Шкловський Лев : другие произведения.

21-30 Збірка детективів про Ніка Картера

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  
  
  
  Шкловський Лев
  
  
  
  
  
  21-30 Збірка детективів про Ніка Картера.
  
  
  
  
  
  
  
  21. Населений пункт росії, у Венеції Mission to Venice
  
  
  22. Подвійна ідентичність Double Identity
  
  
  23. Кабіна диявола The Devil s Cockpit
  
  
  24. Китайський скарбник The Chinese Paymaster
  
  
  25. Семеро проти Греції Seven Against Greece
  
  
  26. Корейський тигр A Korean Tiger
  
  
  27. Призначення: Ізраїль Assignment: Israel
  
  
  28. Червона гвардія The Red Guard
  
  
  29. Брудна п'ятірка The Filthy Fivе
  
  
  30. Яскрава блакитна смерть The Bright Blue Death
  
  
  
  Нік Картер
  
  Населений пункт росії до Венеції
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  Населений пункт росії до Венеції
  
  
  
  переклав Лев Шкловський в пам'ять про загиблого сина Антона
  
  
  
  Оригінальна назва: Mission to Venice
  
  
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  РИМ, лютий. (Рейтер) - Сьогодні вночі в північній частині Адріатичного плаття зник американський реактивний бомбардувальник, імовірно несе атомну бомбу. Літак здійснював звичайний риболовлю з бази на півдні Австрії, на іншу базу в Іспанії. Остання зв'язок машини була з цивільної радіостанцією в Трієсті. Це був звичайний штопора про погоду. Наскільки відомо, очевидців авіакатастрофи немає. Представники ВПС США на місцях відмовилися від коментарів, за винятком того, що якщо б у машини була атомна бомба на борту, то вона не була б заряджена...
  
  
  
  У Парижі було холодно. Сніг ліниво падав пластівцями біля розкішного готелю «Крильон», але Нік Картер не помітив снігу; шовкові штори в його номері були запнуті, і він цілував Жоржетту. Це був, подумав Киллмастер, коли її теплі, вологі губи припали до його губ, а її маленький гострий язичок дражнив його, відмінний спосіб почати новий день. Жоржетта Дюкло була чудовою секс-машиною. Ви натиснули кнопку — у цьому випадку все, що вам потрібно зробити, це поцілувати маленьку загострену груди — і ee мотор почав гудіти. Був тільки один спосіб зупинити двигун Жоржетты — обняти ee.
  
  
  Раптово Жоржетта відштовхнула Ніка і подивилася на нього вузькими зеленими очима. "Ніколас Картер, ти ще не сказав, що любиш мене!" Її англійська був з густим французьким акцентом.
  
  
  На ній була тільки піжамна куртка Ніка, застібається на один гудзик, і вона виглядала як красива лялька. Жоржетте було всього двадцять років, і вона була сексуально розвинена не по роках, навіть для француженки. Нік знав її багато років, з тих тхора, як вона була довжезною дівчиною з довгими ногами і прищами, і він не бачив її давним-давно, до вчорашнього вечора. Він випив на ніч у кафе на Монмартрі, коли вона з'явилася навколо нізвідки поруч з ним, вся доросла і красива. Жоржетта покинула свою власну компанію і збиралася пізніше забратися в його ліжко.
  
  
  Нік знову притягнув її до себе. — Je te більше не існує глухий кут вертикально tres jolie, — пробурмотів він її ароматні світле волосся.
  
  
  Вона знову почала відмежовуватися, але він утримав її на згині сильної руки. — Це не те ж саме, — видихнула Жоржетта. «Звичайно, її красива. Так кажуть навіть дурні парові. Але я хочу, щоб ти любив мене, Нік. Дійсно любив мене.
  
  
  Нік Картер, зітхнувши відпустив її. Хема б вони нам були, старими або молодими, завжди так і виявлялося такими. Voni готелі почути, що ih іншого. Киллмастер був не без недоліків, але він не брехав. За винятком здійснення своєї професії.
  
  
  Він схвильовано подивився на стелю, спрямував погляд на одного з пустуючих путті — в Крийоне все було у вищій мірі рококо — і постарався не засміятися. Він підняв праву руку і подивився в очі Жоржетте.
  
  
  — Я не можу брехати тобі, люба. Я не люблю вас. Її ніколи не любив жінку. Я не можу зробити це. Це старе сімейне прокляття Картерів. Нам не дозволено нікого любити. Лягати спати: так. Дуже подобаються: немає. Дуже сумно.'
  
  
  Жоржетта підозріло подивилася на нього. Піжамна куртка відчинилися, оголивши дівочу груди з крихітними сосками полуничного кольору. Вона прикусила повну нижню губу. "Ти великий дурень!"
  
  
  Нік посміхнувся. — Безсумнівно, любов моя.
  
  
  Вона присіла поруч з ним і підстрибнула на матраці.
  
  
  «Me trouves tu sympiqueque?»
  
  
  Нік усміхнувся. 'Розраховуй на це. Je t'aime est. Ти мені дуже подобаєшся, Жоржетта. Ти милий. Ти ще й гаряча незаймана, і мені здається, назавжди просто покінчити з цим, поки...
  
  
  Дівчина зробила негарне обличчя. «Як так незаймана? Що це означає?'
  
  
  Неважливо, дитинко. Одягнися і зникни. І будемо сподіватися, що твій батько або після виконання прецизійної геометрія деталь ніколи не дізнаються. Це може викликати міжнародний інцидент, а моєму босові це не сподобається». Батько Жоржетты був видним членом дипломатичного корпусу, а її нинішній після виконання прецизійної геометрія деталь — у нах ih було кілька — був аташе президента Франції.
  
  
  'Немає', — твердо сказала дівчина. — Я не буду одягатися — ще немає. Вона відкинулася на Ніка своїм гнучким тілом. Вона обвила стрункою стрункою ногою его м'язисті стегна і почала цілувати його.
  
  
  'Її люблю тебе, Нік!'
  
  
  У двері обережно постукали.
  
  
  'Мерде' — сказала Жоржетта. 'Йдіть. Аллезвус і!"
  
  
  «Энтрез», — сказав Нік Картер. Він натягнув на них простирадла. Увійшла літня покоївка з підносом з накритою посудом. — Ваше замовлення, мсьє.
  
  
  — Добре, — сказав Нік. « Вкладете його туди, добре? Він підморгнув надутою дівчині. — Бачиш, її навіть ділюся з тобою своїм сніданком.
  
  
  Покоївка подала піднос на ліжко з нічого не виражає особою. Що це? Всі американці були сексуальними маніяками, а ці молоді дівчата - ах!
  
  
  Вона швидко пройшла через кімнату, нагнувшись, щоб підібрати спідницю, жовті штани, панчохи, пояс. Вона домоглася ih на стілець і підійшла до дня. — Не назавжди ще що-небудь послуг, м-сье?
  
  
  Нік сказав з набитим круасаном ротом: «Ні. Спасибі.' Жоржетта виглядала розлютованої.
  
  
  Покоївка закрила двері, але не пішла відразу. Вона сиділа, притулившись вухом до дня, і ee непримітному старечому обличчя було тужливий вираз. Молодість. Любов. Mon Dieu - це триває так недовго!
  
  
  У кімнаті задзвонив телефон, і вона почула, як чоловік відповів. Симпатичний звірюка, цей хлопець. Які м'язи! Вона слухала його голос, бадьорий і приємний, але з якимось прохолодним відтінком, що долинав з-за тонкої день.
  
  
  — Картер — о, доброго ранку, бос. Ну ні, сер. Не те щоб одіна. Яка? Але, сер, її тільки що прийшов. Так-так, його знаю. Я завжди ризикую...
  
  
  Тиша. Потім вона почула, як він сказав тихим голосом: «Перестань, дитинко. Не зараз. Це робота.
  
  
  Потім: «Добре, сер. Її лечу наступним літаком. До побачення, містер.
  
  
  Клацання опускається ріжка. Дівчина запитала: «Ти повертаєшся в Штати, Нік?»
  
  
  'Так. Її повертаюся в Штати, кравець візьми... Негайно. Негайно! Одягайся, дитинко, і виходь. Може бути, її побачу тебе знову і...
  
  
  «Ні! Ще немає. У нас ще є час, щоб...
  
  
  — У нас немає часу, Жоржетта. Коли бос свисне, її йду. Це важлива річ, бачите. Est d urgent. Багато грошей.'
  
  
  'Мені все одно. У нас ще є час для любові.
  
  
  'Не назавжди.'
  
  
  'Тьху ти!'
  
  
  Пролунав стукіт і шум падаючої посуду і столових приладів. Покоївка здригнулася. Піднос впав чи був кинутий.
  
  
  Вона почула крик дівчини.
  
  
  «Je vous aime, Нік! Je t'aime... '
  
  
  
  У Вашингтоні shell сильний снігопад, і прогнозувався сильний холод, але в тьмяно освітленому конференц-залі було тепло й душно. Киллмастер трохи спітнів, сидячи поруч зі своїм босом Хоуком, слухаючи подробиці операції «Морський монстр». Ця кімната використовувалася тільки для «цілком таємних» зустрічей та брифінгів, і Нік не зовсім розумів, де він в залі. Він і Яструб в супроводі озброєного вартового пройшли через серію ліфтів, які вели в підвал з лабіринтом коридорів. Нік підозрював, що він десь у новина під будівлею Державного департаменту.
  
  
  Перед великою освітленій картою в кінці довгої темної кімнати стояв підполковник з указкою в руці. Лезо впиралося в північну частина Адріатичного сукню між Венецією і Трієстом. "Наприклад, в будь-якому десяти милях від узбережжя," сказав начальник. Він постукав по карті палицею. «Наш літак і бомби, десь там, на дні. Мілині, жолоби, піщані мілини, бар'єри, що завгодно, все це є. Літак впав на минулого тижня, і ми поки не змогли його знайти. Звичайно, ми повинні бути дуже обережними, і це заважає нам — ми не хочемо викликати паніку».
  
  
  Невійськова, який займав три місця від Ніка, сказав: «Ні. Недобре залишати там наші старі атомні бомби. І я кажу про паніці, італійці...
  
  
  Начальник різко перервав його. — Це не наша територія, сер. Будь ласка, без політики. Це огляд прогресу, голосування, і все.
  
  
  Адмірал пирхнув. "Відсутність прогресу більше схоже на це".
  
  
  Позаду Хоука втрутився високопоставлений чиновник ЦРУ. — Що саме робиться , командер? Я маю на увазі: нові процедури або щось в цьому роді?
  
  
  Начальник виглядав втомленим. Він досталь навколо кишені чистий носовичок і витер лысеющую голову. — Робиться все, що в людських силах, сер. Над ним працюють три різні команди — ВПС, МЗС та італійці. У нас є як повідомило посольство, з інфрачервоною плівкою, намагаються виміряти радіоактивність. Військово-морський флот має близько десятка кораблів. До нас прибули двомісні підводні апарати та батисфери, а також фахівці для ih обслуговування. Ми проводимо секретні тести на радіоактивність в прибережних районах. Слава богу, ніде немає й сліду!
  
  
  Інший чоловік у цивільному запитав: «чи Дійсно існує небезпека радіації?»
  
  
  Начальник знову витер мочка. «Завжди є якась небезпека. На даний момент вона мінімальна, але це може змінитися. Залежить від багато чого - від реальних обставин катастрофи, можливого пошкодження корпусу бомби, впливу води, сучий факторів. Ми просто ще не знаємо.
  
  
  Генерал сказав: «Це буде прекрасна пропаганда для росіян, якщо вони дізнаються. Вони, звичайно, ще не знають, що бомба впала, але коли вони дізнаються, у нас не буде наших найменшого уявлення, що вони будуть робити.
  
  
  — Це не має просочитися, — відрізав начальник. «Ми намагаємося зробити так, щоб це виглядало, як абсолютно нормальна рятувальна операція».
  
  
  Начальник оглянув збори і стиснув губи. «Немає причин, за якими вони повинні про це дізнатися. Ви все навколо служби безпеки, і в цьому випадку її вважаю, що ми можемо довіряти італійцям. Їм є що втрачати більше, ніж нам. Гаразд, панове, я вам скажу, що ми зробимо з цими підводними човнами.
  
  
  Таксі назад до Штабу-квартиру AX Нік Картер сказав: «Я думаю, що бачу загальну картину, сер, але я її поки не розумію, з чим ми маємо справу — чому це є рутинною роботою для АХ .'
  
  
  Хоук був ще більш мовчазний, ніж зазвичай. Його костюм був измят, він виглядав так, наче не виспався, і на його обветренном старому людини була сива щетина. Він жував незасвічену сигару і похмуро дивився на свого агента Номер Один.
  
  
  — Звичайно, ти цього не розумієш. Але це пройде. Вся ця балаканина була для того, щоб дати вам деяку інформацію. Це точно буде клопітно для АХ. Вони не можуть знайти цю бомбу — ми повинні знайти її для них.
  
  
  Киллмастер знав, що в даний момент ему не слід більше питати. Хоук був в одному навколо своїх поганих настроїв і міг бути дуже різким. Нік розслабився і оглянув засніжений Вашингтон. Капітолій здалеку виглядав як прикрасою весільного торта. Робочий день закінчився, і тисячі засніжених машин мчали в бік Джорджтауна, Чеві-Чейз і Фолс-Черч, де панувало тепло, чекали кілька напоїв, добру вечерю і, може бути, потріскував камін.
  
  
  Нік нечутно зітхнув і пересунув «люгер» в більш зручне місце. Повернувся на дійсну службу — і знову зі зброєю в кишені. Вільгельміна, де Люгер; Хьюго, маленький гострий стилет; маленька газова бомба, яку він назвав П'єром. Нік не бачив нічого дивного в тому, щоб роз'їжджати озброєним до зубів по одній навколо самих цивілізованих столи світу. Ви могли б так само легко померти у Вашингтоні, як і в Малабарі. Особливо, якщо б ви були Ніком Картером, головним вбивцею АХ, за вами полює половина секретних агентів світу. Таксі повзла крізь потік машин, як жовта равлик. Хоук опустив вікно і викинув изжеванную сигару. Він засунув між зубами нову і запитав, не дивлячись на Ніка: — Вона була милою дівчиною?
  
  
  'Прошу вибачення?'
  
  
  Хоук насупився, як дурному дитині. «Дівчина, Нік, та дівчина, від якої її потягнув тебе в Парижі. Вона була милою?
  
  
  Нік подивився на свого боса. Не в дусі Хоука виявляти інтерес до своїх особистих справах. На це повинна була бути причина.
  
  
  Він посміхнувся. 'Дуже гарненька. Її звуть Жоржетта і...
  
  
  — Мені плювати, як її звуть, — коротко сказав Хоук. Его обветренное сільське обличчя розпливлося в майже посмішці, усмішці, яку Нік усвідомив за ці роки. Старий відпустив одну навколо своїх мізерних жартів на рахунок Ніка.
  
  
  "Я постараюся відшкодувати вам," сказав Хоук. «У цій місії ви будете працювати з жінкою. Красива жінка. Між іншим, особлива жінка. Я не дуже розбираюся в цих речах, але думаю, що вона якась міжнародна куртизанки.
  
  
  Нік швидко відвів погляд убік, щоб приховати посмішку. Він і Яструб багато в чому були схожі на батька і сина, але він не наважувався сміятися над іноді архаїчним виразом обличчя Хоука.
  
  
  Він сказав з кам'яним обличчям: «Ви маєте на увазі повію, сер? Якась інтернаціональна повія?
  
  
  Хок вийняв iso rta сигару і деякий час дивився на нього. Потім він кивнув. 'Можливо. Це зводиться до того ж, чи не так?
  
  
  Таксі згорнуло на Дюпон-серкл. Хок намацав гроші. «Тепер справжні інструкції, мій хлопчик. Є третя сторона - якийсь молодий хлопець, який виступає сполучною ланкою між президентом і ЦРУ. і нами.'
  
  
  Нік тихо присвиснув. 'Президент?'
  
  
  — Ага, — сказав Хоук, вилазячи по всій кабіни. 'Президент. Його дуже цікавить «Морське чудовисько».
  
  
  Він розплатився з шофером, і вони на мить постояли під мокрою сніжною завісою. Пластівці чіплялися за чорний капелюх Хоука, немов білі метелики. Хоук підняв комір, і вони повернулися, щоб увійти в будівлю, яка за фасадом великий office території баренцева моря, був розміщений АХ. Вони піднялися в ліфт, у якому пахло пором і мокрою шерстю. Хоук підморгнув Ніку. «Як Ел Джолсон — ти його не знаєш, хлопчик — як Ел Джолсон говорив: «Ти ще нічого не знаєш».
  
  
  Хок привітно посміхнувся Ніку Картеру.
  
  
  У Киллмастера було передчуття. Яструб насолоджувався, він насолоджувався собою. Він навіть пожартував.
  
  
  Всі ознаки вказували на це. Це була гарна робота!
  
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  Це був молодий чоловік на ім'я Тутевилер: Генрі Камерон Тутевилер II, Гарвард, 1956 рік. Від провисшего комірця до начищених черевик — багатий студент. В порожньому кабінеті Хоука Нік відчув у nen дивну двозначність. Тутевилер ставився до літньому чоловікові з невизначено захисної, майже лицарської манерою. Було ясно, що він вважає Хоука прискіпливим начальником, який, ймовірно, не справляється зі своєю роботою. Нік міг би сказати ему, як він помилявся.
  
  
  З іншого боку, пари Тутевилера до Ніку викликало захоплення. Очевидно, він чув про Киллмастере. Він подивився на Ніка з деяким трепетом, і на одне жахливе мить Нік подумав, що збирається попросити автограф. Це неспокійним чином нагадало йому було, що він ставав легендою ще за життя. Яким би приємним це нам було для его, его, а его у нього було цілком пристойне, — для нього, як для професіонала це було мерзотою. Для хорошого агента, який готель залишитися в живих, безвість була необхідна. Ніку ставало все важче залишатися невідомим. З цим потрібно було щось робити.
  
  
  Коли вони влаштувалися в кабінеті, Хоук з сигарою, а Тутевилер з трубкою, останній схопив пухкий портфель. Він витягнув стопку паперів, які він переглянув.
  
  
  — Якщо ви не заперечуєте, почну її відкрито зараз. Залишилося не так багато часу, тому я думаю, буде краще, якщо її спочатку висловлюся, а потім ви зможете задавати питання. Добре?'
  
  
  — Добре, — коротко сказав Хоук. 'Вперед, продовжуйте.'
  
  
  Нік стримав усмішку і втупився в носки своїх лондонських черевик, на сигарету з позолоченим ротом, свисавшую через куточка rta. Він дійсно не міг звинувачувати Хоука. Деякі навколо цих хлопців були здатні роздратувати навіть добродушного людини, а Хоук був далеко не добродушний.
  
  
  Тутевилер деякий час гриз свою трубку, потім висмикнув навколо стопки аркуш паперу. 'Добре. По-перше, мені було доручено проінформувати вас про політичні аспекти цієї справи. Він відкашлявся і подивився на Ніка. — Що саме ви знаєте про Трієсті, містер Картер? Про історію міста та околиць?
  
  
  «Постійний спір між Італією і Югославією», — сказав Нік. «Вони боролися за нього роками. На даний момент, її, вважаю, їм управляє Організація Об'єднаних Націй».
  
  
  — Ми намагаємося не відставати, — м'яко сказав Хоук. Нік підморгнув.
  
  
  'Так. Звичайно. Звичайно.' Не збентежений, Тутевилер продовжив. «Трієст дійсно в залі під юрисдикцією ООН, і це нікого не влаштовує. Нас, італійців, нам югославів. Обидві країни претендують на Трієст і його околиці.
  
  
  Що ж, панове, це справа з бомбою дало югославам можливість, яку вони так довго чекали - ЦРУ сказало нам, що югослави знайшли цю бомбу і що вони мають намір використовувати її, щоб шантажувати Італію, щоб вона відмовилася від усіх прав на Трієст. Не публічно, розумієте. Все це буде робитися дуже таємно. І цілком легально - через ООН. Це займе якийсь час, скажімо, кілька місяців, але в кінці кінців італійцям доведеться примиритися і здати Трієст. Назавжди!'
  
  
  Нік, дивлячись на Хоука, зрозумів, що для старого це не новина. Це не дивно. Хоук був генієм нормативу. Через сорок років, якщо Тутевилер залишиться на ногах у Вашингтоні, він може наблизитися до доблесті Хоука.
  
  
  Нік сказав: «У міжнародному шантажі немає нічого нового. Це відбувається регулярно. Як югослави продавлюють свій шантаж? При чому тут зникла бомба? Тутевилер зробив Ніка свою люльку, немов це була рушниця. «Вони роблять це дуже влучно і тонко, і в той же час невідступно. Югославська розвідка повідомила, що вони знайшли зниклий літак бомбу. Може бути, це правда, може бути, немає. Ефект залишається колишнім. Італійці в паніці. Югослави кажуть, що бомба в залі глибоко під Венецією!
  
  
  Нік холодно подивився на Тутевилера. Чоловік був дуже драматичним. — Що з цим робити? він запитав. «Останнє рівняння? Жарт? Бомба нешкідливий. Не активована. Що югослави знають, чого не знаємо ми?
  
  
  Тутевилер постукав трубкою по столу. «Вони знають, як підірвати цю бомбу під водою! В цьому суть інформації, наданої нам на ЦРУ. дається відкрито з ih людей в Белграді. Ходять чутки, що югослави кажуть італійцям, що якщо вони не отримають Трієст відразу, вони підірвуть цю бомбу і підірвуть Венецію і хороший шматок Італії. А потім звинувачують США. Це наша бомба.
  
  
  Нік Картер повільно кивнув. "Хм... в цьому щось є." Холодний комп'ютерний куточок его мозку почав тріщати по мірі розкриття аспектів проблеми.
  
  
  «У цих югославів щось є в руках», — зізнався він. «Це наша бомба. Ми відповідальні за те, що він там. На самому делле, ми можемо збрехати, якщо скажемо, що бомба не заряджена. Так чи інакше, Белград і Москва можуть змусити півсвіту повірити , що ми брешемо, і в цьому суть. Бомба може випадково вибухнути — всі вчені світу не змогли б довести, що це не так. Не потім того, як це буде зроблено.
  
  
  Нік подивився на Хоука. "У Кремлі будуть щасливі". Хоук жував сигару і не відповідав. Тутевилер сказав: — Ви маєте рацію, містер Картер. Великий Брат повністю відстає від югославів, але при цьому веде себе стримано. Росіяни нам на що не дивляться - людей, обладнання, грошей, щоб допомогти югославам домогтися успіху. І це було б для них форою - великий. Тому що, якщо вони шантажують Італію, вони, по суті, шантажують нас». Він знову порився у своїх паперах. «Тут у мене останній доповідь ЦРУ. і список пропонованих контрзаходів».
  
  
  Хоук розчавив цигарку в попільничці. «Я думаю, що ми можемо взяти на себе управління з цього моменту, синку. При всій повазі до вашого боса, нам не потрібно, щоб хтось говорив нам, як робити нашу роботу. Так залиш це нам, а? Ми фахівці з виправлення таких брудних дель, і я вірю, що ця справа стане дуже брудним. І, як ти сказав, залишилося не так багато часу.
  
  
  Через п'ять хв ih залишив кілька протверезілий Тутевилер. Він забув свою трубку. Хок поклав його в ящик стільця і подивився на Ніка. «Безумовно, Я старію. Мене дратують ці молоді парові. Але давайте вирішувати штопора — ви їдете в Венецію, N-3.
  
  
  — Я ніколи не був там взимку. Її чув, там взимку убого. Лідо закрито і багато туману. У вас, звичайно, є зачіпка?
  
  
  Хоук кивнув. - 'Більш менш. Її старанно працював над цим три дні, поки ти грався зі своєю дівчиною в Парижі. Потім перше постанови її, зрозумів, що нам потрібно буде знайти для них бомбу, і за збігом це також вписується в кілька інших моїх планування».
  
  
  Нік Картер отримав швидкоплинне враження — вже не в перший раз — старого і хитрого павука, що сидить за обшарпаних столом.
  
  
  Його бос нахилився до нього. - «По суті, це буде контррозвідувальна операція. Ти опираєшся проти відмінному хлопцеві, одному з усього кращих агентів у світі, можливо, не гірше тебе».
  
  
  Нік проігнорував дражливий удар. Саме таким був Хоук. Він уявив, що такі маленькі уколи запалюють Ніка.
  
  
  Нік усміхнувся. 'Добре. Мені подобається конкуренція. Хто це?'
  
  
  Хок витягнув через піднос на столі тонкий аркуш паперу. «Він використовує багато імен. Наскільки знаю, його справжнє ім'я, яке ми будемо використовувати, Ванні Манфринто. Він італієць-renegade і венеції — для нього це домашня гра — розшукуваний італійською поліцією за вбивство. Є також наркотики, торгівля білими рабами і купа інших неприємних речей. Це населений пункт росії, в якій ви можете бути впевнені в повній співпраці поліції, навіть якщо це означає, що вони не заважають вам. Вони помирають від бажання роздобути Манфринто, але якщо його вб'є хтось інший, вони не будуть ридати.
  
  
  Голос Ніка був м'яким, коли він запитав: «Значить, це населений пункт росії щодо вбивства?»
  
  
  'Звичайно. Але пізніше - пізніше. Їй поясню. Спочатку ми хочемо повернути Манфринто живим - я думаю, він знає, де бомба. Він, ймовірно, один з дуже небагатьох людей, які знають, де вона в залі. Наскільки мені відомо, Манфринто відповідає за фокусування бомби. Якщо, звичайно, все це не блеф, але ми не можемо так ризикувати.
  
  
  Нік закурив ще одну сигарету і схрестив довгі ноги, розсіяно розгладжуючи складки на штанинах. Він почав розуміти. Він майже чув, як працює мозок Хоука. Хоук готелю більшого, ніж рішення проблеми з бомбою, він хотів, Ванні Манфринто. Цей чоловік повинен був бути важливим, і він повинен був бути хорошим або поганим, в залежності від того, як це щороку — в іншому випадку Хоук не шталь б турбуватися. Его начальник був прекрасним шахістом. Він думав на шість ходової приріст вперед. «Хапай цього Манфринто зараз же, — думав Хоук, — і він назавжди зникне, і більше ніколи не зможе турбувати Хоука». Мертві вороги не змогли б заподіяти вам шкоди.
  
  
  Нік був одним навколо небагатьох людей у світі, хто знав, що Яструб веде книгу «майбутнього». Всередині був список імен — чоловіків, яких Хоук призвести готель у порядок.
  
  
  Добре, — сказав Нік. — Розкажіть мені про Манфринто. Її припускаю, що він заважав вам в минулому.
  
  
  Його бос кинув на нього гострий погляд. — Ти це швидко зрозумів, хлопчик. Одна навколо причин, по якій ти мені подобаєшся — в тобі немає, інстинкт вбивці, щоб у мене було багато проблем з Манфринто. Для початку він убив деяких наших людей. Але я не просто хочу помститися. Цей Манфринто — справжній глава югославської розвідки, так що, коли його ліквідують, вони ще довго будуть в розгубленості.
  
  
  «Я не знав, що югослави щоб нам стільки клопоту».
  
  
  Хоук почухав щетину на підборідді. — Вони цього зазвичай не роблять. Ih розвідувальна служба — не більш ніж продовження російської служби, за винятком внутрішніх справ дель. Ні, це справа однієї людини.
  
  
  Хоук почав ходити по кімнаті. «Гарне розвідувальне пристрій коштує грошей, Н-3. Мільярди. Ви б здивувалися, якби знали, скільки АХ витрачає щорічно.
  
  
  — Я зроблю все, що в моїх силах, — пробурмотів Нік. Для Хоука було так незвично уточнювати, але повинна була бути причина.
  
  
  Хоук проігнорував коментар. Він засунув у рот нову сигару і продовжив ходити. «Витративши багато грошей, ви не отримаєте кращу службу в світі. Є, як я вже сказав, певні особи, з якими потрібно рахуватися, великі агенти, що працюють на малі країни. Цей Ванні Манфринто слизький, непристойний вигляд, але він відмінний агент. Її хочу бачити, як він буде ліквідований. Це могло б позбавити нас від багатьох втрат пізніше.
  
  
  Нік Картер мовчав. Він подивився на свого ходить боса. Нік був безжалісний, коли повинен був бути, він з готовністю визнав це, але він ніколи не міг бути таким безжальним, як Яструб. Не в такій спокійній, рутинної манері планування за столом. Цей Манфринто запропонував Хоука задачуу, і старий джентльмен вирішив, що робити. Мертва простоти. Контррозвідка. Убийте якомога більше своїх протилежних, тоді ви зможете спокійно спати по ночах. Нік змушений був посміхнутися. Бомба була десь на другому плані. Хоук повернувся до свого столу. 'Добре. Годі базікати. Думаю, тепер ви знаєте мої погляди. Приступаємо до основної місії. Манфринто — справжній лідер югославської розвідки: Ми знали це багато років. Ці люди і ЦРУ вважають, що він відповідає за фокусування бомби. У повідомили нашому, заявив у п'ятницю в Белграді, який зараз мертвий, йдеться, що Манфринто несе відповідальність за весь план шантажу, за те, що він першим побачив рішенням зниклої бомби, і що він продав свою ідею югославським босам. Ймовірно, вони втрутилися, коли були упевнені в підтримці Росії. Це не те, що вони зробили б самі по собі. У будь-якому випадку, ми reputed, що Манфринто дійсно знає, де в залі бомба.
  
  
  Поки Хоук будував свої теорії, Нік витягнув «Люгер» з пластикової кобури на поясі і оглянув зброю недбалим професійним поглядом. — Значить, ми дістанемо Манфринто і витягнемо з нього маленький секрет, добре?
  
  
  Старе обличчя Хоука посміхалося, а його зубні протези яскраво блищали. - 'Точно. Ви знаєте, як це зробити, N-3, але будьте обережні. Ви Не вб'єте його, поки він не заговорив. Зрештою, нібито мета цієї місії — знайти цю бомбу. Його посмішка стала ширше. «Правила не говорять, що ми не можемо вбити двох зайцеву одним пострілом».
  
  
  — Ні слова, — погодився Нік. «Що стосується цієї зачіпки, сер? Манфринто у Венеції?
  
  
  'До недавнього часу. Б'юся об заклад, він все ще там. Якщо чутки — за загальним визнанням, навмисні чутки — вірні і бомбу в залі, десь недалеко від Венеції, а Манфринто керує операцією, то він повинен бути у Венеції досить скоро. Чи поруч. У нього повинна бути база. І ще що-що. Навколо того, що ми знаємо про метод роботи Манфринто, він примхливий хлопчик, якому подобається піклуватися про кожної деталі. Це повинно полегшити вам його пошуки.
  
  
  Нік залишався терплячим. "Це не ваша підказка, чи не так, сер?"
  
  
  Хитрий вираз з'явилося на обличчя Хоука. "Звичайно, ні.'
  
  
  Нік чекав. Хоук скаже ему, коли захоче.
  
  
  Хок знову подивився на аркуш паперу. Його губи скривилися. — Ви чули про хлопчиків, що випивають одну пляшку в день? Алкоголіків?
  
  
  'Звичайно.'
  
  
  Його бос кинув аркуш паперу в кошик. «Ну, цей Манфринто — такий хлопчик з однією жінкою в день. Наскільки нам відомо, его веб-слабкість. Він невиліковний розпусник. Не доторкається до алкоголю, не грає в азартні ігри, навіть не курить. Але у нього повинна бути жінка щодня. І їй вірю, що це буде смертю его. Хоук дійсно посміхнувся. Нік закурив ще одну сигарету з позолоченим мундштуком. — Дама, яку ви згадали в таксі? Е... куртизанки?
  
  
  'Так. Її звуть Морган де Веризоне. Вона працює у нас вже близько п'яти років. Бачте, вона повністю міжнародна повія, і це дуже допомагає. Ідеальний камуфляж. І цілком безпечно, бо гей, не потрібно прикидатися.
  
  
  Ніку довелося це визнати. Міжнародна проституція була хорошим прикриттям. Але его гострий професійний розум одразу ж побачив і інші рішення.
  
  
  — Вона теж могла б стати відмінним подвійним агентом, — м'яко сказав він. 'Цей ніж ріже в обидві сторони, сер. Хоук кивнув. 'Її знаю це. Ми, звичайно, не довіряємо, але з такою роботою це не має значення. У нах не буде шансів зрадити нас, — я готовий пожертвувати нею, якщо доведеться.
  
  
  Нік Картер відчув холод всередині себе. Він сам був досвідченим агентом, і на його стороні справи було по-іншому. Він був людиною дії, іноді вбивчою люті, але у нього не було холоднокровного підходу Хоука до запланованої смерті, його здатності безпринципно пожертвувати агентом, щоб отримати результат. Це була слабкість, сказав він собі. Одна з його дуже небагатьох слабкостей.
  
  
  — Я не вірю, — сказав Хок, — що ти зможеш наблизитися до Манфринто без сторонньої допомоги. Він дуже обережний і дуже добре захищений. Не те щоб він не був таким нахабним, як кат, але тільки коли ему щастить. Але у нього такий стан з жінками. Morgan de Verizone може наблизитися до нього, її впевнено. Крім того, її, вже майже все владнав. У нах, е-е, зв'язку по всій Європі. Не знаю точно, чому Нік вирішив насміхатися над старим джентльменом. — Ви не маєте на увазі публічний будинок? Така жінка, як ця Верайзон, не працює в звичайному туалеті, чи не так? Хоук виглядав засмученим, і Нік знову був вражений цією цікавою амбівалентності. Старий джентльмен міг підготувати вбивство, так само безпристрасно, як шаховий хід, але грубість засмутила його.
  
  
  "Звичайно, ні.' - Хок насупився. — Я не думаю, що вона коли-небудь думала про, е-е, борделі. Крім того, це не допомогло б нашій роботі. Але я припускаю, що у нах є зв'язки з дівчатами, які працюють в публічних будинках. У будь-якому разі, їй вірю, що вона впорається з цією роботою. Ось, дивись. Він дав Ніку фотографію 8x12. «Голосувати так виглядає дама. Хоча, суворо кажу, вона не леді.
  
  
  Нік довго дивився на фото. Він відчував, що в світі щось серйозно спотворено. Це прекрасне істота повія?
  
  
  У вузькому овалі особи з ідеально гармонійними рисами був відтінок Модільяні. Темна стрижка була суворою, туго стягнутою з високого блідого лоба, маленькі, як у фавна, вуха прилягали до черепа. Ніс був прямим і коротким, як би виліпленим, ніздрі були злегка розширені, а твердий рот був великим. Очі її дивилися на Ніка дотепно,-зухвало; великі мигдалеподібні очі з владним поглядом.
  
  
  — Боже, — сказав Нік Картер. «Вона більше схожа на королеву, ніж на повію».
  
  
  — Вона принцеса, — сказав Хоук. — Принаймні, вона була ей. Справжньою. Кілька років тому вона вийшла заміж за італійського принца. Ви знаєте цей тип - ставок гати, і нам коп. Вона розлучилася з ним якраз перед тим, як почала працювати на нас.
  
  
  Нік продовжував дивитися на фотографію. Йому було цікаво — чи це було очікування? Морган де Веризоне обіцяла, що буде сильно відрізнятися від всіх інших жінок, з якими він працював. Він терпіти не міг працювати з жінками, але якщо доведеться — що ж, це було прекрасне і чарівне видовище. Теж розумне обличчя. Це завжди допомагало.
  
  
  Тепер її обличчя назавжди закарбувалося в пам'яті его. Він повернув фотографію Хоука, який поклав її в ящик, стілець.
  
  
  — Це ім'я, — сказав Нік. — Трохи антикварної і характерною, чи не так? Морган. Хіба це не сестра короля Артура? Моргана ле Фей? Симпатична відьма або щось в цьому роді?
  
  
  — Не знаю, — сухо сказав Хоук. — Може бути, вона чарівниця — ee результати виглядають так. Тільки вона використовує своє тіло замість чарівної палички. Його погляд шталь гострим. — Мені не доведеться говорити тобі, П-3, але її все одно це зроблю. Не дуже захоплюйтеся нею. Її сказав тобі, що готовий пожертвувати нею в цій операції. Нам, напевно, теж варто, але лише після того, як вона доставить тебе до Манфринто, її, сподіваюся. Грубо кажу — як зазвичай, її залишу деталі на ваш розсуд — я хочу, щоб ви чіплялися за нах, як п'явка, поки вона не підведе вас на відстань пострілу до Манфринто. Тоді ви берете его себе. У тебе є тільки один шанс, так що, будь ласка, не будь лицарем! Вона найманий агент, і ось за це добре платять, і вона точно знає, на який ризик іде. Нам не довелося змушувати її працювати на нас. У будь-якому випадку, я думаю, вона зазвичай робить це для збудження».
  
  
  Нік закурив і випустив дим у стелю. Так, подумав він, багато навколо них робили це просто костя гострих відчуттів. Можливо, він робив це раніше. Вже немає. Не було нічого захоплюючого в пулі в животі або ножі в спині.
  
  
  — Вона чекає мене?
  
  
  Хоук померк. — Вона когось чекає — вона не знає, хто це буде. Ee наказ полягає в тому, щоб зв'язатися з Манфринто, переспати з ним, приспати його, а потім передати його чоловікові, який зв'яжеться з нею. Тоді її робота зроблена.
  
  
  — А якщо Манфринто не вб'є її першим?
  
  
  Тепер у голосі Хоука був захисний тон. «Мені доводиться робити багато речей, які мені не подобаються. Тобі теж. Її переконаний, що це єдиний спосіб заманити Манфринто в пастку.
  
  
  Нік подивився на свого боса. Йому нічого не варто було пояснювати або захищати свій образ дій. Можливо, що у Хоука все-таки є совість?
  
  
  — Значить, вона принада, — сказав Нік. — Це буде не в перший раз. Крім того, вона ще не померла — я постараюся зберегти гей, життя, якщо зможу.
  
  
  'Добре. Зроби це.' - Хоук встав і потягнувся. «Але не на шкоду місії, будьте обережні. Ми повинні знайти цю бомбу, і я хочу, щоб Манфринто був мертвий.
  
  
  У проекційному Ніку показали кілька дорогоцінних метрів плівки. Це було все, що АХ знав про Ванні Манфринто. Зображення було розмитим і зернистим. Це було написано якраз перед тим, як Манфринто покинув терасу кафе в Белграді. — З цим нам пощастило, — сказав Хоук в темряві. «Людина подібний примарі».
  
  
  Людина на екрані вставав і розплачувався з офіціантом. Нік побачив високого стрункого чоловіка із занадто великою для його тіла головою, покритою масою кучерів. В профіль у нього був гачкуватий ніс і вузький похмурий рот. Плечі випирали навколо довгої шиї в погано сидить куртці, груди була занадто вузької, стегна широкими. Тип хворого туберкульозом. Це те, що Нік сказав своєму босові.
  
  
  — Я знаю, — сухо відповів Хок, — але я нетерплячий чоловік. Я не хочу чекати, поки туберкульоз погубить его». Нік покинув Хоука, щоб присвятити себе звичайної початкової рутинної роботи. Більше не можна було вбивати людину, не пробираючись через бюрократичне болото. Час романтичного шпигуна-фрілансера підійшло до кінця. Навіть у шпигунстві, контррозвідці переважала автоматизації, АХ, зі своїми вузькоспеціалізованими обов'язками очищувачів світу - катів, якщо хочете - АХ як і раніше залишався оплотом індивідуального агента. І дні його були пораховані.
  
  
  У Ніка було коротке інтерв'ю з аналітиками. Звідти він відправився в Архів, щоб заповнити чорну форму ліквідації Ванні Манфринто, одну копію собі, два в архів. Потім в комп'ютери, де ему стопку карток, які він навіть не спромігся прочитати. В кінцевому вважає, успіх або провал місії буде залежати від його власної сміливості і нервів. Вони ще не були автоматизовані.
  
  
  Він подумки проїхав через Париж, Венецію і на мить подумав про Жоржетте. Момент. Потім він відвідав Special Effects і Redactie, де його чекав старий Пойндекстер зі своїм компактним дорожнім валізою. Він був невеликим, але вміщує в себе все, що йому може знадобитися. Нарешті, він перейшов в «Макіяж», і з'явився, як Роберт Н. Корнінг, ще молодий бізнесмен, який відправився у Венецію, щоб купити скляний посуд для фірми в Сент-Луїсі. Це був легкий макіяж, злегка змінив його зовнішність без використання кольорів або підроблених органів. Його вуха притиснулися до голів під новим кутом, ніс здавався трохи довше, а рот безвольнее. Його темно-каштанове волосся були коротко підстрижені і причесані по-іншому. Костюм був пристойним, але не дуже новим і не дуже дорогим, і він трохи недбало облягав його велике тіло, ефектно маскуючи його дивовижне статура. Художник по гриму готель, щоб Нік носив контактні лінзи, але він відмовився. Вони завдавали біль його очам, і він знав, як при необхідності замаскувати очі.
  
  
  Коли він пішов навколо відділу Макіяжу, навіть хода і стійка у нього були іншими. Тепер все вказувало на оптимістичного, наполегливого бізнесмена. Він був амбітною фігурою! У його новому гаманці були картки, на яких було вказано, що він член «Лайонс», «Джейсі» і «Ротарі». Якби ви зустріли його в поїзді або літаку, ви б автоматично здогадалися, що він покаже вам фотографію своєї дружини і дітей. Вони були в його гаманці.
  
  
  Хоук подзвонив, коли повернувся Нік. Він холодно глянув на свого агента Номер Один, кивнув на знак згоди і продовжив говорити по телефону. Нік sel і швидко почав читати папку про скляному посуді, яку ему в Архівах. До того часу, коли він добереться до Венеції, він буде знати про склі достатньо, щоб обдурити будь-кого, крім експерта. Таке дослідження зазвичай означало порожню витрату часу, тому що він рідкісних лікувальних використовував інформацію. Але це повинно було статися. Нехтування домашнім завданням може означати смерть.
  
  
  Хок повісив трубку і подивився на Ніка. «Це було ЦРУ. Схоже, блеф югославських агентів спрацював — вони почали мирну евакуацію з півострова Істрія».
  
  
  Він підійшов до стогнати, витяг карту і вказав на нах забрудненим нікотином пальцем. 'Тут. Від Трієста до Пули. Відверті навпроти Венеції на іншому березі Адріатики. Вони не ризикують своїми людьми.
  
  
  Киллмастер подивився на карту. «Якщо бомба в залі, недалеко від Венеції, югославським узбережжю не буде загрожувати велика небезпека, якщо вона вибухне. Радіація, напевно. Ця евакуація може бути частиною блефу, якщо вони блефують. Але вони чекають, що ми спробуємо з'ясувати це. Хоук повернувся до свого столу. «І ви дізнаєтеся, блефують вони».
  
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  Нік Картер вирушив відверті навколо Орли на Північний вокзал. Тепер у нього влилася особистість Роберта Н. Корнинга. Вийшовши з таксі і увійшовши у велику гулкую станцію, він зустрів групу галасливих людей, які прямували на Рів'єру. Він знав деяких навколо них. Ніхто навколо них не удостоїв його більш ніж випадковим поглядом.
  
  
  Носильник відвів його в купе першого класу і пішов з щедрими чайовими. Нік закурив і розслабився на плюшевих подушках, спостерігаючи за жвавою сценою на платформі. Его поїзд був прямим Східним експресом, і N-3 забронював квитки до Стамбула. Він зійде до Венеції, щоб розім'яти ноги, а потім зникне непоміченим. Він повинен був прийняти принцесу де Веризоне, коли вона також зійшла з поїзда у Венеції. Якщо б вона слідувала наказом Хоука, вона теж була б десь у цьому поїзді.
  
  
  Пролунав свисток на платформі, і Нік притиснувся до вікна, щоб спустошити холодний склянку, щоб щорічно в останні жваві рухи. День захлопнулись, пролунав ще один свисток, і тут він побачив її.
  
  
  Вона бігла, як газель, ee стрункі ноги, що виблискували з-під короткої спідниці. Білі сніжинки чіплялися за її довгу норкову шубку, а до темним волоссям вона притискала маленьку хутряну шапку. З іншого боку, у нах була косметичка. За нею слідував носильник, пихкаючи, з валізою під пахвою і по одному в кожній руці.
  
  
  Вона пройшла під вікном Ніка і подивилася вгору, і на десяту частку секунди він подивився гей, в очі. Вони були ідеально чорними на овалі обличчя. У Ніка склалося таке саме враження владності — чи це була просто нахабство? - яку він зауважив ee фото.
  
  
  Вона пішла. Остання двері зачинилися. Східний експрес відійшов від станції, і Нік відкинувся на спинку подушки і закурив сигарету з позолоченим мундштуком. Значить, вона зробила це. Тільки що. Це було в останню хвилину. Була якась робота? Побачення з мільйонером, важливим дипломатом чи політиком? Хоук сказав, що принцеса де Веризоне спав тільки з багатими і важливими чоловіками. Для непомірні гонорари. Нік посміхнувся і похитав головою. Він повинен був визнати, що з нетерпінням чекав зустрічі з місіс Уайт.
  
  
  Але тільки тоді, коли це його влаштовувало. Хоук, як завжди, дав йому карт-бланш. Він контролював місію і робив усе по-своєму розсуду, а також, як завжди, працював один. В цьому були свої плюси і мінуси. Але для індивідуаліста, такого, як Нік Картер, пільги були більше.
  
  
  Довгий поїзд тепер рухався швидше з передмість Парижа. Нік кинув останній погляд на засніжену Ейфелеву вежу. У будинках засвітилися жовті вогні. Нік закрив двері купе і оглянув вміст портфеля, який дав ему старий Пойндекстер. У nen, серед іншого, був невеликий, майстерно захований відсіку для зброї его. З небажанням він позбувся люгера, стилета і газової бомби і заклав ih на подвійне дно. Він відчував себе трохи голим, але сумнівався, що вони знадобляться ему до Венеції. І якщо він випадково зустріне принцесу, зброя його не видасть. Нік посміхнувся своєму відображенню в тепер вже темному вікні — его думки ковзнули в певному напрямку, і він не міг вибратися з нього. У нього ніколи не було справжньої висококласної повії — платити за любов було проти його принципів — так що для нього це буде прем'єра.
  
  
  М'який пролунав гонг в коридорі біля его купе. «Першокласний сервіс — s'il vous plait».
  
  
  Нік був голодний, але вирішив почекати до другого раунду. Вона підійшла до поїзда так близько, що навряд чи відгукнеться на перший гонг. Більшість жінок дуже дбали про свою зовнішність і йому здавалося, що вона не залишиться в стороні. Навіть на її фото був явний елемент бездоганності. У нього було передчуття, що вона вибере початку другий тур. Як і він. Він готель добре бачити її при яскравому світлі.
  
  
  Коли оголосили про початок служби другий , він пішов вперед крізь довгий хитний поїзд. В останній гармошці між вагонами перед вагоном-рестораном, він відчув першу хвилю занепокоєння. Там спиною до Ніку стояв огрядний чоловік, курив сигарету і дивився назовні. Чоловік був одягнений у світло-коричневий плащ і картату капелюх, і щось у його широкоплечей позі більш або менш насторожувало Ніка. Це було не щось відчутне - в кожному поїзді неспокійні люди ходять по коридорах, і де-то зупиняються, - але N-3 був досвідченим людиною, і нерви в нього були на взводі. Тепер вони сигналізували ему розпливчасте попередження. Він прислухався до йому на мить і зареєстрував попередження. Напевно, це нічого не значило. Саме плечі, здоровенне тіло, «мундир» его платить і капелюхи нагадували йому про інших чоловіків, інших часах.
  
  
  Блондин у сірому костюмі привітав його і проводив до столика в кінці вагона-ресторану. Принцеси ще не було. Шеф - кухар передав Ніка офіціантові. Він замовив півпляшки шаблі і з'їв трохи закуски. Потім він побачив, як вона ввійшла з іншого боку вагона. Вугільно-чорні очі недбало ковзнули по Ніку, коли він вивчав її з інтересом, який не намагався приховати. Це було саме те, що зробив би Роберт Н. Корнінг, на мить звільнився від дружини і дітей в Сент-Луїсі.
  
  
  Вона була насолодою. На ній був костюм Шанель з дуже короткою спідницею. Панчохи були навколо чорного мережива і ідеально облегали її стрункі ноги. Задня частина, на його думку, теж була дуже приваблива - пружні, маленькі сідниці, злегка покачивавшиеся під спідницею. Вона нам в жодному разі не була вульгарною або показною. Вона йшла, як леді. Ніка знову здивувалася - як і чому така красуня опинилася в міжнародній проституції?
  
  
  Східний експрес в Лозанні почав сповільнюватися. Нік курив і дивився, як за вікном миготять вогні. Его охолоджене шаблі було доставлено в посрібленій відерці, і він трохи випив, поки чекав свою edu. Час від часу він дивився вздовж вагона. Вона сиділа за столиком з іншим пасажиром, невисоким чоловіком з блискучими чорними волоссям і вусами. Нік не звернув на нього уваги.
  
  
  Він ель суп, коли почув сердиті голоси далі по вагону. Він підвів погляд і побачив, як принцеса де Веризоне схопилася на ноги, її гарне обличчя спотворилося від гніву, а червоний рот виплюнув гнівні слова чоловікові навпаки нах. Більшість інших пасажирів тепер дивилися, і господар ресторану поспішив k ih столика. Були моменти жестикулюють рук і різких слів. Людина з блискучими волоссям готель встати, хитаючи головою і щось бурмочучи, але менеджер поклав руку йому на плече і сильно притиснув до стільця. Потім він щось сказав жінці, і вона пішла за ним по проходу до столу Ніка. Відпочинок за столом навпроти нього, було єдиним у вагоні, яке було вільно.
  
  
  Шеф - кухар зупинився поруч з Ніком. — Ви не заперечуєте, якщо дама сяде тут,
  
  
  м-сье? Сталося невелике, е-е, непорозуміння.
  
  
  Нік встав. "Звичайно, ні. Для мене це справжнє задоволення». Він показав свою прекрасну сен-луисовскую посмішку, вирішивши, як він це зробить — трохи балаканини, але, очевидно, не надто нав'язливою.
  
  
  Вона витончено опустилася на стілець навпроти нього. - "Дякую. Дуже мило з вашого боку. Її англійська був гарним, з легким італійським акцентом. Нік прочитав її справа. Батько американець, мати італійка. Більшу частину життя проводила в Європі. Тільки один візит в Штати як молодої дівчини.
  
  
  Він знову посміхнувся і сказав: «Це дійсно мило. Я не люблю їсти на самоті. Її, бачив, як ти увійшла. Тоді її, подумав, що ти красива, а тепер її просто знаю. Американська мрія! Її темні очі холодно дивилися на нього. На червоних губах промайнула легка веселість. "Дуже галантно з вашого боку, сер..."
  
  
  «Корнінг. Роберт Корнінг. Її Сент-Луїзи. Її освіта в Стамбулі по справах». Брехня. Але було б краще, якби вона не знала, що його метою була Венеція. Він не збирався розкривати гей свою справжню особистість.
  
  
  Вона посміхнулася. Її зуби були рівними і білими. — Ви дуже люб'язні, містер Корнінг. Я думаю ти мені подобаєшся.'
  
  
  Це великого сенсу не мають абсолютно щиро, невимушено. Нік раптом відчув, що це її справжня природа. Вона завжди буде щирою і чесною. Який покажчиків, подумав він. Щира повія! Він відразу відчув огиду до цього слова. Схоже, це ей, не підходило. Куртизанки була краще. Можливо, Хоук все-таки був прав.
  
  
  Її посмішка зникла. — Принаймні, ти не такий, як он той придурок.
  
  
  Нік подарував гей свою посмішку. 'Що це має означати? Хоча, — поспішно додав він, — це, звичайно, не моя справа.
  
  
  Її стрункі плечі на мить шевельнулись. — Ах, він дратував мене під столом. Наступив мені на ногу. Його тільки пошкодувала, що у мене не було капелюшної шпильки.
  
  
  Нік подивився в прохід. Чоловік з блискучими волоссям, як раз йшов. Він гойдався набагато більше, ніж вимагалося для руху поїзда. — Він здається мені п'яним.
  
  
  Вони принесли освіта, і вони балакали, поки поїзд залишав Лозанни і Штуфа по рейках в напрямку Мілана. Під час ih розмови вона представилася як принцеса де Веризон, і Нік був вражений, хоча і не приголомшений.
  
  
  — Ти моя перша принцеса, — усміхнувся він. «Я ніколи не зустрічав царственої особи ». Він запропонував гей, сигарету і пригостив. Вагон-ресторан був майже безлюдний, поки вони пили коньяк, який замовив Нік.
  
  
  Її усмішка була доброзичливою, коли вона пояснювала це Ніку. — Її не царствений чоловік, містер Корнінг. Анітрохи. У мого чоловіка — вірніше, колишнього чоловіка — є справжній титул, але в Італії ih тисячі. Це більше нічого не значить. Її... її використовую цю назву, тому що воно корисне для моєї роботи.
  
  
  «Звичайно, — подумав Нік. Це, ймовірно, означає ще сто доларів за ніч. Є чоловіки, які платять за те, щоб переспати з принцесою.
  
  
  Він сказав: «А ваша справа, принцеса? Чим ви займаєтеся на роботі?
  
  
  «Я дизайнер, модельєр. У мене салон в Ріме. Голос куди її зараз іду. Її зараз працюю у Венеції.
  
  
  Брехня звучала гладко. Нік сховав посмішку. Ймовірно, це була звичайна брехня на спасіння в таких ситуаціях. Можливо, раніше у нах був салон в Ріме в якості маскування для ee роботи на АХ і її власне постільна білизна. Хоук не згадав про це.
  
  
  Ih коліна стикнулися під столом. Его одному рівні відчувала тепло сл. Вона не відсмикувала ногу. Нік подивився на нах, побачив, як її чорні очі трохи звузилися. Вони дивилися на нього, холоднокровно, оцінюючи. Нік пересунув ногу. — Пробачити мене, принцеса. Їй - їй, не такий ідіот. Це було випадково.'
  
  
  Вона нахилилася до нього, підперши рукою підборіддя і, затиснувши цигарку в тонких пальцях. — Я не заперечую, містер Корнінг. Її, думав, що це був приємний контакт. Зрештою, це залежить від того , хто встановлює контакт».
  
  
  Він був прав. Щиро, відверто. Вона була відверта.
  
  
  — Я нічого не пробував, принцеса, — сказав він досить слабо. 'Анітрохи. Її... її щасливо одружений і у мене двоє дітей.
  
  
  Вона випустила в його бік клуб синього диму. Її усмішка була веселою. — Ви мені подобаєтесь все більше і більше, містер Корнінг. Безсумнівно, у вас є ih фотографії з вами, вашої дружини і дітей?
  
  
  'Звичайно.' - Нік витягнув гаманець і показав гей фотографії, які він отримав по всьому Архівів. Жінка на фото була пухла і гарненькою, а діти виглядали як ангели Боттічеллі в сучасному одязі. Нік на мить задумався, хто вони насправді делле.
  
  
  Принцеса повернула ему фотографії. «Вони дуже красиві. Вам, мабуть, пощастило, містер Корнінг. У словах був натяк на гіркоту, і її червоний рот, на мить перетворився в тонку лінію. Потім вона посміхнулася і запитала: «Ви коли-небудь змінювали, містер Корнінг?»
  
  
  Нік відповів на щирість щирістю. За останні кілька хвилина его роль ускладнилася вдвічі — він вирішив, що сьогодні ввечері хоче оволодіти цією жінкою. Бажання гризло його, як маленьке тварина.
  
  
  — Іноді, — спокійно зізнався він. «Рідкісних лікувальних, але іноді. Коли її далеко від будинку і самотній. І мій чоловік розуміє — вона ніколи про це не питає».
  
  
  Холодний темний погляд. — Це можливо, містер Коминг? Жінка, яка займається не задає питань? Її думала, що це неможливо.
  
  
  — У моєму випадку так, — різко сказав він. І хоча він знав, що надходить непрофесійно, будучи настільки збудженим цією жінкою, він вирішив продовжувати.
  
  
  Принцеса на мить тримає свою руку на його. Її пальці були прохолодними і сухими, але його тіло наче пронизав електричний струм.
  
  
  — Я думаю, — сказала княгиня, — що ваша жінка теж дуже щаслива жінка. Я думаю, що заздрю гей, а її нечасто заздрю. Хочете випити зі мною пляшку вина, містер Корнінг? У моєму купе або у твоєму?
  
  
  Отже, рішення було прийнято, і Нік відчув дивне полегшення. Для нього це була зовсім нова ситуація. У нього точно ніколи не було недоліків в сексуальному плані. Але тепер, з цим істотою перед ним, він майже не захекався.
  
  
  Нік оплатив рахунок, отримав розуміючу посмішку від шеф-кухаря , і вони вийшли через вагона-ресторану. Ee купе, як сказав Нік, буде кращим. Він не хотів, щоб вона знала, де він «жив».
  
  
  Вона торкнулася його руки кінчиками пальців, щоб зберегти рівновагу, поки вони йшли крізь хитний поїзд. Експрес мчав крізь ніч. Вони прибудуть в Мілан рано вранці.
  
  
  Коли вони йшли по шумного коридору, Нік знову побачив огрядного чоловіка у світло-коричневому плащі. Він знову курив і дивився, як поїзд проноситься крізь ніч. Гонг знову зазвучав в мозку Ніка, і тепер звук шталь голосніше. Це був не той чоловік! Інший був у картатій капелюсі. На цій людині була сіра відвернена капелюх. Яструбині очі П-3 були натреновані помічати ці дрібниці. Цей чоловік також був трохи вище. Трохи стрункішою. Саме мати на мить збив його з пантелику. Крім того, це був хибний шлях. Вони вийшли через вагона-ресторану через двері, протилежну, він, в яку увійшов Нік, і перший чоловік не пройшов через вагон-ресторан. Він наважився заприсягтися в цьому.
  
  
  Тоді значить ih було двоє. Коли Нік притримав двері відкритими для принцеси, він відчув себе незатишно. І це почуття було сильніше зараз.
  
  
  Коли вони проходили через вагон, принцеса сказала: «Ви вірите, що це можливо, Роберт, — думаю, тепер її буду називати вас так, що чоловік і жінка випадково зустрічаються, як ми це робимо зараз, насолоджуються іншому одним протягом довгого часу? якийсь час, а чому, коли хороші друзі розлучаються? Щоб потім забути. Без поганих докорів, без дурних розмов про любов, навіть без бажання повторити досвід? Як ви думаєте, це можливо?
  
  
  Нік на мить замислився. — Якщо не забувати, — сказав він. «Я не думаю, що це можна забути. Інший, так.
  
  
  Вони пройшли через гармоніку. Вона на мить притулилася до нього і коротко поцілувала його в губи. Вона погладила його по щоці. «Не забувай, що ти сказав вранці, дорогою».
  
  
  Її купе було підготовлено до нічлігу. Принцеса сіла на край ліжка і, схрестивши ноги, викурила сигарету, а Нік покликав слугу і замовив вина. Поки вони чекали, вони грали в гру очікування, базікаючи про головне і знову стаючи майже офіційними. Нік sel трохи в стороні від нах на ліжку. Час від часу вона ставала похмурою, і було рожевим язиком по своїм блискучим червоним губи. Нік завагався, чи шкодує вона про своє рішення.
  
  
  Прийшло вино. Нік замкнув двері купе. Налив, підняв склянку. 'Тост. її...'
  
  
  Вона домоглася м'яку руку на його рот. «Дозвольте мені виголосити тост. В цю ніч. Ніч, щоб пам'ятати, як ти сказав, але не шкодувати. Ніч, яку неможливо повторити. Вона підняла свій стакан і зробила ковток. — Не думаю, що ми коли-небудь знову побачимося, Роберт. Голосування, як я цього хочу. Вибачте, якщо це звучить різко, але зараз її так себе відчуваю. І якщо ви розповісте про це іншим, а я думаю, що ви це зробите, ви говорите про це з любов'ю».
  
  
  Нік Картер кивнув, потім випив, не говорити нам слова. Він узяв склянку і обережно поставив його поруч зі своїм на мініатюрний письмовий стілець навпроти ліжка. Потім він узяв її струнке тіло на руки.
  
  
  Принцеса дозволила своєму тілу сковзнути по его м'язистими торсу. Вона повисла в його обіймах, розгойдуючись навколо боку в бік, її руки безвольно звисали з боків. Її очі були закриті, і він побачив крихітні вени на століттях. Її темне волосся наповнювали його ніздрі ароматом. Його поцілунок спочатку був ніжним, і її рот розкрився під его, як ніжно распустившаяся троянда.
  
  
  Вони цілувалися кілька хвилина, розгойдуючись у такт, мчить поїзда. Великі руки Ніка ковзнули до пружним сідницях і притягли ee лизати. Вона зітхнула, і її мову майже неохоче зустрівся з його мовою. У довгій тиші вони досліджували один одному роти, одночасно задоволені і збиті з пантелику, обидва оцепенелые від дива дріт, інший іншу. Принцеса тремтіла в його руках. Тепер вона важко дихала.
  
  
  Нарешті вона перервала поцілунок і притиснула свої теплі, вологі губи до вуха Ніка. — Роздягни мене, — прошепотіла вона. — Повільно, дорогий. Дуже, дуже повільно.
  
  
  Він почав розстібати жакет Шанель. Вона посміхнулася йому в щоку — він відчув рух її м'якого rta, — але сказала: — Нічого не говорити, дорогий. Не зараз. Будь ласка, нічого не каже.
  
  
  Він допоміг гей зняти куртку, відкинув її вбік і почав розстібати блузку. Кнопки були позаду, і він задавався питанням, чому його пальці тремтять від кожної кнопки. Тепер його дихання шептало в пересохлому горлі.
  
  
  Тонка блузку маяло на підлозі. Він поцілував тонку довгу шию, провів губами по тонким ключиць під атласною шкірою. Вона притиснулася до нього, її губи пестили його щоку.
  
  
  'Милий.'
  
  
  Вона опустила руки, обвивавшие його шию, щоб він міг розстебнути маленьку чорну половинку ліфчика. Її маленькі круглі грудей вистрибнули, як ніби вони були щасливі бути вільними. Соски представляли собою крихітні рожеві окуляри, які тепер вискакують, нахабно підстрибуючи під його поцілунками і ласками.
  
  
  — Ось так, — прошепотіла вона. 'Там само. Боже мій!'
  
  
  Вона нетерпляче притиснулася до нього і розстебнула блискавку на спідниці. Це впало, як чорна піна, і вона притулилася до нього і дико поцілувала його, коли вона вийшла за спідниці. На ній були тільки крихітні чорні штанці, ремінь, довгі мереживні панчохи і балетні тапочки на високих підборах. Вона скинула балетні тапочки, і вони полетіли через купе.
  
  
  Принцеса відірвала свої губи і прошепотіла: «декарт не зміг мене в ліжко, любов моя. Тепер йдемо. Швидко.'
  
  
  Коли він зробив це, і вона пролежала на підлозі в очікуванні, з напівзаплющеними очима, він повернувся, щоб вимкнути брильов.
  
  
  — Ні, — м'яко сказала вона. 'Залиш його включеним. Її хочу тебе побачити.'
  
  
  Нік швидко роздягнувся, скинув з себе одяг. Його захопила буря бажання, але ему вдалося зберегти холоднокровність. Він не розумів цього прагнення володіти повією.
  
  
  За мить до того, як він підійшов до неї, Нік подумав, чи не збрехав чи Хоук. Відомо, що Хоук іноді брехав своїм агентам — зрозуміло, для ih ж блага. Але з якої причини? Але зопалу забув. Він ще раз перевірив двері, потім повернувся до неї, радіючи, що у нього немає з собою зброї. Це б зіпсувало настрій. І его Тату АХ , пурпурний сокиру на вигині его лівого ліктя, була видалена — і ще не замінений, — для его останньої місії на Бермудських островах. Маленький шрамм звертається злегка світився червоним. Але ні — не було нічого, що могло б його видати.
  
  
  Принцеса терпляче чекала, дивлячись на нього темними, примруженими очима, розставивши білі ноги в хтивої ленні. — Вам слід знайти кравця краще. Той, який не приховає прекрасне тіло. Ваш шведів тебе не стоитт. Ви дуже merveilleux! Меравильозо !
  
  
  Нік звалився на ліжко поруч з нею. Вони поцілували іншого іншого. Її мова була диким тваринам, якого не можна було задовольнити. Ee грудях були гарячими і набряклими під його обмацує пальцями. Нік продовжив ніжну прелюдію, поки, нарешті, вона не запротестувала і не притягнула його до себе. Коли він оволодів нею, вона довго стогнала і тремтіла. Це був єдиний звук, який вона видавала до останніх хвиль. Вона займалася любов'ю з моторною і дикою рішучістю, як ніби тягар її бажання було чимось страхітливим, від чого вона готелю позбутися. Коли Нік піднявся по довгих сходах до виконання, він мигцем побачив її закотилися очі, показують тільки куниці; її червоний рот скривився в болісну гримасу, білі зуби вп'ялися в нижню губу. Він побачив тонку криваву стежку. Її нігті були кинджалами в його спині.
  
  
  В кінці оргазму, якого вони досягли разом, вона голосно скрикнула і тут же відвернулася від нього. Ee тіло стало м'яким і млявим, абсолютно виснаженим. Вона уткнулась особою в подушку, тремтячи і зітхаючи, не помічаючи його в наслідках гри.
  
  
  Нік, на мить обеззброєний, упивався своїм коротким перебуванням в la petite mort. Маленька смерть. Печаль, як завжди, швидко розсіється, і тоді йому знову доведеться зіткнутися зі світом. Але поки він лежав, важко дихаючи, він знав одне: він спробує зберегти гей, життя! У цій принцесі, у цій Моргана де Веризоне було щось більше, ніж сказав ему Хоук. Вона може бути повією — він сказав собі, що не може просто так віддати її на поталу вовкам.
  
  
  Через деякий час її м'яке дихання підказало йому, що вона спить. Овальне бліде обличчя в спокої мало чистоту і невинність сплячої дитини. І знову Ніка різко вразило протиріччя: як вона могла бути такою, якою Хоук назвав її?
  
  
  Він обережно підвівся, щоб не розбудити її. У тьмяному світлі він зауважив невелика зміна кольору на її лівій нозі, трохи вище й нижче коліна. Він підійшов лиже, і побачив, що це була татуювання AX.
  
  
  Він швидко і мовчки одягнувся. Дисципліна і професіоналізм вже взяли верх. Він подивився на годинник і побачив, що вони прибудуть в Мілан через кілька годин. Якщо б вони прийшли вчасно, то до полудня були б у Венеції. Ему доведеться вийти перед принцесою, щоб вона його не побачила, і слідувати за нею, коли вона йшла зі станції. Якщо Хоук прав, вона відведе його відверті k Манфринто.
  
  
  Він тихо вийшов з купе і зачинив за собою двері. Піднявши очі, він побачив двох людей у коричневих я оплачував, що наближаються з обох сторін вагона. Два широких слов'янських осіб, з суворими очима. У кожного одна рука в оттопыренном кишені.
  
  
  Киллмастер негайно оглянув ситуацію і прийшов до висновку, що у нього проблеми. Як і у принцеси. Коридор був безлюдний, якщо не вважати Ніка і наближається пари. Він швидко вліз у шкуру Роберта Н. Корнинга по Санкт-Луїзи, який тільки що змінив своєї джин. Він злегка опустив рот, і на його обличчі з'явився вираз легкого занепокоєння. Він сподівався, що схожий на вівцю з вовчої шкури.
  
  
  Нік спробував протиснутися mimmo людини праворуч від нього. 'Прошу вибачення.'
  
  
  Чоловік у картатій капелюсі iso усіх сил штовхнув ee у віконну решітку. - Один момент! Вас звуть Корнінг?» Его англійська був хорошим, хоча і з сильним східноєвропейським акцентом.
  
  
  Нік подивився на нього з удаваним подивом і відтінком гніву. Він повинен був звертатися із цим дуже обережно. Ему треба було знати, що задумали ці люди.
  
  
  'Так. Її Роберт Корнінг. Як же так? Хто ти до речі. Звідки ти знаєш моє ім'я? І чому ти мене штовхаєш...
  
  
  Людина, який штовхнув його, сказав: «Заспокойтеся, містере Корнінг. Ми хочемо поговорити з тобою, голосування, і все. Будь ласка, ходімо з нами.
  
  
  Знову удаваний гнів. — Пойдти з тобою? Скажи навіщо, послухай! Якого біса це повинно...
  
  
  Чоловік у сірому капелюсі тицьнув Ніку в спину пістолетом. - 'Ходімо зі мною. Ніякої балаканини. Ми скоро поговоримо. Йди попереду мене. Без жартів, або її вб'ю тебе.
  
  
  Голос Ніка тремтів. "Мене... н..-вбити мене?" Він глянув на купе, яке тільки що покинув. "Але ви, хлопці, божевільні - у мене є тільки..."
  
  
  Людина з пістолетом розсміявся. Жорстко. Жорстоко. — Ми знаємо, що ви зробили, містер Корнінг. Вона була гарна, так? Ви повинні розповісти нам облад всьому цьому. дохід!'
  
  
  Нік дозволив собі схлипувати. 'Що це ? Хтось з вас, ee чоловік чи що? Може бути, це старий прийом шантажу? Ви не можете. Це була її ідея. Вона запросила мене в своє купе, і...
  
  
  Людина позаду нього сильно встромив пістолет Ніку в спину. 'Йдемо! У вас будуть всі шанси поговорити відкрито зараз.
  
  
  Він розмовляв з іншим чоловіком мовою, який, мабуть, був для Ніка хорватською. Він не говорив на цій мові і не розумів його.
  
  
  Обидва чоловіки різко розсміялися. Презирство ih осіб було очевидним.
  
  
  Киллмастер внутрішньо посміхнувся. Вони вже думали, що він нешкідливий землетрус. Якраз те, що йому було потрібно.
  
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  Киллмастер сидів в іншому купе першого класу в одних білих трусах, поки один навколо чоловіків рився в його одязі і речах. Інший чоловік сидів євген, навпроти нього, направивши на Ніка блискучий синій револьвер. Нік, який дозволив своєму обуренню поступово перетворитися в те, що, як він сподівався, було щирим страхом. Ніку хотілося, щоб він розумів хорватська. Під час обривка розмови одного разу він почув ім'я Манфринто. Вони обидва розсміялися. Тепер чоловік у картатій капелюсі, який обшукував одяг Ніка, кинув її і встав перед агентом АХ з холодним поглядом. «Ваші документи, схоже, у порядку, Корнінг».
  
  
  Звичайно, вони були в повному порядку. Документи завжди відмінне виготовлялися в АХ.
  
  
  Чоловік підняв фотографію, яку Нік показував принцесі. 'Хто вони?'
  
  
  — М-моя дружина і діти, — пробурмотів Нік. Він показав слабку посмішку. «Якщо Аліса, моя дружина, коли-небудь дізнається про це, то це сталося зі мною! Йдемо далі, ми не можемо...
  
  
  Чоловік сильно ударив його кулаком по обличчю. - 'Мовчи. Ви тільки відповідаєте на питання. Він подивився на свого супутника з револьвером і підморгнув. — Але все в порядку, чи не так? Американець говорить, що це сталося з ним. Він розсміявся і постукав по паспорту Ніка.
  
  
  «Може бути, те, що ви говорите, правда, Корнінг. Ми сподіваємося, що для вашого ж блага. Нам не подобається заподіювати біль безневинним людям. А тепер розкажіть нам ще раз, як ви познайомилися з принцесою де Веризоне. Подивимося, чи вийде го початку вдруге.
  
  
  Нік, чудовий професійний брехун, розповів їм усю правду про свою зустріч з принцесою. У цей момент вони не зловлять його брехні.
  
  
  Обидва чоловіки уважно слухали. Коли він закінчив, чоловік з револьвером поставив начебто недбалий штопора. — Принцеса просила у тебе грошей, щоб переспати з нею?
  
  
  У холодному мозку Киллмастера спалахнув червоний брильов. Штопора був занадто випадковим. Ревматизму був важливим, хоча він і не міг зрозуміти, чому. Можливо, вони хотіли вада в камуфляжі жінки?
  
  
  Сподіваючись, що він правий, він сказав: «Д-та. Звичайно. Мене це здивувало, тому що вона не здавалася мені такою жінкою. Але дав ось п'ятдесят доларів.
  
  
  Чоловік з револьвером розсміявся. — Та воно того варте, Корнінг?
  
  
  Нік спробував зобразити хлоп'ячу усмішку. 'Так. Вона була дуже гарна. її...'
  
  
  Інший чоловік знову сильно вдарив його по обличчю. У Ніка крутилася гол на широких плечах. Злість пронизала його, але він зіщулився, заскиглив, і стримався. Його час ще було попереду.
  
  
  — Встань, — гаркнув чоловік. Нік встав. Двоє чоловіків довго дивилися на нього, потім перезирнулися.
  
  
  "Він добре складений нероба," сказав чоловік з револьвером.
  
  
  "Грізний" погодився інший.
  
  
  «Як у продавця скляного посуду, у вас не повинно бути таких м'язів».
  
  
  — Ні, — сказав чоловік у картатій капелюсі. «Це дуже дивно».
  
  
  Його очі сканували жилаве засмагле тіло Ніка. «Є ще одна дивна річ, — сказав він. «Подивіться на ці шрами. Ih так багато. Старі шрами і нові шрами. Звідки у такого землетрусу стільки шрамів?
  
  
  Чоловік з револьвером встав. - 'Це хороший штопора.' Він подивився на Ніка. "Чи Можете ви відповісти на цей штопора, Corning?"
  
  
  Нік проклинав численні сліди своєї роботи на своїй шкірі. Безсумнівно, його порятунком досі тхора було відсутність таруировки у вигляді маленького сокири AX. Він на це і розраховував. Такі люди напевне знали символ АХ. Але ці кляті шрами - думай швидше, Картер!
  
  
  Чоловік у картатій капелюсі поліз в хвилину і витягнув ножа. Він натиснув кнопку, і шестидюймовое лезо вистрілила. 'Правда!' — м'яко сказав він. — Звідки у тебе всі ці шрами?
  
  
  — Я... я потрапив в автомобільну аварію, — поспішно сказав Нік. Він дозволив своєму голосу тремтіти, дивлячись на ніж. 'Справжню! Це правда, клянуся. Її... її пробив лобове скло, і все моє тіло було в порізах. Він був майже в сльозах.
  
  
  — Ви брешете, — сказав чоловік з револьвером. «Ви не всі отримали ці шрами відразу». Він швидко ступив за Ніка. Агент АХ відчув холодний револьвер на своїй шиї. Він сидів, дивлячись відвертими перед собою, його велике тіло тремтіло. Якщо її виберуся звідси, подумав він, її зароблю Оскар.
  
  
  Він ризикував і знав це. Це був штопора часу, інтуїція. Якщо він надто довго чекав...
  
  
  Чоловік з ножем схопив Ніка за руку. У нього була сильна влада. Кажу Не наші слова, він сунув кінчик ножа під великий палець лівої руки Ніка і повернув зброю. Нік скрикнув і відсмикнув руку. — О, не назавжди! Не назавжди, будь ласка! Це - це правда. Клянусь. Деякі інші шрами її отримав у коледжі, граю у футбол і бейсбол. Не всі вони були відразу.
  
  
  Ніж знову висунувся вперед. Нік зісковзнув з дивана і впав на підлогу. «Ні, ні, не назавжди! Я не можу не сказати п-правду, чи не так?
  
  
  Чоловік з ножем подивився на валяющегося Ніка, а потім на свого напарника з револьвером. Коли він говорив, то робив це на грубе, брутальне англійською. Вони забули перейти на хорватську мову. Під маскою страху Нік не пропустив нас слова.
  
  
  «Можливо, — сказав чоловік з ножем, — зрештою, він говорить правду. Очевидно, він брудний землетрус. І мені, всупереч дивитися на нього. Ти бос, Айвор. Що ви думаєте?'
  
  
  Нік підтягнувся ірина, закривши обличчя руками, тремтячи. Він переконливо заскиглив і потайки розглянув ih між пальцями.
  
  
  Айвор почухав тупий підборіддя дулом револьвера. Він презирливо подивився на Ніка. — Ще один хороший штопора, Пінча. Її дійсно не знаю відповіді на це штопора. Цей чортовий Манфринто зі своїми повіями! Навіщо нам це перевіряти? Це робота для таких плакс, як цей хлопець — ця боягузлива купа лайна!
  
  
  "Я згоден з вами," сказав другий. — Я повністю з вами згоден, але ми повинні підкорятися наказам. Давай, Айвор! Скоро будемо в Мілані. Що нам робити з цим покидьком?
  
  
  У цей момент у двері постукали. — Мсьє? Мсьє там?
  
  
  Айвор приклав палець до губ. Пінча провів ножем по горловий артерій Ніка.
  
  
  'Так?' — вигукнув Айвор. 'Хто там? Чого ти хочеш?'
  
  
  — Кондуктор, сер. Одіна з джентльменів виходить в Мілані, чи не так?
  
  
  "Im."
  
  
  — Через півгодини, сер. Ми будемо в Мілані через півгодини.
  
  
  'Дякую'
  
  
  Це був поворотний момент. Нік зітхнув з полегшенням. Голос кондуктора був попереджувальним знаком, а це були надзвичайно обережні люди.
  
  
  Айвор знову сель навпаки Ніка і тримав його під дулом пістолета. — Ти щасливий землетрус, — сказав він. — Я б зійшов з розуму, якщо би вбив тебе. Одягайся. Віддай ему его речі, Пінча.
  
  
  Нік підготував завершення цієї гротескної інтернеті. Значить, один навколо них вийде в Мілані? Вони так думали !
  
  
  Він спробував встати, але його коліна підігнулися, і він знову сель. Він спробував голосно хихикнуть і прикрив рота рукою. — Я... я думаю, мене зараз вирве.
  
  
  Пінча кинув ему його одяг. — Тебе скоро вирве, ублюдок. Одягайся і зникай, поки ми не передумали.
  
  
  Нік кілька разів поперхнувся, але потім, здавалося, впорався з нудотою. Він швидко вдягнувся.
  
  
  Айвор запитав: «Ви збираєтеся в Стамбулі?»
  
  
  «Так, Так».
  
  
  Зрадницьки пішов наступний штопора: «Чому в Стамбулі? Її думав, покупець скла їде у Венецію. Найкрасивіша скляний посуд прибуває по Венеції».
  
  
  Айвор все ще не був повністю переконаний.
  
  
  — Я... я поїду до Венеції пізніше, — пояснив Нік. «Але спочатку у мене є будь-які приватні справи в Стамбулі».
  
  
  Пінча розсміявся. — Думаю, ще одна повія.
  
  
  Айвор сказав: «я думаю, нам слід написати твоєї джин лист, в якому вона впізнає, який ти невірний пес, Корнінг. Як ти думаєш, Пінча? Хіба це не добрий вчинок?
  
  
  — Звичайно, — погодився Пінча. «Я напишу гей особисто. Потім. Ми повинні прибрати звідси цю купу лайна, поки його не вирвало на килим.
  
  
  'Момент' - Айвор зробив револьвер Ніку в житті. «Звичайно, ви забуваєте обладнання всьому, що сталося в цьому купе. Нічого не сталося . Ви ніколи не бачили нас. Зрозумів, Корнінг?
  
  
  — Д-да, — пробурмотів Нік. - 'Зрозумів. Я не скажу нам слова. Клянусь. І спасибі, хлопці. Її засвоїв урок.
  
  
  "Ми сподіваємося на це," сказав Айвор. На його широкому особа з'явився вираз майже жалості. «Коли у тебе таке тіло, і ти такий землетрус, це повинно бути важко винести».
  
  
  Нік мовчав. Він натягнув куртку і распихал речі по кишенях. Скоро і зараз! Він повинен був мати ih разом, на відстані витягнутої руки. Его руки і его, жахлива сила его були єдиною зброєю.
  
  
  — Я зійду в Мілані, — сказав Айвор. «Пінча продовжить шлях до Венеції. Він спостерігає за тобою, Корнінг. Тримайтеся подалі від принцеси де Веризоне. Залишайтеся в своєму купе. І пам'ятати, що Пінча майстерно поводиться зі своїм клинком.
  
  
  Нік кивнув і підвівся. Його ноги трусилися. Він впав назад на диван. «Мої ноги — вони не йдуть. І... і я думаю, що мене зараз вирве. Він опустив голову і замовк.
  
  
  Він почув прокляття Айвора. На цей раз на хорватському. Крізь пальці він побачив, як чоловік засунув револьвер у ремінь через кобуру. — Дай мені руку, — гаркнув Айвор своєму супутнику. «Допоможемо нещасному вийти в коридор». Грубі руки схопили Ніка з двох сторін. Він дозволив колін зігнутися, коли його підняли. "Швидше за що-небудь", сказав Айвор. «Я думаю, що ублюдка дійсно знудить».
  
  
  Вони підтримували його, поки не досягли день. Нік дозволив своїм рукам бовтатися з боків, потім підняв велику долоню до плеча обох чоловіків. Він почав напружувати плечові м'язи і чудові біцепси. Ще два кроки й...
  
  
  Тепер!......
  
  
  Одним плавним рухом він обхопив своїми сталевими пальцями ih товсті шиї, зробив крок назад і зіштовхнув ih голови. Він взяв всю свою величезну силу, я знаю, що ih голови не витримають удар. Почувся похмурий звук зламаних кісток, коли чоловіки на мить забилися, як піймані на гачок риби, а потім безвольно повисли в жахливих обіймах.
  
  
  Нік кинув ih. Він схилився над Пінч, у якого звалилася картата капелюх. Він був вже мертвий або майже мертвий. Айвор все ще дихав, і кров повільно приливала до куточка его rta. Нік подумував використовувати ніж Пинчи, але здався. Не назавжди крові. Ніяких доказів. Він одним рухом руки розчавив кадик Айвора.
  
  
  У двері тихенько постукали. — Портьє, мсьє. Мілан. Мені потрібен ліфт.
  
  
  Нік глянув у вікно, побачив промелькнувший семафорів. Боже, вони вже були в Мілані.
  
  
  «П'ять м », — сказав Нік через двері. Носильник не повинен його бачити.
  
  
  — Але, мосьє, багажу! Мені потрібен ліфт.
  
  
  — П'ять хвилин, — повторити Нік. 'Йдіть. Ви отримаєте хороші чайові. Це жіноча річ. Comprenezvous?
  
  
  "Ах, сер. Леді! Її розумію. Вибачте .
  
  
  Портьє зі свистом вийшов у хол, і Нік взявся за справу. Тепер експрес гуркотів по перемикачам шляхів, і семафори пролітали одна за одною. Прокляття. Він сподівався позбутися від тіл на відкритій місцевості, зробивши ставку на те, що якийсь час ну не знайдуть. Але нічого для цього не було. Він не міг ih тут залишити. Поїзд буде затриманий, і приїде поліція.
  
  
  Він відчинив вікно. Холодний туманний порив відбору проб повітря увірвався в купе. Нік виглянув у вологу сиру ніч.
  
  
  Тепер вони їхали через лабіринт вантажних вагонів. Поїзд shell повільніше. У чверті милі Нік побачив відображення станцій на свинцевих черевах низменному висять хмар. Це повинно було відбутися швидко.
  
  
  Першим він викинув Пинчу, а за ним його картату капелюх і ніж. Айвора потім. Він витратив дорогоцінні секунди, піднявши повіку і заглянувши в налите кров'ю око, який виглядав мертвим. Він доклав одне вухо до грудей чоловіка. Немає серцебиття. Він просто повинен був ризикнути.
  
  
  Айвор вилетів у вікно. Нік кинув весь багаж слідом за тілами. Він підмів маленьке купе — носильник і начальник поїзда може бути нічого не помітять. В кінцевому підсумку це стане справою італійської поліції. Нік знову швидко озирнувся, прислухався до дня. Нічого. Він відімкнув двері й вийшов у коридор. Пора йти. В коридорі він почув голоси і стукіт складываемого багаж. Его купе було в іншому напрямку. Нік підійшов до нього, наспівуючи. Він дійшов до наступного вагону. Він був у безпеці.
  
  
  Коли Східний експрес під'їхав до міланському вокзалу, Нік Картер розслабився, закурив і подивився в стелю. Йому здавалося, що він бачить святий у темряві. Він знав по довгого, а іноді і розчаровує досвіду, що у такої складної організації, як шпигунський пристрій, іноді щось іде не так. Через бюрократію, пересічні наміри і, не кажу вже про, внутрішньоорганізаційні чвари та інтриги.
  
  
  Можливо, Пінча і Айвор були прикладом. Заява, яку вони зробили про перевірку повій Манфринто. Можливо, це була веб-причина, по якій вони опинилися в Східному експресі і йшли по сліду принцеси. Можливо, комусь у Белграді турбували ненаситні сексуальні апетити Манфринто. Номінальний глава югославської розвідки, можливо, робив більше, ніж просто сидів за столом в якості фасаду для Ванни Манфринто. І завжди були спостерігачі, шпигуни, чия робота полягала в тому, щоб шпигувати за іншими шпигунами.
  
  
  Нік Картер посміхнувся при думки — може бути, у югославів є спеціальний відділ, щоб стежити за жінками Манфринто! Ему довіряли, але не его безбожністю. Така річ не була новою в сфері шпигунства. Манфринто, напевно, навіть не знав, що всіх его повій, так би мовити, пробували на смак.
  
  
  N-3 розслабився ще більше. Якщо все це було правдою, то зв'язок принцеси з АГ не підозрюють. Тепер, коли Айвор Щіпка мертві, найближче майбутнє виглядало світлим.
  
  
  Але він повинен працювати швидко. Світильники будуть знайдені на рейках, і розслідування буде розпочато негайно. Історія буде в газетах. А боси Пинчи і Айвора, хема б вони нам були, задумаються.
  
  
  Швидкість була зараз вкрай важливо. Нік замкнув двері купе і відкрив портфель. Відтепер він буде озброєний.
  
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  Східний експрес покинув материк і повільно проїхав через двухмильную дамбу до Центрального вокзалу. Кондуктор ходив по хитним коридорами, кричачи: «Венеція! Венеція! Виходьте перед Венецією.
  
  
  Нік Картер, одягнений в зелений плащ і дуже американську світло-сіру капелюх з вузькою тасьмою з голів, вже стояв біля дверей зі своїм єдиним портфелем. Він пробрався на інший бік поїзда, як можна далі від принцеси.
  
  
  Він готель, щоб було темно — це була б досить ризикована гонитва, — але, принаймні, шелл невеликий дощ і стояв густий туман. Це допомогло б ему.
  
  
  Він вистрибнув навколо поїзда, як тільки він зупинився. Він пробіг в яскраво освітлену кімнату очікування і зайняв позицію біля стійки з журналами. Він повернувся спиною до зростаючого потоку висадилися пасажирів. Він дуже покладався на провінційну капелюх і плащ, а також на той факт, що Моргана де Веризоне бачила його тільки при штучному освітленні.
  
  
  Він гортав трилер, коли вона пройшла mimmo огрядного носильника, що несе її багажу. Нік дав гей час дістатися до сходів на порту бар, а потім повільно пішов за нею. Це може означати невеликий криза. Якщо вона сідала на вапоретто або річковий трамвай, він натрапив на біду. Він не міг ризикувати і сідати туди ж. Але якщо б вона взяла гондолу...
  
  
  Принцеса взяла гондолу. Нік, повільно спускаючись по широких сходах до мармурового причалу, побачив, як вона пішла за носильником в обидва кінця порту бар, де по бруду Гранд-каналу височіли яскраві тумби. Оскільки була зима і погана погода, чекали тільки три гондоли.
  
  
  З-за колони Нік спостерігав, як носильник завантажував її сумки в гондолу і інструктував баркаруоло в крислатому капелюсі. Принцеса простягнула носієві пачку лір, а потім залізла в гондолу, її спідниця трохи підвелася, оголюючи білі стегна над чорними панчохами. Гондольєр натягнув свій швартовный канат і з гуркотом помчав у туман. Нік побіг до порту бар.
  
  
  Він стрибнув у гондолу і крикнув чоловікові: «Бачиш ту гондолу , яка займається тільки що виїхала? Йди за ним. Рапидко! Не втрачайте його з виду.
  
  
  — Сі, синьйор . - Чоловік викинув сигарету і розв'язав швартовный трос.
  
  
  Вони ковзали по мутних водах Гранд-каналу, довгою перевернутої букви S, що протікає через складати долар Венеції. Гондола попереду була ледь помітний, немов тікає привид в тумані. Старі палаццо вздовж каналу здавалися абстракціями в тьмяному тумані. Руху було мало, і звуки приглушувались сірим туманом.
  
  
  Коли вони ковзнули під Понте дельї Скальци, Нік трохи розслабився. Він підозрював, що принцеса направляється у районі Bridge, найстарішу частину Венеції з ринками, дешевими барами і кафе. Він посперечався, що вона візьме пансіон замість готелю. В цей час року багато номерів були порожні, і це було дешевше. І у вас було набагато більше приватному там. У нього була ідея, що вона повинна піти до Манфринто. Югославський агент не прийшов би до неї. Він буде звертатися з цим обережно. Якби принцеса спала з Манфринто, це була б «безпечна» постіль. Ліжко, яку вибрав сам чоловік.
  
  
  Киллмастер холодно посміхнувся і закурив. З'ясувавши, що він був правий, він викинув сигарету, коли передня гондола попрямувала до набережної Гранд-каналу. Щиро перед ними був rialto Bridge. Жовтий святий падав кави, дружня нота в похмурий зимовий день. Нік підняв руку.
  
  
  «Альт! Ферма! тихіше!
  
  
  Принцеса була всього в п'ятдесяти ярдах від нього, але якщо він втратить її зараз, знайти її буде надзвичайно важко.
  
  
  Вона вибралася з гондоли до порту бар біля магазинів. Нік мовчки жестом велів гондольеру висадити його на іншому причалі, поруч із закритою тратторією .
  
  
  Потім він спостерігав за сваркою між принцесою і гондольером з-за стіни тратторії . Той голосно протестував, що він не в'ючний мул, і не потягне її багажу в інтернаті . Его обурені слова ясно долинули до агента АХ, який задоволено посміхнувся. Вона дійсно збиралася в інтернаті, і це не може бути далеко. В іншому випадку вона б не просила чоловіка нести її сумки.
  
  
  Суперечка закінчилася появою двох обірваних хлопчаків, які швидко підібрали сумки і пішли, перш ніж Нік зрозумів, що відбувається. Він пішов за ними по вузькому провулку і побачив, як вони перетнули Кампо-Сан-Бартоломео. Маленька площа була оточена високими вузькими будинками, верхні поверхи яких зникали в тумані. Пішоходів було мало, а велосипедистів проїхало лише кілька людей.
  
  
  Нік пішов за нею на певній відстані і побачив, як принцеса піднімається по вузькій сходах будинку. Він прочитав «Pensione Verdi » на табличці поряд з кованими дверима . Двоє хлопчиків iso усіх сил намагалися підняти валізи по сходах в похмурий хол. Нік зайняв позицію навпроти площі, біля невеликого кафе. Що тепер? Він підозрював, що вона намагатиметься встановити контакт як можна швидше.
  
  
  Дощ shell сильніше. Погана погода в Венеції зазвичай триває довго, і у Ніка виникло відчуття, що наближається бору, зимова буря. Це означало, що Манфринто не стане возитися з зниклої бомбою, якщо буде шторм; це означало, що у нього було більше вільного часу, більше можливостей повеселитися, так що Киллмастер міг підібратися до нього. Якщо б вона робила свою роботу добре, принцеса де Веризон подбала б про це.
  
  
  Високі скляні день пансіонату Верді відкрилися, і хлопчики спустилися по сходах. Тепер вони сперечалися через сучий лір. Через мить вони зникли в тумані. Нік Картер підняв комір свого огидного зеленого платить, насунув намоклий капелюх на очі і приготувався до періоду очікування. Думка про принцесу, миючої це чудове біле тіло під теплим душем, не поліпшило його настрою, і він також виявив, що готовий викурити останню цигарку. Він насилу підняв його під проливним дощем і пройшов невелику відстань, щоб встати під навіс невеликого кафе. Крізь запітнілі вікна лилося рожевий святим, і Нік з тугою подумав про гарячий, гіркий чорний кави, який там наливали.
  
  
  Він мріяв і не бачив двох карабінерів , поки вони не перетнули площу і не підійшли до нього. На них були плащі з капюшонами, а стовбури ih карабінів були спрямовані вниз, щоб захистити від дощу. Вони підійшли відкрито до кафе та побачили його.
  
  
  Було занадто пізно вислизати в туман. Це відразу привернуло б ih увагу. Документи у нього, звичайно, були в порядку, але всі його зброя була при nen. Якщо б італійська поліція знайшла його, минуло багато часу, перш ніж Хоук зміг би його витягнути.
  
  
  Нік недбало повернувся і попрямував у кафе. Опитування було помітним з-за того, що попереду не було столів, а маленьке віконце було майже повністю закрито пором. Опустившись до найближчого до вікна столу, Нік окинув поглядом майдан. Двері Pensione Verdi була ледь помітний.
  
  
  Він як раз замовляв каву і сигарети, коли увійшли два карабінера . Вони тряслися, як качки, стягували капюшони, й одіна навколо них кинув на Ніка гострий погляд. «Buon pomeriggio, синьйор».
  
  
  Нік посміхнувся говорив. — Не такий, нібито гарний день, — сказав він по-італійськи. — За винятком качок — а її ще не бачив качок у Венеції. Навіть для голубів сиро!
  
  
  Обидва копа розсміялися над жартом. Людина, говорив з ним, запитав: «Ви американець, синьйор?»
  
  
  'Так. Її тут у справі, купити скло. У мене був вільний час, і його готель побачити деякі пам'ятки вашого прекрасного міста. Все, що я поки побачив, це вода — зверху і знизу.
  
  
  Знову пролунав сміх, і чоловіки підійшли до стійки. Нік чув, що вони замовили каву. Він узяв сигарету за замовленої пачки — ему довелося задовольнятися Gauloises — і закурив. Розмахуючи сірником, він побачив, що двері Pensione Verdi відкрита. Крізь туман було важко щось розгледіти, але він подумав, що фігура, що спускається по сходах, була жінкою.
  
  
  Він залишив на столі купюру в тисячу лір і недбало попрямував до дня. Це була принцеса. Нік почекав, поки ee накрило сіра хмара дощу і туману, і побіг через площу. Він побачив стрункий силует, провідний у вузький провулок. Він зупинився на розі, прислухався і почув швидкий стук її високих каблуків по тротуару. Вона покидала площа, прямуючи на північ, і дуже поспішала.
  
  
  Він пішов за нею навшпиньки, намагаючись не підходити надто близько. Судячи по звуку її кроків, вона йшла швидко і не оглядалася. Він вже оцінив її як гарного любителя, але тим не менш був готовий до трюків. Хоча жінка, ймовірно, нас на секунду не подумала б, що за нею стежитимуть в такій місії. Повинно бути, у нах було багато подібних домовленостей — наскільки вона знала, це була просто ще одна секс-роботи. Гей, потрібно було піти до певного чоловіка, лягти з ним у ліжко, укласти його спати, а потім хтось інший зайняв її місце. Дуже просто. Повинно бути, вона проробляла це десятки разів для Хоука і, схоже, не знала чоловіків в Східному експресі.
  
  
  Глухий звук її кроків у вузькому провулку шталь різкіше, коли вона досягла іншій площі. Венеція сповнена таких площ з будинками, магазинами, барами і ресторанами.
  
  
  Нік обережно пішов за нею через невелику площу приблизно в п'ятдесяти ярдах від нах. Дощ лив рівненської, сіра фіранка за повновагі розділяла його і певну фігуру перед ним. Вона покинула площу і пірнула в інший вузький провулок, піднявшись по сходах арочного мосту через бічний канал і спустившись на широку, добре освітлену вулицю. Навколо кожного ліхтаря висів напівпрозорий ореол.
  
  
  Принцеса перейшла вулицю і увійшла в поштове відділення. Нік почекав, поки не побачив, що вона пише за столом, потім підійшов до куті скляного фасаду і зазирнув усередину. Вона була єдиним клієнтом. Працювали двоє службовців, чоловік і жінка.
  
  
  На ній був світло-коричневий плащ, червоний берет і високі блискучі чорні шкіряні чоботи. Краплі дощу блищали на береті, і в її темному волоссі. Вона зосереджено насупилася, її червоний рот задумливо скривився.
  
  
  Посмішка скривила сильні губи Ніка. Тепер він побачив, якою вона любителька. Справжній професіонал, написавши телеграму, відірвав би наступні два-три бланка і знищив би ih. Було б занадто просто розкрити зміст відтиску, залишеному в блоці телеграм.
  
  
  Княгиня зірвала блан, служити жінці і розплатилася. Вона не оглядалася на паперовий блок. Киллмастер був дещо розчарований, побачивши, що його підозри підтвердилися. Вона була не більш ніж хорошим любителем. Вони завжди упускали з вигляду дрібниці.
  
  
  Нік стояв у темному телефоні-автоматі — він просто викрутив лампу, — коли вона вийшла. Він готель верхню форму цього блоку, але не було часу. У цьому тумані він втратив би її в мить хвороби, якби...
  
  
  Тоді йому пощастило. Принцеса пройшла трохи в протилежному напрямку, і пірнула в невеликий бар. Нік кинувся гей навздогін з блискавичною швидкістю. Хоча він не адепт читати по губах, він побачив, що її червоний рот утворив слово « аквавіт» . Звичайно, проти холодного дощу. Нік побіг назад на пошту.
  
  
  Він тільки що увійшов і вже збирався потягнутися за блокнотом для телеграми, коли озирнувся через плече на вікно. Його друзі, двоє карабінерів, зазирнули всередину. Вони були добросовісними служаками і не затримувалися в затишному кафе. А тепер вони зупинилися і подивились на Ніка, впізнаючи його. Він посміхнувся і недбало провів пальцем по полях свого капелюха. Тепер він повинен був відправити телеграму.
  
  
  Оскільки принцеса не збиралася залишатися в барре вічно, Нік швидко почав псувати першу форму. Він зірвав її і недбало поклав в хвилину. Краєм ока він побачив, що офіцери все ще були під дахом пошти.
  
  
  Нік направив телеграму на домашню адресу Хоука:
  
  
  ВСІ ВУЛИЦІ ТУТ ВИТІКАЮТЬ, І Я НЕ МОЖУ ЗНАЙТИ САНТЕХНІКА, БУДЬ ЛАСКА, ВАШ РАДА. НОРБЕРТ П. КЛАПСАДДЛ.
  
  
  Чоловік-службовець подивився на форму і відчайдушно посміхнувся. — Це п'ятнадцять тисяч лір, синьйор.
  
  
  «Платить одержувач», — сказав Нік Картер. Це дасть літньому джентльменові їжу для роздумів.
  
  
  Службовець насупився. - Але, синьйор, я не можу...
  
  
  Але Нік вже був за дверима. Карабінери зникли. Він підійшов до маленького бару і зазирнув усередину. Принцеси теж не було. Ee незайманий склянку стояв на барній стійці.
  
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  Нік Картер на мить вилаявся про себе, а потім взявся за справу. Він не був оптимістом. У Венеції було сто вісімнадцять острівців, і на якому навколо них вона могла сховатися. А без нах він не знайшов би Манфринто. Нік зробив потворне обличчя, коли зайшов у бар. Він був неохайний з жінкою, а таку помилку він здійснював рідкісних лікувальних.
  
  
  Він замовив віскі і запитав про чоловічому туалеті. Навпаки день з написом « Синьйори » була двері зі слова « Донну», в якій також було написано « Ліберо» — « вільний».
  
  
  Нік подивився в короткий коридор. Нікому. Він відкрив двері в дамську кімнату і зазирнув усередину. Її там не було. Можливо, було б незручно, якби вона була там, але, принаймні, він знайшов би її знову, і завжди був би в змозі пояснити. Дайте гей кодове слово місії і візьміть на себе відповідальність за її дії.
  
  
  Він пройшов у нитка зал і відкрив двері. Вона виходила в нудний двір, повний сміття і ящиків. Дощ тарабанив по брудному цементу. Він побачив гойдаються на вітрі ворота і вийшов у двір щорічно. Ворота вели в довгий вузький провулок, досить широкий для однієї людини, і виходили на глуху вулицю. Нік протискався крізь темний провулок, його плечі торкалися стін по обидва боки. Він дістався до тьмяно освітленій вулиці і канали з мостом. Не було ніякого руху, лише одна з тисяч кішок Венеції. Дощ лив. Кіт замуркотав і обхопив Ніка за щиколотки. Він нахилився і почухав вуха тварини. «Кіт, тут перед тобою стоїть великий ідіот!»
  
  
  Він пішов по провулку назад до бару. Вона, звичайно, пройшла цей шлях. Вона знала про існування провулка, або виявила його випадково. Не мало значення. Це був один з найстаріших трюків грає — замовити напій і залишити його на барній стійці, а потім піти в туалет, а потім зникнути через задні двері. Це було настільки просто, що іноді спрацьовувало.
  
  
  Повернувшись в бар, він допив свій віскі і замовив ще одне, обдумуючи, що робити і в якому порядку. Він перестав звинувачувати себе. Він не був ідеальним. Навіть Киллмастер помилявся. Блан телеграми зашарудів у кишені його платить, коли він потягнувся за «Голуазами» та сірниками. Це може бути підказкою. Він на це сподівався. Нік випив початку другої свій віскі і замовив третій. Це повинно було бути останнім. Він подивився на свій годинник AX. Минуло чотири години. Принцеса, ймовірно, не стала б намагатися зв'язатися з Манфринто до настання темряви, хоча в таку погоду він навіть не був у цьому впевнений. Він повинен був зробити ставку на це.
  
  
  Він викинув сигарету, закурив нову і знову вийшов під дощ. Він знав, що повертатися в Pensione Verdi, ймовірно, було марною тратою часу, але все було за правилами. В Pensione Verdi він подзвонив у маленький похмурий хол, і з'явилася величезна італійка в чорному бомбічному сукню з такими ж соковитими вусами.
  
  
  'Її; вона сказала, що вона дійсно була власником. Не могла б вона бути корисною панові? Нік сказав агов, що вона може зробити, щоб допомогти йому.
  
  
  У Верді дійсно жилки синьйорина де Веризоне. Його. Товста дама повернулася до маленької телефонної станції. Через півхвилини вона пошкодувала, що синьйори, як ніби немає вдома. Можливо, у нього буде повідомлення?
  
  
  Чистий повідомлення не назавжди. Нік покинув «Верді» і повернувся на Гранд-канал. Вона здорово збентежила його. Вона знала , що за нею стежить, — хоча не могла знати, хто саме, — і звичним чином струсила з себе тінь.
  
  
  Нік прочекав під дощем п'ять хвилина, перш ніж mimmo проїхала порожня гондола. Він покликав його і наказав чоловікові відвести його до "Альберг Даніелі". Це був один по всьому кращих готелів, розбираються особистості і положення Роберта Н. Корнинга. Блан телеграми знову затріщав під його пальцями, коли він потягнувся за цигарками. Він повинен був попрацювати над цим, поки що-то ель і довго приймав теплу ванну. Нік обмацав своє підборіддя. Він може навіть поголитися.
  
  
  Він сидів, похмуро куря, поки гондольєр мчав ih з чорним, пролитим дощем вод. Судячи з того, що він міг бачити крізь туман, Венеція була сумним відображенням річного міста. Danieli Royal Excelsior являв собою поєднання старовинної палаццо і сучасного готелю. Взимку гостей було небагато, і містер Корнінг отримав просторий номер за сміховинно низькою ціною. Кімната виходила на каналі Сан-Марко, якщо щось було видно крізь туман. Це було недалеко від великої площі Сан-Марко.
  
  
  Нік зняв мокрий одяг і пройшов через велику вітальню з рушником на талії. Він досліджував блан телеграми і підніс його до світла під кутом.
  
  
  Принцеса сильно тиснула на олівець. Має проявитися без проблем.
  
  
  Він відкрив свою дорожню сумку і вийняв шкіряний чохол на блискавці. Серед іншого в nen була пляшка з безбарвною рідиною і тонка щітка з верблюжої вовни. Нік розгладив форму на мармуровому столі, і акуратно завдав рідина. Коли вона висохла, він пішов у ванну — ванна, підтримувана позолоченими херувимами, здавалася досить великий, щоб у ній можна було проводити олімпійські змагання. Він прийняв ванну. Довга тепла ванна розвіяла озноб з його кісток. Він завжди був у відмінній формі, але останні двадцять чотири години були нудні.
  
  
  Він повернувся і побачив, що блан телеграми висох. Нік клацнув запальничкою і підніс полум'я на папері. На порожній папері з'явилися коричневі літери. Це було коротке оголошення:
  
  
  
  Крилатий лев. Вісім годин вечора. Містер.
  
  
  
  Телеграма була адресована синьорине Эмануэлите Аливсо, Сан-Северо 5319. Хто б це був.
  
  
  З папером у руці Нік розтягнувся на ліжку з невиразним почуттям полегшення. Значить, він не зовсім втратив ee. Коли дійшов до такої справи, він завжди міг відвідати цю Эмануэлиту і змусити її говорити. А що стосується Крилатого Лева, місця зустрічі, то це була неймовірна удача. Це знаменитий Крилатий лев Венеції, що стоїть на високому постаменті на площі Сан-Марко, навпроти Палацу дожів. Він міг потрапити каменем в статую навколо свого вікна.
  
  
  Нік Картер посміхнувся. У підсумку все пройшло відносно добре. Його загін ee не була такою катастрофою, як здавалося спочатку. Він одягнув халат і зняв трубку, щоб замовити edu.
  
  
  Поївши і прибравши візок, Нік розслабився на прекрасною ліжка. У нього було достатньо часу. Невеликий роздум, повне резюме. Его тренований розум і надчутливі нерви підказували йому, що час зараз стрімко тече по пісочним годинником — він наближається до критичної точки справ. У принцеси де Веризон були свої накази, Ніка — свої. Якщо б це стан доходило до вибуху, це відбувалося б у раптовому нападі люті, і він повинен був бути максимально підготовлений.
  
  
  Нік sel в зручній позі, сукхасан, зі схрещеними ногами на ліжку. Поступово він поринув у медитацію, його дихання було таким легким, що здавалося, що його груди майже не ворушиться. Тепер, коли його велике тіло заспокоїлося, його мозок збільшив свою активність і швидко перейшов до першим двом фазам йогической медитації, яка займається в кінцевому підсумку приєднується до самадхи, повної концентрації потоку свідомості.
  
  
  Принцеса не повернеться в Pensione Verdi, поки ця населений пункт росії не буде завершена, він міг бути в цьому впевнений. Вона була попереджена, налякана, буде перестраховуватися. У Венеції було багато місць, де можна сховатися, і вона, очевидно, знала місто краще, ніж він. Що тільки означало, що він не повинен був втратити її знову!
  
  
  Як скоро він повинен був відкритися гей, як агент АХ - анонімний чоловік, якого вона чекала? Его, мозок поспішив пропустити цю задачу. Нік знав, що в якийсь момент йому доведеться імпровізувати, грати на дотик, стикатися з кожною ситуацією в міру її виникнення. Тоді будувати плани було б марно. Тільки потім того, як вона надасть ему Манфринто, він відкриється принцесі.
  
  
  А хема була Эмануэлита Аливсо? Інтуїція підказувала йому, що вона повія, а адреса — адреса публічного будинку. Ймовірно, елітний і дорогий бордель. Можливо, принцеса й не подумала б двічі піти в бордель, як сказав Хоук, але вона не стала б уникати борделів і використовувати ih мешканців для встановлення зв'язків.
  
  
  Швидше за все, з його одержимістю кожен день нової жінкою, Ванні Манфринто вже володів всіма прийнятними повіями, які може запропонувати Венеція. Судячи по його справі, він був розбірливий. Його улюблені повинні були бути красивими і добре складеними. Можливо, він чув про Verizone і жадав її. Або, можливо, принцеса чула про величезний сексуальний апетит Манфринто і зрозуміла, як вона може використовувати його, щоб виконати для організацій АХ цю роботу... У всякому разі, схоже, це спрацювало. Нік посперечався, що ця Эмануэлита сьогодні ввечері призведе принцесу до Манфринто! Повинно бути, вона трохи нервувала, тому що ніякої допомоги, ніякої агента AX ще не з'явилося.
  
  
  Звільнившись від тягаря свого тіла, сенс Ніка зосередився на реальній проблемі з інтенсивністю лазерного променя. Як він дістався б до Ванни Манфринто, як позбавився б від стада його захисників, змусив би його назвати місце зниклої бомби, а потім акуратно, професійно вбити його? Не залишаючи незавершеного справи і без туші, ніж голова АЙ Хоук міг би почати дего разнить. Старий джентльмен стверджував на смерті Манфринто!
  
  
  Гострий розум агента АХ, чия сила тепер була множиться йогою, раптом завагався перед сумнівним, тонким особистим зрадою. Яструб стверджував ! Чи був це просто образ дій — за загальним визнанням, хороший образ дій — але не більше того? Була у Хоука особиста причина бажати смерті Ванні Манфринто?
  
  
  У той час не було відповіді на це штопора, тому Нік Картер дав своєму мозку сигнал викинути цей штопора навколо голови, і він заснув. Его, мозок був налаштований прокинутися без чверті сім.
  
  
  Нік прокинувся з точністю до хвилини. Він прийняв душ, швидко одягнувся і, як зазвичай, перевірив свою зброю. У просторій ванній сушився его плащ, і він натягнув його і надів фетровий капелюх. Кілька речей навколо валізи він распихал по кишенях.
  
  
  Він вийшов, навколо готелю через бічні двері і знову ступив під дощ. Навколо нього клубочились шматки сірого туману, поки він шелл до Палацу Дожів. У цьому старому будинку було безліч готичних арок, через яких він міг непомітно спостерігати за Крилатим левом.
  
  
  Інтерес знову була в самому розпалі.
  
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  Це була погана ніч для розвідки, але хороша для стеження — якщо уважно стежити за здобиччю. Він не міг дозволити собі прорахуватися.
  
  
  Нік Картер ховався під кутовий аркою Палацу дожів, пильно стежити за Крилатим левом на його високій кам'яній колоні. Позаду Лева слабо мерехтіли якісь жовті вогники в церкві Сан-Джорджо-Маджоре, навпроти Гранд делла Джудекка.
  
  
  Дощ зменшився до дрібною мрякою. Вечірнє повітря було холодним і вологим. Нік зробив крок назад, під арку і мигцем присвятив ліхтариком-олівцем на годинник. Без п'яти до восьми. Це може статися в будь-який момент.
  
  
  Він поліз у хвилину свого зеленого платить і витягнув невеликий бінокль. Це були дуже спеціальний бінокль нічного бачення, такі використовувалися військовими і морськими піхотинцями для стрільби в темряві. Нік звернув увагу на Крилатого лева. Нічого. Ніхто. Клац-klack, клац-klack, клац-klack — жінка на високих підборах перетнула пустельну площа, прямуючи до «Крилатого лева». Нік утримував свою увагу на зображенні, коли вона з'являлася в полі зору. Це була не принцеса де Веризоне. Ця жінка була невисокого зросту, міцної статури, в пластиковому плащі і хустці. Навіть в сильний бінокль він не міг розгледіти її риси на такій відстані. Вона зупинилася перед кам'яною колоною, нервово озирнувся, потім дістала навколо сумочки сигарети і сірники. У жовтому світлі сірника Нік побачив бліде обличчя з червоним ротом. Це повинно бути Эмануэлита Аливсо. Рід занять: повія. Тут він наважився поставити свою останню ліру. Вона, без сумніву, отримав неабияку суму за те, що приєднується принцесу. Кажуть, що Ванні Манфринто щедрий на югославські гроші. Або це будуть російські гроші? Нік Картер холодно посміхнувся. Напевно. Іван з радістю заплатив за це.
  
  
  Знову цокання жіночих туфель! Там навколо сірого туману вийшла принцеса і приєдналася до жінки перед колоною. Говорив швидко і коротко. Принцеса була одягнена так само, як і в той день — у плащі, берете і високих шкіряних чоботях. Нік був прав — вона не наважилася повернутися в Pensione Verdi.
  
  
  Вони все ще розмовляли, мабуть, досягаючи угоди. Нік стояв в п'ятдесяти ярдах в тумані і нічого не чув. Принцеса здавалася схвильованою, живий, майже веселою. Нік зрозумів - вона зараз нервує, змушує себе триматися. Вона була налякана. Ему це сподобалося. Кожен хороший агент повинен боятися. Налякані агенти були обережними агентами.
  
  
  Обидві жінки відійшли від колони, і рука об руку пішли до Гранд делла Джудекка, а Нік мовчки крався за ними. Тепер стало складніше. У таку ніч не так багато доступних човнів і...
  
  
  Він сховався за колону і спостерігав, як вони спускалися по сходах до набережної. Ih чекала невелика човен, приватне водне таксі. Людина в плащі і капелюсі допоміг їм увійти, а потім відв'язав швартовный канат. Нік сердито подивився на воду. Тепер він повинен був прийняти швидке рішення. Він не міг знову втратити її!
  
  
  Якщо іншого виходу не було, він повинен був звернутися до неї зараз і зупинити її, а потім представитися.
  
  
  Людина в човні возився з кормової мотузкою, з-за чого Нік затримався на кілька секунд. Поруч з ним півдюжини кинутих гондол розгойдувалися на тумбах посилюється під вітром. Це було дуже корисно для нього. І нам слід вапоретто , який він міг би орендувати. Він тільки відкрив рот, щоб покликати, коли побачив за гондолами самотню моторний човен з підвісним мотором, загорнутим в коричневий брезент. Нік підбіг до неї, коли ih човен відчалив з порту бар, а червоно-зелені бортові вогні учасників манили агента АХ.
  
  
  Він перерізав швартування стилетом, стрибнув в моторний човен і тим же рухом відштовхнув її. Він зірвав брезент з двигуна, сподіваючись, що це той тип, який він знав. Водне таксі скоро зникне в тумані.
  
  
  Він зітхнув з полегшенням, коли побачив потужний мотор Джонсона. Через кілька миттєвостей двигун заревів, і Нік погнався за таксі. Він пішов за човном через вузький Гранд делла Грація до лагуні. Куди зникла принцеса?
  
  
  Зліва від лагуни перебував Лідо з його казино, пляжами і нічними клубами. Що-де мерехтіли вогники.
  
  
  Так, звичайно, принцеса вирушила в Лідо! Саме тому, що тут було безлюдно взимку. Все було закрито і захищено від зимових бур, і тут Ванні Манфринто знайшов затишне містечко. Без сумніву, він був десь в покинутому місті Лідо, діючи під носом у венеціанської поліції.
  
  
  Він побачив, як вогні водного таксі повільно відходять від нього по дузі, поки вони не вирушили до північній стороні Лідо. Нік, вимкнувши двигун, коли наблизився до ih човні, знову приніс його і продовжив рух паралельно човні. У нього не було включеного світі, і він був упевнений, що вони не чули його досі тхір. Як тільки б вони висадилися, стало б ценымногие складніше.
  
  
  Він більше прискорився, тому що готель першим висадитися, і дочекатися жінок, коли вони вилізуть навколо шлюпки.
  
  
  Пляж раптово з'явився навколо туману. Нік уповільнив крок, ледь не зачепивши дерев'яну пристань, і дозволив своїй човні опинитися на ділянці кам'янистого пляжу. Він стрибнув у крижану воду нижче колін і потяг човен далі до берега. Потім він побіг по вузькій стежці до неосвітленій порту бар, де тепер стояло водне таксі з урчащим двигуном.
  
  
  Нік звернув з бетонної доріжки на пісок. Навіть навшпиньки він робив занадто багато шуму. Він минув невеликий ряд пляжних хатин, які закінчувалися у порту бар, зупинився в укритті останньої хатини і уважно виглянув за кут. Жінки, кожна з ліхтарем у руці, тільки що зійшли на берег.
  
  
  У світлі ліхтарів він побачив, як купа ліра перейшла з рук у руки. Таксист не шталь чекати. Це означало, що жінки будуть ночувати тут. Агент АХ весело посміхнувся. Ніку майже стало шкода принцесу, - з ненаситним Манфринто це стане кривавими грошима, якими АХ оплатив гей!
  
  
  Дві жінки почекали на порту бар, поки човен відчалить, потім згорнули на мощену вулицю з закритими магазинами і покинутими літніми будиночками. Нік виявив, що кожен шостий вуличний ліхтар включений. Він перейшов вулицю, залишаючись в п'ятдесяти ярдах позаду двох жінок. Він добре знав Лідо і зрозумів, що вони направляються в пустельний район, поруч з полем для гольфу Альберони. Він побачив жінок, що йдуть під ліхтарем, і помітив табличку з назвою вулиці. Нік почекав, поки вони пройдуть трохи далі, потім підійшов, щоб щорічно на вивіску. Вони були на вулиці Віа Вівальді.
  
  
  Через кілька хвилина жінки повернули ліворуч, на Віа Коломбо. Нік почав сумніватися. У трьох кварталах попереду лежало пляж і Адріатичне море. Його відвідала тривожна думка — невже теж Манфринто підбере ih на човні? В таку негоду?
  
  
  Звук кроків раптово змінився, коли жінки зійшли з тротуару на дерев'яну платформу. Тепер Нік слідкував за танцюючими ліхтарями більш обережно. Уникаючи дощок, він опустився на пісок з невеликого схилу, щоб заглушити shaggy. Він відчував постійний тиск морського бризу на ліву щоку і чув нескінченний гомін покаже і плескіт хвиль об берег. Далеко у відкритому морі він побачив слабкий відблиск світла в тумані.
  
  
  Нік біг уздовж розпірок платформи, уважно стежачи за хитними ліхтарями. Вони скоро досягнуть своєї мети, подумав він, якщо тільки в них не призначено зустріч з Манфринто на поле для гольфу Альберони. Це було малоймовірно.
  
  
  Жінки пригальмували, і спустилися по сходах з боку суші. Нік зупинився під настилом і подивився сергій. Він почув сміх однієї навколо жінок. Це була не принцеса. Ні, вона не буде сміятися. Тепер вона буде тихою.
  
  
  Абсолютно несподівано, недалеко від них відчинилися двері, й на піску засяяв прямокутник яскравого білого світла. За частку секунди, перш ніж Нік впав на пісок, він побачив силуети двох жінок на тлі яскравого світла. Він лежав під настилом і тихо лаявся. Це було дуже близько! Якби він був трохи лиже, до жінок, святий впав би і на нього.
  
  
  Сергій зник, коли двері зачинилися, і вони зникли разом зі світлом! Але куди? Нік лежав на животі, намагаючись вдивитися в темряву. Це було чудове затемнення: не було видно наших слідів світі.
  
  
  Він лежав спокійно — тепер він нікуди не поспішав — і намагався згадати, що знав про Лідо. Він ніколи не був у цьому пустельному куточку, а простояв на водних лижах всю адріатичну бік острова. Він міг уявити поле для гольфу. Тепер вона була зліва від нього, його спиною була Адріатики, а праворуч Віа Коломбо. Пам'ять Ніка Картера була феноменальною, що не раз рятувала йому життя. Тепер він згадав п'ять років тому, коли провів вихідні на Лідо, і ця ділянка узбережжя згадався ему.
  
  
  Тепер він згадав довгу платформу, а за нею, можливо, у сотні ярдів, стояла велика квадратна будівля. Досить висока будівля, для Лідо. Рожеве або жовте, він вже цього не знав. Так, тепер він побачив це знову. Будівля поштукатурена жовтим кольором з фресками, що зображають сцени азартних ігор. Казино!
  
  
  Приготовлено воно. Невидиме будівлю було казино. Тепер це повинна була бути штабу-квартири Ванні Манфринто. Зникла бомба, сказав собі Нік, повинно бути, недалеко від Венеції. Десь позаду нього, може бути, навіть не в милі від нього, прихована під колыхающимся сірим покривалом Адріатичного сукню, зникла бомба, можливо, чекала апокаліптичного даний час.
  
  
  Нік почув вантажівка раніше, ніж побачив його. Приклавши вухо до піску, він почув тихий гул шин. Він ковзнув за опору платформи і спробував сховатися. Він як можна глибше насунув капелюх на обличчя і примружився.
  
  
  Прожектори навколо маленького вантажівки з закритим кузовом — він нагадував фургон квіткового або бакалійного магазину — висвітлював варто. Нік витягнув «Люгер» з пластикової кобури, сподіваючись, що йому не доведеться його використовувати. Перестрілка зруйнує все, зруйнує його плани.
  
  
  Білий промінь світла пронісся над ним, минувши його масивне тіло всього в декількох дюймах. Машина повільно проїхала mimmo ним, не більш ніж в десяти футах. У відображенні проектор Нік побачив, що у вантажівці щось встановлено. Це була антеною радара! Автомобіль був постом прослуховування, який, ймовірно, регулярно патрулював старе казино і його околиці. Обережні товариші. Це пояснювало, чому двері так несподівано відчинилися, щоб впустити двох жінок. Ih чекали саме в цей момент. Автомобіль-радар зловив ih точок на екрані і передав повідомлення в казино. Нік почав розуміти, що мав на увазі Хоук, коли говорив, що Манфринто був одним з кращих по.
  
  
  На екрані радара з'явилася третя точка? Его?
  
  
  Нік Картер перекинувся на спину і подивився на невидиму платформу в десяти футах над собою. Він перевірив люгер на наявність піску і переконався, що він чистий.
  
  
  До цієї справи постійно додавалися нові аспекти. Він був упевнений, що відкрито зараз, лежу на піску, він в залі поза увагою радара. Його б не було видно. Але він повинен був припустити, що його бачили, що йде слідом за жінками в казино, і що Манфринто і його супутники знали, що там хтось є. Хтось, хто слідував за принцесою і її подругою і тепер блукав зовні. Манфринто, звичайно, здогадався б, що третій був противником. Що б зробив чоловік? Нік спробував поставити себе на місце Ванні Манфринто.
  
  
  Він, звичайно, буде допитувати жінок. Нік волів не думати про те, як це зробити. Але, можливо, він помилявся — цей Манфринто не був звичайним агентом. Він повинен був враховувати думку Хоука про цю людину. Що тоді? Манфринто міг ризикнути, почекати і нічого не робити, щоб щорічно, що зробить Нік. Манфринто не міг знати, хто чекає в тумані і чому.
  
  
  З іншого боку, югославський агент, певно, здогадався б, що бачив автомобіль з радаром і зрозумів, що це значить. Цього було досить, подумав Нік, щоб налякати навіть самого безстрашного. N-3 прийняв рішення. Тепер це перетворилося в смертельну гру в шахи, і він повинен був спробувати перехитрити Манфринто. Для початку ему треба було злякатися.
  
  
  Фургон знову проїхав mimmo, м'яко шаруділи шинами по піску. На цей раз проектор не наблизився до Ніку. Він похмуро посміхнувся. Вони знали, що він поруч. Знав, що він був під променем радара і переховувався. Вони могли дозволити собі почекати. Рано чи пізно він повинен був вийти через укриття. Коли машина знову зникла в тумані, Нік ризикнув поглянути на годинник при світлі ліхтарика-олівця. Десять хвилина потім ih зникнення. Це означало, що якщо він почекає п'ять хвилина, вони опиняться в найдальшій точці свого запитати. Тоді він буде в дорозі.
  
  
  Через п'ять хв він вибрався з-під настилу з боку плаття і побіг від казино. Він побіг на схід уздовж пляжу до Віа Коломбо. Часом він мало не послизнувся на м'якому піску, але его великі легені і сталеві ноги не зменшували темпів. Тепер він утворював точку на екрані. Вони побачать, що тікала перелякану точку. Це було саме те, чого він готель.
  
  
  Нік вийшов на віа Коломбо, але замість того, щоб повернути ліворуч, пішов відверті вздовж моря у бік віа Марконі. Далеко попереду він побачив сяючий ореол самотнього ліхтаря в тумані. Він озирнувся через плече і побачив, що маленькі жовті очі слідують за ним. Автомобіль з радаром переслідував його, все ще на пристойній відстані, з включеними вогнями. Вони зловили його і втікає точку, як він і сподівався, і тепер переслідували зловмисника. Нік почав швидко бігти. Він обшукав територію в попросив притулку. Щоб його план вдався, він повинен був пройти швидко і гладко.
  
  
  У нього була несподівана удача. Додавання непередбачених обставин, якраз вчасно. Він був на півдорозі до вуличного ліхтаря, коли побачив людину, що йде під ним. Чоловік був просто човгаючою темною фігурою в товстому пальто і м'ятою капелюсі, але Нік, і благословив його. Це міг бути наглядач, бомж, ремонтник або божевільний, який любив жити на Лідо взимку. Це не мало значення. Важливо було те, що цей чоловік збирався зайняти місце Ніка на екрані радара.
  
  
  Думаючи про це, Нік кинувся в зарості кущів вздовж віа Марконі. Він притиснувся до землі і видихнув, задихаючись від сирої землі, розраховуючи на те, що радар не надто потужний, і не має дальності дії більше миль. Він підозрював, що тільки що подолав цю відстань. Він також сподівався відірватися від людей в машині з радаром — вони повинні намагатися стежити за екраном і одночасно сканувати місцевість. Може бути, вони не помітили, що одна точка чарівним чином замінила іншу!
  
  
  Здається, це спрацювало. Через дві хвилини машина повільно пронеслася mimmo Ніка, сховався в кущах. Отже, вони пішли іншим чоловіком. Нік зробив близько десяти глибоких вдихів і почав повзти на животі до казино. Це буде важка подорож, але воно того варто. Він сумнівався, що Ванні Манфринто розраховував на його повернення.
  
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  Ему знадобилося майже чотири години, щоб доповзти до казино. Він завжди буде пам'ятати це, як найдовшу париж у своєму житті. Він впав, коліна штанів і лікті піджака про пісок, камені, скелі і бетону. Піт заливав очі ему. Він нам разу не наважився встати на карачки — всю дистанцію він подолав, підтягуючись на ліктях, чому сприяли зміїні рухи його здоровенного тіла.
  
  
  Нік проповз зовсім трохи вглиб суші, подалі від пляжу, на цей раз наближаючись до казино з задньої сторони. Через п'ятнадцять хвилина потім того, як він почав повзти, він побачив машину з радаром, під'їжджала до берега. Повинно бути, вони не знайшли того людини і відправили повідомлення в казино. Нік задумався, що б вони зробили з незнайомцем, якщо б знайшли його. Така організація не готель залишати справи незавершеними. Він знизав широкими плечима, відчув деяке співчуття, але потім відсунув його вбік.
  
  
  Був годину дня, коли він дістався до задньої частини казино, яка займається темніла на тлі берегової лінії. Світу не було видно. Він більше не бачив і не чув станцію машину. Коли його рука торкнулася холодної стіни казино, він зітхнув з полегшенням — тепер він повинен бути у відносній безпеці від радарів. Але Н-3 все одно не влаштовувала ситуація. Він збирався зробити крок в осине гніздо, і в нього було тривожне відчуття, що сьогодні він не завершить свою основну місію. Манфринто охоронявся, як Форт-Нокс. Його було б досить легко вбити. Викрасти людину або змусити його говорити на місці — зовсім інша справа.
  
  
  Навколо кишені платить він витягнув пару тонких напівпрозорих рукавичок. Вони були зроблені з людської шкіри. Це була ідея старого Пойндекстера, щоб обдурити ворогів. Залишити рясні роздруківки пальців - роздруківки вбитого вбивці.
  
  
  Він знайшов задні двері, зроблену навколо міцного дерева, і прислухався до будь-яких звуків. Тільки свист вітру, краплі дощу, мірний прибій за двісті ярдів від нас. Він вирішив ризикнути. Через хвилину він відкрив двері спеціальним ключем і повільно штовхнув її. Тьма. Запахи ему сказали, що він на кухні. Він проліз всередину рачки, зачинив двері і знову замкнув її. Він обмацав обома руками великі коси і стики. Кухня. Він почув, як десь капає кран.
  
  
  Нік пролежав на холодній підлозі десять хвилина, перш ніж знову рушити. Тепер він чув голоси, які говорили швидко, вибухи сміху, що лунали по всій передній частині будинку. Він поповз на звуки і дістався до обертової день, яка займається повинна була вести в коридор і була перед входом до казино. Тепер це не мало сенсу. Він ударився головою об велику піч і тихо вилаявся. Він схопив руками і знову вилаявся. Він відчув запах своїх пальців. Рибний запах. Ящик для сміття!
  
  
  Два зелені очі дивилися на нього зі стільця. — Милий кошеня, — сказав Нік. «Милий кіт. Ви займаєтеся своїми справами, а її своїми, добре? Кіт почав муркотіти.
  
  
  Він знайшов другу двері, двері, яку хотів. Він штовхнув її і побачив, як піднімається сходи. Добре. Задня сходи для постачальників і персоналу. Він дозволить ліхтаря посвітити на мить, і тепер теж побачив вузькі голі ступені. Десять хвилина — і він з великою обережністю перетнув кожну сходовий майданчик — Нік був на п'ятому, верхньому поверсі казино. Він не бачив, нам одного охоронця. Нікому. Єдиний звук все ще виходив від голосів і сміху в передній частині будівлі. Поки він слухав, чоловічий голос перейшов у грубу пісню.
  
  
  Нік навшпиньки пройшов по довгому центрального коридору з килимовим покриттям до вікна. В ніші вікна перебувала широка лава. Його пальці намацали півнів, і він потягнув кришку лави. Вона піднялася з тихим скрипом. Нік присвятив ліхтарем в отвір. Порожньо.
  
  
  У коридорі були день. Він повернувся і обережно спробував все день. Вони були замкнені. У будь-якому випадку цей поверсі не використовувався. Він спустився по чорних сходах на четвертий поверх. Ще нічого. Те ж саме на третьому поверсі. Лавки під еркерами були порожні, якщо не вважати багаторічного мотлоху і пилу.
  
  
  Він крадькома спустився на початку другої поверсі і тут же почув голоси навколо кімнати на півдорозі по коридору. Одіна з усього голосів належав принцесі де Веризоне. Інший, високий тенор, повинен був бути голосом Ванні Манфринто. Нік присів навпочіпки в кінці коридору і уважно слухав, злегка схиливши голову, обличчя його було таким же незбагненним, як сходова клітка, на якій лежала його рука.
  
  
  Принцеса виконала своє завдання. Вона приєднується Ніка в зону досяжності головного югославського шпигуна. Неважливо, що вона не знала. Важливо було те, що Нік Картер не бачив, корисного установ використати ситуацію. Не в цей час. Хоук думав, що у Ніка буде тільки один шанс схопити Манфринто, і, враховуючи його досвід, Нік був схильний погодитися зі своїм босом. Так що він не міг упустити цей єдиний шанс. Це означало, що справу потрібно було вирішувати з величезною швидкістю, обережністю і винахідливістю, що було неможливо в даний момент. Очевидно, він був у журнали лева Манфринто, і у цієї людини було надто багато помічників.
  
  
  Нік мовчки підступив до день. Тонка смужка світла упала на поріг. Голоси замовкли, і, коли він опустився на коліна, щоб щорічно в замкову щілину, він почув крик принцеси. Вона повинна була дати співвідношення ціни і якості.
  
  
  Ключ був у замку, і Нік нічого не бачив. Це був старомодний замок, але дуже міцний. Дуже обережно Нік спробував двері. Закрито. І не було придумано установ зламати двері без шуму.
  
  
  Агент АХ, який стояв на колінах перед дверима, дозволив собі стомлено цинічно посміхнутися. До речі, про звук: пружини ліжка затріщали любовною піснею. Судячи з галасу, Манфринто схопив її, як хтивий бог!
  
  
  Принцеса де Веризоне кричала: «Йти легше! Ти робиш мені боляче!'
  
  
  Чоловік пронизливо хихикнув, і пружини ліжка, на мить замовкли, коли відбулися деякі зміни. Чоловік щось пробурмотів. Потім видовище почалося знову.
  
  
  У цей момент, подумав Нік Картер, герой зазвичай вибиває двері і рятує дівчину. Яка незаймана? І який герой?
  
  
  Герої вмирали молодими. Він готель встати навколо скоцюрблену положення. Він спробує зберегти гей, життя, більше він нічого не може зробити. У будь-якому випадку, це було б досить складно...
  
  
  Людина позаду нього видав останній звук. Ногу в панчосі зашурхотів по килиму. Нік, не замислюючись, підняв руку, щоб відвести петлю, що звалилася йому на голову. Ця рука врятувала йому життя. Нападник уже зробив жахливу помилку. Він намагався дістатися до Ніка самостійно, без допомоги. Тепер він зробив другу помилку - він все ще не кликав на допомогу! Він думав, що у нього петля навколо горла Ніка, коли він схрестив мотузку і затягнув обидва кінці два. Він був би героєм — він чисельність б собі всі заслуги.
  
  
  Нік Картер знав, що у нього може бути частка секунди, перш ніж чоловік усвідомив свою помилку. Якщо він помилиться, все втрачено. Ему доведеться стріляти, і його кращий шанс зловити Манфринто буде втрачено. І, ймовірно, принцеса буде вбита.
  
  
  Нік піднявся навколо свого становища, як потужна гвинтова пружина. Він iso усіх сил вдарив чоловіка по підборіддю головою. Боляче. Він почув, як хрустнули кістки, коли чоловік впав, і Нік зірвав шнурок зі своєї шиї і повернувся в тому ж русі. Він повинен був бути швидким - дуже швидким! Якщо Манфринто хоча б попереджали, човгаючи ногами по товстому килиму...
  
  
  Він поклав сильну руку на товсту шию і натиснув. Він засновував своє відстань на дотику і досвіді і реалізував його. Він вклав у це всі свої сили. Не раз він вбивав людину одним ударом.
  
  
  Его великий кулак уткнувся чоловікові трохи нижче ребер. Нищівного удару. Нік тут же повернув кісточки пальців і почув вибуховою Офффф і відчув слину людини. Чоловік похитнувся і впав вперед. Нік зловив його.
  
  
  Нік тут же відтягнув від чоловіка день, гаряче сподіваючись, що Манфринто не чує нічого, крім сліз і стогону жінки внизу. Тепер він узяв чоловіка під мишки і потягнув його до эркеру в кінці залу. Підбори людину, що втратила свідомість, злегка шуршало по килиму. Діставшись до еркера, Нік кинув чоловіка і обережно підняв кришку з дивана. Півнів, схоже, ніколи не змащувалися маслом. Він дозволив своїм розсудом ліхтаря посвітити на мить. В банку виявилися купи дуже добре змащених магазинів для пістолетів-кулеметів. Для російських пістолетів-кулеметів. Але для його жертви залишалося ще багато місця.
  
  
  Нік Картер мить вагався, дивлячись на тихо дихаючого чоловіка. Він знав, що було б розумніше вбити людину — це позбавило б його від необхідності пов'язувати і затикати рот. Це також означало б, що пізніше буде на одну неприємність менше.
  
  
  Нік зігнув лікоть і дозволила Хьюго, стилету, вислизнути з замшевих піхов в його долоню. Нік намацав у темряві горло чоловіки, потім зачекав, зітхнув і засунув стилет назад у піхви. Не було абсолютної необхідності вбивати цієї людини.
  
  
  Він швидко згорнув носовичок чоловіки і ременем зв'язав їй руки за спиною. Він стягнув штани з чоловіка і використовував ih, щоб зв'язати ему щиколотки. Потім обережно опустив його на диван і пішов назад по коридору в кімнату Манфринто. Пружини ліжка все ще скрипіли. Його пристрасть була ненаситною!
  
  
  Нік повернувся до чорної сходах, і подумав, що настав час зникнути. Весь цей час він відчував себе ніяково, і це почуття тільки посилювалося. Він повинен був піти, залишити Лідо і будувати нові плани. Він просто не збирався витягувати Манфринто звідси сьогодні ввечері. Ризик був занадто великий для нього, і він не міг потерпіти невдачу. На жаль, він залишив візитну картку у вигляді людини в еркері, але з цим нічого не поробиш, так і Ніку пощастило. Людини рано чи пізно знайдуть, і Манфринто зрозуміє, що в його лігво проникли.
  
  
  Нік дозволив собі холодну усмішку. Нещасного, швидше за все, розстріляють за те, що він облажався і не підняв тривогу.
  
  
  Нік волів не думати про долю принцеси і іншої жінки, якщо чоловіка виявлять.
  
  
  Він був на півдорозі до кухні, коли побачив святий і почув голоси. Хтось був на кухні. Про втечу по цій дорозі не може бути й мови.
  
  
  Двері були прочинені на дюйм, і Нік заглянув у щілину. На кухні було двоє чоловіків і з ними жінка. Повинно бути, Эмануэлита заробляє гроші. Якщо так, то зараз він у безпеці.
  
  
  Чоловіки говорили по-італійськи. Жінка не видавала нам звук.
  
  
  Одіна навколо чоловіків сказав: «Фретта! Поквапся, поки не прийшов Він. Я не хочу пропустити свою чергу.
  
  
  Інша людина напружено видихнув: «Пациенца, пазиенцаль , її буду готова через хвилину. У нас є... е-е... час... е... посидь.
  
  
  Нік різко усміхнувся. Він задавався питанням, як би відреагував Хоук на гротескну сцену, свідком якої він шталь.
  
  
  Гола лампочка звисала зі стелі кухні, і яскравий свят господь висвітлював жінку, яка лежала на великому столі і качающую пухкими білими ногами в повітрі. В одній руці вона стискала пристойну стопку лір. Її обличчя мало байдуже вираз. Вона не намагалася співпрацювати з коротуном, який на ній лежав; вона просто дозволила використовувати своє тіло, тупо дивлячись у стелю, стискаючи свої гроші.
  
  
  Нік не міг бачити іншу людину. Тепер він знову заговорив. — А тепер поквапся, кравець візьми! Він може бути тут у будь-яку хвилину. Ви знаєте наказ — пора обшукати будинок.
  
  
  Обшукати будинок? Нік наважився штовхнути двері трохи далі і побачив другого чоловіка, огрядного бородатого хлопця у вельветовому костюмі і синьому светрі. На плечі у нього був автомат Томмі, і він стояв, притулившись до задньої день. Нік не міг піти від нього.
  
  
  Він повернувся і знову пішов вгору по сходах. Він почав відчувати себе в пастці. Він так легко увійшов. Занадто легко? Виходити стало важче. Він навшпиньки пройшов в коридор другого поверху, обережно уповільнивши крок, коли досяг головної сходів. Жовтий святий заповнив сходову клітку, і він почув голоси. Ih повинно бути не менше трьох-чотирьох. Нік навшпиньки прокрався на перший поверсі.
  
  
  Він опустився на підлогу, поповз на животі до сходів і виглянув через край. Відвертими під ним був великий зал з мозаїчною підлогою. У святковій люстрі горіли три помаранчевих світильника-свічки. По відкритій день праворуч від залу більш яскравий свят господь осяяв розбитий підлогу. Четверо чоловіків стояли в нетерплячих позах в залі. За ними була висока, широка, обшитий міддю двері кремового кольору, головний вхід в казино. У Ніка було передчуття, що сьогодні він теж не скористається цією дверима.
  
  
  Всі чоловіки були одягнені у вельветові і сині светри.
  
  
  Повинна бути якась формі. Двоє навколо них були у вовняних матроських шапках, решта були з непокритою головою. У всіх були автомати, а у трьох пістолет або револьвер у кобурі. У деяких був широкий рибальський ніж на широкому шкіряному ремені.
  
  
  Одіна навколо чоловіків у фойє сказав: «Де, кравець візьми, Мілош? Ми вже запізнюємося. А де Петька і Ніно?
  
  
  «Звичайно, вони чергують на кухні».
  
  
  Одіна навколо чоловіків голосно розсміявся. 'Чергують? Це нове слово для того, що вони роблять».
  
  
  Початку другої чоловік розсміявся. «У них теж є черга. Ярмарок справедливою.
  
  
  Найближчий до дня чоловік, невисокий, кремезний, пробурмотів: «Чесно? Ви називаєте це справедливим? Ми отримуємо сміття, цю тупу повію, а бос отримує цукерку неділях! Ви називаєте це ярмарком?
  
  
  Пролунав гучний сміх. Одіна навколо чоловіків сказав: «Перестань скаржитися, жирна круп. Тобі пощастило, що у тебе є ще одна дружина! Або ви іноді думали, що ви чарівник, а не бос — може бути, вас теж звуть Манфринто?
  
  
  Почувся зневажливий сміх. Людина, заговоривший першим, запитав: «А де ж Він? Її хочу закінчити роботу і лягти спати. Що хорошого у вихідний, якщо ти не можеш виспатись? Він голосно позіхнув. Хто-то грайливо ткнув його в життя. — Ха, ти втомився, чи не так? Радійте, що ви не гуляєте по морському дну у важкому гідрокостюмі. Ми всі вже були там, якщо б босові не потрібна була ця жінка сьогодні ввечері. Що за хлопець, він і ночі не може прожити без жінки!
  
  
  'Це не те.' Голос абсурдно так, немов він захищав Манфринто. — Це погода — бора на підході. Просто почекай день або близько того — тоді побачиш.
  
  
  Нік почув, як хтось спускається по сходах над ним. Він вчасно відповз у тінь і лежав, затамувавши подих. Це, безсумнівно, той самий Мілош, про який вони говорили. Ймовірно, лейтенант або щось в цьому роді, початку другої людина Манфринто.
  
  
  Людина пройшов менш ніж в шостий футах від сховався агента АХ, і Нік на мить добре його роздивився.
  
  
  Він був великим чоловіком, майже такого ж зростання, як Нік, і виглядав сильним. Він був чисто виголений, мав гостре орлине обличчя і виступаючу щелепу. На nen були обов'язкові вельветові штани, але поверх них піджак і синя вітрильна кепка з м'ятим козирком. У нього не було автомата, але на поясі висів пістолет у кобурі.
  
  
  Діставшись до фойє, чоловік почав віддавати накази на хорватській мові. Нік залишився на місці, хоча знав, що це страшенно небезпечно. Голос Мілоша тепер абсурдно сердито і нетерпляче. Інші чоловіки бурмотіли відповіді, які Нік зізнався негативними. Ім'я Йоганн знову і знову спливало. Йоганн??
  
  
  Звичайно! Чоловік, якого він вклав у еркер. Тепер вони хотіли его. Організація Манфринто здавалася трохи недбалу, подумав Нік, безшумно піднімаючись по парадних сходах. Але він не повинен недооцінювати ih. У всьому цьому хаосі, де повинен був бути спосіб.
  
  
  Нік почув кошлатий і заглянув через перила в освітлено жовтим світлом хол. Підійшли троє чоловіків. Тепер у них були напоготові автомати. М'язи Ніка Картера були сталевими тросами, а нерви — льодом, але, тим не менш, його турбувала думка про те, що залп зробить з його нутрощами. Як він вибрався з цієї пастки? Він мовчки піднявся ще на один сходовий весна.
  
  
  Він чув, як Він віддавав останні накази по-італійськи. «Ви троє ідіть вперед», — сказав він чоловікам, які вже були на сходах. — Ти, жирний ублюдок, підеш зі мною на кухню. Ми заберемо Петьку і підемо по чорних сходах. Він крикнув чоловікам на сходах: «Почекайте нас. Пам'ятайте, накази. Ми обшукуємо кожен поверсі спереду назад і підемо назустріч один одному. Кожну кімнату слід обшукати, ніщо не повинно бути упущений увазі. Якщо ви почуєте якісь дивні звуки, стріляйте відразу, пізніше ми знати, що це було. Якщо ви знайдете кого-то, ви знаєте, що робити - убийте його. Це все. Покінчите його. Ідіть зараз. Зачекайте, поки ви не почуєте нас на чорних сходах, а потім починайте.
  
  
  Нік подивився на коридор позаду нього. У кімнаті, де Манфринто перебував з принцесою, все ще горів святим. Він подумав, скриплять ще пружини ліжка. Він відкрив сидіння і поліз до нього, обмацуючи одяг. Він послухався. Чоловік не дихав. Значить, він все-таки вбив його. Але в даному випадку мрець міг сказати стільки ж, скільки і живий. І хв через десять вони знайдуть цієї людини.
  
  
  Він скочив на диван і розсунув затхлі штори. Він відразу зрозумів, чому вони не дбали про вікна, що завжди турбувало його.
  
  
  Вікна були назавжди забиті дошками. Вони були товстими і жорсткими, і він відчував капелюшки великих цвях. Не дивно, що затемнення було таким повним. Немає виходу!... Нік піднявся ще на один сходовий весна. Він чув, як вони збираються разом на нижніх поверхах. Тепер вони були тихими і дуже професійними. Ніяких жартів і сміху.
  
  
  Нік побіг по коридору, намагаючись відчинити двері. Весь день були замкнені. Він міг би легко зламати одну, але не без голосу. І всі ці кімнати являли собою крысоловки із забитими вікнами. І він зараз був на третьому поверсі — це було б справжнє падіння, навіть в пісок. Якщо він взагалі приземлився на пісок. Швидше цементу... Піднімаючись по сходах на четвертий поверсі, Нік раптом зрозумів, де раніше був Він — він в кімнаті з Манфринто і принцесою. Напевно, сидів у кутку, з автоматом на колінах, захищаючи свого боса, поки той займався любов'ю. Самота в інтимних ситуаціях, подумав Нік з похмурою усмішкою, це те, про що ці люди мало піклуються. А може, Манфринто був не тільки сатиром, але і якимось сексуальним клоуном. Ймовірно, йому подобалося, коли за ним спостерігали.
  
  
  На четвертому поверсі теж не було виходу. Нам в п'ятому, нас на останньому поверсі. Навіть якщо йому вдасться вчасно відкрити вікно і зникнути до того, як шум приверне чоловіків, до першого поверху було надто далеко. Якщо він намагався і зламав ногу, ему нитка. Він шталь думати про стрілянину, а це останнє, чого він готель. Его справжня населений пункт росії була далека від завершення. Він навіть не наважився б убити Манфринто, що зазвичай зробило б місію стоїть. Манфринто знав, де зникла бомба! Він повинен був залишитися в живих будь-яку ціну, навіть якщо це знищить Ніка. Тоді все ще залишався б невеликий шанс, що ЦРУ можуть інші люди AX взяти на себе управління. На п'ятому поверсі шансів немає. Він теж цього не очікував. Тепер вони були на другому поверсі, і він почав шукати кращу оборонну позицію. Він вибрав двері в середині живота коридорі, на півдорозі між передньою і задньою сходами, і став на коліна перед замком з ключем у руці. Навколо цього дверного отвору він міг тримати обидві сходові клітки під прицілом, і якийсь час тримати ih на відстані.
  
  
  В крайньому випадку, у нього був вірний спосіб змусити ih поки пощадити його. Назовать его, особистість. Сказати їм, що він Нік Картер. Дістати Ніка Картера живим було вдалим ходом, проти якого Манфринто не зміг встояти, і це може означати для нього додатковий час.
  
  
  Агента AX осяяла думка. Прокляття! Що з ним не так? Він повинен був подумати про це раніше. Він увімкнув ліхтар і оглянув стелю в коридорі. Може, у казино був мансардний поверсі.
  
  
  Звичайно. У високій стелі була чорна діра, близько п'яти квадратних футів. Незакритий люк. Він був майже у п'ять футів над головою Ніка Картера, і стояти було не на чому.
  
  
  Нік сховав ключ і сунув «Люгер» у кобуру. Він повернувся до сходовій клітці і зробив святим ліхтаря люк. Він прислухався. Вони тільки що закінчили на третьому поверсі, і тепер, спотикаючись, піднімалися на четвертий. Тепер! Якщо б він зміг потрапити на цей горище чи що б там нам було, він виграв би дорогоцінний час. Врешті-решт вони його знайдуть, а поки він міг би знайти те, що так відчайдушно потребував.
  
  
  Нік напряг сильні м'язи нога, потім розслабився. Він побіг по коридору і стрибнув у дірку в стелі.
  
  
  Людина, якій не вистачало величезної сили і спритних пальців Ніка, не впорався б. Не було нас, гребенів, нам виступів, про які можна було б триматися. Просто груба, необроблена дошка, що йде паралельно люка. Нік зачепився за неї пальцями однієї руки і повис, а потім іншою рукою схопився за край. Потім цього підтягнутися не склало праці.
  
  
  Пройшовши через люк, він знову увімкнув ліхтар. Простір було довгим і низьким, і йшло від передньої до задньої частини казино. Був затхлий запах всіх давно невикористаних горищ. Він був розділений на дві дюжини маленьких кімнат, в деяких навколо яких стояли порожні залізні ліжка. У минулому це, мабуть, були спальні приміщення для слуг чи інших службовців. Між кімнатами проходив вузький піднесений подіум. Нік швидко побіг через сцену до задньої частини будинку. Там було маленьке вікно, і воно не було забито. Мабуть, вони не подумали про це, коли оглядали будинок.
  
  
  Вікно було зачинене, тільки наглухо вкрита кіптявою. Нік загасив ліхтар і потягнувся до вікна. Воно не зрушила з місця. Він посилив тиск, але воно не піддалося. Раптом у нетерплячою люті він iso усіх сил смикнув його, і рама відпустила вікно. В кімнату ввірвався потік холодного відбору проб повітря.
  
  
  Нік опустив вікно і повернувся з ліхтарем у руці. Вони повинні були майже закінчити на четвертому поверсі, а потім перейти на п'ятий. Потім приходили б і піднімалися сходами на горище.
  
  
  Він побіг назад до люка і прислухався. Так, вони були зараз на четвертому поверсі. Час пролетів швидко.
  
  
  У гіршому випадку, принаймні, зараз він був в хорошому стані — якщо тільки вони не почали працювати зі сльозогінним газом або гранатами. Він підійшов до відкритого вікна і подивився. Шість поверхів униз з гладкими стінами! Він не міг сказати, пісок це або цементу. Він все одно не міг ризикувати, він обов'язково що-небудь зламає.
  
  
  Він знову обернувся і раптом побачив моток мотузки, що лежить поруч з вікном. Він трохи не промахнувся!
  
  
  З переможним вигуком Нік схопився за мотузку. Він знав, що це таке — примітивна пожежна драбина, зроблена за мотузки з міцними вузлами. Він викинув мотузку навколо вікна і прив'язав нитку до кільця, ввинченному в стіну. Дерев'яні вироби загрозливо заскрипіли. Ймовірно, він був гнилим. Але це було зараз або ніколи.
  
  
  Він iso усіх сил намагався просунути плечі у вікно, і клаптик его платить зачепився за цвях. Потім він сповз по мотузці з Люгером в руці. Його ноги торкнулися цементу. Якби він впав або стрибнув, він був би вже мертвий. Нік тут же влаштувався на животі і поповз вправо, де, як він підозрював, була задня частина казино. Він був далеко не в безпеці. Автомобіль з радаром все ще був там, і...
  
  
  Щось більш темний, ніж ніч, бовваніла відкрито перед ним. Радарна машина, яка займається тепер сиділа нерухомо й безлюдно поруч з будівлею. Водій і радарщики повинні були бути всередині.
  
  
  Нік Картер посміхнувся, швидко обходячи машину і випускаючи повітря навколо чотирьох товстих шин. Вони не будуть переслідувати його знову сьогодні ввечері на цій машині. Коли повітря зашипів, він випростався і побіг го почала другий раз за ніч. До того місця, де він залишив вкрадену моторний човен, був довгий шлях, але він повинен був дістатися туди на максимальній швидкості.
  
  
  На бігу він зірвав з голови пошарпану шапку і дозволив холодному вітру освіжити свої спітнілі і розпатлане волосся. І поки він біг, він будував свої плани. Справу було заплутаним, і він не був упевнений, хто виграв цей раунд. Можна назвати це нічиєю. Завтра результати стануть ясніше. У нього залишалося мало часу.
  
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  Повернувшись, Нік уникав причалу біля площі Сан-Марко, побоюючись, що поліція чекає біля причалу вкрадену човен. Тому він пришвартував її до однієї з безкоштовних причалів вздовж Ріва-дельї-Скьявоні і пішов назад у свій готель. Було десять хвилина третього, коли він увійшов у свою кімнату.
  
  
  Він випив хороший ковток навколо пляшки віскі, яку замовив для вечерею, потім подзвонив на пошту AX в Ріме. Серед іншого, Нік сказав: «У мене є повідомлення для Вашингтона: я знайшов коханця, який ходив на побачення з красунею. Я не можу йти далі з-за жорсткої конкуренції. Швидше за все, повітряна куля лопнула, але сумнівайтеся в цьому, хоча коханець може щось підозрювати. Можливо, це сталося з жертвопринесенням. Сподіваюся немає. Плануйте закінчити останню главу сьогодні або сьогодні ввечері, якщо це можливо. У тебе є це, Ром?
  
  
  «Я прочитаю це назад».
  
  
  Повідомлення було прочитано буквально. Нік назвав ему назва готелю та номер, его кімнати і повісив трубку. Він випив, потім прийняв теплу ванну і жим лежачи в ліжко. Его пом'ята і мокра, шведів валялася на підлозі ліворуч і праворуч. Він вклав у свій уявний будильник на шість годин.
  
  
  Нік прокинувся в рівненській шість годин, з ясною головою і готовим до дії, хоча його м'язи і кістки трохи хворіли.
  
  
  Зовні було ще темно. Він відкрив вікно і відчув, як увірвався вітер. Дощу не було, але бора-напевно на підході. Нік закрив вікно, закурив першу сигарету і сель на ліжко, задумавшись. Сьогодні йому довелося діяти за натхненням. План перший. Коли щось пішло не так, настала черга Два Плану. А почала другий план може перетворитися на вбивство і погромные. Якщо б йому довелося здійснити цей план, Лідо виглядало б як поле битви, а принцеса де Веризоне майже напевно загинула б.
  
  
  Нік Картер знизав плечима. Він не хотів втрачати принцесу, до якої відчував незрозумілу прихильність, але доводилося розігрувати карти, які траплялися йому в руки.
  
  
  Телефон задзвонив. Нік взяв трубку. 'Так?'
  
  
  Це був Рим. «Вибачте, що перериваю ваш сон, — сказав той же голос, — але Чорний Мисливець сказав, що це дуже термінове». Чорний Мисливець, звичайно ж, був Хоуком.
  
  
  — Йдемо, — сказав Нік. Повідомлення було передано?
  
  
  'Так. Голосування повідомлення. Індіанці готують свято скальпування. Фабрика брехні працює понаднормово. Ганчірки у всіх штатах. Зрозуміло. Запалення протікає, і оперні співаки лякаються. Відповідно знайдіть це чудовисько, інакше пекло стане раєм».
  
  
  — Повторити, — сказав Нік чоловікові в Ріме. Коли це було зроблено, він повісив трубку. Він sel голий на ліжко і, задумавшись, закурив ще одну сигарету. Справа стало гострим. Знадобилося багато, щоб запанікувати Хоука, але зараз це виглядало саме так. Він перевів жаргон повідомлення.
  
  
  Червоні, індіанці вийшли на стежку війни. Фабрика брехні означала, що росіяни займалися пропагандистською кампанією. Ганчірки означали газети. Ймовірно, у «Правді» почалася наклепницька кампанія . Також в інших газетах. Зрозуміло, що це означало, що російські щось виявили — запалювання негерметично, а оперні співаки — італійці — злякалися.
  
  
  У зниклої жорсткості запалав плутонію, а плутонію був одним навколо найбільш токсичних навколо всіх металів. Нік пригадав зустріч у Вашингтоні і втомленого бос. Начальник сказав їм, що оболонка бомби була тонкою, оскільки бомба була розроблена для вибуху в повітрі, а також що, якщо оболонка порветься при катастрофі, може статися витік.
  
  
  Ймовірно, це сталося зараз. Команди, прочісують прибережну зону і Адріатичне море, повинні були виявити сліди радіації. Плутоній дуже швидко розчиняється у солоній & nb. Спочатку постраждає риба, а потім всі продукти запитів. Не дивно, що італійці злякалися. Вони можуть у будь-який момент зійти з розуму і евакуювати Венецію і околиці. Справа буде ставати все більш і більш серйозним, постійно подстрекаемым росіянами і югославами, і Дядько Сем постане перед світом як головний винуватець.
  
  
  А тим часом югославська загроза налагодити бомбу і підірвати її під поверхнею не дрімала. Тільки він, Нік Картер, міг щось з цим вдіяти.
  
  
  Він швидко вдягнувся і вже збирався вийти через кімнати, коли знову задзвонив телефон. Рим знову.
  
  
  Додаток до останнього допису, — сказав чоловік у Ріме. «Царствений чоловік може бути принесена в жертву. Повторюю - королівською персоною можна пожертвувати. У вас є це?
  
  
  "Я зрозумів". - Нік повісив трубку. Тримаю гроші, Хок спростував повідомлення в змі ему, що принцесі не потрібно переживати. Бос знав про вроджений лицарство Ніка - хоча і не зовсім погоджувався. Отже, це не зовсім так. тонке нагадування.
  
  
  Перший вапоретто «Лідо» повинен був прибути до порту бар на площі Сан-Марко, у вісім годин. Нік поснідав в тратторії, недалеко від площі, потім зайняв позицію під нього ж аркою, де було напередодні ввечері. Видимість була всього метрів п'ятдесят, вітер посилювався. Блискучі мокрі вулиці були майже порожні.
  
  
  Водний автобус був вчасно. Принцеса була єдиним пасажиром. Перша частина его здогадок виявилася вірною. Він дивився, як вона повільно піднімається по східцях лісів, ніби ходьба завдавала гей біль, і навіть на такій відстані він бачив, що вона мертвотно-бліда. Плащ був застебнутий на тонкій шиї. Не озираючись, вона попрямувала у бік Ріва-дельї-Скьявоні.
  
  
  Нік Картер чекав. Його багаторічний досвід підказував йому, що він повинен бути правильним, — але де був цей ублюдок? Потім він побачив його. Кремезний чоловік у чорній вітровці пройшов по бічній вулиці і пішов за принцесою. Нік виглядав похмурим. Це було там, звичайно. Манфринто, не розуміючи, що відбувається, дозволив жінці піти, щоб за нею можна було стежити. Так вчинив би Нік.
  
  
  Він вже збирався переслідувати ih, коли третій чоловік вийшов навколо невеликого магазину сигар і почав переслідувати ih. Нік завагався, дав чоловікові час зайняти свою позицію в параді і вилаявся собі під ніс. Манфринто не шталь ризикувати. Це була подвійна тінь: один чоловік слідував за принцесою, інший — за першої тінню.
  
  
  Нік Картер насунув капелюха на очі і пішов за ними. Манфринто був би розчарований. Нік не розраховував на двох чоловіків, і це посилило б небезпека, але це було здійсненно. Скоро зараз! Він зігнув лікоть, і стилет ковзнув ему в долоню. Він засунув руку в рукав платить, щоб приховати зброю.
  
  
  Тепер він не міг бачити принцесу, тільки чоловіка перед собою. Ему доводилося покладатися на ih здібності. Людина перед ним, його безпосередня видобуток, повинен був зробити те ж саме.
  
  
  Людина перед ним повернув ліворуч, і Нік послідував його прикладу. Вони йшли вузькою мощеної набережній вздовж бокового каналу для Палацом Дожів. Відкрито перед ним, немов підвішений в тумані, Міст Зітхань. У минулому в'язнів вели з нею на страту.
  
  
  Під мостом повисла густа завіса туману, і Нік побіг навшпиньки. Нікого навколо. З таким же успіхом він міг би бути тут, якщо б він міг знайти людину в тумані. Виплат прямо під Мостом Зітхань.
  
  
  Але він, не гаючи часу на подальші асоціації, пірнув у щільну сиру фіранку і уповільнив крок. Якщо він знайшов людину, він повинен був розпізнати його на дотик — третій чоловік був одягнений в товстий гумовий плащ.
  
  
  Фігура з'явилася перед ним у тумані. Нік трохи наспівував, прискорюючи крок, поки не натрапив на чоловіка.
  
  
  — Скуси , — сказав Нік. Його пальці відчували мокру гуму.
  
  
  Чоловік, високий, худорлявий, вилаяв його. 'Ідіот! Хто так швидко біжить в цьому тумані!
  
  
  'Скуси' — знову сказав Нік. Він прослизнув mimmo чоловіка, а потім обернувся. Великою рукою він схопив чоловіка за шию і потягнув до поджидающему стилету. Він пропустив лезо через плащ і куртку трохи нижче нижнього ребра зліва, потім підняв лезо і витягнув його, щоб переконатися, що повітря потрапив в рану. Чоловік загарчав, вчепився у Ніка кігтями і впав вперед. Нік зловив його, і тут же повів худе легке тіло до каналу. Пролунав приглушений вибух. Нік опустився на коліна, щоб вимити лезо в брудній & nb, потім ковзнув назад у піхви по всій замші. Він повернувся і побіг.
  
  
  Далі туман розсіявся, і Нік уповільнив крок. Не було ніяких ознак іншого чоловіка або принцеси. Він відчув розпач. Якщо він знову його втратить, доведеться застосувати початку другий план, а він цього не хотів.
  
  
  Вулиця виходила на невеликій площі кампо перед Палаццо Тревизан, де вогні магазинів і кафе відбивалися на вологому тротуарі. Видимість тепер була далеко за сто ярдів. Нік пірнув на ганок порожнього магазина, закурив і оглянув околиці. Він повинен був визнати, що втратив принцесу де Веризоне, але, можливо, немає людини, який слідував за нею.
  
  
  З-під полів свого капелюха він вивчав площа як можна ретельніше. Якщо принцеса була десь тут, чоловік не міг бути далеко. Його гострі очі ковзали по кампо через сторони в сторону. Магазин одягу, бакалійна тиску середнього і малого магазин, траторія, два невеликих бару, великий Палаццо Тревизан, магазин сигар і магазин журналів. Праворуч від нього багатоквартирний будинок.
  
  
  По площі рухалася чорна блискуча постать. Нік подивився і усміхнувся. Це був його хлопець. Чоловік у чорній вітровку і капелюсі. Перша тінь. Чоловік подивився на багатоквартирний будинок праворуч від Ніка. Так там і була принцеса. Це збулося, грунтуючись на тому, що знав Нік. Вона ще готель не повертатися в Pensione Verdi, але агов, назавжди було куди йти. Напевно, зараз вона була в жаху. Гей, потрібно було притулок. І це було тут. Це була, звичайно, житло Эмануэлиты. Район пропах убогістю і проституцією.
  
  
  Це було воно. Він знав, де вона, і міг посперечатися, що вона залишиться там на якийсь час. Особливо до вечора. Тим часом через вулицю знаходився спостерігач, з яким потрібно було швидко розібратися, перш ніж чоловік зміг зателефонувати Манфринто і повідомити про місцезнаходження принцеси. Це може трапитися у будь-якому випадку, але Нік так не думав. Вони тільки що прибули на площу, і чоловік не посміє покинути свій пост, поки не переконається, що принцеса всередині і залишиться.
  
  
  Нік поліз у внутрішній хвилину і витягнув тупий синій сталевий глушник. Минув деякий час з тих тхора, як він використовував його, але тепер він згодився. Він прикрутив його до «люгеру» під плащем, а потім прогулявся по площі, глибоко засунувши руку в хвилину платить. Якби він так недбало прогулювався хвилина п'ять або близько того, він пройшов би mimmo ганку, де стояв чоловік, дивлячись на багатоквартирний будинок.
  
  
  Нік пішов в магазин сигар, щоб купити пачку сигарет, як людина, у якого є всі час у світі. Потім він побрів далі. Краєм ока він помітив чорну вітровку. Терпеливейший людина помітно. Нік посміхнувся. Ему не доведеться довго терпіти.
  
  
  Він пройшов mimmo магазин журналів і переглянув заголовки газет. Римська газета L Unita повідомляла:
  
  
  БОМБА В ЗАЛІ У НАШОГО УЗБЕРЕЖЖЯ.
  
  
  Він купив газету і, чекаючи здачі, крадькома досталь навколо кишені «люгер» і сунув його в складену газету. Жертва була вже через чотири день.
  
  
  Нік витрусив за старою пачки цигарку й засунув її між губ, але не закурив. Це був старий трюк, але хороший. Немає причин, за якими це не спрацює знову.
  
  
  Він зупинився перед ганком, де чекав чоловік. Він знав, що чоловік спостерігає за ним. Нік поплескав себе по кишенях і вилаявся. Він повернувся і зробив вигляд, що вперше бачить людини. Він зробив крок вперед.
  
  
  — Фиаммиферо! Він вказав на сигарету.
  
  
  «Її». Чоловік поліз у хвилину і витягнув плоский автоматичний пістолет. Нік побачив глушник, як раз перед тим, як відчув біль у проведені обчислення, і почув хлопок .
  
  
  Нік кинувся і прострілив папір чотири рази. Чотири пробки від шампанського. Плюх-хлоп-хлоп-хлоп...
  
  
  Чоловік погоди знову вистрілив, впавши на землю, на ґанку. Нік нічого не відчував. Він повернувся й швидко пішов у туман. Его пліч онімів, але він відчував повільний потік теплої крові в лівій нозі. Швидко йдучи по площі, він чекав відповідей. Нічого не сталося. Він не міг пригадати, щоб чув рикошет кулі. Може бути, goggle пробила стіну або щось ще, не пошкодивши. У будинок було сиро і похмуро, і в nen було чотири день. Нік вибрав друге і увійшов у темний коридор, пропахлий сечею.
  
  
  Він вгадав правильно. Затерта картка над іржавим поштовою скринькою повідомила ему, що Эмануэлита Аливсо живе на другому поверсі. Імовірно, до сл день була б пришпилена така ж картка. Нік піднявся по зношеним кам'яних східцях і знайшов на день поруч з ванною, все ще не прочитаний квиток. Він тихенько постукав у двері. Всередині грало радіо. Ніякої реакції. Але потім він почув, як хтось поворухнувся, і радіо вимкнулося. Тиша. Він міг уявити, як вона слухає його з скажено колотящимся серцем. Він знову постукав, і дуже наполегливо.
  
  
  М'які shaggy підійшли до день, і він почув, як відсунувся засув. Двері прочинилися на кілька дюймів, і вона подивилася на нього великими темними очима на блідому, красивому і невимовно стомленому обличчі.
  
  
  Нік посміхнувся ей. — Привіт, — сказав він м'яко. 'Привіт принцеса. Ти мене пам'ятаєш?
  
  
  Її страх змінився подивом і шоком. Вона притиснула до грудей зношений червоний халат і недовірливо подивилася на нього. — Містер — сер — Корнінг! Роберт! Але я її не розумію - як ти мене знайшов? Я маю на увазі, це дивно. Їй - їй, не хочу тебе більше бачити! Її ж казав тобі це!
  
  
  Її стежив за тобою, — чесно сказав Нік Картер. «Будь ласка, впусти мене».
  
  
  Вона спробувала закрити двері перед його носом. Але він настав в отвір. Вона сказала: «Ви не можете ввійти. Ви повинні піти, містер Корнінг, і забути все, що сталося. Ідіть зараз. Ви повинні піти. Якщо ти не підеш, її... я викличу поліцію. Я не хочу тебе бачити і не хочу мати з тобою нічого спільного!
  
  
  Нік відчинив свій плащ і куртку, щоб показати гей велика пляма крові на сорочці. — Мені потрібна допомога, — сказав він. 'І ти теж.'
  
  
  Він нахилився до неї. - «Уламок скла».
  
  
  Це було кодове слово для розпізнавання місії.
  
  
  Страх повільно закрадывался в її бліде обличчя, і Нік знав, що справа була не тільки в місії або небезпеки, в якій вона перебувала в той час.
  
  
  — Ти, — сказала вона. Її голос зривався в риданнях. — Боже мій, це ти!
  
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  Нік Картер лежав на неприбраною ліжка, в квартирі, в одних трусах, і дивився на принцесу. Йому було цікаво, чи впорається вона з майбутнім завданням. Вона виглядала так, ніби голосування-голосування зламається.
  
  
  Вона ходила по кімнаті, одягнена тільки в брудний червоний халат Эмануэлиты, з сигаретою в роті. Час від часу, коли вона оберталася, він мигцем бачив її тугу маленьку груди. У цей момент его вона не порушувала. Тепер у нього були турботи важливіші, ніж секс. Принцеса прискорила крок і подивилася на нього. Вона прибрала пасмо темного волосся з високого білого чола. — Як твоя рана зараз?
  
  
  Нік знизав плечима і взяв пляшку дешевого бренді з нефарбованої тумбочки. Він випив одну склянку, і початку другої не зашкодить. Воно було настільки поганим, що він зробив потворне обличчя, коли проковтнув.
  
  
  Вона тут же підійшла до нього, і в її темних очах читалася тривога. — Тобі боляче, Нік? Він назвав гей своє справжнє ім'я.
  
  
  Він посміхнувся ей. — Так, із-за цього напій! Він подивився на свою вузьку талію. Вона обробила рану, прикрила її носовичком і обв'язала рушник навколо його талії. На даний момент це було так.
  
  
  — Нічого, — сказав він зараз. 'Відмінно. Goggle потрапила тільки в тканину. Завтра перевірю, а зараз нормально. Крім того, її звик до незначних травм. Її адаптувався, кажуть лікарі. Мій стан компенсує це.
  
  
  Вона сіла на ліжко поруч з ним, її м'які пальці пробіглися по м'язам его плоского життя. 'Дивно.'
  
  
  "Що дивно?"
  
  
  «Що я не бачила всіх цих шрамів в поїзді минулої ночі».
  
  
  Нік посміхнувся. — Твої думки були в іншому місці, принцеса.
  
  
  Вона затулила йому рот рукою. Рука пахла милом і злегка пахла коньяком і тютюном. — Ви повинні кликати мене Морган. Не принцесою. Її... в свій готель на якийсь час забути, що її принцеса де Веризоне. Якої її колись була.
  
  
  'Добре. Тоді Морган. Нік зрушив халат в бік і схопив її за ліве кожному племені. Вона повернулася на ліжку і скрикнула. — Ой, ти робиш мені боляче!
  
  
  — Тобі пощастило, — тихо сказав Нік, — що Манфринто цього не бачив, інакше він викликав би тебе набагато більше боляче. Його пальці на мить затрималися на маленькій татуюванні з сокирою під її коліном.
  
  
  Вона відсмикувала ногу. «Я її прикриваю панчохою. Я завжди так роблю, коли назавжди. Крім того, цей чоловік був дуже зайнятий... іншим моїм тілом, щоб щось побачити.
  
  
  Витягнувшись у ізножья ліжка, вона уткнулась особою в покривало і відвернулася від нього. Її плечі тряслися, і йому здалося, що він почув схлип.
  
  
  — Морган? - Голос Ніка був ніжним.
  
  
  'Так?' Її голос був притишений покривалом і сльозами. «Нам потрібно поговорити зараз. У мене не так багато часу, і мені треба будь-що запитати у вас, може бути, те, на що ви не хочете відповідати. Але ти повинна. Ти розумієш?
  
  
  Мені потрібно схопити Манфринто сьогодні ввечері, і мені потрібна вся допомога, яку можу її отримати. Ви розумієте?'
  
  
  Вона кивнула на покривало, але продовжувала плакати. Ee тонкі плечі тремтіли. «Чому, — запитала вона здавленим тоном, — о, чому це повинен був бути ти, Нік? Ти мені так сподобався. Минулої ночі в поїзді, це було здорово. Її готелю запам'ятати це, як щось прекрасне. Принаймні гідна пам'ять. А тепер - тепер виявляється, що ти теж агент АХ, та ти все обладнання мене знаєш і... ! Сльози полилися потоком.
  
  
  Нік сильно вдарив її по сідницях відкритою долонею. — Стій, — сказав він похмуро. — Тримай себе в руках, Морган. Не час впадати в істерику. Сьогодні ввечері ти повинна повернутися в Лідо і знову побачити Манфринто. Ти повинна допомогти мені. Твоє і моє життя залежить від твого розуміння. Не кажу вже про кілька сотень тисяч інших людей, устат усьому населенні Венеції.
  
  
  Вона підвелася на лікті і подивилася на нього очима, що сльозяться. Під очима у нах були коричневі півмісяці, і в той час вона не була гарненькою. — Що ти маєш на увазі, Нік? Про що ти говориш?'
  
  
  Нік вагався лише мить, а потім вирішив порушити таємницю. Деякі агенти працювали краще, якщо знали, що роблять, і сьогодні ввечері Морган де Веризон знову доведеться відвідати льва в його журнали. Вона заслужила знати, чому.
  
  
  — Що сказав вам ваш координатор в Парижі?
  
  
  Вона витерла тильною стороною долоні опухлі очі. «Тільки те, що мені довелося зв'язатися з Ванни Манфринто, використовуючи свої контакти, щоб переспати з ним. Але координатор сказав, що це потрібно зробити лише один раз! Потім інший агент, AX, чоловік, вступав у дію. Мені обіцяли...
  
  
  — Забудь, що вони тобі обіцяли, — сказав Нік. «У цій роботі іноді доводиться порушувати обіцянки. Я не міг зробити це минулої ночі. Він охороняється надто добре. Ми повинні спробувати ще раз.
  
  
  — Я не можу, — різко сказала вона. Я не можу цього зробити. Цей хлопець - сексуальний монстр, Нік. Він... ему ніколи не буває достатньо. А він - він з жахом. Те, що він хоче, щоб жінка робила!
  
  
  Тепер заговорив холодний, непохитний професійний агент Нік. — Не можна скаржитися на це, — крижаним тоном сказав він. — Це твоя робота, чи не так? Голос, як ти заробляєш на хліб? Ви лише зрідка працюєте на АХ. Тоді звідки раптом така відраза до обраної вами професії?
  
  
  На нього довго дивилися великі темні очі. У нього було погане почуття, що він тільки що штовхнув дитину. Це було більш ніж дратівливо, і він майже втратив крижане самовладання.
  
  
  «Сич бога, давайте рухатися далі», — гаркнув він. «Забудьте про це театрі. Ти повія, а його секретний агент! Її сумніваюся, що між нами є велика моральна різниця, але справа не в цьому. У нас є робота. Ти повертаєшся в Лідо сьогодні ввечері, і робиш все можливе, щоб відвернути Манфринто, поки її вломюсь до йому. І це наказ!
  
  
  Тепер Морган де Веризоне була спокійною. Її обличчя було застиглої блідою маскою, а червоний рот вузькою червоною смугою. — А якщо я не піду?
  
  
  Нік знову взяв поганий бренді. «Двоє чоловіків мертві там, — сказав він. Він вказав на вікно. Одіна навколо них, ймовірно, вже знайдений, скоро знайдуть і другого. Якщо ти створиш ще які-небудь проблеми, Морган, її вийду звідси і піду до найближчого телефону. Їй повідомляю про тебе, як про вбивцю тих двох чоловіків. Їй скажу їм, хто ти на самому делле, а також де тебе знайти. Цей адресу і Pensione Verdi. Тоді ти можеш гнити в італійській в'язниці, Морган, і тобі це не сподобається. Запевняю тебе!
  
  
  Вона взяла сигарету по-пачки на прікроватной тумбочці і закурила. Він бачив, як тремтять її пальці. Вона сиділа перед вікном і дивилася крізь щілину в дешевих зелених жалюзі. Не обертаючись, вона сказала: «А ти б цього готель, чи не так?»
  
  
  — Якщо доведеться. Не змушуй мене робити це, Морган. Послухай, їй скажу тобі, в чому справа. Він розповів, гей всю історію, наскільки знав сл.
  
  
  Коли він закінчив, вона встала до нього спиною. Потім вона загасила сигарету і подивилася на нього. «Все це так мелодраматично, чи не правда? І так добре відомо. Повія отримує шанс загладити свою провину, бути самовідданої, зробити щось хороше для світу».
  
  
  Нік кинув на нах холодний погляд. «Так, це мелодрама. Як і багато чого в житті. Особливо в нашій професії. Він вказав на свою рану. — Ще трохи правіше і трохи вище, і він був би так само мертвий, як вони двоє. Просто ще один мертвий агент АХ. Мелодраматически, так?
  
  
  Морган повернулася до ліжка і стала на коліна поруч з ним. Вона коротко поцілувала його в щоку, а потім знову відійшла від нього. Вона заспокоїлася.
  
  
  — Я зроблю це, Нік. Але не знаю, чи зможу її бути корисною. Я в жаху.' Одним пальцем вона торкнулася рушники на його животі. На тканині стало видно м'яке червона пляма. — Я... я ніколи не відчувала нічого подібного, ніколи... не бачив, реальність так близько. Ця рана, кров і те, що ви сказали, що вбили двох людей, як ніби це нічого не значило. Повинно бути, у мене був шок або щось в цьому роді.
  
  
  «Мені довелося вбити тих двох чоловіків, — сказав він. «Я повинен був зв'язатися з вами, ih довелося вбити. Крім того, її хочу якомога більше заплутати Мантринто, що її, сподіваюся, і станеться, якщо наші одіна навколо них не доповість йому було про вас.
  
  
  — І її буду в безпеці, — пробурмотіла вона. «Вони втратили мене. Її можу бігти. Зникнути.
  
  
  — Але недалеко, — похмуро сказав Нік. "Я все ще тут." Але він вже не так хвилювався. Він знову розмовляв з нею, — тепер назавжди було працювати. Він подивився на свій годинник AX. Ще не було дванадцяти годин. Зовні вив вітер, і знову дощ тарабанив по брудному вікна. Він повинен був повернутися в Лідо в той же день, поки ще не зовсім стемніло. Це повинно було відбутися сьогодні ввечері, і він повинен був ознайомитися з обстановкою в казино. Третього шансів у нього точно не буде.
  
  
  Нік почав свої професійні дослідження, коли Морган пролежала на підлозі і курила у ізножья ліжка, в халаті, застебнутому на шиї. В ній була твердість, яку він раніше не помічав. Нік на мить задумався, вперше він бачить справжню жінку. Жінку, яка втратила всяку надію.
  
  
  Тепер він запитав її, як вона вперше зустрілася з Манфринто.
  
  
  — Эмануэлита, — сказала вона. — Я знаю її багато років. Раніше вона була досить красивою і затребуваною. Зараз вона вже немолода, але якщо може, він ще працює».
  
  
  Він подумав про товстих бовтаються ногах на кухонному столі минулої ночі. Так. Эмануэлита все ще працювала. Без сумніву, вона любила свою роботу.
  
  
  — Чому вона не повернулася з тобою сьогодні вранці? Вони змусили її залишитися?
  
  
  'Вона готелів залишитися на самоті. Там, ну, ціла купа хлопців, а Эмануэлита любить гроші.
  
  
  Нік подивився на обшарпану квартиру. — Тоді вона, мабуть, добре заробляє. Чому вона так живе?
  
  
  Синій дим вирвався навколо червоного rta Моргана. «У нах гарний будинок в Доломітових Альпах, куди вона іноді приїжджає відпочивати. Це всього лише одна по-ee резиденцій. У нах є кілька таких у Венеції, щоб ховатися від поліції, коли вона її шукає.
  
  
  Інтерес Ніка прокинувся на мить. «Ваша знайома, мабуть, ненавидить чоловіків».
  
  
  Вона дивно подивилася на нього. — У тебе є проникливість, Нік. Так, Эмануэлита ненавидить чоловіків. Але вона не подруга - просто знайома. Час від часу ми можемо допомагати один одному. Це все.'
  
  
  'Насправді. Розкажи мені все про це — подробиці того, як вона допомогла тобі зв'язатися з Манфринто.
  
  
  — Все було дуже по-діловому, — тихо сказала вона. «Смак Манфринто добре відомий, і він венеції, як і її. Ви Знаєте, її теж тут народилася.
  
  
  Нік не знав. Хоук не сказав або не знав. Напевно, це не мало значення.
  
  
  — Схоже, — продовжувала вона, — Манфринто чув облад мені. І ему не подобалися дівчата, яких ему надавала Эмануэлита.
  
  
  — Можна сказати, у нього були всі доступні дівчата у Венеції? усміхнувся Нік.
  
  
  Вона кивнула. 'Ти міг би сказати це. Потім прозвучало моє ім'я, і Эмануэлита прислала мені телеграму. Вона запропонувала мені величезну суму, щоб її приїхала сюди. Манфринто, звичайно, заплатить.
  
  
  — Оплатити югославські платники податків, — пробурмотів Нік. — Скільки він тобі запропонував?
  
  
  «Тисяча доларів».
  
  
  — Він заплатив тобі?
  
  
  'Так. У мене гроші відкрито тут, в моєму гаманці.
  
  
  'Дайте-но подумати.'
  
  
  Морган де Веризоне встала з ліжка і підійшла до столу. Вона повернулася й кинула ему сумочку». Нік оглянув пачку нових стодоларових купюр. Здавалося, досі тхора, вона говорила правду.
  
  
  Він повернув гей сумку. «Принаймні, він платить. Тепер, що на сьогодні. Він чекає на тебе? Він просив, або наполягав, щоб ви повернулися?
  
  
  Вона похитала головою. 'Ннт. Я маю на увазі, він не наполягав. Коли він, гм, коли він закінчив зі мною, він вів себе дуже дивно. Холодно. Він сказав, що я можу залишитися до світанку, а потім піти, коли захочу. І якщо б її готелю, його міг би повернутися сьогодні ввечері. Але він не наполягав.
  
  
  Картер думав, що розуміє це. Судячи з його досьє і того, що Нік досі тхір бачив, Ванні Манфринто був жахливим сексуальним маніяком. Чоловік мав гігантським комплексом Дон Жуана і був буквально закоханий у весь жіночий підлогу. Для нього було б неможливо коли-небудь любити одну жінку. Він був дуже закоханий у жінок! Такий чоловік рідкісних лікувальних готель одну і ту ж жінку більше одного разу. Тим не менш, він сказав Морган, що вона може повернутися, якщо захоче, і нехай гей піти. Нік посміхнувся. Ці знання мало що принесуть ему.
  
  
  Він різко змінив тему. — Ви знали, що за вами стежили в поїзді? Що за вами стежать? Він розповів про Айворе і Пинче.
  
  
  Ні, вона цього не знала.
  
  
  «Я не знаю, звідки у них взялося час переслідувати мене», — сказала вона. «Все сталося дуже випадково. Її отримав наказ від посередника і відправився в свою квартиру в Парижі, щоб підготувати справу, — і тут прийшла телеграма від Эмануэлиты. Спочатку її було скорочено з пантелику. Стривожилась. Їй не довіряю збігами.
  
  
  Нік зізнався, що теж ненавидить збіги, хоча іноді вони і виникають.
  
  
  «Хто-то в Белграді спостерігає за «Манфринто», — сказав він. «Вони, мабуть, знають його слабкість і спостерігає за його... жінками».
  
  
  Її темні очі відкрито дивилися на нього. Не намагайся щадити мої почуття, Нік. Назвіть ih повіями, якщо ви це маєте на увазі.
  
  
  Нік слабо посміхнувся. — У вашому випадку її волію інше слово — куртизанки. Здається, це більше підходить вам.
  
  
  Вона не відповіла й поглянула на нього, підперши підборіддя руками. Вона зачесала волосся, і обличчя її без макіяжу було блідим. Він зрозумів, що вона була однією навколо них жінок, у яких є певний вид невинності, який ніколи повністю не втрачається, хема б вони нам були.
  
  
  Він розповів про свої пригоди минулої ночі. "Я стояв на день кімнати, де ви з Манфринто..."
  
  
  Вона кивнула. «Вони знали, що хтось був поруч. Весь цей час з нами в кімнаті був ще один чоловік. Якийсь Мілош. Він сидів у кутку, з автоматом на колінах і дивився. Вони звірі. Вони не знають, що означає слово конфіденційність.
  
  
  — У кімнаті було радіо? Приймач або передавач, або і те, і інше?
  
  
  Вона знову кивнула. 'Так. Мілош говорив в ньому час від часу. Вони говорили по-хорватськи, її трохи розумію. Її, звичайно, не показувала. Її... її дійсно не готелю нічого чути, розумієте. Її вже зробила свою роботу. Її просто тебе чекала, щоб хтось прийшов і забрав мене звідти. Але ніхто не прийшов.
  
  
  — Я вже пояснив це, — коротко сказав Нік. — Якщо б її спробував це зробити минулої ночі, ми всі були б убиті. І її повинен взяти Манфринто живим. Ви не забули про це — про що вони говорили по-хорватськи, що може бути важливо?
  
  
  Вона задумалася на мить, перш ніж відповісти. «Вони говорили про радар, про третій точці на екрані радара, якої там не місце. Я не зовсім зрозуміла.
  
  
  «Це був я», — сказав Нік Картер з усмішкою, що нагадує вовка з хорошими зубами. — Я не розраховував на цю машину з радаром. Він пояснив, що втік, а потім знову захід під ширму.
  
  
  Морган похитала головою. - «Але вони знайшли когось. Мілош розсміявся і сказав Манфринто, що вони з хема, розібралися.
  
  
  Ніку на мить стало шкода невідомого невинного свідка. Він, безсумнівно, був закопаний у пісок або кинутий в Адріатичне море. За іронією долі, і шкода, що цей мрець на своєму шляху надала людству послугу, але ніхто і ніколи не дізнається про це.
  
  
  «Це не має великого значення, — сказав він, гей зараз. «Вони знають, що я був там. Її поклав мерця в еркер і залишили багато слідів на горищі. Навколо вікна звисала мотузка, і він випустив повітря навколо шин радіолокаційної машини. Вони повинні були знати все це, перш ніж відпустили вас сьогодні вранці.
  
  
  Її червоний рот зігнувся в кривій посмішці. — Тому ти мені повністю не довіряєш? Ви думали, що я подвійний агент, який також працює на Манфринто?
  
  
  Він поганого зробив ковток бренді і подивився на нах поверх пляшки. — Ти не будеш перша, Морган.
  
  
  Вона кивнула. 'Її знаю це. І не остання. Але ти повинен довіряти мені, Нік. Кажу вам, я не подвійний агент - це все, що я можу зробити. У мене є певний досвід у цьому виді
  
  
  - робота, як ви знаєте, і я не думаю, що Манфринто дійсно підозрював мене. І не Эмануэлиту. Просто у мене таке відчуття, що він і Мілош прийняли нас за те, чим ми повинні були бути, для найманих жінок в ту ніч. І в той же час у мене було відчуття, що вони чекають біди! Очікування чогось або когось. Щось, що не мало до мене ніякого відношення. Вони вели себе дуже спокійно, як ніби все було під повним контролем».
  
  
  — У мене було таке враження, — погодився Нік. «Мені не подобалося це минулої ночі, і мені це не подобається зараз, але я нічого не можу вдіяти. Крім того, що Манфринто є сексуальним збоченцем, він також може бути божевільним, і його хворобливий егоїзм може взяти верх. Можливо, це турбує і Белград. Друга причина для чоловіків у потязі. Але чомусь мене це не влаштовує — Манфринто дуже хороший агент, щоб помилятися в дрібницях, якщо тільки він не робить це навмисно. У мене таке відчуття, що він хоче , щоб хтось знайшов його, може бути, когось конкретного, а потім бився, поки у нього є найкращі шанси».
  
  
  Чому в цей момент перед його уявним поглядом виник образ Хоука? Хоук, жующий незасвічену сигару, і говорить, що хоче смерті Манфринто як можна швидше?
  
  
  Він відкинув цю думку і продовжив розпитувати Моргану де Веризона. Вони проговорили годину, і Нік подумки почав планувати смертельну роботу на вечір. Навколо того, що вона ему розповіла, він знав, що у нього є хороші шанси на успіх. Ймовірність трохи більше п'ятдесяти відсотковий. Він ніколи не просив більшого.
  
  
  Нарешті вона почала протестувати. У нах пересохло в горлі, і вона не могла говорити, тому він дав гей ковток бренді, від якого вона вдавилася. Вона витягнулася на ліжку поряд з ним і відповзла в обійми его мускулистої руки.
  
  
  "Нік..."
  
  
  "Хм?" Він дрімав, відпочивав, подзаряжался до вечора. Ему треба було швидше вирушати в дорогу, якщо він все ще готель дістатися до Лідо при денному світлі.
  
  
  «Я знаю, що повинна зробити це сьогодні ввечері. У мене немає вибору, ти ясно дав зрозуміти, але якщо він буде, ти зробиш що-небудь для мене, хоча б спробуєш?
  
  
  — Я не можу торгуватися з тобою, — сонно сказав Нік. — Я не уповноважений це робити. Але я її слухаю — чого ти хочеш?
  
  
  Її хочу поїхати в Америку, жити там. Змінити моє життя, може бути, мене натурализуют. У будь-якому разі, її хочу туди. Як ви думаєте, ви могли б влаштувати це для мене?
  
  
  Нік відкрив одне око. — Не знаю, Морган. Звичайно, це траплялося не раз. Є варіанти. Але у вашому випадку це може бути складно.
  
  
  — Ви маєте на увазі чому... тим, хто її така?
  
  
  Він повинен був бути прямолінійним. -'Так. Є закон про моральному розкладанні або щось в цьому роді. Не знаю точно.'
  
  
  Вона притулилася губами до його плеча. — Вони повинні знати це?
  
  
  — Я так не думаю. Думаю, це можна було б влаштувати досить легко. Але я не думаю, що мій бос погодиться. Знаєш, нічого особистого, але ж ти хороший агент, і він захоче, щоб ти була в Європі, де, за його словами, тобі саме місце.
  
  
  Він не сказав агов, наскільки це іронічно. Хоук був готовий пожертвувати нею сич місії. Але якщо вона залишиться в живих, він не захоче, щоб вона жилки в Штатах. Принцеса де Веризоне була б марна для Хоука.
  
  
  Вона домоглася голову на його широкі груди. «Я повинна піти з цього життя, Нік, — сказала вона. 'По-справжньому. Її боюся. Її, боюся, що мене вб'ють, але ще більше боюся, що буду як Эмануэлита! Я не можу цього винести. Її краще покінчу з цим поодинці.
  
  
  Її маленькі груди були теплими і твердими на його оголених грудей. Нік відчув приплив жалю, головна ніжності, але абсолютно ніякого бажання. Він притиснув її лизати до себе рукою. Що він повинен був сказати? Він не хотів брехати, але все ж готель втішити її, як міг.
  
  
  — Я спробую, — сказав він нарешті. "Я не можу нічого обіцяти, але я зроблю все можливе. Коли все це закінчиться сьогодні ввечері, може бути, є спосіб. Тепер давайте поспим кілька годин. У нас попереду важкий вечір. Моргана підкралася лиже, до йому. — Обійми мене, Нік, — прошепотіла вона. "Тримай мене міцного."
  
  
  Він прокинувся невдовзі потім трьох годин. Моргана пішла. Вона докладає записку на стілець.
  
  
  Пішла в Pensione Verdi, щоб взяти одяг. Її подбаю обладнання всьому, про що ви просили, і зустрінуся з вами на порту бар у Сан-Марко в 4 години. Її люблю тебе. Моргана.
  
  
  Нік Картер похитав головою, не вірячи відкритий басейн і его складнощів. Він закурив і сель на ліжко, щоб почистити і поповнити «люгер». Він одягнувся і оглянув стилет. Потім він звернув особливу увагу на П'єра, газову бомбу. Сьогодні ему доведеться піти на великий ризик, і цілком імовірно, що йому доведеться використовувати П'єра. Зазвичай газову бомбу він носив у металевому кулі, який висів, як третє яєчко, між нога, але тепер він сунув її в хвилину.
  
  
  Він надів рваний плащ і підійшов до вікна.
  
  
  Дощ тепер падав на площу по діагоналі, і на мить він зніяковів. Він був у задній частині багатоквартирного будинку, так як же він міг бачити площа? Потім він зрозумів, що тильна сторона повинна бути звернена до іншої площі. Тим краще. Ему не доведеться виходити через парадні двері. Він перевірив кишені камзоли і платить. Бінокль нічного бачення, рукавички з людської шкіри, відмичка, ліхтар-олівець і півдюжини інших речей. Він був готовий.
  
  
  Нік спустився по чорних сходах і через двір вийшов на невелику площу. Вітер вив, і в деяких крамницях світився святим, але в іншому було безлюдно. Бора була тепер в повній люті, і розумні люди залишилися вдома. Нік посміхнувся. У нього було мало здорового глузду, інакше він не був би агентом AX!
  
  
  Він опустив голову проти вітру і їдкого дощу і продовжив свій шлях.
  
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  В чотири години він зустрів принцесу — так він все ще думав про неї — з порту бар на площі Сан-Марко. Вона несла велику картонну коробку, яка займається була для нах надто важка, і вона обслуговує ee Ніку з подихом полегшення.
  
  
  — Саме те, що ви замовили.
  
  
  Він усміхнувся. «Хороша дівчинка. Жінка було б добре, але чоловік ще краще. Вони будуть використовувати, особливо гарні польові біноклі. А де наш транспорт?
  
  
  «Він чекає нас». Вона взяла його за руку, і вони спустилися широкими сходами з поручнями. В кінці пустельній порту бар сиділа маленька човен. Нік запитав, чи це човен, на якому вони з Эмануэлитой пливли минулої ночі.
  
  
  'Так. Човняра звуть Пеппо. Ему ble довіряти - до певного моменту. Це буде дорого коштувати, Нік. Він не хотів цього робити. Він боїться втратити свою човен під час шторму.
  
  
  Нік поплескав себе по задньому кишені. — Дядько Сем платить, — бадьоро сказав він. «Важливо те, що ми доберемося туди — залишається всього годину денного світла. Її, хочу, щоб вони бачили мене, але не дуже ясно. Така погода ідеальна, якщо ми доберемося туди вчасно. Пеппо був грубим людиною з цікавими очима і вузьким підборіддям. Він ледве кивнув, потім подивився в сторону. — Фретта , — сказав він. «Ця буря з кожною хвилиною посилюється». Він скинув швартовный канат.
  
  
  Нік подивився на Моргану Веризоне. Вона була дуже бліда. — Переконайтеся, що ви в порядку, — сказав Нік. Це був наказ. — Як тільки стемніє. Ти знаєш, як туди дістатися?
  
  
  Вона кивнула, сховавшись у плащ, наче гей раптом стало дуже холодно. 'Так. Її знаю, що-кому, хто відвезе мене туди. Її...'
  
  
  Вона підійшла до нього і на мить притулилася до нього. — Я так налякана, Нік. Їй раптом стало відомо, що я жахлива боягузка і не хочу вмирати!
  
  
  Нічого з тобою не станеться, - сказав він. 'Її подбаю про тебе. Просто роби те, що повинна. Лестите Манфринто, брешіть ему, відволікайте його. Переконайся, що він звертає на тебе увагу, попроси його переспати з тобою! Робіть все можливе, щоб відвернути його, яким би божевільним це нам здавалося. Він сексуально обдурити, і є шанс, що він відповість, як це було небезпечно для нього. Добре. Побачимося найближчим часом.'
  
  
  « Аріведерчі , Нік».
  
  
  'Привіт, Я Моргана».
  
  
  Вона повернулася і пішла вздовж порту бар, глибоко засунувши руки в кишені платить. За мить вона зникла в тумані і дощ.
  
  
  Пеппо торкнулася руки Ніка. — Фретта, синьорель. У нас мало часу.
  
  
  Коли вони були в лагуні, Нік сказав чоловікові, що вони збираються робити. Пеппо перехрестився, протестуючи. — Ви хочете вийти в море, синьйор? У цій хорі? Ти паццо!
  
  
  Нік усміхнувся. «Звичайно, її божевільний. І все ж ми це зробимо. За мільйон лір, так?
  
  
  Пеппо знизав плечима. "Я не буду купувати нову човен для цього".
  
  
  Тоді переконайтеся, що ви не втратите свій човен. Та заспокойся, і поквапся — ти точно знаєш, чого хочу?
  
  
  Пеппо похмуро кивнув. «Ми пливемо навколо Лідо через лагуну, потім вирушимо навколо поля для гольфу у відкрите море. А також там ви хочете, щоб її проплив навколо маленького кладовища, isola della morte , а потім повернувся тим же шляхом. Це правильно?'
  
  
  Вони вже були на півдорозі через лагуну, прямуючи до Порту-ді-Маламокко, де вони могли б пройти через довгий острів до Адріатичного моря. Досі тхора Лідо захищало човен з усієї сили сукню, хоча навіть в лагуні хвилі були ценымногие вище метрів.
  
  
  — Саме, — сказав Нік. — Ти обплываешь острів один раз. потім ви пливете назад. Тоді ваша робота буде зроблена. Йди додому, пий вино й замовкни!
  
  
  Пеппо, вперше проявивши деяку жвавість, сказав: «Якщо їй ще коли-небудь повернуся додому, синьйор, сьогодні ввечері її приготую bambino».
  
  
  Нік відкрив велику коробку, яку дала ему принцеса. — У тебе буде компанія по дорозі додому, — сказав він. — Він займе моє місце, так що ставитися до нього з повагою. Поки ти не повернешся в лагуну і майже додому — тоді ти викинеш його за борт і забудеш про nen».
  
  
  І без того відвислих рот Пеппо відкрився. — Я не розумію цього, синьйор. Чи є інший джентльмен? В тому ящику?
  
  
  Нік усміхнувся. 'Так сказати. Дивись.'
  
  
  Навколо коробки він досталь розібрані частини ляльки. Чоловік, як сказала принцеса.
  
  
  Нік почав збирати деталі - руки і ноги клацнули на тулубі, потім прикрутив голову. Він поклав ляльку на дно човна, а Пеппо дивився по для ляльки на Ніка. Краєм ока Нік побачив, як чоловік вів пальцем по колу біля скроні, потім передумав і знову перехрестився. Нік натягнуто посміхнувся. Це було трохи божевіллям, але це може спрацювати.
  
  
  Він стрибнув у човен і закурив. Він присів у манекена, поки човен танцювала по хвилях. Принцеса розповіла Ніку про цвинтар на острові чверть милі від Лідо, відкрито навпроти казино. Вона згадала, як в дитинстві була присутня на похороні у цьому Ізола-делла-Морте , і Нік відразу побачив його рішенням. Острів Мертвих був пустинний і занедбаний, і він знайшов тільки старі надгробки і кісток. Це був відмінний спостережний пост, а пізніше він став би відправною точкою для его рейду в казино. Він без праці пропливе чотириста ярдів, навіть у шторм. Хитрість полягала в тому, щоб дістатися до острова непоміченим через казино.
  
  
  Пеппо перервав його думки за кермом. Чоловік сказав: «Оскільки ви, очевидно, вже пасцо , синьйор, це не має ніякого значення, але я думаю, що краще сказати вам, що на острові живуть явищах. Спеттри тобто !
  
  
  — Мене це не турбує, Пеппо. Її дуже добре ладнаю з примарами.
  
  
  Чоловік похитав головою. 'Я не жартую. Останнім часом на острові частині можна побачити вогні. Її, чув, як про це говорять інші човнярі.
  
  
  Нік вилаявся собі під ніс. Звичайно. Манфринто, ймовірно, також використовував острів. Але чому? Як?
  
  
  Тепер вони звернули у вузький канал, який шелл вздовж поля для гольфу Альберони і вів до Адріатиці, і тут судно взяло на себе всю силу шторму і небезпечно покачивалось. Пеппо вилаявся, перехрестився і кинувся на крутиться кермо. Більше часу на розмови не було.
  
  
  Тепер вони покинули канал і опинилися у відкритій & nb. Люди врізалася в човен велетенським кулаком, а маленьке суденце пірнуло носом у високі пінисті хвилі, і сміливо попливло далі . Нік почув, як Пеппо молиться вголос.
  
  
  Активного відпочинку залила Ніка з нога до голови. Це не мало значення, він повинен був пливти через хвилину. Він схопився за борт, коли вітер завивав навколо нього, і поправив точках нічного бачення. Його повинні були побачити спостерігачів казино!
  
  
  Ніку довелося накричати на Пеппо, щоб його почули. — Пливіть відверті між островом і тим будівлею на пляжі. Нам потрібно, щоб нас бачили навколо цього будинку, розумієте?
  
  
  Пеппо боровся з дергающимся кермом. Він кивнув. Він промок до нитки і більше був схожий на щура, ніж коли-небудь.
  
  
  Нік зробив бінокль казино, самотньо стояв за пляжем. У будівлі було добре затемнене, але у нього виникло відчуття, що за шлюпкою під наглядом. Видимість швидко погіршилася, але він ясно бачив будівлю в бінокль. Так що вони могли бачити човен і двох пасажирів. Два пасажири. Це був ключ до цієї здогаду. Двоє чоловіків були в човен, і двоє чоловіків повинні були її залишити. Той факт, що за ним стежать, міг налякати Манфринто, а може і ні, але поки він думав, що шпигуни пішли, він не панікував. Він продовжить свою брудну роботу — принаймні, Нік на це сподівався. У нього було відчуття, що ця людина майже виконав своє завдання.
  
  
  Тепер спостерігачі добре бачили човен. Вони пропливали відвертими перед казино. Нік міг смутний розібрати слова на фасаді будівлі.
  
  
  Казино Гарібальді - Рулетка - Chemin de Fer - Feste di Gala.
  
  
  Нік крикнув Пеппо: «Повертай зараз і пливи зовні mimmo Ізола-делла-Морте, Як можна повільніше. Мені потрібно кілька хвилина, поки цей острів в залі між мною і казино. Це можливо?
  
  
  Пеппо кивнув, борючись з обезумевшім кермом. Човен не поверталася. Вітер підхопив плащ і відкинув човен назад. Нік затамував подих; якби вони потрапили між хвилями і втратили швидкість, вони б перекинулися на першій же великій хвилі.
  
  
  Нарешті, згнітивши серце і тремтячи по швах, човен хитнувся, штовхнувши носом у хвилі. Човен спробувала пірнути під перший великий зелений каток, і вони були поховані під тоннами крижаної води. Нік люто схопив манекен, поки його не змило за борт. Тепер вони були в безпеці і попливли до острова мертвих.
  
  
  — Мені потрібна мотузка, — крикнув Нік. 'Є?'
  
  
  Пеппо повернув голову і крикнув: «У шафці поруч з тобою!» Вони пливли тепер на острові, не сховавшись від бурі, а від очей в казино. Ізола-делла-Морте являла собою чорну брилу каменю і бруду розміром менше гектара, що панувала над морем. Нік мигцем побачив десятки сумовитих надгробних пам'ятників, коли швидко витрусив кишені платить, щоб запхнути все в куртку. Він накинув плащ на манекен, затягнув ремінь і накинув капелюх на голову манекена. Потім він переніс ляльку через палубу, щоб прив'язати її до перекладини, за яку він раніше чіплявся, зігнувши одну навколо пластикових рук, щоб створити враження, ніби він спирається на борт.
  
  
  Було вже майже темно. Це повинно було ввести ih в оману. Двоє чоловіків прийшли двоє пішли.
  
  
  Тепер вони мчали геть з укриття острові, і у Ніка залишалося приблизно півхвилини. Він помахав Пеппо і крикнув: «Пам'ятай, що я сказав. І ти мене ніколи не бачив. Ариведерчи.
  
  
  Він пірнув за борт.
  
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  
  Нік лежав у полуразмытой могилі, в якій череп і кістки наполовину лежало в багнюці. Він досконально дослідив острів, повзаючи на животі по бруду, і тепер опинився на підвітряного стороні навпроти казино. Він виглядав, як чорний диявол відкрито за ад...
  
  
  Він був у Ізола-делла-Морте вже більше години . Шторм тепер посилювалася. Час від часу крізь чорні гнані вітром туччі спалахували блискавки. Дощ перетворився в безперервний шквал руйнівних сірих куль. Нік подумав, що це пейзаж Ель Греко, взятий з кошмаром Ієроніма Босха.
  
  
  Мертві почали повертатися, принаймні деякі.
  
  
  Лежу в & nb, Нік зняв краватку і зняв балетні тапочки. Ему не довелося знімати куртку, тому що в ній були его речі. Дійшовши до кріпосного валу, він не наважився встати — в казино, дурнів не було, — і йому довелося вилізти через води в бруд, як доісторичної тварини. Він тут же покрився з голови до нога, товстим шаром жирного бруду.
  
  
  А тепер він опустив бінокль нічного бачення на казино. Все, що він міг бачити, це квадратна будівля в бурхливий вечір. Нас променя світла не було видно. Манфринто не втратив нам одній деталі.
  
  
  Він вже збирався опустити бінокль, коли побачив дві яскраві точки, що наближаються зі сходу над пляжем. Жовті котячі очі в темряві. Радіолокаційна машина з приглушеними фарами.
  
  
  Нік пішов за нею з біноклем. Машина зупинилася перед тим, що повинно було бути головним входом до казино він не міг бачити двері — і навколо кабіни вискочили двоє чоловіків. Вони кинулися назад і відкрили двері. В той же час двері в казино, відкрилася, і сцену висвітлив яскравий промінь світла.
  
  
  Двоє чоловіків витягнули щось навколо вантажівки. У бінокль Ніка побачив, що це був чоловік чи жінка? - чоловік був обмотаний бинтами. Хтось, хто був серйозно поранений, хворий або, можливо, мертвий. Він більше нічого не бачив, оскільки перебинтованную фігуру несли в казино, і двері зачинилися. І знову казино була оточена темрявою.
  
  
  Нік скорчився в могилі і ризикнув поглянути на годинник при світлі ліхтаря. Череп на його лікті витріщився на нього, як ніби він теж готель знати, котра година. Нік поплескав по черепу. «Занадто пізно для тебе, дорогий». Було лише шість годин.
  
  
  Принцеса, ймовірно, не з'явиться в казино, до восьми годин. Вона сказала йому, що це буде до тих тхора, поки вона не закінчить свої приготування. Покрита кіркою бруд обличчям Ніка неохоче скривилася, коли Нік усміхнувся...
  
  
  Тепер він нічого не міг зробити, крім як чекати. Тоді максимально комфортно. Він повз, ковзаючи по огидною бруду на островове, і добрався до великого склепу осторонь сукню. Це був самий великий підвал на острові, побудований для сім'ї Ченчизо, хема б вони нам були. Підвал був у поганому стані і, мабуть, не використовувався роками. В нішах, прорізаних у стінах стояло більше двадцяти трун.
  
  
  Двері в підвал була міцною, але півні навколо іржавого металу, давно проржавіли. У ньому ледь можна було втиснутися, але якщо йому вдасться, то решта зможуть зробити це без особливих зусиль. Цими іншими були Манфринто і його люди.
  
  
  Стародавня усипальниця була справжньою печерою Алі-Баби з сучасними скарбами. Нік знову запалив ліхтар і швидко озирнувся. В кутку стояв невеликий генератор, а з мокрого стелі звисало кілька ламп. Звідси і spettri , примарні вогні, про яких говорив Пеппо. Нік більше не звертав на це уваги.
  
  
  Посеред підвалу було величезна кількість водолазного спорядження. В іншому кутку стояли коробки та ящики з електронним обладнанням та деталями, зазначеними тим же червоним серпом і молотом, що і водолазне спорядження. І тут Хоук був прав. Іван представив обладнання і знання. Без сумніву, методи теж були росіянами. Оглядаючи зледенілий склеп, Нік усвідомив, з якою ретельністю виконувалася операція. Більша частина цього матеріалу повинна була бути запасним обладнанням, щоб їм не доводилося щоразу вирушати в Югославію, коли щось піде не так. Деякі речі вже іржавіли, що вказувало на те, що вони були тут якийсь час.
  
  
  Він підійшов до одного з гнилих трун і підняв кришку. Поряд з посміаючимся черепом і кістками лежали стопка російських автоматів і боєприпасів. Ці люди були готові в разі потреби стримати невелику армію.
  
  
  Він відкрив початку другої гробу, і побачив усередині коробки з ручними гранатами. Нік підібрав кілька сунув ih в кишені пальто. Він знову вийшов, звалився животом в бруд і шталь повзти по схилу до маленького причалу у висушеному вітром море.
  
  
  Він лежав наполовину в могилі, розглядаючи вузький кам'яний причал. Ймовірно, за ним доглядали, коли цвинтар використовувалося, і зовсім недавно відреставрували. Він знав, хема.
  
  
  Нік оглянув пристань відразу ж потім того, як зійшов на берег. Вони проробили гарну роботу, швидко і ефективно, і працювали в темряві при дуже слабкому освітленні. Були забиті нові стенди, до яких кріпилися бампери. Нік переглянув написи на них і виявив, що вони досить нові і зроблені в Росії.
  
  
  Але головне досягнення людей Манфринто полягало в тому, що вони вирили невелику бухту позаду порту бар. Вони використовували мішки з піском і гофроване залізо, щоб захистити передню частину порту бар, створивши мініатюрний хвилеріз. За ним вони вирили простір, достатній для розміщення морехідного буксира. Навіть в таку погоду, у хорі, ih судно буде в безпеці.
  
  
  Нік чекав. Він був брудним, холодним і брудним, і йому хотілося пити, коли він дивився на море. Одна навколо ключових частин інформації, яку принцеса отримала минулої ночі — Він зневажливо говорив по-хорватськи, — полягала в тому, що Манфринто і більшість його людей йшли і поверталися кожну ніч. Завжди під покровом темряви. Вони покинули югославський берег, перетнули вузьке Адріатичне море, зробили свою роботу і повернулися в Югославію, щоб перечекати день. Буксир, ймовірно, був замаскований як безневинна рибальський човен.
  
  
  Він прочекав годину, що виє під вітром і проливним дощем. Насип була повна води, і він вже збирався заповзти під укриття надгробної плити, коли побачив, як навколо туману з'явилися бортові вогні буксира. Манфринто і його друзі прибутку, щоб приєднатися до тих, хто залишився в казино. Голос чому, подумав Нік, чоловіки в казино тримають з собою Эмануэлиту і, без сумніву, захочуть потримати і принцесу. Повинно бути, це був довгий і виснажливий день під замком в казино. У них суворий наказ не виходити на вулицю ніяк не коли.
  
  
  Його губи скривилися. Эмануэлита, повинно бути, вже втомилася.
  
  
  Нік опустився в свою водянисту могилу так, що звідти стирчала тільки мета. Він вклав у ствола «Люгера» гуму, а зброю зробило водонепроникним і з допомогою спеціальної мазі. Води не зашкодить Хьюго і П'єру. Він чекав.
  
  
  Буксир обігнув імпровізований хвилеріз до захищеній бухті за ним. Нік почув, як машина зупинилася. Він побачив кремезні постаті, що стовпилися над причалом, до якого пришвартувався буксир, фігури, що говорять по-російському і по-хорватськи. Нік мовчки поправив свій бінокль. Роботу виконували чоловіки, що говорили по-хорватськи, а росіяни юрмилися на кормовій палубі буксира. Нік посміхнувся. Це повинні були бути методи, можливо, вчені, які повинні були налагодити зниклу бомбу, коли прийде час. Вони не стали б бруднити руки важкою працею, як би ця праця нас хвалило Політбюро.
  
  
  Від буксира до брудного березі вів вузький пастка, і йому перейшло з півдюжини росіян, кожен з невеликою сумкою. Вони пройшли mimmo Ніка, і він пригнувся до очей і подивився на них. І слухав.
  
  
  — Божевільний , — сказав один навколо чоловіків. 'Він божевільний. Що таке сталося. Чому все має бути готове сьогодні ввечері?
  
  
  Нік міг уявити, як почала другий чоловік знизує плечима і каже: «Хто знає? Він нервує з учорашнього дня. Але кого це хвилює - ми майже закінчили. Так що не шкодуйте і готуйтеся до прогулянці по морському дну — там хоч шторму не буде». Чоловіки зникли в гробниці. Через кілька миттєвостей Нік почув гул генератора, і через металеві двері просочився жовтий брильов. Роботи в цю ніч почалася.
  
  
  Його теж, коли з'явився Манфринто. Він знову подивився на буксир і швидко подумав про наслідки почутого. Диски бомба була недалеко від узбережжя Венеції. Водолази попрямували до неї. Вони не використовували буксир, і взяли запас відбору проб повітря в балонах — він бачив, ih в усипальні — і бомба, мабуть, була відзначена якимось підводним буєм з прикріпленим до нього ліхтарем. Крім того, вони використовували компаси і пошукові прилади, щоб її знайти.
  
  
  Манфринто мав намір закінчити роботу сьогодні ввечері! Це означало, що вони не блефували — сьогодні ввечері бомба буде заряджена і готова вибухнути в будь-який момент. Посмішка Ніка була холодною.
  
  
  Він почув голос Ванні Манфринто. Вірніше, він почув те ж саме пронизливе хихикання, що і в спальні минулої ночі. Его щось потішило.
  
  
  Манфринто і троє чоловіків з маленького човна минули могилу, де ховався Нік. Таким чином, Манфринто попливе в казино. Нік повинен я теж повинен туди плисти.
  
  
  Він побачив, як чоловіки на мить зупинилися перед дверима гробниці, і Нік мигцем побачив силует Манфринто. Він впізнав чоловіка, якого бачив на екрані у Вашингтоні: занадто велика мета для стрункого, майже худого тіла, вологі кучері на довгій вузькій голів, пласкі груди і похилі плечі, злісний орлиний ніс.
  
  
  Манфринто щось сказав людям в склепі, потім він і люди, які прибули в човні, пішли далі. Нік глянув на буксир. На борту, звичайно, була вахті, але, ну, мабуть, дали притулок на ніч. Тьмяний святий падав з ілюмінатора попереду. Там не було безпосередньої небезпеки.
  
  
  Бора досягла свого піку, видаючи рівний люте ревіння . Кілька днів не буде гірше або гірше. Хвилі розбивалися далеко вглиб острова, оголюючи їх програму кістки, змиваючи стародавню землю. Нік обережно виповз з водянистої могили і підкрався до дня сховищ.
  
  
  Він зіткнувся з проблемою. Хоча буря заглушала більшу частину звукової, кожен святий, і полум'я на пляжі можна було побачити по всьому казино, і Манфринто був би попереджений. Він планував кинути гранату в паливний бак буксира, але не міг це зробити. У нього не було часу чекати, поки Манфринто опиниться в безпеці в казино і сховається за виглядом. Чиста - ніякого вибуху на буксирі. Між буксиром і казино напевно була радіозв'язок, і, безсумнівно, з усипальницею, а може бути, і з водолазами, якщо вони працювали на дні Адріатики.
  
  
  Тепер він був близько до металевої день гробниці і вирішив ризикнути. Тепер Манфринто повинен був вирушити до місця призначення на човні. Але троє чоловіків, які були з ним? Незабаром йому доведеться потурбуватися про це.
  
  
  Двері усипальниці була звернена в сторону казино. Удача! Нік витягнув одну з гранат навколо кишені і підповз до дня. Його рука спочивала на іржавому залізі. Він чув, як вони розмовляли всередині, і бачив чорні довгасті тіні, коли вони надягали важкі гідрокостюми. Він підозрював, що серед них має бути щонайменше один топ-менеджер, всезнаючий вчений, якому доручено сфокусувати бомбу. Росіяни відчують втрату его.
  
  
  Нік встав і взявся за двері. Зубами висмикнув чеку гранати по і порахував. Він повинен був тримати його до останньої хвилини, не хотів, щоб граната була відкинута...
  
  
  П'ять-шість-сім-вісім - він кинув гранату в усипальницю.
  
  
  Вибух пролунав плоско і глухо, приглушений товстими стінами підвалу і вітром. Він швидко кинув свою другу гранату слідом за нею. Інші чоловіки можуть повернутися в будь-який момент.
  
  
  Нік знову порахував до десяти і пірнув у склеп. Вони всі були мертві і розкидані по підлозі.» Одіна навколо них був повністю одягнений у свій гідрокостюм, за винятком шолома. Осколок гранати зараз включає також ему особа.
  
  
  Нік повернувся і ступив назад в бурю, як раз вчасно, щоб почути, як повертаються троє чоловіків. Він пірнув у залізні двері підвалу, і шталь чекати з люгером напоготові, розуміючи, що в підвалі більше немає у світі. Вони обов'язково повинні це відмітити.
  
  
  Троє чоловіків підійшли до день, і один навколо них різко заговорив по-хорватськи. Початку другої підійшов до дня підвалу і закричав на вітер, по-російському: «Грегор? Тут щось не так?'
  
  
  Нік Картер вийшов з-за залізної день і вистрілив у них. Він затягнув ih у відкриту могилу і кинув у нах. Можливо, шторм пізніше змиє ih в море або, якщо він буде в хорошому настрої, засинає ih піском.
  
  
  Нік мовчки спустився по трапу до буксиру. Сергій раніше лився через ілюмінатор. Охоронець міг сидіти там, пити, їсти або грати в карти; теплий і захищений від буревіїв, безтурботний в даний час.
  
  
  Нік пробрався на борт буксира, як привид. Він зняв балетні тапочки і безшумно ковзнув по проходу. Він перезарядив «люгер», але тепер, у тьмяному світлі напіввідчиненої день в кінці коридору, він побачив автомат Томмі, свисавший з гака. Він підняв зброю, помацав його і заклацнув запобіжник.
  
  
  Нік ковзнув по коридору в мокрих панчохах. В маленькій каюті, він чув, як вони говорять по-хорватськи, стукіт по меню, дзвін посуду і монетт. Азартні гравці, ці слов'яни! Повинно бути, це буксирна бригада виконувала важку роботу. Шкода, що їм теж доведеться померти, але його планом це було неминуче. Це повинно було бути поступове усунення людей Манфринто, всіх можливих помічників, поки, нарешті, він сам не зіткнеться з головним шпигуном.
  
  
  Нік заглянув у маленьку каюту з автоматом на лівому передпліччі. Було п'ятеро чоловіків. Він почав ліворуч і, долаючи огиду, пустив чергу туди-сюди, поки магазин не спорожнів. Потім він зачинив двері каюти смерті і пішов.
  
  
  Нік не знав, як полагодити дизельний двигун, але він міг зламати його. Він знайшов важку кувалду і взявся за роботу, і машинне відділення гуло, як кузня, коли він трощив усе, що може підготувати буксир до відплиття. Потім цього він задихався від втоми. Він повернувся на палубу і стрибнув на берег. Сергій раніше лився через ілюмінатор.
  
  
  Ковзаючи по брудному острову, він викинув куртку. Його сорочка була приклеєна до его м'язистими торсу. Він зняв шкарпетки, бо його ноги були б тепліше, якщо б вони були голими. Тепер на nen були тільки штани, він нагадував заляпанную брудом статую сучасного Геракла.
  
  
  Перш ніж увійти у воду для четырехсотметрового запливу до Лідо, він ще раз перевірив свою зброю. Він викинув автомат. Люгер, знову повністю заряджений, був заткнуть за пояс. Стилет був у піхвах на його передпліччя. Газова бомба була у нього в кишені штанів. Це все, що у нього було і що йому потрібно. Мовчання і крайня обережність були тепер гаслом. Він знову ввійде в фортецю Манфринто і позбавить його людей одного за іншим.
  
  
  Вода була ценымногие тепліше відбору проб повітря, і Нік майже насолоджувався своїм плаванням до берега. Це було недалеко, і з підвітряного боку острова, де його чекала видобуток, хвилі не були занадто загрозливими. Він плив впевненим старомодним кролем, яким коли-то скоряв Ла-Манш з працею — з Франції до Англії.
  
  
  Він прибув на кам'янистий пляж намагаючись якомога нижче, непомітним на радарі. Він обдурив радарів минулої ночі, і сподівався зробити це зараз, але чомусь у нього виникло відчуття, що сьогодні Манфринто не буде занадто покладатися на свій радар. Дивно, що чоловік знову спромігся піти в казино. У нього була незакінчена робота? Чи це була просто его ненаситна похіть? Була це просто потреба в жінці, яка займається приєднується Манфринто в казино, коли його робота у фокусуванні бомби була майже завершена? Чи це було щось інше?
  
  
  N-3 похитав головою, щоб позбутися від води у вухах. Тепер у нього не було часу роздумувати про абстракції або інших розвагах. Але було щось у цій ситуації, що ему не подобалося, і чого він не розумів. Не назавжди брати це в голову. Як він потрапить в казино?
  
  
  Він підповз до будівлі, чуючи усередині лише слабкі звуки і не бачили світ. Він виявив покинутий автомобіль з радаром ззаду. Це означало, що в будівлі було ще як мінімум дві людини, які захищають Манфринто.
  
  
  Він пропустив кухонні двері, через яку увійшов минулої ночі. Тоді вони не були обережні, покладалися на свій радар були обдурені. Між іншим, вони, мабуть, оглянули двері і знайшли на ній сліди відмички. Якщо б вони влаштували пастку, — а він не міг позбутися цього відчуття, — це кухня була б для цього підходящим місцем.
  
  
  Коли він побачив, що мотузка все ще звисає з горищного вікна, він напружився. Ця мотузка вказувала на пастку! Нік скривив обличчя в темряві. Зрештою, Манфринто не стане так низменному оцінювати свого супротивника. Манфринто був чудовим агентом, і він ніколи не шталь б так недооцінювати агента AX. І тепер знав або підозрював, що АХ стежив за ним. Доказом тому були троє мерців, яких залишив Нік.
  
  
  Нік лежав нерухомо і ощупывал мотузку. Вітер туго затягував його над головою. Він м'яко потягнув його. Кільце стогони горища, здавалося, трималося. Він потягнув сильніше. Мотузка все ще була прив'язана.
  
  
  Він швидко подумав. Схоже, мотузка означала пастку. Він був залишений там, щоб спокусити його. Крім того, не було іншого установ безшумно проникнути в казино, і вони це знали.
  
  
  Але що, якщо це дійсно була помилка з ih боку? Подібні речі траплялися частіше, ніж ви думаєте. Припустимо, це була така помилка? Що вони просто забули зняти мотузку. Це була інтригуюча можливість. Вони знали це, звичайно, і вони знали, що це була приваблива можливість для нього. Нік насупився. У нього знову виникло відчуття, що его до чогось примушують.
  
  
  Але він сказав собі, що у нього дійсно не було вибору. Це була мотузка або якийсь інший трудомісткий спосіб потрапити в казино. Він був гравцем: вся його життя, його професія були однією великою грою.
  
  
  Вітер бушував і зірвав мотузку з його руки. Нік потягнувся до неї з похмурим обличчям. Він був би дурнем, якби відмовився від такого шанс тільки з-за зайвої обережності. Якщо це була пастка — значить, це була пастка! Він вибереться навколо цього.
  
  
  При цьому у нього були свої інтриги. Він поліз по мотузці. Буря бушувала проти нього. Він піднявся через темні вікна на п'ятому поверсі. Невеликий світловий люк був щиро над ним. Вітер вив.
  
  
  Нік тримався однією рукою, поки нишпорив у кишені в попросив газової бомби. Він натиснув кнопку. Він віджав ногу від стіни і кинув газову бомбу у відкрите вікно горища. Якщо це була пастка, і его, там чекали, вона ih чекав сюрприз.
  
  
  Він почекав п'ять хвилин, щоб отруйні пари розсіялися. Вітер, що дме у вікно, допоможе. Потім він піднявся на шість футів, і, затамувавши подих, подивився на підвіконня. Нічого. Горище являв собою довгий темний прямокутник. Нік глибоко вдихнув, понюхав повітря. чистий. Він притиснувся широкими плечима до вікна, і тримав «люгер» напоготові. Активного відпочинку торжество накрила його. Можливо, вони дійсно зробили величезну помилку і...
  
  
  На горищі спалахнув сергій. Нік моргнув від яскравого світла. Значить , це була пастка. І гарна. Він відразу зрозумів, що опір даремний.
  
  
  Ванні Манфринто і двоє інших чоловіків дивилися на нього з-під протигазів. Манфринто використовував пов'язану і смертельно налякане принцесу з кляпом у роті в якості щита.
  
  
  — Опустися, Картер, і підніми руки. Один невірний рух, і ми пристрелим тебе, — і її діти». Нік впустив Люгер. Він підняв руки. Значить, Манфринто знав, хто він такий. Як?
  
  
  Він отримав свій ревматизму негайно. Він знову подивився на принцесу. Її плаття було розірвано, частково оголюючи білосніжну грудь. Свіжі червоні опіки різко виділялися на тлі білої шкіри. Вони випалили це за nah.
  
  
  Манфринто підійшов до Ніку, і він побачив очі людини за маскою. Дивні бурштинові очі, як у лева.
  
  
  Манфринто зняв маску з обличчя і жестом наказав своїм людям зробити те ж саме. — Це безпечно, — сказав він з усмішкою. «Наш ще не вмер». Він різко відштовхнув принцесу в бік. Вона б упала, якби один навколо чоловіків не підхопив її, при цьому стиснувши голі груди.
  
  
  Манфринто спостерігав за Ніком, поки інші чоловіки обшукували і роззброювали его, оголюючи стилет. — Ти не міг встояти перед мотузкою, так? сказав Манфринто з посмішкою. У нього були погані зуби. «Я і сам не зміг би встояти перед цим», — додав він. — Ти повинен був ризикнути, чи не так?
  
  
  Нік нічого не сказав. Він подивився відкрито на Манфринто. Одну річ він одразу помітив у цій людині — Манфринто був ценымногие старше, ніж він думав. Він повинен був бути того ж віку, що і Яструб, або майже того ж віку. З якоїсь причини Нік очікував побачити набагато більш молодої людини.
  
  
  Очі лева пильно дивилися на нього. У Манфринто були тонкі бліді вії і майже безбарвні брови. З цього его бурштинові очі здавалися більше. Потім Манфринто сказав щось дуже цікаве.
  
  
  — Ти чогось здивований, — сказав він Ніку. — Ну, її теж. Її чекав когось іншого. Мого дуже старого ворога. Її сподівався вбити його.
  
  
  
  
  
  Глава 13
  
  
  
  
  Зі стволом автомата в спині Ніка Картера спустили по парадних сходах. Принцеси з ними не було, і коли він повернув голову, щоб побачити її, він отримав різкий тичок і прокляття від людини зі зброєю. 'Немає!'
  
  
  Нік задумався. Ці охоронці були росіянами. Вони були жорсткіше югославів.
  
  
  Вони спустилися в хол з мозаїчною підлогою, який Нік пам'ятав з учорашнього вечора. Охоронець підштовхнув його вперед, у великий довгий зал з ігровими столами. Очевидно, це був головний зал казино. Більшість столів були покриті білими простирадлами. Більшість, але не всі. Стілець для рулетки був відкритий, готовий до відіграє, як і два довгих, оббитих зеленим повстю стілець chemin de fer . На одному навколо столів лежав забинтований чоловік. Видно було тільки його обличчя, як бліда хризантема в сітчастому коконі. Тим не менш, Нік відразу впізнав його. Це був Айвор, людина навколо Східного експресу. Прокляття. Значить, він не вбив його в кінці кінців. Він навіть пережив падіння з поїзда. Нік зберіг безпристрасне вираз обличчя і подивився на чоловіка.
  
  
  Манфринто і его лейтенант Мілош увійшли у вітальню. Ніяких ознак принцеси. Двоє чоловіків з автоматами послідували за Манфринто і зайняли свої позиції на день . Охоронець, який проводив Ніка вниз, пройшов у куток кімнати і зіткнувся з Ніком, тримаючи пістолет напоготові. Ih було п'ятеро! І ніхто навколо них не підходив до нього. Вони надто добре знали свою справу! Нік стояв мовчки, його здоровенні руки обм'якли з боків, намагаючись придумати вихід.
  
  
  Ванні Манфринто підійшов до Ніку з пістолетом в руці і штрикнув його в спину, намагаючись триматися на відстані витягнутої руки.
  
  
  «Йдіть до столу, щоб побачити Айвора», — наказав він. «Подивися уважно на свою роботу, Картер. Він скоро помре, бачте. Нам потрібні всі наші зусилля, щоб зберегти йому життя.
  
  
  «Мені дуже шкода», — сказав Нік голосом, повним крокодиловых мальви. "Будь ласка, prima догляду мої вибачення."
  
  
  Его знову ткнули пістолетом. Боляче. — Йди туди, — гаркнув Манфринто. — Прийди, щоб він міг бачити тебе. Він не може повернути голову.
  
  
  Нік підійшов до довгого зеленого столу. Він подивився на воскове обличчя в коконі бинтів. Позаду нього Манфринто сказав: — Айвор... Айвор? Постарайся, товаришу! Відкрий очі і подивіться на цю людину. Це він був у поїзді? Чоловік, який був з принцесою де Веризоне?
  
  
  Повіки вмираючого нагадували тонкі смужки кордон жовтого воску. Повільно, дуже повільно, немов зусилля було вище його сил, чоловік відкрив очі. Він подивився на Ніка Картера. Нік подумав, що у всій цій бруду мене не впізнає навіть моя люба мати. Не те щоб це мало значення. Вони вже все знали.
  
  
  'І?' — Зажадав Манфринто. "Це він?"
  
  
  Чоловік кивнув. Маленьке мерехтіння очей. Потім его, мета впала набік, а очі скляні.
  
  
  Манфринто вилаявся за спиною Ніка. «Ця повія! Ця брехлива повія. Вона сказала, що ви двоє тільки спали разом, що вона знайшла вас в поїзді і спав з вами за плату. Вона ніколи не бачила тебе і раніше, що вона не знала, що ти агент АХ і те, що ви не працювали разом.
  
  
  Нік повільно повернувся до чоловіка, я знаю, що автомати тримають його на прицілі. Він повинен був зробити все можливе для принцеси. Але навряд чи це сильно б допомогло.
  
  
  — Вона сказала тобі правду, — сказав він. «Це була випадкова зустріч, не більше того. Її зустрів ee. Вона не знала, що її агент АХ. Вона не знала мого справжнього імені. Ми тільки лягли спати. Їй нічого не знаю про жінку. Її зійшов з поїзда у Венеції і побачив її лише кілька хвилин тому. Якщо вам доводиться брехати, робіть це добре і по-крупному. Лише б ці пальці натискали курки автоматів...
  
  
  Ванні Манфринто навіть не шталь з ним сперечатися. З вираженням зневаги на гострому особи він штовхнув Ніка стільцем. 'Сядь. Зв'яжи його, Мілош.
  
  
  Коли руки Ніка були прив'язані до стільця, Манфринто сильно вдарив його по обличчю. Раз за разом. Нік зносив удари, як міг, і всередині нього піднімалася лють. Він люто копнув чоловіка і ледь не потрапив йому в пах. Манфринто вийшов з-під його досяжності, важко дихаючи. Він подивився на Ніка своїми жовтими очима і заспокоївся. Він закурив.
  
  
  Нарешті він сказав: «Послухай, Картер. Давайте з'ясуємо декілька речей. Я не думаю, що ви повністю розумієте. Її тебе добре зрозумів, але я дійсно не хочу вбивати тебе. Її хочу дістатися до твого боса. Її хочу вбити Хоука! Та його знаю, що він десь поруч — він би не втратив таку можливість — так що немає сенсу брехати. Де Хоук? Які його плани?
  
  
  Ніку не потрібно було брехати або шукати приводи. «Я не знаю, про що ви говорите, — сказав він. «Добре, її Картер! Я не буду цього заперечувати. Але жінка цього не знала, а що стосується Хоука, думаю, він у Вашингтоні і чекає від мене звістки. Він ніколи не робить цю роботу поодинці.
  
  
  Манфринто підніс тліючу сигарету до обличчя Ніка. Він промазав потрапити в око, але обпік щоку. — Ти брешеш, — сказав чоловік. — Ти брешеш про жінку, ї всім. Вона сказала нам, що ти Нік Картер. Ми випитали це за nah. Так ти, мабуть, сказав агов. Інакше б вона не стало відомо. Ти занадто тупий для цього. І якщо ви сказали, гей, значить, ви працюєте разом. Його знаю все це Картер, так навіщо брехати про це?
  
  
  «Я не говорив гей, що її Картер, — збрехав Нік Картер. Як він міг врятувати її? Це здавалося неможливим. Він почав плести шалену павутину брехні, що б нам приходило йому в голову. Розмова означав економію часу, і він міг би створити плутанину, якщо б не зміг переконати его.
  
  
  — Я скажу вам правду, — сказав він. «Я зустрів її, переспав з нею, і пішов за нею, щоб дістатися до тебе. Але вона нічого про це не знала. Вона звичайна повія, Манфринто, повія, яка займається робить свою роботу. Може, її, розмовляв уві сні, може, вона рилася в моїх речах, поки її не спав. Може, вона просто придумала ім'я Картер. Той, кого катують, говорить все».
  
  
  Ванні Манфринто виглядав дійсно обуреним. Він провів маленькою рукою по взлохмаченным волоссю. "А може бути, її Тіто," сказав він нарешті. Потім промовив у спалаху гніву: «Ти робиш речі складніше, чим вони повинні бути,
  
  
  Картер. Її сказав тобі, що ти або ця жінка мене не стосуються! Мені потрібен твій бос, Хок. І він хоче мене. Він переслідує мене багато років. Кажу вам, він би не втратив таку можливість. Де він зараз, Картер?
  
  
  Нік похитав головою. - Я не знаю.'
  
  
  Він почав щось розуміти. Небагато.
  
  
  Манфринто махнув рукою. 'Тоді все в порядку. Її витягну це навколо тебе рано чи пізно. Візьми сюди жінку, Мілош. Приведіть її високість, принцесу. Подивимося, скільки болить зможе витримати Картер».
  
  
  Так що він не зміг врятувати її в кінці кінців. Нік сидів у своєму кріслі і дивився в землю, здавалося б, відчайдушно, але його думки миготіли взад і вперед марно. Ih було п'ятеро, всі озброєні, і вони знали свою справу. Він був прив'язаний до стільця. Він міг би розірвати кайдани величезним зусиллям, але ih автомати зрешетили його.
  
  
  Мілош повернувся і виштовхнув принцесу перед собою. Вона не могла закрити діру на сукню, і одна навколо її грудей і все ще була очевидною. Ee волосся було скуйовджене, а під очима були великі плями. Її обличчя було мертвотно-білим. Вона судорожно здригнулася, я стою перед Манфринто, не дивлячись на Ніка. Вона відчувала цілковитий жах, який Нік майже міг відчути. Бідна маленька шлюшка, подумав він, вона зовсім завмерла від страху.
  
  
  — Роздягайся, — наказав Манфринто. «Усі геть!»
  
  
  Вона слухалась, як автомат, і не дивилася на свого мучителя. Розірване плаття майорів навколо її струнких нога. Вона розстебнула ліфчик і впустила його, вилізла навколо трусиків, розстебнула пояс і панчохи. Вона скинула балетні тапочки і встала перед ними оголеною, кожна лінія і вигин її прекрасного тіла були освітлені сяйвом величезної кришталевої люстри. Вона постійно тримала очі опущеними до землі. Вона нам разу не глянула на Ніка.
  
  
  Він простягнув руку і стиснув одну навколо її пружних білих сідниць. Він хрипко розсміявся і подивився на свого боса. — Шкода вбивати її так швидко, Ванні! Хіба ми не можемо спочатку трохи розважитися з нею?
  
  
  Манфринто зробив нетерпляче рух. 'Може бути пізніше. У нас є час. Я не вірю, що Картер дозволить замучити його до смерті. Він відкриє рот.
  
  
  Можливо, розпачливо подумав Нік, якщо б її знала, що сказати. Але він цього не знав. Манфринто готель, отримати інформацію про Хоуке — здавалося, він думав, що Хоук був поблизу — а Нік нічого не знав про Хоуке! За винятком того, що він, певно, сидів за своїм столом, де йому і місце. Нік нічого не міг запропонувати Манфринто, і принцесі довелося б заплатити за це. Нік сподівався, що вона скоро втратить свідомість... Потім того, як вони поклали її на довгий стілець chemin-de-fer — труп Айвора прибрали, — вони зв'язали і далі, розсунувши ноги, і почали припікати цей прекрасний життя сигарами і сигаретами. Вона кричала і напружувалася кожен раз, коли вогонь обпікав її шкіру. Нік виглядав байдужим, намагаючись закрити ніздрі сморід горілої плоті. Манфринто подивився відкрито на Ніка, поки вони катували принцесу, і сказав: «Думаю, її недооцінив тебе, Картер. Її, гадаю, ви б убили її. І її знаю, що мучити тебе було б марною тратою часу. Глухий кут, чи що? У вас є пропозиція? Його усмішка була злою.
  
  
  Нік мовчав. Він сподівався, що принцеса втратить свідомість. І він всіма фібрами душі прагнув вбити Ванні Манфринто.
  
  
  Принцеса знову закричала. Тоді Він вилаявся. Вона втратила свідомість, Ванні. А Картер? Чи можемо ми трохи попрацювати і з ним?
  
  
  Манфринто повільно кивнув. — Не думаю, що це допоможе, Мілош. Але ви можете спробувати. Через хвилину... Манфринто знову наблизився до Ніку. «Це твій останній шанс», — сказав він агенту АХ. — Скористайся цим. Якщо ти скажеш мені, де Хоук, що він замишляє, як хоче мене дістати, її полегшу тобі завдання і цій жінці. Постріл в голову. Ви цього не відчуваєте. Ми навіть зробимо це ззаду, щоб ви не знали, коли це станеться. Це дуже швидко, Картер, і не боляче. У нас є невеликий крематорій, в підвалі, а потім ми розвіємо твій пилу над Адріатикою. Разом. Твій попіл, як би змішається з-ee. Що скажеш, Картер? У глибині душі ви знаєте, що це найкрасивіший і безболісний потік, про який тільки може мріяти агент. Не багатьом випадає така можливість».
  
  
  У чому-то, звичайно, він був прав. Ніку довелося це визнати. Він сказав: «Все це звучить дуже мило. Якщо її здамся, ти будеш грати на органі, поки будеш кремувати нас? Може бути, «Прекрасний острів де-то»? Я завжди знаходив це дуже милим.
  
  
  Очі лева не моргали. Вони довго дивилися на Ніка. — Добре, — сказав Манфринто. — У тебе був шанс. Він повернувся до очікуючому Мілошу. — Подивися, що ти можеш з ним зробити. Забудь поки про жінку.
  
  
  — Вона все ще без свідомості, — сказав Мілош, — і у мене є ідея. Давай погуляємо, Ванні. Він щось прошепотів на вухо своєму босові. Нік побачив, як на губах Манфринто з'явилася повільна посмішка. Він підняв плечі. 'Добре. Але я не вірю, що це спрацює. Ви витрачаєте свій час. Але буде цікаво щорічно». Мілош усміхнувся. — Принаймні, він призведе жінку до тями. Якщо вона прикидається, ми скоро побачимо. Нам одна жінка не може втриматися від рухів в такий час!
  
  
  Перш ніж Нік встиг збагнути, що це значить, его звільнився від стільця і наказали встати. Троє чоловіків з автоматами підійшли і утворили навколо нього коло, в двох метрах від нього. — Знімай штани, — сказав Мілош. Нік послухався.
  
  
  — Твої труси теж, — сказав чоловік. Нік зняв свої брудні і промоклі трусики. Тепер він був голим, як принцеса.
  
  
  Мілош iso усіх сил намагався стримати сміх. Манфринто стояв осторонь і поблажливо посміхався. Коли Нік виглядав здивованим, він сказав: «Пробач, Картер, але це була довга і важка населений пункт росії. Моїх людей це теж дратує. Вони були в напрузі занадто довго. Ви розумієте, що я повинен дати їм перепочинок.
  
  
  Нік напружив м'язи. Частина бруду висохла і тепер стискала його шкіру. Одіна навколо бойовиків сказав: «Міцний хлопчик. Ви повинні бачити його. Може бути, її прийму твою ставку, Мілош. Її вірю, що він доб'ється успіху навіть при таких при інших обставинах».
  
  
  Мілош розсміявся. 'Не він. Він дуже наляканий, щоб зробити це. Він сказав Ніку: «Лягай на жінку. Подивимося, що ти зможеш зробити.
  
  
  Нік дивився на чоловіка. В цей страшний мить, страшний тим, що він забув всю свою хитрість і вишкіл, він хитався на межі катастрофи. І смерті! Вся дисципліна багатьох років майже зісковзнула з нього. Але він контролював себе. Ще немає!
  
  
  Він сказав Мілоша: «Ти нескінченний ублюдок. Ти брудний шматок лайна! Її, буду радий тебе вбити. Мілош підійшов до одного навколо охоронців і взяв у нього автомат. Він зробив его Ніка. «Лягай на жінку, кравець візьми, або тебе зараз пристрелю! Мілош подивився на Ванні Манфринто, чекаючи дозволу. Киллмастер побачив кивок Манфринто. Чоловік втратив надію дізнатися правду від Ніка.
  
  
  Нік підійшов до столу, на якому лежали оголена принцеса. Одіна навколо охоронців перерізав її мотузки. «Коли вона оживає, — посміхнувся чоловік, — ми хочемо побачити це». Якщо у нас буде шоу, нехай це буде відмінне закінчення військового шоу. Вона нічого не може зробити, коли пов'язана.
  
  
  Приклад автомата потрапив Ніку в спину. — Лягай на нього, Дон Жуан! Подивимося, чи зможеш ти розбудити її. Був грубий сміх і хтиві зауваження, і були зроблені ставки.
  
  
  Нік Картер опустив своє здоровенне тіло на жінку. Ee шкіра була холодною. Вона тремтіла під ним, і він знав, що вона у свідомості. Поступово він опустився на нах всією своєю вагою, відчуваючи, як його груди здавлює її маленькі груди. Він притулився своєю щокою до її. Він відчув неясне пульсацію вени на її горлі.
  
  
  Нік прошепотів гей, на вухо: «Бережися, дорога. Її витягну тебе звідси. Єдиним її відповіддю був болісний стогін. Ніка пронизав пекучий біль. Він притиснув тліючу цигарку до його сідниці. Больовий поріг Ніка був високий, але він не зміг стримати болісний крик, коли Він притиснув вогонь до його шкірі.
  
  
  Мілош обертовим рухом розвернув вогневу точку. Візьми її, кравець візьми! Його усмішка була верхом хтивості. Я завжди побачити готель великого Ніка Картера в дії!»
  
  
  Від гніву і болю у Ніка у вухах застукала кров. І знову він тільки стримував себе з граничним зусиллям. Чи Не краще вмерти, стрибнути на них і розчавити, взяти з собою стільки, скільки зможеш, поки він не помер? Хіба це не краще, ніж це приниження? Сигара знову обпекла його. Більш гостра біль. Одіна навколо бойовиків підійшов і підніс запалений сірник до коротких волосків навколо його анус. Плоть Ніка була не такою твердою, як его і розум — его звело м'язи, коли він придушив крик, і він мимоволі сіпнувся. Він чув ih відвертий сміх. І теж не чув. З якимось недовірливим жахом усвідомлював, що починає фізично реагувати на змучене жіноче тіло під ним. Плоть, його плоть, була такою сильною, — і в той же час такою слабкою.
  
  
  Але, незважаючи на біль і приниження, його холодний розум, побачив, що один навколо охоронців шталь недбалим. Чоловік, я хочу трохи краще розглянути, підібрався до Ніку занадто близько. Тепер він був на відстані витягнутої руки, його порожнє обличчя розпливлося в безглуздій посмішці, коли він насолоджувався цією сценою. Автомат висів в його руках. Нік не зводив очей з пістолета-кулемета, стогнав і корчився. Він застогнав ще голосніше, коли до його заду піднесли ще один сірник. Чоловік був вже досить близько, але було б ще краще, якби він зробив крок вперед. Це була відчайдушна можливість, але вона була його єдиною. Він повинен був дістати автомат і почати стріляти. Його шанси вижити були менше нуля, але це було краще, ніж у цієї боягузливою тварі.
  
  
  Він напружив м'язи. В цей момент двері вітальні відчинилися, і якийсь чоловік схвильовано закричав Манфринто по-російському.
  
  
  — Буксир не відповідає по рації, товаришу! І відповіді по склепу теж немає. І я не можу зв'язатися з водолазами! Щось не так!'
  
  
  Ih увагу було абстрагуватися на десяту частку секунди. Цього було досить. Нік приступив до справи.
  
  
  Він потягнувся вправо і вчепився в ширінку охоронця. Его сталеві пальці зімкнулися навколо яєчок чоловіки, розчавивши ih.
  
  
  Чоловік закричав від боляче, коли його яйця були розчавлені. Він впав у бік Ніка. Нік скотився зі стільця і схопив автомат, що випав за обмякшей руки.
  
  
  Нік випустив чергу через стілець. Він вразив першого охоронця смертоносним залпом, розірвали чоловіка навпіл. Почала другий охоронець ще встиг підняти зброю і вистрілити, перш ніж Нік вибив пістолет-кулемет з його рук.
  
  
  Він побачив, як Манфринто біжить до дня. Він вистрілив у Ніка навколо свого важкого пістолета, і чоловік, який приніс повідомлення, зупинився і вистрілив у Ніка з револьвера. Вони запанікували і стріляв занадто швидко і промахнулися, за винятком подряпини на одному стегні. Але йому було все одно довелося мати з ними справу — він не міг убити Манфринто і не міг переслідувати його, поки інші не заберуться з дороги.
  
  
  Коли він убив Мілоша чергою в житті, він побачив, як Манфринто вискочив за двері. Нік пірнув під стілець попросив укриття — тепер, коли час прийшов, не було сенсу ризикувати, — і обрушив висхідний залпу на двері. Стояв там чоловік розвернувся, схопився за двері і зісковзнув на землю.
  
  
  Нік навіть не глянув на принцесу. Він вискочив за двері абсолютно голий з автоматом в руках. Вхідні двері були відчинені, і вітер дув сліпучої завісою по всій піску і дощу.
  
  
  Поряд з його головою стіни вибухнула хмарою білої штукатурки. Нік повернувся і випустив залп у коридор, що веде в задню частину будинку. Чоловік у кухонних день зіщулився і впав. Позаду нього ще один чоловік потягнувся за пістолетом-кулеметом, який впустив мрець. Нік останньою кулею відірвав йому голову від тулуба. Він відкинув зброю і пірнув у ніч. Він побіг на пляж.
  
  
  Там він побачив Манфринто. Чоловік сель в маленький човен і з могутніми гребками поплив до Ізола - делла-Морте. Навіть з підвітряного боку острова шлюпку кидало бурхливими хвилями, як корок.
  
  
  Він не виживе, Нік побоювався, пірнувши в бурхливий прибій, і попливши. Сподіваюся, він вміє плавати! Зайти так далеко, вбити так багато людей і піти на такий ризик, — зараз буде важким ударом втратити Манфринто і виділення бомби.
  
  
  Він врізався у воду, як есмінець. Тепер він великою країною, свої величезні резерви на шляху до фіналу. Шкода, що він не міг розчавити Манфринто, як комаха. Але якщо Хоук був правий, цей чоловік був єдиним, хто знав, де в залі бомба, і міг її знайти. Решта, навіть вищі керівники, повинно бути, покладалися на світний буй.
  
  
  Він глянув на Манфринто. Тепер він обігнав його, опинився між ним і острівцем. Там він повинен був залишатися попереду, якщо міг — в склепі і на буксирі була зброя, і Манфринто це знав. Якби йому вдалося дістатися до бочонок або човна першим, він зміг би закріпитися і стримати полполка. Врешті-решт вони його дістануть, але це буде che то нитка — а Киллмастеру подобалося правильно вести свої справи. Крім того, завжди був шанс, що людина буде убитий кулею, перш ніж заговорять.
  
  
  Він бачив, як шлюпка перетворилась на вируючу масу піни. Манфринто опинився в & nb.
  
  
  Нік на мить завагався, ступаючи по & nb, готовий пірнути за Манфринто, якщо той не спливе. Він спритний плавати?
  
  
  Так! І Нік втратив свою невелику перевагу. Манфринто спокійно поплив до острова, і Нік побачив, як ворушилися його оголені плечі. Він залишався спокійним і зняв одяг під водою. Нік знову поплив, намагаючись відрізати Манфринто від перевалу до острова.
  
  
  Незабаром він зрозумів, що це буде важко. Чоловік виявився відмінним плавцем, що не поступається Ніку, а може бути, навіть кращим. Він плив досить швидко.
  
  
  Нік кинув в бій всі сили, що залишилися. Якби Манфринто зміг дістатися до зброї, наприклад, до ручних гранат, шанси різко змінилися б. Він зробив глибокий вдих, наповнив свої величезні легені, опустив голову у воду і поплив далі.
  
  
  Тим не менш, Манфринто опинився на острові, на секунду-дві раніше, тому що, вибравшись через води, Нік побачив чоловіка, біжить попереду нього метрах в десяти до усипальниці. Нік побіг за ним великими стрибками і майже наздогнав його. Всій території готелю була оманливе м'яким і слизьким, але Нік shell, спотикаючись, не зводячи очей з тікає фігури. Він послизнувся і пірнув вперед, але його врятувало наклонившееся надгробок. Манфринто вже був практично в підвалі. Він пройшов через ту металеву двері, яка займається були прочинені, і досталь пістолет...
  
  
  Раптом Манфринто зник. Нік, стояв ще в дюжині кроків позаду чоловіка, почув гучні прокляття і важкий сплеск крізь рев бурі. Манфринто впав в одну навколо багатьох гробниць, вимитих хорою .
  
  
  Нік дістався до довгої глибокої могили, вщерть заповненої брудом. Манфринто спробував вибратися з іншого боку з білою блискучою штукою в руці. Нік розтягнувся над могилою. Манфринто повернувся і вдарив його его білим предметом. Це була я намагаюся стегнова кістка.
  
  
  Вона зламалася об голову Ніка. — Для цього тобі знадобиться більше, — сказав Нік Манфринто, хапаючи його. Він завдав правий удар чоловікові в область життя. Манфринто вже задихався і вчепився в Ніка, як п'явка. Его майже нокаутували.
  
  
  Але ще не зовсім. Він був міцним! І вп'явся зубами в горло Ніка і вкусив так сильно, як собака, шукаючи артерію Ніка. Він був собакою, подумав Нік в паніці. Бульдогом. Він знову і знову був своїми великими кулаками в тіло чоловіка. Але Манфринто спробував перекусити Ніку горло. Його витривалість була неймовірною, подумав Нік, але зрозумів, що Манфринто боровся за своє життя, і знав це.
  
  
  Зуби знаходилися в небезпечній близькості від життєво важливого місця. Нік перестав намагатися відбитися від Манфринто. Він обхопив себе руками, глибоко зітхнув і опустився в наповнену водою могилу. Це був єдиний спосіб.
  
  
  Нік потягнула чоловіка за собою, і штовхнув під воду, впавши разом з ним на дно могили. Він відчував цвіль багатьох років. Це потрібно було зробити правильно, з максимальною обережністю. Він не хотів, щоб чоловік потонув, але повинен був позбутися від цих жахливих зубів хижака на його горлі.
  
  
  Легкі Ніка майже вщухли, коли Манфринто здався. Раптом він відчув, як людина ослаб в його хватки. Зуби відпустили його горло. Нік стояв у могилі і хитався на нерівній землі.
  
  
  Манфринто задихався в & nb. Тим не менш, він ще раз слабо накинувся на Ніка. Той схопив череп і вдарив ним Манфринто на голи. Людина відключився.
  
  
  Нік Картер з хвилину простояв по груди в брудній могилі. Зібравши останні сили, він вибрався назовні, тягнучи за собою Манфринто, як пучок хмизу. Це був ще не зовсім нитку.
  
  
  Він перекинув Манфринто через плече і пішов назад до підвітряного стороні острова. За смугою води, зірваною вітром, була відкрита двері казино. Яскрава смуга! сергій падав на камінь зовні сходів. Нічого не було видно.
  
  
  Нік зупинився, щоб накачати легені свіжим повітрям, потім знову пірнув у прибій і потягнув Манфринто за волосся.
  
  
  Він обережно підійшов до казино, тримаючи на руках все ще колишнього без свідомості людини. Навколо будівлі не долинало наш звук, наші рухи. По відкритій день все ще валив пороховий дим.
  
  
  Манфринто ворухнувся в руках Ніка і щось пробурмотів. Нік опустив кулак на відвислих підборіддя, і той знову замовк.
  
  
  Нік мовчки підступив до куті казино і подивився назад. Автомобіль з радаром зник. Це було чудово! Решта в страху тікали. Італійська поліція спіймала б ih.
  
  
  Він відніс Манфринто в казино. Мертві лежали недоторканими. Запах тліну тут був сильніший, змішаний з запахом запеченої крові, извивавшейся по підлозі червоними цівками. Нік переступив через труп на день і відніс Манфринто до столу chemin de fer . Він побачив, що все ще оголена принцеса де Веризон сидить на стільці, до якого він був прив'язаний. Вона не підняла голови, коли він увійшов. Вона продовжувала дивитися в землю.
  
  
  Нік поклав обмякшего Манфринто на довгий ігровий стілець. Швидко та не дивлячись на принцесу, він пов'язав Манфринто тим же самими мотузками, якими вона була пов'язана раніше. Тільки коли Манфринто був пов'язаний, він повернувся до неї. Він підняв її з підлоги і кинув ей.
  
  
  — Одягай, Моргана. Все добре. Все скінчено. Вони всі пішли.' Вона не рухалася.
  
  
  Нік підійшов до тіла Мілоша і досталь, за його кишені свій «люгер». Він перевірив зброю, потім повернувся до княгині. Вона все ще дивилася в землю.
  
  
  Нік провів рукою по її темним волоссям. «Іди, люба. Постарайся. Все добре. Тепер ніхто не заподіє тобі шкоди».
  
  
  Вона підняла голову і подивилася на нього. Він підняв плаття і простягнув ей. 'Одягай.'
  
  
  Вона взяла плаття й пригорнула його до своєї оголених грудей. Вона дивилася на Ніка безпричинно темними очима, які тепер чомусь світилися. Нік відчув, як холодок пробіг по його хребту. Вона була майже на межі своїх сил.
  
  
  Принцеса простягнула Ніку великий палець. Вона вказала пальцем і сказала з подивом невинної дитини: «А тобі теж немає одягу! Ти не одягнений я вам скажу...' І вона почала тихенько сміятися.
  
  
  Нік Картер вже чув такий сміх раніше. Він зітхнув і змусив її розсміятися. Він повернувся до столу chemin de fer . Манфринто прийшов у свідомість і подивився на нього своїми жовтими очима.
  
  
  Нік показав Манфринто стилет, який він знайшов біля мертвого Мілоша. Він обережно втиснув кінчик зброї під ніготь великого пальця Манфринто.
  
  
  «У планах відбулися невеликі зміни, — сказав він чоловікові. — Тепер їй ставлю питання. Де бомба, Манфринто? Її хочу знати точне місце, щоб його можна було кому з відбору проб повітря.
  
  
  Очі лева бризнули зухвалої ненавистю. — Іди до біса, — гаркнув чоловік. "Я ніколи не скажу вам - о, Боже!"
  
  
  Нік засунув стилет трохи далі під ніготь. Йому це не сподобалося. Ему ніколи нікому не подобалося мучити, але вибору не було. Це повинно було трапитися. Зрештою Манфринто заговорить. Ніхто не міг довго витримати тортур. Він знову приготувався використовувати стилет.
  
  
  «Я не думаю, що це необхідно».
  
  
  Нік обернувся, почувши знайомий голос. Хто б міг подумати, що старий джентльмен може рухатися так безшумно.
  
  
  Посмішка Хоука про неминучу незажженной сигарою була похмурою. Він підійшов до Ніку і взяв у нього з рук стилет. Якусь мить він дивився на Манфринто, потім знову на Ніка.
  
  
  «Італійська поліція зовні», — сказав він. «Сто осіб. Її, подумав, що краще зайти першим. Її знаю, як ви час від часу пустите в хід стилет.
  
  
  Це був один навколо небагатьох випадків в житті Ніка Картера, коли він був захоплений зненацька. Він здивовано подивився на свого боса.
  
  
  "Що відбувається?'
  
  
  Хоук зробив обережний жест. 'Найближчим часом. Її тобі скоро все поясню. А зараз тобі краще одягнутися. Італійці вже всіх американців вважають божевільними — і коли вони побачать вас двох такими! Він дивився на принцесу, яка займається все ще притискав плаття до оголених грудей, і співала гей, як ляльки.
  
  
  «Мені вдалося зберегти гей, життя, — сказав Нік. 'Навряд чи. Вона стурбована. Гей, потрібна допомога. А це може зайняти багато часу».
  
  
  — Все вийде, — пообіцяв Хоук. «Найкраща допомога». Він підійшов до столу chemin de fer і подивився на пов'язаного Манфринто. Нік не звернув уваги на прилиплу до нього бруд і кров і надів єдину, що залишилася одяг. Він звузив очі на Хоука, відчуваючи, що відсутня частина головоломки, яка займається так сильно його турбувала, вотум-вотум встане на свої місця.
  
  
  Першим заговорив Манфринто. Він подивився на Хоука і сказав: «Привіт, Девід. Це було давно.
  
  
  — Надто довго, — сказав Хоук. «Я думав, що цього ніколи не станеться. У тебе було багато часу, Ванні.
  
  
  Губи Манфринто скривилися в гірку посмішку. — Недостатньо довго, Девід. Але цього ніколи не буває достатньо довго, чи не так? Схоже, ти виграв, Девід.
  
  
  Нік дивився зачаровано і забув одягти штани. Він приголомшено усвідомив, як давно він або хто-небудь інший не називав Хоука по імені. Девід Олександр Хок. Нік майже забув.
  
  
  Манфринто знову заговорив. — Це був брудний трюк, Девід, не прийти самому. Її так і думав. Її готель, щоб ти прийшов. Але ти послав Картера! Голос Хоука був м'яким і рішучим. — Її шталь старше, Ванні. Довелося послати Картера. Я не думаю, що зміг би впоратися з тобою, якщо ти хочеш це чути.
  
  
  — Це не так весело, Девід. Ну - все закінчилося. Що тепер?' Хок вийняв незасвічену сигару iso rta. На мить він потримав її в пальцях, дивлячись на людину на столі. Коли він говорив, його голос абсурдно майже ніжно. — Ти не ідіот, Ванні. Ти зробив безліч огидних речей, але ти не ідіот. Тоді не будь їх зараз. Ти знаєш, що зараз відбувається!
  
  
  Ванні Манфринто закрив очі.
  
  
  Хок повернувся до Ніку. — Одягни її. Її збираюся пустити сюди своїх італійських друзів. Повинно бути, вони починають втрачати терпіння.
  
  
  Киллмастер подивився на Манфринто, потім на Хоука. — Ви допомагали мені наказ, сер. Що стосується его. І ми ще не отримали від нього відомостей, де бомба.
  
  
  Хоук похмуро посміхнувся. — Він скаже. У італійців є методи, які, е-е, нам не дозволено використовувати в Штатах. Він розповість нам усе про жорсткості. Серцево. Що стосується цього наказу вбити його? Її відкликаю наказ зараз, П-3. Тепер ваша задача виконана — ви звільнені від усіх обов'язків і відповідальності, пов'язаних з цією місією».
  
  
  Хоук вийшов через кімнати. Нік чув, як він розмовляв з хема-то в холі. Почулася швидка італійська мова, і Нік почув венеціанський голос: «У вас є Ванни Манфринто, синьйор? Добре. Він дуже важливий для нас. Він давно у розшуку, розумієте? Незакінчена робота, яку ми хочемо завершити раз і назавжди».
  
  
  Хоук сказав дуже холодним тоном: «У мене є право все знати, капітан. Така була угода.
  
  
  
  
  
  Глава 14
  
  
  
  
  Вони були на півдорозі через Атлантику по дорозі додому, перш ніж Хоук все пояснив. І він зробив це явно неохоче. Він отримав телеграму від стюардеси, прочитав її і засунув у хвилину, потім подивився на Ніка Картера і відкашлявся.
  
  
  Нік був дуже терплячий. І він зловтішався. І він дізнався багато нового і дивного в цьому старому.
  
  
  — Манфринто заговорив, — сказав Хоук. 'Дуже чітко. Мої італійські друзі знають свою справу і вже знайшли бомбу. Рятувальна операція триває. Для блокування випромінювання встановлюється тимчасова кришка. Це вже безпечно.
  
  
  «Шкода, що публіка цього не почує», — сказав Нік. Хоук насупився. — Так, нам доведеться передати що-що в газети, щоб вони знову могли про це забути, але в основному нам доведеться дозволити цим відомостям померти природною смертю. Все це дуже секретно, і ми ніколи не повинні повідомляти людям, що не можуть знайти власну бомбу.
  
  
  — Ми знайшли її, — коротко сказав Нік.
  
  
  Хок поклав руку на плече Ніка, чого він ніколи раніше не робив. — Ти знайшов його, — сказав Хоук. «Спасибі за прекрасну роботу, але меншого її від вас і не чекав. Так, вам може бути цікаво дізнатися, де була бомба.
  
  
  Киллмастер коротко кивнув. — Думаю, я маю на це право.
  
  
  — Трохи більше півмилі від Лідо, — сказав Хоук. «На мілководді. Манфринто сказав, що югославський траулер, таємно ловив рибу в італійських водах, переслідував косяк риби, який плавав недалеко від берега. Вони побачили аварію літака і відзначили місце буєм. Хтось на борту був досить розумний, щоб повідомити про це югославської розвідці. Решта, як кажуть, історія.
  
  
  Настало довге мовчання, поки Хоук крутив сигару між тонкими губами. Нік повинен був це запитати.
  
  
  — Як принцеса?
  
  
  «Я відправив її в санаторій в Швейцарії. Її ще не чув діагноз, але я буду тримати вас в курсі. Про неї добре подбають. Коли вона відновиться, вона отримає від нас гроші, і ми спробуємо датьей можливість почати нове життя де-небудь під іншим ім'ям». Він кинув на Ніка гострий погляд. «Забудь про принцесу. Вона більше ніколи не буде працювати на нас».
  
  
  — Я просто не можу забути про неї, — сказав Нік. "Її більш або менш пообіцяв гей, що-що...
  
  
  — Я можу здогадатися, — і забути про це. Її подбаю про це, коли час прийде. Але така жінка, як принцеса, ніколи по-справжньому не змінюється.
  
  
  Нік не зміг придушити холодну усмішку. — Здається, ви багато знаєте про... е-е, куртизанках, сер.
  
  
  Хоук не шталь відповідати. Він закурив сигару — вірна ознака того, що його щось турбує або що йому потрібно зробити щось, чого він на самому делле не готель.
  
  
  Нарешті він сказав: «Звичайно, вона тримала мене в курсі про зустрінуть ваших справах. Ви, мабуть, знали це? Її готель опинитися там в потрібний час».
  
  
  — Я так і думав, — холодно сказав Нік. «Для цього не потрібно бути генієм, але я не можу сказати, що мені це подобається. Її думав, що вона була приманкою, але приманкою був її весь цей час.
  
  
  — Не зовсім так, хлопчик. Це були ви обидва. Його повинен був зробити це так. Так само, як її повинен був використовувати мого кращого агента. Ніхто інший не зміг би виконати цю роботу».
  
  
  Нік чекав. Тепер він знав, що Хок розповість ему.
  
  
  -- Ви це заслуговує, -- нарешті сказав старий джентльмен. — Я не хочу ніяких непорозумінь між нами, синку. Правда в тому, що Ванні Манфринто і її були друзями. Хорошими друзями. Кращими! Ми разом воювали з партизанами в Італії в 1943 і 1944 роках. У той час їй було у відділенні зв'язку, і мене висадили, щоб її все організував. Їй був свого роду скарбником і зв'язковим з Лондоном. Так її, познайомився з Манфринто. Він керував групою partizan, які всіляко шкодили німцям. Він був хорошим капітаном і хорошим бійцем. Ми добре порозумілися. Ми були дуже близькі один одному».
  
  
  Нік подивився на свого боса краєм ока. Хоук втупився на сидінні перед собою, полузакрыв очі, дим од його сигари вився навколо его коротких сивого волосся, немов вінок. Нік Картер раптом відчув удар у складати долар — скільки всього побачив і зробив цей старий, перш ніж опинився за письмовим столом! Невже теж Нік, тепер в повній силі і славі, колись закінчить так? Він відкинув цю думку в бік.
  
  
  "Я не люблю когось," сказав старий. «Я любив лише одну жінку. Вона мертва. І її любив тільки одного чоловіка в своєму житті, Ванні Манфринто. Він був моїм найкращим другом, моїм братом у всьому».
  
  
  "Що сталося?" Він знав, що Хок чекав цього питання.
  
  
  — Він зрадив нас, — м'яко сказав старий. — Він перейшов до німців за гроші. Багато грошей, її, сподіваюся, тому що він продав за них свою душу. Він зрадив нас гестапо. В результаті загинули п'ятдесят чоловік. Її і ще двоє втекли. Тепер вони теж мертві. Її єдиний, хто залишився навколо групи. Принаймні найближчим часом залишуся.
  
  
  Нік зрозумів значення останніх слів.
  
  
  — Що буде з Манфринто?
  
  
  — Я занадто старий для таких речей, — сказав Хоук. — Але я залишив наказ.
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  
  Втрачена американська воднева бомба викликає хвилю шантажу. На карту поставлені тисячі життів і, звичайно ж, престиж Америк. Відповідальність за саму криваву битву в його кар'єрі лежить на «Майстрі вбивць» Картері. І поруч з ним нікого не було. Ну нікому... тільки красива куртизанки! Принаймні, якщо вона проживе достатньо довго...
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  Подвійна ідентичність
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  Подвійна ідентичність
  
  
  
  Присвячується людям секретних служб
  
  
  Сполучених Штатів Америки
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  Кінетоскоп
  
  
  Від сучасного аеропорту Пекіна до центру стародавнього Забороненого міста близько сорока кілометрів. Це лінійне відстань. З точки зору часу або в будь-якому іншому можливе четвертому вимірі, яке може викликати в уяві мандрівник, це може бути легко сорок тисячоліть! Пройшовши через жвавий Зовнішній місто, де високі труби вивергав клуби диму, а довгі ряди нових квартир дивно нагадують Лос-Анджелес - білої штукатурка і червона коса - мандрівник може увійти до відносну тишу і спокій Пурпурового міста. Крім того, в самому центрі великої жовтої павутини Китаю в залі Імперське місто. Або, як полюбляють називати його сучасні майстри Китаю, Татарське місто.
  
  
  Ван-вей, начальник відділу координації секретних служб Китаю, нетерпляче глянув на годинник на своєму тонкому зап'ясті. Ніколи б не спізнитися на цю конференцію! Небесні Близнюки - іноді Ван-вей дозволяв собі почуття гумору - Близнюки самі викликали його. Мао і Чжоу.
  
  
  Ван-вей знову глянув на годинник і нетерпляче пробурмотів водієві маленького чорного седана російського виробництва: «Швидше! Тоні-чжі! "
  
  
  Водій кивнув і штовхнув машину. Добре доглянуті нігті Ван вея грали напружену татуювання на його портфелі з свинячої шкури, який був неминучим знаком чиновництва. Це був акуратний чоловічок років п'ятдесяти з тонким, сардонічною, смаглявим обличчям. На nen були темні брюки, красиві балетні тапочки британського виробництва і чорна блузку з високими ґудзиками у військовому стилі. З-за суворої погоди в ясний жовтневий день він був одягнений в консервативну спортивну куртку. На nen не було капелюхи, його сивіючі волосся акуратно зачесане. Ван-вей був гарний і добре зберігся для свого віку, але тщеславился.
  
  
  Чорна машина проїхала через кілька воріт і під'їхала до Тянь Ань Мень, входу в Татарське місто. Тут, оточений золотими черепичними дахами, була велика громадська площа. Водій пригальмував і озирнувся на Ван вея за інструкціями.
  
  
  На мить Ван-вей не звернув на нього уваги. Він думав, що буде шкода, якщо він не побачить свою коханку силу того-ю, коли він буде в Пекіні. Його очі звузилися, і він відчув, як його стегна заворушилися, коли він подумав про силу того-ю і сл Золотом Лотосі! Який це був квітка Лотоса - майже не має відношення до неї сама, істота, добре сведущее в тонких мистецтвах, багата знаннями десяти тисяч років вишуканою солодощі.
  
  
  Водій щось крякнув, і Ван-вей повернувся в буденний світ. Наступні кілька годин ему краще тримати в розумі. Незабаром він дізнається, чого Небесні Близнюки хочуть від нього самого і від своєї призовий Черепахи.
  
  
  Навпроти площі стояли два сумних урядових будівель. Між ними знаходився комплекс, обгороджений високою пофарбованої в синій колір стіною. Ван-вей вийшов навколо машини і увійшов на територію через дерев'яні ворота, охоронювані солдатом сил безпеки. У чоловіка на плечі висів автомат. Він насупився, дивлячись на прохід, який показав ему Ван-вей, але махнув рукою.
  
  
  На території було дуже тихо. У центрі комплексу стояв старовинний триповерховий будинок з черепичним дахом і зігнутим карнизом у старокитайському стилі. На мить Ван-вей встав і з загадковою усмішкою оглянув будинок. Навіть якщо б він не був достатньо знайомий з ним, він би знав за стилем архітектури та вигину карнизів, що це був будинок щастя. До того, як він був побудований саме в цьому місці, консультувалися з багатьма духами.
  
  
  Інший охоронець з автоматом попрямував йому назустріч по доріжці навколо гравію. Ван-вей знову показав свою перепустку, потім чого його проводили в будинок і наверх в невелику вітальню, на третьому поверсі.
  
  
  Оскільки его проводили в цю конкретну кімнату, Ван-вей знав, що сталося щось особливе. Головна кімната, відразу за розсувними дверима з шафрановою папери, була дійсно особливою кімнатою. Ван-вей бував тут багато разів раніше, і по справах, і для задоволення. Це була в самому прямому сенсі его кімната! Опори его, творчості, коли він був у Пекіні. Те, що Близнюки вибрали його для цієї зустрічі, означало, що попереду щось дуже важливе!
  
  
  Ван-вей дозволив собі припустити. Контррозвідка? Ван-вей дозволив собі суху посмішку. Що ще? Его Черепаха, Дев'ята Черепаха, також була принесена сюди. Ймовірно, в цей самий момент був внизу. Дев'ята Черепаха, про яку так ретельно доглядали стільки років. Так добре навчений. Так ретельно оброблені і промиті мізки. А менше року тому - майстерна пластична операція! Ван-вей дозволив своїй усмішці розкритися. Він був прав. Він повинен бути прав. Вони збиралися використовувати нарешті Дев'яту Черепаху. Використовуйте його в одній місії, для якої він готувався роками.
  
  
  Дверцята з шафрановою папери з шипінням відсунулася. Високопоставлений офіцер вказав пальцем на Ван вея. «Підемо, - сказав офіцер з м'яким кантонська акцентом, - ти допущений». Він закрив паперову двері для Ван веєм, але не пішов за ним у велику прямокутну кімнату.
  
  
  
  Ван-вей затримався біля входу, притискаючи портфель до вузької грудей. Він глянув на підлогу і відчув те ж саме головна прапора дозволу на виконання, що і завжди, хоча він був у кімнаті багато разів. Пол був навколо прозорого скла, який виходив на велику квартиру внизу. По суті, це було не що інше, як величезна двостороннє дзеркало того типу, який використовується для піп-шоу - і шпигунства - у всьому світі. Знизу здавалося, що стеля являє собою дзеркало, призначене для очевидного використання.
  
  
  У дальньому кінці кімнати, в зручних кріслах сиділи двоє чоловіків. На низькому столику між ними стояли чайні приналежності, і по пляшці віскі з содовою. Були стакани і попільнички, але ніхто навколо чоловіків, не курив і не пив. Обидва вони з цікавістю дивилися на новачка.
  
  
  Самий старший з чоловіків, круглий маленький товстий чоловік з м'яким особою Будди, яким він іноді думали себе в сучасній версії, махнув на третє крісло і сказав: «Сідай, Ван-вей. Сідай. Голосування-голосування розпочнеться. Ми тільки вас чекали ».
  
  
  Коли Ван-вей опустився в крісло, він помітив цинічне веселощі в темних очах іншої людини. Він ще не заговорив, цей чоловік. Він був молодший, ніж його дзвінка Будди, худішими і здоровішими. Його темне волосся було густим і блискучим, і на скронях спалахував сірий відтінок. Тепер він нахилився вперед, поклавши руки на коліна, і посміхнувся Ван-вію. «Отже - це маленький повелитель черепах! А як зараз тримаються всі твої склизкие підопічні, товаришу?
  
  
  Відповідна посмішка Ван вея була нервовою. Він знав, що Чжоу ніколи не любив його, що сумнівався у компетентності Ван вея він високою і важливої посади, яку він займав. І це ім'я - Майстер-черепах! Тільки Чжоу коли-небудь насмілювався подражнити цим его. Але тоді Чжоу міг робити все, що готель - він був спадкоємцем.
  
  
  Ван-вей зберігав безпристрасне вираз обличчя і з внутрішньою молитвою про те, щоб гниючі нирки Мао трималися вічно, він відкрив свій портфель і витягнув товстий стос паперів. При цьому він глянув через скляну підлогу в квартиру внизу. Там внизу була активність, але нічого важливого. Просто слуга, що включає м'який святий і розставляє пляшки і склянки на невеликий бамбуковій стійці в кутку.
  
  
  Чжоу помітив його погляд і посміхнувся. «Ще немає, господар черепах. Веселощі ще не почалося, сподіваюся, ви готові. Знаєш, це може бути трохи криваво. І якщо виявиться, що кров належить твоїй Черепашку ...
  
  
  Двійника Будди погрозив Чжоу товстим пальцем. "Досить!
  
  
  Прибережіть свої жарти на потім. З усім, що в мене на плечах, її приїхав особисто, щоб побачити цю справу. Він майже впевнений, що це спрацює - майже, але не зовсім. Так що давайте далі ". Він повернувся до Ван-вію. - А що з твоєю Дев'ятою Черепахою? Товстий чоловічок постукав по столу якимись паперами. «Я вже багато знаю про nen, але я хочу чути це з зустрінуть ваших усть. Зрештою, це ви несете основну відповідальність ».
  
  
  Ван-вей не любив нас звук цього, нам блиску обсидіанових очей Чжоу, але він був безпорадний. Це був не план його, тільки його Черепаха, але він повинен був нести відповідальність! З внутрішнім зітханням смирення він перегорнув пачку паперів. Він почав читати зі своїм різким, різким акцентом північного Китаю:
  
  
  «Дев'ята черепаха» - звуть Вільям Мартін. Народився і виріс в Індіанаполісі, штат Індіана, США. Дев'ятнадцять в полоні в Кореї. Зараз тридцять три. Перераховано американцями, як загинув у бою. Страхування на випадок смерті виплатили його вдові, яка займається зараз повторно вийшла заміж і живе в містечку Уилинг, штат Західна Вірджинія. Дітей не було. У цієї Черепахи завжди був статус номер один, вона завжди була дуже чуйною. Він вважається повністю заслуговує довіри і ...
  
  
  «Хто його вважає таким, що заслуговує довіри?» Чжоу нахилився, щоб щорічно на Ван вея, його рухливі губи скривилися в полуулыбке.
  
  
  Ван-вей почервонів. «Клянуся, сер! Цей Черепаха в залі в ув'язненні вже чотирнадцять років, і, хоча його весь цей час не відповідав на його навчання, її готовий поставити на карту своє життя, щоб він був кращим за наявних у нас Черепах.
  
  
  Чжоу відкинувся на спинку стільця. «Це саме те, що ти робиш, маленький повелитель черепах».
  
  
  Мао зробив нетерплячий жест. «Забудь обладнання всіх подробицях, Ван-вей! В злагоді з нею. Цю Черепаху піддали всім звичайним процедурам?
  
  
  Ван-вей провів пальцем по надрукованій сторінці. «Так, товаришу вождь. Він повністю перевоспитан! Це, звичайно, було зроблено давно. Тепер він політично надійний вже багато років ».
  
  
  Чжоу схрестив ноги і запалив довгу російську сигарету. Він підморгнув Ван-вію. «Що американці грубо називають« промиванням мізків »?»
  
  
  Ван-вей проігнорував його. Він зосередив свою увагу на Будді, отця всього Китаю. Товстун тепер хмурився. Він пощипав пальцем примхливий ротик. «Є будь-що, чого я не розумію - чому ця «Дев'ята черепаха» ніколи раніше не використовувалась? Як я розумію, ви нумеруете цих черепах в порядку ih відлову? Отже, ця Черепаха, Вільям Мартін, був дев'ятий американський солдат, захоплений в Кореї? »
  
  
  ;
  
  
  «Це правда, вождь товариш».
  
  
  Мао насупився. «Тоді її питаю - чому его ніколи раніше не використовували, якщо він такий надійний? 1951 рік був давним-давно - повинно бути, з ними тхора ви взяли багато Черепах, так? Він трохи здивований тривалістю життя цієї Черепахи.
  
  
  Це було нетільки, тим не менш, тому що Ван-вей наполовину чекав відповіді, і приготувався до йому. «Дев'ята черепаха» існує вже давно. Правда полягала в тому, що Дев'ята Черепаха була красивим і чудово складеним представником, давно звернув на себе увагу дуже високопоставленого чиновника іншого відділу. Цей старіючий клерк, закоханий у молоду людину, коштував Ван вэю, поки він залишив Дев'яту Черепаху будинку і в безпеці. На самому делле все так просто, але він не міг сказати про це втілення Будди. Навряд чи. Мао був суворим пуританином; він наказував розстрілювати чоловіків за менші відхилення.
  
  
  Ван-вей почав свій підготовлений розповідь. Дев'ята Черепаха зіграла велику роль у навчанні інших Черепах. Він також переніс ряд хвороб. Нарешті, що найбільш важливо, Дев'ята Черепаха була припасена для дійсно важливої роботи, місії першого рангу, такий як ті, що зараз під рукою.
  
  
  Мао, здавалось, погодився з цим. Чжоу іронічно поглянув на Ван вея своїми темними очима, і задовольнився тим, що сказав: «Іноді задаєшся питанням, дозволяєш ти собі прив'язатися до черепахам, Ван-вей?»
  
  
  Ван-вей видавив важкий сміх навколо тонких губ. «При всій повазі, товариш, це смішно!» Він злегка скрикнув від огиди. «Врешті-решт, вони ж Черепахи!» Здавалося, цього достатньо, говорила вираз его особам. У Китаї немає нічого нижче черепахи! Називати людину черепахою - знак ганьби і смертельну образу. Цілком для estestvenno, що так називалися полонені американці, обрані для перевиховання і «промивання мізків». На даний момент у Ван вея в клітці було більше сотні таких черепах.
  
  
  Мао знову заглянув у свої папери. «Дев'ята Черепаха зазнала глибокого гіпнозу, так? Він хороший виконавець? "
  
  
  Ван-вей кивнув. «Найкращий товариш вождь. В даний момент в залі під гіпнозом. Він не буде таким знову, поки не досягне Пешавара. Тільки наш агент, контролюючий Дев'яту Черепаху, може викликати его. Зараз вона чекає його прибуття, щоб запустити перший сегмент план дракона ».
  
  
  Чжоу посміхнувся Ван-вію. «Наш агент в Пешаварі - жінка?»
  
  
  «Так, товаришу. Американська дівчина. Член ih Корпусу миру, який нам співчуває ».
  
  
  "Але чому жінка?" Мао пильно дивився на Ван вея, насупившись в его пухких рисах.
  
  
  Ван-вей пояснив, его мідне обличчя було зосереджено, ігноруючи розуміючу посмішку Чжоу. «Ми так задумали, товариш. З багатьох причин. Спочатку американка виявляється на місці, в самому стратегічному місці, саме там, де ми хочемо і далі - в Пешаварі, в гирлі Хайберского перевалу. Вона дійсно працює в Корпусі миру - вона справжня. Ще важливо те, що вона відома своїми розпусними зв'язками, у нах було багато коханців, і ще один не викличе жодних коментарів. Але найголовніше, що гіпноз Дев'ятою Черепахи був сексуально орієнтований. Він, е-е, буде реагувати лише на команди, віддані певним чином і в певному місці ».
  
  
  Останнє було ідеєю Ван вея, і він дуже нею пишався.
  
  
  Чжоу, який завжди засвоював трохи швидше, ніж його господар, поглянув на Ван вея з усмішкою. «Що може бути більш секретним, ніж дамська спальня, а?»
  
  
  «Абсолютно фантастичним, товариш».
  
  
  Мао підняв руку, закликаючи до тиші. Він узяв аркуш паперу й подивився на нього: «Та годі на це. Її, гадаю, ви знаєте, що робите. Ти б краще! А тепер - ця Дев'ять Черепах теж перенесла велику пластичну операцію в минулому році?
  
  
  «Насправді, вождь товариш».
  
  
  Мао дивився на Ван вея круглими холодними очима. «Ця операція пройшла успішно? А також спеціальна підготовка? Виховання особистостей? Ця Дев'ята Черепаха тепер двійника агента АХ, Ніка Картера? Він виглядає, ходить і говорить, як Нік Картер?
  
  
  Ван-вей присунув свій стілець ближче до трону. Тепер він був на твердому грунті. «Товариш керівник, - сказав він, - Черепаха Дев'ять навіть думає, як Нік Картер! Він думає, що він Нік Картер! Той, кого звуть Киллмастер. На даний момент це так. Перш ніж він почне свою подорож, его, звичайно ж, виведуть з-під контролю. Поки він не досягне Пешавара. Наш агент, американка, зможе в будь-який момент знову ввести його в стан повного гіпнозу. Потім він прийме, як і планувалося, повне ім'я Ніка Картера, цього Киллмастера ».
  
  
  Мао колупав в губах. «Наскільки ви знайомі з деталями« План Дракона »?»
  
  
  Ван-вей ввічливо знизав плечима. Було нерозумно здаватися надто обізнаним. Він, для estestvenno, міг вгадати більшу частину цього, але це трималося в секреті.
  
  
  Він сказав: «В основному моя роль, товариш вождь, це для estestvenno. Останні шість місяців її тримав його під особистим наглядом. Він досліджував фільми і фотографії цього Ніка Картера. Також записи чоловічого голосу, який нам довелося просити у росіян - вони не готелі ділитися цим з нами».
  
  
  Чжоу злим голосом сказав: «Росіяни - вони теж черепахи!»
  
  
  Ван-вей продовжив: «Дев'ята Черепаха тепер одягається, як Нік Картер. В тому стилі, що англійці називають консервативним гарним смаком. Его стрижка така ж, як і всі його особисті речі. Він був навчений поводженню зі зброєю цього агента - 9-міліметровим люгером» і метальним стилетом, який справжній Нік Картер носить у піхвах на правому передпліччі. Під контрольованим гіпнозом він буде таким же безжальним та смертоносним вбивцею, як справжній агеннт-АХ ».
  
  
  «І це, - перервав Чжоу, - настільки смертельно небезпечно, наскільки це можливо. Її, чув, що це секрет. Ніяких папірців про це! Якщо ваша Черепаха зможе вбити його, Ван-вей, ти допоможеш нам велику послугу. Росіяни, ці дурні, роками безуспішно намагалися це зробити».
  
  
  Мао знову підняв пухку руку. «Це, звичайно, правда. Цей Нік Картер варто дюжини дивізій на Заході. Для estestvenno, він повинен бути убитий. Це почала другий сегмент план дракона. Але перший сегмент залишається найважливішим - війна між Індією і Пакистаном повинна тривати! Припинення вогню бути не повинно! Якщо, незважаючи на всі наші зусилля, припинення вогню існує, воно повинно постійно порушуватися - обома сторонами. В цьому, звичайно ж, і полягає суть першого сегмента план дракона - підтримувати кипіння в каструлі! Коли і Індії і Пакистану вичерпають себе, тоді ми будемо знати, що робити ».
  
  
  Чжоу сказав лагідним голосом: «А почала другий сегмент, її, вважаю, повинен заманити цього Ніка Картера? Щоб змусити його йти за двійником, Черепахою, а потім вбити його? Позбутися від Killmaster раз і назавжди? "
  
  
  Ван-вей кивнув. "Це так. Товариш. Принаймні, ми на це сподіваємося. Ми розраховуємо, що організація AX дізнається, що у ih дорогоцінного Ніка Картера є двійника, який працює проти них. Ми думаємо, що тоді AX пошле цього Колодязний знайти двійник і позбутися від нього - тільки ми сподіваємося, що все буде навпаки ».
  
  
  Чжоу посміхнувся. «Сподіваюся, ти прав, Ван-вей. Для вашого власного блага."
  
  
  Двійника Будди потирав товсті руки. «Це має бути весело - Нік Картер вбиває Ніка Картера! Шкода, що це, ймовірно, буде відбуватися в якомусь безвісному куточку світу, де ми не можемо на це дивитися ».
  
  
  Ван-вей посміхнувся і кивнув. Потім він вказав вниз через скляну підлогу. «Починають, вождь товариш. Тепер ви побачите мою Дев'яту Черепаху в дії. Четверо чоловіків спробують убити його, коли він займається любов'ю з жінкою. Моя Черепаха, звичайно, нічого про це не знає. Він думає, що це рутина, частина его привілейованого дня за хорошу поведінку. У моїх старших Черепашок, знаєте, кожну тиждень вихідний, е-е ... для відпочинку.
  
  
  Чжоу маслянисто усміхнувся. - Ви відмінно розбираєтеся в эвфемизме, повелитель черепах. І її тобі ще скажу, мій маленький ще. Ви брехун і лицемір! Ви багато разів ставили ці піп-шоу в минулому - і завжди робите вигляд, що вам нудно з ними. Здається, ти навіть не схвалюєш свої власні методи, як ніби вони не зовсім етичні ». Чжоу запалив ще одну свою довгу сигарету. «Чи знаєте ви, повелитель черепах, що я не вірю у ваші вчинки? Думаю, вам подобаються ці маленькі шоу - наприклад, так само, як і мені ». Чжоу відкинувся на спинку стільця, схрестив довгі ноги і з кривою усмішкою випустив дим на Ван вея. "А тепер - вперед!"
  
  
  Мао, м'який товстий маленький батька Китаю, переводив погляд з одного на іншого. Він злегка насупився, але голос був холодним. «Так, продовжуй. І тепер її попереджаю вас двох - ці розбіжності між вами припиняться! Я не знаю причини сварки і не хочу знати, але якщо вона продовжиться, її прийму міри! Народна Республіка не може дозволити собі зустрінуть ваших суперечок. Це ясно? "
  
  
  Чжоу нічого не сказав. Він відкинувся назад і заплющив очі. Ван-вей заклопотано кивнув Вождю. Він тільки що зрозумів. Це тільки що прийшов до нього в сліпучою спалах інтуїції - Чжоу забажав силу того-Ю! Яким дурнем він був, настоящеев ih ...
  
  
  Мао натиснув кнопку на столі. Слуга непомітно ковзнув усередину, щоб закрити жалюзі і вимкнути єдиний святий. Кожен чоловік зручно влаштувався в затемненій кімнаті. Ван-вей крадькома глянув на Чжоу і побачив, як той розстебнув комір і витер свій високий мочка чистим білим носовичком. Ван-вей потягнувся, щоб розстебнути свій комір. Він зауважив, що під час цих піп-шоу у нього є схильність до поту.
  
  
  Готельні внизу була схожа на яскраво освітлену сцену, кожна деталь якої була помітний зверху. Ця приміщень використовувалася дуже частини, і обстановку можна було змінювати за бажанням. Ван-вей ніколи не був у Нью-Йорку і ніколи не сподівався бути там - навіть в самих абсурдних своїх польотах Міністерство пропаганди ніколи не передбачалося, що Сполучені Штати можуть зазнати фізичного вторгнення. Але Ван-вей прочитав сценарій. Квартиру, в яку він тепер дивився, повинна була знаходитися в дорогому і шикарному готелі на Парк-авеню. Маленька, але елегантна, з розкішним декором.
  
  
  На даний момент-квартира була порожня. Потім відчинилися двері, і увійшов чоловік. Ван-вей
  
  
  напружився чогось на зразок гордості. Це була Дев'ята Черепаха. Его Черепаха - його власна вишукана робота! Він нахилився вперед, опустивши голову між колін, і дивився крізь скляну підлогу це істота, яке він створив потім чотирнадцяти років ув'язнення. Школярем він читав переклади «Франкенштейна», і подумав про це зараз. Він і, звичайно ж, багато інших створили цю штуку, яка займається тепер підійшла до маленького бару і налила собі випити. - Віскі з водою, - зауважив Ван-вей. Справжній Нік Картер зазвичай випив скотч.
  
  
  Чоловік у барі був одягнений у світло-сірий твід консервативного і дорогого крою, зроблений на замовлення в одному з усього кращих закладів на Ріджент-стертий в Лондоні. Балетні тапочки також були британськими, коричневого кольору, з ручкою на кісточках і кісточкою. Сорочка була на гудзиках Brooks Brothers. Краватка темно-винного кольору коштував двадцять доларів. Ван-вей знав, що під красивим костюмом его чоловікові були боксери навколо щільного ірландського льону. П'ять доларів за пару. Винні темні шкарпетки з шотландської вовни - вісім доларів. За Ван вея вийшов би прекрасний торговець - на такі деталі він добре запам'ятовував.
  
  
  Мао порушив мовчання. «Ваша Черепаха схожа на фотографії, Ніка Картера, Ван-перевірки, які її бачив. Її це визнаю. Але я не можу найближчому розглянути його обличчя. Хірургічні шрами зажили?
  
  
  «Майже так, товариш вождь. Ще є трохи рожевої тканини, - але потрібно бути дуже близько до нього, щоб помітити це ».
  
  
  «Наприклад, бути з ним у сміття?» Маленький сміх Чжоу був маслянистим.
  
  
  Ван-вей мимоволі здригнувся від темряви. Він думав про своє літньому співвітчизника, який насолоджувався прихильністю Дев'ятою Черепахи і так добре заплатив за цей привілей. Чжоу, звичайно, не мав на увазі цього. Тим не менш Ван-вей відчув, як на лобі виступила крапля банк.
  
  
  Але його голос був рівним, коли він погодився. «Абсолютно фантастичним, товариш. Але він не піде спати нам з хема, поки не добереться до Пешавара. Наш агент, американська дівчина ...
  
  
  Мао ih змусив замовкнути. Він здавався нетерплячим. «Коли починається це маленьке шоу, Ван-вей? Є ще декілька питань, які потребують моєї уваги сьогодні ».
  
  
  Ван-вей витер мочка хусткою. «Скоро, товаришу вождь. Її готель, щоб ти спочатку гарненько глянув на цього чоловіка наодинці.
  
  
  «Тоді давайте помовчимо, - роздратовано сказав Мао, - і подивимося!»
  
  
  Чоловік у барре пив віскі з водою. Він відкрив срібний портсигар і запалив довгу сигарету з золотим наконечником. Два роки тому агента по Східній Германій рятував дупу в берлінському готелі і відправився ih. У професії ви ніколи не знали, коли дрібниці можуть виявитися важливими.
  
  
  Чоловік у барі сидів у позі уявній розслабленості, але його очі безперервно блукали, а тіло під дорогим костюмом справляло враження потужної пружини, скрученої для дій. Він був трохи вище шостої футів і нам грама жиру на nen не було. Плечі представляли собою величезний м'язистий клин, що переходить у тонку талію, довгі жилаві ноги під добре сидять брюками.
  
  
  Поки троє чоловіків дивилися зверху, чоловік біля бару вийняв автоматичний пістолет і оглянув його з легкістю довгої практики. Він досталь обойму, вставив патрони в нах і перевірив пружину магазину. Він перевірив обойму на предмет наявності патронів і жиру, потім перезарядив її і вставив назад в пістолет. Він вклав зброю у пластикову кобуру, яку носив на поясі, і застебнув куртку. Не було явної опуклості. Куртка була зшита належним чином.
  
  
  Чжоу порушив тишу.
  
  
  «Дозвольте мені зрозуміти це правильно. Цей чоловік, якого ми бачимо, ця Дев'ята Черепаха, зараз в залі під гіпнозом? Він вважає себе Ніком Картером? Він дійсно думає, що він Киллмастер?
  
  
  «Так», - сказав Ван-вей. "Він переконаний в цьому ..."
  
  
  Мао зашипів на них. "Тихо! Дивіться - це людина швидкий, як дракон.
  
  
  Людина внизу, здавалося, нудьгуючий, вийшов через бар і зайняв позицію приблизно в двадцяти футах від коркової дошки для дротика, прикріпленою до стогнати. Ледь помітним рухом він опустив праве плече, зігнув праву руку. Щось блискуче впало навколо его рукава в руку. Кидок був таким швидким, що Ван-вей не міг встежити за ним, - але голос він, маленький стилет, тремтячий навколо центру дошки для дартсу!
  
  
  «Чудово», - пирхнув Мао. «Дуже близько до мети».
  
  
  Ван-вей зітхнув і промовчав. Марно говорити Лідеру, що справжній Нік Картер потрапив в яблучко. Его Черепасі довелося трохи попрацювати над метанням ножа. Зрештою, якщо все влаштується правильно, его Черепаха повинна буде виступити проти цього Ніка Картера.
  
  
  Під ними відчинилися двері квартири і увійшла дівчина. Чжоу голосно зітхнув. «Ааааа, тепер ми можемо приступити до справи».
  
  
  Дівчина була високою, стрункою і вишукано одягнена в західному стилі. На ній була шикарна капелюшок і костюм, а ноги в темному нейлон і на високих підборах були ідеально гладкими. На її тонких плечах був накидан навколо норки.
  
  
  Навколо квартири внизу не було звуку - його можна було включити за бажанням, але в даний момент він не працював за бажанням Мао. Лідеру було все одно, що таке звук
  
  
  
  Тільки те, що було зроблено. Це було не чим іншим, як перевіркою працездатності та готовності Дев'ятою черепахи до своєї роботи.
  
  
  Ван-вей чув, як почастішало дихання Чжоу, поки вони дивилися, як інтимна картина розгортається під ними. Він повинен був визнати, що це було захоплююче. Ему подобалися ці маленькі вистави, і не завжди з обов'язку служби. Чжоу був правий у цьому! На мить Ван-вей дозволив собі швидкоплинні думки про силу того-Ю і сл Золотом лотосі, потім змусив себе звернути увагу. Це заняття любов'ю, що відбувається зараз під ними, порушуючи більш вульгарні почуття, не мало реального значення. Справжнє випробування ще попереду. Коли Черепаха Nine, в самому прямому сенсі, буде боротися за своє життя.
  
  
  Дівчина зняла капелюшок і кинула норковий палантин на диван. Вона відмовилася від випивки. Її тонкі руки обвилися навколо шиї високого чоловіка, і вона притиснулася своїм гнучким тілом до його. Вони довго цілувалися. У дівчини були закриті очі. Вона підняла з підлоги одну акуратно взуту ногу, потім другу. Вона почала звиватися і сіпатися до чоловіка.
  
  
  «Вона знає свою справу», - здавленим голосом сказав Чжоу. "Хто вона така?"
  
  
  «Ee звуть Його-чунь», - сказав Ван-вей. «Неважливо. Повія, яку ми іноді використовували. Вона навіть не китаянка. Наполовину корейка, наполовину японка. Але ви маєте рацію - вона найбільш працездатною.
  
  
  «Багато в чому, - сказав товстий Лідер. «Але в такому питанні - вона стримана? Можна гей довіряти?
  
  
  Ван-вей кивнув, розуміючи, що вони його не побачать. «Я так думаю, але це не має значення, вождь товариш. Ми не ризикуємо. Коли це закінчиться, Ти-chun буде утилізована ».
  
  
  Пара внизу пішла в спальню. Дівчина розслаблено сиділа, опустивши руки з боків, поки чоловік роздягав її. Її мета була закинута, її вузькі темні очі дивилися в дзеркальна стеля, коли чоловік зняв ee маленький піджак, ee блузку і поцілував її смагляві плечі, знімаючи ліфчик.
  
  
  Ван-вей відчув легкий біль. Вона була красуня, хоч і повія. Здавалося, тепер вона дивилася відкрито на нього. Як ніби вона знала, що він тут, знала, що відбувається, і благала його допомогти ей.
  
  
  Ван-вей зітхнув. Сентиментальність через повій не годиться. Тим не менше - може, він міг би гей трохи допомогти. Він повинен побачити. Можливо, вдасться відправити на південь до військ уздовж в'єтнамської кордону. Він належить їм, що це буде трохи краще, ніж смерть!
  
  
  Дівчина сиділа тепер тільки в поясі з підв'язками і темних панчохах. Її довгі ноги були кольору меду. Чоловік поцілував її грудей, маленькі, круглі і тверді, як маленькі дині. Вона посміхнулася і проводила тонкими пальцями по его коротко остриженным темним волоссям, задобрити красиву голову. «Схоже, вона насолоджується своєю роботою», - подумав Ван-вей. І чому б ні? Черепаха Дев'ять, тепер повний дзвінка Ніка Картера, для estestvenno, була б чудовим коханцем. Справжня доблесть Картера, як коханець була добре відома китайської розвідки.
  
  
  Чоловік і жінка тепер лежало на ліжку, глибоко поглинені гарячими предвариями любові. Гнучке тіло жінки искривлялось пристрасними арабесками. Її маленький червоний язичок мерехтів, як у ящірки, коли вона намагалася порушити чоловіка ще більше.
  
  
  «Частина ee постанови», - прошепотіла Ван-вей. «Вона намагається змусити його забути облад всім, крім нах».
  
  
  «Здається, гей, це вдається, - сухо сказав Чжоу.
  
  
  «Не зовсім», - сказав Ван-вей. "Годинник!" У його голосі була нота гордості. Дев'ята Черепаха добре використав його пристріту.
  
  
  Чоловік внизу вирвався з обіймів жінки. Його губи ворушилися в усмішці. Вона надулася і спробувала обійняти його, але він струсив її і повернувся у вітальню. Він був голий, за винятком стилета в піхвах, прикріплених до внутрішньої сторони его правого передпліччя.
  
  
  Троє спостерігачів бачили, як він намагається відкрити двері, перевіряючи замок. Він підійшов до кожного вікна і перевірив його.
  
  
  Мао зашипів у темряві. «Він дуже обережний, ваша Черепаха. Ви впевнені, що він не підозрює, що його чекає?
  
  
  Він нічого не підозрює, вождь товариш. Це просто звичайні елементарні заходи безпеки, які справжній Нік Картер зробить в такій ситуації ».
  
  
  Чжоу сказав: «Хто вони, люди, які спробують вбити твою Черепаху? Не дуже хороші китайці, сподіваюся? "
  
  
  «Вони китайці, - відповів Ван-вей, - але не хороші. Всі вони злочинці, засуджені до смертної кари. Їм обіцяли життя у разі перемоги ».
  
  
  Чжоу тихо засміявся в темряві. «А якщо вони виграють - якщо вони вб'ють твою призову Черепаху? Що ти тоді будеш робити, Ван-вей? »
  
  
  «Знайду нову черепаху і почну все спочатку, товариш. Потрібно тільки терпіння. Ти повинен знати що."
  
  
  «Я знаю, що мене більше дратує ця балаканина, - гаркнув Мао. «Мовчіть і дивіться!»
  
  
  Псевдо Нік Картер витягнув навколо кишені піджака моток мотузки. Він прив'язав один потік мотузки до петлі високою лампи біля день. Потім, поставивши стілець в потрібне положення, він опустив мотузку вертикально на підлогу, під ніжки стільця і через двері до ще одного стільця, де прив'язав нитку мотузки. Шпагат тепер утворював лінію по щиколотку приблизно на день.
  
  
  Чоловік перевірив натяжний трос один або два рази, щоб переконатися, що він працює, потім покинув кімнату в темряві і повернувся у маленьку спальню, де дівчина пролежала на підлозі, нетерпляче погладжуючи свої м'які грудей.
  
  
  «Розумні», - зізнався Мао. «Але двері замкнені. Як твої люди, злочинці, потраплять сюди? »
  
  
  «У них є ключ доступу, товариш лідер. Як на справжніх ворогів. Вони скоро з'являться ».
  
  
  Ван-вей почув шелест одягу, коли Чжоу витер обличчя. «Я радий, що не служу тобі», - сказав він Ван-вію. «Занадто багато заходів - як взагалі знайти час, щоб чимось насолодитися?»
  
  
  «Це необхідно», - сказав ему маленький розвідник. «В іншому разі агент не проживе достатньо довго, щоб отримувати від чого-небудь задоволення».
  
  
  Вони дивилися, як чоловік опустився на ліжко поруч з жінкою. Він вийняв стилет навколо піхов і сунув його в ліжко поруч з правою рукою. Люгер був поміщений під подушку поруч з його лівою рукою. Відімкнули радіо, яке, повинно бути, грало на тумбочці. Незадовго до того, як чоловік накрив жінку своїм міцним тілом, він простягнув руку і вимкнув єдиний святий.
  
  
  Мао рухався в темряві. Він натиснув кнопку на столі, і звук ожив. Спочатку тільки неголосне електронне дзижчання, потім стали розрізняти окремі звуки.
  
  
  Чжоу м'яко вилаявся. «Чому він повинен був виключити свят!»
  
  
  Ван-вей відчував себе трохи краще. «Це необхідно, товариш. Так що якщо загориться зовнішній святим, він буде мати перевагу в темряві ».
  
  
  Мао знову ih замовк. Вони сиділи і прислухалися до різноманітних звуків, що походить навколо гучномовця в стогони кімнати.
  
  
  Ніжний дзвін пружин ліжка. Приглушений крик жінки. Раптом жінка важко дихає, потім ee довгий стогін задоволення ...
  
  
  У вітальні загорілася лампа. Четверо китайців, усі в синіх костюмах вежі, на мить стояв, здивовано кліпаючи очима. Над ними Ван-вей відчув, як власне его складати долар сильно підскочило. Це було справжнє випробування!
  
  
  Не пройшло і десятих секунди, як вежі, оговтавшись від раптового удару світі, вступили в бій. У всіх були довгі ножі. У двох навколо них були револьвери. Одіна, крім ножа, тримав у руках смертоносний топірець.
  
  
  Вони розсипалися по кімнаті, тихенько перегукуючись, і почали наближатися до темної спальні. Спостерігачі нагорі побачили лише слабку тінь руху в кімнаті. Крик жінки раптом пригнічений. Люгер плюнув полум'ям у вежі, ховаючись тіні, голосно лунали постріли в динамічний. Один, навколо веж, у якого був револьвер, спіткнувся і впав на землю, його кров залила килим. Револьвер вилетів з мертвої руки по підлозі. Вежі стрибнув за нею. «Люгер» знову вистрілив, і чоловік впав.
  
  
  Залишився озброєний вежі, присів на диван і почав стріляти в спальню. Вежі з сокирою впав на карачки і під прикриває вогнем свого товариша почав повзти уздовж стіни день до спальні. Це були зневірені люди, ih життя подвійно висіли на волосині, і вони не здавалися легко.
  
  
  «Люгер» знову і знову клацав навколо спальні. Сучки і шматки дивані розлетілися по повітрю, а чоловік з револьвером, не постраждав. Він продовжував стріляти в спальню. Ползший чоловік із сокирою був тепер у день. Він поглянув угору, побачив вимикач і крикнув своєму товаришеві, встаючи, щоб включити його. У спальні спалахнув сергій.
  
  
  Дев'ята черепаха Ван вея пронеслася через двері спальні, як оголена блискавка. У його правій руці був стилет, у лівій - стріляє «Люгер». Вежі з сокирою видав легкий крик люті і торжества, і кинув зброю. Він блищав у яскравому світлі, обертаючись навколо боку в бік. Метальник був досвідченим вбивцею тріади - за що він повинен був померти - і ніколи не помилявся.
  
  
  Зараз він практично не промахнувся! Черепаха Дев'ять швидко пригнулась, і крутиться сокиру пройшов над ним. Дівчина, її м'який рот широко розкрився в крику, отримав сокиру відверті між очей. Вона відкинулася на ліжко, сокира уткнувся в її прекрасне обличчя.
  
  
  Дев'ята Черепаха думав, як автомат, яким він був. На мить він не звертав уваги на метальника сокири і стрибнув до дивана, стріляючи і пірнаючи. Він вистрілив двічі, і «Люгер» затих. Вежі за диваном вистрілив один раз і промахнувся, і його пістолет теж порожньо клацнув. Він встав і відскочив убік, думаючи уникнути несеться Дев'ятою Черепахи.
  
  
  Але Дев'ята Черепаха не поспішала. Його рука піднялася і відкинулася назад, і щось заспівала в повітрі. Вежі стояв біля дивана, тупо дивлячись на стилет, вонзенный в його серцю, як прикрасою. Він повільно перекинувся, вчепившись обома руками в стилет на своєму тілі, погладжуючи блискучу рукоять закривавленими пальцями.
  
  
  Для решти вежі, цього було достатньо. Він кинувся до день з криком жаху. Дев'ята Черепаха посміхнулася і кинула порожній «Люгер». Він зачепив чоловіка біля основи черепа, і він впав, оглушений.
  
  
  Дев'ята Черепаха повільно підійшов до корчащейся фігурі.
  
  
  
  На мить він постояв над чоловіком, дивлячись на нього, потім підняв босу ногу і вправно, і в результаті вдарив чоловіка в шию. Спостерігачі нагорі чули, як зламався хребет.
  
  
  Деякий час в кімнаті зі скляною підлогою запанувала тиша. Тоді Мао сказав: «я думаю, ваша Черепаха буде готова, Ван-вей. Навіть для Ніка Картера, Killmaster. Завтра вранці ти введеш в дію Перший Сегмент План Дракона.
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  Шукай і знищуй
  
  
  Вони покинули передгір'я і неухильно дерлися в ущелині, яке в кінцевому підсумку призведе ih до перевалу Каракорумом, а потім з довгою звивистою глісаді в Кашмірі. Нік Картер зробив паузу, щоб передихнути, і розчесав частинки льоду зі своєї триденної щетини. У нього не було рішенням поголитися з ними тхора, як він покинув Вашингтон. Тепер він намагався дихати розрідженим повітрям і дивився назад, на заході і півдні, де засніжені вершини Гімалаїв починали збиратися і відображати адв = β чудовим віялом.
  
  
  N3, старший за рейтингом KILLMASTER для AX, був не в настрої цінувати естетику. Він був страшенно нещасний. Не було часу акліматизуватися до висоті, щоб рівень кисню і у нього не було. Його легені боліли. Його ноги були брилами льоду. Всі, крім термобілизни - его начальник, Яструб, люб'язно дав ему час зібрати це - смерділо яком. На nen були чоботи з ячьей шкури, кепка з ячьей шкури з капюшоном і поверх стьобаного костюма, в якому якийсь китайський солдат, мабуть, багато років жиль, - шинель за ячьей шкури.
  
  
  Нік гаряче вилаявся і штовхнув кудлату вьючную поні Касву за її кудлатою заду. Удар вжалив його полузамороженную ногу і тільки роздратувало Касву. Поні кинув на Ніка докірливий погляд і продовжив крокувати в своєму власному темпі. Нік Картер знову вилаявся. Навіть Касва був якимось придурком! Касва на самому делле звали верблюда, принаймні, так повідомив ему провід Хафед з зубастою усмішкою.
  
  
  Нік знову штовхнув стійкого звірка і глянув на широке ущелині, що веде до перевалу. Він весь час відставав все далі. Хафед, який був відправною точкою для руху, був доброї чверті милі попереду і глибоко в тіні перевалу. Позаду нього, через певні проміжки часу, розтягнулися п'ятеро шерпів, кожен з кошлатим поні, схожим на Касву.
  
  
  «Але швидше», - сказав Нік свій розсуд поні. "Ценымногие швидше! Давай, тупий, косоокий, маленький волохатий монстр! »
  
  
  Касва заіржав і навіть збільшив темп. Не з-за стусанів чужоземного диявола, а тому, що наближався час годування.
  
  
  Провід Хафед зупинився там, де стежок звужувалася між двома високими скелями. Замерзлий водоспад, хитромудрий фриз навколо холодного мережива, звисав з сараю, і вони розбили табір за ним. До того часу, як Нік піднявся нагору, інші поні були нагодовані, і шерпи пили з чашок гарячого чаю з маслом по всій комір, приготованого на ретельно захищених плитах Коулмана. Хафеду, майстру всіх гірничих професій і, здавалося б, усіх мов, весь день було нетільки. Він боявся зіткнутися з китайським патрулем.
  
  
  Нік і Хафед спали в наметі Бланшара. Нік виявив, що вони вже за замерзлим водоспадом. Він зняв свій рюкзак з Касвы і відправив звіра на годування, потім розстелив спальний мішок в наметі і з довгим зітханням впав на нього. Він втомився до підстави. Все тіло нестерпно свербіло. Поряд з уніформою загиблого китайського солдата він успадкував ще кілька бліх.
  
  
  Стало темно. Не було б нашої місяця, нам зірок. З кожною хвилиною ставало все холодніше, туманний озноб, гіркий до кісток, і вітер в ущелині починав рухатися. Нік відкрив очі і побачив кілька сніжинок, пропливають mimmo отвору намети. «Добре, - втомлено подумав він. Все, що мені потрібно - завірюха!
  
  
  Нік мало не задрімав, поки в пів-вуха слухав, як Хафед укладає людей і поні на ніч. Без сумніву, Хафед був перлиною. Він був схожий на бандита, і від нього погано пахло, але він продовжував працювати. Схоже, він трохи знав усі мови, в цій частині світу - китайська, тибетська, бенгалі, маратхі, гуджерати, і навіть дуже ламаний англійська. N3 підозрював, що Хафед працював на ЦРУ, але нічого не було сказано. Але Нік знав, що, коли китайці вторглися в Тибет, ЦРУ теж втрутився, наскільки може, враховуючи грізні мовні та фізичні бар'єри.
  
  
  AX, звичайно, теж трохи перебралося в Тибеті. Голос чому він був тут зараз, змучений, покусаний блохами, і його нудило. Головний агент AX в Тибеті був убитий людиною, що назвала себе Ніком Картером. Чоловік, який виглядав і поводився, як Нік Картер! Але его дзвінка був убивцею, а справжній Нік точно не був. Вбивця, так. Вбивцею в цьому випадку, немає. І це, - втомлено подумав тепер N3, - було першою справжньою помилкою его, двійник.
  
  
  Хафед підійшов і присів біля входу в намет. Було надто темно, щоб розгледіти його, але Нік міг уявити собі обличчя дроти, смагляве, з гудзиками, косими очима і з жирною бородою.
  
  
  Тепер у темряві він відчув запах Хафеда.
  
  
  "Як справи?" - втомлено запитав Нік. «Чоловіки все ще збираються піти?»
  
  
  Хафед пройшов далі в маленький намет. «Так, вони не йдуть далі від цього місця. Voni шерпи, і це не ih боку, розумієте? Вони також дуже бояться китайських солдатів ».
  
  
  Нік спробував зняти пальто по ячьей шкури, потім порився в кишенях стьобаного костюма в попросив цигарок. Хафед запалив ih з слабо світиться сірники. «Краще не показувати свят», - сказав він. «Я думаю, у китайських солдатів дуже пильні очі».
  
  
  N3 затиснув сигарету в долоні. «Що ти думаєш, Хафед? Чи є поблизу китайці? »
  
  
  Він відчував, як чоловік знизав плечима. «Хто знає, сар? Можливо. Але це карма. Якщо солдати приходять, вони приходять - і все. Ми нічого не можемо зробити ».
  
  
  «На картці, - сказав Нік, - ця область відзначена як має невизначену кордон. Я не думаю, що це щось означає для китайців! »
  
  
  Хафед похмуро усміхнувся. «Ні, сер. Нічого. Їх краще в таких місцях ставлять свій прапор і вибачаються, але тепер це і нашої всій території готелю. Це ih шлях ».
  
  
  N3 курив сигарету і розмірковував. Йому було наплювати на китайців, в даний момент, за винятком того, що вони були позаду, мабуть, позаду, цей проклятий дзвінка! У будь-якому випадку він занадто втомився, щоб думати; його мета здавалася легкою, як повітряна куля, який може відірватися і полетіти в будь-яку хвилину.
  
  
  Хафед пішов на мить і повернувся з величезною чашкою чаю, повної цампы. «Краще випий це», - наказав він. «Я не думаю, що тобі добре, сер? Дивлюся увесь день. Ти хворий".
  
  
  Нік випив трохи чаю. «Ви маєте рацію, - зізнався він. «Я відчуваю себе паршиво. І це погано - я не можу собі дозволити захворіти. Він слабо посміхнувся, коли говорив. Хоука це не сподобається. Людина-АХ ніколи не дозволяв хвороби заважати виконанню місії.
  
  
  «Все в порядку», - заспокійливо сказав Хафед. «Просто у вас гірська хвороба - я думаю, це у всіх іноземців. Висота це все. Через два-три дні з тобою все буде в порядку.
  
  
  Деякий час вони мовчки курили. Нік вивудив навколо рюкзака пляшку віскі і долив їм чай. Від теплого віскі з торф'яним смаком він відчув себе трохи краще. Хафед розстелив рулон ліжку поруч з Ніком, і жим лежачи, енергійно почесавшись. Він задоволено булькав, потягуючи чай з віскі. За вікном вітер завивав, як великий білий вовк за здобиччю. Холод почав проникати в мозок N3, і він знав, що цієї ночі ему не буде багато часу для склепіння. Можливо, це було так само добре. Ему потрібно було час, щоб подумати, привести себе в порядок. З ними тхора, як телефонний дзвінок Хока потягнув його теплою сміття та гарячої жінки, він рухався сповзає. Досить смішно приспів старої мелодії Гілберта і Саллівана пронісся в его голів. Пародія. Доля агентів AX - не найкраща!
  
  
  Можливо немає. Але це був вибір его. І, незважаючи на всі його часом важкі бійки, він знав, що це було те життя, яку він готель і любив. Так навіщо скаржитися, коли пізно вночі його витягли з-під оксамитових стегон і відправили в Тибет!
  
  
  Реактивний літак AX витягли його навколо Нью-Йорка до Вашингтона, менш ніж за годину. Це була божевільна, хаотична ніч. Його бос, Хок, був злий, втомився, растрепан і в люті. Штаб-квартири AX за безневинним фасадом на Дюпон-Серкл обурилася. Хоук з незажженной сигарою, катається в роті, розмовляв з Ніком час від часу, коли він кричав в півдюжини телефонів.
  
  
  «Ви, - відрізав він, вказуючи сигарою на Ніка, - зараз перебуваєте десь у Тибеті. Ви займаєтеся офіційним справою, цілком таємно, і ви зв'язалися з нашим головою в Тибеті - буддійським ченцем на ім'я Пі-Лін. Ви видоїли з нього всю інформацію, яку могли, але потім допустили помилку. Було що-що, чого ви не знали - ваше власне Золоте число! "
  
  
  N3 давно позбувся від заціпеніння склепіння і препарату поцілунків Мельбы о'шонессі. Его крижаний сенс клацав, як комп'ютер.
  
  
  «Так як голосувати, де обманщик, посковзнувся? Він не знав свого Золотого числа? "
  
  
  Хоук самовдоволено посміхнувся. «Він навіть не знав, що існує золоте число! Її визнаю, що китайська розвідка - хороша, але у нас все ще є кілька секретів. І Золотий номер, слава богу, один навколо них. Вони досить розумні, щоб знати, що не можуть передбачити, але я сумніваюся, що вони очікували, що ih людина, цей фальшивий Нік Картер, так як скоро буде викрито. Для нас це пекельна перерва - тепер ви можете відкрито стати на його шляху. Мені не потрібно повідомляти вам накази - шукайте можливість знищення! Виїжджаєте через півгодини - не буде часу на навчальний і колись влаштовувати прикриття. Тобі доведеться працювати, як самому собі. Самостійно. По здогаду і сподіваючись на бога. Знайди цього ублюдка, синку, і убий його, перш ніж він завдасть непоправної шкоди.
  
  
  «Це може бути пастка», - сказав Нік. «Щоб залучити мене на смертельну дистанцію».
  
  
  Вставні зуби Хоука вчепилися в сигару. «Думаєш, ми про це не думали? Звичайно ж пастка! Але це, напевно, тільки частина справи, хлопчик. Вони не стали б влаштовувати такий витончений обман, щоб убити вас. Повинно бути щось більше.
  
  
  
  Ви повинні з'ясувати, що це таке, і ви повинні зупинити це ».
  
  
  Киллмастер закурив одну навколо своїх сигарет з золотим наконечником і примружився, дивлячись на Хоука. Він рідкісних лікувальних бачив свого боса таким засмученим. Поза всяким сумнівом, назріває щось справді велике.
  
  
  Хоук вказував на карту стогонами. «Цей фальшивий ви прямуєте на схід. Ми, звичайно, проектуємо, вгадуємо, якщо хочете, але я думаю, що ми праві. Якщо так, то він йде на схід, то в цьому запустінні нікуди йти, крім перевалу Каракорумом. І це веде до північного Кашміру. Ви починаєте розуміти? "
  
  
  Киллмастер посміхнувся і схрестив довгі ноги. «Все, що я знаю, це те, що я читав в газетах», - сказав він. «І її прочитав сьогодні ввечері по дорозі сюди, що Індія та Пакистан готуються підписати ще одну угоду про припинення вогню. У Тан, здається, трохи просунувся ».
  
  
  Хоук повернувся до свого столу і селл. Він заклав кілька потертих туфель на підставку з шкіряною підкладкою. «Може бути, перемир'я буде, а може і не буде - нібито точно не буде, якщо китайцям є що сказати з цього приводу. Її визнаю, що зараз ми робимо багато божевільних речей, але майже напевно цей фальшивий агент відправляється в Кашмір, Індію, Пакистан або кудись ще, щоб війна тривала. Китайські червоні повинні підтримувати цей котел в киплячому стані - вони можуть багато чого домогтися. Ми не знаємо, як вони це планують зробити - це ваша задача - з'ясувати ». Хоук жорстко посміхнувся Ніка. «Це дійсно зовсім не складно, синку. Просто знайди свого двійник і убий його! Це прибере весь безлад. А тепер тобі краще поговорити з Транспортним агентством - ти поїдеш через двадцять хвилина. Як зазвичай, у тебе все буде допомога. ЦРУ, ФБР, Державний департамент, всі вони. Просіть все, що хочете. Якщо є час, звичайно. Цього небагато. І тримайтеся подалі від неприємностей - не плутайтесь нам з якою іноземній поліцією. Ви знаєте, що ми не можемо вас визнати. В цьому ти зовсім сам по собі, мій хлопчик. Карт-бланш. Вільний хід - за умови, що ви не залучаєте уряд ».
  
  
  Хок кинув Ніку товстий коричневий конверт. «Голосування накази і навігаційні інструкції. Колись ih читати. Прочитай ih в літаку. Прощавай, синку. Удачі."
  
  
  Були часи, хоча відкритий басейн ніколи не дозволяли це побачити, коли Нік Картер, такий самий реалістичний і крутий, як двоногий тигр, відчував себе дитиною без матері.
  
  
  Він ледве встиг зателефонувати Мельбе в Нью-Йорку. Вона все ще була в его сміття в пентхаусі. Тепла і сонна, але з крижаним відтінком у голосі. Нік знав, у чому проблема, але телефоном це не обговорювалося. Він знову залишив Мельбу, і не в перший раз. Коли Хок дзвонив, він ішов - а Хок дзвонив в самий невідповідний час! На самому делле це було дуже погано. Мельба була лялькою. Але вона готелів, щоб чоловік був поруч, коли він був гей потрібен. Коли Нік повісив трубку і підійшов до очікуючому літаку літаку, він подумав, що ніколи більше не побачить Мельбу. У всякому разі, не в сміття. Він зітхнув, коли вони прив'язали йому парашут - така справа? Те ж саме і з будь-якою жінкою. AX був его цієї справжньою любов'ю.
  
  
  Літаки AX доставили його до Мандали, де він був переданий ВВС. Наступна зупинка була в Тхимбу в просуванні, де літак заправлявся пальним на секретній базі, про яку, як сподівалися, не знали наші росіяни, нам китайці. Потім через Горб - ему показали Еверест - і він був скинутий на чорному парашуті на Содову рівнину посеред чудової дикої місцевості. Яструб своїм криком і своїми телефоными дзвінками створив логістичне диво. Хафед зі своїми шерпами зустрів його. Киллмастер не шталь дослідити диво. Він був згоден прийняти це. Ви впали в ніч на дванадцять тисяч миль від будинку, і вас чекав Хафед. Шерпи, поні, запах і все таке. Грізний!
  
  
  Запах Хафеда заповнив намет, і Нік закурив від нього ще одну сигарету. Він все ще відчував нудоту і запаморочення, і кожна його рука і пару важили по тонні. Кружка, з якої він пив чай і скотч, повинна важити не менше десяти фунтів. На самому делле N3 було ценымногие гірше, ніж він або Хафед знали; велика висота - вбивця для людей, якщо її дія без кисню буде досить тривалим. Звичайна людина, без чудового стану тіла Ніка Картера і гострого стану зразок леза бритви, був би безпорадним задовго до цього.
  
  
  Хафед допив чай з віскі і поставив кухоль. «Також наближається великий шторм», - сказав він. «Це теж лякає чоловіків. Варто перший сніг зими - не так wouldnt і погано, я думаю, але чоловікам це не подобається. У будь-якому випадку це відмовка. Думаю, може, ну тут не буде, коли ми прокинемося вранці.
  
  
  Нік дуже втомився і хворий, щоб подбати про це. Однак треба було подумати про місії. Він не зміг би досягти багато, якби він застряг в Гімалайському перевалі в заметіль. У цих краях сенбернарів навіть не розіслали з бочкою випивки.
  
  
  Хафед відчув его занепокоєння і сказав: «Не хвилюйтеся, сер. Вони залишають нам на поні, і припаси. Шерпи чесні люди. Візьмуть тільки те, що у них. У всякому разі, Ла Масери -
  
  
  те, що ви називаєте монастирем - всього в п'яти-шостий миль вгору по перевалу. У нас там буде все добре, поки шторм не вщухне.
  
  
  «Приємно знати, - втомлено сказав Нік. «Я сподіваюся, що монашки подбають про ваннах, гарячої & nb і милі. У мене є кілька осіб, з яких її б готель позбутися.
  
  
  Наче по команді Хафед почав свербіти. Його цигарка палала в маленькому наметі Бланшар, прихованою від вітру і холоду. Наступні слова Хафеда були різким питанням. «Чому ви йдіть в Ла-Масери, сер?»
  
  
  N3 на мить замислився. Хафеду, ймовірно, варто було довіряти - швидше за все, він працював на ЦРУ, - але він не міг бути впевнений. Нік не міг собі дозволити нічого видати.
  
  
  Нік постукав по грудях своїй ватній камзоли. «Наказ. Це все, що я знаю, Хафед. Мені потрібно піти в це місце - в чортів Ла Масери - і встановити контакт з хема-то, по імені Діла Лотті. Думаю, жінка. Напевно, Верховна жриця чи як там її називають. Це все, що я знаю."
  
  
  Це було не зовсім тим, що він знав, але Хафеду цього було досить.
  
  
  Хафед на мить замислився. І нарешті: «Що ви знаєте про це місце, про це Ла Масери? Про цю жінку, Дайла Лотті, сер?
  
  
  Нік закурив і кинув пачку. "Нічого. Наша особливість! "І знову це було не зовсім так. На самому делле Діла Лотті працювала в AX. Саме вона передала Хоука повідомлення про вбивство людини Сокири в Тибеті.
  
  
  Сигарета Хафеда іскрилася в напівтемряві намети. Зовні люди і поні прилягли до нічлігу, і єдиним звуком був завивання вітру на перевалі.
  
  
  «Погане місце, цей Ла Масери, - сказав нарешті Хафед. Він коверкал свою англійську. «Це справжня причина, по якій чоловіки не підуть - вони там бояться жінок. Всі вони погані жінки! »
  
  
  Нік, незважаючи на те, що у нього боліла гол, відчув до нього інтерес. Що Хафед намагався йому сказати?
  
  
  «Що значить - погано? Це ж не в'язниця?
  
  
  Хафед знову завагався, перш ніж відповісти. «Ні, - не справжня в'язниця. Але є місце, куди відправляють поганих дівчат - жриць, які йдуть з чоловіками. Це суперечить релігійного закону, бути з чоловіком, але ці дівчата все одно це роблять, і тому ih відправляють сюди для покарання. Ла-Мазери дияволів! Тепер ви розумієте, чому мої люди не хочуть туди йти?
  
  
  N3 довелося посміхнутися. «Не зовсім так, Хафед. Мені здається, вони готелів би піти туди - з усіма цими поганими дівчатами, бігають на волі! »
  
  
  Хафед видав присмоктуються звук губами, що Нік інтерпретував як тибетська мова для відхилення. «Ти не розумієш, сар. Всі мої люди добрі люди - багато одружені. Ви помітили маленькі шкіряні коробочки, які все мають на мотузках на шиї?
  
  
  "Її помітив. Якісь чари, чи не так? "
  
  
  «Йис - добрі чари. Зазвичай ih носити тільки жінки-шерпи, але коли чоловіки надовго їдуть, вони беруть з собою даблам. Як-ніби забираючи з собою дух дружини. Бачиш, сар? Дух хорошої дружини охороняє чоловіка - тоді він не може зробити нічого поганого? Зрозуміти?"
  
  
  Нік розсміявся. "Я розумію. Бояться, що ih спокусять в Ла-Масери, повному розбещених жінок?
  
  
  Хафед на мить розсміявся. «Може бути, це частина цього, сар. Але більше - Ламасери мають погану славу. Бачите, там немає чоловіків, тільки жінки! І також багато історій - іноді, коли тут зупиняються чоловіки, мандрівники, вони більше не їдуть. Більше ih ніхто не бачить. Це погано, сер?
  
  
  Яким би хворим він нам був, у Ніка все ще залишалося трохи пікантності. «Залежить від твоєї точки зору, Хафед. Деякі люди, яких її знаю, визнали б це прекрасним способом померти! І, може бути, вони не вмирають - може бути, дівчата просто тримають ih в камерах або щось в цьому роді, і використовують ih, коли їм хочеться. Може, це і не така нібито погане життя - поки вона тривала! » Нік посміхнувся в темряві. Він міг придумати дюжину старих жартів, заснованих саме на такій ситуації, але марно витрачати ih на Хафеда.
  
  
  Його осяяла думка. «Як так вийшло, що ти не боїшся піти на місце демонів, Хафед?»
  
  
  «Не одружений», - лаконічно сказав чоловічок. «Не назавжди даблам з духом дружини, в nen. Я не боюся жовтих жриць. Може навіть мені подобається! Добраніч, сер.
  
  
  Через мить Хафед хропів. Нік лежав, прислухався до грізного голосу вітру і знав, що був прав - сьогодні він не буде спати дуже багато. Щоб скоротати час, він перевірив свою зброю, працюючи в темряві навпомацки - він міг розібрати і зібрати 9-мм люгер менш ніж за тридцять секунд, працюючи тільки на дотик. Він зробив це зараз, лагідно поплескавши по зброї. Вільгельміна, як він називав Люгер, останнім часом вела спокійне життя. Засунувши пістолет назад у пластикову кобуру на поясі, Нік подумав, що, можливо, незабаром все пожвавиться. Звичайно, коли він наздожене самозванця, для «Люгера» знайдеться робота.
  
  
  Або, може бути, він уб'є свого двійник стилетом, Хьюго. Він струсив гостре, як голку маленьке зброю за замшевих піхов на правому передпліччі в руку. Рукоять була гладкою і холодною, як смерть. Коли N3 підняв маленьке смертоносну зброю на долоні, его, розум вхопився за цікаву іронію: китайська розвідка була .
  
  
  
  Решта - припустимо, вони завдяки великій его, двійник тією ж зброєю, що і він сам. Посмішка Ніка була кислою. Це могло б стати дуже цікавим поєдинком - Люгер проти Люгера, стилет проти стилета!
  
  
  Але у самозванця не було однієї зброї - Нік розстебнув стьобані штани і намацав П'єра, маленьку газову бомбу, яку він несс у футлярі між нога, як третє яєчко. П'єр був смертоносний, як гадюка, і ценымногие швидше. Один вдих газу - і ви дізналися б миттєву смерть! Нік сумнівався, що китайці дізналися про П'єра - і навіть якщо б вони дізналися про жорсткості, то вони не змогли б відтворити і далі. Газ був добре охоронюваним секретом лабораторій AX.
  
  
  Нік обережно поклав на місце маленьку газову бомбу і поправив штани. П'єр міг просто дати ему перевагу над суперником.
  
  
  До цього часу віскі закінчилося, і він знову почав відчувати себе дуже погано. Він жадав ще алкоголю, але не тягнувся за пляшкою. Коли завтра він зустріне цю Дилу Лотті, на готель бути як можна більш тверезим - похмілля не годиться.
  
  
  N3 лежав якийсь час, страждаючи, і слухаючи хропіння Хафеда. Він вийшов, навколо намету, щоб заспокоїтися, і мало не був коротким нога, з силою вітру. Вузьку ущелину, де вони розбили табір, являло собою ослепляющую завитушку сніг. Поні з волохатими білими шкурами терпляче стояли спиною проти вітру. Два засніжених пагорба відзначали намети, в яких спали шерпи. N3 затримався на мить, щоб сталактитами замерзлого водоспаду, дивлячись в примарний морок снігових дервішів. Легко було уявити речі там. Підкрадаються китайські солдати. Его дзвінка так само прагнув убити його, як і він сам. Жінки-Ла-Масери, можливо, здійснюють набіг на табір, і забирають кричущих чоловіків - сміховинне змінити сюжет сабінянок.
  
  
  Нік змусив себе розсміятися, дивлячись на картинки, розпливаються крізь его ниючий голову. Він був хворий, голосування, і все. Тим не менш, він виявив, що ему треба боротися і триматися за реальність. Все було розпливчасто, прозорою і нереально - як в одній навколо фантазій, Якщо на полотні.
  
  
  «Це всього лише висота, - сказав він собі. Зрештою, він був хворий. І все ж він відчував, як холодний захоплення чужої руки тягнеться до нього через темряви цього місця, так близько до вершини світу, де багато століть Дияволиця і магія була звичайним явищем.
  
  
  Нік стріпнувся і повернувся в намет. Нерви. Краще подивіться це, інакше він побачить наступного єті - Мерзенного снігової людини! Матері-шерпи використовували образ єті, щоб залякати своїх дітей, щоб вони стали хорошими. Нік посміхнувся про себе, коли він знову увійшов в намет. Було б весело зловити йєті і відправити його Яструб. Може, він зможе навчити його, щоб стати агентом АХ!
  
  
  Хафед усе ще тихенько хропів. Нік заздрив провіднику і його сну. Попереду ніч буде довгою і холодною.
  
  
  Раптом йому пригадались слова старого его гуру Раммурты, який викладав йогу в спеціальній школі AX.
  
  
  «Розум завжди може перемогти тіло, - навчав старий Раммурта, - якщо тільки він знає техніку».
  
  
  Коли N3 почав свої дихальні вправи, він подумав, як дивно, що йога не приходила йому в голову раніше. Це багато разів співслужило йому гарну службу. І голос, він був всього в декількох милях від місця зародження йоги, Індії, і прийшов до нього із запізненням. «Знову гірська хвороба, - подумав він. Неможливо було ігнорувати жорстокий факт - він був не таким, як звичайно. І це може бути надзвичайно небезпечно для нього. Він повинен був вийти через цього.
  
  
  N3 присів на спальний мішок і прийняв Сиддхасану, ідеальну позу. Він сидів і дивився відвертими перед собою, його очі були відкриті, але поступово ставали непрозорими по мірі того, як его відчуває зверталися всередину. Він більше не відчував холоду. Його дихання сповільнилося і перетворилося на шепіт. Його груди майже не ворушилася. Повільно, непомітно він увійшов в стан пратьяхара. Це був повний догляд навколо свідомості. Нік Картер сидів, як образ, робіть собі. Він міг бути одним з бронзових опудал, що прикрашають кожен тибетський храм.
  
  
  Хафед продовжував хропіти, блаженно не підозрюючи, що він міг би вважати аватаром, присівши поруч з ним. Посібник не прокинувся, і Нік Картер не рушив з місця, коли шерпи прокинулися рано і крадькома пішли в ущелині. Вони поверталися в свої будинки, подалі від Ла-Мазери Дияволів, парфуми ih хороших чжень все ще були у безпеці і панували в шкіряних дабламах. М'яко рухаючись під дзвін бубенчиков, приглушених вітром, шерпи розчинилися в заметіль. Брали тільки те, що їм належало. Хафед сплатив їм заздалегідь.
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  Вона диявол
  
  
  Камеру, навіть незважаючи на те, що масивна, забита цвяхами двері були замкнені зовні, навряд чи можна було назвати камерою. Це було дуже зручно, по побеленного цегли, високе і просторе, прикрашене безцінними килимами. На щільному долівці лежали килимки. Нік, який не був торговцем килимами, стало відомо в одному навколо них самаркандський вартістю не менше тисячі.
  
  
  Его ліжко сиділа на підлозі і складалася з півдюжини тонких циновок.
  
  
  Простирадла були пурпурного шовку і покривала з дорогої парчі. Велика жаровня в центрі кімнати випускала хвилі вугільного тепла. Для жаровнею біля дальньої стіни височіла величезна мідна статуя мавпи. Звір сидів навпочіпки, піднявши передні лапи, схожі на руки, як у благанні до дивним богам. Це був величезний ідол, що доходив майже до стелі, і Нік відразу не полюбив його. По-перше, очі. Вони були порожніми, і раз або два в слабкому жовтому світлі масляних ламп він бачив, білий блиск в порожніх мідних очах.
  
  
  Так що час від часу шпигували за ним. І що? Це було не в перший раз. Нік поклав під голову дерев'яну подушку - вона була вкрита повстю і була досить зручною і побажати, щоб верховна жриця Дайла Лотті продовжувала займатися справами. У нього справді не було часу на звичайні тибетські розваг, але він розумів, що ну треба дотримуватися. Протокол повинен дотримуватися, особливо в цьому жіночому місці. N3 слухняно посміхнувся і закурив навколо однієї пачки, яку ему вирішили залишити.
  
  
  Він випустив дим в мідну мавпу і згадав події дня. Це було довгий і неспокійний час...
  
  
  Він вийшов з йога-трансу і виявив там Хафеда з неминучою чашкою чаю. Нік відчув себе трохи краще, зміцнів, а потім сніданку, що складається з усього, чаю, печива та пресованої яловичини, вони спакували двох поні і кинулися на схід, на перевал. До цього часу заметіль була в повному розпалі.
  
  
  Часу на розмови не було, та й потреби в цьому не було. Ненависним не потрібно було пояснювати - небудь вони досягнуть Ла-Масери Дияволів перш, ніж ih сила вичерпалася, або вони померли в суворих межах перевалу. N3, опустивши голову проти крижаного вітру, був задоволений тим, що оболонка позаду Касвы. Поні знала, про що йде мова, і трималася поруч з Хафедом та іншим поні. Стежок неухильно звужувалася, поки в якийсь момент вона не стала шириною всього в дванадцять дюймів з нависаючою скелею праворуч від Ніка і обривом в милі зліва від нього. Єдиний фактор, який врятував ih і зробив стежку прохідною, - це сильний вітер, який не давав гей покритися снігом. Йти було суцільним пеклом. Нік чіплявся за хвіст кудлатий Касвы і сподівався на краще - один промах - і населений пункт росії закінчена.
  
  
  До середини живота дня найгірше для них пройшло. Близько чотирьох, коли густішала рання темрява, Хафед зупинився і вказав вгору крізь клубящийся сніг. «Ось, сар! Ла Масери. Ви побачите всі вогні - вони чекають нас ».
  
  
  Нік сперся на Касву і затамував подих. Час від часу снігова завіса піднімалась досить, щоб він міг поглянути на монастырт Ла Масери. Він був ненадійно влаштований на великій плоскій виступі скелі, що виступає навколо скелі. Кілька невисоких будівель навколо каменю і цегли, все навколо яких були тьмяно-червоно-земної колір. Попереду, приблизно у чверті милі, сходи, врізаються в живий камінь скелі, вилася вгору.
  
  
  Ла Масери дійсно горів світлом. «Повинно бути, горить тисяча масляних ламп», - подумав Нік.
  
  
  Він підійшов до того місця, де Хафед відпочивав зі своїм поні.
  
  
  Він зазначив, що навіть дріт сильно втомився. Нік дав ему сигарету, яку Хафед з вдячністю прийняв і спритно запалив на вітрі світиться шнурком.
  
  
  «Як вони могли побачити, що ми вирушимо в цей шторм?» - запитав Нік. «Більшу частину часу її не бачу більше п'яти футів перед собою».
  
  
  Хафед прикрив сигарету проти вітру і затягнувся. «Вони знають, сер. Voni дияволиця, пам'ятаєш? Дуже сильна магія! »
  
  
  Нік тільки дивився на нього, нічого не кажу. У нього виникла спокуса сказати Хафеду, що тепер, коли вони залишилися одні, він може відмовитися від простого тибетського ударів, але він промовчав. Нехай чоловік грає на свій розсуд.
  
  
  Хафед з деякою боязкістю продовжив: «Як би нам було, вони завжди напоготові, дияволиця. Вони кажуть, що шукають заблукалих і заблукалих мандрівників, щоб допомогти їм ». Хафед посміхнувся Ніку, показуючи чорні уламки зубів. «Я В це не вірю - я думаю, вони шукають чоловіків. Думаю, вони дозволили б жінки-мандрівниці замерзнути на цьому перевалі. Слухай, сар! »
  
  
  Вітер приніс їх рев величезних рогів, і дзвінкий звук єдиного величезного гонгу. Міріади масляних ламп мерехтіли крізь шторм, як свічки у вікнах будинку. Хафед дивно глянув на Ніка.
  
  
  «Нам краще ладнати, сер. Вони не інший, коли ih змушують чекати, дияволиця. Дуже нетерплячі люди ».
  
  
  Коли Нік повернувся до своєї поні, він усміхнувся. «Я теж нетерплячий. За гарячу ванну, чисту постіль і можливість трохи поспати.
  
  
  Сміх Хафеда долинув до нього вітром. «Не розраховуй на це, сер. Ванна і ліжко в порядку, так. Сон, його сумніваюся, сподіваюся, ти відчуєш себе сильніше, сер. Сьогодні ввечері тобі знадобляться всі сили! Також і мені!"
  
  
  Вони знайшли грубі стайні, вирубані в скелі біля підніжжя сходів, і залишили там поні. Весь обслуговуючий персонал був літніми жінками в грубих одязі брудно-оранжевого кольору. Ih голови були поголені, і вони блищали від їдкого олії. Вони дивилися на двох чоловіків і базікали, як мавпи на якомусь дивному тибетському діалекті.
  
  
  
  Вони почали довгий підйом по кам'яних сходах. Високо над головою хтось дзвенів тарілками. Було вже зовсім темно, і сходи погано висвітлювалися масляними лампами, встановленими в нішах.
  
  
  Коли вони піднімалися, пояснив Хафед. «Велику частину важкої роботи роблять старі дияволиця. Молоді дияволиця весь час проводять в гарному стані і займаються любов'ю ».
  
  
  «Я думав, ти сказав, що чоловіків немає?»
  
  
  Хафед кинув у нього те, що Нік міг витлумачити тільки як жалісливий погляд. «Не завжди потрібні чоловіки», - уривчасто сказав посібник. «Іншими способами!»
  
  
  Нік зберіг дихання для підйому. Він зізнався, що це був дурний штопора. Наївно. Лесбіянство повинно було процвітати в такому місці. «Напевно, саме місце», - подумав він. Зрештою, ці жриці або дияволиця були послані сюди, тому що вони згрішили з чоловіками.
  
  
  N3 подумав, що тепер він може помітити деяку нетерпіння в манері Хафеда. Або це, або керівництва був в неймовірній формі - він досить бадьоро стрибав по крутих сходах. Нік кисло посміхнувся. Чому б і ні? Хафед не розчинної в себе даблама з духом дружини. Здавалося, він з нетерпінням чекав сьогоднішньої ночі в старому Ла Масери! Нік зітхнув і спробував піднятися. Судячи з жінок, яких він бачив досі тхір - Хафед міг ih роздобути.
  
  
  Ih вступ в Ла-Масери Дияволів було тріумфом, який відбувся в фарс. На вершині ih зустріла натовп жриць, які несуть смолоскипи і цимбали б'ють. Ih проводили через величезні ворота у внутрішній двір з утрамбованої землі. Жінки дивилися на них, хутори смолоскипами і хіхікали між собою. Деякі навколо них вказували і робили навідні руху тілом своїм, але ніхто навколо них не ризикнув наблизитися. Всі вони були одягнені в помаранчеві приховані і обтягуючі чоботи по якової шкури з загнутими догори пальцями. Ih голови були стрижені, але, тим не менш, Нік побачив середовищ них красунь. Однак в основному він зазначав запах, пронизливий двір і віддалені ущелини ламара. Запах тисячі жінок, що живуть у тісноті. Спочатку це його турбувало, але через кілька хвилина він знайшов це цілком прийнятним - суміш змащених маслом волосся, надушених тіл і натурального мускусу фемалы.
  
  
  Хафед і Нік були негайно розділені. Здавалося, Хафед знаходив це природним. Потім короткої бесіди з літньою жрицею, складеної, як борець сумо, мовою, яка, здавалося, складався з вересків і ворчаний, Хафед повернувся до Ніку. «Ви повинні піти з цією старою, сар. Вона говорить тільки на ih діалекті, тому ви не зможете з нею поговорити. Може, так і планувалося, я думаю. У будь-якому випадку вона подбає про тебе, і, можливо, пізніше тобі буде дозволено побачити Верховну жрицю - Дилу Лотті.
  
  
  "Дозволено, кравець!" Нік був терпким. «Я повинен побачити її - щиро зараз. Це чертовски не розважальна прогулянка, Хафед.
  
  
  Хафед нахилився, щоб прошепотіти. Навколо них спостерігали і перешіптувалися жінки в помаранчевих шатах.
  
  
  «Краще зроби так, як сказали», - пробурмотів Хафед. «Пам'ятаєш, її казав тобі, сар? Може бути небезпечним, якщо неправильно поводитися з ними. Вона Дияволиця і тут власний закон. Бачиш навколо великі жінки - з палицями і ножами? »
  
  
  Нік помітив ih, м'язистих жінок з червоними нарукавними нарукавниками, з кийками з шипами і довгими ножами, уткнутими в пояс. Він кивнув. "Так. Хто вони такі? Стражниці? »
  
  
  Хафед посміхнувся. «Начебто, сер. Дуже сильні. Іди й роби, як вони кажуть - ми не хочемо неприємностей. Думаю, Діла Лотті приїде до тебе, може бути, скоро, сьогодні ввечері! »
  
  
  Киллмастер пішов за товстої старої жрицею з довгим холодним коридором, освітленим масляними лампами. Нарешті вони увійшли в кімнату, де було дійсно тепло і кипів великий казан з водою. Тут було більше бабусь. Подолавши його первісне опір спритним умінням і балаканиною, вони вимили Ніка. Врешті-решт він розслабився і насолоджувався цим. Вони купали його інтимні частини без особливих зусиль, як якщо б він був шматком м'яса на гачку м'ясника, хоча одна я намагаюся стара лоскотала его і хіхікала, що змушувало інших сміятися. Нік подумав, що це, напевно, нелегко.
  
  
  Ему вдалося зберегти свою зброю, але тільки потім запеклої боротьби і тривалих сварок. Одна навколо старих жриць була відправлена на перевірку - імовірно, з самою Верховною жрицею - і повернулася з повідомленням, що зброю дозволено. Принаймні, вони відмовилися від спроб відняти ih у нього.
  
  
  На легшій стороні був трепет, з яким літні жриці дивилися на П'єра, на маленьку газову бомбу, яку він несс між нога в металевому балоні. Це викликало стільки ж насміхання! Вони дивилися на нього, і з величезною швидкістю крутили молитовні колеса. Голос і іноземний диявол з трьома кулями - і одіна навколо них металевий! N3 майже чув, як розійшлися чутки, і уявляв собі плітки, які пройдуть Ла Масери він вночі ...
  
  
  Тепер, хвилюючись, на ліжку, він розмірковував про гратчастої день. Був він бранцем, як він думав на початку, або двері були замкнені гратами, щоб не пускати молодих демонів? Він посміхнувся. Вони почули про его третьому яєчку, то вони могли б прийти щорічно, хоча б з цікавості.
  
  
  Він запалив ще одну сигарету від недопалка, тицьнувши недопалком про килимок вартістю в пару тисяч доларів. Попільничок не було. Він знову втупився на мавпу. Це був білий відблиск за мідними очима? Спостерігач? Нік позіхнув і щільніше стягнув помаранчевий халат навколо свого великого тіла. Він був грубим і колючим, але чистим. Одному Богу відомо, що вони зробили з його одягом. Все, що в нього залишилося, - це халат і пара чобіт по ячьей шкури і його зброю.
  
  
  Він збирався знову розібрати «Люгер» через брак дель, коли почув, як відчинилися двері. Він поспішно засунув пістолет під кришку. Якщо це була Діла Лотті, він не хотів би зустрічатися з нею з пістолетом у руці. Може порушити протокол або щось в цьому роді.
  
  
  Це була всього лише ще одна стара, яку він раніше не бачив. Вона вклонилася, захихотіла й простягнула йому велику миску з теплим молоком. Вона зробила питні рухів і сиділа в очікуванні. Щоб позбутися нах, Нік випив суміш. Тепле молоко комір, в яку було додано щось, чого він не міг розпізнати, одночасно терпке і солодке. Смак помірно приємний.
  
  
  Я намагаюся стара схвально посміхнулася, коли він допив молоко і простягнув гей чашку. Вона вдарила суху груди на свій розсуд серця і визначився з ему слова, які звучали невизначено, як «одужуй». Вона пішла, і Нік почув, як двері знову замикається.
  
  
  Майже відразу він відчув сонливість. Його охопила прекрасна тепла ейфорія. Его складати долар, що на останньому підйомі по сходах збиралося розірвати його груди, сповільнилося до нормального рівного ритму. N3 заплющив очі і поринув у чудове глибоке задоволення. Який би препарат ему нам давали, він виразно діяв. Вона диявольське домашнє засіб - може, йому варто спробувати роздобути рецепт і розлити по пляшках для продажу в Штатах. Це було краще за будь-шостий мартіні, які він коли-небудь пив.
  
  
  N3 поняття не мав, як довго він спав. Він не прокинувся миттєво, насторожений і готовий, як це зазвичай буває при его звичайному пробудженні. Замість цього він поволі приходив до тями в приємній подушці снів, лише усвідомлюючи, де він і хто він. Тепер у Ла-Масери було дуже тихо. Має бути вже пізно. Більшість масляних ламп згасло; решта кілька випромінювали слабкий жовтий святим, який судорожно вагався. Вугілля в жаровні світився похмурим червоним світлом.
  
  
  Мерехтливі лампи! Дивний. Раніше вони горіли чистим прямим полум'ям. Нік підвівся на ліжку, борючись зі сном, і глянув через кімнату на величезну статую мідної мавпи. Вона віддалялася від стіни, повільно погойдуючись на шарнірі. У кімнату увірвався легкий протяг, і масляні лампи знову замиготіли. N3 в паніці потягнувся до своєї зброї.
  
  
  Потім він розслабився. Вони всі були там - Люгер, стилет і П'єр газова бомба. Він не був беззахисним!
  
  
  Мідна мавпа все ще виходила з білої цегляної стіни. Коли вона була під прямим кутом до стогонами, вона остановилсась з невеликим клацанням. Нік потер очі, намагаючись позбавити ih від склепіння. Він все ще відчував себе одурманенным, але не заперечував проти цього. Він почував себе добре. Відмінно! Як ніби він був акуратно загорнутий в якийсь пуховий утеплювач, захищений від будь-якого впливу реальності. Він знав ще про одне - він був безмірно готовий до фізичної любові! І це, як казала ему якась частина його, розуму, ще не підведена до роботи, просто абсурд. Смішний. В цей момент часу і простору, він тільки починає те, що може бути найбільш ризикованою і небезпечною місією в його житті, що він повинен раптом стати шаленим жеребцем ...
  
  
  Він побачив її тоді. На тому місці, де колись була мідна мавпа, виднілася чорна довга лінія в цегельній стогнати, і тепер там сиділа постать. До Ніка доносився аромат брас. Ще більше абсурду. Це не рідкісний тибетська духи - він відразу це зрозумів. Шанель №5!
  
  
  Малюнок вийшла з чорних тіней в кімнату. Якщо б він не був під наркотиками, N3, ймовірно, вигукнув би. Як би воно було, він сприйняв привид спокійно - майже. Навіть ліки не може повністю позбавити від раптового відчуття ознобу і неприязнь, присутнього в кімнаті.
  
  
  Не говорити нам слова, постать увійшла в кімнату і зупинилася біля жаровні. Позаду нах мідна мавпа безшумно повернулася на місце. «Якийсь автоматичний противагу», - люто сказав собі Нік. Тепер він боровся з наркотиками iso усіх сил, намагаючись очистити свій розум. Це повинно бути Діла Лотті. Сама Верховна Жриця, з якою йому було наказано зв'язатися. Чому вона не зняла цю прокляту ухмыляющуюся маску!
  
  
  Маска диявола була досить огидною, щоб заморозити кров будь-якої людини. Очі перетворилися на жахливі червоні збиралися, ніс - в багряний гачок, рот в усмішці від жаху. Замість волосся змії спліталися. Це був кошмар!
  
  
  Киллмастер великою країною всю свою волю. Він недбало тицьнув рукою в бік ліжка. «Підійди і сядь. Її чекав тебе. Вибачте за відсутність стільців, але ви, здається, не хочете сісти. Ви, звичайно, знаєте, хто вона? І чому її тут? "
  
  
  По-маски для обличчя на нього дивилася пара вузьких темних очей. Раніше вона нічого не говорила.
  
  
  Вона був одягнений у традиційну помаранчеву мантію, але вона була навколо шовку, а не навколо грубого домотканого матеріалу, і омелою пояс на талії. Це показали досить будова її тіла, щоб Нік міг здогадатися, що воно чудово. На ногах були крихітні чобітки по якової шкури з срібними китицями на коротких пальцях. Навколо її шиї, нижче лінії маски, він побачив довгу мотузку навколо дерев'яних чоток.
  
  
  До цього моменту Нік знав, що веде програшну битву з наркотиком. Боже, це молоко повинно бути сильно їх начинено. Він iso усіх сил намагався тримати в полі зору дивну маску диявола. Побілені стіни то складалися, то кривилися, то шикувалися заново. І він все ще страждав, страждав від фізичних проявів любові. І це, смутний подумав він, нібито, точно не протокол. Якщо їй дозволю собі вийти з-під контролю, її зіпсую всю операцію.
  
  
  Він відмовився від простого і дурного зауваження. "Думаєш, ти впізнаєш мене?"
  
  
  Темні очі мерехтіли за маскою диявола. Вона не рухалася. Тепер вона зробила єдиний крок до йому. Її голос був м'яким, добре модульованим, вона говорила по-англійськи без фішка - хороший, граматично чистий англійська для людини, який старанно вивчав його, як початку другої мову. М'які тони, виходять з-за гротескною маски, знову потрясли Ніка Картера.
  
  
  «Я повинна бути дуже обережна, містер Картер. Як і повинно бути. Всього тиждень тому інший чоловік лежав він же ліжка і запевняв мене, що це містер Ніколас Картер. Він виглядав точнісінько як ти. Він говорив саме так, як ви говорите зараз.
  
  
  Нік підняв ноги сміття і накинув на себе помаранчеву мантію, борючись з томностью. Вільгельміна, «Люгер», затишно влаштувалася в своєї пластикової кобурі за поясом его short. Слава богу, старі баби залишили ему це.
  
  
  Нік сказав: «Цей інша людина - цей фальшивий Нік Картер? Ви говорите, він був таким же, як її? А тепер подумайте, міс ... е ... як мені вас називати?
  
  
  Невже теж за маскою мерехтіли темні очі? Він не міг бути впевнений. Тепер у запаху Chanel № 5 було щось знайоме й обнадійливе. Зрештою, це була всього лише жінка. І це був Нік Картер - справжній. Він міг впоратися з цим.
  
  
  «Кличте мене Діла Лотті», - сказала вона. "Це моє ім'я. І так - він дійсно був схожий на вас. За винятком, можливо,... дмухнув - Вона зробила крок до ліжка і подивилася на Ніка. «Можливо, його очі були трохи холодніше. Але це емоційне, суб'єктивне судження. Але він був досить схожий на тебе, щоб пройти будь-який, крім самого суворого випробування.
  
  
  «Він обдурив тебе? Ви подумали, що він справжній Нік Картер? В той час?"
  
  
  Маска диявола рухалася в запереченні. «Ні. Мене не обдурили. Її прикинулася, але знала, що делле він був китайським агентом, який видавав себе за вас, містер Картер. Розумієте, мене попередили.
  
  
  Нік возився з рештою сигаретами. "Ви не заперечуєте?"
  
  
  Малесенька рука кольору жовтого нарциса здалася з рясного рукави халата. Він махнув на знак згоди. Нік побачив, що її нігті довгі, вигнуті і забарвлені в криваво-червоний колір.
  
  
  Він закурив і знову поправив халат. Він був трохи більш непринужден, трохи менш схвильований тепер, коли вони взялися до справи, але бажання все ще переслідувало його.
  
  
  Він видихнув синій дим і сказав: «Ви знаєте, ми трохи не впевнені в цьому, в AX. Скажіть мені відкрито для протоколу - а як вас попередили? Цей агент, цей китайський обманщик, вбив нашого людини Пий Лінга в Кайтсе, тобто в центральному Тибеті. Між тут і там - багато гір. Як ти могла так швидко дізнатися про вбивство-Пий Лінга?
  
  
  Він побачив, як за маскою розширилися темні очі. Вона підійшла ще на крок, схрестивши руки на грудях. «Міцна, повна груди», - здогадався Нік. Повинен бути перев'язана зараз. Аромат Шанель був сильніше.
  
  
  - Ви говорите так, ніби не зовсім мені довіряєте, містер Картер. Був у його голосі натяк на глум?
  
  
  «Це не штопора довіри, Діла Лотті. Просто справа обережності. Її хочу знати, як це могло статися. Її хочу, її повинен знати про це якомога більше. Деяка дрібниця, щось, що ви не вважаєте важливим, може виявитися життєво важливою. Ви розумієте?"
  
  
  «Я розумію, містер Картер. Ви повинні вибачити мене - я новачок у подібних речах. Її верховна жриця, а не на око. Її погодилася працювати тільки на вас, на свій народ, тому що китайці в нашій країні, і я хочу, щоб вони пішли. Ненависть, містер Картер, або проповідь ненависті проти нашого віровчення, але її грішниця. Ненавиджу китайців! Вони свині. Собаки! »
  
  
  N3 відчув себе більш розслабленим. Наркотик все ще діяв на nen, але тепер він відчував, що його сильне бажання жінки, жінки згасає. Его, розум прояснялся; кімната, жінка в масці все знову стало ясно і чітко.
  
  
  До его деякого подиву, Діла Лотті підійшла до протилежній стороні ліжка й сів. «У першу чергу, - подумав він. Він повернувся до неї обличчям і усміхнувся. «Хіба тобі не було б зручніше, якби ти зняла цю річ - я маю на увазі, частина Хеллоуїна? Вона виглядає важкою.
  
  
  Маска хитнулася до нього, і він помітив пильний погляд темних очей. В її відповіді була дивна нота. «Я волію поки залишити її, містер Картер. Можливо - пізніше? Ви повинні знову поспати і випити ще ліки, а потім її і повернуся до вас.
  
  
  Тоді її зніму маску. Ти згоден?"
  
  
  Формальність зменшилася. Нік посміхнувся і закурив ще одну сигарету. «Я згоден, але я нічого не знаю про ліки. Покладені в останній ковток молока яків! І взагалі, що вона туди домоглася? Він крадькома глянув на свої тепер нерухомі стегна. «Це... е-е... У нього якісь дивні ефекти».
  
  
  Якщо Діла Лотті знала, що він мав на увазі, вона не подавала жодного знаку. І все ж її голос був теплішим і дружелюбніше, коли вона сказала: «Це корінь санга - різновид дикого гриба, що росте на вершинах гір. Дуже рідкісний. Ви повинні прийняти це, містер Картер. Її знаю. У мене самої була висотна хвороба. Корінь санги полегшує навантаження на ваше складати долар - в іншому випадку воно зношується в цьому розрідженому повітрі ».
  
  
  N3 подивився на маску диявола. «У нього є певні побічні ефекти», - сказав він з невинним виразом обличчя.
  
  
  На цей раз сумнівів не було - темні очі спалахували і мерехтіли. «Можливо», - визнає Діла Лотті. «І, можливо, побічні ефекти теж корисні. Але ми повинні повернутися до справи, містер Картер. Незабаром її повинна піти. Знаєш, у мене є свої обов'язки.
  
  
  Ніку було цікаво, що це за обов'язки потім опівночі в самотньому і обложеному штормом снігової хурделиці Ла Масери, але він не запитав. Він слухав, лише зрідка перебиваючи, щоб задати штопора.
  
  
  Тижнем раніше, за день до прибуття фальшивого Ніка Картера, гонець дістався до Ла-Масери. У нього був шматок паперу в пакунку, і через півгодини він помер від виснаження. Але він був шерпом, з неймовірними легенями, і він пройшов весь шлях навколо іншого ламара в Кайтсе. Повідомлення, яке він несс, було надряпано кров'ю - кров'ю вмираючої людини. Китайський агент зробив ще одну помилку - потім стрілянини в Пий Лінга він не перевірив, що лама мертвий.
  
  
  Нік запитав: «Ви все ще маєте це повідомлення?»
  
  
  Діла Лотті вийняла навколо широкого рукава грубий аркуш паперу і простягнула ему через ліжко. Ih пальці на мить зустрілися, і Нік відчув, ніби його вразило електричним струмом. Він підняв записку на рівень очей злегка тремтячими пальцями. Боже, він повинен бути обережний! Хвороба поверталася!
  
  
  Він нічого не міг зрозуміти з цієї замітки. Здавалося, що це дійсно було написано кров'ю вмираючою людиною - добре надряпані надряпані курячі сліди. У нього склалося враження, що її треба читати справа наліво. Він з спантеличеним виглядом повернув його Ділі Лотті. «Боюся, що тобі доведеться мені це прочитати».
  
  
  Він не бачив її посмішки за маскою диявола, але відчував її. «Це на мові урду», - пояснила вона. «Вища форма індійської - освічені священики іноді його використовують. Це не говорить про багато що - у нього не було часу. Просто він був убитий людиною, який видав себе за вас, містер Картер. Це - китайський агент. Він просить мене передати це вашим людям - AX, - і попереджає, що китайський агент, ймовірно, зупиниться тут по дорозі через перевал в Кашмірі. Він також пропонує, щоб її прикинулась незнающей і, як ви це говорите ...?
  
  
  «Підіграли ему».
  
  
  Її кивок був сумнівним. «Так... я вважаю, що-то в цьому роді. Її так і зробила. Свого часу прибув обманщик, в точності схожий на вас, містер Картер. Її ... еее ... підіграла. Він ставив багато запитань. Її теж. Я думаю, він довіряв мені - він не підозрював, що я знаю правду, - але я не думаю, що він сказав мені що-небудь важливе. Її також не сказала йому нічого, чого він ще не знав, чи міг би легко дізнатися. Причина була проста - її не знала нічого, що могло б його зацікавити. Як я вже говорила, її верховна жриця, а не шпигун або секретний агент. Моя роль повинна була бути другорядною, пасивною - її повинен був час від часу передавати інформацію, якщо вважаю її важливою. Голосування і все. Але Пий Лін помирав, і йому було не до кого звернутися - тому він послав гінця до мене ».
  
  
  «І ви відправили его повідомлення - це означає, що у вас є передавач тут, в Ла-Масери!»
  
  
  Маска диявола кивнула. Голос ee абсурдно неохоче. «Так, передавач є. Добре захований. Мене попередили ніколи не використовувати його, крім як у випадку серйозної небезпеки - навколо завжди є китайські патрулі, а у деяких з усього, у них є спеціальні машини - що б вони нас використовували для виявлення прихованих передавачів? »
  
  
  «Радиопеленгационная апаратура», - сказав Нік. «Так, b - вони б були. Але, схоже, тобі це зійшло з рук, Діла Лотті. У вас не було китайських солдатів? "
  
  
  "Ще немає. Її, сподіваюся, що ніколи про них не впізнаю. Її І буду рада, коли все це закінчиться - її погано підготовлена для цієї роботи. Його жінка і боюся! »
  
  
  «Поки у тебе все добре», - сказав агов N3. «Відмінно, ми б пропали без тебе, Діла Лотті. Дійсно справи в безладді. Ми б нічого не дізналися про це фальшивому агента, якщо б не ви - принаймні, до тих тхора, поки він не завдав серйозної шкоди. А поки її не занадто далеко від нього ".
  
  
  «Він поїхав чотири дні тому».
  
  
  «Через перевал в Кашмір?»
  
  
  Вона кивнула. "Так. У нього був провід, поні і п'ять чи шість чоловік. Вони не залишилися тут, у Ла-Масери - погода тоді була гарна, і вони розбили табір в ущелині. Думаю, це були китайські солдати без форми. Але це тільки припущення - він тримав ih при собі.
  
  
  
  Вони навіть не мали нічого спільного з моїми дівчатами, що дуже незвично для солдатів ». Діла Лотті дозволив собі найменший смішок. Ніку також здалося, що він вловив у її голосі нотку лукавства, але проігнорував початок - якщо це так - і рішуче продовжив займатися своєю справою.
  
  
  Він протер очі; він знову відчував себе сонним. Потім він сказав: «Значить, ти йому нічого не сказала, - не могла. Але що він тобі сказав? Її повинен це знати.
  
  
  "Трохи. Тільки те, що він збирався звідси в Карачі з секретною місією. Він, для estestvenno, не сказав, що це було. Її зробила вигляд, що вірю ему, і не задає занадто багато питань - я боялася, що він мене запідозрить, і готель не приєднуватися до Пий Ліну ».
  
  
  Карачі! Пакистан! N3 тепер згадав слова Хоука. Китайські червоні можуть спробувати доторкнутися до індо-пакистанському пирога. Тримати каструлю з киплячою. Здавалося, що Хоук вгадав правильно. Якщо, звичайно, це не було навмисним прийомом, вивертом, щоб відвернути Ніка від дороги, в той час як даний справа завершиться десь ще.
  
  
  Чомусь він так і не подумав. За загальним визнанням, в той момент він не дуже ясно мислив, хоча він був під наркотиками, але він був згоден з Хоуком, що частина цієї справи, принаймні, була пасткою, щоб привернути його смертельну дистанцію. Якщо б це було правдою, фальшивий агент, залишив би після явний. Інша справа, що агент і його боси в Пекіні не очікували, що ih улов буде виявлена так скоро. Вони б знали, що апарат ЦРУ і AX в Тибеті був грубим і примітивним на даному етапі. Повинно бути, вони трохи грали в азартні ігри, в залежності від успіхів, і це їм не вдалося.
  
  
  Вголос Нік сказав: «Я відстав від нього всього на чотири дні. Її дістану його. Спасибі тобі, Діла Лотті ».
  
  
  Вона встала і підійшла до ліжка, щоб стати поруч з ним. Її тендітна рука з червоним кінчиком дотяглася до его, і затрималася на мить. Ee шкіра була прохолодною.
  
  
  «Я сподіваюся на це, містер Картер. Тепер його повинен я йти. І ти ... ти повинен знову прийняти ліки і зберігати спокій.
  
  
  Нік виявив, що чіпляється за її руку. «Ти сказала, що повернешся, Діла Лотті. І ти не можеш перестати називати мене містером Картером? Нік буде краще - більш дружелюбним.
  
  
  Довгі темні очі дивилися на нього крізь прорізи в масці диявола. «Я тримаю своє слово - Ник. Її повернуся. Наприклад, через годину. Але тільки якщо ви слухняні і приймете ліки - ви ніколи не знайдете цього китайського диявола, якщо захворієте ».
  
  
  Нік усміхнувся і відпустив її руку. «Добре, її прийму його. Але попереджаю - твоє зілля може бути смертельно небезпечно. Тобі може бути шкода, що ти змусила мене его випити! "
  
  
  Тепер вона була біля отвору в стогони. Вона повернулася, і він знову відчув посмішку під маскою. «Я не пошкодую», - м'яко сказала вона. «Я знаю про корені санги. І ти не повинен забувати, Нік, що якщо верховна жриця, то я теж жінка. Її повернуся до тебе ».
  
  
  Коли вона зникла в стогін, Нік сказав: «Як щодо мого дроти, Хафед? Сподіваюся, ви добре про nen дбаєте.
  
  
  Вона розсміялася, і звук був схожий на срібні дзвіночки в кімнаті, тонкий, але резонансний.
  
  
  - Я погано піклуюся про твоє провіднику, Нік, але мої жриці піклуються. Їй не забороняю - вони теж жінки. Молоді жінки. Вони розіграли жеребкування, і було десять щасливиць ».
  
  
  Вона зникла. Почувся тихий скрип машин, і мідна мавпа почала повертатися на місце.
  
  
  N3 жим лежачи на ліжко і шталь розглядати стелю. Десять щасливих переможниць! Про, Боже! Він сподівався, що Хафед у формі.
  
  
  Через кілька хвилина до нього підійшла стара з ще одним великим кухлем ячьего молока. Нік без заперечень випив. Можеш підіграти, пройти весь маршрут. Тепер він знав, що цей корінь санги, чим би він нам був, теж був еротичним наркотиком. Афродизіак. Ймовірно, вони нагодували Хафеда ніж-з того ж. Не дивно, що дівчата шикувалися в чергу.
  
  
  Він досліджував свою професійну совість - єдине, про що він турбувався - і знайшов її ясною. На даний момент він зробив все, що міг. Він встановив контакт. Він знав, що треба було знати. Навіть Яструб не очікував, що він проб'ється через перевал Каракорумом в заметіль.
  
  
  «Так що включити музику і танцюючих дівчат», - сказав собі N3, розслабляючись і спостерігаючи, як я намагаюся жриця кладе ще вугілля в жаровню. Йому нічого було втрачати, окрім своєї чесноти, і це було більш ніж трохи пошарпане. Так, здавалося, попереду ще ціла ніч. Він нас на секунду не сумнівався, що Діла Лотті повернеться - обіцянку було в її голосі.
  
  
  У його мозку залишився один крихітний свербіж. Вона не показала йому ніяких документів і не запитала нічого у нього. Звичайно, не можна було очікувати, що вона дізнається про Золотом числі, але все ж ...
  
  
  Він відкинув цю думку. Діла Лотті була новачком, любителькою і потрапила в екстрену ситуацію. Не турбуйтеся про це. У будь-якому випадку у нього було своє зброю, і його кмітливість -
  
  
  Або у нього вистачило розуму? Він виявив, що сміється і качається з ліжка. Я намагаюся жриця подивилася на нього, лагідно посміхнулася і вийшла, знову замкнувши его.
  
  
  Нік почув звук високої ноти.
  
  
  Його власний сміх. Якщо б тільки Хоук міг бачити його зараз! Напевно, ему прочитають лекцію про мораль і проступок! Нік знову вибухнув сміхом. Його мета була пір'яний подушкою, що плаває на плечах. Кімната була м'якою, ворсистої, теплою і затишною і яке діло до нього навколишнього відкритий басейн?
  
  
  «Я міг би просто вирішити залишитися тут назавжди», - сказав він кімнаті. "Ніколи не залишайте! Тисяча спраглих чоловіків жінок! » Опудало! Він і старий Хафед могли б отримати кайф на все життя!
  
  
  Йому прийшло в голову, що він поняття не має, як виглядає Діла Лотті. Йому було наплювати. Це була жінка, м'яка, вигнута і ароматна. Може, це все-таки не маска - може, це її справжнє обличчя! Ему все одно було все одно. Чоловік міг би з часом навчитися любити таке обличчя - і те, що він відчував зараз, не займе багато часу!
  
  
  Нік Картер заткнув рот по одній подушок, щоб придушити сміх. Йому було так добре - добре - добре ...
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  Солодка смерть
  
  
  Нік задрімав, але відразу ж прокинувся, коли почув, як мідна мавпа гойднулася на своїй осі. Він різко сель на ліжку, смутний розуміючи, що з ним відбувається - і не піклуючись про це, нам про якісь наслідки. У nen кипіла хіть.
  
  
  В кімнаті мерехтіла веб-масляна лампа. Жаровня світилася великим червоним оком. Діла Лотті увійшла в кімнату, і мавпа зі скрипом зачинилися за нею. Вона підійшла до ліжка на кілька футів і зупинилася. Нічого не кажучи, вони дивилися одне на одного.
  
  
  Навіть без маски диявола вона була високою. Вона доходила майже до його підборіддя. На ній було єдине, схоже на сарі, сукня з напівпрозорого нефритового шовку. Під ним її шкіра, добре промаслена і ароматна, блищала мерехтінням старої слонової кістки. Ніжний блідо-жовтий. Її волосся представляли собою блискучу масу чорного шовку, високо підняту і утримувану бурштиновими гребенями. Її рот був маленьким, вологим розчавленим бутоном троянди, і коли вона нарешті заговорила, її зуби блиснули в напівтемряві.
  
  
  «Я тобі подобаюся, Нік?» В її тоні була усмішку.
  
  
  "Я тебе люблю!" - сказав Нік Картер. "Ідіть сюди".
  
  
  "Ще немає. Не підганяй мене." Її усмішка була млявою. «З коханням не поспішаєш - з нею затримуєшся і насолоджується більше».
  
  
  Бажання нахлинуло на Ніка. Така стрімкість могла все зіпсувати, але він не міг контролювати себе! Він повинен був мати сл. В даний час! У цю хвилину в цю секунду! Він схопився з ліжка, скинув халат і вислизнув з шорт.
  
  
  Його легені боліли від зусиль говорити. - Іди сюди, - знову прохрипів він. "Сич бога!"
  
  
  Діла Лотті ахнула, побачивши його. Її червоний рот утворив круглу букву «О» з прапора дозволу на виконання. Вона засміялася: «Ти був прав, Нік, дорогий. У кореня санги є побічні ефекти! »
  
  
  Нік зробив крок до неї. У nen спалахнула лють. Якого чорта - якщо ця блідо-жовта сучка виявиться дражливою потім всієї его наростаючій, то він її задушив! Так що він допоможе ему!
  
  
  Діла Лотті вказала на нього довгим червоним нігтем. «Сядь на ліжко», - тихо наказала вона. Нік виявив, що слухається. Здавалося правильним, що він повинен гей підкорятися. Без питань. Його гнів за мить до цього згас і зник.
  
  
  N3 сидів голий на ліжку і дивився на нах. Діла Лотті повільно підійшла до нього. Він вперше помітив, що на ній були червоні балетні тапочки на високому каблуці. На даний момент вони не здаються непоєднуваними.
  
  
  Вона зупинилася всього в дванадцяти дюймах від нього. Він міг бачити сяючий вогонь величезного сапфіра, прикріплений до її пупка, що сяє крізь її прозоре плаття, як вабить око. Ee життя був плоским і підтягнутим, колір насиченого кремового кольору. Коли він нахилився, щоб поцілувати її, це було прохолодно і оксамитово.
  
  
  Діла Лотті але руки йому на плечі і обережно штовхнула його. Вона поцілувала його в частці гарячими вологими губами, потім трохи відсторонилася. Вона підняла руки, і шведів впала, слизька піна обмила її довгі бездоганні ноги. N3 з трепетом подивився на нах. Кожен пульс его тіла вимагав сл. Нарешті це було досконалістю в жінці! Максимум - плюс! Те, про що завжди мріяв і до чого прагнув кожен чоловік! На мить його охопили сумніви і страх - вона не справжня! Він бачив її уві сні - під дією препарату він тільки її бачив!
  
  
  Діла Лотті обхопила руками груди і нахилилася до нього, простягаючи ці соковиті дині для його ласки. "Поцілунок!"
  
  
  Нік Картер послухався. Це був не сон. Ee грудях були теплими, прохолодними, пружними і м'якими. Маленькі завзяті соски були сильно нафарбовані. Вони були ароматні запахом, який проникав у його ніздрі, коли він цілував і обмивав ih своєю мовою. Він зауважив, майже неусвідомлено, що вона намалювала золоті спіралі навколо кожної грудей. Це не виглядало особливо дивним. Нічого дивного тепер не було - все було бездоганно, все в порядку і так, як повинно бути.
  
  
  Діла Лотті сиділа, широко розставивши прекрасні ноги, мета і плечі були відведені назад, а плоский таз висунутий вперед. Вона проводила пальцями по гладким волоссям Ніка. Вона рухала тазом хвилеподібними круговими рухами. Вона вирішила жадібно обшукувати його пальці. Вона застогнала і підійшла до нього, корчачись і звиваючись, коли його руки вишукували кожну таємницю.
  
  
  
  Раптом, з захеканим вигуком, вона впала йому на ліжко. Ee довгі ноги стиснули його лещатами навколо оксамитової плоті, і він був безсилий задовольнити своє несамовите бажання, послабити жахливе червоне напруження, яке розривало його на шматки. Коли Нік почав лаятися, гірко протестуючи, вона закрила йому рота своїм.
  
  
  Її рот був жадібним, навіть жорстоким. Він засмоктав його, і її мову зійшов з розуму, ще більше розігнавши його бажання. Вона поцілувала його з вампірським завзяттям, і її тендітні маленькі ручки грали з ним. Це було нестерпно! Нік потягнувся до неї. Вистачить цієї чортової нісенітниці!
  
  
  Діла Лотті виявилася для нього дуже швидкою. Як привид, ee слизька, змащена маслом плоть вислизнула через його рук. Вона застосовується великий палець до його губ. «Лежати спокійно», - наказала вона. «Лежати тихо і слухай, мій коханець. Її бажаю тебе так само сильно, як ти бажаєш мене, - але цього не може бути! Її верховна жриця - її дала обітницю цноти! »
  
  
  «Саме час подумати про це!»
  
  
  Вона знову торкнулася його губ пальцем. «Я сказала мовчати! Її скажу. Їй поясню, - і ти не пошкодуєш, мій Нік. Тільки наберіться терпіння. Є й інші способи доставити величезне задоволення. Ти повинен пам'ятати, де ти, мій дорогий. Це не Сполучені Штати, де все, навіть кохання, робиться у великому поспіху. Це Тибет, а ми дуже близько до Індії - ви ніколи не чули про Камасутрі? »
  
  
  N3 пробивався через наркотичного туману досить довго, щоб сказати, що він дійсно чув про Камасутри, що він читав її, і він був проклятий, якщо в даний момент він цікавився індуїстської еротичної літературою!
  
  
  Її мова перетворився в солодку цівку меду в роті, і вона шепотіла: «Kamasutra згадує альтернативи, Нік. Іншими способами. Отже, ви бачите, я не збираюся вас розчаровувати - так що тепер заспокойтеся, наберіться терпіння і ходімо зі мною в запашний сад. Закрий очі, моя дорога, і не думай. Не намагайтеся зрозуміти, чому їй займаюся тільки насолоджуйтеся. Її відвезу тебе в рай! »
  
  
  Нік Картер втупився у стелю. Здавалося, він рухався в слабкому світлі єдиною масляної лампи. Діла Лотті залишила його на мить - він почув слабке ковзання її босих нога, - і запах ладану почав поширюватися по кімнаті. Вона кинула його в жаровню. Речовина мала приємну гостроту палаючого дерева, тільки ценымногие легше і солодше, і з ледь помітним запахом плоті.
  
  
  «Дихай глибоко», - прошепотіла жінка. «Дихай глибоко - це допоможе вам отримати задоволення».
  
  
  Нік послухався. Якимось чином він знав, що тепер завжди буде підкорятися ей. Діла Лотті була верховною жрицею - его жрицею! Він завжди буде гей підкорятися. Він повинен! В обмін на слухняність вона приведе його в запашний сад і доставить ему такі задоволення! Він подумав, що все дійсно було досить вирізане і висушити. Доля! Карма! Нарешті він виконав своє призначення - навіщо ще він проробив стільки важких миль в це місце, щоб зробити, щоб зробити що? Він зовсім забув.
  
  
  Діла Лотті влаштувалася в его нога. Він відчував ee стрункі сідниці на своїх ступнях, відчував, як її тонкі пальці ковзали по його стегнах. Все вище і вище - вмілі пальці, терплячі і викликають. Нік відчув, що починає трохи тремтіти.
  
  
  Це була війна між его чуттєвим істотою, яка тепер так вишукано порушується, і його інтелектом. І інстинкт его. Малюсінький бронзових гонгів був десь у глибині його мозку, попереджаючи его. Проти чого? Він не знав, і, майже до небезпеки, йому було все одно.
  
  
  Він почав відчувати дивну ніжність, змішану з незрозумілою ворожнечею, до цієї жінки, яка займається его спустошувала. А поки що, подумав він, як нас жорстко, ми коханці! Це був спійманий момент часу, коли все інше було забуто, і в світі залишилося тільки двоє. Звичайно, це був наркотик. Препарат, що діє на знищення волі та інтелекту Киллмастера, який був шедевром середовищ агентів, який був настільки близький до досконалості в розумі, тілі і волейбол, як секретний агент, може бути, і раніше залишатися людиною.
  
  
  А Киллмастер був дуже, дуже людяним.
  
  
  Він також відчував, що, принаймні, на даний момент, він програє цю битву. Можливо, на цей раз він взяв на себе більше, ніж міг. Наркотик був настільки сильним, а в даний момент він був настільки слабким. І все ж він повинен якимось чином зберегти розум навіть у цьому солодкому випробування, через яке вона тепер его піддавала. Тоді він вперше почув її стогін і відчув, що вона поділяє його почуття пристрасті.
  
  
  Він не міг поворухнутися. Не міг говорити. На даний момент він був плавучим островом спокою без всяких бажань. Він був один у всесвіті. Він був нічим. Не існує. Він нарешті досяг індуїстської мети досконалості - Нірвани. Ніщо!
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  Грубе пробудження
  
  
  Коли N3 прокинувся кілька годин потому, він був один. Всі масляні лампи були залиті, і кімната горіла жовтувато-коричневим світлом. Деякий час він лежав, намагаючись боротися з наркотиком, намагаючись прояснити в своєму розумі, хто він, де і чому. Це було марно.
  
  
  Він думав тільки про одне - про жінок! Діла Лотті, якщо можна - якщо не його жінка.
  
  
  Нік гадки не мав часу - Він не уявляв, як довго він пробув у Ла-Масери. Це могли бути хвилини, години, дні, місяці, роки - це не мало значення. Поруч з ліжком сиділа чашки знайомого комір з молоком, і він випив її, щоб вгамувати нестерпну спрагу - я знаю, що це наркотик, і йому було начхати. Він крокував вздовж стін кімнати, такий же голий, як у день свого народження. Препарат его підбурював. Він повинен отримати полегшення.
  
  
  Незабаром воно прийшло. Півгодини тому я намагаюся стара ввела трьох хихикающих молодих жриць. Вони були вимиті, надушены і досить гарні по-монгольськи - і так ж бажане полегшення, як і він. Вони не втрачали часу дарма. Вони оточили Ніка і поклали його ліжко під густими коричневими кінцівками і пружними молодими грудьми. Вони не говорили нам слова по-англійськи, а чоловік по всьому AX не знав тибетського, монгольської або якого-небудь іншого. Це не мало значення. Четверо навколо них винайшли свій власний мову, lingua franca, навколо сміху і насміхання.
  
  
  Коли Нік звернув увагу, що він, зрештою, зробив навіть з наркотиком у nen, молодша за жриць - гей, було не більше шістнадцяти - дістала навколо своєї кишені приховані одну навколо знаменитих срібних пряжок, з хихиканням, проінструктував Ніка по правильному використанню. Це буквально зробило з нього нову людину! Пізніше він був помазаний дивним червоним порошком, добре втертым, що привело його в нове божевілля. Молоді, ізольовані, замкнені в пустелі, ці дияволиця, здавалося, знали всі хитрощі любові. Оргії, хоча Нік думали і далі такою, тривала кілька годин. Не було їжі і пиття, і ніхто ih не турбував. Іноді дві маленькі жриці залишали Ніка наодинці з третьою, поки вони займалися любов'ю разом, все в одній сміття.
  
  
  Ніку Картеру все це не здалося дивним. Він знав, що був під наркотиками, визнали це. Ему це дуже сподобалося! Він хотів цього! Чудова річ - корінь санги. Він ніколи не міг насититися цим! Він був народження згори - він був вільний, і гойдався на вершині світу, давно минув Дев'яте Хмара і наближався до Хмари Дев'яносто дев'ятого!
  
  
  N3 так і не відомо, коли Дияволиця залишили його. В одну мить вони напружувалися на ліжку разом з ним - в наступний момент він був один, прокидаючись в заціпенінні і озираючись по сторонах. Ему стало холодно, і нерви в нього підскочили. Біля ліжка сиділа чашку з молоком комір, і він потягнувся за нею, коли мідна мавпа почала розчинятися.
  
  
  Нік підніс чашку до губ і зібрався пити. Він посміхнувся темною довгастою, стогін у стогін. «Діла Лотті! Її думав, ти ніколи не повернешся. Її-"
  
  
  Хафед швидко увійшов у кімнату. Перш ніж Нік зміг зупинити його, він схопив чашку і вилив на підлогу молоко комір. «Краще не пити більше, сар. Думаю, ти вже багато вживав цього допінгу. Дуже погано. Виручка - ми швидко виходимо навколо цього місця. Тут велика небезпека! »
  
  
  Нік сидів на ліжку голий, чухаючи щетину на обличчя і посміхаючись провіднику. Хафед був хорошим Джо, відмінним хлопцем, але він ставав трохи вище себе. Він не повинен був виливати це молоко. Тепер йому доведеться попросити стару бабу принести ему...
  
  
  Хафед простягнув ему невеликий пухирець з жовтою маслянистою рідиною. «Випий, будь ласка. Думаю, це те, що ви називаєте протиотрутою. Вб'є препарату. - Пий швидко, будь ласка. У нас мало часу, сер. Забирайся звідси, хабба - я думаю, китайські солдати прийшли. Вони зараз будуть тут, якщо не вважати шторму.
  
  
  Нік Картер, похитуючись, випростався. Щоб доставити задоволення старому доброму Хафеду, він випив вміст пухирця, і його почало рвати - речовина пахло сечею і, ймовірно, мало такий же смак.
  
  
  "Уххх!" Він витер рот рукою. «Що це, кравець візьми?»
  
  
  Хафед коротко посміхнувся: «Здоровенний, ссать, сер. І інші речі. Тепер ти можеш ходити, так? Ти підеш зі мною, хабба? Її показую вам важливі речі ».
  
  
  "Ходити? Звичайно, її можу ходити. Як ти думаєш, її... Нік зробив кілька кроків і захитався, ледве не впавши. Кравець! Він був слабкий, як кошеня.
  
  
  На смагляве обличчя Хафеда на мить відбилося сум'яття. «Я цього боявся, - сказав він Ніку. «Корінь санги зробив це - дуже погано, якщо у тебе занадто багато. І ти вже захворів - ніколи не приймай сангу ».
  
  
  N3 звалився на ліжко з ідіотською посмішкою. «Це те, що говорила мені моя свята я намагаюся мати, Хафед. «Ніколи не приймайте сангу», - сказала вона. Тисячу раз вона сказала: «Тримайся подалі від цього кореня санги, хлопчик!»
  
  
  Хафед насупився. «Не смішно, сар! Прибувають китайські солдати, мені швидко відрубують голову номер один. Може не ти, а я. Ви дуже намагаєтеся ходити, а?
  
  
  Нік повалився на ліжко, сміючись. Раптово все стало неймовірно смішно. «До біса ходьбу, Хафед! Її більше ніколи не піду! Її більше нічого не збираюся робити, крім як залишатися у цій сміття і чинити перелюб! Голосувати і все, друже! Її залишуся тут і відпочину від своєї дурної життя! Не хочеш приєднатися до мене, старий приятель?
  
  
  Хафед ввів його в низку прокльонів, варьировавшихся від китайського до англійської, тибетського та індійської. «Проклятий сучий син», - сказав він нарешті. «Може, мені варто втекти і кинути тебе, сер, але я цього не зроблю. Ти хороша людина. "
  
  
  Нік Картер обхопив голову руками і почав тихенько плакати.
  
  
  
  «Ти теж хороша людина, Хафед», - ридав він. «Справжній приятель. Її люблю тебе!"
  
  
  Хафед підійшов до особливих агенту АХ і сильно вдарив його по обличчю. «Мені дуже шкода, сер. Але назавжди щось робити! Не так багато часу! »
  
  
  N3, який міг однією рукою зламати людину на шматки, продовжував плакати. Зрештою, Хафед не був другом - Хафед вторгся в его ароматний сад! Хафед руйнував свій Рай! Смутний, коли протиотруту почало діяти, Нік побачив у Хафеде емісара жорстокого світу реальності. Нагадати ему, Нік, про таких важких справах, як робота, населений пункт росії, борг! Він ненавидів Хафеда! Він уб'є заважає маленьку сучку ...
  
  
  Протиотрута вразило його кишку молотком! Він скотився з ліжка і почав вивергати. О, мій бог, - брехня було боляче! Протягом десяти му він лежав у власній блювоті, не в силах підняти голову, його рвало, і вивергало, і він щиро хотів смерті.
  
  
  Нарешті він зміг піднятися на ноги і надягти грубу мантію. Він без прапора дозволу на виконання виявив, що його зброя пропало. Всі вони пропали - Вільгельміна, Гюго, П'єр!
  
  
  Нік сель на ліжко і потер мочку. Його очі були вогняними ямами, а в черепі підстрибувала ковадло. Він збентежено подивився на Хафеда. «Вибачте, напевно, був відсутній якийсь час. Котра зараз година? Який день? А про китайських солдатів ти щось казала?
  
  
  Хафед смикнув його за рукав. «Іди зараз же. Зроби швидко! Її покажу тобі, що знайшов - тоді поговоримо.
  
  
  Нік пішов за Хафедом через стіну для мідної мавпою. Коридор був вузьким, високим і напрочуд теплим. Він неухильно вів вниз. Масляні лампи в залізних бра вказували їм шлях.
  
  
  «Я сплю з багатьма демоницами», - пояснив Хафед по дорозі. «Деякі кажуть, деякі ні. Говорять багато. Потім того, як вона зняла - тепер спати. Вона бере корінь санги, а її немає. Мені не потрібен рут. Поки вона спить, я думаю, що вона каже - відбувається якийсь дуже цікава справа. Гарний час для пошуків - так що я дивлюся. Розумієте, тепер все дияволиця в молитвах і медитації. Її знаходжу це місце ».
  
  
  «Молодець», - пробурчав Нік. Він здавався похмурим, і відразу ж пошкодував про це. Цей вірний маленький хлопець витягнув його через пекло! У всякому разі, намагався. Вони ще не вийшли з гри! N3 тепер швидко повертався, і жахливість його промаху росла над ним. Звичайно, він був страшенно хворий, але це не було виправданням. Не в чоловікові - агента АХ. Він ненадовго вилаяв себе, потім його щелепу взяла знайомий виступ, і він знову почав командувати. Те, що було зроблено, не обговорювалося. Тепер він повинен врятувати те, що міг забути облад всім, крім майбутнього і місії.
  
  
  Вони звернули в коридор, і підійшли до залізниці день. Вона була наполовину відкрита. Хафед вказав на двері. «Там, сар. Найбільш цікаво."
  
  
  Це була невеличка кімната, добре освітлена масляними лампами. Був стілець і стільці. На столі лежала зброя Ніка. Він оглянув ih. Вони здавалися цілими, в робочому стані. Перевіряючи «Люгер», Хафед сказав: «Може, ти заглянеш в ті двері, сер. Діти найцікавіше ». Він вказав на ще одну залізну двері в далекій стогони маленької кімнати. Нік підійшов до неї і відкрив її. Миттєво огидний запах плоті, що розкладається вдарив його его в ніздрях.
  
  
  N3 зробив крок назад, скривившись. Він бачив дуже багато смерті, щоб вона вселяла ему якісь страхи, але це було всупереч! Через плече він сказав: «Хто вона?»
  
  
  Голос Хафеда в маленькій кімнаті був м'яким. «Я думаю, може бути, справжня Діла Лотті, сер».
  
  
  Відкрита двері відкривала простір не більше туалету. K стогін був прикутий скелет жінки. Шкіряні шматки плоті все ще чіплялися за крихкі кістки, а її волосся були білими. Очі згнили, більша частина носа і плоть навколо rta відпали, оголивши довгі жовті зуби, скріплені вічною усмішкою. Нік закрив двері, згадуючи юнацьке досконалість тіла Дайлы Лотті. Діла Лотті? Але Хафед тільки що сказав:
  
  
  Нік скинув халат і почав закріплювати замшеві піхви на правому передпліччі. Його обличчя було твердим, жорстким під щетиною. «Скажи мені», - наказав він Хафеду. «Що ти думаєш ї всьому цьому - що змушує тебе думати, - він кивнув у бік туалету, - що це справжня Діла Лотті?»
  
  
  Хафед сів спиною до відкритої день, ведуть у коридор. Він досталь убивчо виглядає ніж і почав гострити їх мозолистую долоню.
  
  
  «Я багато чув, коли займався любов'ю з дьяволицами», - пояснив він. «Я вже говорив це. Остання у мене є, вона зараз спить, ненавидить Дилу Лотті. Багато про неї говорити. Але вона говорить про старенькій! »
  
  
  Хафед вказав на шафу. «Я намагаюся! І все, що говорять дияволиця, давно не бачили Дилу Лотті - вона дуже хвора і живе в своїх кімнатах. Зараз управляє інша дияволиця - ім'я Ян Квэй! Думаю, це китайське ім'я. Її питаю - знайди, що настоятелька номер два наполовину китаєць. Тут ненадовго. Мій дияволиця каже, що справжня Діла Лотті сильно хворіє, як тільки приходить Ян Квэй - вони ніколи її більше не бачити. Залишайтеся на місці. Ян Квэй все приготує страви, піклується про стару ».
  
  
  Хафед устромив ножа в підлогу
  
  
  . "Бачиш, сар?"
  
  
  "Я бачу." Особа N3 було похмурим. Яким же він був наркоманом - у чому, ніж він думав. Ян Квэй видавала себе за справжню Дайлу Лотті. Це було досить просто. Він був незнайомцем, який слідував дуже незначною наводкою, і він був ізольований. Він не говорив по-тибетська, не мав засобів спілкування з іншими дьяволицами, навіть якщо б їм дозволили говорити з ним.
  
  
  Нік вказав на двері, яка займається приховувала мертву бабу. «Отруїла її, а? Як би воно нам було, послабила її, а потім привів її сюди і прикував до смерті. Красива дівчина!"
  
  
  «Китайці», - сказав Хафед. Як ніби це все пояснило.
  
  
  Нік, вже озброєний, знову натягнув помаранчевий одяг. Він повинен знайти свій одяг. І вирушай до біса по-Ла-Мазери Дьяволиц, - але не раніше, ніж він ще трохи поговорив з фальшивою Ділой Лотті!
  
  
  «Ми повинні забрати її», - сказав він Хафеду. «Взяти її і застав говорити! Отже, почнемо-"
  
  
  Ревматизму Хафеда помер у тихому шипении. Нік повернувся до дня. Діла Лотті, або Ян Квей, наставляла на них невеликий автоматичний пістолет.
  
  
  «Підніміть руки вгору», - сказала вона на своєму плавний, м'який, занадто ідеальному англійською. «Обережно, Нік. Я не хочу вбивати тебе зараз. Потім всіх турбот, на які її пішла - залишити тебе для моїх друзів. Вони скоро будуть тут, щоб забрати тебе, агент АХ! "
  
  
  Нік підняв руки. Почекайте і подивіться, що вийшло. У нього було трохи часу, і він був занадто далеко, щоб схопити її пістолет. Він глянув на Хафеда. Керівництво все ще сидів на підлозі, його ніж стирчав в підлозі перед ним. Він підняв руки.
  
  
  Дівчина також глянула на Хафеда. Її червоні губи скривилися в рычании. «Тобі, тварина, дуже пощастило! Я не проти вбити тебе, так що будь обережний. Її б воліла, щоб солдати вам відрубали голову, наприклад, в громадських місцях, але її не заперечую вбити вас. Так що тримайте руки високо! Нічого не пробуй! »
  
  
  Хафед покірно кивнув. Він тримав руки високо. «Так, верховна жриця. Їй підкоряюся. Її, зроблю все, що завгодно! Тільки не вб'єте мене! Будь ласка, не вбивай мене!" Голос Хафеда перетворився на жалюгідне ниття. Він плюнув у бік Ніка. «Я допомагала іноземної дияволу тільки тому, що він добре платить, верховна жриця. Їй був би дуже радий замість цього попрацювати на вас. Тільки дай мені шанс! Її багато знаю про особистих справах цього дурня! "Хафед корчився і вовтузився на брудній підлозі.
  
  
  Ян Квей презирливо поглянула на дроті. «Ти черепаха!» - огризнулася вона. - І ще нерозумна Черепаха. Думаєш, зможеш обдурити мене такими ідіотською балаканиною? Її знаю, що ви працювали на американців, ЦРУ. Але ти більше не будеш працювати на них. А тепер тихіше, Черепаха! » Вона звернула увагу на Ніка.
  
  
  «Вони будуть дуже задоволені мною в Пекіні», - сказала вона ему. І дуже рада тебе бачити - вони поставлять тобі багато питань, Нік. Все, на що ви відповісте - вчасно! »
  
  
  «Може бути», - тихо сказав N3. «Вони дійсно говорять, що нам одна людина не може довго терпіти тортури. І таблеток ціаніду у мене теж немає.
  
  
  Дівчина подивилася на нього зі злою посмішкою на губах, навколо бутонів троянди. «Я думав, що нема. Її обшукала тебе, поки ти спав, але не знайшла. Ти великий, хоробрий, убивчий американський гангстер, Нік. Її все чула про тебе. Але ти не будеш таким хоробрим, коли вони закінчать з тобою в Пекіні ».
  
  
  Нік ризикнув поглянути на Хафеда краєм ока. Що задумав цей чоловік? Він зняв ногу з черевика по ячьей шкури. Повільно, майже непомітно Хафед витягав ногу навколо чобота. Ніж все ще стирчав по спідниці перед ним. Його руки були підняті над головою. Якого біса? Чого, на думку цієї людини, він міг досягти однією босою ногою?
  
  
  Праве око Хафеда, той, якому була невелика пов'язка, зловив Ніка, і він помітив помітні елементи підморгування. «Займіть її чим-небудь», - здавалося, говорив Хафед.
  
  
  Нік Картер кивнув у бік туалету позаду нього. "Ти вбила її?"
  
  
  Ян Квей показала свої перлинні зуби в неприємній посмішці. "Мені довелося. Вона занадто довго вмирала, і мені довелося прибрати її з дороги до вашого прибуття. Ми чекали тебе, але не так скоро. Вона перемістила маленький пістолет навколо правої руки в ліву, наче її рука втомилася. Нік кинув ще один погляд на Хафеда. Тепер його початках була майже поза черевика. Смішно, враховуючи момент, Нік зауважив, що Хафед приймав ванну.
  
  
  Його очі знову звернулися до Янь Квэй. На ній був той самий помаранчевий шовковий халат, перев'язаний між її тонкими стегнами і гострими грудьми. На ній знову були черевики замість червоних тапочок. Ee мета без чорної перуки була ретельно виголена. Чомусь відсутність волосся анітрохи не применшувало її краси. Її очі були вузькими і темними, тепер вони небезпечно виблискували, а ніс був тонким. Ee шкіра омелою блиск злегка зістареного порцеляни. Его не зіпсувала нам одна зморшка. Нік вивчав цей маленький яскравий рот, і згадав, що вона зробила з его і тілом. Було дійсно соромно вбити її - в кінці кінців, вона боролася тільки за свою країну, а він на свою. Потім він згадав річ у туалеті позаду нього! В цей швидкоплинний момент він шталь суддею засудив її та визнав її винною.
  
  
  
  Він засудив її до смерті, нарешті, того, як вона заговорила! Що-то від його самовладання, його впевненості передалося жінці. Вона насупилася, і її великий палець натиснув курок пістолета. Вона спохмурніла. «Ви думаєте, що все-таки виграєте. Ви, кляті американці, все не настільки краще! Як раніше були британські виродки. Нецензурна лексика виходила навколо цього маленького червоного rta. Нік усміхнувся, розслаблено і презирливо, намагаючись розсердити її ще більше. Відвернути її. Хафед вже зняв чобіт.
  
  
  Вона вловила рух Хафеда і розгорнулася, пістолет виступив на напрямну, її палець на спусковому гачку побілів від тиску. Тоді курок для волосся вбив би Хафеда.
  
  
  "Що робиш? Мовчи, собака, або тебе вб'ю! »
  
  
  Хафед здригнувся від тих слів. Він потер свої босі пальці нога, і заскиглив: «Пробач, верховна жриця. Я не мав на увазі - мої ноги так сильно хворіти. Voni ломить. Її повинен ih потерти. Її-"
  
  
  «Тихо, дурню!» Вона плюнула в Хафеда. "Ти - ідіот! Ти і твої тупі ноги! Раздражишь мене знову, і це буде в останній раз! » Вона знову повернулася до Ніку. Він трохи не дострибнув до її пістолета, коли вона лаяла Хафеда, але відмовився. Хафед над чим працював. Чекав і дивився.
  
  
  Він бачив. Пальці Хафеда були довгими, тонкими і майже чіпкими. Тоді Нік зрозумів. У людини була засадах, як у мавпи! І Хафед, дряпаючи і пресмыкаясь на підлозі, наближав босу ногу до ножа. Голосування і все. N3 приготувався.
  
  
  Маленький чорний вічко пістолета упирався йому було в житті. М'яким знаком тоном Ян Квей сказала: «Цікаво, чому я не стріляю в тебе зараз, Нік? Вистрілити тобі в житті і щороку, як ти довго страждаєш ».
  
  
  «Ваша природна доброта серця», - сказав Нік. «Муху не скривдиш - може, стару безпорадну жінку, але не муху. Це може вас вкусити ». Краєм ока він спостерігав за Хафедом. В даний час!
  
  
  Хафед ковзнув довгими пальцями нога, навколо вертикально стоїть меча. Він перекотився на плечах, его засадах піднялася високо, ніж блиснув у дузі. Він кинув ножа в Ян Квэй, кричачи: «Убий її!»
  
  
  Вона спробувала пригнутися і вистрілити одночасно. Інстинктивне рух зруйнував її мета. Маленький пістолет вистрілив . Хафед з прокляттям схопився за руку. Нік пролетів через кімнату, як ртуть. Він швидко вибив пістолет, який полетів навколо руки Ян Квэй на підлогу. Хафед намацав це.
  
  
  Дівчина корчилася і звивалася в руках Ніка, звиваючись і борючись, як демон. Навколо кишені приховані з'явився меч, і вона вдарила його. Він сильно стиснув її зап'ястя, вона закричала і впустила ніж. Ee гаряче пахуче тіло тулилося до його особливих тілу. Нік притиснув її до стогін і затиснув однією рукою за горло. Він подивився на Хафеда. "Ти в порядку?"
  
  
  Хафед вже перев'язав його плече. - Думаю, це рана в м'якоть. Небагато. Що нам тепер робити, сар? Її, кажу, забиратися звідси, хабба-хубба! Думаю, вона не бреше про китайських солдатів ».
  
  
  Нік подивився на дівчину. Її губи стиснулися в зухвалій рычании, і вона спростував повідомлення в змі ему маску диявола. «Може бути, не про солдатів», - погодився Нік. «Але я думаю, що вона збрехала про деякі інші речі - наприклад, про поїздку в Карачі якогось шахрая?»
  
  
  Він уважно стежив за її виразом обличчя. Вона плюнула йому в обличчя. Він сильно вдарив її долонею. Вона знову сплюнула, слина текла по її підборіддю.
  
  
  Хафед сказав: «Не змушуйте її так говорити. Її зроблю! Але назавжди поспішати - її, кравець візьми, не хочу втратити голову! Ходімо, їй покажу вам ще будь-що, що знайду.
  
  
  Нік штовхнув Ян Квэй вперед по коридору слідом за Хафедом. Кілька кроків - і вони потрапили в іншу кімнату. Вона була більше, і в центрі світилася жаровня. В одному кутку була зелена сталева консоль радіопередавача і приймача. Хафед відкрив двері туалету, дуже схожого на той, в якому переховувався скелет цієї Дилы Лотті. Нік тихо присвиснув. В цьому туалеті стояли складені стопкою гвинтівки, півдюжини автоматів з обоймами для патронів, мішки з гранатами. Була навіть прагнення автоматична гвинтівка Браунінга.
  
  
  N3 притиснув її до стогнати. «Нам одіна Ла Масери не обходиться без схованки зі зброєю, а?»
  
  
  Ян Квей похмуро втупилася в підлогу. Вона не відповіла. Нік повернувся, щоб щорічно, як Хафед готується. Він відразу зрозумів, що це йому не сподобається, але він змириться, якщо буде потрібно. Чим раніше Ян Квэй заговорить, тим швидше вони відправляться в шлях. Він сподівався, що вона не виявиться занадто впертою. У нього не було ніякого бажання бачити розірване на частини, це прекрасне тіло. Одна справа - вбивство, зовсім інше - тортури. Але тепер діло було в руках Хафеда, і він повинен був погодитися з цим. На проводі, як у східного людини, були інші ідеї щодо таких питань.
  
  
  Довгий чорний промінь підтримував низька стеля. З нього звисали іржаві розбивати і наручники. Хафед не втрачав часу дарма. Він, очевидно, думав про своєї мети, і дуже квапився.
  
  
  Він поклав свій довгий ніж в палаючі в коминку жар.
  
  
  
  Нік, який уважно стежив за Ян Квэем, побачив, що вона здригнулася. Запах розпеченого металу почав заповнювати кімнату. Хафед подивився на Ніка. «Дай мені її, сер».
  
  
  Нік підштовхнув дівчину до йому. Вона спіткнулася і впала наполовину, і Хафед зловив ee. Через дві секунди він прикував її ланцюгами до крокв, так що пальці ноги ледь торкалися підлоги. Хафед зірвав помаранчевий халат і відкинув його вбік. Дівчина розгойдувалася перед ними оголеною, хапаючись пальцями нога на підлогу. Її чудові грудей колихалися і тряслися при русі. Її маленькі коричневі соски були прямими і твердими, наче вона чекала поцілунку коханця, а не палючого металу. Нік, пильно дивлячись на нах, подумав, що помітив натяк на сльози у вузьких чорних очах. Чи міг він дозволити Хафеду довести справу до обидва кінці?
  
  
  Хафед вийняв з вугілля ніж. Наконечник був білим і паруючим. Він ступив до дівчини. «Тепер вона заговорить, сер.
  
  
  "Почекай хвилинку!"
  
  
  Нік підійшов до Ян Квэй. Він подивився гей, в очі, коли вони піднялися, щоб зустрітися з ним поглядом. Вона тремтіла, крихітні крапельки банк змащували її тіло, але темні очі дивилися зухвало. Нік відчув смуток і безпорадність. І все ж ему треба було спробувати.
  
  
  «Я не хочу цього робити, Ян Квэй. Не змушуй мене. Все, що мені потрібно, це прямий ревматизму одіна штопора - куди на самому делле шелл мій дзвінка, фальшивий Нік Картер? »
  
  
  Ee очі сміливі его. «Карачі», - сказала вона. «Я сказала вам правду. Карачі! Він готель, щоб ви знали! »
  
  
  Інстинкт підказав Ніку, що вона говорить правду. Це прикинув. Він вирішив, що якщо це приманка, смертельна пастка для нього самого. Обманщик, готель би, щоб він пішов за ним. Але він не міг ризикувати - він повинен був знати, щоб бути абсолютно впевненим. Він уже відставав від цієї людини на чотири дні - до теперішнього часу п'ять із-за єго, власного психічного божевілля, і він не міг дозволити собі втрачати більше часу.
  
  
  Хафед чекав з палаючим ножем. «Я останній раз питаю», - сказав Нік дівчині. «Це все ще Карачі?»
  
  
  Вона кивнула. «Карачі - клянусь! Це все, що він мені сказав. Карачі."
  
  
  Нік відступив і кивнув Хафеду. Нехай буде так. Якщо вона все ще сказала Карачі під тортурами ...
  
  
  Хафед був дуже діловитість. Він притиснув палаючий меч до лівого соску дівчата і повернув його. Маленька кімната заповнилася крихітної спалахом, шипінням і запахом смаженого м'яса. Дівчина закричала від пронизливої агонії, розірвала життя N3. Він схопив Хафеда за руку. Він знову зустрівся з дівчиною, штопора в його очах. Вона спробувала плюнути в нього, але слини не було. Ee очі ненавиділи його, навіть незважаючи на карколомну біль. В її лівому соску був обпалений червоний шрамм звертається.
  
  
  «Карачі...» Це був тихий шепіт. «Їй - їй не можу - він пішов - Карачі!» Вона зомліла.
  
  
  Хафед знову ступив уперед, ніж був тільки що нагрітий, і збирався докласти его, до її правому соску, коли Нік зупинив його. Значить, це повинен бути Карачі. У будь-якому випадку він не міг більше цього терпіти - будь вона чоловіком, якщо б вона могла чинити опір, все було б інакше.
  
  
  «Так і буде», - відрізав він гіду. «Тепер ми забираємося звідси до біса. Візьми два автоматичних пістолета і безліч патронів! Тоді мені потрібно знайти свій одяг - я вважаю, ці поні в порядку у стайні?
  
  
  Хафед сказав, що поні будуть чекати. Ніхто в Ла-Масери не знав, що на самому делле відбувається. Шведів Ніка, безсумнівно, буде у ванній або в пральні - а тепер хіба вони не можуть забратися до біса на доходи китайських солдатів?
  
  
  Нік потер підборіддя і втупився на безвольною Ян Квэй, болтающейся на ланцюгах. "Що ми будемо з нею робити?"
  
  
  Він знав, що я повинен вбити її, але в даний момент, холоднокровно, він не міг закликати до вирішення. Він вибачився. Він все ще був досить слабкий і хворий.
  
  
  Хафед вирішив і цю проблему. «Я впораюся», - сказав він. Він швидко зняв дівчину і виніс її навколо кімнати. Нік почув незрозумілі звуки, що доносяться з коридору. Тим часом він зайнявся справою. Він зняв сталеву передню пластину передавача і розбився набір на дрібні шматочки. Він розбив прикладом гвинтівки об підлогу.
  
  
  Хафед повернувся і взяв два автомати і стільки боєприпасів, скільки зміг забрати. Нік не запитав його, що він зробив з Ян Квэй. Він думав, що знає.
  
  
  Нік кинув залишилися автомати в жаровню і спостерігав, як дерев'яні ложі почали горіти. Він сунув чотири гранати в кишені своєї приховані. Хафед турбувався про день. «Поспішайте, сар! Поспішайте!" Нік бачив, що чоловік злякався. Він не міг його за це звинувачувати. Хафед був налаштований проти тортур - він знав, що китайці зроблять з ним, якщо піймають його!
  
  
  Коли вони минули залізні двері, Нік заглянув всередину. Що лежала в кутку, покрита шовковою мантією, яку носила Ян Квэй. Нік мигцем помітив ламкі білі волосся на жовтому черепі. Двері в маленьку комірчину була закрита і замкнені.
  
  
  «Може бути, її знайдуть китайці», - сказав Хафед, поки вони поспішали по коридору. "Може бути немає. Карма, так? Вона получла те ж саме, що і стара, так? Хіба це не справедливість?
  
  
  Нік Картер повинен був визнати, що це так. Він викинув навколо голови Ян Квэя. Він знайшов свій одяг свіжовипраної і одягнувся. Потім він т Хафед покинули Ла Масери Дьяволиц.
  
  
  
  Ніхто не звертав на них особливої уваги, за винятком злива лукавого погляду. Одна з демониц втупилася на Хафеда, зробила непристойний жест і засміялася, але здебільшого життя в Ла Масери протікала як зазвичай. Насправді, мабуть, те, що рядові і не підозрювали про те, що відбувається. Вони виконували накази, не ставив запитань і терпляче чекали чоловіків. Вони не підозрювали, що в даний момент у них немає Жриці. Врешті-решт вони це дізнаються. Китайці подбають про це. Вони, безсумнівно, присвоюється б новою Верховною Жрицею іншу навколо своїх співчуваючих. - Хок, і ЦРУ оцінити його.
  
  
  Коли вони поспішали вниз по крутих сходах у скелі, він з подивом побачив, що знову темніє. Вони пробули в Ла-Масери більше доби. Tac повідомив ему Хафед. В іншому випадку, похмуро подумав N3, це могло б тривати двадцять чотири дні! Навіть у двадцять чотири роки! Він був там якийсь час в пекельному стані. Коли-небудь, коли у нього буде час і бажання, він досліджує цей хаос хворобливих спогадів.
  
  
  Відкрито зараз у них виникла нова проблема. Погана біді. Китайська біді!
  
  
  Нагодованих і відпочили поні виводили навколо стайні. Хафед схопив Ніка за руку і показав. «Дивись, сер. Вона не брехала - солдати йдуть! Думаю, краще поквапимось.
  
  
  «Думаю, ти правий, - погодився Нік. "Кравець!" Він глянув на схід по засипаному снігом перевалу. «Ти думаєш, поні впораються з цим?»
  
  
  Хафед, володів вибраним асортиментом східних прокльонів, сказав, що поні пройдуть. Їм краще, ніж ему з Ніком було. Він не так висловився, але суть полягала в тому, що він швидко пакував свою поні. Нік вчинив так само, не втрачаючи часу. З кожною секундою ставало темніше - це може врятувати їм життя.
  
  
  Він вийняв навколо рюкзака бінокль і націлив ih на солдатів. В патрулі ih було близько п'ятдесяти з двадцятьма або близько того важко навантаженими поні. Метал іскрився у вмираючому сонячному світлі. Деякі поні несли довгі труби. Гірські гармати! Міномети!
  
  
  Хафед теж побачив міномети неозброєним оком і знову вилаявся.
  
  
  «Дуже погане місце, яке ми повинні пройти дуже вузьке. Підходить для великого зброї. Вони теж знають. Давай, сар! Не втрачати час даремно! » Він уже штовхав навантаженого поні на схід, на перевал.
  
  
  Нік затримався на півхвилини. Він зловив спалах сонця на лінзи і побачив китайського офіцера, який спостерігає за ними в бінокль. Імпульсивно він доклав великий палець до носа і поворушив пальцями. Він побачив, як офіцер віддав команду, і солдати бігли до поні з мінометами. Нік швидко оцінив відстань - трохи більше півмилі. Він посміхнувся. Вони повинні бути достатньо безпеки. Міномети могли досить легко стріляти, але навряд чи вони були точними в такому поганому світлі. Він вдарив Касву і помчав слідом за Хафедом, який вже зник за поворотом перевалу.
  
  
  N3 не міг більше помилятися. Він забув, що китайці були знайомі з цією країною. По всій імовірності, вони пристрелили найвужча ділянка ущелини, по дорозі поставили кілки для стрільби.
  
  
  Саме его відставання врятувало N3. Він був триста ярдів позаду Хафеда, коли пролунали перші мінометні снаряди. Шшшшшшшшшшссссшшшшссс - чергу навколо чотирьох хв прошепотіла у вузьку горловину ущелини і вибухнула з гуркотом. Нік схопив коня за вуздечку і повів її під навіс. Розірвалося ще чотири міни. У повітрі свистіли осколки, шрапнель навколо каміння була смертельна, як і метал.
  
  
  Звивиста дорога була щиро попереду. Він не міг бачити Хафеда. В ущелині хлинули ще минѕ. Нік присів, вилаявся і шталь чекати, поки не вщухне смертельний вогонь. Вони повинні були пристрелити це місце - вони стріляли наосліп, але при цьому визначали вузьку кишку з неймовірною точністю.
  
  
  Стало темніше. Міномети перестали шепотіти в леденящем повітрі. Нік почекав десять хв, а потім пожвавив Касву. Він сумнівався, що китайці прийдуть за ними в темряві, але ризикувати не міг. А Хафед буде чекати, нетерпляче й злякано, ховаючись в якій-небудь дірі, як і Нік.
  
  
  Хафед довго чекав на цьому пустельному схилі Гімалаїв. Нік знайшов його лежачим у великій плямі крові на снігу. Вибух потрапив в Хафеда, і его поні. Поні був випатрати, его рожеві нутрощі диміли на свіжому повітрі. Половина голови Хафеда була відсутня.
  
  
  Касва ткнула носом у мертву поні і жалібно заржала. Нік відтягнув його убік і почав засипати снігом кров і тіла. Більше не було часу. Сніг захистить труп Хафеда з вовків, принаймні до весни - тоді, можливо, дияволиця знайдуть його і поховають. Або китайці. На самому делле це не мало значення.
  
  
  Ян Квэй зрештою помстилася. Вона затримала ih на кілька хвилина довше. Нік вдивився в темряву проходу, що веде на схід - ему ще залишалося пройти далі.
  
  
  Тепер він був один. На п'ять днів позаду своєї здобичі.
  
  
  Його обличчя почало застигати на вітрі, він накинув на нього покривало з вовни яків і кинувся на поні. Він зробить це. Він повинен зробити це. Смерть витала в наростаючому вітром, але не для нього. Ще немає. Ему треба було спочатку виконати роботу.
  
  
  Він програв перший раунд. Але буде почала другий - і він почнеться в Карачі.
  
  
  
  Карачі відключився!
  
  
  Велике місто на Аравійському морі був таким же чорним, як майбутнє операції «Пара». Нік Картер розмовляв з Хоуком з злітно-посадкової смуги в Ладакх і відчула, поряд з багатьма іншими речами, що його населений пункт росії тепер отримав назву. Це було великою підмогою! N3 не міг зрозуміти, як саме - его настрій в той момент було надзвичайно гірким, - але це тільки доказ, що навіть в AX бюрократія і бюрократія іноді переважали. Відкрито зараз Нік погодився б на щось більш практичне, ніж бирка місії - скажімо, який-небудь першокласний дипломатичний імунітет!
  
  
  Його розшукували за вбивство!
  
  
  Тепер, те, що було навіть для нього новим недоліком в гавані, він ховався в брудному кутку і зарився обличчям у пошарпаний примірник The Hindi Times. Зовсім не допомогло те, що його власна фотографія - розмита, але повністю пізнавана - була на першій сторінці газети.
  
  
  Его індійської не був швидким, але він міг зрозуміти суть підписів: Ніколас Картер, вбивця і підозрюваний секретний агент, який розшукується за вбивство і втечу!
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  Смерть.
  
  
  Нік зітхнув і замовив ще одну пляшку пакистанського пива. Ему від нього було недобре, але було холодно. І йому потрібен був привід, щоб тинятися по цьому місцю. Поки що він не бачив ніяких поліцейських - можливо, двоє заплатив - і ему треба було гаванню на наступні кілька годин. Він повинен був придумати свій наступний хід. Швидко! І коли він зрозумів, що повинен рухатися так само швидко. Ему доведеться ризикнути вибратися з цієї безпечної діри - кинувши виклик комендантського часу, і він буде біса помітний на безлюдних вулицях. Але тут нічого не поробиш. Він повинен був відправитися в район Маурипур, де жив убитий, і провести невелике розслідування на місці. Було б дуже цікаво дізнатися, чому його дзвінка, обманщик, знову вбив! На цей раз жертвою его шталь американець: Сем Шелтон, конфіденційний аташе APDP - Програми закупок і розподілу зброї. Саме Шелтон виконав наказ Вашингтона перекрити потік зброї пакистанцям, коли спалахнула війна з Індією. Це висока політика, а Сем Шелтон - тільки інструмент! Тільки виконання замовлень. І все ж фальшивий Нік Картер вбив його! Чому?
  
  
  Нік закурив «золоті пластівці» - американські сигарети можна було дістати в дешевих буитах Карачі - і крадькома озирнувся. Ніхто не звертав на нього уваги. Принаймні, так здавалося. Ви ніколи цього не знали.
  
  
  Маленький брудний бар розташовувався в районі Малир-Ланді в мулистому річці Інд, недалеко від аеропорту Карачі, де за кілька годин до цього Нік швидко попрощався з екіпажем Hercules C-130, який прилетів его з злітно-посадкової смуги Чушул. в Ладакх. Це була симпатична банда молодих американців, які прагнули влаштувати невеликий пекло в Карачі - можливо, відвідавши одну навколо сумно відомих лазень, де розваги були різноманітними і безперервними до, під час і потім ванни. Нік готель би прийняти ih запрошення приєднатися до них, навіть якщо ih молодість і запал примусили його відчути себе на тисячу років старше.
  
  
  Звичайно, він не знав. Населений пункт росії ставала для нього важче з кожною секундою. Тепер він відставав від видобутку на цілий тиждень - принаймні, він так думав у той час. Ему треба було знайти і убити людину, і йому було краще з цим впоратися. Він попрощався і поринув у темний Карачі, імпровізуючи зараз і сумніваючись у своєму наступному кроці. Ему просто пощастило, що він взяв кинутий примірник The Hindi Таймс " і виявив, що його розшукують за вбивство і втечу! Голос його фотографія на першій смузі.
  
  
  Звичайно, це була фотографія фальшивого Ніка Картера, але копи Карачі цього не знали!
  
  
  Нік випив пива й закурив ще одну сигарету. Він приховував обличчя папером і знову оглянув бар. Тепер він був увіткнути і задимлений. Більшість відвідувачів були чоловіками, хоча що-де Нік бачив повію в дешевих західних нарядах. Чоловіки були багатомовною бригадою, в основному робітники, що працюють в річках і гаванях, і кілька худих представників племені патан в брюках типу па-джамаа і брудних тюрбані. Сморід немитих тіл була нестерпною.
  
  
  За всієї глибини зали долинав раптовий дзвін струнних інструментів, що грають - для західних вух - саму немелодичную танцювальну мелодію. Натовп рвонулася до музики, і Нік виявив, що він і його куточок порожні. Його цілком влаштовували. Він подивився на барну стійку і крізь натовп побачив товсту жінку, извивающуюся животом у найпростішій версії jhoomer, пакистанського народного танцю. Народ, подумав N3, ніколи про це не дізнається! Шар жиру трохи вище мізерного покриву жінки колихався і блищав від банку, поки вона крутилася. Навколо натовпу чоловіків, більшість яких за
  
  
  були п'яні. «Це була чисто мусульманська натовп», - зазначив Нік з легкої сардонічною посмішкою. Що ще? У ці дні в Карачі не так як, нібито, багато індусів. Якщо вони і були поблизу, то трималися подалі від очей.
  
  
  Він поглянув на свій годинник AX - вони пережили жахливий перехід через перевалу Каракорумом краще, ніж він, його ноги все ще боліли від обмороження, - і побачив, що це було через чверть потім дванадцятьом у часі Карачі. Немає сенсу тут затримуватися. Він тільки відкладав неприємності. Він повинен був відправитися в Маурипур, знайти будинок Сема Шелтона і щороку, що він зможе знайти в якості підказки. Мабуть, нічого - все ж він повинен спробувати. Неохоче він почав відштовхуватися від стільця, побоюючись порожніх прапора, коли побачив інцидент у барі. N3 залишився у своєму кріслі, спостерігаючи, як у його швидкому мозку засадах дреди і розвиватися думаю--. Чоловік у барі був схожий на американця.
  
  
  Звичайно, він був злий і п'яний. І зламався. Це була справжня проблема. Чоловік був ва-банк, і бармен, здоровенний хлопець у брудній сорочці в червону смужку і червоної феске, не готель " его обслуговувати. Поки Нік дивився, бармен потягнувся через стійку і злісно штовхнув чоловіка. Чоловік упав середовищ купи недопалків, макулатури і слини, його мета була майже в старій жерстяній банці, служила плювальницею. Деякий час він лежав так, не в силах піднятися, вимовляючи серію брудних проклять індійської - Нік спіймав слово бап, батько, в поєднанні з чимось на зразок кровозмісного мавпи. Потім людина на підлозі перейшов на англійський, американський, і результат було приємно чути. Нік відкрито посміхнувся і насолоджувався цим, думаючи, що навіть Яструб може вивчити декілька слів від цього вигнанця!
  
  
  N3 прийняв рішення і негайно шталь діяти. Це був його спосіб. Ему було нічого втрачати, а можливо, і дуже багато. Навіть у такого ледаря повинен бути свого роду будинок - місце, де можна сховатися на ніч. Все було краще, ніж готель, навіть найдешевша, де ему треба було б пред'явити посвідчення особистості і де гострий погляд міг кому-его, як розшукуваного.
  
  
  Він підійшов до звіра і грубо порушив його. Бармен дивився без інтересу, його смагляве обличчя виражало його нудьгу і нетерпіння по відношенню до розореним янкі на пляжі. Вони були свинями! Даремні свині! З таких людей бакшишу ніколи не отримували. Вони пили тільки дешеве пива, і не протегували шлюхам.
  
  
  Нік кинув на стійку купюру в 100 рупій. «Принесіть віскі. Хороший віскі - американський, якщо він у вас є! Насолоджуйтесь! Поквапся!"
  
  
  Бармен відразу ж шталь раболіпним. Значить, він помилився. Зрештою, у цього великого були гроші! І що-що ще - вид влади, з яким не можна було жартувати. І ще одне! Бармен міркував, поки він намацував єдину пляшку дорогоцінного американського віскі - хіба він не бачив, де-небудь перш особа цього великого? Нещодавно - зовсім недавно! Бармен викликав свого помічника, й на мить порадився з ним на швидкому пушту. І він, і помічник були афганцями.
  
  
  Помічник уважно досліджував обличчя великого американця, який до цього моменту уклав п'яного назад до свого столу і зумів підтримати його. «Ні, - сказав помічник, - це його его ніколи раніше не бачив. Але якщо він ще Бэнниона, того самого, як він може бути хема важливим або чогось вартим? Ви помиляєтеся, бос. Він не може мати ніякого значення. Її сумніваюся, що між ними є зв'язок. Він повернувся, щоб щорічно на танцівницю життя.
  
  
  Господар зім'яв 100 рупій в кишені і відніс на стілець віскі і два брудних склянки. Його асистент на самому делле повинен був бути молодшим партнером, але, якщо він не дізнається про 100 рупіях, тим краще. І Алі теж міг помилятися. Він буде стежити за цим великим американцем з грошима - на всякий випадок.
  
  
  На брудному столі лежав складений примірник «Хінді Таймс». Господар змахував їх мух і золи. Великий американець потягнувся, щоб взяти газету по его руки. «Мій, - сказав він. «Я ще не закінчив з цим».
  
  
  «Dwkh», - сказав двоє. «Моя печаль, сер. Буде чи що-небудь ще? Ви, може, хочете щорічно на танці? Її міг би ... влаштувати приватний спектакль! "
  
  
  Ізгой Бенніон підняв голову з брудного стільця. Він дивився на господаря почервонілими очима. «Заблудись, жирний, жирний сучий син! Кому ви потрібні? Відкат!" Він повернувся до Ніку. «Краще поспостерігайте за ним, якщо у вас є гроші. Він-злодій. Всі вони злодії! "
  
  
  Господар відступив на крок, але не втратив свого обличчя. Він вимив руки насухо і з презирством подивився на Бэнниона. Ніку він сказав: «Я повинен застерегти вас від цього, сахіб. Він марний - вже багато років. Він тупиця, мрець!"
  
  
  Бенніон спробував підвестися зі стільця, на його обличчі з'явилася лють. «Ти станеш мертвим афганським сучим сином, якщо не винесеш звідси цю паршиву жирну тушу!» Він знову впав на стілець.
  
  
  Нік Картер кивнув власнику. "Залиште нас у спокої."
  
  
  Коли цей чоловік пішов, він досліджував людини по імені Бенніон. «Досить далеко зайшов, - подумав він безнадійний. Тим не менш, він може виявитися корисним.
  
  
  Бенніон був невисокого зросту, квадратного статури, з невеличким животиком. Его трьох-чотириденна щетина була червонуватою, змішаної з сірим. Те, що залишилося від його тонких волосся навколо гладкою рожевої тонзуры, було того ж кольору. Його очі, коли він тепер дивився на Ніка, були вологими і запаленими. Він виглядав, як хворий кон'юнктивітом! На nen була брудна прагнення армійська куртка, покрита жирними плямами, і пара таких же брудних штанів. Під польовий курткою рвана футболка колір бруду. Нік, дуже свідомо, намагаючись зобразити це, глянув на ноги чоловіки. На nen були старі армійські балетні тапочки, одна без каблука. Він був без шкарпеток.
  
  
  Бенніон нічого не сказав, поки тривало це дослідження. Він почухав руду бороду й примружився, дивлячись на Ніка. Нарешті він усміхнувся. Нік був трохи здивований, помітивши, що у нього непогані зуби.
  
  
  Бенніон сказав: «Огляд закінчився?»
  
  
  N3 коротко кивнув. "Тепер."
  
  
  "Я пас?"
  
  
  Нік стримав посмішку. Це був маленький зухвалий ублюдок, незважаючи на те, що він був невдахою.
  
  
  «Ледь», - сказав він. "Її правда ще не знаю, ти справді в безладді, чи не так?"
  
  
  Маленький чоловічок усміхнувся. - Ви можете повторити це ще раз, містер, хема б ви нас були. Її бомж! Її ізгой і безнадійний, нікудишній нероба! Але все це досить очевидно, не чи правда? Так навіщо облад мені? Навіщо забирати мене і приносити сюди з усім цим гарним віскі, яке, наскільки його бачу, буде витрачено даремно. Ти не виглядаєш для мене благодійником. І молитовника і бубна у вас теж немає. Так що відбувається, містер? І, поки ви мені говорите, можна мені випити віскі, за що ви платите?
  
  
  Нік підштовхнув до йому пляшку. "Пригощайтеся. Тільки тримаєтесь на ногах, будь ласка. Думаю, у мене для тебе буде невелика роботу пізніше. І не ценымногие пізніше. Наскільки ти п'яний? "
  
  
  Чоловік схопив пляшку і налив досить твердою рукою. Він кивнув у бік бару. «Не так п'яний, як вони думають. Її іноді розігрую такий номер - цим ублюдками подобається бачити п'яного білої людини, який виставляє себе дурнем. Змушує ih сміятися - а коли вони сміються, вони купують напої. Голос так просто, містер. Він випив свою чарку залпом, і поспішно наповнив її знову, потім засунув пляшку Ніку. "Спасибі. Її давно не пробував справжню американську випивку. В основному його п'ю пива або карачинскую гниль. А тепер, містере, під вашим кутом зору?
  
  
  N3 відчув приплив жалю. Він негайно придушив це. У світі мільйони цих людей, і всім їм пощастило, і у нього не було на нас часу, наші бажання слухати іншого. Однак ця людина може виявитися цінним саме в цій ситуації, - це ще належить з'ясувати.
  
  
  Він відповів на штопора іншим питанням. "Як вас звуть? Її готель б, що-що дізнатися про вас, перш ніж продовжити, - трохи, але небагато. Як, наприклад, ви опинилися в Карачі? »
  
  
  Маленький чоловічок знову потягнувся за пляшкою. «Майк Бенніон», - сказав він. «Майкл Джозеф, повністю. Раніше її був газетярем. У Штатах. Якщо нібито на те пішло, у світі. Все навколо й навкруги! Це було десять років тому, коли її, приземлився тут, в Карачі. Її зрозумів історію, - але її теж напився. З ними тхора її був п'яний. Її буду п'яний, поки можу. І в одному ви помиляєтеся - її не застряг. У мене є будинок, хочете вірте, хочете ні. Ще у мене є дружина і дев'ять дітей. Її одружився на корінний мусульманці. Ee старий ненавидить мене і відрікся від нах. Зараз вона товста і негарна - у нах стільки дітей, - але коли її, одружився на ній, вона була хема-то. Тепер вона бере прання, щоб годувати дітей і платити за квартиру, а її перекладываюсь на себе, щоб отримати гроші на випивку. Голосувати і все, містер, історія мого життя. Чи все, що ти збираєшся отримати - мене не хвилює, скільки грошей ти мені заплатиш! "
  
  
  Бенніон зробив глибокий вдих, випив ще одну чарку віскі і жадібними очима подивився на пачку Goldflake Ніка. Нік сунув сигарети через стілець. "Пригощайтеся."
  
  
  Коли Бенніон закурив, Нік уважно його вивчав. Він повинен швидко прийняти рішення. У даний час. Він вирішив довести справу до обидва кінці. Це був ризик, але тоді він звик ризикувати. Ще одне не могло мати великого значення. Він досталь навколо кишені «Хінді Таймс» і відкрив першу сторінку. Він сунув його Бэнниону.
  
  
  «Подивися на це уважно. Прочитайте історію, якщо ви - тоді її поставити вам кілька запитань. Якщо ви дасте правильні відповіді, і, як і раніше зацікавлені, я думаю, ми будемо працювати ».
  
  
  Вираз обличчя Бэнниона не змінилося, поки він вивчав картинку. Він глянув на Ніка один раз, потім знову на газету. Очевидно, він добре читав індійської. Нарешті він поклав газету і повернув її Ніку. Він злегка кивнув спиною до бару.
  
  
  «Якщо вони помітять вас, у вас проблеми. Її, помітив, що для вас є нагорода - і ці персонажі продадуть своїх матерів за рупію. Якщо тільки вони не думали, що можуть спочатку вас шантажувати.
  
  
  
  Нік знову засунув газету в хвилину. Його усмішка була слабкою, глузливою. «Може бути, ця думка теж прийшла в голову?»
  
  
  Бенніон усміхнувся в ревматизму. Він налив собі випити. «Це було перше, що мене вразило, містер Картер. Але подивимося. Це ваше справжнє ім'я? "
  
  
  "Так. Але це не моя фотографія. Це фотографія людини, який мене. Він убив американця Сема Шелтона. Їй цього не робив. Це дуже складна історія, і я не буду намагатися вам її зараз пояснювати. Може, ніколи. Це все дуже важливі речі. Ви будете працювати наосліп, маючи тільки моє слово. Все ще зацікавлений?"
  
  
  Бенніон кивнув поверх своєї склянки. "Може бути. Знаєш, я не зовсім вчора народився. І мені наплювати, ви вбили цього хлопця чи ні - я хочу від вас тільки два чесні відповіді! У тебе є гроші - багато грошей? »
  
  
  Нік слабо посміхнувся. «Дядя Семюел повністю позаду мене».
  
  
  Бенніон просяяв. "Добре. Початку другої штопора - ви працюєте на комуністів? Тому що, якщо можна, і я це дізнаюся, операція відміняється! Її можу навіть розсердитися і вийти через себе. Є речі, які не зробить навіть такий бомж, як її.
  
  
  Нік усміхнувся через стільця. Було щось миле в цьому маленькому рыжеволосом чоловікові. Не его запах або, звичайно, його зовнішність, а що-то!
  
  
  «Якраз навпаки, - сказав він. «Це все, що я можу вам сказати.
  
  
  Налиті кров'ю очі пильно дивилися на нього довгий час. Потім Бенніон знову потягнувся за пляшкою. "Добре. Її в делле, містер Картер. Якщо не вважати вбивства, його делле. Що нам робити в першу чергу? "
  
  
  Нік налив чарку. «Це остання», - попереджав він Бэнниона. «Я хочу, щоб ти був як можна більш тверезим. Потім ми їдемо - а нам знадобиться транспорт. Є ідеї з цього приводу? "
  
  
  «У мене на вулиці джип», - здивувався Бенніон. «Самий старий джип у світі. Ім'я Ге - індійської означає корова. Вона все ще бігає - елементи-елементи. Куди ви хочете піти, містер Картер?
  
  
  Коли вони йшли, людина за AX сказав: «Кличте мене Нік, якщо вам потрібно мене якось називати, - і не використовуйте моє ім'я більше, ніж потрібно. Ніколи на очах у інших! Відкрито зараз її хочу поїхати в район Маурипур - в будинок Сема Шелтона. Ви знаєте цей район?
  
  
  "Я знаю це. Її навіть знаю цей будинок - він Чинар-Драйв. Раніше її вів пошарпане таксі по місту, поки Паксы не зіпсували мені его. Їм не подобаються білі чоловіки, які працюють на ih роботі ».
  
  
  Нік пішов за ним в темний провулок біля Інду. Ніч була ясною і прохолодною, з висячим жовтим ліхтарем місяця, дещо зіпсованим запахом мулу і мертвої риби. У тьмяному світлі Нік побачив примарні доу, пливуть за течією до Аравійського моря.
  
  
  Може, це був не самий старий джип у світі. Можливо, подумав Нік, забравшись всередину, це був почала другий або третій за віком. Не можна сказати, що фарбування була поганою - квітів не було. В лобовому склі не було скла. Шини зношені до корду. Веб-маяк, була підключена і тривожно смикалася.
  
  
  Бэнниону довелося провернути - стартера давно не працював - і потім тривожного даний час Костянтин почав кашляти, хрипіти і відкашлюватися великими синіми пасмами смердючого диму. Вони обережно поїхали,. Пружина стиснула задню частину N3, коли вони з гуркотом, брязкотом і брязкотом обрушилися на всі темні провулки, які міг знайти Бенніон. І він, здавалося, знав ih всіх. Він обережно обійшов сучасний центр міста Карачі. Вони підійшли до лабіринту жалюгідних хатин, побудованих навколо самих різних матеріалів - пакувальних ящиків, бамбук, глиняних блоку і колод, сплющених каністр з-під масла і пива. Сморід була жахливою. Вони продиралися через цю пустелю страждань, пробираючись по кожному племені в жирній бруду. Стародавній джип лихі пирхнув і задихався. Хатини і запах покривали акри.
  
  
  Нік Картер прикрив ніс хусткою, і Бенніон усміхнувся. «Запах, так? Біженці з Індії тут - ih більше нікуди розмістити. Це жахливий безлад, і навіть її живу краще цих бідолах.
  
  
  «До речі про місця, де можна жити, - сказав Нік, нашої сьогоднішньої невеликої екскурсії мені знадобиться місце для ночівлі - безпечне місце, де мене не будуть турбувати копи або хто-небудь ще. Ваше місце має підійти? "
  
  
  «Ідеально», - кивнув Бенніон і посміхнувся, його зуби блиснули крізь руду бороду. «Я думав, ти до цього дійдеш! Ласкаво просимо - частина пропозиції. Копи мене ніколи не турбують. Її знаю більшість навколо них в окрузі, і, тим не менш, їй був тут так довго, що тепер вони приймають мене як належне. Її просто американський бомж! "
  
  
  "Твоя жінка? А дев'ятеро дітей? »
  
  
  Бенніон похитав головою. "Не турбуйся. Грошей принесу, так що Нева - це моя дружина, - хоч раз буде щаслива зі мною. Діти роблять те, що я кажу! Чистий проблеми, хоча тобі доведеться триматися подалі від очей. Ми - один великий щасливий районі, і дружини пліткують про щось жорстоке, але ми поговоримо про це пізніше. До речі про гроші - мені краще показати Неві.
  
  
  Нік порився в гаманці і вручив чоловікові купюру в тисячу рупій. «Це поки що. Там
  
  
  буде ценымногие більше, якщо ми порозуміємося. Якщо ти добре попрацюєш і не підведеш мене, можливо, її зможу що-небудь зробити, щоб витягнути тебе навколо цієї діри ». . Бенніон не відповів.
  
  
  Вони досягли Дриг-роуд і попрямували на захід. Це було сучасне шосе, чотири смуги руху, з хорошою розміткою. Бенніон натиснув на педаль газу, і старий джип зашипів і набирає швидкість. Спідометр не працював, але Нік здогадувався, що вони показують, принаймні сорок п'ять.
  
  
  «Це складний момент, - сказав Бенніон. «Вони дуже добре це патрулюють. Якщо нас зупинять, ми пройдемо на цій ділянці.
  
  
  Нік глянув на свій годинник AX. Це було трохи пізніше годині.
  
  
  Він почув над головою звук літаків і глянув угору. Це були старі літаки. Далі по всьому місту, він спостерігав, як оживаючі лопати яскравого світла пронеслися по небу. Пролунав далекий постріл зенітної артилерії. Двох ліхтариків зловили літак своєю вершиною, і на мить затримали его, прикований до чорного неба, як метелик для пробки. Літак вислизнув. Почувся віддалений громовий вибуху бомби.
  
  
  Бенніон усміхнувся. «Рід з бомбою. Завтра індіанці офіційно будуть заперечувати, що це коли-небудь відбувалося. Швидше за все, пакистанці зараз здійснюють нальоти на Ділиться - і вони теж будуть це заперечувати. Якась війна! Якої нам одіна навколо них не хоче.
  
  
  N3 згадав слова Хоука - хтось готель цієї війни. Червоні китайці!
  
  
  Тепер вони входили в районі Маурипур. Вулиці з хорошим покриттям, великі маєтки і селища в оточенні густо ростуть чинар. Ніжний аромат кущів кешью наповнював свіже нічне повітря. Чоловік AX помітив вуличні ліхтарі, які тепер померкли через затемнення.
  
  
  «Тут живуть гроші», - сказав Бенніон. «І більшість іноземців. Місце, яке ти хочеш, відкрито тут.
  
  
  Бенніон змусив джип повзти. Тим не менш старий двигун голосно гудів у тихої ночі. - Вимкни, - тихо наказав Нік, майже пошепки. «Припаркуйте його де-небудь, де його не помітить патруль, а потім підемо пішки».
  
  
  Бенніон вимкнув двигун, і вони пішли за інерцією. Вони залишили джип в затьмареній тіні високого перської дуба, і Бенніон рушив вперед по смузі асфальтового покриття. Він зупинився в тіні, зовсім недалеко від того місця, де білі ворота сяяли в променях місяця. У цей момент здалеку на околиці міста завив шакал.
  
  
  «Вони підходять вимагав їжі, - сказав Бенніон. «Тигри в сотні миль звідси».
  
  
  Нік сказав ему заткнутися і стояти тихо. Він не цікавився тиграми, крім нього самого, і єдиними шакалами, про яких він дбав, були двоногі. Він прошепотів свої інструкції Бэнниону. Вони залишалися в тіні і залишалися нерухомими протягом двадцяти хвилина. Якщо хтось спостерігає, до того часу вони повинні були видати себе. Тим часом Бенніон, шепочучи на вухо, N3, повинен був повідомити йому кілька запитань. Бенніон погодився.
  
  
  Він, звичайно, стежив за справою Ніка Картера в газетах, але тільки з поверхневим інтересом. До сьогоднішнього вечора його інтерес до шпигунам і секретним агентам був нульовим - його головною турботою була наступна випивка. Тепер він, як міг, досліджував свою одурманенную алкоголем пам'ять.
  
  
  Нік Картер - чоловік, який виглядав і видавав себе за Ніка Картера - був заарештований за настороженості і лояльності покоївки Сема Шелтона, дівчата-індуїста. Індуси, які працювали на американців, що жили в Карачі у відносно безпечному місці. Покоївка визнала чоловіка, який називав себе Ніком Картером, і, тим не его наодинці з Семом Шелтоном. Пізніше вона розповіла поліції, що Шелтон спочатку виглядав спантеличеним, але досить радий бачити цієї людини. Вони увійшли в особистий кабінет Шелтона. Пізніше дівчина почула гнівні слова і заглянула в замкову щілину, як раз вчасно, щоб побачити, як незнайомець вдарив Шелтона невеликим стилетом. Дівчина використовувала свою голову, не запанікувала, відразу ж зателефонувала в поліцію з телефону, нагорі.
  
  
  За щасливою збігів майже на місці опинилася поліцейська машина. Вбивцю схопили потім жахливої боротьби, в якій сильно постраждав поліцейський. Однак потім того, як його схопили, вбивця не витягли клопоту. Не звичайним способом. З іншого боку, він винесли величезні неприємності. Він назвався Ніколасом Картером, американським агентом, і бадьоро зізнався у вбивстві Сема Шелтона. Шелтон, як стверджував цей чоловік, був зрадником, який збирався дезертирувати. Він був убитий за наказом Вашингтона. В довершення всього вбивця зажадав дипломатичної недоторканності.
  
  
  Справжній N3 тихо присвиснув, коли почув це останнє. Розумний диявол! Він задавався питанням, чи була історія прорепетирувати, або хлопець просто вигадав її по ходу справи? Як би воно було, це було жахливо заплутано - як і думав цей чоловік. Повинно бути, палали кабелі і повітряні хвилі між Вашингтоном і Карачі. Нік кисло посміхнувся, поки Бенніон говорив. Він майже відчував взаємну недовіру. І Яструб - его бос, мало не в своєму розумі.
  
  
  Найкраще чи найгірше було ще попереду. Позавчора втік фальшивий Нік Картер! Був звільнений через в'язниці бандою озброєних людей в масках, які залишили трьох осіб мертвими - копи плюс ще один ih власний.
  
  
  
  Цей чоловік виявився бандитом-индуистом, добре відомим поліції, що анітрохи не допомогло.
  
  
  У цю плутанину потрапив Нік Картер! Нічого не підозрюючи. Хоук вчасно не знає подробиць, щоб його попередити. У будь-якому випадку, можливо, не попереджав его - у Ніка була робота, і він був сам по собі. Це було те, на що був здатний його начальник - приховувати інформацію, яка займається могло тільки ускладнити справу. Це був вирок, - і Хоук ніколи не помилявся, роблячи речі більш безпечними і зручними для своїх агентів. Він думали, що така турбота тільки послаблює ih.
  
  
  Нік знайшов лише одну крихту втіхою - тепер він відставав від самозванця всього на два дні. Йому прийшло в голову, що ця людина все ще може бути в Карачі.
  
  
  Двадцять хв минули. Місяць зникла за хмарою, і було дуже темно. Нік, йдучи по траві, підійшов до білих воріт і перестрибнув через них. Бенніон був відразу за ним. "Що ти хочеш щоб її зробив?"
  
  
  - Сиди і дивись, - прошепотів Нік. "Бути обережний. Я не очікую, що ви підете на будь-який ризик, або потрапити в неприємності із-за мене. Але якщо хто-небудь підкрадеться, поліцейська машина або хтось ще, її, буду вдячний за попередження.
  
  
  «Я досить добре вмію свистіти».
  
  
  Нік згадав шакалів. «Свист занадто очевидним. Якщо ти завоешь, як шакал?
  
  
  Зуби Бэнниона блиснули в усмішці. "Непогано. Іноді її лякаю цим дітей».
  
  
  "Тоді гаразд. Це воно. Потім сигнал, якщо ви вважаєте, що є небезпека, ви їдете! Я не хочу, щоб тебе зловили. Бенніон, звичайно, заговорить.
  
  
  «Я не хочу, щоб мене спіймали», - погодився Бенніон. Він усміхнувся. - У всякому разі, поки її не отримаю залишок грошей. Але кожен поліцейський в Карачі знає мій " джип ».
  
  
  «Ми ризикнемо», - сказав Нік. «А тепер мовчи та ховайся. Її буду як можна швидше.
  
  
  Будинок був низьким і безладним, дуже схожим на ранчо в Штатах, за винятком того, що в одного крила початку другої поверсі. «Кімната покоївки», - подумав Нік, вивчаючи будинку з-за живоплоту. Було темно і тихо. Він коротко задумався, що сталося з покоївкою. Копи все ще тримають її? Поїхала до родичів в Індію?
  
  
  Крихітний детектор небезпеки в його блискучому, чудово натренированном мозку почав клацати і світитися. Але на цей раз він проігнорував це, настільки він був сповнений рішучості.
  
  
  Нік беззвучно пройшов по цементному ганку. Він виявив, що французьке вікно відкрито, жалюзі підняті. У його мозку клацнув початку другої детектор. На цей раз він звернув увагу. Чому вікно так зручно відкривається, так манить? Неохайна робота поліції, коли вони опечатали будинок? Може бути. Або не може бути. Отже - ему заплатили небезпечні гроші за цю місію.
  
  
  N3 перевірив свою зброю. П'єр, газова бомба, був у безпеці в металевому патроні між нога. Звичайно, сьогодні П'єр ему не знадобиться. Хьюго, стилет, був холодний проти його передпліччя. Пам'ятайте, Сема Шелтона вбили стилетом!
  
  
  N3 перевірив "Люгер" Вильгельмину. Він вставив патрон в патрон, заглушивши звук під позиченої курткою льотчика, і зняв запобіжник. Він увійшов у темну кімнату одним безшумним, плавним рухом.
  
  
  Нічого. Годинник слухняно цокали, хоча ih власнику було не до часу. Це було чорніше гріхів диктатора! Нік намацав стіну, обмацуючи пальцями купу шпалер.
  
  
  Він дійшов до кута і зупинився, вважаючи секунди, прислухаючись. Через дві хвилини він наважився висвітлити ручку, яку завжди носив з собою. Тонкий промінь висвітлював великий стілець, файли, невеликий сейф в іншому кутку. Він був в офісі Шелтона.
  
  
  Він обережно підійшов до столу. На nen нічого не було, за винятком промокашки, телефону і якогось офіційного блокнота. Нік підніс ліхтар до собі і переглянув блокнот. Це був новий, без кількох листовий. Нік обережно підняв його - він не мав рішенням знати, наскільки розумна поліції Карачі з відбитками пальців - і прочитав маленьку чорну напис. Це було в нісенітниці. Officialese! Стиль ленд-лізу США. Це був блокнот з заявками.
  
  
  Померлий Сем Шелтон був спеціальним аташе APDP - Програми закупок і розподілу зброї. На березі Інду на північний схід від Карачі була величезна перевалочна база.
  
  
  N3 знову просканував блокнот. Він повернув її в повітрі так, щоб маленький промінь світла пробіг по верхньому листу під кутом, створивши вм'ятини, відбиток того, що було написано на попередньому листі. Навіть без спеціальної техніки він міг розібрати довгий список, написаний маленьким почерком, а внизу важкий завиток підпису. Сем Шелтон.
  
  
  Збудження почало накопичуватися в nen. Він думав, що наближається ближче до того, щоб дізнатися, що було за фальшивим Ніком Картером. Він крутив блокнот через боку в бік, намагаючись розібрати більше написаного. Він був упевнений, що одна навколо злегка обмежених фраз була... Призначений...
  
  
  Кравець! Ему потрібен був товстий олівець, м'який грифель, щоб зафарбувати роздруківки і вивести ih. Стілець був безлюдний. Нік знайшов ящик, верхній ящик, і м'яко его відкрив. Там він повинен бути, але там виявилася дракона.
  
  
  Протягом мікросекунди чоловік і дракон дивилися одне на одного. Це був крайт,
  
  
  вісімнадцять дюймів миттєвої смерті! Двоюрідний брат кобрі, але набагато небезпечніше. Смерть менш ніж за хвилину, і ніяка сироватка не врятує вас.
  
  
  І людина, і дракон вдарили одночасно. Нік був лише трохи швидше. Його дію було спонтанним, без роздумів. Думка вбила б його. Його нерви і м'язи взяли верх, і маленький стилет зісковзнув вниз і притиснув крайта до дна ящика, відкрито під плоскою головою.
  
  
  Крайт хлестался в смертельній агонії, все ще намагаючись вразити свого супротивника. Нік Картер глибоко зітхнув і витер піт з обличчя, спостерігаючи, як ікла все ще мерехтіли в полдюйме від його зап'ястя.
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  Подвійні неприємності
  
  
  Його нерви прийшли в норму ще до того, як крайт перестав корчитися. Намагаючись уникнути його зубів, людина за AX знайшов м'який олівець і злегка провів їм по блокноту. Це був трюк, який знав кожен дитина. Коли він погладив м'який графіт, стали з'являтися слова. Незабаром він зміг прочитати велику частину того, що було в блокноті. N3 стиснув губи в мовчазному роздумі.
  
  
  Сем Шелтон, діючи з дозволу свого офісу, передав багато зброї пакистанської армії. Очевидно, за наказом фальшивого Ніка Картера. Так не повинно було бути, але у Ніка було незграбне передчуття, що це так. Его дзвінка взяв верхній лист навколо цього блокнота. Запит також накладна, в якій зброя передається пакистанцям. Датована позавчора.
  
  
  Нік зробив свій ліхтар на блокнот і прочитав записку, нацарапанную на дні: зброя має бути надіслано Інду на човні до Лахорскому фронту! Це було б просто чудово в газетах! Вашингтон воліє Пакистану-Індії - порушуючи власний указ! Звичайно, це було неправдою, але це виглядало так. Якщо вилізе назовні.
  
  
  На красивому похмурому людини N3 з'явилася вовча усмішка. Нічого не вийде - ні, якщо б йому було що сказати про це. Це був всього лише ще один аспект цієї роботи - знайти цю партію зброї, і зупинити її! Це повинно мати пріоритет навіть перед вбивством его іншого «я».
  
  
  Він знову переглянув запис. Гвинтівки - щоб ще автомати! Легкі та важкі кулемети. Гранати. Базуки і легкі протитанкові рушниці!
  
  
  П'ять мільйонів патронів!
  
  
  Тоді це почув Нік Картер. Слабкий звук ковзання звідки в хату. Одним швидким рухом він вимкнув святим, вихопив стилет навколо мертвого крайта і навшпиньки побіг до стогнати день біля кабінету. Ему подобалося щось тверде за спиною.
  
  
  Звук не повторився. N3 чекав, напружений і готовий, безшумно дихаючи через відкритий рот. Нам одну з його чудових м'язів не здригнулася. Він був невидимою статуєю - ідеальним мисливцем, яке здійснює те, що у нього було найкраще - дожидаючи стеблом.
  
  
  П'ять хв пройшло в повній тиші. Наполегливий голос вартового абсурдно метрономно в темряві. Нік міг рахувати свій пульс, коли він стукав у скронях. Він почав розуміти, з чим він зіткнувся. Людина, який повинен був бути самим собою - такий самий терплячий, хитрий і смертоносний! І ця людина, обманщик, тепер був десь в будинок! Чекав, навіть коли чекав Нік. Чекав, хто зробить першу помилку!
  
  
  N3 зрозумів, що ще - його супротивник навмисне підняв цей шум. Це не було помилкою, помилкою. Его ворог готель, щоб Нік знав, що він у будинок. Цей єдиний тихий звук був проблемою. Витягни мене!
  
  
  Це, за визнанням N3, було дійсно круто! Він повинен був піти іншим чоловіком. У фальшивого агента було весь час світу, - Ніку не залишалося нічого зайвого. Двійника повернувся в цей будинок, тому що він міркував, що Нік прийде сюди! І він був ... впевнений, впевнений в собі, інакше він не подав би сигнал про свою присутність. За ним теж сиділа організації. Прокладений чіткий шлях до відступу. Допомога по звуку голосу его. У N3 нічого навколо цього не було. Він стояв один, якщо б не зростаючий гнів і рішучість у nen. Сутичка почалася раніше, ніж він очікував.
  
  
  Ясно було ще одне. Вантаж зброї повинен бути в дорозі. Китайський агент спочатку подбав про це, а потім повернувся, щоб влаштувати засідку на Ніка, коли той шелл по сліду. Яка дивна бравада могла спонукати цієї людини видати звук і видати себе? Така збочена гордість або дурість? Надмірна впевненість?
  
  
  «Абсолютно непрофесійно», - подумав Нік, повертаючись до французького вікна безшумним ковзаючим рухом. Непрофесійно і небезпечно. Це вб'є його!
  
  
  На мить він затримався в тіні ганку, прислухаючись. Нас біля будинку, нам в nen нічого не ворушилося. Літаки відлетіли, і прожектори зникли. Собака здалеку жахливо вив - зовсім не схоже на шакала. Нік подумав про Майці Бэннионе і сподівався, що людина підкоряється наказам і не стане шпигувати. І не постраждала б, якщо б у людини всередині дійсно були мізки.
  
  
  Він залишив ганок і безшумно рушив по траві, на якій почали збиратися крапельки роси. Він перевірив Хьюго в піхвах і пішов з готовим і нетерплячим Люгером. Він готель би виконати цю роботу тихо, і це може бути можливо.
  
  
  
  До будинку примикав низький гараж через решітчасту перехід. Нік терпляче чекав, поки не здасться місяць, потім побачив, що може потрапити на верхній поверсі, в єдине крило будинку, з допомогою решітки. Він уважно вивчав план в короткому світлі. Ему доведеться робити це на дотик в темряві.
  
  
  Місяць плив по темною хмарою. Нік обережно протиснувся через невисоку огорожу навколо індійських кактусів і перевірив решітку. Він витримала його оленка. Він піднявся, як мавпа, однією рукою, а інший - «Люгером». Решітка була новою, міцною і не скрипіла, хоча тривога гнулася і розгойдувалася.
  
  
  Між вершиною решітки і вікном, яке було його метою, була вузька смужка водостоку і даху. N3 легко ступив уперед і пірнув нижче рівня вікна. Це була веб-кімната нагорі у будинок - він вирішив, що це спальня покоївки-індуїстські храми - і правий він чи ні, не мало значення. Що дійсно мало значення, так це те, що це був очевидний шлях у будинок. З цієї причини він вибрав це - його ворог, можливо, не очікував очевидного.
  
  
  Або знову міг би. Нік Картер м'яко поклявся про себе. На даний момент у цього виродка була перевага - він десь там був і міг дозволити собі почекати. Він знав, що Нік повинен прийти до нього.
  
  
  Так і зробив Нік! Але у N3 було здорове почуття страху, або те, що Хоук називав розумною обережністю, що довгий час зберігало ему життя в дуже ненадійною професії. Тепер він забився під підвіконня вікна й обмірковував, чи варто йому було ризикнути, представлене вікном. Це був ще один момент істини, з яким він повинен постійно стикатися.
  
  
  Нік глянув у вікно. Воно було закрито, але жалюзі усередині були відкриті. Нік вклав стилет в руку, і простягнув руку, використовуючи зброю, як монтировку. Вікно трохи зрушила. Не замкнуто всередині. Нік на мить замислився, а потім знову вхопився за Хьюго. Вікно приподнялось на півдюйма. Нік знову вклав стилет у піхви, засунув великі пальці в тріщину і піднявся. Вікно піднялося зі слабким скрипом.
  
  
  Піт виступив на обличчя Ніка Картера і защипал очі ему. Він наполовину чекав пострілу в обличчя або ніж між очима. Він зітхнув з полегшенням і продовжив шлях. Вікно давав достатньо шуму, щоб його можна було почути де завгодно в тихому будинок - его людина відразу зрозумів, що це було. А де був Нік! Це може залучити его, але Нік в цьому сумнівався. Ублюдок міг дозволити собі почекати.
  
  
  Він довелося в бік злегка дребезжащие жалюзі і перебрався через підвіконня. В кімнаті було темно, але він відразу зловив запах. Кров! Свіжа кров! На мить спалахнула місяць, і він побачив щось на ліжку - це було схоже на зім'ятий купу темних ганчірок, крізь які мерехтів брильов. Місяць згасла.
  
  
  Нік рачки кинувся на день. Його пальці ему сказали, що двері замкнені. На внутрішній. Его ворог був у кімнаті з ним!
  
  
  Нік затримав дихання. В кімнаті панувала абсолютна мертва тиша. Коли нарешті йому довелося дихати - вправи йоги зробили його легені таким, що він міг обходитися без відбору проб повітря протягом чотирьох хвилина - нічого не змінилося. Раніше смертоносна, моторошна тиша, і запах свіжої крові. Чия кров? Хто або що це було на ліжку?
  
  
  N3 беззвучно дихав ротом і не рухався. Він почав сумніватися у своїх відчував. Він не думав, що є ще одна людина в світі, який може піти так само тихо і непомітно, як він сам. Потім він згадав - в якомусь сенсі цей ворог був самим собою! Китайці добре виховали цього самозванця.
  
  
  Є час чекати, і час діяти. Ніхто не знав приказку краще, ніж Нік. Поки він був позаду. Він програвав. Ворог знав, що він у кімнаті, але Нік не знав, де в залі ворога. Примусьте його руку. Йдемо. почав повзати навколо стіни, напружено думаючи, намагаючись побачити остаточний трюк, якщо він є, чекаючи в будь-який момент ослепляющей спалахи світла в його очах. Руйнування кулі.
  
  
  Его, мозок люто працював, коли він рухався. Его як-то обдурили, обдурили? Або себе обдурили? Невже теж двері якимось чином була змінена так, що здавалося, що вона замкнена лише зсередини? При цій думці його вкрив піт - якщо це правда і з його двійником були люди, то Нік опинився в пастці! Вони могли б охороняти вікно і двері і вбити його на дозвіллі - або просто тримати його в полоні, поки не приїде поліція. Про це не можна було думати. Копи подумають, що у них знову є справжній вбивця! Знадобляться неділях, щоб розплутати помилкову плутанину з ідентифікацією, і Нік на довгий час провалився б, як агента.
  
  
  Його рука торкнулася холодного металу. Ліжко. Він проткнув його стилетом, «Люгер» напоготові, тепер його власні нерви почали трохи тріпатися. Прокляття очікування, що крадеться, сучий син! Він так і не готель. Він так і не зіграв.
  
  
  Під ліжком нічого не було. Тепер в носі стояв густий кисло-солодкий запах крові. Він перевірив під ліжком, на нижній стороні, його пальці пройшли вгору.
  
  
  Це була пружинна коробка, а матрац був товстим. Його руки торкнулися чогось на підлозі, чого він не міг зрозуміти - шматочків м'якою, пухнастою тканини, ніби сміття або бавовни. Якого біса? Річ товстим шаром лежали на килимі.
  
  
  Його пальці стали вологими і липкими. Кров. Тепер кров на його пальцях. Нік підніс ih до носа й принюхався. Свіжа, все в порядку. Ще не повністю застигла. Хто б нам був мертвий на ліжку, його тільки що вбили.
  
  
  Він відійшов від ліжка, мовчки витираючи пальці про сухий килим. Було два небезпечні місця. Туалет - він повинен бути, - і ванна, якщо вона відкривалася навколо спальні. Его ворог міг ховатися в будь-якому місці.
  
  
  До цього часу N3 вже доводилося використовувати силу волі, щоб тримати свої нерви під контролем. Рідкісних лікувальних вони піддавалися такому випробуванню! Він відчув раптове непереборне бажання знайти вимикач і залити кімнату яскравим світлом - опинитися з байстрюком лицем до лиця! Він придушив це бажання похмурим внутрішнім смішком. Це було б грою іншої людини. Тепер він занадто багато всього цього робив.
  
  
  І все ж ему треба було якось зняти напругу. Він знайшов ванну кімнату і увійшов в нах, як торнадо, не піклуючись про рівновазі, рванувшись і метаясь зі стилетом і люгером. Він зірвав завісу для душу і зараз включає також аптечку. Нічого!
  
  
  Він знайшов шафа і спустошив його. Нічого!
  
  
  Без звуку. Ніякого руху. Тільки темрява, дивний труп на ліжку і зростаюче усвідомлення того, що його повністю перехитрили. Його обдурили! Та час невблаганно спливає. Не було навіть часу на зупинку, на холодну та логічну переоцінку того, що починало виглядати неймовірно божевільної ситуацією. Або він помилявся, або втрачав!
  
  
  Ліжко почала притягувати його, як магніт. Щось було в ліжку - щось, що промайнуло в його мозку і намагалося пробитися до йому, але не може цього зробити. N3 кинувся назад до ліжка, як великий краб, і знову вдарив її стилетом. Ще нічого. А потім з Ніком Картером, з Киллмастером сталося щось дуже незвичайне. Вперше у своїй кар'єрі він опинився на межі справжньої паніки. Все це було божевіллям. Він, мабуть, сходить з розуму. Хлопець повинен був бути в цій кімнаті, а його немає! Нам одна людина не може так довго залишатися без дихання - дихання рано чи пізно повинно було видати вас у мертвій тиші.
  
  
  Почекай хвилину! Тіло на ліжку! Кров була досить справжньої, теплою і липкою, але кров можна було занести в кімнату і розбризкати.
  
  
  Обережно, дуже повільно, відчуваючи, що його рука трохи тремтить, Нік почав досліджувати поверхню ліжка. Його пальці торкнулися м'якої плоті. Холодний оксамит під його пальцями. Зараз майже холодно. Він торкнувся крихітної гудзики плоті, соска! Він торкався грудей.
  
  
  Голосування і все про цю ідею. Труп був досить реальним. Жіноче тіло. Его все ще блукають пальці увійшли в глибоку рану відверті між її грудьми. Зброї немає, але Нік міг здогадатися, що її метод вбив. Стилет!
  
  
  Фальшивий агент помстився покоївки-индуске. Якою вона була дурепою, що обдурила поліції Карачі, дозволила гей, залишитися в будинок. Можливо, вона розраховувала, що тут буде безпечніше, ніж де-небудь ще в цьому разгневанном мусульманському місті. Сумна іронія!
  
  
  Ee веб-тонка, шведів була натягнута на голову, і пов'язана, як сказали ему его чутливі пальці. Нік насупився в темряві. Було легко уявити, що ще цей чоловік зробив з нею. Свою помсту, своє очікування він приправив невеликим зґвалтуванням. Холодний, розумний, безсердечний диявол! Крайт в ящику ящика був доказом, якщо знадобиться ще. Він знав, що Нік буде нишпорити за цього столу. Тільки це не спрацювало, і ...
  
  
  Знову виплив місяць, і кинула ковзний яскравий промінь крізь збиралися жалюзі. Це врятувало життя Ніку Картеру.
  
  
  Він вчасно побачив спалах стилета. А.Ее спотворив срібний відблиск в поганому світлі, спрямований на його ногу трохи вище коліна. Удар в підколінне сухожилля! Калічить удар припав до ліжка під мертвою дівчиною! В ту ж мить Нік почув звук пострілу через пістолет з глушником. Два постріли. Одна навколо кулею зачепила його стегна, але до того часу він вже був в дії, він, як циклон атакував фігуру, все ще вырывающуюся з-під мертвої дівчини.
  
  
  Фальшивий Нік Картер був просто незграбним в невідповідний момент, в іншому випадку цей Нік помер одразу! Як би воно було, він відчув, як його ліве вухо обпекло, коли пістолет знову вдарив його. Він пірнув у ліжко, завдавши удару своїм власним стилетом, зберігши «Люгер» для мети, яку він міг ясно бачити. Його зустріло кинуте тіло мертвої дівчини. Безвольні і закривавлені руки і ноги прилипали до йому, як мережа плоті. Місячний святий шталь слабкіше, хмарність затінена, і Нік побачив, як его людина викотився з ліжка на протилежній стороні. Його обличчя було щось потворне і схоже на морду. Респіратор! Голос, як він міг дихати під дівчиною у гнізді, яке він вирізав у матраці!
  
  
  Пістолет в руці людини знову ткнувся в нього.
  
  
  Нік здійснив швидкий кидок над ліжком, все ще не використовуючи люгер. Він готель, щоб це був стилет - або его руки на горлі ублюдка!
  
  
  Він вибрався з ліжка, впав на коліна. Чоловік ударив його ногою по обличчю і спробував прицілитися навколо пістолета з близької відстані, намагаючись вистрілити Ніку в голову. Нік піднявся з ревом, забувши про своє бажання тиші. Однією рукою він зупинив пістолет убік і махнув своїм стилетом по замкнутому колу. Його супротивник швидко відскочив назад, але задихнувся від боляче. Нік тримав, стилет перед ним, як спис. Місяць згасла.
  
  
  N3 стрибнув вперед і був зустрінутий наближається противником. Зіткнення було сильним, обидва чоловіки тряслися, і задихалися, крекчучи і потіючи, коли вони зчепилися і розгойдувалися. Обидва спробували підняти зброю. Цілу хвилину вони стояли в смертельних обіймах, кожен стискав праве зап'ястя іншого, кожен намагався тримати зброю в руках: «Я тримаю іншого в страху.
  
  
  Ворог ідеально підходив Ніку в усьому, крім сили. Він був таким же високим, широким, худим і лютим, але йому не вистачало м'язів Ніка. Повільно, болісно Нік почав згинати руку іншого. Его. палець напружився на спусковому гачку Люгера. У нього не було глушника, і він повинен був зробити чортячий шум, і це призвело б до товаришів цієї людини, а йому було наплювати. Він збирався вбити цього сучого сина так швидко, як тільки зможе. Він збирався розтоптати свої мерзенні кишки по всій кімнаті. Постріл в житті - всю обойму щиро в це велике життя!
  
  
  Повільно, невблаганно, ненавидячи, спітнівши, і хочу, щоб він збив Люгер. Іншою рукою він тримав зап'ясті пістолет в сталевих лещатах. Тепер не може бути ніяких хитрощів - на цей раз він був у нього. Тепер він був у нього! Смутний, крізь червоне заціпеніння люті і божевілля Нік Картер знав, що робить це неправильно. Він повинен спробувати взяти людину живим, взяти його в полон і спробувати якимось чином доставити його у Вашингтоні. Він заговорив, і він міг розповісти їм багато речей.
  
  
  До біса! Вбити!
  
  
  Фальшивий агент зламався. Його зап'ястя і передпліччя впали. Він вискнув і спробував відірватися від «люгера», який тепер встромився йому в житті. Нік натиснув на курок.
  
  
  Нічого! Нік знову натиснув на курок, коли чоловік, як маніяк боровся, щоб вирватись. Нічого. Нік вилаявся і отримав своє его якимось чином його безпеку знову страждає! Він зробив це - двійника! Его хитрі пальці знайшли запобіжник і повозилися з ним боролися. Склизкий розумний негідник! Але це йому не допомогло.
  
  
  Але це сталося! Коли Нік знову зняв запобіжник, его, концентрація здригнулася. Його супротивник вдарив Ніка вільною рукою ліворуч, яка займається тримала його в полоні. Жорстокий удар нарешті зламав хватку Ніка. Чоловік пірнув до відкритого вікна і пройшов крізь громовий розірваних жалюзі. Нік вилаявся, забув про всяк обережності і дозволив «Люгеру» вистрілити в вікно, звуки грюкали в маленькій спальні. Він стрибнув до вікна, як раз вчасно, щоб побачити, як тінь скотилася з даху і звалилася через прохід. Нік випустив всю обойму з жахливим відчуттям, що не потрапляє. Його нудило від невдач. У нього був шанс - і тепер він піде! Це було більше, ніж професійна невдача - це була особиста невдача! І, що ще гірше, цей чоловік ледь не вбив його!
  
  
  «Пора йти, - сказав він собі. Швидко. Робити тут більше нічого. Її добре напартачив!
  
  
  Поруч завив шакал. В звуці була дивна нота наполегливості, яку зазвичай пов'язують з шакалами. Нік без тіні веселощів посміхнувся. Майк Бенніон нервував - і, можливо, у нього були проблеми. Краще піти щорічно.
  
  
  Він збирався йти до вікна, але передумав. Вони могли б все ще тут, хоча він у цьому не сумнівався. Цій фальшивці вистачило на одну ніч. Спускаючись по сходах в темному будинок, Ніку довелося визнати, хоча і неохоче, що цей хлопець був крутим. Добре. Але чому б і ні - хіба імітація не була найщирішою формою лестощів?
  
  
  Майк Бенніон вже був за кермом джипа. Він нервував і омела для цього причину.
  
  
  «По вулиці шморгає патруль, - сказав він, коли вони повернули геть. «Нам пощастило, що тепер вони не на нашій шиї. Може бути, вони думають, що всі стрілянина була через індійських спецназівців або щось в цьому роді - швидше за все, вони складають план фарбою. Сподіваюся, вони не доберуться до нас. .
  
  
  Бенніон поплескав по пошарпаної приладової панелі. «Але навряд чи ця машина доставить нас додому, якщо вони дадуть гей шанс».
  
  
  Нік Картер позіхнув. Йому було боляче у всьому. Його ноги втомилися, і рани на тілі хворіли, але найгірше було его, гордості. Він зазнав невдачі. Те, що буде удача в інший час, не втішало зараз. Він змусив себе думати про це як про професійний зобов'язанні - деякий ви виграли, а деякі програли! Це був знак его калібру, і він ніколи не думав про те, наскільки близький він був до того, щоб втратити все.
  
  
  Він стомлено закурив сигарету
  
  
  Тепер вони були далеко від району Маурипур, їхали по чорним і смердючим провулках, і небезпека, здавалося, минула. В цей момент.
  
  
  Бенніон сказав: «Що, кравець візьми, там відбувалося? Це було схоже на тир ».
  
  
  Нік був різкий. «Частина пропозиції полягає в тому, що ви не ставите питань. Ви бачите, що хто-небудь вийшов? Бачили кого-небудь взагалі? "
  
  
  «Наша людина».
  
  
  N3 кивнув. Може, у цієї людини все-таки не було друзів. Може, він був одинаком, як і сам Нік. Це було б в характері.
  
  
  «Це була нічия», - люто сказав він майже самому собі. "Я дістану цього виродка в наступному раунді!"
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  Довгий кривавий після
  
  
  Увечері того ж дня N3 лежав на мотузяній ліжка - тут не було толстого матраца, щоб приховати вбивцю, і розмірковував про найближчому майбутньому. Одне було ясно - він повинен виїхати з Карачі він же вночі. Поліція знайшла тіло індуської дівчата, і в ній вибухнув новий крик. Воно було в денних газетах разом з ще однією фотографією фальшивого Ніка. Також була спалах на радіо. Вбита дівчина була индуисткой і не омелою значення, але Карачі поліція була незадоволена. Ih змусили погано виглядати!
  
  
  Тільки одне у всій ситуації порадувало Ніка Картера - его двійникові теж доведеться покинути Карачі. Він не наважився б сидіти без справи в такому пошуку. Цей чоловік зробив одну спробу вбити Ніка і зазнав невдачі - він спробує ще раз, - але Нік був упевнений, що це буде не в Карачі. Якби йому пощастило, його б не було в Карачі. Якби цього не сталося, він був би у в'язниці за звинуваченням у двох вбивствах!
  
  
  Він допив останній чай - тепер уже холодний - і прогриз шматок нани, плоский круглий сільський хліб. Дружина Бэнниона, Невська, добре рулів его з моменту його приїзду. Там були бирайни, рись і бараняче каррі, зване киває, і все козяче молоко, яке він міг пити.
  
  
  Нік закурив і відкинувся на незручній мотузяній ліжка, більше схожою на величезний гамак, ніж на справжню ліжко. Його ступні були обмотані брудними бинтами, на які місіс Бенніон намазала гидко пахне мазь. Схоже, це допомогло. Його ноги були в безладді, все ще натерті і відшаровувалися від обмороження, але ему просто треба було з ними впоратися. Військово-повітряні сили в Ладакх ему видали шкарпетки і пару взуття на два розміри більше, і це допомогло. Його ноги все ще страшенно боляче!
  
  
  Незначні рани, які він отримав у бійці минулої ночі, були нічим! Прості кульові опіки, які Бенніон залатав йодом і гіпсом. Він сподівався, що його дзвінка почуває себе гірше, чим він був - він напевно поранив цього чоловіка стилетом, - і, може бути, ще раз з цими пострілами з люгера. Він міг сподіватися! Як би воно нам було, хлопець зник - поліція знайшла тільки зарізана труп покоївки.
  
  
  Думаючи про своїх ногах, про, боляче, Нік знову згадав про свою подорож через перевал Каракорумом потім того, як був убитий Хафед. Це було страшне діло. Потім того, як поні, Касва, помер від виснаження, Нік опинився в одній навколо самих важких ситуацій в своїй фантастичній кар'єрі. Він був дуже близький до завершення кар'єри він, коли удача Картера повернулася, і він натрапив на караван верблюдів. Зазвичай караван - він був останнім з провінції Сіньцзян у Кашмірі в тому році - повинен був відправитися напередодні, сховавшись від хуртовини, але верблюд захворів, і вони затрималися, щоб вилікувати його.
  
  
  Нік дістався до верблюжого табору, але далі йти не міг. Караван відвіз його з собою на спині кудлатого бактриана у Лех, де вони передали его ВПС США.
  
  
  «Дивно, - подумав Нік, - бути зобов'язаний життям хворому верблюдові!»
  
  
  Він відрізав шматок хліба геккону, який дивився на нього очима-намистинками з балки. Він знову відчув неспокій. Майк Бенніон повинен скоро повернутися. Він був відсутній весь день, виконуючи накази Ніка і витрачаючи гроші AX. Правда, у цієї людини є мільйон дель, але він повинен повернутися. Нік прокляв власне нетерпіння і зашкутильгав до єдиного вікна, щоб виглянути назовні, тримаючись подалі від очей. Скоро стемніє, і він, і Майк Бенніон зможуть піти. Тепер його не можна помічати. Задній двір, на який він дивився, був трущобой посеред ще гірших нетрів. Там було мангове дерево, повне мавп, й козенят, і ih безперервна балаканина. «Там має бути мільйон дітей, - подумав він, - всі брудні й обірвані, а деякі майже голі». N3 закурив ще одну сигарету і поморщився. Навіть з усіма його власними проблемами, з кислим присмаком невдач у роті, він міг співчувати дітям. Бідні виродки! У них не так багато майбутнього. Майку Бэнниону слід було б надерти свою п'яну дупу за те, що він привів у світ ще більше навколо них - без будь-яких засобів для догляду за ними.
  
  
  Двері відчинилися, і в кімнату увійшла дружина Бэнниона з чаєм. Вона кивнула ему, але не посміхнулася. Зв'язку не було - у нах не було індійської, а Нік Картер не говорив на урду - і Нік задавався питанням, чи можна гей довіряти. Звичайно, Майк так думав, але тоді чоловіки не завжди знали все про дружин.
  
  
  Особливо такі чоловіки, як Майк.
  
  
  Нік глянув на годинник. Було вже більше п'яти, а поліції ще не було. Так гей, можна було довіряти. Він похмуро спостерігав, як вона збирає чайні приналежності, і, кивнувши, вийшов через кімнати і тихенько зачинив за собою двері. Він почув, як штанга впала на місці. Це була оновлено заходи проти цікавих дітей.
  
  
  Нік повернувся до мотузяної ліжка і знову потягнувся. Він подивився на гекона, все ще дивиться на нього злим поглядом. Кравець візьми, Бенніон! Вперед!
  
  
  Він не боявся, що Бенніон зрадить його. Маленькому п'яниці предчувствулись прийдешні сотні тисяч рупій. Він не шталь викидати гроші. Але він міг бути затриманий поліцією для допиту. Припустимо, его старовинний джип помітили минулої ночі в районі Маурипур? Ніку стало холодно. Бенніон врешті-решт заговорив би, хоча і неохоче. На шиї N3 виступив піт - стільки грошей, що несс Бенніон! Якщо копи зловлять його, вони ніколи не здадуться, поки він не пояснить це - а якщо він це зробить, ему доведеться зрадити Картера! Вирувала лють у великому его, зовні спокійному тілі, Нік змусив себе заспокоїтися і подумати про інше. Якщо це сталося так, це сталося. Карма!
  
  
  Карма. Тибет. Ла Масери дьяволиц!
  
  
  N3 сердито подивився на маленьку ящірку на балці. Отже, китайські солдати вчасно знайшли Ян Квэй. Повинно бути, - і передали ee інформацію самозванця, - в іншому випадку дзвінка не усвідомив би, що Нік їде в Карачі. Не зміг би розставити пастки, яка займається так мало не спіймала його. Нік вилаявся собі під ніс і хотів Дьяволице короткою і нещасливого життя. Потім він згадав її сексуальну техніку і майже пом'якшав - з нею все буде в порядку, якщо вона піде з професії, по агентів і політики, і зробить комусь хорошою дружиною! Ему довелося посміхнутися власної примхи, а потім він забув про Дьяволице. Де у вічному пеклі був Майк Бенніон?
  
  
  Через хвилину в кімнату ввійшов об'єкт его турботи, що приніс із собою запах хорошого віскі. Він поголився, постригся і одягнув чистий одяг. Він був, наскільки Нік міг судити, все ще тверезим. Він не був схожий на того ж людини, якщо не вважати усмішки. І знову, коротко, Нік ... поцікавився, чому і як цей чоловік виявився в Карачі. Его мова видавала его, як освіченої людини, і в nen вистачало розуму. Чому? Кого він зрадив, продав, вбив?
  
  
  Бенніон кинув Ніку пачку американських сигарет. «Голосування! Чорний ринок. Багато рупій. У мене теж є коробка скотча. Її знаю, що тобі це подобається, і мені все одно, що я п'ю.
  
  
  Ніку довелося посміхнутися. Маленький чоловічок був нестримний. «Сподіваюся, ви були обережні - розподілили покупки і витрати?»
  
  
  Майк опустився на єдиний стілець в кімнаті і підняв ноги на пом'ятий стілець. На nen були нові черевики підвищеної міцності. Він підморгнув Ніку. «Я був дуже обережний, начальник. Її викладаю его. Її потрапив у безліч старих торговців і надлишки товарів - на них навіть можна отримати речі часів Першої світової війни, і він був обережний. Її навіть не купив нові шини для Ге - старі, але в хорошій формі. Є також використаний акумулятор і запасні каністри з бензином. На самому делле її отримав все навколо того списку, який ви мені дали. Ти готовий кинутися, Нік, і її теж.
  
  
  Нік відкрив пачку сигарет. Він був до останньої кімнати. - Отже, ви вирішили піти з нами? Досі тхора Бенніон не відмовлявся від бажання допомогти Ніку підготуватися до поїздки.
  
  
  Майк Бенніон знизав плечима. "Чому б і ні? Її можу допомогти тобі - і Бог знає, мені потрібні всі шматочки, які їй можу зробити. У будь-якому випадку її вже допоміг вам - так що тепер її так само глибоко, як і ви. Як кажуть Лайми - по пенні за фунт. У всякому разі, мені подобається це робити - дуже давно її не робив нічого путнього ».
  
  
  Нік встав з мотузяною ліжка і зашкутильгав до столу. Майк дав ему єдиний стілець, і Нік без питань взяв його. «Як ноги сьогодні?» - запитав Бенніон, наливаючи пачку сигарет і кидаючи коротку коренастую ногу через кут крісла.
  
  
  - Боляче, - зізнався Нік. «Але неважливо про ногах - якщо ти підеш зі мною, ми повинні домовитися. В даний час! Про випивку.
  
  
  Бенніон пильно подивився на нього. «Як я сказав, Нік, її подивлюся це. Не більше однієї пляшки в день. Її повинен це мати, інакше її заїду! Тоді її б тобі не допоміг.
  
  
  N3 довго дивився на нього, його очі стали твердими. Нарешті він кивнув. "Добре. Ви укладаєте угоду. Краще дотримуйся цього. Якщо ти мене обдуриш, хай допоможе тобі Бог, - її не буду! Її залишу тебе там помирати. Її серйозно, Бенніон! "
  
  
  Маленький чоловічок кивнув. «Я знаю, що це так. Не назавжди мені погрожувати. Її знаю, який ти крутий. Її, думаю, ви повинні бути профі у своїй ... е ... своїй роботі ".
  
  
  N3 витріщився на нього. «Чим їй займаюся?»
  
  
  «Не знаю, - поспішно сказав Бенніон. «Я теж не хочу знати. Молодець=) тільки сич бакшишу, пам'ятаєш? Ну, чи не краще нам зайнятися цим. Вже майже темно.
  
  
  "Назавжди зробити це, - коротко сказав Нік. «У тебе є карта? Ти розвідав склад зброї?
  
  
  Бенніон підійшов до день і крикнув джин, щоб диски принесла згортки, які він залишив зовні. Він знову повернувся до Ніку, і його посмішка знову проявилася. «Я пішов у депо і понишпорив, як ви мені сказали. Мене навіть не помітили - я був там до того, як хотів роботу, і сьогодні знову зробив те саме. Звичайно, роботи немає. Вони не будуть наймати білих на роботу вежі. Але я мовчав і отримав те, що ви готелів: вчора на пароплаві вгору по річці пройшла велика партія зброї. Звичайно, під охороною. Повно пакистанських солдатів. Що робити? »
  
  
  N3 сказав: «Голос і все! Її можу сказати вам що голосувати, Майк - ця партія іде на фронт в Лахорі, і він повинен її зупинити. Це була помилка - його не можна було відправляти! »
  
  
  Нева Баннион увійшла з руками, набитими невеликими коробками та пакетами, які вона закінчилася на столі і навколо нього. Її зап'ястя і щиколотки були раніше тонкими, все ще в порядку, хоча інша частина тіла стала толстой. Її світла шкіра кольору міді була гладенькою та бездоганною. Хоча на ній не було пурды, на ній була довга безформна паранджа без капюшона та прорізів для очей, які закривали її з шиї до п'ят. Блискуче чорне волосся було укладене високо на голи і утримувалися дешевої фабричної гребінцем. Нік зізнався, що коли-то вона, мабуть, була привабливою - до Мами Бэнниона і дітей.
  
  
  Вона пішла, не говорити нам слова. Майк підморгнув Ніку. «Я в досить хорошому стані. Розумієте, eda і гроші в будинок. Якщо б її збирався бути тут сьогодні ввечері, її б, напевно, ...
  
  
  Нік втрутився: «Карта?»
  
  
  Бенніон досталь невелику карту Пакистану і розклав її на хиткому столі. Він постукав пальцем. «Голос і ми, в районі Гот-Бахш Карачі. Якщо ви дійсно маєте цю партію, все, що ми можемо зробити, це простежити її до Інду і спробувати зловити. Хоча я не знаю, що, кравець візьми, ми можемо зробити проти полроты пакистанців.
  
  
  N3 уважно вивчав карту. - Надайте це мені, - пробурмотів він.
  
  
  Бенніон удавано відсалютував. «Із задоволенням, сахіб. Мій не штопора, чому, а? Гаразд, не буду. Замість цього її просто зроблю невеликий постріл ». Він вийшов через кімнати.
  
  
  Нік похитав головою, вивчаючи карту. Недобре використовувати і довіряти п'яниці наче Мати Бэнниона. Але тут нічого не поробиш. Він потребував в цьому людині - як для его знання країни, так і як частина его нового прикриття. Він починав це підприємство, як нафтодобувач Євразії, позаштатний працівник. Майк Бенніон був провідником его. Була лише одна велика проблема - у них не було документів!
  
  
  N3 знизав плечима і повернувся до своєї карті. Значить, доведеться робити це без паперів. І сподіваюся, его удача збереглася.
  
  
  Країна, якою вони їхали, була однією навколо найбільш важкопрохідних в світі. «Це має допомогти», - подумав Нік. Її буде важко патрулювати. Він провів пальцем по північно-східному течією великого Інду: праворуч від них була посушлива Індійська пустеля, а зліва від них була серія порізаних гірських хребтів, що йдуть паралельно річці, і з'єднуються з Гімалаями на півночі Кашміру. За винятком вузької смуги, зрошуваної Індії, це була неприємна сторона.
  
  
  Бенніон повернувся з пляшкою дорогого скотча і двома пластиковими склянками. Він показав пляшку Ніку. «Дві склянки пішли, розумієте. Це протримає мене до ранку, і її навіть наллю тобі випити з нього. Добре?"
  
  
  N3 кивнув. Скотч був смачним. Він підштовхнув карту до Бэнниону. «Це твоя справа, Майк. Як щодо цього? Чи зможуть вони доставити вантаж до Лахора в & nb? »
  
  
  Бенніон потер лисину і насупився, дивлячись на карту. «Ні, не можуть. Інд йде на захід від Лахора. У будь-якому випадку судноплавство йому неможливо за межами Бхаккара - не в цей час року. Звідти їм доведеться їхати по суші.
  
  
  «Може бути, саме тут ми ih зрозуміємо», - сказав Нік. «Двоє чоловіків у джипі, навіть у вашому джипі, повинні бути в змозі наздогнати конвой».
  
  
  Він не думали потрібне пояснювати, що, якщо і коли він наздожене конвой зі зброєю, він не мав до нас найменшого уявлення про те, що збирався робити. Він повинен буде з'ясувати це пізніше. Все, що було зараз важливо, було - якщо ця партія зброї була використана проти індіанців і світ дізнався б про це, то у США були проблеми! І китайці доб'ються, щоб світ усвідомив! Може бути, в цьому і був весь сенс набігу самозванця Пакистан - обманним шляхом добути цю зброю і передати його пакистанцям. Потім заявити, що ih передали американці, і передайть відкритий басейн ці спотворені факти.
  
  
  N3 обдумав це дуже короткий, потім відступив. Немає. Це має бути щось більше - щось більше. Навіть більше, ніж намагатися вбити його! Але що?
  
  
  Майк Бенніон увірвався в його думки. «Не знаю, чи важливо це чи ні, але, може бути, тобі краще знати. Сьогодні її бачив, що на складі зброї, від чого мене поежило від холоду ».
  
  
  Нік почав знімати сорочку, яку ему чи ВПС. Прийшов час зайнятися ранами.
  
  
  "Наприклад, що?" Він дуже готель піти зараз, поки Майк був тверезий.
  
  
  Він не дуже довірив обіцянкам цієї людини.
  
  
  Майк почав змащувати коричневою пастою обличчя і шию Ніка. «Наприклад, мулла, що проповідує джихад, священну війну! Ви знаєте, що багато робітників у депо - патаны. Одноплемінники спускаються з пагорбів, щоб заробити пару рупій. Вони грубі виродки, Нік. Дикуни. І вони сьогодні досить добре слухав цього старого. Він довів ih до стану сказу ».
  
  
  Першим поривом N3 було забути про це. Тепер у цій операції було досить кутів, і я не хотів більшого. Його безпосереднім завданням було знайти цю партію зброї і сподіватися, що чоловік, якого він переслідував, був десь поруч. Якщо ні, і потім того, як він зупинив відвантаження - як? - ему знову доведеться використовувати себе в якості приманки, щоб заманити двійник.
  
  
  Тим не менш він слухав. В його роботі не можна ігнорувати будь-яку дрібницю без небезпек. Наступні слова Бэнниона вбили благодатний клин у пильний сенс Ніка.
  
  
  «Мулла кричав на них на пушту, - сказав Бенніон. "Я трохи розумію. Небагато, але достатньо, щоб знати, що він обіцяв їм світ, якщо вони повернуться в пагорби і будуть чекати. Він кричав про еде, новій формі, великій кількості зброї і боєприпасів, і ...
  
  
  Бенніон перервав те, що робив, і втупився на Ніка. "Привіт! Цей вантаж зброї! Ви не думаєте? "
  
  
  Нік не дивився на чоловічка. Він похитав головою. «Ні. Я не думаю. Цей вантаж направляється в Лахор. Під охороною. Ти тільки що сказав мені про це, пам'ятаєш? Під охороною пакистанської армії! »
  
  
  Бенніон похитав головою. «Це не зупинило б патанов, якщо б вони готелів зброю. Боже мій! Джихад - це все, що нам зараз потрібно, тут. Священна війна! »
  
  
  Всі відповідні факти тепер спалахували в комп'ютерному розумі Ніка, і ему не подобалися уявні карти, які він витягав. Бенніон міг бути правий. Міг наткнутися на ключ до всієї цієї складної інтриги. Але чому - чому китайські червоні захотіли допомогти патанам афганським одноплемінникам, у запуску джихаду? Що вони могли б отримати? Червоні були, принаймні номінально, на стороні пакистанців.
  
  
  І все ж вони завжди любили ловити рибу в каламутній & nb, червоні. Те, що сказав його бос, Хок, - що вони повинні тримати горщик киплячим. Китайці останнім часом сильно втрачали обличчя, і вони приходили у відчай. У них були проблеми в Африці, на Кубі, в Індонезії і у В'єтнамі. Зрештою, американський тигр виявився не з паперу!
  
  
  Але джихад! Війни в ім'я Аллаха проти всіх невірних! Що, кравець візьми, китайці можуть сподіватися отримати від цього? Якщо, звичайно, вони не зможуть контролювати джихад. Застосувати його для власного використання. Але як?
  
  
  Нік на мить відмовився від цього. Він почав одягатися. Він був досить смаглявим, щоб зійти за євразійця, і коли прийде час, він згадає про себе прикриття. У будь-якому випадку ім'я не було дуже важливим - у них не було документів, що підтверджують ім'я. Якщо пощастить, їм доведеться вислизнути.
  
  
  Через дві години вони пливли по Інду в старовинному вантажному судні, який так і не вирішив, doe це або фелукка. Вітру не було, і великий парус був згорнутий, але іржавий двоциліндровий двигун несс ih по широкій дрібної річці зі швидкістю чотири милі на годину.
  
  
  Човен була накрита на мзс циновкою, приховувала джип. Старий автомобіль був завантажений до пунктів доліва разом зі своїм спорядженням. Нік і Майк Бенніон намагалися триматися подалі від видимості, розтягнувшись у джутових циновках біля джипа. У джипі були ковдри, але ними ніхто не турбувався. Майк купив їх в товстій дублянці кожному і капелюх з широкими полями, заколотую в австралійській моді.
  
  
  Вони дрімали, мовчки, дивлячись на крихітну іскру сигарети човняра на кормі. Нік вирішив взяти з собою власника човна, хоча знав, що може пошкодувати про це. І все ж ему довелося ризикнути. Цей брудний товстун у червоній фетровому капелюсі, довгій сорочці і мішкуватих штанях був матросом, інженером, матросом і кухарем одночасно. Нам Нік, нам Бенніон нічого не знали про днз або про те, що це за прагнення калоша. Завжди була можливість, що їй доведеться вбити людину пізніше, щоб заткнути йому рот, але N3 не дозволяв собі зупинятися на цій думці зараз.
  
  
  Поки Майк Бенніон дотримав свою обіцянку. Він пив повільно. Его пляшка була все ще сповнена більш ніж наполовину, та було вже за північ.
  
  
  Нік перевіряв свою зброю, Вільгельміна, Гюго і П'єр, коли він почув булькання пляшки в темному смердючому трюмі. Останнім вантажем човни, по всій видимості, були добрива.
  
  
  Майк сказав: «Я сказав на пенні за фунт, і її мав на увазі це - точно так само, її, сподіваюся, що нам не доведеться нам зв'язуватися з якими патанамі. Які вони страшні виродки! »
  
  
  Нік посміхнувся в темряві. «Я думаю, ти нам про що не турбуєшся. Її пам'ятаю свого Кіплінга і Талбот Менді - хіба мулли не завжди проповідують священну війну? Просто частина ih розпорядку - геть невірні! »
  
  
  Спалахнув сірник, коли Бенніон закурив. Він не посміхався. Нік зрозумів, що маленький алкоголік дійсно хвилювався.
  
  
  "Це чорт з пекла!" - сказав Бенніон. «Вони мучать своїх жертв"
  
  
  . Ісус - історій, які її чув! Її теж бачив фотографії того, що вони зробили з патрулями, які влаштували засідку на кордоні. Всього пару місяців тому в The Hindi Таймс " з'явилися фотографії - члени племені влаштували засідку на пакистанський патруль в Хайберському перевалі. Вони не вбили всіх - живих закололи бамбуковими киями. Тьху! Мене нудило. Вони знімають з бідних виродків штани, потім піднімають ih і з силою кидають на гострий call! Була одна фотографія цього хлопця з колом наскрізь, виходять з його шиї! »
  
  
  Пляшка знову булькнув. Щоб заспокоїти його, Нік сказав: «Ви впевнені, що це був пакистанський патруль? Не індійський? Патаны - мусульмани, чи не так?
  
  
  Більше булькає чути. «Це не має ніякого значення для патанов», - прошепотів Бенніон. «Особливо, коли якийсь мулла ih всіх загострив. Все, про що вони дбають, це кров і здобич! Він не проти зізнатися в цьому, Нік, - у мене в крові болить лайно, коли я думаю про патанах!
  
  
  «Легше з цією пляшкою», - попередила Ніка. «А давай спробуємо трохи поспати. Не думаю, що ми зустрінемося з одноплемінниками. Її ценымногие більше турбуюся про пакистанських патрулях, про що патанцах. Доброї ночі."
  
  
  Через три дні він усвідомив, наскільки помилявся навіть Нік Картер!
  
  
  Шуліки і грифи, якщо перше попередження. Вони ширяли великими колами над закрутом річки. Це був пустельний, безплідний ділянку, на півдорозі між Кіт Адду та Леєю. Човняр першим побачив спокусливих відвідувачів. Він вказав на повітря і понюхав. «Там щось мертве. Думаю, багато. Багато птахи не можуть їсти все відразу ».
  
  
  Нік і Майк Бенніон вибігли на мис. Річка тут була дрібною, вигинаючись великим вигином з заходу на північний схід. Посеред повороту була довга мілину. У стійці вони побачили потрошіння, почорнілі, все ще димляче останки невеликого річкового пароплава. Старий задній колісний транспорт. Его покривала извивающаяся, хлопаюча, непристойним рухома маса стерв'ятників. Коли ih човен наблизилася до місця аварії корабля, хмара птахів піднялося різнобарвним роєм, викрикуючи різкі скарги. Деякі навколо них елементи піднялися в повітря з-за обвислого важкого життя.
  
  
  Тоді відчув запах Нік. Запах поля фарби. Він був знайомий з цим. Поруч з ним вилаявся Бенніон і вийняв навколо кишені величезний револьвер. Це був старий Webley, який ему якимось чином вдалося купити в Карачі.
  
  
  «Прибери це», - сказав ему Нік. «Там немає нікого живого».
  
  
  Майк Бенніон виглянув з-за уламків на західний берег річки. Безплідна всій території готелю круто піднімалася до округлих пагорбів кольору хакі з тупими вершинами. «Може, вони все ще там нагорі дивляться. Її сказав тобі, Нік. У мене було відчуття. Це ці ублюдочные патаны - вони влаштували засідку на пароплав і захопили партію зброї. Господи, цей старий мулла не жартував! Вони починають джихад! »
  
  
  «Заспокойся, - сказав ему Нік. «Ви робите багато поспішних висновків. У будь-якому випадку, ми повинні це перевірити - якщо це були вони, ми скоро дізнатися.
  
  
  Невдовзі вони дізналися. Вони вийшли на берег на піщаній коссе. Човняр ну не супроводжував. Він був у розпачі. Нік і Бенніон пробиралися крізь сморід і розпростерті тіла до пароплава. Це була бійня. Всюди кров, мозок і гниючі кишки. Багато пакистанські солдати були обезголовлені.
  
  
  Майк Бенніон перевернув ногою труп. Обличчя було прострелено, але тюрбана, брудної мам і мішкуватих штанів було досить, щоб пізнати його.
  
  
  Бенніон вилаявся. «Патан, добре. Теж голий. Взяли его патронташі, гвинтівку, ніж все інше. Навіть его балетні тапочки. Це для вас патан - вони ніколи не залишають потім себе нічого, крім задубілих! Так що ж нам тепер робити, Нік?
  
  
  N3 прикрив ніс хусткою і ретельно оглянув випатраний пароплав. Гаразд, це була різанина. Якимось чином пакистанців застали дрімаючими і знищили. Зброї не було. Де? Щоб почати джихад? Напевно, зізнався він. Бенніон був прав. Одноплемінники кинулися воювати, кричав Аллах Акбар. У них буде свій джихад. Але проти кого?
  
  
  - Дуже розумно, - визнав він. Обдуріть Карачі, і ваші хлопчики будуть чекати в засідці. Він знову подумки прокрутив список зброї, список, який він читав в офісі вбитого Сема Шелтона.
  
  
  Гвинтівки, ручні кулемети - великокаліберні кулемети - гранати - базуки - протитанкові рушниці! П'ять мільйонів патронів!
  
  
  Посмішка Ніка Картера була похмурою. З усім цим ви могли б отримати справжній джихад!
  
  
  Він приєднався до Майк Бенніон. У правій руці він тримав гігантський револьвер і хмурився. «Вони взяли кількох полонених, Нік. Я в цьому впевнений. Принаймні, її порахував мертвих Паксов, а вони не становлять і половини компаній. Повинно бути, вони взяли полонених. Їй цього не розумію. Вони ніколи так не роблять! »
  
  
  N3 подивився через річку на західний берег. Навіть з такої відстані він міг бачити широку стежку, яку залишили патаны, що веде до коротким пагорбах. Досить впевнені в собі. Не боїться відплати. З'ясувалося, що пакистанська армія в даний момент билася з Індією.
  
  
  
  У його мозку зародилася ідея. Може бути інша причина для такого широкого сліду? Може бути, запрошення?
  
  
  Він повернувся до Бэнниону. «Давай выгрузимся. Краще поквапитися, поки наш ще зовсім не сдасться і не кине нас.
  
  
  Майк Бенніон уникав погляду Ніка. Він сказав: "Ви збираєтеся слідувати за ними?"
  
  
  "Так. Її повинен я. У мене немає виходу. Вам не обов'язково їхати - ви можете повернутися в Карачі з човнярем. Але мені потрібно взяти джип і припаси. Добре?"
  
  
  Бенніон досталь пляшку віскі навколо глибокої кишені дублянки і нахилив її. Він довго пив, потім поставив пляшку і витер рот рукою. "Я піду з тобою. Її клятий дурень, але піду. Тільки це! »
  
  
  Посмішка Матері була трохи невпевненою. «Якщо що-небудь станеться зі мною - і ти виберешся навколо цього, добре, ти побачиш, чи ти зможеш дістати трохи грошей для моєї дружини і дітей? У них нічого немає ».
  
  
  Нік посміхнувся. "Я буду старатися. Думаю, її зможу це зробити. А тепер давайте приступимо - цей персонаж відштовхнеться в будь-яку хвилину! "
  
  
  Знадобилося «Люгер», щоб переконати човняра висадити ih на берег на західній стороні. Вони вивантажили джип і припаси там, де стежок йшла від річки.
  
  
  Бенніон кивнув човнярів і подивився на Ніка, в його очах був ясний штопора. Зрозуміло, ця людина заговорить, як тільки повернеться в Карачі.
  
  
  Нік завагався, потім похитав головою. Навіщо вбивати бідного диявола? До того часу, як він повернеться в Карачі, вже буде занадто пізно ih зупиняти. Йому прийшло в голову, що до того часу він може бути радий, поза себе від радості, побачивши пакистанські війська.
  
  
  Нік дивився, як корабель зникає вниз по річці, а Майк Бенніон оглядав джип. Стерв'ятники повернулися до трапези.
  
  
  «Іди, - сказав ему Бенніон. «Якщо ми поїдемо, давай. Ця прагнення машина готова, як ніколи ».
  
  
  В милі від берега вони знайшли першого пакистанського солдата, закопаного в землю по шию. Він був мертвий, його горло перерізане, а повіки відрізані. Щось біле мерехтіло в роззявленою мертвої пасти.
  
  
  Майк Бенніон кинув один погляд, і його нудило за борт джипа. Він не підходив близько до мертвого. Нік підійшов до гротескної закривавленою голів, що стирчить з піщаного грунту, і уважно її досліджував. Він нахилився і витягнув iso rta шматок паперу. На nen щось було надряпано - китайські ідеограми!
  
  
  Его китайський був слабким, але він миттєво розібрав повідомлення.
  
  
  Слідуйте за. Шлях простий. Ви знайдете одіна навколо цих маркерів кожні кілька миль. Її ось чекаю зустрічі з тобою. В черговий раз!
  
  
  Підписано: Нік Картер.
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  Створення
  
  
  Прозорий теплий дощ падав на Пешавар, цей древній історичний місто у вузькому гирлі залитого кров'ю Хайберского перевалу. Це був вихідний, і багато одноплемінники, афганці, патаны і туркмени, привозили своїх жінок в місто, щоб робити покупки на базарах. Поки жінки пліткували і займалися торгівлею, чоловіки збиралися в чайних і тримали самовари киплячими. Більшість чоловіків були худорлявими і жорстокими, кожен з жорстоким ножем, застромленим у кольоровий пояс. Предметом розмови, коли поруч не було нам в поліції, нам сторонніх людей, був - джихид! Священна війна! Настав час!
  
  
  Це був не сезон дощів - вони закінчилися протягом року, і Нік Картер відчув приємну вологість людини, коли виглянув навколо темного арочного проходу на Вулиці оповідачів. Це була вузька, вимощена вуличка, смердюча сміттям і людської нечистотою, але, N3 був занадто нетерплячий і заклопотаний, щоб звертати увагу на запахи. Мати Бэнниона давно не було. Занадто довго!
  
  
  Нік засовався. Його вже двічі помітили повії, однією навколо яких не було і дня старше дванадцяти, і він знав, що ему краще рухатися далі. Досі тхора удача була неймовірною - якщо це була удача, - і зараз він не хотів псувати її.
  
  
  Зліва, в кінці вулиці, він міг бачити насувається гору мечеті Махабат-хана. Відверті навпроти нього був добре освітлений магазин, в якому були зайняті кожум'яки - Нік бачив, виставлені сандалі і патронташі. Ремені були старого зразка, носяться через плече, і N3 похмуро поцікавився, чи підійдуть патрони М1.
  
  
  Він відступив назад в темну арку і закурив. Він притулився до грубої кам'яної стогнати і задумався, прикривши сигарету великою рукою і насупившись. Ему не сподобалася зброї. Не за що. Але він повинен був розіграти це - розіграти карти так, як вони випали. Він і все більш наполеглива Бенніон в той день сміливо прибутку в Пешавар. Чотири дні від Інду. Старий джип якимось чином вижив - і стежок була чітко вказано, як і було обіцяно. Записок більше не було - лише віхи, трупи пакистанських солдатів, закопаних у землю по шию. Горло перерізане. Навіки зникли. У деяких випадках відрізані носи.
  
  
  Нік глибоко вдихнув і затримав його. Це була справді дивна і дивна зброї. Вони залишили джип в таборі на околиці Пешавара і увійшли всередину. Приблизно тоді почався дощ. Ніхто не звертав на них особливої уваги, що саме по собі не було незвичайним
  
  
  Не раз Хайберський перевал служив воротами і маршрутом вторгнення між Східною і Західною Азією. Незнайомці в Пешаварі не були чимось новим. Спочатку єдиними, хто звертав увагу на двох чоловіків у своїх зухвалих капелюхах і кожухах, були жебраки, діти, крамарі і, звичайно ж, неминучі повій.
  
  
  Вони пробули в Пешаварі всього півгодини, коли Нік Картер помітив свого двійник. Було ще світло, шелл легкий дощ, і він бачив самозванця на Вулиці Гончаров. З ним була жінка. Американська дівчина. Красуня!
  
  
  Все це було неймовірно і дуже просто, і N3 знав це, але сприйняв це спокійно. Він пірнув у магазин спецій і прошепотів кілька поспішних команд Майку Бэнниону. Майк повинен був простежити за парою і доповісти, коли зможе зробити це, не втративши ih.
  
  
  Майк одного разу повернувся, щоб сказати, що тепер вони на Вулиці медников. Дівчина купила трохи бенаресской латуні і посварилася з торговцем. Нік і Бенніон покинули магазин спецій і попрямували до його теперішньому укриття. Потім він відправився Мати знову шпигувати. Це було більше години тому.
  
  
  Mimmo арки рипнули віз з волами, ee сухі осей верещали, застряглі свині. Нік Картер з огидою відкинув дупу. Ему краще знайти Матір. Це означало порушення укриття і можливість бути поміченим людиною, за яким він полював, але з цим нічого не поробиш. І все ж він не готель. У нього було передчуття з приводу цього - вони чекали його, вони знали, що він повинен прийти, і його двійника навряд чи був захоплений зненацька. Нехай буде так. Але в даний момент це була тактична ситуація, а не стратегічна, і він думав, що у нього є невелика перевага. Voni - Він на цей раз буде не один - вони не знали Матері Бэнниона! Деякий час Нік міг використовувати маленьку п'яницю в якості очей і вух - принаймні він на це сподівався. Але зараз? Майк злякався і визнав це. Він дотримав свою обіцянку, випиваючи тільки одну пляшку в день, але тепер, коли тиск наростало? Нік криво посміхнувся і приготувався покинути свій притулок. Майк, можливо, вирішив кинути рушник - можливо, сховався в борделі або журнали гашишу.
  
  
  Потім він почув shaggy. Мить Майк Бенніон зупинився біля арки і зазирнув усередину. - Нік?
  
  
  "Так, нібито. Де вони?"
  
  
  Бенніон ступив у темряву. «Щиро зараз в готелі« Пешавар ». У барре. Вони виглядали так, ніби якийсь час прижилися, тому її ризикнув ».
  
  
  «Хороша людина», - сказав Нік. «Я просто вступив з тобою несправедливо в своїх думках».
  
  
  Він почув, як Бенніон потягнув пляшку в кишені пальта, а потім булькання. Він не бачив, пустотливий усмішки, але знав, що вона є. Майк Бенніон боявся - Нік Картер знав страху, коли бачив його, - але поки що хлопець тримався добре.
  
  
  Майк сказав: "Ти думаєш, її поїхав в глуху глушину?"
  
  
  "Це сталося зі мною."
  
  
  Булькати.
  
  
  «Я не підведу», - сказав Бенніон. «Я дуже постараюся не робити цього, але, кравець візьми, її хочу знати, що відбувається. Хлопець, за яким стежив - її мало не забруднився, коли побачив його крупним планом. Це ти!"
  
  
  «Я знаю, - сказав Нік. «Це трохи збиває з пантелику. Не намагайся зрозуміти це, Майк. Якщо ми виберемося навколо цього, можливо, їй розповім тобі про це ».
  
  
  «Якщо ми виберемося навколо цього?»
  
  
  Булькання.
  
  
  «Я попереджав вас, що це може бути небезпечно», - відрізав Нік. «А тепер перестань пити! У нас є робота. Я думаю, що сьогодні ввечері щось зламається - і швидко зламається. Ми не повинні втрачати ну, що б нам сталося. Що ти знаєш про жінку з ним?
  
  
  Майк Бенніон закурив. Він знову відростив руду бороду. «Тільки те, що вона лялька, даний ласе блюдо. Блондинка, років двадцяти - може бути, тридцяти - з пишними ногами і парою цицьок, які змушують чоловіка соромитися своїх думок. І гарне обличчя! »
  
  
  «Ви мало що пропустили», - сухо сказав N3. «Я здивований, що ти не попросив у нах автограф».
  
  
  «У мене вийшло краще! Їй відомо її ім'я ». Бенніон на мить зупинився, зловтішаючись. Нік думали, що він так само п'яний, як і з самого початку. Але поки він тримав її досить добре.
  
  
  «Відмінна робота», - хвалився він. Він спробував здаватися захопленим. "Як ти це зробив?"
  
  
  «Я сказав вам, що трохи знаю пушту. Вийшовши навколо прилавка мідника, вони пішли в тютюнову крамницю. Хлопцеві - тобі довелося погортати журнали, російські і китайські, а у мене було трохи часу. Її повернувся до меднику і підсунув йому пільги. Жінку звуть Бет Крейвенс, наскільки її міг розібрати. Вона американка. Тут працює в Корпусі миру - допомагає зі школами. Старий був базікою, але це все, на що у мене був час. Її не готель ih втрачати ».
  
  
  "Бог з ним! Повернемося в готель Пешавар. У них є машина? »
  
  
  "У нах є. Англійська Форда. Коли від'їжджав, він був на стоянці за готелем ».
  
  
  "Давай!" N3 був різкий. «І відкладати цю випивку з цього моменту - поки я не скажу вам інше!»
  
  
  «Так, сахіб».
  
  
  «Це для твого ж блага», - сире сказав Нік. «Немає нічого смішного в тому, щоб отримати ніж у спину!»
  
  
  «Я не можу з цим не погодитися, - сказав Бенніон. «Не хвилюйся. Кожен раз, коли її відчуваю бажання випити, я думаю про них Паках, похованих у землі без очей і гугнявий.
  
  
  Тепер її справжній непитущий! "
  
  
  Було вже майже вісім, коли вони пробиралися по вузьких велелюдним вулицями до готелю «Пешавар». Коли вони обходили простору площу, на якій знаходилася мечеть Махабат-хана, Нік сказав: «Я хочу, щоб ти поділився зі мною своїми враженнями про цю людину, Бэннионе. Відразу з маківки. Не думай. Припустимо, ви мене не знали. Не знали, що у мене двійника. Що б ви тоді про nen подумали?
  
  
  Бенніон почухав свою руду щетину. Він майже біг, щоб не відставати від Ніка.
  
  
  «Вражає», - сказав він нарешті. «До біса вражаюче. Гарний ублюдок. Гарний, але не дуже, якщо ви розумієте, про що я. Великий, високий, худорлявий. Схоже, він зроблений з бетоном. Виглядає теж круто. Як ніби він міг бути дуже злим. Витончений. Рухається, як тигр ».
  
  
  «Ви хороший спостерігач», - зізнався N3. Він був трохи задоволений і визнала це. Він також зізнався, що китайці проробили гарну роботу - відмінну, першокласну професійну роботу. Его дзвінка був так близький до йому, що було трохи страшно.
  
  
  «Я можу розповісти вам ще що-що про nen», - сказав Бенніон. Він усміхнувся. «Цей хлопець справжній знавець жінок. Принаймні, з цієї - вона все крутиться навколо нього! Коли її йшов, вона грала з ним під столом у барі! »
  
  
  N3 нічого не сказав під час прогулянки. Його думки були зайняті дівчиною. Бет Крейвенс. Корпус миру! Ісус, де ці пацюки будуть гризти далі?
  
  
  Ему вже прийшло в голову, що жінка могла бути невинною ошуканою. Цілком можливо. Китайський агент обдурив Пий Лінга в Тибеті і Сема Шелтона в Карачі. Спочатку обдурили ih - з якоїсь причини у них обох були сумніви і сумніви. Ih вбили.
  
  
  Значить, ця Бет Крейвенс, могла бути невинною. Цей чоловік представився як Нік Картер, і вона ему повірила. Але чому? Що, кравець візьми, Нік Картер, справжній агент АХ, повинен був робити в Пешаварі?
  
  
  Его складати долар, його інтуїція шепотіли правду. Жінка була червоним агентом. Ще один продажний американець! У N3 пробігла іскра гніву - ще один мерзенний зрадник! Як-то все здавалося гірше, тому що зрада прийшла в красивій упаковці.
  
  
  Через дверний отвір навпроти готелю «Пешавар» вони могли бачити невеликий бар. Лже Картер все ще був там. Під столом не було тисканья - вони відкрито трималися за руки, а дівчина з обожнюванням дивилася на здорованя. - Якщо це фальшивка, то вона хороша актриса, - зізнався Нік Картер.
  
  
  Раптова думка вразила його. Передчуття настільки сильне, що він мало не поставив на це своє життя. Він повернувся до Бэнниону. «Ви досить тверезі, щоб піти на все і вести себе як джентльмен? Як ніби ти шукаєш старого друга? "
  
  
  «Тверезий, як суддя», - сказав Бенніон. «Деяких суддів її знав. Чому?"
  
  
  «Зайди, кинь свій пушту і подивися, чи ти зможеш зазирнути в реєстр. Думаю, він там залишиться. Ви тільки подивіться на останні півдюжини імен ».
  
  
  Бенніон повернувся через п'ять хвилина. «Ви маєте рацію. Ти залишаєшся там! Він - підписаний як Ніколас Картер. По справі. "
  
  
  «Брудна справа».
  
  
  Нік натягнув комір дублянки, захищаючи від дощу. Він зняв капелюха австралійського типу. Тепер, коли фальшивка утвердилася, его не повинні бачити. Особливо поліцейські або військові. Це тільки викличе замішання, і він більше не хоче цього. Покінчимо з цим і йдемо.
  
  
  «Іди за джипом», - сказав він Бэнниону. « Якщо ви не можете знайти підходящого місця, - повертайтеся сюди як можна швидше. Її буду десь ззаду - ти кажеш, вона водить англійська форда?
  
  
  "Так. Він чорний. Майже новий.
  
  
  Коли Бенніон пішов, Нік обійшов готель і попрямував до стоянки. Там був Форд, блискучий від дощу. Єдиною іншою машиною був старий Крайслер зі спущеною шиною.
  
  
  N3 стояв у глибокій тіні, і дозволяв дощу замочити его. Тепер було трохи важче. Він уважно досліджував «Форд» - на nen була багажна полку. Якщо станеться найгірше, і Бенніон не повернеться вчасно з джипом, можливо, він зможе ...
  
  
  Мить рішення було змушене прийняти. Жінка і фальшивий Нік Картер вийшли з-за рогу готелю і попрямували до «форду». Нік ще трохи відступив у тінь. Кравець! Що тепер? Він просто не міг дозволити собі втратити ih. На даний момент у нього було лише невелику перевагу, і він не готель его втрачати. Але якщо він не забере ih зараз дуже рано, на його думку, - ему доведеться дозволити їм виїхати. Нік, автоматично перевірив свою зброю. «Люгер» був готовий загарчати. Хьюго переховувався в піхвах. П'єр, газова бомба, була смертоносною, як завжди. Але з якою метою? Він, звичайно, міг вбити чоловіка і, можливо, змусити жінку говорити. Може бути! Але йому ніколи було дуріти. Ця партія зброї потрапила в Пешавар або через нього, а потім зникла. Ніку довелося його знайти. Зі зброєю і боєприпасами у якості доказу він міг піти до уряду Пакистану і почати чистку зверху.
  
  
  Як виявилося, йому було не про що турбуватися. На даний момент вони нікуди не збиралися. Він дивився, як вони сідають у машину. Заднє сидіння! Штори запнуті. Англійці досі тхора ставлять штори або штори на деякі навколо своїх автомобілів!
  
  
  Через кілька секунд тример початок м'яко погойдуватися. N3 почув слабкий шерех пружин. «Як і в старих добрих Штатах», - сказав він собі з жорсткою посмішкою. Кожна машина мандрівний будуар!
  
  
  Він без вагань прийняв рішення, молячись, щоб Бенніон не з'явився зараз з гучним джипом. Це б все зіпсувало. Те, що вони там робили, не повинно займати в них багато часу - тоді вони підуть куди-небудь, можливо, в схованку зі зброєю, і Нік Картер буде з ними. Бэнниону просто потрібно було подбати про себе.
  
  
  N3 навшпиньки обережно перетнув паркування. Автомобіль все ще м'яко гойдався, і він міг чути тихе бурмотіння голосів. Вони б не почули Долі Долі!
  
  
  Обережно, повільно, заздалегідь ретельно продумуючи кожен рух, він виліз на «форд» і розпластався. Він зробив це в повній тиші, непомітно, як підкрадається Смерть. Нам разу пара всередині не порушила свій солодкий ритм.
  
  
  Було кромешно темно, і дощ лив косими чорними мокрими мотузками. У такій видимості Нік думав, що у нього є хороші шанси залишитися непоміченим, коли вони їхали по вулицях Пешавара. Дощ заганяв людей всередину.
  
  
  Тест прийшов раніше, ніж очікувалося. Скрип в машині припинився, і Нік почув ih розмова. На китайському! Его останні сумніви щодо жінки, Бет Крейвенс розсіялися. Вона була зрадницею.
  
  
  Двері відчинилися, і чоловік вийшов. Він зупинився, щоб поцілувати жінку, і сказав по-китайськи: «Побачимося пізніше, Бет. У тебе. Її хочу порадитися зі своїми людьми, які стежать за табором цього виродка.
  
  
  «Добре, любов моя. О, Нік, як ти чудовий! Її так щасливий. Ви будете обережні? Цей чоловік небезпечний. Навіть для тебе, Нік. Можливо, він зараз в Пешаварі! »
  
  
  «Може бути», - сказав чоловік. «Може бути, але я в цьому сумніваюся. Ці китайські агенти дурні. Я думаю, що він буде бігати досить точно, як би воно було, мої люди стежать за табором, а джип все ще там, її чув. Цього фальшивого Ніку і рудоволосої доведеться повернутися сич цього і будувати свої плани. Це одна навколо причин, по якій її хочу залишитися в готелі якийсь час - він може навіть наважитися зайти і зареєструватися, як її. У ролі Ніка Картера! Сподіваюся, що ні, це викличе ускладнення, але, принаймні, її готель би деякий час вивчити його. Придумай, як краще вбити його ».
  
  
  В голосі жінки прозвучала дивна командна натяком: «Ти знову забуваєш, дорогий! Ви не повинні його вбивати. Плани змінилися, пам'ятаєш? Ви збираєтеся взяти його в полон, відвезти назад у Штати, на допит. Спробуй запам'ятати, любов моя.
  
  
  На мить чоловік завагався. Він, здавалося, думав, iso усіх сил намагався щось прояснити в своєму розумі. Потім: «Звичайно. Її забув. Зловити, а не вбивати! Новий наказ з Вашингтона. Гаразд, тоді побачимося у тебе пізніше. Прощай."
  
  
  «До побачення, мила, її буду рахувати хвилини. Якщо мене там немає, чекай мене. Її повинна піти в форт, і поговорити з Мохаммедом Кассимом. Він каже, що одноплемінники втрачають терпіння ».
  
  
  «Звертайтеся з ним обережно, - сказав чоловік. «Ви Пам'ятаєте, що він номер один середовищах всіх племен, йде дощ. Він потрібен нам тільки зараз. Пізніше це вже не має значення ».
  
  
  "Я знаю, що сказати. Але тепер, коли у них є зброя, вони б'ються. Її буду рада, Нік, коли все це закінчиться і ми зможемо повернутися в Штати і одружитися.
  
  
  «І її, Бет, кохана! До побачення.
  
  
  Здоровань, клоном Ніка Картера, пішов під дощ, не піднімаючи очей і не озираючись. Нік притулився обличчям до даху машини. Чоловік повернув за ріг і пішов. Дощ все ще лився.
  
  
  Нік чув шелест і шемріт поправляемой жіночого одягу. Слабке прокляття. Нетерплячий ривок. Коли вона вилізла, навколо спини й сів за кермо, N3 зазначила жвавість, настороженість у її діях, які суперечили мрійливому настрою потім любові, в якому вона повинна була знаходитися. Вона наспівувала собі під ніс мотив "Коли йдуть Святі". Це навряд чи підходило до нагоди.
  
  
  Автомобіль почав кренитися. Вона була поганим водієм. Нік небезпечно вчепилися в поручні багажної полиці.
  
  
  Вона знайшла вузьку алею, покриту брудом, і вела машину по безлюдній вулиці. Добре. Зрештою, вона їхала не через основну частину міста. Схоже, вона уникала цього як можна більше.
  
  
  Нік Картер на частку секунди задумався про своє здоровому глузді. Або, принаймні, його слух. Потім він усміхнувся під дощем і похитав головою - з ним все в порядку. Чоловік сказав ці речі, а жінка - підігруючи двійникові? - був з нею прав.
  
  
  Нік Картер. Китайський агент. Нові накази з Вашингтона. Не вбити, а зловити. Повернутися в Штати і вийти заміж.
  
  
  Машина вдарилася про неприємну купину, і Нік залишився живий.
  
  
  Він дозволив всій бесіді, про яку він щойно чув, прокрутитися в его голів. Він почав розуміти одну річ: цей фальшивий чоловік не знав, що він фальшивий. У всякому разі, зараз немає. Хлопець подумав, що він на самому делле Нік Картер.
  
  
  Хто-то, подумав Нік, божевільний. І це не її. Але зачекайте хвилинку! Хвилинку - може, все-таки не так wouldnt і шалено. Він пригадав той дивний момент, коли чоловік був коротким з пантелику, а голос жінки змінився, був лагідним і суворим.
  
  
  Нік посміхнувся під дощем. Можливо. Просто може бути. Ви повинні були зрозуміти це!
  
  
  Чоловік був загіпнотизований!
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  Форт
  
  
  Сьогодні через Хайберський перевал проходять три маршрути: сучасна асфальтова дорога з двома смугами руху, залізниця і караванна стежок, яка займається існує тут вже тисячі років. Незабаром потім того, як Бет Крейвенс покинула Пешавар, вона звернула з асфальту і спустилася по крутому порізаному коліями схилу до давньою стежкою. Дорога була важкою, і велике тіло Ніка Картера було безжально пошарпане. Він втішав себе думкою, що дама далеко не піде.
  
  
  Він був прав. «Форд» звернув з караванної стежки і почав підніматися по звивистій дорозі. Під колесами хрустів гравій. Темрява була абсолютною, якщо не вважати дощем залитих тунелів світу, похилої машиною; У Ніка швидкоплинне враження від хирлявих дерев, густого підліска і лисого пагорба з плоскою вершиною.
  
  
  Маленький «Форд» зробив останній виток і зупинився. Згасло брильов. Нік зіщулився під дощем, борючись з чханням, і почув, як двері відчинилися і грюкнула. Тепер вона не співала.
  
  
  Shaggy йдуть. Інша двері відчинилися і зачинилися. В той момент, коли він почув, як зачинилися двері, Нік вискочив навколо машини і побіг за кущем, який помітив ще до того, як згас брильов. Він скорчився в мокрих кущах, і шталь чекати.
  
  
  В будинок загорівся брильов. Нік побачив невеликий кам'яний дворик, резервуар для води, металеві навіси, акуратний дерев'яний паркан. Леді навколо Корпусу миру жилці непогано! У відбитому світлі він побачив, що будинок був мурований, довгий, низький і зручний. Загорівся ще один святий, і він побачив, як вона рухалася через вікно. Спальня? Він присів і тихенько побіг крізь проливний дощ.
  
  
  На ліжку лежав вологий плащ. Дівчина збиралася натягнути через голову вологе пом'яте сукню, а N3 заглянув у вікно.
  
  
  Він відразу зрозумів, чому Майк Бенніон був так вражений. Вона була приголомшливим істотою. Досить висока, з довгими ногами і великою твердої груддю. Вона кинула сукню на підлогу і на мить глянула на себе в дзеркало над туалетним столиком. Вона нахилилася до губній помаді своїм широким ротом, потім проводила сильною, здатною на вигляд рукою по вологому волоссю світлим. На ній були тільки довгі білі панчохи з підв'язками майже до стегон, чорний бюстгальтер і трусики. N3 відзначила гру хороших м'язів на гладкій блідою спині і плечах. Велика, сильна дівчина. Прекрасне тіло. Красиве обличчя. Шкода, що вона була червоною. Зрадниця. Вона не збиралася так добре виглядати в тюремному одязі!
  
  
  Нік вирішив не вбивати її без крайньої необхідності. Живий труп, розтрачує життя за ґратами, був кращим попередженням і прикладом, ніж мертве тіло.
  
  
  Жінка повернулась до вікна, і він пригнувся. Вона підійшла до шафи і повернулася у важких штанях, куртці з хутряною підкладкою, светрі і старої армійської кашкеті. Нік дивився, як вона одягала ці речі і взула свої стрункі ноги пару веллингтонских чобіт. У дами були справи. Він згадав розмову на стоянці - гей, треба було побачитися з якимсь Мухаммедом Кассимом, місцевим дощ, лідером, і заспокоїти його. Одноплемінники були нетерплячі.
  
  
  «Принаймні, нас двоє», - похмуро подумав Нік, виходячи через вікна і повертаючись до свого мокрому куща. Її теж нетерплячий.
  
  
  Довго чекати йому не довелося. Сергій згасло, і двері тихенько зачинилися. Він не чув, як вона замикала его. Це прикинув. Якщо коханець прийде раніше, ніж вона повернеться, він зможе залізти, мабуть, у ліжко і почекати сл. Ідея майнула в его голів, але на якусь мить він прибрав її. Насамперед!
  
  
  Він ховався в кущах, поки вона не пройшла mimmo нього. Він дозволив гей, взяти на себе невелику ініціативу. Вона була захоплена зненацька, не підозрюючи, не намагалася приховати свій пас. Вона шумно йшла, змахуючи палицею по кущах. Нік пішов за нею з хитрістю тигра.
  
  
  Грім гуркотів на горизонті, як далека гвинтівки, і іноді спалахували бліді блискавки. Нік, благословив і блискавку. Він був чорнішим кишки сатани!
  
  
  Бет Крейвенс нам разу не озирнулася. Вона йшла впевнено і впевнено, і наступний за ним Картер подумав, що вона, мабуть, робила це подорож багато разів. Нарешті вони вибралися через долини - він на мить побачив її силует на гребені і досягли широкого плато. Нік здогадався, що він буде виходити на Хайберський перевал у вузькому секторі, швидше за все, це був один навколо старих фортів, побудованих британцями в минулому столітті. Племен патанов завжди доставляли неприємності, і англійці ніколи ih не перемагали.
  
  
  Нік дуже швидко піднявся по вузькій стежці до гребеня і пірнув за величезний валун, коли знову блиснула блискавка.
  
  
  Він чув дівчину, вона розмовляла з хема-то
  
  
  Дівчина сказала: «Инфала джихад!» Якщо Бог бажає священної війни.
  
  
  Грубий чоловічий голос відповів: «Лахел. Проходи, мемсахиб. Вони чекають вас".
  
  
  N3 забився на свій валун і швидко подумав. Блискавка дала ему можливість поглянути на величезний руйнується старий кам'яний форт. І патанский гвардієць. Великий чоловік. Він буде добре озброєний і міцний. В його голосі було б багато владності. Це буде трохи делікатно. Нік зігнув праву руку, і стилет Хьюго впав йому в руку.
  
  
  Дівчина зникла через невелику двері в старій стогнати. N3 вийшов з-за свого каменю і неухильно пішов до того місця. Виклик прийшов в мить хвороби.
  
  
  Воно прийшло. "Це хто? Стій! » Голос патана був жорстоким і підозрілим.
  
  
  Нік Картер холоднокровно пішов вперед. Він повинен був підійти лиже. Не повинно бути нам звук. Він грав. «Товариш Картер», - сказав він по-китайськи. «Товариш Нік Картер. Дама вже пройшла? У нього не було пушту, і він тримав гроші, що його двійника теж. Китайці повинні розпізнати його або хоча б заплутати охоронця.
  
  
  Хитрість спрацювала. Патан коливався досить довго, щоб Нік підійшов лиже, коли блискавка розірвала темне небо на частини. Чоловік відчув, що щось не так, і відступив. його Нік Картер стрибнув.
  
  
  Нік підійшов лиже і встромив стилет чоловікові в горло. Безжалісний клинок заплутався в густій бороді і глибоко увійшов у плоть. Нік розірвав його, перерізавши яремну вену, і швидко відвернувся, щоб уникнути хлинули крові, залишивши лезо в горлі, щоб запобігти крик. Чоловік швидко помер, і Нік повалив його на вологу землю. Він висмикнув стилет і витер його про плащ з козячої шкури. Він сховав тіло за валунами, повернувся до задніх воріт і деякий час стояв і прислухався. За всієї глибини форт долинали слабкі злети і падіння голосів. Це прозвучало, як печеня обговорення.
  
  
  N3 пройшов через задню частину, як дрейфує тінь. Всередині праворуч від нього в іржавий залізний ригель уткнувся олійний ліхтар. У вузькому цегляному коридорі сильно пахло баранячим маслом. Зліва від нього підлога піднімалося вгору, і він бачив відображення ще одного факел поворотом. З цього напрямку долинали голоси.
  
  
  Праворуч від неї прохід йшов вниз. Нік пішов за ним, припускаючи, що це призведе до старих казематах, камерам з товстими стінками і залізними дверцятами, де англійці зберігали порох і дріб. Якщо те, що він хотів, взагалі було в форте - так повинно бути в казематах.
  
  
  Запліснілий сирої прохід вів вниз і вниз. Незабаром він побачив ще один масляний факел, мерехтливий там, де цегляний тунель закінчувався переходом. Він шкаралупи м'яко, ледь дихаючи, з люгером в правій руці без запобіжника.
  
  
  N3 виглянув з-за рогу в перехід. Ліворуч від нього була глуха стіна. Праворуч він бачив високі залізні день на масивних петлях. Вони були майже зімкнуті, залізні губи розділяла товщина чоловічого тіла. Зсередини темниці, яку вони охороняли, пролунав тихий гомін покаже голосів. N3 легко, як величезний кіт, підбіг до дверей і притулився до них.
  
  
  Чоловіки в казематі продовжували приглушено бурмотіти. Нік зміг розібрати дивний звук. Це було за мить до того, як він зрозумів. Потім прийшла ясність - вони грали в карти! Він крадькома глянув у щілину між залізними дверима.
  
  
  Ih було двоє, чорняві, бородаті і в тюрбані. Обидва були обтяжені важкими шкіряними патронташами, ih гвинтівки стояли поруч з валізою. Погляд N3 нічого не упустив. Гвинтівки були старі Krags - значить, нова зброя ще не видано? - і трафарет на пакувальному ящику свідчив ГРАНАТИ.
  
  
  Це був потік слід зброї.
  
  
  Одіна навколо часових різко засміявся й кинув картку. «Рона, дурень! Плач! Її виграю! І чи не час нам полегшити? Де цей заблуканий син хворого верблюда? Моє життя зяє! »
  
  
  Інший чоловік з прокляттям відкинув свої карти. «Тобі пощастило з самим Шайтаном! Почекай, Омар, почекай! Нюхати це? Це не-"
  
  
  Нік Картер тихо вилаявся і возився зі своїми брюками. П'єр, жахливий газовий кулька, вислизнув через его пальців і дзенькнув об цегляний підлогу. З крові його пальці стали слизькими. І кров обслуговує его патанцам. Вони відчували запах крові в париж!
  
  
  Обидва чоловіки кинулися до гвинтівок. Нік підібрав газову гранулу, повернув циферблат і шпурнув її в каземат одним плавним рухом. Він уперся своїм вагою величезні залізні день і напружив всі м'язи свого могутнього тіла. Боже, вони були важкі! Безмірно! Але вони рухалися. Повільно. Дуже повільно.
  
  
  У охоронців був час зробити по одному пострілу перед смертю. Кулі вдарили по залізних дверей і знову заскулили по кімнаті. N3 стояв спиною до масивних дверей і видав тиху невелику молитву - якщо б ці постріли були почуті ...
  
  
  П'ять нервових хв пройшло, і ніхто не прийшов для розслідування.
  
  
  Нік зітхнув трохи легше, але ненабагато. Скоро повинно було бути полегшення. І досить скоро буде знайдено тіло іншого охоронця. Не можна було втрачати нам хвилини. Він зробив свій хід, почав атаку і кинувся тікати, рятуючи своє життя. Коливання, веб-помилка, який-небудь дурень, і він був мертвим людиною. Якщо йому пощастить, він швидко помре. Якщо ні - добре, згадав похованих пакистанців. N3 знизав великими плечима і знову відчинив двері. Карма - Кисмета - Іншаллах! Ви називаєте це. Все це складалося в бібл долі і удачі, і коли битва почалася, хвилюватися не про що.
  
  
  Він глибоко зітхнув і поринув у каземат. З цього моменту він був надто зайнятий, щоб хвилюватися.
  
  
  Патаны лежало на цегляній підлозі, відкривши роти і дивлячись в очі. Обидва при смерті порвали одяг на своїх горлах. П'єр не був доброю смертю.
  
  
  Нік, все ще затамувавши подих, взяв ліхтар і швидко обійшов величезний цегляний зал. Стопки ящиків і ящиків доходили до стелі, кожна з яких була акуратно розписана по трафарету. Це була підставка зброї, яку его дзвінка обманом вивів через Карачі. Без сумніву.
  
  
  Нік наважився тепер дихати. Пари газової гранули розсіялися, пішли. І з ними одне по-его головних знарядь. Запасних у нього не було. У нього були тільки люгер і стилет - і його кмітливість. Нік оглянув кімнату, повну смертоносної зброї, і усміхнувся. Воно не принесе їм ніякої користі. Груба сила не принесла ему перемоги над половиною племен Створення. І пара проникливих операторів зразок жінки і самозванця. Він повинен був ih перехитрити, інакше ему нитка - ця маленька метушня тільки починалася.
  
  
  В кутку камери він знайшов відкриті ящики з уніформою. Він витягнув пару на підлогу, і частина головоломки встала на місце. Стало ясно, як сонячний брильов. Індійська формі! І пакистанська формі! Обидві сторони. Міняйте за бажанням. Зробите набіг на Індію, а потім в Пакистан. Тримайте каструлю з окропом на вогні і продовжуйте війну.
  
  
  Розумні ці китайці!
  
  
  Нік взяв одну навколо старих гвинтівок Крега і жбурнув коробку з гранатами. Коли він працював, його худорляве обличчя було напруженим і похмурим, як мертва мета. Гидке народ, з яким він мав справу! Його дзвінка і жінка влаштовували джихад - як тільки він почнеться, індіанці відповість своєю версією священної війни - дхармаюдхой. Будь-хто, хто коли-небудь читав книги по історії, знав про релігійних війнах - найжорстокіших навколо всіх. І китайці були готові розкрити це відкритий басейн в своїх інтересах.
  
  
  N3 тепер працював з люттю і шаленством. Полегшення настало з хвилини на хвилину. Він розірвав на шматки дюжину форм і скрутив ih в довгий товстий запал, ведучий від дверей назад в центр кімнати. Він тихо вилаявся, спітнівши. Зазвичай агенти AX були найкраще екіпіровані у світі. У нього нічого не було. Це була імпровізація і надія.
  
  
  Він витер руки об форму, щоб змити кров, і піт, і зняв детонатори з дюжини гранат. Його пальці були твердими, як скеля, але по очах стікав піт. Одна помилка тут і ...
  
  
  Нік вилив вибухівку навколо граната в обидва кінця навколо детонатора, який вів у пакувальний ящик з боєприпасами М1. По краях детонатора він розклав ще обмундирування, розірване, щоб вони горіли легше. Він готель, щоб тут був хороший гарячий вогонь - а може, й тоді це не спрацює. Не може не вибухнути. Було не так просто підірвати правильно упаковані боєприпаси, як зображували деякі телесеріали.
  
  
  До кінця запала біля дверей поставив олійний ліхтар. Він подякував Богові за досить сучасну версію. Старий залізничний ліхтар. Він щільно докладає его коробку і загнув гніт до упору. Залишалося лише півдюйма. Це повинно бути зроблено.
  
  
  Тепер перейдемо до справді небезпечної частини. Нік Картер вивернув шпильку навколо гранати і міцного стиснув ee. Якщо він відпустить його зараз, важіль відлетить, і місце піде вгору. Однією великою рукою він стискав гранату, а інший ловив шнурок на черевику. Він вже відкрутив її, і вона швидко вийшла. Він двічі обернув її навколо гранати, щоб утримувати важіль на місці, і пов'язав її зубами і пальцями однієї руки. Він важко дихав, коли, переконавшись, що вона витримає, обережно опустив гранату у футі від ліхтаря.
  
  
  Він вивернув невеликий тонкий гніт навколо підкладки пальто і обережно прив'язав його до мотузки навколо гранати. Потім дуже обережно він поклав вільний потік тканинного запала на підставі ліхтаря, навпаки гніту і трохи більше ніж на чверть дюйма нижче полум'я. Він зважив запобіжник монетою і відступив.
  
  
  Зроблено! Коли гніт ліхтаря згоряє до запалу, він запалює його, і полум'я переміщується вздовж запалу до мотузки, що утримує важіль взводів гранати. Мотузка пропалює і відпускає важіль, і буг ...
  
  
  На самому делле не було ніякого установ дізнатися. По дорозі що-то може згаснути. Але якщо все вийде, його чекає справжній вибух.
  
  
  Его час вийшло. Коли він вийшов через кімнату і закрив величезні день, він почув кошлатий і голоси, що доносилися через далекого обидва кінці коридору. Кравець! Ще кілька секунд, і він би пішов звідти!
  
  
  Нік назвав себе дурнем. Назавжди щось робити - інакше вони піднімуть тривогу. Знову кравець! Ему краще почати думати пряміше, ніж зараз.
  
  
  У нього був час зібрати день, закувати ih ланцюгом і заклацнути величезний замок. Він знайшов щілину в цегельній стогнати і глибоко втиснув у нах ключ. Він міг сподіватися, що в казематі було досить протягу, щоб ліхтар продовжував горіти.
  
  
  Тепер вони були майже nen. Нік Картер навшпиньки побіг коридором до повороту. Вони будуть за рогом за секунду. На бігу він виліз через свого важкого кожуха і обернув навколо его люгера. Глушник!
  
  
  Коли двоє охоронців завернули за ріг, він вистрілив у них з близької відстані, стріляючи в обличчя та голову, щоб вони померли швидко і беззвучно.
  
  
  Глушник з овчини спрацював краще, ніж він очікував. Стук важкоозброєних людей, падаючих на цеглу, виробляв набагато більше шуму, ніж постріл. Обидва померли так швидко, як він готель.
  
  
  N3 на мить завис над тілами, потім побачив неглибоку нішу в стогони поперек коридору і лиже до глухого кінця. Це повинно бути зроблено. Він перетягнув туди тіло і залишили ih. На зворотному шляху він узяв смолоскип через стіни і погасив. Він намацав у темряві свій шлях назад до задньої день.
  
  
  Его удача трималася. Він все ще міг чути голоси і бачити вогні в дальньому кінці коридору, вдалині від коридору, що вів його до каземату. Сигналів поки немає. Нік прослизнув через задні двері в залиту дощем ніч. Свіже повітря приємно охолов його спітніле тіло. Він побіг до вкриває валунах і зупинився перепочити. Що тепер, інший?
  
  
  Йому довелося визнати, що він не знав, що саме зараз. Все, що він міг робити, це продовжувати йти, використовуючи будь-яку можливість, продовжувати битися, сподіватися і піднімати усе, що міг. Щось дасть. Може, в одиночку. Але він так не думав.
  
  
  N3, усе ще ховався в валунах, коли десять хвилина пройшла через Бет Крейвенс. Вона знову співала. На цей раз це був «Коханець, повернися до мене». Маленька посмішка Ніка була злою, коли він задавався питанням, пророча чи мелодія.
  
  
  Він крадькома пішов за нею назад по тому шляху, по якому вони прийшли. Вона здавалася щасливою, байдужою. Так що до цих пір тхора ему це зійшло з рук. Нічого не було помічено. П'ятеро чоловіків мертві і ще не помічені. Патанская організація і дисципліна були трохи слабкими. Слава Богу.
  
  
  Марно турбуватися про його жорсткості в казематі. Він зробив все, що міг. Це може не спрацювати; це може частково працювати, він може тліти годинами до того, як станеться великий вибух.
  
  
  Тим часом назавжди було подбати про Бет Крейвенс. Може бути, він зможе умовити її повернутися в США. Кілька років в американській в'язниці буде краще, ніж те, що станеться з нею, коли китайські червоні покінчать з нею. Друге шансів у них не було.
  
  
  Нік Картер думав, що він знає, як переконати ee - якби тільки обманщик, коханець, якого вона чекала, ще не з'явився.
  
  
  Він цього не зробив. Нік спостерігав, як жінка приймає душ і готується до того, що, як вона уявляла, буде вночі пристрастей. N3 не забув заглянути у вікно ванної і спостерігати за деякими дуже інтимними приготуваннями, які вживає досвідчена і знає молода жінка, коли чекає вашого коханого. Нік подумав, що вона використовувала в машині, за готелем «Пешавар». Може, вона носила ih в сумочці!
  
  
  Его попереджав звук, і він зник навколо вікна, як привид. Его дзвінка наближався. Друга зустріч!
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  Казка на ніч
  
  
  На цей раз бійки не було
  
  
  Нік вдарив свого альтер-его ззаду, завдавши нищівного удару по шиї. Чоловік упав каменем і завмер. Нік затягнув інертне тіло в укриття за капающих кущів і почав його зачищати. Єдиним джерелом світла в будинок тепер був м'який рожевий святий навколо спальні. Як мило. Як свічка у вікні. Вона, мабуть, стає нетерплячою.
  
  
  «Скоро, дитино, - пообіцяв N3, роздягаючи чоловіка. Він сподівався застати Бет Крейвенс зненацька в темряві, але якщо вона включить яскравий святий, на готель би бути в змозі видати себе за себе. Нік похитав головою. Ця плутанина его, змушувала нервувати.
  
  
  Він ризикнув при світлі олівця, щоб оглянути риси особи людини без свідомості. Він відчув легке потрясіння - це було як дивитися в дзеркало. Цей чоловік був неймовірно близький до ідеального дзвінком - якщо ви пропустите крихітні рожеві хірургічні шрами і якусь підлу складку у роті, яких у Ніка зазвичай не було.
  
  
  Одягнений теж добре. Нік надів дорогий костюм, тепер трохи мокрий і брудний, і прекрасну сорочку з краваткою, хороші балетні тапочки, палевий «Бербери». Він переніс свою чорну пластикову
  
  
  кабуру до нового ременя, вставив у нього Люгер і був готовий до роботи. Він залишив самозванця пов'язаним ременем Ніка і смугами, відірваними від його старої сорочки і штанів. Повинен потримати його досить довго.
  
  
  Що робити зі зброєю цього людини, на мить стало проблемою. Нік швидко пробіг по них спалахом. Його власні дублікати. Урізаний 9-міліметровий «люгер», і стилет - трохи довшою власного его. Ніщо не було ідеальним. Він вийняв обойму з «люгера», і сунув її в його ширині, а потім шпурнув зброю як можна далі в ніч. Метал лязгнул на кам'янистому схилі пагорба.
  
  
  Коли він попрямував до будинку, святий спальні погасло. Нік глибоко присвиснув мелодію. Він почував себе добре. Під ключ і по краю. Готовий на все. Він з нетерпінням чекав цього - він згадав, як вона виглядала перед дзеркалом.
  
  
  Він не хотів її вбивати, хоча вона того заслуговувала. Вона була зрадницею своєї країни, але таке прекрасне створіння. Він знав, що китайці будуть безжальні до неї за невдачі, і йому не хотілося думати, як вони надійдуть з нею. Він повинен дати гей шанс подумати про втечу. Але він повинен зробити це швидко. Заберіть з нею в ліжко, поки вона не запідозрила підозри. Те, що це було б небезпечно, він думали тільки собою зрозумілим, як завжди. Вона може вистрілити в нього, одразу ж або пізніше. На губах Ніка з'явилася легка усмішка - кравець візьми, вміння отримати кулю. І він повинен бути обережним, аби не видати себе до останнього моменту - він, звичайно, не міг сподіватися, що обман буде вічно. Веб-помилка могла видати його. Він не знав планування будинку, не знав наших дверей, нам туалетів, нашої кухні, де нам що-небудь було. Це було б схоже на прошу за дивною смузі перешкод у темряві.
  
  
  «Его голос пройде, - подумав він. На автостоянці цей чоловік говорив майже так само, як він сам - Нік тоді гадав, де китайські майстри-шпигуни взяли запису або касети. Це може коштувати уваги - якщо він коли-небудь повернеться.
  
  
  Він увійшов у бічні двері, як і Бет Крейвенс. Він використовував свій крихітний святим, прикривши його рукою, сподіваючись, що вона не побачить його навколо спальні. Він не міг дозволити собі впасти нам на що - бути мертвим за для дрібниці.
  
  
  Жінка покликала навколо спальні. "Нік? Дорогий? Що ви так довго? Її чекала цілу вічність ».
  
  
  Своїм власним голосом, злегка розмитим тим, що, як він сподівався, вона визнала алкоголем, Нік сказав: «Я чекав цього виродка-черепаху в готелі - він так і не прийшов. Її діти занадто багато часу провів в барі. Думаю, його трохи п'яний, дорога. Він невиразно вимовляє слова.
  
  
  Бет Крейвенс засміялася, але її голос шталь різкіше. «Це було не дуже розумний, дорогий! Ти знаєш, що не варто занадто багато пити, поки робота не закінчиться. Ми не можемо дозволити собі ризикувати з цією людиною ».
  
  
  Нік був орієнтований. Він попрямував у спальню і ee голос, знявши одяг на ходу. «Я не настільки п'яний», - сказав він, сподіваючись, що вона подумає про nen. Він голосно засміявся, щоб заглушити звук зривається одягу. «Я не такий п'яний, як ти думаєш!»
  
  
  «Що ж, сподіваюся, ти не дуже п'яний. Тобі відомо-"
  
  
  "Його немає." Тепер він був голий, в руках був стилет і люгер. Він нагнувся і засунув ih під ліжко. Що за жінка - не пройшло і двох годин з тих тхора, як вона скакала на машині. Тепер вона знову була жадібною!
  
  
  «Звучить весело, - сказала Бет. Він почув, як вона повернулася і потягнулася до нічної лампі. Він прослизнув під прохолодні простирадла і притягнув її до себе, притискаючи свої губи до її губ. На мить вона була напружена, запитально, потім її тіло видало її, і вона ковзнула мовою в його рот.
  
  
  Він не втрачав часу на попередні випробування. Мало того, що вони були небезпечні, а ще й залишалося так мало часу.
  
  
  Бет Крейвенс вітала його. Вона піднялася, щоб обняти його. Без тіні ніжності, але без ненависті і злоби, він взяв ee. Можливо, трохи жорстоко, але Бет, схоже, не заперечувала. Це вона, врешті-решт звернулася в божевілля і почало завдавати біль у своєму екстазі.
  
  
  Вона почала хникати і дряпати його спину. Він відчув, як її нігті дряпають його, зіскрібаючи плоть. Вона слідкувала за кожним його рухом, ee вологе тіло було приклеєне до нього, наче вона ніколи не могла з ним розлучитися.
  
  
  Ніку вона здавалася ненаситної. Вона була випробуванням навіть для его великої витривалості. Але врешті-решт Бет Крейвенс видав довгий судомний зітхання і перестала рухатися. Але не на довго. Вона простягнула руку, обняла його за шию своїми м'якими руками і покрила його рот вологими поцілунками. Він здогадався, що це був її спосіб сказати йому, щоб він не йшов - найкраще ще попереду.
  
  
  Він знав, що небезпечно затримуватися. Він повинен поговорити з нею зараз.
  
  
  Раптом приліжковий сергій включився, і вона дивилася на нього зі страхом, страхом і подивом і з вдячністю? Маленький автомат в її руці твердо стояв на его скутому м'язами животі. Пістолет у нах був під подушкою!
  
  
  "Хто ти?" Її голос тремтів, але пістолет - ні. Вона сиділа, оголена до пояса, її прекрасні білі грудей похитувалися, поки вона намагалася контролювати своє дихання. Її світле волосся були безладно, а рот опух і розмазаний.
  
  
  Її обличчя було рожевим, але сірі очі були холодними. Нік міг бачити шалений пульс в її молочному горлі.
  
  
  N3 посміхнувся ей. Він відчував себе розслабленим, гарним і впевненим у собі. Нехай думає, що вона здобула верх. Кожен раз, коли йому хотілося, він забирав у нах гороховий стрілок.
  
  
  «Його Нік Картер, - сказав Нік Картер. «Справжній. Не імітація. Здивована? »
  
  
  Вона сприйняла це спокійно. Він захоплювався її сміливістю і розумом. Вона відразу повірила ему. Потім вона посміхнулася і трохи відійшла, її великий палець стиснувся на спусковому гачку маленького чорного пістолета. «Отже, ви прийшли. Її думала, що ти прийдеш, але не могла бути впевнена. Її знаю тільки те, що говорить мені черепаха - а він не дуже надійний, коли в залі під гіпнозом. Він справді не такий, нібито хороший агент ».
  
  
  Нік усміхнувся ей. «Тримаю гроші, в Пекіні так думають».
  
  
  «Так, але вони помилялися. Вони зробили це в лабораторних умовах, пов'язаних із - я повинна зробити це в польових умовах ». На красивій ланцюжку був маленький срібний медальйон. Вона неуважно почала крутити його, її сірі очі були величезними і пильно дивилися на Ніка.
  
  
  Чоловік за AX розкішно потягнувся. «Ти даремно витрачаєш час, дорога. Її не гипнотизируюсь ». Нам AX odin не зробив цього. Це було елементарне вимога до служби.
  
  
  В її усмішці був відтінок псевдосладости. Очі були не такими холодними. Але пістолет був, як ніколи стійким. «Це дійсно краще, ніж ми думали спочатку», - сказала вона. «Мої накази були змінені. Пекін не хоче, щоб тебе вбили зараз - вони хочуть, щоб ти був узятий живим. У них на тебе великі плани.
  
  
  «Як уважно з ih боку. Б'юся об заклад, її теж здогадуюся. Навіщо клеїти дурня з фальшивим Ніком Картером, якщо ти можеш отримати справжню річ, а? Отримати мене, промийте мені мізки і звільнити мене наприклад через п'ять років. Тоді її би возився з безпекою дядька Сема, чи не так? Це?"
  
  
  Її ідеальні зуби блиснули. "Близько того. Незалежно від того. У мене є ти - тепер її можу перестати грати з цим іншим дурнем. Знаєш, це те, що тебе видало. Її усмішка була лукавою і з відтінком хіть. «Ти приголомшливий! Боже мій, Черепаха ніколи не була такою. У якомусь сенсі прикро, що я змушений віддати вас їм.
  
  
  Нік був задоволений собою. Поки чекаєш, розважайся. Якщо б він був вибух повинен відбутися в будь-яку хвилину.
  
  
  Нік подарував гей нестерпно повільну посмішку. «Що, якщо я не піду з тобою? Ти дійсно не захочеш стріляти в мене. Пекіну це не сподобається. Крім того, її, боюся, що ви будете розчаровані. Джихаду не буде. Ваші патаны не збираються використовувати ці два комплекти форми для ведення війни. А якщо ви чекаєте допомоги від черепахи - не назавжди. В даний момент він трохи пов'язаний ». Він нахилився до неї. Вона відійшла і приставила до нього пістолет. "Тримайся подалі!"
  
  
  Нік продовжив: «Я збираюся зробити тобі пропозицію - дати тобі шанс. Краще візьми його. Весь пекло мусить вирватися на волю тут. Ви опинитеся посеред цього, з безліччю божевільних патанов, що переслідують вашу білу шкіру лілії. Було б розумно піти зі мною. Відкрито зараз. Її поверну тебе в Штати, і ти станеш перед судом. Звичайно, потім того, як я вб'ю твого хлопчика. Черепаху. Що ж, подумайте швидко, міс Крейвенс. Її темпераментний хлопець - можу відмовитися від цієї пропозиції у будь-який момент ».
  
  
  Вона плюнула на нього. В її очах спалахнула раптова ненависть. «Ти мерзенний виродок! Ти приходиш сюди, набрасываешься смердючої вагою і думаєш, що зможеш умовити мене повернутися в Штати. Смердюча ідіотська країна! Її швидше помру! "
  
  
  «Ви могли б досягти успіху в цьому. Якщо потім патаны дістануть тебе.
  
  
  Вона закричала. - "Тоді що?" "А потім що? Ти - дурень! Пам'ятаю, у мене є пістолет. Господи, як би її в готель тебе вбити зараз!
  
  
  Нік погрозив гей пальцем. «А-а - Пекін, не любить».
  
  
  Тепер він достатньо її розсердив. Маячня. Але чому не вибухнув проклятий форт? Давай, гранату! Вперед!
  
  
  Як би в ревматизму, це почалося відразу ж. Поступово наростаючий, пронизливий вибух, накладений на бас вибуху. Котедж затрясся на фундаменті. Гігантська рука підняла його й похилила вниз. Стіни потріскалися, стеля обвалилася. Маленька люстра з гуркотом впала.
  
  
  Бет Крейвенс закричала. Нік простягнув руку і вибив у нах пістолет. Він стиснув кулак і ляснув її за вухо, сильно, але не дуже сильно. Вона впала на ліжко. Він дивився на нах на мить, тепер не відчуваючи жалість. Наступна зупинка федеральна в'язниця. Він не думав, що вони її застрелили. Не в так званий мирний час.
  
  
  «Підніміть руки! Кинь пістолет! »
  
  
  N3 впустив. У будь-якому випадку це було ему недобре - не вистачило пістолет, щоб впоратися з цією ситуацією. Він підняв руки і холодно подивився на чоловіка в дверному отворі. Його дзвінка. Черепаха. І він несс щит - Мати Бэнниона!
  
  
  Обманщик стояв за Майком, міцного обхопивши горло маленького чоловічка, утримуючи його на місці. Це було нескладно. Майк був дуже п'яний. Його очі дико закотилися, коліна обвисли.
  
  
  Старий Уеблі Матері був у руках його дублера. Він був спрямований на оголений життя Ніка Картера. Прокляття! Зайти так далеко, так близько, а потім бути знищеним п'яницею по всьому кращих спонукань!
  
  
  Майк, повинно бути, хотів би я, щоб допомогти, і якимось чином натрапив на фальшивого агента.
  
  
  Китайський агент тримав Мати в лещатах м'язів, які майже відповідали м'язам Ніка. Він подивився на непритомну дівчину. "Ти вбив її?" Його очі були ясними, а голос твердим, і він виглядав, як вбивця. Нік здогадався, що він вийшов за гіпнозу він пройшов або чоловік був приголомшений.
  
  
  «Вона не померла», - сказав він чоловікові. «Просто без свідомості. Ти збираєшся вбити мене?
  
  
  "Що ще?" Очі, дуже схожі на очі Ніка, були холодними і порожніми. Єдиним виразом у них була настороженість.
  
  
  Обережно, не рухаючись, відчайдушно думаючи, Нік сказав: «Хіба це не схоже на самогубство?»
  
  
  Вебли не здригнувся. Чоловік дивився на Ніка з холодним презирством. Картер міг бачити остаточне рішення вбити в його очах.
  
  
  Він кивнув у бік дівчини. «Вона сказала мені, що Пекін хоче мене живим».
  
  
  «Отже, її роблю помилку. Її отримали неправильний наказ. І костя бога, - не намагайся мене обдурити! Ми обидва профі, і ти програв, так що заткнись і померти, як професіонал. Великий Палець натиснув на спусковий гачок «Уеблі».
  
  
  Не всі захоплення Ніка Картера було удаваним. «У вас важкий випадок, - сказав він. «Звідки ви в Штатах? У тебе ще є тут люди? »
  
  
  «Не твоє діло!» Великий Палець перемістився на спусковий гачок.
  
  
  Майк Бенніон почав звиватися і кидатися. Він був безпорадний, його тримали в масивних руках самозванця, як якщо б він був ганчір'яній лялькою. Але боротьба продовжила життя Ніку ще на секунду. Чоловік потужно натиснув на горло Матері Бэнниона. Маленький чоловічок намагався чинити опір, смикаючи і смикаючи за мускулисту руку, яка займається душила його. Його очі на мить знайшли Ніка, і він спробував посміхнутися і видихнув: «... його шороче, Нік. Її знайшов его - подумав він тебе! Її буду хорошим хлопцем, розв'яжи, а тепер... я такий коротше... - Він втратив свідомість.
  
  
  Его дзвінка розсміявся посміхнувся Ніку. «Нехай це стане для тебе уроком! Ніколи не наймайте п'яних помічників. Тепер ви ...
  
  
  Нік стиснув обидві руки. «Якщо ти дійсно збираєшся вбити мене, її хочу помолитися хвилинку. Звичайно, ти не відмовиш мені в цьому - хема б ти нам зараз. Ви колись були американцем. Думаю, ти коли-то був солдатом. У вас, мабуть, були друзі, загиблі в бою. Ви б не відмовилися чоловікові у праві на останню молитву? "
  
  
  Це було банально, і він знав це, але він грав костя свого життя. Ему довелося встати з ліжка і стати на коліна. «Люгер» перебував під ліжком, у ізножья, куди він впустив його, коли вибирався в ліжко з жінкою.
  
  
  Презирство майнуло в очах співрозмовника. Він швидко оглянув спальню. «Якщо він загляне під ліжко, - подумав Нік, - я вже отримав це». Доведеться кинути пістолет, і на цей раз у мене не вийде.
  
  
  Холодні очі повернулися до Ніку. Чоловік міцніше стиснув круглий щит по плоті, яким був Майк Бенніон. Це був щит, який остаточно вирішив его. Він не розумів, як Нік міг би дістатися до нього.
  
  
  Чоловік сказав: «Я зроблю з тобою угоду, Картер. Ви хочете молитися? Так що моліться. Але спочатку ви відповісте на штопора - і якщо її подумаю, що ви брешете, її вб'ю вас щиро зараз. Постріл! Ніяких молитов. Добре?"
  
  
  "Добре. Що для штопора?"
  
  
  Посмішка чоловіка була настільки злий, наскільки може бути власна усмішка Ніка. «Мені довелося вбити пару хлопців, тому що я не міг придумати те, що вони називали золотим числом. Спочатку це було звичайною справою - вони навіть не питали мене, поки я не отримав те, що готель, - але потім, коли її не зміг назвати це прокляте число, у них виникли підозри, і мені довелося ih вбити. Так що ж таке золоте число? Якщо зможу її відвезти його назад у Пекін, це допоможе мені позбутися цього безладу ». Уеблі сіпнувся до Ніку. «Ти говориш чи хочеш померти благородним? Без молитви? Скажи правду, і я дозволю тобі помолитися. Може, цілу хвилину.
  
  
  "Я вам скажу." Це була ще одна авантюри. Якщо він програє зараз, він залякає багатьох інших агентів. Убийте ih. Нік вирішив не брехати, хоча у нього це добре виходило. У цій зв'язці він просто не міг ризикнути.
  
  
  «Це число року в старому циклі Метоника. Це дев'ятнадцять років. Таким чином, це число може бути від 1 до 19. Номер кожного агента розрізняється в залежності від того, хто задає розпізнавальний штопора. Контакт дає агенту рік, будь рік, а агент, який назвав себе, додає йому років. Потім він ділиться на дев'ятнадцять. Решта - золоте число. Дев'ятнадцять - золоте число, коли немає залишку. Просто?"
  
  
  Его дзвінка насупився. «Як кравець візьми, це просто. Не дивно, що я не зміг це придумати. Добре, тепер можеш молитися. Одна хвилина."
  
  
  "Дякую."
  
  
  Нік Картер зісковзнув з ліжка на коліна, як можна лизати до задньої спинки ліжка. Він тримав руки зчеплені, і добре бачив. Він закрив очі і почав бурмотіти.
  
  
  Фальшивий агент сказав: «лише одна ознака мавпячого бізнесу, тільки один, і ви його отримати. Тоді її вб'ю твого друга тут. Будь добрим і померти не проблема, і я відпущу його. Він простий - немає причин вбивати його.
  
  
  Брехун. Очевидна гра для почуття власної Ніка, як порядного американця. Невинні не постраждають. Коли вони зрозуміють, що американці повинні були грати так грубо, як могли.
  
  
  
  До свого власного подив, Нік виявив, що дійсно в якійсь мірі молився. Для успіху цього божевільного гамбіту.
  
  
  Тоді все пішло! Він перекотився вправо, вихопив «люгер» з-під ліжка і продовжував котитися по підлозі, стріляючи. Він потрапив в перший же постріл. Потім Вебли загарчав на нього. Нік ніколи не переставав рухатися, перекочуватися, присідати, нишпорити. Він дозволив кулям встромитися в груди Матері Бэнниона.
  
  
  Шум Смерті затих. В кімнаті стояв дим від старомодних патронів «Уеблі». Майк Бенніон лежав на день, впоперек тіла людини, якого він все-таки не фробель від смерті. «Люгер» на такий смертоносної дистанції пробив кулями тіло Матері і потрапив в дублера Ніка. Вебли лежав на килимі, на півдорозі до ліжка, куди його кинула вмираюча рука.
  
  
  Нік вставив ще одну обойму в «люгер». Вільгельміна була гарячою. Він оглянув кабінет. Обидва дивились мертвими очима. На мить він затримався на Майці Бэннионе. «Мені дуже шкода, Майк. Його стримаю свою обіцянку, - простежити, щоб ваша дружина і діти отримали трохи дядюшкинского цукру.
  
  
  Він підійшов до ліжка. Кравець! Тепер вона ніколи не відсидить свій час. Одіна навколо божевільних пострілів двійник потрапив гей відкрито в обличчя.
  
  
  Нік швидко одягнувся і вимкнув брильов. Бенніон, повинно бути, повернувся в готель «Пешавар», виявив, що він пішов, і якимось чином дізнався, де живе Бет Крейвенс. Він прийшов допомогти, бідний маленький виродок. Врешті-решт, був досить вірним
  
  
  Але це означало, що джип має бути десь поблизу.
  
  
  Нік знайшов его припаркованим на старій караванній стежці. Велика частина ih спорядження повернулася в табір, але зараз він не міг про це турбуватися. Пора скласти намет і м'яко зникнути. В повітрі стояв солодкуватий запах вибухівки, і з боку старого форт він бачив полум'я, чорне фарбоване дощове небо. Рано чи пізно чиновники візьмуться за розслідування - і рано чи пізно, можливо, раніше патаны прийдуть за помстою. Краще піти, коли вони це зроблять.
  
  
  Він збирався залізти в джип, коли його осяяла думка. Типова диявольська думка Ніка Картера. Чому б і ні? Це було чертовски шалено, але чому б і ні? Щось на зразок прикрасити до салату. Він повернувся в котедж, знайшов у шафі наматрацник і взявся за роботу. Працюючи, він обмірковував можливість реалізації цього божевільного задуму. Якщо пощастить, він зможе це зробити.
  
  
  Він міг обійти Пешавар, вибратися з Хайбер і відправитися в Равалпінді. Це було близько номерами миль. Ніякого горщик, якщо старий джип витримає, а бензину ще вистачить.
  
  
  Рано чи пізно він наткнеться на пакистанський патруль. Нехай буде так. Він був у безпеці зараз, або буде, коли вийде навколо перевалу, і він, ймовірно, міг би мило умовити ih дозволити ему зв'язатися з ВВС в Ладакх. Вони будуть пам'ятати його. Через них він міг зв'язатися з Хоуком у Вашингтоні. Як тільки він пояснив ситуацію, Хоук почав тягнути дроти і робити свої знамениті телефонні дзвінки.
  
  
  Він був упевнений, що його начальник погодиться з трюком. Сардоническое почуття гумору Хоука було таким же, як у Киллмастера.
  
  
  Нік Картер підняв тіло під наматрацником, перекинув через плече і рушив навколо котеджу.
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  
  Повернення черепахи
  
  
  Вночі в Пекіні випав перший у цьому році легкий снігопад. Нічого особливого, просто, жовтнева глазур, і Ван-вей навіть не помітив цього, коли їхав до дому, в Татарському місті. Його думки були не про погоду, а про щось інше, і це не були легкі або щасливі думки. Ему не сподобався тон, яким Чжоу викликав його на цю зустріч.
  
  
  На самому делле ему не подобався Чжоу. Цей чоловік міг бути очевидним спадкоємцем, але він також був злодієм. Не менше! Він дійсно забрав силу того-ю і сл чудовий Золотий Лотос. Той факт, що Ван-вей вже знайшов нову наложницю, жодним чином не зменшив його образу. Він майже любив силу того-ю.
  
  
  Коли він вийшов, навколо машини і увійшов на територію, його впустили вони ж охоронці. Піднімаючись сходами у вітальню, Ван-вей зрозумів, що це не дежавю - все це дійсно відбувалося раніше. Звичайно. Не ценымногие більше неділях тому він послав свою Черепаху на місію, щоб втілити в життя План Дракона. Маленького начальника секретних служб охопило нове занепокоєння. Вже два дні з Пешавара нічого не було.
  
  
  Так, він безумовно бував тут раніше. Багато разів. Але, увійшовши в довгу кімнату з дзеркальною підлогою, Ван-вей відчув дивне передчуття. Його б тут не було!
  
  
  Чжоу і Вождь раніше, чекали його. Там були вони ж крісла і стільці, вони ж на своєму столі. Тільки на цей раз Вождь не запропонував йому випити і покурити. Його тон був різким, коли він натиснув кнопку, і в квартирі внизу спалахнуло брильов.
  
  
  «Ваша Черепаха повернулася», - сказав Лідер своїм холодним тонким голосом. «Я думав, ти б готель его побачити, тому що це так сильно тебе хвилює».
  
  
  Ван-вей втупився на них. «Дев'ята черепаха»? Так швидко повернувся - її... її не чув. Він не повідомив мені."
  
  
  «Він нікому не підпорядковувався, - сказав Чжоу. Його голос був підлим, противним. «Він прийшов через Британську торговельну комісію. Добре запечатаний і упакований. Її переконаний, що британці на самому делле не знали, що вони постачають, - вони зробили це в якості послуги американцям ».
  
  
  "Я не розумію."
  
  
  "Ви зрозумієте."
  
  
  В квартирі внизу відчинилися двері, і ввійшли чотири вежі. Вони щось несли. Ван-вей відчув, як nen виступив піт. Могила! Звичайний сосновий ящик.
  
  
  «Подивися уважно, - м'яко сказав Чжоу. «Це останній раз, коли ви побачите свою улюблену черепаху. Дев'яту черепаху! Пам'ятаєш, як ти хвалився ним?
  
  
  Ван-вей не зміг відповісти. Він автоматично послабив комір, дивлячись крізь скляну підлогу. Це була його Черепаха, насправді. Дев'ята черепаха. Ідеальний дублер для Ніка Картера. Тепер блідий і все ще в коробці, схрестивши руки на великих грудей.
  
  
  «Его навіть забальзамували», - сердито сказав Вождь. «З дозволу американських ВПС. Як вони, повинно бути, сміються над нами! »
  
  
  Ван-вей витер спітніле обличчя. «Я... я все ще не розумію! Її нічого не чув. Її-"
  
  
  Чжоу нахилився, щоб передати йому що-то. Невеликий листок паперу з проклеєного зворотною стороною. Якась друк. «Можливо, це просвітить тебе, одного Ван-вей. Труну був запечатаний з багатьма навколо них. Все підписано. Прочитайте це ».
  
  
  Ван-вей втупився на маленьку паперову друк у своїй руці. На nen був символом СОКИРУ - маленький кривавий сокиру! Марки жирним шрифтом було написано: «Найгірші побажання, Північна Кароліна».
  
  
  «Перша і друга фази план Дракона провалилися», - сказав Лідер. «Нам доведеться подумати про інше».
  
  
  Ван-вей витер внутрішню частину свого коміра. Він не міг відірвати очей від могили. «Так, товаришу вождь. Її відразу почну планувати.
  
  
  «Не ти», - сказав Лідер.
  
  
  Для Ван вея ці слова звучали дивно і моторошно, як розстріл. Нитка
  
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  Кабіна диявола
  
  
  
  
  
  
  НІК КАРТЕР
  
  
  
  
  
  
  
  Кабіна диявола
  
  
  
  
  переклав Лев Шкловський
  
  
  в пам'ять про загиблого сина Антона
  
  
  
  Назва оригінал: The Devil's Cockpit
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  
  
  
  
  У сорока поверхах вище какофонії шуму Бродвею здоровенний чоловік крутився в сміття. Погляд на маленькі золоті годинники на прікроватной тумбочці підказав йому, що вже десять годин. За оксамитовими завісами на балконі стояв яскравий, блакитний, сонячний день, в кінці вересня, попереджував осінню холоднечу. 1966 рік повернув шелл до фінішу, в той час як світ все ще балансує на межі війни.
  
  
  
  Людина в сміття був Нік Картер, елітний вбивця AX, і він був тим, хто, більше, ніж хто-небудь інший, залишив Землю все ще існувати. Не те щоб Нік коли-небудь відчував себе так, але це було так. Ему були дані певні накази. Він ih выпонил. Якщо при цьому, він врятував світ, це було цілком випадковим збігом.
  
  
  
  У двері його спальні голосно постукали. Чоловік у сміття прокинувся швидко і повністю.
  
  
  
  'Хто там?'
  
  
  
  «Я, містер Нік. Пок. Приніс вам кави.'
  
  
  
  Посмішка Ніка була меланхолійною. Він все ще не зовсім звик до домашньої прислуги - розкіш, якої він ніколи раніше не дозволяв. Поку було шістнадцять, він осиротів у корейській війні, і ніколи не знав будинку. Остання населений пункт росії Ніка була в Кореї, QED або щось в цьому роді. Нік все ще не розумів, як він шталь прийомним батьком. Але це сталося - він смикнув за ниточки і переміг бюрократію - і тепер Pok був тут з кавою.
  
  
  
  Нік страшно позіхнув. Він почав потягатися, потім подумав. Він тільки що повернувся навколо Нячанга в Південному В'єтнамі, де пройшов курс виживання з елітою Зелених Беретів. Він сильно втомився, біль в кожному мускулі мучила його, а на спині в нього були болячки навколо джунглів.
  
  
  
  'Заходь.' - Просунувши руки під подушку, він відчув холодний приклад пістолета люгера, переконавшись, що зброя приховано за виглядом. Pok нічого не знав про справжню професію Ніка. На думку хлопчика, то він був просто багатим, серцевим американцем.
  
  
  
  Пок поставив піднос з сніданком на плоский життя Ніка. Апельсиновий сік, паруючий чорний, як смола, кава, тверді булочки з маком, які любив Нік, і твердий шматок масла.
  
  
  
  Пок відступив на крок і коротко вклонився. - "Доброго ранку, сер. Приємне сонце сьогодні. Відмінно для мого першого дня в американській школі ».
  
  
  
  Нік посміхнувся хлопчикові. Випив кави, намазав булочку маслом. 'Голосувати так голосувати. Сьогодні великий день - не забувай, що я тобі сказав: будь чемним і не сперечайся з бійцями ».
  
  
  
  Ідеальні зуби Поки блищали в незрозумілій посмішці. «Воїнами, сер. Я не розумію.'
  
  
  
  «Це буде», - пробурмотів Нік. «О, це буде. Просто забудьте на мить про це. Були телефонні дзвінки?
  
  
  
  Посмішка Поки стала ширше. 'Так. Подзвонили три дами. Ти втомився, спав, їй тебе не це єдина передача.
  
  
  
  Нік кивнув. - "У цих дам є імена?"
  
  
  
  'Так. Написано в блокноті на кухні. Не хотів би ти щорічно?'
  
  
  
  Нік випив кави. Він знову позіхнув. - 'Ще немає. Її подивлюся. Витягни тюбик з жовтою ганчіркою по всій ванній, Pok, і розмаж мені цю мазь по спині. Її буду готова через хвилину.
  
  
  
  Поки Пок мазав смердючій жовтої маззю півдюжини болячок, агент AX згадував тиждень, яку він тільки що провів у Південному В'єтнамі. Це було важко. Нік скривився, коли кислий сморід мазі досягла його ніздрів. Тхнуло аптекою.
  
  
  
  Що, подумав він тепер, було голів у Девіда Хока, коли він засудив Ніка до пекла на цьому тижні? І відразу після того, як Нік повернувся з щорічного курсу перепідготовки за власним варіантом тренувального пекла AX. Він, як завжди, працював, як божевільний, тренування - з кожним роком ставало все складніше, - але він закінчив першим у своєму класі. Потім, коли він був готовий до тижня шампанського і жінок, зателефонувала Делла Стокса і повідомила, що його відправляють у Південний В'єтнам.
  
  
  
  Він трохи бурчав, - але марно. Він поговорив з Хоуком кілька хвилина, намагаючись заспокоїти себе. Це б дуже допомогло! У його боса були крем'яні очі і вовча паща, а також здатність до ніжної злобі.
  
  
  
  «Ти більше не хлопчик», - сказав Хоук. І чим старше ти стаєш, тим важче зупинитися. Ви знаєте це не гірше за мене. Так що тим більше вам потрібно проявити себе
  
  
  
  Нік сказав, що він, довів, що він у формі. Він закінчив першим у своєму класі Вагу - скорочено від Чистилища. А Вагу була найскладнішою школою тренувань у світі.
  
  
  
  "Не зовсім так", - сказав Хоук. 'Вже немає.' Він сміявся над Ніком так тонко, що це могло розсердити агента AX, що він іноді забував, що Хоук був для нього майже батьком.
  
  
  
  «Зелені берети придумали щось нове», - продовжив Хоук. «Вони називають це школою Vercom - школою досліджень і командування. Мені сказали, що вона сама важка.
  
  
  
  Хок вийняв iso rta обгризену незасвічену сигару, подивився на нах з огидою, а потім кинув у корзину для паперів. Він зірвав целофан з нової сигари і зробив її на Ніка, як рапіру. - «Програма цієї школи Vercom робить упор на скритність, пильність і виживання середовищ противника. Звичайно... » - і тут Нік виявив нотки самовдоволення або веселощів? - 'мабуть, вам доведеться визнати, що це функції, які необхідні для будь-якого агента AX ?'
  
  
  
  Нік відкрив рот, потім знову його зачинив. Він збирався відповісти, що, оскільки він був ще живий, потім десятків місій - оскільки він ходив, говорив і дихав зараз - він, мабуть, мав трохи більше, ніж крихту знань про це смертоносному і брудному делле. Але Нік нічого навколо цього не сказав. Він вже тоді знав, що їде в Південний В'єтнам з якоїсь причини, і у Хоука завжди була причина. Але Хоук не сказав Ніку про цієї причини, поки не прийде час.
  
  
  
  «Я думаю, ви знайдете це захоплюючим», - сказав Хоук з кислою посмішкою. - «Вони придумали нову жарт: цілі, які стріляють в вас».
  
  
  
  Нік холодно подивився на свого боса. - 'Як вони це роблять?'
  
  
  
  «Просто, - сказав Хоук. «Вони складають команди по шість чоловік. Потім вони вас посадять в літак, і висадять відверті над притулком вьетконговцев. Пройти курс теж дуже легко. Якщо виживете - якщо повернетеся - ви пройшли. Удачі, хлопчик. Делла віддасть вам накази.
  
  
  
  Тепер, коли Концепція прикріпив останній шматок пов'язки на спині Ніка, він повинен був визнати, що Хоук нічого йому не сказав. Потім трьох днів інтенсивних тренувань Нік і ще п'ять чоловік були скинуті недалеко від Военгтау, в болоті дельт і рисових полів, де В'єтконг намагався замінувати каналу з Південно-Китайського плаття до Сайгона.
  
  
  
  Двоє навколо них повернулися; Нік і сержант Бенсон.
  
  
  
  Нік скотився з ліжка і поплескав Поки в темній голів. "Добре, малюк, спасибі. Як тільки ви закінчите тут, вдома, ви можете йти. У тебе все є? Ключі? Гроші? Книги? Вашу шведів в порядку?
  
  
  
  «Маю все», - сказав Пок. 'Все добре. Її ходжу в школу на півдня перший тиждень, орієнтуюся. Як вам подобається нова, шведів, містер Нік?
  
  
  
  Нік придушив тремтіння і кивнув. - «Це не важливо. Вона повинна сподобатися тобі? Ви повинні ih носити ». Він відпускав Поки у відділі для хлопчиків в кращому магазині міста, і якщо штани були занадто вузькими, піджак - занадто довгим, балетні тапочки - занадто вузькими і занадто високими - ну, хлопчик повинен був ih носити!
  
  
  
  «Мені це подобається, - сказав Пок. «Мені це подобається, всі добре. Перша нова, шведів, яка займається у мене є ».
  
  
  
  «Тоді все в порядку», - сказав Нік. «А тепер принеси мені список дам».
  
  
  
  Розслабляючись у ванній і закурюючи сигарету, він вивчав листок паперу, написаний корявим почерком Поки.
  
  
  
  Габріель Морроу - це була Габріель, і Нік повинен був сьогодні ніяк не коли відвезти її на виставку картин. Вона була яскравою дівчиною з рудим волоссям, струнким красивим тілом, спокушає, грайливим і дражливим - тілом, яке вона ще не служив Ніку. Нік зітхнув, потім посміхнувся. Обіцянки - обіцянки. Але вони будуть виконані. Може, сьогодні ввечері.
  
  
  
  % % Художника Vorhis - це треба було зрозуміти, як Florence Vorhees. Нік насупився. Він не любив, щоб за ним ганялися. Він сам готель бути мисливцем.
  
  
  
  Але дівчина Ворхис була наполегливою дівчиною. Він повинен був передати ось це. Нік забув про неї.
  
  
  
  Делла Сток - це его на мить збентежило. Але тільки на мить. Делла Стокса! Особистий секретар Хока. Прокляття! Десять секунд потому Нік взяв червоний телефон у своєму кабінеті. Це була пряма лінія штабу-квартиру AX у Вашингтоні, і в телефоні був інвертора.
  
  
  
  Через кілька секунд Делла Стокса сказала: «Він хоче тебе бачити, Нік. Залишайся на лінії.
  
  
  
  Хоук взяв трубку, і його голос скреготав навколо сигари. «Як справи, N3? Вважаю, оговтався від важкої роботи в джунглях.
  
  
  
  Нік усміхнувся в трубку. «Хитрий стариган», - подумав він з ніжністю. Відправляє мене на смертельне завдання, а потім робить вигляд, що її тільки що повернувся з свята.
  
  
  
  «Я в порядку, - сказав він своєму босові, - що була просто старанна робота - голосування правильне слово, сер. Якщо в цьому болоті були якісь жінки, вони були б надто зайняті, стріляючи в мене. Всі стріляли в мене. У мене на спині була подряпина. Тепер вона зажила. Так що, не вважаючи болів у всіх кістках і м'язах та сучий тропічних виразок, її в хорошій формі. Ви що-небудь мали на увазі, сер?
  
  
  
  Хок усміхнувся. «Справді, справді. Не могли б ви прийти сюди сьогодні ніяк не коли, N3? Чи ти зможеш відірватися від цього грішного міста на досить довгий час, щоб приїхати сюди і щось обговорити? »
  
  
  
  В основному щоб подражнити Хоука, він сказав: «У мене призначена зустріч, сер. Їй би пішов в галерею.
  
  
  
  Отже, культурний тур. Я не люблю тебе розчаровувати ».
  
  
  
  Сміх Хоука був різким і байдужим. «Трохи культури не зашкодить тобі, але тобі доведеться сказати своїй дівчині, що це буде інше. Літак AX чекає тебе в Ньюарку. Іди туди.'
  
  
  
  "Так сер. Але, боюся, я не дуже добре пахну, сер.
  
  
  
  Настало коротке мовчання. Потім: "Що?"
  
  
  
  «Що я не дуже добре пахну, сер. Це з-за це мазі, яку вони мені з виразок у джунглях. Пахне досить сильно. Чесно кажу, жахливо.
  
  
  
  «Забудь про це, - сказав Хоук. «Куди ви напраляетесь, там все одно, як ви пахнете. Поквапся, хлопчик.
  
  
  
  Три години потому Нік Картер сидів навпроти Хоука в его неохайному маленькому офісі у Вашингтоні. Нік подзвонив Габріель, щоб скасувати зустріч, залишив Поку записку і взяв таксі до Ньюарка. Всі за годину. Тепер він безуспішно намагався розслабитися в одному з незручних крісел Хоука і закурив одну навколо своїх довгих сигарет з золотим фільтром.
  
  
  
  Хоук зробив вежу навколо своїх пальців і досить дивно подивився на Ніка поверх кінчиків пальців. Він сказав: «Боже, це погано пахне». Нік випустив дим від сигарети. «Тоді запаліть цю смердючу сигару, замість того, щоб жувати її. Це допоможе. Але перейдемо ми до справи, сер? Її був у відпустці, пам'ятаєш?
  
  
  
  Хок запалив сигару і видихнув клуби смердючого сірого диму. 'Її знаю це. З цього моменту ваш відпустку анульований. Трохи потерпіть - ми повинні почекати, кому - містера Гленна Бойнтона. Він наш нинішній зв'язковий з ЦРУ. Може бути тут в будь-який момент ».
  
  
  
  Нік підняв роздратування. - «Знову ЦРУ! Куди вони ввійшли, що їм потрібно, щоб ми ih витягли? '
  
  
  
  Хоук подивився на старовинні годинники в коричневій стогнати. Була хвилина першого. Нік нетерпляче схрестив довгі ноги і з дорогими туфлями. Він кинув попіл на потьмянілий зношений лінолеум.
  
  
  
  Потім довгої хвилини мовчання, зазначеної тиканием годин, Нік запитав: «Це досить неприємна річ, чи не так, сер?»
  
  
  
  Хоук кивнув. «Так, хлопчик. Досить брудна. Коли Бойнтон прийде сюди, він будь-що вам покаже. Я думаю, що навіть твоя кров згортається. Так було зі мною. Побачивши це, я пішов у туалет, щоб мене вирвало ».
  
  
  Нік Картер перестав задавати питання. Все, що могло викликати таку реакцію у Хоука, повинно було бути огидним. Брудним. Брудніше, ніж звичайна бруд по каналізації, до якої він звик до цієї професії.
  
  
  
  У двері постукали. Яструб сказав: «Увійдіть».
  
  
  
  Увійшов чоловік був високим і починав товстіти. У неї було два підборіддя, і його рідке волосся були сивими. Мішки під очима були темно-коричневими. Його костюм, добре скроєний, щоб приховати животик, був пом'ятий і висів на nen. На nen була накрохмалена, чиста білої сорочка, яка займається не покращувала його зовнішній вигляд. Він виглядав як людина, який пропрацював сімдесят дві години або більше, і в нього був час тільки переодягнутися в чисту сорочку і, можливо, прийняти душ. Нік знав це відчуття.
  
  
  
  Ih представив Хоук. Нік став, щоб потиснути йому руку. Рука Бойнтона була млявою і липкою.
  
  
  
  Співробітник ЦРУ подивився на Хоука. - "Що ви йому сказали?"
  
  
  
  Хоук похитав головою. - 'Поки нічого. Її, подумав, що він повинен спочатку побачити це сам. Воно у тебе з собою?
  
  
  
  «Я зрозумів», - сказав Бойнтон. Він захід у піджак і витягнув картонну коробку декількох дюймів в окружності і півдюйма глибиною.
  
  
  
  Бойнтон передав коробку Ніку. - «Дивись, Картер. Це все, що залишилося від біса хорошого агента. Одного навколо наших людей ».
  
  
  
  Киллмастер взяв коробку. Він відкрив кришку і подивився на щось темне на тлі білої вати. Його життя звело судомою. На мить він подумав, що його вирве, як Хоука, але ему вдалося придушити це. Его, інстинкти були правильними. Хоук був прав. Було огидно.
  
  
  
  В маленькій коробці були зморщені геніталії людини. Маленькі зморщені яйця. Все, що залишилося від чоловіка.
  
  
  
  Девід Хок, пильно дивлячись на Ніка, побачив, як напружуються і тремтять м'язи на худої щелепи. Це все. Хоук знав, що досить, знав, що вибрав відповідну людину для цієї роботи. Людина, яка буде полювати, мстити і знищувати.
  
  
  
  Нік Картер стримав пекучу лють, що захлеснула його горло. Його обличчя було незворушне, коли він повернув коробку Бойнтону.
  
  
  
  «Я думаю, буде краще, якщо ти розкажеш мені про це», - тихо сказав Киллмастер. «Її готель би почати це якомога швидше».
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  
  
  Співробітник ЦРУ поклав коробку назад в хвилину. Нік подумав, що, кравець візьми, вони будуть робити з чимось подібним. Що ти міг зробити?
  
  
  
  Бойнтон прочитав його думки. «Ми збираємося кремувати його. Потім ми віддаємо його его вдові, додаючи трохи деревної золи, щоб збільшити оленка, і трохи заспокійливої брехні. Вона ніколи не дізнається, що на самому делле сталося з її чоловіком ».
  
  
  
  Нік клацнув запальничкою і підніс полум'я до сигарети. "А що ж сталося на самому делле?"
  
  
  
  «Не зараз», - сказав Хоук. «Ще немає, Бойнтон. Її, хочу, щоб він першим подивився цей фільм. Фільм та інше. До того часу пара з головами вже все прогнати через свої комп'ютери. Вони підготують для нас злиття, а потім ми зможемо повернутися і обговорити його. Добре?' Бойнтон кивнув. - 'Добре. Ви звичайно праві. Набагато краще давати ему це поступово, щоб він отримав повну картину в правильному порядку. Покваптеся - якщо я не посплю, то помру я стою ».
  
  
  
  Спустилися в підвал на ліфті. Ih посвідчень особи перевірив озброєний вартовий, і їм видали значки на лацкани. Початку другої озброєний вартовий супроводив ih на іншому ліфті в один навколо багатьох більш глибоких підвалів.
  
  
  
  Вартовий провів ih через лабіринт коридорів до високої сталевий день з написом: « Проекційна кімната». Над дверима була червоно-зелена лампа. Зелена лампа горіла.
  
  
  
  Довгий вузький зал добре освітлювався люстрами на стелі. П'ятдесят сидячих місць були без подушок для кінотеатру. Нік Картер був у цій кімнаті незліченну кількість разів. Він завжди нагадував страуса ему кінотеатр, де він провів стільки щасливих годин в дитинстві. "Биджу". У той час в кожному маленькому містечку було свого Биджу. На півдорозі в кріслі біля проходу сидів чоловік. Він встав і пішов до них. Він був високим, з темними вусами і кучерявим чорним волоссям, а його шведів була вишукано ріжеться на стрункому тілі. Нік подумав, що в обличчі цієї людини було щось знайоме. Коли Хоук представив его, Нік зрозумів, чому це обличчя було йому було знайоме. Він багато разів бачив це в журналах і газетах. Чоловік був відомим кінорежисером.
  
  
  
  «Це Престон-Мор, - сказав Хоук. «Він приїхав через Голлівуду, щоб допомогти нам у цьому». Нік і Мор пощадив один одному руки. Хок запитав: «Ви дивилися фільм, містер Мор?»
  
  
  
  Директор кивнув. 'Так, тільки що закінчив. Технічно це непогана робота, - якщо не вважати змісту, звичайно ». Особа Мора з'явилася слабка усмішка. "Але це зміст дійсно є головним, чи не так?"
  
  
  
  Гленн Бойнтон впав у крісло, його широкі плечі стомлено опустилися. Його очі були закриті. Не відкриваючи ih, він сказав: «Ми можемо продовжити?»
  
  
  
  Хоук зробив знак оператору в кінці кімнати. Він сказав Ніку: «Просто подивіться фільм. Нічого не кажіть. Не питайте. Містер Мор говорить тільки тут. Час від часу він намагається що-що прояснити для нас. Уважно слухайте, що він говорить. Добре, поїхали.
  
  
  
  Погасли стельові світильники. Широкий хольст's мить залишався темним, а потім перетворився в сліпучо білий порожній прямокутник. Потім з'явилися чорні букви і цифри, кодові знаки навколо лабораторій AX. Потім недоречностей.
  
  
  
  На перших зображеннях був зображений великий вогнедишний дракон, плескають своїм хвостом і загрозливий публіці своїми бивнями. Мерехтливими літерами, вогняними, немов згорнутими навколо сувою, над драконом з'явилися слова: «Dragon Films» представляє "Ганьба гангстерів". Поруч з ним Престон Мор сказав: «Заголовки і введення досить примітивні. Її сумніваюся, що Блекстоун має до цього якесь відношення. Напевно, зроблено окремо ».
  
  
  
  Блекстоун ? Нік знизав плечима. Ніколи не чув про цю людину.
  
  
  
  Це був кольоровий фільм. Потім кадру американської в'язниці - в підзаголовку говорилося, що тут замкнені найнебезпечніші злочинці, вбивці і сексуальні маніяки - камера показала зароджується бунт. Ув'язнених жорстоко били і розстрілювали. Трупи охоронців всюди лежали в калюжах крові. Камера показала іншу частину в'язниці. Жіночий відділ. Підзаголовок свідчив: американські злочинниці так само жорстокі і розкуті, як і чоловіки.
  
  
  
  Невелика група ув'язнених напала на пишногруду охоронницю. Вони накинулися на безпорадну жінку, штовхали, були і кололи ножем. Раптом показали двох молодих жінок на цифрові камери. Вони були наполовину роздягнені, пестили і обнімали одне одного. Старша жінка сказала, малайською, на думку Ніка, мовою: «Нехай інші дурні б'ються. Ми залишаємося тут, щоб любити іншого іншого ».
  
  
  
  Камера повернулася до бунтівним жінкам. Більшість ув'язнених відвернулися від майже мертвої охоронниці, але один ув'язнений все ще сидів на нерухомому тілі. В руці у нах був довгий ніж. Камера збільшила зображення в'язня. Ee особа заповнило екран. Вона була красивою жінкою це б у стані спокою. Тепер на срібному екрані вона виглядала, як знавісніла Медузи, її волосся дико закручувались навколо спотвореного обличчя, обличчя було залите кров'ю, а зуби блищали, як зуби акули в червоному роті.
  
  
  
  Вона різнув ножем. Горло охоронниці було розрізано від вуха до вуха, і навколо рани хлинули хвилі крові. Жінка сиділа над своєю жертвою і розмахувала закривавленим зброєю. Її тюремна шведів була розірвана, оголивши красиве біле тіло. Камера знову збільшив масштаб і показала її обличчя крупним планом. На цей раз це побачив Нік Картер. Забув попередження Хоука. Він не міг стримати себе.
  
  
  
  'Бог Всемогутній!' - сказав Нік. "Це Мона Меннінг!" Краєм ока Нік побачив, що Хоук махнув рукою. Проектор перестав мугикати. Обличчя актриси, величезну в крупному плані, залишилося на екрані.
  
  
  
  Престон-Мор сказав: «Так, містер Картер. Це Мона Меннінг. Для вашого ж блага, її, сподіваюся, ви не є її шанувальником ».
  
  
  
  Киллмастер нам у жодному разі не був фанатом кіно. Голосувати що він сказав зараз. «Але не так давно її бачив ee у старому телефільмі. Вона була гарна. Він подивився на застигле зображення на екрані. «До речі, це був не такий wouldnt старий фільм. І вона не виглядала дуже старою ».
  
  
  
  «Моне за сорок, - сказав Престон Мор. «Свій останній голлівудський фільм вона зняла близько п'яти років тому. Її, вважаю, що вона зробила кілька фільмів в Англії і ще один в Іспанії. І ці carinf.com не несе відповідальності.
  
  
  
  Хоук нахилився до Ніку. «Подивися на нах, хлопчик. Можливо, ви її побачите. А тепер підемо далі. Ще є на що щорічно ». Він знову махнув оператору.
  
  
  
  В продовження фільму Престон Мор сказав: «Є одна річ, яку вам потрібно знати, містер Картер, щоб зрозуміти це трохи краще. Мона Меннінг вже багато років божевільної!
  
  
  
  Фільм тривав трохи більше години. Інтрига була досить простою. Потім того, як тюремний бунт був подавлений, підбурювачів судили і засудили до електричного стільця. Ih було троє - жінка, яку грала Мона Меннінг, і двоє чоловіків, схожих на горил.
  
  
  
  У міру наближення часу страти зображення перемістилося в Вашингтон. Внутрішні кадри стривоженою зустрічі високопоставлених представників ЦРУ. Нік усміхнувся й подивився через плече на Бойнтона. Співробітник ЦРУ відкинувся на стільці, притиснувши підборіддя до грудей. Нік почув його тихе хропіння. Бойнтон, повинно бути, бачив фільм, як мінімум десять разів.
  
  
  
  З'явилися більш докладні відомості. ЦРУ не вистачало хороших агентів для роботи за залізним і бамбуковою завісою. Організація втратила багатьох агентів. З тим, кого не вбили при виконанні службових обов'язків, поводилися добре, навіть лагідно. Вони були розміщені в бездоганних сучасних в'язницях. Багато агенти ЦРУ благали дезертирувати, залишитися зі своїми тюремниками і брати участь в новому світі, який виникав, незважаючи на злочинних гангстерів Сполучених Штатів.
  
  
  
  У вищих керівників ЦРУ, яких в основному зображували женоподібним чоловіками, які воліють хлопчиків, виникла чудова ідея: використати ув'язнених, засуджених до смертної кари, замість зниклих агентів!
  
  
  
  Це зробили. Двоє чоловіків і жінку витягли з електричного стільця, то короткі інструкції і зброю, і кинули на залізну завісу для виконання шпигунської місії. Тут інтрига похитнулася, стала розпливчатої, і Нік не зовсім зрозумів, що відбувається. Це не мало значення. Троє американських головорізів, які тепер працювали на ЦРУ, опинилися за залізною завісою. Царство терору почалося.
  
  
  
  Тріо американців вчинила всі мислимі жахливі злочини. Вони холоднокровно вбивали милих бабусь. Маленьким дітям вони ламали ноги залізними прутами. Вони цькували цілі сім'ї. Вони схопили хороброго солдата, облили його бензином і підпалили. Але Нік знайшов порнографічні сцени найцікавішими і - він не міг цього заперечувати - самими захоплюючими. Під час перегляду він відчував хрипке поколювання, і йому довелося зосередитися, щоб не вдаватися кричущим сексуальних оргій, появлявшимся на екрані.
  
  
  
  Сцени сексу були майстерно оброблені, а техніка проста. Вони почали з того, що закінчилося в звичайному фільмі. В звичайному фільмі закохані - завжди чоловік і жінка - цілувалися і, можливо, йшли в спальню. Нитка фільму.
  
  
  
  Але не так як в Dragon Films. Камера пройшла за ними в спальню. Кожне слово, кожне порушену рух було знято на плівку. Спочатку в дуеті, потім в тріо були випробувані всі сексуальні підходи, досліджені всі еротичні варіації. Троє американських агентів, у відпустці від своїх завдань по шпигунству і вбивств, влаштували сексуальний бенкет. І вечірку підтримували щедрі дози марихуани і героїну. Американці виявилися не тільки сексуальними маніяками, але і наркоманами.
  
  
  
  Коли Киллмастер спостерігав, як Мона Меннінг поцілувала одного навколо шпигунів-чоловіків по-особливому, і наодинці, і спостерігаючи, як той готує укол героїну, він відчув, як порушення поступається місце наростаючою нудоті. В цьому було щось огидне, щось непристойне у відомій кінозірці, впала так низменному, від кіношної поверхневої непристойності. «Це було так, - подумав Нік з гримасою, - як увійти в бордель, і зустріти там свою дівчину».
  
  
  
  Зрештою, трьох американців впіймали і засудили до смертної кари. Але втрутився шановний Народний суд. Двоє чоловіків були засуджені до довічного ув'язнення у чистій сучасної в'язниці з усіма можливостями реабілітуватися. До дівчини, Моне Меннінг, ставилися ще краще. Діалог мав на увазі, що на самому делле це не її вина. Причина була в її залежності, і вона була нав'язана гей чоловіками і ще більш жахливим ЦРУ.
  
  
  
  Фінальною сценою був парад перемоги з тисячами міцних, порядних, охайних селян, які несуть прапори і співають надихаючу пісню, яку Киллмастер визнав плагіатом Бойового гімну Республіки.
  
  
  
  Сергій спалахнув сліпучим світлом. Нік подивився на Хоука. Старий виглядав стурбованим і втомленим. І злим. Він подивився на свого кращого агента суворим, блискучим поглядом і сказав: «Ну?»
  
  
  
  Це був один навколо небагатьох випадків в його житті, коли Нік не відразу знав ревматизму. Він подивився на свого боса і сказав: «Жах!»
  
  
  
  Як не дивно, цей ревматизму, здавалося, задовольнив Хоука, тому що він кивнув і сказав: «У самому делле, жах, хлопчик». Він додав з холодною люттю: «Це підлі, гнилі, мерзенні виродки!»
  
  
  
  Позаду них Гленн Бойнтон сказав: «Я бачив цю чортову штуку вже п'ять разів. Не думаю, що витримаю шостий раз. І мені потрібно що-небудь випити. Є у кого-небудь ідеї?
  
  
  
  Хоук встав. 'Ходімо в мій офіс. Ви всі. Її пригощаю. У нас попереду кілька дель ». Повернувшись в офіс, старий відкрив пляшки з бурбоном і віскі і замовив лід, воду і ще дві склянки. «Це була, - подумав Нік, наливаючи скотч в свій стакан, - виразно прем'єра». Хоук ніколи не пропонував йому випити. Він побачив, що склянка его боса був майже наполовину наповнений бурбоном. Це само по собі було незвично. Зазвичай Хок мало випив.
  
  
  
  Коли все в таку гру, Хоук поставив кухоль на стілець, сунув сигару в свій старий стиснутий рот і кивнув Гленну Бойнтону. «Добре, Гленн, продовжуй. Розкажіть Картеру, як можна більше. Тоді ти можеш піти додому і лягти в ліжко, перш ніж помреш тут ».
  
  
  
  Товстий співробітник ЦРУ потер налиті кров'ю очі. Він подивився на Ніка і поплескав по сумці з картонною коробкою. 'Ти бачив це. Ви не скоро забудете.
  
  
  
  Нік люто запевнив його: «Ні, його ніколи не забуду».
  
  
  
  'Добре. Його ім'я не має значення. Вже немає. Але він був хорошою людиною і що-що розумів. Ми майже рік намагалися з'ясувати, де знімаються ці мерзенні фільми ».
  
  
  
  Киллмастер був вражений і показав це. «Не в Китаї? Її думав...'
  
  
  
  Бойнтон слабо посміхнувся. «Ми теж спочатку. Ми витратили дуже багато часу і втратили кілька хороших хлопців, які намагаються знайти джерело в Китаї. Або де-небудь ще на сході - Гонконг, Корея, Індонезія. Нічого такого. Voni готелів, щоб ми так думали, що поїдемо туди на полювання. І ми займалися цим довгий час. Нарешті, ми отримали достатню кількість цих фільмів, щоб наші експерти могли б спробувати. Вони зрозуміли це по кадрів зі сторони. Ці виродки досить хитрі, але все ж допустили кілька помилок. На деяких знімках екстер'єру видно будівлі, автостоянка, статуї, за якими можна впізнати наших людей. Ці фільми зняті в Європі. В Угорщині. У Будапешті і його околицях ».
  
  
  
  Нік впустив сигаретний попіл на лінолеум Хока. «Росіяни? Це мене розчаровує стосовно Іванова. Її б подумав, що в ці дні вони не будуть такими грубими. Багато років тому, так, але тепер росіяни стали досить досвідченими і... »
  
  
  
  «Не росіяни», - сказав Бойнтон. 'Китайці. Китайські комуністи. Це ih операції. Все вказує на це. Вони за це заплатять. Ви знаєте, старий штамп розумних китайців - ну, в даному випадку вони такі. Ця бруд створюється за залізною завісою, а не за бамбуковим завісою ». Бойнтон зробив ковток і потер мочку короткими пальцями. «Це дерьмово бізнес, Картер. У багатьох відносинах. Ми навіть почали сумніватися, чи знають угорці або росіяни, що операція проходить у ih кордонах. Звичайно, вони повинні знати про фільмах. Півсвіту про них знає. Але, може бути, вони так само збиті з пантелику, як і ми, щодо того, де знімаються фільми ».
  
  
  
  «Це можлива відправна точка», - сказав Нік. «Якщо у китайців до європейських «залізною завісою» є завод з виробництва порно, а люди на місці не знають про це, було б непогано проінформувати цих людей на місці. Може, вони зроблять цю роботу за нас. У наші дні, СРСР і КИТАЙ не найкращі друзі.
  
  
  
  Яструб вперше перервав його. «Ми подумали про це. Швидше він. Він вказав підборіддям на Бойнтона. «Але це не так вражаюче, як здається. По-перше, це займе дуже багато часу. Занадто багато лідов, занадто багато того, що може піти не так. Головне - може бути, російською або угорцям не сподобається ідея, що китайці розіграють це для ih спиною. Але може вони і не приділяти цьому нитка. У якомусь сенсі ці фільми грають на руку росіянам. Може бути, - люто посміхнувся Хоук, - може, вони просто стягують з китайців високу орендну плату. Ми не можемо розраховувати на те, що хтось інший витягне для нас каштани навколо вогню. Ми вирішили, що це буде робота по переслідуванню, населений пункт росії з пошуку і знищення, і ЦРУ викликало нами. Відтепер це наша робота. Правильно, Гленн?
  
  
  
  'Точно.' Бойнтон знову поплескав себе по кишені, і Киллмастер внутрішньо зіщулився: все, що залишилося від хорошої людини!
  
  
  
  «Він, - сказав Гленн Бойнтон, - був єдиним з п'яти надісланих нами офіцерів, який повернувся - і повернувся з даними. Він зателефонував мені з Лондона в ніч, коли його вбили. Її вважаю - я абсолютно впевнений, - що його вбили ще до того, як він зі мною заговорив. Чи вбили або оглушили і викрали - щось в цьому роді - а потім повбивали ».
  
  
  
  Бойнтон знову поплескав по кишені з коробкою. «Це прийшло через кілька днів потім того, як я поговорив з ним. Навколо Лондона. Зареєстровано та експрес поштою. Чистий листи. Нічого такого. Тільки - тільки те, що ти бачив. Звичайно, досить ясно. Наш чоловік підійшов дуже близько.. Киллмастер кивнув. «У nen дійсно є китайський лад».
  
  
  
  Яструб вилаявся. «Вся операція має китайський покажчиків. Уява і нескінченне терпіння. Ідея, що у них є час. Вони стирають цей бруд так само, як продають героїн і кокаїн, вважаючи, що допомагає кожна крапля. Кожен раз, коли вони змушують дитину або дорослого де-небудь у світі поглянути на ih бруд і придбати її, ця людина стає трохи більш розпусним, ніж він був, трохи слабкіше морально і легше піддається пропаганді ».
  
  
  
  «Пропаганда, - сказав Нік, - неймовірно ясно, може бути, навіть занадто просто: всі американці - злочинці, наркомани, сексуальні маніяки і дегенерати. Цей фільм - ну, це справжнє божевілля!
  
  
  
  «Цей фільм не повинен був відображатись в Radio City Music Hall, Картер!» - сердито сказав Гленн Бойнтон. Він тупо показав Ніку пальцем. «Ми знаємо, що це багато крові, але те, що ми знаємо, не має значення. Цей матеріал націлений на мільйони бідних, неграмотних нероб, яких ніколи не вистачає їжі - і вони автоматично ненавидять нас за те, що ми робимо. Більшість навколо цих людей неписьменні. Так що китайські комуністи дають їм це у фільмах, які всім зрозумілі. Ще одна прагнення китайська приказка: картинка варто тисячі слів! І кожен фільм - це повільна отрута, який працює проти нас. Вони цьому вірять? Ви тримаєте гроші, що вони вірять в це - в це вірять мільйони бідних фермерів у всьому світі. І дюжина цих фільмів, подібних тим, які ви тільки що бачили, зараз показують по всьому Сходу. Не кажу вже про мерзоти, які вони ввозять в цю країну!
  
  
  
  Голос Бойнтона зірвався. Він допив склянку і витер рот тильною стороною долоні. У кімнаті запанувала коротка незручна тиша. Нік подивився на режисера Престона Мора, який тихенько, випив свій напій у кутку. Мор зловив погляд Ніка і майже непомітно похитав головою. Ніку було цікаво, як йде справа з Престоном Мором. Бойнтон сказав: «Мені дуже шкода, Картер. Її не готель напружуватися. Мої нерви в жмутах ». Він скоса подивився на Хоука. «Добре, якщо її зараз зникну? Інше расскажи ему в поодинці.
  
  
  
  «Звичайно», - погодився Хок. «Йди додому і залишайся у сміття на тиждень».
  
  
  
  Гленн Бойнтон досталь коробку навколо кишені і деякий час дивився на нах. «Я поки не можу заснути», - сказав він. 'Ще немає. Спочатку її повинен про це подбати. Її також повинен піти до його вдові ».
  
  
  
  Бойнтон поклав коробку назад в хвилину. Він потиснув руки Ніку і Престону Мору, кивнув Хоука і вийшов через кімнати.
  
  
  
  Коли двері за людиною по ЦРУ закрилася, Хок м'яко сказав: «Агент, убитий в Лондоні, був його найкращим другом. Вони виросли разом. Бойнтон зараз не в кращій формі. Думаю, з ним все буде в порядку, але її б готель, щоб він не носив з собою цю коробку, як якийсь талісман. Це не дуже професійно ».
  
  
  
  Нік подумав, що потрібно дуже добре знати Девіда Хока, щоб оцінити останній коментар. Його бос не був безсердечною людиною. Але він був професіоналом з голови до п'ят. Це все, що було ним сказано.
  
  
  
  Престон Мор налив собі ще склянку і сель в кріслі Бойнтона. «Її готель би рухатися далі, сер», - сказав він Хоука. «Мені потрібно сісти на літак в Голлівуд, а час вже піджимає».
  
  
  
  В черговий раз Киллмастер задумався, що ж таке Престон Мор, крім відомого режисера. Для Хоука було дуже незвично бачити стороннього на важливій зустрічі на вищому рівні.
  
  
  
  Тоді Нік дорікнув себе в своїх туманних думках. Ревматизму був простий: Мор не був чужинцем. Режисер набив трубку. Він запалив її, потім зробив стрижень на Ніка. «Спочатку їй розповім вам, що знаю про Моне Меннінг. Це дійсно небагато, тому що виділення її божевілля - один навколо найбільш ретельно охоронюваних секретів Голлівуду останніх років ». Нік повернувся до Хоука. - Нічого страшного, якщо її поставити запитання по дорозі, сер? Так він полетить швидше, і якщо містерові Мору доведеться встигнути на літак ...
  
  
  
  Мор подивився на годинник вартістю кілька тисяч доларів. «Насправді, - сказав він. «Леді не чекає - навіть мене».
  
  
  
  Тонкий рот Хоука зі складками по кутах розплився в усмішці. Ему це вдалося замаскувати. Він кивнув Ніку. «Задавайте стільки питань, скільки хочете, але давайте поквапимось».
  
  
  
  Нік нахилився до Мору: "Як довго Мона Меннінг була божевільною?"
  
  
  
  Мор погладив вуса мізинцем. «Майже двадцять років. Її зняв її у фільмі десять, дванадцять років тому, і вона вже була відкинута, як кандидат в психлікарню. Не постійно, розумієте? Іноді це траплялося. Принаймні, в це час. Думаю, тепер вона зовсім не в своєму розумі ».
  
  
  
  Киллмастер показав свій скептицизм. "І все це час трималося в секреті?"
  
  
  
  Мор кивнув. «Це як і раніше виділення з широкою аудиторією. Голлівудські ділки витратили багато грошей і думали, що так і буде. Як ви пам'ятаєте, Мона була дуже популярною і принесла студії мільйони. Вони дійсно намагалися зберегти це в секреті. Коли гей доводилося лягати в санаторій, що вона іноді робила, справа завжди зводилося до алкоголізму або легкого нервового виснаження ».
  
  
  
  Білі зуби Мора блищали під вусами. «На самому делле, вони були дуже розумні. Вони вибрали менше зло. Для Мони було краще бути п'яницею або навіть нервової пацієнткою, ніж відвертою божевільною. Але деякі люди знали правду. Навіть її б не дізнався, якби не працював з нею. У моїй професії ви помічаєте те, чого не помітив би звичайний спостерігач. І тоді деякі речі стають зрозумілими навіть неспеціалістові ». Мор поліз в хвилину і витягнув золоту запальничку. Він тримав її над трубкою догори дном. Нік помітив відтінок самокритики і відразу зрозумів це: інстинктивний камуфляж. У нього не було упередженого думки про Престоні Море, тому ему не довелося переглядати ih зараз, але він починав розуміти. Цілком можливо, що Мор був членом AX.
  
  
  
  Він запитав: «Як Мона Меннінг опинилася за залізною завісою?»
  
  
  
  Мор постукав по зубах стрижнем трубки. «Моє чесне думку, якого ніхто не питав, - її викрали. Хіба я не казав вам, що останній голлівудський фільм вона зняла п'ять років тому?
  
  
  
  Нік кивнув.
  
  
  
  Потім вона поїхала до Англії, де зняла кілька фільмів. Її підозрюю, що зберігати її виділення в Голлівуді ставало занадто складним. Як би воно нам було, Мона ставала старшою і більше не користувалася такою популярністю. Потім вона зняла фільм в Іспанії. Потім цього нічого - поки ці порнофільми не почали з'являтися по всьому відкритий басейн. Наскільки її розумію, Мона не знімалася у всіх цих фільмах ».
  
  
  
  «В останніх шостий», - сказав Хоук. «Ці виродки, мабуть, зрозуміли, що у них в руках щось хороше».
  
  
  
  «У самому делле», - погодився Мор. Мона була дуже красивою. Вона все ще непогано виглядає? Деякий час її сам був наполовину закоханий в нах - поки не дізнався правду. Потім моя любов перетворилася на жалість. Але у всьому світі враження від цих порнофільмів повинно бути прекрасним. Протягом багатьох років ей поклонялися як ідеальної американської дівчини, символ чистоти. Тепер вони побачать, як вона робить ці брудні речі ... '
  
  
  
  Нік закурив і допив свою склянку. Він не доливав его. - Ви сказали, що її викрали, містер Мор? Не могла вона бути завербовано, - і пішла добровільно?
  
  
  
  У Престона Мора були світло-сірі очі, і він подивився на Ніка Картера.
  
  
  
  «Я думаю, що це, швидше за все і те, і інше», - сказав він нарешті. «Може, вони Моне якийсь вибір. Так чи інакше, кілька років тому вона зникла за залізною завісою. Вона була на гастролях у Відні - щось на зразок пісні з кабаре, яку вона написала, - і раптом її не стало ».
  
  
  
  Коли Хоук заглянув крізь стопку тонких листової папери на своєму столі, почувся шурхіт паперу. Він спостерігав за одним кілька митей, потім кивнув Мору.
  
  
  
  «Мона Меннінг зникла 8 жовтня 1964 року, за даними Державного департаменту».
  
  
  
  «Я припускаю, що це Майк зібрав Блекстоун», - сказав Мор. «Може бути, він навіть поїхав до Відня, щоб поговорити з Моною, щоб схилити її до втечі. Або, може бути, він організував захоплення. Розумієте, Майк знав все про Моне, знав, що вона зійшла з розуму. В той час вони разом жили в Голлівуді ».
  
  
  
  «Ви згадали Блэкстоуна в проекційної кімнаті», - сказав Нік. - Хто це?'
  
  
  
  Хоук видав звук, наполовину відрази, наполовину торжество. «Хлопчик! Майкл Блекстоун був, можливо, досі тхір залишається одним з найвидатніших режисерів всіх часів ».
  
  
  
  Нік посміхнувся своєму босові. Ему не було соромно. Ніхто не може знати всього - у всіх свої прогалини, брак інформації.
  
  
  
  Престон-Мор сказав: «Боюся, це « було ». Тепер він зламав. Але він був чудовий. Її починав як молодий помічник з Майком. Голос чому її знаю, що у них з Моною був роман.
  
  
  
  Киллмастер знову схрестив свої довгі ноги і закурив ще одну сигарету з золотим фільтром. «Розкажи мені про це Майкла Блэкстоуне. Він знімає ці порнографічні фільми?
  
  
  
  «Я ставлю на це свою професійну репутацію, - сказав Мор. «Я дослідив всі доступні фільми. Це техніка Матері, в цьому немає ніяких сумнівів. Монтаж, стрім, переходи і ракурси, великі плани - все вказує на Майкла Блэкстоуна. Трохи недбало, але все ж це Майк.
  
  
  
  «Коли він зник за залізною завісою? Як і чому? »
  
  
  
  Нік почув зітхання Престона Мора. Тоді директор сказав: «Це був випадок, коли покарання не відповідало гріха. Гріха не було. Принаймні, спочатку. Майк Блекстоун пережив період Маккарті. Він, звичайно, був тоді ценымногие молодше, і, можливо, у нього були якісь радикальні ідеї, і він навіть загравав з червоними, але я абсолютно упевнений, що він ніколи не був комуністом. Не тоді. Звичайно, не зараз. У якомусь сенсі можна сказати, що покійний сенатор перетворив Мати у комуніста. Він відняв у нього засобів до існування ». Він зробив паузу. І продовжив: «Майк завжди був божевільним. Дикий. Гордий. Незалежний. Ну, коли його привели перед комітетом Конгресу, він сказав, що йому на них наплювати. Він був великим Майклом Блекстоуном, і ніхто не міг йому нічого зробити. Але вони змогли. Його розорили в Голлівуді. Він був занурені в чорний список і незабаром втратив дохід. Він не міг більше нічого заробляти і не відкладав наш копійок. Наскільки його знаю, він і його дружина Сибілла майже буквально голодували. Розумієте, Майк був занадто гордий, щоб просити кого-небудь про допомогу. Так що він зняв кілька швидких, дешевих фільмів для невеликих незалежних продюсерів під чужим ім'ям. Потім він поїхав до Мексики і зняв кілька порнографічних фільмів. Нарешті, він і Сибілла зникли навколо Мексики. Повинно бути, вони купили підроблені паспорти. Держдепартамент відкликав паспорт у нього, і Сивіли, а пізніше він з'явився в Москві. До того часу Майк, очевидно, шталь справжнім комуністом. Вони запропонували ему гарну угоду ».
  
  
  
  Хоук взяв зі стільця ще один аркуш паперу. Блэкстоуна бачили в Москві, Ленінграді, Варшаві та Белграді, де він працював на партійній роботі. Нам Держдепартамент, нам ЦРУ точно не знають, що саме. За останніми даними, він живе на віллі за межами Будапешта. І явно отримує хороші гроші.
  
  
  
  «Все в порядку, - сказав Нік.
  
  
  
  Престон Мор встав. Він знову подивився на годинник, потім на Хоука. «Якщо її хочу сісти на цей літак, сер? Звичайно, якщо тобі справді потрібен ». Хоук обійшов свій стілець, щоб потиснути руку елегантному чоловікові. - «Ти зробив свою роботу, хлопчик. Спасибі. До побачення. Бажаю гарної поїздки.'
  
  
  
  Коли Престон Мор потиснув руку Ніку, вони на мить подивилися одне на одного. Мор сказав дуже м'яко: «Можливо, ти знайдеш Мама, і тобі, ймовірно, доведеться вбити його. Якщо ви можете, зробіть це швидко. Ми з Майком давно розлучилися, але був час, коли він був хорошим хлопцем ».
  
  
  
  Киллмастер на мить схилив голову, але нічого не сказав.
  
  
  
  Двері зачинилися за Престоном Мором.
  
  
  
  Хоук сказав: «Я знаю, що тобі цікаво, і я не можу тобі допомогти. Просто забудьте, що ви коли-небудь бачили Престона Мора. Він був під прикриттям, протягом багатьох років, і навіть я не знаю, на кого він працює. Якщо б її знав, мені б не дозволили тобі сказати. Для вас і для нас він просто відомий режисер, якого ми ніколи не зустрічали. Зрозуміло?'
  
  
  
  "Зрозумів."
  
  
  
  'Добре. А тепер зазирнемо в їх коробки біля стіни, і скажи мені, що ти в них знайдеш ».
  
  
  
  Було не схоже, щоб Хоук діяв так жваво. Киллмастер глянув на свого боса і побачив, що той не в настрої. Хоук відкинувся на спинку стільця з незажженной сигарою в роті, дивлячись у стелю з виразом темної люті на його похмурому обличчі.
  
  
  
  Нік Картер відкрив одну навколо коробок і шталь розглядати блискучі зображення всередині блискучого металу. Побачивши дюжину, він повернувся до свого боса. Це був довгий виснажливий день. Те, що він бачив і чув, одночасно стимулювало і відштовхувала його. Настав час з'явитися дияволу в Ніки - і він з'явився. З обережною нахабством, яку йому завжди вдавалося стримувати, Нік сказав: «Ви мене дивуєте, сер. І ви мене теж трохи шокуєте. Її ніколи не думав, що ти такий підлий старий!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  
  
  
  
  Проникливі очі Хоука блиснули, але він не зволив відповісти на насмішку свого підлеглого. Яструб довгий час працював з Ніком Картером над багатьма небезпечними і важкими справами, і він знав справжнього Колодязний майже так само добре, як і всі інші. Тепер літній чоловік відчув, що нерви Ніка на межі, змучені цим проклятим ніяк не коли. Нарешті, N3 був в офіційній відпустці.
  
  
  
  Внутрішні почуття Хоука були задоволені. Нік Картер завжди відмінно справлявся. Ймовірно, він був кращим агентом у світі. Він справлявся зі своєю роботою ще краще, коли його збуджував холодний гнів, який, як прекрасно знав Хоук, переховувався за надзвичайною жорстокістю офіцера.
  
  
  
  Яструб сказав: «Брудні комікси, чи не так? Це, можна сказати, ih вторинна торгівля. Не так важливо, як фільми, а не пропагандистські, але досить смертоносні. Чистий бруд ». Хоук дозволив собі похмуро посміхнутися. «Я б сказав, це протиріччя в термінах».
  
  
  
  Нік мовчки дивився на вміст скриньок. «Чому вони прислали вам весь цей бруд?» - нарешті запитав він.
  
  
  
  Хоук налив собі ще склянку. Нік ніколи не бачив, щоб його бос випив так багато. «Бог знає що», - сказав Хоук. Він вказав на коробки своїм склянкою. «Як завжди, щось пішло не так. Ця купа краси родом навколо твого міста, хлопчик. Нью-Йорк. Наскільки її розумію, більшість рейдів біля Таймс-сквер, знайдено в руках місцевих хлопців. Її підозрюю, що тоді втрутився ФБР, імовірно за запитом Держдепартаменту. Якийсь геній з C-стертий передав его ЦРУ, і вони передали його дн. Ви вже достатньо надивилися?
  
  
  
  «Занадто», - бадьоро сказав Нік. Він дивився порнографію у формі блискучого металу, він відчув таке ж почуття шоку, як коли вперше побачив Мона Меннінг в порушених позах. Він знову відчув, що вища непристойність ценымногие перевершує базову і поверхневу непристойність. Неможливо без крайньої відрази прийняти збочені сексуальні дії з Blondie і Дагвуда, Меггі і Джиггса або спостерігати, як юну сироту Енні спокушає лиходій Варбакс. Так, вони зайшли так далеко!
  
  
  
  «Цей матеріал потоками потрапляє в країну, - сказав Хоук, - брудними потоками, які влада не може зупинити. Его прилетіли навколо Мексики і Канади, як ніби це наркотик - в якомусь сенсі, до речі, - і вони привезли чимало на кораблях. Держдепартамент і ЦРУ вважають, що китайці роздають ці книжки зробити безкоштовно! Це означає, що фірма і продавець не несуть ніяких витрат. Це знову, як я намагаюся грати з наркотиками - велика прибуток при мінімальному ризику ».
  
  
  
  Нік Картер кинув стопку блискучого металу на підлогу і повернувся на своє місце. Він подивився на Хоука лютими очима. «Добре, сер», - хрипко сказав він. «Це населений пункт росії. Її знаю це. Поїздка в пекло. Знайди і знищ. І повірте, її, зроблю все, що в моїх силах. Як ви можете мені допомогти? З чого почати?
  
  
  
  Яструб возився своїм склянкою. Він подивився через край на Ніка, і його очі були крижаними. «Голос де щипає взуття, хлопчик. Її навряд чи можу вам допомогти. У ЦРУ трохи, у мене, в AX, немає нічого, крім інформації з других рук. Ми можемо почати, але це все. Потім цього ви стоїте на ногах. Звичайно, ми допоможемо вам, де зможемо, але на що не розраховуйте. Крім того, що ви бачили і чули досі тхора, і те, що я вам скажу відкрито зараз, у нас просто нічого немає ».
  
  
  
  «Так це населений пункт росії з карт-бланш? Готуюся на свій розсуд, збираюся і дбаю про терміни? Якщо її вийду за цю двері, встану ви його на власні ноги? »
  
  
  
  Хоук кивнув. 'Голос так. Ви не отримаєте ніяких конкретних наказів. Ви відповідаєте тільки переді мною. А то, чого я не знаю, мене не турбує ». Хок зробив ще один ковток віскі і похмуро посміхнувся.
  
  
  
  Нік теж посміхнувся, стиснувши губи і блиснувши білими зубами, що було настільки ж безрадісно, і на мить Хоук подумав про дивну подвійному істоту - наполовину вовка і наполовину тигрі. З деякою обережністю він сказав: «Але не перестарайтеся, N3. Ви розумієте про що він? Будьте обережні , хто буде убитий, намагайтеся не робити занадто багато трупів, і пам'ятати , що я не можу вам допомогти , якщо ви опинитеся в біді. Принаймні, офіційно.
  
  
  
  «Як ніби це щось нове», - кисло сказав Нік. «Офіційно мене навіть не існує».
  
  
  
  'Її це знаю. Але на цей раз тебе не тільки немає, ти ще навіть не народився! У зв'язку з цим її вже отримав інструкції з Міністерства закордонних справ дель. Вони сподіваються, що зможуть розширити нинішня співпраця з росіянами - а значить, і з Угорщиною - до чогось, що нагадує угоду. Ви знаєте, як ці бюрократи тремтять. У будь-якому випадку, це означає, що непорозумінь не має бути. Вважаю, її ясно висловлююсь?
  
  
  
  «Абсолютно фантастичним, сер. Це прагнення пісня. Входжу, як привид, як привид, і сподіваюся, що поодинці не стану примарою ».
  
  
  
  Хок зняв целофан з нової сигари. 'Як то так. Тепер їй скажу вам, у чому, ймовірно, буде вашою наводка - вона повинна бути, тому що у нас більше нічого немає. Є якийсь Паулюс Вернер.
  
  
  
  Хок мовчав, чекаючи відповіді Ніка.
  
  
  
  Нік сказав: «Це ім'я для мене нічого не значить. Ніколи про це не чув. Що сталося з ним?'
  
  
  
  У ревматизму Хоук взяв зі стільця, аркуш паперу. «Це від Гленна Бойнтона: коли його агент, тепер лежить в ящику, як попіл, подзвонив ему навколо Лондона, він сказав:« Сьогодні її знайшов якогось Паулюса Вернера. Він тільки що приїхав з Будапешта. Я думаю, він у Лондоні набирає людей. У мене хороший камуфляж, і я постараюся піти за ним." Хоук, подивився через папір на Ніка. 'Це все. Нитка телефонного дзвінка. Бойнтон каже, що чув шуми, щось на зразок снидіє голосу і щось схоже на боротьбу. Потім нічого. Хтось повісив гачок в телефонній будці ».
  
  
  
  Він знову подивився на газету. «Скотланд-Ярд зміг кому місце десь в Сохо, на розі Грецької і Олд Комптон-стертий. Співробітники ЦРУ добралися туди за півгодини. Нічого не знайшли. Нашій крові, наші ушкоджень, нам слідів фарби - взагалі нічого.
  
  
  
  «Немає ніяких слідів, - подумав Нік Картер. Він не міг погодитися. Не зовсім нічого. Там були жалюгідні залишки людини - картонна коробка з її страшним вмістом. Він згадав слова Гленна Бойнтона: «Ми віддамо це його вдові, додавши трохи деревної золи, щоб збільшити оленка». '
  
  
  
  Киллмастер з байдужим виразом обличчя сказав: «Розкажіть мені більше про це Паулюсе Вернере. Це німець?
  
  
  
  Хоук кивнув. «Ми так думаємо. У будь-якому випадку у нього є західнонімецький паспорт. Нам з цим пощастило. ЦРУ нічого не знало про Вернере, і ми в AX теж нічого не знали, але Інтерпол знав. Цей Паулюс був сутенером в Гамбурзі. Пізніше він перейшов від сутенерства до вербування у публічні будинки. Як бачите, амбіційна особистість. Час від часу за ним стежив Інтерполу, але їх ніколи не вистачало даних, щоб заарештувати його. Вони думають, що він, ймовірно, був білим работорговцем, який привозив жінок навколо Європи і Англії на Близький і Далекий Схід. А останнім часом також для залізна завіса ».
  
  
  
  Нік Картер насупився. «Росіяни дуже круті, коли справа стосується сексу. Вони схоплять його за це. Напевно, розстріляють ».
  
  
  
  Хоук сказав: «насправді. Бойнтон вже сказав це: ЦРУ не вірить, що росіяни знають про це делле, про фабриці порнографії ».
  
  
  
  «Це може бути правильно», - погодився Нік. «Їм потрібні моделі для цих порно картинок. І безліч людей для масовок і ролей другого плану до фільмів. Можливо, вони отримують ih від Вернера. Якщо те, що думає Бойнтон, правда, що росіяни й угорці не знають, що відбувається, - це люди, що керують цією фабрикою, не посміють найняти місцевих талантів. Тому вони повинні набирати дівчат зі сторони ».
  
  
  
  Хоук вже прожував сигару дотла. Він кинув його в кошик для сміття, потім випив свою склянку і вдарив ним по столу. « Вернер був у Лондоні кілька днів тому. Факт. Агент Бойнтона шелл в його сліду. А також ...'
  
  
  
  «І думав, що его камуфляж був хороший, - перервав його Нік. «Це було не так. Факт.'
  
  
  
  Хоук насупився. «Агент Бойнтона знав, що Він тільки що приїхав з Будапешта. Як він це дізнався, не має значення. Експерти кажуть, що ці порнофільми обстріляли в Будапешті і його околицях. Творці фільмів і іншого лайна потребують жінок для роботи. Паулюс Вернер підозрюється в торгівлі білими рабами. Правильно, N3.. І це все, що у нас є ».
  
  
  
  «Все, що у мене є». - Нік слабо посміхнувся. "Ble її теж отримаю фотографію цього Вернера?"
  
  
  
  Хоук похитав головою. «Так, у Інтерполу вона є. Але, схоже, його зараз шукають десь у Парижі. Нам від цього мало користі ».
  
  
  
  Нік закурив. 'Фізичний опис? Що-небудь про його образі дій?
  
  
  
  Хок знову подивився на свої папери. «Не кращий опис. Йому було за п'ятдесят, він невисокий, товстуватий, говорить по-англійськи з німецьким акцентом. Одягається з шиком. Ніяких особливих манер або екзотичних смаків. Якщо цей хлопець не виділяється, люди не помічають таких речей. Ймовірно, він час від часу змінює зовнішність. Що стосується роботи установ - може бути, там є можливість. Вернер, як відомо, організовує театральні колективи та гастролює з ними. Але останнім часом цього не відбувається ».
  
  
  
  Нік сидів на куприку. Тепер він встав. "Звичайно, є багато дівчинки в цих групах?"
  
  
  
  'Звичайно. Співачки, танцівниці, акробатки. Такі справи.
  
  
  
  В доповнення до елементів вовка і тигра, Нік Картер також мав у собі чималу частку шукачі.
  
  
  
  «Це можливо», - сказав він Хоука. «У будь-якому випадку напрям приваблива. Може бути, навіть занадто. Якщо придивитися, це здасться занадто очевидним ».
  
  
  
  Його бос сказав Ніку те, що він вже знав: хороший агент ніколи не упускає з вигляду очевидне. «І, може бути, це не так очевидно з точки зору Вернера», - рішуче додав Хоук. «Я ніколи не заарештовували. Він просто в тіні. Може, він про це не знає. Може, він думає, що він в безпеці і все під контролем. Він давно не їздив на гастролі з театральними трупами, і, можливо, думає, що зможе почати все заново, не ризикуючи. Варто спробувати, N3. Почни з цього ».
  
  
  
  Киллмастер встав і потягнувся. Він спростував повідомлення в змі Хоука величезного м'язистого кота.
  
  
  
  «Спочатку її повинен його знайти, - сказав Нік. «Лондон - велике місто. Вісім мільйонів чоловік ».
  
  
  
  «Сохо розміром з Грінвіч-Віллідж, - сказав Хоук. - І про подібному районі. Коли Вернер вербує дівчат в Лондоні, він рухається в певних колах. Це значно спрощує завдання. До побачення, хлопчик. Розповіси мені про це - коли повернешся.
  
  
  
  Перш ніж покинути будинок «Дюпон-Серкл», Нік знову повернувся в нижні підвали. Ему потрібні були нові боєприпаси для Люгера, AX виготовив свої боєприпаси вручну. Нік іноді робив це і поодинці, але зараз у нього не було на це часу.
  
  
  
  Перед від'їздом він поговорив зі старим Пойндекстером, який відповідав за спецефекти і монтаж. Хоча кругле обличчя Пойндекстера мало зовнішність доброго святого Миколая, що сиділа на строгій дієті, старий був худий, як палиця, і Нік завжди нагадував страуса ему Кассіуса, а не Клааса. Старий був радий бачити Киллмастера, якого він думали своїм протеже не менше Хока.
  
  
  
  "Ти на місії, хлопчик?"
  
  
  
  Нік посміхнувся і невизначено кивнув. Це було риторичне штопора, і обоє знали це. Співробітники AX не обговорювали питання між собою без потреби, і організації AX була строго розділена.
  
  
  
  Нік вийняв 9-міліметровий люгер з наплічної кобури - єдина зброя, яка у нього було з собою, і це було більше для зручності, ніж для будь-якого передбачуваного використання, - і заклав його на стійку. Він зняв куртку і розстебнув ремені безпеки.
  
  
  
  «Я хочу чогось іншого, папаша», - сказав він Пойндекстеру. «Я хочу поясну кобуру».
  
  
  
  «Ах.» Старий узяв «люгер», і провів пальцем по стовбуру. «Ви знаєте, що найближчим часом його потрібно буде відполірувати».
  
  
  
  Нік усміхнувся. 'Її це знаю. Ти кажеш це кожен раз, коли тебе бачу. Це має статися найближчим часом. А як щодо нової кобури?
  
  
  
  «Іди, - сказав старий. Він зник за рядом високих металевих шаф. «Поправки», - пробурмотів він. «Все змінюється. Геть старе, завжди є щось нове. Ці молоді люди ніколи не бувають задоволені. Пластик або шкіра, Нік?
  
  
  
  «Шкіра, будь ласка. Пам'ятайте для ременя повинні бути півнями ».
  
  
  
  Пойндекстер повернувся з кобурою. Він передав його Ніку разом з олівцем і роздрукованим бланком. "Підпишіть тут."
  
  
  
  Спостерігаючи за тим, як Нік пише свої ініціали внизу анкети, старий запитав: «У вас є якісь особливі особисті причини для змін?» Між ними не заборонялися такі питання.
  
  
  
  Нік Картер поклав олівець і підморгнув своєму старому другові. «Краща причина в світі. Кілька тижнів тому її проходив тест. За поясний кобури пістолет выхватывается на п'ятнадцяту частку секунди швидше. Її сам спочатку не довірив, але так воно і є ».
  
  
  
  Старий Джордж Пойндекстер розуміюче кивнув. У жахливою та невблаганною логікою AX це було важливо.
  
  
  
  
  
  Киллмастер повернувся в Нью-Йорк на авіалайнері. Пристібаючи ремінь безпеки, він дивився на годинник. Він повернеться в свою квартиру на даху тільки потім дев'яти годин. Він розслабився з легкістю досвідченого мандрівника, не звертаючи уваги на початку, так як його гострий мозок був зайнятий подіями дня, як кіноплівка, що повертається назад.
  
  
  
  Головне - час! Єдиним його слідом був посередником Паулюс Вернер. А Вернер був у Лондоні - чи нещодавно. Навіть якщо ця людина вже покинув Лондон і був десь на континенті, можливо, повертався в Будапешт зі свіжим м'ясом, і навіть тоді його можна було б знайти або записати його після. Інтерпол міг би допомогти, але Нік не готель ih залучати. Хоук був дуже категоричний - це була операція «зроби все сам»!
  
  
  
  Нік задрімав. Він відмовився від запропонованої випивки. Він згадав останні слова Хоука. «Ти можеш забути В'єтнам, хлопчик».
  
  
  
  «Із задоволенням», - сказав Нік. «Там смердить». Він не поставив очевидного питання, я знаю, що Хоука буде дратувати його мовчання.
  
  
  
  «Добре, - сказав нарешті Хок. "Я послав тебе туди, бо думав, що тобі це потрібно - мені подобається підтримувати тебе у формі, щоб ти залишався в живих як можна довше, і, крім того, це дуже важка робота - показувати новачкові все навколо - і тому що я отримав натяк, що цей Бруд тренувань була проходить. Це був крок, на всякий випадок.
  
  
  
  Нік промовчав. Він дійсно не вірив, що в святилище Эйкса стався витік. Він не довірив, що Хок вірив у це. Але старий джентльмен нічого не втрачав.
  
  
  
  Хоук хотів би сигару, до свого жаль, виявивши, що її у нього немає, і з бурчанням взяв сигарету з золотим наконечником. «Я розповім вам будь-що, що сталося зі мною під час війни», - сказав він.
  
  
  
  Він знав, що Яструба мав на увазі Першу світову війну.
  
  
  
  «Насправді відразу після війни. Їй був просто хлопчиком. Нам тропічну одяг, і ходили чутки, що ми набряклість в Африку або, може бути, в Зону каналу. Її потрапив в Архангельськ воювати з Червоною Армією. Її будь-чому навчився ».
  
  
  
  Літак увійшов у зону аеродрому і знизився. Нік прокинувся від дрімоти. Хоук нічого не залишив на волею випадку. Але у старого була одна велика помилка - він давав вам практично нездійсненне завдання, а потім робив вигляд, що відправляє вас у кут для кави.
  
  
  
  
  
  Було без чверті десять, коли Нік увійшов у свою квартиру на даху. Пок зустрів його в холі. - Леді чекає вас, сер. Багато часу. Добре?'
  
  
  
  Нік пробурмотів щось непристойне. Але він погладив густе волосся хлопчика і вп'явся в корейську тарабарщину. «Є ім'я, так? Ця дама?
  
  
  
  Пок насупився, дивлячись на свого господаря. «Ми говоримо, не кажіть так! Просто поговорити. Як мені так вивчити гарний англійський? »
  
  
  
  «Я смиренно прошу твого прощення, Pok. Моя вина. А як тепер звуть цю даму?
  
  
  
  «Недолік», - сказав Пок. - Недолік Форхиса. Її вважаю.'
  
  
  
  «Тоді ти помиляєшся», - сказав Нік. «Але, принаймні, ви наполеглива людина. Ви кожен раз говорите це неправильно. Ви сказали, що залишили її в кабінеті?
  
  
  
  'Так. Давно. Вона просить випити, його заварюю. Тоді її отримую пляшку. Думаю, пані вже набрид вогню. Пок повернувся на кухню.
  
  
  
  Нік похитав головою. Може, хлопчик дуже багато взяв на себе, спробувавши одразу вивчити французьку й англійську мови.
  
  
  
  Він готель запитати хлопчика, як пройшла школа, але це дочекалося. Ніку потрібно було встигнути на ранній поїздки в Лондон.
  
  
  
  Він знову вилаявся, йдучи в кабінет. Тепер він згадав золотий з сріблом «Jaguar XK-E», припаркований внизу. Це повинно було дати ему підказку, кравець візьми! Флоренція Форхиз знову за ним полювала. Але, - він завагався, тримаючись за ручку на день свого кабінету, - що ще він міг зробити? Йти спати в готелі? Вирушати в клуб? До біса! Це був його батьківщиною. А Флоренція Форхиз була однією навколо багатьох хижих жінок. Тим не менш він стояв на день, хмурячись і вагаючись. Якщо б це була Габріель, ему було б все одно - гра в секс-до важкої місії була для нього на користь. Але це була не Габріель - вона не пропонував себе. На відміну від Флоренції. Проблеми Флоренція полягала в тому, що у нах було надто багато грошей. Занадто багато удачі з чоловіками. Вона не могла зрозуміти, чому Нік не закохався в нах. Так що вона продовжувала бігати за ним. І тільки сьогодні ввечері дісталася до нього...
  
  
  
  Потім у нього з'явилася ідея. Диявольська ідея. Нік злісно посміхнувся. «Навіть у кращих навколо нас є садистські нахили», - розмірковував він. Він наспівував мелодію, відкриваючи двері кабінету. Дівчина на довгій канапі перед каміном повернула голову, коли увійшов Нік. "Привіт, Ніколас. Де ти, кравець візьми, був? Її чекала кілька годин.
  
  
  
  Нік подивився на червоний телефон, який стояв на стійці в кутку. Він слабо сподівався, що він зажужжает, що Хоук щось забув. Тоді він зможе пристойно вибачитися, ему не доведеться продовжувати свою заплановану грубість. Це було одне навколо самих дивних протиріч; він міг вбити жінку, якщо б йому довелося, але він не міг бути з нею грубим. Але не зараз? У нього це було чертовски добре придумано. Він позбудеться міс Хетебрук раз і назавжди.
  
  
  
  Його обличчя було спокійним. Він круто подивився на дівчину. «Не пам'ятаю, - різко сказав він, - що у нас була призначена зустріч. І тут.
  
  
  
  Дівчина встала і на мить похитнулася. Нік зауважив, що пляшка на журнальному столику наполовину порожня. Pok повинен був бути прав. Вона дуже втомилася. Але вона тримала під контролем. Він насилу міг вловити втомлений тон в її голосі.
  
  
  
  «Іди, - сказав він. «Я відвезу тебе додому. Ти не можеш випила вести машину. Можеш забрати машину вранці ».
  
  
  
  Дівчина похитнулася до йому. На ній було біле атласне плаття, дуже скромне у шиї і дуже короткий вище колін. Нік подумав: від Dior. Плаття на тисячу доларів.
  
  
  
  Вона спіткнулася об товстий килим на дзеркально гладкому паркетній підлозі і впала виплат прямо на Ніка. Навіть скромний джентльмен повинен був зловити даму. Нік зловив її. Вона була вагою в його руках, її очі були в двох дюймах від нього, а надутий червоний рот ще лизати. У Флоренція були блакитні очі, які трохи выпучивались. Її рот був широким і вологим, зуби були хорошими, хоча і не ідеальними. Ee шкіра була матовою, а ніс сильно світився. Вона видихнула запах випитого тут хорошого скотча.
  
  
  
  "Чому її тобі не подобаюся, Ніколас?" Вона міцніше пригорнулася до нього. 'Її люблю тебе. Бачиш, як її безуспішно ганяюся за тобою.
  
  
  
  Нік зробив нерішучу спробу позбутися нах. Він міг би розчавити її однією рукою, як пивну банку, якщо б захотів. Але він був трохи втомлений, трохи роздратованим проведеним ніяк не коли; йому потрібно було трохи випити, ясна мета, щоб будувати плани, кілька годин склепіння. Біда в тому, що він почав гей відповідати. Не мало значення, що реакція була чисто фізичної - він або, принаймні, його тіло все більше і більше усвідомлювало близькість її маленького тіла. Це була маленька дівчинка, але витонченого складання. У нах була маленька пружна груди, міцне тулуб і сідниця, а також довгі ноги виключно гарної форми.
  
  
  
  Флоренція потерлася животом про его. - «Не жени мене, Ніколас. Ну ходімо ж! Дозвольте мені залишитися - тільки на цей раз. Якщо ви це зробите, їй обіцяю, що більше ніколи вас не побеспокою.
  
  
  
  Нік стомлено похитав головою. «Ти веб-в своєму роді, Фло. І ви вибираєте самі божевільні моменти. Її огидно мерзенний. Її тільки що зійшов з літака, і у мене був важкий день. Мені потрібна ванна, і я хочу спати. Якби тільки міг. Вона притиснулася до нього і знову почала згинати тіло. 'Милий! Я не піду, поки її не отримаю те, за чим прийшла. Давай, старий Ніколас. Дайте маленької Флоренція те, за чим вона прийшла ».
  
  
  
  Нік тримав її на відстані. Це гнучке, м'яке тіло почало впливати на його самовладання. Похмура думка прийшла йому в голову, і він усміхнувся. «Хіба вас не цікавить хороша робота в Будапешті?»
  
  
  
  Вона звузила блакитні очі. Він побачив, що тепер вони стали скляними. - «Що ти маєш на увазі, Ніколас? Звичайно, я не хочу працювати. Мені нічого не потрібно - тільки ти »....
  
  
  
  Якщо б коли-небудь була жінка, яка займається просила про це ... і в будь-якому випадку він би не заснув, поки що-то б не зробив. Минуло вже більше неділях з ними тхора, як у нього в останній раз була жінка. Він одужував потім Південного В'єтнаму і виразок в джунглях. Але тепер він був схвильований, ей-богу, і якщо Нік Картер був схвильований, що мало статися!
  
  
  
  Тому він притягнув дівчину до себе і грубо поцілував. 'Тоді все в порядку! Добре, Фло. Якщо тебе не хвилює, що ти ведеш себе, як повія і з тобою поводяться як з повією, мене теж влаштовує. Ну йдемо ж. Пішли спальню.
  
  
  
  «Нессі мене, будь ласка. Її трохи напідпитку ».
  
  
  
  Нік перекинув її через плече і поніс у спальню, як мішок з картоплею. Ee спідниця зісковзнула, і він побачив, що на ній золоті колготки. Ee волосся, трепетавшие в його очах, були відповідним золотим факелом.
  
  
  
  Вона хихикнула, коли він кинув її на ліжко. «Його леді», - сказала вона. «Ти знаєш це, Ніколас. Але мені подобається, коли ти ставишся до мене, як до шльондрі. Це так мило.'
  
  
  
  Нік вже роздягався. «Її знайшли так вчинити», - холодно сказав він. «Поки ти залишаєшся. Її не запрошував тебе, її я навіть не хочу тебе, але якщо ти останетешься, ти отримаєш те, що заслуговуєш, і просто отримаєш задоволення ».
  
  
  
  «Неправильні слова, Ніколас». Її слова звучали приглушено. Вона натягнула атласну сукню через голову. Вона кинула сукню на підлогу, повернулася на спину і подивилася на нього. «Неправильні слова», - підтвердив вона знову. «Але мені це подобається! Коли ми почнемо, Ромео?
  
  
  
  Нік сховав посмішку. До біса цю жінку. Вона почала хапатися за нього.
  
  
  
  «Припинити», - сказав він, гей. «Постарайтеся вести себе, як леді, навіть якщо це не так. І... - »Тепер він засміявся. «А ти не леді, повір мені».
  
  
  
  'Її знаю це. Грати в леді приєднується мене сюди. Відвела мене від тата і мами. З моїх дорогих вчителів у школі, і навіть коли вони намагалися укласти мене в ліжко. Але я не леді. Я не хочу бути леді ».
  
  
  
  Він проігнорував це. 'Її збираюся прийняти душ. І якщо ти все ще будеш тут, коли її повернуся, тобі не буде пощади. Будь мудрою, дитя. Хапай свій одяг і біжи, рятуючи своє життя ».
  
  
  
  'Привіт! Милий Ніколас. Їй вже сказала тобі, що я не леді. І не ідіотка. Її знаю, що ти робиш це тільки для того, щоб позбутися мене. Її знаю, що в цьому місті у тебе може бути мільйон жінок. І що - ти у мене сьогодні ввечері, і це все, що мене хвилює. Тобі дійсно потрібно прийняти душ?
  
  
  
  'Так. Це традиція в моїй родині. Чистота перед сексом ».
  
  
  
  «Не могли б ви побути зі мною перед від'їздом? Мені так самотньо ».
  
  
  
  'Знову.'
  
  
  
  На мить він постояв біля ліжка і подивився на нах. Вона пролежала на підлозі на спині, широко розставивши ноги. На ній були золоті колготки і маленький чорний бюстгальтер. Нічого більше. Вона звузила очі, простягла руки і поворушила пальцями. «Я скоро прийду», - сказав він і зник.
  
  
  
  Коли він вийшов, навколо ванни, вона зняла колготки і бюстгальтер. Він запалив тьмяну лампу і без підготовки взяв і далі. Він був досить добрим, але без м'якості. Флоренція, схоже, це не хвилювало. Звичайно, Нік не здивувався, виявивши підтвердження того, що він знав давно: секс з незнайомцем - а Флоренція майже так і вчинила, може бути дуже приємним.
  
  
  
  Він дотримав свою обіцянку не жаліти її. Він багато років практикував йогу, і його древній гуру дізнався его багатьом трюкам, деякі навколо яких були сексуальними. Отже, Нік, який від природи був дуже чутливою людиною, навчився поєднувати неймовірну витривалість і залізну дисципліну з могутньою життєвою силою.
  
  
  
  В той вечір Флоренція Форхиз, що-що стало відомо про чоловіків. Перше, що вона стало відомо, це те, що вона ніколи раніше не знала цього чоловіка, незважаючи на її статеві дані, які налякали б її батьків до смерті.
  
  
  
  Через деякий час це стало вже занадто, але вона стримала свою обіцянку і не стала кричати про пощаду. Вона знала, що не отримає цього. А от дуже не хотілося. Вона відчувала, що цей вечір був важливим у її житті, зоряною годиною, вночі, яку вона запам'ятала, коли була старою, старою.
  
  
  
  Пізніше Нік дивився на сплячу дівчину, навіть не думаючи про неї. Тепер все було скінчено. Це було добре. Звільнення. Пок міг дати гей трохи аспірину вранці, може, чашку кави, і відправити додому. Він подивився на маленькі золоті годинники. Через годину ему треба було встати, прийняти ще один душ і їхати в аеропорт кеннеді, ny.
  
  
  
  Дівчина подала ему ідею своєю розмовою про шлюхах. В Сохо було повно повій - платних та інших. Голос і все - він побщается з дівчатами. Можливо, одна навколо них зможе вивести його після Паулюса Вернера. Це не було особливо приголомшливою ідеєю, але це було все, що у нього було.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  
  
  
  
  Сохо був зайнятий розвагою. Густий коричнево-жовтий туман, такий незвичайний для вересня, не зміг притлумити веселощі у барах і дискотеках, піцеріях і приватних клубах, де можна було пити в будь-який час. Звичайно, ви повинні були бути членом цих приватних клубів. Членство коштує від одного до п'яти фунтів, і вас повинен був представити хтось, кого ви знали, принаймні, на півгодини.
  
  
  
  Було тільки дев'ять годин вечора. Високий широкоплечий чоловік, що стояв перед паперовим магазином на Грик-стертий, недалеко від площі Сохо, глянув на годинник і трохи глибше пірнув в коричневий плащ від Burberry. Він натягнув капелюх з вузькими полями ще глибше на очі. Капелюх була сірого кольору з широкими полями, що робило його схожим на п'янички лондонського паразита, і він готель справити таке враження. Але були й недоліки. Він пробув у Лондоні вже кілька днів і постійно блукав по Сохо, так що починав привертати увагу поліції.
  
  
  
  Его ще не забрали або затримали, але Киллмастер знав, що це тільки штопора часу. Лондонська поліція пильно стежила за підозрілими людьми.
  
  
  
  У Ніка Картера було екстрасенсорне бачення - це не раз рятувала йому життя - і тепер, не повертаючи голови, він побачив, як поліцейська машина повільно повернула на площу. Ці кляті копи! Це був почала другий раз, коли машина обігнула його за півгодини.
  
  
  
  Високий чоловік повернувся на каблуках і швидко пішов по Грецькій вулиці в бік Bateman-стертий. Сьогодні у Ніка був «люгер», і стилет був у замшевих шкіряних піхвах, надійне прив'язаних до його правій руці. Якщо його схоплять копи, ему доведеться багато що пояснити. Будуть питання - і багато інших - питання, на які Нік не зможе відповісти, не поставивши під загрозу свою місію.
  
  
  
  Між площею Сохо і вулицею Bateman проходила вузька брукована вуличка, що веде прямо. В цей момент було тихо, дивна тиша запанувала над звичайною какофонією околиць, і Нік почув тихий гул поліцейської машини, що мчала по вулиці. Він намагався не дивитися через плече. Не довго думаючи, він повернув у вузький провулок і пішов спокійно, як людина направлявшися кудись по справі.
  
  
  
  Поліцейська машина з шипінням покришок проїхала по мокрому тротуару, минула головна смуги і зникла.
  
  
  
  Нік глибоко зітхнув. «Занадто близько, - подумав він. Его щастя тривало недовго. Не те щоб йому пощастило - принаймні, в тому, що стосується виявлення Паулюса Вернера. Він не знайшов цієї людини, і, схоже, його не знайде. Непомітно розпитавши барменів, сутенерів, геїв, повій, водіїв таксі, лоточників, злодіїв і товаришів по злодіям, він нічого не відомо.
  
  
  
  Якби Паулюс Вернер все ще був у Лондоні, йому вдалося б зберегти це в секреті досі тхір. Камуфляж і зв'язку чоловіки повинні були бути відмінними. Нік це ненавидів. Він пообіцяв собі цю останню розвідку, цю останню ніч пошуків, перш ніж привести в дію альтернативний план. Але у нього було б, похмуро зізнався він собі тепер, навіть менше шансів на успіх, ніж у першого. Але треба було продовжувати спроби. Він...
  
  
  
  "Ви купити мені випити, сер?"
  
  
  
  Нік обернувся. Дівчина сиділа в ніші стіни, в іншому глухий, перед тим, що, здавалося, було замурованій дверима. Нік подивився на проспект. З-за туману і дощу тут було зовсім безлюдно. Але він нічого не приймав як належне. Тим не менш, це не виглядало пасткою.
  
  
  
  "Що ви думаєте, сер?" - дівчина зупинилася. Чому ні? Він пообіцяв собі ще один шанс. Це могло бути щасливою випадковістю. Нік Картер, повністю виконує роль шпигуна, попрямував до дівчини в ролі дрібного бандита у великому місті.
  
  
  
  «Готовий подумати, дорога. Але давайте спочатку поглянемо на вас.
  
  
  
  «Звичайно, містер. - У тебе є право бачити, що отримаєш, - щиро сказала дівчина. Вона вийшла через ніш і схопила його за руку. Нік побачив, що вона дуже молода, дуже молода, щоб мати великий досвід у цій роботі. І ще будь-що - ee акцент був неправильним. Це був не лондонський акцент. Нік не був професором Хіггінсом, але він усвідомив южноанглийский акцент, м'який, протяжний тон, який вона намагалася приховати. Вона приїхала з Уилтса? Швидше за все, з Дорсета або Девону. До біса сільську дівчину, яка займається потрапила в пекло у Великому тумані!
  
  
  
  Він уповільнив крок, коли вони підійшли до кінця проспекту. Вона була досить високою, виглядала худий і виснаженою. На ній був дешевий плащ з пошарпаним коміром, мета була непокритою, темне волосся були зібрані в довгий хвіст.
  
  
  
  'Скільки тобі років?' - запитав Нік, який, звичайно, знав, що будь обережний літній чоловік поставить цей штопора. «Достатньо доросла, сер. Не турбуйся про це. Її знаю, що роблю ». Вона стиснула його руку кістлявими пальцями. Він побачив, що на ній не було рукавичок. Він відчув її тремтіння.
  
  
  
  Тобі холодно?'
  
  
  
  'Не так як, начебто, погано. Туман це трохи холодно. Назавжди було надіти норку ». Вона глухо засміялася.
  
  
  
  У нах був акцент, але це був не правильний акцент. Вона говорила, як дівчина з нижчого середнього класу. У будь-якому випадку, здавалося малоймовірним, що вона зможе йому допомогти. Вона здавалася повією, але було дуже малоймовірно, що вона знає Паулюса Вернера.
  
  
  
  Але все ж, може! Можливо, цей чоловік намагався завербувати таку, здавалося б, невинну, але невдалий повію. По-перше, вона була молода. А молодь дорого обходилася на ринках, де торгував Паулюс Вернер. Вони підійшли до кінця проспекту. Фрит-стертий. Праворуч pad відкидав червоно-зелену неонову струмінь на мокрий блискучий тротуар. Дівчина сказала: «Голос "Гол турка". Ми можемо піти туди ».
  
  
  
  "Ти дійсно готелю б випити, люба?" Її голос раптом здався Ніку швидше неохочим, ніж спраглим. Вона обернулася. Для нах напоєм, ймовірно, був шенді - пива з лимонадом - або імбирне пиво. І завжди була можливість, що вона грає у розумну гру. Може бути, у нах був сутенер, який міг з'явитися в будь-яку хвилину - або незабаром. Це може бути одна навколо багатьох варіацій гри з пограбуванням.
  
  
  
  «Мене це особливо не хвилює», - відповіла дівчина. "Підемо ми тоді в мою кімнату?"
  
  
  
  «Хвилиночку», - сказав Нік. Брильов тут був краще. Він поклав великий палець ей під підборіддя і підняв його. «Я сказав, що хочу спочатку тебе побачити».
  
  
  
  Вона підняла підборіддя і показала своє обличчя Ніку. «Дивись, кравець візьми! Ви побачите, що я стою своїх грошей ».
  
  
  
  Горда. Злякалася, і вона намагалася це приховати. І вона недавно плакала. Киллмастер бачив все це швидким і досвідченим поглядом. Обличчя у нах було у формі серця, дуже бліде, з легким рухом губної помади по широкому пухкому роті. Очі у нах були особливо великі, а може бути, ih розмір підкреслювала блідість. В яскравому неоновому світлі вони здавалися фіолетовими. Волосся у нах були темно-каштанові, блищали дощовими блискітками і злегка скуйовджене.
  
  
  
  Вона відступила назад і зухвало подивилася на нього. "Досить, сер?" - сердито запитала вона. "Стою її п'ять фунтів?"
  
  
  
  Тепер Нік вирішив не упустити з виду літніх людей. Він прийняв швидке рішення. Ця дівчина не може допомогти йому знайти Паулюса Вернера, але, можливо, він міг би використати її для альтернативного плану.
  
  
  
  Він дозволив своєму голосу звучати добрим і сердечним. «Що тобі дійсно потрібно, дитинко, так це хороший удар по дупі, а потім відправити тебе до матусі. У такої дівчини, як ти, тут немає-дель-на вулиці.
  
  
  
  Дівчина зробила ще один крок назад. «Забудьте про Армії порятунку, сер», - сказала вона з невідповідною гей усмішкою. - «Тобі цікаво чи ні? Я не можу витрачати свій час. Її повинен заробляти гроші, як і всі інші ».
  
  
  
  «Необов'язково піднімати голову так високо», - швидко сказав Нік. «Мені цікаво, так. Ходімо зі мною. Ми підемо в мою кімнату і ... '
  
  
  
  Дівчина збиралася знову схопити його за руку. Але вона відсторонилася і подивилася на нього примруженими очима. 'Твоя кімната? Ні, сер. Ми підемо в мою кімнату, або нікуди не підемо ».
  
  
  
  «Тільки моя кімната!» - твердо сказав Нік. Він знову подивився на вулицю. Не рекомендується більше тут стирчати.
  
  
  
  «П'ятдесят фунтів», - сказав він. - П'ятдесят фунтів, якщо ми підемо в мою кімнату. В іншому нічого. Що ви думаєте?'
  
  
  
  Дощ пішов сильніше, діагональний дощ проникав крізь брудно-жовтий туман.
  
  
  
  Пройшла група хлопців, п'ятеро разом. Нік швидко відвів дівчину в сторону. Тепер йому не потрібні були неприємності.
  
  
  
  Але на жаль. Хлопець у кінці ряду, високий, задиристий, сильно врізався у Ніка.
  
  
  
  Хлопчина обернувся до Ніку з удаваним гнівом. "Обережно, старий негідник!"
  
  
  
  Решта четверо зупинилися і зібралися навколо високого хлопчика, вичікувально посміхаючись. Одіна навколо них сказав: «Заспокойся, Ронні, ти можеш зашкодити старому джентльменові - це назавжди залишиться на твоїй совісті». Вони бурхливо засміялися.
  
  
  
  Нік міцного схопив дівчину за тонку руку. Він не хотів, щоб вона в паніці втекла. Він вилаявся собі під ніс. Ці кляті виродки! Вони почали привертати увагу, а він не міг собі цього дозволити. Его образ британця довелося викинути за борт!
  
  
  
  Він ступив уперед так різко, що хлопець був повністю захоплений зненацька. В наступний момент Нік вхопився за лацкан його шкіряною камзоли однією рукою і підняв його вгору. Він потримав її на відстані витягнутої руки, потім похитав нею через сторони в сторону, як тер'єр робить щура.
  
  
  
  Нік кинув ему своїм звичайним американським говіркою: «Вали звідси, ублюдок!»
  
  
  
  Він одним поштовхом жбурнув його на мокрий тротуар. Его приголомшені друзі дивились на Ніка, ih посмішки застигли в порожньому благоговінні. Потім вони допомогли одному піднятися на ноги і втекли в зворотному напрямку. "Ти янкі!" сказала дівчина, затамувавши подих. 'Насправді.' Голос Ніка був різким. Але забудь про це на мить. Його збираюся взяти таксі, щоб ми могли поговорити, і ти вирішиш, чи хочеш ти піти зі мною в мою кімнату. Не забудьте ці п'ятдесят фунтів, і, запевняю вас, вам нема чого боятися.
  
  
  
  Вона не пручалася, коли він зловив таксі і допоміг гей сісти. Вона тут же отскользнула від нього і сіла в іншому кутку.
  
  
  
  Нік попросив водія поїхати у Гайд-парк-Корнер.
  
  
  
  Вони звернули з Шафтсбері-авеню і вийшли на перехрестя біля площі Пікаділлі. Таксі висвітлював блідий сергій реклами «Боврил». Нік подивився на дівчину і побачив, що під мокрим плащем на ній була міні-спідниця і блискучі панчохи, які були занадто короткими для її довгих нога. Над швом ff панчоху він побачив смужку блідої шкіри і тьмяний блиск пряжки на підтяжках. У нах були красиві ноги, гладкі й стрункі, може бути, навіть занадто стрункі. Схоже, просто потрібно було кілька тижнів добре харчуватися.
  
  
  
  Дівчина подивилася на Ніка і потягнула на свою міні-спідницю. Але коли вона побачила його веселу усмішку, вона зупинилася. Замість цього вона схрестила ноги з шурхотом нейлону і дозволило їм бовтатися перед ним.
  
  
  
  Тепер вона запитала: «Якщо її піду з вами - чого ви очікуєте за п'ятдесят фунтів? Ч-що ти хочеш від мене? Її роблю все, щоб ці гроші?
  
  
  
  Нік поліз в хвилину платить за пачкою сигарет і простягнув гей одну.
  
  
  
  Вона похитала головою. «Ні, я не курю».
  
  
  
  Нік сам запалив одну. "Ви повірите, що через цих п'ятдесяти фунтів її просто хочу поговорити з вами?"
  
  
  
  Вона пирхнула. «Йдемо, містер. Що це за гра? Ви тільки що прикинулися англійцем - а ви янкі. А ти вдягаєшся, як тупиця ... Я не розумію - чи тебе доведеться ... Ой! Вона протиснулася ще далі в кут і подивилася на нього широко розкритими очима, в яких читався страх.
  
  
  
  Нік озирнувся. Її очі все ще були фіолетовими. Тепер вона говорила нетвердим голосом. - Ти ... ти сутенер! Голосування і все. І ви хочете, щоб її працювала на вас.
  
  
  
  Нік усміхнувся. « Ні, люба. Її хочу, щоб ви працювали на мене, але не таким чином. Але спочатку нам потрібно поговорити про це. Що ти скажеш?'
  
  
  
  Таксі вирвалося навколо пробки і продовжив рух по Пікаділлі. Дівчина дивилася на Ніка, притиснувши зуби на нижній губі, легка нахмуренная зморшка зморщила гладкий мочка під темним волоссям, змоченими туманом.
  
  
  
  «Ти божевільний», - сказала вона, поглянувши на обличчя Ніка. «Я можу довіряти тобі тільки наполовину».
  
  
  
  «Добре», - сказав Нік. «Тепер про іншій половині. І швидко! Я не можу грати в ігри всю ніч ».
  
  
  
  «Добре, її піду з тобою. Але попереджаю: я можу кричати, як сирену ».
  
  
  
  «Будемо сподіватися, - повільно сказав Киллмастер, - що до цього не дійде». Він постукав у проміжне вікно і дав водієві нові інструкції.
  
  
  
  До того часу, як вони дісталися до квартири, яку Нік працював в Кенсінгтоні, він знав її ім'я: Памела Мартін. І так, вона була з Дорсета - приїхала сюди два місяці тому. Але звідки, кравець візьми, цей янкі відомо?
  
  
  
  Нік не пояснив. Він назвав своє камуфляжні ім'я, Натан Коннерс, ім'я у своєму черговому паспорті, який був прекрасним прикладом підробки, вихідної навколо відділу документів AX. Він сказав, що вона може називати його Нейт.
  
  
  
  Коли вони увійшли в маленьку квартирку, яка займається була такою ж охайною і безхарактерній, як номер в готелі, Памела напружилася, але, тим не менш, попрямувала відверті k день спальні. Вона зупинилася і запитливо подивилася на Ніка.
  
  
  
  Нік кинув капелюх і плащ на стілець. «Я сказав, що ми поговоримо, Пем, - сказав він суворо, - я маю на увазі поговорити. Але спочатку давайте вип'ємо. А потім ми щось поїмо. У мене на кухні багато банок. Частина вашої роботи, яка займається принесе вам ці п'ятдесят фунтів, полягає в тому, щоб приготувати нам що-небудь смачне - потім ми поговоримо.
  
  
  
  Він взяв її плащ, промоклий до підкладки. Він поклав шилінг в лічильник і запалив газовий камін, потім повісив камін на вішалці перед вогнем.
  
  
  
  Дівчина сиділа на краю горбатого дивані, скромно притиснувши коліна один до одного, все ще борючись з міні-спідницею, і здавалося, що вона може схопитися і втекти в будь-який момент.
  
  
  
  Нік налив їм віскі з содовою, передав склянку Пем і сель в крісло. Тепер, коли вона була у нього, він не був упевнений, що хоче її. Зрештою, вона не навколо тих, хто вписується в его дикий план у випадку, якщо він не зможе знайти Паулюса Вернера. Тим не менше - вона була тут. Він нічого не міг втратити, продовжуючи займатися цією справою.
  
  
  
  «Сподіваюся, ти не образишся, - сказав він, - але ти не така, нібито повія, чи не так?»
  
  
  
  До його здивування і подив, Пем стала яскраво-червоною. Вона уникала його погляду і зробила швидкий ковток, потім вдавилася віскі і закашлялася.
  
  
  
  «Я... я не дуже давно цим займаюся», - сказала вона нарешті. «І це не так просто, як я думала. Але я навчуся. Її вже вчуся Кожну ніч. Кожен день.' Нік нахилився до неї. Тепер він був зачарований цією дивною дівчиною. - «Ти хочеш бути повією? Така красива молода дівчина, як ти?
  
  
  
  Пем вп'явся в нього поглядом. Ей-богу, подумав він, у нах дійсно фіолетові очі!
  
  
  
  «Я не хочу, гей бути», - сказала вона. «Але я повинна. Її хочу заробляти гроші, багато грошей, і це єдиний спосіб, яким їй це можу. Все, що можна продати, - це себе! Її рідними по сумній маленької ферми в Дорсеті і залишила ту одноманітну життя позаду, щоб розбагатіти в Лондоні ».
  
  
  
  Вона зробила ще один ковток, скривилася і хихикнула Ніку. «Дивно звучить, правда? Але її дійсно серйозно. Її хочу досягти успіху в світі! '
  
  
  
  Вперше в житті Нік Картер був абсолютно приголомшений. Він встав зі склянкою в руці і кілька разів пройшов по кімнаті. Ця дівчина була дивною! Але, можливо, вона говорила правду. Відбувалися і більш дивні речі. Звичайно, в цьому має бути ценымногие більше, ніж вона сказала.
  
  
  
  Тим не менш, коли він повернувся на своє місце, Киллмастер був злегка шокований.
  
  
  
  Він довго дивився на Пем, перш ніж знову заговорив. Вона подивилася в бік, повільно допила свій напій, потім натягнула міні-спідницю на підтяжки. «Ви повинні так на мене витріщатися? Я не така, нібито незвичайна. Багато дівчат приїжджають в Лондон він ж причини ».
  
  
  
  «Я здивований», - пробурмотів Нік. «Це просто тому, що я ніколи раніше не зустрічав нічого подібного».
  
  
  
  Її гостре підборіддя виступив назовні. - Знаєш, ти сам біса потайливий. Її знаю, що ти не той, хема прикидаєшся, але тоді хто ти? І взагалі, що ми тут робимо, якщо ти зі мною не переспиш?
  
  
  
  Нік взяв себе в руки. Повинно бути, це сталося з ним, що він зловив щось настільки дивне. Але - і це було велике але - може, він все-таки зможе її використовувати. Якщо вона дійсно так облажалася, як здається, можливо, вона права.
  
  
  
  «Якщо, - почав він, - що, якщо її зможу показати вам спосіб заробити купу грошей без... без необхідності робити те, що ви... е-е... робили досі тхір?» Що, кравець забирай, з ним сталося? Жінка ніколи раніше не виводила його за противаг.
  
  
  
  Пем взялсь за свій кістлявий підборіддя довгими худими пальцями. «Звичайно, це мене зацікавить. Їй вже сказав, що не хочу бути повією. І їй з цим не дуже добре справляюся. Так скажи мені, Нейт. Як я можу заробити стільки грошей, про яких ви говорите?
  
  
  
  З того моменту, як стало ясно, що він не знайде Підлоги Вернера в Сохо, весь день Нік працював над своїм альтернативним планом. Він навіть зайшов так далеко, що подзвонив по номеру в будівлі Wine Office Mews і домовився про попередні приготування. Він вирішив зробити рішучий крок.
  
  
  
  «Добре, Пем», - м'яко сказав він. 'Я вам скажу. Її шукаю дівчат, але не з причини, яку ви думаєте. Її організую театральну групу для гастролей по материку - може бути, на Балкани чи Близький Схід. Якщо ти вмієш співати або танцювати, тим краще. Але в першу чергу мені потрібні красиві дівчата - начебто тебе ».
  
  
  
  Киллмастер у своїй завантаженої життя завжди був напоготові, готовий до всього. Але він не був готовий до того, що зараз робить Памела Мартін.
  
  
  
  Вона подивилася на нього з виразом крайньої відрази. Але в фіолетових очах промайнув страх. Її широкий рот відкрився, і її рожевий мову нервово облизав губи.
  
  
  
  'Про мій Бог! Ви один навколо таких! Просто ... щиро, як він! Вона схопилася з дивана і побігла до дня, ee стрункі ніжки блищали під короткою спідницею.
  
  
  
  Вона закричала. - 'Випусти мене! Зараз же!'
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  
  
  
  
  Нік зловив її за мить. Він підняв її, затиснув гей рот однією навколо своїх великих рук і відніс назад до дивана. Вона була такою маленькою і крихкою, такою м'якою проти его м'язистого тіла. Він sel і тримав її в себе на колінах, як якщо б вона була немовлям, і затиснув гей рот долонею. - "Що, кравець візьми, з тобою не так, Пем?" - різко прошепотів він.
  
  
  
  Вона підкидала свої довгі ноги в повітря і намагалася вкусити його. Нік мигцем побачив пару тонких рожевих трусиків.
  
  
  
  «Я не заподію тобі шкоди», - сказав Нік. - Спробуй спочатку зрозуміти це своїми тупими мізками. Але мені потрібно з тобою поговорити. Ви можете знати що-що, що мені потрібно знати. Ну що це за чоловік, якого ти так боїшся? Він обійняв її тонку шию. «Я дозволю тобі говорити зараз, але якщо ти закричиш, її заткну тобі рот. Добре?'
  
  
  
  Вона в розпачі кивнула.
  
  
  
  Він послабив тиск на її горло і прибрав руку з ee rta.
  
  
  
  Великі фіолетові очі дивилися на нього. Імпульсивно, і я знаю, що м'якість жінці частини дуже цінується і спрацьовує, якщо що-то ще не вдасться, він поцілував її - дуже ніжно. Він подумав, що це може вплинути навіть на маленьку лондонську повію. І він почав думати, що вона йому потрібна, що він на щось натрапив випадково.
  
  
  
  Вона сіла і потерла горло. "Який ти звірюка!" - сказала вона хрипким голосом.
  
  
  
  Нік неохоче дозволив дівчині зісковзнути зі своїх колін. "Добре, Пем. А тепер скажи мені, хто ця людина і чому його такою ж, як він ».
  
  
  
  «Він звірюка! Жирне тварина. Він блукає по Сохо, намагаючись знайти дівчат, які будуть працювати на нього, точно так само, як ти зараз сказав. Це просто так не працює. Дівчатка йдуть і більше не повертаються. "Звідки ти все це знаєш, Пем?" - запитав Нік.
  
  
  
  Вона стягнула блузку з плеча і показала велику подряпину і синяк.
  
  
  
  "Він зробив це?" - недовірливо запитав Нік.
  
  
  
  Дівчина кивнула. 'Так. Посередині вулиці, навпроти пабу. Її, пішла з ним випити. Її ... ну, ви знаєте, її погодилася, хоча мені не подобалося його обличчя. Так чи інакше, ми випили, і незабаром їй стало відомо, що він не хоче йти зі мною. Тобто не звичайним способом. Я не вірю, що йому подобаються дівчата, і він був дуже п'яний. Але через деякий час він зробив пропозицію, і вона встала і вибігла з пабу. Він пішов за мною і схопив мене за руку. А потім він зробив це. Потім він кинув мене в стічну канаву і пішов.
  
  
  
  Нік встав і заходив по маленькій кімнаті.
  
  
  
  Він дав Пем ще випити і закурив. Вона мовчки сиділа ірина, підперши гостре підборіддя лівою рукою, дивлячись в свою склянку.
  
  
  
  Киллмастер не вірив у співпадіння. Він глибоко гей, не довіряв. Але іноді таке траплялося. Мудра людина цим би скористався.
  
  
  
  - Цього чоловіка звали Вернер? Підлогу Вернер?
  
  
  
  'Я не знаю. Він назвався яким ім'ям, але я її забула. Але це не великого сенсу не мають, саме так ». Неважливо. Вернер навряд чи назве своє справжнє ім'я - якщо Вернер було його справжнім ім'ям .
  
  
  
  Нік подивився на Пем. - Як він виглядав?'
  
  
  
  Її опис було правильним: невисокий, товстий, років п'ятдесяти. Він говорив по-англійськи з німецьким акцентом. Одягнений помітно помітно.
  
  
  
  Одне турбувало Ніка. Вернер міг бути сутенером, неробою і покидьком, але він точно не був дурнем. Якщо б він був дурний, він би напевно не дожив до пятидесяти.
  
  
  
  Нік взяв дівчину за підборіддя своєю великою рукою. Він підняв її обличчя до себе і подивився в ці великі фіолетові очі. Він дозволив своїм власним очам охолонути і завмерти. Він відчув, як вона тремтить. Добре. Він готель, щоб вона трохи злякалася.
  
  
  
  Це важливо », - сказав він. «Як ви дізналися про цю людину? Хто він такий, що він робить з дівчатами, яких вивозить всієї країни? Хто тобі це сказав?'
  
  
  
  «Багато дівчат знають про nen.
  
  
  
  Двоє чи троє попередили мене триматися від нього подалі. Він частині приїжджає в Сохо, і дівчата знайомилися з ним. Звичайно, деякі все одно пішли з ним, - але вони так і не повернулися. '
  
  
  
  Цього було недостатньо. Нік сердито похитав головою. Може, він хотів приманку або пастку, якої не було.
  
  
  
  "Як дівчата дізналися це про нього?"
  
  
  
  Пем знизала плечима. «Я думаю, що вони іноді ішли з ним. Її, щоправда, не знаю. Але я їм вірю. Здається, у них є его листівки або листи. Може, в цьому щось було?
  
  
  
  Киллмастер кивнув. 'Можливо. Напевно.' Ему довелося внутрішньо сміятися. Це було так просто. Паулюс Вернер помилився. Або хтось інший. Дівчина, яка займається ввечері вислизнула навколо готелю, щоб покласти лист в автобусі, або дати чайові, щоб лист було вивезено контрабандою. Дуже просто. Гарно зроблено, але тепер це означало нитка Паулюсу Вернеру. Нік стояв, дивлячись на дівчину, і думав, і вираз його осіб знову налякало дівчину.
  
  
  
  «Добре, Пем», - нарешті сказав Нік. «Ми повинні приступити до роботи. Як ти думаєш, зможеш знову знайти цю людину?
  
  
  
  Пем коливалася. - Може ... Думаю, в частині ходить в pad. Це "Сліпий жебрак" в Іст-Енді. Пристойний pad.
  
  
  
  Вернер, мабуть, зрозумів, що в Сохо ему більше не раді. Він змінив свої мисливські угіддя.
  
  
  
  "Як ви думаєте, він пішов би з вами, якби ви знайшли його?" - запитав Нік.
  
  
  
  'Я не знаю. Її ж сказала вам - я думаю, йому було насправді подобаються хлопчики ».
  
  
  
  Нік ніжно стиснув її кругле кожному племені. «Може, він піде з тобою, якщо ти запропонуєш йому було що-небудь особливе», - здогадався він.
  
  
  
  'Я не роблю цього!' - люто сказала вона. «Він огидний, товстий звір, і я не дозволю йому було знову доторкнутися мені до нас за що».
  
  
  
  «Він не чіпатиме тебе», - сказав Киллмастер. «В жодному разі. Обіцяю тобі, Пем. Але ви повинні відвести його до себе в кімнату. Він не ходить сюди, тому що район невідповідний. Так що це треба зробити у вашій кімнаті. Уведи його туди! Тепер. Цим вечором! Тобі не доведеться трахатися, як ти це робиш, але зроби це. Ти повинна це зробити!
  
  
  
  Пем здивовано подивилася на нього. 'Чому? При чому тут ти і яке тобі до нього справа?
  
  
  
  Він повинен був ось який-що сказати. «Я хочу побачити цю людину за ґратами», - урочисто сказав він. 'Надовго. Її его давно шукаю. Я не можу вам сказати більше. Крім того, для вас було б погано, якби ви знали більше. Ти повинна мені довіряти, Пем. Ви зробите це?' Цього було досить. Нехай думає, що він якийсь копп - може, по лінії Інтерполу. Це не поставить під загрозу його місію.
  
  
  
  Нарешті вона сказала: «Добре. Її зроблю це. Я не знаю , чому Учасники Коннор - якщо це твоє ім'я, - але з якоїсь причини я вам довіряю. Я не вірю, що ти можеш зашкодити дівчині.
  
  
  
  «Насправді», - сказав він, знову цілуючи її. На цей раз вона притиснулася до нього. На свій подив, він відчув смак солоних спускайтеся на її щоках. «Мені не пощастило, - сказала вона, - що я не зустріла такого, як ти, поки не пішла хибним шляхом».
  
  
  
  Нік обережно підняв її. - «Ви не помилилися», - сказав він. «У всякому разі, поки немає. І, може бути, зараз і починає приходити удача. Добре, приступимо до роботи.
  
  
  
  
  
  У Пем була убога кімната в Пултени-Мьюз. Нік глянув на нах і вирішив, що вона підходить. Ванна була далі по коридору, але там комірчину. Це було все, що йому було потрібно.
  
  
  
  Він дав дівчині останні інструкції. - Спробуй його напоїти, але не дуже сильно. Її, хочу, щоб він був напідпитку, але не в відключці. Її повинен змусити його говорити, розумієте? Переконайтеся, що за вами ніхто не йде. Це дуже важливо!!! І якщо ви ввійдете з ним, переконайтеся, що ви замкнули двері. Зробіть так, щоб це виглядало для estestvenno ».
  
  
  
  Вона кивнула. - "Це було б для estestvenno. Я завжди замикаю двері, коли приходжу сюди з чоловіком ».
  
  
  
  'Добре.' Нік дав гей трохи грошей, але не надто багато. Якщо б Він побачив її з купою грошей, у нього виникли підозри. Він буде таким же хитрим, як змій.
  
  
  
  Вони відрепетирували те, що вона розповіла в таксі по дорозі: гей, не пощастило в Лондоні, у нах не було грошей, і вона обдумала його пропозицію. Можливо, це Вернер штовхнув її випадково, особливо якщо він був злегка п'яний.
  
  
  
  Нік проводив її до день. Він поплескав ee за її твердої дупі. Він запитав. - «Ви повинні діяти добре. Як ти думаєш, ти впораєшся?
  
  
  
  Вона посміхнулася ему. Це була перша щира усмішка, яку він побачив на її обличчі за весь вечір. «Думаю, так», - відповіла вона. «Я зроблю все, що в моїх силах. Але що, якщо я не зможу його знайти?
  
  
  
  Нік знизав плечима, тканина его камзоли натягнулася. «Тоді ми повинні спробувати це в інший раз. Але я відчуваю, що нам пощастить ». Це було правдою. Зазвичай він не здогадувався, але тепер у нього було сильне відчуття, що фортуна на його боці. Те, що він зустрів цю особливу дівчину в цю особливу ніч, здавалося гарною ознакою.
  
  
  
  Збираючись іти, Пем знову повернулася до Ніку. У великих фіолетових очах знову з'явився сумнів. - «Ти правда поліцейський? Ви збираєтеся його заарештувати? Звичайно ні ...або...?
  
  
  
  Він передбачав, що вона ще задасть питання. Вона була занадто розумна, щоб цього не зробити. Так що ему просто довелося збрехати і дати гей шматочки інформації, щоб задовольнити її.
  
  
  
  «Так, дійсно за поліції». У певному сенсі, звичайно, це було правдою. Він штовхнув ee. - «Іди зараз же. Дозвольте мені ламати голову над іншим ».
  
  
  
  Коли Пем пішла, він швидко перевірив кімнату. Нічого такого. Це було жалюгідне видовище. Звичайна груба неохайність знімною кімнати в Сохо. По дорозі в таксі вона сказала йому, що прожила там тиждень. Це було чудово для того, що він мав на увазі. Не було б простого установ розшукати таку дівчину, як Пем, і лондонська поліція не видавала ліцензій повій.
  
  
  
  Він сель на матову мідну ліжко і перевірив «Люгер». Він повісив капелюха і пальто в шафу, зняв куртку і перевірив пружинний механізм замшевих піхов на внутрішній стороні правої руки. Стилет ковзнув з ручкою в його руку, готовий до дії. Щоб напружити м'язи, Киллмастер кинув ніж у протилежну стіну. Він проткнув квадратний шматок коричневого паперу, закріплений там скотчем.
  
  
  
  Нік витягнув стилет і глянув на клаптик паперу. Це була фотографія королеви, вирвана навколо журналу. Він усміхнувся. Ці англійці! Вони любили свою монархію і традиції.
  
  
  
  Пем повернулася через дві години. Нік терпляче чекав, его напруга стримувалося залізним самовладанням. Час від часу він чув стукоту високих підборів по коридору і гучний п'яний сміх. Час від часу туалет в холі булькав, стогнав і нарешті випускав воду.
  
  
  
  Він стояв у туалеті, в кімнаті було темно, і він не одна очей з маленької тріщини в день, коли почув, як Пем відкрила ключ у замку. Вона з хема щось розмовляла. Чоловічий голос пробурмотів щось з сильним акцентом. Нік посміхнувся в темряві. Пастка спрацювала. Вона знайшла Паулюса Вернера. Нік дав гей, якраз достатньо часу, щоб замкнути двері, перш ніж вискочити навколо туалету. Чоловік у центрі кімнати, який дивився на струнку дупу Пем, мовчки розвернувся. Його права рука метнулася до внутрішньої кишені тонкого пальто. Его револьвер був на півдорозі, коли Нік схопив его - безжалісній хваткою в світі!
  
  
  
  Киллмастер врізався відвертими у чоловіка нижче его, ніби збирався поцілувати його. Його права рука, як дракон, грюкнула чоловіка під лівою пахвою, ліва рука схопила його за праву руку трохи нижче ліктя і потягнула назад. Його права рука, тепер ощупывающая його спину, схопила його за праве зап'ястя і потягнула назад, згинаючи його знову і знову. Нік був ценымногие сильніше і міцного тримав чоловіка за праву руку. Він безжально звертався з ним. Плече з тріском вискочило навколо суглоба. Чоловік страшенно заревів. Нік сильно ударив його его головою, щоб змусити його замовкнути. Потім чоловік впав у жорстокі обійми Ніка.
  
  
  
  Нік кинув його на підлогу і спостерігав за дівчиною, поки він узяв револьвер чоловіки, маленький браунінг і сунув його в свою хвилину. Він продовжував дивитися на нах, швидко обшукуючи Вернера. Вона сиділа, притиснулася до дня, її фіолетові очі розширилися від страху, вона притиснула руку до лиця. Він сподівався, що вона теж не закричить! Паулюс Вернер був без свідомості. Іншої зброї у нього не було. Нік підійшов до дівчини. Вона позадкувала, тремтячи всім тілом. Він ласкаво ляснув її по обличчю відкритою долонею, потім обняв і повернувся, щоб не спускати очей з Вернера.
  
  
  
  Він м'яко заговорив гей вухо. - Іди, Пем заспокойся.
  
  
  
  Не думвй в цьому. Ви знаєте, що вам все одно, що відбувається з таким чоловіком. І її знаю, дорога, її розумію. Це шок. Ви не звикли до насильства. Але ти повинна прийти в себе. У нас сьогодні ще багато дель ».
  
  
  
  Він тряс її взад і вперед. - "Тепер ти в порядку?" Памела Мартін кивнула йому в плече. - «Я... я так вважаю. М-але я її ніколи не бачила нічого подібного, крім як у фільмах. Це ...'
  
  
  
  Посмішка Ніка була холодною. "Це не дуже схоже на фільм, чи не так?"
  
  
  
  Він швидко позбувся нах. Він дав гей п'ятдесят фунтів, і ключ від своєї квартири в Кенсінгтоні.
  
  
  
  «Іди туди і почекай мене», - наказав він, гей. «Не відкривай двері, навіть не відповідай, поки не почуєш, як її голос так свисну». Він тихенько насвістел кілька нотт старовинної французької народній медицині пісні. 'Зрозуміла?'
  
  
  
  Пем кивнула. Вона все ще була засмучена. Він вказав рукою на кімнату. «Чи є тут що-небудь особливе? Сувеніри чи що? Якщо так, візьміть ih з собою. Ви не повернетеся сюди ».
  
  
  
  'Мій шведів?'
  
  
  
  «Залиш це тут. Купити вам нові. Добре? А тепер іди.
  
  
  
  Він перевірив коридор і випустив її. Коли вона прослизнула mimmo нього, він поплескав її по дупі і сказав: «лягай спати, дорога. Може бути, вже пізно.
  
  
  
  Пем знову подивилася на що лежав на підлозі без свідомості. Нік побачив форму питання на її губах. Але вона промовчала і вийшла, навколо холу, клацнувши підборами. Вона крикнула через плече: «Привіт!» Тепер в її ході було щось нове, щось досить витончене. Це збентежило агента АХ, але йому це сподобалося. Пем почала розуміти суть того, що відбувається.
  
  
  
  Коли Киллмастер повернувся в кімнату і замкнув двері, його поведінка різко змінилося. Він подивився на свою здобич, яка займається тепер почала тихенько стогнати очима експерта, людини, який точно знав, що робити.
  
  
  
  Вернер поворухнувся, коли Нік нахилився над ним. Нік м'яко ляснув його рукою за вухом. Він ще не хотів, щоб він прийшов до тями. Він підняв важкого чоловіка і кинув його на ліжко. Потім він повністю поділ його, кинувши весь одяг в одну купу, його особисті речі в іншу. Вернер був одним навколо тих психів, які носили і підтяжки, і пояс, і це підходило Ніку. Він поклав Вернера на спину, розвівши руки і ноги, і прив'язав руки над головою до одного з латунних прутів. Він використовував ремінь для нога. Нік підійшов до туалетного столика Пем з особистими речами Вернера і оглянув ih. Коли він почав це робити, він помітив фотографію в кутку дзеркала. Він побачив Пем в робочому одязі з чоловіком і ще однією дівчиною. На задньому плані стояв старий кам'яний фермерський будинок. Пем не посміхалася. Нік на мить замислився, а потім поклав фотографію в хвилину. Вона могла багато чого прояснити про Пем.
  
  
  
  Вернер омела з собою звичайні речі людину, яка багато подорожує. Плюс деякі менш поширені, наприклад, фотографії молодих людей у позах геїв. Нік тихо присвиснув і знизав плечима. Вони були у вас всілякими. Пем була права щодо цієї людини.
  
  
  
  Грошей було багато. Майже сто фунтових банкнот і кілька пятифунтовых. У цієї людини було два паспорти: один на ім'я Паулюса Вернера, інший на ім'я Ханса Готтліба. Обидва мали численні візи. Він знайшов водійські права міжнародного зразка і кілька квитків. Навколо іншого нічого йому не було потрібно, крім грошей. Нік поклав ih в хвилину. Ему потрібно буде придбати одяг для Пем, і він був радий, що Він заплатить за це.
  
  
  
  Нік залишив все інше на туалетному столику, і повернувся до ліжка. Прийшов час починати вечірку. Перш ніж почати, він відкрутив каблук однієї навколо своїх туфель і досталь, невелику паперову друк. Вона була розміром з велику поштову марку і омелою символ AX. - Сокира. Це був єдиний документ, який у нього був з собою. Він думав, що цього буде достатньо.
  
  
  
  Він зняв куртку і кинув її на стілець. Він надів нову поясну кобуру на спину - Вернер міг спробувати схопити зброю вільною рукою, - і сунув стилет собі в долоню.
  
  
  
  Через дві-три хвилини Паулюс Вернер прокинувся з новою болем. Его поросячі очі відкрилися, і він з наростаючим жахом подивився на гостре лезо, пронзившее его сонну артерію. - «Привіт, - сказав Нік. "Ви відчуваєте себе трохи краще?"
  
  
  
  Вернер застогнав. «Пити - дайте води! Будь ласка!'
  
  
  
  «Не буде води, поки ми не поговоримо. І ви говорите по-англійськи! 'Нік ткнув його стилетом.
  
  
  
  - Ах, Лібер Готт, стоп! Хто ти? Чого ти хочеш від мене?'
  
  
  
  «Я ставлю запитання. Але спочатку її хочу тебе, що-що показати, Підлогу. Подивіться уважно.' Нік тримав маленьку печатку із СОКИРИ відкрито перед очима чоловіка.
  
  
  
  Особа Вернера, вже червоне, тепер стало зеленим. Він заплющив очі й простогнав: «Майн Готт. Американський Мордклуб! »
  
  
  
  Рот Ніка скривився в холодній усмішці. «Абсолютно фантастичним, Підлогу. Американський клуб вбивств. І ти в скрутному становищі, моїм другом. Але, може бути, у тебе ще є вихід. І, як я вже сказав - говорити по-англійськи! 'Він встромив стилет на дюйм в тіло чоловіка.
  
  
  
  Вернер тихо закричав. - Ні, ні! Бітте - будь ласка! Більше не роби мені боляче. Чого ти хочеш?'
  
  
  
  «Інформацію», - відповів Нік. «І правдиву». Вернер тихенько простогнав. - «Але я нічого не знаю. Її нам про що не знаю - я просто бідний, простий німецький бізнесмен ».
  
  
  
  Нік підійшов до задньої спинки ліжка. Він просунув кінчик стилета під ніготь на великому пальці ноги чоловіки. - «Ти просто поганий німецький рекрутер і сутенер! Ви набираєте жінок тут і в інших місцях і відвозити ih в різні місця. Але ти завжди знову опиняєшся в Будапешті. Її хочу знати, що ви робите з цими жінками, коли вони у вас в Будапешті, хто ih забирає, як і де ».
  
  
  
  Киллмастер адепт читати по обличчях, як один з кращих у своїй роботі. В іншому випадку він міг би пропустити швидкоплинне розгублене вираз обличчя Вернера, вираз, відразу за яким слід було вираз, який Нік був упевнений, що він відчуває деяке полегшення. «Як ніби Вернер очікував іншого питання», - подумав Нік.
  
  
  
  Пухке обличчя Вернера тепер було порожнім, хоча в його свинячих очах промайнув страх, і Нік знав, що щось упустив. Що ж, з цим нічого не можна було вдіяти. Він повинен був рухатися далі. Він просунув кінчик стилета під ніготь - зовсім трохи.
  
  
  
  Ой! Давай, перестань чи що! Їй все розповім. Добре? Тоді ти мене не вб'єш?
  
  
  
  'Убити тебе? Звичайно, ні, Підлогу. Це зовсім не має наміру. А тепер слухай уважно, Паулюс, бо я тебе люблю і захоплююсь тобою, її, розповім, як усе піде. Звичайно, тебе не випустять. Потім того, як ми побалакаємо, мені на допомогу прийдуть кілька чоловіків. Вони збираються таємно вивезти вас по всій Англії і посадити в камеру AX в Америці. Про тебе будуть добре дбати, і ти зможеш жити спокійно в цифрові камери, поки ми перевіряємо інформацію, яку ти збираєшся мені дати. Якщо ваші відповіді будуть вірні, вас відпустять незабаром потім цього. Якщо виявиться, що ти брешеш, і навіть якщо це всього лише дрібна брехня. Ну ти знаєш. Тоді тобі нитка?' Нік трохи сильніше натиснув на стилет. - Вернер закричав. - 'Їй буду говорити! Його тобі все розповім ».
  
  
  
  «Я знав це, старий приятель, - сказав Нік Картер. Коли Паулюс Вернер заговорив, слова вийшли бурхливим потоком.
  
  
  
  «А тепер ще раз», - сказав нарешті Нік. «Куди ви ведете дівчат, коли вони у вас в Будапешті?»
  
  
  
  - В готель «Угорський Ір», - швидко повторити Вернер. Готель маленький, дешевий. Там живе багато письменників ».
  
  
  
  'А потім?'
  
  
  
  Потім отримую гроші і йду. Її більше ніколи не бачу цих дівчат ».
  
  
  
  "Що з ними буде?"
  
  
  
  «Я не знаю, auauau ... Лібер Готт!»
  
  
  
  «Ще одна брехня, і я відріжу тобі ніготь», - крижаним тоном пригрозив Нік. - Ти добре знаєш, що з ними відбувається, сволота. Ih використовують для створення порнофільмів в студії за межами Будапешта ».
  
  
  
  Майн Готт - ти все знаєш! Ці люди AX - чарівники ».
  
  
  
  «Так, ми. А де ця студія?
  
  
  
  Я не знаю... - Він видав здавлений чути крик. 'Стоп! Її, щоправда, не знаю. До мене дійшли чутки, що він Буде, за річкою. Це все, що я знаю - клянусь!
  
  
  
  Киллмастер прибрав стилет. Він зрозумів, що Вернер, ймовірно, не знав точного місця розташування студії.
  
  
  
  «Хто вам платить за дівчат, коли ви приїдете в Будапешт?» - запитав Нік.
  
  
  
  Чоловік по імені Кояк, Белла Кояк. Ми зустрічаємося де-небудь в іншому місці - ніколи в готелі, а потім її отримую свої гроші і зникаю ».
  
  
  
  "Щоб завербувати нову партію дівчат?"
  
  
  
  «Яаволь - так. Розумієте, це просто бізнес.
  
  
  
  Нік цинічно розсміявся. 'Так, її бачу це. Її також бачу, що тобі не подобаються дівчата. Тоді навіщо ви прийшли сюди сьогодні ввечері?
  
  
  
  М'ясисте обличчя Вернера поникли. Його товсті губи затремтіли. - Я... я зійшов з розуму! Я пішов сюди тільки тому, що дівчина пообіцяла зробити для мене щось особливе. І вона також погодилася поїхати в тур, і потрібно було зробити всі необхідні приготування ».
  
  
  
  Пем виконала відмінну роботу. Нік був задоволений. Але яка це була брудна робота для нах. Можливо, він зможе якось віддячити її.
  
  
  
  «Це підводить нас до другого питання, - сказав він зараз. - У Лондоні дівчат не було. Але я знаю, що ви розмістили групу в іншому місці. Значить, ти не залежиш лише від дівчат, яких можеш знайти в Лондоні. А де решта?
  
  
  
  Паулюс Вернер був настільки далеко, що не міг повернутися. Его повне обличчя блищало від банку, і по его жирного rta текли слюні. Він облизнул вологі губи. «Вони чекають в Гібралтарі. Вони приїхали з Танжера, де ще найняв ih для мене ».
  
  
  
  "Де вони зупинилися в Гібралтарі?"
  
  
  
  «В "Рок-готелі"».
  
  
  
  'Ой! Ну ходімо ж! Його клянуся , що це правда. Бачте, так і повинно бути. В Rock Hotel дорого і дуже шикарно, але, бачите, ми повинні справити гарне враження. Англійці дуже правильні, дуже підозрілі ». Нік міг подумати, що Вернер розмістить свою партію дівчат у Ла-Лінеа, в дешевому готелі. Але тепер він прийшов до висновку, що Він, мабуть, говорив правду. З математики та з професії Вернера не потрібно було ускладнень, яких можна було б уникнути, а іспанська поліція змогла діяти дуже жорстко.
  
  
  
  «Ця група чекає тебе зараз, в Гібралтарі?» - запитав Нік. 'Так.'
  
  
  
  'Скільки ih там? Хто вони?'
  
  
  
  «Всього шість. На цей раз все пройшло не так гладко. Жіночий оркестр - чотири співачки - і дві танцівниці. Дуже незвично - негритянські дівчата з Гарлема в Нью-Йорку. Двійнята.' Навіть у нинішній жахливої ситуації голос Вернера здавався досить гордим за цю роботу по підбору персоналу. Він продовжив добровільно: «Розумієте, дуже незвично змусити чорних жінок поїхати за залізну завісу. Вони там головна визначна пам'ятка. Ці близнюки опинилися в Танжері ».
  
  
  
  Киллмастер, який не був жорстокою людиною, відчув лють на цього хвалькуватого сутенера. Він натиснув на стилет. «У Будапешті продасте ih за хорошою ціною», - сухо прокоментував він. Свині очі Вернера выпучились.
  
  
  
  До речі про Будапешті. Що ви знаєте про якийсь Майкла Блэкстоуне? Нік продовжив. - "Просто він відомий кінорежисер, якого давно вигнала навколо своєї країни капіталістична Америка. Їй ніколи з ним не зустрічався ». Напевно, це було правдою. Блекстоун не шталь б возитися з таким покидьком.
  
  
  
  "Ви знали, що він зняв ці порнофільми?"
  
  
  
  «Ні, їй стало відомо лише з чуток».
  
  
  
  «Ти чуєш багато цікавого, товстий ублюдок», - сказав Нік з усмішкою. «І ти занадто голосно кричиш. Її сказав тобі, що ти можеш стогнати - тому що я гуманний, - але ще один гучний крик, і твій великий палець на нозі буде відрізаний ».
  
  
  
  Він напоїв Вернера водою з брудного графина на туалетному столику. Він не хотів, щоб чоловік втратив свідомість. Вернер жадібно ковтнув воду і подивився на Ніка з проблиском надії у своїх поросячих очах.
  
  
  
  Вода стікала по его подбородкам. Його очі тепер благали. «Це все, будь ласка? Ти більше не будеш мучити мене?
  
  
  
  Нік на мить залишив його в замішанні. Це була здорова психологія. Йому раптом захотілося поставити наступний штопора.
  
  
  
  Він запалив цигарку й засунув її між мокрими пухкими губами Вернера. Оголений чоловік з пітним жиром, схожим на свиню, скривився. Нік подивився на нього без жалю.
  
  
  
  Це була робота, лайно, але вона майже закінчилася.
  
  
  
  Киллмастер відійшов від збоченця на ліжку і на мить задумався. Він думав далеко вперед.
  
  
  
  Нарешті він повернувся до ліжка, вийняв сигарету iso rta Вернера і викинув її на брудну підлогу. Потім він недбало запитав: «Як звуть китайця, якому підпорядковується Белла Kojak?»
  
  
  
  Паулюс Вернер здивовано втупився на Ніка, наче подивився на диявола. Потім Нік побачив, що його свинячі очі почали хитрувати. Чоловік знову збирався збрехати. Він був досить крутим для поштовхів. Нік підняв стилет і почав розгойдувати його взад і вперед.
  
  
  
  «Фан Ци», - швидко сказав Вернер. «Я вважаю, що він прикріплений до тамтешньої місії».
  
  
  
  «Ти дуже добре все знаєш, жирний ублюдок», - сказав Нік. Це було очевидно. Член китайської дипломатичної місії - фонтан, навколо якого хлинуло золото.
  
  
  
  Вернер похмуро кивнув. - «Яаволь - так, його знаю», - зізнався він.
  
  
  
  Звідки ти це знаєш? Ви маєте справу тільки з Коджаком, чи не так?
  
  
  
  «Мені було цікаво, ви це розумієте. Одного разу ввечері, поговоривши з Коджаком, її спочатку пішов, а потім пішов за ним. Він зустрів цього Фанг Чі і поїхав разом ».
  
  
  
  «Як ви довідалися, що його звуть Фанг Чі? Він представився?
  
  
  
  Вернер зробив жалюгідну спробу посміхнутися. «Ах, ви, американці! Завжди ви жартуєте. Звичайно, він не представився. Її вже знав, хто він такий. Він добре відомий в Будапешті. Его фото частині публікувалися в газетах ».
  
  
  
  Агент АХ люди не грубою подивився на свого бранця. Схоже, ти багато знаєш, Вернер, для звичайного хлопчика на побігеньках. Які ще в тебе заробітки? '
  
  
  
  На цей раз Вернеру вдалося стримати вираз обличчя, але очі його блиснули. Він сказав: «У мене немає додаткових заробітків. Її просто бідний німецький бізнесмен, який має справу з жінками. Ви, американці, і англійці теж - діти. Ви не розумієте таких речей. Ви думаєте, що це аморально. Ба! Без мене всі мої бідні дівчата помруть з голоду ».
  
  
  
  Нік нічого не сказав. Він ходив по кімнаті, курив сигарету. Він готель дати Вернеру трохи похвилюватися, перш ніж він дійде до останнього акт цього фарсу.
  
  
  
  Через мить Він запитав: «Ваші друзі скоро приїдуть забрати мене в Америку?»
  
  
  
  «Так, - сказав Нік. - 'Дуже скоро. Але спочатку її готель зробити вам пропозицію. Це все залежить від вас. Для мене це нічого не значить. Подумай гарненько, Вернер! Подумайте облад всім, що ви, можливо, знаєте про цю кіностудії в Будапешті, про зустрінуть ваших трупах, ї всім, що пов'язане з цим, про що ви мені ще не розповіли. Може ти щось забув. Якщо ви про то думаєте - а це виявляється правдою - це може мати велике значення, коли ви будете в Америці. Її замолвлю за вас слівце. Ви отримаєте додаткове харчування, пільги. Але поквапся. Мої люди скоро будуть тут.
  
  
  
  Вернер подумав. Зрештою він сказав: «Це всього лише слух, ви повинні це розуміти, але я чув, що людина, що стоїть за цими фільмами, людина, яка все це організовує, - це доктор Мильяс Ерос». Голос товстуна абсурдно щиро. «Це, як ви кажете, відповідне ім'я, так? Якщо це правда, звичайно. Я не знаю точно.'
  
  
  
  Киллмастер подумав, що Він говорить те, що він думали правдою. Цей чоловік був занурений ідеєю поїхати в Америку і не шталь б ставити під загрозу свої «привілеї» безглуздою брехнею.
  
  
  
  "Хто такий доктор Миляс Ерос?"
  
  
  
  Ревматизму Вернера здивував Ніка. «Я не знаю», - сказав товстий сутенер. «Я знаю про nen тільки з чуток, пошепки з людей з кримінальним минулим. Його его ніколи не бачив, і не знаю нікого, хто його бачив. Час від часу його ім'я з'являється в барах. Потім раптово настає тиша, перш ніж люди знову починають говорити. Ви розумієте, мій герр? При думці про позбавлення від цього жахливого американця Паулюс Вернер почав розслаблятися.
  
  
  
  Нік підійшов до ліжка з графіном для води. Це відверне увагу чоловіка в той момент, коли мало відбутися його дій. Це не було б милосердної смертю - це було неможливо в даних при інших обставинах, - але вона зменшила б жах, а жах - це додаткова біль.
  
  
  
  «Ви мало що розповіли мені про Эросе, - сказав він з математики, якого збирався вбити, - але я простежу, щоб його перевірили. Що-небудь ще?' Вернер жадібно випив і подивився на Ніка. Вода потекла по його rta. «Я знаю одне точно, - сказав Вернер. «Дівчаток, яких знімають у фільмах і фотографують, пізніше відправляють в Китай і Північний В'єтнам для солдатів. Мені це не подобається - це незручно і ... '
  
  
  
  Тепер він зрозумів наміри агента АХ, і спробував закричати. Але було занадто пізно. Нік вже здавив його горло своєю великою рукою. N3 хотілося б зробити це краще і швидше. Але це було б неможливо. Пристрелити його не міг із-за шуму, зарізати стилетом не міг крові. Він не міг ризикувати вимазатися плямами крові. І завжди була кров .
  
  
  
  Коли Вернер перестав соватися, Нік, не дивлячись на нього, повернувся і швидко почав витирати хусткою все, до чого він торкався в кімнаті. Потім він стер все, до чого міг доторкнутися Пем. Це не сильно допомогло б - очевидно, він щось упустив - але він все одно це зробив. Ванна, звичайно ж, була там, але це у нього не було часу. Ему слід запитати її, зареєстровані чи її роздруківки пальців і вистачило у нах здорового глузду змінити ім'я, коли вона приїхала в Лондон. Памела Мартін. Це безумовно було схоже на її власне ім'я. І, можливо, вона не відмовилася від нього тут.
  
  
  
  Він обшукав ящики туалетного столика. Хотів би листи. Нічого з її ім'ям на nen. Він якраз повертався, коли його осяяла думка. Він тихо вилаявся. Ви завжди щось забуваєте. Смуги пральні! Ворчая з-за затримки, так як це посилило б загрозу його арешту поліцією, він зробив грубий мішок для білизни по всьому широких штанів Вернера і кинув туди речі Пем і будь-який одяг, яка займається була в кімнаті. Його було не так, нібито й багато. Він виглядав би біса дивно і підозріло, йдучи по вулиці зі згортком навколо чоловічих штанів, але він нічого не міг з цим вдіяти.
  
  
  
  На день він ще раз кинув швидкий погляд на кімнату. Він залишився задоволений своєю роботою. Він багато чого усвідомив, і незабаром дізнається більше. І у нього був план. Крім того, в той вечір у нього було кілька дель.
  
  
  
  Нік Картер тихенько спустився обшарапанной сходах. Дощ лив зараз на Палтні-Мьюз, затоплюючи звивисту мощену вуличку. Сміттєві баки були відкинуті наростаючим вітром. Мокрий кіт підбіг до дня, нявчав, шукаючи притулку від зливи.
  
  
  
  Нік зупинився біля входу і подивився на Палтени-стертий. Кілька людей поспішали mimmo ним, опустивши голови, ih плащі блищали у тьмяному світлі ліхтарів. Це нам не в якому разі не було жвавим районом Сохо. Через два кути він знайшов рішення своєї проблеми. В кутку стояв великий металевий контейнер. Знак свідчив: Будь-яка прагнення шведів вітається. Спасибі. Благодійні організації і Лондона. Будьте здорові.
  
  
  
  «Так буде здорові й ви», - пробурмотів Киллмастер, проштовхуючи пухкі штани покійного Паулюса Вернера через проріз.
  
  
  
  Він побачив телефон-автомат і шталь шукати дрібниця. Ему довелося зателефонувати на складі і попросити бригаду швидко і старанно попрацювати сьогодні ввечері. Він дуже просив за короткий час - і це буде зроблено. Мені довелося. Він був керівником цієї місії. Насправді, у всьому АХ його авторитет був би подоланий тільки авторитетом Тетерев'ятник. І те, що Хоук не знав, не може заподіяти йому шкоди. Так сказав би сам Хоук.
  
  
  
  Коли Нік почув, як монета впала в пристрій, він замислився, чи справді Пем буде в квартирі. Можливо, вона запанікувала й утекла в останню хвилину - з п'ятдесятьма фунтами.
  
  
  
  Коли до телефону почувся голос, і Нік почав використовувати сленг для ідентифікації, він сподівався, що вона не зникла. Якщо вона все-таки піде, вона опиниться в небезпеці, і, принаймні, він для нах що повинен ще зробити.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  
  
  
  
  Настав новий день, коли Киллмастер покинув величний особняк в Хемпстед-Хіт. Це була важка ніч, навіть для людини його життєвих сил. Ця операція, подумав він, сидячи в чорній машині з водієм, ймовірно, обійдеться AX і американському платнику податків приблизно в мільйон доларів. Нік посміхнувся і потер палаючі очі. Що ж, це були тільки гроші.
  
  
  
  Але за цей мільйон він отримав дуже багато: літаки, співпраця Скотланд-Ярдів, МІ-5 і МІ-6 , Спеціального управління, Інтерполу, влади в Гібралтарі - які нічого не знали, тому що вони були задіяні втемну - плюс величезні ресурси поліції. ЦРУ і AX. Все це були законні операції, але після цього повинна була бути підзвітність з математики АХ і касовою книгою.
  
  
  
  До цього додалися «чорні» гроші. Сьогодні Нік вже витратив чимало грошей на хабарі. Більшості ще потрібно було заплатити, але це було обіцяно. Сьогодні ввечері були куплені агенти і підкуплені маловідомі прикордонники. Або це скоро станеться.
  
  
  
  Чорна машина висадила його біля Мерілебон-роуд, і Нік викликав таксі. Він дав адресу квартири в Кенсінгтоні. Він сподівався, що дівчина буде там. Він мав потребу в ній зараз. Професійно - а може і інакше. Він ніколи не був так занурений повією, але Пем повією не назвеш. Вона тільки починала. Він задавався питанням, скільки саме чоловіків у нах було за свою коротку кар'єру дівчата для задоволення. Він засміявся над своїм старомодним виразом. Це було те, що навіть Яструб міг сказати.
  
  
  
  Цієї ночі старий зробив для нього все, що міг, досить примарним чином. Ніякого особистого контакту. Чотири слова в радиотелексе:
  
  
  
  
  
  Вілла Blackstone в змінного струму.
  
  
  
  
  
  
  
  Коли таксі зупинилося на тротуарі в декількох кварталах від кондомініуму, Нік заплатив за проїзд, подумавши, що це буде іронічно, якщо в результаті якої-небудь серйозне його зловлять за вбивство Вернера. Це знищить оригінал б усі. Всі ці гроші були витрачені даремно. Одним по всьому випадків, коли англійці відмовилися співпрацювати, було вбивство.
  
  
  
  Однак шансів на це мало. Паспорт Паулюса Вернера тепер лежали в лабораторіях на Пустки. Зайві паспорта завжди знадобляться. Нік усміхнувся, коли пішов в квартиру. Хлопцям по Скотлендярда доведеться нелегко. Деякий час Вернер залишиться у ih списку невпізнаних трупів.
  
  
  
  Нік задумливо увійшов у ворота будинку. Сьогодні ввечері витрачений мільйон доларів. Дзижчання проводів, миготіння комп'ютерів, шипіння радіохвиль. Чоловіки, яких витягали навколо сміття посеред склепіння або злягання. Сказана неправда і прихована правда, або навпаки. І все, що завгодно, лише б доставити в Угорщину людини з пістолетом.
  
  
  
  Нік знизав плечима, піднімаючись сходами до своєї квартири. Він сподівався, що це спрацює. Якщо це не спрацює, для нього це не буде мати значення. Тоді нічого не буде мати значення.
  
  
  
  Пем, мабуть, чекала його кроків. Він ледь насвістел перші ноти французької пісні, як двері відчинилися. - «Нате! Як давно тебе не було! Її почала хвилюватися! '
  
  
  
  "Хіба ти не злякалася?" - запитав він з сухою посмішкою, опускаючи капелюх на диван і знімаючи пальто. Він побачив, що вона дивиться на нього, потім на його костюм.
  
  
  
  "Ви перевдяглися!" - вигукнула вона здивовано. «Минулої ночі ти виглядав як шпигун, а тепер - як джентльмен».
  
  
  
  'Дякую. Це те, чим я завжди намагаюся бути ».
  
  
  
  "За винятком випадків, коли ви не б'єте людей?" Вона підійшла до дивана і сіла на нього. Вона взяла його капелюх і проводила по ній пальцем. Вона одягла халат его і накрилася ним, як наметом, приховуючи своє гарне, тонке, маленьке тіло. Він побачив, що вона уклала волосся і завдала помаду.
  
  
  
  Нік підійшов до дивана і підняв її. Він побачив, що вона гола під его халатом. Він обійняв її за вузьку талію і поплескав по спині. «Налий мені випити, Пем. І йди сюди. Нам потрібно серйозно поговорити, тобі і мені. Повернувшись, вона простягнула йому склянку і сіла поруч з ним на диван. Вона подивилася на Ніка. - "Ви вбили його, чи не так?" - невпевнено запитала вона.
  
  
  
  Киллмастер чекав цього моменту. Тепер він подумав, що зараз саме час дізнатися, скільки у нах мужності. Якщо вона поїде з ним, гей знадобиться багато цього.
  
  
  
  «Довелося», - зізнався він. «Іншого шляху не було. Її нічого не міг вдіяти, повірте мені ».
  
  
  
  Великі фіолетові очі холодно дивилися на нього. Ee шкіра була дуже гладкої і білої. Її волосся, тепер висушені і зачесане, були темними і блискучими. Нік подумав, чи знали люди, які колись заплатили гей, те, що вони отримують.
  
  
  
  Нарешті вона сказала: «Це означає, що я причетна до вбивства».
  
  
  
  Нік похмуро кивнув. «Технічні кажу, так. Але це не обов'язково має означати для вас неприємностей. Спочатку скажіть мені - Памела Мартін ваше справжнє ім'я?
  
  
  
  «Памела так, а Мартін - ні. Я не така дурна. Моя справжнє прізвище - Хаворт.
  
  
  
  "У вас коли-небудь сфотографувати роздруківки пальців у цій країні?"
  
  
  
  'Так. На військову службу. Але мене так і не викликали ».
  
  
  
  Робити було нічого. Напевно, це не мало значення. Лондон і весь світ - чудові місця, і Памела Хаворт вотум-вотум зникне навколо них обох - якщо вона захоче взяти участь у його завданні.
  
  
  
  Нік ніжно обійняв своєю довгою рукою її тонкі плечі. - Скажіть, чи правда, що ви мені розповіли? Що ви втекли з ферми і приїхали сюди, щоб розбагатіти працюючи повією?
  
  
  
  Вона не готелю, на нього дивитися. Нік побачив, як ee паличок і шия почервоніли. «Це... це було майже правдою. Її це спланувала. Тільки її не змогла - коли справа прийшов до цього. Її відкладала це, поки не скінчилися всі мої гроші. Так, одного разу її приєднується додому старого, але він нічого не міг зробити. Її була в жаху, і, думаю, він це побачив. Він все одно заплатив мені. Думаю, він сміявся мною назавжди, і одночасно жалів мене ».
  
  
  
  "А Паулюс Вернер?" - лагідно запитав Нік.
  
  
  
  Ба! Її дійсно не збиралася поїхати з ним. Але я подумала, може, він заплатить мені за освіту. Тоді б його вдарила його. Тільки він був якимось фальшивим ».
  
  
  
  Нік гей довірив. Вона, звичайно, трохи облажалася, може бути непорочне облажалася, і, може бути, не була дуже ласкава. Але іноді це згодилося б - якщо вона не була занадто гарна. Нік почав задаватися питанням: у нього було право наймати персонал, AX, яке він рідкісних лікувальних використовував. Це може стати для нах постійною роботою. Але з цим довелося трохи почекати.
  
  
  
  'І її? Ви дійсно пішли б зі мною? - Поддразнил Нік сл.
  
  
  
  'Ах, так!' Вона підняла обличчя і притиснулася до нього. «Але не тільки з-за грошей. Їй була налякана, самотня і... і ти мені одразу сподобався ».
  
  
  
  Потім Нік поцілував ee.
  
  
  
  У Памели був чудовий язичок, і вона знала, як ним користуватися. Коли поцілунок закінчився, Нік запитав: «Всі дівчата з Дорсета цілуються так?»
  
  
  
  «Звідки мені це знати? Але адже ми ж не всі селяни! Її фіалкові очі були закриті, коли вона знову хотіла його рот. - «Нате! О, Нейт, дорогий. Її вірю, що люблю тебе. І це нерозумно з мого боку, чи не так?
  
  
  
  Киллмастеру вона сподобалася. У своєму рідкісному філософському настрої він іноді думав, що такі моменти, як ці, між смертю, брудом і небезпекою, роблять всю роботу стоїть.
  
  
  
  Потім він відштовхнув її. - 'Чудово. Ти закохана в мене. Але тоді, звичайно, вам доведеться змінити професію ».
  
  
  
  «Я вже зробила це. '
  
  
  
  «Хочете нову роботу? Поки що це тимчасово, але добре оплачується. І це може стати постійною роботою ».
  
  
  
  Пем погладила його по щоці. "Ви пропонуєте мені роботу?" - здивовано запитала вона.
  
  
  
  «Своєрідна робота. І пам'ятати: я сказав, що це тимчасово ». «Це може виявитися дуже тимчасовим», - похмуро подумав він. Він піддасть цієї дитини небезпеки, якщо вона погодиться, тому що вона може дуже сильно ему допомогти. Якщо все піде добре, він стане першим агентом, який візьме свою «дружину» на завдання!
  
  
  
  Нік поцілував її, потім накинув на нах халат і застебнув. «Ви не тільки жахливе тварина», - прошепотіла вона, - «ви ще й нелюдські. Звідки у вас таке самовладання?
  
  
  
  Пізніше Нік сказав: «Я покажу вам, що таке самоконтроль. Але тепер назавжди поговорити про роботу ».
  
  
  
  Добре, якщо вам потрібно. Їй повинна бути шпигункою або щось в цьому роді? Вона грала з його вухом.
  
  
  
  «Ця дитина, - подумав Нік з подивом, - може виявитися розумніше, ніж вона виглядає або прикидається». «Послухай, - сказав він, гей. «Відпусти моє вухо, на мить, сядь і слухай, - і слухай уважно. І гарненько подумай. Бо раз ти тут, і ми не можемо сюди повернутися - це все: ми не можемо повернутися! »
  
  
  
  "Невже теж те, що ми збираємося робити, небезпечно?"
  
  
  
  «Я сказав тобі послухати! Так, це небезпечно, страшенно небезпечно. Ти можеш ризикувати своїм життям. І ви зробите це тільки сич грошей, а не сич доброї справи або чогось ще - і ви робите це, толком не розуміючи, що все це значить. Тому що я тобі не скажу подробиць. Я не можу сказати тобі. Її буду читати вам сценарій порядково, і так вам доведеться його розіграти. Ви виконуєте накази, а не ставите питань. А коли ми працюємо, між нами немає нічого, крім ділових відносин, чисто ділових відносин ».
  
  
  
  «Мені не подобається ця частина».
  
  
  
  «Ти нахабна сука, але ти мені подобаєшся. Добре, тепер її збираюся ще раз випити і прийняти душ. А поки гарненько подумай. Якщо ви вирішите приєднатися до мене, у нас попереду важкий день. І я вам все розповім по дорозі ».
  
  
  
  Включивши душ і намылившись, він подумав, що це може спрацювати. Він, звичайно, в чомусь збрехав Пем, не розкриваючи подробиць, тому що ще не розповів гей, всіх фактів. Наприклад, гей, можливо, доведеться провести якийсь час в угорській в'язниці. Він не думав, що вони викликають гей, у всіх будинках навколо, навіть, в гіршому випадку, хоча вона, безумовно, зазнає допитам. АВО, чи як би вони себе нам називали в ці дні, буде важко переконатися в її невинності. Але вона невинна. Тому що він не сказав агов, нічого, гей, не треба було знати. Киллмастер зізнався собі, що часом він буває чимось на зразок щури. Але потрібно було використовувати людей, навіть тих, хто вам подобався. Якщо цей випадок спрацює, і вони обидва залишаться цілими, він подбає про те, щоб Хок смикнув за ниточки, і витягли Пем в Америку. Може, навіть влаштував на постійну роботу в AX.
  
  
  
  Нік був так зайнятий переконанням своєї совісті, що не чув, як відчинилися двері ванної. Потім вона ковзнула в душ поруч з ним, взяла мило з його рук. «Дозволь мені зробити це, Нейт».
  
  
  
  Вони цілувалися під гарячим душем, і ee мова грався у нього в роті, як маленька червона дракона. Нік був так схвильований, як і вона, при думці про небезпеку, що насувається. Це був божевільний, жорстокий світ, в nen відбувалося багато божевільних речей, і цей був одним навколо них. Голосування, як це було. Він просто повинен був це прийняти.
  
  
  
  Пем вилила воду йому в обличчя. «Я вирішив це зробити», - сказала вона. «Взятися за цю роботу. Коли ми почнемо?'
  
  
  
  Її дуже свідома людина, - повільно сказав Нік. «Я завжди намагаюся виконувати свій обов'язок. Але борг може почекати ще трохи ».
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  
  
  
  
  Коли поїзд вирушив через Вени до угорському кордоні, Нік і Памела знову репетирували свою історію. Voni таку гру у вагон перед групою виконавців. Група - дівоча група виявилася чотирма південноамериканськими дівчатами, говорять тільки по-іспанськи - прилетіла навколо Гібралтару і зустріла Ніка у Відні.
  
  
  
  Але особливо вразили Ніка близнюки-негритянки. Він бачив все, але нічого подібного цим двом дівчатам не бачив. У них була дуже темна шкіра, але ih волосся були пофарбовані у світлий платиновий колір. Ih нігті були пофарбовані в сприйнятливим області. Це був вражаючий ефект.
  
  
  
  Нік не мав великого відношення до групи. Це було частиною роботи Пем. Вона була супроводжує і менеджером. Але всі шість дівчаток виглядали старше її.
  
  
  
  Часу залишалося мало. Нік розумів, що йому не слід припускати, що Паулюс Вернер працював у Лондоні самостійно - хтось убив цього співробітника ЦРУ і відправився Бойнтону жахливий результат. Але Нік не думав, що це зробив Вернер. Тому, коли тіло буде знайдено до від'їзду навколо Лондона в газетах нічого не було, але це відбудеться найближчим часом буде опубліковано опис і розпочато розслідування.
  
  
  
  Тепер Пем сказала: «Я починаю трохи боятися, Нік. Він сказав агов своє ім'я Нік замість Нейта, але це все.
  
  
  
  «Це чудово», - сказав він. «Певною мірою страх іноді рятує життя. Але продовжуйте - повторити ще раз ». Він недбало озирнувся. Вони були практично єдиними в брудному вагоні. У ці дні в Угорщину мало хто їздив.
  
  
  
  «І це з-за тебе, Нік. Ви мене трохи заплутали, - додала вона, критично оглядаючи його. «Я просто не вірю, що ти той чоловік».
  
  
  
  Припинити, Пем! Повторити це ще раз. Скоро будемо на кордоні. Він злегка загарчав, трохи напружено. Він прямував до заключного етапу пекельної місії, пошуку і знищенню, і він практично перетворив все це прокляття і зітхання. Уся відповідальність за невдачу або успіх лежали на його плечах. Всі залучені життя перебували під його відповідальністю. Він помітив зміни в Пем. За короткий час вона трохи додала в барвисто, і тепер зі своїм здоровим дорсетским рум'янцем, зручними туфлями і твідовим костюмом стала уособленням відданою англійської дружини.
  
  
  
  - Ви Джейкоб Вернер, - слухняно сказала Пем. «Я твоя жінка. Її зустрів тебе на відпочинку в Борнмуті близько року тому. Ми покохали одне одного і побралися приблизно через шість тижнів. Зараз ми живемо в Лондоні, а ви працюєте клерком у винному магазині Barney and Sons. Чи це Так досі тхора?
  
  
  
  «Так, і ти зможеш це запам'ятати», - різко сказав Нік. «Ми пройшли це всього тисячу разів. Але це правда. Скільки тобі років?'
  
  
  
  - Мій вік двадцять два роки. Моє дівоче прізвище було Хаворт, її Дорсета. Все дійсно залежить від мене. Її, люблю тебе, і я вирушила з тобою в цю подорож, тому що ти цього готелю, і тому що це був шанс провести незвичайний відпустку. Ми взяли відпустку. Ми набряклість в цю поїздку, тому що твій двоюрідний брат потрапив у біду і просив тебе допомогти ему.
  
  
  
  'Добре. І не забувай, якщо потраплю у біду чи зроблю що-то на кшталт того, чого я не повинен був робити, ти про це не знаєш ». Нік намагався захистити її якомога сильніше. Все, що гей потрібно було зробити, це заткнутися і дотримуватися своєї історії, і все повинно було пройти добре. Вона була просто збитої з пантелику молодої англійської дружиною, ценымногие молодше свого чоловіка і не знала його роботи.
  
  
  
  «А тепер я», - сказав Нік. «Звичайно, саме те, що я сказав тобі під час нашого недовгого шлюбу».
  
  
  
  «Ви натуралізований англійський підданий. Тобі тридцять п'ять. Ви приїхали в Англію за Германій близько десяти років тому і дуже намагалися позбутися акцент. По більшій частині це було успішним. У тебе немає сім'ї. Вони були практично повністю вбиті під час бомбардувань під час війни. Єдиний, що залишився у вас родич - це Паулюс Вернер, двоюрідний брат. Він старший за вас, і саме він прийшов до вас у Лондон і сказав, що у нього проблеми
  
  
  
  Субота.
  
  
  
  Киллмастер - в цей момент він виглядав як завгодно, тільки не Киллмастера - поплескав свою "дружину" по пишному коліну. - "Що за лихо?" Пем спохмурніла. Нік побачив, що її фіолетові очі яскраво сяють, а обличчя тепер вимушено й блідне, ніж зазвичай. Дівчина дійсно злякалася. «Я мало що знаю про це», - відповіла Пем. «Ви говорили наодинці зі своїм двоюрідним братом, коли її готувала обід, і коли ви пояснювали мені це, я не зовсім зрозуміла. Але це якось пов'язано з поліцією. У вашого кузена конфіскували паспорт, і він не міг покинути країну. І з-за цього він втратить багато грошей. Це було пов'язано з театральною трупою, яку йому довелося привезти в Будапешт. Але ваш паспорт був у порядку, і поліція не може вас зупинити, тому він попросив вас допомогти ему. Він добре вам за це заплатить. І це був би хороший свято для його молодого кузена і його милої дружини. Все дуже незвично, тому що за залізною завісою дуже мало пристойних людей ».
  
  
  
  «Багато хто цього Не хочуть», - пробурмотів Нік. Пройшов кондуктор і віддав ему квитки. Коли цей чоловік пішов, він запитав: «А де зараз мій дорогий кузен?»
  
  
  
  «Сподіваюся, він у пеклі», - різко сказала Пем.
  
  
  
  Нік розсміявся. 'Напевно. Але правильний ревматизму, будь ласка. У нас мало часу ». Коли Нік розсміявся, хтось, що сидів за кількома лавками перед ними, повернувся і подивився на нього. Вони збиралися в'їхати в Угорщину, і було не сміятися над цим.
  
  
  
  «Я дійсно не знаю», - відповіла слухняно Пем. «А потім того, як все було узгоджено, кузен Паулюс зник. Але я вважаю, що він може сидіти у в'язниці в Англії ».
  
  
  
  «Насправді, - сказав Нік. «Це історія, яку ми склали, і англійська поліція співпрацює з нами. Добре, а куди ми набряклість в Будапешті і які у нас справи? Тоді ми закінчимо репетицію ».
  
  
  
  Пем обняла його. «Ах, Боже мій, Нік, її справді налякана. Ви правда думаєте, що ми впораємося?
  
  
  
  Він подивився на нах холодним поглядом навіть крізь товсті точках в роговій оправі, які він носив. - «Не забувай, що я сказав. Ми не можемо вже повернутися. Як справи?
  
  
  
  «Наша група вже місяць працює в Кафе Molnar. Ми зупиняємося в готелі Угорський Ір. Напевно, там є клопи і таргани ».
  
  
  
  «Готовий посперечатися, - рішуче сказав Нік. Він озирнувся. На них ніхто не звертав уваги. Він посміхнувся Пем, потім провів рукою під її скромної спідницею.
  
  
  
  'Нік! Тут?' - Пем була шокована.
  
  
  
  «Його збуджений хлопчик. Чесно кажу, це було прощання, дорога. У нас не буде багато часу в готелі. Розумієш? Звичайно, це є. Її незабаром повинен піти ».
  
  
  
  «Я знаю - і її витримаю удар».
  
  
  
  'Кинь це. Ми забронювали квитки на цю поїздку ».
  
  
  
  Вона притулилася до нього. - «Вони заподіяти мені у всіх будинках навколо, Нік? Я маю на увазі, якщо щось піде не так і нас зловлять.
  
  
  
  «Ну допустимі вас затримали! Принаймні, вам доведеться відповідати на запитання. У цьому вся ідея, - дати мені час попрацювати. Але якщо ви впораєтеся зі своїми нервами і будете дотримуватися своєї історії, все буде в порядку. Пам'ятаю, її витягли тебе сюди і знову витягну. Іди пограйся в супроводжуючого, або менеджера, або щось в цьому роді. У тебе з собою всі документи?
  
  
  
  «У сумочці».
  
  
  
  'Добре. Якщо ви хвилюєтеся, то коли ми доберемося до кордону, зберігайте спокій. Її ї всім подумав ». Її, сподіваюся! - подумав він, коли Пем пішла. Бог знав, що це коштувало AX достатньо, щоб можна було легко перетнути кордон. Голос чому він зробив це саме так, з камуфляжем у вигляді молодої дружини. Він міг би зробити це самі - з допомогою нової оборонної організації, яка займається була в угорців. ЦРУ направило в Лондон останню розвідувальну інформацію про цю організацію. Нік відкинувся на кушетці й намацав трубку. Сигарет поки немає. Він міг бачити звіт, оскільки він повинен був бути отриманий в той вечір на складі «Хаус» в Хемпстед-Хіт.
  
  
  
  
  
  Були видалені старі міни та покращено поле опитування - широка смуга землі з видимими слідами - а за нею, в залі на 300-метрова зона, яка займається посилено охороняється і міни - сторожові вишки з кулеметами і снайперами, укомплектованими 24 години на добу. На вежах є телефони і радіозв'язку - собаки - за ними системи по шостий електрифікованих огорож з системами сигналізації - відразу за останньою зоною паралельно гей, проходить вулиця, по якій ніяк не коли і вночі патрулюють озброєні вартові на машинах і мотоциклах.
  
  
  
  
  
  «Так, - подумав Нік. Він міг би це зробити. І его може вразити одна випадковість, і давно б був упущений шанс покласти нитка цієї гидоти. Людина з ЦРУ спробував і зазнав невдачі - з жахливими результатами: катування людини, останки якого були покладені в коробку. Тепер м'яч був переданий АХ, і Нік, без будь-яких помилковою необачність, знав, що він найкращий чоловік у цьому делле.
  
  
  
  Тепер вони були на кордоні. N3, одягнений в м'ятий костюм і дешеве пальто, з рудими вусами і сивими пасмами волосся, дивився в прохід і чекав, чи дійсно все піде за планом. Він легко замаскувався. Нічого такого, що могло б відірватися і потрапити під дощ. Це був він сам, але всі деталі дещо змінилися. В основному це була камуфляж пози - він випнув життя, а плечі поникли. А в точках з товстими скельцями повністю змінив його обличчя. Це був Якоб Вернер, натуралізований англійський підданий, який допомагав своєму кузенові Паулюсу, який тепер горів у пеклі.
  
  
  
  Двері в коридорі відчинилися, почувся гомін покаже різких голосів і знайомий тупіт броньованих чобіт. В проході з'явилися два солдати в коричневій формі з автоматами на плечах. Позаду них офіцер віддав короткий наказ угорською мовою.
  
  
  
  Всі повинні були вийти на митницю і огляд! Весь багаж потрібно було показати!
  
  
  
  Нік як раз потягнувся за важкими валізами на стелажі, коли помітив офіцера, що стояв позаду нього. На важкому англійською мовою чоловік запитав: «Ваше ім'я, будь ласка».
  
  
  
  На своєму кращому англійською, з легким німецьким акцентом N3 сказав: «Вернер. Якоб Вернер. Edu з групою співачок. Ми рай в Будапешт і ... '
  
  
  
  "Паспорт, будь ласка!" офіцер суворо перебив його.
  
  
  
  Нік передав документ офіцерові. Це, звичайно, були справжні докумени, як і у Пем. Британський уряд повністю співпрацювало. Підроблялися тільки візи - і вони були роботою самих умілих фальсифікаторів.
  
  
  
  Офіцер переглянув паспорт і повернув його Ніку.
  
  
  
  - Вам не доведеться виносити багаж на вулицю, герр Вернер. Ви з дружиною можете залишатися у вагоні ».
  
  
  
  «Моя дружина в іншому вагоні. Її ...
  
  
  
  Офіцер коротко кивнув і пішов геть. Нік сель на диван і сховав посмішку за фальшивими вусами. Компанія дала піврічну гарантію. Це дійсно було нормально. Кому-то, високопоставленого чиновника на потрібній посаді, «узгодити». Були віддані накази - обережні накази.
  
  
  
  Нік дивився у вікно на стару станцію, здогадуючись про хабарі. У той вечір в Лондоні він віддав первісний наказ, але після цього справу було знято з його рук. Але особливо ефективний людина добре і швидко впорався зі складною справою. Найбільша проблема полягала в тому, щоб переконати чиновника у відсутності державної зради. Так голос і сталося. N3, досконально розбиратися в подібних речах, поставив ціну близько номерами тисяч доларів. У кінцевому підсумку частина навколо них дістанеться прикордонникам.
  
  
  
  Пем повернулася потім того, як поїзд перетнув кордон, прямуючи в Будапешт. Вона сіла поруч з Ніком, і натягнула спідницю на коліна. «Це було не так, нібито погано», - повідомила вона. - «Він майже не дивився в ці паспорти».
  
  
  
  «Як тільки штопора буде вирішена, - сказав Нік, - все стане легко. Якщо щось піде не так, то вийде досить погано ».
  
  
  
  Лиже до вечора поїзд зупинився на станції Пешт. Нік і Пем зібрали свою групу. Південноамериканські дівчата базікали, як сороки, і привернули до себе багато уваги. Вони пішли до Парламентської площі, а Нік уважно стежив за двома вантажниками, несучими частина багажу і музичні інструменти. Якщо щось трапилося б з барабаном, у нього були б проблеми.
  
  
  
  Носіям, нездатним відвести погляд від двох привабливих негритянських танцівниць, Дурі і Рені, нарешті вдалося зупинити два таксі. Вони увійшли. Нік залишився поряд з барабаном. Це означало, що він був з південноамериканськими дівчатами, які нахабно дивилися на нього і базікали ще з одним. Всі вони були кілька пухленькими і не особливо гарними. Нік подумав, як би вони виглядали в порнофільмах, якщо б він не досяг успіху у своїй місії.
  
  
  
  Всі Hungarian Ік опинився в районі пагорба Геллерт. Нік не звернув особливої уваги на місто, але, судячи з того, що він побачив, все значно покращився з тих тхора, як він був тут востаннє. Тоді всюди ще було видно шрами війни, а вулиці кишіли російськими солдатами.
  
  
  
  Коли вони зупинилися перед готелем, обшарпаних сірим кам'яною будівлею, N3 подумав: а голосування це має статися! Це була та частина, про яку він не сказав Пем. Він не наважився зробити застереження, побоюючись, що це попередить кращими погляди baie Коджака. Спочатку він був готовий піти на такий ризик готовий піти на будь-який ризик сич п'ятихвилинної приватної бесіди з Коджаком - з Люгером і стилетом. Але потім Хоук послав свої чотири слова з радиотелексу, і все різко змінилося. Останнім чоловіком, якого він готель зараз бачити, був Білого Kojak. Чоловік дізнається про прибуття групи досить скоро. До того часу Киллмастер вже повинен бути в дорозі.
  
  
  
  Спочатку було загальне замішання, але не таке, як очікував Нік. Менеджер трохи говорив по-німецьки, і, очевидно, що поява груп дівчат в готелі Hungarian Ік не було чимось новим. Але цього не очікувалося! Голосування в чому проблема. Вони не отримали звичайної телеграми з джентльмен Паулюса Вернера - був інший пан Вернер? І вони не були впевнені, чи є вільні номери.
  
  
  
  За неабияку суму у форинтах виявилося, що кімнати нарешті доступні, і спітнілий Нік Картер піднявся на старий хиткий відкритий ліфт з музичними інструментами. Він дивився, як ih вели в кімнату, де спали двоє музикантів.
  
  
  
  Через хвилину він знайшов Пем в холі. Вона поговорила з негритянкою Ренні, яка займається говорила по-німецьки достатньо, щоб виступати в якості перекладача. Нік відвів Пем в бік.
  
  
  
  «Слухай наступне», - сказав він, гей. - Нехай всі прийдуть до вас у кімнату поговорити. Скажіть що-небудь - мені все одно що - але тримайте ih подалі від цих інструментів. Мені потрібна хвилинку.
  
  
  
  Вона не задає питань, і це було в її користь. Пем намагалася iso усіх сил. Він сподівався, що вона впорається.
  
  
  
  Через п'ять хв він був у кімнаті. Він замкнув за собою двері, підійшов до барабану і вийняв перочинний ніж. Він підняв барабан і струсонув його. Він нічого не почув. Люди AX в Гібралтарі добре попрацювали в короткий термін.
  
  
  
  N3 розрізав пластину барабан, засунув руку і намацав зброю. Ця зброя була йому незнайома, але ему доводилося з ним звертатися. Було б божевіллям намагатися перейти кордон зі зброєю у багажі, незалежно від того, вирішена штопора чи ні. Випадкова перевірка, могла би все зіпсувати.
  
  
  
  Нік витягнув автоматичний кольт 45-го калібру. Потім його люгера він здавався важким. Були три додаткових магазину, латунні кастети з вістрями і ніж з коротким лезом з шарнірним-поворотною рукояткою. Це все, що він наказав сховати.
  
  
  
  Його шукають пальці торкнулися чогось ще, гладкого і скляного. Що це було? Річ була приклеєна до внутрішньої частини барабана. Нік витягнув сл. Це був невеликий прозорий конверт з білим порошком всередині. Нік розкрив тварюка і спробував на смак, хоча знав, що знайде.
  
  
  
  Він був не правий! Він був не праві! Це був героїн. Це був цукор, молочний цукор. Що йому було тепер про це думати?
  
  
  
  Зараз у нього не було на це часу. Він знову помацав барабан зсередини рукою, щоб перевірити його, і виявив, що його нутрощі майже повністю покриті невеликими конвертами.
  
  
  
  Через кілька хвилина Нік підійшов до день і виглянув. Він, як міг розділив арсенал по кишенях, і з ним нічого не трапиться, якщо його не перевірить. Якщо це трапиться, принаймні, для нього все було б скінчено.
  
  
  
  В коридорі було порожньо. Нік недбало спустився по сходах і перетнув хол. На нього ніхто не звертав уваги. Він був зайнятий біля стійки. Він не здав свій паспорт і не заповнив реєстраційну картку поліції, і якщо вони попросять його зараз, все піде не так.
  
  
  
  Киллмастер вийшов навколо готелю "Угорський Ір", і ніхто не передзвонив ему. Він швидко повернув прямо і пішов по похилій вулиці. Були сутінки, небо було кольору черева макрелі і почала відображати індустріальне сяйво Пешта. Він спустився по схилу і дивився, як димові труби випромінюють маслянистий дим. «Тут їм вкрай необхідні засоби для очищення диму», - подумав N3. Тепер він посміхнувся про себе. Найгірше було позаду - очікування. Тепер це почнеться. Він був на день народження для цього, хоч і говорив собі, що ненавидить це. Акція! Тепер Киллмастер приступив до роботи, один чоловік з декількома примітивними видами зброї. Але цього було б достатньо.
  
  
  
  Він досяг обидва кінці схилу і попрямував у район гавані на Дунаї. Він шелл неквапливо і спокійно, кивав перехожим. Так він і планував: отримати кілька годин перепочинку з дійсними документами в кишені.
  
  
  
  Знадобилося багато планування, грошей і думок, щоб виділити ему ці кілька годин. Він не міг дозволити собі втрачати нам хвилини.
  
  
  
  Киллмастер мало не почав насвистувати французьку народну пісню, яку так любив. Він зупинився якраз вчасно.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  
  
  
  
  Слова, що з'явилися в телексі, змінив весь план Киллмастера. Hac був містом приблизно в 30 км на північ від Будапешта.
  
  
  
  Оскільки він не був нелегалом, - принаймні, поки що, - він цілком міг зіграти роль мандрівника. Він прогулювався уздовж річки, визирав крізь точках з товстими скельцями, спотикався облад все, що тільки можна було, тримав плечі опущеними, а життя выпяченым, посміхався людям і намагався знайти кого-небудь, хто говорив по-німецьки чи по-англійський. Це було колах робітників і шкіперів, які йшли працювати.
  
  
  
  Его питання призвели Ніка до невеликої гавані, і сивого старого на ім'я Йозеф. У нього була я намагаюся катер. Так, він відвіз сера в Знаннях за 500 форинтів, якщо б його старий двигун протримався. Так, це було дорого. Але зараз було темно, і їм доведеться їхати дуже повільно - его єдиний бортовий ліхтар працював не так добре, - і все це займе час. Він погодився.
  
  
  
  Добре. Були у нього документи? Назавжди було бути обережним.
  
  
  
  Киллмастер розтягнувся на жорсткої ліжку в маленькій кабіні старій баржі, яка займається повільно піднімалася вгору за течією. Він задавався питанням, скільки у нього часу. Пем, звичайно, справлялася, але щоб захистити себе, гей, доведеться викликати поліцію, якщо він не з'явиться протягом декількох годин. Це була пастка. Гей, довелося протриматися як можна довше, потім подзвонити в поліцію і прикинутися стурбованої дружиною. Беручи до уваги бюрократію і мовні труднощі, а також звичайні помилок середовищ поліції, він міг би отримати кілька додаткових годин.
  
  
  
  Але за цим було щось більше. Нік безрадісно хмикнув в темряві пахла мазутом каюти. Був Білого Kojak. У цієї людини явно були контакти в готелі. Він буде негайно повідомлений про нової партії дівчат. Він може захвилюватися. Нові дівчата і жодного дзвінка від його старого друга Вернера. Можливо, його теж турбувало інше. Нік поліз в хвилину і витягнув прозорий конверт. Він спробував ще раз, і кисло посміхнувся, молочний цукор. Їм довелося використовувати його, щоб розбавляти героїн! Це було очевидно. В такій країні буде складно отримати молочний цукор. Як і більшість речей, его було б дуже мало, і той, хто завіз контрабандою наркотиків, не міг ризикнути привернути увагу, купивши його занадто багато. Таким чином, ділки ввозили в країну і цукор контрабандою.
  
  
  
  Нік підійшов до трапу і озирнувся.
  
  
  
  Він побачив старого за кермом, его тупа трубка перетворилася в світна куля на вітрі. Нік повернувся в свою клітку і почав розбирати кольт, працюючи навпомацки в темряві, як він робив це багато разів раніше. Закінчивши з цим, він перевірив пружинний механізм магазинів. Кольти цього типу іноді рикошетили. У цій роботі він міг зробити тільки один постріл.
  
  
  
  Поки він працював, він подумки перебирав. Героїн, звичайно, був причиною дивного погляду в очах Паулюса Вернера і полегшення, коли Нік не запитав його про це. Вернер, мабуть, подумав, що якщо Нік або АХ знали про героїню, угорці теж повинні були знати. Контрабанди героїну каралася смертю в Угорщині.
  
  
  
  Киллмастер, незважаючи на почуття відрази, захоплювався китайськими комуністами: порнографія навколо країни і ввезення героїну в країну! Звичайно, це повинні були бути китайці. Все трохи складніше, як сказав Хоук в той день у своєму офісі. Два комуністичних гіганта посварилися одного з одним. Що може бути простіше, ніж ввозити в країну героїн і розводити наркоманів? Потім був штопора про особисту вигоду. Кому це було потрібно? Белла Коджаку? Фанг Чі навколо китайського представництва? Таємничого доктора Милясу Еросу? Може бути, самому Блэкстоуну і его джин. Чи Моне Меннінг? Ні, не на Вулиці. Вона, напевно, потребувала цьому, якщо б вона була божевільна, але вона не стала діяти у відповідності з цим.
  
  
  
  Киллмастер знизав плечима. Це була загадка другорядної важливості. Йому було все одно. Він спробував скласти план кампанії, вирішити, в якому порядку ih вбивати, але здався. Такі плани завжди плуталися. Ему просто потрібно було діяти за обставинами.
  
  
  
  Він повернувся до трапу і крикнув старому. «Розбуди мене відвертими перед тим, як ми приїдемо в Знаннях».
  
  
  
  Нік повернувся в свою каюту і через кілька секунд заснув.
  
  
  
  Було вже за північ, коли старий висадив його на кам'яний пірс. Hac не здавався чимось особливим. Але, напевно, там будуть копи. Нік шелл по мощеній вулиці, яка займається, як сказав ему старий бос, его призведе до міської площі. Він додав, що де-то там було таксі. Якщо воно було в змозі їздити.
  
  
  
  Сергій впав на дитячі голови перед ним, і він почув сміх і спів. Бренькав який це струнний інструмент. Нік усміхнувся. Навіть комунізм не зміг придушити любов мадярів до музики. Він обережно підійшов до таверні і заглянув в ромбовидні вікна. Голосування voni. Два поліцейських. Вони пили вино і аплодували, коли кілька чоловіків кружляли в шаленому танці.
  
  
  
  Нік перейшов вулицю і продовжив свій шлях, добре сховавшись у тіні. Пройшовши кілька сотень метрів на пагорб, він вийшов на площу. Перед аптекою був припаркований обірваний «Зіс». Нік підійшов.
  
  
  
  На передньому сидінні "Зіса" спав молодий чоловік у шкіряній шапці, закривали очі. Нік це єдина передача його. У нього не було часу, тому він говорив по-угорськи.
  
  
  
  'Добрий вечір. Ви можете відвезти мене на віллу містера Блэкстоуна?
  
  
  
  'Які? Хто?' Водій потер очі від склепіння і підозріло подивився на Ніка.
  
  
  
  «Містер Блекстоун, відомий кінорежисер. Але, може бути, ви його не знаєте. Прошу вибачення. Її постараюся ...'
  
  
  
  «Звичайно, її его знаю! Її чув про nen. Все у Ваке чули про nen. Але хто ти? Ти звідки, кравець візьми?
  
  
  
  Нік закурив трубку, щоб чоловік міг побачити його обличчя, порожнє обличчя якогось Джейкоба Вернера. Він залишив після шириною в париж, але з цим нічого не можна було вдіяти.
  
  
  
  У вас є документи? - обережно і м'яко запитав водій. - Хіба ви не хочете, щоб у вас були неприємності?
  
  
  
  Нік голосно зітхнув. «Звичайно, у мене є документи. Її б не гуляв посеред ночі без паперів? Її старий іншого містера Блэкстоуна, дуже старий ще, і я хочу зробити йому сюрприз. Її в Угорщині ненадовго. Можеш відвести мене до нього? Її приїхав з Будапешта ». Він досталь навколо кишені товсту пачку форинтів. 'Скільки це коштує ? Оскільки вже так пізно, її готова доплатити ».
  
  
  
  Ви зверталися в поліцію? - запитав водій.
  
  
  
  'Ще немає. Вони там п'ють в таверні, і її не готель ih турбувати. Може бути, ми можемо піти до неї зараз ». - Нік готель покласти стопку форинтів назад в хвилину.
  
  
  
  Водій вагався, вагаючись між страхом і жадібністю. Нік практично міг читати його думки: якщо щось не так з цим божевільним іноземцем, і коли поліція заарештовує його, він втрачає плату за проїзд - і привілей! Краще взяти його зараз і доповісти про nen пізніше - якщо він це зробить.
  
  
  
  «Сідай», - уривчасто сказав водій.
  
  
  
  П'ятнадцять хв вони їхали вузькою асфальтованій дорозі, прямуючи на південь вздовж Дунаю. Нік дізнався від водія, що Блекстоун живе в особливо гарній віллі на пагорбі з видом на річку. До віллі вела під'їзна дорога. «Просто висадіть мене на під'їзній доріжці», - сказав Нік. «Я пройду непомітно, щоб здивувати мого друга. Бачте, її не бачив, його багато років. Він навіть не підозрює, що я тут.
  
  
  
  Водій кивнув.
  
  
  
  Через кілька хвилина він висадив Ніка на початку гравійної доріжки. Нік заплатив і дав щедрі чайові. Потім дивився, як старий «Зіс» їде. Може, цей чоловік повідомить про nen в поліцію, а може, й ні. Пізніше це вже не матиме значення. Це може бути навіть корисно, якби поліція не знала, що станеться на віллі Блэкстоуна. Потім вони зможуть з'явитися і прибрати крихти, які Нік залишить потім себе.
  
  
  
  Вітер свистів крізь високі сосни і стрункі білі берези вздовж дороги. Нік перейшов дорогу, его shaggy голосно звучали на асфальтованій дорозі. У Майкла Блэкстоуна було відокремлене місце. Нік звідси не міг навіть бачити віллу. Тонкий півмісяць пробився крізь хмари, даючи достатньо світла, щоб Нік міг бачити кам'яні сходи, що ведуть вниз з дороги до Дунаю. До причалу, яке виходило на річку, було пришвартовано велике прогулянкове судно. Нік почув м'який скрип човни, розгойдується на кранцах. Це була велика човен, довга і тонка, з підвісним мотором. Пізніше, подумав Нік, човен могла б допомогти врятуватися, якби він зміг втекти.
  
  
  
  Він знову перейшов дорогу і пішов по під'їзній доріжці, уникаючи гравію. Пагорб був усіяний хвойними деревами, білими берізками і буками, а підлісок був густим. Але вздовж під'їзної доріжки була досить рівна смужка трави.
  
  
  
  Тепер найбільше Ніка турбували собаки.
  
  
  
  Однак собак начебто не було. Досі тхора по дорозі внизу не проїжджала нас одна машина, і він не чув наші голоси, нас світу. Якщо в цьому районі і були інші вілли, нічого не було б видно. N3 почав сумніватися, що, може бути, Блэкстоунов немає вдома. Це здорово зіпсувало б справу!
  
  
  
  Місяць тепер повністю зникла за хмарами. Киллмастер зупинився на галявині, почекав, поки знову з'явиться місяць, потім досталь навколо кишені банку сажі. Він зняв капелюха, пригнувся за кущем, і шталь розмазувати мазь себе по обличчю. Намір полягало в тому, щоб стати частиною привид, так Нік планував убити Блэкстоуна. Він планував почекати кілька годин, до самого світанку, коли той буде найбільш уразливим. Потім він пробирався в спальню і будив Блэкстоуна, щоб той побачив чернолицого диявола. Щоб чинити опір у таких при інших обставинах, потрібно бути чертовски хоробрим, і Нік не думав, що Блекстоун виявиться таким хоробрим.
  
  
  
  Він обережно піднявся на пагорб. Через сотню метрів він почув несподівані звуки. Він стояв у подиві, коли до нього долинали звуки музики і гучний веселий сміх.Агент AX вилаявся собі під ніс. У них там була чортова вечора! Але чому не було світу?
  
  
  
  Через хвилину він виявив причину. По обидві сторони від проїжджої частини на відстані близько номерами ярдів був побудований високий частокіл. Він мало не зіткнувся з ним. Нік відчув це і виявив, що він зроблений навколо гілок верби, тип паркану, який люди ставлять навколо басейнів для приватному. Блэкстоунам знадобилося усамітнення. Частокіл був заввишки більше семи метрів і ефективно захищав віллу від дороги.
  
  
  
  Нік прослизнув mimmo паркану, навшпиньках по гравію і пірнув назад у підлісок. Тепер він міг бачити вогні.
  
  
  
  Будинок трусився до заснування!
  
  
  
  Киллмастер обігнув під'їзну доріжку праворуч і підійшов збоку. Святий від ламп був дуже яскравим. Наближаючись, він плавно впав на землю і поповз, як тигр, по вологим, тільки що опалим листям. Потім він пішов далі.
  
  
  
  Тепер Нік побачив, що вілла побудована на міцному кам'яному фундаменті. Під'їзна доріжка звивалася, як білої дракона, і вела до великої автостоянці з асфальтом. Крім того, у необробленому камені Нік побачив чотири гаражні ворота. Два навколо них були відкриті.
  
  
  
  На стоянці стояли великі машини. Вони були схожі на вантажівки. Нік зауважив, що це були не вантажівки, а спеціальні фургони! Він побачив блиск дротяною політики, пов'язаним у склі задній день.
  
  
  
  Святий та звуки виходили з першого поверху будинку, який виявився подвійним.
  
  
  
  Нік дивився на парковку п'ять хвилина. Біля фургонів нікого не було. Верхня половина вілли була темною, але нижній поверсі гримів музикою і сміхом, буйним жіночим сміхом. Тепер, коли він був лиже, Нік зловив в сміху дивну нотку істерії. Це було дуже пронизливо, навіть схоже на крик.
  
  
  
  Киллмастер насторожився. Це був крик. Раптом він зламався і відразу ж розчинився в черговому музичному вибуху.
  
  
  
  Киллмастер уважно досліджував навколишнє середовище. За воротами гаража тягнувся вузький кам'янистий виступ. Якщо б він зміг дотягнутися до нього, він зміг би щорічно в одне з заґратованих вікон. Це означало на мить здатися, поки він перетинає відкриту парковку, але іншого виходу він не бачив. Проте він вагався. У нього був тільки один шанс, а час марніло. Якщо він напартачить, все буде скінчено. Але у нього не було вибору ...
  
  
  
  Нік зібрався з силами, потім безшумно побіг через парковку з кольтом у правій руці й ножем у лівій, готовий до бою.
  
  
  
  Діставшись до великого каменя поруч з гаражем, він засунув кольт за пояс і затиснув лезо між зубами. Потім він виліз на скелю зі спритністю мавпи.
  
  
  
  Це був дуже вузький виступ, завширшки менше трьох дюймів. Але для Ніка Картера цього було досить. Він прослизнув mimmo нах в бік найближчого вікна.
  
  
  
  Тепер музика була справді шумною, а сміх дівчат, ще більш істеричним. Киллмастер обережно виглянув у вікно. Він побачив довгий вузький бальний зал з блискучим підлогою. Пари танцювали, кружляли і вальсували, інші просто гуляли, або обіймали один одного. Всі танцюристи були дівчатами і носили однакові костюми! Невеликий чорний бюстгальтер, вирізаний нижче сосків, коротка пари штанів або пояс з довгими підтяжками, до яких прикріплювалися темні панчохи. Всі дівчата носили особливо високі підбори - тонкі, чотиридюймові балетні тапочки на шпильці.
  
  
  
  Музика лунала навколо величезного музичного автомата на іншому кінці кімнати. На довгому монастирському столі стояли пляшки, стакани і високі стопки бутербродів.
  
  
  
  За столом, на подіумі, сиділа велика плівкова камера. Поруч з нею в доладному лляному кріслі сидів чоловік. Він був єдиним чоловіком в кімнаті і виглядав втомленим і нудьгуючим. На очах у Ніка чоловік встав, щоб щось налаштувати для камери. Він позіхнув і знову сель.
  
  
  
  Раптом одна навколо дівчат закричала. Нік обернувся і побачив огрядну жінку в чорному з батогом. Закричавшая дівчина, блондинка з тонкими ногами, запхикала і впала на блискучий підлогу. Огрядна жінка змахнув батогом. Дівчина швидко встала, дико хотів собі пару, але не знайшла. Потім вона насилу почала танцювати чечітку. Здавалося, це задовольнить огрядну жінку. Вона посміхнулася і засунула хлист назад на широкий пояс.
  
  
  
  Киллмастер подивився на матрону, схожу на амазонку, обдумуючи огидні образи, які він бачив перед собою. Мабуть, це був потік подорожі дівчаток Паулюса Вернера, поки вони не видихалися і не відправлялися в Китай і Північний В'єтнам. Між тим виродки максимально експлуатували дівчат. Він знову подивився на камеру. Імовірно минулої ночі вони обстріляли фоновий матеріал, можливо, кадри сцени оргії.
  
  
  
  Нік знову подивився на амазонку. Вона повинна була важити близько двохсот фунтів. У нах було обличчя, як шматок тіста, грудей, як баскетбольні м'ячі. Її чорне плаття було туго застібнуте на товстій шиї, і доходило до чобіт. Чорний пояс застібався навколо її опуклої талії блискучою срібною пряжкою. Батіг на ee стегні омела короткий стрижень з плетеним шкіряним кінцем.
  
  
  
  Деякі дівчата танцювали найближчому від Ніка, відкрито, під вікном. Потім його погляд упав на щось, що здавалося недоречним навіть у цій непристойній плутанині. Він не довірив. Одна навколо дівчат була негритянкою. Ee волосся були пофарбовані в яскравий платиновий колір, а нігті у нах були срібні. На ній був білий бюстгальтер і білий пояс. Здавалося, вона танцювала з закритими очима, міцного притискаючи до себе партнера.
  
  
  
  Це була одна навколо близнят! Під наркотою, підозрював Нік. Але як, кравець візьми, вона могла ...
  
  
  
  Його погляд впав на партнера негритянської дівчини. Це була Пем ...
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  
  
  
  
  Був хтось, хто діяв швидко - занадто швидко! Швидше, ніж Нік думали можливим. У Пем не було рішенням втілити ih план у життя або викликати поліцію. Хтось був там раніше, у кого-то також був план, а також сили і ресурси для його виконання. Белла Kojak? Нік зрозумів з товстого людини, що Кояк був всього лише дрібним ділком. Він був більш важливим, ніж Вернер, але все ж підлеглим. Хто тоді? У кого вистачило сили, сміливості і ресурсів, щоб зловити групу і Пем, посадити ih в фургони з гратами на дверях і приїхати сюди з Будапешта, поки Нік повільно плив вгору за течією на старій баржі?
  
  
  
  У залі звучала флейта. Музичний автомат повільно зупинився. Амазонка з срібним свистком між пухкими губами вибудувала дівчат в один ряд. Тепер, коли музика припинилася, вони виглядали млявими. Кінооператор накрив камеру лляною тканиною. Очевидно, бальний зал Диявола був закритий в цю ніч.
  
  
  
  Тепер ця жінка відкрила двері, і дівчата стали йти підганяли її батогом. Нік бачив, як ворушилися її пухкі губи, поки вона вважала дівчаток. Памела йшла слухняно, як і всі інші. Він був упевнений, що всі вони отримали заспокійливі наркотики. Ну, ймовірно, тримали під заспокійливим, поки вони були тут.
  
  
  
  Погляд Ніка простежив за Пем, коли вона увійшла в двері, повернула наліво і спустилася вниз. Там, ймовірно, був підвал, де повинні були бути кімнати або камери, де дівчат замикали, коли вони не працювали.
  
  
  
  Пем була останньою в черзі. Жорстока жінка в чорному закрила за дівчиною двері. Оператор зник через інші двері. Через кілька миттєвостей сергій згасло.
  
  
  
  Киллмастер задумливо поплескав по склу. Решітки стояли по той бік вікна. У будь-якому випадку, спробувати проникнути через них не мало сенсу. Він повернувся з уступу, все ще тримаючи ніж в зубах, і спустився назад на асфальт. Тепер, коли в бальному залі згасло святий, знову стало темно.
  
  
  
  Потім раптово в задній частині гаража загорівся сергій. Нік чув голоси, чоловічі голоси. Він безшумно прослизнув в гараж, ухиляючись від машини, схожої на «лінкольн». Він пішов до світла і голосів.
  
  
  
  До задньої стогнати гаражі по діагоналі піднімалася сходи. Нік підкрався по сходах, як кішка. Тепер він розумів слова, вимовлені на угорському діалекті. Звичайно. Це були раби. Звичайно, у Блэкстоуна були раби. Ih житло повинно було бути нагорі, з входом через будинок або гараж. У Ніка все ще був ніж в зубах. Він схопив його, тримав напоготові у правій руці і вклав кольт в кобуру на ліве стегно.
  
  
  
  Нік підійшов до невеликого майданчика нагорі сходів. Він зупинився перед дверима і обережно повернув ручку. Двері були не замкнені. Він обережно штовхнув її і зазирнув усередину. Короткий коридор вів до інший день. По обидві сторони коридору були кімнати. Нік почув звук душа.
  
  
  
  Чоловік крикнув: "Тібор?"
  
  
  
  Ревматизму прийшов по одній навколо освітлених кімнат. «Що сталося, Дьюла? Її сказав тобі, що в мене болить гол. Залиш мене в спокої.'
  
  
  
  Чоловік в душі засміявся. - Ви, звичайно, занадто багато випили віскі. Хіба ти не підеш сьогодні ввечері?
  
  
  
  'Знову. До речі, всі вони у мене вже є.
  
  
  
  'Ідіот! Сьогодні ввечері прийшла нова партія.
  
  
  
  'Її знаю його, знаю. Ви можете ih отримати. Її, лягаю спати. Мене нудить від похмілля. Її б волів померти.'
  
  
  
  Киллмастер посміхнувся.
  
  
  
  «Я візьму одну за се чорних дівчат», - сказав чоловік в душу. "Можливо обох. Це знову щось новеньке ».
  
  
  
  'Хороший. Хапай ih. Але, будь ласка, заткнись. Ти можеш мені все розповісти завтра ».
  
  
  
  Нік увійшов й мовчки пройшов за коротким коридором до освітленої день. На ліжку лежав чоловік, припавши лицем до подушки. Він застогнав. Нік подумав: голос і ліки від похмілля. Тепер йому треба було приступити до роботи і захистити свій ар'єргард. Він не міг дозволити собі дозволити всьому йти своєю чергою.
  
  
  
  Дошка заскрипіла, коли Нік підійшов до ліжка. Чоловік повернув голову і подивився в обличчя чорного диявола. Його рот відкрився.
  
  
  
  Нік вдарив його его руків'ям ножа в шию. Чоловік загарчав. Нік штовхнув його коліном у спину, підняв голову і перерізав горло.
  
  
  
  Інший раб крикнув з-під душу: «Ти щось сказав, Тібор?»
  
  
  
  Нік легко навшпиньки побіг по коридору в ванну і увійшов всередину. Була старовинна ванна з душем і жовтої фіранкою. На завіски був візерунок у вигляді червоних гусей. Чоловік в душу заспівав. Киллмастер відсмикнув фіранки і однією рукою безжально припинила пісню, а інший устромив ножа глибоко під ліве ребро. Він опустив жертву на швидко краснеющую воду у ванні. Потім витер лезо і вимкнув душ.
  
  
  
  Нік досталь навколо туалету у ванній єдине, що хотів - ключі. Ih було багато.
  
  
  
  Він поклав ключі у хвилину, швидко підійшов до дня через хол і підійшов до сходовій клітці. Веб-тьмяна лампа світила на похилому підлозі, веде до сталевий день. Праворуч спускалася залізні гвинтові сходи. Він мовчки підійшов до драбини й прислухався. Він бачив, тьмяний святий і чув, як жінки говорять по-німецьки. Нік вичікувально посміхнувся. - "Я скоро буду поруч з вами, пані!" - весело пробурмотів він. Він піднявся по пандусу до сталевий день. Вона, звичайно, була замкнена. Ймовірно, вона давала доступ до верхньої частини будинку, і тому була замкнена.
  
  
  
  Нік повернувся до гвинтових сходах. Він спускався дуже повільно, стежити за тим, щоб його ноги не виробляли наші найменшого шуму на залізних сходах. По мірі того, як він спускався сходами, освітленій ставав яскравішим, а голоси ставали ясніше. Нік зціпив зуби на почерненом обличчя, коли почув німецьку. Безсумнівно старі друзі з війни.
  
  
  
  Перш ніж увійти в маленьку кімнату, він оглянув сцену навколо холу. Там були дві амазонки, жінка, яку він бачив у бальній залі, і ще одна, яка займається, схоже, була її близнюком. У справжні професіонали, подумав він, близько п'ятисот фунтів вагою. Вони пили чай і їли маленькі тістечка, розмовляючи, як мавпи. Він побачив ih батоги, що лежать на столі.
  
  
  
  Нік узяв ножа в ліву руку, витягнув кольт з-за пояса і ступив на день. - «Guten Morgen, пані. Ні, не кричіть!
  
  
  
  Вони не кричали. Чарки з гуркотом впали на підлогу навколо ih паралізованих товстих пальців, і вони беззвучно дивилися на Ніка. І Нік знав чому. Ці дві суки-садистки бачили жахливого закривавленого, а також відкритий басейн з пістолетом.
  
  
  
  Нік тихенько зачинив двері. Амазонки не рушили з місця, коли він поліз у хвилину камзоли і витягнув звідти кастет.
  
  
  
  В якості своєї першої жертви він вибрав жінку, яку бачив у бальній залі, яка займається загнала Пем в двері. Він підійшов до неї з крижаною посмішкою і сказав: «Простий, gnadiges Fraulein ». Потім він ударив її важким кастетои на голи. Вона зісковзнула зі стільця на підлогу, як тане маса.
  
  
  
  Ніку довелося знешкодити і другу. Вона піднялася зі стільця своїм масивним тілом, і напала на нього з ножем для м'яса.
  
  
  
  Киллмастер відступив убік і дозволив лезу свого ножа встромитися в її товсте зап'ясті. Її ніж впав на підлогу. Він встромив великий кулак опуклий життя. Жінка зігнулася навпіл, і його почало нудити. Нік схопив її за волосся і відкинув голову назад, притискаючи кінчик меча до її горла. Він кивнув у бік іншої жінки. "Ви бачили, що я з нею зробив, чи не так?"
  
  
  
  'Jawohl. Д-так.
  
  
  
  «Це ще нічого. Її вже вбив двох людей за зустрінуть ваших людей і готовий вбити ще - стільки, скільки потрібно. І її навіть хочу вбити тебе. Зрозуміло?'
  
  
  
  'Так. М-але, будь ласка , не вбивай мене ! Їй нічого не зробила. Її просто я намагаюся жінка. Він міг ризикнути. Нік розсміявся посміхнувся. «Бабуся, яка працювала в концтаборі? Яка займається і не може повернутися додому? Розшукується за військові злочини? Ee обличчя спотворилося.
  
  
  
  На мить він натиснув на ніж. - "Де Блэкстоуны?"
  
  
  
  Вона відповіла негайно. «В Будапешті. Вони скоро повернуться.
  
  
  
  "Як скоро?"
  
  
  
  'Я не знаю. Вони спізнюються
  
  
  
  "Чому вони поїхали в Будапешт?"
  
  
  
  Товсті плечі на мить поворухнулися. 'Для бізнесу.'
  
  
  
  "Хто ще живе тут, крім Блэкстоуна і його дружини?"
  
  
  
  Знову легкий потиск плечима. Вона безстрашно села і подивилася на нього, не кліпаючи. Нік потягнув за сивіючі волосся. - Хто ще?' - повторити він суворо.
  
  
  
  «Ще знаменита кінозіркою Мона Меннінг! Але вона не гість. Ви розумієте , це ménage a trois ? Він пильно подивився на нах. 'Звичайно її розумію. Всі троє сплять в одній сміття. Неважливо. Скільки дівчат внизу?
  
  
  
  - Зараз шістнадцять. Сьогодні ввечері прибуло кілька нових.
  
  
  
  Нік відвів ніж від її горла і відступив. Час марніло. Він подивився на амазонку, і вона побачила щось у його очах, які безжально блищали на чорному обличчю, від чого гей, стало холодно. Вона зісковзнула зі стільця на коліна і обвила руками його коліна. - «Бітте, мій герр, будь ласка! Не змушуй мене ...
  
  
  
  Нік на мить подивився на нах. Десь був шум, який його турбував. - «Скільки ще людей зараз в будинок? Його знаю все про цих двох чоловіків нагорі. Так що не бреши, а то я тебе вб'ю!
  
  
  
  Тепер вона розгойдувалася на колінах. - «Інших немає! Тільки ми сьогодні святкуємо. Клянусь. Чотирьох завжди було достатньо - у нас тут ніколи не було проблемою, і ...
  
  
  
  «Сьогодні ввечері будуть проблеми», - похмуро сказав Нік. Потім він вистрілив гей, у голову.
  
  
  
  Не озираючись на нах, він підійшов до іншої жінки і вбив її . Вийшовши з маленької кімнати і, вибігши по гвинтових сходах, він шталь шукати ключі в кишені. Тепер на рахунку кожна секунда.
  
  
  
  Він відкрив сталеву двері третім ключем, який спробував, і прокрався, як привид, з широкого залу з товстим килимом. Потім він почув клацання телефонного набору. Звук долинав через нішу у вхідний день. Нік стояв нерухомо. Він почув чоловічий голос: «Поквапся, ідіот. Пропусти мене - пропусти мене! '
  
  
  
  Оператор! Нік забув про nen. Він мовчки підійшов до алькову.
  
  
  
  Чоловічок ахнув, впустив телефонну трубку і побіг до вхідних день. У той же час Нік побачив через широке скло поряд з дверима святий фар на під'їзній доріжці. Тепер він не міг стріляти. Нік кинув у нього ніж. Чоловік видав короткий крик, що закінчився бульканням. Він впав на коліна з ножем у спині і відчайдушно дряпав двері. Нік стрибнув уперед. Ще був час. Але зрадницької крові не було видно!
  
  
  
  Він зламав шию чоловікові ударом карате, потім підняв тіло на плечі і вставив ніж у рану, щоб обмежити кровотік. Коли він повернувся і побіг назад по коридору, святий маяк переливався через скло, як святий маяка. «Це дуже близько, - подумав Нік.
  
  
  
  Справа була пара високих арочних подвійних дверей. Він повернув ручку, і день відкрилися в довгий хол. Стіни висвітлювалися м'яким світлом, який не був видатним зовні через щільних штор. У центрі кімнати стояв великий блискучий стілець, готовий для зустрічі, з блокнотами, олівцями, склянками і графином для води. У чайному шафці поруч з ним була колекція пляшок. Зустріч, може бути, буде сьогодні ввечері! На мить Ніка спокусливим, але дорогоцінні секунди йшли. Ему ще не потрібна велика розплата. Напевно ih було занадто багато, і було очевидно, що з ними будуть озброєні охоронців ...
  
  
  
  Праворуч від Ніка по всій кімнаті тягнувся величезний кам'яний камін. Від цього було мало толку. Він подивився наліво, сподіваючись, що мрець на його плечах не сильно стікав кров'ю - на щастя, килим був червоного кольору. Раптом він помітив будиночок музикантів! Ймовірно, побудований просто костя ефекту і ніколи не використовувався. Близько трьох метрів над землею коробка закривала високий хол. За стогони піднімалася вузькі сходи.
  
  
  
  Нік Картер побіг до неї.
  
  
  
  Він стояв на колінах за парапетом, витираючи закривавлений ніж про сорочку мерця, коли під ним відчинилися двері, і загорілася велика люстра. Нік зазирнув у отвір. Він побачив, як увійшли п'ять осіб. Останній щось сказав кільком охоронцям. Це були великі грубуваті чоловіки з пістолетами. Нік зітхнув. Це було ще те. Тепер йому довелося змінити тактику. Вовку довелося перетворитися на лисицю.
  
  
  
  Безпристрасним поглядом людини, який дуже скоро вб'є або знешкодить всіх цих людей, він спостерігав, як група зібралася навколо великого крісла. Це була багатомовна група головорізів, які розмовляли угорською, французькою, німецькою та англійською мовами. Лампа була яскравою, і Ніку ніщо не заважало ih бачити. Він уважно оглянув кожну людину, що сидить за столом.
  
  
  
  Фанг Чи був маленьким, акуратним і жилавим. На nen був добре відпрасований сірий костюм, біла сорочка і чорна краватка. Его вугільно-чорне волосся блищали коли він відкрив товстий портфель і почав розкладати папери на столі поруч з собою. - «Я повинен повернутися в Будапешт сьогодні ввечері. Так що давайте зробимо це швидко ».
  
  
  
  - Сиди тут сьогодні ввечері, Фанг. Ви знаєте, що буде весело, і тут багато місць. Попрошу Тібора і... Запрошення Сибілла Блекстоун було несподівано перервано.
  
  
  
  'Це неможливо! Мені потрібно повернутися в місію. А тепер, будь ласка ...
  
  
  
  Киллмастер відчув полегшення. Тібор, звичайно, не відповів би на телефонний дзвінок, якщо б він не відповів через пекло, і це призвело б до нових ускладнень.
  
  
  
  «Фанг прав! Вже пізно. Мені потрібно повернутися в замок, щоб підготувати кадри до завтрашнього дня. Ви знаєте, як це важливо - комітет приїде ih щорічно. Давай поквапимось!'
  
  
  
  Голос цей абсурдно глибоко і яскраво, з ноткою влади. Нік подивився на мовця з деяким здивуванням, тому що він був дивно одягнений. Потім він прийшов до висновку, що чоловік, повинно бути, прилетів з відвертими балу-маскараду. Чоловік підвівся з-за стільця, щоб налити собі склянку. На nen була картата кепка, білий шарф на шиї, твідовий піджак і рожеві бриджі, заправлені у високі блискучі чоботи. Фігура виглядала як кінорежисер 1920-х років!
  
  
  
  «До речі про Комітет, Белла, її розумію, все в порядку для прийому?»
  
  
  
  Белла Kojak! Нік глянув на дивно одягненого людини з новим інтересом. Так це був Kojak! Схоже, він займав більш високе положення в цієї нечестивої групи, про що Паулюс натякав Вернеру.
  
  
  
  Сибілла Блекстоун була худою блондинкою з жилистой шиєю і руками з пальцями схожими на пазурі. У нах були підстрижені волосся в чоловічому стилі і на ній був темний костюм. Нік подумав про словах мертвої амазонки і посміхнувся про себе. «Ménage a trois», - сказала вона. З клінічної точки зору було б цікаво щорічно, як всі троє себе ведуть.
  
  
  
  Трохи нижче Ніка були Мона Меннінг і Майкл Блекстоун. Жінка схопила Блэкстоуна за руку і заговорив гучним викликає пошепки. - «Я кажу тобі востаннє, Майк! Мені просто потрібні ролі краще. Її зірка, але зі мною не звертаються як із зіркою. Моя гримерка - ганьба! Мені не вистачає поваги, абсолютно будь-якого поваги від оточуючих людей. Її більше не потерплю, Майк. Одного разу її покину це місце і більше не повернуся. Ви побачите його!'
  
  
  
  «Підемо-підемо, Мона! Ви повинні набратися терпіння, дорога. Все буде добре. Завтра її особисто поговорю з CB про це. Її залагоджу справу. Заткнись, дорога, і дозволь мені насолодитися твоїм чудовим виступом. Добре?'
  
  
  
  Це був голос досвідченого людини. Нік міг майже підтягнутися, щоб доторкнутися до Майкла Блэкстоуна. Він був схожий на якогось непристойного Лінкольна. Він був дуже високим і дуже кістлявим, з масою розпатланих сивого волосся. Його зморшкувате обличчя виражало печаль Люцифера, який намагається умилостивити божевільну жінку.
  
  
  
  Мона Меннінг чіплялася за високого чоловіка. Її голос різко змінився з голосу злої відьми на хихикающую, дурну дівчинку-підлітка. «О, Майк, дорогий! Ви такий ангел. Її, знав, що ти мені допоможеш. Ти завжди робиш це. О, Майк, Майк! Ви дійсно вірите, що моє повернення пройшло успішно? Чи повернеться вона до того, як було раніше? '
  
  
  
  Killmaster, дивлячись через отвір в Мону Меннінг, відчув хвилю справжньої жалості. На цій відстані і під цим нещадним світлом, колишня улюблениця Америк представляла у сумному вигляді. Маска навколо товстого макіяжу на її обличчі не могла приховати збитки, завдані ему часом, дурманом, випивкою і божевіллям. Все, що залишилося, це її фігура, яка займається була соковитою і з повною груддю. Нік згадав фільм, в якому він бачив її, думав про сценах грубого сексу. Улюблениця Америки стала відомою повією у світі! «Мона, Майк. Підійдіть сюди, будь ласка. Нам потрібні ваші підписи. Це було Сивіли Блекстоун. Вона і Фанг Чи були зайняті з купою паперів. Белл Kojak стояв осторонь і випивав у своєму безглуздому костюмі. Він виглядав нудно, але Killmaster, спостерігаючи за ним через вікна, зрозумів, що це буде наступний ворог, людина з озброєними охоронцями. Тут був чоловік, який повинен був піти в замок, і скрізь, де це може бути потрібно, щоб підготувати на наступний день carinf.com не несе відповідальності, тому що прийде якийсь Комісії!
  
  
  
  Нік корився, а що зрозумів. Сьогодні ввечері, очевидно, була ніч виплати платні, і Фанг Чи розплачувався з ними золотом комуністичного Китаю. Це був складний паперовий бізнес, який почався в Будапешті, і продовжився через швейцарські банки в Гонконзі. Нік запам'ятав дані для свого звіту, - якщо він ще живий, щоб його написати.
  
  
  
  Через п'ять хв він зрозумів, що «замок» - це місце, де знімалися фільми. Прибулий завтра комітету був офіційним підкомітетом угорського уряду, якому було доручено виробництво навчальних і документальних фільмів. Нік посміхнувся. Голосування і все! Угорці нічого не знали про порнофільмах! Ця команда також знімала документальні фільми і таким чином створювала ідеальний камуфляж для порно-робіт. Це пояснювало, чому дівчат так ретельно ховали і доставляли на роботу і з роботи в закритих фургонах.
  
  
  
  Фанг Чи поклав папери в портфель. - Ти впевнений, що в замку все в порядку, Белла? Тепер нічого не може піти не так. Ми - мій уряд - дуже задоволені результатами. Фільми мають величезну пропагандистську цінність. Особливо вони, у яких грає Мона Меннінг. Нам би хотілося, щоб її бачили більше в головних ролях, і назавжди більше фільмів, таких як « Ганьба гангстерів». Це був шедевр ».
  
  
  
  Белла Kojak постукав по столу батогом, який, по всій видимості, носив весь час з собою. «Я вже сказав тобі, що все в порядку, Фанг. Її перевірю це в останній раз, якщо її коли-небудь виберуся звідси, - але запевняю вас, що все в порядку». Він усміхнувся. - «Все... е-е... більш екзотичні прикраси зберігаються в підземеллях. Дівчатка тут у безпеці. Мої люди знають, що потрібно на час перевірки заткнутися. Він вдарив батогом по столу.- «Нам не про що турбуватися. Комітет не побачить нічого, крім тракторів та хохочущих бовдурів. Її користуюся послугами місцевих фермерів ». Мона Меннінг і Блекстоун знову відійшли і зупинилися біля величезного каміна зі склянками в руках. Нам один навколо них, схоже, не дуже цікавився спа частиною. Фанг Чі запитав: «Скільки у нас зараз дівчаток?»
  
  
  
  «Дев'ять за останнім підрахунком», - сказала Сибілла Блекстоун. Вона повернулася до Белі Коджаку. - «Нам потрібно більше дівчаток, Белла, і найближчим часом. У нас були вони троє, які зараз мертві, і інші, які прийшли в непридатність і відправлені в човні. Вам потрібно швидше зв'язатися з вашим Вернером.
  
  
  
  Kojak став на стілець і налив собі випити. Він не обернувся, коли сказав: «Я зроблю це дуже скоро».
  
  
  
  Нік прятавшися в коробці швидко підрахував. Дев'ять дівчат. Amazon сказала, що ih всього шістнадцять. Шість чоловік в групі, а з Пем було сім. Сім і дев'ять - шістнадцять!
  
  
  
  Хтось- і Нік тримав гроші, що це була Белла Kojak - привіз на віллу додаткових сім дівчат, не сказавши Сібіл або Фанг Чі. Майк Блекстоун і Мона Меннінг, мабуть, не в рахунок.
  
  
  
  Киллмастер пильно подивився на спину Білі Кояк. «Ти моя наступна мета, Kojak», - тихо сказав він собі. Але, як мені тебе дістати?
  
  
  
  Він подивився назад, поверх арматури оператора. У задній стогін був ряд вікон в нішах, що йдуть від підлоги ящика до стелі. Нік почав позбуватися від ключів, які він приніс з собою. Ключі гриміли. Він обережно вийняв усі ключі і по черзі поклавши ih підлоги. Він встромив лезо з одного боку пояса, кольт - з іншого. Потім шталь дуже обережно підповзати до вікон. Якщо це не справжні вікна чи вони замкнені зовні, у нього проблеми. Будиночок був сім метрів глибиною. Якщо б він був біля вікна, його не було б видно навколо холу внизу. Тільки звук при відкриванні вікна, або сильний протяг, міг видати його. Він все ще міг чути ih розмова. Белла Kojak вагався, але був дуже нетерплячий. Добре. Ніку знадобилося лише кілька хвилин, щоб зрозуміти, що він задумав.
  
  
  
  Вікна виявилися справжніми і замкнені зсередини. Нік повернув замок і відкрив одне навколо вікон. Це була страшенно важка робота. Він заздалегідь уважно досліджував віллу і подумав, що знає, що в залі, за вікнами, але не був упевнений. Звичайно, охоронців Коджака все ще були поруч. Скільки ih було? Де вони були? Якби будинок патрулював охоронець, він би побачив святий, коли Нік відкриє вікно.
  
  
  
  Він дуже повільно виглянув. Він відчув полегшення. На вулиці було кромешно темно. Він простягнув руку і намацав холодну гладку плитку на крутому схилі. Якщо він відгадав правильно, то він зможе зісковзнути з даху на парковку.
  
  
  
  Киллмастер мовчки протискивал своє здоровенне тіло дюйм за дюймом через вікно. Спочатку ноги, потім він вчепився в віконну раму і закрив вікно за собою. Він хотів ногами стічну канаву під собою, але не знайшов. Він відпустив віконний косяк і зісковзнув майже в три фути, перш ніж його нога пальці торкнулися водостоку. Звук спускається по черепиці був дуже гучним.
  
  
  
  Він лежав обличчям вниз, не рухався і майже не дихав. Вітер пронісся mimmo нього, і він почув тихий стук вікна. Прокляття!
  
  
  
  Пройшла хвилина. Більше він нічого не чув. Тепер назавжди поспішати, інакше Белла Kojak піде. Він спустився в стічну канаву, схопився за її крайку сильними пальцями і перелетів через край. Він приземлився на землю. Як він і очікував, він опинився на стоянці, в гаражі був зліва, а виступаюча частина кам'яного фундаменті вілли - праворуч. Він навшпиньки пішов у тому напрямку.
  
  
  
  Охоронець притулив автомат через плече до скелі, де під'їзна дорога вела від асфальту. Він схрестив руки на грудях і беззвучно присвиснув. Позаду нього на гравії був джип. Між Ніком і охоронцем перебувала машина. Виявилося, що це «Шкода», імовірно, машина Коджака. Проблеми: Він не зміг сховатися в ній до того, як цей чоловік вийшов? Цей клятий охоронець безумовно був проблемою.
  
  
  
  Але на цей раз Ніку не довелося вирішувати проблему самому. Перед будинком почулася метушня, а потім грубий голос покликав: «Сашко?»
  
  
  
  Охоронець загарчав і поплентався за кут. Нік підбіг до «Шкоді», перш ніж чоловік пішов. Він повернув ручку задньої день так повільно, щоб її не було чути, і захід всередину. Він тихенько зачинив двері, потім накинув на себе розташоване там щільне пальто і згорнувся калачиком на підлозі. «Чертовски мило з боку Коджака дати мені пальто», - подумав він.
  
  
  
  Поїздка виявилася напрочуд короткою. Нік Картер, який міг добре орієнтуватися, лежав позаду, перевіряючи шлях.
  
  
  
  Зліва в кінці з'їзду - значить на південь, у бік Будапешту. Дунай праворуч. Майже відразу вони звернули з головної дороги, на цей раз звернувши прямо, в сторону річки. Це була нерівна дорога, круто спускавшаяся вниз. Белла Kojak відкрив вікно, і Нік відчув запах річки й сигари Коджака. Вони не могли поїхати далі, в іншому випадку вони опинилися на дні річки. Kojak наспівував стару американську пісню: «Я мрію про Джинні зі світло-каштановим волоссям ...» Інколи він співав деякі слова угорською мовою.
  
  
  
  До цього часу Нік уже добре розумів, що означає «замок». Він знав, що Дунай, як і Рейн, оточений разрушающимися старими фортецями. Багато навколо них були побудовані хрестоносцями і...
  
  
  
  Дорога стала рівніше і рівніше. Потім машина наїхала на дерев'яні дошки, горбисті камені і зупинилася.
  
  
  
  « ... Белла Kojak виліз навколо машини і зачинив двері. Нік чекав під пальто, поклавши руку на руків'я кольта. У цей короткий момент його осінило, що все, що він чув минулої ночі, не було під дією наркотиків - як і лікар Мильяс Ерос ...
  
  
  
  Вогні зліпили. Вони впали в машину з холодним білим сяйвом яскравим і яскравим. Звідкись зовні голос Білі Кождак бадьоро сказав: «Ти там, ззаду! Виходь з піднятими руками і негайно. Без жартів, будь ласка. Виходь, кажу тобі. Вважаю до п'яти - потім мої люди стріляють по всьому автоматів. Один, два ...'
  
  
  
  Киллмастер звик до незгод. Але, тим не менш, коли він вибрався навколо машини і підняв руки, его складати долар було схоже на свинцеву кулю в его широкої грудей. Цього разу він зазнав невдачі, але не знав, як це сталося.
  
  
  
  Тепер він побачив, що в залі у дворі старого замку, викладені плиткою. І його оточила дюжина добре озброєних людей. Белла Kojak, все ще в костюмі 1920-х років, стояв у чотирьох ярдів від нього, стукаючи своїм хлистом по блискучому чоботу. Через мить він підійшов і з цікавістю подивився на Ніка.
  
  
  
  Раптом Kojak засміявся. - 'Ха-ха! Тепер її розумію. Хитрість з почорнілим обличчям. Напади партизанів, так? Але чому? Хто ти? Чому ти ховаєшся на задньому сидінні моєї машини? Хто ти, кравець візьми, щоб бути схожим на самого диявола? Kojak знову засміявся. - «Ви повинні бути дуже обережні, мій інший, в іншому випадку ви налякаєте моїх людей. Зрештою, вони просто дурні селяни ».
  
  
  
  Нік Картер подивився на нього, але нічого не сказав. У відповіді не було необхідності.
  
  
  
  Kojak продовжив: «Тобі може бути цікаво почути, як їй стало відомо, що ти сидиш позаду? У мене на приладовій панелі є електронний пристрій, який повідомляє мені такі речі. Розумно, чи не правда? Але, думаю, тобі не пощастило. Белла Кояк махнув батогом.
  
  
  
  Одіна навколо чоловіків вдарив Ніка по потилиці прикладом автомата.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  
  
  Розщеплення его була холодною. Він не міг поворушити руками і ногами, і в його очах горів сліпучий святіші, гарячий, пекучий брильов. Між волосками на грудях стікав піт.
  
  
  
  Хто віддав наказ, і сліпучий білий брильов згасло. Він впізнав голос Білі Kojak. «Ми повинні бути обережні з цими прожекторами, так, друже? Це може зробити тебе сліпим ».
  
  
  
  Тепер Нік міг відкрити очі. Першим він побачив кращими погляди baie Коджака, що сидить в кріслі і усміхнену ему. Чоловік м'яко постукав хлистом по долоні. - «Ах, ти нарешті прийшов в себе. Добре. Тепер ми можемо перейти до справи. Але спочатку потрібно було глянути на твою ситуацію. Боюся, на даний момент це не дуже багатообіцяюче. Але можливо, що все стане краще, якщо ви будете співпрацювати ».
  
  
  
  Нік обміркував ситуацію, в якій опинився. Звичайно, це було недобре. Він лежав, витягнувши руки і ноги на холодній кам'яній підлозі, скуті наручниками зап'ястя і щиколотки були прикуті до сталевих кілець. Він був голий, за винятком трусиків.
  
  
  
  Він одним швидким поглядом він побачив на підлозі безліч опор, кабелів, доріжок і проводів. Це була звукова студія. Без сумніву, в замку.
  
  
  
  Белла Кояк підняв волохатий коричневий предмет.- «Твої вуса», - сказав він. «Ми також стерли чорноту з твого обличчя. Ви дуже добре виглядаєте, містер Невідомий, і у вас фігура як у Атлас. Якщо б мені подобалися чоловіки, але це не так, його б обов'язково намагався завести такого коханця. Але вистачить. Готові відповісти на мої запитання? '
  
  
  
  Нік сказав з порожнім лицем: «Все, що я повинен повідомити, це моє ім'я, звання і армійський номер. Добре. Гектор Глотц, Т / 5.15534335 року. Задоволений?' Kojak вдарив батогом по черевику і від душі розсміявся. - "У вас є почуття гумору, містер Невідомий. Добре. Воно може вам знадобитися. Сподіваюся немає. Сподіваюся, ти поступиш мудро. Мені б не хотілося заподіяти у всіх будинках навколо цього прекрасного тіла або хитрому холодного мозку. Ах так, з віллою її був на зв'язку!
  
  
  
  Kojak встав і підійшов до Ніку. Агент АХ міг бачити своє відображення в блискучих чоботях. Вони дійсно вимили його обличчя. Він глянув на Коджака і вперше побачив, що у цієї людини лягушачье обличчя з великими виряченими очима. Тоді він зрозумів, чому очі здавалися такими великими. Кожак носив міцні контактні лінзи. Але це були не просто лінзи. Це були вирячені фальшиві очі. Ця людина замаскувався! Дурний костюм, режисерська, шведів 1920 року, повинен був бути частиною его. Тим не менш, решта на віллі взяли его вчора ввечері без коментарів.
  
  
  
  Kojak нахилився і торкнувся обличчя Ніка хлистом. - «Я сказав, що контактував з віллою, містер Невідомий. Ви вбили п'ять осіб! Включає двох бабусь. Боже мій, який ви холоднокровний ублюдок, містер Невідомий. Її вітаю тебе.'
  
  
  
  У виразі обличчя Коджака не було сумнівів в захопленні. Він знову торкнувся обличчя Ніка хлистом. - «Я маю на увазі це щиро, коли кажу, що не хочу тебе образити. Її, хочу, щоб ти був у хорошій формі. Її міг би використовувати такої людини, як ти. Але вам доведеться співпрацювати. Так що відповідай! '
  
  
  
  Нік подумав. Він знову оглянув кімнату. Тепер вони були одні.
  
  
  
  «Мої люди щиро за дверима», - сказав Kojak з впевненою посмішкою. - «Вони дурні селяни, але вони не глухі. Ви хочете поговорити?'
  
  
  
  Киллмастер швидко подумав. - 'Про що?'... В яку гру грав Kojak? Був шанс вибратися живим з цієї пастки?
  
  
  
  Kojak повернувся на своє місце. Він sel і схрестив свої довгі ноги в черевиках. Він погладив підборіддя хлистом. "У вас є приказка в Америці - так, її дуже добре знаю, що ви американець, - у вас є приказка, що зразок, для початку? Так? Добре. Ну, для початку, що, якби ви сказали мені своє ім'я?
  
  
  
  «Добре, - сказав Нік. 'Їй буду говорити. Але для початку ти помиляєшся - я англієць, а не американець ». Він мовчав, чекаючи відповіді Кояка его брехня.
  
  
  
  Кояк кивнув. 'Насправді. Продовжуй.'
  
  
  
  «Мене звуть Якоб Вернер. Її офісний клера, який живе в Лондоні. У мене є двоюрідний брат, літній чоловік по імені Паулюс Вернер. Що ж... - Він розповів всю історію, яку добре вивчив, поки Пем і він її репетирували.
  
  
  
  Белла Kojak мовчки слухав, не перебиваючи. Він не посміхався. Він продовжував бити батогом по своїх чобіт.
  
  
  
  Нік закінчив. «Я думав, кузен Паулюс міг бути в чомусь замішаний. Всі ці жінки ... І у нього були проблеми з поліцією. Так що я взявся допомагати своєму двоюрідному братові і планував трохи озирнутися, щоб щорічно, що я зможу дізнатися. Може бути, діти заробити трохи грошей. Може бути, її зможу шантажувати кузена Паулюса, коли повернуся до Лондона ».
  
  
  
  «Гм... насправді. Як ви дізналися про Блэкстоунах ih віллі?
  
  
  
  Нік був до цього готовий. «Коли до мене прийшов кузен Паулюс і попросив допомогти йому з трупою театру, він дав мені чимало грошей. Навколо гаманця випав листок паперу. В коридорі було досить темно, і він не міг цього бачити. Її тримав ногу на папері, поки він не пішов. На nen щось було написано. Майкл Блекстоун, Hac, Угорщина. На карті її побачив, що Кулі був недалеко від Будапешта. Тому їй сказав джин Пем, щоб вона не хвилювалася, і приїхав сюди, щоб дізнатися про це ».
  
  
  
  Белла Кояк кивнув, не посміхаючись. - «А ви порахували необхідним вбити п'ять чоловік? Навіть двох жінок?
  
  
  
  «У цьому, - сказав Нік, - мені краще зізнатися. Її не зовсім те, хема виглядаю - я не продавець у винному магазині. Це просто камуфляж. Її досить крутий хлопець. В Англії мене розшукують за вбивство ».
  
  
  
  Белла Kojak встав і потягнувся, він запитав. - "Це вся ваша історія?"
  
  
  
  «Клянуся, це правда, Kojak».
  
  
  
  Kojak підійшов до Ніку і його его по обличчю iso усіх сил. Потім він повернувся і знову сель. Одіна навколо очей Ніка почав закриватися, і він відчув смак крові.
  
  
  
  Kojak розсміявся. - «Ви не брешете, містер Невідомий», - сухо сказав він. Він щось досталь навколо кишені. Нік відомо nen свій паспорт. Кояк перегорнув його великим пальцем. - 'Справжній. Тільки віза фальшива. До речі, зроблено дуже красиво. У англійки, яку ви називаєте дружиною, був схожий паспорт - справжній, але з фальшивою візою.
  
  
  
  Kojak нахилився вперед. - "Ви англійська агент?"
  
  
  
  Нік мовчав.
  
  
  
  Кожак зітхнув. - "Чому-то я цьому не вірю. Я думаю, ти американець, інший мій. О, твій камуфляжу була в порядку. Професійна. Це змушує замислитися, чи не так? Якщо ви не англійські агенти, то, може бути, ви американські агенти? Або, оскільки дівчина англійка, можливо, американські і англійські агенти працюють разом. Але чому? Чому тут і зараз? Що ви шукаєте?'
  
  
  
  Раптом Белла Kojak розсміявся. Він зігнувся на стільці від веселощів. Нік байдуже спостерігав, стискаючи руки в наручниках, і хочу, щоб здавити руками цю товсту шию.
  
  
  
  Нарешті, Kojak перестав сміятися. Він витер очі білим шарфом і сказав: «Це дійсно дуже просто, чи не так? Ви полюєте за кіностудією, і людьми, які там працюють. Пропагандистські фільми починають впливати на вас, чутливих американців. Так вотум чим ти займаєшся? Ви відправляєте іншого агента слідом за цим бідолахою, чиї ... е ... останки були відправлені вам по Лондона.
  
  
  
  Киллмастер закрив очі. Він не хотів, щоб Kojak бачив у них гнів. Тоді, можливо, ця людина вб'є його на місці.
  
  
  
  Нарешті Нік запитав: «Так ти це зробив?»
  
  
  
  Її наказав це. Його міг би зробити те ж саме з вами - якщо б її тільки знав, куди відправити останки.
  
  
  
  Нік не шталь коментувати.
  
  
  
  Потім короткого мовчання Белла Kojak м'яко запитав: «Ви за AX, чи не так? Тільки AX відправить б такого вбивцю, як ти. Тільки в AX є такі вбивці! '
  
  
  
  Нік промовчав.
  
  
  
  Kojak знову вдарив його по обличчю. - «Ви Знаєте, ви будете говорити. Ви будете вити і все розповісте ще до того, як це закінчиться. Тому що, якщо ви AX - а її так думаю, - у мене є таке уявлення, хто ви. І якщо її прав, ти для мене стоїш мільйон доларів. А її жадібний чоловік, містер Картер!
  
  
  
  Нік нічого не сказав. Він знову закрив очі.
  
  
  
  Kojak знову вдарив його по обличчю. Потім він сказав: «Чудово. Подивимося. У мене є хобі, містер Картер - її буду так називати вас, і це може освіжити вашу пам'ять. Моє хобі дуже захоплююче: середньовічні тортури. Є кілька дуже цікавих, і її ih всі досліджував ».
  
  
  
  Kojak підійшов до дня, і поманив своїх людей. Він віддав накази, і повернувся до Ніку. - «У мене таке відчуття, містер Картер, що ви вважаєте мене ексцентриком. Цей камуфляж, чи не правда? Моя примха, голосування, і все. Але оскільки її режисирую наші художні фільми, мені подобається грати цю роль. Її знаю, що це дитячість з мого боку. Але я завжди знаходив дітей дуже привабливими і дуже жорстокими. Ви помітили, містер Картер, що я досить багато говорю. Дати тобі можливість все обдумати, перш ніж ми почнемо тортури. Я маю на увазі, коли кажу, що не хочу руйнувати це чудове тіло ».
  
  
  
  Тепер Киллмастер почав думати, що у нього є шанс. Хоча Kojak підозрював, хема він був, у нього ще не було доказів. Він спробує отримати ці докази, щоб підтвердити свої підозри. А до них тхора, він повинен був зберігати Ніку життя. Агент АХ тепер міг зітхнути з полегшенням. Принаймні, він проживе ще трохи, і поки він живий, у нього буде шанс. Рано чи пізно Kojak, або его люди повинні були зробити помилку. Нік просто сподівався, що він буде у формі, щоб скористатися можливістю, коли вона трапиться. А поки ему довелося стримуватися, використовувати всю свою хитрість, випробувати все, щоб ці звірі не покалічили його назавжди.
  
  
  
  Четверо чоловіків зайшли через двері. Принаймні, це було схоже на двері, але на ній не було петель нам, наші ручки. На самому делле це була дошка товщиною у два дюйми, розміром з двері.
  
  
  
  Kojak вказав на нього батогом. - «Закласти це на нього, ідіоти! До цього часу ви повинні були знати, як це відбувається ».
  
  
  
  Чоловіка поклали на дошку Ніка, залишивши вільним лише його обличчя. - А тепер принеси перші два каменя», - наказав Kojak. Він повернувся до свого стільця й холодно подивився на Ніка. - «Те, що вам належить зазнати, містер Картер, - це прагнення катування, відома як peine forte et dure. Грубо кажу, "скільки боляче, ти можеш винести?" . А голос і перший камінь. Жернов, містер Картер. За моїми оцінками, він важить близько номерами кілограмів ».
  
  
  
  Увійшли двоє чоловіків з жорном. Вони потіли і тягли, ковзаючи по нерівній землі, поки йшли до Ніку з величезним каменем. - «Заспокойся», - застеріг Kojak. «Він не може розчавити твою груди. Ще немає. Це відбудеться найближчим часом, повільно і вишукано ».
  
  
  
  Чоловіки опустили камінь на полицю і відступили. Нік напружився, щоб розширити свою могутню груди, і камінь зсунувся на дошці. Він все ще міг дихати майже нормально. Майже. 'Браво!' - сказав Белла Kojak. - «Ви прекрасний майстер, містер Картер! Боюся, нам доведеться використовувати дуже багато каменів. Але у нас великий запас. Але щоб позбавити тебе від непотрібної боляче і мене більше брехні, її спочатку скажу тобі те, що знаю. Це може зменшити біль і час ».
  
  
  
  Kojak присунув свій стілець лиже до Ніку і закурив сигару. Він випустив ароматний синій дим в обличчя агенту АХ. Камінь на грудях Ніка з кожною хвилиною ставало все важче.
  
  
  
  «Приміром, Картер, її знаю, що Паулюс Вернер мертвий,» продовжував Kojak. «Его заглушили паростки. Я думаю, що ви зробили ви, Картер. Його тіло було ідентифіковано моїм агентом, і він був повідомлений негайно, навіть перш ніж ви і ваш жалюгідний загін прибули в Будапешт. Її я повинен визнати, що було великим ударом. Її поняття не мав, що ти бути таким сміливим. Але тоді їй нічого не знав про вас. Тим не менш, її розраховував на неприємності, Картер. На жаль, її прибув занадто пізно, щоб зловити вас. Через півгодини потім того, як ви покинули готель, мої люди, одягнені у форму поліції безпеки, взяв твій загін й погрузив усіх у фургони з гратами.
  
  
  
  «Ти розумний негідник», - тільки і зміг сказати Нік. - «Але одного разу справжня поліція схопить вас і изрешетит кулями».
  
  
  
  Kojak знову розсміявся. - «Ах, Картер! Ну ходімо ж! Якщо б ви тільки знали, як це смішно. Її дійсно готель би сказати вам що-небудь ще. Але я її не можу. Давайте рухатися далі.'
  
  
  
  Сигарний дим знову клубочився в обличчя Ніка. Камінь невблаганно тиснув на нього. Він все ще міг дихати, але навряд чи.
  
  
  
  «Ці дві негритянські дівчата нічого не варті». Kojak презирливо пирхнув. - 'Нічого особливого. Не так гарні, як звичайні підставки Вернера. Але ця англійка ... ах, це інша справа. Думаю, її залишу її при собі ».
  
  
  
  Нік знав, що Kojak дивиться щиро в нього. Це була різка зміна його тактики. Нік відповів: «Візьми і йди до біса! Вона нічого для мене не значить ».
  
  
  
  Але Kojak ему не довірив. - «Я візьму її», - сказав він. - «Спочатку я з нею повеселюся, потім будемо знімати в кіно, а потім і далі відправитися на Далекий Схід. Ви можете позбавити її від усього цього, Картер.
  
  
  
  Це було занадто. Камінь тепер тяжко давив на його легені. Нік розсердився і важко дихав. Белла Kojak підняв батіг. - «Принесіть ще один камінь», - наказав він.
  
  
  
  Картеру вдалося утримати і его. Тепер він напрягсяизо всіх сил, щоб дихати, і його масивна грудна клітка горіло, ніж боляче. Але чомусь він тримався. Він закрив очі і боровся зі страшним тиском. Він ледве міг розширити свої легені зараз, і швидко задихався..... Kojak наказав. - "Ще один камінь."
  
  
  
  Нік почав впадати у відчай. Близько шістсот фунтів такого вантажу було занадто багато для смертного. Що він повинен був зробити? Як він міг виграти час? Думай, блін, думай.
  
  
  
  Спітнілі селяни підняли ще один жорно і поставити його на груди Ніка разом з іншими. Він відчув, як його ребра почали згинатися. Повітря був витіснений з нього, і його легені перетворилися у два палаючих судини. Коли остання крапля відбору проб повітря вирвалася навколо его легенів, він зумів важко видихнути: «Я... я тобі розповім! приберіть ih - її заговорю!
  
  
  
  Kojak жестом наказав своїм людям прибрати всі камені, крім одного. Він присунув стілець трохи лиже. - "Отже, Картер? Ви погодитися з тим, що ви Картер? Повітря в студії був гарячим і пахне, але це був самий солодкий повітря, яким коли-небудь дихав Нік. Він знову і знову наповнював свої легені, насолоджуючись цим, ковтаючи повітря, коли камінь піднімався і опускався. Голос Кояка тепер був різким. - "Ну говорити?"
  
  
  
  «Я не Картер», - вперто сказав Нік. - «Але, може бути, її можу сказати вам те, чого ви не знаєте. Щось, що ви можете використовувати для власної вигоди. Хтось використовує вашу доставку дівчат для контрабанди наркотиків у країну! Цим хема-це, звичайно ж, міг бути Белла Kojak. Але це може дати ему перепочинок.
  
  
  
  Він подивився відкрито на Коджака. Вперше той здався шокованим. Его особа напружився, а очі звузилися. Він провів хлистом по підборіддю, дивлячись на Ніка. Нарешті: «Звідки ви це знаєте?»
  
  
  
  Нік розповів йому про молочному цукрі, захованому в барабані. - «На цей раз це був цукор», - сказав він. «Минулого разу, швидше за все, це був героїн. Вернер, мабуть, використовував всілякі хитрощі, щоб доставитьего сюди. Справа в тому, с хема він працював? Якщо ти дізнаєшся хто це, Kojak, ти до них доберешся! Тоді ти зможеш ih шантажувати і заробити стан. Або ти зможеш повідомити про них в поліцію, і зможеш отримати винагороду. Це був би самий безпечний спосіб, Kojak. Ти знаєш, що героїн в цій країні означає розстріл ».
  
  
  
  Нік заговорив швидко, відчайдушно намагаючись виграти секунди. Він більше не міг витримати ці камені. Але він більше не знав, що сказати. Kojak подивився на нього звуженими очима.
  
  
  
  Потім він отримав натхнення. Це може дати ему ще кілька хвилина перепочинку.
  
  
  
  «Пол Вернер говорили в Лондоні про людину - доктор Мильясе Эросе. Він, здавалося, мало про nen знав. Але у мене склалося враження, що Ерос - важлива людина, і все в Угорщині його бояться. Ти його знаєш, Kojak? Може, він стоїть за організацією по збуту наркотиків? Вернер працював з ним, і ви про це не знали ». Це була чиста вигадка. Але з цими словами він виграв час. Він виграв життя.
  
  
  
  Цікаво відреагував сем Белла Kojak. На цей раз він не засміявся. Він усміхнувся, неначе знав секрет. А потім він жестом наказав чоловікам прибрати останній камінь з грудей Ніка. Потім він віддав наказ на місцевому діалекті, якого Нік не зрозумів.
  
  
  
  Двоє чоловіків зникли.
  
  
  
  Kojak знову підійшов до Ніку. Він провів по залитому потім його особі верхи хлиста. - «Ви чудова людина, Картер. Ви вбивця, ви надзвичайно винахідливі і виразно вмієте говорити рятуючи своє життя. Що ж, тепер ви виграли цю битву. Я не збираюся тебе вбивати. Тобі дійсно вдалося довести мені, що ти Нік Картер. Її чув історії, легенди, і сьогодні ввечері її побачив докази. Цікаво, хто більше заплатить за тебе, Картер - росіяни чи китайці?
  
  
  
  Kojak закурив сигару. Двоє чоловіків повернулися і поставили перед ним високий шафа на колесах. Вони поставили шафу за вказівкою Коджака і знову пішли. Kojak вказав на шафу. - "Ви знаєте, що це?"
  
  
  
  Нік вдихнув як можна більше відбору проб повітря. Його сила почала повертатися. - "Ні, а мені потрібно знати?"
  
  
  
  Kojak підійшов до шафи й відчинив двері. Він був безлюдний. - «Це шафа мага. Іноді ми використовуємо його для фільмів. Зараз її тобі, що-що покажу, Картер. О, її, знаю, ти думаєш, що я божевільний. Не важливо. Це мене забавляє. У мене дуже розвинуте почуття драми. Іноді її бачу себе доктором Калігарі. А тепер зверніть увагу, Картер.
  
  
  
  Белла Kojak увійшов до кабінету й зачинив двері. Нік продовжував глибоко вдихати. - «Абсолютно божевільний, - подумав він, - але поки він грає в ігри, його можу дихати». Він перевірив кайдани, якими він був прикріплений до кілець. Це не мало сенсу. Все, чого він дійсно досяг, - це кілька хвилина перепочинку, ще кілька хвилина життя. Він не довірив обіцянці Коджака не вбивати його. Двері шафи відчинилися, і за nah вийшов чоловік. Нік дивився широко розкритими очима. Це був високий стрункий джентльмен, який був одягнений в одному з усього кращих лондонських магазинів - капелюх-федора; жорсткий білий комірець з непомітним краваткою; бездоганно скроєний костюм з запахом одеколону; блискуча взуття ручної роботи; палеві рукавички з тростиною. І на завершення - монокль.
  
  
  
  Чоловік вклонився. - «Можу її представитися, містер Картер? Її доктор Миляс Ерос, заступник командира Угорської поліції державної безпеки ». Нік раніше не чув цього голосу.
  
  
  
  Киллмастер подивився, насилу стримуючи подив. Що відбувалося?
  
  
  
  Потім людина голосом Білі Коджака продовжив: «Я ціную ваше здивування, Картер. Це комплімент. Так, її одночасно лікар Миляс Ерос і Белла Kojak. Керівник Поліції безпеки - п'яниця і гомосексуал. Він занадто зайнятий своїми вадами, щоб виконувати яку-небудь роботу. Але у нього є впливові політичні друзі, і його не можна ліквідувати - поки що. Її покладаю великі надії на майбутнє. А поки її роблю справжню роботу на свій розсуд. Дуже легко мати два обличчя, дві особистості. Ще у мене дві квартири з двома коханками. Можна сказати, всього два.
  
  
  
  «Крім життів», - сказав Нік. "У вас є два життя?"
  
  
  
  Ерос Kojak вийняв монокль навколо ока і протер. Він підійшов до Ніку і тицьнув його тростиною. Потім зітхнув. - Ти зі звичною проникливістю ткнув пальцем в хворе місце, Картер. У мене немає двох життів. У мене тільки одне життя, і вона мені подобається. Її хочу зберегти її. Але в даний момент за-для вас це дуже складно. Чому, Картер? Чому вам потрібно було дізнатися про героїню? Ви поставили переді мною величезну проблему!
  
  
  
  «Так, це лайно для тебе», - сказав Нік. «Я розумію твою дилему. Її стою мільйон для вас, але якщо ви мене продасте, боїтеся, що я заговорю. Ви знаходитесь у високому положенні, тому у вас повинно бути багато ворогів. Одне слово про героїню, і ви потрапите під розстріл. Але все ж, якщо ти вб'єш мене, ти викинеш мільйон доларів. Як я вже сказав - це погано для тебе. Ерос Kojak потер підборіддя. - «Як ти сказав - це проблеми для мене. Але мені не потрібно приймати рішення сьогодні ввечері. І ще багато що належить зробити. Прошу вибачення.' Він пірнув назад у шафу.
  
  
  
  Нік проживе ще якийсь час - якщо Kojak Ерос не виконає свій план. У нього було дуже мало часу, але у нього з'явилася надія. Рано чи пізно хтось повинен був помилитися.
  
  
  
  Вийшов Белла Kojak. Нічого не сказавши Ніку, він підійшов до дня, і віддав короткі накази. Кілька митей опісля увійшли троє чоловіків з плівковим фотоапаратом на штативі. Kojak кивнув агента АХ. - «Зробіть декілька фотографій. З усіх можливих ракурсів. А де ця повія, Джина?
  
  
  
  - У Джозефа, сер. Це его ніч ». - Троє чоловіків засміялися.
  
  
  
  - Бери її, - наказав Kojak. - «Коли тут ви закінчите, відведіть його до декорацій спальні».
  
  
  
  Одіна навколо чоловіків заперечив. Але цю декорацію знесли. Ти наказав це.'
  
  
  
  Kojak люто повернувся до чоловіка. - «Тоді її потрібно відновити! Покваптеся.'
  
  
  
  Kojak опустився на коліна поруч з Ніком Картером. Він досталь навколо кишені металеву коробку і досталь впрыски. - «Не бійся», - запевнив він Ніка. «Це засіб не може завдати шкоди. Це просто для забезпечення вашої співпраці ».
  
  
  
  Киллмастер вилаяв його. Тепер йому нічого було втрачати, і від цього йому стало легше.
  
  
  
  Kojak підняв голку.
  
  
  
  "Хіба ви не п'єте алкоголь?" - запитав Нік. «Я можу захворіти від зараження крові і померти».
  
  
  
  Kojak встромив голку в руку Ніка. - «Ти красунька, Картер. Її дійсно сподіваюся, що мені не доведеться тебе вбивати. Добре, тепер перейдемо до зйомок. Вони призначені для того, щоб дізнатися, чи впізнає вас хто-небудь в Москві та Пекіні. Я в цьому впевнений. Потім ми зробимо кілька фотографій для власного задоволення. Коли-небудь вони можуть стати в нагоді ».
  
  
  
  Нік вже заспокоївся і розслабився. Справи йшли ценымногие краще. Це виглядало обнадійливим. Ему було тепло, комфортно і трохи хотілося спати. Kojak молодець! Можливо, він був божевільним, але він був непоганим хлопцем.
  
  
  
  Але коли в nen зростало задоволення, Нік боровся з цим. Він втратить контроль над своїми м'язами і мозком. Це було неминуче. Але якщо він зможе контролювати невелику частину свого мозку, у нього буде шанс. Він повинен був тримати частину свого мозку вільною, а це було можливо тільки за боляче. Нік повернув мову так, щоб він притулився до його зубах. Він сильно вкусив і відчув смак крові. Він повинен був проковтнути кров, а не показати, що він робив. Але все одно було недостатньо боляче. Ему довелося вкусити сильніше!
  
  
  
  Нік спливав на м'якому рожевому хмарі. Він лежав нерухомо з дурною усмішкою в обличчя, коли вони розстебнули кайдани і допомогли йому було піднятися сходами у спальню. Були яскраві вогні і фотоапарат. Kojak, старий добрий Kojak, віддавав накази. Voni вони принесли Ніка до ліжка. Ах, ця чарівна ліжко!
  
  
  
  Нік оголеним ковзнув мовою іншої сторони rta і знову прикусив. Він мало не захлинувся кров'ю. Але ему треба було стояти на своєму. Якби він міг чіплятися за цю частину свого мозку, він був би готовий, коли випаде его шанс. У будь-якому випадку це займе деякий час. Тому що тепер поруч з ним на ліжку лежали жінка.
  
  
  
  Смутний, крізь пекельний рев, Нік почув, як щось сказав Kojak. Слова, які були розпливчастими і хиткими, але, здавалося, читалися так: «Джина, - ти знаєш, що робити - з ним - ні, ні, ні, Джина, - ти повинна з ним - змусь його зробити це з тобою ...»
  
  
  
  Вона була прекрасною дівчиною, вся рожева, біла й ніжна. Вона знала всі хитрощі. Деяких через них він ніколи раніше не робив, але дівчина палко шепотіла йому, і він ih робив.
  
  
  
  Нік проковтнув ще кров і знову ворухнув язиком. «Це спрацювало, - подумав він. Принаймні, у нього було туманне уявлення про те, що відбувається. Але це було важко, Боже, це було важко! Ніколи ще тонний пір'я не тиснула на його наготу більше, ніж ці лоскочуть м'які пір'я - тільки це були не пір'я, а жіночі волосся.
  
  
  
  Его рухові нерви на мить не витримали, і Нік мало не загинув. Він дико кусався, почувши крик Коджака в кінці труби завдовжки в париж.
  
  
  
  «Він майже пішов - опусти его - Джина , кравець візьми !»
  
  
  
  Яскраві вогні нарешті погасли. Нік все ще чіплявся. - «Якщо б у нього залишилося десять хвилина», - у відчаї подумав він. Десять хвилина! Щоб змусити себе позіхнути, піти, вдарити мене по голів. Викупайтеся в крижаній & nb. Десять хвилина, і я впораюся. Він знав, що був майже біля мети, коли ясно зрозумів кращими погляди baie Коджака.
  
  
  
  «Відведіть його в темницю», - наказав чоловік. «У другому підвалі. Не туди, куди ми садимо дівчат, а в камеру суворого режиму. Ви троє і приготуйте пістолет-кулемет. Всі троє відповідальні за нього. І Бог не допоможе вам, якщо він втече. Приберіть його звідси.'
  
  
  
  Він все ще був дуже слабкий, і йому потрібно було допомогти встати з ліжка, але его, розум почав повертатися. Добре. Але сили его м'язів ще не відновилася, а без м'язів він нічого не міг зробити. І зброю! У нього повинно було бути зброю! Троє чоловіків. Три пістолети-автомата Томпсона. Все, що у нього було, його онімівше тіло.
  
  
  
  Вони спустилися по широких сходах. Він почув, як один навколо чоловіків сказав: «розпочала другий підвал! Як Kojak думає, що ми змусимо його спуститися по сходах? Вони круті, як тридцатиметровая сходи. Ти зрозумієш це тільки тоді, коли будеш тверезим ».
  
  
  
  Інший чоловік сказав: «Перемістіть його вниз, і готово».
  
  
  
  «Ти ідіот, Невеликий. Бос не хоче, щоб він здох. Ви двоє ідіть першими, щоб зловити його, коли він підсковзнеться. Її спущу його, тримаючи за пояс ».
  
  
  
  Отже, він був знову одягнений! Нік, спотикаючись між двома чоловіками, пробігся пальцями по нозі і відчув, як відчуття дотику повернулося. так. На nen були штани.
  
  
  
  Коли вони досягли крутих сходів, що ведуть у смердючу пітьму цього старого замку хрестоносців, Нік зрозумів, що знайшов свою зброю. Не мало значення, що зброя може вбити і его - це все, що у нього було. Все або нічого.
  
  
  
  Проста зміна математичної ймовірності принесло рішення. Двоє з його охоронців першими спустилися по сходах. В іншому випадку він би ніколи цього не зробив.
  
  
  
  Двоє чоловіків, тепер несучи на плечах автомати Томмі, зробили кілька обережних кроків вниз крутими кам'яними сходами. Вони були висічені в скелі і розташовувалися під кутом не менше 45 градусів. Це може означати смертельну пастку. Нік ковтнув кров і придушив похмуру посмішку. Саме це він мав на увазі смерть.
  
  
  
  Раптово він повністю розслабився. Людина позаду нього вилаявся і спробував утримати мертвий вантаж тіла Ніка. Він перекинув автомат через плече і обома руками обвив Ніка за пояс, намагаючись спустити його на кілька сходинок.
  
  
  
  «Кравець забирай, ублюдок», - сказав чоловік, що стоїть за спиною Ніка. - «Я б готель, щоб ми кинули його туди, щоб він зламав собі гребаной шию».
  
  
  
  Драбина була вузькою, досить широкою для добре складеного людини. Нік нахилився, упав на коліна, простягнув руку назад і схопив людини позаду себе на коліна. Він пірнув вперед, одночасно перекинувши чоловіка через себе.
  
  
  
  Два інших були в три сходинки нижче його. Падаючий чоловік вдарив ih. Киллмастер притиснув голову до грудей, розкинув руки і кинувся вниз по підступної сходах, тягнучи за собою трьох чоловіків.
  
  
  
  «Вниз», - похмуро подумав він. Внизу перераховуємо голови!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  
  
  
  
  Це було велике падіння! Киллмастер мав деяку перевагу, тому що знав, що відбувається, і намагався уберечьсяться за тілами інших. Тим не менш, не вийшло. Потім перших п'ятнадцяти ярдів ніхто навколо чоловіків не видав нам звук. Ніку вдалося захистити свою голову, але він втратив досить багато шкур і зламав ліве зап'ястя. Він почув клацання незадовго до того, як вони впали на землю.
  
  
  
  Спокуса полежати там кілька секунд був нездоланним, але Нік чинив опір. Тепер йому треба було приступити до роботи, інакше все було б втрачено. В цей швидкоплинний момент на його боці був елемент несподіванки, і він повинен був отримати навколо цього максимум користі. І тепер, в його розпорядженні була тільки одна здорова рука!
  
  
  
  Він віджався цієї здоровою рукою. Двоє чоловіків були без свідомості або мертві, але третій застогнав і спробував встати. Нік схопив один навколо автоматів для мозку. Він махнув їм, як палицею, і вибив цього з математики мізки. Він підійшов до двох іншим, перекатил ih ногою на життя і зламав їм шиї прикладом автомата. Він не хотів, щоб хтось переслідував його.
  
  
  
  У якомусь сенсі ця жахливе падіння було перевагою. Це прискорило одужання его препарату. Він знову працював майже нормально. Він почув, як тече вода, і виявив невеликий підземний струмок, що протікає через кам'яний жолоб. Він ніс дорогоцінну хвилину, розтягуючись в жолобі і дозволяючи крижаний & nb текти по собі. Хвилину! Він дорахував до шістдесяти, випив трохи води і змусив себе знову встати. Полежати годину було б непогано.
  
  
  
  Його ліве зап'ястя було марно, він розстебнув ремінь і поклав свою руку між ними. Принаймні, таким чином рука не заважала. Він взяв додаткові магазини з патронами з дротом і рекламує ih в кишенях. При цьому він взяв чиюсь куртку, і це допомогло. Він закинув два автомати на плечах, схрестив ih на спині і під пахвами, і знову піднявся по сходах. Розміщуючи третій пістолет-кулемет в ліктьовому згині, і врівноважуючи его належним чином, він був в змозі зробити багато.
  
  
  
  Досягнувши верхньої сходинки початку другої сходи в підвал, він побачив святий і почув сміх і стогони. Безумовно, це були свонобразные стогони. Праворуч від нього був ряд іван. В одній з олександр виходив тьмяний брильов. Голос звідки чулися стогони.
  
  
  
  Нік прокрався по плитах і зазирнув у камеру. Одіна навколо охоронців був з дівчиною Джиною. Нік безшумно ввійшов в камеру і вдарив охоронця в голи. Він своєю великою рукою перервав крик дівчини. Він не хотів вбивати цю бідну повію, яка займається нічого не знала. Значить, він її налякав. Він підніс своє закривавлене, розбите, брудне обличчя до її обличчя і прошепотів: «Я залишу тебе в живих, дівчинка! Її замикаю тебе. Один тільки крик, і я повернуся і переріжу тобі горло від вуха до вуха. Зрозуміла?'
  
  
  
  Все, що може зробити бідне істота, - це кивнути. Тільки Бог міг позбавити її від цього демона, який стояв там, стікаючи водою і кров'ю і ніс три пістолета-кулемета.
  
  
  
  Нік замкнув її і піднявся широкими сходами на перший підвал. Тепер він був готовий до всього, але нікого не бачив. Крім гудіння електричного генератора, чути не було. Невже теж Kojak пішов? Повернувся до віллу, щоб повідомити про своє відкриття? Нік в цьому сумнівався. Він відчував, що Kojak грає подвійну гру з Блэкстоунами настільки, наскільки він був двоедушен з усім і всіма.
  
  
  
  Він снаряда, як можна тихіше по довгому коридору з цементною підлогою. Вогні тьмяно і невпевнено мерехтіли, поки генератор завагався на мить, а потім рушив далі. Ліворуч і праворуч він бачив, прилади та звукове обладнання. Це була досить велика організація. Повинно бути, вони залишили тільки каркас старого замку і начинили всі технікою.
  
  
  
  Він підійшов до знімальному майданчику, яка займається, мабуть, була готова до зйомок. Він побачив трактори та іншу сільськогосподарську техніку на поворотних столах, невеликий екран і дошку. Kojak сказав правду - він був готовий до роботи з Комітетом, і всі сумнівні сексуальні приналежності були прибрані.
  
  
  
  Тиша почала діяти Ніку на нерви. Киллмастер через багато чого пройшов і був страшенно злий. Він страждав від боляче і готель закінчити справу зараз же. Він перейшов на іншу сторону і увійшов у коридор, пахнувший фарбою і ацетоном.
  
  
  
  У той же момент Нік почув неголосний шум звідки-то навколо будівель. Він не міг його ідентифікувати. Хтось ударив його щось ногою, занадто сильно грюкнув дверима або вдарився металом об метал. Справа в тому, і Нік усміхнувся, це був заглушений шум. За ним стежили.
  
  
  
  Нік пішов по запаху і знайшов скарб: кімнату з фарбою. По сусідству знаходилася кімната з металевими шафами, в яких зберігалися стопки банок з плівкою, може бути, сотня банок. Нік почав розкладати плівку по кімнаті, розкидаючи целулоїд всюди, поки не стало схоже, що у великої тварини раскинувшего щупальці. Тримаючи кінці плівки в руках, він пірнув за двері і повернувся в кімнату з банками з фарбою. Коли він це зробив, червоний очей в кінці коридору підморгнув, і goggle відскочила від стіни поруч з ним.
  
  
  
  «Розважайся, бомж», - сказав Нік. Він випустив місто куль по коридору. Щоб відвернути його. Він подумав, що це Kojak, збитий з пантелику Kojak, який точно не знав, що пішло не так. Чоловік, імовірно, не був боягузом. Ніку це сподобалося. Залив пів фарбою, вставив кінці плівки, як запали в фарбу. Він підбіг до дня, і дав ще один залп по коридору. Потім він підбіг до єдиного вікна у кімнаті і вибив його. Він сів на підвіконня і подивився вниз. Під ним він бачив тільки глибоку темну порожнечу. Нік не любив падати в невідомість, але ему довелося. Вдалині він побачив рухливу сяйво Дунаю. Зірок не було, ніч була чорна, але він знав, що світанок настане через годину або два.
  
  
  
  В калюжі квітів він залишив велику банку уайт-спіриту. Він вистрілив через автомат, дозволивши кулям потрапити в банки з фарбою і плівки. Фарба почала горіти. Плівки кінофільмів загорілися з різким звуком, і вогонь вирвався навколо кімнати. Нік впав з підвіконня.
  
  
  
  Він впав приблизно на десять футів у м'яку бруд. Він впав зовні замку на берег річки. Він негайно встав і побіг..... Він згадав міст, який вони перетнули по шляху туди, і сподівався, що це єдиний шлях назовні або всередину, тому що, якщо Kojak поїде назад, він зможе все забути. Тоді він так і не досталь цього виродка.
  
  
  
  Нік пройшов по вкритій мохом стогнати замку до під'їзній доріжці. Праворуч від нього був міст. Раніше це, мабуть, був підйомний міст, тепер це було всього лише кілька дощок над глибоким сухим ровом. За ним знаходився двір, в який його привели. Грубі камені дворі вже почали забарвлюватися розгорається вогнем. Він почув громовий вибух, коли вибухнула бочка. Був би хороший багаття. Але якщо не вважати потріскування полум'я і вибухів, панувала та ж похмура тиша. Нік зрозумів, що сталося. Він прикінчив ih всіх, крім Коджака. Так воно і було, інакше деякі навколо чоловіків вже втекли б.
  
  
  
  Нік не перетнув міст. Замість цього, він тихенько зісковзнув у канаву. Потім він перейшов на іншу сторону і прокляв зламану руку. У верхній частині рову він заліг, поклав три пістолета-кулемета Томпсона вправо, і шталь чекати. Двір тепер був добре освітлений полум'ям, і він міг бачити машини Skoda і Jeep. Він сподівався, що Kojak візьме Skoda. Він готель залишити собі джип, і він не хотів у нього стріляти.
  
  
  
  Він почав чекати. Через три хвилини потім цього, Kojak вибіг навколо палаючого внутрішнього будівель. Він біг зигзагоподібно і, згорбившись, з довгим пістолетом у руці. Біг до Шкоді. Нік схвально кивнув.
  
  
  
  Заревів двигун «Шкоди». Шини завищали, коли Kojak розвернув машину і поїхав до воріт. Він не увімкнув фари. Киллмастер підійшов до центру дороги і випустив чергу по автомат з наближення машині. Зброя спробував піднятися для віддачі. Він витяг поранену руку з-за пояса й поклав її на мало грохочущего зброї, щоб тримати її на прямій лінії. Він цілив у лобове скло. В останній момент він опустив автомат, пірнув боком і покотився по схилу рову.
  
  
  
  Skoda не потрапила в міст і теж скотилася у кювет. Вона вдарилася об іншу сторону, відскочила назад, перекинулася і почала горіти. Нік знову вибрався через канави, підняв один навколо автоматів і вистрілив в палаючу машину. Потім він побіг до джипа з рештою автоматом в здоровій руці.
  
  
  
  Він вже збирався сісти в джип, коли подумав про дівчину.
  
  
  
  'Прокляття!' - Він повернувся і побіг в замок. Тепер це було пекло, але полум'я було зосереджено лише на знімальному майданчику і в студії. Нік затягнув кричущу істеричну дівчину у двір і штовхнув її до воріт. - 'Поквапся.'
  
  
  
  На сидінні поруч з ним лежав автомат, коли він мчав на джипі до віллі. Досягнувши мощеної дороги, він озирнувся. Небо над замком світилося. Вогонь повинен був привернути увагу, і незабаром. Пори ему і Пем зникнути. Він зробив свою роботу. І в цей момент він відчув запах горілого. Він подивився вниз і побачив, що його штани горять в колінах. Ему довелося на мить зупинити джип, щоб здоровою рукою погасити полум'я.
  
  
  
  Фари джипа висвітлили ih, коли вони проносилися перед ним на дорозі: Майкл Блекстоун его жінка, і Мона Меннінг. Нік натиснув на залякування, розгортаючи джип і вистрілив над ih головами. Вони зупинилися, повернулися і подивилися на нього, засліплені світлом фар. Вони здавалися прямували в якусь подорож. Мона Меннінг несла велику сумку. Сивіли Блекстоун несла валізу. Бабло, подумав Нік. Він вийшов, але зробив це так, аби тримати ih в світлі фар. Він зробив на них автомат.
  
  
  
  Нік заговорив з Блекстоуном. - «Я говорю. Ви слухаєте і відповідаєте. Жінки заткнулися ».
  
  
  
  Майкл Блекстоун не виглядав наляканим. Його зморшкувате обличчя було спокійним, коли він запитав: «Хто ти, кравець візьми?»
  
  
  
  «Я сказав тобі заткнутися. Повернись.' Він перевірив Блэкстоуна. Чоловік не був озброєний. Нік подивився на жінок. Моне Меннінг був довгий норковий мати. У Сибілла Блекстоун були штани і важке пальто. У них може бути що завгодно, але він повинен був ризикнути. Час марніло.
  
  
  
  "Де дівчата, яких ви замкнули?" - гаркнув він Блэкстоуну.
  
  
  
  «Вони все ще замкнені. Нам це здавалося кращим. Ih знайде поліція. Ми точно не можемо взяти ih у човен ». Блекстоун вказав на те місце, де знаходилася човен.
  
  
  
  "Скільки вузлів йде ця штука?" - Нік подивився на небо над замком. Тепер він світився червоним. Було очевидно, що скоро туди прийдуть люди.
  
  
  
  «Тридцять вузлів», - сказав режисер. «Велика Швидкість».
  
  
  
  Нік зробив автомат на трійцю.
  
  
  
  'Добре. А тепер слухайте уважно. Ви втрьох піднімаєтеся по під'їзній доріжці. Коли ми підійдемо до будинку, її, хочу, щоб ти, - він махнув автоматом Сибілла Блекстоун, - увійшла і звільнила всіх цих дівчаток. Візьми до мене англійку. Її звуть Памела Мартін. І переконайтеся, що вона в хорошій формі!
  
  
  
  «Вона все ще може бути під заспокійливим», - сказала жінка. - «Ми робимо це, щоб вони заспокоїлися. Це нешкідлива річ.
  
  
  
  «Не думаю», - сказав Нік. 'Ну давай же. І поквапся!
  
  
  
  Мона Меннінг нічого не сказала. Тепер вона подивилася на Ніка з царственим презирством і повернулася до Блэкстоуну. - «Хто цей хлопець, Майк? Я не хочу, щоб він був головним героєм, голосування що я можу вам сказати ». Блекстоун схопив її за руку. «Іди, Мона, дорога. Ми повинні робити те, що він говорить. Це свого роду репетиція ».
  
  
  
  Нік погнав ih в дорогу, тримаючи автомат на сидіння джипа, поруч з ним. Він затримав Блэкстоуна і Mona Меннінга на стоянці, а Сивіли побігла в хату. Він ризикував і знав це. Одна річ, про яку він не повинен турбуватися про те, що вона буде дзвонити в поліцію!
  
  
  
  Але жінка повернулася з Пем майже відразу. Коли дівчина побачила Ніка, вона завагалася, стурбована його зовнішнім виглядом.
  
  
  
  «Все в порядку, дитинко», - сказав Нік. «Під всією цією гряззю б'ється золоте складати долар».
  
  
  
  'Нік! Нік! Боже, Нік! - Вигукнула вона і кинулася в його обійми. Вона не виглядала під дією снодійного і була одягнена тільки в дешеву бавовняну піжаму.
  
  
  
  Нік вказав на Мону Меннінг автоматом. - «Гей, Дай свій плащ».
  
  
  
  'Я не зроблю цього! Майк, це монстр. - Вона щільно закуталась в норкову шубу.
  
  
  
  Нік зірвав шубу з ee тіла і жбурнув у Пем. - «Будь ласка, мила. А тепер доходи в себе і слухайте. Ми ще не в безпеці, але у нас є шанс. Її поведу цю човен вгору по річці і спробую дістатися до Австрії. Ви можете плисти або залишитися, як хочете. Але ходімо зараз же! '- Він поманив Пем. «Сідай в машину».
  
  
  
  Під норковій шубою Моне Меннінг були тільки бюстгальтер, пояс і панчохи. Вона прикрила груди і голосила: «Мені холодно».
  
  
  
  Нік повернувся до Майкла Блэкстоуну. 'Ти готовий? Ти йдеш чи залишишся тут?
  
  
  
  «Я йду», - сказав Блекстоун. Він зняв свій вельветовий піджак і обернув навколо его Мони Меннінг. - «Я подбаю про неї. Вона теж йде зі мною.
  
  
  
  'Ти здурів!' - люто закричала Сивіли Блекстоун. «Вони пригвоздят тебе до хреста, якщо коли-небудь повернуть тебе в Америку, Майкл. Одного разу не вистачило?
  
  
  
  Нік підштовхнув Блэкстоуна і Мону Меннінг до джипа. «У нас більше немає часу базікати!'
  
  
  
  Сивіли Блекстоун докладає руки на стегна. - 'Їй залишуся тут.'
  
  
  
  «Вітаю, - сказав Нік. - «Передайте привіт секретної поліції». Він помчав на джипі по під'їзній доріжці. Його груди нестерпно стиснулася, і він знав, що це означає. Він досяг точки, коли секунди можуть мати вирішальне значення.
  
  
  
  Це було якраз вчасно. Коли човен відійшла від причалу на хвилях білої води, Нік побачив, як дві машини набирають швидкість і зупиняються на під'їзній доріжці. Дюжина червоних очей блимнула в сутінках. Виродки стріляли по них, не знаю навіть чому.
  
  
  
  «Сволота», - сказав він. Сидів за кермом Майкл Блекстоун різко і безрадісно засміявся. - «Вони передадуть радіоповідомлення. Ми ніколи не доберемося до Австрії ».
  
  
  
  'Ми можемо спробувати.'
  
  
  
  Блекстоун повернувся і на мить подивився на Ніка, його зморшкувате обличчя виглядало похмурим у тьмяному світлі. - «Хто ти такий, чувак? Ви вторгаєтеся в наше життя, як ураган, руйнуєте роботу багатьох років і тепер тягніть нас всіх на смерть. Ви людина? Або природний елемент? Або, може бути, диявол?
  
  
  
  «Її агент Сполучених Штатів, - сказав Нік. - «І навіть зараз ви все ще розігруєте комедію. Заткнися і крокуй!
  
  
  
  Нік підійшов до трапу і крикнув: «Пем!»
  
  
  
  Вона з'явилася в темному дверному отворі. Вони йшли без вогнів.
  
  
  
  "Так, Нік?"
  
  
  
  "З тобою все гаразд?"
  
  
  
  Вона видається звук десь між схлипом і хихиканням.
  
  
  
  «Я ніколи не буду тим, хема була. Ніколи! Ти думаєш, ми впораємося, Нік?
  
  
  
  «Ми впораємося», - сказав Киллмастер з упевненістю, якої він не відчував. - "Як поживає наша знаменита кінозіркою?"
  
  
  
  - Вона в кутку каюти і дивиться вниз. Її накинула на нах ковдру. Вона думає, що я її перукарка або щось в цьому роді.
  
  
  
  'Добре. Стежить за нею. Вона божевільна, але може стати небезпечною. Тримай за нас пальці схрещеними, дорога, і вміння молитися теж може бути корисним. Він взяв штурвал, щоб рушити човен. Великий корабель рвонув вгору за течією на повній швидкості. Поки вони не бачили ніякого руху, крім буксирної баржі по лівому борту.
  
  
  
  «Ви давно живете тут, - запитав Нік. "Скільки часу до світанку?"
  
  
  
  'Близько години.'
  
  
  
  «А скільки часу буде потрібно на такій швидкості, щоб дістатися до кордону?»
  
  
  
  «Приблизно стільки ж».
  
  
  
  "Це буде близько".
  
  
  
  «Ми ніколи цього не зробимо», - сказав Блекстоун. «Ви не знаєте, у що вплутуєтеся - хема б ви нас були. Я вам що скажу: у них всюди сторожові катери. Патрульні катери озброєні 50-мм знаряддями. Вони розстріляють « Мону» менше ніж за хвилину ».
  
  
  
  «Може бути, а може і ні. Вони завжди можуть схибити ».
  
  
  
  «Вони не хиблять. Ih попередили, і, до речі, в нічний час на цій ділянці річки заборонено рух. Як тільки вони почують чи побачать нас, вони підуть за нами. Навіть якщо вони нас не спіймають, у нас все одно будуть перешкоди ».
  
  
  
  Нік намацав у кишені сигарету, хоча знав, що її у нього немає. Він знайшов трубку Якоба Вернера і кинув її за борт. Він ненавидів трубки. Він повернувся до Блэкстоуну, який стояв витягнувшись в напівтемряві маленької рульової рубки. - "У тебе є пристойна сигарета?"
  
  
  
  Блекстоун простягнув йому цигарку і прикурив. Нік задоволено зітхнув. - А тепер скажи мені, що означають ці перешкоди».
  
  
  
  «Три ряди в ширину річки. Кабелі зі сталевою сіткою. Вони піднімаються і опускаються в певні години, щоб пропустити трафік, але тільки трафік, який був перевірений. Зараз вони, звичайно, занижені. Неможливо пройти ».
  
  
  
  Вони пливли через широку закрут річки, і двигуни верещали, як демони. Нік залишався настільки близько, наскільки міг, до берега. - Тут мілководдя? Мілини? Якщо вони застрягли, все загубилося.
  
  
  
  - Наскільки її знаю, немає. Але я її не дуже добре знаю цю річку. Її не плавав тут».
  
  
  
  Вони пройшли покажчиків. Нік продовжував плисти до берега, дозволяючи кораблю ковзати по & nb. Він глянув на схід. Поки не рассветало?
  
  
  
  Поруч з ним Блекстоун сказав: «Це небагато. Близько тридцяти кілометрів. Ми доберемося туди незадовго до світанку. Він засміявся.
  
  
  
  'Вам подобається це?' - кисло запитав Нік.
  
  
  
  'Не зовсім.' - Але чоловік знову засміявся. - «Я просто подумав, що майже передумав повертатися. Сибілла була права. Не думаю, що зможу це зробити. Думаю, мене будуть судити за зраду? Нік знизав плечима. - «Це не моя справа. Але ви вибрали підходящий час, щоб передумати!
  
  
  
  'Так. Принаймні, її послідовним. Голос так її зруйнував все своє життя ».
  
  
  
  «Перш ніж ви почнете жаліти себе, розкажіть мені що-небудь про берегових установках, колючого дроту. Сторожові вежі є?
  
  
  
  'Її, гадаю, що так. Її дійсно не знаю - я ніколи не намагався вибратися звідси. Але я чув, що колючий дріт простирається до самої води. І є підводні перешкоди, щоб ви не могли ih обійти ».
  
  
  
  «Це, - сказав Киллмастер, - буде дуже мило і затишно».
  
  
  
  Потім короткого мовчання Блекстоун запитав: «Ви не заперечуєте, якщо її спущуся до Моне? Їй все одно нічого не можу тут зробити. Їй потрібен Моне, бідоласі.
  
  
  
  «Ідіть і відправте Пем наверх. Але не назавжди зі мною жартувати ».
  
  
  
  "Що я міг спробувати?" - запитав Майкл Блекстоун, виходячи з рульової рубки.
  
  
  
  Потім хвилинного коливання Ніку довелося визнати, що цей чоловік був прав. Буквально всі були в одному човні: потонути або виплисти ...
  
  
  
  Пем увійшла в рубку. Вона вчепилася йому на руку, і докладає голову йому на плече. Ee трясло. Намагаючись підбадьорити її, Нік сказав: «Якщо ми виберемося звідси живими, ти можеш залишити собі цю шубу. Така норка стоїть ціле стан ».
  
  
  
  Вона поцілувала його в щоку. - «Боже, як ти жахливо пахнеш! І його так тебе люблю! Витягни нас звідси, дорогий. Будь ласка, витягніть нас звідси. Тоді її буду спати з тобою все життя ».
  
  
  
  «Я міг би вас витримати», - сказав він. «І ...» Вони почули постріли внизу. Пем вчепилася йому було на руку. - О Боже ...'
  
  
  
  Ще один постріл. Нік сказав: «Піди, подивися вниз, але будь обережна».
  
  
  
  Він подумав, що у Мони Меннінг повинен був бути пістолет, в цій великій сумочці. Ймовірно, Блекстоун заклав його туди, а Мона навіть не знала, що вона носила.
  
  
  
  Пем повернулася. - «Вони обидва мертві,» сказала вона. Її голос був напруженим, але твердим. - «Я-я думаю, що він першим вистрілив у нах, а потім в себе.» Нік кивнув. - «Він сказав мені, що він змінив свою думку про повернення. Це краще для них - воно стало б в'язницею для нього і для нах.
  
  
  
  Краєм ока він побачив патрульний катер, вырисовывающийся вгору за течією по лівому борту. Було ще темно, але він міг бачити білий відблиск відлітаючою хвилі.
  
  
  
  «У нас є компанії», - сказав він Пем. «Знайдіть лінь.
  
  
  
  'Лин?'
  
  
  
  «Мотузку, кравець візьми! Поквапся!'
  
  
  
  Він не думав, що патрульний катер буде витрачати час на попереджувальний постріл. Цього не сталося. Перший выстел потрапив в « Мону» низменному в корму.
  
  
  
  Велике судно захиталося. Тут же човен втратив швидкість. Ніку здалося, що він побачив перед собою першу перешкоду.
  
  
  
  Пем повернулася з мотком півдюймової мотузки. - «Це все, що я змогла знайти».
  
  
  
  'Добре. Зніміть ніж з мого пояса і ...
  
  
  
  Goggle пролетіла через маленьку рубку. Пем чіплялася за нього. "Ой Ой...!"
  
  
  
  «Зберігай спокій», - грубо сказав Нік. «Відріж досить мотузки, щоб обсвязать нас окремо. Петля навколо тіла, потім близько шостої футів провисання, потім петля для мене. Візьми мене за ліву руку, поклав її в хвилину і міцного зав'яжи ».
  
  
  
  Тепер він повернув на правий борт, звернувши на берег, де закінчувався перший бар'єр. Де починався корпусу з колючого дроту на суші. Якщо у них був шанс, він був там.
  
  
  
  Дівчина працювала швидко. Її руки здавалися твердими і твердими, коли вона слідувала його вказівок.
  
  
  
  Довгий білий промінь світла прибив ну, як комах, до дошки. «Потримай кермо на секунду», - наказав Нік. «Та йди відкрито, як зараз».
  
  
  
  Він натягнув на голову ремінь автомата, поставив мозку на поручень і дав довгу чергу в прожектор, стріляючи високо і розраховуючи траєкторію кулі. Сергій згасло. Через секунду на "Мону" засвітили два нових променя , зливаючись з різних сторін. 'Прокляття!' - сказав Киллмастер. Він вистрілив, а потім впустив автомат за борт. Він взяв кермо у Пем. - «Вийняти все навколо моїх кишень і викинь за борт. І цю шубу.
  
  
  
  Вибачитися. Якщо виживу, її куплю тобі іншу.
  
  
  
  Вона зробила те, що він сказав. Він вислизнув з камзоли, і вона викинула його за борт. У човен потрапив новий снаряд. Тепер Мона кинулася до перешкоди. «Не більше п'ятисот ярдів, - подумав Нік. В них потрапило відразу чотири або п'ять снарядів. Одіна вирішення науково-дослідних завдань двигуни, а два потрапили ценымногие нижче ватерлінії. Інший снаряд вибив половину рубки. « Мона» перекинулася і почала тонути.
  
  
  
  Киллмастер схопив дівчину. - «Залишайся під водою якомога довше! Йди за мною - я потягну тебе за собою ». Дунай був холодним, похмурим і брудно-темно-коричневим. Нік глибоко пірнув, потім поплив потужними ривками. Пем з самого початку була важким тягарем. Вона не могла встигнути за ним. Він не сказав ей - не було часу, і він все одно врятував би її, - що він може залишатися під водою більше чотирьох хвилина і що вона повинна зробити те ж саме. Бідна дитина захлинеться. Може, він зможе її оживити.
  
  
  
  Перший бар'єр виявився досить легким. Між сіткою і дном простір, і Нік ковзав під ним, як риба. Але Пем вже намагалася вибратися на поверхню. Вона захекався, і тепер її інстинкти пересилили сл. Нік похмуро поплив, тягнучи за собою пинающуюся дівчину.
  
  
  
  Друга перегородка доходила майже до русла річок. Нік люто копав і розкидав навколо них калюжі бруду. Тепер вона була мертвим вантажем на мотузці. Коли він закінчив, йому довелося повернутися по короткій мотузці, обмацуючи в темряві, і, витягаючи її нерухоме тіло через щілину в багнюці. Було краще, що вона в відключці. Це полегшило ему маневрування.
  
  
  
  . Він думав, що через три хвилини вже пройшло. Його легені почали хворіти. Якимось чином він опинився в стані підкотитися під бар'єр і витягнути дівчинку за собою. Він був майже задихався ...
  
  
  
  Але вони були майже біля мети. Вони все ще можуть це зробити. Ще одна хвилина ...
  
  
  
  Він зупинився.Нік страждав від боляче, мук в його змученому тілі. Він повернувся і знову обмацав за собою її обм'якле, одягнений в піжаму тіло. Вона зачепилася за колючий дріт, обмотану навколо зігнутого металевого гачка. Він відчайдушно відчіплювати дріт. Це не спрацювало. Вона застрягла. Тепер вони обидва опинилися в пастці. Він смикав за колючий дріт здоровою рукою, розриваючи собі шкіру, він смикався, тягнув і смикався.
  
  
  
  Вона вилетіла. Его легкі розривалися, ніж боляче. Він підплив, відчув темряву, наближення смерті. Ще один удар - ще один - ще одина - ще не дихай - ще не дихай - продовжуй, продовжуй ...
  
  
  
  Киллмастер міг бути без свідомості всього кілька секунд. Він виявив, що може дихати, якщо поверне голову. Він лежав у багнюці, на глибині не більше двох дюймів. Було темно, дуже темно, і він зрозумів, що в залі на невеликому струмку або оголенні берега річки. Він побачив над головою дерева, приховують світанок. Нік рушив і доторкнувся до холодного тіла дівчини.
  
  
  
  Ee піжамна куртка зачепилася за колючий дріт. Він доклав одне вухо до холодної твердої грудей і прислухався. Нічого такого. Зі стогоном він перевернув ee у багнюці, підняв її обличчя над водою здоровою рукою і селл на нах. Він дозволив своїм колін зануритися в її тіло під ребрами. Вгору-вниз - вгору-вниз ...
  
  
  
  Пем затремтіла. Вона видав приглушений звук. Нік перевернув її на спину і, утримуючи її голову над водою, почав дихати гей, в рот.
  
  
  
  Щось рухалося на березі, під деревами. На них впав гарячий промінь білого світла. Киллмастер подумав: ми все-таки програли! Вони нас спіймали!
  
  
  
  До біса це. Він зробив все, що міг зробити чоловік. Він був на межі своїх можливостей. Він продовжував дихати в рот Пем, очікуючи різкої команди або, можливо, кулі з ім'ям Картера на ній ...
  
  
  
  «Ласкаво просимо в Австрію», - сказав доброзичливий голос.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  
  
  
  
  
  Вони намагалися протримати Ніка в лікарні AX в тиждень. Він влаштував такий скандал, що його відпустили через два дні. З гіпсом на лівому зап'ясті він відправився відвідати Хоука.
  
  
  
  Старий був радий бачити його живим і сказав про це. Він не світився - Хоук ніколи не сяяв від радості, - але він, очевидно, був дуже задоволений своїм чемпіоном.
  
  
  
  «Ви добре попрацювали», - сказав він. - «Хороша робота. За всіма повідомленнями, всі ліквідовано. Її думав, ти заслужений довгий відпустку; один місяць?'
  
  
  
  «Ви дуже гарні, сер». Голос Ніка здавався холодним. «У мене залишилися дві неділях мого останнього відпустки, навколо якого ви взяли мене на цю місію. Ви пам'ятаєте?'
  
  
  
  Яструб зірвав целофан зі своєї сигари. - «Хм, насправді. Її забув про це. Тоді відпустку шість тижнів, мій хлопчик. Ти заслужений це.'
  
  
  
  На прохання Хоука Нік зробив докладний усна доповідь. Хоук слухав, не перебиваючи його, потім узяв зі стільця, аркуш паперу. - «Це прояснює проблему закладок в барабані - маленьких пакетів. Коли наші інженери в Гібралтарі вставили пістолети в барабани, вони знайшли цей матеріал. Вони не чіпали його, залишили його в спокої, але у мене є звіт, в якому говориться, що ви, ймовірно, незаконно ввозите наркотики в якості побічного заробітку. Окружний офіцер по Середземномор'ю представив его в п'яти примірниках ». Нік знизав плечима.
  
  
  Хоук посміхнувся незажженной сигарі. - «Ти в Угорщині в розшуку, хлопчик. Це нібито точно ».
  
  
  
  «На цей раз це була не зовсім святкова поїздка», - різко сказав Нік.
  
  
  
  - Знаєш, твоя Белла Kojak помер не відразу. За моїми даними, він помер в лікарні, бурмочучи щось про AX.
  
  
  
  
  «В Організації Об'єднаних Націй піднявся шум, - продовжив Хоук. =«Звичайна ситуація - обурення з приводу того, як агенти США діють на священній території Угорської народної медицини Республіки, тощо. Вони коли небудь успокоются? ».
  
  
  
  «Сподіваюся, що так», - пробурмотів Киллмастер. - «Я б не хотів, щоб мене екстрадували».
  
  
  
  Хоук зашарудів паперами. - «По суті, її і вважаю, що угорський уряд вдячні, хоча, звичайно, вони ніколи не можуть цього визнати. Очевидно, це дуже sub rosa ».
  
  
  
  Через деякий час Нік встав, щоб піти. Хок почекав, поки дістався день, перш ніж запитав: «А як він щодо англійки? Памела Мартін?
  
  
  
  Нік закурив свою золоту сигарету з мундштуком. "Що ви маєте на увазі, сер?"
  
  
  
  «Ну, кравець візьми, вона все ще в лікарні! Ти навіть до неї не заходиш? Вона любить тебе. Згідно з моїм звітів, наші медсестри проводять ee попередній огляд, і вона весь час говорить про тебе ».
  
  
  
  «Ні, - сказав Нік. «Не думаю, що мені варто до неї йти. Особливо, якщо вона мене любить. До речі, населений пункт росії закінчена. Знайдіть гей роботу, сер. Вона хороша і смілива дівчинка. Вона буде відмінним агентом у певних сферах. Це все, сер?
  
  
  
  «Ну голосувати і все, - сказав Хоук. "Удачі у відпустці".
  
  
  
  «Спасибі», - різко сказав Нік. І пішов.
  
  
  
  Він подзвонив Поку навколо аеропорту і сказав, що його бос скоро буде вдома. Босові потрібна була eda, пляшка віскі, ліжко і дуже склепіння. Декілька днів. І конфіденційність. Pok сказав: "Так, сер!"
  
  
  
  Jaguar XK-E був припаркований перед квартирою. Нік піднявся на ліфті в квартиру на даху з наростаючим гнівом.
  
  
  
  Пок зустрів його в холі. Він винувато розлучився руками. «Мені дуже шкода, сер! Відразу потім вашого дзвінка приходить міс Форхис. Проникає всередину. Не можу її зупинити ».
  
  
  
  «Повинно бути, у нах прослуховували цей клятий телефон», - прогарчав Нік. 'Де вона?'
  
  
  
  Пок знизав плечима. «В офісі, сер. Де ще? Її приніс гей пляшку.
  
  
  
  Нік Картер прослизнув mimmo Поки в кабінет. На цей раз він викине її за двері на її красивою попкою!
  
  
  
  Або...?
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  
  
  -
  
  
  
  Десь у злочинному світі Будапешта група, добре навчена, знімає тисячі порнографічних пропагандистських фільмів з жахливим нелюдської метою.
  
  
  
  Нік Картер потрапляє у вир жаху, борючись за своє життя з неймовірними планами божевільного маніяка...
  
  
  
  Нік Картер, головний агент AX, секретної розвідувальної організації країн північної та південної америки, який одержує накази тільки від Ради національної безпеки, міністра оборони і самого президента. Нік Картер, людина з двома особами, люб'язний ... і безжальний; відомий середовищі колег як «Киллмастер».
  
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  Китайський скарбник
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  
  Китайський скарбник
  
  
  
  переклав Лев Шкловський в пам'ять про загиблого сина Антона
  
  
  
  The Chinese Paymaster
  
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  Сталися три події, розділені значною відстанню в просторі і часі. Всі три були актами насильства і мали далекосяжні наслідки для урядів та людей, особливо для зовнішньої політики Сполучених Штатів. Хоча багато газет опублікували ці історії, нам одна навколо них так і не стало відомо повного або правильного пояснення цих подій:
  
  
  Перший інцидент стався в невеликому містечку в провінції Цзянси в Китайській народній медицині Республіці. Там річки Фоэсиен звивається, повільно спускаючись до океану, через залишки великих маєтків дворян, які володіли цими землями з часів імператора Кенионга. У доктора Чиена був звичай, коли верби розчинялися в тумані над спокійним Фоэзеном в сутінках, сідати на берег перед своєю літньою садибою, що кишить паразитами і прийшла в занепад через тридцять років. Там він оглядав нескінченно малу частину майна своїх предків, яку держава люб'язно дозволено ему залишити собі в нагороду за його міжнародну репутацію класика і гуманіста.
  
  
  Сидячи там, доктор побачив фігуру, акуратно, формально і дуже правильно одягненого в мундир високопоставленого армійського офіцера, обережно шагавшую через зарослий сад, щоб не зіпсувати блиск своїх чобіт. Доктор добре знав цього чоловіка. Він ненавидів його достатньо, щоб задатися питанням, Менсиоэс , коли цей мудрець сформулював свою концепцію вродженої доброти людини, міг передбачити появу на землі генерала Цунга.
  
  
  Але на ввічливому, привітне обличчя доктора Чиена не відбилося нас огиди, нам зростаючого страху.
  
  
  «Ви дуже люб'язні, генерал Цунг, — сказав він, коли людина опинилася в межах чутності, — приїхати так далеко від столиці, щоб побачити нікчемного вченого і державного службовця. Що, можливо, відірвало вас від вашого важкого обов'язку щодо захисту нашої країни?
  
  
  "Справа, звичайно," відповів солдат. «Я служу».
  
  
  -- Ви, безумовно, гідні похвали, товаришу генерал, - сказав учений. — Але що в нашому селі може мати значення для такої славетної особистості, як ви?
  
  
  -- Прийшов її розчавити голову брехливим ревизионистскому змію, -- пробурчав генерал. «Зраднику, який занадто довго плекав республіку».
  
  
  Доктор Цзянь подивився на генерала з скажено колотящимся серцем. У той же час Цзянь був заінтригований думкою про політичні налаштованої рептилій. Генерал відстебнув клапан своєї блискучої шкіряного кобури і витягнув револьвер.
  
  
  «Вашому зрадництва прийшов нитка, доктор Цзянь, — сказав генерал. «Встань на коліна, собака».
  
  
  Вчений не ворушився.
  
  
  «Я сказав: на коліна».
  
  
  — Якщо ви хочете мене вбити без суду і апеляції, — сказав вчений, тремтячи, — може бути, нам вдасться трохи відійти від цієї лави. Бачте, генерал, тут недалеко гніздиться чапля. На жаль, чаплі надто довго не було в Китаї. Револьвер вистрілить...
  
  
  У ревматизму генерал Цунг схопив старого за рідку бороду і поставив на коліна.
  
  
  — Вам слід було подумати про цаплях, перш ніж ви навчилися мати справу з радіостанціями та перетворювати нашу молодість у зраду, доктор. Нашим підрозділам стеження нарешті вдалося виявити ваші передавачі. Твоїх послідовників, зараз у в'язниці».
  
  
  «Мене не судитимуть? Чи можу я її зустрітися зі своїми обвинувачами? — запитав старий, стоячи на колінах. Генерал усміхнувся і притиснув мало револьвера до чола старого.
  
  
  — Ви стоїте на колінах перед своїм обвинувачем, доктор. Немає необхідності в публічному суді над тим, хто скоює самогубство. Буде виявлено лист, в якому висловлюється жаль з приводу вашого зради.
  
  
  «Ви повинні зрозуміти, світ повинен зрозуміти, що я люблю Китаї не менше за вас», — сказав вчений, намагаючись встати. "Це надзвичайно важливий момент..."
  
  
  Раптово навколо стовбура генеральського револьвера вирвався вогонь, і сердитий бавовна розірвав тишу сутінків. Маленька дірка, така красна, що здавалася майже чорної, з'явилася між очима старого, і він повільно впав на берег.
  
  
  В кущах почувся гучний стукіт і зникнення. Генерал побачив велику сіру птицю, чиї довгі ноги утворювали срібні калюжі в річці, яка займається важко злетіла вгору, а потім пролетіла відверті над генералом Цунгом і нерухомим старим в траві біля його нога.
  
  
  Про самогубство видатного і шанованого лікаря Цзяня короткий повідомили пекінські газети та інформаційне агентство «Новий Китай», а також за радіопередач, перехоплених американськими агентами в Гонконзі й Манілі. Це не мало ніякого відношення до швидкого суду і страти лжеэлементов і саботажників, чиї злочини, такі, як злочин доктора Чиена, публічно не обговорювалися.
  
  
  Друге велике подія виявилася не чим іншим, як сумнівним порушенням повітряного простору китайськими винищувачами над джунглями на півночі Лаосу.
  
  
  Єдиним надійним свідком цього красномовного інциденту був полковник Аж Тарлтон по армії Сполучених Штатів, який зробив дуже розумне припущення, але запізнився. Того дня знаменитий «гірський полковник», одягнений тільки в шорти і пошарпану стетсонскую капелюх, сидів, задоволено дивлячись на галявину джунглів, де вожді дюжини різних племен, зазвичай люто вороже налаштованих одного до одного, дружили ще з одним. Тарлтон багато чому ih дізнався: як врегулювати свої розбіжності і об'єднатися проти своїх старих ворогів, китайців; як вони могли б використовувати своє знання місцевості і сучасне обладнання, щоб позбавити китайські війська доступу в гори. Перед Тарлтоном сиділа ще одна задача. Через два дні має відбутися збори інших вождів, ще не переконалися в бажаності цього вузу об'єднання племен. Але гірський полковник був налаштований оптимістично. Одноплемінники, яких він навчав, будуть хорошими продавцями. Ніхто в таборі не сумнівався, що по закінченні переговорів Тарлтон сформує боєздатний партизанський загін, який буде блискавично інформуватися в Луангпрабанге про дії Китаю на кордоні і зможе тримати кордон закритою, принаймні, для двох китайських дивізій. .
  
  
  Його перший помічник, Ван Твинг , хлопець років дев'ятнадцяти, присів поруч з полковником, виражаючи загальний оптимізм ламаною франко-англійською. '...et нус sommes finis ? Кухоль віскі в проклятому Луангпрабанге... повеселитися?
  
  
  Тарлтон ласкаво подивився на хлопчика, який так багато з них пережив, і легенько вдарив його его за мускулистої руці. — Прабанг, мій Ван, — сказав він з відтінком кентуккийского акцент. Ми рай в Нью-Йорку, і я покажу тобі, що таке справжнє життя. Почекай, поки ти не побачиш це місто в нічних вогнях з даху Сент-Реджіс .
  
  
  Полковник був перерваний. Полум'я і шум з'явилися одночасно, тому що винищувачі летіли трохи швидше ih звуку. Вона лузі дрімала під полуденним сонцем, то здавалося, що вона в залі всередині сонця. Світ був створений з полум'я і савченко, горіли навіть дерева, липкий напалм чіплявся за вологу рослинність. Рев винищувачів робив накази неможливими. Крики жаху, змішані з криками приголомшливою люті, коли вожді намагалися втекти з рідкої, палаючої смерті, падала з неба. Зброю було кинуто сюди і туди, коли три літаки здійснили другу атаку. Кулі кулемета проривали в пухкій землі довгі борозни. Тарлтон покликав одного з біжучих вождів і велів йому було наказати людям не чинити. Що залишилися в живих довелося розбігтися по джунглях. У цей момент вождь був охоплений полум'ям і перетворився на живий факел в очах полковника.
  
  
  Перш ніж Тарлтон встиг перегрупувати свої сили, его з висоти в спину вдарило щось більш сильним, ніж кувалда, і він впав головою в траву. Біль не давав йому було думати.
  
  
  Він пролежав там деякий час, перш ніж шум і полум'я вщухли. День перетворився на вечір, а Тарлтон все ще не рухався. Довгим ввечері тварини видавали дивні звуки в джунглях навколо нього, але уникали контактів з випаленої поляною і лежать там обгорілими трупами. На наступний день на нього напали хижаки, але ему вдалося заповзти в укриття і вистрілити з пістолета, якщо хижі птахи дуже осміліли. Два дні він жив у половині фляги води. Його рани почали виразкуватись.
  
  
  Рано вранці на третій день він почув звук, що спускається на галявині вертольота, але був занадто слабкий, щоб підняти голову і побачити, хто це. Потім він почув американський голос:
  
  
  — Полковник, ми прибули, як тільки дізналися. Я не знаю, що тобі сказати...
  
  
  Голос належав его зв'язного в ЦРУ. Тарлтон використовував останню краплю енергії, щоб видавити через своїх щетинистих губ втомлену посмішку.
  
  
  «Так буває іноді. Але шкода, що не почекали кілька днів. Тоді ця межа була б у безпеці до Страшного Суду. Схоже, хтось в палаці у змові з комуністами.
  
  
  «Заспокойтеся, полковнику, — сказав співробітник ЦРУ. — Не намагайся говорити зараз. У нас є час, поки ми не повернемося в Прабанг.
  
  
  Але того часу не було. Поранений чоловік помер на півдорозі. Знаменитий гірський полковник був мертвий, а дорога операція військової розвідки Сполучених Штатів була зведена нанівець із-за явно «випадкового» порушення повітряного простору, що китайські комуністи пізніше назвали «звичайним тренувальним польотом».
  
  
  Третій інцидент стався в знаменитому нью -йоркському ресторані Eagle s Nest, в трьохстах метрах над гудящим містом, у той час ночі, коли всі бармени в місті сходять з розуму, намагаючись не відставати від замовлень населення, яке там сидить. Біля бару « Орлиного гнізда» в два ряди добре одягнених чоловіків з мартіні сиділи і стояли в очікуванні столика. Середовищ цих багатих людей, які спостерігали, як сутінки опускаються на місто, був принц Таїланду Саріт-Ное , відвертий іншому Сполучених Штатів, і супротивник Китаю. Він чекав за столиком у супроводі делегації своєї країни при Організації Об'єднаних Націй і редактор відомої вашингтонської газети. Партія обговорила поправку до пакту ЗОАВО , яка займається повинна була бути поставлена на голосування в ООН наступного тижня. Принц Саріт не брав участі в розмові. Він уже переконався свою делегацію проголосувати разом з Організацією Об'єднаних Націй з цього делікатного питання, але це все ще було секретом, і він не хотів, щоб редактор передбачав це.
  
  
  Ніхто навколо присутніх не знав, що сталося далі. Принц Саріт був вражений, як це траплялося з усіма ними багато разів в ту ніч, і повернувся зі своєю звичайною приємною усмішкою, щоб прийняти виправдання людини, який зіткнувся з ним. При цьому він зойкнув, а потім красивий сивочолий принц впав вперед. Его точках в золотій оправі впали на підлогу. Доповідач з Вашингтона нахилився, щоб допомогти йому піднятися, і почув останні слова принца.
  
  
  «Він... він... вистрілив у мене», — видихнув Саріт . Потім він впав в обійми журналіста.
  
  
  Навіть найгарячіші нью-йоркські журнали пишуть про скандали не побачили в історії незначного диплом, який помер від серцевого нападу у фешенебельному ресторані, мало території баренцева моря. Вони помістили доповідь на останніх сторінках. Але якщо б вони змогли прочитати заява лікаря, який проводив розтин, вони б помістили цю історію на першу смугу. Але тепер лише жменька людей знала, що в записці лікаря говорилося, що принц Саріт помер від отруєння концентрованим ціаністим газом, ймовірно, пущеним принцу в обличчя з близької відстані. Громадськість ніколи не дізнається, що прибиральниця знайшла в барі « Орлиного гнізда» дивного типу «водяний пістолет».
  
  
  Потім тривалих і запеклих дебатів між собою, делегація Таїланду, позбавлена лідерів і глибоко розділена по справі ZOAVO , проголосувала проти Сполучених Штатів. Звіти про ці події були вивчені у Вашингтоні, а потім переведені на Фортран , комп'ютерний мову. Потім, разом з такою різноманітною інформацією, що останні дані про виробництво зерна в Україні та ступінь гніву, про яку повідомляють останні офіційні звіти комуністів Китаю, вони були запхнуті в свого роду суперкомп'ютер в Ленглі, штат Вірджинія, де вони були перетворені в електронні імпульси. У результаті комп'ютер видав документ під назвою «Оцінка національної безпеки». Ця доповідь, як випливає з його назви, є результатом всіх американських заходів безпеки і резюме, призначеного для того, щоб тримати президента, начальників штабів та кількох інших високопоставлених чиновників у курсі того, що відбувається в цьому великому і надзвичайно складному світі. . Доповідь має атрибут «Тільки для зустрінуть ваших очей» і має дуже ексклюзивний малюнок. Одна пара очей була далеко не щаслива.
  
  
  
  Хоча у нього був офіс з одним з найбільш вражаючих видів у Вашингтоні, стрункий старий, який працював у верхньому поверсі видавництва Amalgamated Press and Wire Будівля Служби сидів, не відволікаючись на красу Капітолій у сутінках. Його думки були зайняті іншим пейзажем. Його сива мета була згорблена над копією Оцінки національної безпеки, і, очевидно, він не був згоден з тим, що прочитав. Поки він гортав сторінки, похмурий погляд на його лобі шталь ще глибше.
  
  
  «Нісенітниця», — сказав він дуже чітко в якийсь момент. Через кілька сторінок було: «Дурниця!»
  
  
  Його було б легко прийняти за редактора, бути може, для одного з се енергійних, простих інтелектуалів з обличчям, ніби вирізаним навколо граніту навколо місцевого кар'єру. Він виглядав як людина, якого можна знайти для видавництвом щотижневої газети в маленькому містечку, навколо них, що отримують журналістські нагороди. Але, незважаючи на назву будівлі, чоловік не був журналістом. І будівлю не було будівлею газети. Це було замасковане назва AX Group , головною і найбільш секретної розвідувальної служби уряду Сполучених Штатів. По коридорах будівлі рухалася армія техніків, колишніх професорів, колишніх поліцейських і публіцистів. Весь день гуділи телекси і дзвеніли дзвіночки на будках, а час від часу дзвонили в кабінет президента. Але в кабінеті старого було тихо, як на цвинтарі опівночі.
  
  
  Потім пролунав зумер.
  
  
  'Так? — коротко сказав Хоук.
  
  
  "N3 чекає зовні", сказав жіночий голос, який абсурдно майже так само сухо, як і его. — Ви можете його взяти? †
  
  
  — Для estestvenno. Відкрито зараз, — сказав Хоук.
  
  
  Чоловік, який увійшов і чемно привітався з Хоуком, був високим, красивим і на диво молодим. На nen був дорогий шовковий костюм, балетні тапочки ручної роботи і краватка Liberty London. Але саме його ставлення до одягу і особа кидалися в очі. Особливо обличчя. Воно складалося навколо різких кравець, вказують на рішучість, кмітливість і цинічне дотепність. Це було обличчя, належне першовідкривачам або, можливо, хрестоносцям. Его колег частини можна було побачити на чолі бригад Справ легіонів цього світу.
  
  
  Хок закурив сигару і кілька миттєвостей вивчав обличчя, не говорити нам слова. Потім він сказав: «Я вважаю, що хтось уряду шпанску мушку в омлет генерала Тсонга, Нік».
  
  
  Людина по імені Киллмастер схрестив ноги і співчутливо посміхнувся.
  
  
  — Нас підбили, сер, це точно.
  
  
  «Шльопнули? Нас перебили. Але звідки тобі це знати? Веселіться на Ямайці. Пізні ночі, випивка, до раннього ранку танці румби на пляжі. Не кажу вже про ще більш виснажливих заняттях з цією жінкою...
  
  
  — Острів Великий Кайман , сер, — сказав Нік. «А Зи-Зи виявилася гарною угорської кінозіркою, яка займається любить посміятися...»
  
  
  — Гаразд, Картер, давай на хвилинку забудемо про нашому різкому діалозі. Подивіться на цю карту. Хоук вказав на велику карту стогонами, всіяну червоними і зеленими шпильками. Нік подивився і підняв брови. Червоні шпильки вказували, де розвідувальні операції Сполучених Штатів, якщо сумнівні результати або взагалі не якщо результатів. Ih було ценымногие більше, ніж зелених значків, що вказувало на те, що операції йшли у відповідності з планом і графіком.
  
  
  — Насамперед, — сказав Хоук, ударивши кулаком по долоні, — наша мережа в Пекіні, очолювана професором Чиеном. Мабуть, найкраща, що я коли-небудь встановлював. стерта. І це не включає більш дрібну роботу, яка займається лише відносно не важливим». Він резюмував список комуністично-китайських тріумфів і на закінчення сказав: «Генерал Цзун - достойний офіцер розвідки, але він не повинен бути в змозі перемогти нас голосувати так».
  
  
  Нік досталь пачку дорогих закордонних справ сигарет і прикурив одну від золотої запальнички «Данхілл » , обдумуючи ревматизму.
  
  
  «Можливо, у них є новий винахід у ih методи роботи , сер. Ми всі знаємо, що якщо ви витратите гроші і застосувати зусилля, щоб все змінити, у вас буде кілька перемог, поки команда суперника не дізнається про це. Зазвичай воно того не варто...
  
  
  Хоук хмикнув і похитав головою.
  
  
  "Гарне припущення, але немає. Це та ж прагнення мережу, та ж прагнення техніка. Але ih ефективність зросла, і вони працюють краще. Ми знаємо це. Нам повідомив один навколо наших джерел в Будапешті.
  
  
  «Тоді червоні повинні платити більше», — сказав Нік.
  
  
  «Тепер ти вже близький до істини, хлопчик», — сказав Хоук. Він відкинувся назад і затягнувся сигарою. «Повинно бути, вони знайшли скарбника, і біса хорошого. Він платить великі гроші людям нагорі, важливим людям, чиї доходи контролюються. Він робить гідним того, щоб міністри і генерали стали зрадниками. Мені не треба говорити вам, що лише кілька таких людей, розкиданих по всьому відкритий басейн, можуть створити безлад в системі безпеки Заходу. Більше того, він бачить можливість імпортувати ці великі суми в різні країни».
  
  
  «Чому б нам не заарештувати деяких господа, які беруть ці гроші? — швидко запитав Нік.
  
  
  «Тому що ми не знаємо, хто вони», — швидко відповів старий. «Але, — додав він, — у нас є уявлення про те, як вони це роблять».
  
  
  — Я приголомшений, — сказав Нік.
  
  
  — Гаразд, слухай, — сказав Хоук. В його очах був той блиск, який завжди з'являвся, коли у нього в рукаві були дані розвідки. «Наш офіс в Будапешті повідомив нам, що касир регулярно прилітає і відлітає на авіалайнерах. Він платить у фунтах або доларах, швидко і непомітно. У нас є записи про попередні операції, розумієте? Ми отримуємо ще більш актуальні дані, коли б'ємо тривогу по всьому відкритий басейн. В результаті его рухів досить добре записуються. Поки ти танцюєш на Великому Каймані , її проводжу дні і ночі з хлопцями, які працюють з логарифмічними лінійками. Перевіряємо розклад всіх авіакомпаній через комп'ютер в Ленглі і порівнюємо результати з нашою картою «зон витоків». Як ви думаєте, з чим ми зіткнулися?
  
  
  «З болем в очах? — ввічливо запитав Нік.
  
  
  — З цим, — сказав Хоук. Він розклав стопку фотокопій по столу.
  
  
  Вестчестерским клубом орнітологів ... Світове турне кінематографістів-любителів. Наскільки міг бачити Нік, всі ці клуби та коти в країні гастролювали відкритий басейн, користуючись низькими цінами на групові тури.
  
  
  «Комуністи відправляють цього хлопця чартерними рейсами? — запитав Нік.
  
  
  Хоук просяяв. «Я повинен визнати, що в старі часи OSS, до того, як з'явилися комп'ютери, ми б ніколи цього не зрозуміли. Але ми вислідили його, і майже впевнені, якими рейсами він літав.
  
  
  — Він там, — продовжив Хоук. «Місцева поліція і співробітники спецслужб пильно стежать за регулярними рейсами і людьми на борту. Але хто спромагається уважно стежити за декількома десятками орнітологів та аматорів фото?
  
  
  Нік мовчки кивнув.
  
  
  — Але, — сказав Хоук, розтягнувши тонкі губи в посмішці, — ми думаємо, що досить добре з'ясували графік роботи скарбника. Якщо ми не помиляємося, на цьому тижні він вирушає у світове турне з міжнародною дослідницькою групою, яка займається вилітає навколо Нью-Йорка рейсом Pan World Airlines. Нік, цю людину треба зупинити.
  
  
  Сила слів Хоука важко повисла в тиші.
  
  
  «Китайський скарбник представляє велику загрозу для західного суспільства, ніж, — Хоук підшукував відповідний символ, — ніж «Бітлз». Нік покірно всміхнувся жарту. Хоук зле подивився на свого головного агента. Що стосується Ніка, то він виглядав, як один навколо них добре одягнених старих джентльменів, яких можна побачити в збройовому магазині Аберкромбі , вибираючи одну навколо двох дорогих і чудово збалансованих гвинтівок.
  
  
  — Не зрозумій мене неправильно, Нік. Це не звичайна команда на усунення. Її нічого не хочу, крім як допитати скарбника. Але я хочу знову побачити тебе живим, і він готовий відмовитися від рішенням розпитати про його ih цьому новому методі. Найголовніше — зірвати цю операцію будь-яким способом. Завтра вранці ви отримаєте інструкції від Каррутерс of Special Effects and Editorial. Розмова, мабуть, закінчився. Нік приготувався піти.
  
  
  — Ще одне, Нік, — сказав Хоук, ретельно підбираючи слова. «Через кілька хвилина її збираюся в Білий дім, щоб пояснити службову записку про оцінку національної безпеки самому Де Ману. Їй скажу вам, чому ми не можемо вважати будь-які операції або плани, пов'язані з Червоним Китаєм, або його супутниками, безпечними, поки ми не припинити цю операцію. Він буде терплячий, але не щасливий. Пам'ятайте, чувак, ця країна не може підписати контракт або відправити флоту, поки цей штопора не буде вирішена. Китайцям це давно подобається. Так що, — продовжив Яструб, — вам не доведеться мати справу з правилами маркіза Куїнсберрі.
  
  
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  Це був жалюгідний політ з Вашингтона в старому «Боїнгу», який, зрештою, не зміг приземлитися в Нью-Йорку з-за погоди. Замість цього вони приземлилися в Ньюарку , і Ніку довелося взяти таксі до аеропорту кеннеді, ny, щоб встигнути на свій літак. Тепер він стояв у сучасному скляному VIP -залі Pan World Airlines. Він випив шампанського, дивлячись у милях червоних та синіх вогнів, що пробиваються крізь дощ і туман. Час від часу пориви вітру барабанили по віконному склу. Руху все ще в'їжджало і виїжджало за кеннеді, ny. Незважаючи на дощ, видимість була краща мінімального стандарту FAA для зльоту і посадки. Погляд Ніка ковзнув від вікна до заплутаною сцені внизу, де схвильовані мандрівники, стурбовані родичі, валізи та ліфи змішалися в типовій предотъездной метушні . Кудкудакання голосів видавало невисловлене напруга перед закордонним рейсом в погану погоду. Нік був трохи пригнічений натовпом. Його попутники були добре одягнені і, мабуть, багаті, але вони нагадали Ніку про інших депо, в яких він бував, — возили людей в літаках і поїздах зі всіх куточків світу. Він підняв плечі. Пережив дуже багато воїн, Картер?
  
  
  По гучномовцю оголосили, що інший поїздки повинен змінити напрям і що виліт відклали. Натовп людей помовчала, потім відновила пронизливі розмови.
  
  
  — Я чув, що на висоті двадцяти тисяч футів прекрасна погода, сер Кемпбелл, чи не так?
  
  
  Нік повернувся і подивився на чоловіка, як він сподівався, приємним інтересом.
  
  
  — Ден о'брайен, — сказав чоловік, простягаючи наманикюренную руку. «Я спеціаліст по зв'язках з громадськістю PWA».
  
  
  Нік потиснув руку і сказав, що завжди готовий до польоту, якщо пілот готовий злетіти. Йому здавалося, що пілот знає, що робить, і хоче залишитися в живих, не менше Ніка.
  
  
  Вони обидва розсміялися. О'брайен був міцного складний. У нього були чорні кучеряве волосся і хитрі очі. Нік час від часу читав його ім'я в колонках світської хроніки.
  
  
  — Тебе додали в групу, чи не так? — запитав о'брайен. — Від уряду чи як? — підморгнув чоловік.
  
  
  Нік змалював сумну посмішку.
  
  
  'Її боюся, немає. Я думаю, ти на хибному шляху. О'брайен знову підморгнув. 'Не турбуйся. Не моя справа. Її просто люблю стежити за речами. У International Air Travel є хлопець, який контролює ці чартерні рейси. Компанія може бути оштрафована...»
  
  
  До біса цю людину! Я знаю це добре, він також знав, що AX зробив незвичний вхід Ніка поїздки в IATA. Деякі люди просто повинні були показати вам, наскільки вони розумні.
  
  
  Що ж, подумав Нік, немає сенсу приховувати це. Він просто переконає ідіота, який його розкусив, як шпигуна, і подбає про те, щоб той поширив свою майстерність у кожному барі Нью-Йорка. Нік розповів О Брайєну свою історію прикриття; що він був директором міжнародної інвестиційної консалтингової фірми . Разі відправився его за кордон і так далі.
  
  
  О'брайен слухав, не виглядаючи переконаним, він запропонував Ніку ще випити, від чого той відмовився, потім о'брайен сподівався, що Нік не забуде про службу PWA, коли знову поїде за кордон, і, нарешті, не поспішаючи попрямував до декільком іншим пасажирам, залишивши Ніка. в безсилій люті.
  
  
  Він викритий. Вже.І навіть не китайцями-комуністами. Нік вирішив, що коли він повернеться до Вашингтона, якщо це коли-небудь трапиться, він перегляне адміністративне відсік AX.
  
  
  Через п'ять хвилина день відкрилися, і натовп жадібно ринула до воріт, нарешті позбувшись від напруги очікування від'їзду в погану погоду.
  
  
  Гонка три нуль сім авіакомпанії «Пан початок мого кругосвітньої Ейрлайнз» в Лондоні, виліт о 20.30, готовий до виходу шістнадцять. Голос диктора з металевим звучанням повторити оголошення тим рішучим тоном, яким користуються при зверненні до дітей або іноземцям.
  
  
  Нік взяв свої сумки і пішов за натовпом. Його попутники текли довгим коридором до сходів, показували квитки і йшли під проливний дощ з опущеними головами. Нік в самоті прогулювався по мокрій платформі.
  
  
  Mimmo нього пробіг хлопчик з паперовим пакетом сигарет безмитної торгівлі для пасажирів, які замовили ih. Нік пішов за ним. На завывающем мокрому вітру Нік ледь розчув, як його звуть. Він обернувся, коли невисокий квадратний чоловік нервово смикнув його за рукав.
  
  
  Телеграма для містера Кемпбелла. Містер Ніколас Кемпбелл? Це був невисокий лисий чоловік в уніформі з кістлявим лицем і пильним поглядом очей.
  
  
  Гнів Ніка спалахнув. Це смерділо провокацією. Ніхто навколо AX в здоровому глузді не шталь б зв'язуватися з ним у телеграмі. Він почув дзижчання стисненого відбору проб повітря, коли чоловік натиснув на курок шприца з ціанідом. В ту ж мить Нік кинувся на весь зріст на мокру трасу. Біль від падіння пронизав його тіло. Не було часу на підготовку; це була негайна реакція перед обличчям смерті.
  
  
  Нік піднявся на ноги з пістолетом у руці. Shaggy волого гуркотіли в тіні. Нік озирнувся. Пасажири нічого не бачили. Заправлявшиеся продовжували роботу, намагаючись уберегтися від негоди.
  
  
  Нік залишив свій багаж у трапа літака, і швидко побіг по удаляющимся слідах. Вбивця не зміг повернутися в зал вильоту. Охоронці у вантажних воріт можуть затримати його досить довго, поки Нік не жертв вистежить его. Нік пішов за чоловіком у тінь припарковані попереду літаків. Там маленька людина може знайти місце, щоб сховатися. Нік крокував по калюжах, тримався подалі від кіл світу і тримав напоготові свій «Люгер Вільгельміна». Він сумнівався, що вбивця буде озброєний; це було б занадто компрометуючим, якби його зловили. Але ризикувати не було сенсу.
  
  
  Нік дістався до шасі припаркованого літака і подивився на годинник. До вильоту залишалося десять хвилина. Якщо він пропустить гонку 307, то завжди зможе сісти в Лондоні, але его камуфляж буде зруйнована назавжди. Він повинен був зробити це швидко.
  
  
  Він напружив слух, щоб вловити що-небудь крізь шум вітру і приземляющихся літаків. Його очі просканували темряву короткими косими поглядами нічного хижака. Ах так, голос... хлопець намагався виглядати, як частина шасі.
  
  
  Нік виліз через свого укриття і побіг короткими зигзагами по тротуару. Я жертва побачила його наближення і раптом вискочила навколо укриття і побігла по платформі.
  
  
  Відстань була надто велика, і він не міг оцінити силу вітру при поривах, але Нік зупинився як укопаний, націлив стовбура «Люгера» на біжить і натиснув на курок. Зброя вистрілила зі спалахом синього світла і звуком, заглушеним вітром. Чоловік кинувся на землю, але тут же встав і побіг. Нік потиснув плечима й пішов за ним. Постріл був зроблений тільки для ефекту. Він готель роздобути людини щодо неушкодженим, принаймні, не настільки ушкодженим, щоб його не можна було тимчасово підлатати. Маленька людина тепер дуже злякався і побіг виплат прямо до яскравих вогнів вантажних воріт. Ему більше не потрібно було усамітнення, він просто готель бути в безпеці від його Люгера. Це влаштовувало Ніка. Він зміг передати маленького вбивцю поліції, і все ж таки дістатися до свого літака. Поки чоловік втік до вогнів завантажувальних воріт, Нік кружляв позаду нього, щоб у нього не було шансів передумати і знову зануритися в анонімність великого темного аеропорту.
  
  
  Потім, ніби втрутилася доля, по всій темряви камери їжі вилетіла вантажівка . Водій необережно рушив з місця, не включивши фари. Ворожий агент почув звук двигуна і зупинився, як укопаний. Нік бачив, що він з тривогою намагається кому, де в залі вантажівка. Потім включилися фари. Маленький чоловічок вився, як метелик у світлі ліхтаря, і кинувся в сторону, коли вантажівка зупинилася з вереском гальм і потоком сильних проклять з боку водія.
  
  
  Вбивця тепер сліпо в паніці втік у напрямку, який Ніку не подобалося; назад у поле, на свободу. Ніка не було часу грати в хованки. Він швидко змінив напрямок, щоб перерізати шлях чоловіки. Чоловік побачив, що наближається Ніка і зробив велику ставку на свободу.
  
  
  Літак DC6 у вантажних воріт вже закрив день і приніс двигуни. Тепер великий хвіст хитнувся, коли пілот вирулив на злітно-посадкову смугу. Літак набирає швидкість, і чотири двигуна наповнили повітря своїм ревом і спалахнули в темряві, коли газ збільшився. Чоловік, який намагався вбити Ніка, подумав, що зможе пробігти перед DC6. Якщо йому це вдасться, він зможе ховатися в тіні досить довго, щоб Нік запізнився на свій літак або відмовився від погоні.
  
  
  Нік тихо вилаявся і дивився, як чоловік тікає. Здавалося, він впорається з цим. Зневірена маленька фігурка була далеко попереду рульової машини, всього в декількох ярдів від безпечного місця.
  
  
  Нік підняв пістолет, щоб вистрілити. Був мізерний шанс... Потім DC6 повернув ліворуч, не помічаючи жалюгідну маленьку фігурку, що біжить перед машиною, щоб врятувати своє життя. Нік опустив пістолет. Він не потребував в цьому. Чоловік був перед літаком. На мить Нік побачив, як шевельнулись його губи. Нік знав, що маленький лисий чоловічок кричить, але ніхто нічого не чув через ревіння двигунів.
  
  
  Потім його зачепив мокрий, блискучий пропелер. Щось, що могло бути рукою або ногою, відлетіло в темряву. Крім цього, не було нічого, що можна було побачити, крім дощу та DC6, який вирулив на своє місце на злітно-посадковій смузі его капітан, не підозрюючи про драму, що розгортається під його кабіною.
  
  
  Нік глибоко зітхнув і прибрав люгер. Ему треба було поспішати, щоб встигнути на свій літак. Вітер бив його по щоках і дощ шмагав по губах. Він був цьому радий. У роті пересохло.
  
  
  
  «Мене звуть Пекос Сміт, і її міцний, як бик під час гону, і вдвічі небезпечніше. «Проблеми таких молодих людей, як ви, — сказав старий, — в тому, що ви нічого не знаєте про життя. Ти весь розпещений, якщо можна так висловитися, хлопчик.
  
  
  "Ви можете сказати це," сказав Нік Картер. У людини, що сидів поруч з ним, були довгі білі вуса. Його шкіра була кольору міді, як у індіанця, у нього були пронизливі блакитні очі. Незважаючи на свої вісімдесят, він виглядав підтягнутим. На nen був модний піджак з розрізом. Він, очевидно, збирався поговорити.
  
  
  «Тепер у мене таке відчуття, що в тебе є витримка, хлопчик. Ти виглядаєш так, ніби стоїш на своєму, коли справа доходить до...
  
  
  Нік слухав, лише злегка здивований. Виліт був відкладений на деякий час з-за надзвичайної активності в найближчій злітно-посадковій смузі. Машини швидкої допомоги і поліцейські машини промчали mimmo вікон закритого літака. Але, нарешті, вони піднялися. Крутий підйом машини перетворився на стійкий підйом через Атлантику. Раптом старий залізною хваткою схопив Ніка за руку. — Що вони там роблять, хлопчик? Можу заприсягтися, що вони вимикають двигуни.
  
  
  Нік розсміявся. 'Придушення шуму. Вони трохи сповільнюються. Не про що турбуватися.'
  
  
  «Це ганьба, голосування, і все. Її, думав, що вони засунуть цей старий бриг у море раніше, ніж її побачу більше, ніж аеропортний автобус...
  
  
  Нік взявся за роботу, поки стюардеса котила візок з напоями по проходу. Він не намагався зрозуміти, чому його, бачили наскрізь. Все в Нью-Йорку, здавалося, знали, що Киллмастер полює за новим китайським скарбником. Якийсь ідіот, ймовірно, забронював квиток на літак Ніка на аркуші паперу з фірмовим бланком AX. Его «робота» полягала в порівнянні осіб, які він бачив навколо себе, з іменами і короткими біографіями, які чинить ему AX.
  
  
  На жаль, в біографіях не було нічого, що могло б розкрити, хто був китайським скарбником. Поруч з ним Пекос Сміт продовжував свою балаканину, заливаючи його коментарями про людей і умовах, пов'язаних з та пов'язуючи ih зі своєї власної яскравою кар'єрою, яка займається простягалася від випасу череди корів в Бразосе до видобутку золота і нафти, в Скелястих горах. . Час від часу Нік відповідав ему відсутнім гарчанням, що й було потрібно старому.
  
  
  З тим же успіхом міг би почати з жінок, подумав Нік. Чи Валерія, наприклад. Вона сиділа в трьох рядах позаду нього, одна, як це частини буває з жінками, які так дивно красиві, що чоловіків чомусь більше відштовхують, ніж приваблюють.
  
  
  Нік полуобернулся і пробіг очима по чудово вылепленному тілу і класично красивому обличчю, сочетавшему в собі найкраще на Сході і Заході, з чорними, як смола, волоссям.
  
  
  Вона може бути родом з будь-якої країни Південно-Східної Азії або, можливо, з Філіппін, але її мирське поведінка вказувало на Нью-Йорк. Нік знав за звітом AX, що вона була мадемуазель Валері, дочкою власника французької плантації і матері-в'єтнамки, і що ee високий євразійський зростання і екзотична зовнішність просунули її на вершину світових моделей моди.
  
  
  Прекрасні темні очі на мить зупинилися на Ніки, а потім ковзнули вбік, не помітивши його. Надто очевидно, щоб бути китайським шпигуном, подумав він і продовжив з іншими іменами.
  
  
  Стюардеса з візком для напоїв зупинилася поруч з кріслом Ніка. Пекос замовив шампанське.
  
  
  — Залиш пляшку, будь ласка.
  
  
  Друга бортпровідниця слідувала за першою.
  
  
  Вона запитала. — Містер Кемпбелл? «На Вас чекають у кабіні».
  
  
  Нік не запитав її, чому. Поки старий дивився на нього широко відкритими очима, Нік пройшов по проходу і почекав на день кабіни, поки пасажири всередині, які стояли поруч, не відвернуться.
  
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  Середовищ вийшли навколо кабіни пасажирів була спокуслива блондинка з особою пустотливого ангела, яка займається, м'яко кажу, пішла з невеликою вдячністю.
  
  
  «Я маю на увазі, її тільки що була там, кравець візьми».
  
  
  Вона смутно вилаялася і кинула на Ніка спопеляючий погляд. Нік підморгнув. Вона посміхнулася і продовжила йти по проходу, похитуючи струнким задом.
  
  
  Нік посміхнувся. Це повинна була бути Трейсі Вандерлейк по чиказькій фабрики з виробництва шинки і ковбаси Вандерлейк, яка займається коштувала бог знає скільки мільйонів.
  
  
  Стюардеса кивнула. Потім Нік увійшов і зачинив за собою двері. У темряві його привітав радист.
  
  
  — Якщо це азбука Морзе, сер, мені краще повернутися в школу. Її, подумав, що буде краще, якщо ти запишеш повідомлення поодинці. Якщо це досить важливим, щоб послати його, поки ми в повітрі, досить важливо не влаштувати безлад, чи не так?
  
  
  — Насправді, — сказав Нік. Радист попросив повторити повідомлення і простягнув Ніку навушники. Через мить прийшов оголошення: чиста абракадабра для непосвячених. «Змінити ліній. Негативна серії H. Потрібно повторювати?
  
  
  — Ні, її закінчив, — сказав Нік. Зв'язок перервався на багато миль в тому місці, в атмосфері, де перебував Boeing-707.
  
  
  Зв'язківець знову запитав, чи повинен він повторити. Нік сказав, що в цьому немає необхідності. Він сидів у темряві кабіни, переводячи повідомлення для себе, в той час як екіпаж ігнорував цього, очевидно, могутнього злочинця.
  
  
  Була причина вважати, що первісні плани небезпечні. Змова згущується. Зустріньтеся з контактною особою Лондона в American Express Сінної завтра в 11 ранку. Він буде мати з собою книгу «Сім стовпів мудрості ».
  
  
  Нік встав. — Немає відповіді, — сказав він. Пілот глянув на Ніка, намагаючись приховати свій інтерес до нудьгуючими очима. Нік подякував капітана і радиста і вийшов назовні. Ніхто не витрачає час даремно, подумав він. Початкові плани більше не безпечні. В его м'якому сміху була іронічна нота. Що сталося, що Хоук змінив свої плани і трохи ризикнув відправити закодоване повідомлення через приймач літака?
  
  
  Блондинка Трейсі Вандерлейк заблокувала прохід. Вона була однією з се юних довгоногих жінок з низькими плечима, яких можна побачити в пляжних містечках Рів'єри або в барах нью -йоркського Іст-Саїда. Молода, бачила тільки хороше життя, і поки не соприкоснувшаяся з реальним життям. Потім він згадав, що у нах є кілька мільйонів доларів і відповідне зарозумілість.
  
  
  «Ви, нарешті, закінчили отримувати секретні повідомлення навколо Білого дому або ЦРУ, в чому секрет, що ви там робили?
  
  
  Нік трохи силувано посміхнувся. Її жарт була дуже близька до правди.
  
  
  «Просто повідомлення від мого брокера.
  
  
  Її блакитні очі пустотливо танцювали, і вона труснула м'якими світлими волоссям, що падають на плечі.
  
  
  — Гаразд, ангел, не будь таким страшенно нудним. Я маю на увазі, що ти робиш? Якийсь багатий підприємець? Гаррі Лайма або щось в цьому роді?
  
  
  Нік гірко вилаявся про себе, утримуючи біляву дівчину в полоні погляду своїх добрих, допитливих очей.
  
  
  «Давай, будь добре пристосовану до життя», — сказала вона. «Ви закінчили мою гру з цим великим пілотом, і тепер мені не с хема грати».
  
  
  Вона все ще сиділа у нього на шляху, її блакитні очі дивилися учасників, а зухвалий ніс зухвало стирчав. Він відчував струнке, гнучке тіло на розсунутих довгих ногах і свіжу молоду груди, прижимающуюся до блузці.
  
  
  Руки Ніка покалывали, коли він готель взяти її до себе на коліна і отшлепать, про що вона просила. Замість цього він сказав: «В даний момент, її трохи втомився, і мені потрібно закінчити будь-яку роботу». Може бути, ми зустрінемося де-небудь у Лондоні, і я розповім вам все про нових банківських ставках і міжнародних дисконтних маржах.
  
  
  — Мені здається, це нитка. Домовилися зустрітися. Де? Магазин в Сохо з таємничою задньою кімнатою? — Я думалю, «Клерідж», — сказав Нік. Він брехав. Він взагалі не збирався приходити на зустріч.
  
  
  — О, чудово, — сказала вона. Її, сподіваюся, що десь поблизу знайдуться загадковий китаєць і мертвий пастор».
  
  
  — Просто ростбіф з йоркширським пудингом, — сказав Нік. - І якщо ви вибачте мене зараз, міс...
  
  
  «Вандерлейк. Трейсі Вандерлейк. Ви ж знаєте, її Чикаго. Нік зробив уявну позначку прослідкувати, чим займалася Трейсі Вандерлейк потім школи. Шпигунством займалися не тільки бідняки. Люди втручалися по самих різних причин, і сенсаційність була не останньою навколо них.
  
  
  Була це справжня Трейсі Вандерлейк? Можливо, для цієї поїздки була найнята схожа дівчина. До неї слід ставитися з великою підозрою. І інтерес юної спадкоємиці здався Ніку найвищою мірою випадковим.
  
  
  Нік повернувся на своє місце. Пекос допив пляшку шампанського і сперечатися зі стюардесою з початку другої пляшки.
  
  
  — Костя бога, міс, — волав Пекос — я можу пити цей французький лимонад, поки він не потече навколо моїх черевиків. Це не вміння поводитися з працьовитим хлопцем, який достатньо старий , щоб бути твоїм дідусем, і, може бути, так і є, знаєш що? Він закінчився гикавкою, яка займається глухо прокотилася по салону. Це поспіль.це переконало стюардесу. — Може бути, потім обіду, — сказала вона і рішуче пішла.
  
  
  «Ніхто ніколи не вірить з математики, у якого гикавка», — сумно сказав Пекос. «Я пам'ятаю, як ми з моїм напарником Койотом погнали череду за п'ятисот тварин в Абилери для старого містера Мактавіша ... до Речі, про впертих старих власників ранчо, про старому Мактавише...
  
  
  І він говорив про nen, поки Нік вивчав свій список. Вечеря був поданий на південь від Сент-Джона, Ньюфаундленд. Кава з лікером прибуло в середині живота Атлантики. Години тяглися з він же комбінацією девяностопятипроцентной нудьги і п'ятивідсоткового страху, яка займається для більшості людей робить довгий переліт на літаку еквівалентним такій же кількості годин на полі брані.
  
  
  Перше повідомлення про схід сонця освітило небо над Європою, коли Нік прибрав свої папери. У нього злегка хворіла мета, але тепер він міг порівняти імена у списку пасажирів з кожною особою в літаку. Поруч з ним Пекос Сміт голосно хропів потім початку другої пляшки шампанського. Чи Валерія згорнулася калачиком у кутку. Вона була ще одна, і сонце висвітлювало її обличчя. Вона похмуро подивилася на килим хмар далеко внизу. Попереду, згорнувшись калачиком, спала Трейсі Вандерлейк. Сергій в кабіні був вимкнений, але сонце висвітлювало сплячих.
  
  
  Нік відчайдушно боровся зі сном, поки рівний гул кондиціонера намагався втішити його. Він повинен був бути напоготові. Він був викритий. Супротивники, має бути якимось чином стало відомо, що ему вдалося витримати атаку ціанідом до того, як літак злетів. Тепер він був упевнений, що на борту у залі китайський скарбник. Можливо, у нього були помічники. Його можна було атакувати з усіх сторін. Всякий раз, коли сонний пасажир проїжджав mimmo ним по дорозі в ванну, Нік напружувався, готовий кинутися в бій.
  
  
  В задній частині літака сиділа група сильно питущих, що намагаються отримати якомога більше безкоштовної випивки за свій квиток. Час від часу ih голоси височіли в пісні. Нік дивився, як втомлена стюардеса йде по проходу, щоб ih заспокоїти. Що з екіпажем? Вони могли без зусиль проходити митницю і регулярно подорожували відкритий басейн. Він возився з цією думкою деякий час, а потім відкинув її. Літак, який здійснив навколосвітню подорож, десять раз міняв екіпажі, перш ніж повернутися додому. Згідно з прогнозами комп'ютера ЦРУ в Ленглі, штат Вірджинія, скарбником був хтось навколо пасажирів.
  
  
  Блискуча срібляста птах ловила на крилах святий висхідного сонця і рівномірно гула на висоті сорока тисяч футів над безкраїм порожнечею Північної Атлантики. Досі тхора китайський скарбник був попереду за очками. Очевидно, він знав, хто такий Нік, а Нік досі тхора поняття не мав, хема він міг бути.
  
  
  
  Лондонський аеропорт Хітроу. Ранок. Пасажири висипали з великої птиці. Вони йшли мляво, ih нерви були напружені потім перетину Атлантики, в ході якого вони пройшли п'ять часових поясів на шість годин.
  
  
  Нік подивився на годинник, коли проходив митницю. Він трохи спізниться на призначену зустріч в «Амерікен експрес». Трейсі Вандерлейк наздогнала його, по дорозі до таксі. «Гей, старий лорд, його думав, ти зайдеш до мене».
  
  
  — Я збираюся, — збрехав Нік.
  
  
  Вона скривилася, гарний білявий дитина, яка не прийме відмови.
  
  
  — Тоді, можливо, ви захочете запитати мене, де її зупинилася.
  
  
  — Не думай про це нам секунди, — сказав Нік. — Це дійсно нерозумно з мого боку.
  
  
  «Ви, великі міжнародні бізнесмени, всі однакові. Ви, ймовірно, не зможете змінити плани, якщо ви не маєте справу з мільйонами. Ейнштейн був таким, її чула.
  
  
  'Хіба? — запитав Нік, не зацікавившись. Він прикинувся, що втомився.
  
  
  — Може, ти будеш поруч зі мною. Чи можемо ми взяти таксі разом? †
  
  
  — Боюся, мені доведеться поїхати іншим шляхом, — сказав Нік.
  
  
  — А звідки ти знаєш, якщо не знаєш, куди її утворення? — запитала Трейсі.
  
  
  — Я просто знаю, — сказав Нік, сідаючи в таксі. Він щільно закрив двері, відчинив вікно і виглянув назовні. «Це дуже конфіденційний штопора. Її веду переговори про купівлю Букінгемського палацу і перетворенні його в бутербродную закусочну. Це прекрасне місце, і я не можу втрачати нам хвилини. Паддингтонский вокзал, шофер, — прошипів він, — і ви отримаєте зайвий фунт, якщо її приїду до одинадцяти.
  
  
  Водій втомлено подивився через плече на Ніка, але від'їхав досить швидко, щоб блондинка підозріло подивилася йому вслід. Через кілька миттєвостей таксі промчало по тунелю, який проходить під аеропортом у бік Лондона.
  
  
  «Мені назавжди в American Express, Хеймаркет», — сказав Нік по дорозі в місто. Незабаром вони були в центрі Лондона. Він побачив будівлю парламенту, потім Вестмінстерське абатство, потім вони в'їхали на Трафальгарську площу. Водій повернув, під'їхав до Пікаділлі і висадив Ніка перед будівлею American Express.
  
  
  «Хтось нарешті використовував свої мізки», — подумав Нік. Єдине місце, де американець в Європі нічим не виділяється, — це American Express.
  
  
  Він заглянув у зал очікування. Его контакт був добре одягненим молодим людиною, спортивним і приємним на вигляд, ймовірно, нещодавно з Оксфорда. Він сель на шкіряний диван і з цікавістю переглянув широко читану книгу T. Олександр. Лоуренса «Сім стовпів мудрості» . Нік обміняв англійські гроші, потім пішов у банк і сель поруч з людиною по МЕНІ-5.
  
  
  «Нам потрібно більше таких чоловіків», — прокоментував Нік. «Молодим хлопцям в наші дні гарантовано тридцять фунтів в тиждень, багато пива і телевізора».
  
  
  «Проклятий вогонь тоне середовищ людей на мисі, але вони завжди з'являються, коли вони вам потрібні», — відповів співробітник англійської секретної служби.
  
  
  — Тоді вони можуть поквапитися, — сказав Нік. «Вони потрібні нам зараз».
  
  
  'Вони приходять. У мене є новини для вас, але ми не можемо говорити тут. Стан розвивається дуже швидко. Вас викрили, — прошепотів англійський офіцер.
  
  
  — Це старі новини, — сказав Нік. 'Що-небудь ще? †
  
  
  'Дуже.'
  
  
  «Погуляємо по Набережній». Максимально безпечно, якщо тільки вони не працюють з цими проклятими мікрофонами дальньої дії.
  
  
  Вони вийшли.
  
  
  — Послухайте, — сказав чоловік по МЕНІ-5. — З боку він замішана жінка. Це те, що нам сказали ваші люди. Здається, все йде своєю чергою.
  
  
  Нік кивнув, слухаючи чоловіка. Уявним поглядом він міг бачити активність у Вашингтоні, коли Хоук викликав свої сили для підтримки свого людини в польових умовах. І, звичайно ж, генерал-Цзун зробив те ж саме в пекінському офісі на Боустринг-Алеї. По всьому відкритий басейн проводу нагрівалися, поки видавалися директиви, підозрюваних заарештовували для допитів, а в непримітних людей відправляли в нетрі і провулки, щоб зібрати якомога більше інформації.
  
  
  "Жінка, ви сказали," прокоментував Нік. 'Що за жінка? Висока? Маленька? Блондинка? Темна? Що на ній ірен? Що вона є? Що вона воліє читати? Що це за інформація?
  
  
  Молодої людини, мабуть, дратував цей легковажний відмова від копітко зібраної інформації.
  
  
  «Дайте їм шанс», — сказав він. «Всі тут повинні були діяти швидко. Ситуація гнучка. Між нами говорити, її, розумію, що вони намагаються купити цю інформацію в Угорщині».
  
  
  — Це мило, — сказав Нік. «Я сподіваюся побачити її до того, як він потрапить в телекс з інформаційних агентств».
  
  
  — Заспокойся, янкі, — сказав англієць. Мені потрібно розповісти тобі що-що про "Гнилий лілії".
  
  
  — Це що, нова палатка для трансвеститів? Картер посміхнувся. Але він знав, що це було.
  
  
  Навпаки, «Гнила " лілія» була найбільшим компліментом, який комуністична китайська розвідка може зробити кому-небудь. В ній досить поетичної прози говорилося, що людина, проти якої вона була написана, являє собою національну загрозу масштабу повені Хуанхе або спалаху чуми. Всі хороші китайці ih друзі повинні були зробити все можливе, щоб знищити його. "Гнила" лілія " була написана всього кілька разів в історії республіки. Генералісимус Чан Кай-Ши отримав такий текст і був ще живий.
  
  
  І Нік і Хоук думали, що це купа лайна, але це означало, що китайці були готові докласти величезних зусиль і витратити багато грошей, щоб когось усунути.
  
  
  Хоча він міг відмахнутися від "Гнилої лілії", як складної нісенітниці, наступні кілька хвилин, якщо законний привід для занепокоєння. Нік повернувся і подивився на міні-спідницю, приближавшуюся до них в магазині Burberry. Вулиця була заповнена міні-спідницями, казанками та дамами з передмістя, які приїхали в місто пообідати зі своїми чоловіками. І поруч була смерть...
  
  
  Хтось вистрілив по стоїть машини, і вікно American Express розбилося. Нік впав на землю з автоматичним і безпосереднім інстинктом гравця в регбі, пірнає за м'ячем. Его англійської колезі не так пощастило. Він не пропрацював на цій роботі досить довго, щоб у нього розвинувся такий інстинкт. Стрілець знову вистрілив. Англієць пірнув на підлогу, але було вже пізно. Знову пролунали постріли.
  
  
  Нік поповз по тротуару на животі. Обличчя англійця було примарним блідим. У лобі у нього була дірка неймовірно темно-червоного кольору, а потилицю лежав на тротуарі, як розбита диня.
  
  
  Жінки кричали. Тротуар перед «Амерікен Експрес» раптово спорожніла. У вікнах компанії American Express були великі діри. Нік почув ревіння двигуна, що включає першу передачу. Зелений «Бентлі» нісся вулицею.
  
  
  Нік знову подивився на сгорбленное тіло на тротуарі. Через кілька миттєвостей перехожі стікалися щорічно. Хтось збирався викликати поліцію. Фліт-стертий була недалеко; прийдуть фотографи. Прохолодні сірі очі Ніка кинули останній досліджує погляд на сцену, щоб побачити, чи немає якихось підступних ідентифікаційних ключів, по одній тисяч різних деталей, які він повинен був запам'ятати для використання в майбутньому. Здавалося б, нічого примітного.
  
  
  — Що це було, приятель? — запитав чоловік у швидко зростаючої натовпі.
  
  
  «Я можу впасти замертво, якщо буду знати», — сказав Нік. «Хто-небудь може викликати поліцейського?
  
  
  «Це ці чортові хлопці роблять такі речі», — сказав чоловік.
  
  
  Нік згідно кивнув і подивився на годинник.
  
  
  'Ну що ж, мені пора. Мій бос буде в люті.
  
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  Нік Картер елегантно притулився до вікна Бурбон-Хауса, і подивився на вулицю, де ліхтарі відкидали глибокі син-зелені відтінки листя Ріджент-парку.
  
  
  Поверх розмов долинали крики круп'є і роздають. «Виходить вісімнадцять, пані та панове. Ще одна карта, мем? Чудово. Упс, занадто далеко. Вибачте мене. Карти, будь ласка.
  
  
  Білі руки Трейсі Вандерлейк миготіли на зеленому повсті столів, поки вона витрачала гроші дядька Сема з амбіцією, намекавшей на роки практики. Навколо нах стовпилася нова міжнародна аристократія: махараджі в тюрбані, промисловці Рурської області, автовиробники з усього Мілана і жменька англійських дворян.
  
  
  У Вашингтоні енергійні молоді люди таємно телефонували і перевіряли файли. Вбитий англійський офіцер збирався попередити Ніка про жінку, тому Нік подзвонив у Вашингтон. Знайдіть для мене Трейсі Вандерлейк. Переконайтеся, що вона не навколо Корпусу миру в Чилі. Спробуйте з'ясувати, не ховалася вона готелів, щоб народити небажаної дитини. Давайте відразу ж переконався, що Трейсі Вандерлейк, яка займається у мене є, є єдиним схваленим урядом предметом, а не заміною, яка займається може коштувати мені життя.
  
  
  Зробивши це, Нік клюнув на вудку, якщо вона була, за старою піхотної сентенції, яку він добре пам'ятав, - в атаку йти, або влаштувати засідку. Досі тхора він не був згоден з собою в тому, що стосується її. На перший погляд вона здалася поверхневої. Можливо, вона була поверхнева і всередині. Багатство мало недолік. Якщо вона була залучена через сенсацій, вона могла стати жертвою его.
  
  
  Людина в самоті читав таблоїд, який весело висвітлював стрілянину в «Амерікен експрес». «Давайте не будемо грубити янкі», — йшлося в заголовок. Красиво, подумав Нік. Ха, Ха. У нього все ще були свіжі спогади про пістолет з ціанідом в аеропорту кеннеді, ny.
  
  
  Але нічого навколо цього не було написано на його обличчі. Якщо не вважати емоцій не підпускати до себе людей занадто близько, він здавався самим безтурботним молодим неробою в ігрових залах Лондона, потім лише дотику удачі за ігровими столами, а потім пошепки згоди з боку его білявою супутниці.
  
  
  Трейсі підійшла до нього зараз. Нік здивовано подивився на нах. З нею, була Валерія, така ж крижана, красива і піднесена, як завжди. Очевидно, Нік і Трейсі були не єдиними, хто прогулював офіційний обід Міжнародної Дослідницької Групи. З Чи був худорлявий, чорнявий чоловік. Людей дала іншому одного. Одним Валерій був Ібн Бен Єгуда на багатій нафтою республіки Неджед на березі Перської затоки. Незважаючи на свої витончені манери, Юда Бен справляв враження, що Ніку було б почувати себе більш комфортно в боксерських шортах.
  
  
  «Я знаю, що тут є відмінний pad, — сказала Трейсі. «Я завжди ходжу туди, коли буваю в Лондоні».
  
  
  Вона згадала назву пабу. Ібн Юда Бен усміхнувся. "Я знаю його добре."
  
  
  Тоді ходімо з нами, — сказала Трейсі. «Це крайня намет ».
  
  
  Юда Бен подивився на Валерію. Вона майже непомітно похитала головою. Arab вилив вибачення за те, що не прийняв запрошення Трейсі . Нік відчув полегшення. Згідно ee файлу AX , ву Лі Валерія була родина за кордоном Північного В'єтнаму в материковому Китаї. Комуністи могли б примусити її майже до чого завгодно. Сьогодні вранці комуністи зазнали поразки. Вони спробують знову. Нік не хотів, щоб поруч були незнайомці. Він розбереться з Лі Валерія в потрібний час.
  
  
  Старий pad з балочним стелею стояв на свободу поруч з тихим каналом в туманній темряві об'єкті Суррея . Напис оголосив неправдоподібний текст: «Погляд в Оксфордський коледж». Вони дісталися до пабу за півгодини до закриття, і якщо Трейсі мала намір заманити Ніка в пастку, вона не могла вибрати кращого місця. Pad знаходився в центрі району, заповненого складами, який з настанням темряви був зовсім безлюдний, якщо не вважати жвавого популярного бару.
  
  
  — Хороший майданчиком, так? — розсміявся Нік.
  
  
  Ему потрібні всі сили, щоб пробратися крізь натовп до бару, поки Трейсі чекала під деревами на задньому дворі. Він роздобув дві пінти пива і лихі пробрався крізь натовп, що заповнив кімнату. З-за гула електрогітар, на яких грали три кошлатих хлопчаки в смугастих сорочках, не можна було бути почутим. Нік міцного стиснув пінисті стакани, старанно працюючи ліктями. Через кілька хвилина він звільнився з натовпу.
  
  
  Туман піднявся над Темзою. Трейсі сиділа під вербою у дворі і виглядала привабливою, коли щось наспівувала. А потім хтось вистрілив у Ніка. Він почув свист кулі, і побачив, як вона вирвала шматок цементу навколо стіни. Нік важко впав на кам'яну доріжку. Він задавався питанням, стежили за ним. Чертовски швидка робота. Пивні келихи розбилися, і вміст великими золотими калюжами розтеклося по плитці. Цей хлопець втомився, як мавпа, — весело закричав хтось. — Скажи Гаррі, що пива більше не буде.
  
  
  Нік пірнув назад у натовп. В цьому шумі вбивця міг вистрілити так, щоб його не почули. Натовп була так щільно стислій, що Нік міг стежити за перебігом у ній, як у морі. Він побачив довговолосого хлопця в синьому блейзері, кепці і темних окулярах, який боровся за двері, занадто сильно напирав на людей, навіть для цієї добродушної натовпу. За ним послідувала низка що обертаються значення навички нападу і роздратованих лайок. «Цей чортовий ідіот повинен був залишатися там, де він був, тоді б її ніколи його не виявив», — подумав Нік. Він все одно повинен був мене вполювати, об'єктивно подумав він. Краснолицый чоловік, що стоїть перед Ніком, обдарував його п'яною усмішкою і відмовився поступатися місцем.
  
  
  — Гей, тихіше, — пирхнув краснолицый. — Якщо ти не будеш тиснути, приятель? †
  
  
  Нік схопив чоловіка, який важив не менше двохсот п'ятдесяти фунтів, під мишку і виконав танцювальний па. Коли все закінчилося, краснолицый чоловік вирушив у повітряну подорож і приземлився позаду Ніка, а не перед ним. Інші глядачі побачили застережливий вогник в очах Ніка, его демонстрацію сили і витривалості, і вперше в історії «Скажений» розчистили шлях. Через мить Нік вибіг на вулицю. Нічого не побачив. Потім він почув shaggy праворуч від себе. Тінь рухалась по залізниці конструкцією невеликого підйомного мосту, перекинутого через канал. Вільгельміна, Люгер, блискавично з'явилася в руці Ніка, коли він прямував за людиною на містку.
  
  
  Попереду він почув, як зачинилися дверцята машини. Нік підняв крок. Фари спалахнули в темряві, і метнулися до нього, «як кігті тигра». Вбивця і його водій прямували до йому. Машина рвонула вперед з неймовірною для такої короткої відстані швидкістю. Нік вистрілив навмання і почув, як б'ється скло. Вогні ee ліхтарів тепер були розміром з місяць і перебували відвертими перед ним. Він застряг посеред вузького мосту, не в силах сховатися.
  
  
  Його потужні ноги напружилися під ним, і він ризикнув зробити два біжать кроку, перш ніж кинутися вгору і в темряву. Він не знав, чи був міст заввишки п'ять чи двісті метрів. Вітер від зустрічної машини смикнув його штани, коли він пронісся mimmo. На мить він залишився один, я лечу у вологому вечірньому повітрі. Потім він приготувався приземлитися, сподіваючись, що під ним є вода.
  
  
  Він важко сів, обхопивши голову руками. Це була вода, холодна і смердюча, але води. Повільно він піднявся і почав тупцювати на місці, чекаючи, поки пройде приголомшливий шок від стрибка. На мосту загуркотіли shaggy. Кричали голосу з акцентом кокни. Ліхтар висвітлював воду, і його промінь відчувався під старими пірсами причалів. Він чув, як вони звали іншого іншого. — Візьми його ципу, Гаррі. Вона все ще в Банку. Вони пішли на Трейсі.
  
  
  Нік вирішив, що пора йти звідси. Він не хотів розбити собі голову, як пивну пляшку, поки він плавав в & nb. Трейсі довелося деякий час залишитися одній. Він глибоко зітхнув і пірнув вниз.
  
  
  Пройде якийсь час, перш ніж він знову з'явиться. Він тренував свою самодисципліну з допомогою йоги і тривалої практики, так що він міг залишатися під водою майже чотири хвилини, перш ніж ему треба було дихати. Коли він, нарешті, виринув, він був далеко від шукає ліхтаря. Банда розсіялася, щоб знайти його. Кількома потужними ударами він добрався до одного навколо річкових буксирів. Він ухопився за один навколо гумових амортизаторів, свисавших з планшира, і, мокрий, виліз на палубу.
  
  
  Хтось із ліхтарем рушив уздовж порту бар. Нік це помітив. Він безшумно ковзнув до рульовій рубці. У головній каюті сяяв святим, але довелося ризикнути. Shaggy его переслідувачів неухильно наближалися. Нік увійшов всередину. Це була сама дивна кабіна буксира, яку Нік коли-небудь бачив. На стінах-полиці з фарфоровими дивиною, на підлозі килими. Під настільною лампою у кутку, в кріслі-гойдалці сиділа дама невизначеного віку і дивилася телевізор. Вона, мабуть, важила двісті п'ятдесят фунтів і, здавалося, нітрохи не засмутилася з-за раптового, мокрого Ніка, що з'явився навколо темряви.
  
  
  — Простий, мем, — сказав Нік, сподіваючись, що його посмішка обеззброює. «Її оболонки по причалу, і дуже нерозумно впав у воду...»
  
  
  Жінка подивилася на нього очима-намистинками і скептично кивнула. «Не намагайся обдурити такого старого тюленя, як її, приятель», — були її перші слова, вимовлені таким войовничим тоном, що Нік готовий був пірнути назад у Темзу. — Я одним оком бачила, що ти біжиш. Копи переслідують тебе, хлопчику? — додала вона більш співчутливим тоном.
  
  
  — Не зовсім так, — сказав Нік. «Але, чесно кажу, навколо є парові, яких її б волів не бачити».
  
  
  — Я так і думала, — прогарчала величезна жінка. "Я могла б поклястися, що тільки що чула постріл..."
  
  
  Shaggy загупали сходнями. Немов за помахом чарівної палички, Хьюго, гострий як бритва стилет, з'явився в руці Ніка. «Немає необхідності, малюк», — прогарчала гігантська жінка, піднімаючись зі свого крісла-гойдалки. — Марно втягувати тебе в неприємності, дорогий. Сховайся тут, під моїм ліжком. Вона вказала на широку міцну ліжко в обідній зоні каюти. Через кілька миттєвостей вона заштовхала Ніка під просторе ліжко і знову опинилася перед телевізором, коли в дверях з'явився відвідувач. З-під покривала, майже не доходившего до підлоги, Нік побачив чоловіка з великим носом і нечесаной стрижкою, в смугастому костюмі з запахом і гострих черевиках, який оглядав неймовірно жіночний каюту.
  
  
  « Ти теж бачила нашого друга Томмі, мила? Цей старий п'яничка упав у річку, і ми спостерігаємо, як він борсається.
  
  
  «Гаразд, що б його зробив з твоїм другом Томмі, або зі всіма темами молодими бомжами, які п'ють і співають всю ніч і не дають спати всю ніч людям, працюючим ніяк не коли? Це добре для людей, які отримують похмеляются вранці напившись ввечері». Великий ніс посміхнувся.
  
  
  — Тоді ти не будеш заперечувати, якщо її оглянуся , люба? Ми дуже близького нашого друга Томмі, і нам би не сподобалося, якщо б ви нам завадили. Він просунувся далі в каюту. Жінка раптом сильно почервоніла і піднялася з скрипливого стільця.
  
  
  «Я вам скажу, ви можете оглянути мою човен чи ні, і ревматизму — ви можете впасти замертво», — загрозливо підійшла до длинноволосому відвідувачу огрядна капітанша буксира . Великий ніс заспокійливо підняв руку.
  
  
  «Тільки не сердься, дорога. Хтось пролив воду на твій килим, мама, і ці сліди належать тільки Томмі. Її швидко огляну твою каюту.
  
  
  У його руках з'явилося лезо бритви, а пухкі губи розтягнулися у вовчій усмішці, коли він подивився на обурені блакитні очі капитанши буксира . Нік Картер напружив м'язи під ліжком, коли жінка незворушно попрямувала до ножа.
  
  
  — Не loser, мама, — повторити Великий Ніс, — тоді нічого не буде. Сиди в своєму кріслі-гойдалці, поки не закінчу.
  
  
  Під ліжком Нік прикинув шанси. Великий Ніс не шталь б серйозною проблемою в битві лезо ножа, але Нік навряд чи добереться до нього досить швидко, щоб перешкодити ему повідомити хороші новини про виявлення Ніка своїм товаришам. А у товаришів була вогнепальна зброя. Вільгельміна лежали на мосту, куди він впустив її, коли стрибнув у воду. Тим не менш, схоже, виходу не було — принаймні, він так думав, якщо тільки капітанша Енні не вирішить проблему за нього.
  
  
  Вона неухильно двгалась k Особливих Носі, який стояв нерухомо, його усмішка ставала все тоншою і зліше, ніж лизати вона підходила до нього. Лезо ножа блищала у світлі лампи і бігали навколо боку в бік.
  
  
  Великий Ніс сказав: «Це може бути весело, я намагаюся сука. Ти думаєш, що зможеш вистояти, особливо враховуючи, що ти чортова сука я намагаюся, а милі хлопчики не можуть ображати старих сучок? Ну, я не сер Філіп Сідні, дорога.
  
  
  — Ні, і її не маленький лорд Фаунтлерой , — прогарчала жінка. Вона була вже близько, і Великий Ніс подолав відстань, зробивши крок до неї. Однією рукою він підніс ножа ей під ніс, а інший відштовхнув її назад. Це була його помилка. Капітанша буксира схопила руку, якою він штовхнув її, повернула її і вдарила його у вухо, від чого я навіть Нік здригнувся. Великий Ніс голосно вилаявся і повернувся з довгим помахом клинка вверх, який Енні побачила наближається до парижа. Вона зловила витягнуту руку, розвернулася на підборах і перекинула руку через плече. Потім вона встала на свої величезні ноги. Великий Ніс прогнувся в повітрі і приземлився на спину з глухим стуком, від якого задзвенів фарфор. Перш ніж він встиг прийти в себе, вона підняла його на ноги і завдала сильного удару по его діафрагмі, вагою й по сл двісті п'ятдесят фунтів. Чоловік більш або менш видихнув і опустився на землю, як раз вчасно, щоб зловити масивне кожному племені Енні, коли воно піднялося. Кров бризнула навколо його губ, як сік з перезревшего помідора.
  
  
  «Ха-ха-ха». Дзвеніли чарки від важкого сміху Енні. «Подивіться на сера Філіпа Зака Сіднея».
  
  
  Довговолосий стояв на четвереньках і кашляв, спостерігаючи, як iso rta на килим стікає кров.
  
  
  — Давай, Філ, — сказала вона, піднімаючи його з глибоким гарчанням. «Прийшов час підмазатися і сказати своїм товаришам, що тут немає, Томмі, і тепер в моді повагу до старості».
  
  
  Йому нічого було відповісти, і він на тремтячих ногах попрямував до дня, а Енні тримала його за комір. Через кілька миттєвостей Нік почув, як він насилу спіткнувся про пастка. Енні повернулася з задоволеною посмішкою на широкому потворному обличчі.
  
  
  — Ти не боїшся, що він повернеться зі своїми друзями? — запитав Нік, виходячи через укриття.
  
  
  «Навряд чи він захоче сказати їм, що його побила беззахисна жінка».
  
  
  Захоплена посмішка Ніка стала ширше. Вона виглядала такою ж беззахисною, як бронетанкова дивізія. Але amazon відкинула свої войовничі нахили. Вона передразнивала епізоди боротьби і поставив чайник на плиту.
  
  
  — А тепер іди в ванну , хлопчик, і зніми цю мокрий одяг, а коли повернешся, її приготую для тебе чашку смачного чаю. У шафі по правому борту туалет. Тут залишилося щось від старого, упокой господи його душу. Її відразу зрозуміла, що такий гарний хлопець, як ти, не може мати нічого спільного з такими».
  
  
  — Я ціную все це, мем, — сказав Нік, — але мені краще піти. Мені треба поговорити з кількома людьми і все таке.
  
  
  — Ти не знаєш, як уникнути цих ублюдків, які ганяються за тобою, дорогий. Ми мило побалакаємо за чашкою чаю, а потім підемо спати», — сказала вона. «Є ще багато тих, хто думає, що я гідна жити потім він життя, яке її вела, але вам доведеться переконатися в цьому самим».
  
  
  Вона повернулася, підійшла до чайника і кокетливо подивилася на Ніка через плече. Нік придушив тремтіння при думці про ночі вируючої пристрасті з доброї Енні і пішов.
  
  
  — Ти пошкодуєш, милий, — крикнула вона йому вслід. «Я знаю, як сподобатися хлопцю».
  
  
  Готовий посперечатися, Нік розсміявся про себе, зникаючи в темряві. Але це було б виснажливо для чоловіка. Ему повинні платити гроші за ризик, подумав він, знову настоящеев собі її сильні ноги. Він подумав про Трейсі. Він не міг сказати, що вона належала до них, навколо того, що сказав хлопчик-на містку. Ні, якщо тільки хтось не помилився.
  
  
  Тепер висів над річкою туман. Повертатися по дорозі не мало сенсу. Він поняття не мав, скільки було ih, сховалися в тінях і готових застрелити його з-під прикриття складів. Ему довелося підійти до пабу з боку річки.
  
  
  Десять хвилина потому, мокрий і брудний від бруду з причалу, Нік ковзнув уздовж стіни заднього двору пабу. Він побачив дерево, на якому залишив Трейсі. Pad вже був закритий, і він побачив, як персонал забирався всередині. Він заклав руки над головою на край стіни, потягнувся за нах і ковзнув по ній з плавною легкістю крадеться кота.
  
  
  Місце було порожнім. Ніяких слідів міс Трейсі Вандерлейк. Або це? Нік підійшов до лавці під вербою, де сиділа Трейсі.
  
  
  Тканина лежачи на підлозі під диваном. Нік взяв його і понюхав. Хлороформ. Не складний у використанні. Ніхто не побачить нічого дивного в тому, що чоловік перекладу свою дівчину, тому що вона втратила свідомість у цієї п'яної натовпі. Нік увійшов всередину. Бармен не міг йому допомогти, і ніхто навколо офіціантів не помітив білявого американця. Знаєш, друже, навколо було так багато людей? Нік здався. Вони не могли багато чого добитися від Трейсі. Але агов, це може бути дуже незручно, поки вони не зрозуміли, що вона працює не на Ніка і не з ним. Він жалкував, що неправильно оцінив сл.
  
  
  Одіна з гітаристів упаковував свій інструмент. — Ви когось шукаєте, сер?
  
  
  Нік кивнув і задумливо подивився на музиканта.
  
  
  «Твій приятель дав мені п'ять шилінгів, щоб сказати, що вони йдуть до клубу на Нью-Оксфорд-стертий, і ти можеш знайти ih там».
  
  
  Він назвав клуб. Нік коротко розпитав його, але гітарист отримав вказівку знайти американця у вечірньому костюмі, який може повернутися, щоб знайти его світловолосу подружку.
  
  
  «Я здивований, що не помітив, як ви увійшли», — сказав гітарист. Нік подякував его і викликав таксі. Зовні не було нам пострілів, наші рухи.
  
  
  Нік почав сміятися, жорстким, цинічним сміхом. На цей раз він не клюнув на приманку. У нього була більш важлива робота. Їх вирішили залишити Трейсі на деякий час, і потурбуватися про масштабне полювання на викрадачів американської мільйонерки. Нік продовжував працювати над цією справою, поки вони видивлялися поліцію на кожному розі.
  
  
  Нік зробив ще один телефонний дзвінок. У Скотленд-Ярду. Він не назвав свого імені. Закінчивши, він відправився в свій готель і заснув мирним сном нечестивця.
  
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  Близькомагістральний літак почав посадку в Парижі і швидко знизився. Париж, місто спогадів. Було безліч речей, які Нік готель би зробити. Були деякі журналісти, з якими він готель знову поговорити або, може бути, випити з Чалмерс в посольстві. Але якщо подумати, йому було краще триматися подалі від американського посольства, старих друзів чи ні старих друзів. Американський орел любив тримати кігті в чистоті; він не хотів мати нічого спільного з бродячими яструбами AX, принаймні, якщо інші люди могли це бачити.
  
  
  Може бути, Дюран за Banque Suisse. Дюран був дотепним людиною, і не завжди був банкіром, зовсім немає. Може бути, він міг би дати Ніку кілька порад про рух світових цін. Дюран знав торгівлю по обидві сторони закону. Але хіба швейцарський банк не вів справи з комуністичним Китаєм? Не те щоб Duran зрадив би Ніка, але... Ні, Нік буде зупинятися в кращих готелях і харчуватися в самих ексклюзивних ресторанах, але Париж буде означати для нього не що інше, як нове тимчасове місце проживання. Париж інших, Париж старої любові й енергійне будівництво благоустрій нової любові були не для Ніка Картера.
  
  
  Поруч з ним знову бурмотів нестримний Пекос Сміт. Згідно його розповіддю, Койоту і Пекосу вдалося отримати права на буріння у віддаленому районі навколо Амазонки, і вони були оточені охотящимися за головами індіанцями дживаро, які взяли двох американців для богів або божевільних.
  
  
  — Ми Там були, хлопчик, — проревів Пекос, — крокодили розміром з автомобіль позаду нас, і язичники попереду нас, в джунглях. Старий Джедж Ремінгтон був нашим єдиним другом... Нік відвернувся. Пекосу було все одно. Тепер у нього з'явився новий слухач, високий, ввічливий, рудоволосий чоловік по імені Кірбі Фербенкс, який був у захваті від розповідей Пекоса. «Хотілося б, щоб у мене був з собою магнітофон», — прокоментував він кілька яскравих моментів Пекос. «Це справжня Америка, і через кілька років вона буде втрачена назавжди».
  
  
  Справжньому американцеві подобалося грати для цієї нової аудиторії, і Нік отримав можливість спокійно вивчати пасажирів. Відсутність Трейсі Вандерлейк ще не було широко відзначено. Ee захвату це сталося надто пізно для ранкових газет, і редактори таблоїдів, мабуть, не вважали за доцільне присвячувати ему додаткові випуски, поки факти не будуть перевірені більш ретельно. Нові особи. Усміхнений пухкий чоловік зі своєю маленькою дружиною з суворим обличчям. Його звали Френк Бакстер, і під псевдонімом Капітан Смайл він був директором конференціях, у відомому телешоу. На відміну від неймовірно гарного настрою Бакстера, його дружина була настільки ж висока, як він товстий, і настільки ж похмуру, як він веселий.
  
  
  А потім була ще Валерія. Вона, як завжди, сиділа одна, мовчазна, як великий сфінкс, з акуратно схрещеними ногами і обіцянкою повного грудей під шовковою блузкою з глибоким вирізом і жакетом вишуканого крою.
  
  
  Чи Валерія. Ця думка вразила його, як блискавка. Крім Трейсі Вандерлейк, вона була єдиною, хто знав, що Нік збирається в pad на Темзі. Якщо Трейсі не була вона жінкою, про яку його попереджала МЕНЕ-5, можливо, це була Валерія.
  
  
  Орлов мадемуазель Валері, все ще одна, йшла від митниці до стоянки таксі . Нік був у наступному збори, коли вони прямували в Париж.
  
  
  Ee таксі зупинилося перед найвідомішим готелем на Вандомській площі . Нік почекав, поки вона увійде і зареєструється, дав гей, достатньо часу, щоб вийти навколо холу, потім зайшов всередину і зайняв кімнату. Пізніше він вибрав зручне місце в залі, готовий піти за нею, коли вона повернеться зверху.
  
  
  
  Був полудень, і Чи Валерію з недбалою нахабством сиділа на єдиному зручному стільці в кімнаті, відповідаючи на запитання дам і джентльменів міжнародної преси в бічній кімнаті будинку високої моди Maison d André .
  
  
  «Вона являє собою чудове поєднання кращого на Сході і на Заході. Очі оленя, світло-карі, обрамлені річкою глибоких чорних волосся», — написав чоловік Paris Match. «Голос, створений для любові, але, ах, мізки, як пастка для вовків», — написав він романтик, як справжній француз. На задньому фоні ввічливо шумів струнний квартет, лакеїв розливали шампанське, а в інтернеті старих майстрів вартістю в тисячі доларів привітно дивилися зі стін. «Чому ви викликали таку сенсацію, розірвавши контракт з Будинком Гарібальді в Нью-Йорку і відправившись в світове турне? — запитав репортер.
  
  
  Чи ліниво базікала ногою і ліниво дивилася на нього.
  
  
  «Тому що її душа скиталица » , — сказала вона з легким акцентом. 'Наступний штопора?
  
  
  — Що ви думаєте про весілля, мадемуазель Валері? †
  
  
  «Необхідність, якщо ви живете в маленькому містечку». Питання йшли нескінченно. — Не захоче мадемуазель позувати з мсьє Андре? А з Лизеттой, її головною суперницею? Ще трохи лівого профілю, s'il?
  
  
  Було весело, подумала вона. Вона пройшла довгий шлях з землі, де річки кольору кави повільно текли через густі джунглі, де фігуристи чоловіки проводили своє життя по щиколотку в багнюці і слідували за забрызганными мухами спинами водяних буйволів до безіменних могил. А потім завжди були солдати: японці, французи, комуністи. Ще дівчинкою вона здивовано спостерігала навколо мирного дворі, де шаркали ченці, не звертаючи уваги на звуки гармат і літаків нестаріючими очима. Колесо Долі оберталося повільно і неухильно, як любили говорити ченці. Худа дівчина дісталася до Нью-Йорка кількома шляхами, і було виявлено, що вона не лише красива, але і її краса відображена на фотографіях. Вона стала успішною. Вона бачила порожнечу життя, але не показувала її тим, хто нах вірив. Вона ходила в yahoo і покази, вдавалася до інтриг, але частково примудрялася триматися в тіні. Вона заробляла хороші гроші, а ці гроші справді згодилися.
  
  
  Так, ця гра з успіхом була веселою, подумала вона. Але не сьогодні ніяк не коли. Вона смутний подумала, що б сказали модні репортери, якби дізналися, що у ih нової обраниці є всі шанси бути заарештованим ФБР або ЦРУ ще в обидва кінця дня.
  
  
  Вона подивилася на годинник. Майже три години. Вона різко встала. «Вибачте, — сказала вона журналістам. Здавалося, вона готелю, сказати щось ще, але передумала і швидко рушила через кімнату. — бурмотіли представників преси.
  
  
  «У цієї дитини вроджений інстинкт публічності», — сказав один цинічний репортер. Вона поняття не омелою, як мало Валерія готелю розголосу сьогодні ніяк не коли. П'ять хвилина через Чи вийшла за двері, месьє Андре марно бурмотів гей у спину.
  
  
  Вулиця була безлюдною. У всякому разі, здавалася занедбаною. Вона викликала таксі і поїхала вздовж річки, перш ніж перейти на лівий берег. Там вона розплатилася з водієм, обійшла квартал і викликала друге таксі.
  
  
  За те, що робить, вона повинна заплатити стратою в своїй країні. Вона не думала, що Сполучені Штати стратять її, якщо його зловлять, але вона знала, що гей доведеться провести довгий час у в'язниці. Вона сиділа в таксі, дуже відверті і дивилася на обличчя перехожих, чи немає на них слідів підозри. Через деякий час таксі зупинилося під стіною парку біля Будинку Інвалідів. Вона вийшла і уважно оглянулась, перш ніж увійти в парк. Ніхто не побачить. Може, у нах б вийшло. Радість щасливого змовника охопила її. Вона швидко пройшла mimmo старої церкви, навколо музею і вийшла на подвір'я.
  
  
  Її підбори підігнулися, і занурилися в гравій, але вона зосередилася на підрахунку лавок. Четверта справа, там повинна бути отримана інструкція. Якщо б вона була зайнята п'ята... і так далі. Вона зупинилася. Всі лавки були зайняті. Вона тихо і засмучено вилаялася. Китайці, як вони стверджували, одного разу можуть правити треба миром, але, мабуть, вони були нездатні ефективно організувати таку просту невелику операцію. Роздратовано знизавши плечима, вона вибрала лавку, на якій сиділа тільки маленька дівчинка, яка займається, як вона сподівалася, не зрозуміє розмова, який незабаром повинен був відбутися. Чи подивилася на годинник. Що робити, якщо ee контакт — е «Ще в Пекіні», як його називали в листах, — не прийшов? Гірше того, що б вона робила, якщо б американці заарештували її зараз? Той американець в літаку... Нік Кемпбелл. Вона могла б поклястися, що він сель в таксі позаду нах в аеропорту. Вона привітала себе з підміною таксі і була впевнена, що маневр був запаморочливо оригінальним і не мав себе розташоване сонце в анналах шпигунства.
  
  
  Поступово Чи зрозуміла, що маленька дівчинка з цікавістю спостерігає за нею.
  
  
  Добрий день, — сказала, повертаючись до своїх турбот.
  
  
  J'ai perdu ma maman , зауважила дівчина. «Я втратив матір».
  
  
  — Вона скоро повернеться, — сказала Лі ви по-французьки.
  
  
  — Ні, — сказала дівчина. — Вона повернеться сюди п'ять. Вона залишає мене тут по вівторках і четвергах потім обіду, щоб побачитися з чоловіком.
  
  
  "Eh bien, enfant", — сказав Лі. — Я впевнений, що у нах є на це свої причини.
  
  
  "Це так," сказала француженка. «Мій тато був убитий в Алжирі».
  
  
  — Вибач, — сказав Лі. Деякий час вони сиділи мовчки, кожен по один бік дивана.
  
  
  — Ви дуже красиві, мадам, — сказала нарешті дівчинка. — Мадемуазель, — машинально поправила її. "Спасибі, дорога."
  
  
  «Я сподіваюся, в майбутньому стати такою ж красивою, як ти», — щиро сказала дівчинка.
  
  
  Чи розсміялася теплим, повним звуком.
  
  
  «Краса тільки поверхнева», — сказала вона.
  
  
  — У тебе багато коханців? — мрійно спитала дівчинка. 'Звичайно. А ти живеш, як принцеса в прекрасному будинок на сході.
  
  
  «Більше схоже на квартиру з однією спальнею в нью-йоркському Іст П'ятдесят першому плані », — зі сміхом сказала. Вона порилася в сумочці в попросив жувальної гумки — погана звичка, якої вона вдавалася в приватному порядку — але тепер, як говорилося в рекламі, це допоможе зняти напругу.
  
  
  Від хвилювання сумка випала у нах навколо рук, а її вміст розсипалося по підлозі. Чи швидко нагнулася і почала збирати свої речі, але, агов, не вистачило швидкості, щоб сховати маленький автоматичний пістолет, що лежав на гравії. Очі маленької француженки розширилися, і вона почала тремтіти. Чи дала гей, жувальну гумку, але очі дитини були прикуті до сумочки, в якій був пістолет. — Мадемуазель, — повільно запитала вона. 'В кого ти збираєшся стріляти? У чоловіка, може бути? «Раптом дитина почала плакати. «Ти була такою красивою жінкою, і тепер її знаю, що ти стріляєш у людей, може бути, на маленьких дівчаток, тому що моя мама каже, що такі дивні жінки роблять це».
  
  
  Ах, Боже мій, яке нерозумне і несподіване стан. У Валерія піднялася паніка. Вона відчувала, що всі погляди в parque спрямовані на нах, що одна навколо суворих старух викличе поліцію, що поліція виявить у її портфелі тисячі американських доларів. Це був би нитка. Чи самій захотілося заплакати. - Ні, ні, малюк, -- сказала вона, -- ти не розумієш. Ридання дитини додавали нереальну нотку напруженості потім полудня. В той же час відчував тепле спорідненість з кинутої дівчинкою, яка залишилася без батька, яка займається була так схожа на нах, коли їй було стільки ж років. Вона взяла істота на руки, відчула його, ніжність і, нарешті, вмовила взяти жуйку.
  
  
  Сльози дівчинки майже висохли, коли на скмейку впала чоловіча тінь. Чи підняла очі, і її обличчя стало звичайним для нах безпристрасним. Ee «Ще в Пекіні» дивився на нах зверхньо.
  
  
  'У тебе є гроші? — запитав він по-французьки.
  
  
  — Говорити по-англійськи, — відрізала Чи. — Для estestvenno. Її пролетіла три тисячі миль не для того, щоб побачити хорошу погоду.
  
  
  Чоловік тяжко sel і поставив на підлогу портфель, такий же, як у Лі.
  
  
  — Ти зовсім як маман , — обвиняюще сказала дівчинка. «Чоловік прийшов, і тепер ви хочете, щоб пішла».
  
  
  Чи зітхнув. — Так, люба, — сказала вона повільно, майже ніжно. — Боюся, вам доведеться піти. Коли вона подивилася на китайського агента, вона виглядала надзвичайно жорсткою і здатною.
  
  
  
  Нік брів по посипаної гравієм доріжці, iso усіх сил намагаючись уникнути погляду одягненого в уніформу ветеранів 17-го полку, який дивився на нього з отруйною підозрілістю. Нік sel поруч із самотньою, похмурою нянею. Лавка була прихована від очей Чи Валері, але була досить близько, щоб Нік міг бачити, с хема вона збиралася зустрітися.
  
  
  Той, кого чекала прекрасна манекенниця, прибув. Нік сховався за свій путівник і повільно подивився за край. Чоловік дивився відверті крізь Ніка, його очі були тьмяними від нудьги, коли дівчина серйозно розмовляла з ним.
  
  
  Нік, який годинами вивчав нові стопки фотографій відомих членів комуністичного китайського шпигунського апарату, знав це особа. Цей чоловік був офіцером, відомим AX. Ситуація на річках Темзі тепер почало прояснюватися для Ніка — Чи Валерія вже тоді мав китайцям маленьку послугу; вона розповіла їм, де знайти людину по імені Киллмастер.
  
  
  Нік уважно стежив за подіями, напружуючи вуха, щоб почути, що вони говорять. Діти кричали в бурхливою полуденної тиші парку, медсестри кричали на жвавому французькою мовою, а за стіною квокали курчата. Нік нічого не міг зрозуміти.
  
  
  Нарешті вона встала першої і пішла по посипаної гравієм доріжці до воріт. Але спочатку вона нахилилася і схопила сумку відвідувача, залишивши свою на його нога.
  
  
  Голосувати як вони організували обміну. Був це таємний спосіб оплати, який привів до повної зупинки розвідувальних мереж західних країн?
  
  
  Нік не міг у це повірити. Це було занадто просто, вирішив він; за цим повинно бути щось ще. Ця зв'язок в parque може бути по першій серії маневрів, можливо, навіть помилкові, зроблених, щоб ввести його в оману. Нік був надто досвідченим професіоналом, щоб поспішати, коли трохи терпіння може розкрити всю систему. Він продовжував слідувати за в обидва кінця дня. В чотири години вона сиділа одна з аперитивом і примірником журналу « Ель » на терасі Фуке на Єлисейських полях . В шість годин вона повернулася в свій готель на Вандомській площі. В сім годин Ник, який сидів у холі, побачив, як вона у вечірній сукні з'явилася і приєдналася до бізнесмена китайського типу, якого вона зустріла в parque. Для газетою Нік насупився. Це був один навколо самих випадкових і дилетантских епізодів шпигунства, свідком яких він коли-небудь був.
  
  
  Потім вечері він пішов за парою в оперу. Коли вони благополучно опинилися всередині, він сам купив квиток і взяв напрокат бінокль. Щоб не відставати від суперника, він покірно просидів перший акт і перерва. Коли піднявся завісу перед другим актом, і, переконавшись, що і її супутник все ще в кімнаті, Нік спустився сходами і вийшов у м'який паризький вечір. Двадцять хвилина він припаркував взяту напрокат машину на Вандомській площі . Через кілька хвилина він уже стояв у коридорі перед кімнатою Чи Валерія. Було ще дуже рано, щоб ризикувати зламати замок. Покоївки, офіціанти та гості ходили туди-сюди. Ймовірно , він опиниться на набережній Орфевр, щоб пояснити свою цікавість вмістом чужої кімнати суворого сержантові жандармерії, який просто не зрозуміє.
  
  
  Не збентежений, Нік пішов у свою кімнату поверхом вище. Там він вийшов на невеликий балкон. За площею Сени вловлювала останні промені неба, але сонце сховалося, і вуличні ліхтарі сяяли. Балкони, які ему належало пройти по дорозі в кімнату Чи Валері, були темними.
  
  
  Нік вирішив, що вже досить темно, щоб здійснити свій план. В темряві легким рухом руки він прикріпив металевий гак до рулону альпіністської мотузки з нейлону. Він зачепив гачком за перила і дозволив мотузці впасти. Мить, перебираючи її своїми дужими руками, він спустився на наступний балкон, де легко приземлився. Він змахнув мотузкою, щоб відчепити гак, зловив гак, коли той опустився, перекинув його на наступний балкон і туго натягнув мотузку, коли почув, як гак зачепився за балюстраду. Він обмотав ноги мотузкою, відштовхнувся від балкона і поплив крізь темряву. Коли мотузка гойднулася, він, перебираючи руками, виліз на перила балкону та підтягнувся.
  
  
  Він двічі повторити свій підйом високо над тротуаром, потім пристрій підібрався до балкону перед кімнатою Чи Валерія.
  
  
  День були відкриті. Навіть якби вони цього не зробили, вікна були б незначною перешкодою для грабіжницького майстерності Ніка. Він обвів кімнату звичним поглядом. Її валізи лежали відкритими на ліжку, а портфель був виразно видний на підлозі. Нік підняв портфель і помацав замок, який впав під його спеціальним ключем на п'ятнадцять секунд.
  
  
  Вона була красивою жінкою, подумав він, але, як іуда за нах не вийшов би і сантехнік . Сумка була порожня. Огляд вкладиша і рукояті очима, навченими користуватися і виявляти всілякі помилкові днища і порожнисті рукоятки, нічого не виявив. Нік зітхнув. Наступним пунктом був поглиблений огляд приміщення. Він подивився на свій годинник. Було багато часу. І сл китайський інший тепер будуть дивитися останній акт « Дон Жуана » .
  
  
  У цей момент він почув звук вставляється в замок ключа. Коли ключ повернувся, і двері відчинилися, Нік уже був зовні, на балконі.
  
  
  Крізь щілину у відкритій день Нік побачив, як ви Знаєте, Валерія увійшла в кімнату одна і скинула балетні тапочки. Його очі металися по кімнаті, щоб побачити, чи не залишив хто слідів своєї присутності. Вона сіла на ліжко, щоб оглянути портфель, і не встигла розгладити покривало. Але східна дівчина, здавалося, не звертала на це уваги, піднімаючи руки за спину і розстібаючи гачок вечірньої сукні, так що сукня зісковзнула на підлогу. Вона підняла поділ своїх трусиків і витончено схилилася над двома стрункими золотистими стегнами, виконуючи ритуал жінки, що знімає панчохи. Потім послідували шпильки, які підтримували пишну копицю її чорних, як смола, волосся, так що вони падали на її гнучку оголену спину. Якийсь час вона сиділа спиною до Ніку перед дзеркалом, розчісуючи волосся довгими млосними рухами, святий, відбитий від дзеркала, танцював золотими відблисками на її струнких, чудових кінцівках. Нік спостерігав за нею з балкона в надії, що Валерія заощадить ему багато часу і сил, розкривши місцезнаходження вмісту портфеля.
  
  
  Коли вона закінчила, її волосся гладкої цівкою впали на хребет, різко контрастуючи з її білої накладкою. Вона підійшла до своєї сумочці, витягла предмет, який Нік не міг розібрати, а потім, співаючи уривок навколо опери, підійшла до відчинених балконних дверей.
  
  
  Нік рухався швидко. Якщо пощастить, він зможе спуститися з балкона, поки вона не ковтне свіжого відбору проб повітря. Він був наполовину перекинутий через балюстраду, тримаючи руку на мотузці, коли дівчина заговорила. — Ви кудись збираєтеся, містер Кемпбелл?
  
  
  Її великі темні очі дивилися на нього поверх пістолета маленької леді в руці. Зброя, як і багато автоматичні пістолети, не володіло великою вогневою міццю, але достатньою, щоб збити Ніка з мотузки, а те, чого не досягли кулі, виконав би тротуар внизу. Нік зобразив, як він сподівався, чудову усмішку.
  
  
  «Прекрасний вечір, чи не правда, міс Валері»?
  
  
  — Не над чим сміятися, містер Кемпбелл. Будь ласка, увійдіть, і поясніть, що ви хотіли б у моїй кімнаті? Якщо ні, її застрелю тебе з балкона. Її впевнений, що поліція зрозуміє.
  
  
  Жінка повільно позадкувала через день в кімнату, направивши пістолет Ніку відвертими в житті. Нік пішов за нею. — Чудово, — сказала дівчина. «Будь ласка, поясніть table border, містер Кемпбелл».
  
  
  Куточки очей Ніка вигнулися в веселих зморшках. «А якщо немає»?
  
  
  — Тоді їй тебе застрелю. Її стріляла в людей раніше. В цьому немає нічого особливого для мене. Її б не вагалася.
  
  
  — Сумніваюся, — сказав Нік. — У тебе був шанс на балконі. Подумайте обладнання всіх питаннях, які задасть поліція. Якщо ти відповіси на один штопора неправильно, ти більше не жінка, яка займається піддалася насильству, а вбивця.
  
  
  — Не будьте так впевнені, містер Кемпбелл. У мене є друзі.'
  
  
  — Я знаю твоїх друзів, — сказав Нік. «Чарівні люди».
  
  
  Він стояв розслаблено, піднявши руки вгору, і дивився на нах. Вона була такою стрункою і красивою, не ценымногие більше, ніж дівчинка. В її вологих темних очах можна було прочитати сумнів дівчини. Вона глибоко задумалася. Можливо, вона була лише знаряддям ворога, можливо, навіть мимовільним знаряддям, але вона була противником зі зброєю і тому небезпечною.
  
  
  «Будь ласка, поверніться, містер Кемпбелл, — сказала вона. «Мені потрібно подзвонити, і я не хочу, щоб ви йшли, поки його не закінчу». Боюся, я не можу цього зробити, — сказав Нік. Вона розсунула свої довгі ноги, приготувалася. Ee обличчя стало відчуженим і холодним. «Містер Кемпбелл, попереджаю вас ще раз».
  
  
  Нік кинувся в бій перш, ніж вона встигла зробити щось, про що пізніше міг би пошкодувати. Для Ніка було дитячою забавкою відібрати у нах маленький пістолет. Він проплив у довгому плоскому стрибку по килиму до її золотисто-коричневим колін. Пістолет вистрілив над его головою, коли він ударив її. Вона впала на нього. Рука Ніка швидко стиснула її руку з пістолетом в ній. Вона звивалася і намагалася звільнитися. Нік відчув м'який, ніжний аромат духовий ee шиї, відчув пружність її звивається тіла, коли вона намагалася вирватися з виверти его. Її нігті подряпали йому шию, і вона спробувала встромити кожному племені ему в промежину, але тут Нік піднявся на ноги, злегка підняв її, як дику мандрівну кішку, і жбурнув її через всю кімнату, так що з глухим стукотом, все ще пручаючись, вона сіла на ліжко. Він мигцем побачив м'які золоті стегна, обіцянка раю тому чоловікові, якому пощастило розтопити лід в її складати долар, а потім вона лежачи на ліжку з тремтячими кінцівками і темними вогняними очима. Нік уважно слухав. Пострілу, мабуть, ніхто не почув. Хай живе розсудливість хороших французьких готелів.
  
  
  — Як ти думаєш, ми могли б поговорити зараз? — запитав Нік, сідаючи в крісло. Він залишив пістолет на спинці стільця.
  
  
  «Ви зможете бити чи мучити мене, але я її не скажу наші слова».
  
  
  — Дуже вражає, — сказав Нік. «Я дуже захоплююся вашою гордістю і мужністю». Его голос шталь голосніше. «Я був би ще більше вражений, якби не знав, що це гордість зрадника».
  
  
  «Зрадниці? -- сказала вона холодно. «Кого чи чого? Якої країни? Її жилки в півдюжини країн за цей час».
  
  
  — Країни, паспорт якої у вас є і де ви розбагатіли. Але я прийшов сюди не для того, щоб говорити про це. Її хочу знати, що ви, якщо того з математики в parque сьогодні ніяк не коли.
  
  
  "Яка тобі різниця?" — запитала Чи. Тепер, коли вона сіла, і до неї повернулася її звичайна гордовитість. Чертовски зарозуміла дівчина, подумав Нік.
  
  
  «Ти можеш робити все, що хочеш, але ти можеш позбавити себе від багатьох неприємностей, якщо будеш відвертий зі мною зараз. Що б ви нам задумали, гра закінчена. Якщо не вірите мені, спробуйте зателефонувати в поліцію. Нік вказав на телефон.
  
  
  Вона продовжувала дивитися на нього порожнім поглядом, якому східні дівчата навчаються на колінах у своєї матері, щоб захистити себе від злетів і падінь життя.
  
  
  — Ви агент міністерства фінансів Сполучених Штатів, — сказала вона нарешті. Нік кивнув. 'Щось таке.' Дівчина мовчки кивнула. «Я боялася цього». Зростаючі сумніви гризли впевненість Ніка в тому, що він викрив особливо незграбну китайську шпигунську операцію . Вона запитала. - «Тепер її потраплю до в'язниці? — Можливо, — відповів Нік, ляснувши себе по зап'ястю. — Це залежить від того, якою мірою і як скоро ви захочете нам допомогти. Ви могли б почати з малого скажи мені, що ти робиш з китайськими комуністами».
  
  
  Коротше я кажу, - вона сказала це, історію, яка займається для агента АХ, була так само стара, як і сам шпигунство. Це було пов'язано з родиною, розлученої війною, наполовину в Китаї, наполовину в Північній Кореї; ih дочка, чия доля приєднується ee в Сполучені Штати сиротою війни, довжезною, худий дівчиною, яка виросла в молоду жінку надзвичайної грацій, чия краса зробила її багатшими й успішнішими, ніж коли-небудь могли мріяти прикордонні фермери В'єтнаму. ; спроби возз'єднати сім'ю; гроші та час, витрачені на гонитву за чутками, а потім спілкування з високопоставленими американськими чиновниками, які були готові забути про бюрократії і використовувати свої неофіційні контакти у Варшаві та Алжирі для переговорів з китайцями.
  
  
  Події останньої глави цієї історії відбувалися в тихому паризькому parque, де Чи Валерія передала п'ятнадцять тисяч вкрай секретних доларів представнику Китайській народній медицині Республіки.
  
  
  «П'ятнадцять тисяч доларів — це великі гроші, щоб взяти ih нелегально», — сказала вона з натяком на посмішку. «Я отримаю тривалий тюремний строк».
  
  
  — Є ускладнення, — невизначено сказав Нік. — Якщо її можу розраховувати на те, що ви заткнетесь про те, що ми з'ясували це, і особливо про те, що я тут, я думаю, ми зможемо поки тримати це при собі. Міжнародні ускладнення. Можливо, час від часу мені доведеться заходити до вас. Вона дивилася на нього мудрими, ясними очима юної дівчини, яка займається занадто швидко виросла в дуже багатьох столицях світу. — Містер Кемпбелл, якщо ви маєте на увазі, чи готовий її переспати з вами, щоб уникнути в'язниці, ви помиляєтеся. Але якщо ви можете гарантувати, що моя сім'я в Китаї...
  
  
  — Привіт, дитинко, — розсміявся Нік. — Ви помилилися. Її лягаю спати тільки з хорошими подругами. Все, про що їй вас прошу, щоб ви тримали рот на замку перед іншими пасажирами і вашими китайськими друзями, наскільки її розумію. У цій поїздці у мене є інше завдання. Нік не заперечував проти того, щоб дозволити гей безкарно вчинити незаконну грошову операцію. Це було щось для міністерства фінансів, і це нічого не значило порівняно з тим, що він переслідував. Йдучи, він востаннє глянув на дівчину, моторну комбінацію білої сорочки і золотих кінцівок, яка займається з цікавістю спостерігала за ним. Він майже пошкодував про своє рішення — другом чи ворогом, але переспати з Валерію було б здорово. Ще одна невдача, подумав він, спускаючись у ліфті. Він гнався за китайським тигром, а замість цього зловив переляканого кролика. Тип закритого ресторану спростував повідомлення в змі Ніку, що він дуже голодний. Він пройшов через вестибюль до бару, який все ще був відкритий, з наміром попросити бармена зробити кілька бутербродів. Через п'ять хв він уже сидів у тихому скромному барі, перед ним знаходилася тарілка з устрицями і камамбером. Під тихий гул в барі shell розмова. Нік повернувся, щоб щорічно, про що говорять люди. Дуже дорога і дуже зла блондинка пронеслася через бар на максимальній швидкості. «Шукає свого брехливого чоловіка», — подумав Нік. Один за се паризьких інцидентів, про яких ви так читаєте частини. Він повернувся до своєї закуски. Через мить його грюкнули по плечу. Він повернувся і мало не впав зі свого барного стільця від прапора дозволу на виконання. — Трейсі, ангел, — галантно сказав він, — ти не уявляєш, як я хвилювався...
  
  
  Дівчина сиділа відвертими перед ним червона від лоба до ніжних припухлостей грудей. Її очі спалахнули. "Зупинися, Трейсі, ангел...
  
  
  Ти... ботанік... ти землетрус". Ee важка чорна сумочка рідини та крові в повітрі широку дугу, сильно вдаривши Ніка за вухом. Нік досі тхір чув її бурмотіння з-за дзвону у вухах. Потім вона повернулася і вийшла з-барі з високо піднятою головою. Кілька десятків французів, що сиділи в барі з дружинами або без них, схвально дивилися на них, а потім кидали зацікавлені погляди на високого чоловіка біля стійки. Вердикт, схоже, зводився до того, що американець змінив ей, тому що така гарна дівчина так розлютилася. Люди дивувалися, що він зробив. — Мсьє, ви в порядку? — запитав бармен. "Ти впевнений?
  
  
  Нік кивнув. 'Чудово. У мене просто немає слів, коли справа доходить до жінок».
  
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  Але у Ніка був свій день, коли справа стосувалася жінок, принаймні, стосовно однієї навколо них. Коли він повернувся до своєї кімнати, вона побачила, що вона сидить посеред його ліжка, одягнена тільки в білу сорочку, і фарбує нігті.
  
  
  «Нік, милий, ee повний рот спокусливо скривився і надувся...» Я повинна вибачитися за свою запальність в барре. Її дуже жорстока по натурі», — зізналася Трейсі. Її великі блакитні очі були такими ж яскравими, як у дитини.
  
  
  — Відмінно, — задумливо сказав Нік, притулившись до дня. «Її готель би знати, що ти робиш у моїй сміття, полугая, зі своїми речами, розкиданими по моєму готельному номеру?
  
  
  — Це резонне штопора, — сказала Трейсі.
  
  
  — Добре, — сказав Нік. — Що, якби ти відповіла на це?
  
  
  — Особисто, що не рассердишься?
  
  
  Вона натягнула простирадла так, щоб він міг бачити її кремові плечі і широко розкриті очі під пасмом світлого волосся. «Секретар думає, що я ваша дружина, місіс Ніколас Кемпбелл».
  
  
  'Як йому прийшла в голову ця ідея? — лагідно запитав Нік.
  
  
  — Боюся, їй сказав ему, дорога.
  
  
  — Це все пояснює, — м'яко сказав Нік.
  
  
  — Я рада, що ти так до цього ставишся, — сказала Трейсі.
  
  
  — Це нічого не пояснює, — відрізав Нік. «У мене був важкий день, і я даю тобі рівненської три хвилини, щоб зібрати речі і повернутися в свою кімнату». Він загрозливо підійшов до дівчини. Її очі широко розкрилися, і вона спробувала відкинутися назад на ліжко.
  
  
  — Не сміх, — видихнула вона. "Ніколас... тримайся від мене подалі... ...або, клянусь, я... ти нероба."
  
  
  'Ти йдеш чи ні? — прогарчав Нік. — Я дійсно з нетерпінням ось чекаю рішення взяти тебе. Між іншим, у мене була така схильність, з того моменту, як її вперше побачив вас.
  
  
  Запаморочлива, котяча спалах довгих нога, і струнких білих рук стрибнула, і Трейсі рвонула через кімнату у своїй блузі, по дорозі ховаючись за столами і стільцями.
  
  
  — Я намагаюся приказка, — весело сказав Нік, — втекти можна, але не сховатися.
  
  
  «Якщо ти доторкнешся до мене, Нік Кемпбелл, — попередила, заявляють вона, — я зроблю з тобою так само, як зробила з Великим Alfie».
  
  
  Нік залишився заінтригований. Трейсі тремтіла, захищаючи своє чудове тіло руками, і виглядала насторожено і рішуче.
  
  
  "І... що... ти зробила з Великим Alfie? — запитав Нік. — І dis нібито ми заговорили про це, хто такий Великий Alfie?
  
  
  «Одіна за зустрінуть ваших «бізнес-конкурентів». Хлопець, якого вони залишили охороняти мене, коли зловили мене він в убогій рибальського халупі в Сохо. Великий, товстий, брудний старий. Він намагався грати зі мною, коли все, що йому потрібно було робити, це спостерігати за мною. У гангстерів більше немає класу».
  
  
  — Тільки новини, будь ласка, — сказав Нік. «Що сталося, коли він спробував щось зробити?
  
  
  — Боюся, її вразило його кілька разів.
  
  
  Вона з блискучими очима чекала його відповіді.
  
  
  Нік подумав. — І чим ти його вдарила?
  
  
  'З цим.' Вона полізла в один навколо своїх валіз і витягла револьвер.
  
  
  — О, — сказав Нік. 'Oi.'
  
  
  «Не настільки погано, щоб було боляче».
  
  
  — Зрозуміло, — сказав Нік. «Просто полоскотала його. А потім що сталося?
  
  
  «Ну, — сказала Трейсі, — Потім його вкрала машину, щоб дістатися до якогось нічного літака на півдні Англії, а звідти прилетіла сюди під вигаданим ім'ям».
  
  
  — А потім ти прийшла сюди, щоб лякати мене?
  
  
  — О ні, Нік, — видихнула вона. 'Ти не розумієш.'
  
  
  — Ні, — сказав Нік. 'Я не розумію. Можливо, ви могли б пояснити. Нік прийшов до висновку, що неминуча небезпека минула, і налив собі віскі, а також дав дівчині склянку. Трейсі взяла склянку і пройшлася по кімнаті, роблячи ковток і чухаючи голову револьверним прицілом.
  
  
  — Бачиш, Нік, спочатку подумала, що Великий Альфі і его хлопчики хочуть спробувати отримати гроші від папи, щоб викупити його маленьку дівчинку. Було нерозумно з мого боку так думати потім того, що сталося, але коли ти багатий, у тебе виникає певне погане мислення.
  
  
  — Так, — сказав Нік. "Її готель би виявити це коли-небудь."
  
  
  
  «У будь-якому разі, її знала, що тато буде в люті, і позбавить мене грошей на місяці. Так що мені потрібно було якось піти».
  
  
  Нік підозріло підняв брову.
  
  
  — Ти не спокушала Великого Енджелл, чи не так, люба? †
  
  
  Її очі виглядали безневинними.
  
  
  "Нік" завила вона. «Які жахливі, жахливі, злодійські слова».
  
  
  — А Трейсі?
  
  
  «Ну, може бути, трохи, щоб його могла дістати його револьвер».
  
  
  — Бідний Великий Енджелл, — співчутливо сказав Нік. Трейсі все ще нервово почесывала потилицю револьвером і виглядала схвильованою, як молодший ангел, який все зіпсував, і гадає, що скаже Пітер . — Що ж, — сказав нарешті Нік, — тепер, коли ми дізналися про твоє пригоді, може, тобі краще повернутися в свою кімнату і прийти в себе. Завтра буде важкий день. Він привітно посміхнувся своїм батьківським сміхом, і зітхнув з полегшенням.
  
  
  - А ти забув, Ніккі, милий ? Вже? Це моя кімната. Я твоя жінка.
  
  
  — Дурниця, — сказав Нік. 'Її ніколи не був одружений. Її, впевнений, що запам'ятав би що-небудь подібне.
  
  
  — О, ангел, — знову запхикала Трейсі. — Ти милий, бажаний шматок чоловіка, але ти навмисно обманюєш себе. Бачите, якби її сказала людям по дорозі в Париж, що її Трейсі Вандерлейк, розшукуваний поліцією багатьох країн, її б досі тхора сиділа за яким-небудь столом слідчого, відповідаючи на питання, чому її не під охороною. Ти розумієш? Але на мене, як на несмачну домогосподарку місіс Кемпбелл Нік, ніхто не звертає уваги. Її повинна продовжувати грати цю роль, поки не повернуся в літаку, дорогий».
  
  
  — Мені ти не здаєшся смаку, — галантно сказав Нік.
  
  
  "Спасибі, дорогий. Ти не зовсім бомж. Крім того, є ще одна причина, по якій я не можу піти, — додала вона, як козирну карту. «У цьому готелі більше немає, сервіси номерів, щоб і у всьому місті нічого пристойного. Боюся, нам доведеться дотримуватися теорії шлюбу.
  
  
  Вона переможно посміхнулася, поки Нік розмірковував, що робити зі своєю новою сусідкою по кімнаті. У нього були всі підстави швидко прибрати і далі за своєї кімнати, головним чином для її ж блага, але було б дуже складно пояснити ей, чому.
  
  
  — Добре, — сказав Нік. — Можна мені теж поцілувати наречену? †
  
  
  "Ура! Трейсі закричала і почала танцювати на килимі. Револьвер вистрілив з гуркотом, разнесшимся по кімнаті. «Боже мій, — сказала Трейсі, — здається, її забула поставити запобіжник. Ти повинен коли-небудь навчити мене всьому цьому.
  
  
  — Бідний Великий Альфі, — пробурмотів Нік го початку вдруге. Раптом стофунтовая блондинка в одних тонких трусиках впала Ніку на коліна і покрила його обличчя поцілунками.
  
  
  «Великий Альфі був покидьок, ангел. Ви людина стилю і серця, ценымногие вище свого класу. Це буде один з се небесних шлюбів; Її просто відчуваю це. Або, принаймні, відмінний медовий місяць.
  
  
  Вона потягнулася через плече Ніка і взяла трубку. До того часу, коли прибув посланець з візком, повним шампанського та ікри, яку він підвіз до балкона, звідки «молодята» дивилися на Вандомську площу та шепотіли милі речі, як це зазвичай роблять молодята, Трейсі змінила павутинку на павутинку - один пеньюар, який був ще показовіша .
  
  
  Незабаром вони випили півтори пляшки і були змушені замовити ще. Потім на балконі стало холодно і в нах трохи закрутилася гол. Вона увійшла, сіла поруч з Ніком на ліжко і простягнула йому стакан для льоду.
  
  
  «До злочину, ангел. Мені подобалося, коли ці шахраї обмацували і тискали мене і вели себе так, як ніби в клубі була жіноча ніч».
  
  
  Вона нахилилася вперед, притулилася своїми ароматними губами до його губ і дозволив їм блукати там довше і многозначительнее, ніж вона мала намір, бо раптом відхилилася й сказала з здивованим виглядом: «Ах». Він відчув, як легкий локон її золотого волосся торкнувся його чола, потім ніжне тиск повних, напружених грудей на його груди. Вона посміхнулася, і усмішка її була трохи косою.
  
  
  — Ти дуже гарний, Ніколас, хоч ти і нероба, — тихо пробурмотіла вона. Вона випросталася і глянула на нього сяючими очима і кривою посмішкою. — Хіба ти не знаєш, що кожна жінка любить бомжа? На якусь мить Ніка розвеселило. Ему і в голову не приходило, що люди будуть вважати його таким. Що стосується Ніка, то его нестійка поведінка була просто питанням логічного вибору. Ему ніколи не приходило в голову, що він або людина, що стоїть перед ним в темному провулку з револьвером напоготові, був хорошим або поганим. Вони були всього лише пішаками, двигаемыми за правилами гри, правила якої були встановлені за століття до того, як була написана Біблія.
  
  
  Він злегка підняв брови.
  
  
  «Добре це говорити, Трейсі? Его голос абсурдно, парадоксально.
  
  
  «Це негарно, але це правда», — сказала вона. «Нам один джентльмен не залишить даму в підвалі рибальського намети в Сохо. Але кому потрібен джентльмен, чоловік опівночі в паризькому готелі? В її очах було усміхнене запрошення.
  
  
  Вона розтягнулася на ліжку поряд з ним і скинула балетні тапочки. Де-то в наступну хвилину одіна з келихів з шампанським впав на килим, залишивши мокре пляма, якого ніхто навколо них не помітив. Її рот був широким і гарячим его, і ee мова спалахнув, як полум'я, полум'я, що прагне донести своє вогняне послання до глибини його істоти. Її швидкі, натреновані руки ковзнули ему під сорочку, уздовж потужних м'язів грудей і вниз по спині. Її маленький вологий язичок блукав у його вусі і виходив з нього, спонукаючи його до дикої готовності до бажання людей не грубою і миттєво удосконалити цей союз, забрати її з собою в гарячому пориві до вершини бажань.
  
  
  Він почув її сміх глибоким горлом. Сміх з хтивим відтінком, коли її руки рухалися по таємним ніжним місцях його тіла, спонукаючи його, а потім дражнити, сповільнюючи темп. Вона звивалася і рухалася під ним від чистого бажання. Тверде, як камінь, чоловіче тіло вимагало сексуального відповіді, відповіді, який вона ще не була готова дати, щоб збільшити задоволення і напруга.
  
  
  — Ах, йди... йди, — простогнала вона. Він все одно це планував. Його губи притиснулися до шовковистою шкірі, яка займається з'являлася і відступала. Довгі білі ноги обхопили його, але знову вирвалися, солодкі грудей запропонували свої плоди, але знову відступили, білі зуби блиснули в темряві, кусаючи тут, задобрити там. Він почув, як вона задихала швидше, відчув запал, що виходить від її тіла. Потім, в останній момент, здавалося, вона передумала. Її м'язи, спочатку такі швидкі і чуйні, застигли в опорі; вона спробувала відштовхнути його.
  
  
  — Ні, ні, — видихнула вона, — не зараз. Зачекайте хвилину. Ні, не хочу, не можу...
  
  
  Сильне тіло Ніка зломило її слабкий опір, і він переможно взяв ee, частину своєї свідомості сміючись над цим одвічним обманом. Вона все ще стогнала «ні, ні», нахиляючись і стаючи частиною його тріумфального сходження на вершину. Вона стала з ним єдиним цілим, і, нарешті, вони лежали несвідомо ще в одному.
  
  
  Потім лють поступово вщухла, гарячі кінцівки охололи, і два витончених світильників розслабилися.
  
  
  
  Багато пізніше, потім любові і сміху, над Сеною піднявся вологий і прохолодний вітер. Світла зірок було досить, щоб бачити, і світ повернувся. Її гладке гарне обличчя було безтурботним в її самовладання, а її світле волосся лежали, як шовк, на білій готельної подушці. Пізніше вони завернулися в банні рушники і допили останню шампанське на балконі, спостерігаючи, як нечисленні запізнилися пішоходи поспішають на Вандомській площі . Ще пізніше вони повернулися в ліжко, і за двадцять хвилина в усьому Парижі не знайти більш щасливої пари «молодят».
  
  
  Тепер вона міцного спав поруч з ним. Нік закрив очі, але не спав. Час від часу зовні проїжджала машина. Чудове біле тіло повернулося, і вона щось застогнала уві сні, і знову завмерла. Нік задрімав, але його думки були зосереджені на навколишній, як і тоді, коли він спав. М'які shaggy запізнілого гостя по товстому килиму в коридорі розбудили його.
  
  
  Може бути, він повинен був сказати ей. Що йому дуже пощастило, що він затаврований людина. Він підняв плечі. Може бути, він повинен був це зробити, але він цього не зробив. Вона думала, що це пригода було захоплюючим. Гей, просто потрібно було навчитися.
  
  
  Пройшли години. Довгі місяці практики і занять йогою дозволили йому було черпати сили навколо довгого напівсну. Потім це сталося, і це було зроблено добре. Він не чув, як ключ повернувся в замку. Наука полягала радше у відчутті невідомого присутності в кімнаті — щось настільки незначне, як зміни повітряного потоку. Спляча дівчина поруч з них не ворушилася, але Нік повільно напружився під простирадлом, яка займається лежали на них. Стилет лежав поруч з його рукою під подушкою. Присутності третього не видавали нам shaggy, нам недбале дихання. Нік посміхнувся. На цей раз кати "Гнилий лілії" досягли успіху. Хто б це нас був, цей хлопець знав свою справу. Двері були замкнені. Вбивцю навіть вдалося підібрати відмичку, змастити замок та проникнути всередину так, щоб Нік его не почув. Правда, Нік очікував нападу з балкона, але тим не менше цей хлопець був гарний.
  
  
  Нік лежав в тривожному очікуванні. Це може статися в будь-який момент. Де зараз чоловік? З великим зусиллям Нік змусив дихання звучати рівненської, нерви напружилися в бойовій готовності.
  
  
  Його непокоїло те, що вбивця міг бачити Ніка, а Нік не міг бачити його. Крім того, Трейси б закричала, коли почалося дію. Нічого не можна з цим зробити. Тепер вона все ще спала, не помічаючи, як дитя, що смерть безшумно підкрадається до неї.
  
  
  Удар буде спрямований йому в горло. Нік наважився поставити на це своє життя. Він би і сам це зробив — вдарив би в вухо. потім він встромив би ніж у дихальне горло своєї жертви. Атака може бути різновидом цього, чомусь хитрим, до або потім, але це був перевірений метод миттєвого вбивства вашої жертви, з гарантією того, що вона не видасть нам звук.
  
  
  Нік відчув, що чоловік був поруч. Його нерви вимагали дій, але він примусив себе лежати. Потім скорпіон вдарив. Нік почув, як чоловік видихнув, коли він спробував вдарити, і Нік стрибнув у бій, як гримуча змія, на яку хтось наступив. Рука різко вдарила його в оці, осліпивши, але шия Ніка, могла не витримати удар ножа. Нік встав на ноги і під прикриттям вбивці. Потім ударив його его стилетом.
  
  
  'Нік? — пробурмотіла Трейсі уві сні, потім прокинулася і ліниво проводила рукою по порожньому місцю на ліжка, де лежав її Нік.
  
  
  Нік не відповів. Він тримав руку вбивці з ножем в залізній хватці, відштовхуючи ножа в бік, поки його власний стилет хотів фатальне місце. Перший поштовх Ніка викликав кров. Він відчув це на власній руці у темряві, але не сильно. Його супротивник був дуже рухомий, щоб отримати серйозні травми. Вбивця був не великим, але міцним, жилавим, і його було важко втримати. Ніку довелося піти на багато чого, щоб ніж не пробив захист его і не уткнувся в горло.
  
  
  'Нік? Голос Трейсі прояснився. Тепер була паніка. — Нік, ти там? Що тут відбувається?
  
  
  Кожному народу вдарило Ніка в промежину, але Нік відчув, як змістився оленка, що віщувало напад, і в останню хвилину відвернувся. Нік вдарив чоловіка головою і був винагороджений стогоном боляче. Чоловік спробував інше кожному людові, і ступня Ніка вилетіла і вдарила його на іншій нозі, збивши його нога.
  
  
  Обидва важко впали, і Нік опинився зверху, намацуючи, як велика кішка, фатальне отвір. Ніж Ніка опустився один, два, три рази. Перші два рази вбивця приймав удари по передпліччю, щоб запобігти смертельний удар по корпусу, але навіть в темноті Нік точно розрахував час і відреагував на зміни ваги свого супротивника, блискавично і точно. В третій раз стилет прослизнув під прикриття чоловіки. Ему не потрібно було знову бити. Нік зробив паузу, щоб сили вичерпалися навколо напружених м'язів его противника. Корчі припинилися, почулося приглушене лайка, а потім гол-чоловіки з глухим стукотом впала на килим. Нік повільно встав.
  
  
  'Нік? – видихнула Трейсі в темряві.
  
  
  — Не вмикай святий, — сказав він.
  
  
  'Що сталося? Нік, її боюся.
  
  
  — Трохи запізно для цього, дорога, — пробурмотів Нік.
  
  
  Він був зайнятий обшариванием кишень мерця. Не те щоб він очікував знайти багато. У нього був гаманець, пляшка олії, яким він змащував замок, і кілька ключів. Нік взяв гаманець і підніс його до лампи.
  
  
  — Повернись, Трейсі, — сказав він, включаючи брильов.
  
  
  У мерця було багато документів. Посвідчень особи у всіх кишенях гаманця. У них говорилося, що це мсьє Арман Дюпре навколо Марселя. В роботі Арманда було незвично носити документи, що посвідчують особу, але хто знав, на що схожа життя найманого вбивці? Можливо, поки він був тут, у нього були справи в Парижі, доручення дружини, невелику справу, яку треба було врегулювати з Організацією ветеранів і для якого ему потрібні були його документи. Нік відігнав цю думку. Він не мав звички давати волю своїй уяві в любові або війні. Тепер все, що N3-готель знати про мсьє Армане Дюпре , це те, що робити з його останками.
  
  
  «Вашим конкурентам доводиться нелегко», — сказала Трейсі, тремтячи. — І тобі теж, — додала вона. «Ти можеш бути бомжем, але не звичайним домогосподарем. В тобі є щось дивне.
  
  
  — Хм, — сказав Нік. Він був зайнятий тактичними аспектами цієї серйозної проблеми. Трейсі глянула на його тверде, гарне обличчя, яке тепер було зосереджено нахмурено. У нього було відразу дві ідеї. Його обличчя просвітліло.
  
  
  — Ох, ох, — нервово хихикнула Трейсі. "Ти в біді."
  
  
  Нік посміхнувся і похитав головою.
  
  
  'Залишайся тут. Її скоро повернуся.'
  
  
  'Ти не в своєму розумі? Її сховаюся під ковдрою.
  
  
  Нік підморгнув, і за дивно короткий час повернувся, одягнений у чистий одяг, поголений і вимитий. Від нього пахло віскі, а в руці він тримав альпіністську мотузку.
  
  
  — Якщо хто-небудь запитає тебе про це, люба, — сказав він, — ми випили потім того, як він вийшов через бар. А потім ти відіслала мене, як я її і заслужений потім того, як залишив тебе в біді, в Сохо.
  
  
  Трейсі загорнулася в простирадло і підняла брови.
  
  
  «Як ви думаєте, чи є ще якісь «конкуренти»? Нік похитав головою. «У хлопця був клас. Вони будуть очікувати, що він досягне успіху у своїй місії.
  
  
  Вона кивнула. На мить Ніку захотілося забути про свої плани і заповзти в теплу і затишну постіль з гнучкою, стрункою дівчиною, й прикрити її від такої раптової страшної ночі. Її блакитні очі були широко відкриті і благально дивилися, і простирадло ледь прикривала її надлишки повних білих грудей. Ніку не знадобилося багато уяви, щоб окинути в розумі решту її енергійного молодого тіла. Замість цього він неохоче зробив глибокий вдих і взявся за роботу.
  
  
  Він розклав свою альпіністську мотузку, і тепер вона була такою довгою, що діставала до землі.
  
  
  — Зроби мені ласку, дитинко, — сказав він. — Я буду на тротуарі. Якщо її тричі швидко потягну за мотузку, відпустіть гак і упустите її».
  
  
  Вона мовчки кивнула, її великі блакитні очі були наполовину загіпнотизовані его діловим ставленням до гротескної постать на підлозі і раптової жорстокістю ночі. Нік промокнув тіло Армана Дюпре вологим рушником і доклав друге рушник до ножової рани під костюмом Армана . Потім він узяв тіло собі на плечі, обмотав навколо шиї, поки не зміг утримати його однією рукою, і вийшов на балкон. Під ним спала, Вандомська площа, пустельна і безмовна. Трейсі послідувала за нею, обернувши напівпрозорий халат навколо своїх спокусливих вигинів.
  
  
  Нік зачепив перила, і мотузка впала. «Це, — сказав він, — може виявитися трохи складним». Він притулив Армана до поручнів, зробив ковзну петлю для ноги і, тримаючись за мотузку, вільною рукою схопив Армана. На мить він висів на мотузці між небом і землею. Трейсі почала сміятися. Він почався з тихого смєшка і погрожував стати пронизливим до істерики.
  
  
  — Якщо б її був досить близько, її б дав тобі ляпаса, — різко сказав Нік. Спробуй подумати про те, що я сказав, що ти мене не бачила. І якщо у вас є хвилинку, може бути, ви зможете змити плями крові на килимі до того, як прийде служниця.
  
  
  Трейсі кивнула, все ще слабо сміючись. 'Ти божевільний. До побачення , ангел, — тихо сказав він. «Я теж думаю, що сходжу з розуму, але не звертайте на це уваги».
  
  
  'До побачення' — сказав Нік. — Побачимося через день або близько того. Якщо ні, не шукайте мене.
  
  
  Не маючи вільної руки, щоб помахати, Нік кивнув і зісковзнув вниз по мотузці, приземлившись трохи сильніше, ніж повинен був, за необхідності не бути поміченим ширяє в повітрі. Він озирнувся на вулиці. Ніхто не побачить. Над ним темніли сотні вікон великого готелю. Тиша запанувала на площі. Він швидко потягнув мотузку три рази. Через секунду гак упав у його витягнуту руку.
  
  
  Нік зосередився на майбутніх проблемах. Его пункт призначення був недалеко, але з-за малої ваги Арманда він здавався милею.
  
  
  — Не сумуйте, Арман, старий ветеран, — сказав Нік по-французьки. « Алон , ми починаємо останній марш, наш тріумфальний марш до Сіні».
  
  
  Арман був неговіркий. Він нічого не сказав, але одразу ж приступив до виконання свого боргу. Негнучка рука Ніка підтримувала маленького француза, і вони перетнули Вандомську площу . Нік несс його цілком, коли думав, що вони одні, і дозволяв ніг ката волочитися по землі, якщо бачив на вулиці спізнився пішохода.
  
  
  Перед ним стоїть вибір — відправитися на площу Згоди, де можна було б побачити двох п'яних чоловіків по дорозі додому, або в сад Тюїльрі , де вони знайдуть укриття і менше рухів. Цинічно, Нік вибрав прикриття. Він, звичайно, міг взяти орендовану машину, але це означало б залишити Армана одного на вулиці на якийсь час — справа надзвичайно ризикована.
  
  
  Разом вони попрямували у бік великих садів. Майже відразу побоювання Ніка збулися. «Пежо» з працюючим двигуном стояв на розі вулиці. Гірше того, всередині він міг бачити білу кепку поліцейського, який палить сигарету з колегою. Двом нудьгуючим французьким офіцерам в ранні ранкові години нічим зайнятися, окрім як досліджувати все, що може хоч якось полегшити монотонність ранкової вахти. Нік глибоко зітхнув і заспівав невпевненим п'яним баритоном, навмисно заглушаючи половину нотт. Справа була в тому, щоб здатися трохи напідпитку, але не настільки п'яним, щоб його заарештували. Він співав англійською, щоб переконати офіцерів, що його арешт принесе більше клопоту і безладу, ніж того варто.
  
  
  "Ах, менестрелі співають про англійського короля... який жив давно..."
  
  
  Тепер він був через вулицю, і йому залишалося пройти всього кілька ярдів. В саду, якщо щось піде не так, він міг кинути Арманда і втекти.
  
  
  «...він був диким, пухнастим і повним бліх...у нього було дві або три дружини одночасно...»
  
  
  Нік відчув нудьгуючий погляд офіцерів на своїй шиї. Він затнувся на мить, тихо, як він сподівався.
  
  
  «Іди, Арман, старий вбивця, пої, кравець візьми. Звідки атмосферу свята?
  
  
  Арман почав сильно важчати. Руки Ніка майже не витримували. «Розпочала другий куплет, мнс, брат, — сказав Нік. «Головна сторінки і трохи спецій. Він послав графа Тремблинга передати привіт королеві Іспанії ... щоб передати його незаконнонародженому королю Англії .
  
  
  Нік і його безмовна ноша досягли входу в парк. Біль у його руках кинула червону серпанок перед очима Ніка. Крім боляче, він знав про «пежо» на розі вулиці, як плавець або нирець усвідомлює акулу, яка займається нешкідливі висить на деякій відстані, але готова вистрілити.
  
  
  
  Потім «Пежо» поїхав. Включилися фари, і він повільно і неухильно їхав по вулиці, як тільки правосуддя. Нік пішов у парк. Він примусив себе йти повільно, спиною до «пежо», готовий бігти, рятуючи своє життя, але він почув, як мотоцикл забарився обертів. Потім він випустив затаївся дихання. Машина поїхала далі. В ту ніч двоє офіцерів не цікавилися двома п'яними чоловіками. «Пежо» продовжував свій шлях по вулиці Ріволі . Нік тут же кинув свій вантаж під дерево і закурив. Це було близько.
  
  
  Вітер з Сени охолоджував його спітніле тіло.
  
  
  Арман лежав на спині, дивлячись на нижні гілки дерев і светлеющее небо.
  
  
  Це було ризиковано, але воно того варте. Китайці послали людину, щоб усунути Ніка. Тепер чоловік і Нік зникнуть. Китайці не були б впевнені, живий чи Нік. Крім того, вони не зможуть влаштувати засідку там, де приземлиться літак. Ніку не особливо цікаво було дізнатися, що багата, яка знає толк в житті організації, на іншому кінці світу, наймає вбивць, де б нам виявився Нік. Як тільки він піде, вперше з моменту посадки в літак у Нью-Йорку, він зможе змусити противника вступити в бій і провести розслідування, замість того, щоб сидіти на місці, поки йому лунають постріли.
  
  
  Що ж стосується Хоука, то тепер, коли ставка виявилася вірною, він, безумовно, погодився б. Не те щоб йому було коли-небудь потрібно було це знати. Нік загасив сигарету про росистую траву саду Тюїльрі і звалив Армана собі на плечі.
  
  
  Незабаром після цього він досяг мосту Пон-Рояль через Сену. Нік озирнувся. Він почекав, поки байкер, одягнений у синій комбінезони, незворушно проїхав mimmo ним по дорозі на роботу.
  
  
  Тоді він взяв за ноги якогось Армана Дюпре навколо Марселя і кинув його в річку. Внизу пролунав сплеск.
  
  
  'A bientot, Арманд, mes vieux, — сказав Нік, спостерігаючи, як тіло тоне. Незабаром воно спливе на поверхню, але не так скоро, щоб бути виявленим. Нік повернувся і пішов назад через міст, але не в свій готель. Пізніше тим же вранці Міжнародна Дослідницька Група сіла в літак в Рим в Орлі , але високого, енергійної людини, відомого, як Нік Кемпбелл, не було колах мандрівників.
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  Цементу був обжігающе гарячим і кипів під італійським сонцем, сиявшим з глибокого синього неба. Бур'яни, висохлі під літнім сонцем, схилялися і гойдалися при кожному подиху падаючого літака. Нік Картер стояв на оглядовому майданчику міжнародного аеропорту Рими і спостерігав за цяткою в небі, яке позначало поїздку 307 PWA навколо Парижа і стало впізнаваним літаком, нарешті, помітною, як BAR 1-11. Машина почала знижуватися, потім опустилася на землю на початку шляху і покотилась, як експрес, по полю, потім чого важко розвернулася і вырулила в зал прильоту.
  
  
  Нік ризикнув, вставши тут, на оглядовий майданчик. Хто-небудь навколо пасажирів міг пізнати його. Але основна розвідувальна система AX повідомила, що буде розіграно в аеропорту. Нік повинен я був дізнатися, як це зробити. Це здавалося розумним. В аеропорту у них був захист натовпу, яка займається змінювалася швидкими рухами калейдоскопа. Опинившись зовні, це стало складніше, тому що його було легко відстежити. Це дало владі більше шансів зосередитися на когось, зазначивши, що він тусувався з відомими злочинцями, іноземними агентами або анонімними кореспондентами розвідки, яких використовувала кожна мережа, але які не були такими анонімними, як вони думали. Нік все це чудово знав. У нього було багато спільного з китайським майстром-шпигуном, хема б він або вона нас були. Голос чому Нік був таким небезпечним супротивником.
  
  
  Нік бачив, як вони пройшли через ворота прибуття внизу і пройшли через митницю. Він почав розглядати ih. Широко жестикулюючи, Пекос через плече закінчив розповідь величного рудоволосому Кірбі Фэрбенксу, чиє життя була такою мирною і яка займається з захопленням слухав розповіді про зниклої Америці. Чи Валерія гордо пройшла через митницю, навіть віддалено стримана і красива.
  
  
  Він продовжував дивитися. Прибули інші. Френк Бакстер, відомий як Капітан Смайл. Его жінка, така ж похмура і твереза, як він п'яний і веселий. Великий Джек Джонсон. Нік чув, як він оголошував про чемпіонат з бейсболу в «Розе Bowl» за рік до цього. Все, що Нік знав про nen, це те, що він багато випив і був інтровертом. У ворота увійшла Трейсі Вандерлейк. Її обличчя було блідим, потім безсонної ночі, і вона озирнулась, наче сподіваючись, що Нік вийде з усього чоловічого туалету, щоб запевнити її, що вона на самому делле не пов'язувалася з чоловіком, який випадково брав участь у різанині в спальнях, а потім сміючись зник з трупом для балконом. При цій думці Нік відчув біль у руках, подряпини від мотузки, яких від хвилювання і небезпеки він не відчував у той момент.
  
  
  Нік увійшов і побачив, як пасажири проходять митницю і йдуть до автобусів чи таксі, щоб відправитися в місто. Ему б хотілося підійти ближче. З того місця, де він стояв, його огляд був частково закритий, але наближатися було надто ризиковано.
  
  
  Тим часом Нік iso усіх сил намагався стежити за ними всіма, що було нездійсненним завданням. Навколо всієї групи панувала метушня. Нарешті вони дісталися до Риму, де бродив
  
  
  Цезар і там, де жив і любив Мікеланджело . Їм кортіло втекти з жаркої і нудною рутини аеропорту і пройтися по каменям Вічного міста. Через півгодини вся група зникла, а Нік так нічого і не побачив. Він не був особливо розчарований. Так зазвичай і було-
  
  
  Він озирнувся і, оскільки на нього ніхто не дивився, підніс бінокль до очей і кинув останній погляд в зал прильоту.
  
  
  Добре була помітна гарна груди італійської дівчини з прокату автомобілів. Нік якийсь час спостерігав, потім його погляд ковзнув mimmo інформаційного стільця, варто прибуття і обмінного пункту. За рогом були камери харчування і багаж. Був чоловік, який замкнув сумку Pan World Airlines в сейфі. Він стояв спиною до Ніку, схиливши голову над склепінням. Нік зловив його в бінокль, коли чоловік зачинив двері і не поспішаючи попрямував до залу прибуття. Mimmo пройшли два священика і з цікавістю подивилися на людину з біноклем. Нік прибрав его і перехилився через перила, подумки фіксуючи положення сейфа.
  
  
  Чому, він задавався питанням, хтось на цьому рейсі прилетів в Рим з сумкою, а потім залишив її в цифрові камери-разове харчування в аеропорту? Він розглянув рішенням. Це не мало сенсу. Він нагадував те, що було відомо в розвідувальних колах, як дубок, старий «поштову скриньку», слов'янське слово, що означає дуб, де шпигуни залишали свої послання в часи царя.
  
  
  Він приготувався до періоду очікування з флегматичним терпінням команча. Ранок перейшло опівдні. Ему представилися кілька можливостей, але він пручався бажанням вгадати дії свого супротивника. Він чекав. Опівдні , коли вся Італія занурилася в сієсту, він побачив, як до сейфа підійшов ще один чоловік. Нік теж зустрічав ему подібних раніше. Він був, як голки тонкий, молода людина зазвичай гуляє на Віа Венеція або з багатими американськими вдовами на танцполі інтимного нічного клубу на Каприке або, якщо йому пощастить, в Чинечитта . Його манери були чудові, коли він думав, що ви можете бути йому корисні, і викликав презирство, коли він цього не робив. Це було не стільки лицемірства, скільки щира віра в те, що коли ти Озеро якби в нього були гроші, владу чи зв'язку, ви були б менше его, що, якщо нібито на те пішло, було байдуже, як світ давно дізнався его. Ньенте тоді немає, або менше, ніж нічого. Трохи денді, але в той же час він був би надзвичайно лютим і розумним в бою. Він був одягнений в облягаючий шантунговый костюм, а його густе темне волосся були ідеально причесані, на що пішло багато хвилина перед дзеркалом. Сонцезахисні точках закривали більшу частину его особам. Що ще більш важливо, він несс через плече сумку Pan World.
  
  
  Нік дивився, як молодий чоловік в темних окулярах підійшов до сейфа і відчинив його. Нік дивився, як він вийняв першу сумку і поклав у нах принесену. За мить він закрив двері за новою сумкою і виглядав як один з се модних молодих італійців, які проходять через зал прибуття з американської сигаретою в роті і починають короткий флірт з дівчиною з прокату автомобілів.
  
  
  Нік більше не чекав. Его орендований «форд» був припаркований зовні, і він знав, де були інші орендовані автомобілі. Він швидко підійшов до дня, і побіг до своєї машини. Він тільки що під'їхав ca тут до будівлі вокзалу, коли клера залишив синій «рено». Через кілька миттєвостей стрункий молодий італієць вийшов з сумкою PWA , кинув сумку на переднє сидіння Renault і поїхав. Нік рушив позаду нього, не так далеко, щоб втратити його з вигляду, але досить далеко, щоб не викликати підозр.
  
  
  Нік витримали перед спокусою їхати поруч з чоловіком попереду нього і змусити його з'їхати на узбіччя. Ему не терпілося побачити вміст синього мішка. Як і Хок, і багато інші люди у Вашингтоні. Тепер це було так близько, що Нік відчув смак перемоги. Вимушене рух по цій пустельній дорозі в Рим потенційно може зламати всю систему і збалансувати розвідувальну операцію США на Далекому Сході. Можливо. Це було ключове слово. Якби Нік щось відомо зараз, він міг би отримати захоплюючу шпигунську інформацію, але не було сказано, що вона приведе його до іншої частини системи.
  
  
  Нік пригальмував і наблизив блакитний «рено» відкрито до себе. Краще було дізнатися, кому він причал сумку; пізніше Нік зміг би дістати ih.
  
  
  Через кілька миль Нік зрозумів, що вони їдуть не в Римі. Вони їхали на південний захід, в Остию, на абсолютно прямій дорозі. Синя машина в півмилі перед ним рухалась стабільно і з розумною швидкістю, але Ніку така ситуація не подобалася. Людина в шантунговом костюмі і темних окулярах повинен був помітити Форда Ніка хоча б тому, що на дорозі не було інших машин.
  
  
  Вони наближалися до моря; Нік зловив солоний запах більш солодким, сухим запахом сосен вздовж дороги. Нік присунувся лиже, до синього «Рено». До біса Дванадцять Цезарів і ці плоскі, прямі дороги, які так гарні для швидкого перекидання військ, але так незручні для того, щоб слідувати за ним. Нарешті дорога повернула, і Нік більше не бачив «рено». У цей момент друга дорога перетворилася на шосе, і «рено» згорнуло. Ніка не було вибору, окрім як сміливо йти за ним. Повертаючи за ріг, він побачив, як «Рено» почав прискорюватися. Через хвилину він був упевнений, що чоловік на «Рено» злякався і тепер їхав на максимальній швидкості. Нік стомлено вилаявся. Якби водієм «рено» був досвідчений водій, він міг би втратити Ніка на путівцях в мить хвороби.
  
  
  Вони дісталися до прибережної дороги, яка займається петляла умовах невисоких скель і дюн, підносячись над дзеркальним видом на Середземне море. Синій «рено» дзижчав, як жук, на крутих поворотах. Потім «рено» пронісся попереду нього через село, розганяючи тварин і старух у чорному. Одягнені в чорне жінки погрожували його машині кулаками і тиснув вузьку вулицю, змушуючи Ніка пригальмувати. Виїхавши за село, Нік знову додав швидкість, сподіваючись, що кінські сили «Форда» зможуть обігнати «Рено». Навіть на цих звивистих дорогах, і у важкому «форді» Нік був кращим водієм, ніж людина перед ним, і неухильно обганяв его. Водій «Рено» теж це побачив і почав ризикувати. Задню частину «Рено» стало заносити, коли синій автомобіль на дуже великій швидкості увійшов у крутий покажчиків. Водієві довелося знизити швидкість, щоб залишитися на дорозі, і він сповільнився. Нік похмуро завис позаду нього, обчислив імовірне відхилення «форда», і чкурнув за ріг, знайшов свій шлях і, вийшовши навколо повороту, прискорився. Він з ревом кинувся до «Рено».
  
  
  Чоловік на «рено» побачив его зум, побачив у дзеркалі заднього виду потік погоні і запанікував. Він кинувся до наступного крутому повороту, як вагон по колії, але Нік, борючись зі своєю машиною і відчуваючи свою колію в повороті, не побачив попереду стоп-сигналів і зрозумів, що гра закінчена. Навіть гонщик Гран-прі не зміг би пройти цей покажчиків, не задіявши залякування. Нік зменшив швидкість, загорнувши покажчиків, і побачив, що «рено», вже охоплений полум'ям, котиться по пересіченій місцевості.
  
  
  Нік зменшив швидкість і переключився на задню передачу і з вереском шин. Чоловік якимсь чином покинув «рено» і тепер біг вгору по кам'янистому схилу, а полум'я просочувалося по днищу «рено». Нік помчав за ним, відчуваючи, як розпечене вугілля машини обпікає ему особа у пекучий полудень. Людина в шантунговом костюмі вже минув шторм, який врятував йому життя, знизивши швидкість що перекидається «Рено».
  
  
  Вугілля з полум'я, швидко перетворив «Рено» в оранжево-червоне пекло, змусив Ніка згорнути, і чоловік зіткнувся з ним. Чоловік був тепер на вершині схилу. Принаймні, це мав на увазі Нік, піднімаючись на пагорб, з затуманеними очима, і его міські черевики ковзали по кам'янистій землі. Потім goggle підкинула гравій відвертими перед його ногами. В цей самий момент Нік лежав на животі, пережовуючи повний рот римської бруду і дозволяючи Вільгельміна, свій власний Люгеру, багатозначно прогавкати. Чоловік сховався за каменем, теж жим лежачи життя і вистрілив у Ніка. Нік перекинувся, намагаючись сховатися, і лінія куль грайливий затанцювала позаду нього. Нарешті, опинившись у безпеці за каменем, Нік обміркував ситуацію.
  
  
  При нормальних при інших обставинах у молодого італійця на вершині пагорба не було б нас єдиного шанс. Нік би возився в кішки-мишки, але ситуація змусила його діяти. Рано чи пізно хтось побачить гарячий Renault. Потім прийдуть поліцейські , яких дуже зацікавить дуель на пістолетах в американському стилі в кургані. Нік не міг допустити, щоб синя льотна сумка потрапила в руки місцевої поліції. Ні, пора було діяти. Нік ретельно прицілився, поклавши руку на теплий камінь перед собою, і випустив три кулі так швидко, що вони звучали, як одна. Він бачив, як кулі вибивали уламки скелі в шостий дюймах від особи противника ; потім він почав бігти пригнувшись і швидко вгору по горбу до наступного каменю. Було чути постріл. Нік почув, як кулі впали на землю в декількох футах від нього. До того часу, коли чоловік зрозумів, що стріляє занадто високо, Нік уже був у безпеці за своїм наступним каменем. Замість того, щоб чекати, поки він отдышится, Нік продовжував чинити тиск. Перш ніж людина нагорі очікував, що він знову рушить з місця, Нік побіг вгору по горбу у своїй зигзагоподібної схемою нападу. Поки він біг, чоловік піднявся, щоб вистрілити, а Нік стояв нерухомо, щоб стати ідеальною мішенню. Пістолет італійця швидко піднявся, щоб використовувати цей явний акт безумства з боку американця , і в цей момент Нік трохи не зараз включає також ему голову. Тільки швидке усвідомлення небезпеки врятувало йому життя, і Нік пройшов сорок кроків, поки молодий чоловік оправлялся від шоку.
  
  
  За своїм каменем Нік витер піт з очей і всадив у «люгер» нову обойму. Мозку був гарячим. Все було гаряче на цьому пасторальному пейзажі, пекущемся під сонцем.
  
  
  Внизу відверті над палаючим «Рено» піднімалося тонке хмарина чорного диму. Неймовірне щастя, що поліція ще не дісталася до машини. На щастя, це був час сієсти.
  
  
  — Еко , — хрипко крикнув Нік. «Боротися безглуздо. Її добре заплачу тобі. Що, кравець візьми, по-італійськи означає «маленька торгівля»? †
  
  
  Ревматизму прийшов йому на зухвало бездоганній англійській. Це було грубо сформульоване припущення, яке частини можна почути, але воно змінило б хід історії, якщо б не було біологічно неможливо. — Крейзі , — розсміявся Нік.
  
  
  « Прего », — пішов ревматизму.
  
  
  — Ми укладаємо угоду, в іншому випадку її прийду за тобою. Ти можеш вибирати, — крикнув Нік у своєму кращому італійському.
  
  
  « Субито », — закричав чоловік, який перебував у двадцяти ярдів за каменем. «Я хочу піти додому на обід».
  
  
  — Гаразд, друже, ускладнюй завдання, — з гіркотою пробурмотів Нік. Ці останні двадцять метрів будуть більш важкими, ніж інша частина шляху. Відстань було настільки близько, що юний мафіозі не міг промахнутися. Нік подумав про використання газової бомби, П'єр. Газ без запаху, безбарвним і смертельним протягом хвилини. В цей безвітряний день його можна було б використовувати навіть на відкритому повітрі, але малоймовірно, щоб бомба залишилася на цьому кам'янистому схилі, куди вона приземлилася.
  
  
  Ему знадобиться дюжина Пьеров , щоб вбити молодого італійця. Ні, Нік прийшов до висновку, що вогнепальна зброя має бути останнім культури виступає у кращому випадку, і саме він повинен проявити ініціативу. Час було на боці людини в шантунговом костюмі, який чекав його в двадцяти метрах за великим каменем.
  
  
  Нік кинув останній погляд на порожнє місце, і план сподобався ему ще менше. Чистий варіанти покриття. Двадцять метрів по розпеченій долині смерті. — Не забувай мене, Хоук, — похмуро сказав Нік. «Мене вбили на моїх італійських туфлях ручної роботи».
  
  
  Спочатку він на частку секунди вистромив голову над скелею, щоб залучити вогонь. Чудово. Італієць вистрілив лежу плазом животом з правого боку скелі. Нік пірнув вліво і вистрілив, змусивши його опустити голову. Потім його сильні ноги забарабанили по схилу високими широкими кроками, і скеля, за якою сховався італієць, з кожною хвилиною наближалася всі лиже.
  
  
  Як тільки Нік обігнув скелю, чоловік схопився і побіг до групи сосен в п'ятдесяти ярдах позаду нього. На півдорозі він передумав, зупинився, глибоко присів і швидко підняв пістолет.
  
  
  Нік кинувся на землю і швидко відкотився. Він почув постріл супротивника, і шталь чекати голосним вирізі боляче кулі, що вибухнула всередині його тіла. Момент не вдався. Нік присів навпочіпки, як і Шантоенг не Менше, і вони подивилися одне на одного над стовбурами своїх пістолетів. Це був перший раз, коли Нік зупинився, потім того, як покинув притулок своєї скелі. Італієць впевнено посміхнувся, його темні очі блищали від хвилювання і урочистості. Він безжально націлювався на Ніка, принаймні, так він думав. До нещастя для нього, він бачив дуже багато американських вестернів, а Нік був професіоналом. Італієць вистрілив від стегна, не цілячись, але Нік виглянув з-за візора, перш ніж натиснути на спусковий гачок «Люгера». Що з'явилося, ліворуч від центру грудей італійця — маленьке червоне отвір. Сила кулі Ніка кинула його на спину. Ця частина дійсно була схожа на ковбойські фільми. Він лежав на спині, зігнувши коліна, і дивився на сонце, що, за словами місцевих фермерів, призводить до божевілля.
  
  
  Нік випростався і глибоко зітхнув. Потім він підійшов до нього і вибив пістолет з його рук. Він нахилився і досталь навколо кишені камзоли ключ від камери прийому їжі. Блакитна льотна сумка лежали в тіні скелі. Нік підняв її, перекинув через плече і швидко пішов до своєї машини. Его годинник ему сказали, що він піднімався на пагорб вже п'ятнадцять хвилина. Він міг би заприсягтися, що пройшов годину або більше.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  Кожен рік графині Фабіані у свій день народження влаштовувала вечірку на своїй віллі поблизу руїн Остії. Оскільки це святкування дня народження є традицією, а Фабіані відігравали важливу роль у римській політиці, його відвідували дипломатичні чиновники навколо більшості країн з посольствами в Ріме, які залишаються рівненської на час, достатній для вивішування прапором, і надають гостям malo послуг, таких як, як газетярі або дрібні гостей з батьківщини. Голос чому високопоставлений співробітник посольства США був у захваті, коли деякі джерела припустили, що спасибі зміни списку гостей він зможе вирішити маленьку проблему, над якою мучився в той день, з допомогою стількох людей по всьому Міжнародної дослідницької групи, скільки він забажає відвідавши графиню. Він так і не усвідомив, а Нік лише пізніше стало відомо, що співробітники посольства використовували його в якості приманки.
  
  
  Ще не знаю цього і зробивши хороший шпигунський трюк, Нік на даний момент був задоволений. Чому б і ні? У високий сезон в кафе на Віа Венето переповнені. Все виглядають гарними і багатими — римські матрони у своїх «Мерседесах» чи « Бентлі» з шофером , вишукано одягнені чоловіки, спагеті, неаполітанські дівчата з пружною грудьми, темними очима і сліпучо-білими зубами — сучасні конкуренти вирощеної на зерні американки. красені, що сидять за столиками кафе над путівниками, - і безупинно стрункі підлітків, що діють групами або поодинці, чорноокі і пильні - підлітків, в усьому ідентичні того хлопця, який зараз стоїть, зігнувши коліна, до сонця дивився на Астию .
  
  
  Нік сидів один за столиком з Кампарі і відчував себе розслабленим. Потреба в секретності відпала. Вміст синьою льотної сумки було передано кур'єру ЦРУ з посольства США, потім того, як Нік сам уважно її досліджував. Це не обійшлося без труднощів. Нік подзвонив в посольство і попросив зв'язку з ЦРУ , і коли цей чоловік вийшов на лінію, він представився.
  
  
  — Ти ще будеш сидіти годину за своїм столом? — запитав Нік. — Я можу прийти до вас з нею. Вони хочуть, щоб це було у Вашингтоні як можна швидше».
  
  
  Співробітник посольства на іншому кінці лінії пожартував: «Нам за що! Тримайся подалі від цього, N3. Залишайтеся на місці. Або, ще краще, доходи з « Париж Геральд Трібьюн» у собор Святого Петра. Там до вас підійде чоловік у картатому костюмі з номером The New York Times. Що б ви нам робили, тримайтеся подалі від посольства. Зрозуміли?
  
  
  Вміст сумки було для Ніка майже такою ж загадкою, як і для Вашингтона. У пакеті були рушники, шкарпетки, нижню білизну, кілька книг в м'якій обкладинці, мило для гоління популярної марки, леза для гоління і кілька рулонів невідкритою 35-міліметрової плівки з 20 кадрами в кожному. Зрештою виявилося, що це саме той фільм, який він повинен був мати. Пакет виглядав абсолютно новим і невідкритим, але коли він відкрив його, він помітив свою помилку. Всередині касети, в порожнині котушки, була зовсім інша плівка.
  
  
  Мікрофільм.
  
  
  Нік подивився фільм з збільшувальним склом і сильним світлом, перш ніж передати посилку ЦРУ. Перша смуга мікрофільму містила тільки один номер. Деякий час це займало Ніка. Невже теж молодий італієць, якого найняли за кілька тисяч лір, загинув, борючись за це? Нік подумав про це деякий час, потім перейшов до наступного рулону плівки.
  
  
  Це було трохи більш показово . У nen містився запит на інформацію, суворо конкретизовану інформацію про людей і події. Повна інформація про новому співробітнику служби безпеки посольства США. Політичний аналіз сили і слабкості місцевої комуністичної партії, концентрації військ до югославської границі. Нік все уважно прочитав. Читаючи між рядків, професіоналу важко було виявити, що ці питання були задані Пекіном і ніким іншим - як за типом запитуваної інформації, так і з формулювань запитань.
  
  
  Все б нічого, але Нік переслідував скарбника, людини, спасибі якому працювала ця всесвітня мережа. Те, на що він витратив стільки грошей і зусиль, щоб отримати в свої руки, здавалося не чим іншим, як звичайною сумкою . Він зосередився на першому плані мікрофільми, який містив тільки написану пісню. Він був занадто коротким, щоб бути якихось осмислених кодом; Нік наважився поставити на це. Шкода, що хлопець з вулиці Віа Венето не привів його до іншої групи.
  
  
  Він жим лежачи голий на ліжко і зосередився. Ніхто не казав, що буде легко. Якщо тільки Хоук і его батальйону логарифмічних лінійок не помилилися, людина, який поклав сумку в сейф в аеропорту Риму, був скарбником, а не кур'єром. Сумка повинна була бути сповнена ієн або золотих дублонів. Але повернувшись через Остії з ключем від сейфа в кишені, Нік виявив сейф відкритим і порожнім, новий ключ у замку, готовий до нового використання.
  
  
  Це його особливо не здивувало. Цілком можливо, що за людиною з сумкою стежили. Або, якщо б він не прибув вчасно, організації, знайте, що поблизу в залі американський агент, повернулася б в аеропорт, щоб очистити сховище від своїх компрометуючих доказів. Так що у Ніка залишилася тільки головоломка з пронумерованим микрофильмом.
  
  
  Він сунув плівку в кут дзеркала й подивився на нах. Для чого використовувалися цифри? Банківські рахунки? Казначейський баланс? Квиток на скачки? Це було нісенітницею, це було занадто шалено. Це означало б, що половина Італії буде допомагати китайським комуністам - спортсмени, тренери, чиновники іподромів — це повинно було бути щось більш витончене.
  
  
  Тільки з часом роздуми Ніка звернулися до розгадки при думці про его одного Дюране навколо швейцарського банку. Номерний рахунок у вкрай секретному швейцарському банку. Поки що номер був відомий, ніяких питань про депозитах або зняття грошей не питали. Цей метод мав багато переваг перед будь-яким іншим способом оплати шпигунів. Не було необхідності носити з собою готівку зі всіма витікаючими звідси ризиками; урядові чиновники не могли непомітно поглянути на банкноти; і якщо б давати хабарі урядовцям було справою чоловіка, у маленької людини не було б великої суми в банку. Він міг взяти ih в швейцарському банку в будь-який час у майбутньому, як тільки стихне гамір.
  
  
  Його агенти були непомітно нагороджені грошима на вкладі під цим номером. Що може бути простіше. Таким чином, скарбник приїхав особисто, а не дзвонив, або писав - два свідомо небезпечних методів зв'язку, оскільки номер можна було перехопити.
  
  
  Тепер, коли він стояв за планом, перед Ніком залишилася завдання з'ясувати, хто був скарбником. Якщо йому пощастить, він викриє його в наступному аеропорту або в наступному. Але якщо йому не пощастило, він, звичайно, був шанс, що скарбник його вб'є першим.
  
  
  Схвильований, Нік відправився на вечерю в самоті, а потім сель на Віа Венето , де його майже напевно побачить хто-небудь з екскурсійної групи. Через п'ятнадцять хвилина его підкликав скорчений, засмаглий Пекос Сміт, який прогулювався на напівзігнутих ногах у твідовому костюмі, по-старечому поглядаючи на відгодованих спагетті бомжів, так плавно покачивавшихся під шовковими сукнями або вузькими брюками. З ним був його іншого Фербенкс, а також Френк Бакстер - капітан Смайл, якого Нік насилу міг уявити без посмішки. — Аміго, — весело загарчав Пекос, — кравець візьми, їй радий тебе бачити. Ми всі думали, що вас могли викрасти в одній з се кави в Парижі. Ніколи не знаєш, що може трапитися з усіма цими іноземцями навколо.
  
  
  Виявилося, що старий, захопившись спогадами про старих добрих днями в Парижі, потім перемир'я 1918 року, замовив шампанське для бару в Crazy Horse, а потім відправилася додому з двома двадцятирічними блондинками танцюючими дівчатами. Це перетворилося в дикий бенкет, обидва кінці якого Пекос не міг пригадати, а потім настав сумний ранок, коли він прокинувся з порожнім гаманцем на підлозі поруч з ним, а дівчат більше не було видно.
  
  
  «Якщо ти так ненавидиш іноземців, — сказав Нік Пекосу, — навіщо ти поїхав в цю поїздку? Тебе все дратує з ними тхора, як ми покинули аеропорт кеннеді, ny.
  
  
  Пекос приятельські підморгнув.
  
  
  — Голос що я тобі скажу, хлопчик. Ця поїздка — пам'ять про мого партнера Койоте, який помер більше двадцяти п'яти років тому. Її ніколи не знав, вірити цьому маленькому неробі чи ні, але він завжди стверджував, що він позашлюбний син Даймонда Джима Бреді. Він націлився на те, щоб зробити "знахідку алмазова" більше, ніж коли-небудь робив його батька, а потім подорожувати містами світу, щоб перевершити безчинства свого батька, так що, врешті-решт, йому доведеться визнати, що Койот законний син і спадкоємець. Ну, Койот так і не знайшов цю знахідку, і її теж. Але коли випала така можливість у цій поїздці, її згадав всі вони вечори, проведені без склепіння з пляшкою віскі високо в Сьеррах або у вологому спеці Південної Америк. І тоді їй сказав собі...
  
  
  — Зворушлива історія, Пекос, — зі сміхом сказав Нік. — Ви нібито саме не заперечуєте, якщо її не повірю нам єдиного слова.
  
  
  «Боже, клянусь, якби не старий Койот, її б досі тхір хотів золото. І ти теж повинен, хлопчик. Продаж акцій або що б ви нам робили, це не працює для такого крутого хлопця, як ви. Вирушайте на захід, де людина може вирвати ціле стан навколо землі голими руками...
  
  
  — Як і ти, Пекос, — сказав Бакстер. Його тон був веселим, але в очах було неприємне вираз.
  
  
  «Ну, її, звичайно, ніколи не заробляв в дурних капелюхах і в тому, щоб маленькі дошкільнята смикали мене за накладну бороду», — відрізав Пекос.
  
  
  — Гей , що з твоєю бородою? — пробурмотів Бакстер. Він був сильно п'яний. Він нахилився вперед і потягнувся до чудовим білим вусах Пекоса. «Давай подивимося , чи не підробка це діти».
  
  
  — Я б не шталь цього робити, приятель. На кладовищі лежать чоловіки робили це.
  
  
  Незважаючи на театральну постановку, засмаглий ветеран в цікавому твідовому костюмі на мить перестав бути чарівним анахронізмом. Його голос був владним, а крижані блакитні очі заблищали. Нік зрозумів, що не так давно в іншому світі Пекос був би відмінним людиною, з яким можна було б мати справу і з яким було б важко боротися.
  
  
  Бакстер зрозумів серйозність голоси Пекоса і відмовився від цієї ідеї. «Можливо, сьогодні Пекосу пощастить більше, ніж у «Божевільної коні», — примирливо сказав Кірбі Фербенкс. — Як ви, напевно, знаєте, нас усіх запросили на вечірку на віллу графині Фабіані . Будемо сподіватися, що Пекос з його природною чарівністю підкорить серця декадентських римських жінок, щоб вони дозволили йому було залишити їм свій гаманець».
  
  
  Нік з цікавістю подивився на високого рудоволосого чоловіка. Він був дивним компаньйоном щедрого Пекоса. Крім того, вся група являла собою найдивніше збори американців, коли-небудь собиравшееся на Віа Венето в римі .
  
  
  Вони пішли в ірландський pad Майкла, щоб забрати інших осіб, у тому числі Трейсі Вандерлейк, яка займається приховала своє здивування і полегшення від зустрічі з Ніком для награним сарказмом.
  
  
  — Як сьогодні справи в твоєму офісі, дорогий ублюдок?
  
  
  «Торгівля була легкою або помірною, — усміхнувся Нік, — але один фонд зріс на декілька пунктів».
  
  
  «Б'юся об заклад, переважали пістолети і боєприпаси», — сказала вона. — Може бути, ти зрозумієш, що я страшенно хвилювалася, ради її про тебе.
  
  
  — Не турбуйся про старому делле — воно все закрило, — сказав Нік, цілуючи її спокусливу щоку. «Давай погуляємо сьогодні ввечері».
  
  
  — О, мій милий, на кого ти тепер збираєшся заколоти?
  
  
  «Послухай, — сказав він, взявши її за руку і, відвівши в кут, — я мав на увазі не вечірку». Він різко спостерігав і був винагороджений рум'янцем до самих таха.
  
  
  
  Вілла графині сиділа високо на пагорбі, що височить над безтурботним Середземним морем, в декількох милях від того місця, де Нік зіштовхнув з дороги блакитний «рено». Якби хто-небудь побачив або его стало відомо «форд», у Ніка могли б бути проблеми. Але через п'ятнадцять хвилина між діячами посольства, дрібної європейської знаттю і туристами з хорошими зв'язками, наполнявшими сад графині, Нік прийшов до висновку, що в nen важко буде дізнатися водія американського автомобіля.
  
  
  Офіціанти з келихами шампанського йшли по освітленому японськими ліхтарями саду. Пари танцювали на дощатій підлозі. Трохи пізніше він почув, як одна жінка сказала: «Сумно через двоюрідного брата графині. Але, звичайно, всі знали, що він був у банді.
  
  
  Ніка не надто цікавила паршива вівця в сім'ї графині, але наступний коментар змусив його навострить вуха. «Тим не менше, — відповів чоловік, — дуже сміливо з її боку не скасувати вечірку, коли її коханий кузін був убитий бандитами тільки сьогодні ніяк не коли, та майже ee власному пляжі».
  
  
  Жінка розсміялася. — О, вона б навіть не захотіла пропустити вечірку з нагоди свого дня народження, якщо б знала, що її саму вб'ють. Але це дійсно дуже сумно. Пара пішла далі. Може бути, графиня, і не готель би пропустити вечірку, але Нік Картер точно готель. Куди пропала Трейсі? Настав час знайти її і зникнути. Він не хотів мати нічого спільного з цією сім'єю, яка займається якимось чином була пов'язана з Всесвітньої шпигунською мережею Китаю. Випадково він опинився посеред осиного гнізда. Або це не було випадковістю? Він вирішив з'ясувати, хто організував запрошення Міжнародної дослідницької групи на цю вакханалію. Він пробрався крізь гуляк і побачив ee гнучке тіло середовищ групи людей навколо літньої дами в інвалідному кріслі. Кравець візьми, подумав Нік. Графиня. Трейсі покликала Ніка, перш ніж він встиг зловити її погляд. Він повинен був піти туди. Графиня була в інвалідному кріслі, і за нею доглядала мускулиста медсестра у вечірній сукні. Гей, було далеко за вісімдесят. На її блідому, осунувшемся особою переважали очі, які гарячково мерехтіли в глибоких очницях. Вечірнє плаття, яке вона носила на своєму плоскому сморщенном тілі, варто було ціле стан, машинально зазначив Нік. Це здавалося дивним, бо він чув, що графиня не дуже багата.
  
  
  Yahoo з нагоди дня народження, які вона влаштовувала, були її єдиною суспільною надмірністю в році і лягали важким тягарем на сім'ю. — Ангел, — пробурмотіла Трейсі, — графиня пророкує майбутнє. Вона каже, що дуже скоро мене ощасливить таємничий темноволосий чоловік.
  
  
  Нік повернувся і подивився на бабу з мерехтливими очима, яка займається дивилася відкрито на неї таким напруженим поглядом, що Нік відчув, що вона чомусь прийняла його для злочинця, якого в той день промахнувся її улюблений кузен.
  
  
  -- Ну ж, синьйор , -- владного гаркнула вона, -- тільки вашу руку його ще не прочитала. Дай мені руку. Потріскував старий голос абсурдно так, ніби вона просила його голову, а не руку.
  
  
  -- Scusi , синьйоро , - з посмішкою сказав Нік, -- її дуже поспішаю. Може бути, в наступний раз... Старі очі не зводили з нього очей, а на тонких губах грала легка усмішка.
  
  
  «Дай мені руку, дотторе , і я скажу тобі, чому ти так поспішаєш». Це був штопора, але, схоже, у nen був натяк на презирство. Люди навколо графині більше не сміялися. Якщо він відмовиться, Нік приверне до себе більше уваги, ніж йому б хотілося. Він сподівався, що я намагаюся сука скоро закінчить свій фокус-покус, і він зможе вибратися звідси. Вона взяла його руку в свою стару суху лапу, і мовчки схилилася над нею, з мерехтливими очима. Мовчання тривало. Нік зберіг жорстку посмішку на обличчя, коли стара прикинулася, що читає його руку.
  
  
  — У тебе гарна рука, дотторе , — нарешті сказала я намагаюся леді. «Це не рука сучасних молодих людей. Це рука людини дії, розумного, сильного людини, людини насильства. Але, може бути, ви не розумієте Італію чи італійців. Ви не розумієте ih burn, ih страждань».
  
  
  Так, так, так, сказав собі Нік. Викиньте це, леді, у мене немає часу на всю ніч. Якщо вона була так спустошена смертю свого кузена, чому вона роздавала дорогі жириновський напої всім цим гулякам?
  
  
  -- ...ви поспішаєте тепер, -- сказала вона, -- але куди? Куди ми поспішаємо в цьому світі... — Її голос придбав ритмічний, плачучий тон. Вона все ще говорила, коли згасло брильов. Дівчата скрикнули від прапора дозволу на виконання. Прокляті чоловічі голоси. Нік автоматично відсмикнув руку і був вражений, коли стара жінка пручалася его спробі з вражаючою силою. Він знову потягнув, і на цей раз звільнив руку. Він почув крик Трейсі, а потім її голос шталь приглушеним.
  
  
  Сильні руки обвилися навколо його плечей. Коли він намагався вирватися на свободу, його вдарили по нижній частині черепа твердим предметом. Крізь удар, він бачив зірки, але, коли його вдарили, він рухався вперед і був приголомшений, ніж приголомшений. Він безвольно опустився на руки свого пленителя, а потім вибухнув усією силою свого загартованого в боях тіла. Чоловік, що тримав його, був захоплений зненацька, коли Нік перейшов з мертвого несвідомого vesa до більш ніж двісті фунтів люті в хорошій формі. Через секунду він звільнився.
  
  
  — Марко, ідіот, — почув він рик графині. «Візьми інших».
  
  
  Гуляючим може здатися, що вона віддає наказ включити святим, але для Ніка це була смертельна загроза. Пістолет вистрілив з гучним бавовною. Жінки тепер почали кричати не на жарт.
  
  
  — Відвезіть мене додому, і швидко, — прохрипіла графиня.
  
  
  Нік вдарив чоловіка, який міцного его тримав, у житті. Чоловік загарчав. Нік пішов за ним, завдавши два швидких, сильних ударів, які знищили будь-який подальший опір. Чоловік впав, і Нік дав ему останній удар у вигляді правого хука, який зламав його кістки. Мить очі Ніка звикли до темряви. Він побачив, як графиню везуть по доріжці до старої напівзруйнованої віллі, і ще одну фігуру чоловіка з чимось на плечі.
  
  
  Трейсі? Через мить вони зникли колах дерев.
  
  
  Нік побіг за ними по галявині і натрапив на високого чоловіка, що стоїть відкрито перед ним. Високий чоловік вдарив першим, прямий удар праворуч відскочив від голови Ніка. Потім Нік струсив удар, прослизнув під своє укриття і завдав смертельний удар зі швидкістю нападаючої кобри. Чоловік ойкнув і впав перед ним. Це був Великий Джек Джонсон, колишній гравець Всеамериканського футболу і спортивний коментатор. У Ніка було лише мить, щоб усвідомити цей факт. Потім він побіг стежкою до віллі. Засвітилися вогні — вілла світилася. Нік скочив по сходах і опинився в передпокої. Десь над ним почулися кошлатий і зачинилися двері. Нік підбіг до драбини з пістолетом в руці і побіг наверх mimmo темних картин Тинтеретто та інших старих майстрів, почорнілих від часу. Попереду на сходовому майданчику він побачив інші кімнати з високими стелями і дверима.
  
  
  В одній з кімнат з'явився чоловік, атлетичної статури, з поголеною кулеподібної головою та особою злочинця. Він побачив, що наближається Ніка, і по-его пояса з'явився револьвер. Але пістолет з гуркотом впав на землю, коли Люгер Ніка різко загавкав в тьмяному світлі. Чоловік упав замертво. Нік промчав mimmo мерця, не зменшуючи швидкості.
  
  
  Трейсі лежали на старому бахарєв в одній з кімнат, її руки і ноги були наспіх пов'язані шматками фіранки. Нік досяг ee двома швидкими кроками. Він звільнив її своїм стилетом, і вона пішла за ним босоніж, поки він шелл день до кімнати, щоб вивчити ситуацію.
  
  
  — Що сталося, ангел, чи мені не можна питати? Ми опинилися у відділенні мафії? — запитала вона, задихаючись.
  
  
  — Я зробив помилку, — коротко сказав Нік. - І нам потрібно швидко вибратися звідси.
  
  
  Разом вони пробігли mimmo тьмяно освітленій картинної галереї, і тіні, здавалося, розтягнулися або застали ih зненацька. На кожному розі у них був вибір, у якому напрямку повернути. Вони почули голоси своїх переслідувачів в іншому крилі вілли. В кінці останнього сходового прольоту, а потім численних помилок, Нік і Трейсі вийшли у двір. При світлі конюшенного ліхтаря Нік побачив старі стіни, порослі плющем, і паркан, що йде у темряву обсипається аркою. Паркан немов заманював ih в загрозливу темряву переплетених між собою дерев. Але Нік вагався. Він зупинився на тротуарі. Він ніколи не любив тупиків. Трейсі бігла попереду нього, її білі ноги миготіли на потрісканих мармурових сходах. Вона була на півдорозі через старий двір, коли повернулася до Ніку переляканими і пильними очима.
  
  
  Нік почув шарудіння листя над головою і, розвернувшись на каблуках, підняв свій «люгер». Постріл розірвав тишу ароматного вечора, і пістолет з брязкотом упав плюща на мармурову балюстраду балкона. Одразу ж потім цього маленький чоловічок у чорному костюмі впав, як тюк зі старим одягом, его і мета притиснулася до бетону.
  
  
  Трейсі закричала і схопила Ніка. Тепер у Ніка не було вибору. Інтерес почалася, ему довелося ризикнути пройти по темній алеї дерев. Слідуючи за Трейсі, він стрибнув через зламані ворота якраз в той момент, коли почув стукіт черевик по тротуару позаду себе. Разом вони бігли по важкій доріжці, чоловіки позаду них підбадьорювали одне одного гучними криками. Нік повернувся і вистрілив у бік воріт по фігурі, вырисовывавшейся у світлі ліхтарів стайні. Чоловік розвернувся убік, і закричав високим, майже жіночим голосом. Вони чули, як він кричить про допомогу, поки мчали по стежці.
  
  
  В кінці ряду дерев вони підійшли до ставка, повного ряски, з альтанкою з боків. Нік розгорнув Трейсі за лікоть і кинувся до альтанки. Всередині Нік впав на землю і націлив свій Люгер в ряд дерев. Поруч з ним, важко дихаючи, сиділа Трейсі, притулившись спиною до товстої цементної стогнати. Нік чекав з важким поглядом. Через хвилину на галявині з'явилися троє чоловіків. Нік тут же відкрив вогонь. Люгер видав різкий, розриває звук, коли Нік швидко почав стріляти. Тільки один навколо чоловіків зміг відкрити у відповідь вогонь. Перші двоє впали мертвими в ставок з гучним сплеском.
  
  
  Пістолет третьої людини двічі відзначився в темряві, перш ніж Нік підстрелив його на повній рисі. Він зробив ще три спотыкающихся кроку, потім впав на траву і завмер.
  
  
  Нік взяв Трейсі за руку і підняв на ноги. Її очі були великими і переляканими в темряві.
  
  
  — Ні, Нік, — прошепотіла вона. "Я не можу... цей жах..."
  
  
  — Звісно, можеш, — сказав він наполовину грубо, наполовину дружелюбного. «Ще разок, дитинко, і ми майже вдома».
  
  
  Вона знову боролася, і Нік більше не втрачав часу дарма. Він підняв її і поніс на руках по інший бік ставу, подалі від вілли. Він поставив її на півдорозі.
  
  
  — Добре, люба, приймай рішення. Я не можу нести тебе в Рим. Ти підеш чи залишишся тут?
  
  
  «Ох, кравець, — сказала вона з легкою усмішкою, — мені просто треба було віддихатись. Її можу продовжувати це всю ніч.
  
  
  — Хороша дівчинка. Вони пішли по галявині. Попереду Середземне море утворило смугу більш глибокої темряви на тлі вечірнього неба. На алеї дерев з'явився сергій. Нік вистрілив, але дистанція була занадто велика. Тим не менш сергій тут же погасили. Перш ніж вийшли Нік і Трейсі, місцевість раптово опустилася; Нік бачив, що їм доведеться повернутися до світла.
  
  
  Нік дивився, як темні постаті ростуть перед ними по мірі наближення двох груп. Щоб уникнути ih, Нік і Трейсі прокралися між рештою деревами, де всій території готелю, а плавно спускалися до моря. Раптом у темряві, недалеко від них два рази скрипнув автоматичний пістолет. Цей пістолет означав, що вони не могли втекти вниз по схилу. Нік знав, що вони будуть добре видні. Спочатку йому доведеться розібратися з цією зброєю.
  
  
  — Зачекай тут, — прошепотів він Трейсі. Він залишив ee кіл дерев і поповз вперед, трохи нижче від вершини схилу. Було дуже темно, і в цій грає Нік був особливо гарний. Це була графиня, яка прийшла щорічно в бій навколо інвалідного візка зі своїм чоловіком Марко. Вони були недалеко. «Контесса — безстрашна старенька», — подумав Нік. Він повинен був передати це ей. Шкода, що вона не зв'язалася з партією він.
  
  
  — Марко, ти ih бачиш? -- запитала графиня старечим надтріснутим голосом. — Думаєш, їм вдалося втекти?
  
  
  — Ні, синьйора, вони колах дерев. Вони з'являться через кілька хвилина.
  
  
  — Як ти думаєш, їм не вдалося спуститися по скелях?
  
  
  «Чоловік може бути, але не дівчина. Запевняю вас, вони там кіл дерев.
  
  
  — Ти помиляєшся, — сказав Нік. Він піднявся над схилом з люгером в руці.
  
  
  — Марко, — прошипіла старенька. «Знищити його».
  
  
  — Не loser, — сказав Нік. 'Ми можемо...'
  
  
  Вони не ему рішення що-небудь сказати. Маленький автоматичний пістолет з'явився в руці графині і двічі блиснув. Нік пірнув у бік, не відстрілюючись. Потім на нього напав Марко зі стилетом в руці, а рука Ніка з пістолетом була притиснута до підлоги дебелої медсестрою. Нік перекотився на бік, і ніж Марко уткнувся в землю. Старенька щось прокричала по-італійськи, коли вільна рука Ніка приземлилася на перенісся Марко в ударі карате. Нік відчув, як кров бризнула з обличчя чоловіка, але залізна влада не ослабла. Кожному племені Марко врізалося Ніку в ребра, від чого в нього перехопило подих. Нік болісно задихався, перевертаючись у росяній траві, намагаючись утримати італійця від того, щоб він не засунув свій стилет ему між ребер. Дихання Марко обпікало ему особа, і його кров поливала ih обох без розбору. Потім Ніку вдалося розірвати хватку, і його вільна рука вдарила чоловіка по обличчю, як кувалда, з силою, яка займається розірвала б хватку пітона. Марко, криваво кашляючи і лаючись по-сицилійськи, зробив останнє зусилля, направивши стилет у Ніка. Його рука була піднята, холодне лезо було видалення, а потім Нік взяв у вільну руку свій стилет і з котячою швидкістю встромив його між ребрами. Нік швидко відштовхнув важке тіло в сторону і встав.
  
  
  — Марко, — пробурчала в темряві стара. — Це ти, Марко? †
  
  
  — Si, синьйоро , — пробурмотів Нік. Він не забув маленьке зброю, яку вона тримала в руці. Раптово в темряві він вдарив його і розгорнув інвалідну коляску, коли її маленький пістолет виплюнув свинець між складками її ковдри.
  
  
  'Інших випадках перестановки судна виробляються Діо' — прохрипіла стара. Вона намагалася iso всіх сил, повертаючись в кріслі, але не бачила шансів. Нік зробив кілька швидких кроків по траві, розганяючи інвалідну коляску, і відпустив її. Жахлива баба в інвалідному кріслі заковыляла по схилу галявини, поки крісло не впало на бік трохи вище по схилу. Він чув, як вона кликала слуг. Нік усміхнувся. «Я намагаюся сука буде тримати ih якийсь час, — сказав він, — так що у нас є час вибратися навколо цього лігва Борджіа ».
  
  
  — Думаєш, вона мертва? – запитала Трейсі хвилину.
  
  
  — Ні за що, — сказав Нік. «Вона дуже жорстка і фальшива, щоб померти. З іншого боку, вона поки не може йти за нами. Ви випадково не знаєте дорогу до Риму?
  
  
  Трейсі похитала головою. Але там був пляж, який ih вивів на головну дорогу.
  
  
  Через кілька годин ранкове сонце, що сходить, пофарбувавши середземноморський рожевий колір, розбудило ніжний літній вітерець, ласкавший траву навколо шахти старого водогону. Він це єдина передача одного навколо двох сплячих, високого, м'язистого чоловіка, який лицарськи накинув свою куртку на красиву оголену дівчину, що лежала у нього під рукою. Вітер, шевеливший траву в цьому притулок, це єдина передача, і молоду жінку, яка займається прокинулася з швидкістю юності, але не зробила спроби натягнути куртку ближче до своїм довгим білим кінцівок. Замість цього вона посміхнулася і відштовхнула його, підповзаючи лиже до чоловіка.
  
  
  «Екко, кара міа , андиамо , Пішли. Ми повинні встигнути на літак.
  
  
  Дівчина надулася.
  
  
  'Відкрите зараз? Я маю на увазі, відкрито зараз? †
  
  
  Це був украй занедбаний старий акведук, і вони не йшли звідти більше півгодини.
  
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  Вони були в Афінах і Каїрі. Або у китайських комуністів не було бази в Північній Африці, або вони переглядали свої плани, тому що, незважаючи на всі пошуки, які Нік робив в камерах їжі багаж в аеропорту, синіх пакетів із захованими мікрофільмами більше не було. Шукати сині сумки в літаку було марною тратою часу. На борту ih було близько номерами п'ятдесяти, і тільки в одному, навколо них було те, що хотів Нік. Він навіть був готовий вломитися в готельні номери деяких навколо своїх улюблених персонажів, щоб щорічно, що у них в сумках, але проблема полягала в тому, що всюдисущі сині сумки були настільки зручними речами, що ih власники зазвичай брали ih з собою, кладучи туди сонцезахисні точках, путівники і фотоплівки.
  
  
  Нік був змушений проводити свої дні в холодній кімнаті Трейсі Вандерлейк. Це була, звичайно, не неприємна завдання. Трейсі була милою дівчиною, мабуть, розчарованою нудисткой, і дні, і вечори проходили дуже приємно, але Ніку не кортіло продемонструвати результати Вашингтону.
  
  
  Тепер він у «Лендровері», який шкандибав і гарчав на землі з сімома людьми ih речами на борту. Ще два «Лэндровера» їхали попереду у них, і ще два ззаду. Сьогодні вони пішли на полювання на левів - з камерами, звичайно. Принаймні, літній провідник з напідпитку очима на передньому лендровере гарантовано бачив тварин.
  
  
  Нік був напівсонний. Пекос розповідав свої звичайні історії своєї звичайної аудиторії, Kirby Фэрбенксу. Рудий навіть купив магнітофон, щоб зберегти історії Пекоса навічно. Сексуальна і приваблива в мисливській куртці і шортах Трейсі задрімала біля Ніка на плечі потім нічних зусиль. Нік невизначено подивився на її соковиті стегна і дав волю своїм думкам. У нього була коротка розмова з Хоуком. Хок подякував его конверт з микрофильмом. Суть його повідомлення полягала в тому, що з боку Ніка було дуже сміливо й розумно виявити, як супротивник робить те, що всі знали, що вони роблять, але він був посланий, щоб покласти нитка того, що вони робили. Коли Нік думав, що він добереться до цього? Все, що міг сказати Нік, це скоро, сер. Хоук також зазначив, що Нік залишив потім себе справжній безлад. Так, цього Нік теж боявся. Незадовго до того, як зв'язок перервався, Хок пом'якшав.
  
  
  «Я не хочу тебе засмучувати, малюк, але комуністи, очевидно, стало відомо про новий договір по атомним підводним човнам з Японією, який був абсолютно секретним, і у них був шанс розворушити японських комуністів, так що може бути, договір не буде».
  
  
  Деякі через наших друзів у Пентагоні готелі би знати, як, кравець візьми, Пекін отримав всі ці дані і що тут відбувається. Може бути шпигунська пролом? Як я вже сказав, це було довге і жарке влітку. Давай послухаємо тебе знову.
  
  
  Нік кисло розсміявся. Хоук знав, як поводитися з людьми. Вас так бісить, що ви говорите ему надіслати іншого агента, якщо він вирішить, що ви облажались. В останню хвилину він розповідає вам про свої проблеми. Ви дуже схвильовані і хочете кинути телефон, щоб піти туди і зробити все можливе для старого доброго AX і містера Хоука.
  
  
  — Ти коли-небудь бачив що-небудь подібне у своїх подорожах, Пекос? — запитав Фербенкс, вказуючи на стоянку, за якою вони проїжджали.
  
  
  — Як у Монтані влітку, — прогарчав Пекос. Він теж задрімав. Його інтерес до ih оточенню відродився, коли колона «Лэндроверов» була змушена зупинитися на повороті з-за великого і войовничого вигляду гаур, що стоїть посеред дороги. Між гідами і провідниками відбулася конференції. Провідники не особливо захоплювалися дрейфом, і, оскільки це була екскурсія з камерою, гідам не дозволялося стріляти, крім як в цілях самооборони. Кричати і стріляти в повітря було марно; здавалося, що ну затримають до тих тхора, поки буйвол не вирішить рухатися. Нік не заперечував. Він був готовий задрімати і залишити буйвола там до Різдва, або Рамадану, або будь-якого іншого свята, який міг розпізнати буйвол. Пекос думав інакше. В мить хвороби маленький ветеран вистрибнув з лендровери і підійшов до звіра.
  
  
  — Я покажу вам, як ми це робимо вдома. Ніколи не бачили, як ми полюємо на бика? †
  
  
  — Може бути, цей буйвол не бик, — крикнула їй услід Трейсі.
  
  
  «Не хвилюйся, люба, просто доглянь за татом».
  
  
  Поки гіди і провідники стояли в нерішучості, чоловічок підійшов до тварини і подивився ему щиро в очі. Буйвол нерішуче пирхнув. Раптом старий почав стрибати вгору-вниз і кричати. «Іди, іди». Через якийсь час стало вже не так смішно. Буйволу не сподобалася поведінка Пекоса. Він понюхав, підняв трохи пилу, і кинувся вперед. Пекос помчав в одну сторону, гіди та провідники — в іншу. Буйвол кинувся на перший «Лэндровер», вдаривши його в середину, так що той перекинувся, і, з легкою цікавістю спостерігаючи за його рухом, помчав у поле.
  
  
  Люди в перекинутої машини кричали. Нік приєднався до групи, яка займається поставив машину на колеса. Одна навколо дверей відчинилися, і одна навколо синіх сумок Pan World Airlines впала на підлогу. Коли «Лэндровер» знову встав, Нік залишив сумку з собою. Вона була відкрита, і при побіжному погляді на вміст виявилися коробки з нерозпечатаній плівкою і майже вони ж дрібниці, що були в сумці в аеропорту Риму. Це само по собі не було особливо показовим; незліченна кількість чоловіків змогли б наповнити свої льотні сумки рушниками, книги в м'якій обкладинці і плівкою. А на сафарі? Тут було світла, щоб читати книги в м'якій обкладинці, рушники були б зайвими, так як вони прибудуть у табір увечері з великою кількістю рушників, а в цьому пакеті було занадто багато плівки, щоб її зняли за один день.
  
  
  Нік подивився на передній «Лэндровер». Пасажирами, крім проводів, були Френк Бакстер з дружиною і Великий Джек Джонсон з речами на одній навколо інших машин. Хто навколо них був китайським скарбником, людиною, чиї щупальця розтягнулися навколо землі, який міг викликати півдюжини вбивць у будь-якому місті світу? Це здавалося малоймовірним, але ви ніколи цього не знали. Смертельний паслін мало чим відрізнявся від чорниці.
  
  
  Нік зберігав самовладання протягом наступних двох годин, поки «Лэндроверы» з'їхали з дороги і, наткнувшись на ділянку, перетнули повільні струмки і, нарешті, зупинилися біля підніжжя пагорба, де вже були розставлені стільці.
  
  
  Коли група висадилася з «Лэндроверов», провід, порадившись з одним через своїх розвідників, повернувся зі своєю важкою гвинтівкою « Часи » і оголосив, що з підвітряного боку від пагорба був помічений прайд левів. Якщо група могла підібратися якомога тихіше, вони могли б сфотографувати тварин телеоб'єктивами. Оскільки леви тільки що вступили, небезпека була невелика, якщо група не підходив занадто близько. У будь-якому випадку, він і його помічника будуть там зі своїми рушницями в разі, якщо леви занервничают.
  
  
  Нік, відстаючи, дивився, як група піднімається на вершину пагорба. Коли вони, здавалося, благополучно зникли з виду, він забрався в «Лэндровер» і оглянув вміст синьою сумки. Хто б нам володів гей, він дізнається, що плівка відкривалася, але зараз було занадто пізно турбуватися про це. Якщо б він був петербурзі, він би ніколи не дізнався, хто відкрив плівку; це залишиться однією з їхніх маленьких таємниць життя.
  
  
  Але винен двоє синього мішка! Там був шматок мікрофільму з питаннями про Східній Африці.
  
  
  Нік мовчки читав, коли почув shaggy поруч з собою. Він подивився вгору, кидаючи плівку в сумку. Старий провідник дивився на нього з-під своєї мисливської капелюхи очима, які колись були яскравими і настороженими, але тепер вони потьмяніли від багаторічного вживання дешевого найробийского віскі.
  
  
  «Не можна довго залишатися з левами», — коротко сказав провідник. Принаймні, коли її там. Лев — звір, повний викрутасів.
  
  
  Нік кивнув. Її перевіряв експонометр. Останнім часом він був досить ненадійним. Ему довелося грати роль зацікавленої мандрівника, хоча бажання фотографувати львів у нього не було.
  
  
  Провідник підозріло кивнув і повів Ніка до іншої групи на вершині пагорба.
  
  
  Леви виявилися лиже, ніж очікував Нік, не більш ніж у сотні ярдів униз по схилу, похмурі коричневі фігури на блідо-жовтому тлі куща. Тут і там стояли звірі, ліниво і задоволені потім трапези, вимальовуючись силуетами на тлі блакитного неба.
  
  
  «Леви не підходять занадто близько», — сказав провідник групі в цілому. «Не хвилюйтеся, якщо одне по всій тварин прийде сюди, щоб щорічно на нас. Він не наблизиться. Він любить нас більше, ніж ми его. Нервові смішки навколо его аудиторій. — А якщо один навколо них наблизиться, — продовжував провідник, — не бійтеся. Її і хлопчики озброєні, і якщо тварина стає зухвалим, ми не робимо навколо цього гру. Тоді ми укладемо його першим пострілом.
  
  
  Він сказав щось на суахілі оруженосцам, які урочисто кивнули. Помічники проводу зайняли свої місця, з важкими гвинтівками. Нік притулився до акації, схожою на парасольку, і йому стало трохи шкода проводів. Мабуть, він і раніше був хороший, а тепер зведений до людини, який розповів секрети свого покликання хихикающим туристкам, називав лева «сімба» і шутившим про його гаремі.
  
  
  Ну, це був важкий світ. Нік посміхнувся і подумав, що не зовсім глибокодумно: «Мало хто навколо нас виберуться звідти живими».
  
  
  Туристи були зайняті фотографуванням, а гіди виглядали нудьгуючими. Неохоче Нік підійшов вперед, щоб зробити кілька фотографій, які від нього потрібні, я не хочу привертати увагу.
  
  
  Посібник курив сигарету і виглядав так, наче готель випити.
  
  
  — О, дивись, — весело сказала Трейсі, — он той великий лев. Я думаю, він іде сюди.
  
  
  Нік подивився. Вона була права. Одіна навколо великих львів покинув зграю і з цікавістю попрямував до туристів, піднявши шляхетну голову і запитливо дивлячись їм в очі. Половина туристів нервово позадкували, а керівництво підбадьорливо посміхнувся і поплескав свого Маннлихера .
  
  
  Лев просувався вперед, поки не опинився в тридцять п'ять або сорок ярдів. Він принюхався до вітру, закашлявся і спробував розгледіти невиразні, нерухомі фігури на вершині пагорба. Навіть Ніку лев здавався величезним на такій відстані.
  
  
  "Ніякої небезпеки, пані та панове," повторити дроти. «Він не хоче неприємностей. Зробіть свої фотографії зараз. Він не підходить так близько. Асоціальний, ви відчуваєте. Ще один нервовий сміх, коли камери клацнули.
  
  
  Настала тиша, поки лев дивився на них. Раптово Нік побачив, як велика тварина зіщулився. Через Секунду його щелепи широко розкрилися від реву боляче. Він підтягнув задні лапи і кинувся на відверті групу нагорі. Туристи застигли в жаху, потім розбіглися. З кожним стрибком лев пожирав ярди, а повітря наповнювався его ревом біль і гнів. Він був у трьох стрибках від Ніка і Трейсі, які йшли попереду номери і були лиже всіх до тварин, коли поводирі випустили свою артилерію. Goggle сколихнула землю між Ніком і левом. Нік почув, як майже одночасно вибухнули ще два маннлихера , а лев все ще наближався.
  
  
  Друга goggle розсипала пил ще лиже до Ніку, ніж перша. Нік повернувся до гіда. Те, що п'яний старий спустився на сафарі з камерами, мав до цього відношення. Гірше того, коли він виявився не в змозі захистити своїх клієнтів.
  
  
  Цей чортовий провідник вистрілив у нього! Нік був у цьому впевнений. Потім все сталося так швидко, що він не встиг зрозуміти. Він кинувся долілиць на землю. Лев досяг ih. Нік почув крик Трейсі, і її голос змішався з шумом решті кричущої біжить групи. Лев промчав mimmo Ніка на повній рисі і раптом упав замертво в декількох ярдів від вершини, коли одіна за маннлихеров нарешті потрапив в нього.
  
  
  А Трейсі розтягнулася в траві, у всій її куртці розповзалося велике червоне пляма.
  
  
  Провід трусився, як лист, майже не в силах говорити, коли наближався до її тіла. Туристи, повільно повернулися, щоб щорічно на мертвого лева, і ще не підозрювали про смертельний випадок, нервово жартували, коли до них повернулася мужність.
  
  
  Нік стояв біля тіла, його очі горіли люттю, яку він ледве міг стримувати. Трейсі була мертва. Та ж сама goggle, яка займається вбила нападника розлюченого лева, пройшла через її груди і розірвала велику частину її спини. Нік повільно придушив гнів.
  
  
  — Я цілив у лева, — сказав провідник, тремтячи і набираючи швидкість. Мої очі вже не так гарні.
  
  
  Керівництво щось незв'язно пробурмотів. Нік мовчки дивився на нього. Те, що він готель сказати гідові, може почекати. Кілька хвилина умовах метушні він мовчки стояв, курив сигарету і обмірковував ситуацію. Носії були послані за носилками і чимось, чим можна було накрити тіло. Помічники чеки слід зберігати відвезли вже принишклих і шокованих туристів назад до «Ленд Роверам». Нік оболонки з ними, намагаючись зібратися з думками.
  
  
  Вбивство? Все це здавалося дуже випадковим для запланованого вбивства. Старий, забитий білий винищувач, що втратив довіру. Тварина нез'ясовно нападає, і провідник, побачивши, що його кар'єра руйнується, в паніці робить ризикований постріл, який не склав би для нього праці, двадцять років тому, і потрапляє в одного з своїх клієнтів. Вбивством це назвати складно, але тим не менш...
  
  
  Нік мовчки сидів у машині, поки «Ленд Ровери» поверталися в основний табір приблизно в дні шляху від Найробі. Спробуй зробити кілька висновків, Картер. Припустимо, що провідник мав намір убити Ніка, але замість цього потрапив в Трейсі. Це було б незвичайним ходом думок для іншої людини, але, нібито, точно не неймовірним для Ніка Картера, враховуючи те, як розвивалося це справа. Збіг нападника лева, що дає гіду можливість вистрілити поряд з групою, було надто велике. Можливо, план заснований на якийсь інший співпадінь, і провідник, тільки скористався обставинами.
  
  
  Нік похитав головою. Було щось ще. Він згадав, що лев так само мирно, як домашня кішка, спостерігав за фотографирующими туристами. За мить він скочив, наче хтось сунув йому під хвіст багнет, і побіг відверті Трейсі.
  
  
  Нік взяв час, щоб подумати ще трохи. В той вечір провід ненадовго з'явився за столом, значно і потім виправився декількох годин з пляшкою, і негайно ж потім обіду зник у своєму наметі. Нік уважно спостерігав за ним і думав далі. Коли стемніло, Нік подався до вбиральні. За мить він зійшов зі стежки і повернувся до наметів.
  
  
  Трейсі лежати одна в наметі, свого роду укритті, яке вона ніколи б не прийняла, чи вона жива. Голосування в чому проблема, подумав Нік, входячи в намет. Вони не особливо приховували свої стосунки. Багато навколо учасників поїздки знали, що де б нам була Трейсі, там буде і Нік, а вона завжди була попереду. Він пройшов далі в намет. Тіло дівчини, яка займається всього кілька годин тому була готова спробувати всі хоча б раз, і повеселитися в сміття або в барре, нерухомо лежало під важкою простирадлом, все, що було доступно. Нік не доторкнувся до неї. Тепер Трейсі мертва, голосування в чому суть. Цього не можна було змінити, і Ніка не було бажання романтично дивитися на труп. Він хотів щось інше.
  
  
  Мовчки, прикриваючи промінь свого ліхтарика, він обшукав речі дівчини. Ну було трохи. Ніхто не брав багато багажу на сафарі, навіть на сафарі, подібному до цього.
  
  
  Її фотоапарат був в одній з всюдисущих синіх сумок. Нік досталь, его і відкрив. У тонкому лучі его ліхтаря механізм котушки вимальовувався так само ясно, як рішення задач з алгебри. Урок вбивств. Піднесіть потерпілого до здорового леву. Замінити смертоносну пружину камери, яка займається працює при спуску затвора, на звичайну камеру жертви він же брендів. Запропонувати потерпілому сфотографувати лева крупним планом. У Лева потрапила високошвидкісна goggle, можливо, оброблена для заподіяння боляче. Гарантовано: один атакуючий лев.
  
  
  Нік сховав камеру під сорочку й повернувся до свого намету. Він на час позичив у рудого магнітофон. В ту ніч рано згас брильов. П'ють були п'яні раніше, ніж зазвичай, а решта були шоковані і пригнічені. Нік давав табору за рішенням заснути. Потім він засунув свій стилет за пояс і м'яко прокрався назад в темряву.
  
  
  Інше було настільки легко, що це майже розчарувало. Провід, який перебував один у своєму наметі, раптом прокинувся від п'яного склепіння від першіння в горлі і з тремтячою руки. Його очі відкрилися, потім розширилися від жаху. Ему не потрібно було питати, хто цей чоловік з жорстоким голосом в тіні. Він знав.
  
  
  Чоловік сказав: «Сьогодні ввечері ми збираємося прогулятися в кущах. Від вас залежить, чи повернетеся ви в цілості або в кусках.
  
  
  Посібник не був досвідченим вбивцею. Вони зупинилися в гаї акацій, і Нік сказав слово, яке прозвучало, як удар хлиста, в ароматній ночі. 'Розповідай'.
  
  
  Гід був надто розгублений і наляканий, щоб почути клацання, коли чоловік натиснув кнопку, і магнітофон заробив. П'ять тисяч фунтів. Ви знаєте, що в ці дні означають п'ять тисяч фунтів? — пробурмотів провідник. Його голос був таким хрипким із-за алкоголю, що похмурий чоловік у темряві ледве міг його почути.
  
  
  'Хто це був? — прошепотів чоловік з ножем. Ніж зробив більш глибоку борозну в жилистом горлі. «Вкажіть мені людину». Але провідник не міг вказати на людину, навіть в агонії, з лезом в дихальному горлі, а Нік не був особливо обережним, входячи в дихальне горло. Гід клявся, що людини, яка заплатила йому було за те, щоб він застрелив високого Кемпбелла, не було в компанії. Нік був схильний вірити цьому з математики. Для скарбника було б незручно самому вступати в контакт. Ні, це, мабуть, була анонімна фігура, яка прилетіла для цього завдання. Голос чому Нік відпочивав в Каїрі і Афінах.
  
  
  Коли провідник розповів усе, що зміг згадати, Нік обдумав міркування безпеки, які могли б змусити вбити його его на місці. До його жаль, він нічого не міг придумати. Він дозволив провіднику повернутися в свій намет живим.
  
  
  На наступний день Нік відправився відеокамеру і запис з визнанням чеки слід зберігати в поліцію Найробі. Це викриє чеки слід зберігати, який був готовий вчинити вбивство за гроші.
  
  
  Роботи Ніка полягала в тому, щоб дізнатися, хто замовив вбивство.
  
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  Нік розшифрував телеграму і прочитав: «Міністерство закордонних справ дель повідомляє, що Республіка Неджед, хоча на захід , але не пов'язана зобов'язаннями. Всім урядовцям США настійно рекомендується уникати напруженості, яка займається може розпалити антизахідні елементи. Всі операції повинні проводитися через Міністерство закордонних справ дель та інші органи. Діяти з обережністю. Потік заявок. Це відноситься до вас, N3.
  
  
  Нік виглянув навколо крижаного салоні кадилака з кондиціонером, який витягли його через пустелю до східного гостинності шейха ібн Бен Іуди . Поруч з ним Пекос теж дивився на пустелю, втягуючи в легені крижаної повітря.
  
  
  «Старий Койот був би живий, якби в 1885 році винайшли кондиціонер».
  
  
  Нік подивився на пустелю, результат походу Наджеда в двадцяте століття — клубок трубопроводів вздовж доріг, бурові вишки, які виділялися, як скелети, на тлі палаючого неба пустелі, і резервуари для їжі, які змушували Республіку Перської затоки відчувати себе більш, як Талса , Оклахома, а не арабська пейзаж. Оскільки річний дохід Наджеда становив 35 000 000 доларів, це важке обладнання залишиться там назавжди. І якщо б Наджед не був райською оазою, про який мріяв пророк, американцям не варто турбуватися, тому що туристична група зупинилася б у кондиціонованому красі палацу шейха Ібн Бен Іуди . Останнє змусило Ніка задуматися. Ему тільки що прийшло в голову, що, якщо б Трейсі та Валерія були невинні, Ібн Бен Юда був би єдиним, хто міг би повідомити банді, що Нік прийде в pad на Темзі в той вечір. У Ніка було сильне передчуття біди.
  
  
  «Пекос, друже, — сказав він задумливо, — у мене неприємності, але я не можу сказати тобі, в чому вони зараз».
  
  
  Старий ветеран подивився у вікно на безплідну місцевість, через яку проїжджала низка лімузинів, і розсміявся. — Давай розповідай, ти в біді?
  
  
  Її серйозно, сказав Нік. Якби в машині не було підслуховуючого пристрою, водій не зміг би ih почути через скляну перегородку. «Можливо, мені доведеться прибирати навколо палацу Бен Ауди блискавично . І якщо є хтось у світі, з хема її готель би бути поруч зі мною в цій порожній пустки, так це Пекос Сміт.
  
  
  — Як мило з твого боку, — сказав веселий Пекос. Завжди радий допомогти одному в біді. Що ти задумав?
  
  
  Нік не розповів Пекосу весь хід своїх думок: що китайські агенти розкидані по всьому Близькому Сходу, що якщо Бен Юда буде в змові з китайськими комуністами замість того, щоб відповідати прозахідним заяв шейха, немає кращого установ доставити синю сумку до місця призначення, ніж переконатися, що всі сині сумки з літака були доставлені в його палац. У такому разі палац із кондиціонерами був смертельною пасткою для Ніка Картера.
  
  
  Нік і Пекос обговорювали це кілька хвилина. Раптом Пекос зігнувся навпіл і видав крик, який навіть водій міг чути крізь скляну перегородку.
  
  
  — Ех ти, мій шлунок, — хникав Пекос так несамовито і наполегливо, що це зворушило б навіть холодне складати долар Ніка, якщо б він не знав, що скарги маленького ветерана були фальшивими. «Я знову розумію, як завжди в пустелі. Лихоманка, яку підхопив її на Амазонці... повинна повернутися в готель... мої таблетки... повернути того водія».
  
  
  Нік слухняно штовхнув перегородку.
  
  
  «Здається, один навколо наших пасажирів захворів», — сказав Нік. «Він наполягає на тому, щоб його відвезли в его готель, де у нього є спеціальні препарати».
  
  
  Водій сумнівався. Йому було наказано привести невірних в палац, і его взволнованному погляду було ясно, що особиста ініціатива колах людей Бен Іуди не заохочується . Пекос підганяв його ще одним протяжним криком, гірше першого, і додав кілька « ворт , ворт » з творчого завзяття.
  
  
  «Очевидно, що наш хлопець помре без своїх таблеток», — сире сказав Нік. «Якщо гостинність шейха ібн Бен Ауди настільки незначно, що дозволяє гостю померти, дозвольте мені зійти зараз, щоб її міг піти в американське консульство і викликати Шостий флот». Водій не міг зрозуміти більше одного слова по п'яти, але голос Ніка абсурдно владного.
  
  
  Неохоче він відштовхнувся від колони, розвернувся і поїхав назад у місто. Всю дорогу Пекос з ентузіазмом стогнав і час від часу видавав несамовитий крик, просто на всяк випадок. Вони висаджують его перед готелем. Викликали лікаря, але Пекос роздратовано відкинув його добрі послуги, заявивши, що його препарат — єдине, що стоїть між ним і передчасною смертю.
  
  
  — Я подзвоню тобі, — прошепотів Нік свернувшемуся чоловікові, коли той на мить перестав стогнати. «Є шанс, що телефон буде прослуховуватися, тому більше слухайте, що я маю на увазі, ніж те, що я кажу».
  
  
  Пекос знову закричав і підморгнув в підтвердження. «Я можу бути в пустелі, так що орендуйте машину та надсилайте мені рахунок», — додав Нік. Навколо лімузина зібралися службовці готелю з співчуваючими особами. Водій лімузина подивився на Ніка і Пекоса з підозрою або солоним, але вродженим недовірою до людей.
  
  
  Пекос зробив кілька нерішучих кроків навколо машини і раптом повернувся до Ніку.
  
  
  — Мої сумки, — сказав він підозріло нормальним тоном. "Вони в багажнику і..."
  
  
  До біса твої сумки, чувак, ти повинен померти, — прогарчав Нік. «Не стій так, померти трохи».
  
  
  "Але мої сумки..."
  
  
  — Я куплю тобі цілу вантажівку валіз, — прогарчав Нік. «Спробуй виглядати хворим».
  
  
  Пекос кивнув і зігнувся навпіл з ще одним криком, від якого люди у готелі зблідли. Кинувши останній погляд, Нік побачив, як половина співробітників вводить маленького справ готель, час від часу зупиняючись і закидаючи голову, щоб зойкнути.
  
  
  Версія Ібн Бен Іуди значно комфортніше . Він вже давно відмовився від будь-яких підозр, що Пекос має яке-небудь відношення до китайського скарбникові. Якщо б у китайських комуністів був Пекос на службі, вони, швидше за все, додзвонилися до самого Хоука, і Ніку краще зразу здатися.
  
  
  На перший погляд, у Ніка не було особливих причин для страху. Шейх Ібн Юда Бен ставився до своїх гостей з чудовою гостинністю, яким славляться араби. Був бенкет з багатьма стравами, потім бенкет і рясне кількість спиртного для гостей, хоча Бен Юда , мусульманин сам не пив. Замість цього він сидів на чолі кріслі з Валері і займав сл. Нік кисло подумав: він, напевно, говорить, гей, що, якщо модний бізнес коли-небудь прийде до кінця, вона зможе відразу ж отримати роботу в його гаремі. Потім трапези прийшли музиканти, і їх програму меггі представили своє мистецтво. Були і красиві танцівниці, пристрасні дівчата з Ірану з деяким чудовим володінням своєю анатомією, які приводили в захват гостей в напівтемному залі.
  
  
  Це була саме моя можливість, яку хотів Нік. У темряві він піднявся зі свого місця в кінці великої зали і попрямував до крила палацу, де розміщувалися гості. Це був розбійницький рай, немов створений для Ніка. Згідно з традиціями близькосхідної архітектури, входом у приміщення була не двері, а арка. Ймовірність того, що власність гостей буде вкрадена, зменшувалася через усвідомлення того, що Юда Бен обов'язково знайде злодія і відріже ему вуха, в нагадування про гідність чесності. Оскільки Бен Юда був так упевнений у своїй владі, не було нас, охоронців, нам часових, з якими можна було б мати справу. Нік безшумно ковзнув у темряву в свою кімнату. Там він зняв трубку і подзвонив Пекосу в готель. Він говорив стиха голос . 'Щур? — м'яко запитав він. — Ви приєднаєтеся до нас, — пролунав повільний голос ветерана.
  
  
  «Сьогодні ввечері її збирався загнати кілька диких коней так швидко, як тільки зможу. Ви можете допомогти мені з цим? †
  
  
  — Ще б, приятель.
  
  
  — Відмінно, — сказав Нік. - Там можуть бути охоронці.
  
  
  «Її beru з собою мого старого друга — Сема Кольта».
  
  
  «Рет, — сказав Нік, — ти великий хлопець».
  
  
  «Я завжди знав». Телефон клацнув.
  
  
  Нік мав намір скористатися цією безпрецедентною можливістю, вивчивши всі сині літні сумки, а також будь-які інші предмети, які здавалися цікавими. Малоймовірно, щоб китайський скарбник був настільки дурний, щоб залишити у своєму багажі щось компрометуюче, крім синьої сумки, звичайно. Але синя сумка, яку він знайшов середовищ багаж Великого Джека Джонсона, коли «Лэндровер» перекинувся, може бути задумана як відволікаючий маневр. І якщо Джонсон був носієм сумок, малоймовірно, що він був мозком організації .
  
  
  Нік озирнувся. Сумка Пекоса. Краще всього раз і назавжди переконатися в існуванні маленькій безлюдній щури. Не те щоб він думав, що Пекос має якесь відношення до китайським комуністам, але коли Нік виконував роботу, у нього був дуже методичний розум. Коли він сказав, що перевірить кожну сумку в літаку, він мав на увазі саме це, а не майже кожну сумку. Спочатку він перевірив свою сумку, щоб переконатися, що вона не переплутана. Потім він обшукав сумку Пекоса. У nen була старомодна бритва, мило і щітка. Повсякденні речі. Кілька ковбойських кишенькових книг . Пластиковий пакет навколо них, які зазвичай кладуть білизна. Зацікавившись, Нік відкрив сумку і зазирнув усередину.
  
  
  Як не важко, він ледь не втратив свідомість.
  
  
  Те, що він тримав у руці — яка займається тепер дивилася на нього — було зморщеною людською головою з великими білими вусами. Не пластмасова річ в магазині іграшок. Справжня людська мета. Пекос, його єдиний союзник протягом багатьох миль, був не в своєму розумі. Нік поклав жахливу річ назад в поліетиленовий пакет. Не дивно, що Пекос так турбувався про своїх сумках. Нік готель розсміятися, але на півдорозі сміх перетворився на гримасу. Потім знизав плечима. Він давно навчився не кричати «ура» занадто рано. Крім того, ему довелось обшукати ще близько сотні сумок.
  
  
  За своєю сумки він досталь інфрачервоний ліхтарик і точках, щоб при «невидимому світі» бачити в темряві так само добре, як і ніяк не коли.
  
  
  Це було занадто просто. Шосте почуття змусило Ніка его бути насторожі. Кілька разів він зупинявся і підкрадався до аркам, щоб оглянути коридори. Вони були порожні. Нік сказав собі, що маленький предмет Пекоса, його попутник, Годд , засмутив його сьогодні ввечері. Як так вийшло, що кращі люди завжди виявлялися з жахливим недоліком?
  
  
  Він швидко йшов через кімнати в кімнату, виявляючи лише складені журнали та інші повсякденні речі. Він подивився на свій годинник. Ще десять кімнат, щоб закінчити. В коридорі рушила драпірування. Нічні очі Ніка відразу вловили рух. Тихо, як безмовний вбивця, він ковзнув по землі. Невидимий святий показав ему пару туфель, взутих в ноги, і драпірування. Нік швидко взяв у руку стовбура «Люгера».
  
  
  Він вирішив позбутися від фігури для драпіруванням, швидко обшукати залишилися кімнати, а потім, як можна бесшумнее зникнути в пустелі.
  
  
  Легким рухом зап'ястя Нік відсмикнув драпіровку в бік, і схопив чоловіка за горло позаду нах. Маленький чоловічок відчайдушно боровся, поки люгер не приземлився ему на голову, і він не зісковзнув на землю.
  
  
  Тут Нік зрозумів, що потрапив у пастку. Тепер його невидимий свят господь показав йому було півдюжини темних людей, озброєних кривими кинджалами і шматками труб. Використовуючи інфрачервоний промінь, у Ніка на даний момент була перевага. Він міг бачити ih, але вони не могли бачити його. Він скористався перевагою. Між ih хрипким диханням і човгати кроками в коридорі великого сенсу не мають, все більше і більше криків боляче і гнів. Тіла падали на землю під ударами його рук і нога. В середині живота фарби він усміхнувся.
  
  
  Нік не сподівався, що саме це мав на увазі Державний департамент, говорити про «порушення антизахідних елементів», але він боявся, що це саме те, що ih турбувало.
  
  
  Противники Ніка були маленькими і швидкими, як дюжина демонів. Нік збив ih з нога, але вони продовжували стрибати назад в бійку, а руки чіплялися за нього, як кігті. Наші ножів, нам пістолетів не було, що влаштовувало Ніка. Якби Ібн Юда Бен готель зберегти цей бій в секреті, Нік не шталь б его псувати, змушуючи Вильгельмину стріляти або змушуючи кричати одного навколо них, встромивши Хьюго ih між ребрами.
  
  
  Раптом йому в обличчя ткнули чимось вологим і липким. Він закашлявся і задихнувся. Солодкий густий запах хлороформу подіяв на його почуття. Він штовхнув одягненого чоловіка в житті і почув задовільний стогін боляче. Але, мабуть, ганчірки з хлороформом були розкидані по всьому палацу. Ще близько шостої людина ткнули ему ih в обличчя. Куди б він до нас повернувся, різкий запах проникав в його легені. Нік відчув, що у нього перехоплює подих.
  
  
  «Ось, невірний слабшає, удари його вже не мають сили».
  
  
  Це було правдою. Інфрачервоні точках Ніка були збиті з обличчя, і його м'язи здавалися млявими, як ніби він намагався бити під водою. Голоси гули навколо. Незабаром вони перетворилися у спотворені урочисті крики. Нік чув ih здалеку, занадто слабкий, щоб звертати на них увагу. Він втратив свідомість, як людина, що занурюється в хиткі піски.
  
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  Для Ніка це був швидкий перехід від однієї сцени до іншої. Він не знав, як довго його не було. Мета розколювалася, і він відчув нудоту. Його кімната була освітлена кількома свічками. Коли його очі звикли до м'якого світла, він помітив пару міцних охоронців в тюрбані, що спостерігають за ним у зоні відпочинку. Одіна навколо них сказав що-то чоловікові зовні, і через кілька хвилин з'явився Ібн Бен Юда , що супроводжується кількома радниками.
  
  
  — В пташину ванну невірного, пане? - з жаром запитав один з ад'ютантів.
  
  
  Юда Бен похитав головою. Нік не знав, що таке купальня для птахів, але навряд чи вона ему дуже сподобається.
  
  
  Юда Бен поклав свої довгі пальці і втупився на Ніка поверх пік. Посмішка вигнула куточки его rta. Ніку ця усмішка теж не сподобалася. Можливо, йому ставало все важче і важче догодити ему.
  
  
  «Ми не будемо стріляти в невірних. Верховний шейх не погодився б з цим.
  
  
  Нік прийшов до висновку, що Верховний Шейх повинен бути відповідним хлопцем.
  
  
  Він звернув увагу на свої кайдани, які були нерухомо застебнуті.
  
  
  «Я підозрюю, що наш гість готелю б випити», — сказав Ібн Бен Єгуда . — Алі, ти подбаєш про це? Одіна з чоловічків, човгаючи ногами, вийшов через кімнати, немов помічник святого Миколая. «Чесно кажу, — сказав Нік, — я не доторкнуся до спиртного тепер».
  
  
  Юда Бен проігнорував его коментар і схилив голову на пальці.
  
  
  Алі повернувся з двома пляшками канадського віскі.
  
  
  «Це може бути гарна вечора», — прокоментував Нік. «Якщо ви дасте мені мою адресну книгу, я думаю, її зможу знайти кілька дівчат...»
  
  
  — Так краще, — перервав його Юда Бен, повернувшись до Алі. «Віскі і сонце зроблять свою справу, і не буде кульових отворів, щоб відповідати перед Верховним шейхом. Невіруючий просто був занадто безрозсудна з вогненною водою, як це буває частини з невіруючими, і надто далеко відійшов від оазисах...»
  
  
  Юда Бен знизав плечима . Він знизував плечима, коли приїжджали слідчі з'ясовувати, що сталося з одним навколо американських гостей.
  
  
  — Ти засік годинник? — запитав Бен Ауда у иссохшего маленького Алі.
  
  
  «Ще дві години до світанку».
  
  
  «Жінка готова до подорожі? -- запитав Бен Ауда .
  
  
  «Повністю, господар».
  
  
  Бен Ауда кивнув. Брови Ніка злетіли вгору. Жінка? У нього не було часу подумати про це.
  
  
  «Так написано», — сказав Бен Ауда . — У тебе повно часу, щоб ходити туди-сюди. Аллах, воістину великий».
  
  
  — Ну і що, — погодився Нік.
  
  
  «Нехай невірний п'є».
  
  
  Алі підійшов до Ніку з відкритою пляшкою віскі і підозріло подивився на свою жертву.
  
  
  "Остерігайтеся, чоловіки," сказав маленький Алі. «Невірний вражає, як скорпіон».
  
  
  Невіруючий дійсно був готовий битися, але своїми міцного зв'язаними руками і ногами він мало що міг зробити, крім як міцного тримати рот на замку. Кілька ударів Алі тапками не змогли відкрити йому рот.
  
  
  «Ах, цей чоловік ворохобний, як верблюд у gosnay».
  
  
  Віскі хлинуло на підлогу, коли вони спробували засунути пляшку ему в рот. Ніку довелося зробити все можливе, щоб не засміятися, і при цьому відкрити рот.
  
  
  — Ідіоти! — вигукнув Бен Ауда . «Невірний висміює вас всіх».
  
  
  — Неправильно, — чирикнул Нік. «Аллах посміявся над ними усіма», — і знову зціпив зуби.
  
  
  Нарешті груба сила підніжку. Алі вщипнув Ніка в ніс, маючи намір змусити його рефлекторне відкрити рот. Нік обм'як у своїх кайданах, і Алі почав хвилюватися.
  
  
  «Учитель, тепер у нас на руках мертвий невірний, і ми не можемо пояснити, як він помер».
  
  
  — Дурниця, він тільки прикидається, — відрізав Юда Бен і штовхнув Ніка з легким загостреним черевиком в стилі вестерн, від чого у Ніка перехопило подих. Через кілька миттєвостей Алі знову опинився на nen, вливаючи собі в горло віскі такими дозами, що скачали б нога, кінь.
  
  
  Самотнє застілля тривало досить довго. Нарешті, Нік втратив свідомість і прийшов до тями, його вирвало, і йому було насильно влили ще віскі. Ніч перетворилася на поганий сон алкоголіка, коли випивка ринула в його запалене горло, а шлунок збунтувався. Нік поняття не мав, коли вони прийшли до висновку, що невірний був досить п'яний. Все, що він знав, це те, що, коли він прийшов в себе, йому було дуже спекотне. Піт стікав по його тілу, а в роті пересохло, ніби він був на всіх новорічних вечірках з першого року.
  
  
  Він поволі озирнувся. Попереду він побачив щось блискуче золотом, білу прокладку, потім синяво-чорне волосся Чи Валерія. Нік подивився на нах приголомшеними очима. Хто її привабив сюди? Потім він згадав коментар Бена Ауди про сюрприз. Нік міг здогадатися про інше.
  
  
  Навіщо комусь йти в пустелю п'яним в самоті? Важко зрозуміти. Але з жінкою... Нік подивився на порожній простір, що розтяглося наскільки вистачало очей. Десь повинна бути машина, яка займається з'їхала з дороги. Відомо, що невірний — великий мисливець за жінками. Нік знизав плечима. Сонце палило усією люттю пустелі. Він міг померти, шукаючи шлях у будь-якому напрямку, і у нього було триста шістдесят напрямків на вибір. Активного відпочинку нудоти прокотилася по йому, і його вирвало. Коли все закінчилося, він ще більше готелі пити, ніж раніше. Дівчина прокинулася від звуку. Її великі темні очі відкрилися, і вона здивовано подивилася на нього.
  
  
  — Ти, — сказала вона. — Її могли знати.
  
  
  Тобі досить тепло? — запитав Нік з легкою посмішкою.
  
  
  Вона не звертала на нього уваги, але кілька хв тримала голову в руках.
  
  
  «Я думала, що не ходила в такі yahoo вже багато років. Що сталося?
  
  
  Нік співчутливо посміхнувся. «Нам судилося загинути. Юда Бен потребував цапа відбувайла. Або цапа гріха. Це все.'
  
  
  Струнка східна дівчина піднялася і подивилася у вогняний горизонт, прикриваючи обличчя золотою рукою.
  
  
  «Добре, я в настрої для цього відкрито зараз», — сказала вона. 'Коли ми виходимо? †
  
  
  — Думаю, ти мені сподобаєшся, — сказав Нік.
  
  
  Вона слабо посміхнулася. «Прости, ангел, я думаю про свою кар'єру. Ти знаєш, де в залі зупинка автобуса номер п'ять? -- байдуже запитала вона. Раптово вона сіла і сильно заридала. Нік по-лицарськи повернувся.
  
  
  'Чому її? — запитала вона, коли все закінчилося. — Я ніколи нікому не завдавала шкоди, чи не так?
  
  
  Вранці вони обидва страждали від зневоднення і нудоти. Ih жага зросла. Мова Ніка тепер був схожий на гігантську рушник, засунутое ему в рот.
  
  
  Пекос... Нік відігнав цю думку. Не було ніякого сенсу чекати допомоги від цього дивака. На сході, як він знав, лежав Перську затоку. Але скільки назавжди йти? Три години ходьби в тому стані, в якому вони перебували, означали б ih смерть.
  
  
  Він ризикнув провести коротку кругову розвідку місцевості, але безрезультатно. Люди Алі замели сліди на піску. Коли він закінчив своє дослідження, ви Знаєте, Валерія, за висловом его осіб зрозуміла, що він зазнав невдачі.
  
  
  'І, mes любов , — спитала дівчина, — що нам тепер робити? †
  
  
  — Пропоную роздягтися, — сказав Нік.
  
  
  — Ти справді думаєш? Я маю на увазі, що я не ханжа або щось в цьому роді, але всьому свій час і місце».
  
  
  Нік копав яму в піску. Перегребая пісок, він складав ih одяг поруч одним з одним, щоб створити примітивне притулок, яке захистило б ih від нещадних променів пустельного сонця. Потім вони лягли поруч одним з одним, зовсім голі. Близькість соковитого істоти поруч з ним була спокусливою, але Нік знав, що це вб'є його, якщо він доторкнеться до неї. Перша заповідь для виживання для тих, у кого немає води, - не потіти, і він вже напружувався у своєму п'яному стані більше, ніж було доцільно. Їм довелося чекати до настання темряви, перш ніж вони змогли спробувати знайти вихід. Він говорив з дівчиною, але Нік був стурбований. Без компаса, вони тільки більше безнадійно заблукають, а потім будуть безцільно бродити, поки не впадуть від виснаження. Вони загинуть в пронизливому холоді ночі пустелі.
  
  
  До полудня вони обидва занурилися у неспокійний сон. Ценымногие пізніше Нік прийшов до висновку, що сонце все-таки застало його зненацька. Він почув голос і глибокий сміх.
  
  
  "...Так, хлопці, так було на Дикому Заході."
  
  
  Нік відкрив очі.
  
  
  Там стояв Пекос, жорсткий, як седельная шкіра, і тихо сміявся. У кожній руці у нього була фляга з водою. Коли вони напилися і намочили шкіру, Нік запитав, як йому вдалося знайти ih без будь-яких ознак або сигналів.
  
  
  «Я весь день ходив вгору і вниз по палацу шейха, і коли її нарешті побачив сліди на узбіччі дороги, її сказав собі: Пекос, це перші сліди, які ти бачив у цій арабській країні. Що, якщо б ви пішли щорічно на це? Коли її, подивився на карту, побачив її, що ці сліди не могли бути звідкись ще, тому що поруч немає бурової вишки. Що ж, коли її побачив, що ці сліди через деякий час стерлися, її зрозумів, що заволодів чимось таємничим. Якщо ви знову зможете подорожувати, просто скажіть про це. Машина не tac звідси, на північно-північно-схід .
  
  
  — Пекос, — сказав Нік, коли вони одягалися, — по-моєму, ти красивіше ангела, але її повинен я тебе запитати, яке про що...
  
  
  — Ти заглянув у мою сумку, — дорікнув Пекос. — Я можу сказати по тому, як ти це говориш.
  
  
  Нік кивнув.
  
  
  «Я намагаюся приховувати цю сторону свого характеру, більше або менше, — продовжив Пекос, — але її просто сентиментальний...»
  
  
  — Ти теж можеш так це називати, — сказав Нік.
  
  
  'Так. Те, що ти бачив у моїй сумці, — це все, що залишилося від мого друга Койота.
  
  
  — Я впізнав би його де завгодно, — пробурмотів Нік.
  
  
  Трійця побрела до дороги. Пекос продовжив свою розповідь.
  
  
  — Я не питаю тебе, чому ти зник минулої ночі навколо палацу шейха і лежав зовсім голий з жінкою в пустелі, чи не так?
  
  
  — Ні, — зізнався Нік.
  
  
  «Є люди, яким це здається дуже дивним, але тільки не мені! Ти думаєш, у мене не було причин брати з собою цього бідного Койота, який завжди готелю побачити світ? Думаєш, її зробив це для свого друга? Ні, містер. Її прокинувся одного ранку і знайшов цю голову поруч зі мною. Голосувати що Хіваро зробили зі старим Койотом. І тоді їй пообіцяв, що візьму його з собою в усі країни і міста, про яких ми звикли розмовляти в горах вночі, і, ей-Богу, їй це зробив. Це свого роду божевільна клятва, яку ви даєте у пустелі, а потім виконуєте. Це не більш дивно, ніж безліч інших речей, що відбуваються у світі, — похмуро додав він.
  
  
  Нік не був упевнений, чи мав він на увазі події цієї подорожі або загальний хаос, створений людством.
  
  
  — Ти ж не думаєш, що я, ммм, дивний, чи не так? — підозріло запитав Пекос. — Ні, — усміхнувся Нік. — Я думаю, ти першокласник, Пекос.
  
  
  Незабаром потім цього Нік був радий, що сказав це. Всі троє побрели до дороги. Вони могли бачити орендовану машину Пекоса, припарковану збоку від дороги.
  
  
  Потім в пустелі пролунав постріл.
  
  
  Пекос схопився за груди і впав на землю. Рука Ніка рвонулася, і він схопив Чи Валерія. Обидва впали в пісок.
  
  
  В орендованій машиною лежало два араба в одязі, бурнус. Юда Бен вислав патрулі, щоб переконатися, що Нік випадково не знайде дорогу назад. І Пекос впала ih жертвою.
  
  
  Нік проповз животом по гарячому піску і витягнув старомодний кольт навколо руки Пекоса.
  
  
  Потім він пішов за арабами. Вони опинилися в невигідному становищі, нерухомо лежав під машиною. Спочатку Нік повільно підкрався до них під палючим сонцем. Ih зброя стріляла знову і знову, коли вони намагалися повалити високого чоловіка, який невідворотно наближався, їдучи з пагорба на пагорб зі швидкістю антилопи.
  
  
  Тепер Нік був на відстані пострілу. З ще одним коротким спринтом в гору це спрацює. Нік схопився і побіг. Кулі закидали його піском. Потім він зайняв позицію для вогню у відповідь. Араби були впевнені, що невірні будуть безсилі. Нік бачив, як вони радилися під машиною, в місці, яке не зберігаються їм ніякого захисту. Раптово вони вискочили, шалено видираючись на дорозі. Нік сильно натиснув на курок старомодного кольта, і пролунали два постріли. Араби отримали кулі якраз в той момент, коли вони вставали і збиралися бігти. Замість цього вони розляглися в пісках пустелі й лежали нерухомо.
  
  
  Нік повільно піднявся і пішов назад до нерухомого тіла маленького Пекоса, який пройшов весь шлях з Техасу, щоб допомогти другу в цій безвісною пустелі на березі Перської затоки.
  
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  
  Вечір був наповнений примарними постатями. Вони рухалися між бамбуком і бляшаними будинками або висовувалися з тьмяно освітлених вікон, цокали язиками і вигукували непристойні слова на ламаною англійською і французькою мовами. Вдалині виднілися заграви злачних районів Бангкока, отбрасывавшие яскраве сяйво на тлі вечірнього неба.
  
  
  Ніку було не по собі, коли він шелл по темних провулках, ухиляючись від блукаючих примарних рук, які смикали його для рукава. Тут женойпросто можуть вбити за вміст гаманця. Нік пішов за Великим Джеком Джонсоном, спортивним коментатором. Він буквально пройшов по стопах All-American по Рангуна в Мандалай . Нік тепер досить добре знав звички цієї людини, за винятком головного — де відбувався епізод передачі. Тому що тепер Нік знав, що сумку приніс високий мовчазний чоловік. Нік знайшов мікрофільм з номером рахунку в швейцарському банку в його багажі у палаці Ібн Бен Іуди і потім невеликий крадіжки зі зломом переконався, що це підтвердилося, коли вони прибули в Бангкок.
  
  
  Нік прийшов до висновку, що Джонсон був занадто великим п'яницею, щоб самому бути скарбником. Не неохайний п'яниця, а постійно похмурий чоловік, який випиває по пляшці в день, але зберігає спокій, робить свою справу і терпить у своєму вище. Нік не готель схопити Джонсона.
  
  
  Він готель боса Джонсона. Голос чому Джонсон все ще був на волі, а Нік вже два неділях провів в тіні всіх злачних кварталів на схід від Суеца.
  
  
  Нік теж був упевнений, що за ним спостерігають, поки він спостерігав за Джонсоном, але сьогодні він не заперечував. Сьогодні він знав, що високий чоловік з короткою стрижкою їде за скарбником. Нік буде чіплятися за нього, навіть якщо це буде означати, що ему доведеться прати рушники в самому брудному публічному будинок Південно-Східної Азії .
  
  
  Тепер високий чоловік шелл перед ним і дивився на вітрини магазинів, щоб оглянути людський вантаж. Вільгельміна, Люгер Ніка, завжди була під рукою. Незабаром високий чоловік у короткій стрижці зупинився перед бамбуковим спорудою з вивіскою на декількох мовах: «Мадам берега рожевого граніту , дівчата, дівчата, дівчата». Всередині був громовий музичного автомата, ревучого американський рок-н - рол минулого року. Стрункі дівчата у красивих шовкових сукнях ходили туди-сюди в компанії моряків навколо багатьох країн, все в різному стані сп'яніння.
  
  
  Здоровань зупинився на день, ніби не знав, чи варто спробувати тут або піти в інший бордель. Нік пішов у тінь.
  
  
  Індонезійська моряк вийшов через день вкрай невпевнено і врізався відкрито на високого американця з короткою стрижкою. Американець відійшов у сторону, не звертаючи уваги на п'яного. Індонезійська заперечував проти цього. Він спіткнувся, вилаявся, потім схопив Джонсона за лацкани і обрушив на нього залп проклять. Джонсон розірвав хватку індонезійця і пішов далі. Матрос, почуваючи себе ображеним, напав на нього.
  
  
  Нік звузив очі. Шлунок стиснувся. Маленький индонезийец, п'яний чи тверезий, повинен був зійти з розуму, щоб напасти на такого гіганта, як Джонсон. Швидкий розум, Ніка зловили відволікання, але нічого не міг з собою вдіяти.
  
  
  Через кілька секунд бордель спорожнів. У маленького індонезійського моряк, мабуть, було більше друзів, ніж у Святого Миколая. Незабаром Джонсон був похований під хвилею дикунів, виблискуючих ножами і які розмахують в темряві руками.
  
  
  Далеко завили сирени. Виття шталь голосніше.
  
  
  Потім в кінці провулка з'явилася вантажівка. Поліцейські у формі з ліхтарями і свинцевими кийками вивалилися навколо машини і в бойовому порядку увійшли в провулок. Натовп розсіявся так само швидко, як і зібралася, якщо не рахувати жінок, які кричали одне на одного, навколо вікон і освистували поліцію з порога.
  
  
  Поліцейські розслідували тіло Джонсона. Нік дивився, як ih ліхтарики недбало ковзають по нерухомої постаті великого американця. По тому, як вони поводилися з тілом, Нік зрозумів, що Джонсон мертвий. Через кілька миттєвостей двоє офіцерів підхопили його за руки і за ноги і недбало везли звідси пурпурову до вантажівки. Старший офіцер пішов поговорити з мадам. Інші зупинилися в провулку, і викурили по сигареті, поки він не повернувся, потім знову в таку гру у вантажівку і поїхали. Життя по сусідству незабаром увійшла в свій звичайний ритм.
  
  
  Нік тихо вилаявся. Під час боротьби синя сумка якимось чином зникла. У Ніка забрали здобич, як у Джонсона вкрали життя.
  
  
  
  «Я ніколи не питала тебе, куди ти йдеш вночі», — сказала Валерія.
  
  
  — Ні, це так, — сказав Нік. "Люба дівчино."
  
  
  — Ні, — сказала східна дівчина з м'якою усмішкою, — що ти кращий. Її погляд був теплим в темряві. 'Якщо ти не підеш, є місце, яке їй хочу показати тобі сьогодні ввечері.
  
  
  — Ні, я не піду, — сказав Нік. «Вкажіть дорогу, подруга».
  
  
  Він смертельно втомився. Погоня з її небезпеками і розчаруваннями почало діяти на нього. Він розслабився, коли Ви відвела орендовану машину і поїхала по вузькій асфальтованій дорозі, що веде в джунглі. Вони таємно зустрічалися вже два неділях, потім того як Нік повернувся з вечірньою полювання. В цьому відношенні Нік був більш обережний з Лі, ніж з Трейсі. Він не хотів нести відповідальність за смерть іншої подруги.
  
  
  Через деякий час вона зупинилася. Крізь пишне листя джунглів Нік побачив у місячному світлі древній храм зі статуями та барельєфами, які представляли собою екзотичну суміш індуїстської та буддійської культур. Взявшись за руки, вони йшли по стежці в джунглях до значним воріт стародавнього храму. Вона підвела його до краю глибокого ставу, покритого нависаючим плющем.
  
  
  'Хочеш піти поплавати? — запитала Чи. Вона массировала його сильні м'язи спини. — Може бути, це тебе розслабить. Нік кивнув. Без всякий боязкості податлива дівчина натягнула через голову свою тонку шовкову сукню і постала перед ним з прямим золотим тілом і високою, гордої, ідеальної форми маленькими грудьми. Її вологі очі заблищали, коли вона коротко поцілувала його, а потім ковзнула у воду. Нік подивився гей слідом і побачив, як ee пружні сідниці стосуються чорних як смола волосся, що падають на її струнку спину. Він стомлено роздягнувся і пішов за нею у ледь теплу воду ставка в джунглях.
  
  
  Деякий час вони пливли мовчки, а позаду них в джунглях на деревах верещали мавпи.
  
  
  — Цей храм дуже, дуже старий, — прошепотіла вона. «Це одне навколо небагатьох місць, де її відчуваю себе молодою».
  
  
  — Ти молода , — сказав Нік. Її усмішка була повною і меланхолійний. «Не дуже молода». Вона підпливла до нього і поцілувала. Нік подивився на струнке ідеальне тіло, струмує під водою. Вона побачила, що він дивиться на нах, і повільна посмішка ковзнула по її обличчю. Не говорити нам слова, вона підтягла його до краю ставка, перелізла на борт ліжка, мокра, в траву.
  
  
  Нічого не треба було говорити. З дня, проведеного в пустелі, вони зблизилися. Вона лежачи на спині в ніжній травичці і чекала, ee довгі ноги розкинулися в недбалому вітанні, маленький горбок її життя підстрибував у зростаючому очікуванні. Її усмішка була теплою і м'якою, як ніч у джунглях.
  
  
  Нік вибрався навколо ставка. Його м'язи знову розслабилися і стали сильними потім рейсів. Він повільно підійшов до неї, вода витікала через його тіла. Чи простягнула ему холодну руку і притягнула до себе. Ih очі довго зустрічалися в ніжності, повільно і страв зливаючись. Нік бачив, як її тіло звивалося і верталося в стійкій, контрольованої пристрасті під его і тілом. Незабаром ih спасіння стало більш енергійним, і два прекрасних тіла притислись один до одного у фінальному сходженні на вершину, яке більше схоже на люту боротьбу, ніж на любов. Але до цього, спочатку, вони були разом в повному розумінні і симпатії.
  
  
  Пізніше вона розслабилася, поклавши голову йому на груди, а він лежав на спині, его, пристрасть згасла, дивлячись у захваті від краси її тіла.
  
  
  — Сьогодні вночі знову когось убили, — м'яко сказав він. Він відчув, як вона напружилась.
  
  
  'Кого?
  
  
  «Джонсона».
  
  
  Вона якийсь час мовчала. Потім вона заговорила, як дружина своєму чоловікові, і сказала те, що дійсно було в нах на умі.
  
  
  — Ви не працюєте в міністерстві закордонних фінансовий, чи не так?
  
  
  — Ні, — сказав Нік.
  
  
  Знову зависла тиша.
  
  
  — Сподіваюся, з тобою нічого не станеться.
  
  
  — Я теж, — сказав Нік. Стрімкий, струнке тіло тулилося до нього. Її вологий рот хотів его. Деякий час вони боролися зі страхом небезпек своїми вогняними тілами. Ценымногие пізніше вони мовчки повернулися в Бангкок.
  
  
  «Цікаво, чи був би Бакстер сьогодні на місці Джонсона, якби він зробив це сам», — зауважив ви в якийсь момент. — Що зробив? — запитав Нік.
  
  
  «Его сумка була б доставлена», — відповіла дівчина. «Я чув, як Бакстер, людина, якого вони називають Капітаном Смайлом, просив Джонсона передати сумку его одному, тому що у Бакстера були справи в місті. Це було якраз тоді, коли вони вийшли на площині. Її пам'ятаю, тому що Джонсон здавався дуже роздратованим і сказав: «Добре, ще раз. Чому б тобі не передати це самому? або щось подібне
  
  
  Очі Ніка заблищали в темряві.
  
  
  
  Сховавши пружний життя в червоній спортивною курткою, Френк Бакстер шелл по вимощеній плиткою доріжці у дворі буддійського храму. Через кожні кілька метрів він зупинявся, щоб зробити знімок.
  
  
  Нік зробив гак, щоб увійти на територію монастиря. Він підійшов до задньої частини і переліз через стіну. Потім сховався в кущі і шталь чекати. Ченці в шафрановых одязі прогулювалися по саду, занурена в медитацію. Між ними спортивну куртку Бастера було так само легко помітити, як ракету вночі. Нік побачив, як до Бакстеру приєднався бородатий чернець, чиї одягу були прикрашені більш майстерно, ніж інші. Бакстер і чернець разом гуляли по саду, зображуючи досить грубу пантоміму в якості провідників та туристів. Але кожен ih крок, здавалося, забирав ih все далі на увазі. Нік в тіні, подбав про те, щоб завжди мати можливість бачити ih двох.
  
  
  Двадцять мільйонів дошкільнят будуть розбиті горем, подумав Нік, коли їй передам майстер Смайла ФБР. Картер, ти б навіть навколо пасхального кролика зробив рагу, нероба, весело подумав він.
  
  
  Бакстер і ченці вели свої справи на самоті для будинку керовані медитації. З-за дерев Нік побачив, як Бакстер передав ченцеві жовті коробки з плівкою, який сховав ih під мантією. Вони трохи поговорили, а потім вийшли з хатини. Бакстер зробив ще кілька фотографій двір з великою показухою і, нарешті, пошкандибав по доріжці до своєї машини.
  
  
  Ганьба, Капітан Смайл, подумав Нік, хитаючи головою. Голос століть... Він не зміг закінчити думку. Його вдарили якимось предметом у висоту, так що вибухнув феєрверк в його черепі, а хребет пронизала вогняна біль. Він спробував чинити опір, і виявив, що паралізований. Через кілька миттєвостей в нього відмовилися ноги. Він був у свідомості, але нічого не міг зробити. Його скосила ззаду людська рука, яка займається перетворилася в науково застосовуване зброю, точно так само, як він tac частини відключав людей.
  
  
  Грубі руки схопили його і потягли. Дратує було в цьому те, що у ченці, так вдало відключила его, лицемірно просив лікаря.
  
  
  «Віднесіть страждальця до майстра», — порадив інший чернець, побоюючись будь-яких туристів поблизу. «Мудрість майстра зцілює всі хвороби».
  
  
  «Звичайно, — подумав Нік. Коли Ніка більше не було видно публіці, одіна навколо ченців знову вдарив його его. На цей раз він втратив свідомість.
  
  
  Через деякий час він помітив якийсь тьмяний брильов. Група голених ченців сиділа і дивилася на нього. Щось змінилося, але зараз він не міг уявити, що саме. Його рука боліла, і він не міг судити, скільки часу минуло.
  
  
  Ранок перетворилося в полудень. Его, розум розчинився в психоделічному кошмарі косих очей, що дивляться на нього, співу ченців і дивних музичних інструментів. Потім все стало ще більш заплутаним, і він, здавалося, піднімався і опускався.
  
  
  Він був на площі. Низькі густі хмари висіли над пейзажем. В сірому світлі зібралася велика юрба. Натовп була дуже засмучена тим, чого Нік не зрозумів. Натовп, здавалося, співала і сперечалася між собою одночасно. Нік виявив, що він теж був одягнений у мантію і якусь тюбетейку. Його ноги були трохи нестійкими, але він iso усіх сил намагався триматися посеред площі, трохи махав руками і посміхався всім цим добрим людям.
  
  
  Крізь туман в своїй свідомості він почув голос, який підноситься над шумом, владний, сердитий голос, гіпнотичний голос.
  
  
  Він буде своєю смертю протестувати проти варварських, нелюдських дій імперіалістів проти наших братів у В'єтнамі. Цей героїчний мученик не дозволить кому-небудь стати на шляху його жертви. Він наполягає на тому, що самоспалення — єдине рішення...»
  
  
  Голос продовжував. Нік слухав, приємно вражений інтонацією голосу. Чернець підійшов до Ніку з каністрою бензину і рясно оббризкав Ніка. Нік подивився на нього з подивом. Чому вони це зробили? Нік був готовий визнати, що зійшов з розуму, але він ще не дійшов до того, щоб думати, що бензин — це те ж саме, що лосьйон потім гоління.
  
  
  М'який, але більш чіткий голос в его голів, намагався щось сказати. Ніщо так не дозволяє сконцентруватися, як неминуча кара. Коли Нік побачив наближається третього монах з факелом у руці, туман в його мозку швидко розсіявся, і Нік почав розуміти.
  
  
  "Він не буде позбавлений свого мучеництва ", — кричав голос. Тим часом дія анестетика пройшло, коли Нік змусив свій розум взяти під контроль свої тремтячі м'язи.
  
  
  — Ну, можна посперечатися, — прогарчав Нік. Чернець з факелом схилився над просоченої бензином одягом Ніка. Нік великою країною всі цілющі сили, які, якщо ему довгі роки наполегливих тренувань, і штовхнув ченця факелом. Інші ченці прийшли на допомогу першому ченцеві. Перші кілька ударів Ніка були невпевненими, але его координація покращилася по мірі посилене дії. Деякі навколо ченців падали під молотом ударів рук і нога Ніка. Інші ченці по всій натовпу приєдналися до першої групи, головний монах шелл попереду.
  
  
  Нік розвернувся, доки в нього не з'явилася перепочинок, і він підняв каністру з вулиці. Потім він облив бензином настоятеля і близьких йому людей. Десь у лісі метання рук ему вдалося знайти факел. Ченці відсахнулися. Нік схопив голову ченця і притиснув факел на його одязі. Вогонь ефектно спалахнув і перекинувся на найближчих ченців. Потім потужні ноги Ніка забрали його геть з палаючої натовпу перш, ніж встиг загорітися його власний халат.
  
  
  На безпечній відстані Нік повернувся і подивився. Площа була повна ченців, знімали свої гарячі одягу і танцюючих оголеними. Здавалося, вони так само не хочуть, як і Нік, благородно жертвувати собою. Натовп, розчарована відсутністю релігійного завзяття і відчуваючи себе обдуреною, теж почала битися. Ніка не було проблем з тим, щоб прокрастися навколо заворушень і зникнути в своєму готелі на бічній вулиці.
  
  
  
  Капітан Смайл виглядав точно так само, як у телевізорі, світський чоловік, але доброзичливий. В руці у нього був склянку джину з тоніком, з чим його спонсора, компанії з виробництва лимонаду, не погодився б, але его входить Ніку було таким оптимістичним: «Як справи сьогодні? Якими він вітав двадцять мільйонів дошкільнят щодня на чотири години.
  
  
  "Випий зі мною, Кемпбелл," сказав він.
  
  
  — Ні, дякую, — сказав Нік. Бакстер допив свою склянку і пройшов через кімнату бунгало до столу, де стояли пляшки і відерце з льодом.
  
  
  «Ну, якщо не заперечуєте, її сам візьму ще одну».
  
  
  — Йдемо, — весело сказав Нік, — особливо якщо це розв'яже твій язик. †
  
  
  Бакстер продовжив і наливав собі. — Здається, їй тебе не розумію.
  
  
  — Ну і що, — рівним голосом сказав Нік. 'Гра закінчена. Кілька людей навколо ФБР незабаром прибудуть на літаку, а поки ми можемо поговорити наодинці.
  
  
  Сміх Бакстера був сердечним і щирим.
  
  
  — Ти жартуєш, Кемпбелл. Чи ти п'яний. Її звільняв письменників, у яких жарти були краще, ніж у тебе.
  
  
  «Якщо ти повернешся з цим пістолетом у руці, ти не помреш, але сильно постраждаєш», — сказав Нік. «Нехай пістолет впаде».
  
  
  Пістолет упав на килимок.
  
  
  — Добре, — сказав Нік. Підлогу застережливо заскрипів. Нік присів навпочіпки, рятуючи своє життя. Тепер в'язальний палиці в руці місіс Бакс не потрапила в складати долар Ніка і вп'ялася йому в плече. Він повинен був знати, сказав він собі пізніше; самка завжди небезпечніше самця. У похмурої жінки все ще була в'язальний палиці в руці, і вона збиралася його направити, як спис, у складати долар Ніка, коли він ударив її ногою в життя, і вона полетіла до свого чоловіка.
  
  
  У цей момент пістолет вистрілив. Очі місіс Бакстер вилізли навколо орбіт. Ee порожнини напружилася, і вона схопилася за груди.
  
  
  — Міллі , — закричав Бакстер, — Міллі , я не мав тебе на увазі... Клянуся. Це було через нього.
  
  
  Особа Бакстера було викривлене гнівом і болем, коли він намагався обійти свою дружину і вистрілити у Ніка. Нік на частку секунди випередив його. Бакстер упустив пістолет і з подивом подивився на расползающееся червона пляма на його сорочці.
  
  
  Він подивився на кров на своїй руці, потім на Ніка. На подив нормальним тоном він сказав: — Я не головний, Кемпбелл. Тобі відомо про...'
  
  
  Він прошепотів ім'я, яке Нік насилу зрозумів. Потім він замертво впав поруч з дружиною.
  
  
  
  
  
  Глава 13
  
  
  
  
  Погода була поганою, коли вони їхали, і тепер, коли вони повернулися, вона була такою ж поганою. Великий літак був змушений чекати над Нью-Йорком, де-то між округу Вестчестер і Монток -Пойнті, поки півдюжини машин перед ним готувалися до посадки.
  
  
  Нік сидів напружений, як велика кішка, у своєму кріслі, і, зрозумівши його настрій, якщо не причину-его, залишених його в спокої. Однак причина була проста. Стало здаватися, що Нік погано перетасував карти. Якщо б останній подих Френка Бакстера був правильним, Нік тепер повинен був дістати китайського скарбника, а також китайсько-комуністичної розвідку вартістю в мільйон доларів, що прямувала в Сполучені Штати, зібрану з усіх портів заходу скарбника. Але в Манілі і Токіо Нік вперся в глуху стіну. Нам які ключі не впізнали кандидата Ніка.
  
  
  Чоловік, звичайно ж, знав, що за ним стежать. Це була гра в кішки-мишки, але Нік більше не був так впевнений, хто тут кішка, а хто миша. Нік планував заарештувати підозрюваного у Нью-Йорку, але без мікрофільмів та інших явних доказів китайська мережа навряд чи хоч скільки-небудь буде порушена.
  
  
  Стюардеса пройшла по проходу з веселою посмішкою, щоб перевірити ремені безпеки, у Ніка була гіркота в роті. Кірбі Фербенкс, колишній приятель Пекоса, зайшов по дорозі в туалет. Стюардеса знизала плечима і пропустила його. Схоже, їм доведеться почекати ще двадцять хвилина, перш ніж вони зможуть приземлитися. Фербенкс підморгнув, але Нік не відповів. Він думав про факти. Він не дуже-готель зустрічатися з Хоуком з тим небагатьом, що у нього було. Два члена китайсько-комуністичної фінансової команди мертві, а Великий Хлопчик, не більше ніж підозрюваний. Погляд Ніка розсіяно ковзнув по пасажирам. Фербенкс ще не повернувся на своє місце, і, як зазначив Нік, нам над одним з туалетів не було вивіски «Зайнято».
  
  
  Нік назвав себе ідіотом і розстебнув ремінь. Потім він рушив вперед по проходу, його плавна хода приховувала наростаюче напруження, яке охопило його.
  
  
  У салоні першого класу скарбник його не було. Як, кравець візьми, Фербенкс пробрався mimmo ним, дивувався Нік. Він прочинив дверцята кабіни і уважно прислухався. В кабіні Нік почув збуджені голоси.
  
  
  — Ти божевільний, чувак. Це був капітан. «Боже, ми тільки що підійшли до Нью-Йорку. Якщо я не встигну приземлитися протягом п'ятнадцяти хвилина, ми впадемо у воду.
  
  
  — Роби, як я кажу, — пронизливо кричав Фербенкс. «Вимкніть радіо і вирушили на Бермудські острови, або ви будете там, з усіма пасажирами. Я в розпачі. Мене не хвилює, що мені доведеться померти, але я не поїду в Нью-Йорк, щоб зустрітися лицем до лиця з...»
  
  
  Голос пілота був на диво твердим, коли він перервав Фербенкса. — Я не думаю, що ти багато розумієш в літаках, чувак. Вони не літають, як птахи. Їм потрібне паливо.
  
  
  «Руки геть від румпель», — гаркнув Фербенкс. — Я вмію читати по компасу не гірше вас. Продовжуй летіти на південь.
  
  
  «Я повинен зробити покажчиків. Якщо їй цього не зроблю, ми будемо відвертими тут грати у хованки з півдюжиною інших великих літаків, що летять зі швидкістю триста миль в годину. Чувак, мені все одно, наскільки ти засмучений. Ти ж не хочеш так закінчити, чи не так?
  
  
  Нік прочинив двері трохи ширше. Він побачив тіло одного навколо членів екіпажу, що висіло мертвим на своєму сидінні, і кров, капає на навігаційні прилади.
  
  
  — Ми пройшли контрольно-пропускний пункт, сер, — сказав початку другий пілот. Нік витягнув «Люгер» з кобури. При швидкому русі повинно спрацювати. Він мав застати Фербенкса зненацька, в іншому разі цей чоловік міг застрелити іншого члена екіпажу.
  
  
  Потім все сталося відразу. Почала другий пілот вигукнув: «Боже мій, правий борт...»
  
  
  Раптом великий літак вильнув, як винищувач, і Ніка жбурнуло на землю через двері. Вікна кабіни, здавалося, були заповнені крилами іншого літака, який зник у примарних хмарах так само швидко, як і з'явився. Екіпаж спітнів в унісон, а радіо, що зійшло з розуму.
  
  
  «Пан-Світ три-нуль-сім , ви у нас на екрані, выбиваетесь за шаблоном. Ми не розуміємо вас. Будь ласка, зареєструйтесь. Пан Світу три-нуль-сім ...
  
  
  Кірбі Фербенкс уперся в стіну кабіни, направивши пістолет Ніку в голову.
  
  
  «Пілот буде убитий, штурман теж», — проревів він. «Я не хочу витрачати кулю, але якщо доведеться, її це зроблю».
  
  
  «Ми всі помремо, якщо її не посаджу цю машину через п'ять хв, чувак», — сказав пілот.
  
  
  «Залиш тут свій пістолет, Кемпбелл, і повертайся на своє місце», — наказав Фербенкс.
  
  
  Ніка не було вибору. Він залишив «люгер» на підлозі кабіни і повернувся на своє місце. Чи Валерія подивилася на нього широко розкритими очима.
  
  
  'Що сталося? Її бачила...'
  
  
  — Забудь, що сталося, — сказав Нік. Пам'ятаєш той автоматичний пістолет, навколо якого ти стріляла в мене в Парижі?
  
  
  'Як я могла забути?
  
  
  'Де в залі?
  
  
  «У моїй сумочці. Це мій звичай, щоб...
  
  
  «Дай сюди».
  
  
  Не питаючи, Знаєте, полізла в сумочку і витягла маленький пістолет. Нік поклав його в хвилину, і знову встав. Він похитнувся, коли літак зробив крутий кікера. Потім по внутрішньому зв'язку пролунав голос капітана.
  
  
  «Пані та панове, у нас тут невелика проблема. Приземлення може бути трохи грубим, так що слухайте інструкції стюардеси».
  
  
  Нік похмуро посміхнувся. Пілот мав на увазі, що в кінці кінців він спробує здійснити вимушену посадку на швидкості в кілька сотень миль на годину, і що ніхто не повинен панікувати, якщо це не спрацює. Чому Фербенкс передумав і вирішив посадити машину?
  
  
  Нік довго не роздумував над цим питанням. Якщо високий рудоволосий чоловік вистрілить навколо кабіни, іграшковий пістолет Ніка не зможе зрівнятися з «Люгером». Нік озирнувся в я просив місця, де можна було б сховатися. Гардероб. Він швидко вліз і накинув на себе пальто. Лише кілька пасажирів помітили його дивну поведінку; інші були занадто зайняті своїм страхом приземлення. Тепер літак швидко знижувався. Ніку довелося міцного триматися, щоб не впасти вперед.
  
  
  Потім він почув, як відчинилися двері кабіни.
  
  
  — Кемпбелл, — покликав Фербенкс. «Її beru заручників зупинися ж...'
  
  
  Де ти, кравець візьми, Кемпбелл?
  
  
  Нік вийшов з-за пальто.
  
  
  — Голос її, Фербенкс. Обидва чоловіки відкрили вогонь, а потім літак врізався в землю, і ну з збило з нога. Нік спробував знайти рівновагу, але велика машина тряслася і котилася по злітно-посадковій смузі з такою силою, що балансувати було неможливо. Як тільки Нік подумав, що може вистрілити, пілот скинув швидкість, щоб знизити посадкову швидкість, і Ніка відкинуло на інший бік. Він побачив, як Фербенкс повзе по підлозі. До того часу, коли літак тихо підрулив до воріт, Фербенкс дістався до дня туалету, проліз через нах і замкнув її за собою.
  
  
  У туалеті не було вікна. Нік наказав екіпажу тримати пасажирів подалі, коли вони висадяться, sel і шталь чекати. Як тільки сходи була розгорнута, на борт піднялися офіцери і інші люди. Коли Нік виглянув у вікно, він побачив, що велика машина оточена копами, а за ними пожежними машинами і репортерами.
  
  
  Через кілька секунд ситуація вийде з-під контролю, і Ніку потрібно буде щось робити. Він встав і постукав у двері туалету. Немає відповіді. Коли він назвав ім'я Фербенкса, відповіді теж не було. Нік вказав на двері, і двоє нью-йоркських поліцейських важко врізалися в нах плечима. Двох ударів вистачило, і двері відчинилися. Фербенкс був мертвий. Таблетка для самогубства, автоматично здогадався Нік. Він не чув пострілу. Китайський скарбник помер, і всі відповіді були у нього з собою.
  
  
  Нік якийсь час з огидою дивився на ссутулившуюся фігуру в туалеті. Потім він взявся за роботу.
  
  
  Він рухався з адміністративної швидкістю і ретельністю, якій можна було б похвалити Хоука. Через кілька хвилина потім висадки пасажирів і задовго до того, як ih багаж був доставлений, Нік виявив оточення навколо всієї зони прибуття.
  
  
  — Всі, хто проходить митницю, — сказав Нік, — мають пройти перевірку. Так, це стосується і журналістів, і митників».
  
  
  У поліцейського були застереження.
  
  
  «Тоді знайди кілька жінок-офіцерів або обыщи жінок особисто».
  
  
  Протягом десяти хвилина Нік перетворив звичайну упорядковану рутину зони прибуття і митниці поле битви, де митники клялися нікого не ображати, бізнесмени погрожували звинуваченнями, а невелика армія експертів ФБР і поліцейських з пошуку влаштувала безлад в багажі кожного... Нік безперервно курив на самоті, спостерігаючи за ситуацією з лютим збудженням. Десь на цьому літаку перебувала інформації, яку небагаті китайські комуністи заплатили більше мільйона доларів, і тільки Кірбі Фербенкс знав, де саме.
  
  
  Ден о'брайен, веселий спеціаліст по зв'язках з громадськістю Pan World Airlines, який прагнув дізнатися, що відбувається, не був такий щасливий тепер, коли стало відомо про те, що відбувається. Він очолював групу чиновників PWA , які вимагали, щоб ця безглузда і безпрецедентна затримка у ih установах була припинена. Зрештою, PWA готель не уславитися авіакомпанією, яку вибирали шпигуни. Дуже дипломатично Нік сказав їм, що вони все можуть відправитися в пекло.
  
  
  Це не зупинило ih. Були натягнуті якісь ниточки. Їм вдалося зв'язатися з Хоуком і розповісти йому про свої проблеми.
  
  
  — А що сказав мій агент в Нью-Йорку, джентльмени? — ввічливо запитав Хоук.
  
  
  «По суті, він сказав, що ми можемо йти до біса», — відрізав о'брайен, прес-секретар.
  
  
  — Тоді мені здається, панове, що це найкраще рішення, — сказав Хоук і обережно поклав трубку.
  
  
  Але, незважаючи на підтримку Хоука і ретельність Ніка, нічого не було знайдено. Методи, виконавши свою роботу, зникали один за іншим. Поступово в залі прильоту стало тихіше. Було ясно, що цим рейсом ніхто не намагався пронести що-небудь важливе. Нік сидів один і думав про свою поразку... Це було неправильно. Повинно було бути ще одна ланка в розбивати. Можливо, Фербенкс роздавав льодяники з пронумерованими банківськими рахунками і збирав інформацію, яка займається вже була зібрана воєдино, але він не міг бути тим хлопцем, який відправився ih в Пекіні. Це було б занадто схоже на генерала, який кожен день воював на фронті, а потім риссю повертався до штабу між патрулями, щоб очолити бій.
  
  
  Нарешті Ніку довелося покласти цьому нитка. Людей і валіз для перевірки більше не було. Нік підійшов до бару. Він не очікував, що йому будуть дуже раді у VIP-залі.
  
  
  
  Пасажирський літак класу Boeing 707 або Douglas DC-8 коштує близько 6 мільйонів доларів. До них відносяться з надмірною любов'ю і турботою, але вони не можуть окупити свою купівельну ціну, стою на землі. Немає нічого незвичайного в тому, що високопоставлений чиновник суспільства iso усіх сил намагається з'ясувати, як скоро пошарпаний літак знову буде готовий до зльоту.
  
  
  У темному ангарі, де перевірявся і ремонтувався Boeing-707, що летів чартерним рейсом 307 PWA з Токіо до Нью-Йорка, Ден о'брайен, менеджер по зв'язках з громадськістю, і високопоставлений чиновник, PWA базікали з майстром "ангара". У цю пізню годину, працювало відносно небагато людей, і пара говорила тихо, щоб уникнути примарного відлуння, яке відбивається від ангара.
  
  
  «Чи зможе він знову полетіти завтра? — запитав о'брайен, вказуючи великим пальцем на незграбну тінь «Боїнга-707».
  
  
  «Як тільки ми полагодимо цю двері, і хтось замінить кілька люльок... ». — відповів майстер, перевіряючи свій робочий список. «Повинно бути, сьогодні на борту був божевільний, так?
  
  
  «Мені не потрібен такий день, як сьогодні», — сказав о'брайен. — Якийсь урядовий агент тинявся весь день, розшукуючи Мао Цзе-дуна або щось в цьому роді.
  
  
  Майстер співчутливо усміхнувся.
  
  
  — Було б помилкою, якби ці урядові парових знайшли ваші східні секс-відео, не так, бос?
  
  
  «Я міг би просто використовувати це», — сказав о'брайен. — Вони на звичайному місці?
  
  
  — Як завжди, — крикнув механік слідом О Брайєну. «Хлопці в загоні починають цікавитися».
  
  
  «Скажи їм, що це варто їм стільки ж, скільки всім іншим. Сто доларів на витрати і проектор.
  
  
  Рекламщик піднявся по трапу літака, і сховався в салоні літака. Через хвилину він повернувся з квадратною коробкою, на зразок тих, що використовуються для транспортування 35-мм плівки . Він був уже на півдорозі до сходів, коли Нік вийшов, навколо заднього туалету, де він чекав кілька годин, і пішов за О Брайеном. О'брайен повернувся і сховав страх між примруженими очима.
  
  
  «Звичайно, її можу це отримати», — сказав Нік.
  
  
  — Поліцейський, Харві ... Жалюгідний виродок! — вигукнув о'брайен. «Це докази, які він хоче. Притримайте його, поки я не приберу ці плівки».
  
  
  Майстер взяв гайковий ключ.
  
  
  «У вас, копів, немає нічого краще, ніж ганятися за секс-фільмами? †
  
  
  О'брайен поспішно вийшов з "ангара". Нік готель піти за ним.
  
  
  — Побудь тут небагато, приятель, — сказав механік. «Містеру О Брайєну сьогодні не потрібна компанія». Нік зітхнув. Механік був огрядним, а гайковий ключ — грізною зброєю. Поки Нік стояв тут, втрачаючи час, він почув, як о'брайен почав йти швидше.
  
  
  Нік зробив помилковий маневр в одному напрямку і пригнувся в іншому. Механік швидко помахав гайковим ключем у його голови. Нік пірнув під ключ, схопив механіка за руку і повернув її. Потім він почав бити по нирках ударами, які слідували іншій за одним так швидко, що око не міг ih помітити. Коли механік впав, тяжко дихаючи, Нік спіймав його коротким сильним ударом у щелепу, і той впав на підлогу.
  
  
  Нік бачив, як о'брайен біг попереду нього до воріт і хотів би, куди б заховати плівку. Нік побіг за ним. Потім ірландець змінив курс. Ніку знадобилося мить, щоб зрозуміти, куди він хоче піти, — момент, яким о'брайен скористався повною мірою. Звичайно, подумав Нік, стоянка для літаків представницького класу. Було занадто пізно, щоб зупинити його. Ірландець вже був в одній навколо машин і приніс двигун. Спалахнули посадочні вогні й засвітили відвертими у Ніка. Нік почув, як о'брайен збільшив швидкість, а потім до нього наблизилася одномоторная «Сессна».
  
  
  Нік розвернувся і побіг. «Сессна» змінили напрямок і пішла за ним, рев двигуна був все голосніше і голосніше. Нік знав, що не виживе; ворота були занадто далеко. На ходу він озирнувся через плече і побачив, що обертається пропелер менш ніж в двадцяти ярдів від нього — циркулярна пила, яка займається знищить його ефективніше, ніж goggle.
  
  
  Нік повернувся і вистрілив, але goggle не потрапила в життєво важливі частини машини; пропелер продовжував наближатися до нього. Він звернув праворуч, і о'брайен теж звернув «Сессну» вправо.
  
  
  В останній момент Нік впав на землю і врізався в фюзеляж літака. Пропелер пронісся mimmo его осіб, і вітер перекладу Ніка по трасі. У темряві він мигцем побачив обличчя о'браєна, освітлене тьмяним світлом приладовій панелі; особа, що дивиться на нього згори вниз, очі звузилися від ненависті.
  
  
  Нік зробив ще два постріли в «Цессне». О'брайен спробував повернути машину, щоб піти за Ніком, але, мабуть, втратив його з виду або зрозумів, що в его-пристрій потрапили. Раптово ірландець дав повний газ і почав керувати по прямій. Маленький літак рвонувся вперед, як здиблена коня, намагаючись злетіти.
  
  
  Нік продовжував стріляти, поки його револьвер не розрядився, а потім з подивом дивився на події. У своєму хвилюванні о'брайен забув, де в залі, або ж йому хотілося зробити неможливе. Ему не вистачило і половини розбігу, щоб уникнути паркану навколо ланок політики, пов'язаним. Він спробував виїхати зі тут. Cessna зробила все можливе. Вона помчала до паркану, як чемпіон з конкуру, і в самий останній момент підняла ніс в повітря. Вона була всього у трьох футів від землі, коли вдарилася об паркан і розлетілася на шматки, зруйнувавши ворота. Полум'я охопило двигун. Нік підбіг до літака і ривком відкрив двері. О Брайєну було тісно в кріслі. За положенням голови, Нік зрозумів, що його більше ніколи не будуть допитувати агенти AX або хто-небудь ще. Полум'я швидко спалахнуло. Нік знайшов коробку для плівки в кабіні і витягнув її з-під уламків.
  
  
  Потім він зник, як блискавка.
  
  
  
  
  
  Глава 14
  
  
  
  
  На Потомаку було тихо . Капітолій спав в кінці літа, перш ніж Конгрес знову б зібрався. Двоє чоловіків сиділи в кімнаті нагорі в Об'єднаній пресі та зв'язку . Building Services і говорили про тихому кризі, який щойно закінчився.
  
  
  «Гроші не пахнуть, і китайські комуністи купили вершки врожаю», — сказав Хоук. «Я намагаюся італійська знати, опозиційні шейхи , політично налаштовані бірманські монахи, я не кажу вже про півдюжини інших великих хлопчиків, згаданих у мікрофільмах, які ви отримали в свої руки».
  
  
  Хок задоволено подивився на мапу стогонами, де зелені значки, що вказують на перевагу в контррозвідці, перевершували за чисельністю червоні значки, що вказують на кризи.
  
  
  «Вас також зацікавить, що генерал Цунг з «Гнилої лілії» постав перед особою свого начальства за те, як він впорався з цим питанням. Так негарно, його розумію, що він «добровільно» записався на будівництво благоустрій вузькоколійки в пустелі Гобі».
  
  
  Хок задоволено хихикнув, а потім спохмурнів.
  
  
  «Я не можу собі уявити, що сталося б, якби о'брайен зміг вивезти цей мікрофільм всієї країни непоміченим. Тоді нам довелося б починати все заново. Або майже знову. Пройде деякий час, перш ніж комп'ютер зможе замінити хорошої людини на місці.
  
  
  Він жував недопалок потухшей сигари.
  
  
  — Всі щасливі, Картер. Начальники штабів, ЦРУ, держсекретар. Але, звичайно, в майбутніх операціях буде... Удача, N3, — перебив він себе, — у що ти, кравець візьми, граєш?
  
  
  На жорсткому, стомленому особа Ніка з'явилася легка усмішка. «Передостанній зниклий американець».
  
  
  'Що? Хоук вибухнув.
  
  
  Нік витягнув з камзоли поліетиленовий пакет, і прикрив його від свого боса, який витягнув шию, щоб побачити предмет.
  
  
  «Останній зниклий американець залишився мертвим в пустелі», — сказав Нік. «Бачте, бос, у мого партнера Пекоса був партнер, який готель побачити світ. Що ж, особисто я не сентиментальний, але Пекос готель, щоб Койот побачив світ, незалежно від того, чи мав він якесь відношення до Даймонд Джиму чи ні. Але Пекос помер, намагаючись допомогти мені. Ну, мені просто було приємно побачити, що Пекос затіяв середовищ дживаро ...
  
  
  — Трохи нерозбірливо, Картер, — нетерпляче сказав Хоук.
  
  
  — Я майже біля мети, — сказав Нік. — Пекос теж не був сентиментальним, але він був хорошим старим парубком і готель, щоб Койот здійснив велику подорож. Ну, сер, її знаю, що ви не зовсім сентиментальні...
  
  
  — Навряд чи, — похмуро сказав Хок, — я знаю, хема був Пекос, але хто цей Койота, про яку ти говориш?
  
  
  — Це Койот, — кисло сказав Нік. Він дозволив зморщеною голів старого старателя повиснути на руці на деякий час, а потім кинув її на стілець Хоука. — Я знайшов це в багажі Пекоса.
  
  
  Хоук з огидою подивився на предмет в своєму столі.
  
  
  «Якщо AX коли-небудь створить музей, можливо, ми зможемо його виставити», — послужливо запропонував Нік. «Тепер, коли Койот нарешті побачив світ таким, яким готель Пекос».
  
  
  «Я думаю, тобі потрібен довгий відпустку, N3», — відповів Хок.
  
  
  — О ні, сер, — бадьоро заперечив Нік. «Я відчуваю себе свіжим, як маргаритка. Відверто кажу, її злий, як алігатор в шлюбний період, і вдвічі гірше.
  
  
  «Тепер її, впевнений, що тобі варто відпочити», — відрізав Хок.
  
  
  — Я підпишу наказ сьогодні ввечері. Її хочу позбутися від твого почуття гумору, яке знаходжу його виснажливим. На сьогодні все, Картер.
  
  
  Хок натиснув кнопку дзвінка, і Нік встав. Старий простягнув сильну, суху руку, і Нік потиснув її.
  
  
  «Гарного відпочинку, Картер. Надішліть мені листівку з зображенням. Бажано таку, який можна відправити поштою, — сухо додав він. Потім його колишнє обличчя розпливлося в доброзичливій усмішці, і він підморгнув.
  
  
  
  Східна П'ятдесят перша вулиця в Нью-Йорку розташована в приємному житловому районі, на кордоні з гучним центром міста. В основному там живуть молоді люди на шляху до вершини. Незабаром потім того, як він покинув Хоука, стрункий, молодий чоловік з обличчям легіонера в п'ятій годині пополудні з двома важкими сумками під пахвою пробіг крізь суєту вуличного руху. Він увійшов в один навколо симпатичних будинків через парадні двері і піднявся по сходах.
  
  
  Коли він подзвонив у двері, двері обережно відчинилися, і з-за рогу виглянула струнка східна дівчина з синяво-чорним волоссям і обличчям, таким холоднокровним і красивим, що деякі чоловіки занервували б. Коли вона побачила чоловіка, холодний, стриманий вираз її обличчя змінилося милим, серцевим поглядом.
  
  
  — Я думала, ти ніколи не прийдеш, — сказала вона.
  
  
  Він пішов за нею в чисту, доглянуту квартиру, спустошивши кишені, перш ніж влаштуватися в м'якому кріслі і взяти напій.
  
  
  'Що все це значить? — запитала вона, вказуючи на мозаїку навколо різнокольорових туристичних брошур і розкладів рейсів, розкидану по підлозі.
  
  
  «По телефону ви сказали, що вам потрібен відпустку», — сказала. 'Мені теж. Мені було цікаво, що люди зазвичай роблять у відпустці. Вони збираються в подорож, сказала її собі. Отже, сьогодні, Картер Сан, її отримав ці речі, щоб отримати ваше схвалення.
  
  
  Нік усміхнувся, зібрав брошури і викинув ih до сміттєвого відра. Чи подивилася на нього озадаченными очима.
  
  
  — Моя найкраща ідея, про Дочку Ранку, — сказав Нік, — полягає в тому, щоб ми забули про подорожі. В цих пакетах півдюжини першокласних стейків, французькі багети за фірмовою пекарні, овочі, чотири пляшки добірного шотландського віскі і безліч інших делікатесів.
  
  
  Він взяв струнке тіло в свої обійми і відчув хвилюючі вигини під халатом, відзиваються на його дотику.
  
  
  «Нарешті, — продовжував він, — ми побачили Париж вночі, пустелю на світанку і Азію в місячному світлі. Що залишається на світлі з математики, насладившемуся ста двадцятьма сімома позами з любові Чи Валерію при місячному світлі у храмового ставка? М'які очі дівчини придбали псевдосексуальное вираження, таке ж, як і у нього.
  
  
  «Одному чуду ще належить відкритися, про Картер Сан».
  
  
  'Та що це?
  
  
  Дівчина тихо засміялася.
  
  
  «Сто двадцять восьмий варіант занять любов'ю, призначений для Его Небесного Величності Імператора».
  
  
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  
  У маленькому китайському містечку страчений вчений. Тільки ЦРУ знає, що воно втратило одного навколо своїх ключових агентів. Далі йдуть інші вбивства, одне серйозніше іншого. Після того, веде до кого-то через служби розвідки США. «Майстер-убивць» Нік Картер береться за це смертельне завдання...
  
  
  
  Нік Картер, головний агент AX, надсекретної американської розвідувальної організації, який одержує накази тільки від Ради національної безпеки, міністра оборони і самого президента. Нік Картер, людина з двома особами, люб'язний... і безжальний; відомий середовищі колег як «Киллмастер».
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  Семеро проти Греції
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  Семеро проти Греції
  
  
  
  переклав Лев Шкловський в пам'ять про загиблого сина Антона
  
  
  
  Оригінальна назва: Seven Against Greece
  
  
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  Тим влітку по Афінам ходили чутки. Казали, що були політичні хвилювання; що Горгас, ватажок терористів, біг навколо свого місця посилання в Індійському океані, і знову прозвучало запальне слово енозіс, його чули в країні. Для estestvenno, що заполонили площу Конституції туристи готелі тільки знати, чи не загрожує це ih особистої безпеки. Ih заспокоювали люди, які заробляють на життя туризмом, це були просто чутки, розпущене невдахами, незадоволеними і безробітними.
  
  
  Таким чином, туристи стікалися літаками, поїздами і кораблями, і, оскільки вони були американцями, ih перебування скрашало абсолютно новим агентством по зв'язках з громадськістю, яке, хоча і фінансувалося навколо приватних джерел, було гордістю уряду. Люди навколо цього агентства, здавалося, точно знали, що подобається відпочиваючим американцям. Частка Афін в туристичному пошти бизнесявляется непропорційно виросла. А політичні написи на стогони тільки оживляли візити туристів. Крім того, ніхто нічого не знав про балканській політиці.
  
  
  Далі з Афін молодий американець деякий час спостерігав за подіями. Тепер він відчайдушно намагався повідомити про свої відкриття. Він сидів середовищ інших чоловіків навпочіпки одягнені в кожухи тому що навіть влітку вечора на великих висотах холодні. Але він не міг нічого передати. Його руки були зв'язані. Він знав, що скоро помре.
  
  
  Він сидів там і дивився, як у низині коливається води. Це було Егейське або Іонічне море? Йому було все одно. Він не боявся, а тільки відчував напруження, яке завжди передувало дії. Страх прийде пізніше, подумав він. Потім він зрозумів, що пізніше не буде, і знову відчув досаду розкритої справи, про яку не міг повідомити.
  
  
  Одіна навколо чоловіків підійшов до нього і засунув сигарету між губ молодої людини. Чорний тютюн був жахливий смак, але випадковий жест людяності ледь не змусив молодого людини втратити самовладання і благати про пощаду. Вони не можуть бути такими поганими, подумав він. У той час життя здавалася солодкої і бажаною. Покінчити з нею, з усіх боків здавалося дурним . Американець був молодий за віком, але старий з досвіду. Він не стане благати про своє життя, тому що вони все одно не дадуть ee ему. Він врятував себе від цієї негідності.
  
  
  Потім один навколо чоловіків, які говорили по телефону, повісив трубку.
  
  
  «Жінка говорить, що це потрібно зробити зараз. Сьогодні вночі, — сказав чоловік.
  
  
  Це був сигнал до дії. Вся компанія встала, вийшла з хатини і за старою козячої стежці піднялася на гору, а люди в кожухах тикали в молодої людини пістолетами.
  
  
  Людина позаду американця, той самий, який телефонував, теж був у кожусі, але він не був пастухом. Він був лідером.
  
  
  — Надзвичайно важкі ці козячі стежки, що, пам'ятником? сказав чоловік позаду американця. Американець нічого не сказав. Він думали дурним з свого боку співпрацювати з вбивцями, але іншого вибору у нього не було. Він був під наркотиками протягом досить довгого часу, і відчував себе не дуже сильним. Якщо він зістрибне з стежки — ах, тутешні схили недостатньо крути, щоб заподіяти ему більшу, ніж невелику додаткову біль перед смертю. Він ніколи не думав, що зможе дивитися на це так і аналітичні.
  
  
  В якийсь момент молодий чоловік спіткнувся.
  
  
  — Думаєш, у тебе вийде, давнину? Голос позаду нього абсурдно щиро стурбованим.
  
  
  — Я в порядку, — сказав американець.
  
  
  "Звичайно, ви зробите це," сказав чоловік позаду нього. Потім він вистрілив американцеві в потилицю, і американець навіть не почув пострілу.
  
  
  Людина зі зброєю зробив великий ковток з срібною фляги і з задоволенням подивився на свою роботу. Потім він спустився по кам'янистій стежці, щоб розповісти жінці. Американський хлопець дійсно приніс йому успіх. Така робота не входила до компетенції его і обходилася его роботодавцям додатково. Гроші, які він дійсно міг би використовувати.
  
  
  
  У Вашингтоні було майже так само тепло, як в Афінах, але це була більш гнітюча, спекотна савченко вологого літа. Для людей, яким доводилося працювати там, це був жаркий, вологий, перенаселене місто. Конгрес був на канікулах, і в той день «Вашингтонські сенатори» посіли останнє місце в бейсбольній лізі, розгромивши найближчого суперника «Бостон ред Сокс» .
  
  
  У потоці машин, що йшов зі стадіону, виявився новий, низький, чорний лімузин, який через деякий час зупинився перед непримітним офісом Об'єднаного Прес-служби і телеграфних служб округу DuPont . У машині з кондиціонером віце-президент США обернувся до свого супутника.
  
  
  — Ти впевнений, що я не можу підкинути тебе в Джорджтауні? — запитав віце-президент. «Пам'ятаєте, з новими скороченнями кондиціонери в урядових будівлях будуть виключатися в п'ять».
  
  
  Сивий чоловік поруч з віце-президентом похитав головою. — Ні, дякую. І нехай ти будеш покараний за свої гріхи. Її повинен був знати, що не можу піти на бейсбольний матч. Її буду страждати.
  
  
  Потім ще кількох жартів машини віце-президента рушила з місця, і сивочолий старий увійшов в будівлю і на приватному ліфтом піднявся на верхній поверсі. Він був дуже струнким суворим, і в його ході усе ще зберігалася пружність людини на двадцять років молодше. Він увійшов в свій бідно, але дорого обставлений кабінет і попрямував щиро до свого дубовому столу, привітно кивнувши з математики, який вже був у кімнаті і, здавалося, зосередився на тому, щоб випустити ідеальне кільце диму.
  
  
  Старого звали Хок, бос надсекретного розвідувального управління США, а кремезний чоловік на сидіння навпроти був N3, его головним агентом. Хок деякий час дивився N3, потім задоволено кивнув і запитав: «Добре провели відпочинок, Картер?»
  
  
  «Відмінно», — сказав Нік Картер. Він виглядав бадьорим і засмаглим потім трьох тижнів на борту рибальського човна у водах Флориди і повних любові ночей з дочкою тренера з додаткового розкішного готелю. — Макдональдс мертвий, — категорично сказав Хоук.
  
  
  'Її знаю. Його почув це, коли увійшов, — сказав Нік. "Це сталося в Греції , чи не так?"
  
  
  — Так, — сказав Хоук. 'У Греції.' Він вийняв чорну сигару сумнівного вигляду навколо банки на столі і закурив. — Знаєш, її думав, що цей хлопець далеко піде у нас. Прийшов з армійської служби безпеки. Відмінний послужний список.
  
  
  Нік нічого не сказав. Він знав багато мерців з хорошим послужним списком. Розмови про мертвих агентів нас до чого не приводили.
  
  
  — Божевільний, — сказав Хоук. «Я дійсно не думав, що це стане небезпечним, коли відправився його туди. Але це виявилося не так. Його тіло знайшли в горах, з дірою в потилиці і без обличчя. Його руки були зв'язані. Влітку там досить жарке і трупи там ховають швидко. Офіційного розтину не було. Вбита одним або кількома невідомими. Хок вийняв iso rta сигару і задумливо подивився на нах. Потім він продовжив: «Макдональд перевіряв агентство по зв'язках з громадськістю в Афінах. Останні кілька років вони просувають туризм у Греції та на острови . Це агентство називається Golden Island Promotions. Химерне агентство, а за ним купа грошей.
  
  
  Він вказав сигарою на стопку дорогих американських журналів на столі. «Вони витрачають ціле стан на доставку американських журналістів і фахівців із зв'язків з громадськістю в Грецію. Спеціальні поїздки для преси на реактивному літаку на грецькі острови.
  
  
  Ih зустрічають, як членів королівської сім'ї. В результаті зараз дуже модно відпочивати в Греції. І, — він нахилився вперед, — повернутися з дружиною-грекинею, або покоївки, або спонсорованим студентом, або хема-то ще. Будь-хто може в'їхати в країну кращою квотою».
  
  
  Він відкинувся назад і поплескав по лежить перед ним папці. «По імміграційних даних її зрозумів, що щось не так. Цілий потік греків в'їжджає в Америку, а всі так чи інакше спонсоруються американськими клієнтами Golden Island Promotions. Що ви думаєте про це?'
  
  
  «Я думаю, що це варто перевірити».
  
  
  'Її теж так думав. Голос чому її послав Макдональда озирнутися. Зараз працюю над листом для його батьків.
  
  
  «Можливо, звичайно, що він був замішаний, десь ще», — здогадався Нік. «Я чув, що Афіна — це котел, який вотум-вотум закипить».
  
  
  — Звичайно, її, думав про це, — коротко сказав Хоук. — І саме тому ти їдеш в Афіни. Йди по стопах Макдональдса. Дізнайся, чого він домагався і що пішло не так. Що ще більш важливо, дізнайтеся, що замишляють в Золотому острові.
  
  
  Хоук відкинувся назад і знову спробував запалити сигару. — І повертайся живим, — великодушно додав він.
  
  
  — Макдональд розповів нам що-небудь перед смертю? — запитав Нік.
  
  
  Хоук похитав головою. «Мабуть, він тільки вийшов після, коли вони схопили його. Ми відправили його туди в якості провідного журналіста. Її, подумав, що це дасть ему деяку свободу дій, якщо його зловлять за шпигунством. Це також спрощувало з'єднання. Так чи інакше, помітно, що щось пішло не так. Я не знаю, в який момент. Хоук зробив паузу.
  
  
  «Ви їдете в Грецію як археолога. Це той, хто порпається в старих каменях, щоб дізнатися, як вони виглядали раніше.
  
  
  Нік сказав: «Спасибі». Крижаний холод. Хок сховав посмішку.
  
  
  «Під цим камуфляжем мешканців Золотого острова повинні піти назустріч вам, щоб через свої зв'язки з американськими університетами і школами відвезти частину своєї молоді — у Штати. Її вже зробив shaggy, щоб зробити тебе відомим археологом. Хоук відкинувся назад і вказав на статую на підвіконні. — Ви знаєте, що це таке?
  
  
  — Венера Киренская , — швидко сказав Нік. « Відтворення в бронзі. Дорога. Хороша копія.
  
  
  — Картер, ти мене дивуєш. Хоук виглядав трохи збентеженим, як завжди, коли N3 демонстрував знайомство, яке не має відношення до відкритий басейн контррозвідки чи сексуального задоволення.
  
  
  «Це з-за того, що я весь час вештався по музеях, чекаючи, коли до мене пристануть хитрі люди зі згорнутою газетою».
  
  
  Хок придушив ще одну посмішку, а потім сказав: — Добре, значить, ти їдеш в Грецію. Але спочатку ти підеш у школу. Нік внутрішньо застогнав, але нічого не сказав. Допитливі методи Хоука завжди окупалися. Коли Нік закінчить прискорений курс археології, він зможе зарекомендувати себе як експерт колах експертів. Его не видасть дурна технічна помилка. — Веб-проблему, — серйозно сказав Хоук, — з цим камуфляжем ти не зможеш легко бродити по закутках міста або показувати себе в компанії певних персонажів, з якими ти, можливо, захочеш поговорити. Отже, спочатку ми надаємо вас туди в якості професора Хардінга в якості приманки для компанії Золотого острова. Ви показуєте себе на час біля розкопок в старому місті. Тоді ви будете в терміновому відкликані в Америку на невизначений термін.
  
  
  Стрункий старий нахилився вперед, і його очі заблищали, як у збудженої школяра. Нік усміхнувся. Хоука подобалися такі трюки.
  
  
  — Я залагоджу це з капітаном вантажного корабля, який регулярно заходить в Пірей . Ви отримуєте документи і каюту. Капітан буде стояти за вами до тих тхора, поки це залишається розумним. Пам'ятати, що він відповідає перед судновласником, а не переді мною, так що він не може зайти надто далеко з вами.
  
  
  Нік чудово зрозумів. Залишок розмови був присвячений технічних питань; методи грошових переказів і довга система контактів, які перетворили Ніка Картера у професора Ендрю Хардінга і матроса Томаса Еванса.
  
  
  
  Коли реактивний літак почав свій довгий спуск у Афіни, пасажири побачили невеликі портові містечка, розташовані середовищ гір на узбережжя Егейського сукню. В долинах русла річок були сухими білими слідами на літньому сонці.
  
  
  Пролунав сигнал пристебнути ремені безпеки, і через кілька хвилин машина здригнулася, коли були розгорнуті елерони . Пасажири рухалися потім нудьги довгого польоту. Потім вони нервово оглянулися, як завжди роблять, коли літаюча вітальня ясно показує, що це літак. Стюардеси йшли по проходу, оглядаючи ремені безпеки швидкими професійними поглядами.
  
  
  — З вами все в порядку, професор Хардінг? Стюардеса зупинилася біля місця огрядного американця у літньому костюмі.
  
  
  — Чи можу її ще що-небудь зробити для вас, перш ніж ми приземлимося? Її темний погляд пройшов по йому схвально. Вона була дуже уважна протягом усього польоту.
  
  
  Посмішка огрядного американця обеззброювала, будучи одночасно сліпучої і кілька потойбічної. Недбало зав'язана краватка, розпатлане волосся і стопка книг на колінах посилювали чарівне враження наукової заклопотаності.
  
  
  "Я не вірю в це," сказав він. — Ви всі були дуже добрі. Чудовий політ, чесне слово. Схоже, ми тільки що покинули Нью-Йорк.
  
  
  Стюардеса ввічливо посміхнулася, подякувала професора і продовжила свій шлях по проходу. Якби цей чоловік у літньому костюмі був професором, подумала вона, багато що змінилося б на краще з ними тхора, як вона закінчила школу.
  
  
  Професор посміхнувся про себе. Він був задоволений. За кілька покровительственному тону, яким вони говорили з ним, він міг сказати, що грає добре; добросердечний книжковий черв'як, якого більше цікавила стародавня поезія, ніж красива засадах.
  
  
  Симпатична стюардеса була б в шоці, якби стало відомо, що скуйовджений професор знає кілька способів убити кого-то абсолютно безшумно; що він практикував деякі навколо цих способів в останні роки; що професор був відомий як Киллмастер в певних колах Вашингтона, Москви, Пекіна і, можливо, ще півдюжини міст; що його звуть Нік Картер і що в деяких навколо цих міст для його голову призначена чимала ціна.
  
  
  Ніка не було ілюзій на цей рахунок. Якщо б ви попрацювали у цій компанії якийсь час, ваша діяльність потрапила б у поле зору справжніх професіоналів, перших осіб світу. Ih завданням було з'ясувати, де в залі Киллмастер і чим він займається. Проблеми Ніка полягала в тому, щоб переконати себе, що вони не можуть дізнатися це. Це була нервова гра в хованки. Нік грав у нах довше, ніж більшість інших агентів. Що не означало, що він був старий. Це просто означало, що більшість офіцерів були вбиті або зломлені під тиском у відносно молодому віці.
  
  
  Тепер літня молода людина по імені Киллмастер був на шляху до першого етапу операції, так ретельно розробленої Хоуком. Як тільки він виявив свою особистість, як професора Хардінга, настала друга фаза. Потім він стане матросом Томасом Евансом. І під яким би нам було обличчям, Нік був упевнений, що зустріне «одного або кількох невідомих», выстреливших пов'язаної жертві в потилицю.
  
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  В Афінах був дощовий вечір. Туман клаптями плив по сирим вуличками і гаваням Пірей . Кораблі біля причалу незугарне погойдувалися на тросах, наче прислухаючись до п'яного сміху, який доносився навколо прилеглих шинків.
  
  
  Американець спустився сходнями з сумкою на плечі. Він був високим і добре складеним і все ще був одягнений в робочий одяг. Його обличчя було постійно похмурим і не мало до дружби. Його звали Педро . Оскільки він був таким великим і не латиноамериканцем, якийсь жартівник у машинному відділенні дав ему прізвисько, і воно прижилося. Він завжди був один. Він ніколи не брав участі в нескінченних карткових я грав в каютах екіпажу.
  
  
  Екіпаж знав про nen тільки те, що він піднявся на борт в Португалії, щоб замінити людину, яка серйозно захворів. Дивно було те, що людина, яка з повного схвалення майстра був доставлений місцевою владою на берег для спостереження, думали себе здоровим. І, звичайно, цього чоловіка визнали би божевільним, якщо б він дізнався правду; що рідкісне захворювання, від якого він страждав, було діагностовано старим у Вашингтоні, який ніколи його не бачив, але знайшов для нього місце на американському кораблі, що прямують в Афіни. Педро увійшов в дешевий портовий готель і залишив там свою дорожню сумку. Потім він знову пішов в туман.
  
  
  Він відправився на пошуки таверни під назвою «Семеро проти Фів». Там він зустріне людину, який володів інформацією, якої він відчайдушно потребував. Він давно чекав зустрічі з цією людиною.
  
  
  Для професора Хардінга було б непростимою помилкою побачитися з цією людиною. Будучи моряком Томасом Евансом, він же Педро , не було ніяких причин, по яким його можна було побачити з цією людиною. Досі тхора план Хоука shell гладко. Нік підтвердив свою маскування під професора Хардінга. Він зробив це, тиняючись на розкопках, і написавши кілька сторінок нотаток, складених для нього у Вашингтоні експертом, і, уникаючи уваги деяких завзятих американських студентів, які проводили влітку в Афінах.
  
  
  Як і передбачав Хоук, до нього підійшли люди навколо Golden Island Promotions, які подумали, що професор може бути зацікавлений у ih діяльності по просуванню освіти гідних молодих греків, а також розширення власного кругозору за рахунок відвідувань сучасної Греції. Спочатку він відмовився, заявивши, що перевтомився. Вони знову зателефонували і поговорили про свою прекрасну роботу, і професор поступився. Він говорив з деякими по всьому молодших клерків бюро. Підуть подальші переговори. Потім професора Хардінга відповідно відкликали в США за сімейними обставинами. Він відновить переговори з Золотим островом, коли повернеться. Поки що він не знає взагалі нічого, що могло б бути пов'язане зі смертю агента Макдональда.
  
  
  
  Тим часом відсутність професора дозволило Томасу Евансу прослизнути в Афіни. Це дало Ніку значно більше свободи пересування по барах в гавані, де завжди був хтось, хто знав когось, хто міг зробити або дізнатися щось для вас, якщо ви заплатити за це. І голос Нік шелл на зустріч з такою людиною.
  
  
  Хоча поки все йшло так добре, Нік дивувався, чому його професійні інстинкти підказували йому було, що тут щось не так. Він швидко відчув настрій жителів гавані. Небезпека. Сторонні зникають... Сусіди казали йому про це всю ніч. Шосте почуття, що сформувало його вбудовану систему сигналізації, підказувало йому, що він йде по сліду він з впевненістю, з якою тварина знає, що за ним женуться мисливці. Але це не сказали ему, в чому небезпека. Або звідки вона взялася.
  
  
  Тепер туман перетворився в дощ. Нік знизав плечима. Він піде до старого, вислухає его, а потім зробить своє діло. Потім він вип'є з чоловіком і повернеться в свій готель.
  
  
  Тепер він побачив таверну. Це було убоге місце, мало чим відрізнявся від півдюжини інших ресторанів в цьому районі. Він зайшов і хотів свій контакт. Він побачив його сидячим за столом, за тарілкою інжиру і оливок.
  
  
  Худе обличчя старого засвітилося широкою усмішкою, коли він побачив Ніка. Нік спостерігав за ним, коли він вітав його. Якщо не рахувати короткого телефонного дзвінка дві неділі назад, він не розмовляв зі старим десять років. Його звали Леонід. На самому делле він був не так wouldnt і старий. Густе чорне волосся Нечесане, з жорстким обличчям. Тигр, коли він був молодшим, все ще досить міцний, так що теж
  
  
  Відмінний солдатів проти німців, а потім і проти комуністів. Раніше був трохи контрабандистом. Нік був заінтригований упущенням в даних Golden Island Promotions. Вони згадали свої великі тренувальні бази для своїх людей, але не згадали, де вони знаходяться, тільки те, що це було десь на острові в розбивати Киклад . Нік подзвонив Леонідас, у якого всюди були родичі і друзі, і запитав, чи може він знайти острів.
  
  
  — Як йде рибалка? — запитав Нік у старого. — Заспокойся, брате, — сказав старий, оголивши міцні зуби на кошлату, костлявом людині. 'Хочеш вина?'
  
  
  Нік кивнув, і старий щедро налив ему.
  
  
  — А як же твоя гарненька донечка?
  
  
  «Прекрасна, як юність і ранок. Одружитися на вчителя на цьому тижні. Хлопчик в окулярах. Розумний в голи, млявий в плечах. Може, добре, що вона не вийшла заміж за рибака. Тоді твої сини теж не потонуть. Ти прийдеш на весілля?
  
  
  — Якщо дозволить робота, — сказав Нік, — я сподіваюся бути там.
  
  
  «Звичайно, робота на першому плані місці». Старі очі блищали. — Але це не так, як раніше, чи не так? Багато динаміту і багато грошей від президента Трумена ».
  
  
  Вони сміялися. В сміху старого був фальшивий тон, сказав Нік. Старець стишив голос. «Слухай, брат, сталося несподіване. Пробач, що назвав цю таверну як місце зустрічі. Сьогодні вночі може бути небезпечно.
  
  
  Нік знизав плечима.
  
  
  — Вночі частини буває небезпечно, коли працюєш на стару фірму. Хто платить в цьому році , той готовий платити і на наступний рік. Старий девіз , — сказав Нік.
  
  
  «Так, — сказав старий, — але в горах була причина і вигода для нас обох, так чи інакше. Ih зараз немає для вас. Якщо тільки ваш дядько не цікавиться нерухомістю на Кіпрі.
  
  
  — Я так не думаю, — повільно сказав Нік. — Це не його фах. Але по суті його цікавить все.
  
  
  Старий кивнув. «Я більше не слідкую за політикою. Але я знаю, що занадто великий інтерес може викликати у вас роздратування. Її думав, твого дядька цікавить щось ближче. Її перевірив. Баос ідеальним, але він ще зовсім не розвинений.
  
  
  Нік запам'ятав назву і рекламує його на уявну карту островів. Таким чином, тренувальні бази Золотого острова розташовувалися на острові Баос . — Її все одно готель би це побачити, — сказав Нік. «Можливо, двоє зацікавлений у здавання його в оренду».
  
  
  — Це було б складно, — сказав старий. «Двоє досить широкий і не любить, коли люди наводять довідки».
  
  
  — Але, — сказав Нік, — рибак, який знає воду... .. '
  
  
  Він дозволив цій фразі повиснути в повітрі. Він не міг штовхнути старого занадто сильно. Він був упертий, як осла. Та щось його турбувало.
  
  
  «Це відрізняється від того, що було раніше, брат. У мене не так багато друзів, і їй більше нічого не чую. Це збільшує небезпеку.
  
  
  — Мій дядько щедрий, — сказав Нік, — як ви знаєте. Старий роздратовано похитав головою.
  
  
  'Її це розумію. Не в цьому справа. Тільки божевільний ловитт рибу в незнайомих водах, коли на горизонті маячать грозові туччі.
  
  
  — Це пов'язано з політикою? — запитав Нік, вражений скритністю старого бандита.
  
  
  — У наші дні все пов'язано з політикою, — похмуро відповів Леонід. «А хто знає, чому хтось ще щось робить у ці дні? Політика — не гра для старого рибалки, який сподівається в майбутньому стати дідусем».
  
  
  Нік почав розуміти. Він був у курсі політичної ситуації в Афінах. Він бачив, написаний крейдою на стінах гасло « енозіс » з вимогою возз'єднання Греції та Кіпру. Тут і на Кіпрі було заарештовано кілька терористів, але більшість джерел у розвідці вважали, що баламути обмежувалися жменькою упертюхів, що залишилися, потім минулих кіпрських заворушень. Але Леоніду, мабуть, полагавшему, що справа не тільки в цьому, доведеться продовжувати жити в Греції ще довго потім від'їзду Ніка. Тим не менш Нік належить їм, що старий, у якого була власна рибальський човен, і досвід таємних операцій, був саме тією людиною, який міг би взяти його з собою на Баос , щоб коротко ознайомитися з роботою Golden Island Promotions. Його пошуки в ролі професора Уординга нічого не дали.
  
  
  Вони пили мовчки. Леонід був сором'язливий і пригнічений тим, що повинен був відкинути старого друга. Нік штопора довелося на деякий час. Пізніше він спробує знову і підніме свою пропозицію. Він повинен був побачити цей тренувальний табір.
  
  
  Гримів музичний автомат, портові робітники обіймали своїх рід або тихенько напивалися.
  
  
  Але чи так це було насправді делле? Досвідчений аналітичний погляд Ніка обережно ковзав по паба, вловлюючи деталі то тут, то там. Йому знадобилося кілька хвилин, щоб зрозуміти, що відбувається. Люди з суворими очима в ділових костюмах, занадто багато городян, дуже добре для цього портового бару, почали заповнювати намет. Вони сідали на стілець, випивали склянку узо, потім зникали. Спочатку Нік подумав, що вони йдуть в туалет, але потім помітив, що ніхто навколо чоловіків не повертається. Поки вони чекали своєї черги піти, вони сиділи осторонь і ухилялася від портових повій. Ці люди нагадали Ніку деяких босів мафії, яких він одного разу бачив, що зустрічаються в сумно відомому барі в Байонна , штат Нью-Джерсі. Йому було цікаво, у що вплутався старий рибалка. Або від чого він намагався триматися подалі.
  
  
  
  Ксенія Мітрополеос не завжди була портової дівчиною. Виросла в високу пишну красуню, вона знайшла щастя в молодому шлюбі. А потім її молодий чоловік загинув під час смути на Кіпрі. Без грошей і сім'ї вона намагалася працювати друкаркою, потім смерті чоловіка, але безуспішно. Деякий час вона працювала в магазині, а потім перебралася в докі. Життя там була легкою. Чоловікам вона висунула кілька вимог. Якщо вони просили більше, ніж вона була готова дати, ну ніколи не запрошували повернутися в її квартиру, а оскільки вона була найкрасивішою дівчиною в портовому районі, ніхто в здоровому глузді не сперечатися з Ксенією. Чоловіки з цікавістю ставилися до неї. У нах була одна дивина. По понеділках вона ніколи не спала з чоловіком. У понеділок вона отримала звістку про смерть чоловіка. Це трохи дивне свідчення пам'яті її чоловіка дає враження на постійних відвідувачів воріт. Хто навколо них міг бути упевнений, що його жінка вчинила б так само при тих же при інших обставинах?
  
  
  Нік вперше побачив, як вона гаряче сперечається з товстуном біля каси. Вона була високою, з чорними, як смола, волоссям, які падали на оливкову шкіру її голих плечей. У нах була гарна фігура, дуже струнка в талії, довгі ноги і повний бюст.
  
  
  — Не відповідай, Костянтин, — Нік почув її голос, звернений до маленькому чоловічкові. — Ви б все одно збрехали. Її бачу по всім вашим особам, що старий пес повертається в стадо. Мені наплювати.'
  
  
  У нах був чистий, щирий голос. Темноволосий товстун, очевидно, був дуже злий. У нього були маленькі чорні вуса, червоні брекети і повний рот поганих, пофарбованих нікотином зубів. Нік побачив ці зуби, коли Костянтин плюнув на підлогу. Його руки були схрещені на грудях, щоб створити враження стриманого гідності, але він був в люті.
  
  
  «Ба!» — вигукнув товстун. «Костянтин не слухає базікання повій».
  
  
  — Скажи мені чесно, Костянтин, мій Ахіллес , як правильно назвати людину, що живе послугами блудниці?
  
  
  Его ревматизму був таким швидким і идиоматичным, що Нік нічого не зрозумів. Він думав, що Костянтин вдарить дівчину. Нік не шталь б втручатися. Його звали Киллмастер, а не Лицар без страху і докору. Уряд США відправило його в Грецію не для врегулювання спорів між повіями і сутенерами. Дівчина розсміялася над піднятою рукою Костянтина. «Бий, яке мені діло. Але якщо ти це зробиш, її більше не ступлю на твій дім, і ти втратиш половину свого бізнесу, а весь бізнес з ВМС США. Тоді вам доведеться повернутися в нетрі Дургути.
  
  
  Нік розсміявся. Здавалося, ніхто більше цього не помітив.
  
  
  Темні очі дівчини задумливо зупинилися Ніки, потім вона продовжила свій спір.
  
  
  — Тобі подобається Ксенія? — запитав Леонід.
  
  
  «На нах приємніше дивитися, ніж на ff інший Костянтина», — зі сміхом сказав Нік.
  
  
  — Я згоден з тобою, — сказав Леонід. «Вона — сіль землі. Ах, якби мені знову було п'ятдесят. Нік готель подражнити Леонідаса, але потім подумав. Сварка дівчата начебто закінчилася внічию. Вона підійшла до ih столика ледачою, зухвалою ходою зі склянкою узо в руці. Нік дивився, як вона лоскоче під підборіддям, особливо злісного старого матроса.
  
  
  — Пробач, Андрос. Ти ж знаєш, його ніколи не йду з моряками по понеділках. Вона вирвала своє гнучке тіло через его пазуристих рук з посмішкою, яка займається оголила її довгу витончену шию. Ще один голос пролунав з тіні.
  
  
  — А я, Ксенія? Його тесля. Вона нахилила голову, і легкий саркастичний сміх заграв в широких, чуттєвих куточках ee rta.
  
  
  «Я не ходжу з теслями по понеділках, вівторках і середах. Може бути, по четвергах, коли я завжди на мілині. Може бути, тоді її знайду тесляра.
  
  
  Нік знову розсміявся. Її великі темні очі зустрілися з його очима та висловили почуття загального веселощів. Леонід покликав її, і вона підійшла до ih столу. Вона балакала зі старим рибалкою, але її очі були повні стриманого інтересу до Ніку. Леонід поставив його, як моряк Томаса «Педро» Еванса.
  
  
  «Жахливо бути старим, — сказав Леонід, — дивитися, як молодий чоловік дружить з найкрасивішими дівчатами».
  
  
  «Ти не зовсім чужий для дівчат в Піреї , Леонід», — сказала вона з повільною усмішкою. «Вам повинно бути соромно за себе у вашому віці. І ця цифра. Ваш і друга Леоніда. Моряк? Ні, він принаймні матрос. Вона кинула на Ніка свій похмурий погляд з посмішкою, призначеної тільки їм двом. Нік усвідомлював близькість ee досконалого і життєрадісного молодого тіла. Два горбка м'якості, формували її груди, сміливо притискалися до блузки з глибоким вирізом, яку вона носила.
  
  
  — Ти помиляєшся, Ксенія, — сказав Леонід. — Він бойової моряк. Яке видовище було бачити, як він бився в їх часи.
  
  
  — Мій старий ще базікає міфи про своєму маразмі, — поддразнил Нік. Її повні червоні губи склалися в посмішку. Раптово її очі розширилися. Вона дивилася відкрито через плече Ніка на двері.
  
  
  «О, Боже мій», — прошепотіла вона, перш ніж її рука підлетіла до рота.
  
  
  Нік обернувся. В дверях стояв старий з густою чорною бородою. Не здоровий старий, як Леонід. У нього було бліде хворобливе обличчя з червоними плямами на щоках. Його очі були ясні і чорними, як вуглини. Его малюнку була сутулою, і він виглядав хворим. Людина, ведений полум'яної силою волі, щоб виконати останнє завдання, побачити останнього похованого ворога, перш ніж він, а потім впаде у власну могилу.
  
  
  І Нік десь вже бачив це обличчя. Не прямо, інакше він би дізнався про це. Нік міг би взагалі не впізнати цієї особи, якщо б в пабі не запанувала глибока тиша, коли увійшов старий. Це була побожна тиша, яка запанувала в деяких частинах Сицилії, коли mimmo проходив бос мафії, повагу до падроне , змішаний зі страхом. Гарячі очі старого повільно ковзнули по кімнаті, але він нічого не сказав. Потім, коли товстун Костянтин підплив лиже, старий повільно підійшов до задньої частини пабу, де зникали інші чоловіки.
  
  
  Нік повернувся до Леоніда і Ксенії з дюжиною питань , проносившихся в его голів. У них не було рішенням відповісти на нього. Ксенія мовчки втратила свідомість у своєму кріслі.
  
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  Дощ ущух, і стало холодніше. Висока місяць сяяла між переслідувачами, рваними хмарами.
  
  
  Нік стояв у тіні церковної день і злегка здригнувся. Далі по темній і пустельній вулиці він побачив тьмяні вогні таверни «Семеро проти Фів» . Він дасть дівчині ще п'ять хвилина. Може бути, це була неправильна церква. Святий Хуппельдепуп Бур. Це була найближча церква до таверні.
  
  
  Потім він побачив, як вона йде по вулиці з піднятим коміром дешевого білого платить. Його очі були плоскими й невиразними, коли він дивився на нах з тіні. Чесно кажу, він був підозрілим. Він не пережив би усі ці повні пригод роки, приймаючи як належне. Якщо б це був посмикування, це була б хитра, добре продумана робота.
  
  
  Він подумав про дивну сцені в таверні.
  
  
  Коли вона опритомніла, Нік запропонував відвезти її додому. Вона відмовилася.
  
  
  «Я попереджав тебе, що сьогодні ввечері тут буде недобре, брат», — хрипко сказав Леонід. «Будь ласка, йдіть негайно. Ви піддаєте небезпеці не тільки своє життя, але й нашу. Ваш уряд не має до цього ніякого відношення. Йдіть.'
  
  
  «Нісенітниця, — сказав Нік. «Ця дівчина явно налякана. У мене є машина. Крім того, все це стає справді захоплюючим.
  
  
  — Я сказав, що ти не при чому, — прогарчав Леонід. Потім дівчина заперечила ему, прийнявши пропозицію Ніка. Леонід знизав плечима і пішов. Дівчина відмовилася, щоб її бачили на прогулянці з Ніком. Вона запропонувала це місце.
  
  
  Нік вийшов з церковного ганку, коли вона підійшла. Вона видав тихий вигук, коли побачила його.
  
  
  — Вибачте, — сказала вона. — Тільки що її вела себе як божевільна. Але я не хотів, щоб вони бачили, як я йду з незнайомцем. За нами пішли б і . .. — Вона знизала плечима.
  
  
  У мене є новини для тебе, подумав Нік. Нас переслідують. Він помітив це, як тільки вийшов на вулицю. Він давно навчився помічати, є стеження за ним чи ні. Це було щось автоматичне, несвідоме. Вони були в припаркованому «Вольво» в декількох кварталах від будинку з працюючим двигуном, судячи з вихлопним газам. Він нічого не сказав дівчині. Він просто запитав, чому вона думає, що за ними стежать.
  
  
  — Ви коли-небудь чули про Синів Прометея?
  
  
  «Це ім'я здається мені знайомим», — сказав Нік. «Я думав, що це терористична група, на Кіпрі, яка займається перестала діяти, коли набула чинності угода ООН про припинення вогню ».
  
  
  — Ну, — сказала вона, — тепер вони знову на діють. Вони дуже потайливі і розкидані по Афінам. Нещодавно вони вбили кількох людей за те, що вони видали ih секрети. Не знаю, до чого її тобі все це розповідаю, крім того, що в тобі є щось, чого їй довіряю, - крім того, ти друга Леоніда. Леонід і його висловлювалися проти Синів. Сьогодні вночі нас бачили з незнайомцем. Сини Прометея будуть переконані, що ви поліцейський агент.
  
  
  — Якщо так, то навіщо мені зустрічатися з тобою такою привабливою?
  
  
  «Пам'ятаєш Костянтина, людини біля каси? »
  
  
  Нік кивнув.
  
  
  «Він високопоставлений начальник Синів, і він не дуже тупий. Він вирішить, що ми з Леонідасом передаємо інформацію. Сьогодні ввечері було зібрання ih вождів в таверні. Багато важливих людей. Чому то вони в терміновому зібралися.
  
  
  — А цей старий? — запитав Нік.
  
  
  'Одіна навколо найбільш важливих. Старий ворог. Її вела себе як ідіотка. Вона готель не говорити більше. Цим пояснювалася атмосферу неспокою, яскраво вираженого страху в районі гавані в цей вечір. Але це не пояснювало смутний знайомого обличчя бородатого дідугана з дикими очима. Але домогтися від дівчини нічого не вдалося. Нік запропонував піти випити. В більш спокійному місці, ніж ця таверна.
  
  
  Ксенія посміхнулася.
  
  
  «Думаю, сьогодні ввечері мені захочеться американського віскі».
  
  
  На орендованому Ніком «форді» вони поїхали назад у Афіни, кожен поринувши в свої думки. За звичкою Нік посилав Хоука опису головних героїв сьогоднішньої драми — описи настільки ж точні, як і опису портрета, написаного майстром-художником . Дівчина була доброю, але похмурою і занурена у свої думки, під час поїздки притулившись до дня. У дзеркало заднього виду Нік бачив, що «Вольво» слід за ними на тому ж відстані.
  
  
  Вони зупинились перед невеликим нічним клубом. Нік тримав руки близько до зброї, поки вони йшли від машини до входу. Він не придушив свою підозру. Вона була відверта, але це не було великим ризиком, якщо ви думали, що людина, з яким ви розмовляєте, буде знайдений плаваючим в гавані на наступний ранок. Але дівчина, здавалося, не звертала уваги на недовіру Ніка. Вони увійшли в клуб без пригод, і під дією двох чарок віскі і ревучий рок-н-рольної групи дівчина повеселішала. Вони танцювали на маленькому танцполі, а потім вийшли на задній двір. Дощ припинився, але листя виноградників вздовж альтанки все ще були мокрими, і вода капала на білий гравій, столи і стільці. Сліпий гітарист сидів на кам'яній лаві в кутку, пити узо і грали американські спірічуелс. Його сліпі очі дивилися на надзвичайно зворушливий туман, а його старі пальці висмикували по акорди струн «Просто ближче з тобою ». За столиком поруч з ними Нік побачив групу американських телевізійників, які зараз святкували закінчення неділях зйомок.
  
  
  Тепер дівчина сказала: «Сподіваюся, ти зрозумів, що я сказала в таверні. Її ніколи не зустрічаюся з чоловіками по понеділках. Це-моє звичайне правило. Її пішла з тобою тільки для того, щоб попередити тебе.
  
  
  У цей момент Ніка вже не можна було нічим і ніким здивувати. Він бачив, що дівчина налаштована серйозно, не намагаючись заманити його більш високою пропозицією.
  
  
  — Буде краще, якщо ти більше ніколи не повернешся в таверну. За вами все одно будуть спостерігати і, можливо, погрожувати. Сини Прометея дуже підозрілі і швидко наносять удар.
  
  
  — Якщо я не повернуся, як я тебе побачу? — запитав Нік.
  
  
  — Сумнівне задоволення. Вона посміхнулася. — Якщо потім сьогоднішньої ночі, коли я не ляжу з тобою в ліжко, як би нам хотілося, ти все ще захочеш мене бачити, — що ж, може бути, тоді її зможу зустрітися з тобою де-небудь в іншому місці. Для тебе, незнайомця, якого вони підозрюють, було б небезпечно туди повертатися. Це не так небезпечно для мене і Леонідаса. Її видатною, і у мене є друзі. А Леонідас розмовляє з Синами, тільки коли п'яний, так що, може бути, все налагодиться.
  
  
  Гул телевізійників заглушав сумну музику сліпого гітариста. Вечір був дуже вологим і холодним, щоб сидіти на вулиці. Вони допили свою склянку і пішли. Коли вони вийшли на вулицю, Нік витягнув з кобури свій «Люгер» Вильгельмину, але вони благополучно дісталися до орендованої машини Ніка. Коли вони з'їхали з тротуару, він не побачив позаду них машини, і вони спокійно поїхали до квартирі Ксенії в Піреї .
  
  
  Вона жилки в досить занедбаному районі на кордоні гавані. За будинками височіли силуети кранів і надбудов кораблів. В дверях вона повернулася і скромно поцілувала його. вона омелою на увазі це ніколи в понеділок серйозно не цілується. Коли Нік запропонував випити в останній раз, вона похитала головою, і в її очах було трохи весело і трохи сумно.
  
  
  «Це буде остання чарка з тобою... Я не можу ризикувати.
  
  
  — Може бути, в інший раз, — сказав Нік.
  
  
  — Так, — сказала вона. 'Її, сподіваюся, що це так. Але тепер ти злишся. Коли ти подолаєш свій гнів, будь ласка. Вона простягнула ему листок паперу зі своїм ім'ям і номером телефону. «Сподіваюся, ти подзвониш , американець», — сказала вона. Потім вона зникла. Нік закурив сигарету і глибоко вдихнув дим. Можливо, добре, що з дівчиною нічого не сталося. Ему ще належало зробити домашнє завдання. Він задавався питанням, чи не занадто пізно зв'язатися з Хоуком, щоб дізнатися, чи є якісь новини про греків, які в'їжджають в Сполучені Штати. Щоб щорічно, зможе вписатися в це місцева організація, така, як Сини Прометея.
  
  
  Коли він потягнувся до дверної ручки своєї машини, він почув скрегіт черевик по тротуару. Він швидко повернувся. Переслідувачі так і не пішли додому. Вони чекали його тут.
  
  
  По вулиці к. він підбіг чоловік. Двоє інших вирвалися навколо тіней і підійшли до нього з іншого боку. Портові бешкетники з широкими рибальськими ножами в своїх руках.
  
  
  Він сприйняв ситуацію дуже холоднокровно. У них не було вогнепальної зброї, так що Нік не шталь б і використовувати у своєму . Було б легко скосити ih люгером, але тоді ih босові сказали б, що матрос "Педро" Еванс носить вогнепальну зброю. Це підірвало б его прикриття на шматки . І якщо трохи не пощастить, він викличе поліцію... Хоук рано чи пізно його звільнить, але йому це не сподобається.
  
  
  Перший був тепер у трьох футах від нього, а його товариші були відвертими позаду нього. По тому, як вони стискали свої ножі, Нік зрозумів, що вони не збиралися брати полонених.
  
  
  Відповіддю "Педро" Еванса було войовниче обурення, за яким пішла паніка. Так Нік заревів від прапора дозволу на виконання. Потім він почав тікати. Перший чоловік з ножем був молодий, з красивим гордовитим обличчям. Він видав переможний крик, змінивши напрям, щоб відрізати Ніку шлях до відступу. Його тріумф був недовгим. Потім того, як його спровокували, щоб вивести по противаг, Нік різко розвернувся і кинув свої двісті фунтів на жорсткий підкат. Чоловік сильно вдарився об землю, і Нік впав на нього. Его ніж з дзвоном впав на вулицю. Потім рука Ніка одним плавним рухом підняла меч, і він піднявся, як кішка, щоб відбити напад двох інших.
  
  
  Чоловік, якого Нік щойно збив з нога, встав і знову спробував повалити його. Кожному племені Ніка піднявся, вдарив його по обличчю і відправила назад на землю.
  
  
  Двоє інших були старше і досвідченіше. Швидка перемога Ніка над першим протверезила двох інших. Вони знали, що попереду ih чекає битва. Вони пригальмували і кружляли навколо Ніка, танцюючи взад і вперед, шукаючи шпаринку. Нік повільно відійшов, по-аматорської тримаючи ножа. Він кілька разів кричав, закликаючи поліцію. Англійською, звичайно. Крики луною розносилися по пустинних вулицях. Двоє з ножами посміхнулися. Вони думали, що тепер зможуть прикінчити його нишком.
  
  
  «Я думаю, він думає, що він у Нью-Йорку, брат», — сказав один іншому. Він посміхався, як голодний кіт пораненої миші. Він робив різкі фінти у життя Ніка.
  
  
  Нік, як можна незграбно ухилявся від ih ударів, не даючи себе вдарити. Якщо вони обманутся, він може знешкодити ну, не вбиваючи нікого. Коли Нік когось вбивав, він-готель знати, кого він вбиває, чому, і якої мети це послужить. Одного разу він відступив занадто пізно. Він відчув хворобливу нагороду за свою самовпевненість в неглибокому, але кривавому порізі напружених м'язів грудей. Не будь занадто незграбний, Картер, сказав він собі. Його прикриття не варто було його життя.
  
  
  Тепер вони притиснули його до мокрого металу его машини. Вони знову посміхнулися, передчуваючи перемогу. Нік міцного стис ножа. Тепер він повинен був захищатися. Цими кривими лезами ble випатрати кого-небудь одним помахом. Схоже, в найближчі кілька хв принаймні, комусь випотрошать.
  
  
  "А тепер ми удвох , брат," сказала болтливая малюнок. Вони підійшли до нього одночасно. Нік завдав удару в життя першої людини, який посадив його на тротуар. Ему тільки що вдалося ухилитися від спрямованого вгору ударів ножем іншого, який коштував би ему распоротого життя. Вільною рукою Нік схопив чоловіка за зап'ястя і притиснув його до борту машини. Так само швидко чоловік схопив Ніка за зап'ястя, і це було погано.
  
  
  Тепер балакучий чоловік стояв, спотикаючись, його обличчя було спотворене болем і ненавистю, коли він намагався віддихатися. Його губи скривилися, коли він кинувся на Ніка з оголеним ножем для останнього удару.
  
  
  Десь грюкнули двері.
  
  
  Жіночий голос, захриплий від гніву, вигукував прокляття по-грецьки так швидко і идиоматично, що Нік розумів лише одне з десяти слів.
  
  
  Ксенія, красива і боса, одягнена тільки в дуже тонкий халат, кинулася вперед з важкою залізною каструлею розміром з кришку сміттєвого бака в руці. "Сволота ," кричала вона. «Сини насильників мертвих турків».
  
  
  Вона замахнулася каструлею в голову людини, загрозливого Ніку. Він був зовсім захоплений зненацька. В останній момент він обхопив голову рукою і запобіг струс мозку або що гірше. Сковорода врізалася в його підняту руку, і ніж з гуркотом упав на підлогу. Піднявся рев боляче.
  
  
  «Дитя прокаженого верблюда і гомосексуаліста, її навчу тебе нишпорити будинку Ксенії». Не турбуючись про атаки з тилу, Ніку знадобилося всього кілька секунд, щоб роззброїти іншої людини. Він натиснув на зап'ясті чоловіки, потім сильно вдарив його рукою по дверцятах машини. Чоловікові нічого не залишалося, як кинути ножа. Нік кілька разів вдарився головою об машину, потім повернувся, щоб допомогти Ксенії.
  
  
  Дама не потребувала допомоги. Вона проявила мало милосердя до математики, на якого напала. Ee високу гнучке тіло закрутилося навколо нього, як ангел переніс, б'ючи його з усіх сторін. Він похитуючись, звівся на ноги. Ксенія вдарила його ковзаючим ударом, чому він знову впав. Нік вирішив втрутитися, поки Ксенія кого-небудь не вбила. Він повинен був бути обережним, щоб розлючений гетера не збила його нога, у своєму ентузіазмі. Він нагнувся, стрибнув крізь ee розгойдується захист і взяв її за руки. Повільно бойової туман розвіявся перед її очима, коли вона стало відомо его. Сковорода загриміла, коли вона послабила хватку.
  
  
  «В одну хвилину вона падає в обморок при вигляді старого, в наступну — б'ється на вулиці», — зі сміхом сказав Нік.
  
  
  Раптово нападали на Ніка кинулися по вулиці, один навколо них з рукою під неприродним кутом. Ксенія зі сміхом впала в обійми Ніка. Десь на темних, мокрих вулицях загарчав автомобільний двигун і помчав у темряву. Ксенія притиснулася до теплого тіла Ніка і виявила кров на його грудях.
  
  
  Її хвилювання і гнів знову спалахнули. Жестикулюючи і лаючись на минулих опонентів Ніка, вона повела високого американця через дорогу від своєї квартири. Вони піднялися на хиткому ліфті і увійшли в її квартиру, двері якої вона залишила широко відкритою. З Ніком на буксирі вона підійшла відкрито до ліжка і штовхнула Ніка в спину. Її очі були теплими і ніжними, а пальці обережними, коли вона оглядала рану.
  
  
  «Ці свині розраховували на легку здобич». Її очі знову спалахнули гнівом. «Я виглянула у вікно. Ти був чудовим. Її, думав, чи побачу її, тебе коли-небудь знову. Її думала, Ксенія, ти дура.
  
  
  З гуркотом і швидкої спритністю вона зняла з нього одяг, і, поки він лежав між чистими простирадлами, вона ретельно перев'язала його рану. Нік відчув, як хвилювання пробігло по его, тілу, коли спокуслива дівчина, не звертаючи уваги на свою майже наготу , накладала пов'язку. Її довге чорне волосся торкнулися його особи, коли вона схилилася над ним, і він відчув м'яке, чуттєве тіло всього в декількох метрах від нього. Вона побачила блиск в очах Ніка, і її рот зігнувся в крадькома посмішці.
  
  
  — Заспокойся, Педро Еванс, — сказала вона, відступаючи назад. "Я думаю, що у вас було достатньо хвилювання для одного вечора." Вона сіла на край ліжка і задумливо прикурила сигарету для Ніка.
  
  
  — Ти знаєш, хто були ці люди, Ксенія? — запитав Нік.
  
  
  Вона похитала головою.
  
  
  «Здається, його вже бачила ih раніше. Вони з тих щурів, які зроблять все за жменю срібняків. Але я не впевнена, хто ih послав. Це міг бути будь-який з Синів.
  
  
  Вона подивилася на його обличчя і спробувала відвести погляд від витонченого засмаглого тіла. Осіб було багато красивих, потворних, щасливих та сумних. Але не той, с хема вона пішла. Американець був іншим. Жорстке і гарне обличчя, як у статуї Праксителя . Вона знала, що це було обличчя не звичайного моряк. Його тіло теж відрізнялося від твердих тіл тих, хто працював на щоглі. Вона досить ih тримала в руках, в темряві, у ih сп'янінні і сирої ніжності, а іноді й відвертою звірства. Його тіло було краще, мускулисте, як у професійного спортсмена. Різниця була між упряжні конем і чистокровної. І його жорсткість посилювалася дисципліною. Це була твердість того, хто ще не переміг і не програв.
  
  
  Але чи завоює він її, Ксенію, було ще питанням ee обмірковування. Труднощі були в наявності. Це було ясно. Цей незнайомець був у чомусь замішаний. І вона не могла бути впевнена в nen більше, ніж він міг бути упевнений в ній.
  
  
  Вона встала, підійшла до туалетного столика й почала розчісувати волосся довгими швидкими рухами. Краєм ока вона помітила, що чоловік, Педро , дивиться на нах м'якими, веселими очима. Вона занадто довго залишалася в порту, вирішила вона. Рано чи пізно треба було комусь довіритися. Щось було в цій людині. Як справжня жінка, вирішивши довіритися ему, вона не спромоглася пояснити невідповідності, які в її сприйнятті видавали, що він відрізняється від моряк, за якого він себе видає. Коли прийде час, він сам скаже ей.
  
  
  «Кравець візьми, Педро Еванс, — сказала вона. Вона обережно нафарбувала губи помадою і почала наспівувати.
  
  
  'Чому? Що я зробив?' — зі сміхом запитав Нік.
  
  
  Вона повернулася і дозволила халату зісковзнути з її округлих плечей. Вона сиділа, розкинувши руки з боків, як жінка, пропонує себе чоловікові. Сергій лампи м'яко падав на її міцні стегна і повні стегна, відтіняючи її темні вигини, висвітлюючи її повні молоді грудей і танцюючи, як блискавка, в її темному волоссі. Її очі були яскравими і веселими, коли вона ліниво підійшла до нього. Нік став, і коли простирадла зісковзнули, стали видні сильні м'язи его підтягнутого життя, масивні груди і м'язисті руки.
  
  
  — Ти поранений, Еванс, чи як тебе там. Вона посміхнулася. 'Тихо. Її прийду до вас.'
  
  
  Потім ліжко застогнала під ih вагою. Его руки відчували прохолодну шкіру її гладкою спини, її груди були м'якими, а соски твердими, коли вона притиснулася до нього. Її рот був вологим і теплим, а мова робив дослідження. Її руки відчували м'язи його тіла, грати там, де цього найменше чекали, і найбільше цінували.
  
  
  Очікування перетворилося в електричне збудження, коли вона застосувала свою перевірену часом роботу з м'яким ротом, спритними руками та чуттєвим жіночим бажанням принести задоволення чоловікові. Поступово вона втратила свою скутість. Вона глибоко застогнала, коли він увійшов у нах, і повернула обличчя в гримасі задоволення, занадто сильний, щоб винести, її тіло тепер було таким чутливим, що вона більше не могла відрізнити задоволення, ніж боляче.
  
  
  Потім ee довгі ноги в останній раз здригнулися, і Нік, також звільнившись від усіх бажань, відчув, як вона розслабилася в своїх обіймах. Вона погладила його тверде тіло, і її темні очі щасливо подивилися на нього.
  
  
  Її широкий рот усміхався в темряві. — Педро Еванс, — сказала вона. — Ти чудовий, — як бог. Її вірю, що для вас ніколи не буде іншого понеділка. Ти залишаєшся co мною? Ніякі інші чоловіки не прийдуть, тільки ти і я.
  
  
  — Так, їй залишуся з тобою, — сказав Нік. Він подивився вниз і побачив ee тверде, чесне обличчя, смягчившееся від ніжності. 'Але не зараз. Її повинен повернутися на свій корабель. Її повернуся пізніше, а потім залишуся.
  
  
  Тепер вона лежали сміття трохи в стороні від нього, юні грудях були м'якими і розслабленими, ee тіло распласталось розслабившись.
  
  
  «Я не хочу бути егоїстом, але з жінками завжди так, коли це трапляється. Ви застрягли.
  
  
  — Не хвилюйся, її скоро повернуся, — тихо сказав він-гей вухо. Так було завжди в розвідувальному пошти бизнесявляется. Ви завжди платите за довіру обманом, завжди в ім'я вищої мети. Що ж, ця дівчина знала. Вона не була дурною. Гей, просто треба було ризикнути. Нік сподівався, що зможе захистити її і не зіпсувати місію. Вона стиснула його руку, але її старий-молоді очі дивились у темряву. Вона подумала про таємниче чоловікові поруч з нею і обладнання всіх минулих роках. Те, чого вона навчилася у бувалих моряків, коли повертала людям похилого віку моменти юності.
  
  
  Вона знайшла спокій на грудях стрункого американця. А американець, який звик до чужих ліжках, знайшов одну жінку по всьому мільйона в таверні Пірей .
  
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  Він залишив її, поки вона ще спала, а над дахами гавані повзла підйом, і повернувся в свою дешеву готель. Колеги професора Хардінга на розкопках не дізналися б матроса з суворим обличчям, увійшов у маленьку кімнату. Але добре одягненого чоловіка у світло-коричневому літньому костюмі, який вийшов і швидко попростував до площі Конституції, зустріло кілька людей, які побачили в nen людини, далеко пішов в археології.
  
  
  Деякий час він провів за столиком перед «Амерікен Експрес», і читав газету. Він подивився на неорганізовану натовп туристів і бізнесменів та чітко показав себе. Потім він вирішив, що настав час зв'язатися з Хоуком, і повернувся в свій готель.
  
  
  Коли він прибув у свій готель, его атакували кричущі таксисти, які запропонували провезти его по Афінам і околицях. Він неуважно, профессорски посміхнувся і сказав, що, якщо вони негайно не зникнуть, він донесе на них за те, що вони пропонують себе в якості гідів без ліцензії.
  
  
  Тут же водії розійшлися штурмувати менш інформованої гостя. За одним винятком.
  
  
  Він був розміром з Акрополь. У нього була коротка квадратна борода і широка посмішка на повному місячному особи. Його життя сам по собі був фортецею. Він штовхнув Ніка у двері і зашкутильгав поруч з ним через розкішний хол. 'Хто ти?' — ввічливо запитав Нік . "Людина з Місяця?"
  
  
  'Мене звуть Алексос Петриды . Ви кличете мене Коротуном , професор. Мій сучасне таксі у вашому розпорядженні ніяк не коли і вночі. Ніяк не коли виконуєте свою благородну роботу, а вночі, ага! Нічне життя, про яку мало хто знає.
  
  
  — Заспокойся, Коротун , — сказав Нік. «У мене вже є машина, і її краще тебе знаю пам'ятники.'
  
  
  — А, може бути, незаймана, — незворушно сказав товстий.
  
  
  «Не назавжди дівчат. Її дуже зайнятий, — сказав Нік.
  
  
  «Ах. Покажу фото дівчини. Найкрасивіша дівчина Афін. І дивно дешево. Товстун підморгнув і штовхнув Ніка ліктем. Це було схоже на те, як якщо б вас вдарив мул. Нік сильно штовхнув його в ногу і посміхнувся. Чоловік подивився на Ніка очима, повними боляче і прапора дозволу на виконання. Потім почухав потилицю і пішов. — Може бути, її неправильно оцінив вас, професоре.
  
  
  — Можливо, — незворушно відповів Нік.
  
  
  «Не забудь Коротуна, якщо передумаєш», — крикнув ему чоловік, перш ніж зникнути за дверима.
  
  
  — Як я можу тебе забути? — сказав Нік. Він пішов у свою кімнату. Коротун , так . Він перевірив, щоб за цей час у нього нічого не помістили і не забрали. Потім він роздягнувся, прийняв душ і зайнявся своєю щоденною практикою йоги .
  
  
  Він досталь, за портфеля професора Хардінга маленький транзисторний приймач, накинув рушник на оголену талію і розтягнувся на ліжку. Радіо Афін наповнило кімнату звуками. Нік зробив це досить голосно, щоб замаскувати звук власного голосу, потім вставив маленьке пристрій у гніздо радіоприймача.
  
  
  'об'єднаний Прес-служба, — пролунав жіночий голос, такий виразний, що він міг належати стійці реєстрації готелю.
  
  
  «Ах, чудеса субмикроминиатюризации », — усміхнувся Нік. Потім він назвав свій розпізнавальний сигнал, і шталь чекати.
  
  
  — Йдемо, — сказав Хоук.
  
  
  Нік дав ему короткий, заснований на фактах звіт про свою роботу в Афінах, в тому числі про спробу знайти тренувальний табір для агентів Золотого острова. Він був дуже професійний, щоб не згадати Ксенію, хоча й зробив це поверхнево. Якщо з ним що-небудь трапиться, наступного з математики знадобиться вся інформація, яку він зможе отримати. Він точно описав поява в трактирі старого , від виду якого Ксенія втратила свідомість, і людини Коротуна, прикинувшегося таксистом.
  
  
  Хоук видав спантеличений звук, коли Нік описав старого.
  
  
  — Ви знаєте що-небудь про nen? — запитав Нік.
  
  
  'Хм . Ні, — сказав Хоук. 'Не зовсім. Ну, якщо чесно, у мене є ідея, але я не хочу, щоб ви робили поспішні висновки. Зберігайте спокій, поки її не перевірю. Іди сьогодні ввечері на прийом до Золотого острова і спробуй дізнатися все, що зможеш. Наступного разу, коли ти доповіси, її подбаю, щоб ми знали обладнання всіх цих людей.
  
  
  — Добре, сер , — сказав Нік. 'Що-небудь ще?'
  
  
  «Тільки те, що ми відстежували греків, які в'їжджають в Штати через спонсорів Golden Island. Ви знаєте, скільки часу потрібно, щоб зробити це грунтовно. Але поки ніби все в порядку. Студенти навчаються, домогосподарки миють посуд, а альфонси альфонсируют- , або, як хочете, назвіть.
  
  
  N3 провів залишок дня за археологічними роботами. Він обдзвонив працівників коледжів і музеїв, і домовився про зустрічі , які, як він сподівався, ему не доведеться відвідувати. Потім він зателефонував керівнику проекту розкопок на агорі .
  
  
  Коли він узяв трубку, Нік досить довго змушував його говорити непотрібними питаннями і повторюваними інструкціями. Телефон знаходився в теплій задушливій наметі. Дозволивши своїм колегам витрачати там час, Нік викликав у них на професора Хардінга таке сильне відраза, що вони не дивувалися, чому він так рідкісних лікувальних буває на розкопках. Вони були просто раді, що він залишився в стороні.
  
  
  До вечора Нік зробив велику частину роботи, необхідної для справі збереження маскування професора Хардінга, і одягнув свій вечірній наряд. Він спустився по сходах і готель, взяти таксі до стійки реєстрації фірми «Золотий острів». Коли він вийшов через день, його зустріла вже знайома постать товстуна.
  
  
  «Ах, професор Хардінг, куди б ви нас вирушили в Афінах, Коротун — найкращий...
  
  
  — Я знаю, — сказав Нік. «І ти також можеш дістати мені дівчину, якщо вона мені знадобиться». Він провалився в подушки сидінь его машини. — Думаєш, ти зможеш відвезти мене в будівлю фірми «Золотий острів», нічого не сказавши?
  
  
  — Звичайно, професор. Сидіння заскрипіла, коли чоловік втиснув своє величезне тіло за кермо. "Ви будете там, перш ніж ви це дізнаєтеся".
  
  
  Він був прав. Він повів таксі через досвітнє рух з витримкою , яка займається принесла б ему медаль, якщо б вона була на боротьбу з пішоходами та іншими транспортними засобами. Коли Нік вийшов, він дав чоловікові великі чайові і сказав: «Спасибі, Коротун . Не чекайте. Думаю, її вернуся, більш спокійніше, - коротун не образився на приховану критику. Він поїхав, весело махаючи рукою. Нік розсміявся. Яку б роль нас грає товстун, він не здавався особливо небезпечним. Звичайно, про це ніхто ніколи не знав.
  
  
  Будівля клубу Golden Island Promotions було сучасним хмарочосом, возвышавшимся над горизонтом Афін. Він був яскраво освітлений, весь день, конференц-зали та демонстраційні зали були відкриті, і був присутній весь персонал. Навіть якщо б Нік був готовий знехтувати своїм шпигунським боргом, приставлена до йому роботяща молода «господиня» не дозволило б йому було нічого упустити. Він відвідав театральний відділ, туристичні агентства, бюро допомоги біженцям, відділ реклами і відділ освіти маленьких дітей. Багато зазначив він, у відділі підготовки «господинь» та «господинь». Коли тур закінчився, Нік був готовий повірити, що найбільша загроза, яку Golden Island Promotions представляє для вільного світу, полягає у вирішення того, що гігантська машина IBM, яка займається зіставила ці пари на основі особистої інформації, сорокасемирічного незаміжньою шкільної вчительки з Уелслі в Массачусетсі з двадцятитрирічним комуністом-пірнальником за губками.
  
  
  Його підозри були пом'якшені, але не пригнічені. N3 було важко переконати. Особливо, коли вбили офіцера в польових умовах.
  
  
  Він був змушений стояти в черзі біля машини IBM та заповнити картку, яка займається допомогла б йому знайти ідеальну дружину для професора Хардінга. Нік здався. Перед ним була жінка на ім'я Лідія Герберт, американська вдова, яка займається зупинилася в готелі професора Хардінга і була близька до одного навколо господарів Золотого острова. Місіс Герберт було далеко за п'ятдесят, і вона не особливо добре збереглася. Вона була в захваті від молодої людини. Він був молодий, з красивим грубим обличчям. Схоже, він не дуже любив місіс Герберт. Нік впізнав її по веселому крику.
  
  
  «Професор Хардінг, як приємно бачити вас тут. Ця безглузда машина повинна знайти мені ідеального партнера, і я боюся, що вона не вибере тут Стивоса . Її ніколи не зустрічала молодого чоловіка, який би мене розумів».
  
  
  Вона висунула Стивоса Ніку, і Нік сказав щось приємне про способи любові. Стивос виглядав розлюченим.
  
  
  — Але, професор, Стивос їде зі мною в Штати . Моя родина, звичайно, скаже, що це дуже сміливо з мого боку.
  
  
  Ніку вдалося вирватися і спостерігати за господарями і господинями, які стояли і ходили навколо. Це були молоді чоловіки і жінки в синіх блейзерах і білих спідницях або штанях. Одна навколо симпатичних дівчат підійшла до Ніку.
  
  
  — Ви давно в Афінах, професор? — запитала вона, прочитавши його ім'я на картці на лацкані . Вона була млявою і доброзичливою, як і всі інші. Близько двадцяти двох, за оцінкою Ніка.
  
  
  — Ще трохи, — сказав Нік.
  
  
  — Все, що ви шукаєте в Афінах..... вона засадах . Це великого сенсу не мають, як головна завченою мови . Нік перервав її.
  
  
  «Я шукаю подвійний Королівський Чівас на каменях , — люб'язно сказав він, — але я не можу знайти бар. Вона лагідно посміхнулася і попросила його почекати. Через мить вона повернулася з напоєм. Вона сказала, власне ім'я, коли вони піднялися на дах, де зібралися екскурсанти вони, хто відвідував ih будівлю. Вона вказала на кілька пам'яток з даху, і Нік дозволив гей, говорити, поки його погляд сканував оточуючих. Ему стало трохи шкода всіх цих симпатичних молодих чоловіків і жінок, які стояли і любезничали з американськими туристами. Вони нагадували ему цуценят в зоомагазині, очікують покупця.
  
  
  — Веб-проблему, — сказала тепер вона ему вільно, — в тому, що важко потрапити в пріоритетну квоту, якщо ти всього лише перукарка.
  
  
  — А чому ти так сильно хочеш в Америку, бідолаха? — запитав Нік. Обличчя дівчини спохмурніло.
  
  
  «Моя мати і двоє моїх братів все ще в Албанії. Виїхати змогли тільки мій батько та сестри. В Америці її могли б заробити грошей, щоб відправити ih в Грецію, щоб на них можна було вивезти свою сім'ю за Албанії».
  
  
  Нік подивився на дівчину, потім нерішуче вибачився. Дівчина, неначе думала, що тепер вона втрачає свій останній шанс приїхати в Америку. Але Ніку належало дізнатися про персонал Golden Island набагато більше, ніж може розповісти ему одна дівчина.
  
  
  За інших господарів Золотого острова, з якими розмовляв Нік, у більшості були великі амбіції. Лікар, юрист, бортпровідниця. В основному їм було близько двадцяти п'яти, хтось старший, хто молодший. Ніка вже не дивувало, що американська служба безпеки пропускала ih без зайвих слів. В цілому це була група охайних молодих людей.
  
  
  Нік зараз розмовляв з молодим чоловіком, який сподівався поїхати в Америку, щоб вивчити техніку американського олімпійського штовхача ядра. Нік запитав, звідки він.
  
  
  «Острів Скірос », — був ревматизму.
  
  
  — Хіба там немає табору біженців? — запитав Нік.
  
  
  "О, так", - відповів величезний молодий господар. «Я родом з Румунії. Мій батько був великим спортсменом. Спочатку думали, що я буду слідувати його прикладу. Але мій батько був багатий. Коли нашу країну націоналізували, його заарештували, а потім ми з дядьком бігли. Її, чув, що батька зараз нема дома, але ми давно не отримували від нього листів.
  
  
  Так було з усіма молодими людьми, з якими розмовляв Нік. Він не сумнівався в невинності намірів "господарів і господинь" в США. Але его швидкий, нащупывающий розум розсортував факти. Це був той повільний інтелект, який Нік ненавидів, але в якому він був дуже гарний.
  
  
  — Так, — сказав молодий чоловік. «Я зробив їм фотографії, які ви згадали». Нік говорив про деякі види з висоти пташиного польоту на острівні храми. — Але мені не подобається ця частина, — продовжив молодий чоловік. «Я хочу поїхати в Нью-Йорк, щоб зробити фешн-фотографії. Але немає. Інструктори кажуть мені пройти цей курс, який вимагає від мене сісти в літак, якого її боюся, а потім зробити фотографії, які їй робив так багато разів».
  
  
  «Ну, — сказав Нік, — ці інструктори, напевно, знають, що краще».
  
  
  — Можливо, — невдоволено сказав фотограф. — А якщо ні, то мені доведеться фотографувати автовиробників. Ти можеш уявити? Викладачі кажуть, що субминиатюрная фотографія буде дуже важливою в галузі в майбутньому».
  
  
  "Звідки, ти сказав, ти прийшов сюди?" — запитав Нік.
  
  
  «Її навколо табору Лавирон , але моя сім'я в Скадаре ». Нік кивнув. Скадар , Албанія. Він залишив фотографа і продовжив базікати з господарями і господинями, трохи змінивши характер своїх питань. Тепер у нього було уявлення про те, на що звертати увагу. Він орієнтувався на тих, хто мав технічну підготовку, але художники і музиканти також давали цікаві его точки зору відповіді. Він поговорив з учителем фотографа і подав скаргу молодої людини. Вчитель безпорадно знизав плечима.
  
  
  «Я всього лише інструктор. Її згоден зі студентом. Але те, чого ми навчаємо, вирішують виключно вони, хто вище нас. Якщо ти сумніваєшся в ih мудрості, ти довго не протримаєшся.
  
  
  — Насправді, — сказав Нік. Він думав про танцюристів, які повинні були пройти курси електронних сполук. Він думав про інші речі. Він пройшов у куток горища, щоб побути наодинці, і потягував свій напій, дивлячись на Афіни. Він думав про інформації, отриманої цим ввечері.
  
  
  Факт: Незважаючи на широке коло інтересів Golden Island, одним з основних видів ih діяльності була відправка грецьких громадян та біженців в Сполучені Штати. Про це свідчить велика кількість іммігрантів. Факт: майже всі, с хема він говорив, хто сподівався поїхати в Сполучені Штати, мали близьких родичів у сусідніх країнах за залізною завісою, таких як Румунія, Югославія і, що більш важливо, Албанія. До речі Пекіні тепер цікавився Албанією.
  
  
  Факт: Цих молодих чоловіків і жінок навчали методам, які були корисні у законній галузях промисловості. Методи також потрібні більшості шпигунських агентств. Як фотограф, який навчився фотографувати документи.
  
  
  Інший факт Нік знав краще, ніж більшість людей: у Червоного Китаю були серйозні проблеми з рутинними і спеціальними шпигунськими місіями на Заході. У них не було законних джерел інформації, таких як посольства, культурні обміни або торгові представництва, особливо в Америці. Крім того, китайські агенти, які можуть використовуватися Китаєм для шпигунства, відразу впізнавалися по расі.
  
  
  Нік почав розуміти, що міг виявити офіцер Макдональд. Ці біженці, які пройшли підготовку в рамках організації Golden Island Просування і відправлені в Америку, були людьми з хорошими рекомендаціями, в'їхати в країну з невеликими труднощами, і вони не були відомі як прихильники комуністів. Опинившись в Штатах , китайські комуністи могли б надавати на них величезний тиск і примушувати до шпигунства на користь Червоного Китаю під загрозою розправи (смерті або тюремного висновки) щодо ih родичів, все ще перебували за залізною завісою, в країнах, що мали тісні зв'язки з Пекіном. І щоб переконатися, що все пройшло гладко, хтось підготовлено ih всім необхідним методами шпигунства, перш ніж біженців попросили б стати шпигунами.
  
  
  Можливо, над цією теорією працював агентом Макдональд. І приблизно в цей момент це стало смертю его.
  
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  Всі визнавав, що принцеса Електра була однією навколо найкрасивіших жінок Греції, якщо не Європи. У вісімнадцять років вона вийшла заміж за принца невеликий, але багатій нафтою країни і розлучилася чотири роки. У роки потім ee розлучення були кінозірки, автогонщики та інші вражаючі коханці, поки гей, не набридло. Тепер вона була коханкою одного навколо найбагатших чоловіків в світі, хоча багач вважає розсудливим поки тримати роман в секреті. Почала другий факт, який багач тримав у секреті, полягав у тому, що він більше не був багатий. Він приховував цю подробиці свого особистого життя від Електри, поки вона не виявила.
  
  
  Коли Електра виявила, що ee мільярдер на самому делле не мільярдер , а в кращому випадку негідник, у якого залишилося не більше мільйона доларів, вона зберігала холоднокровність. Вона не залишила його в стороні. Разом вони підтримували це гармонійне поєднання краси і грошей. І, звичайно ж, ніхто більше не знав, що мільярдер розорився, навіть его бухгалтери, тому що він вів подвійну бухгалтерію. Електра виявила, що його нестача грошей була пов'язана з майном, яке, як він думав, у нього було, але на самому делле его не було. Его стан добре підтримувалося щедрими кредитами, які він отримував всюди.
  
  
  Але Електра бачила, що наближається розплата в недалекому майбутньому. Вона вжила заходів, щоб запобігти цьому. Ретельні і таємні домовленості були укладені з людьми, які насправді розпоряджалися станом мільярдера . Ці люди погодилися, що багато чого можна було б зекономити, якби частина активів мільярдера використовувалася для сміливого, але взаємовигідного бізнесу. Результатом стала акцію Golden Island Promotions.
  
  
  Принцеса Електра думала, що прийом пройшов добре. Вона познайомилася і причарувала більшість впливових американців. Вони пообіцяли повернути багатьох ee господарів, і використовувати свій вплив, щоб змусити інших спонсорувати молодих чоловіків і жінок в Америці. Залишився тільки один. Професор Хардінг. Вона знала, що він там. Вона бачила, як він ходив туди-сюди, постійно розмовляючи. Він був добре складний, добре одягнений і разюче гарний. Схоже, було б весело пофліртувати з ним. Гей, ще не вдавалося з ним поговорити, але вона не спускала з нього очей. Вона бачила, як він розмовляв з деякими інструкторами. Не те щоб це було щось погане, але такого особливих гарному чоловікові, як він, варто було б більше дивитися на дівчат. Крім того, недавній нещасний випадок змусив Електру понервувати. Вона зателефонувала по одному інструкторів, з яким розмовляв американець. Інструктор був радий бути предметом її інтересу. Її приголомшлива краса, підкреслена шовковою сукнею з відкритою спиною і майже без переду, і ee спа підхід майже приголомшили інструктора.
  
  
  Вона запитала — "Ви б сказали, що американський професор підняв ненормальний інтерес до нашим навчальним закладам?" .
  
  
  — О, звичайно, принцеса. Інструктор, пильний албанець, який втік до Греції, готель дуже догодити . «Він багато розпитував мене про технічні аспекти наших програм навчання. Наприклад, в моєму якості викладача фотографії, він запитав, чому її приділяю стільки уваги аерофотозніманню і фотографії документів. Можливо, її можу попросити вас, принцеса, підняти цей штопора перед моїм начальством, якому її частини говорив, що такий акцент робить нас смішними в очах сторонніх.
  
  
  — Я думаю, вам краще обговорити цей штопора по звичайних каналах, — холодно сказала Електра. Раптом вона відвернулася і забула про інструкторові. На мить вона глибоко задумалася, потім вийшла через кімнати і піднялася на приватному ліфті на перший поверсі. Через кілька му вона повернулася на дах і підійшла до Ніку, який розмовляв з місіс Герберт і грубим, але постійним супутником Стивосом . Електру дратувало присутності місіс Герберт, тому що вона з готелем використовувати свої навички спокушання. В той момент і далі мільярдер розважався з танцівницею по всьому балету Великого театру, і вона була змушена робити вигляд, що його маленькі бокові стрибки її не бентежать. Тим часом вона спала одна у своїй великій ліжка з балдахіном, в компанії тільки своєї подушки. Так, американець виглядав добре, і крім того, це була робота, чи не так? Її котячі очі усміхнулися, коли вона простягла руку.
  
  
  «Професор Хардінг, її принцеса Електра». Довга рука білої, очевидно, просила поцілунку.
  
  
  Нік зробив це.
  
  
  «За якимось дивним збігом обставин, — промуркотала вона, — я отримав вашу картку з цієї дурної машини IBM» . Там говорилося, що я буду твоїм ідеальним компаньйоном, так що, може бути, це не така нібито дурна машина.
  
  
  «Я повністю за науку, — сказав Нік, — особливо коли безплідною статистика з'являється таке чудове створіння, як ти».
  
  
  Її посмішка засліплювала. Вона була чудовою брехухою , подумав Нік. Було б неввічливо сказати, що він повідомив IBM згадки про якусь чорнявій ставний портової шльондрі. І те, що вибором для професії було просто «повія», теж було щось, чого вона не могла знати.
  
  
  — Вже пізно, — сказала Електра. — І в свій готель би поговорити з професором.
  
  
  "Не звертайте на мене уваги, діти," сказала місіс Герберт . «Для мене давно пора спати. Давай, Стивос , принеси мій палантин, тоді ти будеш милим хлопчиком.
  
  
  Нік усміхнувся, коли вдова пішла, тягнучи за собою похмурого альфонса. Електра подивилася на Ніка широко розкритими очима, які були її найкрасивішою частиною тіла. «Сподіваюся, ви вип'єте, може бути, на віллі, де ми зможемо спокійно поговорити», — сказала вона.
  
  
  — Звучить як чудова ідея, — сказав Нік. 'Про що будемо говорити? Електронне поєднання?
  
  
  Вона всміхнулась і опустила очі. Нік гостро відчував повні білі груди, прижимающиеся до шовкової сукні.
  
  
  — Може бути, просто посовокупляемся, — раптом сказала вона, пильно дивлячись на Ніка. — Це здається забавним.
  
  
  Це було весело. Вони їхали в роллс-ройсі з шофером з гербом принцеси на дверях вздовж залитого місячним світлом узбережжя. Вони не говорили багато. Нік розслаблено сидів у машині, але не міг не задатися питанням, не заманили чи Макдональда на смерть в пустельні гори під час такої ж поїздки. Електра подумала, що вона так давно не була поруч з таким чоловіком.
  
  
  Машина звернула з головної дороги і незабаром зупинився перед віллою. Вони вийшли, і Нік пішов за нею, стрункою, оголеною, вниз широкими сходами на вершину пагорба і подивився вниз. Позаду них він почув , як « Роллс » їде. В яскравому місячному світлі він ясно бачив руїни. Зламані колони і їх програму арки виділялися на тлі неба, як і сотні років тому. Між руїнами був побудований модемний басейн, і Електра сказала: «Ми можемо піти поплавати, якщо хочеш » .
  
  
  — Її з нетерпінням ось чекаю цього, — сказав Нік, злегка цілуючи її і стягуючи краватку-метелика. — Почекай, — сказала вона. 'Її повернуся.'
  
  
  Нік спустився до басейну. На краю він роздягнувся і ковзнув у прохолодну воду. Він зробив кілька лінивих помахів, потім перекинувся на спину і подивився на зірки. Почувши, як вона йде по доріжці, він повернувся і подивився в її бік. Він бачив, як красиве тіло вислизнуло з-під прозорою туніки, і вона дивилася на нього з місячним світлом на своїх елегантних руках і пишних, повних грудях. Потім вона майже безшумно пірнула у воду. Через секунду він побачив її білу фігуру, що наближається до йому під водою.
  
  
  Вона виникла відвертими перед ним, її очі посміхалися, ee красиві зуби блищали в місячному світлі, і вода краплями стікала навколо твердих сфер ee грудей. Вона домоглася руки на тверді, як камінь м'язи плечей Ніка і почала ходити по & nb, змушуючи своє тіло підстрибувати вгору і вниз перед ним.
  
  
  — Сподіваюся, я не змусила вас занадто довго чекати, професор Хардінг.
  
  
  — Це того варте, — зі сміхом сказав Нік. — І вам не обов'язково називати мене професором.
  
  
  «Але це так чарівно, так дивно формально між нами», — сказала вона, розсміявшись, і, розсміявшись. Потім вона опустила ногу на дно і піднялася, коли вода стікала з її витонченого тіла. Вона взяла одну з його рук і домоглася в прохолодну податливу шкіру своїх грудей. Потім вона проводила його іншою рукою по м'якому вигину свого життя і красивому стегна.
  
  
  — Не змушуй мене чекати, — прошепотіла вона. Це був королівський наказ, і Нік підкорився. Він жадібно взяв тіло на руки і досліджував вологе тепло її rta своєю мовою. Він провів руками по її спині і зупинився на твердій плоті. Жінка в його руках, здавалося, божеволіла. Вона перетворилася в пульсуючого, когтистого звіра, коли вона боролася, як дика кішка, щоб втекти і в той же час притиснутися лиже, до йому. Звуки виривалися навколо її горла, коли вона задихалася.
  
  
  'Чого ти чекаєш?' — схлипнула вона. М'які прокляття французькою, англійською та грецькою пошепки злітали з її соковитих червоних губ, коли її тіло розгойдувалося вгору і вниз. Ніку здавалося, що він пірнув за межі всесвіту.
  
  
  Пізніше, змучені і розслаблені, вони відпочивали в шезлонгах з прохолодним келихом шампанського в руці, потягуючи Taitinger. Тепер була набагато більш витонченим істотою, ніж буйне тварина хвилину тому. Вона дивилася на нього сонними очима. Нік поставився б до неї зовсім по-іншому, якщо б знав, наскільки гострим був її погляд, коли вона, здавалося, захоплено гладила його. У келихах для шампанського був викарбуваний герб принцеси. Він також був на подушках і на рушник, який Нік обернув навколо талії. Він закурив цигарку і видихнув дим на зірки, як він думав. Зброю і все, що з ним пов'язано, знищить оригінал его ретельно розроблену теорію рано ввечері. Дійсно, організації «Золотого острова» була ідеальною системою думки для комуністів Китаю. Своєрідне шпигунський пристрій. Але якщо ця красива жінка справді була вона багатою і знатною дамою, якою здавалася вона була, він не міг зрозуміти, навіщо гей зв'язуватися з китайцями. Думка викликала запитання, але не змогла розвіяти його підозри щодо можливого використання Золотого острова.
  
  
  Він намагався спровокувати її, говорити про політику. Він розповів про дійшли до нього чутки про напад на уряд організації під назвою «Сини Прометея».
  
  
  Вона знизала плечима. — Чутки, мій любий професоре. Завжди є балаканина. Як завжди, навколо цього нічого не вийде.
  
  
  — Але, — наполягав Нік, — тобі є що втрачати. Вілла, Роллс. Навіть "Золотий острів", якщо Америка не визнає новий уряд».
  
  
  Вона ліниво потягнулася. «Чесно кажу, її починаю втомлюватися від "Золотого острова". Може бути, її все-таки скоро зупинюся. Її руки грали з лямками туніки, потім вона скинула одяг, і довге пишне тіло лежало оголеним в місячному світлі. «Ніч створена для любові, газета для політики. Сьогодні мені все набридає, крім тебе, милий. Чому ти змушуєш мене чекати, любий?
  
  
  Вона пересунула довгі гнучкі ноги, і подивилася на нього з-під важких повік.
  
  
  Нік не помилився. Раптово він зрозумів, що вона далеко не кумедна пташка, якій вдавала, не більше, ніж він плейбой. «Золотий острів » був дуже добре керованою організацією. Вони обидва були досвідченими професіоналами, дослідниками інший інший. Подумки, принаймні . Фізично у Ніка була невелика перевага. Ему вдалося задовольнити її так, як не вдавалося ще нас одному чоловікові. Її дихання стало нерівним, коли вона спостерігала за грою его м'язів в місячному світлі, коли він схилився над нею. Принцеса простягнула руки і потягла його вниз. Вона знову стала голодним, спраглим любові тваринам.
  
  
  На цей раз Нік взяв її повільно, так що вогонь продовжував поширюватися віялом. Вона була ненаситна, коли колони дивилися вниз на сцену, яку вони бачили багато разів. Незадовго до світанку Нік встав і одягнувся, а принцеса Електра дивилася на нього сонними очима.
  
  
  — До скорої зустрічі, дорогий?
  
  
  "Може бути, пізніше на цьому тижні", - сказав Нік. «У мене попереду кілька напружених днів».
  
  
  — Не змушуй мене чекати занадто довго, — сказала вона. — І не лізь у політику, — крикнула вона йому вслід. — Ти дуже милий, щоб вплутуватися в цю багнюку.
  
  
  
  Машина чекала його на іншій стороні пагорба, і він не міг знати, що Електра вже взяла трубку поряд з басейном і набрала номер в Афінах. Вона позбулася своєї жіночності, і коли вона розмовляла з чоловіком на іншому кінці дроту, - ee голос абсурдно діловито та владного.
  
  
  «Він задає занадто багато питань неспокійного технічного характеру. Звичайно, є ризик, завжди є ризик. Крім того, моя інтуїція підказує мені. Його жінка, його це відчуваю.
  
  
  Коли вона закінчила, принцеса Електра повісила трубку, і на її гарному особи відбилося сумний вираз. Шкода, подумала вона, жертвувати таким прекрасним тваринам, яке може доставити стільки задоволення. Вона кисло подумала: все-на благо.
  
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  Нік Картер сидів на балконі свого готельного номера, дивлячись на площу Конституції. Пухкенька покоївка подала ему сніданок, від якого міг би загорітися лінкор. Нік замкнув двері за дівчиною, потім поснідав під приємним теплим ранковим сонцем. З чашкою кави він знову вставив маленьке пристрій у гніздо радіоприймача. Як тільки Нік представився, на лінію вийшов Хоук.
  
  
  «У мене є новини для вас, N3. По-перше, мій думаю -- про людину, якого ви бачили в таверні, виявилася вірною. Ця людина підходить під опис Горгаса, або «Прометея», як він себе називає, лідера Синів Прометея. Кілька тижнів тому він втік через посилання в Індійському океані. Ми не знаємо, де він і чим займається в Афінах, але це не наша справа, якщо тільки він не має відношення до Золотого острова або смерті Макдональда. До речі, — запитав він, — ви дізналися що-небудь про Золотому острові минулої ночі?
  
  
  — Я думаю, вони шпигують на користь китайців, — щиро сказав Нік. «Доказів поки немає, тільки ключі і кілька зачіпок».
  
  
  Він пояснив те, що він зібрав, з точки зору фактів і припущень. Яструб час від часу бурчав.
  
  
  «А потім цього її поїду в Баос, де навчають біженців», — сказав Нік. «Якщо її прав, біженці проникнуть в Америку, а потім змушені займатися шпигунством, і якщо це так, мені доведеться бути дуже обережним».
  
  
  — Ще б пак, — погодився Хок. — Але ви будете праві, коли ви отримаєте в свої руки вагомі докази. В іншому разі уряд США ризикує образити сотні тисяч біженців зі всього світу, якщо ми відмовити їм у візах, тому що вони можуть потім стати шпигунами».
  
  
  «Потрапити туди буде складно», — сказав Нік. «Сини, здається, добре захищають острів. Принаймні, це враження, яке його отримую від моїх контактів тут. У будь-якому випадку Сини, здається , мають великий вплив на селян . І не забувайте, що всі предмети, які вивчають ці біженці, також мають законне застосування».
  
  
  Настала хвилинна тиша, потім Хоук запитав: «Ти плануєш зайнятися «брудом», поки будеш там?»
  
  
  — Відверто кажу, сер , — сказав Нік. — З причин, які її тільки що згадав. У мене є тільки один шанс, і оскільки вони ще не почали шпигувати, неможливо пред'явити їм звинувачення або подати в суд. Якщо її, впевнений, що вони мають намір це зробити, її підірву все це і влаштую такий безлад, що вони не зможуть почати все спочатку».
  
  
  "Це багато для мене, Картер," сказав Хоук. — Але я залишу це на ваш розсуд. Але, костя бога, не вбивати невинних біженців і не забувайте, що сталося з Макдональдом.
  
  
  — Я це пам'ятаю, — похмуро сказав Нік.
  
  
  — Що стосується Петридеса , — продовжив Хоук. «Людина, якого ви назвали Коротуном ... Це Інтерполу на Кіпрі. Давно там працює. Він чекав на тебе. Він в Афінах, щоб наглядати за Синами Прометея, але він може допомогти вам з Золотим островом і проінформувати вас.
  
  
  — У нього все добре, — сказав Нік. «Я думаю, у нього вже була ідея, що я не був хорошим професором Хардингом».
  
  
  — І ще одне, — продовжив Хоук. — Тримаю гроші, ти не знав, що твоя подружка по Пірей — Ксенія — була заміжня за зведеним братом Горгаса. Або що в п'ятдесяті роки на Кіпрі ходили чутки, що Горгас вбив свого зведеного брата.
  
  
  — Ні, — повільно сказав Нік, — я цього не знав.
  
  
  — Ну, будь обережний, хлопчик, — сказав Хоук.
  
  
  — Я завжди такий, — сказав Нік. «Спасибі, сер ».
  
  
  Зв'язок обірвався, і тепер Нік чув тільки веселу музику , доносившуюся по радіо. Він вимкнув радіо — надто пізно, щоб почути, як ключ повернувся в дверному замку. Під раптово настала тиші він підняв голову і побачив, що Смерть дивиться йому в обличчя. Смерть в образі двох чоловіків, одягнених в серро-зелену одяг готелю. Обидва націлили ему в нові складати долар
  
  
  «беретти» з глушниками.
  
  
  «Дуже необережно з твого боку, Картер, — подумав він. Его зброю було в кімнаті, а він був на балконі. Тим не менш, він посміхнувся і недбало закурив сигарету. Час, здавалося, зупинився.
  
  
  — Сідайте, хлопці, — сказав він гостинно. Нік розраховував, що в його розпорядженні буде хоча б частка секунди. У цій ситуації Нік кинув залізний стілець у двері. Одіна з пістолетів вистрілив, і goggle відскочила від стільця, коли Нік присів і кинувся в кімнату. Друга goggle просвистіла відверті над его головою, розбивши скло, коли Нік потрапив у коліна найближчого бойовика. Коліна підігнулися, і чоловік впав на землю. Нік швидко підкотився під нього, щоб сховатися від чоловіка, який все ще стояв на ногах .
  
  
  Чоловік, що лежав на підлозі з Ніком, намагався вдарити його ногою в пах. Інший стояв, мовчки спостерігаючи за ними. Пістолет знаходився в шостому футах від особи Ніка, а мозку здавався таким же широким, як залізничний тунель. Нік усвідомив особа гідного чоловіка. Це був Костянтин, двоє таверни "Семеро проти Фів".
  
  
  — Дмитро , ти ідіот, — прогарчав Костянтин. «Откатись, щоб її міг стріляти».
  
  
  Чоловік, що лежав Ніки, відповів нерозбірливо і здавлено. Нерозбірливо, тому що Нік тримав руку з пістолетом притиснутою до землі і повільно душив чоловіка вільною рукою. Повільно Нік збільшив тиск. Спроби Дмитра підняти знаряддя ставали все слабшим.
  
  
  Костянтин холоднокровно дистанціювався від них. Нік знав, що він задумав. Він дочекався б закінчення боротьби на землі, а потім вистрілив би в Ніка, коли той підвівся. Нік послабив хватку на горлі Дмитра і тепер люто боровся за пістолет .
  
  
  — Костя богу, Костянтин, — хрипко сказав чоловік, — не зупиняйся і не пялься. Допоможи мені з цим дияволом.
  
  
  «Не намагайся битися і говорити одночасно, брат, — зі сміхом сказав Костянтин. Потім він підійшов і вибив пістолет через руки Дмитра так, що той ковзнув по килиму і впав під ліжко поза досяжності Ніка.
  
  
  Пальці Дмитра дряпали очі Ніка. Біль і святий вибухнули в мозку Ніка. Він відкинув голову назад і сильно прикусив пальці, перш ніж вони засліпили його назавжди. Дмитро завив, ніж боляче. Нік розсміявся і вдарив його коліном його в життя. Goggle врізалася в килим поруч з рукою Ніка.
  
  
  Пора щось робити, Картер, сказав він собі. Він ковзнув в бік і спробував використовувати людину зверху, як щит. Дмитро крикнув Костянтину, щоб він припинили стріляти. Нік знову міг бачити і побачив Костянтина, що стоїть в іншому кінці кімнати і очікує рішення відкрити вогонь. Нік використовував свою величезну силу , щоб затягнути Дмитра в шафу, де було його зброю, але він був все ще надто далеко, щоб стрибнути туди. Нарешті він підібгав під себе ноги і підтягнувся, все ще тримаючи Дмитра перед собою, як щит.
  
  
  Коли він встав, Нік завдав удар Дмитру карате в шию, і, коли чоловік в заціпенінні звалився вперед, Нік підняв кожному людові, і його его по обличчю. Пролунав звук раскалывающейся кістки, і Дмитро шталь мертвим вантажем.
  
  
  Костянтин дивився з задоволенням. Він думав, що зможе підстрелити Ніка в будь-якому випадку. Нік жбурнув обм'якле тіло Дмитра через усю кімнату на Костянтина. Пістолет Костянтина вистрілив, і тіло Дмитра затряслося. Тоді Костянтин відійшов у бік , щоб вистрілити знову . Нік не дав йому шанс, а підстрибнув на падаючим тілом Дмитра і вдарив Костянтина у руці пістолетом. Вільною рукою Нік вдарив його під відвертими складати долар Костянтина .
  
  
  Костянтин впустив пістолет. Його лице посиніло, і він задихнувся. Нік знову потрапив ему в голову коротким лівим хуком, і Костянтин, захекавшись, звалився на килим поруч зі своїм другом.
  
  
  Нік глибоко зітхнув, узяв обидві «Беретти» і жбурнув ih в ящик разом зі своїм люгером і стилетом. Потім подивився на Дмитра . Нік не був лікарем, але кульове поранення не виглядало серйозною. Потім він підняв Костянтина на ноги і жбурнув його на стілець. Він почав приходити в себе. Нік закурив, sel на край ліжка і люди не грубою подивився на Костянтина. Потім Нік сказав одне слово. 'Розповідати!'
  
  
  — Ніколи, — сказав Костянтин, піднявши підборіддя і виглядаючи гордим.
  
  
  — Ніколи не говорити ніколи , — м'яко сказав Нік. «Слухай, у мене нема часу на жарти. Хто тебе послав? Хто наслав на мене цих мафіозі позавчора? Де ти взяв цю одяг?
  
  
  Костянтин оглянув свої нігті. Нік вдарив його по обличчю. Костянтин скочив на ноги. Нік вдарив його его ще кілька разів і штовхнув назад у крісло. Він підійшов до скриньки стільця і вихопив Хьюго. Йому це не подобалося, але довелося.
  
  
  — Я нічого не говорю , — сказав Костянтин. Він не міг відірвати очей від блискучого леза.
  
  
  — Ах так, — сказав Нік. «Тому що цим її можу красиво відкрити тобі рот». Потім він перерахував жахливі речі, які він зробить з Костянтином. «Але якщо ти розумний, нічого цього не повинно статися», — сказав Нік. — Те, що ти мені скажеш , залишиться між нами. Її навіть дам тобі ляпаса і зроблю кілька невеликих порізів , щоб це виглядало красиво. Скажи це, предпочтительне кулі між очей. Це розумно, чи не так?
  
  
  Маленький Костянтин, здавалося, знову піднісся духом. — Ти не вб'єш мене?
  
  
  — Ні за що, — сказав Нік. — Якщо ти скажеш мені правду . Да ладно, у мене немає часу.
  
  
  Костянтин знову занервував. Нік знав, що це була не власна ідея Костянтина, тому що він не міг знати, що матрос Педро Еванс і професор Хардінг — один і той же чоловік. — Хто це був, Костянтин?
  
  
  — Принцеса Електра, — вигукнув чоловічок.
  
  
  Нік відкрито подивився на нього. Він знав, що ця людина не брехав. Він був дуже наляканий, а вона була однією навколо небагатьох, у кого могла бути хоч якась причина бажати прибрати професора Хардінга з дороги.
  
  
  «Я можу впасти замертво!» — м'яко сказав Нік. — Значить, Золотий острів якось пов'язаний з Горгасом і его революціонерами. Не зупиняйся зараз, Костянтин, ти мене очаровываешь. Ви працюєте частини на принцесу Електру?
  
  
  'Іноді. Коли у нах є робота.
  
  
  — У нах частини бувають такі справи? — запитав Нік.
  
  
  Костянтин знизав плечима. 'І так, і ні. У мене є...
  
  
  На жаль, Дмитро вибрав саме цей момент, щоб померти. Його рани не виглядали такими серйозними, подумав Нік, але ніколи не вгадаєш. Останнім зусиллям вмираючий піднявся на коліна, і Нік почув передсмертний g? n? generale в його горлі.
  
  
  І в той же час Костянтин рвонув на день. Це було гарне зусилля, але Нік відразу ж пішов за ним. Костянтин дістався день, але перш ніж він встиг її відкрити, Нік важко опустив руку йому на плече. А потім Костянтин розкрив останній трюк, який ледь не убив Ніка.
  
  
  Нік був готовий до короткої боротьби. Він не був готовий до смертоносного маленького ножа, з повідомлень, що з'явилися нізвідки у руці Костянтина. Лезо метнулося вгору, і Нік ледь зміг відстрибнути в сторону, ніж пронизав його сорочку, порізавши шкіру на грудях. Маленький Костянтин посміхнувся, і його очі заблищали від хвилювання і торжества, коли він знову рвонувся. Нік був вибитий з противаг.
  
  
  Він знав, що вотум-вотум впаде. Він нічого не міг з собою вдіяти. Падаючи, він встромив свій ніж трохи вище ключиці чоловічка.
  
  
  Це був незграбний укол, і він чекав боляче від уколу, з якими ніж Костянтина встромитися в его, тіло. Але цього поштовху так і не відбулося. Потім Нік важко впав на землю і залишився приголомшеним.
  
  
  Костянтин стояв перед ним, витріщивши очі від жаху і недовіри. Кров рясно пузирилася iso rta. Його губи шевельнулись, але по его rta не вирвалося нам звук. Потім він впав.
  
  
  Нік відповз від падаючої фігури і встав. Він швидко обшукав труп Костянтина і виявив, що до внутрішньої сторони стегна маленької людини був прив'язаний ніж, який Нік не зміг знайти першому плані при обшуку.
  
  
  Він підняв плечі. У нього була проблема. Хоча его під прикрыти професора Хардінга було порушено, він не міг почати свою нову особистість, якою б вона була, з того, щоб попросити обслугу позбавити його з двох закривавлених трупів.
  
  
  Нік вирішив дочекатися темряви, перш ніж транспортувати ih. Він поняття не мав, що з ними робити. А поки він може прибрати ih в шафу.
  
  
  Зробивши це, Нік вмився, одягнув чисту сорочку, зібрав свою матросскую одяг у вузол і вийшов на вулицю, повісивши на двері табличку "НЕ ТУРБУВАТИ". Потім він вийшов, навколо готелю. Він вийшов пообідати, а коли повернувся в готель, він побачив толстого бородатого таксиста Коротуна , який сидів у своїй машині, вивчав футбольні результати і курив жахливу сигару. Його обличчя засвітилося ентузіазмом, коли Нік сель на заднє сидіння. Він довелося газету і приніс двигун.
  
  
  "І куди ми вирушимо в цей прекрасний день, професор?"
  
  
  «В затишне місце, де її можу поміркувати про більш глибокому значенні написи «Швидкий політ стріли правди, — сказав Нік. Це був узгоджений ідентифікаційний код між Інтерполом і АХ.
  
  
  — Я б цього не знав, професор. Еліот — мій поет. «Я не стояв перед розжареним воротами і не бився під теплим дощем » , — це фраза, яку я завжди любив, — сказав Коротун . Це був узгоджений ревматизму. — Ці кляті штуки з кожним роком ускладнюються, вам не здається, професор? Ну, сказав він, зітхнувши. — Я думав, це ви, професоре. Її, звичайно, знав, що ти прийдеш, але ти трохи не ввів мене в оману своїм зарозумілим ставленням, особливо коли штовхнув мене ногою. Це було настільки нечувано для професора, що я був впевнений, що ви справжній професор, якщо ви розумієте, про що я.
  
  
  — Ага, — усміхнувшись, сказав Нік. — Не можу сказати, що відразу прийняв вас за копа. Ви досить вражаючі.
  
  
  Велике тіло тряслося від сміху. — Ага, професор, саме для цього. Це маленькі чоловічки , яких підозрюють у шпигунстві, а не якого-небудь моржі зразок мене.
  
  
  «В цьому щось є, Коротун », — сказав Нік, поки вони мчали через послеполуденное руху . «До речі, про маленьких чоловічків, у мене є проблеми. Швидше за два.
  
  
  — Просто скажіть це, професор.
  
  
  «У мене в кімнаті двоє мерців, і лише одна ліжко», — сказав Нік.
  
  
  Коротун розсміявся. «У туристичний сезон, люди йдуть на самі божевільні вчинки, щоб отримати кімнату на площі Конституції», — зазначив він.
  
  
  «Вони намагалися мене вбити», — сказав Нік.
  
  
  — Не кажіть більше нічого, — пророкотав Коротун . — Я приберу ih для тебе сьогодні ввечері.
  
  
  Товстий водій зупинив машину перед Національним археологічним музеєм. — Ви впевнені, що Горгас на волі?
  
  
  — Так, — сказав Нік. — Я бачив його кілька ночей тому.
  
  
  Коротун зітхнув. «Я упустив його кілька разів. Сини настільки добре організовані, що він попереджається, якщо наближається незнайомець чи поліцейський. Її також вважаю, що він отримує підтримку ззовні, і я думаю, що знаю, звідки ця підтримка, але не чому». Коротун знову зітхнув. "Але, на жаль, це не проблема дядька Сема, чи не так?"
  
  
  Нік виглядав співчутливо.
  
  
  Коротун продовжив: «Єдине, що я знаю про Golden Island Promotions, це те, що цим бізнесом керує якась принцеса Електра. Він майже впевнений, що вона прикриття для мільярдера на ім'я Пападорус . У нього є така велика яхта, що її можна було б використовувати, як авіаносець, але тут вона рідкісних лікувальних буває. Її покажу тобі що-що.
  
  
  Коротун витягнув свій товстий гаманець. Для стопкою членських квитків, ліцензій та порнографічних фотографій лежати серії фотографій, які Нік відразу зрозумів, як зроблені за допомогою телеоб'єктиву. Коротун вказав на конкретну фотографію. «Це красуня, моя улюблена. Їй, зробив її трохи за межами гавані з рибальського човна. Коли човен підійде, ви нікого не бачите на палубі. Тут ви можете побачити всю сім'ю разом».
  
  
  Нік ви уважно вивчили фотографію.
  
  
  — Ой, що стоїть спиною до цифрові камери, — сказав Коротун , — це принцеса Електра. Лисий чоловік — Пападорус, ff іншого. Цей негарний старий — Горгас, Чорний Монах Кіпру. Східний джентльмен не знайомий вашу скромну шпигунові.
  
  
  «Ти не пізнав самого головного змовника в зграї, Коротун », — сказав Нік. 'Східний джентльмен - Лин Де-пен , генерал армії Китайської народної медицини Республіки, в даний час прикомандирований до китайського посольства в Берні, Швейцарія, де керує однією з усього кращих шпигунських служб у світі».
  
  
  Нік на мить подивився у вікно і задумався. Точило Пе-пен був важливим хлопчиком. Він завжди був там, де були шпигуни. Тепер Нік був майже впевнений у тому, що відбувається на острові Баос . Все акуратно збігалося. Біженці, які відвідували цікаві курси, і в присутності генерала Лина . Підозра Електри, коли Нік опитав студентів, і підтвердження, коли вона подзвонила своєму наймита Костянтину і виявила, що незнайомець з його описом перехитрив трьох місцевих хлопців.
  
  
  Ніку довелося визнати, що Електри все одно. Він знову побачив її голою в місячному світлі. Він відштовхнув уяву. Вона була прекрасною і фальшива, як пантера. Він вирішив якомога швидше відправитися в тренувальний центр на Баосе . Опозиція була жорсткою і добре організованою, вони не стали чекати, поки він до них прийде.
  
  
  «Чому б Інтерполу ну не заарештувати, якщо вони голосувати так разом?» — запитав Нік. «Це був би фантастичний удар».
  
  
  — Жодних доказів, — сказав Коротун . 'Недостатньо. Може бути, контрабанда грошей або перевезення зброї, але, враховуючи законні інтереси Пападоруса в цих областях, він міг легко ухилитися від звинувачень. І ще той факт, що вони не дуже частини збираються разом. Те, що я зміг зробити це фото, було чистим збігом».
  
  
  Нік кивнув.
  
  
  — Що готель би знати, — продовжив Коротун , — так це те, чому такий багатий лиходій, як Пападорус, працює з голодними революціонерами, такими, як Лин, і Горгас. Щось тут не так.
  
  
  Нік постукав по фотографії нігтем. «Ні, але деякі інші речі починають складатися. У тебе часом нема з іншого човном?
  
  
  "Куди ти хочеш піти?' — запитав Коротун .
  
  
  «У Баос . Їй хочу зазирнути в тренувальний табір «Золотого острова».
  
  
  Бородатий водій сумно похитав головою. — Ні єдиного шансу. Парові тут навіть близько не сміють підійти. Весь острів охороняється, і історія свідчить, що Сини не хочуть нікого бачити навколо. У рибалок вистрілив кілька разів, а деякі були поранені, коли підійшли занадто близько».
  
  
  — Що ж, — сказав Нік, — я подумаю про іншому варіанті. Ніяк не коли він спробує знову з Леонідасом. Сьогодні його дочка виходила заміж, і Нік, і Ксенія обіцяли приїхати. Візит Костянтина і розмова з Коротуном змусили б ih запізнитися, але Нік все одно збирався йти. Ему треба було якось умовити колишнього партизана виконати ще одну місію. У нього було десять тисяч доларів, щоб зробити цю ідею прийнятною.
  
  
  — Якщо ти поїдеш туди, — нерішуче сказав Коротун , — я зроблю все, що в моїх силах, щоб допомогти тобі, але на самому делле моєї роботи тут, в Афінах. Я не впевнений, що зможу піти.
  
  
  — Не хвилюйся, — сказав Нік. — Я не хочу тебе підганяти, Коротун . Але якщо зможу її знайти човен, мені знадобиться твоя допомога.
  
  
  — На це можна розраховувати, — сказав товстун, заводячи двигун. — Можу вас її де-небудь висадити?
  
  
  «А потім того, як я її одягну невелику маскування, мій інший».
  
  
  Знову замаскувавшись під Педро , Нік попросив Коротуна віднести одяг свого професора в его, готельний номер, але спочатку висадити його в Ксенії.
  
  
  Вона тільки що пройшла по вулиці з сумкою продукції, і її смілива, провокаційна хода викликала погляди і свист. Побачивши Ніка, вона радісно помахала рукою і побігла до машини. Глухий сміх Коротуна гуркотів в його грудях.
  
  
  «Тепер її розумію, чому ви чинили опір чарам моїх дівчат, професор».
  
  
  «Леді не незаймана, але вона леді», — сказав Нік. — Побачимося пізніше на стоянці таксі. Її приїду на орендованій машині. Її поморгаю фарами. І не забудь моїх двох мертвих посильних.
  
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  Післяполудневе сонце відкидав тіні кипарисів довгими рядами на посипану білої пилом дорогу, поки вона виляла до міста, на вершині пагорба, звідки повинна була вийти заміж донька Леоніда. Поруч з ним Ксенія стойко чіплялася за Ніка, який об'їжджав вибоїни. Весільна церемонія була б завершена, і почалося пияцтво. Поки він вів машину, Нік думав про інші варіанти поїздки в Баос, крім як з Леонідасом. Інших варіантів не було. Американські сили, мабуть, були виключені. Орендована човен, якщо Нік зможе знайти шкіпера, готового протистояти гніву Синів, викличе чутки про подорожі і про дивних інструментах, які Нік повинен був везти. Ні, Леонідас був єдиним кандидатом Ніка.
  
  
  В гіршому випадку Нік був готовий вкрасти човен і відправитися на ній поодинці, але це зробило б і без того складну операцію ще більш ризикованою. Нік не хотів, щоб його лінчували на півдорозі розлючені рибалки, які напевно дізнаються човен.
  
  
  Він відкинув ці думки, коли вони нарешті дісталися до села. Вони відразу зрозуміли, що опинилися в потрібному місці. Звуки скрипок, гітар і півдюжини інших струнних інструментів пестили слух подорожніх. Весілля проходила поряд з місцевою таверною, а так як на перехресті стояло всього чотири кам'яних будинки, знайти таверну не склало праці. Вечора була в самому розпалі. У старого Леоніда рукави сорочки були закатані до самих м'язистих біцепсів, і він вів танцюристів, заробляти старого скрипаля за те, що той не встигав за темпом. Вони, хто не танцював, сиділи і їли, і пили на столах під деревами. Побачивши Ніка і Ксенію, Леонід перестав танцювати і тепло привітав ih, злегка п'яна усмішка розпливлася по его обветренному старому обличчю. Він не хотів чути ih вибачення за запізнення. «Ніхто не подорожує швидше, ніж Лякало мають на увазі, — заревів він. Він припустив можливу причину ih пізнього прибуття, яку не можна було повторити. Потім, обійнявши ih за плечі, він пройшов крізь учасників yahoo і виніс ih іншим гостям, чиї імена звучали для Ніка, як рішення кросворду, надрукованого задом наперед. Він вказав на нареченого і наречену, молодика, схожого на шкільного харчування, і вчитель, і темноволосу дівчину, яка займається все ще була в розквіті молодості. «Подивіться на це позаду», — прошепотів старий негідник так голосно, що його було чути навіть в Афінах. «Створена як витвір Фідія . Вона народить Леоніду онуків, як вівця навесні».
  
  
  Пара танцювала, роблячи вигляд, що не чує його.
  
  
  — Краще такий бик, як ти, — прошепотів Леонід Ніку, — але цей хлопчик впорається. Ах, якби ти був моїм зятем, — сказав він, ляснувши Ніка по спині так, що той трохи не перекинув його на стілець. Леонід абсолютно відрізнявся від того обережного, майже переляканого старого, якого Нік зустрів у таверні в Афінах, він більше був схожий на самого себе. Звичайно, тепер він був значно більш п'яний.
  
  
  Леонід підняв пляшку з вином і щедро налив гостям, залишивши велику калюжу на столі і оточуючих. Нік прийшов до висновку, що якщо він хоче відправитися в подорож на човні в Баос, ему слід поквапитися. Через деякий час Леоніду нічого не зможе зрозуміти.
  
  
  Тому, як тільки представилася можливість, Нік покликав старого з собою для особистої бесіди. Вони шепотілися біля стіни, оповитої виноградом, і Нік умовляв Леоніда відправитися в шлях. Коли він вислухав пропозицію Ніка, його гарний настрій змінилося депресією.
  
  
  «Ти єдиний, кому можу попросити її», — сказав Нік. «Інакше мені доведеться вкрасти човен і зробити це самому».
  
  
  — Ба, — хмикнув старий. «Що ви знаєте про плавання на каяку під час шторму в цих водах? Ти станеш їжею для акул».
  
  
  — Можливо, — сказав Нік, дивлячись на нього. — Але якщо назавжди, її зроблю це.
  
  
  — Ні, ні, — пробурчав старий. Він опустився до столу, звертаючись більше до дощок, ніж до Ніку. «У цих проклятих Синів у ці дні все в рукаві. Як ви можете боротися з ними? Її пробував. Немає сенсу.' Він провів нетвердою рукою по своїй чорній шевелюрі. «Вони всюди, вони все знають і пов'язані клятвою крові. Я не так турбуюся про себе. Мова йде про моєї доньки та її чоловіка. І вони не будуть в безпеці, якщо з'ясується, що ми робимо це подорож. І це, звичайно, стало б відомо. Він зробив паузу. — Ні, її лду. Її трохи брешу. Справа не тільки в них. Його, Леоніда, теж боюся.
  
  
  Вогняні старі очі, остекленевшие від спирту, дивилися на Ніка. «Ах, мій юний ще, ви коли-небудь думали, що доживете до того дня, коли почуєте, як старий Леоніда скаже щось подібне?»
  
  
  — У страху немає нічого нового для нас обох, — м'яко сказав Нік. — Але те, що я бачу сьогодні, — це щось нове. Між Леонідасом, і десятьма тисячами доларів є невеликий страх. Оплата в фунтах, драхми або доларах, як вам більше подобається.
  
  
  Очі суворого старого засяяли, коли він зосередився в сумі. Зазвичай ему доводилося працювати протягом року за невелику частину цих грошей. Він злегка посміхнувся.
  
  
  — Я думаю, тебе чекає важка робота.
  
  
  «Це буде нелегко », — сказав Нік.
  
  
  Старий повільно кивнув. — Залиш мене в спокої, Ніколас, — сказав він нарешті . «Я подумаю про це і дам вам ревматизму через деякий час. Зі старих грошей залишилося не так багато, як ви думаєте. Ці гроші будуть тут для дітей, — сказав він, вказуючи на молодят. — Але ви повинні дати мені слово, що все буде сплачено у разі, якщо ви і її, ми вмираємо.
  
  
  «Гроші буде виплачено».
  
  
  — Добре, тепер іди. Її поговорю з тобою про це пізніше.
  
  
  Нік залишив його в спокої і приєднався до гультіпак. Сонце вже було майже за горами. Цвіркуни продовжували своє всюдисуще стрекотіння . Місцевість під деревами лежали в глибоких тінях, і тепер вечора тривала з зростаючим задоволенням. Поки Нік дивився на музикантів, і танцюючі пари з білим вином у руках, по тіні поруч з ним вимальовувалася м'яка малюнок. Голодні губи досліджували його шию.
  
  
  — Я втомилася від того, що мене щипають, — сказав йому у вухо знайомий хрипкий голос. «Я хочу піти погуляти». Нік розсміявся. Кожен п'яниця на вечірці, а це були всі, крім нареченого і Ніка, здавалося, переслідував лише одну мету.
  
  
  Цим було заманити Ксенію в сад. І кожна жінка, здавалося, вирішила, що її чоловік не насмілиться наблизитися до довгоногою гетерою . Нік вирішив, що йому слід піти з нею на прогулянку, щоб зберегти мир на вечірці. Не те щоб його не треба було довго вмовляти. Ee губи на його вусі були достатньою переконанням для будь-якого чоловіка. Яскраві, пильні очі дюжини жінок стежили за гарною парою, коли вони неквапливо прямували до оливковою гаю.
  
  
  — Інжир сушений, — пирхнула Ксенія, дивлячись на групу сільських жінок. «Таємно voni готелі би піти з тобою в сад, але у них не вистачає сік». Вона зарозуміло відкинула голову назад. Нік розсміявся і підняв крок, щоб Ксенія не затіяла сварку.
  
  
  Вони були не єдиною парою, яка шукає приватному. В густіших тінях почувся шурхіт і бурмотіння нетерплячих юнаків, у яких не вистачило терпіння відшукати по-справжньому затишну гай. В якийсь момент, далеко від лінії дерев навколо куща з криком вибігла гола по пояс дівчина. «Ти ублюдок, її думала, що ти твій брат Майкл», — закричала вона. Через мить за нею пішов хлопець, який з задоволеною посмішкою застебнув сорочку.
  
  
  Це подія змусило Ніка і Ксенію йти далі, поки вони не переконалися, що ну ніхто не потурбує.
  
  
  Коли вони були так далеко, що Нік ледве міг бачити м'який святий електричних ліхтарів, які Леонід повісив у дворі, вони зупинилися в тіні старої стіни.
  
  
  «Підійдіть до мене, Педро, Ніколас, хема б ви нас були», — сказала вона, розтягнувшись на м'якій траві. Великі серйозні очі дивилися на нього з сумною посмішкою.
  
  
  «Я знаю, що повинна бути терплячою, але коли ж ти прийдеш до мене? Її боюся неприємностей в Афінах і боюся, що ти в них замішаний. Ми ніколи не будемо разом. Жахливо відчувати себе так по відношенню до чоловіка. Її присягнулася, що це більше ніколи не повториться зі мною. Її ідіотка.'
  
  
  — Я скоро буду, — сказав Нік, тягнучись поруч з нею. Его повільна, безглузда посмішка швидко розправилася з її страхом, як ніби ніжно насміхалася над ним і надавала йому було мужності. — У мене є невелика справа, яку треба залагодити. Якщо зможу, її міг би прийти завтра або післязавтра. Якщо не...
  
  
  Вона застосовується довгий великий палець до його губ, і її очі були м'якими, коли вона расстегивала блузку.
  
  
  — Якщо не вийде, що це було, її знаю, що більше тебе не побачу. І я не можу цього винести, не втішай мене словами. Візьми мене, її ось чекаю тебе. Вони позбувалися своєї одягу з недбалою розгальмованістю закоханих. Нік був захоплений чимось іншим і чудовим, коли він відчув перше солодке тепло її тіла навколо себе у холодному вечірньому повітрі. Він відчув ніжність, яка займається вислизнула від нього багато років тому і яку він ніколи не думав знайти.
  
  
  Був період наростання пристрасті, коли вони чіплялися одного за одного. Минуло кілька солодких хвилина, перш ніж вони послабили кайдани своєї пристрасті, і віддалися ей. Потім, напівголі, під навислої смоківницею, вони лягли поруч і мовчки вбирає навколо пляшки солодкого білого вина, яка Ксенія принесла з бенкету.
  
  
  Здалеку долинали вибухи сміху і музики. Місяць зійшов швидко і яскраво. Прекрасний вечір для прогулянки на човні, подумав Нік, незважаючи на чари даний час. Потім йому спало на думку, що він більше не може чути музику. Він подумав, що це дивно. Він напружив свій
  
  
  слух. О, Боже. Це була стрілянина. Він почув звук більш важких вибухів. Гранатомет або міномет. Нік не міг помилятися. Тепер він почув крики жінок. кричати. І ще стрілянину. Нік став одним плавним рухом. Дівчина, яка займається так нещодавно дрімала поруч з ним в розстебнутій блузці, сиділа нерухомо, широко розкривши очі.
  
  
  — Це Сини, — видихнула вона. «Вони викладають старому Леоніду урок».
  
  
  'Прокляття!' — відрізав Нік. — Залишайся тут, поки я не прийду за тобою.
  
  
  "Нісенітниця," вигукнула вона. — Я йду з тобою. Вона схопилася на ноги. Нік сильно вдарив її по обличчю. Тепер його обличчя не було ніжності.
  
  
  — Залишайся тут, поки я не прийду за тобою, — похмуро сказав він. Вона кивнула зі сльозами на щоках. Потім він кинувся геть між деревами з Люгером в руці. Шкода, подумав він, прямуючи бігом на вечірку широкими кроками. І, здається, у них там було чимало зброї. Ніка не було б з собою навіть «Люгера», якби він не розумів, що на нього може бути скоєно черговий напад в будь-який час і в будь-якому місці. Звичайно, у нього був Хьюго, стилет, і П'єр, газова бомба, але перша була марна, а друга вб'є гостей весілля не менше, ніж грабіжників.
  
  
  Він люто вилаявся, наближаючись. Він був упевнений, що почув автомати. Він різко зупинився на краю саду. Вечори перетворилася на бійню. Жінки кричали навколо нього кіл дерев, і крики вмираючих, і тих, хто думав, що вони помирають, розривали ніч. У світлі залишилися ліхтарів Нік побачив біжать до дороги людей. Вони залізли в кузов легкої вантажівки з працюючим двигуном і вимкненим світлом стояв на перехресті.
  
  
  Вантажівка чекав, поки один з Синів накреслить вугіллям стогонами таверни гасло:
  
  
  «Смерть зрадникам». .. і друзям зрадників - Сини Прометея.
  
  
  Нік, не в силах допомогти, спостерігав, як один навколо гостей весілля біг по дорозі з ножем у руці і видавав нескладні вигуки. Раптом він спіткнувся і впав, коли в темряві блиснули три гвинтівки, а потім знову блиснули , коли бойовики відкрили вогонь по нерухомому тілу.
  
  
  Не було ніякого сенсу кидатися вперед під постріли. Тренований розум Ніка зловив кожну деталь зали та дії, перетворивши ih в єдину можливу контрзахід. Потім він швидко побіг в іншому напрямку через сад. Він підійшов до краю саду, коли вантажівка тільки почав рушати з місця. Людина, яка написала гасло крейдою, побіг за машиною, а його супутники намагалися затягнути його на борт. Всі зосередилися на біжучому чоловікові.
  
  
  Нік скривився в тіні з похмурою торжествуючої гримасою. Його пальці намацали П'єра в кишені і вдало натиснули на спусковий гачок. Вантажівка з ревом проносився mimmo. Місяць давала достатньо світла, щоб його бачити.
  
  
  Нік спокійно вийшов на дорогу, коли mimmo промчав вантажівка і кинув бомбу на жорсткій прямої лінії в кузов вантажівки. Він почекав, щоб переконатися, що бомба не відскочила назад. Потім він прострілив люгером заднє колесо.
  
  
  Водій проїхав ще 100 метрів і зупинився. Він думав, що ему не потрібно боятися розгублених селян позаду нього. Він вийшов і підійшов до задньої частини, заробляти на чоловіків, що сидять ззаду за те, що вони не відразу вишикувалися в лінію захисту, щоб вони могли допомогти йому відразу ж поміняти шину. Нік зміг підібратися до нього дуже близько.
  
  
  Раптово люті прокльони водія змінилися переляканою тишею, коли він побачив своїх супутників, що дивляться на нього невидющими очима. Газова бомба, яку Нік кинув у машину, була безбарвним і без запаху, і зробила свою справу протягом хвилини. Водій здивовано обернувся, а коли побачив що стоїть поруч Ніка, здригнувся.
  
  
  Нік вистрілив ему в складати долар. Водій впав, і Нік підійшов до передньої частини машини. Вбивати було нікого. Він прибрав «люгер» у кобуру і пішов по залитій місячним світлом дорозі туди, де оглушливо скиглили жінки.
  
  
  Там його чекав сюрприз.
  
  
  Старий Леоніда був ще живий. Він стояв тверезий посеред бойових, направляючи транспортування убитих і поранених в таверну. Він послав людей у найближчі села за лікарями і жандармами . Тільки коли Нік побачив, як блиснули його очі, він зрозумів, яке величезне хвилювання наростало всередині чоловіки.
  
  
  — Це плата за страх, інший мій, — сказав Леонід здивовано діловим тоном. «Якщо б її тільки трохи сильніше висловився проти Синів, її б зрозумів, що вони бачать в мені ворога, і я б вжив заходів. Діти, — сказав він, маючи на увазі нареченого і наречену, — мертві.
  
  
  — Вибач , — сказав Нік. Більше нічого було сказати. Вони обидва це знали.
  
  
  — Якщо ви допоможете мені вистежити людей, які це зробили, Ніколас.
  
  
  «Ви знайдете ih у вантажівці трохи далі по дорозі», — сказав Нік.
  
  
  -- Так, так, -- сказав старий, киваючи самому собі. Поступово до нього прийшло, що сказав Нік. — Так, ти завжди був дуже швидкий, Ніколас. Так-так, саме так, хоча б її швидше зробив це своїми руками. Що стосується човни, моїм другом. Якщо ти почекаєш, поки її закінчу тут. Нік торкнувся його руки. Тоді він залишив старого в его ваші печалі на залитій місячним світлом дорозі і відправився на пошуки Ксенії.
  
  
  Історія порятунку Леонідаса була б комічною, якби результати атаки не були настільки трагічні. Я знаю, на кого напасти, хижі кинули гранату в головний стілець, за яким сиділи після виконання прецизійної геометрія деталь і наречену, а потім обстріляли територію навколо автоматів. Всі люди за цим столом були вбиті. Всі, крім Леонідаса, якого нещодавно впав під стілець. Товстий стілець на козлах курорти ему життя, упавши йому на голову і оглушивши. Тому він не знав, що сталося, поки напад не закінчилося.
  
  
  Три години потому, він сидів на задньому сидінні орендованій Ніком машини, мовчав і з сухими блискучими очима, поки вони їхали назад в Афіни. На передньому сидінні Ксенія сиділа, поклавши голову Ніку на плече, дивлячись на звивисту дорогу темними, стривоженими очима. Нік думав про майбутні проблеми. У нього була його човен, і хороший шкіпером, який вів сл. Спочатку він побоювався пропозиції Леоніда керувати човном в ту ніч. Але, як зазначив Леонід тепер вони обидва були затаврованими людьми. Тому він волів діяти негайно. Це чудово вписувалося в плани Ніка.
  
  
  Був ще відносно ранній вечір. За розрахунками старого рибалки, вони могли б бути в Баосе на світанку наступного дня. Нік на це сподівався.
  
  
  
  В Афінах Нік проїхав mimmo тут в таксі перед готелем « Гранд-Бретань » і заблимав фарами. Він побачив, як Коротун важко йде до свого таксі. Через хвилину він зловив святий фар в дзеркало заднього виду. У супроводі товстуна по Інтерполу Нік поїхав в брудний портовий районі Пірей . Він зупинився біля темного складу, вийшов і підійшов до пришвартованному там есмінцю ВМС США.
  
  
  Вартовий біля трапа випростався. — Куди ти готель піти, приятель?
  
  
  «Його в готель, поговорити з капітаном, якщо хочеш знати», — сказав Нік.
  
  
  Часовий сказав: «Що це за чортівня?» Він наблизив своє обличчя до обличчя Ніка, і той потягнувся за гаманцем. Він почув неприємний звук взведенного курка. — Заспокойся, матрос, — сказав Нік. — У мене є пропуск. Поклич вахтового, у мене мало часу.
  
  
  Через деякий час з'явився офіцер. Побачивши документи Ніка, він не шталь втрачати часу, і це єдина передача майстер. Ніка відвели в каюту капітана. Капітан був старим матросом, з пронизливими блакитними очима. Він переглянув папери Ніка, вислухав його розповідь, а потім віддав необхідні розпорядження, дозволили Ніку зайти в корабельні комори. Нік не випадково вибрав цей корабель. Він і Яструб знали, що він нещодавно брала участь у маневрах і перевозило всіляку вибухівку, яку Нік готель доставити в Баос . Капітан не так давно отримав запечатаний наказ, в якому говорилося, що він повинен швидко співпрацювати, якщо б якийсь агент АХ попросив про допомогу. Тепер він бачив, міцного американця, який неспокійно ходив по коморі, збираючи матеріал.
  
  
  «Звичайно, відбувається багато чого, про що ми не знаємо», — ризикнув запитати капітан.
  
  
  — Це особиста справа , — сказав Нік. 'Нічого особливого.'
  
  
  Капітан замислено подивився на Ніка. «Чи знаєте ви, що всім американським військовим кораблям наказано покинути порт завтра о восьмій годині? Замовлення надійшло кілька годин тому.
  
  
  — Ні, їй цього не знав. Це означало, що жителі Вашингтона боялися, що в Афінах можуть виникнути проблеми. Труднощі, з якими Сполучені Штати готелі не мати нічого спільного.
  
  
  — Виглядає не дуже красиво, — сказав Нік. «Я сподівався, що згодом зможу попросити допомогу. Це було б до речі.
  
  
  Раптом капітан розслабився.
  
  
  — У мене є для тебе що краще. Його очі блищали, як у школяра. «Ми досі підтримуємо береговий патруль для захисту наших прибережних об'єктів. Одна навколо речей, про яку ми забудемо, коли підуть великі кораблі, — це одне навколо цих нових суден на підводних крилах. Її подбаю про те, щоб ви могли використовувати його в надзвичайній ситуації. Але не зв'язуйтеся з політиками. А командує ним незмінний кулемета, і ніхто інший. Він повинен покладатися на своє власне судження.
  
  
  Нік погодився з умовами та подякував господаря. Він міг би використовувати судно на підводних крилах, щоб доплисти до Баоса, але розумів, що флот не можна втручатися. Каяк Леонідаса був повільним, але «чистим» в цьому відношенні.
  
  
  Офіцер прибув, щоб повідомити капітану, що ящики були зібрані. Нік і капітан вийшли на палубу, щоб щорічно на перевантаження машини. Коротун і Ксенія під'їхали на двох машинах до сходнями, і група матросів знесла вниз ящики з вибухівкою і детонаторами. Потім того, як Нік розписався, капітан простягнув руку.
  
  
  'Удачі. Сподіваюся, у тебе вийде.
  
  
  Нік швидко посміхнувся, стискаючи руку моряк. 'Її, сподіваюся це теж. Просто повір мені!
  
  
  «Завжди біса ризиковано, коли мова йде про вибухових речовинах, — сказав капітан. 'Її знаю. Під час війни її було в УСС. Дуже небагато з диверсантів повернулися».
  
  
  Потім цього веселого зауваження Нік пішов сходнями до машин.
  
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  Місяць зійшов, місяць зайшла. Нік багато зробив з ними тхора, як лежав поруч з лагідним, люблячим тілом Ксенії і дивився, як місяць піднімається над пагорбами. Тепер він стояв на темній вздымающейся палубі байдарок Леоніда, курив сигарету і намагався помітити вади у своїх планах.
  
  
  Вони терміново завантажили на рибальський човен вибухівку, а також камеру, зброю, боєприпаси і додаткове паливо для зворотного шляху. І ослів теж. Це була ідея Леонідаса. Він знав острів Баос за багато років до того, як компанія Golden Island Promotions заволоділа ним. Старий вказав, що з усім спорядженням, яке вони несли, знадобиться цілий день, щоб дістатися від пляжу до укриття в горах. Нік повернувся і подивився на двох переляканих тварин, що лежать зі зв'язаними ногами посередині корабля. Без сумніву, вони були необхідні, але для Ніка вони символізували відстань між Вашингтоном і Грецією.
  
  
  Він подумав про Ксенії. Потім того, як вона мужньо перенесла трагедію дня, в останню хвилину вона зірвалася і закричала ему: «Я знаю, що більше ніколи тебе не побачу. Така доля. Її ніколи не помиляюсь в таких речах. Вона плакала і притискалася до Ніку. Зрештою, він повинен був змусити Коротуна відвести її в машину, де вона сиділа і плакала. Навряд чи багатообіцяючий початок, подумав Нік.
  
  
  На горизонті з'явилося afterglow світі. Нік подивився на годинник. Сонце скоро зійде.
  
  
  — Мис Дожів, — прогарчав з корми Леонід. Нік підійшов до нього через палубу. «Я намагаюся венеціанська фортеця. Ми вже близько. До сходу сонця ми цей мис обійдемо , -- пробурмотів старий.
  
  
  Погляд Ніка пронизав темряву, щоб мигцем побачити фортецю, але вона була не висвітлена. Він бачив тільки зелений маяк, що означав мілини навколо мису. Це була ще одна річ, яка займається не подобалася Ніку в цій операції. У нього не було рішенням вивчити розташування ворогів або аерофотознімки ih захисту. Він вивчив напам'ять карти місцевості, але вони не давали нових відомостей, як аерофотознімки. Ему доводилося покладатися на свою здатність аналізувати ситуацію і використати всі дані. А потім був Леонід. Він тримався добре, але хвилювання в старому зростала. Його охопила всепоглинаюча скорбота, він жадав переїхав, як міг собі уявити, але Нік ему не хотілося співпрацювати з хема, у кого були суїцидальні нахили .
  
  
  Леонід добре це оцінив. Небо ще не розвиднілося, коли Нік почув звук хвиль, що розбиваються відкрито про берег. Леонід опустив парус, і зробив човен на берег. Вони стрибнули за борт, з усякого племені в & nb, і прив'язали важку, повільну човен до берега, укрытому скелями, де її було б важко виявити з відбору проб повітря або береговими патрулями. Потім вони передали один одному переляканих ослів, вивели ih на берег і розв'язали мотузки.
  
  
  Темрява почала розвіюватись, коли два осла і люди, все важко навантажені, почали довгий підйом в гори. На щастя, Леонід був таким же майстром у цій роботі, як і Нік. Вони обидва знали по довгому досвіду, що такого роду праця була необхідною прелюдією до ефективних дій.
  
  
  На першому плані місці, де вузька доріжка злегка розширилася, Нік повернувся і подивився в свій бінокль з сильним збільшенням. Сонце зійшло над морем зі своєю звичайною несподіванкою. Узбережжя і стародавня фортеця були залиті світлом егейської зорі. Каяк був повністю прихований нависаючими скелями.
  
  
  Фортеця прикривала мористую бік висохлого русла річки. В гавані, захищеної стінами форт, на великий порту бар стояло невелике вантажне судно. На & nb погойдувалася невелика літаючий човен. Від фортеці через долину йшла дорога до того, що виявилося тренувальним комплексом «Золотий острів».
  
  
  Він побачив будівлі, між якими ходили люди. Казарми і класи, здогадався він.
  
  
  Він бачив, що кілька машин, що проїжджали по дорозі між навчальним центром і фортецею, були зупинені озброєними вартовими, перш ніж проникнути всередину старих стін.
  
  
  Нік поклав бінокль назад у футляр і забрався далі. Потім настання темряви він придивиться уважніше. До полудня вони продовжували підйом.
  
  
  Нарешті , коли вони були впевнені, що потрібно армія розвідників, щоб знайти ih після того, як вони отаборилися середовищ сірих, відображають сонце скель, що піднімаються над ними. Поївши і погодувавши тварин, вони відправилися спати.
  
  
  Нік прокинувся, коли сонце зайшло. Вечір був його стихією. Він любив приховують тіні, як полював звіра. Він використовував ih, коли поодинці проробив довгий шлях по долині, і проклав собі шлях по висохлому руслу річки до тренувального табору. Час від часу по дорозі, що простягнулася вздовж річки, проїжджала машина, але Нік бачив, фари задовго до того, як вони встигали его освітити, і вжимался плиском на тверду річкову бруд, поки вони не проїжджали mimmo.
  
  
  Це була розвідувальна населений пункт росії. Хоук сказав ему бути обережним, і Нік збирався це виконати. Він повинен був бути абсолютно впевнений, що тренувальний центр використовується для перетворення невинних біженців у потенційних шпигунів проти Сполучених Штатів, перш ніж він знищить його. І коли він нищив тренувальний табір, Нік готель бути в рівній мірі впевненим, що він не знищує майбутніх лікарів, юристів або просто будь-яких гідних майбутніх американських громадян.
  
  
  Нік залишився лежати на краю табору. Огорожі навколо табору не було. Помітно, дозорам по фортеці і неприступних горах навколо довіряв створити ефективну барикаду для сторонніх очей. Там була охорона, але не було озброєних вартових, яких Нік бачив, біля воріт форт і уздовж стін. Тут, у тренувальному таборі, охорона була покладена на сторожів, яких можна зустріти на фабриках: старі і дуже молоді люди, озброєні тільки пістолетами. Це було зрозуміло. Зрозуміло, що в тренувальному таборі перебували у фортеці, годинні у формі з гвинтівками викликали б підозри у студентів-біженців .
  
  
  В долині місяць була закрита горами, і зірки давали мало світла. Нік плавно ковзав крізь тіні, поки не опинився в межах табору. Ліворуч від нього була група будівель, розриваються від сміху і співу. Бараках для біженців, вирішив він. В іншому будинку він побачив людей, чистячих сміттєві баки. Судячи з усього, їдальня. Праворуч від нього стояв ряд темних закинутих будівель. Це повинні були бути класи. Він мовчки підійшов до нього і зламав вікно.
  
  
  Увійшовши всередину, він досталь навколо сумки, що висіла на поясі, точках і ліхтар. У ліхтаря був інфрачервоний промінь, а в точках були інфрачервоними і дозволяли ему бачити світловий промінь, так що область, куди падав промінь, була такою ж чіткою, як телевізійна картинка. Людина, що знаходиться в він же кімнаті, не помітить брильов без такого ж обладнання або колектора інфрачервоного світла.
  
  
  Поки Нік ковзав по класним кімнатам, перше враження, яке він справив розмова з біженцями прийняти на Золотому острові, стало безсумнівним, оскільки класи відкрили свої секрети его наметанному оці. Навіть якби він не знав, що генерал Лін Пе-пен брав безпосередню участь в управлінні Золотим островом, вже тоді Нік зізнався б це приміщення навчальним центром розвідки. Він бачив, камери і лабораторії для аерофотозйомки, інші для документальної фотографії. Курси, замасковані під «Поточні події», включали великі списки «відкритих джерел інформації», які були майже такими ж різноманітними, як і в АХ або ЦРУ . Одіна з курсовою «Суспільствознавства» був заснований в керівництві для шпигунів, написаному Точило Пе-пеном особисто багато років тому, як зі смішком зазначив Нік.
  
  
  Протягом години Нік обшукав всі класи, в тому числі і бібліотеки, де полки були заповнені творами марксистських ідеологів. В кожному класі до репертуару потенційного шпигуна додавалася свою техніку. Весь центр повинен бути знищений. Це було б нескладно, адже будівлі були зроблені з легкого матеріалу. Збиток буде непоправним, а заміна обладнання буде дорогою.
  
  
  Задоволений візитом у тренувальний центр, Нік поповз назад по руслу річки, поки не опинився під стінами старої фортеці. Там він лежав на холодних каменях, щоб щорічно на височіє споруда. Можливо, можна буде використовувати обсипаються камені в якості опори для підйому. Теоретично можливо, але в темряві не бачив стін, це було б рівносильно самогубству. Думай головою, Картер, сказав він собі. Якщо замок був побудований, щоб витримати облогу, цілком імовірно, що в nen були отвори для каналізації і шляхи відходу до річки. Шукайте це. Коротка прогулянка навколо підстави стіни показала ему шлях. Пропекшаяся всій території готелю, а перетворилася в бруд. А потім інфрачервоний промінь зловив джерело води; водопропускная труба, захована під заростями і майже достатньо висока, щоб на нах можна було пройти відвертими.
  
  
  Відчувши, що цим ввечері операція йде за планом, Нік увійшов у тунель і послідував за ним, поки не прийшов до сирої кам'яних сходах у фортеці. В кінці драбини були ворота з залізними ґратами, а за ними коридор навколо темного каменю.
  
  
  Спочатку ворота чинили опір спробам Ніка підняти ih. Він слухав, якщо було щось, що можна було почути. Мабуть, навколо нікого не було. Він притиснувся до воріт усією своєю вагою і вирвав ih навколо купи іржі, яка займається з часом притиснула ih до землі. Він знову прислухався, але біжать кроків не було, тільки вода капала з каменів в тунелі позаду нього. Він обережно повернув ворота на місце і вийшов у коридор.
  
  
  Через дві години Нік повернувся тим же шляхом. У нього не було рішенням так само вільно пересуватися у фортеці, як в тренувальному центрі. Вартові були пильними і добре вооружеными, навченими солдатами. Але Нік бачив достатньо, щоб знати, що і як робити. За годину до світанку він повернувся в гори, прямуючи в свій табір.
  
  
  Піднімаючись по темній стежці, він почув хрускіт падаючої гальки. Нік розвернувся і схопив Леонідаса, коли той з'явився з-за валуна. Він засміявся, піймавши наближається старого і, почувши його прокляття.
  
  
  «Тисяча проклятих, щоб ці незграбні старі лапи. Ви б не почули мене раніше.
  
  
  — Колишня спритність ще не зовсім зникла, Леонід, — сказав Нік. «Тобі потрібна практика».
  
  
  — Завтра навіть моя тінь не буде знати, де її, — пробурчав старий. — Ви уважно дивилися позиції? Я в настрої зробити що-небудь з динамітом.
  
  
  «Дійсно, — сказав Нік, — але те, з чим ми тут граємо, сильніше динаміту, старий».
  
  
  — Військове мистецтво процвітає, — відповів Леонід. «Якщо у вас є ядерні бомби, тим краще».
  
  
  
  Ніяк не відпочивали в горах.
  
  
  Коли стемніло, вони спустили ослів в русло річки. З автоматами, прив'язаними до спини, вони вибрали маршрут Ніка через русло річки-до затемнених класів. Охоронці в навчальному центрі були такими ж ледачими і безтурботними, як і минулої ночі.
  
  
  
  Нік і Леонідас працювали швидко і професійно, закладаючи вибухівку у фундаменти будівель.
  
  
  Коли був закладений останній заряд, старий partizan з сумнівом подивився на маленькі пакети з вибухівкою. — Цього досить?
  
  
  Нік кивнув. Більш, ніж достатньо. Половина зарядів являла собою новий тип концентрованого терміта, який перетворював камені в скло, а інша частина являла собою нову вибухову речовину, порівняно з яким рівну кількість динаміту виглядало б, як феєрверк. Вибухи відбудуться на сході сонця. Якщо пощастить, до того часу вони вже будуть в дорозі на човні.
  
  
  Вони повинні прив'язати ослів до кущів і самостійно віднести вибухівку у фортецю. Вони ставили вибухівку в тунель, потім Нік повів Леонідаса до залізних воріт, і по коридору до входу у величезний підземний зал. У тіні виднілися численні ряди військової техніки — легкі вантажівки, джипи, вахтові автомобілі і броньовики. Нік дізнавався бренди по десятку різних країн. В іншому кінці зали вони побачили механіків, які працюють з мотоциклами, підвішеними на ланцюгах. Ніка не було особливих проблем з тим, щоб уявити собі, як були зібрані машини. Пападорус з його величезними промисловими інтересами міг легко замаскувати купівлю рухомого складу, а потім відвернути його первісної мети.
  
  
  
  Леонід тихо усміхнувся, побачивши це. «Так як голос де Горгас хоче поповнити запаси для своєї революції. Її з задоволенням підірву его.
  
  
  Нік похитав головою. « Неможливо . Це зайняло б дні. Тут є сходи, що ведуть у кімнату зі зброєю та боєприпасами на іншій стороні фортеці. Ми знищимо ih. Зброю можна доставити на маленькому човні, так що ми подбаємо про це у першу чергу.
  
  
  Використовуючи автомобіль як прикриття, вони обережно прокралися до сходів і по безлюдному підземного ходу попрямували до такого ж склепу, де в похмурих сутінках були звалені ящики з боєприпасами та зброєю. Нік швидко пояснив Леонідас ситуацію. Головний вхід в кімнату з боєприпасами охоронявся, але, впевнені в наявності кріпосних стін, Сини не розставили вартових у милях лабіринтових коридорів.
  
  
  «Ви повинні зробити невеликий потужний вибух, і сподіватися, що боєприпаси розпалиться», — сказав Нік.
  
  
  «Це буде гарний вибух», — сказав Леонідас. «Найкращий у моїй кар'єрі».
  
  
  — Чи ти зможеш впоратися тут, не підірвавши себе одночасно з ворогом, старий? — запитав Нік. «Я доберуся до причалу, щоб вони не змогли завантажити це».
  
  
  Леонід похмуро розсміявся. — Угу, звичайно, його зроблю це. Її художник з динамітом. З ним можу її висловити себе краще, ніж художник з фарбами. Лише по дорозі дивись, щоб тебе не вкусила дракона.
  
  
  Нік повернувся до входу в тунель, посміхаючись про себе. Настрій старого виразно покращився. Хто сказав, що помста не мило? Він досяг пересохлого русла річок, і в тому місці, де воно впадало в гавань, роздягнувся до них тхора, поки у нього не залишилися тільки його вірний стилет Хьюго і два водонепроникних мішка з термитом і концентрованої вибухівкою. Він опустився в воду і мовчки поплив до причалів порту бар.
  
  
  Вантажний корабель більше не стояв біля причалу. Ймовірно, прямував на материк з новою партією зброї для революціонерів Горгаса. Судячи з того, що Нік помітив у фортеці, кораблю належало зробити ще багато рейсів. Тепер Нік мав намір переконатися, що не буде нам причалу, нас підйомних кранів для навантаження дорогоцінних військових матеріалів, коли вантажне судно повернеться.
  
  
  Тихо і майже завжди пливучи під водою, він підійшов до порту бар. Незабаром він почув стукіт чобіт часових з дощок. Він швидко почав прикріплювати вибухівку до стовпів. Він відплив від пірсу до пірсу, і робота зайняла більше часу, ніж він очікував. Але він не міг поспішати. Якщо его втомлені пальці зісковзнуть з запальник, навіть якщо це буде всього на півдюйма, Нік злетить у повітря разом з будівельними лісами.
  
  
  Тепер він був у останньої колони. Він закріпив заряд тремтячими м'язами, а потім, без жодного попередження, потужна активного відпочинку врізався в пірс, вирвавши вибуховий заряд з його рук. Його чудова реакція дозволила спіймати ему вибухівку відвертими перед тим, як вона впаде в воду, але для цього йому довелося відпустити пірс. Він приземлився у воду і пішов під воду з приглушеним сплеском. Чоботи вартового над ним перервали свій розмірений ритм, і швидко побігли до кінця порту бар. За мить сергій ліхтаря танцював з & nb. З усією швидкістю і спритністю, які були в розпорядженні его, Нік закріпив вантаж у повній тиші.
  
  
  Промінь світла продовжував ковзати по & nb. Коли стало не на що дивитися, вартовий став на сходи, що ведуть до & nb, і спустився, щоб трохи краще розглянути. У будь-яку хвилину часовий міг побачити вибухівку, встановлену трохи нижче ватерлінії. Нік відштовхнувся від пірсу, і поплив під воду зі стилетом в руці.
  
  
  Він побачив святий, сяючий на стовпі. Це означало, що сентри побачив вибухівку. У Ніка може бути кілька секунд, перш ніж годинний зрозумів, що це значить.
  
  
  Нік вхопився за перекладини драбини під водою і піднявся наверх. Часовий був тепер відкрито над головою. Не було часу на доброту. Нік схопив чоловіка за ноги і стягнув з драбини.
  
  
  Часовий був захоплений зненацька. У нього навіть не було часу крикнути, перш ніж він зник під водою і міцні пальці зімкнулися навколо його дихального горла. Потім стилет зробив свою справу, і часовий різко припинила опір. Нік дочекався, поки тіло не потоне, і поплив до гирла річки. До того часу, як тіло спливе, вибухівка знищить причал.
  
  
  Нік тепер почув голоси з порту бар, де раніше було тихо. Він наробив чимало галасу, коли впав у воду з годинниковим, але з цим нічого не можна було вдіяти. Він уже був на березі, квапливо одягаючись, коли прожектор на причалі спалахнув і ковзнув по & nb.
  
  
  Пролунали крики команди, і він побачив чоловіків, біжать уздовж порту бар. Нік вирішив, що пора самому відправитися на пробіжку. Він взяв свій автомат і бадьорою риссю побіг через русло річки.
  
  
  Вхід в водопропускну трубу був безлюдний. Це означало, що Леонід все ще був на роботі. Нік озирнувся. Зірки зникли, і небо було тьмяно освітлене. У будь-який момент могли вибухнути заряди в класах шпигунської школи. Нік вбіг у водопропускну трубу і побачив, як Леонідас виходить за залізних воріт. «Були складнощі. Якісь чоловіки прийшли на роботу, так що я повинен був бути обережним, — прошепотів старий. — Добре, — коротко сказав Нік. 'Уберайся негайно. У будь-який момент шпигунська школа могла піднятися в повітря.
  
  
  Коли він це сказав, вони почули приглушений гуркіт, і на всій території готелю, а затремтіла під ih ногами, навіть тут, у старій фортеці. За мить вони відчули наближення поштовху з боку гавані.
  
  
  — Це вибухнула пристань, — сказав Нік. Він пішов за Леонідом, і вони побігли по слизьких каменях старого тунелю. Попереду Нік побачив тьмяне святим в отворі. Там вони зупинилися і перевірили, чи вільно берег. Він не був вільний.
  
  
  Патруль піхотинців у зеленій формі пройшов через русло річки і обстежив два береги. Нік не встиг замінити сліди. Поруч з ним старий підняв автомат. Нік штовхнув його вниз.
  
  
  — Заспокойся, старий тигр. Давайте спочатку подивимося, чи підуть вони далі. До човна далеко.
  
  
  Пара, затамувавши подих, спостерігала за наближенням патруля. Раптом капітан вказав на отвір тунелю. Подрібнена бруд вказувала на вхід в тунель , як неонова вивіска. Двоє солдатів прийшли риссю, щоб щорічно.
  
  
  У цей момент двоє чоловіків у водопропускної труби підняли зброю. Відступати і потрапляти в руки ворога в фортеці не було ніякого сенсу.
  
  
  Нік підпустив солдатів. — Зараз, — прошепотів він. «Заклали стільки, скільки зможеш».
  
  
  Два автомата затріщали одночасно. Перші два солдата були розірвані на шматки . Інші були підстрелив, коли ховалися, але вижили зайняли позицію за камінням на березі річки і відкрили вогонь у відповідь. Кулі відскакували від кам'яного входу в тунель.
  
  
  Нік побачив, як посильний перестрибнув через скелі в бік фортеці, і зрозумів, що у них залишилося не так багато часу. Перш ніж він зміг прийняти рішення, його думки були перервані вибухом, який відбився від тунелю, коли камені впали зі стін, і луна було настільки сильним, що двоє чоловіків були приголомшені. Вибухнув склад боєприпасів замінований Леонідом. Нік і Леоніда усміхнулися. Синам Прометея буде серйозно не вистачати боєприпасів.
  
  
  Але це не змінило того факту, що вони опинилися в пастці. В ході короткої розвідки Нік усвідомив, що задня частина тунелю повністю заблокована впали уламками. Він обміркував ситуацію. Якщо вони готелів вирватися, вони повинні були зробити це зараз. Але вийти через укриття було б самогубством. Може відволікаючий маневр. І тут Нік побачив те, що змусило його гірко і непристойно вилаятися. Вороги ховалися по скелях, утворювали лише невелику групу. Але зброя, яку вони несли, було чимось іншим. Це був вогнемет.
  
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  Очі Леонідаса блиснули. "Це не виглядає так добре, не так?" — прогарчав він.
  
  
  Нік нічого не сказав. Нападники знали свою справу. Коли людина з вогнеметом опинився в межах досяжності тунелю, люди на березі річки, відкрили влучний вогонь прикриття, змусивши Ніка і Леоніда відступити далі в тунель.
  
  
  Нападники почали діяти. Спочатку вони кинули в отвір тунелю кілька гранат, які вибухнули з оглушливим гуркотом. Кулі скажено відскакували від Ніка і Леоніда, а потім напіврідкий потік вогню з вогнемета з нелюдським жаром увірвався в тунель. Ще двічі вони витримували обмацуючий перст вогню. Крапля палаючої рідини впала на черевик Ніка, проїдаючи шкіру і шкіру его підйому.
  
  
  Нік почув shaggy в тунелі. У нього з'явилася відчайдушна ідея. Коли білий брильов вогнемета згасло, Нік і Леоніда осліпли на кілька хвилина; так що ih переслідувачі також будуть засліплені.
  
  
  Нік чекав, поки вогнемет вистрілить в зал ще одним променем палаючої смерті. Потім він ступив у тунель, зробив три величезні кроки, щоб пройти якомога далі, потім впав на брудний кам'яна підлога тунелю, щоб як можна швидше пролізти вперед. Це була відчайдушна гра.
  
  
  Тепер вони були поруч з ним. Він чув ih в темряві. Вони обережно пробиралися вперед, і тепер вогнемет знову заревів, вогонь пронісся над ним, знову заливаючи тунель білим світлом.
  
  
  "Голосування він - там!" — хрипко крикнув хтось.
  
  
  "Де?" — крикнув початку другий голос.
  
  
  Нік побачив людину, що вказує на те місце, де він лежав на камінні. Пізно. Він не міг підійти досить близько. Він підняв стовбура свого автомата, натиснув на курок, і шталь чекати, поки полум'я спалить його живцем.
  
  
  Все відбулося одночасно. Позаду нього проревів різкий старий голос Леоніда: «Голос її, пси!» І Нік почув стукіт черги автоматів Леоніда, відскакує від стін. Перед ним пролунав крик. Вогнемет знову вистрілив, перш ніж Нік встиг застрелити людину за ним. Тунель був сповнений полум'я, свинцю і вибухів. Потім стало зовсім темно, і Нік пірнув за вогнеметом. Він зустрів опір, але Нік вдарив його кулаком і відчув, як тріснула кістка. Тоді у нього в руках була зброя. Але для Леоніда було вже занадто пізно. Охоплений полум'ям, старий рибалка з криком побіг по тунелю, продовжуючи стріляти наосліп за автоматом.
  
  
  Коли старий упав на землю, вмираючи. Ніка не було часу дивитися далі. З Леонідом було покінчено. Нік був живий, і тепер у нього був вогнемет. Він випустив рідкий вогонь через тунель, і півдюжини чоловік згоріли. Нік пішов за ними, які тепер в паніці бігли до входу в тунель, де ih чекали інші солдати. Нік кинувся вперед і замахувався вогнеметом у всі збиралися, які бачив. Очікують солдати, спотикаючись про власні ноги, з криками бігли від входу. Нік вийшов через тунелю і моргнув від яскравого сонця. Нікого не було видно. З вогнеметом і автоматом за спиною здоровенний американець помчав через русло річки до пагорбів. Він був далеко, перш ніж позаду нього почалася стрілянина.
  
  
  Через виступає скелі Нік зміг оцінити збиток, який він завдав фортеці. Це було дуже приємно. Половини стін і веж лежали в руїнах. Кран висів під дивним кутом в блакитних водах гавані, а навантажувальна майданчик повністю зникла.
  
  
  Але у нього не було часу зловтішатися. Леонід перетворився в обвуглений труп, і тепер гонитва йшла повним ходом. Нік подався в гори.
  
  
  Через дві години він досяг плато і подивився вниз, на захищену бухту. Човен все ще була там, прихована від очей нависаючими скелями. Було б важко, але не неможливо змусити байдарках працювати самостійно. Під днищем ще була вода, але її ледве вистачало.
  
  
  Через кілька хвилина старий гротом здіймався, і Нік на кермо вивів човен навколо бухти. Море було спокійним, і стійкий вітер гнав його відкрито до Афін. Коли він минув мис Дожів, поза досяжності знарядь форт, якщо вони ще залишилися, він побачив стовп диму, що піднімається із стін. У майбутніх шпигунів буде вихідний. Але тепер проблема полягала в тому, щоб у китайців і діячів Золотого острова не було шансів перебудувати і реорганізувати це місце пізніше.
  
  
  Потім він побачив щось абсолютно незадовільний. В его головою невелика плямочка в небо прийняло форму літака. Це була літаючий човен, що стояла на якорі в гавані. Літак знижувався, і кружляв над голову навколо, тоді він потягнувся за його автоматом. Коли він повернувся до штурвалу, літаючий човен трохи посунулася, розвернулася і взяла довгий прямий курс на човен. Звук мотора наростав, і над ним Нік почув громовий автоматом. Раптово навколо нього полетіли тріски з дощок старого човна. Нік відповів чергою з власного автомата, коли над ним пролетів новенький блискучий літак. Оскільки біля керма нікого не було, човен рушив вперед сам по собі і втратила швидкість, що зменшило шанси Ніка на виконання маневрів ухилення.
  
  
  Літаючий човен знову наблизилася, і кулемет в носі изрыгнул полум'я. Нік відчував себе безпорадним, як пацієнт на операційному столі. Кулемет неухильно гуркотів, оскільки літаючий човен була надто далеко, щоб вести ефективний вогонь у відповідь. У провисшем вітрилі з'явилися дірки, і знову по повітрю полетіли осколки. А пілот підходив і вистрілив, поки я намагаюся човен не почала розвалюватися на частини. Коли дошки були розірвані на шматки на очах у Ніка , він прийняв швидке рішення. Він стрибнув за борт в теплу синю воду.
  
  
  Він відплив з човна і почав чекати на місці, а літаючий човен підходила всі лиже та й лиже. Нарешті Нік побачив, як човен з'явилася над щоглою. Двері відчинилися, і чоловік кинув на байдарках гранату. Коли літаючий човен злетіла, каякінг, вибухнув, і в повітря полетіли уламки дерева.
  
  
  Нік озирнувся, щоб побачити, чи є можливість поплисти. Але перш ніж він встиг вирішити, в якому напрямку рухатися, літаючий човен приземлилася і вырулила в п'ятдесяти ярдах від нього. Двері відчинилися, і чоловік з потужною гвинтівкою з оптичним прицілом націлився на нього. Нік тут же глибоко зітхнув і сховався. Це був інстинктивний вчинок. Коли через якийсь час він сплив у іншому місці, гвинтівка гойднулася за ним. Нік знову сховався . Він почав думати, що це досить дурна гра в хованки.
  
  
  Коли він виринув, людина з гвинтівкою поманив його. Нік знизав плечима. Він не бачив виходу. Принаймні, в літаючому човні він міг спробувати захопити зброю. Він поплив до літаючої човні. Вони кинули ему лінь. Чоловік опустив пістолет і протягнув руку. Нік схопився за руку і побачив руків'я револьвера 45 калібру, який був в іншій руці. Він спробував уникнути удару, але не зміг достатньо маневрувати. Удар припав ему в центр черепа. Егейське море хиталося взад і вперед.
  
  
  
  Кімната була дорогою, але бідно обставленій. Нік прокинувся у великому шкіряному кріслі зі зв'язаними руками і ногами. Дивлячись у велике вікно, Нік зробив висновок, що він знову у форті, ймовірно, в кімнаті командира. Він спробував свої пута, але в них не було руху. На великому дубовому столі в іншому кінці кімнати лежало вміст його кишень: гаманець з паперами професора Хардінга, ключі від готелю, сигарети, сірники і, на жаль, але неминуче, его стилет Хьюго і маленький срібний кулька П'єр...
  
  
  — Тому, в країну живих, давнину? зазначив бадьорий голос. — У всякому разі, тимчасово, — додав голос зі смішком.
  
  
  Стрункий, красивий чоловік зростом з Ніка пройшов через кімнату і недбало опустився на стілець позаду стільця. Він поставив високий блискучий черевик на стілець, деякий час дивився на Ніка, а потім сказав: — Вибачення за мотузки, і всі ці мелодраматичні речі, але боюся, ми не можемо ризикувати з тобою, старожитності. Ви добре попрацювали зі своїм другом цим ранком. На щастя для тебе, її знайшов тебе замість наших патрулів на пляжі. Ці хлопці втратили чимало друзів цим ранком. Вони б розірвали тебе на шматки, якщо б їх, чи є шанси.
  
  
  «Завжди приємно знати, що про тебе піклуються», — усміхнувся Нік.
  
  
  Інший добродушний посміхнувся. — Це те, що я завжди кажу. Їй захоплююся тим, у кого є мужність . Її капітан Ян Макаффери , колишній командир роти Королівських дублінських стрільців . У цій обірваної армії її генерал-майор, або фельдмаршал, або щось в цьому роді. Але заплатять добре. А ти?'
  
  
  «Я професор Хардінг містечку... .. '
  
  
  'Ну давай же! Ти чортів американський агент і досвідчений абдуразак. Дуже шкода твого друга.
  
  
  — Так, — коротко відповів Нік. - Що відбувається?'
  
  
  Бадьорий капітан ліниво знизав плечима . - 'Без поняття. Може бути, його повинен стратити тебе або щось в цьому роді. Але не будемо занадто довго на цьому зупинятися, гаразд? Все залежить від багато чого.... . Вони дуже зляться, що у них немає всіх боєприпасів, які, як вони думали, у них є, а якщо і є, то це чиста рішенням ih транспортувати».
  
  
  «Тоді її, вважаю, що вони планують найближчим часом якийсь переворот?» — запитав Нік, скориставшись очевидною готовністю майстер поговорити.
  
  
  — Вибачте, — сказав Макаффери . «Офіційні секрети та інше. Ти ще не помер, бачиш.
  
  
  «Можливо, це зроблю, коли наша подруга Електра закінчить зі мною. Або Горгас, — сказав Нік.
  
  
  -- Голосування цього я і боюся, старожитності, -- сказав капітан, наливаючи собі води навколо пляшки, яку він досталь навколо ящика стільця. — Але не будемо такими болючими . Ти іноді граєш у віст?
  
  
  — Не зі зв'язаними руками, — сказав Нік.
  
  
  — Я люблю розв'язувати мотузки, старожитності, — сказав капітан, — якщо ви дасте мені слово, що не будете намагатися здавити мені горло або зробити ще якусь дурницю. Біля дверей, звичайно, стоять вартові, але я не хочу вмирати, якщо ти нападешь. Макаффери взяв стилет і перерізав шнурки на зап'ястях. Ноги Ніка залишилися пов'язаними.
  
  
  — А мої речі? — запитав Нік, вказуючи на стілець.
  
  
  — Немає проблем, старожитності, — сказав Макаффери , кидаючи Ніку его речі. — Звичайно, це не так, — сказав він, прибираючи Хьюго в ящик на стілець. На столі залишився тільки П'єр, кулька зі смертельним газом без запаху, який робив свою справу секунди. "Що це?' — запитав Макаффери, дозволяючи м'ячу танцювати на його руці.
  
  
  Нік знизав плечима. 'Амулет. Сжимающися м'яч. Щоб було що робити з моїми руками . Це краще, ніж викурювати по три пачки в день».
  
  
  Макаффери кинув м'ячик Ніку, і той влучно його зловив.
  
  
  — Я не думав, що ти нервовий тип. Але якщо вам потрібно щось, щоб заспокоїти нерви, зараз саме час. Не так, давнину?
  
  
  Нік уважно подивився на капітана. Незважаючи на його поблажливе поведінка, Нік підозрював, що чоловікові дійсно подобалася гра в кішки-мишки.
  
  
  — Ну, як щодо гри в віст? Давайте добре провести час.
  
  
  — Відмінно, — лаконічно сказав Нік.
  
  
  Капітан досталь колоду карт і аркуш паперу, щоб вести рахунок. Він навіть налив Ніку віскі і додав содової. Він випив його і поодинці. Нік подбав про те, щоб капітан виграв якомога більше драхм, які були у нього в кишені. Той, хто програє, може думати тільки про перемогу, але той, хто виграє, легко стає товариським, і його можна переконати розповісти щось. І капітан добряче випив, хоча і не нерозважливо. Нік сподівався дізнатися трохи більше про технічні особливості Золотого острова і відносинах Горгаса з его революціонерами.
  
  
  — Ах, Боже мій, — сказав Макаффери , відриваючись від своїх карт. Нік простежив за його поглядом через вікно. Він не зрозумів. «Подивіться, як дует вітер. У гавані вже досить людей не грубою.
  
  
  — Ми кудись пливемо? — запитав Нік.
  
  
  -- Сподіваюся, старожитності, -- відповів капітан. Його голос був трохи тремтячим, але ще не хрипким. «В іншому випадку це відбудеться відвертими зараз».
  
  
  У двері постукали. «Вище командування, сер . На короткій хвилі .
  
  
  'Її йду.' Макаффери встав, досталь, навколо ящика стільця стилет і вийшов через кімнати. Нік озирнувся в зажадав виходу. Тільки вікно та двері. Це було б довге падіння через вікна. Занадто довго для того, хто не може використовувати свої ноги. І двері охоронялася, за словами Макаффери. Залишився П'єр, газова бомба. Але зі зв'язаними ногами Нік помер би разом з капітаном, якщо б скористався ним. Він нічого не міг зробити, крім як чекати.
  
  
  Макаффери довго не затримався. — Тобі пощастило, старожитності. Вище командування хоче поговорити з вами. Вони хочуть знати, що вони знають про тутешніх операціях. Так що я повинен подбати про те, щоб ви не страждали, поки я не відвезу вас до Розвиток Афін ».
  
  
  — Дуже обнадіює, — сказав Нік. — А якщо я не буду говіркий?
  
  
  Макаффери посміхнувся. — О, ти говориш. Боюся, це буде не дуже приємно, розумієте. Її страшенно радий, що мені не потрібно робити це самому. Її не мучитель, бачте. Але у них є відповідні хлопці, які допоможуть вам заговорити, запевняю вас.
  
  
  « Афінська діва» — чудова яхта, чи не так? — запитав Нік. «Я думав, що належить якомусь мільйонерові».
  
  
  «Ви знаєте, хто це. Не сміши мене, старожитності. Макаффери стурбовано подивився на грозове небо. «Ці кляті тварюки очікують, що я, колишній офіцер англійської армії, буду керувати ih літаком, командувати ih бананової армією, грати в ката і танцювати, коли вони плескають батогом...
  
  
  Ніка осінило відразу кілька думок.
  
  
  «Її єдиний професійний офіцер у всьому загоні, і його навіть ніколи не бачив кращих людей. Не дивно, що ih чортова фортеця була підірвана, якщо я не зможу спланувати оборону.
  
  
  — Кого ви нещодавно стратили? — спокійно запитав Нік. — Не твоє діло, — прогарчав капітан, майже п'яний і сердитий на свій страх. — Але це був той останній американський агент, який приходив сюди винюхувати, — додав він, обернувшись до Ніку. — Так що майте це на увазі, давнину, якщо у вас коли-небудь з'являться ідеї.
  
  
  — Я запам'ятаю це, капітан, обіцяю, — м'яко сказав Нік.
  
  
  Його руки були знову пов'язані, і Ніка вивели навколо залишків фортець, озброєні вартові. Оскільки мотузки навколо його нога ослабли лише трохи, він повільно шаркал k & nb. Нік постарався приховати задоволення у своєму особі, вдивляючись ближче на те, що він зробив сьогодні вранці. Робочі бригади були зайняті прибиранням завалів у дворі .
  
  
  Оскільки Нік підірвав причал, їм довелося веслувати до літаючої човні. Моряки підвезли Макаффери і годинного до човна, потім повернулися, щоб забрати Ніка і другого часового.
  
  
  Ноги Ніка були відпущені, щоб він міг піднятися на борт, потім його посадили на заднє сидіння поруч з одним навколо охоронців у формі і пристебнули. Макаффери, який сидів на передньому сидінні разом з іншим охоронцем, привів двигун, трохи не обезголовивши матросів в шлюпці. Не перевіряючи, чи не заважають вони, він прискорився і розгорнув ніс літака проти вітру. Нік подивився вниз на дикі хвилі і відчув, як у нього скрутило шлунок.
  
  
  На танцюючих хвилях Макаффери треба було дуже довго розганятися, і Нік думав, що він цього не зробить. Але коли сірий берег був дуже близький, він раптом відчув, як двигун розслабився, і під ними поповзли скелі і берег. І коли вони піднялися над горами на крутому повороті, Нік зауважив, що шторм, що так негарно нависла над горизонтом, пройшла mimmo них. У кращому випадку, потім бурі, їм належало якесь затишшя.
  
  
  Нік sel і глибоко задумався. Він ніколи не носив з собою отруйну таблетку, яка займається була у багатьох агентів. Досі тхора він нам разу не був зломлений тортурами. Але розмова, який його чекав, буде болючим. І вони, звичайно, не залишили б його жити потім цього. Йому прийшло в голову, що цілком ймовірно, що він міг би підкупити Макаффери, щоб той витягли його в Афіни і дозволив уйдти. Англійська найманець здавався незадоволеним своїм начальством. Проблема полягала в тому, як вчинити з двома озброєними, і імовірно лояльними членами Синів Прометея поруч. Це були Сини Прометея, - такий псевдорелігійному, псевдопатріотичного організації, де хабарництво було утруднено. Навіть якщо Ніку вдасться переконати Макаффери — а це буде нелегко — двоє охоронців застрелили ih обох, як тільки одіна навколо них зробить хибний крок.
  
  
  У Ніка все ще був П'єр. І поки він це придумав, у нього з'явилася дуже креативна ідея. Ненав'язливо він рухав руками, поки вони не опинилися над кишенею. Він повільно поліз в хвилину, поки його пальці не вперлися в м'яч. Потім він жим лежачи в його руку. Повільно, так повільно, що охоронець не помітив, Нік глибоко вдихнув. Через кілька миттєвостей повітря на літаючому човні стане отруєний, хоча цього ніхто й не помітить.
  
  
  Вони прилетіли на хорошій висоті. Океан був плоским і блакитним в променях післяполудневого сонця. Нік сподівався, що Макаффери не смикне кермо, коли помре, і машина не розіб'ється. Тому що Ніку потрібно було час. Він покрутив оболонку газової бомби про ребра. Потім він шталь чекати.
  
  
  Бомба повинна була спрацювати протягом хвилини. Нік частини затримував дихання на чотири хвилини. Все б нічого, якби Макаффери не впав на кермо і не відправився літак вниз.
  
  
  «П'ять тисяч доларів, якщо ти подаруєш мене в Афіни, Макаффери », — мовив Нік. — Ти ж знаєш, що я можу собі це дозволити. Слова могли б зайняти у нього хвилину дихання, але ему довелося змусити Макаффери озирнутися, щоб той не впав на румпель.
  
  
  Капітан повернувся й зацікавлено підняв брову. — П'ять тисяч, давнину? Це навіть не половина того, що...
  
  
  Це були останні слова, які він сказав. Його нервова система дала ему запізнілий ознака того, що десь щось не так.
  
  
  Він почав кашляти. Потім він помер, полуобернувшись до Ніку.
  
  
  Літаючий човен продовжувала летіти відверті вперед. Троє мерців випростались. Нік все ще стримував дихання, коли почав рухатися. Нарешті, йому вдалося розв'язати руки, пройти вперед і заглушити двигун.
  
  
  За мить машина затрималася, нерухомо зависла в просторі, а потім ковзнула далі за вітром. Нік відкрив двері, щоб впустити свіже повітря і виштовхнути охоронця з переднього сидіння. Коли охоронець впав вниз, літак спробував зісковзнути в штопор. Але тут Нік пірнув за подвійне управління, поклавши руки на румпель, жадібно вдихаючи свіже повітря і заводячи двигун. Повітря увірвався через напіввідчинені двері, виганяючи смертоносний газ з рульової рубки.
  
  
  Коли літак знову полетів відверті, Нік втягнув тіло Макаффери на заднє сидіння. Потім він перерізав мотузки ножем іншого охоронця і виштовхнув цієї людини. Ему раніше були потрібні реліквії Макаффери .
  
  
  Поки літаючий човен була на автопілоті, Нік розділі Макаффери. Потім він зняв свій одяг, ковзнув в одяг Макаффери і оделл свій одяг на Макаффери .
  
  
  Коли він закінчив, йому здалося, що він тільки що пройшов випробування в якості акробата, але результати не були божевільними. Він був трохи вище Макаффери, але капітан носив форму випадково, і різниця не була помітна.
  
  
  Нік витягнув пістолет 45 калібру з капітанською кобури. Він зробив два постріли в тіло Макаффери . «Прости, старожитності. Її ненавиджу вбивати людину двічі, — пробурмотів Нік у своєму кращому оксфордському англійською . «Такі шанси на війні, її знаю, ти зрозумієш мене, де б ти нам був». Він ударив себе пістолетом і залишив роздруківки пальців на горлі.
  
  
  Потім він закурив сигарету і полетів до "Афінської Розвиток". Макаффери найняла Електра. Макаффери скаржився, що йому ніколи не дозволяли бути присутнім на переговорах, і він ніколи не бачив, ватажків Синів Прометея або Golden Island Promotions. Це означало, що ніхто не мав нічого проти нього, Ніка Картера, який Макаффери .
  
  
  Але є тисячі речей, які можуть піти не так, прошепотів внутрішній голос. Тепер ви вільні. Вирушайте в Афіни і працюйте над справою звідти. «Ні слави без мужності , Картер», — прошепотів інший голос. Ця можливість дуже хороша. Крім того, яка ідея залишити літаючу човен у жвавій гавані без того, щоб хтось не побачив вас.
  
  
  Попереду він побачив стовп диму, що піднімається над горизонтом над блакитними водами сукню. Лінива усмішка ковзнула по його угловатому особі. Такий дим залишає потім себе яхті з дизельним двигуном. Літаючий човен неухильно заскользіла по курсу до місця зустрічі.
  
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  Перша перевірки. "Діва Афіна" викликала його на радіо.
  
  
  — Почекайте, — сказав Нік. Потім він натиснув кнопку дзвінка і сказав: «Це Макаффери . Боюся, її одіна. Янкі мертвий. Бійка. Або він, або його.
  
  
  «Відмінно, генерал». Голос був незацікавленим, але чоловік був всього лише радистом. «З південно-заходу дует вітер силою вісім вузлів, і легка брижі. Ми можемо бачити вас з пірсу. Ви можете зайти і подрулить до нашої кормі. Ок.'
  
  
  «Добре, йду її, Діва», — відповів Нік. Перше випробування було пройдено. Чоловік зовсім не здавався підозрілим.
  
  
  Нік чітко бачив попереду яхту, літаючий човен почала знижуватися, і він методично завершив процедуру посадки. Повільно він відвів рулі тому, опустивши елерони і підняв ніс, коли хвилі перед ним ставали все більше. Він відчув, як поплавці вдарилися об воду, і через кілька миттєвостей підрулив до корми величезної яхти. Група чоловіків на шлюпе підтягла літаючу човен до крану, який повинен був підняти літак на яхту. Друга човен чекала, щоб доставити Ніка до останньої хвилини. Нік вимкнув двигун, відстебнув ремінь безпеки і сель в човен.
  
  
  — Я візьму цей пістолет, генерал, — сказав холодний голос. Волосся Ніка встали дибки від підозри у цьому голосі. Він повернувся, готовий вистрілити. -- Вибачте, генерал, -- сказав матрос. — Я й забув, що ти ніколи не був на борту. На яхті зброя носить лише охоронець. Її я повинен взяти твій пістолет». Полегшення охопило тіло Ніка.
  
  
  — Звичайно, пам'ятником. Він засміявся. «Доведеться ще трохи почекати, перш ніж його обману старого на кілька мільйонів». Був момент сміху, потім грубі руки ощупали його тіло, перевіряючи, чи не сховав він яке-небудь інше зброю на своєму тілі.
  
  
  — Вони там, — сказав Нік, вказуючи великим пальцем на літаючу човен. «Обережно, хлопці, він непорочне пошарпаний».
  
  
  В останню хвилину вони веління Ніка нагору і через палубу в головну каюту. У різьблений день навколо червоного дерева вітальні його зупинив чоловік у формі, що заговорив у інтерком.
  
  
  — Це генерал Макаффери , сер , — сказав чоловік.
  
  
  Нік озирнувся. В каюті висіли в інтернеті на стінах, свіжі квіти у вазах і килим у всю стіну, на підлозі. Крім того, поруч з чоловіком, разговаривавшим по телефону, стояли двоє бравих на вигляд чоловіків у формі. Вони стояли в тихому місці перед дверима в салон і були озброєні автоматами.
  
  
  — Ви можете увійти, генерал Макаффери . Сер Пападорус чекає тебе.
  
  
  Маленький чоловік притримав двері відчиненими. Нік глибоко зітхнув. Електра, дорога, все, про що його прошу тебе, це не бути там. Потім він ступив усередину. Його погляд пройшовся по салону. Там не було цієї жінки. Думай, як англієць, Картер, сказав він собі. Він пройшов по центру приміщення і відсалютував в дуже британській манері.
  
  
  Хтось сказав: «Сідайте, генерал Макаффери ». Нік sel.
  
  
  Це була величезна каюта, влаштована швидше, як житло, ніж, як каюта корабля. Троє чоловіків сиділи навколо стільця у вітальні. Горгаса, худорлявої старого з чорною бородою, було найлегше впізнати. Нік вже був знайомий з міцним китайцем в англійському костюмі з тонкою борідкою на підборідді. Це був генерал Лінь Пе-пен, китайський шпигун. Чоловік посередині повинен був бути Пападорусом . Він був геть лисий, з засмаглим черепом, ясними блакитними очима, важкими щоками і значним животом. — Спасибі, що прийшли, генерал Макаффери , — сказав Пападорус . — Хочеш випити?
  
  
  «Віскі з содовою, будь ласка, сер », — сказав Нік. Це буде Макаффери в повній мірі . Знущається над своїм роботодавцем для його спиною і підпорядковується в його присутності. Стюардеса з'явилася майже відразу з напоєм Ніка.
  
  
  «Ми чули, що ви були змушені вбити американського диверсанта в польоті. Насправді, Макаффери? запитав Пападорус .
  
  
  — Справді, сер , — сказав Нік. «Це був досить грубий клієнт. Майже вбив мене, сер . Здається, її вже згадував, що погода була досить суворою, коли ми їхали. Її боровся з пристроєм, коли він наблизився до мене. Це був вибір - він або я, сер .
  
  
  — Зрозуміло, Макаффери , — сказав Пападорус на диво лагідним голосом. — У вас був наказ не дати йому втекти. Але шкода, що у нас чиста рішенням задати йому питання . Є... гм, дуже багато чого про те, скільки американець зміг передати Вашингтону перед своєю смертю».
  
  
  Це була людина, подумав Нік, який володів величезною силою, але відчував себе з нею ніяково. Поки він говорив, погляд Пападоруса перемістився з Ніка на стілець перед ним.
  
  
  «Ми впевнені, — продовжив Пападорус , — що попередній американський агент Макдональд не зміг передати нічого істотного».
  
  
  Бідний Макдональд, подумав Нік. Вони навіть дізналися від нього його ім'я. Що ж, китайський генерал, який сидів навпроти нього, знав усе, що можна було знати про розв'язуванні мов.
  
  
  — Я чув, що цей початку другої агент з Вашингтона бачив мене в таверні «Семеро проти Фів», коли ми в останній раз переводили туди кошти, — втрутився Горгас. Його голос був високим і пронизливим. — Ти розумієш, що це значить?
  
  
  'Гм, так , -- сказав Папдорус , -- голос що ми гуртожитках дізнатися відвертими з ним. Ясно, що цей початку другої американський агент, стало відомо про наші операціях значно більше, ніж перший. Вкрай важливо з'ясувати, чи був рід Баос спланований ним самим або за вказівкою Вашингтона».
  
  
  — У мене, звичайно, є кошти, щоб з'ясувати ці факти, панове, — трохи невиразно сказав китайський генерал. «На жаль, нам не вдалося проникнути до групи AX, і буде потрібно час, щоб вивчити це».
  
  
  «У першому — ви говорите про час. Так, кажу вам, що немає часу. Горгас встав, і його голос був полум'яним.
  
  
  «Все залагоджено. Революція тільки жде мого знаку. Вашингтон може вже знати про прийдешнє повстання, а ви говорите про час. Кажу тобі, час прийшов.
  
  
  — Є ускладнюючі фактори, брат Горгас, — нещасним тоном сказав Пападорус .
  
  
  «Які ускладнення? Тепер у мене досить озброєних людей, щоб кілька днів утримувати Афіни, уряд звернути на втечу і знищити всю опозицію». В голосі Горгаса був монотонний ритм природженого демагога, що балансує на грані божевілля.
  
  
  «Ми знищимо опозицію. Нам Вашингтоні, нам у Лондон, наша Москва, наша Пекін не зможуть довести, що ми не що інше, як голос народу. Ви, генерал Лінь , обіцяли мені війська, Албанії та Болгарії. Її все ще ось чекаю ці війська і більше чекати не буду. Мій гнів швидкий. Пройде зовсім небагато часу, перш ніж її убеждусь, що ваша підтримка Синів доцільна. Не відчувай мене.
  
  
  «Але, звичайно ж, ви отримаєте свої війська з Албанії, брат Горгас», — спокійно сказав генерал. - "Я можу гарантувати вам це, як я завжди робив."
  
  
  «Ми голодували, ми чекали того дня, коли її зможу привести своїх вірних синів k ih сяючою долі, як Золотий Народу, як це було раніше». Нік зрозумів, що коли він заговорить, Горгаса вже не зупинити. Чоловіки в салоні були змушені слухати його сбивчивую мова.
  
  
  Нік знав, що корабель якийсь час плив з досить високою швидкістю. Він готель би знищити тих, хто був у каюті, а потім ризикнути схопитися з двома охоронцями на день, але, на жаль, він був беззбройний.
  
  
  — Я кажу, що ми повинні нанести удар сьогодні ввечері, — бубонів Горгас, — до того, як Вашингтон проінформує адміністрацію. Ми до цього не готові, але уряд ще менше до цього готове. Нам одна сторона не буде втручатися».
  
  
  'Є ... е й інші міркування, — сказав Пападорус . «Якщо ми виявимо, що агент США не діяв за наказом Вашингтона, ми можемо припустити, що ми можемо відновити роботу розвідувальної системи Golden Island. Атака на уряд може поставити під загрозу це».
  
  
  Пападорус намагався зупинити разошедшегося старого. Нік бачив, що китайський генерал уважно спостерігає за розмовою. У реченні Горгаса була певна раціональність, оскільки Нік знав, що дійсно нам одна країна не втрутилася б переворот, якби у Горгаса була можливість зробити так, щоб це виглядало так, як ніби це була воля народу. І, можливо, перебивши опозицію, Горгас доб'ється успіху.
  
  
  Але Нік також знав, що китайський генерал одержить набагато більше користі, ніж надійної системи думки шпигунів, ніж від прихильності нового диктатора в Греції. Але генерал Лінь безпристрасно гладив свою цапину борідку, не показуючи, в який бік схиляється чашки ваг.
  
  
  «Слухайте уважно, джентльмени», — промовив чернець. «Завтра вранці на світанку буде дано сигнал до повстання. Очікують Сини Прометея дізнаються, що настав час, коли Парфенон, символ приниження Греції з рук турків, буде підірвано».
  
  
  "Парфенон?" вийшов навколо себе Пападорус . 'Ти божевільний . .. '
  
  
  Горгас повільно повернувся до мільярдерові і подивився на нього палаючими очима. У салоні була абсолютна тиша.
  
  
  «Я прикинуся, що я глухий, старий, і нічого не чув», — нарешті прошепотів Горгас . «Але бережися, багач, бережися». Він пройшов до центру залу, потім повернувся обличчям до глядачів чоловікам.
  
  
  «Я почекаю на палубі свого човна. Дайте мені знати ваш ревматизму до півночі, — прошепотів старий чернець. Потім він повернувся і мовчки вийшов з каюти. У вітальні запанувала тиша, поки Пападорус , занепокоєно дивлячись на двері, не переконався, що Горгас не повернеться. Через кілька миттєвостей Нік відчув, що корабель сповільнюється, і почув shaggy на палубі. Незабаром потім цього корабель знову почав плисти швидше.
  
  
  "Підірвати Парфенон". — сказав Пападорус , хитаючи головою.
  
  
  "Навіть якщо він досягне успіху, американці можуть не визнати его режимі. Тоді наш шанс відправити біженців в Америку для шпигунства буде вичерпано. Його потрібно зупинити". - м'яко сказав генерал Лінь .
  
  
  — Він божевільний, — сказав Пападорус у своїй нерішучої манері, — але він говорить з багатьма людьми на ih рідною мовою, а Сини Прометея фанатично віддані ему. Якщо з ним що-небудь трапиться, на карту поставлено життя. До речі, він дуже нам допомагає. Без нього...
  
  
  «Це правда, — сказав китайський генерал, — без его допомагає в підтримці дисципліни і завоюванні довіри біженців ми не змогли б створити цю організацію».
  
  
  Точило Пе-пен провів пальцем по своїй тонкій борідці.
  
  
  «Він був демагогом, коли нам потрібен був голос на ринку. Але він також скористався нами. Без наших грошей він незабаром виявить, що його армії буде менш фанатичною і лояльною, ніж він думав. Допомагаючи йому було втекти, ми створили монстра. Невеликі неприємності на Кіпрі — це одне, ми були до цього готові. Змова проти грецького уряду — зовсім інша справа.
  
  
  "Як ви думаєте, ми можемо переконати его відкласти це ще раз?" — запитав Пападорус . Точило Пе-пен похитав головою.
  
  
  — Ні, він більше не буде відкладати. Він знайдений поставити нас в незручне становище своїм непродуманим переворотом. На щастя, ми також можемо зруйнувати те, що створили. Її вірю, що рішення в залі тут, в цій каюті. Генерал Лінь повернувся і подивився на Ніка. «Хоробрий генерал Макаффери не цурається кровопролиття. Ні, якщо відповідна нагорода.
  
  
  «Можливо, це було б на краще», — сказав мільярдер . «Але ризик величезний».
  
  
  Нік слухав з подивом. Voni готелю , щоб він убив для них Горгаса.
  
  
  «Ну, Макаффери , — запитав китайський генерал, — чи готові ви взяти на себе цю місію, якщо ми компенсуємо все, що ви втратите, якщо Горгас прийде до влади? Не забувайте, що ему зараз не вистачає зброї і спорядження через вашу досить непоказною захисту наших запасів.
  
  
  «Можливо, буде трохи складно виконувати цю роботу між сьогоднішнім ніяк не коли і завтрашнім ранком», — сказав Нік. «Я впевнений, що він буде оточений своїми людьми всю ніч безперервно».
  
  
  «Та, — сказав Пападорус , — якщо Вашингтон дізнається, що робота Золотого острова закінчена, і було б краще, якщо б ми підтримали Горгаса». Генерал Лінь звузив очі. — У нас є ще один шанс. У американського агента в районі об'єкті була жінка, дуже красива дівчина, добре відома в цьому районі. Її випадково знаю, що зараз вона під опікою Горгаса. Можливо, ми зможемо дізнатися з нах, працював американець з Вашингтона або за власною ініціативою.
  
  
  Нік змусив себе не відповідати. Його першим кроком, коли він зійде з цього корабля, була б спроба звільнити Ксенію, куди її міг забрати Горгас. Якщо він ще не запізнився.
  
  
  — Ви дійсно вірите, що він підірве Парфенон? — запитав Пападорус Ліна тремтячим голосом. Генерал учасників подивився на нього.
  
  
  «Я не здивуюся, якщо це перше, що він зробить. Це символ, а розум фанатика чіпляється за символи. Це також дало б ему певну популярність. Так, він обов'язково підірве ваш Парфенон.
  
  
  — Яка ганьба, — зітхнув Пападорус . «Мені завжди це будівля дуже подобалося. Її міг дивитися на нього вранці або на заході, і тоді її знав, що Парфенон вічне.
  
  
  «Але те, що в той день ти заробив мільйон доларів або близько того було для тебе важливіше», — закінчив за нього Лін Пе-пен. «Ви, капіталісти, такі кумедні. На папері ви керуєте організацією, яка займається приносить зовнішнього відкритий басейн трильйони, тоді як на самому делле бізнес-нічого не варто і повністю залежить від підтримки китайським урядом вашому кредиту через порти Контракту — Ханой і ще півдюжини міст. Тепер дуже ймовірно, що у нас більше не буде причин працювати з вами. А це означає, що через два місяці ти будеш розореним людиною. І вас турбує купа розбитих каменів, які сотні років тому, перетворилися в руїни. Лін похитав головою. Отже, Пападорус ва-банк. Це був ревматизму на важливий штопора, який ставив собі Нік: чому такий багатий чоловік, як Пападорус , був у змові з китайськими комуністами? Що ж, він не буде першою великою шишкою, керуючої світової індустрією і не має нам цента за душею. Тепер Ніку здалося, що він згадав, як чув, що Пападорус сильно постраждав, коли комуністи прийшли до влади в Азії, потім початку другої світової війни. Але він, здавалося, продовжував свої справи, як зазвичай, его кораблі раніше борознили плаття спокої, а інші його філії продовжували щось виробляти.
  
  
  Его вантажні судна і висаджували щодня китайських шпигунів і диверсантів по всьому відкритий басейн, в той час як Пападорус продовжував свою прекрасну життя на своїх віллах і на своїх яхтах. Веб-різниця полягала в тому, що тепер Міністерство закордонних справ дель Китаю задавало тон в його бізнес-імперій .
  
  
  «Давайте припустимо на даний момент, що американці знають або незабаром дізнаються справжнє значення рекламних акцій Golden Island, — продовжив Лін Пе-пен . «Вони нічого не можуть зробити з біженцями, які вже перебувають у країні. Тоді давайте сьогодні ввечері візьмемо архів цей корабель і відправимося в Албанію. Так можна врятувати єдину дійсно важливу частину компаній Золотого острова. Ми знаємо, які біженці в Америці вразливі і як тримати ih під контролем. Коли ситуація знову заспокоїться, ми зможемо почати роботу знову, не докладаючи особливих зусиль».
  
  
  Нік змушений був визнати, що це була гарна ідея з боку генерала. Найскладнішою та найдорожчою частиною організації шпигунської мережі був пошук систем, людей та засобів управління. Потім цього гроші витрачалися тільки на підтримання системи в робочому стані.
  
  
  Корабель зупинився. Дивлячись в ілюмінатор, Нік побачив Пирейскую гавань . Він придушив бажання привітати себе. Він знав, що ще не в безпеці.
  
  
  «Сьогодні вночі ви наказуєте капітанам зустрінуть ваших вантажних кораблів негайно пустити в хід зброю і боєприпаси, які у них є на борту», — сказав китайський генерал Пападорусу «Я простежу, щоб грецький уряд було попереджено про те, що Горгас знайдено почати свою революцію завтра вранці. Без елемента несподіванки в жменьки його послідовників немає шансів проти урядових військ. Та в метушні атаки, яка займається піде погано, її впевнений, що генерал Макаффери зможе підійти досить близько, щоб убити його, перш ніж він потягне нас за собою. Ми виправдаємо вашу час, дорогий генерал Макаффери .
  
  
  — Відмінно, — різко сказав Нік. «Я твій чоловік, якщо ціна підходяща».
  
  
  «Я впевнений, що так і буде, мій дорогий генерал, — усміхнувшись, сказав Лін .
  
  
  — Ну-ну, — сказав Пападорус , — це дійсно велике полегшення для мене. В якомусь сенсі ми станемо рятівниками безсмертної Греції, якщо не дозволити шаленому ченцеві зруйнувати цей чудовий монумент. Пападорус слабо розсміявся. Генерал Лінь подивився на нього з прихованим презирством.
  
  
  — Деталі залишаю вам, джентльмени, — бадьоро сказав він , встаючи. «Сьогодні принцеса влаштовує театральну вечірку для дуже відомих людей, а деякі через наших невинних біженців виступають у ролі акторів. Вона дуже зайнята постановкою, і мені треба поговорити з нею, перш ніж вона піде в театр, і повідомити ей, про наші плани».
  
  
  «Передайте мої найкращі побажання благородної принцесі», сухо сказав Лін . Коли Нік став, він побачив, що генерал Лін уважно дивиться на нього. Можливо, він задавався питанням, чи можна довірити Макаффери виконання такого важливого завдання. Нік полуобернулся і уникав погляду генерала.
  
  
  «Ах, генерал Макаффери , — сказав Лін . Де-пен медовим тоном: «В сьогоднішній метушні її, мало не забув запитати, не глянули ви на лікоть американця, якого ви сьогодні підстрелили».
  
  
  — Чесно кажу, її, нас на мить не подумав про це, — недбало сказав Нік.
  
  
  — Дивно, — сказав Лін , знову погладжуючи свою борідку. «У іншого американця, якого ми мали стратити, було татуювання виплат прямо тут, на руці».
  
  
  З моторною котячої швидкістю китайський генерал схопив Ніка за зап'ястя, а іншою рукою підтягнув рукав мундира Макаффери. Підступна тату AX сяяла на шкірі Ніка, як смертний вирок. Нік дозволив вільній руці нанести короткий сильний удар, який потрапив генералу Ліню високо в щоку, але перш ніж він упав на килим. Пападорус покликав охорону .
  
  
  Ніка не було виходу. Не встиг він зробити і півдюжини швидких кроків, як увійшли двоє здоровенних охоронців, направивши автомати ему в житті.
  
  
  «Ні, не стріляйте», — крикнув мільярдер своїм охоронцям. — Не стріляйте в нього зараз. Ми в гавані. Ви думаєте, її хочу, щоб сьогодні вночі на моєму кораблі була поліція?
  
  
  Генерал Лінь Пе-пен повільно піднявся на ноги і потер з'явився на щоці блискучий синяк. — Що нам робити, генерал Лінь ? — запитав Пападорус тремтячим голосом. — Ми не можемо стріляти в нього тут. Ах, якщо б Горгас був тут. Він би знав, що з ним робити.
  
  
  «Візьми його на свою віллу», — відповів Лін , його обличчя не виражало ніяких емоцій, коли він подивився на Ніка. — Але принцеса влаштовує вечірку перед відвідуванням театру. В будинок гостей.
  
  
  — Звичайно, ми не можемо тримати його тут, — презирливо сказав генерал Лінь . — Якщо ми вб'ємо його зараз, може бути незручно, якщо нас перевірить митниця. Крім того, я не можу допитувати його тут. Генерал вийняв сигару і відрізав верхівку маленькими золотими ножицями. Потім він закурив сигару і подивився відкрито на Ніка своїми темними очима. «Спочатку її повинен упевнитися, що відповідні державні органи будуть проінформовані про зрадницьких плани брата Горгаса. Як тільки це буде вирішено, її з нетерпінням ось чекаю довгої розмови з моїм колегою по АХ.'
  
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  Анестезією швидко втратив свою дію. Його мета була схожа на перестиглу диню. Його руки і ноги були зв'язані, а рот зав'язаний брудної тканиною. Це було все, в чому він був впевнений. По світлу, просачивающемуся крізь збиралися у старій дерев'яній день, він зрозумів, що в залі в винному і продовольчому поховати. Він згадав, як його тримали міцні матроси, поки хтось колов його голкою для підшкірних ін'єкцій.
  
  
  Він думав про можливу спробу втечі, коли двері відчинилися й знову зачинилися. Увійшла Електра, а за нею Пападорус у вечірньому костюмі, який нишпорив у темряві, поки не знайшов вимикач.
  
  
  — Так як голосувати, кого ти мені витягли, — сказала Електра, дивлячись на Ніка. «Якщо б ідіоти, яких її підіслав до йому три дні тому, не облажались, він був би мертвий задовго до того, як побачив Баос. Чому я не народилася чоловіком?
  
  
  Ee холодну білу красу посилював тьмяний освітленій лампочки на стелі. Вона була одягнена для театру, і, дивлячись на повну білу груди, видневшуюся в сукні з глибоким вирізом, Нік дивувався, як можна бути такою красивою і такою холодною. — Ти сьогодні дуже красива, принцеса, — пробурмотів Нік крізь кляп.
  
  
  «Значить, це людина, яка самотужки знищив чотирирічну роботу менш ніж за тиждень». Її повні чуттєві губи скривилися, коли вона розмовляла з Пападорусом . — Ти ж не збираєшся тримати його тут?
  
  
  — Що ж, з усіма нашими гостями, — пробурмотів Пападорус , — ми повинні тримати його подалі від очей. І ми не можемо вбити його, бо Лін хоче його допитати.
  
  
  — І як довго, — прогарчала Електра, — ви і ваш східний іншого Лін думаєте, що зможете тримати такої людини, як він, в такій дірі? Її знаю, що ти втратив свої гроші, Пападорус, але іноді її дивуюся, як ти взагалі ih заробив.
  
  
  — Тобі точно не личить так зневажливо ставитися до генерала Ліню , принцеса, — сказав Пападорус, частково відновлюючи свою гідність. «Відтепер ми дуже залежимо від його доброї волі».
  
  
  — Може бути, може бути, може бути, — знизала плечима Електра. «Може бути, ми з тобою не знаємо. Між тим, якщо ви залишите тут цього хлопця, який не є одним навколо озброєних бандитів Горгаса, її гарантую, що він вийде через три години, і переріже нам глотки.
  
  
  — Куди ми тоді его привнести?
  
  
  «Храм Посейдона . Це єдине місце з усіма цими людьми всередині і навколо вілли. Киньте його в ставок, хіба він не для цього використовувався? Там ніхто не почує, як він кричить.
  
  
  — А якщо він потоне до повернення генерала Ліна, принцеса? — заперечив Пападорус .
  
  
  — Це було б сумно, але неминуче. Набагато більше мене турбує, — сказала принцеса Електра, — що великий восьминіг, якого ви там тримали, все ще там, хоча її давно його не бачила. Жінка омелою нахабство підморгнути Ніку.
  
  
  — Я про це не подумав, — сказав Пападорус . «Генерал Лін буде в люті, якщо ця людина помре до того, як він зможе його допитати».
  
  
  «Якщо все піде добре, нам може не знадобитися генерал Лінн так сильно, як ви думали. Особисто у мене немає бажання провести наступні кілька років в такий нудною країні, як Албанія. Коли ми поїдемо сьогодні ввечері, ми візьмемо з собою деяких наших друзів. Вони гарантують нам безпечну подорож, а потім ми надаємо ih тому k ih сім'ям за викуп, достатній для того, щоб вони жили десь, де у них буде невеликий, але цікавий світський сезон. Я думаю про Південній Америці.
  
  
  — Моя дорога принцеса, — сказав Пападорус з поклоном, — ви, безперечно, геній. Але, будь ласка, скажи мені, як ти збираєшся заманити вершки афінського суспільства на борт
  
  
  «Афінської Діви» і тримати ih там, поки ми не вийдемо через грецьких вод?
  
  
  - «Таким чином: у сьогоднішньому поданні Oidipoes , яке, як ви знаєте, відбувається в античному театрі, ми всі перебуваємо високо в горах, далеко від поліції. Її взяла на себе працю змішати кілька найманців з акторами-біженцями. Вони відкривають вогонь по публіці, щоб показати, що ми маємо на увазі. Потім ми вибираємо найбільш багатих людей і перевозимо ih на вантажівках навколо театру на пагорбах до "Афінської Розвиток". Інші будуть у горах, і їм належить тригодинна прогулянка до найближчого міста. Оскільки її, опинюся однієї навколо жертв, інші подумають, що це справа рук Горгаса. До речі, їм і в голову не прийде заглянути на борт «Афінської Діви» . Її прийду до тебе рано вранці, і тоді ми назавжди поїдемо по Греції. Може бути, ми могли б навіть знову заснувати фірму Золотий острів і розбагатіти працюючи на китайців».
  
  
  «Відмінно, принцеса, ти завжди облад всім думаєш».
  
  
  Нік погодився. Принцеса Електра була грізним противником. Якщо б вона не помітила непридатність винного бочка майже так само швидко, як це зробив Нік, він би пішов звідси, як тільки Пападорус пішов. Він задавався питанням, не жартувала вона про це осьминоге.
  
  
  Раптово Електра повернулася і витончено попрямувала до дня. «Au revoir , професор Хардінг», — кинула вона через плече, сліпуче посміхнулася ему і пішла. На мить Нік почув танцювальну музику і сміються голоси, а потім двері зачинилися.
  
  
  Не минуло й п'яти хвилин, як двері знову відчинилися, і увійшли двоє добре складених чоловіків. Пападорус нервово сказав: — Цей чоловік надзвичайно небезпечний і...
  
  
  «Не хвилюйтеся, сер », — сказав один навколо чоловіків. — Він більше нікому не завадить.
  
  
  Чоловік підійшов до Ніку з шматком труби в руці і сильно вдарив його по потилиці. Червоний вибух в мозку Ніка швидко змінився непроглядній темрявою.
  
  
  Він прийшов в себе в & nb. Він був у неї в підборіддя. Ставок перебував під запущеними руїнами древнього храму.
  
  
  — Він приходить до тями, — сказав один навколо чоловіків. Нік стояв оголений в ставку між скелями зі входом в воду, а хвилі омивали його, тіло. Двоє підручних Пападоруса теж були оголені і прив'язали його до кам'яній колоні, що височіє посеред ставу.
  
  
  «Він може кричати так голосно, як хоче, сер , і ніхто його не почує», — сказав один навколо чоловіків Пападорусу, хто спостерігав з боку. «І він не вибереться навколо цих мотузок і через сто років».
  
  
  — Чудово, — сказав Пападорус , — чудово.
  
  
  Головорізи вийшли навколо ставка , одяглися і пішли гуляти шлях між зламаними колонами, оточуючими ставок.
  
  
  Нік озирнувся. Сонце вже майже сіло, і температура почала швидко падати. Мешканці ставка, маленькі кальмари, і краби, вже досліджували його тіло своїми щупальцями і клешнями, але він не хвилювався, бо знав, що істоти не можуть завдати йому серйозної шкоди.
  
  
  Що його дійсно турбувало, так це те, що скельне освіта, і довгий канал, ведучий до моря, були неоднакової висоти порівняно з рештою узбережжя. Коли наступав приплив, виникало невідповідність, з-за якого вода хлинула б раптом, нерівномірно, як висока суцільна стіна води. Це означало, що якщо б Нік все ще був тут під час припливу, він би безповоротно потонув.
  
  
  Методично Нік почав возитися з мотузками на зап'ястях. Це була страшна битва. Стовп, до якого був прив'язаний Нік, був відшліфований століттями приливів і відливів, і Ніка не було гострих країв, про які Нік міг би тертися мотузками. У відчаї він ощупывал ногами дно ставка, поки раптом не відчув гострий кінець. З нескінченною обережністю він заштовхав камінь в стовп, до якого був прив'язаний. Коли гострий камінь виявився максимально близько до колоні, він глибоко зітхнув і опустився під воду. Розщеплення его болісно терлась про колону, але в кінці кінців він присів навпочіпки і намацав руками між осколками камінь. Ему довелося піднятися один раз, щоб перевести дух, і знову пірнути, перш ніж він зміг взяти камінь у свої пальці, але в кінці кінців він міцного схопив його, і почав довгу роботу по звільненню від мотузок.
  
  
  Тиша в ставку була зловісною. Він тільки чув, як хвилі плескаються про скелі. Потім він побачив причину раптової тиші: до він ковзнув величезний старий восьминіг, білий і пружний під чорною водою старого ставка. Нік нерухомо притиснувся до колони, сподіваючись, що тварюка пропливе mimmo. Але повільно і обережно довгі щупальця рушили вперед, і ощупали тіло Ніка. Потім вони присмокталися і звивалися навколо його тіла. Велика опукла мета була під водою, у кількох дюймах від особи Ніка, і на нього дивився нелюдський злобний погляд. Потім довгий дзьоб ніжно помацав шкіру на грудях Ніка. Щупальця, які обвивали його, почали чинити тиск, а присоски були схожі на жіночі, намагаються проткнути його в десятках місць.
  
  
  А потім Нік згадав історію про старому, якого він зустрів у Французькій Океанії . Старого схопила риба-диявол. Він дозволив щупалець охопити себе, а потім вкусив звіра в мозок. Ніка не було часу відчувати нудоту при цій думці. Істота вичавлювало з нього життя, його укуси стали сміливішими. Він зібрав всю свою силу волі, уткнувшись обличчям у воду k огидно вытаращенным очам. Може, Нік недооцінив відображення в & nb, може, звір зрушив з місця. Він чекав.
  
  
  Восьминіг був в люті. Він випустив хмару чорнила, щоб сховатися від очей, і подивився на нього незрозумілими очима. Нік не міг зробити це знову. Він не міг притулитися обличчям до цієї непристойної масі тіла. Але зараз тиск розлюченої тварини справді починало доходити до нього. У нього не було вибору.
  
  
  Нік знову напружився і притулився обличчям до огидною опуклої голів. На цей раз він потрапив в ціль. Його зуби відірвали шматок пружною плоті, і він виплюнув її. І знову він кусав, поки знавіснілий звір намагався розгорнути свої щупальця і одночасно завдати удару у відповідь. Старий говорив щось про пошук нервового центру восьминога.
  
  
  Раптово восьминіг відпустив його і хлестнул з & nb, намагаючись вдарити одразу на всі боки. Потім він безвольно опустився на дно ставка і помер. Вода знову стала спокійною. Він потрапив в мозок.
  
  
  Нік притулився до колони і глибоко зітхнув. Під час роботи фарби, він схопився за камінь. Він знову почав дряпати мотузки. Повінь тепер піднімалося. У будь-який момент вода може затопити по вузькому каналу величезною хвилею і поглинути його.
  
  
  Він бачив, як стіна води піднялася в останньому сонячному світлі, і використовував останні сили, щоб спробувати звільнити мотузки. Він відчув, як вони трохи здалися, і спробував ще сильніше. Мотузка трохи потерся, але не порвалася повністю. Він зробив останній відчайдушний ривок, коли вода ринула в канал і з гучним гуркотом покотилася між каменями.
  
  
  Потім його підхопила активного відпочинку води і жбурнула на кам'яний стовп. На секунду світ почорнів, потім він опинився під водою, притулившись до колони і, задихаючись, розуміючи, що вже занадто пізно. І в той же час він відчував, що руки його тепер вільні, що сила хвилі розірвала мотузки. Кинутий вируючої водою, Нік поплив до скель. Через кілька миттєвостей його втомлене тіло було притиснуто до зубчастим камінню, але потім його виснажені м'язи витягли його навколо води, і він, мокрий і важко дихаючи, лежав на плоскому камені.
  
  
  Він готель заснути, дозволити життя повернутися в його зранене тіло в своєму власному темпі. Але холодний вітер з океану завадив йому було зануритися в сон, якого він так хотів. Его, мозок був змушений працювати. Треба ще багато зробити. Якщо він зупиниться зараз, Електра, Пападорус і генерал Лінь втечуть з усіма життєво важливими даними, які їм потрібні, щоб почати все спочатку зі шпигунською організацією Golden Island Promotions в іншому місці . Тоді вся його робота була б марною. І Горгас тепер тримав Ксенію в своїх руках. Він майже забув про це. Належало ще будь-що вирішити. Нік Картер повільно підняв голову і глибоко вдихнув морське повітря. Його налиті кров'ю очі озирнулися, оцінюючи ситуацію.
  
  
  Ему довелося б повернутися на віллу, у ворожий табір, голим і беззбройних. У нього повинна бути, шведів, машини, зброю, якщо він хоче перешкодити принцесі Електри взяти людей у заручники. І у нього було не так багато часу. Як тільки Електра викраде гостей yahoo навколо стародавнього театру в горах, вона буде в безпеці. Тоді було б занадто пізно намагатися зупинити її.
  
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  
  Машиною було приємно керувати. Це був Rolls-Royce Silver Cloud і Нік кинувся в шлях з розмахом. Він вів машину по небезпечним S-подібним поворотом на максимальній швидкості і слідував за вказівниками до Театру Софокла, головної туристичної пам'ятки цих віддалених гір.
  
  
  Нік не був упевнений, кому належать « Роллс » . У нього не було часу запитати. Він знайшов одяг покійного капітана Макаффери там, де і передбачав, — у винному поховати. Потім цього було легко прокрастися на стоянку біля вілли і вкрасти одну навколо машин гостей.
  
  
  І тепер там була табличка, яка вказує, що театр в залі в декількох милях звідси. Нік проїхав ще деякий час, потім від'їхав від дороги як можна далі і припаркував його в тіні вигнутих оливкових дерев. Електра подбала про те, щоб не було іншого транспорту, крім автобусів, які постачають ee гостей в стародавній театр, щоб прибуття іншого автомобіля попередило Електру і сл мафіозі.
  
  
  Отже, Нік продовжив шлях ходьби. Его великою проблемою було те, що у нього не було зброї. Але він був упевнений, що чоловіки Електри будуть озброєні. Ему не складе труднощів зробити раптовий наліт на одного навколо охоронців тут, на темному схилі. Він зробив великий гак у бік гірського театру. Потім півгодини виснажливого лазіння і обходу неочікуваних темних ущелин Нік вийшов на пандус над театром. Під собою він побачив глядачів на кам'яних лавах, вирубаних у схилі. Вони зачаровано дивилися на фігури на кам'яній підлозі сцени. Під ними в місячному світлі рябил Коринфский затока. Навіть високо над трибунами акустика була настільки хороша, що Нік виразно чув кожен склад старовинних віршів, вимовних акторами.
  
  
  Але він не був театральним критиком і АХ. Він не слухав акторів. Замість цього його очі сканували схилі пагорба над аудиторією. Спочатку він не побачив нічого незвичайного, але, придивившись, помітив за валунами і кривими деревами чоловіків, яких Електра простягла над глядачами і навколо глядачів. Ніхто не міг піти, якщо Електра цього готелю. Але Нік прийшов до висновку, що головні дії будуть виходити не від тих людей у горах. Вона сказала, що серед акторів проникли бойовики. На це було схоже. Якщо б вона готелів мати можливість швидко і точно розібратися зі своїми жертвами, це потрібно було б робити зі сцени. Нік мовчки спустився до низького будівлі за сценою, де актори переодягалися і чекали ih виходу. Підійшовши лиже, Нік зрозумів, що будівля не замкнено. Вони помилялися, думаючи, що за сценою будуть знаходитися тільки актори, і охорони не було. Ему потрібно було проникнути всередину, щоб дізнатися, як саме принцеса Електра мала намір захопити своїх заручників. Тому що, як тільки вона захопить ih, вона буде готова до будь-атаці.
  
  
  У тіні на день тліла цигарка. Одіна навколо акторів був одягнений у старовинний одяг. Абсолютно безшумно Нік підкрався до актора. Він не знав, чи був це один навколо впроваджених бандитів Електри чи ні. Він тільки знав, що йому потрібно щось, щоб пройти через натовп непоміченим, поки він не дізнається ih плани.
  
  
  Актор поняття не мав, хто його его. Удар Ніка вирвався навколо темряви і беззвучно занурив його в сон. Нік зловив його, коли він падав. Нік швидко відтягнув його будівлі і була в кущі трохи подалі. Він розірвав сорочку Макаффери на смужки кордон, щоб зв'язати і заткнути рот акторові. Потім Нік надів старовинний плащ, надів маску і поспішив крізь темряву назад на сцену . Відтепер він повинен був грати навмання. Він сподівався, що не пов'язав одну навколо зірок, відсутність якої буде негайно помічено.
  
  
  Але він не думав, що важливий актор буде стояти там і курити сигарету в темряві, і він був прав. Чоловік, якого він зв'язав, був учасником людей. Ніку залишалося тільки чекати за лаштунками разом з іншим хором, поки вони не піднімуться. Тим часом він зміг розібратися в ситуації. Він побачив принцесу Електру, що сидить попереду, збоку, звідки вона могла б швидко зникнути, коли почнуться неприємності.
  
  
  Хор повинен був продовжувати. Нік вагався. Він поняття не мав, що робити. Але у нього не було вибору, окрім як піти з іншими. Він приєднався до решти, наслідуючи ih словами і жестами лише на частку секунди пізніше. Спектакль був настільки дилетантським, що недоліків Ніка, як актора ніхто не помітив. Його очі весело блищали крізь прорізи маски, коли він дивився відкрито на принцесу Електру. Вона сиділа одна, розслаблена і красива, її увагу було зосереджено на грає, і вона не омела нам найменшого уявлення про те, що чоловік, якого вона кинула в ставок, щоб він потонув, все ще переслідує її. Нік продовжував грати, і через деякий час я знову замовк.
  
  
  Але замість того, щоб відпочити або викурити сигарету, вони пішли за першим чоловіком по темному коридору в маленьку замкнену кімнату. Коли всі були всередині, провідний закрив двері і ввімкнув брильов. Кажу Не наші слова, він відкрив два великих дерев'яних ящика і досталь, пару автоматів, які присвятив себе двом найближчим чоловікам. Раніше ніхто нічого не сказав, поки хор вооружался. Руки витягнулися з-під плащів і взялися за зброю. Єдиним звуком було дихання чоловіків в кімнаті. Потім, сховавши зброю під плащами, вони вийшли через кімнати і повернулися на місце. Нік пішов за іншими, його автомат був захований під плащем, як і у решти.
  
  
  Люди в масках, і я оплачував мовчки чекали. Раптово ніч розірвав оглушливий крик. Звук долинув зі сцени і ознаменував нитка вистави. Хор виходив на сцену, виголошував свої останні слова, а потім починав діяти. Принаймні, так думав Нік . Він швидко розглянув варіанти. З-за куліс він побачив, як піднімається принцеса Електра. Розумна дівчина, вона пішла з лінії вогню. Нік був у хорошому стані. Він міг на мить відстати, коли хор виступив вперед і скосив би бойовиків ззаду. Веб-проблема полягала в тому, що аудиторія була тоді на лінії вогню.
  
  
  Тоді він отримав підказку. Хор виступив вперед. Нік швидко вирішилося. Він сподівався, що нас одіна навколо цих бандитів не буде поспішати зі стріляниною. У деяких навколо них буде як мінімум три секунди, щоб переслідувати його, якщо він кинеться в бій. Потім вони встали на сцену і виражений останні рядки п'єси : Не називай ти смертного щасливим, поки він не побачить свій останній день, коли, одного разу вийшовши за межі життя, він відчувати не буде біль».
  
  
  Слова були вимовлені в унісон. Зараз почнеться. Нік побачив, як руки учасників людей ковзнули під приховані. Вони відпустять запобіжники і приготуються до більш жорстокої бійні, ніж коли-небудь могли уявити їх програму драматурги. Раптом спалахнуло святим, і люди в перших рядах залилися світлом. З-під плащів вискочили пістолети-кулемети, викликавши здивований вереск роззяв. Нік більше не чекав. Він витягнув власну зброю з-під платить, і пірнув у перший ряд. Він розвернувся в повітрі і скинув маску, щоб краще бачити.
  
  
  Пронизливий крик прапора дозволу на виконання і розчарувань від Електри. Вона завжди була швидкою, подумав Нік.
  
  
  'Американець! Стан того, хто вб'є американця, — її голос луною рознісся між каменями амфітеатру.
  
  
  Нік націлив свою зброю на чоловіків, які тримають автомати. Він натиснув на курок і вистрілив в лінії. Фігури в масках почали падати на сцену. Інші повернулися і спробували розглянути Ніка в натовпі. Нік працював швидко, його великий палець затиснув спусковий гачок, коли він зробив паруючий стовбура свого кулемета по сцені. Деякі навколо бойовиків сховалися за дверима сцени . Нік помітив одного навколо них відкрито перед дверима і поклав його. Інший чоловік був більш розумним. Він впав на землю і намагався націлитися на Ніка. Але тут Нік повернувся, подивився відкрито в мозку і врятував себе спасибі трохи більш швидкої реакції. Чоловік на місці помер.
  
  
  Повітря було наповнене та криками, коли публіка запанікувала і спробувала вийти навколо театру. Вони переповзали лави і обганяли інший інший в поспіху, рятуючись від смертоносного стовпотворіння і летять куль в амфітеатрі. Нік спостерігав за цією сценою. Ніякого руху, тільки розкидані тіла — тепер ih приховують плащі. Він обернувся до глядачів. Люди на пагорбі створили додаткову плутанину, стріляючи в втікаючих людей, зіштовхуючи ih одним з одним, але постріли не завдали особливої шкоди.
  
  
  Потім він побачив Електру в білому платті, поспішаючу вгору по горбу під захист своїх бойовиків. Нік вистрибнув назад на сцену і покликав її по імені. Чудова акустика старих майстрів-будівельників була настільки ж ефективна, як і за часів Перікла. На відстані понад чотириста ярдів Електра повернулася і зупинилася.
  
  
  — Принцеса, — вигукнув він, — у мене є пропозиція. Не змушуй мене витрачати час на гонитву за тобою.
  
  
  Він побачив білу постать на схилі, яка махає рукою. Що ж, він не міг звинувачувати її за те, що вона не готелю повернутися в амфітеатр. Публіка розірвала б її на шматки. Пропозиція, яку він зробити готель гей, було важким, але краще, ніж нічого. Нік був готовий дозволити гей бігти, щоб дістатися до решти, щоб розчавити шпигунський пристрій Золотого острова , щоб воно ніколи більше ніде не може бути встановлено. Голос чому він пішов за нею. Люди принцеси Електри припинили вогонь. Паніка натовпу почало змінюватися лютим обуренням, але Нік не встиг пояснити, що відбувається. Він швидко піднявся по кам'янистому схилу, не зводячи очей з білої сукні Електри. Стежок вела навколо гори, на плато з видом на Коринфский затока . Електра сиділа в тіні, там, де плато звужувалося до скелі. В руці у нах був пістолет 38 калібру націлений на Ніка.
  
  
  «Назвіть мені вашу пропозицію, американець, — сказала вона.
  
  
  — Дуже просто, — коротко сказав Нік. «Я не зупиню тебе, якщо ти скажеш мені, де Горгас ховає дівчину Ксенію. Її знаю, що він, мабуть, втік потім того, як генерал Лінь зрадив його. Де його схованку? Куди він може піти, коли він у небезпеці?
  
  
  «Чи можу я піти з "Дівою Афін" ?»
  
  
  — Так, але я б не шталь цього робити, — сказав Нік. — Я простежу, щоб Діва не пішла. Або, принаймні, вона не піде далеко.
  
  
  — Значить, її можу втекти. Не маючи рішенням щось взяти.
  
  
  — Тільки одяг, яку ти носиш. Це пропозиція. Її все ще великодушним. Я не повинен відпускати тебе. Ви вбили американського агента.
  
  
  «Я цього не робила», — сказала вона. «Це був Макаффери ».
  
  
  — Це те ж саме, — сказав Нік. «Приймайте рішення, її поспішаю».
  
  
  — Ти так швидко забув нашу ніч у біля басейну?
  
  
  — Ні, — сказав Нік, — не забув. Може бути, тому її відпускаю тебе. Але не розраховуйте на це занадто сильно.
  
  
  Вона дивилася на нього широко розкритими очима. — Це не пропозиція, — сказала вона. — Я пропоную тобі що-що краще.
  
  
  Вона впустила револьвер. Він застукав по камінню. Нік здогадався , що це повинно було его розслабити. — Так, кращу пропозицію. Більше ночей біля басейну. І влада, американська. Ще є час. Її придумала спосіб.
  
  
  — Я впевнений, що так і буде, — сказав Нік.
  
  
  «Ми могли б зробити це разом. Ми схожі один на одного.
  
  
  "Але є відмінності", сказав Нік. Він ніколи не бачив її такою красивою. Вона простягла руки назад, розстебнула плаття і вийшла одним плавним рухом. Вона сиділа гола перед ним. Сергій був тьмяним, але Ніку і не потрібно багато світла, щоб побачити прекрасне довгоноге тіло. На її губах грала посмішка.
  
  
  «Добре подумайте, перш ніж відхилити мою пропозицію, американець. Її не віддаюся кожному чоловікові. Прийди і торкнися мене. Відчуй, яка її м'яка. Ти боїшся? Ти можеш відразу виявити, наскільки його жива.
  
  
  «Все це дуже драматично, — сказав Нік. Він подивився на свій годинник. — Але у мене мало часу. Даю вам десять секунд, щоб сказати мені, де ховається Горгас, коли у нього проблеми.
  
  
  — Тебе турбує ця портова повія Ксенія?
  
  
  — Середовищ іншого, — сказав Нік.
  
  
  «Тобі пропонують королеву, а ти турбуєшся про дешевою повією». Вона взяла одну з його рук в свої і докладає своє тіло. Іншою рукою вона притягнула його до себе, поки не притулилася до кам'яної стогнати. Ee запах піднявся, опьянив його, і тепло її тіла передалося ему. Її можу впасти замертво, подумав Нік. Її м'яка активна шкіри на тлі твердого каменю здавалася екзотикою. Нік відчув, як він нахилився до неї.
  
  
  Він почув слабкий шерех черевика по каменю. Він уважно слухав. Він відвернувся від її чіпляються рук. Чоловік вибіг з тіні. Нік спробував підняти пістолет-кулемет, але руки Електри вдарили по стовбуру. Нік побачив блиск леза і приготувався. Електра вчепився в нього руками. Він завдав гей сильний удар тильною стороною долоні і тільки встиг підняти руки, як чоловік стрибнув на нього. Нік схопив чоловіка за зап'ястя і врізався в нього, розбиваючи об камінь. Потім Нік почув, як підійшов початку другої чоловік.
  
  
  Це було тісне місце для фарби з прямовисною скелею з одного боку і глибокою прірвою з іншого. Нік був змушений кинути автомат. Поки він боровся з бандитом, Електра пірнула за пістолетом. Засадах Ніка вилетіла і відкинула її назад. Вона закричала, коли впала на землю. Початку другої людина майже досяг ih. Нік озирнувся через плече. У цієї людини також був ніж.
  
  
  Нік встромив кулак в життя нападника і розвернувся, щоб зупинити другого. Его ніж, попрямував до серця Ніка, і Нік послизнувся, послизнувся, але оговтався, як раз перед тим, як впасти з кінця. Він відновив рівновагу, стрибнув уперед і ударом карате зламав руку другому чоловікові.
  
  
  Електра прижадась до кам'яної стогін, обличчя її було брудним і скривдженим, вона вже не виглядала такою красивою. Вона продовжувала кричати: «Убийте його, убийте его».
  
  
  Нік схопив людини, чию руку він зламав про цю зламану руку, і жбурнув його в першої людини, який тепер наближався до нього. Жертвою оглушливо заверещала, потім вони зіткнулися. Одіна навколо чоловіків відскочив назад і втратив рівновагу. На мить він похитнувся на краю, закричав, а потім звалився в безодню, розмахуючи руками. Нік обернувся і побачив, що інший чоловік, за наполяганням Електри, готель зробити випад ему в житті з низменному опущеним ножем. Нік зробив помилковий випад на лезо і ковзнув убік, коли лезо люто зметнулося вгору. Потім він різко опустив руку на зап'ясті з ножем, а інша рука вдарила чоловіка по шиї, як сокира. Чоловік напружився, коли шок струсонув його. Він був паралізований, і ніж випав через его руки. Рука Ніка витягнулася, схопила ніж і швидким, точним рухом встромила його, складати долар чоловіки.
  
  
  Зміст і рефлекси Ніка тепер функціонували з надлюдською швидкістю людини, що прийняла benzedrine. Перш ніж чоловік впав на землю, Нік повернувся, щоб щорічно, що робить Електра. Вона взяла пістолет-кулемет Ніка, і її бліде пряме обличчя було звернене до мети. Стовбура піднявся. Він був занадто далеко, щоб схопити її, і все, що гей потрібно було зробити, це направити на нього стовбура і натиснути на спусковий гачок, і все б це сталося. Але вона просто не встигла.
  
  
  Нік швидко витягнув ножа навколо серця мерця і кинув його з висоти плеча. Це був той кидок, який ви робите, не замислюючись про це. Важкий ніж вдарив принцесу в горло і пронизав гей дихальне горло до рукоятки.
  
  
  Нік думав, що вона ще знайде в собі сили натиснути на курок. Він чекав, щоб почути громовий автоматом, який вб'є його так само, як і інших. Він цього не почув. Красиві очі Електри розширилися від здивування, коли вона втупилася на нього. Кров капала з її чуттєвого, повного rta, який напружено рухався, коли вона намагалася заговорити. Пістолет-кулемет випав навколо її тонких рук, і вона, спотикаючись, зробила кілька кроків убік, перш ніж відновити рівновагу. У нах не було багато місця.
  
  
  Нік побачив, як її красиве оголене тіло ковзнуло боком на краю обриву, витончено, як нирець з батути.
  
  
  
  
  
  Глава 13
  
  
  
  
  Вогні « Роллс » прорізали темряву гір. Нік, все ще одягнений у мантію і сандалі людей Едіпа , мчав униз по схилу, не звертаючи уваги на нас, на втому, нашу власну життя. Ему пощастило дістатися до Афін до світанку .
  
  
  Він сподівався, що Коротун, товстий кіпрський інтерполовець, буде в призначеному місці. У Ніка було багато дель, і він потребував его сніду. Його обличчя було маскою суворого воїна, коли він подумав і кинувся в Афіни.
  
  
  Ксенія. Її ім'я постійно спливало середовищах більш важливих думок, наприклад, як він міг перешкодити "Афінської Розвиток" вирватися на свободу. Може бути, ему варто списати дівчину з а. Це була неприємна думка. Але ему довелося зіставити цінність портової повії і повне знищення найбільш ефективної китайської шпигунської системи, коли-небудь створеної.
  
  
  Ці тяжкі роздуми були перервані смолоскипами на дорозі. Барикада наприкінці першої прямої, яку знайшов Нік. Він різко вдарив по гальмах, щоб Роллс не врізався в дерев'яну барикаду на швидкостях понад 100 км/ч. Шини заперечливо завищали, коли він зупинився. Нік штовхнув свій автомат під диван, коли солдати у формі підійшли до нього. У чоловіків були гвинтівки, а в одного навколо них автомат . Військова поліція, зазначив Нік, коли вони підійшли. Ліхтар світив йому в очі. « Вибачте , сер, — сказав один навколо військових поліцейських, — у нас є наказ затримати рух в Афіни і навколо Афін. Сьогодні у Синів Прометея багато неприємностей. Починало скидатися на те, що генерал Лінь здійснив свою погрозу і попереджав уряд.
  
  
  'Так, так. Що ж ми маємо тут?' — сказав солдат, веду ліхтарем по тілу Ніка. Его побожний тон змінився веселощами, коли він зрозумів, що має справу не з мчить промисловцем, а з явно ненормальним божевільним. — Так поспішаєш, приятель?
  
  
  «Я актор. Будинку стався нещасний випадок, — сказав Нік, дивлячись відкрито на нього. «Зазвичай я не роз'їжджаю в цій скатертини», — пожартував він, сподіваючись, що буде виглядати щирим і заслуговує довіри.
  
  
  Поліцейський уважно подивився на нього, а потім сказав: «Ble щорічно страхові документи на машину?»
  
  
  Складати долар Ніка впало. Він відкрив бардачок, але єдині документи, які він там знайшов, були згадки про бензині і пробігу машини.
  
  
  — Звичайно, — сказав Нік. «У моєму гаманці. Залишив їй свій одяг в будинок мого друга Пападоруса . Відверто кажу, — сказав він, — це машина Пападоруса .
  
  
  "Ха, чоловіки, ви чуєте це?" Поліцейський посміхнувся через плече. — Він каже, що він ще старого Пападоруса . Напевно, по дорозі до іншим твоїм друзям, Ниарху і Мільярдеру . Чоловік знову засміявся, потім взяв себе в руки і сказав: «Боюся, вам доведеться від'їхати на узбіччя, сер . Мені доведеться зателефонувати в офіс і попросити ih там дізнатися...
  
  
  — Звичайно, — сказав Нік. Він перемкнув машину і дав повний газ. Великий Rolls помчав, як ракета. Нік приготувався до зіткнення. Блокпост висвітився в его фарах. Це були прості козли. "Роллс" перетворив ih в дрова і їхав все швидше і швидше. Він почув позад себе постріли. Рухомий автомобіль не постраждав.
  
  
  Він дістався до околиць Афін, не побачивши інших блокпостів, але там був постійний потік вузу транспорту. Він зробив гак через передмістя у разі, якщо патруль на шосе попереджав Афіни, потім попрямував до площі Конституції і присвятив фарами знайомої товстої фігурі в таксі. Мить Нік виліз навколо припаркованого « Роллс » і селл в таксі.
  
  
  «Пощастило, що ти тут, Коротун », — сказав Нік. «Мені дійсно не завадила б твоя допомога».
  
  
  'Заворушення. В місті почалося пекло. На вулицях йдуть фарби. Вони заарештовували Синів Прометея дюжинами. Я думаю, що якийсь двоюрідний дядько Синів сказився.
  
  
  — Це не так, але схоже. Їй скажу тобі пізніше, — сказав Нік. — У тебе є ідеї, де може ховатися Горгас, якщо його будуть шукати?
  
  
  Товстун похитав головою. — Де б це нам було, якби її Горгасом, її б не пішов туди сьогодні ввечері.
  
  
  Поки не переконався, хто мене зрадив.
  
  
  «У нього є Ксенія, — сказав Нік.
  
  
  — Я знаю, — сказав Коротун . «Я намагався стежити за нею, але ви не можете слідкувати за цією дівчиною весь час, і у мене були інші справи».
  
  
  — Неважливо, — сказав Нік. «Я думаю, що Горгас вже давно поклав на нах очей. У нах не було шансів.
  
  
  — Я не бачив її з учорашнього вечора, — тихо сказав Коротун . «Швидше за все, вона вже мертва, N3».
  
  
  — Я знаю, — сказав Нік. Він затягнувся сигаретою і подивився в лобове скло таксі. — До біса. Поїдемо до "Розвиток Афін" ».
  
  
  Спочатку вони проїхали mimmo кімнати Ніка, де він переодягнувся. Потім вони вирушили в Пірей і, досягнувши гавані, побачили "Афінську Діву", що стоїть на якорі з погаслими вогнями. Вони зупинилися біля казарм військово-морського ФЛОТУ США. Нік представився, і спасибі капітану есмінця, з якого Нік отримав вибухівку, вони були негайно доставлені вахтовим матросом. Худорлявий рудоволосий черговий вийшов з задньої кімнати, застібаючи штани.
  
  
  «Звичайно, вони повинні прийти, як тільки ви ввійдете в каюту. Привіт люди. Її Tex Коллінз, — сказав він, простягаючи руку. "Хочете чашечку кави?"
  
  
  Нік кивнув, і Коллінз взявся за розчинну каву. — Радий тебе бачити, — сказав він, потягнувшись за кружками. «Вчора вранці весь проклятий флот вирушив у плавання, і його вже починав відчувати себе самотнім. Сьогодні ввечері її почув стрілянину в місті і подумав: Текс, це знову Фермопіли, але ти один.
  
  
  — У вас на кораблі на підводних крилах є кулемети? — різко запитав Нік.
  
  
  «Кулемети, Господи», сказав Текс , вказуючи великим пальцем на двері. «Це сучасний військово-морський флот. У нас є ценымногие краще, ніж кулемети».
  
  
  Нік підійшов до день і виглянув. Зброю було вкрите важким брезентом, але, по периметру він міг бачити, що це було. Він був задоволений.
  
  
  — Ми не можемо взяти «Діву Афін» у доках, Коротун , — сказав Нік.
  
  
  'Чому б і немає?' — запитав товстий кіпріот. Чим швидше, тим краще.'
  
  
  'Прокляття!' — відрізав Нік. «Включити свій мозок, чувак. Все, що їм потрібно зробити, це зателефонувати в поліцію, і ми будемо у в'язниці, поки вони спливають. Ми повинні почекати, поки вони не опиняться у відкритому морі.
  
  
  "Які проблеми?" — запитав Техас .
  
  
  — У нього є дівчина. Вона омелою відношенні до стрілянини, яку ви чули, — сказав Коротун .
  
  
  «Ах, це дуже погано, приятель », — сказав Текс . «Сподіваюся, все закінчиться добре».
  
  
  Нік не відповів. — Послухай, Коротун , — сказав Нік. 'У мене є думка.' Він повернувся до Тексу . «З якою швидкістю рухається це судно на підводних крилах?»
  
  
  «Боже, я не знаю. Її ще не давав гей повного газу, тому що, якщо чесно, я не дуже хороший рульової. Я маю на увазі, воно може рухатися дуже швидко.
  
  
  — Добре, — усміхнувшись, сказав Нік.
  
  
  — Хіба я не чув, що ти говорив щось про поліцію? — запитав техасець , роздаючи димлячі горнятка з кавою. «Тому що тоді мені шкода повідомляти вам, що у мене є суворий наказ не втручатися, нам будь-що, що... е - е можна було б назвати таємницею ».
  
  
  «Ви завжди можете позичити нам човна на час, а потім забути, куди ми пливли по всій метушні революцій, чи не так?»
  
  
  — Я міг би це зробити, сер. Хоча це вище моїх вказівок. Мені потрібно обдумати це.'
  
  
  Нік кивнув і сказав Коротышке : «Послухай, мені здається, її знаю, що задумав Горгас. "Діви Афін" не відправиться в плавання, поки принцеса не повернеться з гір зі своїми заручниками . Ну, її, їхав швидше, ніж вона терпима, могла, особливо з вантажівкою, повним заручників. Це означає, що вони дадуть гей, ще трохи часу. З нашої швидкої човном ми можемо дати їм велику фору і раніше наздогнати ih, поки вони не зникнуть з виду. Я не думаю, що у кораблі на підводних крилах є радар?
  
  
  — Ні, сер , — сказав американець .
  
  
  — Добре, — сказав Нік. — Я дотримуюся свого здогаду. Коли "Діва" покине гавань, запустіть сигнальну ракету. Її побачу це. Її можу повернутися до того, як яхта покине порт. Потім він вилетів за двері. У нього був єдиний шанс дізнатися, де Ксенія і чи вона жива. Кілька припущень наштовхнули його на цю думку. По-перше, Горгас був явно ненормальним, але психопатом, який досить чітко бачив реальність, а потім спотворював її у своїх цілях. Він сказав, що підірве Парфенон, щоб сигналізувати про повстання. Але це повстання було скасовано потім зради, а його армія була заарештована або в бігах. Коротун сказав, що якби він був Горгасом, він би не шталь йти в свої звичайні укриття, поки не дізнається, чи безпечно там, або хто вчинив зраду. Одним навколо найбезпечніших місць в Афінах тепер буде Парфенон, розташований високо на Акрополі. Хто буде шукати там неорганізовані? Це було б схоже на людину, який готель підкорити Нью-Йорк і сховався на Емпайр-Стейт-Білдінг.
  
  
  Нік посперечався, що Горгас був досить хоробрий , щоб виконати свою загрозу і підірвати стародавній храм. Це був символ Афін. І Горгас був зачарований цим символом. Ніку нічого було втрачати, перевіряючи це.
  
  
  Він поїхав на таксі Коротуна в Акрополь і припаркував машину внизу, перш ніж піднятися на пагорб ходьби. Якщо его думаю -- була вірна, було б божевіллям їхати по дорозі до Парфенону. Люди Горгаса заблокують під'їзну доріжку, вірні вождю до останнього прийому їжі. Так завжди буває з важливими революційними лідерами. Завжди знаходилися люди, які сліпо вірили в них.
  
  
  Напівсвіт помилкового світанку освітив небо, коли Нік попрямував до Акрополя. Він кружляв навколо пагорба, поки не підійшов до нього з агори, стародавнього ринку старого міста. Він був озброєний тільки ножем. Пістолет шукати було колись, а автомат буде тільки заважати. Частина агори була відкритою площадкою, де будівлі були знесені для відбулося археологічних розкопок. Поки було темно, Ніка не турбувала відкрита місцевість. Важче було її непомітно охороняти і застати його зненацька. Він підкрався по пологому схилу до ряду кипарисів. Там він злився з тінями, і, напружуючи всі свої почуття, чекав одного, навколо тисячі підступних ознак людської присутності. Було б зовсім не логічно, щоб Горгас, заклавши вибухівку під Парфеноном, не виставив вартових. Нік різко озирнувся. На вапняковому пагорбі було трохи під'їзних доріг. Якби вартових не було, він міг би помилитися, і Горгаса теж там би не було. Він почекав ще трохи, потім дуже повільно поповз вперед, рухаючись зі швидкістю три футів в хвилину. З нескінченною обережністю він підняв ноги і обмацав землю пальцями нога, перш ніж знову опустити ih. Якщо Горгас дійсно збирався підірвати древній храм, досить було випадкового пострілу або крику вартового, щоб усе спрацювало.
  
  
  Нік витратив десять хвилина на це обережне наближення, коли побачив вартового — більш світлу тінь на скелях. Нік стояв нерухомо. Він відчував тріумф. Він повинен був бути прав. Потім повільно, дуже повільно він опустився на землю.
  
  
  Він повинен був зблизитися з супротивником. Чоловік стояв метрах в п'ятнадцяти від нього. Нік скрадався вперед обережніше, ніж дракона на животі. Зазвичай він був би впевнений у результаті. У тренувальних таборах АХ він досяг успіху в цьому виді спорту. Багато разів він ставав досвідчених інструкторів зненацька. Але тепер час може зрадити. Перші промені сонця скоро впадуть на старе місто, і тоді він буде видним. Він глибоко зітхнув. Були межі швидкості, з якою він міг рухатися.
  
  
  Ще одна хвилина. Пара хвилина. Він був поруч. Тепер найскладніше. Молися, щоб у тебе не звела ноги. Ему довелося підтягнути ноги під тіло, не видавши нам звук. Він був у двох кроках від чоловіка. Вартовий сидів на камені з гвинтівкою на колінах, не звертаючи уваги на лежачу відвертими перед його очима смерть. Нік дуже обережно дихав.
  
  
  Його ноги заскрежетали під его, тілом і двома кроками наблизили його до ворога. Вартовий, звичайно, його почув, але не встиг крикнути, як Нік встромив ножа йому в горло перерізав його. Не було навіть приглушеного звуку, коли людина мляво впав вперед.
  
  
  Нік відступив назад і витер кров з ножа. Він подумував взяти рушницю, але воно турбувало його лише останні сімдесят ярдів до вершини. Він нам за що не видасть своєї присутності.
  
  
  Перша частина сходження була не такою, нібито складною. Просто крутий. Потім він підійшов до стогнати. Це була прямовисна стіна, яку неможливо було подолати без альпіністського спорядження. Він повинен був продовжувати рух по природним скель. Він свідомо обрав цей важкий шлях. Були легші під'їзні шляхи, але вони охоронялися.
  
  
  Він стомлено поклав руки на камені і почав підтягуватися. Ставало все важче і важче, але він вистояв. Сонце зійшло. На сході стало світло. Навіть прохолодним вранці по його обличчю струменів піт. Він зупинився, щоб віддихатися, і був здивований, побачивши вершину, не більше ніж у шостий футах над собою.
  
  
  Він подивився через плато Акрополя. Він бачив, будівель. Музей, який він міг би використовувати як прикриття. Навколо укриття музей его досвідчене погляд відразу ж зловив пластичну вибухівку, майстерно закладену в основі історичних мармурових колон заввишки п'ятдесят футів, мали таке велике значення для людства.
  
  
  Для Ніка ці стовпи були просто проблемою. Голосування і перші промені сонця торкнулися прекрасного храму без даху. І тоді він побачив Горгаса, який, кліпаючи від світла, вийшов навколо храму.
  
  
  Горгас підійшов до чорної коробці детонатора біля дороги. Нік вагався. Його професійні інстинкти підказували йому було, що щось не так. Чому Горгас використовував детонатори, якщо він застосовував пластичну вибухівку? Вони вибухнули б самі по собі, якщо б їх, якщо час. Були всілякі способи викликати це. Тоді він зрозумів. Горгас готель підірвати все це одним потужним синхронним ударом.
  
  
  Висока постать у чорній приховані сиділа недалеко від ручки коробки детонатора. Раптово Нік побіг. Він подолав половину відстані до Горгаса, коли чернець почув його. Горгас здивовано зупинився і втупився на Ніка. Але він продовжував бігти. Якщо Горгас витягне пістолет зараз, Ніку нитка. Він ніколи ще не відчував себе таким голим. «Чому цей старий дурень не стріляє, — дивувався Нік. У цей момент goggle підняла пил на його нога. Потім Горгас підбіг до чорного ящика, задихаючись і рухаючи чорною бородою вгору і вниз. Він був ценымногие лиже, ніж Нік. Все, що Нік відчував, це біль в легенях, коли він змушував свої ноги рухатися вперед. Тоді Нік побачив, що він виграє. Вони прибули з різних сторін. Було дуже близько. Двадцять метрів, десять метрів, тепер тільки дециметры. Рот бородатого чоловіка ворухнувся, в беззвучному крику, коли обидва чоловіки накинулися на ручку детонатора.
  
  
  Нік впав на землю, як дерево, коли кинувся до ніг старого. Потім вони разом покотилися по твердій курній землі. Старий дряпав очі Ніка і штовхав його тіло, намагаючись вирватися і доповзти до ручки. Хтось назвав ім'я Ніка. Так, це було ім'я, яке він чув. Його очі дивилися крізь пекучий піт, і пил, і його погляд був закритий блідим, повним ненависті обличчям старого. На мить він побачив її. Вона була голою прив'язана до одного, навколо стовпів. У ee нога, лежали купи вибухівки. Ніка не було часу, щоб побачити більше. Старому вдалося вирватися, і тепер він повз в пилу, тянувшись рукою до чорній коробці. Нік якимось чином скочив на ноги і скочив йому на спину.
  
  
  Горгас був напрочуд сильний для своїх років, а лють безумства допомагала йому було ще більше. Пальці Ніка зімкнулися на горлі Горгаса. Старий подивився на нього і знову потягнувся руками до очей Ніка. Нік заплющив очі, відчув, як довгі нігті дряпають его палиці, і повільно стиснув пальці на горлі. Час минав обертовим білою плямою. Десь далеко, він відчув, як щось піддається під його пальцями. Его повільно осінило. Він виграв. Він задушив старого. Нік відкрив очі і подивився в обличчя мерця.
  
  
  Не знаю точно, що він робить, він встав і відірвав дроти від коробки детонатора. Потім він підняв чорний ящик, підійшов з ним до обриву Акрополя і жбурнув униз.
  
  
  Далеко завили сирени. Нік подивився на сплячі Афіни, які лежали внизу. Сонце тепер було частиною неба і відбивалося в мідних дахах церков. В небі він побачив стовп диму і яскраве полум'я ракети, за якою послідувала ще одна. Сигнал Коротуна. "Діва" відпливла .
  
  
  Надзвичайно стомлений, він досталь свій ніж і підійшов до Ксенії, прив'язаною до колоні Парфенонас. Він не знав, скільки будуть жити Ксенії або він, але належить їм, що Пафенон проіснує ще щонайменше дві тисячі років. Особисто ему хотілося дві тисячі років склепіння. І все ж йому довелося повернутися в порт.
  
  
  
  
  
  Глава 14
  
  
  
  
  Тиша повисла над гаванню. Лінь Де-пен генерал армії Китайської народної медицини Республіки стояв на кормі « Афінської діви» , дивлячись на майже пустельні причали. Він був, як звичайно, дорого і бездоганно одягнений у цивільне. Коли Пападорус піднявся на палубу, він коротко привітав мільярдера, потім знову подивився в бінокль, що висів на ремені в нього на шиї.
  
  
  «Дуже цікаво», — сказав генерал Лінь . «Я був майже впевнений, що наш інший Горгас здійснить свій план по знищенню Парфенонас. Її знаю, що його ще не заарештували. Може бути, її не так добре знаю людей, як раніше».
  
  
  — Я турбуюся, — сказав Пападорус . «Є деякі проблеми».
  
  
  Китайський генерал подивився на нього зверху вниз і слабо посміхнувся. — Ти завжди хвилюєшся, мій інший. Що вас зараз найбільше турбує?
  
  
  «Все», — голосив мільярдер . «Ми повинні були отримати повідомлення від принцеси кілька годин тому. Як ми можемо знати, що Горгас не на волі і збирається помститися? Ви не змогли знайти американського агента, тому ми повинні припустити, що він теж на волі. Її б готель, щоб ми вбили його відразу, а не чекали, щоб ви могли допитати его».
  
  
  — Ви розумієте, Пападорус, — м'яко сказав генерал, — що неможливо ефективно придушити державний переворот, покликавши найближчого жандарма. Треба достукатися до деяких важкодоступних людей. До того часу, як я повернувся на віллу, його вже не було в ставку. Досить імовірно, що, не в силах перешкодити нам, він якимось чином зірвав чудовий план княжни взяти заручників для нашого втечі в Албанію. І в такому разі нам краще відплисти як можна швидше.
  
  
  — Почекаємо ще трохи, — сказав Пападорус . — Ти не знаєш цю жінку так, як її. Її, захоплююся нею, але, якщо чесно, їй теж її боюся. Якщо її спливу без nah, вона знайде спосіб погубити мене. Вона знає достатньо, щоб зробити це легко.
  
  
  Точило Пе-пен стримав усмішку. — Ти дурний, Пападорус . Архів шпигунського апарату Золотого острова оленка золота для Китайській народній медицині Республіки. Більше ніж це. Кожна сторінка являє собою навченого шпигуна і способи контролю над майбутніми шпигунами. А якщо ми його втратимо, ви, звичайно, розоритеся.
  
  
  Пападорус насупився. — Вона приїде, — вперто наполягав він.
  
  
  «Вона, як кішка з дев'ятьма життями.
  
  
  — Принцеса чудова жінка, але вона не гідна вашої волі. Як б нерозважливо нас ви ставилися до свого майбутнього, — сказав Лін , — боюся, її більше не можу дозволити вам піддавати небезпеці величезні інвестиції Китаю в Golden Island. Або вашою присутністю тут мій уряд буде залучено до переворот проти грецького уряду.
  
  
  Лін досталь навколо кишені невеликий автоматичний пістолет і прицілився в товстий життя мільярдера. «Вибачте мене, Пападорус , — сказав він, — але тепер її мушу я просити вас наказати капітану відплисти».
  
  
  Мільярдер дивився на пістолет, мало і плоскі очі китайського генерала. Потім він підійшов до телефону і взяв трубку. «Попросіть майстра Кристидеса кинути все і взяти курс на Албанію», — сказав мільярдер .
  
  
  Разом вони подивилися на набережну. Відсутність звичайної суєти їм здалося дивним і тривожним в цей ранок, коли Афінська радіо порадило всім робочим залишатися вдома до тих тхора, поки революційна ситуація не проясниться.
  
  
  — Я знаю, що вона приїде, — сказав Пападорус .
  
  
  — Тоді ось доведеться поквапитися, — сухо сказав Лін . Потужні двигуни яхти вже завихряли воду в гавані, а одягнені у форму члени екіпажу бігали по палубі, намагаючись відпустити мотузки.
  
  
  «Я сподіваюся, що в Албанії є артистів балету», — сказав Пападорус .
  
  
  Безглуздий старий сатира, подумав китайський генерал. Він дивувався, чому принцеса, жінка здорового глузду, продовжувала з ним жартувати. Якщо Пападорус був прикладом успішного капіталістичної, не дивно, що система прийшла в занепад.
  
  
  Він стояв на кормі яхти, поки вони не покинули зовнішню гавань, і мовчки дивився назовні. Коли вони були у відкритому морі, генерал Лінь прийшов до висновку, що вони в безпеці. Як би нам, був глибоко замішаний Пападорус перевороті, нам один літак не шталь б бомбити ih без конкретних доказів, ніж те, що вони наважилися бомбити зараз. А військового катера було б важко наздогнати «Дівою» і взяти її на абордаж .
  
  
  Оглядаючи гавань в останній раз в бінокль, він напружився. Його увагу привернула невелика човен далеко. Вона наближалася до них з феноменальною швидкістю. Через кілька миттєвостей він зміг побачити човен неозброєним оком. Він спостерігав ще кілька секунд, потім підійшов до телефону, не порадившись з Пападорусом .
  
  
  «Будь ласка, віднесіть кулемети з набоями на квартердек», — сказав генерал Лінь в трубку. Він вже розглядав можливість погоні напередодні ввечері, і були вжиті заходи.
  
  
  Генерал Лінь спостерігав за встановленням і заряджанням кулеметів зі своєю звичайною аналітичної зосередженістю по мірі того, як човен наближалася до них.
  
  
  
  Витончені лінії "Діви Афіни", поступово розширялися в міру того, як судно на підводних крилах долала відстань до яхти ведене спритними руками буде втрачено Коллінза. Втомлений Нік Картер з щетиною обличчям сидів поруч з Тексом, обдумуючи свої плани нападів. Позаду нього Коротун стояв за єдиним кулеметом човни. Змучена Ксенія сиділа внизу в добре захищеній каюті.
  
  
  Техасець повернувся до Ніку. - «Я не думаю, що нам слід вплутуватися в перестрілку без наказу, сер. Це може коштувати мені мого звання. Може бути, нам слід зробити декілька попереджувальних пострілів, навіть якщо у них є китайці на борту.
  
  
  Нік стомлено усміхнувся і похитав головою. «Ти новачок у цій грає, приятель. Коли прийде час, ми запустимо ці штуки і подивимося, що вони зроблять». Нік вказав на початку другої надновий глибинний бомбардувальник на кормі підводного крила. Вони все ще перебували на стадії пілотного проекту звідси і ih присутності на експериментальній човні, — але вони вже довели, що можуть скидати глибинні бомби з точністю міномета.
  
  
  — Не знаю, сер. — невпевнено сказав американець .
  
  
  Раптом ранкову тишу порушив тріск кулеметів. Від палуби підводного крила відлетіли осколки, і Текс розгорнув швидкохідну човен, намагаючись ухилитися.
  
  
  — Кулемет на квартердек, — проревів Нік Коротышке . Бородатий чоловік з Інтерполу не потребував вказівках. Він гарячково крутив свою зброю, намагаючись знайти правильний діапазон з палуби маневрирующего кораблі на підводних крилах. Знову застреляли кулемети з квартердека «Діви», а потім загрохотала важка 50-мм гвинтівка Коротуна .
  
  
  — Вони стріляли в нас, сер , — бадьоро крикнув техасець . — Ти будеш стріляти в них поодинці.
  
  
  — Так, — проревів Нік крізь громовий кулеметів. «І давайте доберемося до них зараз, поки вони не розірвали нас на шматки».
  
  
  Судно на підводних крилах різко зупинилося на зигзагоподібний курсі і понеслося відверті вперед.
  
  
  Погляд Ніка зупинився на далекоміри, коли техасець натиснув на газ, щоб кинутися до проведені обчислення великий яхти. Навколо них літали кулі, відкушуючи великі шматки від палуби. Нік почув за спиною приглушений крик, і раптом ih кулемет замовк.
  
  
  Нік не зводив очей з далекоміра. Стрілки на циферблатах поверталися абсолютно синхронно назустріч один одному. В той момент, коли вони зустрілися, Нік натиснув кнопку вогню на обох глибинних бомбардувальниках. Човен була зупинена силою летять глибинних повна назва, а потім Tex у відчайдушному крутому повороті відхилився від яхти.
  
  
  Нік повернувся і простежив очима за глибинними бомбами, які описали дві дуги в ясному грецькому небі, перш ніж впасти і вибухнути при контакті з надбудовою "Діви Афіни". Потужність глибинних повна назва виявилася сильнішою, ніж він очікував. Шум прокотився по спокійному морю, і вибух на мить засліпив його. Коли він знову зміг бачити, Нік побачив, що велика яхта розламалася навпіл до ватерлінії і швидко йде в воду.
  
  
  Техасець розвернув судно на підводних крилах, описавши коло, поза досяжності будь-яких куль, які могли б вилетіти через кулеметів «Діви» . Обережність була зайвою. Яхта затонула за дивно короткий час. В один момент корабель лежав переломившись, і важко похилився на бік, і в наступний момент ніс піднявся високо в повітря, і яхта повільно і витончено ковзнула під воду і назад.
  
  
  Люди на судні дивились, не в силах відірвати очей від видовищ, поки останній після "Діви" не зник і хвилі, спокійно не заплескались над тим місцем, де затонув корабель. Нік повернувся і готель сказати що-небудь Коротышке, щось радісне і смішне про те, як він вистрілив з кулемета. Добродушний бородатий чоловік з Інтерполу дивився на нього невидющими очима. Його тіло було пробито півдюжиною куль з великокаліберного кулемета.
  
  
  Нік подивився на велику нерухоме тіло і почав стомлено лаятися. Через деякий час він зупинився. Він не міг вже лаяти Коротуна. Коротун помер при виконанні своїх обов'язків. Така була гра. Нік подумав, чи не втомився він трохи від цієї гри. Переодягатися в матроса і професора було весело і цікаво, і ти пильно стежив за цим. Але бачити, як люди, з якими ти працював, рік за роком падають убитими поруч з тобою, було важче.
  
  
  Нік встав і підійшов до поручнів. Він стояв там, струнка, втомлена фігура, яка курить, смердючу цигарку. Техасець кружляв над місцем, де затонула «Діва» , в просив вижили. Вони нікого не знайшли.
  
  
  Через кілька хвилина техасець кинув на Ніка запитливий погляд через плече. Нік знизав плечима і вказав на Пірей . Техасець похмуро кивнув і розвернувся на 180 градусів.
  
  
  Це були заплутані дні для Ніка Картера. Він провів багато годин ведучи переговори по радіо, інформуючи Хоука і аналізуючи ситуацію, ночами спав один. Ксенія готель не його бачити. Почувши її розповідь про годинники, які вона проводила в руках Горгаса, Нік не міг звинувачувати її за те, що вона ніколи більше не готелю переспати з чоловіком. Ніка не можна було назвати мягкосердечным, але її мимоволі розказана історія про змінюють одне одного погрози смертю, псевдомистическом екстазі і сексуальних приниження, заподіюваних гей старим божевільним ченцем, міцно вкоренилася в його мозку і затрималася в пам'яті.
  
  
  Не те щоб він дозволяв цим думкам впливати на його звіти. Хоук був радий Ніком. Більш ніж задоволений. Але Хоука турбував певний тон, який час від часу абсурдно луною в голосі його головного агента. Можливо, він не усвідомлював цього, поки Нік не весело запитав його, в яку чортову діру в світі Хоук хоче відправити його далі. Яструб довгий час працював з розвідниками — достатньо довго, щоб побачити особливі особисті симптоми.
  
  
  Хоук сказав, що це було важко. Газети, звичайно, не розповіли б цю історію. Громадськість не дізнається про це до тих тхора, поки років через який-небудь державний діяч не напише свої мемуари і, швидше за все, привласнить собі всі заслуги. Але в певних високих колах, де дійсно приймалися важливі рішення, по обидві сторони бамбуковій завіси, результати виконаної Ніком роботи відчувалися і розумілися. І високо цінується принаймні з одного боку .
  
  
  А так як Хоук відчував, що Нік тільки що вніс дуже великий внесок у подальший щастя націй — принаймні, деяких націй, — він вирішив, що з Ніком доведеться мати справу з бюрократичним еквівалентом ніжною материнської турботи. Він міг піти у відпустку. На самому делле Хоук наказав йому піти у відпустку.
  
  
  Це було три дні тому. Нік виконав наказ. Він став біля прапора свого готелю, щоб виписатися, в набагато більш веселому настрої, ніж коли ему надається відпустка.
  
  
  Хрипкий жіночий голос покликав Ніка, коли він відвернувся від стійки. Це була місіс Герберт , болтливая американська вдова, яку Нік зустрів прийняти на Golden Island Promotions.
  
  
  — Професор Хардінг, — покликала вона. — Я так рада вас бачити перед від'їздом. Її сама їду по Греції і не думаю, що повернуся сюди знову. Цей непостійний хлопчисько, Стивос, підвів мене, і, крім того, Афіни такі нудні, тобі не здається?
  
  
  — Я б так не сказав, — з ввічливою посмішкою відповів Нік.
  
  
  — Ах так, — сказала вдова, махнувши рукою. «Я чула, що кілька днів тому була війна або щось в цьому роді, але ми навіть не чули стрільби з нашого балкона. Це може становити великий інтерес для вас, археологів, але, наскільки її розумію, тут не сталося нічого цікавого з часу останнього візиту лорда Байрона .
  
  
  Нік пробурмотів щось співчутливе, потім попрощався і сель в таксі, щоб поїхати в Пірей. Вона чекала його в гавані, струнка і чудово складена. Вона була дванадцять метрів в довжину і споряджена, як шлюп. У ній було досить стейків, вина і шотландського віскі для місячного подорожі.
  
  
  А в рульовій рубці, махаючи рукою мчавшемуся уздовж порту бар стрункому американцеві, сиділа чорнява красуня на ім'я Ксенія, чиї прекрасні чорні очі блищали обіцянкою.
  
  
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  
  Греції, Америці. ... і відкритий басейн загрожують сім фанатичних, безжальних фігур, які прагнуть до світового панування, у тому числі вбивають державних діячів, які постають у них на шляху. Важко сказати, хто найнебезпечніший супротивник Ніка Картера, але ймовірно це принцеса Електра, настільки ж прекрасна, як і безжальна: ненаситна в любові, ненаситна у злочині, поки вона не зустріне Ніка Картера...
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  Корейський тигр
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  Корейський тигр
  
  
  
  
  
  
  
  
  Присвячується службовцям секретних служб Сполучених Штатів Америки.
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  
  
  
  «І у мене там буде трохи спокій, тому що світ приходить повільно».
  
  
  
  За час свого недовгого перебування на відпочинку Нік Картер неодноразово повторювали рядка навколо схожої на дорогоцінний камінь вірші Єйтса. Він ще не була дев'ять рядів квасолі, зізнався він кілька похмурим. Він теж не збирався цього робити; не з Пег Тайлер. Було помилкою призвести Пег. Але потім це була помилка, яку він повторювали знову і знову. Пег була його першим коханням, і він був її єдиною любов'ю, і нам практично з усього, у них не зовсім пережив це. Не те щоб у зв'язку з цим що-небудь коли-небудь вийшло. Професія Киллмастера і природна невгамовність перешкоджали цьому. До того ж Пег була досить задоволена одружена хорошим хлопцем з великими грошима. У них було двоє малолітніх дітей, яким поклонялася Пег; м'який святим ніжності, який вона дала своєму чоловікові; але гаряче полум'я пристрасті і любові вона залишила для Ніка Картера. Вона бачила чоловіка по AX дуже рідкісних лікувальних - наприклад, раз на два-три роки. Можливо, було цілком для estestvenno, що, побачивши його, вона мало не зжерла його.
  
  
  
  На початку червня був м'який день. Хатина Ніка в старій країні Лимберлост на півночі Індіани сиділа в центрі на сотні обгороджених парканом акрів. В п'ятдесяти ярдах від вхідних день виднілося безтурботне дзеркало озера Лун, замислене в променях пізнього ранкового сонця, спокійна серро-зелено-блакитна вода, лише зрідка коливається стрибаючою рибою. Були і окунь в озері, і щиколотка, і окунь, а то й форель то і справа. Нік не знаходив часу на риболовлю.
  
  
  
  Киллмастер привіз з собою з пентхауса в Нью-Йорку неабиякий запас сигарет з золотим наконечником, а також достатній запас свого улюбленого віскі. Тепер, одягнений тільки в плавки і лежу на зім'ятої, понівеченої любов'ю для сміття, він насолоджувався своїм першим за день димом і напоєм. Пег, як раз домывала лотки для сніданку на крихітній раковини, обполіскуючи ih холодною водою по грохочущего насоса.
  
  
  
  Він ліниво випустив кільце диму і споглядав Пег з ледачим добродушністю пересиченого людини. Вони займалися любов'ю більшу частину ночі; Пег не заснула до перших світанкових променів. Нік зі слабкою посмішкою подякував за те, що він досліджував всю Йога-сутру на оригінальному санскриті. Він згадав, що зробив це з великим жалем і лише за наполяганням свого старого гуру. Посмішка Ніка перетворилася на відкриту усмішку. Старий знав, що він збирався робити. Тонкі вправ, повний контроль над емоціями, диханням і м'язами - все це дозволило Ніку годинами витримувати солодку і ніжну агонію любощів без втрати мужності. Він знав, що Пег захоплювалася цим, але не міг цього зрозуміти; чого вона не знала, хоча, можливо, здогадувалася, так це того, що її подив і задоволення але виявилося десятки жінок у всьому світі.
  
  
  
  Що стосується самого Киллмастера - секс зараз був для нього, у нього момент самим далеким від думки.
  
  
  
  Потягуючи віскі, він курив і дивився на маленьку червону лампочку на стелі над ліжком. Він пробув у сторожці вже... шість днів? Сім? - а червона лампочка ще не горіла. Коли це станеться, це означатиме, що на лінії буде спеціальна організація. Ніку доведеться відповісти на телефонний дзвінок Сухий носової акцент Хоука, потріскував навколо сигари, давав короткі накази. І це коротке перебування в раю закінчиться. Занадто рано? Немає. Нік повинен був це визнати. Ще не скоро. Жахливе, невблаганний занепокоєння, завжди его прокляття, тільки починало впливати на нього. Ще одна неділю рай, і він буде повзати по стінах. Тепер його рани загоїлися.
  
  
  
  Пег ставила лотки на дерев'яну дошку раковини. Не обертаючись, вона сказала: «Як справи, любий?»
  
  
  
  Перш ніж відповісти, Нік відсьорбнув і поставив склянку на плоский голий життя. «Я думав, як чудово ти виглядаєш в моїй футболці», - сказав він, гей. «Тобі варто носити ih частіше. Може, почни нову примху. Футболки, в яких можна мити посуд». Він випустив хмару блакитного диму. «Ви виглядаєте - чудово? Якщо це те слово, яке її хочу.
  
  
  
  На Пег була футболка і більше нічого. Вона була досить високою жінкою, і сорочка не зовсім закривала її спину. Нік з деяким задоволенням оглянув зовнішній вигляд. Це була безумовно одна навколо самих круглих і рожевих дуп, які він коли-небудь бачив. У Пег теж були гарні довгі ноги, зі злегка збитими колінами, як у всіх добре складених жінок, а кістки були правильно вирівняні, щоб витримувати оленка дітей.
  
  
  
  На десяту частку секунди в свідомості Киллмастера промайнуло привид. Привид, примара, миттєво виявлений, перш ніж він міг матеріалізуватися. Ця частина його мозку зачинилися з остаточним клацанням. Ви зробили свій вибір в цьому світі - і коли ви зробили його, ви дотримувалися його. Або застрягли з ними.
  
  
  
  Пег отшвырнула кухонне рушник навколо раковини. «Голосування! По господарству все зроблено. Раб заслужений відпочинок. А ми будемо використовувати паперові лотки на обід і вечерю. Мені достатньо мити посуд дому».
  
  
  
  Нік посміхнувся. «З двома покоївками? Готовий посперечатися».
  
  
  
  Пег підійшла до ліжка і зупинилася біля нах, поставивши одну кожному племені ковдру. Футболка теж не зовсім закривала її спереду. Ee груди, кругла і повна груди зрілої жінки, виступала з-під білої футболки. Її широко розставлені очі, темно-карі, були замислені, коли вона дивилася на чоловіка і АХ. Ee рот, якому чомусь завжди вдавалося виглядати вологим, був рухливим і добре складеним, з певною чуттєвістю щодо нижньої губи. Пег скривила рот в гримасі.
  
  
  
  «Чудовий - це не те слово, яке вам потрібно, чи знаєте. Для мене - так. Для вас - ні. Чудовий зазвичай означає що-небудь поїсти».
  
  
  
  Нік розширив очі, дивлячись на нах. "Про що ти, кравець візьми, кажеш?" Потім він згадав. «О, звичайно. Так що це неправильне слово», - зізнався він. «Що б ...»
  
  
  
  «Не те слово для вас», - наполягала вона. «Але це правильне слово для мене. Її знаходжу тебе чудовим, Нік. Її хочу тебе з'їсти. Зжерти тебе повністю, зробити частиною мене. Так що я можу мати тебе назавжди. Бачиш, любий, як ти виявляєш канібала в мені? Дайте мені сигарету, будь ласка. "
  
  
  
  Нік усміхнувся. «Тільки якщо ви пообіцяєте стримувати свої антропофагические нахили».
  
  
  
  «Обіцяю. З тобою це все одно не спрацює. Ніщо ніколи не спрацює з тобою - якщо ти цього не хочеш. Ти справжній пожирач, Нік. Іноді я думаю, що Руйнівник. , дорога, часом у мене виникають темні думки про тебе. Темні, страшні думки ".
  
  
  
  Вона сіла поруч з ним на ліжко. Нік запалив сигарету і простягнув ей. Прохолодний вітерець пронизував будиночок, ворушачи фіранки на вікнах. Відразу за відкритими дверима, в полуденному світлі медового кольору, хрипка сойка полювала за грязьовими мазками. Вітерець був злегка ароматним. Нік погасив свою сигарету і жим лежачи поруч з Пег. Він закрив очі. Цей момент, тут і зараз, це м'яке заціпеніння ледачого дня було далеким від мук і смерті, від стресу, напруги і холодного банк его професійних днів і ночей.
  
  
  
  Знову в его голів промайнули світяться рядки Єйтса: Я встану й піду, і піду в Иннисфри / ... там у мене буде дев'ять бобових рядів, носик для бджіл, її ... і мені там буде трохи спокій , бо спокій приходить повільно.
  
  
  
  Звичайно, тому він і прийшов в сторожку. Знайти трохи спокій, перезарядити свої фізичні і розумові батареї, зализати свої психічні рани і підготуватися до наступної битві, до наступного раунду нескінченної боротьби з темрявою, яка займається охопила б світ, якби не бійці. Він ніколи не знайде спокій. На самому делле, чиста. Не мир, а меч. Одного разу він знайде меч в порядку. Навіть зараз, в цей самий момент, тут, у світі робили кулю, плели мотузку, точили ножем або варили образи
  
  
  
  . Для Киллмастера. І все це він повинен нести на собі. Вічно тихий. Для нього не було нашого дружнього вуха, нас дивани аналітик, нам секретності.
  
  
  
  Навколо всіх мільярдів у світі був лише один чоловік, який розумів, і це недосконале, хема, і хема був Нік Картер на самому делле, хема він шталь, коли був один і в темряві. Цією людиною був його бос, Хок, який любив його, захоплювався ним і поважав його, докладаючи великі зусилля, щоб приховати всі ці речі, і врешті-решт не зміг йому допомогти. Самотність - це ключ, захисту і причина існування, а часто і причиною смерті таємного агента.
  
  
  
  Пег притиснулася до нього. Вона проводила пальцем по жорстоким тонким червоним шрамами, які покривали його груди, життя і стегна. Вона поцілувала шрамм звертається вологими і прохолодними губами і дуже м'яко сказала: «З ними тхора, як я бачила тебе востаннє, тебе були, сильно пороли».
  
  
  
  Киллмастер вітав її слова. Він повернувся в справжню реальність з поштовхом. Для такої людини, як він, недобре блукати так далеко в уяві. Уяву було на своєму місці, при виконанні службових обов'язків, коли воно було необхідно, щоб врятувати свою шкіру. Роздуми були чимось іншим, і у Ніка було досить чорного кельта в nen, щоб знати і розпізнавати небезпеки.
  
  
  
  Тепер він притягнув до себе Пег, ніжно обіймаючи її своїми великими м'язистими руками, цілуючи ніжність ee століття. «Так. Мене шмагав. Розгніваний чоловік. Він зловив мене на місці злочину. Мені пощастило, що він не застрелив мене».
  
  
  
  «Брехун. Тебе завжди як-то боляче. Ти ніколи не говориш мені, як, звичайно. Але я її одного разу перерахувала твої шрами, пам'ятаєш. У тебе тоді було тридцять з гаком - мені б не хотілося ih зараз рахувати. Але не будемо про це говорити. Її здалася. Її знаю, що ти ніколи не скажеш мені правду про те, що ти робиш. Куди ти йдеш і як тебе весь час боляче. Іноді я думаю, люба, що я дійсно не знаю тебе взагалі. Більше немає. Не зовсім. Так що я вигадую про тебе. "
  
  
  
  Нік посміхнувся ей. У нах були чорні як смола волосся, як і густі брови і вії. У нах був молочний колір особи з кількома чудовими веснянками, разбрызганными то тут, то там. Тепер, в місячному світлі заблуканого сонячного променя, вії залишали тіні на її вилицях. Жінки. Дивні істоти. Такі різні, всі вони. Хтось взагалі не міг любити, хто міг любити вічно, без питань. Віддай все і нічого не милостиню. Жалість була рідкісним почуттям для Ніка Картера, але тепер він відчував її. Для Пег - і для її чоловіка. У цієї людини, мабуть, були власні темні думки, коли Пег зрідка зникала. Він ніколи не розпитував Пег про це і ніколи не буде. Як би вона нам справлялася з цим, вона справлялася добре і без будь-яких доказів провини.
  
  
  
  Тільки одного разу Пег сказала: «Я любила тебе, Нік, задовго до того, як її коли-небудь зустріла і покохала Гаррі. Його люблю вас обох. По-різному. Її знаю, що ніколи не зможу мати тебе, але я можу мати Гаррі. А ти, Нік, дорогий. єдиний чоловік, з яким її коли-небудь зраджував чи коли-небудь буду змінено. Я думаю, Гаррі розуміє - трохи. Він знає, звичайно. Не хто ви, або як це з нами, але він знає. І він Ніколи не спробую зіпсувати це мені - нам ».
  
  
  
  Тепер Нік поцілував її м'які губи і сказав: «Розкажи мені про деякі навколо твоїх похмурих думок. Цей день дуже золотий і прекрасний, щоб винести его - ему потрібна похмура нота для контрастності».
  
  
  
  "Мммм - його повинен я?"
  
  
  
  "Так". Він узяв цигарку, тепер тільки недопалок, і виштовхнув її в попільничку. «Але спочатку принеси мені ще випити, а? Багато віскі з льодом, не так багато води. Сьогодні ніяк не коли мене можуть злегка обліпити».
  
  
  
  "Ха!" Пег пирхнула, зісковзнувши з ліжка і підійшла до раковини. «Ти п'яний? Її ніколи не побачу дня. Ти ж знаєш, що можеш випити галон і ніколи цього не показувати».
  
  
  
  «Я знаю, - сказав Нік. «І її працюю над цим. Її дуже стараюся. Її втомився витрачати купу грошей на випивку, і навіть не зробити поїздку, як сказано в ЛСД-наборі. Її повинен дозволити собі більше. "
  
  
  
  "Дурень!" Пег повернувся зі своїм стаканом і простягнув йому. «Ти самий дисциплінований людина в світі, і ти це знаєш. Всі м'язи і силу волі. Іноді ти лякаєш мене, Нік».
  
  
  
  Нік притягнув її до себе. "Як зараз?"
  
  
  
  Вона докладає свою темну голову на його велику груди. «Ні. Не зараз. Зараз все в порядку. Але це ніколи не триватиме». Вона знову почала водити пальцем по его шрамами.
  
  
  
  Посмішка Ніка була трохи похмурою. «Ніщо не триває вічно, дорога. Та, кажу старих кліше, ніхто не живе вічно. Світ заснований на упорядкованому розвитку життя і смерті, життя і смерті, причому старе поступається місцем новому».
  
  
  
  Пег хихикнула. «Боже мій! Ти схожий на старого містера Райта, мого професора філософії в коледжі. Це нова сторона для тебе, моя дорога».
  
  
  
  Її, подивився на нах і з удаваною бундючністю сказав: «У мене багато граней, про яких ви не підозрюєте, моя дівчинка. І деякі з найдавніших мудрих слів виражені в граніті, в кліше».
  
  
  
  Пег промила своїм теплим вологим язиком червоний рубець. «Я просто сказав, що ніколи не бачила тебе п'яним - його теж ніколи не бачила, щоб ти був серйозним».
  
  
  
  «Не дай бог, - подумав Нік. Свої серйозні моменти він приберіг для роботи. Почуття гумору, дар до дурості, було обов'язковим для людини в його роботі. Вбивця, офіційний кат - ніколи в своєму розумі, він не замовчував про це - така людина повинна мати спасіння, запобіжний клапан, інакше він скоро зійде з розуму.
  
  
  
  Він легко поцілував її. «Ти хотів розповісти мені про своїх темних думках».
  
  
  
  Пег лежати з закритими очима. Тепер вона відкрила одне око і подивилася на нього з виразом змішаного пустощів і бажання. «Я дійсно не хочу тобі говорити, але якщо їй це скажу, ти що-небудь для мене зробиш?»
  
  
  
  Киллмастер придушив стогін, який не був повністю змодельований. «Ти ненаситна дівка. Але гаразд. Це угода. Ти перший».
  
  
  
  Вона надула губи. «Знаєш, тобі не обов'язково виглядати таким мучеником. Її знаю багато чоловіків, які вхопилися за можливість лягти зі мною в ліжко. У будь-якому випадку, це твоя вина, - я бачу тебе так рідкісних лікувальних. Раз в два або три роки, якщо мені пощастить. Не дивно, що я не можу насититися тобою. А те небагато, що у мене є, повинно вистачити на довгий час. Так що просто будь ввічливим і роби те, що мама хоче ».
  
  
  
  У Пег не було нічого стриманого. Нік з напівпосмішкою спостерігав, як вона влаштовувала футболку над своєю груддю. Він потягнувся, щоб полоскотати її життя. «Шкода, що вони не можуть знайти спосіб зберегти оргазм. У пробірках, чи знаєте ви, зберігаються в холодильнику. Для використання по мірі необхідності».
  
  
  
  Її глибокі карі очі загорілися, коли вона подивилася на нього. Вона притиснула його обличчя до свого теплого оголених грудей. «Не будь мерзенним і злим. Просто поцілуй мене. І Там і там! Боже мій!»
  
  
  
  Нік дозволив своєму обличчю зануритися в м'яку білу долину ee плоті, наповнюючи свої ніздрі жіночими випарами. Шкіра Пег була дрібнозернистою, з дрібною текстурою. Ee грудях були великими і твердими, круглими кулями кремовою плоті, пронизаними слабкими блакитними прожилками. У стані спокій, як і вона зараз, вони перетворилися в стиглі дині, притиснуті до її грудній клітці, а соски - крихітними рожевими гудзиками.
  
  
  
  AXEman відчув, як соски заворушилися і підвелися у його губ, коли він пестив її. Пег застогнала і проводила пальцями по його волоссю. Вона притисла його голову до своїх грудей, як якщо б він був дитиною, і дуже м'яко сказала: «Я дуже мрію про тебе, люба. Майже кожну ніч. Останнім часом це були жахливі сни. Її весь час бачу тебе мертвим. сукню, весь заплутаний у водоростях. Ви пливете і дрейфуете, навколо вас риба, і завжди водорості. І ваші очі! Бідні очі! Вони відкриті, і ви на що-то дивіться. в моєму сні ти пливеш на мене, відкрито на мене, і ти, здається, бачиш мене і намагаєшся говорити. Але ти не можеш! Бульбашки виходять по твоєму rta замість слів - тільки бульбашки. О, Нік! Нік ! Іноді його так боюся. Кожен раз, коли його бачу тебе, її, все думаю, в останній раз це, чи побачу її, тебе коли-небудь чи почую твій голос знову. Ми трохи провести час разом, як зараз. Кілька днів, потім ти Зникаєш. Ти зникаєш на місяці, навіть роки, і я не знаю, я ... "
  
  
  
  Пег заплакала. Сльоза скотилася по її закритих очей, і посолила губи Ніка, і він відчув себе безглуздо винуватим. І прийняв рішення - більше він не побачить Пег. Він більше сюди не приїде. Він продасть це, забуде. У будь-якому випадку, це було досить смішно - він давно визнав це, але не діяв у відповідності з цим - намагатися зберегти цю останню зв'язок зі своєю молодістю і корінням. Кожна молекула, кожен атом його плоті і мозку змінилися з тих тхора, як він був молодий в цій країні, і вперше покохав Пег. Его складати долар давно зазнало морські змін, перетворившись в кам'яні корали, а підліток давно помер і похований. Кожна людина, якого він убив, а ih було багато, закопував хлопчика трохи глибше. Він був дурнем, коли повернувся в цей раз, байдикував, і мріяв, як ідіот, але це був останній раз. Як ніби його останнім притулку злилося, розчинилося в сльозах Пег.
  
  
  
  Нік займався з нею коханням так ніжно і майстерно, наскільки обдарованим. Его, гнів на себе і на долі додав тонку грань до гіркувато-солодкого присмаку даний час, і він підняв її на найвищу вершину, яку могли б досягти дві людини. Пег була вологою, солодко пахла білої ланцюжком стогону і рухів, і в кінці кінців вона закричала, як ніби її вдарили ножем.
  
  
  
  Нік відкотився від нах, залишивши її в безмовному трансі, який був її звичкою, її очі були закриті, її дихання елементи чути, ee стиглий червоний рот був трохи прочинений, демонструючи блиск білих зубів. На мить вона була задоволена, глибоко занурившись в м'які наслідки, ee почуття заспокоїлися і звільнилися від страху, сумнівів і ваші печалі.
  
  
  
  
  Так як він намацав сигарету і побачив, що червоний святим в стелі почав блимати то тут, то там. Ідеальний час. Як уважно до свого боса, Хоука, чекати, поки він закінчить. Звичайно, це був Хоук. Тільки Хоук знав, де він. Хоук не схвалював ці «відступи», як він ih називав; він сказав, що вони притупляють гостроту Ніка. Але лінія була прямою і у Вашингтоні, і це буде Хоук, добре. Це означало тільки одне. Повернемося до справи! Нік нахилився і натягнув плавки. Він відчув величезне полегшення.
  
  
  
  Він поцілував Пег в мочку, відчуваючи легкий запах потухшей пристрасті. Вона сказала: «Мммммм», але не відкрила очі. Нік взяв сигарети і запальничку і вийшов з сторожки. Йдучи, він глянув на дешевий будильник на камінній полиці, і з легким відчуттям шоку зрозумів, що це було всього кілька хвилина другого. День тільки почався. Він не думав, що зможе побачити адв = β над плоскою прерией на заході.
  
  
  
  Киллмастер знайшов стежку, що огинає озеро на сході. Гаряче сонце було его засмаглим плечах і грудях, покритий шрамами. Він минув дров'яної сарай і високу штабель дров, які зрубав з моменту свого прибуття. Це було гарне вправа, і м'язи були в тонусі. За навісом був Chevy, який він орендував в Індіанаполісі - его власний Jag Special залучав занадто багато поглядів - і хардтоп Buick Пег.
  
  
  
  Він підійшов до розвилки стежки і залишив берег озера. Коли він збирався пірнути у вузьку ущелину, гагара зісковзнула на майданчик в & nb, видавши маніакальний крик. Божевільний сміється в цій величезній цифрові камери-притулку, яку називали світом. Нік показав птиці ніс і зісковзнув у зарослий бур'янами яр. Задирки і мокриці терзали волосся на його міцних ногах, і йому доводилося обережно проходити через зарості ожини.
  
  
  
  У дальньому кінці яру височіла велична плакуча верба, капаючі лінійні сльози якої утворювали намет навколо величезного стовбура. Нік проштовхнув зелене листя і підійшов до дерева. Тепер він був повністю прихований, оточений пониклою зеленню, і на мить йому здалося, ніби він рухається під зеленою, злегка забарвленої сонцем водою. Він подумав про сон Пег, і його усмішка була жорсткою. Ще не зараз.
  
  
  
  У дупла у величезному стовбурі дерева стояв брезентовий похідний стілець. Зверху ему свистнула кішка і розсміявся щебетали куниці. Можливо, вони ж куниці, яких він тут дупла, щоб встановити телефон.
  
  
  
  Нік відкинув сигарету і закурив іншу, перш ніж опуститися у похідне крісло. Хоук не збирався вішати трубку. Нарешті він поліз у дупло і досталь, армійський польовий телефон в шкіряному футлярі. Це було його останнє порт, веб-уступка, яку він зробив електронною століття. Якщо його бос думали Ніка трохи зворушений, він був ввічливий, щоб не згадати про це. Наше радіо, телебачення нам, наші електронних прийомів або гаджетів. Ніякий інший агент AX, не маючи досвіду і престижу Ніка, не зміг би зійти з рук.
  
  
  
  Досталь телефону за шкіряного футляра. «N3 тут».
  
  
  
  Жіночий голос, через металевий дріт, сказав: «Хвилинку, N3. Блэкберд хоче поговорити з тобою. Ви будете говорити, будь ласка?» Різкий тон Делії Струкс, надефективній секретарки Тетерев'ятник.
  
  
  
  "Я ось чекаю". Він натиснув кнопку на телефоні.
  
  
  
  На лінію вийшов Хоук. "Ти там, синку?"
  
  
  
  "Так, сер. Що сталося?"
  
  
  
  З роками Киллмастер навчився розшифровувати нюанси голоси Тетерев'ятник. Тепер його бос говорив повільно, рівненської, майже надто недбало. Це був його схвильований, высокоприоритетный голос. Нік Картер, який ніколи не був далекий від напруги, прийшов в повну тривогу.
  
  
  
  «Всі в пеклі, - сказав Хоук. «Чи може бути. Це частина пекла - ми ще не зовсім впевнені. Це або помилкова тривога, яких у нас дуже серйозні проблеми, які тільки можуть бути. Ти негайно повертайся сюди, хлопчик. . Табір бойскаутів закінчився. Починай, як тільки повісиш трубку. Це наказ ».
  
  
  
  Нік насупився, дивлячись на інструмент. «Звичайно, сер. Але що це? Не могли б ви розповісти мені трохи більше? Що-небудь, що можна жувати, поки її подорожую».
  
  
  
  Сміх Хоука був похмурим. Нік чув сухе потріскування незажженной сигари над волосінню. «Ні, не можу», - сказав він. «Занадто складно, Нік. У будь-якому випадку, як я вже сказав, ми ще не зовсім впевнені, де ми знаходимося. Але я скажу вам що голосування - якщо ми праві, і це проблема, це одна навколо наших власних. У нас в АХ зрадник! "
  
  
  
  «Я починаю», - сказав Нік. «Буду там через кілька годин, сер».
  
  
  
  «Зробіть це, кравець візьми, зп кілька годин», - сказав его бос. "Прощай."
  
  
  
  «До побачення, сер». Нік поклав телефон назад в чохол і поклав його в дупло. Згадавши про свою клятву більше не повертатися в будиночок, він висмикнув валізу і від'єднав дроти. Він згорнув дроти, як міг, і сховав ih під листям під деревом
  
  
  
  На зворотному шляху в будиночок він кинув польовий телефон в озеро.
  
  
  
  Для Киллмастера було характерно те, що він не думав про майбутню сцені прощання. Він вже знову працював. Час м'якості, примхливості і лайно, сексу і випивки на якийсь час минув. Поки робота не була зроблена.
  
  
  
  Зрадник в AX? Це здавалося неможливим. Неймовірно. І все ж він знав, що справа не в цьому. У кожній організації були свої слабаки, свої потенційні зрадники. Чому AX повинен бути винятком? Просто тому, що цього ніколи не було ...
  
  
  
  Він не сумнівався, що це вбивство буде замішано на зраді. Нік просто знизав плечима і пішов швидше. В такому випадку вбивство було вирішено. Звичайна рутина. Він більше не думав про це.
  
  
  
  Озеро виглядало прохолодним і привабливим, і тепер, коли час вийшов, він раптом відчув себе плавати. Нік усміхнувся власної збоченості і пішов в будинок, щоб сказати Пег, що все скінчено.
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  
  
  
  Нік залишив Пег Тайлер закрити будиночок - вона могла відправити ключі поштою его агенту в Індіанаполісі - і лиже, до вечора він повернув орендований «Шевроле» і селл на літак до Вашингтона. Его розставання з Пег було коротким і безпристрасним, на межі різкості. Так було краще для обох, і обоє знали це. Нам один навколо них не озвучив те, що вони обидва відчували, що вони більше ніколи не побачаться.
  
  
  
  По дорозі на південь, в Індіанаполісі, Нік зупинився в Форт-Вейн досить надовго, щоб зателефонувати спантеличеним шерифа округу Лимберлост і сказати йому, що спеціальний патруль можна зняти. Сказаний шериф був здивований, тому що він ніколи толком не розумів, по-перше, чому патруль мав підтримуватися двадцять чотири години на добу навколо номерами акрів Ніка. Шериф ніколи не бачив, Ніка, як і його помічники по патрулюванню, але було очевидно, що він був дуже важливою людиною. Наказ прийшов відверті навколо Вашингтона.
  
  
  
  У Вашингтоні було, що дивно, круто і приємно. Принаймні, з точки зору погоди. У професійному кліматі знову виникло щось інше, як Нік дізнався, увійшовши в порожній маленький кабінет свого начальника на Дюпон-Серкл. Хоук був один, сигара затиснула кут его тонкого rta. Він виглядав стурбованим. Його костюм виглядав так, як ніби він у nen спав, але це було нормою для Хоука.
  
  
  
  Ніки Картері був тропічний костюм за двісті доларів з лондонської Ріджент-стертий, солом'яний капелюх Stetson і кордованные мокасини Brooks з шкіряними пензликами. Сорочка его була навколо чистого ірландського льону, мертвотно-білого кольору, злегка прочинені біля горла в тому місці, де він розв'язав свій винний краватку. Нік пристрастився до тугим нашийника - з ними тхора, як він ледве уникнув задушення в Стамбулі. [1]
  
  
  
  Хоук холодним поглядом окинув поглядом пишність одягу Ніка. Старий потер задню частину своєї обвітреної шиї з заштрихованными зморшками, як у фермера, і прикотив мертву сигару до протилежного кута rta. «Ти чудово виглядаєш», - сказав він нарешті. «Ви відпочили і готові, а? Напевно, ви хоч раз послухали моєї ради і дійсно провів відпустку, а? Ніякої випивки і ніяких жінок?»
  
  
  
  Нік нічого не сказав. Він поволі опустився на жорсткий стілець, схрестив ноги - обережно, щоб захистити складку на брюках, - і запалив один навколо своїх довгих золотих наконечників. Потім він кивнув своєму босові. «Все було добре, сер. Але я був готовий повернутися. Так що ж? Хто наш голуб?»
  
  
  
  Хоук викинув пережовану сигару в сміттєву корзину. Він встромив нову в рот, потім негайно вийняв її і зробив на Ніка, як рапіру. «Добре, що ти сидиш, хлопчик. Може, тобі теж краще почекати. Це Беннетт. Раймонд Чи Беннетт!»
  
  
  
  Якийсь час Нік міг тільки дивитися на свого боса. Яким би гострим нас був его, розум, таким же жахливим, як комп'ютер, його мозок, він все ж на мить відмовився сприймати цю інформацію. Це просто не мало сенсу. Беннетт навіть не був агентом. В AX немає, навіть чиновника низького рівня. Беннетт був - принаймні, до цього моменту - ніж-то більшим, ніж шифром, скромним гвинтиком в організації.
  
  
  
  «Тепер можеш закрити рот», - сказав Хоук. Його сміх був різким і невеселим. «Але я знаю, що ти відчуваєш. Її виглядав таким же, коли мені вперше сказали».
  
  
  
  Нік подався вперед на своєму стільці. Він все ще не міг у це повірити. «Ви маєте на увазі маленького Беннета? Маленького файлового клерка? Але хіба він не пішов на пенсію близько місяця тому?»
  
  
  
  Хоук провів худою рукою по сухим, ламким волоссям. «Він зробив це. Всього місяць тому. Потім тридцяти років державної служби. Він був наданий нам позику, як ви розумієте».
  
  
  
  Нік похитав головою. «Я нічого не знав про Беннетте. Її майже ніколи не бачив, его і не помічав його, коли бачив, - якщо ви розумієте, про що її?»
  
  
  
  Посмішка Хоука була похмурою. "Я знаю, що добре. Ніхто інший не помітив його. Беннетт був маленьким чоловічком, який завжди був поруч.
  
  
  
  Ми всі так звикли до нього, що не бачили його. Не те щоб це мало значення, - тоді! Звичайно, зараз. Курчата повертаються додому на нічліг ".
  
  
  
  Киллмастер потер добре виголений підборіддя. «Боюся, її все ще не зовсім розумію, сер. Ви сказали, що в нашій організації був зрадник. Ви мали на увазі цього Раймонда Чи Беннета? Але як він міг бути? Я маю на увазі, працював тридцять років? сто разів перевіряли! У будь-якому разі, що він міг знати, або з'ясувати? Він був всього лише файловим клерком і ... "
  
  
  
  Хоук підняв руку. «Почекайте - почекайте! Її сказав вам, що це чертовски складно. Можливо, це теж применшення. Дозвольте мені дати вам це в належному порядку, в тому вигляді, в якому її его отримав. Тоді це має більше сенсу. Ви просто послухай, синку. Ніяких перерв, поки її не закінчу, а? "
  
  
  
  «Насправді, сер».
  
  
  
  Хоук встав зі стільця й почав ходити по крихітному офісу. Він був без рукавів. Нік зауважив, що на його краватці було пляма від супу або підливи. Його начальник не був охайним людиною в світі.
  
  
  
  Зрештою Хоук сказав: «Беннетту вже виповнилося або було - можливо, він мертвий - п'ятдесят п'ять років. Він залишив Колумбійський університет у Нью-Йорку і приїхав у Вашингтон на роботу, коли йому було двадцять п'ять. Її, вважаю, що це якась охорона. Стосовно нього проводилася перевірка, але я сумніваюся, що вони були такими ж жорсткими і ретельними в 1936 році, як і зараз. У будь-якому випадку він був перевірений і пішов працювати друкаркою і файловим клерком.
  
  
  
  «Він, мабуть, спочатку був у якомусь басейні, тому що працював навколо, я маю на увазі все навколо, Вашингтон».
  
  
  
  Хоук зупинився перед Ніком. «Це важливо. Страшенно важливо. Голосування деякі, зауважте, лише деякі по всій агентств, в яких працював Беннет». Хоук позначив ih пальцями. «Він почав з поштового відділення. Потім, протягом багатьох років, він працював в Казначейство, Секретну службу, УСС, ФБР, ЦРУ і, нарешті, на нас. В AX. Незадовго до виходу на пенсію в минулому місяці».
  
  
  
  Нік тихо присвиснув і наважився перервати його. «Він безумовно пройшов стороною. Але це не робить його шпигуном, чи зрадником. І, як я вже сказав, его, повинно бути, перевіряли і перевіряли протягом багатьох років. Повинно бути, він був чистим або ...»
  
  
  
  Хоук кивнув і відновив вештання. «Ах, він був чистий. Нам краплі підозр. Беннетт був, як дружина Цезаря - поза підозрами. Крім того, що він був схожий з людиною-невидимкою! Але дозвольте мені продовжити.
  
  
  
  «З роками Беннетт шталь досвідченим стенографистом. Він навчився користуватися апаратом для стенотипа і був присутній на багатьох важливих конференціях. Наскільки нам відомо, не про будь-яких матеріалах вищого рівня, але достатньо. Він міг би підібрати багато інформації."
  
  
  
  Помітивши майже хворобливе вираз обличчя Ніка, Хок зупинився. «Добре. Встановити штопора. Перш ніж вибухнути».
  
  
  
  - запитав Нік. «Припустимо, він був засланий, і я припускаю, що ви маєте на увазі комуністів, як він міг передати свою інформацію, щоб його не зловили? Протягом тридцяти років! ФБР не так як, начебто, погано!»
  
  
  
  Хок схопився за свою худу шию, його риси скривилися, наче в агонії. «Тепер ви починаєте, тільки починаєте, щоб побачити, наскільки заплутана вся ця плутанина. По-перше, ми дійсно не знаємо, поки ми не можемо довести, що Беннетт був шпигуном. Але якщо він був, - і ми думаю, є хороший шанс, що він був... ми не думаємо, що він передавав якусь інформацію. Це трохи прояснює ситуацію? "
  
  
  
  Нік знав, що його рот знову відкритий. Він запалив свіжу сигарету. «Ні, сер. Це нічого не прояснює. Але я думаю, ви мали рацію - мені доведеться вислухати всю історію. Продовжуйте, сер. Її більше не буду перебивати».
  
  
  
  Хоук знову закрокував. «Мені доведеться трішки забігати вперед в історії, просто щоб дати вам точку відліку, на якій ми засновуємо це розслідування. Так що це буде мати певний сенс. Без цього вся історія буде просто димом. Гаразд, Щоб забігти вперед. Коли Беннетт і його жінки зникли кілька тижнів тому було розпочато звичайне розслідування. Просто рутина, не більше того. Вона ставала все більш і більш залученою і менш рутинною, по мірі того, як це відбувалося. Але важливо тільки одне, Тепер правильно - вони виділили деяку інформацію, яку випустили тридцять років тому. У Раймонда Чи Беннета дійсно були друзі-комуністи! У Колумбійському універі, коли він вчився в коледжі. У той час цей факт не був виявлений, і Беннетт був очищений. Чистий. Жодних схильностей до комуністів, він не належав нам, до яких прикритим організаціям, він був абсолютно ясним. Тоді! Тепер, тридцять років потому, картина трохи змінилася. Всі ці роки він міг бути добре прихованим агентом комуністів. . "
  
  
  
  Хоук повернувся до свого столу і поставив на нього ноги. У нього була дірка у підошві одного черевика. «Щоб повернутися до цього, в правильному порядку. Беннет пішов на пенсію місяць тому. Ніяких підозр. Він узяв свої золоті годинники і пенсію і пішов у свій маленький будиночок у Лорел, штат Меріленд. Це приблизно в двадцяти милях звідси.
  
  
  
  «Добре. Поки все в порядку. Нічого. Але потім молоко, пошта і папери починають накопичуватися пошта не може увійти.
  
  
  
  Сусіди починають дивуватися. Нарешті викликається місцева поліція. Вони пробиваються в будинок. Нічого. Ніяких слідів Беннета, або його дружини. Він був одружений двадцять п'ять років.
  
  
  
  «Багато навколо ih одягу зникли, і деякі валізи, які сусіди пам'ятають, чтовидели. Так що спочатку поліція Лорел не особливо про це думає. Для estestvenno, її, вважаю». Хок знайшов свіжу сигару й запалив її. Це був крайній акт відчаю і покажчик на його психічний стан. Нік придушив слабку посмішку.
  
  
  
  Хоук наставив сигару на Ніка, як пістолет. «Потім це відбувається. Це починається. Одіна навколо поліцейських Лорел щось чує. Буквально. І що він смердить».
  
  
  
  Незважаючи на свою клятву, Нік не зміг встояти. "Жінка? Мертва?"
  
  
  
  Посмішка Хоука на мить перетворила його зморшкувате обличчя в мертву голову. «Іди до керівника класу, синку. Але не запихати в шафу, а не закопувати в підвалі. Нічого такого буденного. У підвалі Беннета була секретна кімната. ФБР знайшло її потім того, як люди Лорел покликали ih. Я думаю, їх було дуже багато часу, щоб знайти его, і, якби не запах, вони, можливо, ніколи не знайшли б його, але вони знайшли. За тим, що раніше було вугільним бункером. Сусіди кажуть, що Беннет був Абсолютно самостійний чоловік. Він добре попрацював зі своєю дружиною, це точно. Він використовував сокиру ".
  
  
  
  Хоук взяв зі свого стільця кілька глянцевих фотографій 8 на 10 і масштабировал ih на Ніка. Коли агент AX побачив ih, він пробурмотів: «Секретна кімната, а? Це те, що ви не зустрінете в наші дні в цій професії. Її, думав, що вони досить застаріли. За винятком замків на Рейні».
  
  
  
  Наполовину ричить Хоук виступив з доганою від свого покоління. «Це не смішно, Макгі! Якщо все обернеться так, як я думаю, у нас будуть проблеми до дупи. Просто пам'ятайте, що Беннетт працював на нас, AX, в кінці кінців. Ми залишимося в дурнях ".
  
  
  
  Нік вивчав фотографію мертвої жінки. Вона була товстою і пролежала на підлозі в застиглій павутині чорної крові. Сокира, який все ще лежав поруч з нею, анітрохи не поліпшив її риси. Він сумнівався, що вони були дуже гарні з самого початку. Але тоді, як і Раймонд Чи Беннетт, яким его згадав Нік. Він прагнув уявити собі цю людину, і це було важко. І все ж він, мабуть, бачив, Беннета тисячу разів. Ховаючись в холах, працюючи за столом, біля кулера з водою, в ліфтах. При нормальних при інших обставинах ви просто не помічали Беннеттов цього світу. Лысеющее, худорляве, довге, як кінь, обличчя, знівечене жахливим випадком ювенільного акне. Тупі очі. Незграбна прогулянка. Образ чоловіка тепер повертався до Ніку. І більше малоймовірного кандидата в шпигуна, агента в Комі, в зрадника він не міг уявити. Як він тепер згадав, змушуючи думки повернутися, Беннет навіть не виглядав дуже розумним. Звичайно, він ніколи не просувався, ніколи не просувався по державній службі. Навіщо Кремлю найняти такої людини? Зокрема, чому вони найняли його, а потім ніколи не зв'язалися з ним? Ніколи не використовувати його?
  
  
  
  Нік насупився, дивлячись на мертву товсту жінку, а потім подивився на Хока. «У цьому немає ніякого сенсу, сер. Щось або хтось виходить по збірці. Чим більше її згадую про це Беннетте, тим невозможнее це. Її ...»
  
  
  
  Його бос посміхався ему. Дивна посмішка. «Є ще одна річ, про яку її тобі не сказав», - сказав Хоук. "Це вислизнуло навколо голови".
  
  
  
  Нік знав, що це брехня. Це зовсім не вислизнуло навколо голови Хоука. Він приберіг його для останнього прийому їжі, цього маленького ласого шматочка, що б це нам. Хоук часом омела досить спотворене уявлення про драматичному.
  
  
  
  «Раймонд Чи Беннетт був чимось на зразок виродка, - сказав Хоук. «Він не дуже добре вчився в школі. У нього були погані оцінки. Він кинув навчання. І ему ніколи не було місця тут, у Вашингтоні. Але ФБР знайшло старого професора на пенсії, який раніше викладав в гештальт-психологію в Колумбії. Йому було майже дев'яносто років. , але він пам'ятає Беннета навколо одного через своїх класів. Беннетт був виродком - у нього була повна абсолютна пам'ять. Зміст камери. І вухо диктофона. Як тільки він прочитав або почув те, що він ніколи не забував! Отже, кожен документ, який він бачив, кожне прокляте слово, яке він чув у Вашингтоні за останні тридцять років, зберігається в його потворному мозку, як книги. Тисячі книг. Все, що комуністи повинні зробити, це відкрити книгу і прочитати! "
  
  
  
  Нік все ще думав про це, коли Хоук сказав: «Іди. Візьми свою капелюх. Ми рай у Лорел. Її, хочу, щоб ти сам побачив цю секретну кімнату. Те, що ти дізнаєшся, може допомогти тобі зловити Беннета - якщо ще не пізно. . "
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  
  
  
  Під час поїздки до Лорел на реквизированном Хоуком «кадилаку» з шофером его начальник роз'яснив штопора, який при звичайному ході речей не торкнувся б Ніка Картера.
  
  
  
  Коли вони залишили округ Колумбія, і увійшли в Меріленд, Хок сказав: "Я знаю, що
  
  
  зазвичай ти залишаєш політику політикам, синку, але ти справляєшся з поточними проблемами, пов'язаними з ЦРУ? "
  
  
  
  Нік, мигцем подумавши про чудесну грудях і стегнах Пег Тайлер, зізнався, що останнім часом навіть не заглядав у газету.
  
  
  
  «Я так не думав». Тон Хоука був сардонічною. «Але, до вашого відома, деякі конгресмени і сенатори піднімають жахливий сморід. Вони думають, що ЦРУ має дуже велику автономію, і вони хочуть щось з цим зробити, посилити нагляд за агентством».
  
  
  
  Нік усміхнувся, постукуючи сигаретою в особливих пальця руки. «Будь-конгресмен, який хоче зробити це, не може бути зовсім поганим. Її б сказав, що цим тупиця ble трохи доглянути.
  
  
  
  Хоук опустив вікно. Він прикрасив безтурботний горбистий краєвид Меріленда пошарпаної сигарою. «Справа в тому, що якщо їм вдасться контролювати ЦРУ, тоді ми наступні. АХ! ЦРУ може функціонувати в центрі уваги, але ми не можемо! Її навіть не буду намагатися. День, коли Конгрес тиснеться в справах AX - це день, коли їй йду у відставку. Що-небудь подібне погубить нас відразу. З таким же успіхом ми могли б розмістити рекламу на першій смузі в The New York Times! "
  
  
  
  Нік промовчав. В чайнику була буря. Він сумнівався, що Конгресу буде дозволено провести розслідування щодо AX, і навіть якщо це станеться, Хок піде у відставку. Для цього старий був дуже прив'язаний до своєї роботи. Єдиний спосіб, яким Хоук міг коли-небудь піти, полягав у приписі закон про пенсії, і навіть тоді їм довелося б зв'язати його і винести, штовхаючи і кричачи, за його маленького кабінету.
  
  
  
  Але виявилося, що Хоук не просто кипів. Він був упевнений. Тепер він сказав: «Я знаю, і ви знаєте, що ми завжди діємо під прикриттям, у« темряві »і в суворій секретності. Я не повинен вам цього говорити».
  
  
  
  "Але ви говорите мені, сер. Чому?"
  
  
  
  Його бос зняв целофан зі свіжою сигари. «Просто, щоб нагадати вам. І, може бути, трохи допоможе. Звичайна секретність та запобіжних заходів, які зазвичай жорсткі в будь-якому разі, в цій історії з Беннеттом подвоюються і потроюються. Ми, AX і всі інші залучені агентства, повністю закрили очі. Затемнення з цього приводу. У всьому світі. Якщо преса коли-небудь дізнається про це, ми мертві. Всі ми, а особливо AX. Просто тому, що Беннетт працював на нас останнім! "Хоук відкусив кінчик сигари і виплюнув його в вікно. «Кравець візьми! Чому цей виродок не міг опинитися в сільському господарстві або торгівлі в будь-якому місці, крім нас!»
  
  
  
  Киллмастеру довелося визнати, що для занепокоєння Хоука була якась причина. Якщо газети коли-небудь унюхают цей запах, коли-небудь дізнаються, що агент комуністів урок діяти у Вашингтоні протягом тридцяти років, щоб його виявили тільки потім того, як він зробив помилку, убивши свою дружину, то це буде дикий пекло. Він може підірвати купол відвертими біля Капітолію!
  
  
  
  Тепер вони були на околиці містечка Лорел. Шофер, здавалося, знав, куди йде. Коли великий лімузин звернув з шосе US 1 і попрямував у спа-районі, Хоук сказав: «Я був тут раніше. Як тільки хлопці навколо ФБР почали перевіряти і стало відомо, що Беннетт працює на нас, вони подзвонили мені. Але я хочу ви повинні переконатися самі. Голос чому її не пояснив більше - ваші перші враження можуть бути цінними. Може допомогти вам зловити Беннета. Він був справжнім диваком, прихованим диваком, і я підозрюю, що ви єдиний чоловік, у якого є шанс зловити его ". Хок глянув на годинник і застогнав. «Якщо, звичайно, він зараз не обідає в Кремлі».
  
  
  
  «Може, він ще не встиг», - втішив Нік. «Навіть якщо він біжить в тому напрямку. Їй так розумію, ви провели роботи над цим? Повністю?»
  
  
  
  Хоук кивнув. «Так. Звичайно. Це дійсно наш єдиний шанс - що він був змушений сховатися, сховатися і почекати, поки все трохи охолоне. Звичайно, вони не зроблять цього, поки ми його не зрозуміємо. Але він може і ні. знаю це. Їй сказав, що він на самому делле не дуже кмітливий. Але у мене є мережа - наші люди, ЦРУ, ФБР, Скотланд-Ярд, Сюрете, Інтерпол - ви називаєте це, і я це зробив. Звичайно, є ризик, там теж, але я повинен був піти на це. "
  
  
  
  Нік зрозумів. Коли над валізою працювали так багато людей, шанси на витік збільшувалися майже геометрично. Як сказав його бос, це був шанс, яким вони повинні скористатися.
  
  
  
  Вони залишили позаду центр міста і знову попрямували на північ. Праворуч від них була іподром Лорел. Нік добре це пам'ятав. Він втратив там кілька сотень в давні вихідні. Як її звали - Джейн? Джоан? Деббі? Мері? Лу-Енн! Голосування і все. Лу Енн, хтось інший. Щаслива маленька блондинка, яка займається постійно вигравала, в той час як Нік не міг вибрати переможця. Нік посміхнувся про себе, згадавши, що-що ще - Лу Енн була небайдужа до бюстгальтерів і відмовилася
  
  
  носити ih. Результат, як він тепер згадав, був кілька вражаючим.
  
  
  
  Хоук зруйнував його приємну задума. «Голос і ми. Відкрито на цій вулиці».
  
  
  
  Нік мигцем побачив син-вуличний білий знак, коли велика машина виїхала з шосе на ґрунтову дорогу. Бонд Мілл-роуд. Нік зітхнув, прогнав привид щасливою маленької білявки і насторожився.
  
  
  
  Це виглядало досить симпатичним маленьким передмістям, а не недавнім районом, і будівельники залишили кілька прекрасних старих дерев. Вдома за двадцять п'ять або тридцять тисяч доларів були добре розставлені. Школа ще не закінчилася, і в цей час дітей було мало, хоча ih сліди були всюди у вигляді велосипедів, фургонів, тренажерних залів в джунглях і різних інших перешкод. Типова сцена американського миру і спокою, в даному випадку посилена слабким бризом навколо Чесапікської затоки і золотою патиною сонця Меріленда.
  
  
  
  «В такому місці, - сказав Нік, - вбивство дійсно має їм нашкодити».
  
  
  
  «Можеш повторити це знову», - прогарчав Хоук. «Але в певному сенсі весь цей ажіотаж допоміг нам. Слава Богу, ФБР подзвонила мені вчасно. Її змусив ih взятися за справу, і копи Лорел дуже допомогли, коли стало відомо бібл. З підпіллям ФБР паперова гавань» Її ще щось відчув. Вони думають, що це просто чергове вбивство дружини. Звичайна справа - Беннетт убив свою товсту потворну стару жінку і втік з іншою жінкою. Ми повинні змусити ih думати в цьому напрямку ». Він з ентузіазмом додав: «Ця історія так похована за останні кілька днів. Її, сподіваюся, що так і залишиться».
  
  
  
  Нік усміхнувся і закурив. "Амінь."
  
  
  
  Лімузин з'їхав з дороги через вузьку дерев'яну хвіртку, вставлену в білий паркан, який потрібно було пофарбувати. Вони пішли по гравійної дорозі за невеликим будиночком типу Кейп-Код. Був старий гараж на одну машину, теж потребував фарбування. Машина зупинилася, і за nah вийшли Хоук і Нік. Хок звелів шоферові почекати, і вони підійшли до передньої частини будиночка. Безліч квіткових клумб, колись ретельно доглянутих, а тепер зарослих бур'янами, обрамляли кам'яну доріжку.
  
  
  
  Нік оглянув територію. «У Беннета тут було досить багато землі».
  
  
  
  «Пара акрів. Ділянка землі, навколо не так багато будинків. Витратив всі гроші на недоторканність приватного життя. Він не хотів, щоб люди жили дуже близько до нього».
  
  
  
  Вони обігнули фасад будинку і підійшли до невеликої, замаскованої веранді. Великий поліцейський довелося журналів і виліз навколо металевого стільця. У нього було червоне обличчя і гарчання, як у бульдога. «Хто ти? Що тобі тут треба?»
  
  
  
  Хоук показав золотий президентський упущення. AX, не існував для простої американської аудиторії. Поліцейський подивився на документ, і його манера поведінки стала дуже поважною. Але він сказав: «Будинок опечатаний, сер. Я не знаю, як ...»
  
  
  
  Хоук пильно подивився на копа. Нік дивився з прихованою усмішкою. Часом Хоук міг бути досить загрозливим.
  
  
  
  Хоук кивнув Ніку. «Зніми друк, Нік. Заспокойся. Ми хочемо залишити її недоторканою».
  
  
  
  Копп знову почав протестувати. «Але, сер! Я не думаю ... я маю на увазі, що мені наказано ...»
  
  
  
  Коли Нік спритно приступив до роботи з металевою пломбою в дверний сітці, він слухав, як Яструб поправляє копа.
  
  
  
  «Всього дві речі», - говорив Хоук. «Всього дві речі, які ви повинні пам'ятати, щоб забути, офіцер. Забудьте - це ключове слово. Забудьте, що ви коли-небудь бачили цей золотий пропуск, - і забудьте, що ви коли-небудь бачили нас! Ви не забуваєте ну, ви коли-небудь згадуєте про них на землі, і ваше ім'я буде вкрите брудом до того дня, коли ви помрете! У вас є це поняття, офіцер? "
  
  
  
  «Д-так, сер. Її зрозумів, сер».
  
  
  
  Хоук різко кивнув. «Тобі буде до біса краще. А тепер повертайся до своєї книжечки для дівчаток і забудь про нас. Ми залишимо все таким, яким ми знайшли его».
  
  
  
  До цього часу Нік виявив, що друк не зламана, і вони з Хоуком увійшли в будинок. Було душно, душно і волого, запах пилу змішувався з привидом старої полірування для меблів і лише слідом гнилих, болісно-солодких випарів смерті. Нік пирхнув.
  
  
  
  Хоук сказав: «Вона була мертва за тиждень до того, як її знайшли. Це місце потрібно окур, перш ніж вони зможуть його продати».
  
  
  
  Він пішов по вузькому коридору з дешевим килимовим покриттям. Нік подивився наліво, у вітальню, і не втратив нам секунди. Меблі, належить виключно Гранд-Рапидсу, придбана в кредит, зроблена в тому, що деякі жартівники колись назвали «раннеамериканской дурепою». Телевізор у темному пластиковому шафі, диван з ресорою, порізаний шрамами журнальний столик, завалений старими журналами. Кілька поганих копій поганих картинок на яскраво-червоних стінах.
  
  
  
  «Івани не могли багато платити Беннетту», - сказав він Хоука. «Чи є цей хлопець зрештою, не такий тупий, - принаймні, він не зробив велику помилку, яку здійснює більшість навколо них».
  
  
  
  Хоук кивнув.
  
  
  
  
  Вони відкрили замок на день підвалу. «Ні. Він не витрачав ніяких грошей. Це частина головоломки, синку. Можливо, це причина того, що йому все сходило з рук - а може бути, росіяни просто так і не заплатили ему!»
  
  
  
  Нік Картер насупився. «У цьому випадку Беннет був дійсно відданим комуністом? Працював марно!»
  
  
  
  Хоук жував мертву сигару і щось бурмотів. «Почекай і подивися. Я думаю, цей хлопець був дійсно відданим психом, але, можливо, ти зможеш придумати кілька свіжих ідей».
  
  
  
  Двері в підвал відкрилася. Нік пішов за літньою людиною по крутому прольоту нефарбованої дерев'яних сходів. Хоук потягнувся за болтающимся шнуром і включив верхній брильов. 100-ватна лампочка була неекранованої і висвітлювала невеликий підвал в безжальному світі. В одному кутку була невелика олійна піч і резервуар; в іншому кутку - діжки, пральна машина і сушарка.
  
  
  
  «Сюди, - сказав Хоук. Він провів Ніка до далекої стогнати підвалу, навпаки підніжжя сходів. Він вказав на темні круглі шрами на бетонній підлозі. «Раніше у нього була я намагаюся вугільна піч, розумієте. Сиділа відвертими тут. А тут був вугільний бункер. Хороша робота, а? ФБР думає, що Беннетт все це зробив сам. У них є теорія, що навіть його, жінка не знала про це ".
  
  
  
  Хоук постукав тильною стороною долоні з грубо обробленої бетонної стогнати. Він посміхнувся Ніку. «Відчуйте це. Це виглядає досить для estestvenno, невинно, але відчуйте це».
  
  
  
  Нік торкнувся бетону і відчув, що він злегка піддається. Він подивився на свого боса. «Фанера? Стінова плитка, щось в цьому роді. Він намазав її тонким шаром бетону?»
  
  
  
  "Відкрито зараз дивися".
  
  
  
  Потім хвилинних пошуків Хоук притиснув великий палець до однієї навколо слідів шпателя на бетоні. Частина стіни відкрилася, повернувшись на якусь приховану вертикальну вісь, залишивши щілину, досить широку, щоб через нах міг прослизнути людина. Хоук відступив. «А потім тебе, синку. Вимикач світла праворуч від тебе».
  
  
  
  Нік ступив у темряву і намацав святий, за яким послідував Хоук, зачепивши його, закривши частину стіни. Нік знайшов вимикач і клацнув ним. Маленька кімнатка засвітилася приглушеним золотим світлом.
  
  
  
  Перше, що помітив Нік Картер, була велика картина над столом. Виконаний в яскравому, яскравому квітка, вона засяяла в тиші потайної кімнати. Нік підійшов лиже, придивився і побачив невелику латунну пластину, ввинченную в раму.
  
  
  
  Зґвалтування.
  
  
  
  Молода дівчина лежачи на спині в клубку високих бур'янів. Вона пролежала на підлозі, закинувши голову, її рот скривився від боляче, її довгі світлі волосся спадало на навколишнє море бур'янів. Половина чорного бюстгальтера була відірвана, оголивши невелику м'яку груди. Її плаття було розірвано, хоча рвані залишки все ще чіплялися за її тонку талію. На ній були рвані в промежині трусики і пояс для панчіх з широкими чорними бретелями, провідними до порваною панчохам. Її білі ноги були широко розставлені, одне кожному племені піднято, а на внутрішній стороні стегон були криваві плями. У ee нога, майже поза увагою, лежали веб-червона туфля на високому каблуці.
  
  
  
  Нік Картер тихо присвиснув. Хок стояв у тіні, нічого не кажу. Нік сказав: "Беннет, це намалював?"
  
  
  
  «Думаю, так. Його хобі було малювати».
  
  
  
  Картер кивнув. «Непогано. Сире, але потужний. Досить наочний. Психіатр міг би багато чого витягти з цієї в інтернеті - шкода, що я не один, навколо них».
  
  
  
  Хоук просто хмикнув. «Не потрібно бути божевільним, щоб знати, що Раймонд Чи Беннетт був чи залишається справжнім персонажем. Продовжуйте. Подивіться навколо і зробіть власні висновки. Голос чому ми приїхали сюди. Її хочу, щоб ви отримали це з перших рук. . Її буду триматися подалі, поки ти не закінчиш. "
  
  
  
  Киллмастер, володів навичками, народженим довгою практикою, почав обходити кімнату. Сторонньому спостерігачеві, не знав Ніка Картера, його методи можуть здатися ледачими і навіть неохайними. Але він нічого не упустив. Він рідкісних лікувальних до чого-небудь торкався, але його очі - дивні очі, які можуть змінювати колір, як хамелеон, - безперервно блукали і повертали постійний потік інформації в мозок за високим чолом.
  
  
  
  Книжкові полиці складали всю стіну маленької кімнати. Нік проникливо окинув поглядом корінці десятків книг у м'якій і твердій обкладинці. «Беннетт був фанатом загадок», - сказав він мовчазному Хоука. «Теж любитель шпигунства - це в якомусь сенсі, я думаю. Тут є все, від Анни Кетрін Грін, Габорио і Дойла до Эмблера і ЛеКарре. Може бути, кращий і гірший хлопець використовував ih в якості посібників для своєї професії».
  
  
  
  «Продовжуй», - пробурмотів Хоук. «Ви ще нічого не бачили. ФБР запросило психолога і дозволив ему бродити. Він, схоже, не пішов далі - поводився трохи нервово, бо Беннетта не було поруч, щоб пройти тест Роршаха».
  
  
  
  Нік висунув верхню шухляду на стілець. «Hummmm - це дуже хороша порнографії Дорого, дуже Може бути, голосування, де его..гроші йшли ".
  
  
  
  «Порнографія? ФБР не говорила мені нічого про будь порнографії!» Хоук вийшов з тіні і подивився через плече Ніка.
  
  
  
  Нік усміхнувся. «Краще подивіться це, сер. Ви трохи постаріли для цього напруги. Та хіба ви не ходили до лікаря з приводу кров'яного тиску недавно?»
  
  
  
  "Ха!" Хоук потягнувся за одним з глянцевих відбитків Ніка. Він вивчав це, насупившись. Він похитав головою. «Це неможливо. Не так. Це неможливо фізично».
  
  
  
  На зображенні, про який йде мова, були зображені три жінки, чоловік і собака. Нік обережно взяв знімок у Хока і перевернув його. «Ви перевернули його, сер».
  
  
  
  "Кравець візьми, її зробив!" Хоук знову дослідив картинку. «Будь проклятий, якщо б їй цього не зробив. Хм - так це тільки можливо». Він прибрав відбиток назад в ящик і кивнув на сталевий шафа, що стоїть в кутку кімнати. «Поглянь на це». Він повернувся в тінь біля стіни.
  
  
  
  Нік відкрив шафу. Зміст було, м'яко кажу, інтригуючим. Нік закурив і уважно подивився на них з напівпосмішкою і напів-похмурим поглядом. Може бути, Раймонд Чи Беннетт був не дуже розумний або дуже добре обдарований фізично, але він безумовно був багатогранним хлопцем. Більшість навколо них вигадливі.
  
  
  
  На гачках в кутку шафи висіла колекція жіночих поясів, корсетів і поясів для панчіх. До деяких речей були прикріплені довгі панчохи. На підлозі в кабінеті стояли жіночі балетні тапочки на дуже високому каблуці з гострими шпильками і одна пара лакованих шкіряних черевиків на високому каблуці, застібаються до колін.
  
  
  
  Нік знову тихенько свиснув. «Здається, наш хлопчик здавна був фетишистом».
  
  
  
  Хоук був кислим. «Це те, що психолог ФБР сказав у своєму відома. Так до чого це нас приведе?»
  
  
  
  Нік був у хорошому настрої. Він був повністю задоволений собою. Що ще більш важливо, він починав розуміти, якесь слабке бачення того, яким був Раймонд Чи Беннетт на самому делле.
  
  
  
  Він узяв з полиці в сталевому шафі колекцію собачих кнутов. Також тонка спідниця з плетеної шкіри. «Беннет любив шмагати людей. Напевно, жінок. Без сумніву, жінок. Хм - але де він міг знайти жінок, яких можна було б шмагати? Жив у такому місці, і виглядаєш так само, як він? Не те, щоб його зовнішність працювала проти нього в цьому місці. свого роду сексуальний злочинний світ, який він, очевидно, готель, щоб туди влаштувався. Переїхав - чи він? Може, і не шталь. Не міг. В Балтіморі, звичайно. Може бути, навіть у Вашингтоні в ці дні. Але це було б страшенно ризиковано - рано чи пізно він потрапив би в пастку, потрапив в біду, і його прикриття було б підірвано. Але його так і не підірвали. В цю акуратну маленьку приміську віллу ніколи б не проникли, поки він сам не підірвав її ».
  
  
  
  Нік кинув сигарету на підлогу і наступив на недопалок. При цьому він зауважив намальований крейдою контур серро-коричневому лінолеумі. Крейда був потерт і місцями частково стерто, але обриси все ще позначали досить великий труп.
  
  
  
  Нік вказав в закладки крейдою. "Я жінка, Яструб!" На цей раз він забув «сер», з яким зазвичай звертався до старого.
  
  
  
  Хок з сумнівом похитав головою. «Значить, ви гадаєте, що вона знала про цій кімнаті? Що вона була його супутницею у розвагах та іграх, які тут відбувалися? Але це означає, що вона, мабуть, знала, що він працював на росіян, або працювала на них поодинці. І це я не куплюсь! Дві людини не змогли зберегти секрет протягом тридцяти років. Один, може бути. Схоже, Беннетт це зробив. Але не его, жінка теж ».
  
  
  
  Нік закурив нову сигарету. Він провів сильними пальцями по своїм каштановим волоссям. «Я згоден з вами в цьому, сер. Не думаю, що вона знала про шпигунство. Гей, не потрібно було б знати. Немає реальної причини, чому вона має це робити. Але я думаю, що вона була його сексуальної компаньйонкою, якщо ви хочете, назвіть це так, в божевільних секс-ігри, в які Беннет любив грати. Її готовий посперечатися. Зараз ми ih не знайдемо, тому що Беннетт або знищив ih, взяв з собою, але тримаю гроші, що навколо була камера Polaroid. тут дуже експонованої плівки. Ймовірно, у нього був таймер, щоб він міг приєднатися до пані і зробити свої власні фотографії ».
  
  
  
  Хоук, засунувши руки в кишені, похмуро дивився на стілець. «Може бути, ти прав, Нік. Одне її точно знаю - в цьому столі немає секретного скриньки. ФБР зробило все, крім того, що розірвало його на частини. Її їм довіряю. Вони не помилилися».
  
  
  
  «Так, - сказав Нік. «Напевно, вони у Беннета з собою. Вони будуть деяким розрадою в довгі холодні ночі, коли він ховається».
  
  
  
  "Ти думаєш, ця людина справжній псих, Нік?"
  
  
  
  «Безумовно, - сказав Киллмастер. «Хоча і не в юридичному сенсі. Її починаю отримувати досить чітке уявлення про нашому містера Беннетте, і це трохи лякає, трохи весело і більш ніж трохи шкода. Подивіться на це».
  
  
  
  З іншого гака в кабінеті
  
  
  Нік взяв плащ і перлинно-сірий капелюх з широкими полями. Обидва виглядали новими. Нік глянув на бирку заводу-виробника в рыжеватом плащі. «Abercrombie & Fitch. Капелюх Доббса. І дорога, і нова, майже не поношений». Він підняв пальто. «Щось важке в кишенях».
  
  
  
  Хоук досталь навколо кишені надруковану плівку і глянув на нах. «Так. ФБР імпортувати це в список. Трубка і тютюн, які не відкривалися, трубка ніколи не використовувалася, і револьвер. Спеціальна пропозиція банкіра, ніколи не стріляв».
  
  
  
  Нік досталь, предмети навколо кишень платить і оглянув ih. Тютюном для трубки був Дуве Эгбертс, голландський кавендіш. Пакет все ще був запечатаний. Він провів пальцем по внутрішній стороні чашки для трубки. Блискуча чистота.
  
  
  
  Револьвер був Smith & Wesson з коротким дводюймовим стовбуром - .38. На дуже близькій відстані це було б пекельним ударом. На зброю блиснула легка масляна плівка. Частина цього прилипав до пальців Ніка, і він витер ih o штани.
  
  
  
  Яструб сказав: «Ти думаєш, про що я думаю, N3? Що-небудь по-справжньому божевільний - начебто вигадок і дитячих ігор?»
  
  
  
  Перш ніж відповісти, Нік Картер знову глянув на книжкові полиці із загадками, шпигунськими історіями, стопкою блискучого металу про теноях. Його гострий погляд метнувся на маленький ослінчик, де стояли дві пляшки віскі і сифон для газованої води. Пломби на віскі були цілі, трап був повний.
  
  
  
  Хоук простежив за його поглядом. «Беннетт не курив і не випив».
  
  
  
  Зрештою Киллмастер сказав: «Було б гарно й просто, сер. Вирішити, що Беннетт - просто псих, який читав дуже багато шпигунських історій, дуже багато дивився телевізор. значок. Її визнаю, що багато речей вказують на це, але, з іншого боку, багато речі, цього не роблять. Діти, навіть дорослі, зазвичай не беруть на себе вбивство сокирою своїх рід ».
  
  
  
  «Він псих», - пробурчав Хоук. «Шизо. Роздвоєна особистість. Він був психом, психом, все своє життя. Але він досить добре приховував це. Потім раптом щось привело його в психотическое стан, і він убив свою дружину».
  
  
  
  Нік знав, що його бос думав вголос, і чекав, що Киллмастер зіграє роль захисника диявола. Це була техніка, яку вони частині використовували для вирішення складних завдань.
  
  
  
  «Я думаю, що ти приблизно наполовину прав», - сказав він зараз. «Але тільки наполовину. Ви занадто спрощуєте це, сер. Можна сказати, що Беннетт був дитячим романтиком, який любив грати в шпигуна, але ФБР знайшло докази того, що він міг бути справжнім шпигуном. Дон Не забудьте про повну пам'яті і в кадрі камери! Цей чоловік - постійний запису всього важливого, що відбулося у Вашингтоні за останні тридцять років ».
  
  
  
  Хоук крякнув і зірвав чисту обгортку зі свіжою сигари. «Тоді чому, кравець візьми, Кремль, якщо це був Кремль, ніколи не спробував зв'язатися з ним? Чому вони не заплатили ему? Просто не має сенсу, що вони посадять такого хлопця, як Беннет, а потім не спробують доїти его роками. Якщо тільки ... "
  
  
  
  Нік повісив плащ і капелюх у металевій шафі. Він перетнув кімнату і зупинився, дивлячись на штучний камін, навколо штучного червоної цегли, який був встановлений в одній стогони. Для дешевої латунної ширмою знаходився невеликий електричний обігрівач з подовжувачем, провідним до розетки. Нік взяв шнурок і встромив у розетку. Нагрівач загорівся червоним.
  
  
  
  Перед каміном стояв обшарпана крісло з рваною вінілової оббивкою. Нік Картер опустився в крісло і простягнув свої довгі м'язисті ноги уявному полум'я. Він закрив очі і спробував уявити себе Раймондом Чи Беннетом. Сумовитий маленький чоловічок з поганим статурою, з не дуже густим волоссям кольору миші, важкий випадок шрами від прищів на потворною кінської морди. Дуже погане обладнання для зустрічі зі світом. Світ, в якому всі смаколики дісталися прекрасним людям, блискучим, розумним і багатим людям. Нік, його очі все ще були закриті, iso усіх сил намагаючись змоделювати і налаштуватися на розоватую атомну арматуру, яка лежить в основі мозку Раймонда Чи Беннета - всього один мозок навколо мільярдів - почав поступово формувати туманну картину в своєму власному свідомості. Він майже смакував, пробував майже сирі соки поразок. Від розчарувань і жахливого бажання. Крик, на який не буде відповіді. Душа, яка прагне вибратися з обтягуючого світильники і яка благала про порятунок від раненого особи. Непотрібне бажання мати. Розпливчастий зміст, але усвідомлює плином часу і страхітливий усвідомлення того, що було втрачено. Бідний ребячливый дитина, замкнений від солодощів життя.
  
  
  
  Така людина - якщо б це було слово - людина - могла б знайти розраду, заспокоєння тільки у фантазіях. Нік відкрив очі і втупився на світний електричний обігрівач. На мить він перетворився в Беннета, що сидить там, дивиться на стрибаючий полум'я яблуневого багаття, і палить трубочку Шерлока Холмса.
  
  
  
  - І збираюся випити дорогого скотча - кришки на пляшці цілі. Час мало значення. Саме час для трубки і напій, перш ніж надіти плащ і капелюх з смужками, покласти револьвер в хвилину і відправитися на пошуки пригод. Оскільки сьогодні гра була в самому розпалі, відбувалися великі події: лиходіїв повинні були вбиті, уряд повинні були врятувати, а дівчат - теж врятувати. Ах, дівчатка! Прекрасні діви. Всі голі і милі. Грудаста, з сріблястими стегнами. Як вони душили людини своєї солодко пахла плоттю, вимагаючи цього, стогнучи з-за цього, всі вони були хворі похіттю.
  
  
  
  Фантазії. Секретна кімната і реквізит, і сни, і час вислизає, і сновидіння - сновидіння, сновидіння ...
  
  
  
  Нік різко sel в кріслі. "Тримаю гроші, що Беннетт імпотент!"
  
  
  
  Хоук не зсунувся зі свого місця в тіні. Він виглядав точно так само, і на мить Ніку це здалося дивним; потім він зрозумів, що минуло всього кілька секунд. Його власні сновидіння здавалися ценымногие довше. Тепер Хоук сказав: "Ти ставиш на що?"
  
  
  
  Нік встав зі стільця і провів пальцем по густій пилу на порожній камінній полиці над фальшивим каміном. «Це наш хлопчик імпотент! Він не міг зробити це в сміття. Принаймні, не в звичайному порядку. Голос чому для батогів і взуття і поясків, і все, що його майно. Причини порнографії. Bennett може» функціонує сексуально без будь-яких штучних стимулів - може бути, його спочатку потрібно вдарити ".
  
  
  
  Хоук втупився на свого хлопчика номер один з дивною сумішшю страху і відрази. Він підійшов лизати, по тіні. «Визволи мене від битви з Краффт-Эбингом, костя Питає. Її привів тебе сюди не для того, щоб дослідити сексуальне життя Беннета, або її відсутність, і мене не особливо турбують його відхилення, якщо такі є. Її думав, що ти, може з'явитися кілька ідей ... "
  
  
  
  «Так, - перервав його Нік. «Ну біса багато. Більше, ніж можу її використати в даний момент. Потрібен час, щоб розібратися з ними - якщо це взагалі можливо. Але якщо Беннетт був шпигуном, а її схильний думати, він був, принаймні, в деякому роді дилетантом - тоді я думаю, ми можемо очікувати, що на фотографії з'явиться ще одна жінка. Рано чи пізно, коли і якщо ми знайдемо Беннета, там буде жінка. А вона не буде старої, товстої і потворною! Коротше я кажу, сер, Беннет перестав покладатися на фантазії і пішов за реальними речами. Він раптом зрозумів, що йому було п'ятдесят п'ять, на пенсії, і в нього залишилося мало часу. Голос чому він вбив свою дружину! Вона нагадала йому було занадто багато - про те, що він, без сумніву, вважає витраченими даремно тридцятьма роками ему набридала. І вона заважала! Він не міг просто піти і залишити її в живих. Таким чином, він ніколи не позбудеться нах. Вона повинна була померти. Він повинен був її вбити. Це був спосіб Беннета зробити повний перерву, переконатися, що він не може здатися і повернутися додому. Повернутися до мрій замість дій ».
  
  
  
  Киллмастер засунув сигарету в рот і клацнув запальничкою. «У якомусь сенсі ви повинні передати це маленькому чоловічкові - потрібно чимало мужності, щоб зробити те, що він зробив».
  
  
  
  Хоук почухав злегка посивілу щетину на підборідді. «Ти втратив мене, синку. Її, сподіваюся, що ти знаєш, про що говориш».
  
  
  
  «Я теж. Справа в тому, що ми ніколи не дізнатися, поки не зловимо Беннета».
  
  
  
  "Ви бачили все, що хочете тут?"
  
  
  
  "Одне, сер." Нік вказав на камінну полицю. Хоук підійшов до вказаного місця, щоб щорічно. Вся камінна полиця була покрита товстим шаром пилу, за винятком овальної закладки близько трьох дюймів у довжину і двох дюймів в ширину.
  
  
  
  «Що нещодавно було взято з каміном», - сказав Нік. «Ймовірно, це була веб-річ, що зберігалася на камінній полиці, і я припускаю, що Беннетт взяв її з собою, але нам краще перевірити це. Що-небудь про це ФБР?»
  
  
  
  І знову Яструб глянув на надрукований хисткий текст. «Ні. Вони навіть не згадують камінну полицю. Або після того, як в пилу. Думаю, вони не помітили цього».
  
  
  
  Нік зітхнув і струсив попіл з цигарки. «Її готель би знати, що це було. Ймовірно, це єдине, що він взяв з цієї кімнати - повинно бути, це було важливо».
  
  
  
  Вони вийшли через потайний кімнати. Хок повернув псевдоцементную стіну на місце. Піднімаючись крутими сходами в підвал, він сказав: «Ми, ймовірно, ніколи не дізнатися, якщо не зрозуміємо Беннета. Его жінка точно нам не розповість». Голос старого абсурдно дуже похмуро.
  
  
  
  «Не сумуй», - сказав ему Нік. "У мене є відчуття, або назвемо це здогадкою, що ми збираємося зловити Беннета. Це буде нетільки, але ми зробимо це. Він любитель. Він також істерик, псих, і романтик з IQ восьмирічної дитини. Але він не нешкідливий! Аж ніяк не нешкідливий. Він смертельно небезпечний - як дитина може бути смертельно небезпечним. До того ж, він таїть у собі ці прекрасні файли. думаю, це має велике значення для Беннета. Я не думаю, що він знає, скільки він знає, якщо ви стежити за мною, сер ».
  
  
  
  Хоук голосно застогнав, коли
  
  
  замкнув двері в підвал. «Я не впевнений, Нік. Її більше нам, в чому не впевнений в цьому делле. Її навіть не впевнені, що він є! Її все думаю, що прокинуся і виявлю, що все це кошмар».
  
  
  
  Киллмастер подивився на свого боса з натяком на співчуття. Це було не схоже на Тетерев'ятник - бути таким обезумевшім. Потім він згадав, що Хоук практично поодинці несс це тягар, у той час як він, Картер, був тільки що випробував краси природи і обійми любові. Це мало значення.
  
  
  
  Коли вони знову пройшли через задушливий будиночок, Нік сказав: «Є випадок, добре. І він може обернутися кошмаром. Але її его відкрию, сер».
  
  
  
  Великий поліцейський знову встав, коли вони вийшли з будинку. Поки Нік міняв цілу металеву пломбу, его, блукаючі гострі очі вловили легке зміна в спокійному приміському пейзажі. Було додано щось нове. Нік повернувся до поліцейського і кивнув у бік невеликого стенду з сріблястою берези приблизно у сімдесяти п'яти ярдів на схід. «Хто цей хлопець он там, у колах дерев, спостерігає за нами? Ему тут місце?»
  
  
  
  Копп простежив за поглядом AXEman. «Ах, він! Це всього лише містер Уесткотт. Він живе по сусідству. Трохи шпигує. Цікавий, сер. Це він в першу чергу викликав нас по цій справі. Ми нічого не можемо зробити, сер. его власність ".
  
  
  
  "Хто сказав, що я хочу що-небудь зробити?" - м'яко сказав Нік. «Але я думаю, її поговорю з джентльменом. Її зустріну вас у машині, сер». Він залишив Хока, знову вклавши в копиці страх перед Богом і президентських перепусткою, і попрямував до невеликої групи дерев.
  
  
  
  Містер Ллойд Уесткотт був худим чоловіком років п'ятдесяти, з засмаглою лисиною і невеликим черевцем. Він був одягнений в штани і синю спортивну сорочку і був безумовно зухвалим. Коли Нік підійшов до нього, він мляво розмахував ножем для бур'янів, щипаючи амброзію навколо стовбурів дерев. Нік зізнався, що це був такий же хороший привід для перебування тут.
  
  
  
  N3 легко перейшов у свою виграшну манеру. AXEman міг бути найбільш представницьким, коли захотів. Він посміхнувся чоловікові. "Містер Уесткотт?"
  
  
  
  "Так. Її Уесткотт". Чоловік вийняв пошарпану трубку бріара між блискучими вставними зубами. "Ти копп?"
  
  
  
  Нік розсміявся. «Ні. Страхування». Він простягнув чоловікові картку навколо гаманця. Страховий відділ зазвичай працював в подібних ситуаціях.
  
  
  
  Уесткотт стиснув губи і насупився, дивлячись на картку, потім повернув її Ніку. «Добре. Так що тобі від мене потрібно?»
  
  
  
  Нік знову посміхнувся. Він запропонував цигарку, від якої відмовилися, а потім закурив свою. «Нічого особливого, містер Уесткотт. Просто я намагаюся зібрати всю інформацію про містера Беннетте. Він зник, як вам повинно бути відомо, і він був досить добре застрахований у нас. Ви - сусід его - ти добре його знав? "
  
  
  
  Уесткотт грубо розсміявся. «Знати його? Ніхто не знав цього психа! Він і ця товста нечупара его жінка суворо трималися при собі. Що було нормально для всіх нас тут - їх тут не місце! Я, ми, всі ми тут, ми всі знали, що щось подібне коли-небудь трапиться. І звичайно ж ... "
  
  
  
  Нік пильно подивився на чоловіка. Можливо, це всього лише приміська злоби і снобізм, але він не міг дозволити собі упустити з виду цей кут.
  
  
  
  Маючи намір лестити, він сказав: «Мені здається, що з поліції мені нічого не вийде дізнатися. Або вони мало що знають, або просто не розмовляють. Тепер ви, містер Уесткотт, виглядаєте розумним і уважним. чувак. Як ти думаєш, що на самому делле там сталося? "
  
  
  
  У щирості прапора дозволу на виконання Уэсткотта не було сумнівів. «Сталося? Ніяких питань, містер. Що думають копи. Цей божевільний ублюдок убив свою дружину і втік, ймовірно, з якою-небудь іншою дамою». Уесткотт розсміявся усміхнувся. «Не можу сказати, що звинувачую його в тому, що він втік - ця его жінка була в жахливому стані. Тільки ему не треба було її вбивати».
  
  
  
  Нік виглядав розчарованим. Він знизав великими плечима. «Вибачте, що потурбував вас, містер Уесткотт. Її думав, ви щось знаєте, то помітили, що не помітила поліція. Але я думаю, ви маєте рацію - це звичайний випадок вбивства дружини. До побачення».
  
  
  
  "Почекайте хвилину." Весткотт постукав трубкою по зубах. «Я знаю, що-що, чого не знають копи. Тому що я не сказав їм. Її ... її не люблю вплутуватися нам у що, розумієте, тому, коли вони задавав мені питання, її просто відповідав на ці питання, розумієте? Її не відкривав рот, нічого не пропонував ».
  
  
  
  Нік терпляче чекав. "Так, містер Уесткотт?"
  
  
  
  «Не розумію, як це допомогло б копам, якщо б її сказав їм», - захищаючись, сказав Уесткотт, - «але цей Беннет був справжнім психом. Він зазвичай вбирався і походжав по околицях вночі, розумієте.в свого роду костюм. Її спостерігав за ним. Слідуючи за ним, просто щоб побачити, що він задумав ».
  
  
  
  Нік знову посміхнувся.
  
  
  "І що він задумав, містер Уесткотт? "
  
  
  
  «Серед іншого, він був спостерігачем. Займався підгляданням. Зазвичай він блукав по околицях і заглядав у вікна спальний, намагаючись спостерігати, як жінки одягаються або роздягаються».
  
  
  
  Нік дивився на чоловіка. Його рухливі губи злегка вигнулися, коли він сказав: «Ви бачили, як він це робив, містер Уесткотт?»
  
  
  
  «Так. Багато раз... ну, принаймні, два або три рази. Але він не заходив до мене додому, так що я ...»
  
  
  
  Нік плавно підняв його. «Він не з'являвся у вас в будинку, містер Уесткотт, тому ви не спромоглися заявити про nen в поліцію? Це все?»
  
  
  
  Особа Уэсткотта почервоніло. «Ну, так. Як я вже сказав, я не люблю вплутуватися нам в чому. Цей хлопець на самому делле нічого не викликали, а, е-е ...» Я голос затих.
  
  
  
  Нік Картер зберіг серйозне обличчя. Очевидно, Беннетт завадив самому Уэсткотту підглядати, і хоча це повинно було дратувати, це безумовно не було справою поліції!
  
  
  
  Уесткотт, повинно бути, спіймав думку Ніка, тому що він поспішив, намагаючись приховати цей момент. «Іноді її досить добре його роздивлявся, коли він не знав, що я дивлюся. Він завжди був одягнений так, як ніби думав, що бере участь в телешоу або щось в цьому роді - ну, знаєте, в плащі і елегантному капелюсі. У нього завжди було застібнуте пальто під підборіддям, а капелюх опускалася на очі. І він завжди тримав руки в кишенях. Як ніби у нього був пістолет, чи знаєте ви ».
  
  
  
  Весткотт постукав трубкою по березі. «А потім-того, що сталося, він убив свою дружину, я маю на увазі, у нього, швидше за все, був пістолет, а? Її радий, що ніколи не окликал его на підглядання. Він міг застрелити мене!»
  
  
  
  Нік відвернувся. Він махнув рукою на прощання. «Я так не думаю, містер Уесткотт. Пістолет був заряджений. І тепер, коли ви знову отримали поле зору, дозвольте мені побажати вам щасливого погляду. І спасибі за все».
  
  
  
  Він не повернувся на слабкий звук позаду нього. Це була тільки трубка містера Уэсткотта, що випала з його відкритого rta.
  
  
  
  У машині, повертаючись до Вашингтона, він розповів Хоука те, що розповів Уесткотт. Хоук кивнув без особливого інтересу: «Це тільки підтверджує те, що ми вже знаємо. Беннет - чокнутий. Тому ему подобалося підглядати і грати в поліцейських і грабіжників по ночах - це не допоможе нам его зловити».
  
  
  
  Нік не був так упевнений. Але він мовчав, і якийсь час вони їхали мовчки. Яструб зламав його. «У мене була думка там, у кімнаті - відвертими перед тим, як ти увійшов в цей транс. Їй скажу тобі, якщо ти пообіцяєш не вмирати зі сміху».
  
  
  
  "Обіцянка".
  
  
  
  "Гаразд." Хок відчайдушно захрустел сухий сигарою. «Як я вже говорив там - якщо Кремль запровадив нас одного, дійсно досяг успіху в тому, щоб нав'язати нам Беннета, то чому, кравець візьми, вони його не використали? Не зв'язалися з ним? Доїли его iso всіх сил? Це просто не має сенсу, що Івани завод сплячого агента тридцять років! П'ять, може. Може, десять. Це вже зроблено. Але тридцять! Це чертовски довго спати.
  
  
  
  Нік погодився. «Тим не менш, вони, здається, зробили саме це, сер».
  
  
  
  Хоук похитав головою. «Ні. Її так не думаю. І у мене є справжня безглузда теорія, яка займається могла б це пояснити. Припустимо, вони пожартували в Кремлі. На самому делле дурна, грандіозна помилка. Припустимо, вони підкинули нам Беннета ще в 1936 році, а потім забули про nen! "
  
  
  
  Принаймні, це був свіжий підхід до ih проблеми. Ніку виразно це не прийшло в голову. Але це йому здалося трохи диким. Він не вірив у це. Ще немає. Він спростував повідомлення в змі Хоука одіна навколо основних фактів життя, одну з перших речей, яких навчають агента. Ніколи не недооцінюйте росіян.
  
  
  
  "Я не роблю це", сире сказав Хоук. «Але це можливо, хлопчик! Ми робимо помилки, як ти знаєш, і деякі навколо нас - дурні. Червоні теж. Нам зазвичай вдається прикрити свої помилки, приховати ih, і їм теж. Чим більше я думаю про це тим більш правдоподібним це стає. Пам'ятати, що вони, мабуть, сказали Беннетту, що він збирається спати. Сказали йому було лежати тихо, як миша, і ніколи не намагатися зв'язатися з ними. Ніколи! Вони зв'яжуться з ним, коли прийде час. Тільки воно так і не прийшло. Вони якось втратили його справу. Вони забули про існування его. Багато чого може статися за тридцять років, а росіяни помирають так само, як і всі інші. У будь-якому випадку 1936 рік був для них поганим роком, - і вони, і інші. відразу після. Ih революція була все ще досить новою і хиткою, у них були чисток, вони почали турбуватися про Гітлера. Багато. І тоді вони були не так ефективні, як зараз. Її знаю! Їй тоді був просто молодим агентом ".
  
  
  
  Киллмастер похитав головою. «Це все ще досить дико, сер. Я думаю, ви йдіть далеко в ліве поле, щоб отримати пояснення. Але є один аспект, один набір обставин, при яких ваша теорія може мати певний сенс».
  
  
  
  Хоук пильно спостерігав за ним. "А що є?"
  
  
  
  "Якщо потім того, як вони завербували
  
  
  Еда Беннета, вони з'ясували, що він псих. Псих. Або що у нього були такі нахили. Ми знаємо, що вони не вербують душевнохворих - вони кинули б його, як гарячу картоплю. Напевно, вони б самі його зрадили, просто щоб злізти з гачка. Для них не було наших ризику, нам небезпеки. Беннетт був одинаком, сплячим, а не частиною мережі. Він не міг знати нічого, що могло б заподіяти їм у всіх будинках навколо ".
  
  
  
  «Але вони не здалися его», - м'яко сказав Хоук. «Ніколи. І ми не знали про nen. Тим не менш, вони ніколи не використовували його, принаймні, наскільки нам відомо. Так що, якщо вони не балувалися, якщо це не було кремлівської фальсифікацією, що це за чортівня?"
  
  
  
  «Просто може бути, - сказав Нік, - що вони зіграють відкрито. Реймонд Лі Беннетт повинен був проспати тридцять років. Поки цей потворний мозок всмоктував все, як пилосос. Тепер він їм потрібен. Якийсь комісар, якийсь високопоставлений представник МГБ, вирішив, що пора сплячої красуні прокинутися ".
  
  
  
  Нік усміхнувся. «Може, він отримав поцілунок поштою. У будь-якому випадку, якщо її прав, у росіян теж невеликі неприємності. Її, сумніваюся, що вони очікували, що він вб'є свою дружину! Вони точно не знають або не знали. Час, як божевільний Беннетт. Вони очікували, що він зникне, то спокійно, без будь помпи, і з'явиться в Москві. Потім декількох місяців або років вичавлювання з нього мізків вони могли б дати ему невелику роботу, щоб змусити його мовчати щасливо. Або, може бути, просто організувати зникнення его. Тільки так не вийшло - Беннетт - вбивця дружини, гра підірвана, і кожен агент у світі шукає його. Тримаю гроші, що росіяни шукають біса нещасного людини ".
  
  
  
  «Не більше, ніж її, - з гіркотою сказав Хоук. «У цієї штуки кутів більше, ніж у моєї тітки. У нас багато теорій, але немає Беннета. І Беннет, у нас повинен бути! Живим або мертвим, і мені не потрібно говорити вам, якою її волію».
  
  
  
  Нік Картер закрив очі від яскравого сонячного світла на Потомаку. Тепер, коли вони повернулися в Вашингтон. Немає. Хоука не потрібно було ему говорити.
  
  
  
  Він залишив Хока на Дюпон-Серкл і на таксі поїхав до Мейфлауер. Там для нього завжди резервировался номер, на який можна було піднятися через службовий вхід і приватний ліфт. Він готель пару напоїв, довгий душ і кілька годин склепіння.
  
  
  
  Коли він увійшов в номер, дзвонив телефон. Нік підняв його. "Так?"
  
  
  
  «Знову я», - сказав Хоук. "Знайшли".
  
  
  
  Нік здригнувся. Хоук сказав: «Коли її, увійшов, вона була у мене на столі. Блискавка по всьому Берліну. Одіна навколо наших людей нині їде в Кельн. Вони думають, що помітили Беннета».
  
  
  
  Пішов сон. Поки що. Нік ніколи не спав у літаках. Він сказав: "У Кельні?"
  
  
  
  «Так. Він, певно, навмисно уникає Берліна. Занадто небезпечно, занадто багато тиску. Але тепер неважливо - ти був правий щодо жінки, Нік. В деякому сенсі. Берлін підказала торт довкола Кельна, яка займається іноді працює на нас. Беннет був з нею минулої ночі. Тобі доведеться з нею зв'язатися. Це все, що я знаю зараз відкрито. Злітай, синку. Машина забере тебе через п'ятнадцять хвилина. Водій отримає свої власні інструкції, шляхові розпорядження і все що назавжди. Її знаю. Це трохи її знаю, але чертовски більше, ніж десять хвилина назад. Армійський бомбардувальник летить за тобою. Удачі, Нік. Дайте мені знати, як це відбувається. І йти на Беннетта! "
  
  
  
  "Так сер." Нік повісив трубку і на мить втупився у стелю. Візьми Беннета. Він думав, що буде - крім смерті. Але це буде нелегко. Хоук подумав, що зараз це складний безлад - у Ніка було передчуття, що до того, як все закінчиться, буде ще гірше.
  
  
  
  Киллмастер прийняв одіна навколо найшвидших душі в історії, дозволивши крижаний струмені води струмувати по его стрункому, м'язистими тілу. Він витерся величезним рушником - маленькі рушники були його улюбленою ненавистю - і обернув їм своє тіло.
  
  
  
  Ліжко була подвійною, а великий матрац був важким, але він перевернув її легким рухом руки. Як звичайно, йому було трохи важко знайти шов, який, у свою чергу, так спритно приховував блискавку. Старий Пойндекстер навколо відділу спецефектів і монтажу особисто керував цією роботою, і старий був майстром старої школи.
  
  
  
  Нарешті Нік знайшов блискавку, розстебнув її, зняв грудки набивання і сунув руку на всю довжину матраца. Схованку для зброї був хитромудро розміщений прямо в центрі матраца, з хорошою набиванням, так що зовні нічого не відчувалося.
  
  
  
  Він досталь, 9-міліметровий люгер, стилет і смертоносний металева куля, якою був П'єр, газова бомба. Один запах смертоносної сутності П'єра міг вбити цілу кімнату. Тепер Нік прикріпив до свого тіла маленьку бомбу розміром з м'яч для пінг-понг. Коли він закінчив, бомба висіла у нього між нога.
  
  
  
  9-міліметровий «Люгер» в розібраному вигляді, остов пістолета, був заблокований в злегка промаслений ганчірку.
  
  
  Я знаю, що він в ідеальному стані, Киллмастер знову перевірив пістолет, простягаючи ганчірку через стовбура, перевіряючи дію і безпеку, викидаючи патрони на станині, щоб перевірити пружину в обоймі. Нарешті він залишився задоволений. Вільгельміна була готова до похмурим ігор і неприємним забав.
  
  
  
  Киллмастер швидко одягнувся. Стилет у м'яких замшевих піхвах був прив'язаний до внутрішньої сторони его правого передпліччя. Легким рухом зап'ястя активувалася весна, і холодна рукоять потрапила йому в долоню.
  
  
  
  Стогонами спальні висіла пошарпана прагнення дошка для дартсу. Нік пройшов у дальній нитка з кімнати, швидко повернувся і жбурнув стилет. Він тремтів в пробці, зовсім поруч з попаданням в яблучко. N3 злегка похитав головою. Він був дрібницею практиці. Він замінив стилет у футлярі, надів пластиковий плечової затиск, прибрав «Люгер» і закінчив одягання. Черговий повинен подзвонити в будь-який момент, щоб повідомити про прибуття його машини.
  
  
  
  Телефон задзвонив. Але це знову був Хоук. Ніхто, крім близької людини, не міг розрізнити напруження в голосі людини, який керував AX практично поодинці. Нік відразу зрозумів це. Більше проблема?
  
  
  
  «Я радий, що зловив тебе», - прохрипів Хок. "Ви карабкаетесь?"
  
  
  
  "Так сер."
  
  
  
  «Ще про Беннетте, синку. Це навіть гірше, ніж ми думали. Зараз все дійсно копають, і вся ця інформація накопичується - Беннетт був стенографистом в деяких засіданнях Об'єднаного комітету начальників штабів. Наскільки її розумію, зовсім недавно. до того, як він прийшов до нас ".
  
  
  
  «Це дійсно приємно», - похмуро сказав Нік. "Цей божевільний мозок знає мислення, упередженість і упередження, симпатії і антипатії кожного навколо наших вищих керівників. Кравець, така інформація може бути для іванову настільки ж цінною, як і будь-які" жорсткі "речі, які він міг би мати підібрав."
  
  
  
  «Я знаю, - сказав Хоук. «Звідки її знаю! З таким же успіхом на цих виродків, могла бути помилка в Білому будинок. У будь-якому разі, її тільки що отримав блискавку, і ФБР запропонували передати ee - того, хто виконує цю роботу для нас. Вони не знають. щодо вас, звичайно. На самому делле вони просто намагаються докопатися до величезної терміновості попросити Беннета - як ніби ми цього не знали. Тепер вони припускають, що він несе, де-то в своєму божевільному черепі інформацію про атомну зброю, ракети і протиракетні ракети, плани захисту Європи, оцінки порівняльних військових можливостей, звіти та аналізи військової розвідки - я читаю це надісланого мені непереконливого матеріал - інформація, що стосується пересування військ, плани дій Сполучених Штатів Стратегічне повітряне командування і, тримаючи капелюха, хлопчик, попередня екстраполяція війни у В'єтнамі! Незалежно від того, чи усвідомлює Беннетт, що він знає ці всі речі, - він знає! І коли росіяни розуміють, що він знає - якщо вони ще не знають - вони побудує найбільший всмоктуючий насос в світі, щоб висушити нашої людини. Ih теж не хвилює, скільки часу це займе ".
  
  
  
  «Мені краще зламати, сер. Машина повинна бути внизу».
  
  
  
  «Добре, синку. Ще раз до побачення. Удачі. І, Нік, на цьому хлипком матеріалі є позначки олівцем. Особисто Джека. Він припускає, що найкраще рішення нашої проблеми - це кілька унцій свинцю в м'яких тканинах Беннета. В мозок. Як можна швидше ".
  
  
  
  «Я не можу з цим погодитися, - сказав Нік Картер.
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  
  
  
  Стара назва вулиці для всього району було Каммачгассе. Але це було в дні перед Першою світовою війною, коли убогий і жебрак квартал залучав повій так само для estestvenno, як збирав вугільний пил. З ними тхора місто Кельн піддався сильним бомбардуванням, спустошення і відновленню. Поряд з іншою частиною міста Рейнланд, Каммачгассе також була відремонтована, відполірована і відполірована, і отримав новий вигляд. Але, як палімпсест, старе зображення все ще можна було побачити, тьмяно світиться крізь нове, як привид у телевізорі. Повії все ще були там. Але там, де вони були таємними при кайзера, і тим більше при Гітлері, в новій Германій вони були відверті.
  
  
  
  У жінок тепер була його власна вулиця. Він називався Ладенштрассе. Вулиця магазинів! Це тому, що дівчата сиділи в маленьких, добре освітлених вітринах магазинів, за прозорими стеклами, і показувалися покупцям, а не всім. хема були чоловіки.
  
  
  
  Жінки в маленьких скляних клітинах були дуже терплячі. Вони розгойдувалися і курили, в'язали і читали журнали, і чекали, хто б до нас захотів пройти з вулиці і використовувати своє тіло протягом декількох хвилина. Ладенштрассе була останньою зупинкою для цих жінок, про що знали навіть самі тупі. Сумнівно, щоб багато навколо них думали про це або дуже дбали про це.
  
  
  
  Було трохи пізніше опівночі, коли великий грубуватий чоловік увійшов у Ладенштрассе.
  
  
  На вулиці, як і раніше, значний трафік, хоча в деяких вікнах було темно - дівчата або лягли спати, або вийшли перекусити і випити зі своїми сутенерами, - але ніхто не звернув уваги на здорованя. Навіть нудьгуючий поліцейський, який позіхнув і зняв свій блискучий лакований шолом, щоб почухати лысеющую голову. Gross Готт! Генріх знову спізнився сьогодні ввечері. Дурний молодий швайн. Напевно, знову бродить навколо своєї Катте і забув час. О, його ноги! Було б добре повернутися додому до Ганни k его вечері і вимочити его бідні ноги у ванні з гарячою водою.
  
  
  
  Поліцейський ліниво дивився вслід здорованю, який тільки що проковылял mimmo його Ладенштрассе. Величезний. Подивіться на його плечі. І ще один пізній. Він буде як раз вчасно. Безсумнівно, він випив якусь погань, і в останню хвилину вирішив завести сьогодні ввечері жінку. Поліцейський знову позіхнув. Бідний диявол. Ему завжди було трохи шкода чоловіків, які приїздили на Ладенштрассе. У них не було нам Катте, нам Анни.
  
  
  
  Великий чоловік шкандибав по вулиці, засунувши руки в кишені, зсутулившись в брудній шкіряній куртці. На nen була шкіряна кепка і брудний пурпурний шийну хустку, щоб приховати відсутність коміра. Его вельветові штани були млявими і пошарпаними, а nen була пара старих німецьких армійських черевиків з цвяхами. З часів останньої війни вулиця була заново викладені, але що-не-де виднілися острівці за оригінальною кругляка. Коли цвяхи вдаряли по каменям, одна або дві іскри ненадовго оберталися по орбіті в ночі, як світлячки, втрачені і не в сезон.
  
  
  
  Чоловік зупинився перед номером 9. У вікні було темно. Здоровань м'яко вилаявся. Его удача швидко згасала. Ще з часів Гамбурга, куди його винесли бомбардувальник. Він переодягнувся, взяв машину AX по депо і, як божевільний, поїхав в Кельн. Його тричі зупиняли за перевищення швидкості, двічі німці і один раз британці і англійці трохи не посадити його у в'язницю. Щоб витягнути його навколо цього, знадобилося чимало старих рук через море - плюс чимала хабар для головного капрала!
  
  
  
  Тепер номер 9 був темним. Замкнутий, як барабан. В Пекло! Киллмастер почухав щетину на підборідді і задумався. Берлінець повинен був зустрітися з ним на Хоштрассе, в «Кава двох клоунів». Чоловік не з'явився. Нік, просидівши кілька годин, нарешті вирішив зв'язатися з жінкою самостійно. Це було недобре. Це може навіть не спрацювати. Жінка була контактом берлінського чоловіки, а не его. Ну, коли кравець погнав ...
  
  
  
  Нік Картер оглянув Ладенштрассе. Деякі інші дівчата зараз закривали магазин. Копп на розі почухав потилицю і притулився до фонарному стовпа. Вулиця швидко ставала безлюдною. Ему краще забратися звідси, поки він не шталь помітним. Він сильно постукав кісточками пальців по скляній вітрині. Він зупинився і трохи почекав. Нічого не сталося. Він знову постукав, на цей раз сильніше, нетерпеливую татуювання хтивого, п'яного чоловіка, який був сповнений рішучості мати номер 9, і ніякий інший. Це була б історія, коли б поліцейський шталь цікавим.
  
  
  
  Через п'ять хв за темною завісою в задній частині маленької платформи спалахнув сергій. Тепер він міг розрізнити крісло-гойдалку і стопку журналів. Поряд з качалкою пара чорних туфель на високих підборах з шпильками заввишки близько шостої дюймів. Нік подумав про це шафі у тихому містечку Лорел, штат Меріленд, і поморщився. Раймонд Чи Беннетт, якщо це дійсно був він, схоже, діяв у відповідності зі своєю формою. Якщо, знову ж таки, це був не дикий гусак! В той момент Нік був не дуже оптимістичний настрій.
  
  
  
  Через щілину в завіски на нього дивилася жінка. Сергій був поганим, але вона здавалася блондинкою і неймовірно молодий для Ладенштрассе. Тепер вона обхопила свою груди халатом, нахилилася до нього й похитала головою. Її рот був широким і червоним, і він міг прочитати по її губах, коли вона сказала: «Nein-nein-geschlossen!»
  
  
  
  Нік кинув погляд у куток. В Пекло! Поліцейський почав прогулюватися в цьому напрямку, його увагу привернув стукіт по склу. Нік трохи похитнувся, наче був дуже п'яний, притулився обличчям до скла і закричав по-німецьки. «Закритий ат, Берта! Не давай мені цього. Впусти мене, - кажу їй. У мене є гроші. Багато грошей. Впусти мене!»
  
  
  
  Копп був тепер лиже. Нік мовчки притулився губами до скла і молився, щоб ця не була такою тупою, як більшість повій. Він вимовив слово: «Релтих - релтих!» Гітлер писав навпаки. Похмура жарт, яку придумав берлінський чоловік.
  
  
  
  Дівчина знову похитала головою. Вона не розуміла повідомлення. Нік зробив навколо правої руки лезо і тричі порізав ліве зап'ястя. Це був кращий за розпізнавання сигналів AX і даремна розпродаж, якщо за ним спостерігав ворожий професіонал, але нічого не поробиш. Він повинен був додзвонитися до Берти - або, як її звали.
  
  
  
  Тепер вона кивала. Так. Вона отримала це. Вона зникла, і сергій згасло. Нік кинув погляд на вулицю. Ему стало легше дихати. Поліцейський втратив інтерес і повернувся в свій куток, де тепер розмовляв з іншим, більш молодим поліцейським. Без сумніву, його помічник. Его прибуття зняло цедру з Ніка.
  
  
  
  Двері тихенько відчинилися. Голос прошепотів: «Коммен тут!»
  
  
  
  AXEman пішов за нею по вузькій сходах, від якої пахло потом і сечею, дешевими парфумами, сигаретами і мільйоном поганих обідів. Ee балетні тапочки шуршало на зношених щаблях. Інстинктивно, не замислюючись, він опустив «Люгер» у пластикову кобуру і дозволив Хьюго, стилету, сковзнути ему в долоню. Він не очікував неприємностей - і все ж він завжди чекав неприємностей!
  
  
  
  Піднявшись по сходах, вона взяла його за руку і повела по довгому темному коридору. Більше вона не заговорила. Ee рука була маленькою, м'якою і зволоженою. Вона відкрила двері і сказала: «Тут».
  
  
  
  Вона закрила двері перед тим, як включити святим в кімнаті. Нік швидко озирнувся, перш ніж розслабитися. Він сунув стилет назад у піхви. У цій кімнаті не було чого боятися. Не так, як він розумів страх. Для жінки це може бути інша справа. Його очі, ці дивні очі, які можуть змінювати колір, як море, швидко мелькали по кімнаті і нічого не втрачали. Маленький білий пудель спить на подушці в кутку. Папуга в клітці. Мереживні фіранки і серветки - жалюгідна спроба розважитися, яка займається якимось чином досягла лише злегка огидного шику. На туалетному столику і маленькою ліжка валялися ляльки кьюпи. Те, що Нік не бачив роками. Ih було дюжина або більше. Без сумніву, й далі діти.
  
  
  
  Він опустився на ліжко, все ще пом'ятий потім її останнього клієнта. Пахло дешевим запахом. Дівчина - вона справді була дуже молода для Ладенштрассе - сиділа на єдиному стільці в кімнаті і дивилася на нього величезними блакитними очима. У нах були яскраво-жовті волосся, зачесане високо, особа хороше, якби не маленький слабкий рот і великі фіолетові тіні під очима. У нах були тонкі руки і велика гнучка груди, тонка талія, а ноги були надто короткими, між щиколоткой і коліном. Це додало гей, дивно спотворений вигляд без будь-яких реальних фізичних каліцтв. Можливо, подумав Киллмастер, причина її присутності тут, замість того, щоб танцювати в якомусь шоу або кабаре.
  
  
  
  Він відразу приступив до справи. «Ти що-небудь чув Аватар? Він повинен був зустріти мене на Хоштрассе. Він не прийшов». Аватар було кодовим ім'ям людини навколо Берліна.
  
  
  
  Дівчина похитала головою. «Її. Її не бачив, Аватар. Її, говорив з ним учора ввечері по телефону в Берліні. Її розповів йому про американця - це Беннетте? Аватар сказав, що приїде негайно». Вона знову похитала головою. «Але її его не бачив».
  
  
  
  Нік Картер повільно кивнув. Він вийняв навколо кишені пачку зім'ятою «Голуазы», і простягнув гей одну.
  
  
  
  «Я не курю, Данке». Вона обхопила рукою свій гостре підборіддя і втупилася на нього. В її погляді було схвалення і трохи страху.
  
  
  
  Нік вийняв навколо кишені аркуш паперу і розгорнув його. Це був один навколо листівок, так як терміново поширених AX. На nen була фотографія Реймонда Чи Беннета, витягнута через файловий служби безпеки у Вашингтоні. Нік мигцем глянув на вузьке обличчя, старі шрами від прищів, лысеющую голову і дуже близько посаджені очі. Це було легко помітити. Чому Беннетт не замаскувався?
  
  
  
  Він кинув листівку дівчині. "Це чоловік? Ти впевнений?"
  
  
  
  "Джа. Її впевнено". Вона пошарила в кишені халата. Він розкрилася, і вона не стала його закривати. Ee велика груди все ще зберігала деяку юнацьку пружність.
  
  
  
  Вона дістала навколо кишені ще один флаєр і расстилала его поряд з тим, що дав гей, Нік. «Аватар прислав мені минулого тижня. Це те, що ви називаєте рутиною, так? Її дійсно не очікувала ...»
  
  
  
  Нік глянув на свої дешеві японські наручний годинник. До теперішнього часу майже одіна. Час втрачало. Як і раніше немає Аватари. Ему найкраще накачати цю бідну ганчірку і покінчити з цим.
  
  
  
  «Ви знаєте, де зараз цей чоловік? Цей Беннетт?»
  
  
  
  «Можливо. Я не впевнена. Але коли він прийшов вчора ввечері, він зупинявся в готелі« Будинок ». Ключ від номера був у кишені його піджака. Коли він пішов у ванну кімнату - вона в залі, в коридорі, як ви розумієте - її обшукала куртку. Він забув залишити ключ на столі. Звичайно, їй вже стало відомо, що його фотографії ».
  
  
  
  Нік нахилився до неї. «Який номер кімнати? На вимикачі?»
  
  
  
  «Дев'ять-чотири-шість. Її записав, щоб не забути». Вона підійшла до туалетного столика і підняла ляльку кьюпи. Вона простягнула записку Ніку.
  
  
  
  «Ти добре попрацювала», - сказав він, гей.
  
  
  
  Він міг дозволити собі ще кілька хвилина. Якщо Беннет все ще був в готелі «Будинок» - це було малоймовірно - то, ймовірно, він був тут на ніч. Якщо людина вже рушив далі, чого очікував AXEman, це все ще був теплий після. Всього один день.
  
  
  
  «Ти негайно розповів Аватару про Беннетте?»
  
  
  
  «Ja. Як тільки він пішов, її вислизнула і подзвонила в Берлін. Повірте, мій гер! Її не втрачав нам хвилини».
  
  
  
  Нік посміхнувся. "Я вірю тобі - як тебе звуть?"
  
  
  
  Вона показала погані зуби в пародійної посмішці. «Хельга підійде».
  
  
  
  Нік знизав плечима. Він справді не хотів знати її ім'я. Не так важливо. Він встав і потягнувся. Він побачив, як розширились її блакитні очі, коли вона дає експертну оцінку тіла під грубою одягом робітника. На мить він відчув легкий відтінок задоволення. Можна було подумати, що вони захворіють цим до смерті - як дитина, що працює в кондитерській. Але, мабуть, немає.
  
  
  
  Він знову глянув на годинник і селл. Ще п'ять хвилина, і він повинен бути в дорозі. Знайдіть спосіб перевірити, чи Беннетт ще в готелі Dom. Якщо він був, - і якщо Нік все ще не міг знайти Аватар - тоді йому просто потрібно було б знайти спосіб дістатися до Беннета, дуже тихо, і вбити його. Без арешту за вбивство! Це може вимагати певних зусиль. Якби він тільки знав, де цей берлінський людина, що він задумав. Може бути, Аватар вирішив не чекати - піти за самим Беннетом. Його накази були б такими ж, як і накази Ніка. Вбивство!
  
  
  
  «Розкажи мені, - наказав він, - що сталося минулої ночі? З того моменту, як ти помітила цього Беннета, до того моменту, як ти подзвонила в Берлін. Зроби це швидко, будь ласка. Беннетт був зовсім один, звичайно?»
  
  
  
  «Джа. Одіна. Він робив покупки в вікнах, розумієте? Ходив взад і вперед по вулиці і дивився на дівчат. Коли він зупинився біля мого вікна, їй відразу стало відомо, що его по картинці. Їй була схвильована, герр, і дуже злякалася. Її боялася, що він не увійде, що я втрачу. Я не могла одягнутися і піти за ним вчасно ».
  
  
  
  Киллмастер коротко кивнув. «Але він увійшов. Продовжуй, бітте».
  
  
  
  Ee блакитні очі не відриваючись дивилися на нього, коли вона сказала: «В цьому було щось, що їй стало відомо. Це її зрозуміла. Його погляд. Коли ви побачите стільки чоловіків, скільки його, ви починаєте дізнаватися дивні речі ... і у цього Беннета був вигляд. І їй був правий - він збирався відвернутися, коли її підняла черевики і свій маленький хлист. Він посміхнувся мені і відразу увійшов ".
  
  
  
  Дівчина встала зі стільця і підійшла до хлипкому шафі з пресованого картону. Звідти вона взяла батіг і пару лакованих шкіряних чобіт на високому каблуці зі шнурком до колін. Нік знову подумав про потаємний кімнаті в Лорел.
  
  
  
  Вона кинула батіг і черевики на ліжко. «Ці, мій пане! І він знав, як користуватися батогом. Він також фотографував мене. Багато фотографій за допомогою камери - поляроїд. Ви розумієте? У багатьох положеннях?»
  
  
  
  Нік ніжно гей посміхнувся. "Вам, без сумніву, добре заплатили за все це?"
  
  
  
  «Джа. Він добре заплатив. Але я думаю, мені потрібно більше. Дивись!»
  
  
  
  Вона скинула халат і сиділа перед ним оголеною, обернувшись, щоб він побачив мерзенні червоні рубці на її білій спині і сідницях. «Бачите, гер, не слід мені більше платити за мої послуги?» Її червоний рот похмуро приховував хворі зуби.
  
  
  
  Нік Картер не дозволив виявити співчуття. Він обдарував її легкою посмішкою. «Аватар - ваш касир, а не її. Візьми його з собою».
  
  
  
  «Якщо ти коли-небудь знову его побачиш, - подумав Нік. Він починав розуміти цього берлінця. Почуття, яке він знав раніше, дуже неприємне передчуття лиха. У цьому відношенні його здогади рідкісних лікувальних бували помилковими. Його вбудований радар, відточений і чутливий за роки обману смерті, почав відкидати слабку тінь на екран його розумом. І якщо він був прав, і Аватар був у біді, або мертвий, це означало зміна планування. Він залежав від Аватар, який допоміг йому було потрапити в Готель Дім.
  
  
  
  Це також, поза всяким сумнівом, означало, що росіяни теж вловили цей запах і кричали. У нього зараз не було часу про це турбуватися. Він зіткнеться з цією проблемою, коли вона прийде - що буде досить скоро. Але зараз...
  
  
  
  Він підійшов до дня. Дівчина пішла за нею.
  
  
  
  «Мені потрібно знайти спосіб потрапити в готель« Будинок », - сказав Нік. Він клацнув рукою по своєму одязі. "Я не можу зробити це в такому вбранні - вони не пропустили мене mimmo стільця. Це означає, що мені доведеться прокрастися, і щоб зробити це, щоб мене не зловили, як злодія, мені потрібно знати розташування це місце. Ви знаєте кого-небудь, хто працює в Будинок? Хто-небудь взагалі? Раби? Кухні? Це дуже важливо - і це її заплачу додатково.
  
  
  
  Він на самому делле нічого не очікував - у цих дівчат було дуже мало контактів в денному світі, - але він взяв 100 марок зі свого гаманця.
  
  
  
  На подив его, вона миттєво кивнула. «Я знаю там носія. Він іноді приходить до мене. Його звуть ...»
  
  
  
  "Я не хочу знати його ім'я!" Нік сказав коротко. "Ви можете зв'язатися з ним? Зараз! Негайно?"
  
  
  
  Вона знову кивнула. «Думаю, так. Фрит - він працює по ночах. Її знаю це, тому що він завжди приходить сюди рано, першою почала другій половині дня. Її міг би зателефонувати ему в службовому приміщенні готелю».
  
  
  
  Киллмастер швидко міркував. Його накази були досить ясними. Убийте Раймонда Чи Беннета. До біса Аватар, берлінського людини. Там щось пішло не так. Кому він взагалі потрібен? Якби він міг придбати цього носія, він зміг би виконати свою роботу і виїхати з Кельна до світанку. Це коштувало шанс.
  
  
  
  Він вручив гей купюру в 100 марок. «Подзвони ему. Є провулок за Будинком? Проїзд або кредитної карти? Будь-яке місце, яке тепер буде безлюдним?» Він не був знайомий з Кельном.
  
  
  
  Вона взяла гроші і домоглася в хвилину халата. «Є провулок. Він вузький і темний, і я не думаю, що поліція добре его патрулює. Будинок - розкішний готель - вони не вважають це необхідним. В Будинок зупиняються тільки дер Класі».
  
  
  
  Нік знову глянув на годинник. Через кілька хвилина, потім першого. Ще багато часу. Якщо б тільки птах не прилетіла.
  
  
  
  «Подзвони ему», - наказав він. «Будьте впевнені, що ви говорите тільки з ним, і що його підслуховують. Він розумний, цей носильник? Не тупий?»
  
  
  
  Дівчина посміхнулася. Вона докладає руку на руку Ніка, мнучи величезний біцепс. «Він досить розумний. І ему не подобаються поліцейські. У нього і раніше були проблеми з ними».
  
  
  
  Нік усміхнувся ей. «Добре. Мені потрібен хтось трохи сумнівний для цієї роботи. Добре - подзвони своєму другові, як тільки її піду. Голосувати що ти йому скажеш - переконайтеся, що всі зрозуміли правильно. Абсолютно фантастичним! Це важливо.
  
  
  
  "Скажіть йому, щоб він був у провулку через годину. Переконайтеся, що его не бачили або не пропустили. Він повинен бути в змозі організувати це. Скажіть, що він повинен викурити дві сигарети одночасно, і, коли він викурить ih, перевернути недопалки в протилежних напрямках. Він не повинен нічого говорити. Не говорити зі мною. Її побачу його, перш ніж він побачить мене. Її ідентифікую себе одним прописом - фельдфебель. Зрозуміло? "
  
  
  
  «Фельдфебель? Ти так будеш говорити? Він нічого не скаже, поки ти не почнеш розмовляти першим?»
  
  
  
  «Хороша дівчинка. Коли він чує, як я кажу« фельдфебель », він повинен відповісти:« Das Wasser ist kalt ». Вода холодна. Тепер зрозуміло? "
  
  
  
  «Джа. У мене є все. Але він захоче грошей. Можливо, багато грошей».
  
  
  
  Киллмастер пильно глянув на нах. "Ему будуть добре платити. Скажи йому про це. Скажи йому також, що якщо він обдурить мене, створить мені проблеми, ему також будуть платити. Але не в марках. Не каже ему про це, поки він не погодиться. зустрітися зі мною, а потім переконатися, що він це розуміє. І переконайтеся, що ви це розумієте ".
  
  
  
  «Ja, schon Mann. Її знаю. Тобі нема про що турбуватися». Її пальці несміливо погладжували щетину на щоці AXEman. «Може бути, ти залишишся ще на мить чи дві?» Вона вийняла навколо кишені банкноту в 100 марок і дозволило гей впасти на підлогу. «Я ... мені це не знадобиться».
  
  
  
  Нік подарував гей, милу і розуміючу посмішку, майже щиру. Щоб пощадити її почуття, він сказав: «Було б непогано, Хельга. Дякую, але я не можу. Немає часу. Може бути, пізніше, коли це закінчиться. До побачення».
  
  
  
  Спускаючись по темних сходах, він згадав, як его вона назвала. Shen Манн. Гарний чоловік! Киллмастер трохи сумно похитав головою. Десь у твердій, як алмаз его оболонці був напад жалю. Вона повинна знати самотність, що перевершує навіть власне его.
  
  
  
  Потім він струсив її і вийшов на Ладенштрассе. Назавжди було попрацювати. Вбивати, якщо все піде добре. Було б непогано закінчити цю справу сьогодні ввечері і завтра повернутися в Штати.
  
  
  
  У будь-якому випадку AXEman ніколи не був особливо популярним серед повій. А коли він з ними спілкувався, то тільки з найкрасивішими і самими дорогими.
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  
  
  
  Вийшовши з Ладенштрассе, Нік Картер по закутках і вузьких вуличках попрямував до Соборної площі. Його манери не були потайними; він згорбився і шаркал, засунувши руки в кишені, час від часу ткав, - робітник, який був трохи п'яний, і наплювати, хто це знає. Нечисленні перехожі не звертали на нього уваги. Іншого поліцейського він не зустрів. Він знайшов затінену лавку з підвітряного боку від музею Erzbischofliches, протяжністю садів з собору, і шталь чекати. Готель «Будинок» знаходився в двох кварталах від готелю. Він дозволяв собі десять хвилина на прогулянку.
  
  
  
  Провулок за Будинком був вузьким і темним. Нік шелл обережно, так само непомітно, як і самі тіні, уникаючи сміттєвих баків і сміттєвих баків магазинів, що примикають до Будинку. Він перервав конклав
  
  
  кішок і голосно зашепотів. «Тихо, грималкины», - сказав їм Нік. «Убий його. Злітайте. Ваші друзі коти чекають».
  
  
  
  Він знайшов нішу в задній частині гаража через провулок від задньої частини Будинку. Було вже далеко за два, але в деяких кімнатах все ще горів святим. Нічні вогні тьмяно горіли, на кухнях і в інших службових приміщеннях першого поверху. Відверті навпроти того місця, де він стояв, була велика стоянка, заасфальтована і уставленная з одного боку бідонами і сміттєвими баками. Був невеликий розвантажувальний док. Три машини, два «фольксвагени» та «мерседес» блищали в єдиному тьмяному світлі дуги.
  
  
  
  Киллмастер чекав не більше двох хвилина, коли він почув, як двері м'яко відчинилися і зачинилися десь через дорогу. Його пильний погляд піймав рух у густих тінях, що скупчуються біля сміттєвих баків. Сірник на мить спалахнула жовтим і згасла. Дві червоні точки прорізали темряву. Нік терпляче чекав, поки чоловік курить. Потім, нарешті, один недопалок перекинувся вліво, а інший - вправо.
  
  
  
  Нік рушив через провулок в найяскравішу частину паркування. Він тихо сказав: «Фельдфебель?»
  
  
  
  «Das Wasser ist kalt». Голос був грубим, низьким, серйозним бассом.
  
  
  
  Нік підійшов трохи лиже. «Джа. Вода холодна. Жінка сказала тобі, що я хочу?»
  
  
  
  Тепер він був достатньо близько до тіні, щоб побачити, як він знизав плечима. Він був коротким і присадкуватим. У nen говорилося: «Ви хочете увійти в готель, щоб вас не бачили, герр. І її, гадаю, ви хочете вийти таким же чином, nein? Це можна влаштувати за гроші».
  
  
  
  "Скільки грошей?"
  
  
  
  Момент коливання. Нік зробив ще крок вперед і різко зупинився. Це дихання - потужна суміш тютюну, цибулі, алкоголю і просто неприємного запаху iso rta! Друзі цієї людини, якщо вони у нього були, просто ніколи ему не розповідали.
  
  
  
  «П'ятсот марок, герр? І її повинен знати, ви повинні мені сказати, що-що з того, що ви плануєте робити? Її повинен захистити себе, розумієте? Поліцейських ...»
  
  
  
  «Тисяча марок», - строго сказав ему Нік. «І ви не будете задавати ніяких питань. Нам одного! Ви будете відповідати на запитання. Чим менше ви будете знати, тим краще для вас. Якщо ви добре зробите свою частину роботи і будете мовчати, у вас не буде проблем з поліцією. Коли ми розлучимося, ви будете Забудь, що ти коли-небудь бачив мене чи що жінка коли-небудь дзвонила тобі. Ти забудеш це миттєво і назавжди! Ти розумієш? "
  
  
  
  «Джа, герр. Чого ви хочете? Я маю на увазі крім входу в готель? Ця частина досить проста і ...»
  
  
  
  «Я знаю», - різко сказав Киллмастер. «Ти мені не потрібен! Голос що я хочу». І він нахилився лиже до чоловіка, iso усіх сил намагаючись уникнути цього жахливого дихання.
  
  
  
  Чверть години потому Нік Картер вийшов з вантажного ліфта на сьомому поверсі Будинку. Він піднявся по пожежній драбині на два прольоти на дев'ятий поверсі. Коридори були порожні, покриті товстим килимом, і тьмяно освітлені. Він піднявся по пожежній драбині, як привид. Його робоча шведів зберігалася в шафці в підвалі. Тепер він носив зелену форму швейцара з блискучими срібними гудзиками. Він переодягнувся в пральні, у той час як його керівництва і наставника чергували зовні, таким чином даючи Ніку перепочинок і можливість передати свою зброю, не викликаючи підозр. У тому, що носильник був шахраєм, він не сумнівався, але вбивство було чимось іншим.
  
  
  
  Нік прочинив двері на дев'ятому поверсі, і обережно вдивився в довгий коридор з легкою усмішкою на грубуватому особі. У нього не було на нас часу, наші бажання пояснювати носієві про страти AX. Для нього вбивство Раймонда Чи Беннета було б чистим вбивством.
  
  
  
  Нік мовчки вийшов у коридор. Нехай буде так. Зрештою, якби він це зробив, було б занадто пізно. Тоді ця людина не сміє казати.
  
  
  
  Номер 946 перебував у дальньому кінці коридору, поряд з входом в готель. Нік швидко і безшумно пройшов відстань, обмацуючи пальцями його ширині зеленої мавпячою камзоли в попросив ключ доступу. Це саме по собі варте тисячі марок. Він міг би зламати замок відмичкою, але на це потрібно час, він підняв шум і занадто довго змусив би его стояти в холі.
  
  
  
  Приготовлено воно. Білої двері з бронзовими цифрами 946. Слабка усмішка торкнулася його твердого rta, коли він побачив табличку «Не турбувати» на день. Можливо, сардонически подумав Киллмастер, цілком можливо, що він зможе вбити Беннета, не потривоживши його. Якщо він зробить це досить швидко. Поки чоловік спав.
  
  
  
  Він озирнувся на коридор. Він мерехтів в приглушеному нічному освітленні, тьмяний тунель тиші. Обережно, дуже повільно Нік вставив ключ доступу в замок. Якщо Раймонд Чи Беннетт дійсно був у кімнаті - а Нік не знав напевно, це була найнебезпечніша частина операції. Беннетт міг бути божевільним, але він не був дурнем. Ему подобалося грати в шпигунські ігри, і він
  
  
  напевно, знав багато трюків, хоча б з читання. Він міг сидіти в темряві і чекати з патроном 38-го калібру. Він міг прикріпити до дня пастку для зброї або розкидати пляшки та консервні банки як джерело шуму - що завгодно. Нік Картер сказав собі, що не хотів би отримувати його від божевільного любителя начебто Беннета. Він також приготував свої вибачення, якщо його зловить який-небудь товстий німецький бізнесмен, і його жінка: «Verzeihung, mein Herri. Тисяча вибачень. Не в ту кімнату, розумієте! Фальш Циммер! Її прийшов полагодити водопровід, герр. Мені сказали. ця кімната була порожня, і ... Ja, mein Herr. Її негайно йду! "
  
  
  
  Він повернув ключ. Замок видав елементи чутне масляниста кудкудакання. Нік чекав, прислухаючись, не дихаючи. Він занадто довго пробув у коридорі. Він повинен увійти, піти через поля зору, готовий до всього. Він поворушив зап'ястям, стилет і впав йому на долоню. Він затиснув лезо між зубами, переклав Люгер в праву руку, а лівою повільно повернув ручку. Двері беззвучно відчинилися всередину. В кімнаті було темно. Киллмастер прослизнув всередину і тихо зачинив за собою двері. Готовий до всього.
  
  
  
  Готовий до всього, крім запаху, який вдарив його его ніздрі. Смердючий запах порошку. У цій кімнаті стріляли навколо зброї. Зовсім нещодавно.
  
  
  
  Нік діяв інстинктивно, а не свідомо. Він впав на карачки і відійшов від дня, прямо уздовж стіни, обережно відчуваючи себе поперед себе. Він м'яко дихав через рот. І слухав. Слухав, з кожною унцією, яку тільки міг зібрати, його обличчя було в кількох дюймах від килима. Через мить він зробив глибокий безшумний вдих і затримав дихання, поки у нього не почали плескати в вухах, а легені не хворі. Він затримав дихання майже на чотири хвилини, Після закінчення цього часу він був упевнений, що в кімнаті з ним нікого і нічого немає. Чистий живого.
  
  
  
  Нік дозволив собі м'яко впасти на килим, знімаючи напругу. «Люгер» був у його лівій руці, стилет - у правій. В кімнаті не було небезпек. Не зараз. Він був у цьому впевнений. Але в кімнаті було щось ще - він відчував його присутність - і через мить або дві ему доведеться з цим зіткнутися.
  
  
  
  Він глибоко дихав, прислухаючись до слабких зовнішніх звуків, дозволяючи своїм нервам прийти в норму. Десь на Рейні бекав буксир - поруч протікала велика ріка, і по пустинних вулицях проносилася машина. Здалеку пролунав поліцейський ріг. Він почув тихий шелест, і ворушіння важких завіс і в той же час відчув подих вітру на своїй щоці. Десь було відкрито вікно. Вітерець слабо пах річкою, доками і набережними, вугіллям, нафтою і бензином. Потім вітерець ущух, і він знову відчув запах пороху.
  
  
  
  На даний момент його тіло було в безпеці, і його мозок взяв верх. Рамках, як справжній комп'ютер. У цій кімнаті стріляли по зброї; не було нам турботи, нашої поліції, - сказав би ему швейцар, - а це означало, що пістолет був приглушений. Глушники означали особливий тип неприємностей, його тип, який він розумів найкраще. Поліція, хулігани, звичайні хижі, глушники не використовували. Іноді це робив Нік. Те ж саме і з його колегами на службі в інших країнах.
  
  
  
  Нік Картер скривився в темряві. Це буде не так просто, як він почав сподіватися. Звичайно, цього ніколи не було. Було божевіллям мріяти забрати Беннета і вибратися з Кельна до світанку! Він зітхнув і відштовхнувся від килима. Краще буду жити з цим.
  
  
  
  Він поклав руку виплат прямо в обличчя чоловікові. Тіло все ще була теплою. Нік провів рукою по руці чоловіка до зап'ястя, підняв її і зігнув. Поки немає суворості. Може бути, це Раймонд Чи Беннетт? Невже теж людина навколо Берліна, у якого був Аватар, побачив шанс і скористався ним? Зробили роботу і пішли? Або цей Аватар тепер остигає на підлозі?
  
  
  
  Підповзаючи до дня, Нік виявив, що його думки дещо неоднозначні. Якщо людина по всьому Берліну отримав Беннета, то все на краще - робота була зроблена - і все ж це було, в першу чергу, дорученням Ніка. Професійна ревнощі? Нік посміхнувся в темряві. Навряд чи. Просто, коли він починав роботу, ему подобалося її закінчувати.
  
  
  
  Він знайшов двері і замкнув її. Прикрутив его і натягнув страхувальну ланцюг. Він знайшов вимикач світі, і клацнув ним. На самому делле це не було великим ризиком. Не потім того, як перестрілка залишилася непоміченою.
  
  
  
  Люстра на стелі запалала золотим сяйвом. Нік стояв спиною до день і оглядав сцену. Битва відбулася правильно! Повинно бути, було зроблено кілька десятків пострілів. Настінне дзеркало було розбитим, ваза осколками валялася біля каміна, на світло-блакитних стінах були потворні віспини. Хороші товсті стіни, інакше кулі пройшли б і насторожили людей по сусідству.
  
  
  
  Було два тіла. Одіна навколо них, якого він торкнувся, належав маленькому китайцеві. Щось закипіло в мозку Ніка, навіть коли
  
  
  він схилився над трупом. Значить, вони теж були в nen! Це, безсумнівно, зробило б тушковане м'ясо більше зв'язує, якщо не більш смачним. Він трохи сумно похитав головою, оглядаючи мертвого людини. Це було те, що він і її, Хок, звичайно, передбачили - у ChiComs були хороші трубопроводи в Кремль - але вони сподівалися, що китайці не впадуть, поки не стане занадто пізно. Потім смерті Беннета.
  
  
  
  Китаєць був поранений в груди біля серця. Він сильно стік кров'ю на своїй дорогий біло-білій сорочці. Поряд з его витягнутою рукою був Люгер, дуже схожий на власний Ніка, але більш пізньої моделі, і не спрощений. Нік підняв його і оглянув довгий циліндричний глушник на дулі. Хороша, зроблена відкрито тут, в Германій. Коли він встановлений, шуму буде не більше, ніж від пробки, випущеної навколо дитячого пістолета.
  
  
  
  Він кинув «люгер» на підлогу поряд з трупом і підійшов до іншого трупа. На nen були тонкі, як папір, майже прозорі рукавички, які давним-давно подарував ему старий Пойндекстер. Вони були зроблені з людської плоті - Пойндекстер тільки сміявся і похитував головою, коли його запитували про них, - і вони залишали роздруківки. Чиї роздруківки Нік поняття не мав. Це знав тільки Пойндекстер - він та людина, яка на самому делле зняв шкіру.
  
  
  
  Він стояв, дивлячись на початку другої труп. Це було поряд з великим двоспальним ліжком. Ліжко, на якому лежали, але не спали. Покривало або червоний оксамит все ще залишалися на місці. Матеріал був важким і товстим, на nen залишилися сліди двох тел. Нік на мить залишив тіло і жим лежачи на ліжко. Він нахилився над нею, не торкаючись її, і понюхав вм'ятини на оксамиті. Аромат! В одному з усього, у них дорогою парфумерії. Все ще затримується. З Беннеттом була жінка.
  
  
  
  Киллмастер повернувся до тіла, найближчого до ліжка. Вони добре знайомі. Схід і Захід. Остання дихотомії Політики. Цей був російським або, принаймні, слов'янином, і одного погляду було все, що потрібно Киллмастеру. М'язи, коротко стрижене волосся, смагляві увігнуті риси осіб, дешевий костюм, який при смерті підходив навіть гірше, ніж за життя. Російська м'язистий чоловік. Ймовірно, при виконанні службових обов'язків загинув підлеглий МДБ. Нік нахилився лиже. І вбив багатьох. Чотири кулі в кишечнику. Він майже не кровоточил. Китайський агент був кращим стрільцем - якби китайці його вбили. Якщо б вони вбили іншого іншого. Нік знову глянув на ліжко, тепер усвідомлюючи, що в nen зростає болісне розчарування. Може бути, Беннет вбив двох чоловіків. Або жінка, хема б вона нам була. Це не мало великого значення. Беннетт знову пішов, втік, і голосувати він стояв з кімнатою, повну трупів. І яйце ему в обличчя, як кажуть в шоу-пошти бизнесявляется. З порожніми руками.
  
  
  
  Він почав переміщатися по кімнаті, швидко і зі знанням справи, обшукуючи її. Він знову глянув на мерців і спохмурнів. Один китаєць і один росіянин. Боротьба. Так у кого була кнопка? У кого був Беннетт? На цей раз він зрозумів, що тягне за китайців. Якщо б у них був Беннет, то у нього, AX, все ще був шанс. До Китаю був довгий шлях. Якщо б він був у іванова, все, напевно, було б скінчено - вони переправили б його через лінію фронту в якому-небудь віддаленому, занедбаному сільському куточку. Вони охороняли б его цілим загоном, якщо б вважали це за необхідне, - поки вони не висмоктали його насухо, не вичавили кожну унцію цих тридцятирічних повних спогадів за його дивакуватого мозку.
  
  
  
  У туалеті було порожньо. Шведів, сумки - все пропало. Нік знайшов попільничку з кількома недопалками. Дві були заляпані помадою. Жінка починала цікавити його все більше і більше. Що була вона - китаянка чи російська? Це повинно було мати значення.
  
  
  
  Він пішов у ванну, щоб швидко озирнутися. У шафі нічого не залишилося, нічого не заховано в зливному бачку унітаза; на кількох серветках у кошику для паперів залишилися сліди макіяжу. Ніхто не ховається в душовій кабіні. Нік повернувся в спальню і пройшов через невеликий стілець. Нічого, крім звичайних канцелярських приналежностей, ручок, олівців і т. Д. Він заглянув у сміттєвий кошик під столом. Паперовий пакет середнього розміру. Він нахилив сміттєву корзину ногою, і мішок вислизнув на підлогу. Був! деренчливий, деренчливий звук. Як розбитий посуд. Нік підняв його і висипав вміст на килим.
  
  
  
  Це була розбита мозаїка з битої кераміки. Два десять і більше осколків, великих і малих, з жовтою вохристій глазур'ю. Нік перебирав шматочки і шматочки. Якийсь орнамент крісло, дрібнички на каміні, кітч, обставлений готелем? Тоді навіщо збирати шматки, складати ih в мішок? Спроби прибрати іншу частину кімнати не робилося.
  
  
  
  Киллмастер скрутив між пальцями найбільший шматок. Це була мета гарчить тигра. Маленький, приблизно дюйм у діаметрі від вуха до вуха, зроблена дуже майстерно. Крихітні оченята були дикого жовтого кольору з червоним відблиском, а ікла - диким білим криком. Ви майже очікували, що річ вкусить вас
  
  
  Нік деякий час дивився на нах, потім зібрав шматки і поклав ih назад в сумку. Він сунув сумку в хвилину камзоли швейцара. Ймовірно, нічого не значило, - але в такому неприємному випадку ви навіть не здогадувалися.
  
  
  
  Він підійшов до відкритого вікна і оглянув важку тканину штор. Вітерець ущух, і вішалка двома або трьома складками лежали на вузькому радіаторі, який повинен був прочистити. Складки пом'яті і брудні. Нік глянув угору. Плащ була зірвана з прута. Хтось наступив на нього, виходячи через вікна. Він відсмикнув фіранки.
  
  
  
  Звичайно, вони пішли цим шляхом. Беннет, і жінка з усім своїм спорядженням. Нік готель було висунути голову, але потім насупився на його безпечність. Він повернувся і вимкнув святий, потім зачекав ще хвилину, перш ніж витягнув вікно і почав пошукати вгору і вниз. Внизу пожежна драбина вела жваву головну вулицю. Він сумнівався, що вони підуть по цьому шляху. Тоді вгору. До даху над прилеглими будівлями.
  
  
  
  Він за звичкою перевірив свою зброю, потім гнучко пройшов у вікно і почав підніматися. Залишилося всього три поверхи. Він піднявся крутими сходами, яка займається зацеплялась за перила, зачекав відвертими під виступом, потім поспіхом піднявся вгору і знову. Створення силуету на тлі неба було поганим прийомом і іноді може бути фатальним.
  
  
  
  Дах була плоскою. Гравій і гудрон. Тут знаходився корпус для ліфтової техніки і цистерн з водою. Киллмастер увійшов у саму глибоку тінь під танком, і шталь чекати. Він чекав п'ять хвилина. На даху нічого не рухалося. Якщо Беннет і жінка пройшли цим шляхом - він був у цьому впевнений, - то вони знайшли вихід з даху. Якщо б вони могли, він би міг. Навіть коли Киллмастер вийшов з-під танка, его голів почав формуватися план. Це був особливий план - і ему це не особливо подобалося, - але це була, як сказав завзятий гравець, веб-ігри в місті. У цього каліка план може і не вийти, і навіть якщо б це сталося, у нього були б великі неприємності, але це здавалося єдиним виходом. Киллмастеру мали сколихнути шершневое гніздо, зробити навколо себе підношення - коротше кажу, заманити пастку власної шиєю. І сподіваюся, що його спіймали. В іншому випадку це було безнадійно. Він просто продовжував нишпорити у темряві. Немає часу на це. Він повинен був діяти і діяти швидко. Він повинен зіграти клоун.
  
  
  
  Потім хвилини огляду даху він зрозумів, як вони її залишили, Беннет і жінка. Повинні бути. На схід, до Рейну, дах сусідньої будівлі спускалася на десять футів. Між ними був проміжок шість футів. Нік вивчав темну яму внизу. Він тихо свиснув. Для нього це було дрібницею. Але для Беннета? Для жінки? Потім якимось чином з великою ясністю він усвідомив правду. Беннет, маленький зрадник, міг бути проблемою, але не жінка! Хема б вона нам була, і з якого б боку вона нам була, вона буде головною. Вона, напевно, підштовхнула Беннета!
  
  
  
  Тепер в рухах Киллмастера була деяка навмисна недбалість. Яструб був би дуже здивований неохайністю свого хлопчика номер один. Нік стрибнув на дах внизу. Робив він це легко, але незграбно. Він впав, перекотився і дозволив собі голосно вилаятися. Він стояв силуетом і отряхивал себе, сердито бурмочучи, і виробляв більше шуму, ніж ведмідь частіше. По його спині пробіг холод, з яким нічого не поробиш. Якщо вони були поруч - інші невдахи, росіяни чи китайці, - він повинен був ih намалювати. Про переможців, російських або китайських, ему зараз не про що турбуватися. Вони будуть робити в першому і сліди.
  
  
  
  Він перетнув дах, шумно хитаючись, і незграбно переліз через парапет, ведучий на наступну дах. В обидва кінця районі будівлі знаходилися на одному рівні. Тоді йому доведеться спускатися на вулицю.
  
  
  
  У третьому будинку він знайшов тіло Аватар.
  
  
  
  Він лежав у глибокій тіні біля основи вентилятора. Нік вчасно помітив це, але дозволив собі спіткнутися на nen. Він прокляв його. Якщо б за ним спостерігали - він сподівався, що це так - їх, мабуть, важко стримати сміх, вони подумали б, що їм доведеться мати справу з найкращим у світі телепнем.
  
  
  
  Він ніколи не зустрічав цього берлінця особисто, але ему показали фотографію у Вашингтоні. Цей чоловік був головним агентом, але без звань Киллмастера. Тільки троє інших чоловіків мали це звання в AX, причому Нік Картер був старшим офіцером. І все ж це був добрий чоловік, дуже хороший чоловік, а тепер він помер. Нік опустився на коліна поруч з тілом, використовуючи ручку-ліхтарик, і швидко обшукав кишені. Нас гаманця, нам облікових даних не було. Вони б взяли ih для можливого використання в майбутньому, для копіювання і підробки. В іншому все було в порядку. Аватар не був замаскований. На nen був спа-костюм американського виробництва консервативного крою, біла сорочка і темно-синя краватка. Его фетровий капелюх згорнулася
  
  
  в кількох футах від нього, коли goggle потрапила ему між очей. Нік дозволив крихітному променю на мить зупинитися в чорній дірі, знак смерті, пильних очах. Він задавався питанням, чи була у цього хлопця жінка. Сім'я? Деякі AXEmen зробили це.
  
  
  
  Великим і вказівним пальцями він закрив очі, поплескав по ще теплій щоці і піднявся на ноги. Аватар, повинно бути, перевірив у готелі, виявив, що Реймонд Лі Беннетт все ще там, бачив, або якимось чином чув про жінку, і інших, і вирішив діяти, не чекаючи Ніка. Не маючи ранг Killmaster, все ж в місії він мав би ліцензію на вбивство. Доля повернула справу назад.
  
  
  
  Нік Картер продовжив свій шлях по дахах. Він підійшов до останнього будівлі і знайшов іржаву пожежну драбину, що вела на вузьку вуличку, яка займається йшла в бік порту бар. Те, що раніше було здогадкою, підозрою, стало майже очевидністю. Беннет і жінка, має бути, намагаються вибратися з Кельна незвичним маршрутом - рікою. Це було б повільно - це був би головний недолік - але було багато переваг. Дороги легко перекриваються; поїзди, літаки, автобуси, приватні автомобілі можна легко зупинити і обшукати. Важко заблокувати таку велику і жваву річку, як Рейн.
  
  
  
  Спускаючись з останньої пожежної драбини на вузьку мощену вуличку, він сказав собі, що це, мабуть, китайці - у них був Беннетт! Час було б для росіян важливо; для китайців це не мало б великого значення. Вони були терплячими людьми, а до Китаю було страшенно далеко - вони спробували знайти безпечну нору і піти в землю. Зачекайте. Рейн був увіткнути буксирами, пароплавами, баржами і вітрильними човнами, крейсерськими яхтами з каютами і т. Д. Саме в цей момент Нік зізнався, що, принаймні, на даний момент, він програв гру. Реймонд Лі Беннетт збирався піти - поки що.
  
  
  
  Тепер він шелл до набережної, швидко крокував, все ще в чоботях важкого робочого, стукаючи по тротуару. Він звернув у провулок, який виходив на причал, побачив сяйво вогнів і чіткі обриси вантажних кранів. Провулок закінчувався високим дротяним парканом. Далі працювали люди, розвантажуючи річковий пароплав. Поряд з пароплавом, вгору по річці, була пришвартована довга ланцюжок барж. На набережній було темно. Нік повернув прямо, по довгому тунелю, утвореному складськими приміщеннями, вырисовывающимися в обидві сторони. Вузький темний прохід.
  
  
  
  Пройшовши п'ятдесят ярдів, він озирнувся через плече. Вони прямували. Три тіні тільки що промайнули в тунелі за ним.
  
  
  
  Посмішка Киллмастера була холодною і трохи жорстокою. Точно за розкладом. Вони розраховували, що він охолоне. У якомусь сенсі це було правдою, але вони у нього теж були. Це було схоже на старий анекдот - хто, що кому робить, і хто буде за це платити! Це була безглузда гра, але не перша, і він сподівався, що не остання. І тепер йому довелося витримати досить боротьби, щоб це виглядало щирим.
  
  
  
  Він зупинився там, де закінчувалися склади, де провулок розширювався і святий ставав трохи краще. Він повернувся, як ніби тільки щоб попередити його, і зустрів напір трьох чоловіків. Слов'янські м'язи, всі вони. Великі, міцні, грубі чоловіки з розбитими обличчями й кулаками, як окосту. Він подумав, що їм буде дано наказ не вбивати його. Ще немає. Ему це сподобалося. Це означало, що він міг з ними впоратися, але добре, і він був як раз в настрої для цього. Він був втомленим, пригніченим - невдахою на роботі - і просто злим і лютим.
  
  
  
  Він вдарив першого чоловіка ногою в промежину. Він засунув чотири пальці, жорсткі і тверді, як залізничні шипи, в очі другому чоловікові. Він кинув котиться блок в коліна третьої людини, збив його нога, і вдарив його ногою по обличчю важкими армійськими черевиками. У нього виникло відчуття, що він переборщив. Обережний! Його потрібно було взяти в полон.
  
  
  
  Чоловік, якого він ударив в промежину, залишився стояти, стогнав і хапався за себе, але почала другий чоловік схопився і знову увійшов, розмахуючи палицею. Нік взяв удар на ліве передпліччя - це було боляче, - і вдарив чоловіка в горло ребром правої руки. Занадто складно, кравець візьми! Чоловік згорнувся з різким тваринам бурчанням боляче. Нік знову вилаявся. Ці персонажі були надто легкими! Це стало виглядати так, як ніби йому доведеться витягнути палицю і нокаутувати себе.
  
  
  
  Чоловік, якого він ударив по обличчю, покотився по провулку, знайшов штир, який впустив його товариш, і напав на Ніка ззаду. Нік зробив вигляд, що не бачить його. Він зосередився на тому, щоб вдарити одного з чоловіків коліном в обличчя, коли той намагався піднятися. Він напружився, збираючись з силами. Це ніколи не було легко!
  
  
  
  Штир потрапив ему щиро над правим вухом, сильний удар. Між моментом удару і відкриттям темної діри під його ногами Ніку вдалося зламати ніс з математики перед ним. Він відчув хрускіт кісток, і зрадів цьому, а потім почалася довга спіраль в яскраву темряву. Він спускався по найдовшому в світі жолобу для прання. Зрозуміло, це були Ворота в пекло.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  
  
  
  Хтось говорив. Слова текли знову і знову. Ніколи не перестане. Безперервна балаканина. Yackety-yac-yackety-yac ... Mde, кравець візьми, він був? Розіп'ятий на Вавилонської вежі? Звичайно, його зв'язали по руках і ногах, і він лежав на чомусь дуже твердому. Це було не так, нібито, і погано - це були розмови, які зводили його з розумом, турбували його. Хіба вони ніколи не заткнули? Це було схоже на збори мавп-ревунів, птахів майна і приклеєних автоматичних ріжкового дерева - все це змішалося в один огидний порив звуку. І все це не мало сенсу. Всі слова злилися воєдино в дивному електронному крику. Це було схоже на запис в кодовій машині ...
  
  
  
  Зачекайте хвилину! Цей голос ... цей єдиний голос там? Де він раніше чув цей голос? Ммм - це було дуже і дуже знайоме. Дуже знайоме!
  
  
  
  Нік Картер тримав очі щільно закритими. Його великий мозок, тільки початківець позбавлятися від впливу препарату, тільки що приходячи в свідомість, взяв гору. Нам один мускул не поворухнувся на його обличчя, в яскравому різкому гарячому конусі яскравого білого світла. У його мозку розбивати рухалися і клацали, маленькі лампочки спалахували і гасли, питання задавалися центральним пультом, і відповіді поверталися - і все це за менший час, за яке йому знадобилося зробити один вдих.
  
  
  
  Він був у росіян. Добре. Він так і планував. Його зв'язали під гарячим світлом. Напевно, підвал або старий склад. Це не мало великого значення. Що мало значення, так це те, що він говорив! Скільки? Скільки? Що він сказав їм, досі тхора? І він все ще говорив. Тільки тепер він усвідомлював це, знав, про що говорить. Холоднокровно і спокійно відновився сегмент его мозку стояв осторонь і слухав рефлекторний, автоматичний потік слів. Але тепер його мозок редагував потік.
  
  
  
  Жіночий голос, м'який і переконливий, висів у повітряній кульці відверті над его головою. Як мовленнєві кулі в коміксах. З величезним зусиллям Нік стримав м'язове скорочення - він все ще не повернувся. Його сенс все ще грав жарти. Напис на повітряній кулі, голос, були написані великими буквами жирним чорним шрифтом Бодоні.
  
  
  
  «Ви розповісте нам, - сказав голос, - все, що ви знаєте про Жовтої вдові. Всі. Кожна дрібниця важлива. Ми знаємо, що у вас є справа про Жовтої вдові у Вашингтоні. Ви, мабуть, бачили цю справу. Ви все розкаже - все! "
  
  
  
  Жовта вдова? Мозок Ктилмастера прийшов в норму по мірі того, як дія препарату закінчилося. Хто, кравець візьми, була Жовтою вдовою? Ніколи про неї не чув. Немає у файлах AX. Може, вона належала до ЦРУ чи ФБР - у будь-якому випадку не завадило б вигадати кілька брехні, вбити час, поки він знову не стане повністю самим собою.
  
  
  
  Він тримав очі закритими, його обличчя розслаблене. Він сказав: «Так. Її знаю Жовту Вдову. Вона китайський агент. Вона була заміжня тричі і, як вважають, вбила своїх чоловіків, хоча це так і не було доведено. Вона управляє ланцюжком пралень і відбиває суй. суглоби в Штатах. Вона використовує ih для зустрічей та зустрічей ".
  
  
  
  Інший голос, чоловічий, сказав: «Він бреше. Полковник. Зараз ми тягнемо нашу ногу. Препарат починає зникати - я казав вам, що недобре давати його, поки він без свідомості. Щоб бути повністю ефективним, він повинен бути ... "
  
  
  
  "Спокійно, доктор!" Голос був тепер різким і потрескивающим, наповненим владою, майже нейтральним. І все ж це була жінка. Нік дозволив собі трохи привідкрити очі. Вона схилилася над ним, її обличчя було близько до его, ее очі були жорсткими і розмитими синіми. Ee гаряче дихання було отруєно тютюном. Спереду вона злегка облысела. Нік знову закрив очі. Лиса жінка? Може, він все ще був під наркотиками.
  
  
  
  Потім його дивовижний мозок, тепер повністю відновлений, повернувся до файлу пам'яті і знайшов можливий ревматизму. Полковник? Чоловік тільки що так її назвав. У його мозку сформувалася картинка. Зображення напівлисій жінки. Справжній жах жінки. Її звали Зої Калински, і вона омелою звання полковника МГБ. Ейкс міг не знати про Жовтої Вдові, хема б вона нам була, але у них було дуже товсте досьє на Калински. Ефективна - віддана - садистка - бисексуальна. Потворна!
  
  
  
  Рука вдарила його по обличчю. Це потрясло і його вжалило. Жінка сказала: «На цей раз ви маєте рацію, докторе. Добре, містер Картер! Ви можете припинити прикидатися. Давайте не будемо базікати дурниці. Часу мало, а нам є про що поговорити».
  
  
  
  «Він не міг би розповісти їм про Рэймонде Чи Беннетте і цій жінці», - подумав Нік, перш ніж відкрити очі. Він справді нічого не знав! Що ще він міг сказати, він не міг знати - він міг тільки сподіватися, що вони дуже поспішали, надто цікавилися Беннетом, щоб докладно розпитати його про секрети AX. Він зважився на нахабство.
  
  
  
  Він подивився на жінку
  
  
  . Ей-богу, вона облысела! Її волосся кольору, миші були зачесане назад і недбало заплутані в пучок на задній частині товстої шиї. Обличчя у нах було широке, ніс плоский, губи - тонкий розріз на сірій шкірі. Блакитні очі сльозяться, слабкими, але чомусь дуже жорсткими. Похмурий. У нах були широкі плечі і масивна талії. «Повинна бути, - подумав Нік, - у нах величезна круп».
  
  
  
  Нік підморгнув ей. «Полковник Калински, її, гадаю? Як справи, полковник? Останнім часом займається якою-небудь боротьбою?»
  
  
  
  Секунд п'ять блакитні очі дивилися на нього. Вії були мізерними, майже безбарвними. Вона глибоко зітхнула, випнувши груди розміром з баскетбольний м'яч, потім знову вдарила його. І знову. І ще раз. Вона зробила це тильною стороною долоні, пошкодивши його кісточками пальців.
  
  
  
  «Це, - рівненської сказала вона, - просто щоб ви знали ваше положення, містер Картер. Щоб показати вам, хто тут головний. Ви, повірте мені, не в змозі робити жарти!»
  
  
  
  «Нічого не можу вдіяти, - сказав Нік. «В глибині душі їй просто весела дитина. Але я постараюся контролювати це - як мінімум сич своєї щелепи. У вас є непоганий удар, полковник». І все ж її руки, як він помітив, були маленькими і м'якими, і чомусь не ладнали з іншою її частиною.
  
  
  
  Жінка зробила нетерплячий жест. «Досить! Відповідайте, будь ласка, на мій останній штопора. Що ви знаєте про цю жінку по імені Жовта Вдова? Ніякої брехні».
  
  
  
  Киллмастер кивнув. «Добре, полковник. Ніякої брехні. Її, ніколи про неї не чув. Це вона потягла Беннета?» Він швидко проникав всередину, сподіваючись вивести її за противаг, але без особливої надії. Сократівський метод виявився на своєму місці; проти головного агента МГБ у нього не було особливих сподівань. І все ж ему треба було спробувати щось почати. Це була вся причина, за якою її було тут, щоб нанести удар по цілі. Він був загнаний в кут. І в цьому пошти бизнесявляется ви отримували допомогу, де б ви ee нас знаходили.
  
  
  
  Полковник Зоя Калински погладила в'ялий підборіддя безглуздо красивою рукою. «Я ставлю питання», - сказала вона. «Але я починаю думати, що даремно витрачаю час на тебе, Картер».
  
  
  
  Нік усміхнувся ей. «Хвилину тому це був містер Картер. Що трапилося, що змусило мене втратити обличчя?»
  
  
  
  Блакитні очі вивчали його. «Втратити обличчя? Це дивний вираз для тебе. Але нічого - повторюю, що ти знаєш про цю Жовтої Вдові?»
  
  
  
  Нік насупився. «І її повторюю - нічого! Ви повинні знати, що я кажу правду. Ви допитали мене під наркотиком, чи не так? Що це було - пентатол натрію?»
  
  
  
  «Так. Але це було зроблено неправильно! Їй же вам сказав, полковник ...»
  
  
  
  Який промовляв був високий змарнілий чоловік, що стояв трохи позаду жінки. В дешевому твідовому костюмі він був трохи більше, ніж сука кісток. На nen була пошарпана капелюх-трілбі. Обличчя його було виснаженим, очі сповнені неспокою, і весь він був записаний наркоманом. На підлозі біля його нога лежали маленька чорна медична сумка.
  
  
  
  Жінка в люті повернулася до чоловіка. Ee голос потріскував, як закорочений електричний кабель. «Мовчи, ти! Не говоріть більше! Ні, якщо у тебе немає мого дозволу. Ми маємо справу не з дурнем, а з підлеглим! Ця людина - Ніколас Картер. Він головний агент AX, американської організації вбивств! Майте це на увазі, всі ви. Її і тільки її, буду говорити з цією людиною. Зрозуміло? "
  
  
  
  Боягузтво худого людини була жалюгідною. Він провів тремтячою рукою по обличчю. «Так-так, мій полковнику! Її розумію. Її ... її більше не ображуся».
  
  
  
  «Дивіться, щоб ви цього не робили. У мене достатньо проблем, і мені не потрібно мати справу з дурнями».
  
  
  
  Нік Картер використовував цю коротку лайку, щоб оцінити фізичну ситуацію. Його очі нічого не пропустили; його мозок зберіг для майбутнього використання.
  
  
  
  Він був на якомусь складі. Виявилося, що він дуже широко використовується. Куди б він нас подивився, він бачив, стопки чогось, що здавалося важкими рулонами паперу. Напевно, газетний папір. Десь неподалік пролунав приглушений рев буксира. Значить, вони все ще були біля річки. Довгий стілець, до якого він був прив'язаний, стояв на невеликій галявині середовищ стопок папери. Єдиний святий був на 300 ват, звисаючи над ним великим зеленим відтінком. Було важко знову заглянути в тіні, але він чув, як вони рухалися і кашляли, бачив спалах сірника, чув шепіт. М'язисті хлопці. Він думали тіні, як міг. Ih повинно бути не менше шостий. Без сумніву, свіжі, і не вони, над якими він працював. Це, сказав він собі, може стати трохи неприємним, поки все не закінчиться. Але тоді він знав це з самого початку.
  
  
  
  Полковник повернувся. Ee тонкі губи прочинилися, показуючи, куди пропало все жовте. «А тепер, Картер, ще раз. Ви знаєте, що Жовта Вдова - китайський агент, чи не так? Ви так і не сказали. Ви повинні знати про неї більше. Її друзі, її спосіб роботи, ee притулків, куди вона піде - де вона сховатися? Ви повинні знати всі ці речі - і ти скажеш мені! "
  
  
  
  
  Нік похитав головою. «Я не знаю. Кажу вам, її, ніколи про неї не чув. Її усе це вигадав, коли виходив з наркоти. Послухайте, полковник Калински, може, ми зможемо укласти угоду, а? Принаймні, його можу, якщо ти хочеш грати. У мене карт-бланш від мого уряду. А у тебе? "
  
  
  
  Знову довгий повільний погляд. Тонкі стиснуті губи були більше схожі на булькання, ніж на смішок, але полковнику це безумовно сподобалося. «Я радий, що ми зустрілися, Картер. Ви все, що я чула, - безтурботний і зарозумілий. Ви теж не позбавлені мужності - або це, або ви повний дурень! Цього її не можу повірити».
  
  
  
  Нік взяв злегка ідіотський вираз обличчя. «Господи, полковник. Велике спасибі. У нашій професії не так багато добрих слів і ...»
  
  
  
  Вона знову грюкнули его кісточками пальців по обличчю. «Досить. Ви стверджуєте, що нічого не знаєте про Жовтої вдові?»
  
  
  
  Це була важка робота, але Нік зумів утримати посмішку. «Так. Голос чому вам краще подумати про угоду. Полковник, і швидко! Вони весь час видаляються всі далі - Беннет і ця китаянка. Чому б вам не викласти свої карти на стільці? Її зроблю це. Її шукаю Беннета. Її визнаю це. Її хочу вбити його. Ти теж гонишься за Беннетом. Але ти не хочеш його вбивати. Поки немає. Поки ти не використовував його, викачав з нього насухо. Особа це, полковник. Ви, люди, погано подурачились з приводу цієї справи з Беннетом. Ми теж. Нам доведеться сваритися між нами пізніше, її знаю, але зараз нам, у кого з нас немає Беннета! Ця Жовта Вдова забрала його. і вона біжить в Китай. Якщо ми зберемося разом, якщо ми будемо обмінюватися інформацією, працювати разом, ми зможемо зупинити її ».
  
  
  
  Це був монументальний блеф. Він не думав, що це була молитва. Він міг запропонувати обмінятися інформацією, тому що у нього її не було. Цей полковник, П'ять на П'ять міг мати тільки невелику інформацію - в кінці кінців, росіяни йшли по сліду відкрито перед ним.
  
  
  
  Блакитні очі дивилися на нього зверху вниз, як дві кульки. У нього склалося враження, що на ній були контактні лінзи, і він задумався про це, але ненадовго. Вона знову вдарила його по обличчю. «Я думаю, що я прав щодо тебе, Картер. Ти нічого не знаєш. Ти, як ти кажеш, напартачив. Її визнаю, що і ми зробили це, але твоя недбалість ценымногие гірше. Якби не ваша репутація її була б схильна думати, що ви всього лише ще один американський дурень ». Її кісточки знову вдарили його по обличчю.
  
  
  
  Нік відчув на губах цівку крові. Він посміхнувся, відчуваючи, як розірвана шкіра тягнеться і розтягується. «Коли ви закінчите отримувати задоволення, полковник, її пропоную вам зв'язатися зі своїми людьми і запитати ну, що вони думають. Отримати коротку хвилю від свого боса в Кремлі і запитайте його! Можливо, ви трохи здивуєтеся. "
  
  
  
  Жінка відвернулася від нього і зробила кілька кроків у тіні. Нік побачив, що був прав - ee позаду був величезний. Ноги у нах були б товстими, навіть дуже. Вона була близько двохсот фунтів жіночої гидоти. Его кишки стиснулися, і він відчув момент, близький до паніки. По шкірі струменів піт, як маленькі вологі змії. Він прорахувався? Чи зможе він вибратися навколо цього?
  
  
  
  Він міг чути, як вона наказує комусь у темноті. За мить чоловік сказав: «Так» і негайно пішов. Полковник повернувся і подивився на Ніка. "Її частково була твоєю порадою, Картер. Її звертається повідомлення своєму начальству, інформуючи ih про твій полон і про те, що ти пропонуєш. Пройде годину або більше, перш ніж ми зможемо чекати відповіді, а поки ми повернемося до цієї справи. Що ти знаєш про цю Жовтої Вдові? "
  
  
  
  Нік голосно застогнав. «У вас, полковник Калински, однобокий розум».
  
  
  
  «Так. Це так. Її вважаю це великою підмогою в своїй роботі. Що ти знаєш про старому римському праві, Картер?»
  
  
  
  Це зупинило його на мить. Він моргнув, дивлячись на нах. «Старе римське право? Думаю, не так буду й багато. Чому? Яке це має відношення до пошуку Беннета?»
  
  
  
  «Можливо, дуже багато. Дуже багато - я знайду Беннета. Доктора! Обладнання, будь ласка. Думаю, почну її зараз». Вона простягла руку й поворушив кільцями. Киллмастер, згадавши деякі подробиці досьє Зої Калински, відчув, як по його спині холоне піт. Він міг витримати тортури. Приймав це багато разів. Але ему це ніколи не подобалося. Та є межа того, що може витримати будь-який чоловік.
  
  
  
  Нік був підготовлений до ножам, стоматологічним свердел і навіть повітряним шлангах. Его не здивували б мідні удари, палиці, батоги. Це був старий склад, і їм доведеться задовольнятися тим, що було під рукою, але обладнання, яке витягнув наркоман, спантеличило його. Це було так просто, так виглядало нешкідливим.
  
  
  
  Два шматки тонкого дерева. Близько восьмої дюйма товщиною і в п'ять квадратних дюймів. Невеликий гумовий молоток, дуже схожий на молоток судді.
  
  
  
  Полковник встала Калински
  
  
  з-за стільця. «Підготуйте его».
  
  
  
  Двоє кремезних хлопця вийшли з тіні. Обидва посміхалися. Нік перевірив ремені, якими його зап'ястя кріпилися до кутах стільця. Рок-компанії. В Пекло! Яке задоволення збити усмішки з цих плоских осіб. Але цього не сталося - на цей раз йому просто потрібно було лягти і прийняти це. Але що?
  
  
  
  Він дізнався досить скоро. Його розділи до сорочки і штанів. Звичайно, у нього не було зброї і важкої армійського взуття. Тепер, по команді жінки, чоловіки розстебнули его штани і стягнули ih. Его шорти були зірвані, і він опинився під гарячим світлом.
  
  
  
  Це було важко, але Ніку вдалося зберегти і посмішку, і холоднокровність - як сказали б кішки в США - і він навіть міг глянути знизу вгору на полковника. «Будь ласка, полковник! Її знаю, що ми вороги і все таке, але хіба це не заходить занадто далеко? Її скромний чоловік і ...»
  
  
  
  «Ти багато говориш, Картер, але ніколи нічого не говориш. Але ти будеш - ти будеш». Її холодний погляд був непохитним. Нік згадав гігантського кальмара, з яким він одного разу зіткнувся в морській печері, недалеко від Мадагаскару. Кальмар подивився на нього так, як вона дивилася зараз.
  
  
  
  «Я говорила про старому римському праві», - сказала вона. Вона почала малювати пару дуже тонких гумових рукавичок. Рукавички хірургів. Він знову зазначив крихкість її рук, але забув про це в дикій паніці. Він не любив думати про хирургах.
  
  
  
  «Старе римське право, - продовжувала вона, - було повною протилежністю вашому декадентського англійського права. Тепер, у вашій країні зізнання, отримані під тортурами, викидаються за межі суду. У старому Ріме все було навпаки - визнання того Щоб бути дійсним, потрібно було отримати його під тортурами. Ти починаєш розуміти, Картер? "
  
  
  
  «Я розумію, - випалив він, - але ви даремно втрачаєте час. Якщо ліки не подіяло ...»
  
  
  
  "Наркотики!" Як ніби вона плюнула. «Я мало вірю в наркотики. Ще менше дурнів, які ih вводять». Вона повернулася і подивилася на доктора. «Ти залишишся, розумієш. Не повзти, тому що у тебе слабкий шлунок. Ти бідолаха, але ти повинен володіти деякими знаннями, і її повинен знати, коли його больовий поріг буде досягнутий».
  
  
  
  «Як накажете», - сказав змарнілий чоловік з першим проявом достоїнства. «Але я буду вболівати, як зазвичай. Її, обіцяю вам це, полковника». Одіна навколо чоловіків засміявся.
  
  
  
  Тоді будьте хворі!" - прохрипіла жінка. «Але будьте уважні. Ви і ваші наркотики! Її покажу вам найкращий препарат, навколо всіх - найкращий наркотик правди. Біль!»
  
  
  
  За всю свою довгу кар'єру агента Киллмастер ніколи не відчував нічого подібного. Навіть коли він зібрався з силами проти майбутньої боляче, він виявив, що був дуже радий. Ці ніжні руки в блідих гумових рукавичках. Звичайно, вона була досить клінічної; коли вона займалася своїми справами, не було нічого, крім самого неупередженого інтересу.
  
  
  
  Вона підклала під нього шматок дерева; інший шматок дерева вона домоглася зверху. Сендвіч навколо дерева. Дуже тонке дерево. Полковник Калински підняв гумовий молоток і подивився на Ніка Картера. Вираз її обличчя було дуже близьким до добродушному. Вона може бути коренастой, досить непривабливою медсестрою, яка має справу з непокірним дитиною. Вона спритно втримала молоток в одній руці.
  
  
  
  «Можливо, її даремно витрачаю час», - сказала вона Ніку. «І завдаючи непотрібну біль. Можливо, моя інтуїція вірна, а ви нічого не знаєте про Жовтої Вдові, але я не можу довіряти своїй інтуїції. Як агент Картер, ви зрозумієте це. Її я повинен бути впевнений! І немає більш вірного шляху. чим тортурами. Так було з самого початку світу, коли все інше зазнає невдачі, тортури працюють. Тепер, Картер? Останній шанс. Що ви знаєте про Жовтої вдові? Її знаю, що у вас є досьє на нах - що таке nen? Також мені потрібні імена зустрінуть ваших людей в цьому місті, в Кельні і в Берліні. Швидко! "
  
  
  
  Нік Картер похитав головою. «В одному ви праві, полковник. Ви даремно втрачаєте час. Її ...»
  
  
  
  Полковник Калински вдарив молотком по верхньому бруса. Різко.
  
  
  
  Спочатку боляче не було. Тільки наростаюча нудота, яка займається почалася в його шлунку і перейшла на груди і горло. Нік подумав, що він збирається викинути, і чинив опір. Він задихався. Потім затрималася активного відпочинку боляче вразила його, пекуча активного відпочинку агонії розірвала його мозок.
  
  
  
  «У вас є дурна хоробрість», - сказала вона. Молоток знову опустився. На цей раз трохи складніше. Біль посилилась, і Нік не зміг стримати гарячого опіку в горлі. Він відчував блювоту на губах і підборідді. Вона знову вдарила молотком. І знову. Нік плив у гарячому плоту боляче, яка займається була нестерпною, але все ж таки її треба було якось винести. І більш того - він повинен тримати в чистоті хоча б частину свого розуму. Він повинен слухати і намагатися згадати, що казала ця садистська сука.
  
  
  
  Ee голос абсурдно досить чітко з червоного туману его боляче. Біль, яку він не міг згадати, тому що не міг пригадати, що відчував біль; біль, яку він ніколи не зміг би описати більше, ніж він міг би описати запах троянди; біль, яка займається була суттю тут і зараз, безпосередня річ, изгнавшая іншу всесвіт. Його змучене тіло уособлювало біль. Він був болем!
  
  
  
  «Я розповім вам те небагато, що ми знаємо про Жовтої вдові», - говорила жінка. «Я роблю це, тому що впевнений, що ви вже все знаєте, - факт, який ви зараз дізнаєтесь».
  
  
  
  Молоток упав.
  
  
  
  «Її справжнє ім'я - Чан», - продовжував голос. «Вона наполовину кореянка, наполовину китаянка. Її вважають дуже красивою, хоча зараз гей, повинно бути, за сорок. Тепер вона відома як мадам Сюй Цзи Цзай, тобто в Пекіні. Її покійний чоловік працював в китайському генеральному штабі. Гей, найбільше не пощастило зі своїми чоловіками. Останній був її четвертим ".
  
  
  
  Знову молоток.
  
  
  
  Нік затиснув нижню губу зубами й сильно прикусив. Спробував сіль власної крові. Він не збирався кричати по-nah. Ще немає.
  
  
  
  «Вона агент вищої ланок, ця Жовта вдова. Вона працює тільки над найважливішими місіями. Наше власне досьє на нах дуже бідно, тому її повинна знати те, що ви знаєте, Картер. Оскільки цю жінку треба зловити, вона і Беннет, перш ніж вона зможе доставити його в Китаї ".
  
  
  
  «Точно моя думка», - сказав Нік. Невже теж цей стогне, болісний бурмотіння на самому делле був голосом его? "Якби ви послухали ..."
  
  
  
  Тут-тут-тут - три швидких удару молотком. Перед ним відкрилися нові простори боляче. Він бродив по розпечених до білого вугіллю, по безкраїй рівнині боляче. Він почав боротися за його осудність. Біль в Іспанії падає в основному на мій мозок. Голос його знову! О боже ... боже ... боже ... припиніть це ... припиніть це ... припиніть це ...
  
  
  
  Молоток лежав на його розбитому і опухлому тілі.
  
  
  
  «Мої люди, - сказала полковник Калински, - в минулому зробили помилку, недооцінивши китайську розвідку. Нинішнє покоління, його особисто, розплачується за свої помилки. Використовуючи свій гангстерський сленг, ми пошалили на людину Беннета. Його завербували і висадили у Вашингтоні близько тридцяти років тому. А потім забули. Его досьє втрачено. Ідіоти! Его досьє нещодавно знайшли випадково - в якомусь сміттєвому відрі, яке збиралися спалити. Це призвело до виявлення банківський рахунок на його ім'я, на який була виплачена велика сума грошей ". Голос був трохи спантеличений. «Це ще одна річ, яку ми не розуміємо - чому цей Беннетт перейшов на бік китайців, коли в Москві його чекає стан».
  
  
  
  Крізь каламутні від боляче очі Нік побачив, як вона підняла молоток. Щоб запобігти негайну агонію, він випалив: «Це жінка! Беннетт любить жінок. Він псих, схиблена на сексі. Я не думаю, що він піклується про гроші. Але красива жінка, могла вмовити його на що завгодно». Він сказав собі, що не роздає нічого важливого. Поки він отримував набагато більше інформації, ніж давав. Але цей молоток - цей жахливий молоток!
  
  
  
  Тиша. Молоток суд боснії та герцеговини засудив, але не падав.
  
  
  
  «Хм, голосування, і все. Дякую, Картер. Бачиш, ти починаєш говорити. Значить, Беннет - сексуальний психопат? У нас немає цієї інформації в наших файлах. Так. Тепер його бачу, як це було зроблено. Китайці знали це, а ми ні. Вони надіслали Жовту Вдову в якості приманки. І це спрацювало ».
  
  
  
  Нік Картер продовжував говорити, не зводячи очей з молотка. Він дуже близько підходив до кінця свого опору, і він знав це. Ще кілька ударів кувалдою - молоток з ними тхір ставав все більше - і він дзюрчав, як струмок. Благайте ih вислухати секрети AX. Якщо тільки він не зможе якимось чином, милостиво, втратити свідомість. Але ніколи не було так просто.
  
  
  
  «Вдова, можливо, пошкодує, що забрала Беннета», - сказав Нік особі, парившему над ним у хмарі боляче. Ви знаєте, він убив свою дружину. Чи ти? "
  
  
  
  Особа кивнуло. Крізь туман, що забиває його мозок, він бачив сині очі, свердлувальні його, як буравчики.
  
  
  
  «Ми це знаємо. Коли його справу було відновлено, наші люди в Нью-Йорку негайно перевірили его. Ми просто запізнилися. Тільки за день до того, як було виявлено тіло його дружини. Беннетт зник. Ми могли б зробити це. нічого, крім як чекати, поки він зв'яжеться з нами ".
  
  
  
  Хитрість полягала в тому, щоб змусити її говорити. Поки вона говорила, молоток не падав, тошнотворная агонії не поверталася. Але щоб вона продовжувала говорити, йому доводилося годувати кішечку - постійно передавати гей обривки непотрібної інформації. Але як? Яка? Кому він міг кинути до вовків, не ставлячи під загрозу безпеку AX?
  
  
  
  Молоток упав. Жорсткий. Нік закричав. Принаймні, він так думав. Він не міг бути впевнений. Крик, здавалося, виходив з
  
  
  танець. Одне можна сказати напевно - хтось кричав!
  
  
  
  Він більше не міг цього терпіти. Чому б не віддати їм носильника? Носильник в готелі «Будинок»? Він відкрив свій закривавлений рот, щоб щось сказати, потім знову закрив його. Ні, дурень! Вони схопили цієї людини і катували его - і це призвело б ih k бідоласі на Ладенштрассе. Він не міг цього зробити.
  
  
  
  Знову молоток. І знову. Біль увійшла в його істоту, змішалася й вийшла, як задоволення такої чистоти, що його неможливо було перенести. Таке задоволення було нестерпним.
  
  
  
  "Стоп!" Він знову кричав. «Припинити! Її поговорю ... Я поговорю». Він дав їм Аватар. Людина, навколо Берліна. Він був мертвий, та ніщо більше не змогло зашкодити ему.
  
  
  
  Молоток відпочивав від своїх зайнятості. Голос Богині Демонів, Постачальниці боляче, сказав зі сміхом: «Я думала, що ти будеш говорити, Картер. Тепер ти ведеш себе розумно. Її радою. Мені не подобається заподіювати біль».
  
  
  
  Лежить сука!
  
  
  
  Киллмастер заговорив швидко, неначе словесний потік міг перетворитися на бар'єр, фізичний щит від молотка.
  
  
  
  «Я нічого не знаю про Жовтої вдові», - видихнув він. «Це правда - я не знаю. Її б сказав вам, якщо б знав. Але я можу розповісти вам про нашу берлінської установці - від начальника вниз. Вся наша мережа. Це має бути вам корисний, полковник! Його кодове ім'я - Аватар і ... "
  
  
  
  Це не спрацює. Він побачив, як молоток знову вдарив його. Його тіло вибухнув поривом полум'я, і він відчув, як нова блювання вирвалася навколо його губ і стікала по підборіддю, стікаючи по його оголених грудей.
  
  
  
  «Ти дурень», - сказав голос. «Ми знаємо про Аватарі все. Ми вбили його, коли він снаряд за нами на даху. Ми забрали його гаманець, який, як ви знаєте, нам допоможе. Небагато. Це дрібниця. Що стосується его мережі в Берліні. Картер, ти брешеш! Ти б про це не дізнався - якщо тільки ви, американці, не ще великі дурні, ніж ми думаємо ».
  
  
  
  Все насправді. Таким чином, він не міг позбавитися від тортур.
  
  
  
  Голос продовжував: «Це Жовта Вдова, про яку ми. Повинні знати. Вона, і тільки вона, тепер ключ. Вона буде намагатися сховатися, поки ця штука не встигне охолонути. Де вона буде ховатися, Картер? Де б ви її хотіли - якщо б ви могли шукати? "
  
  
  
  У нього все ще залишалося достатньо мізків, щоб думати про правдоподібною брехні. Це повинно бути зроблено. Може бути, це було правдою. У нього не було дізнатися рішенням - він знав тільки, що якимось чином він повинен отримати перепочинок від боляче на час. Пора узяти себе в руки. Пора набратися сил для нових випробувань. Але краще б це було хорошою брехнею!
  
  
  
  «В Албанії», - видихнув він. «В Албанії! Це оплот ЧиКома. Ви повинні це знати. Згідно нашим файлів, у цій Жовтій Вдови є вілла на Адріатиці. Вона, ймовірно, відвезе туди Беннета. У нах буде багато захисту, і вона буде зачаїтися. поки не згасне савченко, і вона зможе втекти до Китаю ".
  
  
  
  Це був, звичайно, найчистіше самогон, але абсурдно, не так як, начебто, погано. Навіть трохи правдоподібно. Як передбачалося, це може бути краще, ніж у більшості. І це зберігаються ему час, час, в якому він дуже потребував. Тому що Киллмастер був майже закінчується.
  
  
  
  Він чув, як вона сміялася і щось говорила доктор. В її голосі прозвучало торжество, і Нік вхопився за шматочок надії. Може бути, якщо б він міг продовжувати в тому ж дусі, продовжувати годувати її правдоподібною брехнею, він втратив би свідомість. Він стиснув свій понівечений болем мозок, намагаючись згадати місто, місто в Албанії. Що-небудь. Блін - блін! Він не міг думати - що за кравець візьми, столиця Албанії? Хіба це не було поруч з Адріатикою? Він повинен бути прав, інакше це знову буде молоток.
  
  
  
  «Тирана», - видихнув він. «У нах є вілла на березі сукню, недалеко від Тирани. Її кажу правду - клянуся!»
  
  
  
  Вона дуже обережно постукала його молотком. Голе дотик. Біль пронизував його невеликими модульованими хвилями. Терпимо. Тільки стерпно.
  
  
  
  Вона сміялася. На подив его, сміх вийшов досить приємним. Зовсім не те, чого він очікував від цієї жахливої жінки.
  
  
  
  Вона сказала: «У цей момент, Картер, ти скажеш мені що завгодно. Що завгодно. Але, можливо, ти кажеш правду. Це можливо. Албанія досить правдоподібним - можливо, дуже правдоподібною. Занадто очевидною. Хм, так. . І все ж це цілком може бути. Нам доведеться це перевірити. Добре, Картер, на даний момент більше ніяких тортур. Але на всяк випадок, якщо ти брешеш - і так ти запам'ятаєш ... "
  
  
  
  Полковник Калински в останній раз вдарив молотком. Жорстка.
  
  
  
  Киллмастер нарешті втратив свідомість. Ніколи ще він так не вітав темряву.
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  
  
  
  Коли він прийшов в себе, він був на ногах. Він був знову одягнений в одяг швейцара, і на ногах були важкі армійські черевики. Нік похитнувся, але не впав. З обох боків його підтримували м'язисті чоловіки полковника. Ih пальці вп'ялися в його
  
  
  біцепси, коли вони підняли його вертикально. Якимось чином йому вдалося випрямити обвислі коліна.
  
  
  
  Коли туман від боляче поступово розсіявся, він побачив, що сидить на столі, до якого він був прив'язаний. Її короткі ноги були схрещені, і він побачив, що вона одягнена в товсті чорні панчохи. Fiat, розумна взуття. Її ступні були такими величезними, як і ee ззаду.
  
  
  
  Жовті зуби блиснули перед Ніком, коли вона помахала клаптиком паперу. «Я тільки що отримав наказ з Москви, містер Картер». Так що це був «містер». черговий раз. Він відразу запідозрив підступ.
  
  
  
  Говорив полковник.- «Я не можу сказати, що погоджуюсь з моїм начальством, але я повинен підкорятися наказам. Ви повинні бути негайно звільнені. Мої люди заберуть вас звідси і відпустять. Для estestvenno, вам будуть зав'язувати очі».
  
  
  
  Нік хитнувся між вартою. Він швидко повертався, відновлюючи своє розумове і фізичне рівновагу, факт, який він готель приховати. Він не вірив, що його відпускають. Вони обманювали його, намагалися втішити. Вони не могли або не готелі вбивати його тут, на складі. Вони м'яко розмовляли з ним, щоб він спокійно пішов до місця страти. Він вирішив підіграти. Його величезна сила поверталася - просто потрібно було ігнорувати згусток боляче, який він несс. Він міг діяти.
  
  
  
  Він дозволив своїм колін знову подогнуться. Чоловіки підняли його. «Я не розумію», - прохрипів Нік. "Це пастка. Чому ти мене відпустила?"
  
  
  
  Вона була хорошою актрисою. Вона постукала листком паперу з вицвілим зубах. «Її так само здивована, як і ви, містер Картер. Ми намагалися дістати вас, вбити вас протягом багатьох років. Тепер вони наполягають, щоб ви були звільнені. Наказ виходить з самого високого рівня в моєму уряді. Схоже, що ваш уряд і мій, врешті-решт, погодилися працювати разом. Ваша власна ідея, містер Картер, якщо ви пам'ятаєте.
  
  
  
  Він зізнався, що це можливо. Навряд чи можливо. За загальним визнанням, обидва уряди були в розпачі. Він зазнав невдачі. Полковник програла. У Жовтій Вдови, хема б вона нам була, був Реймонд Лі Беннет, і вона втекла. Так, це було майже правдоподібно, і він не довірив нам єдиного слова. Він знав, що було в посланні навколо Кремля - убийте Картера! Вони б не упустили такий шанс.
  
  
  
  Полковник Калински кивнула исхудавшему лікаря. «Віддай ему його майна. Его руки. Все, крім маленького металевого кулі. Її відправлю його назад аналізу».
  
  
  
  Отже, П'єр, маленька газова бомба, виявиться в кремлівській лабораторії. Нік сподівався, що станеться аварія.
  
  
  
  Лікар передав одному навколо чоловіків люгер і стилет Ніка. Чоловік збирався увіткнути пістолет ремінь через кобуру, коли жінка різко заговорила. "Витягніть обойму, дурень!" Вона з огидою згорбилася і скривилася. «Бачите, містер Картер, як це? Її повинен облад все подумати. Іноді її задаюся питанням, де вони знаходять нездар, яких вони посилають мені».
  
  
  
  Обойму зняли й кинули в кут. Чоловік ліворуч від Ніка, у якого був стилет, знайшов тріщину в бетонній підлозі і встромив у нах тонке зброю. Він зігнув його до тих тхора, поки лезо не зламалося, потім з усмішкою сунув його в піхви. Нік дуже слабо замахнувся на нього, і впав обличчям вниз. Чоловік ударив його ногою по ребрах.
  
  
  
  «Нічого навколо цього! На даний момент ми маємо бути союзниками. Є у нього гаманець? Его папери, носовичок, дрібниця - у нього має бути все, що у нього було, коли ви його привели».
  
  
  
  «Спасибі», - пробурмотів Нік, коли чоловіки підняли його і підтримали. «Ви ангел милосердя, полковник».
  
  
  
  Знову дивно приємний сміх. «Ми не обманюємо себе, містер Картер, як ви кажете, в Штатах. Але накази є накази. І тепер її повинен попрощатися. Зав'яжіть ему очі і відведіть в човен. До побачення, містер Картер. Можливо, ми зустрінемося в черговий раз."
  
  
  
  Вона не могла повністю приховати нотку зловтіхи у своєму голосі. Нік і раніше був впевнений; тепер він був упевнений. Вони збиралися вбити його.
  
  
  
  Він прийняв знання і не хвилювався. Коли настане момент, він буде турбуватися про смерть. Між тим він вступив самим непрофесійним чином - дозволив проявитися своєї гіркоти, ненависті, бажанням переміщує. Те, чого він ніколи раніше не робив.
  
  
  
  «Сподіваюся, ми зустрінемося знову», - холодно сказав він-гей. «Я сподіваюся, що ми зустрінемося, і що я буду керувати ситуацією, полковник. Мені це сподобалося. Але є одна велика проблема ...»
  
  
  
  Потім вони накрили ему очі чорною тканиною. Він відчув, що вона відійшла від стільця і світу, що вона збиралася йти.
  
  
  
  Коли вона пішла, Ніка вдарили по хребту твердим предметом, безсумнівно, пістолетом. Чоловіки по обидві сторони міцного схопили його і ведемо за собою. Троє навколо них. По двоє з кожної сторони і один ззаду - він був найважливішим. Він буде триматися на відстані, і його пістолет буде напоготові.
  
  
  
  Вони не очікували ніяких неприємностей від Ніка, - але третій чоловік був там, на всяк випадок, якщо він не пішов за союзниками.
  
  
  
  Вони пройшли через двері й опинилися у вузькому коридорі. Ih підбори дзвеніли по підлозі. Металеве покриття. Це був довгий перехід, і через деякий час Нік зловив запах річки. Повинно бути, вони наближаються до порту бар або порту бар, якийсь порту бар. Ймовірно, там, де річкові судна завантажували та розвантажували рулони паперу, які він бачив. Він нічого не бачив крізь чорний шарф, зав'язаний ему в очі, але думали, що він все ще був темним. Він втратив лік часу - про це подбала біль - але, повинно бути темно. Вони так і не зважилися б стратити його при денному світлі.
  
  
  
  Нік трохи відстав, ноги волочилися. - Простогнав він. «Не так швидко, виродки. Мені боляче. Куди ви мене ведете? Вона щось сказала про човні - про який човні? Її занадто хворий, щоб управляти човном поодинці».
  
  
  
  Чоловік праворуч від нього тихо говорив по-німецьки. «З вами все буде в порядку, герр. Це маленька човен. Дуже маленька, і є весло для управління. Це буде легко. Плином приведе вас вниз по річці до одного навколо пасажирських причалів. візьми там збори ".
  
  
  
  «Досить розмов», - сказав чоловік позаду них. «Продовжуй. Скоро світанок».
  
  
  
  Нік побачив, що вони збираються зіграти в цю маленьку гру до самого обидва кінці. І тепер він зрозумів, чому. Чому вони не вбили його ще на складі. Вони готелі не стріляти в нього. Або вбити його. Коли прийде час, вони збиралися його виснажити, досить сильно, а потім втопити. У нього повинна була бути вода в легенях. Звичайно, це було не ідеально, але це було краще, ніж кинути закривавлений труп у річку. Його гаманець, гроші і документи будуть при nen. Річкова поліція могла запідозрити нечесну гру, але не було б ніяких доказів, і ніякої суєти. По Рейну пропливло досить багато дроту. Так би він і сам зробив. Це були професіонали.
  
  
  
  Вони різко зупинилися. Запах річки шталь ценымногие сильніше, і Нік міг чути плескіт води поблизу. Пройде зовсім небагато часу, перш ніж вони зроблять свій хід, а чоловік позаду нього був ключовим людиною. Він буде тим, хто вдарить Ніка ззаду. Але вони не стали цього робити до самої останньої секунди - вони готелів, щоб нічого не підозрюючи, жертва підійшла до шибениці лиже, ніж на дюйм!
  
  
  
  «Тобі доведеться зняти пов'язку з очей». За ними стояв чоловік. «Подіум вузький. Він повинен бачити».
  
  
  
  З очей зняли пов'язку. Було дуже темно, але за річкою, на схід, за кінцем пірса, під яким вони стояли, Нік розрізнив тонку головну смугу. Він стояв розслаблено, розслаблено, злегка згинаючись в обіймах двох чоловіків по обидві сторони від нього. Він змусив себе забути про агонії в паху. Тепер не було часу для боляче. В кінці пірсу, чекала смерть. Смерть для кого? Він думав не для нього, - але ніколи не можна бути впевненим.
  
  
  
  Чоловік позаду нього, тицьнув пістолетом. Молодець, сучий син! Будь поруч зі мною. Ніж лизати, тим краще. Тепер важлива кожна мікросекунди. Він не міг чекати надто довго. У будь-який момент чоловік позаду нього, піднімав би руку, взмахивал палицею ...
  
  
  
  Вони перебували на вузькому подіумі під довгим пірсом, що виходять в Рейн. «Коммен» сказав чоловік праворуч від Ніка. Він досталь, витончений ліхтарик і освітив тонким променем грубі дошки під ногами. Подіум був ледь досить широким, щоб вони могли пройти втрьох в ряд.
  
  
  
  Дотягнувшись до ліхтарика, чоловік трохи послабив хватку на руці Ніка. Киллмастер не здогадався, що людина позаду все ще був близько, не більше двох або трьох футів. Можливо, навіть зараз піднімає палицю. Був час!
  
  
  
  Не звертаючи уваги на ослепляющую спалах боляче в паху, він різко підняв лікті. Як здіймаються м'язисті крила. Він відкинув назад обома ліктями, iso всіх сил, піймавши кожного виплат прямо в груди. Вони знову натрапили на такого чоловіка, вибивши його противаг. Всі відчайдушно намагалися утримати рівновагу на вузькому подіумі. Чоловік, який розмовляв з Ніком, злякано скрикнув. "Готт Verdammt!"
  
  
  
  Нік Картер повернувся на одній нозі, опустив голову і пірнув у людини з пістолетом. «Люгер» спалахнув і вдарився відвертими у голови Ніка. Спалах пострілу обпекла його обличчя. Тоді верхівка его голови опинилася на животі чоловіки з силою копра. Вони разом вийшли з подіумів. Коли вони досягли річки, Нік сунув притуплений стилет ему в руку.
  
  
  
  Чоловік був товстим і буйною. Ніку було нелегко його збити. Але він все ж таки збив його нога, до брудного дна. Він узяв одну сильну руку під підборіддя бореться чоловіки і підняв її. Він дюжину разів встромив зазубрений клинок стилета в цю товсту плоть, відчуваючи, як на його пальцях набухає гаряча кров, пробуючи її в & nb.
  
  
  Він легко міг утопити людини - Ник добре провів під водою чотири хвилини, - але тепер, коли він нарешті зміг завдати удару у відповідь, він виявив, що охоплений холодною люттю. Знову і знову він вбивав стилет в ціль.
  
  
  
  Его спалах гніву пройшла. Він відпустив труп, і, все ще маючи дві хвилини відбору проб повітря, знову піднявся на поверхню. Він нічого не бачив. Було темно, вода була каламутною і каламутною. Ему доведеться ризикнути швидко поглянути, щоб зорієнтуватися, в даному випадку буквально, тому що він повинен плисти на схід, подалі від порту бар.
  
  
  
  Він гріб з & nb тихо, як тюлень. Решта двоє були дурнями. Одіна навколо них знову був на подіумі, граючи своїм ліхтариком, допомагаючи іншому вибратися навколо води. Киллмастер міг поцупити ih обох вниз і втопити, і на мить він відчув спокусу; потім він безшумно занурився під воду. Відпусти ih. Це були інструменти. М'язи голови. Не варто вбивати, якщо вони йому не загрожують. Посмішка Ніка була похмурою. У них було достатньо приводів для занепокоєння. Полковнику Калинському це не сподобалося.
  
  
  
  Він плив під водою, поки у нього не хворі легені. Коли він знову сплив, він був у сотні футів від обидва кінці пірсу. Обидва чоловіки тепер використовували ліхтарики. Без сумніву, намагаються знайти свого мертвого друга.
  
  
  
  Внизу за течією він побачив сяйво в небо, тускнеющее тепер з першими променями зорі. Це буде центральний парк Кельна. Він дозволив течією захопити його, розслабляючись і пливучи, пливучи рівненської настільки, щоб залишатися недалеко від берега. Ему довелося вибратися через річки, не привертаючи уваги поліції. Він повернеться на Ладенштрассе, до маленької шльондрі. Можливо, просто це не сподобається, але агов, доведеться поки заховати його. Пізніше він попросить її зв'язатися з ним по телефону.
  
  
  
  Куртка швейцара зв'язала его. Він збирався скинути його, коли відчув щось у кишені. Ну що за хрень - потім згадав. Уламки керамічного тигра, які він підібрав у готельному номері Беннета. Навіщо він його тягав? Нік знизав плечима в холодній & nb і зізнався, що не знає. Напевно, це нічого не значило. Звичайно, для Калински це нічого не значило, в іншому випадку вона б не досягла його назад в його куртку.
  
  
  
  Так що він може взяти його з собою. Він не зняв куртку. Це може щось означати. Він передасть его Хоука і хлопчикам по лабораторії у Вашингтоні. Якщо він це зробить.
  
  
  
  Відкрито зараз у нього були важливіші справи. Він повинен був вибратися з Кельна живим. Ему довелося повідомити про провал своєї місії. Ця думка стиснула його горло, і смак у роті. Невдача. Жахливий і абсолютний провал. Минуло багато часу з тих тхора, як він використовував це слово.
  
  
  
  Як і де він збирався піти по слідах Жовтої Вдови і Раймонда Чи Беннета? Він повинен бути один.
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  
  
  
  Shanghai Даі, одіна навколо самих ексклюзивних будинків у Південній Кореї, стояв на вершині пагорба, неподалік села Тонгнаэ. Це було приблизно в десяти милях на північ від Пусана, але дороги до порту були хорошими для Кореї, і телефонний зв'язок була задовільною. Не те щоб адекватність була досить гарна в даному випадку - Киллмастер грав в азартні ігри, грати в довгу здогадку і обґрунтовану гіпотезу, - і він постійно підтримував зв'язок зі своїми людьми в Пусані за коротковолновому радіо. Нік Картер використовував найбільший шанс у своїй кар'єрі - і поставив її під загрозу. Він тримав гроші, що Жовта Вдова спробує переправити Раймонда Чи Беннета до Китаю через Корею.
  
  
  
  Була середина червня. Десять днів з тих тхора, як він плив по залитому кров'ю Рейну. Після повернення до Вашингтона він провів два дні в лікарні AX, «більшу частину часу плаваючи в гарячій ванні, наповненій англійською сіллю, щоб зменшити пухлину, але він все ще був страшенно хворий і пересувався з працею. Поки він перебував у ванні, він відмовлявся від їжі, входив до інтенсивний йогический транс. Це була водна пранаями, в якій він сподівався досягти того, що его гуру назвав «однонаправленим» розумом. Доктора AX були в сумнівах і спантеличені, і одіна навколо них не здогадався, що Ніку потрібен психіатр більше, ніж заспокійлива ванна. Але Нік не здавався, підбурюваний Хоуком, і, хоча лікарі бурчали, вони дозволили йому було домогтися свого. Два дні він був глибоко в хатха-йоги; він поєднав дихання місяця і подих сонця; коли він вийшов, навколо лікарні, і вийшов через лікарні, він вступив у довгу серію конференцій високого рівня з впевненістю у своїй правоті. Зрештою, він домігся свого, але тільки потім лютих заперечень ЦРУ. Вони сказали, що AX пустував. Намацав м'яч. Тепер настала ih чергу. Хоук не сказав про це Ніку, але це був його власний дзвінок в Білий дім, який, нарешті, переламав ситуацію. Нік AX повинні були отримати ще один шанс впоратися з цим поодинці. Їм краще бути правими!
  
  
  
  Двері відчинилися, і в кімнату увійшла Тонака. Ee гети прошепотіли на солом'яній циновці, коли вона підійшла до того місця, де
  
  
  N3 стояв біля єдиного вікна, дивлячись у срібну завісу дощу. В Корею прийшов сезон дощів. Дощ шелл принаймні дванадцять годин через кожних двадцяти чотирьох, розсіюючи на мить сморід і посушливість цієї країни ранкового спокою.
  
  
  
  Жінка несла тацю з чаєм і миску з рибою і рисом. Вона простягнула його біля жаровні, в якій яскраво світилися кілька вугілля, потім повернулася і стала поруч з Ніком. Він обійняв її за тонку талію. Він не хотів жінку - він був не в формі, нам фізично, нас розумово, щоб займатися сексом, - але тут він порушив правила вдома. Шанхай-Гай був непохитний; у вас була жінка, гей, ви заплатили чи не залишилися. Нік заплатив. Будинок кесан був надійним і надійним укриттям. Це тримало його подалі від Пусана, де его обов'язково помітили, але він міг потрапити в докі і на залізничну станцію за півгодини. Тонака замість сексуальної подруги стала товаришем і медсестрою. Схоже, вона не заперечувала. До цього моменту, коли вона дещо налякала Ніка, сказавши: «Я відчуваю, що ти скоро підеш, Нік-сан. Думаєш, ти зможеш полюбити мене, перш ніж підеш?»
  
  
  
  Це був не тільки несподіваний, але і неприємний штопора. У AXEman не було бажання займатися любов'ю з Тонакой, навіть якщо б він був в змозі зробити це без образи, але він не хотів ображати її почуття. Він відчув, що він дуже сподобався під час його короткого перебування.
  
  
  
  Він м'яко сказав: «Боюся, я не можу, Тонака. Її б готель, але біль все ще дуже сильна».
  
  
  
  Тонака опустила руку і злегка доторкнулася до нього. Нік, трохи прикинувшись, сказав: «Ой!»
  
  
  
  «Я ненавиджу ih за погані вчинки, Нік-сан. За те, що вони заподіяв тобі біль, щоб ми не могли займатися любов'ю. Мені сумно для нас, Нік-сан».
  
  
  
  «Мені теж сумно, - сказав Нік. Звичайно, він гей, нічого не сказав. Вона винайшла власні фантазії.
  
  
  
  Він глянув на своє зап'ястя. Майже два. Пором з Симоносеки в Японії зайшов в гавань Пусана в дві години. Джиммі Кім буде спостерігати за тим, як пором йде. Від естакади до залізничної станції було всього кілька хвилина ходьби. Особливість для Сеула пішла в чотири. Це був хороший поїзд, найкращий у корейців - все, що залишилося від старого Азії Експреса з Пусана до Мукдена. Тепер зупинився в Сеулі.
  
  
  
  Нік поплескав Тонаку по руці і легенько поцілував її в мочку. На ній були п'янкі парфуми західних країн, які чомусь не йшли врозріз з її одягом гесанг: крихітні повстяні тапочки, шкарпетки, довга червона спідниця і невеликий жакет з жовтою парчі. Вона була високою для корейської дівчата - на самому делле їй було трохи за тридцять, вона була жінкою - і її дихання було чистим і вільним від кімчі. У нах було кругле м'яке обличчя кольору лимона з яскраво вираженою эпикантической складкою і маленькі темні очі, насторожені, як у ворона.
  
  
  
  На мить вона притиснулася до особливих чоловікові, уткнувшись обличчям у його груди. Ніки було тільки біле шовкове кімоно із золотим драконом на спині. Злива жителю Заходу важко сказати, коли східна жінка збуджена. Нік Картер був поруч, і він відчув, що Тонака переживає ніжні муки. Він відчув відповідний рух в собі і швидко повів її до день. «Може, пізніше, Тонака. У мене зараз справ».
  
  
  
  Вона кивнула, але нічого не сказала. Вона знала, що у нього в чемодані є радіо. Вона встала навшпиньки і притиснулася вологим ротом навколо бутонів троянди до його щоки. Вона похитала головою. «Я не думаю, Нік-сан. Її сказав вам, що у мене є почуття - ви скоро залишите це місце». Вона погладила його по щоці, і темні очі блиснули. «Це дуже погано. Мені подобається, як ти займаєшся коханням з великими носами. Ти краще, ніж кореєць».
  
  
  
  Нік поплескав її по спині. «Com-mo-semni da. Спасибі. А тепер побий».
  
  
  
  Тонака засміялася над своїм жахливим корейцем - зазвичай вони розмовляли або на японському, або ламаною англійською, - і пішла. Нік закрив за нею двері. При цьому він почув гудіння у валізі, схоже на гримучу коробку. Він почекав, поки не затих стукіт гета дівчини на кахельному проходу, потім підійшов до валізи, відкрив його і клацнув перемикачем на маленькому приймальному пристрої. В кімнаті пролунав голос Джиммі Киває. "Тестування - іль, ee сахм, сах, ах - Мансей?"
  
  
  
  Нік заговорив маленький ручний мікрофон. «Хай живе Корея! Ви займаєтеся яким-небудь бізнесом?»
  
  
  
  Джиммі Кім здавався схвильованим. «Може бути. Може бути, приготовлено воно. Пара живих - тільки що зійшли з порома. Краще їдь сюди швидше».
  
  
  
  "Я вже в дорозі".
  
  
  
  По дорозі в Пусан на взятому напрокат джипі, спітнілий під важким чорним пончо, він весь час твердив собі, що пора краще. Повинно бути! Вашингтон дуже нервував. Навіть Хоук нервував, і це було дуже незвично. Киллмастер знав, що його бос буде тягнутися до йому, як можна далі, але всьому є межа. Днів десять. Десять днів з одним лише слабким натяком на те, що Ніка думає правильно, що він на правильному шляху. Слово нарешті просочилося.
  
  
  В Албанії, що Жовта Вдова заховалася там. З нею був чоловік. З боку Ніка це було натхненне припущення - він здригнувся навіть зараз, згадавши обставини, - і намагався не сказати присутніх начальству, що це було тільки припущення. Люто хапався за соломинку, щоб позбавити себе від ще більшої боляче. Те, чого не знала начальство, їм не зашкодить. І він був прав.
  
  
  
  Відразу потім того, як Нік отримав повідомлення Албанії, він зробив свій перший крок, зробив першу ставку. Ему довелося виїхати, поки його репутацію у Істотних Влади ще залишалася гарною, і він отримав кілька неохочий Яструб, щоб викласти свою позицію.
  
  
  
  Вони не рушать з місця, поки Беннет і вдова будуть в Албанії. Черга була крихітною, пустельній, з важкопрохідними горами, населення, люди не грубою і підозріло ставилося до незнайомців. Нам AX, нам ЦРУ ніколи не могли утримувати там респектабельний апарат. Навіть британська розвідка не змогла цього зробити. Все, що було доступно, - це уривки, кілька уривків, які час від часу розсилалися місцевими агентами, які ризикували своїм життям сич кількох натяків.
  
  
  
  «Залиште ih в спокої, - переконував Нік. Покладіться на радянське тиск, щоб виманити ih навколо укриття, знову відправте тікати. Полковник Калински, цей жіночий жах, піде під ih сліду. Після того, що так зненацька відкрив Нік. Тепер він скривився від цієї думки. У якомусь сенсі катування спрацювала - він збрехав гей, і брехня стала правдою. Поки що це працювало ему на користь - принаймні, Калински знову могла пишатися собою.
  
  
  
  Дорога тут була вузькою, в грязі, і він застряг за колоною возів з бочками. Проходити було нікуди. Візки, запряжені волами, яких не можна було квапити, скрипіли на твердих дерев'яних колесах. Незамазанные осей верещали, застряглі свині. Кожна візок була завантажена діжками з людськими фекаліями, що збираються кожного ранку та розкладеними на рисових полях. «До цього ніколи не звикати», - подумав Нік, затамувавши подих. До цього не звикли, навіть корейці. Він належить їм, що це була одна навколо причин, по якій вони любили гуляти по своїх вершин гір.
  
  
  
  До того часу, як він обійшов воза, він був на околиці Пусана, повзаючи по місцевому ринку в Пусан-Червень, і було двадцять п'ять хвилина другого. Ще через десять хвилин, він добереться до залізничної станції, де повинен зустрітися з Джиммі Кімом.
  
  
  
  Слідуючи за хитким, покачивающимся трамваєм, доставленим з Сент-Пол, він думав про момент істини у величезному залі для нарад в Пентагоні. До цього часу ЦРУ було залучено до полювання на Беннета - Хок похмуро заявив, що скоро з'являться дівчатка-скаути, - і Киллмастер з указкою в руці стояв перед величезною картою світу, покривала одну стіну. Він вдарив червоної шпилькою в Тирані, столиці Албанії. Він відчував себе продавцем, готовим виступити зі своїм завданням. Яким він був. Він повинен був продати цієї обраній групі товарний рахунок, тобто: залишити AX у спокої. Давайте закінчимо роботу. Це буде нетільки. Серед них були і противники.
  
  
  
  «Це пригода», - зізнався Нік. «Довгий постріл і обгрунтоване припущення». Він торкнувся Тирани на карті. «Росіяни утоплення. Вони хочуть Беннета і Вдову так само сильно, як і ми. Але росіяни повинні діяти дуже обережно в Албанії, під прикриттям, і я не думаю, що вони зможуть здивувати Вдову. Вона дізнається, коли вони наблизяться, - і втече! "
  
  
  
  Він трохи перемістив вказівник на південний схід і торкнувся Афін. «Я думаю, вона спробує вибратися навколо Афін по повітрю. Вона і Беннет будуть в щільному прикриття, добре замасковані, і вони будуть подорожувати туристичним класом. Я думаю, вони спочатку поїдуть на Дакар, а потім через Атлантику, щоб Панамі. Або, може бути, Мехіко. Звідти через Тихий океан в Манілу і до Японії. По всій Японії в Корею, де вони спробують прослизнути по 38-му в Північну Корею. Якщо вони зможуть, вони будуть вдома зробити безкоштовно ».
  
  
  
  Заговорив один навколо слухачів, один через керівників ЦРУ. Ему насилу вдалося стримати посмішку в голосі. «Ти виглядаєш біса впевненим, Картер! Що зробила Вдова - прислала тобі свій маршрут? Чому в Корею? Це здається найменш імовірним місцем», - сказав він.
  
  
  
  «У тому-то й річ, - сказав Нік. «Це саме малоймовірне місце. Голос чому я думаю, що вона спробує. Але це не все здогадки - є й інші причини. Більш конкретні причини». Він не міг ризикнути сказати їм, наскільки ясно він бачив речі в йога-трансі. Вони пошлють за людьми в білих халатах.
  
  
  
  Тому він влучно тицьнув у ревматизму співробітник ЦРУ. «Ви, люди навколо ЦРУ, не змогли нічого сказати про Жовтої вдові, але те небагато, що ви нам дали, - це допомога. Пам'ятайте, вона наполовину кореянка. Народилася Daejeon. Навчалася в середній школі в Сеулі. Коли Комуністи захопили Сеул, коли вона вперше вийшла заміж за високопоставленого китайського офіцера, свого першого чоловіка. Вона повернулася з ним в Китай. І це все, що ви, люди, вигадали ».
  
  
  Співробітник ЦРУ насупився. «У нах було відмінне закінчення військового прикриття протягом багатьох років. Її визнаю, що ми не знали про неї, поки ви, AX, не слід нам дані. Але добути інформацію з Китаю - це не зовсім стріляти рибу в бочці, Картер! Вони не використовують цю Вдову багато - тільки на вищих пріоритетних місіях. Але гаразд - я все ще не розумію, чому ви граєте в Кореї ».
  
  
  
  Нік вказав на карту світу помахом каталозі. «Тому що вона добре знає Корею. Тому що велика частина закрита для світу нах - небудь під радянським, або під нашим впливом. Де ми можемо діяти вільно і найбільш ефективно. Тибет занадто сирий, а Гонконг занадто очевидним. Я не думаю, що вона може бігти на схід - це повинен бути заході, довгий шлях навколо, і вона буде якомога більше дотримуватися невеликих нейтральних країн. Там, де нас ми, нас росіяни не можуть діяти найкраще. Панама, Філіппіни. Її даю їм рівні шанси, поки вони не доберуться до Маніли. В'їзд і виїзд по всій Японії буде для них найскладнішим. Її, сумніваюся, що вони наважаться ризикнути полетіти в Токіо або будь-який інший великий місто. Але це всього лише 1400 миль. з Маніли в Пусан. Вони могли б орендувати приватний літак або швидкохідну човен ".
  
  
  
  Заговорив підполковник армійської розвідки. «Якщо вони можуть це зробити, навіщо їм взагалі турбуватися про Японію? Вони можуть відправитися відвертими в Японське море і Жовте море і приземлитися в Північній Кореї. Чи зробити те саме з приватним літаком».
  
  
  
  Нік похитав головою. "Занадто ризиковано. Занадто багато патрулів, особливо тепер, коли наші люди були попереджені. У будь-якому випадку, сумніваюся, що вони могли б найняти шкіпера або пілота, щоб доставити ih на територію комуністів. Вдова, звичайно, може отримати багато допомоги. , особливо якщо вона добереться до Маніли. Її, сумніваюся, що вона попросить про це. Наші люди стежать за своїми людьми, і вона буде знати це і триматися від них подалі. Вони будуть, як пара маленьких мишок, джентльмени, намагаючись проникнути в Китай через найменшу і малоймовірну діру. Якщо вона добереться до Сеула непоміченою, у нах все вийде. Тоді вона зв'яжеться зі своїми людьми, ймовірно, не раніше, і літаком або вертольотом забере ih в ніч. Її ... "
  
  
  
  У цей момент увійшов охоронець і передав Хоука повідомлення. Нік спостерігав за своїм босом. Старий встав, прочистив горло і вийняв iso rta мертву сигару. «Тільки що прибув з Албанії, джентльмени. Від одного навколо наших самих надійних агентів - на самому делле, на даний момент нашого єдиного. Він сказав мені, що Жовта Вдова і чоловік Беннетт імовірно покинули Тирану. Вілла, де вона згоріла дотла, але трупи не виявлені. Албанська поліція затримує двох російських агентів. Нитка повідомлення ». Хоук на мить озирнувся, потім похитав головою Ніку. Він sel.
  
  
  
  Киллмастер знав, що означало похитування головою. Полковник Калински в цьому не брала участь. Для estestvenno. Вона була дуже проникливою оператором, щоб її могли забрати албанська поліція. Це були м'язисті хлопці - витратний матеріал.
  
  
  
  Тепер, коли він повернув джип на стоянку готелю «Рейлроуд», він знову сказав собі, що це повинно бути воно. Час було відповідним. Вони повинні були дістатися через Афін в Манілу наприклад, за три дні - багато часу - і провести решту тиждень, приїжджаючи з Маніли. Це означало човен. Вони повинні були висадитися в якомусь маловідомому японському порту, рибальському селі і відправитися по суші в Симоносеки і пором. Поїздка на поромі тривала вісім годин, по Японії, він відправився в шість ранку.
  
  
  
  Нік Картер увійшов в бар залізниці. Джиммі Кім сидів у дальньому кінці похмурої кімнати і випив банку американського пива. Джиммі був молодий, але дуже талановитий у своєму делле. Кілька зухвалий, оператора і квазихипстер, Джиммі керував старої авіакомпанією з партнером по імені Пок. Вони назвали авіакомпанію Flying Turtles, жарт, в якій було багато правди, і у них було всього два літаки. Каннибализируя і те, і інше, а також велику винахідливість, їм вдалося утримати одіна в польоті. В даний час це був літак Aeronca, 65 TL, вік 26 років. Нік щиро сподівався, що йому ніколи не доведеться на nen літати.
  
  
  
  Нік зняв важкий пончо і накинув його у поперечину. Джиммі Кім все ще був у своєму пончо - під ним висіли невеликий плоский передавач і приймач.
  
  
  
  Джиммі Кім допив ель. Проходячи mimmo Ніка, він лагідно сказав: «Сарай для поїзда».
  
  
  
  Нік глянув на годинник. Чверть три. Ще багато часу до від'їзду сеульського поїзда. У нього не було певного плану. Насамперед, потім розігруйте карти по мірі ih падіння. Якщо, звичайно, це була не чергова помилкова тривога. При цій думці його трохи нудило. Його шлунок болів вже тиждень, і думка про те, щоб знову обдурити його, викликала гостру біль в животі. Він випив чарку поганого бурбона - в корейських барах рідкісних лікувальних є віскі, - і знову натягнув штани. У дверях, зупинившись, щоб закурити цигарку, він перевірив зброю під одягом.
  
  
  Він несс «Люгер», стилет і в наручних піхвах. Зброяр готель дати ему нову заточку, важкий метальний ніж, але він влаштував пекло і стверджував на те, щоб на стилете була заточене нове лезо. Тепер він був коротшим, але все ще був Хьюго. Між нога в металевому контейнері, він несс нову газову бомбу. Невже вони теж потрапили в аварію з бомбою в лабораторії в Москві? Він міг сподіватися на це.
  
  
  
  Коли він зайшов у бар, ясно світило сонце. Тепер знову шелл дощ повними відрами, прямовисна сіра стіна води, яка займається падала на нього, як прибій. Нік стягнув поля капелюхи і поплентався до бічної день, провідною в вагон. Проходячи mimmo свого джипа, він побачив, що той уже наполовину заповнений водою.
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  
  
  
  Джиммі Кім курив сигарету біля вантажівки з багажем. Це був високий красивий чоловік з блискучими чорними волоссям і ідеальними зубами. Зазвичай він був елегантно одягнений у вузькі брюки, вузькі балетні тапочки і яскраву спортивну куртку; сьогодні він був непоказним в пончо і брудної картатій кепці.
  
  
  
  Вони були на платформі 1. Станція являла собою сиру печеру, пропахлу потом і сечею. Вниз по дорозі група кореянок терпляче присіла навпочіпки в очікуванні місцевого а також розробляються Тегу.
  
  
  
  Нік Картер зупинився поруч з Джиммі Кімом. На треку 4 вони починали уточнювати хто їде на сеульському поїзді.
  
  
  
  Нік закурив нову сигарету. "Що для корму?"
  
  
  
  «Містер і місіс Хайкада Koto. Їдуть в Сеул по справах. Вона висока для японки, і все говорить. Може бути, вона не знає японської. Вони обидва одягнені в західну одяг. Вона манірний, некрасива, майже некрасива. - але вона цього не робить, рухається голосувати так, якщо ти зрозумів, про що вона? "
  
  
  
  Нік кивнув. «Я розумію. Але це не так, нібито й багато, чи не так? Що вас в них принесло?» Ему не вдалося стримати нетерпіння в голосі, і Джиммі Кім зловив його. Він посміхнувся. «Терпіння, тато! Це свого роду кумедна історія. По-перше, вони були єдино можливими, тому її тримався досить близько до них. І вони не втрачали часу дарма - вони відкрито пішли до своєї машини і в таку гру». Він кивнув на Шлях 4, де люди входили в інші вагони, щоб приєднатися до тих, які вже були там.
  
  
  
  «Вони зараз у своєму купе. Номер 1066. Вони замкнені і не відкривають двері. Звучить трохи смішно?»
  
  
  
  Перш ніж відповісти, Нік кинув погляд на машину. «У вас є хтось, хто спостерігає, щоб іншою платформою? Вони можуть вийти у вікно».
  
  
  
  Джиммі блиснув зубами. «Зберігай холоднокровність, тато. Ти думаєш, його любитель, може бути? Дінки Мен там з молотком або щось в цьому роді, веде себе, як залізничник. Вони не можуть вийти через вагон, без нашого відома».
  
  
  
  Дінки Мен був невисоким сильним корейцем, справжнє ім'я якого було Чанг Хо Чой. Нік так і не дізнався, як його прозвали Дінки Мен. Джиммі сказав, що Дінки Мен був колишнім шпигуном Управління карного розшуку, ймовірно, працював на комуністів, коли у них була велика частина Кореї, і йому можна було довіряти, бо він, Джиммі Кім, мав достатньо сил, щоб повісити його. Нік взяв це. Він довіряв Джиммі - наскільки він довіряв кому-небудь.
  
  
  
  «На цей раз у нас може бути що-небудь», - сказав він Джиммі. «А ми не можемо. Дай мені інше».
  
  
  
  «Звичайно. Коли Котос зійшов з порома, у нього була чиста білої пов'язка на лівому оці. Дуже чиста. Як ніби він тільки що надів її. Тоді її не пов'язано цьому великого значення - багато людей носять пов'язки. . Або це може бути просто частиною его маскування ... "
  
  
  
  - перебив Нік. "Цей Koto фізичних підходить для цієї ролі?"
  
  
  
  «Ідеально. Маленький худорлявий хлопець, нафарбований, щоб виглядати як японець. Якщо він, звичайно, не японець».
  
  
  
  «Це дуже важливо, якщо її про переймаюся», - сказав Нік. "Ладнає з нею."
  
  
  
  «Вони чертовски поспішали дістатися до свого купе, - продовжив Джиммі. - Одного разу Я сам пройшов через вагон, ih двері була щільно закрита. Її слухав. Нічого не чув ".
  
  
  
  Нік насупився. «Це було нерозумно! Ти міг їм дати підозра».
  
  
  
  «Я цього не робив. А тепер послухайте - я доручив Дінки Мену попрацювати і пішов на станцію, до вбиральні, щоб її міг використовувати радіо. У них тепер є кіоски, чи знаєте. Як і в Штатах. Коли вийшов, її побачив цього хлопця, за столом начальника станції. Дитини в брудному білому матроському костюмі. І що? Через хвилину начальник станції взяв мікрофон і почав підкачки на Haikada Kotos! "
  
  
  
  Нік витріщився на нього. «Paging ih? У цьому немає ніякого сенсу. Ми, повинно бути взагалі. Останнє, що вони зроблять, це попросять когось послати ih за пейджу. Ми ...»
  
  
  
  Джиммі Кім широко посміхнувся. «Вони цього не зробили. Переправщики зробили це. Р-н Котто втратив контактну лінзу на борту, і її знайшли. Вони прислали з нею хлопчика. Розумна дитина - він змусив начальника станції допомогти ему. Він хотів ee ".
  
  
  
  Нік потер худу щелепу. Контактні лінзи для очей. і новий торговець на Koto
  
  
  
  Просто неможливо!
  
  
  
  «Може бути, вони не чули, як ih пейджингуют, - сказав Джиммі Кім, - або, може бути, вони не готелі виходити знову. Вони не з'являлися. Дитина простояв хвилину чи дві, а потім повернувся схопив її его. Дав йому пачку он, яку її покладу на свій рахунок, і отримав своє его історію. Потім того, як я отримав її, її, подумав, що у нас щось є - їй знову зателефонував вам, але не відповів. до того часу вже на вашому шляху. У будь-якому випадку - містер Котто втратив контактну лінзу незадовго до того, як вони пристыковались. Ee довго хотіли, але безуспішно. Хлопчик сказав, що містер Котто весь час тримав руку на лівому оці, поки вони дивилися - сказав, що це викликало ему біль. Врешті-решт вони здалися. І коли вони приземлилися, на Які була пов'язка на оці. Дитина помітив це, тому що він все ще намагався знайти лінзу, і йому було шкода бідного містера Koto. А тепер, Нік, ти думаєш про що я думаю? "
  
  
  
  Нік стиснув його руку. «Якщо ти правий, це була чертовски хороша думка, Кім. Ліве око містера Koto синій!» У Беннета були блакитні очі.
  
  
  
  «Я думаю, що у нього обидва очі блакитні, - сказав Джиммі Кім. «Її ніколи не бачив блакитноокого японця. Ось, подивися на це».
  
  
  
  Він вийняв щось навколо кишені штанів і простягнув Ніку. Контактна лінза. Темно коричнева. «Я купив це у дитини, - сказав Джиммі Кім. Він глянув на Ніка і м'яко розсміявся. «Я подумав, може, ти захочеш повернути його особисто містерові Koto».
  
  
  
  Нік Картер прийняв рішення. Варто було спробувати. Це було правильно. Киллмастер відчував величезне співчуття до жертв - на нього самого tac частини полювали - і він знав, що якби він був на місці Беннета і Вдови, то спробував би це таким чином.
  
  
  
  «Добре, - сказав він Джиммі Киму. "Я куплю це. Думаю, вони у нас є. Спробую отримати купе на цей же вагон і ... "
  
  
  
  Джиммі Кім знову поліз в хвилину. "Є, так, сар." Часом він грав на пиджине, хоча прекрасно говорив по-англійськи. "Я взяв на себе сміливість, сер. Тобі подобається?" Він вручив Ніку квиток в жовтому конверті.
  
  
  
  Нік усміхнувся. «Мені подобається - ти хороший хлопчик, і я скажу їм про це у Вашингтоні. А тепер виріжте нісенітниця, і слухайте».
  
  
  
  «Так, сахіб».
  
  
  
  «Я повинен це перевірити, - сказав Нік. «Якщо ми праві, тоді ладно - я розберуся зі всім. Якщо ми помиляємося, її повернуся сюди, як тільки зможу, можливо, буде швидше, якщо її піду в Сеулі і полечу назад. Її роблю вас 2IC, тимчасовим куратором. Ви також Dinky Man залишитеся тут на роботі. Продовжуйте зустрічати пороми так само, як і раніше - ці двоє, Котос, можуть бути приманками. Якщо що-то тут з'явиться, зателефонуйте мені в готель Chosen Hotel в Сеулі, а потім шостого ранку - якщо мене там не буде, я, певно, буду в Тончжадоне номер 23. Це на Чунку. Якщо піде гірше, і це помилковий, то, вам, можливо, доведеться послати за мною Поки що. те, що ви називаєте літаком. Сподіваюся, що ні ".
  
  
  
  Джиммі Кім показав усі свої зуби в широкій посмішці. Він був у захваті від 2IC. «Ти говориш про літаку, який її люблю, тато. Але цей старий драндулет буде літати в Сеул і назад, не хвилюйтеся. У будь-якому випадку, пора нам трохи попрацювати для вас. Ви давно субсидируете нас. досить." Flying Turtles, більш офіційно відома як Chosen Airways, Inc., довгий час була «прикриттям» для AX.
  
  
  
  «Ми тут занадто довго», - сказав Нік. «Давайте поїдемо трохи. Через кілька хвилина ви обійдете і перевірити ту іншу платформу і Dinky Man. Ми не можемо дозволити собі ризикувати».
  
  
  
  «Дінки Мен залишиться на кулі», - сказав Джиммі. Його тон був похмурим. «Він знає, що я можу швидко розстріляти його, якщо він цього не зробить».
  
  
  
  Вони попрямували до головного входу в станцію і зал очікування. По дорозі ih осаджувала орда хлопчаків-жебраків, що мешкають в кожній корейської залізничної станції, все в лахмітті, з виразками та струпами на голених головах. Більшість навколо них були сиротами на війні, і більшість навколо них помруть від хвороб і голоду, перш ніж стануть дорослими.
  
  
  
  Джиммі Кім роздав хлопцям виграші і прогнав ih. Вони знову зупинилися біля новинного кіоску, звідки вони могли стежити за вагоном 1066. Сеульський поїзд неухильно збирався, поки маленький стрілочний перекладач гуркотів і пихтів взад і вперед, додаючи нові вагони. На треку 4 вже було десять у рядку. Поки вони дивилися, додалася ще одна машина - нова блискуча машина з білою смугою з боків. Нік побачив, як в тамбурі машини їхали депутати.
  
  
  
  «Це військова машина», - сказав він Кім. "Що відбувається?" Він хмурився. Якщо б йому довелося вбити Беннета в поїзді, а він міг би вбити його, він не хотів зв'язуватися з військовими. Кара Беннета, а також її причини повинні були бути абсолютно секретними. У Киллмастера не було офіційного статусу в Кореї, не було нікого, до кого він міг би звернутися за допомогою. У нього було буквально тільки его зброю і шведів, в якій він стояв.
  
  
  
  «Не про що турбуватися, - сказав Джиммі. "Я все про це знаю.
  
  
  
  Це високопоставлені особи, офіцери РК і янкі збираються на полювання на тигра. Це було сьогодні вранці в газеті ".
  
  
  
  Нік кинув на свого підлеглого запитливий погляд. "Охоче на тигра? В Кореї?"
  
  
  
  Джиммі кивнув. «Іноді трапляється таке, тату. Якийсь побитий, беззубий старий тигр бродить на півдні Маньчжурії. Старий кіт більше не може ловити дичину, тому ему припадає є селян. Її читав про це - він убив чотирьох або п'яти фермерів в околицях Йонгдонга. Це в горах, недалеко від Теджона. Отже, за деякими начальства прийшла в голову блискуча ідея організувати полювання на тигрів - врятувати селян і дати начальству чимось займатися. Подивіться - деякі навколо них сідають зараз ". Джиммі Кім засміявся. «У них є решітка на цю машину. Якщо б їй був людиною, котра робить ставки, її б поставив свої гроші на тигра».
  
  
  
  Вони спостерігали, як група американських і корейських офіцерів сідала в спецмашину. В одного навколо офіцерів РК був пістолет Томмі. Нік слабо посміхнувся. У тигра було мало шансів.
  
  
  
  Він повернувся до Джиммі Киму. «Гаразд, малюк. Піди подивися, як там Дінки Мен. І з цього моменту ми не знаємо ще, інший, - якщо тільки не виникне надзвичайна ситуація. Думаю, її просто побродю якийсь час. Я не сяду до останньої хвилини. Поки і удачі ".
  
  
  
  «До побачення, тату. Удачі тобі. І вдалого полювання. Нам про що не турбуйся - я розберуся тут».
  
  
  
  Нік Картер дивився, як хлопчик відскакує на пружних підборах, повний наснаги і впевненості. Добра дитина. На мить Нік відчув себе старим. Його життя трохи хворів. Він знову глянув на вагон 1066. Жалюзі у всіх відсіках були запнуті.
  
  
  
  Нік повернувся в бар і взяв ще пару порцій поганого віскі. Він затримався там, і більше не пити, поки не заскрипів гучномовець, і співучий голос не почав викликати сеульський поїзд, спочатку на корейському, потім англійською: «Тегу-Кумчон-Ендон-Теджон-Чочивон-Чонан-Сеул. Зміна в Сеулі на Йонгдунгпо, ассошиейтед прес і Аском-Сіті. Сеульський експрес - відходить через десять хвилина від маршруту 4. "
  
  
  
  Киллмастер почекав хвилину до початку поїзда, потім швидко попрямував до поїзда. Величезний дизель тихенько пирхнув на чолі п'ятнадцяти машин. Нік глянув на свій квиток і побачив, що його купе, номер 1105. Тобто недалеко від 1066.
  
  
  
  Йдучи по черзі, він побачив Джиммі Киває, затримався біля відкритого вестибюля 1066. Нік глянув через вестибюль, проходячи mimmo, і побачив на дальній платформі приосадкувату фігуру Дінки Мена.
  
  
  
  Відвернувшись, Джиммі Кім злегка кивнув головою і кинув недопалок у поїзд. Він потрапив в машину на півдорозі і впав на рейки внизу. Нік дивився відвертими перед собою, але повідомлення було у нього. Купе Котоса було на півдорозі вагон.
  
  
  
  Він дістався до свого вагона і легко увійшов у вестибюль. Він глянув на довгу чергу вагонів. Більшість корейських потягів були досить поганими, і все, що було схоже на розклад, було всього лише вигадкою бажаного за дійсне, але цей потяг, Сеульський експрес, був гордістю і радістю корейців. Іноді він дійсно прибував в Сеул вчасно потім чотиригодинного пробігу.
  
  
  
  Нік вчепився в поручень. Він закурив нову сигарету. Чотирнадцять годин - це довгий термін для його роботи. Практично все може трапитися. У цій поїздці, ймовірно, так і буде.
  
  
  
  Біля двигуна маленький корейська кондуктор розмахував зеленим прапором. Пролунав пронизливий свист, і в останню хвилину пробігли два ихибана у високих капелюхах навколо кінського волосу та ih товсті маленькі дружини. Одна з рід несла величезну рибу. Вони будуть подорожувати третім класом.
  
  
  
  Довга металева дракона, смикалася і тряслася, коли колеса гігантського дизеля оберталися і врізалися в колію. Сеульський експрес поїхав. Нік помітив Джиммі Киває в натовпі на платформі, коли поїзд повільно виїжджав зі станції.
  
  
  
  Крихітний кореєць в елегантній уніформі провів Ніка Картера в його купе. Для корейського поїзда це було розкішно. Хлопчик, здавалося, пишався цим. Він жестом обернувся і сказав: «Думаю, номер один. Хокей?»
  
  
  
  Нік посміхнувся і вручив ему кілька геть. «Хокей, молодший. Спасибі». Хлопчик пішов, і Нік замкнув за ним двері. Прийшов час для невеличкого планування. Як ему потрапити в купе Котоса, щоб все перевірити? Подивіться, чи дійсно це був Раймонд Чи Беннет і вдова? А якщо було - що тоді? Він не хотів вбивати Беннета в поїзді, якщо цього можна було уникнути. Але, як его зняти з поїзда? Можливо, йому вдасться влаштувати якусь аварію. Може бути...
  
  
  
  У двері его купе тихо постукали. Нік Картер спуститися з сидіння легким рухом могутньої кота і став збоку від дня. Він перевірив свій люгер і стилет, перш ніж запитав: «Хто це?»
  
  
  
  Голос хлопчика сказав: «Це я, сер. Хлопчик-носильник. Її принесу вам рушники».
  
  
  
  "Одну хвилину."
  
  
  
  Нік перевірив крихітний туалет. Рушники не було. Він повернувся до дня. "Гаразд."
  
  
  
  Він відкрив двері.
  
  
  Жінка, яка займається перебувала там, була дуже красивою, з високим міцним тілом. Ee волосся були каштановим, а очі зеленими. Маленький пістолет в її руці твердо стояв на животі Ніка. Позаду нах був корейський хлопчик, уставившийся на Ніка широко розкритими очима.
  
  
  
  Жінка заговорила з хлопчиком. «Іди зараз. Ти знаєш, що робити. Швидше!» В її англійською був сильний акцент. Слов'янський акцент. Значить, вони теж були тут і не втрачали даремно часу.
  
  
  
  Хлопчик побіг по коридору. Жінка посміхнулася Ніку і трохи зрушила пістолет. «Будь ласка, поверніться в купе, містер Картер, і підніміть руки. Високо над головою. Її поки що не хочу вас вбивати».
  
  
  
  Нік послухався. Вона пішла за ним у купе і зачинила двері ногою на високому каблуці. Пістолет ніколи не виходив за його життя.
  
  
  
  Жінка знову посміхнулася. Зуби були хороші. Дуже білий і трохи великий. Її тіло під чорним костюмом-невдахою було чудово сформовано.
  
  
  
  «Отже, ми зустрічаємося знову, містер Картер. Зізнаюся, її здивована, але з вами ніколи не скажеш. Вам сподобалося купатися в Рейні?»
  
  
  
  В один з дуже небагатьох випадків у своєму житті Нік Картер повністю розгубився. Це було неможливо. Це було божевілля. І все ж - ee руки! Рука, що тримає маленький пістолет. Ніжна рука з рожевим наконечником. Він бачив ці руки раніше.
  
  
  
  Посмішка Ніка була жорсткою. «Я досі тхір не вірю в це», - сказав він, гей. «Її, мабуть, випив занадто багато женьшеневу випивки минулої ночі. Цього не може бути. Ви, люди, просто не так гарні в макіяжі!» Він знав правду. Це була вона, як нам здавалося неможливим. Але якщо б він міг продовжувати балачки, не дозволяючи ситуації стати статичною, він просто міг би спробувати стрибнути на пістолет. Стрибати з пістолета - вірний спосіб померти, але ...
  
  
  
  Посміхаючись по краях, жінка сказала: «Поверніться, містер Картер. Тепер! Не робіть дурниць. Нахиліться до стогнати, і тримайте руки високо в ній».
  
  
  
  Нік зробив, як вона наказала. Він втратив рівновагу і знав, що на даний момент програв. Коли він відчув, як ніжні руки пурхають над ним я просив, він зумів криво посміхнутися.
  
  
  
  Він сказав: «Тепер її вірю в чудеса, полковник Калински».
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  
  
  
  Вона взяла «люгер», і стилет, і відійшла від нього. «Залишайтеся таким же, як ви були раніше, містер Картер».
  
  
  
  Нік дивився у вікно. Дощ дряпав його сірими плямами. Поїзд проїхав через високу бамбукову стоянку, потім пірнув у тунель. Він дивився на її відображення у вікні. Вона відкрила двері в крихітну ванну, кинула зброю всередину, потім вийняла ключ і замкнула двері зовні. Вона домоглася ключ в хвилину піджака.
  
  
  
  Вона знову повернулася до нього. «Тепер можеш розвернутися. Іди сядь он там». Пістолет вказував на довгий диван-ліжко біля стіни, перетворювався в ліжко. Нік sel. Око маленького пістолета не покидав його.
  
  
  
  Полковник Калински схрестила ноги з нейлоновою стрічкою. Спідниця по фая була короткою, і те, що вона демонструвала, справляла враження. Нік згадав панчохи з тканини. Повинно бути, у ній було дуже багато набивання.
  
  
  
  «Я припускаю, - сказала вона, - що ви ще носите свою маленьку газову бомбу між нога, містер Картер? Її знаю, наскільки вона смертельна. Ми провели експеримент над деякими навколо наших небажаних людей. Засуджені люди. Ваш газу найбільше ефективний - але я вважаю, що я в безпеці, поки ми замкнені тут разом ".
  
  
  
  Нік намагався не розвіяти її ілюзії. Чим безпечніше вона себе відчувала - тим краще. Якщо б їй довелося використовувати газову бомбу, він би це зробив. Він міг затримувати дихання ценымногие довше, ніж вона. Між тим, щоб виграти час, він може спробувати укласти угоду. Вона, її співвітчизники, навіть Жовта вдова - ніхто навколо них зараз не мав особливого значення. Реймонд Лі Беннетт, який їхав на двох машинах тому, був єдиним, що дійсно мав значення. Киллмастеру довелося залишатися в живих досить довго, щоб виконувати свою роботу. Так просто, як, що.
  
  
  
  «Полковнику, - почав він, - я думаю ...»
  
  
  
  Вона перервала його з посмішкою. «Те, що ви думаєте, містер Картер, більше не має значення. І ви будете називати мене Зої, а не полковником. В даний час, незалежно від того, наскільки її вийшла ростом, її жінка. Не полковник, в радянській розвідці. Це зрозуміло? "Вона знову посміхнулася, і на цей раз він помітив щось голодне в блиску зубів. І було щось дивне, спекулятивне у погляді її широких зелених очей. Нік Картер бачив цей погляд раніше. Так чому б і ні? Може, секс допоможе йому вибратися звідси! Раніше це працювало. Але він має бути обережним, щоб не поспішати.
  
  
  
  Вона нахилилася до нього. Вона сиділа в маленькому шкіряному кріслі, що виходить через стіни. "Ви вважаєте мене привабливою жінкою, містер Картер?"
  
  
  
  "Так". Не бреши. «І її вітаю вашого візажиста, хема би він нам був».
  
  
  
  Вона кивнула. "Одіна навколо наших людей кіно.
  
  
  Найкраще. У моїй країні кращі методи іноді повинні працювати на державу ».
  
  
  
  «Він геній», - чесно сказав Картер. Якщо б він зміг вирвати з nah ім'я цієї людини - і дожив до того, щоб сказати це, - він би побачив, що про хлопця подбали. Він був дуже гарний.
  
  
  
  Жінка знизала плечима. «Це марудна справа. Макіяж важкий, і на його нанесення йде багато годин. Прокладка, шлейка, контактні лінзи, лисий перуку - але ви ж знаєте. Вас обдурили».
  
  
  
  Нік погодився, кивнувши. Его виразно обдурили. Але тепер він трохи прискорив її. «Макіяж був ідеальним. Але також ти добре граєш свою роль, Кола ... я маю на увазі, Зої. Садистський момент, звичайно. Її впевнений, що тортури мене, мабуть, завдав тобі стільки боляче, скільки й мені? Або майже? "
  
  
  
  Широкий зелений погляд не здригнувся. Йому здалося, що за очима василіска можна помітити натяк на щось тепле. Бажання? Звичайна старомодна хіть? Дійсно це істота було таким людяним?
  
  
  
  Він сміливо перевірив це. «У нас попереду довга поїздка, Зої. Ти на водійському сидінні, принаймні, зараз. У тебе є пістолет, і я впевнений, що в коридорі на сторожі пара твоїх головорізів. . Повинно бути, інакше ти не була так впевнена в собі. Поки у нас є час - давай зробимо це приємно. "
  
  
  
  Її усмішка була загадковою. Вона змочила свій широкий рот гострим рожевим язичком. Щось промайнуло в зелених очах. Але вона сказала: «Може бути, містер Картер. Нік. Але пізніше. Трохи пізніше. Подивимося. Її ...»
  
  
  
  Хтось постукав у двері. Вона зробила маленький пістолет Ніку в складати долар. "Тихо, будь ласка."
  
  
  
  Вона підійшла до дня, і, не зводячи очей з Ніка, тихо заговорила російською. Він не міг розібрати слів. Вона прислухалася на мить, потім м'яко дала команду. Коли вона знову сіла на своє місце, високий білий мочка насупився.
  
  
  
  Нік тихо сказав: «Сподіваюся, проблеми?»
  
  
  
  «Можливо. Нічого, з чим я не впораюся. Схоже, що досить багато грубих селян в таку гру на поїзд в Пусан-Чжу. У них, ймовірно, є зброю, заховану в ih багажі. Це може виявитися чимось на зразок проблеми». Вона вп'ялася білими зубами в свою червону нижню губу і втупилася на нього задумливим поглядом.
  
  
  
  Нік відразу зрозумів картину. Поїзд зробив коротку зупинку в Пусан-Чжу передмісті Пусана, щоб забрати вагони третього класу з під'їзного шляху. А тепер вдова і Беннет отримали допомогу, якщо в ній потребу. «Селяни», безсумнівно, були партизанами, набраними в горах і діяли за прямим наказом навколо Пекіна. Зрештою, вдова не докладає всі яйця в одну корзину.
  
  
  
  «Все може загостритися досить швидко», - сказав він жінці. «Як тільки ти почнеш свій хід, Зої. Ці партизани будуть тут, як сторожові пси на випадок, якщо ти спробуєш зняти Беннета і Вдову з цього поїзда. Що ти повинен зробити - ти не можеш дозволити їм дістатися до Сеула. Це занадто великий. Ви втратите ih. Через кілька годин вони доїдуть до 38-це. Подумайте швидше, міс Мото! "
  
  
  
  Зої Калински це не розвеселило. Вона прикусила повну нижню губу і спохмурніла. Пістолет рухався в її руці, і на мить він подумав, що вона збирається спустити курок. Потім вона, здавалося, розслабилася.
  
  
  
  «Це не так, нібито погано, як ви, американці думаєте. Мої люди впораються з партизанами. У мене на борту дюжина людей, всі хороші люди».
  
  
  
  «Плюс хлопчик-носильник», - згадав Нік. "Маленький ублюдок".
  
  
  
  Вона сміялася. Дизель гудів далеко вперед, піднімаючись на новий рівень. Тепер вони опинялися в дику гірську країну. Зовні темніло. Дощ кидав у вікна срібні стріли.
  
  
  
  «Так», - сказала вона. «Вас легко обдурити, містер Картер. Пліч-Ен працює на нас з шостого років. Це він і його батька, який також працює на залізниці, таємно переправили нас на борт цієї машини, поки вона ще перебувала у дворі. Це було дуже дорого, але воно того варте. Бачиш, Нік, її приїхала відвертими у Пусан, як тільки почув, що ти тут. Ми спостерігали за тобою - сподіваючись, що ти приведеш нас до Вдови і Беннетту. Як і ти. Ми помітили вашого чоловіка, коли він йшов за ними до поїзда. Ми намагалися, щоб Boc Ан перевірив ih, щоб бути впевненим, і коли вони не відкривали двері свого купе, ми були майже впевнені. Потім ви представитесь, ви візьмете це потяг, і, знову ж таки, як ви, американці, кажете, він відкритий і закритий. Ні? Ця пара у вагоні 1066, в купе B, це Жовта Вдова і Реймонд Лі Беннетт! "
  
  
  
  - Q. E. D., - м'яко сказав Нік. «Що і треба було довести. Ти думаєш. Але тепер у тебе в руках боротьба, Зої, старенька». Він посміхнувся своєю самої солодкою усмішкою і дозволив жарті прослизнути в голос его. Цього було б складно обдурити, але ему довелося прикласти зусилля. Вона більше не хвилювалася. Він думав, що знає чому. У нах був туз у рукаві - і він думав, що знає, що це. Що це повинно було бути.
  
  
  
  "Чи знаєш ти про це
  
  
  Ні, - продовжував він, - в цьому поїзді є військовий вагон. Повно мисливців на тигрів. РК і янкі начальство і ціла купа депутатів. Наприклад, зараз вони всі нап'ються. У них є гвинтівки, дробовики, навіть кулемети. Один крик, від мене або від кого-небудь, якщо на те пішло, один натяк на неприємності, і в твоїх руках справжня битва. Подумай, Зої. Може бути, ми зможемо прийти до якоїсь угоди ".
  
  
  
  Один великий палець цієї тендітної маленької руки побілів на спусковому гачку. На мить повернувся старий полковник Калински, лисіючий жах, який любив завдавати людям болю. Тепер пильно дивлячись на її обличчя, Нік міг бачити це так, як це повинен бачити експерт з макіяжу краваток перед тим, як нанести гумові подушечки, віск, замазку і перуку. Його вразив абсурд, і він усміхнувся ей. «Хто справжня Калински? Хто справжня Зоя, а? Старий мішок, який любить мучити людей, або ця красива жінка, яка займається готелю б убити мене відкрито зараз?»
  
  
  
  Її прекрасне обличчя розслабилося. Великий Палець натиснув на спусковий гачок. Вона посміхнулася. «Спасибі, що розповіли мені про мисливців на тигрів. Її не знала. Хлопчик поскользнул туди. Але це не має значення. Її все спланувала».
  
  
  
  Він пильно подивився на нах. «Не могли б ви випадково дізнатися, чи вірні дані в вашому досьє про моєї сексуального життя? Як ви кажете, на нас чекає довгий шлях. Ви могли б тримати пістолет у мене в голів, чи знаєте. нічого більше, це буде новий досвід ».
  
  
  
  На мить запанувала тиша. Дощ хлестнул у вікно. Сеульський експрес тепер мчав швидко, прорізаючи вузькі проходи і тунелі, свист завивав, як примари корейських мерців, похованих на вершинах своїх сірих гір, колір хакі.
  
  
  
  Щось дуже дивне блиснуло в її зелених очах. Червоний рот поджался, коли вона оглянула його. У Ніка Картера було відчуття, що його обстежують, оцінюють, розглядають як раба на блоці. Він знав, що вона розглядала його, як можливе знаряддя задоволення. Зрештою, у дами були свої слабкості! Слабке місце. Одного було досить. Це дозволить йому наблизитись до неї. Навіть росіяни не могли заявити, що відкрили метод любощів на відстані.
  
  
  
  В її голосі був натяк на порушення, коли вона сказала: «Я омелою це на увазі з самого початку. Її сказала вам - я деякий час буду жінкою. Моєму уряду це не сподобається - але тоді вони ніколи не будуть знаю. Ти їм не скажеш! "Пістолет рухався в її руці.
  
  
  
  Посмішка Киллмастера була дещо натягнутою. Це трохи пошкодило його рот. «Так як голос і все? Ти збираєшся використовувати мене, насолоджуватися мною, а потім убити мене?» Але він був задоволений. Якщо він зможе підібратися до неї так близько, він зможе забрати її, пістолет і все таке. Він міг би навіть отримати від цього задоволення.
  
  
  
  «Тобі здається дивним, що я повинен використовувати тебе для свого задоволення? Хіба ти не використав багато жінок для свого?»
  
  
  
  Він кивнув. «У мене це є. Але я завжди намагався дати їм щось натомість. Можливо, не любов - її мало знаю про це, - але, принаймні, прихильність. Товариські стосунки. Її вірю у взаємне задоволення».
  
  
  
  «Значить, ти дурень! Тільки задоволення понад усе. Її покажу тобі, що я маю на увазі - я буду використовувати тебе для свого задоволення точно так само, як, - на мить подумала вона, - точно так само, як нацистський офіцер використовував наших російських селянських дівчат для свого задоволення ". Значить, він знав принаймні одну причину, по якій вона була так морально знівечена.
  
  
  
  Поволі, дуже обережно Нік напружив м'язи нога. Може, йому все-таки доведеться відмовитися від цього гармата. Але він почекав - подивився, що сталося. У даний момент шанси проти нього були сто до одного.
  
  
  
  В його голосі не було помітно напруги. «А потім? Ти мене вб'єш?»
  
  
  
  «Я вб'ю тебе. Як ти, безперечно, знаєш, мої накази полягали в тому, щоб убити тебе в Германій. З-за тебе їй там дуже погано виглядала, Нік. У файлі є пляма, яке ble в'ячеслав тільки потім твоєї смерті. Не засмучуйся через це - ти непогано заробив свої гроші, Картер. Ценымногие довше, ніж більшість агентів твого рівня. Ти знаєш небезпеки цієї професії не гірше за мене.
  
  
  
  Нік встав. Дуже повільно. Тримати руки на увазі і подалі від тіла. Він напружив свої гладкі м'язи, його руки свербіли в цьому білому горлі, але розумів, що ще не час.
  
  
  
  «Так», - зізнався він. «У мене був довгий пробіг. Отже, тепер ми займаємося любов'ю. Думаю, мені це сподобається. Але є тільки одна річ ...»
  
  
  
  "Що це?"
  
  
  
  Нік усміхнувся ей. «Як нам зробити це, зайнятися коханням, не підійшовши досить близько, щоб убити тебе? Її зроблю це, знаєш, якщо ти даси мені шанс. Ти це зрозумів?»
  
  
  
  «У мене є. Підійди у кут і постій трохи. Дивись в стіну».
  
  
  
  Besa Nike в Картері ніколи не можна було повністю придушити. Тепер, коли смерть сиділа біля його ліктя, він міг посміхнутися і сказати: «Не кажіть мені, що ти винайшла спосіб робити це на великій відстані!»
  
  
  Тепер можеш розвернутися. Будь дуже обережний. Її буду стріляти в той момент, коли ти не підкоритися команді ".
  
  
  
  Нік відвернувся від стіни. Вона сиділа ірина. Її спідниця була високо вздернута. Чорна гумка пояси для панчіх створювала дві темні доріжки ee твердих пухких стегнах. Ee міцні ноги були широко розставлені.
  
  
  
  Пістолет тицьнув у Ніка, як приречений палець.
  
  
  
  «Ви встанете на карачки і подползете до мене. Зараз! Негайно. Якщо ви не зважитеся, її вб'ю вас. Це ваш вибір - померти відкрито зараз або потім померти. Рухайся!»
  
  
  
  Нік Картер впав на карачки. Він відчув, як піт починає виступати на nen. Він знав, що я повинен бути блідим. М'язи боліли щелепи. І все ж він боровся з гнівом. Ще ні, ще ні. Підігравати. Шанси все ще були занадто великими.
  
  
  
  Він поповз туди, де вона чекала.
  
  
  
  Тепер її голос був нестійким. Блиск в її зелених очах був гарячим. "Є певний спосіб заняття любов'ю, про яку її чула, що я бачила фотографії, але ніколи не відчувала. Ми не робимо таких речей в моїй країні! Але я розумію, що ви, американці, будучи, звичайно, декадентськими і дегенеративними любите займатися любов'ю таким чином. Тепер ви будете займатися зі мною такою любов'ю. Негайно ». Маленький пістолет застережливо рушив. «Наші в жодному разі не встанеш з колін - і ніколи не піднімеш руки. Один невірний рух, і я вб'ю тебе відразу».
  
  
  
  Тепер він був перед нею, не зводячи очей. Він не хотів, щоб вона бачила в них лють. Вона зрозуміє, і одразу уб'є його. І він зрозумів - що вона на самому делле робила! Це був не тільки фізичний акт, але і символічний. Ee хвора, збочена психіка буде отримувати задоволення від фізичної акта, але її справжнє задоволення буде полягати в тому, щоб змусити його виконати це! Примусьте його повзати і зробити принизливий вчинок. Це був би дійсно солодкий тріумф. Це зробило рабом його. Це була проекція того, в'ячеслав чого вона працювала і на що сподівалася - здачі і приниження порядних людей перед залізним чоботом тоталітарних орді.
  
  
  
  Нік Картер опустився перед нею на коліна. Голос его абсурдно принижено. «Мені це сподобається, - сказав він. Він здавався спокійним. Вона не зрозуміє, що він мав на увазі. Поки не пізно.
  
  
  
  Він торкнувся її щиколоток. «Дозволено це? Мені потрібна підтримка».
  
  
  
  «Тільки там. Тільки там. Не вище. І не дивися вгору. Її приставив пістолет до твоєї мети. Тепер починай». Голос його був хрипким від напруги, від величезного хвилювання.
  
  
  
  Тоді він знав, хема була справжня Зоя Калински. Звір! Це не мало значення. Тепер нічого не мало значення, окрім як вбити її. Він відчув холодне, мало гармати на маківці. Его руки повільно, дуже повільно зімкнулися на її щиколотках. Її охопила судомна дрож.
  
  
  
  Нік виступив з випущеної люттю гігантської сталевої пружини. Піднімаючись, він ударив її по підборіддю. Пістолет вистрілив, і він відчув, як вогонь в его голів, довгий опік розпеченої добіла кочерги мучив його. Але вона втратила свій перший постріл, і він знав, що виграв.
  
  
  
  Він знову вдарив її по обличчю головою, відчув хрускіт ламається кістки. Тепер він випростався, розгойдуючи її за щиколотки, повертаючись на місці і, розгойдуючи її тіло так само легко, як метальник молота обертає свій молот. Пістолет вилетів через її руки і врізався у вікно, розбивши його.
  
  
  
  Киллмастер увійшла точно в центр купе і продовжувала розгойдувати її. Тепер її тіло було на рівні его плечей, спідниця високо піднялася до середини. Вона кричала - кричала - репетувала.
  
  
  
  Він мав намір вибити гей, мізки об гострий кут ванни, трохи виступав у кімнаті. Тепер, коли він зробив один крок, який міг підвести його досить близько, щоб убити її наступним ударом, купе сказилося. Він перетворився на шматок пекла, перш ніж він шталь пеклом - коли панував хаос. Все, що було небезпечним: Нік, жінка, меблі, подушки від дивана, все злетіло в повітря і врізалося в передню стінку купе.
  
  
  
  Нік вдарив його черепом у стогін і відчув нову біль. Він відчував кров на обличчя і не звертав на нах уваги. Що, кравець візьми, відбувалося? Жінка, нерухома, важко перевернула його ноги. У лампи розбилася колба, а шнурок намотався на його шию, як дракон.
  
  
  
  Він насилу піднявся на ноги. Пролунав ще один грім, скрегіт, і довгий поїзд нарешті зупинився. Сеульський експрес зупинився. Раптом. Дуже несподівано!
  
  
  
  Киллмастер почав діяти так, як міг, тільки коли фішки дійсно впали. Звичайно, це була барикада. Рейки були перекриті. Сл туз грає. У росіян були свої партизани, швидше бандити, які працюють у горах. Вони були тут, щоб забрати Беннета і вдову.
  
  
  
  Він взяв її за горло, і тримав так легко, як якщо б вона була лялькою. Вона була
  
  
  у свідомості, її обличчя залите кров'ю.
  
  
  
  Нік втримав її від себе, впустив і в цей момент забув про неї. Відтепер це буде мишача гонка через пекло. Він повинен був почати зараз, і продовжувати, і ніколи не озиратися назад. Був хаос, плутанина і пекло, якому потрібно було заплатити - і у нього, можливо, просто з'явився шанс.
  
  
  
  Він вибив двері ванної і досталь зброю. З допомогою стилета в лівій руці і люгера в правій він відстріляв замок на день купе і жорстоко штовхнув його. Він розкрилася, відпав один шарнір. Як знавіснілий бульдозер Нік Картер вилетів у коридор.
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  
  
  
  Нік повернувся наліво, коли він вилетів з купе. Котосы були двома вагонами ззаду. Масивний головоріз з плоскими плечима в кінці вагона, як раз піднімався на ноги з приголомшеним виразом облич на його плоскому обличчі. Нік вистрілив йому в голову. У цей момент свинець пройшов по коридору і відскочив від металу, кружляючи навколо нього, як розлючені бджоли. Нік повернувся, коли він увійшов у вестибюль. Ще двоє її чоловіків кинулися за ним по коридору. Він впав на одне кожному людові, «люгер» був продовженням его гострої руки. Уважно прицілився, двома пострілами вбив. Не час витрачати боєприпаси. У нього було тільки два запасні обойми.
  
  
  
  Він кинувся через наступних вагон так швидко, як тільки міг. Тепер навколо дверей купе вискакували голови, і Нік у весь голос кричав: «Бандити - бандити! Залишайтеся в своїх купе! Всі залишайтеся на своїх купе!» Це могло б допомогти тримати проходи в чистоті і, звичайно, додати б плутанини.
  
  
  
  Коли він пробіг через наступний вестибюль і увійшов в машину, де ховалися Котосы, він побачив, що це буде вузька штука. Чотири або п'ять грубуватих тип просто прокидалися в машину з іншого обидва кінці. «Селянам», піднявся на борт в Пусан-Чжу, не знадобилося багато часу, щоб домовитися про угоду. Вони були тут, щоб захистити Котос - Жовту Вдову і Беннета!
  
  
  
  У ведучого був пістолет-кулемет Томмі. Він побачив Ніка і підняв зброю, проводжаючи по коридору. Нік впав на бік і впав в життя, відчуваючи себе холодним і голим. Прикриття не було! Він пролив потік вогню по коридору - якщо цей ублюдок зробить ще одну чергу з Томмі пістолет, він буде готовий. Людина з автоматом зараз біг до Ніку, але замість того, щоб навмання обляпати карету, він витратив час, прицілюючись. Це була його помилка. Нік вистрілив йому в житті, і він важко впав вперед, розтягуючись і блокуючи вузький прохід. Кулемет ковзнув майже до протягнутим рук Ніка. Він ще двічі вистрілив з «Люгера», побачив, як решта повернулися і знову побігли до вестибюлю. У них були тільки пістолети, і вони знали, що ih чекає.
  
  
  
  Нік підняв пістолет-кулемет Томмі, переступив через все ще смикається труп і короткими заикающимися чергами послав по коридору пекельний вогонь. Одіна з віддаляються чоловіків закричав похитнувся і боком у вестибюлі. Решта побігли назад в наступний вагон і зачинили за собою двері.
  
  
  
  Він виграв хвилину або дві. Нік побіг в купе B. Не час для формальностей. Він вистрілив в замок і вибив двері ногою. Весь час, поки діяв, він думав про зміну кольору, швидкому збільшенні планування. Не вб'єте Беннета, або вдову відразу. Може вони знадобляться для заручників!
  
  
  
  Вікно купе було відкрито. Ee особа framed площа на тлі проливного дощу. Нік отримав свій єдиний погляд на сумнозвісну Жовту Вдову. Це особа переслідувало його мрії. Блідо-жовта плоть туго натягалася на кістки, рот був вузьким і тонким, але натякав на чуттєвість минулого. Очі вузькі і широко розставлені, вугільно-чорні, кидають виклик ему, навіть коли вона відпустила підвіконня і вискочила. Він зловив трепет темної одягу; потім вона зникла.
  
  
  
  Нік побіг до вікна, в два стрибки обійшов маленький відсіку, вклав у піхви стилет і заткнув «люгер» за пояс. Він перекинув ногу через підвіконня і впав на шпали рейкового шляху поруч з поїздом. Він миттєво промок наскрізь, наскрізь промоклий, злива обрушилася на його голову і плечі. Він тримав автомат Томмі напоготові і пильно дивився на голівку поїзда. Ih net. Він міг бачити кілька розсіяних вогнів, і до нього долинали звуки періодичної стрільби. Фари автомобілів першого класу відкидали вузькі жовті плями на мокрий морок.
  
  
  
  Він розвернувся. Чортів дурень! Вони б не пішли туди! Вдова знала, куди назавжди втекти. Вони втечуть назад, туди, де вона посадила своїх селян у вагони третього класу. Нік побіг по вузькому, небезпечно похилому плечу. Тут він круто впав у канаву. Поки він біг, навколо нього з шумом очманілі кулі свистіли... .
  
  
  
  Він ih бачив. Вдова тримала за руку худорляву людську фігуру і тягла його в підступної опорі. Нік збільшив темп, підняв пістолет Томмі, і приготувався до стрільби. У гіршому разі, якщо вони будуть виглядати так, ніби втікають, ему доведеться вбити ih обох. Принаймні, переконатися в смерті Беннетта!
  
  
  
  Десь у темряві, одразу за втікаючої парою, відчинилися двері, і в ночі вирвався білий брильов. По сходинках машини, з вестибюля, вимальовувалися силуети фігур на світлі. Це була військовий вагон мисливців на тигрів! Вони пили, і всі були озброєні, а поїзд атакували кляті бандити, і всі вони готелів повеселитися.
  
  
  
  Маленька картина розігралася всього за микросекунду. Офіцер РК, похитуючись, з пляшкою в одній руці і автоматом в інший, хитнувся з машини. Він побачив Вдову і Беннета, коли вони зіткнулися з смугою світі. Нік Картер, який був ярдів за двадцять позаду, нічого не міг робити, окрім як дивитися. Він побачив, як американський офіцер з криком вискочив навколо машини і занадто пізно попрямував у бік офіцера РК. Томмі пістолет в руці офіцера РК випустив коротку спалах полум'я, і Вдова впала.
  
  
  
  Нік, весь час набираючи обертів, почув, як Беннетт щось кричав. Чоловік різко повернув ліворуч і спустився з насипу, втративши рівновагу і, зісковзнувши головою спочатку в темряву і навколо аури світі.
  
  
  
  Нік Картер звернув ліворуч і зісковзнув з берега. Гравій і пісок понесли його на дно мініатюрної лавиною. Останній погляд на святий показав нитка сцени - офіцер янкі вихопив у корейця Томмі пістолет і убив його нищівним ударом. Вдова була зім'ятої темною фігурою біля підніжжя машини.
  
  
  
  Нік впав у глибоку канаву, що облямовує внизу насип. Тут, далеко від поїзда, було зовсім темно, і безжально бив дощ. Він був по кожному племені в & nb. Він стояв зовсім нерухомо і слухав, Беннетт, мабуть, був у кількох ярдів від нього. Складати долар Ніка тьохнуло при думці про втрату цієї людини зараз.
  
  
  
  Щось ворухнулося в затягнутою дощем ночі, крапля чогось більш темного, ніж інші тіні. Нік напружився, прислухаючись, напружуючи кожний нерв. Чоловік шелл до йому у цей же канаві. Голосування він - плескіт і всмоктування нога, що входять і виходять з бруду і води. Нік присів у канаві і шталь чекати. Беннетт шелл до йому. Згори почулася довга шалена черга пострілів, змішана з криками і прокльонами. Ніка натягнуто посміхнулася, коли він дізнався кілька обраних американізмів - мисливці на тигрів серйозно втрутилися. Противний сюрприз для обох груп partizan - нам Вдова, нам полковник Калински не могли розраховувати на таку кількість недружніх знарядь.
  
  
  
  Беннет вже майже добрався до нього. Нік стояв, як статуя, майже не дихаючи, швидко обдумуючи рішенням. Его наказ полягав у тому, щоб убити Беннета. Можливо, не так багато слів, але це малося на увазі. Goggle в м'яких тканинах мозку.
  
  
  
  Тим не менш, це був штопора точної ідентифікації. У цьому пошти бизнесявляется ви нічого не сприймаєте, як належне. Він думав, що зараз він наближається Раймонд Чи Беннетт - він був упевнений, що це був Беннет, - але він повинен був бути впевненим, без тіні сумніву. Посмішка Ніка була різкою під сліпучим дощем. Так що запитай у маленького дивака! В упор! Відкрито з буквальної темряви ночі - реакція була вірною.
  
  
  
  Тепер він міг чути скиглення, тварина, схожа на собачу біль. Пхикання, хрипкий вереск і бурмотіння. Він зрозумів, що людина повз по канаві на четвереньках, просуваючись дуже повільно. І бурмотіння, стогони, скарги! Киллмастер тоді знав, що йому нічого боятися істоти в канаві, а також знав, що у нього з'явився абсолютно новий набір проблем.
  
  
  
  Було час. М'яко, розмовним тоном Нік сказав: «Це ви, містер Беннет?»
  
  
  
  Бризки припинилися. Тишу порушує тільки крик дощу. Беннетт слухав. Нік знову заговорив. «Це ти, Беннет? Говорити. Не бійся. Я не заподію тобі шкоди. Її тут, щоб допомогти тобі».
  
  
  
  Коли він закінчив говорити, навколо поїзда пролунала нова черга. Людина, який припав на четвереньках в канаві, як тварина, сказав тремтячим голосом: «Це ти, Джейн? Допоможи мені, Джейн. Будь ласка, допоможи мені! Мені так холодно».
  
  
  
  Джейн? Джейн - Нік на мить задумався, і воно прийшло. Джейн Беннет! Так звали жінку - жінку, яку він убив сокирою. Нік голосно зітхнув. Це було все, що йому було потрібно, - нарешті знайти Беннета, знайти его далеко за поворотом і блукаючим по країні зозуль. Але це вирішило одну проблему - він не збирався стратити божевільного.
  
  
  
  
  
  "Я не Джейн, - м'яко сказав він Беннетту. - Але вона послала мене допомогти тобі. Її пройшов довгий шлях, щоб допомогти вам, містер Беннет. Так що нам краще почати. Мені теж холодно і хочеться їсти. Чим раніше ми почнемо, тим швидше ми зможемо що-небудь поїсти, і нам стане добре і тепло. Гаразд?"
  
  
  
  Беннетт був тепер дома, нога, Ніка, все ще стою на четвереньках. Він простягнув руку і потягнув за промоклі штани Ніка. «Боюся. Ти не змусиш мене повернутися туди, гаразд? Тому, де весь шум - я боюся цих поганих людей. Вони хочуть заподіяти мені біль».
  
  
  
  "Ні. Ми не повернемося туди". Нік підняв чоловіка на ноги. Він швидко провів досвідченими руками за тендітною тремтячою фігурі, не очікуючи знайти зброї. Він цього не зробив. Цікаво, коли Беннет перейшов межу? Повинно бути, пройшов якийсь час він з ночі на Ладенштрассе, коли він відвідав Хельгу, - і він, мабуть, був пекельним тягарем для Жовтої Вдови. Тепер вона лежати там, біля рейок, в мокрій зв'язці взагалі нічого не було, і у Картера були проблеми.
  
  
  
  Першим ділом - забирайтеся звідти до біса!
  
  
  
  Він викинув пістолет Томмі, засунув люгер назад в плечовій затиск і зняв ремінь. Беннетт слухняно стояв, не говорити нам слова, поки Нік продевал свій власний ремінь ремінь через Беннета і робив петлю, і короткий шнурок. «Іди, - сказав ему Нік. «Ми повинні піти звідси».
  
  
  
  Над головою просвистіла шалена goggle, і Беннетт знову заскиглив. «Може, він і зайшов досить далеко, - подумав Нік, - але він знає, що кулі викликати ему біль».
  
  
  
  Нік почав підніматися по протилежній стороні насипу, тягнучи за собою Беннета. Чоловік прийшов досить охоче, як собака на повідку. Нік досяг вершини, витягнув Беннета на рівень з собою і почав спуск з іншого боку. На даний момент мало значення тільки одне - відстань між ними і поїздом було якомога більше. Знайдіть притулок, безпечне місце, а потім все обміркуйте.
  
  
  
  Киллмастер пробирався вниз по далекій стороні насипу. Він втратив рівновагу і впав, тягнучи за собою Беннета. Падіння було добрих п'ятнадцять футів, на крутому схилі, і коли він плеснув у бруд і воду, запах підказав Ніку, де він - на рисовому полі, обличчям вниз в лайні. Він витер бруд з обличчя, прочистив очі і вилаявся з великим почуттям. Беннетт сидів мовчки, по пояс у брудній & nb.
  
  
  
  «Я відчуваю сильне спокуса, - сказав Нік крізь зуби, - вбити тебе зараз і покінчити з цим».
  
  
  
  «Не роби мені боляче», - сказав Беннетт в дитячому пхикання. «Не роби мені боляче. Джейн не сподобається, якщо ти зробиш мені боляче. Де Джейн? Її хочу Джейн». І Раймонд Чи Беннетт там, у корейських нетрях, промоклий від дощу і смердючий, заплакав.
  
  
  
  Нік Картер покірно знизав плечима. Він смикнув її за пояс. «Йдемо. Давай вийдемо навколо цього лайна».
  
  
  
  Корейські рисові поля зазвичай діляться на комірки, кожна клітинка відокремлена від інших високими дамбами. Переплетення стежок проходить по вершинах дамб, дозволяючи кожному селянинові дістатися до свого рисового поля і обробити його. У повній темряві це схоже на спробу вибратися через лабіринт. Потім четвертого або п'ятого занурення в іль-Нік віддав би свою душу, щоб ліхтарик - і використовував би його, як би нам ризикував.
  
  
  
  До теперішнього часу небезпека, що виходить від поїзда, або з боку partizan, або з боку п'яних солдатів, була мінімальною. Нік продовжував упевнено триматися подалі від звуку стрільби і криків. Одного разу він зупинився на дамбі і озирнувся. Поїзд все ще був зупинений, ймовірно, вони вбили інженера і пожежного - і все, що він міг розібрати, це довга лінія прямокутних жовтих дірок, пробитих в ночі. В його очах одіна навколо жовтих прямокутників зник у червоному квітці. Він почув глухий тріск гранати. Тепер вони дійсно приступили до справи. Маючи на увазі влаштувати собі справжній бал. Вранці доведеться заплатити пеклом. Район кишітиме американськими і корейськими військами і корейської поліцією. До того часу партизани вже зникли б у своїх горах, і він, Нік і його нудотний в'язень благополучно пішли в землю. Це була гаряча надія.
  
  
  
  Ему знадобилося близько години, щоб вибратися навколо рисового поля. Дощ раптово припинився, як і в Кореї, і небо прояснилося з вражаючою швидкістю. Рогата місяць, немов відкупляючи, намагалася пролити трохи світла крізь густу хмарність. Це було трохи, але допомогло.
  
  
  
  Вони вийшли з рисового поля на вузьку дорогу, порізаний століттями проїжджають по ній возів з биками. Навіть джипу було б важко. Нік не знав Корею найближчому, але він знав її досить добре, щоб розуміти, що, повернувши з второваною дороги, можна легко загубитися. Вони не даремно називали Корею землею «драконячої спини» - це, south korea центральна частина, являла собою нескінченну низку долин і гір.
  
  
  
  Все це на даний момент ідеально підходило Картеру.
  
  
  
  . Він готель заблукати, настільки загубитися, що ніхто не міг знайти його, поки він не був до цього готовий. Він мав намір слідувати по звивистій дорозі, що веде вгору, тягнучи Беннета за собою на шкіряному ремені. Чоловік підійшов досить слухняно, без будь-яких скарг, крім его пхикання з Джейн, але, тим не менш, Нік був готовий до будь-яких ознак неприємностей. Беннетт міг прикидатися.
  
  
  
  Йшли години дві, завжди лізли. Беннетт перестав плакати і наспівував собі під ніс, як дитина, що грає в своєму ліжечку. Нік заговорив тільки для того, щоб дати команду. Беннетт кілька разів падав і не вставав, поки не відпочив. Потім минулого дійшло, він взагалі відмовлявся вставати, йти далі. Нік знову обшукав його, на цей раз дуже ретельно, і знову нічого не знайшов. Він закинув тендітне тіло собі на плечі в перенесенні пожежного і продовжив шлях. Дощ почався знову, але тепер більш м'яким, холодним срібним завісою, заслонившим пляма місяця; Нік вилаявся на рівний ритм своїх кроків і пішов далі.
  
  
  
  Лиже, до світанку, все ще несучи Беннетта, який заснув, він пройшов через крихітну гармату, групу критих соломою хатин навколо глини. Дворняга вийшла понюхати його, але, що дивно, не загавкав. Нік зупинився біля міського колодязя і кинув сплячого Беннета в бруд. Нік потягнувся і потер хвору спину. На мить у нього виникла спокуса знайти старосту села, і з'ясувати, де вони. Взяти трохи їжі і місце для склепіння.
  
  
  
  Він відмовився від цього. Нехай лежать сплячі села. У nen було занепокоєння через partizan, що напали на поїзд. У них було б лігво де-небудь в цих горах. Люди в селах, будь воно з бажання або страху, частини допомагали бандитам. Краще буду ладити. Він обережно вдарив лежачого Беннета ногою в бік. "Давай, ти. Марш!"
  
  
  
  Беннетт спритно схопився і сказав досить ясно: «Звичайно. Куди ми підемо?»
  
  
  
  Очевидно, у цієї людини були періоди, коли його розум був відносно ясним. Нік не був психіатром, і не досліджував диво. Він вказав на дорогу. «Туди. Ти йдеш переді мною. Ми постараємося знайти місце, щоб врятуватися від цього дощу».
  
  
  
  Беннетт втупився на село. «Чому не тут? Хатин багато».
  
  
  
  "Йди!"
  
  
  
  Беннетт пішов. Коли вони вийшли, навколо села, він закинув руки за голову, як військовополонений. «Я буду тримати руки піднятими», - сказав він через плече. «Таким чином, тобі не доведеться боятися, що я спробую стрибнути на тебе. Знаєш, її зможу. Її можу тебе вбити одним ударом дзюдо. Її сильний - жахливо сильний».
  
  
  
  «Звичайно», - погодився Нік. «Я буду дуже обережний. Просто продовжуй йти».
  
  
  
  Вони залишили селище. Дорога ще більше звузилася, перетворившись в просту стежку, завжди висхідну. Вона вилася між рваними заростями бамбука і модрини. Дощ знову вщух, і на східному горизонті з'явилася слабка кольорова смуга. Вони пішли далі. Кабан перетнув стежку в сотні ярдів попереду, зупинився, зловив ih запах, пильно подивився короткозорими очима, перш ніж фиркнути і знову пірнути в бамбук.
  
  
  
  Стежок йшла в долину, пролягала кілька сотень ярдів вздовж струмка, потім піднімалася по спіралі вгору на наступну гору. З кожною хвилиною чергу, ставала все більш суворою і зруйнованою. З боку гори кровоточили величезні рани з червоної глини, численні уступи скель і нерівні виступи. Деякі навколо скель були; покриті червоним лишайником, і хирляві дерева небезпечно чіплялися за щілин.
  
  
  
  Киллмастер з кислим веселощами зауважив, що Беннетт все ще тримає руки вгорі. Ця людина вже давно не розмовляє, але, схоже, твердо знайдено зберегти свій статус військовополоненого.
  
  
  
  Нік сказав: «Можеш опустити руки, Беннетт. У цьому немає необхідності».
  
  
  
  Беннетт слухняно опустив руки. «Спасибі. Думаю, ви збираєтеся дотримуватися традицію?»
  
  
  
  "Що ви маєте на увазі?"
  
  
  
  Чоловік розсміявся, і Нік не зміг стримати тремтіння. Це був звук, щурів, що бігають по соломі. Тепер цей чоловік міг бути досить ясним, але він безсумнівно був божевільним. «Психо», - сказав Хоук. Хоук був прав.
  
  
  
  «Це звичайна справа, - сказав Беннет, - коли один шпигун ловитт іншого і збирається вбити його, пропонувати йому сигарету і склянку вина до того, як буде випущена смертельна goggle. Ви, звичайно, збираєтеся дотримуватися цей звичай?»
  
  
  
  «Звичайно, - сказав Нік. «Як тільки ми знайдемо трохи вина і сухих сигарет. Продовжуйте йти».
  
  
  
  Через кілька секунд Беннет знову заговорив. "Це Китай?"
  
  
  
  «Так. Ми недалеко від Пекіна. Ми будемо там через кілька хвилина».
  
  
  
  «Я радий, - сказав Беннетт. «Ця жінка, ця мила жінка, весь час говорила, що ми збираємося в Китай. Вона сказала, що я буду почесним гостем, що я отримаю ключ від міста. Як ви думаєте, вона сказала правду.
  
  
  
  Вона була гарна, ця леді. Вона зробила мені хороше - змусила мене відчувати себе добре ».
  
  
  
  "Тримаю гроші". Киллмастер майже міг викликати співчуття до Жовтої Вдові. Повинно бути, гей, довелося нелегко з цим горіхом. Тим не менш, навіть з психом на буксирі гей вдавалося ухилятися від мережі до останнього моменту. Нік неохоче зняв капелюха перед вдовою. Вона була гарна.
  
  
  
  Повинно бути, вона використовувала секс, щоб тримати Беннета в підпорядкуванні. Секс, змішаний з вивертами і, можливо, навіть з деякою силою. У хлопця ще вистачило розуму боятися пістолета. Вона везла його назад в Китай, замість того щоб просто вбити, в надії, що лікарі в Пекіні зможуть вивести його навколо цього стану. Що джерело інформації, яку він несс в цьому потворному, тепер вже хворому мозку, все ще може бути досліджений. Нік подумав, чи знала полковник Калински про божевіллі Беннета. Можливо немає.
  
  
  
  Беннетт зупинився так раптово, що Ніка трохи не врізався в нього. Тепер було досить світло, щоб він міг розрізнити риси обличчя чоловіка - брудне, вкрите щетиною обличчя було рельєфною картою старих шрамів від прищів. Кінська морда з відвислою пащею і довгою щелепою. Лисий паштет з бахромою навколо сухого волосся. Нік потягнувся, щоб зірвати пов'язку, тепер промоклий і брудну, з лівого ока чоловіки. Навіть у тьмяному світлі він сяяв синім, налитим кров'ю. Праве око був коричневим. Контактні лінзи.
  
  
  
  Беннетт посміхнувся Ніку. «Перш ніж ви мене вб'єте, сер, її готель би показати вам декілька фотографій моєї дружини. Чи дозволено це? Якщо можливо, її готель би, щоб мене застрелили з її зображенням над серцем. Її б готель померти з моєю кров'ю на її обличчі. . Ви вирішити це? "В його голосі було занепокоєння, коли він витягнув худу шию, дивлячись на AXEman. Він порився в кишені пальто і витягнув пачку мокрих, пожмаканих, склеєних сюжети. Він передав ih Ніку. "Бачиш! Хіба вона не була красивою?"
  
  
  
  Нік зробив фотографії. Гумор бідного ублюдка. Він перегорнув пачку фотографій, а Беннет з тривогою спостерігав за ним. Це були фотографії Polaroid. На деяких була зображена товста оголена жінка, прийнята в непристойних позах. В інших він дізнався Хельгу або жінку, яка займається називала себе Хельгой, з Ладенштрассе в Кельні. Нік відомо ліжко, на якій були зроблені фотографії.
  
  
  
  «Дуже добре», - сказав Нік. Він збирався передати фотографії Беннетту, який, здавалося, втратив інтерес і відійшов в декількох футах від нього, коли помітив єдиний знімок керамічного тигра. Тигр, який, мабуть, був на камінній полиці в секретній кімнаті в Лорел. Тепер Нік міг дізнатися камінну полицю на знімку. Тигр, якого якимось чином розбили в готелі «Будинок». Нік відвіз ці деталі з собою у Вашингтон, і експерти знову зібрали ih воєдино - це була цінна частина. Корейська. Династії Ван. З 14 століття. Маленька кераміка була добре відома вченим. Але не вистачало половини. Там були, і Ніку показали фотографію оригіналу, б'ються два тигра. Половина зникла. Інший тигр. Тепер, на вологому корейському світанку, Нік Картер потер пом'яту втомлену голову і втупився на Раймонда Чи Беннета. Як цей чоловік отримав половину шедевра і що це означало для нього, тепер, можливо, ніколи не буде з'ясовано. Поки він був божевільним, Беннет, ймовірно, не зміг би придумати відповіді; якщо він відновить розум, його доведеться вбити.
  
  
  
  Так кого хвилювало, що означає паршивий тигр? Нік дивився. Беннетт йде трохи по стежці до куща сосни. Чому б просто не застрелити людини тут і зараз і покінчити з цим? Нік вийняв люгер з обойми, знайшов намоклий хусточку і почав його протирати. Він оглянув зброю. Пахло рисовими полями, але, схоже, не подавилось.
  
  
  
  Нік Картер сунув «люгер» назад у кобуру. Навіщо обманювати себе? Він не міг убити божевільного.
  
  
  
  Беннетт закричав. Він повернувся і побіг назад до Ніку. «Там внизу мрець! В деревах. Він сидить там, пробитий списом!»
  
  
  
  І Раймонд Чи Беннет знову заплакав.
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  
  
  
  
  Нік знову зняв свій пояс і провів їм перед ліктями Беннета, потім відсмикнув ему руки і зв'язав ih мотузкою ката. Він підштовхнув Беннета. "Покажи мені."
  
  
  
  Беннетт, все ще плачучи, пішов стежкою до куща сосни. Тут прямо вела куди більш слабка стежок. Беннет зупинився в рознесення доріжок. Він кивнув у бік соснової гаї. «Всередині! Не змушуйте мене знову дивитися - будь ласка, не змушуйте мене дивитися!»
  
  
  
  «Гаразд, кравець візьми, але я не збираюся змушувати тебе бродити навколо». Нік притиснув чоловіка до дерева сосни і затягнув пов'язку кат, на цей раз обернувши ремінь навколо саджанця. Потім він пішов расходящейся доріжці.
  
  
  
  Заколений був мертвий вже деякий час. The; птахи були на nen. Очі і плоть навколо них були виклювані.
  
  
  
  Нік з Люгером в руці підійшов ближче. Сосни тут порідшали і поступилися місцем рідкого бамбуку, росте аж до скелі.
  
  
  
  Нік підійшов до трупа на шість футів і зупинився. Прокол був формою смерті, яку він ніколи раніше не бачив. Не красиве видовище, і не найкращий шлях. Він знав, що корейці - непостійний народ. Вони могли бути добрими і корисними, а вони були самими грубими навколо жителів Сходу.
  
  
  
  У чоловіка були відрізані руки і поміщені на невеликій відстані від нього. Таким чином, він не міг відштовхнутися від загостреного бамбукового стовпа висотою близько чотирьох футів, який був вбитий у землю. Его розділи догола. Потім підняли его - знадобилося би принаймні чотири людини, щоб утримати кричуще шалений істота - і з величезною силою посадити на загострений стовп. Смертельний стовп повинен був потрапити в кишечник, а потім тривалого періоду страждань, протягом якого людина, кричачи, йшов навколо автомобіля всередині нього, і високі місця у серця і вбивав. Нарешті милість.
  
  
  
  Киллмастер мимоволі скривився від огиди. Навіть его міцний життя був на межі повстання. Що зробив цей чоловік, щоб заслужити таку смерть? І чому це відокремлене місце страти? У цій глухій гірській глибинці? Повинна бути причина...
  
  
  
  Щось ворушилося і аплодували на краю невеликої галявини, де пробитий чоловік висів на своєму колі, его і мета була під гротескним кутом, тому що лезо проткнуло його шию збоку. Нік швидко підійшов, Люгер насторожився і підняв рухомий предмет. Це був аркуш паперу, тонкий картон, мокрий від дощу і м'який. Він бачив, дірки, пробиті для рапіра, хоча шпагат тепер був відсутній, і він знав, що він був на шиї чоловіка.
  
  
  
  Слова були написані на картоні червоними мазками, настільки вицвілими, що він ледве міг ih розрізнити: Кейсацу-іну. Поліцейська собака! Написано на японській мові. Нижче було інше слово, по-корейськи собака. Ках!
  
  
  
  Нік відкинув газету і знову подивився на пробитого людини. Поліцейський шпигун. Залишив там, як попередження. А може, більше - налякати простих селян повіту? Тримати ih на відстані?
  
  
  
  Він кинув погляд на Беннета. Чоловік терпляче стояв, опустивши очі, та швидко розмовляв сам з собою. Нік знизав плечима і повернувся назад, mimmo мерця, і почав досліджувати бамбука, ведучий до скелі. Беннет був на останньому подиху. Він не міг іти далі. Сам Нік був не зовсім свіжим. Його передчуття зростало, і він вирішив поїхати разом з ним. Цей труп на стовпі повинен був тримати зловмисників подалі від чогось і ...
  
  
  
  Приготовлено воно. Не було зроблено ніяких особливих зусиль, щоб приховати маленький отвір в скелі. Бандити, партизани і т. Д. Повинні бути впевнені в собі. Ймовірно, їм не потрібно було турбуватися, якщо вони окупилися - корейська провінційна поліція була свідомо корумпована.
  
  
  
  Бамбукова ширма була імпровізована шляхом зв'язування стебел тонкими гілочками. Нік відкинув її і увійшов у вузьку тріщину в скелі. Він пройшов по діагоналі на дюжину футів через скелю, потім розширився. Він зупинився в проході і оглянув довгу вузьку долину, закінчується більш високими скелями. Це було схоже на коробчатий каньйон, тупик. Це був єдиний вихід або вхід. Це був рай - або пастка.
  
  
  
  Лівий схил долини був менш крутим, ніж далекий, і сильно заріс бамбуком. Нік побачив на краю бамбук велику хатину з неминучою бруду і соломи. Він відійшов трохи назад в отвір в скелі, і шталь дивитися. В хатині і навколо нічого не рухалося. Очі Киллмастера блукали вгору і вниз по долині, нічого не втрачаючи. Недалеко від того місця, де він зараз стояв, в сотні ярдів, на схилі схилі перебувала нагромадження каменів, груба фортецю навколо валунів. Це було приблизно на півдорозі до хатини. Нік глянув уздовж простягнутої руки - з них каменів можна було закрити цей отвір смертельним вогнем. «Якби тобі було чим прикрити це», - подумав він іронічно. Люгер і стилет не годяться.
  
  
  
  Вирішив его далекий гул літака. Він без надії оглянув сірі хмари, але ідея прийшла. Цей літак знаходився за багато миль, але могли бути і інші. Дощ припинився, і небо, може раптом прояснитися, виглянуло сонце. Так було в Кореї.
  
  
  
  Він повернувся за Беннетом, думаючи, що у нього має бути хоча б годину кожен день. Він тримав гроші, що партизани напали на поїзд, принаймні, деякі навколо них, прийшли саме звідси. Вони повернуться. Якби Нік міг це влаштувати, вони б отримали гарячий прийом. Більше він не думав в даний момент. Ему потрібно було де-небудь спуститися на землю, притулитися спиною до стогнав, і це було найкраще місце. Багато залежить від того, що він знайшов у цій хатині.
  
  
  
  Проходячи mimmo пробитого людини, він подумав, що зможе випробувати
  
  
  те ж саме, якщо партизани візьмуть його живим. Малоймовірно, що вони викликають у всіх будинках навколо божевільному. Зрештою, Беннетт може виявитися кращим в цій угоді.
  
  
  
  Беннет все ще бурмотів собі під ніс, коли Нік звільнив його деревця і штовхнув по стежці. Чоловік був в даний час в розмовляє ягуарі. Тепер він рухався повільно, уривчасто і неохоче. Він був майже в кататоническом стані. Нік прочитав досить, щоб знати, чого очікувати - чергуються періоди ступору і заходах, лепетання і незв'язності, прерываемые періодичними періодами ясності думки. Він поспішив з чоловіком по стежці і через скелю. На обрії бовваніла кілька великих «якщо», і Беннетт був лише одним навколо них.
  
  
  
  Нік поставив за собою бамбукову ширму. Немає сенсу попереджати ih занадто рано. Якби він міг застати ih зненацька і досить покарати ih декількома першими чергами, вони могли б просто залишити його в спокої. Якщо б він знайшов схованку зі зброєю, на який розраховував - якщо ... якщо ... якщо ...
  
  
  
  Хатина була гнітюче безплідною. Великий для свого типу, на омела утоптаний долівку. У кутку була велика глиняний глечик для води, наполовину повна. Іржава жерстяна чашка з написом «Зроблено в Японії» плавала в & nb. Він і Беннетт випили. Він знайшов моток солом'яною мотузки в кутку і змусив Беннета лягти, а потім зв'язав ноги ему. Весь цей час чоловік базікав знову і знову ...
  
  
  
  «Я хочу свого тигреня», - сказав він. «Мій тигреня - я хочу его. Дай мені це. Це мій тигр. Мені його подарували давним-давно, тільки тоді це були два тигра, і чоловік сказав, почекай, і коли-небудь вони прийдуть і зрівняються з тиграми, і вони платять мені. і її любив свого тигра, і ця людина ніколи не приходив - він взагалі ніколи не приходив, і її так довго чекав, і його слухав, і слухав, і його чекав, але вони так і не прийшли, і мені так і не заплатили, що вони мені так багато повинні ... "
  
  
  
  Нік, слухаючи тільки половиною вуха, пошкодував, що у нього немає магнітофона. Якщо б ви могли сповільнити балаканину чоловіки і програвати її знову і знову, ви могли б що-що витягти навколо цього. Наприклад, укус тигра наближався. Ця річ була свого роду талісманом, подарованим Беннет, коли його завербував якийсь проникливий Росіянин, який знав, з якими диваками він має справу. Зустрінемося опівночі на кладовищі! Принеси свою половинку тигра! Зіставте ih і почніть будувати плани! Такого роду речі - бідний мозок Беннета був мішаниною навколо всіх тисяч поганих книг і відволікаючих телепрограм, які він бачив і в які вірив протягом багатьох років.
  
  
  
  Відверті посередині хати знаходилась велика жаровня. Нік взяв шматок деревного вугілля, він все ще був злегка теплим. Над головою шуміли, і ковзали по соломі величезні норвезькі щури. Беннетт щось бурмотів в своєму кутку. Нік стояв, оглядаючи безплідну хатину, і вилаявся. Тут має бути щось! Ih наймачі добре постачали partizan. Поки що - нічого. Щури. Трохи води. Мангал. Божевільний. Нік з огидою копнув ногою жаровню.
  
  
  
  "Я не збирався вбивати Джейн, на самому делле її цього не робив, але тоді вона була такою нудною, такою товстою, потворною і такою нудною, і вони ніколи не зв'язалися зі мною, як обіцяли, і відправили красивих дівчат, як вони обіцяли, і її моє власне маленьке містечко, де її міг сидіти і прикидатися, і все було добре, але ти не можеш весь час прикидатися, і її фотографував Джейн, і вона більше цього не робила, і я знаю, що це неправильно, але її вбив її і чекав, і вони так і не зв'язалися зі мною ... "
  
  
  
  Жаровня перекинулася на бік. Нік Картер втупився в земляна підлога під ним. Виглядало це трохи інакше, якось тривожно. Він впав на коліна і почав зчищати землю. Майже відразу він уткнувся в палець довжиною скалкою. Дошки. Дошки. Під землею.
  
  
  
  Він підняв у три дошки, щоб стільки ж хвилина. Коли він прибрав останню, кволий промінь сонця пробився крізь вікно. Це було ясно.
  
  
  
  Діра була великою. Нік зістрибнув на нах і встав плечем до підлоги. Він почав витягувати предмети розкоші. Кулемети російського виробництва. Багато патронів в обоймах, барабанах і патронташах. Гранати виготовлені в Германій, ймовірно, захоплені під час початку другої світової війни і дбайливо зберігаються. Півдюжини величезних револьверів все ще обгорнуті коричневою папером і космолином. Великий запас рису і сушеної риби, укладені, як розпалювання. Пара глиняних глечиків з женьшеневу випивкою, справжній поп-череп, близько 175 доказів. Нік взяв міцний пояс, здригнувся і здригнувся, потім відчув, як вогонь пронизує його. Саме те, що потрібно військам.
  
  
  
  У дальньому кутку дірки був тайник з бензином - дюжина каністр з маркуванням армії США. Нік Картер почав працювати швидко. Три ведмедя зараз будуть вдома. Його усмішка була натягнутою. Це були б дуже хворі ведмеді - а ну було б більше трьох. Поквапся, хлопчик!
  
  
  
  "Отже, її дивився і слухав, і ви знаєте, його ніколи нічого не забуваю, і вони сказали мені, що оплатити мені дуже
  
  
  її і міг мати всіх дівчат, яких готелю, і її ніколи не бачив дівчат, крім старої товстої Джейн, і її справді намагався потрапити в ЦРУ, і вони сміялися, і ФБР, і сміялися, і всі вони сміялися і говорили, що я занадто слабкий, і я не можу ' Її проходив тести, і вони завжди сміялися, і армія сказала, що я повинна залишатися вдома і бути чертовски крутими, і, о, як мені подобаються красиві м'які дівчата з ih м'якістю, грудьми і стегнами, і душити ih, щоб вони не сміялися назавжди мною ... . "
  
  
  
  У Ніка було все, що йому треба було, навколо дірки. Він виніс дві каністри з бензином навколо хатини. Він вирівняв ih з кам'яною фортецею, помістивши ih відверті виступом під солом'яного даху. Він відкрив одну з каністр і пролив бензин на солому і вниз по стогони хатини. Він залишив там банки і повернувся в хатину.
  
  
  
  «Він так і не повернувся, він дав мені тигреня, а потім він більше не повернувся з дівчатками, яких збирався привести, він ніколи не повертався ...»
  
  
  
  Нік змусив Беннета проковтнути трохи лікеру з женьшенем. «Випий, друже. Може бути, ти принесеш користь. Ти не можеш бути гірше, ніж ти».
  
  
  
  Беннетт виплюнув лікер. "Я не можу, це жахливо, я не можу пити кров, було стільки крові, ти знаєш, коли її витягнув сокиру навколо її голови Її спробував зупинити це Її вставив сокиру назад, але це не зупинило це було схоже на річку її не міг ... "
  
  
  
  Плоть Ніка Картера повзла. На мить йому захотілося заткнути рот чоловікові. Немає. Беннетт може стати ясним і пролити що-небудь вартісне. А поки продовжуй!
  
  
  
  Він підняв людину, все ще зв'язаного по руках і ногах, і побіг до нагромадження валунів на схилі. Він притиснув його до величезної скелі, і побіг назад у хатину. В кімнат лежали мішки з мішковини, і він наповнив один рисом, сушеною рибою і глечиками корейської випивки. В інший мішок він кинув всі боєприпаси, які міг винести, намагаючись не включати трасуючі снаряди і запалювальні речовини. Він взяв з собою чотири кулемети. Він кинув погляд на глечик з водою, але забув про nen. До полудня, напевно, знову буде лити. Вода була найменшою за його турбот.
  
  
  
  Ретельно перевіривши каністри ще раз - вони були невід'ємною частиною недороблений план, який він виношував - він поплентався назад у кам'яний форт.
  
  
  
  Він як раз вчасно. Він ледве встиг зарядити кулемети, обережно вставляючи трасуючий снаряд кожні десять і запальний кожні п'ятнадцять, коли він визирнув з-за каменів і побачив першого партизана, що виходить навколо отвору в скелі.
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 13
  
  
  
  
  
  
  
  Киллмастер опустив автомат над скелею і випустив прицільну чергу. Осколки каменів вибухнули високо і праворуч. Партизани були так вражені, так здивовані, що він убив лідера перш, ніж встиг пірнути назад в укриття. В невеликій долині знову запанувала тиша.
  
  
  
  Нік вивчав труп. Чоловік упав біля входу в скелю і лежав нерухомо. Навіть на відстані Нік міг розрізнити гумові балетні тапочки, брудні білі штани і рвану куртку польову. Чоловік носив важкі шкіряні стрічки, схрещені на грудях. Під рукою лежали гвинтівка. Нік зітхнув трохи легше. Так, вони були партизанами. Бандитами. Але через цей пролом може пройти корейська поліції - він ризикнув вистрілити, перш ніж щорічно. Необхідний шанс. Він не міг дозволити їм закріпитися в долині.
  
  
  
  Він послав довгу струмінь свинцю біля входу в скелю, прицілившись трассером і протоки смертоносний вогонь по проходу. Він продовжував его, короткими чергами, щоб кулемет не нагрівся, поки не розрядив барабан. Він вставив свіжий барабан і шталь чекати. Це була одна збита з пантелику група бандитів. Відрізана від домашньої бази.
  
  
  
  "Раніше її, мріяв про великий інструменті, і її заподіював їм у всіх будинках навколо, і вони всі кричали, бігали і завдавали собі біль, і мені це подобалося, і це був великий інструмент, і кращий інструмент в світі, і мама, мені дуже шкода Її вбив тебе, але ти була дуже товстою, і тобі не варто сміятися мною назавжди ... "
  
  
  
  Нік кинув погляд на людину, що лежить в укритті біля великого каменя. Очі Беннета були закриті. За rta потекла струмком слини.
  
  
  
  Біля входу в скелю знову з'явилося рух. З'явився брудний білий носовичок, підвішений на кінці бамбукового шостий. Нік натягнуто посміхнувся. Voni готелі перемир'я. Поки їм потрібен час, щоб підвести бібл. Вони повинні знати, що він не був поліцією. Він озирнувся через плече вгору по схилу позаду нього. Він був уразливий у цьому напрямку - це був єдиний спосіб дістатися до нього - але їм знадобилося багато часу, щоб обійти навколо і піднятися на стіну долини.
  
  
  
  Голос окликнув його зі скелі. "Тунсунь - тонсунь!" Наприклад, це означало гей ти! Пішла довга активного відпочинку корейської мови.
  
  
  
  Нік, склавши долоні й закричав у ревматизму. "Корейська талке немає!
  
  
  
  Англійська. Говорити англійською!"
  
  
  
  Далі пішли корейські. Нік міг розібрати слова «джип», що повторюється знову і знову. Житловий будинок. Voni готелів попасти в свій будинок. Щоб не буду. Він готовий посперечатися, що вони це зробили. У них, ймовірно, майже закінчилися патрони, потім нальоту на поїзд.
  
  
  
  Він знову крикнув у ревматизму. «Англійська! Я не говорю по-корейськи. Тільки англійську!» Раптово подумавши, він додав: «Эйго... эйго...» з японської на англійську. Більшість корейців старше двадцяти років говорили по-японськи.
  
  
  
  Це зробило це. Потім ще одного довгого мовчання біля входу в стрімчак обережно з'явився чоловік. Він похитував хусткою взад і вперед. Нік крикнув: «Добре, я не буду стріляти. Чого ти хочеш?»
  
  
  
  «Хочете наш дім - багато речей в будинок, джип, нам потрібно. Ким ви сюди приїхали, заберіть додому? Що бажаєте? Нам все одно, вам не боляче. Давайте підемо додому за речами. Ні? Так?»
  
  
  
  Нік глянув на небо. Сонце все ще світило крізь тонкі хмари, але на півдні темніло. Незабаром дощ. Потім він знову почув гудіння далекого літака. Він бачив це. Комар в небі далеко на заході. Має бути десь поруч із залізницею. Він дивився на літак. Якщо він підійде облизує, трохи облизує, він ризикне. Стріляйте роботи. Йдіть ва-банк.
  
  
  
  Парламентер partizan втратив терпіння. Нік знав, що його друзі кружляли, щоб потрапити в наступну долину і напасти на альтер-его ззаду. Багато навколо них загинуть таким чином, і вони це знали. Якщо б цього божевільного великого носа можна було умовити здатися, це позбавило б від зайвих клопотів і крові ...
  
  
  
  Літак був лизати. Летить низменному, падає і піднімається, слідуючи порізаною контурній карті Кореї. Шукаєте щось? Хто це? Нік напружив очі - це був якийсь легкий літак. Літак-розвідник.
  
  
  
  "Що скажеш, божевільний дурень англієць?" Тепер бандит дійшов до піни. «Ти відпустив нас на джип, кравець візьми! Ти похмурий сучий син, або ми добре поріжемо шию!
  
  
  
  «Перемир'я закінчено», - крикнув Нік. Він вистрілив в обрив відверті над динаміком. Летіла кам'яна пил. Чоловік пірнув назад у отвір в скелі. За мить він знову висунув голову і крикнув: «Грубий сучий син!» «Цей хлопець, - подумав Нік, - пов'язаний із солдатами».
  
  
  
  Він крикнув у ревматизму. "Харабачье ти!" Его корейський був мізерним і поганим, але він подумав, що це означає щось на зразок вашого високоповажного дідуся. В країні богослужіння, предкам це було смертельною образою.
  
  
  
  Літак був тепер облизує, і його нинішня лінії поля повинна була провести его над долиною. Нік послав ще одну струмінь свинцю в обрив, просто щоб утримати ih, потім подивився на дві каністри, які він так обережно поставив поряд з хатиною. Солома була мокра від дощу, але нижня сторона може бути досить сухою, щоб її покрити. Пілотові має бути достатньо диму і полум'я. Якщо він пропустив сигнал, і пролетів mimmo - що ж, Нік вважав за краще не думати про це.
  
  
  
  Він послав коротку чергу з каністр. Навколо дірок в металі хлинув бензин, але вогню не було. Запальний або трасуючий, кравець візьми! Він послав ще одну чергу, у банках, на цей раз довгу. Червоний трассер потрапив в банки, і вони вибухнули зі свистом полум'я і задиміли стіну хатини. Відносно суха нижня частина соломи задерлася, і стовп чорного диму почав дреди.
  
  
  
  Нік Картер повернувся, щоб послати ще одну довгу чергу вогню по кручі. Кулемет нагрівся і заклинило. Він відкинув його, і підняв ще один.
  
  
  
  Позаду нього, Раймонд Чи Беннетт все ще бурмотів: «Я хочу, щоб мій тигреня грає его мені і сказав, щоб він залишив собі его, але вони так і не прийшли, але прийшли люди і застрелили його, і він зламав всі ці частини, і вони билися, і вона не готель» Не дай мені залишити мого тигреня, щоб він ніколи не прийшов зараз, тому що я втратив тигра, а вона мила жінка, але вона повинна дозволити мені залишити мого тигра ... "
  
  
  
  Маленький літак помітив хмару диму і почав шукати. Двигун працював жорстко, час від часу зникав. У нього був сильний кашель. Нік Картер стежив за наближенням рухом літака з чимось на зразок трепету - цього не може бути! Але як-то так і було. Це був Aeronca 65 TL! Двадцять шість років. Тримається разом зі скріпками. Черепахи знайшли його!
  
  
  
  Людина за AX настільки забувся, що встав і помахав рукою. Вогонь зі скелі перелетів і заверещав навколо нього, і він знову пірнув в укриття. Він послав свинцеве спис в обрив, і стрілянина припинилася, коли вони пірнули назад.
  
  
  
  Літак пролетів над гребенем позаду Ніка. У маленькій хатині він розрізнив двох чоловіків. Це будуть Джиммі Кім і його партнер Пок. З-за гребеня пролунав громовий стрілецької зброї, і Нік побачив, як відлетіли уламки крила. Партизани пробралися на цей гребінь швидше, ніж він думав, - якби не літак, вони би тепер тримали його в анфиладе. Як би воно нам було, ситуація була краще ценымногие
  
  
  - партизани очікували, що літак викличе допомогу по рації.
  
  
  
  Киллмастер обернувся якраз вчасно, щоб побачити, як вони здійснюють вилазку зі скелі. Вони не здавалися так легко. Він зробив пістолет-кулемет Томмі до каменів і вбив кричущих людей, як металевих качок в тирі. Він убив чотирьох, а інші повернулися й побігли. Нік не думав, що вони спробують знову.
  
  
  
  «Аэронка» розвернувся і знову спускався по гребеню. Двигун заворчал і закашляв струменями чорного диму. Він був дуже низьким, огорожа стрибала, ледь торкаючись верхівок дерев на гребені. Нік спостерігав з сумішшю захоплення і побоювання. Летючі черепахи були парочкою диваків!
  
  
  
  Pic, мабуть, літав на драндулеті, тому що Джиммі Кім сильно перехилився на бік і вистрілив у дерева навколо Томмі пістолет. Вони були так близько, що Нік побачив вираз диявольського веселощів на обличчя Джиммі. Пок шутер навколо автомата збоку, однією рукою вистрілив, а інший літав по ящику.
  
  
  
  Коли вони ковзали над головою, Джиммі Кім подивився на Ніка і махнув пістолетом Томмі в знак вітання. Він крикнув щось, що було втрачено з-за вітру, стрілянини та вибуху двигуна, поки Пок вистрілив їх на висоту. Але Кім ухмилялась, і Нік зрозумів, що ситуація добре контролюється.
  
  
  
  Наприклад, ще на одну хвилину. Він дивився, як літак розвернувся і пішов на новий вогнем - двигун закашлявся, випустив чорний дим, знову закашлявся і завмер.
  
  
  
  Раптова тиша випустила дивний приголомшуючий ефект. У вухах Ніка дзвеніло. Стрілянини не було. Скеля був тихим, і з гребеня позаду нього не долинало нам звук. Єдиним звуком в тиші був вереск, свистячий свист відбору проб повітря навколо маленького літака, коли він наближався.
  
  
  
  У них був шанс. Рівний шанс. Нік вискочив навколо укриття за скелями, з пістолетом Томмі в кожній руці, і приготувався прикрити і скеля, і гребінь. Це все, що він міг зробити. Накрийте ih і дочекайтеся катастрофи.
  
  
  
  Пок переніс маленьке судно в дальній потік долини, на палаючу хатину. Він ловив вітер, знижуючи швидкість польоту, намагаючись втягнути його в долину. Пок летів з нею, тримаючись за сидіння.
  
  
  
  Він минув палаючу хатину і спустилася по довгій плоскій гірці. Ходова частина склалася і вибухнула, тепер вже сірник. Літак втратив половину крила з-за валуна, повернув боком і продовжив ковзання, один раз перекинувся, знову підвівся вертикально й втратив інше крило. Вона пробила довгу борозну на дні долини. Вона зупинилася в п'ятдесяти метрах від обриву.
  
  
  
  Нік побіг до літака, перш ніж він зупинився. Пок та Джиммі Кім сиділи б качками для partizan в прорізі кручі - якщо б вони були ще живі. Нік біг зигзагом, тримаючи в кожній руці по пістолету Томмі, стріляючи по черзі чергами по скелі. При цьому не було точності - потрібно було тримати кулемет, щоб вразити що-небудь з нього, - але це дозволяло вести ефективний вогонь.
  
  
  
  Відповідь вогню не було. Нік припинила вогонь і з великою обережністю, не зводячи очей з кручі, сховався тим укриттям, яке зміг знайти для зазубреним шматком хвостовій частині. Він був приблизно в двадцяти футах від того, що залишилося від головної каюти.
  
  
  
  Він кричав: «Гей! Кім - Пок! З вами люди в порядку?» Це був, як він пізніше зізнався, досить дурний штопора. Але в даний момент у нього було багато думок.
  
  
  
  Повільно, ніби піднімаючись у ліфті, мета Джиммі Киває здалася в розбитому вікні кабіни. Його усмішка була широкою. Навколо порізу на голів у нього текла легка кров.
  
  
  
  Джиммі Кім сказав: «Привіт, тату! Радий знову тебе бачити. І чому з нами не все гаразд? Чому невелика авіакатастрофа повинна нас турбувати?» Він шталь лізти в вікно. «Тепер можеш покласти ці пістолети», - сказав він Ніку. «Твої друзі злетіли. Вже близько. Високо слідуючи за високими горами».
  
  
  
  Нік опустив один пістолет Томмі, зліва іншого. Він пішов до літака. «Я думав, що вони можуть», - сказав він. «Вони досить розумні - вони знали, що ви попросите допомоги по радіо».
  
  
  
  Джиммі Кім потягнувся, щоб допомогти своєму партнеру вийти з площини. Пок був крихітним навіть для корейця, але його усмішка була такою ж широкою, як у Джиммі Киває. Він зістрибнув на землю. Нік не бачив, на nen нам подряпини.
  
  
  
  Джиммі Кім засміявся. «Ти чуєш це, Pok? Він думає, що ми просили про допомогу по радіо».
  
  
  
  «Мені дуже шкода, - сказав Пок. «Радіо не працює близько місяця. Жодних проклятих деталей, які треба полагодити». Його англійська була слабкою.
  
  
  
  Нік Картер не зміг стримати сміху. «Ну, поки ці виродки не знали, що він зламаний! Той же результат». І він продовжував сміятися. Приємно було сміятися тепер, коли все було майже закінчене. «Це було приземлення», - сказав він їм. «Я бачив краще - але це спрацювало».
  
  
  
  Зуби Джиммі Киває блиснули. "Як Орвілл сказав Уилбуру, будь майданчик, з якою ти йдеш, - це добре.
  
  
  Де Беннетт? "
  
  
  
  Нік кивнув у бік скель. «Он там. Її зв'язав его».
  
  
  
  Він бачив замішання в очах Джиммі Киває, коли вони зустрілися з его. «Його не виконав початковий план», - пояснив Нік. «Я не міг - Беннет зійшов з розуму! Він зовсім пішов. Він лепече, як дитина».
  
  
  
  Кім кивнув. «Я знав, що щось пішло не так, коли її не знайшов его середовищ постраждалих в поїзді. Незабаром, коли ми почули про атаку на поїзд, ми з Поком полетіли в Тачон. Ми були там, коли підійшов поїзд, і її перевірив. для тебе теж."
  
  
  
  Нік передав свій «Томмі» Поку. «На всякий випадок візьми за щілиною в скелі».
  
  
  
  Він і Джиммі Кім попрямували до кам'яної фортеці. "Ви дійсно не очікували знайти мене середовищах жертв?"
  
  
  
  Джиммі похитав головою. "Ні. Не зовсім. Її справді очікував знайти тіло Беннета. Це була б хорошим прикриттям, ця бандитська атака. Це піднімає всі види пекла. В цих горах будуть копи, корейці і янкі - і ці мисливці на тигрів. діти беруть участь в цьому. Вони всі були п'яні, коли потрапили в Теджон. П'яні і злі - вони сказали мені, що партизанська охоче буде ценымногие веселіше, ніж охоче на тигрів. Так що, якщо Беннетт в живих, схоже, що ми » У тебе все ще проблеми, а? Що ти збираєшся з ним робити, тату? "
  
  
  
  Нік сказав, що не має до нас ніякого уявлення. В той момент це було занадто правдою. Що робити з божевільним мишеням, який намагався бути тигром?
  
  
  
  «Я не міг змусити себе вбити самашедшого», - сказав він Джиммі Киму. «Я просто не знаю - може, мені доведеться спробувати переправити його назад у Штати і передати психоаналітиків». Голосувати що зробили б китайці або росіяни ».
  
  
  
  Тепер вони були у скелі. Джиммі Кім вказав на м'яку солом'яний мотузку, що лежить біля каменя. «Схоже, проблеми академічна, тато. Ти сказав, що зв'язав його?»
  
  
  
  «Кравець візьми її ...» Нік не шталь далі.
  
  
  
  Пронизливий крик смертельного жаху пролунав з пагорба над ними. Нік і Кім повернулися і шугнули вгору густий росте бамбук. Крик не повторився.
  
  
  
  Саме Джиммі Кім знайшов те, що залишилося від Раймонда Чи Беннета. Вони розійшлися і розчісували бамбука на відстані декількох десятків футів, інший з іншого. У Ніка тепер був тільки «Люгер», і він був насторожі і трохи нервував - якщо ці партизани залишили позаду одного або двох снайперів? Але пострілу не було - тільки крик.
  
  
  
  «Сюди, - сказав Джиммі Кім. «Я отримав його. Святий Будда! Ти ніколи не повіриш цього!»
  
  
  
  Нік знайшов його, що стоїть над тілом. Беннетт лежав у розливається калюжі власної крові. Його обличчя було відірвано. Не залишилося нічого, крім червоної маски навколо кровоточить тканини і син-білої кістки. Частина горла теж зникла, і Джиммі Кім сказав: «Він стік кров'ю».
  
  
  
  Нік Картер пильно подивився на жалюгідний труп. Він знав. Інтуїтивно він знав. Але тим не менш він запитав. "Тигр?"
  
  
  
  «Так. Не рухайся і не видавай ніяких чути. Він все ще десь, десь, але я сумніваюся, що він нападе на нас зараз. Беннетт, повинно бути, врізався в нього, - можливо, впав. тут була стрілянина ".
  
  
  
  «Моя вина», - сказав Нік. «Я повинен був краще попрацювати з цими вузлами. Повинно бути, він повернувся в цей світ якийсь час».
  
  
  
  «Забудь про це», - сказала Кім. «Це найкраще вирішує для нас проблема. Але все одно мене лякає - цей бідний маленький дурний хлопець йде весь цей шлях, щоб зустріти єдиного тигра, який за десять років забрався так далеко на південь. Це трохи дивно , любити тигра!"
  
  
  
  Нік нічого не сказав. Він дивився на високий росте бамбук. Можливо, це була лише ілюзія, нерви - він ніколи не був упевнений, але йому здалося, що на мить він побачив тигра. Безмовна маса жовтувато-коричневого золота зливалася з бамбуком. Пара бурштинових очей спостерігала за ним. Потім його не стало - якщо взагалі було. Бамбук хитнувся, зсунувся? Вітру не було.
  
  
  
  Нік довелося «люгер» і нахилився, щоб взяти мерця за плечі. «Іди, Кім. Давай повернемо його. Ми поховаємо його в долині. Її надам тобі розібратися з Поком - ми всі повинні забути, що коли-небудь бачили Беннета!»
  
  
  
  Пок був християнином, про що Нік не знав, тому він зробив хрест з бамбука і рекламує його в головах неглибокої могили. Нік, з великою втомою, що охопила его тепер, коли дія закінчилася, дивився, як вони ховали маленької людини. Він подумав, що сто років лікарів-черепів було б, щоб з'ясувати всі примхи, які в сумі були у Раймонда Чи Беннета. Тепер у них не буде шансів. І він, Киллмастер, не хотів про це думати. Все, про що він готель думати, це про деякі зручності для створення, які часом робили життя нестерпним. Він відчув сильне бажання піти, піти
  
  
  
  крім мокрого пошарпаного костюма, безформних туфель, брудного, зудящего спідньої білизни. Його борода теж свербіла.
  
  
  
  «Пішли», - сказав він їм. «Давайте йдемо звідси».
  
  
  
  Раптом знову пішов дощ, хлестнув відрами, як це буває в сезон дощів в Кореї.
  
  
  
  Нік Картер підняв комір і продовжив, намагаючись придумати декілька варіантів брехні для військових і корейської поліції.
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  Призначення: Ізраїль
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  Призначення: Ізраїль
  
  
  
  переклав Лев Шкловський в пам'ять про загиблого сина Антона
  
  
  
  Оригінальна назва: Assignment: Israel
  
  
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  НОВИНКИ:
  
  
  
  Гаага, 1 листопада.
  
  
  Повірений у справах комуністичного Китаю Чи Цзю сьогодні залишив нашу країну. Він був висланий за всієї країни за відмову співпрацювати з поліцією в розслідуванні загадкової смерті якогось Сюй Цзи-цая.
  
  
  Кажуть, що останній був убитий, коли збирався тікати на Захід...
  
  
  
  У Гаазі, місті, де розташовані різні дипломатичні представництва, лежить десь тиха, тупикова вулиця. Наприклад, в кінці цього, далеко від дороги, і за високими залізними воротами, у залі великий особняк, в якому розміщується посольство комуністичного Китаю. Одним раннім вечором в останній тиждень жовтня в будівлі горіло лише кілька тьмяних вогнів. Отже, це були вихідні, і майже весь персонал поїхав по справах або на відпочинок. Темніло рано, shell дрібний дощ.
  
  
  Бічні двері у великий особняк безшумно відчинилися. Чоловік зупинився в дверях, прислухаючись, і вдивився в швидко сгущающуюся темряву. Він стояв нерухомо і нерухомо протягом п'яти хвилина. Коли він, нарешті, почав рухатися, він рушив у швидкому темпі. Він промчав по гальковому під'їзній доріжці і побіг трав'янистої узліссі до залізних воріт, в кінці під'їзної доріжки.
  
  
  Ворота були замкнені і забезпечені електричною сигналізацією, але ему вдалося її знайти і відключити. Він виліз на ворота зі спритністю мавпи. Наляканою мавпи. Останні кілька метрів він опустився, тут же повернув ліворуч і швидко пішов.
  
  
  На іншій стороні вулиці, проти воріт, був підвал, де було кромешно темно. Звідси пролунав різкий голос по-китайськи: «Сюй-цзи! Стій! Чоловіка охопила паніка. Значить, це все-таки була пастка! Ретельно розставлена пастка. Вони чекали його весь цей час. Але він не збирався повертатися. Не потім все терпіння і зусиль, які він доклав. Він відмовився повернутися в Китай! Він біг і витискав навколо себе всі сили, гнаний гнівом, людина з Драконом Смерті по п'ятах. Смерть, яка займається чекала зрадників.
  
  
  Позаду нього знову пролунав голос: «Стій! Стій струнко, поріддя змій! Він чув, як один навколо них звів револьвер.
  
  
  Інший голос сказав: «Не стріляй, ідіот! Ми тут, в Голландії. Ми знаємо цей район, а він ні. Ми зловимо його. І подумай про поліції.
  
  
  Загнаний людина, яка вже непорочне втомився, зробив фатальну помилку. Він звернув у вузький провулок, занадто пізно зрозумів, що це глухий кут, і йому довелося повернутися назад. Він майже втратив свою перевагу. До того часу, коли він повернув на інший кут, обидва чоловіки були в межах сорока ярдів.
  
  
  Біженець зрозумів, що не виживе. Він витягнув щось навколо кишені й дико озирнувся. Він не міг примусити себе викинути це потім всієї роботи, яку він пожертвував сич нього. Це було дуже важливо, щоб викинути. Жахливо важливо. Цей предмет, може означати війну.
  
  
  Він спіткнувся і мало не впав на землю. Тепер він задихався, і его легкі, здавалося, горіли. Аби було куди його сховати, та так, щоб він обов'язково знайшовся. Він повернув на інший кут і побачив маленького хлопчика. Маленький хлопчина стояв поза кола світла від вуличного ліхтаря. Він робив те, що час від часу роблять всі парові его віку, — поливав воду в канаві. Здригнувшись, він подивився на чоловіка, без сумніву думаючи, що це поліція і що вдома його будуть лаяти.
  
  
  Ледь загорнувши за кут, який тікає чоловік на три секунди зник з очей переслідувачів. Він кинув пакет хлопчика і сказав, важко дихаючи, на прекрасному голландському: «декарт не зміг це американцям!» Він побіг далі.
  
  
  Двоє його переслідувачів не бачили хлопчика. Малюк дивився їм услід, тримаючи пакет в одній руці і закриваючи ширінку іншого. Йому було вже майже дев'ять років і в своєму маленьким районі Хагенааром він знав багато національностей: зараз він зрозумів, що це китайці.
  
  
  Саме тоді хлопчик почув приглушений крик і звуки бійки у глибині вулиці. Він вибіг за кут і потрапив відвертими в обійми великого поліцейського. Той схопив його. — Куди ти так поспішаєш, негідник? Він побачив блискучий предмет у руці хлопчика і забрав його. "А це що? Вкрав напевно.
  
  
  "Я не король его," голосив хлопчик. 'Немає! Цей чоловік дав мені його. Він сказав мені віддати його американцям. Присягаюся тобі. Чесно. Її не король его.
  
  
  'Який чоловік?' — сказав офіцер, міцного тримаючи хлопчика.
  
  
  Сльози виступили его на очах. 'Той чоловік. Я не знаю нічого більше. Це був китаєць. Його переслідували двоє інших. Вони теж були китайцями». Потім хлопець згадав. «Я вважаю, що вони билися. Так, її впевнено. Її чув ih голосу на всю вулицю.
  
  
  Не думай, що я тобі вірю, — сказав офіцер, — але підемо зі мною. Її піду подивлюся.
  
  
  З хлопчиком, він пішов на інший потік вулиці. Це була тупикова вулиця, але невеликий провулок повертав вправо. Поліцейський, все ще міцного тримаючи хлопчика, присвятив ліхтариком в провулок. Він знав цей провулок, він належав его району і знав, що веде на іншу вулицю. Якби ці люди були там, вони були б вже далеко, і...
  
  
  Він загарчав, коли промінь потрапив в обм'якле тіло людини. Tack! Значить, хлопець все-таки не збрехав. На мить офіцер замислився, що йому робити. Було мало сенсу показувати хлопчикові труп в його віці, і все ж він безумовно не готель его втрачати. Він строго подивився на хлопчика. - 'Її, йду туди. Залишайся тут. Залишайся тут, зрозумів? Якщо ти втечеш, ми тебе знайдемо, і ти підеш у в'язницю. Це ясно?
  
  
  Хлопець зблід. Він пробурмотів: «Дж... так, сер. Я не втечу. Крім того, він не міг. Його трусило від страху.
  
  
  Поліцейський зайшов в провулок і опустив ліхтар на тіло. Він бачив багато смертей у своєму житті, щоб зрозуміти, що цей чоловік мертвий, навіть потім першого погляду. Тим не менш, він переконався в цьому на мить. Він мертвий! Худорлявий китаєць років тридцяти, в гарному костюмі. Він виглядав добре, якщо вам подобаються китайці. Що стосується його, то ему це не дуже сподобалося.
  
  
  Вони були жорстоко чоловіка на голи. Калюжа темно-червоної крові вже почала прилипати до круглим валунах. Було схоже, що вони застрягли чоловіка до смерті, хоча могли бути і інші рани. Дізнаються під час медогляду. Поліцейський повернувся, намагаючись не наступити в калюжу крові — на nen его була найкраща пара взуття, — і повернувся до хлопчика. На цей раз він поплескав хлопця по плечу. Малюк був в жаху, а поліцейський не був так зол, як виглядав. — Принаймні, ти не брехав. А тепер ми збираємося глянути на це.
  
  
  Вперше він подивився на предмет, який взяв. Це були старомодні кишенькові годинники навколо них, що раніше називали «цибулиною». Там була ланцюг з якоюсь кулею, прикріпленою до неї.
  
  
  Goggle? Він подивився ще раз. Це була goggle. Важка goggle, якимось чином приварений до кінця розбивати. Припаяная? Яке це мало значення. Агент помацав сл. Goggle на дотик нагадувала сталеву гільзу 45-го калібру і була в подиві і грубої; в сталевому корпусі були якісь подряпини.
  
  
  Поліцейський подивився на хлопчика. — Що ще сказав цей чоловік, коли віддавав тобі це?
  
  
  «Декарт не зміг, це до американців». Хлопчик заплакав: «Я хочу додому».
  
  
  Великий поліцейський обняв хлопця за плечі. — Скоро, хлопчик. Поки немає. Спочатку підемо зі мною в офіс. Вам доведеться поговорити з інспектором.
  
  
  На мить він постояв у провулку. Мертве тіло було все ще була там. Чого він очікував? Що воно встане і піде?
  
  
  Поки вони йшли по вулиці, офіцер подумав, що фраза «декарт не зміг це американцям» в такому місті, як Гаага, може означати тільки одне. Посольство США.
  
  
  Навколо поліцейської дільниці годинник з кулею вирушили в головний ділянку, а звідти у відділ карного розшуку, де були передані висококваліфікованому старшому інспектору Ван Дейку. Він негайно перевірив його в лабораторії. Коли він прочитав доповідь, він тихенько свиснув і подумав, що це має бути у американців. Як можна швидше.
  
  
  Через кілька годин все це справа вже спрямовувалося у Вашингтоні в дипломатичній пошті.
  
  
  
  НОВИНКИ:
  
  
  
  Бейрут, Ліван, 3 листопада.
  
  
  Комуністичний Китай розпочав масштабну кампанію, щоб дати арабському відкритий басейн ih «культурну революцію» і Червону гвардію. Для цього використовуються великі суми грошей...
  
  
  
  У Пекіні, відкрито всередині Імперського міста та недалеко від Храму Неба, є непримітна будівля. Він виглядає старомодним і має традиційні вигнуті нависають карнизи для відлякування злих брас. Сантехніка погана, центрального підігрітого чиста, взимку в приміщенні холодно і сиро. Навіть зараз, у перший тиждень листопада, у приміщенні було не дуже приємно. Ще менш приємно було в маленькій кімнаті на другому поверсі.
  
  
  Худий китаєць за стійкою, схоже, не турбувався про відсутність підігрітого. Його звали Уіп Слухати, і він був начальником служби пропаганди ЦК. Звичайно, є різні види пропаганди. Наприклад, кулі і гранати також можуть використовуватися в пропагандистських цілях.
  
  
  Для високого, кремезного а також розробляються Заходом, з блискучою лисою головою було бажано трохи зігрітися. Він звик до пустелі. Він виглядав досить добре, незважаючи на жорстокий вираз обличчя, і навіть був би гарний; його вік був десь між п'ятдесятьма і шістдесятьма роками. Тепер він сидів у низькому кріслі біля стільця і розмовляв з Уіп проти джедаїв через перекладача. Останній був страшенно товстий і носив товсті точках.
  
  
  Ію проти джедаїв був не навколо тих, хто витрачає багато слів даремно. Я кажу, він навіть не спромігся поглянути на толстого перекладача. Замість цього його погляд не відривався від потужних складеної лисої голови.
  
  
  Уіп Слухай, говорив дуже офіційно. «Ми дуже зацікавлені, містер Люсі, у розв'язуванні війни на Близькому Сході, якщо це можна зробити без нашої участі. Її готель би підкреслити цей останній момент. Її схвалюю ваш план розв'язати таку війну, і ми готові її фінансувати. Ми, звичайно, звернемося з цього приводу до пропагандистських фондів. Ваш план хороший. Ви, здається, добре володієте цим ремеслом. Ви, здається, служили під початком Роммеля?
  
  
  Люсі ствердно кивнув перекладачеві. — Скажи йому, що я якийсь час служив під початком Роммеля. Її спеціаліст по пустелях. Їй був відомий як німецький Лоуренс». Чудовим у всім цьому було те, що Люсі побіжно говорив по-англійськи з характерним оксфордським акцентом. Цей акцент був важливою частиною справі збереження його істинної особистості в секреті, це була одна навколо багатьох речей, які до цих пір ferret захищали його від шибениці або розстрільної команди. Протягом багатьох років Віктор жив у ховаючись від цього, і те, що навколо них уготовано ему, багато в чому залежить від того, хто добереться до нього першим — росіяни чи євреї.
  
  
  Уіп проти джедаїв витріщився на великого людини. - «Ізраїль, звичайно, нас дуже мало цікавить. Країна дуже маленька і дуже далека від нас, щоб ми взагалі про це турбувалися. Так що нам все одно, Ізраїль буде існувати чи ні. Але відволікаючий маневр нам у даний момент послужить хорошу службу. А тепер дозвольте мені ще раз дізнатися деталі вашого плану. Дуже точно, будь ласка.
  
  
  Почувши це, обличчя чоловіка спотворилося у потворній гримасі. У нього були побоювання з приводу Ізраїлю. Якщо б вони його спіймали, він міг розраховувати на повішення, як і Ейхман. Якщо б Ізраїль можна було стерти з лиця землі, це було б дуже вигідно для його особистої безпеки.
  
  
  Дискусія між Люсі і Умов його напарник виявилися тривала ще півгодини. Коли лисий чоловік зібрався йти, Уіп Слухай, сказав: «Її організував твою транспортування, наскільки це було можливо. Потім цього ви, звичайно, будете розраховувати самі на себе. І гроші, про які ми говорили, будуть надані як можна швидше».
  
  
  Люсі кивнув перекладачеві. — Скажи йому, що у мене теж все в порядку. Її буду в Сирії через три дні. І дуже важливо, щоб не було затримки з відправленням грошей. У мене багато дель, мені треба багато про що подбати і багато витрат».
  
  
  Люсі, підійшов до дня. Те, як він стояв і ходив, нагадував ведмедя. Складалося враження, що він володів величезною фізичною силою. Це враження було дуже правильним. Люсі вбив багатьох людей голими руками, — і навіть насолоджувався цим.
  
  
  Коли він підійшов до дня, Уіп Слухай, почав говорити. Він говорив по-англійськи майже побіжно, хоча іноді з задоволенням прикидався, що зовсім не знає мови.
  
  
  — До побачення, герр Герхардт. Сподіваюся, твій план вдасться.
  
  
  Лисий повернувся і втупився на стілець. Хоча з його боку цього не було видно, він випробував внутрішній шок, коли почув, як голосно вимовляти його справжнє ім'я. Це було так давно.
  
  
  — У вас чудовий архів, — сказав він.
  
  
  Уіп його напарник виявилися слабо розсміявся. «Все в порядку, — сказав він.
  
  
  У той вечір в літаку на південь, Люсі, — особисто він думав, що це ім'я було хорошою абревіатурою від Люцифера — все ще була трохи приголомшений. Він пішов на багато чого, щоб приховати свою справжню особистість. В Аргентині він сильно схуд і з тих тхора не набирає нашої фунтів. Він вивів свої густі світлі волосся хімічним шляхом і тепер був лисим, як більярдна куля. Він потер голову один раз. Це було боляче. Его особа також піддалося зміні - ему не на що було нарікати; він шталь ще красивіше. Він удосконалив свій англійський акцент. І він вже чудово володів різними арабськими діалектами.
  
  
  Люсі засунув великий палець йому в рот і намацав зуб. Ему навіть висвердлили зуб, причому дуже здоровий, і вклали в нього капсулу з отрутою. Просто щоб переконатися. Потім він запломбировал моляр легкоз'ємною коронкою.
  
  
  Тим не менш насторожувало, що хтось, у даному випадку китайська розвідка, знала Гюнтера Герхардта, сумно відомого РР, в його нинішньому вигляді. Ему зовсім не подобалася ця думка. Він був зовсім недалеко від того місця, де євреї схопили його хорошого друга Ейхмана. Коли він думав про це, у нього досі тхора пробігали мурашки по спині, а він був не навколо тих, кого легко налякати.
  
  
  Тоді Люсі, Вільям Люсі, — він навіть привчив себе не думати, по-німецьки — знизав своїми могутніми плечима. І що. Китайці его не зрадять. Якщо тільки він не впорається зі своїм завданням, або якщо воно з якоїсь причини не стане в нагоді в ih планах. Але він не міг цього уявити.
  
  
  Він би не підвів. Він був фахівцем і знав свою справу — фахівець з розпалювання заворушень на міжнародному рівні. Мета Люсі впала йому на груди, і він задрімав. Він буде в Сирії через три дні, а роботи було багато.
  
  
  
  НОВИНКИ:
  
  
  
  Дамаск, Сирія, 8 листопада:
  
  
  DIĀNA, бійці Організації визволення, сьогодні зробили ще одну атаку на короля Йорданії Хусейна в заяві, в якому повідомляється про напад противника в ізраїльське місто Бейт-Джібрін. Командос, в основному сирійці, стверджували, що вчинили наліт на кордон з Ізраїлем, знищили половину міста і висадили ізраїльський склад боєприпасів. Стверджується, що кілька ізраїльтян були взяті в полон. Потім вони відійшли за кордон, щоб уникнути конфлікту з сусідніми йорданськими військами. DIĀNA нещодавно піддала Хусейна різкій критиці на тій підставі, що він прагне заблокувати дії командос проти Ізраїлю; його також звинувачують у тісній співпраці з американським ЦРУ , нібито для захисту Ізраїлю...
  
  
  
  Високий лисий чоловік тепер був одягнений в сирійську форму. Він не носив значний відмінностей, які визначають його звання. Чоловік, що сидів поруч з ним у джипі був сирійським полковником, але сумнівів у тому, хто командував, не було. Неподалік кілька сирійських солдатів, озброєних до зубів, несли службу як часових, також у формі. Група, яка проводила рід, не була в формі і не омелою розпізнавальних символів.
  
  
  Джип стояв на краю ваді, звідки обидва чоловіки могли бачити близько півкілометра за кордоном з Ізраїлем. Напад почався лиже до ночі, до того часу вже зовсім стемніло. Вони дивилися, як безтурботність ночі порушують примарний вогонь далеко і звук розривів зі злісним гуркотом гранат і грому вогнепальної зброї.
  
  
  Сирійський полковник сказав: «Ці ізраїльські нероби біса добре захищаються, генерал Люсі». Полковник не зовсім зрозумів, що це за генерал Люсі, — він ніколи не носив значний нагороди, — але вищі влади Valance наказали йому підкорятися його наказам. Полковник не особливо любив генерала Люсі — в цій людині було щось грубе, бичаче, і в nen був холодок, який дратував стрункого, трохи жінкоподібного полковника. Але порядок є порядок. У Дамаску знали, що роблять.
  
  
  Великий чоловік поруч з ним жував товсту сигару. Він вийняв його iso rta і сплюнув. — Так, — погодився він. «Зараз вони будуть битися».
  
  
  Він знав, що вони не завжди билися. Він йшов досить євреїв в газову камеру, або на шибеницю, або кулемета розстріляв. Завжди за письмовим розпорядженням, та завжди підпис внизу РР. Завжди червоними чорнилом. Це надавало всьому пікантний відтінок. Великий хлопець зітхнув. Це були дні. Засуджені - наказ КАЗАНІ. Гюнтера Герхардта. Євреї і росіяни. Особисто він завжди вважав за краще вбивати росіян, а не євреїв. Росіяни завжди були бійцями, тому задоволення від ih вбивств було більше. Але тепер євреї теж стали бійцями — він повинен був визнати це — і тому задоволення від ih вбивств пропорційно зросла. Не те щоб его це особливо турбувало в ці дні. Він, Гюнтер, — ні, кравець візьми, генерал Вільям Люсі, — був особою без громадянства. Авантюрист і порушник спокою першого класу. І він був ценымногие старше. Тепер його більше всього цікавило бажання заробити якомога більше грошей і врятувати власну шкуру. Одного разу він оселиться в безпечному місці, знайде дружину і...
  
  
  У цей момент хід думок його перервав солдатів, що говорив з полковником.
  
  
  — Вони повертаються, полковник.
  
  
  — Добре, — сказав Полковник, — сподіваюся, з ними є полонені. Олександр був наказ.
  
  
  Здоровань зняв офіцерську кашкет і почухав блискучу голову. — Мою команду, полковник. Не по Тканині. У мене є свій план щодо полонених.
  
  
  "Так сер. Для estestvenno.
  
  
  Через кілька хвилина грабіжники повернулися невеликими групами. Тепер знімайте поступово висвітлювала місяць настільки, що можна було добре бачити. Те, що повинно було статися, запам'ятається сирійським полковником назавжди.
  
  
  Здоровань зсунув шапку на потилицю і звісив одну навколо своїх товстих нога, з джипа. Він вказав на супровід полонених. — Поставте ih туди, — наказав він. — Там, біля скель.
  
  
  В'язнів було шестеро. Троє гордих чоловіків, молода жінка, маленький хлопчик і дівчинка, ще підліток. Маленький хлопчик заплакав. Інші подивилися в особливих математики в обличчя, коли він наблизився до них. Він зупинився приблизно в п'ятдесяти метрах від нещасної групи.
  
  
  Великий чоловік довго задумливо дивився на групу. Він поговорив з керівником нападу. «Чому полонених мало. Хіба не може бути більше?
  
  
  Сирійський полковник подумав про себе: «Навіщо, в ім'я Аллаха, вони привели дітей? У нього були свої діти.
  
  
  Ватажок нападників був дуже підлесливих. — Простий, генерал. Але всі вони билися, як леви, незважаючи на те, що ми ih застали зненацька. Он вона, — він вказав на молоду жінку, — вивела за складання двох наших кращих людей. Голос чому її взяв ee. Вона молода, але той, хто може так добре битися, повинен мати якесь звання. Може бути, вона може нам що-небудь розповісти?
  
  
  Великий лисий чоловік, відомий як генерал Люсі, подивився на нього. На мить місячний святий блиснув йому в очі, і на кілька миттєвостей ватажок був приголомшений. Немов у генерала не було очей — одні порожні очниці.
  
  
  Але коли здоровань заговорив, його тон був добрим: «Я не дам нам цента за те, що вони скажуть нам».
  
  
  Він вказав на пістолет-кулемет ватажка. "Дайте мені це."
  
  
  Чоловік простягнув йому пістолет. Генерал клацнув запобіжником і повернувся обличчям до які вистроїлись полоненим. «Він відкрив вогонь з шостого кроків, стріляючи з боку в бік. Спочатку троє чоловіків, потім маленький хлопчик, який тільки що перестав плакати, коли його вбили, потім молода жінка і, нарешті, дівчинка-підліток. Пістолету-кулемету треба було всього шість коротких черг.
  
  
  Великий людина мить дивився вниз на корчащиеся тіла. Якби був хтось, хто на самому делле не був мертвий, він вбив би його на мить хвороби. Він усміхнувся. Він підійшов до молодої жінки і ще раз вистрілив гей, у голову. Потім він кинув зброю назад ватажкові і швидким кроком попрямував до джипа. Він дозволив собі це, просто щоб щорічно, чи буде це викликати у нього той же трепет, що і раніше. Він зітхнув. Ніщо ніколи не буває тим самим. Навіть розстріл.
  
  
  Сирійський полковник в усі очі дивився на трупи.
  
  
  Він подумав про словах генерала Люсі: «Его власний план».
  
  
  Генерал Вільям Люсі, YY, підійшов до джипа. — Давайте поквапимось, полковник. І виведіть нас звідси. Ми не хочемо більше проблемою сьогодні ввечері. Повернемося до Сирії. Ви Знаєте, це була всього лише інсценування нападу. Але незабаром ми отримали інше завдання. Дуже скоро. Тоді давайте подбаємо про те, щоб насолодитися цим».
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  У Вашингтоні була погана погода. Напередодні ввечері над містом прокотилася перша листопадова буря, і до ранку принесений з собою проливний дощ змінився градом і мокрим снігом. Коротше кажу, це був холодний, сирий і зовсім нещасний день.
  
  
  Атмосфера в обшарпаному кабінеті Девіда Хока на Дюпон-сквер, за фасадом величезного інформаційного агентства, була настільки ж нецікавою. На конференції, яка займається зараз була в самому розпалі, були присутні чотири людини: Хоук, одіна за його вищих керівників, Джо Ллойд з ЦРУ і невисокий, спокійний чоловік, який сидів у кутку і говорив дуже мало. Йому було трохи за шістдесят, він був одягнений дуже консервативно: дешевий костюм, біла сорочка і такий же простий краватку. На правому оці він носив шматок тканини, який повинен був замаскувати порожню очну ямку. Він був близьким другом Хоука, як в особистому, так і в професійному плані протягом багатьох років.
  
  
  Співробітник ЦРУ, сказав: «І все ж наполягаю на тому, щоб ми виконали цю роботу, Хоук!» Зазвичай Джо Ллойд сказав би «містер Хок» або «сер», але зараз він був занадто злий для цього.
  
  
  — У нас є власна організації на Близькому Сході, як ви дуже добре знаєте. Добре навчена і велика організація. Ми набагато краще оснащені, щоб впоратися з цією справою, ніж ваші люди. Вони можуть тільки вбивати! Але в цьому випадку потрібно грати трохи тонко.
  
  
  Нік Картер одного разу сказав, що коли Хоук дратувався, він виглядав, як клюющая горлиця. Приблизно так само він виглядав і зараз, стискаючи в роті неминучу потушенную сигару.
  
  
  — Що такого тонкого у вбивстві, Ллойд? Масове вбивство? Може бути, навіть війни. Тому що так все і закінчиться, якщо ми не покінчимо з цим вчасно. Ні, Ллойд, ти не прав. Нам не потрібна велика, складна і, можливо, заплутана організації для цієї справи. Потрібна невелика, добре зіграна, спритна команда, як у нас, і, як ви кажете, тут і там можуть бути вбивства. Це те, в чому ми в AX хороші».
  
  
  — Я все ще вірю, що ти намагаєшся перехитрити нас, — прогарчав Ллойд. «На мій погляд, ви в AX дуже швидкі в цьому питанні. Це, кравець візьми, щось да значить, якщо ЦРУ доводиться приходити і запитувати у вас розвіддані.
  
  
  Посмішка старого була трохи злісною. «Голос чому, — сказав він щиро, — ми хочемо уникнути другого затоки Свиней. Це було всього лише незначна подія — воно може підірвати весь Близький Схід».
  
  
  Ллойд трохи заспокоївся і, все ще бурмочучи, закурив. Він повернувся до ввічливої тону, яким був зобов'язаний такого з математики, як Яструб. -'Добре, сер. Але хіба ми не можемо домогтися деякого прогресу? Мені потрібно повернутися в Ленглі, щоб скласти звіт.
  
  
  На столі Хоука лежав тонкий напівпрозорий аркуш паперу, повністю списаний. На папері лежали goggle 45-го калібру в сталевій оболонці. Хоук підняв його і показав. «Ви всі бачили це, ви все знаєте, як це потрапило до нас, ви також знаєте, що на кінчику кулі було викарбувано микронадпись. Он там, можна з упевненістю припустити, співробітник китайського комуністичного представництва в Гаазі, його звали Сюй Цзи-Цай. Він був убитий, коли намагався дезертирувати. Її, гадаю, вони запідозрили, і зловили його. Але у людини було хобі, гравірування микротекстов, і він записав усе, що знав по цьому пункту. Або, як мнемоніка, або, швидше за все, як засіб передати нам ці дані, якщо б він цього не зробив. Повинно бути, він ih страшенно ненавидів. У будь-якому випадку дані про цю пулі були його паспортом на Захід».
  
  
  Джо Ллойд пошкодував, що старий не був таким біса багатослівним. В іншому він ніколи не був таким. А Ллойду довелося б повернутися в свою контору, де з нетерпінням чекали цієї новини.
  
  
  Хоук трохи зачекав, почасти для того, щоб вони не відставали від нього у своїх нотатках; але тим більше, що він сам намагався впорядкувати свої думки. Він не хотів, щоб ЦРУ стає відомо про це делле більше, ніж це було абсолютно необхідно. Він оглянув кімнату і побачив маленького, спокійного людини. Чоловік посміхнувся Хоука. Яструб розуміюче підморгнув. Він і Леві Эбан, голова шабака — ізраїльської розвідувальної служби — врегулюють це штопора. Дуже особистим чином і таким чином, щоб абсолютно нічого не просочилося.
  
  
  Хоук засунув у зуби свіжу сигару, опустив кулю і підібрав клаптик паперу. «Вотум воно — це вигравірувано на пулі микрошрифтом. Сюй Цзи-цай використовував певний стиль телеграми, свого роду стенографію. Таким чином, він отримав багато даних про цю пулі.
  
  
  Джо Ллойд загасив сигарету. — Хіба хто-то навіть не вигравірував молитву «Отче наш» на шпилькової голівці? Це прозвучало трохи різко.
  
  
  — Цілком можливо, — незворушно відповів Хоук. — Принаймні, голосувати повний опис того, що на пулі.
  
  
  I HT-tsai - CCL - H - GG is W Lucy - план рейду Jord Isr формі - жах - сили Мотики війни або Сирії і дії командира GG - скоро - багато - так що визначити Boed.
  
  
  Хоук довелося аркуш паперу й оглянув кімнату. Его секретар був зайнятий звітом, Леві Эбан втупився в підлогу, Джо Ллойд дивився на Хоука широко відкритими очима з легкою недовірою. «Ти ж не хочеш сказати, що він доклав все це до цього пункту списку, чи не так?» Хоук посміхнувся добродушний. — Хіба ви не помітили, що хтось вигравірував «Отче наш» на шпилькової голівці? Так, цей Сюй Цзи-цай був майстерним микрогравером. Він також був експертом по електроніці — це з'ясували наші контакти в Голландії. Непомітно звичайно. Китайці, можливо, використовували його для всіх своїх прослуховувань, і він видавав себе за звичайного клерка. Ця людина, ймовірно, представляв для них більшу цінність, тому вони так пильно стежили за ним. Зараз її прочитаю повідомлення, як воно було опрацьовано нашими експертами. Для них це було дрібницею». Він досталь ще один аркуш паперу навколо ящика стільця.
  
  
  
  Її Сюй Цзи-цай - Комуністична китайська населений пункт росії - Гаага - РР - Гюнтер - це (імовірно, Вільям Люсі) - має намір вторгнутися в Йорданію в ізраїльській формі і зробити звірства - змусити Хусейна до війни або Сирії буде діяти - РР командир - це відбувається найближчим часом і з багатьма - хай допоможе мені Будда -
  
  
  
  Хоук довелося папір. — Останнє мені особливо подобається. Він, мабуть, був буддистом і клянеться, що все це правда. Дуже добре.'
  
  
  Леві Эбан знову заговорив потім деякого мовчання. - «Ми всі повинні жити зі своїми богами. Зрештою, тільки їм ми можемо довіряти.
  
  
  Вищевикладене, очевидно, дає враження на Джо Ллойда. «Гюнтер Герхардт! Сам старий РР., «М'ясник», який завжди підписував свої смертні вироки червоними чорнилом. Боже мій, у нас в країні величезна купа ордерів на арешт!
  
  
  — У нас теж, — сказав чоловік за ШАБАКа. «GG означає для нас навіть більше, ніж був тоді Ейхман. Тепер, коли ми зачистили Ейхмана, РР стоїть на другому місці в нашому списку, потім Мартіна Бормана. Одного разу ми майже впіймали РР. в Каїрі, але він був занадто швидкий для нас. Зник без сліду. Досі тхір ми Шин Бет " не мали найменшого уявлення, де він був і що робив».
  
  
  Співробітник ЦРУ походжав по офісу Хоука. «Якщо у цього хлопця було все це в пулі, — хрипко сказав він, — шкода, що він не пішов далі і не розповів нам, як зараз виглядає РР». Яструб глянув на нього з легким подивом. «Ти більше не можеш потрапити в точку, Ллойд, а її ніколи не вірив у цю історію про Молитві Господній і в цій шпилькової голівці».
  
  
  «Він дав нам багато інформації, — сказав Леві Эбан. «Ми вже багато знаємо, — ми знаємо, що РР живий, що його тепер звуть Люсі, і що він живе на Близькому Сході. Ми знаємо, що він намагається почати війну, яка займається знищить Ізраїль. Її припускаю, що це фінансується Сирією». Він подивився на Хоука. — Що ти там говориш, Девід? Звідки в нього гроші?
  
  
  Хоук похитав головою: — Думаю, ти помиляєшся, Леві. Її, вважаю, що ему платити китайці». Хоук постукав кулею по столу.
  
  
  'Не забудь це. GG або Люсі, повинно бути, відвідував ih в Гаазі. Ймовірно, він вперше зв'язався там, коли намагався їм щось продати». Хоук провів скорченими фермерськими руками по волоссю: — Я вважаю, що РР ніким не найнятий, але він готовий створити проблеми будь-якому, хто готовий заплатити йому за це. Він старіє, як і ми, до речі. Сумніваюся, що останнім часом його цікавить щось, крім власної шкури.
  
  
  Людина за шабака кивнув. — Так, Девід. Її, вважаю, що ви праві. Ймовірно, він сам усе це вигадав, хоча сирійці були тільки раді вкусити. Особливо тепер, коли їм не потрібно за це платити.
  
  
  Джо Ллойд знову сель. Він нахилився вперед і подивився відкрито на Хоука. — Мені ще не ясно одне, містер Хоук. Якщо цей Сюй Цзи-цай був під підозрою, що, очевидно, те, як він отримав цю інформацію? Вони стежили за ним весь цей час, і тоді залишається штопора, як йому це вдалося?
  
  
  «Ви Пам'ятаєте, він був експертом по електроніці. Я думаю, він ih підслуховував! Ймовірно, він встановив мікрофон в конференц-залі.
  
  
  Джо Ллойд якийсь час дивився на Хоука. -- Голосування адже кравець, її про це не подумав. Він ih підслуховував... !
  
  
  Хоук кивнув. - «Це також може пояснити, чому він нічого не сказав про зовнішність людини; може бути, він навіть не бачив людини, який тепер називає себе Люсі.
  
  
  Леві Эбан сказав: «Ми повинні, принаймні, віддати належне цьому з математики за сталеві нерви, а також за певну винахідливість. Здається, він може безперешкодно подорожувати куди завгодно, але куди він прямує, щоб здійснювати свої злодіяння? В Сирію, а може і в інші арабські країни. Можна було б очікувати, що він спробує сховатися в Австралії, на Північному полюсі, але ні, він тримається, як можна лизати k Ізраїль».
  
  
  — Старий трюк З, — пробурмотів Хоук. "Украдений лист", чи знаєте. Кращий спосіб добре заховати щось- це залишити це на увазі. РР використовує варіацію на цю тему». Людина шабака кивнув. - 'Так. І досі тхір це працювало добре, хоча її визнаю це неохоче. Ми і не мріяли, що він може виявитися так близько до будинку. Але тепер, коли ми знаємо, ми доберемося до нього рано чи пізно.
  
  
  Джо Ллойд сказав: «Росіяни полюють за ним навіть більше, ніж ви. Він вбив найбільше росіян, євреїв».
  
  
  Людина шабака подивився на співробітника ЦРУ своїми спокійними карими очима. «Може бути, кількісно. Але це не міняє справи. Ми знайдемо його! Коли він сказав це, в його очах з'явилося лютий вираз.
  
  
  Співробітник ЦРУ, сель, схрестив ноги і задумливо втупився у стелю. «Старий РР — Гюнтер Герхардт. Її так довго вивчав його справа, що можу прочитати його напам'ять. Хоук готель позбутися від агента ЦРУ відкрито зараз. У нього і Леві Эбана було дуже планування, щоб все закрутилося, і він не міг сказати, скільки часу у них було. Его було б небагато.
  
  
  Голос чому він почав трохи засмучувати Ллойда. — Ти в цьому впевнений? — запитав він. «Це його справа має товщину в три фути».
  
  
  — Я маю на увазі саме необхідне, містер Хоук.
  
  
  Джо Ллойд закрив очі, відкинувся на спинку стільця і втупився у стелю. -
  
  
  "Гюнтеру Герхардту зараз близько п'ятдесяти п'яти, він народився в Гамбурзі. Блакитні очі, приваблива зовнішність, велика сила тіла, кучеряве світле волосся. Любить хорошу музику і літературу. Повідомляється, що бісексуал. Тільки почав робити кар'єру, якщо це можна так назвати, коли його перевели з Германією в Будапешт го початку другій половині війни. Він був офіцером зв'язку між СС і пронацистської групою Ференца Салаші «Схрещені стріли». РР був тоді обергруппенфюрером СС. Його завданням було навчити цю банду новітнім технічним приймаю в області методів винищення. Він насолоджувався своєю роботою. Він вбив найбільше росіян, євреїв, і нам відомо, що росіяни витратили багато часу і грошей, намагаючись відстежити його місцезнаходження та...
  
  
  Людина за ШАБАКа заговорив дуже тихо. «Ми повинні переконатися, що це не стане відомо російською — я б не хотів, щоб вони зловили GG раніше нас».
  
  
  «Нічого не просочиться», — сказав Хоук.
  
  
  Вони поговорили ще п'ятнадцять хвилин, потім чого Хоука вдалося позбутися від агента ЦРУ. Коли Ллойд збирався піти, Хок завдав їй ще один невеликий удар. «Іди, — сказав він, — піди і подивися, чи не зможеш ти де-небудь завалити який-небудь девелоперський проект».
  
  
  Ллойд почервонів. - «Я не встановлюю політику, сер, і ви чертовски добре це знаєте». Потім він зачинив за собою двері.
  
  
  Хоук підморгнув Леві Эбану. «Іноді її просто не можу встояти перед спокусою».
  
  
  Глава шабака посміхнувся. - «Вони багато псують».
  
  
  «Вони занадто велика організація. Ліва рука рідкісних лікувальних знає, що робить права, але її не змушував вас, проробляти весь цей шлях сюди на літаку навколо Єрусалиму, щоб говорити про них.
  
  
  Леві Эбан присунув свій стілець трохи лиже, поки не сель навпаки Хоука. — Я повинен подякувати тобі, старий ще, за те, що ти так швидко запросив мене сюди.
  
  
  Хок закурив нову сигару, відкинувся на спинку крісла і поклавши ноги на стілець. — Не думаю, що ми можемо втратити багато часу, Леві. І я думаю, що найкраще, що ми можемо зробити, це працювати разом, тільки ти і я, з двома найкращими нашими агентами, які працюють разом і підтримують зв'язок з нами. Ваш головний агент і мій головний агент.
  
  
  Шинбетовец розсміявся. «Мій головний агент — жінка». Хоук промукав на це. «Моєму головному агенту це не дуже сподобається», — сказав він. «Він любить жінок, але ненавидить ih, коли йому доводиться з ними працювати».
  
  
  Леві Эбан виглядав трохи стурбованим. — Тоді, може бути, буде краще, якщо ти не будеш використовувати його для цього завдання, Девід. Вкрай важливо, щоб наші агенти працювали злагоджено».
  
  
  Хоук похмуро посміхнувся. «Вони будуть гармонійно працювати разом. Він підкоряється наказам, хоча іноді мене терпіти не може. У всякому разі, я не можу призначити когось іншого. Цей чоловік — найкраще, що у мене є, можливо, найкращий у світі майстер в цій області». Інший чоловік посміхнувся Хоука, показуючи, що зрозумів. — Значить, він експерт з убивств?
  
  
  'По команді. А іноді й не по команді, а тільки по необхідності. Добре, Леві, давай обговоримо деталі.
  
  
  Тільки через три години голова шабака попрощався і полетів назад в Ізраїль. Поки його не було, Хоук викликав свого самого довіреної особистого секретаря Деллу Стокса.
  
  
  — Де зараз Нік Картер, Делла?
  
  
  Делла Стокса, яка займається була досить розумна і досвідчена, щоб знати, якщо відбувається щось важливе, вже омелою ревматизму на клаптику паперу.
  
  
  «Гштаад, Швейцарія. На святі. Ми не знаємо, з хема.
  
  
  — Не турбуйтеся, — сухо сказав Хоук. — Це не наша справа. Який у нього нік в Гштааді, або як називається ця діра?
  
  
  Делла прочитала з клаптика паперу. «Роберт Томсон з Чикаго. Покупець за Маршалл Філд. В Швейцарії повинен купити друкарські машинки. Зупинився в готелі «Юникорн».
  
  
  Хок дав гей докладні інструкції. Закінчивши з цим, він сказав: «Термінове, але не надзвичайно термінове. Принаймні, ще немає. Використовуйте код B, метод Z. Звичайна телеграма.
  
  
  Коли Делла Стокса збиралася йти, Хоук сказав: «Скільки разів їй дзвонив ему викликаючи по відпустку за останні два роки?»
  
  
  «Це буде в четвертий раз».
  
  
  Хоук трохи розсміявся усміхнувся. — Це змусить мене дуже полюбити цього хлопчика, ти так не думаєш? Потрібно тонний сніг, щоб охолодити його, гнів.
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  Жінка сказала: «Нік, милий?»
  
  
  — Так, Пег?
  
  
  «Мій круп починає мерзнути».
  
  
  Нік Картер трохи сильніше уперся в лікті, щоб не розчавити її. Пег не була особливо маленького росту для жінки, але в порівнянні з Ніком вона була лялькою.
  
  
  Він поцілував її і пробурчав: «Чому її повинен турбуватися про твоїх сідницях, як би апетитно вони нам виглядали? Чому її має жаліти тебе? Вся ця божевільна історія була твоєю ідеєю.
  
  
  'Її знаю. Здається, її випила занадто багато бренді.
  
  
  — Як це називається? Він поцілував її. — Ти була п'яна, як човняр.
  
  
  — Так, так, але, нібито, точно не від коньяку. Принаймні, не тільки від нього. Почасти також з-за прекрасною зали, з-за тільки що выглянувшей місяця і особливо з-за того, що я знову ненадовго з тобою, Нік. О Боже, Нік! Її так сильно тебе люблю!'
  
  
  Довгий час вони сплелися іншому з одним в один довгий поцілунок. Нарешті вона відштовхнула його. — Ми повинні бути дуже практичними, дорога. Мої сідниці замерзнуть. Давай повернемося в притулок, і подивимося, чи зможеш ти звільнити мене!»
  
  
  Нік глибоко зітхнув, майже роздратовано. 'Жінки! Ніколи не задоволені. Ви шукаєте для них гарну, теплу хатину з потрескивающим вогнем, а вони хочуть потрапити в сніг. Ви також виконуєте це бажання з ризиком запалення легенів, а потім вони хочуть повернутися до тепла. Салют.' Ніку самому не було холодно, і йому не хотілося вставати. Тепер, коли його внутрішнє полум'я згасло, принаймні, на даний момент, він наповнювався спокоєм, яке досягається йогою; ему хотілося залишитися там надовго, щоб подивитися на місяць, плывущую над льодовиком Дьяблере. Такі моменти спокою, звільнення від небезпеки і напруги були рідкістю в життя Ніка Картера, N3, Killmaster AX. Вони були дорогоцінні.
  
  
  'Йдемо, милий! Мені стає дуже холодно».
  
  
  «Я нічого не відчуваю».
  
  
  «Ти жорстокий, жорстокий, підлий старий».
  
  
  «Остерігайтеся цього «старого», — сказав Нік. Але він дозволив собі скотитися з нах і встав. Він подивився на нах з посмішкою. — Знаєш, ти зараз не дуже схожа на знатну даму. Vogue повинен був побачити вас зараз. У цьому журналі нещодавно був опублікований восьмистраничный доповідь про Пег і будинок її мрії в Гросс-Пойнті, штат Мічиган. Пег була дружиною відомого детройтського промисловця, який був ценымногие старше сл. У нах було двоє дітей — причина, по якій вона досі тхір не розлучилася, — і все ж якимось чином гей вдавалося виглядати на двадцять з невеликим. Нік зустрічався з нею дуже нестандартних, незмінно в якому-небудь затишному місці. Вона була його дівчиною в минулі дні, коли світ був спокійнішим.
  
  
  — Дай мені руку, дорога.
  
  
  Нік подав велику руку і підняв її, як пір'їнку. — Так, — засміявся він, — зовсім не вражає. Якщо б ці репортери Vogue побачили вас зараз, ваше ім'я було б викреслено навколо ih списку».
  
  
  Пег хихикнула. «Коли ти закохана, тобі не обов'язково виглядати гідно». Вона приєднується свої лижні штани в порядок.
  
  
  Нік закатав брезент, на якому вони лежали у видолинку між кучугурами. З тим же успіхом він міг би віднести це назад в притулок, приблизно в сорока ярдах звідси. Нік розсміявся. Якщо інші діти готелі погратися в снігу, вони теж завжди могли скористатися цим.
  
  
  Повернувшись в хатину, вони виявили, що камін все ще жевріє. Хатина складалася з однієї великої кімнати, бідно обставленій довгим столом і двома лавками. У високому дерев'яному шафі перебувала аптечка першої допомоги і продовольчий пайок; На стогони висіло повне спорядження для лижників і альпіністів, яке виглядало так, ніби їм ніколи не користувалися.
  
  
  Залишалося ще півпляшки бренді. Нік подивився на Пег. - «Якщо дати тобі ще один ковток, щоб підбадьорити тебе, як ти думаєш, ти повернешся в готель?»
  
  
  Пег показала ему мову. — Звичайно, божевільний. Її тепер твереза. І я думаю, що тут дуже холодно. Дров більше немає?
  
  
  Тепер вона сиділа перед вогнем, намагаючись зігріти свої сідниці, які, повинен був визнати Нік, виглядали так апетитно, як тільки міг побажати чоловік.
  
  
  В кутку хатини лежали купа пилку. Він кинув у вогонь кілька. «Краще залишити трохи для наступних», — сказав він. — Тут важко дістати дрова. Вони повинні тягнутися сюди по канатній дорозі з Гштаада.
  
  
  Готель «Єдиноріг», де вони зупинилися, перебувала високо, самотньо і порожньо, на вершині льодовика; невеликий готель в стилі шале, схожа на орлине гніздо. «Ідеально для таємних коханців», — подумав він. Вона була трохи в стороні, але, принаймні, там не було тісно. В даний момент, крім Ніка, в трактирі перебували ще тільки четверо осіб: молода німецька пара, яка займається iso усіх сил намагалася прикинутися одруженими (Нік над цим сміявся), і дуже літня пара, яка займається п'ятдесят років тому в «Юникоме» відсвяткували медовий місяць... Нік відразу після приїзду однаково професійно оцінив готель та інших постояльців. Він міг бути впевнений у спокої. Принаймні, на даний момент Юніком був притулком.
  
  
  Пег сіла поруч з ним на тверду лавку навпроти вогню. Єдиним освітленням хатини було мерехтливе блакитне і жовте полум'я. Вони закурили і мрійливо вгляделись в маленькі спіралеподібні кола, утворені полум'ям. Пег докладає голову на її широке плече. Довгий час не було сказано нам на слова. Зовні місяць пливла високо над Монбланом, відкидаючи сріблястий блиск на вікна каюти.
  
  
  Пег кинула сигарету у вогонь і повернулася до Ніку. Потім вона сказала те, про що вони обидва думали весь цей час: «Це буде наша остання ніч, милий. Завтра її повертаюся додому.
  
  
  Нік поцілував її в шию. "Де він зараз?" Ім'я її чоловіка ніколи не злітало з його губ. Він також ніколи не звертався до Пег за її офіційного імені. Її дівоче прізвище було Тейлор, Маргарет Тейлор, та так більше нічого й не залишилося в пам'яті его. Тепер, коли він задумливо дивився на златовласую голову й дихав солодкими парфумами, якими вона користувалася, він задавався питанням, що було б, якби йому була дана інша доля. Якби він обрав іншу професію і зміг би вести нормальне життя. При цій думці він розреготався, як мужик з зубний боляче. У якомусь сенсі його професія обрала його! Його завербував Девіс Хоук, а інше прийшло тільки собою. При думці про Хоуке рука Ніка автоматично перемістилася до его правому передпліччю, де, схований під товстим вовняним лижним светром, стилет надійне зберігався в замшевих піхвах. Пег його ніколи не бачила, і якщо б це залежить від нього, вона ніколи б його не побачила. Коли він не носив его, що траплялося рідкісних лікувальних, він ховав стилет під старомодною ванної ih в номері в готелі. Пістолет Люгер, неспокійна дама, яку він називав Вільгельміною, лежав на подвійному дні його валізи. Разом з кодовою книгою. Агент AX, і, звичайно ж, той, хто мав звання Майстра вбивць, ніколи не був повністю вільний, ніколи по-справжньому не при виконанні службових обов'язків.
  
  
  — Париж, — сказала Пег. «Він відвідує там якусь конференцію високого рівня. Її... Нік! Ти мене не слухаєш, дорога.
  
  
  Вона була права. Він сидів, дивлячись у вогонь і мріяти. Він прокинувся. Сентиментальної суєті і мрій не було місця в його житті. Не зараз і ніколи. Він поцілував її і міцного обняв, відчуваючи, як її стрункі грудей притискаються до йому під вовняним светром. Його бажання знову прокинулося. Але не тут, подумав він про себе, не тут. Пізніше, в готелі, в чудовій обстановці. Зрештою, це була ih остання ніч разом. Можуть пройти роки, перш ніж він знову побачить її. Якщо він коли-небудь побачить її знову. В его професії було нерозумно будувати плани.
  
  
  — Вибач, — сказав він зараз. — Що ти сказала?
  
  
  Пег підтвердив те, що сказала. Нік неуважно кивнув. Чоловік його не цікавив. Він мало знав про nen, крім того, що цей чоловік був шанованим і дуже багатим, і що до його сніду в США частині зверталися — зазвичай за вказівкою президента — більш делікатним і неофіційними питань.
  
  
  Нік встав і почав збиратися. — Пішли, — сказав він трохи хрипко. 'Давай повернемося. Оскільки це буде наша остання ніч, ми все одно повинні відсвяткувати».
  
  
  Пег дико глянула на нього. — Святкуй, звірюка?
  
  
  Нік засунув пляшку коньяку в рюкзак. — Що знову сказав цей поет? Якийсь поет. «Надії немає, так що поцілунок мене і йдемо». '
  
  
  Колір очей Пег представляв собою особливу суміш фіолетового і синього. Дивлячись гей, очі, Нік побачив те, що вже бачив багато разів. Він знав, що все, що йому потрібно зробити, це покликати, і вона буде слідувати за ним по всьому відкритий басейн.
  
  
  «Цікаво, — похмуро подумав Нік, — що б сказав Хоук, якщо б її попросив путівку на двох!»
  
  
  Вони були готові. Нік поставив дрова на місці і максимально загасив вогонь. Він кинув останній погляд на всі. Все було добре. Він вийшов на вулицю, де Пег як раз одягала лижі.
  
  
  "Йдемо", - сказав він. — Я наздожену тебе. І пам'ятай... коли ми повернемося в готель, ми знову будемо містером і місіс Томсон з Чикаго.
  
  
  Пег серйозно кивнула. 'Її знаю.' Вона ніколи не питала Ніка, нарешті, того, як зробила це одного разу — про, его частих таємничих подорожах і частій зміні імені. Вона знала, і Нік знав, що вона знала, що він займається якоюсь надсекретної роботою. Про це ніколи не говорили.
  
  
  Він простягнув Пег-ee лижні палиці. «Ну голосуванням. Її наздожену тебе і буду в готелі раніше.
  
  
  Пег розсміялася, намагаючись хоч трохи повернути собі щасливе настрій. "О, маленький ангел, ти сам у це не віриш, чи не так?" Вона дуже добре каталася на лижах.
  
  
  Він дивився, як вона летіла вниз по схилу до далеких мерехтить вогнями Юникома. Це був всього лише пологий спуск, тому що готель був ненабагато нижче укритті. Нік зробив паузу, перш ніж надіти власні лижі, і озирнувся. Весь ландшафт навколо льодовика, наскільки вистачало очей, був оповитий сріблясто-білим покривалом. Зліва від нього мерехтіли жовті вогні Ройша, села в десяти кілометрах від Гштаада. Гштаад був найважливішим містом зимових видів спорту в усій цій статистики Бернського Оберланда. В Гштааді ви також можете скористатися гірської залізницею Монтре, Оберланда і Бернуа (місцеві жителі і лижники зазвичай називають ee МОБ), яка займається з'єднувала Монтре і Інтерлакен. Нік Картер на мить подивився на бліде місяць і на мить подумав про неправдиве послеявляется, який він залишив позаду. Він був впевнений, що це добре, тому вводило в оману. Він почав в Чикаго, де взяв іншу особу. Потім цього всякий раз, коли там була можливість, він перевіряв і перевіряв, чи вона працює, аж до Швейцарії. Його не переслідували. Він наважився поставити на кон свою репутацію. Тоді чому, подумав він, у нього з'явилося це легке відчуття неспокою? Він стояв там і зараз, его, тінь в місячному світлі була ценымногие більше і більше з-за лижного одягу, і принюхувався до повітрю, як якась тварина, яке тільки що почуяло небезпека від подуву вітру. Велика тварина, навчене вбивати і виживати. Шість футів росту і сто вісімдесят фунтів інтриги, підступності і страшної люті, якщо знадобиться . Бродячий тигр, як його називав Хоук, якого можна вбити, але не можна посадити в клітку.
  
  
  Нік знову подивився на вогні Ройша. Звідси ему була очевидною тінь фунікулері, провідного навколо селища в Юніком. Його кабіна завжди залишалася в доці Юніком на ніч, і до теперішнього часу обслуговування було б припинено.
  
  
  
  Нік знизав плечима. Він почав перетворюватися на старого. Можливо, його нерви нарешті почали заважати ему. Можливо, тепер настав той день, коли для кожного секретного агента, коли йому довелося шукати іншу роботу.
  
  
  Він узяв свої лижні палиці і відштовхнувся. Чи він піде на пенсію? Він усміхнувся від цієї думки. Було лише одне, що може покласти нитка його кар'єрі, і він чудово це знав. Навіщо йому було обманювати себе. Потрібна була б goggle. Або щось з подібним ефектом.
  
  
  Він помчав відверті вниз, як стріла. Далеко попереду себе і вже найближчому до готелю, він побачив чорне пляма на білій рівнині, яке і було Пег. Вона збиралася випередити його. Коли Киллмастер підійшов до готелю, він побачив, що канатна дорога просто відхилилася від місця посадки і почала спуск в Ройш. Нік насупився. Незвично в цей час доби. Але знову ж таки, може бути, немає. Ймовірно, якісь нові гості, які були нетерплячі й не готелі чекати до завтра. Ви просто заплатили трохи більше, і ви отримали більше послуг. В Швейцарії все продавалося за гроші.
  
  
  Шинкар, який у цей час також працював барменом, як раз змішував мартіні.
  
  
  — Ще один, — сказав Нік, сідаючи на табуретку поруч з Пег.
  
  
  Вона переможно подивилася на нього. — Я помилялася щодо тебе. Її ніколи не думала, що ти зробиш це так швидко зі своїми старими ногами. Чесно кажу, її, думала про те, щоб повернутися і допомогти тобі. Але вона вчасно згадала, що хтось зарозуміло готель побити мене і подумала, що тобі не завадить урок.
  
  
  Вона задала настрій ih останнього вечора. Викликає бадьорість. Ніякої сентиментальної смутку. Можливо, подумав він, це й на краще.
  
  
  Тепер він посміхнувся ей. «Джентльмен, — сказав він, — завжди дозволяє пані перемагати».
  
  
  Коли шинкар, товстий німець, налив склянки, Нік щиро сказав: «Я тільки що бачив, як відходить фунікулер. Нові гості?
  
  
  — Так, гер Томсон. Нові гості. Я не знаю, хто вони. Дзвонили з сіл, бачте. Її їм кажу, що фунікулер закритий. Але вони наполягали. Мабуть, у них повно грошей, тому що вони наполягають на оренді фунікулері для особливої поїздки». Чоловік знизав плечима. «Хто її такою, щоб відмовлятися від гостей і грошей, особливо в цей час року?»
  
  
  Нік кивнув і залишив все як є. Ймовірно, сука хлопців, які готелів покататися на лижах. Вони з Пег допили свої склянки, взяли ще по одному, і піднялися по сходах в свою квартиру. Перш ніж покинути бар, Нік влаштував особливий вечеря в їдальні при свічках і з пляшкою кращого мозельського вина, а потім шампанського. Шинкар був тільки радий, що его кухнею знову користуються. Так, мій гер! Його особисто все влаштую. Так, мій герр, всього найкращого. Може фондю? Або раклет?
  
  
  Коли вони піднімалися по сходах в свої апартаменти, Пег прикинулася, що не може стояти, і притулилася до нього. «Іди, люба. Вино і шампанське. І це потім коньяку і двох мартіні. Я думаю, ти намагаєшся зробити навколо мене п'яницю.
  
  
  Нік стиснув ee. - 'Це правда. А потім, коли її напою тебе, її соблазню тебе. Тоді її згвалтує твоє білосніжне тіло.
  
  
  Пег поцілувала його в щоку. — Зрештою, ти зробив це деякий час назад, дорогий. І дуже ретельно, її б сказала.
  
  
  «Я намагався догодити вам». Очевидно, вони мали намір продовжувати веселитися, навіть якщо це буде коштувати їм голови.
  
  
  В коридорі вони пройшли mimmo єдиною в трактирі покоївки, жінки середніх років, майже такий же толстой, як шинкар. Вона несла рушники на своїх пухких руках. Для нових гостей, безсумнівно. Нік буде уважно стежити за цими новими гостями.
  
  
  Жінка кивнула і сказала в смішному невиразному німецькою: «Guten Abend».
  
  
  Вони попрощалися і пішли в свій номер. Це був єдиний «люкс», який був в «Юніком», і він був обставлений, як зауважила Пег, «в староглупом стилі». Господар готелю повідомив їм, що цей номер зазвичай резервується для пар, які проводять медовий місяць. Але якщо герр наполягає, це можна влаштувати. Це був прекрасний люкс. Але й дуже дорого. Ih господар був правий в одному. Це було дорого.
  
  
  Нік пішов відкрито у ванну, позбавився від замшевого шкіряного чохла на руці і сховав під шпильку високу старомодну ванну. Потім він увійшов у спальню. Пег, як раз знімала свою лижну одяг. Нік закурив сигарету. — Добре, якщо її спочатку прийму ванну?
  
  
  «Іди, любий. Спочатку мені потрібно зібрати одяг. Якщо це буде один з се святкових вечорів, її буду у вечірній сукні. І самий гарний, тому що зі мною тільки ти один».
  
  
  Нік мився у ванні під хитким імпровізованим душем. Коли він намылил своє м'язисте тіло, яке здавалося таким оманливе струнким, а йому повернулося відчуття занепокоєння. Блін! Він готель, щоб це почуття зникло. Це була його остання ніч з Пег, і він не хотів, щоб вона порушилася. Він намилився занадто сильно і поранився, коли натер милом досить свіжий шрамм звертається; шрамм звертається на лівому проведені обчислення трохи нижче пахви. Сувенір з останнього завдання, яке ледь не коштувало йому життя. Це, подумав він, має бути великою загадкою і для дами. Майже сотня шрамів прикрашала його масивне тіло. Всі види шрамів, з дуже свіжих до дуже старих. Але вона ніколи не сумнівалася в цьому. Тільки минулої ночі вона з тривогою дивилася на цей новий шрамм звертається, ласкаво проводила по йому кінчиками пальців і, мабуть, потім цього не думала про nen.
  
  
  Нік вийшов за душі і ретельно витерся. Він подивився в дзеркало і подумав, що він у чудовій формі. Може бути, занадто доброю. У нього не було життя — ніколи його не було, якщо нібито на те пішло, — але він був трохи роздутий. Так завжди було під час свят. Хоук завжди говорив, що це теж добре. Тому що, коли Нік повертався із завдання, він завжди виглядав так, ніби його вичавили. Тоді поважаюча себе людина не захоче мати з ним нічого спільного, сказав Хоук.
  
  
  Киллмастер намазав кутасту щелепу лосьйоном потім гоління. Ця щелепа виглядала чудово, і, як і особа над нею, справляла гарне враження. Красивий і мужній, але не красивий. У нього був високий частки, і тільки в останній рік почали проявлятися кілька зморшок. У нього була густа темна шевелюра, доходила до середини чола, що надавало його обличчю щось сатанинське. Його ніс був прямим, і, хоча багато удари залишили сліди, він дивом не зламався.
  
  
  Його рот був рухливим і чуттєвим — іноді цей рот міг стискатися в тонку борозенку ненависті і гніву. Ненависть викликали у Киллмастере не так легко і не частини, але як тільки це траплялося, він ненавидів безжально.
  
  
  Його очі були химерного зеленого кольору. Вони завжди нишпорили навколо, були спокійні тільки тоді, коли він спав, змінюючи колір залежно від його настрою. Коли він був у гарному настрої, вони були кольору морської хвилі. Схвально і досить самовдоволено, Нік подивився на себе в дзеркало. Він був трохи пихатий. Одного разу він сказав колезі, що Нік Картер незламний. Нік підніс лезо до щелепи і задумався про диво — з ним робили все: в ньому стрелили, його різали, його ледве не втопили, мало не повісили, ледь не отруїли і просто перебили. І все ж він стояв тут. Нік виголив верхню губу і почав тихенько насвистувати бешкетну французьку мелодію, яку він завжди насвистував, коли був задоволений собою.
  
  
  Пег курила сигарету, коли він вийшов з ванної в білих шортах. Як завжди, вона захоплювалася тілом его — фантастично брутальним тілом, як вона називала його, — як ніби ніколи раніше його не бачила.
  
  
  Вона сказала: «Ти не квапився. Милувався собою в дзеркало?
  
  
  Коментар був настільки точним, що особа Ніка на мить спотворилося. Він узяв сигарету і розтягнувся на ліжку. — Дуже особливий вечір, — бадьоро сказав він-гей. «Дуже спеціальні механізми. Крім того, тільки заміжні жінки мають право чіплятися.
  
  
  Пег повернулася до дня ванній і подивилася на нього розуміючим поглядом. Потім вона зачинила за собою двері. Через кілька миттєвостей він почув, як вона включила душ.
  
  
  Ідіот! Чому він це сказав? Нік похитав головою. Він повинен був бути чертовски обережний зі своїми словами сьогодні ввечері. Оболонка вашого веселощів була тонка, як яєчна шкаралупа, і зовсім небагато знадобилося, щоб її зруйнувати.
  
  
  Пег вийшла з ванної гола, все ще витираючись. Не сказавши нам слова і навіть не глянувши на нього, вона підійшла відкрито до низького туалетного столика й почала гримуватися. Нік лежав на ліжку, курив і з захопленням дивився на всю ту красу, якою він володів частини.
  
  
  Він знав, що гей, повинно бути не менше тридцяти, але тіло у нах все ще було як у молодої дівчини. Як не по роках розвиненої підлітка. Вона була досить високою, близько шостої футів, з дуже тонкою талією, яку він легко міг обхопити своїми великими руками. Ee шкіри, де не було засмаги, була молочно-білого кольору. Вона сиділа і йшла з граціозною гнучкістю. Її поведінка була гордим, абсолютно врівноваженим і без свідомої провокації. Нік задумався, чи так це на самому делле. Були жінки, всі без винятку, завжди трохи вимогливі за своєю природою? Її чудові грудей стирчали, як носова фігура розкішної яхти. Нік одного разу сказав агов, що тисячу разів обожнював кожну груди. Пег почала одягатися. Ніку подобалося дивитися на її плаття, хоча зазвичай воно не заводило його так сильно, як зараз. Можливо, подумав він, відчувши збудження в нижній частині свого тіла, можливо, тому, що сьогодні була остання ніч. Що це було, це не мало жодного ефекту.
  
  
  Ему не потрібно було ходити навколо, настала епоха рутини.
  
  
  Пег встала, щоб розправити свій чорний пояс з підв'язками; потім вона почала одягати свої довгі темні тоновані нейлонові панчохи. Нік спостерігав за нею з величезним задоволенням і дав волю своєму вожделению. Зрештою, це була ih остання ніч.
  
  
  Незадовго до того, як він почав рухатися, він замислився, чи знають жінки про стимулююче сексуальний потяг ефекті темного нейлону на довгих білих ногах. Робили вони це невинно і ненавмисно, або це був ih козир?
  
  
  З зростаючим бажанням він спостерігав, як вона високо натягує кожен панчіх і туго застібає его, витягаючи перед собою свої довгі стрункі ноги. Зрештою, це стало для нього занадто.
  
  
  "Підв'язка".
  
  
  'Так любов моя?'
  
  
  'Іди сюди.'
  
  
  Йому здалося, що він виявив удавану невинність в її блакитних очах, коли вона виконала його прохання. 'Чому?'
  
  
  Нік закрив очі, майже роздратований. - Чому? Жінка запитує, чому!
  
  
  Пег сиділа на ліжку і дивилася на нього зверху вниз. «Безневинна чеснота! Ненаситний звір! Так скоро знову!
  
  
  — Так, — сказав Нік Картер. "Знову так скоро." Він схопив її мускулистої рукою і притягнув до себе.
  
  
  Пег якийсь час боролася. — Ні, божевільний! скоро. Ти зовсім мене збиваєш з пантелику. А опівдні... готовий...
  
  
  'Зараз!'.
  
  
  Вона нахилилася, щоб поцілувати його, і кінчики її грудей торкнулися його губ. Вона глибоко зітхнула і опустила руку. Але через кілька миттєвостей вона схлипнула і застогнала: Ах, милий! любий... любий... любий...
  
  
  Нік був так далеко, оповитий хтивим туманом, що спочатку не міг кому звук, який заважав ih близькості. Як раз в той момент, коли він був позаду нах — звук під'їжджаючого до місця посадки фунікулері — вибух потряс ih обох, і він не міг думати про інше.
  
  
  Вони довго лежали поруч, мовчазні й ніжні. Пег першим прийшла в себе. Хтива тварюка, тепер мені знову треба нафарбуватися! Все спочатку. Так що я міг би також прийняти ванну знову. Я завжди потію від занять любов'ю.
  
  
  Нік тримав очі закритими«, Але не її. Мені холодно, як білому ведмедю... принаймні зараз!
  
  
  Він почув, як зачинилися двері ванної. Якийсь час він намагався прокинутися від заціпеніння і ваші печалі згаслого вогню любові. Було схоже, що він зроблений з усього гуми.
  
  
  Нарешті він встав і почав одягатися. На всяк випадок він взяв з собою смокінг і, намагаючись застебнути запонки, упустив одну. Річ закотилася під ліжко і, як завжди, опинилася в центрі під нею. Ему довелося на деякий час заповзти під ліжко. Це відразу кинулося йому в очі. Прямокутний чорний ящичок, схожий на сумку для фотоапарата, затиснутий між пружинами ліжка. Він розширив очі. Як ніби у нього був серцевий напад. Магнітофон! Магнітофон на батарейках, можливо, з автоматичним таймером, який включався в найбільш сприятливий час. Як зараз. Від сутінків до півночі, часу, коли людина зазвичай знаходився у своїй кімнаті. Я кажу. Але для кого? Чому? Як?
  
  
  Нік Картер був іншому самому собі. Він був так чертовски зухвалим, так чертовски впевнений у собі. Так що Unicom був безпечним місцем! Він обшукав кімнату на предмет підслуховувальних пристроїв, але дуже поверхнево і за звичкою. Нік лежав на килимі, проклинаючи себе за те, що вів себе, як тупий дилетант. І все ж він був хема завгодно, тільки не аматором. Він був одним навколо кращих агентів у світі. Він перевірив свій після двадцять разів і перевірив його. Его не може переслідувати!
  
  
  Тим не менш, тут був магнітофон, всезаписывающее вухо. Де щось пішло не так?
  
  
  Нік потягнувся до чорного портфеля, але прибрав руку. Ні! Більше ніяких помилок. Хтось уряду цю штуку туди, і хтось збирався її підібрати. Коли це станеться, Нік буде поруч.
  
  
  Він пішов у ванну і увійшов без стуку. Зараз не було часу чіплятися.
  
  
  Пег, як раз виходила до душі. Вона подивилася йому в обличчя і запитала: «Що таке, любий?»
  
  
  — Іди, пакуйся, — сказав Нік. 'Ти повинна вибратися звідси. Нині, негайно. Не задавай мені питань, тому що я не можу на них відповісти. Просто роби те, що я тобі кажу. І зроби це швидко!
  
  
  Пег кивнула і корилася, не говорити нам слова. Це був інший Нік, якого вона не знала. Це злякало її. Його обличчя, особливо навколо очей, нагадало гей, череп.
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  Тепер в кімнаті було темно і тихо. Нік двічі почув, як годинник в коридорі пробили. Він чекав під ліжком вже кілька годин. Він заткнув Люгер за ремінь, а стилет терпляче лежав у замшевих піхвах на правому передпліччі.
  
  
  Вони прийдуть. Нік був упевнений. Тепер він був справжнім Ніком Картером, Киллмастером з самого початку. Більше не той безтурботний, п'яний від сексу дурень, який вчинив таку дурну помилку. Він теж був приголомшений; в рідкісних лікувальних свого життя він стикався з такою загадкою.
  
  
  Хто, кравець візьми, стоїть за цим? Чи стояли за цим? Літня пара? Це здавалося неможливим і безглуздим. Молода німецька пара, яка займається вдавала одруженої? Можливо, але малоймовірно.
  
  
  Киллмастер володів шостим почуттям на такі речі і чітким баченням. Хто залишився? Цей товстий життя? Міг. Або его жінка, кухарка, покоївка, майстриня на всі руки?
  
  
  Двоє чоловіків, які піднялися на фунікулері — він погано чув ih, поки вони з Пег цілувалися, які пішли кататися на лижах, як тільки прибули? Киллмастер насупився. Це, звичайно, було дуже дивно, але двоє чоловіків, хема б вони нам були, тільки що прибули. Господар ніколи раніше ih не бачив. Вони не могли встановити магнітофон. Він думав, що це якийсь незнайомець — або, може бути, ця пара, які інший кататися на лижах при місячному світлі. Крім того, багатьом це подобалося. Наприклад, молода німецька пара щойно повернулася з лижної прогулянки під місяцем, коли він повернувся в готель і потім того, як забрав Пег. Вони особливо дратували ih розповідями про чудовому місячному світлі, коли він намагався отримати якусь інформацію від шинкаря в барре. Вони наполягли, щоб Нік випив з ними, і на своєму ламаною англійською, якими вони дуже пишалися, розповіли йому про те, через що їм довелося пройти. Неприємностей, звичайно, але вони подали Ніку ідею.
  
  
  Коли він витягнув у шинкаря, як можна більше інформації, загалом небагато, тільки те, що двоє незнайомців, відразу потім реєстрація, потім пішли кататися на лижах - вони вже були в лижній одязі, і чи не здається вам це дивним, містер Томсон? Нік повернувся в номер і переодягнувся в лижний костюм. Заглянувши під ліжко, він переконався, що магнітофон все ще там. Це був его, страх, привид, який переслідував його, що хто-небудь прокрадеться в його відсутність, щоб забрати магнітофон. На щастя, цього не сталося. Він все ще був над головою, захований і, як і Нік, чекає, що хтось прийде і забере його.
  
  
  Перш ніж спуститися вниз, Нік вимкнув весь святий у номері. Він підійшов до вікна й обережно і безшумно відчинив його. Він заглянув у темну кімнату. Місяць давно зникла, і з цієї сторони готелі було темно. Під вікном висіла товста мотузка, прикріплена до скоби до дерев'яної конструкції. Це була «пожежна драбина», примітивна навіть для Юникома, але вона добре служила своєї мети. Нік перекинув вірьовку через підвіконня і знову зачинив вікно.
  
  
  Якщо двоє магнітофона швидко оглянув кімнату, відкритого вікна буде достатньо, щоб викликати підозру. Щоб ih відлякати.
  
  
  Нік готель таким чином змусити дозорних подумати, що він справді катався на лижах. Потім він повинен був переконатися, що повернувся в кімнату непоміченим. Це буде нелегко, подумав Киллмастер, спускаючись вниз, щоб оголосити, що він також збирається на лижну прогулянку при місячному світлі. І це була найбільша трудність — місячний брильов. Так чертовски багато місячного світла. Нік від усього серця прокляв місяць, і її срібні промені.
  
  
  Робити було нічого. Ему залишалося тільки терпіти і сподіватися. Сподіваючись, що його противник-такий же любитель, як і він, Нік Картер, опинився на цей раз. Жалюгідний курча!
  
  
  До цього часу шинкар був так засмучений, що його вже ніщо не хвилювало і не дивувало. Спочатку такий смачний вечерю скасовано. Ему доведеться з'їсти це самому, а він вже занадто товстий. Потім раптова поява цих дивних лижників... Потім раптове зникнення місіс Томсон! А герр Томсон не поїхав зі своєю прекрасною дружиною — ні, він залишився і тепер готель покататися на лижах при місячному світлі. Одіна. Сондербар! Все дуже дивно! А ще дуже вигідно. Так. Все було оплачено і ніяких претензій до зайвих десяти відсоткам, які він взяв.
  
  
  Тому, коли Нік оголосив про свій намір романтично покататися на лижах по блискучим схилах, шинкар лише сонно подивився на нього і пробурмотів: «Так! Веселіться, мій гер!
  
  
  Нік підійшов до шафки для лиж для готелем. Це була сама ризикована частина задуму,
  
  
  тому що, якби хто-то зараз був напоготові, все пішло не так. Киллмастер трохи поспішав, бо боявся, що магнітофон приберуть відкрито зараз. Він зняв лижі зі стійки і сховав ih в тіні за купою снігу біля кута готелі. Потім він підбіг до болтающейся мотузці і поліз вгору зі спритністю мавпи, користуючись тільки руками.
  
  
  Він тримався однією рукою, відкриваючи вікно. І раптом він опинився всередині, рухаючись, як велика кішка в темряві. Він вже мав при собі Люгер і стилет. Він затамував подих, коли закотився під ліжко і обмацав пружини. Магнітофон був ще там.
  
  
  Все це сталося дві години тому. Тепер Киллмастер турбувався, що його противник не з'явиться. Що, кравець візьми, було не так з ним, з нею чи з ними? Якщо хитрість спрацювала, вони, мабуть, вирішили, що він все ще катається на лижах. Для цього було трохи пізно, але він був американцем і тому трохи божевільним.
  
  
  Може бути, вони розібралися. Можливо, його супротивник був дуже хитрий. Можливо, зараз він над чим сміявся. Вони могли бачити, як Нік ховає лижі і дереться по мотузці. Киллмастер вилаявся собі під ніс.
  
  
  Хтось нишпорив у день.
  
  
  Киллмастер на частку секунди напружився, а потім повністю розслабився. Остаточно. У nen закипала дика радість. Він зловить на ублюдка, який його обдурив. Він почув, як двері повільно відчинилися. Потім настало довге мовчання. Хтось дивився в темряву. нерви,
  
  
  подумав Нік. Він дуже нервовий і обережний. Він був радий, що закрив вікно. Відкрите вікно, вітерець по шторам відлякав б відвідувача. Незграбні важкі shaggy пролунали в напрямі ліжка. Нік поклав руку на піхви, щоб заглушити клацання механізму, і взяв стилет в праву руку.
  
  
  Це відбудеться в темряві, це навіть краще В темряві він робив свою роботу так само добре, як і на світлі, а іноді навіть краще. Він більше відчував, аніж бачив, що хтось стоїть на колінах біля ліжка. Рука потягнулася до його напрямку. Киллмастер терпляче чекав, поки рука дотягнеться до нього. Він готель взяти полоненого. Хтось збирався поговорити. Ясно і добре.
  
  
  Рука торкнулася його. Незграбна рука, з мозолями від важкої роботи. Покоївка!
  
  
  Нік схопив руку і встромив кінчик стилета в распухшее зап'ясті. «Ах, Готт! Піди в рай! Хто?'
  
  
  «Берухиген!» Голос Ніка був різким гарчанням.
  
  
  Тепер він говорив на крутому німецькою, загрозливо підкреслюючи кожне слово. Ee жахливий страх був його великою перевагою. «Не кричи так. Нічого не каже. Він зробив зловісне рух по товстому зап'ястя. — Якщо ти видаси ще хоч один звук, його відріжу тобі зап'ясті, і ти истечешь кров'ю до смерті. Якщо ти не створиш проблеми, може бути, її залишу тебе в живих. А тепер відповідай на мої запитання, але пошепки. Дуже спокійно. Ти мене розумієш?'
  
  
  Ревматизму пролунав слабким і повним страху. "Так сер! Її зрозуміла. Так... я не заподію тобі клопоту. Вони сказали, що проблем не буде. Її рука тремтіла.
  
  
  'Тоді все в порядку. Тоді, можливо, її відпущу тебе, сідай на ліжко. Якщо спробуєш втекти, помреш. Ясно?'
  
  
  'Так.'
  
  
  Нік відпустив руку. При цьому він викотився з-під ліжка на інший бік. Він почув скрип пружин, коли жінка опустилася на ліжко.
  
  
  "Сиди там", попереджав він її. «Не рухайся». Він підійшов до старомодної настільній лампі і включив її.
  
  
  Товста покоївка закліпала, а на круглому хворобливому особи відбилися подив і страх. — Це Томсон! Але ви... герр Йозеф сказав, що... "Що я катаюся на лижах при місячному світлі, чи не так? Нік зробив своє обличчя настільки жахливим, наскільки це було можливо. Він не хотів заподіювати біль цієї бідної дурною сукі. Але він повинен був з'ясувати, хто використовує її як інструмент. Він зробив кілька кроків до ліжка і показав гей стилет. Її кругле селянське обличчя, вже колір тіста, ще трохи зблідло. Вона здригнулася. — Будь ласка, герр Томсон! Будь ласка... не роби мені нічого! Їй нічого не зробила. Клянусь тобі! її...'
  
  
  'Замовкни!' Нік тримав перед нею магнітофон. «Хто заплатив тобі за те, щоб ти домоглася це під моє ліжко?
  
  
  — Ці чоловіки, — прошепотіла вона. «Ці люди в Гштааді! Бачиш, її раз на тиждень відвідую свою сестру, яка займається теж працює в Гастхаус. Ці люди були дуже добрі до мене і запропонували випити і повечеряти, якщо я допоможу їм спіймати шпигуна. Все, що мені потрібно було зробити, це покласти цей портфель під ліжко і віддати їх. її...'
  
  
  Киллмастер обірвав словоблуддя. 'Ці чоловіки? Які чоловіки?
  
  
  Покоївка дивилася на нього великими коров'ячими очима. Voni знизав плечима. 'Які чоловіки? Просто чоловіки... поліцейські, як мені сказали. Вони сказали, що у мене будуть проблеми, якщо їм не допоможу. Вони сказали, що дама була дуже небезпечним шпигуном і... — Леді! Нік почав розуміти. Точніше, він відчував, звідки це йшло.
  
  
  Він вказав на великий стілець. «Сідай на той стілець».
  
  
  Вона доковыляла до стільця і впала на нього. Нік був позаду нах. Руді світле волосся, місцями вже сиві, звисали гей потилицю чимось на зразок пучка. Він рекламує кінчик шпильки трохи нижче пучка і втиснув його в її плоть. Жінка почала стогнати. «Мій Готт! Мій Готт!
  
  
  — Він не може тобі допомогти, — грубо сказав Нік. "Може бути, її це зроблю." Завжди давайте їм надію. — Якщо ти скажеш правду, я не вб'ю тебе. Якщо її подумаю, що ти брешеш, її переріжу тобі горло. Вона кивнула. Жир прийняв форму переляканою пульсація, яка займається колисала її одутле тіло. Він сильніше притиснув стилет до її шиї.
  
  
  'Коли це сталося? Коли ці люди вперше підійшли до вас?
  
  
  На минулого тижня. Мені сказали щорічно, в якій кімнаті спить жінка, і покласти портфель під ліжко. Вони показали мені, як намотати его. У ih словами, це було зроблено для того, щоб зловити небезпечного шпигуна. Як тільки леді...
  
  
  Стало прояснюватися. Ніку Картеру довелося стриматися, щоб не розреготатися. Розмова про шпигунів!
  
  
  Пег приїхала за день до нього. Вони погодилися на це, щоб ih не бачили разом на дорозі.
  
  
  Ih цікавила тільки дама, цих чоловіків? Але не мене?'
  
  
  Вона кивнула. - "Так сер. Її так вважаю. Я... ви не образитеся, герр? Ви не образа мене, якщо їй розповім вам, що сказав один з се чоловіків?
  
  
  'Немає. Скажи-ка.'
  
  
  «Один за се чоловіків розсміявся — я не повинна була цього чути, — і сказав, що ви, можливо, платний коханець». Нік в душі розсміявся, але не наважився показати це. Це позбавить її від страху. Але тепер йому стало дуже ясно.
  
  
  — Невже теж ці люди говорили по-німецьки?
  
  
  'Так.'
  
  
  — Місцевий діалект? Як ви говорите по-німецьки тут? Добре подумай.' Він ще сильніше встромив стилет в її шкіру. На мить запанувала мертва тиша, поки вона ламала свій дурний мозок, і можна було почути тільки звук її важкого дихання. Нарешті вона визначився кілька переможно: «Її! Вони були не звідси. Не по Швейцарії. Їй вірю зі Сходу».
  
  
  Схід. Східна Німеччина! Нік розсміявся. Вони діяли незграбно. До речі, у ih колі було відомо, що восточногерманская розвідка доводила до відчаю своїх російських наставників з КДБ і ГРУ. Щоб прискорити допит, він почав гадати. Він не міг сидіти з цією жалюгідною бабою всю ніч. — Ці двоє чоловіків — вони піднялися на фунікулері?
  
  
  'Так.'
  
  
  «Вони каталися на лижах. І вони тепер сидять там і чекають, коли ти принесеш коробку?
  
  
  "Так сер. Вони такі нетерплячі, бачиш? Я не можу вибратися звідси до наступної неділі. У мене багато дель, і дер Гастгеберу це не сподобається. Він не дозволив би мені...
  
  
  'Неважливо. Де б ти повинна зустріти цих людей?
  
  
  — В притулок на схилі, герр.
  
  
  'Коли? '
  
  
  «Як тільки місяць зайде. Її повинна віддати їх в портфель, а потім отримаю свої гроші.
  
  
  — Значить, тепер вони там?
  
  
  — Так, гер.
  
  
  'Добре. Тепер її збираюся поставити кілька дуже важливих питань. Якщо ти солжешь, її зроблю навколо тебе фарш. Зрозуміла?'
  
  
  Жінку знову почало трясти. «Так, Так».
  
  
  Нік тримав перед нею магнітофон. — Це єдиний портфель? Хіба немає іншого?
  
  
  — Ні, гер. Це єдиний.
  
  
  — І ви не зустрічалися з цими чоловіками з ними тхора, як отримав цей портфель? Так ти ще нічого їм не принесла? Цей портфель не був заповнений?
  
  
  — Налитий, герр? Я не розумію що ти маєш на увазі?" Неймовірно дурна коров'яча гол!
  
  
  Я маю на увазі, ти ще нічого не дала цим людям? Нічого такого? Так ти більше ih не бачила? Він готель переконатися, що інших касет немає.
  
  
  — Я ж казала вам, гер. Сьогодні ввечері його повинна була зустрітися з ними. Тільки сьогодні. Її б отримав свої гроші і ніколи нікому про це не говорила...
  
  
  — Хороша ідея, — сказав Нік. «Подумай про це. Коли заходить місяць? Скільки часу?' Не те щоб ця істота знало.
  
  
  Вона вільно его.
  
  
  — Потім відразу трьох, герр.
  
  
  Він подивився на свій годинник. Прокляття! Це було занадто довго чекати. Він повинен був розібратися з цією справою швидко і забратися. Не було сенсу випробовувати долю. Одіна навколо цих хамів може просто почати використовувати свій мозок. Малоймовірно, але він не міг ризикувати. Це потрібно було зробити швидко. У нього була касета, веб-касета, але цього було недостатньо. Він також повинен був схопити цих двох східнонімецьких агентів.
  
  
  — Зніми сукню, — наказав Нік.
  
  
  «Мій Готт, сер! Як ти смієш! Її порядна жінка, вдова. У мене двоє дітей і... — Киллмастер з великим ледве стримав сміх. Щоб частково заспокоїти її, він дозволив своєму голосу звучати трохи менш загрозливо: «Я не буду нападати на тебе. Боже, харчова мене! Мені потрібно тільки це плаття для мого плану. Тепер знімай, хоп!
  
  
  Покоївка встала і зняла сукню. Нік схвально кивнув. З невеликим натягом і розривом тут і там він міг вписатися. Він побачив, як вона тремтить, коли взявся за сукню. На ній був старомодний камзол, прикрашений стрічками. Ee пухкі руки сяяли, і тремтіли, коли вона схрестила руки на своїй масивної грудей і втупилася на нього широко розкритими очима.
  
  
  Її чоловік, ймовірно, зовсім не помер, недостатньою подумав Нік. Він просто ховається від нах, звичайно. Він кинув сукню на ліжко поруч з магнітофоном. Він вказав кінчиком свого стилета на двері шафи. Одна гарна річ в люксі була, великі просторі шафи. — Іди туди і стій там.
  
  
  Вона охоче послухалася. Нік підійшов до вікна і перерізав мотузку з затиску панелей, все ще не зводячи з нах очей. Він відніс до неї. 'Лягай на підлогу. Її збираюся зв'язати тебе. Це все. Тобі пощастило, що я не збираюся тебе вбивати, але я її просто трохи сентиментальний. Захоплення і панчохи. Так, обидва.'
  
  
  Тепер він почав поспішати. Швидко і вправно він зв'язав її мотузкою. Він пов'язав гей, щиколотки хрест-навхрест, зв'язав її товсті руки за спиною і прив'язав ще один шматок мотузки між зап'ястями і кісточками, так що чим більше вона рухалася, тим тугіше затягувалися вузли. Він засунув гей, в рот панчоху. І все це час він розмовляв з нею. Він не хотів її вбивати або навіть пошкодити волосинку, але її потрібно було затримати в тиші й безпеці, поки він не закінчить свою роботу і не забереться звідси.
  
  
  — Ти була дурепою, — сказав він, гей. «Ця дама не юда. Вони, двоє чоловіків шпигуни! Вони збрехали вам, використовували вас, як своє знаряддя, і якщо швейцарська поліція коли-небудь про це дізнається, вас надовго посадять у в'язницю.
  
  
  Отже, це було зроблено. Він почав тягнути її в туалет і весь час фантазував. «Леді — дуже важливий персонаж, американка, яка знає безліч секретів. Ці люди хочуть викрасти її, і, можливо, катувати, щоб дізнатися ці секрети. Але це станеться пізніше. Спочатку готелів дізнатися як можна більше через магнітофон - портфель. Тепер у тебе є кілька годин, щоб подумати, і на твоєму місці його б написала хорошу історію. Якщо ви розумні, ви нікому нічого не говорити про портфелі, двох чоловіків і мені. Ви ж знаєте, як поліція ставиться до шпигунства! Так що подумайте гарненько. Хижий, може бути? Ти можеш дихати?
  
  
  Вона кивнула і виглядала непогано над панчохою, зав'язаним на її rta.
  
  
  'Хорошио.' Нік закотив ee в шафу і поплескав по плечу.
  
  
  «Гутен Абенд, Витве. Приємних снів. Він вже збирався закрити двері, коли щось прийшло йому в голову. 'Чи можеш ти кататися на лижах? Ви б пішли до тих людей на лижах?
  
  
  Вона подивилася на нього і кивнула.
  
  
  Киллмастер закрив двері, перевірив, чи вистачає гей відбору проб повітря, а потім забув про неї.
  
  
  Він вліз в плаття, схоже на намет, і глянув в дзеркало у ванній. Це було добре. Він розірвав плаття попереду, щоб легко схопити Люгер. Зі стилетом проблеми не було. Якщо можливо, на готель уникнути перестрілки. Звук був би чутний занадто далеко через снігові поля, і він не бачив необхідності привертати увагу.
  
  
  Ему все одно потрібно було надіти на голову. Вся мета цього маскараду полягала в тому, щоб він міг дозволити йому було наблизитися до них при яскравому місячному світлі. Вони будуть напоготові і насторожі. Можливо, у них навіть був бінокль нічного бачення. Майже напевно вони були озброєні. Ця клята місяць. Підходити до них доведеться за бесплодному льодовику, без найменшого укриття. Ему доведеться діяти обережно. Але вони чекали громіздку жінку на лижах — і вони могли б чекати її досить довго, щоб підпустити його досить близько, щоб він міг кинутися в бій. Вони не могли бачити, як Пег так поспішно пішла; вони думали, що вона все ще тут. Вони обдурили дурну сільську жінку, і все обійшлося. У них не було причин для підозр. Его-план може увінчатися успіхом.
  
  
  Покривало було по винно-червоного оксамиту. Нік відрізав шматок і зробив хустку, який пов'язав перед дзеркалом до свого повного задоволенню. Він добре виглядав. Він міг наблизитися до них на десять ярдів. Як там обернеться справа, залежав від багатьох обставин, і, як у будь-якій битві, він не міг точно передбачити це заздалегідь.
  
  
  Просто почекай і побачиш.
  
  
  Він упевнився, що перерізав нижню частину мотузки. Тепер він знову прикріпив його до затискача в стогони з допомогою ножа і опустив його через вікна. Він вимкнув брильов. Він зісковзнув по мотузку і впав в декількох футах від землі. Він витягнув лижі по снігу, надів ih і звернув у щось на зразок траншеї, яка займається приховувала його, поки він не опинився далеко від готелю.
  
  
  Через кілька хвилина він зупинився і висмикнув касету навколо магнітофона. Він заштовхнув її глибоко в сніг, але портфель залишився при nen. Він, очевидно, тримав це в руці, коли підходив до притулку. Це також було частиною його маскування.
  
  
  Льодовик біля Юникома був сформований таким чином, що міг спускатися по схилу, пологому схилу, поки не опинився за притулком. Але тоді це було ще один крутий підйом, кілька сотень ярдів вгору майже перпендикулярно, і все це час він буде очевидною кожному, хто випадково вигляне в заднє вікно. Нік уявив собі інтер'єр хатини, де вони з Пег провели день і ранній вечір. Він слабо посміхнувся, знову подумавши про заняття любов'ю на снігу. дурна! Коли він був підлітком, вони називали цей вид занять любов'ю катанням на снігу.
  
  
  В хатині було два невеликих вікна спереду і велике вікно ззаду, звідки відкривався прекрасний вид.
  
  
  Він вибрав фронт, як найбільш вигідну сторону. По-перше, вони очікували, що жінка прийде це з боку. Якщо вони чекали її, або того, яку вони візьмуть за нах
  
  
  - якщо побачать, як вона піде по крутій під'їзній дорозі позаду, у них виникнуть підозри. Або, принаймні, сумніви. Ему довелося ризикнути йти з фронту.
  
  
  Він відштовхнувся лижними палицями, уважно беручи до уваги місцевість, щоб «ходити», як можна менше. За мить він знову рушив по блискучому білому простору, кумедна постать рухалася під блискучим блідим диском місяця.
  
  
  Продовжуючи у тому ж дусі, він знову перебрав за рішенням. Вони два клоун в хатині виконали саму смішну пісню всіх часів. Вони натрапили тут на Ніка Картера, розслабленого і не дуже пильного — він все-таки був у відпустці — і вони нічого не знали. Вони не знали про nen. Вони вирішили, що він якийсь божевільний закоханий, голосування, і все. Вони весь цей час переслідували Пег. Цього бідного янголятка Пег, яка займається не омелою нам найменшого уявлення, про що йде мова.
  
  
  Спасибі своєму багаторічному досвіду і особливих майстерності, Киллмастер зміг самостійно доповнити невідомі ему дані, як якщо б він сам все це зібрав. Це було рутинне завдання, можливо, навіть рутинна робота, призначена виключно для того, щоб зайняти офіцерів. Чоловік Пег був дуже важливим. Напевно, мало хто знав, наскільки він важливий. У його розпорядженні було багато секретних документів. Було б не більше ніж рутинною роботою стежити за людиною, завжди сподіваючись, що одного разу вони зможуть діяти спільно. Росіяни дізналися б ih цього терпіти і нічого не випускати з виду. У шпигунському світі, як і скрізь, золото доступно тим, хто знає, де його шукати.
  
  
  Якийсь великий розум придумав для стеження Пег і її чоловіком — і спробував щастя під час отыха Пег. (Тут Нік задумався, чи робить Пег ще які-небудь ці милі подорожі, і є у нах інший коханець. Він відкинув цю думку в бік. Він любив Пег Тейлор так сильно, як тільки міг любити жінку. Але кого вона любила у його відсутність було її справа)
  
  
  Справа в тому, що ці східнонімецькі кажани думали, що у них на думці щось багатообіцяюче. Не дуже гаряче справу і не видовищний, але щось, що може окупитися в майбутньому. Якщо б вони знали про Пег достатньо, вони могли б почати її шантажувати. Принаймні, вони могли б спробувати. Це ніколи не було небезпечно. Пег може знати про секрети свого чоловіка. Якщо ні, вони можуть змусити її шпигувати за ними. Можливо, вони навіть сподівалися безпосередньо зв'язатися з її чоловіком. Її чоловік на самому делле був справжнім стервом, і можна було сміливо припустити, що він дуже зацікавлений у тому, щоб уникнути скандалу. Це траплялося раніше; і це буде повторюватися ще багато разів. Шантажисти і шпигуни ніколи не втомлюються закидати свої мережі, і кожен улов, яким би малим він нам був, був гарний. Нік подумав про Пег, про її характер, наскільки він знав, і голосно зареготав, як вовк в розрідженому повітрі. «Ідіть к чорту», — сказала вона!
  
  
  Він шталь наближатися до притулку. Незабаром йому доведеться піднятися по пандусу, провідному до вхідних день. Нік готель би знати більше про те, як імітувати позу товстої жінки на лижах.
  
  
  Одне можна сказати напевно — вони точно не чекали б її так рано. Місяць все ще була високо на заході небосхилу. Якщо пощастить, він зможе дістатися день, перш ніж його помітять. Якби він міг голосувати так як дістатися день, і вони дозволили б йому було увірватися, він міг би дістати одного стилетом, а іншого вхопити голими руками, перш ніж вони навіть зметикують, що відбувається. Під час свого останнього перебування в Америці Нік провів багато годин, тренуючись у метанні стилета. Він зробив ручку трохи важче. Тепер вони дізнаються, наскільки добре він тренувався. Якщо він міг відразу прибрати одного, то залишився чоловік був для нього шматком пирога. Він сподівався, що вони будуть так само неохоче, як і він, використовувати вогнепальну зброю в тиші ночі.
  
  
  Втім, на це особливо розраховувати не доводилося. Це були кажани, Dummköpfe! Тому вони можуть запанікувати і почати стріляти. Нік частково зняв Люгер зі свого пояса. Нещодавно він отримав самий останній пояс і кобуру в стилі ФБР, але вони розглядають занадто багато місця на подвійному дні его валізи, тому він залишив ih будинку.
  
  
  Йому це майже вдалося. Він був менш ніж в п'ятдесяти метрах від хатини, коли двері відчинилися. У дверях з'явився огрядний хлопець. При nen був автоматичний пістолет. — Що?
  
  
  Нік помахав магнітофоном; потім він нахилився, щоб зняти лижі. Це рух на мить приховало его особа через поля зору, так що він міг продовжувати гру досить довго. Борсатися зі своїми лижами, Нік краєчком ока подивився на чоловіка.
  
  
  Чоловік зробив крок вперед. Позаду нього, навколо кабіни, інший офіцер сказав щось, чого Нік не зрозумів.
  
  
  — Ти рано, — сказав чоловік з пістолетом. Его голос говорив, що він злий. Его німецький був грубим. «Тут небезпечно блукати в поодинці і не в призначений час, тупа гуска. Портфель у тебе з собою?
  
  
  Нік, все ще возившийся з лижами і отвернувший особа, кивнув і знову помахав портфелем.
  
  
  "Що, кравець візьми, з тобою?" — підозріло запитав чоловік. — Ти не можеш говорити?
  
  
  Нік взяв стилет в руку. Офіцер в хатині знову покликав. Це великого сенсу не мають буркотливо. Незабаром він теж підійде на день. Нік не хотів братися за двох одночасно. Озброєний офіцер підійшов на крок лиже. Підняв пістолет... Тепер він почав відчувати небезпеку. — Готт , — сказав чоловік. "Щось не так..." Нік кинув стилет.
  
  
  Мерзенне сталеве лезо вп'ялося чоловікові в лівий бік, під відвертими складати долар. Він похитнувся і закашлявся, його очі розширилися, ніби він не міг повірити у власну смерть.
  
  
  Нік схопився. Він вибив пістолет навколо руки чоловіка і пірнув за стилетом. Той вже був слизьким від крові, і його рука зісковзнула. Немає часу, щоб схопити його знову. Він відкинув чоловіка убік і побіг до хатини. Блискавично, як фотоапарат, его фотографічна пам'ять фіксувала кожну деталь поля фарби. Вогонь яскраво горів; це було єдине освячення хатини. Пляшка кюммеля на довгастому столі сиділа поруч з хлібом і ковбасою. Інший агент, не розуміючи, що він робить, просто встав з дивана перед вогнем і широко розплющеними очима подивився на це примарне бачення в розвівається плаття, яке, здавалося, вийшло по ночі. Час, здавалося, зупинився на частку секунди, поки вони дивилися одне на одного.
  
  
  Вбитий, вмирала в снігу, встиг видати ще два здавлених крику. Хильфе, Хильфе...
  
  
  Залишився офіцер схопився за пахву. Нік стрибнув на нього. Чоловік втратив розум, повернувся і побіг до особливих вікна в задній частині салону. Якщо він випадає через це вікно і втече, у Ніка будуть проблеми. Тоді для початку обов'язково буде перестрілка, і завжди був шанс, що вони зіткнуться з іншими лижниками з довколишнього села.
  
  
  Нік розтягнувся на столі і ковзнув до чоловіка. Він упіймав його, як раз в той момент, коли той збирався висунути голову у вікно. Це був великий, міцний хлопець з широкими плечима. Його лікоть метнувся в нищівний удар, який відкинув голову Ніка і назад. Тим не менш, Нік обвив чоловіка за шию і потягнув на стілець. Чоловік здригнувся, встиг зробити півоберта, і спробував вдарити Ніка ногою в життя. Нік відбився коліном і сильніше натиснув на шию чоловіка. Великою проблемою було статура чоловіки. Він був квадратним, дуже сильним і з дуже маленькою шиєю. А ще він знав кілька прийомів. Він зціпив підборіддя, не даючи Ніку задушити його, і раптом відкинув голову назад відкрито в обличчя агенту AX. Кімната закрутилася, на мить почервонівши перед його очима. Чоловік зробив повний оборот, намагаючись виколоти очі Ніку, а іншою рукою гарячково намагаючись дотягнутися до кобури на плечі.
  
  
  Киллмастер вдарив чоловіка по зап'ястю долонею і відчув, як воно зламалося. Чоловік застогнав, але все ще палав войовничістю. Він рекламує ліву, яка займається приземлилася на вухо Ніка. Нік відповів лютою атакою правою, яка займається збила б з нога, більшість супротивника, але німецький офіцер тільки моргнув і вдарив Ніка в груди.
  
  
  Він розчавив чоловіка праве зап'ястя, так що ему більше не загрожувала небезпека з револьвера. Нік дав ще один жорсткий правий. Чоловік пригнувся і ткнувся лобом в обличчя Ніка. Нік впав спиною на стілець, а поліцейський навалився на нього. Нік упер ноги в товстий життя, смикнув чоловіка за руки і шпурнув його через себе. Чоловік впав на спину, стілець здригнувся і затрясся під цією вагою. Киллмастер вдарив чоловіка по обличчю своїм великим кулаком, точно так само, як м'ясник звертається зі своїм тесаком. Німецький агент вчасно ухилився від нього... Чоловік спробував злізти зі стільця. Нік пішов за ним, побоюючись револьвера в наплічної кобури. Якщо б хлопець зрозумів...
  
  
  В той момент, коли чоловік ненадовго звільнився від Ніка, він спробував дістати свій револьвер. Він нишпорив неушкодженою лівою рукою, поза себе від люті і звиваючись, до просив револьвера під лівою пахвою. Він як раз витягав револьвер, коли Нік, відштовхнувшись від стільця, кинувся на нього. Він вдарив чоловіка двома важкими лижними черевиками в обличчя. Офіцер упустив револьвер, обернувся і закричав. Він послизнувся, впав на зламане зап'ясті і видав звіриний крик боляче. Тепер він стояв рачки, роблячи відчайдушні спроби знову встати. Киллмастер зізнався, що його противник був сильним і справжнім бійцем. Потім він штовхнув голову чоловіка у вогонь каміна.
  
  
  Чоловік врізався особою в палаючі дрова. Він знову почав кричати. Потім піднявся жахливий сморід гарячих волосся і людського м'яса. Чоловік здригнувся і звивався у всіляких вигинах і поворотах, кричачи і ляскаючи обома руками за кам'яного вогнища.
  
  
  Здоровий глузд повернувся додому, Ніка не було жорстокого характеру. Він підняв люгер, перевернув його і одним ударом приклада зламав шию чоловікові. Тіло обм'якнуло. Нік схопився за ноги і витягнув тіло навколо вогню. Нік вирвався навколо сукні і намотав його на голову мерця. Потім він підійшов до дивана і селл. Він важко дихав. Він був не в такій хорошій формі, як він думав - був відпустці занадто довго. Занадто багато сексу і занадто багато випивки. З цими думками він зробив ковток навколо пляшки Kümmel.
  
  
  Зробивши кілька глибоких вдихів, він повернувся до дня. Місяць все ще була в небі. Нічого робити. Ему доведеться працювати при яскравому місячному світлі і ризикувати.
  
  
  Він витягнув з мерця стилет, кілька разів провів їм по снігу, щоб почистити, потім знову вклав у піхви.
  
  
  Він постояв трохи, задумливо дивлячись на мерця. У нього була моторошна думка: він міг би зробити навколо них двох прекрасних сніговиків! Залишивши ih тут, на льодовику, назавжди. Сніг і лід ніколи не розтанули б на цій висоті.
  
  
  Припинити ці неприємні фантазії, сказав він собі. Ти починаєш ставати чимось на кшталт Дракули. Він взявся за роботу. Навколо пари лиж мерців він побудував примітивні сани. Він не шталь ih обшукувати. Він знав, що у них нічого не буде з собою — не такі нібито вони й дурні, — і, крім того, у нього не було на це часу. Він спалив ih лижну одяг, кепки, плаття і хустку. Під час роботи він випив кюммель і закушував ковбасою.
  
  
  Він переконався, що револьвери залишилися в кобурах обох. Через півгодини він оглянув хату і залишився задоволений. Не було ніяких вказівок на те, що тут були вбиті двоє чоловіків і, що більш важливо, не було ніяких вказівок на те, що тут був Нік Картер.
  
  
  Нік схопив зі стіни льодоруб. Важка робота ще попереду. Він вийшов і прив'язав лижі. Він прив'язав принесену навколо хатини коротку мотузку до саморобним саней і почав спускатися по льодовику.
  
  
  Ему знадобилася майже година, щоб вирубати під льоду вузьку могилу і закотити в нах цю пару трупів. Він засипав могилу снігом і льодом і майстерно замаскував її. Він сумнівався, що коли-небудь знову знайдуть. Через деякий час клерком за восточноберлинского Штазі перемістить case ih в розділі «зниклі без вести, імовірно загиблі».
  
  
  Нік повернув льодоруб в притулок. Потім він відштовхнувся і покотився вниз по схилу до Юникому. Це було всього лише випадкове поява, подумав він, набираючи швидкість, і крижаний вітер шмагав ему по обличчю. Одна навколо них неприємних інтермедій, які траплялися на шляху секретного агента. Але Пег була в безпеці, а сутичка дала Ніку ще один шанс потренуватися. Практика робить досконалим, подумав він. Він також знав, що готовий повернутися до роботи. Нік почав тихенько насвистувати цю французьку пісеньку про неслухняних дівчат.
  
  
  Він підійшов до готелю з тінистій боку і зупинився, щоб прислухатися і щорічно. Горіло ще кілька вогнів. Він зауважив шинкаря, герра Йозефа, що сидів за столом. Нік задумався про стан дель. Корова Елсі все ще була в безпеці в комірчині чи була вільною, але тримала рот на замку.
  
  
  Фунікулер був там. Вони могли керувати ним самостійно, як ліфтом, але енергія виходила від готелі. І це, подумав він з кислою посмішкою, буде коштувати мені — в даному випадку AX — знову дуже франків!
  
  
  Перш ніж увійти в готель, він для безпеки перерізав телефонний провід. Він поставив свої лижі на стійку і вийшов у зал з особою, що сяє від задоволення і життєрадісності .
  
  
  Він тупнув ногами по землі і потер руки від задоволення.
  
  
  — Як гарно там, — сказав він трактирщику з сяючим обличчям. 'Просто чудово! Як шкода, що моя дружина пропустила це».
  
  
  Гастгебер подивився на Ніка, виснажений, з налитими кров'ю очима . Він був дуже схожий на Фреда Флінстоунів. Він більше не міг цього витримати! Це було занадто для нього. Сніданок, яка займається сиділа недоторканою. Покоївка, яка займається знала, як перетворитися в дим. Два хлопця, які записалися, потім пішли кататися на лижах і більше не повернулися. Телефон — він тільки що намагався подзвонити сестрі, щоб поскаржитися гей власним вище, — телефон, який більше не працював. А тепер зводить з розуму радість для цього величезного ідіота, який просто стояв там, тупаючи і бурмочучи.
  
  
  Його голос тремтів, коли він передав повідомлення, яке отримав з пошти в Гштааді. «Телеграма для вас, гер Томсон. Вона настав годину назад. Його рука тремтіла, коли він простягав її Ніку.
  
  
  «Цей Яструб може читати думки», — подумав Нік, взявши телеграму і переглянувши першу сходинку. Вона була перекладена на німецьку мову. Він відчував, що Гастгебер пильно спостерігає за ним.
  
  
  Перший рядок довжиною телеграми свідчила: Вовк з'їв бабусю, не могли б ви позичити нам шлунковий зонд ...
  
  
  Нік поклав її і поклав у хвилину. Код B. Він зміг розшифрувати це в дорозі. Він повернувся до господаря. «Схоже, мені доведеться негайно виїхати. Важлива справа. Ви Можете включити живлення канатної дороги? Її зараз повернуся, переодягнуся і зберуся. Де Гастгебер готель щось сказати, але передумав. У чому сенс? Це була сама божевільна ніч у його житті. Він подивився на стопку банкнот, які Нік перерахував. «Звичайно, її, заплачу трохи, всі неприємності, які вам чинить», — сухо сказав Нік.
  
  
  — Нічого страшного, — слабо сказав чоловік, — я... Я включу харчування фунікулері, герр.
  
  
  Він бачив, як Нік піднявся наверх. Коли здоровань зник з виду, він провів обома руками за своєю убогою шевелюрі і вискубувати її, поки не стало боляче.
  
  
  Покоївка все ще була в шафі. Вона кинула на Ніка переляканий погляд. Нік підморгнув гей, і сказав: «Будь милою», а потім почав поспішати. Через п'ятнадцять хвилина, він знову був внизу. Гастгебер сказав : «Я включив харчування, гер».
  
  
  'Що ж, спасибі тобі.' Нік взяв два своїх важких валізи і попрямував до дня. — До побачення, — сказав Гастгебер.
  
  
  Нік махнув рукою і вийшов. Було дуже сумнівно, що він коли-небудь побачить його знову.
  
  
  Поки канатна дорога ковзала вниз по довгому спуску до Ройшу, Нік дивився вниз, на мертву пустку далеко внизу. Фунікулер перетнув великий яр, ведучий до хатини Дьяблере — тут вона була три тисячі метрів у висоту, а яр — дві тисячі метрів в глибину, — і, озирнувшись, він побачив далеко чорну точку притулків. «Дуже самотня пристань», — подумав він. Назавжди ці світильники збережуться в льоду. Жир і кістки. Назавжди. В цій могилі буде жахливо холодно.
  
  
  Він викинув цю думку навколо голови. Це було частиною його роботи. Якщо це сталося, не думай про це більше. Він намацав телеграму в кишені, гадати, куди Хоук пошле її на цей раз. Сподіваюся, куди-небудь в тепле місце.
  
  
  У Кабана він сель в ще одну гондолу і був швидко доставлений у Коль-дю-Пийон. На мить здалося, що він не зможе продовжувати шлях у цю ніч, але сонний таксист, якого він витягнув навколо сміття, нарешті погодився відвезти його відкрито у Гштаад. Це знову коштувало необхідних франків. Сімпсон, касир AX, був би в захваті від всіх цих витрат.
  
  
  Нік не хотів чекати неприємностей. Він готель виїхати за Швейцарії, як можна швидше. Він попросив таксиста відвезти його відкрито в невеликий аеропорт, недалеко від Гштаада. Там він найняв легкий літак, який витягли його в Женеву. Тут він оселився в дешевому готелі і склав шифровану телеграму. Ему не хотілося рухатися в неправильному напрямку.
  
  
  Перед посадкою на реактивний літак у міжнародному аеропорту Женеви він відправив телеграму Гастгеберу в готель «Юникорн», в якій повідомив, де знайти его покоївку.
  
  
  Поки літак мчав по злітно-посадковій смузі, Нік з деяким веселощами подумав, що за історію міг скласти жінка.
  
  
  Нік усміхнувся. Коли він від'їжджав, бідолаха Гастгебер виглядав так, немов дозрів для психіатра. Якщо поліція з'явиться у великій кількості, він може дійсно рушити.
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  Інструкції Хоука потім того, як Нік відпрацює всю неважливу, а іноді і безглузду конспірацію, яка займається була просто запобіжним заходом проти можливого перехоплення, полягали в тому, щоб просто відправитися в Танжер і повідомити про це в американське консульство. Там був «безпечний» телефон, за яким Ніку доводилося дзвонити Хоука. Хоук ніколи не поміщав нічого важливого в закодовану телеграму. Хороший код не можна зламати, але кодові книги можна втратити або ih можуть вкрасти.
  
  
  Киллмастер приземлився в аеропорту Танжера рано ввечері того ж дня. Беззубий arab в брудній коричневою джеллабе відніс два его важких валізи k звинувачення, і він негайно поїхав в американське консульство на Шмен-де-Амурі. Геть від любовних інтриг! Посмішка заграла на губах Ніка, коли таксі під'їхало до консульства. Він лише мигцем подумав про Пег-під час польоту в Танжер. Це було скінчено. Може бути, він побачить її знову, може бути, немає. Іншаллах, сказали б араби. Якщо Бог захоче. Між тим, мабуть, було над чим попрацювати. Повинно бути, це дуже важливо, думав Нік, піднімаючись по сходинках консульства, інакше старий не посилав би ему телеграму. Він був радий повернутися до роботи, але, нібито, саме він не сказав би про це Хоука. Це стало звичкою!
  
  
  Потім того, як він переконався Службу безпеки — вони, мабуть, його чекали, — показавши на вході невеликий золотий знак відмінності з сокирою (знак AX), его провели в ретельно охороняється кімнату. Там були стілець, стілець і кошик для паперів з автоматичним подрібнювачем. Крісло прикрашав яскраво-червоний телефон. Поруч з телефоном лежало півдюжини акуратно збудованих гострокінцевих олівців. Поруч лежав блокнот з щільною папером, щоб на нижележащем аркуші не залишалося відбитків.
  
  
  Нік набирає відомий номер. Зараз у Вашингтоні опівдні. Він подзвонив Делле-Стокса. Нік сказав: «N3 тут. Його в Танжері. Дідок тут?
  
  
  Делла усміхнулася. — Так, він тут і чекає твого дзвінка. І нехай він не чує, як ти називаєш його "дідусь". Ти знаєш, як він до цього ставиться.
  
  
  — Ти не зрадиш мене, мила? З'єднай мене, добре?
  
  
  Через кілька миттєвостей на лінії виявився Хоук: «Нік, тобі знадобилося багато часу, щоб дістатися до Танжера. Ви їхали туди на лижах?
  
  
  — Ні, на собачій упряжці, — весело сказав Нік. «А якщо серйозно, були невеликі ускладнення. Незначні, але зажадали витрати часу. Що тут відбувається?'
  
  
  — Багато чого відбувається, — суворо сказав Хоук. «Спочатку тепер — це команда під кодовою назвою «Страшний суд»!»
  
  
  Нік свиснув крізь зуби. Дуже термінове, вищий пріоритет.
  
  
  Його бос продовжував ще десять хвилина, в той час як Нік час від часу ствердно хмикав і старанно робив записи у своїй особистій стенографії.
  
  
  Нарешті Хок сказав: «Світанок?»
  
  
  "Так сер. Це досить очевидно. Але якщо її збираюся працювати в Ізраїлі, чому мій перший контактний людина в Марракеші? Це далеко від Ізраїлю.
  
  
  — Тому що вони так хочуть, — різко сказав Хоук. «Там багато чого сталося, і шабака в залі на правильному шляху. Це ih провулок, а не наш, і ми повинні грати по-їхньому. Ізраїль має величезну мережу секретних агентів по всьому Близькому Сходу. Їм доводилося її мати, якщо вони готелів вижити. Це коштувало їм багато часу, грошей і життів. Ми були б божевільними, якщо б не скористалися цим.
  
  
  — Я згоден, сер. Але ...'
  
  
  — Ніяких «але», молодий чоловік! Нік почув шурхіт целофановою папери, що свідчить про те, що Яструб збирається запалити ще одну смердючу сигару.
  
  
  «І ще, що-що», — сказав Хоук. Не було в його голосі певного тріумфу?
  
  
  — Твій перший контакт, — продовжив Яструб, — тепер жінка. Ih головний агент. Вона очолює цю операцію, N3. Це ясно?
  
  
  Нік спохмурнів: «Я розумію по-англійськи, сер. Але це огидне розвиток подій, як завжди говорить цей актор по телевізору. її...'
  
  
  — Вільям Бендікс, — сказав Хоук, багато дивлячись у вічко. Особливо їй подобалися шпигунські історії, які, як він завжди стверджував, оживляли його нудне існування.
  
  
  Тепер він безпомилково сказав: «Ви виконуєте накази цього ізраїльського агента! І це наказ. Зрозумів?'
  
  
  "Так сер."
  
  
  'Відмінна робота. Її знаю, тобі не подобається працювати з жінкою, а тим більше підкорятися гей, але на цей раз іншого виходу немає. Яка у вас особистість на даний момент?
  
  
  Нік сказав це,
  
  
  — Ще не скомпрометований?
  
  
  Нік Картер швидко міркував. До цього часу вони вже знайшли б покоївку, а також викликали б швейцарську поліцію для зажадав двох зниклих чоловіків, але поки Роберт Томсон був у безпеці. Це була б нудна робота по зміні особистостей. Всі вони папери, які довелося підробити.
  
  
  «Не скомпрометований», — сказав він Хоука. Він нам слова не обмовився про інцидент в Швейцарії і не збирався нічого про це розповідати. Невігластво — це блаженство.
  
  
  «Тоді продовжуй використовувати його», — сказав Хоук. 'Принаймні на даний момент. Якщо її захочу зв'язатися з вами, її зроблю це через шабака. Тепер мені пора йти.
  
  
  — Чудово, сер. До побачення, сер.
  
  
  'Побачимося.' А потім м'якшим тоном: «Удачі, чувак».
  
  
  Ця розмова відбулася минулої ночі. Тепер Киллмастер виглянув у вікно свого номера в готелі «Альказар». Вона була звернена на захід, і він побачив, як Марракеш розкинувся перед ним, як картину в червоно-золотому світлі призахідного сонця. Він провів у готелі весь день, чекаючи контактної особи, яке так і не з'явилося. Нік відійшов від вікна і знову почав ходити взад-вперед. Ему стало жахливо нудно в цьому раю Сходу. Блін! Чому нічого не сталося? Він уже шість разів чистив Люгер, щоб позбутися від нудьги. Він вичистив все цятки крові з стилета, а потім годинами тренувався, кидаючи його в стопку журналів. Він прийняв душ чотири рази і двічі поголився. Він роздобув карту Ізраїлю і навколишніх країн, і ретельно її досліджував. А тепер, кравець візьми, він не знав, що робити.
  
  
  Він спустився вниз, щоб випити в барі. Це був великий бар овальної форми, і в цей аперітівний годину він був досить зайнятий. Нік замовив мартіні і з цікавістю подивився на оливку, прикидаючи, чи не в залі чи в неї мікрофон. Він сміявся. Як це було круто! У обивателя шквал виникали самі фантастичні уявлення про шпигунської роботи.
  
  
  Лише дуже повільно він усвідомив присутності вражаючою блондинки на зразок десяти стільцях праворуч від нього. Дивовижною було відповідним прописом. На ній було ясно-блакитне плаття, дуже міні. Вона схрестила ноги, і поєднання ee прозорого нейлону і пружною плоті під ним створювало вид, який можна було б назвати величним. Її біляве волосся були високо заколоті.
  
  
  Вона недбало глянула на Ніка, коли він сель, а потім призвела погляд, ніби думала, що він далеко внизу. Вона сиділа розслаблено, час від часу говорити щось бармену, але більшу частину часу просто дивилася відвертими перед собою, потягуючи свій напій, викурюючи одну сигарету за іншою.
  
  
  Оскільки ему було чого робити, і він смертельно втомився, Нік почав розглядати блондинку краєм ока. Вона не показувала, розуміє, що за нею спостерігають.
  
  
  Десять хвилина через Нік сказав собі, що ця блондинка, повинно бути, сама холодна тітка в місті. Він спостерігав, як вона відкинула чотирьох чоловіків, які запропонували гей випити. Трьом навколо них не завадив би крижаний холод, виголошений «ні». Четвертий, худорлявий, темноволосий чоловік, у вишукано скроєному костюмі, намагався переконати її. Блондинка нерозуміюче подивилася на нього і покликала бармена. Він трохи поговорив з чоловіком, і той теж пішов. Як тільки ця гра на перегляд стала втомлювати Ніка, вона зібралася піти. Нік з задоволенням спостерігав, як вона зістрибнула зі стільця, розсунувши ноги. У нах була ідеальна фігура, подумав він. У нах не було зайвої ваги, а її спортивна статура створювало враження, що вона чемпіонка з плавання або тенісистка.
  
  
  Вона пройшла відверті mimmo нього. Він відчув запах її дорогоцінних брас. Не ворушачи губами та так тихо, що тільки Нік міг чути в делле-гульє, вона сказала: — Іди в свою кімнату і залишайся там.
  
  
  Киллмастер не дивився на нах. У дзеркалі він побачив, як вона вийшла з-барі. Він відсьорбнув вина, випив ще і повернувся в свою кімнату.
  
  
  Спустилися сутінки, і Марракеш був оповитий пурпуром, а Нік курив сигарету і замріяно дивився на давню мечеть Кутубія. В кімнаті була вентиляція, вікна були наглухо закриті, але через скло Нік все ще чув дуже слабкий голос муедзина, що закликає віруючих до вечірньої молитви.
  
  
  Ла иляха илля Аллах.
  
  
  Телефон задзвонив.
  
  
  Нік зняв трубку і сказав: «Алло?»
  
  
  Він не міг сказати, жінка чи чоловік були на лінії. Це був просто голос. Напевно, з носовою хусткою на губах, подумав він. Голос сказав: «Будь у старому сокка сьогодні ввечері в дев'ятій годині . Там до вас підійде торт. Вона скаже: «Це зробити безкоштовно для тебе». Йди з нею. Вона відведе вас до «Гранаті». Довірся ей.
  
  
  Він почув клацання, і зв'язок перервався. Нік подивився на телефон, перш ніж покласти трубку на гачок. «гранату»! Кодове ім'я ізраїльського агента. Він закурив цигарку і знову почав ходити по кімнаті. Так що, нарешті, вони зв'язалися з ним. Пройшло дуже багато часу! Блондинка навколо бару? Вона була "гранату"? Або просто посередник? Нік знизав плечима. Яке це мало значення? Саме головне, що м'яч, нарешті, покотився.
  
  
  До дев'ятої години вечора він був на старому сокка, давньої ринкової площі Марракеша. Було вже пізно для мусульманина, але було ще багато життя і діяльності. Жінки в чадрах торгувалися біля прилавків навколо площі неправильної форми. На слизьких, брудних круглих валунах мерехтіли карбідні і масляні лампи. Запах фруктів і овочів, змішаний з запахом сечі, банк і цвілі. Нік, безцільно strays, спостерігав, як новонароджене ягня переходить з рук у руки. Бідна тварина. Вони переріжуть ему шию через годину або близько того. Йому прийшло в голову, що щось подібне може чекати і його.
  
  
  Стилет був у замшевих піхвах на його правому передпліччі, а Люгер надійне зберігався в кобурі, яку він отримав за консульства в Танжері. У них там був запас на випадок непередбачених обставин.
  
  
  Нік розсміявся, йдучи по сокка. Він повинен був розписатися за цю кобуру, і він знав, що рахунок опиниться на столі Сімпсона, і АХ повинен буде заплатити їм. Роман, подумав він, де ти була? Бюрократія процвітає.
  
  
  Він не поспішаючи пройшов mimmo прив'язаних ослів, кволих тварин, топтали власний гній, які вранці привезли на ринок величезний вантаж товарів. Він зробив паузу, щоб запалити цигарку, щоб перебити запах від цієї смердить, споглядаючи жваву сцену і чуючи тарабарщину на багатьох мовах, він був радий, що торт буде говорити з ним, а не навпаки. Як тут відрізнити повію від пристойної домогосподарки? Всі вони були в сервіси одязі, які повністю приховували жіночі форми, і всі вони також носили вуаль. Він скоро дізнається. Коли він дійшов до досить темного куточка сокка , до нього підійшла товста жінка в західній одязі. Так що була заковика. Жінка виглядала весело, з парою колосальних грудей і погано нафарбованою, особою. Вона схопила Ніка за руку.
  
  
  — Ходімо зі мною, милий? Вона говорила по-англійськи повільно і з труднощами. Ймовірно, вона знала кілька фраз, які вивчила для ведення бізнесу з білими людьми.
  
  
  Вона сильно смикнула його за рукав. — Так? Її влаштую тобі гарячий годину, дорогий.
  
  
  Нік відвернувся. — Іншого разу, мила. Ти дуже гарний. Мій складати долар не може витримати стільки жіночої краси».
  
  
  Потім його домагався шмаркач, який рекомендував свою сестру. Нік дав ему кілька дирхамів, і пішов далі. Він пройшов mimmo тьмяно освітлених прилавків, де майстри виготовляли взуття і сідла. Коли він шелл в тіні, mimmo карбідних ліхтарів, з темного ганку вийшла жінка. Нік відчув, що вона якийсь час спостерігала за ним. На ній було довге плаття і темна вуаль. Вона побіжно говорила по-англійськи, з легким акцентом і таким тихим тоном, що він ледь розумів її.
  
  
  — Ходімо зі мною, так? Зробити це безкоштовно для вас.
  
  
  "Я готовий до цього, - сказав Нік Картер. - Я люблю вигідні пропозиції".
  
  
  Пара холодних темних очей оглянула його нога до голови через паранды. Ці вуалі, подумав Нік, дають їм масу переваг. З-за цього ви не знаєте, що написано на ih осіб.
  
  
  Жінка обернулася, коли вільна довга, шведів розвівалася за нею. «Ходімо за мною». Вона йшла швидко, її м'які балетні тапочки на плоскій підошві зі свистом стукали за круглим каменям вузьких звивистих прапора, за якими вона вела его. Вона не сказала нам слова і не обернулася. Вулиці стали вже, брудніше і крутіше. Запах людських і тваринних екскрементів був майже задушливим. Вона проводила його в саме складати долар касби, де, як здогадався Нік, поліція наважувалася з'являтися тільки втрьох або вчотирьох.
  
  
  Вона зупинилася перед воротами у високій побіленої стогнати. Вона відійшла в сторону і пропустила його вперед. — Вау, — сказав Нік. «Я не можу сказати вам, де її зараз, навіть за всі гроші світу. У цьому районі вам не потрібна пов'язка на очі.
  
  
  — У тому-то й річ, — сказала вона. Він помітив зміни в її голосі. Тепер вона говорила голосніше і авторитетніше. Це, подумав він про себе, повинно бути Гранату!
  
  
  Вони увійшли в невеликий двір. Місяць високо в небі, і Нік міг розгледіти кілька пальм, оливкових і апельсинових дерев. Звідкись долинав запах фіолетовою бугенвиллии. Будинок був великий, квадратний, кам'яна кладка в місячному світлі придбала рожево-червоний колір.
  
  
  — Сюди, — сказала вона. Вона проводила його через бічні двері в будинок. З того моменту, як Нік увійшов, він зрозумів, що це бордель. Ви могли б почувати ih запах, ніби з роками аромат ih змащених маслом і надушених тел пройшовши крізь стіни та підлоги. Звідкись долинув тихий шепіт жіночих голосів, за яким послідував пронизливий чоловічий сміх.
  
  
  Тепер вона повела його по вузькому коридору. Ніби вгадавши його думки, вона сказала: «Так, містер Картер, це бордель. І дуже знатний бордель, її б сказала. Жінки тут належать до Улед Найл, якщо це ім'я вам що-небудь говорить.
  
  
  — Я чув про це, — пробурмотів Нік. Жінки Улед Найл за традицією є повіями. Для них це почесна професія. Вони працюють достатньо довго, щоб зібрати придане, потім повертаються в своє плем'я і виходять заміж.
  
  
  Вона відкрила двері і відступила вбік, щоб пропустити його першим. Він відчув солодкий запах палаючого сандалового дерева. Вона увійшла в кімнату, зачинила двері, і він почув, як вона снувала в темряві. Він почув клацання, коли вона увібрала в себе святим, і кімната раптом яскраво осветилась. Лампа була не менше номерами ват. Киллмастер моргнув, і пройшла мить, перш ніж він щось побачив. Потім його погляд привернула жінка, яку він знає під ім'ям Сабра.
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  Тепер кімната була яскраво освітлена. Якийсь час вони мовчки дивилися одне на одного. Вона зробила крок вперед. — Їй Гранату.
  
  
  Хоук проінструктував Киллмастера про це. Він сказав: «Стилет не можна витягати».
  
  
  Вона кивнула. — Ну голос! Тепер ми можемо перейти виплат прямо до справи. Звичайно, ти знаєш, чому ти тут?
  
  
  Він кивнув, злегка бавлячись. «В AX нас завжди досить добре інструктують».
  
  
  Вона зняла ясмак і кинула його на кушетку. Плащ пішов за ним. Нік дивився з цікавістю, і у нього виникло дивне відчуття, що він уже бачив цю жінку раніше. Ці ноги...
  
  
  На голи під капюшоном вона мала щось на зразок тюбетейки. Тепер вона зняла його і розпустила волосся красивим блискучим віялом чорного дерева, що досягав майже до талії. Тепер вона взяла його обома руками, але собі на спину і закріпила золотий стрічкою.
  
  
  «Це заважає, — сказала вона, — але я не можу змусити себе відрізати ih».
  
  
  Нік Картер трохи подивився на нах. Не через грубість або прапора дозволу на виконання, а тому, що він був зачарований. Це було чудове істота.
  
  
  На ній були чорні колготки і чорний бюстгальтер. У нах були довгі стрункі ноги гарної форми. Її талія була не такою тонкою, як у Пег, але все ж в самий раз. Для жінки у нах були широкі плечі, але руки тонкі, а груди повна, кругла і пружна. Він побачив два великих соска, що дивляться на нього з-за прозорої тканини чорного ліфчика.
  
  
  На внутрішній стороні обох стегон, між коліном і промежиною, вона носила піхви. Він побачив кістяні рукояті ножів. Метальних ножів. Під її лівою пахвою була кобурі; він був схожий на Лоуренс. Він прийняв короткоствольний револьвер для Banker Special 38-го калібру, до біса важка зброя для жінки.
  
  
  Сабра, під цим ім'ям він її знав, терпляче зносила це пильну увагу. Мабуть, вона на це і розраховувала. Тепер вона сказала: «Отже, містер Картер, вам це не набридло?»
  
  
  Він точно був дуже вражений. Незвичайний покажчиків подій для Ніка Картера, з якого нелегко було справити враження.
  
  
  Вона вказала на шкіряний диван. 'Сядь там. Не соромся палити, якщо хочеш. Нам треба багато чого обговорити. Вона повернулася, підійшла до дивана в кутку кімнати і сів. Йому знову здалося, що він уже бачив цю жінку раніше — хода, наприклад, плавне і моторна, як у кішки. Але де?
  
  
  Нік sel, схрестив ноги і закурив. Він оглянув кімнату. Стіни були пофарбовані в рожевий колір, а стеля був прорізаний, як майже у всіх будинках в мавританському стилі. Мідної посуду було в достатку, а кам'яна кадильниця все ще диміла. На підлозі лежали овчини. Біля дивана, на табуреті, стояв чайник і дві маленькі чарки. — М'ятний чай, — сказала вона. 'Якщо ти хочеш. Боюся, у мене більше нічого немає.
  
  
  Він зневажливо похитав головою і вказав на ажурні стіни. «Дуже легко підслухати».
  
  
  'Не хвилюйтеся. Тут безпечно.
  
  
  Як в Unicom, подумав він трохи кисло. Але це був ih задній двір, говорив Хоук. Вона б знала, що робить.
  
  
  «Містер Картер».
  
  
  Він похитав головою. 'Нік. Нік і...? Її можу перестати називати тебе "Гранати".
  
  
  Тоді він вперше побачив її посмішку. Ee маленькі перлинно-білі зуби заблищали. Потім деякого вагання вона сказала: «Називайте мене просто Сабра. Звичайно, це не моє справжнє ім'я, але це не має значення.
  
  
  Сабра. Він знав, що сабра — це ім'я, дане тільки тим, хто народився в Ізраїлі. Так само називався колючий кактус, який ріс там. Він сказав ось це.
  
  
  Вона знову розсміялася. — Я можу бути колючою, Нік. Дуже колючим. І їй дозволю тобі почути це зараз... зараз відкрито.
  
  
  Він подивився на нах запитливо. "Я не розумію тебе."
  
  
  — Тоді їй поясню тобі це в найдрібніших подробицях, Нік. Мені здається, її знаю, що ви за людина.
  
  
  Він усміхнувся. 'Скажи мені, що саме. Її прийшов сюди не для того, щоб говорити про себе, але все ж розкажіть мені.
  
  
  «Твоя репутація нам відомо, Нік. Великий, високий і привабливий. Ефективний, трохи жорстокий, найкращий людина в цьому делле...
  
  
  «Погладь мене ще трохи. Його люблю це.'
  
  
  Ee ноги були підвернути під nah ірина, її довгі ноги були вправними і гнучкі, як дві прекрасні змії. Вона підтримала підборіддя однією рукою і кинула на нього пронизливий погляд, і тепер вже не посміхалася.
  
  
  «Нам краще прояснити це з самого початку, щоб ми могли рухатися вперед з нашим завданням.
  
  
  Я не збираюся спати з тобою, Нік. Наші відносини залишаються суто діловими. Строго! Крім того, його повинна вам сказати: у мене вже є коханець.
  
  
  Нік Картер, в якого стріляли трохи частіше, ніж він готель визнати, — ему не подобалося, що вітер збивав його вітрила, — сказав: «Тоді це дуже мило для вас».
  
  
  «Моя велика любов називається Ізраїлем», — м'яко сказала Сабра. Вона дивилася на Ніка, не бачив його. У нього склалося враження, що вона дивиться через його плече в нескінченність.
  
  
  «Зараз його борюся за те, щоб мою велику любов не вбили, — продовжила вона, — я знаю, це звучить красиво і уявно, але я її так відчуваю. Її народилася в Ізраїлі, Нік, і я люблю цю країну. Її повинен зробити це. Він на мить замислився про її своєрідному поетичному дарування і подумав: тепер, виявляється, вона все-таки не професіонал! Вона любителька, дуже, дуже хороша любителька.
  
  
  Він підняв плечі. 'Добре. Згоден. Я не буду тебе турбувати. Тепер приступимо до справи.
  
  
  Сабра відразу ж перейшла до справи. — Хіба вони не сказали тобі, що я командую? Що я керую цією операцією?
  
  
  "Мені сказали, що це".
  
  
  Її очі звузилися. — І тобі це не подобається?
  
  
  — Мені це не подобається. Я не люблю працювати з жінкою, тим більше підкорятися наказам жінки. Але я її виконаю твої накази, так що не турбуйся про це. Принаймні, поки її, згоден, подумав він.
  
  
  'Хороший. Що ви вже знаєте про цьому завданні?
  
  
  Він розповів гей, те, що сказав ему Хоук.
  
  
  Коли він закінчив з цим, вона сказала: «З ними тхора, як глава ШАБАКа і ваш начальник зустрілися у Вашингтоні, відбулися важливі події. Як тільки ми прокинулися, наші люди почали хворіти. У мене відмінні контакти в Сирії. Ми знаємо, що велика кількість отруйного газу, ймовірно, люизита, зникло зі складу недалеко від Тканини. Ніхто не може дізнатися, що сталося; він безслідно зник».
  
  
  Киллмастер насупився. - «Так, звичайно, він просто потрапив відвертими в базовий табір YY, де б він нас перебував. Брудний негідник!
  
  
  «Так, ми також вважаємо, що РР. планує використовувати отруйний газ, коли його так звані ізраїльтяни здійснять набіг на Йорданію. Сузір'ї газу сьогодні він стає соломинкою, з-за якої відром переповнюється. Багато жінок і дітей загине, і весь світ буде проклинати нас, кров Ізраїлю».
  
  
  Нік кивнув. 'Ти прав. Цей РР знає всі підлі хитрощі.
  
  
  — Ти добре його знаєш?
  
  
  'Цілком нормально. Її багато разів вивчав його справу. На самому делле, була вимога, щоб вивчити його. Кожен секретний агент в світі знає Гюнтера Герхардта, включаючи росіян.
  
  
  «Особливо росіяни! Нам потрібно першими схопити його, Нік. Живоым або мертвим. Мені наказано вбити його, а не дозволити йому було потрапити в руки росіян. Звичайно, ми б хотіли, щоб він залишився в живих, але якщо іншого виходу немає, він помре. Ізраїль хоче взяти на себе відповідальність за порятунок світу від цього монстра».
  
  
  Нік закурив цигарку і подивився на чайник. Йому дуже хотілося пити, але він ніколи не опускався до пиття м'ятного чаю. Він забув про свою спрагу.
  
  
  «Перш ніж ви зможете вбити його, — сказав він, — або перш ніж ви заважаєте російською роздобути його, ви повинні спочатку знайти его».
  
  
  «Мої бедуїни вже зайняті цим. Вони вистежують його.
  
  
  'Хто це?'
  
  
  «Бедуїни. араби. Вони дуже горді і дуже кровожерливі і... дуже ненадійні. Ну господар — це той, хто платить їм найбільше, і вони йдуть за... за доларом. Але я багато разів працювала з шейхом Халіфою аль і вважаю, що певною мірою впораюся з ним. Взагалі-то, він хоче, щоб його була в його гаремі.
  
  
  Нік уважно її вивчав. «А якщо немає іншого установ отримати те, що ви хочете або те, чого хоче Ізраїль, ви б це зробили?»
  
  
  "Звичайно їй буду готовий."
  
  
  Як я і думав, уклав він. Ідеалістка. Він вже відкрив у ній багато хороших якостей, а його було нелегко переконати. В его професії ви не були, якщо ви все ще готелі насолоджуватися своїми онуками. Сабра був одним навколо них секретних агентів — таких було небагато, — які працювали з переконання, а не тільки за гроші. Дійсно рідкісна птиця.
  
  
  «Спочатку, — сказала Сабра, — ми готелі РР залишити в спокої, дозволити йому було продовжувати свої плани з приводу цього нападу до останньої хвилини. І тоді зловити його на місці злочину, і викрити його і Сирію перед усім світом. Це було б чудовою пропагандою для нас і, ймовірно, призвело б до повалення уряду в Дамаску. Ми б отримали довгу паузу, зняли б напругу на кордоні і, звичайно ж, врятували б Хусейна».
  
  
  Вона використовувала минулий час? Чи це було умовний способу?
  
  
  Він з сумом подумав Нік, забув більшу частину того, чого навчився в школі. В школі теж не вчили роботі в AX.
  
  
  — Тепер, коли ми дізналися про вкрадене отравляющем газі, — сказала Сабра, — ми вирішили не чекати. Занадто ризиковано. РР міг якось обдурити нас, зникнути і все одно провернути напад. Його люди в ізраїльській формі будуть вбивати, використовувати отруйні гази і здійснювати звірства, а наші вороги волати про ізраїльських злочинців. Нас поставили перед фактом - і Ізраїль залишився б скомпрометований. Тому ми вирішили знайти і знищити його. Наша найкраща група десантників – двісті чоловік – стоїть напоготові і чекає від мене наказу. Від нас.' Киллмастер не любив довго сидіти на місці. Він встав і почав ходити по кімнаті, довго затягуючись сигаретою. Сабра досить лежали ірина і дивилася на нього. На її чарівному людини не було ніякого виразу.
  
  
  Киллмастер сказав: «Це означає вторгнення на сирійську територію».
  
  
  Вона знизала плечима. 'Так. Це необхідно. Висаджуємо своїх людей у Сирії, знищуємо РОКУ і його табір, а потім блискавично вибираємося назовні. Це, звичайно, буде і порушення сирійського аеродрому нашої транспортної дирекції авіацією і винищувачами, що прикривають нас з відбору проб повітря. Але іншого шляху немає.
  
  
  «Ймовірно, це буде означати війну з Сирією».
  
  
  Сабра знизала стрункими плечима. — Менше з двох зол, Нік. Ми впораємося з Сирією. Але якщо РР здійснить такий напад і нас звинуватити у використанні газу та інших звірства, то арабський світ об'єднається. Тоді на них вперше виступить світова думка. Ми не можемо впоратися з цим . Вони розчавлять нас! Сфера діяльності Ніка Картера в останній час знаходилася на іншому кінці землі. Він мало знав про політичну ситуацію на Близькому Сході. Йому здавалося, що ізраїльтяни вибрали єдиний вихід.
  
  
  Сабра сказала: «У будь-якому випадку, ми вже воюємо з Сирією, хоч і в невеликому масштабі. Це означає тільки ескалацію. Якщо ми схопимо РР живим, ми змусимо його говорити. А коли він заговорить, і зізнається у змові проти нас, тоді наш напад виправдано».
  
  
  — Ну, — сказав Нік. - 'Що ми збираємося робити зараз? Які мої накази, мем-сахіб ?
  
  
  Вона встала з дивана і підійшла до нього. — Це так боляче, Нік? Отримувати накази від жінки?
  
  
  Він криво розсміявся. - «Це терпимо. Що ми робимо?'
  
  
  Вперше він побачив її обличчя зблизька. У нах було овальне обличчя, кремова шкіра, грецький ніс прямий і широкий червоний рот. Далі мочка був високим і без зморшок. Але найбільш вражаючою рисою її обличчя були її очі: великі мигдалеподібні очі, як би зроблені з рідкої лави. Ему на розум прийшло вірш - очі темні, як смерть. Сабра проводила рукою по плоскому білому живота в свої чорні колготки. Вона дістала аркуш блідо-жовтого паперу і простягнула його Ніку. Це був чек на 30 000 фунтів ізраїльських, який потрібно було перевести в готівку в банку в Тель-Авіві. Просто швидкий розрахунок. Десять тисяч доларів.
  
  
  Вирушайте відвертими в Тверію, на Галілейське море, і насолодитеся цей чек агенту шейха аль-Халіфа. Цей агент - його старший син Ейд. Її використовувала його дуже dis в якості кур'єра. Іноді її використовую схованку, відомий тільки йому і мені, але це занадто важливо, щоб чимось ризикувати. Справа в тому, Нік, її підозрюю, що шейх вже виявив базовий табір РР. Він натякав на це. Він тільки затримує це, щоб вибити більше грошей. Він не скаже мені, де в залі табір, і не відвезе нас туди, поки не отримає цей чек.
  
  
  Нік поклав чек в гаманець. «Що можуть араби — як кочівники — зробити з таким чеком?»
  
  
  Особа Сабры спотворилося. Вона могла лаятись не гірше моряк. - «Мені треба було дуже багато часу, щоб змусити його прийняти чек, повірте мені! Довгий час він не був упевнений, що секретний агент не може розпоряджатися мішками з золотом. Тепер він переводить свої чеки через посередників. Її також згадала його гарем — я сказала, що подумаю про це».
  
  
  Нік посміхнувся ей. «Обережно, Сабра. Він може викрасти вас і зникнути за обрієм, а ви будете перекинуті через сідло его арабського жеребця.
  
  
  'Я не вірю цьому.' Вона багатозначно постукала по револьверу в наплічної кобури. — Але він може це зробити! Він хитрий, лютий старий диявол. Ти повинен бути обережний, коли маєш справу з цими людьми, Нік. З моїм бедуїном. Вони бідні араби, а не нафтові магнати, і вони пишаємось. Вони галасливі, і в деякому сенсі схожі на маленьких дітей. Ви можете купити ih послуги, і тоді вони теж щось зроблять для вас... але тимчасово. На це ніколи не можна розраховувати.
  
  
  Киллмастер знову згадався. — Цей РР, Гюнтер Герхардт, хіба він не фахівець по пустелях? Здається, його пам'ятаю, що він служив у Роммеля...
  
  
  'Так, звичайно. Його називали німецьким Лоуренсом. Він знає своїх арабів. Може бути, навіть краще за мене.
  
  
  «Як мені знайти цей контакт в Тверії?»
  
  
  Вона сказала ему.
  
  
  «Я піду, максимум через день», — додала вона. У мене ще є кілька делл в Марракеші. Для початку її прокладаю помилковий після, а потім ще назавжди і налагодити контакти. А ще її повинна покласти нитка цій сумнівній справі.
  
  
  Вона обдарувала його дивною посмішкою. - «Ви виявите, що працювати зі мною — небезпечна справа. Завжди є хтось, хто націлений на моє життя. Навіть тут, у Марракеші, є агенти з Сирії та інші. Вони, звичайно, хочуть моєї смерті, але не раніше, ніж дозволити мені заговорити. Їм явно потрібна моя мережу агентів. Це гра для нас. Поки що я виграю. Її знайшли залишатися такою».
  
  
  Вона почала накручувати свої чорні волосся і заправляти ih під тюбетейку. Коли вона повернулася і підійшла до дивана, щоб підібрати халат і паранджу , він раптом зрозумів... як вона йшла, вид ззаду! Вона була йому самій блондинкою, але він не зрозумів цього раніше.
  
  
  — Ти моя сама білявка, — сказав він. «Блондинка " по смузі».
  
  
  Вона ковзнула в плащ і поправила вуаль. Її темні очі дивилися поверх покривала з сумішшю гумору і глузування. — Для estestvenno. Це дуже просто... перуку і контактні лінзи, що-де набивання. Її збирався піти побачитися з вами, коли ви увійшли в бар. прийти до вас. Її відведу тебе назад в сокка. Ви ніколи не будете на самоті.
  
  
  На зворотному шляху на ринок вони йшли пліч-о-пліч, поки вона інструктувала Ніка далі, і відповідала на його питання, які він ставив, щоб бути готовим до будь-яких непередбачених обставин.
  
  
  «Ти повинен негайно передати ці гроші шейху», — сказала вона ему, коли вони підійшли до сокка , який тепер виглядав темним і покинутим. — Він ненадійний старий нероба, але він нам потрібен. Завтра краще вилетіти як можна раніше — перший літак вилітає, здається, в десять годин — і летіти в Лод. Так називається аеропорт Тель-Авіва. У Hertz там є офіс, і там можна орендувати машину. Їдьте відкрито на північ, в Тверію, і не втрачайте часу в дорозі.
  
  
  — Так, мем-сахіб.
  
  
  Вона крадькома глянула на нього поверх чадри . "Гаразд, Нік... якщо ми збираємося працювати разом..."
  
  
  — Просто, — сказав Киллмастер, — мені не подобається, коли зі мною поводяться, як з маленькою дитиною. Її виконую цю роботу ценымногие довше тебе, Сабра.
  
  
  Залишок шляху до сокка вони долають мовчки. Кілька карбідних ламп все ще мерехтіли тут і там, кілька кіосків все ще були відкриті, але все виглядало покинутим. Вони зупинилися в тіні, досить близько від того місця, де вона його зустріла.
  
  
  Вона сказала:
  
  
  — Як твій камуфляж?
  
  
  Роберт Томсон. За Маршалл Філд в Чикаго. Покупець друкарських машинок.
  
  
  «Краще продавати шини», — сказала Сабра. «Ми не виробляємо друкарські машинки в Ізраїлі».
  
  
  Вона потягнулася до нього. Її пальці були прохолодними, тонкими і гнучкими, і вона володіла дивовижною силою. — Побачимося в Тверії, — сказала вона. «Шалом».
  
  
  Темрява поглинула її.
  
  
  На наступний ранок, виходячи навколо готелю «Алькасар» по дорозі в аеропорт, Киллмастер шталь свідком сцени, яку йому було нелегко забути.
  
  
  Він стояв біля підніжжя сходів, що ведуть на просторий майданчик і до входу в готель, чекаючи, поки посильний принесе два его важких валізи. Перед Альказаром була звивиста дорога, ведуча до головній дорозі. Неподалік від Ніка стояв сірий «рено» з відкритим верхом, припаркований на під'їзній доріжці.
  
  
  Его запальничка не працювала, і йому довелося використовувати сірник, щоб запалити цигарку. З пустелі дув свіжий вітер, і він нахилився, щоб прикрити полум'я руками від вітру. Піднявши голову, він побачив блондинку.
  
  
  Сьогодні на ній було інше плаття, але це точно була блондинкою навколо бару. І все ж вона була зовсім іншою. Вона сиділа на платформі, жваво розмовляючи з тим самим чоловіком, якого так холодно ігнорувала минулої ночі, — це був стрункий чоловік у феске і костюмі тонкого покрою. Чоловік також жестикулював руками і посміхався. Блондинка дружелюбного посміхнулася йому і дала себе вмовити. Вона дістала навколо сумочки ключі запалювання і вказала на сірий «рено». Чоловік вклонився, взяв ключі з запалювання і спустився по сходах.
  
  
  Блондинка подивилася вниз і побачила що стоїть Ніка. Він нічим не показав, що знає її.
  
  
  Вона спустилася на одну сходинку, потім зупинилася і широко розкритими очима подивилася на Ніка. Вона рішуче махнула рукою в рукавичці. Забирайся з дороги! Не стій там!
  
  
  Нік озирнувся. Людей було небагато, і ніхто не звертав на них уваги. Що вона омелою на увазі? Яка небезпека?
  
  
  Ee великий палець рухався знайомим жестом: Забирайся!
  
  
  Посильний спустився сходами з валізами Ніка mimmo блондинки. Чоловік у феске, як раз відкривав дверцята сірого «рено». Потім Нік зрозумів. Він швидко обернувся і відійшов від «рено».
  
  
  Він пройшов метрів десять, коли пролунав оглушливий вибух. Нік повернувся якраз вчасно, щоб побачити, як «рено» спалахує і клубочиться густим димом. Він пішов і шталь за пальмою. Навколо полетіли шматки металу. Він почув, як щось глухо вдарилось поруч з ним, і з подивом подивився на кривавий шматок розміром з обідню тарілку.
  
  
  Він подивився на платформу. Блондинка безслідно зникла.
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  Тверія розташована на західному березі Галілейського сукню. Ірод збудував його і назвав на честь римського імператора. Взимку це дуже жвавий туристичний курорт, але незліченні століття руйнувань і воїн залишили свій пост. Скрізь залишилися руїни часів Біблії, римлян, хрестоносців і турків. Тут же похований великий мудрець Маймонід, поряд з великою кількістю інших єврейських мудреців.
  
  
  Згідно з наказом Сабры, Киллмастер прибув в Тверію дощовим ніяк не коли лиже, до кінця листопада.
  
  
  Під час довгої поїздки на північ від Тель-Авіва через рівнину Шарон він постійно перевіряв, не переслідують його. Він міг бути впевнений, що за ним ніхто не стежить. Думки его розділилися, з одного боку, він захопився дивом, яке створили євреї, перетворивши мертву безплідну пустка в горезвісну землю молока і меду; з іншого — його думки були про Сабрі і про те, що він бачив у готелі «Алькасар».
  
  
  Він як і раніше думали, що вона любителька, що працює більше ідеалізму, ніж з-за грошей, але змушений був визнати, що вона чудово справляється з собою. Вона заклала цю бомбу в свою власну машину, а потім спокусила людини в феске — агента з бозна-якої країни — підірвати себе на шматки. Нік посміхнувся цієї думки. Ця дівчина була так само безпорадна, як бенгальський тигр.
  
  
  Він зупинився на вершині пагорба і вийшов, щоб розім'яти свої довгі ноги. Незважаючи на невеликий дощ, вигляд у нього був непоганий. Під ним лежав місто, що розтягнувся по обидві сторони вздовж берега Галілейського сукню, велетенськими білими і пастельними плямами, які залишили лежати неохайний дитина. На іншому березі озера, він ледве розрізняв кінець безплідною темній пустелі: це була Сирія. Територія Ізраїлю, по той бік озера являла собою смугу шириною ледве одинадцять метрів. Вона ставився до демілітаризованій зоні — там кожен день чулися постріли гвинтівок і кулеметів. Нам один кібуц вздовж кордону не був безпечним, і євреям доводилося брати з собою зброю на поля, коли вони вирушали на роботу.
  
  
  Нік Картер закурив цигарку і подивився на дощ. Якщо б підозри ізраїльської розвідки були вірними, і якщо б можна було вірити бедуїнів Сабры, то базовий табір РР. знаходився б десь по той бік Галілейського сукню в Сирії. Як далеко і де саме у Сирії їм ще належало з'ясувати. Він закурив і подумав про те, що сказала ему Сабра, а також подивився на карту.
  
  
  Кордон між Сирією і Йорданією була довгою і йшла на південний схід від південного берега озера. Але ця довга межа була мало корисної РР, тому що так званий рід мав би виходити з Ізраїлю. Було ясно, що РОКИ не міг провести своїх людей через Ізраїль на рівні бригади або батальйону в обране ним місце. Ему доведеться задовольнятися можливостями, пропонованими місцевістю.
  
  
  Нік викинув цигарку, кинув її і знову подивився на карту. На південь від озера була вузька смужка землі, де сходилися Ізраїль, Сирія і Йорданія. Це був досить пустинну ділянку землі, де знаходився всього один кібуц, Шаар ха-Голів. Якби РР. здійснив швидкий рід - а він, безсумнівно, зробив би его - він міг би проникнути в Ізраїль під покровом темряви, здолати кібуц і провести свій рід в Йорданії зі своїми солдатами в ізраїльській формі.
  
  
  Це має бути свого роду бліцкриг. Ізраїльтяни думали, що найбільш ймовірною метою стане йорданська село Умм Кайс, розташована приблизно в десяти кілометрах від Йордану.
  
  
  Потім рейду ОДЕСИ і його люди змогли б відступити на північ, в Сирію. Ізраїльська формі буде захована або знищена, нападники розділяться, а Дамаск і весь арабський світ будуть закликати до війни. Потім королю Хусейну був наданий вибір: оголосити війну, Ізраїль або загинути. Якщо він оголосить війну, і Сирія, Єгипет згуртуються на його боці. Росія підтримає ih. Сполучені Штати підтримають Ізраїль. У цій ситуації все можливо. Третя світова війна не була немислима!
  
  
  Особа Киллмастера було похмурим, коли він знову сель за кермо і почав спускатися в Тверію. Ему не подобалося плекати особисту ненависть — коли він вбивав, він зазвичай робив це холоднокровно, — але відкрито зараз він готель би обхопити товсту тевтонскую шию Гюнтера Герхардта.
  
  
  Було трохи більше п'яти, коли він в'їхав у центр Тверії. Ще достатньо часу, щоб все влаштувати ввечері. Він зняв номер у готелі «Губерман», залишив машину в гаражі і вийшов на вулицю. Дощ припинився, і тепер повітря було теплим і вологим. Упорядкована вулиця була страшно переповнена людьми в одязі навколо багатьох країн, і можна було почути десятки різних мов.
  
  
  Сабра дала ему загальні вказівки, але він зробив лише кілька поворотів і вже заблукав. Він порадився з симпатичною дівчиною в міні-спідниці, далеко не впевнений, що вона зрозуміє його недосконалий іврит, але вона засміялася, тицьнула пальцем і сказала: «Фольклору майкаки кар».
  
  
  Нік подякував і пішов далі по вулиці, перетнув маленьку площу, яку вона зазначила, і пройшов ще квартал. Потім він прийшов в невеликий парк, де була ярмаркова площа. Із-за дощу народу було дуже мало. Нік продовжив свій шлях через лабіринт дитячих атракціонів, поки не дістався до місця. Поруч знаходилася велика палатка з вивіскою: Катання на верблюдах - 25 агорот. Навколо великої намету чулося пирхання, тупіт і крики ревіння верблюдів. Він відчував ih запах.
  
  
  Навколо намету вийшов квадратний чоловік середніх років і витер руки брудним рушником. Він підійшов до Ніку.
  
  
  — Кейн?
  
  
  'Ти говориш англійською?' Він дуже погано говорив на івриті, коли в цьому не було необхідності.
  
  
  Чоловік кивнув. 'Трохи... що ти хочеш?'
  
  
  Запам'ятати правильні слова, попередила, заявляють его Сабра. «Я хочу покататися на чорному верблюді», — сказав Нік Картер.
  
  
  Квадратний чоловік різко подивився на нього, його очі звузилися. — У нас є чорний верблюд, — повільно сказав він. — Але він зараз хворий. Інший верблюд теж підійде?
  
  
  Нік похитав головою. «Я повинен бути, тільки чорний верблюд».
  
  
  «Я подивлюся, чи зможу її щось зробити», — сказав чоловік. — Тоді ти тим часом можеш насолодитися фалафелем . Ти має бути голодний.
  
  
  Нік сказав: «Так. Її голодний.'
  
  
  Чоловік вказав на вулицю, звідки щойно прийшов Нік. «Вони продають фалафель виплат прямо за рогом. Йдіть туди і почекайте, поки всі підуть, а потім замовте його у дівчини. Скажи гей, що хочеш особливий фалафель . Також гей, скажи, що я послав тебе. Зрозумів?'
  
  
  'Зрозумів.' Нік повернувся на вулицю. Він озирнувся і побачив, що людина на верблюді дивиться йому вслід, чухаючи потилицю. «Сабра», — подумав Нік, не ризикує. Буде в два, а то і три ріелтора, перш ніж він добереться до потрібного йому було людини. Ейд. Старший син шейха аль-Халіфа. Невеликий буфет був пустельним; за прилавком працювала тільки висока дівчина з короткою стрижкою. Нік пішов его інструкцій і попросив. Вона не подала вигляду, але в його основі готувати замовлення. Вона простягнула ему корж арабського хліба разом з пляшкою червоного соуза. «П'ятдесят агорот, будь ласка». Нік обміняв трохи грошей в готелі. Він заплатив і пішов, відчуваючи на собі погляд дівчини. Коли він завернув за ріг, він помацав між скибочками бутерброда. Его сальні пальці намацали наполовину складену обгортку від сигарет. На папері дрібними літерами чорним олівцем було надряпано: Hagalilstraat 265.
  
  
  Через півгодини він вийшов через автобус на перехресті і пішов по грунтовій дорозі. Вулиця Хагалил перебувала в південному передмісті Тверії, в районі скромних вілл зі своїм власним шармом, оточених соснами, оливами і кипарисами. З-за відносно великої висоти, на якій він зараз знаходився, він міг ясно бачити Сирію для Галилейским морем, випалену пустелю навколо крутих пагорбів і глибоких ваді. Придивившись, він побачив, як щось рухається в одному, навколо пагорбів. Оглядовий майданчик. Киллмастер на мить задумався, чи є в цьому районі якісь міни. Він і Сабра повинні пробратися через нього. Він озирнувся. Сука школярів гуляла і сміялася. Вони їхали з ним в автобусі, а тепер, як і всі хлопчаки, не поспішали, щоб дістатися додому.
  
  
  Будинок номер 265 являв собою двоповерхову, більш або менш квадратну віллу, яка стояла в стороні від дороги і обнесену стіною навколо червоного каменю. Іржаві залізні ворота рипіли, як вмираюча щур, коли Нік штовхнув ih і пішов по вузькій гравійної доріжці. За садом не доглядали, і на гравії росли бур'яни. Побілка злізла зі стін, а двері потрібно було пофарбувати.
  
  
  Перш ніж підняти мідну калатало, Нік послабив Люгера у кобуру і повернув замшеві піхви в кілька більш вигідне становище. Він був максимально напружений. Він тричі постукав молотком у двері. Нічого такого. Ніяких ознак життя на віллі. Він стояв, прислухаючись, але нічого не чув, крім кількох крапель дощу, що падають з дерева поряд з дверима. Тиша. Він спробував двері. Відкрилася з сухим клацанням. Він увійшов всередину.
  
  
  Мрець лежав у холі, метрах в десяти на день. Тонка цівка крові бігла по истертому паркетній підлозі. Чоловік лежав у позі ще не народженої дитини, підігнувши коліна, опустивши голову, немов гігантський плід, який вотум-вотум повинен прокласти собі шлях у світ замість того, щоб попрощатися з ним. Коричневі руки потягнулися до ножа, торчащему по его лівого боку, трохи нижче ребер.
  
  
  Киллмастер тим часом досталь Люгер. Він стояв тихо і нерухомо, чекаючи і прислухаючись. Він стояв так принаймні повних дві хвилини, не чуючи нічого, крім вітру і звичайних звуковий старого будинку.
  
  
  Він знайшов вимикач стогонами і включив брильов. Зал був залитий жовтим світлом. Нік обережно ухилився від крові і пересунув тіло ногою. Воно важко перевернулося, коліна були зігнуті, руки протягнуті до ножа, яким його вбили. Він нахилився, щоб краще роздивитися обличчя.
  
  
  Очі були широко відкриті, блідо-карі, під густими бровами. Обличчя було темним і жовтувато-коричневим; худорляве, вузьке обличчя з сильно виступаючим носом і щелепами і з невеликими вусами. Чоловік був худорлявої статури, в дешевому блискучому костюмі, сірій сорочці і занадто яскравій краватці. Навіть коли він був мертвий, він усе ще виглядав лютим. Нік Картер не сумнівався, що дивиться зверху на Ейда, старшого сина шейха аль-Халіфа. Він зробив крок назад, став спиною до стогнати і обміркував ситуацію. Це все псувало. Він не міг видати трупу чек на 30 000 фунтів ізраїльських. Він не міг спілкуватися з Саброй; гей, ще треба знайти його. До цього часу шейх, ймовірно, з нетерпінням чекав грошей і свого сина.
  
  
  Дві великі лаковані день відкривалися в хол. Нік глянув на них і вибрав двері праворуч. Він обшукає віллу, щоб побачити, чи зможе він знайти зачіпку, і якщо він нічого не знайде, у нього не буде іншого вибору, крім як піти в готель і чекати. Або залишити повідомлення для Сабры у людини на верблюдах.
  
  
  Він дозволив стилету вислизнути навколо піхов і взяв його в ліву руку. З люгером і стилетом напоготові він спробував праву двері. Вона не була замкнена. Він відступив назад, потім штовхнув її так сильно, що двері врізалася в стіну. Ніхто не з'явився. Ніщо не рухалося. Нік нерішуче переступив через поріг, його нерви застережливо і швидше напружилися. Він знав, без будь-яких вказівок, що ще хтось в залі, в кімнаті. Інтуїція таємного агента підказувала йому це. Він повинен викурити ну і...
  
  
  Він почув це занадто пізно. Тихе муркотіння, і хрипкий звук. Старий трюк з мішком з піском! Він спробував пірнути в бік, але було занадто пізно. П'ятдесят фунтів піску зірвалися зі стелі і впали йому на шию. Відвертими перед тим, як зануритися в небуття, він побачив високу постать у темному кутку кімнати. Потім навколо нього все почорніло.
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  Пятидесятифунтовый мішок з піском, впав на вас зі стелі, означає смерть майже для кожної людини. Це викликало у Киллмастера жахливий головний біль, біль і скутість в шиї. Він був в люті на себе. Піддатися банального трюку з мішком піску! Така дурість частині варто секретному агентові життя!
  
  
  Прийшовши до тями, він кілька хвилин не рухався і не розплющував очей. Кінчики пальців і ущелини ему сказали, що він лежить на матраці. Не на ліжку, а тільки на матраці. У нього була компанія! Хто-то в кімнаті стежив за ним. Ще один скрипнув стілець з іншого боку. Двоє чоловіків. Щонайменше, двоє. Нік лежав нерухомо. Він вдихнув запах сигаретного диму. Турецькі сигарети.
  
  
  Жіночий голос сказав по-російському, пронизливо і трохи нервово: — Може бути, ми вбили його, Грегоф. Він дуже тихий. Він ще зовсім не ворушився.
  
  
  Глибокий бас відповів, гавкаючи: «Ти божевільна, Ясмін. Він не мертвий. Тільки не Нік Картер! І будьте обережні з тим, що ви говорите, він, напевно, не спить і слухає. Включити святим, її подивлюся.
  
  
  На стелі спалахнув яскравий брильов. Нік тримав очі закритими. Він почув, як чоловік підійшов до матрацу, і зрозумів, що той дивиться на нього згори вниз. Чоловік жорстоко вдарив Ніка ногою по ребрах. Було жахливо боляче.
  
  
  Киллмастер подумав: За це їй тебе вб'ю.
  
  
  Він застогнав, sel, моргнув і почав терти ниючий шию. Очі його були непроникні і безбарвні від стримуваного гніву, але в яскраво освітленій кімнаті від нього нічого не вислизнуло. Меблів в ній не було, якщо не вважати матраца, двох стільців і високого комода в кутку. Поряд з дверима лежав мішок з піском з прив'язаною до нього мотузкою. Над дверима, ввинченной в стелю, був шків. Так чертовски просто. Вони мовчали і змусили його сюди прийти. Чоловік у кутку, тримає мотузку, чекав, поки Нік відкриє двері і вимальовується силуетом на тлі світла позаду нього. Нічого складного.
  
  
  Дівчина в кутку була новим орієнтиром. Вона сиділа одіна навколо стільців, направивши на нього маленький автоматичний пістолет. Вона була схожа на зрілого підлітка! Короткі світло-жовті волосся, дуже облягаючий светр, обнажавший велику груди, міні-спідниця, яка займається ледве діставала до верху обох нейлонових панчіх. Чоловік відсунувся, коли Нік sel. Тепер він узяв інший стілець, перевернув його і селл на нього, розставивши ноги, а Нік дивився в мало свого власного Люгера. — Не намагайся жартувати, Картер. Її б не хотів тебе вбивати. Тепер він говорив по-англійськи з сильним акцентом. Нік Картер потер шию і обдарував чоловіка крижаним поглядом. Значить, вони знали його. Він продовжував холодно дивитися на чоловіка. — Хто ти? По КДБ? ГРУ?
  
  
  Чоловік, якого дівчина називала Грегофом, був високим і дуже худим. Він виглядав хворим і виснаженим. У нього була багатоденна щетина з сивими плямами тут і там. На nen був червоний светр і брудні, рвані темні штани. Вони маленькі волосся, які у нього були, були тонкими і тьмяним. Він почухав свій майже лисий череп брудними нігтями і сказав: «Я ставлю тут питання, а не ти. Ти просто мовчи, доки я не скажу тобі говорити.
  
  
  Нік Картер кивнув. — Так у тебе є револьвер.
  
  
  Чоловік показав кілька зіпсованих зубів, та по-вовчому усміхнувся. 'Так. Як ви правильно помітили, у мене є револьвер. Твій револьвер, Картер. Але чого мені не вистачає, так це терпіння». Він махнув рукою через кімнату: «Я і Ясмін були в цьому будинок цілих три дні. очікували. Еллі, навколо банок і обходилися без умивальника і сиділи дуже тихо. Мене нудить і...
  
  
  — Звільни мене від твоїх проблем. Її сам цим задихаюся. Ти один, навколо них.'
  
  
  Грегоф спохмурнів і помахав Люгером. «Попереджаю тебе, Картер, не бреши мені! Я... — Дівчина говорила хорошому англійською мовою тоном і манерою, не подходившими до її юнацької зовнішності. — Він правий, Картер. Наші нерви дещо натягнуті, потім трьох днів у цьому будинку. Її б не стала дратувати Грегофа на твоєму місці. Ти бачив у холі... - Замовкни, - суворо сказав Грегоф. — Ти забагато говориш, Ясмін. Її скажу, якщо ви не заперечуєте! Він продовжив по-російському, кинувши в нах кілька лайок, яких Нік не зрозумів. Его російська теж був не такий гарний.
  
  
  Грегоф повернувся до Ніку. «Отже, Картер, скажи мені, де ГГ? Гюнтер Герхардт?
  
  
  «У мене страшенно болить шия, — сказав Нік. Він закрив очі і знову потер шию, щоб виграти час. Так вони пронюхали про GG. Або, скоріше, вони пронюхали про те, що ізраїльська розвідка і AX йдуть по п'ятах. Справа прийшло до того ж.
  
  
  "Картер!"
  
  
  Нік відкрив очі і щиро і відкрито посміхнувся Грегофу. Тепер він знав, що вони не доб'ють його. Принаймні, до того, як вони витягли б з нього все.
  
  
  — Не знаю, — чесно сказав він, — я дійсно не знаю. Зізнаюся, її шукаю РР., як і ти, але я не знаю, де він.
  
  
  Грегоф нахмурився і люто замахнувся Люгером вгору і вниз. — Я думаю, що ти брешеш.
  
  
  Нік знизав плечима. «Мене не хвилює, у що ти віриш».
  
  
  Грегоф вийняв навколо кишені клаптик паперу. Нік відомо nen чек, який він носив з собою. Грегоф підняв чек.
  
  
  Цей чек на ім'я шейха аль-Халіфа. За тридцять тисяч фунтів ізраїльських, чи не так? Он той труп, - він вказав на хол, - його син Ейд. Ви б дали собі, ему цей чек, чи не так? Чому?' Нік якийсь час дивився на нього. 'Так. Її б дав ему це. Він знав, де ГГ! Ти не повинен був його вбивати, Грегоф. Тепер ніхто навколо нас не знає, де YY.
  
  
  Він нічого не знав, — сказав Грегоф своїм басом, що здавалося дивним, тому що він виходив навколо такого виснаженого тіла. Він нам хрону не знав! Він сказав це мені. Він намагався з'ясувати це для нас, але він ще не знав. І на готель грошей, занадто багато грошей, щоб просто спробувати. її...'
  
  
  З-за рогу дівчина сказала: «Тепер ти збентежений, Грегоф. Може бути, Картер прав, і Він знав. Ви вже не в перший раз виходьте навколо себе...
  
  
  Грегоф нічого не сказав. Він піднявся зі стільця і поволі підійшов до дівчини, направивши Люгер на Ніка. Дівчина підняла пістолет, коли він наблизився до неї. З презирливою посмішкою він відштовхнув її пістолет і сильно вдарив її по обличчю. Її, кажу, тримай свій рот, Ясмін. Її кажу це в останній раз. І їй донесу на тебе в Москву за непослух.
  
  
  Дівчина зіщулилася в кріслі, прикриваючи обличчя руками.
  
  
  — Я міг би теж розповісти про вас і в Москві.
  
  
  Тертя, радісно подумав Нік. Багато тертя. Відмінна робота. Якби тільки він міг придумати, як би цим скористатися.
  
  
  Грегоф повернувся до свого стільця і селл на нього, розставивши ноги. Нік знову зіткнувся з холодним темним поглядом свого власного Люгера. Йому прийшло в голову, що зброя, зрештою, річ дуже безособова. Важливо, хто вбиває.
  
  
  — Послухайте, — сказав Грегоф. — Слухай уважно, Картер. Ми знаємо вас, як бачите. Ти кращий агент банди вбивць AX. Ви чого стоїте для нас, як і для китайців. Дуже. Її б отримав велику похвалу, якщо б привіз тебе до Москви зараз.
  
  
  Нік подивився на нього. Він сказав: «Але ти б отримала ще більшу славу, Грегоф, якщо б зміг доставити GG в Москву».
  
  
  Високий чоловік кивнув. — Я цього не заперечую. І саме тому їй готові укласти угоду. Скажи мені, де ховається РР, і я тебе відпущу».
  
  
  Чортова іронія всього цього, подумав Нік, у тому, що цей хлопець був прав. Він також знав, що в нього на думці. Якби він міг роздобути і Ніка Картера, і РР, він би це зробив; якщо він не міг дістати РР., він отримав Колодязний; але якщо б йому довелося відпустити Картера РОКУ, він би це зробив.
  
  
  Він посміхнувся Грегофу. — Добре, Грегоф. Ви грати відкритими картами. Тоді її зроблю те ж саме. Але тобі це мало допоможе, тому що ми обидва в скрутному становищі. Це правда, що я працював з ізраїльською розвідкою. Насправді, і те, що вони йдуть по сліду РОКУ. Voni. Я не знаю. Спасибі тому, що ти вбив Ейда, її втратив зв'язок з ними. Чому ти все-таки вбив Ейда, Грегоф? Він був основною сполучною ланкою для нас обох».
  
  
  Навколо кута долинув бунтуючий голос дівчини:
  
  
  — Тому що він божевільний, хворий на голову! Коли ему стає жаркого, і він не знає, що робить!»
  
  
  Нік напружив м'язи. Якщо Грегоф знову підійде до неї, у нього може з'явитися можливість накинутися на нього.
  
  
  Але на цей раз російський агент лише втомлено подивився на дівчину і почухав бороду. «Одного разу, Ясмін, ти сказала надто багато. Всього одне слово! Він повернувся до Ніку.
  
  
  Він був подвійним агентом. Бачте, він працював на нас кілька років, а на цьому тижні, тільки на цьому тижні її дізнаюся, що він працює на ізраїльську розвідку. Це залежить від того, що я знав більше подвійних агентів. Іноді вони роблять корисну роботу. Але цей, Ейд, на додачу брехун і був дуже вимогливий. Він теж, як би це сказати, дуже жадібний. Він натякав, що знає, де знайти Р., але хоче взамін півмільйона доларів».
  
  
  Киллмастер тихенько свиснув. "Півмільйона. Він мислив великими сумами.
  
  
  Грегоф знизав плечима. «Так, саме те, що ви говорите, у неабияких кількостях. Занадто великі гроші. У мене немає повноважень витрачати стільки грошей. Її злюся, у мене перед очима все червоніє, а коли її, приходжу в себе, він мертвий».
  
  
  Нік почав бачити, що дівчина була права. Він мав справу з хема, хто був іноді психічно неврівноваженим, психопатом, чиє небезпечне божевілля іноді виявлялося. Киллмастер мало чого боявся, але тепер у нього мурашки по шкірі. Цей чоловік міг вбити його в будь-який момент і без провокацій.
  
  
  «А тепер, — сказав він, — ми повинні обходитися тим, чого у нас немає. Ейд мертвий, і те, що він знав, пішло з ним. Ви не такий розумний, Грегоф.
  
  
  Мозок Киллмастера працював на максимальній швидкості. Це була дуже складна ситуація. Грегоф був божевільним. Якби він міг виграти час, заспокоїти цих двох, Сабра обов'язково знайшла б його. Але коли?
  
  
  Голосувати що було важливо. Скільки часу буде потрібно ей, щоб прибути в Тверію і вистежити його з допомогою верблюдів і фалафелей ? Може бути, день або більше. Ему прийшла в голову неприємна думка, що він не зможе протриматися так довго. Може бути, йому було все-таки краще спробувати стрибнути на Люгер, просто ризикнути. Але при цьому у нього був такий маленький шанс, що Ніку це теж не сподобалося. Стрибки на револьвер по телевізору виглядали добре — там це здавалося легким, і делле було зовсім інша справа. Стрибок на револьвер — останній акт відчаю для людини, загнаного в кут.
  
  
  Грегоф раптом встав. В його налитих кров'ю очах горів божевільний вогник. Він виглядав досить виснаженим і надмірно втомленим, з темними колами навколо очей.
  
  
  Грегоф сказав: — Я мало що розумію в веслування без бадьорий, Картер, але суть начебто зрозумів. І тепер я не впевнений, брешеш ти чи ні. Так що я повинен з'ясувати це, так? Її більше не можу допустити помилок».
  
  
  Він подивився на Ясмин. — Відріж мотузку від мішка, Ясмін. Ми зв'яжемо його. Повернися, Картер.
  
  
  Він вручив дівчині довгий тонкий ніж — Нік відомо nen копію того, що був у тілі Ейдан, — і вона почала перерізати мотузку на мішку з піском.
  
  
  Грегоф поставив одну ногу на Ніка. — Я сказав, повернися! Він знову вдарив Ніка по ребрах. Киллмастер міг би схопити ногу і ризикнути, але передумав. Він лежав на спині, і тому перебував у невигідному положенні; крім того, великий палець Грегофа стискав спусковий гачок «Люгера». Просто почекай і побачиш.
  
  
  Грегоф майстерно пов'язав его. Щиколотки, руки за спиною і між щиколотками і руками сполучна мотузка. Так само, як він пов'язав служницю в Юникоме.
  
  
  Але Грегоф помилився, принаймні, так сподівався і Нік. Він не забрав ніж у Ясмин. Нік дивився, як вона сунула його в панчоху. Вона засунула свій револьвер, за мотузку між поясом свого міні-сукні, поки працювала.
  
  
  Коли Грегоф пов'язав Ніка, він сказав: «У підвалі цього будинку є маленька піч. Її зараз розпалю сл. Є також залізні прути й кочерги, я думаю. І пожежні спокійною. Її повернуся з вогнем і залізними прутами, Картер, і подивимося, що ти скажеш, коли відчуєш палаюче залізо.
  
  
  З удаваною байдужістю Нік сказав: — Я не можу сказати вам, чого я не знаю, Грегоф. Навіть якщо ти выжжешь мені очі.
  
  
  — Останнє, — сказав росіянин, — хороша ідея. Сподіваюся, поки мене не буде, у тебе з'являться ще хороші думки. Подумай про розпеченому залізі.
  
  
  Грегоф заговорив з дівчиною. "Продовжуй дивитися. Тримайся від нього подалі, зрозуміла? Залишайтеся в тому кутку і тримайте його під прицілом. Ти вже досить напартачила. Ще одна помилка, Ясмін, і її вб'ю тебе. Ножем, як Ейда.
  
  
  Грегоф вийшов і закрив двері. В кімнаті було тихо. Нік подивився в стелю і прислухався до дихання дівчини. Ff нейлонові панчохи скрипіли кожен раз, коли вона скрещивала ноги. Тільки коли він почув стукіт дверцята печі навколо підвалу, Нік заговорив.
  
  
  Він м'яко сказав: «Знаєш, він здатний на це».
  
  
  Настало довге мовчання. — На що, Картер?
  
  
  — Щоб убити тебе. Рано чи пізно. Він психічно неврівноважений, чи не так?
  
  
  «Так, він божевільний».
  
  
  — Це відомо в Москві?
  
  
  — Ні, я не вірю в це. До речі, він у кращій формі. Але це завдання було дуже важким. У нього здали нерви. І з коротким гірким смішком продовжила: — Мої нерви до речі, теж не такі хороші.
  
  
  Звук сгребаемого вугілля вдарив по вухах Ніка. — Не витрачай час дарма, — коротко сказав він. — Допоможи мені зараз, Ясмін, і я допоможу тобі! Приєднуйся до нас. Її можу залагодити це для вас. В крайньому випадку агенту AX вирішили викупити його життя. Обіцянки, які він давав, завжди виконувалися.
  
  
  Він думав, що вона ніколи не заговорить. Коли вона, нарешті, відкрила рот, вона майже пошепки сказала: — Я думала про це. Але мені страшно її боюся Грегофа, і СМЕРШ. Вони будуть продовжувати переслідувати мене, Картер. Вони знайдуть і вб'ють мене. Її заспокоїлася.'
  
  
  Киллмастер знав, що балансує на грані між правдою і брехнею. Він повинен був її переконати, і дуже швидко, а надто очевидна брехня все зіпсувала.
  
  
  — Вам доведеться піти на цей ризик, — сказав він. «Ми не можемо дати вам безстрокову гарантію від Смершу, його визнаю. Але ми зробимо все можливе. Крім того, це привід для більш пізнього занепокоєння. Справа в тому, що Грегоф може знову спалахнути в будь-який момент. У нього хвороба, Ясмін. У будь-якому випадку, використовуйте свій розум, Ясмін. І зроби це швидко! Подумайте, що ми можемо зробити для вас, в Америці, уявіть, що значить бути повністю вільною жінкою. У тебе ніколи не буде кращого шанс. І, може бути, це твій останній шанс. На твоєму місці його б схопив його обома руками. Він витягнув шию, щоб щорічно на нах. Вона нахилилася вперед у своєму кріслі і втупилася виплат прямо на нього, тримаючи на колінах автоматичний пістолет. Він мигцем побачив ніж, що стирчить над її панчохою. По підвалу долинув звук полум'я, накаляющего залізні прути. Грегоф розпалив вогонь.
  
  
  «Ти агент AX», — сказав Ясмін. — Ви — скупчення дияволів, всі ви. Як я можу довіряти тобі?'
  
  
  — Тобі доведеться піти на цей ризик, дівчинка. Але нехай ваш мозок працює. Хіба не варто ризикнути, щоб піти від нього? Щоб піти з цієї брудної роботи? Ти знаєш, чого очікувати, якщо продовжиш в тому ж дусі.
  
  
  Вона пильно подивилася на нього. — Я знаю, так. Опинюся в канаві з ножем у горлі».
  
  
  "І що?"
  
  
  Тепер внизу було тихо. Вогонь горів, і Грегофу залишалося тільки дочекатися, коли савченко будуть достатньо. Киллмастер ще ніколи не був у такій паніці. Ненормальний ворожий агент був досить жорстоким! Ніка липкий піт пройняв. Божевільний був здатний на все.
  
  
  Дівчина встала зі стільця і підійшла до матраца. Вона сіла на коліна поруч з Ніком. Тепер вона була поруч з ним і з пильним виразом в очах оглянула його з голови до нога. З такої близької відстані вона не виглядала такою молодою. Її блакитні очі були выпучены, а ніс був занадто приплюснутий. Ee шкіра була вся в прищах; у нах була схильність до подвійного підборіддя, і навколо її горла вже були зморшкуваті кола. За його оцінкою, їй було за тридцять! Але якщо ви не дуже уважно придивлялися, вона все ще може здатися зрілим підлітком.
  
  
  Нік побачив, що вона більше не дивиться на нього. Тепер її погляд ковзав по всьому його тілу. Він відчув озноб. Що це означає? Ще один божевільний агент?
  
  
  Вона приставила мало автоматичного пістолета до горла Ніка, трохи нижче його підборіддя. Цей поцілунок був холодним. Потім вона почала пестити його, не відриваючи погляду від його тіла, але ретельно уникаючи його погляду. Вона гладила його ніжними і рівними рухами кінчиків пальців.
  
  
  Він відреагував на це блискавично і чисто фізично. Ніколи в житті він так не мав потребу в сексі, як зараз. Він подивився на нах. Її очі були закриті, але вона міцного тримала пістолет у його горла. — Я завжди готелю це зробити, — сказала вона тихим здавленим голосом. «З ними тхора, як я була маленькою дівчинкою, Картер, її голову, знову зробити це з безпорадним, пов'язаних чоловіком». Кінчики її пальців ніжно рухалися вгору-вниз і по колу.
  
  
  Тоді Киллмастер майже здався. Маніяк і німфоманка, які працювали разом. Шанс один на мільйон, і він вгадає щасливе число. Якби його життя не була на кону, він міг би посміятися над цим. Тоді він міг би і їм лист відправити в Москву. Дуже багато хорошого!
  
  
  Він спробував знову. — У нас зараз немає на це часу, — сердито прошепотів він. 'Потім. Все, що ви хочете. Ми гратися оргію. Але спочатку відпусти мене, Ясмін. І, будь ласка, поквапся, поки не повернувся Грегоф! Внизу вже деякий час було тихо. Вона як і раніше тримала очі заплющеними і продовжувала пестити його. Вона сказала: «Може бути, її зроблю це, Картер. Може бути, її і прийду до тебе. Але зараз заспокойся.
  
  
  Киллмастер повинен був вирішити зараз. Він не міг витрачати час на роздуми. Тільки дія може врятувати його. Він мовчки просив, щоб ему, якщо кілька хвилина або навіть декілька секунд.
  
  
  Він відштовхнув зброю підборіддям і несподівано глибоко вп'явся зубами гей, на зап'ясті. Він зробив ставку на елемент несподіванки; якби це не вдалося, він був приречений. При цьому він високо підняв ноги і затиснув ih навколо її шиї полуножницами, використовуючи всю свою силу. Оскільки его щиколотки були пов'язані, він не міг користуватися цими ножицями.
  
  
  Ему пощастило. Його зуби в її плоті змусили її упустити пістолет. Перш ніж вона встигла закричати, його ноги обхопили її горло. Нік скотився з матраца, люди не грубою зігнувши м'язисті ноги, продовжуючи сильно тиснути на її шию внутрішньою стороною нога, які між его колінами почали виглядати квадратними. Нік продовжував надавати смертельне тиск. Тепер вона задихалася, хапаючи його за ноги усіма своїми тонкими руками і відкриваючи рот в беззвучному крику. Якби вона зараз схопила ніж за панчохи, вона могла б врятувати себе, але вона занадто довго чекала. Вона марно била кулаками по його ніг, і лише в останній момент потягнулася за ножем під спідницею.
  
  
  Нік знову перекинувся і вдарив її головою об землю. Потім він перекинувся знову і знову, натискаючи все сильніше і сильніше. Гей, вдалося витягнути ніж за панчохи, але далі безсилого удар в напрямку його ноги вона не добилася нічого. Вона пролежала на підлозі нерухомо.
  
  
  Нік не давав собі спокій і плавним рухом звільнився з нах і встав. Він присів над ножем, впав з ee тіла. Він взяв його онемевшими пальцями і, як міг, почав пиляти зв'язаними руками мотузки, які зв'язували його щиколотки. Він дав собі кращий шанс. Ослаблення його зап'ясть зайняло б занадто багато часу.
  
  
  У цьому незручному положенні, здавалося, пройшли години, перш ніж він відчув, що його ноги вільні. Він встав. Внизу було тихо. Нік зробив кілька кроків на день. Біжи, подумав він, просто біжи. Туди, де було темно, біжи, щоб виграти час і знайти місце, щоб звільнити руки. Тепер у нього була зброя, і ножем, але вони були марні, якщо тільки...
  
  
  Двері відчинилися. Там стояв Грегоф з повним комплектом тліючих вугіль і довгим залізним прутом. Побачивши Ніка, він кинув все і схопився за Люгер на поясі. Тут же Нік пішов в атаку. Як тільки Грегоф досталь, Люгер, Нік вдарив його его лобом по обличчю, відчуваючи, як ніс людини не зламав. Люгер вистрілив, і Нік відчув, як goggle зачепила руку. Він присів, потім підскочив, его і мета виявилася відвертими під підборіддям Грегофа. Щось зламалося в его людини, але він усе ще стискав Люгер. Тепер він хитався, весь в крові і настільки приголомшений, що ледве тримався на ногах. Але одного пострілу було б достатньо.
  
  
  Нарешті він теж ударив його, як раз коли Нік почав свій останній наступ. Люгер, наприклад Киллмастера в обличчя, коли той високо підстрибнув і зробив обидві ноги в щелепу Грегоффа подвійним ударом. Зробивши це, він втратив рівновагу і знав, що це его, останнє зусилля.
  
  
  Його черевики заскрипіли під щелепою Грегофа. Людина повільно почав валитися, як сливовий пудинг. Нік вдарився об підлогу шиєю і плечима з такою силою, що вся вілла здригнулася до підстави. Він лежав, задихаючись, не зводячи очей з Грегофа. Киллмастер був на межі можливостей, він занадто добре це знав. Якщо Грегоф...
  
  
  Грегофу знадобилося багато часу, щоб впасти. Він притулився до сходів і втупився на Ніка очима, які більше нічого не бачили. Люгер випав з його рук і гепнувся на паркет. Нік був занадто змучений, щоб дивитися для нього. Він лежав і дивився, як Грегоф дуже повільно сповзає вниз. Він впав на коліна, його рот був відкритий, кров струмувала по підборіддя до грудей. Повільно, нестерпно повільно він падав вперед, потім лежав нерухомо.
  
  
  Потім Киллмастер раптом відчув протяг позаду себе. Він почув, як його спиною відчинилися двері. Він навіть не шталь більше дивитися. Він зробив все, що міг, і що ще міг зробити людина.
  
  
  Пара маленьких армійських черевиків потрапила в його поле зору.
  
  
  Сабра сказала: «Здається, ти завжди шукаєш неприємностей, Нік».
  
  
  Тепер він бачив її повністю. Він бачив ee потрійний. Всі троє були в зелених американських бойових костюмах і веселих кепках. Крім того, всі троє носили ткану пару кобуру з пістолетом 45-го калібру, звисаючим з ih струнких стегон.
  
  
  Нік зумів підморгнути ей. З нею було кілька чоловіків, і один навколо них виглядав точно так само, як мрець у холі, і, мабуть, був його братом Алі. Потім були ще троє чи четверо чоловіків, мабуть, відкрито по пустелі, тому що вони носили бурнусы і головні убори жителів пустелі. Бедуїни, про яких вона говорила, здогадався він. Йому було все одно.
  
  
  — Мені боляче, — сказав він, гей. «Розв'яжи і перев'яжи мене. Я не хочу истечть кров'ю.
  
  
  Вона домоглася холодну руку ему на частки.
  
  
  «Хм», — сказав Нік Картер. — Хм, це приємно. Вона бадьоро сказала: — Я нічого не маю на увазі, Нік. Ми повинні поставити вас на ноги. Сьогодні ввечері ми вирушаємо в Сирію.
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  « Ас-салам алейкум!» сказав шейх аль-Халіфа.
  
  
  Сабра відповіла: «Ва-алейкум ас-салям». І вам теж світ.
  
  
  Кожен отримав чашку прохолодного верблюжого молока. Потім кілька фініків. Нік Картер, з тугою пов'язкою на проведені обчислення, з гострим болем в шиї і, що ще гірше, з опіками на спині, потім тридцатимильной поїздки на верблюдах, сидів за столом, за яким подавали освіту, добре нарягал свої вуха і очі. Все це було у власності Сабры. Це були ee бедуїни, ee араби. Вони проповзли париж, він і Сабра, слідуючи за Алі і його товаришами через сирійський мінне поле. У вузькому ваді ih чекали верблюди і коні для Алі. Вони їхали всю ніч і більшу частину дня. Киллмастер ніколи не думав, що зможе спати на хиткому верблюді, але він це зробив. Тепер вони були в чорній наметі шейха, аш-шаар. Палатка була довжиною п'ятнадцять метрів і була зроблена з козячої вовни. В декількох ярдів праворуч від Ніка, за перегородкою по всій різнокольорових ковдр, він чув воркування і хихикання гарему шейха. Він не звертав уваги. Він повинен був ігнорувати це. Ему порадили не звертати на це уваги. Араби були дратівливі, коли справа стосувалася ih рід.
  
  
  Потім у маленьких фарфорових чашках подавали каву. Для «бідного» араба, подумав Нік, шейх досяг успіху. У цей момент шейх був зовсім не бідний. У цей момент шейх тримав у руці блідо-жовтий чек на тридцять тисяч фунтів ізраїльських. Він продовжував грати з ним своїми скорченими коричневими руками, ніби ще не був упевнений, що цей клаптик паперу може представляти собою стільки золота. У нього не було двох пальців на правій руці.
  
  
  Сабра і шейх розмовляли арабською, але Нік майже все зрозумів. Не все. Его арабська мова була не так гарний, як раніше. «Хороша робота», — сказав шейх, не зводячи очей з чека. — Ти стримала своє слово, прекрасна перлина білої. Валла. Це дуже хороша робота. Ти чесна жінка, чого їй ніколи раніше не зустрічав. Мій гарем чекає тебе. За твоїм наказом її розлучуся зі своїми дружинами або вб'ю ну, як ти вибереш.
  
  
  Нік подивився на землю. Він не сміливий сміятися. Шейх був серйозний.
  
  
  Сабра прийняв це різко. «Пізніше, якщо буде на те воля Аллаха, ми обговоримо це. Її стримала своє слово, як ви кажете. А ти?'
  
  
  Шейх сунув чек у свій білий бурнус, і кивнув у бік кута, де сидів чоловік зі схрещеними ногами, не слухав ih розмова. — Це Маджхад, — сказав шейх. — Бачите, він не належить до нашого племені, тому що носить тюрбан. Він належить до Мурре. Це кращі провідники у всій Аравії. Він знайшов свого ворога... того Цзи-Цзі , якого ти шукаєш.
  
  
  Сабра зробила маленький ковток кави. Нік пішов її прикладу. З арабами поспішати не варто, ну все одно не поторопишь.
  
  
  Через деякий час Сабра запитала: «Де?»
  
  
  Шейх аль-Халіфа клацнув пальцем у бік людини, якого назвав Маджхадом. «Скажи їм, де».
  
  
  Чоловік вийшов вперед і сів на килим. Йому було за тридцять, він був худорлявим і виглядав досить міцним, з почорнілою шкірою. З собою у нього була рушниця — Нік зауважив, що це був старий німецький маузер, — і довгий вигнутий кинджал за поясом. Нік знав, що без зброї він нікуди не піде. Він буде спати з ним. На nen був білий бурнус і акуратний тюрбан замість головного убору і накидка північного бедуїна. Він почав говорити по-арабськи на діалекті, якого не міг зрозуміти навіть Сабра. «Якщо ви трохи знаєте англійську, скажіть про це на цій мові. Її хочу, щоб мої друзі теж зрозуміли.
  
  
  Маджхад якийсь час дивився на них своїми маленькими темними очима, а потім схилив голову: — Я трохи знаю англійську. Її спробую. Дивись... Я намалюю пальцем.
  
  
  Він почав малювати на килимі уявну карту: «Табір того, кого ви шукаєте, всього в двадцяти кілометрах звідси. Недалеко від незначного селища Тасиль. Табір в залі на солончаку.
  
  
  Висохле солоне озеро, подумав Нік. Там можуть сідати літаки.
  
  
  «Табір захований середовищ скель, — продовжував Маджхад. «Це червона скеля, і в ній багато дірок».
  
  
  Лавові утворення і скелі з печерами. Ймовірно, піщаник. GG добре вибрав свій базовий табір.
  
  
  «Два дні, — сказав Маджхад, — я ховався середовищ скель, шпионя за ними. Той, кого ти шукаєш, живе в будинок на колесах. Его люди залишаються протягом дня у печерах і виходять вночі на роботу. Вони використовують багато світла, але коли ви підійти лиже, сергій тут же гасне». Маджхад розсміявся і показав свої перлинно-білі зуби. «Одного разу, коли її шпигував за ними, ну налякав дикий козел. Валла! Це чоловіки? Хто боїться козла?
  
  
  Киллмастер нахилився до чоловіка. — Вони чатують? Дуже часових?
  
  
  Маджхад кивнув головою і знову посміхнувся. - 'Дуже. Скрізь. Її цілий день пролежав на відстані плювка від одного навколо них і вивчив у нього нову пісню.
  
  
  Нік сказав: «Як ви думаєте, ми можемо зловити вартового, не піднімаючи тривогу?»
  
  
  Маджхад почав плюватися, але тут же згадав, де в залі. «Я міг би закатати ему кишені так, щоб він цього не помітив».
  
  
  Алі, почала другий син шейха, весь цей час мовчки спостерігав. Тепер він подивився на Сабру і сказав: «Чого ти чекаєш? Ви знайшли цього РР., що, зрештою, і було вашою метою. У вас є радіо. Що може бути простіше, ніж викликати на допомогу літаки і знищити ih?
  
  
  Нік пильно подивився на Алі краєм ока. Чоловік майже побіжно говорив по-англійськи. Він отримав деяку освіту в Дамаску. Він стояв обома ногами в цьому сучасному світі, в той час як його батько, шейх, був фігурою, яка належала до раннього середньовіччя. Алі міг зійти за брата-близнюка Ейда. І все ж було в nen щось, що непокоїло Киллмастера. У нього не було причин не довіряти Алі, але все ж... Сабра відповіла Алі: «Все не так просто. Ми хочемо схопити його живим. Це дуже важливо для моєї країни. Але ми поговоримо про це пізніше.
  
  
  Вона повернулася до Маджхаду, який все ще сидів навпочіпки і грав зі своєю гвинтівкою.
  
  
  — Ти можеш провести нас туди сьогодні вночі, в темряві?
  
  
  «Я міг би відвезти вас туди і в піщану бурю», — сказав Маджхад.
  
  
  Нік сховав посмішку. У цього хлопця точно не було комплексу неповноцінності!
  
  
  На губах Сабры теж грала посмішка.
  
  
  — У того місця, біля того місця, де він розташувався в таборі, є ім'я?
  
  
  'Так. Він називається Ваді-Шайтан . Диявольське ущелині.
  
  
  Потім головну трапезу подавали дві жінки в чадрах. З цієї нагоди був зарізаний ягня, і його завели всередину на величезному плоскому металевому блюді. Ще був якийсь липкий заварний крем і скибочки коржі.
  
  
  Шейх приготувався говорити. Нік вивчав його з захопленням. Він бачив багато чудових універсальним у своєму житті, і це, безумовно, був би одним навколо експонатів его музею.
  
  
  Вік шейха аль Халіфи був десь між шістдесятьма і восемьюдесятью роками. Він був абсолютним правителем близько трьохсот бедуїнів, які були вірними послідовниками Аллаха. Нам закон Valance, нам будь-який інший людський закон не діяв тут, у пустелі. Воля шейха була законом.
  
  
  У нього був ніс, схожий на криву турецьку шаблю, що стирчала з хитрого обличчя, яке нагадувало коричневу пустелю. Його ліва була порожня очниця, за nah капала рідина, яку він постійно витирав чистою білою тканиною. Для цієї трапези на nen був бездоганний білий бурнус, і білий головний убір. Він, безсумнівно, був владним старим тираном, аристократом до брудних нігтів на ногах і бандитом. І подумав тепер Нік, він, мабуть, був першокласним бійцем в свій час!... Він почав розуміти, що Сабра розповіла йому про бедуїнів. Той, хто мав з ними справу, грав з вогнем.
  
  
  Шейх, коли йому повідомили про смерть Ейба, одним оком пильно подивився на Алі і запитав: «Ти помстився за нього?» Вони зробили це. Поки Сабра перев'язувала Ніка, Алі і його, люди відвели Грегофа в підвал і деякий час катували його там, перш ніж перерізати йому горло. Алі готель забрати Грегофа в табір бедуїнів, але Сабра відмовилася ему. Цього б не сталося, коли б з цього приводу виникла суперечка, але Сабра виявилася права. Вона переконана Алі, що не можна протягнути напівмертвого і переляканого шпигуна через сирійський мінне поле. Нік не чув крику Грегофа. Вони заткнули йому рота.
  
  
  «Бисми ллаахи р-рахмані р-рахім», співав шейх на один тон. В ім'я Аллаха, помилуй нас і помилуй нас .
  
  
  Шейх відірвав від ягняти кілька шматочків і запропонував ih своїм гостям, перш ніж сам почав їсти. Нік був дуже голодним. Баранина була смачною. Arab-чоловік — жінки не в рахунок — є правою рукою, а ліву тримає вільної для будь-яких маніпуляцій зі своїм пенісом.
  
  
  В середині живота трапези Сабра сказав шейху: «Я збираюся піти сьогодні ввечері, улюбленець Аллаха». Мені знадобляться деякі люди від вас. І Маджхад в якості провідників.
  
  
  Шейх погодився. Він підняв руки і показав пальцями числі. Двадцять чоловіків. «Найкраще, що у мене є», — пообіцяв він. «Хай поможе тобі Аллах». Через п'ятнадцять хвилина шейх встав. Eda була закінчена. Слуга налив води в мідний глечик, і вони вмилися. Потім вони окропили свої руки і обличчя рожевою водою. Курильниця циркулювала, і кожен взяв невелику щіпку.
  
  
  "Бахір ca-руух", — сказав шейх. Це означало «прятного дихання». Виходячи з чорної намети, Нік озирнувся. Шейх сидів, схрестивши ноги, в кутку, склавши вузлуваті, обвітрені руки на колінах і, дивлячись на килим.
  
  
  «Тепер, — сказала ему Сабра, — він оплакує втрату сина».
  
  
  Ваді, в якому розташовувався табір, був довгим, вузьким і глибоким він для частини Сирійської пустелі. По сторонах і краю ваді виднілися залишки трави, що-де стирчали колючі кущі. Навколо було розкидано близько п'ятдесяти чорних наметів, і кілька галасливих дітей грало середовищ овець, козир, і верблюдів, які становили засобів до існування арабів.
  
  
  На північ від ваді, скажімо, в милі звідси, знаходився невеликий оазис. Нік зауважив, що воду по оазисах постійно привозять верблюди.
  
  
  Поки вони з Саброй йшли до своєї наметі, маленькому наметі на пустельній стороні ваді — шейх думали тільки собою зрозумілим, що вони будуть спати разом, Нік сказав:
  
  
  «Чому б їх не розбити табір лиже до оазису?»
  
  
  Сабра пояснив це. — Через літаків. Сирійських літаків. Час від часу вони обстрілюють оазис, просто костя забави. Ну і як своєрідну мішень звичайно.Бедуїни не більше ніж мішень для льотчиків. Сумніваюся, що уряд погодиться, але те, чого вони не знають в Дамаску, теж не зашкодить їм». Вони підійшли до свого намету і увійшли всередину. Нік плюхнувся на купі ковдр і зітхнув. «Пффф; я не думаю, що хтось коли-небудь мав таку червону спину, як у мене. Цей чортовий верблюд! Її одного разу бачив у зоопарку бабуїна з малиновою дупою. Тримаю гроші, мій ущелини виглядає точно так само».
  
  
  Сабра розсміялася. Вона зняла бурнус, зірвала капелюх і кинула те і інше в кут. Нік зробив те ж саме: під бурнус він одягнув військову одяг, як і Сабра. Ці одягу були привезені для них верблюдами Алі.
  
  
  Сабра влаштувалася на одному з ковдр. — Ти непогано виглядаєш для любителя, Нік. Той, хто може спати на верблюді, наполовину араб.
  
  
  Він закурив цигарку і глибоко затягнувся. В присутності шейха, суворо слідував із законом мусульман, ему не можна було курити.
  
  
  Він подивився на Сабру по інший бік намету. Вона лежачи на спині, заклавши руки за голову, і дивилася на хольст's. На ній був зелений бойової костюм, але він не приховував її жіночності. Він уважно розглядав довгі, стрункі, чудові ноги і тверді грудей, притулившись до бронежилету. Її блискуче волосся були високо підняті і скріплені двома золотими шпильками.
  
  
  Не дивлячись на нього, Сабра сказала: «Ні, Нік! Її ж сказала тобі. Забудь це.'
  
  
  Киллмастер усміхнувся: «Мені пощастило, — сказав він. «Вона не тільки командує мною, але і читає мої думки!»
  
  
  Вона підвелася на лікті і подивилася на нього. — Може бути, пізніше, Нік, коли все це закінчиться. Обіцяю, що ні, але хто знає? Ти мені подобаєшся... я люблю тебе і захоплююся тобою. Так що цілком можливо. Її так легко себе не віддаю. А тепер давай забудемо про цю нісенітницю і будемо будувати плани.
  
  
  Нік загасив сигарету. Вона була права, звичайно. Робота важливіша. Він подивився на маленький передавач в кутку намету, який дбайливо зберігався в гумовому футлярі.
  
  
  Духовному початку з собою сьогодні радіо? Ви можете подати сигнал по Диявольського ущелини в Тверію і повідомити їм точне положення цілі.
  
  
  Очі Сабры були закриті. Вона ih не відкривала. 'Немає. Радіо занадто дорого і ризиковано, щоб його брати з собою. Верблюд може впасти, ми можемо натрапити на патруль РР, все може статися. Крім того, вони також проводять радиопрослушку.
  
  
  Ми, якщо б наводку на РР, але він також і нас.
  
  
  Він був згодний з нею. Наводка на табір не так wouldnt і важливу, але працює так близько передавач відразу видасть всі ih плани.
  
  
  «Ми зробимо це олівцем на папері і скористаємося нашим компасом», — сказала Сабра. — Ми можемо позначити цей табір, як фіксовану точку. Таким чином, ми також пройдемо довгий шлях у цьому напрямку. Адже напад відбудеться ніяк не коли, і наші льотчики непогано знають цей район».
  
  
  «Це говорить тільки для себе. Вони досить частини пролітають над ними. Він спостерігав за її реакцією.
  
  
  Її червоний рот зігнувся в слабкій посмішці. — Більше про це в повідомленнях нічого немає. Зараз її піду спати. Ти теж так зробиш, Нік. Сьогодні буде важко. Через мить він почув її спокійне, розмірене дихання. Сталеві нерви, подумав він. Може бути, навіть краще, ніж мої!
  
  
  Він закурив ще одну сигарету і побачив клуби синього диму. Він подивився на свій годинник. Майже п'ять годин, скоро стемніє. Ніяк не коли було похмуро, і місяць, ймовірно, не показувалася. Нік потай сподівався, що Маджхад не просто хвалько, але що він справді зможе знайти Ваді-Шайтан в темряві.
  
  
  Його думки повернулися до минулої ночі... Ему це зійшло з рук потім того, як він, як дурень, потрапив у пастку, але йому пощастило. І Сабра показала свою проникливість. В іншому випадку його б зараз тут не було.
  
  
  Це були сопливі носи! Вони, діти, які гралися на вулиці. Хлопчики в автобусі. Виявилося, що у Сабры була не тільки мережу агентів, але і мережу вуличних хуліганів! В Тверії, Хайфі та Єрусалимі вона використовувала ih в якості молодих штурмовиків, кур'єрів і для збору розвідданих. Діти можуть ховатися і підслуховувати там, де дорослий чоловік не міг.
  
  
  Сабра враховані їм повідомлення, і діти вистежили Ніка в готелі і не втратили його з виду. Він був дещо пригнічений, коли подумав про це. Він ну не помітив. Нік криво усміхнувся в сгущающейся темряві. Якби Хоук почув про це, йому було б це сподобалося. Але Яструб б нічого цього не відомо.
  
  
  Нік виплутався з біди, але саме ці школярі повідомили про Сабрі его скрутному становищі і про те, де він в залі. Сабра прикрила обидві сторони істинним інтелектом секретного агента або своєю жіночою інтуїцією. Вона послала цих хлопців в его сліду, щоб вони спостерігали і охороняли його, чужинця в чужій країні. Киллмастер був трохи приголомшений. Ему, по одному кращих агентів у світі, допомагали школярі!
  
  
  Нік завжди був чесним з самим собою. Тепер він мусив визнати, що йому не подобається ця ідея. Це було нелогічно і невдячно, але ця ідея ему зовсім не подобалася. Він був найкращим так довго, що не міг більше грати другу скрипку, навіть під керівництвом такого натхненного любителя, як Сабра. У нього виникло відчуття, що у нього в кишках шкребе. Здавалося, що він все-таки не справляється з труднощами своєї роботи — Нік Картер ніколи раніше не відчував такого почуття.
  
  
  Потім він посміхнувся в темряві. Тепер він був аматором. У нього були накази, і він повинен їм слідувати. І він був таким же легковажним, як вони, діти Тивериаде. До біса все! На мить він прислухався до спокійного дихання Сабры, потім розслабився в здоровому проведені обчислення і заснув. Маджхад це єдина передача ih, коли пора було йти.
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  Гюнтер Герхардт стояв у дверях з недопалком чорної сигари в зубах і дивився в Ваді-Шайтан. Цю назву було вибрано дуже вдало, подумав він. Диявол точно був тут особисто! Але ненадовго. Ще два дні, якщо погода залишиться такою ж, і вони поїдуть. Хамсин, вітер пустелі, вже тиждень дуеті з заходу. Якщо так тривало, а так воно, швидше за все, і було, то з застосуванням газу добре виходило. Масні губи РР трохи міцніше притиснути до его сигарі. Газ! Газ був пікантною особливістю всього цього підприємства. Якби ізраїльтян звинуватили в застосуванні отруйного газу проти невинних жителів села, з ними було б покінчено! Королю Хусейну доведеться оголосити війну Ізраїль, інакше він втратить свій трон і, швидше за все, своє життя. І потім цього м'язи щелепи РР розслабилися, і він посміхнувся вовчої усмішкою, відрізати б цим євреям голови!
  
  
  Але він нічого не міг робити, поки не прибули протигази з Тканини. Ці кострубаті, невмілі виродки в Дамаску. Протигази повинні були бути тут тиждень тому. Він нічого не міг зробити без цих протигазів. Ви не посилали своїх людей в отруєний газом село без протигазів. По-перше, вони не пішли б. А РР прекрасно знав, як знає кожен генерал, у будь-якої армії, що ніколи не можна віддавати наказ, якщо не впевнений, що він буде виконаний. Він знизав масивними плечима і провів рукою по блискучій лисій голів. Не те щоб його турбували покидьки, якими він командував, покидьки і піна Леванту. РР розсміявся собі під ніс. Якщо коли-небудь військо - військо? - повинні були бути принесеними в жертву, то це була ця мерзота. Але навіть покидьки потребують дисципліни. В одній навколо печер в скелі з пісковика пролунав звук, що дзижчить. На них заробив генератор. Він подивився на свій наручний годинник. Через годину стемніє. Йому було пора в шлях. Але спочатку він перевірить радіо і радар. Там працював німець Готт, на якого можна було покластися. Здоровань вискочив навколо трейлера, перетнув смугу піску, і попрямував до вантажівки, припаркованого біля скель. Вантажівка був покритий камуфляжною сіткою оманливого кольору скель. Він відкрив двері і заговорив з чоловіком, що сидів за невеличким столом в навушниках і повільно крутившим циферблати на проборе перед собою. Інша людина, радист, байдикував до своїм ключем в передній частині вантажівки.
  
  
  РР сказав: «Що-небудь особливе, Ганс? Що-небудь ще чув?
  
  
  Худий дезертир з Іноземного легіону похитав головою. — Нічого, гер генерал. Нічого такого. Крім звичайного трафіку, звичайно - по Сирії, Йорданії і Ізраїлю. Літак, цивільна авіація. Але більше нічого. Якщо хтось поблизу є, гер генерал, вони себе дуже тихо.
  
  
  РР кивнув. Він подивився на радиста, араба, потім перепитав Ганса і сказав пошепки. — Ти стежиш за ним? Що він надсилає повідомлення лише в певний час?
  
  
  Худий чоловік кивнув: «Я стежу за ним. Він відправляє повідомлення тільки тоді, коли її кажу, і не довше трьох хвилина. Так нас не знайдуть, гер генерал.
  
  
  'Добре. Наберися терпіння, Ганс. Ми скоро їдемо. Упевнений, ти так втомився сидіти на дупі, як і її.
  
  
  Худорлявий чоловік розсміявся. — Яволь, гер генерал. Ти прав.'
  
  
  РР повернувся до своєї машини, оглядаючи пустинний дістає. Він сміявся. Час від часу над цим нічим не підозрілим місцем пролітали ізраїльські літаки. Навіть сирійські літаки не знали, куди скидати припаси, якщо тільки він чітко не вказував це у великому солончаку. РР усміхнувся. Який сюрприз очікував цих євреїв! Голосів він, в тридцяти милях від Галілейського сукню, з шістьма танками, дванадцятьма гусеничними машинами, десятьма джипами, шістьма легкими і двома важкими кулеметами і більш ніж тисячею людей. Усе ретельно захований у скелях. І ізраїльтяни нічого не підозрювали.
  
  
  А тепер, сказав собі РР, повертаючись до своєї машини, зроби бажання є батьком думки. Він сподівався, що вони нічого не запідозрили. Він повинен був бути впевнений. Звідси і сьогоднішня поїздка.
  
  
  Він увійшов в машину. Хасан, сирійський полковник, призначений заступником командира, похмуро сидів за своїм столом і жував олівець. Перед ним лежали карти, притиснута револьвером. Він підняв очі, коли РР увійшов. У нього був яструбиний ніс і карі ясні очі, як в оленя. РР ненавидів його, і він знав, що це взаємно. Хасан був з ним він ночі, коли РР холоднокровно вбив цих євреїв.
  
  
  Однак тепер РР старався бути дружнім. Він повинен був працювати з цією людиною і заслужити його довіру, тому що Дамаск не пошле йому до іншого. Особисто РР думав, що хлопець був пестунчиком, а він не дуже любив неженок. Він сам був бісексуалом і не проти поспілкуватися у свій час з симпатичним хлопцем, але в цілому все одно волів жінок. І, майн Готт, коли це завдання буде виконано, він знову буде спати з жінкою. З купою жінок, і, можливо, він узяв би і хлопчика з ними. Але в таких справах він був чоловіком, а не таким жінкоподібних недоумком.
  
  
  Він поклав велику руку на тонке плече Хасана і подивився на карту. Маршрут ih маршу і план нападу були відзначені червоними крапками на пластиковій накладці. РР один раз стиснув плече Полковника і сказав з сумішшю насмішки і полудружелюбия : Gottes Namen , Хассан, чому ти продовжуєш вивчати цей бойовий порядок? Все готово, чувак, опрацьована до дрібниць! Не хвилюйся. Візьми випити. Піди подивися, не знайдеш ти тут жінку! РР залився сміхом. На багато миль навколо не було видно нас однієї жінки, і вони обоє чудово це знали. А якби і була, то беззуба повія за двісті фунтів.
  
  
  Полковнику вдалося змалювати в уяві слабку посмішку. Він був готовий визнати, що трохи боявся німця. Щоб повернути розмову в інший бік, він сказав: «Вогнеметів ще немає, генерал».
  
  
  РР встав біля високої сталевого скриньки і досталь, за нього чорний бурнус. «До біса ці вогнемети. Це забезпечить знищення, але вони не є абсолютно необхідними. Протигази, голосувати вони нам потрібні...
  
  
  Я не можу нікому наказати, навіть цього наброду, йти без захисту в село, отруєну люізітом. Надішліть ще одне термінове повідомлення тим растяпам в Дамаску. Скажи їм, щоб не сиділи на своїх ледачих дупи, а нехай привезуть сюди ці протигази!
  
  
  РР надів бурнус поверх однострою і надів капелюха. Він зняв з гачка ремінь і кобуру, в кобурі був Вальтер Р-38, і пристебнув її поверх бурнуса.
  
  
  «Сьогодні ввечері у мене невелика робота, — сказав він полковнику, — мене не буде близько шостої години. Ви, звичайно, головний. Розставте вартових, як тільки стемніє. Все інше, як зазвичай, але не використовуйте більше, ніж це абсолютно необхідно. Нехай мій водій приїде на лендровере. Скажи йому, щоб він поставив «Райзинг» спереду з трьома додатковими патронташами.
  
  
  — Добре, генерал. Полковник підняв трубку і коротко заговорив. Потім він повісив трубку і подивився на СОЮЗУ. який запалив одну навколо своїх чорних сигар.
  
  
  — Ви їдете один, генерал? Без супроводу?
  
  
  Великий чоловік холодно подивився на нього поверх сигари. Потім він сказав з сухим британським акцентом, яким так старанно вчився — він знав, що останнім часом знову почав думати по-німецьки: — Мій любий інший, її бродив по пустелі, коли ти ссав груди своєї матері... Він вийшов назовні.
  
  
  Сирійський полковник якийсь час дивився на нього, потім похитав головою і знову подивився на карту. Цей чоловік був образом диявола! Це було точно, як вдома. Полковник пошкодував, що Аллах залучив його до цієї справи. Але що він міг зробити? Дамаску варто було тільки кивнути, і ти летів. У нього були дружина і діти на утриманні...
  
  
  Він обтрусив з себе ці думки і знову подивився на карту. Добре виглядає. Він думали себе дуже красивим. Він знав, як зібрати щось подібне разом. Наманикюренным пальцем він прокреслив червону лінію атаки в накладному аркуші. РР перекине свої танки і напівгусеничні машини машини через вузький прохід між південним берегом Галілейського плаття і йорданської кордоном. Кожен навколо солдат, генерал і він сам, буде носити ізраїльську форму, зроблену в Дамаску. І це було автентично до останньої деталі.
  
  
  Спочатку вони завдадуть удару по кибуцу Шаар Ха-голан, вб'ють якомога більше євреїв і покласти ih тіла у вантажівку. Але спочатку ці трупи будуть одягнені в ізраїльську форму.
  
  
  Зруйнувавши кібуц і перерізавши всі комунікації, вони швидко попрямують на схід і нападуть на село Умм Кайс в Йорданії. Якщо хамсин продовжить дути, вони застосують отруйний газ, якщо ні, то зроблять більший наголос на вчинення усіляких звірств. Лиса мета дізнався ih саме цього. Він насправді дав їм повну свободу дій в цей момент. Полковник закрив очі і потер мочку тонкою рукою. Він знав своїх чоловіків і знав, чим це обернеться: згвалтування жінок, знівечення дітей, чоловіків вішають і изувечивают ih статевих органів, а може бути, відрізають і вставляють в рот. Тоді будуть розкидані мертві ізраїльтяни з ізраїльським зброєю. Всі ih власні мерці, люди, ПОНЯТТЯ, будуть ретельно зібрані і доставлені у вантажівку. Потім все відразу на північ, до сирійського кордону, і вони були в безпеці.
  
  
  Так, це був хитрий план. І дуже злий. Полковник подивився на великий револьвер на карті. Він почув, як зовні зупинився «Лэндровер», і почув, як лисий чоловік віддає накази водію.
  
  
  Рука полковника нерішуче потягнулася до револьверу. Він все ще міг запобігти цьому. Навіть зараз він міг запобігти цьому. Досить одного пострілу в спину.
  
  
  Він відсмикнув руку. Немає. У нього не було нам відваги, сміливості! Він підпише собі смертний вирок. І навіщо ему втрачати своє життя для невіруючих? Він підняв плечі. Іншалла. Коли він почув, як «Лэндровер» від'їхав, він все ж повернувся на схід і пробурмотів: «Сподіваюся, з цією купою верблюжого лайна трапиться що-небудь жахливе».
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  Одним з якостей, які зробили Киллмастера кращим агентом — і спасибі тому, що він живий сьогодні, — була здатність его міцного спати і при цьому негайно прокидатися, якщо він чув «неправильний» звук. У цьому відношенні він був схожий на матір, яка займається може проспати вибух, коли вона нам, при чому, але відразу ж прокидається, коли її дитина плаче.
  
  
  Його розбудило м'який шурхіт піску. Він одразу ж насторожився. Кількість принада его чорної намети був відкритий, і він побачив, як білої тінь проповзла mimmo отвори і зникла. Його стривожила дисків прихована манера, в якій це сталося. Хтось вийшов за ваді-по вузькій стороні і відійшов від табору бедуїнів. Хтось, хто, очевидно, не хотів, щоб його бачили або чули.
  
  
  В наметі було непроглядній темрявою. Він почув рівне дихання Сабры. Він нагнувся і вийшов через намети як раз вчасно, щоб знову побачити це біла пляма праворуч від нього, тільки що пересекшее вузький вхід у ваді. Білою фігурою покинула ваді, і, хто б це був наш, він міг, таким чином, відправитися в оазис. Але жінки не ходили в оазис ночами, і він не міг зрозуміти, чому чоловік пішов би туди. У звичайних за інших обставин він би залишив його в спокої, але під час завдання це може бути важливо. Він кинувся в погоню.
  
  
  Він досяг гирла ваді-і зупинився. Тут ішла глибока траншеї, що тягнеться крізь пісок і випалені бугри до оазису. Він нічого не бачив. Потім він почув, як впали камені, і хтось побіг праворуч від нього. Нік чекав цілу хвилину, в останній раз перевіряючи люгер в кобурі і стилет у піхвах. Він обережно зісковзнув в яр і рачки поповз до оазису. Він розтулив долоню, на терновому кущі, мовчки вилаявся і поповз далі.
  
  
  Було передбачено, що цієї ночі не буде місячного світла з-за хмар, і місяця теж не було. Принаймні, не має ніякого значення. Але час від часу місяці вдавалося на мить прорватися крізь хмарний покриву і таким чином освітити землю своїм світлом. Цього було досить.
  
  
  Киллмастер носив зелений бойової костюм, і тому не виділявся на тлі пейзажу; людина перед ним — він був майже впевнений, що це був чоловік — був одягнений у білий бурнус, що светилосся в темряві. Нік підійшов до кінця яру і побачив чоловіка в декількох сотнях ярдів попереду, тепер вже на відкритій місцевості, який неухильно шелл до маленького оазису.
  
  
  Нік дозволив маленькій точці перед собою піти вперед приблизно на п'ятсот ярдів, а потім продовжив слідувати за ним. Тепер він був переконаний, що ця людина щось задумав. Це був arab - іншого варіанту не було - і якщо arab ходить, а не їздить, то повинна бути вагома причина. Чи погана. А той чоловік перед ним був дуже потайливим, так що останнє було найбільш вірогідним. Нік Картер на власному досвіді навчився не упускати з виду очевидне і приймати його до уваги.
  
  
  Він обережно слідував за ним, тримаючись на пристойній відстані, використовуючи пересічену місцевість, як зробив би будь-майстер мистецтва стеження. Нарешті він наблизився і був вже за двісті ярдів, коли білий бурнус зник у рядку фінікових пальм, що оточували оазис. Фігура була прихована від очей. Нік лежав животом на нерівній землі і чекав з напруженими очима. Нічого не рухалося. Хто б це нас був, зараз він чекав в тіні пальм. Кого він чекав?
  
  
  Через деякий час він почав підкрадатися лиже з Люгером під рукою. Це була важка і болісна робота, з-за гострих скель, шипів і абразивного піску, але він дюйм за дюймом наближався до оазису. Ему знадобилося півгодини, щоб дістатися до перших фінікових пальм на п'ятдесят ярдів. Весь цей час він нічого не бачив і не чув навколо оазисах. Хто б це нас був, він зрозумів мистецтво очікування. Нік продовжував притискатися обличчям до каменів. Ніч була прохолодна, і хамсин постійно дув із заходу, але Нік все ще обливався потом. Було б небезпечно і навіть нерозумно намагатися наблизитися. Цей чоловік був арабом — арабом по пустелі — і, можливо, зрозумів, що за ним стежать. Він може сидіти і терпляче чекати, коли Нік опиниться під прицілом або в межах досяжності його кинджала. Нік вирішив почекати там, де він був. Терпіння у нього було не менше, ніж будь-араба.
  
  
  Звук повільно порушив нічну тишу. Він долинав з півночі, спочатку дуже погано, але ставав все більш і більш чутним. Киллмастер, наділений гострим слухом, спочатку не міг у це повірити. Можливо, це якось пов'язано з вітром.
  
  
  Але немає. Це був звук двигуна. Якась машина мчала до оазису на зниженій передачі. За мить він усвідомив звук — «Лэндровер». Він підняв голову і побачив два котячі очі, що наближаються до оазису з півночі. Затемнені вогні! Дві білі збиралися в темряві.
  
  
  Суміш тріумфу і недовіри переповнювала людини за AX. Цього не може бути! На даному етапі ублюдок нам за що не ризикнув би прийти поодинці. Все ще ...
  
  
  Він побачив котячі очі, що наближаються до оазису. І все ж... в кожному-делле-YY є відмітка про його хоробрості! Почуття хвилювання охопило його. Він підкрався трохи лиже, до оазису. Киллмастер підійшов до гаї фінікових пальм на тридцять п'ять ярдів, коли вже не міг іти далі, інакше йому довелося б кинути укриття. Він жим лежачи за невисоким каменем висотою шостий дюймів над землею. Звідти до оазисах не було нічого, крім плоского піску. Він не міг іти далі, не ризикуючи перестрілкою, і він ще не був до цього готовий. Тим не менш, він повинен був знати.
  
  
  «Лэндровер» з черепашачою швидкістю перебрався на іншу сторону оазисах і зупинився. Водій, хто це був, не вимкнув фари. Нік прислухався, проклинаючи вітер за те, що той дув з його напрямок, так що він нічого не чує. У «Лендровері» був тільки один чоловік, вирішив він.
  
  
  Він дістав «Люгер» і побачив фари. Не те щоб він збирався вистрілити навмання. Він не збирався стріляти при таких при інших обставинах. Він поставив свою голову на те, що у водія «Лэндровера» був пістолет, і arab напевно теж був озброєний. Нік був у меншості з вогневої мощі, і его тактична позиція була далеко не райдужним. Ему доведеться дочекатися повернення араба, якщо він повернеться, а потім схопити і допитати.
  
  
  Хамсин на мить зупинився і почув, як чоловіки говорять. На арабському. Ih голоси були слабкими, і гомін покаже, здавалося, був далеко. Коли знову подув вітер, він взагалі нічого не почув.
  
  
  Хтось торкнувся його руки, і Сабра прошепотіла: «Не стріляйте, Нік!» Що б ви нам робили, не стріляйте!
  
  
  Вона підійшла до нього ззаду, не видавши нам звук, і доторкнулася до того, як він усвідомив її присутності. Це не траплялося з Ніком Картером. Вона була схожа на привид!
  
  
  Замість цього він потягнувся до її руку і торкнувся твердої грудей. Через мить вона трохи відсторонилася. Вона потягнулася до його руці і міцного стиснула ee.
  
  
  Вона притиснулася своїм теплим ротом до його вуха і заговорила пошепки.
  
  
  'Це хто?'
  
  
  — Хтось навколо нашого табору. Стукач, я думаю. І... і це звучить божевільно, але у мене сильне відчуття, що він там особисто розмовляє з ПП!
  
  
  "Боже мій!'
  
  
  Він відчував її внутрішнє замішання. Він відчув, як її струнке тіло почало тремтіти. — Боже мій, — знову сказала вона. "Якщо ти правий, ми можемо покінчити з цим відкрито зараз!"
  
  
  Поки вона говорила, вони побачили велику фігуру, що йде перед фарами. Потім білий бурнус. І нічого більше. Сабра більше не тремтіла. Коли вона знову прошепотіла, - ee голос абсурдно сердито і стримано. 'Нік! Можливо, ти правий. Він і з Роммелем ризикував до безумства!
  
  
  Вона визначився лайка, що його зовсім не здивувало. «Яка можливість для нас... і ми не можемо нею скористатися. У мене є кольт 45-го калібру, револьвер і ножі, голосування, і все.
  
  
  — У мене є Люгер і стилет, — м'яко сказав Нік. «Без сумніву, у нього там більше вогневої потужності. Ми ніколи не дійдемо до цієї першої пальми.
  
  
  Він відчував її рішучість. — Ми можемо спробувати, — наполягала вона. 'Ми можемо спробувати! Прокрадываемся як можна далі, а потім біжимо. Нападали на них зненацька. У нас є шанс, Нік, правда! Про кравець! Якщо б у нас були автомати і кілька гранат! Це прокляте невезіння теж!
  
  
  Киллмастер теж був спокушений. Для долі секунди він зважив всі за і проти і прийшов до висновку, що шансів у них немає. Якщо пощастить, вони зможуть дістатися до оазисах до того, як ih виявлять. Але той факт, що РР. був все ще живий, був достатнім доказом того, що він безумовно був в ударі. Буде запекла перестрілка, в якій навряд чи хтось виживе. І, звичайно, дияволу пощастить. У РР був пістолет-кулемет — немислимо, щоб його не було — і якщо хто вижив, так це він. Справедливість не завжди торжествувала в цьому сумному підмісячному світі.
  
  
  — Ні, — прошепотів він переконано. «Ми не намагаємося. Найкраще дочекатися повернення нашого зрадника. Він зможе багато чого нам розповісти. Якщо ми використовуємо трохи переконання.
  
  
  Раптом в оазисі почувся постріл. Нік, який був експертом у таких питаннях, подумав, що це має бути Люгер або Р38. Це також було б найбільш вірогідним зброєю для РР.
  
  
  Він притиснувся ротом до м'якого вуха Сабры. — Я думаю, ми можемо забути про нашому зрадника. Думаю, він тільки що отримав свій розрахунок.
  
  
  Її голос був лютим. 'Так. А тепер підемо за ПП! Він один! Ми можемо ...'
  
  
  Вона збиралася вскочити. Нік повалив її на землю. — Ні, кравець візьми! Ні! Ми нічого не зробимо проти автомата. І якщо ми пропустимо його, все піде не так, і він знає, що ми тут. Ні! Тепер пропустимо его. Ми його ще зловимо. Обіцяю.'
  
  
  «Лэндровер» розвернувся і рушив з тихо гудящим двигуном. У машини не було заднього ліхтаря. Вони чекали, коли відображення котячих очей сховається за дюною і звук мотора розчиниться в нічній тиші. Потім вони повільно пішли назад в оазис.
  
  
  «Я взяла ліхтарик», — сказала Сабра, коли вони увійшли в пальмову гай і підійшли до брудного басейну. У біля басейну лежало тіло в білому бурнусе.
  
  
  Сабра дозволив променю світла впасти на білу постать. Обличчя було в & nb. Нік схопив за щиколотки, витягнув ih навколо води і перевернув тіло. Білий промінь ударив у пару порожніх карих очей і яструбиний ніс.
  
  
  Сабра вимкнула брильов. — Алі, — глухо сказала вона. «Алі, кравець візьми! Цікаво, він діяв за власною залп, або його підіслав шейх? Її казав тобі, що то не так? Їм не можна довіряти нам на гріш.
  
  
  Нік не бачив причин говорити про інстинктивне недовіру до Алі. Чоловік помер, і все. Був шейх також учасником змові, вони скоро дізнаються.
  
  
  Сабра задумливо подивилася на мертве тіло. У лобі у нього була красива кругла дірочка. — Вони завжди беруть з обох сторін, — сказала вона глухим голосом. «І це навіть не аморально у них. Це просто ih спосіб життя.
  
  
  Недалеко від ставка знаходилася маленька хатина, крита соломою і пальмовими гілками. Нік привів її туди. 'Добре. Давайте зараз викуримо по цигарці, принаймні її, і подивимося уважніше. Це може багато чого змінити, а може і ні. У будь-якому випадку, ми повинні спробувати отримати уявлення про поточний стан дель.
  
  
  Хатина була порожня, якщо не рахувати кількох стелажів з фініками, висіли для просушування. Нік опустився на підлогу, закурив сигарету і задоволено затягнувся. Сабра сіла поруч з ним. Він інстинктивно відчував, що вона глибоко засмучена, що вона самотня і на межі відчаю. Вперше він бачив її в такому настрої. Зараз саме час, подумав він, зняти напругу. Але мило, без зайвого шуму, так поступово, що вона не зрозуміла, що сталося, поки він міцного не взяв її за руки.
  
  
  «Він у нас був», — сказала вона. Вона говорила більше сама з собою, ніж з ним. «Він був щиро перед нами, і він пішов. Потім стількох років!
  
  
  Всупереч здоровому глузду, але, щоб підбадьорити її, Нік сказав: «Ми не впевнені, що це був РР».
  
  
  — Але я її знаю, — вперто сказала вона, — знаю. Це був ВВ.
  
  
  Так, тихо зізнався він. Це був ВВ.
  
  
  Киллмастер глибоко затягнувся сигаретою. Червона точка світилася в темряві хатини. «Що знав Алі? Що знає шейх?
  
  
  Вона сіла так близько до йому, що він відчув, як вона знизала плечима. «Просто її знайти готель РР та його базовий табір. Більше нічого. Очевидно, їй не сказала йому, хто ми такі і чому ми хочемо знайти КАЗАНІ і його табір. До речі, шейх занадто розумний, щоб питати. Він знав, що я все одно цього не скажу.
  
  
  Нік сказав: «Тоді не так wouldnt важливі».
  
  
  "Не для нього!" — хрипко сказала вона. — Його попередили. Він знає, що за ним полюють американець і ізраїльтянка. Звідси він зробить свої висновки. Звичайно, він назве мене ізраїльської розвідницею, а вас, швидше за все, назвуть агентом ЦРУ».
  
  
  Ніка це влаштовувало, але він вважав за краще тримати це в секреті. Він курив і думав, що робити. «Тепер ти можеш повернутися і покликати своїх людей на допомогу, Сабра. У нас ще багато часу. Ваші ВПС можуть обстріляти його на світанку і висадити поблизу десантників. Сумніваюся, що він очікує, що ми будемо діяти так швидко. Вам вирішувати.'
  
  
  Останнє було занадто фантастичним. Вона одна могла викликати на допомогу ізраїльські ВПС і десантників. У нах був секретний код та ідентифікаційні сигнали, які знала тільки вона. Ізраїльська розвідка не зверне на нього уваги.
  
  
  Минуло багато часу, перш ніж вона підготувала ревматизму. Він знав, що гей доведеться прийняти важке рішення. Це повинен бути бліцкриг, де все має пройти гладко. Ізраїльтяни повинні були завдати швидкий удар і так само швидко зникнути з сирійської території. Якби вони зробили це швидко і в процесі захопили полонених, які будуть говорити - РР, якщо можливо, - то це просто означало б ще один інцидент. Великий інцидент, але все ж просто нещасний випадок. Якщо б вони захопили РР живим, і він заговорив, сирійці тоді б мовчали. Але якщо щось пішло не так, війна була неминучою. І це навіть без нападів РОКУ.
  
  
  Він чекав. Нарешті вона сказала: «Ні. Ми не можемо так ризикувати. Може бути, цей Маджхад говорив правду, а може і ні. Його послав шейх, не забувайте про це. Або він може мати добрі наміри, і опинитися просто дурним брехуном, покидьком. Немає. Спочатку ми повинні підвести підсумки самостійно. Місце визначити самостійно. Тоді її зможу викликати на допомогу авіацію і десантників». Вона схопилася на ноги. Потім цього Нік не міг пригадати, чи був це нещасний випадок або вона зробила це навмисно, але Сабра спіткнулася і впала йому в руки. Ih губи стикнулися невимушено і немов під впливом надприродної сили. Нам один навколо них не говорив. Через кілька миттєвостей Сабра спробувала вирватися і відштовхнути його. Нік обняв її своїми великими руками і міцного притиснув до себе. Вона обм'якла, зітхнула і глибоко проникла мовою в його рот.
  
  
  Це був сексуальний вибух, якого Нік ніколи не відчував нам з однією жінкою. Це були два розпалених тіла, які змагаються за найсильнішого на полі пустощів, сторони нападали по черзі, і парирували атаки своїми ласками, ніжностями і несподіванками. Не виймаючи мови по его rta, вона проводила обома руками по всьому його тілу. Він розстебнув її жакет, зняв з нах ліфчик і відчув у своїх руках бархатисту повноту ee білих пружних грудей. Він обмив обличчя в прекрасній долині між ними і поцілував її тверді соски.
  
  
  Сабра відчепила свій пояс з пістолетом 45-го калібру і скинула його. Вона обвила руками Ніка і пригорнулася до нього, притулившись до нього губами, поки він людей не грубою зривав з нах штани і тонкі нейлонові трусики. Коли вона підняла ноги, він побачив її білі сідниці, блестевшие в темряві. Він увійшов в нах в люті хвилі, і вона закричала — її перший звук — ніби її вдарили ножем.
  
  
  Вони були не стільки коханцями, скільки любовними ворогами, які намагалися нав'язати іншому одному свою волю. Сабра обхопила його своїми стрункими ногами, високо поставив п'яти ему на спину і спробувала зжерти його. Через кілька миттєвостей вона відвела монотонну мелодію: «ой-ой-Ой-Ой-ой-ой-ой-ой-ой...»
  
  
  Нік був зачарований і в своєму еротичному екстазі на що не звертав уваги. Він штовхав глибше і сильніше, глибше і сильніше, немов намагаючись повністю поринути в воду. Він потрапив в нічию землю, нічого, нічого не буде. Тільки цей момент!
  
  
  Кульмінація настала одночасно для них обох. Сабра закричала. Нік здригнувся і впав на нах зверху, видаючи дикі звірячі звуки.
  
  
  Коли його розум знову прояснився, він почув її тихий плач. Він поцілував її в щоку і спробував її солоні сльози. Вона відвернулася від нього. Потім вона сказала гордо і сердито: «Це було нічого! Зрозумів? Це не мало до цього ніякого відношення! І це більше не повториться. А тепер допоможи мені піднятися.
  
  
  Він поцілував куточок її rta, і на цей раз вона відпустила його. Він тримав її у своїх обіймах на мить і прошепотів: «Я розумію. Нічого не було.' І він відпустив ee. Він відчував себе стомленим і розслабленим і дивився, як вона поправляє одяг. «Може бути, зараз вона розслабилася», — подумав він. Частина її страху, напруги і напевно занепокоєння повинно було розсіятися в цьому вибуху. Він знайшов її пояс і передав ih ей. Вона почепила його, а потім злегка торкнулася його руки. — Цього не було, — м'яко сказала вона. — Ти розумієш це, Нік? Цього не сталося».
  
  
  — Згоден, — сказав Киллмастер. 'Нічого не сталося.'
  
  
  Вони вийшли з каюти. Сабра подивилася на тіло Алі. "Що нам з цим робити? Віднести його в табір або попросити кого-небудь?
  
  
  Вона задала штопора, командувача тонн вже не було. Нік поступово взяв на себе ініціативу, яку вона запропонувала йому було навмисно або ненавмисно.
  
  
  — Залиш це в спокої, — сказав він. — Не кажіть нам слова про це шейху. Якщо він запитає, де Алі, ми обдуримо його. Ми його не бачили. Тепер повернемося в табір і подивимося, чи готові Маджхад і його люди. Пора йти.'
  
  
  Коли вони підійшли до чорного намету шейха аль-Халіфа, загін уже чекав ih. Шейх поговорив з Маджхадом. Поруч стояли двадцять бедуїнів, обіцяних шейхом: чоловіки з гордим виглядом, на чистокровних конях, мовчазні, все в бурнус з головними уборами, і всі озброєні старими маузерами або энфилдами, один зі старим лебелем.
  
  
  Коли вони наблизилися, шейх сказав: «Ми були готові вже півгодини, квітка пустелі. Мої люди втрачають терпіння. Ти йдеш зараз?'
  
  
  Сабра зробив жест Салам . — Пробач, улюбленець Аллаха. Ми пройшли через пустелю і розробили наші плани. З вашого дозволу ми зараз же підемо.
  
  
  Погляд шейха в черзі був звернений на Сабру і Ніка. Его майже беззубий рот на мить стиснувся, а потім знову розслабився. — Ідіть. Дав вам двадцять моїх кращих людей. Маджхад командує ними, а ви командуєте Маджхадом. Це зрозуміло?
  
  
  Дівчина сказала: «Звичайно, зіниця хвороби Аллаха. Мені потрібно тільки винести, що з мого намету. І потім радіо, воно мені дуже дорого. Ти подбаєш про те, щоб його добре охороняли?
  
  
  Шейх кивнув. «Це буде так». Він знову подивився по черзі з Сабры до Ніку. Він похитав головою: «Я вірю, горда красуня, що мій гарем ніколи не зустріне тебе. Ти записана для того, хто може тебе прочитати. Це нещастя для мене і щастя для моїх рід. Мені не доведеться ih викидати або вбивати.
  
  
  Його погляд зупинився на Сабрі. — Тоді йди, мій складати долар. Хай буде з тобою Аллах».
  
  
  Шейх аль-Халіфа повернувся до них спиною і пішов до своєї чорної наметі. Тканину намету впала. Нік відчув дивне полегшення. Ця прагнення блискавка. Він знав, що сталося. Нік сильно спітнів, коли Сабра пішла в намет, щоб взяти свій рюкзак з компасом, картами, олівцем і папером - всі записи для правильного положення пізніше - Маджхад привів коня Ніка. Це було красиве тварина, сірий і чистокровний арабський жеребець, згусток м'язів. Нік захопився тваринам і погладив його більше голів, щоб познайомити з ним. Він що-що знав про арабських жеребчиках, тому що одного разу їздив на них в Америці. Вони були швидкими, розумними і, насамперед, вогняними. І він ще і білий! Єдиний білий навколо всієї групи.
  
  
  Коли Нік вказав Маджхаду на це і додав, що йому не дуже хочеться, щоб його використовували в якості мети arab лише знизав плечима і сказав: «Іншого у нас немає, сер. Може бути, ви віддаєте перевагу верблюда? Вам за нами тоді буде не наздогнати, але... "Ніякого верблюда!" — коротко сказав Нік.
  
  
  Маджхад погладив ніс тварини і посміхнувся Ніку. — Ви дуже мудрі, сер. Його звуть Емір. Він послужить вам добру службу. І дама вже йде, ми можемо піти.
  
  
  Вони їхали пліч-о-пліч і залишили витягує на вузькій стороні. Нік і Сабра їхали попереду, позаду Маджхада, який повинен був стати ih провідником у Ваді-Шайтана. Місяця не було, але було досить слабкого світла, що виходить з-за хмар. Нік побачив, як перед ним піднімається і опускається тюрбан Маджхада, і пробурмотів Сабрі: «Ей-богу, сподіваюся, він знає, що робить! Якщо шейх буде грати в ту ж гру, що й Алі, він заведе нас у пастку, і нам нитку. Потім РР буде використати нас для стрільби по мішенях.
  
  
  Він бачив, як вона хитала головою. — Ні, я не думаю, що тобі варто про це турбуватися, Нік. Її, вважаю, що йому можна довіряти хоч раз, для різноманітності. Це просто почуття, але її серйозно». Він бачив, що вона повернулася до свого колишнього «я». А якщо вона була приголомшена, веселі або й щаслива, вона ретельно приховувала це. Він і сам був задоволений. Робота була попереду, і це було все, що мало значення.
  
  
  Вони пролетіли близько трьох миль на північ, коли пролетів перший літак.
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  
  Це був старий літак з пропелерами, що летів низменному до землі. Він минув ih в півкілометра, і попрямував на південь, до табору бедуїнів. Холод пробіг по спині Киллмастера. У ПП може бути радіоустаткування в цьому Land Rover. Можливо, він відправив повідомлення безпосередньо або через свій базовий табір в найближчий сирійський аеропорт. Нік проклинав свою дурість! Вони повинні були очистити табір. Але хто міг подумати, що РР. буде чи зможе діяти так швидко? Може бути, він помилився. Можливо ...
  
  
  За ними, відкрито над табором бедуїнів, спалахнули парашутні ракети. Більш квадратного кілометра було яскраво освітлене сліпучим світлом, оголюється все очевидним чином.
  
  
  Нік підняв руку, і кортеж зупинився. Нік під'їхав до Маджхаду, який з благоговінням дивився на величезні вогні в небі.
  
  
  Нік, не покладаючись на нас, на своє знання арабської, на нас, на свою владу над цими гордими людьми, наказав Маджхаду зупинити ih на вершині дюни, на яку вони тільки що піднялися. Маджхад повернувся до колони і віддав наказ. Нік і Сабра стояли осторонь і дивилися, як смолоскипи повільно опускаються на землю. Ih постійно заміняли новими, поки літак кружляв у повітрі. Емір, збентежений цією демонстрацією, мало не скинув Ніка, перш ніж відновити контроль. Сабра, у якої було менше проблем з конем, допомогла Ніку заспокоїти Еміра. Потім вона прикладає свою руку на руку Ніка. — Це літак, який наводить бомбардувальники на мета, чи не так? Вони шукають наш табір!
  
  
  Киллмастер був в люті, а всередині у нього все кипіло. 'Так. Повинно бути так. Вони шукають нас, Сабра. Цей мерзенний виродок зробив ih туди!
  
  
  — І ми тут у безпеці, поки вони... ой, Нік, ці бідолахи! Жінки і діти. У нах був ком у горлі. Він подивився на нах і побачив, як вона вдарила кулаком по губах. Вона вже через багато пройшла. Навіть нерви секретного агента не витримали всього в особливих рахунку. Він лише сподівався, що вона не впаде в непритомність до того, як завдання буде виконано. Якщо до цього дійде.
  
  
  Араби збилися в купу, група коней і людей дивилася на факели з трепетом і страхом. Деякі зійшли з коней і тепер стояли на колінах, і бурмотіли молитви обличчям на схід.
  
  
  «Валлах! Це нитка світі! Хай змилується над нами Аллах!»
  
  
  Потім з'явилися літаки. Нік ih не бачив, але з пронизливим виску вирішив, що це літаки МІГ-19. Він думав, що ih шість, але не був у цьому впевнений. Він заздалегідь приготувався до аду, який вотум-вотум вибухне.
  
  
  Перша атаки Мігів була проведена з кулеметів і знарядь. Один за іншим вони з ревом пірнули до чорним наметів, так безжально освітлених ракетами. Потім першої атаки вони перегрупувалися для початку другої бомбардування. На цей раз вони скинули фугаси і осколкові бомби.
  
  
  Сабра і Нік, який зараз майже тремтів від люті, чули свист кожної бомби, за яким слідував глухий бум-бум-бум-бум. .
  
  
  Нік наблизив Еміра до Сабрі і взяв її за руку. Ee рука була холодна, як смерть. Вона дивилася на червоне світіння на горизонті, по її щоках текли сльози. Нік стиснув її руку, але нічого не сказав. Змусити її плакати. Тим швидше вона з цим впорається. Чим зліше вона ставала, тим краще. Він знав, що він збирається робити далі, що він повинен робити, і що вона йому потрібна. Ему потрібна була справжня Сабра. Крутий, ефективний секретний агент з Марракеша.
  
  
  Це зайняло не більше десяти хвилина. Гвинтовий літак давно пішов. Потім цього літаки також повернулися на свою базу; вони летіли низменному до землі. Один пролетів над ними на висоті не більше чотирьохсот метрів. Нік напружено чекав. Але МИТЬ ih не побачив, пролетів і зник у темряві.
  
  
  Киллмастер не очікував такої дисципліни з цих арабів. Він очікував, що вони в паніці поїдуть назад. Замість цього вони чекали, поки Маджхад підійде до Ніку. — Чоловіки хочуть повернутися, сер. Відразу. Бачте, у них є дружини і діти. Якщо з тобою все в порядку...
  
  
  — Для estestvenno. Нік встав на стремена і помахав арабам. Вони розвернулися і помчали назад у табір на повному скаку.
  
  
  Маджхад трохи зачекав. «У мене там немає родичів», — пояснив він. «Я просто один. Це хороша річ.' Сабра сказав: «Voni звинуватити в цьому нас».
  
  
  Нік подивився на Маджхада, який їхав поруч з ним. — Що ти думаєш, Маджхад? Чи вони будуть звинувачувати нас в цьому?
  
  
  Гід знизав плечима. — Це можливо, сер. Це неосвічені люди, які не розуміють цих речей. Леді говорить правду, можуть бути неприємності.
  
  
  — Проблеми дійсно будуть, — похмуро сказав Нік. — Але не тільки для нас. Він вирішив довіритися Маджхаду. Він розповів йому, що він задумав.
  
  
  Сабра впала на сідло. Якийсь час вона нічого не говорила, а потім: Добре, Нік. Її згодна. Відтепер ти головний».
  
  
  Маджхад посміхнувся Ніку, оголивши всі свої білі зуби. — Ви божевільний, сер. Кажу це з усією повагою, але ти божевільний! Щоб довести це до успішного завершення, нам знадобиться допомога всіх джинів Шайтана. Але її теж згоден. Це буде велике пригода... і смерть героя».
  
  
  — Я розраховую на тебе, — сказав Нік, — ти допоможеш мені схилити інших до мого плану. Але це повинно працювати швидко. Дуже швидко.'
  
  
  Вони поїхали назад через вузьке гирло ваді. Киллмастер побачив у своєму житті багато страждань, але це було вище всього. Він подивився на Сабру. Вона дозволила своїм сльозам текти без сорому. На темному особи Маджхада було жорстке вираз. Сам Нік теж iso усіх сил намагався не виходити навколо себе. Він молив богів про одну послугу - схопити РР руками за шию!
  
  
  Вони минули ряд воронок від повна назва і підійшли до центру табору. Тут загибель була повною. Намет шейха отримав пряме попадання. У цьому розбитому хаосі Нік побачив ногу, руку, голий торс обезголовленої жінки. Верблюди, вівці і кози загинули, залишивши потім себе бойню з нутрощів і изодранной плоті. Трупи старих, і жінок, деякі з дітьми на руках, валялися в гротескній сцені, іменованої смертю. Якщо комусь і вдалося втекти — а так і було, — вони сховалися в темряві, збожеволівши від жаху і страху.
  
  
  Потім він побачив жінку. Вона присіла ще димлячої воронки від бомб і спробувала знову прикріпити голову дитини до тіла. Вона наділа її задом наперед, він це бачив. Коли вони проходили mimmo нах, вона дивилася на них великими порожніми очима. Вона ih навіть не бачила.
  
  
  Сабра нахилилася, і її вирвало.
  
  
  Араби відступили і почали шукати тих, що вижили. Це було сире і майже нелюдяно, але Нік зрозумів, що я повинен тримати ih разом і домагатися ih уваги і послуху, якщо він збирається здійснити свій план.
  
  
  Він повернувся до Маджхаду. «Збери ih разом. Попросіть ih зібрати тут. Тоді її, хочу, щоб ти був перекладачем, Маджхад. Перекажіть його своїми словами. Якщо ви розумієте, про що я. Ми повинні забезпечити відплату за це. Зараз і відразу. Для цього вони повинні піти зі мною.
  
  
  Особа Маджхада було похмурим. "Я не думаю, що буде важко, сер, переконати ih." Сабра зникла. Тепер вона з'явилася знову, її обличчя було болючим. Вона сказала: «Нік! Радіо... розбилося. Ми не можемо покликати на допомогу. Ми відрізані від Ізраїлю.
  
  
  Він чекав цього.
  
  
  — Не турбуйся, — сказав він. «Якщо мій план спрацює, у нас буде
  
  
  радіо. Его радіо. Це найважливіша частина нашого завдання. Найважливіша частина. Захопити рацію РОКУ і викликати десантників на допомогу. Ми обговоримо, як. Тепер її треба спочатку зібрати цих людей.
  
  
  Араби почали збиратися навколо трійці — Ніка, Сабры і Маджхада. Агент АХ почув нарікання і прокльони. Це може бути трохи ризиковано. Найкраще схилити ih до свого плану до того, як ці похмурі думки перетворюються в дії. У нього була альтернатива.
  
  
  Він подивився на Маджхада. «Скажи їм, — сказав він, — якщо ми хочемо помститися тому, хто це зробив, то вони повинні піти зі мною. Скажи їм, що якщо поїдемо швидко, то до світанку будемо в Диявольському ущелині. Ворог виставив своїх вартових, але ми зможемо застати ih зненацька.
  
  
  Скажи їм теж, бо я не хочу їм брехати, і його готель би, щоб вони знали, що ih чекає, що ворог, принаймні в тисячу чоловік. Нас двадцять три людини. Але якщо ми здолаємо ворога зненацька і захопити ці рацією, ми скоро отримаємо допомогу. Солдати спрыгнут з неба і допоможуть нам. Скажи їм все це, Маджхад, чітко і правдиво. Нарешті, скажіть їм, що ми, ймовірно, всі ми помремо... але, ми помстимося. За цю різанину. І він вказав рукою на тліючі залишки табору.
  
  
  Маджхад встав в стремені і жестом наказав замовкнути. Він швидко переклав слова Ніка на арабську. Нік цілком міг встежити за ним і приховав вдоволена посмішку. Маджхад зробив навколо цього красиву історію. Багато разів він згадував Аллаха і мужність Бедуїнів, які не побояться померти смертю героїв. Маджхад закінчився квітчастим заявою, яка дико схвилювало чоловіків.
  
  
  Вони підняли свої рушниці в повітря і почали люто скандувати: «Вирушаючи Акбар! В ім'я Аллаха... помста!
  
  
  І все ж таки вийшов вперед старий і сказав: «Нас всього двадцять три проти тисячі! Ми набряклість смерть, брати.
  
  
  Нік вказав на говорило. — Тобі не обов'язково йти з нами. Я не наказую тобі. Нам не потрібні слабаки.
  
  
  Чоловік насупився, підняв гвинтівку в повітря і помахав нею. — Це не землетрус, біла людина! Я не боюся рай! Її просто подумав...'
  
  
  Киллмастер, який зіграв головну роль у цій драмі — він внутрішньо насолоджувався нею — вихопив ятаган у Нчеде Маджхада. Якщо б тільки Хоук міг бачити його таким!
  
  
  Він випростався в сідлі і змахнув мечем на північ. «Зараз більше немає часу думати», — крикнув він. «Є час тільки для дій, для переїхали! Помста!... Ви, спраглі переїхав... слідуйте за мною.
  
  
  Він пришпорив Еміра і почав виїжджати за ваді. Сабра пішла за ним. На ee красивому людини відбилося здивування і захоплення. Нік підморгнув ей.
  
  
  Виїжджаючи за ваді, він вже будував плани на потім. Це була велика авантюри. У них був лише невеликий шанс, дуже маленький шанс, що хтось виживе.
  
  
  
  
  Глава 13
  
  
  
  
  Вони покинули суворі пагорби і вийшли на рівнину з дюнами. Піщана пустеля котилася перед ними, як килим, дюна за дюною, статичними жовтими хвилями. Час від часу місяць арійців визирала з-за строкатих воріт хмар. Нік їхав попереду і не щадив Еміра. Він сподівався, що кінь не завалиться під ним, поки вони не досягнуть своєї кінцевої мети. Позаду нього впало кілька коней, мертвих або зовсім змучених. Ih вершники кинули скочили на коней і інших скакавших ззаду.
  
  
  Було близько п'яти годин, коли Маджхад під'їхав до Ніку і дав йому знак зупинитися. Вони знаходилися на вершині довгастої дюни.
  
  
  «Це нитка піщаної пустелі», — сказав Маджхад. Він вказав пальцем вниз по схилу. «Район Шайтана починається приблизно за милю звідси. Звідти до самої дістає ще сім кілометрів. З цього моменту ми повинні бути дуже обережні. Дорога нерівна й підступна, на ній можна погубити багато коней.
  
  
  Зазвичай араби спочатку думали про конях. Однак у Киллмастера були інші думки. Через кілька миль коні зробили свою справу. Але з іншого боку, це було гарне місце для відбулося вузу суд.
  
  
  «Нехай спешиваются і відпочивають», — сказав він Маджхаду. — Тоді вертайся сюди. Потім ми обговоримо наші остаточні плани.
  
  
  Сабра зі стогоном зісковзнула з сідла. «Ох... яка поїздка! Повинно бути у твоїх жилах тече українська кров, Нік Картер!
  
  
  Дивно, що ми не всі мертві. Коні і люди.
  
  
  Особа Ніка з'явилася гірка усмішка. — Пам'ятайте це, Сабра. У нас є хороші шанси, що ми скоро будемо ними.
  
  
  Він не спішився. Сабра стала поруч з ним і погладила Еміра в голи. — Це акт відчаю, чи не так? Що ми зараз робимо. У нас мало шансів, чи не так?
  
  
  'Дуже мало. Хоча б для власного порятунку. Зате багато шансів виконати завдання. Ми повинні ih tak турбувати, створювати таку паніку, щоб ви могли взяти в руки радіо і покликати своїх людей на допомогу. Двісті зустрінуть ваших командос легко впораються з цією сволотою РР, але толку від цього мало, якщо ми не зв'яжемося з ними. Сабра згідно кивнула. "Наші хлопчики заріжуть ih!" Вона була млявою і мовчазною з ними тхора, як вони покинули розбомблений табір, але тепер знову заговорила з ентузіазмом.
  
  
  — Двісті чоловік, найкраще, що у нас є! Кожен чоловік дав присягу, Нік! Вони прийняли присягу у Масаді.
  
  
  Киллмастер знав про цю клятву і дуже поважав її. Потім того, як ізраїльський командос приніс цю присягу, він більше не міг здатися. Ему доводилося битися на смерть.
  
  
  Він сказав: «У них теж є необхідна зброя і спорядження? Легкі та важкі кулемети? Базуки? Б'юся об заклад, РР ховає в цих скелях кілька танків. Бог знає, що ще в нього є!
  
  
  Сабра обережно докладає руку ему по кожному племені. 'Так. У них є все. Тепер ти головний, Нік, і я можу тобі сказати - у Шин Бет все продумано до найдрібніших деталей. Наші специ — старі друзі, вони разом працювали над цим, і все трималося в строгому секреті. Я не думаю, що навіть ЦРУ знає про цьому завданні. Нік не був так упевнений в останньому, але на цій пізній стадії це не мало значення.
  
  
  Маджхад повернувся і став поодаль, чекаючи, поки Нік і Сабра закінчать. Нік сказав: «А як щодо чоловіків? Вони все ще хочуть помститися? Махад розсміявся. «Вони хочуть пити ih кров. Ти задоволений?'
  
  
  — Так, — погодився Нік. «Краще бути не може. Тепер, Маджхад, вже пізно. Що у нас між цим місцем і Ваді-Шайтан?»
  
  
  Маджхад сказав це. Нік слухав, все більше і більше з задоволенням. Принаймні, місцевість була у ih користь. Якщо часові РР, розставлені на краю скелі, як він припускав, вони зможуть непомітно наблизитися майже на півмилі. РР, звичайно, поставив би часових в самому ваді, щоб стерегти увесь табір.
  
  
  Він відмахнувся від Еміра і потягнувся. Потім прогулянки на верблюді і минулого нічної поїздки его позаду, більше ніколи не буде в порядку.
  
  
  «Це мій план», — повідомив він Маджхаду і Сабрі. «Елемент несподіванки — наша найбільша перевага. Ми повинні повною мірою використовувати це. Елемент несподіванки буде найбільшим, якщо ми зможемо якось роздобути сирійську форму — сподіваюся, її будуть носити он вони, виродки, — або нам доведеться якось маскуватися. Він промовив це слово скоріше Маджхаду, ніж Сабрі, ретельно підбираючи слова згідно з добре відомим пихатим стилем арабів. Маджхаду довелося передати це іншим арабам. Хороша комунікація була необхідна при ih невеликій кількості.
  
  
  — Я також думаю, — продовжив Нік, — що сьогодні Р. Р. пошле розвідувальну групу на південь, щоб оцінити завдані збитки. Швидше за все, це буде невелика група. Може бути, він і сам піде, хоча в останньому його сумніваюся. Або, може бути, він пошле легкий літак-розвідник. Але це також малоймовірно, тому що він захоче дізнатися про наших накопичувати борг. Він вказав на себе і Сабру. — Він також готель би побачити наше розбите радіо. Той, кого він пошле, повинен пересвідчитися в цьому. Тепер, якщо він пошле таку групу, ми здолаємо ну, вб'ємо і заберемо ih машини і форму».
  
  
  Маджхад знизав плечима і схвально клацнув гвинтівкою. — Це не здається таким wouldnt важким.
  
  
  — Без єдиного пострілу, Маджхад! Тихо.
  
  
  Маджхад потер підборіддя. — Звичайно, це щось інше. Як ви собі це уявляєте?'
  
  
  Нік Картер сказав ему.
  
  
  Маджхад засміявся і кивнув. — Ви справжній син пустелі, сер. Ти проникливий, як шакал. Це повинно спрацювати... поки їдуть ці гнойові жуки!
  
  
  «Це, — сказав Нік, — в руках Аллаха».
  
  
  Маджхад швидко зробив вітальний жест. «Іншаллах». Нік віддавав чіткі накази. З цього моменту чоловікам доводилося вести свою коня в поводьях. Розмовляли тільки пошепки. Копита коней обмотували тканиною, при необхідності розриваючи бурнусы на шматки. Вони повинні були переконатися, що ih рушниці та шаблі не видають шуму. Вода повинна використовуватися тільки економно. Можливо, їм довелося довго чекати під палючим сонцем на скелях. Навіть у листопаді на сирійському сонце було виснажливо жаркого.
  
  
  Перш ніж піти віддавати накази, Маджхад подивився на небо на сході. «Скоро розвиднілось. Думаю, якийсь час буде туман, але потім буде багато світла. І потім, сер, ми також повинні помолитися.
  
  
  Киллмастер кивнув. 'Її знаю це. Але вмов ih, Маджхад, на цей раз виголосити свої молитви тихо, — тільки в цей раз.
  
  
  Зуби проводів блиснули: «я вам скажу». Коли він пішов, вони почули, як він тихо бурмоче: «Ла иляха илля Аллах!»
  
  
  Нік подивився на Сабру. — Спочатку подбай про свою коні — нам доведеться пройти кілька миль до левиного лігва, перш ніж ми залишимо ih позаду. І РР міг би також сховати передових часових де-небудь між скелями.
  
  
  Він позбувся бурнуса, і почав різати його своїм стилетом. Обвиваючи копита Еміра, він розмірковував про те, що ih чекає.
  
  
  Судячи з того, що сказав ему Маджхад — а опис проводу було дуже наочним — тепер вони збиралися увійти в місцевість, яка займається являла собою щось середнє між місячним пейзажем і дном пекла. Звивисті лавові утворення і вимитий вітром піщаник; пісок і голі камені; червоний граніт, який, здавалося, був розпиляний на великі блоки, а потім розкиданий якимось велетнем; нам води, нам у житті, крім кількох ящірок і змій. Але на такий безплідною, богом забутої країни були свої переваги - в ній можна було заховати армію. У цей момент Нік Картер не турбувався. Voni ih двадцять три людини, залишивши коней у якому-небудь яру, могли безслідно зникнути. Його непокоїло тільки те, що замість того, щоб послати розвідувальну групу через єдиний гірський перевал, ведучий з Ваді-Шайтана до рівнині дюн, РР задовольнився б відправкою розвідувального літака. Це зіпсує весь план его. У нього був інший план, але він вважав за краще ним не користуватися. Це навіть більше було схоже на самогубство, ніж це!
  
  
  Він втішав себе думкою, що в таборі бедуїнів немає місця для посадки навіть для легкого літака. І це було б занадто близько до ізраїльському кордоні. На цій просунутій стадії, напередодні рейду — а він був уже зовсім близько — він не шталь б брати на себе непотрібний ризик. Голос чому Нік не вірив, що РР сам буде супроводжувати розвідувальну експедицію. Немає. Він розраховував, що РР. залишиться у своєму укритті, очікуючи моменту, щоб завдати удару.
  
  
  Махад повернувся. — Усе готово, пане.
  
  
  Сабра прибігла з конем на поводьях. — Готовий, Нік.
  
  
  Нік схопив Еміра за поводи і жестом наказав Маджхаду рухатися вперед. «Ну голосуванням. Повна тиша.
  
  
  Вони йшли по довгому північному схилу дюнной рівнини. Внизу схилу піщана гладь, як прибій вдарялась про перший граніт і піщаник — він ламався й розчинявся, прибій, без гребенів і припливів.
  
  
  Білий туман розвіявся, коли Маджхад знайшов гірський перевал і провів ih через нього. Відразу ж вони були обнесені високими кам'яними стінами. Нік з подихом полегшення зауважив, що на перевалі достатньо місця для джипів і невеликих вантажівок. Навіть для полугусеничных машин. Танки? Він сумнівався в цьому. Якщо б у розпорядженні РР. були танки, був би інший шлях.
  
  
  Він перестав думати про танки. Якщо б його план спрацював, РР навіть не зміг би використовувати свої танки.
  
  
  Нік уповільнив крок, щоб опинитися поряд з Саброй. Араби мовчки йшли за ним довгою вервечкою, тримаючи коней в поводьях. Якийсь час тишу порушував лише приглушений стукіт копит по скелі.
  
  
  Сабра сказала: «Нік».
  
  
  "Хм?"
  
  
  — Це неправда... те, що я сказала там, у хатині. Щось у цьому було. Її вірю, що люблю тебе.
  
  
  Киллмастер подивився на нах. Потім він розсміявся. — Ви витратили час, щоб прийти до такого висновку, чи не так?
  
  
  'Так. Тепер, коли ти це сказав. Вона знизала плечима. — Це не має великого значення, її знаю. Не при даних при інших обставинах. М... але я хочу, щоб ви знали... як йдуть справи зараз. Її ніколи нікого не любила. Я не хочу помирати, не сказавши тобі цього.
  
  
  Він не знав, що відповісти. Це прозвучало б так сентиментально, бундючно і навіть неправдоподібним. У нього було чуттєве потяг до неї. Він готель би знову володіти нею, в цьому не було нашої найменшого сумніву. Але він не любив ee. Його концепція любові була несумісна з останнім. Крім того, він не розумів справжньої любові. Як агент AX, він був змушений уникати цього, як чуми, всі ці роки. Він різко змінив тему: «Думаю, вам краще дати мені код виклику ізраїльської розвідки. У випадку, якщо вас уб'ють. Звичайно, вони в ефірі двадцять чотири години?
  
  
  Сабра не вагалася. — Для estestvenno. Вони досяжні на частоті сорок мегагерц. Ви називаєте себе "Сабра Порядку Шалом". Потім вони повинні відповісти «Похований Цезар спливає кров'ю». Тоді повідомте їм свою позицію. Потім включити його на повну потужність, щоб вони могли зробити радиопеленг. З радіопеленгатором літаки можуть літати по нашим сигналами».
  
  
  Нік на мить замислився. «У ГГ має бути найновітніше і найсучасніше обладнання, напевно, цілу вантажівку. А як же радиотелеграфия?
  
  
  — Точно так само, Нік. Теж сорок мегагерц.
  
  
  Через годину стало світло. До цього часу Нік вже дозволив своїм людям сховатися в скелястих плато і в нішах з видом на дорогу. Перш ніж вони розійшлися, він покликав ih і дав останні інструкції. Він не міг зробити більше. Він міг тільки сподіватися, що лежу на вузькому кам'яному плато з Саброй і Маджхадом, вони підкоряться ему. Щоб вони придушували свої природні і дикі інстинкти і слухалися його команд. Він був яким завгодно, тільки не оптимістом. Шанс, що щось пішло не так, що все пішло не так, був дуже високий.
  
  
  Пройшов ще годину. Час від часу вони шепотілися ще з одним, але більшу частину часу лежали на розпеченій скелі. Сонце тепер косо світило на гірський перевал. Час від часу Нік поглядав на шістьох чоловіків, що лежать на уступі. Він міг бачити ih ясно, але вони були невидимі для всіх на стежці внизу. Він зізнався, що з арабами вони були на диво тихими. Нік бачив, Маджхада, мабуть, в напівсонному стані, але він знав краще. На дроті був кривий кинджал в одній руці і мечем в іншій. Killmaster багатьом зобов'язаний Маджхаду. Якщо ми виберемося навколо цього живими разом, він отримає солідну нагороду, подумав Нік. Хоука просто треба вивернути ногу старому Симпсону. Може бути, вони могли б навіть дати ему роботу в AX, якщо б він захотів.
  
  
  Потім він почув звук мотора джипа на дорозі внизу. Він все ще був поза ih поля зору. Нік махнув рукою чоловікам через вулицю, щоб вони залишалися в укритті. Він весь час молився: нехай ці дикі виродки віддають накази — хай пропустять першу машину!
  
  
  Притулившись обличчям до гарячого каменю, він зазирнув у щілину між двома валунами. На повороті дороги з'явився джип. П'ять чоловіків. Водій і попереду офіцер. Тільки офіцер був одягнений в сирійську форму. У решти звичайна рівномірна. Троє чоловіків ззаду. У них був з собою автомат. Нік розсміявся. Добре! Добре! Якраз те, що їм було потрібно.
  
  
  Джип був обладнаний для пустелі - зі спеціальними піщаними шинами. Машина уповільнила хід, коли водій переключився на знижену передачу, а потім почала підйом, який повинен був привести її відкрито до уступу, де лежав Нік. Коли джип проповз під ним, він міг нахилитися і плюнути на сирійського офіцера. Стрункий чоловік, він мав звання полковника сирійської армії. Нік радісно посміхнувся. Добре! Якщо б тільки его люди внизу по дорозі виконували накази, і офіцер б не вбили! Нік не сподівався знайти в цій компанії такого високого симпатичного офіцера. Він чекав з тривогою і нетерпінням. Джип зник за поворотом. Чотирнадцять чоловік були далі, щоб здолати джип і його команду, а потім прийти сюди, щоб допомогти Ніку, і його людям, якщо це необхідно.
  
  
  Давайте, кравець візьми! Він посперечався, що машина буде як мінімум два. Він сподівався рівненської на два. Нік подивився на дорогу і тихо вилаявся. Невже теж РР. не думав послати на таку розвідку просто джипі, з чотирма чоловіками і офіцером?
  
  
  Напівгусенична машина пройшла покажчиків з ревучим двигуном. Гусениці гуркотіли і гуркотіли по скелі. Нік швидко перерахував голови. Дванадцять чоловіків. Тринадцять, включаючи водія. Нам один навколо них не був в сирійській формі. Гвинтівки калібру .50 була встановлена на осі повороту в передній частині машини, а за сталевим екраном знаходився солдат, який керував цією зброєю.
  
  
  Сабра залишиться на виступі. Це була аж ніяк не жіноча робота. Коли гусенична машина виявилася відвертими під ними, Нік встав, мовчки махнув стилетом і стрибнув. Маджхад зробив те ж саме. Шестеро арабів на протилежному уступі теж підстрибнули, ih бурнусы затрепетали позаду них. Довгі криві кинджали жадібно пробивалися до ковтками, яким незабаром належало відірватися від відповідних корпусів.
  
  
  Киллмастер подбав про водія, Маджхад — про солдата для гарматою. Нік вперся обома ногами в шию водія, потім стрибнув праворуч, щоб виштовхнути людини поруч з водієм по всій кабіни, потім знову перекинувся, щоб нанести останній удар водієві. Бійня в задній частині автомобіля відбувалася так же безшумно і смертоносним. Не було нас одного пострілу. Маджхад вже заколов стрілку і вдарив іншого чоловіка своїм довгим мечем до того, як інші араби почали діяти, але коли вони теж взяли активну участь у страті, це було видно протягом хвилини.
  
  
  Машина була вся в крові. Нік віддавав короткі накази пошепки. Мертвих, вже пограбованих арабами, відтягли до узбіччя дороги і закопали під піском. Нік і Маджхад піддали видобуток більш ретельному вивченню.
  
  
  Тепер у них була напівгусенична машина з гарматою і кількома ящиками з боєприпасами. У них також був ящик з гранатами і парашутними сигнальними ракетами, а також кулемети, пістолети, револьвери і гвинтівки.
  
  
  Раптом погляд Маджхада що впіймали. — Дивіться, сер, старий браунінг, БАР. Думаю, це може стати в нагоді.
  
  
  'Насправді.' Нік оглянув автомат, зазначивши запасні стрічки для патронів, а також розмірковуючи про Маджхаде. Цей чоловік знав про зброю! І час від часу він говорив по-англійськи, як ніби він ніколи не робив нічого іншого. Маджхад все більше і більше ставав для нього знаком питання!
  
  
  Проте в даний момент у нього були важливіші справи. Нік подивився на передавач на кронштейні за сидінням водія. Для оператора можна було опустити складну лаву. На підлозі лежав блок повідомлень і сигнальний ключ, який можна було чіпляти до стегну оператором чимось на зразок затиску для штанів.
  
  
  Сабра спустилася зі скелі і приєдналася до них. — Думаю, мені доведеться змінити свої плани на півдорозі, Сабра. Як ти думаєш, ти зможеш з цим зв'язатися зі своїми людьми в Тивериаде? Вона піддала передавач ретельному вивченню. Потім підняла сяючі очі. — Думаю, так, Нік. Я в цьому впевнена. Звичайно... це воно! Тепер нам не доведеться битися з цією тисячею чоловіків поодинці. Її покликом Тивериаду на допомогу і...
  
  
  — Це мило, — перервав її Нік. — Але ми все одно повинні туди піти. Нам потрібен РР живим, пам'ятаєш?
  
  
  Вона кивнула. Вона закінчилася лавку і закріпила ключ затиском на тонкому стегні.
  
  
  — Не тут, — наказав Нік. — Чекай моєї команди. Як тільки повідомлення передається по повітрю, его вловлює радиопеленгатор РР, вони визначають нашу позицію і знають, що з патрулем щось не так. Потім вони будуть попереджені і можуть відправити ще один патруль. Так що просто почекай і побачиш».
  
  
  Він сель за кермо автомобіля. Маджхад sel ззаду з арабами, і Нік здригнувся. У декількох сотнях ярдів вони знайшли джип, наполовину перевернутий великою кам'яною плитою. Чотири голі трупи лежали на дорозі. Поруч з джипом, заклавши руки за голову, стояв сирійський полковник. Нік зітхнув з полегшенням. Вони виконали його наказ і не вбили офіцера.
  
  
  Виходячи навколо машини, Нік проінструктував Маджхада. «Нехай закопують ці трупи де-небудь поза нашого поля зору. Передайте мої компліменти чоловікам. Вони чудово билися. Але я просто хочу перевірити цього офіцера. Нік подивився на Сабру. "Ти мені потрібна. Ходімо зі мною.'
  
  
  Вони підійшли до офіцера, який стояв відкрито, зчепивши руки за головою. Двоє охороняли його арабів обсипали його зауваженнями і кидали на нього кровожерливі погляди, які, як подумав Нік, налякали б і більш хороброго людини, ніж полковник. Коли вони наблизилися, Нік побачив, як коліна офіцера підігнулися. Він опустив голову на груди і міцного заплющив очі. З такої близької відстані він побачив тремтяче струнке тіло. Чоловік був в жаху, хоча і намагався це приховати.
  
  
  Нік відіслав двох арабів. — Відкрий очі, — гаркнув він. «Опусти руки. Якщо хочеш, можеш сісти в джип. Сигарету?
  
  
  Руки полковника впали, як два неживих обрубка. Він плюхнувся в джип і подивився на Ніка широко відкритими очима. У нього були великі ясні карі очі, у яких тепер відбивалися страх і жах. Він узяв сигарету тремтячими пальцями. — Ви англієць... американець? Він говорив по-англійськи з сильним акцентом, але все одно його можна було зрозуміти.
  
  
  Киллмастер похмуро подивився на нього, закурюючи цигарку. Потім: «Я ставлю питання, полковник. Її питаю тільки один раз. Один раз. Якщо ви будете давати ухильні відповіді або якщо його заподозрю, що ви брешете, його видам вам їх. Він вказав на арабів, які зібралися навколо Маджхада у гусеничної машини.
  
  
  Полковник спробував узяти себе в руки. Він розправив плечі і подивився Ніку в очі. — Звичайно, її б не готель. Це дикуни, і...
  
  
  «Якщо це дикуни, що ви думаєте про Гюнтері Герхардт?» Сабра сказала це з павуковою виразом, ненавистю і гнівом обличчя. Нік поклав гей руку на плече і м'яко відштовхнув її. — Я подбаю про це пізніше, Сабра. Будь ласка.'
  
  
  Полковник сказав: «Я не знаю ніякого Гюнтера Герхардта. В даний час їй служу під командуванням генерала Люсі, Вільям Люсі, якого її зневажаю. Її з радістю визнаю останнім. Але її солдатів і отримую накази по Тканині. Але тепер її військовополонений, і мені не потрібно бути вірним генералу Люсі. Їй скажу вам усе, що ви хочете знати, і... — Він подивився на арабів. — Ти захистиш мене від них в ревматизму?
  
  
  «Я не даю ніяких обіцянок», — сказав Нік Картер. — Як виглядає цей генерал Люсі?
  
  
  Полковник сказав йому про це. Сабра сказала: «Нарешті-то. Якщо він і втече зараз, принаймні, у нас буде його опис.
  
  
  «Він не піде». Нік сказав полковникові: «Цей ваш генерал дійсно Гюнтер Герхардт! РР з концтаборів. Ви коли-небудь чули про це? Рот сирійського полковника розкрився, і він подивився відвертими перед собою. — Д... так. Її чув про nen. Хто ні? Але це майже неймовірно. Її... Нік подивився на Сабру. — Можна мені олівець і папір? Ми повинні рухатися вперед з цим.
  
  
  Вона дістала навколо великої кишені штанів свого бойового костюма, олівець і блокнот і простягнула ih Ніку. Він передав ih полковнику.
  
  
  «Я хочу повну карту Ваді Шайтана. Печери з усім, що всередині. Дайте їм номери. Її також хочу знати місцезнаходження причепа РР, радиомашины і всіх інших установок. Її хочу потрібну кількість чоловіків і все, що може мати значення. Ви офіцер, так що вам потрібно знати те, що хочу знати її. Все це правдиво і протягом десяти хвилина. Ми залишимо вас у спокої для цього. Не намагайся зробити таку дурість, як втеча... тобі нікуди йти.
  
  
  Він і Сабра спостерігали з відстані. Вона сказала: «Ти залишиш його в живих, Нік?» Вона виглядала блідою, і в її очах був жорсткий блиск, але не було й сліду ненависті, яка займається тільки що охопила її.
  
  
  Киллмастер знизав плечима. — Її готель би залишити його в живих для тебе, Шин Бет, якщо ти це маєш на увазі. Він найкращий свідок, ніж РР, і буде говорити вільно. Він ненавидить цього нелюда так само сильно, як і ми.
  
  
  Через кілька миттєвостей вона знизала плечима. 'Так. Ви звичайно праві. Тільки ти так жадаєш переїхав...
  
  
  За цим останнім зауваженням, він міг сказати, що вона не професіонал, як він, але це безумовно не було аргументом проти нах. У нього самого бували такі моменти слабкості.
  
  
  Він посміхнувся гей, і поплескав по плечу. — Тримай себе в руках, дівчинка. Немає необхідності панікувати. Якщо ми отримаємо схопимо РР за шкірку, її віддаю его тебе особисто, тоді ти можеш палити ему пальці на ногах. Він підморгнув ей.
  
  
  Сабра розсміялася і трохи зніяковіла. 'Так. Це нерозумно, її знаю. Але ти не розумієш, Нік. Ви ніколи не ненавиділи так сильно, як ми.
  
  
  Сирійський полковник покликав ih, і вони повернулися до джипа. Чоловік простягнув Ніку кілька листової папери. Нік простягнув ему ще одну сигарету, і схвально переглянув папери. На nen все було написано, включаючи ескізи. Припаси, ізраїльська формі, танки, вантажівки, полугусеницы, отруйний газ, зенітні знаряддя...
  
  
  Киллмастер тихо вилаявся і подивився на полковника. — У нього взагалі є зенітки?
  
  
  «Чотири штуки німецького виробництва. Старі гвинтівки з війни.
  
  
  Нік на мить задумався над останнім. Німецька зенітна зброї. Це була вона. Було схоже, що ізраїльтяни втратять кілька літаків, і він нічого не міг з цим вдіяти — хіба що заздалегідь вивести по всьому ладу протиповітряну оборону.
  
  
  Він знову дослідив паперу, потім передав ih Сабрі. Коли він збирався відкликати арабських часових, полковник сказав: «Сер, ви не видасте мене ним, чи не так? Її військовополонений.
  
  
  Тепер він знову весь тремтів.
  
  
  Нік обдарував його крижаним поглядом. Він не відчував ніякої жалості до цього з математики, але все ж готель залишити його в живих для подальшого допиту. «Я зроблю все, що зможу», — сказав він. — Я нічого не обіцяю.
  
  
  Він пішов з Саброй назад до полугусеничной машині і дивився, як вона прив'язує ключ до своєї ноги і возиться з кнопками.
  
  
  «Запусти двигун», — сказала вона. «Мені потрібна вся сила, яку можу її отримати. Не стільки для повідомлення, скільки для сигналу, по якому наш літак може орієнтуватися. Він навів двигун і знову сель поруч з нею. — Приготуй усе, але не відправляйте повідомлення в повітря, поки її не подати сигнал. Радиопеленгатор Року.Р. захопить нас відразу ж, як тільки ви натиснете цей ключ і зафіксуєте його на місці. Так що не чіпайте його нам, при яких за інших обставин. Зрозуміла?'
  
  
  Її великі темні очі — він згадав, як порівнював ih з темними, як смерть, очима в борделі — на мить зустрілися з його очима. На її червоних губах грала посмішка. Вона кивнула. — Зрозуміла, бос! Зрозуміла.'
  
  
  Нік коротко розсміявся.
  
  
  Маджхад прийшов до йому. — Мені треба поговорити з вами, сер.
  
  
  Вони підійшли до місця, де ну не було чутно. Нік сказав: «А Маджхад... що відбувається?» Маджхад поліз у свій бурнус і досталь, брудний, забруднений, зім'ятий картку.
  
  
  Киллмастер прочитав картку з першого погляду. Його очі моргнули при вигляді великих друкованих буквально: Центральне розвідувальне управління.
  
  
  Він подивився на Маджхада. «ЦРУ. Який негідник!
  
  
  Невелика зміна в Маджхаде було помітно. Залишилася тільки его сяюча посмішка. — Я б не шталь заходити так далеко, сер. Але я подумав, що тепер ти повинен знати. Її працюю в ЦРУ на Близькому Сході вже більше п'яти років. Її отримав освіту в Піттсбурзі».
  
  
  Тепер Нік Картер не знав, що сказати. Він тримав рот на замку, кивав і слухав.
  
  
  «Буду гранично чесним, — сказав Маджхад. «Я arab — мусульманин. Мій батько був шейхом в Саудівській Аравії. Її належу до племені мурра, і ми кращі волоцюги по пустелі Аравії. Але я цілком належу цьому сучасному відкритий басейн і ЦРУ. Таким чином, її політично нейтральний в цьому питанні, принаймні, її намагаюся бути таким. Щиро, як ви, містер Картер! Його нерішуча посмішка перетворилася в широку усмішку. Через мить Нік голосно розреготався.
  
  
  — Я не чекав цього від тебе, — зізнався Нік. «Я знав, що з тобою десь щось не так, але ніколи не думав, що ти з ЦРУ. Ніколи не буває занадто старий, щоб вчитися.
  
  
  Сміх Маджхада вірш. «Говорити про старіння, ці араби не хочуть, щоб наша сирійський полковник насолоджувався своєю пенсією».
  
  
  Очі Киллмастера звузилися. — Вони хочуть його закатувати?
  
  
  Махад кивнув. "Вони вважають, що це ну прямо. Це ih табір був зруйнований, а ih дружини і діти загинули. Її раджу вам передати цю людину ним. В іншому випадку я не можу гарантувати, що вони продовжать слідувати за вами. Багато в чому вони схожі на дітей... ih ентузіазм недовговічний».
  
  
  Нік глянув на джип, в якому сидів полковник, що охороняється двома арабами. У цей момент полковник повернув голову до Ніку і подивився на нього. Нік міг бачити благальний погляд, у цих карих очах навіть з такої відстані. Він повернувся до Маджхаду.
  
  
  "Ти впевнений? Що будуть проблеми, якщо ми не віддамо ih їх?
  
  
  Махад кивнув. "Так сер. Досить впевнено.'
  
  
  — А якщо її его віддати?
  
  
  — Тоді вони продовжать підтримувати вас. Бачте, дав їм деякі розпливчасті обіцянки. Вони, звичайно, хочуть переїхав, але і бабла. Вам доведеться дозволити їм грабувати, сер.
  
  
  Нік негайно прийняв гірке рішення.
  
  
  'Добре. Вони отримують його. Але ніяких тортур! Готово, крапка. Ніяких тортур! Переконайтеся, що вони це розуміють».
  
  
  "Так сер. Їм це не сподобається, але я думаю, що зможу ih переконати. Маджхад не поспішаючи попрямував до арабів. Нік не сміливий дивитися в бік полковника. Він повернувся до машини.
  
  
  — Все готово, Сабра?
  
  
  Вона не відразу відповіла. Вона подивилася mimmo нього. Він обернувся. Полковника стягнули з дороги араби. Чоловік відчайдушно боровся, брикався у всі сторони і намагався кричати, але біла рука, що закривала йому було рот, заглушувала будь-який звук.
  
  
  Маджхад стояв і дивився. Нік покликав його: «Скажи, щоб вони вели себе тихо. Не використовуй пістолет.
  
  
  — Мені не потрібно говорити, сер. Вони не думають про стрілянину».
  
  
  Нік повернувся до Сабрі. « Я повинен був передати їх его.
  
  
  Її рот стиснувся. 'Він на це заслуговує. Ну, можу його піти подати сигнал?
  
  
  "Через кілька хвилина. Коли вони парових он там закінчать свою роботу. Як тільки ви зв'яжетеся зі своїми людьми, скажіть їм: ми будемо на початку цієї дороги, там, де вона зливається з ваді. Її намагаюся протриматися там, поки не приземляться літаки і десантники. Її вірю, що у нас все вийде. Скажи їм, щоб прийшли як можна швидше, тому що я впевнений, що є інший вихід за ваді. Думаю, десь у північних скель.
  
  
  — Ми відзначимо місце, добре?
  
  
  'Добре. Скажи їм, щоб теж прислали літак-розвідник. Як тільки ми ih побачимо чи почуємо ми запалимо факели посеред солончаків. Якщо вони не побачать його до того часу!
  
  
  Сабра разгладила маленьку карту на підлозі машини.
  
  
  — Дайте їм і координати нашої позиції.
  
  
  Вона кивнула. 'Звичайно. Її не чекаю від них неприємностей. Вони обов'язково нас знайдуть.
  
  
  «Це теж ih припущення», — сказав Нік Картер. «Інакше ми можемо списати себе з а».
  
  
  Тепер араби повернулися. Одіна навколо них приколов якийсь предмет до свого меча.
  
  
  Нік віддав очікуючому Маджхаду короткий наказ. «Вони повеселилися. Тепер нехай готуються до від'їзду. Її освіту з Саброй і трьома іншими на джипі. Діставшись до гирла ваді, ми розходимося і намагаємося утриматися там. Потім ви отримуєте нові накази. Погоджуєшся?'
  
  
  Маджхад розсміявся.
  
  
  'Добре, сер. І нехай з вами благословення Аллаха, і ЦРУ».
  
  
  Нік коротко розсміявся, хоча і не побачив в цьому гумору. Він повинен був визнати, що вони з Хоуком недооцінили ЦРУ. На самому делле вони були краще, ценымногие краще, ніж можна було б укласти з газети. Не турбуйтеся - залишилася командування AX.
  
  
  Arab з піднятим мечем пройшов mimmo них. Мета сирійського полковника, все ще виходить кров'ю, була насаджена на сталевий наконечник. Яскраво-карі очі були широко розкриті, і Нік міг заприсягтися, що вони дивилися на нього з докором.
  
  
  Передавач видав звуковий сигнал. Сабра, насупившись і з усією увагою, тримала ключ. Слова кинулися через пустелю до Тивериаде. «CQ-CQ-Саера Порядку Шалом-CQ-CQ-»
  
  
  Вона зупинилась на мить і почекала. Нік теж слухав і відчував, як всередині нього зростає напруга. Тепер вони передали своє становище.
  
  
  Вони почули слабкий свист. Щоб це зробити зробити це зробити. Звук ставав голосніше, коли Сабра повертала ручки. Нарешті, скулящий звук чітко пролунав у п'ятій гучності.
  
  
  «Похований Цезар спливає кров'ю — Про — prima догляду вас чітко і голосно. Ах.'
  
  
  Сабра сигналізувала хвилина п'ять. Закінчивши, вона посміхнулася Ніку. «Тепер вони всі в дії», — сказала вона. — Вони вже в дорозі.
  
  
  — Ми теж, — сказав Нік Картер.
  
  
  
  
  Глава 14
  
  
  
  
  Вони залягли середовищ скель біля входу в гірський перевал в тому місці, де він переходив у Ваді-Шайтан, як ріки в бухті. Перевал тут шталь ширше, а кам'янисті надра тут перейшла у піщане дно. Нік був в укритті, Сабра поруч з ним, вставляючи патрон за патроном в Браунінг, випускаючи один залп за іншим. Досі тхора їм вдавалося тримати війська РР замкнутими в печерах. Але це не може тривати довго. Він почув ревіння двигунів танків в одній навколо скелястих бухт. Через кілька миттєвостей ці танки вийдуть і нападуть на них. У нього не було нічого, щоб зупинити ih, ніяких протитанкових гармат.
  
  
  Сабра з гуркотом врізала нову патронну шину в BAR. Вона перекинулася і подивилася на небо. 'Чому вони не йдуть? Де вони, кравець візьми?
  
  
  На іншій стороні гірського перевалу Маджхад і его араби відкрили вогонь навколо кулеметів. Нік дав Браунингу трохи охолонути. — Вони прийдуть, — сказав він, гей. Він подивився на свій годинник. «Минуло лише двадцять хвилина. Трохи терпіння, леді.
  
  
  Вона прикусила великий палець. «Цей танк теж прийде. У будь-який момент зараз. Він зіб'є нас з цих скель.
  
  
  Нік кисло усміхнувся. — Танки, — сказав він, щоб підбадьорити її. 'Множина. Полковник сказав шість штук.
  
  
  Ee засмагле обличчя тепер було мертвотно-білим. Її червоний рот скривився від страху. Вона подивилася на нього. «Як ти можеш зараз жартувати, якщо...»
  
  
  Він поплескав її по плечу. «Спокій врятує тебе, дівчинка». Він дав ще один залп по BAR.
  
  
  Ваді-Шайтан, за винятком стрільби, представляв собою пустелі і високогірні видовище. Це була соляна поверхню, залита сонячним світлом, більше милі в довжину і півмилі завширшки. Ідеально підходить для роботи літаків. Нік сподівався, що ізраїльтяни не будуть бомбити. Транспортні літаки, все одно повинні були приземлитися потім закінчень фарби для перевезення десантників і військовополонених.
  
  
  Далеко внизу, за межами досяжності його BAR, він побачив добре захований вантажівку, причіп і «Лэндровер». Вантажівка з радіосистемою і машина РР, безсумнівно, акуратно заховані в кам'яної стіни. Нік опустив «Браунінг» по скелі, поки не зміг ще трохи направити стовбура вниз. Зло він вистрілив в скелю в напрямку замаскованих машин. Через кілька хвилин з-за причепа вийшов чоловік і почав вимикати зчеплення. Сонячний святий відбивався від його лисої голови.
  
  
  — Це він, — сказав Нік. — Це наша людина. Старий РР особисто! Схоже, він вотум-вотум поїде.
  
  
  Він дав ще один залп у бік «Лэндровера» і побачив, як кулі потрапили в пісок поруч з чоловіком. Лисий не звернув на це уваги і просто продовжив свою роботу.
  
  
  Навколо ущелини скелі виринули два танки з ревом двигунів і гуркотом гусениць. Танки повернули вправо і повільно наблизилися до них. Нік потягнув Сабру в розколині скелі.
  
  
  — Голос воно що, мила. Тепер ми зрозуміли це. Нам пощастило — ці монстри надто широкі, щоб потрапити в яр. Джип і гусенична машина безпеки.
  
  
  Він встав і помахав Маджхаду з іншого боку. — Танки, — крикнув він. 'Укриття. Забирайся!'
  
  
  Маджхад помахав у ревматизму і зник. Нік бачив, як араби сховалися. Він схопив браунінг і переведення його.
  
  
  Перший танк вже подолав гірський перевал. Довга гвинтівка повільно обернулася. Кулемети почали свій лютий вогонь по скелях. Це було не дуже приємно, подумав Киллмастер. Одні тільки ці кулемети могли перешкодити йому було вистрілити....
  
  
  Вхххззззз - БЛАМ! Whhhiiizzzzzz-БЛАМ-БАЛАМ-БЛАМ-БЛАМ-БЛАМ.
  
  
  Тепер танки стріляли снарядами не більш ніж з п'ятдесяти ярдів. Снаряди розбивалися об скелі, оточені полум'ям, і розліталися загострені осколки.
  
  
  
  БЛАМ-БЛАМ-БЛА-М-БЛАМ.
  
  
  Нік заклав своє велике тіло струнке тіло Сабры і міцного вжал її в неглибоку траншею. Вони нічого не могли зробити, крім як лежати і дозволяти всьому проходити mimmo них.
  
  
  «Ла иляха илля Аллах!»
  
  
  Цей крик раптом пролунав сильно і високо над звуком танків і кулеметів. Ідіот, ублюдок! Грандіозний ривок!
  
  
  Один через арабів вийшов через укриття і побіг до танків з гранатою в кожній руці, голосно вигукуючи «ллаха илля Аллах».
  
  
  На нього був спрямований кулемет, і біжить був як решето. Нік здригнувся. Він бачив, як кулі пробивали брудний бурнус. Чоловік впав, встав, похитнувся, розвернувся, а потім знову впав на землю. Він усе ще тримав гранати. Arab все ще намагався встати. Вистрілив ще один кулемет. Вмираючи, може бути, вже мертвий, він кидав гранати. Одна пробила дірку в піщаному дні. Інша потрапила в гусеницю, вибухнула і зупинив танк. Але гармати і кулемети продовжували стріляти.
  
  
  БЛАМ-БЛАМ-БЛАМ-БЛАМ-БЛАМ.
  
  
  Тепер кожен танк вибрав свою мету, кожен вистрілив по одній стороні перевалу, кулі летіли в них, як тхори в зажадав крові. Нік знав, що їм доведеться відступити туди, де був припаркований джип. Він вилаявся. Де вони взагалі були? Що пішло не так?
  
  
  Тепер навколо печер один за іншим виходили люди ОДЕСИ. Крізь стрілянину Нік чув, як вони кричали й лаялись. Нік також побачив зенітні знаряддя, старі знаряддя, про яких згадував сирійський полковник. Нік вилаявся голосно і довго. Его-план все ще може вийти з-під контролю! РР обов'язково попросив би сирійську підтримку з відбору проб повітря. Де, кравець візьми, вони були?
  
  
  Перший «Міраж» з'явився в полі зору, як сяючий промінь світла, що рухається зі швидкістю тисяча двісті миль в годину. Пілот прилетів по радіосигналу Сабры, побачив дим пороху або ему пощастило. Яке це мало значення. Він прилетів з півдня, стріляючи з усіх своїх гармат, ракет і кулеметів, виплескуючи тиху лють перед її власним звуком. Два танки були оповиті хмарою диму і червоним полум'ям, коли ракети влучили в ціль. Нік вискочив через траншеї, повернув «браунінг» на позицію і відкрив вогонь по людям РР., які поспішили назад у барлогу. Маджхад і його люди зробили те ж саме.
  
  
  — крикнув Нік Сабрі. — Смолоскипи! В середину!'
  
  
  Ізраїльський «Міраж» злетів вгору, як сумує по хаті ангел, потім розвернувся навколо своєї поздовжньої осі і знову з ревом помчав над солончаками. Тепер він кинув димову шашку як маяк для інших. Коли він повернувся з півдня наближалися ще три "Міражу", вони теж спікірував і почали бомбардувати входи в печери. Потім вони знову злетіли вгору, пролетівши над прямовисною скелею.
  
  
  Бомбардування «Міражів» вселяла благоговійний трепет, але зараз було не до захоплення. Факели Сабры також стали добре видно на солончаках.
  
  
  Нік встав. Через перевал Маджхад теж піднявся на ноги. Нік провів рукою по обличчю. 'Ну давай же. Ми підемо.'
  
  
  Маджхад заговорив з арабом, який кинувся вниз по схилу. Він отримає джип і гусеничну машину.
  
  
  Нік вставив нову обойму в браунінг і підняв його. Сабра з палаючим ентузіазмом особою і розвіваються на вітрі волоссям тримала револьвер в одній руці і кольт сорок п'ятого калібру в інший.
  
  
  Ніку довелося кричати, щоб його почули. Ти залишаєшся зі мною!'
  
  
  Вона кивнула.
  
  
  Дюжина "Міражів" літала взад і вперед над солончаками, сплітаючи смертоносний візерунок вогню і смерті.
  
  
  Нік подивився на скелю в півмилі від нього, і побачив, як «Лэндровер» вирвався навколо трейлера і з шаленою швидкістю попрямував до північного краю ваді. Значить, була інша під'їзна дорога. Нічого не можна було зробити. З боку це пішли і танки.
  
  
  Сабра теж це побачила і схопила Ніка за руку. 'ГГ! Він у бігах. Тепер вони падали і ковзали по скелях.
  
  
  — Розумію його, — мовив Нік. Її зробив те ж саме на його місці. Ми схопимо його.
  
  
  Джип приїхав. Сабра відштовхнула арабського водія і сів за кермо. Нік, тримаючи в руках важкий браунінг, sel поруч з нею. З криком вона вивела джип навколо гірського перевалу до солончаках, потім повернула наліво. За ними слідував напівгусеничний транспорт, повний арабів, які тільки зараз по-справжньому освоїлися з ним. Біля входу в кожну печеру араби кидали ручні гранати так швидко, як тільки могли: «Ілла Аллах! Аллах Акбар!' Потім до них долинув рев першого транспортного літака. Нік відомо nen старий C-47 часів початку другої світової війни. Розкрилися парашути і, похитуючись, пішли вниз. П'ятдесят, сто, вони розкривалися в повітрі, як коричнево-зелені мильні бульбашки, а солдати внизу бовталися, як ляльки. Наближалися командос. Битва була вирішена; тепер залишалася тільки велике прибирання. Рахітичне покидьки РР ніколи не зможуть встояти проти ізраїльських десантників.
  
  
  «Лэндровер» на величезній швидкості мчав до північного краю. Кулеметні черги не потривожили його. Накази на цей рахунок були суворими... залиште РР. у спокої. Схопити його живим.
  
  
  Тепер джип кинувся в погоню. Нік поклав «Браунінг», на лобове скло, прицілився і дав коротку чергу. Занадто низменному.
  
  
  Джип збільшив швидкість. Дуже повільно. Тепер перед ними маячила інша сторона дістає. Якби РР зник між скелями, його було б важко обчислити. Були б смерті. Одне було ясно; він не вийде через ваді-так, як передбачалося. Вихід був заблокований. Півдюжини десантників вміло попрямували до цього місця і приземлилися на скелі біля самого кінця дістає.
  
  
  Десантники скочили на ноги і побігли до гірського перевалу, який тепер міг бачити Нік. Північний прохід. Він був широким, піщаним і досить великим, щоб в nen могли розміститися дванадцять танків. А тепер закритий для РР.
  
  
  Він прицілився через свого браунінга і знову вистрілив. У «Лендровери» лопнули дві задні шини. Машину хитнуло то вліво, то вправо, кренячись і ковзаючи. РР зробив крутий покажчиків вправо і продовжив їхати зі збанкрутілими шинами.
  
  
  Нік Картер дав ще один залп з свого Браунінга. Потім ще один. Автомобіль перед ним почав горіти, залишаючи за собою після диму і полум'я. Він різко зупинився. РР, одягнений у коричневу уніформу без кепки, вискочив і побіг до скелястого виступу, який іде вгору. У декількох сотнях метрів ізраїльські десантники спостерігали, не втручаючись в погоню. У них були свої інструкції. Коли джип доїхав до «Лэндровера», він вибухнув з тріском, як протитанкова міна. Уламки полетіли; Нік вистрибнув навколо джипа, браунінг все ще був з ним, і сховався за полум'ям і піднімаючись димом.
  
  
  Тепер РР дуже швидко і моторно для людини его, росту і віку, виліз на скелю. Киллмастер твердо вперся обома ногами в землю і вистрілив крізь димову завісу. Поруч він побачив карабкающегося людини, що стрибає через скелі. РР повернувся й швидко вистрілив у свого чорного пістолета. Свинець з вереском пронісся крізь джип. Непоганий постріл для гармати на такій відстані.
  
  
  РР піднімався все вище і вище. Нік дозволило Браунингу знову заговорити. Короткий залп, потім зброя замолчало. Він подивився вниз. Боєприпаси закінчилися. Він подивився на Сабру, що стояла позаду джипа. Вона негативно похитала головою. Більше нічого.
  
  
  Нік кинув автомат на землю. Добре. Тоді це був Люгер і его стилет проти РР і его, Р-38. Чесна дуель.
  
  
  Він пильно й пронизливо подивився на Сабру. 'Залишайся тут! Ви це зрозуміли? Залишайся тут. Це наказ! Її подбаю про nen. її обличчя змінилося. — Але Нік... будь ласка... я...
  
  
  — Залишайся тут. Він повернувся і побіг, петляючи крізь дим палаючої машини.
  
  
  Кулі встромилися в землю біля його нога, коли він біг до основи скелі. Тим часом РР подивився вгору і побачив те ж саме, коли Нік сховався за валуном. Парашутисти стояли на краю ваді. РР зневірився. Немає виходу.
  
  
  Лиса мета притиснулася до землі позаду масивної скелі. Тепер він чекав, коли Нік прийде за ним. Але він не сдасться живий. Вони обидва це знали. Це була чиста мрія, яка займається жилки у фантазіях ізраїльської розвідки і AX. Не здасться живий. РР. не був тим людиною, якого можна добровільно привести на шибеницю.
  
  
  Нік помчав до іншого каменю вище по схилу. Goggle взметнула пісок під ногами. Він пірнув в укриття, кров все швидше і швидше текла по його венах. У цього виродка кишені були повні боєприпасів. Ему довелося використовувати свою голову. Тепер це був ще невирішене поєдинок і...
  
  
  Він почув гучний хлопок 45-го калібру в двадцяти ярдів праворуч, вище по схилу. А калібр.45! Він озирнувся на «лендровер» і джип. «Лэндровер» згорів і все ще тлів. Він також міг ясно бачити джип. Ніяких слідів Сабры.
  
  
  Потім він побачив її. Вона стрибала вгору по схилу, з спритністю гірського козла; вона стрибала з одного валуна на інший, стріляючи навколо свого важкого автоматичного пістолета в валун, за яким ховався РР.
  
  
  Нік Картер затис руками рот і закричав. «Сабра! Блін! Тримайся подалі... залиш це мені. Сабра!
  
  
  Гюнтер Герхардт вийшов з-за свого валуна. Він обережно прицілився в мчалася дівчину. Нік націлив свій «Люгер», і швидко зробив серію пострілів. Він побачив, як пістолет підстрибнув у руці РР. Потім РР розвернувся, схопився за життя і пірнув головою вниз по схилу в довгому падінні, яке розбило його лису голову на криваві частини. Його тіло шлепнулось в яму на нога Ніка.
  
  
  Нік повільно підійшов до лежачої Сабрі. На передній частині її бойовий камзоли була калюжа крові, і банк. Її очі були закриті.
  
  
  Він став на коліна поруч з нею і розстебнув її одяг. Гарна груди залишилася незайманою, але вона перенесла рану в житті. РР використовував експансивні кулі. Дірка в її спині виразно була розміром з чайне блюдце. Безглуздо дивитися далі... абсолютно безглуздо. Сабра відкрила очі. "Нік..."
  
  
  Він взяв її на руки. "Так, любий?"
  
  
  Слова виривались навколо ee rta з працею. На її обличчі була кров. 'Нік? Ти тут?'
  
  
  «Молодець=), Сабра, її з тобою».
  
  
  «Я рада цьому. Нік...'
  
  
  Вона ледве могла змусити себе зрозуміти, оскільки кров все швидше і швидше текла по ee rta. Йому довелося нахилитися, щоб почути її. "Нік... поховай мене... поховай мене... в Ізраїлі".
  
  
  — Обіцяю, — сказав Киллмастер.
  
  
  Вона мовчала. Коли він подивився гей, очі, він зрозумів, що вона померла. Темні очі все ще дивилися на нього, але не бачили його. Тепер він дивився у ih блиск, а не складати долар або душу жінки. Вона залишила його назавжди, а разом з ним і все це подлунное.
  
  
  Він закрив гей, очі одним пальцем. Її рот прочинився, і він закрив його і витер кров. Він дуже коротко поцілував її і спробував її кров, і її смерть. Потім він встав і переведення її на руках.
  
  
  Перший транспортний літак як раз збирався приземлитися. Нік спостерігав, як командос збирають групи військовополонених. Більше стрілянини не було. Битва закінчилася. В его головою вели перестрілку ізраїльські винищувачі і сирійські Міги. Нік не підвів очей.
  
  
  Транспортний літак зупинився, двері відчинилися, і Нік вніс Сабру, а за ним пішли командос і військовополонені.
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  
  Він був відомий як «М'ясник». Він розшукується ізраїльтянами за військові злочини. Ему більше нічого втрачати. Він жадає рішенням масово вбивати своїх ворогів. Різанина на Близькому Сході доставить ему велике особисте задоволення. І він бачить, що ця можливість наближається...
  
  
  Безжальна завдання Ніка Картера: назавжди покінчити з колишнім гітлерівським катом і глибоко поховати його!
  
  
  Картер коливається. Поки він не зустрічає Сабру: спокусливу ізраїльтянку, яка займається допоможе ему в цій самогубної місії. Бо у Сабры тіло богині з ідеальними вигинами, щоб замаскувати її ефективний арсенал: кобуру пістолет і два гострих, як бритва леза...
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  Червона гвардія
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  Killmaster
  
  
  
  Червона гвардія
  
  
  
  
  
  
  Присвячується службовцям секретних служб Сполучених Штатів Америки
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  
  
  
  Тонкий нічний туман, що повзе по затоці, тихий, зловісний і м'який, як котячі ривки, накривав глухий білою пеленою уламок старого і нового Китаю, що лежить в Сан-Франциско. Був похмурий жовтневий день зі свинцевими хмарами і короткочасним дощем, а ніч настала рано. Китайський квартал, видимий крізь фільтр з сирої марлі, представляв собою залиту неоновим світлом сцену, на якій неясні постаті поспішали з таємничими дорученнями.
  
  
  
  У цю ніч з математики сторонній було б легко заблукати в Чайнатауні. Але якщо б він вирішив мовчки стояти в кутку, оповитий туманом і прислухаючись, він усвідомив би, де у залі, по діалектам перехожих - Пекін, Гуанчжоу, Шанхай, Гонконг - і, насамперед, за промахів. - ковзання китайського взуття по мокрому асфальту. Цей звук, це шипіння взуття виходила від старого; Нове покоління китайського кварталу пройшло з раскачивающимися міні-спідницями і ревом транзисторів, стуком на високих підборах і стуком взутих у залізо ковбойських чобіт по бетону.
  
  
  
  На околиці Чайнатауна, Буш-стертий недалеко від Стоктона, був невеликий книжковий магазин з двома неоновими вивісками колір крові. Одна табличка англійською мовою свідчила: «Куплені та продані книги - старі і нові - інкунабули». Неонова вивіска висвітлила те ж повідомлення китайськими ієрогліфами.
  
  
  
  Сунь Ят, двоє книжкового магазину, був в його задній кімнаті з чашкою чорного дракона чай - оолонг в кантонському - і рифлення на сторінках свого останнього порнографічного багатті. Це було весело, але і вельми збуджуюче, і Сунь Ят починав відчувати потребу в жінці. Він подумав, що прийме ще одну таблетку опіуму, перш ніж розшукати жінку. Ще одна пігулка. Це, як він знав з досвіду, притупило б его відчуває - але не задоволення - і дозволило б повії стимулювати його хоча б протягом години без будь-яких стоці его життєвої рідини. Сунь Ят пив чай і посміхався, поринувши в задуму, гортаючи сторінки цього рідкісного екземпляра Цзінь Пін Мей. Для більшої розваги і оскільки в нього був аналітичний склад розуму, він спробував обчислити, на що він був би здатний, якби прийняв лише одну таблетку опіуму. Припустимо, він прийняв дві таблетки?
  
  
  
  Сунь Ят похитав головою і посміхнувся своїм фантазіям, але все ще намагався виробити співвідношення, приватне і, як він належить їм, закон спадної віддачі. Той факт, що ви прийняли дві таблетки опіуму, не обов'язково означає, що ви станете вдвічі ефективніше і багатогранніше. Анітрохи. Повинен бути фактор Х, невідоме, де заховано в ...
  
  
  
  Задзвонив дзвін над входом. Сунь Ят зітхнув і поклав книгу поруч зі своєю чашкою і блюдцем, намагаючись не зім'яти і не забруднити старі сторінки до кольору дуже старої слонової кістки. Книга коштувала як мінімум дві тисячі, і у нього вже був активний покупець. І все ж він терпіти не міг розлучатися з книгою. Его контрабандним шляхом вивезли навколо Китаю через Гонконг за великі гроші. Тільки еротичні принти, зроблені майстром, коштували цілий статок.
  
  
  
  Вийшовши з задньої кімнати, Сунь Ят поглянув на настінний годинник. Десять хвилина дев'ятого. Ему слід було б зачинити магазин десять хвилина назад, якщо б він не був так поглинений Цзінь Пін Мей. Він поправив краватку, проталкиваясь крізь зелені штори, провідні в магазин, гадати, хто ж міг бути його пізніми покупцями. Так пізно вночі він ніколи особливо не займався бізнесом. На самому делле его трохи дратувало звякание дзвоника. На самому делле ему не були потрібні клієнти - він керував книжковим магазином в якості прикриття, маючи інші кращі джерела доходу - і він ненавидів відвідувача
  
  
  який даремно витратив его час і нічого не купила. Тепер він подумав, що він швидко позбутися від цих непроханих гостей. Потім він дзвонив Су-Су, і просив її прийти. Шість тисяч поштовхів - хм? Чи можливо таке на самому делле?
  
  
  
  Перед магазином стояли двоє чоловіків. Обидва були великими чоловіками, обидва в темних я оплачував і темних капелюхах, обидва були білими. Один чоловік стояв біля стійки і чекав, коли підійде Сунь Ят. Інший чоловік дивився на решітку з книгами в м'яких обкладинках біля вхідних день.
  
  
  
  Сунь Ят, досить гарний невисокий чоловік років п'ятдесяти, з посивілим скронями, не був дурнем. Якщо б він не був на Дев'ятому Еротичному Хмарі, его зазвичай гострий розум був захаращений радощами наступаючого вечора, він міг би відчути небезпеку раніше, ніж він. Він міг би навіть врятуватися. Він годував револьвер 38-го калібру в ящику під прилавком разом з дріб'язком і марками.
  
  
  
  Сунь Ят повернувся до особливих чоловікові через прилавок. На хорошому англійському, майже без акценту, він сказав: «Так, сер? Чим її можу вам допомогти сьогодні ввечері?»
  
  
  
  Чоловік у плащі поклав дві величезні руки на скляну стійку і схилився над нею. Він нещодавно був поголений, і маленький китаєць потрапив в струмінь лосьйону. У цей момент йому стало зовсім не подобається ситуація. У великої людини були маленькі блакитні очі, блідо-блакитні і холодні, як сніг. Найгірше було повне відсутність вираження в очах - вони були схожі на два синіх дзеркала, сяючих на Сунь Ят.
  
  
  
  Не відриваючи погляду від Сунь Зграї, здоровань сказав: «Добре, Nat?»
  
  
  
  Інший чоловік, більше не переглядаючи полицю з книгами в м'якій обкладинці, дивився у вікно на туманну вулицю. Він кивнув. "Добре."
  
  
  
  Інстинкт попереджав Сунь Зграї - занадто пізно. Велика рука чоловіка перекинулася через прилавок і одним рухом потужних м'язів вчепилася в сорочку і краватку Сунь Зграї. Его наполовину протягли через прилавок. Великий чоловік сказав; «Дихання дракона кисле».
  
  
  
  Так вотум воно що! Якби Сунь Ят взагалі міг дихати, він зітхнув з полегшенням. Вони були просто посланцями цих двох большоносых хуліганів. Але чому вони так дивно себе поводили? Так грубо? Як ніби щось пішло не так - ніби хтось знав!
  
  
  
  Маленький китаєць відважно штовхав і боровся. Ему вдалося зойкнути: «Але коли дракон любить, його дихання солодке!» Тепер, звичайно, цей величезний круглий очей відпустить його. Цей божевільний фарс закінчиться. І він збирався скаржитися. Гірко скаржтеся. З ним, Сунь Ят, не можна було так поводитися!
  
  
  
  Велика рука перемістилася до його горла і стиснулася там. Його очі тепер вилазили. Здоровань сказав: «Ти Сунь Ят?»
  
  
  
  Маленький чоловічок, безуспішно хапаючи руку на горло, запекло кивнув. Він не міг дихати. В кімнаті вечоріло, вона крутилася, гойдався і була заповнена туманом.
  
  
  
  Привид посмішки здригнувся на товстих губах. «Ти впевнений, що ти Сунь Ят? Її б не готель помилитися».
  
  
  
  Сунь Ят знову кивнув. В останньому своєму видінні він усвідомив, що інший чоловік запнув жалюзі на день і вікнах. Він зловив спалах символів ЗАКРИТО, коли чоловік повісив його двері.
  
  
  
  Людина, яка запнув жалюзі, тепер замкнув вхідні двері. Він повернувся і підійшов до стійки. «Добре», - пробурмотів він. "Давай покінчимо з цим!"
  
  
  
  Людина, душив Сунь Зграї, трохи послабив хватку. Він знову міг дихати. Чоловік перетягнув його через прилавок, як пачку білизни, і тримав щиро за комір пальто. Сунь Ят, задихаючись, плачучи від боляче і люті, тримався обома руками за горло. Його голос, сухий і глухий, як останній писк вже мертвого істоти, вирвався з його розбитого горла: «Т... ти божевільний... що ти робиш... Я не для такого роду... Її...»
  
  
  
  Інший чоловік сильно вдарив Сунь Зграями, в пах. Маленький китаєць широко розкрив рот в беззвучному крику, агонія була настільки сильною, такою нестерпною, що він не міг її висловити. Его біль заповнила магазин.
  
  
  
  Здоровань обвив Сунь Зграї за спину руками і тримав його відвертими. Інший чоловік знову вдарив його ногою. «Добре», - пробурмотів він. «Відпусти його. Давай покінчимо з цим, і забираймося звідси».
  
  
  
  Той, хто тримав Сунь Зграї, відпустив його. Китаєць впав на підлогу, його худорляве тіло изогнулось в вомбовидное положенні, а руки дряпали його пах. Його рот був відкритий. З неї лилися піна, слина і звуки, в яких не було нічого людського.
  
  
  
  Людина, який штовхнув, захід під плащ і вийняв дві сокири. Це були сокири-кліщі старого зразка, з шипами на одному кінці і гострими як бритва на іншому, з короткою обтяженою ручкою, що забезпечує належний баланс для метання.
  
  
  
  Він простягнув особливих чоловікові одіна за сокир. Чоловік сприйняв це з деякою неохотою. «Ця частина мені не подобається», - пробурчав він. "Нібито Занадто брудно. Чому ми не можемо зробити це так, як ми робимо це раніше?
  
  
  Схід? Пара куль, бочка з цементом, може, трохи бензину? В цьому лайні немає сенсу ".
  
  
  
  Інший чоловік схилився над протяжної китайцем, піднявши сокира. «Йдемо», - прохрипів він. «Ти цього так само багато, як і її. У тебе є плащ, чи не так? Він отримає більшу частину крові. І нам дуже добре платити - так що пішли! Вони хочуть, щоб він виглядав як вбивство бандою - гаразд, це буде схоже на вбивство бандою! "
  
  
  
  "Я вважаю," сказав великий чоловік. Він підняв сокиру і розсміявся його его кінцем зубців вперед. Він пробив крихкий череп Сунь Зграями, і глибоко проник у мозок. Інший чоловік завдав різкий удар по горлу маленького чоловічка.
  
  
  
  Сунь Ят, блукаючий у пеклі боляче, бачив, як топірці спалахують і вибухають у яскравому електричному світлі, і в останню секунду знав, хто його вбиває. І чому. Вони знайшли його.
  
  
  
  Его, мозок, навіть зі сталлю, працював ще микросекунду. Він подумав про дівчину, прекрасної китаянки, з якою він розмовляв в той же вечір. Значить, вона його передала? Ні, він так не думав. Ця дівчина була натуральною. Сунь Ят сподівалася, що ось якимось чином вдасться перервати свій пост, щоб з нею цього не сталося. Але вона була натуралкою. Вона була тим, хема себе називала. Він поставив на це своє життя. І програв.
  
  
  
  Обидва чоловіки були в тонких гумових рукавичках тілесного кольору. Вони не зняли ih, кинувши сокири на підлогу поруч із понівеченим тілом. Більш великий чоловік знову бурчав. «Нам доведеться залишити зброю, щоб його знайшли поліцейські, а? Чому б нам просто не залишити і ці роздруківки пальців, щоб спростити завдання бикам?»
  
  
  
  Інший, той, кого звали Натх, з огидою подивився на свого співрозмовника. Він був з Чикаго, і йому нічого не подобався вбивця по всьому Нью-Йорка. Навіть бруклінський акцент діяв на його не дуже чутливі нерви.
  
  
  
  "Чому б тобі не перестати скиглити?" - прогарчав він. «Ми робимо свою роботу, ми робимо її правильно! Так, як вони хочуть, щоб це робилося. Тобі варто спробувати трохи попрацювати з Ци, приятель. Найбільша річ, яку її задавався питанням з ними тхора, як ми взяли цю роботу - чому ти все ще живий? Тепер розріжте лайно, і давайте очистимося і підірвемо ".
  
  
  
  Вони пройшли в задню кімнату і знайшли ванну. Вони вимили руки в гумових рукавичках і змочили рушники в гарячій & nb, щоб почистити взуття і штанини. Коли вони закінчили, кожен оглянув ще один інший предмет плям крові.
  
  
  
  Нарешті чоловік по всьому Чикаго залишився задоволений. «Добре, - сказав він. "Давайте йти"
  
  
  
  Обережно уникаючи кривавого безладу, в якому був Сунь Ят, вони підійшли до вхідних день. Житель Нью-Йорка вимкнув брильов. Людина з Чикаго, сказав: «Залиш нічник, дурний! Бродяга або злодій побачать тут темряву, він прийде шукати. Досі тхір ми не робили помилок, так що давай не будемо починати. Це Субота - якщо пощастить, вони не знайдуть його до ранку понеділка. Може, і не тоді. До того часу нас вже давно не буде.
  
  
  
  Єдиний тьмяний тепер горів нічник, слабкий жовтий відблиск в напівтемряві, який вкрив магазинчик і труп. З вулиці не долинало нам звук. Одиночна муха, продовжує жовтневу життя, злетіла з стелі і засвітилася кров'ю біля голови Сунь Зграї.
  
  
  
  Чоловік з Чикаго відкрив вхідні двері й визирнув назовні. В кімнату просочився усик білого туману. Чоловік з Чикаго перевірив замок і кивнув іншому. «Добре, Нью-Йорк. Її піду наліво, ти піду прямо. Ми ніколи не зустрічалися, пам'ятаєш?
  
  
  
  Він притримав двері, щоб чоловік навколо Нью-Йорка міг прослизнути всередину, потім знову перевірив замок і закрив двері. Не говорити нам слова, чоловік навколо Нью-Йорка повернув прямо і попрямував геть в туман. Чоловік з Чикаго повернув ліворуч, опустив поля капелюхи і притулився до коміра платить. Він повільно shell крізь клубящийся сірий дим, намагаючись зорієнтуватися. Це не повинно бути надто складно - все, що йому потрібно було зробити, це пройти далі в Китайському кварталі, і знайти Грант-авеню і повернутися туди, де вона перетинала Маркет-стертий. Звідти він буде знати свій шлях.
  
  
  
  Він пройшов mimmo великого поліцейського в блискучому чорному плащі від дощу. Поліцейський перевіряв день в блоці і побіжно глянув на нього. Вони були біля вуличного ліхтаря, його ауру і олексій, і веселка відбивалися в тумані. Чоловік з Чикаго кивнув і ввічливо сказав: «Добрий вечір, офіцер. Мерзенна ніч».
  
  
  
  Поліцейський пробурмотів нерозбірливий ревматизму. Вбивця рушила далі, закурюючи сигарету красивою шкіряної та срібною запальничкою, його тонкий рот усміхався в короткій спалаху вогню.
  
  
  
  Він вийшов на Грант-авеню і повернув на південь. Тут туман був більш тонким, розведеним полум'ям неонових трубок, скручених в китайські ієрогліфи. Навколо дверного отвору пробурмотіла ему худа, косоока повія. На ній були балетні тапочки на високих підборах і чонсам, вона тремтіла під старою курткою з японської норки. Він похитав головою і пішов далі.
  
  
  Вона чекала його в Чикаго, і він все приберіг для нах. Зображення Рути майнув у його мозку на мить - Рути гола на ліжку, нетерпляче очікує, уставившаяся на нього, і волога губами, як вона це робила. Його стегна заворушилися від способу і думок, і він збільшив темп. Робота закінчилася - тепер задоволення. Він вилітав близько восьмої ранку і повертався в КМ. Ніякого банк. Без проблем. Нам один член аеропорту не змусив його приїхати; ніхто не змусить його вийти. Це було здорово у відсутності записів. Це зробило це так просто. Він завжди був дуже обережний, дуже обережний, і це окупилося. Десять тисяч за одну тільки цю роботу - десять великих на те, що зарубати старого китайця сокирою.
  
  
  
  На мить, коли чиказький вбивця оболонки під вуличним ліхтарем, його довге обличчя нагадувало сокиру - розумний, нещадний сокира.
  
  
  
  Цікаво, подумав він, звернувши на Маркет-стертий, що вони наполягали на топориках. Зробіть це схожим на вбивство щипцями, свідчило надруковане керівництво. Його усмішка була жорсткою. Будь тупий сучий син знав, що у Фріско не було вбивств за допомогою щипців вже тридцять років, а може, й більше. Щипці були такими ж мертвими, як і Пурпурна банда.
  
  
  
  Так кого це хвилювало? Кого це турбувало десять тисяч доларів? А хто задавав питання? Не хлопчик. Він був занадто розумний для цього. Він вирішив проїхати залишок шляху до готелю і зійшов з тротуару, щоб зловити таксі. Ні, подумав він, коли під'їхало таксі, ти, кравець візьми, не ставив питань про таку роботу. Коли він повернувся до пахне шкірою кабіну і сказав водієві, куди його відвезти, ще одна слабка посмішка торкнулась його холодного rta. Одне це не було - робота в Коза Нострі! Методи були абсолютно різними. Goat Гордєєва зазвичай намагалася приховати свої вбивства, намагалася закопати рештки там, де ih ніколи не могли знайти, навіть містила деякі дуже секретні «кладовища» по всій країні.
  
  
  
  Але вони, его, залучаючи своїми блискучими педагогічними здібностями наймачі, готелі розголосу цього вбивства. Voni готелів, щоб старий китаєць був поруч з топірцями. «Вони намагалися, - подумав він, - десь комусь надіслати повідомлення. На коротку мить чоловік по всьому Чикаго задумався, кого вони намагалися досягти, і що це за послання; потім він забув про це.
  
  
  
  «Краще б йому було забути про це», - похмуро сказав він собі, коли таксі подъезжало до его готелю. Тому що він не був дурнем, цей хлопець, і він знав те, про що дурний нью-йоркський панк навіть не здогадувався - він знав, хто його наймачі! Він служив у піхоті в Кореї і вбив багатьох навколо них. Іронія цього вразила його, коли він розплатився за таксі. Тоді він вбивав ih - тепер він працював на них. Він знизав плечима. Це було життя. І він буде жити до тих тхора, поки вони не будуть знати, що він знає.
  
  
  
  
  
  
  
  Друга глава.
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер, провідний киллмастер AX, відчував, як ніч вислизає від нього, скочується в руїни і хаос, і одному Богу відомо, яким Він був, як самотня людина на потопаючому кораблі, оніміло стоїть на містку, поки вода невпинно піднімалася вгору. поглинути його. Але не зовсім один. Вона була там. Вона була мила, мила і крошечна, і пахла просто чудово. У нах були золотисте волосся і рот, схожий на мокрий роздавлений кнопку троянди, і що знають, дуже знаючі сірі очі. Її звали Деббі Хант, і вона пішла, навколо школи Sweet Шипшина, щоб провести вихідні в Нью-Йорку. Вона сказала, що гей, двадцять один рік, і Нік знав, що вона збрехала. Він дав гей вісімнадцять - найбільше дев'ятнадцять.
  
  
  
  Нік щойно повернувся з завдання в Ізраїлі - це виявилося криваве місиво, з набагато більшим, ніж звичайно, кількістю вбивств - і він готель тиждень або близько того відпочинку і розслаблення, перш ніж Хок зможе придумати новий спосіб. засунути голову Ніка в іншу петлю. Це не повинно було бути.
  
  
  
  Спочатку прийшов лист, а за ним телеграма. Обидва були з дуже старого друга Ніка, Мередіт Хант, який був джентльменом-фермером з Індіани і дуже пишався своїми свинями - польськими китайцями - і своєю дочкою, хоча і не обов'язково в такому порядку. І телеграма, лист благали Ніка подбати про Деббі під час її першої поїздки в Місто гріхів. Нік, між рядків, міг помітити прекрасну руку місіс Хант, яку він пам'ятав, як колись найкрасивішою дівчиною в Індіанаполісі. Вона готелів, щоб про її коханої дочки дбав чоловік з гарною репутацією. Коли Нік прочитав лист і телеграму в енний раз, відчайдушно шукаючи вихід, ему прийшло в голову, що Мередіт не повністю довірився Фейт, своєї джин. Звичайно, він не до міри, щоб розповісти ось про них вихідних в Село. Навіть зараз Нік міг тільки думати про це!
  
  
  
  Ханти, звичайно, поняття не мали про даній роботі Ніка. Для них він був просто старим другом, у якого було достатньо грошей, щоб жити в Нью-Йорку, в пентхаусі, але при цьому, здавалося, ніколи не працювати. Це було не зовсім так
  
  
  Важливо те, що він був хорошим хлопцем, якому можна було довіряти. З ним ih ягня буде в безпеці. Нікому навколо них і в голову не могло прийти, що Нік Картер може бути в небезпеці ih ягням.
  
  
  
  У Ніка був час, щось підготувати. Він зарезервував для дівчини кімнату в Барбизоне для жінок і телеграфував Деббі в Sweet Шипшина про це. Він сказав у телеграмі, що зв'яжеться з нею в готелі.
  
  
  
  Вона навіть не пішла в готель. В той вечір, трохи пізніше, шостий, прекрасним м'яким жовтневим ввечері, коли повний місяць пронизав Емпайр-стейт-білдінг, пролунав стук у двері. Pic, корейська слуг Ніка, відповів на це. Нік розвалювався ірина в кабінеті, на його грудей балансував наполовину повний дзвіночок Ремі Мартін, курив сигарету і дивився в стелю. На самому делле він з чималим занепокоєнням думав про дочки Ханта. Чому він був обраний для цієї часті костя Питає? Він, за всіх людей. Ему навіть довелося перервати побачення з Люсією, милим баскським істотою, яке співало в Chez Madrid і яке щиро зараз і, можливо, ніколи більше не було в точці плавлення. Нік зробив ще ковток бренді і м'яко вилаявся. Старі друзі можуть бути головним болем! Він подумав, що ця Деббі, напевно, товста, з колінами і плямистою шкірою. Або вона була худою, з окулярами в оправі і розумною. Незалежно від того. Вона була дитиною, ще дитиною, і їм обом треба було страшенно нудне час. Він випив ще бренді і знову вилаявся. Звичайно, він не шталь б кайфом, але тепер йому було краще випити. Потім yahoo, чим би вона обернулася, ему, ймовірно, доведеться відвести її в молочний бар.
  
  
  
  Пок увійшов в кабінет. Він був з Ніком вже деякий час, ходив в школу, і його англійський значно покращився. Він зобразив акуратну фігурку в своїх темних брюках та накрохмаленому білому піджаку, але як тільки він заговорив, Нік зрозумів, що щось не так. Нік дуже добре зрозумів настрій Поки. Коли він пішов на м'який східний, формальний, дуже таємничий Схід, це було тому, що він чогось не схвалював.
  
  
  
  Пок тепер прийняв цей тон. Нік розгубився. Останнім часом він був гарним хлопчиком і, наскільки він знав, непогано ставився до Поку.
  
  
  
  «Молоденька дівчина, щоб побачити тебе», - сказав Пок. «Дуже молода дівчина. Дуже красива. Вона сказала, що її чекають, і вона залишиться тут». Пок схрестив одягнені в біле руки і стиснув свої эпикантические складки, поки його очі не перетворилися в обсидіанові б, блискучі Ніки. Ідеальна картина, подумав Нік, терплячого і несхвального сервитора.
  
  
  
  «Я не знаю ніяких молодих дівчат», - сказав Нік, дуже добре знаю, хто це був, хто це повинен був бути. Він перевірив «Барбізон» півгодини тому і відчула, що міс Деббі Хант ще не приїхала.
  
  
  
  «Вона тебе знає», - сказав Пок. Вираз його обличчя був незбагненним. «Вона сказала, старий іншої сім'ї. Дуже наполегливий».
  
  
  
  Нік спустив ноги з дивана. «Все в порядку. Але вона не повинна була сюди приходити. Її зняв для нах кімнату в готелі. Але пішли далі, Пок. І Пок...»
  
  
  
  Хлопчик обернувся до дня, чекаючи. "Так, сер?"
  
  
  
  «На що вона схожа? Товста? Худа? Прищі?» З таким же успіхом можна знати найгірше.
  
  
  
  На мить Рок розтанув. Він усміхнувся і окреслив у повітрі пляшку з-під коксу. «Це номер один. Самий милий. Також наймолодший! Занадто молодий для тебе, сар. Для мене, так. Для тебе, ні!»
  
  
  
  Ніку прийшло в голову, що останнім часом Концепція розвинув схильність до упередженим суджень - хлопчик, автоматично прийшов до висновку, що будь-яка жінка, що приходила в пентхаус, була там з причин сексі. Агент AX зізнався, що навряд чи можна звинувачувати хлопчика за це. Зазвичай так і було. Але Киллмастер знав своїх жителів Сходу, знав також, що був час пожартувати і час трохи клацнути батогом. Останнім часом Концепція шталь трохи вище себе. Для Ніка це було просто питанням дисципліни - ти був або номером один, або ні.
  
  
  
  Тепер він спохмурнів і заговорив дуже тихо. «Голос і всі, Pok. Коли мені знадобиться ваш коментар з приводу моїх особистих дель, попрошу його. А тепер проведіть дівчину всередину».
  
  
  
  Його обличчя перетворилося на маску з молоком, хлопчик вклонився, трохи зашипів і вийшов через кімнати. Він отримав повідомлення. Куточок rta Ніка Картера сіпнувся в усмішці. Пок був хорошою дитиною. Просто то і справа ему потрібні тверді поводи.
  
  
  
  Пок повернувся з дівчиною. Він сказав: "Міссі Хант, в загривок!" Він зник. Парфянський постріл не пройшов даром Ніку. Останнє слово було за Поком.
  
  
  
  Дівчина пройшла на півдорозі в кабінет і зупинилася, озираючись. Нік намагався не дивитися, коли він підійшов і простягнув руку. Вона була крихітною і надзвичайно красивою. І дитина. Його велика рука стискала її маленьку, і йому здавалося, що він доторкнувся до квітки. Він зловив запах ee запаху - це не було дитячим!
  
  
  
  Деббі Хант
  
  
  заспокоїла його руку. Вона притиснулася до нього. Вона підійшла до йому лиже і подивилася йому в очі. Її власні очі були сірими з білими прозорими роговицами. Вони були величезними, як блюдця, на пікантному трикутному особі. Ee золота капелюх була коротко обстрижена, в чому Нік смутний знання зачіску Твіггі.
  
  
  
  Вона все ще тримала Ніка за руку. Тепер вона злегка натиснула на нього і відступила, її величезні очі все ще були прикуті до нього. «Сподіваюся, ви не проти, щоб її приїхала сюди, містер Картер. Її ненавиджу і зневажаю calve. Особливо вони, які ви вибрали, містер Картер. Її підтвердили у деяких дівчаток у школі - Барбізон - жахливе місце, містер Картер. Картер. На самому делле сумно. Її дійсно не міг там залишатися, розумієте? Sweet Шипшина - це школа для дівчаток, містер Картер, у разі, якщо ви не знали! Деббі застосовується доглянутий палець до свого тонкому горла. «У мене тут дівчата, містер Картер, весь день і кожен день. Її приїхав в Нью-Йорк, щоб повеселитися».
  
  
  
  Нік Картер відчував, безглуздо, відчував, що він стоїть з яйцем людини. Він усвідомлював, що в одній руці у нього був дзвіночок із зображенням Ремі Мартіна, а в іншій - сигарета, що він дивився і, певно, виглядав страшенно безглуздо, роблячи це.
  
  
  
  Настало коротке мовчання, яке дівчина вирішила, підійшовши до шкіряного крісла і, впавши в нього. «Я досить розвалився», - сказала вона ему. «У мене була пекельна хвилювання, коли її йшла навколо школи. Її хочу випити і викурити сигарету, будь ласка».
  
  
  
  Деббі Хант схрестила ноги з нейлоновою стрічкою. На ній була міні-спідниця і довгі білі панчохи, які все ще були недостатньо довгими. Нік побіжно ознайомився з рантом панчохи і підв'язкою, перш ніж вона натягнула коротку спідницю, як би приховуючи її. Ee ноги були тонкими, майже тонкими, але ідеально відповідали іншої частини її стрункого тіла.
  
  
  
  Вона побачила, що він дивиться на її ноги, і посміхнулася. Зуби були маленькими і білими. Вона сказала: «Не дуже гарні ноги, так? Її знаю - я занадто худа. Сподіваюся, одного разу виправлюся. Але, будь ласка, не дивіться, містер Картер. Мені подобаються літні чоловіки, але я її ненавиджу старих брудних». чоловіки. Сподіваюся, ти ним не станеш, бо я думаю, ти мені подобаєшся ".
  
  
  
  Нік прочистив горло. Він відчував себе трохи нерозумно, як чужа у власному будинку, і це його починало сердити. Він насупився, дивлячись на дівчину. «Батьки дозволяють тобі пити? І курити?»
  
  
  
  Посмішка, яку вона йому подарувала, була сяючою і повної жалості. Її рот був лише трохи ширше для короткого прямого носа, але це рятувало її обличчя від простої краси, допомагало надати бездоганний молодий лиск і характер. Вона подалася вперед на своєму стільці. «Звичайно, містер Картер. Мені двадцять один, ви знаєте. У мене є Мартіні кожен вечір з татом і мамою, коли її будинку, і я курю, коли хочу. Дійсно!»
  
  
  
  Нік отримав повідомлення. «Дійсно» не було підтвердженням істини. Це було вигук, майже епітет.
  
  
  
  Нік Картер здався. Він пішов в бар за іншим коньячним келихом, думаючи, що якщо гей, двадцять один, то він агент КДБ.
  
  
  
  Він дав гей, випити і одну навколо своїх довгих сигарет з золотим наконечником. Вона глибоко вдихнула, випустила дим через свої зухвалі ніздрі і з вдячністю потерла скляний кубок між маленькими руками, принюхуючись до йому. Вона скинула свою норкову куртку і кинула її поряд зі своїм кріслом, оголивши груди, яка займається порівняно з іншою частиною її тіла була напрочуд великий і твердою.
  
  
  
  Деббі зловила його погляд і вгадала його думки. Вона посміхнулася і поплескала себе по грудях. "Це дійсно його", - сказала вона. «Не бюстгальтер».
  
  
  
  До теперішнього часу агент СОКИРУ був досить роздратований, щоб боротися з вогнем вогнем, щирістю - щирістю. Він був не в собі і знав це. У нього було саме зловісне передчуття, що все це буде хаос, - і він відчував, що справжня боротьба буде відбуватися всередині нього, - і все ж він не збирався дозволяти цього хорошенькому писком просто увійти і взяти верх. Він не хотів, щоб вона була тут. Гей, тут не місце. І якщо б у нього взагалі були мізки, він подзвонив і Поку ...
  
  
  
  Деббі була контратакою. Вона знову змусила його втратити рівновагу. Вона подивилася на нього цими величезними очима через край бренді і сказала: «Тепер ви гніваєтеся на мене, містер Картер. Чому? Тому що я кажу відверто? Тому що мені не соромно за своє тіло? "
  
  
  
  Тоді ревматизму прийшов до Ніку Картеру. Як впоратися з цією маленькою хитрою сукою. «Гей, Що дійсно потрібно, - подумав він, - так це хороший ремінь, нанесений на ці акуратні сідниці. Але він не був її батьком! Він також не був студентським хлопчиком з комарині задом, довгим волоссям і прищами.
  
  
  
  У нього був ревматизм. Вона з готелем бути такою проклятою дорослою, щоб потім так ставитися до неї! Вона скоро відступить.
  
  
  
  Його погляд був холодним, коли він сказав: «Я не серджуся, міс Гант. Мені здається, це було весело. З якоїсь причини ви, здається, вважаєте, що кожен погляд, кожен мій жест пов'язаний з вашим тілом. Це не так, Міс Гант. Дуже красиве тіло,
  
  
  Її впевнено, але мені це не цікаво. Йдіть і вырастайте, міс Гант. Повернися через десять років. Тоді, може бути, мені буде цікаво ".
  
  
  
  Деббі відкинулася на спинку стільця. Вона знову схрестила ноги, і на цей раз не стала укладати міні-спідницю. Вона відкинулася назад, погладила чарку з бренді і посміхнулася йому. «Я не буду чекати десять років, містер Картер. До того часу її вийду заміж і у мене будуть діти. Але давайте будемо друзями, чи не так? Мені дуже шкода. Її знаю, що було грубо увірватися до вас, як це, але я просто не міг винести думки про цей готель! А що стосується того, як я її кажу - вам просто доведеться пробачити це, або все одно не помітити. Це просто її. Такий, який є. Думаю, багато думаю про секс і занадто багато про nen кажу. Її теж нічого не можу з собою вдіяти. Я думаю, що секс - це сама дорогоцінна і смачна річ у всьому світі. І ми, дівчатка, чертовски мало отримуємо его Sweet Брайр - крім лесбіянок, і її ih ненавиджу! "
  
  
  
  Нік знав, що його рот був відкритий. Він підніс до неї дзвіночок з бренді і ковтнув. За свою кар'єру ліцензованого вбивці, він багато разів піддавався нападам. Тепер він відчував себе змученим, як якщо б досвідчений ворог поклав гумовий кийок або кастет ему на шию. Він глянув на годинник. Вона пробула в кімнаті десять хвилина, а розмова вже повністю вийшов з-під контролю.
  
  
  
  Деббі згорнулася калачиком у великому кріслі, її стрункі ноги були під нею, а міні-спідниця високо доходила до стегон. Її усмішка була глузливою. «Ви хочете, щоб її поїхала, містер Картер? Є багато інших готелів, окрім« Барбизона ». Ми завжди можемо придумати яку-небудь історію для батька і матері».
  
  
  
  Це зробило це. Мередіт і Фейт Хант очікували, що він подбає про ih дитину. Вона була розумною маленькою дівчинкою - що б це нам було й щось на зразок шмаркача, і говорила занадто багато і занадто багато, але він не міг дозволити гей бігати сам по джунглях Нью-Йорка. Невідомо, де вона опиниться - цілком можливо, що вона помре в Іст-Рівер або на пустирі в Квінсі. Може, вечори з марихуаною в Селі.
  
  
  
  Нік мало не застогнав. У будь-якому випадку, до біса Мередіт і Фейт. Вони не могли мати наші найменшого уявлення, який на самому делле була ih дочка. Мередіт, в особливості, не могли знати. Це був грубуватий персонаж, колишній офіцер торгового флоту, який у розквіті сил зараз включає також більшість size на узбережжі Північної Африки. Нік добре знав, що він був прихильником школи для дітей та шкільних навісів. Але щось тут пішло не так. Нік зітхнув, закурив нову цигарку і подивився на дівчину. Він належить їм, що не можна звинувачувати Хантов. Сьогодні це відбувалося з усіма батьками. Це був 1967 рік, коли світ вседозволеності і підлітків захоплювали. Тільки не его, світ!
  
  
  
  Він намагався не дивитися на нах. «Залишайся тут, - сказав він. «Я попрошу Пок підготувати вашу кімнату. Думаю, у вас є валізи? Багажу?»
  
  
  
  Деббі звивалася у великому кріслі. «Два величезних. Я маю на увазі валізи. У вашому фойє».
  
  
  
  Вона знову показала тонку ногу, і Нік відвів очі. Він підійшов до каміна, над каміном і взяв маленький білий конверт. «Тоді тобі краще почати готуватися. У мене є квитки на концерт сьогодні ввечері в маленькому Карнегі-холі. Концерт на фортепіано».
  
  
  
  Деббі видав якийсь здавлений звук. "Що?"
  
  
  
  Нік пильно подивився на нах. «Концерт на фортепіано. Герман Гросс. Прекрасний молодий піаніст. Пізніше, якщо ви будете вести себе пристойно, її можу відвести вас на 21».
  
  
  
  Деббі встала і поправила спідницю. Вона була на добрих шість дюймів вище її колін. «Інша справа, - сказав Нік. «Одягни сьогодні сукню, даний сукню. Вважаю, воно у тебе є?»
  
  
  
  Вона кивнула. «У мене є. Я маю на увазі вечірнє плаття. Але воно теж міні. Вибачення».
  
  
  
  Вона підійшла до нього і погладила його по щоці маленькою рукою. Він прикинув, що вона була не вище п'яти футів росту. Вона сиділа лише трохи вище його грудей. Він знову усвідомив дуже дорослі, дуже жіночі, дуже сексуальні парфуми. Деббі знову погладила його по щоці - ему треба було поголитися - і подивилася на нього своїми величезними очима.
  
  
  
  «Мені дуже шкода», - м'яко сказала вона. «Мені дуже шкода, що я така негідниця. Її постараюся не бути такою. Я думаю, ти мені подобаєшся, Нік. Її можу тебе так називати? Тато завжди так». Коли він різко кивнув, вона продовжила. «Ти мені подобаєшся, Нік. І ти не брудний старий. Тепер я в цьому впевнена. Ти просто літня людина, і це нормально. Мені, нам, вам не доведеться турбуватися про секс, чи не так? Ми можемо бути хорошими друзями і поговорити. Ми чудово провести час. Розповімо один одному різні речі ". Вона проводила м'якими пальцями по його щоці. «Це буде схоже на розмову з дядьком або старшим братом. Ми можемо бути чесними одним з другом!»
  
  
  
  Щось не так з картиною, яку вона малювала. Нік знав це і обурювався, але він не міг зробити або сказати нам, риса, не зруйнувавши образ, який тільки що почав створювати. Дядько! Брат! Він виявив, що бажає з повною нелогічністю , щоб вона була на кілька років старша і не була дочкою друзів.
  
  
  Він покаже гей, що-небудь про літніх чоловіків! Це - ця юна Єзавель.
  
  
  
  Деббі відвернулася від нього. Вона посміхнулась і зробила пірует на одному пальці ноги. На ній були потерті коричневі балетки. «Є одна річ», - сказала вона ему. «Я маю на увазі, про сьогоднішньому вечорі. Я маю на увазі, про концерт. Її дійсно отримую досить музики в Sweet Шипшина, Нік, дорогий. Мій мінор - це музика. Її б краще зайнятися чим-небудь іншим, якщо ти не проти».
  
  
  
  Він подивився на нах з підозрою. "Що саме?"
  
  
  
  Вона не дивилася на нього, коли вона кружляла навколо великого кабінету, танцюючи для нього, роблячи пірует, її коротка спідниця спалахувала, оголюючи кінці чорних трусиків. «Я ніколи не була на вечірці з ЛСД», - сказала вона. «Не могли б ми, Нік? Будь ласка, не могли б ви знайти її?»
  
  
  
  Він заревів. "Що!"
  
  
  
  Деббі перестала танцювати і втупилася на нього. "Я думаю, ми не можемо, а?"
  
  
  
  «Ви вгадали. Ми підемо на концерт».
  
  
  
  Пок підійшов до день, і його обличчя перетворилося в м'яку маску прихованої боляче. Він не дивився відкрито на Ніка, який вже забув про дисциплінарний інцидент, але згадав його зараз. Він похмуро подивився на хлопчика. «Показати Деб... міс Гант в її кімнату. Переконайтеся, що там багато рушників і мочалок, чи знаєте ви».
  
  
  
  Пок похитав головою, вийшов через кімнати і шталь чекати в коридорі дівчину.
  
  
  
  Деббі подивилася йому вслід. «Він милий. Милий. Він мені подобається».
  
  
  
  «Так і є», - похмуро сказав Нік. «Я б готель, щоб він залишався таким. Руки геть, Деббі. Пкк не для експериментів».
  
  
  
  «Тобі не про що турбуватися». Вона протанцювала mimmo до них день. «Я ніколи не сплю зі слугами - тільки з господарями. Тобто з молодими господарями».
  
  
  
  Нік Картер сказав: «Сьогодні ввечері в програмі сольного концерту є щось, що може бути дуже до речі - молода людина буде грати сюїту з Kindertotenlieder. Це ідея».
  
  
  
  Деббі показала йому свій маленький червоний язичок. «Дитяча музика смерті? Дуже похоронно, Нік! Але тобі не доведеться мене вбивати - концерт, ймовірно, зробить це. Їй помру від нудьги!»
  
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  Було вже за північ, і він втратив контроль над ввечері і Деббі. Вони пішли на концерт фортепіано - Деббі в білому міні-плаття і прикрашених золотом панчохах - і тривав рівненської п'ятнадцять хвилина. Вона досить терпляче чекала кілька «Етюдів до мінор» Шопена, потім раптом нахилилася до Ніку і притиснулася вологим маленьким ротом до його вуха.
  
  
  
  «Це смердить. Її хочу піти. Відкрито зараз».
  
  
  
  «Залишайся», - похмуро сказав він. "І мовчи".
  
  
  
  Її рот все ще був біля його вуха. Раптом вона проводила гострим теплим мовою ему в вухо. Вона хихикнула. «Ми підемо. Якщо ви цього не зробите, її влаштую сцену. Її буду кричати. Її назву вас брудним старим і закричу, що ви намагаєтеся мене помацати!»
  
  
  
  Нік відчув, що напружився. Він не сумнівався, що вона виконає свою погрозу. Перед тим, як вони покинули пентхаус, він напоїв її коньяком, і це було помилкою. Випивку вона тримала чудово для дитини, але була не зовсім тверезою. І він теж не був, якщо на те пішло. Потім того, як вона вийшла через кабінет, він швидко випив кілька напоїв.
  
  
  
  Тепер він сказав: «Залишіться, поки він не зіграє Kindertotenlieder. Може бути, це надихне мене, дозвольте мені скинути кайдани заборони. Ми гратися їм справжнє шоу!» На мить він дозволив собі помріяти - він натягував цю міні-спідницю, стягував з нах трусики і вишибал дурь з цієї рожевої попки.
  
  
  
  Деббі натягала норкову куртку. «Йдеш або залишаєшся, старий Ніки? Ти мені дійсно не потрібен, ти ж знаєш.
  
  
  
  Він боявся саме цього. Він знову здався. Або так, або зупинити її м'язами, схопити і утримати в ящику силою. Саме по собі це було б досить просто, але це може просто викликати невелике занепокоєння, повинно було здатися трохи дивним оточуючим меломанам. Як би воно нам було, товста вдова з цим лорнетом, щоб допоможе ему Бог! - підозріло зиркала по сусідній ложі. Напевно, думав, що він був Гумберт Гумберт з маленькою Лолітою.
  
  
  
  Нік встав. «Добре», - стомлено сказав він-гей. «Ти виграла. Але я напишу твоїм, перед батьком і розповім йому було облад всьому цьому».
  
  
  
  Вдовуюча леді подивилася на них і зашипів: «Шшшшш!»
  
  
  
  Нік витягнув Деббі через зал в коридор. Вона погладила його по щоці, а потім поцілувала вологими рожевими губами. «Спасибі, старий Ніки. Її гинула. І ти теж не напишеш папської. Ти можеш бути брудним старим, але я не думаю, що ти зіпсований голуб».
  
  
  
  Звичайно, вона була права. Він не збирався писати її батькам.
  
  
  
  Нік досталь свій легкий Burberry по всьому шафі - він був у чорному краватці - і вони опинилися в яскравому світлі 57-й вулиці.
  
  
  Дрібний туманний дощ тільки починав затемнювати тротуар. Деббі вчепилася йому в руку і подивилася йому в обличчя, її очі були майже такими ж великими, як залита дощем місяць, що нависла над Гудзоном. Вона в екстазі стиснула його руку. "Це більше схоже на це! Куди ми підемо?"
  
  
  
  Він зі злістю сказав: «Відкрито на вулиці, Російська Чайна. Вам сподобається. Старенькі й емігранти. Ми можемо навіть натрапити на мого кузена, ерцгерцога Петроградського.
  
  
  
  На Деббі були золоті балетні тапочки на високому каблуці. Тепер вона спробувала вкопати ih в цементу. «Як кравець візьми, люба Ніккі. Її вперше в Нью-Йорку. Ймовірно, це буде мій останній візит, якщо ти повідомиш моїм людям». Вона спробувала відірватися від нього. «Може бути, її сама досягну більшого успіху. У мене є гроші, і я велика дівчинка. Йди додому, Ніккі, люба, не хвилюйся. Зі мною все буде в порядку». Вона підняла руку, в якій стискала крихітну золоту сітчасту сумочку. "Таксі!"
  
  
  
  Нік Картер знизав великими плечима і сель з нею в таксі. Нехай буде так. Тепер він знав, як з цим впоратися. Він подумав, що зараз вона майже наполовину підірвана. Так що він підігравав, водили її на якісь нешкідливі місць і напоїв по-справжньому. Тоді з нею буде досить легко впоратися. Вранці у нах буде біса похмілля. Він посміхнувся. Ця думка сподобалася ему.
  
  
  
  Він зробив таксиста до Джеку Делейни в Віллідж. Спускаючись по Сьомий авеню, Деббі уткнулася в нього носом. «Поцілунок», - прошепотіла вона. «Поцілунок для Деббі».
  
  
  
  Він бачив, як таксист дивиться на них в дзеркало. «Напевно, думає, що її педофілів». Нік спробував уникнути rta Деббі, але відмовився. Це було простіше, ніж боротися з нею. Він поцілував її.
  
  
  
  Деббі оповила тонкими руками його шию і припала губами до його. Вона сунула мову їй в рот і вміло рухала ним. Великий агента AX спробував відсунутися, але потім відмовився і терпів. Він зізнався, що «страждати» - не зовсім правильний дієслово. Останній цензура в його мозку - все решта зникли - осудливо подивився і запитав, що навколо всього цього вийде? В той момент Нік не міг сказати йому це подобалося. І на лобі в нього виступила тонка роси банк.
  
  
  
  Нарешті дівчина відсторонилася. Вона зітхнула. «Ти дуже добре цілуєшся - для літньої людини».
  
  
  
  Нік почав відходити від шоку, викликаного такою ароматною молочної шкірою. Тим не менш, він би дуже не хотів зараз перевіряти свій пульс тонометром. Це починало по-іншому проникати в його шкіру. Поливають її швидко. Уведи її додому, у ліжко, в безпечне місце!
  
  
  
  «Приємно це знати», - сказав він гей, з холодністю, якої не відчував. «Як ви думаєте, у мене може залишитися кілька хороших років?»
  
  
  
  Деббі не сміялася і не хіхікала. Вона погладила його по щоці і нахилилася, щоб щорічно ему в очі. «Знаєш, це на самому делле нічого не значило. Я маю на увазі поцілунок тільки що. Я маю на увазі, що це не було запрошенням або чимось в цьому роді, я не очікую, що ти що-небудь з цим зробиш пізніше».
  
  
  
  Він кивнув і прикурив для них обох. «Я знаю. Я не буду припускати». Він мав намір розіграти це незворушно, поки не набереться в ній досить спиртного, щоб вирубати її.
  
  
  
  Вона відійшла трохи від нього і затягнулася сигаретою. «Просто раніше я ніколи не цілувалася з чоловіком старшого віку. Людина З з, ну, з цим досвідом». Вона глянула на нього. «Ти цілуєшся так, як ніби у тебе великий досвід».
  
  
  
  Нік зізнався, що є трохи.
  
  
  
  Одне навколо вікон кабіни було відкрито, впускаючи потік холодного вологого відбору проб повітря. Деббі натягнула комір норковій камзоли на шию. «Знаєш, у мене справді не було великого досвіду, Ніккі».
  
  
  
  Самим сухим тоном, який він зміг , Нік сказав, що, враховуючи її вік, в цьому немає нічого дивного.
  
  
  
  «Я збрехала тобі щодо свого віку», - сказала вона ему. «Мені дійсно вісімнадцять. Мені не буде дев'ятнадцяти до січня. Але, звичайно, ти знав - ти повинен був знати. Зрештою, ти мій хрещений батько!»
  
  
  
  Хрещений батько! Нік відчув себе так, наче хтось ударив його кулаком по плоскому м'язи живота. Значить, він був її хрещеним батьком! Він зовсім забув про це. Це ніколи не спадало ему в голову. Хрещений батько! І він дозволив, дозволила, навіть насолоджувався таким поцілунком. Це було ... це було страшенно близько до инцесту!
  
  
  
  «Я не дівчина, - сказала Деббі. «Ральф і я - Ральф Форбс, він мій хлопець будинку в Індіанаполісі, той, для якого її збираюся вийти заміж - ми з ним обговорили це, і ми вирішили, що до них тхора, поки ми впевнені, що збираємося одружитися і що ми улюблений-інший, інший, ну, знаєш. Ми займаємося цим уже пару років. Звичайно, мама і тато померли б, якщо б стало відомо, і ... "
  
  
  
  Тоді вони були на Шерідан-сквер, і яскраві бійки в барі Джека Делані були для нього, як благословенний маяк. Нік витягнув Деббі за таксі і заплатив чоловікові. Таксист,
  
  
  Маленький ірландець з російської зовнішністю, підморгнув Ніку і пробурмотів щось про «молодий примхи». Нік мало не вдарив його.
  
  
  
  Коли Деббі сіла на табурет, товстий бармен здивовано глянув на нах, потім подивився на Ніка, але не поставив питань. Ніку він просто сказав: «Добрий вечір. Схоже, тобі треба випити!»
  
  
  
  Нік Картер кивнув. «Мій ще, ти можеш повторити це знову! А ще краще - не витрачай час на це, просто дай мені випити».
  
  
  
  "А юна леді?"
  
  
  
  Нік знову кивнув. «Гей, Дайте випити. Дайте гей, все, що вона хоче. Її знаю, що вона не виглядає, але повірте мені на слово. Вона повнолітня. Повірте мені, вона повнолітня!»
  
  
  
  Бармен був зайнятий змішуванням напоїв. "Якщо ти так кажеш."
  
  
  
  Деббі дивилася по сторонах. Вона взяла в барі одну навколо листівок. Нік добре знав, що «Делейни» - це туристичне місце, і дуже багато приїжджих заповнювали листівки, і бар відправляв ih поштою. Eda була відмінною, чудовий піаніст, але це було не місце для молодого покоління.
  
  
  
  Деббі впустила листівку на стійку і скривилася. «Це повинно бути жахливо міцний напій, Картер».
  
  
  
  Нік підштовхнув до неї склянку. «Це так. Справжній коктейль. Голос. Випий. Ну, візьми пару тут, а потім підемо куди-небудь і поїмо».
  
  
  
  Деббі випила, потім зиркнула на нього. «Ти намагаєшся мене напоїти, брудний старий? Так ти можеш скористатися мною?» «Вона змінює настрій, - подумав він, - так само швидко, як хамелеон змінює колір».
  
  
  
  Нік посміхнувся ей. «У тому-то й справа, дівчинка. Цей поцілунок змусив мене загорітися. Так що випий. Може, ми не будемо їсти. Ми повернемося в пентхаус і займемося божевільної любов'ю. Ти хочеш знати про літніх чоловіків? її і покажу вам ".
  
  
  
  Її сірі очі величезні по краю скла. Він помітив у них сумніви. "Ти б не шталь, правда. А ти?"
  
  
  
  Нік допив і замовив їм обом ще. Він не дивився на нах. «Чому б і ні? У кого більше прав, ніж у хрещеного батька? А ви така молода світська жінка - її абсолютно впевнена, що ніщо навколо того, що я можу зробити або сказати, не шокує вас».
  
  
  
  Сумнів все ще залишалося в її очах. «Ти просто намагаєшся поставити мене на місце. Ти намагаєшся мене налякати, Картер».
  
  
  
  Він зробив свою усмішку трохи вовчої. «Як ми потрапили в цей епізод з« Картером »? Ви не дуже поважаєте своїх старших».
  
  
  
  Деббі проводила пальцем по стійці. «Тому що я хочу, голосування, і все. У будь-якому випадку її перестала думати про тебе, як про літню людину. У будь-якому випадку, я не думаю, що ти ценымногие старше. Її теж не думаю про тебе, як про хрещеному батьку, або, як одного моїх батьків. Її просто думаю про тебе, як про тебе - великому красивому шматку чоловіки ». Деббі нахилилася до йому лиже, і прошепотіла. "Ти розумієш мене, Картер?"
  
  
  
  Нік зітхнув з полегшенням. Випивка нарешті подіяла, вона почала доходити до нах. Він почав думати, що вона була єдиною дитиною в світі з таким гонором.
  
  
  
  Піаніст був чудовий. Він не подобався Деббі. Нік відвів її на задній двір Пітера. Вона з'їла величезний біфштекс, випила ще три порції і все ще перебувала на ногах. Вона наполягла на тому, щоб пройти під дощем по П'ятій авеню до Арки. Опинившись в parque, вона з готелем піти на схід, здавалося, інстинктивно розуміючи, в чому проблема, але Нік зробив її на захід. Незважаючи на це, він втратив орієнтацію в лабіринті Села, і вони опинилися в лесбійському барі на Третій вулиці. На мить він був захоплений зненацька. Деббі наполягла на тому, щоб випити ще - тепер вона йшла невпевнено, і йому доводилося підтримувати її, тому вони увійшли в невеликий бар. Він був заляпаний свічками і пах сильним дезинфікуючим культури виступає в кращому випадку. Десь у темряві застогнав музичний автомат. Як тільки його очі звикли, Нік розгледів крихітний танцпол і пари, які шаркали по йому Батчей і папоротей, шепотілися і пестили, або мовчки танцювали тазу, до тазу.
  
  
  
  Нік готель було встати, щоб піти, але було вже пізно. Збоку від кіоски вимальовувався буч. Вона проігнорувала Ніка і подивилася на Деббі. "Хочеш танцювати, мила?"
  
  
  
  «Ні», - відрізав Нік. "Відкат!"
  
  
  
  «Звичайно, її буду танцювати», - сказала Деббі. Вона встала, похитуючись. Її очі сяяли у світлі свічки. Вона показала мову Ніку. «Ви жахливо грубий чоловік! Її хочу потанцювати з цією милою дамою».
  
  
  
  Він дивився, як її вели назад в крихітний танцпол. Леді! Нік закурив і потер мочку. Між його очима починалася біль. В Пекло! Невже теж дитина ніколи не втратить свідомість?
  
  
  
  Нік повернувся на своєму стільці, щоб не спускати очей з танцполу і Деббі. Може, вона була недостатньо п'яна, щоб втратити свідомість, але все інше вона була здатна. Коли він помітив її, вона танцювала досить нормально, по-старому, в два кроки, з достатньою відстанню між ee струнким тілом і товстим тілом голландця. Нік дивився і лаявся
  
  
  Ед всі підлітки. І зізнався, що ніколи не призначався для няньки!
  
  
  
  У барі було чотири або п'ять мафіозі, і вони спостерігали за ним. Він зробив вигляд, що не помічає ih. Більшість навколо них були справжніми бандитами, і носили джинси і шкіряні камзоли поверх спортивних або спортивних сорочок. Один був повністю одягнений в чоловічий костюм, сорочку і краватку, з короткою стрижкою.
  
  
  
  «Якщо б не в'яла груди, - подумав Нік, - він міг би бути в барі біля портового вантажника». Він уникав ih поглядів. Він не хотів проблем з ними . Вони були міцними і зазвичай носили ножі або бритви. Той факт, що він міг убити ih всіх за декілька хвилина голими руками, нічого не міняв. Назавжди було наглядати за Деббі. Досить маленька, маленька, чокнутая, маленька Деббі. Нік придушив гнів і огиду, - почасти відраза до власної амбівалентності по відношенню до дитини? - і змусив себе дочекатися закінчення запису. Він не хотів неприємностей, ніяких сцен, але вони виїжджали потім цього танцю!
  
  
  
  З деяким подивом він зрозумів, що самотужки він не зовсім тверезий. Сама думка подіяла витвережували. На мить він спробував уявити словами Хоука, всю його реакцію, коли він почув, що його хлопчик номер один був залучений в бійку в дивному закладі! Він не міг цього уявити. Навіть Яструб, який міг і справді справлявся з усім, не знайшов би для цього слів.
  
  
  
  Музика зупинилася. Деббі повернулася. Нік, несучи її норкову куртку, кинув банкноту на «Формику», і міцного узяв дівчину за руку. Він повів її до день. - запротестувала Деббі, намагаючись відірвати від нього руку. "Я не пила, Картер!"
  
  
  
  «Це тільки половина справи», - сказав він, гей. «Тобі цього не вистачає. Тебе бармени називають« Вісімдесят шість ». Тобі вистачило. Дуже. Занадто багато. Ми підемо додому. А зараз!»
  
  
  
  Таксі зупинилося, він замкнув її, дав таксисту інструкції і почав одягати її в куртку. Поки він це робив, вона впала на нього з відкритим ротом, закритими очима, м'яко дихаючи і заснула.
  
  
  
  Деббі спала, поклавши голову йому на плече. Таксі зупинилося за сигналом у світлі вуличного ліхтаря, і Нік пильно подивився на нах. Її маленький червоний рот все ще був відкритий, навколо кута текла блискуча струмочки вологи. Він поклав великий палець ей під підборіддя і обережно закрив гей рот. Вона поворухнулася і щось пробурмотіла. Він знову відчув дивну, майже цілковиту подвійність; бажання ee молодої плоті в поєднанні з захисною ніжністю. Яка божевільна ситуація! Киллмастер, довгий час існував зі Смертю по імені, не міг пригадати більш заплутаного і злегка страшного вечора. Не було зовнішнього ворога, щоб вдарити. Тільки він сам.
  
  
  
  Таксист підійшов до П'ятої і повернув на північ. Коли вони підійшли до 46-ї вулиці і пентхаусу, Нік вивчав особа на своєму плечі. Тепер вона трохи надулася, її губи ворушилися, час від часу показуючи кінчик рожевого мови. Він відчув запах чистої дівчини через більш важкі парфуми для дорослих. Его, мозок, спираючись на весь випитий коньяк, почав робити кілька фантастичних трюків. Він думав про Деббі, як про ідеальну маленькій упаковці американського дівоцтва. Сотня фунтів солодкої, бездоганною дівочої плоті, ще не зіпсованої нам занепокоєнням, нам часом. Соковита зливу, м'який, як оксамит, і така готова - занадто буду готова до зривання. Можливо, вона не була незайманою - якби вона лише намагалася шокувати его? - але в будь-якому випадку це не мало значення. Дитиною вона ще була. Чуттєвий дитина, можливо, але з її чуттєвістю, глибиною до нервових закінчень цій прекрасній шкури. Нічого не знаю, нічого не підозрюючи про справжню і дикій природі цієї речі, званої Життям, на яку вона спіткнулася, і в яку вона повинна пробитися.
  
  
  
  Його розум прийняв ще один дивний оборот. Він побував у багатьох країнах, вбив багато чоловіків, займався любов'ю з багатьма жінками. Він багато знав про багатство і зарозумілості, бідності і гордості, ревнощі, прагнення влади, проявів жорстокості і божевілля. І смерть. Він був знавцем Смерті. Вже багато років Смерть, якщо вона була жінкою, була його коханкою. Якщо Смерть була чоловіком - він не стверджував, що знає, - то вони були майже друзями.
  
  
  
  І все ж тепер, дивлячись на сплячу дівчину, - як легко в цей момент змахнути норкову куртку і міні-спідницю, розфарбований рот і замінити ih светром, пом'ятою твідової спідницею, потертими сідельними оксфордами - тепер пильно дивлячись на нах Нік Картер виявив, що важко думати про Смерть. Смерть поки що відступила; цей підліток, ця безстрашна і нічого не знає прекрасна дівчина відштовхнула Смерть. Зараз. І все ж десь у місті він чув сміх.
  
  
  
  «Голос і ми, приятель». Таксист дивився на нього в ревматизму, грубо виводячи Ніка по задумі.
  
  
  
  "Звичайно." він намацав у кишені гроші і передав ih чоловікові. Він обережно потряс Деббі. Вона пробурмотіла і притиснулася до нього. Добре. Він'
  
  
  буде нести сл. У квартирі був боковий вхід та приватний ліфт до его пентхауси.
  
  
  
  Водій вийшов, щоб притримати двері, і Нік підхопив її на руки і перетнув тротуар. Чоловік побажати спокійної ночі приємним голосом, і відповів Нік.
  
  
  
  У фойє і на кухні горіло святим. Двері Поки була закрита. Електричний годинник на кухні показували чверть на третю. Він відніс дівчину в гостьову кімнату і поклав її на ліжко, стягнув міні-спідницю до упору - недалеко, - і накрив ковдрою. Він включив тьмяний нічник, щоб вона не прокинулася в темряві і не злякалася.
  
  
  
  Нік вимкнув святий, на кухні і в холі, пішов у свою величезну спальню і закрив двері. Він викурив останню сигарету, роздягаючись, акуратно розклавши одяг на стільці у своїй звичці. Тепер його думки озлобився - більше ніяких фантазій - і він подумав, що завтра він подзвонить дуже старій подрузі і попросить її про допомогу. Якийсь час він і Луїза були прекрасними товаришами по для сміття, і коли взаємне бажання згасло, сталося диво - вони залишилися друзями. Він знав, що Луїза буде рада допомогти з Деббі. Більше не буде цього бездоглядної бізнесу! Нік кисло посміхнувся, відкидаючи ковдру. Деббі не сподобається Луїза, ймовірно, визнає її що втручається «літній» жінкою. Це теж повинно бути.
  
  
  
  Він катався голим між прохолодними, пахнуть чистими простирадлами. Тепер він був холодним тверезим і більш ніж трохи втомленим. Він заснув, все ще намагаючись придумати, як можна розумно відсутні завтра. Нехай Луїза візьме на себе управління дитиною. Залишився лише один день. Потім вона піде назад в Солодкий Вереск, і залишиться тільки дратуюче спогад. Чесно кажу, тут, у темній кімнаті, наодинці з собою і якими б то нас було богами, Ніку довелося визнати спокусливий момент. Такий солодкий, такий молодий, такий податливий - сто фунтів чудовою есенції, яку неможливо купити, і ніколи не повернути. Молодість, і... Він спав.
  
  
  
  Не довго. Его, інстинкт і довгі тренування відразу ж розбудили його при її першому плані дотику. Навіть це було невдачею, і в інших за інших обставин, може убити його. Гей, вдалося відкрити двері, пройти через кімнату і лягти в ліжко до того, як він помітив її присутності. У всьому винна випивка. На цей раз це не було б смертельним.
  
  
  
  Він лежав нерухомо, відчуваючи тепло її молодого тіла на своїй спині. Вона була гола. Він відчував кінчики її пружних грудей на своїй плоті, відкрито між лопатками. Він здригнувся, його плоть здригнулася, і він не зміг стриматися. Також він не міг контролювати ту по суті чоловічу частину себе, яка займається могла тільки спраглим і відчувати задоволення. Тепер вона наповнювала спальню беззвучним криком: «Чого ти чекаєш, дурень?
  
  
  
  Він не посмів повернутися до неї обличчям.
  
  
  
  Вона притиснула свої маленькі зубки до його вуха і прикусила. «Ніки, дорогий? Йдемо. Її знаю, що ти прокинувся». Вона все ще була п'яна.
  
  
  
  Він зціпив зуби і зажмурився. «Повертайся в свою кімнату, Деббі! Відкрито зараз. Це наказ!»
  
  
  
  Вона хихикнула і вкусив його за вухо. «Я не підкоряюся наказам. Не зараз. Мені цього достатньо в школі. Давай, зараз. Будь ласка? Перевернися і стався до мене добре».
  
  
  
  Нік сунув в рот куточок подушки. Чому, він ніколи не знав. «Позбудься цього, - сказав він, - поки я не виб'ю тебе навколо себе».
  
  
  
  Деббі поцілувала його в шию. Її рот був м'яким і вологим, і він відчував запах алкоголю в її диханні. Вона без попередження потягнулася до нього і схопила його своєю маленькою рукою. Вона ахнула: «Боже мій!»
  
  
  
  Нік відсмикнув її руку і взяв її за зап'ястя. Він трохи натиснув. Вона наполовину кричала. "Ооооо - ти робиш мені боляче, Ніки!"
  
  
  
  Він готель сміятися і плакати. Все це було страшенно смішно - і так спокусливо. І так небезпечно.
  
  
  
  Він послабив хватку на її зап'ясті. Деббі почала лизати його вуха мовою.
  
  
  
  Вона сміялася. «Я не буду. Поки ти не перевернешься. Будь Ласка, Нікі. Будь ласка? Все в порядку, ти знаєш. Її ліжка в твою ліжко - ти не намагався залізти в мою. Її хочу! Її дуже хочу Її, вирішив, що мені все-таки подобаються брудні старі особливо цей брудний старий ». Вона вкусила його за вухо.
  
  
  
  Нік Картер голосно застогнав. «Я повинен це зробити», - сказав він, гей. «Я дійсно повинен дати тобі урок. Її повинен розірвати тебе на шматки!»
  
  
  
  Нік потягнувся до нічної лампі і включив її. Він вислизнув за для сміття і попрямував до шафи, не озираючись на ліжко. Він накинув халат, пристебнув його ременем і повернувся обличчям до ліжка.
  
  
  
  Деббі дивилася на нього, кліпаючи своїми величезними очима проти світу. Вона була голою на простирадлі, тонкі ноги
  
  
  опуклі, пружні груди з рожевими шипами, голе пляма золота проступала між ee нога.
  
  
  
  Нік підійшов до ліжка. «Добре, Деббі! Тепер ти отримаєш. Я не твій батько, або твій хрещений, чи твій дядько, і хороший літній чоловік! Її теж не хлопчик Ральфи! Або Ніккі. Її просто злий чоловік. А ти маленька повія-підліток, якій потрібен урок. Тепер ти його отримаєш! "
  
  
  
  Вона висунула язик і розсміялася. Потім вона побачила його погляд, вискнула від раптового жаху, і спробувала злізти з ліжка. Він зловив її за гомілку своєю великою рукою і високо підняв, повісивши над ліжком, як прикутого ягняти на конвеєрній стрічці, що йде на бійню. Вона скрикнула.
  
  
  
  Своєю вільною відкритою рукою він вдарив її по сідницях iso усіх сил. Її крик обірвався криком цієї боляче. Його рука залишила яскраво-червоний відбиток на кремовій шкірі.
  
  
  
  Він утримував її нагору так само легко, як акушер тримає дитину, і був ee знову і знову. Поки її прекрасна маленька задня частина не перетворилася в масу злих ран. Вона ридала, плакала і благала. Нік продовжував бити її відкритою долонею. Всього разів десять. Закінчивши, він перекинув її через плече, як мішок з картоплею, і відніс назад в кімнату для гостей. Він кинув її на ліжко, де вона зарилася мокрим обличчям у подушку і почала кричати: «Я ненавиджу тебе... я х... ненавиджу тебе... тебе!»
  
  
  
  Він закрив двері і залишив її, не говорити нам слова.
  
  
  
  По коридору з-під день Поки просочувався осколок світу. Нік зупинився зовні і сказав: «Все в порядку, Pok. Нічого, що тебе турбує. Повертайся в постіль».
  
  
  
  «Так, сар». Через мить сергій згасло.
  
  
  
  Нік повернувся в свою спальню, знову жим лежачи в ліжко і вимкнув свят господь, я знаю, що не засне. Він відчував запах її запах на постільній білизні.
  
  
  
  Він був правий у тому, що не спав. Через годину він кинув цю справу і включив брильов. Майже п'ять годин. Він увійшов в кабінет покурити і випити. Він першим ділом подзвонить Луїзі і попросить її прийти і врятувати його. Він не міг просто викинути Деббі на вулицю. Весь цей безладний епізод поступово стирався в пам'яті, як це робили інші справи, і з часом ...
  
  
  
  Позаду Ніка Картера, в одному кутку кабінету, перебував триптих китайської ширми, спритно вирізаною і покритою ненажерливий. За ширмою знаходився невеликий столик, на тумбочці під вузьким дзеркалом. На столику стояв червоний телефон.
  
  
  
  Тепер телефон тихо зажужжал. Знову таки. І знову. Він зажужжал в три рази, перш ніж Нік Картер встав, загасив сигарету в попільничці і пішов відповідати. Звичайно, це буде Яструб. Або Яструб, або його секретарка Делія Стокса. У цей годину, без чверті п'ятого, швидше за все, це Хоук. Це означало тільки одне. Киллмастер повертався до роботи.
  
  
  
  Він зняв трубку і обережно, тому що він вже знову працював, сказав: «Так?» Він говорив нейтральним тоном, в якому ніхто не міг з упевненістю сказати, що це голос Ніка Картера. Це була звичайна оновлено заходи, те, що він робив несвідомо, але саме рутини і запобіжні заходи підтримували життя агента.
  
  
  
  Різкий голос Девіда Хока дивним чином заспокоював AXEman. Тут він знову був у своїй стихії, на безпечній ґрунті; виклик, виклик, який він збирався почути, могли привести тільки до небезпек, які він знав і розумів.
  
  
  
  Хоук сказав ему дертися. Нік натиснув кнопку на підставі червоного телефону. «Видираюсь, сер».
  
  
  
  «Я тільки що повернувся з нічного засідання Об'єднаного розвідувального комітету», - сказав Хоук. «Завтра буде ще один. Розпочнеться на годину дня в Стейт. Її, хочу, щоб ти був там. Я думаю, це буде твій голуб, хлопчик, і це буде складно. Може бути, неможливо. повинен побачити. У будь-якому випадку будьте в Штаті годину дня. Я маю на увазі, звичайно, сьогодні. Зрозуміло? "
  
  
  
  «Зрозуміло, сер. Її буду там».
  
  
  
  «Вам краще. Ах, так, ще одне - ви були нагороджені Золотим хрестом першого класу за цю роботу в Ізраїлі. Що ви хочете, щоб я робила?»
  
  
  
  "Ви дійсно хочете, щоб її сказав вам, сер?"
  
  
  
  Його бос усміхнувся, що було незвично для нього. "Тобі краще не робити цього. Мені доведеться віддати тебе під військовий трибунал. Так що я замкну його з рештою - ти отримаєш ih всіх, коли вийдеш на пенсію. Це те, чого варто чекати, синку. Коли ти станеш старим" і сірі, і пенсіонери, ви можете ходити на бали і носити всі свої прикраси - тринадцять з останнього рахунку. Виходить чотирнадцять ».
  
  
  
  «Зараз її відчуваю себе старим, втомленим та сірим», - сказав Нік.
  
  
  
  "Що, кравець візьми, ти несеш?" - зажадав відповіді Хоук. "Ви у формі?"
  
  
  
  Киллмастер глянув на себе через довге трюмо, на широкі плечі, мускулисте горло, плоский життя і вузьку талію, на довгі тверді ноги. Навіть коли не працював або не ходив на спеціальні курси, він робив
  
  
  спеціальні вправи, плавання, гольф, теніс і дві години в день гандбол або сквош NYAC.
  
  
  
  «Я в хорошій формі», - сказав він своєму босові. «Але часом її відчуваю, що трохи поправляюсь. Сподіваюся, з цією роботою зможе впоратися літній чоловік?»
  
  
  
  Був довга пауза. Хоук був підозрілим. Нік Картер був єдиним агентом, який міг безкарно смикати себе за ногу, і то не завжди, а Нік робив це досить частини, щоб старий насторожився.
  
  
  
  Нарешті Хок сказав: «Я не знаю, про що ти, кравець візьми, кажеш, і я не хочу знати. Але ця робота, безумовно, не для старого. Якщо б це було, костя Бога, його б зробив це її самостійно! Я думаю, нам доведеться відправити тебе в Китай. Спокійної ночі, Нік ".
  
  
  
  
  
  
  
  Третя глава.
  
  
  
  
  
  
  Хоук зустрів Ніка Картера в національному аеропорту Вашингтона в чорному «кадилаку» з водієм. Шофер був високим масивним чоловіком з наплічної кобури, яка займається виднілася з-під погано сидить камзоли. Нік помітив це.
  
  
  
  «Не наш», - їдко сказав Хоук. «Він з ЦРУ. Сидячи JIC перенесено в Ленглі. Ми підемо туди зараз. З ними тхора, як він розмовляв з вами сьогодні зранку, відбулося багато - деякі хороші події, деякі погані, все це складна. Її постараюся ви ввійдете в курс, перш ніж ми доберемося до Ленглі - принаймні, зоряні події, так що я буду говорити, а ви слухаєте.
  
  
  
  "Добре." Нік схрестив свої довгі ноги, закурив сигарету з золотим наконечником і подивився в обличчя свого начальника. Хоук виглядав виснаженим, з темно-коричневими колами під очима. На nen був твід колір солі і пташки, який виглядав сонним, сорочка не була свіжою і гучний краватка з погано зав'язаним вузлом. Тепер він зняв пошарпану капелюх з напуском і втомлено потер шкіру голови. Его рідіють волосся, як зауважив Киллмастер, навколо сірих стали білими. Яструб давно не вистачило пенсійного віку. Нік подумав, чи зможе він вести себе так, як Яструб, коли досягне віку цієї людини. Якщо? Не турбуватися. Нік кинув попіл на підлогу кадилака і подумав, що у нього дуже мало шансів, що йому коли-небудь доведеться турбуватися про старінні.
  
  
  
  Яструб говорив з незажженной сигарою в роті. «Ви знали китайську дівчину в Гонконзі? Сюй Фань? Ви працювали з нею над перевезенням старого китайського генерала навколо Китаю в Гонконг?» [1]
  
  
  
  «Так. Його добре її пам'ятаю. Сюй Фань не було її молочним ім'ям. Її ніколи не знав його справжнього імені». Він навряд чи забуде дівчину, яка займається назвала себе Фань-Су. Потім місії, яка займається була важкою і кривавою, вони провели разом кілька днів. В сміття на вулиці, це було чудово.
  
  
  
  Хоук кивнув. «І було щось в організації під назвою Undertong? В організації, яку вона намагалася створити, - в китайському підпільному русі?»
  
  
  
  «Було. Я думаю, це було досить безнадійно. У цей час у нах було всього кілька кадрів, і ЧиКомсы вже ліквідували деяких навколо них. Я не знаю, що навколо цього вийшло. Напевно, небагато. Китай, ймовірно, веб-країна у світі, де неможливо створити будь-який даний підпілля. Занадто багато факторів проти цього. Чан Кай ши роками намагався, але нічого не добився ».
  
  
  
  Хоук кинув на нього злегка злісний погляд. Суха сигара хруснула між вставними зубами. «Ви починаєте бути схожим на одного з се експертів на територію китаю, територію навколо Держави! Це можна зробити - це неможливо. Цим ранком у Мао не ворухнувся кишечник, тому нам усім доведеться переглянути своє мислення. Іноді я думаю, вони використовують ладан і курячі тельбухи! "
  
  
  
  Нік дивився у вікно, намагаючись не усміхнутися. Отже, Хоук був в одному навколо таких настроїв! Він викинув сигарету у вікно. Тепер вони збиралися в Джорджтауні.
  
  
  
  «У мене для вас новини, - сказав Хоук. «Твій Сюй Фань хочнт зв'язатися з тобою. Вона хоче тебе. Я не можу зараз вдаватися в подробиці, але суть в тому, що в Китаї все змінилося. Це повстання Червоної гвардії починає мати неприємні наслідки у багатьох відношеннях, і ця дівчина стверджує, що її організація, цей Андертонг, з великим успіхом проникав у гвардію. У нах є брат, який полягає в Червоній гвардії, фанатик. Або він був ним. Тепер він побачив святий та ей, допомагає вербувати людей для Андертонга. Вона отримала довге послання до мене, з вірогідністю один на мільйон - я поясню все це пізніше, - і вона думає, що зараз, відкрито зараз, саме час почати організацію цього, життєздатного підпілля в Китаї. Це одна навколо речей, про яку ми збираємося поговорити на цьому засіданні Об'єднаного розвідувального комітету. Тільки одна навколо них. Є ще багато чого ».
  
  
  
  Джорджтаун-пайк» у них було добрих вісімдесят. Нік Картер мовчав, намагаючись перетравити те, що тільки що почув. Нарешті він поставив штопора, який його найбільше турбував. Скляна перегородка була закрита, а кнопка домофонна вимкнена.
  
  
  
  «Як, кравець візьми, Фанг Су взагалі вдалося зв'язатися з тобою?»
  
  
  
  Хоук знизав худими плечима, більше схожий на опудало, ніж коли-небудь.
  
  
  «Удача, випадковість, диво - назвіть це будь навколо них. Вона використовувала старий код ЦРУ, який був скасований, скомпрометований протягом багатьох років. Як его вона отримала, Бог знає все, що вони скажуть мені, це те, що вони залишили кілька агентів, Китайці, розкидані по країні в п'ятдесятих. Voni їм цей старий код, охоронний канал і кілька старих пошарпаних передавачів ». Його тонкий рот ворухнувся майже в усмішці. «Кришталь встановлюється, я не сумніваюся. Але у нах не було проблем з передачею. Вона в цій країні. Відкрито зараз».
  
  
  
  Киллмастер випростався. "Фань-Су тут?"
  
  
  
  «Не у Вашингтоні», - сказав Хоук. «Я думаю, що в даний час в Сан-Франциско. Зараз справи йдуть трохи нестабільно. Звичайно, - додав він задумливо, - вона може бути вже мертва. Ймовірність близько п'ятдесят на п'ятдесят. Її втратив зв'язок. Вчора в Сан-Франциско. Людина по імені Сунь Ят. Бігав в книжковий магазин в китайському кварталі, і ЧиКомсы теж використовували його.
  
  
  
  Яструб переламав сигару надвоє, з огидою подивився на кінці, потім викинув ih у вікно. «Кравець візьми», - сказав він з почуттям. «Мені знадобилося три роки, щоб підготувати Сунь Зграї. Він, звичайно, був клоном, але на нашій стороні. Він продавався дуже висококласні брудні книги, і її зробила невеликий тиск, утримуючи місцевих поліцейських подалі від нього. Він зробив копії всієї пошти китайських агентів і залишив ih для мене в іншому місці, в китайській аптеці ».
  
  
  
  Хоук зітхнув і зняв целофан зі свіжою сигари. «З цього моменту він не буде мені дуже корисно. Хтось порубав його топірцями минулої ночі - якщо б його подруга не пішла шукати его, його б все одно цього не знає. Коли її, розмовляв з Сан-Франциско - у нас там є людина, обвинувачений у вбивстві - він сказав, що вбивці намагалися зробити це схожим на вбивство з допомогою щипців. Напевно, двоє через них - іногородні, залучені для роботи, її, вважаю, - і вони пішли залишивши топірці позаду. Не занадто тонко, правда? Не для ЧиКомов ».
  
  
  
  Нік Картер ще раз усвідомив, як мало він знає облад всієї операції AX. Звичайно, так повинно було бути. Агент, навіть такий високопоставлений чоловік, як він сам, міг знати тільки те, що йому було потрібно для виконання своєї роботи. Таким чином, якщо його спіймають і будуть катувати, він не зможе заподіяти шкоду організації в цілому. Тільки Яструб - один - зберіг повну картину у своєму старому хитрому мозку.
  
  
  
  «Не тонко, - погодився він, - але по справі. АХ - СОКИРА - сокири. Вони просто готелів, щоб ви знали, що вони знають. А як щодо вашої інший краплі? В аптеці? Вони ще не потрапили туди?»
  
  
  
  Хоук похитав головою. «Не те, щоб її чув. Його тримаю пальці схрещеними. Для estestvenno, я не можу, щоб за ним спостерігали або захищали, тому що це підірвало б все. в аптеці, а не через Сунь Зграї. Їй цього зовсім не розумію. Може, ти дізнаєшся, коли побачиш її ».
  
  
  
  "Я збираюся побачити її?"
  
  
  
  Хоук висякався в чистий носовичок і прибрав хустку. «Ця мерзенна застуди. Не можу позбутися нах. Так, принаймні, сподіваюся, що ви її побачите. Їй сказав, що ймовірність того, що вона ще жива, становить п'ятдесят на п'ятдесят. Як тільки ця зустріч закінчиться, ви сідаєте на літак в Сан-Франциско ".
  
  
  
  Тепер вони були у Вірджинії. Нік бачив далеко Потомак, блискучий холодної жовтневої синявою.
  
  
  
  Він знову повернувся до Хоука. «Сюй Фань відправлена вам повідомлення в старому коді ЦРУ? Це мене трохи спантеличило, сер. Як ви його прочитали?»
  
  
  
  «Я не знав. Ми не знали. У нас не було нас в одній чортової підказки. Дав ee Brain Boys, і вони теж нічого не могли з нею вдіяти - поки один навколо них, який раніше працював на ЦРУ, перш ніж він прийшов до нас, гадав, що він знав багато років тому. Це було трохи, але це було все, що у нас було. Тому її поспішив в Ленглі. Їм довелося викопати стару кодову машину навколо сховищ, щоб розшифрувати це ". Хоук насупився. "І скажено поблажливо про це теж!" Його похмурий погляд перетворився в похмурий погляд, і Нік відвернувся, щоб приховати посмішку. Хоук завжди ворогував з ЦРУ. Не з-за відсутності взаємної поваги або співробітництва. Це був штопора стажування і грошей, і у ЦРУ ih було набагато більше, ніж у AX. Хоук завжди боровся зі своїм бюджетом.
  
  
  
  Тепер старий, здавалося, спіймав думку Ніка. «Я сказав, що це складна річ, пам'ятайте. Частина пропозиції полягає в тому, що ЦРУ зацікавлена, дуже виразно зацікавлена в будівництві підпілля в Китаї. Тільки вони не думають, що це можливо. Вони не хочуть даремно витрачати багато грошей і зусиль, а також агентів на провал. Але є й інший аспект - у них є невелика брудна робота, яку вони хочуть виконати в Китаї! Якщо ми подыграем їм, і зробимо це для них, то, можливо, вони витратять трохи грошей, щоб допомогти нам запустити підпілля ».
  
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  Нік Картер злегка пропустив «маленьку брудну роботу». Це було звичайною справою. Життя в AX була всього лише однією маленькою брудною роботою, потім інший.
  
  
  
  
  Він тут же ткнув пальцем в оману. «Але ЦРУ хоче підпіллі, а не нас. Це не наша робота».
  
  
  
  Очі Хоука були подібні кременю, а його посмішка була холодною. «Мммм - ні. Це не зовсім так, сину. Її хочу підпілля в Китаї майже так само, як і вони, але з різних причин. Вони хочуть його в основному для інформації - я хочу - ну, ти розумієш».
  
  
  
  Нік Картер зрозумів. Коли Хоук виглядав так, він міг змусити навіть Киллмастера трохи похолодати. Хоук готель підпілля в Китаї з єдиною і невблаганною метою придушити лідерів опозиції в повному сенсі цього слова. Сходу для Хоука означало саме це. Шість футів вниз.
  
  
  
  «Кадилак» пригальмував і звернув з бульвару mimmo знак з написом «БНР». Бюро автомобільних доріг загального користування. Нік слабо посміхнувся. До недавнього часу на табличці було написано: Центральне розвідувальне управління. Якийсь мозок, нарешті, знайшов спосіб знищити його.
  
  
  
  Ih перевірили через хвіртку, і вони поїхали по довгій звивистій дорозі до масивного серро-білому будівлі з двома короткими U-подібними крилами. Район був густо засаджений деревами, деякі дерева вже були без листя, але багато хто все ще сяяли яскравими фарбами жовтневого району кольором.
  
  
  
  «Ця зустріч JIC, - сказав Хоук, - буде продовженням вчорашніх щурячих перегонів. Ви просто сторонній спостерігач, пам'ятаєте. Вам, звичайно, доведеться відповідати на прямі питання, але в іншому випадку тримайтеся подалі від цього. Її знаю, як поводитися з цими ослами. У всіх У них більше грошей, ніж у нас, але у нас є все необхідне, щоб робити ih брудну роботу ». Він з диким клацанням зіпсував ще одну сигару. «Все буде прокляте quid pro quo!»
  
  
  
  Нік Картер задовольнявся роллю спостерігача. Він був у Ленглі тільки одного разу і ніколи не був присутній на засіданні Об'єднаного комітету з розвідки. Виробляти політику, сперечатися про пріоритети і грошах було не в його компетенції. Час від часу приходила думка, що одного разу, природним ходом подій, Хок піде, і його місце займе Нік. Він намагався не думати про це.
  
  
  
  Вони пройшли через гладку процедуру зняття відбитків пальців і фотографування - тепер все це автоматизовано - і озброєний охоронець провів ih у велику кімнату на верхньому поверсі правого крила. Він був без вікон і з кондиціонером. Невелика група чоловіків чекала навколо U-образного стільця. Стілець у роті U був вільний, і Хоук попрямував відкрито до йому. Тоді Нік зрозумів, що Хоук головував на зборах. Старий про це не згадав.
  
  
  
  Хоук не представив Ніка. Здавалося, що це нікому не здалося дивним. Всі вони були цієї породи, це зібрання, і чим менше вони знали ще про одного, тим краще. Нік сель на стілець біля стіни, тримаючи під рукою попільницю, і шталь дивитися.
  
  
  
  Він знав більшість чоловіків в обличчя. З деякими він обмінювався випадковим прописом. Всі були агентами, або заступниками директора, або хема-то в цьому роді, своїх відповідних служб. Тільки Хоук, як голова, був лідером у своєму розсаднику.
  
  
  
  Нік Картер закурив і перевірив ih: CIC, ФБР, військово-морська розвідка, армійська розвідка, військово-повітряна розвідка, казначейство, секретна служба і ЦРУ. ДД останнього був невисоким, рудоволосим, хитромудрим чоловічком з холодними розумними очима. Він не втрачав часу дарма. Як тільки Хоук великою країною, збори до порядку, співробітник ЦРУ встав.
  
  
  
  «Все тут були ознайомлені з проблемами, сер. Її дозволив собі цю вільність, поки ми чекали вас».
  
  
  
  Нік побачив, як його бос напружився. Вони запізнилися хв на десять. Але Хоук просто кивнув.
  
  
  
  «Та, - продовжив співробітник ЦРУ, - я радився з самим директором з ними тхора, як ми розлучилися вчора ввечері». Він посміхнувся з-за стільця. «Швидше, сьогодні вранці. Не знаю, як ви, інші люди, але мені довелося дуже багато пояснювати, що треба робити вдома!» Пролунав приглушений сміх, до якого долучилися всі, крім Хока. Він просто знову кивнув, посивілий і змучений, з млявими складками навколо rta. Співробітник ЦРУ, разючий контраст з Хоуком, був одягнений у свежевыглаженный костюм і чисту білу накрохмалену сорочку. Він виглядав вимитим і поголеним. У нього, подумав Нік, житло буде відкрито тут, у будинок. У AX не було такої розкоші.
  
  
  
  ДД ЦРУ перестав морочитися. Він узяв довгий покажчик, підійшов до карти на стогони і зняв її. Не дивлячись на Хоука, шукаючи дозволу, він вимкнув верхній брильов. В кімнаті темно було, якщо не вважати світі на карті. Співробітник ЦРУ підняв покажчик та зупинив його в обведенном синім дрібному колі на карті.
  
  
  
  «Тибет», - сказав співробітник ЦРУ. Курсор перемістився і зупинився на червоній дрібної точці. «Долина Чумби. На півночі у нас є Китай, Тибет, зараз те ж саме; на заході Сіккім, на сході Бутану, на півдні Індії. Китайські червоні, панове, будувати пятисотмильный тунель. комплекс поза Тибету
  
  
  і на південь, у бік Індії. Наша найкраща інформації на даний момент, каже, що вона заповнена приблизно наполовину ".
  
  
  
  «Ми знаємо про це», - сказала армійська розвідка. «Ми екстраполювали і спланували це з індійським генеральним штабом. Коли вони закінчать цей тунель, ЧиКомсы зможуть швидко направити війська через нього. Вони можуть проїхати на південь через Сіккім, повернути на схід і перетнути північ Індії, щоб відрізати Нью-Делі. Гастроном. Відкрито там у них буде весь рис, чай, джут і масло по Ассам Нефі і Нагаленда. Ми дуже уважно стежимо за ублюдками ».
  
  
  
  «Вистачить потіти, - сказав представник розвідки ВВС. Він був дуже молодий для свого положення і звання. Тепер він був у цивільному, але Нік знав, що на nen дві зірки.
  
  
  
  «Банк», - продовжив представник ВПС. «До біса ih тунель. Ми кидаємо туди кілька палиць, а у них немає тунелю. Ми здійснили не менше двадцяти прольотів з U2 в цьому районі. Так, джентльмени, ми все ще використовуємо ih. Справа в тому, що ми можемо підірвати ih тунель в пекло в будь-який момент, коли захочемо ".
  
  
  
  «Звичайно, зможемо», - різко сказав Хоук. «Ми теж можемо вступити у війну з Китаєм. І якщо б ви літали, хлопчики домоглися свого. Але зараз справа не в цьому». Хоук пильно подивився на людину з ЦРУ. «В чому сенс, Чарльз? Ви не згадали про це тунельний пошти бизнесявляется раніше. Чому зараз?» Хоук жестом обвів стілець. «Всі, кого це стосується, знають про це і будувати плани відповідно. Отже?»
  
  
  
  Особа людини з ЦРУ стало більш помітним. Він допустив карті з гуркотом скотитися і включив верхній брильов. Він повернувся на своє місце за столом. Він вказав на те, що на столі перед ним. Раніше на це ніхто не звертав уваги. Він був схожий на пенал, навколо них, що використовують школярі. Співробітник ЦРУ взяв коробку і впустив її на стілець. Він вдарив по дереву з тяжким глухим стуком, і крісло злегка затремтів.
  
  
  
  «Веди», - сказав співробітник ЦРУ. «Всередині кілька унцій бруду навколо Тибету, навколо долини Чумби. Коротше я кажу, джентльмени, по риття тунелів! Бруд радіоактивна! Не так небезпечно - свинець - просто додаткова оновлено заходи, - але він виразно і свіжий, радіоактивний. Доказів розпаду поки немає. Одному через наших агентів в Тибеті вдалося доставити его, нашим людям в Непалі. Він був доставлений минулої ночі ».
  
  
  
  На мить U-подібним столом запанувала тиша. Нік не відривав очей від сцени. Співробітник ФБР готель було встати, щоб щось сказати, але Хоук махнув йому рукою. «Продовжуйте», - сказав він з математики та з ЦРУ. «Дайте нам інше».
  
  
  
  Співробітник ЦРУ кивнув. Він подивився на ВВС. «Ваші U2 хороші, дуже хороші. Але наші супутники краще. НАСА відмінно попрацював для нас - Бог знає, як вони це роблять, але вони це роблять - і їм вдалося повернути одіна навколо наших супутників так, щоб він перетинає територію, про яку йдеться, по дюжині раз в день. Він посилає назад безперервний потік високоякісних фотографій. ЧиКомсы, панове, будувати щось крім тунелю. Тунель, звичайно, важливий, але вони використовують його, як прикриття для чогось ще. Ми думаємо, що вони створюють бомбу. Одну бомбу! "
  
  
  
  Навколо стільця миттєво загучало. Хок стукнув кулаком по дереву. «Заспокойтеся, будь ласка. Продовжуй, Чарльз. Чому китайці роблять тільки одну бомбу? Під бомбою, її, думаю, ви маєте на увазі ядерний пристрій?»
  
  
  
  "Так". Співробітник ЦРУ ткнув пальцем в плоску свинцеву коробку перед ним. «У нас є підозри - не дуже, але тільки запах - того, що відбувається в Тибеті протягом деякого часу. Ми почали приділяти пильну увагу, звичайно, в ту хвилину, коли вони почали рити тунель. З ними тхора ми» Ми вклали в комп'ютери кілька сотень всяких всяких зайвих речей. Кінцевий результат, коротше я кажу, полягає в тому, що ЧиКомы здатні, навіть при проведенні своїх звичайних атомних досліджень в провінціях Сіньцзян, створити принаймні ще одну бомбу в іншому місці. Ми думаю, що Тибет, використовує тунель в якості укриття, в залі де-то в іншому місці. Ми думаємо, що вони намагаються побудувати найбільшу бомбу, яку коли-небудь знав світ - водневу бомбу. Бомби біса крупніше, і могутніше, ніж ми або росіяни коли-небудь підривали! "
  
  
  
  І ВПС, і армійська розвідка встали і подивилися на Хоука, чекаючи дозволу. Старий кивнув Армії. Співробітник ЦРУ, ще більше схожий на лисицю, стояв, чекаючи запитань. Він дуже впевнений у собі, подумав Нік Картер.
  
  
  
  Армієць прочистив горло. Він також був у цивільному - всі вони були - але Нік майже бачив, як сяють три зірки.
  
  
  
  «Я визнаю, - сказав Армієць, як ніби ці слова викликали ему біль, - що у вас, здається, більше і краще інтелекту, ніж у нас. Але ви, хлопці, все одно робите багато помилок. Я думаю, що ви зробити його зараз. О, твій грубий інтелект, ймовірно, досить прямолінійний, але я думаю, що ваша інтерпретація невірна. Її сам не любитель цієї гри. У мене є більшість основних, основних знань, що у вас є.
  
  
  Не кажу вже про радіоактивного бруду в свинцевому ящику і супутникових знімках. Вам приходило в голову, що ChiComs могли б провести ще один через своїх блефов? Знаєш, вони досить милі. Все це може бути блефом, паперової бомбою, щоб відвести нас від справжніх речей в Сіньцзяні. Можливо, це навіть хитрість - змусити нас бомбити ih тунель - дати їм вагомий привід для війни і відправки військ в Північний В'єтнам.
  
  
  
  «До того ж - мої експерти кажуть мені, що ЧиКомы просто не здатні зробити водневу бомбу. Навіть маленьку, не кажучи вже про дивовижну жорсткості, про яку ви говорите! І нарешті, що важливо, Навіщо їх напружувати свої кишки, використовувати все до останньої краплі своїх ресурсів, щоб створити цю монструозну бомбу? Просто маючи її, вони нічого не отримують! Їм доведеться підірвати її, щоб довести, що вона працює - і коли вони це зроблять, вони повернуться туди, звідки вони почали, з порожнім арсеналом. Без бомби. Що вони отримують? "
  
  
  
  Думки Киллмастера мчали попереду армійця. У нього вже був ревматизму, і тепер він чекав, що ЦРУ нападе. Але хитрий чоловічок тільки мовчки кивнув, потер пальцем загострене підборіддя і дочекався кивка Хоука. Воно прийшло.
  
  
  
  Співробітник ЦРУ втупився через стілець на Армійця. Потім: «Щоб зрозуміти це так, як я її розумію, сер, вам доведеться провести кілька днів, розмовляючи з нашим відділом в материковому Китаї. На жаль, я не думаю, що це можливо, можливо. Але я переконаний, що створення такої бомби, масивна воднева бомба, а не паперова бомбу, а потім підірвати її в пустелі, як ви могли б сказати, що повністю відповідає китайському характеру ". Він зупинився, зробив ковток води навколо замороженого графина поруч з собою, потім подивився вгору і вниз на стілець.
  
  
  
  «Подумайте уважно, джентльмени. Останнім часом ЧиКомы втратили багато людей. Ми всі знаємо, що це особа - штопора життя і смерті на Сході. Їм потрібно нове обличчя. Тому вони підривають цього монстра, більшого, ніж всі ми». зробили, або росіяни зробили, і через кілька годин весь світ дізнається про це. Вони не можуть приховати цього, навіть якщо вони спробують, і вони не хочуть приховувати це. У цьому вся ідея. кожен дізнається, скільки це мегатонн, - і заголовки кричать по всьому відкритий басейн. Китайці зробили бомбу більше, ніж ми або Поради ми можемо зробити!
  
  
  
  "Вони супроводжують це пропагандистським шквалом, навіть більшим, ніж сама бомба. У них є ще дуже повна назва там, звідки дисків взялася! Ми знаємо, що це неправда, звичайно, але багато маленькі, нейтральні, незацікавлені і налякані - люди цього не дізнаються! Повірте мені, джентльмени, якщо ЧиКомы зуміють здійснити це, вони зароблять свої гроші на пропаганді й обличчя. Ми повинні переконатися, що цього не станеться. Ми тут в ЦРУ ... - його погляд метнувся на Хоука, а потім mimmo старого на Ніка Картера, - ми маємо намір побачити, що цього не відбувається. Ми і ... е ... деякі інші об'єднані служби. Для тих навколо вас, хто не має прямого відношення до у цьому питанні, але кому слід тримати в курсі згідно з останньою директивою президента, кодова назва цієї операції буде Prop B. Мені навряд чи треба говорити вам, що це означає пропагандистську бомбу ". Співробітник ЦРУ sel.
  
  
  
  Хоук потер очі. «Решта в основному звичайна справа, джентльмени. Її пропоную відкласти це на інший раз. Якщо ви всі такі розумні, як я її, ви зрозумієте, чому. Постіль. Одна, можу додати. додам - ліжко, одна! "
  
  
  
  На тлі загального насміхання зустріч перервалася. Хоук жестом попросив Ніка залишитися на своєму місці. Нік кивнув і подивився на заступника директора ЦРУ. Лисичка почекав, поки всі інші розійдуться, потім підійшов до дня, що відкривається зліва від конференц-зали. Він погрозив їм пальцем. «Добре, Девід. Давай вип'ємо і поговоримо трохи про індичці».
  
  
  
  Нік Хоук пішли за ним у невеликий, розкішно обставлений особистий кабінет. Співробітник ЦРУ натиснув кнопку на своєму домофоні і заговорив до нього. «Гледіс, тримай все для мене до подальшого повідомлення. Ніяких дзвінків, крім директора».
  
  
  
  Жіночий голос, холодний і безособовий, сказав: «Так, містер Доннеллен».
  
  
  
  Співробітник ЦРУ зайшов у бар на розі і почав витягати пляшки і склянки. Хок опустився в зручне шкіряне крісло і жестом наказав Ніку зробити те ж саме. Хоук криво натягнув краватку і розстебнув комір. Він підморгнув Ніку.
  
  
  
  «Тепер, - сказав він співробітника ЦРУ, - ми можемо перейти до мідних цвяхах. Трохи поторгуватися. І її міг би попередити тебе, Чарльз, що одним навколо моїх предків був Девід Харумі».
  
  
  
  Співробітник ЦРУ простягнув Ніку склянку. «Він схожий на лиса, - подумав Нік, - але тепер шталь помітно більш дружелюбним». Жорстке, а манірний щодо зникло. Чоловік подивився на Ніка Картера серро-зеленими очима, потім простягнув руку. "Ви Картер?"
  
  
  
  Нік потиснув руку. "Так". Рука іншої людини
  
  
  був маленькою, але сухою і твердою.
  
  
  
  Співробітник ЦРУ повернувся і посміхнувся Хоука. «Я думаю, що ми можемо вести справи, старий пірат. Тобі потрібна ця зброї в Китаї так само, як і мені, інакше ти б не послав свого головного людини».
  
  
  
  Особа Хоука було безпристрасним. "Я посилаю його?"
  
  
  
  Співробітник ЦРУ зробив ковток навколо склянки. «Забудь про це, Девід. Я не хочу знати».
  
  
  
  «Що ж, її хочу, що знати». Хоук нахилився вперед на своєму стільці і втупився на рудоволосого людини. Він вказав на двері, що ведуть в конференц-зал.
  
  
  
  «Скільки навколо цього було безмозким Маккоя, а скільки - з пиджином?» Хоук відбув свій час на Сході, і він вибрав точну фразу для блефу і 4-флеша. Він також знав і повинен був - що будь-урядова установа, що знаходиться часом повинно було виступати в ролі прикриття, прикидатися, ніби знає, що робить, виправдовувати своє існування, навіть коли вони не знали свого хвоста ca початку другої бази. Хоук, за його мудрості, не думав, що зараз це так, але він повинен був бути впевнений.
  
  
  
  Заступник директора ЦРУ підійшов до свого столу, несучи свій напій. Нік подумав, що раптом він виглядав таким же втомленим, як Яструб.
  
  
  
  «Це правда, - сказав співробітник ЦРУ. «Ніякого лайна. Ці виродки побудувати цього монстра, і вони збираються запустити його і налякати весь світ, якщо ми ih не зупинимо». Його погляд метнувся з Хоука на Ніка, потім знову на старого.
  
  
  
  «Судячи з того, що ви мені сказали, ви думаєте, що зможете доставити Картера в Китаї. Це дуже складна робота сама по собі. І ви знаєте, як його і Директор ставимося до підземного справі. Ми не думаємо це можна зробити, і ми не будемо ризикувати, що хтось навколо наших людей спробує це. Але якщо ви захочете спробувати, ми надамо вам стовідсоткову підтримку, всі, окрім персоналу. Натомість ви... - він подивився відкрито на Ніка - «знайди цю прокляту бомбу, і підірви її перш, ніж вони зможуть! Шанси проти тебе, наприклад сімсот мільйонів до одного». Він силувано усміхнувся. «Це наші останні дані про населення Китаю, але її не жартую».
  
  
  
  Хоук дивився в стелю. Він сказав: «Кілька днів тому її прочитав що-що в газеті - це сталося в Англії. Чотири людини грали в бридж, і у всіх були ідеальні руки. У кожного було по тринадцять карт однієї жиру. Два дні потому те ж саме відбулося в Австралії. Її просив це. Шанси на це десь в октиллионах ".
  
  
  
  Ніку довелося розсміятися. «Я не можу сказати, що мені подобаються шанси, сер, але ви підкреслюєте свою точку зору. Є шанс».
  
  
  
  Хоук вказав на нього пальцем. «Іди. Роби все, що потрібно, і зустрінемося зі мною в офісі через дві години. Її, хочу, щоб ти був сьогодні в Сан-Франциско».
  
  
  
  Коли Нік пішов, в офісі запанувала тиша. Співробітник ЦРУ освіжив напої. Потім він сказав: «Так це Нік Картер. Знаєш, Девід, на самому делле зустріч з ним змушує мене відчувати себе трохи дивно».
  
  
  
  "Як так?"
  
  
  
  Рудий знизав плечима. "Це трохи складно висловити словами. Трепет, може бути, з-за того, що я чув про nen. Це все одно що дізнатися, що Супермен дійсно існує. І все ж він не зовсім схожий на роль - я маю на увазі все це полірування і хороша шведів поверх м'язів. Мозок під стрижкою. Він ... ну, він більше схожий на Пхі Бета-Капу з Ліги плюща, який вважає професійний футбол хорошою грою для дітей. Боже, я не знаю! Але він безумовно справляє враження ".
  
  
  
  Хоук кивнув. Його тон був сухим. «Я знаю. Особливо з дамами. У мене там часом бувають проблеми».
  
  
  
  «Я розумію, як би ви це зробили. Але Девід...» - співробітник ЦРУ на мить дивився на літню людину. «Ви дійсно збираєтеся відправити його туди? Ви знаєте - ми знаємо, тільки між нами, - що у нього немає шансів».
  
  
  
  Посмішка Хоука була загадковою. «Не турбуйся про це. Він знає і користується шансом. Нік Картер натрапив в пекло і виходив з нього більше, ніж ти на роки».
  
  
  
  
  
  
  
  Четверта глава.
  
  
  
  
  
  
  Коли Нік Картер вийшов по площині в Сан-Франциско, він орендував машину в будинок номер два і поїхав в невеликий готель на Пауелл-стертий. До того часу, як він прийняв душ і змінив сорочку, було вже потім дев'ятої вечора. Туман, який, як повідомив ему портьє, був не так страшно, як напередодні ввечері, сірими стрічками висів і огортав вуличні ліхтарі. Навколо бухти доносився болісний стогін рогів, на який час від часу відповідав хрипкий звук наближається пароплава.
  
  
  
  На худому особи Киллмастера заграла легка посмішка, коли він відкрив фальшиве дно свого чемодана, і вийняв люгер і стилет, поясну кобуру типу ФБР і замшеві піхви для рук. Тепер він офіційно був у відрядженні. Его платню за роботу в небезпечних умовах, пов'язаних з Екс назвав це грошима за небезпечні умови - почалося, коли він сель в літак у Вашингтоні. З цього моменту, поки населений пункт росії не буде завершена, або провал, або він не буде мертвий, він
  
  
  отримав потрійну зарплату. У разі смерті его гроші переходили його спадкоємцям. У разі Ніка, оскільки у нього не було спадкоємців, гроші повинні були піти в спеціальний фонд для набору і навчання багатообіцяючих молодих людей для AX. Хок придумав і створив цей фонд.
  
  
  
  Коли Нік поправляв замшеві піхви на правому передпліччі і пару раз вставляв стилет в долоню, він думав, що він наш, наш Яструб не надають дітям ніякої послуги. Наскільки краще використовувати гроші, щоб дати їх вчений ступінь в області інженерії, юриспруденції або доктора! Єдиною проблемою був світ - ему як і раніше потрібні були чоловіки, які виконували чорну і брудну роботу в темних провулках.
  
  
  
  Він взяв свою машину на стоянці готелю і поїхав у Китайський квартал. Був вечір неділі, вулиці були відносно тихими і вільними від машин.
  
  
  
  На самому делле він був у двох місіях. Опори B для ЦРУ та дослідницька робота для Хока і AX. Його бос з якоїсь довільної причини, відомої тільки йому самому, назвав другу місію Жовтої Венерою. Його передостанні слова перед тим, як Нік залишив маленький офіс на Дюпон-Серкл, будь то легкий ключ до його роздумів.
  
  
  
  «Рано чи пізно, - сказав він усміхаючись, - тобі доведеться спуститися на землю для виконання цієї місії. Сховайся і розслабся. Жовта Венера може виявитися« іменем удачі », як ми, китайці, завжди говорити. . А оскільки ми не знаємо, що це, кравець візьми, означає, що немає ніяких шансів, що вони це зроблять! "Хоук давно знав про нахили Киллмастера k для сміття, як засобу розслаблення, і, хоча він сам був стриманим літнім джентльменом - одружений на одній, і він же жінці, протягом сорока років, - тепер він обмежився випадковими саркастичними зауваженнями. Він, звичайно, знав, що еротичні ігри Ніка ніколи не заважали його роботі, а частини допомагали ей.
  
  
  
  Останні слова Хоука були звичайними: «До побачення, сину. Удачі. Побачимося, коли побачу тебе».
  
  
  
  Це була довга, важка і страшенно небезпечна населений пункт росії. Як довго і наскільки небезпечно, Киллмастер в даний момент не міг знати. Можливо, це було на краще. Тим часом він згадав стару китайську приказку: «найдовша подорож починається з першого кроку».
  
  
  
  Нік припаркував машину в провулку поряд із Грант-авеню. Тепер він був у Чайнатауні. Йому було наказано знайти аптеку «Тисяча lotus» китайського типу і попросити зробити акупунктуру для лікування бурситу в правому плечі. Ця традиційна терапія називалася «Цзюнь-і» і полягала в тому, щоб втикати в пацієнта кілька довгих гострих голок. Альтернативне лікування називалося припікання, при якому полин і ладан спалювали на шкірі над ураженою ділянкою.
  
  
  
  Киллмастер не був готовий, нам до одного, навколо цих видів лікування. Фармацевт, або «доктор», працював фахівцем з Сокири, добре оплачувану, і пересилав пошту Чиккома за книжкового магазину вбитого Сунь Зграї. Нік не знав імені цієї людини. На ньому буде підпис, і, якщо все піде добре, він відведе Ніка до Сюй Фань, чи приведе її до себе.
  
  
  
  Завжди був шанс, що «Тисячу lotus» теж підірвуть. Нік міг потрапити в пастку. Тепер він похмуро всміхнувся, глянувши на цифри прапора. Він отримував потрійну зарплату, чи не так?
  
  
  
  Аптека «Тисяча lotus» була маленькою брудною крамницею з вузьким фасадом, затиснутою між магазином армії і флоту і салоном краси «Он Тон». Обидва вони були зачинені віконницями, і були темними. У вітрині аптеки світився тьмяний брильов. Літерний знак на китайській мові рекламував еліксир, що складається навколо жаб, зміїної шкіри, троянд і людської плаценти.
  
  
  
  «Ні, дякую», - сказав собі Нік. «Я буду дотримуватися Геритола». Він зауважив галлоновый глечик з широким горлом, в якому плавав зародок ідеальної форми. Нік Картер посміхнувся і штовхнув двері магазину. Його зустрів запах, який він добре пам'ятав: трави і гниють кістки тигра, полин, ладан і зелений лук. Магазин був безлюдний. Дзвони над дверима не було. У тьмяному світлі височіла дерев'яна підставка і стопки вітрин. Веб-двері в задній частині магазину була закрита.
  
  
  
  Десь цокав годинник. Він не міг цього бачити, і цокання лише підкреслював тишу. Нік злегка ляснув долонею по стійці. "Хто-небудь поблизу?"
  
  
  
  У задній частині магазину, пролунав звук. Він дивився, як двері повільно відчинилися. Там стояв китаєць чи кореєць - занадто великий для японця - в накрохмаленій білій куртці і круглої білої хірургічної кашкеті. Він зробив три кроки в кімнату і зупинився, дивлячись на Ніка примруженими очима. Це був міцного складений чоловік з місячним особою кольору старої шкіри і похмурим ротом. Він злегка вклонився. "Так, будь ласка?" Его англійська був хороший.
  
  
  
  Киллмастер злегка зігнув правий лікоть, щоб при необхідності викинути стилет, і повільно підійшов до математики. Було щось у цьому місці, що просто не пахло, і це не було нам одним з жахливих ліків, які вони вводили
  
  
  
  «Мене звуть Хант», - сказав він. «Джеррі Хант. У мене бурсит правого плеча. Її хочу пройти курс лікування Chun-і». Вибираючи собі ім'я для прикриття в Сан-Франциско, він, не задумуючись, вибрав ім'я Деббі. Пізніше він задавався питанням, чи є в цьому щось фрейдистское.
  
  
  
  Китаєць знову вклонився. На цей раз він посміхнувся. «Це дуже незвично, сер. У жовтні зазвичай уражається ліве плече».
  
  
  
  Агент AX дихнув трохи вільніше. Відгук був правильний. Він підійшов лиже до чоловіка. «Де вона? Її хочу покінчити з цим».
  
  
  
  «Були ускладнення». Китайці повернулися в тил. «Повернутися сюди буде безпечніше. Якщо ви знімете пальто і сорочку, будь ласка? Буде краще, якщо її справді лечу з вами, у разі, якщо хтось увійде. Її залишаюся відкритим допізна, а клієнти приходять у будь-який час . "
  
  
  
  Ніку Картеру це не сподобалося. Анітрохи. Але він пішов за чоловіком в задню кімнату. Якого чорта - хлопець знав відгук. Але в nen була нервозність. У його роботі вічна пильність була ціною, яку ви заплатили за життя.
  
  
  
  Двері за ними зачинилися. "Які ускладнення?" - зажадав відповіді Нік. "Де вона? Щось пішло не так?"
  
  
  
  Китаєць вказав на довгий вузький стілець у центрі кімнати. У нього був м'який підголівник. Над ним горіла потужна лампочка у великому зеленому скляному плафоні.
  
  
  
  «Якщо ви знімете пальто і сорочку і ляжте на крісло, будь ласка. Думаю, буде краще. По правді кажу, містере Хант, я не знаю, де саме ця дама. Вона думала, що так найкраще. Все, що я знаю, це те, що вона зупинилася в мотелі на околиці міста. Вона дзвонила годину назад. Вона передзвонить через півгодини ». Він вказав на старовинний стілець на коліщатках в кутку кімнати. Було закрито. На столі був телефон.
  
  
  
  Китаєць знову вказав на стілець. «Будь ласка, сер. Так краще. Мене не повинні підозрювати. Я не хочу померти від сокир, як це зробив Сунь Ят».
  
  
  
  Здавалося, що це не допоможе. Нік Картер почав знімати пальто. "Ви знаєте, про це, а?" «Для estestvenno, - подумав він. Це було б в газетах.
  
  
  
  Чоловік працював на вузькій цинкової лавкою навпроти однієї навколо стін кімнати. Він крутив дюжину довгих голок у високій скляній банці, ймовірно, що містить спирт. Він стояв спиною до Ніку. Потім AXEman побачив дзеркало над лавкою. Чоловік спостерігав за ним.
  
  
  
  «Про це знає весь китайський квартал», - сказав чоловік. «Я не проти сказати вам, що я дуже наляканий, містер Хант. Якби не гроші, його б все кинув. Це стає дуже небезпечним». Це був перший раз, коли его англійська впав.
  
  
  
  «Ми дуже добре заплатити», - холодно сказав Нік. Він не відчував співчуття. Цей чоловік був куплений і оплачений, і він знав про ризики. Погляд Ніка знову ковзнув по телефону, я хочу, щоб він задзвонив. Це не так.
  
  
  
  Немає сенсу намагатися приховати свою зброю. Китаєць повернувся, його обличчя було м'яким і байдужим, коли Нік вийняв «люгер» з поясний кобури і сунув його в лівий його ширині штанів. Це був старий поліцейський трюк. Стилет він залишив у піхвах. Він був заблокований, якщо тільки він не зігнув лікоть певним чином.
  
  
  
  Тепер він був голий по пояс. Китаєць, посміхаючись, підійшов до нього з пригорщею голок. Вони були довші спиць, з вістрям менше, ніж у підшкірних.
  
  
  
  Нік насупився. «Невже ми теж повинні зайти так далеко? Вставити ці штуки в мене?»
  
  
  
  Чоловік кивнув. «Я думаю, це найкраще, сер. Зробіть так, щоб все виглядало реальним. Дуже мало боляче».
  
  
  
  Киллмастеру, який міг і витримав велику біль при виконанні службових обов'язків, все ще не подобалося це. Але він кивнув. Він знову глянув на телефон. Кільце, кравець тебе забирай. Дзвеніти!
  
  
  
  Китайці підняли голки. Вони блищали в яскравому світлі. Гострі очі AXEman відзначили невелика зміна кольору, невеликий коричневий осад навколо кінчика кожної голки. Він здогадався, що це ліки.
  
  
  
  Чоловік поклав зв'язку голок на стілець. Він вибрав одну і підняв її. «Це голки янь», - сказав він. "Для estestvenno, оскільки ви чоловік. Ви розумієте процедуру, сер?"
  
  
  
  "Досить." Нік хмикнув. «Продовжуй, якщо потрібно».
  
  
  
  "Звичайно." Чоловік поклав руку Ніка на праве плече і стиснув його плоть. Він підняв голку.
  
  
  
  У цей момент вхідні двері магазину з гуркотом відчинилися. Чоловік або це могла бути жінка щось пронизливо голосили по-китайськи. Пролунав ще один грім і дзвін розбитого скла, а потім ковзний удар падаючого тіла. За цим послідувала низка проклять на кантонському діалекті, деякі навколо яких Нік міг зрозуміти. Хто б це нас був, був гарний і п'яний,
  
  
  і готель трохи тигрового бальзаму.
  
  
  
  Китаєць раніше суд боснії та герцеговини засудив над Ніком, голки була напоготові. Его брудні карі очі блиснули на Ніка. Нік відійшов на стілець і усміхнувся. «Краще піди та позбався від нього. Він приверне увагу».
  
  
  
  На мить чоловік завагався, нерішуче. У Ніка раптом виникла ідея, що більше всього на світі ця людина готель увіткнути голку в плоть Ніка. Він відійшов подалі.
  
  
  
  Чоловік розвернувся на підборах. Він пішов до цинкового лічильником, щоб покласти голки, потім передумав і взяв ih з собою. Це привернуло увагу Ніка. Навіщо брати з собою голки?
  
  
  
  Тепер AXEman працював на інстинкті. Щось пішло не так. Він зісковзнув зі стільця й навшпиньках швидко підійшов до дня, яка займається тільки що зачинилися за китайцем.
  
  
  
  Він прочинив двері й визирнув. Дуже старий китаєць в брюках і спортивній сорочці, з брудними квітами валявся за стійкою, підтримуючи себе однією рукою, і погрожував кулаком по математиці в білому халаті. Нік поморщився. Старий був сильно п'яний, якщо він коли-небудь бачив! Китайці, як правило, твереза раси, але коли вони все ж п'ють, вони роблять це з він повнотою, з якою не можуть зрівнятися навіть ірландці.
  
  
  
  Старий китаєць перестав трясти кулаком і вказав на щось, на одній з поллок. Він все ще лаявся і кричав на кантонському діалекті. Его коліна знову сіпнулися, і він почав повільне ковзання до підлоги, сочясь на передній стороні підставки. Інший китаєць тепер теж лаявся, і він підійшов до стійки з твердим наміром викинути дідуся.
  
  
  
  Нік швидко підійшов до цинкової лавці. Він узяв банку, в якій були голки, і понюхав її. Алкоголь. В цьому немає нічого поганого. Потім він побачив чарку, звичайний стакан для віскі, забуте за ретортами, і стійку з пробірками. Він був наполовину заповнений густою коричневою рідиною. Нік понюхав його.
  
  
  
  Кураре! Південноамериканський образи для стріл, викликав на поліомієліт, і зупинив дихання людини. Ви померли повільно і болісно через брак відбору проб повітря.
  
  
  
  Він поставив чарку і оглянув стіни кімнати, напружено і швидко думаючи, шукаючи інший вихід. В магазині старий китаєць, здавалося, розкладав біса хреновину - він не хотів йти без тигрового бальзаму. Нік благословив його і всіх його предків для відпочинку.
  
  
  
  Іншого виходу не було. Він волів би піти тихо, без бійки, яка займається могла б призвести до ускладнень, але цього не сталося. Він витягнув «люгер» з кишені штанів і сунув стилет в праву руку. «Вони були з біса впевнені в собі», - холодно подумав він; сузір'ї сьогодні кураре було старим гамбітом, старим і добре відомим отрутою, майже кліше, яке дуже легко виявити. Для них це не мало значення. Це майже спрацювало! Нік відчув, як по його очам виступив піт. Це було чертовски близько.
  
  
  
  Він побачив крихітну дірочку в стогони. Круглий, темний, розміром з великий палець. Він сліпий інтуїції сунув палець в отвір і потягнув. Маленька двері, майстерно зафарбований, відчинилися, відкривши кімнату, яка займається була трохи більше, ніж великий шафа. Зі стелі звисала тьмяно-жовта 15-ватна лампа.
  
  
  
  Нік не входив у кімнату. Ему не довелося. Тіло чоловіка було голим і закривавленим, деякі його частини були відсутні. Він був китаєць, і помер зовсім недавно. Навпаки, пристосування в кутку лежало щось схоже на стару. Вона була товстою і безформною, на ній був косою сповз сірий перуку. Її жорстоко зв'язали дротом і заткнули рот. З-за кляпу пара темно-карих очей люто моргала Ніку у відчайдушному оптичному коді. Це була Су Фань.
  
  
  
  Він почув, як грюкнули вхідні двері і як вона закривалася. Він підняв руку до дівчини, закрив потайні двері і помчав до столу. Він сховав шпильку назад у піхви, а люгер в хвилину штанів. Мав бути ще один навколо них - принаймні, один. Ховаючись десь поблизу, ось чекаю. Він не міг вбити цього виродка, і не міг дати йому шанс закричати. Це потрібно зробити швидко і безшумно. Тоді вони будуть тільки на півдорозі до виходу, навколо ліси.
  
  
  
  Він повернувся до столу, розслаблений і усміхнений, коли чоловік увійшов у кімнату. «Старий був досить завантажений», - жартував Нік. Він знову усміхнувся. "Він думає, що у вас тут салон?"
  
  
  
  Китаєць трохи відновив самовладання. Нік побачив, що він трохи спітніла. «Старий дурень», - сказав він. «Его " - дружина хвора, і він попросив надіслати ліки. Як я вже казав, сер, у мене завжди є клієнти. Мені дуже шкода, що затримка».
  
  
  
  Нік зітхнув і багатозначно подивився на телефон на столі. «Неважливо. Вона ще не дзвонила. Її нікуди не піду, поки вона не подзвонить».
  
  
  
  Чоловік відвернувся від цинкової лавки, на якій він робив те, що його тіло приховувало від Ніка. Перевіряю, подумав AXEman; він залишив все
  
  
  у точності так, як він знайшов.
  
  
  
  Китаєць підійшов до столу, веб-голки в його руці блищала. «Тепер ми можемо продовжити, сер». Його похмурий рот сіпнувся в посмішці, і він сказав: «Як ви висловилися - ви нікуди не дінетесь!»
  
  
  
  Він ущипнув Ніка за праве плече. Нік перекотився вправо. Він зловив праве зап'ястя чоловіки лівою рукою і сильно натиснув. Його права рука сталевим кігтем сомкнулась на горлі людини, пригнічуючи будь крик. Нік відкотився вліво від стільці, зігнувши китайця. Чоловік не впустив голку. Тепер він почав люто чинити опір. Він був вправним і сильним. Вони з глухим стуком вдарилися об підлогу, і чоловік спробував вивернутися з-під Ніка, намагаючись ввести голку вгору і плоть AXEman.
  
  
  
  Поступово більша сила Киллмастера початок позначатися. Він відчув, як розриваються голосові зв'язки чоловіки, і ще сильніше стиснув праву руку. Очі китайця тепер вилазили з його голови. Нік спритно обернув праве зап'ястя чоловіки, збільшуючи тиск до тих тхора, поки лезо голки не було націлене на праве око людини. Потім він спробував опустити голку, але його рука була млявою, без жодних відчуттів розчавленої жахливої хваткою Ніка. Пальці дійсно розслабилися, і на секунду голка ковзнула, але Нік перемістив руку за зап'ястя на пальці і продовжував тиснути. Нік почув звук ламається гілки, коли один навколо пальців торкнувся.
  
  
  
  Вони лежали лицем до лиця на підлозі, крекчучи, корчачись і вздыбивая крендель з вспотевшей плоті. Яскравий святий над столом був, як прожектора на китайській маслянистої масці під Ніком. Повільно, без жалю Нік почав проштовхувати голку в око чоловіка. Погляд чоловіка ковзнув з особи Ніка на голку. Він спробував закричати, звук загубився в розбитому горлі. Непрозорі очі дивилися на наближення голки з жахливим чарівністю. Чоловік спробував похитати головою - ні-ні-ні - і по его rta потекла довга слина.
  
  
  
  Тепер очі благали Ніка Картера. Цей м'який вбивця просив пощади, пощади. Киллмастер загарчав, і за всієї глибини його горла пролунав вовчий звук, і встромив довгу гостру голку в правий очей людини углиб його мозку. Були задихаються судоми, татуювання ступні на підлозі, і все.
  
  
  
  Нік відкотився від тіла і встав. Він підійшов до дня, провідною в передню частину магазину, і замкнув її. Він надів сорочку і пальто і вимкнув яскравий святий над столом. При вимкненому світлі він побачив слабку жовту крапку на прихованій день. Він перебив Люгер, але тримав стилет напоготові в правій руці. Тоді, і тільки тоді він попрямував в маленьку таємну кімнату. Перед тим, як увійти, він цілу хвилину стояв, прислухаючись. Вимкнення верхнього світла може бути помилкою, але він повинен був скористатися цим шансом.
  
  
  
  Нарешті він знову увійшов в секретну кімнату. Нічого не змінилося. Киллмастер переступив через мертву людину, навіть не глянувши на нього, - він, звичайно, був би справжнім китайським лікарем і опустився на коліна поруч з Фань-Су. В її очах, величезних коричневих овалах над кляпом, з'явилася іскра надії. Він відрізав кляп стилетом, але вона все одно мовчала. Він досліджував пальцями. Виродки заткнули гей рот ватою. Він витягнув це. Її крик був сухим. «Нік! О, Ні, милий! Ти прийшов!»
  
  
  
  «Говоріть тихіше, - наказав він. «Поговорив, поки її працюю над цим дротом. Ih ще є?»
  
  
  
  «Принаймні, двоє. Її бачив двох. Обидва китайця, з пістолетами».
  
  
  
  Він працював над щиколотками. Дріт глибоко встромилася в ніжну плоть. У нього не було кусачков, плоскогубців, тільки стилет. Він почав пиляння гострим як бритва лезом, намагаючись не порізати ee плоть. Перша пасмо дроту відокремилася.
  
  
  
  "Ви знаєте, де вони?" Тепер він працював початку другої пасмом дроту. Він розрізав, і вона розсунула ноги і придушила стогін, коли кровообіг повернулося. «Я не впевнений. Може бути, по сусідству. Це якийсь магазин військових товарів. З цієї кімнати в нах веде суміжна двері». Сюй Фань кивнула наліво.
  
  
  
  Нік поглянув на стіну. У тьмяному світлі не було видно дверей. Він витягнув «люгер» з кобури і поклав його на підлогу поруч з собою. Отже, у них були пістолети Томмі! Якщо вони вирішать приїхати на розслідування зараз, все стане трохи жаркого.
  
  
  
  Він зняв дріт з її зап'ястя, і вона почала ih натирати. Він відкинув сірий перуку. Її коротко остриженная мета, гладка, темна і хлоп'яча у тьмяному світлі, раптом стала рідною і знайомої. На мить він згадав дикі і ніжні ночі Гонконгу, але потім відкинув цю думку.
  
  
  
  Він підняв її на ноги, і вона здригнулася і притиснулася до нього для підтримки. Нік розсміявся і зірвав з нах плаття, схоже на намет. Він
  
  
  поцілував її у вухо. «Навколо тебе плотва не дуже переконлива, навіть в цьому одязі. І що це, кравець візьми?»
  
  
  
  Під платтям, а поверх акуратного обтягуючого брючного костюма на ній був величезний надутий бюстгальтер. Нік встромив стилет в одну навколо величезних гумових грудей. Ssssssssshhhhhhhh!
  
  
  
  Навіть реальна небезпека ih ситуації не могли утримати Фань Су від насміхання. «Ти дурень, Нік! Але вони дійсно трохи допомогли. Її повинна була щось зробити. Їй було жахливо і дуже багато людей мене знають в цій країні».
  
  
  
  Він простягнув гей стилет. «Голос. На всяк випадок. А тепер покажи мені цю двері в стогони. Дуже тихо. Не торкайся до стогнати».
  
  
  
  Тепер дівчинка знову добре рухалася. Вона навшпиньках підійшла до стогнати і витягла довгастий великий палець. «Наприклад, тут. Вона ковзає і дуже щільно підігнана». Вона шепотіла.
  
  
  
  Нік рушив до стогнати непомітно, як велика кішка. Він наступив на щось м'яке і лагідне, і глянув униз. Він насткпил на руку мерця. Він бачив, як дівчина дивилася вниз з жахом і відразою. Він обійняв її тонку руку своєю великою лапою і не надто ніжно потряс її. Вона спробувала всміхнутися, але кивнула. З нею все буде в порядку.
  
  
  
  Нік став на коліна біля стіни і провів по ній пальцями. Він відчув тонку тріщину. Це була гарна двері. Він згадав, що в магазині Army & Navy було темно, коли він проходив mimmo нього. Чим більше він думав про це, тим менше їй подобалося. Навіть якщо б вони могли потрапити туди, не почавши перестрілку, вони були б як два сліпих бика в посудній лавці. Він відмовився від цього.
  
  
  
  Він приклав вухо до м'якого благоухающему вуха Су Фань і почав давати інструкції.
  
  
  
  "Я виходжу тим же шляхом, яким увійшов. Одіна навколо них, ймовірно, зараз там, але іншого напевно прикриває фронт, або відкрито по сусідству, або через вулицю дорога. Вони можуть дозволити собі трохи пошуміти; ми не можемо. Вони можуть дозволити собі арешти - вони все одно не будуть розмовляти - але ми, кравець візьми, не можемо. Це вдалося б всю місію, перш ніж ми почнемо .
  
  
  
  «Я виходжу через парадні двері і намагаюся відволіктися. А тепер зрозумійте ви вимкніть святий, як тільки її піду. Зберігайте тишу і тримайтеся одного боку, чим день. Якщо хто-то через них прийде тут, відпусти його, не намагайтеся зупинити его - якщо він не включить святий і не побачить тебе. Тоді тобі доведеться використовувати стилет.
  
  
  
  «Зачекайте одну хвилину, потім того, як почуєте початку стрілянини. Порахуйте до шістдесяти з першого пострілу. Якщо ніхто не увійде через ці двері, ви включаєте святим, знаходите его і виходите. Йдіть на вулицю - це буде для вас. правильно - і спробуйте випустити себе через парадні двері. Будьте обережні, там немає нікого навколо них з вами. І не силуеті себе на тлі цього світу! Вимкніть його. Коли ви опинитеся там, повинно бути достатньо світла з вулиці, щоб ви могли побачити, що ви робите. Коли її вийду і почну бійку, її виведу ih геть по вулиці, прямо. Коли ви підете, поверніть ліворуч і тікайте, як кравець! Її тебе наздожену. Якщо ти зіткнешся з чимось, з чим не впораєшся, наприклад, з поліцією, тобі просто доведеться грати на слух. У тебе, звичайно, є прикриття? "
  
  
  
  Вона кивнула. «Так. Думаю, можу її обдурити поліцію».
  
  
  
  Нік обійняв її стрункі плечі великою рукою й обережно стиснув. «Добре. Якщо ми розійдемося, зустрінемося в моєму готелі». Він дав, а от назва готелю на Пауелл-стертий. «Не сиди у вестибюлі. Попроси ih дозволити тобі залишитися в моїй кімнаті. Все буде добре. Це такий готель».
  
  
  
  Вона кивнула і ковзнула прохолодними губами по його щоці. «Будь дуже обережний, Нік. Її тільки що знайшов тебе - я не хочу знову втратити тебе так скоро».
  
  
  
  Киллмастер злегка поплескав її по спині. «Не хвилюйся, дорога. Ці люди люблять. Вони вже сильно напартачили - принаймні, - і я думаю, ih удача на кінець!» Він знову поплескав ee. «До скорої зустрічі. Не забудьте порахувати до шістдесяти». Він пішов.
  
  
  
  Нік повернувся в кімнату - на мить осколок слабкого світ відкривав тіло людини, яку він тільки що вбив, - і закрив двері. Брильов через отвір для пальця згасло. Сюй Фань підкорявся наказам.
  
  
  
  Він відімкнув двері зовнішнього магазин і проліз через нах на четвереньках. Тепер тут не було миру. Нік поповз до парадного входу, «люгер» застряг у нього за поясом. Він дістався до вхідних день і підвівся, щоб виглянути через напівпрозоре скло. На вулиці було темно, якби не сергій з єдиного вуличного ліхтаря в тридцяти метрах праворуч від нього. Ніхто не пройшов. Нічого не рухалося. У черзі маленьких магазинчиків через вулицю було темно, якщо не вважати випадкових каганців. Де вони були?
  
  
  
  Одіна навколо них був у дверному прорізі через вулицю, і тепер він помилився. Він повернувся спиною
  
  
  але Киллмастер помітив крихітне мерехтіння запальнички, коли чоловік закурив сигарету. Губи AXEman скривилися від професійного презирства. Одного разу в засідці він простояв п'ять годин без руху, його дихання контролювалося Йогою, поки ворог у розпачі не здався і не підійшов до нього. І помер. У цьому вся різниця.
  
  
  
  Отже, тепер він знав. Там був принаймні один навколо них. Він намацав дверну ручку, знайшов її, і замок, і клацнув дверима на дюйм. Тепер на іншій стороні вулиці не було миру. Чоловік тримав сигарету в долоні.
  
  
  
  Киллмастер не зарахував вуличний ліхтар праворуч від нього - він дорікнув себе за те, що забув подробиці, - а це означало, що навідник повинен був принаймні один хороший постріл у нього. Нічого не поробиш.
  
  
  
  «Люгер» був у його правій руці. Нік приголомшливо штовхнув двері. Вона розбилася і розбилась об скло вітрини. Звук був схожий на бомбу, на тихій вулиці. Переднє вікно, дзенькають осколками, впало на тротуар. Нік увійшов у двері, пригнувшись.
  
  
  
  Він пройшов десять футів, перш ніж вистрілив Томмі через вулицю. Стрілянина навідника була поганою; він був захоплений зненацька і не натрапив в зигзагоподібно, біжучий фігуру AXEman. Свинець стукав по тротуару по п'ятах Ніка.
  
  
  
  Нік зробив три швидких пострілу по всьому тілу в дверному отворі, коли він попрямував до високої барикади навколо сміттєвих баків на тротуарі відверті попереду. Ще більше куль заляпали тротуар, відлетіли від залізних перил, отрикошетили в пронизливий крик, від старих цегляних фасадів. Нік пірнув у притулок піраміди навколо сміттєвих баків, знайшов дірку і почав стріляти в червоне полум'я черги, долинало навколо дверного отвору. Як завжди, у нього була пара запасних магазинів, але вони не грали ролі. Він не зможе ih використовувати. З цим потрібно було швидко впоратися. Це вже великого сенсу не мають, як Битва за Часом - через кілька хвилина навколо будуть роїтися копи. Він втиснув «люгер» в отвір між сміттєвими баками, тримаючи його обома руками, ретельно прицілився в дверний проріз. Він стежив за дверима магазину «Армія і флот» частку секунди, нічого не побачив, а потім почав стріляти в тамтешнього навідника.
  
  
  
  На ній хлинуло ще більше свинцю. Чоловік був у розпачі, я знаю, як Нік, про поліцію, і часу, і кулеметний свинець въевался в бідони безперервним, зондувальним потоком вгору, вниз і впоперек. Громовий був жахливим, оскільки великі банки поглинули свинцевий дощ.
  
  
  
  Нік тепер обережно відстрілювався, ретельно прицілився, вистрілив, а потім кинув погляд на двері магазину Army & Navy. Він зробив постріл. Магазин вже майже закінчився.
  
  
  
  Він побачив, як струнка фігура Фань, Су-вискочила по передній частині магазину і повернула наліво, ніби пекло позіхнув позаду нах. Кулеметник через дорогу, на мить зніяковів; потім він послав міста свинцю слідом тікає дівчині. Він вийшов через укриття в дверному отворі в своєму неспокої і замішанні, і Нік обережно прицілився в плямистій тіні. Нік Картер не особливо любив молільників, але тепер пробурмотів щось маленьке. І натиснув на курок Люгера.
  
  
  
  Хитнулася тінь і розтягнулася до стічної канави. Під раптово настала тиші Нік почув брязкіт Томмі пістолет, потягу, що проноситься по тротуару. Тоді він схопився і помчав за дівчиною. Проходячи mimmo день магазин Army & Navy, він побачив ще одну темну постать, що лежала біля входу. Значить, там був інший ублюдок. Сюй Фань і стилет подбали про nen. Хороша дівчинка!
  
  
  
  Тепер навколо загорівся сергій. Вдалині почувся зловісний виття сирени. «Саме час, - подумав Киллмастер, - щоб остаточно втекти».
  
  
  
  Сюй Фань чекала його біля входу у вузький провулок, в півтора кварталах вниз по вулиці. Він майже нудьгував по ній. Вона зашипіла на нього, коли він пролетів mimmo. Сергій спалахнуло відверті над її головою, в стороні від провулка, і він побачив її, змучену і приголомшену, прислонившуюся до стогнати. Її прекрасне обличчя було напруженим, а в очах було дике вираз. Не говорити нам слова, вона простягнула стилет.
  
  
  
  «Це... це все в крові! Її вбив його ззаду».
  
  
  
  Нік вихопив у нах зброю. Біля входу в провулок був крихітний кінець мертвої трави. Він занурив стилет в м'яку, вологу від туману землю, щоб очистити її, потім схопив її і потягнув по провулку.
  
  
  
  «Біжи», - люто скомандував він. «Біжи! Цей клятий провулок повинен кудись виходити».
  
  
  
  Вона вчепилася йому було на руку, поки вони мчали по провулку. Нік вклав стилет у піхви, вклав у кобуру «Люгер» і подумав, що це досить хороший провулок. Чудовий і красивий провулок. Це сталося якраз вчасно. Він озирнувся назад, як раз вчасно, щоб побачити, як поліцейська машина перетинає алею і сл сергій блимає.
  
  
  Вони будуть обшукувати околиці в лічені хвилини.
  
  
  
  Там було чотири трупи, які ему не довелося б пояснювати.
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  
  
  
  Киллмастер вирішив перервати після тут же. Він навіть не повернувся до орендованій машині. Він і Сюй Фань вийшли по всьому провулка в половині кварталу за цілодобовою тут в таксі. Вони в таку гру таксі в Феррі-білдінг, потім в інше - до Позначки. На третьому таксі вони доїхали до низького барі Кірні-стертий, яким Нік користувався раніше. Нік відпустив таксі в кварталі від бару, і вони почекали, поки воно не зникне, перш ніж увійти.
  
  
  
  Вони випили пару напоїв, трохи їжі і трохи прибрались в туалетних кімнатах. На Сюй Фань було трохи крові, але вона зуміла змити більшу її частину. Костюм Ніка потім хорошою чищення виглядав досить презентабельно. Пізніше вони в таку гру на інше таксі до віддаленій автобусної станції і в таку гру спізнився на автобус до Лос-Анджелеса. Автобусна зупинка знаходилася в торговому центрі, і Нік купив кожному по дешевому пластиковому плащу. Его, гроші почали закінчуватися.
  
  
  
  Автобус був заповнений лише наполовину, і вони знайшли пару сидінь в стороні від інших, де можна було поговорити. Сюй Фань, ee струнке тіло найближчому до йому, ee гол на його плечі, розповіла йому про декількох питаннях, які его спантеличували.
  
  
  
  Коли вона вирішила, що AX і Нік Картер - єдині, хто може або буде допомагати гей продовжувати з Undertong, вона вирішила приїхати в Штати, щоб особисто благати. Вона натрапила на старий код ЦРУ, але не могла його використовувати, не могла потрапити в ЦРУ. ЦРУ використовувало її і Андертонг в своїх цілях - Ник добре пам'ятав справу про контрабанду побіжного червоного генерала навколо Китаю - але ЦРУ не вірило в те, що в Китаї можна створити життєздатну підпілля.
  
  
  
  Сюй Фань ніколи не забувала Ніка Картера. Саме він і AX врятували ЦРУ і Андертонг і вивезли генерала навколо Китаю через Гонконг. Але і у нах не було рішенням зв'язатися з Ніком. Вони попрощалися потім він неділях разом, ніколи не очікуючи побачити одне одного знову. Тепер це диво!
  
  
  
  «У мене є брат», - сказала вона ему зараз. «На самому делле зведений брат. Його звуть По-Чой - це не его молочне ім'я, не більше, ніж моє ім'я Сюй Фань, але зійде - і довгий час він був у Червоній гвардії. Він все ще там, але він дуже розчарувався в червоних, і мені вдалося завербувати його в Undertong. Це було нетільки, її працювала над ним довгий час. Він дуже серйозний і щирий чоловік, Нік. Набагато молодше ніж її. "
  
  
  
  Нік посміхнувся гей, у темному автобусі. До цього часу вони були далеко на південь від Сан-Франциско, швидко їхали по прибережному шосе. «Добре, плотва. Продовжуй».
  
  
  
  Вона стиснула його руку. "Розумієте, це було трохи проблемою. Коли По-Чой, нарешті, вирішив перебратися в Ундертонг, він пройшов весь шлях. Мені було страшенно важко змусити його залишитися в Червоній гвардії - він був командиром дуже цінне для нас, для Андертонга. Його нарешті переконали його, і він повернувся в Пекін, але тепер працював на нашу сторону. І це було диво - в Пекіні він найняв файлового клерка в офісі Йі Лінга! "
  
  
  
  Сюй Фань зробила паузу, і Нік зрозумів, що це було зроблено для драматичного ефекту, але ім'я для нього нічого не значило. Він ось так сказав.
  
  
  
  Він бачив її усмішку. «Може, й ні, але цей Йі Лін дуже зацікавлений в тобі. Він дуже високий офіцер у ih контррозвідці, і у нього є спеціальна справа, дорогий. Досьє Картера. Є постійне винагороду в розмірі номерами тисяч доларів. За Вашу голову."
  
  
  
  "Я задоволений." Він теж був трохи роздратований. Він задавався питанням, чи знав Хоук про досьє Картера і нагороди, і все одно відправляв його в Китаї. Напевно. Для его начальника робота була роботою, і треба було використати кращий, найбільш гострий інструмент.
  
  
  
  "По-Чой також стало відомо через клерка про книжковому магазині в Сан-Франциско, який червоні використовували в якості пошти. Магазин, що належав з математики по імені Сунь Ят. У той час, про який їй кажу, він вже перебував під підозрою в був двійником - це було трохи більше двох тижнів тому ".
  
  
  
  «Вони були праві», - похмуро сказав Нік. «Він працював на нас побічно і ще через п'ять точок. Тепер він мертвий!»
  
  
  
  Слабка тремтіння пробігла по її стрункого тіла. «Я знаю. Її читала про це. Її... її, повинна була бути в його магазині приблизно за годину до того, як це сталося. Її поїхав відкрито в Китайському кварталі навколо аеропорту. Її ризикнула, але я була в розпачі. Мені потрібно було потрапити всередину. доторкнись до тебе, Нік! У мене був старий код ЦРУ, розумієш. Її грала в азартну гру, що, якщо її зможу передати твоїм людям повідомлення у цьому старому коді, в кінцевому підсумку воно буде розшифровано, і ти свяжешься зі мною ».
  
  
  
  Його захоплення було непідробним. «Ви, звичайно, гравець. Але справжній гравець - чи був Сунь Ят.
  
  
  її взагалі цього не розумію. Він дійсно розповідав вам про початку другої точки, доктор голковколювання? Подав сигнал розпізнавання? Він був п'яний, божевільний, чи що? "
  
  
  
  «Він був наляканий до смерті», - сказала вона. «Але він також був під опіумом. Її відчував його запах. Але я не думаю, що він сказав би мені хоч слово - він би вигнав мене чи вбив! І її, мабуть, діяла, і виглядало досить щиро. Нарешті він дав мені адресу лікаря і сигнал - Лун хуо. Драконівські вогонь. Але я повинен був говорити на Піа Хуа, на китайському. Потім він виштовхнув мене за двері. Повинно бути, його вбили тоді, а не через довгий час, судячи з історії в газетах ".
  
  
  
  Киллмастер мовчки кивнув. Іноді так було в его професії: година, хвилина, частка секунди мали значення.
  
  
  
  «Я відкрито пішла до лікаря иглоукалывателю», - продовжила вона. «Він все ще був відкритий. Оскільки у мене був пароль, він не був дуже стурбований. Дав ему закодоване повідомлення - воно вже було записано, - і він сказав, що воно буде у Вашингтоні на наступний ранок. Її повинна була повернутися в наступне опівдні, пізно. Його зробила це, і, ну, ви знаєте, що сталося. Коли її увійшов, двоє через них чекали по обидві сторони день. У мене не було шансів. Вони відвели мене назад в ту маленьку кімнату і показали, що було ліворуч від доктора - її так і не дізнався його імені - і, звичайно, вони вимучили, за нього все. Вони знали, що я надіслала повідомлення у Вашингтон, і що хто-то, напевно, зв'яжеться зі мною. Так що вони чекали вас дуже терпляче ».
  
  
  
  «Я увійшов щиро в це, - сказав Нік. Тепер він задумався про кураре на голках. Невже це теж був кураре? Тепер він так не думав. На самому делле він не був токсикологом. Вони використовували препарат, щоб вирубати його, а не вбити. Его б не вбили, поки не вижали б всі відомості.
  
  
  
  «Доктор помер легко», - сказав він тепер. «Він теж видав їм мій розпізнавальний знак. Бідний ублюдок».
  
  
  
  Сюй Фань притиснулася до нього ще лизати. "Вони роблять жахливі речі. Ми робимо жахливі речі. Ми всі такі божевільні, такі божевільні, Нік, що часом навіть найжахливіші і ірраціональні дії здаються правильними і розумними. І жити зі смертю так постійно, завжди знати, що ми всього в декількох кроках від цього, цікаво, як хто-то навколо нас, залишається в здоровому глузді? Якщо так! Я не завжди впевнена в собі ».
  
  
  
  «Тільки один ревматизму на це», - сказав Киллмастер. «Скажіть собі, що ви ведете криваву боротьбу за виживання - тоді не думайте про це більше». Потім, тому що він готель підняти гей настрій і тому що він пам'ятав, він сказав: «І підніміть настрій - це звучить, як перший рік курсу філософії в Беннингтоне».
  
  
  
  Сюй Фань погладила його по щоці. «Ви згадали, що я ходила в школу в цій країні? Навіть в коледж!»
  
  
  
  «Я дуже мало про тебе забув, - сказав він. Тоді він почав згадувати інші речі, але викинув ih навколо голови. Не зараз, ще немає.
  
  
  
  Щось його непокоїло, і тепер він знав, що це було.
  
  
  
  «Ви знали, що Сунь Ят підозрювався, був позначений. Свій контакт в Пекіні сказав вам про це. Ви могли б попередити його. Чому ви цього не зробили?»
  
  
  
  Минуло небагато часу, перш ніж вона відповіла. Коли вона це зробила, це було зітхнувши. «Я знаю. Її подумала про це. Потім її пригадала, що він був подвійним агентом - і ти знаєш, що ніколи не можна по-справжньому довіряти двійникові. Її вирішила нічого не говорити. Дозволити їм убити його, якщо вони так і збиралися. не вважала це втратою одного навколо наших, Нік, а як вбивство одного навколо них! "
  
  
  
  Це була сторона її характеру, кремнієва сторона, яку він раніше не бачив. Деякий час він думав про це. Коли він знову подивився на нах, вона спала у нього на плечі.
  
  
  
  Коли вони приїхали в Лос-Анджелес, Нік подзвонив з автобусної станції. Вони чекали у кав'ярні близько години. Після закінчення цього часу таксі Blue Star зупинився біля тротуару, і зупинився там з палаючої табличкою Off Duty.
  
  
  
  Нік підморгнув Сюй Фань, яка займається пила третю чашку кави. "Щиро, як в Нью-Йорку".
  
  
  
  «Я не розумію».
  
  
  
  «Не турбуйтеся про це - це жарт». Він підійшов до таксі. Водієм був похмурий молодий чоловік з щетиною на підборідді, в картатій спортивній сорочці. Він спохмурнів, коли Нік підійшов. «Ви не вмієте читати, містер? Знак говорить, що я не працюю».
  
  
  
  Нік усміхнувся. «Я вмію читати. Але ми з дружиною завжди готелів побачити нафтові свердловини на Сигнал-Хілл. Її потрійний самоскид».
  
  
  
  Водій кивнув. «Її Уеллс, сер. Вашингтон попереджав нас, що ви, можливо, зайдете з візитом. Це термінове, сер? Вам потрібна димова завіса?»
  
  
  
  Нік Картер похитав головою. «Нічого страшного. Її чистий. Але мені знадобиться безпечний будинок на пару днів».
  
  
  
  Чоловік, який назвав себе Уеллсом, не моргнув. "Так, сер.
  
  
  У нас тут є два номери. Одіна навколо них зараз пусто ".
  
  
  
  «Мені потрібні гроші, - сказав Нік. «Та одяг для нас обох, і прямий безпечний шлях в Вашингтон».
  
  
  
  «Це звичайна процедура, сер. Вже встановлена. Більше нічого, сер?»
  
  
  
  «Не зараз».
  
  
  
  Водій мовчав, поки Нік не сплатив ему. Вони зупинилися біля підніжжя пагорба Ангелів в розділи Банкір-Хілл. Зі свого здачею чоловік вручив Ніку ключ. «Підніміться на машині, сер. В половині кварталу праворуч від вас ви знайдете Ormsby Arms, новий житловий будинок. Верхній поверсі - всі наші. Ви будете 9С. Там буде два телефони. Один на місцевий. депо тут, одне у Вашингтоні. Вони відзначені - але ви все це знаєте, сер. "
  
  
  
  Нік посміхнувся і дав ему чайові. Стандартна процедура. Всі шаради повинні бути зіграні наскрізь. «Так», - тихо сказав він. «Я буду знати про це».
  
  
  
  Водій зняв кепку. «Спасибі, сер. Зателефонуйте нам, якщо вам що-небудь знадобиться. Все що завгодно».
  
  
  
  Нік підморгнув ему. «Сподіваюся, її більше ніколи тебе не побачу, сину». Він допоміг Сюй Фань вийти з таксі, і вони попрямували до маленького фунікулеру. Одна навколо помаранчевих машин збиралася виїхати на хвилинне подорож вгору по 33-градусної позначки.
  
  
  
  У машині був тільки один пасажир - негр. Нік, з легкістю і обережністю довгої практики, оглянув людини.
  
  
  
  Сюй Фань дивилася у вікно. «Це місто сильно змінився з тих тхора, як я була тут в останній раз. Це було дуже давно. Тоді все це було районом нетрів».
  
  
  
  AXEman мовчки кивнув. Так. Все змінилося. І все ж все залишилося як і раніше. Особливо смерть. Вона завжди була поруч - ходила навшпиньках позаду тебе.
  
  
  
  Коли вони вийшли, навколо машини на вершині пагорба, вона сказала з сумним сміхом: «Я зломщик, Нік. Нам одягу, нам грошей, нічого. Все, що у мене є, це те, в чому її стою».
  
  
  
  Вони почали прямо. «Це історія мого життя», - сказав він, гей. «Залишив їй достатньо одягу і білизни по всьому відкритий басейн, щоб відкрити галантерейний магазин. Не турбуйтеся про це. Зараз ви гість дядька Сема. Ви знаєте, який він щедрий».
  
  
  
  Вона чіплялася за його руку і дивилася йому в обличчя, її темно-карі очі благали. Під ними були темні кола від втоми.
  
  
  
  «Ах, Нік! Ти збираєшся мені допомогти нам? Визначити нам почати справжнє підпілля в Китаї? Так у нас буде шанс - принаймні, надія?»
  
  
  
  Він озирнувся. Нікого не було поруч. «Не зараз», - сказав він. «Пізніше. Її розповім вам пізніше».
  
  
  
  9-C являла собою вишукано обставлену трьох з половиною кімнатну квартиру. Навколо вікна Нік міг бачити засніжені гори Сан-Габріель. Поки Сюй Фань прийняла перший душ - вони обидва були брудними - він швидко оглянув.
  
  
  
  Було два величезних туалету. В одному був повний запас жіночого одягу різних розмірів; Інший був наповнений чоловічим одягом, всім, від капелюхів до взуття. На окремій полиці знаходився ящик з патронами для ручної зброї: 9-мм для Люгера; Colt.45; інші типи з американського Мендоси до анатолія Токарєва. Були і сапи, і удари, і траншейні ножі. Запасні кобури. Ручні ліхтарі і батарейки. Картонна коробка з різними «жучками» та іншими електронними прийомами. У кутку була купа багажу, починаючи від «Гладстоунов» і закінчуючи легкими костюмами та аташе зі сталевою підкладкою. Нік сприйняв все це тихим свистом вдячності. Він більшу частину часу працював за межами Штатів і не звик до такої розкоші. Він повинен був визнати, що логістика була на висоті.
  
  
  
  В одній блідо-зеленої стогін стояв невеликий сейф. Нік відкрив його комбінацією, яку знав кожен топ-агент AX. Внутрішній простір сейфа було ценымногие більше, ніж вказував маленький сталевий круг. Всередині були акуратні стопки грошей різних типової і переваг. На внутрішній стороні день сейфа було прикріплено надруковане повідомлення: будь Ласка, підпишіть кількість взятої валюти і дату. Там була факсимільний підпис з гумовим штампом: DH. Девід Хок.
  
  
  
  Нік посміхнувся. Він задавався питанням, скільки разів і яким чином підпис его боса була взята на користь бюрократії?
  
  
  
  Поверх грошей лежав довгий листок паперу. Він виглядав, як блан для прання, за винятком того, що він був вистелений і промаркований для маркування тип та кількість валюти. Нік якийсь час вивчав його. Підпис була одна - N7. Сума склала півмільйона лір. Нік відкинув його, і закрив сейф. Блан був датований тижнем раніше.
  
  
  
  Киллмастер був N3, код, який він рідкісних лікувальних використовував, так як працював так близько з Хоуком. Код N був просто ще одним позначенням звань Киллмастера, і він знав і тримав у секреті, що N1 і N2 мертві. Він увійшов в повністю укомплектовану кухню, думаючи, що це зробило б N7 тепер N5 - якщо б цей чоловік був ще живий. Записка була підписана тиждень тому.
  
  
  
  Він оглянув бездоганну маленьку кухню
  
  
  без особливого інтересу, лише здогадуватися, чи вміє Сюй Фань готувати. Якби вона цього не зробила, вона була б дуже дивною китаянкою. На раковині стояв телефон без набору номера з карткою, на якій було написано: «Для обслуговування та паркувальника».
  
  
  
  Нік повернувся у вітальню і змішав собі важкий скотч з консолі в кутку. Він чув, як все ще йде в душ, і в куточках його rta з'явилася лагідна усмішка. На даний момент він був задоволений. Це був безпечний дім, і він міг підвести - що кожен агент повинен я робити час від часу, інакше зійде з розуму - а в найближчому майбутньому залишалися тільки відпочинок, планування і Фань-Су. Ніжна Фанг Су. Страсна Фанг Су. Безглузда Фань-Су. Фань Су за тридцять шостий небесних фокусів!
  
  
  
  Випивши в руці, тепер злегка насупившись, він підійшов до низького столика біля вікна з картинкою. На столі лежали два телефони, червоний і синій. Червоний телефон був позначений буквою W, синій - L. Нік потягнувся до червоного інструменту, потім відсмикнув руку. До біса! Він заробив короткий перепочинок в безпеці і розслабленні. Жовта Венера була не такою, нібито важливою. Китай був там давно. Китай все ще був там, коли він, і Яструб, і Сюй Фань - і Мао, і його кліки, і всі інші, які тепер жили, дихали, вбивали і займалися сексом, коли всі вони були кістяний пилом, просочується в землю.
  
  
  
  Бігова доріжка часу.
  
  
  
  Нік пішов у спальню і почав роздягатися, взявши халат навколо чоловічого туалету. Він сидів на ліжку, курив сигарету і допивав напій, коли Сюй Фань увійшов у кімнату. Її вологі темні волосся, які були коротші, ніж у Гонконгу, надавали гей, сяючий, фокальний тип. Вона взяла з собою плаття, але на ній его не було. У нах було велике рушник, огорнуте навколо її стрункої середини. Він подумав, що вона занадто худа.
  
  
  
  Вона впала йому на коліна і втупилася на нього, полузакрыв очі. «Нік. О, Нік! Woti shinkan!» М'який діалект південного Китаю. Мій складати долар!
  
  
  
  Нік дивився на нах зверху вниз, відчуваючи тільки ніжність. Він міг помітити на її обличчі у формі серця руйнівні наслідки її роботи, небезпек, з якими вона ніяк не коли жилки і вночі, і на мить він відчув смуток замість бажаного. Незвичайне настрій з ним, і воно скоро пройде.
  
  
  
  Він легко поцілував її. «І мій складати долар діти, Сюй Фань». Він провів губами по її прямому носика і посміхнувся.
  
  
  
  Вона здригнулася навпроти нього. Вона прошепотіла: "Ми дійсно в безпеці?"
  
  
  
  «Ми дійсно в безпеці». Безпека на цьому поверсі і навколо будівлі буде дуже надійною. Ви б ніколи ih не побачили, якби не було проблемою.
  
  
  
  "І у нас буде трохи часу, - ще один для одного?"
  
  
  
  «Трохи. Не надто багато, але небагато. Для нас - і для розмов, планування. Нам ще багато належить вирішити».
  
  
  
  Фань Су знизав плечима, ff гладка шкіра ковзнула, немов оксамит, по його власній плоті. «Це все може почекати». Вона трохи відсунувся, щоб щорічно ему в обличчя. Він побачив пустування в темних очах. «Якщо ми збираємося провести цей час разом, мені дуже шкода, що я втратила свої речі. Її несла з собою Нефритовий ящик тисячі радощів - просто тому, що я думав, що можу побачити тебе».
  
  
  
  Він насупився. «Це погано. Але, може бути, ми знайдемо інший». Він готель піднятися. «Я подзвоню Буллоку відкрито зараз - негайно доставте, будь ласка, одну Нефритову скриньку тисячі радощів! Відкрито зараз, сер».
  
  
  
  Вона засміялася і відштовхнула його. «Дурень! Іди і викупайся, і швидше повертайся. Нам доведеться обійтися без нефритового ящика».
  
  
  
  На день спальні він озирнувся. Вона була голою на ліжку, рушник впало. Її очі були закриті.
  
  
  
  «Я ніколи не потребував в коробці, Су Фань. Ти це знаєш».
  
  
  
  Вона кивнула, не відкриваючи очей, але в її голосі була дивна нота напруги. «Я дійсно знаю! Ви, як старі кажуть, схожі на тисячу божевільних козлов. Але, тим не менш, її б готель, щоб у мене було це - те, що я відчуваю зараз, її змушу вас мати потребу в цьому. Ідіть. Покваптеся!»
  
  
  
  Поки Нік намыливал своє велике, худе, жилаве тіло, - не кажу вже про його жарті з Яструбом: він був у відмінній формі, не маючи наші грама жиру, - він подумав про нефритовою шкатулці і голосно розсміявся. Він знав все про нефритовою скриньці, але ніколи не використовував і не потребував в ній задовго до того, як зустрів Фань-Су. Не можна довго блукати Схід і не знати.
  
  
  
  У Сюй Фань, незважаючи на її високу ступінь вестернізації, траплялися дивні моменти істинно східного розпусти. Вона наполягла, щоб він використовував нефритовий ящик хоча б раз. Він готель доставити гей задоволення. Використовував срібну застібку, червоний порошок і сірчане кільце, одну таблетку опіуму і, часом, шовкові піхви з шипами. Дівчина використовувала єдиний флакон з порошком, який перебував у нефритовою коробці. Вона ніколи не розповіла йому, що в nen міститься, тільки скаже, що рецептом багато тисяч років, і це збільшувало її задоволення.
  
  
  
  Нік вимився, поголився, забув про це і повернувся в спальню. Вона чекала його, підтягнувши коліна. Вона підняла до нього руки. На кантонському діалекті вона сказала: «Я майже спав і мріяв - я боялася, що нефритова паличка не побачить лотоса. А потім, якщо вона прийде, то це буде востаннє. Її дуже злякалася. мова був холодним! "
  
  
  
  Нік поцілував ee. Він був з багатьма східними жінками, і він сам. відразу зрозумів, що в даний момент вона не хоче ніжності. І він теж.
  
  
  
  Він ніколи не бачив її такою шаленою, такої нестримної. Або ненаситний. Вона не могла зупиняти або навіть уповільнювати рух. Через деякий час вони обидва виступили в банк, ih тіла були слизькими, блискучими і викривленими. Сюй Фань знову і знову билася в конвульсіях, притискаючись до його губ, кожен раз бурмочучи м'які кантонские непристойності, які він не завжди міг зрозуміти. Було щось, і в гігантському бамбуковому шістьма, і в нефритовою палиці, і в самому кінці, у тому, щоб сідати на дракона.
  
  
  
  Останнє означало Смерть.
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  
  
  
  Вони залишалися у своїй розкішній норі три дні. В цей час вони їли, коли їм було завгодно, спали, коли їм було завгодно, займалися любов'ю, коли їм було завгодно, - і багато працювали. У Киллмастера було відчуття, що якщо б більше світових лідерів і шейкерів, планувальників того, що вважалося цивілізацією, тільки вели свою роботу таким чином, вони всі були б ценымногие щасливішими, а плани були б краще і реалістичніше.
  
  
  
  Коли він розповів Фанг Су про першому плані, дуже попередньому плані AX - він і Яструб не розробили ніяких деталей - вона недовірливо засміялася. Вони були в сміття, навіть вона, нарешті, вимотала, а ліжко була завалена папером, олівцями, дошками з блокнотами і картами.
  
  
  
  «Мей юй фа цзи», - зневажливо сказала вона. «Це неможливо». «Нам один мешканець Заходу, нам один круглоглазый, не зможе довго ходити на територію китаю, територію, не будучи заарештованим. Це було б особливо неможливо для тебе, Нік. Ти занадто великий, в тебе неправильна борода, ти не говориш правильних діалектах - сотня речей видала б вас ".
  
  
  
  Нік зізнався, що вона була права. У будь-якому випадку він знав це. Китайська безпека була дуже жорсткою, вбудованою системою безпеки, якій були століття. Вона була створена старими імператорами, поміщиками і податківцями, і досі тхора працювала. Це називалося бао-цзя. Фраза означала щось на кшталт «гарантованої броні», і загальна ідея полягала в тому, що на кожні десять сімей припадав староста, який, у свою чергу, відповідав перед місцевою владою. Це робило кожного сторожем брата свого, - і потенційним джерелом інформації. Нас один чоловік не хотів, щоб йому відрубали голову або розстріляли з-за того, що зробив його брат. Монголи і маньчжури домоглися великих успіхів в цій системі, і Чі-коми не змінив сл.
  
  
  
  «Тут є не тільки бао-цзя, - сказав Сюй Фань, - але зараз усе особливо небезпечно з-за червоних гвардійців. Вони всюди, засовуючи свої носи в усі. Всі бояться ih. Інша справа, дорога. абсолютна фізична неможливість цього. Подивися ще раз ". Вона тицьнула пальцем карту, що лежала на ліжку.
  
  
  
  «Можливо, вам вдасться благополучно дістатися до Шанхаю і сховати вас на кілька днів. Думаю, її зможу це зробити. Це буде досить небезпечно. Але відправитися з Шанхая по суші, через всю країну, через весь Південний Китай, в долину Чумби в Тибеті - це чисте безумство. Так адже це близько двох тисяч миль - шість тисяч китайських чи! Погані дороги або ну зовсім немає, поїздів годі й говорити, можливо, бандити і, звичайно, червоні гвардійці! Сувора місцевість теж і з наближенням зими ". Вона нахилилася, щоб поцілувати його, і впадала, як часом, переходила на французьку. «Неможливо, mon petit! Вони б нас схопили, перш ніж ми отъедем від Шанхаю на п'ятдесят миль».
  
  
  
  "Ми?"
  
  
  
  Її очі розширилися. «Ви, звичайно, не думаєте, що ви можете зробити це в поодинці? Ви повинні завжди мати кого-то з вами, тому що вам доведеться бути глухонімим, принаймні, німим, і цим хема-це буду я! Ви прийшли мені на допомогу, коли їй зателефонувала, ти збираєшся мені допомогти побудувати Undertong - так чого ти очікував? "
  
  
  
  Хоук, як завжди, представив Ніку Картеру карт-бланш, але Нік ще не розповів дівчині всієї fold paper речей. Він пояснив, навмисно розпливчасто, що-що навколо угоди, яку AX уклав з ЦРУ. Він сказав агов, що повинен дістатися до долини Чумби, щоб виконати роботу, в обмін на яку ЦРУ надасть Ундертонгу величезну допомогу. Якщо це так, доповідь Ніка переконалася, що ЦРУ в тому, що підпілля дійсно існує і його варто підтримувати.
  
  
  
  Він знову гей, спростував повідомлення в змі про угоду. «Спочатку її повинен виконати роботу на Чумби. Якщо її досягну успіху і відправлю позитивний доповідь про Ундертонге, тоді у тебе буде вся необхідна допомога».
  
  
  
  Ee очі трохи затверділи, коли вона вивчала його. "Тоді навіщо її
  
  
  Важкий шлях, дорога? Чому Шанхай, і ця божевільна ідея, про перетин Китаю? »Вона знову тицьнула пальцем у карту.« Її знаю, що у вас є авіабаза в Сіккімі. Вони можуть підкинути вас і забрати в той же день ".
  
  
  
  Нік вирішив розповісти гей, ще трохи. Він і раніше довіряв гей своє життя. Це було не так. Це була просто політика - те, чого вона не знала, вона не могла розповісти під тортурами.
  
  
  
  Він сказав: «Ми, звичайно, знаємо. ЦРУ знає це. Я думаю, вони дійсно очікують, що я піду цим шляхом, а потім перейду навколо Китаю на північний схід, у зворотному напрямку. Ну на самому делле не хвилює, як її роби роботу - просто роблю це я ».
  
  
  
  Дівчина похмуро кивнула. «Я знаю. ЦРУ на самому делле не вважає, що Undertong варто рятувати або будувати. Але це так, Нік, це так! І зараз саме час. У всього Китаю нервовий зрив, все змінюється, і якщо ми зможемо проникнути червоних гвардійців досить глибоко, ми можемо почати революцію відразу ».
  
  
  
  Нік був крутий. Він завжди підозріло ставився до ентузіазму і завзяття. Зазвичай від цього гинуло багато людей.
  
  
  
  «Є ще й армія, - сказав він-гей, - яку Мао може використовувати для перевірки червоногвардійців в будь-який час, коли він того захоче. Поки у вас не буде армій, все, що ви можете почати, - це громадянська війна. у мене багато шансів на перемогу ".
  
  
  
  «Це було б початком», - сказала вона. «Звичайно, буде громадянська війна. Ми в Ундертонге це знаємо».
  
  
  
  Вона пішла у ванну. Вона була гола, як і Нік. Коли вона повернулася, він сказав: «Принесіть мені віскі з содовою, а? Багато льоду».
  
  
  
  Він з легким подивом помітив, що вона теж зробила собі великий ковток. Вона пила більше, ніж він коли-небудь знав. Але він нічого не сказав. Все це було частиною моделі, яку він ще не зрозумів - ee відчайдушні заняття любов'ю, її сльози по ночах, коли вона думала, що він спить, пияцтво - останнє дуже незначне, але все ж більш сильне, ніж раніше, - і її похмурий настрій і розмови. смерті. Зазвичай це було б її особиста справа. Тепер це було його справою. Вони разом їхали в Китай.
  
  
  
  Він усміхнувся ей. «Добре. А поки давайте забудемо про революції, і, можливо, про громадянську війну, і сконцентруємося на тому, щоб доставити мене з Шанхаю через Китай в Тибет. Не знімаючи голови. Насамперед. Ви говорите, що ви доставити мене в Шанхаї і заховати мене. на кілька днів?" Це саме по собі, якщо б Undertong дійсно міг це зробити, було б ознакою того, що андерграунд не був повністю на папері або у свідомості Фань-Су.
  
  
  
  Вона поплескала його по щоці і посміхнулася, але люто сказала: «Я не хочу здатися складним, але ви повинні зрозуміти. Її можу думати тільки про підпілля, про сміливих людей, з якими її працюю. Мене не дуже хвилює ЦРУ. . "
  
  
  
  "Або AX?"
  
  
  
  Її очі пильно зустрілися з ним. "Або про AX". Вона посміхнулася. «За винятком одного агента AX, про якому її знаю».
  
  
  
  «Завжди лестощі. А тепер про Шанхаї?»
  
  
  
  Сюй Фань згладила карту ih між оголеними тілами. Вона вказала на південний край Кореї. «Від Пусана до Шанхаю всього близько п'ятисот миль. У нас є багато прихильників в Кореї, китайців, які поїхали туди, щоб врятуватися від червоних. Іноді вони надсилають нам гроші і припаси. Для джонок не так wouldnt складно подолати блокаду на сході Китайського плаття - у червоних не вистачає там патрульних катерова. На північ від Shanghai є пляжі, де можна безпечно висадитися вночі. До ранку її можу провести вас у Шанхай і надійне сховати. Але ненадовго, як ви розумієте. тепер у місті панує сум'яття - червоні гвардійці все ще бунтують і марширують. Були також деякі розстріли і тортури, і незадовго до того, як її залишила Гонконг, її почув про деяких публічних стратах. Я не знаю, чи вірити цьому чи ні, але я знаю, що мій брат, мій зведений брат, По-Чой, зараз в залі в Шанхаї або недалеко від нього. Він не може багато займатися вербуванням в Червону гвардію - вони все ще дуже войовничі, - але він намагається організувати селяни по місту, щоб увійти і направити ih ».
  
  
  
  «В Шанхаї були за бойові дії, - сказав Нік. У той ранок він докладно поговорив з Хоуком.
  
  
  
  Вона посміхнулася. «Тоді, можливо, По-Чой робить хорошу роботу». Вона допила свій стакан і поставив склянку поруч з ліжком. Вона подивилася на Ніка. «На якийсь час, дорога, її втомився від планування. Зробити що-небудь ще?»
  
  
  
  "Такі, як що?"
  
  
  
  Сюй Фань надув губи. «Бачиш. Ти втомився від мене. Або це, або ти втомився. Її знала, що повинна була врятувати свою Нефритову скриньку».
  
  
  
  Нік штовхнув карту і потягнувся до неї. "Я покажу тобі, хто втомився!"
  
  
  
  Пізніше, поки вона спала, він надів халат і тинявся по квартирі, курив і багато думав.
  
  
  
  Він ніколи не думав про перетині південного Китаю по суші. Шанси були дуже невеликі для білої людини. Ви зіткнулися з тим же, що і китаєць у будь-якому західному світі.
  
  
  - ви виділялися б, як горила на Таймс-сквер. Це було б можливо, якщо б у нього було весь час в світі, щоб робити вишукані приготувань, і подорожувати тільки вночі. Але у нього не було такого часу. Зима була на межі настання, і незабаром тибетські перевали будуть заблоковані снігом. Він пережив один зимовий марш в Тибеті, і цього було досить.
  
  
  
  Тим не менш він був сповнений рішучості спочатку поїхати в Шанхай, а потім в Чумби. Він повинен побачити власними очима, на що здатний цей Андертонг. Він готель би зробити це в поодинці, і у великій частині країни. Він глянув на ліжко, де спала Сюй Фань: вона була милою дівчинкою, чудовою коханкою, хоробрим бійцем, але коли справа дійшла до Ундертонга Ле, - ніщо не залишила її байдужою. Вона була цілком здатна взяти його з собою в потьомкінське тур, збрехати про силу Андертонга. Це був її дитина, і вона була присвячена. Ему доведеться спостерігати за нею з цього приводу. Його доповідь про китайському підпілля повинен був бути настільки правдивим і фактичним, наскільки він міг це зробити. У AX, на відміну від багатьох сервісів, не було добре звучного латинського девізом, але сенс і зобов'язання завжди були присутні: «Обов'язок перш за все».
  
  
  
  Сюй Фань сказав, що його простої присутності в Шанхаї, присутності високопоставленого американського агента було б великим підйомом для підпілля. Швидше за все. Також повинна була бути доставлена перша символічна партія грошей, зброї, друкарських верстатів, деяких нових невеликих трансіверов, карт і кодового, електронного обладнання, боєприпасів, диполів для придушення радіолокаційних сигналів - мільйон і ще один предмет, який потрібен підпіллю. Він знав, що Хок і ЦРУ знали, що це буде за своєю природою ризиковим капіталом. ЦРУ може собі це дозволити. Хоук був би досить радий зробити перше вкладення, будь він змушений. Хоука було так само жаркого в метро, як і дівчині, але з інших причин. Хоук був реалістом і знав, що китайці не збираються пропонувати справжню демократію протягом багатьох років, якщо взагалі коли-небудь. Йому було наплювати. Хоук готель використовувати Андертонг в своїх цілях - а саме, щоб відрубати деякі навколо найбільш важливих значення навички нападу. Він називав це гідрою.
  
  
  
  Нік пішов ст. картинне вікно і стояв, дивлячись назовні. Було вже темно. Північне півкуля великого Лос-Анджелеса блищало, як специфічна карта неону, кристалів і тіней. Далеко в секторі Голлівуду мігеля вивіска: «Похорон - $ 250».
  
  
  
  Нік подумав, як, кравець візьми, вони могли б поховати тебе так дешево сьогодні?
  
  
  
  Він зазначив, що як мінімум шість кварталів будівля не проглядається нам, з одного боку. Жодних снайперів. Він провів пальцем по одній навколо тонких срібних смужок, що проходять навколо вікна, щось на зразок охоронної сигналізації, але це була заслінка від підслуховуючих пристроїв, які могли б бути спрямовані в квартиру. Нік запнув важкі штори і відвернувся. Безпека AX була хорошою, але недостатньо хорошою. Ніколи не буває досить добре. Досконала безпека була ідеалом, а не фактом.
  
  
  
  Він тримав руку на червоному телефоні, коли спляча дівчина скрикнула. "Привіт, па!"
  
  
  
  Нік пройшов у спальню і зупинився, дивлячись на нах. Ee тонкі лимонно-лимонні риси блищали від банку. Ee наполовину прикривала простирадло. Вона корчилася, закручуючи простирадло навколо себе, як саван, і знову закричала: «Привіт, па... - привіт па...»
  
  
  
  Її боюся!
  
  
  
  Нік злегка торкнувся її вологого чола своєю великою рукою. Здавалося, це її заспокоїло. Більше вона не кричала. Він повернувся у вітальню, присунув стілець до телефонів, закурив сигарету, але не відразу взяв червоний телефон. Він задавався питанням, які проблеми у нього будуть з дівчиною. Тепер вона була натягнута як струна скрипки, майже до межі. Навіть любов не розслабляла її належним чином, як би вона нам була збожеволіла. Не було хорошої їжі, пиття, достатнього відпочинку та усвідомлення того, що вона в повній безпеці. Нік провів рукою по своїм густим, коротко остриженным волоссю і насупився, дивлячись на сигарету. Було ще щось. Повинно бути. І кравець візьми, він уже кілька разів отримував майже це. Що вона сказала, зробила або не зробила - з ними тхора, як вони були в квартирі.
  
  
  
  Потім за всієї глибини його мозку вона прийшла до нього з гарячим сяйвом 1000-ватної лампочки. Сюй Фань себе купували, купували це прекрасне тіло, щоб купити собі дорогу в Китай і навколо Китаю! Нік погасив цигарку і тут же закурив іншу. Він дивився у стелю крізь сині клуби диму. Вона, звичайно, ніколи їй не скаже й не визнає цього, і він ніколи не скаже про це. Але це повинно було бути так!
  
  
  
  Коли він вперше зустрів ee в Гонконзі, вона кілька разів на місяць приїздила в Китаї і виїжджала з нього. Перехід по вузькому мосту через Фісташки Чун в образі селянки, несучої продукти в місто. Тоді вона сказала, що це не може тривати вічно, що одного разу її обов'язково спіймають.
  
  
  
  Тим не менш, вона все ще використовувала той самий маршрут. Коли вони завтра розлучилися, вона
  
  
  збирався летіти в Гонконг і повернутися в Китай. Ee прикриття в цій поїздці було прикриттям соціального працівника WRO - Всесвітньої організації кошти - і цього паспорта було достатньо для поліції Гонконгу. Потім вона зникала в людних халупах міст або в умовах водних людей і виходила селянською дівчиною.
  
  
  
  Киллмастер похитав головою. Немає. Це була тільки його інтуїції, але агов, він довіряв. Сюй Фань спіймали. І вона купила свій вихід, принаймні тимчасово, своїм тілом. Якщо нібито на те пішло, це не було чимось новим для Китаю або будь-якої частини світу. У Китаї це був просто ще один варіант «вичавлювання» - хабарі, змусила світ обертатися. Сплачено плоттю.
  
  
  
  Він задавався питанням, наскільки вона скомпрометована, і з хема. Це був би клерком, досить високий, але який чиновник? Закоханий дурень? Розпусник наситився, перш ніж він її затягнув? Який-небудь хитрий ублюдок, грає подвійну гру за наказом зверху?
  
  
  
  Нік встав і почав ходити по підлозі. Кравець! Він навіть не знав, що замішаний Андертонг - її могли зловити на щось незначне. Як контрабанди кулькових ручок або сигарет в Китаї. Іноді вони були краще грошей на материку.
  
  
  
  Незалежно від того. Вона була спіймана. Він був упевнений в цьому. І вона не готелю, щоб він знав. Він похитав головою, дивуючись дивацтв всіх жінок - небезпека, так, ризикувати своєю красивою шкірою сич справи, так. Не пропустіть шанс завити волосся. Викликає, нічого не соромиться. Але коли діло дійшло до простої фізичної дії, все було інакше. Він знав, що її тепер турбує. Вона, звичайно, боялася. Нервовий, напружений, наляканий. Кого не було в цій грає?
  
  
  
  Справжня проблема полягала в тому, що тепер вона вважала себе повією. Вічної повія. І вона боялася, що він дізнається.
  
  
  
  Коли він узяв червоний телефон і зателефонував у Вашингтоні, Нік задумався, чи любить його Фань Су - справді. Костя у них обох він сподівався, що ні.
  
  
  
  Червоний телефон був автоматичний. Делія Стокса, найбільш закритий, навколо приватних секретарів, негайно відповіла.
  
  
  
  Нік сказав: «Привіт, дорога. Він тут?»
  
  
  
  Делія знала його голос, але в один навколо своїх рідкісних жартівливих моментів вона сказала: «Хто дзвонить, будь ласка? І про що?»
  
  
  
  Нік Картер посміхнувся на своєму кінці лінії. «Я не можу зловити тебе зі спущеними трусиками? Добре, солдафон! Щодо Жовтої небезпеки і Жовтої Венери. Добре?» - Хок, якщо подумати, і в інтересах ясності, розбився місію на дві частини: Жовта Венера - Андертонг, а Шанхай і Сюй Фань; «Жовта небезпека» була роботою Чумби в ЦРУ. Тепер, чекаючи, поки Хоук підключиться, Нік тихенько насвистував мелодію навколо старого шоу.
  
  
  
  "Що ж?" Голос Хоука абсурдно стомлено, його голос був різкіше, ніж зазвичай. У Вашингтоні було пізно, і старий майже не спав. «Що на цей раз, синку? Сподіваюся, без затримок?»
  
  
  
  Ніколи не можна було б повідомити Хоука про емоційну проблему, яка займається турбувала Ніка. Старий не розумів емоційних проблем. Він був здатний вбити місію на місці.
  
  
  
  Отже, Нік сказав: «У мене це досить добре опрацьовано, сер. Дозвольте мені привести його в порядок, добре?» Він узяв зі стільця пачку паперів, написану акуратною рукою Сюй Фань, поки Нік диктував.
  
  
  
  "Вперед, продовжуй."
  
  
  
  «Мені знадобиться кілька речей», - сказав Нік. Ему довелося посміхнутися, продовжуючи. «Як підводний човен, авіаносець і літак AX, придумані, щоб виглядати, як китайський комерційний корабель. Це для початку, сер».
  
  
  
  Хоук не зробив саркастичного зауваження, якого очікував Нік. Він тільки хмикнув і сказав: «Думаю, ми впораємося з цим добре. На самому делле, в Білому будинок інтересу до цього більше, ніж її чекав. Ми можемо отримати все, що захочемо. Будь-яке співробітництво з боку будь служби».
  
  
  
  Киллмастер був трохи вражений, але задоволений. "Як це, сер?"
  
  
  
  «Голосувати так. Її продав ему товарний рахунок». Втома покинула голос старого. Нік уявив собі старого сірого кота, муркотливе над блюдцем з вершками. Хоук додав: «Вони, звичайно, спробують закінчити завтра, і ih ніколи не буде достатньо, але відкрито зараз ви можете мислити масштабно. Отже?»
  
  
  
  Нік Картер почав читати з паперами в руці.
  
  
  
  Через чверть години Яструб сказав: «Я скажу тобі одну річ, синку. Коли ти думаєш масштабно, ти справді думаєш масштабно. Але це нормально. Може. Скільки зараз декількох мільйонів доларів!»
  
  
  
  «Час має бути точним, - сказав Нік. «Частка секунди. Мертвий ворог його мертвий. Думаю, через тиждень, сер, її повинен бути в Шанхаї».
  
  
  
  «Краще ти, ніж я», - сказав его бос із звичайною відвертістю. «Останній доповідь свідчить, що місто кипить. Червона гвардія і селяни б'ються, ніхто, здається, не знає, що робить Народна Армія,
  
  
  І взагалі справи, як у пеклі. Але це повинно спрацювати для вас - ih безпека не буде такої суворої ".
  
  
  
  Нік погодився, що це, ймовірно, так.
  
  
  
  «Чим раніше, тим краще», - сказав ему Хоук. «ЦРУ каже, що ih улюблений супутник повідомляє їм, що ЧиКомы готують свій тунель до зими. Тобто припиняють роботу. Може бути, через тиждень або близько того вони виведуть багато особового складу військ, і залишити тільки невелику команду. на зиму. Це має допомогти, хлопчик ".
  
  
  
  «Я візьму все, що зможу, сер».
  
  
  
  «ЦРУ також надіслало мені партію нових фотографій зі свого супутника. Вони думають, що опору B досить добре помітили. Відгалуження тунелю, що веде назад в гору, - але ви все це побачите. Її пришлю збільшені зображення разом з інтерпретацією фотографій ".
  
  
  
  Нік взяв зі стільця картку. Він зробив для себе особливу увагу. «Сер, її б теж готель, щоб ви прислали Чарльза за Makeup. У мене таке відчуття, що мені знадобиться найкраще».
  
  
  
  "Я зроблю це." Хок усміхнувся. "Якщо він зможе зробити навколо вас, китайця, він буде кращим!"
  
  
  
  «Мені потрібно буде проходити тільки вночі. І то лише на кілька годин за раз. Переконайтеся, що Чарльз не забуде взяти з собою горб, сер».
  
  
  
  «Не турбуйся про це. Чарльз знає свою справу. У тебе буде горб. А тепер повторити це з самого початку».
  
  
  
  За півгодини Яструб сказав: «Я думаю, що, може бути, у нас це є. Звичайно, все буде в порядку, але ми цього чекаємо. Але я думаю, що основні проблеми вирішені. Всі, крім бази біля Тибету. . Це мене турбує. Схоже, ніхто у Вашингтоні мало що знає про це Ден Фа. Скільки йому було років Венера сказала? "
  
  
  
  Майстер-Кілла заглянув у спальню. Тепер вона мирно спала. Фанг Су - Венера для Хоука - дала досить вражаючий ревматизму на тривожну і найбільш важливу проблему базового табору, недалеко від долини Чумби. Не можна просто кинути агентом вночі на безплідну гору і чекати результатів. Особливо в Тибеті з наближенням зими.
  
  
  
  Він повторити Хоука все, що сказав ему Фань-Су. «Тену більше стильних років, сер. Наскільки її розумію, останній за старих воєначальників. Раніше він втік на південно-заході Китаю, як йому заманеться. Коли в двадцяті роки з'явився Чан Кайші, Тен приєднався до йому на час. Пізніше він переключився на комуністів. Потім він повернувся до Чангу. Її, вважаю, типова китайська угоди. Срібні кулі, чи знаєте. У будь-якому випадку, як мені каже Венера, коли ЧиКомы взяли на себе назавжди, вони дозволили йому піти у відставку. Він не міг заподіяти їм шкоди, тому вони дозволили йому було зберегти обличчя і, що зробили для себе. Думаю, вони слідкують за ним, але не занадто пильно. Зрештою, цьому хлопцеві більше сотні. Так що тепер він живе у замку з усього глини приблизно в п'ятдесяти милях від Чунтьене - це приблизно стільки ж на південно-заході, скільки ви можете потрапити в Китаї, і все ще залишатися в Китаї - і нікого не турбує, і ніхто його не турбує. Однак... »Нік розсміявся, а я знаю, яким буде ревматизму Хока . «Венера говорить мені, що у старого все ще є наложниці! Схоже, він дуже по-старому».
  
  
  
  До його здивування, Хоук теж засміявся. «Може, він і зберігає ih, так, але що він з ними робить? Але це неважливо - ця проблема з базою турбує мене. Це виродок, добре. Але у нас немає альтернативи. Не в Китаї. Якщо ви йшли з іншого боку, так, але це не так. Так що схоже, що це повинен бути цей Тен. Звичайно, він може видати вам ».
  
  
  
  «Це навряд чи, сер. По-перше, він старий, і я сумніваюся, що він розуміє багато навколо того, що відбувається. По-друге, і найважливіше, що Ден - прадід Венери. Або щось в цьому роді. Я не знаю. Її дійсно розумію це сам, але все це пов'язано з китайською системою предків і патріархатом. Так що Венера може претендувати на якісь відносини), - цього і закони гостинності - я сказав, що він старомодний - повинно вистачити на кілька днів. Все, що мені потрібно, щоб організувати. Я думаю, сер, що нам просто потрібно зіграти так ».
  
  
  
  Хоук голосно зітхнув. «Я думаю, ти правий. Ти кажеш, близько Чунгтиена? Зачекай, синку».
  
  
  
  Поки його бос звірявся з картою, Нік закурив ще одну сигарету і заглянув у спальню. Вона все ще спала.
  
  
  
  Хок повернувся на лінію. "Ви все ще будете більш ніж за п'ятсот миль від Чумби!"
  
  
  
  Киллмастер сказав, що він дуже добре обізнаний про цей факт.
  
  
  
  «Нічого не поробиш, сер. Я не можу підійти лиже, не перекинувши місію - і іншої бази просто немає! Це повинні бути старий та Чунтьене. Нам дуже пощастило, що це є. Люди Сиккима вносять свій внесок і забирають і кидають нам в самий раз, її повинен бути в змозі здійснити це. Її передам ЦРУ ih опору Б - дрібниці ».
  
  
  
  Це було схоже на Хоука і Киллмастера, які нам практично не згадали, що у них на думці - як йти потім
  
  
  завершення місії. Це теж повинно бути часток секунди. Але робота з AX зробила вас фаталістом - ви або зробили, або ні.
  
  
  
  Вони поговорили ще п'ять хв, за цей час Нік прийняв рішення. Він дійсно не збирався говорити про це Хоука, але тепер вирішив, що йому краще.
  
  
  
  «Це, ймовірно, проблеми з запозиченням, - сказав він, - і не дуже важливо зараз, але це може допомогти в майбутньому. Венера каже мені, що вона, і це стосується всього Андертонга, не хоче бути частиною Чан Кайші. Voni voni навіть не приймуть від нього допомоги, як би вони нам були в розпачі, так що ви можете бачити, що вони серйозно налаштовані. Вони вважають Чанга реакційним фашистом, сер, і що він продасть революцію, якщо втрутиться в нах. Ee слова якщо Чан буде намагатися повернути джина в пляшку. Її, подумав, що, можливо, ви захочете передати це іншим людям ».
  
  
  
  Був довга пауза. Потім Хоук учасників розсміявся. «Революцій не буде, і ми це знаємо. Але не каже Венері, що я сказав це. Я не хочу більше ускладнень, ніж повинен мати, ih зараз багато. Але я Їй передам це в Політичний відділ, чого воно варте. Ми усунемо ці турботи, коли прийдемо до них. Так що забудьте про це - обладнан всім? "
  
  
  
  "Голос і все, сер. Значить, вранці?"
  
  
  
  Рівненській у вісім. Надішліть Венеру на літак в Гонконг, а ви переберіться в Корею. Її буду на зв'язку, поки ви не сядете на підводний човен в Пусані. Поки ви не опинитеся на материковій частині Китаю, ситуація буде текучою. Прощавай, синку. І дивись. ".
  
  
  
  «До побачення, сер».
  
  
  
  Киллмастер змішав собі віскі з содовою в маленькому барі. Він згадав слова дівчини: «Мей юй фа цзи». Це неможливо!
  
  
  
  Це може бути зроблено. За умови удачі, сміливості і рішучості це може бути зроблено. Особливо удача. Він згадав, як Хок дзвонив в Нью-Йорку два дні тому чи три дні тому? - і сказав йому, що він виграв ще одного Золотого Волосся.
  
  
  
  Нік зібрав папери і відправився ih в сміттєву корзину електричного шредера. Його усмішка була кривої. Китайці захоплювалися винахідливістю і відвагою. Якщо він принесе це, може бути, старий Мао нагородить його орденом Блискучого Нефриту. Посмертно.
  
  
  
  Несучи свій напій, він пройшов у спальню. Темні очі дивилися на нього крізь дуже легкі эпикантические складки. Сюй Фань була настільки круглоглазой, наскільки це було можливо для східного людини.
  
  
  
  Нік сель на ліжко і почав гей пояснювати. На даний момент вона не цікавилася. Вона обняла його за шию м'якою рукою.
  
  
  
  «Я мріяв про нефритовою палиці», - прошепотіла вона. «Тепер зроби це реальним».
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  
  
  
  Східний сектор того, що раніше було Міжнародним поселенням, особливо навколо південного вигину Уанпу і трохи нижче знаменитого Бунду, є індустріально розвиненою частиною Шанхаю. Він так і не оговтався від розорення японського вторгнення. Уздовж обох берегів Сучжоу-політичну проблему, де в сампанах мешкає велика орда водних людей, все ще є багато зруйнованих і руйнуються фабрика. Ця частина Шанхаю, так само, як і Старе місто, являє собою безлад вузьких вуличок і стежок, гнійне тушковане м'ясо, яке у величезних кількостях вкриває, як злочинців, так і бідняків. Ніяк не коли поліції і навіть армії пересуваються групами не менше чотирьох осіб; вночі сектора надається мешканцям, які виходять через своїх нір, щоб заробляти на життя як можна краще. Останні не без логіки відомі в поліції, як «нічні люди».
  
  
  
  Киллмастер пробув у Шанхаї чотири дні. Занадто довго. Він і Сюй Фань, разом з дюжиною учасників Undertong, жили в смердючому, що кишить пацюками підвалі зруйнованої бавовняної фабрики. Спочатку все йшло добре. Підводний човен Сполучених Штатів «Снарк II» без пригод здійснила спуск по Пусана. Нік Картер, тепер переодягнутий у важку одяг, і вантаж вартістю в мільйон доларів були благополучно доставлені на берег на пустельному пляжі десь у великій аллювиальной дельті Янцзи. П'ятдесят осіб, якими командував Сюй Фань, з'явилися, як примари, за безмісячної ночі, щоб привітати його. Нік був вражений. Сюй Фань, одягнена в охайну форму дівчата з Червоної гвардії, була дуже працездатною; Ніякої схожості з дівчиною, яка займається недавно спав з ним у сміття, повністю відсутнє.
  
  
  
  Через годину, потім того, як «Снарк» затонув, Нік і дівчина вирушили в Шанхай на звалищі. Тягар зник у дюжині вантажівок-гримучих машин. У Ніка і дівчата залишилися тільки два трансивера, близько номерами тисяч доларів золотими кубиками - насправді розміром з бульйонний кубик - і невеликий чемодан, в якому перебував один мільйон доларів у нових юанях. Ці паперові гроші в маленьких купюрах були вишуканої підробкою, і ЦРУ хотів випробувати ih.
  
  
  
  
  Сюй Фань була дуже роздратована. Андертонг, - спалахнула вона, - намагається почати революцію, а не підірвати економіку країни! Киллмастер зрозумів її точку зору. Він знав, що Хоука змусили включити дивні гроші на вантаж. Десь у південному гранд Янцзи він відправився підробку на дно, посміхаючись, представляючи реакцію заступника директора та інших працівників у Ленглі, якби вони бачили, нитку свого експерименту.
  
  
  
  Вони благополучно приземлилися на зруйнованій бавовняній фабриці. Нік відчув приймач, хитромудро зроблений так, щоб він нагадував транзисторний радіоприймач, який міг би носити будь багатий, чи щасливий червоний гвардієць. Він працював з Снарком дуже недовго, і відправка і прийом були рівні П'ятірці. Голосно і чітко.
  
  
  
  Потім удача отвернулвсь. По-Чой, зведений брат Сюй Фань, був схоплений під час роботи фарба з групою селян в південному передмісті Наньтоу. Його катували, і він заговорив. Нові арешти проводилися майже щогодини. Стінні плакати кричали. Зізнання Чоя викликало нове божевілля в красногвардейцах. Вони били селян в передмістях, а потім звернулися до самого міста в божевіллі підпалів, грабежів, зґвалтувань і вбивств.
  
  
  
  Чутки про собаку-ізгої ходили, як блохи. У підвал постійно приходили втікачі з розповідями про нових неподобства: відрубані руки, вуха, носи. Купця застрягли до смерті за те, що він не міг правильно процитувати червону книгу Мао. На площі Карла Маркса були обезголовлені люди, і червоногвардійці грав головами у футбол. Подейкували про мобілізацію Народного ополчення для стримування Червоної гвардії. Подейкували про залучення великих частин народній медицині армії, щоб придушити ih обох. Були розмови. І ще розмови.
  
  
  
  Киллмастер дратувався. Досі тхора він не віддавав команд і жодним чином не втручався, хоча був головою місії, і Сюй Фань, це розуміла. Але чотирьох днів було достатньо, щоб провести в Шанхаї. Він бачив те, що прийшов побачити. Сюй Фань, незважаючи на весь хаос, все влаштувала. А американський авіаносець чекав, повільно кружляючи у двісті миль у Китайському морі. Пора було йти.
  
  
  
  Він глянув через похмурий підвал на дівчину. У цей момент вона розмовляла з людиною по імені Вонг Чаотянь, одним з її головних помічників в місті. Це був худорлявий чоловічок у футболці і чорних піжамних штанях. У нього не було взуття. Волосся у нього було довге і жирні, вони утримувалися від брудної банку тканиною.
  
  
  
  Нік дивився, як вони розмовляють. «Погані новини», - подумав він. Найгірше. Він міг сказати це по опущеним плечей дівчини, по тому, як вона схопила Вонга за руку й приголомшила його. Інтуїція підказувала йому, що це була новина, яка займається може виявитися для когось небезпечною. Нік знизав своїми великими плечима, відчуваючи, як штучний горб злегка зрушується при цьому. Він захоплювався роботою, яку Чарльз, макіяж AX, виконав з горбом, але це було набридливо. Але це зробило свою справу - воно зменшило AXEman до розмірів, скручуючи і спотворюючи велике его ідеальне тіло, так що він не виділявся. Це, а також темна пляма, наклеєний перуку на його голену шкіру голови, кілька довгих тонких волосків на підборідді і верхній губі - все це дозволяло йому було жити, як китайцю. В темряві і якщо ніхто не дивився дуже уважно. У нього був ідеальний набір паперів, скріплених Документами, настільки старих, брудних і пошарпаних, що навіть самий нетерплячий клерк не шталь б ih переглядати.
  
  
  
  Найкраще було темно-жовта пляма. Воно був незмивною і дозволяло йому було голитися кожен день.
  
  
  
  «Це просто має припинитися», - сказав Чарльз Ніку. «Якийсь час у вас буде рябий вигляд, сер. І чим більше бруду ви дозволите накопичуватися на nen, тим краще».
  
  
  
  Киллмастеру вдалося зібрати бруд. І все, що з цим пов'язане. Він безперервно свербів. Він уже почав з нетерпінням чекати закінчення місії не стільки як знищення Опори Б, скільки довгої і розкішної ванни. Нік знав з досвіду, що в місії дрібниці набувають нового значення, наприклад, солдат, який більше піклується про те, щоб ноги були сухими, а не з опущеною головою.
  
  
  
  Він почухав промежину і вилаявся собі під ніс. Сюй Фань і Вонг підійшли до нього. Вони говорили у місцевому шанхайському діалекті, але коли вони підійшли до Фанг Су, вони перейшли на англійську. Вона все ще тримала Вонга за руку. Тепер вона злегка підштовхнула його до Ніку.
  
  
  
  «Скажи йому те, що ти тільки що сказав мені».
  
  
  
  Вонг, який з самого початку злякався, втупився на іноземного диявольського горбаня. Він знав тільки те, що сказав ему Сюй Фань - що Нік був тут, щоб допомогти Андертонгу, що він дуже важливий в Сполучених Штатах, де президент щодня питає його ради, і що його слово - закон, а його гнів - смерть. Вонг знав, що десь під усіма ганчірками і брудом таїться
  
  
  Вогняний Дракон. Тепер він злегка вклонився і торкнувся кулаком своєї пітною ганчірки.
  
  
  
  «Voni посадити По-Чоя в залізну клітку, - сказав він зараз. «Повісили его стовп на місці поліцейської дільниці. Всі приходять щороку. У нього немає одягу, він дуже холодний. Так що вони відрізали ему один шматок».
  
  
  
  Нік залишився сидіти на корточках в своєму гнізді по брудної соломи. Він глянув на Су Фань. «Я розумію основну ідею, але вона ще не має сенсу. Ви хочете інтерпретувати?»
  
  
  
  Перш ніж вона встигла щось сказати, Вонг заговорив знову. "Насправді, її кажу! Це також знак говорить. Вони відрізали один шматок сьогодні, один шматок томорла, один шматок через день". Вонг простягнув руки і потиснув виснаженими плечима. "Плетти скоро, По-чой, хава, я думаю!"
  
  
  
  Нік встав. Сюй Фань поплескала Вонга по плечу і злегка підштовхнула його. Вона щось сказала Ву. Чоловік посміхнувся, підстрибнув до Ніку і залишив ih.
  
  
  
  Нік, не забувши навіть тоді присісти і зігнути потворну спину, сказав: «Добре, Сюй Фань. Що це таке?» Згадуючи ih вчорашню розмову, він додав: «Я не передумав, розумієте. Мені дуже шкода По-Чоя, як нам шкода вас, але ми не можемо йому допомогти. може. Нічого! Було б безглуздо намагатися, і ми тільки поставили б під загрозу місію ».
  
  
  
  Темні очі невідривно дивилися у власні его. Сухі очі. Це його не здивувало. Вона могла плакати уві сні чи плакати від любові, але він знав, що вона ніколи не заплаче при небезпеці. На самому делле її тверде самовладання трохи турбувало його.
  
  
  
  Вона взяла його за руку. «Дозволь мені поговорити з тобою трохи, Нік. Повернемося сюди наодинці. Його повинна бути чесною в цьому».
  
  
  
  Він снаряд за нею, човгаючи і ковзаючи в своїх зношених гумових черевиках, по вузькому цегельній коридором до руїн котельні. На підлозі сиділа іржава вода. Поруч пливла туша кішки і де-то тріумфально пищала щур.
  
  
  
  Нік почав: «Це марно, Су Фань. Нам потрібно прибирати навколо Шанхая. Найпізніше завтра ввечері. Я не можу тримати цей авіаносець там вічно, і...»
  
  
  
  «Будь ласка, дорогий! Дай мені поговорити. Вислухай мене. Її знаю, що ти головний, але я повинен зробити. Її, хочу, щоб ти знав про це».
  
  
  
  Нік сидів навпочіпки в огидній & nb, як мільярди вежі сиділи навпочіпки на протязі століть. «Добре», - сказав він покірно. "Говорити"
  
  
  
  «По-Чой каже, - сказала вона, - але він говорить не про нас, про Андертонге. Він знає про цьому місці, ймовірно, знає, що ми тут, але ми все ще вільні. Хіба ви не розумієте - він дає їм неправдиву інформацію. Тепер вони це знають. Голос чому вони повісили його в клітці і почали різати на шматки. Він робить це для нас, Нік, для нас - і її повинна ему допомогти! Її збираюся допомогти ему ".
  
  
  
  Він витріщився на нах. «Як, наталія бога? Він у залізній клітці, на шістьма перед будівлею поліції, в оточенні тисяч червоних гвардійців. Ви не можете йому допомогти! І якщо Вонг говорить правду, а вони дійсно ріжуть его. потроху за раз, тоді він довго не протримається. Нас один чоловік не зміг би. Ми повинні бігти щоб домогтися цього ... "
  
  
  
  Вона похитала головою. Її обличчя було спокійним. «Поки я не вб'ю його, врятую від образи».
  
  
  
  Це було не так погано, як він очікував. Він чекав, що вона вимагатиме, щоб він, вони якимось чином здолали десять тисяч червоних гвардійців і витягли Більш Чоя навколо клітини. У певному сенсі це мало сенс. Але все одно вихід був неможливий. Ніяк не коли, може бути, за потужної гвинтівки. Члени Undertong були озброєні тільки ножами і іноді пістолетом або револьвером. У самого Ніка були тільки люгер і стилет.
  
  
  
  Нік почухав - до біса всіх вошей - і похитав головою. «Вибачте, дитинко, але це неможливо».
  
  
  
  «Це можна зробити», - вперто сказала вона. «Я зроблю це. Одна, якщо її має. Він моїй крові, Нік, і він дозволяє розрізати на шматки для мене, для всіх нас. Її повинна убити його!»
  
  
  
  Він відчув, що вона омелою на увазі саме це. Абсолютно фантастичним. Киллмастер почав досліджувати справу з іншого боку. Якщо вона справді мала намір довести справу до обидва кінця - а вона це зробила, - ему доведеться піти з нею. Він не міг дозволити собі втратити її. Він мав потребу в ній. Не кажу вже про щось особисте, між ними - він мав потребу в ній. Жовта небезпека і Жовта Венера, місії, потребували її. Веселощі та ігри на даний момент закінчилися, фішки закінчилися, а місії були на першому плані місці.
  
  
  
  Інша справа - По-Чой не протримається вічно! Тільки не з цими сукиными синами, які розривають його по частинах. Рано чи пізно - диво, яке він протримав так довго, - він зламається і розповість їм про це місце.
  
  
  
  «Я прошу тебе тільки один раз», - сказав Фань-Су. «Я не буду благати, Нік. Допоможи мені. Її поганий стрілок. Ніхто навколо інших не може стріляти краще, а наша зброя погане. Але ти можеш це зробити. Ти єдиний, хто дійсно зможе шанс".
  
  
  
  Він кивнув. "Я думаю ти говоришьа
  
  
  насправді. І я це знаю - ти все одно спробував, якби її сказав ні? "
  
  
  
  "Я повинна." Вбудований китайський фаталізм. Гладка прекрасна поверхня її була всього лише шаром західного лаку; внизу вона була повністю східної, такий же детерминистской, як і сам Будда.
  
  
  
  Киллмастер вирішив. «Добре. Я допоможу тобі. Але тільки якщо ми заберемось звідси сьогодні ввечері. Не повернемося. Чи зможеш ти зайнятися справами двадцять чотири години? Зможеш твої люди впоратися з цим? І тобі краще бути чертовски впевненим!»
  
  
  
  Фань Су глянула на дешеві гонконгські години, які вона носила високо на зап'ясті. В такі моменти для дуже бідних навіть годинник могли бути небезпечні.
  
  
  
  «Через годину стемніє», - сказала вона. "Якщо нам пощастить, нам знадобиться півгодини, щоб дістатися звідси до Муніципального центру. Ми зробимо це - вб'ємо По-Чоя; тоді ми зможемо зловити сампан біля Вусонга. Він доставить нас на північ, поки ми не зустрінемо вантажівка, який буде відвези нас на аеродром. Так, Нік, ми впораємося. Ми можемо бути на аеродромі опівночі ».
  
  
  
  Він схопив її за руку так, що гей, було боляче, але вона не відступила від нього. «Ти впевнена, кравець візьми? Як тільки її почну цю операцію, ми не зможемо повернути назад. Це потрібно зробити правильно з першого разу».
  
  
  
  «Ти робиш мені боляче, Нік. Будь ласка».
  
  
  
  Він відпустив її, але замість того, щоб відійти, вона розслабилася в його обіймах. «Прости, Нік, але я повинна це зробити».
  
  
  
  Нік тримав її на мить, але коли він заговорив, його голос був різким. «Добре! Тоді давайте зробимо це. Визначити мені з цим проклятим горбом».
  
  
  
  Він зняв брудну чорну куртку-вежі, щоб оголити монстр тілесного кольору. Макіяж відмінно попрацював над цим, навіть включаючи бородавки зі зростаючими навколо них волоссям. Одна ремінця тілесного кольору проходила під його під пахвами і застібалася спереду. В кінці були так ретельно склеєні і з'єднані, що горб виглядав так, ніби виріс навколо його власної плоті. Нік ховав у nen приймач.
  
  
  
  Він помістив крихітний трансивер на корпус котла, витягнув довгу антену і вставив ключ, який захований в базі. Трансивер працював на потужних, довговічних срібних батареях. Він подивився на Фань-Су.
  
  
  
  «Ви впевнені? Мені доведеться передавати протягом декількох хвилина. І по нашій інформації такий, що Народна армія досить хороша в радіоперехоплення. Як тільки її закінчу, нам доведеться бігти. "
  
  
  
  Вона кинула ему м'яч. Вперше за довгий час вона посміхнулася. «В цьому житті немає нічого певного, дорога. Особливо в таких життях, як наша. Я думаю, у нас все вийде, але я не знаю, що написано. Це тобі вирішувати». Вона знизала плечима з усією покорою Сходу. «Але я знаю, що я повинен робити».
  
  
  
  Киллмастер насупився. Ключ він не чіпав. Звичайно, вона була права. Нічого в житті не було впевненим. Ніяких гарантій. Філософія часом була дуже тонкою різкою. Він бачив себе в залізній клітці, якого закидали камінням і кричали хунвейбіни. Справа Картера. Приз у сто тисяч доларів. Боже, який гарний день у виродків! Вони виставляли його напоказ з мотузкою на шиї, катували його, різали потроху, як вони це робили зараз з Чоем. А коли вся пропагандистська цінність буде витіснена, його вб'ють. Як можна повільніше і болісніше.
  
  
  
  Однак населений пункт росії повинна бути виконана, і він не шталь б лідером у своїй професії, стримуючись.
  
  
  
  Киллмастер посміхнувся дівчині. «Добре, поїхали». Він почав стукати по маленького ключика, відправляючи свої позивні через море, туди, де його чекав авіаносець.
  
  
  
  Жовта Венера кличе Пилкоподібної - Жовта Венера кличе Пилкоподібної...
  
  
  
  Крапки і тире повернулися до нього. Давай, Жовта Венера.
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  
  
  
  Міцний горбатий вежі тягнув рикшу по вузькій звивистій вулиці Жовтих лелек. Шелл невеликий дощ, трохи більше туману, але на його широких плечах була накидка навколо соломи, і він підняв ден, щоб захистити свого пасажира. На вулиці було темно і безлюдно. Великий вежі майже відчував страх закритими і забитими дошками магазинами. Червона гвардія Мао перетворилася в монстра - і монстр сьогодні ввечері пішов. Недалеко від них, там, де вулиця переходила в площу Карла Маркса і розчинялася в лабіринті муніципальних будівель, Звір кричав про крові і плоті.
  
  
  
  Позаду нього Сюй Фань сказав: «Пам'ятай - ти глухонімий. Якщо у нас виникнуть проблеми, дозволь мені говорити все».
  
  
  
  Нік Картер на мить пригальмував і озирнувся на нах з-під полів своєї вежі-капелюхи. Він посміхнувся своїми чорними зубами і кивнув. Глухонімий. Він навряд чи забуде. Він кинувся до променю світла в кінці вулиці. Він тримав голову опущеною, а ноги його .
  
  
  нагадували ноги рикші професіонала. Киллмастер і раніше це робив.
  
  
  
  Сюй Фань сумлінно сиділа в рикші, акуратно одягнена в стьобаний костюм і в маленькій зеленій шапочці з червоною зіркою. На ній були кросівки і неминуча санітарна маска навколо білої марлі, а в руці вона несла червону книгу Мао - Біблію червоної гвардії. Між її стрункими ногами вона також несла смертоносний пістолет Намбу.
  
  
  
  Киллмастер у нього «люгер», і стилет на своїх звичайних місцях під своїм мішкуватою чорної уніформою. Тепер, коли вони наближалися до площі і могли чути хрипкий рев вантажівок і гучномовців поверх грозного гулу юрби, він подумав, що це щось подібне зіткнення зі слоном з рогаткою. Якщо їм судилося виконати своє завдання - вбити По-Чоя, - це доведеться зробити хитрістю. Не грубою силою. Вона це розуміла.
  
  
  
  Зліва від того місця, де на майдан виходила вулиця Жовтих лелек, виднівся вигнутий фасад великого універмагу. Тут кілька трамваїв безнадійно застрягли в несподіваній, співає, кричущої і виючої натовпі. Всі доступні джерела світла на площі і в навколишніх будинках були включені, а з вантажівок платформ та виступають потужні прожектори ходив взад і вперед по небу, і натовпі. Двох ліхтариків, кожен навколо яких світився з окремої точки не рухалися. Вони перетнули і злилися в залізній клітці, яка займається звисала зі сталевої балки, прикріпленою до високого стовпа перед поліцейською дільницею.
  
  
  
  Нік відразу зрозумів, що, поки він не зробить свій хід, йому було не про що турбуватися. Сюй Фань теж. Близько сотні тисяч фанатиків Червоної гвардії кричали і кричали, штовхалися і штовхалися, лаялися та сміялися, і вони повністю загубилися. Просто ще один вежі-рикші і акуратна дівчина-гвардієць.
  
  
  
  Вони залишили рикшу і попрямували до одного, навколо зупинених трамваїв, на якому ще залишалося небагато місця. Нік допоміг дівчині підвестися на плечі, потім підвівся, щоб в перший раз оцінити ситуацію. Він повинен був вирішити, чи дійсно це можливо. Коли він подивився на забиту площа, на тисячі кричущих сердитих осіб, він зрозумів, що боїться. Це було добре. Здоровий страх, а не бравада і дурість, допомагали з математики і жити в своїй професії. Ця юрба була смертельною зброєю. Одна помилка, одне застереження, один голос на зло, і вони розірвуть вас на маленькі червоні шматочки.
  
  
  
  Він відчув руку Сюй Фань у своїй руці, сильно стискає, що тремтить. Він не дивився на нах. Він бачив те ж, що і вона.
  
  
  
  Клітка перебувала в сорока метрах від землі і підвішувалися на кінці сталевого важеля, який з'єднувався з жердиною під прямим кутом. Ця клітка була хитрою і нещадної пасткою. Середньовічний. Коли італійці дуже цим користувалися. Воно було такого розміру і сконструйоване таким чином, що в'язень не міг нам встати, нам лягти.
  
  
  
  Істота в клітці тепер рухалося, поки вони дивилися. Одна навколо рук просунута через ґрати. У світлі прожекторів було легко помітити, що перші два пальця руки відсутні. Бинти були акуратними і чистими. Славні виродки!
  
  
  
  Мета теж була забинтована. Нік здогадався, що вухо було відрізано. На мить натовп біля підніжжя стовпа розійшлася настільки, що він побачив велику скляну коробку, щось на зразок вітрини, прикріплену до стовпа на рівні очей. Відстань була надто великою, щоб він міг бачити, що ховається за склом, але він міг здогадуватися. Вони виставляли частини Більш Чоя на загальний огляд в якості попередження.
  
  
  
  Нік відчував, як дівчина тремтить. Він здогадався, що це була лють, а не страх.
  
  
  
  Знову оголена тварина в клітці рухалася, неспокійно крутячись, намагаючись поправити своє змучене і змучене тіло. Нік не міг розібрати обличчя навіть в яскравому світлі ліхтарів. Він не особливо готель це бачити. Це було просто ще одне східне обличчя.
  
  
  
  Немає. Це було щось більше. Це було обличчя людини. В цій клітці був чоловік. Осіб. Страждаючи. Спадщина Ніка взяло верх. Він повинен робити все, що міг.
  
  
  
  У нього пішло менше хвилини, щоб розібратися в цьому питанні. Єдиний можливий шанс потрапити в сам поліцейський відділок. Клітина знаходилася приблизно в п'ятдесяти ярдах від входу в станцію, і на рівні четвертого поверху. У Шанхаї не було дійсно високих будівель через болота і мулу, на яких вони були побудовані.
  
  
  
  Натреноване око Ніка ще раз оглянув сцену. Це був єдиний вихід. Увійдіть в поліцейську ділянку, увійдіть на одіна навколо офісів на четвертому поверсі, і він вистрілить у клітку з відстані п'ятдесяти ярдів. Голосування і все. Він підштовхнув Фань-Су.
  
  
  
  Вони знайшли вихід через натовпи, і він розповів гей, як він збирається це зробити. «Попереду пожежні сходи», - пояснив він. "Я думаю
  
  
  , що ззаду будуть інші. Коридори повинні проходити відкрито спереду назад. Якщо ми зможемо дістатися до четвертого поверху, а його потраплю в офіс, у нас може бути шанс. Ви можете прикрити мене по коридору. У всій цій юрбі і азарті потрапити не складе праці ».
  
  
  
  Вона сказала те, про що вони обидва думали. «Так. Потрапити всередину буде легко. Навіть застрелити його. Піти потім буде складно».
  
  
  
  Киллмастер знизав плечима. «Одне - якщо ця юрба нас схопить, це буде швидка смерть. Пішли».
  
  
  
  Вони почали пробиратися через край натовпу mimmo кіосків, де жінки продавали прапори, а крихітні бюсти Мао. Всюди були настінні плакати. Смерть всім декадентським буржуа - Поважайте думки Мао - Геть кривавих революціонерів - Смерть усім американським бігаючим собакам і черепахам ...
  
  
  
  «Вони не інший нас», - сказав Нік собі під ніс.
  
  
  
  Крок за кроком вони пробивалися крізь натовп людей до головного входу в поліцейську ділянку. Простір навколо дверей і широких сходів залишалося вільним спасибі членам Народного ополчення, озброєних рушницями і автоматами Томмі. Вони були одягнені в м'яку коричневу форму і кепки з червоними зірками, а на комірах були червоні петлиці. Для міліції вони виглядали настороженими і дисциплінованими, і Ніку це не подобалося. Пістолети Томмі викликали у нього почуття холоду. Якщо задня частина будівлі охоронялася так само добре, як і фасад, у них були серйозні проблеми.
  
  
  
  Фань, Су-зашипіла на нього. «Ти мій тупий кузен, який працював у місті. Тепер ти хворий, і я намагаюся допомогти тобі повернутися в своє село. Тримай голову і очі опущеними, але не перестарайтеся. Дивися так нерозумно і нервово. як ви можете."
  
  
  
  Нік в гримасі показав свої чорні зуби. Остання частина буде нескладною. Він нервував.
  
  
  
  Вони підійшли до стражникові, який стояв під великим червоно-золотим прапором із серпом і молотом. Спочатку він не звернув на них уваги. Він дивився на клітку і, очевидно, не хотів, щоб його турбували.
  
  
  
  Фань Су потягнула охоронця за рукав. Він з досадою глянув на нах. "Що це, товаришу?"
  
  
  
  Дівчина вказала на Ніка, який стояв, згорбившись, човгаючи ногами, з напіввідкритим ротом і порожніми очима. В той же час його рука була поруч із «Люгером» - він підтягнув кобуру вперед, щоб дістатися до nah швидше, - стилет і був готовий вилетіти з піхов в його руку. Якщо б йому довелося ih використовувати, звичайно, було б вже занадто пізно, але якщо б він пішов, він збирався взяти з собою кілька навколо них.
  
  
  
  Сюй Фань пояснювала, що її кузен хворий і йому потрібен проїзний, щоб він міг подорожувати. На самому делле її троюрідна сестра, і вона трохи відійшла від Ніка. Він був ідіотом, до того ж глухонімим, і якщо хто-то ему не допоможе, він заблукає і помре в стічній канаві.
  
  
  
  Охоронець, здавалося, поділяв її почуття до особливих брудному горбаневі. Він подивився на Ніка, потім знову на дівчину. «Ага, її, розумію, що ви маєте на увазі, товаришу. Це наріст на обличчя Китаю! Його слід заховати в печері».
  
  
  
  Сюй Фань сумно посміхнувся. «Я знаю. Але він безпорадний, і від моєї крові, хоча й віддалено. Я не можу дозволити йому було загинути. Так що, будь ласка, визначити мені...»
  
  
  
  Охоронець тепер оцінююче дивився на Су Фань, оглядаючи її з голови до нога, і Киллмастер виявив, що сподівається, що там не буде багато балаканини хлопчиків і дівчаток. Тепер він був напруженим, але в той же час розслабленим і готовим до дії. «Давай, - люто подумав він. Покінчимо с.
  
  
  
  Сюй Фань запхала свої папери охоронцеві. «Будь ласка? Якщо б ви могли трохи поспішити для мене, її, був би вдячний. Її знаю, що ви важливий людина і у вас є свої обов'язки, але у мене також є обов'язки». Вона кинула на Ніка презирливий погляд. «Крім того, він мене ображає. Її хочу позбутися від нього. Він погано пахне».
  
  
  
  Охоронець засміявся. «Ви говорите правду там, товариш». Він повернув гей папери, не глянувши на них. «Ви не виїжджаєте за Shanghai? Тоді мені доведеться щорічно его документи».
  
  
  
  Вона повернулася до Ніку і швидко заговорила руками. Вони практикували це, як Нік займався дактилологией годину стомлюючим годиною. Кожен агент AX повинен був вміти говорити пальцями.
  
  
  
  Сюй Фань виконувала всю процедуру з імовірністю мільйон до одного, що охоронець або спостерігач знав мова вид туризму.
  
  
  
  Нік кивнув і поліз в мішкуваті штани в попросив паперів. Він передав ih дівчині, яка займається передала ih охоронцеві. Він глянув на брудну зморщену масу паперу, і повернув її. «Навіть вони погано пахнуть. Але заходьте, товариш. Вам пощастило, що товариш капітан Чоу працює сьогодні допізна. Четвертий поверсі попереду». Він вказав над головою. "Відкрито там".
  
  
  
  Коли вони увійшли в будівлю, охоронець покликав дівчину. «Краще покваптеся, товариш, інакше ви пропустите». Він вказав на
  
  
  клітку. «Вони збираються незабаром знову його різати. Гнойова черепаха втратить ще один перекинувся».
  
  
  
  Вони пройшли через багато прикрашений вестибюль, від якого пахло сечею. Чотири сходових прольоту вгору. Нік вступав у приміщеннях і ненадовго зупинявся на кожній площадці, щоб глянути вгору і вниз по коридорах. Він був задоволений. Більшість офісів було порожньо, а лиже, до задньої частини будівлі не горів святим. На третьому поверсі почувся клацання самотньої друкарської машинки.
  
  
  
  Четвертий поверсі. Праворуч від них коридор закінчувався яскравим прямокутником, що виходять на площу. Ліворуч від них, від сходової клітини до іншого вікна, коридор був темним.
  
  
  
  У Ніка Картера в руці був «люгер». Сюй Фань намацала штани і дістала маленький японський пістолет. Якщо ih зловлять крадущимися, їм доведеться пробиватися назовні.
  
  
  
  Нік, який завжди турбувався про свій вихід, кивнув вліво. «Перевірте це заднє вікно. Покваптеся. Її почекаю тут».
  
  
  
  Вона пішла, бігаючи навшпиньки. Через хвилину вона повернулася. «У дворі є пожежна драбина. Дуже темно».
  
  
  
  «Є провулок? Або перехід на сусідню вулицю? Двір - це всього лише пастка».
  
  
  
  «Є провулок. Її впевненою у цьому. Її вже була в цьому будинку раніше».
  
  
  
  Нік торкнувся її руки. «Добре. Почекай мене. Блукай ти безцільно. Якщо хтось хоче знати, чому ти слоняешься, дотримуйся він же історії - за винятком того, що мене наодинці допитує товаришу капітан Чжоу».
  
  
  
  Ee очі блиснули на нього. «Я не думаю, що хто-небудь прийде. Вони там чекають, щоб це повторилося». Маленький Намбу рухався в її руці. «Якщо вони прийдуть, її знаю, що робити».
  
  
  
  Нік Картер тепер стояв відкрито і щиро. Горб здавався ще більш гротескним, ніж раніше. «Відкрий це заднє вікно», - сказав він, гей. «І одягни черевики, дорога. Коли ми покинемо це місце, якщо ми вийдемо з нього, ми вилетимо, як летючі миші пекло!»
  
  
  
  Він рухався стрімко. Він пішов по коридору до спалаху світла і шуму натовпу, гремевшему з хвиль прибою. Якщо б вони готелів витягнути З-Чоя і знову різати його, може залишитися зовсім небагато часу.
  
  
  
  Це була остання двері праворуч. Яскрава смуга світла просочувалася в коридор, змішуючись зі світлом через вікна. Зовні на мить загудів гучномовець. Юрба ревла більш глибокої ноті. Нік відчув, як nen виступив піт. Якщо б вони стягнули бідолаху вниз до того, як він встиг вистрілити ...
  
  
  
  Він переклав «люгер» в ліву руку, заклацнув стилет правою. Секунду він дивився на брильов під дверима. Потім він повернув ручку і ввійшов у кімнату, вважаючи, що товариш капітан Чжоу буде одіна. В іншому випадку Ніку довелося б використовувати «Люгер», і все могло б стати дуже заплутаним.
  
  
  
  Капітан Чжоу був один. Він сидів за столом і дивився у відкрите вікно на клітку. Его обертове крісло скрипіло, коли він повернувся. "Що ти хочеш ..."
  
  
  
  Стилет затремтів у капітана в горлі. Нік вимкнув брильов і, як тигр, плигнув до столу. Чоловік все ще видавав агонические звуки і хапав стилет на своєму тілі. Нік закинув мускулисту руку на потилицю, знайшов рукоять і розгорнув зброю, зробивши майже повний круг.
  
  
  
  До того часу, як тіло впало на підлогу, Нік стояв на колінах біля вікна. Він як раз вчасно. Біля підніжжя шостий двоє солдатів розв'язували фал, пристебнутий до шпильці на шістьма. Клітка розгойдувалася взад і вперед.
  
  
  
  Киллмастер вилаявся крізь зуби. В рухому ціль потрапити було вдвічі складніше.
  
  
  
  Він перевірив «Люгер», потім висунув, мало навколо підвіконня вікна, викинувши навколо голови всі, крім страждає оголеного істоти в клітці. Двома руками, як у вуличній бійці в Сан-Франциско, він спробував задіяти цільові Люгера: він спиляв прицілом до тих тхора, поки він не шталь ледь помітним, щоб не зачепитися за шкіру або тканину, і тепер шкода, що він це зробив.
  
  
  
  Клітка шалено розгойдувалася, метронимическое рух, яке збивало з пантелику его всі зусилля, щоб привести його погляди у відповідність. Одного разу він мало не видавив постріл, потім дозволив пальця розслабитися. Прокляття! Ему доведеться почекати. Кожна секунда, яку він чекав, збільшувала його небезпека в страхітливій геометричній прогресії.
  
  
  
  Клітка вдарилася об стовп, страшенний громовий вирішення науково-дослідних завдань безперервний рев натовпу. Оголений чоловік рухався і хапався за грати однією рукою. Клітина почала повільно опускатися.
  
  
  
  Зараз же! Стріляти при штучному освітленні було нетільки. Ви повинні були враховувати і виправляти тенденцію стріляти занадто низменному. Звісток не було проблемою - клітина повільно опускалася. Нік Картер глибоко зітхнув і затримав дихання. В останню микросекунду він згадав, як в останній раз по мішенях стрілок Люгер -
  
  
  трохи вище і вправо. Він вніс виправлення.
  
  
  
  Він натиснув на курок. Він побачив, як тварина в клітці на мить похитнулася, потім затихла. Клітка, обертаючись на фалі, розгорнулася так, що, нарешті, Нік побачив обличчя. Він бачив багато мертвих осіб. Цей був мертвий, більша частина правої лобової dolly була відсутня. Рев натовпу тривав і тривав. Вони не чули і не бачили. Ще немає.
  
  
  
  Киллмастер великими кроками пішов по коридору. Сюй Фань чекала в декількох футах від відкритого вікна і пожежної драбини. Нік махнув ей, щоб вона продовжувала. Він ляснув її по компактним стьобаним штанів ззаду. "Голос і ми знову. Біжи, дитино, біжи!"
  
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  На північ від Шанхаю, недалеко від району Чапей, в залі аварійний аеродром. Давним-давно не використовувалися будівель, ліхтарі і все цінне вже давно прибрали. Асфальтова злітно-посадкова смуга рясніє вибоїнами, і єдині близькі сусіди - селяни, які обробляють землю і займаються своїми справами. Колейная дорога веде від аеродрому до головної дороги Шанхай-Нанкін на відстані приблизно двох миль.
  
  
  
  Чотири старих вантажівки, які стрибали по рейках, їхали без вогнів. Нік Картер і Фанг Су їхали в кабіні першого вантажівки, і Нік задавався питанням, як водій вантажівки, дитина, ще не досяг підліткового віку, може це витримати. Він і Су Фань не заперечували один одному, тому що вони обидва здійснили поїздку в «медовий» сампанах. Він був завантажений смердючими діжками з мотлохом, нічний грунтом, зібраної навколо Шанхая, відправили у віддалені райони для розкладання на рисових полях. До теперішнього часу, і AXEman, і дівчина були ароматними до такої міри, що потрібно було відчути запах, щоб повірити в це.
  
  
  
  Коли вони доїхали до поля, грузовик рушив за заздалегідь наміченим планом. Це був вирішальний момент в операції. Відтепер план залежав від зухвалості і удачі. Якщо сміливість - значить, Жовта Венера омелою право на успіх.
  
  
  
  Вантажівки припаркували по два на кожному кінці вузької злітно-посадкової смуги. Водії чекали ih сигналу. Ih було всього шестеро, чотири водія, Нік і дівчина. Було б нерозумно ризикувати великою кількістю небагатьох кадрів Андертонга.
  
  
  
  Вони чекали в темряві, і по більшій частині в тиші. Нік і дівчина встали під древнім деревом гінкго, віялоподібні листки якого вже були забруднені морозом. Нік дуже готель закурити, навіть недопалки в его жерстяної коробці з вежами були б смачними, але він заборонив курити.
  
  
  
  Дівчинку турбувала погода. Дощ припинився, на місяць не було й натяки, а легкий шар хмар приглушував блиск центру Shanghai далеко. Нік посміхнувся в темряві. Сьогодні ввечері в цьому старому місті буде спекотна пора. Мене буде рвати на собі волосся.
  
  
  
  Він знову глянув на хмари. «Перестань хвилюватися», - сказав він, гей. «Я не знаю, хто виконує цю місію, але він буде кращим. Просто тримайся». Він знав, що її нерви підскакують. Його власні були трохи пошарпані по краях.
  
  
  
  «Тримай капелюх, Нік».
  
  
  
  Він затулив її святим ручки кулиною капелюхом, поки вона дивилася на годинник. «П'ять потім півночі. Він запізнився».
  
  
  
  «Так він-ла...» Вони почули це тоді. Гул старого поршневого літака десь у хмарах, далеко на сході.
  
  
  
  "Голосування він!"
  
  
  
  Вони побігли до краю злітно-посадкової смуги. Фань, Су-простягнула Ніку запальничку. Він запалив нею полум'я і тричі повільно помахав ним вперед і назад.
  
  
  
  Спалахнули фари вантажівки. По два на кожному кінці злітно-посадочної смуги і по краях, утворюючи паралелограм для пілота над головою. Фань Су схопила Ніка за руку. «Здається, це не так, нібито багато, чи не так? Як він може це побачити і посадити великий літак». Її голос тремтів.
  
  
  
  «Він зробить це», - сказав Киллмастер. Ему, хема би він нам був, краще це зробити. Червоний радар-вже б його помітив. Нік подумав, чи є у китайців нічні винищувачі, гідні такої назви. Штопора ніколи не виникало. Ви завжди щось упускали з вигляду!
  
  
  
  Пілот зробив два проходу над полем і потім полетів. Звук двигунів заглох. Вони чекали, час тягнувся в нескінченність, як велика гумка, яка займається незабаром повинна зламатися. Очікування... розтягування... очікування...
  
  
  
  Раптовий свист літака вразив навіть Ніка. Він з'явився з ночі, як раптовий яструб, опустивши кігті, і ковзнув над найближчими до них вантажівками. У літаку не було вогнів. У променях вантажівки він поблискував тьмяним сріблом. Він вдарився і відскочив, вдарився ще раз і залишився стояти, швидко підбігаючи до дальнього кінця злітно-посадкової смуги. Пролунав вереск гальм, і слабкий запах спаленої гуми.
  
  
  
  «Вперед, - крикнув Нік. Він взяв її за руку, і вони побігли до літака, який вже почав розгортатися в дальньому кінці. Коли вони підійшли, він побачив червону і золоту
  
  
  китайську напис на срібних сторонах: Southwest China Airlines. Це був DC3, старий і надійний тип, який широко використовувався невеликими комерційними лініями в країні. Нік знав, що це буде істинно до найдрібніших деталей. Льотчики, документи, роботи.
  
  
  
  Двері літака відкрилася, коли вони задихалися. Спустилася сходи. Ірина світил ліхтарик. "Жовта Венера?"
  
  
  
  «Так», - відрізав він. "Пилкоподібний? І вимкни цей проклятий святим!"
  
  
  
  "Так сер." Сергій згасло. Рука допомогла їм піднятися на борт. Двоє руки - молодий китаєць з емблемою радиста. Він зачинив за ними двері. Нік сказав: «Скажи своєму пілотові, щоб він включив фари при зльоті. Вибоїни. Тобі пощастило, що ти ih пропустив».
  
  
  
  "Так сер." Радист покинув ih. Нік опустився в зручне місце поруч з дівчиною. Він усміхнувся ей. «Пристебни ремінь безпеки, дорога. Правила».
  
  
  
  Вона не відповіла. Вона сиділа дуже тихо, з закритими очима і стиснутими кулаками. Він мовчав. Як і багато жінки, вона чудово впоралася з кризою, але коли все пройшло, гей треба було розчаруватися. Він зловив себе на тому, що майже хотілося, щоб у нах трапилася невелика істерика. Може, піде на користь. Він мав потребу в ній як ніколи раніше, щоб спровокувати Жовту небезпеку - він збирався доповісти, що Жовта Венера, Андертонг, безумовно заслуговує всілякої допомоги - і вони тільки зараз вступали в по-справжньому складну частину. Його усмішка була жорсткою. Говорити словами пісні, вони пройшли довгий шлях від Сент-Луїзи. Їм належало пройти ще дуже довгий шлях!
  
  
  
  Вони злетіли. Він подивився вниз і назад і побачив, що на вантажівках згасли вогні. Він побажати їм удачі на шляху до кабіни.
  
  
  
  Нік одразу впізнав пілота. Його звали Цзе, Шень-пен, але чомусь звали Джонні Куле. Нік не знав чому. Цей чоловік був полковником націоналістичних ВПС і живою легендою - по-своєму , такою ж легендою, як і сам Нік. Він був тут вже давно, сильно посивів і був єдиною людиною, яка коли-небудь рятувався від Землетрусу Макгуна у часи CAT. Хок вибрав краще.
  
  
  
  Всі троє чоловіків у каюті втупилися на увійшов Ніка. Він не міг ih звинувачувати. Він навіть не вініл радиста в тому, що він так голосно пирхав. Він, мабуть, погано пахне.
  
  
  
  Джонні Куле не знає його, що не дивно. Нік обдарував всіх своєю чернозубой посмішкою і сказав: «Спасибі, панове. Це було чертовски добре зроблено. Ми почали трохи хвилюватися».
  
  
  
  Джонні Куль віддав літак другому пілотові. Вони з Ніком звірилися з пачкою карт в крихітному столі радистів. Нік стримав посмішку, помітивши, що пілот тримається від неї якнайдалі.
  
  
  
  Пілот досталь, з нагрудної кишені аркуш друкарського паперу. Він глянув на AXEman. «Для перевірки, сер, і для ясності її б готель пройти через це».
  
  
  
  "Вперед, продовжуйте."
  
  
  
  "Так сер." Якщо і було щось невідповідне в акуратно одягненому в уніформу, чисто виголеному льотчику-ветерану, підпорядковується цьому зловонному, брудному, розсміявся выглядящему вежі, то він, схоже, не помітив цього чи не образився. Джонні Куль виконував накази. На мить Ніку захотілося нагадати Джонні про те, як в останній раз вони разом випили у барі Hubie's в Гонконзі. Він цього не зробив.
  
  
  
  Джонні Куль прочитав через свого списку. «Дві пачки, клас А. , сер. Попрошу вас розписатися за них, сер».
  
  
  
  Звичайно. Якщо ви хочете, щоб по мотузці можна було повіситися, вам доведеться розписатися за нах.
  
  
  
  "Я наказую, сер, висадити вас як можна лизати до села Мейнян, приблизно в п'ятдесяти милях на південь від Чунтьене. Навколо багато пустелі - у нас не повинно виникнути проблеми зі спуском. Якщо виникнуть проблеми або питання, ми прикриваємося тим, що ми втратили двигун і змушені були здійснити аварійну посадку. Поки що, сер?
  
  
  
  Нік Картер кивнув. «Доведеться приземлитися при денному світлі? Цей старий ящик не витримає більше трьохсот, чи не так?» Він звик до літаків.
  
  
  
  Палець пілота провів лінію на карті. «Серед білого дня, сер. Це нас не дуже турбує. Як я вже сказав, на деякий час у нас є хороше прикриття. Перед зльотом літаки з авіаносця провели антирадарный огляд, і ми падаємо. диполі автоматично, коли ми підемо. Великі шанси, що вони взагалі нас не підберуть. У нас, звичайно, є додаткові баки, які ми викидаємо у міру ih використання. Потім того, як ми підемо від вас, ми далі шлях в Непал або Сіккім, в залежності від пального і погоди ».
  
  
  
  «Це здорово для тебе», - сказав AXEman трохи уїдливо, - «але мене більше турбує наш розрахунковий час прибуття»?
  
  
  
  Пілот надряпав олівцем блокнот. «Добре, назавжди протистояти зустрічному вітрі. Її, вважаю, скажімо, вісім годин польоту. Може бути, трохи менше». Він глянув на годинник. «Ми повинні висадити вас близько тридцяти восьми або дев'яти».
  
  
  «Не занадто близько до Мейняну», - сказав ему Нік. «Ми хочемо увійти в село без прив'язки до літака, якщо це взагалі можливо».
  
  
  
  Джонні Куле на мить подивився на нього з сумнівом, потім сказав: «Ми зробимо все, що в наших силах, сер. Це може бути можливо. Навколо дика країна, з безліччю долин, гір і сухих озер. звичайно. Ми будемо намагатися iso всіх сил, сер, але ми не зможемо відійти занадто далеко від Янцзи. Річка - наш орієнтир. "
  
  
  
  "Добре." Нік посміхнувся пілотові. «Ну, тепер поспати, потім того, як ми приберемся і поїмо. Ble?»
  
  
  
  Тоді Джонні Куль впізнав голос его. Його очі на мить блиснули, і усмішка торкнулася його губ, але він тільки серйозно сказав: «Можу, сер. Це все там. Вони працювали над цим протягом неділях, як бобри. Ви хочете, щоб показав її вам речі ? "
  
  
  
  «Неважливо. Ми знайдемо те, що нам потрібно. Розбуди нас за годину до приземлення. Її хочу уточнити у тебе в останній момент».
  
  
  
  "Так сер."
  
  
  
  Коли Киллмастер вийшов з каюти, настала пауза. Джонні Куль забрав літак у другого пілота.
  
  
  
  Трансивер голосно чмихнув і сказав: «Хто це, кравець візьми? Повинно бути VIP, Джонні, як ти з ним заговорив».
  
  
  
  Пілот кивнув. «Велика людина. Більше, ніж ти коли-небудь будеш, мій інший».
  
  
  
  Радист знову пирхнув. «Може бути, і так. Але велика людина чи ні - він все одно пахне лайном».
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  
  
  
  Це було схоже на те, як пройти через чарівне дзеркало навколо нового Китаю старий. Тен Фа, старий воєначальник, як і раніше займаюся цим занедбаним куточком країни середньовічної рукою. Жодної товариської нісенітниці, дун чжі, щодо Тен Фа. Йому було сто років, а смерть не страшила його. Він тримався осторонь, зі своїми євнухами і наложницями в поясах цнотливості, а лао пайсинг, селяни платили податки ему, а не Пекіну.
  
  
  
  Сюй Фань пояснила все це Ніку ih в першу ніч в безладному замку з глиняної цегли, який стояв на пагорбі з видом на село Мэйньян. Навколо вікна ih просторої кімнати він міг дивитися на схід і бачити тонкий білий відблиск на горизонті - найперші низькі пагорби Тибету. Вони все ще перебували в п'ятистах кілометрах від своєї мети, долини Чумби.
  
  
  
  Посадка пройшла вдало. Звичайно, були очі, але зараз Киллмастер подумав, що ну може не враховувати. У такій країні, де немає доріг і комунікацій, можуть пройти дні, перш ніж вони будуть доведені до відома влади Чунтьене. До того часу буде вже занадто пізно, як нас жорстко.
  
  
  
  Потім того, як Нік і Сюй Фань ретельно зафіксували місце посадки - їх доведеться використовувати його знову, - пройшли двадцять миль до села Мэйньян. Тепер вони були чисті і одягнені просто, як мандрівники. Вони несли довгі палиці попелу проти диких собак, і були чоловіком і дружиною. Нік викинув горб і перуку, накривши свою голену голову очіпком з собачої шкури. Пакети були важкими - люди AX нічого не забули - і гарантований смертний вирок, якщо ih зловлять.
  
  
  
  Погода сиділа свіжа, далекі гори окутывались туманом, і вони йшли через сірувато-коричневі поля рисової стерні, обрамлені світло-жовтими й темними осінніми квітами. По дорозі Нік все дивився на небо; залишилося недовго до першого сильного снігопаду.
  
  
  
  Тен Фа без питань вітав ih. Ih прикриття для вух старого полягало в тому, що вони бігли навколо Китаю через Тибет. Він не ложі ніяких ознак недовіри або віри. Сюй Фань була правнучкою дуже старого друга, давно померлого, і цього було достатньо для Тена.
  
  
  
  Це була друга ніч ih перебування. Коли вони закінчили обід - просту трапезу з смаженого поросяти, яєць, капусти і вареного пшона, старий підкликав Ніка. «Її готель би поговорити з вами, молодий чоловік. Наодинці».
  
  
  
  Нік через стілець, подивився на дівчину. Вона злегка підняла свої стрункі плечі і кивнула. Йти з ним. Гумор-его. Її теж не розумію. Вони обидва грали на слух, намацуючи дорогу. Тепер у Ніка були свої орієнтири, свої виправлення, і ще один день повинен зробити це. Тоді вони зможуть відправитися в шлях.
  
  
  
  Він пішов за старим через лабіринт вузьких проходів. Тен був трохи більше п'яти футів зростанням і прямий, як стріла. Він завжди був одягнений однаково - мундир кольору хакі з високим коміром-чокером, пояс Сема Брауна, ряд прикрас на лівих грудях. Він жив у світі п'ятдесят років тому. Нік подумав, слідуючи за шомполом, наскільки старим, яким божевільним був старий на самому делле. Він недостатньо бачив старого, щоб по-справжньому знати. Досі тхора Тен майже не залишав ih в спокої. Нік бачив, як кілька євнухів займалися своїми справами
  
  
  у довгих парчевих халатах. Принаймні, Сюй Фань сказав, що вони євнухи. Він не бачив нас по одній наложниць, хоча одного разу він почув сміх з-за закритого балкона, прогулюючись по одному навколо кількох дворів.
  
  
  
  Тепер, йдучи за Теном, він згадав зауваження Тетерев'ятник: «Що він з ними робить?» Це був незвичайний старий. Він міг просто робити те, що робили з наложницями!
  
  
  
  Вони перетнули внутрішній дворик, де крихітний мосту перебігав через басейн. Мертві лілії пливли в & nb. Було майже темно, але останній промінь сонця вигинався по стінах і лежав, як холодна золота смуга на чорній & nb. Десь на краю біля басейну жаба-бик випустила басову ноту.
  
  
  
  Все це час Ден мовчав і провів AXEman через ворота в стогони. Тепер вони були в іншому саду. У центрі знаходилася міцна маленька пагода навколо обпаленої цегли, пофарбована в мертвий чорний колір. Місце неприємно нагадало Ніку гробницю. Тен відкрив єдину двері, масивні дубові двері, і підійшов до Ніку, щоб увійти.
  
  
  
  Він стояв у темряві, поки Тен пішов запалювати свічки. По мірі того, як кімната поступово наповнювалася м'яким світлом, людина за AX дивився по сторонам з подивом і вдячністю. Кімната була круглою, з мармуровою підлогою. На одній стогони висів великий сувій із зображенням, в якому він усвідомив Дао-ци. Сімнадцяте століття.
  
  
  
  На п'єдесталі стояв бюст, яким міг бути тільки Ван Сяо. Династії Мін. Нік, видавав вдячні звуки на кантонському діалекті, на якому вони говорили.
  
  
  
  Тен Фа вклонився і, переключившись на англійську, сказав: «Кілька речей, якими їй дорожу». Він вказав на високий екран, який стояв в кутку кімнати. «Пізніше, сер, її можу показати вам свій найбільший скарб. Але спочатку я думаю, ми повинні поговорити. Сядьте, будь ласка».
  
  
  
  Тен sel для невеликої стілець. Він відкрив ящик і досталь старий пістолет «Маузер». Він вказав їм на Ніка Картера. Его викривлена прагнення рука була тверда, а очі проникливо дивилися на Ніка з его морщинистого пергаментного особи.
  
  
  
  «Отже, сер, яке ваше справжнє ім'я і національність? Що ви хочете тут? І не робіть помилку, яку вони зробили в Пекіні - він не старий і не божевільний. Принаймні, не настільки, як вони думають. ви з дівчиною, здається, думаєте. Ну, сер? Правда ».
  
  
  
  Киллмастер знав, що його взяли. Нічого не залишалося, крім як обьясниться, трохи поговорити, і робити все можливе. Можливо, подумав він, він знайшов союзника.
  
  
  
  Він зізнався, що є агентом Сполучених Штатів і говорить правду стільки, скільки може. Старий слухав без перерви, тримаючи пістолет у Ніка на животі.
  
  
  
  Коли AXEman зупинився, Тен сказав: «Значить, ви не за аеродромом?»
  
  
  
  Нік похитав головою. «Я не скажу вам, що мені потрібно, сер, але це не аеродром. Їй нічого не знаю про якому аеродромі».
  
  
  
  Тен кивнув. «Думаю, їй вірю тобі. Значить, це тунель. Тунель в долині Чумби. Там відбувається щось дуже загадкове».
  
  
  
  Нік зберігав безпристрасне обличчя. «Ви, здається, дуже добре інформовані, сер».
  
  
  
  Пістолет зрушився на дюйм. «Це гра зі мною. Гра старого. Це дає мені ілюзію, що пройде ще трохи часу, перш ніж її, піду до моїм предкам. Але це не важливо - поруч з Чунтьене є аеродром. секретний аеродром, де готують пілотів для Північного В'єтнаму ».
  
  
  
  Тен взяв листок паперу зі сторінок книги на столі і глянув на нього. «У них є-Міг-15, Міг-17, а також кілька бомбардувальників Іл-28. Сподіваюся, ці імена у мене правильні?» Він подивився на Ніка.
  
  
  
  Нік Картер посміхнувся і кивнув. Він був вражений інтуїтивної прозорливістю, ЦРУ теж. Може, вони вже знали про аеродромі. Якщо ні, то вони повернули своїх вкладень. Якщо, звичайно, він вибереться.
  
  
  
  Він сказав: «У вас вони правильно звучать, сер. Але навіщо говорити мені, ворожого агента?»
  
  
  
  Особа з пап'є-маше розпливлося в слабкій посмішці. "Не обов'язково мій ворог. Це ще належить з'ясувати. Мені не подобається уряд в Пекіні, і вони не піклуються облад мені. Вони залишають мене в спокої, тому що вважають мене нешкідливим і божевільним. Також вони знають, що я не боюся ih. Коли ти такий же старий, як його, ти нічого не боїшся. Тобто нічого, крім безчестя і втрати обличчя ". Він перемістив пістолет і глянув на нього. «Я завжди можу простежити, щоб цього не сталося».
  
  
  
  Перш ніж Нік встиг щось сказати, старий продовжив: «Я був би вдячним, якби ви тепер назвіть мене Генералом Теном».
  
  
  
  Очі агента AX трохи звузилися, але він кивнув. Це було перше невелике вказівка на те, що старий може бути трохи за поворотом.
  
  
  
  «Так, генерал. Звичайно. Їй так розумію, що ми не вороги? Ви допоможете мені, якщо зможете?»
  
  
  
  В останню хвилину або близько того в Тене сталася невелика перерва. Він sel відвертими у
  
  
  крісло, і в його очах світився блиск, якого не було раніше. Параноя? - подумав Нік. В его похилому віці майже напевно залишилися якісь його сліди, і це стан приходило і йшло.
  
  
  
  Тен кивнув. «Я можу вам допомогти. Не з благодійності або тому, що я люблю американців, а тому, що це теж допоможе мені. За взаємною згодою. Ви розумієте?»
  
  
  
  «Я розумію, - сказав Нік. І він зрозумів. Тен був трохи пришелепкуватим, більш ніж трохи небезпечним в поганому настрої - і просто міг надати величезну допомогу. Він підігравав.
  
  
  
  Тен поклав пістолет на стілець поруч із собою. Він відкрив ящик, потім зупинив рух, і подивився на Ніка. "Ви озброєні?"
  
  
  
  Киллмастер сунув стилет ему в руку і простягнув. «У мене теж є Люгер, генерал. Її міг би вбити тебе в будь-який момент».
  
  
  
  Старий слабо посміхнувся. Він відштовхнув маузер пальцем. «Можливо... можливо. Її не так швидко, як був».
  
  
  
  Він узяв зі стільця опуклу манільську теку і поклав перед собою. Він постукав по йому пальцем. «Мої плани. Детально. Потім того, як ви зробите свою роботу, якою б вона була, її хочу отримати твоє обіцянку, що ви передасте її потрібним людям у Вашингтоні. Обіцяйте мені це, і я допоможу вам всім, що можу».
  
  
  
  Нік пообіцяв. Це здавалося досить нешкідливим.
  
  
  
  Генерал Тен схилив голову набік, як хитра прагнення птах. «Вас не цікавлять подробиці? Ви не хочете знати мої плани?»
  
  
  
  Нік внутрішньо здригнувся, дивлячись на товсту папку. «Можливо, пізніше, генерал. Сьогодні її прочитаю це. Це дійсно не в моїй провінції, ви знаєте. Ця справа має бути надіслано безпосередньо до Генерального штабу. В такому великому, як це, її, лише маленька картопля».
  
  
  
  Тен насупився, але не виглядав задоволеним. «Думаю, її розумію натяки. І ви, звичайно, праві. Цей файл повинен йти на самий верх. Але її дуже коротко скажу вам, що я планую».
  
  
  
  Нік Картер зітхнув.
  
  
  
  Генерал обережно пояснив, що у нього вже є ядро армії. Нік знову зітхнув і прикинувся увагою. Він бачив, «армійської» тренування - двадцять голодранців. Селяни, які у вільний час були «солдатами». Генерал, подумав він тепер, мабуть, в залі, в гіршому душевному стані, ніж здається на перший погляд, - тому Пекін не турбувався про nen.
  
  
  
  «У мене теж хороший інтелект», - говорив генерал. Він постукав по папірці на столі. «Як я тільки що вам довів. Якщо з вашого боку буде надсилати мені тільки припаси і гроші, особливо гроші, її зберу армію і візьму під контроль цю провінцію через шість місяців. Її гарантую це! Потім, потім того, як її консолидируюсь, її буду захопіть весь Китай. Мільйони кинуться до мого прапора ».
  
  
  
  Нік помилився. Він сказав: «Ви, звичайно, будете працювати з Чан Кайши? Їй так розумію, що колись ви були друзями».
  
  
  
  Тиша. Генерал підняв маузер і знову зробив його Ніка. Його зморшкувате обличчя було біле, очі выпучены. "Цей бандит!" Це був майже крик. «Ніколи! Їй сказав, що буду правити треба. Її одіна. Генерал Тен Фа!»
  
  
  
  Нік сидів нерухомо. Великий Палець старого був білим на гачку пістолета. Нік посміхнувся. «Звичайно, генерал. Просто її неправильно зрозумів. Їй обов'язково передам ваш файл з моїми найкращими рекомендаціями. Але тим часом, сер, я не можу зробити це нікому навколо нас нічого доброго, поки не поїду навколо Китаю».
  
  
  
  Пістолет знову поклали на стілець. Шторм пройшов так само раптово, як і піднявся. Тоді Нік зрозумів розгадку. Старий, певно, був досить розважливий у питаннях, не пов'язаних з його власними амбіціями.
  
  
  
  «Податки», - сказав генерал Ден.
  
  
  
  "Сер?"
  
  
  
  «Податки», - повторити старий. «Я покажу їм, що про податки». Его вставні зуби блиснули на Ніка. «Так адже її одного разу ввів двадцять сім податків тільки на сіль!»
  
  
  
  Перш ніж Нік встиг що-небудь сказати на це було сказати? - продовжив генерал нормальним тоном. «Ми повинні негайно вивести вас і дівчину звідси. З аеродрому, хіба ви не бачите? Вони напевно подумають, що ви його шукаєте. У цих місцях чутки поширюються повільно, але вони поширюються. Я не можу бути впевнений в цьому. навіть у моєму власному дім ".
  
  
  
  Ця думка приходила в голову Ніку раніше, а тепер вона повернулася. Було більш ніж імовірно, що практично по всьому слуг вже розмовляв з головою села незнайомців, зупинених у генерала Тенга. Він розраховував на це.
  
  
  
  Генерал Тен розкладав на столі пошарпану і сильно складену карту. Він поманив Ніка. «Ходімо. Її і покажу вам, як я збираюся вам допомогти. Це карта країни навколо долини Чумби, де риють тунель. Її добре це знаю, тому що я полював там в дитинстві, і її знаю. про це мало хто знає. Звичайно, вони не знають про це. Подивіться ".
  
  
  
  Карта була я намагаюся і застаріла, але Нік уважно вивчав свою
  
  
  На картах по супутникових сюжети були зібрані прекрасні зразки, так що тепер було легко візуалізувати місцевість.
  
  
  
  «Саме тут, - сказав генерал, - є ще одна долина, що йде паралельно Чумби. Вони, звичайно, знають про це, але навіть не дбають про її охорону. Вони думають, що вона недоступна. І це так - для того, хто не знає секрету. Долині, повністю оточені стрімкими скелями висотою від трьох до чотирьох футів. Вона має довжину близько двадцяти миль і париж ширину в найширшому місці. Там ніхто не живе. Принаймні, так вони кажуть. Її абсолютно впевнений ".
  
  
  
  Щось у його тоні змусило Ніка швидко поглянути на нього. Старий дивився на карту, його великий палець трохи тремтів, але пожовклого паперу він не бачив. Де він був? Нік ніжно вивів його з задуми.
  
  
  
  «Схоже, ви добре знаєте долину, генерал».
  
  
  
  Повільний кивок. «Я знаю. Або її. Її полював там в молодості. Сімдесят п'ять років тому. Її знаю, що це багато часу, але сходи все одно буде там».
  
  
  
  "Сходи, сер?"
  
  
  
  «Грубі сходи, висічені в скелях по обидва боки долини. Коли її знайшов ih, їх повинно бути століття. А навколо долини були печери, що ходили в підніжжя скель. Хтось або щось колись жили в цій долині ".
  
  
  
  Киллмастер вилаявся собі під ніс. Ця самотня і покинута долина, паралельна самій вузькій частині річки Чумби, може бути відповіддю на його молитви. Особливо, якщо розповідь про сходах було правдою. Але скільки історій старого вірити? Хтось чи щось?
  
  
  
  «Це місце, - сказав старий, - будь-то місцевими, як Долина єті».
  
  
  
  Про брате! Огидний сніговик! Він зберігав шанобливе мовчання.
  
  
  
  Генерал Тен сказав: «Ви не смієтеся?»
  
  
  
  Нік сказав, трохи невірне цитуючи Поета: «Моя філософія набагато більше, ніж мрію, сер». Старий допомагав. Краще балувати його.
  
  
  
  Генерал Тен кивнув. Він здавався задоволеним. «Ах, так. Твій Шекспір. Її давно його не читав».
  
  
  
  Він знову постукав по карті пальцем. Тепер він здавався бадьорим і настороженим. «Це, звичайно, нісенітниця. Принаймні, Пекін так думає. Вони навіть не показують долину на своїх картах. Я не впевнений. Як я вже сказав, був там і...»
  
  
  
  Нік Картер знову витягнув його навколо цього стану. «Спасибі, сер, за те, що показали мені це. Якщо мої люди можуть скинути мене в цю долину, і я зможу знайти ту драбину, про яку ви згадуєте, її буду на позиції з видом на Чумби. Там має бути дуже хорошого укриття. на ... ну, у мене є плани і накази ".
  
  
  
  Генерал складав карту. «Так. І я не буду вдаватися в подробиці. Наша головна мета зараз повинна полягати в тому, щоб вивести вас і дівчину звідси якомога швидше. Ви не можете піти сьогодні ввечері, її, гадаю?»
  
  
  
  Нік глянув на годинник. Трохи потім семи. В Сіккімі команду AX чергувала цілодобово. Це може бути можливо. Все ще залишалася проблема повернутися в смугу пустелі, де вони приземлилися. Це має бути те місце. Це виявилося безпечним, це було єдине, про що знав Нік, і тепер Джонні Вежі повинен був передати координати начальнику групи AX в Сіккімі. У них практично ідеальний результат на полі. Спалахи можуть направити ih всередину.
  
  
  
  Він пояснив це старому.
  
  
  
  «У мене швидкі коні», - сказав Тен. «І дам вам шість осіб, яким можу довіряти їй». Він напружився, випрямивши спину, знову повний Генерал. «Ви зв'яжетеся зі своїм народом!»
  
  
  
  "Так сер." Нік готель віддати честь.
  
  
  
  Він почав йти, але генерал схопив його за руку. «Для молодої людини ви не дуже цікаві». Він вказав на високий екран, який закривав кут кімнати. «Я сказав, що покажу вам свій найбільший скарб. Його стримаю своє слово. Доходів».
  
  
  
  Що тепер? Нік пройшов за жорсткої старої спиною по мармуровій підлозі до екрану. У нього було мало часу, щоб пожартувати над ним - ему треба було включити приймач і запустити механізм.
  
  
  
  Генерал Тен відкинув частину екрану. «Я надаю вам велику честь, сер. Я не дозволяю багатьом людям зустрічатися з моєю дружиною».
  
  
  
  Жінка? Щось почала повзати під шкірою AXEman.
  
  
  
  «Це Порфирія, - сказав генерал Ден. «Моя перша і веб-любов. Є дурні, які кажуть, що вона померла п'ятдесят років тому, але це не так. Хіба вона не гарна?»
  
  
  
  Вона напівлежала ірина з подушкою під головою, з віялом у руці. Вишукана китайська лялька з крихітними ніжками, «лилийная» ніжка старого Китаю і акуратно загострений червоний рот на тлі абсолютно білою рисової пудри. Ажурна шапочка вінчала блискучі темні волосся. Очі, прозорі і темно-карі, дивилися на Ніка.
  
  
  Він майже вклонився і заговорив, але потім спіймав себе на цьому. Спочатку він подумав, що це манекен. Він зробив крок лизати, відчуваючи, що генерал дивиться на нього. Його шкіра знову покрилася мурашками, і він відчув, як nen остигає вологи. Це не був манекен.
  
  
  
  Є дурні, які кажуть, що вона померла п'ятдесят років тому!
  
  
  
  Це була мумія.
  
  
  
  Нік Картер відвернувся, відчуваючи, що його зараз знудить. Старий не звернув на нього уваги. Він підійшов до дивана і зупинився над фігурою. Він поправив віяло, маленьку мереживну шапочку, перемістив ноги на подушку.
  
  
  
  Через плече генерал заговорив з Ніком: «Я залишуся з нею ненадовго. Сьогодні ми не розмовляли. Ідіть і приготуйтеся. Через годину ви будете біля головних воріт. Переконайтеся, що ви пішли. ніяких слідів твоєї присутності тут.
  
  
  
  Нік відвернувся, борючись з нудотою. Він був майже на день, коли покликав старий. «Файл! Ви повинні взяти його з собою. Стежити, щоб воно якомога швидше потрапила в надійні руки, у Вашингтоні».
  
  
  
  "Так сер." Він повернувся до столу і взяв громіздку папку.
  
  
  
  Обійшовши ставок з ліліями на зворотному шляху до головного будинку, Нік згадав, що у ставку водяться коропи. Сюй Фань сказав ему, що короп дожив до похилого віку, і що деякі китайці їли пюре навколо зерна і кишок карпа, щоб забезпечити собі довголіття.
  
  
  
  Нік поморщився. Генерал Тен переборщив. Він прожив дуже довго!
  
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  Коли він розповів Сюй Фань про це, вона просто знизала плечима. «Він дуже злий, - сказала вона. «Я розмовляв з деякими навколо слуг. Деякі іншого его, всі його бояться і всі погоджуються, що він божевільний. Це не має значення в цій пустелі».
  
  
  
  "Можливо, немає." Він був зайнятий настроюванням антени для трансивера. «Справа в тому, наскільки ми можемо довіряти его інформації? І дійсно він прийде із цими людьми й кіньми, щоб допомогти нам вибратися звідси сьогодні ввечері?»
  
  
  
  Сюй Фань була голою і збиралася натягнути костюм навколо щільного вовняного білизни, яку вона вийняла навколо пакетів. Ee лимонна шкіра сяяла в м'якому світлі свічки. Нік дивився з вдячністю, якщо не з бажанням, на тонкі боки, плоский життя, гарну пружні груди. Він раптом усвідомив, що у Хоука було свого роду передбачення, коли він назвав цю місію Жовтої Венерою. Старий ніколи не бачив, Су Фань і, ймовірно, ніколи не побачить.
  
  
  
  З моменту ih прибуття дівчина була надзвичайно мовчазна і примхлива. Але тепер її очі були лагідними, а голос м'який, коли вона дивилася на Ніка.
  
  
  
  "Ви хочете, щоб?"
  
  
  
  «Я хочу», - сказав Нік. «Але немає часу. Генерал сказав годину». Він встромив ключ і почав відправляти. Дівчина повернулася до нього спиною і стала одягатися.
  
  
  
  Вони встигли до головних воріт. Нік несс важкий рюкзак зі своєю вибухівкою та альпіністським спорядженням, приймач, запаси їжі і води, запасні патрони і ще десяток інших речей, які можуть знадобитися. Сюй Фань несла спальні мішки, додаткову освіту і боєприпаси, а також гвинтівки. Зброю було новим Mannlichers, із затвором, калібром 458 Magnum, і у них був оптичний приціл. До того ж у Ніка були траншейний ніж, обріз для ближнього фарби, люгер і стилет. Обидва були в костюмах з подвійною стежкой, у важких рукавицях і хутряних чоботах. На ih головах були хутряні шапки в стилі шерпа.
  
  
  
  Поки вони чекали появи генерала, Нік відчув на своєму особа, вітер з далекого Тибету. Як холодна бритва. Там, на перевалі, вони збиралися заморозити свої сідниці. І все ж він не міг носити більше одягу - тепер він був дійсно занадто громіздким, і ему треба було лазити. З цієї ж причини він не міг носити кулемет, що волів би. Це завадить его лазіння.
  
  
  
  Генерал не прийшов. Шість чоловік сиділи збоку і розмовляли між собою. Коні були оседланы та готові, сповнені духу і рвуться в шлях.
  
  
  
  Киллмастер почав хвилюватися. Що утримало старого? У них був дуже щільний графік. Літак з Сиккима буде на посадковій площадці в 2 години ночі. - чекати рівненської десять хвилина, більше немає.
  
  
  
  Генерал не прийшов.
  
  
  
  Нік почекав ще п'ять хвилина. Потім він сказав дівчині: «Я піду подивлюся, що його тримає».
  
  
  
  Він знав, де знаходяться покої старого, і був майже там, коли його осяяла думка. Ему не сподобалася ця думка, але її тяжіння, інтуїція була настільки сильною, що він змінив курс і повернувся до своїх колишніх кроків. Минаючи ставок з коропами і ліліями, ви потрапите у двір чорної пагоди. Ему довелося навпомацки перетнути корт, але двері пагоди легко відкрилася для його дотику. Він був наповнений м'яким світлом, деякі свічки горіли тьмяно, і затремтіли на холодному вітрі, коли він увійшов.
  
  
  
  одразу ж подивився на диван, а я знаю, що він був правий. Генерал був мертвий.
  
  
  
  Старий лежав ірина з мумією своєї дружини. «Так близько до неї, потім смерті, - подумав Нік, - як, мабуть, він був за життя». П'ятдесят років тому.
  
  
  
  Очі генерала Тена були відкриті і дивилися в стелю. Нік закрив ih, здогадуючись, що сталося. Старий жим лежачи для «розмови», як, мабуть, багато разів робив раніше. На цей раз його складати долар зупинилося. Просто так.
  
  
  
  Нік повернувся до воріт, здогадатися, що, кравець візьми, він тепер буде робити.
  
  
  
  Але все було нормально. Виявилося, що генерал викликав в пагоду слугу і віддав наказ.
  
  
  
  Чолі невеликої групи вклонився Ніку. "Ми підемо, сар?"
  
  
  
  Він не сказав їм, що генерал мертвий. Він досталь компас, стрілка світилася в темряві, і сказав: «Тепер ходімо».
  
  
  
  Літак з Сиккна повинен був приземлитися в два. Вони були на останньому етапі.
  
  
  
  Коли вони відійшли далеко, вони з дівчиною відступили. Він сказав агов, що Тен мертвий.
  
  
  
  Фань Су не дивилася на нього. Вона подивилася відвертими перед собою, поверх голови свого скакуна, і сказала: «Життя - це всього лише ходу до смерті».
  
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  
  
  
  Світанок над долиною шталь ясним і холодним. Тут вони були захищені від вітру, затишно влаштувалися в печері з західної сторони. Йшло трохи снігу, коли літак скинув ih в довгу щілину масивного плато. Тепер сніг припинився, залишивши лише тонкий шар цукру на сірій безплідною скелі.
  
  
  
  Сюй Фань згорнулася у своєму спальному мішку, спостерігаючи, як Нік вивчав мозаїчні карти з ліхтариком. Тепер він знав ih напам'ять. Він із задоволенням побачив, що старий генерал знав, про що говорив. Долина, в якій вони знаходилися, була приблизно паралельна вузького входу в Чумби. Згідно знімках з супутника, в півмилі від входу в Чумби навколо відкритого прорізу в твердій скелі західного фасаду проходила галерея. Саме в цій галереї, принаймні, так говорили експерти ЦРУ і AX, розвивався комплекс. Тут ЧиКомы будувати те, що ЦРУ вирішило назвати опорою Б... найбільшою водневою бомбою у світі.
  
  
  
  Киллмастер тепер курив один навколо своїх золотих наконечників. В упаковці була картонна коробка, і дві пляшки віскі. Випивка повинна була почекати, поки населений пункт росії буде завершена, але ніколи ще сигарета не була такою смачною. Він щось наспівував собі під ніс, знову і знову переглядаючи картки, не наважуючись повірити в свою удачу. Якщо его розрахунки вірні, все, що йому потрібно було зробити зараз, це піднятися на двісті футів вгору - відкрито вгору - потім на чверть милі по пересіченій місцевості з гарним укриттям. Потім ще двісті чи триста футів вниз - відкрито вниз - і він опиниться в Чумби, в декількох сотнях ярдів від входу в галерею.
  
  
  
  Його погляд впав на комплект вибухівки - невеликий акуратний поліетиленовий пакет. Він містив звичайний динаміт, детонатори і синхронізуючі пристрою, пластиковий куля - все це для цілей за рішенням. Справжнє вбивство було маленькою бомбою, схожим на гранату: це була мініатюрна атомна бомба. Яструб вірив у боротьбу атомів з атомами.
  
  
  
  Киллмастер дивився в комплекті з великою повагою. Бомба була мініатюрною тільки у відносному сенсі - коли вона вибухне, вона збиралася забрати з собою більшу частину Чумби. Це була ідея: вони не готелі, випадково підірвати бомбу ЧиКомов; все, що вони готелів, - це поховати тунель, бомбу чи бомби, науковців, техніків і червоноармійців. Поховати ih під кількома мільярдами тонн бруду і каменів.
  
  
  
  Нік відірвав погляд від комплекту і повернувся до карти. Якби ih бомба вибухнула - якби вони були так далеко разом з нею, що вона могла б полетіти - вона понесе з собою половину Тибету. Ніхто не вийде звідси.
  
  
  
  Дівчина сказала: «Нік».
  
  
  
  "Умм?"
  
  
  
  "Ви помітили запах?"
  
  
  
  Він зауважив, що помітив це з самого початку, але не згадав про це. Вона знову стала похмурої й замкнутої, нервової, і він не хотів погіршувати ситуацію. Запах неприємний. Це було всюди. Тепер це було тут, у печері.
  
  
  
  Він не міг точно кому запах або описати його, за винятком того, що він був огидним, і чимось страшним. Це був запах гною, але не тільки. «Запах смерті і гною був лиже, - подумав він, - але це не зовсім його опис.
  
  
  
  «Я відчуваю це», - сказав він. «Забудь про це. Запахи нам не зашкодить».
  
  
  
  "Але що це може бути?" Її обличчя спотворилося від огиди. «Це жахливо! Як якась жахлива псування. І це по всій долині - ви це помітили?»
  
  
  
  Нік це теж помітив, і в деякому роді ему це сподобалося. У нього була ідея, чому місцеві жителі, у тому числі китайські солдати, уникають
  
  
  це місце, як чуму. Він не міг ih звинувачувати. Запаху було достатньо, щоб повірити в демонів.
  
  
  
  Він встав, потягнувся і почав збирати екіпіровці. «Йдемо», - гаркнув він, гей. «Давайте знайдемо цю сходи вгору по скелі - перш ніж ви почнете вірити в Йєті. Так що це не зовсім Шангрі-Ла. І що? Давайте далі роботу. "Він був грубим і повинен був бути таким. Її настрій ставало все гірше і гірше. Тепер він подумав, що вона втратила багато свого старого вогню.
  
  
  
  Вона зафарбувала его особа чорним, а потім він зайнявся її обличчям. Поки вона чорнило будь-метал, який міг блищати і видавати ih, Нік підійшов до входу в неглибоку печеру, і вивчав долину в потужний бінокль. Він не думав, що цю долину можна не помітити - плато було високим і височіла над перевалом Чумби на заході, але воно распласталось середовищ масивних кам'яних плит навколо входу в печеру.
  
  
  
  Долина була досить неприступною, навіть без того огидного запаху, який за нею стояв. Нічого більше, ніж заповнена камінням пролом, викопаний довкола масиву. Навколо нього була похмурість місячного ландшафту, яку пом'якшував лише невеликий луговий ділянку лишайника і чахла трава близько середини довгою збиралися. Нік зітхнув трохи легше, коли побачив, що вертольотом може приземлитися. У темряві це було складно. Як би воно було, він міг встановити свої ракети, чотири навколо них, щоб утворити квадрат, і направити пілота всередину. Це сталося б рівненської опівночі - якби це взагалі сталося.
  
  
  
  Нік почав повільно і ретельно підбирати різкість в біноклі. Прямовисні скелі здавалися незрозумілими. Краще б там були сходи, щоб піднятися на будь-яку навколо скель, потрібні годинник. Він один. Він ніколи не підніме дівчину.
  
  
  
  Він помітив кілька печер в долині і темні плями на підставі скель. Це місце було посипано ними. Він належить їм, що колись населяли долину первісні люди. Археолог міг би тут повеселитися. Китайські вчені не зробили ставки. Може, їм вдасться з'ясувати, що викликало запах. Нік наморщив ніс. Фу! Від цього запаху тхнуло екскрементами тварин, які відмовлялися розкладатися, лежали стиглими і воняющими на сонці.
  
  
  
  Він перемістив бінокль, щоб вивчити північний край. Тут, крізь неглибокий гребінець, через невелике сідло в скелі, він міг бачити слабке мерехтіння пикабу в далекому високому горизонті. Сонячний святий відбивався в срібному лезом. Він знав, що це гора Макалу. Еверест був просто за гранню. В чудовому біноклі і в прозорому повітрі він бачив майже сотню миль.
  
  
  
  На одному з усього найближчих гірських схилів він розрізнив крихітну село, висить, як пташине гніздо. Дим і трепетом, повинно бути, молитовні прапорці. Поруч з селом у полі пересувалися коричневі крапки - коміри орють?
  
  
  
  Село його не турбувала. Шансів на те, що у кого-то там є потужні біноклі, було не так як, нібито, багато. По долині можна було пересуватися, не побоюючись виявлення. Нік прибрав бінокль, перекинувся на спину, дивився в небо і закурив. Дим трохи допоміг позбавитися від запаху.
  
  
  
  Він думали, що ih удача була феноменальною. Дуже добре! За законом середніх чисел, скоро щось повинно було піти не так. А поки вони були в порядку. Генерал був мертвий, і його не можна було змусити говорити. Слуг і жителів села, «солдат», ну можна було змусити говорити, але вони нічого не знали. Влада, звичайно, дізнаються про літаки і про двох незнайомців, які приїхали і зникли, але і там удача тримала все в таємниці. Великі були шанси, що китайці подумають, що ці двоє були для згаданого генералом секретного аеродрому.
  
  
  
  Сюй Фань вийшла через печери з двома рушницями. Вона посміхнулася йому, і він усміхнувся ревматизму. Її настрій знову змінилося. Вона штовхнула його ногою. «Мрієш? Це не знайде сходи - якщо є сходи».
  
  
  
  Киллмастер відкинув сигарету і встав. Він взяв у нах гвинтівку. «Давай подивимося. І ти можеш трохи помолитися, тому що, якщо старий збрехав, мені доведеться залишити тебе тут, поки її буду робити роботу». Він вказав на навислу над ними скелю і криво додав: «Хіба ти не хороший скелелаз?»
  
  
  
  Дівчина оглянулася. Її посмішка зникла. «Я як-небудь зійду на скелю. Я не залишуся тут одна!»
  
  
  
  Нік увійшов в печеру за своїм альпіністським спорядженням. Вони почали повільний, обережний пошук біля основи скелі, пробираючись крізь купи величезних каменів і валунів, які могли бути розкидані необережної гігантською рукою. Вони проминули ще один вхід у печеру.
  
  
  
  Позаду нього, вона сказала: «Цей запах - ви помітили? Він сильніше, коли ми наближаємося до печери».
  
  
  
  Нік знову вийняв бінокль, уважно оглядаючи скелю попереду. «Забудь про це», - сказав він. "Напевно, просто
  
  
  т погана сантехніка. Печерні жителі не особливо потребували санітарії ".
  
  
  
  Він чув, як вона бурмотіла - «Привіт, па». Її боюся. Файл. слова, які вона визначився під час кошмару в Лос-Анджелесі. У nen спалахнув гнів, не стільки на дівчину, як на обставини. Прокляття! Все було досить важко без цього раптового, нез'ясовного зриву дівчини, яка займається ...
  
  
  
  Сходи.
  
  
  
  Голосування voni, починаючи з ущелини, вирізаної в скелі. Нік поспішив уперед. «Вона тут, дитинко. Ей-богу, вона тут!»
  
  
  
  Перша слабка борозенка в камені була приблизно по пояс. Нік втупився на нах. Вона була неглибокою, грубо яка вирізана, всього шість дюймів завширшки і в дюйм глибиною, але, поза всяким сумнівом, справа рук людських. Сторіччя перетворили сліди долота в гладкість, але вони все ще були помітні.
  
  
  
  Нік простежив ih вгору. Вони пройшли відкрито по прямовисній скелі близько номерами футів, потім рушили праворуч, щоб уникнути зависання. Він не міг бачити далі цієї точки. Він повернувся до Су Фань. «Я піду і розведу небагато. Думаю, це буде досить легко. Для мене, в будь-якому разі, її виправлю для тебе нерівності. Ти коли-небудь займався скелелазінням?»
  
  
  
  "Ніколи."
  
  
  
  «Нічого страшного», - сказав він з не зовсім щирою впевненістю. «Головне - притиснутися носом до скелі, не дивитися вниз, а дивитися тільки вгору до наступного зачепа. І продовжуй рухатися - не замерзай».
  
  
  
  Фань Су дивилася на скелю. «Це здається неможливим», - сказала вона. «Як сторона будівель - Емпайр Стейт. Може, я не можу цього зробити, Нік».
  
  
  
  «Ти зробиш це, дорога». Він засміявся над нею. «Я кажу про даний час в скелелазінні - це практично ескалатор».
  
  
  
  В цю першу поїздку він узяв тільки своє альпіністське спорядження, люгер і стилет. Він перекинув через плече товстий моток нейлонової мотузки і приставив до пояса кам'яний молот, на якому теліпався мішечок з різними типами гачків. Хутряні чоботи не підходили для лазіння, але тут нічого не поробиш.
  
  
  
  До першого звису йти було легко. Він подивився вниз. Вона дивилася на нього знизу вгору, не закриваючи очей від яскравого світла каменю, і він з легким шоком усвідомив, що яскравого світла не було. Сонце пішло. Вітер здавався трохи постраждалим. Можливо, ih чекає невелика негода. Це все, що йому було потрібно.
  
  
  
  Відверті над виступом сходи перетворилися на подряпини на камені. Гей, ніколи не пройти цей відрізок шляху. Він вбив гак в тріщину поруч з останньої повної сходинкою, обрізав мотузку до приблизного значення і почав повільно підніматися по кручі до наступної хорошою сходинці скажімо, в дюжині футів вище. Це було майже сьогодення, і для останнього взяття руки ему довелося зняти рукавиці, і затиснути ih зубами, поки він хотів розколину. Коли він знайшов це, его засадах послизнулася, і на секунду він повис, повиснувши на кінчиках пальців. Він знову хотів пальцями нога, лаючись. Це було дуже близько.подібного
  
  
  
  Він досяг такою гарною сходинки і вставив ще один гак, страхував, зав'язав мотузку і скинув її. По дорозі вниз він прив'яже її до нижнього гака.
  
  
  
  Нік був тепер приблизно на півдорозі до прямовисної скелі. Сходинки стали нахилятися, переходити поперек скелі. Якою б примітивний людина нам вирізав ну, він був досить розумний, щоб вибрати найлегший шлях. Він подумав, що їм потрібні були б роки, щоб подолати ці сходинки своїми примітивними інструментами.
  
  
  
  Тепер йти було досить легко. Піднімаючись, Нік почав думати наперед. Час повинно було бути важливим. Вони повинні були підійти до скелі, на якій він зараз вилазив, і перетнути чверть милі по пересіченій місцевості до Чумби. Він планував зробити це як раз в сутінках, коли сергій буде ih користь. Їм потрібно буде досягти кінця Чумби, поки не стемніло. Повернутися - якщо вони це зроблять - буде легше, бо вони будуть знати місцевість і використовувати ліхтарики. Его не особливо хвилювало, виявить чи ворог його, а потім того, як він ставите вибухівку.
  
  
  
  Він глянув на небо. Це були тьмяно-сірий хмарі, і крихітні сніжинки танцювали на початок вітром. В Пекло! Нічого не залишалося робити, крім як сподіватися, що буря вщухне, поки він не зробить свою роботу.
  
  
  
  По мірі наближення до вершини він все більше відчував втому. Коли він, нарешті, перевалив через край, він задихався. Навіть тут, на порівняно невеликій висоті, тибетський повітря було розрідженим. Ви не помічали цього, поки не почали сильно напружуватися. Він перекинувся на спину, важко дихаючи. Дві сніжинки прилипли до його особі, цей. Відкрито над ним на величезних крилах кружляв орел. Її, сподіваюся, подумав він з кислою усмішкою, що це не китайський орла.
  
  
  
  Коли він знову шталь нормально дихати, він, звиваючись, підійшов до кам'яної опори і подивився в бінокль. Він кивнув. Карти ЦРУ і масштабування були біса точними. Дайте їм це.
  
  
  Відстань від того місця, де він лежав, до далекого кінця дошки, де він натрапив в Чумби, було приблизно чверть милі. Досить далеко, враховуючи, що вони повинні повзти він, на четвереньках.
  
  
  
  Місцевість поступово йшла вниз, геть від нього. Вона була неровна, дуже схожою на дно долини, але і з поодинокими ділянками гладкого снігу. Приховані тріщини? Нік знизав плечима. Просто має бути випадково, що Він почав працювати по схилу, використовуючи всі доступні укриття, але при цьому роблячи якомога більше пряму лінію.
  
  
  
  Піднімався вітер. Він дув відверті ему в обличчя з заходом, і він міг чути низький стугонливий звук, витікаючий з боку Чумби. Подув вітер, і звук припинився. Повернувся вітер, і він знову його почув. Нарешті він визначив це. Генератор. Це повинно бути чудо. Він не міг і мріяти про краще маяку, на якому можна було б зупинитися.
  
  
  
  Нік знову спустився зі скелі. Коли він дістався до свеса, він зупинився, щоб подумати. Дівчина може встати на мотузку, і гаки, щоб він допоміг ей. Спуститися вниз може бути складніше. Можливо, вони просто дуже поспішають.
  
  
  
  Нік знайшов тріщину і в'їхав в гак. Він прив'язав до нього мотузок, потім пробрався до виступу, вставив ще один кільцевої гак і провів мотузку через нього. Вона спостерігала за ним знизу, її стьобана пальто було посипано снігом.
  
  
  
  Він кинув гей трубку. "Ловити."
  
  
  
  Коли він спустився, він застрахував нитка мотузки навколо високої кам'яної плити, що виступає приблизно в двадцяти футах від обриву. Він пояснив. «Піднімаючись вгору, ви зробите це нелегко. Слідуйте за мною. Спускатися має бути легше, поки ви не доберетеся до цього виступу. Ви будете вести мене вниз. Коли ви доберетеся до виступу, ви можете звільнитися і спуститися вниз. руки і ноги навколо ліній ковзання. Добре? "
  
  
  
  Вона не посміхалася. «Добре, Нік. Якщо ти так скажеш. Як там нагорі?»
  
  
  
  Він сказав агов, коли вони повернулися в печеру. Вона слухала, час від часу киваючи, ee очі були похмурими. Сморід було ще гірше. Нік запалив сигарету і запропонував гей одну, але вона відмовилася. Її темні очі постійно блукали по долині. Сніг почав згущатися.
  
  
  
  Коли вони увійшли в печеру, вона сказала: «я думаю, нас чекає шторм. Їх тут може бути дуже погано, навіть в цьому початку сезону».
  
  
  
  Він досталь навколо рюкзака сигнальні ракети. «Я знаю. Невелика буря - це нормально, може навіть допомогти нам. Її можу обійтися без заметілі».
  
  
  
  Сюй Фань заварила гарячий чай на маленькій плиті. Вони їли з консервних банок, а Нік випив трохи віскі. Вона не приєдналася до нього.
  
  
  
  Пообідавши, Нік взяв свої сигнальні ракети і попрямував до маленького безлюдного місця в центрі долини. Він розмістив ih, щоб вийшов квадрат, посадочний майданчик для вертольота, який ih підніме. Він сподівався на це. Вертольотом буде причеплений під літаком B-52, і у нього буде достатньо палива, щоб повернутися в Сіккім. Він глянув на небо, прислухався до наростаючого завивання вітру. Знову сподіваючись. Багато що може піти не так.
  
  
  
  Коли він повернувся в печеру, вона була в спальному мішку. Він попрямував до себе, коли вона сказала: «Нік. Будь ласка. Ходімо зі мною. Ні, я не хочу займатися любов'ю. Їй просто хочу бути поруч з тобою. Її, хочу, щоб ти підтримав мене».
  
  
  
  Він втиснув своє велике тіло у мішок разом з нею. Він обняв її й прошепотів: «трохи Поспати. І перестань хвилюватися - все буде добре.
  
  
  
  Вона кивнула і притиснулася до нього. «Я знаю - справа не в цьому. Просто мені так смішно, Нік. Її налякана і не знаю чому. Це не схоже на мене - це на самому делле зовсім не її. Її так нервую і напружено, що хочеться кричати. Я думаю, що в основному це жахливий запах. Це... це... "
  
  
  
  Вона замовкла. Він сказав: "Це, дитинко?"
  
  
  
  «Неважливо. Ти поспати, дорога. Ти той, хто повинен робити всю справжню роботу».
  
  
  
  «Одіна навколо нас повинен спати».
  
  
  
  «Я буду. Її все одно не можу заснути. Продовжуй. Спати».
  
  
  
  Вони подивилися на годинник. «У нас є три сотні футів волосіні, щоб зав'язати вузол», - сказав він. Через кілька миттєвостей він заснув. Він би, - лагідно подумала вона, - чи зможе заснути, якщо б через годину зіткнувся з розстрілом. Якою він був людиною!
  
  
  
  Сюй Фань погладила його обличчя пальцями. Его миле обличчя все ще залишалося під плямою, чорнотою і щетиною. Ему дуже потрібно було поголитися. Тепер вона знала, знала, що любить його. Чому вона ніколи не розповідала йому було так багато слів? Може бути, з-за відсутності ніжності між ними? У них не було особливої ніжності. Але вона любила його. Вона завжди буде любити його.
  
  
  
  Вона здригнулася і притиснулася до йому лиже, коли запах повернувся. Густий і нудотний, невимовний.
  
  
  Що цей запах значив для нах - це запах Смерті ...
  
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  Останні промені світла погасли, коли вони досягли далекого кінця ущелини між долиною і Чумби. Вони здійснили підйом без особливих труднощів, зв'язалися разом мотузками і проповзли по скелях і снігу на чверть милі.
  
  
  
  Нік був на самому краю, витягнувшись вгору і вниз по долині внизу. Він повернув циферблат бінокля, перетворивши його в нічні точках, і почав ретельний пошук темної б під ними. Гул генератора, тепер голосніше, долинав зліва від них. Він терпляче чекав, прикриваючи обличчя від вітру. Повільно сніг падав mimmo ним в ущелині внизу. Падіння було поки слабким, і вітер не надто сильний. Якщо шторм триватиме ще кілька годин, це спрацює для них.
  
  
  
  Все пішло. Тепер це був штопора терпіння. Він планував почекати годину або близько того, не більш двох годин, щоб отримати якусь підказку знизу. Якщо цього не станеться, йому було все одно доведеться спуститися і розпочати пошуки.
  
  
  
  Пройшов майже годину. Нічого. Вони лежали пліч-о-пліч на каменях, вкриті снігом, і дуже мало говорили.
  
  
  
  Потім іскри в ночі. Одиночна жовта спалах з боку генератора звуку. Хтось відкрив і закрив двері.
  
  
  
  «Голос і все, - сказав він. Він прокручував в голи, карти, супутникові знімки, як фільм. У скелі буде вирізаний півмісяць, збоку автостоянка, поруч хатини Ниссена. Це був відкритий ділянку, вузька дорога через щебеню, що з'єднує ділянки тунелю. Де-то в цьому півмісяці була двері, свого роду вхід в скелі, утворюють іншу сторону перевалу Чумби.
  
  
  
  Триста футів нейлонової мотузки були зав'язані вузлами і застраховані за допомогою кільцевих крючков, забитих у скелі біля кінця. Нік підняв котушку і кинув її в яму. Повинно бути більш ніж достатньо. Він підвівся, потираючи руки й тупаючи полузамороженными ногами. В останню хвилину він перевірив себе: мішечок з вибухівкою, люгер і стилет на своїх звичайних місцях, траншейний ніж за поясом, обріз, звисаючий зі шнурка на його спині. Він зняв рукавиці і кинув ih на сніг, його руки тепер захищали тільки тонкі внутрішні рукавички. Рукавиці були дуже незграбними.
  
  
  
  Дівчина тримала обидві гвинтівки зі снайперськими прицілами для нічної стрільби. Він знав, що вона не збирається сильно вдарити, але якщо він зіткнеться з неприємностями на шляху до виходу, вона зможе відвернути, змусити ЧиКомов подумати, що на них напали з якимось загоном.
  
  
  
  Нік обхопив її підборіддя своєю великою рукою. «Якщо вам буде потрібно стріляти, продовжуйте рухатися вгору і вниз по ободу. Киньте все, що зможете, дайте мені шанс повернутися на лінію».
  
  
  
  Вона вчепилася йому було на руку. «Нік! О, Нік...»
  
  
  
  Він поплескав її по щоці. «Тепер заспокойся. Ти знаєш, що робити. Ми все це пропрацювали. Зроби це. Її покладаюся на тебе. Побачимося».
  
  
  
  Киллмастер підняв канат, уперся ногами в обід і зник з виду. Він спустився на кілька футів, поки лінія не опинилася над ним; Потім він дозволив ніг звисати і швидко спустився вниз, використовуючи вузли. Ніяких виступів не було, і ліщина вільно падала на дно перевалу. На ходу він думали вузли. Коли його нога пальці вдарилися об тверду землю, він пройшов трохи більше двохсот футів.
  
  
  
  Він зібрав зайву волосінь і згорнув її. Він досталь навколо кишені невеликий циліндр з гумової присоском на одному кінці. Інший потік був втоплений. Нік натиснув на маленький перемикач, і в ніші загорівся крихітний червоний вогник. Він притиснув присоску до скелі, де бовталася мотузка. Червоний сергій був видатним тільки відверті спереду. Він поліз в іншій його ширині, вийняв чорну металеву коробку розміром з портсигар і підніс до вуха. Звук-бі-бі-прозвучав голосно і виразно, майже оглушивши його. Він знову зможе знайти лінію. Він поклав металеву коробку назад в хвилину.
  
  
  
  Темрява була абсолютною. Він зорієнтувався, глянувши на обрив, на мерехтіння червоного світла, потім повернув прямо. Дорога тут трохи зігнута. Він обережно рушив уперед, поки не відчув щебінь під своїми ногами, під снігом. Зняв рукавичку і ткнув пальцем в білу плівку, щоб переконатися. Він був у дорозі.
  
  
  
  По мірі того, як він обережно снаряд вперед, він реконструював місцевість по картках, так, як він бачив її зверху при останньому світі. Вирізаний вище півмісяць перебував ярдах в п'ятистах від того місця, де він знаходився зараз. Він сунув стилет в праву руку, а лівою витягнув траншейний ніж навколо піхов. Вбивство обов'язково повинно бути тихим!
  
  
  
  Він шелл тепер з протягнутим траншейным ножем перед ним.
  
  
  Вітер у вузькій ущелині перевалу набирає нової сили, і заверещав на нього. Він потрапив йому в обличчя сумішшю мокрого снігу та снігу, яка займається палила шкіру.
  
  
  
  Бар'єр був опущений, як і повинно бути. Весь час, поки вони спостерігали зверху, на дорозі не було руху. На шлагбаумі немає охорони.
  
  
  
  Киллмастер виконав ще сотню ярдів, потім різко зупинився. Він понюхав повітря і посміхнувся. Те, що він хотів, чекав. Свіжий різкий запах деревного диму. Десь попереду знаходилася сторожа, і охоронець грівся. Він сподівався, що є тільки один чоловік. Він міг легко вбити двох, але це було складно, і завжди небезпечно. Завжди є шанс, що хто-небудь через них зможе крикнути або вистрілити.
  
  
  
  Дим шталь гущі, вітер вдарив його по обличчю. Він упав навколішки і поповз. І тепер, спасибі тому, що його зіркі очі були ідеально пристосовані, він помітив маленьку хатину в дюжині ярдів від нього. З нього випливало слабке червонувате світіння. Вікно, а там піч.
  
  
  
  Але скільки? Він поповз до сяйву, безшумне істота з чорним обличчям в снігу. Як багато?
  
  
  
  Один чоловік. Одна тінь в хатині, згорбившись над розпеченою сіблі пічкою. Киллмастер опустився під вікно. Вітер завив на ньому. Його обличчя перетворилося на шматок холодного мармуру, руки швидко затверділи. Цей вогонь буде приємним.
  
  
  
  Він обережно постукав траншейным ножем у двері. Рух в хаті. Охоронець крикнув сварливим голосом, молодим голосом. "Хто?" «Голос дитини», - подумав Киллмастер. Нещасний дитина, черговий сьогодні вночі. Він знову постукав у двері.
  
  
  
  Нік вдарив його ззаду, однією рукою заглушивши його крик, іншою рукою вдарив по гвинтівці. Солдат опустив гвинтівку і безпорадно засовався в хватці AXEman. Нік приставив лезо стилета до горла людини і прошепотів на м'якому китайському: «Тихо. Якщо ти будеш підкорятися і будеш мовчати, я не вб'ю тебе». Іноді доводилося брехати.
  
  
  
  Він затягнув людини всередину. Він був прав, він був трохи більше, ніж хлопчик. Тремтячий хлопчик дивився розширеними очима на цього чернолицого демон по ночі. Нік потягнув його до розжареної печі і поставив на коліна, обличчя його перебувало в шостий дюймах від червоного металу. Трохи лиже. Запах розпечених волоса почав заповнювати хатину.
  
  
  
  Киллмастер тримав його так само легко, як немовля. Він задавав питання. Він отримав відповіді. Правдиві відповіді, народжені жалюгідним жахом.
  
  
  
  Настав час вбити його і приступити до роботи. У нього була вся необхідна інформація. Він не міг цього зробити. Стилет не впаде. AXEman прокляв себе. Чому це не міг бути чоловік? Але дитина, безбородий дитина! Він не міг цього зробити.
  
  
  
  Зрештою, він відправив хлопчика в темряву, знижки карате, і зв'язав його мотузкою навколо котушки, підвішеною на цвяху. Може бути, слабка. Може, навіть небезпечно. Він не міг убити дитину.
  
  
  
  Час було зараз важливіше, ніж коли-небудь. Він заткнув хлопчикові кляп, але кляп можна було виплюнути, а мотузки порвати.
  
  
  
  Він підійшов до того місця, де дорога виїжджала вправо, утворюючи півколо. В хатинах Ниссена горіли тьмяні вогні, і він бачив силуети вантажівок на автостоянці. Він був на півдорозі до кола, наближаючись до прорубленному в скелі входу, коли двері однієї навколо хатин Ниссена відкрилася. Нік застиг на камені.
  
  
  
  В декількох кроках від дня вийшов чоловік і полегшився. Mimmo себе Нік побачив вогні, клубящийся в повітрі дим і купу солдатів, які грають в карткову гру. Коли людина закінчив, він повернувся в хатину. Грюкнули двері. Нік знову зітхнув і продовжив.
  
  
  
  Він знайшов її досить легко: залізні двері була врізана в скелю. «Справа», - сказав хлопчик. Нік помацав і його пальці торкнулися панелі. Знайшли кнопку. Він натиснув на нах. А тепер великий блеф.
  
  
  
  Десь над его головою заскрипів гучномовець. Це вимагало його імені і бізнесу. Нік доклав рот до панелі, його пальці знайшли тонку сітку і відповіли. Він зробив себе генералом народній медицині Армії, дуже нетерплячим і грубим генералом. Були великі неприємності. Він зажадав увійти, і якщо ця черепаха буде повільно рухатися, буде розстріляна.
  
  
  
  Залізні двері почала відкочуватися. Нік пройшов через отвір у вітальню перш, ніж здивований лейтенант прибрав великий палець з кнопки.
  
  
  
  Чернолицый диявол досить довго лякав лейтенанта. Нік потрапив ему в складати долар стилетом. Він витягнув тіло навколо крісла, складати долар все ще билося, і затягнув назад в похмурий кут. Більше нікого немає. Коридор вів з передпокою назад в надра гори. Десь там, десь там, була Б опори. Він не збирався її шукати. Якщо залізні двері зачинилася
  
  
  поки він був там, він був зниклої качкою. У нього були інші плани, плани краще.
  
  
  
  Нік підбіг до столу. Тепер у нього була маленька граната, пекельна бомба. Він вставив синхронізуючий пристрій в nasi, повернув його і витягнув штифт. Тепер це було смертельно. Цокання. О дванадцятій тридцять, через півгодини потім того, як ih підняли, ця гора злетить у повітря, і закриється назавжди. Ліс і все інше в радіусі десяти миль.
  
  
  
  Він став на коліна і захід в ящик на стілець. Він приклеїв тикающую гранату до дерева в дальньому кутку, де ніхто не міг торкнутися її ногою або коліном.
  
  
  
  Минуло п'ять хвилина. Нік швидко глянув на кнопки на столі. Троє навколо них. Один для відкриття, один для закриття, одіна, безсумнівно, сигналізації. Его великий палець завис. Всі ґудзики були чорними, незрозуміло. Він глянув на залізну двері. Він все ще був відкритий, дозволяючи світлу проникати в падаючий сніг. Якщо б хтось навколо солдатів в хатинах побачив це і зацікавився ...
  
  
  
  Він не наважився ризикнути. Він повернувся і побіг по коридору, на ходу витягаючи речі навколо мішка з вибухівкою. Довелося підсаджувати пасток. На бігу почав виставляти запобіжник. Нехай знайдуть одну приманку, нехай знайдуть дві, поки гранату під столом не знайдуть.
  
  
  
  Коридор виходив у глибоку круглу яму, пробурену в живій скелі. І приготовлено воно. Опори B! Величезна торпеди звисала з високого триніжка навколо сталевих балок. Частина його була ажурною, і він бачив, свят, сяючий, з далекої сторони. Вона ще не була готова. Відмінно. Потім дванадцятьом тридцяти її взагалі не буде.
  
  
  
  Навколо ями розташовувалася галерея з залізними поручнями, з якої виходили коридори. Без сумніву, в лабораторіях. До дна ями вела крута залізна драбина. Нік був спокушений. Куля навколо пластики в самій речі міг би стати чудовою принадою. Якщо б вони знайшли його вчасно, вони б перестали шукати, думаючи, що вони в безпеці.
  
  
  
  Так не піде. Він почув голоси навколо ями. Двоє чоловіків, обидва в білих халатах, вийшли через перевал десь внизу, і йшли до величезної тринозі.
  
  
  
  У Ніка був шматок пластики розміром з тенісний м'яч. Він сховався в тіні і задумався на микросекунду. Тепер його нерви почали гудіти. Пора вибиратися, - і забиратися.
  
  
  
  Він підкрався до залізних поручнів галереї. Чоловіки стояли відкрито під триногою, дивилися на торпедообразный снаряда, розмовляли і жестикулювали. Нік озирнувся через плече. Безлюдний Коридор, залізні двері все ще відкрита. Така удача не могла тривати довго. Щось повинно було незабаром зламатися.
  
  
  
  Він встромив детонатор в пластик, повернув таймер, потім обережно приклеїв його до однієї навколо опор рейки на підлогу. Може, вони його знайдуть, а може, й ні. Ніякої шкоди, якщо вони це зроблять. Якщо ні - ну, скульптура була встановлена в той же час, що і атомна граната.
  
  
  
  Одіна навколо чоловіків під триногою підняв очі і побачив Ніка. Пролунав крик, схвильований лепет. Нік вийшов на яскравий святий і стояв, страшно посміхаючись їм, його зуби виблискували, як у акули в чорному людина. Він підняв динамітну шашку, дозволила їм побачити її, потім кинув у яму. Вона не вибухне. Це не було підготовлено. Він не хотів, щоб воно вибухнуло. Це може просто відволікти від речей під столом.
  
  
  
  Чоловіки повернулися і втекли, кричачи і падаючи іншим на інший. Вони збиралися натиснути тривожні кнопки, і скоро. Нік побіг.
  
  
  
  Коли він пробіг mimmo залізної день, десь всередині гори задзеленчав сигнал тривоги. Нік відкинув сумку з вибухівкою і втік. Він відправився в шлях, приставивши невелику металеву коробку до вуха, і побіг. Звукові сигнали, спочатку слабкі, стали посилюватися. Він пішов за ними, ковзаючи і ковзаючи по снігу, і біг так швидко, як ніколи в своєму житті.
  
  
  
  Позаду нього засвітилися вогні і завила сирена. Нік побіг. Він забув про перешкоди і врізався в нах, зісковзнув, впав обличчям вниз, встав і продовжив бігти. Тепер писк був сильним. Він був майже біля мети.
  
  
  
  Він уповільнив крок, тривожно шукаючи праворуч від себе просив у крихітній червоної точки, яка займається повинна була привести його до лінії. Голосів він, маленький маячок безпеки у вітряну ніч.
  
  
  
  «Дитинко», - сказав Нік Картер за вітром. "Дитинко, її рада тебе бачити!"
  
  
  
  П'ять секунд нащупывания, і його пальці торкнулися лінії. Він викинув обріз, жбурнув траншейний ніж в замет. Він перевірив лінію. Вона була гарною і тугий, такою ж, якою він її залишив. Сюй Фань чекала там, нагорі. «Це повинно заспокоїти нерви, - подумав він. Це був просто солодкий шматок пирога. Нічого подібного. Він вирвав червоний святий і розчавив його ногами.
  
  
  
  Він почав підніматися, піднімаючись на руки, звісивши ноги, піднімаючись по трапу, як Тарзан потім Джейн.
  
  
  
  Він був на півдорозі, коли почув перший постріл. Він усвідомив постріл
  
  
  за Mannlicher. Потім ще постріл. Потім тиша.
  
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  
  
  
  Киллмастер повис на мотузці, трохи нижче кінці скелі, і прислухався. Нічого, крім завивання вітру, який зараз піднімається і б'є його взад і вперед по крихкому нейлону. Потім останнього пострілу абсолютно нічого. Він перебрався через край, плюхнувся животом, перекотився на кілька кроків і підійшов з «люгером» в руці. Ще нічого. Вітер приніс ему знизу виття сирени; тут були тільки ридання вітру і темна пустеля. Він крикнув: «Сюй Фань?» Вітер відповів.
  
  
  
  Марно. У цій наростаючої бурі его вона не почує. Що, кравець візьми, відбувалося? Вона ніколи б не звільнилася без поважної причини.
  
  
  
  Він вирішив ризикнути ліхтариком. Він клацнув ним, все ще лежить на животі, на відстані витягнутої руки, і накреслив півколо з балкою на снігу.
  
  
  
  Гвинтівка. Одіна з Mannlichers лежить в снігу. Він вимкнув святим, підповз до гвинтівки і підняв її, намагаючись придушити перше дотик божевільної паніки. Клята гвинтівка погнулися! Мозку закрутився, зігнувся і утворив майже повний круг.
  
  
  
  Нік не міг, не міг повірити в це. Але голос він, чорний метал під його пальцями. Що, кравець візьми, могла це зробити?
  
  
  
  Він впустив зламане зброю і відповз на кілька кроків. Він знову використав сергій, відкидаючи його ih потім через плоскогір'я. Як вони прийшли. Він побачив перше пляма крові, окрашивающее сніг в яскраво-червоний колір. Швидко засипало новим снігом. Принаймні, Сюй Фань поранила противника. Або вона? Це її кров або его? Его? Нік боровся з безумними думками, які росли в его голів. Цього повинно було бути раціональне пояснення.
  
  
  
  Він підповз до плями крові, економно використовуючи ліхтарик. Кривавий після втік з темної подагри, повертаючись через плато до долини.
  
  
  
  Старий генерал сказав: «Це місце відоме як Долина Єті».
  
  
  
  Припинити, сказав собі Киллмастер. Забудь це зараз! Ви будете таким же божевільним, як генерал.
  
  
  
  Він встав, тепер безтурботний, борючись з божевільними, невимовними думками, які почали бити його. Він, склавши долоні і крикнув за вітром: «Су Фань - Сюй Фань...»
  
  
  
  Відповів тільки вітер. Сніг плюнув йому в обличчя. І він побачив іншу гвинтівку.
  
  
  
  Нік простежив за променем ліхтарика і взяв гвинтівку. Він не був пошкоджений і лежачи на великій відстані від плями крові, як ніби його кинули з величезною силою. Він перевірив його, вставив патрон в патрон, прибрав «Люгер». Він дозволить ліхтарику блукати по місцевості. У ньому ще ніхто не вистрілив. Він навіть тоді не признавався собі в цьому, але у нього було нудотні відчуття, що ніхто не збирається стріляти в нього!
  
  
  
  Він побачив після. Він нахилився над нею, шкіра на його шиї повзла, а хребет похолов. Одного разу він бачив, після горили, і це було щось на зразок цього, але не зовсім. Сніжний ведмідь? Єдиний відбиток був шириною в метр і трохи більше цієї довжини. Воно було під навісом валуна, інакше він би його не знайшов - вітер чистив сніг, як дрібна кисть.
  
  
  
  Використовуючи ліхтарик навмання, він почав повертатися назад по плоскій рівнині. То тут, То там була кров, і раз у раз з'являлися ці сліди, куди не доходив вітер. Ему знадобилася хвилина або близько того, щоб зрозуміти, куди ця штука рухається назад до сходів, що вели вгору по стогони долини.
  
  
  
  Йеті. Що небудь! До теперішнього часу він зізнався, що це не людина, принаймні, не зовсім так. І що б там нам було, у нього була Фань-Су.
  
  
  
  Нік Картер побіг так швидко, як тільки міг, по пересіченій місцевості, промінь спалахи час від часу відбивав сліди крові. У нього було напоготові рушницю, а обличчя його було похмурим і холодним, - і він знав, що переляканий, як ніколи раніше. За дівчину і за себе. Що це було?
  
  
  
  Він підійшов до краю долини. Тут він вставив гак і коротку мотузку, щоб допомогти дівчині спуститися з обриву. Він впав на життя і підповз до краю, направивши потужний промінь світла на обрив. Нічого, крім хуртовини. І запах! Цей гнилий запах доноситься навколо долини. І трохи крові на снігу біля гака.
  
  
  
  Киллмастер перекинув рушницю і перелетів через обрив. Якщо б ця штука, чим би вона нам була, напала на нього зараз, він би був безпорадний. По мірі того, як він відчував свій шлях вниз по небезпечному вертикальному фасаду, сплющений, борючись, щоб його не відірвало від поверхні, як муху зі стіни, він зрозумів, що істота, має бути, спустилося таким же чином. Несучи дівчину!
  
  
  
  Снігова горила? По Тибету ходили дикі історії про таких істот. Єті? Огидний Снігова людина?
  
  
  Ви могли б зійти з розуму! Але щось взяв дівчину, згорнуло сталевий стовбура рушниці, як крендель, і спустилася по прямовисній стогнати з вантажем більш sta фунтів так само легко, як у ліфті. І завжди був запах - як тисячі фунтів свіжого гною!
  
  
  
  Він підійшов до виступу, де натягнув мотузку, щоб Сюй Фань міг спускатися вниз. Це було швидше. Він зачепився рукою і ногою, щоб хитний нейлон і зісковзнув вниз, витягнувши гвинтівку в одній руці тримаючи палець на спусковому гачку. Його ноги в хутряних чоботах вдарилися об камінь внизу, і він впав, освітлюючи місцевість ліхтариком.
  
  
  
  Вона пролежала на підлозі, зіщулившись, на снігу в десятці метрів від краю обриву. Він підбіг до неї, висвітлюючи святі навколо, але не побачив нічого, крім відводять слідів. І кров. Принаймні, вона поранила його.
  
  
  
  Він став на коліна, я знаю, що він побачить, і висвітлив тіло спокійне. Вона була мертва. Ee стьобаний костюм був розірваний на стрічки - вона, мабуть, витримала пекельну боротьбу - і її тонкі риси були зметені ударом пазурів диких. Її тонке горло було розірвано на шматки, і під рваною курткою він бачив жахливі укуси на її руках і плечах.
  
  
  
  Нік не міг змусити себе довго дивитися на її понівечене обличчя. Бог знав, що він набачився кривавої смерті, але це було занадто навіть для його стійкого серця. Він накинув гей, на обличчя розірване пальто і притиснув до вітру камінням.
  
  
  
  Він узяв рушницю і пішов до першого сліду в полдюжине футів. Вітер тут, в укритті вузької долини, був не таким сильним, і він легко міг пройти по сліду. В захищеній підвітряного стороні виступає плити базальту він знайшов перший досконалий, закінчений після істоти. Він опустився на коліна, щоб вивчити його.
  
  
  
  Все було навпаки. Лапа, ступня, кіготь? на ній було два пальці попереду і три ззаду. Він ще не дуже готель у це вірити, але тепер його очі бачили це. Таким він стікав крижаний піт, і в той же час він відчував себе таким холодним, як ніколи раніше.
  
  
  
  Він пішов слідами до входу в печеру поряд зі сходами. Отвір, що веде в печеру, було низьким і вузьким; ему довелося зігнутися навпіл, щоб направити промінь світла в отвір. Він побачив ще плями крові і ще один розмазаний відбиток на сухому камені всередині печери. Потім цього ніяких відбитків, тільки кров, що веде через склепінчасту печеру до ще однієї темної діри на далекій стороні. Запах був майже нестерпним, викликаючи нудоту Ніка, майже пригнічуючи его, бажання увійти сюди.
  
  
  
  «Іди, - сказав він собі. Давай, боягузливий сучий син, давай! Візьми. Убий це. Що це було - убий!
  
  
  
  Він увійшов у печеру на животі, економно використовуючи святіші батареї почали розряджатися - і пішов по кривавому сліду.
  
  
  
  Дірка в протилежній стороні печери вела у вузьку кам'яну трубу, яка займається вигиналася і перетворювалася в тунель в примітивній шахті. Місцями він ледве міг підняти голову, а його великі плечі, збільшені в розмірах через колодки, яку він носив тебе, ледь прослизнули. Але плями крові вели его. Це було десь тут.
  
  
  
  Тепер запах трохи змінився. Сморід все ще було жахливим - его вже вирвало, не припиняючи повзати, - але тепер запах був більш свіжим. Лизати і сильніше. І чомусь нескінченно більше попереджень.
  
  
  
  Киллмастер вперше почав розуміти, з чим він зіткнувся, коли труба приєднується його в іншу печеру. Кривавий потім перетнув пол цієї печери і зник в іншій дірі, в іншому проході на далекій стороні. Прокляті печери були пов'язані!
  
  
  
  Він лежав, важко дихаючи і в поту, час від часу трясучись від страху і люті, і дивився на сніг, який вітер відносить mimmo вхід. Вони полетіли б у таку погоду? Може B52 успішно скинути вертольотом в таку бурю?
  
  
  
  У цей момент Ніку було наплювати. Він перетнув печеру, плюхнувся життя, перевірив гвинтівку і втиснувся в трубку. Коли-небудь це довелося припинити. Боротися. Або, можливо, померти. Може бути, він навіть зараз стікав кров'ю.
  
  
  
  Це перетворилося на кошмар. Сон з привидами гулей, в якому він гнався за кров'ю і запахом через нескінченні кам'янисті труби і коридори, але так і не наздогнав. Одного разу він побачив перед собою червоний відблиск в темряві. Очі втупилися в чорнило. Сергій майже зник, і він не міг бачити те, що належало очам - лише незграбна істота в тіні. Він вистрілив, і знав, що промахнувся, навіть коли луна вдарила в його вуха. Істота рушило далі, поза його увагою. Залишився лише запах, цей жахливий, викликає блювоту запах. Нік Картер поповз далі, ліхтарик лише слабко мерехтів жовтим.
  
  
  
  Він почав розуміти, що істота може думати, принаймні, до певної міри. Воно було поранене, і джерело боляче був пов'язаний з рушницею в руці Ніка; так само
  
  
  Або про це попередили спалах і звук гвинтівки. Він більше ніколи його не бачив, і запах почав поступово слабшати.
  
  
  
  Коли він нарешті дістався до іншої відкритої печери, він був приголомшений, побачивши валяющееся там екіпіровці. Це була ih печера, та, в якій вони ховалися весь день. Ззаду вела кам'яна яма, прикрита камінням, тому він не помітив її раніше. У будь-якому випадку він не досліджував печеру.
  
  
  
  Нік Картер глянув на годинник. Було без чверті дванадцять!.
  
  
  
  Він зупинився в печері рівненської настільки, щоб замінити батарейки в ліхтарику; потім він попрямував до ракет посеред долини. Ему довелося згинатися і пробиватися проти вітру, але снігу стало менше. Він запалив сигнальні ракети, бачив, як вони всплескивают червоними смолоскипами в ночі, змальовуючи майданчик для вертольота. Якщо вони взагалі прийшли. Йому було все одно - якщо вони не прийдуть, не зможуть спуститися, він знав, що збирається робити. Полювати на тварюка знову - полювати, поки один навколо них не помре.
  
  
  
  Він повернувся туди, де лежав Фань-Су. Сніг наполовину покрив її тіло. Він не дивився в обличчя, просто підняв її і поніс назад до криваво-червоним спалахів. Потім він почекав, дивлячись на кружащийся шторм.
  
  
  
  Великий вертольотом з двома крилами, раскачиваемый вітром, вилетів навколо хмар у 12:13 на носі. Запізнився на тринадцять хвилина.
  
  
  
  Нік підбіг до вертольота, коли двері обережно відкрилася. Вони не світили.
  
  
  
  Хтось сказав: "Жовта Венера?"
  
  
  
  "Так". Він протягнув тіло дівчини. «Накрийте її ковдрою».
  
  
  
  Киллмастер залишився в хвості великої вертольота з дівчиною. Сержант повернувся до лейтенанта, який пілотував вертольотом.
  
  
  
  «Він каже, щоб швидше йшли, - сказав сержант своєму начальнику. «Він каже, що весь пекла вирветься сюди через кілька хвилина».
  
  
  
  Лейтенант кивнув. Через мить сержант сказав: «Я зміг гарненько поглянути на обличчя цього хлопця ззаду. Він виглядає так, як ніби він вже пройшов через пекло. Її ніколи не бачив нічого подібного. Не знаю - може бути, з ним все погано! Має бути погано. Він не дозволяв мені бачити обличчя. У ці дні вони дають нам милі роботи! "
  
  
  
  Лейтенант тільки знову кивнув. Він був похмурий. Політ до Сиккима обіцяв бути довгим і важким, і вони тільки що збирались зробити це на своєму паливі. Він зосередився на своїх турботах.
  
  
  
  Раптом великий вертольотом нахилився, хитнувся і нахилився, впав і почав перекидатися на бік. Пілот виправив це. Сержант дивився на зростаючу червоно-жовту спалах полум'я внизу і далеко позаду них. Ще більше вибухів стався вертольотом, як тер'єр трясе щура.
  
  
  
  "Ісус!" сказав сержант. «Хлопець не жартував».
  
  
  
  Нік Картер спостерігав, як вибух прорвався з-під землі і замерехтів на горизонті. Вертольотом впав, як ліфт. Він простяг руку, щоб погладити закрите обличчя.
  
  
  
  «Прости, дорога. Принаймні, ми влаштували тобі біса похоронне багаття».
  
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  Брудна п'ятірка
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  
  
  
  
  Брудна п'ятірка
  
  
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  
  
  Пунта Хигуэро, розташований на півдорозі між містами Маягуэс і Аквадилло на острові Пуерто-Ріко, являє собою невелику ділянку землі в блідо-зелених водах протоки Мона. В проході Мона шириною близько 100 км, який відокремлює Пуерто-Ріко з Домініканської Республіки, можна зустріти всі види морської фауни - від найбільш простих до небезпечних для життя. На множині мілин лежать останки численних людей і кораблів, полеглих жертвами ураганів, що обрушилися на цю місцевість. Гниючі скелети галеонів вже давно розграбовані людськими стерв'ятниками. Більше немає нас золота, нам скарбів, нам навіть мотлоху, щоб доставити задоволення найбіднішим пляжним мандрівникам.
  
  
  
  І все ж тихим серпневим вечором самотній мандрівник по пісочку пройшов по золотому березі, на шляху до Пунта-Игуэро. Це був високий, добре складений чоловік з широкими плечима для регбі, вузькими стегнами і м'язистими ногами. Однак его, шведів - брудні кросівки, великі зношені джинси і мішкуватий спортивна сорочка - частково маскувала ці фізичні особливості. У нього була чотириденна борода - вона невблаганно свербіла, - і він носив мішкуватий солом'яний капелюх, криво на голи. Його обличчя було брудним, і від нього пахло дешевим віскі. Але він не ложі ознак сп'яніння. Він пройшов по пляжу до високої металевої огорожі, колючий дріт зверху, уходившему у воду.
  
  
  
  Чоловік зробив паузу, щоб згорнути цигарку. На широкій спині він несс старий армійський рюкзак, а через плече в нього була велика сумка. Обрізана віник з гострим кінцем цвяха завершувала його вбрання. Він неквапливо підійшов до краю води, розсіяно тицьнувши палицею в піну, яку відступаючі хвилі залишали на золотисто-коричневій піску. Він запалив сигарету і почув звук наближається джипа з іншого боку воріт. Порив вітру тріпав полями его капелюхи і сповістив про першому плані урагані в сезоні. Слабка посмішка з'явилася на його суворому обличчі. Перша зустріч. Як він і очікував.
  
  
  
  Пляжний мандрівник тихцем поплентався до паркану, мабуть, не підозрюючи нам про яку шкоду. Тепер він міг ясно бачити джип, який рухався по діагоналі через дюни до дальнього кінця воріт. У nen було двоє чоловіків, обидва в якійсь формі кольору хакі. Водій виглядав як негр чи індієць. Інший чоловік був білим, низьким і товстим, на голів у нього була струмуюча австралійська тропічна капелюх. Пляжний знімач знову посміхнувся. Його бос, Девід Хок, не сказав йому про бальзамі. Він просто сказав: «Будьте готові до всього і дійте так, як вважаєте за потрібне».
  
  
  
  Спостерігач був тепер близько до барикади, і він міг бачити трехфутовую колючий дріт, на вершині паркану. Він також зазначив, що паркан поставлено глибоко в землю, і під ним неможливо копати. До останнього сегмента воріт був прикріплений великий білий знак, на якому червоними літерами було написано:
  
  
  
  
  
  «Небезпека - вхід заборонений - винні будуть притягнуті до відповідальності»
  
  
  
  
  
  Попередження повторюватися на іспанській мові.
  
  
  
  Людина виплюнув недопалок і шталь пробиратися в море в обидва боки паркану. Джип зупинився на іншій стороні, і білий чоловік вийшов.
  
  
  
  «Тримайся, ще один, - крикнув він. «Я б не пішов далі! Ви не ходили в початкову школу? Або ви не можете читати по-іспанськи, і ви не можете читати по-англійськи ».
  
  
  
  Мандрівник зупинився на своїй стороні паркану, сперся на свою палицю і уважно подивився на чоловіка, який підійшов до неї на своїх товстих ногах. Йому було близько п'ятдесяти, добре зберігся і сильний. На nen були військові черевики на товстій підошві, білі гольфи, шорти і куртка кольору хакі. Штани і куртка були чистими і свежевыглаженными, куртка не була закрита зверху і відкривала зарості сивого волосся на грудях. Толстого талії у нього була кобурі, яку несуть британські та австралійські офіцери. Пляжний весляр побачив маслянистий блиск важкого чорного револьвера. Білий шнурок тягнувся від приклада до погона камзоли. Тепер вони бачили ще на інший з парканом між ними і пильно дивилися один на одного. Бандит знову заговорив. "Щодо цього, ще один?" він знову вказав на дошку. "Ви вмієте читати, чи не так?"
  
  
  
  Спостерігач прикинувся трохи сором'язливим і відповів, не дивлячись з математики в очі: «Я не звернув особливої уваги на цей знак. Зазвичай їй цього не роблю. Її теж не шукаю неприємностей. Її просто блукаю трохи, щоб щорічно, чи зможу її що-небудь знайти ».
  
  
  
  Чоловік вказав на знак великим пальцем. «У цього символу є причина, малюк. І все, що тут можна знайти, - це багато неприємностей. Ви можете сміливо отримати це у мене ».
  
  
  
  Спостерігач глянув на чорношкірого в джипі. Він схопився за заднє сидіння і вийшов з стіновий пістолетом. Мабуть, їм не подобалася половина роботи.
  
  
  
  Він знову подивився на що стояв перед ним, на цей раз з відтінком виклику і зарозумілості в очах. «Як я вже сказав, я не шукаю неприємностей. Але її громадянин не Одноманітно і не думаю, що ви маєте права мене зупиняти ».
  
  
  
  Особа іншого чоловіка з'явилася слабка усмішка. Його маленькі блакитні очі холодно дивилися на мандрівника з-під густих брів. Его стислі губи утворили безкровну лінію, а рука перемістилася до кобури.
  
  
  
  Але коли він заговорив, його голос був байдужим, майже доброзичливим. «У мене є право, інший. Повірте, я маю право вас зупинити. Голосування в цій кобурі! Це відпочивати власність. Її тут господар. Весь цей ділянку пляжу до наступного паркану, в семи милях звідси, і на всій території готелю за дюнами, - усе це власність сера Малькольма Дрейка. Мене найняв сер Малькольм. І моя справа - стежити за тим, щоб у нас не було непроханих гостей. Це настільки законно, наскільки ви хочете. І якщо ви мені не вірите, підіть до свого адвоката, добре?
  
  
  
  Він зняв руку з кобури, поклавши обидві руки на стегна і обдарував мандрівника майже доброзичливою посмішкою. - Сподіваюся, її досить ясно висловився? Навіть для такого тупого ідіота, як ти? Сподіваюся, тепер ви розумієте, що це позбавить нас обох від зайвих клопотів. Так що тепер забирайся туди, звідки ти прийшов ».
  
  
  
  Наглядач подивився на відверті меншого чоловіка навпроти нього і знизав плечима. Здавалося, він шталь на фут вище. Він вирішив зробити все можливе, щоб щорічно, як далеко вони зайдуть. Весь цей час він намагався не дивитися в бік сукню і не звертати уваги на невеликий острів в двох кілометрах від берега.
  
  
  
  «Мені здається, - повільно сказав пляжний весляр, - що я на своїй стороні. Її впевнений, що чув, що всій території готелю, а може бути приватною власністю тільки до ватерлінії під час відпливу. Я думаю, що ворота відвертими тут закінчуються. А зараз відлив. Так що, якщо її зараз омину цей паркан, і продовжу йти & nb, її на самому делле не перейду через вашу власність. Чи справа не в цьому?
  
  
  
  Мандрівник досталь, з наплічної сумки плоску підлогу-літрову пляшку віскі і подивився на нах. Він був наполовину заповнений. Продовжуючи дивитися на чоловіка, він підніс пляшку до губ і почав пити, намагаючись тримати язик на шийці пляшки, щоб він отримав лише трохи віскі. Він добре випив, дуже добре, але віскі було теплим і дешевим. І він не хотів зіпсувати всю свою роль тим, що його вирвало б до ніг іншу людину.
  
  
  
  Гаррі Крэбтри, який раніше служив в австралійській армії, а тепер працював на сера Малкольма Дрейка кілером і майстром на всі руки, заздрив пляжного волоцюгу. Він зойкнув, відсьорбнувши, кравець візьми, ковток. Потім виснажливого розмови з сером Малькольмом він не пив цілий тиждень, а тепер йому захотілося. Бог має сенс. І у цього тупого кулика було віскі! Крэбтри все більше і більше втрачав гарний настрій. Не кажу вже про напої; цей мерзенний виродок занадто ему суперечив. А Гаррі Крэбтри було нетільки спростувати, хіба що з усть самого сера Малькольма.
  
  
  
  Але як тільки Крэбтри збирався вийти через себе, пляжник встромив пляшку у ворота. "Хотіли б ви випити?"
  
  
  
  Крэбтри нетерпляче взяв пляшку і проковтнув світло-коричневу рідину. Було жаркого і дешево, але, тим не менш, смачно. Приголомшливий! Це було те, що робило його смердючу життя гідною того, щоб жити.
  
  
  
  Він зняв пляшку з губ, глибоко зітхнув і витер рот тильною стороною долоні. Потім він знову підніс пляшку до рота.
  
  
  
  Спостерігач помітив чоловіка по той бік паркану з легкою посмішкою на щетині. Його очі нічого не втратили. Він помітив знаки відмінності піхоти в типовій австралійської капелюсі. Головний убір явно був гордістю цього кремезної людини.
  
  
  
  Що-де тканина була тонкою і зношеною, але вона була чистою, а значок блищав. Ймовірно, він був сержантом, а може бути, навіть сержант-майором. Він з нетерпінням чекав цього. Він також показав, що не проти випити. Це не завадить згадати про це.
  
  
  
  Гаррі Крэбтри осушив пляшку до останньої краплі. Він шпурнув її в прибій, подивився на пляжного волоцюгу і учасників засміявся. «Вибачте, малюк, я завжди був трохи жадібним. Погана звичка, тобі не здається?
  
  
  
  Пляжний бродяга нервово розсміявся. «Ах, це нормально. У мене з собою ще одна пляшка. Я завжди щасливий, коли можу втамувати спрагу ». Він знову засміявся і почав кружляти по піску в подертих черевиках, сподіваючись, що не перестарається. «Я просто товариська тип. Її люблю спокійно займатися своїми справами. Мене, нікому не назавжди боятися ».
  
  
  
  Гаррі Крэбтри знову встав, поклавши руки на стегна, і подивився через бар'єр на цього ідіотського нероби. Він допив віскі, але, може бути, ему вдасться зіграти ще одну жарт з цим неробою.
  
  
  
  Він уп'явся поглядом у злодія. «Те, що ти дав мені цей віскі, не означає, що ми тепер друзі. Так що пішов до біса. Іди і випивка, але в іншу сторону! »
  
  
  
  Перш ніж пляжний бродяга встиг відповісти, чорний крикнув навколо джипа, і вказав на годинник. «Напевно, їм ще належить патрулювати великий ділянку моря», - подумав бродяга. І вони не будуть єдиними. З іншого боку оточеного ділянки, ймовірно, їхав початку другої джип.
  
  
  
  Перш ніж він устиг що-небудь сказати, бойовик, кивнувши негру, повернувся до нього і сказав доброзичливим тоном: «Ну, добре, ще. Її теж не хочу бути самим тупим і все-таки випив все твоє віскі. Вперед, продовжуй. Просто переконайтеся, що ви продовжуєте гуляти по набережній і не заходьте по дорозі на пляж! От, їй-дам тобі перепустку на випадок, якщо ти зіткнешся з іншим джипом ». Чоловік щось написав на листку паперу й передав його волоцюгу.
  
  
  
  Коли останній взяв папір, він подивився з математики в очі. Ему не сподобалося те, що він побачив, його не особливо хвилювала облудна посмішка на тонких губах. Але він відповів: «Це дуже мило з вашого боку. Це позбавляє мене від довгого обхідного шляху. Її знаю, що інакше мені довелося б обійти всю землю сера. Спасибі!'
  
  
  
  Гаррі Крэбтри загадково посміхнувся. «Сер Малькольм Дрейк», - сказав він. - Але кого це хвилює - ви ніколи з ним не зустрінетесь. Ну, що ж ви чекаєте? Йдемо далі, в іншому випадку її знову можу передумати.
  
  
  
  Він повернувся до джипа, де його чекав негр. Пляжний бродяга обігнув паркан, перетнув воду по кісточки і продовжив шлях по пляжу в іншу сторону корпусу. Він почув, як джип завівся і повернувся. Він не озирався, але кожен нерв у його спортивному тілі був напружений, а його мозок працював на повну потужність.
  
  
  
  Це було зовсім не так. Цей аборигени занадто рано передумав - і вираз його обличчя з сирого м'яса не було невинним. Він почув, як водій переключився на другу передачу. Вони їхали паралельно ему, але трималися ярдів за п'ятдесят інший з іншого.
  
  
  
  Раптом він почув крик австралійця: «Ей, ублюдок, бережись!»
  
  
  
  Пляжний весляр повернувся і симулював паніку. Він майже точно знав, що повинно було статися. Покидьок готель трохи повеселитися.
  
  
  
  Джип все ще їхав відверті поруч з ним. Сміючись, негр натиснув на педаль газу. Джип рвонув вперед, зробив невеликий покажчиків і попрямував до набережної. Стенган був у австралійця в руках. Він теж засміявся. «Гей, нероба, хіба ти не знаєш, що вторглися на чужу землю? Її дам тобі чортів урок ».
  
  
  
  Він дав залп по стінового пістолет. Кулі потрапили в пісок нога, у пляжника, одна потрапила в кінчик його кросівок. Пляжний бродяга кинув ключку і сумку і підняв руки. «Не стріляти, не стріляти! Її повернуся - не стріляйте!
  
  
  
  Тепер австралійці і негр реготали. Джип обігнув набережну, і ще один залп пролунав по стінового пістолет. Пісок залив голі щиколотки пляжника, і goggle з моторошним звуком пронизала його армійський рюкзак.
  
  
  
  "Ви будете танцювати!" - проревів аборигени. Він націлив стіновий пістолет. «Танцюй, тупий виродок. Танцюй сич свого життя!
  
  
  
  Ще кілька куль свистіли у нога, пляжного весляра. Він повернувся, побіг назад до воріт, все ще тримаючи руки в повітрі, і в паніці крикнув: «Визначити, не стріляйте! Відпустіть мене!'
  
  
  
  Він оббіг паркан і продовжував бігти.
  
  
  
  Вони більше не могли бачити його обличчя - Нік Картер дозволив собі широко посміхнутися. Він знав те, що готель знати - у цій особливій частині Пуерто-Ріко відбувалося щось особливе, і з цього виходив дуже неприємний запах. Він вже чув, Гэллоуз-Кей дійсно ретельно охоронявся.
  
  
  
  Остання goggle просвистіла над його головою. Він на мить озирнувся. Аборигени схилився над сумкою через плече. Звичайно, шукаючи віскі. Нік зрозумів, що чоловік, імовірно, був алкоголіком.
  
  
  
  Нік продовжував бігти iso усіх сил. Він готель зіграти в гру до самого обидва кінці. Його посмішка зникла. Він був радий, що його бос, Хоук, не бачив, его відкрито зараз. Все це було частиною гри, але подібне відступ у будь-якому випадку йшло проти персонажа Ніка.
  
  
  
  Нік Картер, Киллмастер, головний агент AX, подумав, що початок нової операції було похмурим. Операція, яку Хоук охрестив «Золотим транспортом».
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  
  
  В ту ніч не було місяця. У своєму укритті, в трьох милях від паркану навколо колючого дроту і у восьмистах ярдах від узбережжя, Нік Картер відчув страшну тишу, воцарившуюся над землею. У нього склалося враження, що він в залі у вакуумі. Звичайних нічних звуковий птахів і плазунів паразитів не було чутно. Тварини з допомогою свого інстинктивного радар відчули катастрофу, що насувається з боку Малих Антильських островів, далеко на південному сході. Рухалися тільки хмари, закривають місяць. Це були масивні купчасті хмари огидного кольору фабричного диму. Нік Картер, прагне позбутися від цієї жахливої зудить бороди, змушений був голитися, використовуючи ліхтарик і дзеркало заднього виду старої машини двадцятирічної давності, яку він придбав двома днями раніше в районі Эсмеральдо в Сан-Хуані. Старі уламки стали відмінним прикриттям. Автомобіль, ймовірно, страждав від усіх технічних еквівалентів англійських хвороб, раку і туберкульозу. Але він привів Ніка в це відокремлене місце цілим і неушкодженим - ковток свіжого відбору проб повітря в цій безнадійно перенаселеній країні. Але це була безплідна і посушлива частина Пуерто-Ріко, і єдиним значущим містом в цьому районі був Рінкон. Тут ви були далеко від Кондадо, в'їздів та супермаркетів. Тут, на зелених сланцевих пагорбах, які виділялися на тлі Центральної Кордильєри, люди раніше жили в примітивних солом'яних котеджах, бохиосах.
  
  
  
  Киллмастер нудьгував по птахам, але його це не турбувало. Його думки були про вчорашні події і про ризики, які ему доведеться піти на наступний день, щоб призначити зустріч з Монікою Дрейк, дружиною сера Малькольма. Ця зустріч з цією жінкою стала головною причиною його перебування в Пуерто-Ріко. Моніка Дрейк довгий час була позаштатним британським агентом. Однак нещодавно вона подала сигнал лиха. Насувалося щось важливе, настільки важливе, що абсолютно офіційно Вашингтон і Лондон перекинулися з нога на голову. Однак до цієї справи підійшли дуже обережно, щоб населення не стає відомо про nen.
  
  
  
  Нік використовував ліхтарик, щоб пройти по вузькій стежці, яка займається вела до струмка біля невеликого водоспаду.
  
  
  
  Доріжка була викладена гібіскусом і олеандрів; високі пальми стояли біля струмка. Дикі банани і полуниця росли на пагорбах південніше. А на південь, недалеко від Маягуэса, були великі прибережні поля цукрової тростини. Пуерто-Ріко - здебільшого родюча країна, і якщо ви задоволені їжею, питвом і сном, життя буде легкою і приємною.
  
  
  
  Нік поклав ліхтарик на камінь і почав знімати одяг пляжного волоцюги. Він закопав її у підстави дерева рожевих метеликів. Він взяв великий шматок мила і пірнув у струмок. Вода здавалася теплою оксамитом. Якби колишній сержант австралійської армії Гаррі Крэбтри побачив зараз людини - за умови, що він був досить тверезий, щоб усвідомлювати те, що він бачив, - він, безсумнівно, грав би пляжного волоцюгу, що так розважав його в той день. Потім він побачив людину зі струнким, дужим, м'язистим тілом, який, якщо він не грав будь-якої ролі, пересувався на полюванні, як леопард. Жорстке, гостре обличчя - хоча тепер воно стало трохи повніше: Нік спав - мимоволі згадалося одне навколо двох слів. Або, може бути, обидва: пірат! пожирач праски!
  
  
  
  Його рот був твердим, без проявів жорстокості чи підлості. Його очі були широко розставлені, безперервно рухалися, неспокійні і уважні, і невизначеного кольору. У цієї людини, одного з небагатьох агентів, уповноважених на вбивство від імені AX і Сполучених Штатів, дійсно були дивні очі. Очі-хамелеони. Очі морської води, які міняли колір залежно від обставин. Іноді ці очі нагадували відображають металеві щити. Іноді шкіра на його красивому людина може стягуватися, роблячи его тверді риси більш вираженими. Це зміна відбувалося нечасто, але коли це відбувалося, це означало, що смерть йшла рука об руку з цією людиною, що жертва була знайдена і засуджена до смертної кари. Тільки вони в рідкісні моменти тигр в Killmaster з'являвся і виявляв непохитну волю й холоднокровність, які змушували його ненавидіти і захоплюватися в темному і секретному світі вищого шпигунства.
  
  
  
  І будь поруч Гаррі Крэбтри - можливо, захований за мигдалевим деревом і озброєний сильним біноклем - він міг би порахувати численні шрами на цьому величезному тілі. Ih було близько тридцяти, від шрам від порізу бритвою до фіолетового кола, залишеного кулею. Нік Картер не залишився неушкодженим потім триваючих приватних воїн, але, принаймні, він був живий.
  
  
  
  Нік спокійно прийняв ванну. Повертаючись до машини, він насвистував французьку мелодію - стару пісню, яка займається омелою якесь відношення до жінок з байдужими звичаями. Нік завжди насвистував, коли йому подобалася робота. Так було тепер.
  
  
  
  Однак не всім частинам старіючого автомобіля виповнилося двадцять років. Під заднім сидінням було створено додаткове добре замасковане багажне відділення. Це була термінова робота - механіки AX прилетіли з Вашингтона, щоб виконати цю роботу, - але результат був достатньо хороший, щоб обдурити навіть самий досвідчений очей. Нік схопив викрутку, послабив єдиний гвинт і підняв верхню частину подвійного дна. Внизу було витягнуте неглибоке простір, в якому знаходилося дивовижне кількість речей. Він висвітлив вміст ліхтариком. Він знайшов пару чистих джинсів, спортивну сорочку і пару сандалій і надів ih.
  
  
  
  Також був акваланг, до якого можна було приєднати два кисневих балона, водолазний шолом і пару ласт. Останні були дуже великими і важкими, щоб забезпечити максимально можливу тягу. Вони підходили тільки для плавців з дуже сильними ногами.
  
  
  
  Крім того, було два кисневих балона, кожен з яких омела тиск більше двохсот атмосфер. (Один, щоб дістатися до місця зустрічі, і один для зворотного шляху; коли її повернуся, подумав Нік.)
  
  
  
  Присівши навпочіпки в задній частині машини, він оглянув інші предмети: компас, фотоапарат, годинник, ніж та інше спорядження для дайвінгу. Ніка не було з собою люгера, стилета або газової бомби. Вони, Вільгельміна, Гюго і П'єр, перебували під опікою Тетерев'ятник, і це, мабуть, на краще; коли вони були з ним, він завжди відчував себе зобов'язаним носити ih. Коли він ну не носив, він почував себе майже голим. Але звичайний пляжний бродяга з люгером, метальним ножем у піхвах на руці і газової бомбою між нога, міг потрапити у великі неприємності. У будь-якому випадку, володіння такою зброєю складно пояснити. Хок був прав, Нік повинен був це визнати. В цей час він був менш схильний до ризику без своїх улюблених і надійних товаришів. Але він продовжував відчувати себе трохи голим.
  
  
  
  Він вийняв навколо черевика жахливого виду мачете і на мить глянув на нього. Без сумніву, це було смертоносну зброю з гострою бритвою. «Ти можеш обезголовити кого-небудь одним ударом», - похмуро подумав Нік.
  
  
  
  Він довелося ножа в бік. Він подумував взяти цю штуку з собою на прогулянку по пляжу, але був радий, що не взяв її. Зрештою, він міг втратити гарний настрій, коли цей австралійський ублюдок почав у нього стріляти. Можливо, він влаштував їм криваву баню, або, що більш імовірно, тепер він гнилий б на березі, зрешечений кулями. У будь-якому випадку, це не пішло б на користь операції. Прогулянка по пляжу проводилася індивідуальним патрулем, метою якого було перевірити безпеку Гэллоуз-Кей. Населений пункт росії була успішною, і Нік тепер знав, що він більше не підійде до Гэллоуз-Кей, з цієї точки зору.
  
  
  
  Нарешті, Киллмастер досталь невеликий згорток. Це була його особиста перлина: вечеря. Бутерброди з сиром та м'ясом. Сирої овоч. Дві маленькі пляшки віскі. Пачку сигарет, зроблена спеціально для нього, по всій тютюну Латакія, Перик і Вірджинія, з золотими літерами ініціалів NC на чорному фільтрі. Це був один з його маленьких ласих шматочків, і він біса з ним розлучився. Це було, - зізнався він, вдихаючи довгу і приємну сигарету, може бути, навіть трохи небезпечно палити ih зараз. Вони могли б розірвати його прикриття частин.
  
  
  
  Але те ж саме відбулося зі скотчем та іншим екзотичним спорядженням на складі. Нік випустив ароматний дим через ніздрі. До біса це. У цей момент він був у безпеці. Він знав це, як знає тварина джунглів. Він подивився на густу хмарну масу, прислухався, як дует вітер, але лише злегка шарудить в пальмах, і відчув задоволення. Небезпека завтрашнього дня може почекати до завтра.
  
  
  
  Перед тим, як зібратися влягтися на ніч, він досталь, з бардачка машини брудну і пом'яту дорожню карту. Усередині картки був невеликий тонкий листок паперу. Він розгорнув її і довго вивчав при світлі ліхтарика. Нарешті він поклав його на місці і почав задоволено насвистувати свою французьку мелодію. Тепер він зробив все можливе. І досі тхір все йшло гладко. Той факт, що він майже не знав, над чим працює, не заподіював йому було особливої головний боляче, він звик діяти в темряві. Якщо Хок відчув, що настав слушний час, щоб повністю інформувати его обладнання всіх фактах, він би це зробив. Не раніше, ніж необхідно.
  
  
  
  Щось було в цій професії Ніка - людина, яку катують, не може сказати того, чого він не знає.
  
  
  
  Він знав тільки одне: ему мав зустріти жінку на ім'я Моніка Дрейк на уламках старого іспанського галеона, який затонув у 1715 році з усією командою. Корабель отримав назву « Ель-Конкістадор» і затонув в трьох милях від острова Гэллоуз-Кей в протоці Мона. Він лежав на глибині десяти сажнів. Вісімнадцять метрів.
  
  
  
  Переконайтеся, що вас ніхто не бачить! Це були накази Хоука. Це може стати небезпечним для вас обох. Жінка дасть вам щось- Хоук поняття не мав, що допоможе нам краще зрозуміти цю останню загрозу відкритий басейн і безпеки у всьому світі.
  
  
  
  В цей час Нік готелі запитати, що саме мав на увазі його бос, але ему вдалося тримати язик за зубами. Може, і краще. Хоука не подобалися такі жарти, хоча він іноді потурав їх з боку Ніка і зазвичай не дозволяв своїм головним агентам полювати за привидами. Якщо Хоук сказав, що це важливо, небезпечне і зловісне, ви можете забрати це в нього. Тоді було таке.
  
  
  
  Киллмастер взяв навколо машини брудне армійську ковдру і закатати в ньому. На всяк випадок він поклав мачете поруч з собою. Незадовго до того, як він поринув у глибокий сон без сновидінь, йому було прийшло в голову, що є одна важлива річ, про яку Яструб нічого не сказав. І це може стати дуже важливим. Він нічого не сказав про таке проклятому ураган!
  
  
  
  На наступний день о 12:30 Киллмастер провів детальний огляд. Виявилося, що поруч з його притулком нікого не було. Єдині ознаки життя виходили від птахів і великої рогатої худоби, які паслися на довколишніх пагорбах. Він оглянув двигун машини і сподівався, що вона все одно дістанеться до Сан-Хуана. Якби йому було сьогодні не пощастило, ему все одно не довелося б про це турбуватися.
  
  
  
  На дорозі вздовж узбережжя було мало машин. Тепер сигнал тривоги повинен був бути поданий для наближення урагану; туристи залишаться ближче до своїх готелям, а пуерторіканці будуть зайняті винесенням всього.
  
  
  
  У дві години Нік покинув укриття середовищ листя, перейшов дорогу і попрямував до серфінгу. Море було оманливе спокійним, але там, де вчора пас Мони був темно-синім з сріблясто-зеленим відтінком, тепер все було свинцевим. Вітер енергійно гнав гігантські купчасті хмари, беззахисно розгойдуючи верхівки пальм.
  
  
  
  Киллмастер несс предмет, схожий на торпеду. Він був трьох футів у довжину і близько восьми дюймів в ширину. На одному кінці були дві ручки, в іншому - невеликий пропелер. В основному це була свого роду перевернута торпеди, тягнучий, а не штовхає, і обладнана потужними батареями. Нік не хотів плисти до місця аварії « Ель-Конкістадор» , щоб зберегти енергію у разі будь-яких труднощів, які йому, можливо, доведеться там подолати. Люди навколо AX закріпили підводний самокат під старою машиною за допомогою спеціально розроблених хомутів.
  
  
  
  Нік швидко увійшов у воду і відчув полегшення, пригнувшись. Дайвер з таким важким спорядженням - легка здобич для снайпера. Его розрахунки компас показали ему, що місце аварії було приблизно в милі від берега, можливо, трохи далі, і в градусі або двох до північно-заходу. Він взяв з собою велосипед підводного самоката, схопився за ручки і дозволив затягнути себе на глибину трьох метрів. Він готель залишатися над поверхнею якомога довше, щоб зберегти кисень. Таким чином, у нього теж буде достатньо кисню. Ймовірно, на зворотному шляху йому доведеться перемкнутися на запасний балон.
  
  
  
  Хоча переміщення самоката було тихим, він все ж залучав рибу. Через кілька хвилина за ним послідувала велика риба. Его колір обличчя постійно змінювався, коли він ковзав по різноколірних коралових утворень. Нік кружляв над одвірками маленьких риб всіх кольорів веселки і неспокійно плив. Він не звертав на це уваги - він був досвідченим пірнальником і знав, що певний інтерес морських мешканців неминучим, а в більшості випадків нешкідливі. Наприклад, через десять хв він помітив чотири довгі тіні, які переслідували його. Барракуда! Це було невеликою проблемою, і Киллмастер вилаявся собі під ніс. Той факт, що ну було четверо разом, безумовно був чимось незвичайним, але, ймовірно, в цьому не було ніякої реальної небезпеки. Барракуда - цікава риба, і не така небезпечна, як здається. Вони, ймовірно, будуть слідувати за ним, поки ih цікавість не буде надано. Або, може бути, вони вирішили вгамувати голод, напавши на яку-небудь дрібну рибу. І в цьому випадку для Ніка все виглядало не так добре. Тому що це означало кров в & nb. І Нік не міг цього використовувати. Кров в цій частині світу означала акул.
  
  
  
  Нік тихо поплив. Одна з барракуд, трохи більше хоробра, ніж його, товариші, пливла поруч з Ніком, оголюючи свої гострі, як бритва, білі зуби. Нік проігнорував його і пробурмотів у свою маску: «Забирайся, тоді тобі нема чого боятися мене». Він послабив ніж, приставлений до його нозі. Не те щоб це допомогло, якби вони вирішили напасти на нього. Він міг впоратися з одного барракудою, може бути, з двома. Але чотирьох було занадто багато.
  
  
  
  Він спробував позбутися від небажаних попутників, зайшовши глибше, ніж планував. Він побачив довге коралове ущелину і пірнув у нього. Коли він нарешті вийшов з пурпурової печери, він втратив велику рибу, і дрібну, але чотири барракуди все ще були там. Тепер вони були в п'ятдесяти ярдах позаду і все ще слідували за Ніком, але на даний момент вони здавалися нешкідливими.
  
  
  
  Він не бачив, нам тарпонов, нам боніто, нам штук - риб, які зустрічаються в цій частині протоки Мона. Води внизу, під поверхнею, яка займається зараз була зовсім не спокійним, була кришталево чистою. Нік повернувся на глибину десяти футів, думаючи про своє кисні. В маску потрапило трохи води, і Нік повернувся на спині, щоб видути її. Коли він озирнувся, там залишилося тільки дві барракуди, і він відчув себе трохи краще.
  
  
  
  У Ніка було не так як, нібито, багато інформації, - Хоук щось сире пробурмотів щодо того, щоб переслідувати Бога і вашу удачу, - але він знав, що Ель Конкістадор в залі в долині, що нагадує блюдце, на рифі. Цим пояснюється невелика глибина у вісімнадцять метрів.
  
  
  
  Оскільки тиск на цій глибині було не таким великим, здавалося, є ймовірність, що корабель ще не шталь повністю невпізнанним. Але Нік не очікував знайти затонулий корабель, хоч скільки-небудь схожий на галеон, яким колись був. Шторми, нормальний процес гниття і морські черв'яки взяли своє. У кращому випадку він побачить кілька рангоутов і, можливо, кілька димом, вкритих товстою кіркою корала. Більше не назавжди. Але, він не прийшов в галеон. Ему доведеться зустріти жінку. Киллмастер тепер постійно звіряв годинник і компас. Він був майже там. Він на мить озирнувся і побачив, що дві барракуди все ще переслідують його. Коли він повернувся знову, корабель був щиро перед ним. Нахил щогли виступав навколо коралового рифу відвертими під ним. Нік відразу побачив, що корабель добре зберігся - ценымногие краще, ніж він очікував. Носова частина і перила, все ще були майже повністю у вертикальному положенні, і на квартердеке, де сиділа бізань, він побачив, як каюта піднімається по бруду і піску, вкривали іншу частину корабля. Чудово, дуже чудово!
  
  
  
  Перш ніж спуститися, щоб досліджувати цікавість далі, він підплив на п'ять футів нижче поверхні води, щоб щорічно, бачить він дно човна. Він сумнівався, що жінка приїде переплисти трьох милях від Гэллоуз-Кей. Він нічого не побачив і подивився на годинник. Він прийшов на п'ятнадцять хв раніше. Нік нахилився, щоб ближче поглянути на Конкістадора . Озирнувшись, він побачив, що барракуди все ще там. Тепер вони поволі пливли, час від часу оскаливая зуби. Нік зітхнув у маску. Він просто сподівався, що вони не нападуть на жінку. Бо тоді йому доведеться знову зіграти персонажа і захистити її, а це означало кров, а кров означала ...
  
  
  
  Кравець! Він занадто сильно хвилювався. У голів всяка нісенітниця. Це був не спосіб починати завдання. Нік знав, у чому труднощі. Він не був у своїй стихії. Як досвідчений нирець, він тут був не у своїй стихії і був у невигідному становищі. Ці дві барракуди ...
  
  
  
  Нік з силою відштовхнувся двома великими ластами і швидко поплив до місця аварії корабля, який знаходився в п'ятдесяти метрах нижче за нього. Тепер він почав відчувати тиск на вуха. Він поплив відкрито до кормовій каюті, яка займається здавалася абсолютно недоторканою з 1715 року. Це було воістину диво. Нік пронісся крізь воду, як риба. Він підійшов до уламку ззаду і раптом побачив, що диво, зовсім не чудо. А може, це було чудо, але диво підводного ремонтного мистецтва. Каюта Конкістадора була всюди, зміцнює куточками. Деякі були по всьому алюмінію, пофарбованого в коричневий колір. В морське дно вбивалися довгі металеві жердини, які служили опорою для кабіни. Нік озирнувся. Уламки корабля лежали в поглибленні у формі блюдця в коралі, на вершині рифу, і це дійсно запобігло перекидання корабля, але на самому делле роботу зробили залізні стовпи. Нік насупився. До цього він теж не був готовий. Він згадав слова Хока: «Ви повинні будете визначати свій курс дій у відповідності з розвитком подій. Ми не знати більше, поки ви не зустрінетеся з цією жінкою.
  
  
  
  Нік уважно оглянув довгі залізні стовпи. Він висвітлив одне навколо них своїм ліхтариком і прочитав: Фениксвилль, Пенсільванія. 1964. Він похитав головою і повинен був визнати, що зараз трохи здивований. Чому, костя Бога, хто наважився підтримати напіврозкладені уламки « Конкістадори» ? Зйомка фільму? Можливо, тут проходили недавно carinf.com не несе відповідальності. Але навіть якщо хлопці навколо AX допускали помилки, вони ніколи не пропускали нічого подібного.
  
  
  
  Потім він побачив двері. Ця була навколо міцного праски, була наполовину відкрита, і теж була новою. Нік підплив до неї і побачив, що косяки теж новенькі. Там була клямка, важка ланцюг і великий замок, але зараз вони не використовувалися. Нік Картер поплив. Він справді очікував знайти там восьминога або кальмара. Але кабіна була порожня. Це була велика квадратна кімната порожня. Тут теж зсередини кабіна була напруженою куточками. Нік знову виплив. Що, кравець візьми, це означало. Це було схоже на складське приміщення. Але для чого?
  
  
  
  Нік підняв очі і побачив, що йому склали компанію. Він побачив два корпуси невеликого катамарана. На перекладині не було велосипеда. Отже, жінка відплила. Може, щоб шуміти поменше.
  
  
  
  Нік схопився за один навколо металевих стовпів і шталь чекати. Він готель, щоб вона поквапилася. Він був би щасливий, якби міг покинути це місце.
  
  
  
  Він побачив, що барракуди все ще там; вони майже нерухомо лежали в & nb, лише зрідка рухаючи плавниками.
  
  
  
  Жінка увійшла у воду ногами вниз. Нік побачив, що у нах тільки один кисневий балон. Так що вона не думала, що довго буде перебувати під водою. Вона просто передати йому що-небудь, що містить важливу інформацію, і тут же зникне.
  
  
  
  Тепер вона побачила Ніка, і з важкими удароми підпливла до йому. За оцінками Ніка, їй було близько сорока. На ній було бікіні, і її груди була надто великою. У нах були складки на талії.
  
  
  
  У нах були волосся під гумовим капюшоном - маскою, трубкою для пірнання приховувала її риси. Її великі груди була схожа на повітряні кулі, які вотум-вотум вискочать з бікіні в будь-який момент.
  
  
  
  Вона підпливла до йому. На мить вони подивилися одне на одного через маски, як дві дивні риби, досліджують інший інший. Вона несла тризуб, рушниця з списами. В іншій руці у нах був предмет, у водонепроникному контейнері. Нік побачив, що два її розумні очі дивляться на нього з-за маски. Вона вказала на своє зап'ястя і поставив знак питання великим і вказівним пальцями.
  
  
  
  Киллмастер тричі вдарив витягнутою правою рукою ліве зап'ястя. Потім він вказав на свій годинник. Час означало кисню, а кисень - життя!
  
  
  
  Жінка кивнула і підійшла до Ніку. Ee свинцевий пояс був недостатньо важким, тому вона iso усіх сил намагалася втриматися на одному рівні. Він поклав руку гей, зберігач. Ee товста талія здавалася гладкою і нерівною. Вона простягнула йому було предметом в водонепроникною обгортці - розміром з невелику книгу - і Нік взяв його з собою.
  
  
  
  Моніка Дрейк вказала на свій тризуб. Вона тримала зброю перед собою і багатозначно вказала на нього. Він бачив, як за маскою блищали її зуби, коли вона намагалася щось сказати ему, ee губи знову і знову формували одне і те ж слово.
  
  
  
  Нік похитав головою. Він не зрозумів. Вона нетерпляче махнула рукою, знову вказуючи на тризуб і свою маску. Вона намагалася йому пояснити, але Нік не міг цього зрозуміти.
  
  
  
  Він запитливо махнув руками, знову вказав на годинник, потім на кисневий балон. Час було йти. Пори. було вже занадто пізно. Відразу за катамараном Нік побачив насувається силует вертольота. Гвинт викликав на поверхні води мініатюрний шторм.
  
  
  
  Киллмастер побачив, як вертольотом нахилився вперед, коли з нього вистрибнув дайвера. Труднощі! Кравець,
  
  
  
  Цього ще не вистачало.
  
  
  
  Жінка схопилася за залізний шість і втупилася на гротескну фігуру, яка нависла над ними. На частку секунди вона здавалася паралізованою від страху. Потім вона вказала Ніку на книгу, яку він сунув свої плавки, і зробила швидке плавний рух руками. Поспішай! Йди!
  
  
  
  Нік схопив ніж і вказав на напіввідчинені залізні двері кормової каюти, але вона не зрозуміла. Вона зробила тризуб, намагаючись захистити себе.
  
  
  
  Водолаз швидко підплив і вистрілив гарпуном. Стріла пронизала її ліву груди і пронизала м'яку плоть, поки клинок не виступило навколо її спини. Червоні хмари крові фарбували воду. Жінка спробувала закричати від жаху, зриваючи маску. В мить калейдоскопічного замішання Нік побачив обличчя, яке, повинно бути, коли-то було красивим, але потьмяніло з роками. Вона проковтнула воду і померла на його очах, кров все ще лилася з її ран. Нік спробував зберегти самовладання і вирвав тризуб за її стиснутих пальців. Якщо він не збереже холоднокровність, то незабаром послідує його прикладу.
  
  
  
  Дайвер поплив, перезарядив свій підводний пістолет і тепер наближався до Ніку, як чорна акула. Він підтримував зап'ястя лівою рукою. Схоже, він нічого не упустив.
  
  
  
  Жінка була мертва, але, можливо, вона все ще могла надати Ніку послугу. Він прослизнув за нею, схопив її тіло і iso усіх сил штовхнув у бік дайвера. Він вже спустив курок.
  
  
  
  Друга стріла пронизала тіло Моніки Дрейк. Нік, який завжди думав наперед, розумів, що поява акул - лише штопора часу. Дайвер спробував перезарядити свою зброю, але Нік погнався за ним iso усіх сил. Дайвер запанікував, і стріла, яку він збирався пустити в мозку, вилетіла через його рук. Нік наздогнав його і схопив за ласти. Дайвер опустив зброю і витягнув з-за пояса ніж. Він спробував повернутися до Ніку, але тепер Нік відірвав обидві перетинчасті ступні від його нога, і людина, втратив рівновагу з-за цього, почав відчайдушно чинити опір. Він вдарив його ножем. Нік, вчасно свернувший, встромив гарпунну стрілу iso усіх сил під грудину дайвера. Кров хлинула з його грудей і спини.
  
  
  
  Нік схопив вмираюче тіло і поплив до хатини старого корабля. Те, що йому було тепер потрібно було зробити, вимагало спокійною чистої води. І була поспіх.
  
  
  
  Дві барракуди почали проявляти нездоровий інтерес і загрозливо попливли до двом чоловікам. Нік врізався в мертве тіло Моніки Дрейк і потягнув її за шию.
  
  
  
  Ему вдалося затягти обидва тіла в каюту, зірвати маску дайвера і швидко почати фотографувати. Він сфотографував два неживих осіб крупним планом. Коли це було зроблено, він побіг геть. Але коли він збирався виїхати з каюти, він побачив те, чого побоювався досить довгий час: акул! Тигрові Акули, якщо бути точним.
  
  
  
  На перший погляд, він нарахував шість. Він відчув, що йому не вистачає кисню, і включив резерв першого балона. Час було на кінець! Але кисень не допоміг би йому, якби він не зміг вибратися з цієї підводної склепи!
  
  
  
  Барракуди, відмовившись від вичікувальної позиції, напали на одну навколо акул. Інша акула, майже чотири метри в довжину, переслідувала одну з барракуд. Вода навколо « Конкістадори» почала фарбуватися в темно-червоний лід.
  
  
  
  Киллмастер підняв очі. Крізь червонувату воду він побачив, як тінь вертольота зникла через поля зору его.
  
  
  
  Пілот, звичайно ж, бачив кров, і тепер, безсумнівно, отримає допомогу. Це було єдине можливе пояснення.
  
  
  
  Він відправився за підкріпленням на Гэллоуз-Кей, невеликий обгороджений ділянку землі, одноосібним правителем якого був сер Малкольм Дрейк: людина, тільки що вбив свою дружину, - для Ніка це було точно. І ким би Нік теж вбив, якби його кілер впорався із завданням.
  
  
  
  Але зараз не час для таких роздумів.
  
  
  
  У цей момент чотири акули все ще відчували себе обділеними смачним укусом, і їм було цікаво дізнатися про дивну рибу, рухомої біля дверного прорізу кабіни. Нік трохи відсторонився, коли одна навколо акул зробила коло розвідки mimmo нього. Це було п'ятиметрове чудовисько, акула-молот.
  
  
  
  Акції его першого кисневого балона був вичерпаний, і він переключився на початку другої балон. Він не хотів тут стирчати, дозволити собі влаштувати засідку в каюті. Тому що, звичайно, він міг піти туди, закрити двері і таким чином врятуватися від акул. Тоді він буде в безпеці, поки у нього не закінчиться кисень. Але вертольотом повернеться, і там будуть озброєні придурки. Може бути, і з човном. Та це ненадовго. Їм навіть не довелося його вбивати. Все, що їм потрібно було зробити, це почекати, поки у нього закінчиться кисень, щоб він потонув.
  
  
  
  Тіло Моніки Дрейк м'яко притулилася до нього. Тоді він зрозумів, що йому треба робити. Це було єдине рішення, якщо воно спрацювало - і воно може врятувати йому життя. Ему довелося годувати акул мертвої плоттю в надії, що вони пощадять его живу шкіру. Нік увімкнув ліхтарик і шталь шукати тіло дайвера. Суд боснії та герцеговини засудив Він у кутку каюти з гарпуном відвертими у торсі; остання цівка крові потекла на його коротку чорну бороду. Нік зауважив, що цей чоловік схожий на барбадо , бородатого найманця. Він схопився за задню частину гарпуна і потягнув тіло до дня кабіни. Він задавався питанням, яке беззаконня він потрапив. Він придбав міжнародний характер. Австралійці, негри, кубинці? Англійський дворянин і його жінки - його покійна дружина.
  
  
  
  Тепер він підштовхнув обидва тіла до залізниці день хатини. Згадавши, як жінка постійно вказувала на тризуб, він витягнув зброю навколо тіла чоловіка.
  
  
  
  Він уважно оглянув його, відірвав зазубрину і заглянув в порожнистий стрижень. Він був безлюдний, це був звичайний гарпун. І все ж вона наполягла на тому, щоб пояснити йому що-то з цього приводу!
  
  
  
  Тепер він тримав обидва тіла в дверному отворі. Робити це потрібно швидко і правильно. Якщо щось піде не так, другого шансів у нього не буде.
  
  
  
  Він побачив, як mimmo промчав хвіст барракуди. Акула-молот швидко пішла за нею. Его злісні щелепи оголили гострі, як бритва, зуби. По спині Ніка пробігла дрож, і він не соромився цього. Було одне, про що Нік ніколи не приховував нас від себе, нам від зовнішнього світу: він був до смерті акулою!
  
  
  
  Він подивився крізь залите кров'ю воду. Одна барракуда і тигрова акула все ще вели смертельну сутичку. Схоже, акула програє. Поруч залишилася ще одна акула, готова накинутися на переможеного. Молот і двоє інших зайняли вичікувальну позицію біля залізної день кабіни; цікаві і терплячі.
  
  
  
  Потім Нік штовхнув обидва тіла і штовхнув ih тильною стороною гарпуна як можна далі вперед.
  
  
  
  У бурхливому вирі кривавої води Нік почув непристойний звук, який видає акула-вбивця, коли знаходить їжу. Це був невимовний шум, що леденить кров кошмар.
  
  
  
  Нік, все ще тримаючи тризуб в руці, вислизнув навколо хатини і поплив, рятуючи своє життя. Він подивився на свій компас і попрямував на південь. Люди сера Малькольма, які повинні були з'явитися в будь-яку хвилину, безсумнівно, були досвідченими водолазами. Вони могли розрахувати, що у Ніка мало кисню, тому вони здогадалися, що він пливе відкрито до землі.
  
  
  
  Це була відстань майже в два кілометри, Киллмастер проплив; его потужні ноги крутили перетинчасті ступні вгору і вниз в ідеальному ритмі. Через кілька десятків метрів з нього змилася б кров. Тоді у нього буде шанс. Він проплив сотню ярдів, не озираючись, потім швидкий погляд назад показав йому було, що за ним не йдуть. Вода навколо « Конкістадори» являла собою малиново-зелений пінистий вир.
  
  
  
  Нік Картер поклав всю свою енергію, его ноги плескали по & nb, як важелі, его, тіло накачувати приплив адреналіну. Страх надає людському тілу неймовірну добавку сили і хоробрості.
  
  
  
  Але в той час, як страх перед акулою змушував його тіло працювати на повну потужність, в той же час холоднокровна частину його мозку не була порушена цим примітивним страхом. Ця частина його мозку спала, не зачеплена панікою жах, вона зважувала і оцінювала свої шанси з ефективністю комп'ютера.
  
  
  
  Він проплив париж, і акул не було видно. Він не звертав уваги на загрозу, але розумів, що його положення все ще хитке. Він вирішив, незважаючи на недолік кисню, продовжувати плисти на південь, повернувши на захід, ще на градус або два, замість того, щоб йти на схід до найближчої суші. Вони очікували, що він попливе на схід - вони, безсумнівно, знали, що його кисневі балони закінчуються - і таким чином вони витратили б час на сканування води на схід від місця аварії. Вони могли б навіть подумати, що його зжерли акули. Нік одразу ж відкинув цю думку. Деякий час він інтуїтивно відчував руку геніального організатора подій. Хоча він мало що знав напевно - айсберг був розігрітий до дев'ятнадцятого числа - він знає ключі. Хитрий і безжалісний мозок був стривожений, і його щупальця спробували схопити непроханого гостя. Повернеться вертольотом, вони займуться човном, може бути невеликий флот. Озброєні люди. У них були важкі гарпуни, акули не могли їм нашкодити. Вони спустилися б до уламків і розшукали цього дивного зловмисника, Ніка Картера, який не мав до цього ніякого відношення.
  
  
  
  Нік сподівався, що акули наполовину не виконали свою роботу і з'їли жінку і плавця, щоб чоловіки не знайшли ніяких слідів. Нік похитав головою. Ні, Вони будуть шукати. Щоб мати абсолютну впевненість. Пілот цього вертольота, повинно бути, бачив у глибині дві тіні, або, принаймні, дайвер, в іншому випадку він не пірнув би у воду.
  
  
  
  Це було майже класичної простоти, і професіонал класу Ніка Картера не міг не помітити: британський агент Моніка Дрейк була вірною. І вона не знала. Хоча вона вже багато років не діяла, хто знав про неї все і вирішив ліквідувати ee і ee контакт при першій же рішенням. Вбивця - її чоловік? - не любив гаяти час. За жінкою спостерігали і вели стеження всюди, і вона була усунена в потрібний час.
  
  
  
  Але вони зробили одну помилку. Послали новачка робити чоловічу роботу.
  
  
  
  Его кисню був на межі. Перейшов на акції. На цій глибині ему вистачило хвилина на п'ять. Він плив дуже неглибоко, щоб використовувати як можна менше кисню. Тепер він повинен спливти через кілька хвилина. Сподіваюся, він вже минув пошукові суду.
  
  
  
  Его резерв був вичерпаний. Нік розстебнув пряжки і дозволив своїм повітряним балонів та свинцевому ременя впасти на морське дно. Він також відпустив тризуб. Він зберіг маску з трубкою, тому що йому ще потрібно було багато плисти під водою, і тепер ему може допомогти тільки легкі.
  
  
  
  Повільно і обережно він вибрався на поверхню. Він ковзнув на спині, не заважаючи & nb, поки його мета не виявилася трохи вище поверхні води. Він нетерпляче вдихнув повітря і оглянув горизонт.
  
  
  
  Він із задоволенням відзначив, що активного відпочинку стала сильнішою. Основний наближення урагану все ще знаходилося далеко на південному сході, але його попередники почали з'являтися.
  
  
  
  Інші теж хотіли, як він і очікував. Він почув вертольотом раніше, ніж побачив його.
  
  
  
  Коли він помітив його, побачив промінь сонця, який миттєво зник, він був у милі на схід від Ніка. Вертоліт летів за певною схемою, систематично переглядаючи кожен квадратний кілометр морської поверхні. Він бачив, як вони то і справа кидали буй з клеймом. Киллмастер криво посміхнувся. Вони працювали ефективно!
  
  
  
  Його увага була настільки зосереджена на вертольоті, що тільки в самий останній момент він почув гудіння літака, що летить, характерний звук завислого літака з вимкненими двигунами. Старий трюк; він мало не попався на це.
  
  
  
  Маленький літак «Цессна», ймовірно, злетів високо на заході і полетів на схід, низменному над водою, з вимкненими двигунами. Нік поморщився, коли він спокійно опустився, не занадто сильно рухаючись під водою. Хтось використав його мозок, розраховуючи, що він не допливе відкрито до землі.
  
  
  
  Він нерухомо суд боснії та герцеговини засудив на спині, дивлячись на невеликий літак, що летів відкрито над ним. Бачили вони його?
  
  
  
  Він почув, як закрутився двигун, коли машина знову почала набирати висоту. Він підплив трохи вище, так що ніс просто стирчав навколо води, і напружено чекав. Якщо літак розвернувся і впустив буй, у нього були проблеми.
  
  
  
  Літак продовжував рух на захід. Нік полегшено зітхнув. Значить, вони його не помітили.
  
  
  
  Він плив по & nb хвилину або дві, нетерпляче втягуючи повітря в легені, звіряючись з компасом і обдумуючи свою тактику. Він повинен був стежити за собою. Якщо б його виявили зараз, так далеко від землі і на самоті, вони не сумнівалися, що він був ih здобиччю. Вони вбили б його так само легко, як золоту рибку у ванні.
  
  
  
  Почалася тьма. Море було однією неспокійною сірої рівниною. Тут, в протоці Мона, між Атлантичним і Карибським океанами, не було сильної течії. Але слабке протягом штовхнуло його на північ. Це був неправильний шлях і додаткову перешкоду, яку треба було подолати.
  
  
  
  Літак повернувся знову, на південь, а тепер ще нижче. Нік глибоко зітхнув і зник під водою. Він підрахував, що знаходився приблизно в трьох або чотирьох кілометрах на південь від місця аварії і, підпливши трохи західніше, в декількох милях від узбережжя Пуерто-Ріко. Він був у відмінній формі і міг плисти під водою близько п'яти хвилина. Голосування, як він повинен це робити: як можна довше плисти під водою і тільки показуватися на поверхні, щоб хапати ротом повітря.
  
  
  
  Літак знову розвернувся, полетів назад, і збирався наблизитися до Ніку під час наступного пікірування. Вертольотом був закритий низменному хмарою висить, але Нік все ще чув звук пропелера. Вітер був липким і теплим, коли він підходив для вдиху. Нік був радий, що в пік урагану ще залишалося принаймні день або два, - море вже було досить бурхливим.
  
  
  
  На півдорозі він був майже оточений величезною зграєю рибок боніто, яка займається раптово з'явилася навколо нізвідки і в мить пригрозила попастися середовищах тисяч холодних, слизьких тел. Нік пробивався до поверхні, коли риби, очевидно, вважаючи його одним навколо них, роїлися навколо нього.
  
  
  
  Він наповнив свої легені і оглянув горизонт. Праворуч, в милі від нього, він побачив кілька білих рибальських човнів. На мить він подумав про те, щоб плисти до них і піднятися на одіна навколо них. Він міг наказати екіпажу доставити його в Сан-Хуан - у нього були на це повноваження. Але Нік відразу відмовився від цієї ідеї. Це врятувало б його довгої подорожі, але також змусило багатьох мов ворушитися, а цікавість було останнім, що він міг використовувати. Крім того, він не був впевнений, що це дійсно рибальські човни. Організатором цієї операції, що б вона нам, потягла за собою, і хто б це нас був - безсумнівно, майстер розставляти пастки. Нік блідо посміхнувся. Рибалка під час урагану? Киллмастер глибоко зітхнув, знову пригнувся і продовжив довгий подорож до берега. Одна обставина було в його користь - до того часу, було майже зовсім темно. Це спрацювало добре, тому що ему не хотілося захищатися від літаків з кулеметами або від людей з вертольотів в купальних костюмах, озброєних тільки водолазним ножем. Через три години він виліз на берег і впав. Навіть для людини в такій прекрасній формі останню годину довів його до межі. Він повернувся на спину і, важко дихаючи, подивився на нах, на важкі, низменному висять хмари. Сила вітру була ще не дуже великий, але постійною. Нік відчув тверду опуклість водонепроникного пакету, який ему дала Моніка Дрейк. Він сподівався, що все це було того варте - ця небезпека, що ця війна на виснаження, і її смерть. Це не здавалося приємним способом вибратися. Кривава маса плоті в ночі. акули!
  
  
  
  Він пролежав п'ять хв, потім устав. Було вже досить темно, щоб не помічати дуже багато. Він побачив вогні на півдні. Це міг бути тільки Маягуэс. Нік скинув ласти і прокляв зворотну дорогу до своєї машини. Були задіяні різноманітні ризики, в залежності від факторів, які він не міг оцінити, наприклад, можливе патрулювання джип цим проклятим австралійським байстрюком.
  
  
  
  Якби аборигени зробив доповідь - що, безумовно, було б його обов'язком, хто міг підрахувати, і результатом міг би стати пляжний бродяга. Потім, крім сукні, вони обшукували прибережну смугу і, якщо знаходили фургон, влаштовували засідку і спокійно чекали, поки вона не з'явиться.
  
  
  
  З іншого боку - Киллмастер був втомленим і не в настрої, що впливає на його мислення - аборигени не був дуже підозрілим. Він, мабуть, думав, що Нік був лише звичайним неробою, одним з їх пляжних босяків, яких треба прогнати. Крім того, цей чоловік був п'яницею. Існував розумний шанс, що він не повідомив про інцидент.
  
  
  
  Нік спробував стерти морську сіль зі своїх волосся і озирнувся на вогні Маягуэса далеко. Йому здавалося, що це дуже далеко. Крім того, як пройти в місто в одних плавках і з водолазним ножем на стегні?
  
  
  
  Нік пішов. На пляжі він нікого не зустрів. Час від часу йому доводилося розтягуватися на піску, щоб уникнути світла фар автомобіля, що їде по прибережній дорозі.
  
  
  
  Через півгодини він усвідомив пальмові і мигдальні дерева навколо укриття своєї машини. Він перейшов прибережну дорогу і обережно наблизився до машини через підлісок. Фургон стояв пустельний, чорна тінь в темно-сірій темряві, і тільки вітер ворушив невелику відкриту рівнину.
  
  
  
  Нік швидко одягнувся. Він заклав водонепроникний костюм і плівку у відсіку для підгодівлі під заднім сидінням і кинув у струмок будь-які предмети, які могли б поєднати його з гребним комбайном. Він тримав при собі тільки водолазний ніж.
  
  
  
  Ему довелося провернути старі уламки, щоб запустити його, але врешті-решт двигун завівся зі звуком зношеної кавомолки. Він включив ще працює фару і обережно вивів машину на дорогу. Я намагаюся машина ніколи не добереться до Сан-Хуана, це точно, але, може бути, допоможе йому було дістатися до Понсе. Звідти він міг сісти на літак до Сан-Хуана. Поряд з Маягуэсом була ракетна база, і у Хоука там був агент AX на той випадок, якщо Киллмастеру знадобиться допомога.
  
  
  
  Нік закурив одну навколо своїх довгих сигарет з фільтром. Він посміхнувся. Ему не потрібен був агент AX. Маленький згорток, з якого все почалося, був у його розпорядженні, і незабаром він міг передати його Хоука і почути звичайне «Прощай, Нік».
  
  
  
  Нік трохи спохмурнів. Можливо, Хок нарешті розкаже йому було, що саме не так. Ему не подобалося перебувати в повній темряві.
  
  
  
  Він викинув недопалок у вікно і знову спохмурнів. Погано те, що він відчував, що навіть Яструб в цей момент не знав ценымногие більше, ніж сам Нік!
  
  
  
  
  
  Вона з вереском вийшла з підліска. Нік побачив її у світлі однієї фари. Її рот був широко відкритий від страху, її руки були підняті в умоляющем жесті.
  
  
  
  Вона озирнулася і вказала. Він чув її істеричні крики крізь шум машини.
  
  
  
  'Допомогу! Визначити мені - ой, визначити мені, будь ласка, визначити!
  
  
  
  Вона продовжувала повторювати ці слова, поки йшла до машини. Нік вискочив навколо машини і побіг до неї, намагаючись триматися подалі від світу маяк. Він повинен був враховувати, що це могла бути пастка. У будь-якому випадку, він міг діяти краще, ніж сидіти на місці в машині.
  
  
  
  Єдине, що може вказувати на те, що це не пастка, - це те, що дівчина була повністю оголена. За винятком пари чорних колготок, які були розірвані, вона була абсолютно голою. Вона не намагалася приховати свою наготу. Все ще кричачи, вона кинулася в обійми Ніка. 'Допоможи мені, будь ласка! Вони хочуть мене зґвалтувати ».
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  
  
  Нік одразу ж насторожився. Він звик завжди думати наперед, і у нього було неприємне відчуття, що вони використовували проти нього стародавній сексуальний трюк.
  
  
  
  Він відштовхнув оголену дівчину у тінь біля машини і загарчав: «Нахиліться!»
  
  
  
  Сам Нік пірнув під тьмяний святим маяком і вихопив з піхов водолазний ніж. Він пошкодував, що покинув мачете в струмок разом з іншим аквалангом. Він підповз до краю поля цукрової тростини, де почув, як щось пошевелилось. Він був упевнений, що це пастка, - принаймні, на дев'яносто п'ять процентний - і що зараз він незабаром побачить або почує цих людей. Це підтвердить історію дівчини. Якщо він невірного оцінив ситуацію, він незабаром помітив би це у вигляді кулі.
  
  
  
  Десь попереду він почув чоловічий голос, хрипко выкрикивающий: «Корра, Хосе! корра!
  
  
  
  Приглушеним пошепки інший відповів:
  
  
  
  'La policia?
  
  
  
  Киллмастер вирішив приєднатися до відіграє. Він хрипко гаркнув: Стій! Policia. Стій, або буду стріляти! »
  
  
  
  Він схопився і почекав, поки не перестане чути ih незграбні звуки в підліску. Він повернувся до машини. Холодна посмішка з'явилася на сильному его людини. Він продовжував грати свою роль, але трохи тонше, ніж його опоненти, що, до речі, не здавалося йому було дуже складним. Вони впоралися з цим досить незграбно. Може бути, він міг би перевернути стілець і трохи пограти з дівчиною, думаючи, що вона ним маніпулює. Він збирався знову стати пляжним гребцем. Зрештою, він не повинен був знати, що вони розібралися з цією роллю.
  
  
  
  Вона все ще сиділа навпочіпки біля машини, не намагаючись прикрити свою повну груди і решту свого стрункого стрункого тіла. Однак вона все ж тримала руки перед сльозою ee чорних купальника. Хоча досі тхора вони добре складали всі разом, ih припущення - що він був недоумком, який дозволив би себе обдурити таким очевидним трюком - було помилковим.
  
  
  
  Дівчина трохи скривилася, коли він підійшов. «Дуже майстерно, - подумав він про себе. Вона добре зіграла. Вона була невинна, наляканою дівчиною, в яку ледь не напали.
  
  
  
  «Вони пішли, сеньйор? Ви ih прогнали? Вона говорила по-англійськи побіжно, але з різким острівним акцентом.
  
  
  
  Нік мовчки кивнув. Він оглянув її з голови до нога, не втративши нам сантиметрів золотисто-коричневої оголеної плоті. Вона була досить високою і стрункою, з густими чорними волоссям, спускавшимися до плечей. Раптом Нік схопив її за талію і притиснув до себе в промені фари. Его ніколи особливо не цікавила акторська професія, але тепер він iso усіх сил намагався вселити зароджується хіть. Вона повинна була зрозуміти, що впала з берега в канаву.
  
  
  
  Коли вона спробувала вирватися, він грубо вдарив її по обличчю. «Не уявляй, мила! Дозвольте мені глянути на вас, спокійно. Зрештою, її ж допоміг тобі, чи не так?
  
  
  
  Вона дозволила рук, якими вона прикривала розрив колготок, тепер безпорадно опустилася, і тихо зупинилася, поки Нік дивився на нах, як на работоргівця. Потім вона сказала: «Ми не можемо вибратися звідси, сеньйор? Вони люди, які готелів напасти на мене, її, боюся, що вони повернуться ».
  
  
  
  Нік iso усіх сил намагався придушити посмішку. Звичайно, вони не повернуться. Але вони уважно спостерігали за цією сценою з декількох метрів від заростей.
  
  
  
  «Так, ми підемо, відкрито зараз», - відповів він. «Спочатку її хочу гарненько поглянути на вас, сеньйора. Або це сеньйора?
  
  
  
  Вона дивилася на нього своїми темними, широко розставленими очима. У нах був широкий привабливий рот і блискучі білі зуби.
  
  
  
  «Це сеньйора - я не думаю, що сеньйора опиниться в такому скрутному становищі».
  
  
  
  Вона полуобернулась і спробувала прикрити свою наготу руками. Вона роздратовано похитала головою, довгі чорні волосся вдарилися про особу Ніка, і спохмурніла. «Сподіваюся, ти не схожий на тих чоловіків, тих звірів, які намагалися мене зґвалтувати. Для мене це було б занадто ».
  
  
  
  Нік відкрив дверцята машини і кинув гей ковдру. Вона з вдячністю обняла його. Стало прохолодніше, пішов дрібний дощ. Нік знав, що це ознака наближення урагану. Незабаром морський вітер підніме хвилі, і дощ стане все сильніше і сильніше.
  
  
  
  Він вказав на двері. 'Залазь. І не бійся. Мені не треба ґвалтувати жінок, щоб окупити свої гроші ».
  
  
  
  Вона здригнулася в ковдрі, коли Нік знову змусив старий уламок рухатися. Їдучи, він помітив цікаві очі в кущах і побачив задумливий погляд дівчини. Може, вона трохи заплуталася. Я намагаюся машина була досить переконливою. Він міг уявити, про що вона думала зараз - будь у нього така машина, він дійсно міг би бути невинним пляжним волоцюгою, дурним, жебракам.
  
  
  
  Тоді весь ih план і всі її зусилля були б марними. Це саме те, що Нік повинен був сказати ей. Але цього ще не було.
  
  
  
  Нам один навколо них не промовив до нас слова. Машина кипіла і тряслася по дорозі зі швидкістю тридцять миль на годину. Одна фара бовталася, як око, що випав через картридж, і промінь світил боком у підлісок. На щастя, на дорозі майже не було машин. Киллмастер майже чув, як у її чарівної маленькій голівці гуркотіли гвинтики мозку, поки вона намагалася розібратися в ситуації. Він промовчав, він готель, щоб вона взяла на себе ініціативу.
  
  
  
  Нарешті дівчина подивилася на нього. - Куди ви їдете, сеньйор?
  
  
  
  Нік знизав плечима - звичайний жест для пляжників і інших волоцюг. 'Я не знаю. Мені все одно. Наскільки її розумію, скрізь так. Куди ви збираєтесь піти, сеньйора? ... '
  
  
  
  Він міг вгадати правильний ревматизму. Вона хотіла - гей, як було сказано - супроводжувати його, поки смерть не розлучить ih. Тобто, якщо вони були впевнені, що він не був невинним пляжним гребцем. Тепер він почав трохи більше поважати цього проклятого австралійця. Вочевидь, він усе одно повідомив про цей випадок і додав. Або, принаймні, хтось зробив невеликий підрахунок, і він явно не підійшов. Він задавався питанням, чи знайшли вони те, що він кинув у струмок. Одного цього було б досить, щоб засудити його до смерті; жебрак бродяга ніколи нічого не викидає.
  
  
  
  Дівчина вже визначилася зі своєю тактикою. Вона присунулася до нього трохи лиже. Тепер її тон був більш розслабленим, більш дружелюбним. «Хіба ви не хочете відвезти мене в Сан-Хуан? У мене там є друзі, які можуть мені допомогти. Вони можуть дати мені гроші і одяг, щоб її могла повернутися в Нью-Йорку ».
  
  
  
  Нік подарував одну навколо своїх самих милих посмішок. Посмішка, яку одного разу сказав Хоук, омела таке зачарування, що може врятувати заблудлу душу від диявола.
  
  
  
  «Я радий чути, що у вас є друзі, сеньйора. Це завжди пригодиться. Її б теж готель відвезти вас у Сан-Хуан, але ви втрачаєте з уваги одну річ ".
  
  
  
  Вона присунулася до нього трохи лиже. Він відчув свіжий запах її тіла і злегка посміхнувся. Це дійсно був сексуальний трюк. Саме по собі це було не так wouldnt і нерозумно. Це виразно спрацювало в дев'яти випадках з десяти.
  
  
  
  'Як же так? Що я втрачаю по виду, сеньйор?
  
  
  
  Нік вказав на капот. 'Це! Це прагнення кавомолка. Слухай.'
  
  
  
  Він відключився і прискорився, так що вона могла почути безпомилковий скрип шатуна, який вотум-вотум вийде по збірці. Вона, напевно, мало розбиралася в двигунах, але звук у поєднанні зі скрипом і рипом корпусу здавався досить переконливим.
  
  
  
  Вона скривила своє красиве обличчя в гримасі, в якій читалося одночасно розуміння і огиду. Здавалося, вона знову зомліла. Уявіть, якщо б він дійсно був волоцюгою, і вона застрягла тут з ним десь в уламках фургона посеред наближення урагану.
  
  
  
  Нік вирішив знову дати гей невеликий шанс; м'яко, щоб вона могла відчувати, що бере на себе ініціативу.
  
  
  
  Він розуміюче посміхнувся гей, і прикинувся, що знову трохи збудився. Він поклав руку на одне з її м'яких стегон під ковдрою. «Не занадто хвилюйся, дорога. Тепер ти в безпеці? Давайте зробимо все можливе. У мене не так багато грошей, але трохи, і якщо ми будемо легше, ми доберемося до Понсе на цій машині. У мене там є друзі, як і у вас у Сан-Хуані. Вони зможуть позичити мені трохи грошей, може бути, досить, щоб разом полетіти в Сан-Хуан. Ну що ти думаєш, хороша штука?
  
  
  
  Вона не відірвала ногу, коли він доторкнувся до неї. Але тепер вона сердито подивилася на нього. «Я не люблю, коли мене називають« красивого »і« милою », сеньйор! Може, ти зможеш називати мене Донна. Мене звуть донья Ланзос. А як вас звуть, сеньйор?
  
  
  
  Агент AX знизав плечима. Люди були ідіотськими істотами. Якими б незначними вони нам були, у них завжди була якась позначка.
  
  
  
  «Як хочеш, донья. Мене звуть Джим. Джим Талбот: «Це ім'я було на всіх його фальшивих документах. Джим Талбот. Рід занять - немає.
  
  
  
  Донна здригнулася і присунулася до йому лиже. «Може бути, її поїду з тобою в літаку в Сан-Хуан, Джим, якщо ти позичиш гроші. Її ще не знаю. Але я знаю, що мені дуже холодно - муйфрио! Нічого пити в цій автомобільній катастрофі ?
  
  
  
  Нік почав шкодувати про те, що кинув свої пляшки віскі в струмок. Але в частині саме дрібниці видають копа. Не багато любителі пляжного відпочинку можуть дозволити собі дорогий скотч.
  
  
  
  «Вибачитися», - відповів він. «Це буде суха поїздка - принаймні, до Маягуэса. Там дістанемо пляшку вина. Думаю, її можу собі це дозволити ».
  
  
  
  Дівчина вже почала трохи на йому притискатися. "Ти дуже бідний, Джим?" Це сенсу не мають великого щиро.
  
  
  
  Нік розуміюче вказав на машину і свій одяг. «Що ви думаєте, донья? Її схожий на одного з Рокфеллерів?
  
  
  
  Вона спонтанно розсміялася, зворушливо, і на мить Нік прокляв брудну гру, в яку він був змушений грати. Вона була гарною дитиною та у нах було красиве тіло. Якщо б обставини склалися по-іншому, це, безумовно, міг би бути веселий вечір. Але в цей момент він занадто захопився, і йому довелося змусити круту частину свого мозку взяти ситуацію під контроль. Хоук завжди наполягав, що подібні ігри неприпустимі. З Хоуком було легко поговорити. Він не сидів тут, за кермом, поруч з ним не був закривавлений труп.
  
  
  
  Нік зітхнув, посміхаючись своїм розсудом лицемірства, я кажу собі, що це лише одна з їх еротичних спокус, яким час від часу піддається кожен агент. Ви могли б тільки посміятися над цим і спробувати контролювати себе.
  
  
  
  Вона сказала: «Думаю, ти мені подобаєшся, Джим. Ви здаєтеся мені дуже милим.
  
  
  
  Нік Картер, помітивши, що його дихання стало трохи переривчастим, сказав: «Не кажіть мені, Донна. Я маю на увазі, ти не ведеш себе як людина, яка не може мені допомогти ».
  
  
  
  «Хіба тобі це не подобається? Ви хочете, щоб її зупинилася?' У Киллмастера було свого роду пропозицію. Якщо це не ставило під загрозу роботу его, ему подобалась ця дівчина, і якщо б йому не доводилося докладати надзусиль, він не заперечував би дозволити природі розгулятися.
  
  
  
  «Ні, мені це подобається», - сказав він. - Та просто розслабся. Принаймні, поки ми не доберемося до Маягуэса. Там це може бути дуже помітно - la policia там іноді буває ».
  
  
  
  Вона сміялася. Але такі її слова були попередженням. Попередження, яке, незважаючи на його зростаюче збудження, відразу ж осяяло його. Це зберігаються ему зрозуміти, що він збирався зробити помилку, можливо, вже зробив помилку.
  
  
  
  «У вас цікава манера говорити», - сказала вона. « Незвично, раро! Я маю на увазі, що ти не завжди говориш однаково. Іноді здається, що ти вчився в університеті, а іноді так не говориш. Дивно, чи не правда?
  
  
  
  Він поправився, як міг. «Ні, це не так wouldnt і дивно. Раніше її навчався в університеті, Донна. Давним давно. Її мав справу з тим періодом, давно зламався, але іноді все ж можна це помітити. Як же так? Por que? Це тебе хвилює?'
  
  
  
  Він не дивився на нах, але знав, відчував, як вона знизала плечима і загрожувала знову замислитися. Він здогадувався, що вона зробить, і виявився прав.
  
  
  
  Вона притиснулася до йому лиже та й обмацувала його тіло пальцями. Йому прийшло в голову, що вона, ймовірно, була так само оппортунистична, як і він в цьому питанні, і що вона не буде заперечувати проти вигадки, якщо вона не заважає її роботі.
  
  
  
  Її наступний крок не здивував його. Вона вирішила замінити свою розповідь купою нової брехні. Вона притулилася до нього. «Я просто дуже тебе брехала, Джим», - сказала вона. «Ці люди не готелі мене зґвалтувати. Було інше, набагато гірше - мене обдурили. Вони не стали б платити мені потім того, як вони, потім того, як його ... був з ними. виродки! Вони не стали мені платити, і тоді ми побилися, і вони зірвали з мене увесь одяг і порвали її. Ти розумієш, Джим? Її пута, повія. У Нью-Йорку її теж живу в la vida, але там я працюю дівчиною за викликом і заробляю багато грошей. Іноді до номерів доларів за ніч. Але тут - її зупинявся у двоюрідного брата в Маягуэсе - я приїхав сюди не по роботі. Її готель взяти відпустку. Але мій двоюрідний брат познайомив мене з цими двома чоловіками, і вони запросили мене на риболовлю з ними. І тоді ми б теж ... ну, ви зрозуміли. Мені правда не хотілося, Джим, але гроші є гроші, так ? А потім ці виродки почали назавжди мною сміятися і не стали платити. У всьому винен мій кузен. Її більше не хочу її бачити! Ти мені подобаєшся, Джим. Ти не злишся з-за того, що я збрехав, чи не так?
  
  
  
  Киллмастер знав, що тепер йому було потрібно бути напоготові. Вона змінила тактику і перейшла в лобову атаку. Вона все ще брехала, виконуючи свою роботу для цього австралійця або ким би воно нам було, ee клієнта, але тепер це була лише напів-брехня. Він не сумнівався в її професії; він зустрічав багато обдарованих любителів, але ця ціпонька не була любителькою.
  
  
  
  Її техніка була простою і в той же час дуже небезпечною. Сказавши ему напівправду, вона готелів змусити його проковтнути всю брехню. Тепер він був упевнений, що вона не повірила його розповіді - що він був просто дурним пляжним гребцем. Але вона продовжувала прикидатися, що вірить ему. Вона продовжувала свої жіночі фокуси і чекала, що навколо цього вийде. Донна Ланзос виявилася трохи розумніші, ніж очікував Нік.
  
  
  
  Вони прибули в Маягуэс. Перш ніж ему довелося щось сказати, Донна зайняла пристойне становище. Він побачив вогні заправної станції і кольмадо - невеликого супермаркету, - і поїхав на заправку. Ему потрібен бензин, і, може бути, вони зможуть купити Поза одяг у магазині. Останнє, що він міг використовувати на цьому етапі, - це інтерес місцевих жителів. А оголена дівчина в такому старому фургоні, безсумнівно, викличе ажіотаж. Він був сповнений рішучості відвезти дону Ланзос у Сан-Хуан, де Хоук міг би її розпитати.
  
  
  
  Але до Сан-Хуана ще далеко, навіть Понсе далі, і йому доведеться уважно за нею доглядати. Прыщеватый молодий чоловік перестав розмовляти з товстою жінкою і пішов до машини. Він подивився на старий уламок з сумішшю жаху, недовіри та зневаги, потім підозріло подивився на Ніка. Людина-СОКИРА показав ему десятидолларовую купюру. «Llenelo usted, hagame el Favor verificar el aceite los neumaticos».
  
  
  
  "Так, сеньйоре."
  
  
  
  Нік посміхнувся і додав: «І ніяких кумедних коментарів, мучачо! Це була хороша машина, коли ви писали в пелюшки ».
  
  
  
  На щастя, хлопчик був не самим дурним. Він обмінявся поглядом з Ніком, на мить подивившись на дівчину, закутану в ковдру, і взявся за роботу.
  
  
  
  Нік схопив дівчину за руку, і вони вийшли. Це може стати сполучною ланкою, і йому просто потрібно було витягти навколо цього максимум користі.
  
  
  
  Вони пішли в магазин. Товста жінка встала і шкандибала за ними. Нік дав дівчині двадцять доларів. «Купи те, що тобі потрібно, Донна. Але двадцять - це все, що я можу вам дати. Переконайтеся, що ви витрачаєте ih з максимальною користю ».
  
  
  
  Він закурив і дивився, як дівчина і жінка обговорюють сукню, балетні тапочки, дешеві колготки і бюстгальтер. Донна вирішила блискавично, наче гей, потрібно було встигнути на потяг. Нік міг здогадатися, чому. І через кілька миттєвостей він зрозумів, що вгадав правильно. Вона схопила свої покупки і зникла за фіранкою в маленькій підсобці. Товстуха залишилася в магазині. Цікавість скотилося з її круглого обличчя.
  
  
  
  Нік кивнув у бік задньої кімнати. "¿Телефон?"
  
  
  
  "Ти, ти теж хочеш подзвонити?"
  
  
  
  Він заперечливо похитав головою і вийшов в магазині. Він пішов на заправку, де хлопчик заливав масло. Нік вказав на станцію. "¿Телефон?"
  
  
  
  Хлопчик кивнув. Нік увійшов і вийняв навколо кишені монету. Йому це не подобалося, але іншого виходу не було. Було видно, що дівчина розмовляла по телефону з контактом. Це змусило його зробити те ж саме. Він ненадовго подумав про те, щоб зателефонувати на ракетну базу на південь від Маягуэса, де перебував у резерві людина АХ. На всяк випадок він міг наказати їм слідувати за ним на машині. Просто в якості запобіжного заходу. Зрештою, він знову відмовився від цієї ідеї. Він, кравець візьми, зможе доставити одну маленьку сучку на літак до Сан-Хуана!
  
  
  
  У Хоука був номер в шикарному готелі в Сан-Хуані під ім'ям Френк Тенді. Нік сподівався, що його бос отримає задоволення від тих сорока доларів, які він повинен платити за ніч. Він у цьому не сумнівався.
  
  
  
  Потім того, як дзвінок продзвенів три рази, Хок відповів.
  
  
  
  'Містер. Тенді?
  
  
  
  «Ви приєднаєтеся до бесіди?»
  
  
  
  «Голос Джим, містер Тенді, Джим Талбот. Її ми перевірили ту ділянку землі, яка вас цікавило. Ви знаєте, цей шматок землі на північ від Маягуэса.
  
  
  
  «Так, це правда. Та скажи мені, Джим. Як пройшло? Вони хочуть продати? '
  
  
  
  «Я так не думаю, містер Тенді. Вони не були такими говіркими. Діяв досить приховано. Їм не подобаються зловмисники і все таке. Думаю, вони використовують майданчик для експериментів або чогось в цьому роді. Мені навіть не показали.
  
  
  
  «Ну, нічого не можу з собою вдіяти, Джим. Нам просто потрібно відпустити це. Пошукаємо що-небудь ще. Як ви думаєте, коли ви потрапите сюди?
  
  
  
  «Як можна швидше», - відповів Нік. «Мені не подобається бути тут, у кущах. Мені дуже самотньо. На щастя, по дорозі її підібрав попутника. Принаймні, в цьому є сенс. Дуже цікава ципочка. Навколо цього останнього речення Хоук уклав би, що саме молода жінка може надати йому інформацію, добровільно чи ні.
  
  
  
  Хоук зрозумів двозначність. "Мені потрібен хтось, щоб забрати тебе, Джим?"
  
  
  
  «Ну, її ще не знаю. Моя машина вотум-вотум зламається. Але, сподіваюся, у мене це вийде. У будь-якому випадку приїду як можна швидше. Мені шкода, що ця ділянка землі не спрацював ».
  
  
  
  «Це не так важливо, - сказав містер Тенді. «Але йди сюди швидше. Її працюю над новою транзакцією, і вона ценымногие цікавіше. Якщо ми його закриємо, ми багато втратимо. Добре, побачимось. Переконайтеся, що ви поспішаєте.
  
  
  
  «Добре, містер Тенді».
  
  
  
  Нік повісив трубку і зупинився в дверному отворі, закурюючи цигарку. Хлопчик чистив лобове скло. В магазині донья Ланзос все ще розмовляла з товстою жінкою. Киллмастер випустив синій дим навколо ніздрів і задумався. Вона подзвонила. Вона також бачила, як він дзвонив. Але у нього було виправдання - інший в Понсе - друга, якого не існувало.
  
  
  
  Нік Картер глибоко зітхнув і підійшов до машини. Можливо, йому було все ще знадобиться ще до того, як закінчиться цей вечір. Він відчував себе так, немов засунув голову в пащу лева, і йому довелося почекати, і щорічно, вкусить він чи ні.
  
  
  
  Зараз пішов дуже сильний дощ. Хлопчик закінчив свою роботу і усміхнувся Ніку. «Це не дуже допоможе, сеньйор. Але я не думаю, що хтось вже може виправити цього старого дідуся. Це вісім доларів. Її також трохи збільшив тиск в шинах ».
  
  
  
  Порив вітру здув кілька рекламних щитів із стіни магазину, і стрункий хлопчик iso усіх сил намагався втриматися. Він схопився за машину, а іншою рукою притиснув до голів кашкет.
  
  
  
  «Сеньйор, адже ви знаєте, що насувається ураган? Це може зайняти щонайбільше два дні, тоді тут буде нестерпно ».
  
  
  
  «Я знаю, - сказав Нік. Він викинув цигарку і подивився на дівчину, яка займається все ще розмовляла з цим товстим людиною. Не виключено, подумав він про себе, що товстий був ee контактом. Може, вона взагалі не дзвонила.
  
  
  
  Він заплатив і дав хлопцеві півдолара на чай. '¿Donde esta la licoreria?'
  
  
  
  Хлопчик подивився на нього з усмішкою, потім знизав плечима. «У двох кварталах звідси». Він вказав. «Якщо вони ще відкриті. Може, він уже закрився з-за урагану і... - Він урвав пропозицію і з відкритим ротом дивився на донью Ланзос, яка займається як раз сідала в машину. Крім того, її плаття було піднесено, і була очевидною велика частина її стегон. Хлопчик стиснув губи, але, глянувши на Ніка, подумав, що краще всього заглушити звук. Але у нього все ж вистачило сміливості зробити дуже іспанська і універсальний жест.
  
  
  
  Киллмастер крижаним поглядом подивився на хлопчика. У розміреному і досконалого іспанською він сказав: «Виглядає добре, чи не так? Що ж, їй радий, що ти теж можеш цінувати такі речі. Її буду думати про тебе пізніше, коли буду з нею на задньому сидінні. Спокійної ночі, хлопець.
  
  
  
  Ніколи не глянувши на хлопчика, з багряним обличчям, Нік сель у машину і поїхав. Донья Ланзос хихикав. Вона все чула.
  
  
  
  «Як ти злий і жорстокий», - проворковала вона. - Цей мучачо теж нічого не може вдіяти. Він ще такий молодий ».
  
  
  
  Нік змусив себе посміхнутися ей. «Він чортів негідник», - сказав він. «Він повинен займатися своїми справами».
  
  
  
  По дорозі до винного магазину, він уважно вивчав її. Вона знала, як отримати максимум від двадцяти доларів. Мішкувате червоне плаття виглядало дешево і манірний, і все під ним було такої ж якості. І все ж вона була приваблива по-своєму розсуду, манірний і манірний. Вона купила шарф в тон своєму сукні і одягла його, свої темні волосся, які вона причесала і причесала. Ще вона звідкись взяла помаду і макіяж, швидше за все, запозичені у товстої жінки і її макіяж був досить складним. Нік повинен був визнати, що зараз вона не виглядала, як дешева повія.
  
  
  
  Але вона була. У будь-якому випадку це не мало великого значення. Що було важливо, - він на заправці щось пішло не так. Неправильно для Ніка і добре для нах. Він не міг точно описати це, але відчував це. І він дуже довго займався цим бізнесом, щоб ігнорувати таке почуття. Це було невловимо. Він нічого не міг помітити в дівчині, не було нічого особливого в тому, як вона говорила і вела себе. Це було набагато більш розпливчасто. Смутний, загрозливе відчуття. Він відчув його запах, і він підняв всі его шипи. Він вів машину, але вона була за кермом. Голосування і все.
  
  
  
  Це має бути щось, що сталося на заправці. Телефонний дзвінок, товста жінка? Все, що залишалося робити, це чекати, чекати, поки щось несподіване не станеться знову.
  
  
  
  Він зупинився біля винного магазину і побачив, як господар прибиває дерев'яні дошки до фасаду. Дощ посилився, вітер все посилювався, але він все ще був лише передвісником того пекла, яким він повинен був стати.
  
  
  
  Двоє продав Ніку великий глек дешевого каліфорнійського вина і швидко відновив роботу. Його сім'я, невелика шкільна група навколо дітей і служниця, була зайнята витягуванням пляшок навколо вікна і вішалок, щоб віднести ih в підвал.
  
  
  
  «El huracan es muy malo», - сказав чоловік, забиваючи цвях у планку.
  
  
  
  Нік повернувся в машину, зняв ковпачок з глечика і простягнув дівчині. Вона зробила великий ковток, вміло балансуючи важку пляшку. «Ще один аргумент на її користь», - подумав Нік. Вона точно знала, як тримати глечик, вона теж вміла пити. Він сам зробив ковток - ця штука була непоганий навіть для місцевого сорту - потім витягнув картку навколо ящика рукавички. Він уважно досліджував його в тьмяному світлі приладової панелі. Він відчув, як її темні очі ткнулись ему в шию, і з поштовхом він усвідомив новий фактор. Ворожість. Ненависть. Це було так само відчутно, як дешевий макіяж, який вона завдала кілька хвилин тому. І це було нове. Спочатку вона була просто нейтральною повією, якій заплатили за те, щоб вона спостерігала за ним і повідомляла про його діях. Це раптово, здавалося, змінилося. Раптово вона зненавиділа його, зненавиділа за якусь подію. Чому? Що вона стало відомо під час телефонного дзвінка в магазині?
  
  
  
  Киллмастер був впевнений, що правий. Хоча б тому, що тепер вона непорочне намагалася бути з ним милою.
  
  
  
  Наступним по маршруту містом був Хармигерос. Потім цього до Понсе залишалося ще сто сімдесят миль. Дорога була досить самотньою. По дорозі було кілька сіл, але дороги залишалися невисвітленими і безлюдними. Може статися все, що завгодно. На самому делле Нік був упевнений, що щось трапиться. Нік прокляв цей тупий водолазний ніж; ему раптом захотілося свого люгера і свого стилета.
  
  
  
  Він вставив картку і взяв з собою машину. Вони залишили позаду тьмяний святий Маягуэса. Тьмяний святий старої машини пробивався крізь сірий дощ, стукаючий по лобовому склу. Якимось дивом іржавий двірник все ще працював, але ця штука насилу стримувала постійно зростаючий потік. Іноді несподіваний порив вітру перекидав машину з одного боку дороги на іншу.
  
  
  
  Донья Ланзос якийсь час мовчала. Вона тримала пляшку вина, регулярно подано за нах і іноді передавала її Ніку. Вона неспокійно рухала ногами, викликаючи шерех нейлону, який діяв на певні інстинкти Ніка. Краєм ока він помітив, що червоне плаття прийшло до її талії. Вона не зробила нам найменшого руху, щоб збити його. Навіщо ей. Зрештою гей, довелося з цим попрацювати.
  
  
  
  Через кілька миль Нік зупинився біля дороги. Ему треба було бути впевненим, і він подумав, що краще діяти негайно. Він схопив дівчину, не сказавши нам слова. Вона пручалася якийсь час, і він відчув, що вона напружена, потім вона розслабилася і відпустила його. Вона засміялася, але не від душі.
  
  
  
  «Ти дивна птиця», - сказала вона, чіпляючись за нього. «Ти не проти поцілувати повію , Джим? Більшість чоловіків ненавидять. Вони хочуть робити зі мною все, але ніколи не цілують мене ».
  
  
  
  «Мені все одно, - грубо сказав він. Він провів руками по її м'якому тілу. Він не захід ей під одяг, але його пальці нічого не втратили. Донна розслабилася і почала цілувати його. Вона почала симулювати порушення - старий трюк з повією. Нік тепер ощупывал все її тіло і з полегшенням виявив, що вона не озброєна. Принаймні, товста дама не передала гей, ніж або револьвер.
  
  
  
  Вона перестала його цілувати. «Я бачив тебе по телефону на заправці, Джим. Ви дзвонили своєму другові в Понсе? Він хоче позичити вам гроші? Ми літати в Сан-Хуан?
  
  
  
  'Їй дзвонив ему. Ему не хотілося, але він позичить мені грошей. Ми можемо поїхати в Сан-Хуан і розслабитися, Донна. Це була легка брехня. Тому що вони зроблять все, щоб перешкодити ему дістатися до Понсе живим.
  
  
  
  Навіть якщо б він був до цього готовий, древній сексуальний трюк майже спрацював. Секс, як і лестощі, є підступною зброєю, тому що він настільки прямолінійний. Вони обидва впливають на его і нервову систему, особливо це стосується сексу. Збуджений збуджений, і це важко ігнорувати. Це було тим більш фантастичним для Ніка в той момент, оскільки йому доводилося продовжувати грати в свою гру. Він не міг допомогти, але він грубо струсив її. Це зробило б всю его роль пляжного волоцюги неправдоподібною. Поцілувавши ee протягом деякого часу пристрасно, одночасно відчуваючи ee тіло на предмет зброї, він повернувся за кермо і поїхав далі. Кілька миль Дона безупинно базікала про те, чим вони можуть зайнятися в Сан-Хуані. Час від часу вона робила ковток вина і передавала йому пляшку. Вітер все ще посилювався, і товсті краплі дощу, стукіт по лобовому склу, утруднювали огляд дороги.
  
  
  
  За кілометр до Хармигуэроса дорога різко повернула прямо вглиб суші. Вони проїжджали великі дорожньо-будівельні машини, захищені від дощу брезентом. Червоний ліхтар висів на стовпі вздовж дороги, тьмяно освітлюючи знак внизу:
  
  
  
  
  
  НЕБЕЗПЕКА - ДОРОЖНІ РОБОТИ.
  
  
  
  
  
  Нік згадав це місце по далекому подорожі. Це нічого не значило; дрібний ремонт на межі. Без попередження донья Ланзос раптом поставив пляшку на підлогу і ковзнула до Ніку. «Я зроблю тебе милим і гарячим, Джим», - сказала вона гарячим голосом. «Я покажу вам, як це буде в Сан-Хуані». Вона негайно почала виконувати свою обіцянку або, швидше, свою загрозу, і Нік відчув її гарячі і вологі губи на своїх.
  
  
  
  Киллмастер на секунду був приголомшений. Він знав, що його чекає, але на мить розгубився. Хвилі задоволення прокотилися по його тілу, і він iso усіх сил намагався чинити опір наростаючою збудженості. Виникла небезпека, і вона спробувала відволікти увагу его. Він грубо відштовхнув її правою рукою і виглянув через мокре від дощу лобове скло. Він побачив кілька вогнів, паркан через дорогу і світиться попереджувальний знак: Біжи! Перевірка! Був поліцейський з ліхтарем. Поліцейський?
  
  
  
  Голосування і все. Ще один класичний трюк. Мундир не завжди покриває фальш!
  
  
  
  Нік натиснув на педаль газу і почув, як машина відповіла астматичним стогоном. Він тримав дросель на полиці і на повній швидкості поїхав до воріт. Він побачив, як чоловік з ліхтарем відчайдушно стрибнув на узбіччя дороги. Якщо б це був справжній поліцейський, він завжди міг би вибачитися пізніше. Автомобіль врізався у ворота. Через кілька миттєвостей mimmo его голови просвистіла goggle.
  
  
  
  Донья Ланзос кинулася на нього, як тигриця, і спробувала включити запалювання, щоб зупинити машину. Коли Нік спробував відштовхнути її, вона почала дряпати его і кусати його руку. Він штовхнув її в праву двері і почув, як вона скрикнула, ніж боляче. Вона вкусила його: «Виродок! Ти вбив мого Рамона!
  
  
  
  Він чув слова, але вони не прийшли до нього.
  
  
  
  Друга goggle просвистіла mimmo его голови і розбив лобове скло. Потім він побачив, що біда не закінчилася, а, Навпаки! Вони влаштували другу барикаду, і вона була більш міцною, ніж попередня. Занадто міцно. Через дорогу стояв важкий вантажівка. Він не міг цього уникнути. Він не міг бачити, як виглядала територія поруч з уступами; він повинен діяти навмання. Нік тепер теж побачив більше вогнів, і через частку секунди він побачив постать людини, що схилився над капотом вантажівки з пістолетом напоготові. Зброя вистрелила, і розбив фару.
  
  
  
  Донья Ланзос схаменулася і знову почав дряпати обличчя отруйними нігтями. Тепер Ніку справді набридла ця сука - гаряча кішка. Він стиснув кулак і вдарив її в ee роті. Вона впала без свідомості. Нік тримав дросельну заслінку на полиці і тримав кермо на лівому плечі. Це був єдиний варіант. Він облетів вантажівка і звалився в прірву. Досі тхора, вони зробили всього кілька пострілів, щоб змусити його зупинитися. Ймовірно, вони готелів пощадити дівчину. Однак тепер, коли він подолав і початку другої бар'єр, все буде по-іншому. Ця думка лише промайнуло в нього в голів, як у пістолетів пролунав залп. Кілька куль просвистіли mimmo его голови, залишивши красиві круглі дірки в зношеному кузові. Нік бачив навколо себе тільки темряву і сподівався, що старий уламок приземлиться на свої чотири колеса і не перевернеться. Тоді у нього буде ще один шанс. Ця штормова погода, в якій ви майже не могли бачити свою руку, буде працювати в його користь, тому що протистоїть команда повинна буде використовувати прожектори, щоб знайти його, дозволяючи Ніку точно бачити, де вони стоять.
  
  
  
  Нік відчув себе пілотом, який збирається здійснити нічну аварійну посадку на незнайомій території. Колеса з гуркотом вдарилися об тверду землю. Кузов скрипів зі всіх сторін, але оси трималися, і старий звір продовжував підстрибувати на своїх чотирьох колесах. Дівчина без свідомості врізалася в нього. Він відштовхнув її і прискорився. Він поняття не мав, куди прямує, але знав, що дерево, камінь або паркан можуть припинити його рух у будь-який момент.
  
  
  
  Прийшов удар. Передні колеса якийсь час не мали твердого грунту, потім машина накренилася і опинилася в сльоти. Двигун з вереском зупинився. Нік негайно повернув ключ запалювання, щоб запобігти вибуху. Він спробував відкрити двері на своїй стороні. Вона застрягла. Він скотив дівчину на підлогу, ковзнув на її місце і штовхнув праву двері. Потім того, як він двічі вдарив його ногою в інший день, вона відчинилися. Він вислизнув і впав на шість футів, де опинився у брудній канаві.
  
  
  
  Він знав, що потрібно діяти негайно. Часу було не так багато, і йому довелося витягти що-що, навколо машини. Він виліз по бруду, схопився за зім'ятий радіатор машини і підвівся. Вдалині він побачив коливні вогні, що рухаються в його напрямку. Він посміхнувся крізь бруд обличчям. Тепер у нього з'явився ще один шанс. Ця прагнення кавомолка все-таки не підвела его - вона проїхала не менше трьохсот ярдів по пересіченій місцевості, перш ніж застрягла в канаві.
  
  
  
  Дівчина! Нік вилаявся. Якби вона прийшла в себе зараз, вона закричала б, і в його тіло на мить хвороби потрапило б кілька куль.
  
  
  
  Він швидко заходу в машину, побачив, що дівчина все ще без свідомості, і схопив викрутку, яка займається перебувала під переднім сидінням. Він перехилився на заднє сидіння, і через кілька секунд відпустив подвійне дно. Він сунув герметично упакований пакет за пояс і сунув в хвилину. Він намацав водолазний ніж. Це все ще було на місці. Він сподівався, що йому не доведеться цим користуватися. Не цієї ночі! Тільки не з кулеметами напоготові з іншого боку!
  
  
  
  Коли він закінчив, він побачив прожектор, наприклад, в будь-якому ярдів від нього. Ему треба було поспішати! Якщо б вони знали цю місцевість - а вони, мабуть, знали - вони б знали, що є рів, через який він не може пройти.
  
  
  
  Він вирішив спробувати забрати дівчину з собою. На самому делле, ідіотська ідея, але він тільки що подумав про те, щоб відвезти її в Сан-Хуан, щоб вона там працювала. Він схопив її за ноги і притягнув до себе, намагаючись утриматися в дверному отворі іншою рукою. Вона не видавала нам звук. Тобто ee рот не відкривався, поки він вже наполовину не витягнув її навколо машини. Мабуть, приходячи в свідомість, вона почала дико битися, кусатися і кричати.
  
  
  
  Нік вилаявся, намагаючись змусити її замовчати. Вона вдарила його кулаком в житті, чому він знову впав у брудну канаву. Його обличчя було залите брудом, і він почув її крик. Це був потік слів, навколо яких Нік міг вивести тільки ненависть, страх і помста.
  
  
  
  Ему довелося залишити її тут, нічого іншого не залишалося. Тепер її друзі могли б дістатися до машини в будь-яку хвилину. Киллмастер швидко підрахував. Він їхав на південь, з'їхав з дороги наліво, так що текстурований йшла з півночі на південь. Найкраще було відправитися на північ, у бік Маягуэса, до ракетній базі. У будь-якому випадку йому потрібна була допомога. І йому пощастило, що допомога була доступна.
  
  
  
  Киллмастер повернувся і блискавично поповз по канаві на четвереньках. Він ухилявся від переслідувачів, чекав якийсь час, потім повертався назад по своїх слідах і прямував на північ. Це була я намагаюся тактика, яка займається зазвичай працювала.
  
  
  
  Він виплюнув бруд. Це було неприємне на смак і пахло пеклом. Як і багато інших речей, з якими він зіткнувся за останні кілька днів. Як і всі класичні прийоми, з якими він практично успішно працював.
  
  
  
  Він втомився від цього. З дозволу Хоука - а він підозрював, що він його отримає - він повернеться сюди і навчить ih всіх новим трюкам.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  
  
  Потім того, як Девід Хок, який був зареєстрований в готелі, як Френк Тенді, завершив свій телефонний дзвінок з допомогою N3, він зробив ще півдюжини дзвінків. Всі вони були короткими і по справі. Потім він відкрив товстий портфель і оглянув свій кольт 45-го калібру, який лежав в стосі паперів. Він зняв запобіжник і поклав зброю назад в сумку. Він в останній раз оглянув кімнату, надів рване пальто і вийшов навколо готелю. Він несс сумку під лівою рукою, його рука була притиснута до відкритого клапана. Він не звернув уваги на швейцара, пройшов до наступного кварталу і сем підкликав таксі. Він дав адреса: Кариби Хілтон, лагуни Кондадо. Це було зовсім невелику відстань, і він легко міг би пройти його, але це було пов'язано з непотрібним ризиком, на який він ніколи не хотів йти. Водій відчинив вікно поруч з ним, і Хоук сподівався, що коротка і свіжа поїздка допоможе йому було відновити гарний настрій. Девід Хок вже майже тиждень був дуже запальним.
  
  
  
  Йому було чотири роки, потім виходу на пенсію, і сьогодні він відчував кожну годину цього. Він не любив мелодрами - краще залишити це Ніку Картеру, - але зараз він був по вуха. Він сунув дешеву сигару між тонкими губами і безжально її жував. Він сумував за Вашингтону, незважаючи на спеку, де він міг спокійно вести справи через свого просторого крісла. Він не був людиною для польових робіт вже багато років, і думка про кольте в його портфелі подіяла на нього так само, як канцелярська кнопка під сідницями. Він думав, що надто старіє для всіх цих турбот. Він зітхнув і виплюнув клубок волого-холодного тютюну. Прокляті важкі часи!
  
  
  
  В Caribe Hilton, він забронював під новим псевдонімом невеликий номер з єдиним вікном на верхньому поверсі. На додаток до звичайних Єльському замку і ланцюжку, двері в кімнату також омелою засувку, встановлену Департаментом поліції Нью-Йорка. Хоук повернув ключ до замка Єльського університету, прикріпив ланцюг і відсунув важкий засув на місце. Коли він це робив, він згадав ту історію про старого дивака, який кожну ніч усамітнювався з десятками замків і засувів, і одного разу вночі почув похмурий, серйозний голос, що говорить: «Хм, ну так! Тепер ми вдвох щасливо замкнені!
  
  
  
  Хоук коротко і кисло посміхнувся. Йому довелося визнати, що він був у він же ситуації: він був замкнений разом зі своєю проблемою.
  
  
  
  Він досталь, за портфеля стос паперів і поклав ih крісло. Він поклав Кольт поруч. Він зняв м'яту куртку і повісив в шафу. Перш ніж він почав систематизувати папери, він пішов у ванну, наполовину налив води в склянку і вставив зубні протези. Це було нове, і він ще не звик до цього почуття, а на самоті цінував його комфорту.
  
  
  
  Потім він сель на стілець, прикусивши сигару між губ. На перший погляд, його можна легко прийняти за фермера, переглядає його рахунку. У нього була типова для нього зовнішність: смаглява обвітрена мета, зморшкувата шия і світло-русяве тонкі волосся.
  
  
  
  Девід Хок очолював AX з моменту заснування цієї організації контррозвідувальної . Він все життя займався цією справою і знав усі межі его. Крижана вода текла по його венах, его лікар так і не зміг знайти складати долар, а вміст його черепа нагадувало спогади простий, але надійної моделі комп'ютера. Він був хитрим і нещадним до ворогів. А у нього ih було багато. Він був ідеальною людиною для свого становища.
  
  
  
  Тепер він дивився на папери, все ще лежали на столі безладно. Ему хотілося навести в nen порядок або хоча б зробити навколо цього логічні висновки. Але все це було чортовим безладом. Це була головоломка, захована в китайській коробці. Для ясності Хоук назвав цю справу «Золотий транспорту». Це краще великого сенсу не мають, але від цього безлад не зменшився.
  
  
  
  Назва, однак, було не зовсім правильним. Хок витягнув аркуш по папках, деякий час дивився на нього і поклав назад. Суть заяви полягала в наступному: китайці, які протягом багатьох років намагалися імпортувати якомога більше золота з єдиною метою скоротити пропозицію золота з Заходом і тим самим послабити економічне становище Заходу, - вони контрабандою ввезли велику кількість золота в Гонконг. Kong - тільки що експортував золота на мільярд доларів ! Куди? Йосту було дозволено знати. У будь-якому випадку Яструб не знав.
  
  
  
  Повідомлення навколо Китаю було коротким: золота на суму близько 1 мільярда доларів було занурене в придатні для плавань джонки в маловідомій маленькій гавані в Жовтому морі. Хоук знову взяв той же аркуш у руки і спохмурнів. Він знав тих копів, їх китайських ховалися в Гонконзі. Іноді придумували самі ідіотські підказки. Іноді в Гонконзі може бути дуже самотньо. Або вони просто з'їли занадто багато рису.
  
  
  
  Але мільярд золотом. Неможливо проігнорувати таке повідомлення. Якщо це було правдою, то за цим щось було. І мільярд - це не котяче лайно. З цим можна багато чого зробити. І Хоук підозрював, що це не пожертву Червоному Хресту.
  
  
  
  Хоук зробив замітку і взяв інший аркуш. Пересування військ в Китаї. Частково, можливо, маневри, але все одно почала складатися закономірність. Китай підштовхнув військових до кордонів німеччини з Маньчжурией і Монголією. Але основний рух військ було на півдні. До кордону Північного В'єтнаму!
  
  
  
  Хоук, який тепер повністю жував сигару, засунув у рот нову. Йому було цікаво, що подумають його колеги по Пентагону і Білого дому. У них було стільки ж інформації, скільки і у нього. У беззубою посмішці навколо сигари було щось лукаве. Майже стільки ж, але не всі. Зазвичай ему вдавалося тримати при собі кілька секретів. Це був спосіб захистити АХ его і власне положення. В его професії все було справедливо, і у нього не було багато друзів у Вашингтоні.
  
  
  
  Він довго вивчав наступні два аркуша. Якщо в них і була частка правди, вона ih важливості було монументальним!
  
  
  
  Американський місіонер, який сховався в скелястих горах десь на півночі Китаю, повідомив, що атомні станції біля Сіньцзяну - це просто порожні будівлі. Справжні заводи переїхали. Куди місіонер не знав.
  
  
  
  Хок глянув на записку внизу аркуша: «Цей офіцер був знайдений простромлених бамбуковим списом. Це повільна смерть. Швидше за все, цей агент все зіпсував.
  
  
  
  Старий криво посміхнувся. Так, він злякався, він би кричав і стогнав довго і голосно, відчайдушно чекаючи смерті, щоб звільнити його.
  
  
  
  Інший лист був сумішшю слуховий, напівправди і фантазій сумнівних копів. Хо Ши Мін буде готова поговорити про світі!
  
  
  
  Хоук потер ніс і знову перечитав справу. Все, що він міг сказати, це те, що китайці думали, що Хо хоче миру. Це ih турбувало. Ih стурбував недавній допуск західних журналістів у Ханой.
  
  
  
  Було дуже багато того, що турбувало ці тупі очі. Але що вони збиралися з цим робити? Голос про це. Хоук втупився у стелю. Він прислухався, як вітер б'є у високе вікно. Може бути, ураган наближався. Він не був вражений. Можливо, насувався більш сильний шторм, більш смертоносний, ніж ураган, який потряс би світ до підстави. І він почув перші ознаки цього.
  
  
  
  Два приклади були ще свіжими в пам'яті его: Італія і Корея. Коли Італія капітулювала, нацисти негайно втрутилися, щоб запобігти занадто легку перемогу союзників. У Кореї втрутилися китайці, коли виникла загроза ih кордонів німеччини. Зроблять вони це знову? Чи можуть вони дозволити Хо Ши Міну здатися?
  
  
  
  Хок поклав папери на столі. Він глянув на годинник. Вони можуть прийти в будь-який момент. Він досталь нову сигару. Якби вони прийшли, він би знав більше, може бути, вони навіть могли б допомогти ему з деякими відповідями. Він занадто довго займався цим бізнесом, щоб дивуватися тому, що рішення може бути знайдено тут, у Пуерто-Ріко. Пройшли вони часи, коли Девіда Хока що-небудь може здивувати.
  
  
  
  Через десять хвилина у двері тихо постукали. Хоук взяв кольт 45-го калібру і попрямував до день з важким знаряддям у руці. Він задавався питанням, чи зможе він як і раніше потрапити в ціль, потім стількох років в офісі.
  
  
  
  "Хто?"
  
  
  
  «Золотий транспорту».
  
  
  
  Хоук впустив трьох чоловіків. Він вже знав одного, навколо них - Клінта Хатчінсона, людини з Пентагону, з яким він працював раніше. Двоє інших були англійцями, яких він не знав. Один був із спеціального (корекційного) відділення Скотланд-Ярдів, інший - з МІ5 Британської секретної військової служби.
  
  
  
  На формальності було витрачено трохи часу. Потім короткого виступу Хоук досталь, по шафі пару складних стільців, поставив ih, сунув сигару в губи для різноманітності і заговорив.
  
  
  
  «Ми зробимо це як можна більш коротким і діловим», - сказав він. «Їй задати питання. Сподіваюся, ви дасте мені кілька відповідей ».
  
  
  
  Людина з Пентагону сховав посмішку, коли побачив, що британці здивовано перезирнулися. Вони збиралися з'ясувати, що Хоук часом може бути трохи прямолінійним!
  
  
  
  Хоук зробив сигару на стос паперів перед ним. «Ви знаєте факти? Пересування військ в Китаї, величезний золотий транспорту, чутки про те, що Хо Ши Мін хоче говорити про світі? »
  
  
  
  Всі кивнули.
  
  
  
  'Добре. Хто-небудь навколо вас може сказати мені, що це значить? Якщо це взагалі щось означає. Жодних здогадів, тільки факти! »
  
  
  
  Потім короткого мовчання співробітник Особливого відділення сказав: «Ми думаємо, що наш сер Малкольм Дрейк якимось чином причетний, сер. Голос чому ми тут і зв'язалися з Сполученими Штатами - зрештою, це ваша територія, - і попросили надати допомогу. Адже сер Малькольм, як ви знаєте, британський підданий.
  
  
  
  Хоук несхвально подивився на нього. 'Так, його знаю. Їй сказав, що мене цікавлять факти, речі, яких їй ще не знаю, якщо це зрозуміліше. Давайте просто удамо, що я ніколи не чув про Дрейке. Розкажи мені все, що знаєш про nen. На цьому маленькому клаптику землі, в Пуерто-Ріко, яке відношення він має до того, що відбувається в Китаї? »
  
  
  
  Представник спецпідрозділу ніяково засовався на стільці. - Ага, сер, це буде нетільки. Це, якщо бути точним, дуже складно. Якщо ми праві, а ми можемо помилятися - це складний і має довгу історію. Не знаю, чи легко резюмувати, сер.
  
  
  
  "Спробуйте!'
  
  
  
  - Як хочете, сер. Сер Малькольм Дрейк - дивний хлопець. Розумієте, на самому делле він працює за двома напрямками. З одного боку, він письменник і журналіст - і назавжди визнати, непоганий, - і до того ж авантюрист. Під час війни - зараз ему буде близько п'ятдесяти п'яти - у нього був відмінний послужний список. Він служив на флоті, а потім і в розвідці ». Він подивився на свого співвітчизника: «Це була ваша відповідальність, чи не так?»
  
  
  
  МІ5 відповів: «Так, і у нього чудовий послужний список».
  
  
  
  «Дрейк був скинутий в Бретані в 1942 році, - продовжив співробітник Особливого відділення, - і був важко поранений. Якимось чином їм вдалося вивести його з Франції. Але він був фізично виснажений. Його ноги. Він був повністю інвалідом. Потім він зайнявся журналістикою. Незабаром він показав там свої якості. Він був настільки хороший, що його статті і роботи для BBC вони принесли йому було лицарське звання. До речі, нагород він отримав більше, навіть ніж за час служби ».
  
  
  
  «Поки, - сказав Хок, - це більше схоже на номінацію на Нобелівську премію. А тепер розкажи мені про его менш соціальних якостях ».
  
  
  
  Співробітник спецпідрозділу зітхнув. «Це файл, товщиною з телефонну книгу, сер. Але нам так і не вдалося нічого довести. Власники зброї, контрабанди опіуму і золота, навіть работоргівля ».
  
  
  
  Хоук присвиснув. «Білі жінки?»
  
  
  
  «Ні, сер, звичайне рабство. Я маю на увазі робочу силу. Це все ще поширене в Африці і на Близькому Сході. У всякому разі, ми знаємо, що Дрейк був по шию у всіляких незаконних ситуаціях. Я маю на увазі, що в його професії багато подорожую по всьому відкритий басейн, у нього, для estestvenno, є всі шанси на це. А сер Малькольм Дрейк - саме той чоловік, у якого є необхідний авантюрний дух. Одного разу її потрудився перевірити його генеалогічне древо. Один з його предків був відомим піратом. По його венах тече піратська кров. Він міжнародний злочинець, якому поки що вдається тримати руки в чистоті ».
  
  
  
  «Я запитую в останній раз, - сказав Хоук тепер неприємним тоном, - яке він має відношення до територію китаю, територію і чому ви визнали за необхідне підняти з-за цього такий шум?» _
  
  
  
  «Дрейк був у Ханої шість тижнів тому. Написав серію статей. Можливо, ви ih читали. Вони з'явилися в американському тижневику ».
  
  
  
  «Її ih прочитаю. Продовжуйте.'
  
  
  
  «Ну, він виїхав з Ханоя на три дні. За нашими відомостями, він тоді перебував у Китаї, хоча абсолютних доказів у нас немає. Але ми вважаємо, що він прилетів в Пекін і розмовляв там з деякими високопоставленими партійними чиновниками ».
  
  
  
  Хоук не міг придушити свій цинізм. «Це не фактичний матеріал, панове. Це було і залишається припущенням ».
  
  
  
  Настало коротке мовчання. Хлопець на спецпідрозділу, і МІ5. подивилися одне на одного. Потім співробітник спецпідрозділу кивнув. MI5. сказав: «Ні, це не здогадки. Одіна навколо наших людей бачив Дрейка в Пекіні. Це було просто збіг, але наш чоловік знає Дрейка позитивно. Его фотографії досить частини з'являлася в газетах, незважаючи на те, що він намагається цього за рішенням уникати. Ми впевнені, що це був Дрейк.
  
  
  
  Так. - подумав Хоук вголос. «Дрейк відправляється в Пекін в якійсь приватній угоді, і один мільярд доларів золота відправляється в невідоме місце. Добре, але чому?'
  
  
  
  Тепер людина з Пентагону заговорив вперше.
  
  
  
  «З мільярдом ви можете доставити багато неприємностей, сер. Може бути, тут, на Карибах? Хоук подивився на нього крижаним поглядом. - Пізніше, твоя черга, Хатчінсон. Момент.'
  
  
  
  «Так, сер, але сер Малкольм Дрейк тут!»
  
  
  
  Хоук проігнорував його. Він подивився на людину з Особливого відділення. «Добре, припустимо, Дрейк був у Пекіні і організував якусь справу. Зараз він тут, у Пуерто-Ріко. Яке все це має відношення до вашої прохання до нашого уряду, щоб один навколо наших людей зв'язався з дружиною Дрейка, Монікою Дрейк?
  
  
  
  Агент МІ5. взяв слово. - Її краще на це відповім, сер. Моніка Дрейк - це як би наша маленька. Вона багато років працювала на нас в суворій секретності ».
  
  
  
  «Ви маєте на увазі, що ця жінка, дружина Дрейка, була вашим агентом всі ці роки, а він не мав до нас найменшого уявлення?» - запитав Хоук.
  
  
  
  MI5. виглядав трохи шокованим. «Сподіваюся, сер. В іншому випадку від нас було б мало користі. Ні, вона була добре прикрита, і було доручено зв'язуватися з нами тільки в самому терміновому випадку. Дозвольте мені сказати, тільки якщо тільки існування світу опиниться під загрозою, сер. Не думаю, що це перебільшення ».
  
  
  
  Хоук так думали. Він знав британські методи. За його словами, такий агент, який сидить без діла голос так роками, - марна трата часу. Ну, це було те, як ви на це дивитеся. Ему не потрібно було платити, гей.
  
  
  
  "Це перший раз, коли з нею зв'язалися?"
  
  
  
  «Розпочала другий раз, сер. У перший раз вона натякнула, що Насер хоче захопити Суецький канал. В результаті ми дізналися про плани Насера на тиждень раніше, ніж будь-яке інше розвідувальне агентство ».
  
  
  
  Хок повільно кивнув. Він взяв нову сигару з целофану. «Отже, це був початок другої рада. Якщо її правильно зрозумів, вона сказала вам, що Дрейк був на шляху до того ділянки землі, в Пуерто-Ріко і попросив зустрічі з одним через наших агентів? Термінове?'
  
  
  
  Агент MI5. кивнув. «Насправді, сер. Нам дуже шкода, що він опинився саме тут, на вашій території. Але ми нічого не можемо вдіяти з тим, що сер Малькольм купив землю відкрито тут. І ми навряд чи могли б зробити які-небудь дії самостійно, не попередивши вас про це. Голос чому ми вирішили, що вам краще розібратися в цьому питанні ».
  
  
  
  Хоук iso усіх сил намагався стримати усмішку. Він вставив зуби назад, і коли він сміявся, було трохи боляче. Ці кляті британські піжони. Якщо б це ну влаштовувало, вони б обов'язково оперували б його власністю. Вони просто гадали, що він зможе краще впоратися з цією справою. Так було, і більше нічого. І вони, можливо, були праві.
  
  
  
  Коли його обличчя вирівнялося, він сказав: «Розкажіть мені про неї, про це повідомлення від Моніки Дрейк».
  
  
  
  Агент МІ5. чоловік насупився. «Було два повідомлення. Перше навколо Сінгапуру було неоднозначним і досить незрозумілим. Але ми розуміли, що відбувається щось серйозне. Потім ми отримали другу повідомлення з Гонконгу, де вона і її чоловік зробили зупинку на зворотному шляху зі Сходу. Це повідомлення було ясніше. Вона не сказала нам, що саме відбувається, може бути, з якоїсь причини не змогла, але вона назвала місце і дату зустрічі. Як ви знаєте, потім ми передали вам всю інформацію, і відмовилися від всього цього діла ».
  
  
  
  'Так, його знаю. - похмуро відповів Хоук. І переконайтеся, що ви теж тримайтеся подалі, джентльмени. Це виглядає досить складно, на голосування так: я не хочу більше ложок в бульйоні. Це досить ясно?
  
  
  
  З математики та з Пентагону довелося придушити ще одну посмішку. Двоє англійців кивнули, що вони зрозуміли. Тон Хоука тепер був менш кислим.
  
  
  
  'Тоді все в порядку. Щоб заспокоїти вас, джентльмени, мій агент встановив контакт. Що у нього є, є що-небудь, її поки не знаю. Її ось чекаю его дуже скоро. Її зв'яжуся з вами пізніше. А тепер, якщо тобі нема чого мені ще сказати ...
  
  
  
  «Можливо, ще щось», - сказав чоловік по всій Особливого відділення.
  
  
  
  Хоук шталь нетерплячим. 'Так?'
  
  
  
  «Сер Малькольм найняв людину, свого роду як правої руки, який дуже небезпечний. Його звуть Гаррі Крэбтри, він був сержант-майором австралійської армії. Він багато п'є. Більш того, він загартований вбивця, який вже приніс чимало жертв ». Яструб сказав, майже зневажливо: «Ти теж не можеш довести це, чи не так?»
  
  
  
  «У нас ніколи не було такого наміру». Тон людини щодо Особливого відділення був тепер таким же холодним, як у Хоука. «Ми просто готелі надати вам послугу, проінформувавши вас, про існування его. Це може бути корисно вашим людям, якщо вони виявлять його перед собою. Хоук подумав про N3 про Nike Картері, і йому стало трохи шкода цього Гаррі Крэбтри. Без його відома, хороша людина зіткнеться з грізним противником. Якусь мить він мовчки дивився на двох англійців. Він задавався питанням, чи дійсно вони точно знають, хто сидить навпроти них. Можливо немає. AX не роздає візитки. Вони можуть підозрювати, що він не з Пентагону, або який-небудь інший очевидною організацій, але вони не могли знати, що зіткнулися з мозком AX . Хоук встав. Це не мало значення. Навіть якщо б вони знали, хема він був, вони не захотіли забруднити кров'ю свої ідеально відповідні англійські костюми. Вони дуже готелі вийти по справах.
  
  
  
  Хоук сказав: «Спасибі, панове». Це означало, що вони можуть піти.
  
  
  
  Клінт Хатчінсон випустив ih. У дверному отворі людей по всій Особливого відділення знову повернувся і подивився на Хоука. «Її готель би сказати ще будь-що, якщо ви дозволите».
  
  
  
  Хок коротко кивнув.
  
  
  
  «Це може бути помилкою», - сказав англієць. «Але, я знаю Моніку Дрейк, ми в це не віримо. У нас склалося враження, хоча, на жаль, ми не можемо вам це довести, що китайці використовують Дрейка з метою поширення своїх ідеалів у суспільстві. Сер Малькольм, напевно, тільки в'ячеслав особистої вигоди, але його використовують китайці. Штопора в тому, чи він може передбачати наслідки своєї ролі. До побачення, сер.
  
  
  
  Людина з Пентагону замкнув за ними двері і обернувся до Хоука зі слабкою усмішкою на губах. "Яка сука красномовних придурків!"
  
  
  
  Хок неуважно подивився на нього. Він засунув у рот ще одну сигару і поклав ноги на стілець. - Що ти мені скажеш, Хатчінсон? І, сич бога, короткий, гаразд!
  
  
  
  Хатчінсон вийняв люльку і почав набивати. Він був досить нервовою, злою, як палиця, і, розповідаючи свою історію, неспокійно ходив по кімнаті.
  
  
  
  «Я думаю, що у мене щось є. І це відбувається з несподіваного боку. Кастро. Він думає, що щось назріває в Карибському басейні, і йому це не подобається. Він турбується про це. Це його дійсно турбує! 'Очі Хоука загорілися. Так що Барбудо теж мав до цього відношення. «Іди, - коротко сказав він.
  
  
  
  «У нас є головний агент в кубинському уряді», - сказав Хатчінсон. «Ми кличемо його Cotton Candy. Він зміг сказати нам, що останнім часом людей навчали по всьому Карибському регіоні ».
  
  
  
  Що ти маєш на увазі?"
  
  
  
  «Покидьки», - коротко відповів Хатчінсон. «Злодії, бурлаки, скандалісти з звичайними садистськими нахилами - все це серйозні випадки. За словами Cotton Candy, ih набирають, навчають в особливому місці, і за це добре заплатити ».
  
  
  
  Яструб сказав: «Хм, ему можна вірити?»
  
  
  
  'Повністю. Ви це теж знаєте. Досі тхора, він завжди був у безпеці. Звичайно, він працює подвійним агентом. Він працює в кубинських секретних службах. До речі, не варто недооцінювати це. На них працює половина біженців в Сполучених Штатах, і вони чертовски професійні ».
  
  
  
  «Я так вважаю», - сухо сказав Хоук. "Цей агент міг сказати що-небудь корисне?"
  
  
  
  "Одне" так". Особа Хатчінсона на мить набуло дивний вираз, наче він не міг повірити в те, що збирався сказати. П'ятеро найбільш небезпечних ув'язнених Куби, які відбувають довічне ув'язнення за вбивство, втекли з в'язниць суворого режиму за останні два місяці. Ці пагони потрібно былоорганизовывать ззовні. З ними тхора ніяких слідів ih виявлено не було. Cotton Candy впевнений, що ih більше немає на Кубі ».
  
  
  
  Хок не здригнувся, але Хатчинсон знав, що тепер всі його увага зосереджена на nen.
  
  
  
  'Подобається? Це просто означає, що комусь потрібні п'ять досвідчених професійних вбивць. Її поки не бачу зв'язку з Дрейком. У вас є більше?'
  
  
  
  Клінт Хатчінсон iso усіх сил намагався приховати своє захоплення. Хоук потрапив у саму точку. Це було щось на зразок старого пристойного комп'ютера, який справлявся зі своєю роботою краще, ніж нові.
  
  
  
  "Так, у мене є. Націоналістична партія Пуерто-Ріко знову активною. Вони зустрічаються, і раптом здається, що у них багато грошей готівкою. Ми не знали цього, поки нам не сказав цей агент!
  
  
  
  Хоук на мить заплющив очі. Націоналістична партія. Вони намагалися вбити президента Трумена в 1950 році, а в 1954 році вони відкрили вогонь у палаті представників, поранивши п'ять конгресменів.
  
  
  
  Він подивився на Хатчінсона. "Мартінес де Андіно все ще у в'язниці?" Андіно був національним героєм і лідером партії.
  
  
  
  Хатчінсон кивнув. 'Так. Ми не думаємо, що він має до цього якесь відношення. Він невиліковно хворий і, ймовірно, помре у в'язниці. Якщо націоналісти захочуть повернутися в бій, їм доведеться обійтися без Андіно ».
  
  
  
  Хоук зупинився і подивився на свій наручний годинник. N3 повинен скоро повернутися з Понсе зі своєю полонянкою. Якщо б все було добре. Нік, подумав Девід Хок з деякою батьківською гордістю, придумає що-небудь конкретне. Наприклад, з полоненим по плоті і крові, якого вони могли б допитати. Можливо, він нарешті отримає деякі відповіді, які дадуть ему тверду основу. Він швидко зробив кілька заміток. Людина з Пентагону ходив взад і вперед по кімнаті, нервово покусуючи трубку. Хок поклав ручку. «Це все, чи тобі є чим поділитися зі мною більш втішним?»
  
  
  
  Клінт Хатчінсон вагався, але вагався всього на одну секунду. Зазвичай він добре ладнав зі старим, чого зазвичай не можна було сказати про співробітників Пентагону. Тим не менш, зараз Хатчінсон був трохи обережний. «Ми вже обговорювали це на секретній зустрічі!»
  
  
  
  Яструб розсміявся посміхнувся. 'Так правильно. Її знаю, що ви, хлопці, зустрічаєтеся з хворими в Пентагоні ».
  
  
  
  Хатчінсон не звернув на це уваги і продовжив: «Ми прийшли до висновку, що Кастро, кубинський уряд, бояться всього цього! Вони відчувають, що щось назріває в Карибському басейні, вони знають, що не мають до цього ніякого відношення, але бояться бути з цим пов'язані. Ми навіть не підозрюємо, що той агент передав нам цю інформацію від імені Кастро. Кастро хоче дати нам зрозуміти, що у нього чисті руки, що він нас до чого не запричастным. Хоча він, напевно, теж не знає, що задумано ».
  
  
  
  Хоук відповів: «Дуже розумний з його боку. Це теж має сенс, його точки зору. У нього зараз досить турбот. Це все?
  
  
  
  Хатчінсон кисло посміхнувся Хоука. «Я думаю, цього більш ніж достатньо. Якщо очевидні висновки виявляться вірними ...! »
  
  
  
  Хоук тільки кивнув. «Добре, її прийму необхідні заходи. Її знаю, ти поступиш так само. Але постарайтеся не дозволяти своїм хлопчикам втручатися занадто рано. Почекайте, поки не знайдете абсолютну впевненість. Нам потрібен великий бос. Мене не цікавлять деякі кубинські кілери. Зрозумів?'
  
  
  
  «У нас може не бути занадто багато часу», - сказав Хатчінсон. «Сподіваюся, у нас его досить», - відповів Хок. «До побачення, Хатчінсон. Дайте мені знати, як тільки ти що-небудь дізнаєшся ».
  
  
  
  Потім того, як людина з Пентагону пішов, Хок підійшов до вікна і відкрив його. Коли він дивився на острів, ему доводилося прикривати очі рукою, щоб захистити ih від вітру. Видимість була обмеженою, але він бачив вогні Капітолій і ледве міг розрізнити саму край острова.
  
  
  
  Він помітив, що вітер вже переріс у шторм, але його остання інформація полягала в тому, що ураган змінив курс і вразив Пуерто-Ріко. не вдарив у повну силу. Схоже, він повернув на захід і поверне на північний захід між Ямайкою і Гаїті, перетне східну частину Куби і, нарешті, удариться по узбережжю Куби.
  
  
  
  Хоук закрив вікно і повернувся до свого столу. Він сподівався, що метеорологи AX праві; ih прогнози не завжди були надійніше прогнозів новинних служб. Якщо ураган обрушиться на Пуерто-Ріко, це стане ударом по його справі. Ви все ще можете працювати в периферійній зоні. Але посеред урагану ніхто нічого не міг вдіяти. Він цього не робить, і ворог теж.
  
  
  
  Хоук знову вийняв зуби і заклав ih в склянку з водою.
  
  
  
  В цей момент було важко сказати, хто саме ворог і які його плани. Був ворог - Яструб інстинктивно це відчув, - але він все ще залишався невловимим, а його плани і мотиви залишалися неясними. Хоук відкинувся на спинку стільця і втупився у стелю. Він обдумав все, що дізнався за останні дві години. Якщо ви погодилися з кількома припущеннями, це була божевільна логіка. Майже занадто фантастичним, щоб бути правдою.
  
  
  
  Хоук схопив телефон. Коли він встановив зв'язок, він сказав: Він вже приїхав? П'ять хвилина назад? Тільки? Добре. Негайно візьми його до мене. І поспіши!
  
  
  
  Нік Картер прибув через тридцять п'ять хвилина. Хоук впустив його, сказав кілька слів двом супроводжуючим его чоловікам, і знову замкнув двері. Він подивився на Ніка, на гордість его організацій, его і гордість. Його головний агент виглядав не дуже добре. На nen, як би був новий костюм, повністю зроблений по бруду. Він дав Хоука водонепроникний пакет і рулон плівки,
  
  
  
  Хок усміхнувся. Хоча він завжди ненавидів відсутність серйозності в інших, він не міг чинити опір своєму пориву. «Я чув, що грязьові ванни дійсно корисні для шкіри, але тобі не здається, що це занадто? І його бачу, твоя дівчина не прийшла. Не дивно, як можна так вбратися?
  
  
  
  «Ти такий же смішний, як виразка. Де ванна?'
  
  
  
  Яструб показав. Нік відкрив кран і, все ще в брудному одязі, пішов під душ. Він почав знімати сорочку, штани і сандалі. Ніж дайвера, все ще був у піхвах на його стегні.
  
  
  
  Хоук поставив табурет у ванну і селл. Він подивився на оголене тіло Ніка Картера, широкі груди, м'язисті руки, тверді сідниці. Незважаючи на всі шрами, Хок любив дивитися на це тіло. Він випромінював силу і ще, що-що, що нагадало Хоука його молодість.
  
  
  
  Скажіть мені!'- "Отже, ви програли битву?"
  
  
  
  Нік зробив доповідь в останні два дні. Хоук слухав його, не перебиваючи.
  
  
  
  Коли Нік закінчив, Хоук сказав: «Так це була Моніка Дрейк, віддана без її відома. Вони дозволили гей пожити ще трохи, щоб привести ih до вас ».
  
  
  
  Нік кинув промоклий одяг у кут і знову почав намилюватися. Ему не подобалося думати про жіночому тілі в ночі. акули.
  
  
  
  «Вони досить старалися, щоб дістатися до мене», - сказав він. «Але я все ще живий і виконав своє доручення. Чи Не хочете ви подивитися і побачити, що це таке?
  
  
  
  «Через хвилину», - сказав его бос. «Немає ніякого поспіху. Якщо її так підозрюю, кілька хв не мають значення ». Нік почав сохнути і помітив погляд Хоука. Він захоплювався старим. Іноді, як зараз, сидячи на табуреті у ванній, він здавався старечим, смутний спостерігаючи за діями Ніка. Але Нік знав, що його стан ще не погіршився, і що на залізних шестеренках в черепі старого не було плям іржі.
  
  
  
  Хоук встав і пройшов у кімнату до ліжка, де кинув пакет і плівку. Нік пішов за ним, продовжуючи сушитися. «На фотографіях зображені Моніка Дрейк і її вбивця. Вони можуть виглядати не дуже живий, але я нічого не міг з цим вдіяти! Хоук відкривав пакет. «Я не сумніваюся, що це дійсно Моніка Дрейк. Ну, принаймні, ми знаємо, що Дрейк убив свою дружину. Ймовірно, він не розраховував, що свідок втече ».
  
  
  
  Нік взяв з ліжка ковдру і перекотився в ньому. «Мені знадобиться, шведів, - сказав він. «І моя зброя».
  
  
  
  Хок неуважно кивнув, не дивлячись на Ніка. Він досліджував буклет, який щойно розпакував. Кілька митей опісля він простягнув його Ніку.
  
  
  
  Це було невелике старомодне видання в червоній шкірі. Назва було вигравірувано на шкірі золотими літерами: «Доктрина політичного вбивства» Лін-вам нас. Це був переклад, виданий в 1911 році.
  
  
  
  Нік швидко перегорнув буклет. Текст був дрібними літерами, важко читати. Він не зміг знайти нас підкреслених, нам обведених уривків, нам окремого аркуша паперу. Але щось повинно було бути . Для estestvenno! Він сумнівався, що Моніка Дрейк померла тільки для того, щоб подарувати ему цікавий філософський трактат. Він повернув буклет Хоука. "Може бути, лабораторія зможе що-небудь отримати навколо цього, сер?"
  
  
  
  Хоук прочитав уголос першу сходинку буклету: «Країна без лідера, аналогічна безголовой змії. Вона буде дуже шуміти, але вона буде нешкідливий ".
  
  
  
  Хоук закрив книгу, підійшов до телефону і набирає номер. Чекаючи відповіді в невеликому туристичному агентстві у Santurce, він побачив, що Нік, розтягшись на ліжку, готувався до сну. В його тілі теж не було нервів. Швидше за все, навіть стоматолог не зможе ih знайти.
  
  
  
  Він сказав: «Почекайте, N3. Є ще одна дрібниця. Киллмастер тримав очі закритими. «Це не має ніякого відношення до Гэллоуз-Кей, чи не так?»
  
  
  
  Хоук подивився на маленьку книгу, котру все ще тримав у руці. «За збігом, так. Боюся, мені доведеться відправити тебе туди завтра ввечері.
  
  
  
  'Тільки?'
  
  
  
  'Тільки.' - прогарчав Нік Картер. Поклав подушку. «Добре, її б готель ближче поглянути на цього сера Малькольма Дрейка. Навіть якщо б її бачив її лише на короткий час, я думаю, що знайшов цю його дружину пристойною жінкою. І ще мені є чим заплатити цьому ублюдку австралійцю.
  
  
  
  Нарешті відгукнулася турфірма у Santurce. Хоук дозволив собі кілька розмірених наказів. Папір і плівка будуть оброблятися в лабораторії в підвалі під туристичним агентством.
  
  
  
  Коли Хоук повісив трубку, він почув тихий храпящий звук. Кравець! Потім йому довелося посміхнутися. Так, він дуже втомився потім всього цього. І в кінці кінців, він свій заслужений сон. Ще був час дати інструкції, перш ніж Ніка скинуть на Гэллоуз-Кей.
  
  
  
  Він задумливо подивився на книжку. Він прочитав це одного разу, дуже давно. Юн лін був в уряді Сунь Ятсена протягом деякого часу, ймовірно, приблизно в той час, коли була опублікована книга, і був фахівцем з політичних вбивств.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  
  
  Кошмар, це єдина передача Гаррі Крэбтри від склепіння, зануреного в віскі. Деякий час він прислухався до шуму вітру, який постійно смикав намет; і стукіт дощу по полотну. Останнім повідомленням було, що ураган мине ih і поверне на північний захід. Але їм ще належить пережити чимало негоди. Крэбтри це не хвилювало. У нього були інші думки, крім цього проклятого урагану. Він застогнав. Його мова була схожа на висохлий шматок шкури. Віскі того пляжного волоцюги було самим підлим напоєм, який він пив за багато років. Цей ідіот, напевно, сам наводить таблицю сполучуваності голосних его в отруєному солярка!
  
  
  
  Крэбтри подивився на світні стрілки своїх годинників. Було трохи більше четвертого. Він задавався питанням, де тепер буде цей волоцюга. Глибоко зітхнувши, він скинув ноги з ліжка, sel і шталь колупати в носі товстим вказівним пальцем. Він сподівався, що цей ублюдок лежить мертвий на полі цукрового тростини або в якійсь канаві. І хоч одна навколо них багатьох куль влучила в ціль. Тому що цей мерзенний виродок винен у поганому настрої Гаррі Крэбтри! Він одягнув один навколо своїх важких черевиків і схопив плоску пляшку, яку витягнув сумки з пляжного весляра. Він затряс її, і почув тихий плескіт. В ній мало що залишилося. Крэбтри зітхнув, відкручуючи металевий ковпачок. Тому ему також слід використовувати свій секретний запас рома. Він iso усіх сил намагався триматися подалі від цього, але іншого виходу не було. Якщо чоловікові потрібно пити, кравець візьми, він повинен пити! Він випив останній ковток віскі, не спробувавши его - трюк, який знає кожен старий п'яниця, - і шталь чекати ефекту. Він відчував себе паршиво. Не спромігшись запалити олійну лампу, він пройшов через намет, поки його ноги не натрапили на помаранчевий ящик, який служив столом, шафою і лавкою для нога. Він намацав у темряві, намацав пляшечку з аспірином, потряс півдюжини таблеток у руці і запив ih водою навколо фляги. Він скривився. Води!
  
  
  
  Крэбтри надів черевики. Він почав відчувати себе трохи краще. Слава богу, він не закопав ящик з ромом надто далеко. Він надів кобуру і пристебнув шнурок до погона піджака. Крэбтри з жахом виявив, що куртка була вологою, пом'ятій і брудною, як і його штани. Він ненавидів це. У чоловіка є чортяча право чистити одяг!
  
  
  
  Навіть в армії так було завжди, крім випадків бойових дій. Це були дні ... Але це було в минулому, він з цим впорався. Армія вже не моє, що була. Крім того, Гаррі Крэбтри теж не був тим, хема був раніше. Але принаймні армія не заплатила йому було стільки, скільки серу Малькольму. O nen можна було сказати що завгодно, але він добре заплатив. Навіть якщо він був інтелектуалом - а Гаррі ненавидів інтелектуалів в глибині душі - він досяг успіху! Принаймні, якщо ви слідували його правилами. Якщо ви его пошкодувала, він вигнав би вас в стічну канаву, і вам не потрібно було повертатися до нього. Або він забрав тебе з дороги. Сер Малькольм не ухилився від цього. Гаррі Крэбтри занадто добре це знав. Він теж виконував деякі навколо цих випадкових завдань для сера Малькольма. Він зняв свою улюблену шапку з гвіздка, вбитого в стовп намети, і вийшов на вулицю. Де-то буде бовтатися охоронець, якщо тільки він не пісяє, але зараз він не турбувався про це. Напій був майже готовий. Ему довелося використовувати свій секретний запас рома. Якби в його тілі було трохи рому, він би зміг краще все обміркувати. Він не був упевнений, чи були у нього проблеми чи ні. Може, удача его ще не покинула.
  
  
  
  Вітер здавався важкою вологою рукою, лившей ему в обличчя дощ. Він пірнув назад у намет, щоб закурити цигарку, розуміючи, що більше не може розраховувати на щастя. Що стосується сера Малькольма, ему пощастило, а удача зазвичай підводила вас в невідповідний момент.
  
  
  
  Він вийшов через намети, прикриваючи сигарету від дощу руками, і менше ніж через хвилину шталь наскрізь мокрим. Це був теплий дощ, і він не думали його неприємним. Він дійсно міг прийняти ванну.
  
  
  
  Охоронця не було видно, і Крэбтри прийшло в голову, що він міг возитися з цією повією, доной Ланзос. Вона майже дістала ему проклятого волоцюгу. У будь-якому випадку, це не її вина, що він утік.
  
  
  
  Незважаючи на темряву, він добре бачив обриси невеликого табору. У бухті на самому краї Пунта Хигуэро, на піщаному ділянці довжиною менше номерами ярдів, стояли шість наметів.
  
  
  
  Зліва від нього знаходилася радиотент, в якій, ймовірно, зараз переховувався Спаркс. Праворуч інші чотири намети - остання, яку він дав дівчині, - в яких спали інші члени берегової команди. Для цієї роботи сер Малькольм зібрав купу типовий, які вразили навіть Крэбтри. Він ніколи в своєму житті не бачив стільки неприємних осіб. Крэбтри шелл по пляжу mimmo сталевого пірса, уходившего в тридцять ярдів до моря. У гарну погоду тут швартувався невеликий морський крейсер - яхта, але тепер вона стоїть на якорі у відкритій & nb. «І це добре, - подумав аборигени, спостерігаючи, як високі хвилі, що розбиваються об пірс». Цікаво, що навіть у цій темряві, все ще можна було побачити білі пінні голови.
  
  
  
  Йому прийшло в голову, що сер Малкольм тепер зможе поласувати найкращою їжею та напоями на своїй розкішній віллі Гей, поки він застряг тут з цією гидотою. Гаррі міг робити брудну роботу, як зазвичай. Крэбтри на мить постояла біля підніжжя пірса, жаліючи себе. Потім він знизав плечима і пішов далі. Може, йому зараз краще на пляжі. Особливо тепер, коли він так заплутався з цим пляжним волоцюгою. І він випив. Сер Малькольм негайно це помітить, і він може отримати від нього все інше. Очі сера Малькольма були схожі на бурульки, і брехати ему було марною тратою часу.
  
  
  
  Він все ще не бачив охоронця. Тепер Гаррі пройшов трохи вглиб. Він керувався інтуїцією і своїм особливим радаром для пиття. Нарешті він досяг вершини довгою дюни в кінці бухти. Він зупинився на мить, щоб віддихатися. Тепер він ясно бачив вогні Рифу, і знову вилаявся. Клята собача робота!
  
  
  
  Але ему добре заплатили. А сер Малькольм іноді дозволяв йому було кого-небудь убити. Він повинен був це визнати. Він почав відчувати себе трохи краще, і повільно пішов по дюні. Нарешті він дістався до пальми. Він зробив чотири кроки вліво. Він зарився руками в пухкий пісок, і на мить почав панікувати, коли відразу нічого не відчув. Але через мить його пальці зімкнулися на шийці пляшки. Він полегшено зітхнув, витягнув пляшку навколо піску, відкрутив кришку і підніс її до губ. Впертий ром заливав його горло. О, це було краще!
  
  
  
  Він приніс в намет чотири пляшки. Він все ще не бачив охоронця, і тепер йому було все одно. Він, напевно, грав у наметі зі своїми друзями. Або він лежав це з повією. У всякому разі, це не мало значення. Зрештою, в цей шторм не було небезпеки від зловмисників. Будь-хто, хто ризикнув вийти в таку погоду, повинен був бути ще більшим ідіотом, ніж Гаррі Крэбтри. І що-то було!
  
  
  
  Він сель на свою койку, випив рома, і прокляв себе. Якби він тільки виконав його наказ і повідомив про інцидент з цим розбійником! Сер Малькольм сказав це досить ясно. Крэбтри довелося це визнати. Его накази про це не були розпливчастими. Патруль між двома парканами. Він належав серові Малькольму, і в кінці кінців він мав повне право захищати его.
  
  
  
  Переконайтеся, що ніхто не входить на територію. Нам одіна. Ніхто! Без спеціального дозволу сера Малькольма за межами обгородженій території не було патрулів! Гаррі на мить здригнувся. Він також проігнорував цей наказ.
  
  
  
  Цей клятий бродяга! Потім, трохи смягчившись під впливом рома, він подумав, що це все-таки не вина пляжного волоцюги. Це було також з-за віскі, яке дав ему хлопець. Це зробило його настільки п'яним, що не міг тверезо оцінити ситуацію. І він не повідомив про спробу того хлопця проникнути на територію. Він сказав водієві джипа Кубі Сандерсу забути про цей випадок. Куба - його справжнє ім'я - Мелвілл, і він одного разу сказав їй, що його розшукує поліція в Гарлемі - тільки засміявся і сказав: «Добре». Кубі можна було довіряти. Він знав, що Гаррі не проти ковтнути, і йому було все одно. Він був хлопцем, який готель заробити багато грошей швидким і незаконним способом, а який готель якомога більше триматися подалі від неприємностей. Чиста, Куба Сандерс не здав би Гаррі Крэбтри. Він зробив ще один великий ковток рому і закурив. Він раптом побачив перед собою тіло цієї шльондри, і відчув легке збудження. Може бути пізніше. Вона не втекла.
  
  
  
  Біду, як він зізнався тепер в темному наметі, полягала в тому, що він спробував виправити свою першу помилку і зробив другу, ще більш небезпечну. Він не знав точно, що сталося в засідці, тільки те, що Рамон Рамірес був убитий. Але цей волоцюга, як-то запричастным до цього! І ему не слід думати самостійно. Крім того, ему не варто було влаштовувати таку пастку для того волоцюги. Крэбтри зітхнув і почухав в тому місці, де його вкусила піщана муха. Проклятий напій кожен раз змушував его виглядати дурнем, але все ж він не міг відірватися від нього. Не через стількох років!
  
  
  
  Він не повідомив про це розбійника. Він збрехав серу Малькольму у той вечір, під час звичайного заяви, тому що від нього ще пахло цим чортовим віскі, і він готель як можна коротше тримати контакт зі своїм босом. Сер Малькольм зазвичай міг сказати по голосу, перевищив норму він випивки. Але тепер він цього не помітив.
  
  
  
  Він обмірковував усе це, роблячи часті глотки навколо пляшки. Рамон Рамірес прийшов він вночі із-за цієї маленької повії. Вона була без розуму від Раміреса. Рамірес використовував її, для нього вона була добровільним об'єктом хіть. У будь-якому випадку Рамон думав про трахе, хоча сер Малькольм заборонив присутність жінок на острові.
  
  
  
  Добре. Рамірес був із загоном у вільний від роботи час, отплывшим на острові Риф. Тоді вже було досить жорстоко ...
  
  
  
  Крэбтри кисло усміхнувся над своєю пляшкою. Він ненавидів Раміреса - до речі, кілери зазвичай не інший інший інший, - але він мусив визнати, що Рамірес знав, як поводитися з жінками. Крэбтри все ще міг уявити, як він сідає на яхту, посміхаючись усіма своїми блискучими білими зубами. Він кричав: «Якщо ти іноді відчуваєш себе хорошим твором мистецтва, моє благословення, амігос». Не соромтеся, продовжуйте! Може, гей вдасться скрасити тут самотність, поки не вщухне буря! » Потім він посміявся.
  
  
  
  Інші не могли так сміятися. Всі знали, що вони не подобалися цієї цыпочке. Вона була закохана. Про Раміреса. Жінки, навіть повії, до біса божевільні істоти!
  
  
  
  Тоді в повітрі не було нашої єдиної точки. На наступний ранок - все, що у нього залишилося, це сильне похмілля - все почалося на Рифі. Він був у радиопалатке з Спарксом, знав код - Спаркс не знав, ему доводилося робити копії всього - і багато відомо про «неї» і «нею», про старих уламках, акул і ще одному чоловікові. Дайвер. Чоловік, який дійсно не мав до цього ніякого відношення.
  
  
  
  Гаррі Крэбтри випив і глянув на світний конус попіл від сигарети. До світанку не світило, незважаючи на те, що ураган обійшов ih тільки боком. І Гаррі все одно не тужив за наступного дня. Ему просто хотілося випити і забути про свої турботи. Представляючи, що цього ніколи не було.
  
  
  
  Але це сталося. Коли він підібрав закодовані повідомлення там, він радиопалатке, у нього виникло відчуття, що його горло стискають. Цей незнайомець! Людина, яка, мабуть, убив Раміреса - він чув схвильований доповідь пілота вертольота - повинен був бути тим пляжним волоцюгою. Крэбтри відразу зрозумів це. Назвіть це інстинктом, досвідом, радаром. Гаррі Крэбтри всім серцем відчував, що цей чоловік, який, здавалося, доставляв багато неприємностей і якого вони так відчайдушно хотіли, був тим волоцюгою. Людини, якого він, Гаррі Крэбтри, змусив танцювати під кулями напередодні. Людина, про яку він не повідомив, тому що був дуже п'яний. Сер Малькольм ніколи б йому цього не пробачив!
  
  
  
  Він залишив радиопалатку і спостерігав за всім хвилюванням на Гэллоуз-Кей, вертольотом, зигзагоподібно летавшем над поверхнею, як нервовий коник, ковзанням невеликого літака Cessna, крейсерської яхти і рибальських човнів, які покинули свою безпечну гавань, щоб кинути виклик дикій природі. масонства.
  
  
  
  Навколо намету, він почув по радіо голос сера Малькольма, який особисто керував бойовими діями і віддавав короткі накази. Хема б нам був цей волоцюга, сер Малкольм гнався за ним, як божевільний.
  
  
  
  Гаррі Крэбтри був вражений тим, що його перша пляшка була вже майже порожній. Зараз він повинен відчувати себе краще. Але голос сера Малькольма продовжував турбувати його думки. У день ih прибуття на Гэллоуз-О'кей, сер Малкольм сказав: «Це наш останній удар, Гаррі, і найсильніший, який ми коли-небудь відображаєте. Якщо нам це вдасться, ми будемо сидіти на оксамиті все життя. Коли прийде час, їй розповім вам про це table border. При цьому необхідно дотримувати абсолютну секретність. Ми не повинні робити нічого, що приверне до нас на наш найменшої уваги. Що вам потрібно зробити, так це охороняти пляж і зупиняти зловмисників, як це роблять звичайні співробітники служби безпеки. Нічого більше. Ви і ваші люди не повинні залишати територію нам, при яких за інших обставин! '
  
  
  
  Він відкрив ще одну пляшку рому і прислухався до реву бурі. Він вийняв навколо кобури важкий револьвер і на мить потримав зброю в грубих руках. Він завжди віддавав перевагу револьвер. Автоматична зброя зношувалося швидше і може легко підвести. З револьвером ти знав, як ти стоїш.
  
  
  
  Це був Smith & Wesson .41, все ще досить новий і добрий револьвер, не такий хороший, як його старий, зношений Webley, але дуже зручний. Тим не менш, навколо деяких місць на металі вже видно, що він частині використовувався. На мить він почув тихий голос, голос, який шепотів ему: «Поквапся, засунь стовбура собі в рот і спусти курок! У будь-якому випадку використовуйте свій мозок. Досі тхора вам вдавалося уникати всього цього: півнів, кулі, ножа або будь-який інший смерті: натисни на спусковий гачок, чувак! Вам п'ятдесят шість, що на рік старший сера Малькольма. У твоєму житті було все. І час від часу вам вдавалося вбити кого-небудь без крику півня. Обдури ih всіх, поклав цьому нитка!
  
  
  
  Він засунув зброю в кобуру. Він виглядав божевільним! Це повинно було пройти потім рома. Гаррі Крэбтри ще не закінчив, ні в якому разі! Можливо, сер Малкольм ніколи не дізнається, що він покинув територію з Кубою Сандерсом, трьома іншими чоловіками, і повією, і знайшов стару машину. Що він знайшов одяг, закопанную під деревом метеликів, випадково викинутий фільтр від дорогої сигарети і порожню пляшку з-під віскі. Вони сховалися на великій відстані, і в сильний бінокль він спостерігав, як бродяга повертається до фургону. Голосування тільки він більше не був схожий на волоцюгу. Тоді він був більше схожий на тигра, ніж на людину. І Крэбтри знав, коли він зіткнувся з грізним противником. Цей чоловік з его жилавим тілом та усіма цими шрамами, безсумнівно, був тим людиною, пірнальником, якого так відчайдушно хотів, сер Малкольм. Крэбтри міг убити цю людину залпом навколо свого револьвера. Але він не натиснув на курок. При необхідності, він повинен був зробити це тонко, використовуючи трюк з повією, влаштувавши засідку Кубі Сандерсу і іншим на дорозі. Крэбтри намагався вибачитися за свою невдачу. Було б дуже небезпечно стріляти в людину там, за межами території сера Малькольма. Ви ніколи не знали, не було поблизу. І, звичайно ж, ця ціпонька. Він міг розраховувати на чоловіків, навіть якщо вони були покидьками. Сер Малькольм подбав про те, щоб його поважали. Але ви ніколи не знали, що станеться поруч з жінкою.
  
  
  
  Крім того, він не хотів закінчувати. Ще немає. Цей чоловік працював на когось, хто мав нездоровий інтерес до бізнесу сера Малькольма. Якби він міг дізнатися, хто це був, якщо б він міг допитати дайвера і отримати від нього ім'я свого директора, у нього було б щось конкретне, що зробило б серу Малькольму послугу і відразу ж врятувало б його власну шкуру. Він міг би навіть уявити собі це так, як якщо б він все це виношував заздалегідь, з першого моменту, коли він побачив того волоцюгу.
  
  
  
  Він закрутив пляшку кришкою. Тепер з нього було досить. Ему краще піти і щороку, що сталося з цими годинами. І цією повією. Раптом він знову подумав про неї. Він знову почав відчувати себе краще. Так, він її побачить. Принаймні, щоб вселити гей, що вона повинна забути про те, що сталося. Він повинен був переконати її в тому, що це не так важливо, що він просто не хотів, щоб хто-небудь дізнався, як цей чоловік виставив ih всіх дурнями.
  
  
  
  Він вийшов через намети і помітив, що вітер не піднявся. Може бути, ураган все-таки залишить ih в спокої. Підійшовши до намету жінки, він зізнався собі, що зробив ще одну помилку. Він ніколи не повинен був говорити гей, що Рамон Рамірес мертвий. Спочатку вона стала майже істеричною, потім похмурою і злий. Вона дико кричала про переміщати і про самогубство. Вона не могла жити без свого Рамона. Він обігнув один з джипів, який був захищений брезентом від піску і дощу, і підійшов до намету жінки. «Остерігайтеся жінок, особливо закоханих, і тим більше закоханих іспанських повій», - подумав Гаррі Крэбтри. Він повинен спостерігати за нею. Якщо б він зміг вибратися, навколо цього безладу. Він увійшов в її намет.
  
  
  
  Жінка повернула ліжко і запитала: «Quién?»
  
  
  
  «Це я, Гаррі». Він підійшов до ліжка. Тепер він відчував її запах, запах цієї дешевої повії, і відчув головна ерекції. Чому ні? У нього було досить багато рому в тілі, і він думав, що він у відмінному стані. Ему хотілося цього. Навіщо турбуватися про сера Малькольме? В даний момент він нічого не міг для нього зробити.
  
  
  
  'Що це? Її втомилася і хочу спати ».
  
  
  
  Він наполовину впав на ліжко і засунув одну навколо своїх великих рук під ковдрою. Він доторкнувся до її стегна і намацав тонкий матеріал червоного плаття, яке купив гей, бродяга.
  
  
  
  Вона відірвала ногу. «Залиш мене в спокої, Гаррі. У мене є бритва!
  
  
  
  Ему довелося сміятися. Ймовірно, вона теж сказала йому правду. Це була я намагаюся зловити повії - він бачив це у всьому світі. Вони тримали в роті бритву з одним гострим лезом, притиснутим до мови, і якщо ви готелів піти грубо або спробувати обдурити ih, ви отримаєте декілька ударів по обличчю. І потім цього виглядали б не так привабливо.
  
  
  
  Він засміявся і стиснув її позаду. «Давай, Донна! Це його, Гаррі. У мене є гроші, ти це знаєш, так? Хіба ви не хочете швидко заробити? '
  
  
  
  'Відстань. Її більше не в настрої, її сумую за мою Рамону. Йди!'
  
  
  
  Він відчував, що не повинен сміятися. Він сказав: «Так? Її розумію, донья. Прості. Я не знав, що ти так думаєш. Погано було те, що тільки зараз він почав по-справжньому хвилюватися і все більше і більше підходив до цієї маленької шльондрі. Вона не була потворною, і у нах було біса гарне тіло. Але він згадав бритву.
  
  
  
  Він збирався встати і вийти через намети, коли вона сказала: «Якщо ти зробиш мені послугу, Гаррі, її зможу перервати траур на десять мін».
  
  
  
  "Що за послуга?"
  
  
  
  «Я хочу тіло Рамона. Її хочу переконатися, що він належним чином похований на кладовищі і будинок священика. Він на острові, чи не так?
  
  
  
  'Так.' Він знав, що тепер про нього каже рома. Він також знав, що дав ревматизму, який вона готелів почути. Він не розповів гей, як Рамірес зустрів свою нитку, що тільки те, що він був мертвий, убитий цим незнайомцем. Він вважав за краще не уявляти собі людини в кишках акули. Він думав, що це один з найменш приємних способів попрощатися з цим світом.
  
  
  
  "Вони не ховали його, чи не так?"
  
  
  
  'Ні.'- Він міг сказати це спокійно.
  
  
  
  'Добре. Я не хочу, щоб незнайомці ховали мого Рамона. Її сама хочу бути там. Якщо ти зможеш відвести мене на острові, і віддати його тіло, ти можеш зробити зі мною все, що завгодно ».
  
  
  
  Рома подолав всі його сумніви. Ему не потрібно було стримувати своє слово. І він все одно збирався за нею доглядати. Так яке це на самому делле мало значення!
  
  
  
  Рома відповів: «Звичайно, Донна. Але ми повинні бути обережні - мені доведеться якось провести вас потайки. Може, в уніформі?
  
  
  
  'Мені наплювати. Поки ти це зробиш ». Шелестіло шведів. Ліжечко рипнули. «Поквапся. Те, що я роблю зараз, - це гріхом, тому що мій Рамон мертвий. Але, принаймні, її отримаю від вас ці двадцять доларів.
  
  
  
  Він засміявся і вилаявся одночасно і вручив гей, гроші. Хвилину потому, коли він тільки накачував кров, вона прошепотіла йому на вухо: «Як ти думаєш, Гаррі, ми коли-небудь знову побачимо цієї людини? Той незнайомець, який убив Рамоно? Він зробив паузу. Цікаво, що він ще не подумав про це. Але тепер, коли вона запитала, у нього виникло передчуття, що він знову побачить того незнайомця. Він обов'язково повернеться. Це пригода тільки почалося.
  
  
  
  Він повернувся до роботи. «Так, ми ще побачимося з ним. Принаймні, я на це сподіваюся - її з нетерпінням ось чекаю зустрічі з ним ».
  
  
  
  Донна широко розкритими очима дивилась на дах намету. Вона нічого не відчувала. Ще кілька секунд, і ця свиня кінчить і залишить її в спокої.
  
  
  
  «Не ти», - відповіла вона. «Я вб'ю его - сич Рамона».
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  
  
  Чорний Hurricane Hunter поступово піднімався на північний схід, вздовж першої лінії уявного трикутника. Друга уявна лінія спускалася і наближала літак до Пунта Хигуэро і Гэллоуз-Кей. Ми сподіваємося, що в третій лінії, вони знову зможуть відправити літак назад. Але пілота і другого пілота це не хвилювало. Вони були досвідченими льотчиками, і Мисливець був побудований спеціально для такої погоди. Але їм обом було дуже цікаво.
  
  
  
  Почала другий пілот закинув голову. «Що ти думаєш, Джейк? Що він збирається робити?
  
  
  
  Пілот був пухким і старше, і у нього було більше досвіду. Це був не перший его секретний рейс. Він підняв плечі. - Не знаю, думаю, це якась детективна робота. Все одно нас це не стосується. Все, що нам потрібно зробити, це скинути його в цілості в зазначеному місці ».
  
  
  
  "Детективна робота?" - іронічно відповів початку другий пілот. - Хіба ви не бачили цього погляду в його очах? Одне тільки це викликало у мене озноб. Для мене це більше схоже на готового на відплата людини. І мені б не хотілося опинитися на місці тих, з хема він свариться! »
  
  
  
  "Як ви думаєте, чому він з хема-то ворогує?"
  
  
  
  «У мене є очі. Цей хлопець не схоже, що збирається відвідати свою бабусю! »
  
  
  
  Пілот пирхнув. Дурниця! Її, вважаю, що ми наближаємося до нашого першого поворотного моменту ».
  
  
  
  Почала другий пілот дивився на карту, яку розгорнув на колінах. Він швидко підрахував, використовуючи трикутник і олівець. Через кілька секунд він сказав: «Зараз!»
  
  
  
  Чорний літак розвернувся на дев'яносто градусів і пірнув.
  
  
  
  «Яка погода для стрибків», - зауважив початку другий пілот.
  
  
  
  «Краще стежити за своїм часом і своїми вогнями», - сказав пілот. «Ми повинні дати цьому бідному дияволу, як можна більше шансів».
  
  
  
  'Амінь.' Очі другого пілота метнулися від спідометра до годинами і годинний k карті, що стоїть на колінах. Він провів пальцем над кнопкою на приладовій панелі.
  
  
  
  Нік Картер спробував утриматися в трясущемся літаку.
  
  
  
  Він очікував, що погода буде суворою, і так воно і було. Він, ймовірно, витримав би більше, навіть якщо б погода не змінилася. Він стояв біля відкритою вантажною день, міцного тримаючись за ручку. Його очі були прикуті до вогнів над дверима кабіни. Це може бути в будь-який момент.
  
  
  
  Киллмастер, схоже, сьогодні ввечері вийшов відверті навколо інтернеті Ієроніма Босха. Або, принаймні, він являв собою видовище, яке можна було побачити тільки в гіршому похмілля, яке коли-небудь доводилося переносити. На nen були чорні плавки, і все його тіло було куб з голови до нога, чорної маззю. На nen були чорні ласти. До одній нозі прикріплений великий метальний ніж. Поверх его плавок, над его геніталіями була металева захисна шапочка у випадку, якщо він виявиться в & nb під неправильним кутом.
  
  
  
  На поясі у нього був пояс, на якому висіла лякає кількість інструментів і зброї, у тому числі ліхтарик, який також міг служити передавальної і приймальної установкою, півдесятка гранат: три димові гранати і три осколкові гранати. В водонепроникною сумці, яка займається також висіла на поясі, було кілька інструментів для злому і досить пластиту, щоб підірвати половину Гэллоуз-Кей. На правому зап'ясті він носив годинник і компас. Вище, між його ліктем і плечем, его стилет ховався світло-коричневими піхвами зі спіральною пружиною. Під лівою пахвою він несс свою гордість і радість, Вильгельмину, 9-міліметровий Люгер, в спеціальною водонепроникною кобурі. На його лівому зап'ясті був висотомір. Він подивився на нього і побачив, що тепер вони досягли трьох тисяч метрів у висоту. Вони спускалися швидко. Він сподівався, що висотомір відкалібрований правильно, інакше є шанс, що він розіб'ється на поверхні сукню. Вода може бути дуже жорсткою, якщо впасти в нах зі швидкістю вільного падіння.
  
  
  
  Його обличчя не було розбито жиром. У нього вже був смаглявий колір обличчя, і він тримав губи разом, щоб його білі зуби не блищали в темряві. На nen був припасований гумовий шолом, затуляв вуха і спускався нижче підборіддя. Він також був забезпечений захисними окулярами навколо опуклого оргскла.
  
  
  
  Він подивився на свій висотомір. 2500. Він подивився на вогні над дверима кабіни. Загорівся червоний брильов. Нік підійшов до відкритою вантажною день і занурив у плечі парашут. Він уважно це перевірив. Він стрибав з чорним парашутом, без запасного. Якщо б штука не відкрилася ... «Це був би перший раз, коли мене підвів парашут», - заспокоював він себе. Він усміхнувся і насвистнул кілька тактний своєї французької пісні. Він відчував себе у відмінній формі. Коли справи йшли, він завжди відчував себе краще. Ему пора було зробити кілька ходової приріст. Досі тхора его, тільки били. Пора було дати здачі. У нього був досить виснажливий день з Хоуком, який дав ему докладні інструкції у підвалі у Santurce. Хоук нарешті повідомив їй про свої підозри, хоча досі тхора справа нагадувало велику головоломку, в якій відсутня половина деталей. Але Киллмастера це не турбувало. Хоук віддав ему чітко певний наказ. Йди туди і дізнайся, що відбувається. Дійте на свій розсуд. У вас є вся свобода. Вашу довіреність на вбивство дійсна!
  
  
  
  Нік знову подивився на вогні і на свій висотомір. Тепер їх було менше 2000. Він все напружено дивився на вогні. Це може бути в будь-який момент.
  
  
  
  Спалахнув зелений брильов. Нік Картер повернувся й відштовхнувся. Він впав назад у чорну безодню. Він тримав висотомір під ліхтариком, прикріпленим до пояса.
  
  
  
  1500 - 1300 - 1100 - 900 - 700. Він все-таки впав на спину і напружено дивився на висотомір. Вітер шарпав його, грався з ним, як з пір'їнкою, і смикав його змащений маслом тіло вологими пальцями.
  
  
  
  700 - 500 - 350.
  
  
  
  Нік смикнув шнурок. Пішла довга чорна смуга парашута. Він підготувався до потрясіння, був повністю встановлений на ній фізично, але, як завжди, здавалося, що він був повністю розірваний їх. Він в останній раз перевірив свій висотомір. 300. Досить добре. Було темно, близько дев'ятої години, і шанси, що його помітять, здавалися дуже малими. Тим не менш, він не міг бути впевнений. Потім кривавого фіаско на уламках напередодні сер Малькольм безумовно буде насторожений.
  
  
  
  Його ноги торкнулися гребеня покритою чорною піною хвилі. Він пішов під воду і знову сплив. Він відстебнув квадратний предмет, що звисає з його поясі, і витягнув металевий клапан. Квадратна штука почала надуватися, поки не стала розміром з дошку для серфінгу. Нік перекотився на столі. Він взяв ліхтарик і повернув об'єктив на один оборот вправо. Коли він натиснув кнопку, нам єдиного сліду світі не було. Він почав говорити в склянку. Гольдганг, це N3. Золотий транспорту, тут N3. Її впав. Ах.' Девід Хоук, який перебував на борту підводного човна-винищувача, що стоїть на якорі в укритті Пунта-Хасінто, відповів негайно.
  
  
  
  - Зрозуміло, N3. Провести опитування. Ми постараємося кому ваше місцезнаходження по радіохвилях. Ви точно знаєте, де перебуваєте? Ах.'
  
  
  
  "Не зовсім", - відповів Нік. «Як тільки пілоти висадили мене прямо в потрібній точці, її повинен був виявитися приблизно в двох милях на захід від цілей, враховуючи південне течією. Напевно, приплив сприятливим для мене. Ах.'
  
  
  
  «Продовжуй говорити», - сказав Хоук. «Ми майже закінчили з цим опитуванням. У мене таке враження, що ви відчуваєте себе непогано. Скажіть, як у вас в море? Ах.'
  
  
  
  Шестифутовая активного відпочинку вдарив Ніка в обличчя. Він виплюнув солону воду і поморщився. Яструб, який сидів з комфортом в сорока кілометрах від нього, готель знати, як у нього справи!
  
  
  
  «Тут самотньо. Активного відпочинку за хвилею, всі чорні і нелюдимые. Щодо того опитування? Не забувайте, що у нашої мети теж можуть бути вуха. Ах.'
  
  
  
  Хоук відповів негайно. «Ваші пілоти добре зробили свою роботу. Ви впали в потрібній точці і знаходитеся в двох кілометрах на захід від мети. Ви повинні взяти до уваги течією. З цього моменту, як можна скоротити користуйтеся своїм радіо. Тільки за погодженням і в екстрених випадках. Удачі. Нитка зв'язку.'
  
  
  
  Він такий же! подумав Нік. Він оглянув чорнильне простір, по якому плавав, як пробка. Могло бути набагато гірше. Більшість хвиль були не вище трьох метрів. Це може тривати. Ви все ще можете працювати в цих умовах. Але і ворог теж.
  
  
  
  Нік знову подивився на свій компас і почав гребти на плоту до Гэллоуз-Кей,
  
  
  
  він попрямував трохи на північ, щоб усунути вплив течій. Він лежав животом на плоту, його ноги були в & nb, а великі перетинчасті ступні енергійно розгойдувалися вгору і вниз.
  
  
  
  В той день він провів чотири години за вивченням карти Гэллоуз-Кей. Острів мав форму пісочного годинника. Він був в три милі в довжину і париж шириною в самому вузькому місці. З кожної сторони, дякую формі острова, що нагадує пісочний годинник, були ідеальні природні гавані. Північна сторона острова являла собою густий тропічний ліс із безліччю чагарників, що забезпечує чудову маскування, і, наскільки відомо AX, не було жодних будівель або споруд. Але з-за густої рослинності будівлі, які розумно приховані за лісами, буде практично неможливо побачити.
  
  
  
  South korea сторона острова була в основному скелястій і чагарникової, з вкрапленнями блакитного дерева і кокоса, великими папоротями і карликовими пальмами , а також дикими геликониями, безплідними родичами банановий. Тут і там декілька дерев червоного дерева, сполучених стовбурами товщиною в кулак. Були невеликі Льяно: плоскі піщані простори. Нік залишився задоволений. Гарне освячення частини означає різницю між життям і смертю.
  
  
  
  Через годину він був так близько, що міг бачити вогні на рифі. Відверті посередині, на пагорбі, який височів над іншою рослинністю. Це повинна бути вілла сера Малькольма Дрейка. Киллмастер виглядав похмурим. Він з нетерпінням чекав зустрічі з цим персонажем!
  
  
  
  Протягом все швидше і швидше захоплювало його до острова. Коли він наблизився до берега, стіл загрожував зіткнутися з кораловим рифом. Нік зісковзнув з плоту. Він розрізав стіл своїм метальним ножем, і дивився, як той наповнюється водою і тоне. Він позбувся гумового шолому і захисних окулярів.
  
  
  
  Нік дозволив течією дати ему трохи дрейфувати на південь, щоб уникнути коралового рифу.
  
  
  
  Коли він підійшов, він глибоко зітхнув, пірнув і швидко поплив до відносно спокійною & nb для рифом. Тепер він був менше, ніж у будь-якому ярдах від моря.
  
  
  
  Він обережно виповз на берег, на ліктях і колінах. Він, мабуть, виглядав, як доісторичне чудовисько, яке одного разу прийшов перевірити сучасний світ. Він тримав голову відвертими над піском і насторожився. Він чув лише вітер і звук поспішав тікає краба.
  
  
  
  Протягом десяти хвилина він не рухався, намагаючись пристосувати свої почуття до темряви і небезпек, які могли бути у цій темряві. Потім він це почув. Безпомилково. Звук прикладається приклада до каменя. Дуже близько. Наприклад, вісім-десять метрів. Не ценымногие далі. На мить він був здивований. Навіщо їм сентри тут, у віддаленій південній стороні острова? Він згадав карту Гэллоуз-Кей.
  
  
  
  Він повинен був знаходитися недалеко від старої напівзруйнованої фортеці, що стояла на самій південній частині острова. Старі руїни, на яких збереглися шибениці, які іспанці використовували до 1898 року. В останній період страти відбувалися виключно в темних стінах замку в результаті зміни культурних смаків населення. На карті замок був відзначений тільки чорною точкою. Протягом багатьох років в nen жили тільки щури і летючі миші. Тим не менш, він явно охоронявся. Чому?
  
  
  
  Вітер на мить вщух, і дощ раптово вщух в один з се дивних, спокійних моментів, які трапляються при кожному урагані. Нік знову почув, як прикладом дряпається камінь, він чув, як чоловік бурмотів собі під ніс. Чи буде ця людина охороняти форт, або він просто буде частиною кільця часових, охороняють все узбережжя Гэллоуз-Кей? Очікує сер Малькольм відвідувачів?
  
  
  
  Нік пирхнув. Запах смаженого м'яса або тушкованого м'яса доходив до його носа з правого боку пляжу, в стороні фортеці. На мить, як раз перед тим, як вітер раптом знову піднявся з новою силою, Ніку здалося, що він чує голоси. Велику кількість голосів. чоловічі голоси. Смутний чутно, але нерозбірливо. Такий шум може видавати тільки велика група людей. Нік повільно повернув голову прямо, туди, де повинна бути фортеця. Світу не було видно. І все ж він чув звук!
  
  
  
  Коли вітер стих, охоронець спробував згорнути цигарку. Вітер раптом заверещав і висмикнув папір у нього з рук. Навіть крізь шум бурі Нік почув, як він вилаявся. Він швидко прокрався в тому напрямку, звідки лунав звук.
  
  
  
  Підійшовши досить близько, щоб побачити тінь людини в темряві, він лежав на місці і затамував подих. Тепер він лежав на гладкому камені, і здогадався, що цей чоловік хотів собі притулок, можливо, між двома великими валунами.
  
  
  
  Нік був в чотирьох метрах від часового. Він здавався досить близьким до нього, хоча він не міг ризикнути стрибнути в людину з такої відстані. Він не міг судити, як виглядала місцевість, на такій відстані. Він ощупывал все навколо, поки не відчув камінь розміром з кулак і витягнув свій стилет. До йому повинен підійти охоронець.
  
  
  
  Нік Картер погладив камінь стилетом. Він чекав. Нічого такого! Ідіот, не чув! Нік подумав, не спить людина. Потім він знову почув його прокляття. Ймовірно, він все ще намагався скрутити цигарку, яку він і так ніколи не зможе викурити в цю бурю.
  
  
  
  Киллмастер м'яко вилаявся, знову стукаючи стилетом по каменю.
  
  
  
  'Quien?'
  
  
  
  Нік не рушив з місця.
  
  
  
  'Quien es?'
  
  
  
  Нік тепер тримав ліву руку витягнутої, пальці його були розчепирені, як чутлива антеною. Чоловік зашаркал в його напрямку, приклад рушниці волочився за ним по скелі. Дурний любитель! «Сер Малкольм Дрейк не мав ніякого сенсу таких вербувати, - подумав Нік. Якщо б людина впорався із завданням, він би підняв тривогу відразу після першого звуку.
  
  
  
  Одна засадах потрапила в руку Киллмастера. Як кобра, він скочив на ноги, тримаючи ногу в лівій руці, і одночасно стилет вдарив його его противнику в горло. Охоронець помер крик, що вирішення науково-дослідних завдань шторм, і впав. Нік зловив чоловіка обома руками і обережно опустив на землю. Він відчув, як струмочок артеріальної крові стікає по его голій шкірі.
  
  
  
  Він засипав тіло піском і повернувся у воду, щоб змити кров, яка займається здавалася липкою. Крім того, на готель позбутися від цього кривавого запаху у разі, якщо є собаки.
  
  
  
  Він взяв у чоловіка гвинтівку. Тепер він сидів на піску і ощупывал его в темряві пальцями. Він швидко наздогнав, що це за зброя: Лі-Енфілд, МКИ, калібр 303. Старомодне, але надійна зброя. Знавець міг зробити сорок пострілів в хвилину, тримаючи середній палець на спусковому гачку і вказівний палець на затворі.
  
  
  
  Але він сумнівався, чи були такі експерти середовищ головорізів, яких завербував сер Малкольм Дрейк.
  
  
  
  Хок сказав: «Один аспект цієї справи, той факт, що Дрейк вербує таких людей, робить його справу схожим на звичайну бананову революцію. Але це має бути щось більше. У цього занадто багато сторін. І хема буде цей Дрейк потім революція, свою владу, органи влади, і де, кравець візьми? В якій країні? Невже теж цей чоловік не був настільки божевільним, щоб думати, що зможе захопити Пуерто-Ріко?
  
  
  
  Хатчінсон, який також був присутній на цій зустрічі, сказав: «Але ми знаємо, що націоналісти знову в дії. Вони здатні на все: не забудьте про напад на Трумена!
  
  
  
  Нік поповз до старої фортеці. Він майже нечутно насвистнул кілька тактний своєї французької пісні. Хоука і іншим довелося турбуватися обладнання всіх ускладненнях. Его населений пункт росії була проста і недвусмысленна: перевернути Гэллоуз-Кей з нога на голову!
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  
  
  Потім того, як Девід Хок перервав радіозв'язок з Ніком Картером, він покинув радиокабину підводного човна й повернувся в офіцерську їдальню, свій тимчасовий командний пункт. Біля входу стояли два збройних моряк. Невелика група чоловіків, що зібралися в їдальні, з цікавістю зустріла Хоука. Деякі навколо них пили каву, який ложі стюард, бездоганно одягнений в біле. Хоук жестом запросив бортпровідника пройти і попрямував до захаращеному столу, який служив ему і місцем роботи. Сунувши дешеву сигару між тонкими губами, він оглянув групу очікують чоловіків. Був присутній Хатчінсон і, звичайно ж, двоє англійців, хоча вони були там тільки в якості глядачів, оскільки британці більше не були домінуючою силою в Карибському басейні. Був також осіб з військової розвідки, і ще один агент, Майк Генрі, який за рангом був безпосередньо нижче Ніка Картера. Двоє чоловіків ніколи не зустрічалися.
  
  
  
  Хоук взяв у руки маленьку книжку, яку Нік Картер приніс зі своєї кривавої зустрічі на уламках Ель-Конкістадора . Все було там. Досить слів було підкреслено і обведено колом, щоб відновити ясне послання навколо могили. Або, точніше подумав Хок, повідомлення з кишок акули.
  
  
  
  Це було досить просто. Повідомили, лабораторій говорилося, що жінка, Моніка Дрейк, використовувала звичайний лимонний сік в якості невидимих чорнил. Кінське засіб. Але це спрацювало. Нагрівання зробило букви видимими в коричневому квітка.
  
  
  
  Яструб сказав: «Тримайтеся, панове. Тут все ». Він постукав пальцем по книзі. «Є змова проти життя президента США».
  
  
  
  Хоук вже підняв руки в чарівному жесті, але в цьому не було необхідності. В офіцерській їдальні сиділа тиша. Осіб тільки здавалися трохи блідне, і кожен вираз було знаком питання. Хок повернувся до розвіднику. «Ви, люди, вже були проінформовані. План D в даний час вступає в силу. З цього моменту ти під моїм командуванням ». Чоловік кивнув. Його обличчя було здивоване вираження. План D. D за Doppelganger. Вперше в історії Сполучених Штатів президент пішов в секретне, ретельно охороняється притулок, а його місце в Білому будинок зайняв дзвінка. Двійника, голлівудський актор, вже прямував до Техасу, де повинна була відбутися заміна. Тоді президент несподівано сильно застудитися, і він зможе призупинити більшу частину своєї діяльності і скасувати всі свої важливі зустрічі. Американський народ цього не помітить.
  
  
  
  Тепер Хоук звернув свою увагу на Хатчінсона. «Намір полягало в тому, щоб зробити це схожим на кубинський крок. Свій контакт, агент Cotton Candy, був прав. У Бороди є привід для занепокоєння! Якщо так, незабаром потім смерті кеннеді, ny був убитий ще один президент, що ж, мені, звичайно, не потрібно говорити, як відреагує американський народ. Особливо, якщо це виглядало так, наче за цим стояли кубинці ».
  
  
  
  Голос Хатчінсона трохи тремтів. «Voni готелі би бачити кров. Вторгнення. Це буде означати тотальну війну! Ih не зупинити!
  
  
  
  Особа Хоука виглядало так, наче він був вирізаний навколо каменя. 'Точно. І китайці на це розраховують. Вони кидають товариша Кастро левам, і, поки ми зайняті у Карибському басейні, вони вторгаються в Північний В'єтнам, щоб не дати Хо здатися ».
  
  
  
  Людина зовнішньої розвідки виглядав пригніченим. "Хо Ши Мін може здатися?"
  
  
  
  Хоук безпристрасно подивився на нього. Він постукав по буклетом. «Це безперечно так здається. За словами мого інформаторів, Хо збирається здатися. Бомбардування міст і сіл, можливо, і не підірвали моральний дух північних в'єтнамців, але в матеріальному плані вони, схоже, не в хорошій формі, незважаючи на всю опозиційну пропаганду. І поки вони не отримували особливої допомоги від китайців. Ho, здається, хоче поговорити про світ. Але найближчим часом китайці цього не допустять. Тому, схоже, вони вирішили зіграти по-крупному, і стали активно брати участь в битві. До того ж вони роблять ставку на те, що вбивство президента і наступна війна з Кубою дадуть їм, якраз достатньо часу і можливостей для ведення своїх делл у Північному В'єтнамі. Вони перемістили свої ядерні об'єкти в Лопнор, провінції Сіньцзян, в невідомому напрямку. Вони децентралізували більшу частину своєї важкої промисловості - ми знали про це деякий час, - але суть в тому, що вони розраховують, що ми будемо настільки зайняті тут, з Кубою, що ми не будемо втручатися, якщо вони вторгнуться в Північний В'єтнам. Коротше кажу, ми не відповімо ядерною зброєю, навіть якщо застосуємо его проти Куби ».
  
  
  
  Одіна навколо англійців, за MI5, сказав: «Сьогодні вранці мені повідомили, що російські направляють дюжину дивізій до своїх кордонів німеччини з Синьцзяном і Маньчжурией. Що ви скажете з цього приводу?
  
  
  
  Хоук дозволив собі один через своїх рідкісних смєхов. Міжнародна шахова гра. Її підозрюю, що вони роблять це за нашою пропозицією Держдепартаменту. Росіяни теж не інший бачити китайців у Північному В'єтнамі. Вони роблять нам послугу, збільшуючи тиск на межі Китаю. Не те щоб це допоможе, якщо китайці дійсно мають намір вторгнутися в Північний В'єтнам ».
  
  
  
  Людина зовнішньої розвідки знову заговорив. «У нас не вистачає солдатів, щоб ih зупинити. Це була б масова різанина. У наших хлопчиків не буде нам єдиного шанс.
  
  
  
  «Якщо тільки ми не використовуємо бомбу», - сказав Хатчінсон.
  
  
  
  Хоук встав. «Голос і всі, панове. Справа в залі на розгляді у Вашингтоні. Ви всі під моїм командуванням і залишитеся на борту корабля до тих тхора, поки не отримаєте нових наказів. Він вказав пальцем на Хатчинсона і Мати Генрі. «Ви ідіть в мою каюту».
  
  
  
  Хоук вказав на два стільці для двох чоловіків і розтягнувся у своїй клітці. Розкішна каюта на підводному човні не дуже зручно. Він відчував себе розбитим. Він не спав сорок вісім годин.
  
  
  
  «Тепер ми можемо займатися своїми справами», - сказав він. «Решта все ще обробляється у Вашингтоні, тут ми мало що можемо з цим вдіяти. Наша проблема в залі Гэллоуз-Кей, в 25 милях звідси. І ця проблема називається сер Малькольм Дрейк.
  
  
  
  Майк Генрі, початку другої Killmaster AX , сказав: «У мене є підказка про те вантажному судні, яке ми шукаємо. Старі якісь уламки, «Дівчина Перемоги», пішла в Балтіморі тиждень тому. Вона плаває під прапором Лівану і взяла на борт цілу купу іграшок і одягу в Гонконзі. Судно також буде заходити на Ямайку для навантаження сизалю. Однак цього не сталося, і корабель ще не прибув у Балтімор ».
  
  
  
  «Це цілком може бути наша золота стінгери», - зізнався Хоук. - Ти говориш, іграшки і шведів? Ви можете легко відсунути це, щоб звільнити місце для китайських золотих злитків на мільярд доларів. Можливо, - додав він з надією, - корабель вже в залі на дні сукню. Маршрут пролягає через Карибське море, відкрито там, де вирує ураган. Це позбавило б нас від багатьох проблем ».
  
  
  
  Майк Генрі похитав головою. Бажання, ймовірно, є батьком думки. У них було достатньо часу. Її, вважаю, що вони кинули якір тут, десь за межами двенадцатимильной зони і спокійно чекають, коли сер Малкольм з'явиться, щоб забрати золото. Таким чином, ми не зможемо нічого зробити офіційно, навіть якщо знайдемо корабель. Який, до речі, не буде чекати багато часу потім того, як стихне шторм.
  
  
  
  «Може бути, до того часу буде вже занадто пізно», - прокоментував Хоук. «З того, що я чув про це Дрейке, схоже, що він крутий сміливець. На самому делле, її підозрюю, що він захоче використати цей ураган в якості прикриття. Зрештою, ми тут тільки на периферії. Він все ще може працювати в таку погоду ».
  
  
  
  Хатчінсон виглядав трохи роздратованим. «Здається, що ви вже все це ясно бачити перед собою. Буду вдячним, якщо ви дасте мені знати! Прикриття для чого? Яка операція?
  
  
  
  Старий подивився на нього, трохи цинічно. - Ви забуваєте, Хатчінсон? Твої кубинські вбивці! Які так вдало втекли з Куби. Я думаю, вони з Дрейком. Її підозрюю, що ему заплатити за організацію замаху! »
  
  
  
  Хоук прочитав повідомлення Моніки Дрейк, а двоє інших - ні. Майк Генрі тихо присвиснув. "Мільярд доларів золотом!"
  
  
  
  «Ih Якщо план не спрацює, він буде коштувати в тисячу разів дорожче». Хоук витягнув з-під подушки дві фотографії і кинув ih Хатчінсон. «Сподіваюся, ти витримаєш вид трупів. Жінка - Моніка Дрейк, агент, який надіслав нам повідомлення.
  
  
  
  Може ти скажеш мені, хто цей чоловік. Один через моїх агентів був змушений ліквідувати його незадовго до того, як була зроблена ця фотографія ».
  
  
  
  'Так, його знаю его. Це Рамон Рамірес. Раніше був спеціалістом на Кубі. Глава таємної поліції і один навколо найближчих друзів, Що Гевари. Коли допомагав іншому відкритий басейн, Рамірес теж зник з Куби ». Хоук кивнув. 'Все нормально. Рамірес міг організувати втечу чотирьох вбивць з Куби. Ми знаємо, що він працював на Дрейка. Напевно, як менеджер з персоналу. А така людина, як Рамірес, повинен вміти зібрати купу покидьків ».
  
  
  
  Хатчінсон кинув фотографію на ліжко. «Принаймні, тепер його знаю, де він. Ми втратили його час. Тепер її можу відсортувати его по справах, що належать до кормів для акул ».
  
  
  
  Хоук подивився на годинник. Настав час знову зв'язатися з Ніком Картером. Це відбувалося кожні дві години.
  
  
  
  Він сказав Майку Генрі: «Послухайте, у мене є агент на Галон-Кей, це тільки собою зрозуміло. Я думаю, він впорається з цією справою. Але у випадку, якщо він потрапить в біду, її хочу, щоб ти приготував порятунок. Не шторм, звісно, а радше дати вислизнути. Ми повинні бути з цим біса обережні. Тільки собою зрозуміло, що наші дії залишаються абсолютно секретними. Чутки про змову проти президента можуть мати не менш небезпечні наслідки, ніж просто вбивство. Зрозуміло?'
  
  
  
  Майк Генрі розуміюче кивнув головою і відповів: «Звичайно. Іншого я не чекав ».
  
  
  
  Майк Генрі покинув їдальню, щоб подумати про можливу рятувальної операції, яка займається, як вони сподівалися, не знадобиться. Хатчінсон вирішив ще раз розпитати Хоука. «Що саме задумав Дрейк? Я маю на увазі, з усіма цими чоловіками? Чому він набирає так багато чоловіків? Що, кравець візьми, він задумав зі своєю приватною армією?
  
  
  
  Хоук встав, трохи поскаржився на свої старі кістки, і підійшов до стогнати, де він приклеїв карту Карибського сукню. Він провів пальцем по карті і подивився на людину з Пентагону. «Ваші підозри, звичайно, коштують стільки ж, скільки і мої, але я думаю, що ми можемо забути про будь статистики, яка займається в залі під британської або американської територією. Напевно, йому було цікаво незалежна сторона. Слабка, але незалежна, без колоніальних зв'язків ». Хатчінсон подивився на нього, насупивши брови. «Не думаю, що розумію, про що ви говорите. Ви сказали, що Дрейк цікавиться країною ?
  
  
  
  "Звичайно!" - Хоук шталь нетерплячим. - Ви ще не зрозуміли? Сер Малькольм Дрейк хоче зіграти короля або диктатора, хоча, ймовірно, назве себе президентом. Все це частина його відносин з Китаєм. Вони дають йому мільярд золотом, щоб він міг купити собі країну, вторгнутися в нах і створити гарний будинок. Штопора тільки в тому, яку країну він має на увазі?
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер міг би відповісти на це штопора. Сер Малькольм Дрейк планував підкорити Гаїті. Він розмістив імпровізовану армію по триста чоловік в старому замку. Нік здолав іншого охоронця, надів форму і цілу годину спокійно ходив по замку. Чоловіки їли, грали в азартні ігри або спали. Вони були оснащені різноманітним зброєю, яке, ймовірно, привозив сера Малькольм. Були сучасні гранати, колекція гвинтівок, в яку входили «Энфилдс» і «Маузери», а також М14 і М16, використовувані американськими військовими в Південному В'єтнамі; старі кулемети Браунінг, стенганы і базуки, 90-мм протитанкова гармата. Нік навіть помітив кілька вогнеметів.
  
  
  
  Була тільки одна маленька проблема. Не схоже, що Киллмастер зможе зв'язатися з Хоуком в найближчому майбутньому. Насправді, він, ймовірно, ніколи більше нам з хема не зможе зв'язатися. Він знаходився в зручному, добре обставленій цифрові камери в підвалі вілли сера Малькольма Дрейка.
  
  
  
  Удача підвела його. Вивчивши замок, він відправився на віллу, яка займається сиділа на пагорбі на вузькій стороні рифу. Як тільки він збирався знову викликати Тетерев'ятник, на нього напали собаки. Ih було чотири. Величезні добермани з блискучими іклами і кровожерними очима. Чотири! Нік зробив єдине, що міг - втік. І він потрапив відвертими у очікує пастку. Яма була площею тридцять квадратних футів, і покрита пальмовим листям, розташованими на тонких стеблах цукрової тростини. Нік відразу ж провалився. Коли він впав, він відчув, як його ноги торкаються проводів. Спалахнули прожектори, і задзвонив дзвін. Киллмастер біса добре зрозумів, що він попався!
  
  
  
  Кілька осіб, всі озброєні автоматами Томмі, оточили яму і кинули ему мотузяну драбину. Він піднявся тихо, я знаю, наскільки марним і фатальним буде опір.
  
  
  
  Тепер він сидів голим, за винятком плавок, в зручній цифрові камери - там була меблі, ванна, килим на підлозі, а на стінах інтернеті - прислухаючись до спокусливому шепоту жіночого голосу через гучномовець.
  
  
  
  Він підозрював, що це був голос мертвої Моніки Дрейк. Між іншим, це не призначалося для Ніка. Коли його впіймали, він бачив, інші п'ять іван і готовий посперечатися на річну зарплату, що втекли п'ятеро вбивць відкрито зараз діти прислухаються до голосу. Без сумніву, вони слухали його тижнями. Це пояснювало зручності іван - з найманими вбивцями завжди треба добре поводитися, - а також показати, як сер Малькольм довіряв своїй джин майже до останнього моменту.
  
  
  
  Жінка вільно говорила по-іспанськи. Звичайно ж! Нік подумав, скільки разів п'ять вбивць чули б запис. Напевно, сотні раз, знову і знову, двадцять чотири години на добу. Технологія не була новою. Квазигипноз, ідеологічна обробка склепіння, називайте це, як хочете. Він вже неодноразово довів свою ефективність.
  
  
  
  
  
  «... ви отримаєте по мільйону доларів кожен - повторюю, по мільйону доларів - якщо ви слухняно виконали свою роботу. Якщо ви вбили головного ворога своєї країни і свого народу, президента Сполучених Штатів. Це буде ценымногие простіше, ніж ви думаєте. Плани готові. Нічого не було упущено з уваги. Коли ви закінчите своє завдання, ви отримаєте будь-сприяння переміщенню в країну за вашим вибором. Ви будете великими героями. З часом ми допоможемо вашим родичам приєднатися до вас. Ви будете жити як королі в достатку і щастя все життя. Але подумайте гарненько і ніколи не забувайте про це - якщо ви зрадите нас, вас будуть переслідувати і вбивати. Члени вашої родини будуть вбиті. Вас будуть називати не героями, а зрадниками. Але не будемо більше про це говорити. Тільки пам'ятайте, ціну зради ... »
  
  
  
  
  
  Коли запис закінчилася, почулося клацання, і пошепки. Електронне мовчання тривало дві секунди. Нік почухав потилицю, припускаю, що, як він відреагує на це прокляте «промивання мізків» - за умови , що ему доведеться слухати його ніяк не коли і вночі, навіть коли він спить, iso дня в день. Важко сказати. Мозок іноді може робити дивні стрибки. Найближчим часом, - іронічно подумав він, - я сам поїду у Вашингтон вбивати президента!
  
  
  
  Стрічки знову почала працювати. Голос жінки був м'яким, темним і спокусливим.
  
  
  
  
  
  'Привіт друзі. Сподіваюся, тобі комфортно? Якщо вам що-небудь знадобиться, не забудьте запитати. Шкода, що в даний момент вам не може бути надана велика свобода пересування, але незабаром ви зрозумієте, чому це необхідно. А тепер до справи ...
  
  
  
  
  
  Нік намагався більше не слухати. Він чув це десятки разів. Подробиці тренінги, фальшиві документи - все, що потрібно пуерторіканцю для в'їзду в Сполучені Штати, - це паспорт. Тисячі людей текли туди-сюди між Сан-Хуаном і Нью-Йорком кожен день. Це було трохи більше трьох годин польоту. Тоді ih ble буде не відстежити в іспанському гетто Нью-Йорка протягом години. Киллмастер хвалилися сера Малькольма гарчанням. Цей чоловік знав силу простоти.
  
  
  
  Коридор між камерами був застелений килимом. Він не чув, поки не підійшов на день. Він встав і раптом відчув себе ще більш оголеним, ніж раніше. Маленький купальник - не кращий варіант для захисту.
  
  
  
  Двері камери відчинилися. Нік відразу впізнав цього чоловіка. Це аборигени, який вистрілив у нього на пляжі. Він все ще був він же божевільний австралійської капелюсі. Его білої шведів тепер була брудною і пом'ятою, але чоловік був чисто поголений. Тримаючи одну руку на своєму великому чорному револьвері, він підійшов до Ніку. Агент AX відчув кислуватий запах напою. Цей п'яниця досі тхір не просихав!
  
  
  
  «Вставай, друже, - сказав валенсія. «Бос хоче поговорити з вами. - Сер Мо. особисто просить прийняти вас у своєму кабінеті, - пожартував він.
  
  
  
  «Послухайте, дивіться, - сказав Нік, - який збіг. Дуже приємно бачити вас знову ».
  
  
  
  Інший похитав головою. Його маленькі, налиті кров'ю очі холодно дивилися на Ніка з-під густих брів. Позаду нього, в дверному отворі, стояли двоє вартових з автоматами.
  
  
  
  Аборигени сказав: «Ти помиляєшся, чувак, не думаю, що коли-небудь бачив тебе раніше». Не намагайтеся розіграти ці трюки. Іди зі мною! Сер Мо. Не любить, коли його гості затримуються.
  
  
  
  Нік бачив, визнання в його очах. І ще що-що. Незахищеність. Аборигени чомусь немає готелів визнати, що зустрічалися раніше. Чому? Нік міг придумати тільки одну причину цього. Може, він все ще міг би використати.
  
  
  
  «Так, ти правий», - сказав він, йдучи по коридору. "Я помилився. Але ти схожий на когось, кого знаю з Сінгапуру. Пробачити.'
  
  
  
  Він побачив, як двоє вартових дивляться одне на одного. Аборигени усміхнувся. 'Забудь це. Не турбуйся про це. В тебе на думці інші турботи ». Коли його вели коридором, Нік глянув на інші камери. Він не міг бачити крізь масивні сталеві день, але через вентиляційний отвір, він почув пронизливий жіночий голос:... Кожен навколо вас отримає суму по мільйону доларів... «Бідні дияволи! Вони будуть готові на все, щоб вибратися звідси.
  
  
  
  Вони підійшли до сходів, що ведуть нагору. Замість того щоб піднятися нагору, аборигени відкрив двері внизу сходів і кивнув Ніку. «Іди сюди спочатку, її хочу тебе, що-що показати». Він дав знак годинним чекати в коридорі. Він витягнув револьвер і націлив його Ніка. 'Входи в приміщення! І ніяких фокусів ».
  
  
  
  Це була довга вузька кімната з високою стелею. Він був абсолютно голим, і кімната була яскраво освітлена. Це був закритий тир, і нещодавно там тренувався ще хтось.
  
  
  
  Нік з огидою подивився на два стовпи на іншому кінці стрільбища, між манекенами і рухомими цілями. До нього були прив'язані два тіла. Вони були зрешечені кулями і мляво висіли на стовпах, як два мішки з сіллю. Вони були одягнені в зелену бойову одяг, мабуть, прописаний в армії Дрейка.
  
  
  
  Позаду себе Нік почув, як аборигени сказав: «Вони не корилися своїм наказам. Отже, ви бачите, що начальник дотримується суворої дисципліни. Її подумав, що непогано було б показати вам це. Тепер ви можете знати, які у вас труднощі ».
  
  
  
  Нік втупився на мерців. Вартові стояли по той бік день. Він м'яко сказав: «Скільки у мене проблеми?»
  
  
  
  «Досить, більш ніж достатньо. Її б сказав, що у вас є близько години, може бути, трохи більше, але на вашому місці я був би занадто оптимістично. І врешті-решт ми всі повинні померти, чи не так? '
  
  
  
  Нік мовчав. Тепер австралійці було відкрито перед ним, і встромив револьвер ему в житті. «Пам'ятайте одну річ, пляжний бродяга. Ми ніколи не зустрічалися! Їй тебе не знаю. Забудьте про пляжі! Подумайте про це, може, тоді її зможу вам допомогти; може її навіть зможу допомогти тобі вибратися звідси. Зрозумів?'
  
  
  
  Нік Картер кивнув. - 'Зрозумів.'
  
  
  
  Вони підняли його по сходах і пройшли по красивим коридорами, викладеним мозаїкою. Перед кожними дверима стояли два збройних солдата. Через відчинені двері, Нік побачив велику кількість чоловіків за столом, схилившись над паперами та папками. Всі вони носили зелену бойову форму, і у більшості на рукавах були знаки відмінності.
  
  
  
  «У вас тут хороша армія», - сказав Нік.
  
  
  
  Аборигени жорстко вдарив його его револьвером у спину. 'Мовчи! З цього моменту відкривай рота лише тоді, коли з тобою розмовляють ». «Тепер він грав всіх сержант-майорів, швидше за все, щоб справити враження на вартових», - подумав Нік.
  
  
  
  Вони підійшли до великої дубової день, обставленій залізної і мідної фурнітурою.
  
  
  
  Аборигени без стуку відкрив двері і замкнув за собою. Нік непомітно глянув на своїх охоронців. В зеленій формі, з бородою і плоскими беретами вони справді були схожі на фиделистов , і якщо б Нік не знав краще, він, безперечно, сприйняв би ih для послідовників Кастро.
  
  
  
  Нік посміхнувся молодшому навколо двох і запитав: «Un cigarrillo, por Favor?»
  
  
  
  Охоронець поліз в хвилину, вийняв пачку сигарет і почав віддавати ih Ніку. Інший охоронець вилаявся і вибив пакет по его руки. 'Ідіот!'
  
  
  
  Нік знизав плечима. Аборигени був прав. Сер Малькольм Дрейк любив дисципліну.
  
  
  
  Аборигени повернувся і кивнув Ніку. "Увійти в приміщення. І заспокойся. Не намагайтеся пожартувати. Вікна відсутні. Двері - єдиний вихід. І ми чекаємо вас тут ».
  
  
  
  Нік криво усміхнувся ему. «Ти боїшся, що я спробую заподіяти у всіх будинках навколо твоїм босові?»
  
  
  
  Аборигени подивився на нього з голови до нога. «Я визнаю, що ти не зовсім худий чоловік. Але і ти не диявол!
  
  
  
  Кімната була величезною і круглої. Підлога була вкрита східними килимами, стіни - гобеленами. Було непряме освячення і кондиціонер. Чувся приглушений звук скрипок. Вівальді.
  
  
  
  Голос був легким і дуже добре підходив до музики. Голос представляв істеблішмент, англійські школи-інтернати, а також омела піратський авторитет. "Сядьте." Доглянутий палець вказав на стілець, що стоїть наприклад, в шостий футах від величезного стільця навколо рожевого дерева. Стілець був міцним, оббитим шкірою, і Нік побачив, що ніжки були відпиляні, щоб він був нижче на стілець. Йому було важко приховати посмішку. Сер Малькольм знав всі психологічні хитрощі.
  
  
  
  - Якщо хочеш, випий хересу. Боюся, це все, що я можу вам запропонувати, але якість відмінна закінчення військового. Мансанилья, найсухіший по всьому сухих хересів.
  
  
  
  Нік опустився в крісло, дозволяючи очам звикнути до тьмяного світла. Він відмовився від шеррі і уважно подивився на чоловіка за столом. У нього були дуже широкі плечі і потужні руки, що якось не гармоніювала з дорогою білою шовковою сорочкою.
  
  
  
  Він побачив двох алюмінієвих милиці і тепер зрозумів, чому плечі були такими незвично широкими. Якщо ви не можете використовувати ноги, ви зміцнюєте інші частини тіла.
  
  
  
  «Так, - сказав сер Малкольм Дрейк. «Її частково паралізований. Але, будь ласка, не дозволяйте цього розчаровувати вас ». Він підняв пістолет, і Нік побачив, що це його власний «Люгер». «Гарне зброю», - сказав чоловік за столом. «Я завжди віддавав перевагу Люгер. «Можу сказати, що я впораюся з цим дуже добре».
  
  
  
  Нік запитав: «Можна мені сигарету?»
  
  
  
  «Для estestvenno. Вони стоять поруч з вами. Ви впевнені, що не хочете спробувати шеррі? Її дуже пишаюся цим ».
  
  
  
  Нік вийняв сигарету навколо коробки з написом «Фортнум і Мейсон» в Лондоні. Цей ублюдок знав, де взяти свої дорогі жириновський речі. В той же час його очі уважно оглянули кімнату. Він побачив величезну карту, яка займається повністю закривала стіну за столом. Три довгі червоні стрілки вказували на Північний В'єтнам, Вашингтон, округ колумбія і Гаїті. До нижньої частини картки був прикріплений чорний знак, на якому чорними літерами було написано: ТРАЙДЕНТ.
  
  
  
  Це було так просто. Але як вона могла очікувати, що він зрозуміє її в глибині сукню, незадовго до її смерті. Вона відчайдушно вказала на свою зброю, тризуб, стрілу з трьома зубами!
  
  
  
  Його очі б далі. Час було вказано на великих настінних годинах: 12:03. Яструб почне хвилюватися.
  
  
  
  Перш ніж людина за столом знову заговорив, Нік зміг уважно розглянути його обличчя. У нього було гостре, але не худе обличчя, і тонкі білі волосся. Великий, вигнутий, як бритва, ніс більш тонким ротом. Він не міг розрізнити колір очей, які пильно дивилися на нього.
  
  
  
  «Я не думаю, що нам потрібно обійти це», - сказав сер Малкольм Дрейк. «Просто тому, що у мене немає на це часу». Він поглянув на настінний годинник. «Не могли б ви сказати мені, ким ви працюєте і як вас звуть? Це випадково не британська секретна служба?
  
  
  
  Нік Картер зрозумів це задовго до цього. Він знав, як мало він може втратити, якщо буде говорити правду, тобто більшу частину правди. І, може бути, йому було навіть вдасться що-то від цього виграти. У будь-якому випадку, якщо йому вдасться переконати цього авантюриста у безнадії своїх планування, він зможе уникнути великий бойовий.
  
  
  
  Нік Картер ніколи не заперечував проти того, щоб позбутися когось, хто заважав його роботі, коли це дійсно необхідно. Але йому було абсолютно неприємна думка про масштабну і непотрібною кривавої бейн. Отже, він спробував.
  
  
  
  «Мене звуть Джим Талбот», - почав він. «Її агент AX. Ваші плани були виявлені, сер Малкольм. Ваш уряд і мій повністю обізнані. Ваші кілери навіть не увійдуть в Сполучені Штати, і якщо китайці спробують вторгнутися в Північний В'єтнам, ih чекає сюрприз. Ми використовуємо атомну бомбу! Чому ти хочеш підкорити Гаїті, її не знаю. Можливо, ви не дуже мудрі. У будь-якому випадку мій уряд ніколи цього не допустить. Не те щоб ми не готелі, щоб папа Док Дювальє-молодший гнилої на дні сукню, але я сумніваюся, що ви та людина, яка зможе замінити його і прибрати там поліцію терору. Що стосується цього мільярда золотом, не розраховуйте, що коли-небудь зможете витратити навколо них хоча б гріш ».
  
  
  
  Сер Малькольм Дрейк досталь, з тикового скриньки довгу сигару і закурив. Він задумливо дивився на Ніка поверх полум'я запальнички. Музика на мить зупинилася, потім знову заграла. Раніше Вівальді. Концерт ре мінор для двох скрипок. Нік чекав.
  
  
  
  Нарешті сер Малькольм заговорив. «Я бачу, що Моніка ретельно виконала свою роботу. Дуже ретельно. Як нерозумно з мого боку було довіряти гей! Але я запитую вас, який чоловік дійсно може повірити в те, що его жінки - іуда ».
  
  
  
  «Ти звів рахунки», - сміливо сказав Нік. «Ти змусив її заплатити своїм життям».
  
  
  
  Дрейк схопився за милиці, прислонившиеся до столу. Він встав і почав переходити до іншої сторони крісла. Нік був вражений легкістю і швидкістю, з якою він це зробив. Він усе ще тримав «Люгер» в правій руці. Незважаючи на важку інвалідність, він випромінював силу і впевненість, а стовбура пістолет не вібрував.
  
  
  
  Але коли сер Малькольм заговорив, його голос був м'яким, майже доброзичливим.
  
  
  
  - Значить, ви були тією людиною, на місці аварії? Дайвера, якого ми не змогли вистежити? Нік побачив проблиск поваги в сталевих очах під білими бровами.
  
  
  
  - А ти AX! Це, звичайно, багато що пояснює. Її, звичайно, чув про тебе. І її я повинен сказати, що у вас дуже погана - з вашої точки зору, швидше за все, хороша - репутація ».
  
  
  
  «Ти все ще можеш це побачити», - щиро сказав Нік. - Використовуйте свої мізки, сер Малкольм. У вас немає шансів. Забудьте про це, це врятує багато життів. І ви можете звільнитися кількома роками в'язниці або...
  
  
  
  Посмішка сера Малькольма здавалася майже священною. Він націлив пістолет Ніку Картеру в житті. 'Продовжувати. Ви готелів сказати, кілька років у психіатричній лікарні. Нік знизав широкими оголеними плечима. 'Може бути.' Сер Малькольм знову посміхнувся. - Я можу слідувати за вами, Talbot, якщо це ваше справжнє ім'я. Не має значення. Зізнаюся, якщо ви хочете називати інший світ нормальним, її виразно ненормальний. Мене нудить від цього автоматизованого відчуженого світу, в якому її вимушений жити. Для когось на зразок мене немає місця в цьому світі. І тому її, вирішив поступитися дорогу. Її відбувався за правлячого класу, якому більше не дозволено правити треба. Добре, її буду правити треба. Її захоплю Гаїті, і це буде простіше, ніж ви можете собі уявити. Її можу впоратися з цим Дювальє, а що стосується его терористичної поліції, Тонтон Макута, вони вже на півдорозі до моєї зарплати! І як тільки його стабілізую ситуацію протягом декількох тижнів, її буду запеклим антикомуністом і притягну Сполучені Штати на свою сторону. Вони візьмуть мене, як менше з двох зол ».
  
  
  
  Сер Малкольм відійшов на милицях боком і тому, на стілець, стежачи за тим, щоб мало-его зброї завжди було направлено в життя Ніка Картера. Нік знову подивився на годинник. 12:24. Сер Малькольм бачив, це і зауважив: «Вашому босові, мабуть, цікаво, де ви зупинилися, а? Дуже шкода.'
  
  
  
  Нік посміхнувся ему, намагаючись зобразити як можна більшу байдужість. «Якщо я не зв'яжуся з ним найближчим часом, люди по всьому AX вийдуть на берег тут. Кілька кадрів, і ваша казкова революція закінчена.
  
  
  
  Сер Малькольм опустився на стілець і прибрав милиці. 'Сумніваюся. У них будуть підозри, але поки вони не будуть знати напевно, вони почекають і подивляться. Принаймні добу. Повірте мені. Ваші люди не хочуть розголосу про це, як і її. І через добу вони не зможуть мене зупинити ».
  
  
  
  "Ти справді думаєш, що зможеш впоратися з ураганом?" Сер Малькольм закурив нову сигару. «Я визнаю, що ураган - це не зовсім добре. Але, незважаючи на шторм і бурхливе море, це все одно працює в мою користь ». Він зробив сигару на карту стогонами. «У мене є свій служби погоди. Мені сказали, що на світанку центр урагану пройде північ Нідерландських Антильських островів. Це означає, що тут буде досить спокійним, принаймні, кілька годин, а мені достатньо кількох годин. Вибачаюсь, що причини не виправдав надій тебе, Талбот, але я думаю, що все одно зможу витратити цей мільярд. І погодьтеся, з мільярдом можна купити багато друзів у Вашингтоні ».
  
  
  
  Киллмастер кивнув. Він навряд чи міг з цим посперечатися. Він сказав: «Є тільки одне, сер Малкольм: це замах. Звичайно, у нього нічого не вийде, але я не думаю, що у вас буде багато друзів у Вашингтоні ».
  
  
  
  Сер Малькольм знову подивився на годинник. Він посміхнувся Ніку. «У кожному детектив, якого її читав, - сказав він, - лиходій занадто багато говорить! Тепер ви намагаєтеся поставити мене в ту ж позицію, і я з подивом виявив, що реагую точно так само, як будь-середній лиходія.
  
  
  
  Принаймні, її підозрюю, що в даному випадку його лиходієм. Але на самому делле її я повинен визнати, що хочу, щоб ви знали мої мотиви, перш ніж ...
  
  
  
  'Померти? Мені було цікаво, коли це стане предметом обговорення ».
  
  
  
  «Щиро зараз, - сказав сер Малкольм Дрейк. 'В даний час. Але не слід бути занадто нетерплячим. Як я вже збирався сказати, вбивство вашого президента на самому делле не сталося і не станеться! Це був просто спосіб отримати золото у китайців. Її був сповнений рішучості зрадити цих вбивць, як тільки вони висадяться в Нью-Йорку. Звичайно, без розкриття моєї особистості. Бо що може в майбутньому мені знадобляться китайці. Особисто її, сподіваюся, що вони дійсно вторгнуться в Північний В'єтнам, що ви скинете бомбу і що ви будете втягнуті в довгу безнадійну війну з китайцями. Її, сподіваюся, що зможу спокійно займатися своїми справами в цьому хаосі. Але це майбутнє. Тепер ми повинні розібратися з вами. З вашим майбутнім. Ви, звичайно, розумієте, що мені доведеться вбити вас!
  
  
  
  'Чому? Її в'язнем, безпорадний. Живий, я не можу сильно тебе образити, але мертвий? Мій народ ніколи цього не забуде! »
  
  
  
  Сер Малькольм провів одним з своїх доглянутих пальців по білій брови. «Зізнаюся, це аргумент. Якщо їй дозволю себе вбити тебе, у мене можуть виникнути проблеми з цим пізніше, але все ж її не бачу іншого рішення. Ви помиляєтеся: живим ти подаруєш мені більше неприємностей, ніж мертвим. Ви пропустили вирішальний фактор, містер Толбот!
  
  
  
  Нік взяв цигарку і спробував зобразити байдужість, якого на самому делле не відчував. Людина за столом був не лише вихованим аристократом, але і холоднокровним вбивцею. Закурюючи сигарету, він пробігав очима по-своєму голому тілу, за винятком плавок. Нік знову відчув сильну ностальгію за своїм розсудом люгеру і стилету. Якби він у нього був, він міг би ризикнути, якими б маленькими його шанси не були. В нинішньому вигляді він був приречений.
  
  
  
  Сер Малькольм сказав: «Подумайте, містер Толбот. Поки що я винен тільки в політичних злочинах, чи не так? Її повинен це визнати. Ih ble довести. Але ви не гірше мене знаєте, що в наші дні за такі злочини особливо не карають, а в деяких випадках навіть потурають. Але вбивство?
  
  
  
  «Я розумію, - сказав Нік.
  
  
  
  Сер Малькольм кивнув. «Звичайно, ви розумієте. Її хочу повідомити вам конфіденційно, що Рамірес не збирався вбивати мою дружину. Йому було наказано слідувати за нею тільки для того, щоб побачити, с хема вона контактувала. Він повинен був схопити вас , містер Толбот. У будь-якому випадку, він не повинен був відпускати тебе живим. Що стосується Моніки, її, думав про інше!
  
  
  
  Киллмастеру здалося, що він почув у словах сера Малькольма відтінок садизму. Він знав, що Моніці Дрейк пощастило. Її смерть, безсумнівно, була легше, ніж мерзенні плани, які сер Малкольм приготував для нах.
  
  
  
  Сер Малькольм грюкнув по столу плоскої рукою. «Отже, ви бачите, як це працює. Вважаю, Рамірес випадково вбив Моніку, коли намагався схопити тебе?
  
  
  
  Нік коротко кивнув. - «Але це не змінює твоїй ситуації».
  
  
  
  'Насправді. Його винним у співучасті у вбивстві. Мені це не подобається, містер Толбот. Але Рамірес мертвий, з'їдений акулами, якщо її добре обізнаний. Отже, ви залишилися єдиним свідком ».
  
  
  
  Сер Малькольм посміхнувся, оголивши бездоганні блискучі зуби. Ніку згадалася величезна акула-молот біля затонулого корабля « Ель Конкістадор» . Посмішка цього монстра була такою ж співчуває. Ніку не хотілося посміхатися в ревматизму, але він посміхнувся. Було напружено. Він завжди відчував, коли у нього серйозні проблеми, і він був зараз. Ему вдалося надати голосу провокаційний характер. - Марно, сер Малкольм. Їй вже все розповів своїм; вони всі точно знають, який ти мерзенний шматок лайна!
  
  
  
  Сер Малькольм махнув цей аргумент в сторону з широким жестом. «Чутки. Це просто чутки. Нам одіна за зустрінуть ваших людей делле не бачив, як Рамірес убив мою дружину. Чому ви думаєте, що її готель би отримати ваше співчуття, Талбот? Тому що ти якийсь там агент? Її очікував, що протягом декількох днів, і її вже прийняв всі види запобіжних заходів. Але ви можете мене повісити, або дати мені життя в будь-якому випадку. Її так довго працював, і я не вірю, що це шлях до мого кінця. До побачення, містер Толбот. Мені шкода, що доводиться так чинити ".
  
  
  
  Він натиснув кнопку. Нік почув, як за ним відчинилися двері. Сер Малькольм вже схилився над стосом паперів, немов його більше не турбувало присутності Ніка.
  
  
  
  Аборигени жестом показав Ніку револьвером, щоб той покинув кімнату. Підійшовши до день, сер Малкольм сказав: «Залишся ще трохи, Гаррі. Мені потрібно з вами що-що обговорити ».
  
  
  
  Він віддав двом охоронцям кілька наказів на побіжному іспанською. Вони змусили Ніка встати обличчям до стогнати з піднятими руками. Аборигени підійшов до столу. Нік побачив обличчя Гаррі Крэбтри, і ему знову прийшло в голову, що цьому з математики і незручно.
  
  
  
  Сер Малькольм Дрейк кілька секунд дивився на австралійця, нічого не кажу. Потім він запитав: «Як довго ти був зі мною, Гаррі?»
  
  
  
  «Майже двадцять років, сер».
  
  
  
  Ммм - так, саме так. І скільки разів їй потурав твоїм проступків, Гаррі?
  
  
  
  Гаррі Крэбтри почав нервувати. Цей каліка з холодними сталевими очима був, мабуть, єдиною людиною в світі, якого він боявся. Все, що він міг зробити, це затнутися: «Я... я не розумію, що ви маєте на увазі, сер. «Звичайно, ти знаєш це, Гаррі! Твоя вічна випивка! Невдало виконані завдання. І особливо вашого непокори. Ти ж знаєш, Гаррі, її так поганий з неслухняністю. І в той минулий раз, коли ти дійсно облажався!
  
  
  
  Гаррі Крэбтри відчув, що спітнів. «Я все ще не розумію, сер».
  
  
  
  Сер Малькольм заговорив з ним зараз, як з дурною дитиною. «Гаррі, Гаррі! Брехня не допоможе. У мене тут ця жінка, донья Ланзос. Вона підійшла до мене щиро. Вона мені все розповіла ». Сер Малькольм кивнув у бік день. «Ти майже схопив його, тоді, Гаррі. У тебе це було пропущено між пальцями. І ви дозволили йому було втекти. Її міг би пробачити тобі це, зрештою, ти не міг знати, хто він такий. Але ти збрехав, Гаррі! Ти не повідомив мені про це. І ти знову випив. Відкрито зараз ви елементи стояти на ногах, щоб якомога швидше знову отруїти свою кров цим лайном! Хіба це не так, Гаррі? Гаррі вже притягали до відповідальності перед начальством. Досі тхора его нам разу не знижували на посаді, тому що в тверезому вигляді він був відмінним солдатом. Він знав, що іноді розумніше всього зізнатися у всьому і віддати себе прощення начальства. Він прокляв цю хтиву повію і говорили гей, квиток в один потік в пекло. Він стримав своє слово і привіз її на пристані в зеленій формі. Перш ніж він це зрозумів, вона вже втекла в темряві. Щиро до сера Малькольму!
  
  
  
  Гаррі Крэбтри вирішив ризикнути. Він сказав: «Так, сер. Її провину. Зізнаюся, її все зіпсував ».
  
  
  
  Сер Малькольм взяв «люгер» зловмисника і провів пальцем по выцветшему синього металу. Він подивився на австралійця і похитав головою.
  
  
  
  З-за того безладу, який ти влаштував, Гаррі, у мене зараз є невеликі проблеми. Її дуже поспішаю, мені тепер потрібно зайнятися справами, до яких підготовки ще не готовий. Якби її тільки вчасно дізнався про це пляжному волоцюгу, Гаррі! Тоді багато чого могло б скластися інакше ».
  
  
  
  «Мені дуже шкода, сер».
  
  
  
  Сер Малькольм зробив на нього зброю. «Мені нема про що шкодувати. Ви можете придумати якусь вагому причину, по якій мені не слід натискати на курок?
  
  
  
  "Так сер. Може, тоді його п'яниця, і іноді щось напортачиваю; живий її для тебе уявляю більше користі, ніж мертвий ».
  
  
  
  Сер Малькольм зітхнувши, поклав «люгер» на стілець. «Готель би його, бути переконаним у цьому так само, як ти, Гаррі. Але я дам тобі останній шанс. Вам потрібно провести цієї людини, Талбот, чи як його там звуть, в «кімнату» і прибрати його з дороги. Нехай все розповість тебе потіє, муч, якщо хочеш. А потім убий его ». Він подивився на годинник. «Через півгодини, не пізніше, її хочу почути, що він мертвий. Зроби це сам. Не залишайте свідків. Це ясно?
  
  
  
  "Так сер. Абсолютно ясно. І спасибі, сер!
  
  
  
  Коли він підійшов до день, сер Малкольм сказав: «Це твій останній шанс, Гаррі. Не забувай це. Безумовно твій останній шанс.
  
  
  
  Як тільки аборигени пішов, сер Малкольм натиснув іншу кнопку. Панель рушила, відкривши невелику кімнату. У nen була жінка і охоронець. Приведіть її, - наказав сер Малькольм. Охоронець грубо заштовхнув жінку в кімнату. Сер Малькольм вказав на стілець, на якому сидів Нік Картер. «Сиди там, мила». Він сказав охоронцеві: «Залишайся там. Її подзвоню, якщо ти мені знадобишся. Він знову натиснув кнопку, і вона повернулася на місце. Сер Малькольм взяв у руки «люгер» і возився з ним, дивлячись на жінку холодними очима. Він задавався питанням, чи зможе вона це зробити, чи вона дійсно зможе зробити те, що він задумав. Він завжди не довіряв жінкам. Справедливо! «Ви тільки згадайте Моніку, - подумав він.
  
  
  
  «Часу мало, - сказав він раптом. «Ти все ще хочеш помститися цьому здорованю за вбивство Рамоно? А що щодо Гаррі за те, що він збрехав вам про тілі Рамоно?
  
  
  
  «Ти! Її хочу вбити ih обох. Це свині!
  
  
  
  Зелена форма була занадто велика для нах, але не приховувала ee соковитих вигинів. Обличчя у нах було брудне, темне волосся сплутані, а макіяж розмазаний. Вона дивилася на сера Малькольма широко розкритими палаючими очима. На мить він замислився, що означає відчувати стільки ненависті. Він вбивав, коли потрібно, безпристрасно і обачливо. Він слабо посміхнувся. Але він не був южноамериканкой і не був закоханий у Рамона Раміреса.
  
  
  
  Він сказав: «Добре. Через кілька хвилина ця людина, охоронець, відвезе вас куди-небудь, щось дасть і скаже, що робити. Це дуже просто. Все, що вам потрібно зробити, це натиснути на курок. Як ти думаєш, зможеш?
  
  
  
  Зап'ястям донья Ланзос прибрала пасмо волосся, свисавшую перед її очима.
  
  
  
  «Я погано звертаюся зі зброєю, сеньйор. Їй нічого про це не знаю. Може, ножем?
  
  
  
  'Добре. Не з пістолетом. Пізніше зрозумієш. Це буде дуже просто. А тепер слухай уважно, донья: якщо ти все зробиш правильно, її подбаю про те, щоб тобі всього вистачало. Дати тобі багато грошей, і, може бути, навіть дозволю тобі жити зі мною. Ти розумієш?'
  
  
  
  Донна Ланзос встала. Її темні очі спалахнули, і вона відкинула волосся назад, сказавши: «Зрозуміло, сеньйор! Її, можу бути повією, але вона не розумово відстала! Ми поговоримо про це пізніше. Тепер хочу її вбити цих людей. Зараз!'
  
  
  
  Сер Малькольм натиснув кнопку. Увійшов охоронець. Сер Малькольм швидко віддав ему кілька наказів.
  
  
  
  Коли вони вийшли через кімнати через секретну кімнату, він подивився на годинник. Гаррі пішов десять хвилина назад. Це було ідеально. І це було так здорово! Ему подобалася чистота. Таким чином він убив двох, може бути, трьох зайцеву одним пострілом. Сер Малькольм Дрейк голосно розсміявся і потер руки. Він подивився на мапу позаду себе. Треба ще багато чого зробити, і у нього залишалося мало часу, але у нього все ще був шанс, гарний шанс. Якби він міг напасти на Гаїті і поставити в світі, тобто Сполучені Штати, перед доконаним фактом, вони б залишили його в спокої. Нарешті, він був запеклим антикомуністом! Він посміхнувся і схопив трубку одного з телефонів на своєму столі.
  
  
  
  Киллмастер, почувши позаду себе в довгому коридорі стукіт чобіт австралійця, відчайдушно хотів вихід. Він відчував, як час вислизає секунду за секундою. Погляд австралійця говорив про чому, коли він вийшов з круглої кімнати. Якщо він коли-небудь мав намір стримати свою обіцянку, дану Киллмастеру, принаймні, він передумав зараз. Аборигени вб'є його.
  
  
  
  Вони були одні в кам'яному коридорі, що веде до центру вілли. Це був довгий, голий, тьмяно освітлений тунель. Цвяхи під чобітьми австралійця видавали зловісний звук. Нік озирнувся. Аборигени відставав від нього на три метри. Так що Нік нічого не міг зробити.
  
  
  
  В кінці тунелю була дерев'яна двері. Позаду нього аборигени гаркнув: «Відкрий двері і йди всередину. Залиш двері навстіж відчиненими, щоб її міг тебе бачити. Ніяких хитрощів! '
  
  
  
  Нік зробив, як йому сказали, і почав говорити. Торгуватися за своє життя. «А як щодо нашої угоди?» - сказав він. «Я не говорив про вас серу Малькольму». Безглуздо, звичайно, але це може заощадити ему час, а кожна секунда була дорогоцінна.
  
  
  
  Аборигени сказав: «Ах, це. Вибачте, але він уже все знав, підлий. Для мене це був досить важкий шлях, і я радий, що не отримав того, що в запасі тебе! »
  
  
  
  Нік оглянув маленьку кімнату. Він був безлюдний, якщо не вважати дуже старого і важкого стільця. Ремені стільця нагадали ему зображення електричного стільця. Але ніяких електричних проводів він не побачив. Стогонами, що-де були темні плями, і Нік подумав, що саме це.
  
  
  
  «Сядьте в крісло», - сказав валенсія. Нік зробив це. Аборигени зупинився в дверях і наставив важкий револьвер на Ніка.
  
  
  
  "Можу розповісти вам про це стільці?"
  
  
  
  'Забудь це.' Нік відчув себе напруженим. Нічого не поробиш. Ему доведеться ризикнути стрибнути на австралійця.
  
  
  
  - Я все одно тобі скажу. Це дуже повчально, - сказав валенсія. «Це крісло навколо старого замку тут, на острові. Ви побачите ці шини? Вони пов'язували тебе цим, перш ніж задушити залізною стрічкою, яку затягували гвинтом. Всупереч, а? І теж дуже повільно. Тобі пощастить. Ти отримаєш швидку кулю.
  
  
  
  Нік безвольно повисла в кріслі. Він розслабив всі свої м'язи для останнього зусилля. У нього болів життя, і він знав, що він наляканий. Не на смерть, а як ягненк доставлений до м'ясника. У безнадійній пастці. Ему доведеться померти, поки буде живий цей вбивця, ця п'яна мавпа. Він відчував, як всередині нього наростають гіркоту і гнів, але вони придушувалися его природної самовпевненістю і рішучістю залишитися в живих. Якщо б тільки він зміг змусити австралійця зробити два кроки вперед!
  
  
  
  Нік Картер схрестив ноги і недбало відкинувся на спинку стільця, наче збираючись попросити тапочки і трубку.
  
  
  
  «Ти здійснюєш помилку, хлопчик. Велика помилка. Ви Знаєте, ваш бос вотум-вотум потрапить в пастку. І тобі знадобиться ще, коли все закінчиться. Її міг би бути цим іншому ».
  
  
  
  Аборигени подивився на годинник. «Просто продовжуй говорити, поясни мені. Її зрозумів тебе. Останні подихи, чи не так? У мене ще є кілька хвилина. Звичайно, її міг би вас трохи помучити зараз, поставити вам кілька запитань, але для цього мені треба було б підійти ближче, чи не так? Тому його не буду прив'язувати тебе до стільця. Не для того, щоб дати тобі можливість спробувати що-небудь дурне ». Потім Киллмастер побачив це. Повзуча тінь йде по тунелю на день. Его складати долар почала битися частіше, почасти через його концентрації, але також і тому, що малюнок на перший погляд виглядала дуже лякає. Подкрадывающееся примарний привид, вся в білому.
  
  
  
  Потім він зрозумів і iso усіх сил намагався утримати на собі увагу австралійця. Привид був людиною у вогнестійкому костюмі з шоломом. До його спині були прикріплені баки, а в руках, одягнених у важкі рукавиці, він тримав довгу трубку. Вогнемет! Людина у вогнестійкому костюмі прийшов ih спалити. Обох!
  
  
  
  Аборигени, як і раніше, не звертаючи уваги на пекло, що навис для його спиною, знову подивився на годинник. «Краще б нам відразу покласти цьому нитка, чи не так? Як ти цього хочеш? Спереду чи ззаду? Кажуть, ззаду краще, але хто знає напевне? Він підняв важкий револьвер. «Не хвилюйся, ще один. Це не зашкодить. Відмінний стрілець ».
  
  
  
  Людина з вогнеметом тепер стояв позаду австралійця в дверному отворі. Трубка вогнемета була спрямована відвертими у спину австралійця. «Дуже ввічливий сер Малькольм», - подумав Нік. В той момент, коли полум'я навколо вогнемета потрапило в спину австралійця, і останній натиснув на спусковий гачок, Нік Картер вискочив навколо сидіння.
  
  
  
  У Ніка був тільки один шанс, і він це знав. І у австралійця був один шанс. Якщо він не вб'є його, Нік зможе використовувати його як щит.
  
  
  
  Goggle, наклала червоний рубець на його спині. Це була просто рана на тілі, кривава, але несерйозна. Він врізався в волаючого австралійця, який вже перетворився на палаючий смолоскип. Коли Нік вдарив його его, револьвер вистрілив. Нік прикрив очі руками і штовхнув вмираючого вперед.
  
  
  
  Людина у вогнестійкому костюмі в паніці упустив трубу, повернувся, щоб бігти, але спіткнувся об шланг і впав на землю.
  
  
  
  Нік підбіг до нього і кілька разів вдарив його ногою в простір між шоломом і костюмом. Чоловік перестав рухатися. Нік зірвав шолом і побачив обличчя доньї Ланзос.
  
  
  
  Нік вилаявся. Біжи, він повинен був бігти! Він знав, що сильно обгорів, що він почне відчувати все більше і більше болить, і стане все слабше і слабше.
  
  
  
  Зриваючи з нах костюм, він перевіряв її пульс. Нічого такого. Вона була мертва. У нього не було часу гадати, що вона тут робить, чому так кінчила. Він одягнув форму, яка займається була для нах занадто велика, і надів шолом. Він встановив паливні баки собі за спину, поєднав шланг, узяв трубу в руки і пішов вгору по довгому тунелю.
  
  
  
  Нік вже почав відчувати опіки, а його мозок проігнорував біль і підготував план. Серу Малькольму Дрейку доведеться діяти дуже швидко. Він знайшов ще один коридор, що веде до зовнішньої день. Було двоє охоронців, але вони не звернули на нього уваги, коли він підійшов до них. «Може, ну попереджали, - подумав Нік, - або щось подібне вже траплялося раніше». Він тримав палець на спусковому гачку, проходячи mimmo них. Вони, напевно, ніколи не дізнаються, як їм пощастило. Але Нік усміхнувся: Киллмастер знову виграє.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  
  
  Триста ярдів на північ від вілли Нік Картер закопав вогнемет і зняв білий костюм. Вогнемет був грізною зброєю, але в поєднанні з білим костюмом він був дуже помітний. Він знайшов калюжу бруду, в якій катався взад і вперед, поки не був покритий шаром бруду товщиною в дюйм, що трохи послабило біль. Велика частина його волосся була опалена, а особа не сильно обгоріло. Він відчув величезні пухирі на плечах і тулуб. Він лежав у багнюці, розмірковуючи про події. Він не вірив, що сер Малькольм Дрейк організує на ній великомасштабну полювання; було б! тривога, але Нік не думав, що це багато значить. Ця людина, напевно, зосередився б на своєму вторгнення на Гаїті. Він готель поставити Сполучені Штати перед доконаним фактом і посперечатися, що Вашингтон буде триматися подалі від цього, поки не стане ясно, які плани нового лідера. Був хороший шанс, що вони залишають його в спокої, враховуючи ih відраза до кримінального правлінню Папи Doe Дювальє. Між тим Нік побачив для себе два головні завдання. Залишитися в живих і, якщо зможе зупинити вторгнення.
  
  
  
  Він не бачив, рішенням зв'язатися з Хоуком. Нік знав старого і був упевнений, що не панікує, якщо подзвонить в берегову охорону, військово-морського флоту і пожежну охорону. Він почекає як мінімум двадцять чотири години. Хоук повністю йому довіряв. Хок очікував, що зможе впоратися з труднощами. Він і раніше бував у подібних за інших обставин. І досі тхора ему завжди вдавалося вийти через цього бездоганним. Хоук почекає.
  
  
  
  Коли його схопили, у нього відібрали все, крім плавок. Ему треба було зброю і додаткова інформація. Але більше всього йому потрібно було знайти флоту вторгнення, який сер Малькольм, безсумнівно, приховував на острові. Малоймовірно, що він скористається для вторгнення вантажним судном, що доставив золото. Воно було дуже великим, дуже повільним і занадто легкою ціллю для берегових знарядь. Нік виліз по брудній калюжі і рушив в дорогу. Серу Малькольму для вторгнення потрібні невеликі швидкі човна, і він, ймовірно, сховав ih на морській стороні острова, щоб ih не було видно з президентом рф володимиром путіним. Пробираючись крізь густу рослинність, він побачив промені ліхтарів з боку вілли. Сер Малькольм почав поспішати.
  
  
  
  По мірі того, як Нік пробирався до проходу Мони, символ шторму почав змінюватися. Тут позначився центр урагану, що йде далі на південний захід. Вітер майже вщух, але була гроза і випав місто розміром з м'яч для гольфу. Нік фробель свій майже обгорілий череп однією рукою і поповз далі. Час від часу місцевість висвітлювала блискавка.
  
  
  
  Він добрався до бухти, в стороні перевалу Мони і жим лежачи в траві, яка займається тут була п'яти футів заввишки. Наступний спалах блискавки показала те, чого він чекав. З того місця, де він лежав, він міг ясно бачити десантні кораблі, незважаючи на маскувальну сітку, яка займається не дозволяла бачити човни з відбору проб повітря. Шість десантних кораблів пришвартувалися до довгого причалу, який виходить навколо бухти. Нік чекав ще одного спалаху блискавки, обережно крадучись на берег. Він чув, як чоловіки розмовляють ще з одним іспанською діалекті.
  
  
  
  Не минуло й двадцяти ярдів від Ніка, як хтось крикнув: «Гей, старий галле! У тебе є для мене сигарета?
  
  
  
  Голос відповів: «Чому б тобі самому не купити ну, Пепе? Як ви думаєте, вони ростуть у мене на спині?
  
  
  
  Третій голос сказав: «Перестань скаржитися, Хуан. Скоро ми всі будемо багатими. Ми будемо по вуха в сигаретах, жінок і вини ».
  
  
  
  'Привіт! Це інша справа, товариші!
  
  
  
  У світлі наступної блискавки Нік побачив групу чоловіків, що сидять навколо невеликого халупі біля підніжжя пірса. Це було вигідно. Ймовірно, це означало, що на самих човнах не було охорони. Він поповз вправо, в обидва кінця кругового моря, де він міг непомітно і нечутно увійти у воду. Коли він був майже поза межами чутності, він почув телефонний дзвінок в бараку.
  
  
  
  Він увійшов у воду і почав плисти так, щоб можна було підійти до човнів з боку сукню. За своє життя він бачив чимало десантних кораблів і підозрював, що це були «Елкос». Гарні, міцні кораблі, здатні витримати негоду. Вони виглядали вразливими, але це вводило в оману. Вони вже не були новенькими, але сер Малькольм ih полагодив.
  
  
  
  Проблема була в тому, на який човні він сховається. Безсумнівно, всі човни відправляться в плавання дуже скоро, але Нік готель відправитися в подорож з сером Малькольмом Дрейком. Звідки він міг знати, на якій човні це буде?
  
  
  
  І знову його проблема була вирішена сліпучої спалахом блискавки. Він обігнув дальній нитка причалу і наближався до першого десантному кораблю, коли блискавка яскраво освітила небо. Відвертими перед собою він побачив гладку корму човна. Золотими літерами на перекладині було написано ім'я: De Gouden Hinde.
  
  
  
  Нік Картер торкнувся корпусу. Hinde повинен був стати флагманом сера Малькольма! Хоук передав деяку інформацію, яку він отримав від британців, і Нік знав, що колись це був корабель з такою ж назвою. Корабель сумно відомого предка сера Малькольма, сера Френсіса Дрейка, який колись зробив води в цій місцевості небезпечною. Отже, сер Малкольм спробував наслідувати свого сумно відомого предка. Колись він тут полював за золотом!
  
  
  
  Киллмастер проплив mimmo корабля, обмацуючи його пальцями. Навіть в бухті вітер здіймав хвилі до висоти п'яти футів. Двадцатипятифутовая човен постійно підстрибувала, смикаючи за швартовні троси. Нік волів не думати про те, яке буде у відкритому морі. Він втішав себе думкою, що він вже пережив шторму в Північній Атлантиці з корветом і раніше, і комусь, хто відчув це, не треба було надто турбуватися.
  
  
  
  Через хвилину він переліз через перила. Якби на борту був охоронець, ему довелося б прибрати його з дороги. Він вважав за краще не робити цього, тому що, якщо зниклий без вести виявиться, це може все зіпсувати. Але тут не було охорони.
  
  
  
  Нік дуже уважно оглянув човен, повзаючи на животі, використовуючи пальці, блискавки і власні знання. Его повагу до приготувань сера Малькольма головна дреди.
  
  
  
  Корабель був типу Елко. Дно навколо масивного червоного дерева, обкладене дерев'яними перекладинами. За фанери були тільки палубу і корпус. Озброєння складалося з трьох кулеметів 50-го калібру і 40-мм гармат в носовій і кормовій палубах. Торпедні апарати були зняті. Нік посміхнувся в темряві. Врешті-решт, військово-морського флоту Гаїті був невеликий.
  
  
  
  Такі човни ідеально підходили для десантних операцій, навіть коли стикалися з опором. Човни мали невелику осаду, тому вони можуть підходити до берега і прикривати досвід політики ллойд-джорджа вогнем. Сер Малькольм знав, у що вплутується, ему чи відмінний рада. Єдине, що може його стримувати, - це погода, а ці човни могли б витримати багато - як і Нік Картер.
  
  
  
  Нік знайшов сходи, що ведуть в темний машинне відділення. Він чекав відчути запах бензину, але замість цього відчув запах нафти. Вони зняли старі двигуни Packard і встановили нові дизелі. Напевно, типу Атлас. Нік пішов шукати кабінет з фарбою. Він знав, що це єдине місце, де можна сховатися на десантному кораблі.
  
  
  
  Потрапивши на судно, Нік Картер деякий час сидів в ящику з фарбою. Его майже нудило від нудотної запаху квітів, і він знову почав страждати, отримавши опіки. Він не чув великого шуму в коморі, і у нього склалося враження, що команда човна була невеликою. Це його здивувало. Він почув, як сер Малькольм роздаючи накази - і Нік був задоволений. Принаймні, він був у першій човні, і він був в змозі грати свою партію. Він не думав про те, що він буде робити, коли вони висадяться на пляжі на Гаїті. Він був голий, сильно обгорів і без зброї. Він міг покладатися лише на свою здатність імпровізувати і удачу. Розглядалася ситуація, це було все, що він міг зробити.
  
  
  
  Коли човен вийшла на відкриту воду, у Ніка залишалося тільки одне: бути обережним, щоб не впасти в шафу з фарбою. Катер Елко розвиває швидкість більше сорока вузлів з піднятою носовою частиною, і Нік здогадався, що хвилі були майже в десять футів заввишки. Він намагався чинити цьому опір, як міг.
  
  
  
  Потім близько години, коли жахлива тряска припинилася. Нік почув приглушений шум машин, і здавалося, ніби корабель опинився в затишшя. В якому-небудь притулок або під захистом великого корабля! Нік вивільнився з задушливого скриньки з фарбою і обережно пройшов через тьмяно освітлені казарми і офіцерські приміщення. Він зауважив, що всі непотрібні столярні вироби, перегородки, клітини і все інше, що можна було не помітити, було зірвано. Таким чином, тепер було місце для п'ятдесяти, може бути, шістдесяти чоловік.
  
  
  
  Нік продумав це у розумі, прослизнувши в покинуте машинне відділення: шість човнів, скажімо, п'ятдесят чоловік на човен. Сер Малькольм міг одним махом висадити триста чоловік на пляжі Гаїті, а потім відправити кораблі назад до рештою своєї зеленої армії.
  
  
  
  Він сховався в тіні, намагаючись вловити, що відбувається на палубі, і знову почав рахувати. Відстань від Гэллоуз-Кей до придатного для використання моря на Гаїті, скажімо, недалеко від Мирагоана, становило близько чотирьохсот миль. Може трохи більше. Звідти сер Малькольм міг негайно перетнути півострів і атакувати столицю Порт-о-Пренс. Чотириста миль на швидкості сорок або тридцять миль на годину - швидкість, яку десантний корабель може підтримувати безперервно, навіть в таку сувору погоду, - означало, що сер Малькольм зможе вивести свої війська на берег по тринадцять-п'ятнадцять годин. Перш ніж Хоук зміг втрутитися!
  
  
  
  Нік почав підніматися по сходах на палубу з котячої плавністю. Він зупинився, коли, косо глянувши вгору, він зміг побачити щось навколо того, що відбувалося нагорі. Палуба була яскраво освітлена, але святий виходив не від самого десантного корабля. Він міг просто бачити борт старого вантажного судна. Це повинна бути "Дівчина Перемоги" ! Вогні виходили з палуби вантажного катери. Нік піднявся ще на одну сходинку. Там, де він тепер стояв, він міг бачити звисає мотузкові сходи, нитка якої впирався в палубу десантного корабля. Сер Малькольм Дрейк спостерігав, як піднімаються останні люди. Нік уважно подивився на останнього піднявся солдата. Він був озброєний до зубів: кулемет, пістолет, гранати і важкі патронташі на грудях. Просто щоб перевірити партію золота, і, може бути, передати її?
  
  
  
  Був ще один чоловік, охоронець, якого Нік не бачив. У полі зору здалися ноги людини, коли він шелл по мотузяній драбині до місця, де стояв сер Малкольм. Кравець! Так що вони все одно залишили охорону на човні. Це все ускладнить. Нік загорівся цікавістю, я хочу дізнатися, що відбувається на борту «Дівчата Перемоги». Ідея почала формуватися в nen думка , що навіть агент AX знайшов досить неправдоподібною на перший погляд. Але, зрештою, сер Малкольм був піратом! А мертві не розмовляють. З точки зору сера Малькольма, це було послідовним і логічним. І це завжди можна було віднести до урагану.
  
  
  
  Те, що потім він побачив, змусило Ніка на мить забути про своєму жахливому передчутті. Сер Малькольм простягнув охоронцеві свої милиці, і щось сказав йому. На мить сер Малькольм подивився Ніку відкрито в обличчя, але темні тіні навколо сходової клітки приховали агента АХ, по всьому поля зору. На сера Малькольме було брудне водонепроникне пальто з пистолетным ременем на талії. На поясі з кожної сторони були кобури. Ще розмовляючи з охоронцем, він вийняв з правої кобури Люгер і оглянув його. Нік відомо «Люгер». Це був його пістолет. Він відчув сильне бажання мати зброю в руках відкрито зараз. Один постріл і ... Країна без лідера, подібна до змії без голови. Те ж саме, подумав Нік, застосовне і до банди піратів.
  
  
  
  На сера Малькольме була плоска зелена кашкет з срібною зіркою. Тепер він міцного насунув кашкета на голову, повернувся і схопився обома руками за мотузяну драбину. Він почав підтягуватися тільки руками, його тонкі ноги безпорадно звисала вниз. Нік Картер спостерігав з сумішшю прапора дозволу на виконання і захоплення. Це був неймовірно сильний подвиг. Сам він був у змозі зробити це без особливих зусиль, але деякі люди ему наслідували, особливо люди віку сера Малькольма.
  
  
  
  Потім того, як сер Малькольм зник з виду, він звернув свою увагу на що залишився охоронця. Спустилася мотузка, і чоловік прив'язав до неї милиці. Ih підняли. Нік зробив крок назад, коли до нього підійшов охоронець. Він знав, що я повинен знешкодити його, швидко і безшумно.
  
  
  
  Охоронець полегшив завдання Ніку. Він обрав свою позицію відкрито перед сходами в машинне відділення. Нік був у шостому футах від нього, дивлячись на його ноги. Він неспокійно стояв, трохи напружено дивлячись на "Дівчину Перемоги". Може він чогось чекав? Нік обережно нахилився вперед. При цьому він відчув, як відкрилася рана на його спині. Его пухирі були такими болючими, що він зовсім забув про кульове поранення!
  
  
  
  Він схопив охоронця за ноги і сильно потягнув, а потім відразу тягнув у бік. Чоловік коротко скрикнув і брязнув особою по дерев'яній палубі. Нік висмикнув ножа з-за пояса охоронця і перерізав йому сонну артерію. Працювати назавжди було швидко, його становище і без того було досить важким. Він був один перед сером Малькольмом і його людьми.
  
  
  
  Він не чекав нас від кого допомоги, і его опіки позначилися на nen. У голів гуло, він відчував запаморочення, і він помітив втрату м'язового контролю. У нього виник раптовий страх втратити свідомість. Це означало б нитка всьому!
  
  
  
  Він взяв пістолетний пояс охоронця, до якого були прикріплені гранати, і надів його собі на пояс. Він оглянув автомат, старий Томпсон, і перекинув його через плече. Поміркувавши, він вирішив пошукати в кишенях мертвого стражника що-небудь, що могло б заткнути мало кулемети - якщо доведеться трохи поплавати. Може, хустку. Замість цього він знайшов пачку презервативів. Він посміхнувся, це нагадало йому про власну військовій службі. Він обережно натягнув на мозку одіна з презервативів. Потім він сховав труп у шафу з фарбою і витер кров.
  
  
  
  Він був готовий. Деякий час він вагався, на сходовій клітці. Він подумав про прожекторах « Дівчата Перемоги » , які яскраво висвітлювали палубу десантного корабля. Тим не менш, ему доведеться спробувати дістатися до корми невидимим. У цей момент на старому вантажному судні вибухнув пекло. Нік почув громовий автоматів, постріли пістолетів і кілька глухих вибухів, які могли бути викликані тільки разорвавшимися снарядами. Прожектор погас. Десь пролунав крик агонії чоловіки.
  
  
  
  Активного відпочинку підняла десантний корабель високо і вдарив його про іржавий корпус « Дівчата-перемоги». Нік в сутінках на палубу і побіг на корму. Він стрибнув у воду. Его підозра підтвердилася. Сер Малькольм погнався за екіпажем корабля в підвал. Мертві не розмовляють!
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  
  
  Киллмастер підплив під водою до корми "Victory Girl". Вогні могли спалахнути знову в будь-який момент, і він шталь б головною метою для кулеметів сера Малькольма і калібру .50 на палубі десантного корабля. Сер Малькольм не хотів би втратити початку другий шанс вбити агента АХ!
  
  
  
  «На самому делле все це трохи іронічно», - подумав Нік, у якого починали боліти легені. Вторгнення в Гаїті, золото, китайський сюжет - все це було за рамками рукопашного фарби, який він вів з сером Малькольмом. Мало значення лише те, що він, Нік Картер, міг повісити свого супротивника за вбивство. Це було так просто.
  
  
  
  Як тільки він обійшов корму «Дівчата Перемоги» і підійшов до навітряної сторони, він відразу ж знову відчув силу шторму. Вітер затих, але хвилі були високими і нагадували зелено-чорні гори. Коли він підійшов, щоб подихати, його тут же з величезною силою кинуло в зіткнення з хвилею, майже увійшов в м'який контакт з тим, що він хотів, - тросом морського якоря Діви Перемоги. Масивна активного відпочинку, більш висока, ніж інші, схопила його і підняла вгору, як надшвидкий ліфт. Його пальці стискали старий іржавий кабель. Зазвичай це дитячі роботи. Але, подумав Нік з кривою посмішкою, це працює! Тим не менш, ему все ж вдавалося просуватися вгору з розумною швидкістю, хоча довге кульове поранення на його спині немилосердно боліло. Якщо удача залишиться з ним ще ненадовго, він виявиться на борту в укритті, визначаючи свій наступний крок.
  
  
  
  Тепер він був на десять футів нижче кулька, вітер тряс кабель, і Нік відчував себе беззахисним, як маріонетка на мотузочці. Громовий автоматів і вибухи гранат все ще заглушали шум бурі. Екіпаж, напевно, сильно пручався. Сер Малькольм не шталь б на це розраховувати.
  
  
  
  Нік вхопився за поручні і виліз на невелику високу кормову палубу. Брильов на палубі все ще був вимкнений. Десь під ним по діагоналі пролунав довгий залп по пістолетів Потім вибух гранати. Кричущий чоловік. Все скінчено?
  
  
  
  Немає світу. У момент затишшя він почув, як сер Малькольм вигукує накази. Він підповз до краю кормової палуби і з подивом виявив, що тепер бачить слабкі силуети.
  
  
  
  Минув час, на сході з'явився темний світанок.
  
  
  
  Нік знайшов залізну сходи, що ведуть на нижню палубу. Він швидко спуститися вниз. Вчасно! Четверо чоловіків, які говорять по-іспанськи, пройшли mimmo нього в темряві. Вони піднялися по сходах. Нік намацав вільний кінець брезент і пірнув під нього. Він намацав люк, який повинен був бути там. Його там не було. Отвір, що відкрило доступ до трюму, було закрито тільки парусиною. Якби він захотів, то міг би легко увійти в провести. Він відчув, як колода вібрує; Двигуни «Дівчата Перемоги» заревли. Корабель пішов! У той же час корми "Дівчинки Перемоги" раптом різко піднялася, і Нік ледь не викотився навколо укриття під брезентом. Люди, які тільки що піднялися на квартердек, підняли якір! Корабель був тепер повністю у владі сукню, він трусився, як божевільний, під шаленими хвилями. Запалали вогні, освітлюючи кожен квадратний дюйм палуби. Нік знав, що вони не протримаються довго - хтось помилився, - але кожен промінь світла був занадто сильним. Ці парові все ще були на задній палубі!
  
  
  
  Він вислизнув через люк, на мить завис пальцями за край, потім впав в темряву. Якби Киллмастер був людиною віри, він би напевно виголосив швидку молитву, ему не вистачало тільки зламаної ноги!
  
  
  
  У трьох метрах нижче він приземлився на гладку дерев'яну поверхню. Він спіткнувся, відновив рівновагу і піднявся на ноги. Його пальці торкнулися гладкого дерева, оглянули його, потім намацали тугі сталеві стрічки. Скрині! Його пальці продовжували шукати в темряві. Вони були близько двох метрів в довжину і півтора метра в ширину. Нік обережно перебрався на іншу сторону трюм. Він стояв на міцному підставі по всій коробок, не знаю, наскільки високо вони були складені.
  
  
  
  Мільярд доларів золотом!
  
  
  
  Тонка смужка світла, що прийшла через люк зникла. Так палубні вогні погасли. Ходові вогні, безсумнівно, теж. Сер Малькольм не рекламується! Тим не менш, він незабаром буде настільки вразливий, що підводний човен може легко перехопити корабель і змусити його зупинитися. Сер Малькольм ще грав у високу гру.
  
  
  
  Нік почав працювати ножем з одного навколо ящиків. Через деякий час йому вдалося зняти кришку. Він не був трохи розчарований, коли побачив, що було всередині. Росіяни кулемети старого зразка. Вони були слизькими від жиру. Росіяни давно перестали ih робити. Нік нарахував п'ять знаків в довжині коробки. Напевно, вони роками гнилі на китайському складі і ...
  
  
  
  Занурившись глибше в коробку, де він очікував початку другий шар, він відчув тверду папір. Він розрізав її ножем, відірвав кілька шматків паперу і помацав гладку поверхню металевого стрижня. Золото було, але покрите шаром зброї. Але ... Нік провів пальцем по зливка золота і задумався. Чому це прикриття? Щоб когось обдурити? Але кого?
  
  
  
  Потім він трохи не розсміявся вголос у темряві. Звичайно, людей сера Малькольма! Безсумнівно, вони нічого не знали про золото. І сер Малькольм не був таким божевільним. Можливо, трохи божевільний, але не дуже божевільний, щоб довіряти тим людям, яких він використовував у своїй темній грає, майже за ціле стан золотом. Більше, ніж стан. Ценымногие більше! Тисяча мільйонів доларів!
  
  
  
  Киллмастер на мить усміхнувся. Він розумів проблему сера Малькольма. Ймовірно, нам одіна навколо чоловіків, яких він найняв, не мав судимості. А деякі, без сумніву, все ще розшукувалися за злочини, від крадіжки до грабежу. Типи, які готові вбити власну матір за гроші, так сказати. Якби вони дізналися про золото, сер Малкольм міг би забути вторгнення на Гаїті. Навіть его сувора дисципліна не витримає. Вони будуть битися за здобич, як номер голодних вовків. Або акул!
  
  
  
  Нік Картер знову закрив кришку. Він помітив невелику жовту смужку світла, що просочується десь в трюмі. Перед ним нижче, ніж він був. Він обережно підібрався до йому, припускаю, що, як сер Малькольм вирішить проблему. Бо тільки коли він усвідомив, що збирається робити сер Малькольм, він зміг розробити свою власну стратегію.
  
  
  
  Стопка коробок раптово закінчилася. Нік подивився вниз. Було дев'ять ящиків одного на одного. Під ним було сталеве дно в трюм. Промінь світла виходив від однієї з водонепроникних перебірок, яка займається не була належним чином загерметизована. «Це був вихід, - подумав Нік, - якщо він ему знадобиться». В даний момент він нікуди не поспішав. Золото було тут, так що сер Малкольм Дрейк рано чи пізно повинен був з'явитися в трюмі. Нік підповз назад до центру складених ящиків і жим лежачи на спину. Він подивився на брезент, закриває люк. Нагорі було світліше, принаймні, порівняно з темрявою у трюмі.
  
  
  
  Потім раптом він знову щось подумав. Акули! Водолази і Моніка Дрейк, ih кров забарвила корал. Старий уламок, і я намагаюся рульова рубка, яку так винахідливо і закріпилася сталевими стійками. Чому? Нік Картер посміхнувся. Щоб створити депозиторий, голос чому! Сховище золота. Сер Малькольм готель відправити його в затонуле судно, яке було настільки знаменитим, що нам один дайвер не подумає побачити його знову. Настільки добре відомо, що o nen давно забули.
  
  
  
  Ще одна причина, по якій, на думку сера Малькольма, Ніка Картера слід відправити у потойбічний світ. Нік знав про затонулому кораблі і бачив, посилену рубку. Поки був живий, Нік Картер, золото було в небезпечності! Нік насупився. Він був живий, і сер Малькольм знав це. У сера Малькольма також не було жодних гарантій, що у нього буде можливість вбити Ніка. Отже, ему слід змінити свої плани. Так що він не зможе використати своє так ретельно підготовлене укриття.
  
  
  
  Але що йому було тепер робити? Киллмастер подивився на зростаюче кільце сірого світу навколо люка над ним. Ему хотілося заглянути в збочений розум сера Малькольма Дрейка. А поки що йому нічого не залишалося, як залишатися на місці і чекати, щоб побачити, що станеться. Він нічого не міг отримати, покинувши провести. У сера Малькольма повинно бути не менше двадцяти чоловік на борту, і він не міг убити ih всіх. Вдалий постріл з пістолета-автоматом так само смертоносний, як і один прицільний постріл, і його шанси були занадто малі. Він почекає.
  
  
  
  Довго чекати йому не довелося. Вібрація двигунів припинилася, корабель втратив швидкість і відразу ж почав сильно хитатися. Він схопив пістолет-автомат і поповз до прочиненому люка. Він задавався питанням, що, кравець візьми, задумав сер Малкольм. За його оцінками, вони пливли менше години. Ця прагнення баржі не може розвивати швидкість більше п'ятнадцяти вузлів на годину. Вони не могли піти дуже далеко. Але, можливо, і не потрібно було їхати на велику відстань. Зрештою, він не мав до нас найменшого уявлення, де перебувала на якорі «Дівчина Перемоги», коли десантний корабель наблизився до неї. Вона, ймовірно, знаходилася б за межами двенадцатимильной зони, але це була веб-впевненість, яку він мав. Ніхто не дізнається, де вони зараз. Крім сера Малькольма. Безсумнівно, він знав точно, і, ймовірно, він був єдиним на борту, хто знав. Звичайно, у нього на борту були моряки і механіки, але скільки штурманів, скільки колишніх морських офіцерів він взяв би з собою? Швидше за все, не взяв. Він подбав про це.
  
  
  
  У Ніка з'явилося неприємне відчуття, що, незважаючи на його обережність, щось пішло не так. Він боявся, що недооцінив свого супротивника. І він завжди цього не думав навіть. В его професії це був штопора справі збереження життя.
  
  
  
  Він штовхнув люк ще більше стволом пістолета. Він побачив фігуру в зеленій формі, яка займається піднімалася по сходах з іншого боку. Нік залишився на місці, дивлячись в коридор, освітлений слабким жовтуватим світлом. З ним сталося щось дивне, він похитнувся, повернувся боком, ледь не впав. Він задавався питанням, чи збирається він втратити свідомість, чого він боявся раніше. Потім його осінило. Це не його вина! Це був корабель! Він крениться!
  
  
  
  Нік Картер потягнув запобіжник пістолета-автомата. Він проліз через люк і вибіг у коридор. Тепер він був під мостом, і відкриті день в коридорі вели в каюту офіцерів. В мить хвороби він побачив щільного чоловіка, наполовину звисає навколо клітини. Його мета була трохи більше, ніж закривавлений обрубок. В інший каюті два матроса лежали на підлозі діагонально інший навпроти іншої, ih спини були зрешечені кулями. Люди сера Малькольма проробили відмінну роботу!
  
  
  
  Нік Картер втік. Він вже був майже впевнений у тому, що відбувається, але ему треба було переконатися. Він підійшов до драбини, що вела вниз, і спустився вниз. На півдорозі він почув плескіт води . Це прийшло зсередини!
  
  
  
  По сходах він увійшов в машинне відділення, яке було порожнім, за винятком кількох трупів китайців. Він шелл, поки не добрався до другого сходи, яка займається вела ще далі до трюму. Люк був відкритий. Нік нерухомо дивився на воду, яка займається повільно, але насправді піднімалася вгору. Включили всі кінгстони. Сер Малькольм занурився "Дівчину Перемоги"!
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  
  
  Нік був спантеличений. Він не міг цього передбачити, але все одно відчував себе переможеним. Сер Малькольм відхилився від своїх початкових планування. Він імпровізував, і робив це з біса добре. Він явно не розраховував на ураган і, крім того, неправильно оцінив оленка і масу золота вартістю в мільярд доларів. Тепер він прекрасно знав і адаптувався. Так повинен був робити і Киллмастер.
  
  
  
  Нік дійшов до сходів, що веде до мосту. Він зупинився і прислухався. Крізь шум вітру він чув голоси, ті, хто викрикує накази, грому і звук металу об метал. Помітно на мосту нікого не залишилося. Голоси, здавалося, виходили з палуби. Вони ще не покинули корабель. Тепер йому доведеться почекати, поки вони підуть. Потім він спробує встановити радіозв'язок з Хоуком, якщо вони залишають бортову радіозв'язок недоторканою. Потім він міг взяти рятувальну шлюпку або пліт і покинути корабель. Корабель буде плисти ще як мінімум годину, його це не турбувало. Але до того часу сер Малкольм буде далі. Мосту був покинутий. Рульове колесо було заблоковано, ймовірно, щоб тримати корабель на вітрі, як можна довше. Нік поповз в порт на четвереньках. Корабель кренился вліво, так що доведеться висадитися це з боку.
  
  
  
  Нік уважно подивився на те, що відбувається на палубі. Якби вони побачили його зараз, це означало б смерть его. Це було безсумнівно. Зрештою, у них був навіть десантний корабель! Він спостерігав, як сер Малькольм, останній чоловік на борту, крім Ніка, опустив милиці на повідку. Десантний корабель, звичайно, буксирували. Можливо, вони використовували для цього трос з морського якоря «Дівчата Перемоги».
  
  
  
  Сер Малькольм схопився за мотузкові сходи своїми сильними руками і почав спускатися до піднімається десантному кораблю. Нік тримав палець на спусковому гачку стінного пістолет. Яка спокуса! Але це не мало сенсу. Це було б чистим самогубством. Тому що все, що їм потрібно було зробити, це сісти в десантний корабель, проплисти трохи далі і підірвати старі уламки навколо кулеметів 50-го калібру і 40-мм дим. Поки вони не затонут, корабель і Нік Картер.
  
  
  
  З почуттям огиди він опустив мозку. Він був змушений відпустити цього виродка і повідомити Хоука про провал його місії. Він відчував безсилу лють і, як ніколи раніше усвідомлював майже фізичний біль, яку тоді зазнав поразки.
  
  
  
  Він оцінив силу вітру скажімо, у двадцять вузлів. Могло бути і гірше. В таку погоду у десантного корабля не буде проблемою. Він дивився, як човен відірвалася від старого вантажного судна. Сер Малькольм стояв на кормі, поклавши руки на поруччя, і дивився на повільно наполняющийся водою корабель. Нік взяв бінокль, звисаючий з гачка, і націлив ih на обличчя сера Малькольма. Чоловік, здавалося, дивився відкрито на нього. В сильний бінокль під зеленою кепкою виднілися гострий яструбиний ніс, твердий рот і білі волосся з срібною зіркою. Саме тоді Нік Картер зрозумів, що сер Малкольм міг би стати великою людиною. Якщо б він не був піратом в натурі.
  
  
  
  Одіна навколо людей на десантному кораблі, судячи по значку, це був офіцер, підійшов до сера Малькольму і щось сказав. Сер Малькольм насупився, потім знову подивився на вантажне судно. У бінокль Нік побачив, що риси його обличчя стали різкими, здавалося, він чогось чекав.
  
  
  
  Улетавший десантний корабель тепер робив близько двадцяти вузлів і скажено тупотів по хвилях. Човен знаходився приблизно за триста ярдів і незабаром зникне з виду в сірому тумані, що супроводжував шторм. Тоді він може піти в радіорубку. Якщо він не може зв'язатися з Хоуком, ему доведеться повести за борт рятувальну шлюпку.
  
  
  
  Сер Малькольм подивився на свій наручний годинник. Нік збирався опустити бінокль, але в постаті на кормі десантного корабля було щось дивне. Сер Малькольм повис чна перилх. Нік Картер не міг повірити в те, що побачив. Це було надто малоймовірно.
  
  
  
  Він бачив, як сер Малькольм пірнув у воду з корми. Він не впав. Він пірнув, витягнувши перед собою руки і ідеально пірнувши у вируючу воду. Нік подивився в бінокль. Десантний корабель, пролетівши на великій швидкості, розчинився в тумані. Він побачив, як сер Малькольм підняв голову. Нік ламав голову, утримуючи увагу глядача на пливучому людині. Він плив з довгим потужним гребком. Він поплив назад до потопаючої "Дівчині Перемоги"!
  
  
  
  Нік почув вибух, як різкий хлопок двох величезних рук. У вологій сірій темряві він побачив розширюється лілово-жовтий вогненна куля. Якийсь час воно залишалося видимим - загрозливе кольорова пляма на вицвілому сірому фоні, а потім зникло.
  
  
  
  Нік стиснув губи, зосередивши увагу глядача на голи сера Малькольма, яка займається височіла над хвилями. Він втратив зелену кепку. Его сіра гол підстрибувала в ритмі повзання попереду. На nen було тільки нижню білизну. І він це зробив! Він був чертовски хорошим плавцем.
  
  
  
  Цей ублюдок підірвав десантний корабель і всіх людей на борту! Яскравий приклад своєчасності і холоднокровності. Нік опустив бінокль і кивнув зі стриманим захватом. Ви повинні були передати це кровожерливої свині. Його бойовий дух міг бути низьким, але він не бракувало впевненості. Це викликало у Ніка озноб. Сер Малькольм чекав до останнього моменту. Свій хитрий обман він тримав до самого обидва кінці. Він навіть взяв з собою милиці - це, мабуть, викликало б підозри, якщо б він залишив ih в «Дівчині Перемоги». Він, швидше за все, розповів своїм людям якусь історію, щоб пояснити загибель корабля. Як вони зможуть його знайти, і що морська вода не завдасть непоправної шкоди зброї, якщо вони будуть піддаватися впливу тільки на короткий час. Отже, вони повернулися до своїх звичних справ - вторгнення на Гаїті - і сер Малькольм залишався на борту приреченого корабля за кілька секунд до того, як повинен був статися вибух. Тепер сер Малькольм був єдиним, хто знав, де в залі золото. Тобто, якщо ви не згадали Ніка Картера.
  
  
  
  Тепер серу Малькольму лишалося плисти всього сто ярдів. Через хвилину чи дві він дістався б до мотузяної драбини, яка займається все ще звисала з лівого поручня.
  
  
  
  "Дівчина Перемоги" витоки нахилятися трохи далі. Вогні на мить спалахнули, потім згасли назавжди. Нік почув приглушений вибух десь всередині корабля. Ще годину. Може, менше.
  
  
  
  Він спустився по сходах правого кульку на палубу, обережно обійшовши рульову рубку туди, де мотузкові сходи була прикріплена до поручнів. Він знову перевірив свій пістолет, щоб переконатися, і напружено чекав.
  
  
  
  Сер Малькольм зараз збирався піднятися по сходах. Нік не збирався стріляти в нього. Ще немає. Він готель зловити його живим. І передати його Хоука. Тоді його перемога була б ідеальною.
  
  
  
  Видимість була дуже погана, але він міг бачити палубу, де мотузкові сходи була прикріплена до поручнів. Корабель все більше і більше кренился вліво, і шталь несприйнятливим до сильних поривів вітру. Знак того, що він незабаром потоне.
  
  
  
  Нік націлив стіновий пістолет на дюйм над мотузяною драбиною. Чому не підійшов сер Малькольм? Можливо, він прорахувався - море було дуже сильним - і його вдарило по корпусу. Це був би нитка. Нік виявив, що не хоче, щоб все так закінчувалося. Сама думка про таке розчарування викликала в нього нудоту.
  
  
  
  Раптовий порив вітру врятував Ніку життя. Goggle врізалася в стіну рубки в двох дюймах над его головою. Сер Малькольм був за ним!
  
  
  
  Киллмастер впав, пригнувся і відкотився, все в тому ж миготливому рефлексі. Ще одна goggle від Люгера - Вільгельміна? - відскочила від палуби в дюймі від його голови. Він диким зигзагом пробрався до найближчої сходах і пірнув вниз, опустивши голову. Він почув різкий сміх сера Малькольма, коли той впав.
  
  
  
  Нік загубив пістолет-автомат. Він викотився в коридор, скочив на ноги і зайняв своє місце під сходами по діагоналі. Тепер у нього були тільки пістолет і гранати. І ніж. У сера Малькольма був автомат. Це мало значення. Нік відчув, як у нього раптом пересохло в горлі. Сер Малкольм крикнув. - "Талбот?"
  
  
  
  Нік теж крикнув вгору по сходах. - "Що вам потрібно, сер Малкольм? Він обмацав місце навколо. Его руки вдарилися про стирчать. Під палубою стало гучніше. Старі плити почали тріскатися з-за зростаючого тиску води, яка займається постійно вливалася. У Ніка виникла неприємна думка: уявіть, якщо б вони зараз зламалися!
  
  
  
  "Талбот - ти мене чуєш?"
  
  
  
  'Її чую тебе.'
  
  
  
  Судячи по звуку голосу его, він перебував відверті над сходовою кліткою. Звичайно, під прикриттям. Нік саркастично усміхнувся. Сер Малькольм не міг контролювати ситуацію так, як йому хотілося б. Тепер у нього може бути перевага, але поки Нік був живий, його руки не були вільні. Йому доведеться доглядати за Ніком, а на це не було часу. Серу Малькольму доведеться спустити на воду рятувальну шлюпку або пліт, перш ніж «Дівчина Перемоги» потоне або розколеться надвоє.
  
  
  
  "Ти все ще слухаєш, Талбот?"
  
  
  
  'Слухаю.'
  
  
  
  'Добре. Схоже, ми зайшли в якийсь глухий кут. Ви там у пастці, але я визнаю, що мені складно стежити за вами, коли її спускаю човен на воду. Її все ретельно підготував. Пропоную забути про свою суперечку й об'єднати зусилля. Як ви знаєте, в трюмі лежить золото на мільярд доларів. Ми можемо поділитися цим. Інакше ми обидва загинемо на цьому кораблі. У нас менше години. Ти виглядаєш розумною людиною, Talbot. Хіба півмільярда не краще, ніж потонути? Або goggle?
  
  
  
  Нік посміхнувся. - Звичайно, сер Малкольм. Якщо б її дожив до обидва кінці. Є лише одна маленька проблема: я тобі не довіряю. Ти дуже близький до мене. Її бачив, що ви зробили з цим десантним кораблем, повним зустрінуть ваших вірних послідовників. Дійсно, дуже зручно.
  
  
  
  Він почув сміх людини. 'Мені довелося. Я не міг ризикувати, чутки про це кораблі поширюються.
  
  
  
  Але я її знаю, - сказав Нік. Він готель, щоб чоловік продовжував говорити, поки його мозок гарячково б рішення. Мав бути вихід. Але у нього повинен бути план. Якщо б він просто просунув голову в люк, він міг бути упевнений, що сер Малькольм проткне его кулею.
  
  
  
  «Ви думаєте, що знаєте», - сказав сер Малькольм. «Ви не можете знати, де ми знаходимося».
  
  
  
  Він повинен був змусити його говорити. В гнучкому мозку Киллмастера почав вироблятися план.
  
  
  
  «І ти теж», - відповів він. «У цей шторм ви ніколи не зможете кому точне місце розташування. Його теж не така, нібито сухопутний пацюк.
  
  
  
  Сер Малькольм шталь нетерплячим. «Я зазначив це місце буями кілька днів тому. Її відрізав ih зараз. Її знаю точне положення щодо Ель Конкістадора. Що ти відповіси, Талбот? Ви всередині, чи нам варто залишитися тут, щоб убити іншого іншого, або потонути тут, якщо ця катер потоне? Це буде недовго ».
  
  
  
  "Дівчина Перемоги" тепер ще більше нахилилася вліво. Десь на баку пролунав початку другий вибух.
  
  
  
  «Бачте , - крикнув сер Малькольм. «Я не дам гей, більше півгодини. Думай, чувак! Використовуй свій мозок.
  
  
  
  Але саме це і робив Нік. Він подумав про люку, який був покритий тільки брезентом, через який він вступив провести. Якби він міг знайти спосіб утримати свого супротивника на місці, він міг би бігти до трюму і пролізти через люк в палубі. На половині дистанції корабля у нього буде шанс протистояти автомату. Але як він міг утримати сера Малькольма на місці на хвилину?
  
  
  
  Він спробував висловити впевненість у своєму голосі. «Може бути, ти прав», - крикнув він. «Це справді схоже на тупикову ситуацію, і мені не так хочеться потонути або отримати кулю в спину, як тебе. Але як я можу тобі довіряти? Потім, щоб дати собі ще кілька хвилина, щоб подумати, він запитав: «Як ти взагалі виявився потім мене? Її весь час задавався цим питанням ».
  
  
  
  - У мене була драбина, по правому борту, Talbot. Розумієте, її, знав, що ви на борту.
  
  
  
  Нік стояв приголомшений. "Як, кравець візьми, ти міг це знати?"
  
  
  
  «Одіна навколо моїх людей знайшов тіло в шафі з фарбою. Тоді його знав. Звичайно, він не міг сказати це своїм людям. Нік почув його смішок. «Вони не знали, що я повернуся».
  
  
  
  Сер Малькольм Дрейк, здавалося, на мить забув про поспіху. Ти дійсно шталь для мене чимось на кшталт Немезіди, Talbot. Її хочу це спокійно визнати. Ти мене кожен раз випереджав. Якщо б їй був віруючим, його б майже подумав, що це з-за Моніки. Мені ніколи не треба вбивати свою дружину, тобі не здається? Я не забобонний, але думаю, що удача мене підвела, коли вона померла ».
  
  
  
  Нік відчув, як по його спині пробіг холодок. Він був небезпечним людиною, навіть більш небезпечним, ніж він думав. Яка чортова крутизна, повинно бути, у цього хлопця. Він знав, що Нік був на борту «Перемоги Дівчинки», і все ж повернувся, щоб здійснити свої плани. Щоб битися з ним.
  
  
  
  "Талбот?"
  
  
  
  'Так?'
  
  
  
  'Яке твоє справжнє ім'я? Якщо ми збираємося розділити золото, думаю, я маю право знати твоє ім'я. І я не вірю, що ваше справжнє ім'я Талбот!
  
  
  
  Чому ні? Якби хоч одного, навколо них залишив в живих "Дівчина Перемоги" ...
  
  
  
  Нік сказав йому правду.
  
  
  
  Сер Малькольм сказав: «Я підозрював це. Нік Картер! Їй був майже впевнений, як тільки стало відомо, що AX втрутився. Її радий, що вони прислали свого кращого агента, її повинен це сказати. І це найкраще. Її визнаю. Звичайно, її багато чув від вас. Але з іншого боку, її теж кращий, і було б прикро, якби ми потонули, і ніколи не змогли б витратити це золото. Поспішай! Ця прагнення калоша може перекинутися і наповнитися в будь-який момент ».
  
  
  
  Нік прийняв рішення. Він буде грати свій трюк проти свого опонента і дивитися, у кого краще вийде.
  
  
  
  «Добре», - відповів він. «Але ти повинен діяти, щоб переконати мене. Для початку, кинь в мене цей пістолет-автомат.
  
  
  
  На мить запанувала тиша. Потім відповів сер Малькольм. 'Добре. Її знаю, що у тебе є пістолет і ніж. І гранати. Ти отримав ih від вбитого охоронця. Ще у мене є зброя. Ваш Люгер і мій. Її кину автомат, але що нам робити далі? '
  
  
  
  «Ви ідіть вперед, до носа. Її йду назад. Ми повертаємося і підемо назустріч один одному, піднявши руки вгору. Тоді ми можемо спробувати вбити іншого іншої або скинути ремені зі зброєю. Але я її хочу прибрати цей автомат. Я не довіряю тобі ».
  
  
  
  'Тоді все в порядку. Кидаю.'
  
  
  
  Нік був готовий до цього, але ледве встиг відбігти. Сер Малькольм кинув стенган з драбини разом з гранатою. Граната потрапила Ніку в ногу. Він пірнув як можна далі по коридору і побіг, рятуючи своє життя. Коли граната вибухнула, він відчув себе ураженим металевими осколками в декількох місцях, але відразу зрозумів, що зробить це. Він видав жахливий крик агонії і боляче, і сподівався, що це прозвучало досить переконливо. Потім він побіг до задньої частини корабля. Тепер на рахунку кожна мікросекунди. Можливо, сер Малкольм пожертвує двома дорогоцінними хвилинами, щоб побачити, чи дійсно Нік Картер мертвий. Можливо, він ризикне і негайно почне буксирування катера за борт. Часу залишилося не так багато. Перила по лівому борту майже торкалися води.
  
  
  
  Киллмастер відчайдушно біг по темних коридорах. Ему доводилося намацувати дорогу, і він боявся, що заблукає. Те, що дуже легко може трапитися з вами на незнайомому кораблі. Він знову зітхнув, коли знайшов провести і поліз, як мавпа, на купу ящиків. Біг відвертими під люк. Він глянув на тьмяний святим, що пробивається через хольст's, і раптом знову відчув себе погано. Він не міг стрибнути так високо. Три метри! Не в його стані. Не з поясом, з автоматами і гранатами.
  
  
  
  Він намагався і відчував, перш ніж злетіти, що не може цього зробити. Він промазав ногою по обіду і болісно впав. Він відчував себе диким навколо себе із-за довгої палиці або чогось ще, що могло б йому допомогти. Він прекрасно розумів, що час біжить як навіжене. І якщо б серу Малькольму вдалося витягнути моторний човен за борт, він зник через поля зору майже миттєво в таку погоду. Вони більше ніколи його не знайдуть. Цей чоловік мав винахідливістю, що межує з неймовірним.
  
  
  
  Він почав рвати одіна навколо ящиків, як божевільний. Він смикав і тягнув, поки не звільнив. Його пальці сильно кровоточили, але він не звертав уваги. Тепер він міг дістати ящик. Чи вдасться ему підняти его? Кулемети і золото!
  
  
  
  Де-то ему вдалося набратися сил. Ему вдалося підняти коробку, поставивши її на коробку виплат прямо під люком. Через кілька секунд він побіг по палубі правого кулька, ему довелося вхопитися за поручень, щоб не скотитися. Борт був майже зігрітися. Захлеснули хвилі палубу. Якщо сер Малькольм готель скористатися моторним човном, він вже повинен був спустити її на воду. Він це зробив. Майже. Човен парила відверті над водою. Одна з шлюпбалок вийшла на збірці, і сер Малкольм повзав на животі, щоб виправити дефект. Він підтягнувся до неї з допомогою своїх потужних рук. Нік знову відчув захоплення. Голосування, як ему доводилося постійно рухатися з ними тхора, як він піднявся на борт. Він ненавидів ідею вбити цю людину. Він подумав про це з шоком. Цей чоловік був вбивцею, навіть вбивцею жінок. Він без вагань підірвав човен з двадцятьма своїми людьми. Він був весь у накопичувати борг. Дуже небезпечний! Але він був чоловіком. Флібустьєр і авантюрист. Унікальний екземпляр.
  
  
  
  Сер Малькольм iso усіх сил намагався звільнити дрогнувшую шлюпбалку. Нік був всього в десяти футах від нього, коли чоловік підняв очі і побачив його.
  
  
  
  «Не намагайся жартувати, - сказав Нік. «Я не хочу вбивати вас, сер Малкольм. Півгодини назад, так, але не зараз ». Сер Малкольм Дрейк підняв руки і втупився на Ніка. Агент АХ був досить близько, щоб побачити його вовчий сміх. - Отже, Talbot. Так що ви все одно виграєте. Її, знав, що це може бути пастка, але у мене не було часу переконати себе. Що ти збираєшся зі мною робити зараз? Нік підійшов лиже. - Ми збираємося покататися на човні потім того, як я тебе обезоружу. Якщо ми виберемося на берег цілими або будемо підібрані моїми людьми, її передам вас владі. Вони не захочуть вас вішати, сер Малкольм. Навіть потім моїх свідчень.
  
  
  
  Нік схопився за поруччя і здригнувся, коли величезна активного відпочинку залила ih обох. Він тримав мозку націленим на свого супротивника.
  
  
  
  Він не намагався використовувати люгеры, які все ще носив. Він дивно подивився на Ніка. У агента АХ склалося враження, що сер Малькольм більше не бачив, в nen загрозу і що він давно пішов в інший світ.
  
  
  
  Сер Малькольм сказав: «Не хочете мене вішати? Ні, звичайно ні. Просто закрити в установі на все життя, насправді? Її б не хотів так закінчити, Талбот, я маю на увазі Картер. І її теж не думаю, що ти хочеш, щоб її так скінчив. Тільки уяви. Це було б дуже ганебним кінцем, вам не здається?
  
  
  
  "Дівчина Перемоги" небезпечно нахилилася. Портовий рейок зник під водою. Моторний човен тепер пливла вище перил, натягуючи застряглий трос шлюпбалки. - Знімай пістолетний ремінь, повільно і обережно, а потім пні його сюди. Потім сідай в моторний човен ».
  
  
  
  Сер Малькольм зробив, як йому сказали. Він запитав: «Ви не знаєте, де ми?»
  
  
  
  Ніку довелося вилаятися. «Ні, зараз не час ...»
  
  
  
  Сер Малькольм посміхнувся. Він вказав на порт. «Це з боку відкрите море. Там, по правому борту, всій території готелю. Не далі ніж за десять кілометрів. Дайте мені померти на свій розсуд. Картер.
  
  
  
  Перш ніж Нік зміг щось сказати ревматизму, величезна активного відпочинку вже вдарила його про днище моторного човна і вдарила його потилицею по двигуну. Коли він насилу піднявся на ноги, сера Малькольма не було.
  
  
  
  Через секунду або дві, Нік виявив его. Він побачив, як білі волосся рухалися на п'ятдесят ярдів вліво над хвилями. Сер Малькольм плив у море махаючи сильними руками. До могили пірата.
  
  
  
  Нік Картер витягнув пістолет і прицілився. Его великий палець навколо спускового гачка побілів. Потім він опустив зброю. Він продовжував шукати. Білої мета тепер була ледь помітний бурхливо пінливої і вируючої темно-зеленої & nb. Потім вона зникла.
  
  
  
  Нік схопив пояс сера Малькольма і витягнув свій «люгер». Принаймні, він повернув Вильгельмину. Він відпустив кран-балку і приніс двигун. Він iso усіх сил намагався відштовхнути човен від тонучого вантажного судна, тримаючи ніс за вітром. Він попрямував на п'ятсот ярдів вліво, потім обійшов Дівчину Перемоги» по широкій дузі - якщо він виявиться занадто близько, якщо вона потоне, його затягне в глибину, - і продовжив рух у напрямку, вказаному сером Малькольмом. Всій території готелю? Можливо. Принаймні, він був не так wouldnt поганий. Моторний човен була добре обладнана провізією. Він міг протриматися як мінімум тиждень. І Хоук безумовно буде шукати його відкрито зараз! Він озирнувся як раз вчасно, щоб побачити, як підстави Дівчинки Перемоги, тепер повністю перевернуте, зникає під хвилями.
  
  
  
  Нік визначив місце розташування за допомогою маленького компаса.
  
  
  
  Він зобразив це в своїй пам'яті. Може, це допоможе, а може, й ні. Але вони, ймовірно, могли б знайти золото. Тепер у них були ці забавні електронні пристрої, які могли навіть визначати місцезнаходження мертвої золотої рибки на дні Атлантичного океану з точністю до міліметра. Рано чи пізно вони знайдуть золото. Нік посміхнувся, коли величезна активного відпочинку вдарила його по обличчю. Вони могли б використовувати це для розробки декількох нових повна назва. Через півгодини двигун відмовився. Він не міг це виправити, тому задовольнявся тим, що підстрибував і час від часу запускав сигнальні ракети.
  
  
  
  Його мало не збила підводний човен. Колос з величезною швидкістю вийшов навколо туману. Вони не бачили Ніка до останньої хвилини.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  
  
  
  На третій день Яструб приїхав провідати Ніка в лікарні Сан-Хуана. Коли він увійшов у кімнату, з ним була невелика коробка. Він, не говорити нам слова, поставив коробку на стілець поряд з ліжком і подивився на Ніка. Нік вперше побачив свого боса з ними тхора, як його підібрала підводний човен. Корабельні лікарі з жахом спостерігали за Ніком, негайно поклали його спати і накачали антибіотиками. Як тільки вони приїхали в Сан-Хуан, Ніка помістили у відділення інтенсивної терапії, де досі тхора його відвідували тільки кілька зацікавлених лікарів, які бурмотіли в его сміття незрозумілим жаргоном. Вони вселили Ніку думка, що його не повинно бути в живих тоді все, через що він пройшов.
  
  
  
  Хоук відкашлявся і сказав: «Отже, як зазвичай, тобі довелося спробувати ще раз, щоб виправити все самостійно».
  
  
  
  Нік заперечував. - «Так просто сталося. Її міг би скористатися якоюсь допомогою, але не було рішенням зв'язатися ».
  
  
  
  Хоук засунув у рот одну навколо своїх дешевих сигар і забув запалити її. Він впустив целофан на підлогу. Коли він побачив пов'язку на голів Ніка, на його губах промайнула усмішка. «Мені сказали, що ти втратив волосся». - сказав Хоук. 'Це правильно?'
  
  
  
  Нік грубо кивнув. - 'Так. Але вони виростуть знову. Принаймні, вони мені так сказали ». Він підозріло подивився на свого боса. Зазвичай його не цікавила зовнішність своїх агентів. - 'Чому?'
  
  
  
  «Нічого, нічого, її тільки що чув. Добре, хлопчик. Давайте почнемо. Скажіть мені. І нехай це буде короткий. Привид, якого повинна зображати медсестра, сказав мені, що у мене всього п'ятнадцять хвилина.
  
  
  
  Киллмастер представив свій докладний і повний звіт за п'ять хвилина. Яструб нічого не сказав про результат. Він просто коротко кивнув. Потім запитав Нік. «Як пройшло вторгнення?
  
  
  
  Хок усміхнувся. 'Дуже добре. Навіть якщо це не було вторгненням, як ви думаєте. Це було дивно. Ця кубинська секретна служба дійсно дуже професійна. Кастро, здається, стало відомо про плани сера Малькольма.
  
  
  
  Він трохи повозився з Татом Доком, принаймні, їй так вважаю. А потім сталося щось дуже дивне ».
  
  
  
  Нік відкрито подивився на нього. Проклята я намагаюся ліза! "Ви маєте на увазі, що з вторгненням в Гаїті сталося щось дивне?"
  
  
  
  "Еее, ні. Не зовсім. Це вторгнення навіть не почалося. Але було вторгнення ».
  
  
  
  Нік закрив очі. «Ти скажеш мені, чи її повинен вгадати тричі?»
  
  
  
  'Їй скажу тобі. Схоже, що самі Барбудос і Папа Док завербували кілька сотень людей. Схоже, вони напали на Гэллоуз-Кей. Вони проробили досить хорошу роботу. Ми, звичайно, не могли брати участь у такій міжнародною процедурою. Ми були змушені з сумом дивитися, як люди сера Малькольма були засуджені до смерті. І нарешті всі щасливі. Ну майже все. Кастро повернув своїх чотирьох вбивць з промитими мізками, а Папа Док може спокійно продовжувати катувати ще своїх тубільців до старості, якщо йому було більше нема чого робити. Сер Малькольм не був би кращою альтернативою. Нік усміхнувся. «І хто на самому делле Кастро повідомив про плани сера Малькольма і китайців?»
  
  
  
  Яструб загарчав. «Це залишається секретом. Навіть для тебе.
  
  
  
  - Я так і думав. Між іншим, її підозрюю, що сер Малкольм повинен був знати про контратаці. Ймовірно, він почув про це по радіо «Дівчата Перемоги». Так що, звичайно, він iso усіх сил намагався втопити золото і піти ».
  
  
  
  «Ему краще померти», - сказав Хоук. «Якби він був живий, він би переслідувався нами, китайцями і своїми людьми. У нього більше не було б гарною спокійного життя ».
  
  
  
  «Я радий, що він мертвий», - погодився Нік. «Якщо б він був ще живий, ми повинні були перейматися. Багато турбот. Цей чоловік був смертельним монстром!
  
  
  
  Хок збирався йти. «Коли вони відпустять вас звідси, її буду чекати вас в моєму офісі у Вашингтоні. Залишилося ще будь-що прояснити, але поспішати не варто. І її, гадаю, ви хочете ненадовго відпочити?
  
  
  
  «Звичайно», - відповів Нік. Він усміхнувся своєму босові. «У мене були важкі часи. Мені потрібно кілька тижнів, щоб відновити сили. Її планую проводити багато часу в сміття ».
  
  
  
  Хоук запитливо подивився на нього. «Я підозрював, що так. Але вважаєте ви, що дівчата, які зазвичай вважаєте себе б вас невідпорним, можливо, тепер не захочуть знімати спідниці з лисини?» Можливі комплекси. Це може зіпсувати вашу техніку!
  
  
  
  Нік в жаху дивився на свого боса. Він ще не думав про це. І це було страшенно важливо! Хоук був прав. «Може, мені варто залишити пов'язку на голів, поки у мене не відросте волосся».
  
  
  
  Хок вже був у дверях. «У цьому немає необхідності, - сухо сказав він, - АХ, добре дбає про своїх агентів. Просто зазирни в цю коробку на тумбочці ». Він вийшов через кімнати.
  
  
  
  Нік відкрив коробку і подивився на вміст. Це був парик, який був схожий на великого волохатого павука, здавалося, що він обдарував Ніка привабливим поглядом.
  
  
  
  Він з прокляттям вдарив коробку з перукою про двері. Найсмішніше, що Хоук вибрав саме колір свого волосся.
  
  
  
  Мить Нік розсміявся.
  
  
  
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  
  
  
  «Кожен навколо вас отримає по 1 мільйону доларів, коли виконає завдання. Якщо ви вбили головного ворога своєї країни, свого народу, президент Америк. Це буде простіше, ніж ви думаєте. Плани опрацьовані до дрібниць. Нічого не залишено на волю випадку. Потім виконання вашого завдання ми допоможемо вам переїхати у вибрану вами країну. Там вас приймуть як героїв. Ви проживете там, як принци, все життя в достатку і щастя. Але якщо ви програєте, вас чекає смерть. Тоді ви будете жити не так, як герої у пам'яті, а як зрадників ... »
  
  
  
  -
  
  
  
  Нік, вони не можуть пройти. Але і вони не повинні зазнати невдачі: ви повинні припинити всі підприємства в зародку!
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  
  
  Яскраво-синя смерть
  
  
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  
  
  
  Небо на півночі мерехтіло примарним, як гроза, яка займається вотум-вотум вибухне з усією своєю силою. Це була не звичайна гроза, блискавка здавалася посиленою у багато-багато разів. Наче космос запалив свої гази і готель вирватися навколо цього куточка всесвіту. Коли величезні спалахи неонового полум'я просочувалися по темному вечірнього неба в зловісній тиші, вони викликали атавістичний відгук у людей у човні. Освячення турбувало ih і будило спогади про давно забутої епохи. Це було північне сяйво у надзвичайно яскравому прояві в настільки пізній період року.
  
  
  Але товстий американець, який стояв на носі шлюпки, був тільки зол. Двадцять хвилина тому сергій все ще був прихований густим покривом туману, і все було в порядку. У зведеннях погоди, заснованих на аналізі фотографій з супутника Tiros і спеціального рейсу U2 з американської бази в Іспанії, йшлося про густому тумані, що навис над північною Європою і Скандинавією всю ніч. Судячи за цими повідомленнями, старий дерев'яний шлюп, протягом двох днів і ночей плив по неспокійних водах Каттенгата, закінчивши своє таємне подорож в точці біля узбережжя Швеції. Але тепер стало видно зірки на півдні і шведське узбережжі. Голос віків і методології прогнозування погоди.
  
  
  Тепер він злегка спирався однією рукою на підпору, балансуючи з хвилею, холоднокровно розраховуючи ефект від цієї останньої розробки. Зрештою, він вирішив не відмовлятися від місії. І якраз тоді, крізь шум хвиль і завивання вітру в снастях, він почув різкий голос старого за кермом.
  
  
  «Я думаю, що ми вже досить далеко, сер», - сказав він.
  
  
  Американець подивився на свого товариша, молодого людини, що стоїть в тіні, і похитав головою. «Шпигунство, - сказав огрядний американець, - це один безлад за іншим». Потім він підійшов до капітана. «Ще сім кілометрів, Ларс, - сказав він, - голоси і все. Плавати назавжди далеко, і повітря у нас не вічний ».
  
  
  Старий капітан похитав головою. «Туман розсіявся, так? Не годиться для мене, підійди лиже. Стріляти першими в цій забороненій зоні. Тоді поговоримо - може бути.
  
  
  Американець подивився на тінисте особа впертого старого і знизав плечима. - Гаразд, Ларс, все як є. Нам потрібно кілька хвилина, щоб одягнутися ».
  
  
  «Так», - відповів швед. Міцний американець кивнув своєму молодшому товаришеві, і вони спустилися під палубу. Разом вони перевірили обладнання, акуратно виставлена в салоні. Молодий американець в короткій стрижці уважно стежив, майже з трепетом, за діями огрядного людини. «У будь-якому випадку, N-3, - сказав молодий американець, - ми все ще за межами підводних мереж у гирла каналу».
  
  
  Літній чоловік кивнув, ніби це була невелика проблема. Він був не ценымногие старше свого товариша, але його обличчя здавалося на тисячу років старше, і він демонстрував силу характеру, в якій молода людина ніколи не міг прийти в себе.
  
  
  «Ми відправимося в мережі, Чіт», - сказав він нарешті. «Ви дійсно пірнули глибше. У нас немає особливого вибору. Старий Ларс починає боятися, і я не можу його звинувачувати. Без туману для укриття це занадто ризиковано. Молодий чоловік кивнув.
  
  
  Тепер запанувала тиша, поки вони надягали водолазне спорядження. Потім вони піднялися по сходах каюти і відчули бризки води на своїх обличчях. Як тільки вони вийшли на палубу, старий шведський капітан підкинув шлюп по вітру, щоб не проплисти нам на д далі в заборонену зону. покинути човен втратив швидкість, гойдався і погойдувався в сильному море, вітрила ревли, як постріли. «Удачі, хлопці, - сказав Ларс. Без особливої цікавості він спостерігав за ih останніми приготуваннями.
  
  
  «Те ж саме, старий, - сказав огрядний чоловік. «І не витрачайте всі ці долари на одну жінку».
  
  
  «Ха-ха», - засміявся швед. «Я думаю, що я занадто старий для цього».
  
  
  «Для цього ніколи не буває занадто старий», - бадьоро сказав американець. «І ще що-що. Не намагайтеся продавати це противорадиолокационное обладнання в найближчі кілька місяців, інакше ви точно потрапите до в'язниці ».
  
  
  Молодший американець нетерпляче шаркал рукою. Всі ці жарти під час місії. Нік Картер сховав посмішку. «Він навчиться, - подумав Нік.
  
  
  «Я знаю в'язницю», - засміявся швед. - Швидше у в'язниці, ніж з тобою. Думаю, вони посадять тебе на атомну бомбу, і сбьют на Місяць. ха-ха.
  
  
  Він засміявся, ніби це була відмінна жарт. Він все ще посміхався, коли два американця стрибнули у воду. Їм знадобилося кілька хвилин, щоб звикнути до великим морським скутерів з батарейним живленням, які тягнули ih за & nb ценымногие швидше, ніж вони могли б плавати. Молодий американець подивився в небо і заговорив дивно рівним голосом.
  
  
  Боже, їх слід було назвати цю операцію «Наукова фантастика», а не «Операції Бернадот» чи як там вона називається. Спочатку ця божевільна населений пункт росії, а тепер вам треба побачити цей святий. Це схоже на превью обидва кінця світу, або щось в цьому роді ».
  
  
  Нік відповів короткою дружній непристойністю. Він розумів реакцію молодої людини на погоду і місію, але для них обох було б краще, якби вони тепер думали тільки про деталі майбутньої роботи, не ускладнюючи її психологічними чинниками. Нік дав сигнал до старту, і, не сказавши більше нам слова, люди пірнули і почали останній етап свого довгого подорожі до Забороненого острову.
  
  
  
  
  Маско в Швеції, на острові, навколо граніту, був одним з тисяч подібних гранітних брил вздовж суворого південного узбережжя Швеції. На острові було місто. І в місті було все, що є в інших містах, і навіть більше - гаражі, театри, готелі, офісні будівлі, заводи і навіть авіабаза з військовими і військово-морськими об'єктами. Веб-різниця полягала в тому, що все було під землею, поховане під гранітом острова, захищено від усього, крім прямого попадання водневої бомби, а може, і того.
  
  
  Тут, під цією кам'яною пусткою, все населення могло врятуватися від жахів ядерної війни. Було підраховано, що в разі ядерної війни, і якщо новий експеримент буде успішним, дев'яносто процентний населення Швеції зможе знайти притулок у величезних підземних містах, навколо яких це був перший, і що Швеція, потім кількох місяців очікування відбору проб повітря знову буде чистим, з'явиться з неушкодженим населенням, багатством і технологіями. Звичайно, в інших країнах теж були «укріплені» командні пункти і ракетні бази, але нічого для цивільного населення. Тільки шведи вирішили, величезні психологічні проблеми, проблеми з вентиляцією, проблеми зі зберіганням і мільйон інших проблем, щоб мережа підземних міст стала реальністю.
  
  
  А потім раптом зрада. Високопоставлений шведський офіцер полковник Веннерстрем перейшов на бік росіян з важливою інформацією про Муско і його захист. Зміна цієї захисту коштувало б мільйони. І вперше шведи відчули невпевненість у своєму підземному сховищі; вони зрозуміли, що у нього є слабке місце.
  
  
  З ними тхора сучасні винищувачі, які постійно перебувають у режимі очікування, можуть підніматися через надр Землі за секунди, щоб вистежити або знищити загарбників. Десяток різних радіолокаційних систем досліджували море, і небо, і схили вкриті соснами відкривалися, як по сцені науково-фантастичного оповідання, вивільняючи есмінці, які лежали в підземних гаванях, готові атакувати будь-яке судно в межах прямої видимості. З позначкою «Заборонена зона». ризикнув.
  
  
  Потім справи Веннерстрема шведи насторожилися.
  
  
  Нік Картер чудово це розумів, коли плавно ковзав по темних водах у Маско. Випадково потрапити в зону було неможливо. Якщо це так ... ну, результат може бути плачевним, але що означала одне життя для життя цілої нації, можливо, всього людства? Так міркували шведи.
  
  
  Тим не менш, Нік спробує проникнути в підземний острів-фортеця. Все, що він просив, - це карт-бланш на операцію і агента по своєму вибору. Анти-Тетерев'ятник, худого, жорсткого старий, який був главою
  
  
  про AX, Нік зауважив: «Людина не може побудувати нічого, що досвідчений агент не може вставити або вийняти за своїм розсудом, бажанням». І його досвід був значним.
  
  
  Хоук задумливо подивився на свого головного агента, поки той жував незасвічену сигару, свисавшую через куточка его rta. «Але якщо у шведів є проблеми з безпекою, чому б не дозволити їм вирішити ih самим?»
  
  
  "А що щодо стипендій норад?" - м'яко запитав Нік.
  
  
  «Мммм», - сказав Хок, підносячи сигару до іншого куточка rta. «У самому делле, Норад». Він подумав про це. Обидва знали, що штабу Північноамериканської протиповітряної оборони, нервовий центр американської протиповітряної оборони, був висічений вище в Колорадо так само, як і споруди на Маско. Якщо б у Мус-ко, можна було проникнути, цю техніку можна було б використовувати для думки і, нарешті, нейтралізації стипендій норад, залишивши Америку безпорадною перед атакою з відбору проб повітря. Ця думка лякала.
  
  
  «Дайте мені список того, що вам потрібно, і виберіть агента, якого ви хочете взяти», - сказав нарешті Хок.
  
  
  Нік вибрав Загін, досвідченого агента з інженерною освітою і досвідом роботи в печерах і підземної навігації. Вони прибули окремо в невелику шведську рибальське село, де Нік почав вивчати все, що міг, про об'єкти військової та цивільної оборони на Маско.
  
  
  І поступово вони виявили, що ih населений пункт росії не була такою чисто теоретичною, як здавалося, коли шведський військовий аташе у Вашингтоні зробив свою пропозицію. Чутки були у великій кількості ... Як професіоналів, AX чоловіків мало турбували непідтверджені чутки, але можна було почути коктейльні yahoo в посольствах і неформальні зустрічі з журналістами, що виражають заклопотаність з приводу неназваною азіатської країни, що межує з Росією і Китайським морем, виявляли великий інтерес до Маско і его підземні міста-побратими. Деякі чиновники навіть підозрювали, що спокійно вже відбувається ...
  
  
  
  
  Далі в розореній поверхнею Балтійського плаття морські скутери неухильно тягнули двох сокир k Маско. Час від часу, купаючись, Нік випускав промінь потужного електричного ліхтаря. Був шанс, що патрульний літак побачить святим, але він повинен був піти на цей ризик. Через деякий час підводний мережа вискочила дивною павутиною в промені ліхтаря.
  
  
  Нік вказав на іншого чоловіка по AX. Звичайно, він міг розрізати мережу, це був найшвидший спосіб, але якщо бійниці розступалися, панелей управління на березі спалахував святим, що вказує ih точне положення. Щось подібне станеться, якщо вони перепливуть кінець мережі - тоді вони зламають фотоелектричний промінь. Киллмастер ретельно дослідив сучасні системи безпеки. Нік знав, що єдиний спосіб потрапити в місто непоміченим - це через мережу.
  
  
  Двоє сокир ненадовго спливли, щоб порадитися.
  
  
  "Як ти, Гиет?" - запитав Нік.
  
  
  «Це не води Багамських островів, але у тому старому резервуарі Чистилища нам було в десять разів важче».
  
  
  Він мав на увазі так звану школу тортур, де кожен агент AX повинен час від часу проходити випробування, щоб підготуватися до суворих умов нових місій.
  
  
  «Добре», - схвально сказав Нік. «Ми підемо глибоко, і це буде утомливо, але, як ви сказали, нам було важче». Він подивився на радієвий циферблат свого годинника. «Нам не потрібно поспішати, але не будемо втрачати час даремно. Якщо розслабитися, через двадцять хв ми постучимся в чорний хід до шведів ». Молодий чоловік посміхнувся в темряві, а потім вони пірнули в підводну мережу. Вода ставала все холодніше, коли вони спускалися сажень за квадратним сажнем крізь чорнильну темряву. Нік стежив за своїм ехолотом. Сімдесят метрів в глибину, край сетхи чекав ... все глибше і глибше ... що це було?
  
  
  Золотий стилет з блискучим лезом, ручка декоровані старовинними майстрами. На nen не було напису «Для хороброго героя» і не було вигравірувано його ініціалів, але Нік знав, що меч призначений для нього. Потім протягнули руку, щоб взяти зброю. Нік усвідомив особа за рукою. Інші теж протягнули руку, і ці особи теж були знайомі. Папи, королі і генерали з кривавих сторінок історії тяглися до зачарованого стилету, але величезна присутності їм заважало; кинджал був для Ніка Картера, Киллмастера. Нік схопив оружиеи був захоплений ідеальним балансом і красивою ручною роботою. У nen нахлинула несамовита радість, нахлинуло наелектризоване збудження. Раптом його очі були засліплені ореолом, дорогоцінним каменем, мерехтливим в темних глибинах. Навколо ореолу з'явилася жінка, всі жінки світу, чиї тіла здіймалися поза досяжності его, і вони покликали його палкими словами - всі жінки, яких він коли-небудь знав, від приємних ночей на теплих карибських пляжах в прохолодні вечори з красивими білими тілами, які радували его риданнями задоволення в європейських містах. Нік був у захваті від щастя. Здавалося, все в nen сконцентрувалося. Найбільше на світі він готель негайно виплисти на поверхню з чарівним кинджалом, і вислизнути від секрету своєї сили.
  
  
  Близький до нього чоловік сардонически засміявся. Чоловік вказав, що якщо він це зробить, то його чекає повільна і надзвичайно болісна смерть від водної емболії або утоплення - у нього був вибір. Нік був злегка здивований, побачивши, що цією людиною був він сам. Його власний розум, холодний і відчужений, сказав йому, що він проявляє перебільшені симптоми азотного наркозу, les ivress des grandes profondeurs, як це називали французи. Це траплялося з ним при кожному глибокому зануренні, яке він здійснював, і буде відбуватися з ним при кожному глибокому зануренні, яке він вчинив. Глибина вплив на його склад крові, а кров вплинуло на його мозок. Початку другої чоловік сказав йому, що захват глибин скоро зникне і що він знову стане сильним агентом СОКИРУ, а не дивним підводним містиком. Запаморочення, марення стали вщухати, і хоча Нік вже багато разів відчував ці симптоми, він ніколи не відчував ih так сильно. З сумною усмішкою при погляді на свою підсвідомість, викликаному азотним наркозом, Нік повернувся, щоб перевірити реакцію іншого СОКИРИ на великій глибині. Те, що він побачив, одразу його спонукало до дії. Нік побачив бліде викривлене обличчя божевільного. Смерть була написана на обличчя молодого сокири.
  
  
  Чет все ще перебував під азотним наркозом. Він зняв маску, і по его rta вийшли бульбашки. Его морський скутер описував дикі вони граціозно виконують арабески в темряві. Коли на нього впав святий ліхтаря Ніка, в очах Читаю з'явилася хитра, зухвала вираз. Перш ніж Нік зміг схопити його і проштовхнути кисневу трубку між его губами, Чт ухилився від нього, і він вистрілив, поза досяжності.
  
  
  Нік сподівався, що людина, що знаходиться під впливом снодійного, AX, затримається на мить, щоб врятувати своє життя. Але, піддавшись п'яному пориву, інший чоловік зустрів свою загибель - морський скутер згорнув і помчав у темряву. Сани були ідентичні, мали однакову швидкість. Тепер ця людина точно мертвий.
  
  
  Тремтіння, не мала нічого спільного з холодною водою, пробігла по спині Ніка. Це було добре відоме явище, коли під впливом марення дайвери відчували спонукання зривати маски. Почуття зазвичай малюки, і ему завжди можна було чинити опір. - Майже завжди, - похмуро поправив Нік. Він подивився на свій годинник. Го початку вдруге за цей вечір ему довелося вирішити, відмовлятися від місії чи ні. І йому довелося дуже швидко прийняти рішення. Найближчим часом у цьому гранд вибухне пекло. Голосувати що зробив Киллмастер.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  
  
  
  Нік присів на дно Балтійського плаття, на яке спускався острів, і навколо нього в темряві тисячі невидимих очей спостерігали за непроханим гостем. Стрілка его запасному повітряному балоні опускалася все нижче і нижче, але він нічого не міг вдіяти, окрім як чекати ...
  
  
  Потім холодний святий пронизав темряву морського дна. Нік посміхнувся під маскою. Час було ідеальним. Час було йти. Він поплив до світла.
  
  
  Навколишнє вода сильно закрутилася. Високо над його головою пройшла довга чорна тінь. Есмінець, який вийшов в тривозі. Це було частиною його плану. Електронна скринька», яку він випустив у протоці, була налаштована так, щоб почати посилати сигнали саме в цей час. Вони повинні були з'явитися на шведських екранах радарів, як порушник розміром з важкий крейсер. Зображення демонстративно залишалося на екрані протягом декількох годин, а потім зникало. Це був єдиний спосіб, який він міг придумати, щоб переконатися, що величезні мережі з гідравлічним приводом в підземної гавані піднімуться в той момент, коли Нік Картер буде чекати ih.
  
  
  Це був хороший план, який відмінно спрацював. Він прослизнув через вхід, спостерігаючи, як великі гідравлічні важелі опускають сітку позаду них. потім він побачив, що пристань вимальовується перед есмінцями. Нік трохи поплив під пристанню, потім підійшов, щоб помилуватися підземним островом.
  
  
  На перший погляд вона виглядала як будь-яка інша малогабаритна морська база. Кілька патрульних катерова були пришвартовані біля причалів, навантажувальні крани височіли над великими пірсами, залізничні шляхи йшли по навісів у темряву, а люди в синьому одязі пересувалися по кораблях і навколо них. Але потім він побачив величезну склепінчасту арку печери. І побачити цю печеру було так само приголомшливо, як прокинутися в двадцять першому плані столітті.
  
  
  Нік похитав головою. З самого початку це була дивна населений пункт росії. Він був радий, що все майже скінчилося. Перш ніж він встиг зійти на берег, над его головою почулися важкі shaggy. Чоловік зробив паузу, щось пробурмотів, потім shaggy зникли. Переконавшись, що ліси над ним порожні, він виліз на балку, зняв свій гумовий костюм, ускладнила його і дозволив йому опуститися на дно. Потім він надів робочий костюм шведського військово-морського флоту. Сорочка і штани були достатньо місткими, щоб приховати на його тілі велика кількість спеціальних засобів, які він досталь, з водонепроникною сумки.
  
  
  Він особливо подбав про зброю, трьох своїх улюблених: Вільгельміна, 9-міліметровий Люгер, Хьюго, вишукано збалансований стилет, і П'єр, маленька бомба зі смертельним нервово-паралітичним газом, яку він несс між нога.
  
  
  Він мовчки прослизнув під будівельні ліси, схопився за сходинки сходів і поліз наверх. Як тільки він пішов, Нік шталь шукати мітлу. Ніхто не чіпає людину мітлою - так було в усіх арміях з часів Цезаря. Безуспішно.
  
  
  Раптом навколо нізвідки з'явився офіцер. «Привіт, моряк». Нік зупинився. У нього було відчуття, що всі дивляться на нього.
  
  
  «Заправляйте сорочку і не бездельничайте».
  
  
  Нік порожньо посміхнувся, відсалютував і засунув клаптики сорочки в штани. Потім він підійшов до великої гранітної стогнати. На нього ніхто не звертав уваги. Він пройшов mimmo офісу, складу, де унтер-офіцер пив каву і читав журнал. Біля стіни, як він знав, він знайшов металеві сходи, які ведуть до проходу, по якому ремонтували проводку. Нік поспішно спустився по доріжці, поки не підійшов до сталевий сходах, закріпленої на стогони, яка займається піднімалася до арочним світильників на стелі. Нік піднявся по сходах.
  
  
  Він зупинився нагорі. Далеко під ним великі гідравлічні день печери відкрилися, і він дивився, як есмінець плив назад в док. Моряки були схожі на іграшкових ляльок, а есмінець - на пластикову модель корабля.
  
  
  В его головою зяяв величезний кондиціонер. Разом з іншими трубами він становив частина мережі, що проходить через підземне місто. І у Н-3 виникла проблема.
  
  
  Повітряний отвір був занадто високо. Він розумів це, але це була операція удвох. Якщо він настане на поручні доріжки, він може підстрибнути і схопитися за край широкої труби. Він задумливо подивився на гавань внизу. Якби він впав у воду з такої висоти, від нього мало що залишилося б.
  
  
  Він обережно затягнув ручки на двох своїх найкращих предметах обладнання: парі мініатюрних електромагнітів, відер п'ятсот фунтів. Магніти повинні були нести його по вертикальних трубах, як людську муху.
  
  
  Не дивлячись вниз, Нік притиснувся до круглих металевих перилах і уперся кінчиками пальців в стіну. Его руки злегка спітніли, а пульс був високим. Він змусив себе дивитися відкрито в стіну, поки знову не заспокоївся. Найменша зміна балансу дозволив йому зісковзнути з поручнів і впасти на сімдесят метрів в бетон і в воду.
  
  
  Отвір для кондиціонера було менше ніж на три дюйми над його пальцями. Зазвичай його сильні ноги могли без зусиль відскакувати від нього на набагато більшу відстань з положення сидіти склавши руки. Але не на гладких перилах. Одна помилка - і він впаде, а не підніметься. Холодний голос всередині нього сказав: «Припинити, Картер». Це була робота двох осіб. Він відчув, як знову виступив піт. Він глибоко зітхнув і знову підняв очі. Відкриття все ще була на тому ж місці.
  
  
  «Ні», - сказав він голосу всередині себе. Потім він стрибнув.
  
  
  На мить він опинився в кімнаті, обмацуючи руками. Потім вони були притягнуті силою магнітів, притискують його до металу трубки. Тепер спритним рухом він перебрався через край трубку, вимкнув магніти і селл. Це, подумав Нік, варто сигарети. Кондиціонер обдував все місто, і хоча Нік більш або менш знав маршрут, Спелеолог Чт, експерт по темних печерах, витягли б ih до місця призначення ценымногие швидше.
  
  
  
  
  Обід закінчився, і гості пішли. Крім одного. Астрід Лундгрен сиділа на ганку
  
  
  ультрасучасний будинок на березі Муско з срібним келихом лікеру у руці, що бажає, щоб останній гість теж пішов. Це було малоймовірно. Молодий чоловік ліниво розтягнувся на шезлонгу навпаки нах.
  
  
  «Ми пробуємо нову серію зі швидкістю 20 000 коливань в хвилину, враховуючи, звичайно, коефіцієнт затухання X по Y в дугах генератор», - сказала Астрід.
  
  
  Що ти говориш?' - запитав молодий чоловік.
  
  
  «Простий, - сказала Астрід. «Я подумав вголос».
  
  
  «Астрід, - сказав молодий чоловік, - ти неможливий. Ви не жінка, а машина. Ви знаєте, як вас називають офіційні особи Маско? Тебе звати ...
  
  
  «Мене не цікавить звероподобие компетентних в іншому чиновників», - перебила жінка. Вона нудьгуючи подивилася на свого гостя. Він був високим, світловолосим і красивим, як Адоніс. Крім того, він представляв Швецію в олімпійської збірної з лижних гонок, а тепер стрімко робив кар'єру в шведській службі безпеки. З якоїсь дивної причини його любив віце-адмірал Ларсон, начальник служби безпеки. Що стосується Астрід, гей було шкода, що вона коли-небудь познайомилася з молодою спортсменкою, але її друзі наполягли на тому, щоб вона почала вести більш соціальне життя.
  
  
  «Вони називають вас шведським айсбергом», - сказав молодий чоловік.
  
  
  У них було багато інших імен для нах, як Астрід добре знала, але це її не турбувало. У Швеції закінчилося час, і чоловіки були ідіотами, яких дратувало, коли гарненька жінка вирішила присвятити своє життя боргу, а не сумнівного задоволення стати служницею чоловіка. Кнут був роздратований і ревнує, тому що відданість Астрід свій розсуд боргу не була безуспішною. Вона очолювала проектний відділ всього комплексу підземних сховищ і військових баз.
  
  
  Вона відкинулася на спинку стільця, її довгі ноги витягнулися перед собою, ee спідниця оголювала спокусливі шматочки красивого стегна. Її мета була закинута, щоб підкреслити привабливість її широкого полногубого rta, а також високих черепа і зелених очей, які так добре поєднувалися з гладкими біло-світлим волоссям. Але навіть у поблажливою Швеції небагато людей спробували цю обіцянку.
  
  
  Батіг устав, опустив своє довге атлетичне тіло на лежак поруч з нею і погладив сильні вилиці і білу шию до того місця, де її красиві груди ледь вписувалася в ліф-ee коктейльної сукні. Його голос був лагідним і падав до долонь.
  
  
  «Кара міа, - прошепотів він, - крижана богиня, ти зводиш мене з розуму. Мої ночі - катування ».
  
  
  Астрід залишалася нерухомою під його обмацує руками, не пручалася і не поступалася.
  
  
  «Так, Астрід, ти як зірки. Дивна зірка. Може тобі не подобаються чоловіки. Можливо, ви віддаєте перевагу м'якість жінок ».
  
  
  «Якщо ти маєш на увазі, якщо її хочу лягти з тобою в ліжко, щоб довести, що я не лесбіянка, ревматизму - ні», - сказала Астрід своїм раздражительно стриманим тоном.
  
  
  «А, але ти будеш», - сказав Батіг. Його голос був дивно хрипким. Астрід пошкодувала, що не дала ему останні дві склянки. «У тобі запалю Я огонь, люба», - простогнав Батіг. Його обличчя було притиснуто до її шиї, і він покрив її вогненними поцілунками; одна сильна рука обхопила її повну ліву груди, а інша ковзнула під спідницю. Астрід спробувала вирватися, але Батіг був занадто сильним.
  
  
  На мить вона подумала, що уступити йому дорогу. Зрештою, вона могла б його підбадьорити. Тоді вона подумала: «Якщо його поступлюся зараз, его, марнославство нескінченно, і його его ніколи не втрачу».
  
  
  Вона вирвалася навколо його хитрощі, і відчула, як порвався ліф її сукні.
  
  
  «Батіг, - ахнула вона, - мені через хвилину в лабораторію ...»
  
  
  «Лабораторії, - пирхнув він, - вашій чертовски красива лабораторії. Але не сьогодні, ангел.
  
  
  Вона знала, що своєю оголеною грудьми вона діяла на нього, як червона ганчірка на бика. Вона побігла до дня, але він відрізав її, притиснув до в день і зумів відірвати залишок сукні. Його могутнє тіло повалив її на землю, але, агов, знову вдалося втекти. Вона наосліп побігла до дерев позаду будинку, я не знаю, сміється чи плаче.
  
  
  Shaggy Батога прогриміли відверті ee спиною. Потім він схопив її за зап'ястя. Астрід діяла інстинктивно. Вона вдарила його однією стороною босої ступні і витягла його ноги з-під нього, коли її вільна рука вистрілила в його підборіддя в карате. Коли білявий велетень почав падати, вона схопила його за зап'ястя і повернула його тіло в повітрі. Він важко сів на обличчя. Астрід взяла його за руки і вперлася босою ногою в його спину.
  
  
  «Веди себе пристойно», - сказала вона.
  
  
  «Погана дівчинка», - прогарчав він.
  
  
  "Ти будеш вести себе, якщо її тебе відпущу?" запитала вона.
  
  
  «Я вб'ю тебе», - він зціпив зуби.
  
  
  «Батіг, - сказала вона, пробуючи нову тактику, - ти гарний швед, красивий і мужній. Але в нашій країні, як ви знаєте, рухається до кризи. Якщо ці фізики не знайдуть спосіб запобігти це, у китайців скоро з'явиться лазерний промінь, який зможе прорізати граніт Маско, як ніж крізь масло. Тоді ми повернулися до того, з чого почали. Отже, ви розумієте, чому мене в даний момент нічого не цікавить, окрім як знайти репелент. Може бути, пізніше, коли криза закінчиться ».
  
  
  Поки вона говорила, запал Батога затих. Примушування жінки кусати соснові голки шкідливо для лібідо. Через мить вона дозволила йому встати. З короткими і дуже формальними вибаченнями Батіг попрощався і, роздратований, попрямував до своєї машини.
  
  
  Засмучена й трохи розсіяна, Астрід повернулася до себе додому, зібрала одяг, яку швидко одягла, а потім сів в маленьке англійське спортивну машину, яка займається була її єдиним недоліком.
  
  
  Вони швидко йдуть в підземну лабораторію. Вона прийшла рано вранці в першу зміну. Але було тихо. Вона змогла систематизувати свої думки, перш ніж зосередитися на проблемі китайського лазера. Сл момент той факт, що китайці ніколи не зможуть розробити зброю, щоб пробити граніт Маско, не втілившись у загін технологів для обшуків острова ... І віце-адмірал Ларсон і его світловолосі хлопчики, такі, як Батіг, знали про це. Принаймні, запобігти це. Вона була впевнена, що нам скумбрія, нам чайку у небі не з'являлися без відома людей Ларсона.
  
  
  «Привіт, дорога, покажи мені свій пропуск».
  
  
  Дідусь-охоронець під флуоресцентним світлом біля входу в будівлю лабораторій знав її з ними тхора, як вона була довжезною дівчинкою, болтающейся в лабораторії свого батька, але йому просто потрібно було її побачити. Це був рецепт.
  
  
  Вона припаркувала спортивну машину і спустилася на ліфті в лабораторію. Коли вона йшла по знайомих коридорів, її думки автоматично зверталися до роботи. Астрід думала, що у нах залишилося досить гарне враження про розвиток китайського лазера. І вона думала, що знає ревматизму на нього. Це було свого роду силове поле, яке усувало вплив лазерних променів, грунтуючись на добре відомому факті, що маса викривляє світлові промені. Проблема полягала в тому, що люди, які працювали над силовим полем, вмирали один за іншим. Очевидно, виникло випромінювання силового поля, яке метод вбив співробітників лабораторії, як це зробили рентгенівські промені на рубежі століть. На наукових конференціях вимагалося припинити експерименти до тих тхора, поки загадковий вигляд не буде ізольований і пригнічений. Але часу було так мало ...
  
  
  Лабораторія була порожня, як завжди між ранньою і пізньою змінами, але ee заступник керівника проекту мав бути там. Астрід налила дві чашки кави по всій кавомашини і пішла у свій кабінет.
  
  
  Біля дверей офісу, вона впустила обидві чашки кави, обожгая щиколотки, і засунула зап'ясті в рот, щоб не закричати.
  
  
  Кнудсон, ee, заступник керівника проекту, лежачи на підлозі. Його шкіра була синьою. Не м'який пурпурний від задухи або серцевого нападу, а яскраво-синій, темний і блискучий. Його біле волосся різко виділялися на тлі сяючою синяви лисини на черепі. Астрід охопило істеричне бажання розсміятися. Лежить на килимі Кнудсон спростував повідомлення в змі гей, шматок фарфорового посуду.
  
  
  Вона вхопилася за одвірок, щоб не впасти, і глибоко зітхнула. Загадкові промені кольору індиго, як ih назвав технічний журнал, вдарили знову. Ніхто не зміг знайти ih причину, але ih слідство було безпомилковим.
  
  
  Астрід подумала, чи безпечно наближатися до трупа. Яка була тривалість життя променів? Поступово вона відновила своє знамените самовладання. Щогодини вона побачила, що скоро прийде рання зміна. Якби один навколо них побачив Кнудсона, у Швеції більше не буде лаборанта, який готель би працювати з силовим полем. Вона не могла не думати про те, якою несподіваною удачею це буде для китайців.
  
  
  Було для estestvenno попередити віце-адмірала Ларсона і дозволити йому було зайнятися справою. Але лаборанти могли зайти в будь-який момент. Астрід швидко обшукала лабораторію. Потім, одягнена в халат і головний убір з підкладкою з усього свинцю, вона підійшла до тіла. Це було важче, ніж вона думала, але, нарешті, гей, вдалося змусити труп рухатися. Потім страшної боротьби, під час якої у нах склалося істеричне враження, що мрець готель з нею танцювати, гей, вдалося випрямити Кнудсона і заштовхнути його в свій особистий кабінет.
  
  
  Десять хвилина через бездоганна Астрід Лундгрен зустріла лаборанта своєї звичайної стриманою ввічливістю, і доручила ему звичайну роботу.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  
  
  
  Нік продирався через величезну систему кондиціонування більше години. Спасибі інфрачервоному ліхтаря і спеціальним окулярам тунель здавався чистим, як при денному світлі. Не те щоб було що щорічно. Коридори розгорталися з монотонною регулярністю. Ніку просто потрібно було переконатися, що його не затягне вентилятор або хімічна ванна для очищення відбору проб повітря.
  
  
  Нік планував знайти ядерний реактор, який постачав більшу частину острова, зробити кілька фотографій і доповісти про результати директору служби безпеки, щоб показати, що він несанкціоновано проник непоміченим і навколо зовнішнього світу у складати долар островів. . Це завершить місію. Мовчки він підповз далі до реактора, час від часу зупиняючись, щоб щорічно компас і зробити відмітку, коли він змінював напрямок. І під час однієї навколо цих коротких зупинок Нік знайшов коробку з плівкою.
  
  
  Його викинули з необережності, популярний європейський кінобренд. Він підняв його і оглянув в інфрачервоному світлі. Він прочитав на коробці, що це була дуже швидка, досить дрібнозерниста плівка, доступна тільки професійним фотографам і лабораторій. Його обличчя засяяло над вовча усмішка. У чесних працівників не було з собою фотоапарата
  
  
  самі, коли працювали на надсекретних військових об'єктах. Так що Нік Картер був не єдиним уповноваженою особою у величезній системі вентиляції. Це знання змусило його відмовитися від свого плану перейти до ядерного реактора. Йшла ще одна гра. На ретельний огляд місцевості у нього пішло сорок п'ять хвилина. Картка маршруту, яку він мав на увазі, говорила йому, що це занедбана частина комплексу Маско. Були пророблені отвори для величезної ліфтової системи, яка займається дозволило б шведам підняти на поверхню ескадрилью літаків-перехоплювачів одним рухом. Від цього плану відмовилися, коли місце було видано російською, а ескадрильї перехоплювачів була переміщена в невідому російською середу. Для шпигуна тут не повинно бути нічого цікавого.
  
  
  Але раптом шосте почуття попередив його, що коридор не безлюдний, і за мить він почув м'яке човгання крадькома кроків.
  
  
  Може, робітник? Навряд чи. Чудово збалансований стилет «Хьюго» ковзнув в руку Ніка, немов за помахом чарівної палички.
  
  
  Зловмисник був за рогом, недалеко від нього на відстані, але, можливо, в декількох хвилинах ходьби від лабіринту вентиляційної системи. Нік почав переслідування, коли почув людини перед собою. Ще один кут, подумав він, хоча звук в цій плутанині міг обдурити. Хто б нам був там, а Нік був майже впевнений, що це виявиться китаєць, робив багато шуму. Як ніби він був упевнений, що його не знайдуть. Нік міцніше зціпив шпильку. Зловмиснику не потрібно було вмирати. Це повністю залежить від сили його захисту та його готовності відповідати на запитання.
  
  
  Чоловік був тепер дуже близько, звук его дихання гудів у коридорі. Нік мовчки завернув за ріг і зробив інфрачервону лампу в бік жертви. Нічого не бачу.
  
  
  Звужуються лінії стін доходили до того, що зникали вдалині, немов у порожньому сюрреалістичному пейзажі. Чоловік повністю зник. Нік напружив м'язи, готовий до атаки. Тиша. Тунель проковтнув людини.
  
  
  Дурниці, - м'яко сказав Киллмастер. Він сконцентрувався, як мисливський звір, але чув тільки шепіт відбору проб повітря в тунелі.
  
  
  Потім Нік побачив двері, яка займається виділялася на тлі обшивки стін. День повинні були бути відкриті. Він обережно штовхнув двері Виділіть та дайте темному світлі влити.
  
  
  Новий тунель, висічений в граніті, веде в темряву острова. Більше нічого. Нік здогадався, що це була шахта, ведуча до недобудованої стартовому майданчику. Саме сюди пішов чоловік, який прямував за Ніком. Він пішов далі.
  
  
  Перш ніж він ступив у двері, він усвідомив свою помилку. Він припускав, що будь-які інші противники будуть шуміти не менше, ніж перша людина, і Нік почув би його наближення. Його думки були про людину, за якою він стежив, та він не звертав уваги на задню обкладинку. Це була помилка, яка займається зазвичай означала смерть.
  
  
  Початку другої чоловік рухався безшумно і недбало. Він був так здивований, як і Нік, коли він повернув за ріг і зловив здоровенного американця в світлі його ліхтаря. Нік почув, як чоловік здивовано загарчав. Нік не міг ризикнути вистрілити. Постріл приверне товаришів цієї людини, і вони будуть переслідувати його через лабіринт системи вентиляції, яку вони, мабуть, знали, як свої п'ять пальців.
  
  
  Він схопився за стилет і стрибнув, як ягуар, до світла. Двоє чоловіків впали на землю так, що тунель з листового праски затремтів, як турецький барабан. У цієї людини теж був ніж, і, схоже, він, як і Микола, любив тишу. N-3 відчув, як ніж дряпнув його ліве плече. Потім Хьюго просканував захист корчащегося внизу людини, ламаючи кістка об кістку, а потім Нік ловко вставив стилет у чоловіка.
  
  
  Під ним чоловік застиг. «Лібер Готт ...» - видихнув він, і Нік міцного притиснув руку до відкритого рота, щоб обірвати останній болісний крик. Коли він прибрав руку, вона була мокрою від крові. Він встав і провів ліхтарем по трупу.
  
  
  «Муфта», - подумав N-3, - asjemenou! Его короткий огляд тіла мало що дав. Цей чоловік був частиною мозаїки, голосування, і все. Нік залишив його на місці і знову відкрив двері в тунель.
  
  
  Незавершений і запечатаний тунель був навколо голого каменю і мав ширину від сімдесяти до дев'яноста метрів. Краплі звисали зі стін, і без вентиляції повітря було затхлим і сирим. Нік проїхав по схилу кілька сотень ярдів, а потім вийшов на плоске плато. Під краєм плато горіли вогні. З допомогою свого темного ліхтаря він обережно ковзнув до краю.
  
  
  В тридцяти метрах під ним, на дні перпендикулярної шахти, знаходилося щось схоже на циганський табір. Чи в таборі на Місяці земної експедиції. Обладнання було встановлене у скельними виходами в стінах шахти. Півдюжини чоловіків у спальних мішках виконували різні технічні роботи або працювали над креслярськими дошками.
  
  
  Нік деякий час лежав на краю, розглядаючи деталі. Він намагався не наближатися і не втручатися. Це було проблемою для Швеції. Він повинен був доповісти віце-адміралу Ларсону з шведської служби безпеки, але в іншому Ніка не було нашої першої необхідності, наші права втручатися в те, що обіцяло стати повномасштабним бунтом між Швецією і однієї навколо двох Німеччин. Крім того, він повинен був враховувати мертвого людини в тунелі. Якщо хто-небудь навколо мешканців печери наткнеться на нього, Нік потрапить у біду.
  
  
  Ні, йому доведеться повернутися, навіть якщо це суперечить професійному чуттю Киллмастера - залишити щось подібне без подальшого розслідування. Але він повернувся.
  
  
  Так що це не його вина. Він просто слідував правильній тактиці, коли виявив, що було занадто пізно. Нік почув, як чоловік збуджено біжить по тунелю, але сховатися було ніде. Нік потрапив у промінь ліхтаря. Він кинувся на гранітний підлогу тунелю, і goggle просвистіла над його головою і відскочила від кам'яних стін. Нік тут же перекинувся і поповз назад до краю плато. Досвід, отриманий ним в сотні битв в темних провулках від Аргентини до Замбії, підказав йому, що це сталося б з ним, якби він залишився в тунелі.
  
  
  Він підповз до краю. Прожектори майнув уздовж стіни, як зла летюча миша. Нікс Люгер один раз гримнув, і грому відгукнувся луною в печері. Сергій згасло до світної точки, а потім повністю зник.
  
  
  Далеко внизу Нік почув наказ на суворому німецькою мовою. Людина в тунелі системи вентиляції зробив ще два постріли, і Нік був змушений опинитися на самому краю плато.
  
  
  Під ним горіли інші ліхтарі, ліхтарі, які можна було включати і вимикати, щоб він не міг прицілитися, і вони кололи его, своїми променями, як собаки, кусающие гірського лева. Як тільки промінь світла, що потрапив на Ніка, він послав кулю Їй підійшов, але зараз інший ліхтар спіймав його з іншого кута, і коли він повернувся до цього світла, він згас перш, ніж він встиг вистрілити, і третій свят господь освітив його. Кулі свистіли навколо нього, як рій розлючених бджіл, укус яких означав смерть.
  
  
  Нік вирішив, що тут все стає трохи недоречно. Він попрямував до сходів, що веде до основи шахти. Его руки вхопились за холодні металеві гусениці, і він зісковзнув через край. Він пішов на жахливий ризик. Розщеплення его була легкою мішенню, коли він спускався сходами. Але, може бути, він все-таки зможе трохи ускладнити їм завдання. Він повинен був. Він був ценымногие гірше зброї, і не було нам найменшого шанс, що звук пострілу вогнепальної зброї в цій заблокованою шахті принесе порятунок у вигляді шведської служби безпеки.
  
  
  Німецькі накази знову лунали, і він чув, як люди розсипалися в темряві під звук ih кроків по кам'яній підлозі. Він спускався сходами, коли кулі співали свою смертельну пісню навколо його вух. Він упустив три, чотири, п'ять сходинок за раз, але на півдорозі через печеру висвітлив яскравий святим, і тепер вогонь з землі шталь більш точним. Тим не менш, Нік рухався так швидко, що його міг збити тільки холоднокровний снайпер. Він впав на останніх п'яти метрів і приземлився з такою силою, що удар ледь не нокаутував його. Потім він перекотився по пухкому щебеню по землі і відкрив вогонь у відповідь. Німецькі бойовики почали панікувати, коли зрозуміли, що вервольф, прыгнувший до них, може не померти він вночі.
  
  
  Нік кинувся до найближчого зброї, двічі побачив біло-блакитне полум'я, потім «люгер» в его оправі знову загавкав. Людина перед ним встав, чіпляючись руками за груди і впав замертво.
  
  
  Нік надійшов з таким пістолетом точно так само. В останній момент німець спробував бігти, і Нік вистрілив йому в спину, тому що він все ще був озброєний і, отже, небезпечним.
  
  
  Це було схоже на відтворення художником війни двадцять третього століття. Під холодним неоновим світлом німецькі загарбники сховалися за гострими виступами скель, стріляючи по американському агенту з півдюжини кутів. Нік промайнув між ними, як ангел переніс, двічі точніше відповідаючи на ih вогонь і кидаючи ih за укриттів, щоб застрелити.
  
  
  «Спокійна», - крикнув він хрипким лютим голосом, якого не відомо. «Здавайся, або її вб'ю тебе одного за іншим. Швидко кинь ці пістолети.
  
  
  Ніякої зброї не кидали, але поступово в печері стало тихо. Нік повторити свою вимогу здатися. Стрілянина припинилася, і ніхто не ступив уперед із завмиранням хусткою. Ніку стало не по собі. Може, у них скінчилися боєприпаси, і вони чекали підкріплення. Напруга людини, який підозрює пастку, але не бачить її, опанувало ним.
  
  
  В печері тривала тиша. Нам один камінь не хруснув. Це початок роз'їдати нерви Ніка.
  
  
  «Кравець забирай», - сказав він і покинув своє укриття, щоб бігти зигзагами до наступного каменю. Ніяких пострілів. Нічого такого. Нік продовжив. Печера здавалася порожньою, як місяць.
  
  
  Дуже Нік обережно підкрався до скелі, за якою, як він знав, була людина з маузером. Він добрався до нього й зупинився в подиві. Нік не вдарив людини, а він лежав мертвим, притулившись обличчям до скелі.
  
  
  Нік перевернув тіло. Обличчя було блідим, очі злегка выпучены, м'язи шиї були напружені. Нік кинув тіло і підійшов до наступного. Цей чоловік теж був мертвий, і симптоми були такими ж. Нік шелл все швидше і швидше, перебігав від одного тіла до іншого, дивився на нього та й побіг далі. У Киллмастера забрали здобич. Він був один у печері з півдюжиною шпигунів, яких більше ніхто не допитував. Всі фігури в сірому лежали мертвими в печері.
  
  
  «Кравець візьми, - сказав Нік. «Раптом, - подумав він, - самогубство у великому масштабі. Ефект був примарним, чому сприяла футуристична печері.
  
  
  Хто-то слабо застогнав. Нік підскочив на звук і перевернув тіло. Нік уважно оглянув тіло. Чоловік був у формі вермахту без значний відмінності.
  
  
  Довгі вії блимнули, і він знову застогнав. Він був трохи більше, ніж хлопчик - у поганій формі. Ймовірно, він впав з виступу, ухиляючись від куль, і у нього не вистачило часу, щоб прийняти таблетку для самогубств. Нік не здригнувся, побачивши постріл в легке. Крапля крові куточок rta. Ймовірно, зі смертельним результатом.
  
  
  Нік побачив, що у солдата на голи був жахливий синяк. Він відкрив комір туніки і кілька разів вдарив чоловіка по обличчю. Німець застогнав голосніше і відкрив очі. Нік побачив пильні блакитні очі і прочитав страх. Потім молодий чоловік рушив з дивовижною силою і поповз по кам'янистому підлозі. Нік схопив його і без особливого зусилля штовхнув у спину.
  
  
  Губи чоловіка заворушилися, і тут же його рука ковзнула до рота. В останній момент Нік побачив торжествуюче сяйво блакитних очей і подумав про мертвих в печері. Нік вдарив людини кувалдою у область життя. Він зігнувся і зі свистом видихнув. Маленька безбарвна таблетка вилетіла через его rta і покотилася колах каменів. Нік придавив його п'ятою.
  
  
  - Джаволь, - сказав Нік, дозволивши клинку стилета блиснути на світлі, щоб німець міг його побачити. Слабка посмішка з'явилася на його обличчі, але очі не помітили. Його обличчя перетворилося в примарний череп, який безрадісно сміявся.
  
  
  Що ж, - лагідно сказав Нік, - є час роботи і час іти, але ти не підеш, поки я не захочу. Ціаніду немає, але достатньо сталі. Це може бути весело. Тоді для мене.
  
  
  Це було неправдою. Нік терпіти не міг тортур, але гра психа частини змушувала укладеного нервувати і базікати. І Ніка звали Киллмастером не тому, що він був таким ніжним.
  
  
  «Nein», - сказав молодий німець. «Витік, нічого не говорити».
  
  
  Двадцять хвилина він пролив своє складати долар. Нік користувався ножем економно, тому що німець був у поганій формі і знав це. Нарешті, він був готовий поговорити, власне, говорити, похвалитися. Нік дозволив йому вчинити по-своєму розсуду.
  
  
  Потік слів шталь нескладним, перервався і поновився в іншому напрямку. Він розповів про свою сім'ю, навчання. Нік бачив, досить вмираючих, щоб зрозуміти, що ця людина ненадовго, і Нік готель багато чого дізнатися.
  
  
  «Що це за форма без значків?» - запитав Нік. Образа его організацій дійшов до німця. Потік слів пішов знову. нескладний.
  
  
  «Світ належить небагатьом людям, які очолили ... Герінг, Гітлер і вся ця група ... нероби ... все ...»
  
  
  Він мовчав, і на мить Нік подумав, що все скінчено. Потім блакитні очі знову відкрилися, і товсті чуттєві губи, які так дивно контрастували з сильним зарозумілим особою, знову розпливлися в усмішці.
  
  
  «Ах, але німецькі лицарі ... це ще одна битва ... Керівництвом такої людини, як граф фон Штади ... Гітлер меркне в порівнянні з ним. Блискучі ... союзники ... Китайська республіка ... ми теж отримаємо Америку ». Чоловік зараз був в люті, тільки одна з десяти слів було розбірливим.
  
  
  Чоловік закрив очі. Він був майже мертвий.
  
  
  "Що ти робиш тут, в Швеції?" - відрізав Нік. Чоловік трохи розсміявся. Ніку довелося нахилитися, щоб його почути.
  
  
  «Звичайно, заробляти гроші. Її спектроскопічний аналітик ... Що за жарт, так?
  
  
  Потім він помер, і Нік залишився єдиним вижив в печері. За винятком, може бути, жартівника, який вистрілив у нього з вентиляційного тунелю. Нік не чув про nen досить довгий час. Ймовірно, зараз він був в аеропорту Стокгольма, щоб купити квиток до Берліна. Нік подивився на мерця. Ще один любитель з великим ентузіазмом, ніж здоровим глуздом. Він готель пограти з великими хлопчиками, і це був потік. Він жартував, коли сказав, що був аналітиком? Геодезисти і військові експерти для аналізу підземних оборонних споруд Нік міг зрозуміти, але лаборанти були для нього загадкою.
  
  
  Німецький неонацизм був постійним кошмаром в Європі. Тут це виглядало набагато більш відчутним, ніж поганий сон. Ця організація вимагала грошей і зусиль. За цим було щось грізне. Нік прийшов до висновку, що дуже скоро він, ймовірно, здійснить робочий візит графу фон Штади.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  
  
  
  Shaggy Ніка лунали глухим відлунням, коли він прямував за тонкою лисою головою сморщенного чоловічка, який керував моргом. Він сподівався, що, коли він сам вибереться навколо машини, вона буде «пропала без вести» або «розбитися і згоріти», а не лежати оголеною на охолодженої тарілці в підвалі громадської будівлі з биркою на пальці ноги.
  
  
  "Ви сказали, що у вас є п'ятсот три сусла B, господар?" сказав охоронець. Він зупинився і подивився на нього карти в руці.
  
  
  «Так, - сказав Нік. «Мене посилає віце-адмірал Ларсон».
  
  
  «Я так і думав. І мені все одно, послав тебе Петро, або цариця Шеви, але я не збираюся наближатися до цього трупа. Він весь синій, господар. Ви не повинні ризикувати в моїй роботі ».
  
  
  - О боже, - втомлено сказав Нік. «Якщо мені доведеться самому його знайти, у мене піде цілий день. Його звуть Кнудсон. Його привезли сюди сьогодні вранці.
  
  
  'Її знаю це. Її знаю це. Його привели хлопці з секретної служби. Якийсь вчений, який був зайнятий... - він зробив паузу, шукаючи досить жахливе явище... «електричними речами».
  
  
  "Достатньо п'ятдесяти коронок для ізоляції?" - усміхнувшись, запитав Нік.
  
  
  «Менш ніж за двадцять мільйонів крон, пане. Ти вмієш йти одному, або взагалі не знаєш, як іти ».
  
  
  Нік рідкісних лікувальних визнавав поразку, але тепер він знав, що зазнав поразки.
  
  
  «Добре, - втомлено сказав Нік. "Куди мені піти з пацієнтом п'ятсот три B?"
  
  
  «В кінці коридору поверніть наліво, тоді це третя двері зліва».
  
  
  «Спасибі», - сказав Нік. Він вийшов, навколо холу і беззвучно свиснув крізь зуби.
  
  
  «І тримайся подалі від мене, коли повернешся, господар», - сказав голос позаду нього. Зробивши кілька помилок, Нік знайшов людину, якого хотів. Він навряд чи міг цього не помітити. Труп Кнудсона різко виділявся серед інших. Нік не міг звинувачувати охоронця. Він тремтів не від чутливості, а від холоду. Він переборов огиду і підійшов до плити, на якій лежав Кнудсон. Слідство закінчилося повним провалом. Прозвучало висновок лікаря: «Причина смерті невідома». Можливо, через те, що доктор готель позбутися від нього як можна швидше, ему вдалося позбутися від додавання: «Ймовірно, із-за перенасичення променів індиго у зв'язку з експериментальною роботою з штучними електромагнітними масами». Науковій пресі не потрібно більше. Це означало б негайний потік експериментів.
  
  
  Очі Ніка вивчили тіло. Тепер він був швидше чорним, ніж синім.
  
  
  Його думки повернулися до того, що Шведська служба безпеки розповіла йому про за інших обставин смерті Кнудсона. Нік нічого не знав про променях індиго, але багато знав про насильницькі причини смерті.
  
  
  Він обережно простягнув руку і повернув тіло
  
  
  k. Потім він провів руками по потилиці. Він відчував не кров, а м'яке м'ясисте пляма біля основи черепа. Він тихо свиснув. Ніка досить частини були рятувальним культури виступає у кращому випадку по потилиці, щоб розпізнати симптоми.
  
  
  Учений міг померти від передозування таємничих променів, але перш ніж посиніти, він був жертвою старомодного тину. Губи Ніка скривилися в жорсткій усмішці.
  
  
  Це дало йому було приємне відчуття того, що він корисний в цьому світі наукової фантастики 20-го століття.
  
  
  Нік закурив сигарету і спробував зрозуміти значення цієї справи. Тому що спокійно німців в оборону Маско раптом стало його роботою. Його надії на скандинавський свято не виправдалися. Коротка розмова з Хоуком у Вашингтоні підтвердив це. «Це більше не проблема шведів», - сказав ему Хок " по телефону.
  
  
  Хоук (мила): "Так ти готель трохи покататися на лижах, Картер?"
  
  
  NC (безтурботно): «Ця думка прийшла мені в голову. Спокійно - шведська проблеми, чи не так?
  
  
  (статичний шум на кінескопі)
  
  
  Хоук: «Навіть якщо б це були марсіани, які намагалися продати секрети Чумацького Шляху китайцям - тим, що Пекін хоче знати, її теж хочу знати. Ви думали, що китайці дійсно цікавилися Швецією?
  
  
  NC: «Це можливо, бос».
  
  
  Хоук: «Погана нісенітниця, вони хочуть атакувати нашу підземну систему оборони. Продовжуйте з тим, що у вас в руках. Якщо шведи розробляють метод захисту підземних споруд, її хочу, щоб вони знайшли его ». NC: Так, сер. В тому, що всі?'
  
  
  Яструб: Так. Ні, ще що-що. Тримайтеся подалі від напоїв і блондинок ».
  
  
  Нік відвернувся. Дивлячись на синій труп вченого, було нудно.
  
  
  Але перш, ніж він підійшов до дня, сергій згасло, і зал поринув у пітьму. Тихо Нік ковзнув до міцно ізольованою день. Він натиснув на нах. Заблоковано. І щоб його відкрити, потрібно базука.
  
  
  Він присів у темряві і чекав атаки, яка займається не прийшов. Тиша стала важкою і гнітючою. Він задавався питанням, хто знає, крім віце-адмірала Ларсона, що він тут і навіщо він прийшов? Ймовірно, половина шведської розвідки, друкарок до вищого керівництва, якщо б у Швеції було стільки ж плетені, скільки в урядових службах США. Потім, в проблеске світла, що проходить через отвір, в якому холодильні камери проходили через стіну, Нік побачив, як рухається чоловік.
  
  
  Нік підійшов до нього трьома безшумними ковзаючими кроками, піднявши стилет. Чоловік, здавалося, слухав. Нік скористався своєю нерухомістю, щоб зробити випад однією рукою і підняти підборіддя так, щоб горло було незахищено. Вільною рукою Нік притиснув кінчик ножа до горла чоловіка. Чоловік у темряві не відповів.
  
  
  Він вже був мертвий. Ніка накотилася активного відпочинку реакцій, і він безрадісно усміхнувся. Трупне задубіння іноді призводило до дивних наслідків. Зміна температури могло б змусити небіжчика поворухнутися.
  
  
  Нік знову чекав. Повітря шталь затхлим і задушливим. Він подивився на свій годинник. Було пізно, і на наступний ранок його ніхто не чекав.
  
  
  Він жим лежачи з підлоги, де повітря було трохи краще. Йому було цікаво, скільки відбору проб повітря міститься в кімнаті. Небагато. Це не було великим від'їздом. Через кілька хвилина ему стало важко дихати, і в той же час він шталь дуже сонним. Твердий цементну підлогу здавався м'якою, як ліжко. Холодний камінь так зручно притулився до його щоки, що він дозволив собі подрімати півгодини, перш ніж вирішити, що робити далі. «У чому ih мета, - подумав він сонно, - повинен їй померти від страху?» Але усвідомлення небезпеки не зберігаються ему спокій. Так легко їх не виграти. Дуже повільно і втомлений Нік встав. Це отвір, через який падав проблиск світла. Повинен був бути свіже повітря. Може, вистачить і на мишку, але це краще, ніж нічого. З рештою силами, пробурмотів вибачення, він поцупив зі стільця одіна навколо трупів і перетягнув його, холодильні склади. Стілець був недостатньо високий, щоб дотягнутися до тріщини. Задихаючись від напруги, Нік перекинув стілець набік і покотився наверх. Витягування на всю довжину дозволяє ему підняти особа до тріщини.
  
  
  Свіже повітря пов'язано ему нові сили. Нік доклав рот до б і заревів: «Агов, чортів шведський тупиця! Невиправні ідіоти, випустіть мене! »
  
  
  Його крики без заминки луною розносилися по короткому порожньому коридору. Нік продовжував кричати, поки не шталь настільки запихаться, що мало не втратив свою хитку точку опори.
  
  
  Минуло кілька годин. Ніка так трясло на ногах, що він мало не впав, і він знав, що, якщо це відбудеться, у нього не буде сил, щоб знову піднятися. Тому він похмуро притиснувся. На цей раз вони майже дістали Киллмастера з допомогою простого трюку, але, кравець візьми, цього майже не вистачило. Він буде чіплятися за цю кляту люльку, поки вона не заіржавіє.
  
  
  Годинник перетворилися в позачасовий період тортур, розчинилося в тупий боляче. У нього болів мозок від скарг на ноги. Потім він почув, як відчинилися двері. Він випустив трубку і пірнув до відкритої день. Стілець перекинувся.
  
  
  Наглядач звалищі в білому з криком жаху притиснувся до стогнати, коли навколо темряви вийшов здоровенний чоловік і, похитуючись, попрямував до нього, як сучасна версія монстра Франкенштейна на гумових ногах.
  
  
  «Неееет», - закричав він протяжним криком людини, який бачив щось надприродне. Нік схопив його за горло, притягнув чоловічка k стогнати, і додав кілька імпровізованих зауважень про те, що охоронці звалищі не стежать за небезпечними місцями, такими, як холодильні камери.
  
  
  «Сер, сер ...» - мовив чоловічок. «Її тільки що з'явився десять хвилина назад. Інший чоловік пішов додому хворим ».
  
  
  Нік відступив, щоб краще розглянути чоловіка. Це може бути правдою. Очевидно, цей слуга був не тим старим трупом, який впустив його. Новий чоловік був рухомим чоловічком зі злегка витріщеними очима. Нік повільно опустив його, але тримав однією великою рукою. Чоловік подивився на розлюченого американця переляканим і невпевненим поглядом.
  
  
  «Ви впевнені, що не повернулися щорічно, чи не помер він?» прогарчав Нік.
  
  
  «О ні, сер. Її працюю тут двадцять років. Ви можете це перевірити. Крім того, мені подобаються американці. Її добре говорю по-англійськи, - сказав Пууг. «Дійсно, сер. Їй нічого не знаю ». Нік неохоче відпустив чоловіка. «Добре, - сказав він, - але тримайся лиже до телефону. Можливо, ти мені знадобишся пізніше ».
  
  
  «Окидо, сер», - сказав він. той чоловік. «Молодець=) co людини по суботу. Мій номер будинку - дванадцять, сорок три, сорок шість. Її живу в Васагатане тридцять сім ...
  
  
  «Відмінно», - сказав Нік. Він підійшов до телефону, щоб подзвонити в службу безпеки і сказати віце-адміралу Ларсону, що його крісло не так безпечно, як він сподівався.
  
  
  
  
  
  
  Віце-адмірал Ларсон був жують сигари, цибулинним шведом з вусами вікінгів. Його блакитні очі моряк були холодними і твердими, коли він поклав трубку.
  
  
  «У лікарні Маско кажуть, що в морзі немає нічного сторожа, містер Картер».
  
  
  Нік сидів у низькому кріслі в розкішно обставленому офісі Ларсона і крутив кубики льоду в своєму віскі. «Тоді нам потрібно знайти не тільки того хлопця, який замкнув мене в твоєму чортовому морзі, але і того хлопця, який знову випустив мене».
  
  
  Ларссон налив собі щедру порцію віскі навколо пляшки, що стояла навколо его красивого стільця, і випив її в чистоті.
  
  
  «Це буде важче. Він пішов, а справжній охоронець був доставлений в лікарню Муско рано ввечері з порізами і внутрішніми ушкодженнями. Він помер годину тому.
  
  
  «Ой, - сказав Нік. Він подивився в свій стакан і подумав, чи не лежить старий двоє на столі поруч з Кнудсоном.
  
  
  «Я говорив з вашим містером Хоуком», - продовжив Ларссон. «Він хоче, щоб ви продовжили розгляд справи більш або менш під моїм керівництвом. Схоже, у нього є ідея, що люди, які хочуть прорватися через нашу оборону, в основному переслідують вашу організацію NORAD і ракетно-ядерні бази.
  
  
  «Завжди є шанс, адмірал», - сказав Нік.
  
  
  Віце-адмірал хмикнув і поставив ноги на стілець. «Мені не потрібно говорити, що це нас турбує. Але ми будемо раді працювати з вами і будемо вдячні за вашу допомогу ».
  
  
  Товстий швед кінчиком черевика підштовхнув пляшку до Ніку.
  
  
  «Випий ще, Картер. Тоді їй розповім вам, що ми знаємо про німецьких рицарів. Між іншим, у нас не було особливих проблем з пошуком графа фон Штади в Копенгагені. Він подорожує зі свитою, яка займається була б екстравагантної навіть для махараджі ... Послухайте, у мене є план. Це означає, що вам доведеться працювати з жінкою, що його знаю, є недоліком, але вам може сподобатися ця. Вона дуже прониклива і володіє сміливістю. Для фізика вона теж непогана ...
  
  
  Ларссон говорив по кілька годин, поки Нік слухав, задавав питання.
  
  
  
  
  Нік зупинив блискучий новий «мерседес» з відкритим верхом, один навколо своїх нових реквізитів, перед будинком на схилі і піднявся з грубої дерев'яної сходах, що ведуть до будинку. Він більше не був Ніком Картером, крутим топпером, а Ніколасом фон Рунштадтом, колишнім главою Люфтваффе, а тепер мисливцем за станами, що харчує слабість до жінок і шнапсу. Він не був замаскований, але відрізнявся від Ніка Картера сотнями відмінностей - стрижкою, позицією, зовнішністю, кроєм одягу - він був настільки несхожий на нього, що навіть Хоука було б важко, его не впізнати.
  
  
  На ґанку Нік подзвонив у дзвінок і почув гонг в будинок. Він зробив паузу і знову подзвонив. Ніхто не відповів. Потім четвертого разу Нік занепокоївся.
  
  
  Астрід Лундгрен, судячи з того, що чув Нік, була небезпечною перешкодою для будь-якого, хто намагався нейтралізувати підземну оборону Швеції. І німецькі лицарі, мабуть, були добре організовані і швидко завдала першого удару. Нік спробував відкрити важкі дерев'яні вхідні двері, але, не втрачаючи часу, спробував її зламати. Замість цього він підійшов до відкритого вікна і увійшов всередину одним плавним рухом.
  
  
  Було тихо, панувала гнітюча тиша будинку, який витрачених або тільки що шталь свідком фатальної аварії. Нік швидко пройшов по кімнатах першого поверху, вигукуючи ім'я жінки. Відповіді не було. Нагорі теж нікого не було.
  
  
  Це дійсно був правильний будинок. Проходячи по бібліотеці, Нік побачив сильно завантажені полиці, заповнені книгами Ейнштейна, Фермі, Оппенгеймера і десятків інших світового відомих фізиків.
  
  
  Задні двері були прочинені. Нік ступив на широке дерев'яне ганок.
  
  
  Висока білява жінка з тілом, яке хотілося б більшості кінозірок, потім витиралася важкого випробування в сауні. Її мускулиста ущелини була повернена до Ніку, і він стояв, захоплено дивлячись на ідеальне тіло. У нах були довгі ноги гарної форми, круглі, але тверді сідниці, а по гладкій спині цівкою білявого волосся струменіла.
  
  
  Нік, зраділий видовищем, повернувся до реальності, коли він згадав, як мало часу в нього було, щоб встигнути на літак. Він прочистив горло. Жінка, схоже, його не чула. Вона потягнулася до полиці, де були її туалетні приналежності, і, все ще витираючись, недбало повернулася в бік Ніка.
  
  
  Потім пролунав постріл, і Нік почув, як кулі потрапили в дерево его головою.
  
  
  «Це показує, що я вмію поводитися з револьвером», - сказала жінка. Вона підійшла до нього, накрита рушником, і зробив зброю ему в житті. Нік прийшов до висновку, що спереду вона виглядала ще ефектніше.
  
  
  «Я шукаю доктора Лундгрена, люба», - сказав Нік. «Може, ти скажеш мені, чи вдома вона?»
  
  
  «Її доктор Лундгрен», - сказала вона. Очі кольору морської хвилі підозріло заблищали. "А хто ти?'
  
  
  Нік моргнув. Важко було повірити, що ця жінка прочитала всі книги в бібліотеці і написала деякі поодинці.
  
  
  «На даний момент її Ніколас фон Рунштадт», - сказав Нік. «Я той хлопець, з яким ти збирався поїхати в Копенгаген на вихідні, пам'ятаєш?»
  
  
  «Боже мій, - похмуро сказала вона, - ще один гарний хлопчик. Звідки, кравець візьми, Ларссон ih бере? Ви американець, так?
  
  
  'Так.'
  
  
  Її очі холодно дивилися на нього. «Не вірте всьому, що чули про шведських жінок. Принаймні не для мене.'
  
  
  «Я нічого не вважаю тільки собою зрозумілим», - сказав Нік зі смішком. Її погляд був нікчемним. Вона одягла халат, і вони разом увійшли в будинок. «Не заривай божевільні ідеї в голову, моя люба», - сказала вона. «Я роблю це тільки для короля і країни, а також для виживання людства».
  
  
  «Що ж, вам краще поквапитися, якщо ви хочете врятувати людство сьогодні», - сказав Нік. «Наш літак вилітає з Стокгольма через дві години».
  
  
  Вона повернулася і подивилася на нього широко розкритими очима. «Я думав, це завтра. Її провів два дні, роблячи варіації лінійного прискорень з одним і тим же матеріалом. Її навіть не знаю, який сьогодні день ».
  
  
  Потім сучасна шведська версія розсіяного професора побігла вгору по сходах, щоб одягтися й зібратися.
  
  
  Нік sel в бібліотеці і перегорнув статтю під назвою «Спостереження і спроба пояснення активності полузарядных частинок у лінійному прискорювачі Маско». Він розумів одне з десяти слів.
  
  
  У вікно він побачив вітрильники, пливуть далеко за межами зони відчуження. Він задавався питанням, чи прийме граф фон Штади его пропозиція доставити ему доктора Астрід Лундгрен на невелику суму в п'ятсот тисяч марок.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  
  
  
  Двомоторний літак Hawker Siddley вилетів навколо приватного аеропорту в Баварії, і зробив свій тонкий мис на півночі прямим курсом на Копенгаген.
  
  
  Потім двадцяти хвилина в повітрі Біг Бос зійшов до кабіни, і сам взяв на себе управління. Пілот Ганс мовчав, поки не відчула настрій графа фон Штади, перш ніж вступити в розмову. «Досить справедливо для людини, який за один день втратив п'ять мільйонів доларів», - нарешті подумав Ганс.
  
  
  Ганс був товстим, грубим пілотом колишнього Люфтваффе, відомим любителем пива і власником фальшивого веселощів, яке вважалося гумористичним. Діючи, як придворний блазень для фон Штади, він міг дозволити собі невеликі вольності, які для графа розорили б інших людей.
  
  
  «Я бачу, що ми будемо в Данії, як раз до балу», - сказав фон Штади. «Ще дві години на такій швидкості. Тоді у мене буде достатньо часу, щоб повернутися в готель ».
  
  
  - Розкажіть мені детальніше, бос, - обережно сказав Ганс. «Ви знаєте, що швидкість у повітрі не така, як на землі. З півночі досить сильний зустрічний вітер.– Так, звичайно, - сухо сказав граф. 'Її помилявся. Нерозумно з мого боку.
  
  
  Ганс тримав рот на замку. Його бос не любив, коли його спіймали на помилку. На вузькому, прямому особи графа були чіткі риси. Ганс навіть чув, як він зціпив зуби. Ганс поставив блискучий, але занадто нервовий діагноз. Цей чоловік міг би правити треба миром або піддатися стресу протягом п'яти років. Тричі на обкладинці Der Spiegel ... два або три рази в день через Німеччину на літаку, щоб виступити в промисловому клубі або на конгресі ... була згадана его багатомільйонна фармацевтична компанія, що належить нікому, крім колишнього канцлера Ерхардта. в якості лідера на старті Wirtschaftwunder. Фон Штади називав правителів Рура за прізвиськами, входив до ради директорів п'яти великих банку і одночасно працював хірургом.Ганс що-що знав про цю хірургічній практиці, так само, як він знав багато інших речей, про яких граф не підозрював, що він знав.
  
  
  Радіо затріщала, порушивши тишу в кабіні.
  
  
  «Порт приписки, бос», - сказав Ганс. Він натиснув кнопку дзвінка.
  
  
  Копенгаген повідомляє, що фон Ранштадт і Лундгрен знаходяться під спостереженням. Повідомляється, що вони щасливо прибули до Копенгагена і до полудня перебували під простим спостереженням шведської служби безпеки, але фон Рунштадту вдалося втекти. Схоже, він знайдений дотримуватися сьогоднішню угоду і зможе доставити жінку ».
  
  
  «Чудово», - сказав фон Штади. 'Це все.'
  
  
  Радіо замолчало.
  
  
  «Чертовски хороша ідея про цю нагороду для Лундгрена, бос, - сказав Ганс. «Я думав, що ми можемо списати п'ять мільйонів, коли наша шведська операції зламалася».
  
  
  Голос фон Штади був надзвичайно привітним. - Тобі коли-небудь спадало на думку, чому ти після тридцяти років все ще водиш літак, Ганс? Новий? Дозвольте мені назвати кілька причин. По-перше, ці маленькі гангстери, начебто фон Ранштадта, незважаючи на його славну військову кар'єру, займаються дурним і ризикованою справою. В крайньому випадку. По-друге, наші союзники, в даний час китайці, воліли б, щоб ми передали їх виділення Маско, щоб ніхто не дізнався, що ми его не шукаємо, так що ih застосування відносно Сполучених Штатів матиме елемент несподіванки. І, нарешті, якщо б ви були більш обережні, ви б знали, що я скасував це шведське підприємство три дні тому, але цим ідіотам в печері знадобилося надто багато часу, щоб зникнути. Якщо б вони повернулися, її б все одно ih застрелив. Тепер, будь ласка, вірних собі контроль. У мене є справи з нашим другом Лин-Тао. Але, зрештою, можу вас запевнити, що я не продаю за п'ять мільйонів те, що по суті означає контроль над Північною Америкою ».
  
  
  «Я повинен був знати, бос», - сказав Ханс, червоніючи, прикусивши недопалок. «Ви завжди на крок попереду нас».
  
  
  Він знав, що граф збрехав про те, що наказав розвідникам Маско повернутися додому. У Ганса не було ніяких моральних заперечень проти брехні, але це його стривожило, як вказівки на прийдешні зміни. Він ніколи не бачив, щоб граф говорив що-небудь, крім суворої правди! Звичайно, як і його право хвалитися, це може бути відволіканням від его прорахунку щодо повітряної швидкості, але его, інстинкт підказував гладкому пілотові, що брехня означає невпевненість. Ганс бачив це раніше. Завжди здавалося, що за ним піде свого роду Армагеддон. Його маленькі оченята заблищали. Коли падали здоровані, це справило багато галасу, але для непомітних фігур в потрібному місці, звичайно, було багато чого дістати.
  
  
  Під крилом здалася покрита соснами Ютландії. Ганс трохи змінив курс і почав спуск в Копенгаген.
  
  
  
  
  Це була темна сторона, як не дивно освітлена. Люди являли собою дивну і граціозну расу, які рухалися в ритмі музики, яка займається викликала спогади про полузачарованных лісах, і швидких поточних струмках. Королівський датський балет знаходився в цьому залі вже півгодини, коли трупа увійшла в темну ложу, яку Нік приховував з самого початку виступу. Нік коротко кивнув групі і повернувся до балету. Фон Рунштадт, як він вирішив, був аристократом, який завжди зберігав самовладання. Тільки коли в антракті загорівся сергій, Нік повернувся і подивився на групу в коробці. Йому було нескладно вивести фон Штади. Інша частина компанії виглядала так само, як і оточення будь-якого великого людини, з ih порожніми обличчями і різним ступенем підлості та удаваного гідності. Але фон Штади був сюрпризом. Нік очікував стереотипного впертого нациста - стрижене волосся, бичача шия, прусська жорсткість, можливо, схильність до повноти.
  
  
  Елегантний чоловік у вечірній сукні виглядав як щось середнє між командиром морської піхоти і святим Ель Греко. Нік зрозумів, що він сильний, ценымногие сильніше, ніж припущення, що його худоба, і його обличчя під сірою короткою стрижкою було обличчям людини, який багато займався спортом на відкритому повітрі, хоча його очі були запалими і горіли, як якщо б у нього була гарячка.
  
  
  Граф щось сказав своєму помічникові, потім повернувся до Ніку.
  
  
  «Добрий вечір, гер фон Рунштадт. Її радий, що ви змогли скористатися моєю пропозицією. Але її відправив вам два квитки, і ви залишилися одні ».
  
  
  У його культурному голосі було легке презирство. «Я залишив даму додому», - коротко сказав Нік. «Я подумав, що краще її не буде, поки ми будемо торгуватися по-nah».
  
  
  Фон Штади зневажливо розсміявся. «Дорогий мій, її ніколи не торгуюся. Вам була названа ціна, і ви можете прийняти або відхилити пропозицію. Тільки шкода, що доктора Лундгрена сьогодні немає з нами, тому що я, так сказати, не люблю купувати кота в мішку ».
  
  
  «Кіт у торбі, йди, - пирхнув Нік. «Я знаю, яка для тебе цінність Лундгрена».
  
  
  'Ах, так?' - спокійно сказав фон Штади. "Дуже цікаво".
  
  
  «Так, - продовжив Нік, - і її знаю, що вона стоїть ценымногие більше, ніж п'ятсот тисяч марок, які ось ви пропонуєте».
  
  
  "А скільки ще?" - м'яко запитав фон Штади. Ніку довелося б бути дуже дурним, щоб не почути погрози в голосі.
  
  
  «Я не жадібний, граф», - сказав Нік кілька надто бадьоро. «Мені не потрібні гроші. Але якщо Швеція дізнається, що вона пішла, вони будуть вистежувати мене, як і інші країни Північноамериканського співтовариства, включаючи Західну Німеччину. Тоді її буду людиною без майбутнього, граф. Так чи інакше, патріотичного німцеві важко ... "
  
  
  «Так», - сказав фон Штади, немов щось середнє між підтвердженням питанням.
  
  
  «Я хочу місце у вашій організації. Ви могли б використовувати хорошої людини, а його був офіцером в полдюжине армій ".
  
  
  Граф закивав головою. «Я вже сказав вам, що ви будете добре захищені. Її поніс значні витрати і доклав величезні зусилля, щоб переконливо переконатися в тому, що жінку викрали. Незабаром її знайдуть мертвою. І ви не винні в цьому ».
  
  
  «Я все ще хочу цю роботу. Наші роботи, наші вчителі шведської мови, - сказав Нік.
  
  
  Повисла тиша, граф опустив очі й задумався. Увагу Ніка привернула жінка, яка сидить поруч з графом. Вона здавалась дуже молодою коханкою графа. Йому було трохи за сорок, і, гей, не може бути більше двадцяти в день. Зрештою, вона була для графа дивною дівчиною. У нах було відкрите обличчя, кремова шкіра і дуже темне волосся, як у деяких ірландських дівчат, яких знав Нік. Нік підморгнув ей-і сховав усмішку. Граф не думав про це більше, ніж Нік буде торгуватися. Вони знали, яким буде результат, але були змушені вести гру.
  
  
  Нік скористався перервою, щоб вийняти срібну фляжку навколо свого піджака, і галантно запропонував дівчині перший ковток. Її темно-сині очі на мить заблищали.
  
  
  «Що ж, дякую, - сказала вона. «Я маю на увазі, Данке Шен».
  
  
  «Що ж нам тепер, - подумав Нік, - американець». Фон Штади несхвально підняв очі, коли дівчина повернула Ніку фляжку. Нік простягнув пляшку графу, але той коротко хитнув головою. Нік знизав плечима і зробив великий ковток.
  
  
  «Завжди стане в нагоді в мінливості життя», - серйозно сказав Нік, нерозумно посміхаючись.
  
  
  «Я прийняв рішення, - почав граф. «Можливо, ми могли б використовувати людини з вашим досвідом роботи в нашій політичній організації. Але її теж не можу змінити умови прийому. Її підтримую вашу кандидатуру, але ви повинні будете відповідати вимогам, як і у випадку з будь-якої іншої корпоративної або військовою організацією. Деякі навколо цих вимог трохи незвичайні, але і німецькі лицарі теж, принаймні, на рівні офіцерів.
  
  
  «Я розумію, - сказав Нік. У якійсь мірі він розумів. Кажуть, що в цей момент фон Штади пообіцяв ему відра падаючих зірок.
  
  
  Фон Штади витягнув навколо внутрішньої кишені конверт і простягнув його Ніку.
  
  
  «Плани обміну ув'язнених написані на аркуші паперу, який самознищиться, перш ніж ви покинете цей ящик. Цей сайт ih і, якщо у вас виникнуть питання, задайте ih зараз. Її не чекаю помилок завтра ввечері.
  
  
  Нік тричі прочитав прості інструкції, поки не запам'ятав, ih, потім підняв очі.
  
  
  'Немає питань.'
  
  
  Фон Штади схвально кивнув і простягнув ему початку другий конверт. Нік перерахував гроші Юди, і тепер настала його черга кивнути.
  
  
  «Ще будь-що, - сказав фон Штади. «Я думаю, що для всіх нас буде краще, якщо ми залишимося на деякий час в Копенгагені, щоб помилитися... уникнути всяких виступів проти нас. Ключі нам не дадуть, так що нам не потрібно турбуватися про владу ».
  
  
  Нік погодився. Коли група фон Штади пішла, Нік залишився і зник через інший вихід. Граф, ймовірно, послав би кого-небудь доглянути за Ніком і переконати себе, що він діє, як змовник, і Нік подобався людям, щоб ih гроші. давати гроші. Копенгаген виглядав красивим і весняних, коли він шелл по вулицях. «Боже, допоможи Астрід, якщо ти все напартачили», - подумав Нік. Він згадав вологі повні губи графа, і його палаючі очі. Коли цей хлопчик візьметься за тебе, Астрід, любов моя, ти поговориш.
  
  
  Образ, який мав на увазі Нік, був неприємний, коли він шелл по заповненим дівчатами вулицями Копенгагена до готелю. Коли він прийшов туди, богиня спала. Ee захисник роздягнувся з кривою посмішкою і скромно ступив на інше ліжко, вірний угодою.
  
  
  
  
  Було вісім годин вечора. Карлик повернув колесо, воно крутилося і кидало свої вогні у вечірній святим, змішуючись з калейдоскопом вогнів, сяючих крізь дерева. Дивна монотонна музика лунала з парового органу.
  
  
  Карлик крикнув: «Заходьте, пані та панове... заходьте і подивіться на них... усі зірки».
  
  
  Оркестр грає на пляжі. На самому делле це було півдюжини оркестрів, які грають повільні вальси, запальний диксиленд, і рок-н-рол.
  
  
  «Френк Сінатра, хлопці ... Ів Монтан ... Луї Армстронг ... Нурежев ... вони готові виступити для вас за невелику частину своєї звичайної ціни».
  
  
  Але зірки були маріонетками, а карлик не міг навіть продати Beatles наживо в ту ніч. Shell дощ, і карлик виявився не під тим кутом. Ніхто не купив квиток, щоб посидіти на відкритому майданчику перед ляльковим театром.
  
  
  Високий чоловік і жінка в я оплачував стояли під деревами досить далеко, щоб карлик не вмовляв ih щорічно його виступ. Карлик прикрив сигару від дощу і час від часу вигукував свої слова осклілими очима.
  
  
  Дощ стомлено капав з тільки що пророслих листя. Вісім годин. Це може статися в будь-який момент. Нік стояв дуже близько до жінки. Це було дуже романтично. До того ж це було ценымногие безпечніше. Вони не могли влаштувати ему засідку так близько до Астрід, не ризикуючи вбити і її, що було чи не єдиним ризиком, на який Фон Штади не хотів би піти. Сьогодні ввечері у Ніка було тільки одне завдання. Залишитися в живих.
  
  
  На кінчику носа Астрід була крапля дощу.
  
  
  Нік поцілував краплю. Це дало йому можливість доторкнутися до її тіла і управляти крихітним високочастотним радіопередавачем, який дозволяв шведській службі безпеки відстежувати кожен її рух, на випадок, якщо щось піде не так.
  
  
  Звичайно, завжди був невеликий шанс, що фон Штади стримає свою обіцянку, дану Ніку, замість того, щоб намагатися вбити його, але сам Нік здавався малоймовірним. Граф був би глибоко неповагою, якщо б він не вжив заходів, щоб позбутися від Ніка.
  
  
  'Як справи?' - запитав Нік.
  
  
  'Кращий. Новий. Її боюся. Я завжди вів дуже замкнутий спосіб життя ».
  
  
  «Я так і думав», - усміхнувшись, сказав Нік. «Чесно кажу, адмірал Ларсон і его хлопчики подбають про тебе, навіть якщо її буду дуже зайнятий, щоб допомогти тобі».
  
  
  «Я б воліла, щоб ти був зі мною», - сказала жінка похмурим голосом. «При найближчому розгляді».
  
  
  «Я сказав тобі, що ти до мене звикнеш», - сказав Нік. Карлик знову почав кликати. «Доходи щорічно на зірок ... Вони всі тут, міжнародна плеяда знаменитостей і талантів». Його хрипкий голос прохрипів, як ворон у тумані.
  
  
  «Голос віків і талановита людина. Ідіть сюди зі своєю дамою, сер, і дозвольте гей поглянути на життя з іншого боку.
  
  
  Карлик повернув одіна за сценічних ліхтарів так, що промінь впав на Ніка. Нік не був впевнений, чи це заїжджена жарт або частину плану. Він відчув, як Астрід застигла поруч з ним. Раптово туманний парк наповнився біжать фігурами.
  
  
  «Здрастуйте», - проревів Нік. В його голосі було обурення. Ih оточили, і чоловіки продовжили наступ. Карлик розсміявся, квохтав, як божевільний. Нік сподівався, що йому не доведеться відмовлятися від жінки. Шведська служба безпеки оточила парк, але, тим не менш, було б безпечніше, якщо б він міг залишити її з собою і переконати графа купити его ca початку другої спроби.
  
  
  В тумані пролунав постріл, і гном засміявся ще дужче. Нік побачив більше червоних язиків полум'я, почув більше пострілів, але він вже був у мокрій траві, тримав «люгер» в руці і вистрілив у ревматизму. Застогнав поранений. Астрід лежали поруч з Ніком, поклавши одну довгу ногу на його, її волосся спадало їй на очі, коли він намагався вловити нечіткі обриси викрадачів.
  
  
  «Йди звідси», - прогарчав він Астрід.
  
  
  «Я сказав, що хочу залишитися? '- сказала вона йому на вухо.
  
  
  Нік підняв її однією рукою і продовжив стріляти іншого. Разом вони побігли до дерев. На слизькій доріжці з'явився чоловік з рушницею. Нік вистрілив у нього, коли він підняв пістолет, і Астрід закричала.
  
  
  «Одне по всій робив ігри, любов моя, - прошепотів Нік. «Ми не кричиме, коли стріляємо або в нас стріляють. Видає нашу позицію ».
  
  
  «Не думаю, що мені подобається ця гра».
  
  
  Нік усміхнувся. «Як кажуть, на даний момент це веб-доступна гра».
  
  
  В цей дощовий вечір, компанія з оренди човнів на невеликому озері виглядала покинутою. Нік і Астрід перебігли пристань і таку гру в найближчу човен. Вони вже чули шум і крики на березі, і Нік потягнув черепів у бік туману посеред озера.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  
  
  Вогні в parque блищали на хмарному вечірньому небі, але на озері туман і дощ огортали ih захисним плащем темряви. Нік і Астрід сиділи мовчки, слухаючи плескіт води про човен. Звуки в parque здавалися далекими, і навіть крики переслідувачів на березі, здавалося, стихли.
  
  
  Потім у тиші пискнула лялька. Не з ih човни. Вони почули голоси, коли човни пливли до центру озера.
  
  
  Нік поклав руку жінці на плече. «Не рухайся, - сказав Нік. "Що б не трапилося.'
  
  
  Вона прибрала пасмо темного волосся з його чола. «Так», - сказала вона. «Вам не треба повторювати двічі. Вони йдуть за нами?
  
  
  «Так, - сказав Нік.
  
  
  'Її нічого не чую.'
  
  
  «Так», - прошепотів Нік. Зліва від нас. Лягай на планшир ».
  
  
  Жінка задерла спідницю і слухняно сіла на діряве дно човна. Нік витягнув одне з веселим по півні, і безшумно повернув човен в укрывающую темряву нависають на березі дерев. Звуки іншого човна наблизились.
  
  
  Нік зняв одяг.
  
  
  "Це вони, німці?" - пошепки запитала вона.
  
  
  «Я так думаю, - сказав Нік. «Це також могла бути поліція за німця, якого його вбили послеявляется. Її збираюся дізнатися ».
  
  
  Він спустився у воду якомога тихіше, але знав, що інший човен почула ну і тепер прямувала щиро до них. Нік пірнув і з честю поплив. шматок під водою. Коли він сплив, інша човен була поблизу. Всередині були двоє чоловіків, збуджено перешіптувались по-німецьки.
  
  
  'Вісім годин! Ось, Уолтер, попереду нас.
  
  
  Людина на носі з пістолетом опустився на коліна, щоб краще прицілитися в тінь човни Ніка. «Переконайтеся, що ви не вдарили жінку. Вона коштує великих грошей, - прошепотів чоловік на повідках.
  
  
  «Цей клятий туман», - сказав бойовик. «Я можу бачити човен, але не людини».
  
  
  Нік виліз з чорної води, і всією своєю вагою приземлився на ніс човна.
  
  
  «Гей, залишайся посередині, ти, блядь ідіот ... що ...?»
  
  
  Стрілок, який зосередився на своїй цілі, був захоплений зненацька, і повалився через ніс у воду. Бурхливі гармати поруч з його вухом приголомшив Ніка. В цей момент чоловік на ременях спробував розбити Ніку череп ременем. Нік відчув, як гостре лезо впало йому на плече, і випив половину ставу, намагаючись піти від нього. Потім він схопився за поводок і поліз за руку. Спочатку весляр був дуже упертий або дурний, щоб відпустити Ніка і кинути його назад у воду.
  
  
  Коли він нарешті зрозумів цю ідею, було вже занадто пізно. Нік схопився за шию обома руками і знову впав у воду. Весляр повинен був їхати. Вони разом плескалися в воду, і Нік безжально посилив тиск на горло чоловіки.
  
  
  Поки людина боровся під водою, Нік озирнувся. Бандит повернувся, обмежений одягом, але дуже войовничий. Нік побачив, як ухмыляющееся особа вискочило у воду поруч з ним і випустило горло весляра, щоб розсміявся порізати особу стрілка. Сторона руки Ніка вдарилася в обличчя, як тупим кінцем сокири, встромивши носа в мозок. У чоловіка не було часу кричати. Він був мертвий до того, як його понівечене обличчя занурився в чорну воду.
  
  
  Нік знову звернув увагу на весляра, якого тримав під водою однією рукою. Опір чоловіки ставало все слабшим. Нік штовхнув воду ще дві хвилини, потім відпустив. Почала другий німець не сплив.
  
  
  «Є ще що-що, - подумав він. Ми їм потрібні наокружили, інакше вони не відправили туди людей на човні. Але тепер, коли вони знали, де він, ему довелося ризикнути приземлитися. Задумливо він доплив до свого човна і піднявся на борт.
  
  
  «Я ... Я чула тільки один постріл», - сказала Астрід. "Я думав, ти міг би ..."
  
  
  «Може бути, - розсміявся Нік, - цього недостатньо». Він схопився за черепів і почав гребти назад. Він штовхнув човна трохи на берег і допоміг жінці вибратися. Потім вони побігли по слизькій доріжці в темний ліс.
  
  
  Між деревами вид крізь туман становив всього кілька метрів. І де-то в цьому лісі гном засміявся. Нік тільки одного разу чув цей маніакальний сміх у маріонеткової наметі, але цей звук настільки глибоко закарбувався в його мозку, що він все одно почує його двадцять років потому. Можливо, сміх був нервовим проявом спраги крові, яка займається назавжди залишила маленького вбивцю інвалідом. Він був там, у темряві, сміючись, тому що знав, де в залі Нік, в той час як Нік не знав, де він.
  
  
  Жінка вражена, але тримала рот на замку. Її очі були широко відкриті від страху, і її рука замерзла, коли вона схопила руку Ніка.
  
  
  Кулі не надходили, але сміх переслідував ну, як злий лісовий дух, то попереду, то позаду них.
  
  
  Потім сміх раптово припинився.
  
  
  І надчутливі вуха Ніка, треновані роками боротьби в темряві, вловили клацання праски по залізу за мить до того, як знову пролунав сміх. Нік кинув жінку на брудну доріжку і швидко впав на нах, коли пістолет-кулемет заспівав свою смертоносну пісню в декількох ярдів від нього, червоний очей в тумані. Балаканина, здавалося, тривала кілька хвилина, поки Нік і Астрід уткнулися обличчям в бруд, зводячи себе до мінімуму. Нарешті настала тиша, і промінь ліхтаря м'яко пробіг крізь заплутаний туман.
  
  
  Нік зробив постріл по люгера і почув, як goggle відскочила від каменів. Сергій згасло, і знову вибухнув сміх.
  
  
  Жінка поряд з ним тремтіла, неначе у нах піднялася температура. «Цей сміх, - сказала Астрід, - жахливий. Він лякає мене більше, ніж автомат - більше, ніж сама смерть ».
  
  
  «У мене таке відчуття, що це все справа», - лаконічно сказав Нік. «Сиди тут, її швидко подивлюся. Може, нам вдасться покласти нитка цього веселощів ».
  
  
  Задня частина «Люгера» в руці Ніка була вологою і важкою, і він тримав швидкий вогонь у бік скаженого кудкудакання гнома, щоб відвернути увагу Астрід. Попереду мерехтів червоний язичок пістолета-кулемета, і мокрі шматки кори та листя падали на голову Ніка, коли міцний чоловік примарним переслідував відступаючого стрілка. Карлик був злий, але не дурень. По швидкості, з якою Нік рухався в темряві, він зрозумів, що у нього немає шансів протистояти високому математики в перестрілці по пересіченій місцевості. І незабаром по черзі пістолета-кулемета пролунали все далі і далі. Карлик пішов. «Розумний негідник», - подумав Нік. Очевидно, він не розраховував виступити проти Ніка поодинці. Що ж, не було сенсу більше блукати в темряві, коли дварф наситився. Найважливішим було доставити Астрід Лундгрен у безпечне місце. Він побачив її, коли він повернувся в укриття на дереві, і почув, як вона важко дихає, коли він мовчки з'явився поруч з нею.
  
  
  "Тепер ми в безпеці?" запитала вона.
  
  
  «Кілька хвилина», - усміхнувся Нік. «Вони будуть хотіти тебе, якщо підуть на такий ризик».
  
  
  «Вони теж цього хочуть», - сказала жінка. «Це не хвастощі. Її пішак, блокує важливе поле, і тому цінні. Якщо б її, заблукав, це може бути різке для вільного світу. Такі факти ».
  
  
  «Фон Штади щастить», - прогарчав Нік. «Без цього туману ми б вже благополучно повернули вас у Швеції».
  
  
  Нік тримав «люгер» на відстані витягнутої руки, поки вони йшли через пагорб до парку розваг. Ще кілька сотень ярдів, і вони в безпеці на вулиці і в середовищі людей адмірала Ларсона, подумав Нік. Але поки вони не покинули парк, Астрід була його похмурої відповідальністю.
  
  
  Тепер вони підходили до наметів для розваг.
  
  
  В цю дощову ніч в цьому районі було мало людей, але вони точно б стрілянину до мінімуму. Через п'ять хвилина Нік помітив одну за
  
  
  чоловіки колонці, що сидять на самоті за столиком в кафе - великий тевтон, настільки ж непримітний, як Бранденбурзькі ворота. Він майже одночасно побачив Ніка і поспішно заговорив у рацію. Нік збільшив швидкість, і потягнув жінку за руку.По проходу до нього підійшли півдюжини чоловіків я оплачував.
  
  
  Було занадто пізно. Звичайно, огорожа буде охоронятися найбільш сильно. Якби фон Штади не забув змусити замовкнути рушниці своїх шахраїв, вони могли б збити Ніка з нога стіною куль, і ніхто цього не помітив. Безпечний Вестерброгад, головна вулиця, за межами парку, знаходився менш ніж у сотні ярдів від них, але Нік знав, що їм не дістатися.
  
  
  Він повернувся і пішов назад, дивлячись через плече. Шість чоловік фон Штади пішли за ним, поступово наближаючись.
  
  
  З іншого боку стежку натрапили ще троє. Граф обережно поставив Ніка в коробку. Можливо, йому було просто вдасться піти від чоловіків, але не з жінкою з ним. Потім Нік побачив ліворуч від них вертолітний майданчик, на якій літаки тільки-тільки виходили з-під пасажирів. Він затягнув задихається жінку на квіткову прилавок і вручив продавцю жменю корон. З квитками в руках Нік побіг до входу, і вони в таку гру в одну з гондол. Інші місця зайняли світловолосі датські підлітки і жменька п'яних норвезьких моряків.
  
  
  "Що ... що це пристрій робить?" - запитала Астрід тремтячим голосом. «З механічної точки зору це виглядає дуже неефективним. «Я не знаю», - сказав Нік, пристібаючи ih. «Мені теж все одно». Інші його слова були втрачені в гуркоті музики, оскільки гуртка різко розпочалася й набрала швидкість.
  
  
  Літаки піднялися вище, ніж ви думаєте. Нік і Астрід кружляли над деревами, мигцем побачили низьке вечірнє небо над Копенгагеном, а потім ковзнули mimmo вогнів на землі. Музика дико грав, люди на підлозі виглядали розмитими плямами. Нік марно намагався знайти вбивць рядок у чорних я оплачував.
  
  
  Норвезькі моряки реготали. Під ними Нік раптом побачив групу в чорних пальто з білими особами, що дивиться вгору. Нік швидко подивився в інший бік. Маленька металева капсула на кінці сталевого важеля дико кружляла над землею. Нік побачив світлофор на бульварі Ганса Християна Андерсена, потім швидкість знизилася, і поїздка закінчилася.
  
  
  На платформі з'явився старий продавець квитків. Люди вийшли, інші потрапили в металеві кулі. Новий. так. Двоє в чорних мундирах пройшли через ворота на дерев'яному помості. З цим вони помилилися.
  
  
  Вони весело привітали Ніка і Астрід, і захотіли сісти на заднє сидіння своєї капсули. «Guten Abend, гер фон Рунштадт, - сказав старший з двох, - ми збираємося покататися? А потім вип'ємо шнапсу, добре?
  
  
  Ih пістолети були невидимі. Нік лагідно усміхнувся і встав. Потім він iso усіх сил вдарив його правим кулаком здоровенного німця по носі. Ніс вибухнув, як перезрілий помідор, і кров залила його, рот, підборіддя, сорочку і плащ. Німець почав лаятися, важко дихаючи, але сили обірвалося, коли вертлюжок почав ривком закручуватися. Почала другий німець схопив свого стікаючого кров'ю товариша і штовхнув його в гондолу.
  
  
  Вони знову люто районів по вечірньому небу. Поранений бойовик намацав пістолет. Его розбите обличчя було спотворене, опухлі пурпурові губи скривилися в рычании, вишкіривши жовті зуби. «Так, ми його зараз стріляємо, кабана ...»
  
  
  «Дурниці, Карл. Ти здурів. Мова йде про те, щоб втекти з жінкою і не потрапити в руки датської поліції. Спробуйте використовувати свою товсту баварську голову.
  
  
  «Я вб'ю його і застрелю тебе, якщо ти спробуєш мене зупинити».
  
  
  «Граф вб'є тебе, як скажену собаку», - холодно сказав початку другої німець. «Навіть ти не можеш бути таким дурним, щоб не зрозуміти цього, Карл. Не бійся, твій шанс прийде. Дивись, намет оточена ».
  
  
  Нік озирнувся і дійсно побачив трьох чоловіків я оплачував, що стоять навколо платформи. Кілька інших були розсіяні, так що всі шляхи евакуації були відрізані.
  
  
  'Мені все одно. Це штопора часто, - прогарчав поранений, витираючи хусткою закривавлене обличчя. "Нам потрібна жінка, так?"
  
  
  Нік подивився на німця. Його усмішка була зухвалою, до безумства широкою. Поранений поспішно потягнувся до наплічної кобури, щоб схопити пістолет. Інший німець якийсь час боровся з ним, потім вони обидва підвелися, коли поранений спробував вирватися. Поранений балансував на краю гондоли, коли втрутився Нік. Він підвівся зі свого місця і завдав пораненому удар карате в шию. Коли чоловік топився, Нік схопив його за пояс і штовхнув у порожній простір. .
  
  
  Нік побачив, як він кружляє на тлі дерев, потім ih гондола повернула так, що він зник з виду.
  
  
  Дивний шум, схожий на колективний зітхання, піднявся з глядачів, вир сповільнилося, і гондоли опустилися. Нік побачив нерухоме тіло одного німця. Інший німець, все ще в гондолі, спокійно дивився на Ніка невиразними очима.
  
  
  - Це було дуже нерозумно з вашого боку, гер фон Рунштадт. Хоча я не хочу привертати увагу до нашої угоді, будьте впевнені, її пристрелю вас, якщо знадобиться », - сказав він. «Ти тихо виходиш з нами з воріт».
  
  
  «Готовий посперечатися, - сказав Нік.
  
  
  Потім вискочив з гондоли. Він сподівався, що правильно вгадав відстань. Всій території готелю, а, здавалося, стріляла в нього з двох різних сторін, а потім він приземлився з глухим стуком, від якого у нього вирвалося дихання. Его, мозок загрожував зануритися в темряву, але він змусив себе залишатися у свідомості. Він схопився на ноги, його зір знову прояснилося, і він витягнув свій люгер. Він вистрілив майже без свідомого прицілювання. Два з трьох чорношкірих на платформі розбилися, а третій пригнувся.
  
  
  Люди почали кричати і розбігатися на всі боки. Нік обернувся і побачив гондолу, з якої тільки що стрибнув на землю. Гондола коливалася приблизно в десяти футах над платформою. Німець похитнувся, намагаючись відновити рівновагу, щоб вистрілити у Ніка. Нік зібрався з силами, вистрілив по магазину з патронами в задню частину гондоли і дивився, як кулі пролітають крізь тонкий метал.
  
  
  «Астрід ...» - проревів Нік. Жінка встала й дико озирнувся. Нік побачив, як через заднє сидіння з'явилася рука і стягнула її мати, і продовжував стріляти. Потім він побачив, що рука розслабилася.
  
  
  Ему не потрібно було говорити гей, що робити. Перш ніж вона почула його поклик, ee балетні тапочки на високому каблуці показалися з-за кінця гондоли. За мить вона висіла на борт для руки. Нік мигцем побачив два чудових стегон розвівається під спідницею. Потім вона впала, як мішок з картоплею, на сиру землю. Нік підбіг до неї і підняв її на ноги. Далеко Нік почув сирени поліцейських машин. Він знову побіг з жінкою в укрывающуюся темряву.
  
  
  Вони пішли по звивистих доріжках парку, поки не підійшли до воріт, присвяченим артистам балету під відкритим небом. Вони побігли через порожні ряди лавок до сцени, яка займається була безлюдна, але все ще прикрашена фоном зачарованого замку. Ih shaggy лунали глухо, на голих дошках, поки вони мчали до задньої частини сцени.
  
  
  Потім на стелі спалахнув прожектор. Нік одним плавним рухом вимкнув лампу, і знову стало темно.
  
  
  Знову почувся непевний сміх гнома. Астрід застогнала і схопила Ніка за руку. Потім вона з важким гуркотом повільно впала на сцену. Нік вилаявся і потягнув її на майданчик, де намагався її перевчити. Коли довгі вії прочинилися, і вона відкрила очі, вона подивилася на нього, не пізнавши його.
  
  
  'Хто ти ...?' - невпевнено запитала вона.
  
  
  Нік вдарив її по обличчю. Він бачив це раніше. Сміливість - це те, сич чого потрібно тренуватися. І вона належала іншому відкритий басейн. Вона готелів піти.
  
  
  «Все майже скінчилося, дитинко», - м'яко сказав він. "Ти в безпеці-"
  
  
  «Ти брешеш», - сказала вона. Голос ee абсурдно, дивно, як у хитрого дитини. «Я все ще чую цей сміх. Це жахливо ...'
  
  
  «Припинити, Астрід. Це я, Нік. Бережи себе. Ми скоро виберемося звідси.
  
  
  Поступово молода жінка прийшла до тями. Вона сіла і прибрала біляве волосся з обличчя. 'Вибачте мене будь ласка. Це не для мене ».
  
  
  «Зачекай тут, - прошепотів Нік. Він мовчки піднявся по сходах за сценою, яка займається вела до світлових коробів. «Люгер» він знову прибрав у кобуру, тому що люди графа або поліції прийдуть потім пострілів, і нам це, нам іншого не було привабливою перспективою. Незабаром він піднявся по трапу високо над сценою, прислухаючись до звуків дихання середовищі плутанини труб і каналів. За мить він почув тихий зітхання і головна сміх у темряві. Нік підповз на десять футів.
  
  
  Потім сергій спалахнув на сцені, наче кордебалет збирався почати новий виступ. Нік був засліплений яскравим світлом. Він беззахисно бродив по вузькій дошці в двадцяти п'яти метрах над сценою, очікуючи кулі гнома. Потім знову пролунав сміх, і цей звук підштовхнув Ніка до дії.
  
  
  Карлик стояв метрів п'ять далі по іншу сторону полиці, і його викривлене обличчя спотворила огидна гримасу. Лезо летів по повітрю, як срібний птах, і Ніка врятувала тільки его чудова чуйність. Він кинувся на дошку і кинув Хьюго у своєму прекрасному збалансованому стилете в пастку з висоти плечей.
  
  
  Карлик підстрибнув, коли стилет Ніка високо його его по плечу. Нік почув крик боляче маленького чоловічка, і шталь чекати ляпанцю. Але цього не сталося. Нік піднявся на ноги і побачив, як карлик опускає своє легке тіло сильними руками по опорній трубі, поки не досяг наступного труби, а потім ліз по сходах в темряву пекельну даху.
  
  
  Нік спробував піти за ним, але чоловічок був занадто швидкий і мав ту перевагу, що був таким легким. Він рухався з моторною швидкістю тікає шимпанзе. Тепло від ламп змусило Ніка зрозуміти, що скоро хтось прийде щорічно, чому горить святим в порожньому кінотеатрі. Сміх пораненого гнома розчинився в темряві даху, і Нік почав спускатися до місця події.
  
  
  Він знав, що одного разу він покладе нитка цього сміху назавжди, але поки цей маленький ублюдок переміг. Роботи Ніка полягала в тому, щоб повернути Астрід Лундгрен цілою і неушкодженою шведської поліції безпеки. Він провів її на сцену, mimmo занедбаних гримерок, до виходу. Звідти вони пішли по провулку до широкої Вестерброгаде.
  
  
  Шини задзвеніли по мокрому асфальту, потім Нік почув звук, якого він так довго чекав, стукіт копит коней і скрипіння коліс возів на осях. Він подивився на вулицю. Ніяких чорних плащів. Ще немає. Вони повинні були бути десь поблизу, але граф не отримав ніяких сигналів від транзисторного передавача в кишені Астрід, а шведи отримали. У Ніка залишилося кілька хвилина.
  
  
  Важко повільно наближалася кінна візок з пивом до виходу в провулок. Там він пригальмував, але не зупинявся. Знайоме білявого особа віце-адмірала Ларсона визирало з-під брезент, який зазвичай прикривав пивні бочки, але тепер тримав під вітрилами сімох бойовиків і главу шведської служби безпеки.
  
  
  «Ми почали хвилюватися, коли не побачили, як ти вийшов, Картер. Як поживає мадам Кюрі?
  
  
  «Ми веслування на озері, - загадково сказав Нік, - і тепер ми відчуваємо себе ценымногие краще. Якщо ви просто розпишетеся про отримання, їй піду ».
  
  
  Жінка і начальник служби безпеки помінялися місцями, машина рушила далі, а кучер
  
  
  тихенько чавкал навколо трубки, як ніби він несс вантаж пива замість одного з найважливіших вчених у вільному світі, якого потрібно було доставити на віддалену авіабазу. Звідти вона повернеться в свою футуристичну підземну лабораторію в Швеції з машиною шведських ВВС.
  
  
  Нік стояв у провулку, де капала вода, і радісно закурював свою першу за багато годин сигарету. Обветренный бруква, засунув руки в кишені.
  
  
  «Фон Штади скоро приведе сюди своїх людей». - сказав Нік. "Де ми можемо поговорити?"
  
  
  «В Нью-Хавне».
  
  
  Нью-Хавн був вузькою вуличкою вздовж темного каналу, обсаженного деревами. В підвалах і нижніх поверхах будинків розташовувалося кілька джаз-клубів, навколо відкритих дверей лунали музичні автомати, а на вулицю лунав виття саксофонів. Також в цю похмуру ніч клуби були сповнені підлітків в джинсах з волоссям кольору льону, які кружляли на крихітних танцполах. Навіть якщо б граф фон Штади, що іноді, здавалося, був всюди одночасно, міг би передбачити ih зустрічі, шість датських музикантів, що сповідують ту стародавню релігію», зробили б найсучасніші пристрої для прослуховування марними.
  
  
  Нік випив свій «Carlsberg» двома довгими ковтками, а потім розслабився гострих відчуттів від того, що відбувається.
  
  
  «В цілому все пройшло дуже добре», - сказав він. «Граф і його ведемо переговори. Було непогано тримати своїх людей в тіні. Він все ще думає, що я працюю один, може бути, з невеликою бандою ».
  
  
  «Коли її побачив наближається датську поліцію, мої волосся почало сивіти», - сказав охоронець.
  
  
  «Це того коштувало», - усміхнувся Нік. Завтра у мене
  
  
  мій засадах в день. Але мені потрібна допомога. Її не дуже добре знаю цю країну. А у графа відмінна організація. Її поки не знаю, наскільки великий.
  
  
  Нік змалював свою ідею, а начальник служби безпеки кивнув і зробив нотатки. Через півгодини вони вийшли з клубу окремо. Нік підняв комір і пройшов mimmo анал назад в готель. Спостерігаючи за повільною, каламутною водою, ему прийшло в голову, що якщо він зробить найменшу помилку, завтра ввечері його тіло може виявитися частиною сміття, плаваючого у холодній брудній & nb.
  
  
  Навіть той факт, що мова йшла про безпеку країн північної і південної америки, не робив цю ідею більш приємною.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  
  
  
  Дорога на Гельголанд пролягала через плоскі сільгоспугіддя і пагорби, порослі ялиновими деревами. Опуклі низькі хмари, здавалося, майже стосувалися солом'яних дахів ферм, і сірий день оповив дорогу, і пейзаж тьмяною безбарвністю.
  
  
  Чоловік у старому «ягуарі» був припаркований біля невеликого придорожнього будинку і терпляче чекав. Потім на дорозі з'явилася точка, і вона швидко стала більше. Потім точка перетворилася у великий мотоцикл BMW, який пролетів mimmo ресторану зі швидкістю понад sta п'ятдесяти кілометрів на годину, а потім поїхав ще швидше. Мотоцикліст в шкірі і шоломі розігнав величезну машину на максимальній швидкості.
  
  
  Слабка посмішка з'явилася на губах людини за кермом «Ягуара». «Ви спізнилися, Бутс, - м'яко сказав він. Він швидко натягнув на голову в'язану балаклаву. Яскраві кольори маски навколо очей, носа та rta робили його схожим на стародавнього ацтекського жерця. Коли кришка була на місці, він прискорився і помчав за мотоциклістом.
  
  
  Мотоцикліст не помітив переслідувача. Рівна ділянка дороги майже підійшов до кінця, а спідометр вібрував зі швидкістю близько 180 км / ч. Неохоче мотоцикліст зменшив швидкість і випростався в сідлі. На цій швидкості уродженець або фермерська кінь по дорозі були б фатальними. Навіть мішок коров'ячого гною. Посмішка скривилася навколо скрученого від вітру rta. Це була цвіль навколо масла і яєць, але, якщо повезе, Ріккі, граф, закінчить свою роботу за кілька днів, і тоді ih шляхи розійдуться. Вона, Бутс Делані, згадала той час, коли вона очолювала банду навколо сотні мотоциклів на диких поїздках по маленьким містечкам Південної Каліфорнії і Невади. Місцеві влади були так налякані, що трохи не подзвонили б в Національну гвардію, якби зупинилися із-за ударів по нирках або чогось в цьому роді. А тепер вона турбувалася, ради її про порожніх корів в дорозі, кравець візьми.
  
  
  Думка про її друга Ріккі, графі Ульрихе фон Штади, змушувала її відчувати себе дивно. Бутс знав багатьох хлопців, яких ih власні матері назвали б серйозними справами, але Ріккі взяв торт і був найуспішнішим злочинцем, якого вона коли-небудь зустрічала. Він майже завжди діяв у рамках закону, і кількість підприємств, якими він займався, було фантастичним. Не кажу вже про лицарів - він армій, військових, які танцювали під дудку Ріки.
  
  
  Великий двигун ревів між її стегон, і Бутс відчув тепло, коли вона подумала про чоловіка і його стрункий твердому тілі. Вона помітила спортивну машину в декількох милях позаду нах, але не звернула уваги, тому що її думки були в тому цікавому залі замку. Ріккі був твердий, як граніт, бо тренувався, як боксер, а Бутсу дуже хотілося дотику того твердого чоловічого тіла, яке нав'язувало гей свою волю. Але за ці сім місяців Ріккі не торкався до неї так, як чоловік стосується жінки. «Жінки послаблюють силу волі чоловіка», - сказав він таким дивним тоном. «Ключове слово - дисципліна. Щоб вести за собою, ви повинні вміти терпіти більше, ніж інші ». І поки бідолаха Бутс палав нерозділеного пристрастю, Ріккі змушував її працювати з ним батогом, ремнем, і розпеченою праскою, свисавшим зі стін його спальні. «Як демонстрація хоробрості, це вражає», - подумав Бутс. Принаймні, від цього ей стало холодно, і вона була не зовсім слабакой, але в якості замінника випадкових дотиків і лоскоту це було визначено незадовільно.
  
  
  А нещодавно вона помітила, що Ріккі, здавалося, почерпнув щось більше, ніж дисципліни за ih вечірніх занять - ему це, здавалося, подобалося - і вона почала володіти дивною владою над ним. Хоча Бутс була дитя за стічної канави, вона була досить розумна, щоб зрозуміти, що сила може обернутися проти власника ...
  
  
  У нах не було шансів закінчити цю думку. Слиз в «Ягуарі» сиділа відкрито про неї і гуділа. Проходити було достатньо, тому Бутс зробив жест, піднявши руку, що було визнаним образою.
  
  
  Спортивна машина ковзнула поруч з нею і під'їхала. Ботс озирнувся на водія, щоб сказати ще одне лайка, і трохи не вирішення науково-дослідних завдань двигун. Ця божевільна птах намагалася відмахнутися від нах, Чоботи, боком, як даішник навколо наукової фантастики.
  
  
  'Мій круп «хлопчик», - крикнув Бутс. Вона дала BMW повний газ, і двигун стрибнув уперед. Черевики низменному лежали над колесом, вітер шмагав її по обличчю. Ферми, ліси і луки мчали сірим потоком, стрілка швидкого набору продовжувала підніматися вгору.
  
  
  Ee хитрий молодий мозок вже уважно вивчав ситуацію. Граф був зайнятий великою справою. Він був сильний, і у нього були суперники. А Бутс був визнаної коханкою графа. Через нах суперниці змогли чинити тиск на графа. Фон Штади б дуже незручно ставитися до помилок, і Бутс відчував, що визнає серйозною помилкою, якщо вона дозволить схопити себе.
  
  
  Вона подивилася в дзеркало. Швидко підійшла спортивна машина. Людина в масці, здавалося, знав, що робити з машиною. Він прослизнув у покажчиків з спритністю гонщика Гран-прі-і знову почав обганяти.
  
  
  Дівчина швидко поринула в думки про топографії країни. Вона їхала по цій дорозі багато разів. Вона стало відомо три будинки на пагорбі. Гей, здалося, що тут є водопій для худоби і путівець, що веде в ліс, відразу за поворотом, який в мить зробить її невидимою. Вона увійшла в покажчиків і помчала по дорозі в попросив притулку в лісі.
  
  
  Чоловік на «Ягуарі» промчить mimmo, і вона вже буде глибоко в лісі до того часу, коли він зрозуміє, що вона зійшла з дороги. Її охопило почуття полегшення і тріумфу. Ріккі стала б дуже злий, якби дозволив датському бомжу схопити її.
  
  
  Рев «Ягуара» пролунав позаду нах. Вона обернулася, щоб побачити, як він пройшов. Потім вона була приголомшена, виявивши, що людину в масці не обдурили. «Ягуар» просвистів для покажчиків, помчав польовою дорогою, майже не зменшуючи швидкості, і пішов за нею вгору по схилу.
  
  
  Черевики приготувалися до останньої спроби, і тут вона побачила паркан, перешкоду навколо міцних соснових стовбурів, що перегороджують шлях. Вона усвідомила свою помилку. На відкритій дорозі у нах був шанс. Хтось міг її побачити і викликати поліцію, але в цьому тихому лісі чоловік у масці тримав її в своїх руках. Коли рев двигуна BMW вірш, вона зрозуміла, наскільки вона самотня. Єдиним звуком в деревах шепіт вітру і трепетом пролітаючою mimmo птиці. У відчаї, я знаю, що вона в пастці, вона побігла риссю.
  
  
  Позаду нах «Ягуар» з гарчанням зупинився. Вона почула, як грюкнули двері в тиші лісу. Потім вона побачила чоловіка в масці, яка швидко і плавно біг між деревами. Біля підніжжя схилу починалися відкриті луки, а для вологими луками - фермі. Черевики на повній швидкості мчали до лугах, проклинаючи важкі мотоциклетні черевики, які з кожним кроком провалювалися у вологу землю і, здавалося, тримали її. На пасовищі її міг хто-небудь побачити. І взагалі, де була поліція у цій гнилій країні?
  
  
  Вона пробиралася через мокре пасовище до годівниці, де сонні корови стояли по кісточки у весняній траві і жували жуйку. Shaggy чоловіка важко йшли позаду нах. Потім у Бутса виникла думаю--. Вона спіткнулася і впала обличчям у воду, коли чоловік наблизився. Захищаючи своє тіло, вона витягла навколо лівого чобота довгий ніж.
  
  
  Коли чоловік наблизився до неї, Бутс схопився на ноги, як розлючена кішка, її красиве молоде обличчя спотворилося від люті, і вона жорстоко вдарила ножем по животу чоловіки.
  
  
  «Давай, великий жеребець», - гаркнула дівчина. «Ви можете залишити собі те, що отримали».
  
  
  Чоловік у масці витончено відплив від смертоносного клинка, немов танцюрист, і обійшов її. Смертельні випади Бутса викликали веселий сміх. «Припинити, Бутс. Її не шериф з Південної Каліфорнії.
  
  
  Відповіддю Бутса був потік проклять. Потім людина в масці вдарив його зі швидкістю гримучої змії. Він увійшов в ee зброю, схопив руку з ножем і швидко натиснув на певну частину її зап'ястя.
  
  
  Ніж поплив в стіг сіна.
  
  
  За мить він досталь тканина з хлороформу і щільно притиснув її до ee особі. Яскраво-блакитні очі дівчини були гострими від ненависті, коли вона пручалася хватці нападника, але він був сильним, як лев, і його очі, здавалося, лагідно посміхалися і далі опору через щілини у его масці. Його очі, здавалося, пливли. Вона спробувала подумати про загрозу, але потім все стало чорним.
  
  
  
  
  Вона була великою зручною ліжка і в будинок. Вона була в цьому впевнена. Це був дивний будинок, бо вікна були забиті, але дах виявилася солом'яною. Вона прийшла до висновку, що це одна навколо ферм, які вона бачила багато разів. Ну, принаймні, здавалося, що вона все ще в Данії.
  
  
  З іншого боку, великий чоловік присів до неї спиною, щоб запалити вогонь у великому каміні, займав половину стіни. За його розміром і вмілим руху Бутс здогадався, що це людина в масці. Ee руки були вільні, і вона не збиралася чекати, щоб переконати себе.
  
  
  Вона швидко зістрибнула з ліжка і кинувся до дня. Чоловік з іронічною посмішкою озирнувся через плече. Черевик на повній швидкості наблизився до дня, і спробував її відкрити. Він, звичайно, був замкнений. З криком гніву, вона кинулася на це усміхнене обличчя, дряпала, штовхала і сварила. Без особливих зусиль чоловік підняв її і жбурнув через кімнату, а потім чого вона підстрибнула на великому ліжку з балдахіном, як стрибун на батуті.
  
  
  Чоловік терпляче чекав, поки вона не могла більше думати про прокляття, і дивилася на нього злісними очима, затамувавши подих. «Де ми і що ми тут робимо?» - слабо запитала вона. Коли її гнів ущух, цікавість узяла верх. Вона бачила, як його дорога сорочка тяглася до його могутніх грудях, вона бачила силу в красивому, але твердому особи і гумор в глибоко посаджених сірих очах.
  
  
  «Ми чекаємо ящик», - сказав огрядний чоловік. Він говорив з легким англійським акцентом, звичайним для освічених німців, вивчили англійську до 1939 року. «У вашого друга є чудова організація. Мені знадобився весь день, щоб доставити тебе сюди. Її, думав, що немає нічого краще затишного вогнища, щоб розвіяти холод весняних вечорів ».
  
  
  «Я знаю тебе», - сказав Бутс. «Ви той німецький мисливець за успіхом, з яким Ріки говорив про балет. Фон Рунштадт ».
  
  
  Чоловік кивнув і повернувся обличчям до вогню. Чоботи згорнулися калачиком, як кішка.
  
  
  «Ріккі вб'є тебе, малюк», - ласкаво сказала вона. Нік Картер засміявся.
  
  
  «Він вже пробував це. Що ще гірше, він намагався обдурити мене. А тепер її, що його зламав ».
  
  
  «Це не те, як ти граєш в гру, приятель», - сказала вона. Вона була збуджена і в той же час привертає до недбалості, з якою цей огрядний чоловік кинув виклик мощі фон Штаде. «Ця людина могутніше канцлера Германій. Просто у нього нічого не вкрадуть, і нібито тим більше у його дівчини ».
  
  
  «Як здорово, - сказав Нік. Він ризикнув. «Я не думав, що твій інший Рік дуже цікавився подругами. Принаймні, не по-перше.
  
  
  Дівчина почервоніла, і Нік зрозумів, що майже влучив у ціль.
  
  
  «Ріккі - великий чоловік», - сердито сказала вона.
  
  
  І тримаю гроші, він розкаже мені особисто, коли приїде, - сказав Нік зі смішком.
  
  
  «Ви помітите, коли він поверне вас в Німеччину. У тебе є
  
  
  коли-небудь чули про німецьких рицарів?
  
  
  'Її так вважаю. Так, її відкрию вам невеликий секрет, - сказав Нік. «Голос чому її тільки що викрав тебе, Бутс. Фон Штади втратив мій єдиний шанс заробити гроші, і тепер мені потрібно знайти роботу. Ви - моє знайомство з німецькими лицарями. Її не отримаю его відповіді до завтрашнього ранку, так що нам краще використовувати його як можна краще ».
  
  
  «Вранці ти помреш», - впевнено сказала дівчина.
  
  
  «Одного разу вранці ми всі помремо, дівчинка, - сказав Нік, - але це не завадить мені заснути. Між іншим, перш ніж її повернусь до тебе спиною, її повинен попросити тебе зняти цю шкіряну штучку, щоб її міг щорічно, чи є в тебе ще ножі. Там сорочку можна надіти.
  
  
  Бадьорий молоде обличчя Бутса зробилося дратівливим. Вона застигла на ліжку і примружилася. «Без жартів, приятель. Якщо Ріккі зловить тебе, її можу легко або важко попрощатися з тобою.
  
  
  Нік засунув сигарету в рот і подивився відкрито на нах. Хоча він вже хотів у ній рушниці, вона могла заховати гарпун під шкіряним одягом.
  
  
  - Геть цю одяг, Черевики. Готель би його бути джентльменом, але це не так ».
  
  
  "Хлопчик, ти можеш ..."
  
  
  «Іди, прополощи рот, Черевики», - м'яко сказав Нік. «Зніми шкіру і одягни цю сорочку».
  
  
  Крэнки перевернув дівчину на спину і втупився у стелю. «Підемо і зніми ну, бос. І пам'ятай, на кожен палець, який ти піднімеш на мене, Ріккі буде тримати тебе у своїй експериментальній кімнаті в клініці протягом неділю ».
  
  
  Нік знехотя встав і підійшов до розтягнутої дівчині. Через секунду вона піднялася з ліжка з блискучим лезом в кулаці. Нік розсміявся, відійшов в сторону, зробивши свій перший божевільний випад і вибив ніж навколо її руки легким ударом, від якого вона впала. висів мертвий поруч з нею. Боже мій, подумав Нік, скільки навколо цих речей вона ще сховала? Вона вже намагалася залізти в один навколо незліченних кишень на блискавці в куртці. Нік схопився за лацкан піджака і однією рукою підняв її з підлоги. Потім він тряс її, поки вона не опустила руку, і не кинула на ліжко. Вона косила руками і колінами, поки Нік м'яко, але твердо не торкнувся її обличчя великою рукою і не перекрив гей подачу відбору проб повітря. Вільною рукою він розстебнув блискавку і допоміг гей вибратися. Щоб зняти черевики, ему довелося використовувати хватку заднім пальцем ноги. Потім він поставив одну ногу на спину й стягнув штани до щиколоток. Зі стопкою одягу, він підійшов до дивана і селл.
  
  
  Черевик сидів на ліжку в бюстгальтері і трусиках, і дивився на нього тліючими очима, ee гостре ірландське особа спотворювалося ненавистю, а струнке тіло тремтіло від люті.
  
  
  Навколо внутрішньої кишені стирчав кастет, а навколо кишені штанів - старовинна бритва.
  
  
  «Я знаю, що у вас десь тут є ручна граната, - сказав Нік зі сміхом, - але, оскільки я не можу її знайти, ви можете залишити ee».
  
  
  Бутс нічого не сказав, але її маленькі білі грудей показово напружилися. Нік кинув гей сорочку.
  
  
  «Мені не потрібна твоя чортова сорочка», - гаркнув Черевик.
  
  
  «Добре, тоді одягни куртку».
  
  
  Вона знову вдягла шкіряну куртку, притулилася до підголівника ліжка, витягла перед собою довгі ноги і розсміявся закурила сигарету, поки Нік розгортав бутерброди, квадратних подарунок і холодне датське пива. Потім декількох відмов у формі Бутс дозволив собі приєднатися до трапези. «Що ви сказали графу, що зробите зі мною, якщо він не підкориться вашим вимогам?» запитала вона.
  
  
  «Я сказав, що, якщо викуп не буде виплачений у найкоротші терміни, її дійсно набьюсь, і відправлю тебе в гарну школу-інтернат у Новій Англії», - сказав Нік зі сміхом.
  
  
  «Подивимося, як сильно ти будеш сміятися, коли Ріккі покінчить з тобою», - кисло сказала дівчина. Нік подивився на годинник. Він втомився від незрівнянного графа фон Штади. Було пізно, а на наступний день було багато дель. Він поклав ковдру на диван і вимкнув брильов. У відблиску вогню він побачив дівчину, плавно йшла на своїх довгих ногах до ліжка. Її волосся спадало гей, на плечі, а в просторій куртці вона здавалася маленькою і крихкою. Вогонь зігрівав його шкіру, коли він роздягнувся і розтягнувся перед диваном.
  
  
  Гер фон Рунштадт? Нік?' - м'яко сказала дівчина. Вона підійшла до нього босоніж. «Може, її помилявся щодо тебе. Я не дуже добре вмію виправдовуватися... »Десь по дорозі вона зняла бюстгальтер і трусики, і тепер тільки чорна шкіряна куртка захищала її тендітну молоду плоть. Поточне полум'я грало в довгих білих стегнах і висвітлювало маленькі м'які грудей. Нік відчув, як вугілля з вогню на його стегнах і нижньої частини життя змішується з іншим видом тепла. Вона обійшла диван, не звертаючи уваги на те, що він був абсолютно голим, і простягнула тонку руку. Ee блакитні ірландські очі іскрилися теплим і повним гумору.
  
  
  "Чому ми повинні залишатися ворогами?"
  
  
  Нік запитально підняв брову. Потім дівчина вистрілила у вогнище, перш ніж він встиг її зупинити, вхопила кочергу, яка займається була у вогні весь день, і повернулася до нього з торжествуючим криком. «Кравець забирай, - подумав Нік, - як його байдужим до мене». Вона з нетерпінням чекала цього з вечері. Розпечений наконечник кочерги прикинувся его головою, потім спалахнув в паху. Нік відскочив, відчув пекучий запал і впав на диван. Дівчина вдарила знову, а потім, сміючись, і Нік відчайдушно перекотився через ліжко, щоб не потрапити під розпечене залізо.
  
  
  "Як тобі це подобається, друже?" - запитала дівчина. Її маленькі білі зуби блищали в лютій усмішці. «Візьми у мене, тигр, ти можеш дістати ніж, щоб врівноважити ситуацію».
  
  
  Нік перекотився по землі і спробував встати. «До біса спортивно з твого боку, дівчинка», - зумів промурмотати він. Він поставив стілець між собою і з падаючою дівчиною і почав кружляти, коли вона жбурляла в нього гарячу кочергу, як вогненну рапіру. Може, йому вдасться відвести її від вогнища.
  
  
  «Ти втомився тікати, приятель, - сказав Бутс.
  
  
  «Забудь про це, дівчинка», - сказав Нік. «Між іншим, її зніму з тебе цю штуку через хвилину, і, можливо, у мене не буде часу бути ніжним. Так що не витрачай наш час даремно ».
  
  
  «Випусти мене звідси через п'ять хв, або її встромлю тобі кочергу, знаєш».
  
  
  «Ти прав, Бутс, - засміявся Нік. «Я ще не бачу тебе у цій школі-інтернаті».
  
  
  Він шелл на стілець геть, злегка балансуючи на подушечці стопи. Нік вперше побачив коливну дівчину. Потім вона подивилася на гарячу кочергу в руці, і до неї повернулося хоробрість.
  
  
  «Дай мені кочергу», - м'яко сказав Нік. «Я серйозно, дівчинка».
  
  
  Очі Бутса дивно заблищали. Вона тихенько хихикнула, поки Нік готувався до атаки. Її погляд зупинився на довгих твердих м'язах тіла Ніка. Вона почала повільно задкувати, і так само повільно Нік вийшов вперед. Ніка охопили гострі відчуття від погоні. Його маленькі хитрощі головою змушували її нервувати. Тепер вона знала з досвіду, наскільки швидким міг би бути Нік, якщо б захотів.
  
  
  Вона відійшла за диван, ee гнучке тіло тремтіло від збудження. Кочерга описувала вогняні круги в небі, і раптово Нік усвідомив, що інтерес перетворилася в щось більш тонке і захоплююче. Розпечене залізо було перешкодою, яку треба було подолати, перш ніж діва здалася. Якщо він її обеззброїть, ee німецький надлюдина буде принаймні на мить забутий у хвилюванні переслідуваної жінки, але якщо вона опалиет его або проб'є діру в его голів, фон Штади залишиться правителем.
  
  
  Нік усміхнувся ей. На подив его, вона усміхнулася в ревматизму відкритим добрим ірландським сміхом.
  
  
  «Йдемо», - сказала вона тихо, глибоко горло. Це було наполовину запрошення жінки, наполовину виклик шльондрі. Вона теж сиділа напоготові, її стрункі білі ноги були готові рухатися в будь-якому напрямку. Однією рукою вона відчинила куртку, оголивши плоский м'який життя і красиву маленьку груди. Її біле, як знежирене молоко, тіло вітало його, але з іншого боку світиться кочерга зашипіла в повітрі з його викликом.
  
  
  Раптом у Ніка спалахнули котяться м'язи, вистрілили під бар'єром кочерги. Її тонка рука махнула вгору з швидкою лютістю вершника, що б'є свого коня, і розпечена кочерга зі свистом пронеслося до голів Ніка. Вона промахнулася і спробувала відскочити, але Нік заблокував початку другої удар. Коли вона відсахнулася, він вибив кочергу у нах навколо рук і впав разом з нею на ліжко, переплутавши ноги. Вона спробувала вирватися, щоб схопити кочергу на підлозі, але Нік схопив її сильною рукою і міцного притиснув до ліжка. Якийсь час вона продовжувала чинити опір з надзвичайно потужною силою. Потім вона розсміялася глибоким повним сміхом і все ще боролася, але не вислизнула. Її тіло було прохолодним, і її гострі білі зуби атакували його тіло в десятках місць, посилаючи повідомлення бажання його мозок.
  
  
  Десь по дорозі шкіряна куртка впала на підлогу. Прелюдія було небагато.
  
  
  Розгін був дуже інтенсивним, очікування - занадто довгим. Його руки ковзнули по її оголеній спині, потім обвили маленькі тверді грудей невимушеній сумішшю дикості і ніжності. Вона рухалася під ним, як молоде дика тварина, і раптом її довгі ноги розсунулися, і її вузькі руки міцного притиснулися до его спині і штовхнули-его нах. Вона довго і тихо стогнала від спекотної солодощі ih зборів.
  
  
  Потім тільки дикість, швидкість і ще одна швидкість, яка займається, здавалося, тривала вічно. Вона атакувала його з усіх боків і з усіх позицій, і коли він спробував зіштовхнути її, вона вивернулася і запропонувала йому своє тіло в іншому положенні.
  
  
  «Боже мій, поки що ...» - прошепотіла вона в якийсь момент. Потім два напружених тіла раптом злилися воєдино в довгій тремтіння в виливі палаючого срібла, має форму кола цього моменту і повільно зупинилися. Вона пролежала на підлозі, витягнувшись в його руках, і погладила його вологі волосся.
  
  
  Вони лежали мовчки в темряві, поки повільні рухи її тіла і запитливо пестливі руки не сповістили про нове бажання. Почала другий раз був більш рішучим, більш демонстративним з боку обох партнерів, але не менш корисним. Це супроводжувалося приємною інтимністю. Дівчина лежачи на спині і навмання розповідала про каліфорнійських байкерських бандах, трасі Гран-прі, своєї зустрічі з фон Штади в автоперегонах на Нюрбургринзі і часу, коли вона була його коханкою. Голос Ніка був недбалим і ледачим, поки він
  
  
  підбурював її жартом або питанням, але, знову ж таки, він був професіоналом, превращавшим гострий штопора в жарт.
  
  
  Пізно вночі вона порушила довге мовчання. «Ти щось маєш мені за те, що виставив мене дурнем, а Бутс Делейни завжди платить за своїми боргами», - сонно сказала вона. «Але я не думаю, що я поспішаю змусити тебе платити».
  
  
  В темряві Нік тихо усміхнувся.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  
  
  Факели відкидають мерехтливі тіні на товсті стіни. старого німецького замку. Двір, вимощений бруківкою, був заповнений галасливим натовпом добродушних людей, і тисячі голосів реготали і вимагали ставок. Нік повернув спітніле обличчя до прохолодного вітру, що дме з каналу. Бутс помилився, коли сказала, що фон Штади вб'є Ніка. Замість цього він дав Ніку роботу. Нік не залишив йому було особливого вибору. Наші роботи, нам чобіт. Але тепер Нік майже пошкодував, що Фон Штади відмовився. У німецьких лицарів була дивна процедура призову.
  
  
  Рев пролунав по всій натовпу, перервавши його думки. Нік глибоко зітхнув. Інший чоловік, Великий Золотий Рукав або як його там звали, вийшов на ринг. Слуги Ніка, два усміхнених німецьких хлопчика, розминали м'язи на його плечах.
  
  
  «Останнє зусилля, гер фон Рунштадт», - сказав один навколо них з ентузіазмом і ляснув Ніка по плечу. «Вам потрібно тільки залишитися на ногах протягом одного раунду, і у вас буде початку другої за величиною результат, який коли-небудь досягався».
  
  
  Нік подивився на свого супротивника. Ліс людини, масивного, як піраміда, з вугільно-чорними мерехтливими очима й чорними вусами. Генріх, так як його звали. Нік подумав, що він пам'ятав, як був чемпіоном Європи з боротьби, поки не убив одну людину на рингу і не покалічив кількох інших. Зрештою, його позбавили заголовка, але, судячи з того, як вони його підбадьорювали, німецькі лицарі, схоже, вважали його молодцем. Нік без особливого ентузіазму спостерігав, як Генріх марширує по рингу і жартував з глядачами.
  
  
  Граф фон Штади підійшов до куті Ніка. «Дозвольте мені привітати вас, гер фон Рунштадт». Фон Штади супроводжували його звичайні офіцери з «Німецьких лицарів і чобіт», які виглядали дуже круто і жіночно в костюмі, що облягала її струнке тіло. «Ваші досягнення сьогодні були, безумовно, вражаючими. Ви можете подумати, що ці подвиги сили і спритності виглядають по-дитячому, але хіба Веллінгтон не сказав, що битва при Ватерлоо була виграна на спортивних майданчиках Ітона? У будь-якому випадку, наші молоді послідовники насолоджуються видовищем, хоча в кінцевому підсумку це може стати трохи виснажливим для наших кадрових офіцерів. Але ви, безумовно, зробили чудову роботу ». Граф схилив голову і звузив очі Ніка. «Звичайно, цього можна було б очікувати від людини вашій сміливості та винахідливості».
  
  
  «Спасибі», - сказав Нік. «З цього теж можна було очікувати мовчання з цього приводу, - подумав він. Він відчував себе так, як ніби тільки що закінчив олімпійське десятиборстві. З самого світанку він бігав, шутер, здавав тести і робив все, що очікується від майбутнього офіцера у новому суперэлитном корпусі. Тепер все, що залишилося, - це остання рукопашна сутичка. Коли це закінчиться, він пройде тест на здібності і стане одним навколо хлопчиків, хорошим неонацистом.
  
  
  «Я бажаю вам усіляких успіхів у битві з добрим Генріхом», - люб'язно сказав фон Штади. «Я повинен попередити вас, що він інколи обманює, коли його заганяють у кут. Його останній бій був проти дуже перспективного кандидата, екстраординарного, який тривав шість раундів. На жаль, від людини зі зламаним хребтом нам було мало толку. Але оскільки вам доведеться постояти всього один раунд, щоб набрати точках, які перевершував тільки її, її б порадив вам триматися подалі від нього і більш або менш залишити його на початку другого раунду. Її сам ледве протримався три кола, і, напевно, було б розумніше, якби її прикрасив неминуче в кінці другого кола ».
  
  
  Офіцери навколо фон Штади розсміялися, і Нік зрозумів, що граф пожартував. У жарті був сенс: фон Штади не хотів, щоб Нік поліпшив свій рахунок. Як зараз Нік відчував, шансів на це мало. Потім пролунав гонг, і Генріх рушив з місця. Помічники Ніка підштовхнули його, і він зрозумів, що битва почалася. Не було судді він простої причини, що не було коли-небудь робив гри. Усе дозволялося. Нік проклинав свої втомлені кінцівки і обережно кружляв. Десь зашипів барило, і натовп від нетерпіння застогнала. Гігантський німець увійшов, як борець, з низькими руками і добре розподіленим вагою, щоб мати можливість кидатися в бій у всіх напрямках. Нік тут же увійшов і випустив праву руку в щелепу гіганта, від якої активного відпочинку боляче пронизала його власну лопатку. Гігант загарчав, струсив удар і схопив Ніка за талію своєю величезною рукою. Потім він ударив Ніка своїм масивним коліном в промежину. Натовп розчаровано зітхнула. Вони були боявся раннього нокаутів і закінчення виступу, але в самий останній момент Нік відвернувся і ухилився від твердого диваків. У той же час він вдарив долонею по плоскому носі Генріха. Гігант загарчав і зітхнув через рот. але залишився безперешкодним. Нік завдав удар карате за трахеї, яка займається мала зламатися або хоча б погнутися. Генріх закашлявся і загарчав.
  
  
  Нік відскочив, завдаючи залп ударів по тілу гіганта. Юрба вітала, але Генріх навіть не здригнувся. Боже, цей монстр взагалі був людиною? Ця остання комбінація була одним з кращих по фотографії Ніка, і Генріх був свіжим, як маргаритка, его руки горили косили, як щупальця восьминога.
  
  
  Нік стверджував на те, щоб спробувати дзюдо. «Це повинно спрацювати», - міркував він. Яким би твердим нас був Генріх, він, як і інші люди, підпорядкований певним законам механіки.
  
  
  Можливо, тому, що Нік був на грані виснаження, а німець був ще свіжий. Може бути, тому, що Нік не вчасно розрахував. Раптом він був піднятий і полетів по повітрю. Під ним промайнула кільцева мотузка, і юрба швидко розійшлася. Потім він тяжко сів на подушку з наповненими пивом животами.
  
  
  Хрипкі чоловічі голоси лаялися по-німецьки. Хтось перекинув склянку пива. Холодна піна розлилася по лобі Ніка, повернувши його до реальності. Генріх пройшов через кільце, показуючи на натовп і тримаючи переплетені руки над головою. Він відчув непереборне бажання лягти. Він вже пройшов випробування, він пройшов.
  
  
  Раптово його підняли за руки і виштовхали назад на ринг. Три здоровенних німця в останній раз штовхнули-его кільцем, і Нік, заціпенівши, рвонувся до Генріха. «Ах, Вундеркінд повертається за новими», гарчання-
  
  
  Генріх. «Приємно чути, що ця людина може говорити, - подумав Нік. Принаймні, це доводило, що він був людиною.
  
  
  «Насправді, жирний ублюдок», - сказав Нік. Він слизнул кров з губ і усміхнувся. «Ми тебе роздавимо, товстий, щоб кадети збрили потворні вуса».
  
  
  Німець непристойно загарчав і злісно вдарив Ніка в голи. Нік вхопився за драбину плечем, але це було так, як якщо б его, його мул, і він спустився на хольст's. Генріх високо підстрибнув і приземлився на спину Ніка колінами. Його дихання вирвалося одним пострілом, а очі потемніли. Нарешті він зрозумів, що німець б'ється головою об підлогу рингу.
  
  
  Непевний він чув, як його помічники кричали, що він повинен триматися, що залишилася всього одна хвилина. Боже правий, невже теж все це зайняло всього дві хвилини? Ніку здавалося, що він бився кілька місяців. Він великою країною, свої останні резерви, відчув, що німець стає безтурботним, і раптом ожив, вдаривши Генріху по обличчю вибуховим ударом. Німець здивовано позадкував; Нік схопився, як кіт, і скочив ногою німцеві в голову. Вони впали разом, але Нік знову встав і шталь чекати. Коли Генріх підвівся, він випустив величезний кулак, але Нік ухилився, схопився за свої висячі вуха, і знову, і знову вдарив його коліном по обличчю. Велетень заревів від боляче; нелюдський крик, подібний передсмертній агонії динозавра. Нік впустив його.
  
  
  У натовпі запанувала тиша. Цього не очікувалося. Генріх насилу піднявся на ноги і покотився вперед. Особа Ніка перетворилося в безжальну маску. Він виконав ще одну серію півночі міста, і коли гігант все ще не падав, Нік схопився за голову руками і,
  
  
  з повною силою вдарив його сферичну головку в металевій кільцевої стійці. Знову і знову гол вдарилася об стовп, натовп збожеволіла, помічники Ніка схвильовано загули, і, нарешті, ноги Генріха підкосилися. Зробивши останній удар карате по шиї, він кинув Генріха на підлогу рингу, де той лежав нерухомо, в той час як присутні студенти і офіцери влаштували стовпотворіння вечора.
  
  
  Нік сидів у своєму кутку, і його помічники витирали его. Хтось простягнув йому кухоль пива. Нік дозволив прохолодної рідини повільно стекти по его пересохшему горла, коли він виглядав, як скло. Його погляд впав на компанію графа фон Штади. Він зазначив, що Черевики вітали інших, але вираз обличчя графа его змусило похолодеть. Ці палаючі очі були спрямовані на Ніка, немов заклепки, марнують його наскрізь.
  
  
  А потім Фон Штади вискочив на ринг і завив, вимагаючи тиші. Його голос був високим і пронизливим, коли він кричав збудженого натовпу. 'Тихо, презирливо свині. Ви не німецька молодь, а сука пивних свиней. Не вовки, а побиті собаки, побачили свого господаря. З'явилася людина, навколо якого кращі представники німецької молоді виглядають, як грають діти, а ви радієте. Так чи повинні люди начебто тебе помститися за ганьбу минулого ...?
  
  
  Поступово крик вірш. Пішов збентежений гомін покаже. Потім тиша. Тільки розлючений голос графа луною віддавався від стін старого університетського містечка. Нік повис на мотузках і прислухався. Граф виголосив свою громову мова, коли лікарі в білих халатах виносили Генріха з рингу, а натовп нервово шаркала ногами і слухала майстра.
  
  
  Протягом двадцяти хвилина фон Штади читав лекції своїм молодим штурмовиків, потім, тремтячи від люті, покинув ринг і дозволив відвезти себе додому. Коли «Мерседес» в колонці зник, розгул знову піднявся. Ніка взяли на плечі і з тріумфом понесли по місту. Це нагадало ему Гейдельберг 1937 року. Виникнення полум'я і удари чобітьми. Він голосно співав і кричав, поки його не везли звідси пурпурову у Deutschland über Alles Taveerne. Волохаті руки обвилися навколо його плечей, червоні спітнілі вони підійшли до нього і назвали його товаришем. Нік не звертав уваги на цю нісенітницю і залишався тверезим, зосереджуючись на загартованих бомбами барменшах у ih Димдлах. І протягом вечора він побачив обличчя, яке він дізнався. Ему знадобилося мить, щоб розмістити це, потім він зрозумів. Швеція. Маленький чоловічок з виряченими очима, який замкнув його в морзі з синім трупом фізика. Тільки зараз він розносив пива, до довгих столів. Нік схопився.
  
  
  - Ent guilty Sie, товариші, - проревів Нік. «Тепер її збираюся повернути хороше баварське пива на хорошу баварську землю, щоб було місце для більшого». Він звільнився за товариських обіймів і швидко попрямував до маленького наглядачеві, який тепер був офіціантом. Офіціант побачив, що він іде, і його очі ще більше розширилися від страху. В замішанні він впустив піднос з повними склянками пива на коліна превеликий командиру кадетів і побіг до дня. Нік вилетів у двері в десяти кроках позаду нього, але страх придавив маленькій людині крила. Нік пробіг за ним два квартали, потім наздогнав його на кам'яному арочному мосту. Він схопив його за сорочку і вдарив по перилах мосту. Чоловік стукав зубами. «Ні ... ні ... помилка», - здригнувся він.
  
  
  «Готовий посперечатися, - сказав Нік.
  
  
  "Це був нещасний випадок. Клянусь.'
  
  
  «Ви маєте на увазі, що її жиль випадково». Нік швидко подумав, дивлячись в перелякані очі офіціанта. Якби цей чоловік сказав графу, що Нік обертався в офіційних шведських колах, його вперте проникливості було б марним. І останній шанс з'ясувати, хто на самому делле саботує шведський підземний місто і загрожує американської протиракетної оборони, буде упущений. Стилет ковзнув в руку Ніка.
  
  
  Голос офіціанта шталь пронизливим від страху, коли слова вилетіли з его rta. «Я не замикав двері. Її було так само страшно, як і зараз, коли ти вийшов через темряви ».
  
  
  Нік притиснув лезо кинджала до тремтячої горла чоловіка. "Хто убив справжнього охоронця смітнику?"
  
  
  'Я не знаю.'
  
  
  «Неправильний ревматизму», - сказав Нік. «Це буде коштувати вам життя. Він затиснув йому рота рукою. Вирячені очі відкрилися ще ширше, і швидко моргнули, коли чоловік схопив Ніка за рукав. Нік на мить відпустив. «Ти впевнений?» - гаркнув він.
  
  
  «Так, так, її пам'ятаю», - жалібно сказав чоловік. «Помічник фон Штади, Мюллер».
  
  
  'Чому?' - відрізав Нік. Чоловік повільно знизав плечима і трохи прийняв позу.
  
  
  «Ти можеш вбити мене, але я її не знаю. У будь-якому випадку це, напевно, буде коштувати мені життя ».
  
  
  - Тоді що ви там робили? - різко запитав Нік. «Ви намагалися продати справжньому охоронцеві поліс страхування життя до того, як его загинули ваші друзі?»
  
  
  «Мене звуть Густав Ланг. Її кореспондент Der Spiegel з особливим дорученням. Її знімаюся в серіалі про неонацизмі в сучасній Германій і вже кілька місяців спостерігаю за Фон Штади. Ви можете уточнити у редакторів, чи є у вас там контакти. Якщо у вас ih net, вони вам нічого не скажуть ».
  
  
  Нік кивнув. Перевірити цю історію нескладно. «Її готель би знати, що сталося з цим охоронцем».
  
  
  Маленький чоловічок похитав головою. «Коли її почув, що Фон Штади щось робить у Швеції, її сам поїхав туди. У мене є мюллерЯ спостерігав за іншими чоловіками в Швеції і розмовляв з кількома знайомими по всьому газет, а потім її почув про цих променях індиго, підтримують ih антилазерные експерименти. Коли їй стало відомо, що один навколо ih кращих фізиків помер, його почав це розуміти, і почав шукати. Охоронець був вже мертвий, тому його якийсь час приховував его і мав можливість провести розслідування. Її надів його одяг, тому що дуже добре маскуюся. Це може здатися вам безсердечним, але я її вже бачив більш ніж достатньо, щоб знати, що Фон Штади займається іншими речами, крім співу, пісні біля багаття зі своїми баварськими бойскаутами. Мені потрібно було дізнатися більше. Потім її побачив тебе... »Маленький репортер здригнувся від цього спогаду. «Я знав, що мені треба забиратися звідти швидко».
  
  
  Коли Нік розмірковував над цією історією, запанувала тиша, порушувана тільки плескотом води в гранд. Потім він закурив і простягнув одну репортеру.
  
  
  «Я думаю, ми з тобою повинні добре поговорити в ці дні. Не зараз. Її я повинен повернутися на вечірку. Але перш ніж її, піду, її хочу дізнатися що-що, Гусак. Чому фон Штади так зацікавлений у шведських підземних оборонних спорудах? Швеція була нейтральною в останній війні ».
  
  
  «Ну, - сказав Густав, - я можу тільки здогадуватися про це, але що-що я чую кави. Він майже впевнений, що справа в наступному. Звичайно, якщо він здійснить переворот проти уряду в Бонні, НАТО негайно виведе всі ядерну зброю. Але якщо фон Штади зможе перешкодити Швеції розробити противолазерное пристрій, Китаю винагородить його ядерною зброєю і простою системою запуску. Тоді він зможе підкорити Європу своєю залп. І враховуючи те, як ці вчені синіють і вмирають, його б сказав, що він теж потрапляє в біду в Америці ».
  
  
  "Хм," - сказав Нік. "А коли це має статися?"
  
  
  «Як тільки у нього з'явиться привід. Наступного разу в уряду проблеми. Він дуже дружний з промисловцями і деякими високопоставленими військовими з-за свого батька. Вони довіряють ему, але, Америки та Франції - немає, тому він не може зробити нічого великого, поки не отримає ці китайські атомні бомби. І якщо ви побачите, як міжнародна наука дистанціюється від цих антилазерных експериментів, це може статися в будь-який момент ».
  
  
  «Це гарна історія, навіть для Der Spiegel», - сказав Нік. «Готель би її опублікувати і десяту частину», - м'яко сказав чоловічок. «Замість цього ми віддаємо Європу божевільному, а Америку територію китаю, територію, побоюючись, що нашому видавцеві буде пред'явлений позов за наклеп». Нік похмуро посміхнувся. Телеграфувати в Вашингтон не мало особливого сенсу. Якщо Хоук дізнається про ситуацію, він надішле Ніка Картера. Але Нік Картер вже був там, і він поняття не мав, що робити.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  
  
  
  Нік лежав і курив у променях водянистого місячного світу, його широкі плечі і груди були більш покривалом. У маленьке вікно він міг бачити парк навколо замку, який у тьмяному місячному світлі загрозливо виглядав і вороже. Якщо щось піде не так, навколо замку графа не врятуватись, вночі по території блукала номер нишпорок, а замок знаходився так далеко від головної дороги, що через кілька годин Ніка наздогнали патрулі навколо тих самих веселих молодих людей. з яким він співав і пив пива дві години тому. Крім того, в лісі навколо замку були розставлені тисячі пасток для вовків, які стріляли ціанистими кулями, коли на них наступали, як вибухають ручні гранати.
  
  
  Тим не менш Вашингтон повинен був бути обізнаний про вирішення того, що фон Штади готель використовувати свій величезний вплив в Германій для вигнання уряду в Бонні, навіть якщо це ще не було «достовірною інформацією». «Може бути, за Гаса вийде хороший кур'єр», - подумав Нік. Здавалося, що самець може вільно приходити і йти. В цьому плані теж були проблеми, але гроші долають безліч перешкод.
  
  
  Раптово потік холодного відбору проб повітря обдав оголені груди Ніка. Хтось, напевно, відкрив двері в коридорі. Його рука ковзнула до стилету, і за мить він безшумно і босоніж поповз по холодній кам'яній підлозі. Він почув вкрадені shaggy в головному коридорі і затамував подих. Можливо, фон Штади перевірив біографію Ніколаса фон Рунштадта і відчув небезпеку.
  
  
  Shaggy цілеспрямовано підійшли до дня Ніка. Він напружився, коли залізні двері зі скрипом відчинилися, і він відчув новий порив відбору проб повітря. У місячному світлі з'явилася постать. Нік мовчки ступив уперед, обняв мускулистої рукою за шию. порушник і притиснув кінчик стилета до артерії. Ароматні волосся пестили його губи, і м'яке, гнучке тіло беззвучно боролося в його хватки.
  
  
  - Боже мій, - зойкнув Чобіт, - ти ніколи не спиш?
  
  
  «Це залежить від обставин», - прошепотів Нік. "Якого біса ти тут робиш?"
  
  
  «Я прийшов принести герою лавровий вінок. Ненавиджу це визнавати, але сьогодні ти добре попрацював.
  
  
  Нік подивився на нах. «Що, якщо здоровань протягне руку сьогодні ввечері і не знайде поруч Чоботи? Чи це була ідея его, що ти прийдеш сюди, і тихо вб'єш мене за поліпшення його результатів?
  
  
  «Ой, перестань, - сказала дівчина. «Ви добре знаєте, навіщо їй прийшов». У тьмяному світлі вона розстебнула блискавку на спині свого шовкового плаття. Коли сукня впала на підлогу, вона розстебнула бюстгальтер і вийшла з шорт своїми довгими стрункими ногами. Вона вийшла вперед оголена і притиснулася до нього. Вона обвила руками його широку спину, і її рот був гарячим і вологим. Під її пристрасним нападом Нік відчув, як спалахує його власне бажання. Він взяв її на руки, щоб віднести до ліжка, але вона вирвалася і повалила його тверді холодні камені.
  
  
  «Голос», - видихнула вона. «На каменях тверді і чисті». Вона безжально пробиралася між твердим тілом чоловіка і безособової твердістю кам'яної підлоги. Коли вона ліжка змучена і важко дихаючи в повний зріст, Нік підняв її, відніс до ліжка і жим лежачи поруч з нею. Він почув, як вона тихо схлипнула.
  
  
  «Я обожнюю цю людину, - голосила вона, - він такий крутий і красивий. Чому він відкидає мене? Вона повернулася до Ніку з заплаканим обличчям. «Сьогоднішня ніч була найгіршою. Мені довелося попрацювати нагрітою праскою протягом години, і він просто сидів і дивився в стіну з дивною посмішкою, поки його шкіра обпікалася, і все, що її готель, це втішити його і переспати з ним. Боже, як я нещасна.
  
  
  Нік похитав головою. Бутсу, мав деякими хорошими якостями, подобався фон Штади, у якого, на думку Ніка, ну не було. Про смаки не було суперечок. Він дозволив гей, говорити, і по мірі того, як вона продовжувала гриміти, ih близькість і пристрасть знову наростали. Пізніше, трохи заспокоївшись, Бутс сидів, схрестивши ноги, у ногах ліжка, і випивши по стегнової пляшки з коньяком Ніка.
  
  
  «Я маю на увазі, він говорить, що йому потрібно знову пройти тест на здібності, щоб довести, що він гідний бути лідером німецьких рицарів, що нонсенс. При чому тут боротьба?
  
  
  «Що ж, - сказав Нік, - він хороший лідер. Але я знаю, що якщо б їй був лідером німецьких лицарів, її міг би придумати щось краще, ніж захоплення маловідомих шведських вчених ».
  
  
  'Вашу думку?' Чоботи захихотіли. - Знаєш, ця шведська операції - всього лише одна частина. Коли Ріккі закінчить, він стане лідером всієї Європи і, можливо, країн північної і південної америки. Її з тобою що-що скажу, хлопчик. Ріккі - лікар, я маю на увазі лікар, і один з кращих по. Б'юся об заклад, ви навіть не підозрюєте, що він винайшов цю яскраво-синю смерть.
  
  
  Нік напружився - він відчув, як через нього проходить електричний струм. «Легше з випивкою, дівчинка», - сказав він, змушуючи себе здаватися байдужим. «Я знаю, що твій хлопець - тупиця, але він не може змусити людей посиніти і вмирати за тисячі миль».
  
  
  Бутс захихотів, і Нік налив ей в чашку ще одну неабияку порцію бренді.
  
  
  'Ах, немає?' вона сказала. «Ну, послухай. Кілька днів тому Ріккі повернувся з лабораторії і виглядав біса божевільним. Це було найстрашніше з ними тхора, як Кінг-Конг, бився з літаками. Майбутній канцлер, Германій, посинілий, з голови до п'ят, Нік швидко подумав, поки дівчина продовжувала гуркотіти. Він повинен був якимось чином послати Швеції повідомлення про те, що промені кольору індиго, мабуть, на самому делле не існують. Звичайно, йому потрібні були докази, але це не мало значення. Астрід могла би над цим попрацювати.
  
  
  «Він, мабуть, обдурив тебе», - сказав Нік.
  
  
  «Як так обдурив мене? Рік не жартував. Послухайте, всі ці люди синіють і вмирають, і всі думають, що це навколо космосу або щось в цьому роді, але це те, що Ріки придумав в своїй лабораторії ... Він сказав, що, нарешті, він розвинув напругу до такої міри, що ніхто навколо них не міг цього сказати. був невідомий вірус або щось в цьому роді. Дівчина почала кивати, і Нік обережно взяв у нах бренді. "Коли рахунок йде в лабораторію?" - запитав Нік. «Її що-що знаю про віруси. Якщо у нього є те, що, як я думаю, у нього є її знаю, як на цьому заробити стан ».
  
  
  Черевики голосно й нестримно сміялися. Вона притиснула руку Ніка до її тіло, коли її мета крутилася взад і вперед. «У нього є всі гроші, які йому потрібні, дорога. До речі, ви тут базікати або шити? Черевик п'яно посміхнувся. Вона спробувала притягнути Ніка до себе. «Завжди пий хасточтелук ассик ... ніколи не пий дуже багато ...»
  
  
  «Вірус, Чоботи, вірус», - наполягав Нік.
  
  
  «У мене маленький жук, який виходить гуляти», - п'яно одноманітно співав Бутс. 'Мила, маленька, блакитна платежу те ... - ... rie ... tje ...'
  
  
  Глухий сміх порушив тишу коридорів, сміх, який Нік чув недавно в темному parque розваг у Данії, - фальшивий, божевільний сміх, який Нік поклявся замовкнути раз і назавжди. Він підхопився зі стилетом в руці і кинувся до дня, але сміх вже стихав в темних коридорах замку.
  
  
  «Це гном Локі», - засміявся Черевик. «Він знає цей замок, навіть краще, ніж Ріки, не забувай его, ніколи не виннум». Іди сюди, великий хлопчик, і зроби мені що-небудь ».
  
  
  Нік повернувся і подивився на дівчину. Вона пролежала на підлозі, заклично розставивши ноги, і тихо співала з п'яним пафосом. «О, Локі швидкий і розумний, але Бутсі хоче чоловіка ...» За мить вона заснула. Незадовго до світанку Нік це єдина передача ee і йшов, спотикаючись, з тупими очима, в її кімнату.
  
  
  Нік стояв біля маленького вікна і виглянув. Звук труб гримів над мовчазними пагорбами. Нік побачив добре озброєні військові загони, підтримувані броньовики, що проходять через долину в своїх щоденних маневрів. Маневри, які окупляться, якщо фон Штади вирішить протистояти уряду німеччини.
  
  
  Чи зможе Фон Штади зробити це в поодинці? Ему знадобиться допомога, але не дуже. Лютер, Гітлер, Кастро, Маркс і Мухаммед ... імена інших людей, які майже одноосібно змінив хід історії до кращого або до гіршого, мигнули в голи Ніка.
  
  
  Він лише сподівався, що в той вечір у " Deutschland über Alles Taveerne чергує маленький офіціант Густав Ланг.
  
  
  
  
  В обнесений стіною університетському містечку настав світанок. Перші робочі з'явилися на вулицях і похмуро поїхали на свої заводи. Біля дверей темного кави, сиділа нерухома фігура, непомічена проходять робітниками і терпляча, як камені, на яких він стояв.
  
  
  Через деякий час двері відчинилися, і з'явився офіціант Ленг. Він нахилився над замком велосипеда, не звертаючи уваги на чоловіка.
  
  
  Очі цієї людини були старше часу, і холодні, як Північний Льодовитий океан. Вони блищали по мірі наближення час дії. Він крокував вперед великими безшумними стрибками. Постраждалий підняв очі, скрикнув і побіг по безлюдній вулиці. Позаду нього він почув звук тварини, похмуру пародію на сміх. Він видав останній болісний крик, який луною рознісся між сплячими будинками, потім велика рука впала йому на плече, а друга рука схопила його за голову. Ніхто не бачив, короткої боротьби, ніхто не бачив, як здоровань одним ударом зламав спину маленькому і однією рукою, як кігтем, відірвав їй голову.
  
  
  Мета Густава Ланга непомітно покотилася по квітника. Вбивця перекинув тіло через плече і повернувся до сараю, де жертва зберігала свій велосипед. Він штовхнув тіло за двері й повагом пішов по вулиці, не звертаючи уваги на оточуючих його робітників та кров на його обличчя і руках.
  
  
  
  
  Руки Ніка були закладені за спиною найсильнішою людиною, якого він коли-небудь зустрічав. Він ставився до Ніку як до малюка, а борця Генріха порівнювали з ним.
  
  
  слабак.
  
  
  Граф Ульріх фон Штади подивився на Ніка зі слабкою усмішкою. - Радий бачити, що ви не зовсім непереможні, гер фон Рунштадт. Відпусти його, Ейнар.
  
  
  Сталеві руки раптово звільнився Ніка і штовхнули-его, так що він упав на землю перед графом.
  
  
  Ви можете розповісти мені, що ви робили біля лабораторії, гер фон Рунштадт.
  
  
  «Я заблукав», - грубо сказав Нік і встав. «Я б хотів, - місця для стрільби, і перш ніж їй це зрозумів, твоя горила стрибнула на мене».
  
  
  Фон Штади розсміявся. «Ейнар не горила - він вікінг, якому майже тисяча років».
  
  
  Нік повернувся і ошелешено подивився на людину, яка тільки що схопив його. Величезна постать озирнулася бездонними, безглуздими очима тварини. Він справді виглядав старим, але з вивітрився здоров'ям рибака. П'ятдесят, може бути, шістдесят. «Збережіть для себе ці легендарні історії про героїв. - кампанії по спадку в коледжі, - кисло сказав Нік. «Я не вчора».
  
  
  Граф засміявся і похитав головою. «Можу запевнити вас, що Ейнар дійсно вікінг. Він входив в екіпаж корабля, який незадовго до війни був виявлений в льодах німецької полярною експедицією. Коли в 1943 році батько відправив мене в Аргентину, нам з великим трудом вдалося привезти з собою заморожених п'ятьох приятелів Ейнара і його самого. Ейнар - єдиний, с хема ми досягли успіху, решта отримали пошкодження мозку тисячу років тому або були втрачені, намагаючись повернути ih до життя. У всякому разі, її привів вас сюди не для того, щоб говорити про антропологію. З різних причин її ще недостатньо довіряю вам, щоб пояснити, чому мені потрібен цей шведський фізик, але вона мені потрібна. Хоча ви, ймовірно, винятковий офіцер, гер фон Рунштадт, суть у тому, що ви уявляєте для мене цінність лише як засіб отримати Астрід Лундгрен.
  
  
  «Добре», - весело сказав Нік. - Тоді її поїду в Стокгольм і заберу її для вас. За додаткову плату, звичайно, але вона не буде занадто високою ».
  
  
  «Навпаки, мій любий фон Рунштадт, ти залишаєшся тут. Ви сказали мені, що фройлейн Лундгрен вас любить і довіряє вам. Якщо це правда, простий запису вашим почерком буде достатньо для того, що я задумав ».
  
  
  Нік кивнув і приховав розчарування. Ідея поїздки в Швецію за рахунок фон Штади вселила в нього деяку надію. Тепер йому довелося покластися на офіціанта Гаса.
  
  
  «Як ви думаєте, ви що-небудь отримати з нах, коли вона буде тут? Робота, яку вона виконує, настільки складною, що ви можете мучити її місяцями, і все, що гей потрібно було б зробити, це перетворити одну букву в трихсторінкову формулу, і вам знадобиться рік, щоб зрозуміти, що вона збрехала ».
  
  
  Фон Штади задумливо подивився на Ніка, на його зчеплені руки. «Для вашого знаннями і, можливо, щоб позбавити себе від багатьох неприємностей, їй покажу вам его, гер фон Рунштадт».
  
  
  Він натиснув кнопку на панелі управління перед собою. Частина стіни, обшитої панелями, ковзнула, відкривши низку телевізійних екранів. На одному з екранів було зображення, яке нагадало Ніку сцену в психіатричній лікарні 17 століття. Бідні, виснажені створення понуро сиділи в абсолютно порожній кімнаті. Ніхто навколо них не рушив з місця.
  
  
  - Кататонические шизофреніки, гер фон Рунштадт? Новий. Дивитися.' Граф коротко заговорив по телефону, і на екрані з'явилися два міцних брата в білих халатах, прикрепляющие електроди до черепа одного навколо пацієнтів.
  
  
  Раптом усі нерухомі, напівзруйновані істоти перейшли в ближній і полетіли в стражників дивно блискучими очима. Одні стали на коліна: інші, жінки, запропонували стражникам свій страхітливий секс. Одіна з стражників сказав щось, лише одне слово, і раптом орда відступила, хныкая і морщачись, намагаючись піднятися на голі стіни в явній паніці. Нік насупився. Фон Штади розсміявся.
  
  
  «Тепер ви побачили саму драматичну частину. Як і у випадку з електрикою, можна побачити тільки ефект, а не тільки явище. Це мої морські свинки для експериментів, які досі тхора проводилися тільки на тварин. Ви, напевно, знаєте, мій любий фон Рунштадт, що певні центри мозку, простіше говорити, контролюють функції тіла, пов'язані з задоволенням і болем. Електростимуляція може доставити випробуваному неймовірне задоволення. Задоволення, яке робить нескінченно тривалий статевий акт тривіальним, задоволення настільки ж неймовірне, як райські задоволення ».
  
  
  Голос графа впав, і він тихенько посміхнувся.
  
  
  «На жаль, у цього задоволення є і недоліки. Оскільки він може бути в мільйон разів сильніше, ніж, скажімо, морфін або ЛСД, він також в мільйон разів сильніше викликає звикання. Через три секунди можна перетворитися в шматок рослинності. Таким чином її контролюю Ейнара, чергуючи задоволення і біль. Оскільки він цінний для мене, її ніколи не відправляв його довше секунди ».
  
  
  "Хто ці люди?" - м'яко запитав Нік. Граф засміявся.
  
  
  «Вони ренегати. Чоловіки і жінки, які стали членами нашого ордену, а потім навмисно або помилково передали его ».
  
  
  «І голос, як ви хочете отримати противолазерную формулу у доктора Лундгрена?»
  
  
  "Звичайно," сказав граф.
  
  
  "Що, якщо ви выжигаете це знання відкрито за ee мозку?"
  
  
  «Мої хірургічні здібності вас не турбують». - сміючись, сказав граф, - поки ви ведете себе пристойно. Її можу вам сказати, що амнезії неможлива мертвий. Цей контроль над мозком, без сумніву, є найсильнішою мотивацією, відомої з математики. Потім певного моменту вона буде рада згадати.
  
  
  Граф подивився на годинник.
  
  
  «Пробачити мене зараз. Будь ласка, напишіть цю записку міс Лундгрен і принесіть мені пізніше. Мені ще є чим зайнятися. Здається, сьогодні у місті є офіціант, якийсь Густав Ланг. був убитий, і його повинен я піти і сказати владі, що ми не маємо до цього ніякого відношення ».
  
  
  Граф фон Штади піднявся.
  
  
  'Auf Wiedersehen, Herr von Runstadt. Приємного склепіння.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  
  
  
  
  Нік покинув кабінет графа і пішов у стайню. Густав Ланг, журналіст, мертвий. Неможливо було передати повідомлення, і до наступного дня камуфляж Ніка як прихильника неонацизму буде розірвана на шматки. Як ніби він вже не був розірваний, а гном Локі шпигував за ним, за кожним кутом. Але Астрід Лундгрен отримає записку в Швеції, а Ларссон відмовиться відпустити її в Німеччину, і фон Штади зрозуміє, що купив кота в мішку. Нік не отримав попередження. Він просто раптом помре, як і Гусак Ленг.
  
  
  У стайні, де пахло сіном, сечею і кінським гноєм, Нік вибрав більшу кобилу. Він дозволив гей, пройти по лісовій стежці пішим кроком. В густіших сутінках його буде важко помітити навколо замку. А тепер пора йти, вирішив Нік. Він зобов'язаний своїм життям своїй здатності швидко приймати рішення; він навіть не повернувся в свою кімнату.
  
  
  Нік повів кобилу по крутій вуздечці, що веде в ліс. На вершині пагорба він зупинився і озирнувся на замок і господарські будівлі, немов бажання закарбувати ih положення в своєму мозку. Він витратив час у лабораторіях з користю, перш ніж Ейнар зловив його. І хоча Нік нічого не знав про віруси, учений знав. І була велика різниця між передачею вченого на милість фон Штади або таємним ввезенням, щоб дізнатися правду про синьому вірус. Нік ніколи не міг довести відкритий басейн міжнародної науки, що «промені індиго» були розумним винаходом, щоб перешкодити вченим працювати над лазерної захистом, але Астрід могла.
  
  
  У тому місці, де, як він думав, головна дорога проходила лиже всього до закритого лісі, Нік повів кобилу з стежки в ліс. Навіть при денному світлі пастки для ціаніду буде складно побачити. При світлі дня залишалося тільки удача, виживе чи Нік чи ні. Кінь мимоволі запропонувала Ніку допомогу. Вона росла на галявинах і їхала через підлісок. Іноді вона сиділа нерухомо, і Ніку доводилося штовхати її між ребрами, щоб штовхнути вперед, але він не змушував це робити. Якщо вона десь сиділа, він спішився і шелл з конем по широкій дузі навколо місця, яке лякало тварина. А потім він побачив перед собою високий паркан навколо дротяною політики, пов'язаним, захищав маєток графа від сторонніх очей. Було воно електрифіковано? Нік в цьому сумнівався. На білих знаках через кожні десять метрів вздовж паркану, він прочитав: Ахтуриг ... Верботен ... Постраждалі стріляють. Ніку залишалося пройти близько п'ятдесяти ярдів. Раптом до ніг коня стрибнув заєць. Кобила встала на диби і пострибала через підлісок, відвівши вуха. Нік не міг стриматися. Ворота підходили всі лиже та й лиже. Тридцять ярдів двадцять ярдів, і потім він почув клацання гвинтової пружини. Він витягнув ноги з стремен і притиснувся до спини коня.
  
  
  Кобила закричала, чим боляче, коли кулі увійшли в її тіло і впали, але Нік злетів у повітря, піднявся на ноги і вискочив з-під нога, понівеченої коні. На мить він подумав про те, щоб допомогти кобилі позбутися страждань за допомогою свого люгера, але звук пострілу міг видати его ситуації. Ціанід подіяв би досить швидко.
  
  
  Нарешті він повернувся і обережно попрямував до тину. Коли він дістався до місця, кінь лежали нерухомо, і єдиний звук у лісі був виданий пізніми птахами, літаючими середовищ сосен.
  
  
  Нік виліз на паркан. Нагорі була колючий дріт, але вона висіла по діагоналі над дорогою, щоб не пускати людей. Нік накинув на нього туніку і легко спустився з іншого боку.
  
  
  Потім він пішов по темній дорозі. В його гаманці було близько сімдесяти марок, і ему чекав довгий шлях. Коли під'їхала машина, він сховався в підліску. Коли він чує важкий звук, Коли він чув вантажівка, він просив його підвезти. До студентського містечка було сорок миль, і граф помітив би зникнення его задовго до того, як Нік зміг би пройти таку відстань.
  
  
  Згодом за ним пішов вантажівка з гноєм, який відвіз його через пів-міста. Потім його підвезли двоє селян, які проходили з пляшкою бренді, заробляти на уряд. Через годину вдалині показалися вогні університетського містечка, і фермери сказали, що зупиняються в полудень. 'Ходімо з нами. Потім ми відвеземо вас у Франкфурті ».
  
  
  Нік похитав головою. Вони були припарковані перед самим великим рестораном міста, Deutschland über Alles Taveerne, і Нік знав, що він буде увіткнути членами Німецьких лицарів. Нік був дуже добре відомий своєю перемогою над Генріхом, щоб його можна було не помітити. «Мій шлунок трохи засмучений, і він втомився», - сказав Нік. «Якщо ви не проти, її краще вздремну в машині».
  
  
  Фермери шкодували плечима і пішли в кафе. Нік різко sel і притиснув руку до «люгеру». Лицарі готелів знайти людину, яка так жорстоко вбив офіціанта в кафе. Ніка годину чекав знову знайденої своїх друзів, поки групи німецької молоді проносилися mimmo кабіни вантажівки.
  
  
  «Зупиніть всіх незнайомців. Запитайте всіх, - кричали вони взад і вперед. Допит складався в основному навколо затримання студенток коледжу і пухких дівчат із ферми і з'ясування ih ім'я, адресу і номер телефону, але в колах молоді Нік побачив пару суворих літніх чоловіків, що виходять навколо замку з пістолетами на стегнах. Фон Штади довго не чекав.
  
  
  Нік холоднокровно спостерігав за ними, навколо кабіни, викурюючи одну сигарету за іншою. Пройшов ще годину, а двоє фермерів так і не повернулися. Він збирався випробувати вантажівка і щороку, як далеко він проїхав, коли двоє чоловіків у комбінезонах, хитаючись, вибігли через каву.
  
  
  Коли вони побачили сидить там Ніка, вони здивовано засміялися й завили на вулиці. «Ах, наш інший зі слабким шлунком все ще там. Як ти думаєш, Германн?
  
  
  «Я нічого не думаю, Карл. Мені здається, це проблема університетських професорів, а не бідних фермерів, які продовжують пахнути свинячим лайном, як би частини voni нам милися ».
  
  
  Нік готель би змусити замовкнути двох гумористів «Люгером», але він розумів, що постріл у центрі міста приверне увагу.
  
  
  «Тоді нам доведеться відвезти його у Франкфурті, Герман».
  
  
  «Насправді, Карл».
  
  
  Двоє чоловіків проникли до таксі і потім кількох невдалих спроб їм вдалося дістатися до головної дороги, що веде до Франкфурта.
  
  
  «Фон Штади змушує всіх своїх людей шукати вбивцю замість зрадників, які продали нам, росіянам і американцям. Це ніщо для старого фон Штади.
  
  
  «Ах, хороша людина, цей фон Штади», - кивнув Карл. «Він знає, що робити з цими проклятими американцями, щоб».
  
  
  На дорозі хутора ліхтарями. Вилаявшись, Германн зупинив вантажівку. Кілька молодих людей з карабінами ненадійно стояв посеред дороги, і до машини підійшов високий білявий офіцер років двадцяти.
  
  
  «У нас є наказ перевіряти всі вантажівки на Франкфуртській дорозі», - уривчасто сказав офіцер. Він поставив ногу на підніжку машини, і шталь чекати. Германн висунув своє велике червоне обличчя у вікно і дмухнув блондиночке в обличчя, перш ніж він заговорив. «А де ви були, коли ми зупиняли російські танки на шляху до Сталінграда, що?»
  
  
  «Голос, як я це чую», - сказав Нік з п'яною усмішкою, роблячи великий ковток за майже порожньої пляшки коньяку. «Де ти був, коли ми виконували дві дюжини польотів на тиждень проти B-17, а?»
  
  
  «Не будь таким злим з цими милими дітьми», - задумливо уклав Германн. «Вони мають на увазі добре, але вони не знають нічого кращого».
  
  
  «Її капітан німецьких рицарів», - відрізав молодий чоловік. 'І її хочу ...'
  
  
  «Ланем, який штовхає майстер і його людей по дупі, вони можуть бачити, на що це було схоже тоді», - бадьоро припустив Нік.
  
  
  «Це чертовски хороша ідея, - прогарчав Германн, - особливо тому, що у них немає ніякого долбанного права стримувати платників податків. Ассеме свариться, а потім ми будемо воювати разом».
  
  
  Він войовничо відкрив двері. Капітан знову штовхнув її і обернувся. «Троє п'яних селян їдуть у Франкфурт», - відрізав він. «Запишіть ih і дайте їм пройти. Ми не врятуємо Німеччину, борючись з п'яними свинарями ».
  
  
  ` Ах, перемогу, - сказав Германн.
  
  
  «Без єдиного пострілу, - сказав Карл.
  
  
  «Відмінно», - сказав Нік. "Є ще".
  
  
  «Ти перший», - сказав Карл. «Вип'ємо ассеме, а потім вип'ємо разом».
  
  
  Вантажівка знову рушив і проїхав mimmo соромливо ухмыляющихся німецьких лицарів. Потім пішла низка темних сільських доріг і світяться в темряві маяк. Нік чергував двох домкратів за кермом і підтримував ih назад в кабіну, коли вони наступного разу зупинилися для бренді. У справжні професіонали, відчував себе відмінно. Він переміг фон Штади і до світанку був в кількох милях від Франкфурта. Якщо пощастить, він зможе сісти на прямий потяг до Копенгагена.
  
  
  Сонце вже зійшло, коли фермери вирішили зупинитися на сніданок. Це була невелика готель середовищ анжелес. Вони потягли його, незважаючи на те, що він бурмотів, що у нього немає грошей.
  
  
  «Ми платити за сніданок. - Ти хороший хлопчик, - сказав Германн. Поки вони їли сосиски, Нік підняв голову і побачив людину з обличчям у відкритій газеті. Фотографії Ніка займала половину першої сторінки. Обезголовлене і понівечене тіло Густава Ланга заповнило інших
  
  
  з половиною. Ніку не потрібно було читати цю історію, щоб зрозуміти, що фон Штади підставив його у вбивстві. Германн сунув ніс в кухоль з кавою, але Карл виглядав нудьгуючим по їдальні. Просто в настрої прочитати першу сторінку чужий газети.
  
  
  «Ви можете сказати мені, де в залі готель« Імперіал »у Франкфурті?» - у відчаї запитав Нік. «У мене там є ще, але я не був у Франкфурті з часів війни».
  
  
  Германн підняв голову і задумливо звузив очі, але Карл уже бачив фотографію.
  
  
  «Послухайте, Герман, - проревів Карл, - це вбивця, той хлопець, якого вони хотіли минулої ночі. Він чудово нас обдурив ».
  
  
  Нік швидко встав. "Пробачити мене, хлопчики".
  
  
  «Це чудовисько обезглавило бідного офіціанта», - крикнув Карл. Обидва гнізда одночасно кинулися на Ніка. Він автоматично жменею своєю відстань. Его правий кулак вистрілив з оманливою повільністю боксера-важкоатлета, вдаривши Карла підборіддя кінчиком. Фермер впав, як від удару блискавки, але Германн, зарившись в поліцію і просити про допомогу, кинувся на спину Ніку. Ніку знадобилося, може бути, півтори секунди, щоб звільнитися від Германа, а потім вся кімната встала.
  
  
  «Дивіться, хлопці. Звір Баварії навколо газети. Костя бога, допоможи мені ».
  
  
  Нік побіг до дня, Германн, і решта пішли за ним.
  
  
  «Обережно, хлопці», - крикнув хтось з газетою. «Кажуть, він озброєний і, ймовірно, небезпечний».
  
  
  З кухні вийшов великий товстун у костюмі шеф-кухаря і розташувався за дверима. Він був озброєний довгим обробним ножем. Це була небезпечна зброя, і товстун не виглядав так, як ніби його легко залякати. «Ти не зможеш вибратися звідси, Картер», - попереджав його, внутрішній голос. Яструб може керувати мертвими шпигунами, але не мертвими цивільними особами.
  
  
  «Повідомити в поліцію», - спокійно сказав товстий кухар. «Я буду тримати його тут, поки вони не прийдуть.
  
  
  За час, який знадобився, щоб сказати це, Нік схопився за стілець і тепер втік до дня, як регбіст з трьома важкими німцями на спині.
  
  
  Кухар махнув Ніку довгим ножем і спробував уникнути його. Стілець вдарився ему по ногах, і ніж з гуркотом упав на підлогу. Кухар вилетів за двері в супроводі Ніка і людей, що тримали його. На мить перед готелем відбулася запекла битва, але, не побоюючись ножа, Нік швидко розправився з іншими людьми. Він намагався обережно поводитися з цими добропорядними громадянами, Германій, але стримував блискавичну реакцію лише частково. Його руки і ноги склалися в хитромудрий узор, противники звалилися на землю, тяжко дишучи і стогнучи, і за мить Нік був на волі.
  
  
  Він озирнувся. Для готелем лежало зоране поле, а за ним - ліс. Вони виглядали багатообіцяючими. Не гаючи більше часу, Нік побіг до сонцю.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  
  
  
  Вертольотом хотів його весь день. Він все ще гуркотів над деревами. Кожен раз, коли Нік піднімався на висоту і дивився вниз, він бачив, людей з собаками, які перетинають поля. Граф, мабуть, домігся того, щоб вбивство Густава Ланга отримав широкий розголос. Був вечір, і він знав, що йому треба спати. Тільки его чудова техніка роботи з деревом і майже тваринна хитрість дозволили йому було раніше ... був вільний. Але навіть його відмінна фізична форма і наполегливі тренування з йоги не могли змусити його жити вічно.
  
  
  Він пройшов шлях на північ, сміливо встрибнувши на товарний поїзд. Потім він пролежав обличчям вниз в болоті протягом трьох годин, поки слідчі проходили mimmo нього. І як далеко він просунувся в той день? Десять кілометрів? Двадцять? Він поняття не мав. Тепер він побачив під собою воду, багато води. Він спустився з пагорба і побачив гавані, річкові баржі і склади.
  
  
  Там, де були склади, були бомжі, і зараз тут був Нік Картер. Місце, де можна було виглядати так, ніби вас розшукують за вбивство, і при цьому спокійно спати в брудному провулку.
  
  
  В кімнаті було все біле, пол був навколо сірого каменю.
  
  
  В центрі стояв граф фон Штади з оголеною верхньою частиною тіла. Його струнка, сильна, розщеплення була поцяткована червоними смугами, схожими на дороги на карті крові, а інша частина його тіла блищала від банку.
  
  
  Чоботи Делейни дозволили сайту випасти через її руки. Граф почув глухий удар по землі і повільно повернувся. Якийсь час він дивився на тремтячу дівчину, потім кинув гей сорочку, щоб накинути на голі плечі. «Я знову переміг. Всі помилки змиті кров'ю. В кінці кінців, це все, що люди розуміють. Потім цього можу її кинути виклик людям і нав'язувати свою волю тим, перед хема її, інакше міг би тремтіти. Влада над собою - прекрасна річ ». Він презирливо погладив її по підборіддю. «Я був готовий терпіти біль, але ви не могли її винести. Таким чином, я завжди буду твоїм господарем ».
  
  
  «Не думаю, що ти розумієш, Ріккі...» - почав Бутс, але граф не дозволив гей закінчити. Він узяв журнал, і на мить глянув на нього. Потім він продиктував в настінний мікрофон.
  
  
  «Фон Рунштадт все ще на волі. З Німецькими лицарями і всіма моїми підприємствами, фармацевтичними заводами Von Stadee і всіма компаніями і банками, комісаром яких їй є, вищий пріоритет має бути відданий відстеження втік вбивці фон Ранштадта, який представляє велику небезпеку для німецького руху. і досить інформації, щоб погубити нас. Всі наші політичні контакти повинні бути змушені допомогти нам, чинячи тиск на поліцію і, де це можливо, військові влади, щоб повернути цю людину в свої руки. Її, звичайно, повинен бути негайно попереджений, якщо він буде затриманий. Неофіційно, і це тільки для наших секретних каналів, готові заплатити п'ятсот тисяч марок тому, хто принесе мені свою голову ». Граф коротко усміхнувся. Мені не потрібно, его, тіло. Що стосується решти на сьогодні, її кажу «так», Крупп, «чистий» Фольксваген " і, можливо, Lufthansa. Інше може почекати ».
  
  
  Він вимкнув настінний мікрофон, одягнув шовкову сорочку ручної роботи і затягнув краватку. Одягаючись, він дивився на Ботса в дзеркало.
  
  
  «Є ще одна річ, яку її забув, Бутс. Ви летите в Травемюнде, де спритний і винахідливий Фон Рунштадт, швидше за все, спробує перейти кордон до Скандинавії ».
  
  
  Черевик мовчки спостерігав за подіями, зачарований мережею плям крові, видимих крізь шовкову сорочку фон Штади.
  
  
  "Ти мене чув?"
  
  
  «Я чув тебе», - тупо сказав Бутс.
  
  
  'Хороший. У Травемюнде у вашому розпорядженні всі наші значні ресурси. Якщо Ван Рунштадт з'явиться десь ще, негайно летіти туди. Ти, любий, принеси мені його голову, і ніхто інший. Зрештою, це ваш розв'язний мова видав секрети нашої організації ».
  
  
  Я не можу цього зробити, - сказав Бутс. Граф засміявся, взяв вузол і простягнув ей. Він повернувся до неї спиною.
  
  
  «Вдар мене», - відрізав він. Настало довге мовчання, потім батіг початку вдруге впав на землю. Граф обернувся і подивився на годинник.
  
  
  Макс підготує Hawker Siddeley рівненської 45 хвилина. Ви будете в цьому. Ви можете використовувати будь-який метод, який тільки можна придумати, але пам'ятайте - голову ».
  
  
  Граф надів піджак і спустився вниз, насвистуючи тему швах Баха.
  
  
  Товарний поїзд був завантажений вугіллям і неухильно причал Ніка до датської кордоні. Він чув стукіт коліс, коли фургони котилися по парому, і маневри вигукували напрямків. Потім настало довге мовчання, і, нарешті, Нік відчув хитний рух човна навіть у вагоні поїзда. Він обережно виглянув з-під брезент і розрахував ризик. Як довго він був у дорозі? Два дні? Три дні? Інтерес закінчилася деякий час? «До біса ризик», - вирішив Нік. Він не ель-тридцять шість годин, а на палубі був дуже хороший ресторан. Він спустився з товарного вагона і попрямував до сходів між щільно забитими вагонами в покинутому трюмі.
  
  
  В цей будній день велика вітальня була майже порожня. Нік підійшов до кутового столика і переконався, що його гроші видно офіціантові на скатертині. Офіціант налив склянку крижаної води і простягнув Ніку меню, ввічливо не звертаючи уваги на його появу. Нік жадібно пила крижану воду. Він був у бігах недовго, але досить довго, щоб забути, що є щось просте і смачне, як крижана вода. Ему вже стало краще. Потім їжі він повертався в товарний вагон, лягав спати і прокидався в Копенгагені. Його розшукували у Данії, тому все, що йому треба було зробити, - це уникати представників фон Штади, що не повинно бути занадто складним.
  
  
  Потім цього невеликий переліт в Стокгольм, і він міг повернутися до роботи.
  
  
  Ніка повернули в реальність з-за загального підвищення рівня шуму. Нечисленні пасажири їдальні збуджено розмовляли біля вікон. Деякі фотографували. Нік відірвався від свого біфштекса і побачив тільки сірий морський туман, який не може спалити полуденне сонце. Він знизав плечима і взяв на себе
  
  
  далі. Через кілька миттєвостей суднової свисток пролунав довгими, різкими звуками, що вказувало на зіткнення або іншу надзвичайну ситуацію.
  
  
  Нік піднявся на ноги, коли з головної палуби почувся крик, і двері відчинилися. Кілька людей вискочили на палубу, і Нік побачив причину хвилювання.
  
  
  Керований повітряний кулю суд боснії та герцеговини засудив до семи метрах над палубою порома, і бойовики падали з лебідок на носовій палубі. А на носі, з автоматом у руці, Бутс Делані вигукував накази. Її обличчя було замасковане, але Ніку досить було поглянути на струнку фігуру в чорній шкірі, щоб зрозуміти, с хема він має справу.
  
  
  «Добре, Макс», - покликала вона, - «почекай».
  
  
  Кілька людей у масках увірвалися в їдальню і підійшли до нього.
  
  
  Нік тут же sel і відновив свою не хочеться. Люди в масках промчали mimmo нього через довгу столову і зникли через задні двері. Як тільки вони пішли, Нік встав і швидко пішов до туалету. Його наміром було виграти час.
  
  
  Він майже зробив. Раптом вікно їдальні розлетілося на тисячі осколків, і пістолет-кулемет Бутса вистрілив его свинцем в підлогу приблизно в п'яти ярдів від нога, Ніка.
  
  
  «Стій спокійно, Никилиф, і швидко підніми ці гарні руки».
  
  
  Нік обернувся. Чоботи стояли позаду нього, розставивши ноги проти віддачі автомата. На щетинистом особа Ніка розпливлася повільна усмішка. «Чоботи, дитинко, ти здорово, коли злишся». Вона не сміялася.
  
  
  «Підемо, швидко. Вірних чоловіків, - крикнула вона через плече. «У них є півхвилини на посадку, коли його в кабіні. Тоді вони зможуть плавати ».
  
  
  «Усі справи», - усміхнувся Нік.
  
  
  "Це ти, чи я, люба. Приймати рішення. Ти залишишся чи підеш зі мною?
  
  
  Нік вирішив піти з ним. Коли вони вийшли на палубу, ну вже чекали кабелів. Двоє чоловіків з пістолетами тримали його під прицілом, коли його підняли в кабіну повітряної кулі. Вони загнали його в кут і швидко зняли з нього люгер і стилет. Через півхвилини повітряна куля піднявся над поромом. Похмуре, Нік побачив, як патрульний катер з запізненням на п'ять хвилина кинувся від узбережжя Данії до місця викрадення.
  
  
  Коли човни під ними перетворилися на точки, Бутс шпурнула автомат на землю, зняла маску і сунула гей, в рот сигарету. Нік підморгнув. Чоботи поморщилися.
  
  
  «Я повинен обезголовити тебе або щось в цьому роді, але це не в моєму стилі. Повернися до Ріки, і ти зможеш боротися з цим ».
  
  
  "Що з цим не так?" - запитав Нік. "Немає більше сміливості?"
  
  
  «Не дратує мене, приятель», - втомлено сказав Бутс.
  
  
  «У тебе ніколи не вийде», - сказав Нік, намагаючись придушити сміх.
  
  
  'Ти думав? Тевтонські лицарі не можуть зробити нічого поганого в Германій, особливо якщо вони зловлять жорстокого вбивцю, якого поліція не змогла знайти ».
  
  
  «Ви знаєте, що це вбивство скоїв Ейнар».
  
  
  «Скажи це своєму адвокату, синку. У мене на думці інші проблеми ».
  
  
  "Граф погано поводився з тобою, дорога?" - співчутливо запитав Нік.
  
  
  «Ой, будь ласка, заткнись. У мене вже досить лайна, тому що я з оворил з вами.
  
  
  Розмова різко обірвався. Чотири точки на горизонті швидко перетворилися в смертоносні винищувачі. Вони пролетіли mimmo повітряної кулі щільним строєм, так близько, що Нік міг бачити значки НАТО на крилах і лідер побудови, манившего Макса скоріше спустити повітряна куля.
  
  
  - Макс, - крикнув Бутс, - повний газ з цією штукою. Чого ж ти чекаєш?'
  
  
  «Це не літак, міс Делейни», - проревів огрядний пілот. "Ваша думка?"
  
  
  Над ними ладом піднялися винищувачі. Нік побачив ih високо і далеко. Потім ватажок перекотився на животі, як змія, і налетів на них. Нік уважно подивився на яскраві плями, що вказують на кулеметний вогонь. Екіпаж бігав туди-сюди, щоб пристебнутися на парашутах. Бутс уп'явся поглядом у Ніка і теж кинув у нього парашут. «Іноді мені здається, що у тебе є життя вічне», - огризнулася вона.
  
  
  Раптом Макс, пілот, скрикнув від радості. Передовий винищувач в останній момент повернувся на пряму і злетів без єдиного пострілу.
  
  
  «Ми над Східною Німеччиною, міс Делані. Все буде добре, так?
  
  
  «Ну, ти гарно его прикрасила, люба», - сказав Нік. Тепер йому потрібно було діяти швидко, перш ніж будь-хто подумає про те, щоб зняти з нього парашут. Його рука повернула ручку смертоносної газової бомби П'єра, яка займається була у нього в кишені. Смертоносний газ був безбарвним, без запаху і міг убити всіх в кабіні, включаючи Ніка, протягом хвилини. Его практиці йоги дозволив ему затримати дихання на чотири хвилини, але він не збирався затримуватися на чотири хвилини. Він уявив собі, де його пістолет і ніж, і спостерігав, як працює двері.
  
  
  Він намагався не дивитися на Черевик Делейни. Хороша дівчинка. Трохи кримінальне, але це можна віднести до поганої компанії. Нещасний. Але раніше вона була готова вбити його. Раптом один навколо членів екіпажу впав на землю.
  
  
  Бутс подивився на Ніка, потім різко перевів погляд на вмираючого. Нік побачив, як працює її пильний мозок, і більше не чекав. Він підхопився зі стільця і вихопив свій люгер і ніж у людини, який тримав ih в руках. Німець намагався чинити опір, але був вже занадто слабкий. Нік без праці відштовхнув його і попрямував до дня каюти.
  
  
  "Блін!" Бутс підвівся і потягнувся за зброєю, але Нік не звернув на нах уваги.
  
  
  Повітряна куля полетів не швидко, і двері одразу ж відчинилися. Через частку секунди Нік провалився в космос, тримаючись однією рукою за кільце свого парашута.
  
  
  Повітря холодно свистів mimmo его вух, всієї території готелю, а жахливо швидко наближалася, але він ще не тягнув за мотузку, що зв'язує його до життя. Замість цього він розсунув свої кінцівки, щоб використовувати ih в якості контролю, щоб наблизитися до межі на заході, наскільки це можливо.
  
  
  У нього не було висотоміра, і прорахунок означав смерть. Але коли він приземлився в Східній Германій, він був у такому ж становищі, як якщо б він залишався на повітряній кулі. Потім Нік побачив, що колючий дріт огорожі вискочила посеред зораної землі. Білі клуби диму піднімалися над сторожовими вишками уздовж корпусу. Наземний вогонь.
  
  
  Він чув скрип пістолетів і знав, що був надто близько. Він сильно потягнув за мотузку і, затамувавши подих, чекав ривка розкривного парашута. Потім він перелетів через колючий дріт. Навколо нього рявкнуло вогнепальну зброю. Нік витягнув «люгер» з-за пояса і відкрив вогонь. Було б не дуже ефективно стріляти з гармати з-під звисає парашута, але це дало Ніку значне полегшення, коли він зміг помститися потім кількох днів у бігах. І, можливо, якщо пощастить, він зможе взяти з собою одного навколо цих божевільних нероб.
  
  
  Прикордонний паркан зісковзнув під його ногами, і Нік знав, що приземлиться в Західній Германій. Вітер переведення його над зораної землею.
  
  
  Він приземлився в низькому підліску, перекинувся, розстебнув ремені і побіг до дерев. Останні кулі розбурхали землю навколо нього, і він опинився в безпеки в лісі.
  
  
  Коли він знову озирнувся, він побачив білий нейлон другого парашута, що здіймається на східній стороні кордону. Це повинні були бути Черевики. А високо в небі плив повітряна куля з мертвої командою.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  
  
  
  Стокгольм. Нарешті. Чисте, мирне місто, побудований на островах, де Нік міг дозволити собі представитися. Він зняв номер в готелі Bernadotte і відразу дозволив собі довгу війну. мені душ. Потім цього Нік набирає особистий номер віце-адмірала Ларсона.
  
  
  'Так?' - сказав Ларссон.
  
  
  «З Ніком Картером», - сказав Нік. «Готельний телефон».
  
  
  «Добре, - сказав Ларссон. 'Скажіть мені, коли.'
  
  
  «Відмінно», - сказав Нік. 'Тепер.'
  
  
  Вони поклали трубку одночасно. Через годину Нік в'їхав на взятій напрокат машині в тунель, що веде до Маско. Кожен раз, коли він входив у великі підземні печери Маско, він був пригнічений відчуттям неспокою, атавистического страху перед невідомим світом. Занадто старий, щоб страждати клаустрофобію, Картер, він винив себе. Опинившись всередині, він краще переносив підземну середу. Зрештою, в тунелі немає нічого дивного. Або підземний гараж. Або у шахту ліфта, або шафа з жалюзі на вікнах або неосвітлені коридори.
  
  
  Ніка чекали в офісі служби безпеки, і адміністратор порадила йому було піднятися на приватному ліфті в апартаменти Ларсона. «Третя двері позаду», - сказала адміністратор нагорі. 'Він тільки що повернувся з зустрічі і сказав
  
  
  щоб ви могли йти відкрито ».
  
  
  Нік пройшов по коридору, відчинив двері в кабінет віце-адмірала Ларсона і швидко відступив. Голова служби безпеки лежав мертвим на килимі. Його шкіра була яскраво-синій, очі були відкриті, а зіниці були закатані під століттями, так що білі дивилися на Ніка жахливо.
  
  
  На мить Нік і мрець подивилися одне на одного, потім Нік почав діяти.
  
  
  "Гей, міс!" - крикнув він секретарці. «Пошліть поліцію і лікаря, і покваптеся». Потім він схопив свій «люгер», побіг через кімнату, відчинив день і опустив штори. Нічого такого.
  
  
  У коридорі стало тісно. Нік пройшов через ругающихся чоловіків і лікарів у білих халатах до столу адміністратора. «Подзвони докторові Астрід Лундгрен і швидко», - відрізав він.
  
  
  Плаче дівчина, автоматично корилася.
  
  
  Нік викурив сигарету і подумав. Віце-адмірал Ларсон був таким же синім, як інженери, що працювали над силовим полем, але Нік був упевнений, що дійсно ретельне розтин покаже, що спочатку він був отруєний або убитий задухою. Потім з-за кольору і ефекту вводили швидко розмножується вірус. Але в нинішній ситуації Нік не міг нікому цього довести, і ніхто не повірить його історій, крім, може бути, Астрід.
  
  
  «В її офісі сказано, що вона вдома», - нарешті сказала адміністратор.
  
  
  «Ну, тоді подзвони ей», - прогарчав Нік.
  
  
  «У мене немає тут і далі номера. Мені доведеться пошукати в архівах ».
  
  
  «Я почекаю», - сказав Нік з тим, що він думали надзвичайно ввічливим.
  
  
  Жінка зникла, повернулася і набрала номер Астрід. Вона подивилася на нього, знизавши плечима. 'В розмові.'
  
  
  «Продовжуй намагатися», - відрізав Нік. «Гей, Розкажи, що сталося, і скажи, що я йду до неї. Нік Картер. Скажи привіт, щоб вона не відкривала двері, поки я не дістанусь туди.
  
  
  Коли Ніка спустилися в ліфт, Ніка охопило нудотні почуття невдачі. Смерть Ларсона була організована в поспіху. Рано чи пізно, після вкаже в бік фон Штади. В шпигунській грає були правила, які ніхто не порушував, хоча б для ih ж блага. Один був пов'язаний з вбивством голови опозиції. Агенти, так. Начальників, немає. Це означало, що фон Штади збожеволів, бо Нік утік, і тепер робив все, що міг. Якими б популярними були німецькі лицарі в обох Німеччин, вони не змогли б досягти, якщо б інші держави не наполягли на ih скасування. При необхідності силою.
  
  
  Отже, фон Штади, мабуть, відчував, що його позиція досить сильна, щоб відправити в НАТО, росіян і французів у пекло. Хм ... ракети в Албанії, по всьому Китаю фон Штади, з компліментами. Ускладнення міжнародної ситуації пронеслися в голи Ніка, коли він мчав на орендованій машині через тунель до будинку Астрід.
  
  
  Хтось видав справу, і Нік знав, хто це. Машина дико занесла, коли Нік на повній швидкості завернув за ріг і поїхав по бруківці до хати Астрід. Десять хвилина він побачив, як воно виділялося на тлі пагорба. Він глибоко зітхнув. Половина будинку являла собою обвуглену викривлену масу щебеню, з якої все ще піднімався дим. Нік загальмував і кинувся вгору по довгих сходах з «люгером» в руці. Він побіг через парадні двері у вітальню. «Астрід!» він ревів і слухав.
  
  
  Раптом він побачив, як вона вийшла через кухні зі склянкою в руці. Її красиве обличчя було блідим, а шведів пом'ята.
  
  
  'Нік?' - невизначено сказала вона. "Що ти тут робиш ? '
  
  
  «Слухай уважно, - швидко сказав Нік. «Віце-адмірал Ларсон був убитий. Її знайшов його в його офісі ». Жінка впустила склянку і здригнулася, наче Нік прийшов сказати гей, що збирається вбити її.
  
  
  «Адмірал Ларсон ... Батіг», - вигукнула вона. «Батіг! Адмірал Ларсон був убитий ».
  
  
  - Батіг? Це тут?' - запитав Нік, як ніби йому раптом усе стало ясно. 'Де він?'
  
  
  Астрід була невизначеною, намагаючись стримати себе. "Я думаю, він перевіряє, чи не ..."
  
  
  «Відкрито за тобою, Картер».
  
  
  Нік кинувся на килим, коли позаду нього пістолет вистрілив. Він катався взад і вперед, поки не опинився за кушеткою. «Батіг!» гільдія Астрід. "Що це?'
  
  
  Ще два постріли пролунали в зруйнованій вітальні, потім Нік відкрив вогонь у відповідь. Колишній лижник впав назад в сусідню кімнату, і Ніку вдалося пірнути на килим і стягнути Астрід вниз.
  
  
  «Ти, мабуть, помилився, Нік», - видихнула вона. «Це був той карлик, людина, якого ми чули, що сміється в Копенгагені. Її знову почув цей скажений сміх незадовго до того, як все тут злетіло. Батіг завжди поруч, щоб допомогти мені. Він занадто дурний, щоб бути зрадником ».
  
  
  «Батіг занадто дурний, щоб розуміти, що його використовують для подвійної гри», - зізнався Нік. «Але не так буду нерозумно вбити Ларсона і прийти сюди, щоб викрасти тебе. Він просто не чув, що вони хочуть твоєї смерті зараз.
  
  
  Лижник знову вистрілив. Потім вони почули его shaggy
  
  
  як він вибіг з будинку. Нік висунув голову з-за рогу дивана і обережно подивився, але все, що він побачив, - це спокійне море за зруйнованим будинком і клуби диму. «Слава богу, він пішов», - прошепотіла Астрід. «Це перетворилося на кошмар».
  
  
  «Він не пішов, - сказав Нік. «Ему є що втрачати, якщо ми живі, але якщо ми помремо, він стане героєм всієї справи. Є чорний хід?
  
  
  Дівчина похитала головою, і її зелені очі ожили. «Може, він зможе залізти в димохід по одній сосен і дістатися до вікна». Нік подивився на балкон, що оперізує вітальню. Він швидко встав і пройшов до іншого ниткою кімнати. Астрід подивилася на нього, неначе він зійшов з розуму. Нік схопився за присідання і помчав через. кімната, сіла на стілець і тим же рухом злетіла на балкон. Его руки вхопились за край балкона, і він на мить дико хитнувся в повітрі, ідеальна мета, перш ніж він зміг піднятися.
  
  
  Майже відразу відчинилися двері. Нік притиснувся до стогнати.
  
  
  Батіг з'явився в панчохах і мовчки пішов. На його засмаглому людини з'явилася торжествуюча посмішка, а очі заблищали, коли він підняв пістолет і заглянув у вітальню.
  
  
  «Голос і всі, агент AX Картер», - сказав він.
  
  
  Він все ще посміхався. кожен раз, коли Нік вистрілив йому в обличчя. Потилицю гарненькою білявою голови плескався об стіну, немов кілограм малини. Нік побачив тьмяне святим в блакитних очах, потім Батіг перелетів через перила балкону та впав в кімнату.
  
  
  Астрід повернула голову і притулилась до Ніку, як потопаючий на плоту. - Ти впевнений, що це був Батіг, Нік? Їй цього не розумію ...
  
  
  Ви закрили за мною двері смітнику? - нетерпляче запитав Нік. «Я так не думав. І віце-адмірал і Густав Ларсон Ланг теж. Брат Кнут був єдиною людиною, який знав, що я був там. Добре, що Ларссон не розповів йому про наших відносинах з фон Штади, інакше ми обидва були б мертві "
  
  
  'І зараз?'
  
  
  «А тепер, - сказав Нік, - ми виходимо через поля зору». Сусіди, повинно бути, викликали поліцію, і тепер моя черга викрасти тебе.
  
  
  «У мене не так багато сусідів», - збентежено сказала вона.
  
  
  'Гарний. Але люди скоро прийдуть, так що нам краще скоріше зникнути. Мені треба десь сховатися, перш ніж хтось заявить про свою владу над вами та скаже мені не робити цього. Її також повинен подзвонити в Вашингтон, щоб повідомити, що війна в Західній Європі неминуча ».
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 13
  
  
  
  
  
  
  Вечір. Старий DC-3 трясся так сильно, що розмовляти було неможливо. Поряд з Ніком, дивлячись у вікно, сиділа Астрід, її гарне тіло було безформним з-за костюма з високим коміром, який вона носила, аж гумових піхов, які дайвери несуть у холодній & nb. На ній було шість таких костюмів ще над одним, як і Ніки. Він сконструював його для захисту від куль з ціанідом за пасток колонці.
  
  
  Вдячність Ніка до Астрід зросла ще більше, коли він сказав ей, чому вона збиралася зробити вечірній стрибок з парашутом в лісі k з математики, який хотів її смерті. Вона помітно зблідла, але нічого не сказала. Тепер він не міг звинувачувати її за те, що вона не балакуча.
  
  
  Нічний стрибок був знайомий Ніку, тому він міг зосередитися на розмові з Хоуком. Нік захищав свого захоплення Астрід наступними словами: «Подивися на це з іншого боку, бос. Її б не готель проникнути в цю лабораторію поодинці і дізнатися, що я тріснув чорнильницю замість пробірки. Крім того, її повинен довести, що він стоїть на синій смертю.
  
  
  У повітрі повисла тиша, поки старий гравець зважував усі «за» і «проти».
  
  
  «В цьому щось є, Картер. Ви дійсно вірите, що фон Штади може прийти до влади в Германій? ЦРУ повідомило, що у нього немає номерами тисяч членів по всій Германій ».
  
  
  На чверть він міг би взяти Берлін, якщо б його ніхто не зупинив. А фон Штади успішно продав старому військовому Херренволку свій томатний сік в новій пляшці. Я не вірю, що він зіткнеться з великим опором, якщо все зробить правильно. І якщо йому це вдасться, він стане урядом, який контролює збройні сили і має право укладати договори. З Китаєм або хема-ще ».
  
  
  "Як він здійснить свій переворот?"
  
  
  Нік знизав плечима. «У мене таке відчуття, що він якимось чином подбає про те, щоб уряд в Бонні стало неможливим. З його зв'язками є сотні способів зробити це. Потім він робить переворот в Берліні, і оскільки люди будуть незадоволені нинішнім урядом, а він апелює до гірших сторонам німецької політики, voni його підтримають. Знімаємо наші бомби. Жорстокий вчинок, так? Він йде до Мао і просить ракети на тій підставі, що він настільки порушив лазерну захист, що укріплені бази у Швеції та Америці можуть бути зламані. Може бути, він каже голови Мао, що вбив єдиного вченого, який міг знайти захист від лазерів. Він може навіть послати Мао мертву блондинку, щоб довести це ».
  
  
  «Не дозволяй своїй уяві розігратися, Картер, - перебив его-Хок, - але продовжуй. Її знаходжу це дуже захоплюючим ».
  
  
  - Добре, - сказав Нік. «Навіть якщо китайці ему не вірять, вони все одно віддають ему ракети, тому що їм подобається, коли така велика держава, як Німеччина, влаштовує безлад у Європі і подружиться з ними. Ему потрібні китайські ракети, щоб прийти до влади, але він потрібен і китайцям. А тепер глазур на торті. Інші європейські країни, ймовірно, будуть дуже нервувати, коли до влади прийде такий мілітарист, як Фон Штади. Якщо вони почують про цих ракетах, вони не будуть чекати першого пострілу ».
  
  
  «Ми могли б відправити в Берлін кілька дивізій», - розмірковував Хоук. Потім виправився. 'Ні, звичайно ні. Як тільки американці втрутяться у внутрішні справи, Германій, кілька сотень тисяч «друзів» по всій Східній Германій перебіжать через стіну ». Він зробив паузу. Потім: «А що ти готель тепер робити?»
  
  
  «Я збираюся отримати докази того, що фон Штади вбивав справ громадян», - відразу сказав Нік. «Тоді уряд німеччини може заарештувати його, як злочинця, поки не стало надто пізно, поки у них ще є влада. Якщо ми почекаємо, поки він візьме на себе управління, це буде виглядати лише як пропаганда ».
  
  
  - пробурчав Хоук в трубку. 'Можливо ти правий. У нас є фотографії, U-2, на яких найбільші ракети, які ви коли-небудь бачили, були доставлені в Албанію в залізничних вагонах, і ніхто у Вашингтоні навіть уявити собі не міг, що такий карлик, як Албанія, повинен був зробити з цими хлопцями-важкоатлетами. Тепер все правильно. Вони зберігаються там в очікуванні відправки в Німеччину фон Штади. Але не забувай, хлопчик, якщо він зловить тебе, він все одно може зажадати американського втручання ».
  
  
  «Її слизький хлопчик, бос», - усміхнувся Нік в трубку. «Легко зловити, але важко утримати».
  
  
  «Ах, впевненість молодості», - зітхнув Хоук. «Добре, продовжуй. Але припустимо, що Фон Штади зазнає невдачі, якщо ви втратите цю жінку, ми можемо сильно відстати від китайців у протиповітряній обороні. Так що не починайте те, що уряд США не може закінчити, - уклав Хоук сухим, як пил пустелі, тоном.
  
  
  Нік не розсміявся. Хоука вирішили використовувати іронію в голосі, але Нік знав, що старий проведе ніч у своєму офісі, поки не отримає ще одне повідомлення від Ніка.
  
  
  Дзижчання внутрішньої перервало думки Ніка, і лаконічний голос пілота сказав: «Ми наближаємося до місця. , хлопчики і дівчатка. Ще п'ять хвилина.
  
  
  Нік прийшов в себе і перевірив ih обладнання, особливо транзисторні рації, які вони використовували б, щоб знайти інший, інший на землі, якби приземлилися далеко один від одного. Літак швидко втрачав висоту над баварськими сосновими лісами. Через кілька хвилина Нік провалився у холодному вечірньому повітрі. На землі його чекав найнебезпечніший людина в Європі з часів Гітлера.
  
  
  Суд боснії та герцеговини засудив у безкрайньому просторі, і чекав, затамувавши подих, з полегшенням видихнувши, коли за мить побачив початку другої екран, що розгорнувся під байдужими зірками.
  
  
  
  
  Ніяк не коли наступного дня Нік сидів в тіні сосен, оточений безліччю мініатюрних транзисторних радіоприймачів і магнітофонів, і безсоромно підслуховував розмови в замку. Граф мав велике обладнання для захисту від підслуховування на всіх своїх лініях, але Нік це передбачив, і тому він залишив деякі з новітніх і найбільш маленьких радіопередавачів у найбільш імовірних місцях навколо замку. Оскільки вони не були підключені до обладнання графа, ну не можна було виявити.
  
  
  Для змовника графа мав погану звичку. Его радіоаматори були в ефірі в один і той же час кожен день, що було одним з самих дилетантских помилок у шпигунському пошти бизнесявляется, але це полегшило Ніку життя. Сонце тепло світило між деревами, і він насолоджувався цим.
  
  
  Секрет довгого життя. Там, де водоспад у лісі утворював ставок, Астрід купалася, і у Ніка виникла спокуса підійти до неї. Він взяв себе в руки, через хвилину піймав якусь активність на своєму пристрої і надів навушники.
  
  
  Радист колонці був зайнятий спілкуванням з змовниками по всій Германій. Нік зосередився на блискавичному німецькою. Він півгодини слухав, насупившись, потім зняв навушники. Він знав усе, що їй треба було знати. Інше, інше свідоцтво, яке пізніше переконає світ, буде уловлено повільно обертається микрополосом, але Нік почув достатньо, щоб зрозуміти, що сьогодні ввечері йому потрібно відправитися за важливими доказами в лабораторію. Нещасний. Нік готель би ще одну ніч, щоб переконатися, що він повністю розчистив шлях між пастками з ціанідом.
  
  
  Він задумливо подивився на Астрід, яка поверталася навколо ставка, з довгим рушником, накинутим навколо її дужого тіла, з вологими білими волоссям, заколотыми на голи. Рушник мало що залишало для уяви, але те, що на nen накрывалось, дразняло. Вона підійшла до нього і стала перед ним, напівоголена, з нах капала кров.
  
  
  «Міс Лундгрен, - усміхнувся Нік, - ви знали, що красива, коли знімаєте точках?»
  
  
  Її усмішка була ясна, як гірський струмок. «Я радий, що ви так думаєте, містер Картер». Вона сіла поруч з ним, поклала одну з его сигарет між повними губами і закурила. Рушник послабився, коли вона нахилилася вперед, оголивши гнучку груди і красиві тендітні соски.
  
  
  «Зроби кілька кіл навколо замку, Картер, - сказав він собі, - або скупайся в ставку».
  
  
  Щоб не відволікатися від роботи, він сказав: «Боюся, це буде сьогодні ввечері. Фон Штади збирається завдати удару. Вони збираються осідлати американський уряд зі скандалом, і через три дні канцлер буде убитий. Ретельно поширений слух, що армія і військово-повітряні сили повстають і фон Штади захопить владу, щоб «навести порядок». Нам потрібно отримати докази того, що він вбивав людей сьогодні ввечері, і відправити ih у Вашингтоні ».
  
  
  Її сміх здавався трохи натужним. «Ми приїхали сюди, не сич того, щоб відпочити в горах за рахунок уряду Швеції. Прекрасний день для смерті », - сказала вона, дивлячись на чисте небо і високі сосни. «Я маю на увазі, що якщо тобі доведеться померти, яке це чудове спогад».
  
  
  Рушник ще трохи опустилося, і розійшлося там, де повні стегна, гладкі, як перламутр, переходили в її м'який життя. Її зелені очі з викликом дивилися на нього.
  
  
  «Якщо б ти не була такою охайною дівчиною, - задумливо сказав Нік, - я міг би заприсягтися, що ти намагався мене спокусити».
  
  
  Вона посміхнулася, нахилилася вперед і поцілувала його в губи. «Ви уважний спостерігач, агент Картер».
  
  
  Вона дозволила рушника повністю розкритися. Скульптурне тіло, біле, повне і міцне, але без зайвого грама жиру, змусило Ніка затамувати подих. Вона посміхнулася і ліжка соснові голки, зігнувши одну ідеально виліплене кожному людові, і її тіло відкрилося, щоб прийняти його. "Я визнаю, що недооцінив тебе, її він прийняв це для іншого безглуздого симпатичного хлопчика, - засміялася вона. «Звичайно, її просто повинен був дізнатися це в той день, коли я, мабуть, помру».
  
  
  «Ти не помреш», - сказав Нік. Її довга рука потягла його вниз.
  
  
  «Покажіть мені, чому б і ні», - прошепотіла вона. Її руки ковзнули під його сорочку, ощупали сталеві м'язи його грудях, швидко розстебнули гудзики і зісковзнули вниз по мускулатурі его нижньої частини життя. Коли він зняв одяг, вона піднесла руки до голів і дозволила своїм довгим вологим волоссям спуститися по плечах. Потім її зрілий рот досліджував вигини його тіла, а її довгі ноги притиснулися до йому. Спочатку гладке прохолодне тіло почало повільно погойдуватися під ним.
  
  
  «Отже, - сказала вона, - у нас є багато втраченого часу, щоб надолужити згаяне, і ще не темно. Її, хочу, щоб ти володів мною, Нік, щоб у мене було що згадати мої останні хвилини, якщо сьогодні щось піде не так.
  
  
  «Я сказав тобі, що сьогодні все буде добре», - сказав легко Нік. Але, незважаючи на переконаність в його голосі, в его голів переважала ймовірність, що щось може піти не так, що вони можуть бути вбиті або, що ще гірше, схоплені графом. Додати це додатковий вимір ih занять любов'ю, серйозність і ніжність, які виходили від усвідомлення того, що цей золотий день може стати для них останнім. Вона покликала м'яко, щось середнє між схлипом і зітханням, і тверді, рішучі риси обличчя Ніка пом'якшилися. Він посміхнувся, дивлячись на закриті очі цієї красивої жінки, яка займається дала ему своє тіло. Він гостро відчував чисте повітря, запах сосен і тепло сонця на своїй спині. «Якщо б кожен солдат відчув щось подібне напередодні битви, - подумав Нік, - війни ніколи не закінчилися». Тому що секс-до небезпеки був чудовий.
  
  
  «Ну, Нік, ну, - простогнала вона крізь зціплені зуби, - не зупиняйся, її все відчуваю ... ніколи не було таким ... Давай, Нік ...» Слова стали нерозбірливими.
  
  
  Під гірськими соснами два прекрасних тіла злилися воєдино для останньої подорожі в ретельно охороняється царство богів, де чудова біль ih кульмінації була такою ж невідворотною, як біль народження, і гострою, як смерть.
  
  
  І, нарешті, Нік жим лежачи, обняв усе тіло жінки, і погладив її гаряче обличчя. Слова зайві, коли все зрозуміло. Вони лежали в тиші, насолоджуючись ясною красою гір ніяк не коли, і говорили дуже мало, а коли і говорили щось, це було про несуттєві речі. День був довгим, і коли тіні розтягувалися, ставало все холодніше, але вони лежали разом під старим армійським ковдрою, не хочу розлучатися і зустрічати ввечері. І знову вони збиралися разом, тому що їх було так багато сказати один одному на мові своїх тіл, а часу було так мало.
  
  
  Нарешті стемніло, і над соснами здався півмісяць. Вони мовчки одяглися. В темряві вона широко розкритими очима спостерігала, як Нік вооружался і ретельно перевіряв свою зброю.
  
  
  «Хіба її десь читав ... У тебе є таблетка для самогубства або щось в цьому роді?»
  
  
  "Деякі люди", - сказав Нік. Потім він усміхнувся. «Я не вірю в самогубство. Ти?'
  
  
  Вона засміялася і притиснулася до нього. «Якщо ти в це не віриш, то і її теж, люба».
  
  
  Микрокассеты з доказами проти фон Штади були поховані. Нік подарував гей, останній довгий поцілунок, а потім рішуче відігнав спогади про минулий день. Разом вони спустилися в Долину Тіней.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 14
  
  
  
  
  
  
  В радієвому циферблаті годинника Ніка показувалося десять хвилина дванадцятого. Замок і його околиці дрімали у слабкому місячному світлі, як в картину Дали. «Що вона задумала в лабораторії?» - в люті подумав Нік. Вона повинна була повернутися півгодини тому. Він придушив бажання піти і пошукати її.
  
  
  Минуло ще п'ятнадцять хвилина. Потім його гострі вуха вловили м'які shaggy по мокрій від роси траві. Він включив інфрачервоний ліхтар і усміхнувся. Астрід сховалася в тіні будівлі лабораторії, як досвідчений грабіжник. За мить вона сиділа поруч з ним в укритті генераторної.
  
  
  'У тебе є це?'
  
  
  Вона променисто кивнула, ніби тільки що отримав звання почесного доктора. «Я не великий бактеріолог, - прошепотіла вона, - але я впевнена, що це просто синя фарба, нанесена на тіла наших убитих вчених. І в якості бонусу ви вивчили копію китайських лазерних креслень. Вони не довгі так сильно, як я думав. Через два місяці у мене буде готова захисту.
  
  
  «Вундербар», - прошепотів Нік. «Ви чудові, і я номинирую вас на кілька Нобелівських премій. А поки давайте швидше виберемося звідси. Вони можуть виявити собак, яких ми заспокоїли.
  
  
  Але перш ніж вони пішли, Ніка забрала одну навколо двох ящиків з монстрами, які були у нах з собою. Вони були суворим попередженням про те, що вони ще не покинули Німеччину фон Штади, і що докази злочину графа важливіше ih життя. Коли він прив'язав коробку до пояса, вони мовчки пішли по лабораторії.
  
  
  Поплескавши по плечу, Нік напружився. Він стояв нерухомо. Його погляд ковзнув крізь тіні, поки він не побачив величезну вигнуту спину по одній собак фон Штаде. Его великий палець натиснув курок пістолета з транквілізатором. Це негайно приспало б тварина на півтори години, що було краще, ніж убивати тварин і залишати сліди ih присутності. Однак на цей раз пістолет не знадобився. Нічого не підозрюючи, собака пробігла по похилій галявині, і Нік і Астрід відновили неквапливу прогулянку.
  
  
  Часу багато, і не більше двох миль, щоб пройти по бездоріжжю туди, де Нік зістрибнув з коня. Тільки на цей раз в лісі ховалися два легких складних мотоцикла, і він розчистив шлях між пастками для ціаніду.
  
  
  Раптом Нік зупинився. У той же час він відчув два попереджувальних ударів по плечу. Він натиснув кнопку на своєму інфрачервоному ліхтар і освітив усе навколо. Позаду нього він почув мимовільний подих жаху Астрід, коли інфрачервоний промінь освітив суворе, нелюдське обличчя Ейнара, людини, якого, як думали фон Штади, повернули до життя потім тисячі років чогось в житті нашої смерті.
  
  
  Вікінг зупинився і подивився їм щиро в очі, ніби інфрачервоний промінь був видимим світлом, який видавав ih положення. Астрід в паніці схопила Ніка за руку, і її зуби стукали.
  
  
  "Боже мій, що це?" вона задихалася. Нік приклав палець до її губ. Важко сказати, наскільки загостреними були почуття стародавніх вікінгів. Вони довго і тривожно дивилися на вікінга. В інфрачервоному світлі жорсткі потворні риси обличчя, заблищали примарним світлом. Потім він зробив крок вперед. І ще один.
  
  
  Нік напружив м'язи, як кішка, і подумав з блискавичною швидкістю. Якщо він вистрілить у Ейнара, весь замок виснажиться, і ih втеча стане неможливим. Він швидко прийняв рішення.
  
  
  «Він помітив нас. Немає сенсу дозволяти зловити нас обох. Її отвлеку його. Ви знаєте шлях до відступу. Скористайтеся цим ».
  
  
  Особа Астрід було білим і дуже серйозним в місячному світлі. «Ні, Нік. Я не дозволю тобі піти одного.
  
  
  Вона відступила, коли побачила стримуваний гнів в обличчя Ніка.
  
  
  «Ми не граємо в пінг-понг, сестра», - м'яко сказав він. «Роби, як я кажу, кравець візьми, і швидше. Як тільки її отвлеку цього вікінга, ви вирушите в дорогу і не зупиняйтеся, поки не перетнете кордон. На його обличчі з'явилася знайома усмішка. «Побачимося в Стокгольмі, люба», - сказав він. Потім він легко пробіг від тіней до місячного світла і тихенько покликав гігантську тінь, яка займається без коливань наблизилася.
  
  
  «Ейнар, мій хлопчик. Тут.'
  
  
  Він легко танцював навколо вікінга, поки той не відвів його в протилежному напрямку. Вікінг побіг риссю, і Нік додав кроку. Старий Ейнар нам у жодному разі не був повільним. Нік повинен прикласти зусилля. Тепер вони мчали по галявині, але відмінна фізична форма Ніка починала приносити плоди. Вікінг відставав з кожним кроком. Його рука дотяглася до пояса туніки і підняла короткий широкий метальний сокира. Ейнар змахнув сокирою над головою і зробив те, чого Нік не передбачав. Він закинув голову і віддав дивний і жахливий крик, свій старий скандинавський бойовий клич.
  
  
  Нік негайно натиснув на спусковий гачок пістолета-кулемета, коли примарний крик, викликав паніку на берегах Північної Європи за сто років до Вільгельма Завойовника, луною рознісся з пагорбів. У замку спалахнуло святим, і всі собаки маєтку завили від страху. Нік вирішив не видавати свого становища, коснув старого привид. Повинно бути, для Німецьких лицарів стало несподіванкою, що у нього був пістолет-кулемет.
  
  
  З знайденої швидкістю Нік мчав далі, зникаючи в тіні, а галявина перетворилася в стовпотворіння гавкаючих собак, крики людей і яскравих прожекторів.
  
  
  Збентежений гавкіт Собаки поступилися місцем іншому шуму, пронизливим вию номери, що йде по сліду. Доля готелю, щоб вони пішли по слідах, не его, а Астрід. Вдалині він почув хрипкі грубі голоси, які віддавали накази. Нік сподівався, що Астрід не панікує з шляху втечі і не виявиться ціаністих середовищах пасток. Ему нема чого хвилюватися. Ih чекала велика невдача.
  
  
  Джип з яскравим прожектором в багажнику пронісся через галявину. У центрі уваги Нік побачив бентежливу сцену. Собаки стовпилися навколо наляканою Астрід, і двоє чоловіків у чоботях прогнали звірів прикладами гвинтівок.
  
  
  Нік тихо вилаявся в темряві. Було ясно, що він повинен був зробити. У них була Астрід, але вони ще не знали, що він там. Тільки Ейнар бачив, его, а Ейнар не міг говорити, Нік був у цьому впевнений. У цих при інших обставинах був хороший шанс, що такий професіонал, як Нік, зможе благополучно втекти і перетнути кордон, що і було прописано в керівництві.
  
  
  Нік знову вилаявся і викинув керівництво. До речі, ситуація змінилася. До сьогоднішнього вечора Астрід була агентом з необхідною технічною кваліфікацією. Але оскільки вона побачила китайські малюнки в лабораторії, вона була єдиною людиною на Заході, який мав уявлення про те, що китайці намагаються зробити проти військових ядерних баз. Вона була занадто важливою, щоб нею можна було пожертвувати. Нік безпомічно дивився, як патруль разом з Астрід повернувся в замок. Він не боявся чоловіків. З допомогою пістолета-кулемети, ручних гранат і елемента раптовості він зміг розірвати патруль на шматки. Але такого роду пограбування виключалося з-за впевненості в тому, що він уб'є і Астрід разом з тюремниками.
  
  
  Безшумний, як хижий звір, він пробирався крізь тіні, уникаючи патрулів, які перетинають місцевість. Коли поруч з ним загарчала собака, він поклав тварину своїм транквілізатором і одного разу почув, як командир патруля щось сказав про жінку, яка займається розкидала отруєне м'ясо на землі.
  
  
  У нього було мало часу. Сум'яття людей у замку потрібно було використовувати, перш ніж вони змогли організувати себе. На щастя, по годині електронного прослуховування він знав, що більшість офіцерів, дислокованих у замку, в Берліні готувалися до перевороту фон Штаде проти уряду.
  
  
  Але здоровань все ще був тут, і як тільки він побачить Астрід, він зрозуміє, що Нік повинен бути десь поблизу, і в цьому елемент несподіванки закінчився. Ніку знадобилося ще п'ятнадцять хвилин, щоб дістатися до головних воріт.
  
  
  Він бачив, що ситуація була сприятливою і несприятливою. Двоє охоронців з автоматами стояли в світлі сторожових будинків по іншу сторону сухого рову. Красивий. Було б поруч, якщо б він перебіг цей міст, але він впорався б з ними. Позаду у них був джип, а в джипі дві 50-мм кулемета з людьми, які ними керували. Ніку це не дуже сподобалося, але він нічого не міг з собою вдіяти. Він повинен був піти за блондинкою або забути облад всім.
  
  
  Нік вирвався навколо укриття і помчав по арочному мосту через рів. Особи двох часових були карикатурою на повільних людей, які намагалися швидко думати, як божевільний, выбегающий навколо темряви. Ih відразу осінило, і вони підняли короткий мозку своїх автоматів. Нік вистрілив двома короткими чергами, і обидва часових вдарилися об камінь.
  
  
  Шум пістолета-кулемета Ніка насторожив людей в джипі. Одіна навколо них стрибнув на спарені кулемети і дав залп, коли Нік кинувся на голови ліжка.
  
  
  Потік куль пролетів над його головою, відскакуючи іскри із стін. Потім у дворі загуркотів пістолет-кулемет Ніка. За мить він відірвав шпильку гранати і кинув її в джип, коли кулеметник повернув стовбури своєї зброї. Граната вибухнула в повітрі, вибила людей навколо джипа і розсипала ну, як ганчіркові ляльки, по валунах.
  
  
  Глибока тиша, потім вибуху снаряда здавалася більш загрозливою, ніж стукіт автоматів. Здавалося, що охоронці джипа не протистоять такому важливому осередку.
  
  
  Нік відкинув свої сумніви, встав і побіг до входу в замок. Він думав, що знає, де знайти фон Штади і Астрід.
  
  
  Великий зал, де офіцери німецьких лицарів обговорювали хід історії і пили славу, Германій, тепер стояла пусткою. Принаймні, майже безлюдно. Граф фон коли джип захотів сидів збоку від довгого стільця. Ді, його ноги чудово начищених чоботях для верхової їзди схрещені на столі. По іншу сторону стільці, сидів карлик Локі, чия маленька знівечена фігурка майже зникла під краєм стільця.
  
  
  Астрід, без свідомості і гола по пояс, лежали на столі, і з її голови і серця тягнулися дроти до маленької панелі керування поруч з рукою графа.
  
  
  Граф підняв голову, коли почув shaggy Ніка, але не рушив з місця. Нік притулився спиною до кам'яної стогнати і тримав кімнату під прицілом навколо пістолета-кулемета.
  
  
  Карлик хихикнув.
  
  
  «Киньте пістолет, агент AX», - сказав фон Штади. 'Її виграв.'
  
  
  «Забудь про це», - прогарчав Нік.
  
  
  Граф налив собі кухоль шампанського і зробив повільний ковток. «Але, звичайно, її ще не переміг, герр Картер. Якщо ви не упустите зброю, через мить її активують центр задоволення або центр боляче в мозку міс Лундгрен. Що б ти волів би побачити? Неймовірне задоволення або болісна біль?
  
  
  Граф засміявся. Нік з подивом зрозумів, що цей чоловік був сильно п'яний. «Через мить її зможу активувати ваш мозок проти стін», - приємно сказав Нік, але ему стало холодно від відчаю. Граф скривив губи, наче міг читати думки.
  
  
  «Ну-ну, герр Картер. Ми обидва знаємо, що в кінцевому підсумку Сполучені Штати більше бояться ядерної могутності Китаю, ніж відродження німецького мілітаризму. Ви нікого не вбивати, поки живий міс Лундгрен. Граф говорили скандинавським мовою, і величезна фігура Ейнара з'явилася з тіні. Він вирвав пістолет-кулемет з рук Ніка з силою, яка займається мало не зламала Ніку зап'ясті, і зірвав гранати з його пояса, як яблука. Карлик засміявся і ляснув у долоні.
  
  
  «Ах, ти згоден, Локі. Ми вирвали зміїні ікла, - хрипко сказав граф, - а ви аплодуєте нашого торжества.
  
  
  Карлик підхопився зі стільця і зробив кілька коліс воза в залі. Граф подивився на нього осклілими очима і порожній посмішкою на обличчі. Посмішка зникла, коли гном, втомлений від стрибків, підійшов до Астрід й скочив на стілець. Непристойна постать схилилася над жінкою і обома руками обмацала струнке тіло.
  
  
  Нік голосно вилаявся і зробив крок вперед. Граф підняв великий палець на Ніка і збуджено посміхнувся. «Всі за бойові лицарські чесноти і достоїнства теж. Ах, ви були б прекрасним німецьким лицарем, герр Картер, якщо б не були таким декадентом.
  
  
  Карлик знову схилився над Астрід, потім чого Нік схопив його за шию і жбурнув через кімнату. Граф фон Штади розсміявся, коли карлик закричав високим пронизливим голосом.
  
  
  «Досить, герр Картер. Ще один крок, і я знищу цей вишуканий мозок. За три секунди її можу перетворити її в тупу ідіотку, яка займається знічується або повзає по підлозі, піднявши брову ».
  
  
  «Що мене зупиняє? - Ти все одно нас вб'єш, - сказав Нік. Його пальці грали з гудзиком П'єра, смертельної газової бомбою. Проблема полягала в тому, що П'єр не розрізняв друга і ворога, і Астрід вдихала одного его смертельні пари.
  
  
  Граф поставив ноги на землю і насилу піднявся. «Вже пізно», - сказав він, легенько помахав рукою. 'Борг кличе. Коли її повернуся, її вирішу, що з тобою робити. Тим часом добрий Ейнар буде спати. Auf Wiedersehen. Йдемо, Локі.
  
  
  Нік взяв брехня. Граф підійшов до день в кінці холу в супроводі гнома і повернув руку на ручці.
  
  
  «Ви можете задатися питанням, чому її один в ніч свого найбільшого тріумфу. Через три дні її стану господарем Германій. Тоді в Європі, і хто знає? Америка не неможлива. Але я торжествую тільки тому, що ви з досліджень, міс Делані. Її з тобою що-що маю я, і через десять хвилина борг буде погашений.
  
  
  Замок вотум-вотум злетить у небо. Очевидно, що вибух був справою рук американських диверсантів, які намагалися знищити Німецьких лицарів, і це підкріпить мої інші плани, про які їй жалкую, що не можу розповісти вам через брак часу. Будьте впевнені, що я прийду до влади через найбільшу хвилю антиамериканських настроїв з 1941 року ».
  
  
  Граф відкрив двері і знову повернувся.
  
  
  «Звичайно, ви спробуєте втекти. Ейнар подбає про те, щоб цього не сталося. Удачі, герр Картер. І знову auf Wiedersehen ».
  
  
  У холі раптово стало темно, і Нік почув, як грюкнули важкі двері. . Він швидко підбіг до столу і витяг електроди навколо голови Астрід. Як довго Фон Штади
  
  
  сказав? Десять хвилина? Щоб зламати двері, потрібен час. Нік згадав, куди Ейнар поклав гранати, і почав нишпорити у темряві. Потім він відчув присутність поруч з собою і почув важке дихання. Величезний кіготь вилетів в темряві, стискаючи його зап'ясті такий хваткою, яку неможливо було зламати. Вільною рукою Нік завдав удар карате в обличчя вікінга, який повинен був розколоти ему череп, як дрова. Влада не ослабла, але в темряві почулося хворобливе гарчання. У відчаї Нік потягнувся до стилету.
  
  
  Зовні громовий вертольота порушив нічну тишу, машина піднялася, і звук зник.
  
  
  «Це може трапитися в будь-який момент, - подумав Нік. Він зібрав усі свої сили і вдарив вікінга коліном в пах. Єдиною відповіддю було більш глибоке гарчання. Поки він боровся, очі Ніка звикли до темряви. У тьмяному світлі, струмує через маленькі вікна високо над підлогою, він побачив поруч особа Ейнара, порожній погляд, безжалісний. Нік напружив м'язи і одним останнім зусиллям зумів дотягнутися до стилета.
  
  
  Якби тільки він міг хоч раз вивільнити руку, щоб ударити ...
  
  
  З спритністю, яку Нік думали неможливим, вікінг схопив свій метальний сокиру, і його старий бойовий клич луною рознісся по залу. Тепер у Ніка була вільна одна рука. Сунувши шпильку в руку, він зрозумів, що вже занадто пізно. Сокира натрапив ему в голову, коли він наносив удар.
  
  
  Але потім сталося щось дивне. Ih руху були нестримні, але рука вікінга опустилася на череп Ніка, коли стилет увійшов в горло Ейнара до рукояті. Сокира з гуркотом впав на землю.
  
  
  Нік мало не втратив свідомість від удару, але прийшов до тями і побачив, як гігант повільно падає. На мить дивна посмішка, немов торжествуюча, з'явилася на обличчя Ейнара, потім він впав у тінь.
  
  
  Ця дивна посмішка... Ейнар, напевно, не зустрічав людини, який міг би змагатися з ним, з ними тхора, як Фон Штади повернув його до життя. Его військові прокинулись інстинкти, а потім поступилися непереборному бажанню гордого людини звільнитися від его рабських пут з фон Штади. Ейнар, жертвою собачої відданості, стала можливою спасибі електронним імпульсам, волів би самогубство, а не продовжувати жити як раб. «Він не квапився, - криво подумав Нік.
  
  
  Однієї гранати вистачило на двері. З Астрід через плече Нік побіг по коридору у двір. На щастя, двигун джипа завівся з першого разу.
  
  
  Нік і Астрід були в десяти милях від них, коли жителі долини були розбуджені тим, що спочатку здавалося по одній найстрашніших гроз на пам'яті живуть.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 15
  
  
  
  
  
  
  Для весняної ночі було холодно, п'ятнадцять градусів нижче нуля, а північно-східний вітер дув понад двадцять вузлів. В кабіні великого снокота з чотирма гусеницями, обережно скользившего по снігу у вугільно-чорної ночі, сиділи двоє чоловіків.
  
  
  В теплій каюті Нік розстебнув куртку і зосереджено схилив голову з неголеними волоссям і щетиною над компасом. Він повинен був бути постійно напоготові. Твердий, як скеля, сніг покрив глибокі тріщини, в які міг врізатися снігохід.
  
  
  Десь на схід звідси граф фон Штади знайшов свій останній притулок у водах холодного Гренландського сукню. Влітку до них можна було дістатися на човні, привозити припаси і техніків, щоб підтримувати решти німецьких лицарів в живих до тих тхора, поки клімат знову не стане сприятливим для руху.
  
  
  Киллмастер вів снігохід по безлюдній рівнині, обмірковуючи, як ему вдасться виконати завдання. Позаду нього Джо Шу притулився до коробки з вибуховою желатином і вилив банку з запасом продовольства свого овальне обличчя з високими щоками.
  
  
  «Послухай, Нік, - сказав ескімос, - важливо, щоб кулемети були останніми і використовувалися негайно. Температура підвищується з сонцем, але ненабагато.
  
  
  Ми тримаємо кулемети всередині до останньої хвилини, а потім продовжуємо стріляти, щоб зігрітися. В іншому випадку у нас буде більше шансів з ножами для тюленів, розумієте? Нік кивнув. Нік зрозумів, що якщо Джо Шу сказав щось дуже важливе, то це важливо. Великий центральний крижаний щит Гренландії був здебільшого незнайомій територією, і для Ніка це був нерівний ландшафт, де його життя залежала від знань людини, що сидить поруч з ним в хатині. Не було часу на звичайні брифінги та навчальні фільми, тому що всього три дні тому він дізнався, де ховається граф, за коментаря свого радиста.
  
  
  Сніговий Кіт бродив по мерцающему сніговому покриву, поки Нік намагався простежити лінію величезного льодовика Рейнхарт до табору фон Штади біля підніжжя льодовика, на мисі Відчаю.
  
  
  Раптово Джо Шу посміхнувся, і його вугільно-чорні очі заблищали. «У нас буде туман рано вранці, голосування побачиш». Нік подивився в крижане вікно на тверде чисте небо і похитав головою. «Якщо ти так кажеш, Джо. Мені це здається дуже ясним ».
  
  
  «Ні, - твердо сказав ескімос, - буде густий туман. Але добре те, що ми можемо відправитися в табір з підвітряного боку ».
  
  
  Складати долар Ніка підскочило. Він занадто довго знаходився в коробці, щоб не зрозуміти сенсу цього коментаря. Вранці вони могли б непомітно і нечувано підійти до табору німців. Це вирішує половину ih проблеми одним махом.
  
  
  Сніговий Кіт невпинно боровся через величезну темну порожнечу, прямуючи до своєї здобичі.
  
  
  
  
  Ранок. Як і передбачав Джо Шу, туман непомітно закрався незадовго до світанку, і двоє чоловіків могли б пригнати снігохід до моренной стогнати, яка займається захищала табір колонці біля підніжжя льодовика. Крізь пучки туману, тепер повільно зникаючого від сонця, Нік міг бачити штабу-квартиру графа, вирізану у крижаному льоду і укріплену що-де балками. Збоку він побачив злітно-посадкову смугу навколо металевих рогож, а також казарми та генератори. Нік планував все це підірвати дуже скоро.
  
  
  Було важливо, щоб радіоустаткування фон Штади було відключено на початку атаки, щоб його зв'язок з Німеччиною була перервана, а його спільники стали недоступні. Граф, очевидно, не знав, що Нік знав про секрет свого гренландського укриття, в іншому випадку він особисто подбав би про те, щоб Нік був убитий, перш ніж він покинув замок. Але він, мабуть, вважався з втручанням ззовні, у противному разі він не побудував би це дорогоцінний притулок у країні, де, можливо, ніколи не бував нам один білий чоловік.
  
  
  "Ви закінчили з кулеметами?" - запитав Джо Шу. «Ми не можемо дозволити цим птахам втекти». Нік з цікавістю подивився на ескімоса.
  
  
  «Що це значить для тебе, Джо? Її думав, це просто робота для тебе, щоб ти продовжував йти до них тхора, поки інтерес на тюленів не почалася знову.
  
  
  «До біса штампи, чувак», - сказав Джо Шу. «Я данець і його пам'ятаю війну. Мого батька вбила німецька канонерка. Її закінчу з автоматами, коли ти будеш готовий.
  
  
  Для Джо Шу це була довга мова. Нік кивнув і подивився на годинник. «Ще трохи, Джо».
  
  
  На злітно-посадковій смузі загорілися двигуни літака. Трохи пізніше Нік побачив групу чоловіків у парках.
  
  
  підходити до головної будівлі і тащимся до очікує машині. Нік схопив бінокль і зосередився на групі. Поруч з ним Джо Шу клацнув запобіжником свого ручного кулемета.
  
  
  "Тепер Нік?"
  
  
  «Ми чекаємо, коли ці ескімоси підуть з дороги. Нам не треба косити датських підданих, навіть якщо вони працюють з покидьком ».
  
  
  Джо Шу плюнув. «Це не ескімоси, приятель».
  
  
  Це швидко зрозумів, Ніка. Китайська мова. Що б Фон Штади нам планував для групи китайців в той день, коли він мав намір прийти до влади в Германій, це не обіцяло нічого доброго Америці і країнах НАТО.
  
  
  «Добре прицілюватися, Джозеф, і стріляти, коли хочеш», - прошепотів Нік.
  
  
  Через Секунду тишу арктичного ранку порушив безперервний громовий автоматів. Група, що прямувала до літака, вибухнула в замішанні, коли навколо люди розбилися. Половина побігла до літака, а інша половина сховалася штабом у льодовику. «Коли його кулемет націлився на групу, що біжить до літака, і бездоганно уклав людей», - прокоментував Джо.
  
  
  «Спочатку візьміть пасажирів літака, а потім людей, які потім залишаться вдома. Ха, ніяких довбаних китайців в моїй Гренландії. І ніяких муфт. Ха, візьми, паршивий морж.
  
  
  Кулемет підскакував і гримів в руках, а мідні гільзи з шипінням падали в сніг. Погляд Ніка був прикутий до бараків. Господи, що сталося з загорянням часу? Можливо, їм слід було почекати, поки вони не почують вибух цих вибухових пристроїв. Може бути, з таким холодом не спрацювали тимчасові механізми. Може бути, може бути. Половина військ вже була в сніговому покриві, Джо заклав ну, як тільки вони вийшли за двері. Раптово будинок, здавалося, здригнулося, потім воно розлетілося на мільйон частин. Мить Нік почув звук вибуху. «Це було підкріплення», - швидко сказав Нік. 'Підемо.'
  
  
  Рідкий ескімос повісив вогнемет собі на спину. «Мені це подобається в американців, - усміхнувся він, - вони так добре оснащені». Пліч-о-пліч люди бігли по снігу до головного входу в Льодовий палац фон Штаде, поки інші встановлені ними вибухові заряди стрясали землю.
  
  
  Біля дверей ih зустріли спорадичні постріли. Нік запустив дві термітні гранати і впав, щоб захистити себе від спалаху розпеченого до білого світла. Коли Нік і Джо підійшли до день, ih зупинили тільки трупи.
  
  
  Вони перебували у великій кімнаті з пластиковими панелями, і Нік здогадався по приглушенному звуку ih голосів, що вона була побудована так, що між льодовиком і кімнатою було повітря, щоб його можна було нагріти, і фон Штади тут обидва могли б залишитися. як влітку, так і взимку. Але для ізольованою кімнатою лежали довгі коридори навколо зеленого льоду, що ведуть всередину льодовика.
  
  
  Вдалині, в одному навколо крижаних коридорів, Нік почув знайомий звук, маніакальний сміх гнома Локі.
  
  
  «Давай, Джо, - сказав Нік. «Тримай цей вогнемет попереду нас».
  
  
  Раптово пролунав тривалий грім, який був голосніше, ніж могли б викликати заряди вибухівки. Кругле обличчя Джо Шу було стурбоване.
  
  
  «Нас, Нік. Незабаром весь проклятий льодовик впаде в море. З морозивом ніколи не вгадаєш ».
  
  
  Стіни здавалися нерухомими, але Нік відчув рух.
  
  
  в животі, як якщо б він був у човні на сильному хвилюванні. Він швидко прийняв рішення. «Поквапся, Джо. Поверніться до снегоходу. Її прийду до вас, але спочатку її повинен побачити, що фон Штади мертвий.
  
  
  «Я залишуся з тобою», - усміхнувшись, сказав Джо. «Уряд США може мені заплатити. Швидка кар'єра хлопчика-ескімоса. «Добре», - сказав Нік. «Тоді біжи».
  
  
  Це знову був саме Муско. Лабіринт коридорів, відчуття перебування в науково-фантастичному світі. І завжди був сміх гнома, який демонстративно вів ih по кутах син-зеленого льоду, а потім заманював ih градом куль. І все ще нудотні почуття в животі, коли льодовик повільно ковзав до моря.
  
  
  Іноді вони зустрічали опір. Коли захисники втекли, Нік дозволив їм бігти. Коли вони чинили опір, Нік і Джо атакували ih з вогнемета, і стійкі німецькі лицарі перетворилися в палаючі факели, падаючи в танучий лід.
  
  
  І, нарешті, за новим поворотом вони знайшли людину, котра готель правити треба Європою, зник у маленькій печері, яку вони майже не помітили. Вогнемет Джо перетворив двох ад'ютантів графа в людські смолоскипи, і раптом чоловік, який вважав себе надлюдиною, закричав про пощаду за купою ящиків із замороженою рибою! Нік припинила вогонь, коли граф вибрався навколо машини, високо піднявши руки.
  
  
  «Товариш, - прогарчав він, - я здаюся».
  
  
  «Залишайся там, поки її буду шукати тебе», - відрізав Нік.
  
  
  Граф не зовсім був схожий на великого світового лідера. Его щетина була покрита льодом, і його палаючі очі потьмяніли від усвідомлення поразки. Раптом карлик знову засміявся. Десь над ними.
  
  
  «Картер, - благав граф хрипким голосом, - ти розумієш, що робиш? Дайте мені ще дванадцять годин, і я зроблю вас нечувано багатим. Картер, белла бога. Ми обидва солдати... - Ник на мить відчув майже свого роду жалість. Карлик знову засміявся. Нік різко розвернувся і побачив спотворене чоловічка, який сидів на виступі над ними.
  
  
  Карлик хихикнув і впустив на лід ручну гранату. Нік побіг, кинув гранату і кинувся на землю, коли штука покотилася по льоду. Він відчув вугілля з вогнемета Джо, почув, як крижаний виступ відірвався від стіни, і почув крик гнома. Потім граната вибухнула, і світ перетворився у вирій летять кристалів льоду.
  
  
  У сум'ятті він відчув, як руки графа схопили його за горло з силою божевільного. Ніку вдалося вирватися через свою владу і піднятися, оскільки граф марно намагався притиснути его. Нік ляснув себе лобом по обличчю фон Штади і відчув, як кров стікає по його власному обличчю.
  
  
  «Боріться, граф, - кинув виклик Ніку, - боріться за своє життя. Показати свою боротьбу їм слід було почекати, поки вони не почують вибух цих вибухових пристроїв. Може бути, з таким холодом не спрацювали тимчасові механізми. Може бути, може бути. Половина військ вже була в сніговому покриві, Джо заклав ну, як тільки вони вийшли за двері. Раптово будинок, здавалося, здригнулося, потім воно розлетілося на мільйон частин. Мить Нік почув звук вибуху. «Це було підкріплення», - швидко сказав Нік. 'Підемо.'
  
  
  Рідкий ескімос повісив вогнемет собі на спину. «Мені це подобається в американців, - усміхнувся він, - вони так добре оснащені». Пліч-о-пліч люди бігли по снігу до головного входу в Льодовий палац фон Штаде, поки інші встановлені ними вибухові заряди стрясали землю.
  
  
  Біля дверей ih зустріли спорадичні постріли. Нік запустив дві термітні гранати і впав, щоб захистити себе від спалаху розпеченого до білого світла. Коли Нік і Джо підійшли до день, ih зупинили тільки трупи.
  
  
  Вони перебували у великій кімнаті з пластиковими панелями, і Нік здогадався по приглушенному звуку ih голосів, що вона була побудована так, що між льодовиком і кімнатою було повітря, щоб його можна було нагріти, і фон Штади тут обидва могли б залишитися. як влітку, так і взимку. Але для ізольованою кімнатою лежали довгі коридори навколо зеленого льоду, що ведуть всередину льодовика.
  
  
  Вдалині, в одному навколо крижаних коридорів, Нік почув знайомий звук, маніакальний сміх гнома Локі.
  
  
  «Давай, Джо, - сказав Нік. «Тримай цей вогнемет попереду нас».
  
  
  Раптово пролунав тривалий грім, який був голосніше, ніж могли б викликати заряди вибухівки. Кругле обличчя Джо Шу було стурбоване.
  
  
  «Нас, Нік. Незабаром весь проклятий льодовик впаде в море. З морозивом ніколи не вгадаєш ».
  
  
  Стіни здавалися нерухомими, але Нік відчув рух.
  
  
  в животі, як якщо б він був у човні на сильному хвилюванні. Він швидко прийняв рішення. «Поквапся, Джо. Поверніться до снегоходу. Її прийду до вас, але спочатку її повинен побачити, що фон Штади мертвий.
  
  
  «Я залишуся з тобою», - усміхнувшись, сказав Джо. «Уряд США може мені заплатити. Швидка кар'єра хлопчика-ескімоса. «Добре», - сказав Нік. «Тоді біжи».
  
  
  Це знову був саме Муско. Лабіринт коридорів, відчуття перебування в науково-фантастичному світі. І завжди був сміх гнома, який демонстративно вів ih по кутах син-зеленого льоду, а потім заманював ih градом куль. І все ще нудотні почуття в животі, коли льодовик повільно ковзав до моря.
  
  
  Іноді вони зустрічали опір. Коли захисники втекли, Нік дозволив їм бігти. Коли вони чинили опір, Нік і Джо атакували ih з вогнемета, і стійкі німецькі лицарі перетворилися в палаючі факели, падаючи в танучий лід.
  
  
  І, нарешті, за новим поворотом вони знайшли людину, котра готель правити треба Європою, зник у маленькій печері, яку вони майже не помітили. Вогнемет Джо перетворив двох ад'ютантів графа в людські смолоскипи, і раптом чоловік, який вважав себе надлюдиною, закричав про пощаду за купою ящиків із замороженою рибою! Нік припинила вогонь, коли граф вибрався навколо машини, високо піднявши руки.
  
  
  «Товариш, - прогарчав він, - я здаюся».
  
  
  «Залишайся там, поки її буду шукати тебе», - відрізав Нік.
  
  
  Граф не зовсім був схожий на великого світового лідера. Его щетина була покрита льодом, і його палаючі очі потьмяніли від усвідомлення поразки. Раптом карлик знову засміявся. Десь над ними.
  
  
  «Картер, - благав граф хрипким голосом, - ти розумієш, що робиш? Дайте мені ще дванадцять годин, і я зроблю вас нечувано багатим. Картер, белла бога. Ми обидва солдати... - Ник на мить відчув майже свого роду жалість. Карлик знову засміявся. Нік різко розвернувся і побачив спотворене чоловічка, який сидів на виступі над ними.
  
  
  Карлик хихикнув і впустив на лід ручну гранату. Нік побіг, кинув гранату і кинувся на землю, коли штука покотилася по льоду. Він відчув вугілля з вогнемета Джо, почув, як крижаний виступ відірвався від стіни, і почув крик гнома. Потім граната вибухнула, і світ перетворився у вирій летять кристалів льоду.
  
  
  У сум'ятті він відчув, як руки графа схопили його за горло з силою божевільного. Ніку вдалося вирватися через свою владу і піднятися, оскільки граф марно намагався притиснути его. Нік ляснув себе лобом по обличчю фон Штади і відчув, як кров стікає по його власному обличчю.
  
  
  «Боріться, граф, - кинув виклик Ніку, - боріться за своє життя. Показати свою боротьбу і може.'
  
  
  Граф кинувся на нього. Нік пригнувся, схопив скриньку і шпурнув його через кімнату до крижаної стогнати печери. Чоловік впав на землю і подивився на неї тьмяними очима.
  
  
  Ніка жорстоко посміхнувся, коли він вказав через крижаний тунель в бік великого залу. - Це дорога в Берлін, граф фон Штади. Чому ти там сидиш? Іди захоплень місто ».
  
  
  Рука графа сунула руку в комбінезони і витягла довгий мисливський ніж. Нік відкрито подивився на чоловіка. Граф неохоче піднявся на ноги.
  
  
  Блискуче лезо стилета Ніка з'явилося в його руці. Потім бібл підскочив.
  
  
  Відбулася коротка, швидка боротьба, потім густа червона струмінь вирвалася навколо горла графа, і він звалився.
  
  
  Нік зупинився, потім нахилився і витер лезо стилета про хутряний костюм графа. Коли він перевернув його, особа графа вже було вморожено в землю.
  
  
  «Відмінно, Нік», - сказав Джо Шу. «Прекрасна робота нога».
  
  
  Нік здригнувся. Він забув про Джо і формату postscript для середовища gnome Локі. Він знову схопився, коли побачив обезголовлене тіло Локі на нога, Джо. Зла гол з маленькими оченятами тупо дивилася в стелю приблизно в семи метрах від маленького тіла.
  
  
  Джо знизав плечима. «Ми, ескімоси, не варвари. Він упав на мене зверху, я помилявся ». Його широке обличчя розпливлося в усмішці. «Американські вогнемети хороші, але коли стає все серйозно, її волію мати хороший ніж для тюленя».
  
  
  «Кравець візьми, - лагідно сказав Нік, - я пообіцяв собі це задоволення». Він дивився на тіла карлика і надлюдини, а його обличчя було таким же порожнім і нерухомим, як у сфінкса. Джо потягнув за рукав своєї камзоли.
  
  
  «Не турбуйся про те, як вони померли, Нік, - сказав Джо. «Не говорити богу білих: раз ти зробив це з одним навколо моїх молодших братів, то що я зроблю з тобою?»
  
  
  Нік посміхнувся. «Я не думаю, що так повинно бути, але це було б непоганим правилом. Її все одно не турбувався про це. Мені просто прийшло в голову, що, якщо б її міг отримати імена, Фон Штади, можливо, міг би врятувати багато життів сьогодні ввечері в Берліні і уникнути безладу. Як бачите, граф не ризикнув. Якби переворот провалився, він переховувався тут ».
  
  
  Джо Шу підняв брови. «Не думаю, що у вас був великий вибір», - сказав він. «Це дуже цікаво, що ти кажеш, і я не хочу здатися боягузом, Нік, але я думаю, що нам краще розмазати його, як блискавку».
  
  
  І знову Нік усвідомив, що печера трясеться, як човен у бурхливому морі. Раптово двоє чоловіків повернулися і кинулись рятувати свої життя.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 16
  
  
  
  
  
  
  Газетам було надано частину історії, і вони готелів іншого. Старий вашингтонський кореспондент зупинив Ніка в барі готелю «Бернадот». "Хіба я не бачив тебе раніше, інший?"
  
  
  «Це, мабуть, був хтось інший», - ввічливо сказав Нік, проклинаючи свою невдачу. На жаль, у журналіста була хороша пам'ять.
  
  
  «Так, так, так», - сказав він собі. «Його звуть Картер, Дік Картер. У нього високопоставлена роботу в ЦРУ або щось в цьому роді.
  
  
  Нік не виправив помилку. Між іншим, із співробітників ЦРУ чекали повній тиші.
  
  
  «Час від часу її чую про тебе. Ви працюєте на Хоука, чи не так?
  
  
  Нік посміхнувся, невинний, як новонароджене ягня. «Тільки з технічної сторони. Її працюю з надчутливою плівкою, - сказав він небезпідставно.
  
  
  «Йдемо», - пирхнув репортер. «Є речі настільки великі, що немає сенсу приховувати ih. Всі відпустки для американських військ в Германій скасовані. Перекинув дві ескадрильї B52 в Ісландію і цілу групу армій з Форт-Орда в Каліфорнії в Англію. Троє німецьких командирів дивізій було раптово звільнено від своїх обов'язків, і автобанен був сповнений військ. Рух через контрольно-пропускний пункт Чарлі заблоковане до подальшого повідомлення
  
  
  «Мені здається, - сказав Нік, - тобі слід бути в Берліні, а не тут».
  
  
  «Це найкумедніше, - розмірковував журналіст. «Всі наші прогнозисти кажуть, що ревматизму в залі, в Швеції, а не в Німеччин». Він повільно похитав головою. 'Я не знаю. Через якийсь час ви відчуєте, що є в моїй роботі. Ти знаєш, що я зараз відчуваю? Як і у випадку з про їх виявленні адміністрації ліцею-Харбором, але на цей раз відкликали пікіруючі бомбардувальники ».
  
  
  Нік знизав плечима. «Я нічого не знаю», - сказав він. «Я тільки що повернувся з Гренландії».
  
  
  «Ой», - сказав репортер, і відразу ж втратив інтерес.Нік пішов у свою кімнату. Тільки що пішли шведські урядові методи. П'ять хвилина через Нік стояв перед встановленим відеофоном. У призначений час екран засвітився, і Нік подивився на худе старе обличчя Хоука у Вашингтоні.
  
  
  "Ви читали доповідь?" - запитав Нік.
  
  
  «Я не спав всю ніч, читаючи це, і не міг відірватися. Її з нетерпінням ось чекаю фільму. Річ.'
  
  
  'Так?' - сказав Нік.
  
  
  - Хіба не було небезпечним дозволити фон Штади втекти до Гренландії, а потім залагодити все самостійно? Якщо вам не вдалося, він міг би очолити свій переворот звідти, щоб перелетіти, коли німецькі лицарі зайняли Берлін. Тоді у нас була б об'єднана Німеччина на стежку війни з китайськими ракетами, націленими на Єлисейські поля і Трафальгарську площу. Досить ризикована справа, Нік.
  
  
  «Що ж, - задумливо сказав Нік, - ми могли б відправити B52, щоб зрівняти з землею мис Відчаю».
  
  
  знаю, але до того часу переворот проти Берліна, ймовірно, вже почався ».
  
  
  Хок якийсь час промукав, потім підняв очі. «Вам буде цікаво дізнатися, що ФБР заарештувало загін технологів, дуже схожих на те, що ви опинилися в Маско, Нік. Це були китайці, і вони експериментували зі структурою скельної біля гора Шайєнн в Колорадо, де в залі штабу-квартиру норад. Схоже, китайці проробили довгий шлях зі своїм лазером, хоча її підозрюю, що вони зупиняться зараз, тому що схоже, що скоро у нас буде захист ». Деякий час вони базікали про технічні тонкощі, потім Хоук відключився від своїх звичайних привітань, які відрізнялися стислістю і відсутністю добавок, що підвищують егоїзм.
  
  
  Деякий час Нік сидів один в своєму готельному номері. Mimmo нього пройшов монтаж зображень. Він побачив старий студентське містечко, спортивних молодих людей, які співають і мріють про казках фон Штаде про славу і обов'язок, тому що вони були приємніше і легше для розуміння, ніж збивають з пантелику тонкощі реальності. Він вирішив, що йому пощастило. Це траплялося так рідкісних лікувальних, що можна було вказати на зло і щось з цим зробити. Зазвичай одне зло вело до іншого, без засадах і обидва кінці. Французи назвали це Histoire noire. Чорна історія. Деякий час він сидів, не торкаючись стоїть перед ним склянки віскі.
  
  
  Потім у двері постукали. Нік відкрив двері з «люгером» в руці, але непримітна фігура в коридорі виявилася добросовісним покупцем.
  
  
  «Посилка для містера Картера».
  
  
  Нік подивився на чоловіка, потім узяв коробку, загорнуту в коричневу папір і вільно перев'язану мотузкою. Він обережно підійшов до дивана, поставив коробку,
  
  
  пішов у ванну і включив ванну. Потім він повернувся до вітальні, і більш уважно оглянув пакет. Його ім'я і адресу були написані правильно сильним жіночим почерком. У верхньому лівому кутку було написано: «З секретної служби Америк. Термінове. Негайно відкривайте і відповідайте ».
  
  
  Нік усміхнувся, читаючи це оголошення. Він засміявся, швидко пішов у ванну і обережно опустив згорток у ванну. Посміявшись, він підняв свою склянку віскі і сказав: «Спасибі, Бутс, де б ти нам сидів. Ти розсмішив мене вперше за місяць. Будьте здорові.'
  
  
  Посміхаючись, він допив свою склянку і викликав саперів. Він повісив трубку, коли знову задзвонив телефон. Спекотний жіночий голос, що прозвучав в той же час по-діловому запитав його, чи закінчив він нарешті свої чортові зустрічі і звіти.
  
  
  «Якщо чесно, - сказав Нік, - мій відпустка почалася рівненської двадцять хвилина назад».
  
  
  «Мій теж», - сказала Астрід. - Я маю на увазі, що у мене відпустка. Вони наполягли, щоб її взяв три неділях, уявляєте? В її голосі явно чувся натяк на обурення урядом, яке заохочувало таку злочинну розпливчастість. «У мене не так багато вільного часу з тринадцяти років, моя дорога. Я не знаю, що з цим робити. Її самотній. Навіть робітники йдуть. Розумієте, сьогодні вранці вони закінчили ремонтувати мою спальню.
  
  
  Нік тихо розсміявся. 'Знаходитися поруч. Її йду.'
  
  
  Астрід хихикнула.
  
  
  «Я сподівався, що ти це скажеш. Голос чому її попросив ih спочатку прибрати спальню, а потім прийти і полагодити іншу частину будинку через три неділі ».
  
  
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  
  
  
  Вони називали себе «Німецькі лицарі». Неонацистські гангстери, які одержимі, щоб помститися за свою Батьківщину. Ih лідер, божевільний геній, який мріє про світове панування і знищення будь-якого, хто встане у нього на шляху ...
  
  
  Нік Картер ополчився на них і повинен мати справу з двома чарівними жінками, одна, навколо яких вважається його партнеркою, а інша - ворогом ...
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер, головний агент AX, секретної розвідувальної організації країн північної та південної америки, який одержує накази тільки від Ради національної безпеки, міністра оборони і самого президента.
  
  Нік Картер, людина з двома особами, люб'язний ... і безжальний; відомий середовищі колег як «Киллмастер».
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"