене, але на її прекрасне обличчя не було ніякого виразу. Вона була в'єтнамкою, і її шкіра омелою багату гладку текстуру. Позаду нах увійшов великий чоловік, який, мабуть, був вождем.
  
  
  Дівчина спокійно подивилася на мене і сказала: «Мене звуть Сарики. Мені сказали, що Нам Кієн був поранений».
  
  
  
  
  Сьома глава
  
  
  
  «Ему вже не боляче», - сказав я. "Він мертвий."
  
  
  Раптом вираз її обличчя змінився. Її зуби були оскалом, а очі наповнилися виразом спалити. Вона випустила гучні задушливі ридання і впала на коліна поруч з тілом Нам Кієна. Її струнке тіло тремтіло від глибоких ридань.
  
  
  На старому морщинистом особа вождя з'явилася печаль, коли він подивився на дівчину. Потім його втомлені очі звернулися на мене. «Ти підеш, будь ласка».
  
  
  "Вийти?"
  
  
  «Ви будете чекати в інший хатині», - сказав він. "Йди!"
  
  
  Її, звівся на ноги і підняв рюкзак. Тут відбувалися речі, про які їй нічого не знав і, напевно, це не моя справа. Її мовчки вийшов назовні. Якась стара жестом запросила мене слідувати за нею. Коли ми йшли до іншої хатині в колі, її отримав багато поглядів від жінок і дітей. Її, відчував себе дивним чоловіком на побаченні. Її приїхав сюди в попросив суспільства, і тепер її був пов'язаний з провідником, его селом і дівчиною, яка займається повинна була зайняти місце. Мені було цікаво, яка у нах зв'язок з Нас Киеном. У нього був тільки один син. Була вона кузиною? Тоді її, замислився, чому мені цікаво.
  
  
  Стара відійшла в сторону, а її, увійшов до хатини. У цього не було стільця. На земляній підлозі циновок не було. Мій гол вдарилася об м'яку громіздку сумку, і я подумав, що спробую йогу, щоб розслабитися без склепіння. Це було останнє, що я пам'ятаю.
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Вона вразила мене за плече один раз, потім відступила. Їй було дуже глибоко у згадках минулого. Її був з прекрасною жінкою на ім'я Кеті, її сином, і ми їхали в старому Остіні, мчащемся на кордоні з Гонконгом. А потім, поки її, цілував її і відчував її м'якість, вона сумнівалася в тому, навколо якого світу вона родом. Але сумніви пішли, коли її повернув її чоловікові. Вона подякувала мене і сказала, що бажає... але потім нічого не сказала. Ee чоловік забрав її і свого сина і поїхав, залишивши мене з Яструбом, стейком, вночі п'яною в Гонконзі і зустріччю зі стюардесою авіакомпанії через тиждень в Іспанії. Коли її відчув тремтіння в плечі, мої ступні торкнулися піщаного дна минулого, мої коліна зігнулися, потім напружилися, і він почав плисти вгору через темне підсвідомість. Тиск послабився, її штовхнув ногою, ніби тягнув за мотузку, і коли її вирвався на поверхню, мої очі відкрилися, щоб щорічно на прекрасне обличчя Сарики.
  
  
  «Американець», - сказала вона. Її, похитав головою і зосередився на ній, принюхався, пробурмотів щось про хороше, потім sel відвертими.
  
  
  Сонце вже спускалося по небу. Уві сні її упрів, так що мій шведів була настільки мокрій, що її можна було вичавлювати. Мій ущелини заніміла, але я відчував себе відпочившим. Сарики стояв на колінах навпроти мене. На ній була проста вільна сорочка, а її темні блискучі волосся було зібране в пучок на потилиці. Ee широкі, злегка розкосі очі дивилися на мене з цікавістю. У нах було трикутне обличчя з гострим, майже виступаючим підборіддям. Її рот був широким, а губи повними. Ee струнке тіло ніде не прижималось, і не розтягувалося до сукні. Вона виглядала тендітною, як ніби її дуже легко зламати.
  
  
  
  
  Але цього суперечили два моменти: ясність її погляду, немиготливого, твердого, з сильною лінією підборіддя, різко переходить до підборіддя, який виглядав сильним і впертим.
  
  
  Її карі очі дивилися на мене з легкою цікавістю і натяком на недавню біль. Вони були почервонілими від мальви. "Ви знали, до Нас Кієна?" запитала вона. Її голос був на диво низьким для такої молодої людини.
  
  
  Її злегка похитав головою. «Не дуже добре. Він проводив мене сюди. Я маю на увазі, він повинен був вести мене в Ангкор Том. Наприклад, в двох або трьох милях звідси нас влаштували засідку якісь молоді північні в'єтнамці...»
  
  
  "Не говоріть більше, будь ласка!"
  
  
  Її насупився. «Мені дуже шкода. Її думав, ти хочеш знати, як він помер».
  
  
  Вона подивилася на долівку. "Він говорив з вами перед смертю?"
  
  
  «Він розповів мені, як помер його син. Він вів мене в Суспільстві Срібною Змії. Її повинен дізнатися про суспільство. Це причина, по якій її тут. Він сказав мені, що Суспільство метод вбив його сина кинджалом, і що у вас є один навколо цих кинджалів. Її повинен попросити вас показати его. І він сказав, що ви проводити мене в Ангкор Том. Якщо ви цього не зробите, мені доведеться повернутися. Думаю, зможу її знайти Мій власний шлях. Мої начальники знайдуть для мене інший спосіб знайти Суспільстві ».
  
  
  «Я не казала, що не візьму тебе».
  
  
  «Що ж, її не дуже популярною. Два села вже були знищені, і багато невинних людей до блідо-через мене. Нам Кієн був одним навколо них. Якщо ти не хочеш вести мене, її заплаву. "
  
  
  «Американець», - втомлено сказала вона. «Ви агент, посланий сюди вашим урядом, щоб знайти Суспільстві Срібною Змії. Що ви зробите з Суспільством, коли знайдете його?»
  
  
  «Я не можу зараз відповісти на цей штопора», - чесно сказав я. «Я не зможу відповісти, поки не знайду ih».
  
  
  "Ви почекаєте". Вона встала і плавно вийшла з хатини. Її комара ляснув на потилиці. Моє обличчя покрилося кригою від банку, який висох, а потім знову налився. Мій шведів на дотик і пахла так, як ніби її ношу її без зміни протягом року. Я як раз закурив сигарету, коли Сарики повернулася в хатину. У нах щось було з собою, щось загорнуте в рвану ганчірку. Вона кинула його до моїх ніг і позадкувала до протилежної стогони. Вона знову сіла, дивлячись на мене.
  
  
  Її загасив сигарету і нахилився вперед, щоб підняти згорток. Її обережно розгорнув його.
  
  
  Кинджал був срібним або, принаймні, був схожий на сприйнятливим області. Его вістрям була мета змії, відточена до гострої бритви. Інша частина леза являла собою хвилястий напівкруглий хоботок зміїного тіла. Зовнішні кінці були дуже гострими. Ручка була зроблена з плетеної шкіри, що створювало враження, ніби дракон вистрибує з маленької кошика. Це було зловісне зброю, і він міг зрозуміти, чому воно гарантовано вселяло жах в серця кожного, хто ему пручався. Її знову почав його заводити і подивився на Сарики.
  
  
  "Як ви до цього прийшли?" Її запитав.
  
  
  Вона похитала головою, як би відкинувши штопора. Потім вона сказала: «Я дочка вождя. У мене є родичі в маленькому селі на північному заході Камбоджі, де її колись жилці. Якщо останнє бажання Нам Кієна було, щоб її проводила вас до руїн Ангкор Том, її зроблю це. Але я не буду вести вас до руїн. Її відведу вас в маленьке село, де живе мій двоюрідний брат і два його брата. Це недалеко від руїн ». Вона витончено піднялася на ноги, підняла загорнутий кинджал і ковзнула на день. Її тіло було гнучким і здавалося, що її руху майже погойдувалися. У нах не було б проблеми з тихою ходою по ночах. На день вона повернулася назад. «Сьогодні ввечері ми переберемося в Камбоджі», - сказала вона. «Коли ми будемо в Камбоджі, нас буде менше турбувати Північний В'єтнам і В'єтконг. Ми будемо подорожувати ніяк не коли і вночі. Відпочивайте швидко, якщо зможете». Потім вона пішла.
  
  
  Я не знав, як швидко відпочину. Її розтягнувся на рюкзаку і закрив очі. Може бути, його міг би повернутися до Кеті або стюардеси авіакомпанії в Іспанії, і продовжити з того місця, на якому зупинився, перш ніж Сарики потряс мене за плече. Але сон не шелл.
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Коли ми йшли, були сутінки. Сонце сіло вже майже 20 хвилина, влад все ще була з нами, комахи збиралися хмарами, і, коли сонце вже опустилося, воно потягнуло за собою по небу величезну зморшкувату червону скатертину. Тканина ще не застигла. На nen були розриви і дірки, виднілися серро-блакитні, і вони тягнувся майже відкрито над селом.
  
  
  Сарики переодягнувся в селянські штани, які носили більшість жителів села, і синю блузку з гудзиками спереду і довгими рукавами закатаними до ліктя. Хоча вона переодяглася, вона залишила з собою той же характер. Її прекрасне обличчя залишалося пасивним в її особливому байдужості. У нах був рюкзак навколо грубого матеріалу.
  
  
  Ми пішли пішки через джунглі. Для мене була одна дуже реальна різниця. Її скупався, поголився і переодягнувся. З ще однією тарілкою рису її, відчув себе готовим возз'єднатися з людством. Ніхто не махав рукою на прощання, ніхто не дивився. Якщо б мали бути похорони, до Нас Кієна, нам Сарики, її нам би ih не побачили. Життя в селі, здавалося, йшла своєю чергою..
  
  
  
  
  Життя в селі, здавалося, йшла своєю чергою.
  
  
  Темрява настала швидко. Сарики йшла довгими дівочими кроками, і потім Нам Кієна це здалося одночасно чудовим і дивним. У мене не було проблем з нею. Вона вибирала стежки, як ніби знала, що робить. В темряві вона стала просто тінню переді мною, гнучкою фігурою, для якої її повинен був слідувати.
  
  
  Ми рухалися швидко і рідкісних лікувальних відпочивали. Сарики показала, що принаймні така ж мовчазна, як Нам Кієн. Її звик подорожувати по джунглях, і мені здавалося, що ми добре йдемо. Коли ми відпочивали, Сарики ніколи не говорилаа, просто сидів навпроти мене і дивилась в землю. І вона ніколи не говорила, коли пора починати знову; вона просто вставала і йшла.
  
  
  Незабаром потім півночі вона сказала мені перші слова, сказані потім того, як ми покинули село. «Ми перейшли в Камбоджі», - сказала вона. Вона продовжувала йти, не зупиняючись.
  
  
  Її озирнулась. «Наших прикордонників, наші ВИБОРИ?»
  
  
  «Таких місць багато».
  
  
  І це був підсумок розмови.
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Наступні день і ніч ми йшли через Камбоджу до річки Меконг. У селах, через які ми проїжджали, до Сарики ставилися зі скромним повагою, очевидно, як до дочки вождя. Вона розмовляла тільки з головою кожного села і наодинці. Ми їли в селах і спали на них. Декілька разів намагався почати розмову, але зустрічав безмовні погляди з кам'яним обличчям. Викладка стала простою. Ми йшли попереду. Якщо ми приходили в село, нас відразу але виявилося, і він не бачив її знову, поки не настав час іти. Якщо потім чотиригодинний прогулянки не було села, ми зупинялися і з'їдали жменю рису.
  
  
  Влад, схоже, на нах не діяла. Якщо з настанням темряви села не було, вона вибирала для мене місце, а для себе - трохи далі. Розкладали циновки і лягали спати. Вона завжди будила мене перед світанком, хоча її іноді дивував її тим, що прокидався, коли вона приходила. Її, подумав, що через день або два її розбуджу її.
  
  
  Спочатку її, турбувався про неї. Вона відчувала вище, тому що Нам Кієн був мертвий, і, можливо, в деякому сенсі лівому її винен. Так що ж це зробило мене? Ненависть - це видима емоція. Презирство - інше. Ці речі можна побачити по лукавому погляду або нахабному жесту. Але вона нічого цього мені не показала. Вона показала мені байдужість. І її навіть не знав, що Нам Кін значив для нах.
  
  
  Якщо її підвів до Нас Кієна, її придумав ще одну причину її байдужості. Принцеса. Її, подумав, що тут, в цій частині Азії, це було великою справою. Може бути, вони дізналися її думати, що вона на голову вище людського роду. У цьому випадку її був нижче її положення. Але через якусь нез'ясовну зв'язку з Нас Киеном і того факту, що він дав мені слово, вона відчувала себе зобов'язаною спілкуватися зі мною, простою простолюдином. Це якщо ви хочете назвати те, що ми робимо, спілкуванням.
  
  
  Всі ці години ходьби по ній, якщо мені багато часу подумати. І хоча спочатку її, хвилювався, але незабаром змінив це на легке цікавість. Якщо б обставини склалися інакше, і якщо б її не відчував провини за смерть Нам Кієна, її б сказав Сарики продати свій путівник де-небудь ще.
  
  
  Лиже до вечора ми досягли річки Меконг. Її міг чути це задовго до того, як ми прийшли до нього. Стежок зробила невеликий покажчиків в джунглях, поверхня стала м'якою, перетворившись у зарослий водоростями пісок, попереду росла густа виноградна лоза, а з іншого боку тяглася річка. Там, де ми стояли, він шелл глибоко і швидко, схожий на широку стрічку зеленого полотна. Із-за глибини та ширини в цьому місці зберігаються це відчуття прихованої сили.
  
  
  Сарики раптом стала дуже балакучою.
  
  
  «Ми не можемо перейти тут», - сказала вона голосніше, ніж їй коли-небудь чув. «Ми повинні знайти неглибоке місце, і ми повинні потім перейти настання темряви». Її зухвалий ніс був зморщений. Вона подивилася вгору і вниз по річці.
  
  
  Його сказав."Чому?" «Ми можемо плисти за течією. Ми можемо увійти разом і триматися інший для іншої. Якщо вам потрібно, ми можемо взяти колоду або трохи дерева, щоб плисти за ним. Чому ми повинні чекати темряви?»
  
  
  «Річка патрулюється. Вночі вона буде менш небезпечною. Ніяк не коли річка використовується Вьетконг. І далі ніяк не коли і вночі патрулюють американські катери і як повідомило посольство. Вони стріляють у все, що рухається».
  
  
  «Чудово», - сказав її без почуттів.
  
  
  Вона йшла вниз по річці, тримаючись досить близько в джунглях, щоб нас не могли помітити снайпери на & nb.
  
  
  Її уважно стежив за нею, помітивши, що маленький тугий вузол на її потилиці ослаб. Він погойдувався з кожним кроком, який вона робила, і павукові пучки прилипали до її вологою шиї. Це була красива шия, довга і гладенька. Її, знав, що якщо що-то в наших відносинах не зміниться або ми швидко не доберемося до місця призначення, у мене будуть проблеми.
  
  
  Йдучи туди за нею, її зловив себе на тому, що щось шукаю. Він, як туго затягувалися частини селянських штанів, коли вона робила ці довгі shaggy. Він, як синя блузку облягала її груди. Її добре знав її фізично. На нах було надто легко дивитися і занадто частини занадто близько.
  
  
  
  
  
  Ми йшли по безлічі порогів, білої води крутилася і кипіла навколо валунів, з гострими щербинами виплат прямо під поверхнею. Її, думав про стрибках з валуна на валун, але було одне місце, де мені довелося б перестрибувати високі камені одним стрибком. Сарики продовжувала йти. Її продовжував стежити і дивитися.
  
  
  Вище порогів ми вийшли на швидке мілководді. Протягом було настільки швидким, що здавалося небезпечним, але вода здавалася нижче пояса. Сарики вивчила його, подивився вгору за течією, потім вниз за течією. З кожним жестом вузол ee голів розпадався все більше і більше. Щоб не думати про неї, її сам перевірив неглибоке місце. Було досить каменів, за які можна було триматися, щоб тебе не занесло. Її подумав, нам варто спробувати.
  
  
  «Коли темно», - сказав Сарики. «При денному світлі це дуже небезпечно».
  
  
  Ми вилізли через рюкзака і таку гру на камені вздовж берега. Сарики подивився на іншу сторону річки.
  
  
  Її запитав. "Чому ти не пішла?"
  
  
  Ee мета повернулася до мене. Цього було достатньо, щоб трохи не зірвати вузол, але не зовсім. Вона подивилася на мене, ніби її втручався в її думки. "Куди йти?"
  
  
  «В ту село на північному заході Камбоджі, де живуть двоє зустрінуть ваших братів і двоюрідний брат».
  
  
  Вона відвернулася від мене. Її міг бачити, як її щелепа зводиться до гострого підборіддя. Шкіра ee паличок виглядала такою гладкою, що здавалося, ніби вона розтягнута. Але вона мені не відповіла. Її, зрозумів, що нам разу не бачив її посмішки.
  
  
  Було близько години або двох до темряви. Її, нахилився до пачці і закурив. «Сарики, - сказав я, - ми з тобою подорожуємо разом цілу ніч і майже один повний день. За цей час її міг підрахувати загальну кількість слів, які ти мені сказала на моїх пальцях, і не використовувати обидві руки. Може бути, той факт, що я американець, ображає тебе. Може ти думаєш, що я нижче тебе зростанням, ти дочка вождя і все таке. Може ти думаєш, що я встромив цей кинджал у груди Нам Кієна ». Тепер вона дивилася на мене, але в її очах не було ніякого виразу. Але, принаймні, її привернув її увагу.
  
  
  "Якщо ти так думаєш, ти не могла більше помилятися. Її знаю, що ти сказала мені не говорити про це, але якщо ти думаєш, що ми з Нас Киеном були ворогами, то помиляєшся. В одному селі нас мало не вбила група вьетконговцев. Ми втекли і сховалися, поки вони проходили mimmo нас. Наступна село була знищена ними, а в наступній вони чекали нас. Це була пастка. Її вбив шістьох навколо них. Її прибрав старшого, лідера, напевно. Сьомий був убитий, до Нас Киеном, але не раніше, ніж він встромив кинджал у груди Нам Кієна. Він сказав мені віднести його в вашу село. Її так і не зробив. Його було з ним, коли він помер ».
  
  
  «Ви - американський агент, що шукає Товариства».
  
  
  «Голос чому ти так байдужа до мене? Тому що я американець? Я маю на увазі, що раніше її подорожував один, але не залишав чотирьох слідів, і мене змусили повірити, що я просто обіймаю простір".
  
  
  «Це мій шлях. Мені дуже шкода».
  
  
  «Добре», - сказав я. «Якщо ти така, то все, що я можу зробити, це пожаліти тебе. Ти сумна дівчина, і ти залишаєш смуток на своєму шляху».
  
  
  "Будь ласка!" Вона відвернулася від мене.
  
  
  «Тоді це не твій шлях. Є причина, по якій ти так робиш. Їй сказав це, чи це те, чого їй ще не торкнулася? Ти не справляєш враження на мене, як дівчина, яка займається любить кастову систему або зазнається. Але я її не знаю. Я не знаю вас. Ми могли б продовжувати так багато місяців, і його все одно не дізнався б вас ".
  
  
  «Це війна», - сказала вона.
  
  
  «Ні, це занадто загальне. Яка частина війни? Зворушила вас особисто? Я маю на увазі, крім Нас Кієна. Чи була ваша село спалено або ваша сім'я вбита?»
  
  
  "Досить!" Вона схопилася і пройшла досить далеко вгору по річці, так що я не міг її бачити.
  
  
  Її з огидою кинув цигарку в річку. Довгі тіні тяглися до середини води. Її спостерігав за швидкістю річки і намагався придумати загадку, яка займається полягала в Сарики. Можливо, вона знала щось про суспільство, яке не розповідала мені. Мені запам'яталися три речі про неї: якими були її стосунки з Нас Киеном? Чому у нах був один з кинджалів Срібною Змії Суспільства? Від кого вона це отримала? Може бути, вона дійсно була членом самого Суспільства.
  
  
  Вона повільно повернулася. Типова жінка надула б губи. Але не Сарики. Вона використала час далеко від питань, щоб поправити вузлик на голи. Вона уважно спостерігала за мною, коли наближалася в угасающем сонячному світлі. Вираз її обличчя виглядало задумливим, як ніби вона з готелем щось сказати. Вона сіла поруч зі мною.
  
  
  «Ви гарні, так як всі американські чоловіки повинні бути красивими», - сказала вона. «Ви сильні та здорові на вигляд. І ви кажете, що мені недбало. Це правда, але мені цікаво, наскільки відкритими і доброзичливими ви, американці, якщо б з вашого боку була захоплена протистоянням із загарбниками».
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Ми рушили через річку через годину, потім заходу сонця. Додатковий час повинен був дати сутінки час повністю потемніти.
  
  
  Високо тримаючи рюкзаки, ми увійшли у воду, Сарики йшла попереду, а її - відразу за нею. Дивно, але протягом виявилося ценымногие сильніше, ніж здавалося. Темна вода стікала по моїх ногах і кісточок, і мені доводилося міцного триматися за камені. У Сарики були проблеми. Ee ноги весь час вислизнули з-під нах, і коли вона спробувала вхопитися за камені, її пальці зісковзнули з краю. Її швидко підійшов до неї і простягнув руку. Вона подивилася на мене з гордим викликом і відмовилася від моєї руки.
  
  
  «К чорту її!» - подумав я. Я не повинен був дозволяти гей, взяти на себе роботу, до Нас Кьена. Її повинен був повернутися і спробувати знайти іншого проводу.
  
  
  Коли ми досягли середини шляху через річку, і вода ставала все холодніше і глибше. Сарики відкинула голову, тонкими руками хапалася за кожен камінь, до якого вона підходила, високо піднявши рюкзак. Можливо, як дочка вождя вона думала, що володіє здібностями, які перевершують інші людські дівчата. Але її сили не допоможуть ей, якщо часом стане сильнішою.
  
  
  Ми пройшли половину шляху. Річка не поглиблювалася, так і мілководдя знову не починалося. Оскільки мої ноги були сильнішими, її підтягувався до Сарики. Було легко сказати собі, що мені наплювати, якщо вона буде стрибати по порогах, але факт залишався фактом: вона знала дорогу в село. Їй цього не знав. Якщо вона хоче бути гордою і дурною, це її справа. Вода почала міліти. Потім її почув щось ще, крім шипіння вируючої води.
  
  
  Спочатку це здавалося далеким. Ми з Сарики завмерли на місці. На & nb мерехтіла маленька місяць. Її міг бачити вгору за течією, і задавався питанням, чи це була човен. Між скелями було достатньо місця, щоб човен міг пройти, і хоча пороги нижче були швидкими і кам'янистими, хороший човняр міг між ними маневрувати. Потім, коли її почув звук wup-wup-wup, її зрозумів, що це було. Її штовхнув Сарики.
  
  
  Її, закричав. "Поспішайте на берег!"
  
  
  Сарики вдарила швидко, наполовину пливла, наполовину стрибала по камінню. Її поспішав відкрито про неї. Тоді її, подумав, що буде краще, якщо її опинюся перед нею. Її міг би потрапити на берег, скинути рюкзак і допомогти ей. Її плив під кутом, так як звуки ударів по & nb ставали все голосніше. Але її все ще чув потужне бурчання не заглушеного двигуна. Він снаряда вгору за течією і наближався.
  
  
  Її рухався трохи вниз по річці від Сарики, дозволяючи течією допомагати мені. Її хитався між камінням, як Тарзан, пробирається крізь дерева. Хоча її був трохи більш незграбним. У темряві її міг розрізнити темний берег відвертими перед собою. Дно річки не покращився, і берег виглядав високим, брудним і трав'янистим.
  
  
  Потім звук двигуна був настільки гучним, що здавалося, ніби він був щиро над нами. Її першим побачив потужний брильов. Вертоліт летів по річці. Вертольотом обігнув покажчиків вгору по річці і ліниво перетнув річку, наближаючись до нас. Кулемети його не бачив, але знав, що вони там є. Сарики була приблизно в десяти футах від мене, а до берега залишалося ще добрих п'ять футів. Вертольотом знизився, і його великий гвинт збивав воду під собою. Суд боснії та герцеговини засудив Він, повільно рухаючись. Її, нахилився з рюкзаком тому, штовхнув його вперед і задоволено крякнув, почувши, як він вдарився об берег. Потім її злегка нахилився і пірнув до берега. Течією віднесло мене ще в 15 футів, перш ніж її знайшов лозу, яку потрібно було схопити. Її піднявся по крутому брудному схилу.
  
  
  Вертольотом пролетів над нами і поволі рушив далі. У світлі місяця і відображенні ліхтарики на & nb її побачив на nen американські знаки відмінності. Потім він зробив ледачий коло. Її снаряд вгору по річці, пробираючись крізь густу зелень. Коптер повернувся швидше. Листя плескали мене по обличчю, її мало не спіткнувся.
  
  
  В яскравому світлі ліхтариків побачив її Сарики. Пучок її волосся повністю розпустилася, і волосся розсипалися віялом на & nb, як темний мох.
  
  
  Вертольотом повертався назад, всього на кілька футів над водою. Раптом звідкись навколо нижньої частини вертольота пролунав гучний тріск, і сплески вогню. Лінія вогню забризкала струмінь води менше ніж у трьох футах від Сарики. Її руки зісковзнули з каменю. Протягом призвело ee до іншого, і вона спробувала схопити його. Вона знову промахнулася. Коптер знову вилетів майже покажчиків. Він знизився і піднявся, потім відкотився назад, щоб зробити ще один підхід. Тепер все йшло ценымногие швидше. Знову з великокаліберних кулеметів вибухнув вогонь, і у воду потрапили кулі. Сарики був майже поруч зі мною. Їй був готовий стрибнути і схопити її. Але протягом швидко змінилося. Сарики віднесло до центру річки, і вниз до порогів.
  
  
  Я не міг її бачити. У тьмяному місячному світлі її спостерігав за ділянкою течії, яка забрала її, і бачив, які скелі він оточує і з якого боку річки досягне порогів. Більшу частину шляху він залишався в центрі.
  
  
  
  Потім він наче рушив двома невеликими вирами на протилежний берег. Її відчував безнадійний відчай. Її анітрохи не міг перебратися вчасно. А потім її побачив Сарики.
  
  
  Її дістався до порога, а вона вытолкнулась по течії, яке забрало сл. Вона пливла під кутом до берега. Потік не затягнув її; її мета не вдарилася об каміння. Але вона втомилася. Ee гребки були схожі на немовля у ванні; руки піднімалися і опускалися, але без сили.
  
  
  Її стрибав через виноградні лози і пробирався крізь товсті листки, поки біг до неї. Вона починала котитися по порогах, і, почасти, її втома була викликана тим, що вона боролася з плином. У нах не було ніякого прогресу, але, принаймні, вона не дрейфувала. Це дало мені достатньо часу, щоб випередити її. Її був на півдорозі вниз по порогу, коли вона перейшла на невеликий уступ, і почала звиватися і повертатися. Її рюкзак вже пройшов mimmo мене. Її, знав, що це буде небезпечно.
  
  
  Її залишив берег в стрибку, в результаті якого її впав на великий валун. Її, приземлився на руки і ноги і завмер, тримаючись. Камінь був слизьким. Річкова вода хлюпотіла мені в обличчя, закриваючи очі. Повільно її став на камені. Сарики не підходив до мене. Вона була лиже, до центру річки, рухаючись головою вперед, її довге темне волосся розвівалися позаду нах, як розвівається прапор. У мене було нестримне бажання не зводити з нах очей. Може бути, тому люди тонуть, а інші на них дивляться.
  
  
  Її, подивився на місцевість навколо мене. Вона наближалася дуже швидко. Скоро вона піде, і тоді вже нічого не можна буде зробити. У п'яти футах від нього був досить плоский камінь. Не задумуючись, кинувся її на це. Краю каменя вдарив мене в житті. Мене збило дихання. Протягом дергало мої ноги, відриваючи від каменя. Її почав чіплятися нігтями. Вода здавалася крижаною, найхолодніше, що я відчував. Її вперся ліктями в камінь і підвівся. Сарики проходила по іншу сторону.
  
  
  Вона простягла мені руку. Її, потягнувся до неї, і потік переведення її з мене. Моя рука вдарилася об воду, хапаючись за що завгодно. Її відчула павукові пасма волосся, а потім ih густоту. Її набирає жменю, обернув навколо зап'ястя і відкинувся назад, потягнувши. Її, відчув, як її тіло тягнеться до течією. Її продовжував тягнути, поки не опинився на протилежному кінці скелі. Тепер ee мета була близько. Її потягнувся вниз, намацав ee спину, взяв її під руки і потягнув за собою на камінь.
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Навіть в джунглях вогнище може дати затишне тепло. Той, що я зробив, був димним, тому що там було не так багато сухого дерева. Уздовж порогів мені вдалося знайти один або два колоди, які були заболочені, а потім висушені на сонці. Це був затишний багаття.
  
  
  Навколо нього сохла, шведів Сарики. На ній була моя додаткова зміна одягу, яку вона взяла, щоб переодягнутися. Все, що у нах було, було втрачено, коли її рюкзак був винесений потоком. Це як би кинуло її мені на коліна і, здавалося, зробило її нещасною.
  
  
  Її, відніс її назад, розлучився вогонь, приготував партію рису і віддав гей половину своєї сухого одягу. Вона не визначився нам слова подяки. Незважаючи на це, мені було добре. Вперше з ними тхора, як я зустрів її, її, відчув себе головним. Можливо, вона знала дорогу в село, але у мене була ee шведів.
  
  
  Вона сіла на камінь перед вогнем, ноги разом, рядки моєї сорочки щільно обійняв ee. Вона здавалася незручної, збентеженою. Вона взяла рись, який її приготував, і їли мовчки. Потім вона просто сиділа і викручувала свої довгі густі волосся.
  
  
  «Що ж, - сказав я, потягуючись і позіхаючи, - думаю, пора повертатися». Її, встав перед нею на коліна. Вона відвернулася.
  
  
  «Сарики, - сказав їй м'яко, - я не проти навести порядок в еде сьогодні ввечері, тому що в тебе був досить болісний досвід. Але з цього моменту я думаю, що буде справедливо, якщо ти тягнешся своїм власним вагою. килимок для зведення; її зробив зручне ліжко навколо листя. Але ви ніколи не спіткнетеся в п'ятдесяти ярдах звідси, щоб переночувати. Якщо її так ображаю вас, то йди вперед. Просто залиш мою рогожу, і всі Її розклав його біля вогню, щоб тобі було добре і тепло. Думаю, ми почнемо відразу після сходу сонця, якщо ти не проти. Якщо ні, її буду радий почути будь-яку логічну причину, чому б і ні. . "
  
  
  Її чекав. Вона продовжувала дивитися на землю праворуч від себе. Ee руки були обвиті навколо волоса, як ніби вона піднімалася на якийсь мотузці. На її обличчі не було ніякого виразу. Її ей злегка посміхнувся і поцілував в мочку. «Немає скарг? Добре. Побачимося вранці».
  
  
  По той бік багаття її розтягнувся на ліжку навколо зелених листків, заклавши руки за голову. Сон вислизав від мене.
  
  
  
  
  У nen було стільки думок - ріка, що пливе по Сарики, вертольотом. Американець. Чудово. Цікаво, як далеко ми були від місця призначення? Між ними села, де Сарики зможе знайти одяг, освіту і, можливо, ще один рюкзак. Але до них тхора нам доведеться жити за рахунок моїх запасів. На мій погляд, вона була невдячною розпещеним поріддям. Її, замислився над ідеєю перекинути її через кожному людові, і відшмагати. Який у цьому сенс? Ні, їй дозволю гей гул мене до руїн. В селі він вона розповідала про те, де живуть її брати, і двоюрідний брат, її міг або найняти іншого проводу, або зайнятися пошуком самостійно. У будь-якому разі, її б з нею розлучився. Потім мої очі стали важкими. Її спав.
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Щось розбудило мене, змусивши зрозуміти, що я не один. Її, повернувся на бік і відчув густий запах її волосся. Мої очі все ще були закриті. Її, простягнув руку і торкнувся теплою гладкою плоті. Моя рука ковзнула вниз по її спині, по твердому вигину її гладкою попереку, і мої очі раптово відкрилися.
  
  
  Сарики лежали поруч зі мною на моєму ліжку навколо листя. Ee маленька оголена груди щільно пригорнулася до моїх грудей. Її очі пильно вдивлявся в моє обличчя, ніби вона дивилася в бік горизонту, і намагалася щось розгледіти. Її губи злегка прочинилися.
  
  
  «Сарики», - почав я, але ee рука підійшла до мене до рота. Це була тонка рука з довгими тонкими пальцями.
  
  
  «Ти врятував мені життя», - сказала вона, і її низький голос був хрипким. «Ви вчинили дуже сміливо. Її хочу висловити вам свою подяку».
  
  
  «Я не хочу цього, - сказав я.
  
  
  «Тоді бери його з якої завгодно причини». Ee пелюсткові губи притиснулися до моїх, її рот був відкритий, язик метався, руки торкалися, промацували.
  
  
  Потім вона опинилася назавжди мною, злегка піднесена, так що тільки соски її грудей стосувалися волосся на моїх грудях. Її вологі губи торкнулися моїх щік, вух, горла. Її знову відкотився на бік і слабо спробував відштовхнути її. Мій складати долар не було в цьому, і вона знала це. Її весь час казав собі, що не хочу цього з милости, але з-за взаємної потреби, фізична усвідомлення іншого, з іншого - чоловіки і жінки - було основним.
  
  
  Моя рука знайшла желатинову м'якість її грудей. Вона піднесла сосок до моїх губ. Мої руки легко ковзали по її спині; Її, притягнув її до себе і підняв на лікті.
  
  
  Її очі були закриті. Її блискуче чорне волосся були розпущені віялом під головою, утворюючи обрамлення. Її тіло було кольору червоного дерева з текстурою полірованого дерева. Їй дозволив своїм пальцям провести уявну лінію між її грудьми, по крихітному пупка, по невеликому виступу життя і вниз по м'якому пуху оксамиту між ee нога.
  
  
  Її готель розповісти гей, як я її спостерігав за її рухом, що я схвалюю те, як вона рухається, і те, як це виглядає.
  
  
  Ee рука була на мені, направляючи мене до її вологи. Її ноги розсунені. Коли її, увійшов в nah, ee, нижня губа була затиснута між зубами. Її, подивилась на темні соски, які вказують на гладку пружні груди. Невеликі стогони вирвалися навколо її горла, коли ми рушили разом, а потім розлучилися. Їй багато чого готель гей сказати. Але її ей, нічого не сказав.
  
  
  Ці рухи стали нерегулярними. Її, відчував, як піднімаюся. Подивившись на нах її, побачив, що її нижня губа все ще затиснута зубами.
  
  
  Потім вона стала дикою. Її коліна піднялися, її рот відкрився; вона корчилася і корчилася піді мною. Ee пальці схопили мене за волосся і притягли мій рот до того місця, де вона чекала відкритого і нетерплячого.
  
  
  Коли вона досягла вершини завершення, це було схоже на врізання машини в цегляну стіну. Її тіло ожило від тремтіння. Її, відчував, як її мова проникає в мій рот, а вилітає з нього.
  
  
  А потім її, відчув, що йду. Її міцного притиснув її до себе, ігноруючи її тонкі крики боляче і слабкі спроби віддихатися.
  
  
  Її готель гей багато чого розповісти, але нічого не сказав. Її взяв ee так, як вона готелів, щоб її взяли.
  
  
  
  
  Глава восьма
  
  
  
  Її, почував її в своїх обіймах більшу частину ночі. Її відчув солодке ee дихання на своїй щоці. Пасма її вугільних волосся лоскотали мені ніс. Тепла м'якість її оголеного тіла притиснулася до мене. Ee мета лежали між моєю грудьми і плечем. Тим не менш, коли яскравий вугіллі ранкового сонця змусив мене заворушитися, її не було в сміття зі мною.
  
  
  Її прокинувся і побачив, що вона, повністю одягнена в сухий одяг, розводить вогонь. Дивлячись на нах, її думав, що вона мені більше подобається в моїй селянській сорочці. На самому делле вона мені найбільше подобалася.
  
  
  «Доброго ранку», - бадьоро гукнув її. «Ти намагаєшся справити на мене враження своїми знаннями про дерево? Я маю на увазі розведення вогню і все таке».
  
  
  Вона абсолютно нічого не сказала.
  
  
  Її насупився. "Щось не так, Сарики?"
  
  
  «Все в порядку», - сказала вона.
  
  
  Її спуститися з листя і підійшов до неї ззаду. Її повільно обвив руками її талію. "Попалася!" Її сміявся.
  
  
  Вона звивалася в моїх руках, а потім вивільнилася. Вона відскочила від мене і вишкірила зуби. "Стоп!" крикнула вона. "Зупиніться!"
  
  
  Її, помітив, що волосся знову зібрані в пучок. Її сидів на камені і дивився на нах. Потім відчув її в собі гнів.
  
  
  "Прости мене, Сарики
  
  
  
  
  , - сказав їй, - Але коли їй займаюся любов'ю з дівчиною, з жінкою, яка займається мені небайдужа - це моя природа - знайомитися. Її зазвичай обіймаю її, коли можу, гладжу її, коли вона проходить mimmo, і, можливо, цілую її в шию, коли вона нахиляється. Її продовжую покладати на нах руки, тому що відчуваю якусь виняткову приналежність. Її, відчуваю, що потім цього виникає якась зріла відповідальність, яка займається свідчить, що кожен повинен ставитися до іншого, з добротою. Її прокинувся, відчуваючи себе добре з-за минулої ночі. Її готель, щоб ви знали."
  
  
  «Минула ніч була дурною», - кинула вона на мене. «Дурна помилка подяка з-за річки».
  
  
  «Для мене це було щось більше, Сарики. Але ти можеш зіграти так, якщо хочеш. Ваша репутація не буде зіпсована істотами навколо джунглів, які бачили і чули нас. Але я хочу, щоб ти запам'ятала одну річ. Ти приходила до мене вчора ввечері. Назвіть це дурною помилкою подяки, якщо хочете. Якщо це нічого не значило для вас, може бути, вам варто. Але пам'ятайте, ви прийшли до мене ».
  
  
  «Ми витрачаємо час даремно», - огризнулася вона. «Ми поїмо, а потім підемо. Нам ще належить подолати велику відстань».
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Так воно і залишалося наступні два дні і ночі. Ми йшли мовчки, і коли ми зупинилися на нічліг, вона більше ніколи не приходила до мене. В першому селі, в яку ми прийшли, вона одягла нову одяг і взяла рюкзак.
  
  
  Зіткнувшись з чимось подібним, чоловік схильний сумніватися в собі, і, можливо, навіть у своїх здібностях. Вона прийшла до мене вночі, я хочу чистого сексу. Незалежно від того, який ярлик вона ввела на це, на зразок вдячності, вона все одно готелю сексу. Не те щоб у нах був широкий вибір тут, в джунглях, але вона могла б втратити его, дочекавшись кого-небудь ще, що вон більше за душу. І все ж вона вирішила зайнятися зі мною сексом. Але чому?
  
  
  Здавалося, вона вмикала і вимикала його, як кран.
  
  
  Однак чоловік схильний сумніватися в собі. Вона прийшла до мене з бажанням чогось. Дав ось це. На наступний ранок вона повернулася до свого тихого настрою. Що це мені казала? Її втрачав зв'язок? Раніше у мене ніколи не було скарг, і її точно не мав проти нах. В найбільш інтимних відносинах Сарики повністю перетворилася на примітивну жінку. Вона ущла, як всі жінки, яких її знав. У суперечкою любові вона перетворилася в просту жінку джунглів.
  
  
  Го початку другій половині третього дня ми приїхали в село.
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Мене новизна піших подорожей вже втомила. Його був змучений і втоми людини Сарики зрозумів, що вона теж. Ми увійшли в село пліч-о-пліч з сонцем за спиною. Діти першими побачили нас, щось крикнули і кинулися геть. Незабаром за дітьми прибігли жінки середніх років. Вони скупчилися навколо Сарики, як ніби вона була королівською особою. Потім двоє навколо них відштовхнули її від мене.
  
  
  Її опустив свій рюкзак на землю і впав поряд з ним. Село виглядала так само, як і всі інші, через які ми пройшли: хатини з солом'яними дахами, розташованих по колу, і основна діяльність виконувалася всередині кола. За ними лежали вічні рисові поля. Молоді люди тільки що почали виходити. Зліва від мене її побачив групу молодих людей, присевших навпочіпки в правому колі. Одіна навколо них, прихований за видом, видавав знайомі мені звуки, знайомі, але недоречні у цьому селі.
  
  
  «Виходжу», - сказав він. «Всі тарифи зникли. Давай, дитинко, говорити зі мною. Поговорив зі своїм татом. Говорити красиво». Була невелика пауза. «Чотири», - сказав голос. «Джентльмени, суть чотири. Ставте на мене, тому що я роблю два і два. Добре, ви потьмяніли. А ви? Двадцять франків? Ви зблідли. Голосувати і все, джентльмени. Всі ставки зроблено. Давай, дитинко. Поговорив з татом ".
  
  
  Інші говорили, як всі гравці в хорошій грає, але базікали в камбоджійському, а той балакав на американському GI. Можливо, її втомився, але не настільки. Мені потрібно було це побачити, тому їй підійшов до гурту. Її, схилявся над ними, але все, що я міг бачити його, була мета дикобраза камбоджийца стрижці їжачком.
  
  
  "Чотири!" він крикнув. «Простий, панове, ви програли». Інші почали відходити. «Вже досить? Йдемо, зараз».
  
  
  Жінка увійшла в групу швидкою риссю. Її впізнав у ній одну навколо жінок, які викрали Сарики. Коли інші гравці відійшли в сторону, її шталь краще роздивлятися гравця. Він підкидав кістки вгору і вниз в руці, слухаючи, як жінка говорила з ним на камбоджійському мовою. Крім короткої стрижки, він був одягнений в яскраву червону сорочку. На ногах були армійські черевики. Він енергійно жував гумку і виглядав, як ніби тільки що вийшов зі тут в американських уживаних автомобілів. Він коротко кивнув жінці і пішов з нею. Її стояла збоку від нього, тому не думала, що він мене помітив. Коли він зайшов у хатину, де був Сарики, її взяв свій рюкзак. До мене підійшли дві жінки і жестом попросили слідувати за ними. Вони відвели мене в іншу колибу, де сидів, і мені подали тарілку рису і ще одну миску овочів. В мисці з рисом були шматки відвареної риби. Її ель жадібно, потім знову нахилився до пачці і курив з закритими очима.
  
  
  
  
  Її не хотів думати, тому що мої думки завжди поверталися до Сарики. Її, згадав, як юне тіло Сарики відчуло мої руки в ту ніч, коли вона прийшла до мене, і викинув цю думку навколо голови. Назавжди подумати про роботу, про місії.
  
  
  Так я і зробив. Їй належить їм, що перебуваю в межах одного або двох днів з руїн Ангкор-Тома. Ця місцевість була настільки далеко, наскільки сказала Сарики, щоб мене відвезти. Звідси мені доведеться або найняти кого-небудь ще, або знайти якусь карту.
  
  
  Їй був упевнений, що Суспільство існує. Добре це чи погано, я не міг вирішити. У Сарики був один з кинджалів, яким був убитий син Нам Кієна. Але у мене не було доказів. У кожній історії завжди є дві сторони. Можливо, син Нам Кієна був порушником спокою, з яким потрібно було мати справу. Може бути, Сарики належав до Товариства або дружила з одним по всьому членів. Треба ще дуже багато чого дізнатися.
  
  
  Тоді мої думки були перервані.
  
  
  Він увійшов у двері хатини, широко посміхаючись. «Привіт, солдат Джо, - сказав він, підхід до мене з простягненою рукою. «Дай мені руку, чувак». Коли ми шкодували один одному руки, він сель поруч зі мною. Посмішка все ще була на його обличчя. Це було молоде обличчя років дев'ятнадцяти. Він виглядав як торт. «Ей, ти ж не думав, що я помітив, що ти дивишся цю гру в кості, чи не так? Її готель перевірити тебе, перш ніж ми поговоримо».
  
  
  Він усе ще тримав мене за руку. «Його Нік Картер», - сказав її трохи спантеличено.
  
  
  «Досить круто, Нік. Її Чонг, двоюрідний брат Сарики».
  
  
  Її розуміюче кивнув. «Ви були в хатині і розмовляли з нею. Звідки ви взяли цей американський сленг?»
  
  
  «Гей, як щодо цього? Їй кажу досить добре, а? В Сайгоні багато чого набрався, - сказав він, попихкуючи сигарою, - як лайно. Її намагаюся зібрати хлопців, щоб вони розважалися грає. ти знаєш? Просто щоб її міг трохи заробити ",
  
  
  «Чонг, я думаю, ти чудовий шахрай», - сказав я з широкою посмішкою.
  
  
  Він усміхнувся моїй посмішці. "Чому, Нік, що тебе наштовхнуло на цю ідею?" Він випустив сигарний дим у стелю. «Ти прав, її, розмовляв з Сарики. Вона сказала мені, що ти тут, щоб перевірити Суспільства Срібною Змії».
  
  
  «Просто перевірити», - сказав я. «Я нічого не буду робити, поки не зроблю. Її, чув, що вони були в руїнах Ангкор-Тома. Це не повинно бути надто далеко звідси».
  
  
  "Насправді, близько двох днів. Вам потрібен провідник, і в цьому відношенні вам дуже пощастило. Її найвеличніший провідник, слідопит і боєць у всій Камбоджі - кравець, може бути, у світі. Її відвезу вас в Ангкор Том. і якщо з цим Суспільством потрібно розібратися, ми з ним розберемося. Насправді, Нік? "
  
  
  "Добре..."
  
  
  «Кравець, чувак, я не чекаю, що ти повіриш мене на слові. Її покажу тобі, що я кращий. Звичайно, приведення тебе туди означає, що мені доведеться відкласти деякі навколо моїх підприємств тут. почалася плаваюча гра в кості, і її налаштовую її, щоб встановити контакт в інших селах, щоб отримати частку прибутку ». Він покосився на мене. "Як довго, ти думаєш, нас не буде?"
  
  
  Її, знизав плечима. «Десь від двох до п'яти днів. Послухай, Чонг, якщо це зашкодить твоїй метушливої роботі, ти повинен дозволити мені...»
  
  
  Чонг підняв руку. «Більше нічого не говорити, чувак. Ти і я, ми разом доберемося до Суспільства, насправді? Я маю на увазі, її повинен вести тебе; це (з частими сім'ї. Сарики сказала мені, що ти врятував гей, життя витягнув її відверті навколо річкових порогів. Направляти тебе - це найменше, що я можу зробити в подяку для спасіння моєї милої кузини. "
  
  
  «Добре, Чонг», - сказав я. «Ти мій провідник. Подивимося, наскільки ти хороший. Її хочу добре виспатися. Її думав, ми поїдемо завтра вранці».
  
  
  "Досить жорстко." Він завагався, почухав потилицю, потягнув за мочку вуха, принюхався і подивився на мене під кутом. «Є тільки одна річ».
  
  
  "Що це?"
  
  
  Він виглядав стурбованим і навіть трохи стурбованим. «Це брати Сарики», - сказав він. «Близько неділях тому сюди приїхали вербувальники Суспільства. Вони розповідали багато всякий нісенітниці про те, що потрібні солдати, щоб повернути дельту Меконгу для Камбоджі. Два брата Сарики були змушені приєднатися. Веб-причина, по якій вони мене не зрозуміли, що я не рвуся сич такого , розумієте?
  
  
  «Як тільки їй стало відомо вони наближалися, старий Чонг блищав, як та блискавка, і зник. Від них пішов. Нік, що б ми з тобою нам робили з Суспільством, я маю на увазі, якщо ми залишимо ih в спокої або підірвемо, ми повинні вивести братів Сарики звідти додому. Це те, що ми просто повинні зробити. Обіцяв гей, що попрошу ».
  
  
  Її sel, насупившись. «Вона готелю, щоб ти попросив мене? Чому вона сама мене не попросила? Весь час, який ми проводили разом, вона нам разу не згадала, що її братів завербували. Вона взагалі не говорила про свою сім'ю».
  
  
  «Ну, вона не знала, поки не добралася сюди». Чонг відкинувся назад і ставите руки на шию. «Сарики - одна забавна маленька ципочка. Вона ніколи не була балакучою, розумієте? У всякому разі, вона була трохи веселою, поки Суспільство не прийшло близько двох місяців тому. Бачте, Сарики збиралася вийти заміж за хлопця по імені Чи Кієн ".
  
  
  "Постривай!" Її втрутився. «Чонг, ти сказав Чи Кієн. Ти маєш на увазі сина, до Нас Кієна?»
  
  
  
  
  «Одне і те ж, чувак. Гей, її, чув, що сталося з Нас Киеном. Це майже все для Сарики».
  
  
  Її сидів щиро, повільно рухаючи головою через сторони в сторону. Це пояснювало багато, наприклад, як Сарики отримав срібний кинджал Суспільства. Ймовірно, вона отримала его потім того, як його використовували на судженого. І чому вона була так засмучена смертю Нам Кієна. Він був би її свекром, і вони розділили втрату Чи Кінотеатри.
  
  
  «Вона така дивна маленька ціпонька, добре», - сказав Чонг. Він повернувся до мене. "Але ми повинні повернути гей ee братів, насправді?"
  
  
  «Ми зробимо все, що в наших силах», - сказав я.
  
  
  Чонг встав. Він був невеликий жилавий і рухався швидкими легкими жестами. Він простягнув мені руку. «Я поважаю, Нік».
  
  
  Її взяв його за руку. "Будеш ти готовий піти, як тільки стане ясно?"
  
  
  «Чувак, їй буду щиро на твоїй день на світанку. Її подбаю про жратве та інше. У тебе є справи, які ти хочеш зробити?»
  
  
  «У мене брудну білизну, і хочу її его випрати. У вас де-небудь поблизу є струмок або водойму?»
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Почала другий раз з ними тхора, як ми познайомилися, вона прийшла до мене пізно вночі. Коли вона підійшла, він не спав. Її, відчув її присутність у маленькій хатині, як тільки вона увійшла. Потім її жим лежачи на рогожу і прислухався до шелесту тканини. Я не міг її бачити. Звуки нічних джунглів проникли всередину, створюючи фоновий звук для її роздягання. Вона була силуетом на тлі відкритої день хатини, з твердою оголеними грудьми, що стирчать розпущеним волоссям, гнучким тілом, коли вона повернулася, щоб підійти до мене. Її залишався нерухомим, коли вона опустилася на коліна поруч зі мною, і мені в голову прийшла дурна думка. Цікаво, посміхається вона? Її досі тхір ніколи не бачив її посмішки. Я в цьому сумнівався. Ee рука торкнулася внутрішній частині моєї ноги.
  
  
  "Нік?" прошепотіла вона. "Нік?"
  
  
  «Я прокинувся», - сказав я, зберігаючи тон пошепки. «Я дивився, як ти роздягаєшся».
  
  
  Вона ліжку поруч зі мною. Її, відчув, як її пальці намацують мою руку. Вона знайшла його і обережно застосував до грудей, де затверділий сосок торкнувся моєї долоні.
  
  
  Її губи торкнулися моєї палички, потім перемістилися до мого вуха. «Нік, ти повернеш мені моїх братів?»
  
  
  «Я зроблю це, якщо це можливо. Але чому ви завжди повинні знаходити цьому виправдання? Чому ви не можете бачити в цьому потреба, бажання?»
  
  
  Вона змусила мене замовкнути, прикривши мій відкритий рот. Ми повільно цілувалися, і він притиснув її струнке тіло до себе. Не було наших умовах, в нашій напруги, тільки повільна і мрійлива чуттєвість, коли вона ніжно притиснулася до мене з невеликим спонукає тиском. А потім її, підійшов до неї, підняв її за лікті, щоб утримати із нах свій оленка.
  
  
  Нам знадобилося 30 секунд, щоб повністю зібратися разом, а потім ще 30 секунд, щоб розійтися. Наші рухи були млявими, ледачими. Наші очі були відкриті, дивлячись на прилади інший інший. Очі Сарики заблищали. Вона подивилася на мої губи, потім мій рот. Її руки перемістилися з моїх плечей по обидві сторони моєї шиї. Потім її губи торкнулися моїх. Поцілунок був таким же довгим і ледачим, як і наші рухи.
  
  
  «Ти хороший коханець», - прошепотіла вона.
  
  
  «Сарики, Сарики, Сарики», - все, що я міг сказати.
  
  
  Сарики і вона були разом. Чим облизує ми підходили до поверхні, тим швидше дрейфували. Але ці рухи продовжували бути ледачими. Наші заняття любов'ю не були такими інтенсивними і дикими, як у джунглях.
  
  
  Її, відчув, як вона злегка здригнулась, а потім її гладке тіло ідеальної форми напружився. Її очі придбали застиглий мрійливий вигляд, потім закрилися. Це було дуже добре.
  
  
  Коли її, відчув, що вона покидає мене, її, потягнувся до неї. Його зловив її, щоб утримати, але вона продовжувала йти. Мої пальці ковзнули по її плечу і вниз по її руці, відчуваючи павутину волосся, коли вона вислизнула через місячного світу, і, одягнувшись у темряві, вийшла з хатини.
  
  
  В інший раз її покликав «Сарики» вночі. Відповіді не було. Вранці, коли прокинувся, не було жодних ознак того, що вона коли-небудь була там.
  
  
  Ми з Чонг пішли з села, і він її не бачив. В різкому вологому сонячному світлі її, подумав, чи не був це сон. Але я знав, що це не так; це було так що ж таке п / про, як і місячний брильов. Її подумав, чи зможу її коли-небудь знову перешептаться з нею задушевними словами. Йдучи поруч з веселим, промовистою Чонгом, в спекотному і вологому атмосфері і в оточенні комах, її міг погодитися з тим, що сказав мені Чонг. Сарики дійсно була дуже дивною дівчинкою.
  
  
  
  
  Дев'ята глава
  
  
  
  Я не можу сказати, чи був Чонг найбільшим провідником у всій Камбоджі, але він точно був одним навколо найяскравіших. Йшли ранкові години, і ми йшли пліч-о-пліч, і він знав, що чим більше її впізнаю цього молодого волоцюги, тим більше він мені сподобається. Досі тхір це ранок було по одній найприємніших частин всієї поїздки.
  
  
  «Я отримав всю свою життєву філософію від одного солдата в Сайгоні», - говорив Чонг. Він затиснув у зубах одну навколо тонких незапалених сигар. Поки він говорив, він був переді мною, обличчям до мене і шелл тому. «Цього солдата Джо звали Майк о'лір, - продовжив він. - Він приїхав за старою країни.
  
  
  
  
  А піца? Хлопець, цей хлопець любив піцу і весь час повторювали, що ему не терпиться поїхати у Бруклін, де він зможе скуштувати смачну піцу ».
  
  
  Її, похитав головою. «Чонг, я думаю, ти мене обманюєш».
  
  
  «Ага», - несміливо сказав він. «Може бути, зовсім небагато. Я не знаю, з якої країни на самому делле приїхав Майк. Але дійсно був такий хлопець, розумієте? І він дав мені цю велику філософію».
  
  
  Чонг замовк досить довго, щоб підпалити запаленим сірником нитка сигари. Я не знаю, як йому це вдалося, але він нам разу не спіткнувся й не спіткнувся, коли рухався назад.
  
  
  «У нас з Майком було свого роду партнерство. Він працював в магазині на базі в Сайгоні і частини вивозив речі, щоб ми могли продавати ih шлюхам.
  
  
  «Повії завжди були на брахолке, як джинси і американські сукні. У нас була досить хороша націнка, нічого не не бралося до з-за того, що ми займалися великими обсягами, і у нас було багато інших дрібниць. три гри в кістки в Сайгоні, і у нас з Майком особисто було шість повій, від яких ми, для estestvenno, сильно відрізали. Як я вже сказав, у нас було багато речей. Але, старий Майк, він сказав мені давним-давно Він сказав: «Чонг, - сказав він, - одного разу Міс.Т. Барнум сказав, що лох народжується кожну хвилину. Ви залишаєтеся зі мною, і я покажу вам, що ця оцінка консервативною. На самому делле лох народжується кожні п'ятнадцять-двадцять секунд. І, кравець візьми, це завжди було правдою. Її ніколи не бачив стільки нетерплячих бобрів, так спраглих розлучитися зі своїми грошима ».
  
  
  «Більшість навколо них, без сумніву, військовослужбовці, - сказав я.
  
  
  «Звичайно, але не забувай, Майк теж був військовослужбовцем. У нас було партнерство. І ми підрізали звичайних південнов'єтнамських солдатів. Як Майк завжди говорив:« Не розрізняйте лохів? » Его зуби блиснули в широкій доброзичливій усмішці.
  
  
  Її, похитав головою. «Значить, ти, мабуть, непогано спіймали. Що з цим сталося?»
  
  
  «Майк взяв свій пиріг з собою, коли його відправили додому. Деякий час він думав про те, щоб залишитися в Сайгоні і продовжити співпрацю. Ми могли втратити деякі контакти, я маю на увазі, що його немає в базі і все таке, але ми добре зробили, розумієте? "Він з огидою закотив очі. «Але в давнину Майк, він любить всю цю смердючу бруклінську піцу. Ми все розпродали, розділили навпіл, і він полетів».
  
  
  Його широко посміхнувся Чонгу. «Може, у тебе тут є піца свого виду».
  
  
  Чонг моргнув, дивлячись у небо. «Гей, Нік, вже майже опівдні», - сказав він. «Давай зробимо перерву. Всі ці марші змушують мене зголодніти. Іди, іди знайдемо тінисте місце, де мешкає менше тисячі комах, і сядемо, з'їмо і вип'ємо трохи вина, яке їй приніс з собою. Ніколи не робіть нічого натщесерце, це те, що Майк завжди говорив. Гей, Нік, ти такий тихий, як Сарики, так? Ти говориш мало ".
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Голосування, як все пройшло. Як пояснив Чонг лиже до вечора, коли ми наближалися до міста Компонг Чикренг, штопора був у тому, де ми будемо розбивати табір на ніч. Весь день ми обходили села і нам з хема не контактували.
  
  
  Це була моя ідея. Її не готель, щоб хто-небудь повідомляв про суспільство. Якщо Суспільство виявиться знаряддям уряду, і вони виявлять, що великий американець, переодягнений селянином, переміщається по країні, у Вашингтоні можуть виникнути деякі неприємні запитання. Спочатку її готель переконатися, що це за Суспільство.
  
  
  Ми розбили табір на невеликому пагорбі з видом на місто. Раніше ми зупинялися біля струмка, де Чонг показав мені свої здібності, ловити рибу трехзубой палицею. В результаті він отримав чотири форелі розміром каструлю.
  
  
  «Що за день», - сказав Чонг. "Він рухався швидко, правда, Нік?"
  
  
  «Дуже швидко», - відповів я.
  
  
  Ми з Чонгом сиділи спиною до дерев на циновках і дивилися вниз на пагорб. Між нами у наших нога, світився невелике багаття, більше не полум'я, тільки червоні вугілля. Кожен навколо нас поринув у свої думки. Її, думав, що якщо ми досягнемо такого ж прогресу завтра, як сьогодні, ми доберемося до руїн завтра ввечері.
  
  
  «Іноді її занадто багато говорю», - раптом сказав Чонг. «Я просто подумав, розумієш? Кравець, її сьогодні весь день базікала з тобою. Послухай, Нік, кожен раз, коли її починають виливати занадто багато, щоб ти міг прийняти це, ти просто кажеш:« Чонг, заткнись, а її зажму рот ".
  
  
  Її, сміявся над ним. «Чонг, якби ти знав, якими болтливыми були інші мої попутники, ти б знав, що я вітаю деякий виклик».
  
  
  Чонг, випив вина. Він кивнув мені і блиснув своїй шахрайської посмішкою. «Просто пам'ятай, якщо хочеш, щоб її заткнувся, так і скажи».
  
  
  Її випив вина. Ми дивилися на кришталеві вогні Компонг Чикренга під нами. Її осушив свою чашку і поклав її в рюкзак. Зірки здавалися досить низькими, щоб ih можна було вдарити палицею. Коли її закурив її, сказав: «Чонг, що ти думаєш про це Суспільстві Срібною Змії?»
  
  
  Він знизав плечима, попив ще вина, потім закинув голову і допив вино. Він витер губи тильною стороною долоні, принюхався, потягнув за мочку вуха і голосно рыгнул.
  
  
  «Наскільки її розумію, вони - скупчення радикалів», - сказав він напруженим голосом. "Південно-Східна Азія кишить ними. Може ти розумієш це, Нік?
  
  
  
  
  Схоже, ми сповнені культів, забобонів і повсякденних страхів. Отже, чувак, ці маленькі банди виникають всюди. Старий Майк сказав мені, що в Америці існують так звані банди мотоциклістів поза законом; ну, може бути, це те, що ці групи тут, розумієте? »Він почухав потилицю.« Але ця Silver Snake трохи інша ».
  
  
  "В якому сенсі?"
  
  
  Чонг впустив чашку поруч з ним, потім зісковзнув вниз і жим лежачи спиною на килимок. Він зчепив пальці на шиї. "Що ж, більшість цих культів або банд випромінюють тільки одне; все вони просто плачуть, що ми повинні вигнати янкі-загарбників по всій Південно-Східній Азії, не більше того. Вони видають багато шуму, але в основному вони говорять тільки одне.
  
  
  «Тепер це Суспільство Срібною Змії знову сміється. Те, що вони виливають, - це щоб ви допомогли повернути Дельту Камбоджі. Клоуни, які йдуть у битву, очікуючи світу, це має сенс, має логіку і мету.
  
  
  «Добре, може бути, це Суспільство справді вірить, що у нього вийде. Може, вони мають на увазі лише одну мету. Але кажуть, що вони борються з капіталістами і Вьетконг. Будь-яка група, яка займається приймає такого роду дій, по моєму - це добре. Так що ih методи вербування залишають бажати кращого, я маю на увазі, Чи Кін був моїм приятелем. Її визнаю цей мерзенний срібний кинджал і вбивств, щоб налякати інших і змусити ih приєднатися. Її ненавиджу ВК, В'єтконг і червоних китайців.
  
  
  «Для мене це просто нацизм і фашизм з іншою назвою. І якщо Суспільство бореться з подібними діями, то вони гарні для Камбоджі. Крім того, мені смішно, що одна банда виділяється і лихословить, як вона . Чим більше я думаю про це, тим більше мені стає цікаво ".
  
  
  Її насупився. «Що ти маєш на увазі, Чонг? Ти думаєш, що хтось навмисно ih принижує?»
  
  
  Чонг підвівся на лікті, щоб щорічно на мене обличчям. «Скажімо так, мені стає цікаво. Нік, лідер цього Товариства - хлопець по імені Тонле Самбір. Ніхто нічого не знає про nen, звідки він, у що він вірить, нічого. Так що, можливо, він комуніст, але на самому делле ніхто знає. Хоча я не визнаю його методи вербування, вони приносять результати. У нього чортова армія. Кому, на вашу думку, турбує велика армія? "
  
  
  «Уряд Камбоджі», - сказав я. «Значить, ви говорите, що уряд стурбований тим, що, можливо, цей Тонле Самбір стає дуже могутнім».
  
  
  Чонг простягнув мені руку долонею вгору. «Так ось, чувак, їй нічого такого не кажу. Її хочу сказати, що мені цікаво, і це більш ніж просто можливо, розумієш?»
  
  
  Її, спустився на свій килимок і задумався про позиції Чонга. Те, що він сказав мені, підкинуло кілька різних елементів в це так зване Товариство. Припустимо, що камбоджійське уряд використовував і мене, і Сполучені Штати, щоб позбутися небажаної зростаючої сили? Той клерк, який повідомив США інформацію про товариство, міг зробити це тільки для цієї мети. Може бути, уряд хотів, щоб ми робили за нього брудну роботу.
  
  
  Тепер я не зовсім розумів, як буду виконувати це завдання; відкрито зараз було занадто багато нез'ясованих кінців. Мені потрібно було дізнатися все про це Суспільстві Срібною Змії. Її почув хропіння Чонга, коли засинав.
  
  
  На наступну ніч ми досягли околиці Сиємреапа. Чонг сказав, що тепер нам доведеться бути більш обережними, тому що ми увійшли в операційну зону Товариств.
  
  
  Ми вирішили продовжити рух крізь темряву. Ми були близько до руїн; ми могли б зробити це до світанку без проблем.
  
  
  Чонг обережно пробирався через джунглі. Кілька разів нам доводилося завмирати в кроках з-за того, що ми металися навколо нас. Ми бачили, як mimmo нас проходили люди групами по двоє і троє. Чонг довів мені це; Можливо, він не був найбільшим провідником у світі, але чертовски впевнений, що він був одним з кращих по. Без місяця і з зарослими над нами джунглями були часи, коли ми рухалися в повній темряві. Проходять mimmo люди були темними тінями. Коли небо почало яснішати, Чонг сказав мені, що ми були дуже близько до руїн. Нам доводилося рухатися в сотні ярдів за раз, а потім завмерти і прислухатися. Незадовго до світанку, коли ми наближалися до руїн Ангкор-Тома, Чонг показав мені, що він за боєць.
  
  
  Ми вийшли на трав'янисту рівнину, яка займається простягалася до руїн. У крізь світлі ми побачили підносяться над нами масивні кам'яні споруди. Камені мали коричневий відтінок, а арки і вікна - просто чорні кишені в блідому світлі. Кристали розпаду здавалися білими по краях та кутах блоку. Це було схоже на разбомбленную кам'яну село. Її, знав, що там, ймовірно, будуть тунелі, печери і потаємні ходи.
  
  
  Ми з Чонгом присіли на краю рівнини. Трава була перед нами майже по пояс. Чонг жував гумку. Він подивився на мене і підняв брови. Її знав, про що він думав. Йти чи повзти?
  
  
  Якщо б ми йшли, пригнувшись, ми потривожили б траву. Але ми також виграли час. Якщо ми поползем ми могли б спокійно вибирати свій шлях.
  
  
  
  
  Але на це потрібно більше часу. Так чи інакше, хто-небудь, що сидить на стогони храму в бінокль, міг бачити нас, як тільки сонце почало підніматися.
  
  
  Мені потрібно було багато чого дізнатися про суспільство. Її не хотів, щоб мене схопили, перш ніж її, навіть доберуся до них. Її вирішив повзти.
  
  
  Трава була високою до самого кінця руїн. Ми з Чонгом впали життя і рушили в дорогу. Мені це не сподобалося. Це був поганий шлях, тому що, незважаючи на те, що ми, здавалося, були добре заховані, ми не могли бачити далі нашого безпосереднього районі. Хто міг стояти в двох метрах від нас, і цілитися відкрито нам в спину, і ми б ніколи не дізналися, що він там. Небо перетворилося з блідо-сірого на темно-синій. Ми пройшли майже половину шляху. Потім її побачив щось відкрито перед нами.
  
  
  Чонг зупинився одночасно зі мною. Рулон колючого дроту виглядав як довга перетинчаста водопровідна труба. Верхні пасма були приблизно в шостому дюймах від вершини трави. За першим поруч лежав інший згорнувся, а за ним - третій. Трава зашурхотів, коли Чонг нахилився до мене ліктем.
  
  
  Він сказав. «Чувак, що, кравець візьми, ми збираємося з цим робити?»
  
  
  Її sel і провів рукою по передній частині сорочки. «Ми шукаємо обрив проводів», - сказав я.
  
  
  «Ой, правда? А чому ж у проводів повинен бути обрив?»
  
  
  Її широко посміхнувся. «Члени Суспільства повинні кудись пробратися через провід, чи не так?» Її, кивнув наліво, і ми поповзли.
  
  
  Котушка дроту, здавалося, зникла з виду. Вологість минулої ночі прилипла до дроту, немов тисячі крихітних шматочків битого скла, підморгуючи нам на висхідному сонці. І тут раптом дріт обірвався.
  
  
  В кінці її відрубали. В траві з'явилася велика поляна, потім знову почалися нитки дроту. Ми з Чонгом відпочили, переводячи подих. Шлях був вільний, і це було схоже на запрошення.
  
  
  "Що ви думаєте?" - сказав Чонг.
  
  
  Її, похитав головою. «Занадто просто. Або він замінований, або там нас чекають». Її подивився над травою на покриті кіркою вершини руїн. Її поплескав Чонга під голів дикобраза. "Як ви думаєте, в яку навколо них входить Суспільстві?"
  
  
  Руїни, здавалося, лежали в кількох храмах, може бути, у восьми або дев'яти. За передньою стіною вони могли б тягнутися все далі і далі. Але по вигляду передньої стіни храму, було три. Неможливо було дізнатися, як довго простяглася потрійна лінія храмовим, поки ми не дісталися до іншого боку передньої стіни.
  
  
  «Я б сказав, що це ліва третина стіни, відверті навпроти поляни», - сказав Чонг.
  
  
  Його, згідно кивнув. «Ми повинні перетнути цю галявину. Давайте триматися трави, поки нам не доведеться обходити дріт. Як тільки ми пройдемо mimmo дроту, ми перейдемо до правій стороні стіни. Ви хочете гудіння або їй винен?»
  
  
  "Навіщо змінюватися зараз?" запитав він
  
  
  Мені здавалося логічним, що Суспільство буде замінувати або охороняти територію відвертими перед своїм храмом. Якщо б ми минули дріт і прямо, можливо, ми могли б підійти для його храм і розбити який-небудь базовий табір.
  
  
  Прийшли на проводи. Чонг глянув на мене і назад, швидко посміхнувся і прокрався на галявину навколо плоского кінці дроту. Він пересунув тільки ступню на четвереньках і відсмикнув руку, наче доторкнулася до чогось гарячого.
  
  
  «Вона тут», - прошепотів він.
  
  
  Її, кивнув і почекав, поки він майже минув дріт. Він вказав ще на три міни, перш ніж знову загубився в траві по інший бік дроту. Її, вийшов на галявину, намагаючись покласти руки і коліна туди, де він. Коли її виявився відвертими перед дротом, її почув, як переді мною раптом зашурхотів трава. Підошви взуття гепалися про кам'янистий ґрунт. Її почув, як Чонг голосно крякнув, а потім на іншій стороні поляни сильно тряслися трава. Хрокнув не тільки Чонг. Ih було як мінімум двоє, а може і більше.
  
  
  Її придушив бажання стрибнути і бігти, щоб допомогти Чонгу. Мої м'язи напружилися, коли її повільно просувався між проклятими фугасами. Великі ділянки трави рухалися. Кректання стало голосніше і змінилося штанами. Її минув дві шахти. Залишилося тільки одне. Галас, здавалося, не шталь гірше, але я знав, що Чонг зайнятий. Нарешті її минув третю шахту, обігнув дріт і увійшов у високу траву. Її, звівся на ноги і, зігнувши коліна і опустивши голову, рушив назустріч шуму. Хьюго був у мене в руці.
  
  
  Ih було двоє. У кожного з них були ножі, схожі на мачете. Чонг на спині вислизав від них. Одного він тримав за зап'ястя з ножем, а інший входив збоку. Чонг натягував пояс своїх штанів, намагаючись щось витягнути. Він не виглядав переляканим, просто нервовим. Він витягнув навколо пояса довгий старий штик-ніж. Як тільки він опинився в руці, він перекотився до зап'ястя, яке тримав. Чоловік упав на коліна. Він спробував вдарити Чонга коліном в пах. Чонг стояв спиною до другого чоловікові, і він прямував до нього.
  
  
  
  
  . Її, подумав, що він буде моїм.
  
  
  Її дивився в правий бік чоловіка, все ще частково прихований в траві. Він підняв свій довгий меч і кинувся до спини Чонгу. Пригнувшись, її вискочив. Коли почала другий чоловік підійшов до Чонгу, він помітив мене. Він полуобернулся, його рот і очі здивовано відчинилися. Її, став на ногу перед ним, розгорнувся так, що опинився між ним і Чонгом, а потім врізався в нього плечем. Моя ліва рука схопила його руку за лікоть, і він перемістив її до його зап'ястя.
  
  
  Якщо чоловік був здивований, це тривало недовго. Він відступив на три кроки й повернувся в сторону. Моє плече вдарилося про його стегна. Він спробував вивільнити руку з ножем.
  
  
  Він міг би взяти мене, якщо б не зробив одну дурість. Її тримав його за праву руку. Він міг би схопити мене за зап'ястя лівою рукою, як її. Але він думав, що переможе мене. Его лівий кулак ударив мене в спину, шию і голову. Мій стилет не зустрів опору, і її встромив його ему в житті. Тонке лезо прорізала грудну клітку і пронизало складати долар.
  
  
  Її, повернувся до Чонгу.
  
  
  Він і його людина все ще каталися по траві. У Чонга була невелика подряпина на лобі. Він намагався підняти коліна до грудей. Ноги обох чоловіків шаркали, намагаючись закріпитися у твердій бруду. Чонг, нарешті, встав на коліна. Він уперся ступнями в груди чоловіка, потім напружив ноги. Чоловік відлетів від нього, і Чонг дозволив решті частини свого тіла гойднутися вперед в напрямку його нога. Чоловік позадкував назад. Він почав спускатися, і інстинктивно опустив обидві руки, щоб пом'якшити падіння. Чонг шталь фехтувальником. Він тицьнув відверті багнетом. Лезо вп'ялося чоловікові в груди. Чонг повільно витягнув лезо. Він витер його об штанину чоловіки і повернувся до мене.
  
  
  «Мужик», - сказав він. «Пішли до біса звідси».
  
  
  Ми кинулися до протилежного кута стіни.
  
  
  
  
  Десята глава
  
  
  
  Ми досягли кута стіни в променях ранкового сонця. Навколо нього тривала на стіну. Якщо наша теорія вірна, ми були на протилежному боці від храму Суспільства. Деякий час ми тулилися до стогнав, важко дихаючи.
  
  
  "Що станеться, коли вони знайдуть цих двох?" - запитав Чонг.
  
  
  «Швидше за все, пройдуть дні, перш ніж хто-небудь ih знайде. Її, сподіваюся, що до того часу її буду страшенно далеко звідси».
  
  
  Її, кивнув Чонгу, і ми рушили уздовж стіни. Ми проїжджали величезні западини, заглядаючи в безплідні храми без дахів. Стіни, повинно бути, збільшилися на arp. Невідомо, скільки храмовий було на самому делле.
  
  
  Підійшовши до арки в стогони, ми обережно пройшли через нах. Як і у більшості інших храмовим, у цього не було даху; стіни простяглися майже на 14 футів, а потім, здавалося, розсипалися в кінці.
  
  
  Усередині храму було душно. Її заклав свій рюкзак, і Чонг зробив те ж саме. Довгий час ми мовчки відпочивали.
  
  
  «Ці місця повинні бути взаємопов'язані, - сказав я.
  
  
  Чонг мудро посміхнувся. "Думаєте озирнутися?"
  
  
  Наші голоси здавалися глухими, як ніби ми були в каньйоні. Її, вирішив, що найкращий спосіб дізнатися, де в залі храму Суспільства, - це знайти його зверху. Мені було цікаво, наскільки міцного каміння тримаються на вершинах стін. Чонг дивився разом зі мною. Його очі зустрілися з моїми, і, не говорити нам слова, ми піднялися на ноги. Чонг підійшов до мене, і ми притиснулися до однієї навколо стін. Ми полізли по ній, перебираючи б між каменями.
  
  
  «Мої предки були до біса гарні каменотесами», - легковажно сказав він.
  
  
  Її був на півдорозі до стогнати, перш ніж знайшов тріщину, досить велику, щоб її можна було використовувати. Це було трохи вище моїх колін. Її, бачив, як інші піднімалися вище по обидві сторони від мене. Її покликав Чонга і вказав на них.
  
  
  «Як я це бачу, - сказав я, - нам доведеться лізти зигзагоподібно».
  
  
  "Добре, чоловіче, хочеш, щоб я пішов першим?"
  
  
  «Послухайте, ваша робота полягала в тому, щоб привести мене сюди», - відповів я. «Ти зробив це. Тепер інше залежить від мене. Ти можеш повернутися і знову запустити свої ігри в кістки. Коли її закінчу, її знайду свій шлях. Ти був хорошим попутником, Чонг. Її ціную це. "
  
  
  Він похмуро дивився на мене. «Чувак, що це, кравець візьми? Я не наймався в якості провідників прийшов допомогти тобі з-за Сарики. Її все ще збираюся допомогти тобі, але тепер у мене є свої причини, розумієш? ти збираєшся сказати: «Я не хочу цього чути. Я маю на увазі, чи знаєте ви це чи ні, я вам знадоблюся».
  
  
  Її зітхнув. «Чонг, її сказав тобі піти. Якщо ти підеш зі мною, це добровільно».
  
  
  «Що б тебе нас заводило, чувак. Ми будемо стояти тут, чи ми піднімемося на це, стогін?»
  
  
  «Я піду першим, - сказав я. Її, потрапив у тріщину і підвівся. Мій шведів знову промокла. Її знайшов зачіпки для пальців і повільно рушив з одного боку на іншу, поки вилазив нагору. Чонг вже почав, коли мої пальці торкнулися верхній частині стіни.
  
  
  Камені поворухнулися, коли її доторкнувся до них. Мій рюкзак мав тенденцію тягти мене назад і вниз. Вершини стін були нерівними, немов вгору і вниз в неглибокій сходах. Якщо весь верхній камінь були безкоштовні, мені потрібно було придумати інший спосіб обійти його.
  
  
  
  
  Приблизно в чотирьох метрах від того місця, де її спочатку досяг вершини, його знайшов тверду стіну. Її підповз і відпочив. Її міг бачити більше гектарів, твердих каменів, схожі на лавку для пікніка з відмітками складаного ножа. Потім, придивившись, її, помітив, що в деяких храмах все ще є даху. Її, повернувся в напрямку Чонга і подумав, що може бути храм Суспільства. Але це було занадто далеко, щоб щось чітко розібрати.
  
  
  Чонг гарчав на моїх нога. Його руки торкнулися стіни. Її, простягнув руку, схопив його за зап'ястя і допоміг піднятися. Коли Чонг став позаду мене, її, попрямував до храму Суспільства.
  
  
  Нам все ще доводилося бути дуже обережними, коли ми ступали. Деякі інші камені розсипалися. Чонг тримався позаду мене. Ми пройшли mimmo висічених на каменях осіб древніх богів. Носи і палички були з'їдені ерозією і часом. Очі осіб були закриті, злегка нахилені, а губи повні.
  
  
  Ми прийшли в храм під дахом. Під нами був двір. Храм мав П-подібну форму. Чонг вказав на бічні будівель.
  
  
  «Тут спить основна армії», - прошепотів він. «Офіцери займають крайній корпус».
  
  
  Її, помітив, що двір був закритий величезними дерев'яними воротами. На відміну від зношених каменів і затхлого виду іншої частини храму, ворота здавалися навколо свіжих колод. Вони також виглядали досить міцними, щоб не дати вантажівці пробити ih. Особливої активності не було.
  
  
  Її оглянув дах і відсахнувся. Чонг повернувся зі мною. Її, згадав, що на південь від цього був храм із відкритим дахом. Її міг би використовувати його, як базовий табір. Її селл навпочіпки, коли опинився досить далеко від краю даху.
  
  
  Чонг торкнувся моєї руки, він запитав.. "Хіба ми не збираємося залишитися і перевірити ih?"
  
  
  Їй підморгнув ему. «У мене в рюкзаку є будь-що, що я хочу витягнути першим. Пішли».
  
  
  
  
  Одинадцята глава
  
  
  
  Як виявилося, спускатися по стогони не довелося. Коли ми вийшли, навколо храму Суспільства і перейшли до того, який її готель використовувати, ми виявили ділянку стіни з величезною порожниною, прорізаної зверху до чотирьох футів від підлоги. Це була нерівна порожнину, з якої можна було спускатися, як якщо б ми спускалися по сходах. Коли ми були на підлозі храму, його озирнулась, поки не знайшов невеликий закуток з непошкодженою дахом. Її витягнув рюкзак і дозволив йому впасти, а потім опустився на коліна поруч з ним.
  
  
  «Я не знаю, як ти, Нік», - пробурчав Чонг, відкриваючи свій рюкзак. «Але її так голодний щиро зараз, що мені наплювати на суспільство Срібною Змії. Ти розумієш?»
  
  
  «Я розумію», - сказав я.
  
  
  Коли Чонг побачив, що я витягую навколо рюкзака, він, здавалося, зовсім забув про еде. «Людина-про-чоловік-чоловік», - повторювали він. Потім: «Поясни мені ці смаколики, Нік».
  
  
  Спочатку її витягнув два пластикових костюм з гачками без зазубрин. «Більшу частину цього матеріалу ми скористаємося сьогодні ввечері», - сказав я. Потім її, усміхнувся Чонгу. «У нас буде насичена ніч». Її підняв пластикові костюми. «Ми одягнемо ih сьогодні ввечері. Гачки, які ми увіткнемо в тріщини і тріщини уздовж стін храму Суспільства. Таким чином, ми зможемо висіти за вікнами і слухати, що говорять. Вам доведеться інтерпретувати все, що говориться. "
  
  
  «Божевільний», - пробурмотів Чонг. Він дивився на що інше. "Так що ще у тебе є?"
  
  
  Її витягнув невеликий трансивер і дві сірі пробки від пляшок. Її підняв кепки, щоб Чонг побачив. «Це підслуховуючі пристрої. Перш ніж ми будемо готові сьогодні ввечері, її повинен знати, де знаходяться покої Тонле Самбора».
  
  
  Її закрив пачку. «На даний момент це все. Є ще одна річ, яку ми могли б використовувати пізніше. Якщо ми не...» Я знизав плечима.
  
  
  Чонг кивнув. «Я знаю, це не моя справа».
  
  
  Її sel і сперся на рюкзак. «Я можу бути брудним і спітнілим, але я не думаю, що з моїми вухами щось не так. Чув я, що ви згадали про еде?»
  
  
  Чонг засміявся. Він витягнув навколо свого рюкзака свято для гурманів; такі речі, як сушений сир, тверде печиво і товсті гуртки дурниць. Вино закінчилося, тому ми пили воду з фляг.
  
  
  «Коли ми поїдемо, ми зупинимося біля Великого озера на іншій стороні Сиємреапа, і її зловлю нам трохи риби, розумієш?» - сказав Чонг. На десерт він витягнув дві палички жувальної гумки навколо заваленого скарбами рюкзака. Мені було цікаво, як він там отримав.
  
  
  Погана річ у тому, щоб добре харчуватися, - це те, що ви пильнуєте, і подорожуєте всю ніч - ну, ви склонняетесь до сонливості.
  
  
  Вночі до мене прийшли думки про Сарики, запах сигарного диму Тетерев'ятник, Нам Киене, Бен-Куанге, американських вертольотах ...
  
  
  "Нік?"
  
  
  Мій гол-скинулась. На мить її дивився на молоде обличчя Чонга, не зосереджуючись. Здавалося, мої очі горять. Її, похитав головою, намагаючись прояснити це. «Мабуть, задрімав».
  
  
  Чонг подивився на мене зі співчуттям. «Я майже готовий впасти. Нік, нам потрібно повернутися туди зараз? Чому б нам спочатку не подрімати».
  
  
  Її, похитав головою і встав на ноги. Її, простягнув руку Чонгу. "Вперед, тигр.
  
  
  
  
  Ми вздремнем до настання темряви. Відкрито зараз її повинен знати, де знаходяться покої Тонле Самбора ".
  
  
  Отже, втомлені і з м'язами, як гумові стрічки, ми знову піднялися на скелясту стіну і пробилися на дах храму Суспільства. Сонце стояло високо, майже відкрито над головою. Ми впали на життя і підповзли на п'ять футів до краю даху. Двір був 14-15 футів нижче нас. На цей раз заходах було більше.
  
  
  Чоловіка в селянському одязі були розділені на пари. Її не намагався ih порахувати, але, за приблизними оцінками, близько двохсот. Вони стояли трохи затісно, і, здавалося, практикувалися в рукопашному бою. Ще одна невелика група з десяти осіб зібралася збоку від двору. З ними розмовляв чоловік, жестикулюючи param, наводячи приклади ударів. Чонг підлетів до мене.
  
  
  «Менша група складається з новобранців», - прошепотів він. "Ви побачите двох на правому кінці?" Їй кивнув. «Це брати Сарики, чувак. Будь то пекло або потоп, ми повинні витягнути ih звідти. Можеш зрозуміти?»
  
  
  Її, кивнув з кривою напівпосмішкою. Її міг би все це зрозуміти. Але чого я не міг зрозуміти, так це розмір армій Суспільства. Якби вони виявилися небажаними, моїм завданням було б ih знищити. Навіть якщо б її викликав ударний загін, нас все одно було б менше десяти. Як би ми впоралися з більш ніж 200 чоловіками? Поки не прийшов час, не було сенсу турбуватися про це.
  
  
  Ми спостерігали за чоловіками ще годину.
  
  
  Потім навколо арки в кінці двору сталася невелика сум'яття. Деякі навколо чоловіків, здавалося, підстрибнули і завмерли, як дошки. Незабаром всі стояли нерухомо, високо піднявши голови, схрестивши руки в ліктях. Чоловік вийшов через арки на яскраве сонячне брильов.
  
  
  Чонг так сильно стиснув мою руку, що було боляче. «Це він, чувак. Це сам ватажок Тонле Самбір».
  
  
  Її бачив одного, трьох, то всього п'ять. "Хто він?" Її запитав.
  
  
  «Той, що попереду. Вони інші - его вищі генерали. Боже, їй ніколи не думав, що дійсно побачу його знову».
  
  
  Мені не сподобався тон Чонга. Він говорив про Тонле Самборі з деяким повагою в голосі.
  
  
  Її запитав. "Коли ви бачили його?"
  
  
  Чонг витер піт з чола. «Нік, її сказав тобі, що вони прийшли через село з вербуванням. Звичайно, її, пішов. Але її заховався в джунглях і спостерігав за цим маленьким павичем. Бачиш? Подивися, як він ходить, дивлячись на них солдатів. Кравець, він не ходить, він бундючно пересувається. Ви побачите, як він крутить кінчик своїх вусів. Так, він зарозумілий маленький ублюдок ".
  
  
  "Тоді чому така шана?"
  
  
  Чонг усміхнувся. «Мужик, ти повинен поважати такого хлопця. Я маю на увазі марширування від села до села, вимагаючи, щоб чоловіки приєдналися до твоєї армії. Це вимагає сміливості, і це те, що є у нашого пихатого генерала.
  
  
  Самбір був гордою людиною. Він походжав між чоловіками з масою зарозумілості. На відміну від інших, він був одягнений в блискучу генеральську форму і кашкет з козирком. Його не міг впізнати форму, але це нічого не значило. Ймовірно, він зробив це на замовлення в Сайгоні або в одному навколо великих міст. Одна рука була за спиною, інший крутила довгі вощені вуса.
  
  
  Її, дивився, як Тонле Самбір проходив колах своїх людей. Чотири генерала, здавалося, діяли як буфер між ним і солдатами. Тонле Самбір довго спілкувався з новобранцями. В якийсь момент він закинув голову, і його маленьке тіло затремтіло від сміху. Він озирнувся, киваючи своїм генералам, і вони з радістю приєдналися до нас. Але тільки високий потріскував голос Тонле Самбора доносився до нас на даху з якою-небудь ясністю. Ми чекали і дивилися, поки загін генералів знову не піде з двору. Ми спостерігали, поки не побачили Тонле Самбір, з'явився в одному з вікон в кінці будівлі. Він посміхнувся і помахав чоловікам внизу. Потім повернувся спиною і шталь знімати широкий пояс.
  
  
  Її вдарив Чонга в руці. Тепер ми знали, де знаходяться покої маленького генерала. На даний момент цього було досить. Ми відштовхнулися від краю даху. Коли ми відійшли досить далеко, ми встали і пішли назад в наш маленький базовий табір. Ми обоє йшли втомленими з руки вільно бовталися. Якщо б нас спіймали, ми би не чинили опір. Але тепер був час подрімати до настання темряви.
  
  
  Її, вирішив, що краще залишити трубку в маленькій комірчині. Все, що ми з Чонгом взяли з собою, - це підслуховуючі пристрої. На нас були пластикові костюми з гачками. Вони аналогічні гидрокостюмам. Вони застібалися спереду. Гачки звисали зі всіх сторін, але вони були розташовані досить далеко один від одного, щоб не лязгать ще один про іншого.
  
  
  Ми з Чонгом добре відпочили і знову пішли. Сонце сіло майже годину. Ми піднялися на стіну і попрямували назад в храм Суспільства. Коли ми досягли даху, ми почули брязкіт металевих підносів. Настав час вечері для військ.
  
  
  Ми з Чонгом забралися на край даху. Ми просунулися в йому в обидва кінця, де він з'єднався з дахом торцевого корпусу.
  
  
  
  
  Був проміжок близько п'яти футів між двома дахами, які ми легко переплигнули. Тримаючись близько до краю, ми рухалися по даху, поки не виявилися відвертими над вікном кімнати Тонле Самбора.
  
  
  Чонг стояв переді мною, як показав йому було, коли ми тренувалися. Его руки зімкнулися навколо моїх зап'ясть, і мої руки зробили те ж саме з его. Розщеплення его була до краю даху. Її відчув его оленка, коли він переступив через край. Повільно її опустився на одне кожному племені, потім інше. Її впав на лікті. Він тільки що був тінню в ночі, але тепер зник з виду. Її лежав на животі, звісивши руки об край. Її, відчував, що тримаю весь його оленка. Потім Чонг відпустив моє ліве зап'ястя, і він відчув різкий ривок вправо. Її погано чув, як він засовував гачки свого костюма в храмову стіну. Піднятися і спуститися по стогнати, буде непогано. Але на даху був, принаймні трехфутовий виступ, який нам обом довелося пройти, перш ніж ми зможемо поставити гаки.
  
  
  Тиск на моє зап'ястя зменшилася. Її, знав, що Чонг тепер висить на гачках. Її, повернувся і зробив ноги до краю даху. Мені довелося рухатися повільно, тому що гачки мого костюма дряпали скелю даху. Коли мене розгорнули, її почав повільно відштовхуватися від даху. Її, відчув, як мої ступні переступають через край, потім гомілки, потім коліна. Коли її, спустився вниз так, щоб край даху уперся мені в пояс, її зрозумів, що скажено довіряю Чонгу. Якщо б його не було, коли мої ноги опустилися, мій перший крок був би важким, близько 15 футів.
  
  
  Край даху упирався мені в житті. Її почав ковзати, тому що дах нахилилася до краю. Мої ноги бовталися, і її обережно тицьнув пальцями нога в повітря, шукаючи Чонга. Єдине, що утримувало мене від повного зісковзування з даху, було тиск моїх ліктів на похилий дах. Повітря був гарячим; Його спітнів, і мої лікті почали ковзати. Мої пальці нога, стали більше, ніж просто обережними. Де, кравець візьми, був Чонг?
  
  
  Її, притиснув до грудей кулаки і намагався тримати лікті сильніше. Моє життя заскользил по краю даху. Її, відчував, як кінець наближається до моєї грудній клітці. Потім її впав на груди. Її, відчув, як руки Чонга схопили мене за ноги. Повільно переніс її оленка з ліктів на ноги. Чонг повів мене до стогнати храму.
  
  
  На мить я не подумав, що у мене це вийшло. Її, як ніби завис у підвішеному стані. Потім її відчув тиск на промежину і спину. Її тримався за стіну, а гачки тримали мене там. Чонг був поруч зі мною. Причина, по якій він протримався так довго, полягала в тому, що він повністю повернувся спиною до стогнати. Обережно заклинив гачки з боку свого костюма, Чонг повільно повернув обличчям до стогнати. Ми були поруч іншому з одним.
  
  
  Ми обережно спустилися по стогони. Це була досить проста процедура. Чим більше ми тренувалися, тим швидше ми могли б рухатися. Але це була не гонка. Її готель, щоб Чонг був поруч зі мною, коли ми дійти до того вікна. Наскільки мені було відомо, всі ці солдати говорили на кампучийском, і Чонг збирався перекласти його англійською.
  
  
  У дворі взад і вперед проходили чоловіки. Праворуч ми чули балаканину в їдальні. Місяця не було; і шведів, яку ми носили, злилася з тьмою.
  
  
  Коли ми продовжили спуск, Чонг раптом зупинився. Її зупинився поруч з ним.
  
  
  Її прошепотів. "Що ти чуєш?"
  
  
  Він приклав вказівний палець до губ. Послухавши довше, він повернувся до мене і нахилився лиже. «Люди в їдальні говорять про « Дельті », - сказав він. «Схоже, вони вважають, що це веб-мета армії». Він знизав плечима. «Може бути, вони присвячені».
  
  
  Її жестом запросив нас продовжити. Ми продовжували спускатися по стогнати, як два павука на кінці павутини, поширюючи її на ходу. Тільки нашою метою була не якась безпорадна муха, дзижчить у липкої павутини; ми були за вікном. І коли ми спустилися до вершини, це було для нас як виделка. Чонг пішов прямо; я пішов наліво. Ми продовжили спуск, і зустрілися виплат прямо під відкритим вікном.
  
  
  Тонле Самбір був не один у своїй кімнаті. З ним були чотири его генерала. Ми з Чонгом засовуємо гачки глибоко в б між плитами. Ми згорбилися поруч іншому з одним. Голоси просимо до нас з кришталевої ясністю, але я не міг зрозуміти слів.
  
  
  "Що вони говорять?" Її прошепотів.
  
  
  В голосі Чонга було огиду. «Вони приймають рішення на вищому рівні. Великий Тонле Самбір і його генерали намагаються вирішити, коли їм слід поїсти».
  
  
  "Ах кравець."
  
  
  Ми послухали ще трохи, потім стільці почали дряпатися про кам'яну підлогу. Одіна навколо генералів закашлявся. Чонг повернувся до мене.
  
  
  «Прийнято важливе рішення», - прошепотів він. «Вони збираються є зараз».
  
  
  Її слухав, поки не зачинилися двері. Ми з Чонгом спостерігали ще про інше. Я не думав, що є сенс поспішати з цим. Все, що нам потрібно, це перекинути одну ногу через підвіконня, щоб ми могли увійти в кімнату і дозволити одному навколо генералів повернутися, тому що він забув свою трубку або щось в цьому роді. Ми, якщо їх дуже багато часу, а коли подумали, що можна увійти, ми їм трохи додаткового часу.
  
  
  
  
  «Підемо», - сказав нарешті. Її, взявся за підвіконня і послабив гачки. Підніс кожному племені на підвіконня і захід сонця в кімнату. Її, повернувся до Чонгу і допоміг йому увійти.
  
  
  Стіни були кам'яними, як і інші руїни. У кімнаті був незабарвлений стілець зі стільцем, низький стілець, близько семи футів в довжину, і в дальньому кутку килимок для склепіння. У Тонле Самбора на столі лежали фотографії дружини і дітей. Жінка була товстенькою і солідної; було семеро дітей, чотири хлопчики і три дівчинки. Найстаршому на вигляд було років 12. Мені було цікаво, що б відчув, генерал, якщо б одного по-его дітей завербували в армію його методами.
  
  
  Ми з Чонгом лише поверхово оглянули кімнату. Я не знав, як надовго генерали підуть, і мета цього вторгнення полягала тільки в тому, щоб посадити жучків. Ми не заглядали в шафи і не висували ящики письмового стільця. Тонле Самбір знайшов спосіб закріпити вішалки для картин між тріщинами в каменях. Всього у нього було п'ять картинок - красиві мальовничі сцени пагорбів і водоспадів. Поки Чонг возився з паперами на столі, її вибрав дві картинки, щоб підкинути для них жучків.
  
  
  «Здрастуйте», - крикнув Чонг, коли були підсаджені жучки. "Дивись сюди."
  
  
  Під паперами на столі він знайшов один з кинджалів Срібного суспільства. Її покрутив його в руці. Це було визначено зловісне зброю. Чонг посміхнувся мені.
  
  
  «Цікаво, скільки принесло б срібла, має форму кола, якщо б кинджал розплавили», - сказав він.
  
  
  Її, похитав головою і встромив кинджал за пояс. "Йдемо."
  
  
  Ми знову вийшли у вікно і на гачках піднялися стогони. Подолати виступ було важко. Підніс гачки, вигнув спину, поки не зміг вхопитися за край даху, потім Чонг випустив мої гачки і підштовхнув мене вгору. Опинившись на даху, її розтягнувся на животі і потягнувся через край до Чонгу. Ми швидко перебралися через дах в наш табір.
  
  
  Ми відпочили, викуривши останню навколо моїх сигарет. Через кілька хвилина ми зможемо почути все, що говориться в кімнаті Тонле Самбора. Я не знав, чи доведе це що-небудь. Якщо Тонле Самбір і його армії дійсно намагаються відвоювати дельту Меконгу для Камбоджі, її мало що можу з цим вдіяти. Якщо б вони намагалися захопити уряд Камбоджі, її теж нічого не міг з цим вдіяти; за винятком того, що мене можуть вбити, тому що уряд Камбоджі використовувало Сполучені Штати для виконання своєї брудної роботи. Це була одна довга пітна поїздка, і тепер її збирався з'ясувати, чи варто вона того.
  
  
  Його налаштував приймач. Чонг дивився на мене нетерплячими очима. Він запустив пальці у волосся, коли її простягнув ему навушники.
  
  
  «Пам'ятайте, - попередила її. «Ви кажете мені все, що сказано, незалежно від того, чи вважає це важливим або ні».
  
  
  «Я можу зрозуміти це, чувак, - сказав він. Надів гарнітуру. Її сидів перед ним, дивлячись на його обличчя. Він почухав собі ніс. Його очі ковзали від однієї частини стіни позаду мене до іншої. Потім він подивився на мене і сказав: «Я нічого не чую, чувак».
  
  
  «Може, вони все ще їдять».
  
  
  Він простягнув до мене руку долонею. «Є човгання. Двері закриті. Вони повертаються». Він повернувся і злегка нахилився вперед. На його молоде обличчя було зосереджений вираз. «Вони кажуть, що з їжею потрібно щось робити. Вони говорять про те, як вона була приготована; вона була дійсно поганий сьогодні ввечері. Стільці шкребуть; вони, мабуть, сидять навколо цього стільця». Чонг відкинувся назад.
  
  
  «Кравець, тепер вони говорять про навшпиньки. Старий Тонле Самбір вважає, що їх слід мати кілька курчат в храмі. Він каже, що, може бути, їм варто почати кампанію з вербування жінок. Ой-Ой, ще один генерал сказав погані новини Вони не можуть цього зробити; це налаштує проти них села. Це може стати кінцем ih програм вербування. Старий Тонле Самбір не любить такі розмови, але він каже, що знає, що цей хлопець прав. повинні підтримувати свою програму набір солдатів ". Чонг насупився. «Кравець, тепер вони сміються».
  
  
  "Сміються?"
  
  
  «Так, як ніби це все якась велика жарт». Він похитав головою, потім м'язи його обличчя напружилися. «Вони знову розмовляють, але все ще сміються. Вони називають солдатів дурнями». Особа Чонга почервоніло; его щелепи напружилися. «Вони говорять про те, що називається« Операція «Дракон» ». Потім він втупився на мене з відкритим ротом, зігнувши брови, широко розкривши очі. «Нік», - сказав він хрипким голосом. «Нік, Тонле Самбір і його генерали - агенти китайських комуністів!»
  
  
  
  
  Дванадцята глава
  
  
  
  Її, відкинувся назад, притулившись головою до кам'яної стогнати. Операція «Дракон»? Що, на вулицю візьми, була ця операція «Дракон»? Чонг все ще слухав. Його обличчя зблідло. Він, як Чонг ставився до комуністів, її бачив, як усередині нього зростає ненависть до Тонле Самбора.
  
  
  "Чонг?" Її сказав. «Я повинен знати, що це за операція« Дракон ». Що вони зараз роблять?»
  
  
  
  
  Коли Чонг заговорив, його голос абсурдно напружено. «Вони перестали сміятися, виродки. Стільці шкребуть. Інші чотири генерала йдуть. Тонле Самбір бажає своїм генералам спокійної ночі. Ноги човгають по підлозі. Двері відчинилися. Тепер вони всі пішли. Тонле Самбір, цей тарган, позбавлений матері, все ще хихикає про себе. Переміщують папір. Дряпається стілець ». Чонг подивився на мене. «Повинно бути, він сидить за столом, читає чи пише».
  
  
  Їй кивнув. «Продовжуй слухати».
  
  
  Минула година, і все, що чув Чонг, це Тонле Самбір, який ходить по кімнаті. Не було наших відвідувачів, наш голосів. Коли минуло ще півгодини, Чонг сказав мені, що почув стукіт черевика по кам'яній підлозі. Через двадцять хв маленький генерал хропів.
  
  
  Її взяв гарнітуру і вийняв її навколо вуха Чонга. «Дивись, - сказав я. «Чому б тобі не поспати? Її послухаю ну, і якщо її що-небудь почую, то розбуджу тебе. Коли ти проспиш кілька годин, ти зможеш мене полегшити».
  
  
  Її наділ гарнітуру і розслабився, притулившись спиною до стогнати. З-за даху в нашому маленькому закутку ми не могли бачити зірки. Її слухав хропіння Тонле Самбора і дозволив собі закрити очі. Останні слова Хоука повернулися до мене. Ему потрібна була інформація. Дійсно існувало Товариство Срібною Змії?
  
  
  Так, вона існувала, як армія. Де? Деякі занедбані руїни Ангкор-Тома. Дійсно це Суспільство намагалося повернути Дельту Камбоджі, або це було прикриттям з інших мотивів? Її все ще не знав відповіді на це штопора. Їй відомо, що вони комуністи, але все ще не знав, яка ih мета в Камбоджі. Їй був впевнений, що ця операція «Дракон» має до цього якесь відношення, і його нічого не міг вдіяти з Товариством, поки не з'ясував, що це за операція.
  
  
  Ніч була тихою. Як-то не так wouldnt і печені. Все, що я чув через навушники, був хропіння Тонле Самбора. Мої очі були закриті. Мої думки перемістилися до лиця Сарики. У спокійний час мої думки поверталися до неї. Її ніколи не знав нікого схожого на нах.
  
  
  Тоді її міг бачити яскравість на іншій стороні століття; Її знав, що не можу спати більше 20 хвилина. І все ж яскравість була не постійна, як пекуче сонце, а навколо виблискує.
  
  
  Тепер її чув, як чоловіки йдуть за крихкою вершині стіни і розмовляють ще з одною іноземною мовою. Її залишався нерухомим, дозволяючи тільки очам бігати по стогони, вистежуючи кожної людини по променю его спалаху. Її нарахував сім.
  
  
  Її повільно нахилився вперед. Затиснувши лівою рукою рот Чонгу, її потряс його на плече правої. Його очі широко відкрилися. Її здійснив правий великий палець до губ, я знаю, що в цьому немає необхідності, тому що він мене не бачить.
  
  
  Ми обидва зібрали приймач, мати і рюкзаки і тягли ih з собою, відштовхуючись від внутрішньої стіни. Кожен навколо нас вибрав дальній кут і втиснувся в нього. Її витягнув Вильгельмину. Чонг витягнув свій армійський штик. Ми чекали.
  
  
  Вони йшли до нас. Промені світла танцювали до середини живота спідниця храму, а потім рушили в нашому напрямку. На стогони праворуч від нас було четверо чоловіків, двоє ліворуч і один на дальній стогнати відкрито перед нами. Поки вони залишалися на стінах, її належить їм, що з нами все гаразд. Але якщо той, що перед нами, спуститься і направить свою спалах в нашу сторону, він обов'язково побачить нас, і мені доведеться вбити його - і це викличе ланцюгову реакцію. У кожного навколо солдатів було по гвинтівці. І вони продовжували розмовляти ще з одним.
  
  
  Вони спустилися до нас. Човгаючи назад до стогнати, її зняв навушники. Чонг, як можна тихіше підійшов до мене. Промені світла стали маленькими колами відкрито перед нами, потім знову заграли на підлозі храму і зникли. Голоси стали тихіше, і, нарешті, здавалися далекими.
  
  
  Чонг важко зітхнув.
  
  
  "Ви чули, що вони говорили?" - пошепки запитав її.
  
  
  Чонг кивнув. «Вони знайшли наших двох убитих у високій траві, чувак». Він похитав головою. «Зле діло».
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Ніч чергували з навушниками. Її було на них більшу частину ранку. Її почув, як Тонле Самбір встав і покликав на сніданок, потім передав навушники Чонгу. Поки чекали, ми задумалися.
  
  
  Її, знав, що час підтискає. Вони пробіжать по руїнах, намагаючись зловити нас. Це була велика територія, і навряд чи вони пошлють туди багато чоловіків.
  
  
  Близько полудня, коли Чонг був на майданчику, він раптом підняв руку. Ніч та ранок були безплідними. Тонле Самбір або читав, або переглядав якісь папери. Чонг посміхнувся і підморгнув мені. «Приходять генерали», - сказав він з відтінком хвилювання. Особа Чонга з'явилося страдницький вираз. "О, чувак", - простогнав він. «Тепер вони говорять про те, коли пообідають».
  
  
  Її, засунув у рот ще один шматок дурниць і запив водою з фляжки.
  
  
  "Вони говорять про операції Дракона! - схвильовано сказав Чонг.
  
  
  
  
  Її підійшов лиже до Чонгу, так що мої коліна притиснулися до его. Її, притиснув голову до навушників. «Розкажи мені все, що вони говорять», - сказав їй ему.
  
  
  Чонг кивнув. «Генерали вирішили почекати, поки Тонле Самбір поговорить з Китаєм, перш ніж поїсти».
  
  
  Її насупився. "Розмови?"
  
  
  Чонг підняв руку, щоб змусити мене замовкнути. «Два генерала тягнуть радіопередавач з іншої кімнати. Тонле Самбір збирається зв'язатися з китайськими комуністами по радіо».
  
  
  Її став на коліна поруч з Чонгом, щоб ми обидва могли чути голоси. Чонг мовчав, і я зрозумів чому. Маленький генерал говорив зараз по радіо, і якщо Чонг заговорить, він міг пропустити що-небудь з сказаного. Ми обидва слухали, завмерши, майже годину. Потім голоси по радіо стихли. Тонле Самбір що розповів одній навколо генералів.
  
  
  «Вони кладуть радіо назад, - сказав Чонг. «Вони вирішили, що тепер можуть пообідати. Йдучи, вони сміються. Нік, я думаю, що дійсно смердить». Він зняв капелюх і з огидою кинув його.
  
  
  "Що це таке?" Її запитав. "Що це за операція" Дракон "?
  
  
  Чонг подивився на захід, потім повернувся до мене. «Чувак, нам доведеться поквапитися».
  
  
  «Кравець забирай, Чонг! Не розгадуй мені загадок. Що, кравець візьми, на операцію« Дракон »?»
  
  
  Під час розмови Чонг простежив тріщину між каменями в підлозі. «Завтра вранці до храму має прибути група китайських комуністів. Вони прибудуть на п'яти вантажівках у Кампонг-рід. Вони будуть використовувати храм Суспільства в якості головної бази. Звідти вони будуть використовувати тактику« вдарив і втік » проти американських військ уздовж річки Меконг. Це операція «Дракон», чувак ».
  
  
  "А table border?"
  
  
  Чонг кивнув. «Це буде пробна операція. Якщо вони зможуть це здійснити, змусити все пройде нормально, то пізніше будуть введені додаткові війська Китаю. Вантажівки, які перевозять війська, також завантажені великою кількістю зброї, боєприпасів та продовольства. Знаєш, Нік, в цьому є одна огидна деталь. Новобранцям скажуть, що вантажівки заповнені добровольцями, замаскованими під китайських солдатів. Хіба це не дійсно низький клас, чувак? "
  
  
  «Дуже», - сказав я. «Ти знаєш, де в залі ця Кампонг-рід, Чонг?»
  
  
  Він кивнув. «На це у нас піде півдня. Нік, я маю на увазі, що нам доведеться всю дорогу рухатися майже бігом.
  
  
  «Ми збираємося знищити Суспільство Срібною Змії, чи не так?» він продовжив.
  
  
  Їй кивнув. Ми пліч-о-пліч рушили на захід. Чонг з твердою рішучістю пробіг поруч зі мною. Тепер її усе це знав і знав, що мені потрібно робити. Спочатку мені треба вибратися на дорогу. А по-друге, мені потрібно було знайти гарне місце для приземлення рейдерів Strike Patrol.
  
  
  
  
  Тринадцята глава.
  
  
  
  Компонг-Роуд була тим, що водій джипа назвав би стежкою. Підійшовши до йому у темряві, як ми з Чонгом, ми майже пройшли mimmo нах. По обидві сторони дороги були дві вузькі колії з високої трав'янистої смугою, що йде посередині. Джунглі зросли до самого кінця, ненадовго зупинялися майже на десять футів, а потім знову почали дреди. Це була вузька, мало використовувана дорога.
  
  
  Ми з Чонгом опустилися поруч, щоб відпочити. Ми бігли, потім бігли риссю, потім йшли, а потім знову бігли більше 12 годин.
  
  
  Але ми страшенно впевнені, що дісталися до Кампонг-рід, це було перше, що мені потрібно було зробити. Тепер перейдемо до другого.
  
  
  Її, поплескав обома руками свою скаржиться життя і подивився на Чонга. Він лежав на спині, розставивши обидві ноги.
  
  
  "Чонг?" Її сказав.
  
  
  «Чувак, її нам для кого не двинусь. Її буду лежати тут, поки мої кістки не побіліють на сонці. Її дійсно мертвий; моєму тілу ще не сказали».
  
  
  Її, нахилився вперед і піднявся на ноги. «Давай, тигр, є робота».
  
  
  Чонг застогнав, але встав. Ми пішли. Я не бачив, як п'ять вантажівок, заповнених військами, зброєю, набоями та харчами, могли проїхати йому, не зачіпаючи джунглі з обох сторін.
  
  
  Її б галявину де-небудь вздовж дороги, де міг би приземлитися ударний патруль. Її, знав, що вони будуть спускатися з парашутом з літаків, і вони не злетять, поки її не подати сигнал. Але я не міг подати сигнал, поки не знайшов місце для приземлення. Чонг спіткнувся поруч зі мною, протестуючи проти того, що я, мабуть, колись відповідав за работоргівлю від Золотого узбережжя Африки до Нового Орлеана. Це були або її, або мої плотва і дідусь. Її добре підходив для такої торгівлі, як змушував рухатися его труп.
  
  
  «Чонг», - сказав я. «Ви той, хто сказав, що ми повинні врятувати братів Сарики, насправді? Моє завдання тепер просто. Все, що мені потрібно зробити, це подати сигнал про допомогу, знищити п'ять вантажівок китайських військових, які, ймовірно, будуть тут незабаром потім світанку атакувати Суспільство Срібною Змії і, якщо можливо, вбити Тонле Самбора, переконати новобранців, що вся ідея Суспільства - це комуністичний план, щоб обдурити ну, і, якщо її справлюся з усім цим, врятувати двох братів Сарики. Просто, розумієте? хочете мені допомогти чи ні? "
  
  
  Чонг спіткнувся переді мною і підняв руки, як у вестерні. "Ей, мужик, розслабся.
  
  
  
  
  Я не проти сказати тобі, Нік, старий приятель, мені не подобаються шанси. Я думаю, що нас трохи менше, розумієш? "
  
  
  Її посміхнувся ему. «Може бути, її зможу трохи врівноважити шанси». Ми підійшли до місця в Кампонг-рід незадовго до того, як вона починалася до сліпого повороту. Із зростанням зелені по обидві сторони дороги і по центру будь покажчиків був би сліпим. Але її знайшов місце, яке мені сподобалося. З одного боку, коли дорога почала звиватися, виднілися густі джунглі; з іншої сторони, або усередині повороту, була велика галявина. Далі виділяли приземкуваті важкі дерева. Схоже, що коли-то його розчистили для проміжної станції або зупинки для відпочинку. Це нагадало мені про недавньому часу, коли американський уряд вирішив познайомити віддалену індіанську резервацію з чудесами сучасних людей, які економлять час. В плем'я відправили партію блискучих, новеньких холодильників і пральних машин. Але людина, в якої виникла ця ідея, забув з'ясувати одну маленьку деталь: на бронювання не було електрики. Таким чином, плем'я отримувало досить дорогі жириновський складські приміщення. У холодильниках зберігалися добре ізольовані інструменти і маленькі баночки з болтами і гайками.
  
  
  Так його розраховував в Компонг-рід. Здавалося, що азіатські уряди витрачають більше на менш практичні нові російські проекти, ніж американські. Вони поступаються тільки латиноамериканцям, які будують автостради, по яких їздять машини, і воли, і сучасні міста, які протягом п'яти місяців стають містами-примарами.
  
  
  Витяг поліетиленовий пакет з електронними капсулами. Чонг підбіг до мене, коли побачив мене у сумки.
  
  
  «Це маленька електронна штуковина, яку її раніше не бачив?» - запитав він.
  
  
  «Тільки зараз ми скористаємося ними». Її сказав. «Через годину або близько того настане світанок, Чонг, так що слухай уважно». Її вручив йому було п'ять білих капсул, і залишив собі п'ять, плюс одну дуже важливу червону. Чонг з цікавістю дивився на них, що я йому дав. Вони були схожі на білі гудзики зі штопором на одній стороні. «Що ти робиш, Чонг, - пояснив я, - це прикручиваешь ih до дерев навколо галявини. Просто прикручиваешь ih щільно, а потім ще на пів-обороту, щоб вони спрацювали».
  
  
  Чонг насупився. «Що, кравець візьми, вони такі? Якась бомба?»
  
  
  «Я скажу вам, коли ми зберемо. Її хочу, щоб ви піднялися по дорозі приблизно на п'ятдесят ярдів. Прикладіть капсули до дерев, на відстані приблизно десяти ярдів, інший з іншого. Вкладіть ih збоку від дерев, що виходять на галявину. ви пам'ятаєте це? Не забудьте дати їм зайвий пів-обороту, щоб вони включилися ".
  
  
  Чонг коротко кивнув мені і помчав назад по дорозі, геть від повороту. Її побіг вперед, обігнув покажчиків і пірнув у джунглі до галявини. Її, вирішив, що знаходився приблизно в 50 ярдів від нього, на протилежному боці від Чонга. Рухаючись швидкою риссю, і зупиняючись тільки через кожні десять-п'ятнадцять ярдів, її угвинчував капсули в дерева, звернені до галявини. Її подивився відверті мною назавжди. Це було моя уява? Чи небо було не таким темним, як годину тому? Світанок був не так wouldnt далі, і її тільки що кликав на допомогу.
  
  
  Навіть листя джунглів здавалися вологими від спеки. Вони були мене, коли їй рухався між ними, і у мене свербіла шкіра. Густа кисть спутывалась навколо моїх нога, змушуючи мене сіпатися з кожним кроком, щоб звільнити ih. Вологість мого одягу здавалася постійною частиною мого існування. Я не міг пригадати, щоб коли-небудь було сухим або прохолодним.
  
  
  Тепер ми з Чонгом залишилися без їжі, у нас було мало води, допомога може бути або не бути в дорозі, і попереду було діло. Її повинен був перешкодити цим вантажівкам дістатися до храму Суспільства. Рота китайських солдатів плюс майже 200 людей було б занадто багато навіть для самого крутого ударного патруля.
  
  
  Її повертався на галявину. Її поняття не мав, скільки людей спустяться з парашутом, щоб допомогти мені, але я розраховував на сім або вісім. Навіть з Чонгом і мною цього було б недостатньо. Всі ми боремося з ротою китайців. Її так не думав. Її був на галявині і перетинав її. Її знайшов дерево лиже до самої галявині, ніж будь-яке інше. Чонг підбіг до нього.
  
  
  «Нік», - сказав він. «Що, кравець візьми, повинні робити всі ці дивакуваті маленькі кнопки?» Мені було цікаво, скільки людей в Південно-Східній Азії було таких, як він. І їй був готовий посперечатися, що зможу перерахувати ih по пальцях однієї руки.
  
  
  Її прикрутив червону капсулу до дерева. Її, повернувся до Чонгу. "Ці маленькі кнопки випромінюють радіосигнали. Всі білі видають сигнал, який звучить, як статичний; всі сигнали конфліктують іншому з одним. Кожен, хто намагається кому, звідки вони походять, отримає такий лабіринт статики, що було б безнадійно ". Його поплескав по червоній капсулі. «Тільки одна навколо цих кнопок видає хороший істинний сигнал».
  
  
  - Раптово, - вигукнув Чонг. «Боже, їй ніколи в житті не бачив нічого подібного». Він раптом спохмурнів. «Але чому цей десантний літак теж не чує всієї цієї статики?»
  
  
  «Тому що він налаштований на одну частоту, ту, що виходить з червоної капсули. Дисків невелика ударна група, про яку я вам говорив, допоможе нам зупинити ці п'ять вантажівок»;
  
  
  
  
  «Ти жартуєш, - сказав Чонг. «Ти, я і худа ударна група проти роти китайців? Нам що, друже».
  
  
  Її, подивився на бліде небо. «Якщо вони не прийдуть найближчим часом, Чонг, швидше за все, тільки ти і її будемо проти всіх цих китайців».
  
  
  "Як ви думаєте, скільки часу це займе у них?"
  
  
  Її, знизав плечима. Пройшло достатньо часу, щоб могло статися що завгодно. Цей член камбоджійського уряду міг зв'язатися з послом США і сказати йому, що всі угоди не відбулися. Уряд Камбоджі могли б голосно заявити протест американським офіційним особам. Той факт, що в'єтнамська село була знищена, може все змінити. Можливо, Хоука наказала скасувати усі в Суспільстві Срібною Змії. Занадто багато всього може трапитися.
  
  
  Якщо б у планах були якісь поправки, як би мене сповістили? Потім були приємні слова Хоука про те, що, якби мене схопили, Сполучені Штати не знали б мене. Звідки мені знати? Мені вже довелося внести кілька власних змін по дорозі.
  
  
  Її, подивився на Чонга. «Я не знаю», - все, що я міг придумати, щоб сказати.
  
  
  Здавалося, він прийняв це. Досі тхір ми не спотикалися; можливо, він думав, що ми далі це робити. Він подивився на дерева навколо нас. «Нік, - сказав він, - ми не зможемо нічого зробити з вантажівками, поки не знати, що вони прибувають, насправді?»
  
  
  Їй кивнув. Це великого сенсу не мають логічно, але мені було цікаво, до чого він хилить.
  
  
  «Я піду залізу на одне навколо цих дерев, щоб щорічно, чи можу я їй сказати, коли вони наближаються?»
  
  
  Її спостерігав, як він вибрав одне навколо найвищих дерев. Він піднявся йому легко, його жилаве тіло, як шматок гумки, розгойдувалося від кінцівки до кінцівки, поки він піднімався. Її стояв під деревом, прикривши рукою очі від сонця. Коли він майже досяг вершини, він знайшов зручне сидіння і втиснувся між стовбуром і кінцівкою. Він махнув мені рукою з щасливою посмішкою.
  
  
  Її знав, яку зброю у Чонга; цей довгий тьмяний армійський штик. І всі, крім его, швидкого розуму і рухомого тіла. У мене була Вільгельміна, мій пістолет «Люгер» з половиною випущених патронів; Хьюго, мій стилет, який годиться для роботи в тісному контакті, але не годиться на відстані, і П'єр, мій газова бомба. Це всі наші сили. З цією зброєю ми з Чонгом збиралися битися з ротою регулярних китайських солдатів. Мені хотілося закурити.
  
  
  Минула година. Її ходив взад і вперед по дорозі. Прекрасні бачення танцювали відвертими перед моїми очима. Припустимо, що за всієї трясіння останніх днів ці маленькі електронні капсули вийшли по збірці? Це може статися в будь-який час. Її не був занадто обережний з цією сумкою. Можливо, ця маленька червона кнопка взагалі не працювала.
  
  
  "Нік!" Чонг подзвонив. "Її ih чую!"
  
  
  Її сам тепер міг чути вантажівки на іншій стороні повороту.
  
  
  "Що ми будемо робити, мужик?" - запитав Чонг. Він знизив голос, і тон його був тривожним. Він дивився на покажчиків, де через кілька секунд повинен був під'їхати перший вантажівка.
  
  
  Якщо б ми ховалися і чекали ударного загону, який може навіть не наступати, нам довелося б пропустити вантажівки. Це не буде проблемою. Все, що нам потрібно зробити, це сховатися в джунглях. Але дорога тут була вузькою. Не знаю, як це було далі. Якщо у нас взагалі була якась перевага, то воно було тут.
  
  
  Її вдарив Чонга в руці. "Давай!"
  
  
  Ми перебігли на протилежний бік дороги, щоб вантажівки їхали на нас ліворуч. Чонг залишився відвертими у мене на хвості. Її пірнув у джунглі, потім відразу повернув назад. Її, присів на коліна. Чонг спустився зі мною. Робочі двигуни тепер стали ценымногие чіткіше і йшли відкрито, з повороту, як ніби вантажівки вже в'їхали в нього.
  
  
  «Що, кравець візьми, ти збираєшся робити, Нік?» - запитав Чонг.
  
  
  «Зупиніть ці вантажівки, якщо її можу. Дати кошти достатньо часу, щоб дістатися до нас, якщо прибуде допомога».
  
  
  Чонг ніжно поплескав мене по плечу. «Нік, її хочу, щоб ти знав, що це був справжній кайф, подорожуючи з тобою, але я думаю, що зараз просто розлучаюся».
  
  
  «Є одна проблема». Її уважно стежив за кривого. Вся ідея залежала від розміру цих вантажівок. «Дорога тут дуже вузька, - сказав її Чонгу. «Якщо ми зможемо зупинити головного вантажівку, інші не зможуть його обійти. Їм доведеться розчистити дорогу, перш ніж вони рушать далі, і, може бути, цього буде достатньо часу для нашої допомоги».
  
  
  Чонг потер долонею рот, спостерігаючи за вигином. «У ідеї є рішенням, друже, але скажи, що якимось дивом ми можемо зупинити головного вантажівка, що тоді?»
  
  
  Її, усміхнувся ему. «Ми біжимо, як в пеклі».
  
  
  Носова частина першого вантажівки повільно вигиналася по повороту. Це було схоже на уповільнене рух поїзда, що виходить навколо тунелю. Фари погасли. Коли він почав випрямлятися, її побачив, що це двотонний шестиколісний вантажівка, пофарбований у дивний темний відтінок синього. Маркування не було. В кабіні сиділи двоє чоловіків у коричневій формі китайських солдатів. Бічні вікна були відкриті.
  
  
  
  
  Ih тіла розгойдувалися взад-вперед і через сторони в сторону, поки вантажівка повз по нерівній поверхні. Двигун скиглив, рухаючи вантажівка зі швидкістю равлика. В кузові вантажівки її побачив солдатів. Вони сиділи двома рядами по боках вантажівки, похитуючи головами, з гвинтівками між нога.
  
  
  Її витягнув крихітну газову бомбу і селл навпочіпки. На цій fold paper, не було ніяких других шансів; перший повинен був це зробити. Чонг був готовий бігти.
  
  
  Потім її почув інший звук, схожий на громовий двигунів вантажівок. Це був більш глибокий, рівний звук, рівний гул. Її, знав, що це було ще до того, як Чонг вдарив мене кулаком і вказав на небо. Це був гул десантного літака. Її, подивився в небо з усмішкою. Пух білих парашутів здавався нерухомим, в нерухомому небі, вештаються люди були схожі на іграшкових солдатиків по всьому пластмаси. У них на грудях були пістолети-кулемети. Вони повинні були бути найкращими бійцями, які може запропонувати Америка. А ну було 16.
  
  
  Але моя проблема була відкрито переді мною. Переднє крило вантажівки проїжджало дуже повільно. Її бачив втомлені очі водія і погойдуються сонну голову его пасажира на своїй стороні вантажівки. Бічне вікно було приблизно в двох метрах вище мене і в чотирьох метрах від мене. Її, чув, як Чонг втягнув повітря. Її крутив газову бомбу. Через кілька секунд з нього вийде смертельний газ. Її легко скинув його з плеча, ніби кидав дротики. Він пройшов через відкрите вікно і приземлився на коліна пасажиру.
  
  
  Водій насупився. Потім обома руками він стиснув горло. Він плюхнувся за кермо. В кузові вантажівки перший солдат впав обличчям вперед на кузов вантажівки. Поруч з ним голосно лязгнула его гвинтівка. Передні колеса вантажівки повернені вправо. Сам вантажівка сіпнувся і похитнувся, зупинився, знову стрибнув уперед, потім крило врізалося в джунглі, і вантажівка повністю зупинився. Інший солдат ззаду впав зі свого місця. До нього приєдналися й інші. Перший з штурмових парашутистов зістрибнув на галявині, його парашут зметнувся перед ним. Коли він зібрав стропи, приземлився ще один.
  
  
  Початку другої вантажівка тепер був повністю на увазі. Її, бачив, як один солдат ззаду вказав на останній парашут, спускається на галявині. З-за повороту гримів вогонь навколо гвинтівки. Поруч з другим вантажівкою навколо джунглів з'явився десантник. Він жбурнув одну, а потім відразу ж пішов за інший гранатою в кузов другого вантажівки. Бензобак вивергався, як вулкан. Рейдер вже зник у джунглях ще до вибухів. З-за повороту доносився кулеметний вогонь. Шість солдатів обійшли гарячий початку другої вантажівка. Вони помітили нас з Чонгом на дорозі. Її зробив два постріли, убивши двох навколо них, потім стрибнув в джунглі. Чонг був поруч зі мною. Позаду пролунав тріск пострілів, потім пролунав звук більш великого зброї. Стрілянина з гвинтівок припинилася потім сильного вибуху.
  
  
  Її згорнув прямо і почав повертатися. Коли ми знову вийшли на дорогу, ми вже були на повороті. Китайські солдати выдезли з трьох вантажівок. Вони стріляли на бігу. Рейнджери відсікали ih вогнем.
  
  
  Чонг схопив рушницю мертвого китайця, і ми обидва почали стріляти в розбігаються людей. Її не бачив, нам одного рейнджера. Ih постріли були смертельно точними, і здавалося, що вони стріляють по всьому джунглів. Вони розділилися і рухалися по обидва боки дороги. Кожен раз, коли один навколо китайців намагався втекти в джунглі, його вбивали. Рухаючись так, утримуючи китайців на дорозі, залишаючись по обидві сторони від них. Кількість китайців впало до десяти, потім до семи. Троє побігли по дорозі геть від вантажівок. Потім чотирьох кроків вони кинули важкі гвинтівки і швидкість вдалося зібрати. Через 20 кроків вони були застрелені прихованими рейнжерами.
  
  
  Ми з Чонгом використовували останній вантажівка для прикриття. Інші китайці майже зникли з виду. Вони стріляли по руху і тіням. Її зняв одного, притуливши Люгер до кузова вантажівки. Чонг підстрелив ще одного. Стрілянина, яка займається раніше звучала, як кам'яна лавина, тепер час від часу сповільнювалася до окремих пострілів. Зліва її почув тут-тат. Стрілянина навколо гвинтівки йшла з дороги перед головним вантажівкою. Її, подивився на небо і побачив важкий стовп чорного диму, що піднімається з другого вантажівки. Тіла китайських солдатів були розкидані по вулиці Компонг, наскільки міг її бачити. Потім настала тиша. Її, чекав, коли рейнджери почнуть виходити через джунглів. Нічого не сталося. Її смикнув головою вправо, коли її почув тріск рушниці в глибині джунглів праворуч від мене. Майже відразу ж за ним пішов ще один постріл далеко далеко. Чонг стояв поруч зі мною. Обидва наші очі уважно вивчали джунглі в попросив ознак рейдерів. Ми відчували лише різкий запах палаючих шин з другого вантажівки.
  
  
  
  
  Чотирнадцята глава.
  
  
  
  Чонг заклав китайське рушницю собі за шию і тримав його для стовбура і приклад. Він зупинився в центрі кузова вантажівки і повільно повернувся, щоб оглянути місце. Перед тим, на якому ми їхали, стояли дві вантажівки. На повороті один остов вантажівки все ще горів, а іншого вантажівка ледь врізався в джунглі. На дорозі і навколо вантажівок були розкидані тіла вбитих солдатів. Її стояла поруч з Чонгом. Наскільки міг судити, ми були зовсім одні.
  
  
  «Послухай, - сказав Чонг. «Послухай тишу».
  
  
  Її насупився. Її запхав Вильгельмину назад у кобуру. «Ти чув тишу раніше, Чонг», - сказав я.
  
  
  «Звичайно. Але, чувак, її ніколи не бачив нічого подібного. Диски допомогу, про яку ти послав, - найбільш смертоносна, яку їй коли-небудь бачив».
  
  
  «Вони повинні бути кращими».
  
  
  «Вони краще, ніж найкращі. Її практично по всій кращих, і вони ценымногие краще, ніж її». Він похитав головою. "Я все ще не досягають тебе, чи не так?" В його очах було дивне благоговіння. Він повернув гвинтівку на бік і обняв мене за плече. «Закрий очі, Нік, і слухай». Коли їй це зробив, він сказав: «Ти чуєш тільки тишу. Тут відбулася битва, Нік. Це було коротке, але там була ціла рота солдатів. Її питаю тебе, де ж крики боляче? Де крики поранених в руку чи ногу? "
  
  
  Він був прав. Її чув тільки тишу. Двічі мені здавалося, що я чую шелест листя в джунглях, але коли її подивився, її нічого не побачив.
  
  
  Чонг сказав: «Кожен постріл був убивчим. Кожна goggle потрапляла в голову або складати долар. Якимось чином вони, хто вижив під час вибуху, були застрелені. Ні, нам одного пасажира, нам одного пораненого».
  
  
  На тлі тиші його слова звучали майже моторошно. Її, подивився на землю поруч з вантажівкою. Коли її знову глянув на ділянку Кампонг-рід, що тягнеться за вантажівкою, її побачив самотню постать, що стоїть посеред дороги приблизно в 50 ярдів від мене.
  
  
  Пістолет-кулемет лежав поперек його життя, короткий стовбура упирався в вигин оголеної руки. Він носив оливковий колір американських військ; рукава его сорочки були закатані; його штани були заправлені в чоботи до щиколотки. Він трохи підвівся.
  
  
  "Я шукаю Ніка Картера!" - проревела самотня фігура.
  
  
  Їй відповів. "Відкрито тут!"
  
  
  Він засунув в рот. Потім пролунав пронизливий свист поліцейського свистка. Чоловіки вийшли через джунглів і попливли по дорозі. Вони заповнили проміжок між мною і самотньою фігурою. Вони вийшли на дорогу і стали перевіряти свою зброю. Група з двох і трьох, здавалося, не звертаючи уваги на нас, на мене, на нас, на самотню фігуру, тепер підійшла до мене.
  
  
  Одинока постать підійшла до нас, коли її, зістрибнув з вантажівки. Він був лейтенантом і простягнув руку.
  
  
  «Містер Картер, його лейтенант Райс. Мені сказано виконувати ваші накази».
  
  
  Її взяв за руку. На вигляд йому було років двадцять п'ять, з гладкими засмаглими щоками, звичайною стрижкою і молодими ясними блакитними очима. Ніс у нього був довгий і злегка кирпатий. Його обличчя виглядало прямокутним, а вилиці, лінія підборіддя, підборіддя - незграбним. У нього були чудові вуса, що її коли-небудь бачив. Судячи з того очевидного увазі, яку він приділяв цьому, її, знав, що це наповнює його гордістю.
  
  
  Ми опустилися на навпочіпки за останнім вантажівкою в черзі. Її з вдячністю взяв запропоновану мені сигарету. Поки до нього торкалися більш легким полум'ям, лейтенант Райс сказав: «Гаряче, ніж півні пекло». Він витер піт з чола нігтем великого пальця.
  
  
  Кілька чоловіків оглядали трупи. Решта були півколом, розмовляючи з Чонгом.
  
  
  "Ви втратили кого-небудь, лейтенант?" Її запитав.
  
  
  Він похитав головою. Коли він говорив, кінчики його вусів ворушилися. «Один чоловік піймав кулю за талію, але це була садно. З ним все буде в порядку. У чому ваша проблема, містер Картер? Все, що ми чули, було щось про суспільство і старих руїнах поблизу».
  
  
  «Лейтенант, я думаю, вам краще почати називати мене Ніком. Її вже відчуваю себе досить старим середовищ зустрінуть ваших людей, і мене не називають містером. Ця рота прямувала до тих руїн, про яких ви чули». Потім її розповів йому все, що ми з Чонгом, дізналися про суспільство Срібною Змії. Мені потрібно було про що здогадуватися. «Ми не знаємо, скільки людей по всьому регулярної армії підтримає Тонле Самбора. Справа в тому, що там багато людей, яких обдурили. Її, точно знаю, що це були новобранці. Скільки з регулярної армії є, її не знаю. Голосувати що робить це складним. Якщо ми потягнути за цього храму, як ви і ваші люди, які зіткнулися з цими вантажівками, згине багато невинних молодих людей »
  
  
  Лейтенант затягнувся сигаретою. Його ясні блакитні очі дивилися в небо над ним, ніби він готель, щоб цей десантний літак повернувся і забрав його і його людей.
  
  
  Він дивився на мене з закритим оком від палючого сонця. Його ніс злегка наморщился. «Нік, - сказав він, - ти хочеш, щоб ми обрали тих, хто вірний Тонле Самбору, і відпустили інших, насправді?»
  
  
  "
  
  
  «Може бути, було б краще працювати таким чином. Коли ми потрапляємо в храм, ми повинні програвати це в слух. Виникне плутанина, особливо потім того, як я її вб'ю Тонле Самбора. Але один елемент, який не заплутається, - це вірні цей Самбора. Вони почнуть діяти, коли побачать його " мертвим ".
  
  
  «Іншими словами, добре усуває тих, хто проявляє агресію по відношенню до нас. Вибирати і вибирати - це не те, чому нас вчили, Нік, але я думаю, це краще, ніж замерзнути, нікого не вдаривши. Голосування, як підрозділи втрачають людей». Він слабо посміхнувся мені. «Ви не сказали, як ми потрапляємо в храм».
  
  
  «Ми візьмемо вантажівки, лейтенант. Якщо ви проинструктируете своїх людей, ми перевдягнемося у форму китайців і поринемо у вантажівки. Ми можемо заповнити прогалини вже мертвими солдатами. Ваш вибух цієї вантажівки може представляють проблему. Тонле Самбір очікує п'ять вантажівок, а не чотири ".
  
  
  Лейтенант Райс знизав плечима. «Китай далеко. Так що зламався один вантажівка».
  
  
  Його, згідно кивнув. «Ми повинні прибрати підірваний вантажівка з дороги. Як тільки це буде зроблено, її візьму на себе ведучий вантажівка. Ви ведете початку другої, Чонг - третій, і вам потрібно буде доручити математики шум четвертий. Її візьму по чотири людини в перших трьох кузовах вантажівок; в останньому вантажівці буде дві людини ».
  
  
  "А як щодо сигналу?" - запитав лейтенант.
  
  
  Її думала про це. Це повинно було бути щось гучне і просте. Її встав і пішов уздовж кульку до кабіни вантажівки. Забравшись на підніжку, її захід у бокове вікно і натиснув кнопку звукового сигналу. По передній частині вантажівки пролунав металевий звук, схожий на крик механічної вівці. Її, подивився на задню частину вантажівки. Лейтенант стояв, виставивши праву сторону стегна. Чонг дивився на мене, але це не заважало йому було продовжувати запихати жменю американських сигарет в кишені сорочки.
  
  
  Її, зіскочив з підніжки і повернувся до лейтенанта. «Ворота храму повинні бути відкриті для нас. Її в'їду і перейду до самої далекої стогнати.
  
  
  «Оскільки Тонле Самбір очікує ці вантажівки, він повинен чекати у дворі. Коли всі вантажівки опиняться всередині воріт, і я впевнений, що у мене є чіткий постріл в Самбора, її включу гудок. буде сигналом для зустрінуть ваших людей вийти через вантажівок. Вони вбивають будь-кого, хто проявляє агресію. Як тільки її дати звуковий сигнал, її збираюся пустити кулю в Самбора. Чонг подбає про чотирьох генералів. вони вбиті, і ви скоро дізнаєтеся, хто ih на самому делле підтримував. Так як же все йде з вами, лейтенант? "
  
  
  «Це звучить майже працездатно, - сказав він. «У нас буде менше роботи».
  
  
  Через 20 хв згорілий вантажівка був похований в джунглях, і ми котилися в сторону храму Суспільства Срібною Змії.
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  У дзеркало заднього виду її побачив лейтенанта Райса у вантажівці відверті позаду мене. Чонг їхав позаду нього, а останній вантажівка вів сержант-рейнджер. Між двома рядами чоловіків в задній частині кожного вантажівки були прив'язані ящики із зброєю і продуктами запитів. Ми повзли зі швидкістю менше п'яти миль на годину.
  
  
  Її витягнув Вильгельмину з кобури і кинув її між нога на сидіння. Це повинно було бути кінцем. До цього привели всі подорожі, подкрадывание і бійки. Її відчув хвилювання, коли нові дерев'яні ворота почали фокусуватися більш різко. Моє завдання було простим: з'ясувати, чи існує Суспільство Срібною Змії і чи існує воно, яка його мета.
  
  
  До полудня Тонле Самбір буде мертвий, і Суспільство Срібною Змії перестане існувати.
  
  
  Її міг домогтися успіху, і знав це.
  
  
  Було багато речей, які могли піти не так. Може бути, армія китайців була навчена захищатися від того, що ми намагалися зробити. Ми не збиралися убити двісті чоловік. Ні, єдиний спосіб спрацювати - це вдарити Тонле Самбора, як тільки всі вантажівки виявляться у дворі.
  
  
  Без лідера неминучою плутанина, особливо якщо Тонле Самбір був таким лідером, яким його собі уявляв.
  
  
  Її почув кілька гучних клацань, а потім величезні ворота почали розсуватися і затягуватися. Вони були майже на 14 футів у висоту, і півні скрипнули, коли вони відчинилися для нас. Її побачив клаптик подвір'я. Солдати стояли у дворі, вишикувавшись в чотири довгих ряду. Ворота відкрилися повністю, і її проїхав на вантажівці.
  
  
  Її панцир повільно, прямуючи до кінцевої конструкції. Її ще не бачив, Тонле Самбора або кого-небудь навколо генералів. Лейтенант Райс вів у ворота початку другої вантажівка. Мої очі сканували ряди солдатів. Неможливо було відокремити регулярну армію з новобранців, тому що всі вони були побудовані разом. Її підходив до кінця будівлі. Чонг причал третій вантажівка. Потім Тонле Самбір і чотири его генерала вийшли через арки переді мною.
  
  
  Вони підходили до лівого переднього крила. Мій бампер опинився в декількох метрах від будівлі перш ніж його зупинив вантажівку.
  
  
  
  
  Скрипіли залякування. Позаду мене заскрипіли залякування. Сержант-рейдер проводив четвертий вантажівка через ворота.
  
  
  По обидві сторони від Тонле Самбора стояли два генерала. Він попрямував до вантажівки, широко посміхаючись. Його зуби блищали золотими пломбами. Моя рука впала на сидіння між нога. Чотири пальці, і мій великий палець обхопили приклад люгера. Мій вказівний палець злегка ковзнув на спусковій скобі, потім знайшов спусковий гачок. Це повинно було бути швидким.
  
  
  Звук ріжка викликав вибух активності. Вантажівка, в якому його сидів, розгойдувався взад і вперед, коли четверо десантників зістрибнули на землю. Ряди мертвих китайців інший відскакували від одного. Задзвеніли шоломи. Поки не було зроблено нам єдиного пострілу.
  
  
  Її підняв Вильгельмину, просунув її потворну пику у вікно і прицілився в горду розширену груди Тонле Самбора у формі. Двері відчинилися, коли її вистрілив. Повинен був бути героєм. Одіна навколо генералів Самбора в останній момент свого життя показав себе кмітливим. Він помітив «люгер», націлений на его лідера, і стрибнув вперед і в сторону. Коли «Люгер» сіпнувся у мене в руці, її побачив, як половина його шиї відкололася. Тонле Самбір відкинув гордість і зарозумілість. Він повернувся і побіг. Двері були відчинені до упору. Інший генерал витягав свій службовий револьвер. Її повернув Вильгельмину до его рябому лиці і зробив ще один постріл. Він відскочив на три фути і впав.
  
  
  Її, чув, як Чонг зробив два постріли позаду мене. Два залишилися генерала зіткнулися ще з одним і впали, стікаючи кров'ю. Тонле Самбір досяг арки, що веде в його покої. Він біг дуже швидко. Навколо мене лунали окремі постріли. Шеренги солдатів розділилися і розсипалися. Лейтенант Райс велів всім завмерти. Він кричав по-камбоджийски.
  
  
  Тонле Самбір був не навколо тих, кого можна відпустити. Навіть без армій і генералів він усе ще становив загрозу. Деякі люди будуть мати таку можливість вербування, як Тонле Самбір. Він міг почати з нуля, як він колись робив раніше, і незабаром мати ще одну більш сильну армію, армію, завжди знаходиться в я просив пасток, в яких опинився Тонле.
  
  
  Досягнувши вершини сходів, її, помітив, що хтось наближається до мене ззаду. Він не оглядався, бо переді мною мчала Тонле Самбір з одним навколо своїх срібних кинджалів.
  
  
  Її, розсунув ноги і тримав оленка на подушечках пальців. У мене в руці був Хьюго. Тонле Самбір рухався в паніці. Позаду нього його побачив полум'я в його кімнаті, папери, які потрібно було спалити. В його маленьких темних очах було таке ж вираз, як у лисиці. Він в страху втік і бився. Ему довелося б вбити мене, щоб пройти mimmo мене, і наступного людини, щоб пройти mimmo нього. Ему доведеться продовжувати, поки він не втече або хто-небудь навколо чоловіків его не зловить. Її мав намір дістати його. Її зробив ще один крок вперед; моя рука була повернута, готова гойднутися вперед і пронизати його тонким лезом.
  
  
  "Зачекайте!" Голос пролунав позаду мене. Її крутилася, готова зустріти кого б воно нам було. Чонг стояв там з китайської гвинтівкою, націленої на мене. «Не убий його, Нік, - тихо сказав він.
  
  
  Її насупився. "Що це, кравець візьми, Чонг?"
  
  
  Особа Чонга залишалося без виразу. «У вас немає прав вбивати генерала Тонле Самбора», - сказав він безбарвним голосом.
  
  
  Її, кивнув у бік Чонга. «Що ти намагаєшся сказати, Чонг? Ти частина армії Самбора?» Її, знав, що забрати його буде проблемою. Він був занадто далеко, щоб стрибати з Хьюго. І в нього була ця гвинтівка, поки Вільгельміна була порожня. Але більш того його було коротким з пантелику. Її не зрозумів Чонга. Багато речей мене не дуже дивували, але її просто не розумів Чонга. "Чим ти плануєш зайнятися?" Її запитав.
  
  
  Чонг нічого не сказав. Позаду мене почав підніматися Тонле Самбір. Він кректав від зусиль у зламаній руці. Він хиткими кроками рушив у мій бік. Потім Чонг зробив ще одну загадкову річ. Він відмахнувся від мене і вказав на Тонле Самбора.
  
  
  «Тільки не думай, що втекти куди-небудь, генерал», - сказав він.
  
  
  Її схилив голову і поглянув на Чонга. Її запитав. "На якій ти чортової стороні, Чонг?"
  
  
  Він блиснув мені широкою посмішкою. «Кравець візьми, - сказав він, - я завжди був на твоєму боці. Її не в готель, щоб ти зараз вбив цього хробака, голосування, і все. Є хлопці, яких він обдурив, чекають унизу. маленький генерал, розумієш? "
  
  
  Їй відповів на посмішку Чонга. "Я розумію." Її, відступив на крок. «А потім вас, генерале».
  
  
  У дворі у штурмовика все було під рукою. Вони втратили одну людину, інший був поранений; вони вбили 22 солдатів Самбора. Ми пройшли через арку на чолі з Самбором. Його солдати дивилися, як ми з Чонгом вигнали його, і дивилися на нього очима, повними питань, на які він не міг відповісти. Поки Чонг скочив на задню частину одного через вантажівок, лейтенант Райс підійшов до іншої сторони Тонле Самбора, так що генерал опинився між нами.
  
  
  Чонг зіткнувся з групою людей, які колись належали до армії Самбора. Він почав говорити з ними по-камбоджийски.
  
  
  
  
  Лейтенант Райс поворушив своїми розкішними вусами, порився в кишені сорочки і простягнув мені сигарету.
  
  
  Її запитав. "Що він говорить?"
  
  
  Лейтенант злегка посміхнувся мені, так що загострені кінці його вусів лише злегка підвелися. «Він розповідає їм про те, як ih використовував цей маленький хлопець тут».
  
  
  Раптом Тонле Самбір голосно заговорив. Її подумав про те, щоб порізати ему глотку, і навіть переступив поріг, але лейтенант Райс підняв руку.
  
  
  «Маленький ублюдок бореться за своє життя», - сказав лейтенант. "Нехай він висловиться."
  
  
  Навіть Чонг слухав з людьми те, що говорив генерал. Коли він закінчив, чоловіки подивилися на Чонга. У Чонга було чисте огиду. Він почав виривати одіна навколо ящиків вантажівки.
  
  
  "Так що він сказав?" Її запитав.
  
  
  Лейтенант дивився на Самбора з напівпосмішкою. «Він сказав, що ми і наші десантники - вороги Камбоджі. Він думає, що його люди повинні напасти на нас або щось в цьому роді».
  
  
  Її повинен був відповідати посмішці лейтенанта. Рейнджери ударних військ стояли в кожному кутку двору, в трьох дверних прорізах, а інші ходили взад і вперед по дахах і по обидві сторони воріт. Всі вони були озброєні автоматами. Вся зброя армії Самбора було розкласти в кузові однієї навколо вантажівок.
  
  
  Чонг розкрив один навколо ящиків зі зброєю. Він витягнув з нього автомат і шпурнув його через край вантажівки до ніг чоловіків. Потім він витягнув рушницю і зробив те ж саме.
  
  
  Лейтенант Райс повернулася до мене. «Він велить людям перевірити маркування на зброї, щоб переконатися, що це китайська зброя. Він каже, що Тонле Самбір і його генерали були китайськими агентами». Тонле Самбір крикнув кілька слів. Лейтенант похитав головою. «Наш маленький інший називає Чонга брехуном».
  
  
  Чонг перейшов з ящиків до ряду мертвих китайських солдатів. Він витягнув тіло і кинув його до ніг чоловіків.
  
  
  «Він велить людям уважно оглянути тіло. Вони побачать, що солдати були китайцями».
  
  
  Троє чоловіків оглянули тіло і випростались. Всі погляди звернулися на Тонле Самбора; і не було жодної помилки, що було в цих очах - чиста ненависть. Маленький генерал шталь озиратися, як загнаний людина.
  
  
  Тонле Самбір грубо відштовхнув нас обох і кинувся до відкритих воріт. Три штурмових патруля, стояли на дахах, підняли автомати до плечей. Лейтенант Райс підняв руку вгору. Рейдери опустили зброю. Коли маленький генерал дістався до воріт і зник через них, Чонг зістрибнув з вантажівки і помчав за ним. Потім два брата Сарики побігли за Чонгом. Незабаром всі чоловіки вибігали навколо воріт.
  
  
  Ми з лейтенантом курили сигарети, дивилися в землю і слухали. Я не сумнівався, хто першим добереться до Тонле Самбора. Не думаю, що лейтенант теж. А через кілька хвилина його був упевненим. Була тиша, тиша без людей, де ми з лейтенантом могли чути shaggy нальотчиків по дахах.
  
  
  Спочатку була тиша, а потім був найболючіший передсмертний крик, який їй коли-небудь чув. І її, знав, що Тонле Самбір помер найжахливішою за смертей. Його також знав, що Чонг був першим, хто підійшов до нього.
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Вперше з ними тхора, як я зустрів її, її, побачив, що Сарики дійсно посміхається. Але це була не посмішка, адресоване мені в знак подяки за благополучне повернення. Ні, вона посміхнулася, тому що її два брати благополучно повернулися додому. Ми привезли ih на вантажівці, що спростило подорож. Ми підібрали мою обладнання, що залишився в руїнах, і з допомогою рації, яку носили штурмовики, ми вже повідомили американський вертольотом, який забере нас на наступний ранок.
  
  
  Було близько четвертої години дня, і нічого не залишалося робити, крім як байдикувати, поки не прилетів вертольотом. Жителі села були задоволені всій їжею на вантажівках. Він вночі була розмова про великому бенкеті та відзначення повернення братів. Для багатьох жителів села її і ударна група були великими героями. Але не для Сарики. Здавалося, вона намагалася iso усіх сил уникати мене. Її не бачив, Чонга весь день.
  
  
  Її скористався можливістю, щоб поринути у зворотний бік струмка. Її збрив бакенбарди і виправ одяг. Її тримався під прохолодною водою струмка майже дві години. Потім її переодягнувся в чисту одежу і пішов до наближення темряві назад у село. Свято і свято вже почалися. Хоча її було чистим і добре відпочив, у мене було сильне відчуття втоми. Досі тхір у мене була мета, до чого прагнув її. Але тепер, коли все закінчилося, здавалося, що всі зовнішні сили накинулися на мене.
  
  
  Повернувшись в село, її, притулився до хатині й спостерігав за святом. Там був великий багаття, над яким смажилася рожева свиня, повільно обертаючись. Здавалося, що все село відсутня. Voni таку гру у велике коло навколо вогнища. Але де був Чонг? Її все ще його не бачив.
  
  
  
  
  Її приєднався до святкування на досить довгий час, щоб з'їсти трохи цього чудового м'яса і випити якийсь відвар, назви якого їй навіть не міг вимовити, не кажу вже про те, щоб згадати. Потім, коли вечора ще не закінчилася, її побажати всім добраніч, пішов у свою хатину і здався.
  
  
  Її довго лежав без склепіння, а втома не давала мені заснути. Її слухав дрібних комах навколо себе, а далі - дивний барабанний бій і голоси, і чи не дзюрчання струмка. Її подумав про те, як Чонг зробив на мене гвинтівку відкрито на спокій Тонле Самбора. Потім її, згадав, що бачив, що залишилося від тіла маленького генерала, коли ми покидали руїни Ангкор-Тома. Каліцтва були гірші, ніж у будь навколо сіл, через які її пройшов. І Чонг це зробив. Її задавався питанням, чи був Чонг чимось більшим, ніж просто найбільшим провідником і борцем у всій Камбоджі. І знову мені стало цікаво, де він. Сон приходив до мене уривками.
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  І знову Сарики прийшла до мене уві сні. Її гнучке молоде тіло ставало мені знайомим. Це було так дивно, як ми завжди знали. Її дотик змусило мене виплисти через калюжі склепіння. Її, відчув її руку на моєму плечі, потім вона опинилася назавжди мною і опустилася з іншого боку, щоб повернутися до мене обличчям, притулившись кулаками до моїх грудей, навколо моїх колін і моїх стегон. З нах пахло свіжим милом; її дихання було солодким від напою. Далеко її чув дзюркіт струмка.
  
  
  Вона почала звиватися і звиватися, намагаючись підставити під мене одну ногу. Її злегка підвівся, і вона ковзнула під ногу, а потім знову притиснула до мене гомілку. Її, відчув, як інша засадах піднялася назавжди мною, відчув, як вона ліжка на моє стегно. Кулаки на моїх грудях розтулилися, і її руки обвилися навколо моїх ребер і притиснулися до моєї спини.
  
  
  Не було слів; ні, дякую, що повернули мені моїх братів; ні, це не для мене, а по милості; нас одного виправдань і причин чому. На цей раз мови не було, тільки рух.
  
  
  А потім були сліпі пошуки в темряві, направляюче дотик, тиск, постійно збільшується, промацування, відчуття вологого опору, а потім м'яке розслаблення і проникливості. Її почув легкий подих відбору проб повітря через ніс, коли ми з'єдналися, а потім ми були рівно і глибоко разом. Вона підвелася трохи вище, змінили положення, обвела руками мене і видав легкий теплий звук задоволення.
  
  
  Мої руки ковзнули по спині маленькою ee маленької дівчинки, поки її не досяг її прекрасною попки. Її взяв теплий, гладку, міцну фанні і одним дотиком і тиском перетворив її в люблячу маленьку машинку. А потім почалося повільне, ритмічне погойдування її стегон, насичене і вимогливе.
  
  
  Навколо було темно, і вона нарешті повернулася до мене своїм повним ротом для поцілунку. Побут залишався повільним і рівним до них тхора, поки ми обидва не вирушили шукати інший інший.
  
  
  І раптом фантастики і нереальний світ зникли далеко від мене. «Тонл Самборс», «Суспільства Срібних Кинджалів», «Чонги», і ударні патрулі, і «Яструби», і «Сокири» - все було схоже на перегортання сторінок у книзі. Мій світ був особистим світом потреби, маленьким, особистим і повністю поділяється світом. Ih особи були масками навколо руберойду і слини, що висить на мотузочках з порожнього дерева. Вони були частиною вітру, який пересихав і пересихав в порожньому складати долар. Ці безтілесні обличчя та імена були не навколо мого світу.
  
  
  «Ах», - сказав єдина жива істота в моєму світі. "Ах."
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  І все ж на наступний ранок її не було. Вона не з'явилася, коли вертольотом змахнув лопатями над солом'яними дахами. Ударна група з затуманеними очима і сонним виглядом забралася в величезний вертольотом, але я відступив, дивлячись і чекав. Не було нас, позаду нас Сарики, нам Чонга. Галасливий, що димить газ вертольотом рухався позаду мене в очікуванні. Залишилося троє чоловіків проковтнути ih велике черево ВПС; троє чоловіків і один Нік Картер.
  
  
  Її подумав, чи варто мені ih шукати. Може, Чонгу було боляче; наступив на міну або якимось чином потрапив у пастку хема-то; але це були тільки пусті думки про неспокої. Мені довелося зіткнутися з цим. Прийшов американець. Американець виконав свою роботу. Американець виїжджав.
  
  
  «Нік! Гей, Нік!» Це був Чонг з широкою усмішкою на юнацькому обличчі. Він біг до мене. Він дістався до мене в поту. «Привіт, друже, їй радий, що зловив тебе, перш ніж ти злетів».
  
  
  Її заклав руку йому на плече, потім узяв його простягнуту руку. «Так що ж тепер з тобою відбувається, Чонг? Більше організованих ігор? Поїздка в Сайгон?»
  
  
  «Ні, чувак, ніякого джазу для мене. Її провів майже два дні, розмовляючи з цими новобранцями. Ви знаєте, нові парових і вони, хто був з Самбором якийсь час. Вони всі погодилися, нарешті, залишитися разом . "Його посмішка стала ширше. «Спасибі, мені вони думають, що з американцями все гаразд, хлопці, ви знаєте, я маю на увазі, що з Дж. Джо все в порядку. Вони думають, що американці дійсно знаходяться тут, в Південно-Східній Азії, щоб допомогти всім нашим людям. копати те, що я маю на увазі. Я маю на увазі, його, ймовірно, напевно, буду таким же великим лідером, як і провідник і боєць
  
  
  
  
  Її погладив його по голоае. «Її нам на хвилину не сумніваюся в цьому, Чонг». І раптом його подивився наліво, і там сиділа Сарики, її волосся розпущене і майоріли позаду нах, як прапор. Її, підійшов до неї і взяв її за руки. На її пухких губах з'явилася легка усмішка.
  
  
  Вона не говорила. Замість цього вона обняла мене за шию і міцного поцілувала мене. Потім вона відійшла від мене, все ще посміхаючись. Її відчув укол туги за нею. Її ніколи раніше не зустрічав нікого схожого на нах.
  
  
  Пілот був нетерплячим. Її, повернувся і шталь залазити в черево вертольота. Її енергійно помахав Чонгу, як тільки опинився всередині. Потім її побачив, як Сарики злегка махнула рукою. Коли вертольотом відірвався від землі, її помітив, що у Сарики по щоках текли сльози.
  
  
  
  
  Глава п'ятнадцята
  
  
  
  У Вашингтоні shell дощ. Її, бачив, як він бився об вікно Хоука. Його офіс був заповнений димом сигар, які він викурив, поки її ему все розповів. В руках він тримав срібний кинджал, який мені подарував Чонг в той день, коли ми прослуховували покої Тонле Самбора.
  
  
  Яструб впустив кинджал собі в кріслі. Він прочистив горло, витягнув навколо зубів чорний незажженный недопалок сигари, подивився на нього з огидою, почухав потилицю, а потім пильно подивився на мене.
  
  
  «Ти прав, Картер. Це страшно виглядає зброю». Він нахилився вперед, впираючись ліктями в крісло. «І ви кажете, що цей Чонг забрав вантажівки і шукає і знищує комуністичні сили?»
  
  
  «Так, сер, скрізь, де він зможе знайти ih, чи то китайці, в'єтконгівці або північні в'єтнамці. Він пристрасно ненавидить комуністів».
  
  
  Хоук все ще дивився на мене. "А ти думаєш, він хороший?"
  
  
  «Дуже добре, сер».
  
  
  Хоук пирхнув. «Може, ми зможемо ему трохи допомогти».
  
  
  «Я думаю, він це оцінить».
  
  
  Хоук відкинувся назад. «Картер, у тебе все в порядку. Мені не треба тобі казати. Її подивлюся, чи не зможемо ми надати тобі трохи додаткового часу. Джанет, її, гадаю?»
  
  
  Її посміхнувся. «Як я вже говорив вам раніше, сер, у нас з Джанет є розуміння. Їй був би вдячним за кілька днів, спасибі».
  
  
  Хоук встав і підійшов до вікна. Він затиснув сигару в зубах, потім озирнувся через плече на кинджал, що лежав на столі. Коли він заговорив, він, здавалося, майже розмовляв сам з собою.
  
  
  «Цікаво, чого ми досягли? Допомогли ми кому-небудь, Картер? Полегшили ми хоч якусь боротьбу в Південно-Східній Азії, просто прибравши одну пішака? Мені дійсно цікаво, скільки Тонле Самборов бродять навколо?»
  
  
  «Не знаю, сер», - чесно сказав я. «Може бути, інші, такі як Чонг і его невелика група, дадуть відповіді».
  
  
  «Можливо», - сказав Хоук. "Можливо. Але мені цікаво?"
  
  
  Її теж задавався питанням, не тільки про те, що робив Чонг, але і про те, що сказав мені Бен-Куанг, про те, як це відчуття поширюється на американців в Азії. Потім раптово відчув її біль у грудях. Її з ніжністю подумав про дівчину по імені Сарики і подумав, що з нею стане.
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Смертельний штам
  
  
  Агент N-3 - типовий американський герой, людина, яка не боїться йти назустріч небезпеці, і здатні впоратися з будь-яким супротивником. У Ніка Картера худорляве обличчя. Його волосся зазвичай темно-коричневого кольору, густі і блискучі, з «злегка сатанинським» вдовиним піком. У нього високий частки без зморшок над прямим носом. Його очі широко розставлені над високими вилицями; кажуть, що це «дивні очі, які майже ніколи не залишаються нерухомими і міняють колір так само, як море». Його рот твердий і красивої форми, зазвичай стриманий, але іноді з відтінком чуттєвості. Згідно з його багаторічної напруженої діяльністю його тіло в залі на піку фізичної підготовки. Його масивні плечі. У нього вузька і вузька талія, а його ноги описуються, як «засмаглі стовпи гладких м'язів». Його м'язи не були надто очевидними, але, тим не менш, були схожі на сталеві троси. У невтомного Ніка Картера є кілька цікавих моментів. На самому делле так багато людей, що важко зрозуміти, який навколо них слід почати. У відповідності зі своєю роллю суперсекретного агента американського урядового агентства AX, Нік Картер має невелику татуювання з сокирою на внутрішній стороні правого ліктя. Це одина з усього способів залишитися непоміченим. Ще один факт - зброя Ніка, яке він всюди бере з собою. Голос его пістолет, люгер, якого він називає Вільгельміна, в плечовій кобурі ліворуч. Хьюго - це ім'я его стилета, обтягнутого куском замші над його правим зап'ястям і пружного, щоб летіти в его захоплення одним дотиком ... І, нарешті, він несе газову гранулу, яка займається носить ім'я П'єр, розміром з м'яч для гольфу, але де саме сховано кулю-невідомо. Прикриттям для штабу-квартири AX у Вашингтоні є Amalgamated Press and Wire Service, розташована на Дюпон-Серкл. Відповідальний - Девід Хок. Він суворий чоловік, якого описують як більш літньої людини, але все ще називають «худим, жилавим і жорстким, як шкіра». Він обожнює сигари і сильно жує ih, коли виникає напруга. Хоча він, як відомо, не любить залишати свій офіс, ему частини доводиться це робити при виконанні своєї роботи. Він підтримує зв'язок з більшістю урядових лідерів вищого рівня, але відповідає тільки «шефові», також відомому як президент.
  
  
  Нік Картер
  
  
  Смертельний штам
  
  
  Присвячується людям секретних служб Сполучених Штатів Америки
  
  
  Перша глава.
  
  
  Головоломка смерті почалася в тихе і спокійне неділю в горах Камберленд, де Кентуккі і Вірджинії сусідами. В той день полковник Томас Макгоуен підійшов до двом солдатам, що стояли перед дверима сірого двоповерхового будинку з плоским дахом.
  
  
  «Червоний» Макгоуен для своїх однокласників «Пойнті», але виразно полковник для всіх інших, вже минув зовнішній контрольно-пропускний пункт і головну станцію воріт. Коли він підійшов до дня, двоє рядових звернули увагу. Він відповідав на ih привіт з жвавістю. Неділя завжди було тихим ніяк не коли, на самому делле нудним ніяк не коли для чергувань, але він був на обертовому басейні, і це була неділя, яке він малював. Він несс ранкову газету під пахвою, набиту звичайними об'ємними недільними розділами.
  
  
  За своїм звичаєм полковник Томас Макгоуен зупинився на день і озирнувся в тишу комплексу. Ему слід бути розслабленим, як і належить чоловікові в нудною службовому відрядженні. Але з якоїсь причини він був на межі, майже не нервував. Мілдред навіть не прокоментувала це під час сніданку, але він списав це на поганий сон. Полковник був традиційним військовим і не просив думок про екстрасенсорних передчуттях.
  
  
  По плоским сірим непривабливим головною будівлею, але в межах огородженої території комплексу, знаходилися невеликі котеджі наукових співробітників. У ці вихідні майже всі виїхали на великий семінар у Вашингтоні. Головна будівля, і будинок позаду нього раптово з'явилися в фортеці Камберлендских гір через місяць, як ніби вони були поставлені там якийсь гігантською рукою.
  
  
  Він сумнівався, що хто-небудь навколо жителів пятидесятимильной зони хоча б підозрював про призначення будівель. Так, мова йшла про секретної урядової роботи, і довгими зимовими ночами це зберігаються їжу для слуховий. Але спілкування між вченими комплексу та жителями було зведено до мінімуму.
  
  
  Полковник увійшов всередину будівлі, в чистий, антисептично білий інтер'єр з різними коридорами, що відходять від головного фойє, і лабораторіями, що виходять навколо кожного коридорі. Перш ніж піднятися в свій офіс на другому поверсі, він зупинився біля сталевий день з написом «ТІЛЬКИ ДЛЯ ОБМЕЖЕНОГО-ДОЗВОЛЕНОГО ПЕРСОНАЛУ». Він виглянув у маленьке скляне віконце. Усередині стояли двоє солдатів з гвинтівками в руках. За ними сиділа інша закрита сталева двері, на цей раз без вікон і з прорізом. Чергували сержант Хенфорд і тілесні Хайнс. Вони відповіли на його погляд кам'яними обличчями, і він знав, що недільні деталі їм не подобаються більше, ніж страус.
  
  
  Він повернувся, піднявся по короткій сходах і ввійшов у свій кабінет. Генерал О Редфорд командував з'єднанням, але генерал перебував у Вашингтоні, а командував полковник Томас Макгоуен. «Можливо, це тільки посилює його гостре почуття», - сказав він собі.
  
  
  Червоний Макгоуен розстелив газету на столі і почав читати. Підпис до заголовку колонки відразу кинулася в очі.
  
  
  МІЖНАРОДНІ БАКТЕРІОЛОГИ ЗУСТРІЧАЮТЬ ВІРУС, УКЛАДАЮЧИ МОЖЛИВУ ПРОБЛЕМУ
  
  
  Посмішка полковника була трохи похмурою, коли він читав статтю.
  
  
  "Міжнародний симпозіум бактеріологів, що зібрався в столиці країни, був присвячений зростаючому створенню і збереженню смертоносних вірусів бактеріальної війни, від яких у людини немає відомої захисту. Ведучий урядовий бактеріолог доктор Джозеф карлові вари назвав такі віруси запрошенням до катастрофи. Він великою країною, припинити подальше накопичення запасів. Урядовці заявили, що причин для занепокоєння немає і що такі захисні заходи повинні бути продовжені ».
  
  
  Посмішка Рудого Макгоуен стала ширше при слові про відсутність причини для занепокоєння. Вони були праві. Несанкціонована блоха не змогла проникнути в головну будівлю, я не кажу вже про прилеглої території. Він звернувся з листом до спортивних сторінкам.
  
  
  Поверхом нижче сержант Хенфорд і тілесні Хайнс дивилися крізь маленьке віконце на високого сивого худорлявого чоловіка по ту сторону день. Вони обидва знали, що його в обличчя, і йому довелося пройти три перевірки безпеки, щоб дістатися до цієї день, але вони змусили його, показати своє посвідчення особи.
  
  
  Позаду людини з аскетичним обличчям сиділа лісу, яка займається підошви, як чоловік, важила близько 325 фунтів плоті, здогадався сержант Хенфорд, японець, можливо, колись колишній борцем сумо. По боках его сиділи два невисоких, худорлявих, мускулястих японця. Сержант відкрив двері докторові Джозефу Карлсбаду, і вчений увійшов в невелику вітальню. «Спасибі, сержант», - сказав учений. «Ми хочемо пройти в Сховище. Не могли б ви сказати внутрішньої охорони, щоб вони впустили нас?»
  
  
  "Ці люди мають допуск, сер?" - запитав сержант. Капралов Хайнс відступив з гвинтівкою в руці.
  
  
  «У них є недоліки відвідувачів і загальний допуск безпеки». Вчений посміхнувся. По жесту троє чоловіків показали свої документи. Сержант Хенфорд зняв трубку. Він відразу задзвонив у
  
  
  кабінет, де полковник Макгоуен тільки що закінчив читати спортивний розділ.
  
  
  «Доктор карлові вари тут, сер», - сказав сержант. «Він хоче пройти у сховище, і з ним троє відвідувачів». Він зупинився на мить, а потім продовжив. «Ні, сер, у них є доступ тільки для звичайних відвідувачів», - сказав він.
  
  
  «Можу її поговорити з полковником», - сказав доктор карлові вари. Сержант передав ему телефон.
  
  
  «Полковник Макгоуен, - сказав доктор, карлові вари, - зі мною троє приїжджих бактеріологів з Японії. Вони відвідують симпозіумі у Вашингтоні. Але ви, звичайно, про це знаєте. але я ручаюся за них. Зрештою, її ж повинен був підписати ih загальний дозвіл, чи не так? "Він засміявся тихим, товариським сміхом. «Я візьму на себе всю відповідальність, полковник. Її просто не подумав попросити генерала О Редфорда про обмежені робив, коли побачив його у Вашингтоні. Їй був би страшенно збентежений, якби мої колеги пройшли таку відстань даремно».
  
  
  «Для estestvenno, доктор Карлсбад, - відповів полковник. Кравець, сказав він собі, карлові вари був науковим директором цього місцях. Він, якщо хто-небудь, повинен знати, що робить. Крім того, на території перебували ще двоє озброєних охоронців.
  
  
  «Дайте мені старшини, будь ласка», - сказав він. Коли сержант поклав трубку, він повернувся і подзвонив через щілину в сталевий день. Через мить її відкрив солдатів зі зброєю. Доктор карлові вари і інші чоловіки увійшли в Сховищі, і двері за ними зачинилися.
  
  
  Виявилося, що в одному полковник був прав. Добрий доктор, дуже добре знав, що робив. Він недбало ніс інших чоловіків по коридору, збудованому рядами маленьких сталевих коробок, кожен розміром з коробку для сигар, але щільно закритих і зроблених з товстої сталі. Поряд з кожною коробкою була діаграма, в якій перераховується вміст коробки і його наукове сузір'ї сьогодні.
  
  
  «Ніхто не може покинути базу з одним навколо цих скриньок, - пояснив він величезному японцю, - без наказів, підписаних тричі командиром, головою десятого відсіків бактеріальної війни і одним з Об'єднаного комітету начальників штабів».
  
  
  Доктор карлові вари витягнув один навколо сталевих ящиків навколо гнізда і краєм ока побачив, що двоє солдатів, по одному на кожному кінці коридору, потягнулися до своїх рушниць. Він посміхнувся і знову вставив коробку, в гніздо. Величезний японець недбало пройшов у дальній нитка коридорі і приємно посміхнувся солдату, в той час як доктор карлові вари і двоє інших чоловіків рушили в протилежний потік кімнати. Все ще посміхаючись, великий чоловік хлестнул однією рукою схопив солдата за горло рукою, повністю сомкнувшись на nen. Стискаючи потрібні місця, японець вбив солдата менш ніж за п'ять секунд.
  
  
  Тим часом у протилежному кінці кімнати двоє чоловіків недбало підійшли до охоронця і, діючи, як один, встромили в нього два кинджала. Це теж зайняло лічені секунди. Доктор карлові вари висмикнув конкретну коробку навколо гнізд; він знав, що флакон всередині металевої коробки був надійне замкнений на місці і захищений від поломки і випадкового зсуву.
  
  
  «Вікно позаду нас, на правій стогони», - сказав він напружено. Пізніше сержант Хенфорд доповів, що зазвичай яскраві очі доктора Карлсбада здавалися надзвичайно яскравими і блискучими, очима людини, що виконує священну місію.
  
  
  Віконне скло було виявлено пізніше, воно було вирізано безшумно різаком для скла з пластиковою ручкою та алмазним наконечником, який пройшов непоміченим через електронний вічко біля головних воріт. Він залишився з запискою. Востаннє четверо чоловіків були помічені випадково, що йдуть по території до задньої частини комплексу, де стояли котеджі. Рядовий Венделл Холкомб, який чергував біля бічного паркану, побачив квартет. У нього не було причин допитувати ih всередині комплексу, я знаю, що вони повинні були пройти всі попередні контрольно-пропускні пункти системи безпеки. Крім того, він одразу впізнав доктора Карлсбада.
  
  
  В своєму офісі без вікон Червоний Макгоуен відчував себе більш неспокійним. На самому делле він не турбувався про доктор Карлсбаді, але він дозволив йому прийняти трьох осіб, не допущених до забороненій зоні. За двадцять років Рудий Макгоуен нам разу не порушив правила, і його пригнічувало те, що він зробив це у даному випадку. Він взяв синій телефон і подзвонив сержантові Хэнфорду вниз. Коли сержант сказав полковникові МакГоуэну, що доктор ще не вийшов, Макгоуен кинув трубку і зробив короткий весна по три сходинки за раз.
  
  
  У Хэнфорда і Хейнса раніше були невиразні кам'яні обличчя, але у ih очах було занепокоєння. Вона виросла, коли полковник не отримав відповіді, коли подзвонив через щілину в день сховищ. Раптом йому стало дуже холодно, Макгоуен досталь, в'язку ключів і відкрив двері з прорізами. Тіло найближчого внутрішнього охоронця наполовину заблокував двері, коли вона відчинилися. Полковнику більше не потрібно було бачити.
  
  
  Він крикнув. - "Червона тривога!" "Натисніть на цю кнопку, кравець візьми!" Через три секунди він почув переривчастий сигнал тривоги, коли він
  
  
  луною віддавалася в обидва кінці одного комплексу до іншого. Полковник і двоє солдатів увійшли в сховище. Коли вони побачили порожню щілину, ih очі зустрілися, висловлюючи збентежене здивування, гнів, - і більш ніж простий повсякденний страх.
  
  
  Так це почалося, головна інтернеті жаху, який повинен був загрожувати самому відкритий басейн.
  
  
  * * *
  
  
  Рівненської через годину Девід Хок, директор і начальник оперативного відділу AX Спеціального агентства розвідки США, почув телефонний дзвінок у своїй вітальні. Він тільки що закінчив обрізку гратчастих троянд навколо невеликої альтанки біля дверей свого скромного каркасного будинку за межами столиці. Це був його недільний денний праця любові. Квіти заспокоювали його. Трохи сонця і води, і вони виросли. Нескладний і такий несхожий на весь его світу. Він зняв товсті садові рукавички і зняв трубку. Це був президент США.
  
  
  * * *
  
  
  Події того тихого недільного дня торкнулися і мене, тільки тоді її цього не знав. Їй був зайнятий своїми досягненнями. Її тільки що випив третій дуже холодний сухий мартіні, в кінці ледачого неділі в елегантному будинку в чарівному передмісті Вашингтона Джорджтауні. Навпроти мене, теж дуже люб'язна і елегантна, сиділа Шеррі Нестор, дочка мільярдера, власника судноплавного концерну, Гаррі Нестора. Шеррі, дуже висока, дуже пишна і дуже пристрасна, відкинулася євген в крижаному блакитному платті господині, скроєному надзвичайно низменному. Ee грудей, округлі і лагідно вигнуті, визирали з-за країв сукні з глибоким V-подібним вирізом. Її познайомився з Шеррі, коли працював в AX з участю безлічі «татусевих човнів» - сказав, що човни були флотом з приблизно п'ятдесяти нафтових танкерів. Її полюбив Шеррі, чого їй ніколи не розчаровував. Це було щасливим збігом, що на вихідних Хоук наказав мені відвідати симпозіум з бактеріологічної війни, весь міський будинок належав Шеррі, за винятком, звичайно, слуг.
  
  
  Тепер Шеррі допила мартіні і подивилася на мене з-під полуприкрытых століття. Вона говорила повільно. Шеррі робила все повільно, поки не ліжка в ліжко. Мені все ще було цікаво, як така розслаблена, повільна, майже сором'язлива дівчина може генерувати стільки енергії, коли справа стосувалася сексу. Може, це просто була пристрасть. Як би воно нам було, Шеррі проткнула мене своїми серро-зеленими очима і стулила губи, підвівшись надутими.
  
  
  «Вечеря буде тільки вісім, і прийдуть Підлоги і Синтія Форд», - сказала вона. «Вони опівнічники, і її не так довго чекаю. Її голодна!»
  
  
  Її знав, що вона омелою на увазі. Ми були в її кімнатах на верхньому поверсі, і коли її встала, Шеррі зняла прапорець з крихітної засувки, що утримує верх сукні разом. Вона відчинилися, і її округлі грудях виступили, як дві кнопки з рожевими кінчиками, розпустилися на ранковому сонці. У деяких дівчат груди випинається, у деяких гостре вгору. Груди Шеррі була м'якою округлої, і вона знайшла її своїми губами, задобрити ih, насолоджуючись ih м'якістю.
  
  
  «Як минулої ночі, Нік», - видихнула вона. «Як минулої ночі» Для нас з Шеррі це був перший раз, і він обіцяв гей, більше і краще. «Ах, Боже мій, цього не може бути», - сказала вона мені на вухо. Її збирався гей показати. Її підняв її і поклав на ліжко, і її ноги, рухаючись вгору і вниз, скинули плаття і стали шукати моє тіло. Її провів губами по її тілу, між її грудьми, по її животу, по вигнутій лінії життя.
  
  
  Їй був радий, що день старого будинку навколо товстого дуба. Шеррі кричала в екстазі, її крики ставали все голосніше, коли її, займався з нею коханням. З кожним новим відчуттям вона издыхала довгими, протяжними криками, іноді закінчуються сміхом чистого задоволення.
  
  
  «О, Боже, Боже, - вигукнула вона, і її довгі ноги обвилися навколо моєї талії, коли вона підтяглася до мене. Ритм шелл все швидше і швидше, і раптом вона уткнулася головою в мою груди і скрикнула у вічному захопленому крику задоволення. Її тіло затремтіло протягом довгого часу, перш ніж вона впала, і її ноги безвольно розвалилися. Її залишився з нею, і вона стогнала тихими звуками задоволення. Її, підійшов до неї. Вона довгий час нічого не говорила, і ми лежали, стикаючись тілами, коли їй милувався красою її фігури. Нарешті вона повернула до мене голову і відкрила очі.
  
  
  "Хіба ти не хочеш зайнятися судноплавством, Нік?"
  
  
  Її, усміхнувся ей. "Я можу коли-небудь. Можу її подумати про це?"
  
  
  «Будь ласка, зроби це», - пробурмотіла вона. «Я збираюся трохи поспати до обіду. Її хочу відновити свою енергію... на потім».
  
  
  Її, притиснув її до себе, і ми обоє заснули.
  
  
  * * *
  
  
  Ми були в середині живота вечері, коли дворецький оголосив, що мені телефонують. Її взяв трубку в кабінеті, дуже добре знаю, хто це буде. Хоук був єдиним, хто знав, де її. Повідомляти про своє місцезнаходження було суворим правилом для всіх агентів AX. Напружений, напружений і рівний голос Хоука сказав мені, що виникла проблема, перш ніж він сказав півдюжини слів.
  
  
  Він запитав. - Хто там, крім дівчата Нестора?" Її розповів йому про Поле і Синтії Форда і про те, що ми були в середині живота обіду. Зазвичай Хоука було недбало, через що я пройшов. На цей раз її почув его паузу.
  
  
  «Добре, доїдай, - сказав він. «Я не хочу, щоб ти вибіг звідти, тому що я дзвонив. Потім вечері будьте невимушено і скажіть, що я хочу поговорити з вами трохи, і що ви повернетеся. Скажіть їм, що в цьому немає нічого важливого. Потім вибачтеся. і відразу ж йдіть сюди ".
  
  
  Її запитав. - "До тебе?"
  
  
  «Ні, в офіс. Її зараз там».
  
  
  Він повісив трубку, і він повернувся, щоб поїсти, як і сказав чоловік. Але протягом решти вечері мій розум метався, охоплений цікавістю. Наполягання Хоука на моїй неспішної недбалості було підказкою. Це означало, що б нас відбувалося, це було зовсім не випадково. Її зберіг холоднокровність за чашкою кави в стародавній золотий вітальні Несторов, а потім за невеликим розмовою. Нарешті, глянувши на годинник, її вибачився за годину або близько того. Шеррі пішла зі мною до дня, її проникливі серро-зелені очі вивчали мене.
  
  
  "Ти повернешся?" запитала вона. «Або це одна навколо твоїх маленьких хитрощів. Її знаю тебе, хлопчик Ніки».
  
  
  Їй посміхнувся ей і погладив її груди, окреслену через сукню господині. Вона здригнулася.
  
  
  «Кравець тебе забирай. Тобі краще повернутися зараз», - сказала вона.
  
  
  «Якщо її зможу повернутися, її прийду, - сказав я. "І ти це знаєш". Швидкоплинна усмішка в її очах сказала мені, що так.
  
  
  * * *
  
  
  Вогні офісів AX DuPont Circle в центрі Вашингтона були жовтими очима, спостерігаючи за мною, коли її наближався. Довгий чорний лінкольн від'їхав від узбіччя, коли її, підійшов до вхідних день і побачив на ній маленьку друк з Державного департаменту. Її зазначив, що була включена повна охорона, коли показувала облікові дані в три рази, аж до симпатичної дрібниці в офісі.
  
  
  Двоє чоловіків сиділи з портфелями поруч з кожним навколо них, дивлячись на весь світ, як на продавців. Ih швидкі, допитливі очі, які стежили за кожним моїм рухом, видавали ih. Її приємно посміхнувся їм і подумки посміхнувся того зусиллю, яке їм знадобилося, щоб кивнути в ревматизму.
  
  
  Дівчина пропустила мою картку в свій маленький комп'ютер, і на крихітному екрані біля стільця була моя фотографія. У nen також говорилося, що я - AX Agent N3, з рейтингом Killmaster, можу пілотувати літак, водити гоночні машини Формули 1, чудово кажу на трьох мовах і ще на чотирьох стерпно. Він також сказав, гей, що я неодружений, і коли вона повернула мені мою візитку, її очі були повні інтересу. Її зробив уявну замітку, щоб дізнатися її ім'я. - Бос, при всьому своєму консерватизмі Нової Англії, знав, як поліпшити зовнішній офіс.
  
  
  Він сидів у своєму шкіряному кріслі, худорляве, худорляве обличчя, як зазвичай, стримане, очі кольору стали насторожені. Тільки те, як він переставляв незасвічену сигару через сторони в сторону, говорила мені, що він надзвичайно схвильований. Він завжди жував сигари, а не курив. Це була швидкість, з якою він ih жував, і була підказкою.
  
  
  «Великі відвідувачів у цей час ночі», - прокоментував її, сідаючи в крісло. Він відразу зрозумів, що я мав на увазі лімузин Держдепартаменту.
  
  
  «Велика проблема», - сказав він. «Голос чому її не готель, щоб це поширювалося, що ти вискочив з будинку Несторов. У нас вже досить газетних бонелли, обнюхивающих все навколо».
  
  
  Він зітхнув, відкинувся назад і пильно подивився на мене.
  
  
  «Я відправив вас у цей бактеріологічний симпозіум тільки тому, що готель, щоб ви були в курсі останніх подій», - міркував він уголос. «Але іноді я думаю, що я ясновидець».
  
  
  Її не шталь обговорювати цей штопора. Її бачив безліч доказів цього.
  
  
  «Ви, звичайно, знаєте про дослідної операцій Камберленд», - сказав він.
  
  
  «Тільки знаю про це», - відповів я. «Наша вірусна фабрика. Те, на що останнім часом так багато уваги звертають уваги дуже багатьох людей».
  
  
  Хоук кивнув. «В операції в Камберленде нараховується шістдесят штамів бактерій, проти яких у людини немає відомого протиотрути. Випустивши ih, voni можуть стерти з лиця землі цілі райони, і, можливо, навіть більше, ніж просто статистики. Навколо всіх них найбільш смертоносним штамом є той, який називається X – V77, X– Вірус сім-сім. Десь між чотирма десятьма і чотирма двадцять цим ніяк не коли X – V77 був викрадений по Камберлендского репозиторію ».
  
  
  Її видав низький свист. «Це було, - продовжив Яструб, - взято директором Камберленда доктором Джозефом Карлсбадом і трьома іншими невідомими нам людьми. Два охоронці були вбиті».
  
  
  «Карлові вари - той хлопець, який останнім часом шумить», - згадував її. "Він якийсь божевільний?"
  
  
  «Це було б занадто просто», - сказав Хоук. «Він блискучий бактеріолог, який, якщо ми збираємося всі разом, працював разом з нами, щоб мати можливість впливати на мислення уряду. Коли він виявив, що на самому делле не може цього зробити, він почав планувати взяти речі в свої Руки."
  
  
  «Ви говорите« планування ». Це означає, що ви відчуваєте, що це не було раптовим, імпульсивним дією».
  
  
  «Кравець, немає, - сказав Хоук. «Цей крок вимагає ретельного планування. Це було залишено на місці».
  
  
  Він простягнув мені записку, і її, швидко прочитав її вголос. «Я перестав говорити», - сказав він. «Це мій ультиматум. Якщо всі запаси зброї не будуть знищені, Її знищу тих, хто хоче знищити людство. Науку не можна використовувати в політичних цілях. Її буду в подальшому контакті. Якщо те, що я скажу, не буде зроблено, її завдам удару усім людям повсюди ».
  
  
  Хоук встав, пройшовся по кімнаті і дав мені повну картину того, як вона була реконструйована. Коли він закінчив, зморшки на його обличчя, стали ще глибше
  
  
  «Це має відбутися напередодні Всесвітньої конференції лідерів, запланованої на наступний тиждень», - пробурмотів Хоук. Її знав про конференції, яку проголосили першим справжнім зборами світових лідерів, щоб спробувати вирішити проблеми цієї старої планети, він не знав, що AX був замішаний в ній, і Хоук скривився від мого питання.
  
  
  «Залучені всі», - сказав він. «У них є ФБР з внутрішньої безпеки, Держава за операціями, ЦРУ по спостереженню за відомими проблемними зонами. Ось тільки подивіться на цей список важливих дель, які повинні пройти до будівлі Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй у день відкриття Конференції».
  
  
  Її побіжно переглянув список і побачив близько номерами тридцяти імен. Мої очі виділяли глав держав усіх великих держав: Росії, Франції, Японії, Італії. Її бачив, що в списку значиться королева Англії. Так був і голова Китайської народної медицини Республіки Мао, його перша поїздка в ООН. Глава Міжнародної ради церков був у списку, як і Тато, всі вони жили в минулому президентами Сполучених Штатів, прем'єр-міністрами, президентами і королями всіх країн світу. Це повинно було бути першим у своєму роді, добре, важливим кроком на шляху до об'єднання світових лідерів в одному місці, щоб вони діяли, нехай навіть зовні як єдине ціле. Її повернув список Хоука.
  
  
  Її запитав. - «Є якісь зачіпки по Карлсбаду, який конкретна людина ему потрібен?»
  
  
  «Ми повідомили все, що ми знаємо про цю людину, головного психіатра Пентагону докторові Тарлману», - відповів Хок. «Его висновок полягає в тому, що справжнє бажання Карлсбада - завдати шкоди Сполученим Штатам, ймовірно, заразивши одного з світових лідерів. Батьки і сестра Карлсбада були вбиті в Хіросімі, де, як методистські місіонери, вони були інтерновані під час початку другої світової війни. Доктор Тарлбут говорить. Принципи Карлсбада можуть бути щирими, але їх его сприяє пригнічена ненависть до тих, хто вбив його батьків і сестру ».
  
  
  «Цікаво», - прокоментував її. «У будь-якому випадку, все це означає, що лікар може зробити що завгодно зі своїм смертоносним штамом бактерій. І якщо ми почнемо попереджати кожного видатного людини в світі, кіт вийде навколо мішка».
  
  
  «Абсолютно фантастичним», - погодився Хок. «Так що, принаймні, на даний момент це все ще надсекретна охорона. Наша веб-головна героїня - племінниця Карлсбада, Рита Кенмор. Вона жилки з ним, і ми знаємо, що він дуже прив'язаний до дівчини. Вона все ще в його будинок. Її». У мене є чоловіки, які дивляться це цілодобово. Завтра її хочу, щоб ви пішли до неї і подивилися, що ви можете дізнатися. У мене таке відчуття, що карлові вари спробує зв'язатися з нею ».
  
  
  "Мені повернутися до Шеррі Нестор сьогодні ввечері?"
  
  
  «Абсолютно фантастичним», - відрізав Хок, і він знав, що йому було боляче доставити мені ще одну ніч задоволення. Зазвичай він до нього мене на який-небудь літак протягом години. «Я не хочу, щоб до чуток, які вже почали поширюватися, нічого не додавалося. Боксли за Post-Times вже що-що чув, і, кравець візьми, его команда розносить кущі в усіх напрямках. Вранці замість того, щоб іти на симпозіум, ви» Її піду в хату Карлсбада тут, у Вашингтоні. Але спочатку порадьтеся зі мною. "
  
  
  Хок повернувся і подивився у вікно, і я знав, що він пройшов.
  
  
  Її пішов, охоплений ознобом, почуттям, що елементи поза людського контролю чекають, щоб спуститися. Симпатична дівчина в офісі посміхнулася мені. Було складно посміхнутися ревматизму, і я забув дізнатися її ім'я. Це більше не здавалося важливим. Її повільно шелл через ніч, думаючи про те, що мені тільки що сказали, і складаючи докупи те небагато, що ми знали. Карлові вари був не самотній. У нього була якась організація. Гігантського японця повинно бути досить легко виявити.
  
  
  Тоді її поняття не мав, на яку країну працював карлові вари. Проте мені належало з'ясувати, що це була еліта проклятих.
  
  
  * * *
  
  
  Коли її, повернувся до Шеррі, Підлоги і Синтія все ще були там, і її зберігав недбалий вигляд, поки вони не пішли. Саме Шеррі з притаманною гей проникливістю розгледіла мій фасад.
  
  
  «Я знаю, що краще не питати, але щось пішло не так», - сказала вона. Її, усміхнувся ей.
  
  
  «Не тут», - сказав я. «Давай заблукаємо». Вона кивнула, і через кілька миттєвостей вона виявилася голою в моїх обіймах, і ми заблукали на всю прокляту ніч, загубившись в задоволеннях відчувати, а не думати, тіла понад розуму, замість цього майбутнього. Це був хороший спосіб і гарне місце, де можна було заблукати, і Шеррі була готова, як і її.
  
  
  Друга глава.
  
  
  Її залишив Шеррі напівсонної сміття, бормочущей, щоб їй залишився. «Не можу, люба, - сказав її ось на вухо. Її м'які грудей були за межами простирадла, і її накрив ee. Вона знову стягнула простирадло, не відкриваючи очей. Її перевірив Вильгельмину, 9-мм Люгер " в наплічної кобури під курткою, і пристебнув Хьюго, тонкий, як олівець, стилет в шкіряних піхвах на моєму передпліччя. у потрібному місці, і лезо з загартованої сталі впало мені в долоню, безшумно, смертельно.
  
  
  Її зупинився в кабінеті внизу і подзвонив Хоука. Він все ще був змучений, людина жонглював більше, ніж могла безпечно витримати.
  
  
  Він сказав мені, що вони конфіскували єдиний примірник мови, яку карлові вари надіслав голові симпозіуму, щоб він зачитав його.
  
  
  «Це була просто інформація, невизначена загроза», - сказав Бос. «Доктор Кук, голова, був повністю стислій з пантелику, і він був щасливий бачити, як ми знімаємо це з його рук».
  
  
  «Її утворення до племінниці, - сказав я.
  
  
  «Вона сама займається науковими дослідженнями, Нік, - сказав мені Хоук. «Двоє чоловіків, які спостерігають за передньою і задньою частиною будинку, - це співробітники ФБР, її підтримую з ними зв'язок по рації. Їй скажу їм, що ви їдете».
  
  
  Її збирався повісити трубку, коли він знову заговорив. «І Нік піти на це. Часу мало».
  
  
  Її, вийшов на вулицю до маленької синьої машині, припаркованій біля будинку Несторов. Її, під'їхав до околиці Вашингтона і знайшов будинок Карлсбада в зубожілому районі, останній будинок на довгій вулиці. Ярдів за двадцять позаду будинку була товста стіна лісу, а навпроти будинку на пустирі росли густі кущі. Сам будинок був старий і ветхий. Їй був відверто здивований. Зрештою, карлових варах не отримував коп на своєму посту директора Камберлендской операцій. Звичайно, він міг дозволити собі що-небудь трохи краще.
  
  
  Її припаркувався, підійшов до обвітреної, тріснутою день і подзвонив у дзвінок. Наступним моїм сюрпризом стала дівчина, яка відкрила двері. Її побачив блакитні, як фарфор, очі, великі і круглі, під копицею коротких каштанового волосся і кругле зухвале обличчя з зухвалим носом і пухкими губами. Синя блузку з джерсі, майже в колір її очей, обгортала повну, вздернутую, випирає груди, а темно-синя міні-спідниця відкривала молоді, гладко тверді ноги. Рита Кенмор була, м'яко кажу, просто занудою.
  
  
  «Доктора Карлсбада, будь ласка», - сказав я. Китайсько-блакитні очі залишилися колишніми, але в цьому-делле-ти вчишся ловити дрібниці, і він побачив, як тонка лінія напруги напружилася в її красивою підборідді. Її також зауважив, що її кулак був білим на дверній ручці.
  
  
  «Його тут немає», - рішуче сказала вона. Її приємно посміхнувся і одним швидким кроком увійшов в будинок. Показав її посвідчення особи, яке вона ледве встигла прочитати. «Тоді його почекаю», - сказав я. «Картер, Нік Картер».
  
  
  «Доктор карлові вари не повернеться», - нервово сказала вона.
  
  
  "Звідки ви знаєте?" - швидко запитав я. "Ви що-небудь чули від нього?"
  
  
  «Ні, немає», - сказала вона надто швидко. «Я не думаю, що він повернеться, голосування, і все».
  
  
  Маленька міс Блакитноока брехала. Або так, або вона чертовски добре знала, що сталося, і очікувала почути від Карлсбада, і не в готель, щоб її був поруч, коли вона це зробить. Мої очі оглянули кімнату і сл зношену меблі. Її, підійшов до дня й зазирнув у сусідню кімнату, спальню. На ліжку була відкрита жіноча дорожня сумка.
  
  
  Її запитав. - Збираєтеся куди-небудь, міс Кенмор?" Її, бачив, як її блакитні очі спалахнули й стали менше, коли вона зробила обурений вчинок.
  
  
  «Забирайтеся навколо цього будинку, кого б ви нам представляли», - кричала вона. «У тебе немає права приходити сюди і допитувати мене. Її подзвоню в поліцію».
  
  
  «Іди, - сказав їй гей, вирішивши плисти з ними. «У вашого дядька немає права красти життєво важливі урядові матеріали».
  
  
  Її побачив, як хвастощі зникло з її очей, і вона відійшла. Збоку її груди різко здіймалася пікантною лінією. «Я не знаю, про що ти говориш», - відрізала вона, не дивлячись на мене. Її повинен був визнати, що в її голосі була абсолютна переконаність. Але тоді, можливо, вона була просто хорошою актрисою з природним жіночим талантом. Вона повернулася до мене, і в її круглих блакитно-блакитних очах була суміш захисної праведності і занепокоєння.
  
  
  «Він не зробив нічого поганого», - сказала вона. «Мій дядько - щира, віддана справі людина. Все, що він робить, робиться тільки для того, щоб змусити світ слухати. Хтось повинен змусити його слухати».
  
  
  Її пропонував. - "Доктор карлові вари одіна, а?" Вона глибоко зітхнула, явно намагаючись заспокоїтися. Можливо, це допомогло гей зібратися, але те, як вона випирала її груди проти синьої блузи, не допомогло моєму самовладання. Страшенно важко уявити її в який-небудь задушливій лабораторії.
  
  
  Вона подивилася на мене. «Я ж казала, що нічого не знаю», - сказала вона. Коли вона знову подивилася на мене, її очі були туманними. «Я хочу, щоб ти розповів мені, що сталося», - сказала вона.
  
  
  Раптом у мене виникло таке відчуття, що вона говорить мені принаймні напівправду, що карлові вари на самому делле не довіряв ей. Але вона чекала когось або щось і збиралася куди-небудь. Її вирішив не просветлять сл. Таким чином, її тривоги залишиться високою. Це може збити її з пантелику, щоб вона щось розкрила. Їй просто посміхнувся гей, а вона відвернулася і стала ходити по кімнаті. Її випадково склався в м'якому кріслі і прикинувся, що не ловлю її крадькома погляди у вікно. Добре. Вона чекала людей, а не телефонних дзвінків. Може бути, навіть самого Карлсбада. «Було б непогано закінчити це так швидко, - подумав я.
  
  
  "Ви теж бактеріолог?" - недбало запитав я. «Або ти не можеш перестати ходити досить довго, щоб відповісти».
  
  
  Вона подивилася на мене і примусила себе сісти на диван навпроти мене.
  
  
  «Я займаюся сексуальними дослідженнями», - сказала вона стримано. Мої брови злетіли вгору. Її, відчував, як вони йдуть, і посміхнувся ей.
  
  
  «Тепер це звучить як кумедна тема».
  
  
  Її очі були такими ж крижаними, як і її голос. «Я працювала над впливом стресу, напруження і неспокою на сексуальну реакцію людини».
  
  
  Її подумки перевернув це і посміхнувся ей. Це була тема, про яку її міг гей, що розповісти.
  
  
  Її запитав. - "Всі інтерв'ю?"
  
  
  «Інтерв'ю, докладні звіти з обраних суб'єктів і спостереження, а також відібраних суб'єктів». Вона намагалася здаватися жахливо відстороненою і наукової.
  
  
  "Ой?" Моя посмішка стала ширше. «Це досить велика область і цікава».
  
  
  Її очі спалахнули, і вона почала відповідати, але передумала. Але гордий кирпатий підборіддя, коли вона відвернулася, сказав: вона була вченим з високими ідеалами і цілями, а її був урядовим агентом з брудним розумом.
  
  
  Її сумнівався в науковій відсторонення кого-небудь, незалежно від того, наскільки він ідеалістичної, хто стояв і робив нотатки і «спостерігав», поки люди займалися любов'ю, але він не збирався сперечатися з тим, що Вона була занадто гарна, щоб з нею сперечатися. Крім того, його починав думати, що мій присутності утримує її від будь-яких дій. Може бути, якщо їй піду, вона спробує приєднатися до Карлсбаду, і в цьому випадку її піду за нею.
  
  
  Її, повернувся і попрямував до дня. Зробивши паузу, витягнув її навколо кишені аркуш паперу і написав на nen, перш ніж простягнути ей. Її готель, щоб це виглядало добре.
  
  
  «Не покидайте місто, і якщо ви побачите або почуєте від доктора Карлсбада, зателефонуйте за цим номером», - сказав я. Вона взяла листок, не дивлячись на нього.
  
  
  «Я повернуся», - усміхнувся її ей, затримуючи погляд на кінчиках її грудей. «В це чи іншої причини».
  
  
  Її фарфорово-блакитні очі нічого не помітили, але я помітив, що її губи злегка стиснулись, і він знав, що вона спостерігає за мною через маленьке вікно холу, коли її снаряд до машини, sel в нах і поїхав. Її, озирнувся на будинок, коли повернув за ріг, і знову подумав, якого біса Карлсбады хочуть жити в такому старому старовинному старовинній будівлі.
  
  
  Її об'їхав квартал і зупинився. Рухаючись швидко і безшумно, її, підійшов до узлісся за будинком, де, за словами Хока, одіна навколо співробітників ФБР спостерігав за цим місцем. Він сказав, що підтримує з ними постійний зв'язок через рацію; Зв'язок з ними буде для мене самим швидким способом зв'язатися з ним.
  
  
  Опинившись на узліссі, її повільно рушив. Її не готель кулі в животі. Швидше за все, хлопці з ФБР виявили обережність перед пострілом, але ви не можете бути впевнені. Її проповз рачки через підлісок і кинув погляд на будинок. Їй був щиро за цим зараз.
  
  
  «N3... AX», - сказав хрипким шепотом, роблячи паузу, щоб чекати. Відповіді не було. Її, рушив уперед і крикнув знову пошепки. Її, побачив, як з-за куща до куща піднялася рука. Рука поманила мене. Її, підійшов до нього, і у полі зору з'явився чоловік, молодий, з рівним особою і пильно дивлячись на мене. В одній руці він тримав пістолет 38. Її засунув Вильгельмину у кобуру.
  
  
  «Нік Картер, AX», - сказав я. Дав ему ідентифікаційний код і згадав Хоука. Він розслабився, і його зупинився поруч з ним. Він кивнув mimmo мене, і її, обернувся і побачив, що інший агент з карабіном в руках рухається до нас з-за дерева. Він мене теж прикрив.
  
  
  "Є ще що-небудь?" Її, усміхнувся своєму чоловікові.
  
  
  «Тільки ми двоє», - посміхнувся він. "Досить." У більшості випадків він був би правий. Як їй відомо, в цьому нічого не було достатньо. «Мені потрібно зв'язатися з Хоуком на вашу електронну сигналом», - сказав я. Він простягнув мені. Вони обидва трималися на низькому рівні, і її послідував ih наприклад. З рацією в руці її, різко повернувся і опустився на правий лікоть.
  
  
  Мені пощастило. Перший постріл влучив у рацію, в тому місці, де щойно була моя мета, і вона вибухнула. Її, обернувся, відвернувшись, але не раніше, ніж її зловив трохи металу і відчув, як маленькі струмочки крові ринули мені на обличчя. Здавалося, що вся ця проклята лісиста місцевість вибухнула градом пострілів з автоматичної зброї в поєднанні з рушничним вогнем.
  
  
  Агент з карабіном схопився, здригнувся і впав замертво. Її приземлився за кущами і побачив фігури - дві, чотири, шість - йдуть до нас крізь дерева, всі з зброєю. Її вилаявся. Кравець забирай, вони думали, що за будинком будуть спостерігати, а ліс, за ним був найбільш вірогідним місцем. Тому вони спостерігали за спостерігачами, дивуючи сюрпризом.
  
  
  Найближчий до мене агент вистрілив, і фігури вилетіли з-за дерев, розкинувшись віялом. Якщо він вистрілив в одного або двох, інші виходили, щоб полити свинцем в його напрямку, і йому доводилося продовжувати стріляти і котитися, стріляти і котитися. Це була смертоносна техніка, і кулі навколо автоматичної зброї розривали землю біля його голови. Її лежав мовчки з Вільгельміною в руці. Її, бачив, як агент ФБР наближався до чистої землі на краю лісистій місцевості, і зрозумів, що він збирався зробити.
  
  
  «У тебе немає шансів на це», - хрипко прошепотів я.
  
  
  Але він був поза межами чутності. Він уникнув ще двох черг з автоматичної зброї, досяг чистої землі і схопився на ноги, щоб бігти. Він зробив кроків п'ять, перш ніж місто куль наздогнав його, і він упав.
  
  
  Її лежав нерухомо і глянув у бік будинку. Біля узбіччя перед будинком стояв чорний седан Chevy. Він зупинився, коли вбивали співробітників ФБР. Чоловіки входили в будинок, щоб забрати дівчину, у той час як польові чоловіки займалися справами далеко. Її мигцем побачила блакитну блузку Рити Кенмор через заднє вікно будинку.
  
  
  Озираючись назад, у ліс, її побачив лінію вбивць, не більше ніж темні силуети, розосереджені віялом, і обережно, повільно рухаються до просив мене. Вони бачили мене, коли відкрили вогонь, і знали, що там було троє чоловіків. Поки ih нараховувалось лише двоє. Її повинен був бути десь там, і вони рушили за широким переліком, щоб зловити мене. Незалежно від того, як швидко його стрілок, я не міг дістати більше половини навколо них, перш ніж решта націляться на мене. І втеча принесе тільки та ж доля, що і агента ФБР.
  
  
  Прикинув відстань до будинку. Один крок на галявину, і її шталь ідеальною метою. Але до задніх вікон відстань було не таким wouldnt великим. На це вистачить сорока п'яти секунд при максимальній швидкості. Настав час викликати спецефекти, і він засунув руку в хвилину камзоли.
  
  
  Я завжди мав при собі щось з Стюарта. Ніколи не знаєш, коли знадобляться продукти его чудовою лабораторії передового зброї. Партнерська AX Special Effects був піонером в області езотеричного зброї, его пристроїв завжди спеціалізовані, завжди ефективні і частини рятують життя. Тобто для тих, хто ih використовував. Інші сприйняли це інакше. Стюарт, який керував цим закладом, виявляв доброзичливе ставлення лікаря до агентам AX, яким він служив, розглядаючи його продукти, як холодні таблетки або теплі рукавички, які приємно мати при собі. «Мені завжди хотілося, щоб хлопці тримали при собі що-небудь мій, на всяк випадок», - любив повторювати він. Її зазвичай носив його речі тільки тоді, коли мав намір використовувати ih для певних цілей в місії. Але він стверджував одного разу, не так давно, і тепер її за це його за це.
  
  
  Лінія вбивць з автоматами наближалася. Її відкрив маленьку і дуже звичайну коробочку з аспірином, чітко позначену на металевій кришці. Її досталь, два «аспірину» і не зміг втриматися від посмішки. Він сказав мені, що якщо мені доведеться приймати ih від головного боляче, вони принесуть якийсь ефект і не завдає шкоди. Але тепер її збирався використовувати ih від головного болить в іншій країні.
  
  
  Її сильно стискав нігтями центр кожної таблетки, утримуючи тиск протягом тридцяти секунд. Її, відчував, як м'які центри здаються під тиском. Всередині нешкідливих маленьких таблеток під дією тиску спрацював спусковий механізм, і в дію вступив хімічний процес. Її почекав ще п'ятнадцять секунд, а потім підкинув дві таблетки в повітря, одну вправо і одну вліво, коли вбивці підійшли лиже.
  
  
  Притиснувшись до землі, її чекав, відраховуючи секунди в голові. Рівненської через десять секунд пігулки вибухнули подвійним каскадом густий, давить, син-чорної дымоподобной речовин. Хмара задушливої димної тканини вздыбилось вгору і вниз, але не випало, утворюючи свого роду завіса.
  
  
  Її, скочив на ноги і помчав через відкритий простір до будинку, надійне прихований від очей товстої фіранкою. Цей матеріал задихався і затримував, але не смертельно, димову завісу у вигляді товстої завіси навколо важкого хімічного речовини. Як тільки вони пройдуть через це, вони будуть в порядку, за винятком деяких слезящихся очей, так що я не сповільнював ih. Попереду маячило заднє скло. Закривши обличчя руками, її кинувся до нього, розбивши скло нищівним ударом, приземлився на підлогу і тут же перекидався.
  
  
  Її, звівся на ноги з Вільгельміною в руці, а невисокий чоловік тримав перед собою Риту Кенмор, і я зняв палець зі спускового гачка на частку секунди, перш ніж було б занадто пізно. Він задкував до день у вітальню, і він побачив, що потрапив в спальню на першому плані поверсі. Її, рушив до нього, пригнувшись, шукаючи шанс для точного пострілу. Він добре тримав дівчину перед собою. Її, дивився, як він підійшов з пістолетом і почав стріляти з-за її спини, але він обома руками тримав її за плечі.
  
  
  У Рити були широко розкриті очі, але вона була швидше налякана, ніж налякана, і пішла разом з ним назад, не всякий боротьби. Було ясно, що вона його не боїться, і він вилаявся собі під ніс. Ймовірно, вона чекала компаній. Гей, допомагали зникнути. Більше допомоги, ніж її думав. Її, рушив за ними, увійшовши до вітальні, і удари обрушилися на мене з двох сторін, коли її проходив mimmo день.
  
  
  Її відчув легкий рух праворуч і повернувся, але хлопець зліва вдарив його прикладом. Він зачепив мій високий, і на мить його похитнувся. Коли її зісковзнув на підлогу, смикнув її его за ноги, і він перекинувся. Інший накинувся на мене, і її, перекинув його через голову. Мені вдалося утримати Вильгельмину, і він вистрілив один раз в упор.
  
  
  . Перший чоловік судорожно підстрибнув і впав. Початку другої спробував відповзти і дістати свій пістолет. Мій постріл влучив йому в груди, і велика 9-міліметрова goggle вдарила його об стіну.
  
  
  Її почав повертатися, коли прийшов удар. Її мигцем побачив що наближається до мене величезну ногу і полуобернулся, але удар потрапив мені в потилицю. Якщо б я не стояв на колінах, це розірвало б мені м'язи шиї. Її пролетів через кімнату і приземлився на мерця у стіни. Вільгельміна вислизнула навколо моєї руки під стілець, і крізь остекленевшие очі її побачив величезну фігуру, гору людини, гігантського борця сумо, що фігурував в крадіжці по Камберленда. Він рухався до мене, будинок з ногами, і мої власні ноги були виразно нестійкими.
  
  
  Її напружив м'язи, відчуваючи, як вони мляво реагують, коли моя мета дзвеніла, як гонг, а шия палала болем. Її, підійшов до нього з підлоги, розвернувшись вліво, але я не встиг вчасно, тому що я все ще крутився. Удар припав ему по вилиці, і він відмахнувся від нах, як ніби це був укус комара. Величезні руки схопили мене, і я потягнулася, щоб знайти його обличчя, але відчула, як мене піднімають і жбурляють у стіну. Її, вдарив так сильно, що штукатурка тріснула. Її, впав на підлогу, хитаючи головою, відчайдушно чіпляючись за свідомість і очікуючи ще одного удару, який відірве мені голову. Смутний її почув крик дівчини.
  
  
  «Вуаля», - почув її, ee голос і відповідь бурчання борця. Его shaggy затихли, і він відштовхнувся від стіни, перекотився на бік і втупився хвилеподібно через підлогу. Її помітив Вильгельмину під столом, простягнув руку і схопив «люгер». Спіткнувшись всього один раз, голів все ще дзвеніло, а в шиї люди не грубою хворіла, її рвонулася до вхідних день, як раз вчасно, щоб побачити, як Рита Кенмор зникає на задньому сидінні «Шевроле».
  
  
  Сумо Сем, який сидів з іншого боку машини, побачив, як він, спотикаючись, вилетів з будинку і вистрілив у нього. Він пригнувся, коли goggle розірвала мотузку на даху машини, над якою він височів. Мій постріл відповів, і він ударився об землю, перекинувся і, підійшовши, побачив, як чорний «Шевроле» з ревом віддаляється від узбіччя. Її зробив ще один постріл, але потрапив тільки в мозку.
  
  
  Лаючись, її, скочив на ноги і побіг до синьої машині, яку припаркував у сусідів. Діставшись обидва кінця вдома, згадав її вбивць у лісі, і пірнув у землю. Вдивляючись назад, у ліс, її побачив стовп диму, який все ще тримався на самому краю. Троє вбивць пройшли через це, але вони збиралися повернутися в ліс. Вони бачили, як виїхав чорний Chevy, ih робота була закінчена. У мене не було часу переслідувати ih. Чорний Chevy вміщував всі важливі деталі.
  
  
  Її, стрибнув у машину, і вона з ревом замкнула коло. Її мигцем побачив задню частину Chevy, коли вони завернули за ріг, і поставив педаль газу в підлогу. Дійшовши до повороту, її клітинний на два колеса, прислухаючись до вереску. Її побачив, як ih хвіст повернув за інший кут, і пішов за ними. Тепер її міг бачити ih попереду; вони звернули на асфальтовану дорогу, яка займається проходила паралельно більш багатолюдній швидкісної автостради. Керуючи однією рукою, її включив рацію і почув, як пролунав потріскував голос Хока.
  
  
  «Це я, Нік, - сказав я. «Немає часу пояснювати. Викличте сигнал тривоги, щоб зупинити чорний седан Chevy, що прямує на північ по службовій дорозі вздовж швидкісної автостради». Її, натиснув кнопку «викл».
  
  
  "Зрозуміло", сказав Хоук. Її знову включився. «Шевроле» проїхав по крутому повороту.
  
  
  «Почекай», - сказав я, гублячи інструмент на сидіння поруч зі мною, щоб схопитися за кермо обома руками, поки її вилітав навколо машини за кут. Задня частина автомобіля занеслась, але мені вдалося не зачепити вуличний ліхтар.
  
  
  «Норберт-род», - крикнув я у рацію. «Захід Норберт-рід. Будьте напоготові. Знову і знову».
  
  
  Її натиснув ногою на педаль газу і відчув, як машина стрибнула вперед. Чорний «шевроле» їхав на позначці дев'яноста, і Норберт-роуд представляла собою низку поворотів. Половину часу її втрачав ih і знав, що вони там, тільки по виску ih шин, коли вони виходили з покажчиків. Потім його на мить ih бачив, до наступного повороту.
  
  
  У «чеві» був гігантський японець, старий сумо Сем, а також двоє чоловіків поменше і Ногами Кенмор - понад сімсот фунтів ваги, щоб утримати його проти моїх дев'яноста. З-за цього вони трохи виграли на кожному повороті. Її заревів навколо різкого повороту і трохи не потрапив в штопор, колесо люто боровся зі мною. Коли її витягнув з нього і відразу пішов, ну не було видно, і він насупився. Але був ще один покажчиків, легкий, відкрито попереду, і її гарне прорізав его, проїхавши по прямій, не зменшуючи швидкості. Чорного «chevy» як і раніше не було видно. Її проїхав ще кілька сотень ярдів, і натиснув на педаль залякування, і її різко зупинився. Рухаючись заднім ходом, її швидко повернув і попрямував назад він же дорогий, проклинаючи вітер.
  
  
  Отвір був праворуч від мене, невеликий вхід в довгому дерев'яному паркані, що його раніше не бачив. Це було єдине можливе місце. Вони, мабуть, увійшли туди. Її згорнув у під'їзд і виявив, що спускаюся по крутому ґрунтовому схилу. Машина вдарилася об дно, підстрибуючи, як дитяча коляска, і її вилетів через день з рацією в руці. Її знаходився всередині величезної будівельної площадки з великими штабелями водопропускних труб і сталевих балок, величезними генераторами, все ще стоять на своїх дерев'яних санчатах, сталевим каркасом півдюжини будівель, ґрунтовими дорогами та стежками в усіх напрямках. Але не було чорного «чеві». У них було багато місць, де можна сховатися.
  
  
  Її підняв рацію, щоб говорити з контролем, коли постріли пролунали з трьох різних сторін. Її, відчував, як місто куль рвався в повітря і врізався в метал моєї «Пуми». Її наполовину послизнувся, наполовину пірнув до землі, коли одна goggle потрапила у рацію в моїй руці. Інструмент розбився, її, заплющив очі й відвернувся, коли маленькі шматочки металу впали мені на обличчя.
  
  
  Її, відчував, як крихітні цівки крові течуть по моїй правій щоці, але це не було нічим. Це була моя рука оніміла і покалывала, як ніби її спав на ній кілька годин. Рація вислизнула навколо моїх занімілих пальців, коли друга група пострілів луною відгукнулася в поглибленні. Її підкотився під машину і відчув, як goggle зачепила мою ногу. Її готель витягнути Вильгельмину і відкрити вогонь у відповідь, але моя рука і рука все ще оніміли. Я не міг тримати пістолет. З-під машини її почув тупіт нога, що біжать по землі, а потім побачив, як вони йдуть до машини з обох сторін.
  
  
  Її, перекотився на спину і, вивернувши руку, лівою рукою смикнув «Люгер». Її тільки що звільнив його і почув, як рев двигуна ожив. Кинувши «Люгер», її перекинувся на життя, коли машина рушила назад, трансмісія зачепила мене високий. Водій повернув колесо, і він побачив, як рама перемістилася вправо, а задні колеса врізалися в землю і мчали на мене.
  
  
  Її кинувся вліво, і праве заднє колесо зачепило мені плече, коли воно пролетіло mimmo, і потім машина більше не була на мені, але я її почув скрип гальм і стукіт передач, коли водій включив задній хід. . Її підвівся з землі, коли машина їхала на мене. Її знову пірнув, расплющившись, вжимаясь в землю, і закричав від боляче, коли трансмісійний вал зачепив мої лопатками. Водій зупинився перш, ніж повністю об'їхав мене, знову включив передачу і рвонув уперед. Її залишився розплющеними, і машина знову вилетіла мною назавжди. На цей раз її зібрався і пірнув вперед, перекотившись в сальто. Я як раз підійшов до кінця, коли відчув, як величезні руки схопили мене за плечі і підняли мене.
  
  
  Мені вдалося поставити одну ногу досить твердо, і він полуобернулся, щоб побачити гігантського японця, і за ним, мою машину з людиною, що виходять з нього. Її спробував завдати удару у відповідь здорованю, але він жбурнув мене вниз, як мішок з картоплею, і він приземлився наполовину над дерев'яним ящиком. При всіх своїх розмірах японець був швидкий, як кішка, і він був на мені, коли її вдарився об ящик. Її, замахнувся, але він зняв удар дубової рукою, і его контрудар відправив мене в політ.
  
  
  Її приземлився ззаду на шию, зробив переворот і побачив гарні рожеві, жовті й червоні вогники. Її, похитав головою і випростався і виявив, що в рефлекторній дії Хьюго був у мене в руці, і її бився короткими хибними дугами. Але її розрізав тільки повітря, і я почув звук заводного двигуна автомобіля, знайомий звук.
  
  
  Похитавши головою, щоб прояснити ситуацію, її, побачив, як мій синій Cougar злетів по грунтовій рампі. Її оббіг край ящика і впав на землю, де лежали Вільгельміна. Її вистрілив у них, більше розчарувавшись, ніж що-небудь ще, коли вони зникли за рампою виходу. Її почув звук віддалюваною машини і поклав «Люгер» назад у кобуру.
  
  
  Вони були в бігах, і Хоук наказав поліцейським шукати чорний «шевроле». Вирішив вчинити так само і знайшов ih машину за довгим генератором. У ній залишили ключі. Її пригнав його з будівельного майданчика по Норберт-рід. Над головою з'явився поліцейський вертольотом, і їй помахав ему. Через кілька хвилина мене оточили миготливі жовто-червоні вогні і кордон поліцейських машин. Її виліз навколо машини, швидко поговорив, і вони дозволили мені зв'язатися з Хоуком по рації. Її виправив ситуацію і дав їм нове опис синьої машини - кугуара.
  
  
  «Кравець візьми, ще один», - скривився один поліцейський. «До теперішнього часу вони могли б полетіти в будь-якому чортовому напрямку».
  
  
  «Шукайте і знайдете», - сказав я. Він подивився на мене з відразою, закриваючи двері своєї патрульної машини. Її повернувся в чорний «шевроле» і попрямував до будинку Карлсбада . Її переглядав кожен чортів дюйм і дивився, чи дає це що-небудь. Досі тхора ідеалістичний, щирий і відданий дядько Рити Кенмор, прагне змусити світ слухати, був відповідальний за чотири смерті - двох охоронців при операції в Камберленде, а тепер і двох агентів ФБР. Але це теж фігурувало. Її давно відомо, що немає нічого більш грубого, ніж ідеаліст, який думає, що він поклав руку на святі істинні. Нічого не має значення, крім його пошуків.
  
  
  * * *
  
  
  Її, думав про дівчину, підхід до дому ка, абсолютно впевнений, що вона не знала, як глибоко її дядько закопався. Може бути, вона не дізнається, поки не стане занадто пізно. Або, може бути, вона дізнається і подивиться в іншу сторону.
  
  
  Її під'їхав до будинку і повільно вийшов. Моє тіло заперечливо закричало, кожен мускул. Це змусило мене пригадати, що мені потрібно не тільки знайти смертельний вірус, але і за допомогою мікрофонів та гучномовців рахунки. Вхідні двері були відчинені, і її почав зі спальні дівчата, де її побачив відкриту дорожню сумку на ліжку. Очевидно, вона просто кинула туди кілька речей, тому що більша частина її одягу все ще лежали в шафі, а деякі речі лежали на підлозі. Її збирався вийти через кімнати, коли мій погляд помітив блиск срібла, має форму кола, і він потягнувся, щоб взяти невеликий предмет, схожий на медальйон або брелок. Кілька ланок вільно звисали з круглого срібного предмета. В метал був вставлений шматок чогось на зразок слонової кістки або кісток. Хтось вирвав його і кинув у поспіху, щоб зібрати речі Рити Кенмор. Її заклав його в хвилину і почав оглядати іншу частину будинку.
  
  
  Це не показали абсолютно нічого, поки він не дістався до маленької кімнати, не більше ніж закуток, з крихітним письмовим столом і кількома полками. На полицях лежали великі, скріплені зв'язки корінців у клітину; у ящику стільця її знайшов чекову книжку з трьома отворами. Коли її уважно вивчав корінці чеків, раптом стало ясно, чому Карлові Вари жили в цьому старому старому будинку.
  
  
  Його щомісячна зарплата ретельно вводилася кожен раз, і потім введення випадкового наборів чеків різної суми виписувалися на рахунок у банку, на Хоккайдо, Японія. На деяких корінцях були загадкові примітки: оплата; легкові автомобілі; eda. Більшість навколо них не отримав жодних пояснень. Але коли її провів швидкий підрахунок, її, побачив, що за останні кілька років на це було витрачено величезну кількість грошей. Сказати, що він просто засолив його було надто простим поясненням. Все пахло підготовкою, грошима, відправленими комусь чи кудись для використання на певну подію чи час.
  
  
  Її просто зібрав всі недопалки під пахвою, щоб взяти ih і кинути Хоука на коліна, коли це сталося. Піді мною вибухнув весь проклятий будинок. Цікаво, коли такі речі трапляються, то, що ви згадуєте і помічаєте першим її чув ревіння вибуху, як виверження вулкана, і він чув, як я лаюся, коли мене катапультували вгору, і вилітали з маленької кімнати.
  
  
  "Виродки!" Їй крикнув, вдарившись об одвірок, і поплив по коридору. «Вони залишили бомбу сповільненої дії». Її було достатньо свідомий, щоб розпізнати цю річ на короткий миготливе мить, а потім сходи піднялася, щоб зустріти мене, коли її, приземлився на них. Коли м'яч вибухнула, пролунав початку другий вибух. Її, відчув, як мої легені стискаються, коли мене вдарив потік турбулентного отруєного відбору проб повітря. Її майже пригадую, як на мене падали великі шматки штукатурки й дерева, і намагалися прикрити мою голову руками, а потім темрява охопила мене, коли різка біль пронизав мою голову.
  
  
  Її отямився, ймовірно, не більше ніж через декілька хвилина, і мої затуманені очі, нарешті, зосередилися на сцені з уламками і уламками. Але гірше, коли її лежав там, мій розум повільно орієнтувався в тому, хто такий і чому його лежав середовищ всіх цих уламків, відчув її гаряче повітря і побачив помаранчеве полум'я полум'я. Було дуже спекотне, жахливо жаркого, і, коли її піднявся на карачки, її побачив, що це місце було полум'ям. Її упав на перший поверсі, коли обрушився початку другої поверсі, що врятувало мені життя. Тепер дах перетворилася на початку другої поверсі з мовами вогню, вылизывающими навколо отворів в уламках. Мене оточувало здіймається полум'я, яке просувалося до середини живота уламків і до мене.
  
  
  Її зав'язав хустку навколо особи, коли почав кашляти. Це був невеликий, майже даремний жест, але секунди стають жахливо дорогоцінними, коли здається, що життя вислизає. Вітер звідки-то, ймовірно, створений вакуумом самого вогню, випустив довгий язик полум'я через щебінь щиро в мене. Її відсахнувся і відчув, як пробиваюся крізь розбиті мостини. Її, схопився за них, на мить зачепився за один осколок, а потім він теж поступився. Але він протримався досить довго, щоб зупинити моє падіння, і її неушкодженою приземлився на підлогу підвалу.
  
  
  Місце задихалося від диму і пилу від вибуху печі, але мені вдалося розгледіти святим в дальньому кутку. Її переліз через скручені труби і бетонні блоки до нього і відчув рух у повітрі. Це було схоже на вигляд води для иссохшего людини, і він натиснув, розриваючи ногу на шматку зазубреного металу.
  
  
  Раптом переді мною з'явився сонячний святий і повітря, все ще наповнений задушливої пилом, але, тим не менш, повітря навколо заднього входу в підвал, і він вискочив на відкрите місце, все ще відчуваючи тепло полум'я позаду себе. Її впав на траву і лежав там, хапаючи ротом повітря, коли її почув, що наближаються сирени пожежної машини. Її піднімався на ноги з носовою хусткою, який звисав з мого обличчя, коли вони відкотилися до передньої частини будинку, тепер являв собою лише ревучу вежу полум'я.
  
  
  «Всередині нікого немає», - сказав її чоловікам, стираючи страх у ih очах. Коли вони почали поливати ат водою навколо шланга, її забрався в «Шевроле», розірваний, болящий, стікаючи кров'ю з-за десятків порізів і синців, і, як божевільний кравець.
  
  
  Її зупинився, щоб зателефонувати Хоку по придорожній телефонної кіоски. Він сказав мені піти відпочити, поїсти, а потім прийти в офіс.
  
  
  «Я буду тут», - сказав він. «Мені вони принесли дитяче ліжечко, і їй залишуся тут, поки все не закінчиться, з цією Всесвітньою конференцією по лідерству, а тепер з цим проклятим справою».
  
  
  Її повісив трубку і повільно поїхав до себе в квартиру. Тривала гаряча ванна, за якою слідували довгий холодний мартіні, творили чудеса для тіла і душі. Відразу потім обіду її дістався до офісу Хока в штаб-квартирі AX. Він стояв біля еркера, дивлячись на кружляють внизу транспортні потоки, і жестом вказав на мене, коли увійшов. Її, підійшов до нього, щоб стати поруч, дивлячись на глибокі втомлені зморшки на його обличчя.
  
  
  «Ми схожі на цей потік, Нік, - сказав він. «Ходіння по колу, без обидва кінця, тільки все більше і більше кіл». Він повернувся і селл. Її селл на стілець навпроти нього. «Ви не повірите, що ми затіяли з участю Всесвітньої конференції лідерів. Ми розкрили змови проти шостої різних президентів і світових діячів, з метою перешкодити ih участі в Конференціях. Конференція підштовхнула до дії всіх психів і професійні групи. А тепер цей карлові вари і его проклятий смертоносний штам. Це кращий навколо них, Нік, тому що він зачіпає весь світ, і це був наш вірус, навколо наших запасів "
  
  
  Її запитав. - "Хто-небудь розкопав що-небудь інформації про контрольному корінці, яку дав вам по телефону?"
  
  
  «Наші люди в Токіо зачепилися за це», - сказав він. «Рахунок був закритий три дні тому. Їм користувався пан Кийиши, якого описували як великої людини».
  
  
  «Це цифри», - пробурмотів я.
  
  
  «Оскільки карлові вари планував це з міжнародними контактами і, можливо, планував завдати удару по кому завгодно, де завгодно, президент наказав мені встановити певні контакти. Її встановив ih, але можу тільки схрестити пальці».
  
  
  «Ви спантеличили мене, бос, - зізнався я.
  
  
  «Ми відкрили це для керівників кожної великої розвідувальної служби на основі міжнародного співробітництва та освічених особистих інтересів», - сказав Хоук. «Я хочу, щоб ви були присутні на зустрічі, запланованої на вісім годин ранку в Білому будинок завтра вранці. Прибуває Ардсли з британської розвідки. Там буде Нуташи по Японії. Клод Майнон з Французької служби розвідки, Манучи за італійською контррозвідки, Адамс навколо Канадська служба безпеки і російські посилають Острів радянської спеціальної розвідки ".
  
  
  «Досить значний масив», - прокоментував її. «Я зберіг найкраще за всіх», - сказав Хоук. «Китайські червоні посилають Чжун Лі».
  
  
  Її, свиснув крізь зуби. "Як, кравець візьми, ти це зробив?"
  
  
  «Оскільки голова Мао присутній на Всесвітній конференції в Організації Об'єднаних Націй, вони не можуть дозволити собі, щоб щось пішло не так», - сказав Хоук. «Вони не знають, і ми теж, що Карлсбад, можливо, не спробують програти X – V77 китайському керівництву. Якщо його план полягає в тому, щоб поставити Америку в скрутне становище, це напевно буде спосіб зробити це».
  
  
  «І такий хитрий старий містер Біг навколо китайських червоних виходить з своєї нори на денній свят», - розмірковував його вголос. «Це має бути якесь перше». Її зустрічав і перемагав багатьох фахівців Чун Лі, але великий майстер червоної китайської розвідки завжди був примарною фігурою на задньому плані, недосяжною, майже невидимою.
  
  
  "Як ви думаєте, це спрацює?" - запитав її Хоука. «Як ви думаєте, ми всі можемо співпрацювати, коли всі будуть підозрювати і насторожитися, щоб не допустити витоку своїх секретних матеріалів?»
  
  
  «Я думаю, що так», - сказав Хоук. «Чун вже зробив shaggy, щоб захистити себе. Ми дізналися, що наш консул у Гонконгу був узятий під охорону в якесь таємне маєток. Звичайно, вони нічого нам не сказали, але вони знають, що ми отримали повідомлення. "
  
  
  Її поліз в хвилину і витягнув маленький предмет, який її знайшов у Карловарском будинок до вибуху. Її кинув його Хоука.
  
  
  «Подивимося, чи зможе хто-небудь через них допомогти нам з цим», - сказав я.
  
  
  Хок оглянув його. «Мені здається, це фрагмент кістки», - сказав він про матеріалі, укладеному в срібне коло. «Що ж, подивимося, чи зможуть вони розповісти нам про це завтра».
  
  
  Його встав. «Вісім ранку, Білий дім», - сказав я, і старий лис кивнув, його очі втомилися.
  
  
  "І ніяких слідів Карлсбада та інших?" - запитав я, прямуючи до дня. "Вони тільки що встали і зникли в повітрі ".
  
  
  «Ей-богу, здається, це так», - сказав Хоук різко і сердито. «Ми спостерігаємо за кожною великою магістраллю, за кожним залізничним і автобусним вокзалом, в кожному великому аеропорту. Може, вони десь відсиджуються. Якщо ні, то вони проскочили. У будь-якому випадку, це загрожує неприємностями».
  
  
  Третя глава.
  
  
  Всю ніч і до світанку вони летіли до берегів континентальної частини Сполучених Штатів. За кожним навколо них постійно спостерігали за допомогою радіолокаційного контакту, і на заздалегідь підготовлених контрольно-пропускних пунктах давали дозволу. Кожного навколо них зустрів американський літак, і супроводив Ендрюс-Філд за межами Вашингтона.
  
  
  Першим прибув Ардсли за Британії на Lightning F. MK-3, який рухався низменному і швидко, але наші хлопці підібрали его, приблизно в чотирьохстах кілометрах на схід від Нової Шотландії. Француз Майнон прибув на «Дассо Містер-4А», і був зустрінутий приблизно в трьохстах милях над Атлантичним океаном. Японець прибув на Гаваї Fuji Jet Trainer T1F2 і був переведений на великий літак Boeing Jet в обидва кінця поїздки.
  
  
  Російський Острів скоїв серію коротких стрибків на МИТЬ-19, в спеціально побудованому для нього і пілота, і більшу частину шляху його супроводжували російські винищувачі-далекобійники. Ми підібрали його потім того, як він отримав дозвіл на посадку в Гуз-Бей, Ньюфаундленд. Китайський червоний, Chung Li, був допущений до посадки у Фербенксі, на Алясці, у великому російському транспорті Ільюшина. Звідти ми супроводили його великий літак в Ендрюс.
  
  
  Її взяв таксі і застряг у пробці на Пенсільванія-авеню. Коли приїхав, вони всі були там, і клімат був чимось особливим, ніби ввічливого відрази. Острів, якого бачив раніше, огрядний, з товстою шиєю і твердими блакитними кварцовими очима. Він був відомий як крутий людина у всіх відношеннях і виглядав відповідним чином. Мій погляд ковзнув по іншим: Ардсли розслабився, невимушений, яким може бути тільки британських, але все ж здавався чітким; Клод Майнон, француз, хитрий, з швидким поглядом; ці двоє з армійської розвідки. Її зосередився на Чан Лі.
  
  
  Червоний китаєць, здавалося, чекав, щоб зустріти мій погляд, і кивнув мені. У нього було кругле м'яке обличчя, майже пухке, дуже схоже на обличчя його боса Мао Цзе-дуна. Він не виглядав на хитрого і розумного шпигунського боса, але тоді, як я подумав,так теж не виглядав Хоук, що стояв у вигляді баптистського священика Нової Англії. Коли його увійшов у кімнату, Хоук представив мене, але заговорив тільки Чжун Лі.
  
  
  «Я дійсно радий, Картер», - сказав він лагідним голосом, майже з шипінням. «Її частини задавався питанням, як ти виглядаєш. Хтось задається питанням про людину, який витягли ему стільки клопоту».
  
  
  Він усміхнувся посмішкою Будди, чарівною, але смертоносною.
  
  
  «Сподіваюся, ти не розчарований», - сказав я, повертаючи його чарівність. «Нам в найменшій мірі», - відповів Чжан Лі, і я побачив, як його маленькі темні очі вдивлялися в кожну грань мого обличчя. Коли він подивився на мене, у мене з'явилося відчуття, що мене візуально компьютеризируют і каталогизируют. Її, знав, що м'яка округлість его осіб була природною маскою для прихованої за ним жорсткості.
  
  
  «Джентльмени, - сказав Хок, - я буду краток. Немає сенсу прикидатися, що ми всі зустрічаємося тут, як друзі. Ми тут тільки тому, що в даному випадку наші інтереси збігаються».
  
  
  «Ми тут з-за небезпеки, яку ваші, очевидно, дуже погані заходи безпеки піддали відкритий басейн», - прогарчав Острів. Хок і оком не моргнув.
  
  
  «Я впевнений, що вам частині хотілося, щоб вони були меншими, ніж вони є», - м'яко сказав він. Блакитні кварцові очі Острови стали ще холодніше.
  
  
  «Флакон по нашому акції Bacteriological Warfare, відомий як X – V77, - продовжив Яструб, - являє собою смертельний штам, отриманий з серії ботулизмов. Він заражається повітрям і росте в будь-яких кліматичних умовах, вимагаючи тільки організму-господаря. тому просто превентивних заходів щодо керівників вашої країни буде недостатньо.
  
  
  «Агент N3 тут отримав завдання знайти доктора Карлсбада і вірусів. Думаю, ви всі погодитеся, що в світі немає кращого польового агента. Але час дуже важливо. Будь-яка допомога, яку ви можете надати, буде Визначити усім нам. Поки X – V77 не буде повернений нам в цілості й схоронності, ми всі разом. Тут ніхто не чекає, що хтось ще розкриє секрети, але в межах цих рамок ми повинні співпрацювати. Її розповім вам все, що ми знаємо, до даного моменту."
  
  
  Коли Хок інформував кімнату, її, подумав про себе, яка концентрація потужної шпигунської інформації була зібрана тут, у цій кімнаті, в Білому будинок. Коли Хоук закінчив, він узяв аркуш паперу.
  
  
  «Сьогодні зранку отримав президент Сполучених Штатів», - сказав він. Він глянув на мене на мить. «Це був поштовий штемпель невеликого містечка в Айові». Їй кивнув, і він повернувся до листа.
  
  
  
  «Містер президент, - прочитав він, - до теперішнього часу її сподіваюся, що ви зв'язалися з лідерами усіх великих держав, і сказали їм, що разом ви повинні знищити всі запаси бактеріологічної війни. Якщо ви цього не зробили, у вас буде лише короткий час. перш ніж її продемонструю весь ефект жаху, який ви накликаєте на світ. Його буду чекати дій, Його буду чекати дій, і її вислухаю системи суспільного зв'язку і пресу, щоб отримати ваш ревматизму. Джозеф Карлові Вари ».
  
  
  
  Хоук передав лист, передавши його першим Манучи, італійцеві, який стояв лиже всіх до йому.
  
  
  «Можливо, нам слід влаштувати публічне шоу того, що він говорить», - зголосився Ардсли з британської розвідки. «Всі наші уряди оголошують, що ми знищуємо наші лабораторії і матеріали для бактеріологічної війни».
  
  
  «Він не дурень, цей карлові вари», - сказав Острів. «Ему потрібно більше, ніж слова».
  
  
  «Боюся, її згоден з генералом Островом в цьому, - сказав Хоук. «Він, очевидно, ретельно спланований і з che допомогою. Він, ймовірно, може залишитися, де б він нас переховувався, і чекати, поки ми надати докази».
  
  
  - А ви, джентльмени, не могли б показати ему докази, а? - сказав Клод Майнон з хитрою посмішкою на обличчі. «Це означало б насправді знищити вашу зброю бактеріологічної війни».
  
  
  Ніхто нічого не сказав, Яструб, наш Острів. Її не міг не посміхнутися про себе. Француз зачепив одне навколо ніжних місць.
  
  
  «А поки давайте сконцентруємося на повернення X – V77», - нарешті сказав Хок. Він кинув маленький круглий срібний предмет з вставленою в нього слоновою кісткою або кісткою на стілець.
  
  
  «Це веб-суттєва зачіпка, яку знайшов агента N3», - сказав він. "Чи може хто-небудь навколо вас допомогти нам з цим?"
  
  
  Її спостерігав, як чоловіки підійшли лиже до столу і подивилися на фігуру. Ардсли, Майнон, італієць і Острови похитали головами. Японець Нуташи підібрав його і уважно досліджував. Її, бачив, як Чун Лі спостерігає за ним крізь щілинки очей з терплячим, майже забавним виразом обличчя.
  
  
  «Це розпізнавальний знак», - сказав Нуташи. «Ми розуміємо, що використовується невеликим таємним товариством, полурелигиозным, практикуючим людські жертвопринесення. Матеріал у центрі - людська кістка, з жертви бомбардування Хіросіми, безсумнівно, все ще злегка радіоактивна. Релігійні аспекти суспільства зосереджені навколо катастрофи в Хіросімі . "
  
  
  «Звичайно, група Карлсбада може отримати матеріальну допомогу», - сказав я. «Наприклад, місце, щоб сховатися».
  
  
  Нуташи поклав срібну монету назад на стілець, і Чи Чжун простягнув руку і підняв її, розмовляючи за кілька ланок, прикріплених до неї. «Майор Нуташи в цілому праві щодо цієї групи», - сказав він своїм м'яким шиплячим голосом. «Одного разу ми зв'язалися з ними, щоб оцінити ih можливе сузір'ї сьогодні в наших цілях».
  
  
  Її, бачив, як напружилися щелепи Нуташи, але він зберігав зовнішній спокій. Лі Чун продовжив, его м'які, ніжні тони були чітко видні в тиші кімнати. «Однак ми виявили, що ну дуже мало і вони сильно дезорганізовані. Але протягом минулого року ми чули, що ih кількість збільшилася, і що вони, здається, придбали нову силу. Як не дивно, це призвело до ih поглиблення в підпіллі. "
  
  
  Її подумки бачив, всі ці корінці чеків Карлсбада. Якщо ця група придбала нову силу, то хоча б частину цього була за рахунок його коштів.
  
  
  Її запитав. - "Ви говорите, що вони пішли глибше під землю?" "Ви маєте на увазі, що ви не знаєте, де вони?"
  
  
  «Тільки те, що вони десь на Курильських островах», - відповів Чунг Чи. «В якомусь стародавньому буддійському храмі»
  
  
  «Тоді це наш наступний крок», - сказав Хоук. «Картер поїде туди і спробує знайти ih. Все вказує на те, що карлові вари працює з цією групою. У будь-якому разі, це все, що у нас є, і ми так добре з цим справляємося».
  
  
  «Ми зробимо вас одним навколо японських рибалок, які кожен день ловити рибу біля Курильських островів», - запропонував Нуташи. «Це гарантує, що ви прийдете туди без підозр».
  
  
  Її запитав. - «А якщо її отримаю Карлсбада і мені знадобиться резервна сила?»
  
  
  Острів відкашлявся, і я побачив, що йому потрібно деяке зусилля, щоб сказати своє слово. «У нас є... е-е... деяку кількість підводних суден у цьому районі», - зізнався він. «Ми могли б змусити ih діяти за твоєю вказівкою».
  
  
  Яструб дійсно сяяв. - «Звучить дуже добре, панове». Він посміхнувся. «Звичайно, ми згодні з тим, що всім буде негайно повідомлятися обладнання всіх подіях. Ми розробимо процедурні операції. Тим часом, Нік, тобі краще перейти до спецефектів. Стюарт чекає тебе».
  
  
  Її прийняв ih всіх, кивнувши, і на мить зупинився, щоб зустрітися очима з Чон Чи. Можливо, він думав про те, скільки разів її руйнував його плани і знищував його кращих людей. Можливо, він думав про те, як він готель би позбутися мене відкрито зараз. У будь-якому випадку, його маленькі темні очі відбивали смертоносне веселощі, і він знав, що для Чон це співробітництво було не більш ніж миттю. Його очі, здавалося, говорили, що він з нетерпінням чекає якнайшвидшого відновлення нашої битви. У будь-який час, коли ти будеш готова, її допустив власним очам відповісти і розвернувся.
  
  
  Її, озирнувся на величні риси Білого дому, коли вийшов на вулицю. З 1800 року в цьому поважному будівлі було багато історичних зустрічей, але жодна навколо них не була більш важливою і незвичайною, ніж диски, в яку її тільки що покинув. В офісах AX Стюарт зустрів мене в дверях величезних лабораторій спецефектів. «На цей раз для тебе немає нічого незвичайного, Нік, - сказав він своїм звичайним професорським монотонним тоном, - Господар сказав, що проблема зі зв'язком».
  
  
  "Одна навколо проблеми,
  
  
  "Її поправив его." Є що-небудь в лінійці репелентів від мікробів? "
  
  
  Стюарт проігнорував мене, що він і робив. Він завжди був схожий на квочку, яка займається дбала про своїх продуктах вузькоспеціалізованого руйнувань, і її знав, думали що він мене нешанобливим, на самому делле її не засуджував його фантастично розумні сумішей. Вулицю, вони не раз рятували мені життя. Її просто подумав, що ему слід менше ставитися до них святе, тим більше, що вони були біса нечестивими.
  
  
  Стюарт зупинився біля одного навколо столиків з білим верхом, де пояс і пара шкарпеток були акуратно поставлені поруч.
  
  
  "Щось новеньке в чоловічому одязі?" - запитав його, і він дозволив собі швидкоплинну посмішку. «Її б побачити готель куртку з трьома ґудзиками в тихій клітці», - пожартував я.
  
  
  «Одягни цей пояс», - сказав Стюарт. «Спочатку натисніть на центр пряжки ззаду». Пряжка була товстою срібною з візерунком у вигляді завитка попереду. Коли її натиснув на задню частину, задня частина ковзнула в бік, і я побачив, що тримаю квадратну панель з крихітної ґратами в центрі.
  
  
  «Мікроелектроніка», - сказав Стюарт. «Це крихітний набір для відправки. Жодного прийому. Тільки передача. Бос сказав, щоб він рекламує його у щось, що вони не захотіли б у вас відняти».
  
  
  Коли її, подивився на маленьке пристрій, він підняв невелику пачку розміром з пачку сигарет королівського розміру. «Це йде з поясом», - пояснив він. «У передавальному блоці недостатньо потужностей, щоб нести яку-небудь значну відстань. Але в цьому маленькому рюкзаку багато. Вкладіть його де-небудь в межах миль від того місця, куди ви збираєтеся, переверніть перемикач збоку, і блок буде отримувати ваші сигнали від передавача ременя. Потім він буде передавати ih на відстань до двохсот миль. Він також водонепроникним ".
  
  
  Її поміняв ремені потім того, як засунув задню панель пряжки на місці, коли він простягнув мені шкарпетки. «Немає необхідності одягати це зараз», - сказав він. «Всередині декоративних ребер з боків вони містять вибухову дріт. Просто застосувати сірник до всього носка, і ви отримаєте достатньо для одного хорошого вибуху навколо кожного».
  
  
  Її, засунув шкарпетки в хвилину. «Надішліть мені дюжину в коричневому і дюжину в синьому. Сподіваюся, ніхто не розпалить мене, поки її ношу ih». Суворе обличчя Стюарта залишалося невиразним, і він вирішив, що у нього ніколи не розвинеться почуття гумору. Її, пішов і піднявся нагору в офіс Хока. Мені було наказано почекати і почекати. У симпатичної дівчини в приймальні були ім'я, телефон та адресу, за якою вона жилки одна. Її отримали всі три до того, як повернувся Яструб. Її послідував за ним у внутрішній кабінет.
  
  
  «Ви приєднаєтеся до майора Нуташи в Ендрюс Філд через дві години, - сказав Хоук різким тоном. «Вас обох доставити на Хоккайдо. Там його люди підготують вас до розвідки Курильських островів. Флот навколо чотирьох російських переслідувачів підводних човнів класу SOI буде стояти у Курив. Ми вирішили не використовувати підводні човни з-за ih Відсутність палубних знарядь, які можуть вам знадобитися. Крім того, ці підводні мисливці можуть переміщатися, пристебнувшись. Острів сказав, що при необхідності під поверхнею будуть стояти три патрульні підводні човни класу W. Чжун Лі дав нам спеціальну частоту, на якій можна зв'язатися з ним безпосередньо, Він погодився, щоб всі прибережні сили Китаю були попереджені про будь-яких незвичайних діях, таких, як спроби Карла дістатися до материкової частини Китаю на човні. У радіозв'язку з хема радує використовуйте кодову назву Operation DS ».
  
  
  Хоук замовк, і його губи стиснулися. «Інше залежить від тебе, Нік», - сказав він. «Все це фонове співпраця не буде коштувати наша функція, якщо ви не доберетеся до Карлсбада. Всі погодилися залишатися в тіні і чекати від вас вісток. его швидко, не турбуючись про те, що його зупинять. Просто поясніть свої дії в Операції DS ".
  
  
  «Досить добре», - сказав я. «Все це за умови, що карлові вари не відсиджується виплат прямо тут».
  
  
  «Ах, її забув згадати, - сказав Хоук. «Ми майже впевнені, що він виїхав з усієї країни. У нас є доповідь про серії по шостий приватних літаків, залишених покинутими звідси в Портленді. Кожен літак був зарезервований на різних чартерних рейсів більше місяця тому, і всі вони були зарезервовані містером Кийиши ". Її, поморщився. Знову це ім'я. Вони організували серію коротких польотів по країні, щоразу змінюючи літаки, просто щоб перестрахуватися. Довелося визнати, акуратно.
  
  
  «Ми думаємо, що вони прослизнули mimmo наших людей в Портленді і полетіли за кордон на комерційному авіалайнері», - уклав Хок. Він встав і пішов зі мною до дня.
  
  
  «Справа не тільки в тому, щоб роздобути Карлсбада», - сказав він. «Якщо X – V77 буде випущений на волю в процесі, ми втратимо все».
  
  
  «Ви говорите, що я повинен рухатися швидко і сильно, повільно і обережно», - усміхнувся я. «Скажи мені, як я це зроблю, о Мудрий».
  
  
  Її повинен знати, що не можна недооцінювати стару лисицю. «Уявіть, що вам потрібна одна навколо найважчих блондинок», - сказав він. "Це повернеться до вас".
  
  
  Четверта глава
  
  
  Курильські острови були передані Росії за Ялтинському угодою, і досі тхора є хворим місцем для японців. Японці досі тхора ловити рибу у своїх багатих водах, незважаючи на контроль росіян, а маленькі і витривалі жителі незалежні рибалки -
  
  
  постійна проблема для Рад. Простягнувшись від самого обидва кінця Японії до довгого Серединного пальця, спрямованого вниз по Росії, острови омиваються холодними течіями Берингової плаття і проводять багато днів у леденящем кров тумані.
  
  
  В одному невеликому однопарусном риболовецькому навіть троє японських рибалок витягли повні мережі, і поставили нові, перемістивши своє маленьке судно найближчому до берегів острова. Одіна навколо них був сутулою, але все ще сильним і здатним старим, інший - його сином, молодим і рульовим човни. Третій чоловік був великим для японця. На самому делле він навіть не був японцем - це був її Нік Картер.
  
  
  Її залишався згорбленим, як і інші, він же робочому одязі з клеєної шкіри, під якою її носив довгу японську сорочку з короткими брюками до колін. Мої очі мали східну складку, моя шкіра омелою слабкий бурштиновий відтінок, і він знав, що з легкістю зійду для чергового рибака для кожного, хто дивиться з берега. Майор Нуташи пояснив двом рибалкам, що вони повинні виконувати свою роботу як зазвичай, але робити те, що я наказую, як би дивно це нам великого сенсу не мають.
  
  
  У перший день ми ловили рибу в ранкові години, вкриті туманом, а потім мляво пливли навколо, поки прогоряло сонце. Коли це відбувалося, вони лагодили неводи, а її копався на дні навіть і обстежив острова, поки ми рухалися всередині і навколо них. Її подякував Богові, що по більшості навколо них не так як, нібито, багато можна було дослідити, в іншому випадку ми все одно будемо досліджувати, коли закінчиться час.
  
  
  Був потік другого дня, і сонячні промені низменному рухалися & nb, коли ми проїжджали mimmo невеликого острова з пеленою дерев, що піднімаються в будь-якому ярдів від берега. Її зловив раптову спалах сонця, що відбивається в біноклі.
  
  
  «Просто продовжуй плисти mimmo», - тихо сказав її з дна човна. Старий кивнув, коли ми рушили далі, а потім повільно кружляв, як ніби повертаючись. Коли ми знову проїжджали острів, її сидів, закидаючи одну навколо мереж на носі навіть. Ще раз її зловили короткий відблиск сонячного світла на біноклі. Ми йшли, поки не настала ніч, а потім наказав її маленької навіть повернутися. Два рибалки не ставив питань. Коли ми знову залишили маленький острів, було темно, як смола. Місяць ще не зійшов досить високо, і її не шталь ee чекати.
  
  
  «А тепер повертайтеся в свої будинки», - сказав його старому і його синові, коли її зістрибував через край навіть, залишивши з ними в комплекті.
  
  
  Вони серйозно кивнули, і її почув слабкий звук води, що вдарила по боках, навіть, коли вона повернулася. Її поплив до темного пагорба, який був островом, мої балетні тапочки були прив'язані до пояса, а мої модні шкарпетки були засунуті в хвилину. Наближався приплив, і допоміг мені. Незабаром її відчув галькове дно під ногами, і виповз на кам'яний пляж. Її почекав трохи, відійшов від моря і витер ноги насухо про траву, яка займається росла на краю дерев. Потім надів шкарпетки і балетні тапочки. Стежити босоніж - не кращий варіант. Її обережно рухався між деревами. Її, відійшов на сотню ярдів вглиб суші, коли побачив спалах світла.
  
  
  Її прокрався вперед, пригнувшись, наближаючись до того, що виявилося обрушилася скельної масою, яка займається колись була свого роду храмом. Але руйнування було зупинено новими кам'яними блоками, розміщеними в стратегічних позиціях, і дерев'яними дошками, які заповнюють дірки. Залишки храму тягнулися назад на прибрану територію, і він побачив, що дах був добре відремонтована, з жолобами і водостоками по краях. Навколо вузького арочного проходу без дверей з'явилася постать - покалічений і скорчений старий. Він запалив смолоскип, встромлений в настінний тримач, а потім пройшов уздовж стіни храму, щоб зникнути за спиною. Він був японець або, принаймні, азіат. Її почекав і побачив, як двоє чоловіків у чернечих одежах вийшли, зібрали дров і повернулися всередину.
  
  
  Крізь тріщини у камені та дошках, і у відбитому світлі відкритого квадрата, колишнього колись вікном, її бачив мерехтіння смолоскипів зсередини і чув звуки співу. Якби карлових варах був тут, її повинен був визнати, що він вибрав пекельне місце, щоб сховатися. Якщо б його друзі не втратили цей медальйон, ми могли б витратити десять років на пошуки цього місця. Якщо він тут, він повинен почувати себе в безпеці. За винятком зауваження про рибальським човном у бінокль, на них ніде не було охорони.
  
  
  Її перетнув невеликий простір k стогнати храму, коли спів припинився. Притиснувшись спиною до стогнати, її прослизнув у темряву арочного дверного отвору, а потім увійшов всередину, в область глибоких тіней. Підлогу біля входу був брудним, але кам'яна підлога починався відверті усередині арки. Перш ніж рушити далі всередину храму, його рекламує маленький релейний блок корупції в глибоку тінь дверного отвору і клацнув вимикачем. Її чув голоси всередині, жіночі голоси, і її міг чути руху людей.
  
  
  Моя рука інстинктивно притиснулася до Вільгельміна,
  
  
  в її кобурі, тверде сплощення Хьюго на моєму правому передпліччі. Глибоко зітхнувши, її, рушив уперед. У мене все було добре, поки я не ступив на перший камінь для арочним отвором; це був широкий плоский камінь, і їй стало відомо, чому не виставили охорону. Ця клята штука була в якійсь вертлюжной опорі - вона перекинулася, і я відчув, що мене посилають полутолкнувшись вперед, щоб зробити грандіозний вихід.
  
  
  Вільгельміна була у мене в руці, коли мій кожному племені вдарилося об підлогу, і він впав у велику центральну кімнату, де фігури наближалися до мене зі всіх сторін. Її помітив одну величезну фігуру, оголені до пояса, збоку, але у мене не було часу провести інвентаризацію. Проклинаючи проклятий камінь, її випустив чергу пострілів, розкидавши ih, і її почув крики боляче і тривоги, коли побачив, що три падаючих фігури. Кімната була освітлена мерехтливим світлом настінних факелів і заповнена рухомими тінями і майже темними ділянками. Поки інші розбіглися, її розвернувся до дверного прорізу, на цей раз переступивши через камінь. Коли її, вийшов на вулицю, то побачив, що люди виходять через різних бічних виходів і кидаються на мене. Її, вистрілив ще раз і побачив, що ще двоє впали. В камені В дюймі від моєї голови пролунав постріл, її побіг назад в храм, знову перестрибнувши через рухомий камінь.
  
  
  Чоловіки наближалися до мене всередині, в той час, як я її чув, як інші вриваються через дверний проріз. Його вирішив не використовувати Хьюго. Був хороший шанс, що, як це траплялося частини, він залишиться непоміченим і стане в нагоді пізніше. Відкрито зараз він би просто видалив кілька, а інші могли дістати мене. Ih люди, здавалося, не боялися бути вбитими - вони підходили з усіх боків.
  
  
  Її кинувся до далекої стогнати, коли пролунали два постріли, просвистевшие mimmo мого вуха і прозвучали, як гвинтівки, в печерній внутрішньої частини храму. Її пірнув, впав на підлогу і знову прибіг. Троє чоловіків увійшли, щоб відрізати мене, і я врізався в них, відчуваючи, як мої удари б'ють по плоті і кісток. Двоє навколо них впали. Третій обійняв мою ліву ногу, і її сильно вдарив його правою ногою. Її, відчув, як мою ногу вдарилася ему в обличчя, і руки відпустили. Її змінив курс і спробував дістатися до іншої сторони великої кімнати.
  
  
  Пролунав ще один постріл. Цей постріл подряпав мій мочку, і я відчув гострий біль від нього, коли він обпалив шкіру трохи нижче лінії росту волосся. Її пригнувся, спіткнувся і впав, коли мене пронизав ще один постріл. Її перекинувся, щоб уникнути третього пострілу, за яким їй був упевнений. Це сталося, як і величезний японець. Її, бачив, як его, тіло заповнило простір мною назавжди. У сучого сина був позитивний талант допомагати мені, коли їй був коротким із нога.
  
  
  Її перекинувся, щоб піти від нього, але він опустив обидві руки, зчепивши руки разом, як кувалду. Удар з величезною силою потрапив мені між лопаток, і він розтягнувся на підлозі. Его засадах пішла за мною, схопивши мене у скроні, і він відчув, як її стрибаю на два фути в бік. Ще більше рук підняли на мене місто ударів. Різкий удар чогось металевого, ймовірно, і стовбур пістолета, потрапив мені по маківці. Її побачив пурпурові спалахи, а потім темрява зникла.
  
  
  Це може бути вічність або всього п'ять хвилин, але її почав повільно вириватися навколо темряви. Коли її почав приходити в себе, відчув її м'яке дотик мокрої ганчірки до мого обличчя, дотик до очей, дотик до лоба, потім до щік. «Це чертовски мило з ih сторони», - туманно подумав я. Коли їй відкрив очі, побачив її, що вони не були ніжними, а просто стирали з мене макіяж. Я намагаюся однорукая жінка натирала мене мокрою ганчіркою.
  
  
  Її, відчув, як мої руки зв'язані за спиною в зап'ястях. Мої кісточки теж були пов'язані, і мене притулили до стогнати. Позаду старої побачив її обличчя і форми, коли її почав зосереджуватися. Око в першу чергу виділяє найважливіші речі; в даному випадку - величезна формі японця, його плоть в складках на величезній грудях і животі, воістину справжня ліс людини. Поруч з ним, виглядав тонше, ніж був на самому делле, стояв сивий чоловік з яскраво-блакитними очима, а поруч з ним Рита Кенмор, тепер в чорних брюках і жовтій майці. Її, подивився на Карлсбада. Принаймні, її, знав, що він дійсно тут.
  
  
  Одіна навколо чоловіків, що стояли за Ритою, тримав Вильгельмину в руці. Її, відчував, що Хьюго все ще надійне прив'язаний до мого передпліччя. Інші люди у храмі зібралися півколом і витріщилися на мене. Більшість навколо них були азіатами, але не всі, і у всіх них було щось дивне. В основному чоловіки, у групі було кілька жінок, і у більшості були старі зморшкуваті обличчя, хоча було трохи більше молодих, добре складених чоловіків. Але у всіх у них був тривожний вираз очей, вираз внутрішньої боляче. Деякі навколо них були покалічені і деформовані. Стара закінчила змахувати мій макіяж і встала, щоб відступити.
  
  
  За людьми її побачив коридори, що ведуть від основної частини храму. Біля дальньої стіни ряди свічок горіли у своєрідного вівтаря - довгою плоскою кам'яної плити, на якій висіла своєрідна скульптура - скульптура з почорнілого металу і шматки кісток.
  
  
  Голос Карлсбада знову привернув до йому мою увагу.
  
  
  «Це той чоловік, який майже не дозволив тобі втекти з Ритою?» - він говорив особливих японцеві. Боєць кивнув.
  
  
  «Я вражений вашим відкриттям нашого маленького гнізда», - сказав мені карлові вари. "Як вам це вдалося?"
  
  
  «Чисте життя», - сказав я, і японець почав простягати до мене величезну руку.
  
  
  Карлові вари зупинив його. «Ні, залиште його в спокої. Він не може заподіяти нам шкоди. Насправді, ми можемо тримати його тут. Зрештою, він може виявитися корисним».
  
  
  Гігантський японець випростався, але його очі, маленькі в складках величезної голови, заблищали. Він нічого не сказав, і я подумав, чи був він настільки підлеглим, як здавалося Карлсбаду.
  
  
  Її запитав Карлсбада. - "Де X – V77?"
  
  
  «Тут та в цілковитій безпеці, - відповів бактеріолог. Її, глянув на Риту і спробував зрозуміти, що ховається за цими блакитними очима. Її, подумав, що бачу невпевненість, і повернувся до Карлсбаду.
  
  
  «Ви вже вбили чотирьох людей з-за цього», - сказав я і побачив, що Рита швидко глянула на нього. Тепер її знав, що бачив у її очах. Сюрприз, шок. Карлові вари звернувся з листом до мене, але він відповів на її запитливий погляд.
  
  
  «Маленька ціна, яку потрібно заплатити за те, що повинно бути досягнуто».
  
  
  "Та що це?" - запитав її.
  
  
  «Щоб змусити світових лідерів припинити зловживати наукою», - сказав карлові вари.
  
  
  Він вказав на що стоять поруч. «Кожен тут є жертвою аморальності сучасної науки і політики. Кожна людина тут є жертвою того чи іншого наукового прогресу, який своїм використанням дійсно завдає у всіх будинках навколо людству».
  
  
  "Наприклад?" Її запитав. «Цей великий бовдур виглядає здоровим».
  
  
  «Г-н Кийиси, як і багато інших, був дитиною в Хіросімі під час вибуху», - пояснив карлові вари. «Він безплідний і не може мати дитину. Деякі навколо моїх людей тут - робітники, які отримали зовнішнє або внутрішнє каліцтво з-за постійного впливу радіоактивності на підприємствах, на яких вони працювали. Деякі навколо них були солдатами, назавжди виведеними по всьому ладу із-за впливу нервово-паралітичних газовий. Інші були інвалідами. рибалки, чиї шлунки в основному зникли через вживання в їжу риби, зараженої інсектицидами.
  
  
  «Тут п'ятнадцять сімей, п'ятнадцять навколо двохсот загиблих у горах Кавказу, коли російський літак випадково скинув контейнер з бактеріологічними вірусами. Про інцидент нічого не говориться. В Америці тисячі овець загинули в подібній аварії. вівці, які легко могли б бути людьми ".
  
  
  Слухаючи його, я з жахом усвідомив, що карлові вари вийшов далеко за рамки ролі протестуючого людини науки. Він створював свого роду еліту проклятих, що великого сенсу не мають як політичний і моральний підтекст.
  
  
  «Я думаю, ми повинні вбити його негайно», - сказав великий японець, показуючи на мене маленькими оченятами, твердими як каміння.
  
  
  «Ні», - різко сказав карлові вари. «Він, очевидно, кращий агент. Він може допомогти нам вчасно, за бажанням чи по неволі».
  
  
  Рита все ще була там, але її очі були спрямовані в підлогу. Її, знав, що якби у мене був шанс вибратися звідси, це залежав би від одного стрункої дівчини і одного стрункого туфля на шпильці. Карлові вари повернувся до племінниці і поклав гей руку на плече.
  
  
  «Ми підемо зараз», - сказав він. «Ви будете в безпеці тут, поки ми не повернемося. Ваш номер не в« Гранд-готелі », але цього буде достатньо. Минув час, а американський уряд або хто-небудь інший не вжив жодних дій. Ми починаємо найбільш критичну фазу нашої населений пункт росії зараз, моя дорога. Але одного разу вона того варта ».
  
  
  Він ніжно поцілував дівчину в щоку і повернувся до гігантові поруч з ним. На безпристрасному особа величезного людини нічого не було видно, але у мене було таке відчуття, що він коштує в стороні і приймає власні рішення. Можливо, це було те, як його маленькі оченята все сприймали, блискучі і злісні.
  
  
  "Кого ви залишаєте відповідальним?" - запитав карлові вари, і гірський людина вказав на постать в приховані, яка займається виступила вперед.
  
  
  «Тумо», - сказав гігант, і Тумо шанобливо вклонився Карлсбаду, а потім швидко перевів погляд на величезного людини. Що сталося між двома чоловіками, невисловлене, швидкоплинне, але, тим не менш, було. Тумо було під тридцять, він був добре складний, з жорсткою лінією rta і очима, що майже не поступалися Карловим Варам по своїй темряві. На грудях, оголеною вільним сукнею, він носив срібний медальйон з людської кісткою в центрі. Всі вони носили ці прикраси, одні у вигляді браслетів на щиколотках, інші висіли на зап'ястях.
  
  
  «Тумо і його ретельно обговорили, що саме він повинен робити, - сказав Сумо Сем. «Якщо з нами щось трапиться, він продовжить».
  
  
  Карлові вари посміхнувся. - «З нами нічого не станеться». «Поки у мене є віруси, вони повинні проявляти крайню обережність у своїх рухах. Підемо, підемо».
  
  
  Карлові вари знову поцілував дівчину, на цей раз в мочку, і попрямував до дня. Гігант і двоє інших японців, які були з ним, пішли за ним. Її повинен був дати ему останню спробу.
  
  
  «Весь світ насторожений, карлові вари», - крикнув їй ему слідом. «Ви не можете перемогти. Скасувати».
  
  
  Він зупинився в тіні під аркою, і посміхнувся мені у ревматизму.
  
  
  «Ви помиляєтеся, - сказав він. «Я не можу програти».
  
  
  Її вилаявся про себе, я знаю правду того, що він відповів. В ту хвилину, коли він звільнився від цієї напруги, він зрозумів свою точку зору. Але він більше не був задоволений тим, що просто підкреслював свою точку зору. Він збирався використовувати X – V77, щоб зруйнувати світ навколо себе. Її, глянув угору і побачив чоловіка Тумо, що спостерігає за мною. Він різко повернувся і поспішив геть. Інші почали віддалятися і зникати в численних коридорах, які ведуть з центральної частини зруйнованого старого храму.
  
  
  Рита Кенмор все ще перебувала там. Вона збиралася щось сказати, коли від звуку двигуна стіни храму загули. Це був вертольотом. Її знав цей характерний звук, і його слухали, як вертольотом злетів і, нарешті, зник. Тільки дівчинка залишилася дивитися на мене.
  
  
  «Мені дуже шкода, - сказала вона. "Я дійсно жалкую."
  
  
  «Витягни мене звідси», - тихо сказав її ей. «Зараз, поки нікого немає. Швидко!»
  
  
  Китайські блакитні очі стали ще круглішим, відображаючи ee в шоці від того, що я навіть подумав про таке. Вона не рушила з місця, але я відчув, як вона відступила.
  
  
  «Я не можу», - сказала вона тихим голосом. «Мені дуже шкода, але я просто не можу».
  
  
  «Послухайте, а що якщо б її сказав, що думаю, що ваш дядько прав, але я знаю, що він не може перемогти», - запропонував я. «Випусти мене звідси, і я допоможу ему».
  
  
  «Я б не повірила тобі», - сказала вона серйозно. «Ви не думаєте нічого подібного. Але він правий, чи знаєте. І те, що він намагається зробити, правильно».
  
  
  Її зціпив зуби. У мене не було часу на філософські абстракції, але її повинен був до нах дістатися.
  
  
  "Добре, її визнаю, що не знаю, правий він чи ні. Але я знаю це. Ви не можете чинити неправильно. Коли ви робите це, ви руйнуєте всю легкість, яка займається є, і це те, що робить твій дядько. На жаль, він не тільки руйнує концепції, він збирається знищити людей, людей з плоті і крові ».
  
  
  Вона дивилася на мене, закушує нижню губу зубами, і я не зводив з нах очей. Її, знав, що нарешті добираюся до нах. Раптом знову з'явився Тумо і першим підійшов до неї. З ним було двоє чоловіків і дві жінки.
  
  
  «Візьміть її», - тихо сказав він, і я застогнав. Рита підняла очі, коли чоловіки швидко підійшли до неї, схопивши її за руки. Вона насупилася, не зовсім розуміючи. Але я дуже добре знав, що відбувається. В ідеалістичному русі Карлсбада було кілька перехресних течій.
  
  
  "Що ти робиш?" - Рита ахнула, коли вони закрутили гей, руки за спину. "Відпусти мене негайно!"
  
  
  Відповіддю Тумо була гучний ляпас по її обличчю, від якої її гарненька гол повернулася. Її, бачив, як у нах на очах виступили сльози. «Я... я не розумію», - задихалася вона.
  
  
  «Я швидко поясню, - відповів я. «Тумо, голосування, і людина вашого великого східного інший, у нього свої власні уявлення про те, як управляти справами, коли ваш дядько закінчить робити свою справу».
  
  
  Тумо посміхнувся смертельної злою посмішкою і вдарив мене ногою в груди. Коли її побачив що наближається його ногу, а він був в одних сандалях, це було просто страшенно боляче. Він повернувся до Риті і провів руками по її грудей. Вона спробувала ухилитися, але двоє інших чоловіків тримали її на місці. Жінка сиділа і дивилася.
  
  
  «Твій дядько зацікавлений тільки в тому, щоб світ зрозумів», - сказав Тумо. "Ми, потерпілі і жертви неправомірного використання науки у світі, зацікавлені в тому, щоб вона приносила прибуток.
  
  
  Він повернувся до жінок. «Підготуйте спочатку жертовник, а потім і далі», - сказав він. Чоловіки вже закінчили зв'язувати руки Ріти за спиною, і її щиколотки разом, як і її, була пов'язана. Вони кинули її поруч зі мною, і я почув, як вона скрикнула від боляче, коли вона вдарилася об стіну. Коли вона нарешті подивилася на мене, Тумо та інші мовчки розійшлися, і її обличчя було залите сльозами.
  
  
  "Що вони збираються з нами робити?" - запитала вона зі страхом у голосі.
  
  
  «Вбити нас», - рішуче сказав я. Її нічого не сказав про те, щоб зробити це жорстким шляхом. Вона дізнається досить скоро. Насправді, вона стало відомо раніше, ніж його уявляв собі, коли дві жінки повернулися. Одна підійшла до вівтаря і стала переставляти свічки, наближаючи ih k кам'яній плиті і ставлячи на ній півколом. Інша жінка підійшла до Риті з маленьким складаним ножем і почала зрізати одяг дівчини, поки вона не оголилася. Її очі зустрілися з моїми, в них розділилися болісне збентеження і страх. Жінка підійшла до вівтаря.
  
  
  Збентеження змінилося зітханням жаху, коли дві жінки повернулися, підняли її на ноги і потягли до кам'яній плиті вівтаря. Раптом мене охопив жах, і він побачив те, що було споруджено над вівтарною плитою. Гарне молоде тіло Рити було прив'язане до вівтаря, ee щиколотки розв'язані, її ноги розсунуті, а потім закріплені ременями на щиколотках. Її руки були зв'язані з боків. На кам'яній плиті свічки були розташовані так, що гарячий віск стікав на довгі металеві смужки кордон, підвішені на збалансованих проводах. Обидві жінки бачили, як він жахався, коли вони закінчили з Ритою.
  
  
  «Насправді», - сказала одна, повернувшись до мене. "Свічки зроблені з особливого воску, який довго-довго залишається гарячим. Оскільки віск заповнює металеві смуги
  
  
  вони нахиляться і обрушаться на нах. До ранку вона буде покрита воском з голови до нога ".
  
  
  Її знав, що вона говорила правду. Мережа металевих воронок і стрічок над кам'яною плитою нагадувала диявольський агрегат.
  
  
  «Мало-помалу вона помре, - сказала жінка. «Вона буде нашою жертвою духу боляче. Інші можуть молитися символів любові, миру і доброї, але ми отримали невиліковні травми, молимося нашому керівного духу боляче. Це біль, яка займається направляла наше життя , фізичний біль, емоційна біль ".
  
  
  Інша жінка була зайнята запалюванням ретельно розставлених свічок, які були частиною божевільної затії. Її, бачив, як Тумо увійшов на чолі процесії, повільно shell, бурмочучи співи. Дві жінки приєдналися до групи, коли всі вони стали на коліна перед кам'яною плитою. Поки жінки продовжували співати, чоловіки на чолі з Тумо стали по обидві сторони каменю і потерли руками оголене тіло дівчини. Рита скрикнула від страху, а не боляче. Біль скоро почнеться. Врешті-решт вони відійшли від дівчини і приєдналися до жінок у наступних піснях. Свічки продовжували горіти рівненської, і її міг бачити, як металеві смуги починають наповнюватися гарячим рідким воском.
  
  
  Її давно перевірив мотузки на зап'ясті і виявив, що вони дуже міцні, щоб порвати. Хьюго все ще був прив'язаний до мого передпліччя, але на даний момент від нього не було ніякої допомоги. Якщо я не знайду спосіб звільнитися, Рита Кенмор помре, і я буду такою. Мало-помалу віск бризкав на нах з пекучої, гострий болем, зрештою покривав прекрасні губи і обличчя, поки ядуха не закінчилося.
  
  
  Несподівано спів припинився, вся трупа піднялася і мовчки вийшла, навколо головного залу. Очі Ріти наповнилися сльозами, коли вона повернула голову і подивилася на мене.
  
  
  Їй був зайнятий пошуком установ вибратися звідти. Мій погляд ковзнув по оголеної фігури дівчини, не звертаючи уваги на її крайню принадність. Її, дивився на її руки. Вони могли вільно відкриватися і закриватися, хоча її зап'ястя були прив'язані до каменя. Вона може щось утримувати в них, як Хьюго! Я не знала, як довго ми будемо одні, так що зараз або ніколи.
  
  
  Її почав просуватися по підлозі, як хробак, зі зв'язаними разом щиколотками. Їй було тільки на півдорозі, коли зрозумів, що мій шведів промокла від банку, але я продовжував рухатися, іноді повертаючись на спину і подталкиваясь вперед, а потім вислизаючи в бік.
  
  
  Коли її досяг кінця кам'яної плити, мені довелося на мить зупинитися, щоб віддихатися. Моя груди здіймалися, в роті було сухо, м'язи напружувались і вимагали розслаблення. Присівши, як можна щиро, її, притулився лобом до краю кам'яної плити і балансував, коли мені вдалося піднятися. Це було дуже ненадійно, щиколотки були тісно пов'язані. Але, врешті-решт, її встав, все ще міцного сковуючи руки за спиною, наполовину спираючись на оголене тіло Рити, щоб утримувати рівновагу, щоб залишатися у вертикальному положенні. Мій гол впала на її праву грудь. В будь-яких інших за інших обставин її б безмірно насолоджувався цим.
  
  
  Мої губи потерлися про маленький рожевий кінчик.
  
  
  Потягнувшись вздовж кінця плити, її зупинився там, де її рука лежали на камені. Все ще нахилившись вперед, моя мета тепер лежала на її стегнах, її глянув на виступаючий життя і темний горбок відвертими перед моїми очима.
  
  
  «Слухай мене уважно, - сказав я. «Я збираюся розвернутися, і у мене в руці буде стилет. Її дам його в твою руку. Держи его міцного, вкажіть вгору, і її розірву ці мотузки на зап'ясті. ? "
  
  
  «Так», - почув її, її голос напруженим, хрипким. Її обережно повернувся, намагаючись залишатися у вертикальному положенні і утримувати рівновагу. Притиснувши передпліччя до краю плити, її Хьюго відпустив і відчув, як стилет випав з піхов в мою руку. Обережно маневруючи, відчув її відкриту руку Рити і поклав на нах стилет. Її тримався, поки не відчув, як її рука сомкнулась на рукоятці леза.
  
  
  «Хороша дівчинка», - сказав я. «Тепер тримай це міцніше». Повільно, намагаючись не вирвати Хьюго за її хитрощі, її притискав мотузки на зап'ястях до лезу, переміщаючи ih вгору і вниз по йому, іноді опускаючи ih на лезо. Її тільки почав, коли це сталося, відразу. Її швидше знав, що бачив, що сталося. Першим ділом Рита скрикнула від чистого боляче. Ee рука мимоволі разжалась, і він відчув, як з нах впав стилет, і почув, як він впав на підлогу.
  
  
  Її втратив рівновагу і впав вперед, зігнувшись, щоб уникнути розбитого обличчя. При цьому її побачив, що перша покрівельна розплавленого гарячого воску відпустила, і речовина лежало на животі дівчини, все ще виділяючи маленькі струмки пари.
  
  
  Крик боляче Рити тепер перетворився в задушливі ридання. Коли її лежав на підлозі поруч з кам'яною плитою і дивився вгору, на її побачив, як почала другий короткий шматок металу досяг своєї межі, нахилився і послав ще одну струмінь рідкого воску на дівчину. Цей приземлився поруч з першим, трохи вище, на краю її ребер, і вона знову закричала.
  
  
  .
  
  
  Її подумав про те, щоб підняти Хьюго зубами, коли стилет лежав в межах досяжності, підтягнутися і знову вкласти його в її руки. Але я знав, що це марно. Її буду болісно повільним, і незабаром її крики люди збираються прийти за ним інших насолодитися її стражданнями на рингу. А потім, навіть якщо її знову візьму лезо в її руку, ще один потік воску принесе, вони ж результати. У мене не вистачало часу, і це привело мене в гнівного відчай.
  
  
  На цей раз її прокотився по довжині кам'яної плити, до того місця, де горіла товста свічка у високому тримачі у дальньому кінці вівтаря. Піднявшись на коліна, її кинувся вперед, сильно ударившись про високий кований тримач. Він впав, свічка все ще була на місці, і лежачи на кам'яній підлозі. Не звертаючи уваги на забиту біль в колінах і ниючі м'язи, її повільно рушив до свічці на підлозі. Зціпивши зуби від пекучої боляче, сунув її зап'ястя у вогонь, утримуючи ih так довго, як міг витримувати біль, а потім відсторонився. Але тільки на мить. Зробивши ще один глибокий вдих, її знову занурив мотузки в полум'я свічки. Шкіра на моїх зап'ястях покрилася шкірними покривами і покрилася пухирями, а в животі нудило, ніж боляче. Потім її, відчув, що мотузки досить пропалюють. Її відкотився і потягнув, і мої руки звільнились. Дав собі десять секунд, щоб полежати, а потім, сель, потягнувся до Хьюго і перерізав мотузки, що зв'язують мої щиколотки.
  
  
  Її встав, почав витягати панель пряжки ременя, коли побачив, що інша металева лійка почала перекидатися. Її перерізав кісточку і наручний ремені Рити і відірвав дівчину від кам'яної плити, як раз в той момент, коли на нах пролилося ще один потік гарячого воску. Вона була в моїх руках, тулилася до мене, тремтіла, її тіло було мокрим від банку. Її відштовхнув її і витягнув невеликий передавальний блок на задній частині пряжки ременя.
  
  
  «Операції DS», - крикнув я. «Операції DS». Дав позивні ще тричі, а потім попросив вистрілити. Дав їм опис і положення острова, і сказав їм зруйнувати храм nen. Острів сказав, що четверо S. O. I. Мисливці за підводними човнами будуть готові. Кожна навколо них несла за чотири 50-мм гармати в здвоєних установках і чотири пятиствольных гранатомета. Всі разом вони могли б дати більш ніж достатньо вогневої мощі. Якби силовий агрегат зробив свою справу, вони б почули мій заклик.
  
  
  Я якраз закінчила, коли з'явився Тумо з трьома іншими чоловіками. Побачивши поруч оголену фігуру Рити, він відразу зрозумів, що щось пішло не так. Він захід у халат і витягнув пістолет. Звук пострілу сказав мені, що це Вільгельміна. Її відштовхнув Риту в бік та вдарився об підлогу, коли Тумо зробив ще один постріл. Він біг до мене, і я відкотився на кам'яну плиту вівтаря, коли в храмі пролунав громовий стародавнього гонгу.
  
  
  Тумо, до якого приєднався ще один чоловік, наближався до кам'яній плиті. Присівши з іншого боку, її почув ih обережні shaggy. Свічка, яку використовував її для спалювання мотузок на зап'ясті, все ще горіла в своєму високому тримачі всього в декількох метрах від мене. Її, простягнув руку і повільно, без шуму, потягнув її до себе. Її, чув, як інші біжать. Як я і очікував, Тумо чекав, свешиваясь на одній стороні кам'яної плити, в той час як інші люди рухалися навколо обидва кінці.
  
  
  Утримуючи нижню частину високого держателя, сунув її палаючу свічку в очі одному з нападників, коли він огинав потік вівтарного каменю. Він закричав і впав на спину. Тумо тепер дерся по каменю вівтаря, щоб чітко вистрілити в мене. Її підняв довгий залізний утримувач і жбурнув його, акуратно врівноважені свічки і воронки над каменем. Її відкотився вбік, коли почув крик Тумо. Гарячий віск налетіла на нього з півдюжини металевих смуг. Він був на вівтарі, схопившись від болить в потилиці, коли їй дозволив Хьюго злетіти. Він увійшов в його правий високий, відкрито над оком, з повною силою, проникаючи до самого рукоятки. Її бачив, як чоловік здригнувся і впав вперед, обмякнув на вівтарному камені, нечутливий до гарячого воску, який все ще бризкав на нього.
  
  
  Її перетнув кілька сходинок одним швидким стрибком, Хьюго витягнув, витер лезо про сорочку Тумо і підняв Вильгельмину. Почувши крик Рити, її, розвернувся і зробив два постріли. Двоє чоловіків, які тримали її, були відкинуті назад потужними 9-міліметровими кулями з близької відстані. Рита підбігла до мене, і її зустрів її на півдорозі, стріляючи з іншим, коли вони увірвалися в область навколо оточуючих коридорів.
  
  
  Її вистрілив у все, що потрапляло мені в полі зору, і вистрілив короткими чергами, розкидаючи ну, як листя на вітрі. Її рухався назад, тягнучи за собою Риту, коли пролунав перший постріл по патрульних катерова і стародавній храм затремтів. Швидко пішли нові постріли, деякі потрапили у дерева, інші потрапили відверті. Її, знав, що російські артилеристи націлюються на свою ціль. Деякі чоловіки і жінки намагалися
  
  
  бігти, інші збиралися разом, щоб збитися в купу, чекаючи смерті. Сталася повна чергу пострілів, і стіни старого храму немов звалилися, як дитячий картонний будиночок.
  
  
  Її, переліз через уламки і попрямував до денного світла, тягнучи за собою Риту, зупиняючись тільки для того, щоб зняти мантію з нерухомого тіла і передати привіт.
  
  
  Вона обернула її навколо себе. Ми впали на землю, перегнувшись через купу уламків, і над нашими головами просвистіли два снаряди. Тягнучи її за собою, її, встав і побіг до дерев, знову впавши, коли ще одна пара снарядів, просвистівши, приземлилася середовищ залишків храму. Тепер вони дійсно помітили свою мету, і практично кожен снаряд влучив у ціль. Ми з Ритою спіткнулися з тонкої смуги дерев на пляж, а її лежав там, витягуючи комплект для посилки пряжки ременя.
  
  
  «Операції DS», - покликав її, сподіваючись, що постріли не вбили маленький блок корупції. «Операції DS. Не стріляйте. Заберіть мене на пляжі. Повторити. Заберіть мене на пляжі. Обов'язково».
  
  
  Ми розляглися на пляжі, коли над нашими головами кружляли три снаряди. Маленький острівець тремтів від люті корпусу, яке закладали чотири патрульних крейсера, і він знав, що вони теж використовували свої ракетні пускові установки. Потім стрілянина раптово припинилася, і я зітхнув з полегшенням. Блок корупції все ще працював. Її, підняв голову і побачив над водою білий спалах бризок з носа швидко рухається судна, що йде відкрито до нас. Потім здалися низькі будови патрульних кораблів, що наближалися настільки близько, наскільки вона насмілювалася.
  
  
  «Ходімо, - сказав я, тягнучи за собою Риту в прибій, - нам треба встигнути на автобус».
  
  
  Патрульний катер уповільнив хід, повернув і вирішення науково-дослідних завдань двигуни не більше ніж в декількох сотнях ярдів від берега. Ми з Ритою вже пливли, Рита переживала важкі часи в своїй об'ємній приховані, яка займається вбирала воду і лежати на ній мертвим вантажем. Їй допомагав гей, поки сильні руки не потягли нас на патрульний крейсер. Мій здоровий глузд вже забув про те, що сталося, і продовжував думати про Карлових Варах.
  
  
  «Уведи дівчину під палубу, будь ласка», - сказав її капітана крейсера, високому квадратному російській з короткими світлими волоссям. «Гарячий чай теж допоможе».
  
  
  «Так», - кивнув він.
  
  
  «І уведи мене до свого радіо», - сказав я. Він ще раз кивнув, і я пішов за ним під палубу. Поки у них була пара комбінезона і прагнення сорочка для Рити, її був на зв'язку по радіо, встановивши релейний контакт спочатку з великою російською підводним човном класу W, а потім зі спеціальною частотою, установленою для цієї операції. Її повідомив погану новину про те, що карлові вари полетів навколо храму і просуває свої плани в іншому місці.
  
  
  Її почув голос Острові, потім чого радіозв'язок тимчасово перервалася. Коли він повернувся, начальником радянської розвідки давав мені інструкції, які були швидко чіткі та узгоджені їм самим, Яструбом, Чжун Лі і полковником Нуташи. Нас збиралися підібрати на великому радянському літаку і доставити до одного навколо американських авіаносців біля берегів Японії. Тим часом її повинен був підготувати повний звіт, який повинен був бути переданий через потужний передавач. Грубе гарчання Острові було більш явним, ніж звичайно, а його останнє напуття викликало у мене занепокоєння.
  
  
  «Я очікував чогось кращого, Картер. Цей чоловік був у твоїх руках».
  
  
  "Хочете помінятися місцями?" - запитав його, і він відключився. Її відвернувся від передавача і підійшов до Рити, одягнена у вільну сіру матросскую сорочку і комбінезони. Її руки знайшли мої, коли її sel поряд з нею, в тісноті всередині патрульного крейсера.
  
  
  «Я ніколи не зможу тебе віддячити», - тихо сказала вона.
  
  
  «Я дозволю тобі спробувати», - сказав я. «На самому делле, ви можете почати відкрито зараз. Подумайте. Постарайтеся згадати все, що ви, можливо, чули, що ваш дядько, або его великий японський приятель говорили про те, куди вони збиралися. Вони поїхали на вертольоті, а це означає, що де б він нам був, це не було не занадто далеко ".
  
  
  Поки вона думала, її спостерігав, як на її гладенькій лобі утворилася невелика борозна. «Дядько прийшов в храм тільки для того, щоб привести мене туди», - сказала вона. «Штаму вірусу ніколи там не було. Він сказав, що якщо щось вийде з-під контролю, храм стане самим безпечним місцем, ізольованим від води і з контрольованим населенням».
  
  
  «Значить, вони сховали штам в іншому місці», - сказав я. «Подумай, дай мені все, що ти згадаєш».
  
  
  «В основному вони говорили так тихо, що я ну не чула, поки ми літали на Курили», - відповіла Рита. «Але я чула досить, щоб зрозуміти, що завершальна фаза плану буде включати в себе пілотом реактивного літака, який повинен був зустріти ih, людину, дружина якого загинула в результаті радіоактивного вибуху».
  
  
  Її подумки перебрав її слова. Її, знав, що вони означали б ценымногие більше, якщо б ми могли вмістити ih тільки з відсутніми частинами. Пілот реактивного літака міг означати, що їм потрібен швидкісний літак з великою дальністю польоту. І це навіть трохи звузило коло питань. Пілот реактивного літака з дружиною загиблої в результаті радіоактивного вибуху. Мені вже не терпілося вибратися звідси на літаючому човні. Її повинен був потрапити на радіо з Хоуком. Слова Рити повернули мене.
  
  
  "І було щось ще, - сказала вона.
  
  
  - Я чула, як Кийиши використовував фразу «кінчик трьох». Він сказав, що пілот знав, що зустріне ih на леза трійки ".
  
  
  Рита відкинулася назад і безпорадно поворушив руками. «Це все, що я пам'ятаю, Нік. Більше нічого не було».
  
  
  Наконечник з трьох. Їй дозволив цій фразі крутиться в моїй голів, але вона наша функція не спрацювала, а потім її почув звук наближаються важких двигунів літаючого човна.
  
  
  «Підемо наверх», - сказав я. «Кожна секунда на рахунку». «В неділю», - сказав Хоук. Залишилося всього кілька днів. Її, дивився, як великий літак-таксі зупинився, а патрульний катер підійшов до відкритого дверного отвору. Ми пересіли на гігантський літак і через кілька годин опинилися на борту авіаносця Сполучених Штатів в туманних прибережних водах північної Японії. Корабельні медсестри взяли Риту на руки, і ось відвели одну з кают, відведену для високопоставлених гостей. Її потрапив на радіо з Хоуком, і, як завжди, він корився першим. Він нічого не сказав, поки він не завершив повний доповідь, а потім він втрутився з его втомленим голосом.
  
  
  «Це іронічно, карлові вари, називаючи нас маріонетками. Він навіть не є господарем свого власного плану. Може, ми всі сердимося, Нік, кожен навколо нас».
  
  
  Він записав декілька речей, про яких мені повідомила Рита. Її, чув, як він пов'язано своєму голосу різкість, але це вимагає зусиль. «Я змушу всіх відразу зайнятися цим. Тобі доведеться просто стояти осторонь. Це може зайняти час, годинник, якщо ми взагалі що-небудь придумаємо. Де зараз дівчина?»
  
  
  «Відпочиває в каюті», - відповів я.
  
  
  «Нехай хто-небудь буде з нею постійно», - сказав він. «Може, вона розмовляє уві сні. Може, в її підсвідомості є щось, що вийде назовні, коли вона спить».
  
  
  «Роджер», - сказав я, і Хоук відключився. Її виявив, що посміхаюся. Зрештою, довіряти це було нікому. Її, підійшов до капітана й сказав йому, що нас з Ритою Кенмор слід турбувати, тільки якщо подзвонить спеціальна організація по рації. - У нас є життєво важливі плани поїхати, - сказав я. Думаю, капітан мені навіть довірив. Хлопчики в каюті екіпажу цього не зробили, що свідчить про недоліки занадто великої освіти.
  
  
  Її поспішив до каюти, постукав, і Рита відкрила двері. Ee посмішка, перша справжня, яку їй коли-небудь бачив, з нах, освітила кімнату.
  
  
  «О, Нік, будь ласка, увійди», - сказала вона. На ній була темно-червоний светр і кремова спідниця. Вона побачила, як мій погляд ковзнув по м'якій округлості її грудей. «Спасибі медперсоналу на борту», - сказала вона, показуючи на свій одяг.
  
  
  Її, усміхнувся ей. - "Ви говорите у сні?" «Тому що я повинен це з'ясувати».
  
  
  «Я не знаю його, знаю, що в тебе мало шансів дізнатися це. Її втомилася, але надто схвильована, щоб спати».
  
  
  «Може бути, її зможу розслабити тебе», - сказав я. Її очі були темними і серйозними.
  
  
  Її, підійшов до неї, мої губи притиснулися до її губ, відкривши рот, і її, знайшов її мову своїм. Вона тремтіла і чіплялася за мене, вітаючи мене з нетерпінням, пронизливим кожен рух її тіла. Її просунула руку під светр і виявила, що медсестри не будь гей бюстгальтера. Моя рука стиснулася навколо твердості м'яких, і вона ахнула. Її схопив светр і натягнув гей голову. Вона миттєво притиснулася до мене, чіпляючись, і він притиснув її спиною до ліжка. Ee грудей вказували на мене, і її поцілував ну, спочатку ніжно, а потім ніжно покусуючи кожен виступаючий кінчик. Ee мета відкинулася назад, і вона знову і знову задихалася, хапаючись руками за мою спину. Поступово соски почали підніматися і тверднути. Її ніжно потягнув ih губами, і Рита мало не закричала. Їй був вдячний за звуконепроникні стіни кораблів флоту.
  
  
  "Ой-ой-ой!" вона скрикнула і вигнула спину, засунувши свою груди мені в рот глибше. Коли її відпустив ih, вона впала на ліжко. Мої губи ковзали по її тілу, і вона пристрасно стогнала, коли її наближався до всіх місць.
  
  
  Її прекрасні ноги заклично розсувалися. Її поринув у нах, в її вологість, відчуваючи довгоочікуване тепло, яке вона стискає навколо мене, і тепер її тіло рухалося з власною волею, не рахуючи стогнучих протестів ee губ. Її знав, що вона протестує тільки проти екстазу, який в даний момент був гей недоступний. Але вона намагалася домогтися цього кожним поштовхом м'язи, теплою вологістю, що виходить з нах бажанням, сотрясавшим її чудове тіло.
  
  
  А потім, коли вона досягла вершини пристрасті, вона витягла ноги відвертими, а гол піднялася і запрокинулась. Ee руки були на моїх грудях, відштовхуючи мене від себе, в той час як ee ноги міцніше стискалися навколо мене, а потім вона чіплялася за мене, судорожно рухаючись, створення чистого пристрасті. Нарешті вона впала, втративши все, крім різкого поверхневого дихання. Її лежав поруч з нею, моя мета притулилася до її грудей, губи торкалися її сосків.
  
  
  Через деякий час її і відчув, як її руки гладили мене по голів. Вона притулилася до мене, її м'які грудей солодкими подушками притиснулися до моїх грудей. «Знаєш, її сама дивуюся», - сказала вона. «Я ніколи б не подумала, що зможу, ну, діяти в напруженій атмосфері, в якій ми знаходимося. Думаю, це повинен бути ти».
  
  
  Вона встала на лікоть і накреслила уявні маленькі лінії на моїх грудях.
  
  
  "Ви сексуально стимулируетесь стресом?" запитала вона.
  
  
  Її, усміхнувся ей. - "Дослідження або особиста цікавість?"
  
  
  Вона тихенько усміхнулася. - Думаю, і того й іншого потроху.
  
  
  «Чесно кажу, це не має ніякого значення», - чесно сказав їй, гей. «Стрес, ніякого стресу, її підтримую вогонь».
  
  
  Через кілька хвилина міцного вона спала в мене на грудях, її дихання було м'яким і рівним.
  
  
  Її закинув голову і задрімав. Її увійшов трохи більше півтора годин, коли почув ввічливий, але твердий стукіт у двері. Вийшовши з-під Ріти, яка займається тільки пробурмотіла сонний протест, її, одягнувся і відкрив двері.
  
  
  «Штабу AX викликає вас, сер», - сказав матрос, віддаючи честь. Її тихенько закрив за собою двері і пішов за ним в радіорубку. Голос Хоука пролунав на мене, коли її одягав навушники.
  
  
  "Дівчина щось сказала?" - запитав він.
  
  
  «Нічого, що вас цікавить, сер», - відповів я.
  
  
  «Це цифри», - відповіла я намагаюся ліза. «Але ми зібрали для вас кілька речей, які можуть допомогти. Чжун Лі вважає, що пілот реактивного літака може бути одним по всьому ih людей. Ему довелося зробити кілька зізнань, які, мабуть, завдавали біль, але вони підтвердили минулі звіти з наших власних Джерела. По-перше, у китайців стався сильний вибух під час випробувань ih боєголовок. Була вбита жінка. Її чоловік був пілотом реактивного літака на ім'я Чан Хва. Чжан також довелося визнати, що практично по всьому ih особливих реактивних літаків дальньої дії відсутній протягом неділях разом з пілотом Чан Хва ".
  
  
  «Добре, китайський пілот викраденим літаком і власними невдоволенням допоможе Карлсбаду здійснити его перспективі», - сказав я. «Це не говорить нам, де його шукати».
  
  
  «Я теж можу це отримати», - сказав Хоук. «Це твердження про« підказці з трьох », Нік, дав нашим криптоаналитикам. Це не код і не справжня криптографії, але у них так багато спеціалізованого навчання розгадування загадок, що я вирішив, що вони будуть кращими і самими швидкими. Вони придумали можливий ревматизму: недалеко від Курил є місце, де зустрічаються Радянська Росія, Китай і Корея. До нього можна дістатися на вертольоті. Всі три країни стикаються тільки на самому краї в районі Чанкуфэн. "
  
  
  «Я відразу доберуся туди», - сказав я. «Якщо ми ще не спізнилися».
  
  
  «Роби все можливе, Нік, - сказав Хоук. «Чон Чи їде з двома спеціально підібраними людьми. І Острів. Чун Лі, дуже стурбований. Я думаю, саме тому він так намагався співпрацювати. Він боїться, що карлові вари збирається нацькувати X – V77 голови Мао і Верховного. Рада. Він хоче, щоб Мао виїхав з Всесвітньої конференції лідерів Організації Об'єднаних Націй раніше наміченого терміну. Чесно кажу, його, боюся, що це теж може бути план Карлових Вапна, і ви знаєте, до чого це призведе ».
  
  
  «Я можу отримати тут Vigilante A-5A», - сказав я. «Це буде для мене найшвидший спосіб зробити це».
  
  
  «Я засвідчую вам допуск», - сказав Хоук. «Візьми дівчину. Може бути, кравець візьми, послухай, якщо ти доберешся до нього».
  
  
  "Підійде", - сказав я. "Нитка зв'язку."
  
  
  Командир авіаносця вступив у володіння рацією, коли її, помчав назад в каюту. Її це єдина передача Риту, і її руки обвилися навколо моєї шиї. Її напіввідкриті очі говорили тільки одне.
  
  
  «Не зараз, люба, - сказав я. «Занадто багато дель».
  
  
  Вона сіла, простирадло впала з її грудей. Вона миттєво поринула у свій одяг. «Краще молися вчасно, - сказав я. «Це може бути наш останній шанс».
  
  
  П'ятий розділ.
  
  
  Ми з Ритою втиснулися в одне навколо двох крісел «Vigilante», наш пілот - на інше. Вони знайшли пару джинсів і куртку на блискавці, які підійшли б Риті. Це було б затишно, якби більша частина наших пакетів з парашутом не завдавала незручностей. Два турбореактивних двигуна J79 розігнали літак до швидкості близько 1400 миль на годину, не більше ніж на довгу хвилину. Приблизно через годину ми летіли над Сосурой на корейському узбережжі, а потім, на краю суші, де зійшлися три країни, ми побачили село Чанкуфэн на кордоні з Маньчжурией. Відразу за нею проходив кордон з Росією і село Підгірна. Ми облетіли Чанкуфэн, а потім пролетіли над фермерськими будинками з солом'яними дахами і глиняними будинками і горбистою місцевістю, всіяною чагарником і низькорослими деревами. Я не бачив ніяких ознак полями, достатньо великої, щоб посадити реактивний літак.
  
  
  Поки ми летіли по вузькому загостреного пальця суші, де три країни стикалися на кінчику, рухаючись на територію Маньчжурії, пілот низменному пірнав над полями і будинками. Її побачив його руку, спрямовану вниз, і він зробив крен. Внизу, будинки з глиняними стінами, махнула фігура, і її знання повну фігуру Chun Li. Червоний китайський шпигунський бос тримав у руці гвинтівку і махав нею. Він прийшов сюди першим, як і підозрював Хоук. Коли пілот підняв Vigilante A5-A на крутий підйом, її, замислився, що знайшов Чжун Лі.
  
  
  Коли ми вдалося зібрати достатню висоту, пілот натиснув кнопку катапультування, і я відчув, як мене відкидає, і злітає вгору, їдучи по небу, і раптово зупиняючись, коли парашут здригнувся. Її мигцем побачив купол Рити, кругла форма на тлі неба, піднімалася за мною, як драгнет, а потім її сповз вниз, потягнув її за стропи.
  
  
  Її вдарився об землю в декількох сотнях ярдів від ферми, відчепив свій парашут і побіг туди, де була Рита . Її якраз відчепив її парашут, коли почув рев наближаються МІГ-19, трьох навколо них, з півночі. Вони розвернулися, кренились і злетіли, набираючи висоту. Це буде Острів, приїжджає з Якутська).
  
  
  З Ритою поруч зі мною її, попрямував до будинку. Чун Лі повернувся всередину, і коли її увійшов, мої очі обвели кімнату поглядом, пройшов mimmo двох китайців в уніформі підлозі до вузького ліжка, де лежав карлові вари з глибокої, залитої червоними плямами дірою на його скроні. Її почув, як ахнула Рита поруч зі мною, вона протиснулась mimmo і побігла до ліжка. Сама кімната, прості глиняні стіни з дерев'яним дахом, ответвлялась в дві інші кімнати, які її міг тільки мигцем побачити. Її, кивнув у бік Карлсбада.
  
  
  Її запитав. - "Він помер?"
  
  
  Чжун Чи повільно похитав головою. «У всякому разі, поки немає. Але goggle пройшла через его у висоту. Він у комі. Як бачите, відбулася битва. Ми знайшли будинок і піддалися нападу».
  
  
  Він вказав на двох мертвих солдатів на підлозі, один з польовим передавачем поруч з ним. «Двоє моїх чоловіків були вбиті», - сказав він. «Я пручався з сусідньої кімнати. Коли goggle потрапила в карлових варах, решта втекли».
  
  
  «Решта? Ви маєте на увазі величезного японця і пілот реактивного літака?» - запитав її.
  
  
  Чжун Лі кивнув. «І ще двоє чоловіків», - сказав він. «На лендровере. Літак повинен був захований в декількох милях від берега на одному навколо великих лук. Але наші безпосередні проблеми, принаймні вирішені».
  
  
  Її побачив щось в очах Чон, чого не міг прочитати. Але це був тріумф, відчуття Чеширського кота. Мені це не сподобалося, але її висловив задоволення тим, що першим опинився в Карлових Варах.
  
  
  "Як ти хочеш сказати, наші безпосередні проблеми закінчилися?" - повільно запитав я. Глава китайської розвідки вказав на інертну форму бактеріолога. «Він закінчив», - сказав він. «Я бачив, як люди з такою раною жили місяцями, паралізованими і знаходяться в комі, як він зараз. Яким би нас був план его, він закінчився. Все, що нам потрібно зараз, - це змусити взвод виконати дюйм за дюймом пошук областей для виявлення X – V77 ».
  
  
  Її спостерігав, як Чун-Лі притулився спиною до грубої глиняної стогнати, дуже невимушено, з м'яким задоволенням людини. Її, відчував себе не так, і він повернувся, коли Острів і троє чоловіків увірвалися у відчинені двері. Погляд російського вождя з першого погляду оцінив ситуацію і зосередив свою крижану твердість Chun Li. Китаєць знову розповів йому про те, що трапилося, і коли він закінчив її, побачив, що напружене обличчя Острові трохи втратило похмурість.
  
  
  «Я згоден з генералом», - сказав він. «Люди Карлсбада можуть бігти, але вони будуть знайдені. Між тим найбільша небезпека минула. Карлові вари не в змозі виконати те, що він запланував, або навіть направити в інших його виконання».
  
  
  «Я не можу назвати це, поки X – V77 не буде знайдений і не буде у нас в руках», - сказав я. «Що, якщо цей великий японець знає, де він, і спробує до них повернутися?»
  
  
  «Без ih мізків, без свого лідера, вони нічого не зроблять. Хіба що сховаються в жаху». Чжун Чи посміхнувся мені.
  
  
  «Я знову згоден», - хрипко сказав Острів. «Шакали біжать. Так завжди буває». Я не відповів, але я думав про тих людей у старому храмі на Курилах. Всі вони були по-своєму розсуду відданими фанатиками, і зниклі помічники Карлсбада були частиною цього. Чжун знову посміхнувся мені поблажливою, поблажливою посмішкою.
  
  
  «Ваше занепокоєння зрозуміло, оскільки вся проблема виникла із-за накопичення вашим урядом нелюдських методів ведення війни», - сказав він. «Але ретельний огляд місцевості обов'язково виявить вірус».
  
  
  Її, відчув, як Рита перемістився в мою сторону, і перевів погляд з китайського шпигунського начальник російського і назад. Положення Чун-Лі була досить логічною. Коли карлові вари був у полоні, майже мертвим, а решта втекли, здавалося, що основна небезпека минула. Карлові вари були явно не в змозі проводити що-небудь далі. Так чому її був так страшенно стурбований? Грубий, недружній голос Острів дав слова, яке чомусь ще на задвірках наших мізків.
  
  
  «Мені більше не потрібно залишатися», - сказав він. «Ми з моїми людьми перейдемо кордон у Краскино. Можна з упевненістю сказати, що цей період співпраці підійшов до кінця. Ми більше не зустрінемося при таких при інших обставинах, господа».
  
  
  Її, знав, що він скажено прав у цьому, але все ще думав про зниклого штам бактерій. Її ніколи не любив незавершене. Вільні кінці викликали проблеми.
  
  
  «Я хочу доставити доктора Карлсбада в Америку, щоб наші лікарі працювали над ним», - сказав я. «Він все ще живий. Можливо, його вдасться навести достатньо, щоб розповісти нам, де захований X – V77».
  
  
  «Це безглуздо», - сказав Чан крізь маску своєї лагідної усмішки. «Мої люди знайдуть його, якщо у вас буде час для ретельного запитати, запевняю вас».
  
  
  Її дивився на Острови і чекав, що він запропонує допомогти мені перекинути Карлові Вари на невелику відстань до Краскино через кордон. Він просто знизав плечима, енергійно відсалютував і повернувся на підборах. «Все скінчено», - кинув він. "У мене є важливіші справи.
  
  
  "Він вийшов з трьома помічниками. Її простежив за його широкою спиною очима, але він продовжував йти, поки не зник з виду. Співпраця руйнувалося так швидко, що я міг чути, як падають шматки.
  
  
  Її, повернувся до Цзюнь Чи, чиї маленькі очі пильно дивилися на мене. Показавши на радіопередавач поруч з одним з його убитих солдатів їй сказав: «Її готель би зв'язатися зі своїм народом». Чун Лі, ненадовго вагався, а потім знову посміхнувся.
  
  
  «Звичайно. Її сам хочу поговорити з твоїм Яструбом». Він розстебнув ремені передавача з плечей мерця і передав мені набір. Їй подзвонив перевізнику, використовуючи узгоджене кодове ім'я. Коли її почув ih ревматизму, її попросив підключити ретранслятор до Хоука у Вашингтоні і розповів моєму босові, що сталося. Коли Чунг зробив жест, її передав ему передавач. Він переконливо демонструє свої думки, і це майже поспіль.це переконало мене, коли його его слухав. Майже. Але всередині мене все ще гризло. Чжун Чи повернув мені набір, і її почув слабкий голос Хоука.
  
  
  «Я поділюся цим з іншими, хто був на зборах», - сказав він. «Але я боюся, що вони теж зрозуміють це так, як це робить Chun Li. І, чесно кажу, Нік, я не бачу, де його аналіз є помилковим. Без мізків, без Карлсбада, інші просто продовжать бігти».
  
  
  Я не міг сказати, про що думав, коли вождь червоних китайців стояв на відстані витягнутої руки від мене, але, як їй давно відомо, навіть мовчання говорила з Хоуком.
  
  
  «Я знаю, що тебе турбує», - почув її голос его. «Ви не довіряєте сукиному синові, висловлюючись у вашій неповторній манері».
  
  
  «Думаю, це все», - зізнався я.
  
  
  «Я довіряю йому було не більше, ніж ти», - сказав Хоук. «Але подивися на це з іншого боку. Якщо, як ти думаєш, друзі Карлсбада виїхали з X – V77, Чжун Чи буде біса турбуватися про те, щоб повернути його. Це означало б такою ж великою проблемою для нього, як це спочатку означало. Веб-причина, по якій він взагалі співпрацював, полягала в тому, що він боявся, що карлові вари можуть вдарити у його боса. Я не бачу, щоб Чжун Чи недбало ставився до цього, якщо він не був упевнений, що небезпека минула ».
  
  
  «Я все ще хочу повернути Карлсбада», - сказав я. «Я б відчув себе ценымногие краще, якби його можна було змусити говорити».
  
  
  «У що б то нас стало, вірні его», - погодився Хок. «Давай дозволити медикам натиснути на нього».
  
  
  Її, подивився на Чон, коли відкладав набір. «Я повинен взяти з собою доктора Карлсбада». Его нерухома посмішка залишилася на місці. Тільки блиск його очей прояснився. Її запитав. "Можу припустити ваша участь у цьому?" Її, знав, що за будь-яких інших за інших обставин він сказав би мені піти до біса. Або, що більш імовірно, він убив би мене. Але, конференції світового лідерства все ще чекала своєї години з його босом. В цей час він не хотів ризикувати, зробивши хибний крок.
  
  
  "Звичайно." Він посміхнувся, взявши передавач. «Найближчий аеропорт, здатний прийняти великий літак, - це Йенки. Її подбаю про те, щоб там вас чекав літак, який доставить вас в Японію. Її согласоваю домовленості з майором Нуташи».
  
  
  Він різко і різко заговорив в апарат, і маски на кілька секунд спав. Її помітив суворого, енергійної людини, який, як я знав, був прихований під м'якою зовнішністю. Нарешті він повернувся до мене.
  
  
  «За мною їде машина», - сказав він, знову застигла посмішка. «Медичний вантажівка також приїде за вами і Карлсбадом. Все, що вам потрібно зробити, це почекати тут. Звичайно, її вважаю все це абсолютно непотрібним. Ця людина ніколи не одужає, і його плани зруйновані. До чого все це надмірне занепокоєння його життя? Це нерозумно ".
  
  
  «Надмірна турбота про людське життя - відмінна риса нашої культури, який би занепадницького вона нам була», - сказав я. Посмішка Лі Чон залишилася, але потрібно більше зусиль. Рита знайшла стілець і подтащила його до ліжка. Чун Лі, не зробив спроби допомогти мені, коли її витягнув двох мертвих китайських солдатів по всьому будинку. Незабаром по дорозі проїхав китайський штабний автомобіль. Чотири регулярних китайських солдатів з гвинтівками вийшли, і Чун-Лі пішов їм назустріч.
  
  
  «Ваш літак буде чекати в аеропорту Енкі, Картер», - сказав він. «Цей період співпраці між нашими силами був дуже приємним. Більш того, чим її очікував ».
  
  
  Що, кравець візьми, це означало, запитав її, себе, коли Чун-Лі почав сідати в машину. Він абсурдно так, немов здобув якусь перемогу, і це мене турбувало. Може, він подумав, що перемога над Карлсбадом була свого роду призом. Або, може бути, він відчував себе добре від того, що зруйнував плани вченого, якими б вони нам були. Всі мої логічні пояснення нам риса не вплинуло на мої почуття. Він закрив дверцята машини, і вони поїхали. Він ніколи не озирався.
  
  
  Рита вийшла на вулицю, а ми в таку гру обвалившуюся стіну і стали чекати.
  
  
  "Як ви думаєте, він житиме?", - запитала вона мене. «Чи тобі все одно, крім відповідей на питання?»
  
  
  «Я не буду вам брехати, - сказав я. «Мене це особливо не хвилює. Їй просто хочу, щоб лікарі привели його достатньо в чуство, щоб поговорити».
  
  
  * * *
  
  
  Минула година, інший, і він почав нервувати. Її ходив взад і вперед, не відриваючи погляду від звивистої дороги, яка займається тягнулася від покинутого фермерського будинку. Рита
  
  
  підійшла до мене і притягнула мене до себе на траву, дозволивши своїм розсудом тепла, м'яким подушкам ee грудей, спробувати розслабити мене. Гей, було зовсім не погано, коли її почув звук мотора і побачив насувається на дорозі хмара пилу. Ми встали і побачили, як вантажівка з брезентовим верхом підійшов і зупинився перед будинком. Вийшли китайський унтер-офіцер і солдат. Унтер-офіцер заговорив по-англійськи, і витягнув навколо фургона носилки.
  
  
  Її і вступив з ними всередину, коли вони перенесли коматозного Карлсбада з ліжка на носилки і везли звідси пурпурову його до ліжка, прикрученою до підлоги вантажівки. Її помітив в передній частині вантажівки невеликий шафка з бинтами і пляшками - мабуть, він використовувався як якийсь польовий машини швидкої допомоги. Солдат зайняв позицію на лавці навпроти ліжка, прив'язавши Карлсбада. Ріта сиділа в задній частині вантажівки і дивилась з тривогою в очах.
  
  
  «Ти їдеш попереду», - сказав її ей. «Я залишуся тут із ним».
  
  
  «Ти не думаєш, що вони...» - почала вона, але її обірвав її.
  
  
  «Її нам про що не думаю. Я не ризикую, мені теж не потрібно».
  
  
  Коли ми рушили в дорогу, почала падати тьма. Дорога була звивистою, порізаною і брудною. Її зрозумів, чому солдат прив'язав Карлових Вапна до ліжка. Ми продовжували підштовхувати невелику річку, яка займається йшла паралельно нам, зникаючи на кілька митей, щоб повернутися знову. Її висунув голову навколо задньої частини машини і побачив, що ніч висвітлює повний місяць. Річка являла собою спокійну темну стрічку, блискучу у місячному світлі, а по іншу сторону дороги росли дерева і пагорби.
  
  
  Її час від часу перевіряв Карлсбада. Його дихання було рівним, а серцебиття - стабільним. Її похмуро дивився на його незмінне обличчя і думав про військовослужбовців, яких її бачив, з аналогічними ушкодженнями мозку. Вони існували місяцями, живими, але і мертвими. Її, відкинувся назад і заплющив очі, коли вантажівка підстрибнув. Ми пройшли близько п'ятдесяти миль, може бути, шістдесят, коли настала ніч, озарившись рожевим світлом, коли спалах спалахнула відкрито над головою. Вантажівки різко загальмував і зупинився, коли за спалахом освітлювальної ракети пішов шквал рушничного вогню. Її, подивився на солдата. Его тривога була щирою, коли він схопив гвинтівку і вистрибнув навколо кузова вантажівки.
  
  
  Її, бачив, як він ударився об землю, почав повертатися, а потім повернувся в гротескній арабеске, коли в нього потрапили три постріли. Її, схопився за борт і різко опустився, залишаючись поряд з вантажівкою, провалюючись під задній звис. Гвинтівка мертвого солдата була досить близько, щоб дотягнутися, і я притягнув її до себе. Її подивився через землю під шасі вантажівки і побачив Риту з китайським унтер-офіцером поруч з нею.
  
  
  «Гірські бандити», - сказав він, і я подивився на горбисту місцевість і побачив темні постаті, які з короткими чергами переміщалися від куща до куща. Унтер-офіцер обійшов вантажівка, двічі вистрілив у рухаються до нас, фігур і спробував бігти k особливих куща. Він не вижив.
  
  
  З-за куща зліва піднялася сигнальна ракета. У нас не було б шансів, поки вони могли тримати сцену яскраво освітленою. Її нарахував вісім, десять фігур, рухаючись вперед.
  
  
  «Залишайся під вантажівкою», - сказав їй, Риті, повзаючи тому і навколо вантажівки, залишаючись на животі. Кисть була всього в декількох ярдів від мене, і її захід у нах. Опинившись всередині, її пригнувшись, рушив вгору. Її зробив паузу, щоб побачити, як три фігури відокремлюються і направляються за мною. Її змінив напрям і промовчав, поки вони рушили в кущі, прямуючи до річки, думаючи, що я втік туди. Але я продовжував повзти вгору до ублюдку за кущем з ракетницею. Підійшовши досить близько, побачив її его, чекає, що спостерігає, початківця заряджати ще одну ракету в своєму рушницю. Хьюго впав мені в долоню. Її, прицілився, кинув і побачив, як загартована сталь стилета пройшла крізь його ребра до самого рукоятки. Він впав вперед, і він кинувся до куща, Хьюго витягнув і встромив сигнальний пістолет за пояс.
  
  
  У мене була гвинтівка, Вільгельміна та сигнальний пістолет. Це було найкраще місце для раптової флангової атаки, наскільки її міг сподіватися знайти. Її почав з гвинтівки, вистрілив першим і застав ih зненацька, коли вони рушили до вантажівки. Її вирубав чотири, п'ять, шість навколо них. Решта сховалися і зробили на мене вогонь. Постріли пронеслися по кущах, один розрізав складку на моєму плечі. Троє, що вилетіли до річки, потім повернулися першого пострілу. Вони бігли знизу і праворуч від мене, збираючись отримати перехресний вогонь, що йде зі мною посередині.
  
  
  Її, перекинувся на спину, лежу на землі, зробив гвинтівку вліво і вистрілив лівою рукою, не намагаючись прицілитися, просто пустивши трохи свинцю в повітря. Коли троє інших підійшли до мене і підняли гвинтівки, її вистрілив у них з пістолета з ситуації лежу. Великий Люгер тричі гавкнул, і всі троє впали.
  
  
  Рожеве сяйво від освітлювальних ракет повністю зникло, і лише місячний сергій грав на темних тінях пагорбів. Мені довелося дізнатися скільки.
  
  
  Її взяв ракетницю і знову запалив ніч рожевим, нереальним світлом. Її побачив дві постаті на півдорозі до пагорба, а потім помітив третього чоловіка, який сидів на галявині на схилі пагорба, і швидко розмовляв польове радіо.
  
  
  Її насупився. Гірські бандити з польовим радіо? Бандитизм в китайській глибинці, мабуть, шталь дуже сучасним. Її ретельно прицілився, і тіло чоловіка, здавалося, підскочило в повітрі, коли він наполовину повернувся і впав назад на землю. Її повернув Вильгельмину вліво і пролив серію пострілів в кущ. Фігура піднялася і нахилилася, щоб перебратися через невеликий кущ. Ще дві фігури вирвалися навколо укриття і попрямували назад в пагорби. Для одного з усього, у них це було помилкою. Інший зробив це, коли спалах згасла.
  
  
  Її лежав тихо і чекав. Зараз не час для дурних ходової приріст. Щоб перестрахуватися, її повернувся туди, де лежав обличчям вниз один навколо бандитів. Підставивши його перед собою, її, встав і вийшов, навколо кущів. Пострілів не було, її тримав китайця перед собою ще кілька футів, а потім впустив неживе тіло. Її окликнув Риту і побачив її в місячному світлі, коли вона виходила з-під вантажівки.
  
  
  "Що ви шукаєте?" - запитала вона, коли побачила, що я перебираю одяг мертвого китайця.
  
  
  «Не знаю», - сказав я. «Бандитів з ракетницями, її можу зрозуміти. Ракетницю дістати досить легко. Польове радіо - це щось інше».
  
  
  Усередині одягу чоловіка її виявив невеликий гаманець, а всередині - посвідчення особи.
  
  
  «Майор Су Хан Ків з китайської армії», - прочитав її Риті вголос. «Тримаю гроші, що інші теж китайська армія, одягнена, щоб виглядати як бандити».
  
  
  "Але чому?" - запитала Рита. "Навіщо атакувати вантажівка?"
  
  
  «Не знаю чому», - відповів я. «Але я знаю, що він кликав когось по рації на допомогу, і нам краще забиратися звідси до біса».
  
  
  «Хіба Чжун не гарантував Йенки нашу безпеку?» - запитала Рита. «Може, вони дійсно бандити. Може, вони напали на невелику групу або штабну машину і вкрали це посвідчення особи і польове радіо».
  
  
  «Може бути», - довелося визнати. Але бандити зазвичай не атакують військові частини. Більшість навколо них навіть не вміють працювати на польовому радіо. У мене знову не було відповідей, тільки підозри. Ми доїхали до вантажівки, і її порився в приладовій панелі. Її знайшов те, на що сподівався, - карту місцевості. Маленька річка, з якою ми грали в тег, вилася відвертими у Енкі.
  
  
  «Це все, - сказав я. «Ми виходимо з вантажівки і відправимося по річці». Носилки, побудовані навколо важкого полотна з дерев'яним каркасом, перетворилися в компактний маленький стіл, і ми з Ритою несли його в воду. Річка була теплою і не дуже глибокої біля берега. Ведучи ношах з Карлсбадом, ми стояли біля берега, більшу частину часу йшли, трохи відплив. Коли річка наближалася до дороги майже на париж, ми попливли до середини живота річки, тримаючись за носилки з кожної сторони і ведучи пацієнта по водній стежці.
  
  
  Її, бачив, як по дорозі рухалися армійські вантажівки і мотоциклісти. А потім її побачив групу людей, одягнених приблизно як гірські бандити. Але вони рухалися, як солдати, швидко і точно. Їй був радий, що ми не намагалися їхати далі на вантажівці.
  
  
  Ми знову попливли до берега, коли річка відійшла від дороги, і ми трохи відпочили. Потім ми пішли далі, поки небо не почало яснішати. Її знайшов велику групу дерев, які нависають над річкою і заслоненных від дороги. Ми притягли Карлсбада і ношах до одного з низменному висять дерев. Він дихав рівненської, але в іншому не змінився. Коли зійшло сонце, ми з Ритою лягли на м'яку болотяну траву під товстими листям дерева.
  
  
  «Ми залишимося тут до темряви, а потім рушимо далі», - сказав я. «Я думаю, що добре потрапити в Йенки до ранку».
  
  
  «Я збираюся дати моєму одязі висохнути, навіть якщо вона намокне», - сказала Рита, і її спостерігав, як вона роздягається і кладе свої речі на траву. Її тіло було пишногрудих, з довгими витонченими ногами і м'яко заокругленими стегнами. Вона відкинулася на зеленій траві, і, коли вона подивилася на мене, її блакитні очі потемніли.
  
  
  «Іди сюди, ляж поруч зі мною», - сказала вона. Її поклав одяг на траву поруч з нею і жим лежачи з нею. Вона обійняла мене, притискаючись своїм тілом до мого. Так вона заснула майже миттєво. Її лежав без склепіння ще деякий час і намагався відновити те, що сталося.
  
  
  Напад на вантажівку було навмисним і спланованим. Її повинен був визнати, що пояснення Рити було можливим. Це могли бути бандити з вкраденими посвідченнями особи та вкраденим обладнанням. Але вони також могли бути замаскованим підрозділом розвідки китайської армії. Її звідкись відчув у nen тонку східну руку Чон Чи. Її, подивився на чарівну дівчину в моїх руках, м'яко дышавшую мені в груди, і закрив очі. Сонце просочувалося крізь товсте листя, і запал перетворився в заколисуюче ковдру. Її заснув, думаючи, що це за біса дивний світ, бути оголеним з прекрасною дівчиною на руках, під деревом в Маньчжурії, і хтось збирається тебе вбити.
  
  
  Її прокинувся тільки тоді, коли відчув, як Рита поворухнулася і відійшла від мене. Її підняв очі і побачив її на березі річки, умывающуюся в чистій теплій & nb, схожу на щось в інтернеті з сімнадцятого століття. Був потік дня, і почув звуки цвіркунів. Ми могли б валятися на сільській річці Огайо. Її підвівся на лікті, і Рита повернулася на звук. Вона встала і підійшла до мене, і, коли її спостерігав за її наближенням, її, відчув, як наростає бажання. Її очі дивилися на мене, рухаючись вгору і вниз по моєму тілу, затримуючись, і раптом вона впала на коліна. Її руки притиснулися до моєї плоті, і вона уткнулась обличчям мені в житті.
  
  
  Вона подивилася на мене на мить, потім знову опустила голову. Ee губи прикусили моє тіло, запалюючись, збуджуючи, і вона, здавалося, торкнула внутрішнє прагнення. Вона грала і пестила мене, і по мірі того, як вона це робила, її власне збудження зростало, поки вона не здригнулася, а її прекрасне тіло було вологим і бажаним. Її грубо підняв ee, але вона відбивалася від мене, щоб продовжити те, що приносило гей стільки задоволення. Раптом вона кинулася на мене, її стегна здіймалися і штовхалися, і він перекинувся разом з нею, коли вона уткнулась головою мені в плече, пригнічуючи доносилися з nah крики.
  
  
  Його рухався в ній повільно, потім швидше, відчуваючи припливи ee дикого екстазу, які приносило кожен мій рух. Потім вона встала, і її зуби вп'ялися в мою плоть, коли вона скрикнула від азарту. Його тримав її там, плоть плоть. Фізичний символ буття, втілений в моменти пристрасті. Нарешті вона впала на траву, і її очі знайшли мої.
  
  
  Ми довго лежали разом, спостерігаючи, як темрява насувається на землю, як повільно опускається завіса. Потім ми відкатали нашу одяг в щільний пакет і поклали її поверх Карлсбада на ношах. Очі Ріти наповнювалися сумом щоразу, коли вона дивилася на нього. Гей, було важче, ніж мені. Все, що у нах було, це біль і смуток по йому. Моя гнівна рішучість втішила мене.
  
  
  Коли нарешті настала ніч, ми знову прослизнули в річку і рушили вперед. Поїздка пройшла без проблем, поки ми не доїхали до Енкі. Її побачив вогні злітно-посадкової смуги аеродрому, за селом. Річка межувала з однією стороною поля, і тепер до світанку залишалося менше години. Її, бачив, як тільки поле не охоронялося, коли ми витягали носилки на берег і одягалися в одяг.
  
  
  "Як ви думаєте, що літак все ще тут?" - запитала Рита. «Якщо ми не прибули вчора, він міг піти».
  
  
  Її, усміхнувся ей. «Може, його тут взагалі не було. У будь-якому випадку, я не ризикую ще раз « випадково ». Сиди тут. Її знайду нам літак».
  
  
  Ангари були відвертими переді мною, вишикувавшись в лінію вздовж задньої частини поля. Її, побіг, пригнувшись, кинув погляд на перші смуги сірого в небі, до найближчого навколо ангарів. Бічні двері були відчинені, і в неї прослизнув всередину. Там було три маленьких літака. Вони були б марні для нас; Зайшов го тетяна початку другої. Це була ремонтна майстерня, де розкидані деталі і шматки літаків.
  
  
  Третій тетяна виявився більш врожайним. У nen знаходився старий російський легкий бомбардувальник Ту-2 з поршневим двигуном, старовинний літак. Але він був досить великим і мав необхідну дальність польоту, щоб дістатися до Японії, тому її заходу в кабіну, щоб швидко озирнутися. Здавалося, все в порядку, але я не міг бути впевнений, поки не включив її, і не міг зробити це до останнього моменту.
  
  
  Її повернувся за Ритою і Карлсбадом, оглянув кінці ангарів, притиснувся до стогнати, коли mimmo проїхав невеликий бензовоз з двома китайцями в комбінезонах кольору хакі. Потім того, як він пройшов, її продовжив стояти в глибокій тіні біля стін ангарів. Безумовно ставало світло і швидко. Її пробіг невелика відстань до кінця поля, і Рита стала мені назустріч. Коли її зупинив ee, вона почала піднімати носилки.
  
  
  «Залиш це», - сказав я. «Це занадто сильно нас сповільнить». Її підняв безвольне тіло Карлсбада і перекинув його через плече. Це не зовсім призначене лікування для пацієнтів з черепно-мозковою травмою в комі, але це було найкраще, що я міг зробити. З Ритою поруч зі мною, з Вільгельміною в одній руці і з Карлсбадом, її попрямував назад до ангару, знову огинаючи задні кінці великих стін.
  
  
  Прийшли до третього ангара " і до старого Ту-2, добре. Її просто відніс Карлсбада в каюту і поклав його на підлогу, коли почув, як відчинилися двері ангара. Рита все ще була зовні, біля підніжжя рухомих сходів, які її поставив поруч з літаком. У носове вікно її побачив трьох китайських механіків в білих комбінезонах, коли відкрилася головна двері гаража. Вони одночасно побачили Риту і пішли за нею. Вона спробувала розвернутися і втекти, посковзнулася на масляному плямі і посковзнулася на бетонній підлозі. Троє китайців відразу схопили її і підняли на ноги. Її все одно не готель шуму. Її побачив на підлозі кабіни пілота важкий гайковий ключ, схопив його і стрибнув.
  
  
  Її, приземлився на одного навколо китайців, і він впав.
  
  
  її повернув ключ на короткій дузі відчуваючи, як б'є сильно врізався в його череп. Він впав на місці. Її було на підлозі, на першому плані, який все ще був трохи приголомшений, коли третій стрибнув на мене. Її, став на коліна і допоміг впасти ему через голову. Він приземлився на спину, почав перевернутися і пройшов половину шляху, коли Хьюго майнула в моїй долоні і глибоко його его в груди.
  
  
  Але останній, той, на який його приземлився, обійшов принаймні достатньо, щоб бігти за ним, її, побачив, як Рита висунула ногу, і він полетів. «Відмінно», - сказав її, сильно і швидко кинувши Хьюго. Лезо пронизало його шию ззаду, Рита скривилася і відвернулася. Її витягував стилет, коли з-за рогу ангара вийшли ще двоє чоловіків, на мить зупинилися, а потім розвернулися і побігли. Вони проносилися по аеродрому, кричали, і він вилаявся собі під ніс.
  
  
  «Сідай в літак», - крикнув її дівчині, і вона схопилася. У дальньому кінці ангара, в кутку, побачив її, напевно, десять бочок з пальним. Її намалював Вильгельмину. Мені потрібно було ih відвернути, все, що могло б викликати збудження і замішання, щоб всі ih увагу було зосереджено на нас. Ми були досить далеко від бочок, щоб не піднятися з ними, принаймні, не відразу.
  
  
  Її, заліз у літак, на секунду відкрив двері і вистрілив у бочки з пальним. Її зачинив двері, коли вони злетіли з ревом полум'я, і старий літак затремтів. Коли її, сель за кермо і ввімкнув двигуни, у мене виникла думка лякає, що, якщо літак був в ремонті двигунів, гра буде закінчена. Стало ще страшніше, коли її знову натиснув вимикач стартера, і нічого не сталося.
  
  
  Її натиснув втретє, і обидва двигуна закашлялись в дзижчить рев. Не було часу чекати, поки вони зігріються. Її відправив Ту-2 виїхати за "ангара", коли вугілля з полум'я почав відшаровуватися фарбу. Відкрито переді мною маячила злітно-посадкова смуга, і я пішов на хуй. Її бачив чоловіків, вибігають навколо головної будівлі. Деякі біжать до ангару думали, що я просто перекладаю літак в безпечне місце, і зробили свою енергію на вогонь. Потім її побачив, як інші, на максимальній швидкості рухаються з головного будинку з гвинтівками. Його підібрав старий літак, відчув, як він скрипить і відгукується, колеса набирають швидкість по бетону. Охоронці впали на коліна і стріляли. Її, чув, як дві кулі пробили кабіну і пронеслися крізь нах.
  
  
  «Залишайся на низькому рівні», - крикнув її Риті. Її тримав старий Ту-2, стійкого і піднімав разом з нею, коли вона відривалася від землі. Її не зважився зробити швидкий покажчиків з ще не прогрітими двигунами. Її почув ще півдюжини пострілів в днище літака, а потім спробував зробити повільний крен. Внизу її бачив, як охоронці мчали назад в головне будівлю полями, і знав, що через кілька секунд вони будуть на радіо. Її відразу ж попрямував в море, і в кабіні пілота з'явилася Рита.
  
  
  "Як твій дядько?" Її запитав.
  
  
  «Без змін», - сказала вона. «Але ми зробили це».
  
  
  «Не вважайте курчат, - хрипко сказав я. "Ще немає." Її включив радіо і подзвонив оператору зв'язку.
  
  
  «Операції DS викликає Перевізник Yorkville», - сказав я у мікрофон. «Приїжджайте в Йорквілл. Це номер 3. Приїжджайте в Йорквілл. Приїжджайте».
  
  
  Слава ih флотським сердець, вони відразу підібрали мене, і я почув голос з акцентом Діксі.
  
  
  «Ми чуємо вас, N3», - сказав він. "Що ти хочеш?"
  
  
  «Я лечу на Ту-2 з розпізнавальними знаками китайських ВПС, прямую на південь і південний схід над Японським морем. У мене може бути небажана компанії. Негайно потрібно эскортное прикриття. Повторюю, негайно. Ви мене читаєте?
  
  
  «Ми читаємо тебе», - відповів голос. «Одна ескадрилья« Фантом II »злітає. Тримайтеся свого курсу. Ми вас заберемо. Знову і знову».
  
  
  «Роджер», - сказав я і клацнув передавачем. Ранкове сонце окрашивало небо червоними плямами, і її розігнав старий Ту-2 до максимальної швидкості триста сорок п'ять. Він стогнав і тремтів, і її трохи забарився его.
  
  
  «Продовжуй дивитись у вікна», - сказав її Риті. «Кричи, якщо побачиш інші літаки».
  
  
  «Ви думаєте, вони пошлють за нами літаки?» - запитала Рита. «Ти все ще думаєш, що Чан Чи стоїть за тим, що сталося?»
  
  
  «Я не можу позбутися своїх почуттів», - відповів я. «Я впевнений, що наш захоплення цієї старої птиці ще не дійшов до Чон Чи. Зараз це всього лише крадіжка літака».
  
  
  Якщо у Рити був інший штопора, він був розблокований правим двигуном, так як він один раз закашлявся, потім два рази і помер. Їй відчайдушно натиснув на кнопку повітряної заслінки і затамував подих, коли двигун ожив, заревів і заглох. Мої пальці були жорсткими і судорожними, і потягнув її ih. Раптом його почув ревіння двигунів, і Рита вказала в небо. Її дивився в ліве вікно і бачив, як вони вийшли з-під сонця, Phantom II, і вони кружляли і кружляли над головою вісімками. Вони були обнадійливим і заспокійливим видовищем.
  
  
  "Чому акробатика?" - запитала Рита, і її криво посміхнувся.
  
  
  «Ми підемо, може бути, три з половиною сотні на годину», - сказав я. "Вони роблять більше півтора тисяч. Вони роблять вісімки, щоб вони могли залишитися з нами ".
  
  
  Так і було, поки ми не помітили авіаносець. Якщо китайські червоні послали за нами літаки, вони підійшли досить близько, щоб поглянути і зникнути. Її заклав старий Ту-2 на несучу палубу максимально плавно, що було зовсім не гладко.
  
  
  
  
  Білі коридори лікарні Уолтера Апеннінського були практично безособовими, як і коридори всіх інших лікарень, зі своєю заспокійливою упевненістю. Літак ВМС витягли нас до узбережжя, де ми пересіли на інший літак, який витягли нас у Вашингтоні. Хоук підготував ih всіх до нашого прибуття, і команда лікарів чекала, щоб перенести Карлсбада в простори лікарні. Доктор Хобсон дав мені інструкції.
  
  
  «У нас буде для вас попереднє думка через кілька годин», - сказав він. «Подзвони мені, якщо до десяти не почуєш его з нас».
  
  
  Її взяв Риту і вивів її назовні. Ніч тільки що опустилася на Вашингтон. Я пішов до таксі біля тротуару.
  
  
  «Ти залишишся у мене», - сказав я. Вона примружилася на мене.
  
  
  «Тобі більше ніде зупинитися», - спростував повідомлення в змі її ей. «Дім твого дядька був підірваний, пам'ятаєш? Він мало не загинув з цим вибухом».
  
  
  Вона нічого не сказала - й що вона могла сказати зараз? У себе його знайшов гей, піжамний топ, щоб надіти її потім душа. Він був старим, з'явився ще в той час, коли її ще давним-давно носив піжаму, і його було майже достатньо, щоб бути сукнею. Але коли Рита згорнулася калачиком ірина, витягнувши свої довгі прекрасні ноги, вона була спокусливою і чуттєвої. Зазвичай мій розум був би налаштований на ту ж хвилю, що і ff, але її все ще був задумливий і стурбований. Її приготував нам старомодний бурбон, і, потягуючи свою, вона подивилася на мене через край келиха.
  
  
  "Це вас турбує, чи не так?" - прокоментувала вона.
  
  
  Її запитав. - "Що це значить?"
  
  
  «Не маючи відповідей на всі».
  
  
  Її, подивився в її прекрасні ноги, наполовину приховані під нею, білу гладку шкіру, доходить до початкової округлості її сідниць, її встав і рушив до неї. Її зробив три кроки, коли задзвонив телефон: тота, який її зберігаю в ящику стільця, той, che дзвінок є командою. Її, повернувся і досталь его навколо ящика. Голос Хоука був втомленим і напруженим, майже змученим.
  
  
  «Іди сюди, в офіс», - сказав він. «Дзвінок від Чон ви через п'ятнадцять хвилина. Її, хочу, щоб ти був тут».
  
  
  "П'ятнадцять хвилина?" - вигукнув я. «Я не знаю, чи зможу це зробити».
  
  
  Старий хлопчик міг бути втомленим, але він ніколи не був надто стомлений, щоб бути різким. «Ви можете це зробити», - сказав він. «Це дає вам чотири, щоб одягнутися, одіна, щоб поцілувати її на прощання і сказати, що ви повернетеся, і десять, щоб дістатися сюди».
  
  
  Телефон відключився, і він виконав наказ. У Рити не було рішенням заперечити або задати запитання. Пробки були тим, що затримувало мене найбільше, і він запізнився на кілька хвилин, але мені пощастило. Дзвінок також був відкладений. Коли її увійшов, Хок люто жував сигару. Він сунув мені надруковане повідомлення. «Це прийшло, закодовано. Наші хлопчики розшифрували його і передали мені».
  
  
  Її прочитав це швидко. «Буде радіозв'язок у 10:15 вечора за вашим часу», - говорилося в nen. «Обговорити нещасний випадок зі своїм агентом N3. Генералом Чун Лі, Китайська Народна Республіка».
  
  
  Її тільки що засунув його назад Хоука, коли задзвонив телефон з рядом маленьких червоних кнопок. Хок вийняв сигару iso rta і кинув у кошик для сміття; его жест відрази не тільки для сигари. Його голос, коли він заговорив, був напруженим, рівним, замаскованим; він кивнув мені.
  
  
  «Так, генерал, Картер благополучно прибув з доктором Карлсбадом. Ви відчуваєте полегшення... Так... спасибі. Насправді, він стоїть тут зі мною. Можливо, ви захочете поговорити з ним безпосередньо. ... Ми дуже вдячні ».
  
  
  Він простягнув мені телефон безпристрасними блакитними очима. Її чув тихий, стриманий тон Чон, і майже бачив, его м'яке кругле обличчя перед собою, поки слухав.
  
  
  «Поспішаю висловити свій жаль з приводу нападу бандитів на наш вантажівка», - сказав він. «Коли пізніше він вночі ваша група не прибула в Енкі, ми послали загін з'ясувати, що сталося. Коли вони натрапили на вантажівку з двома вбитими нашими людьми і останками бандитів, вони доповіли мені один раз. Для estestvenno, ми спочатку припустили, що вас взяли в полон. Тільки на наступний день, потім того, як їй стало відомо про крадіжку одного навколо наших літаків в Енкі, її зрозумів, що повинно було трапитися. Можу спитати, чому ви це зробили, а не пішли в аеропорт, попросити зв'язатися зі мною? "
  
  
  «Я не думав, що вони довірити моєї історії», - збрехав я.
  
  
  «Це було б ценымногие простіше», - сказав він. Готовий посперечатися, було б, мовчки погодився я. Він продовжив, і в його спокійному голосі знову прозвучала слабка тінь осуду. «Неважливо, з доктором Карлсбадом ви благополучно досягли своїх берегів. Це було моєю головною турботою. І знову приношу свої вибачення за те, що не розглянув можливість нападу. У мене є великі сили, які ретельно обшукують місцевість. проінформуйте своїх людей, як тільки вони одужають ».
  
  
  «Будь ласка, зроби це», - сказав я. «Та спасибі за вашу турботу». Її міг відкинути його так само добре, як він міг роздати - телефон відключився, і він повісив трубку.
  
  
  Її підняв очі і побачив, що Хоук обережно кладе трубку на телефон. Його очі зустрілися з моїми.
  
  
  «На Світовій конференції лідерів залишилося всього два дні», - сказав він. «Ти мені потрібен. Мені потрібен кожен чоловік, який у мене є. Дати тобі ще один день з Карлсбадом. Якщо ти придумаєш якісь нові речі або теорій, які мають сенс, її вислухаю. Досить справедливо?»
  
  
  Її, поморщився, але кивнув. Це було досить справедливо, особливо в той час. Але я знав, що він дав мені чертовски мало часу, щоб придумати що-небудь нове.
  
  
  «Дзвонив доктор Хобсон», - додав Хоук. «Є мало надії на те, що Карлсбада вдасться відновити. Серйозне пошкодження мозку. Але Хобсон також сказав, що вони ніколи не знають, коли один навколо цих випадків на мить стане нормальним. Дуже частині вони трапляються, а потім знову зникають. Надійтеся, і продовжуйте перевіряти, чи були вони его напутні слова ". Її, кивнув і пішов, кинувши останній погляд на Хоука. Не думаю, що коли-небудь бачив, його обличчя таким втомленим.
  
  
  * * *
  
  
  Коли її, повернувся на своє місце, Рита спала, але простирадло в ній була швидше стертою, ніж закриті. Її задовольнявся тим, що дивився на красу її тіла сплячого. Вона лежачи наполовину на животі, піднявши одну ногу, її ліва груди нагадувала запрошення з м'яким рожевим наконечником. Її накинув на нах простирадло і пішов до вітальні, де налив чарку бурбона. Її відпив его, дозволяючи тепла повільно стікати вниз. Її знову спробував скласти шматочки так, щоб заглушити мою чортову тривогу, але її не міг заспокоїти свої підозри. Їй був упевнений в деяких речах. Одним навколо них було напад на вантажівку - я був упевнений, що його спроектував Chun Li. Його телефонний дзвінок сьогодні ввечері тільки посилив цю підозру. Підступний негідник повинен був з'ясувати, чи справді ми повернулися.
  
  
  "Кравець візьми!" - сказав їй крізь зціплені зуби. Чому її так підозріло ставився до Чун-Чи тільки тому, що в минулому ми були на протилежних сторонах? У мене не було доказів того, що він діяв несумлінно - ніяких доказів. Її змусив себе перестати боротися з цим і роздягнувся. Коли її, забрався в ліжко поруч з теплим м'яким тілом Рити, вона докладає руку мені на груди і притиснулася до мене. Її лежав так, поки нарешті не заснув, все ще незадоволений своїми аргументованими поясненнями, все ще на межі, все ще наляканий дивним.
  
  
  Коли прокинувся, було не краще. Але була Рита, і вона змусила мене забути облад всім на деякий час, поки її прокинувся від її губ, її рот рухався по моєму тілу. Її, відчував, що ворушуся, коли голодне завзяття ee бажань повідомлялося інший одному. Ee губи, рухаючись вниз по моєму тілу, зупиняючись, щоб жадібно пожирати, були одночасно прохолодними і гарячими, і здавалося, ніби вона намагалася стерти тривожне напруження, яке, як вона знала, було в мені. Поки це тривало, вона виконала біса хорошу роботу, і раптом її, виявив, що штовхаю, метаю і забуваю облад всім, крім шалено пристрасного створення, займається любов'ю зі мною.
  
  
  Її підняв її і уткнувся обличчям в її груди, і вона відразу ж повернулася, щоб прийняти мене, ee ноги були теплими обіймами. Її, увійшов у нах швидко, практично люди не грубою, але вона волала все більше і більше, а потім ще більше. Нарешті пролунав цей пекучий, хрипкий крик, а потім вона пролежала на підлозі поруч зі мною змучена, але це було солодке виснаження, втома, яка займається якимось чином також повернулася. Ми лежали разом, стикаючись тілами, ee рука схрестила мене в удовлетворенном задоволенні. Потім задзвонив телефон - знову той особливий телефон.
  
  
  «Чан Чи відправив телеграму, я думаю, тебе зацікавить, Нік». Голос Хоука пролунав по проводах. «Я прочитаю це». Її рада продовжити співпрацю напередодні Всесвітньої конференції лідерів. Повідомте агенту N3, що нам сказали, що люди Карлсбада знаходяться в Нью-Йорку. Жінка на ім'я Лінь Ван 777 Дойер-стертий бачила здорованя. . "
  
  
  Хоук замовк. «Я перевірив адресу в поліції Нью-Йорка», - сказав він. «Це бордель, тихий доглянутий, обслуговує в основному китайську громаду, і тих, хто любить китайську кухню, можна сказати».
  
  
  «Ця Лінь Ван, повинно бути, одна навколо дівчат», - сказав я. «Як ви думаєте, вона працює на Чон Лі?»
  
  
  "Я сумніваюся, що інакше він не назвав би нам її ім'я", - відповів Хок. «Вона, ймовірно, розповіла комусь, хто розповів комусь іншому, хто розповів про це одному через своїх людей. Чесно кажу, Нік, її здивований всім цим. Її дійсно не очікував подальшого співробітництва з Чон в».
  
  
  «Я теж здивований», - відповів я. «І її збираюся виконати це негайно».
  
  
  «Ще будь-що, - сказав Хоук. «Я перевірив доктора Хобсона. - У Карлсбада слабшає пульс. І він все ще в комі».
  
  
  «Спасибі», - похмуро сказав я і поклав трубку. Якщо у Чун Лі і були якісь побоювання з приводу розмов про Карлсбаді, вони здавалися необґрунтованими. Її повернулася до Риті, яка займається одягла бюстгальтер і трусики, і виглядала дуже чудово, щоб іти. Але її виїжджав.
  
  
  «Мені потрібно в Нью-Йорку», - сказав я. «Там великий японський іншого твого дядька».
  
  
  "Він у Нью-Йорку?" - сказала вона з недовірою в голосі.
  
  
  «Непогане місце, щоб сховатися», - прокоментував її.
  
  
  «Будь обережний, Нік».
  
  
  Її знову поцілував її і обійняв ee груди долонею. «Поквапся тому», - видихнула вона. Її переодягнувся і поїхав вчасно, щоб встигнути на погодинній поїздки шаттла навколо округу Колумбія в Нью-Йорку.
  
  
  Менш ніж через дві години її пробирався вузькими, багатолюдних вулицях китайського кварталу Нью-Йорка. Люди і старі будівлі тіснилися одним з одним, і була сіра тьмяність, яку не могли приховати яскраві вогні ресторанів і магазинів.
  
  
  Номер 777 в Дойер-стертий являв собою високу стара будівля з сувенірним магазином на першому плані поверсі. Інші подарунки, які потрібно було купити, були нагорі. Її піднявся одіна весна і подзвонив у двері. Двері були відчинені, і густий нудотний запах ладану був настільки сильним, що здавався майже фізичним ударом. Жінка, що стояла переді мною, була євразійської, трохи скуйовдженою, занадто рясно нафарбованою, губи були дуже червоні, а чорні волосся покриті дуже ненажерливий, піднімаючись вгору. На ній було чорне сукню господині, вишитий червоним драконом. Мій погляд пройшов mimmo нах на двох чоловіків в коридорі, нам, один, навколо яких не був китайцем, розвалених біля стіни у сорочках з рукавами. Ih звужені, рухливі очі позначали те, чим вони були - «захист».
  
  
  Ee очі задавав мені невисловлений штопора, оцінюючи мене з багаторічним досвідом. Її сутулився і відповів гей різким поглядом.
  
  
  «Мій ще, сказав мені залишитися тут», - сказав я. «Він сказав запитати Лінь Ванги».
  
  
  Її очі перемістилися зовсім небагато. «Лін Ван», - підтвердила вона. «В даний момент вона не зайнята. Тобі пощастило».
  
  
  Її, знизав плечима. «Думаю, так», - сказав я. Вона зачинила за мною двері і поманила мене. Її послідував за нею по коридору до великої приймальні. Дівчатка, в основному китайці, але деякі білі і одна чорна, розвалилися на м'яких стільцях. На них були або бюстгальтери і трусики бікіні, або прозорі сукні. Ih очі стежили за мною, поки її оболонка для ih мадам. Жінка провела мене в інший коридор до чорної сходах.
  
  
  «Наступний поверсі, перші двері праворуч», - сказала вона. Її, піднявся по сходах, і вона на мить спостерігала, а потім пішла на тихих слизьких ногах. Прокляті пахучих речовин були всюди, важкі, як дим біля багаття. Її минув двері ліворуч і почув різкий, вимушений сміх дівчат. Її побачив ще три закриті день в коридорі, коли зупинився перед першою праворуч. Її, постукав і повернув дверну ручку. Її справді не хотів бути клієнтом. Дешеві повії ніколи не були моїми стравою. Але довелося діяти обережно. Мені потрібна була інформація від цієї дівчини, і її б не отримав її, відлякуючи її. Повії завжди боялися втручань, які могли б перешкодити бізнесу. Двері відчинила маленька чорнява дівчинка.
  
  
  Мене вразила її краса, маленький ніс і плоскі вилиці, глибокі мигдалеподібні очі. На ній було тільки легке кімоно, і її груди гордо виступала високо. Раптом відчув її запах щури. Якою б Ван Лінь нас була, а це може бути безліч речей, вона не була звичайною, повсякденною, звичайною повією, яку можна знайти в такому будинок. Для цього у нах було тіло, але не очі. Вони були глибокими, з темною проникливою яскравістю. У них не було змученого, жорсткого, цинічного, смертельно пораненого вид повії.
  
  
  «Увійдіть», - сказала вона, широко посміхаючись. "Ти тут новенький, чи не так?"
  
  
  Її голос здивував мене. Це було гнусаво, як ніби вона застудилася. Але я повинен визнати, що це була хороша вступна фраза, яку міг би сказати звичайна господиня дому.
  
  
  «Так, її тут новенький», - сказав я. «І страшенно заклопотаний, дорога». Її повільно гей посміхнувся. Її все ще збирався рухатися обережно, але з інших причин. Її більше не боявся лякати повію, але якщо це буде конкурс акторської майстерності, її зможу втриматися. На самому делле, коли мої очі блукали по зухвалої маленької фігури Лінь Ванна, її подумав, що це може бути приємне змагання. Її, повернувся до комода й поклав на нього два десятки і п'ятірки. Потім її почала роздягатися, знявши спочатку краватку.
  
  
  Її зняв піджак з Вільгельміною одним рухом поклав «Люгер» у піджак, поклавши його на стілець. Для Лінь Ван знаходилася велика двоспальне ліжко, і мені було цікаво, як далеко вона зайде зі своєю роллю. Її отримав свій ревматизму, коли вона підняла руки і стягнула кімоно. Вона сиділа переді мною гола, з круглою і високою грудьми з маленькими сосками, викликаючи пікантне збудження. Вона повернулася, взяла з крайнього стільця пачку сірників і запалила дві урни з пахощами, по одній з кожного боку ліжка. Потім вона ліжка на ліжко, підняла ноги й рушила назовні. Її подумав, чи не помилилася моя оцінка. Може, вона все-таки була ще однією маленькою повією.
  
  
  «Я думала, ти турбуєшся, великий хлопець», - сказала вона, і мене знову вразив гугнявий тон її голосу. Її, вирішив, що вона була ценымногие привабливіше, коли не розмовляла. Її опустився на нах і відчув, як її ноги піднімаються і опускаються, чіпаючи мої стегна. Її спробував поцілувати її, але її губи були щільною, закритою лінією, і вона притиснула мою голову до своїх грудей, вигнувши спину і піднявши соски до мене в роті. Її вдихнув запах проклятого ладану, коли її торкнувся губами до її грудей, болісно-солодкий запах, без якого її могла б обійтися.
  
  
  Її глибоко потягнув її за груди, і раптом у нах з'явилося три, чотири, п'ять грудей, і на моїх очах з'явилася плівка. Її, похитав головою і підвівся на ліктях, але фільм нікуди не подівся.
  
  
  Моя груди була напруженою, здавленої, і він намагався дихати носом, але це тільки погіршувало становище. Ще один ковток пахощів потрапив мені в ніздрі, і мені здалося, що я перекидаюсь в просторі.
  
  
  Її, простягнув руку і відчув, як соскальзываю з ліжка, і схопився за простирадла, коли впав на підлогу. Смутний її побачив, як переді мною рухається нечітка оголена фігура, і все, що я міг зробити, це спробувати вдихнути і відчути запах проклятого ладану, і раптом її усвідомив це, і знову, і знову сильно похитав головою. На мить він прояснів, і він побачив Лінь Ван поблизу, спостерігає за мною, її оголене тіло було ясно видно.
  
  
  Це був ладан, проклятий ладан. У nen щось було, і він спробував пірнути через край ліжка, щоб повалити його на підлогу. Мені вдалося схопити його, і він звалився, але іншого на протилежній стороні ліжка продовжував вивергати дим. Її ледве міг дихати, і кашляв, спираючись на лікоть, я знаю, що з кожним вдихом втягую все більше пар, але не в силах стриматися. Її, перекотився на підлогу і вдарився головою об дерево iso усіх сил. Вона знову прояснилася, її побачив дівчину поблизу і потягнувся до неї, але вона просто відійшла.
  
  
  Чому прокляті пахучих речовин не подіяли на нах? А потім за неясних куточків свого розуму її згадав сильну мерзенність її голосу і отримав ревматизму. Носові пробки з фільтрами. Маленькі, але ефективні пробки для носа, які пропускають тільки повітря в її легені, і недостатня кількість пахощів для впливу.
  
  
  Її перекинувся знову, і тоді мені здалося, що я пливу, розчиняюся в повітрі, і жахливе обертання в моїй голів збільшувалася і посилювалося, поки я не втратив свідомість.
  
  
  * * *
  
  
  Її відключився в темряві, і прокинувся в темряві. Скільки часу минуло, він не знав. Але в цій темряві не було нічого навколо обертового того, м'якого, задушливого якостей, як в іншої. Моя груди хворіла, мої легені були запалені, і їй був скручений і пов'язаний, як свиня. Їй був всередині чогось звузився, і пов'язаний, і коли її почав зосереджуватися і орієнтуватися, її зрозумів, що мої ноги були підняті за мною і пов'язані в щиколотках. Мої руки були зв'язані за спиною, майже торкаючись щиколоток. Її відчував шорсткість важкого брезентового мішка на своїй шкірі і знав, що перебуваю в машині, коли ми, погойдуючись, повертали за ріг.
  
  
  Моя куртка і штани були засунуті в мішок разом зі мною, її зрозумів, коли відчув ih на голій шкірі моїх нога. У будинок на Дойер-стертий вони не залишили жодних доказів. Хьюго все ще був прив'язаний піхвами до мого передпліччя. Її, відчув, як машина зупинилася, і почув шум, а потім мене підняли і кинули на землю. Було страшенно боляче, і було важко не шуміти. Мене трясло і подпрыгивало, коли мішок волочили по тому, що, мабуть, було бруківкою.
  
  
  Її, відчув, як мене підкидає в повітря. Коли її почув сплеск і відчув потрясіння, коли він ударився об воду, її зрозумів, що сталося. Мішок кинули в річку. Але важкий мішок був щільно зав'язаний, а щільна парусина була водонепроникною. У мене було кілька дорогоцінних секунд, але тільки трохи. Коли сумка опускалася, тиск води змушувало відкривати верхню частину і хлестало мене. Кілька крапель вже пробивалися крізь нього.
  
  
  Її Хьюго впустив на долоню, схопившись за ручку пальцями. Мені доводилося працювати задом наперед, але її легко міг дотягнутися до мотузок, що зв'язують мої щиколотки. Це був звичайний шпагат, і його глибоко встромився в неї, відчайдушно рубаючи і надревая стилетом, відчуваючи, як він швидко рветься. Але її тонув ще швидше, і тиск води почала відкривати верх. Раптом шнурки нагорі, не витримали, і вода ринула в мішок. Її глибоко зітхнув, вдарив ще раз і відчув, як мої щиколотки вільні. Це все, на що у мене був час. Її з Хьюго розірвав мішок з боків, iso усіх сил вдарив його ногою і опинився на волі.
  
  
  Руки, все ще пов'язані позаду мене, все ще стискаючи Хьюго, її вилетів на поверхню на останньому диханні. Її вилетів на поверхню як раз в той момент, коли мої легені вотум-вотум піддалися. Блискучі вогні горизонту Нью-Йорка виблискували на мені в глибокій темряві ночі і річок. Її знову штовхнув ногою, перевернувся на спину й поплив, поки її крутив Хьюго руками і розрізав мотузки, все ще зв'язують моє зап'ястя. Це було повільно і складно з такого незручного кута, і мені довелося вилетіти і повернутися, щоб залишитися на плаву. Течією відносило мене, і я побачив, що вони скинули мене в річку приблизно в кварталі від затоки. Якщо її не зніму ці кляті мотузки з зап'ясть, пором виконає свою роботу.
  
  
  Її бачив вогні великого, що рухається в мою сторону, коли її знову і знову завдавав удари по слизьких, мокрих мотузках. Нарешті вони поступилися дорогу. Її обійняв, вхопився за Хьюго і поплив до того місця, звідки піднявся. Поверхня води була маслянистої і брудною, і її плив під нею. Одного разу її піднявся в повітря, а потім знову пірнув.
  
  
  Внизу було темно, як смола, але мені пощастило. Через затриманого відбору проб повітря полотняний мішок сплив на поверхню води, і її помітив його в десятці ярдів від мене. Її витягнув його, схопив, і виявив, що моя куртка і штани все ще були всередині. Що ще важливіше, Вільгельміна була в кишені моєї камзоли.
  
  
  Її взяв все в одну руку і поплив до берега, нарешті зачепившись за палі прогнилого пірса. Змучений, її чіплявся за сильну течію річки.
  
  
  Потім паузи її, виліз на дерев'яну підлогу. Надівши мокрий одяг, її обережно пройшов по изрытому гнилому пірсу. Її соединю частинах пізніше. Відкрито зараз його готель повернутися до Лінь Ван.
  
  
  Але мені не пощастило. Або у них все йшло добре. Її тільки що зійшла з прогнилого старого пірсу, на вимощену бруківкою набережну, коли побачив трьох чоловіків, що стоять біля машини в декількох футах від кромки води. Вони бачили мене точно так само, як її, ну, і з тим додатковим чуттям, яке приходить звідкись звідки-то знав, що саме вони кинули мене в річку Мнс. Її знав це ще до того, як почув це зітхання, побачив, як його очі розширилися від недовіри, а тіло напружився. Вони піднялися по вулиці в нічну кав'ярню і тільки що повернулися до машини, один, навколо яких все ще тримав шматок сухаря, який жував.
  
  
  «Ісус Христос! Я не вірю!» - вигукнув один хрипким голосом. Два інших закружляли. Всі троє якийсь час стояли приголомшені, а потім рушили на мене. Її, побачив, що це не хлопчики Сумо Сема. Ih найняли як головорізів, їм заплатили за брудну роботу і відсутність питань. Її знав цей приведення, і він відрізнявся від них усіх. Її сунув руку в піджак і накинув його на Вильгельмину. Пістолет був наскрізь мокрим від річки. Я не міг ризикувати, намагаючись його використовувати. Краще що-небудь інше, ніж осічка у вирішальний момент. Що ще було бігти, і я побіг, як кролик, мокрий кролик.
  
  
  Ih shaggy гуркотіли за моєю спиною, поки її мчав по набережній. Попереду маячив великий темний закритий вантажний пірс, і він попрямував до нього. Велика головна двері були зачинені, важка сталева двері над головою. Але маленька двері збоку була замкнена нещільно. Її різко смикнув nah, вона відчинилися, і він кинувся в глибоку пітьму величезного пірса. Ящики, бочки та ящики були громіздко складені з обох сторін. Її побіг глибше, а потім повернувся, даючи очам звикнути до майже чорності цього місця. Її, бачив, як увійшли троє головорізів.
  
  
  «Стій тут», - почув її один наказ. «У день. Якщо він спробує вибратися, ти приб'єш его».
  
  
  Її, зник між високими горами мішковини. Її що-що побачив - предмет з довгою ручкою, притулений до тюкам. Її підняв його і посміхнувся. Це був гак для тюків жахливого вигляду. Двоє інших почали ретельний пошук середовищах, ящиків і ящиків. Її потягнувся і намацав кінці тюків з мішковини. Кожну обмотували міцними смужками оцинкованої жерсті, по два-в-тюк. Її засунув пальці всередину першої смуги і підтягнувся вздовж тюків. Зачепившись за тюк, перемістив її хватку на наступний пакунок і підтягнувся вгору. Коли їй було приблизно в семи футів від землі, її повис, чіпляючись за край тюка, обтягнутого мішковиною, однією рукою вхопившись за бляшані смужки кордон, а другою притримуючи прессовальный гак, вставлений в тюк. Вміст являло собою якусь щільно упаковану м'яку продукцію.
  
  
  Її, чув, як внизу чоловіки пробираються до того ряду, в який її чіплялася. Одіна навколо них обережно обігнув кут тюків з пістолетом у руці, вдивляючись у вузький коридор між ящиками і пакунками. Її, бачив, як інший робить те ж саме на іншій стороні пірса. Той, хто був на моєму боці, ступив на кілька футів далі в прохід, в межах досяжності. Її вийняв навколо тюка прессовальный гак і швидко, і акуратно розгорнув його вниз. Жорстокий гак потрапив йому було відкрито під підборіддя. Її почув звук рвуться кісток і хрящів, і по его голови хлинув червоний гейзер. На мить у нього вирвався гортанний звук, а потім він безвольно повисла, як шматок яловичини зі шкурою на м'ясному гачку. Пістолет випав з його руки і з різким стуком упав на підлогу. Її відпустив тюків гак і впав на підлогу. Інший втік з далекої сторони.
  
  
  Піднявши пістолет, її, став на коліна і двічі вистрілив. Обидва постріли вразили його, коли він кинувся в коридор. Він розтягнувся на підлозі переді мною, і я переступив через нього і вийшов в основну частину пірса. Рухаючись спиною до скриньок, її рушив на день. Третього я не побачив в глибокій темряві. Він рушив до сталевий день, і це забезпечило ему відмінний захист. Звичайно, він чув постріли і, не чуючи нас звук з друзів, знав, що щось пішло не так. Але у нього була краща позиція. Якщо б її готель вибратися звідси, мені потрібно було дістатися до цієї маленької день, і він побачив би мене, як я намагався це зробити.
  
  
  Навколо стояли дерев'яні ящики. Поруч з ними стояв автонавантажувач, і раптом її, вибрався назовні.
  
  
  Впавши на коліна, її підповз до автонавантажувачу, захід всередину і включив його. Її, натиснув на педаль газу, смикнув кермо, і він поїхав, выкатившись під кутом. Це спрацював відмінно. Він подумав, що я в nen, і почав стріляти, коли він котився по пірсу. Коли він вистрілив, було просто провести лінію на син-срібній спалаху его пістолет. Її рекламує три постріли в коротку лінію, приблизно в півтора дюймах інший з іншого. Він скрикнув і впав на землю. Її чув цей звук і раніше знав, що він нікуди не дінеться. Її відкинув пістолет. У будь-якому випадку в nen залишався тільки один постріл. Вислизнувши за маленьку двері, продовжив її з того місця, на якому зупинився, прямуючи до будинку Лінь Ван.
  
  
  Її піймав таксі, і водій, як хороший нью-йоркський таксист, помітив мою промоклий одяг, але нічого не сказав. Він висадив мене в кварталі від Дойер-стертий, 777, згідно з моїм інструкціям. Її залишився поруч з лінією будівель і підійшов до зовнішньої день. Її, кинувся вгору по сходах і спробував відкрити двері. Вона була замкнений. Їй подзвонив у дзвінок, і знову відкрила двері пишна євразійська жінка. Її врізався в нах, збивши з шляху, і мчав по коридору, через дівчат у адміністратора і вгору по чорних сходах. Її, чув, як вона кричала з-за своїх двох головорізів, але я вже був на наступному поверсі. Її отримали першу двері праворуч, наполовину збивши її з петель. Блондинка з великими грудьми і маленький лисий чоловік підняв очі з ліжка, чоловік з переляком в очах, блондинка з гнівом.
  
  
  "Що за чортівня?" - сказала білявка.
  
  
  Її вибіг навколо кімнати.
  
  
  "Це рід?" Її, чув, як чоловік сказав, а блондинка пробурмотіла щось, чого її не впіймали. Її потрапив до наступної двері. На ліжку з двома китайськими дівчатами лежав здоровенний голий чоловік. Дівчатка впали з нього, коли він різко випростався.
  
  
  «Вибачитися», - пробурмотіла я, вибігаючи. Її, побачив, як двоє головорізів мадам піднімаються по сходах, коли її врізався в третю кімнату навпроти. Там була китаянка зі старим бородатим китайцем. Вони обидва щось кричали. Їй цього не розумів, але і не повинен був. Сенс з'явився. Її, обернувся і побачив двох головорізів. Її ухилився від одного удару і потрапив йому було відкрито в житті. Він зігнувся, і його різко вдарив його об стіну лівої і вирвав його навколо кадру, вдаривши по шиї збоку. Він зісковзнув на підлогу.
  
  
  Інший стрибнув мені на спину, його рука стиснула моє горло. Її, впав на коліна і перевернув його через спину. Він насилу піднявся на ноги, коли його підрізав його праворуч. Він потрапив йому в щелепу. Він відплив назад, на шість дюймів від підлоги, і врізався в наступні двері. Вона відчинилися, коли він впав в кімнату.
  
  
  Весь шум взяв своє. Китаєць всередині вже був у штанях і хапав його за сорочку. Дівчина все ще була в сміття з широко відкритими очима, перелякана. Її, втік по сходах і на півдорозі зустрів мадам. Її схопив її за лаковані скуйовджені волосся, потягнув на наступний майданчик і притиснув до стогнати. Вона закричала, ніж боляче. Все було повно криків, зойків і бігу нога.
  
  
  "Де вона, кравець візьми?" Її крикнув.
  
  
  «Божевільний сучий син!» - кричала вона мені. "Я не розумію, про що ви говорите!"
  
  
  Її сильно вдарив її, і її мета відскочила від стіни.
  
  
  «Лін Ван», - сказав я. «Скажи мені, чи їй відірву твою гнилу голову». Її знову пристебнув її, і вона знала, що я мав на увазі справу. Вона була тут занадто довго, щоб не знати ознак.
  
  
  «На самому делле їй нічого не знаю», - видихнула вона. Її тримав її за волосся і вдарив її головою об стіну, щоб розв'язати гей мову. «Вони прийшли сюди і заплатили мені багато грошей, щоб вона дозволила гей користуватися цією кімнатою. Вони сказали, що все, що мені потрібно було зробити, це послати туди того, хто її попросить. Це були хороші гроші».
  
  
  «Будь-які гроші - хороші гроші для тебе, сестра. Де вона зараз? Куди вона пішла?»
  
  
  «Я не знаю. Вона тільки що пішла. Прийшли чоловіки, і вона пішла з ними».
  
  
  "Великий чоловік, величезний людина?" - запитав її.
  
  
  «Ні, двоє чоловіків звичайного зросту. Один китаєць, інший білий», - відповіла вона. «Вони ж, що прийшли і зняли у мене кімнату».
  
  
  "Що ще?" - зажадав я. "Скажи мені, чи ти знаєш що-небудь ще?"
  
  
  «Більше нічого немає», - сказала вона, і він почув, як у її голосі швидко повернулася різкість. Її повинен був перешкодити гей подолати свій страх. Її рвонув уперед і кинув в кімнату поруч з майданчиком другого поверху. Її, схопив її і жбурнув до стогнати. Вона відскочила від нього, і страх повернувся в її очі. «Я тобі все розповіла, - закричала вона.
  
  
  «Я не вірю тобі, - сказав я. «Я збираюся перевершити тебе, просто щоб допомогти твоїй пам'яті». Її схопив її, і вона важко проковтнула.
  
  
  «Почекай», - сказала вона. «Voni мені номер телефону. Вони сказали, що я повинен подзвонити туди, якщо міс Ван коли-небудь будуть проблеми в мене вдома». Вона полізла в хвилину і витягла зім'ятий листок паперу. Її взяв його і сильно штовхнув її в стіну. Вона
  
  
  говорила правду, її знав. Більше не було. Операції була такою, що більше гей, нічого не сказали б. Її, вийшов за двері і зробив три великі стрибки по сходинках. Досягнувши першого поверху, її почув, як вона кричала мені вслід.
  
  
  «А що щодо всіх неприємностей, які ти тут викликали, великий негідник?» - крикнула вона. "Ви повинні заплатити за це!"
  
  
  Її, усміхнувся ей. - «Скаржтеся в Better Business Bureau».
  
  
  Сьома глава.
  
  
  Мені потрібно було змінити номер телефону, адреса. Їй подзвонив в поліцейське управління Нью-Йорка і, перебравши незліченна кількість повідомлень, підійшов до комісара. Дав ему свій ідентифікаційний номер.
  
  
  «Ви можете перевірити мене в штаб-квартирі AX у Вашингтоні», - сказав я. «Але мені потрібна адреса, який співпадає з номером телефону, який його дав тобі, і швидко».
  
  
  «Ми перевіримо вас, добре», - сказав комісар. Він дав мені спеціальний номер прямої лінії. «Подзвони мені через п'ятнадцять хвилина». Її повісив трубку і шталь чекати в тіні дверних прорізів, мій шведів все ще була мокрою і пошарпаним. Це були страшенно довгі п'ятнадцять хвилина, але коли їй знову подзвонив, в його голосі пропала настороженість. Він, очевидно, перевірив з Хоуком.
  
  
  «Цей телефон в залі в квартирі 6-B на Дев'ятій авеню, 159.
  
  
  Він запитав.- Вам потрібна допомога?»
  
  
  Її подумав про це на секунду. Зазвичай її б сказав «так», але це була розумна операції. Її не хотів нікого лякати. «Я піду один. Це мій найкращий шанс».
  
  
  «Удачі», - сказав він рішуче. Її повісив трубку, зловив таксі і дав таксисту адресу.
  
  
  ; Коли ми наблизилися до нього, їй сказав ему пригальмувати і просто проїхати mimmo. Це був темний напівзруйнований багатоквартирний будинок, затиснутий між двома горищами. На ґанку розвалилася фігура в сорочці з рукавами.
  
  
  «Поверніть за ріг, і я піду туди», - сказав я. Коли таксі зупинилося, її швидко обігнув горище зліва від багатоквартирного будинку. Її знайшов провулок з іржавим залізним парканом. Перебравшись через огорожу, її і пірнув у темряву вузького провулка, і послав двох обидві сторони тікати. Її переїхав в задню частину багатоквартирного будинку. Зі спини звисали облізлі, поржавілі пожежні сходи. Її, стрибнув, вхопився за нижню сходинку нижній сходи і підтягнувся вгору. Піднімаючись, як кіт-грабіжник, я пішов на початку другої поверсі. Її, зупинився біля вікна і почув, як гавкає собака. Відчуваючи себе злодієм, її поспішив на третій поверсі. Вікно там було прочинене, і, вхопившись обома руками за розколотий дерев'яний підвіконня, її обережно і повільно піднявся. Її чув дихання зсередини і увійшов у темну спальню.
  
  
  В сміття біля стіни спав старий. Її тихенько пройшов через кімнату, відкрив двері в наступну кімнату і вийшов у коридор. Готельні 6B знаходилась поверхом нижче. Її, заглянув через вузьку дерев'яну драбину і подивився вниз. У коридорі нікого не було. Її, спустився сходами й побачив святий з-під день квартири, яку готель; він перебував на початку майданчики другого поверху.
  
  
  Холодна сталь Вільгельміни в моїй долоні, її слухав і чув шепіт голосів всередині кімнати. Я як раз вирішував, повернути ручку тихо або врізатися в двері, коли пролунав постріл, один постріл, невеликий, виразний вибух. Це було схоже на револьвер 22 калібру, але його швидко прийняв рішення.
  
  
  Її iso усіх сил вдарив двері, і вона відчинилися. Її, стояв на колінах, зігнувшись на підлозі, і побачив, як дві постаті зникають в сусідній кімнаті, прямуючи до пожежній драбині. Лінь Ван була нерухомою фігурою в синьому халаті, що лежить на підлозі, з маленькою акуратною дірочкою в центрі її чола. Коли його увірвався, двоє чоловіків озирнулися і побачили, що один китаєць, а другий білий. Білий чоловік зупинився, спробував витягнути пістолет, а потім стрибнув назад, коли в нього врізалися важкі 9-мм кулі Вільгельміни.
  
  
  Їй кинувся в сусідню кімнату, перестрибуючи через его викривлене тіло. Китаєць поставив одну ногу на підвіконня, і її побачив блиск пістолета в його руці.
  
  
  «Тримай, або її вб'ю тебе», - сказав я, хоча це було останнє, що я зробити готель. Пістолет в його руці був наполовину піднято, і він застиг на місці, одна засадах вилетіла через вікна, одна засадах всередині. «Не рухайся», - сказав я. «Просто кинь пістолет».
  
  
  Він довго дивився на мене, а потім, різко змахнувши зап'ястям, повернув пістолет і відстрелив собі голову, принаймні, більшу її частину. Він тримав у руках поліцейський револьвер 38-го калібру. Goggle врізалася йому в обличчя майже впритул, его і мета вибухнула червоним потоком, коли він впав назад у кімнату.
  
  
  "Сучий син!" Її вилаявся, запихаючи Вильгельмину назад в хвилину камзоли. Її, вийшов у вітальню, де лежали Лінь Ван з мирним виглядом. Поруч з її рукою лежало півдюжини пятидесятидолларовых купюр. У мене було три трупи й жодних відповідей, але навіть смерті потім двоє чоловіків сказали одне. Це були професіонали, цілеспрямовані, навчені професіонали з суїцидальної реакцією, яка займається приходить тільки із Сходу. Китайці не ризикували, що його можуть змусити що-небудь розголосити. І він здобув над мною свого роду перемогу.
  
  
  Гаманець Ван стояв на маленькому столику поруч з лампою. Її перевернув його, і з нього випала звичайна суміш шпильок, губної помади, дрібниці і носових хусток - разом з двома маленькими компактними пробками для носа. Її покрутив ih в руці на мить, а потім кинув назад на стілець. Тут годі було шукати. Її, вийшов і спустився по сходах. Її панцир по вулиці, коли почув виття сирен поліцейської машини, що наближається до багатоквартирного будинку позаду мене. Її, помітив, що шезлонг з рубашечными рукавами злетів. Побачивши невеликий трикутний парк, довжиною не більше кварталу, в її селл на один з безлюдних лавок. У мене все ще не було відповідей, які її готель, і жахливий неспокій все ще вирувало в мені. Але деякі речі тепер не викликали сумнівів, і він почав складати частини разом, сидячи там один. Її б подзвонив Хоука, але її готель і зібрати якомога більше, перш ніж це зроблю.
  
  
  Все це було підлаштовано, щоб втягнути мене в це, і вбити. Початковий дзвінок надійшов від нашого друга-співробітника Чан Лі. Її, хмикнув. "Групи", чий-мій!
  
  
  Її провів близько півгодини, розмірковуючи, а потім подзвонив Хоука. Він все ще був в офісі. Коли їй коротенько розповів йому про те, що трапилося, він повинен був погодитися з тим, що китайська розвідка зазначила мене за вбивство.
  
  
  «Але якби її проклятий, якщо дізнаюся чому, Нік, - сказав він мені. «За винятком того, що вони впевнені, що це дивна компанія. Ви знаєте, що вони тільки що зробили? Вони відмовилися від участі у Світовій конференції лідерів! Вони не збираються брати участь в ній».
  
  
  "Вони пішли?" - вигукнув я. «Конференція повинна відкритися завтра вранці? Це дивне зауваження, добре».
  
  
  «Вони раптом заявляють, що у Мао і його співробітників не було часу підготуватися до належного участі», - сказав Хоук. «Тепер це чиста нісенітниця, і сама проклята причина витягнути капелюх в останню хвилину».
  
  
  Хоук на мить зупинився. «Все це не має особливого сенсу. Послухайте, її буду в Нью-Йорку через пару годин. Ми використовуємо цей старий коричневий кам'яний будинок на східній сорок п'ятої вулиці в якості польової бази під час конференцій. Чарлі Він зараз там. Продовжуйте. скінчив, відпочинь, скоро побачимося ".
  
  
  Це була довгоочікувана ідея, і коли її, попрямував до адреси, який він згадав, її подумав, чи немає якоїсь реальної зв'язку між відходом червоних китайців з конференцій та спробою Чун Лі вбити мене. Коли вони пішли, у співпраці не було необхідності, але у нього все ще була прекрасна можливість. Він мотав наживку, на яку він знав, що я піду і помщуся. Це може все пояснити.
  
  
  Її підібрав крок, зловив таксі і попрямував до кам'яного будинку на краю Першої авеню, звідки відкривався вид на вогні Іст-Рівер. Він відправив мене в кімнату, щоб її трохи поспав, і віддав мою одяг кравцеві на всю ніч для прасування. Її прокинувся через кілька годин, коли прибув Хоук. Він усе ще виглядав втомленим і стомленим, і його наділ свежевыглаженную одяг, щоб приєднатися до йому для кави в передпокої на першому плані поверсі.
  
  
  «У них повинна бути причина, раптом вести себе так, як ніби конференцій була...» Я дозволив фразі повиснути на цьому незакінченому і побачив, як очі Хоука потемніли, коли вони зустрілися з моїми.
  
  
  «Ти збирався сказати« заражена », - сказав він дуже повільно. "Ні." Він безуспішно намагався переконати свої слова. «Ні, цього не може бути».
  
  
  «Це не тільки можливо, але і є», - сказав я, встаючи зі стільця, мене охопило холодне збудження. Всі шматочки раптом встали на свої місця.
  
  
  «Ви думаєте, що вірус призначений для використання проти Всесвітньої конференції лідерів», - рішуче заявив Хок.
  
  
  «Це повинно бути так», - сказав я. «Це пояснює все - спробу Чон завадити мені повернутися з Карлсбадом. Не те щоб він боявся, що карлові вари міг розкрити, де він сховав X – V77. Він боявся, що карлові вари розповість, в чому полягав план».
  
  
  «Ви думаєте, що китайські червоні працюють з японцями Карлсбада?» - запитав Хоук.
  
  
  «Ні, його так не думаю», - відповів я. «Але вони побачили, що перед ними відкрилася прекрасна можливість, і вирішили скористатися нею. Якимось чином, перед битвою на фермі, вони дізналися про план Карлсбада. Може бути, вони чули, як він і інші обговорювали це, коли вони підкралися до них Потім у бійці карлові вари був убитий пострілом в голову, і решта втекли. Лі Чун знав, що вони продовжать виконувати план. Коли прибув його, у нього була готова історія для мене. Острів проковтнув її, не моргнувши оком ".
  
  
  «Я теж», - тихо сказав Хок.
  
  
  «Це було розумно», - відповів я.
  
  
  «Вони вбивають всіх важливих людей, що займають керівні посади в світі», - сказав Хоук. «Одним точним ударом, адже вони всі разом на конференціях».
  
  
  «За винятком червоних китайців», - спростував повідомлення в змі її ему. «Ну, там не буде. Ih люди будуть живі і здорові. Коли X – V77, нарешті, вб'є всіх інших лідерів, у всьому світі виникне вакуум гігантських розмірів, вакуум, в якому вони зможуть рухатися, як завгодно. voni готелі ".
  
  
  «Ви повинні скасувати конференцію, перш ніж вона відкриється завтра вранці», - сказав я.
  
  
  Хоук подивився на мене, ніби її втратив розум
  
  
  "Неможливо!" - відрізав він. "Її не можна скасувати зараз. Звичайно, не тому, що у нас є теорія, якою б гарною вона нам була. Ви побачите, як ми переконуємо всіх цих людей в цій фантастичній штуці? І ви побачите, до чого це призведе на голову Америці? Крім того, з-за чистої механіки скасувати це неможливо. Все зайшло надто далеко, щоб зупинятися ».
  
  
  Він був, звичайно, прав, і мене раптом пройняв озноб. Слухаючи плоский монотонний голос Хоука, його задавався питанням, чи він справді вірить у те, що говорить. Він намагався заспокоїти мене чи себе?
  
  
  «Ви Знаєте, вони не можуть цього зробити, навіть якщо вони прийдуть, щоб спробувати», - сказав він. «На території Організації Об'єднаних Націй та прилеглих районах буде найбільша концентрація сил безпеки, які коли-небудь зібраних в одному місці»
  
  
  Він відкрив портфель свого аташе і намалював карту території Організації Об'єднаних Націй. < ЦРУ займається перевіркою допускати всіх і всіх зсередини. Їм допомагає співробітники служби внутрішньої безпеки Організації Об'єднаних Націй. Ih доповнюють ретельно перевірені приватні поліцейські агентства. Агенти ФБР і Казначейства забезпечують безпеку всередині Скупщини Сам зал. У семи входів до Зали зібрань ми на розміщення наших людей, які будуть сканувати кожного, хто входить, виглядаючи всіх, хто може спробувати проникнути всередину з підробленим роздільною здатністю. Звичайно, вони помітять кого-небудь розміром з карлсбадского японця. Її б теж отримав двох його приятелів нормального росту. Нік, ти ж знаєш, які у нас зіркі очі ".
  
  
  Їй кивнув. Це було досить правдою, але неспокійне, гостре відчуття, яке його випробовував на собі в останні кілька днів, знову повернулося. Хоук намалював олівцем всі вісімнадцять акрів території ООН.
  
  
  «Зовні поліції Нью-Йорка заповнила весь район», - сказав він. «Вони витягли зайвих чоловіків навколо кожного району. Всі виїзди скасовані. Перша авеню, Сорок Друга вулиця і Сорок восьма вулиці кишать поліцейськими в уніформі і цивільному. Уздовж Іст-Рівер будуть патрулювати поліцейські катери і їм будуть допомагати два патрульних катери берегової охорони. Він щільно прикритий у всіх можливих місцях. Вони не змогли б підійти досить близько, щоб відкрити флакон у Залі зборів, якщо б вони вистрілили в нього, навколо ракети.
  
  
  "Тобі це не подобається, а, Нік?" - прокоментував Хоук. «Чесно кажу, я не думаю, що вони здадуться, і якщо вони це зроблять, вони побачать, що їм не пройти».
  
  
  «Вони покажуть», - пробурмотів я. «Вони повинні це зробити, навіть якщо це тільки невдача. Це ih шанс, ih єдиний шанс»,
  
  
  «Добре, - похмуро сказав Хоук. Це все ще твоя дитина. Її нікуди тебе не призначу. Ви граєте як хочете. Голосування за ваші документи про допуск до внутрішньої безпеки. Вони дозволять вам відправитися в будь-яку точку території Організації Об'єднаних Націй ".
  
  
  "Є шанс, що карлові вари може заговорити?" - запитав її, взявши маленьку картку і значок.
  
  
  Хоук похитав головою. «Він тоне. Пульс слабкіше, серцебиття сповільнився».
  
  
  «Кравець! - У скільки завтра конференція почнеться?»
  
  
  «Рівненської о десятій ранку Тато відкриє конференцію короткою молитвою», - сказав він. «Президент Сполучених Штатів буде слідувати, вітаючи гостей».
  
  
  Хоук пішов. Її помітив телефон в одній з кімнат і зателефонував мені додому. Він пролунав тільки один раз, і голос Рити відповів схвильовано.
  
  
  "Де ти?" - відразу сказала вона. "В аеропорту?"
  
  
  «Я все ще в Нью-Йорку», - сказав я. Навіть за телефонним дротом її, відчував, як вона замерзає.
  
  
  «Я не знала, що ведення дель займає так багато часу», - сказала вона.
  
  
  Її, усміхнувся. «Це не завжди, але на цей раз у мене було багато дель. Її, повернуся завтра».
  
  
  «Я почекаю», - сказала вона несподівано м'яким голосом. «Ценымногие довше, якщо доведеться. Будь обережний, Нік».
  
  
  Її повісив трубку і зрозумів, що дзвонив не тільки для того, щоб сказати це. Мені потрібно було поговорити з нею, дивна, раптова потреба, майже передчуття, що, можливо, у мене ніколи не буде іншого шанс. Її повернувся в маленьку кімнату і жим лежачи на вузьке ліжко, трохи більше розкладачки. Час для роздумів, для роздумів, для занепокоєння пройшло. Час діяти було близько.
  
  
  Її змусив себе закрити очі і змусив себе заснути, відкинувши всі думки, крім потреби у відпочинку. Її досліджував цю техніку багато років тому. Це пропрацював кілька годин.
  
  
  * * *
  
  
  Її прокинувся, коли настав світанок, і швидко одягнувся. Місто було сплячим гігантом, все ще вкриті сірим брудною ковдрою. Її повільно пройшов через Першу авеню до будівель Організації Об'єднаних Націй.
  
  
  Її не зробив нам одного кроку по проспекту, коли на мене зійшлися шестеро кращих детективів Нью-Йорка. Мені довелося показати пропуск ще п'ять разів, перш ніж її нарешті потрапив в головну будівлю. Її повинен був визнати, що це була хороша охорона, і, можливо, Хок був прав. Але її весь час згадував, як ретельно охороняється завод у Камберленде, де все почалося.
  
  
  Її глянув на годинник. Шість годин. Через чотири години світ зробить перший крок на шляху до справжнього міжнародного співробітництва - або ворог, проти якого немає захисту, розтрощить його лідерів. Її почав неспішну прогулянку по всій території Організацій Об'єднаних Націй, починаючи всередині его стін і переходячи з поверху на поверсі.
  
  
  Її все ще хотів, все ще перевіряв, все ще намагався знайти якусь дірку, оскільки будівля оживало все більше і більше людей - звичайних делегатів ООН, спеціальних делегатів, важливих спеціальних гостей, орди і натовпу газетярів і телевізійників, всі з зазори, все ретельно перевірено. У семи входів до Зали зібрань її бачив, як ці люди змішалися з поліцією і охоронцями ООН, ih очі металися з обличчя на обличчя, проникаючи в кожного, хто підходив до них. З одного боку її побачив Хоука, який стояв поруч з капітаном поліції, і підійшов до нього.
  
  
  «У кого є дозвіл сюди сьогодні вранці?» Її запитав. Капітан поліції подивився на довгий список в руці.
  
  
  "Крім журналістів, гостей і делегатів, тільки ретельно відібрані і перевірені співробітники банкетного обладнання, яке постачає ООН скатертинами, серветками та обладнанням для цих величезних обідів. Одна вантажівка з людьми у nen привезе необхідне припаси для справи ".
  
  
  «І чоловіки були очищені і перевірені, ви говорите, - повторити його.
  
  
  «Ретельно», - сказав капітан. «На ih пропусках теж є ih фотографії».
  
  
  «На всіх проходах в Камберленде теж є фотографія», - пробурмотів я.
  
  
  Очі Хоука замерцали. «І нам один сторонній не зламав Камберленд, Нік, - тихо сказав він. «Це був карлові вари, пам'ятати, надійний внутрішній людина».
  
  
  Її, кивнув і поплентався геть. Надійний внутрішній чоловік. Може карлові вари мати тут его, всередині, працювати з ним? Може напругу бути передано цьому з математики? Тоді безпеку світу не буде мати значення. Це була можливість, але я повинен був відмовитися від нах. Прийняти це означало піти додому і забути облад всім. Неможливо було перевірити всіх, кому вже допустили.
  
  
  Її глянув на годинник. Дев'ять годин. Її побачив порожню телефонну будку і прослизнув всередину. Їй зателефонував у лікарню Уолтера Апеннінського і запитав про Карлсбаді. Він все ще був у комі, і його серцебиття продовжувало слабшати. Її поклав трубку і спустився по сходах, подалі від порушеної гуде шуму натовпу. Її повинен був заспокоїтися. Її нічого не придумав. Безпека була приголомшливою.
  
  
  Її зупинився на першому плані поверсі і спостерігав, як прибув президент Сполучених Штатів в оточенні співробітників секретних служб, поліції Нью-Йорка і охоронців ООН. Її, глянув через головний вхід і побачив більше уніформи, ніж що-небудь ще. Одні чоловіки стояли на постах, інші пересувалися взад і вперед, циркулюючи в натовпі. Її Величність королева Англії увійшла в будівлю милою, врівноваженою фігурою. Наступними були росіяни, незворушні, з нерухомими посмішками. Її знову побачив з ними величезна кількість поліцейських і охоронців.
  
  
  Може бути, Хоук все-таки був прав. Що він сказав, запитав її, себе. Вони не змогли б підійти досить близько, щоб відкрити флакон у Залі зборів, якщо б вони випустили його навколо ракети. Зауваження застрягла в моїй голів, чекаючи, що її знову его розгляну. А потім зненацька застигла на місці, волосся на потилиці стало дибки. Може, їм і не треба було нам в сам зал, нас в ракеті. Все, що їм було потрібно, - це щось настільки ж ефективний. Її подумав про те, що мені сказали про властивості X – V77. На відміну від деяких штамів, потребують особистого контакту, він був сто відсотковий ефективний у повітрі. Все, що потрібно було зробити людям Карлових Вапна, - це звільнити його в Залі нарад.
  
  
  Мої годинник показував дев'ять тридцять п'ять. Її, повернувся і побіг вниз по сходах, mimmo першого підвалу з рядами папок і кабінетів, mimmo другого і вниз в третій, де довгі ряди труб тяглися вздовж вузьких коридорів. Її, подивився в самий довгий коридор і побачив у далекому кінці ремонтника. Її покликав його і побіг. Він чекав, спостерігаючи, як я мчу до йому.
  
  
  Восьма глава.
  
  
  Її, звичайно, тоді цього не знав, але в цей момент на розі Третьої авеню і П'ятдесят першої вулиці загорівся червоний брильов. Фургон із закритими панелями Superior Banquet Supply Company зупинився. Двоє чоловіків у таксі спостерігали за парадом міні-спідниць, перетинають перехрестя. Коли день ih вантажівки були розчинені, у них не було часу зробити більше, ніж відкрити рота, перш ніж вони були вбиті.
  
  
  За однією пулі було випущено рушниць з глушниками. Двоє чоловіків, обидва зі Сходу, стрибнули у вантажівку, відштовхнули тіла і рушили в дорогу, коли загорівся зелений брильов. Вони швидко згорнули на Третій авеню, а потім на наступному розі і зупинилися перед забитим будівлею, яке планувалося знести. Величезний чоловік, що рухався на подив швидко для свого зростання, відкрив задню частину вантажівки і втиснувся всередину.
  
  
  Тим часом двоє інших відкрили двері між водійським відсіком і задньою частиною автомобіля. Вони заштовхали двох мерців і забрали у них посвідчень особи. Витягнувши фотографії з пластикової кришки, вони замінили ih фотографіями самих себе. Все це зайняло шість хвилина, включаючи очікування біля світлофора.
  
  
  Вантажівка et Supply Company знову рушив в шлях в ООН.
  
  
  Ih зупинили на першій черзі поліції, показали сертифікати і пропустили. Ih зупиняли ще двічі, і кожного разу поліція порівнювала фотографії з пасажирами вантажівки і передавала ih далі.
  
  
  Вони повільно під'їхали до бічного службового входу в будівлю Асамблеї і вийшли. В задній частині вантажівки опустили невелику металеву рампу, і по ній котили величезний закритий ящик. В ящику лежав повний запас свіжого постільної білизни, скатертин, кухонних рушників та інших банкетних приладдя. І ще одне. Вони вийшли з вантажівки і вкотили величезний ящик в ООН, спустившись по пандусу в підвал.
  
  
  Незадовго до того, як все це сталося, її зв'язався з обслуговуючим персоналом і зажадав показати його недогляд. Він показав мені це, і все було в порядку.
  
  
  Її запитав його. - «Де системи вентиляції, ведуча в Актовий зал?» «Це має бути десь тут».
  
  
  «В кінці коридору поверніть прямо», - сказав він. «Ви побачите повітроводи. Вони екрановані, чотири навколо них, два зверху і два знизу. Чому там щось не так?»
  
  
  «Ще немає», - сказав я, їдучи по коридору. "Ще немає." Її обігнув ріг і помчала за наступним коридором. Повітроводи були на місці, екрани на місці, і її, подивився в невелику металеву табличку під ними.
  
  
  «Вентиляційна система в актовому залі», - свідчить повідомлення. «Керування вентилятором котельні №3».
  
  
  Її приклав вухо до екранів і почув звук піднімається вгору відбору проб повітря. Два воздуховода направляли свіже повітря вгору, а два - назад вниз. Це було ідеальне місце. Все, що їм потрібно було зробити, - це відкрити бульбашка на канал, і через кілька секунд смертоносне хімічна речовина потрапить в Зал зборів.
  
  
  Її, пройшов в обидва кінці коридору. Там був невеличкий коридор, який вів до пожежного виходу. Її пробував. Двері були замкнені зовні, але відкрита по коридору. Її повернувся, минувши ряди труб на рівні голови, і повернув за ріг, ведучий в головний коридор. Її повернувся туди, де зустрів обслуговуючого персоналу. Не було нас, дверних прорізів, нам інших коридорів. Будь-хто досягне каналів, повинен буде пройти цим шляхом. Супроводжуючий пішов, а її зайняв позицію в кутку.
  
  
  Її глянув на годинник. Дев'ять п'ятдесят п'ять. В зеленому, золотом і синьому Залі Асамблеї голосування-голосування повинна була початися Світова конференція лідерів. «Може, все пройде без проблем», - пробурмотів її про себе.
  
  
  Її почув звук приблизно тоді ж. Її підняв очі і побачив двох чоловіків, які штовхають на колесах великий критий дерев'яний ящик. Вони рушили до мене по коридору, і її прочитав літери на проведені обчислення на колісному ящику: «Аксесуари для першокласних сервіс».
  
  
  «Почекай», - сказав я, коли вони підійшли до мене. «Давайте подивимося на ваші карти допускається». Двоє чоловіків вручили мені свої карти. Фотографії відповідали їх. Її, згадав, що сказав капітан поліції про спорядження, яке принесе банкетні приналежності.
  
  
  «Йди, - сказав я. Вони кивнули і продовжили штовхати свій величезний ящик на коліщатах по коридору. Її, відвернувся, щоб не зводити очей з іншого обидва кінця коридора, як раптом, що зрозумів. Не було ніякої чортової причини для того, щоб тут були припаси для банкету. У цьому районі не було навіть пральні.
  
  
  Її розвернувся в той момент, коли один навколо чоловіків вистрілив, і її почув глухий приглушений звук глушника. Їй був би мертвий, він вистрілив би в спину, якщо б її не повернувся. Як би воно нам було, постріл влучив у Вильгельмину, яка займається лежати в кобурі під моєю курткою. Його сила відкинула мене назад, і страшенно боляче, коли важкий Люгер потрапив мені в ребра. Він вистрілив ще раз, коли її падав, постріл влучив мені в висоту, і він відчув гострий, пекучий біль. Її лежав там, відчуваючи, як хвилі темряви намагаються наблизитися до мене, і теплий струмочок крові тече по моєму скроні. Вони вирішили, що зробили це, і продовжили.
  
  
  Її лежав, заплющивши очі, зціпивши зуби, знову борючись з темрявою. Це був постріл, який сморщил мій високий, і завдав шкоди. Її підвівся на лікті, побачив, як крутиться серро-білий коридор, і похитав головою. Він перестав обертатися, і він піднявся на ноги. Її перевірив Вильгельмину. Goggle вдарив по спускового гачка і засувці, викрутилася і затиснула обидва. Вільгельміна поки не стане стріляти.
  
  
  Її швидко рушив вперед на подушечках нога. У цих безплідних коридорах буде до біса мало місць, щоб сховатися, а вони вже завернули за ріг. У мене все ще були в кишені, вони модні шкарпетки, які подарував мені Стюарт. Але якщо її запалю ih і підірву трьох, X – V77 піде разом з ними, вибухнувши вибухом відвертими у вентиляційну систему. Отже, у мене було гарне зброю, яке я не міг використовувати, і пістолет, який він не міг стріляти. І час вийшло.
  
  
  Мене охопила сильна лють. Вони б не вилили цей проклятий пухирець в канал. Нам зараз, нам потім всього цього. Чунь не в готелі сидіти покласти руки і насолоджуватися торжеством свого хитрого розуму. Її включив швидкість, і коли її врізався у кут і облетів его.
  
  
  Величезний приятель Карлсбада -японець виходив навколо великого дерев'яного ящика з пляшечкою в руках; третій чоловік допомагав ему.
  
  
  В одній руці у мене була Вільгельміна, а в іншій - Хьюго. Коли її врізався в стіну, її жбурнув стилет на того, у кого в руках був екран. Лезо увійшло в его високий. Він напружився, а потім зім'явся, і екран впав на нього. Вільгельміна пролетіла в повітрі й спіймала другого ублюдка відверті ему в частці. Він упав на спину, коли кров юшила навколо сильної рани. Гігантський японець на мить застиг, все ще стоять однією ногою в дерев'яному ящику. Її, вирушив за ним, і він прийшов мені назустріч. Коли її кинувся, він жбурнув бульбашка у відкритий вентиляційний канал. Згадуючи свої футбольні дні в коледжі, її крутився, перевертався і стрибав вгору і назад одночасно.
  
  
  Її, відчув, як мої пальці зімкнулися навколо пухирця, коли він летів по повітрю, і, коли її впав, його, вхопився за нього, утримуючи його від себе. Мій гол вдарилася об бетонну підлогу, і на мить її побачив зірки. Японець вдарив мене черевиком в груди. Її, відчув, як у мене перехопило подих, чим боляче, але я відкотився, все ще стискаючи пухирець над головою. Я не міг дозволити йому було роздобути це у свої величезні руки. Він був на мені зверху, весь его триста двадцять п'ять фунтів, тягнувся за міхуром. Моя рука все ще була над моєю головою. Її відкрив його, нехай флакону скотитися по підлозі і своїми пальцями відправився его по коридору.
  
  
  Японець вилаявся, і я відчув, як його оленка знизився, коли він почав пірнати за бульбашкою. Обернув обома руками дубову ногу і скрутив. Він важко впав на одне кожному людові, коли з нього вирвався g? n? generale, ніж боляче. Її вдарив його его плечем, і він впав на бік. Він відкотився і потягнувся за бульбашкою, що лежить в межах досяжності біля іншої стіни.
  
  
  Мою ногу потрапила туди першою, iso усіх сил впавши на його пальці. Він закричав від боляче і автоматично відсмикнув руку. Її уперся пальцем в пляшечку і рушив его далі по коридору, сподіваючись, кравець візьми, він не зламається. Гігант був на ногах і кинувся на мене. Її, знав, що краще не намагатися зустріти цей людський локомотив лицем до лиця. Її, повернувся і отримав тільки частина його прагнення. Цього було досить, щоб вдарити мене об стіну з такою силою, що я відчув, як тремтять мої кості. У нього була частка секунди, щоб вирішити, чи йти за мною чи за пляшкою. Вірний своїй місії, він пішов за пляшкою. Коли він промчав mimmo мене, її виставив ногу, і він впав на підлогу, і будівля затряслося. Її вдарив його его ще однією ногою в щелепу, він перекинувся і моргнув. Він бачив, що їй доведеться забрати мене, перш ніж він отримає пухирець. Їй дозволив ему встати на одне кожному людові, і замахнувся, вдаривши його ідеальним ударом по кінчику щелепи. Його очі перетнулися, і він упав навзнак, але тільки на мить. Одних людей це могло б убити, і більшості інших. Але цей хлопець знову вставав на ноги.
  
  
  Але частина сили з нього вийняли. Її знову замахнувся і різким, стинають ударом відкрив двухдюймовую рану над його правим оком. Її послідував за ним прямо, і він вчасно повернув голову, щоб не потрапити в щелепу. Він зачепив його широку плоску вилицю, і він відчув, як вона зламалася. Він опустив голову і стрибнув уперед. Її намагався ухилитися, але не зміг. Його величезні руки обвилися навколо мого тіла, і я відразу відчув силу цієї людини, як ведмедя грізлі. Опустивши голову, він притиснувся до моїх грудей, потягнувши вперед за талію. Її, відчув, що мої ребра вотум-вотум зламаються. Мої руки були притиснуті до боків, і він не міг розірвати хватку его.
  
  
  Її різко і швидко підняв кожному людові, вдаривши його в пах. Її, відчув, як він задихнувся від боляче, і мене кинуло через коридор в стіну. Її, відскочив від нього і впав на підлогу. Біль взяла своє, але вона також приєднується его в дику лють. Він пірнув і налетів на мене. Падіння будівель в мене не може бути гірше. Моє дихання перервав мене в одному сильному пориві, і біль пронизав всі частини мого тіла. Він встав, але вона дивилася крізь завісу сірості, намагаючись віддихатися. Її, відчув, як його величезні руки схопили мене за шию, і мене підняли, як дитину, і знову вдарили об стіну. На цей раз сірість стала чорною, і її ледь усвідомив, як впав на підлогу.
  
  
  Її, похитав головою, діючи виходячи навколо автоматичних рефлексів і переживань, вихідних навколо минулого. Її глибоко зітхнув і знову похитав головою. Завіса піднявся. Це була всього лише секунду або дві. Але здоровань повернувся до пухирця. Зосередившись, її побачив, як він підняв його, і побіг з ним до відкритого вентиляційного отвору, прямуючи до мене. Її був на відстані витягнутої руки від мерця, Хьюго стирчав навколо виска. Її, простягнув руку, схопив стилет, витягнув його і жбурнув по ситуації лежати, оскільки гігантський японець був менш ніж в кроці від повітропроводу.
  
  
  Він ударив його его в ліву сторону, і я побачив, як він глибоко увійшов у величезний простір плоті. Він зойкнув, зупинився і похитнувся. Його обличчя спотворилося від боляче, він простягнув ліву руку і витягнув стилет. Це зайняло всього секунду, але секунда
  
  
  все, що мені було потрібно. Її був на ногах і пірнув за ним. Коли він висмикнув лезо навколо свого тіла, його поцілив у праву. Він відсахнувся, і його вихопив бульбашка у нього з рук. Її пригнув його руку, коли вона повернулася, щоб схопити мене, і завдав різкий аперкот. І знову він позадкував.
  
  
  Її, нахилився і підняв Хьюго. Він вийшов вперед, і він присів, тримаючи пляшку в одній руці, а Хьюго - в іншій. Він пірнув за флаконом. Її підняв стилет короткою дугою і розрізав його горло. Спалахнула червона лінія. Він підняв одну руку до горла, полуобернулся до мене, потягнувся до мене і впав на одне кожному племені. Він почав вставати, потім впав на бік, і він спіткнувся об стіну.
  
  
  Все моє тіло тряслося і пульсувало, і їй важко дихав. Її, подивився на тонкий флакон у руці, міцніше стиснув його пальцями і надовго притулився до стогнати. Потім, як і раніше, спираючись на стіну, її повільно рушив назад по коридору. Її обережно піднявся по сходах.
  
  
  Її зупинився, коли дістався до основного поверху, і вийшов у вестибюль, закривавлений, в синцях, побитий. Копи накинулися на мене, але я її підняв пухирець.
  
  
  «Легше, хлопці», - сказав я. Її, глянув на великий годинник біля протилежної стіни. Було чотири хвилини на одинадцяту. Тільки що закінчилася вступна молитва Папи. А карлові вари тільки що помер у лікарні Уолтера Апеннінського. Голос тільки тоді я не знав про Карлсбаді.
  
  
  «Доставте мені Хоука, AX, за межі Актового залу», - сказав я з зусиллям, притулившись спиною до стогнати, і раптово відчувши себе дуже втомленим. Коли Хоук спустився, він глянув на пухирець в моїй руці, і його губи стиснулися. Її передав ему.
  
  
  «Вони ледь не потрапили в повітроводи кондиціонування. Скажіть їм, у Камберленде, щоб вони не втратили його знову», - сказав я.
  
  
  «Я зроблю це», - тихо сказав він. "Ви хочете доповісти мені зараз?"
  
  
  «Завтра», - сказав я. «Я збираюся сісти на літак і повернутися в Вашингтон».
  
  
  «Спочатку умийся», - сказав він. «Акуратність - частину того, щоб бути агентом AX». Її, подивився на нього і побачив слабкий вогник в його очах. «Я радий, що ви не вірите мені на слово», - додав він. Її, хмикнув. Це був його спосіб зробити комплімент.
  
  
  Її вийшов через будівлі і знову подивився на символ світового співробітництва. Їй був позбавлений всіх емоцій, як людина, перебрався через край пекла. Тільки два чоловіки знали, наскільки тісним було світове співробітництво до світової катастрофи. Але тепер їй дозволив сяяти перемоги в моїх очах. У Пекіні Чун Лі скоро дізнається, що якимось чином де-то его кмітливість зазнала невдачі, і, не будучи на самому делле впевненим, він дізнається, що я зіграв свою роль у цій невдачі. Ми зустрінемося знову, він і її, так чи інакше.
  
  
  Її вимився в коричневому будинок, який ми використовували під час конференції, а потім сель на шатл до Вашингтона.
  
  
  Рити не було вдома, коли прийшов до себе додому, і її приготував для нас, бурбон, коли вона повернулася з продуктами. Вона впустила сумки і полетіла до мене на руки. Її губи були солодкими і теплими, і нагадували обладнання всіх хороших речах. Її розповів гей, що трапилося, і вона розповіла мені про смерть свого дядька. Коли ми почали другу порцію напоїв, вона кинула на мене глибокий задумливий погляд.
  
  
  "А що тепер відбувається з X – V77?" запитала вона.
  
  
  «Це повертається в Камберленд».
  
  
  Вона сказала. - "А що відбувається з питаннями мого дядька?" «Вони все ще мають рацію, ви знаєте. На них все ще немає відповіді. Продовжуємо створювати і накопичувати бактерії, від яких у нас немає захисту? Продовжуємо ми ризикувати вбити мільйони людей?»
  
  
  «Я не відповідаю на питання», - сказав я. «Я тільки що гасив пожежі. Я не можу відповісти, чи варто нам робити сірники, які запалюють вогонь».
  
  
  "Це повинно так бути?" запитала вона.
  
  
  «Так», - сказав її ей. «Це підходить для мене. Вони, відповіді, які ви хочете, не мені давати».
  
  
  "Думаю, що ні", - сказала вона. Вона нахилилася вперед, і її губи знайшли сенс. Мій великий палець пестив маленькі м'які кінчики її грудей. Це був той вогонь, який її готель загасити.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"