Картер Нік : другие произведения.

11-20 Збірка детективів із серії Киллмастер про Nike Картері

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  
  
  Нік Картер
  
  11-20 Збірка детективів із серії Киллмастер про Nike Картері
  
  
  
  
  
  11-20 Збірка детективів із серії Киллмастер про Nike Картері,
  
  
  
  
  
  11. Мережа шпигунів Web of Spies
  
  
  12. Шпигунський замок Spy Castle
  
  
  13. Грізні (Жахливі) The Terrible Ones
  
  
  14. Полум'я дракона Dragon Flame
  
  
  15. Hanoi Hanoi
  
  
  16. Ключ небезпеки Danger Key
  
  
  17. Операція Голод Operation Starvation
  
  
  18. Отруйники розуму Mind Poisoners
  
  
  19. Зброя ночі The Weapon of Night
  
  
  20. Золотий дракон The Golden Serpent
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  Мережа шпигунів
  
  
  
  Назва оригіналу: Web Of Spies
  
  
  
  переклав Лев Шкловський в пам'ять про загиблого сина Антона
  
  
  
  1. ЧОРНА КАРТА
  
  
  
  
  Его зброю було відправлено в Танжер в запечатаному дипломатичному поштовому пакеті. Коли великий реактивний літак попрямував до африканського узбережжя, і залите сонячним світлом біла пляма початок приймати форми окремих будівель старого і нового міста, у Ніка Картера виникло відчуття, що він лише злегка голий. Носіння люгера, стилета і газової бомби стало для нього почала другою натурою. Але Хоук, його начальник, заборонив це. На цей раз це було особливо делікатне завдання першорядної важливості, і все може піти не так, як назавжди. Звичайно, що щось піде не так; це завжди траплялося! Але все ж потрібно було прийняти всі можливі заходи безпеки. N3 довелося пройти митницю в звичайному порядку, але поквапитися і зв'язатися із Gay Lord.
  
  
  Гей! Це була дівчина! Нік трохи посміхнувся про себе. Його усмішка трохи пом'якшилася, коли він пристебнув ремінь безпеки, і загорілася табличка «НЕ ПАЛИТИ». Скрупульозно обережний, щоб зберегти туманне, полупьяное вираз на покрасневшем особою, він дозволив своїй пам'яті повернутися на кілька років - п'ять років, якщо бути точним.
  
  
  В останній раз він зустрів високу світловолосу Гей Лорд в Гонконзі. Вони були ідеально налаштовані, хоча це нічне купання ih пригоди в районі Ван-Чай може закінчитися катастрофою для них обох. Вони обидва були на роботі, але виконували різні завдання, ih можна було бачити разом. Але полум'яна принада ih гормонів була занадто сильною, щоб її ігнорувати. Вони вибрали дешевий номер у дешевому готелі у Ван Чай ... в ту саму ніч, коли поліція прийшла до висновку, що готель De Purpleen Draak був розсадником контрабандистів наркотиків, і що необхідно зробити рід.
  
  
  Нік знову весело усміхнувся. Зараз це було весело, але тоді він думав інакше. Гей і він, як божевільні бігли по дахах, він в трусах, а вона тільки в трусиках, притискаючи одяг до голих грудей. Смішок Ніка зник, і всередині его все ще залишалося тривожне відчуття. Якщо Хоук коли-небудь дізнається! Але не дізнається. Він задавався питанням, чи була Лорд Гей все ще такою красивою дівчиною. П'ять років можуть мати велике значення, особливо в ih професії. Одне можна сказати напевно: тепер вони обидва стали старше і мудріше. Інакше і бути не може, адже вони обидва були живі!
  
  
  «Мсьє Хьюз ... ви ще не підписав мою книгу!» Стюардеса, ретельно доглянута француженка, сиділа поруч з его, кріслом і простягала книгу в яскравому червоно-жовтому суперобкладинці. Вона подивилася на нього з посмішкою, її кругле м'яке стегно пригорнулося до його ліктя. Він був трошки старий, цей американський автор, трохи зігнутий, але все ж він відрізнявся від інших. Автор останнього американського бестселера, який, безсумнівно, купався в грошах своїх гонорарів. Ніколь, ніби сподівалася, що він запросить її на вечерю в той вечір, тому що у нах все-таки був день відпочинку. Це може бути веселий ... якби тільки він був тверезим! Тому що м-сье Хьюз випив, як друшляк. На самому делле він був п'яницею. Тим не менш, Ніколь сподівалася, що він пообедает з нею. Як дівчина, ви ніколи нічого не можете знати ...
  
  
  Нік Картер, N3, досяг найвищого рангу в AX, а саме KILLMASTER або майстра-вбивці, пропустив минуле, і швидко повернувся в даний. Обкладинки його книги була дуже трудомісткою і дорогою, і їм знадобилося багато часу, щоб її зняти. Автограф безумовно потрібно було поставити. Картер скривився і взяв книгу. Вона була абсолютно новою, нерозрізаний, і пахла друкарською фарбою.
  
  
  «Дай сюди, люба», - сказав він стюардесі. «Я буду щасливий зробити це для вас». Він поплескав її по м'якому стегна і був трохи здивований, що вона не здригнулася. «Я буду радий відвідати вас. І, може бути, її тобі теж люблю, чи не так? Нік тримав великий і вказівний пальці на відстані кількох дюймів. - А ви подумали, у вас буде час зробити ковток в останню хвилину? Може бути, ще трохи цього напою Fundador? Розумієте, її освіта в Іспанії, і тому її повинен звикнути до ih напоїв! Він занадто сильно сміявся, і пасажири дивилися на нього.
  
  
  Дівчина на мить завагалася, але потім нахилилася до нього. Ee ногу ще сильніше притулилася до його руці. Вона прошепотіла ему: «Зараз принесу, мсьє Хьюз. Почекайте трохи. Її повернуся.' Вона вислизнула, ee сідниці зухвало підстрибували під тісному уніформою.
  
  
  Нік відкрив книгу і написав свій нік на форзаці з написом: Дякую за приємне подорож; З найкращими побажаннями - Кеннет Людвелл Хьюз. Нік перевернув книгу і подивився на фотографію на звороті суперобкладинки. Ему хотілося учасників посміхнутися, але він цього не зробив. Він грав свою роль і не повинен був бути викритий. Ви ніколи не знаєте, хто спостерігає за вами і намагається прочитати по вашому обличчю або губам, про що ви думаєте. Але картина здалася йому кумедною. Він сидів, притулившись до каміна, в твідовому костюмі і курив люльку. Він був дуже схожий на те, як він виглядав зараз, з посивілим волоссям на скронях, сивими вусами і гумовими подушечками на щоках, щоб зробити його обличчя ширше. Він шелл, зігнувшись, у пенсне без оправи, прикріпленому до лацкана широкою чорною стрічкою. (Ці чортові точках зовсім не підходили, і у нього болів ніс. Як тільки він приїхав в Іспанію, він скинув ih і замість цього надів сонцезахисні точках. Більшість письменників і художників, Коста-Брава, звичайно ж, так і надходили).
  
  
  Так ... це покриття було трудомістким і дорогим. Яструб розробляв цю роль досить довгий час, поки не отримав для нах відповідне завдання. Книга була написана професійним автором задовго до цього, і на ній не було дати публікації. Рекламні оголошення були розміщені в літературних основних розділах газет Сполучених Штатів, включаючи New York Times . Відбулися коктейльні yahoo, радіо-і телеінтерв'ю, і в офіційний день публікації було випущено 5 000 екземплярів, і все це фінансувалося AX. Це була хороша обкладинки, і тепер він повинен був виглядати, як вона, повністю віддаючи себе ролі. Він був немічним журналістом-фрілансером середніх років, який, нарешті, потрапив в яблучко. Він написав бестселер, за яким незабаром повинен був бути знятий фільм, - говорилося в оманливої реклами, - і тепер він вирушив на узбережжі Коста-Брава, щоб випити і почати свою наступну книгу.
  
  
  Стюардеса повернулася з іспанським бренді Ніка. Він проковтнув напій і посміхнувся ей. 'Дякую, люба. Це мене тішить ». Він ретельно чіплявся за селянський акцент Середнього Заходу.
  
  
  Під час польоту він перевіряв своїх попутників, але не знайшов приводів для занепокоєння. На нього не звернули особливої уваги. Він одразу ж показав себе питущим під час цієї поїздки, і люди взяли це, навіть якщо вони не виявляли бажання наближатися, що дуже добре послужило N3 в його образі.
  
  
  Великий літак приземлився. Носове колесо скрипіло, залишаючи на залитому сонцем бетоні залишки гуми блакитного кольору. Нік витяг з-під сидіння свою валізу з друкарською машинкою. Від останнього прийому їжі пити він шталь трохи мокрим. Він міг випити багато алкоголю, і лікарі в AX чи ему кілька таблеток, щоб протидіяти наслідкам надмірного вживання алкоголю, але нелегко грати роль п'яного, не будучи п'яним. Ему довелося постаратися, щоб він залишався на ногах і відчував себе нормально.
  
  
  У відповідності з роллю, яку він грав, він стиснув сідницю бортпровідника, коли виходив на площині. Вона посміхнулася йому було, зовсім не розсердившись, і навіть виглядала трохи розчарованою. «До побачення, мсьє Хьюз», - крикнула вона йому вслід. «Ще раз спасибі за книгу».
  
  
  «Жінки - дивні істоти», - подумав Нік, очікуючи багаж на митниці. Він дав цій дівчині всі підстави обурюватися, і навіть дати йому ляпаса, але вона не зробила нам того, нам іншого. На самому делле вона навіть здавалася розчарованою. Що вона думала? Що він з нею зв'язатися?
  
  
  Він подивився в дзеркальне скло вітрини і досліджував образ письменника Кеннета Людвелла Хьюза. Що приваблювало в цій старій фальшивої фігурі гарненьких дівчат? Важко сказати. Він був гарної статури, але ходив з опущеними плечима, а сірий костюм Орлона ему не підходив. Фетровий капелюх з вузькими полями, могла б надати йому особливий шарм, якби вона не сиділа на відверті голів з опущеними спереду полями. Його обличчя було вкрите гумовими подушечками і було яскраво-червоним від випивки. На очах у нього були коричневі контактні лінзи - без якого-небудь ефекту збільшується - з-за чого він виглядав сумним і обмякшим. Вуса були кольору солі і пташки - шедевр відділу маскування AX з місячної гарантією. Ні ... Кеннету Людвеллу Х'юзу нічим було залучати симпатичних дівчат. Крім грошей, а може бути, і слави успіху. Нік зітхнув. Ему навіть було незручно, коли його друге «я» зіткнулося з мавпою! Можливо, одного разу він бортпровідниця зможуть зустрітися на більш розташоване сонце умовах.
  
  
  Між тим його чекала завданням. Дія Сафо. Завдання: захоплення англійки-лесбіянки, відомого вченого, яка займається вже була викрадена росіянами, але не знала про це!
  
  
  Весь час, поки Нік думав, він вивчав своє оточення. Його очі для коричневими контактними лінзами блукали попросив небезпеки. Він нічого не знайшов. Його прикриття поки тримається добре - що і було задумано.
  
  
  Носильник у поношеній коричневою джеллабе кинув до ніг Ніка великий чемодан. Він був худорлявим чоловічком і важко дихав від знемоги. На тлі безжального сонця він носив пом'яту червону чечу . Кілька зубів, що залишилися у нього в роті, були темно-коричневими, і він видихнув огидно солодкий запах кіфу . Він нахилився до Ніку Картеру і сказав хрипким шепотом:
  
  
  «Я вважаю, що це твоє, дорогий інший. Шкіра носорога, і всі етикетки в потрібному місці. Але що ви віддати біднякові в четвер?
  
  
  Нік вийняв навколо кишені трубку вересового дерева і набив її тютюном з великими кучерями. Прокляття! Що-то вже пішло не так! Це був узгоджений екстрений підхід, якщо у Геї Лорд щось не так і вона не зможе зустрітися з ним, як планувалося. Він підніс до трубці запалений сірник і, не дивлячись на чоловіка, пробурмотів: «Тоді її ih трахну; денні злодії не заслуговують кращого ».
  
  
  «Це правильний ревматизму», - сказав неохайний arab. «Ти виграв різдвяну індичку, чувак. Її Роджерс по МІ5 . Все пішло трохи перекосяк, тому мені довелося зловити вас і повідомити. Але краще тут не базікати - дістань грошей і починай торгуватися! Її злодій, грабіжник і ганьба перед Аллахом! Ніхто не помітить, якщо ми це зробимо. Тут це дуже поширена ».
  
  
  Нік досталь навколо кишені кілька дирхамів і помахав ними в повітрі. «Я не повинен знати арабську, - прошепотів він. «Мені доведеться поговорити з тобою по-англійськи».
  
  
  «Це нормально, - сказав Роджерс по МІ5 . Він скинув свої худі руки і великою країною, мир йому Аллаха і в якості свідків того, що Ефенді багатий американець намагався його зрадити . Его, Ахмеда, який повинен був нагодувати десять дитячих ротів, і незабаром до них додасться одинадцятий рот! Ефенді був , без сумніву, виродок хворого верблюда!
  
  
  «Ти шматок злодія і брешеш про злом!» - хрипко крикнув Нік. Він підняв монету. «Цілий дирхам, щоб принести портфель на сотню ярдів! Тирсу точно вилізли навколо твоєї голови! Її не подумаю про це! Ти можеш плучить полдирхама і більше нічого!
  
  
  Випадковий перехожий посміювався над цією сценою, але це нікого не цікавило.
  
  
  Затамувавши подих, Нік зумів зробити вигляд, ніби голосування-голосування вибухне від люті. "Що тут відбувається? Вони підірвали туристичне агентство? У Гей-Лорд було туристичне агентство в Танжері, яке служило гей прикриттям. Роджерс в люті штовхнув ногою. Він штовхнув великий чемодан і завив від боляче, стискаючи брудний великий палець ноги. «Не підірвано. Принаймні, поки. Але вони отримали поштою чорного павука, чувак, і це не дуже добре. Знаєте, ніби як знак чорної руки. Отже, ми зібралися разом, ви і ми, і вирішили, що господареві поки не слід подорожувати. До речі, якщо її прикриття порушені, вам краще триматися від нах подалі. Її мусив вам це сказати, а потім вам доведеться залізти в якийсь готель, і звідти взяти справу в свої руки. Ми можемо припинити спілкуватися зараз - побачимося пізніше, коли ви пройдете митницю ».
  
  
  Нік Картер, він же Кеннет Ладвелл Хьюз, пройшов перевірку без будь-яких проблем. Величезний скриньку навколо шкури носорога викликав коментарі, але тільки із-за своїх розмірів. Контент перевірявся лише ненадовго, що було зручно. Гладстон, як Нік називав свій чемодан, був чимось особливим. Там була дюжина секретних відсіків, дуже спритно заховані. Ви можете заблокувати річ і активувати механізм, який включить сигнал тривоги і випустить сльозогінний газ, якщо стороння людина спробує відкрити його. Нік, як можна частіше брав з собою валізу в поїздки. Він відчув полегшення, коли митник застосував знак перевірки крейдою.
  
  
  Стояв поруч поліцейський з посмішкою запитав Ніка: Passeport, s'il vous plait?
  
  
  Нік простягнув ему акуратний новий буклет з портретом письменника Хьюза. Агент проштампував картинку по студії AX і повернув її без коментарів.
  
  
  Поки Нік тягнув друкарську машинку і великий чемодан до стоянки таксі, борючись з дюжиною носильників в джеллабах всіх кольорів і вікових груп, він швидко подумав. І йому зовсім не подобалося те, що прийшло йому в голову. Гей Лорд якось напартачила, це було очевидно. Інакше б англійці не втрутилися. Звичайно, вони мали на це повне право, бо це була ih основна відповідальність, це "дія Сафо". Вони звернулися за допомогою до AX, пославшись на брак кваліфікованих і досвідчених агентів. Як знав Нік, це було занадто правдою. Близько шостої ih основних груп нещодавно збанкрутували; четверо ih кращих агентів потрапили в біду, а п'ятий загинув. На самому делле voni ЦРУ просили про допомогу, але в цьому особливому випадку ЦРУ зробило ih k AX. Це означало одне: ймовірно, будуть смертельні випадки. Хто це буде і як це станеться, Нік ще не знав.
  
  
  У цьому й полягала проблема - він дуже мало знав! Гей Лорд була тим, хто знав, і вона повинна була сказати це ему. А тепер його попередили, щоб він не звертав на нах уваги! Налагодьте справу самостійно. Мляве обличчя містера Хьюза напружився. Нік на мить випав по своїй ролі. Він міг би впасти замертво, якщо б просто довірив їм на слово і не втручався в долю Гей! Крім того, якщо вона потрапила в біду, гей теж може загрожувати небезпека. Він не знав, що значить отримати поштою чорного павука. Агенти AX зазвичай працювали поодинці, ih завдання не перетиналися. І нас один агент не був проінструктований більше, ніж це було строго необхідно для його завдань. Тортури не можуть змусити говорити будь-якого чоловіка, і хоча Нік сам не носив пігулку ціаніду, він знав її цінність. Це було дуже розумне правило, в AX: нам один агент не повинен знати, чим займаються його колеги. Але це був винятковий випадок. Якщо Гей буде в небезпеці, він допоможе ей, якщо зможе. І англійці тут нам при чому!
  
  
  Arab чекав на таксі. Він узяв валізу Ніка і друкарську машинку і кинув ih в таксі. Водій, товстий француз з темними рисами обличчя, свидетельствовавшими про арабської крові его предків, сидів тихо і чекав, поки Нік Роджерс знову почнуть торгуватися.
  
  
  Нік сунув Роджерсу кілька монетт в его брудну спітнілу руку. «От негідник! Більше не отримаєш! Період. . «Собака християнин», - заволав Роджерс на побіжному арабською, якого Нік не повинен був розуміти. «Свиня-язичник! Тисяча мішків верблюжого лайна! Багаті грабувати бідних!
  
  
  Таксист з посмішкою поспівчував ему. Очевидно, цей ублюдок-американець не розумів арабської.
  
  
  Нік сказав водієві: «Мінза. І поквапся. Це був самий розкішний готель в Танжері. Водій кивнув. Багата стерво, цей американець.
  
  
  Arab видав лютий крик. «Мінза! Цей пес буде жити в Минзе, де вдома почуваються тільки султани, але він виймає хліб iso rta моїх дітей. Щоб зустріне його Аллах! '
  
  
  Нік нахилився до нього. «Звідки прийшов наказ триматися подалі від цього туристичного агентства? З Вашингтона чи від вас? Ревматизму на цей штопора омела значення. «Вашингтон», - прошепотів Роджерс. 'З вас пара! Дуже термінове і важливе. Виходь та й зроби сам. Це все, що я знаю про це. Удачі, чувак. А тепер прощай - в цьому жалюгідному аеропорту занадто багато шпигунів.
  
  
  «Спасибі», - сказав Нік. «Мені потрібен цей успіх». Він кинув арабу ще кілька монетт. «Ось, ублюдок! Іди, нагодуй своє паршиве потомство. Він сель в машину, і таксі поїхало. Він глянув у заднє вікно і побачив, що arab Роджерс все ще лає його. Це був останній раз, коли він бачив його.
  
  
  У «Минзе» він зняв номер, а не кімнату, як годиться нещодавно розбагатілому американському письменнику, і замкнув усі день. Его звичайний пошук підслуховуючих пристроїв нічого не дав. Іншого він не очікував. Його прикриття було гарним, і якийсь час надасть йому гарну службу. Може бути, чимало часу, якщо він буде триматися подалі від Гей Лорд. Він прийняв душ, переодягнувся в чисту одежу і відправився в місто. Він пройшов трохи від готелю і перевірив, чи не стежать за ним. Ніхто не переслідував його, але вони були такими хорошими майстрами, що йому навіть не довелося намагатися збити ih з шляху. Через деякий час він взяв таксі, пропустивши перші три порожні машини. Роджерс вибрав би невинне таксі в аеропорту, але тепер, коли Нік залишився один у Танжері, ему треба було бути обережним.
  
  
  Він сам опинився на вулиці д Америк, в красивому будинку з бронзовою вивіскою на фасаді з написом Etats-Unis - Estados Unidos - дипломатичною місією Сполучених Штатів .
  
  
  Приголомшений офісний працівник вручив ему запечатаний пакет з непрозорого пластики. Нік розписався, щоб отримати його, і попрощався з ним. Йдучи, він відчув погляд офіцера на своїй спині. Містер Кеннет Ладвелл Хьюз дозволив собі легку посмішку. Це було досить незвичайне вміст для дипломатичної пошти: розібраний 9-міліметровий люгер з чотирма додатковими магазинами для патронів, крихітний стилет, який тепер був таким же смертельно гострим, як і у Челліні чотириста років тому, і м'ячик розміром з м'яч для настільного тенісу. ... який містив смертельну дозу газу без запаху і отримав прізвисько П'єр.
  
  
  Один тільки оленка зброї в сумці змусив його відчути себе краще. Вже не такий голий. Ему хотілося трохи прогулятися, розім'яти ноги і отримати якісь враження. Він давно не був у Танжері і чекав багато території баренцева моря. Оскільки ему треба було їхати в Іспанію, він подумав про те, щоб відправитися в район гавані і потусуватися в якихось іспанських кави, щоб знову послухати місцеву мову. Він теж давно не був в Іспанії. У зв'язку з поточними подіями в світі его завдань останнім часом були в основному зосереджені на Близькому і Далекому Сході.
  
  
  Він пришвартувався до невеликого бару в темному провулку, що веде до площі Франції, і замовив каву і випивку. Зробивши всього один ковток, він перестав пити . Тепер він втратив відчуття сп'яніння - до речі, він був швидше підвипивши, ніж по-справжньому п'яним, - але було полегшенням, що ему більше не доводилося грати роль п'яного.
  
  
  Повернувшись в Минзу, він взяв на стійці реєстрації декілька дорожніх карт районі Танжера і Іспанії. Діставшись до своєї кімнати, він знову замкнув день і знову шталь шукати електронні пристрої. Нічого не знайдено.
  
  
  Нік розгорнув карти на столі і досліджував ih. Він дізнався небагато навколо того, чого ще не знав. Але в цьому і полягала біда: він так мало знав! Він подивився на телефон і на короткий час відчув спокусу зателефонувати Гей Лорд і дізнатися, що відбувається. Але відразу ж взяли гору мудрість, яка займається приходить з віком, і залізна дисципліна AX. Дзвонити гей, було б неправильно. Помилка любителя. До речі, тепер у N3 була жорстка усмішка, і було ясно, що вовк замаскований в овечу шкуру містера Хьюза, якщо він проігнорує його накази і порушить дисципліну, він зможе зробити це відразу у великих масштабах! Якщо Хоук дізнається, буде погано. Невиконання наказів було схоже на крадіжку: якщо ви почали це, вам потрібно було відразу ж продовжити.
  
  
  Коли момент коливань пройшов, Нік почав будувати плани. Принаймні, йому потрібно було поговорити з Геєм, якщо вона ще жива і все ще в залі своїй віллі на мисі Малабата. Тільки Гей може відразу надати йому необхідну інформацію. Тільки Гей знала, де ця англійська вчена Алісія Тодд ховається зі своєю фальшивою коханкою. Російська агентка доглядала за літньою жінкою, щоб залучити її в Західний блок. Десь в Іспанії, так. Десь навіть на узбережжі Коста-Брава. Яструб, АХ, і Нік знали це, але тільки Гей Лорд міг точно сказати, де вони, і втрачати час було нічого. Якщо ему треба було спочатку передати всі Хоука, Вашингтона, Лондона і ФБР, це зайняло б занадто багато часу. Тоді папуги змогли б полетіти задовго до того, як він зміг би знайти і прибрати гніздо. Або російська агентка вб'є англійку. Звичайно, її б проінструктували зробити це, якби вона не змогла переконати жінку або не змогла таємно вивезти її навколо країни. Убий її!
  
  
  Це мало сенс, тому що у нього, N3, були точно такі ж накази. По-перше, він повинен був спробувати вивезти її, вирвати навколо рук викрадачів. Для цього він повинен був зробити все, що в його силах. Але якщо це не спрацює, ему доведеться вбити її!
  
  
  Тоді Алісії Тодд доведеться померти. Якщо захід не зможе зберегти ee, ee, великі знання і нове відкриття, схід теж не отримає цього. Тоді ніхто не зможе її отримати, крім, може бути, бога чи диявола. Але N3 в такі справи не втручався. Нік ляснув валізою на ліжку і відкрив його. З потайного відділення подвійного дна він досталь чорну картку з білими літерами. Він відніс її до письмового столу і взяв ручку. «У наші дні AX дуже сильно дотримувався формальностей», - подумав він. Саме на цьому наполягав Держдепартамент - ці офіційні виконавчі листи. Якщо пізніше виникнуть труднощі - наприклад, судові процеси по справах про військові злочини - вони стануть доказом законності акта та наказу зробити це. Нік похмуро посміхнувся. Багато нісенітниці від суки банальних людей в відділі, але треба було її дотримуватися.
  
  
  Нагорі був «Порядок виконання». Потім з'явилися маленькі літери, які він знав напам'ять, а потім місце для десяти імен. «Звичайно, цього має бути досить, - подумав N3, - навіть для такої роботи, яка займається погано стартувала, як ця».
  
  
  Він поклав ручку і взяв олівець. Дуже легкий, щоб його можна було легко усунути, він вставив: Алісія Тодд?
  
  
  Він сподівався, що йому не доведеться її вбивати. По-перше, це означало, що завдання було зіпсовано, але, крім того, на готель знати, що винайшла англійка.
  
  
  Як Хок назвав це? Райська планшет.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  2. ПЕРШИЙ ОБЕРТАННЯ
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер швидко погнав по орендованим «пежо» по дорозі, що веде до затоки. Була північ, і на заході сріблястий півмісяць, майже притиснувся до самого особливих мінарету Танжера. Зліва від нього в місячному світлі тихо світився Гібралтарську протоку, а над водою в Альхесирасе і Гібралтарі мерехтіли вогні, як електричні світлячки в м'якій вересневої ночі. Нік підтримував пристойну швидкість, поки не минув старий занедбаний маяк. Потім він звернув з головної дороги на Сеуту і звернув на вузьку асфальтовану дорогу, яка займається вела до краю мису Малабата. Гей Лорд чекала його.
  
  
  Він уважно стежив за дорогою позаду нього. Якщо хтось йшов за ним, це відбувалося без світу, і на пристойній відстані. Хоча місяць швидко спускалася до західного обрію, вона все ж давала достатньо світла для видимості на кілька сотень метрів. Нік думав, що він один, але не міг ризикувати. Відразу потім наступного крутого повороту він виявив сліди, що перетинають дорогу. Він відразу ж загальмував і поїхав на пежо в тінь густого акациевой гаї. Він вимкнув святим, вимкнув двигун і відстебнув ремінь через кобуру свого люгера. N3 сидів нерухомо, як статуя Будди, напружена пружина агента АХ для пошарпаної зовнішністю Кеннета Людвелла Хьюза. Поки він чекав, йому було прийшло в голову, що містер Х'юз ему вже трохи набрид. Постійно грати п'яницю було утомливо, хоча він грав роль досить переконливо. У готелі не готелі здавати ему цей Пежо сьогодні ввечері! Відразу за захисною тінню дерев в колії блищало щось білувате. З цікавості і щоб негайно розім'яти ноги, Нік вийшов навколо машини і пішов щорічно, що це було, намагаючись не бачити його з дороги. Він штовхнув его одній з лондонських туфель містера Хьюза і слабо посміхнувся. Презерватив. Були й інші розкидані. Він натрапив на місце для залицяння, яке, на щастя, в цей час не використовувалося. Нік повернувся до машини і вийняв люльку, але ще не закурив. Він з тугою думав про запас довгих сигарет з золотими мундштуками, які годував у своєму будинок на даху в Нью-Йорку. Він не любив трубку і ненавидів сигари. Трубка обпікала ему мову, а сигари навіть викликали легку нудоту. Але письменник Хьюз курив трубку. І він повинен був дотримуватися цього.
  
  
  Тепер він був упевнений, що за ним не стежать. Він включив святий і виїхав на «пежо». Потім він узяв курс на Пунта-де-Фуего. Ему сказали, що це клаптик землі, який виступає вліво відвертими перед кінчиком мису. Це повинно бути досить легко знайти. Так само просто, як зв'язатися з Гей Лорд, як тільки він вбив собі в голову.
  
  
  Він просто пішов у ee туристичне агентство і запитав її, знаєте, що її там не буде. За прилавком сиділа симпатична арабська дівчина в мінімалістичній міні-спідниці і в дуже вузькому светрі, у якої був шок від цього п'яного американця. Під час ih короткого розмови вона гарячково жувала жуйку. Нік, прикинувшись сильно п'яним, вхопився за стійку обома руками і розповів історію про те, що він був дуже старим другом міс Лорд. Навколо Гонконгу. Він виразно готель зустрітися з нею перед від'їздом з Танжера.
  
  
  На поганому французькою, і ще більш поганому іспанською дівчина намагалася пояснити йому, що власниця магазину хвора, дуже хвора і не з'являвся кілька днів. Іншаллах! Тільки Аллах знав, коли дама повернеться до своєї справи. Між тим дівчині було дано вказівку не турбувати її нам, при яких за інших обставин! Вона видудлила рожевий упаковку жувальної гумки, який лопнув і млявими клаптями вилетів за ee rta. Вона збиралася продовжити читання блискучого металу - «Святий арабською», - коли Нік поклав на прилавок купюру в десять дірхамов. Він стояв, похитуючись на ногах, і жадав бюстгальтера під светром, який, ймовірно, був щедро кремезний. Він сказав: «Я зараз йду. Але ви зателефонуйте міс Лорд і скажете, що старий Кенні хоче її бачити. Кенні Хьюз навколо Гонконгу! Скажи привіт, щоб вона одержала що-небудь з хлопців за Заміського клубу «Пурпурний дракон». Тоді вона дізнається, хто її. Дивись ... Я тебе запишу, дитинко!
  
  
  Він взяв туристичну брошуру зі стандартного зразка і написав на білому полі « Заміський клуб " Пурпурного дракона». «Гей, Скажи, що я повернуся через годину. Ви передасте гей, повідомлення, добре? Він знову подивився на нах і додав: «Якщо ти все зробиш правильно, люба, тобі ще є десять дірхамов. Добре?'
  
  
  Очевидно, вона слухала. Щоб розставити всі крапки над i і перекреслити t, Нік спробував призначити гей побачення. Ему дуже неосвічена сказали, що вона не зустрічається і не спілкується з невіруючими. Нік відчув полегшення, поки шелл по вулиці на тремтячих ногах. Уявіть, якщо б вона пішла на це!
  
  
  Коли він повернувся через годину, його проінструктували. Міс Лорд буде рада прийняти його у зручний для нього час. Більше не назавжди. Але цього було досить, і тому він зараз тут.
  
  
  Нік зупинився біля знаку з написом англійською, французькою, іспанською та арабською мовами, що Мунлок-авеню повернула на захід. Він звернув на асфальтовану дорогу, яка займається була ще більш вузькою, ніж диски, з якої він тільки що виїхав, і обережно рушив далі. Потім наступного повороту з'явилася табличка з написом Villa Gay .
  
  
  «Голос і вона», - подумав він, трохи схвильований такою перспективою. Гей Лорд була однією з дуже небагатьох дівчат середовищ сотень, які спали з ним, яких він ніколи не міг забути. Це було щось незвичайне для Ніколаса Дж. Хантінгтона Картера! «Можливо, - подумав він, крокуючи по провулку, - це тому, що ih роман раптово обірвався, перш ніж він закінчив його в одиночку». Потім він божевільної ночі у Ван Чай, обидва вони розійшлися, ih обов'язки були розірвані. Нік Картер знав, і тепер йому довелося визнати це самому собі, що Лорд Гей ему ніколи не підходила. Так як голос чому він проігнорував його накази? Ні, було ще щось. Ценымногие більше. Гей була з AX , і в кінці кінців, мабуть, вона була в скрутному становищі. Але навіть цього було недостатньо - він дозволяв людям по всьому AX помирати раніше, коли на кону стояли більш важливі речі. Але що потім? Ця Гей мала життєво важливим інтелектом, який ему, Ніку, абсолютно необхідно, щоб випередити дії Сафо? Для голосу і все. Голос чому він був тут вчора ввечері. Ему довелося, тому що він не міг придумати іншого рішення.
  
  
  Стримуючи прокляття, Нік зробив «пежо» на край трави і зупинився там. Прокляття! Коли справа доходила до спекуляцій, він ніколи не був таким тираном. Він був людиною дії, ніж великого мислення. Він долав останній відрізок ходьби і був насторожі. Чим далі він заглиблювався в цю справу, тим менше йому це подобалося. В цьому було щось, що він більше не міг ігнорувати. Він придбав занадто багато досвіду, щоб не помічати цього. Гроші!
  
  
  Йому здавалося, що у Гей-Лорд ih занадто багато. Вона жилки на широку ногу. Мис Малабата був кварталом багатіїв! Красиві вілли і величезні садиби. Тут розташовувалася літня резиденція колишньої королівської сім'ї Марокко. Як можна пояснити, що Гей дозволили приєднатися до дуже багатим людям? Вона, безумовно, не могла цього зробити зі своєю зарплатою від AX . В AX добре заплатили, але на цьому ніхто не розбагатів.
  
  
  А як щодо туристичного агентства? Малоймовірно, судячи з того, що він бачив в той день. Це був мініатюрний бізнес, де одна дівчина легко справлялася з роботою. Гей, мабуть, підемо з двох рук - Ніку це було ясно, - але за чиєю іншою органіцаціі вона прийди останні кілька місяців? Хто, якою владою оплатив її послуги? Заплатили за секрети AX? Між іншим, «секрети», які сам Хоук обережно передав гей!
  
  
  N3 шелл по провулку, як таємна тінь, думаючи, що сьогодні ввечері він може одержати більше інформації ніж очікував. Якщо Гей Лорд дійсно веде подвійну гру і намагається вирвати як можна більше з обох сторін, він дізнається сьогодні увечері, і зробить необхідні shaggy.
  
  
  Десь пролунав чоловічий кашель. Нік зупинився і пірнув у кущі, що росли вздовж проспекту. Він затримав дихання. Його очі, які лікарі AX колись порівнювали з очима сокола, оглядали залиту місячним світлом дорогу попереду. Дерева і кущі відкидають довгі тіні на яскраво освітлену мощену дорогу. Нік злився з тінями і чекав. Терплячий мисливець. Він був експертом в пасивному переслідуванні: чекати, поки інший зробить перший крок і зробить першу помилку.
  
  
  Минуло п'ять хвилина. Нік почув, як чоловік йде, і розрізнив нетерплячий хрускіт черевик по гравію. Гравій! Це означало, що провулок закінчувався і починалася під'їзна дорога.
  
  
  В темряві спалахнув жовтий святий запальнички. Нік побачив бліду пляму лиця, коли чоловік закурив. Тепер він спирався на стовп огорожі. Лише мигцем видно цеглу та частина залізних воріт, перш ніж спалахнула запальничка.
  
  
  N3 повернувся і тихенько пішов назад по проспекту. Він пройшов mimmo машини і пішов ще далі. Через п'ятдесят метрів він звернув ліворуч у кущі, які відразу за узбіччям дороги були дуже густими. Незабаром він підійшов до високої кам'яної стогнати, пофарбованої в білий колір. У великому стрибку він однією рукою вхопився за верх стіни. Він лише сподівався, що не буде ніяких залізних шипів або осколків скла. На самому делле це було не так. Через кілька секунд він зістрибнув на землю з іншої сторони. У цьому короткому котячому дії щоб перелізти через стіну містера Кеннета Людвелла Хьюза не було. Це був Нік Картер на роботі!
  
  
  Місяць майже зайшла, і святий шталь нестійким. Нік швидко оглядівся навколо. Це виявився великий ділянку землі, на якому, за правилами мистецтва розбили сад. Пальми колихалися своїми пернатими кулями на легкому вітрі, дующем з Гібралтарської протоки. Там були пробкові дуби і подвійний ряд оливкова. У кінці провулка, утвореного оливами, сиділа білої вілла з плоским дахом. Де-то на першому плані поверсі горіла одна лампа. Нік увійшов у провулок і пішов йому прямо, через гай декоративних чагарників, источавших сильний запах кориці. Він минув білу альтанку, де ще цвіли троянди, просочуючи нічне повітря своїм солодким ароматом. Поруч знаходилася статуя Панелі, який мочився в ставок струменем води, і грав на флейті. Нік підібгав губи. «Так, миле дитя, - подумав він!» Наш Гей Лорд живе життям лорда, але де вона бере гроші?
  
  
  Тепер він досяг великої тераси, оточений пишними поручнями, порослої виноградними лозами кучерявого олеандра. Він перестрибнув через поручні і нечутно уткнувся в подвійні французькі день. Промінь світла впав на мозаїчні камені тераси. Штори були недбало запнуті. Гей, повинно бути, важко переживала. Вона почала вести себе спокійно. Він заглянув усередину.
  
  
  Гей Лорд сиділа на довгій канапі біля порожнього каміна.
  
  
  На бічному столику він побачив велику склянку і маленький блискучий револьвер. Також була велика попільничка, навколо кованої міді. Арабські штучки. Кімната була великою, високою і елегантно обставленій. Ще було кілька кушеток, покритих тканиною, і будь-mde пуфи з верблюжої шкіри. Спостерігає N3 тихо присвиснув перед ним. На нашій Гей дійсно було дуже велике господарство!
  
  
  Жінка на кушетці загасила довгу сигарету, і відразу ж закурила іншу. Вона вийняла її з чорної вітражного коробки, вставила в довгу трубку і запалила золотий запальничкою. Потім вона взяла свій стакан і жадібно зробила великий ковток. Вона виглядала стурбованою, і Нік помітив, що у нах кола під очима. Він уважно оглянув її і порівняв з жінкою, з якою у нього зав'язався роман в Гонконзі.
  
  
  Постать все ще була дисків! На ній був чорний халат, який мало що приховував. Тепер їй було за тридцять, але у нах все ще була висока струнка фігура манекенниці, яку тоді пестили його руки. Як це частини буває у дівчат зі стрункими руками, її груди була твердою і повної форми і не омелою схильності до опускання. У нах була дівоча талія. Але ee ноги були її істинної славою: вони були довгими красиво - ноги воістину красивою американської дівчини.
  
  
  Гей Лорд встала з канапи і ходила по великій кімнаті. Вона подивилася на маленькі годинник на своєму вузькому зап'ясті і спохмурніла. Нік Картер посміхнувся. Він вивчав обличчя жінки, расхаживающей взад і вперед.
  
  
  Воно було трикутної форми, з високим вузьким носом, крила якого були злегка розширені. Рот був щедрим, з повними губами, які могли б багато чого дати чоловікові. Він не міг бачити її очі, тому що вона йшла, але він пам'ятав, що вони були сірими і великими, і іноді можуть виглядати хитрими і брехливими . У Ніка ніколи не було ілюзій з приводу жінок, які у нього були.
  
  
  Він м'яко постукав у вікно.
  
  
  Гей Лорд кинулася до французьких дверей. Золотисті світле волосся, що доходили до її плечей, майоріли позаду нах, як прапор. Вона відкрила його, і Нік увійшов всередину. Вона з криком кинулася йому в обійми. 'Нік! Нік! О Боже, Нік, їй так рада, що ти тут. Її в лабіринті, дорогий. Дуже глибоко загрузла в картопляне пюре! 'Вона притиснулася до нього, і він відчув її тремтіння. Не надто обережно він відштовхнув її.
  
  
  'Не зараз!' - коротко сказав він. 'Вимкни свят! А де ви навчилися закривати так як ці штори? Її спостерігав за тобою десять мін ».
  
  
  Гей підійшла до вимикача в іншому кінці кімнати. Ee халат видав шерех, залишивши потім себе аромат чудових брас. Вона натиснула вимикач, і в кімнаті стало темно, якщо не вважати освітленій тріщини під дверима в хол. Вона повернулася до нього і знову в його обійми. Її губи знайшли його. Вони були такими самими соковитими і жадібними, як завжди. Ніку сподобався поцілунок, але час був невідповідний. Він знову відштовхнув її, але на цей раз не так різко. "Хто ця фігура біля воріт?"
  
  
  'Біля воріт? Її ... ах, той! Це приватний детектив з Танжера. На даний момент в Танжері немає інших людей навколо, AX, і британці чомусь не хочуть мені допомагати. Голос чому її найняла цієї людини. Його звуть Академік такий-то. Я не можу цього згадати ».
  
  
  «Він суне голову під сокиру», - сказав Нік. «Він не розуміє своєї справи. Він кашляє, ходить і курить.
  
  
  «Я не міг знайти нікого іншого». Гей знову притулилася до нього. «Я ж сказала вам, що англійці не прийшли на допомогу!»
  
  
  "Ви знаєте, чому вони не допомагають, чи не так?" Він знав. Британці теж подумали, що вона проводить розпродаж. У них вони були ж підозри, що й у нього, але вона не була британським агентом, тому вони не особливо про це турбувалися. Вони просто кинули її левам. Вони люблять чай не витрачали даремно час на зрадників!
  
  
  Гей притиснулася до нього ще лизати. Ee товста гостра передня частина щільно тулилась до його грудей. Її губи ковзнули по його роті. 'Ні, не знаю чому. Досі тхора вони завжди були люлезны. Але, дорогий, не будемо зараз говорити про цих хлопців. Поговоримо облад мені! Мені страшно, мила. Її боюся. Ви повинні витягнути мене. Нік. Ти повинен мені допомогти, як старий ще!
  
  
  Було темно, але він все розумів точно. Він посміявся над цим, і це було неприємно чути в темряві. Це великого сенсу не мають трохи фальшиво.
  
  
  Вам не обов'язково бути зі мною з цієї холодністю щодо минулого . Її Нік... Розумієш? Ми працювали разом ... і є французька приказка, що не можна зберігати секрети від того, з хема ти спиш. Отже, ви розповідаєте все, - але буквально все - і, може бути, я вам тоді допоможу. Скажи мені, всього лише одну брехню, і я залишу тебе тим, хто захоче націлитися на тебе! Щиро, як англійці. Ви знаєте, що вони попереджали мене про вас? Мене зустрів в аеропорту одіна навколо ih людей і попередила, щоб її тримався від вас подалі. Наказ прийшов з Вашингтона, отже, про це знає і Хоук. Ви більш небезпечний об'єкт, ніж націлений пістолет, миле дитя!
  
  
  Гей знову притиснулася до нього на руки і заплакала. Нік обняв її, майже з любов'ю, і погладив її ароматні волосся. Він дозволив гніву вийти через свого голосу і заспокійливо сказав: «Іди, Гей. Просто скажи Ніку. Може, її дійсно зможу тобі допомогти, хоча поки нічого не обіцяю. Але спочатку голос що: у вас є вся інформація про дію Сафо, насправді? Ви знаєте, де вони - ця лесбіянка і її російська подружка?
  
  
  Він відчув її кивок, з ще не подавивленным риданням. «Д-та. Її знаю це. Але я не в біді через Сафо ... Її-її працювала на обидві сторони, дорогою, і тепер її погоріла!
  
  
  Вона знову заплакала від душі. «Вся справа в цих чортових грошах, Нік. Було так багато всього, і це можна було купити. Я не могла пройти mimmo!
  
  
  «Її і думав, що це буде щось в цьому роді», - похмуро сказав він. - А хто тебе примусив це зробити, мила? Ким ви ще працювали, крім AX ?
  
  
  «Це "Павук". Павуки. Ви що-небудь про них знаєте?
  
  
  'Трохи. Хіба вони не вивозять за Германій колишніх нацистів?
  
  
  Гей кивнула. Вона чіплялася за нього в темряві, притискаючи всю свою гнучку жіночність k его твердої броні. Нік похмуро посміхнувся. Вона придумала весь свій арсенал прийомів. У будь-якому випадку, може бути, він зможе допомогти ей, якщо це не поставить під загрозу "дії Сафо". Він повинен був виконати це, та це мало пріоритет.
  
  
  «Павуки в Іспанії. Вони працюють по Іспанії. Досить строката група: контрабандисти, бандити і всяка сволота. Найбільше ненавидять Франко ».
  
  
  «Він фашистської, - сказав Нік. «Ці павуки не іншою мірою або нацистів, і вони вивозять ih навколо Германій?»
  
  
  «За гроші - так. Але за цим ховається трохи бруду. Коли ці нацисти заплатили свої гроші, voni частини взагалі не потрапляють в Єгипет або в Південну Америку! Павуки відводять ih в гори і там перерізають їм горлянки.
  
  
  'Добре.'
  
  
  "Це було так." Гей-тепер притиснулася до нього дуже близько і трохи поворухнулася. Але тут почалися проблеми. Павуки розділилися на дві групи: велику і маленьку. Вони почали свого роду громадянську війну. І їй виявилася не вона боці. Її ...
  
  
  «Почекай, люба. Вийдемо з цієї кімнати. Вона занадто велика для мене. Де твоя спальня? Її хочу бачити твоє обличчя, коли ти розкажеш інше ».
  
  
  В її спальні з замкненими дверима, він відчув себе в більшій безпеці. Він перевірив вікна, потім сель поруч з нею на ліжко і дозволила вузького променю свого ліхтарика висвітлити її залите сльозами обличчя. Вона підняла на нього свої вологі сяючі очі. "Ти збираєшся допомогти мені, чи не так, любий?"
  
  
  «Це залежить від того, - коротко сказав він, - брешеш ти чи ні. Зрозуміло, що я не повинен бути помічений з вами - це повністю переписаний б моє прикриття... Але підемо далі. Як ти опинилася не на його боці? Розкажіть мені все.' Він зробив святим на свої годинники, у яких не було люмінесцентного циферблата. Люмінесцентні годинник не раз своїм світлом видавали агента.
  
  
  Гей Лорд крутилася на ліжку, щоб вона могла покласти голову йому на коліна. Вона перестала плакати, і тремтіння припинилося. Нік знав, що вона їй довіряє. Вона сподівалася, що він забере її з собою по всій країни.
  
  
  «Я постараюся сказати це якомога простіше».
  
  
  "Я хочу знати це." Він не хотів, щоб вона весь час клала голову йому на коліна. Це занадто відвернуло увагу его.
  
  
  Меншу навколо двох груп, - сказала Гей, - очолює старий чудовий шахрай по імені Ель Лобо, - Вольф. Раніше він був босом всієї банди. Знаєте, тоді вони вбили безліч нацистів. Але їм довелося пропустити деяких, щоб їм довіряли, і саме тоді їй прийшла до них. Її доглядала за нацистами для AX. Її створила цілу організацію в Олександрії, Каїрі і далі на Близькому Сході, щоб дізнатися, що вони робили, куди прямували, в чому полягала ih роботи, ih нові імена і все таке. Для мене це було не так складно, тому що Ель Лобо, допомагав мені у цьому. Він не любив нацистів. Він знав, що я була AX, і що я передам їм цю інформацію. Щоб, вони все-таки не втекли. Він подумав, що це гарна ідея ».
  
  
  «Я можу це уявити», - пробурмотів Нік. Якщо б тільки вона зупинилася. Це зробило його напруженим. Вона нагадувала страуса ему про ту ніч у Гонконзі. Звичайно, навмисне.
  
  
  «Потім з'явився новий хлопець, і зібрав навколо себе більшу частину павуків», - сказала Гей. «Він якимось чином пробився до грошей і зброї і захопив владу. Він без розуму від нацистів. З ними тхора всі вони стали проходити в безпечні країни. І він, цей новий хлопець, стало відомо, що я працювала в AX, і звернувся з листом до мене, щоб домовитися. Не особисто, звичайно, але він послав до мене людини. Послання полягало в тому, що новий ватажок ненавидів AX і всіх його агентів, але він був готовий вести зі мною справи, якщо б його захотіла! Він готель, щоб її продовжувала відправляти звіти до Вашингтона з подробицями про те, де знаходяться нацисти ».
  
  
  Нік від душі розсміявся. «Я зрозумів. Тільки ці ваші звіти будуть фальшивими?
  
  
  'Напевно. Вашингтон міг подумати, що вони знають про ці нацистів все, але вони цього не дізнаються. Вони більше ніколи не зможуть ih знайти ».
  
  
  'Хм. І ви на це пішли? Ви прийняли цю пропозицію від нового боса Павуків?
  
  
  Гей якийсь час мовчала. Потім вона сказала: я вдавала. Їй ніколи цього не робила. Але він, цей новий ватажок, міг дізнатися, зробив їй це чи ні. У нього є зв'язки у Вашингтоні, і всюди, тому мені довелося придумати щось розумне. І вона думала, що знайшла це, Нік. Її змінили ці звіти рівненської настільки, щоб вони виглядали добре, як ніби її дійсно обдурила AX. Але на самому делле її створила для себе тіньової файл, і це були точні відомості. Потім, коли її повернулася б у Вашингтон, її могла б змінити звіти і повністю виправити ih протягом години. Її зробила це я вам можу показати! Її теж можу це довести. Справа, справжнє діло, яке у мене в сейфі в офісі. Її можу вам це показати ».
  
  
  «Якщо зможеш, - сказав N3, - я тобі допоможу. Поки не знаю як, але спробую ».
  
  
  «Зроби це», - зітхнула Гей. Тому що, якщо ти цього не зробиш, її загинула. Будь ласка, присвятити мені ».
  
  
  Вона сіла і вийняла щось навколо кишені чорного халата. Воно блищало в різкому промені світла. Гей струснула скляну трубку, і що то затріщала в ній, як горошина; тільки це була не горошина. Нік широко розплющеними очима подивився на покручений предмет за склом.
  
  
  Це був зморщений скам'янілий мертвий павук. Ба! Він зауважив, що Гей здригнулася. Наче хтось пройшов по її могилі!
  
  
  Гей сказав: «Всі члени Spider Organization навколо обох груп мають живих павуків у скляних трубках, щоб ідентифікувати себе. Коли хочуть когось ліквідувати, вони посилають ему дохлого павука. Цей вчора прийшов по пошті.
  
  
  N3 взяв у нах річ і з поклоном кинув у смітник. «Грубий трюк, - подумав він. Грубий, але дієвий. Чорна мітка! Скопійовано відвертими з Острова скарбів.
  
  
  Гей Лорд знову затремтіла і притиснулася до нього. «Мені було так страшно», - ридала вона. «Це як смерть, Нік! Ви не знаєте, що це таке. Ви ніколи нічого не боялися!
  
  
  «Гей Пора кинути цю роботу, - подумав він. У нах більше немає на це сміливості. І обережності, судячи з погано закритим шторам і охоронцеві, який нічого не міг з собою вдіяти. Навіть якщо б не було виявлено, що вона працює в обидві сторони, навіть якщо б вона ще не була скомпрометована, гей, довелося б піти. Вона стала жадібною, і це було фатально.
  
  
  Нік подумав, хто ж її списав. Яструб зможе це зробити, якщо переконається в її зраду або у тому, що він думали зрадою. Чи англійці? Той факт, що вона була агентом AX, не вплинув би на це, якщо б вона стала у них на шляху. Сумно те, що, зрештою, подвійних агентів зазвичай кидали на розтерзання левам з обох сторін. Таке життя - або смерть, якщо хочете.
  
  
  Неприємна ідея, поступово приходила в голову N3. Він не здійснив її і не квапив, просто дозволяв собі про це думати. Почали розповідати про деякі незначні інциденти. Чоловік, який вийшов в лідери Павуків; цей чоловік ненавидів AX і всіх його агентів! Поступово це почало набувати певний сенс. Кілька років тому він задумався на туманній вулиці Лондона, де всього кілька секунд тому він не вбив людину. Він вже тоді знав, що одного разу це ему відгукнеться.
  
  
  Сподіваючись, що він не отримає очікуваної відповіді, він запитав: «Тепер про те "дії Сафо" - як ти стало відомо, де Алісія Тодд і Тасия Лофтен?» Лесбіянка і російська агентка, яка займається в даний момент тримала її під своїм контролем. "Акцію Сафо" - це его завдання!
  
  
  «Павуки знайшли її для мене. Група Ель Лобо. Все пройшло дуже легко. Чому? Чи має значення, як я її знайшла цю пару?
  
  
  «Це дуже важливо», - грубо сказав він. - А потім - цей новий ватажок? Новий людина, Возглавший найбільшу групу павуків - є у нього ім'я?
  
  
  Вона притиснулася до нього в темряві, тремтячи. - 'Більш менш. - Жахливе ім'я: Юда!
  
  
  Як ніби він босоніж наступив на змію. Він сподівався, що цей чоловік був мертвий - якщо б можна було назвати людиною така істота, як Юда. Але в якомусь сенсі це була його власна вина. В ту туманну ніч в Лондоні він запізнився!
  
  
  Гей наблизилася до нього на ліжку. "Нік ... хіба ми не повинні втекти?" Ee парфуми проникли в нього з силою. Вона перекотилася на нього, і поштовх, який він отримав від нах, змусив його чітко відчути ee пружні груди через тонкий халат. Тому що, якщо ми залишимося тут ще трохи, ми могли б ... ну, знаєш! Вважаю, це буде наш останній раз. Її тебе більше ніколи не побачу. І ніколи не забуду ».
  
  
  Він знову присвятив годинник. Було ще рано. Вночі з сукню піднімався туман. До теперішнього часу вже місяць зайде, але зірки все ще будуть яскравими на небі. Він не міг дозволити, щоб його бачили з нею, навіть при світлі зірок. Ему не можна було порушувати прикриття Кеннета Людвелла Хьюза Коста Брава чому-небудь.
  
  
  «Ми почекаємо до сходу сонця», - сказав він, гей. «Ранковий туман добре все прикриє. Ви можете зібрати речі та поїхати в Танжер. Її піду за тобою і буду поряд, поки ти не сядеш на літак. Я не можу більше нічого для тебе зробити. І пам'ятати: ми не знаємо одне одного і не розмовляємо одним з другом! »
  
  
  "А якщо вони спробують зловити мене в аеропорту?" Нік був роздратований. «Я сказав тобі, що буду поруч з тобою! Знаєш, її знаю кілька прийомів.
  
  
  Вона підповзла до нього. «Я більше не так налякана. Мене ніколи не було так добре, коли ти був поруч. О, Нік, милий - це як в старі добрі часи. Принаймні, на годину або близько того. Її ...
  
  
  Він відштовхнув її. 'Ще немає. Ти шталь неакуратною, миле дитя. Все дуже заплутано! Хто ще в будинок? Я маю на увазі слуг.
  
  
  «Ми одні. У мене були слуги, але я її звільнила ih усіх вчора, коли з'явився цей чорний павук - я повинна була переконатися, що я одна в будинок, якщо її що-небудь або кого-небудь почую.
  
  
  «Приємно чути, що ти ще не все забула», - з іронією сказав він. «Тримай цю лампу». Ще раз перевіривши вікна, він поставив перед ними меблі. Він працював швидко і вправно, не напружуючи своїх потужних м'язів. Через кілька миттєвостей він перетворив спальню в фортецю. Тільки двері не забарикадувалася. Для цього нічого не залишалося, але це не мало великого значення. Вона була важкою, міцною і омелою хороший замок. Замок, звичайно, можна розстріляти, але до того часу він буде готовий з Люгером або стилетом.
  
  
  Нік був упевнений, що в цей час в будинок більше нікого не було. У нього завжди були насторожені вуха, що б він робив. Він запитав про слугах, бо думав, що вони можуть піти і повернутися додому пізно або прийти на роботу вранці і привести з собою друзів. У арабських слуг завжди є десятки друзів, особливо якщо вони працюють у великому будинок. Це було відразу прийнято.
  
  
  Було б непогано знати, с хема вони можуть зіткнутися, коли будуть йти рано вранці.
  
  
  Він почув, як щось ковзнуло позаду нього: халат Гей впав на підлогу. Тепер, коли кімната була замкнена, і свіже повітря не надходив, запах її тіла, змішаний з її духами, створював в кімнаті атмосферу гарему. Пахло пристрасної, бажаною жінкою. Він подумав, що страх смерті зробить гру більш пікантною і захоплюючою для них обох. І, як вона зазначила, це буде востаннє.
  
  
  'Нік? Нік, дорогий... - Тепер в її голосі не було страху, лише бажання. Гей може бути дуже дикої дівчиною, якщо б готель відпустити залякування. Потім вона проявила ініціативу - невпинно і вимогливо. У нах були свої методи давати і брати, свій власний спосіб задовольнити свою іскрометну хіть. Нік лагідно усміхався в темряві. Тон, яким вона звернулася до нього, видався гей знайомим. Тепер, коли він був там, її страх прийняв форму бажання. У будь-якому випадку, розділова лінія між ними була не такою wouldnt і великий. В її сексуальному поведінці була також логіки: Гей знала, що ih роман ніколи не закінчиться повністю. Вона знала, що Нік все ще жадав її. Вона просто готель оформити страховку, поки її літак не злетить.
  
  
  У нах все ще був его ліхтарик. Раптом вона його вимкнула, і в кімнаті, схожій на гарем, стало зовсім темно. Нік зупинився, затримав дихання і уважно прислухався. Майже відразу він почув її дихання поблизу. Це був нерегулярний звук, який вирвався з її грудей і застряг в її горлі. Він уявив, як ee рот широко відкритий. Вогненний, соковитий, рожевий, червоний символ!
  
  
  "Ніккі?" На мить її голос знову абсурдно тривога.
  
  
  Він коротко сказав: «Припинити грати в ці ігри».
  
  
  Нік стояв біля ліжка. Він зняв куртку й сорочку і кинув ih підлоги. Одним плавним рухом він опустився на коліна і поклав «Люгер» на одну навколо підпор ліжка. Пір'я запротестували.
  
  
  Гей-хрипко засміялася. "Що ти робиш дорогою? Звук звучить знайомо?
  
  
  Нік засунув стилет під матрац, щоб було легко дістати ee з головах. «Я втомився, - сказав він. «Я думав, ти хочеш спати? Якщо ти не хочеш цього робити, мене теж влаштовує. Потім зійду з розуму ненадовго ...
  
  
  "Якщо б ви змогли!"
  
  
  Він посміявся. Знову включився ліхтар, мініатюрний прожектор у нічний кімнаті. 'Нік! Послухай ... ти пам'ятаєш, як її на самому делле виглядаю?
  
  
  «Я знаю, так». Він жим лежачи на ліжко і дивився, як промінь світла зосередився на ee красивому особи і прекрасному тілі. Світловий конус сканував її, коли вона тримала святі на відстані витягнутої руки і дозволяла світла повільно проходити по ee шкірі.
  
  
  «Приватне шоу», - сказала вона з хрипким сміхом. «Тільки для вас, дорогий. О, Ніки, ти правда думаєш, що я все ще гарна? Її така ж, як раніше, або їй стаю старою відьмою?
  
  
  "Що завгодно, тільки не прагнення відьма!" Нік розхвилювався і відчув поколювання. Точно не я намагаюся відьма! Можливо, зрадниця. Звичайно, трохи нерозумно. Але я намагаюся не відьма ...
  
  
  Маленький факел освітив її тіло. Сяючий промінь обшукував кожне інтимне місце, розкриваючи всі секрети. Її чуттєвий аромат зібрався в его носі і перехопив горло, яке раптово стало дуже сухим. Він раптом розсердився на нах.
  
  
  «Гей! Припинити це прокляте нарциссическое прояв і йди сюди! У нас точно не весь час в світі. Скоро настане день.
  
  
  «Потерпи трохи, мій коханий! O - вистачить часу; вотум побачиш.' В її голосі було щось грайливе і майже боязке, коли святий поперемінно падав на кожну її груди, яка займається виглядала такою м'якою з шкірою і такою соковитою, повної, як персики. Промінь світі виробником дивні ефекти з тінями, і Нік відчув, як усередині нього піднімається тривожне відчуття. Білий чарівник у чорній пастці! У нього склалося враження, що в кімнаті було щось інше, ніж еротика: смерть!
  
  
  У Ніка Картера не було особливого колишнім, але тепер з ним заговорила особлива чутливість его інстинктів, які рятували його стільки разів. Смерть затрималася в цій кімнаті, а вона прийшла не за Ніком! Це буде остання ніч Гей Лорд. Тепер сергій залишалося зосередженим на одному з затверділих довгих коричневих сосків. Червоподібний маленький фалос.
  
  
  Нік схопився з ліжка з криком. - "Кравець візьми, Гей, якщо мені потрібно отримати твою дупу ..."
  
  
  Брильов з клацанням згасло. «О ні ...» - сказала вона. "Нічого навколо цього не вийде!"
  
  
  Як і раніше, коли він вперше спробував проявити ініціативу, вона не почула про це. «Великі племінні жеребці по м'язів і шкіри мають бути підкорені», - видихнула вона. - Ой ... поганий хлопчик. Смачно, ублюдок! Коли він наситився, це було все ще краще, ніж що-небудь ще. Він їхав у малиновому кошмарі задоволення. Його простягнута рука торкнулася прохолодною рукоятки ножа, сподіваючись, що йому не доведеться їм користуватися. Не цієї ночі! Тим не менш, він заснув, міцного обхопивши рукою зброю. Гей-лежачи на грудях сито дихаючи ...
  
  
  У перший холодний момент пробудження він подумав, що вибух був ударом грому, але коли він скотився з ліжка, він знав краще. N3 зміг повністю прокинутися швидше, ніж хто-небудь інший в світі. Тепер, ще до того, як він приземлився на підлогу, его комп'ютерна чутливість визначила, що двері спальні відкрита. Геї там не було. Пахло вибухівкою. Пішли нові вибухи, але вони були коротше і легше. Ручні гранати! Він знав метод: підірвати двері і кинути всередину гранату. Потім бігти в наступну кімнату і зробити те ж саме. Від цього не було ліки!
  
  
  Він був голий. З цим нічого не можна було вдіяти. Він затиснув «люгер» між подпругой і пружинами ліжка і опустився на коліна перед ліжком. Він був переконаний, що до цього моменту Гей буде мертва. І він також знав чому. У нах були свої звичайні звички - і тепер вони її вбили. Вона була теплою, обнадійливою і задоволеною, прокинулася і зробила те, що робила завжди: перебралася на інше ліжко. Вона ніколи не винесла б сміття, яка займається була липкою і взбаламученной від спарювання. Як тільки вона прокидалася, завжди йшла. Але на цей раз вона забула ... Десь в будинок пролунав хрипкий чоловічий голос: «Приса, приса - покваптеся, амігос! Velocidacl! Ви знаєте наказ!
  
  
  «Так само добре, як ти», - вигукнув інший чоловік. «Але до чого такий поспіх? Цей пута мертва. Голос що я кажу, Карлос. Її сем вилив з цієї розмір весь патронний патрон ! '
  
  
  Перший чоловік заговорив знову. Вони підійшли лиже по коридору. «Буено! Ти герой. Її простежу, щоб бос довідався. А тепер ви хочете дочекатися компліментів від la policia ?
  
  
  «Але у нас ще півпачки гранат!»
  
  
  «Тонто!» Нік майже міг уявити собі людину, який плює на підлогу. «Муй тонто! Тоді кинь ih! Іди і будь крутим хлопцем - он ті двері! Але зроби це швидко, чуєш? Дуже швидко! Карамба! Чому я завжди повинен тусуватися з такими дурними свинями! Човен не чекає
  
  
  Карлос, їй тебе попереджаю!
  
  
  «Момент - шматок нетерпіння! Хм - я вважаю, що ви праві щодо цієї день. Її пропустив це ».
  
  
  «Марна трата часу і ручних гранат», - покірно сказав буркотливий чоловік. «Ця жінка була одна в будинок. Вона мертва - ааа ... muy muerto! Але продовжуйте - ви Грегорі Пек переслідуєте los malos hombres ! Поки ви поспішаєте. У спальню почулися швидкі shaggy. Нік Картер відчував себе оголеним рожевим немовлям під час міста. Одна ручна граната - річ підлість, а одночасно кілька запекліше, збільшуючи небезпеку в кілька разів. Prima догляду швидке рішення, містер Картер!
  
  
  Ему не хотілося боротися з цим. Якщо б вони говорили про патроні, у них могли бути пістолети-кулемети. А потім ручні гранати! А нетерплячий чоловік, який говорив, як старий, на всякий випадок затримав би дверний отвір під прицілом. Нік простягнув руку і натягнув на себе важкий матрац. Широкий і товстий матрац, на якому вони з Гей-нещодавно цілувалися. Може бути, це врятує його зараз.
  
  
  Зі зловісним звуком кулі для боулінгу в кімнату відлетіла перша граната. Вона прослизнула mimmo Ніка і вибухнув у кутку. Не вперше в житті він пошкодував, що був таким біса високим!
  
  
  Він нарахував сім гранат. Осколки покривали матрац, і коли все закінчилося, він стікав кров'ю по всьому дюжини поверхневих ран. Але його життя не поранений, а кінцівки не постраждали. Він благословив той факт, що буркотливий чоловік так поспішав і не розслідував все досконально. Більше того, йому дуже не хотілося мати можливість атакувати цей ручний гранатомет зі своїм люгером або стилетом, або, якщо треба, голими руками. Але це було не для нього. Він повинен був виїхати швидко, перш ніж прибула поліція . У той час він не мав вирішення робити які-небудь заяви.
  
  
  Він ледве дочекався, коли вони вийдуть з дому. Він знайшов Гей в іншій спальні. Як він і припускав, вона заснула в чистій сміття. Це був її останній сон.
  
  
  Місто куль збив її наполовину з ліжка. Вона пролежала на підлозі на животі, її довге волосся звисали в калюжі крові, яка займається вже темніла. Нік поклав її на спину посеред ліжка. Вони пощадили її гарне обличчя. Одна грудь була вирізана, і у нах з'явилося близько шостої нових пупков, які здавалися червоними. Сірі очі були широко відкриті і стежили за ним, поки він шелл через кімнату, як з портрета.
  
  
  N3 не пошкодував ee. Вона вела грубу гру, правила якої знала. Він отримав те, що хотів, - вона виявила місцезнаходження двох жінок. Отже, тепер він усвідомив, що на самому делле відчув невелике полегшення. Гей принесла ускладнення, і тепер пішак з її ім'ям була видалена з шахової дошки. Він знайшов чисту простирадло і накрив ee. Це все, що він міг нах зробити, або те, на що у нього був час.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  3. РОЖЕВА ВІЛЛА
  
  
  
  
  
  
  N3 лежав, притиснувши очі до бінокля, і змушений був визнати, що росіяни знають свою справу. Коли діло дійшло до застосування сексуальності в цій області, вони були майстрами. Це була найбільша прагнення форми пасток, відома з математики, і той факт, що ця сексуальність іноді брала кілька незвичайні форми, не давав иванам безсонних ночей. За умови, що це принесло результати, а в даному випадку, безумовно, так воно і було.
  
  
  Бінокль з кольоровим покриттям лінз, що запобігає відображення сонячних променів, був спеціально розроблений для AX. Його збільшення було вражаючим і лякаючим для того, щоб хема шпигували. Сидячи високо і сухо у своєму орлином гнізді з видом на затоку Гольфо-де-Росас на північно-східному узбережжі Іспанії, Нік посміхнувся, спостерігаючи за двома оголеними жінками біля басейну. Стіни навколо рожевої вілли була високою, і вони думали - все, що вони робили, спасибі стогін, - що вони в безпеці від сторонніх очей.
  
  
  Нік розсміявся. Міс кішка! Він уже знав, що у російського агента, яка займається тепер називала себе Тася Лофтен, на лівій сідниці була родимка у вигляді метелика. Він сподівався, що це було ценымногие більше, ніж вона знала про nen в даний момент. Російська дівчина, до речі, здавалася зовсім невимушеною. Нік не знав, що й думати. Вона здавалася такою впевненою в собі і своїй жертві, англійці Алісії Тодд.
  
  
  Нік роздратовано засовався, намагаючись знайти більш зручне положення на дні твердого каменю. Він був брудним і неголеним, і все ще грав Кеннета Людвелла Хьюза, п'яниці письменника. За останні 24 години сталося багато всього. Тіло Гей Лорд було приблизно в 1300 милях від нього. В Гібралтарі він орендував класичну модель Lancia - старі автомобілі були хобі письменника Хьюза - і проїхав по довгій прибережній дорозі через Гібралтару в Жерону із запаморочливою швидкістю. По дорозі він зробив лише одну зупинку, і це було на кілька миттєвостей в Барселоні, щоб зателефонувати Хоука по телефону з функцією шифрування голосу і описати деякі деталі. Його бос не був засмучений смертю Гея, хоча він відчував прикрі обставини і ясно висловив це. Він не відповів відкрито порушення наказів, яке зізнався Нік. Тільки голос его шталь трохи прохолодніше. N3 зрозумів, що почує про це пізніше.
  
  
  Хоука, особливо не сподобалося повідомлення про те, що Іуда, який довгий час був його особистої паршивою вівцею, можливо, ткнув пальцем у медведєв. «Можливо, - сказав Хок, - що на цей раз ви зможете виконати свій наказ і ліквідувати його. Его давно повинні були вбити його ». Його слова були холодними і твердими, як кубики льоду.
  
  
  Нік уже переїхав в орендовану віллу недалеко від рожевої вілли, про яку тепер шпигував. У нього була товста домробітниця з сином-підлітком, який був на шляху до того, щоб стати іспанським битником. На самому делле Нік був у досить хорошій формі. Тільки ему був потрібен сон, eda і пристойні сигарети замість цієї проклятої вічної трубки Хьюза. Його прикриття все ще не було розкрито. Він залишив Віллу Гей непоміченим - виявивши, що его думаю -- вірна, і приватний детектив лежить там з перерізаним горлом, - і без праці перебрався в Гібралтарі. Вбивці Юди дуже поспішали, щоб прочесати віллу і її околиці. Навіщо їм взагалі турбуватися? Гей Лорд була мертва. Юда і Чорний павук ясно заявили про свої наміри. Терор взяв верх, і гра може продовжуватися.
  
  
  У басейні виник рух, і Нік знову переключився на вивчення жіночої плоті. Між іншим, велика різниця. Судячи з усього, Алісії Тодд було близько сорока. Маленька постать жінки з дуже вузькими зап'ястями і щиколотками і з маленькою груддю, яка займається виглядала досить твердою. У нах були коротко підстрижене чорне волосся, і срібна смуга пробивалася крізь знехотя подпрыгивающую пасмо. Безжальні лінзи показали наявність плям на її руках і плечах. Алісія Тодд багато років брала обмежена кількість героїну. Нік подивився на її обличчя, коли вона нахилилася над російською дівчиною і швидко поцілувала її у вухо. Вона виглядала блідою, але у нах були здорові зуби - він міг ясно бачити ih, коли вона розмовляла з дівчиною, - і виглядала вона, як дуже розумна і не зла мавпа. Нік зціпив зуби. Він знав це краще, як і росіяни. І, напевно, Юда теж. Під тюбетейкою з тонкою шевелюрою, яка займається починала сивіти, був мозок! Невротичний, неврівноважений, сексуально спотворений мозок, який і Захід, і Схід готелі мати у своєму розпорядженні.
  
  
  Коли жінка тепер з любов'ю полила маслом руку і стала мазати довгу гладку спину російської дівчини, N3 подумав про своїх наказах. Якщо він не зможе взяти її з собою, він повинен її вбити.
  
  
  У російської дівчини дійсно була гарна довга ущелини. Нік схвально спостерігав, як Алісія Тодд розтирала її маслом вздовж хребта, масажуючи тверді, гнучкі м'язи. Тася Лофтен, як вона себе називала, була засмаглої, якщо не вважати двох білих смужок бікіні. На нах дійсно було приємно дивитися, і у Ніка виникло кілька неділових думок, поки він дивився. Він також зловив себе на тому, що сподівається, що Тасия Лофтен не повністю виконує свою роботу. Було ясно, що вона добилася і продовжує демонструвати майстерність. Вона повністю зачепила англійку. Алісія Тодд була без розуму від нах. Це проявлялося у всьому, що вона робила, навіть коли вона тримала пляшку і втирала лосьйон для засмаги. Вона насилу могла відірвати погляд від зрілого тіла дівчини або відвести пальці від коричневої пружною плоті.
  
  
  Інший штопора, стануть така любов і бажання досить сильними, щоб привести до зрадництва. Для ховається N3 це поки не мало великого значення. Він добре знав становище дель. Росіяни першими спробували горщик з сиропом. Voni готелів, щоб Алісія Тодд перейшла до них і працювала на них за власним бажанням. Звідси і ця коротка ідилія на узбережжі Коста-Брава, ці заняття любов'ю на березі ніжно-блакитного Мар Медитерранео. Захват лесбійської любові супроводжувався б великою кількістю пестощів і зітхань. «Це буде зроблено по строгому графіку», - подумав Нік. Він готель би знати, скільки часу було приділено дівчині, щоб поговорити з нею. Якщо це не вдасться, англійку таємно вивезуть з Іспанії і відвезуть в Росію. А якщо б цього не сталося, вони б її вбили, щоб не дати Заходу скористатися її мозком. Справу було абсолютно ясно.
  
  
  Нік знову спробував пристосувати свій високий зріст до кам'яного дна. Ці камені були біса твердими! Його усмішка була такою ж жорсткою, як і він, N3, збирався перехилити цей горщик з червоною патокою. Ему просто потрібно було з'ясувати, коли і як вкрасти англійку у злодіїв, які тепер тримали її в своїх руках. І з цим він повинен був рухатися далі.
  
  
  Дівчина лежачи на животі, коли жінка почала її терти. Тепер вона сіла і обернулася. На мить вона подивилася відкрито лінзи бінокля. Хоча Нік знав краще, у нього склалося враження, що вона його бачить. Вона так і дивилася відкрито на нього!
  
  
  Ніку довелося ковтнути. Вона теж була чертовски красиво! Повна протилежність всім російським дівчатам, яких він коли-небудь бачив, або знав, а ih було чимало. Він спав з деякими навколо них, іноді по роботі, а іноді для власного задоволення, але він ніколи не бачив, російської красуні, яка займається могла б з нею зрівнятися. На nen не було нам селянського сала, нам слідів важких слов'янських кісток, нам міцності упряжні коні. Це була німфа, фея з грушоподібної грудьми і вогненно-рудим волоссям. Саме по собі це було чимось незвичайним для російської дівчини, але Нік був упевнений, що шовковисті блискучі локони були ih природного кольору. Він із задоволенням посміхнувся побаченого, пробігаючи біноклем по гнучкому тілу дівчини. Якщо б вся його робота була такою приємною!
  
  
  Тася тепер лежачи на спині на поролоновом матраці поруч з мерехтливим зеленим басейном, піддаючись масажу англійки. Жінка все ще розтирала красиве тіло дівчини, і її руки з ніжністю коханки спочивали ідеальної грудей. Нік, який опустив сильні лінзи на обличчя дівчини, побачив, що пухкі червоні губи на мить набули вираження відрази. Це був живий рот, вогненно-червоний, і тепер він трохи дувся з того, що робили. Нік відчув сміховинне полегшення: Тася Лофтен неохоче робила те, що повинна була робити. Значить, вона все-таки була справжньою жінкою. У той час він поняття не мав, наскільки це важливо для нього, і чому він був так стурбований цим.
  
  
  Подобається це чи ні, але дівчина виконувала накази. З глузливою посмішкою на незграбну особи Нік спостерігав, як англійка поцілувала дівчину в середину rta. Він міг уявити собі, як кілька тижнів або місяців тому в штабі МГБ, на верхніх поверхах похмурого комплексу будівель на Садових в Москві, дівчина отримала своє завдання. Товариш Анастасія Залофф - це було її справжнє ім'я - сиділа по стійці смирно перед полковником або бригадним генералом держбезпеки. Потім вона отримала наказ. Сузір'ї сьогодні сексуальної приманки для англійської наукового було б надуманим - настільки ж круто і прозаїчно, як обговорення виробництва тракторів:
  
  
  Полковник: «Ви збираєтеся в Англію, товариш Залова, щоб безпосередньо зв'язатися з англійкою Алісією Тодд. Ваші документи і прикриття в порядку. Ці люди повідомили нам, що англійка найближчим часом буде у відпустці. Ці канікули вона завжди проводить в Борнмуті - приморському містечку. Ви також їдете туди, щоб подружитися з нею. Ви намагаєтеся змусити його полюбити вас ».
  
  
  Дівчина: «В мене закохатися, товаришу полковник? Їй-їй, не розумію, що ви маєте на увазі.
  
  
  Полковник: Так назавжди. Англійка - лесбіянка - гей подобаються жінки, товариш Залова. Звичайно, тепер ти розумієш це, чи не так? До речі, неважливо, чи розумієте ви це чи подобається вам це завдання, важливо тільки, щоб ви привели його до успішного завершення. Нам потрібна ця жінка! Ви дозволите гей звернути на вас увагу. Потім того, як ви зв'язалися з нею і ваш роман буде добре розвиватися, переконати її залишити Англію і провести залишок відпустки на узбережжі Коста-Брава в Іспанії. Там для вас буде підготовлена вілла. Там ви залишитеся наодинці з цією англійкою і застосувати усі зусилля, щоб вселити гей, нашу ідеологію, переконати її прийти і працювати на нашій стороні. Ви завжди будете гей дуже послужливі, товариш Залова! Ви дозволите гей все увагу. Ви відповісте гей любов'ю ...
  
  
  Дівчина: «Але, товаришу полковник, її ... Я зовсім не така! Її ...
  
  
  Полковник (абсолютно безпристрасно): «Ви будете прикидатися, товариш Залова. Ви станете актрисою! Ви будете дуже, дуже старатися, щоб ця жінка була на нашій стороні. За вами, звичайно, будуть спостерігати агенти ... співробітники служби безпеки.
  
  
  Можливо, навіть полковник не зважився вимовити ім'я: Смерть Шпигунам - Смерш!
  
  
  Дівчина (виявилося): «Так, товаришу полковник! Її ... її повністю розумію. Її, зроблю все можливе.'
  
  
  Полковник: «Ви зробите більше, ніж ви, товаришу. Ах так, ще одна річ: англійка звикла. Думаю, героїн. Протягом багатьох років вона використовувала його в обмеженій мірі. Вам будуть надані ... ресурси. Англійка невротична, нестабільна і, як я чув, геніальна. Ви стежити за тим, щоб вона завжди була забезпечена наркотиками. У вас є що ще запитати, товариш Залова?
  
  
  Дівчина: «Якщо не вийде, товаришу полковник? Що, якщо я не зможу змусити цю жінку приєднатися до нас?
  
  
  Полковник (дуже різко): «Це негативне ставлення, товаришу! Це нас нікуди не приведе - абсолютно ні. Але якщо вона не приїде за власним бажанням, ми спробуємо викрасти і далі по Іспанії в найближчу до нас, доброзичливу країну. А якщо і це не вдасться - убийте її! Голосувати так, товариш Залова! Або ми доберемося до англійки, або нікому! Є ще питання? Полковник до цього моменту вже вийшов би навколо себе.
  
  
  Дівчина: «Ні, товаришу полковник. Питань більше немає.'
  
  
  Так, подумав N3, дивлячись у бінокль на красиве, але незадоволене обличчя - повинно бути, щось в цьому роді. Як далеко вона просунулася б з ідеологічною обробкою Алісії Тодд? Навіть якщо Алісія Тодд була закохана по вуха, не захотіла вона піти? «Ще немає», - подумав він. Дівчина поступово намагалася ee завоювати. Вона навіть дуже досягла успіху. Вона вивезла Алісію Тодд по Англії виплат прямо під носом британської розвідки. На даний момент у нах були всі підстави для впевненості!
  
  
  В усмішці N3 було щось загрозливе. На даний момент так. Сьогодні було інша справа. Так, вирішив він - сьогодні ввечері! Він знехотя дивився на Тася під масажними рухами.
  
  ee руки відкотилися і підняли пачку сигарет, що лежала на рушник поруч з нею. Вона встромила в рот одну навколо білих смужок з срібним мундштуком і відкотилася на своє старе місце, де Алісія Тодд підпалила її. У бінокль Ніка можна було навіть зробити чіткий напис на коробці:
  
  «Трійка».
  
  
  Алісія Тодд сів поруч з дівчиною, і дві оголені жінки засмагали. Жінка щось сказала і засміялася; дівчина слабо посміхнулася. Жінка обняла дівчину. Дівчина кинула сигарету у воду, де вже пливли кілька листків - перші ознаки наближення дійшло, в цьому приємному пейзажі. На мить Нік затримав погляд глядача на змащених маслом тілах та осіб, безжально відкритих его допитливим очам. Обидві жінки продовжували засмагати з закритими очима і мовчки. Ідеальна груди Тасии Лофтен, молочно-білою за контрастом з іншою частиною її тіла, тихо піднімалася і опускалася в такт сильному серцебиттю. Англійка, здавалося, задрімала, обнявши дівчину своєю тонкою рукою. У Ніка Картера було сильне враження, що Тасия Лофтен не спить.
  
  
  Він довелося бінокль в бік і жим лежачи на спину, розслабляючи свої сильні м'язи з чуттєвим задоволенням від сильного похмілля. Він не міг стояти або ходити, але розтягувався, поки його суглоби не затріщали. Він зробив ковток води навколо флакона, який повинен був містити фундадор , щоб містер Х'юз був міг прополоскати рот, і налив трохи в свої густі чорні волосся, які починали сивіти на скронях. Він випив ще води - вона була розлита в пляшки, тому що одного разу в Мексиці у нього стався серйозний напад сонячного удару, і він не захотів знову пережити цей досвід - і намочив нею не дуже чистий носовичок, яким він витер обличчя. У маленькій кам'яній печері на краю обриву було тепло. Він готель прийняти ванну, але це може почекати. Він міг тільки викурити сигарету і випити пізніше.
  
  
  Піде він сьогодні туди ввечері? Він відчував, що повинен прийняти рішення зараз. Він мусив визнати, що то за " і "проти". Він безумовно не мав наміру так швидко вступати в бій - ему подобалося працювати в області, яку він знав зсередини і зовні, - але він також не міг передбачити, що Юда був все ще живий і, можливо, готується до відіграє. . Хто знає? Ви не можете бути впевнені. Ему підказував тільки его, інстинкт, і він ніколи в nen не розчаровувався. Він народився з надійними інстинктами тигра, а тигр - тварина, яка знає більше, ніж будь-що інше, як вбивати інших тварин і виживати самому. Тепер его, інстинкти підказали йому було, що Юда теж був замішаний. Десь так чи інакше, рано чи пізно, він кине свої козирі на стілець. І раніше, ніж пізніше. Юда не був людиною, яку потрібно було годувати травою, коли справа стосувалася його власних інтересів, тобто грошей. Нік вчинить мудро, якщо завдасть перший удар, який, за приказкою, варто талера.
  
  
  Нік Картер надів сонцезахисні точках і, як і у жінки біля басейну. Він глибоко зітхнув, але рух его широкої грудей було ледь помітно. У цьому стані спокій невідповідна шведів Кеннета Людвелла Хьюза, зморшкувата і брудна потім багатогодинної поїздки, не може приховати справжню природу людини всередині. Високоінтелектуальна і добре навчена машина для вбивств. Зберігається тільки сич західного світу - а Хоук частини робив на це ставки зі своїм першим агентом - спасибі високорозвиненим відчуваю і інстинктам, здорового, спокійного почуттю гумору, а також здатності контролювати свої страхи. Ці останні риси зробили Ніка Картера більше, ніж просто відмінно пристосованим тваринам. У нього практично не було можливості дарувати любов і прихильність.
  
  
  Нік розумів мистецтво малювання карти в розумі. Він зробив це зараз, коли лежав на пізньому сонце. Він представляв собою віллу, поки майже не відчув рожевий камінь, і почав планувати свій набіг на цю ніч. Рішення прийшло ему в голову так само легко, як меч у піхвах. Сьогодні буде найкраще. Тоді ризик був мінімальним. Це означало, що він не міг розраховувати на підтримку - в Барселоні були люди навколо AX, готові допомогти по першому дзвінку, - але він не турбувався про це. Зрештою, він був солістом своєї справи.
  
  
  На рожевій віллі не було охорони. У всякому разі, ніяких чоловіків-охоронців, інакше ці жінки не засмагали б так безтурботно голими. Це його здивувало, але поки що він прийняв цей факт із застереженнями. Було немислимо, що у російської дівчини не буде допомоги він чи іншій формі.
  
  
  В даний час Іуди та його людей не було видно. Але вони цілком можуть ховатися поблизу. Безсумнівно, якби его, інстинкти були правильними; тоді вони будуть точно такими ж, як він, чекаючи слушного моменту. Нік зітхнув і жим лежачи життя, я хочу закурити. Він очікував більшого від Іуди, ніж від Тасии Лофтен. Зрештою, вона була дівчиною. У Іуди були б люди з автоматами і ручними гранатами. На мить він уявив собі труп Гей Лорд, що лежить на ліжку закривавлений і змучений. Гей була мертва. "Дія Софі" тепер йшло повним ходом. Але після цього, якщо він благополучно виведе англійку з Іспанії. Посмішка N3 була злою. Хто знає, якщо не було рішенням підтримувати зв'язок з Іудою, повернися і закінчи его справу!
  
  
  Він лежав тихо, поклавши обличчя на руку. По всій видимості, він спав, але не забув про місцезнаходження цього місця. Краще всього здійснити пограбування одним плавним безперервним дією. Не обертаючись, щоб перевірити, чи не стежать за ним. Увірватися ззаду, вивести Алісію Тодд через парадні двері і йти. Принцип був гранично простий.
  
  
  Рожева вілла сиділа на вершині високої скелі на краю Калу-Монго, гострого мису, який виступав, як сосок вимені, у Гольфо-де-Росас . Тепер він стежив за віллою ззаду; далі була прямовисна скеля, спускавшаяся на сотню ярдів в чисті води Середземного сукню. Була гвинтові сходи - роботи стародавніх римлян? - висічений у він стогнав, яка займається закінчилася бухтою з пляжем і пристанню. Невелика човен може легко проникнути туди. До Калу можна було потрапити тільки по вузькій курній дорозі, яка займається вилася з заходу вздовж кінці скелі. Нік припаркував Lancia в мигдальному гаю і пройшов останню париж, пробираючись через яри. Нарешті він досяг своєї вищої точки опитування по нечіткої стежці, яку можуть оцінити тільки гірські кози.
  
  
  Сьогодні він повинен був піти по тому ж маршруту. Місяць в останній чверті, тому вона буде не дуже яскравою. Він пронесеться по віллі, як вихор. Може бути, йому не довелося б вбивати російську дівчину, може бути, він міг би захопити її зненацька або вона здалася б без фарби. Він вважав за краще не вбивати її. Вона була занадто гарною, щоб її вбили.
  
  
  А потім, якщо він роздобуде Алісію Тодд, він полетить у мить хвороби. Через парадні двері вниз по гвинтових сходах на причал. Там у нього була готова човен, яку він зміг організувати в сусідній рибальському селі Ла-Ескала, а потім він просто переправився через затоку Росас. Тільки тоді, а не раніше, він подзвонить в «Барселону» в попросив притулку. Місце, де він і жінка змогли б сховатися протягом декількох днів, поки не зникне шалений тиск. І буде тиск - більше, ніж йому хотілося б. Росіяни будуть йти за ним. І Юда теж, якщо він дійсно був замішаний.
  
  
  Нік потягнувся і позіхнув. Трохи поспати ему теж допоможе. Він узяв бінокль, який лежав на кам'яній підлозі поруч з ним. Его не надто турбувала ця гонитва. Як тільки він схопить міс Тодд і сховається, все інше вийде тільки. Тоді він зможе знайти час, щоб відвезти ee через Піренеї до Франції. Можливо, Хок зможе організувати ih зустріч на літаку AX. Чи як там. Він знову позіхнув. Все просто, як курячий суп. Але перше, що вам потрібно для курячого супу, - це курка.
  
  
  Він підніс бінокль до очей. Обидві жінки були оголені на гумовому матраці. Алісія Тодд спав, все ще обіймаючи дівчину за руку і на змащеній олією грудей.
  
  
  Нік помітив це одночасно з Тасией Лофтен. Значить, вона не спала! За цим ледачим, нудьгуючим і надутим поглядом вона була дуже наглядова. Тепер вона схопилася. Вона з тривогою повернула своє красиве обличчя до скелі, де ховався Нік. Не може бути ніяких сумнівів у тому, що її вразило: спалахи сонячного світла. Гострі промені світла відбиваються від металевій або скляній поверхні. Хтось шпигував за нею, на скелі, і сонце сигналізувало гей, через лінзи!
  
  
  У N3 було экстрапериферийное зір хорошого півзахисника в американському футболі. Краєм ока він зловив спалаху. Вони йшли праворуч, на відстані не більше декількох сотень ярдів. Отже, хтось ще спостерігав за віллою і двома жінками, але у нього не було кольорового покриття на лінзах бінокля.
  
  
  Нік в останній раз глянув на віллу, і тільки що побачив дівчину, яка займається кинулася з Алісією Тодд через чорний хід в будинок. Обидві жінки тепер завернулися в рушники. Нік розсміявся. Йому було цікаво, що скаже Тася - напевно, її переповнює манірне обурення! У будь-якому випадку, це був хороший привід затягнути жінку всередину.
  
  
  Нік прибрав бінокль у футляр. Тася опинилася під рукою набагато більше, ніж він припускав. Він м'яко прокляв іншого цікавого. Тепер дівчина була готова до раптової небезпеки. Сьогодні ввечері вона буде насторожі. Що ж, з цим нічого не поробиш - ему все одно треба було піти.
  
  
  Нік трохи відступив під виступаючий камінь. Пройшла хвилина. Пара хвилина. Три. Потім сонце знову спалахнуло на склі. Нік точно бачив, де це було. Праворуч і трохи нижче, ярдах в будь-якому п'ятдесяти від нього. Добре.
  
  
  Якщо ему треба було когось вбити, це потрібно було робити тихо. Він трохи поворухнув зап'ястям, і стилет вислизнув з замшевих піхов на його правому передпліччі. Ручка приземлилася відверті між його пальцями. N3 перевірив свій люгер, але переконався, що він не видає нашої звуку. Пістолет тьмяно і жирно блищав на сонці - це знаряддя смерті, намащеного високоточним маслом. Нік поклав його назад у кобуру.
  
  
  Він покинув своє укриття і поповз до відбитим сонячним променям. Він просувався легко і безшумно. Потай, знає глядач відразу ж подумав би про гримучої змії, яка займається рухається по кам'янистому підлозі до нічого не підозрює зайцю.
  
  
  
  
  
  
  4. ПОЧАТКУ ДРУГОЇ ОБЕРТАННЯ.
  
  
  
  
  Будинок Каса-де-Флоридо, який зняв Нік Картер , перебував на ділянці землі приблизно двох з половиною милях від рожевої вілли. Це був квадратний корпус, який з роками шталь коричневим і прийшов в непридатність. Назва було відповідним, так як тут цвіли троянди і численні субтропічні квіти, а також були вічнозелені дуби, кам'яні сосни, казуарини і кілька пальм з зів'ялими коричневими листям, які дзвеніло в нічному морському бризі. Було кілька господарських споруд, в тому числі прагнення стайні навколо грубого каменю. Двір було обнесено четырехфутовой стіною того ж кольору, що і будинок. З боку сукню був великий внутрішній дворик, викладений червоною глазурованою плиткою, з фонтаном, який не працював багато років. Позаду нього були залізні ворота в стогін, провідні на невеличке плато, з якого відкривався вид на скелю і море далеко внизу. Він височів над водою, і це було жахливе відчуття, коли ви дивилися вниз по прямовисній стогнати на загрозливі валуни в будь-якому п'ятдесяти метрах нижче. В цілях безпеки були зведені залізні ворота, але вони заіржавіли і впали.
  
  
  На самому делле це було небезпечно для життя. Голос чому Dona Ana, економка, заборонила своєму синові Пабло грати там. І саме тому Пабло - коли його мати ходила за покупками в село - дійсно грав там. Вірніше, він сидів дрімав і думав про дивного североамериканце , який так поспішно орендувала віллу.
  
  
  Для мене це був божевільний сеньйор! Як він поспішав і які гроші! Mucho dinero! Пабло вже накопичив хорошу стопку песет. Він сподівався, що буде більше. І, звичайно, було б, якщо б все залежить від нього, Пабло Естебана, Маурелло Гонсалеса і Джонса. Пабло був більшим, ніж ви могли б сказати; більше, ніж підозрювала його мати. У бідної жінки була важка життя, і все ж гей, вдалося обмежити свої великі помилки лише однієї: закохатися в американського торгового моряк, який тимчасово затримувався в Кадісі. Він не хотів на ній одружитися. Але вона назвала свого сина его ім'ям і поїхала в село, щоб уникнути плетені і сорому, і виростила хлопчика в старих традиціях церкви й суспільства. Це було більше дванадцяти років тому. І тепер добра dona Ana не знала, яким на самому делле був Пабло. Можливо, це добре, тому що вона ніколи не могла зрозуміти цих сучасних дітей, фільм, Бітлз, живий, але неосвічений розум і дешеве читання. Пабло прийшов вчасно. Муй стегна!
  
  
  Пабло витягнув навколо кишені потертих синіх джинсів пачку дрібних купюр і подивився на нах. У нього було достатньо грошей, щоб піти в кіно, але він міг би витратити трохи більше. Ценымногие більше. У нього склалося враження, що сеньйор Хьюз не збирається залишатися надовго - в сеньйорі щось muy raro - і подумав, що ему слід кувати, поки залізо ще гаряче.
  
  
  До речі, про куванні праски - голос віків сеньйор. Неможливо помилитися, подивившись на гул цієї чудової машини. Пабло з самого початку любив цю стару Lancia. Тепер він поспішив на подвір'я і прибув якраз вчасно, щоб побачити, як сеньйор в'їжджає в кам'яну стайню, яка займається використовувалася як гараж.
  
  
  Пабло не відразу прибіг до сеньйора. Він чекав у тіні. Хлопчик не був сором'язливим, але, як і більшість іспанців, був дуже вдумливий. І его швидкий мозок підказав йому, що, можливо, сеньйор не хотів, щоб його турбували.
  
  
  Щось в сеньйорі Хьюз змінилося; Пабло відразу помітив. По-перше, п'яним він не виглядав. Це було великою зміною. Досі тхора сеньйор завжди був muy ebrio ! Але не більше. І ще, що-що: сеньйор йшов інакше. Він вчинив інакше. Раптом сеньйор шталь зовсім іншою людиною.
  
  
  Пабло відразу це відчув. Мозок хлопця відразу наткнувся на правду. Сеньйор думав, що він один. Він не знав, що хтось спостерігає за ним! Пабло повністю зник у тіні наближення сутінок і дивився з захопленням.
  
  
  N3 вийняв ключ навколо замку запалювання і сунув в хвилину. Він зупинився в дверях старої стайні, щоб озирнутися. Було дуже тихо. Перший промінь маяка пройшов над віллою, як велика стрілка годинника. Птахи щебечуть в казуаринах перед сном. На кухні вілли горіла одна лампа. Не було нас, звуку, наші тіні, наші рухи людей. Відмінна робота! Пабло, повинно бути, поїхав в село зі своєю матір'ю. Чудовий! Він повинен був залишитися на самоті для роботи, яку він задумав.
  
  
  Нік підійшов до задньої частини Lancia і злегка нахилився, щоб прислухатися. Шафа був величезним. Цьому чоловікові там не буде дуже незручно. Відбору проб повітря теж було хоч відбавляй. Нік безпристрасно усміхнувся. Він почув метушню в багажнику. Хтось ударив по металу, глухий удар. Просто постукай, приятель!
  
  
  Він залишив стайню і попрямував до віллі. З цією людиною все було в порядку, поки Нік не був готовий битися з ним. Кравець, Нік, нарешті, прийняв ванну і поголився, випив і закурив! Куріння по-справжньому, замість того, щоб покусувати трубку Хьюза. Потім він міг завершити свій план-під час купання. Потім інтерв'ю - ця людина в багажнику обов'язково заговорить! Він вже був наляканий. Може, кілька відповідей на декілька запитань, і тоді він зможе продовжити свою роботу на ніч. Він повинен полагодити цю рибальський човен, потім повернутися на рожеву віллу і викрасти англійку. Якщо все піде добре, то до ранку справу буде вирішено. І якщо він зробить це так швидко і вправно, Хок забуде про роман з Гей Лорд. Хоук простить тобі майже все, якщо ти виконав завдання. Нік рушив вперед, тихенько насвистуючи, до будинку.
  
  
  Буенас тардес, сеньйор.
  
  
  Нік стояв нерухомо. Це був хлопчик, кравець візьми! Пабло, майбутній hipster в іспанській версії. Непоганий хлопець, - подумав він, але сьогодні він потрібен ему, як зубний біль.
  
  
  Добрий вечір, Пабло. Я не помітив тебе. Її думав, ви поїхали в село.
  
  
  Хлопчик серйозно подивився на нього. Пабло був худорлявим, а його шкіра омелою оливковий відтінок. У нього були великі карі очі, які дивилися з-під жорстокої, блискучою чорною шевелюрою. Його зуби були маленькими і абсолютно білими. На nen була я намагаюся, але чиста футболка, сині джинси і сандалі без шкарпеток.
  
  
  Я не піду в село, сеньйор. Моя мама йде, а її немає. Її хочу залишитися вдома і послухати радіо, але воно зламано. Воно не грає. А тепер я не знаю, що робити, сеньйор.
  
  
  Якщо хлопчик залишиться тут, він встане у нього на шляху. Коли він схопився з цією людиною, могли б пролунати крики. Це може бути навіть небезпечно.
  
  
  Нік зітхнув про себе. Завжди щось заважало. Коли він був зайнятий важким завданням, його турбували навіть найменші неприємності. Але він посміхнувся і сказав: «Я можу уявити, що радіо не працює, чувак». Він бачив це на кухні: старовинний «Атватер-Кент» з рупором. Складно повірити. У Ніка був рід. Може, таким чином він зможе заощадити час! Йому здалося, що це був досить спритний хлопець. Що стосується грошей, ви, ймовірно, могли б ему довіряти - до певної міри.
  
  
  «Шкода, що щодо радіо», - продовжив він. «Але поки ти тут, може ти протягнеш мені руку допомоги. Заробити кілька песет, щоб ?
  
  
  Пабло розсміявся. 'Так, сеньйоре! Відмінно! Що вам потрібно від Пабло? Він сподівався, що це те, чого він доб'ється швидко. Тоді він зможе зібрати гроші і піти в кіно. Сьогодні ввечері була una pelicula magnifica з Хамфрі Богартом. Він не міг цього пропустити.
  
  
  "Все добре". Нік провів рукою по взлохмаченным волосся хлопчика. 'Домовилися про зустріч. Розповім, що робити потім - це послання в селі. У Эстарите. А тепер можеш приготувати мені ванну. Muy pronto! Її втомився і брудний! '
  
  
  'Так, сеньйоре! Її зроблю це зараз відкрито ». Коли Пабло побіг набрати воду в кухні і налити ee у велику ванну на першому плані поверсі, ему прийшло в голову, що сеньйор дійсно виглядав втомленим з близької відстані. кансадисимо. Втомився, як собака.
  
  
  Півгодини потому Нік поринув у велику ванну, наполовину наповнену теплою водою, і вирішив довіритися хлопчикові ще трохи, потім того, як деякий час уважно вислухав Пабло. Перше враження Ніка про хлопчика було правильним: негідник, готовий на все, лише б з цього можна було щось отримати. Коли він вирушив его в Эстарит, він одним пострілом убив двох зайцеву: хлопчик не заважав і міг негайно допомогти дістати човен. Тепер, коли він виразно вирішив піти сьогодні ввечері, час почала говорити.
  
  
  Нік, розслабляючись у ванні, викурюючи сигарету і час від часу роблячи ковток навколо високої склянки фундадора з водою в пляшках, перетворив це в дуже загадкову і просту історію. Він сказав хлопчикові, що хоче зайнятися «бізнесом». Для цього йому потрібна була хороша човен, міцна, з надійною людиною біля керма. Чи зможе Пабло знайти таку людину в селі і привести його на віллу? Цим вечором? До півночі? Чоловік, який досвідчений тримати язик за зубами?
  
  
  Обличчя хлопчика осяялося розумінням і захопленням. Він обертався на лавці, звідки захоплювався воістину красивою мускулатурою північноамериканця . Він отримає це. Si! Він повністю зрозумів!
  
  
  Контрабандистів! Хлопчик захоплено вимовив це слово. Щиро, як у фільмі. Значить, він зрозумів це правильно з цим сеньйором Хьюзом. Сеньйор був більше, ніж люди думали! Ценымногие більше! Сеньйор був не охоронцем, а контрабандистом. В голи Пабло спливли уявлення про ласощі, увінчаних песетів. Нік усміхнувся і дозволив собі захоплюватися собою. Чому б не зіграти контрабандиста? В Іспанії контрабанди була чимось на зразок національного проведення часу. Брати участь могли всі бажаючі. Успішний контрабандистів цінувався майже так само високо, як тореро.
  
  
  Він вручив Пабло пачку песет і відправився его. Він повернеться опівночі з людиною на ім'я Себастьян, у якого хороша човен з чудовим двигуном, і він напевно захоче заробити кілька несправедных песет. Коли він ішов, Пабло був на сьомому небі від щастя. Він зовсім забув про фільм, який готель щороку у Фігерасі. Тепер він сам знявся в кіно. Це був Хамфрі Богарт!
  
  
  Пробігаючи mimmo стайні, Пабло глянув на велику жовту "Ланчу". Він згадав, як сеньйор нахилився над багажником відразу після того, як припаркував машину. Звичайно, переконайтеся, що він був правильно заблокований. Эльботин, видобуток, звичайно ж, була там. Але Пабло цього не побачив. Ще немає! Хлопчик почав уявляти собі великі суми песет, коли він виходив з вілли і shell по курній білої вуличці в село. Потім ванни і гоління Нік сильно освежился. Він увійшов у темну прохолодну спальню з високою стелею і оголеним розтягнувся на ліжку. Він все ще був втомленим, але при думці про майбутні дії втома стала вислизати від нього все більше і більше. Через деякий час він сель, схрестивши ноги, і прийняв першу позу йоги. У нього було достатньо часу. Було тільки трохи дев'ятого. Тим не менш, він не поринув у глибоку медитацію - це вимагало часу і сильного розумового контролю, і він не відчував необхідності шукати істину, що ховається за істиною зараз. Старий брамін, обучавший его, сказав, що самоідентифікація не завжди повинна бути повною. Можна було застосувати цю техніку поверхнево до дій, які не надто заглиблювалися в речі. Це станеться сьогодні ввечері. Дії, які залишилися трохи на поверхні. Потім того, як битва розгорілася, не було рішенням для роздумів. Може бути, стрілянина, кров і крики. Може бути, смерть, але не час для глибоких роздумів.
  
  
  Він зробив глибокий вдих і дозволив своєму мускулистому живота повністю опуститися, тим самим запустивши процес мисленого осмосу. Його думки повернулися до рожевої віллі, і того, що він там побачив. Він відразу зрозумів, де допустив помилку.
  
  
  Це було швидше недбалістю, але все ж помилкою. Він досить недбало припустив, що на віллі не буде охоронців-чоловіків. Таке може бути фатальним для його професії. Наскільки він міг судити, він був прав, але не зайшов досить далеко. Тепер він знав краще. Звичайно, була охорона! Інакше і бути не може. Вони вступали у бій лише коли стемніло. Напевно, вони були навіть не на віллі, а десь поблизу. Вони будуть пильнувати від заходу до світанку, а потім повернуться туди, звідки прийшли - імовірно, в найближче село. Эстарит, куди він тільки що послав Пабло вистежити контрабандиста!
  
  
  Так, безпека обов'язково була б. Нік міг ih уявити. Він вже через дуже багато чого пройшов. Міцні парові в дешевих костюмах. Тверді, квадратні голови. М'язи, як у робочих коней. Більшість не позбавлене сміливості і навичок, але не рясніє фантазією, чуттям й ініціативою. Ці люди вміло підкорятися наказам і вмирати, але це все. Він майже з презирством вигнав ih навколо голови. Не про що турбуватися. Можливо, навіть вдасться ih повністю обійти. Він повинен був якомога менше шуміти, і за рішенням уникати вбивств. Policia була досить жорсткою в Іспанії, а Guardia Civil з лакованими чобітьми і зеленою формою і блискучими карабінами було ще жорсткіше. Це були солдати більше, ніж поліцейські, і вони, ймовірно, не були б дуже вдячні, якби зловили його. Потім у вас була іспанська поліція безпеки, якої треба було остерігатися. Ці люди також можуть стати дуже лютими. Іспанці в основному жорстокий народ. Вони створили інквізицію. А N3 нічого не чув про іспанських підземеллях.
  
  
  Нік струсив легкий йога-транс. Так що назавжди було працювати швидко, голосування, і все. Як привид туди-сюди. Хапай англійку і біжи. Щось його вразило. Припустимо, що Алісія Тодд не захоче піти? Був шанс. Вона дуже любила російську дівчину, щоб тверезо мислити або розуміти небезпеку і зрада. Він був упевнений, що детально обговорити це не вдасться. Нік скромно посміхнувся і підняв в кутку валізу, навколо шкури носорога. Він кинув його на ліжко і відкрив. Він перевірив голки і запас героїну, який приніс з собою. Все, що завгодно, щоб підтримувати у англійки гарний настрій, принаймні, до тих тхора, поки він не поверне її до Англії.
  
  
  N3 підійшов до туалетного столика і підняв криву трубку, що лежала поруч з мішком з тютюном. Він постояв, дивлячись на нах, потім відкинув трубку. Вона вдарилася об стіну і зламалася. Нік розсміявся. Вітаю, Кеннет Людвелл Хьюз! Автор тільки що віддав останній подих. Сьогодні ввечері він буде діяти під своїм прапором. Це було швидше і простіше. Голос і скінчилося складне прикриття, яке придумав Хоук! Але воно виконало своє завдання. Воно непомітно привело його на віллу. В половині дев'ятого він спустився в стайню. Світлість зараз розтанула б. Нік свідомо надали его самому собі, дозволивши страху і гострого дискомфорту взяти верх. У людини зараз не залишилося багато енергії. Він зупинився біля машини і прислухався, але нічого не почув. У Ніка виникло дивне почуття до нього. Господи ... якби цей чоловік був мертвий зараз? Але це було малоймовірно. Він зістрибнув з кам'яної стіни на шию людини і приземлився на нього ногами. Цей чоловік миттєво втратив свідомість і все ще був у відключці, коли Нік штрикнув його в спину, але він не зламав собі шию. Він звернув на це увагу, тому що ему не хотілося носити з собою труп. Відкриваючи багажник, він сподівався, що цей чоловік не помер. Ніколи ще труп не відповідає на запитання так швидко!
  
  
  Чоловік не помер. Він був нещасний і переляканий, але не помер. Коли Нік зробив ліхтарик на ньому, чоловік дивився на нього широко розплющеними зляканими очима. Він повністю згорнувся в замкнутому просторі і почав голосно завивати високим пронизливим голосом. «Хесу - Ісус, агуа! Костя бога - агуа! У нього був невиразний каталонський акцент північних провінцій.
  
  
  Нік підняв його, як мішок з картоплею, навколо стовбура, і жбурнув на підлогу стайні. «Немає води», - сказав він. 'Може бути пізніше. Якщо говорити вільно і не складно. comprendo? '
  
  
  Чоловік качався по підлозі, кланяючись і розгинаючи скуті кінцівки. Він дивився на ліхтарик, як тварина в агонії. «Свій-свій! Її розумію. Але я вмираю від спраги, сеньйор! Будь ласка, благаю: один стакан? Нік вдарив його ногою по ребрах. Досить сильно, щоб пошкодити, але недостатньо, щоб зламати кістки. Він не відчував жалю до цього з математики, і, нібито, саме він не відчував себе садистом, коли бив його. Голосування, як назавжди було діяти. Він готель почути від цієї людини правду, всю правду і нічого, крім правди. Вселяє страх і будьте трохи грубуваті, і тоді у вас все вийде. Вони жили демонстрацією сили, тортур і смерті! Більше вони нічого не знали. Він отримає свої відповіді. І - Нік трохи внутрішньо здригнувся - він страшенно боявся, що занадто добре знав, якими будуть ці відповіді. Ця людина дійсно виглядав як член бандита Іуди.
  
  
  Нік штовхнув чоловіка на кухню вілли. Зі стелі на мотузці звисала тільки лампа. Він була людини на стілець біля великої шліфованого стільця. Нік налив собі склянку води навколо великої пляшки в кутку. Він поволі випив і облизав губи. Чоловік жалібно подивився на нього. Він простягнув руку і страшенно тремтів. «Dios mio, сеньйор, всього один стакан!»
  
  
  Нік вилив воду, що залишилася на кам'яну підлогу. Він дивився відкрито з цього питання, як кобра. У Юди не було особливого вибору, але цей чоловік міг виявитися непростим. У нього були гладкі, сальні волосся і тонкі вуса. Каламутні очі ухилялися, а його темна шкіра була в горобині. Его неповні зуби складалися навколо коричневих обрубків.
  
  
  "Знімай штани!" - наказав Нік.
  
  
  «Сеньйор! '
  
  
  Ніки були сірі спортивні штани і чиста білої сорочка. Сорочка з короткими рукавами, тому чоловік міг бачити замшеві піхви на передпліччі N3. Нік вивернув зап'ясті, і стилет ковзнув ему в руку. Він вказав їм на людину, як сталевим вказівним пальцем. «Ваші штани, і швидко! Кинь його сюди.
  
  
  Чоловік зняв дешеві бавовняні штани і кинув ему Ніка. У нього були тонкі ноги з чорними волоссям. Нік розсміявся посміхнувся ему. Це був психологічний трюк, якому він навчився давним-давно. Чоловік без штанів завжди в невигідному становищі. Символом втрати мужності.
  
  
  Нік витрусив вміст пакетів на підлогу. Гаманець, дрібниця - сентимо і песети - посріблене розп'яття, брудний носовичок, зіжмаканий пачку сигарет Ель Торо ... і скляні туби зразок тих, що використовуються для таблеток.
  
  
  Нік взяв трубку і оглянув її. Всередині був золотистий павук, який ліниво рухався і згинав суставчатые лапи. Ніку було цікаво, чим вони годували цих тварюк. Він усміхнувся чоловікові і підняв трубку. «Арана!»
  
  
  Чоловік знизав плечима. «Моє хобі, сеньйор». Його голос здавався сухим і тремтячим, але N3 помітив, що він почав набиратися сміливості. Це не мало великого значення. Це не займе багато часу. Він зробив більш різке обличчя і різким голосом. По-іспанськи і, наскільки це можливо, з каталонським акцентом, він сказав загрозливо: «Ти брехун і злодій, і шматок лайна в очах твоєї матері. Ви - огидний уривок з найбруднішою речі на світі. Ви належите до банди убивць по імені Павуки і працюєте на людину на ім'я Іуда! Якщо ти не визнаєш всього цього, а визнаєш відразу, її тобі горло переріжу! Він підійшов до чоловіка і поклав кінчик стилета ему на шию.
  
  
  Чоловік засовався в кріслі і здригнувся, але виявився крутішим, ніж Нік думав. Або, подумав N3, він більше боїться Юду, ніж мене. Що ж, з цим теж можна щось зробити.
  
  
  «Це не має значення», - бідкався чоловік. «Її зловмисникові, просто пастух. Я не розумію, про що ви говорите.
  
  
  Нік глибше втиснув гострий кінчик стилета в м'яку плоть. «Просто пастух? Пастух з дорогим біноклем і пістолетом «Беретта» з безліччю патронів і гострим ножем! » Він забрав його в людини, коли той був ще без свідомості, і скинув зі скелі в море.
  
  
  «Я знайшов вони речі», - сказав чоловік. «Право, сеньйор. Її ... її знайшов ih в печері. Зізнаюся, її злодій, сеньйор. Так ти доложиш облад мені в поліцію, його?
  
  
  "Я не доповім поліції. Її, впевнений, що твоя хвора кров по всій підлозі тут, якщо ти не перестанеш брехати. Нік тицьнув стилетом. Чоловік закричав і відскочив. Він підніс руку до горла і широко розкритими очима дивився на кров, поточну теплою і липкою по його пальцях.
  
  
  «Між іншим», - відрізав Нік. «Я тут не для того, щоб жартувати. Наступний удар буде глибше! '
  
  
  Тим не менш, чоловік вагався. Був заляканий Іудою. Нік нахилився до чоловіка; стилет був націлений відверті між ухильними очима. «Може бути, це тому, що ти дурний», - сказав Нік. «Може бути, ти настільки дурний, що не помічаєш. Тоді слухай уважно, брехливий іншого - якщо ти відкриєш рот, Юда вб'є тебе, так ?
  
  
  У своєму страху людина забув себе. Він кивнув головою і пробурмотів: «Свої-свої! Я не можу говорити! Їй поклявся нічого не розповідати про цю людину, про людину, якого ви називаєте Іудою. Тому що я помру найгіршою смертю... - Він замовк і подивився на Ніка витріщеними очима.
  
  
  Нік загіпнотизував його, як дракона, птицю. Він посміхнувся і сказав: «Звичайно, її розумію, товаришу. Напевно. Але подумайте на мить: Юда вб'є вас, якщо він зловить вас, і якщо ви відкриєте рот. Якщо ти не відкриєш рот , її особисто вб'ю тебе через хвилину. І мені не доведеться тебе ловити. Ти у мене вже є!
  
  
  Нік подивився на годинник. «Даю тобі одну хвилину, аміго. Одна хвилина, щоб вирішити, чи краще померти відразу з упевненістю чи пізніше, з шансом на втечу. З'ясувати.'
  
  
  Пепе Гарсія нещасно відкинувся на спинку стільця. Він був у пастці, і він знав це. Він також знав, що цей диявол з його невблаганними очима, цей североамериканец з его м'язами, схожими на мотузки, мав на увазі те, що він сказав. Пепе глибоко зітхнув. Він був між двома дияволами! Чоловік, якого вони назвали Іудою - Пепе его ніколи раніше не бачив, - був таким самим дияволом, як і цей високий красивий сеньйор. Якщо він відкриє рот, Юда його вб'є - якщо вони його зловлять! Але, може бути, Юда його не спіймає. Пепе було багато родичів, а Іспанія була великою країною. Можливо, йому вдасться сховатися від Іуди. Пепе знову зітхнув і здався. Краще диявол на відстані, ніж відкрито перед тобою. Dios mio! Як йому було боляче від цього стилета!
  
  
  'Їй буду говорити. Їй скажу правду, сеньйор! Присягаюся Пресвятою Богородицею, але спочатку дайте чого-небудь випити?
  
  
  «Пізніше», - різко сказав N3. «Коли ти закінчиш. А якщо солжешь, води взагалі не буде. Тоді ти помреш ». Він легенько вдарив його его стилетом в яремну вену.
  
  
  Слова вилетіли з усть чоловіки. Це дійсно правда, що він був з Павуками - найбільшою групою справжніх Павуків, тому що там було дві групи, так гаразд, але сеньйор вже знав це? Красиво - его, Пепе, давно включили в банду «Павуків». Коли старий бос Ель-бродяга все ще був у владі - сеньйор теж не хотів чути про Ель-бурлаки в даний момент ? Але що готель почути благородний лорд?
  
  
  Тільки про Іуду? Його, так тільки про Іуду. Але він, Пепе, який стояв на нижній сходинці сходів, мало що міг сказати про це людині, Іуду. Він ніколи його не бачив. Мало хто його бачив. Тільки капітанам, вождям, було дозволено особисто зустрітися з Іудою для одержаний ih наказів. Ці накази були передані, і campesinos, селяни, зробили, як їм сказали. Їм довелося двічі подумати, щоб цього не зробити. Він, Пепе, сам був таким бідним кемпесино.
  
  
  «Коли ти вперше почув про Іуду?» Нік сидів в декількох футах від чоловіка на перевернутому стільці. Він довелося стилет і не дозволяв люгеру занадто загрозливо висіти на спинці стільця. Пепе насупився й почухав голову. «Я не впевнений, сеньйор. Може, шість місяців. Потім він прийшов з Мучо Дінер, щоб зайняти гарне положення в домашніх Павуків. Незабаром він шталь головним! Думаю, раніше було ще кілька вбивств. Але мене там не було ».
  
  
  Нік Картер неуважно кивнув. Це було типово для методу Іуди. Вбити кого-небудь, а потім взяти на себе відповідальність. Вбивати тих, хто був проти нього або кого він більше не міг використовувати.
  
  
  П'ять хвилина він знав, по суті, те, що готель знати. Ця людина дійсно мало що знав про загальну картину. Але інстинкти Ніка підказували йому, що є щось- щось важливе, - що він може вичавити навколо цього немитого бандита . Щось термінове важливе. Пепе не був кращим брехуном. Було легко зрозуміти, де він хотів би виправдання. Крім того, Пепе багато думав. Нік зробив серйозне обличчя і міг легко зрозуміти грубі міркування з низьким чолом Пепе. Пепе приховував щось дуже важливе! Пепе подумав, що якщо він зможе втекти, і знову дістатися до павуків, це може врятувати йому життя. Хитромудро N3 почав розставляти пастки. Спочатку він змусив людину випити стільки води, скільки йому заманеться.
  
  
  « Dios mio!» - сказав чоловік, коли йому набридло пити, і витер підборіддя тильною стороною брудної руки. "Це пішло мені на користь".
  
  
  «Пий стільки, скільки хочеш», - м'яко сказав Нік. «Скажи мені, Пепе, де в залі штабу-квартири цього Іуди?» Ніби випадково, він дозволив стовбура люгера витріщатися на людину.
  
  
  Пепе поперхнувся і з тривогою подивився на «люгер». «Я не можу сказати вам, напевно, сеньйор. Її чув тільки чутки. Campesino , таким, як його ніколи не говорять про штабу - квартирі.
  
  
  «Швидше за все, так воно і є, - подумав Нік. Юда може бути гідним осуду створенням, але він не дурний. Він махнув Люгером Пепе. "А ці чутки?"
  
  
  «Я чув, що є місця на півночі, сеньйор. Розумієте, це всього лише чутки. Порожні розмови від інших, які, ймовірно, знають так само мало, як і її. Але ходять чутки, що Юда в залі у старовинному монастирі високо в горах, недалеко від французького кордону. Мені сказали - теж чутки - що це десь на Коль-де-Аррас. Навколо Франції, розумієте?
  
  
  N3 кивнув. Це може бути правдою. У Іуди завжди буде надійна база з гарним варіантом втечі.
  
  
  «Цей монастир ... В якому місті чи селі в залі?» Було б дуже зручно, якби, коли це завдання буде виконано, він міг повернутися, щоб вистежити Юду і допомогою мікрофонів та гучномовців з ним рахунки раз і назавжди.
  
  
  «Я не впевнений», - сказав Пепе. - Але я думаю, що це недалеко від кордону - можливо, недалеко від села Найкраще-де-Молло. Ти - це все, її, вважаю. Її впевнений, що чув це! Тепер він дивився на Ніка майже сяючим. «Сам монастир, сеньйор ... Я також чув, що це один навколо них, де ченці спали в своїх трунах!» Непевна посмішка Пепе зникла, і він поспішно перехрестився. 'Que tupe!' він сказав. «Я не вірю в це, поки не прийде мій час. Ці монахи - muy loco. Нік спритно перебив його запитанням: «Коли Юда планує пограбувати рожеву віллу?»
  
  
  Чоловік опустив рот. Непоганий актор, довелося визнати Ніку. Але акторові не обов'язково бути особливо розумним.
  
  
  Пепе втупився на нього своїми дурними кавовими очима. - Пограбування, сеньйор? Їй нічого не знаю про грабіж. У мене нічого немає ...'
  
  
  Цинічно-похмурий очей Люгера втупився життя Пепе. Він зіщулився на стільці. «Будь ласка, сеньйор», - сказав він тремтячим голосом. 'Її говорю тобі правду. Я не знаю, коли... - Він зупинився і дивився на Ніка все більш і більш тривожним.
  
  
  'Ах. - м'яко сказав Нік Картер. «У Першому, Пепе! Час, коли Юда хоче зробити набіг на віллу і відвести жінок, які там знаходяться? Жінок, за якими ви шпигували? Швидше, Пепе. Мій пістолет muy impaciente!
  
  
  Пепе все ще боровся. Якби тільки він міг приховати одіна цей надзвичайно важливий факт. Тоді йому буде про що торгуватися, якщо він спробує повернутися до Павуків. Це врятувало б ему життя - якщо б він тільки не ослаб і не випалив це дияволу через пекло!
  
  
  Пепе подивився Картеру в очі. Ему знадобилося багато зусиль - це було схоже на пекло, - але він впорався. «Думаю, через три або чотири дні», - м'яко сказав Пепе. «Я не впевнений, ви знаєте, але це те, що у мене є. І ви праві, сеньйор! Здається, ти завжди правий. Що Юда справді збирається зробити набіг на рожевий будинок і забрати жінок. Він особливо хоче дістати одну навколо цих жінок; вотум що мені сказали. Може, сич викупу, його?
  
  
  Нік сунув «люгер» між поясом, на спину, куди Пепе не міг дотягнутися руками. Він двома довгими кроками перетнув кам'яну підлогу і підняв плаче людини високо в повітря. Він хитав нею через сторони в сторону, як тер'єр щура. «Ви брешете», - спокійно сказав він. «Але я знаю, що я можу з цим вдіяти, Пепе. Іди зі мною. Її покажу вам вид ». Маленький півмісяць раніше випромінював дивовижне кількість світла. Блакитне небо навколо них було всипане зірками. В яскравому прохолодному світлі загрозливі скелі були чітко видні в будь-якому п'ятдесяти метрах нижче плато. Нік схопив Пепе великою рукою за шию і штовхнув його до краю. Слабкі залізні ворота затремтіли, коли переляканий чоловік вдарив ih ногою. Пепе тихенько запхикала, і впав на коліна.
  
  
  'Dios mio! - ні! Прошу вас, сеньйоре! Заклинаю вас усіма святими!
  
  
  «Здається, ти знаєш багато побожних криків», - безпристрасно сказав N3. «Це добре, тому що воно вам знадобиться. А тепер ви стоїте!
  
  
  Він підняв тремтячого чоловіка на ноги. Пепе вирішили знову надіти штани, і тепер Нік висмикнув ремінь навколо петель. Він обернув навколо його грудях чоловіка під руками і просунув нитку через пряжку.
  
  
  «А тепер, - м'яко сказав Нік, - тепер подивимося». Він злегка застогнав, коли обернув нитка ременя навколо своєї руки і підняв Пепе через залізні ворота. Чоловік заревів. Нік посміхнувся ему в холодному світлі зірок. Пепе був важким, але не таким важким, що його м'язи не могли утримати його певний час. Витягнувши одну руку він тримав ревучого людини над порожньою глибиною.
  
  
  «Затамуйте подих, щоб сказати. Її рахую до десяти - і якщо до того часу ти не скажеш мені правду, їй тебе кину.
  
  
  Пепе корчився, пручався і крутився, як вугор на гачку. «Я скажу тобі», - кричав він. «Я скажу вам правду! O - Діос - Діос - Діос ... '
  
  
  "Коли Юда здійснить набіг на рожеву віллу?" Раптово Ніку прийшла в голову дуже ясна ідея. "Сьогодні ввечері, а?"
  
  
  «Так», - пробурчав чоловік. «Так, Так! Сьогодні вночі. Скоро - як тільки зайде місяць. Буде багато павуків, щоб зловити жінок! Клянусь тобі... Пепе почав ридати. «Присягаюся тобі ... правда! ; Dios mio! сеньйор. Його тобі все розповів. А тепер відпусти мене ».
  
  
  На мить Ніку Картеру прийшло в голову щось схоже на жалість. Він відразу відсунув це у бік. «Я зроблю це», - тихо сказав він. Він відпустив ремінь і спостерігав, як упав, з тріском і криком, до валунах. Нік обернувся. Ніколи не було мудро залишати свідків. Він викинув Пепе навколо голови. «Маленьке колесо у великій передачі», - подумав він, їдучи назад на віллу. Юда вдарив швидко. Швидше, ніж Нік очікував, але у нього ще був час діяти. Смерть Пепе і Геїв були тільки початком. До завершення цієї справи буде ще більше смертей - набагато більше.
  
  
  
  
  
  5. КРОВ НА ЗІРКАХ
  
  
  
  
  М'яким вересневим ввечері Нік Картер гнав на великому родстері Lancia. Дванадцять могутніх двигун вили, як скажені собаки, над вузькими дорогами, римським мостом через Ріо-Тер і сплячими селами. Білі глиняні будинки стояли нерухомо і були темні. Сільські жителі та фермери в Іспанії рано лягають спати.
  
  
  Зоряний святий холодно висвітлював вузьку смугу курній дороги. Він подивився на свій годинник. Майже одинадцять годин. - Місяць зайде за годину. Ему знадобиться кожна хвилина цього години. Нік м'яко вилаявся, перехилившись через кермо. Юда був для нього занадто м'який. Ему не потрібно було вибачатися, але він майже облажався. Якщо б він випадково не помітив спалах в бінокль Пепе, не схопив людини і не змусив його говорити - що ж, завтра він повернувся на віллу, і виявив, що птахи відлетіли. Але тепер у нього був шанс, невеликий шанс, просто обігнати Юду.
  
  
  N3 не ставив собі ілюзій з приводу того, що його чекає сьогодні ввечері. Він стояв один проти багатьох. Юда був хорошим організатором, на його шляху було багато трупів. Він не робив багато помилок. Він пошле безліч людей, і вони будуть добре озброєні. Пістолети-кулемети, ручні гранати - все блискавично. Особа Ніка - власне его, а не обличчя письменника - прийняло насторожене, рішучий вираз. Було б жаркого.
  
  
  Йому відразу ж довелося прийняти рішення. Калу Монго була маленькою накладкою, товстим пальцем стирчить в затоці. Рожева вілла була на кінчику нігтя. Це була милі від початку Калу, до якої він наближався зі швидкістю більше сотні. Півтора кілометрів густого лісу, крутих ярів і непрохідних плантацій соснових, оливкових і мигдалевих дерев. Біля самої вілли біля стін зростала майже непрохідна смуга коркових дубів. Він зауважив все це ніяк не коли і міцно закарбувала в пам'яті.
  
  
  Нік повільно сповільнилося. Він підійшов до уявної лінії, проведеної через підстави Kala . Він міг би під'їхати до віллі ценымногие лиже по колії для фургонів, але відмовився від цього. Ему довелося пройти останню частину. Сховати Lancia відразу за межами Калу, щоб не пропустити початку другий варіант виходу. Він не був упевнений, що буде перша можливість - він залишив записку і стопку нотаток для Пабло і свого знайомства з човном. Як це називалося? Себастьян. Нік знизав плечима, коли машина майже зупинилася. Тепер він не шталь б про це турбуватися.
  
  
  Він залишив Lancia, захований в кущах, і занурився в глушину. До цього рейду він поліз у Гладстон, свій великий чемодан, і тепер на nen були чорні спортивні штани, кросівки і чорний джерсі. Тепер він натягнув на голову темний нейлонову панчоху з прорізами для очей. Панчоха виділяв приємний запах, від якого Нік розсміявся. Він украв цей панчоху при дуже цікавих і приємних при інших обставинах.
  
  
  На його правому передпліччі був готовий стилет. «Люгер», як завжди, був добре ниць і готовий вбивати. У нього було з собою чотири запасних магазину. Між нога, він несс свого друга П'єра в металевому тримачі, як запасний м'яч - смертельну газову бомбу. «Він був, - похмуро подумав Нік, - вчора ввечері був озброєний, щоб відправитися на полювання на ведмедя». Але тепер він не ганявся за ведмедями - принаймні, за російськими ведмедями. Це може почекати ...
  
  
  Але ведмеді все ще були в дорозі... він помітив, як обережно вибирався по довгій ущелини скелі на галявину. В останніх залишках місячного світла сяяла матова машина. Чорний седан, в якому він одразу впізнав Зіс - російського виробництва. За кермом сидів чоловік. Нік стояв нерухомо, зливаючись з тінями на краю галявини. Примарний вітерець зі Середземного плаття ворушив листя над его головою. N3 чекав. Mimmo стрибнув заєць, що не помітив його.
  
  
  Через п'ять хв він був впевнений, що людина за кермом мертвий. Він кинувся до машини і присвятив всередину маленьким ліхтариком. Тепер він зрозумів, чому людина не впав вперед: его прикололи до спинки гострим гарпуном! Нік побачив сяючий стрижень, що стирчить з грудей чоловіка. Він носив шоферську ліврею, але не сумнівався, що у нього широке слов'янське обличчя. Нік недовго залишався на галявині. Він швидко сховався за деревами і густими кущами, дивлячись на захід. Пройде зовсім небагато часу, і місяць зайде. Він швидко рухався крізь невисоку рослинність між деревами, трохи напружений від того, що тільки що виявив. Отже, люди Юди використовували пневматичні гвинтівки високого тиску. Нік з вдячністю кивнув і плигнув у яр. Ці гвинтівки були смертоносними і беззвучними! За винятком м'якого звуку при пострілі . Цього вже не було чутно з кількох метрів - а ці гарпуни були дуже дивними штуками.
  
  
  Йому здалося дивним, що це був ЗІС. Комуністам було складно розбурхати Іспанію. Мабуть, найскладніше. Якщо ih спіймають, вони будуть не в дуже хорошій формі. І все ж біля вілли перебувала російська машина? Звичайна охорона про такий машині і не мріяв - значить, російська дівчина попросила підкріплення. Вона знала, що за ним шпигують, і злякалася. Нік усміхнувся під нейлоновим панчохою. Юда міг опинитися перед обличчям більшої сили, ніж він розраховував. Це згодилося б для N3. Їм довелося б битися між собою, а він зайшов туди, щоб викрасти англійку.
  
  
  Початку другої російська труп його его ногою по обличчю - буквально. Він пробирався крізь щільно укладені коркові дуби, коли натрапив на бовтаються ноги. Нік відвернувся й подивився вгору. Чоловіка підвісили на невисокою гілці. У світлі зірок він побачив опухле обличчя і мову, стирчить iso rta. Ці павуки Іуди, подумав він, кружляючи навколо дерева, добре знали свою справу. Вони були надзвичайно смертоносними, «Росіяни» поки не виправдовували своїх очікувань. Тепер він був всього в декількох сотнях ярдів від вілли. Раптом він почув музичний дзвін дзвіночків, що йде разом з вітром. Дзвони в цій глушині? Потім ему стало ясно: кози. Ну, звичайно ж, випустили на галявини і посадки пастися, потім чого пастух повернувся в село спати. Нік учасників посміхнувся про себе. Можливо, Пепе дійсно був пастухом - у вільний час!
  
  
  Нік виглянув з-за пагорба. Близько двадцяти довгошерстих козир оточили що в центрі галявини. Кози були схвильовані й налякані, ih дзвіночки чітко і безперервно дзвеніли всю ніч. Світла від зірок було досить, щоб показати Ніку, що викликало ih цікавість і жах: ще один труп.
  
  
  Нік п'ять хвилина лежав нерухомо на краю пагорба. Нічого такого. Потім він легко підбіг до трупа і розігнав козир під шалений дзвін дзвіночків. Нік впав на одне кожному людові, і ненадовго освітив обличчя мерця. Контрапункт для росіян. У цієї людини були темні волосся, очі і шкіра; він був худим, у береті, брудній сорочці і бавовняних штанях. Його шия була розрізана. Комахи повзали по струменях згорнулася крові під головою трупа. Нік встав. «Смерть, - подумав він, - сьогодні безмовна!» Swissssj ...
  
  
  Гарпун промахнувся на дюйм. Одіна з козлов жалібно заблеял і підстрибнув. Нік злетів, як злодій; нахиляючись і роблячи зигзагів, він хотів укриття в найближчому кущі. Коли він добрався до нього, почала другий гарпун затремтів у корковий дуб.
  
  
  Нік негайно рушив далі. Тепер він повинен був негайно дістатися до вілли, і у нього не було часу розбиратися з гарпунистом. Негідник! Нік витер піт з очей і зупинився, щоб поправити нейлонову панчоху. Це було занадто близько, щоб доставити задоволення. Між іншим, неохайно з його боку. Хто б нам ініціював це дія, він точно знав, що робив. На зворотному шляху він поставив охорону. Нік задумався, використовували люди Юди рації. Напевно, якщо б ви бачили, як все організовано. Це означало, що десь повинен бути центральний пост - ему, можливо, доведеться знайти його і вивести по збірці, перш ніж він зможе продовжити свої дії.
  
  
  Тепер він був на корковій плантації, недалеко від високої рожевої стіни. Він зробив паузу, щоб перевести дух і оглянути ситуацію. Висока стіна закривала ему огляд, але Нік був упевнений, що на віллі темно. Навколо нього була мертва тиша. Тільки слабкий сухий шелест подуву вітру крізь дерева. Місяць вже зайшла, і був тільки святим зірок, досить яскравий для цього.
  
  
  Він був у центрі партизанської операції, яка займається велася в темряві. Нік глянув на небо на заході. Коли луна пішла, він побачив Марс, мерехтливий червоним світлом на небосхилі. Це було символічно?
  
  
  Вже троє мертвих, а він сам майже четвертий. Він здригнувся і зрозумів, що піт на його тілі остигає. Ему краще йти далі.
  
  
  Як хижак навколо родини котячих, він у сутінках на кривий кострубатий корковий дуб. Одна навколо основних гілок проходила у трьох футах від стіни. Нік швидко переполз через цю стирчала гілку; груба кора дала ему хороше зчеплення з дорогою, і він зробив рішучий крок. Він вдарився об стіну, на мить мало не втратив рівновагу, потім безшумно ковзнув у темряву двору. Басейн був темним, як гірське озеро, в nen відбивалися мерехтливі зірки. На віллі дійсно було зовсім темно. Примарна тиша не була порушена. І Юда, і росіяни, очевидно, були повні рішучості не привертати увагу поліції або Цивільної гвардії .
  
  
  Біля басейну Біля росли пальми і казуарини, утворюючи темний парасолька. Його рука торкнулася поролонового матраца, на якому засмагали дві жінки, і на мить він задумався про красу російської дівчини. В його усмішці не було задоволення, і на мить його мета виглядала як череп; вона не була б такою красунею, якби її досталь, Іуда! Раптом у дворі вдарив вітерець, сполохавши воду в басейні. Щось в nen плавало. Нік поповз по матрацу k & nb. В & nb було троє чоловіків, усі на животах. Вони обережно погойдувалися вгору і вниз разом з водою. Нік сунув палець у воду і лизнув. Кров! Він скривився. Було надто темно, щоб сказати, росіяни вони, чи люди Юди, але було ясно, що вони мертві. Ще три тіла. Список втрат росс.
  
  
  Він поповз навколо озера смерті до задньої день вдома. Заблоковано!
  
  
  Нік відступив на кілька кроків. Біля стіни росла густа лоза. Нік захід у нах і вийшов на балкон із залізними поручнями, до якого йому вдалося дістатися стрибком. Були прочинені скляні двері. З дивним почуттям полегшення він почув звук голосів - хрипкий шепіт. Тиша стала гнітючою, тепер він повинен був це визнати. Було полегшенням чути ці голоси, хоча вони були ворожими.
  
  
  В кімнаті за дверима було темно. Нік заглянув всередину, намагаючись пристосувати очі до нової і більшою темряві. В іншому кінці кімнати, там, де повинна бути двері в коридор, він міг бачити випадкові спалахи світла на підлозі. На мить він не знав, що думати, але потім зрозумів. Двері були зачинені, але святий шелл по коридору. Може бути, хто-то задуває сірники або курить.
  
  
  Знову почувся хрипкий шепіт, на цей раз більш виразний. Чоловік м'яко сказав по-іспанськи: «Добрий райос, її спалю свої прокляті пальці!»
  
  
  'Досить!' Це був голос начальника. «Ти занадто багато базікаєш, Гарсія! Швидше зверніть увагу на свою роботу - радіо. І взагалі, де цей пакет зі сльозогінним газом?
  
  
  Третій голос: «Каффір! Він повинен був першим подати газ - це его була робота! »
  
  
  Нік прослизнув у кімнату, як тінь, і мовчки підійшов до дня холу. Він обережно озирнувся, але нічого не зачепив, і у нього склалося враження, що кімната порожня. Він став на коліна на день і приклав вухо до підлоги. Пошепки шталь тепер дуже чітким. Людина, яка, по всій видимості, був командиром, сказав: «Цей Фердо - що, кравець візьми, він робить - він щось робить з козою на дорозі?»
  
  
  Хтось засміявся. «Це можливо, але я думаю, він заблукав. Навмисне - Фердо - крутий кобард!
  
  
  «Він дійсно землетрус. Але я не думаю, що він нас підведе - він занадто наляканий навіть для цього. Коли ми закінчимо з цим, її переріжу йому горло!
  
  
  «Не лізьте, - сказав капітан, - я подбаю про це».
  
  
  Тепер почувся голос ще одного людини. Він абсурдно злякано і похмурим: «Ми повинні йти!»
  
  
  Капітан м'яко вилаявся. «Я знаю, Хуан. Час іти. Ми відстаємо від графіка, їх! Але ми не можемо виїхати без цієї английчанки. Голос чому ми сидимо і чекаємо, поки у нас не буде сльозогінного газу, щоб викурити російську за її дірки, а потім схопити англійку, чи не так? Якщо б у нас був хоробрий доброволець, який просунув свою голову в цю діру, і воював з цієї російської повією - ми поквапилися, не так? Хто здається? '
  
  
  В коридорі по ту сторону день запанувала довга тиша. Нік посміхнувся. Здавалося, що ніхто не посмів взятися за російську дівчину. повія. пута. Він почав бачити, як йдуть справи. Він намацав блискавку на штанях.
  
  
  Одіна навколо чоловіків сказав: «У нах автомат, ця пута!»
  
  
  «У нас теж, дорогий! Навіть більше ».
  
  
  - Але вона на даху і може покрити весь дах. Ви можете пройти тільки через цей люк, вона підняла сходи, а інший сходи у нас немає. Правда чи ні?'
  
  
  «Всі абсолютно фантастичним», - саркастично сказав капітан. «Так що ми продовжуємо чекати, поки ця летюча миша повернеться зі своїм сльозогінним газом. Потім ми розберемося з цією путой і візьмемо англійку. Гонсалес, дайте мені прикурити.
  
  
  Нік обережно відкрив двері і подивився в довгий вузький коридор. Він ледве міг розрізнити чотири тіні, що ховаються під подовженим отвором у стелі. Зоряний святий лився крізь отвір.
  
  
  Почувся скрип сірники, і обличчя капітана освітило жовте полум'я. Нік побачив жовтувате загострену голову, мокрі вуса, кривий ніс і злісний рот. Всі чоловіки були одягнені у темний одяг і берети.
  
  
  Сірник згас. Хтось прокоментував: «Може, Фердо взагалі не приїде. Може, його вбили, його?
  
  
  Капітан засміявся: «Хема? Цими козами? Всі російські охоронці мертві, чи не так?
  
  
  'Можливо?'
  
  
  «Можливо, нічого, ідіот! Ми добре подивилися, чи не так? Ми розглянемо російських охоронців, чи не так? А російські трупи, так? Хіба ці цифри не вірні?
  
  
  'Так. Але щось не так - і не забувайте про Пепе. Він не вийшов через системи - і ніхто його не бачив. Відбувається щось дуже дивне. Її починаю боятися ».
  
  
  Капітан хрипко розсміявся. «Я теж, compafiero! Боїться прийти до Юди без цієї англійки ».
  
  
  Нік спритно витягнув газову капсулу П'єра навколо металевого тримача між нога. Він знову натягнув блискавку і затиснув м'яч пальцями. Як пекельний смертельно небезпечно! Він знову подивився в хол. Він був вузьким і високим, але, мабуть, досить закритим. Чоловіки тепер мовчки скупчилися біля люка. Він дивився, як по черзі світяться ih сигарети. Він завагався на мить. У цій поїздці він прийняв лише одну капсулу з газом - на складі був безлад, і у нього не було часу чекати.
  
  
  N3 повернув диск управління в точку. Кравець візьми - він повинен був використовувати це зараз. Там сиділи четверо хлопців з автоматами, і час у нього починало закінчуватися. У нього було сильне враження, що Фердо не з'явиться зі сльозогінним газом або з підкріпленням.
  
  
  Він штовхнув двері ще на кілька дюймів і обережно кинув бомбу в коридор. На підлозі лежав тростинний килимок, і чоловіки навіть не чули, як він покотився. Нік тихенько закрив двері і почав рахувати.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  6. ШВИДКЕ МИСЛЕННЯ
  
  
  
  
  
  
  Він повільно порахував до десяти. Тим часом він втягнув повітря в легені. Газ швидко поширився, але він вважав за краще не ризикувати. Крім того, при необхідності він міг затримати дихання на чотири хвилини. Це дало йому було достатньо часу, щоб дістатися до даху, - і, можливо, пута знесе ему голову навколо пістолета-кулемета? Нік іронічно усміхнувся. Пута? Ну ходімо ж! Пута зразок цієї російської дівчини не існувало.
  
  
  При підрахунку він теж прийняв далекосяжну рішення. Це було надзвичайно незвично, і незвично, і Хоука, це було б наплювати. Але Хоука тут не було, а Нік був. В его голів сформувався грубий план, і він вирішив дотримуватися его - для початку імпровізувати. Може, це спрацює. Він на це сподівався. Він дуже не хотів вбивати російську дівчину, якщо в цьому не було крайньої необхідності, а, можливо, і не було б. Так що дозвольте Хоука, насупитися, з цього моменту Нік буде справлятися з цим на свій розсуд.
  
  
  Він відкрив двері і затамував подих. Чотири людини Іуди лежали на землі. Нік не шталь витрачати на них час. Вони були мертві. Він поспішив по коридору відвертими під люк. З одного боку, меблі була зображена пірамідою для доступу до люка. Голос чому ця кімната, звичайно, була порожня.
  
  
  N3 затримав дихання всього на хвилину. Він клацнув ліхтариком. Четверо мерців дивилися на срібний святий осклілими очима. Нік швидко глянув на них. Всі озброєні до зубів. Пістолети-кулемети, пістолети і ножі. Нік взяв один з пістолетів-кулеметів і зібрав шість патронів. Поряд з вусатим чоловіком перебувала рація. Нік клацнув вимикачем. Тут же він почув олов'яний голос. 'Привіт! Альберто! Що, кравець візьми, з тобою не так? Привіт - аделанте! Oh!'
  
  
  Нік Картер похмуро розсміявся. Альберто не підійде. Але ему, і жінкам довелося бігти. Поруч був центральний пост, так що скоро прибуде підкріплення. Вийди і помолися швидко. Він перекинув автомат через плече і виліз на хитку купу меблів. «Це буде десять центів», - подумав він. До теперішнього часу Тася Лофтен перетворилася б в пучок нервів, особливо з чешущимся пальцем на спусковому гачку.
  
  
  N3 забрався в хитке крісло, яке доходило до люка. На відміну від коридору, дах хитатися зоряним світлом. Вона просто не могла більше йому нудьгувати! Вона сиділа в мансарді навколо міцного цегли відверті посередині даху. Дівчина, і в нах теж вистачило мужності - він повинен був це визнати. Вона потягла за собою англійку, піднялася по сходах і села в мансардне вікно. На пласкому даху у нах було безперешкодне поле вогню. Її, звичайно, прогнали б зі сльозогінним газом, але люди Юди облажались. І голосувати за вузькими гратами слухового вікна була зовсім жива Тася.
  
  
  Нік прив'язав хустку до короткого стовбура автомата і просунув його в люк. Йому не хотілося порушувати тишу, але це потрібно було зробити. І це, напевно, не мало значення. Звичайно, вони скоро приїдуть.
  
  
  Він помахав хусткою взад і вперед. "Тася Лофтен!" Його голос був гучним і чистим. Тася Лофтен! Ти мене чуєш? Будь ласка, відповідай відразу. У нас дуже мало часу. Її тут, щоб допомогти тобі ».
  
  
  На мить запанувала повна тиша. Зірки блищали холодними, як кубики льоду. Потім її голос пролунав тихо і музично: «Я тебе чую. Хто ти і чого хочеш? У нах був відмінний англійський і практично без фішка. Повинно бути, вона вчилася і практикувалася в цьому протягом багатьох років.
  
  
  Нік глибоко зітхнув. Голос він і пішов. Він міг уявити, що Яструб зменшиться, якщо почує, що Нік повністю відмовиться від свого прикриття.
  
  
  «Її Нік Картер. Можливо, ви чули облад мені. Її американський агент. Її хочу вам допомогти, але нам треба поспішати. Нас оточує багато людей, і вся ваша охорона мертва. Ми не можемо більше розмовляти - можу її забратися на дах? »
  
  
  "Ви озброєні?"
  
  
  'Напевно. Тоді біжи! Я не заподію тобі шкоди - визнаю, мені потрібна й англійка, але якщо ми не поквапимось, ми обидва помремо. Ти повинна швидко прийняти рішення ».
  
  
  "Кинь пістолет на дах, американець!"
  
  
  Нік кинув автомат у люк. Він зіщулився. Ви могли чути шум у париж.
  
  
  «У мене є більше зброї», - крикнув він. «Пістолет і ніж, але я буду тримати руки вгору. Зараз ми не вороги, дівчинка. Але, костя бога, покваптеся!
  
  
  - Тоді піднімайся наверх. Але підніміть руки високо. У мене з собою автомат, і я знаю, як з ним звертатися! »
  
  
  «Я хочу в це вірити». Нік підтягнувся і виліз на дах. У квадратних мансардних вікнах було темно. Він підняв руки якомога вище і підійшов до вікна. Вона потрапила в ціль. Якщо вона вирішила натиснути на курок, все було скінчено. І навіть якщо б вона цього не зробила, йому довелося б використовувати всю свою переконливість. Тому він вирішив відмовитися від прикриття і за рішенням дотримуватися правди. Брехня - важка робота, і завжди можна загрузнути в ній. Правда чи, принаймні, майже правда ценымногие простіше.
  
  
  'Залишайся там! Руки вгору! Він був у двох метрах від вікна. Він побачив слабке пляма на її обличчі, і став, широко розставивши ноги, і підняв руки вгору. «У нас є щонайбільше п'ять чи десять м», - сказав він, гей. «Слухайте, що я кажу, і не перебивайте мене. Тоді прийми своє рішення. Нас оточують люди Юди, вбивці. І злі вбивці теж! Її ...
  
  
  'Юда? Хто цей Іуда?
  
  
  'Почекай секунду!' Він люто відреагував. «Послухай, - сказав я».
  
  
  N3 розмовляв майже п'ять хв поспіль. Піт лоскотав його шкіру, як ніби у нього були блохи. Він говорив про своє життя та життя двох жінок - принаймні, на даний момент, і про успіх операції Сафо.
  
  
  Він знав, що був би там, якби допустив одну помилку. Яструб якось сказав своєму колезі, що, якщо він захоче, Нік Картер може переконати малюка віддати ему цукерки і подманить птахів з дерев. Тепер, коли його складати долар калатало, а руки спітніли, він викопував всі свої beauty. Картер, який міг схопити людини кожною рукою і повільно задушити його, виявив, що те, що він робив, ценымногие складніше, але врешті-решт йому це вдалося. Его-план був прийнятий.
  
  
  Як тільки Тася прийняла рішення, вона діяла швидко й рішуче. «Опустіть руки. Ми як і раніше вороги, але на час роботи укладаємо перемир'я. Я не довіряю тобі і не чекаю, що ти мені повіриш. Але що нам робити відкрито зараз? Нік витер піт з чола. « Я не розумію, чому ih так довго не було. Як англійка?
  
  
  'Добре. Дав гей подвійну дозу препарату. Це заспокоює її. Але ви, звичайно, знаєте про це?
  
  
  'Так. Витягни її. Що ти зробила зі сходами?
  
  
  «У тому кутку он там». Вона відійшла від загратованого вікна, і він почув, як вона щось говорила Алісії Тодд. Нік знайшов драбину і потягнув її до люка. Він почув брязкіт замкової розбивати і скрип відкривається день. Він спустив драбину на підлогу в коридорі і повернувся. У дівчини все ще був пістолет-кулемет, і він був направлений ему в житті. Нік посміхнувся. Він повинен був виправити це відразу ж. Він підняв руки вгору і притулився животом до стовбура. «Послухайте, - м'яко сказав він, - якщо ми збираємося вибратися звідси, ми повинні довіряти один одному. Принаймні, поки. Так що натисни на курок або перестань вказувати в мене цією штукою ». Він кивнув у бік іншого пістолета-кулемета, який кинув на дах. «Мені все ще потрібна ця штука там».
  
  
  Вони втупилися один на одного в цій першій цієї конфронтації. Ee довгі овальні очі сяяли зеленим в тьмяному світлі. Сяючі руде волосся спускалися до плечей. Ee рот, який в іншому був чуттєвим і щедрим, тепер був напруженим. Потім настало деяке розслаблення з легкою посмішкою. Її проникливий погляд затримав його на мить, потім вона відвернулася від нього. 'Ти прав. Ми зробимо так, як ви говорите. Підемо.'
  
  
  Нік підняв зброю і спустився через люк. «Візьми її з собою, - сказав він через плече, - і поквапся, сич Бога».
  
  
  Тася говорила з Алісією Тодд, як якщо б жінка була маленькою дитиною. «А тепер давай прогуляємося під місяцем, дорога. Іди зі мною. Буде дуже добре ».
  
  
  На Алісії були шорти і чоловіча спортивна сорочка. Вона акуратно причесала свої короткі волосся, і срібний пасмо блищав у світлі зірок. Її тонкі ноги були схожі на пташині. Вона йшла повільно, немов у трансі, і міцного схопила дівчину своєю маленькою ручкою. - Якщо хочеш, дорога. Але місяця нема ».
  
  
  «Неважливо, - сказала Тасия. «Тоді ми зробимо нашу власну місяць. Іди зі мною.' Вона допомогла жінці позаду Ніка спуститися по сходах, перекинувши автомат через плече.
  
  
  Четверо чоловіків Іуди лежали там, де він ih залишив. Нік не озирався. Він запитав. - "Як ми доберемося до вхідних день?" «Я думаю, що це наш найкращий шанс. Біля підніжжя скелі нас чекає човен, - принаймні, сподіваюся. Але це шанс п'ятдесят на п'ятдесят. Доведеться ризикнути ».
  
  
  - Виплат прямо по коридору. У вітальню ведуть сходи. Звідти близько п'ятдесяти метрів до внутрішнього дворика та сходів, що ведуть уздовж скелі. У вас там є човен?
  
  
  «Сподіваюся, що так, - сказав Нік». Його голос був похмурим. - Метрів п'ятдесят, а? Це може бути п'ятдесят дуже довгих метровий ». Тася спустила автомат з плеча. «У нас також є зброя. Ми можемо дати відсіч ». Вона йшла відкрито, щоб Ніком, і він зловив тонкий аромат її чудового тіла. Тася потягнула Алісію Тодд за руку. Геніальний розум заспокоївся і залишався спокійним і щасливим під дією героїну.
  
  
  Вони досягли нижнього поверху, і Нік відчував себе поперед них, поки не підійшов до важкої залізної день. У вітальні було непроглядній темряви. Його пальці боролися з важким старомодним замком. Він простягнув руку, щоб попередити дівчину, і торкнувся одного ee грудей. Вона відсторонилася, і він почув, як вона затамувала подих. «Вибачитися», - сказав Нік, бавлячись дивними речами, які ти можеш сказати при дивних при інших обставинах. «Я не лапаю, але зараз відкрию двері. Замовкни!
  
  
  «Вона нас не потурбує, поки не закінчиться дія героїну».
  
  
  'Відмінно. Ну, тоді поїхали. Він почав відкривати велику залізну двері. Запищало, страхітливо гучний звук у мертвій тиші, але з цим нічого не можна було вдіяти. Старі півні заіржавіли. - пробурчав Нік. Він рвучко відчинив двері, повернувся в передню кімнату і зіштовхнув двох жінок в кут. Він тільки почав пошепки попереджати, коли загорівся сергій.
  
  
  В мить хвороби все змінилося. Вілла прокинулася від сплячої таємниці до пекельного хаосу. Різкий прорізав промінь світла вестибюль, і близько шостої автоматів відкрили вогонь. Вони стріляли отруйним градом свинцю. Кулі дзенькали об залізну двері і рикошетом розліталися по кімнаті з твариною криком. Шум був неймовірним.
  
  
  Одна навколо куль зачепила ногу Ніка, коли він проходив. Коли він впав на російську дівчину, у нього виникло крижане відчуття на спині. В даний момент він був наляканий і абсолютно безпорадний. Це було схоже на сидіння в окопі в очікуванні потрапляння мінометного снаряда. «Кравець забирай, - подумав він, - тепер воно у нас є». Всі відділи поліції і Цивільної гвардії на багато миль навколо були стривожені. Капітан Іуди, повинно бути, зійшов з розуму.
  
  
  Англійка заволала; істерія зробила її голос пронизливим, як у маленької дитини. Вона забилася в куток. Тепер вона прослизнула mimmo Ніка і Тасии і побігла до відкритої день, звідки бризнули струменя свинцю. Нік пірнув за нею. На мить він схопився за тонку ногу, але вона вислизнула від нього. Дівчина схопилася на ноги і пішла за жінкою. Вона пішла за нею в сяйво променя світла. Нік схопив її і повернув опірну Тася в кімнату. «Ні, ідіотка! Розстріляти! Лягай!'
  
  
  Тася пручалася, крутилася і пиналась. 'Її повинна! Її ... вони не можуть її схопити. Відпусти мене!'
  
  
  Нік тримав її залізною хваткою. 'Стоц! Поза цього укриття ми обидва помремо. Вона не може - подивися!
  
  
  Стрілянина припинилася. Англійка побігла до прожектору, кричачи і люто розмахуючи руками. Вона була в повному замішанні і в істериці, більше нас на що не звертаючи уваги. Тепер вона раптом побігла у двір. Центр уваги пішов за нею, зробивши її актрисою на сцені в центрі уваги.
  
  
  Лампа була вимкнена. Людина крикнув наказовим тоном: «Це англійка! Візьміть її! Pronto - швидко ».
  
  
  Тася відірвалася від Ніка. Вона сказала щось особливо грубе по-російському і схопила автомат. Перш ніж вона встигла спустити курок, він знову схопив її і повалив на землю. Гей, вдалося зробити один залп, який обрушив частина стелі. "Не будь такою дурепою!" він задихався. - Ти її вб'єш! Поки вона жива, у нас все ще є шанс повернути її ».
  
  
  Тася спробувала штовхнути його і вкусила його за зап'ястя. "Мої накази!' - виплюнула вона. "Наказували, що вона не може втекти живий!"
  
  
  Звичайно, такі були її накази. «Ще немає», - скомандував гей, Нік. "Ще немає, кравець візьми!" Напруженою правою рукою він коротко вдарив по її гарному підборіддя. Вона безвольно впала на нього, як гарна лялька.
  
  
  Зовні знову було тихо. Нік виглянув з-за день і побачив щось неясне рухається. Алісія Тодд, яка займається була десь поблизу, знову крикнула. Звук був раптово приглушений, коли хтось змусив її замовкнути. Нік чекав, і дівчина поруч з ним видав тихий храпящий звук.
  
  
  "Hombre - ти там?" Це був голос, який він чув раніше. Нік відповів: "Що тобі потрібно?" Голос шталь доброзичливим і аргументованим. «Тільки наші мертві, сеньйор! Тепер у нас в руках ця англійка, і у нас більше немає з вами розбіжностей. Її навіть не знаю, хто ти, і мені все одно. Але ми повинні прибрати своїх мерців - олександр наказ нашого лідера. Вони не повинні потрапити в руки поліції » .
  
  
  «До речі про поліції , - похмуро сказав Нік, - вони з'являться через хвилину».
  
  
  Її знаю це, сеньйоре. Нам не потрібно з ними зустрічатися. Ви, може бути, ще поліції? Нік зізнався, що це не так.
  
  
  «Я так і думав, сеньйор. Це моя порада: поверніться до слухового вікна і посидьте там хвилина десять.
  
  
  Ми будемо поспішати, запевняю вас. Коли ми підемо, зроблю три постріли. Тоді ти теж можеш піти. Так ми обидва зможемо перехитрити поліцію , так ? N3 швидко подумав. Це здавалося йому було єдиним виходом. Тут було безлюдне місце з єдиним телефоном. Якщо тільки їм не пощастило, що в цьому районі випадково опинився патруль Цивільної гвардії , цей план мав бути успішним. Його думки металися до наступного кроку, який він повинен був зробити. «Добре», - крикнув він. 'Її роблю це. Ви можете знайти чотирьох зустрінуть ваших людей в коридорі нагорі.
  
  
  "Який чортів диван!" Десь у темряві один через чоловіків вилаявся.
  
  
  « Silencio!» Голос капітана був різким. «Тоді все в порядку», - продовжив він. «Я пропоную поквапитися, сеньйор».
  
  
  - Добре, але ще що-що! Її залишаю повідомлення Юді про одному, навколо мерців. Переконайся, що він це зрозумів, а?
  
  
  Довге мовчання. Тоді чоловік сказав дивним голосом: «Юда, сеньйор? Я не розумію тебе!'
  
  
  Нік Картер голосно розсміявся. «Ви comprendo біса добре! Тобі не варто брехати. Просто переконайся, що він отримав повідомлення.
  
  
  Знову тиша. А потім: «Добре, сеньйор. Її роблю, як ти хочеш. А тепер поквапимось.
  
  
  'Добре. Дайте мені п'ять хвилин, щоб дістатися до даху ».
  
  
  'Si'
  
  
  Нік, з автоматом на одному плечі і з дівчиною, все ще без свідомості, на іншому, побіг у коридор нагорі, де лежало четверо мертвих. Він кинув її на підлогу, як мішок з картоплею - колись було звертатися з нею ніжно, навіть якщо б у нього була схильність до цього, - і відкрутив каблук свого правого черевика. Він досталь, клеєну печатку із розміром з поштову марку. Його особистий товарний знак: зображення злісного сокири з його ім'ям і рангом під ним: НІК КАРТЕР - КИЛЛМАСТЕР . Нік розсміявся посміхнувся. Юда зрозумів би це! Він би знав, що має справу із справжнім Картером. Інший штопора, чи прийме він рукавичку. Нік своєї кульковою ручкою написав на печатках три слова: Casa de Florido. Тепер Іуда знав, де його знайти.
  
  
  Він лизнув друк, переступив через три колоди і приклеїв її до чола четвертого, людини з вусами, який був на чолі групи. Очі - дивного жовтувато-коричневого кольору - дивилися на нього, але, схоже, не вініли его в приниженні. Нік поплескав по щоці, яка займається вже охолола. «Вибачте, hombre, але ми нічого не можемо з цим вдіяти. Ви, мабуть, сьогодні листоноша.
  
  
  Дівчина так і не прийшла до тями. Він підняв її і піднявся по сходах на дах. Він підняв драбину і поспішив до мансардного вікна, де поклав дівчину і сель слухати. За хвилину він почув, як вони тихо розмовляють внизу. Команди віддавалися пошепки. Так, думав Нік, поки чекав, Юда створив організацію. Він виграв перший раунд, ублюдок.
  
  
  Він звернув увагу на дівчину. Тепер вона трохи поворухнулася і застогнала. Він провів променем свого маленького ліхтарика по її тілу. На ній була довга спідниця і селянська блузку з коротким ліфом. Її руде волосся сяяли в промені світла. Він швидко відчув ee тіло. Вона майже нічого не носила під одягом. Бюстгальтер і трусики, але без пояса для бежевих панчіх, які вона натягнула вище колін. Між її стегнами, на півдорозі між колінами і промежиною, він знайшов те, що хотів: невеликий автоматичний пістолет в кобурі на підв'язці. Нік посміхнувся і на мить задумався; потім він вирішив залишити пістолет на місці. Обставини змусили ih бути разом - принаймні, на час. На самому делле вони не стали б довіряти один одному, але якщо він дозволить гей залишити пістолет, це може трохи зміцнити довіру. Вона б знала, що він міг його забрати.
  
  
  Дівчина застогнала і відкрила очі. Вона з подивом подивилася на Ніка. Потім її очі знову стали яскравими, і вона враз насторожилась. Вона сіла і потерла свій гарний підборіддя, Нік тільки зараз помітив, що є ямка.
  
  
  Вона сердито сказала: «Ти мене вдарив!»
  
  
  'Насправді. Її збив тебе з нога. Вас збиралися застрелити когось, або, що ще гірше, ви б застрелили Алісію Тодд. Її повинен був збити тебе з нога ».
  
  
  Вона знову потерла підборіддя. «Можливо, тобі слід було краще вбити мене. Тепер вони будуть незадоволені - тому що я провалила завдання ».
  
  
  Нік знав, хто «вони», але нічого не сказав. Він зняв нейлонову панчоху і виявив, що вона з цікавістю дивиться на нього в тьмяному світлі ліхтаря. «Ви дійсно Нік Картер», - сказала вона. «Тепер її впевнено. Одного разу вони показали мені вашу фотографію. Але ці вуса - я не можу згадати.
  
  
  Він погладив останній спогад про Кеннете Людвелле Хьюз і посміхнувся ей. «Я забув ih збрити. І звичайно її Картер. Сподіваюся, фото в Москві вийшло гарне ».
  
  
  Дівчина похитала головою. "Це не лестить вам".
  
  
  «На жаль. Але тепер ти повинен мене послухати... - Він швидко пояснив угоду, яку уклав. Коли він закінчив, він почув постріли десь в коркових дубах.
  
  
  Нік встав. «Час іти, люба. Ходімо швидше. Поліція скоро приїде.
  
  
  Вона на мить завагалася. Краєм ока він побачив, як вона недбало помацала між стегон, і обличчя її прояснилося. Він нічого не сказав, просто взяв автомат і вийшов, навколо слухового вікна туди, де поставив драбину. Вона пішла за ним і сказала: «Ви хочете, щоб пішла з вами?»
  
  
  Він прекрасно знав, що вона буде чіплятися за нього, принаймні, до тих тхора, поки вона не зможе заручитися допомогою своїх людей, але він сказав: «Якщо хочеш. Може, ми зможемо допомогти один одному, поки не повернемо Алісію Тодд. Тоді ми зможемо боротися між собою, а? Про це поговоримо пізніше. А тепер підемо - якщо хочеш.
  
  
  Коли вони досягли меблі і збиралися почати небезпечний спуск по крутому кам'янистому схилу, він вирішив зробити ставку Lancia. Поліції поки не було видно, і, можливо, йому пощастило. Ему потрібна була ця велика жовта машина під час його недовгого перебування в Барселоні були прийняті деякі особливі особисті заходи, - і якщо поліція затримає машину, вона буде негайно пов'язана з Каса-де-Флоридо . Це був не той автомобіль, який можна було б назвати непоказним, до того ж він був зареєстрований на ім'я Кеннета Людвелла Хьюза. Тоді поліція захоче дізнатися, що сталося з цією людиною. Нік похмуро посміхнувся, допомагаючи Тасии пройти через вузький покажчиків сходів. Вони навіть могли звинуватити його в самогубство!
  
  
  Одне можна сказати напевно: буде метушитися навколо безліч розгніваних і здивованих поліцейських. Знайдуть Ios і мертвих руських. Кров скрізь! Рожева вілла зрешечені кулями. Дві жінки зникли. Робота диявола!
  
  
  Нік насупився. Це була б не смішна ситуація. Росіяни у формі, машини і ліс трупів будуть гарантей, щоб поліція безпеки з'явиться навколо Мадрида.
  
  
  Якщо б він зміг відвести «Лянчию», у нього міг би бути шанс. Тоді не було нічого, що вказувало б на підозри в Casa de Florido , і вони не доберуться до них в ході розслідування. І ему треба було безпечний притулок, хоча б на кілька днів. Поки що Юда не огризнувся - якби він клацнув.
  
  
  Він повинен був ризикнути. Йому довелося повернутися Lancia.
  
  
  Було полегшенням знайти Пабло в печері біля підніжжя скелі. У порту бар стояв старий каик з латным червоним вітрилом.
  
  
  Пабло був поза себе від хвилювання. Він і его іншого Себастьян чули стрілянину, сеньйор! Він, як перший помічник сеньйора , готель кинутися на допомогу, але Себастьян зупинив його. Себастьян був великим і важким, але трохи сором'язливим!
  
  
  Пабло в трепеті втупився на Тасию. Сеньйор займався контрабандою жінок!
  
  
  Нік швидко сказав те, що готель. Він передав Пабло турботу про дівчину. Довелося відвезти її назад на віллу і чекати його там. Пізніше він все пояснить. Якщо вони будуть мовчати і робити те, що їм велять, можна було отримати цілу купу песет.
  
  
  І хлопчик, і Себастьян були готові. Ih роти були як би заклеєні скотчем! Станеться так, як хотілося б, сеньйор.
  
  
  Кайке з дівчиною на борту повільно поплив . Нік повернувся і пішов. Він як завжди був в хорошій формі, але навіть для нього це було проблемою. Ему довелося б пробігти париж по важкопрохідної місцевості на максимальній швидкості.
  
  
  N3 кинув автомати в море і побіг заєць на полюванні, він злетів крутими кам'яними сходами. Потім через рожеву віллу і чорний хід, mimmo нижнього поверху, де вода була змішана з кров'ю, а через стіну, в плантації коркового дуба.
  
  
  Він нас на секунду не зменшив оберти. Його дихання стало переривчастим. Він кілька разів падав і знову і знову вставав. Зірки розпливлися перед його очима, і він був весь в поту. Сіль жалила очі, і здавалося, ніби на його грудях стягують залізні стрічки.
  
  
  Нік тепер не дихав - він ридав, ковтав, задихався і iso усіх сил намагався тримати себе під контролем. Він пробіг mimmo Ios і побачив мертвого людини, все ще сидить за кермом. Далі. Його дихання було болючим вереском в темряві ночі.
  
  
  Він впав за кермо Lancia, змушуючи руки робити свою роботу, повертаючи ключ запалювання і заводячи важкий двигун. Він підвівся, повернувся і виїхав на курну дорогу - потім він побачив, що наближаються до нього фари.
  
  
  Він завжди був розумний, і тому на цей раз не включив святим Lancia. Він з'їхав відвертими з дороги і через канаву врізався в гай плакучих верб і евкаліптів. Він вимкнув двигун і, сель за кермо, важко дихаючи. Він був виснажений. Якщо б вони знайшли його, він був безпорадний.
  
  
  Mimmo промчали два фургона з гвардійцями . Нік побачив блиск лакованої шкіри від ih кепках і карабіни. Вони проминули його, як смерч, залишивши потім себе задушлива хмара пилу, але не помітили його.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  7. Введення в містера Черепа.
  
  
  
  
  
  
  Ставка Ніка на безпечний притулок в Каса-де-Флоридо була підтримана. Знадобилося кілька хитрощів в рукаві, але нічого особливо важкого для агента его калібру. Він збрив вуса і постав перед світом, як Нік Картер - без маскування. Юда прийшов би до йому, як падло труп, навіть при нормальних при інших обставинах. Але тепер, в його руках була і Алісія Тодд, і він готель продати її тому, хто запропонує найвищу ціну. Були всілякі припущення про те, що Юда буде робити, а що ні. Нік спробував представити це як можна краще, і все, що він міг зробити, це чекати. Він не поділився своїми уявленнями про Іуду з Тасией Лофтен. Вона була проблемою сама по собі, і гей теж потрібно було вирішити багато проблем.
  
  
  Ee присутності на віллі вже було проблемою. Дальній Пабло і новий товстий партнер Себастьян все ще вважали, що Нік займається контрабандою. Він був контрабандистом! Пабло тепер думали, що Нік, ім'я справу з білими рабинями, але Себастьян заперечував проти цього, я кажу, що сеньйор мав справу з наркотиками. Нік чув це від них. Ему вдалося приховати своє задоволення і щедро роздати песети. Він намагався iso усіх сил не розчаровувати ih.
  
  
  Раптове зникнення письменника Хьюза не викликало особливих коментарів з боку Пабло і Себастьяна - до речі, вони більше не дивувалися сеньйору, - але Нік знав, що Донья Ана буде інший. Цю доброчесну жінку потрібно було умилостивити і обеззброїти. Так і сталося.
  
  
  Нік сказав Пабло, що ця дівчина була його коханою, і що їм нічого не потрібно, окрім як пити і займатися любов'ю на віллі протягом неділях або двох. Потім: нові справи і ще песети! Але поки що не краще, якщо dona Ana залишиться в стороні? Ніку довелося зізнатися, що вони з Тасией жили в гріху - і це не було чимось пристойним в очах поважної жінки і матері, чи не так? Пабло погодився, і повідомив цю новину доньї Анни в селі. Нік міг уявити, як тепер будуть ворушитися мови, але йому було все одно. Не розумів би і побажання - це одне, policia і Guardia Civil - інше. Остання ще не проявила інтересу до віллі. Нік сподівався, що його удача триватиме до них тхора, поки він не зробить свій хід.
  
  
  Тася розіграла любовну гру на очах у всього світу. Вона дозволяла час від часу гладити і пестити себе, і навіть дозволяла цілувати себе. Але вона насилу змирилася з ситуацією, і її губи завжди залишалися пасивними. Вона була напружена, і відчайдушно належала йому, і він дуже добре це розумів. Тасия володіла англійкою і відпустила її. N3 знав, що означає така невдача в МДБ. В гіршому випадку ліквідації, а в кращому випадку табір в Сибіру. Нік трохи співчував цьому милому суті, яке було так самотньо, і на самому делле бігла, щоб вибратися живою. Гей, належав тільки шведів, яку вона носила, і нічого більше. За винятком пістолет, який був прикріплений до однієї з її прекрасних нога, про існування якої він не повинен був знати. Ee паспорт, гроші, шведів та інші особисті речі були на рожевій віллі, і вона не може туди потрапити. Вона слідувала за ним, як собака, і не спускала з нього очей. Він не міг її звинувачувати. Як не дивно, в якомусь сенсі він був її захисником. Він не обманював себе думкою, що такий стан триватиме довго. На віллі не було телефону, і вона не могла вийти на вулицю; щоб вона могла покликати кого-небудь на допомогу, навіть якщо б вона цього готелю. Але Нік знав, що вона все одно не стане. У Тасии Лофтен була тільки одна надія: знову дістати Алісію Тодд, перш ніж вона знову зіткнеться з начальством. Тому вона чіплялася за Ніка і використовувала його, як єдиний інструмент, який у нах був. Він міг би змиритися з цим - поки вони потребували ще в одному. І все більше і більше в nen зароджувалася ідея, що це буде весело, і що він візьме на себе кредит, якщо поверне Тасию і англійців. Якби він міг її умовити!
  
  
  У перший день вони проспали до вечора. Форсований прошу до машини Lancia втомив Ніка, але він став таким же свіжим і відпочившим, як завжди. Він, як завжди, спав оголеним, а тепер надів плавки і спустився зі скелі в бухту. У вечірньому світлі пісок був м'яким і злегка рожевим. Човен Себастьяна лежачи з опущеним вітрилом, м'яко пливучи за бурхливим хвилям. N3 впевнився, що його не відстежують, і потім відправився на пошуки.
  
  
  Бухта у формі півмісяця відкривалася у всілякі маленькі печери. На одному навколо них, щиро в тіні скелястого уступу, він знайшов розбитий труп Пепе. Він затягнув його в печеру і голими руками викопав могилу в м'якому піску, а потім знову закопав її, як собака. Коли він закінчив і вирівняв землю своєю плоскою рукою, тінь упала на вхід у печеру. Він підняв очі і побачив, що дівчина спостерігає за ним. Інстинктивно він випустив стилет з піхов в руці. Ему просто вдалося втриматися від того, щоб кинути в нах ножа, і він уп'явся в нах поглядом.
  
  
  «Ніколи не підходи до мене так тихо! Це небезпечно! Її червоний рот, занадто великий для нах, щоб бути класичною красунею, розплився в іронічній посмішці. «Я помітила це, так. Її буду обережна у майбутньому ». Вона кивнула в бік могили. 'Хто це?' Він розповів, гей. Коли він закінчив свою розповідь, вона сказала: «я думаю, за зустрінуть ваших руках багато крові, містер Картер».
  
  
  Він подивився на нах безпристрасним поглядом, який одночасно полонив і лякав її. Важко було сказати, якого вони були кольору, іноді вони були сірими, іноді сталево-блакитними, а потім майже жовтуватими, як у хижака. Ці його очі були для нах загадкою. Вони були проникливими, хитрими, безстрашними і, звичайно, жорстокими. «Це були б самі жахливі очі, - подумала вона тепер, - якби вони не випромінювали час від часу що-небудь веселе».
  
  
  На його губах заграла дивна посмішка. «Кров легко змити з рук», - сказав він. «До речі, це час, коли проливається багато крові, особливо у моїй роботі. І це відноситься і до тебе, дороге дитя. Але краще залишити філософію в спокої - у нас зараз немає на це часу. Її збираюся скупатися - ти не хочеш?
  
  
  "Продовжуй. Її буду щиро там.'
  
  
  Він перетинав бухту го почала другий раз, коли вона вийшла через печери. На ній були тільки тонкі рожеві труси. Він вже бачив її гарні груди в бінокль, але від цього великого плану захоплює дух. Він зупинився, щоб поглянути на нах. Можливо, було б грубо зробити щось подібне, але це прийшло тільки собою. Ee грудях були великими білими грушами, з прямими лініями та ідеальної форми, з червоним кінчиком; вони стирчали навколо її грудей, тверді і пружні.
  
  
  Тася помітила, що він дивиться на нах, але їй було все одно. Вона засміялася над ним. «Ви, американці просто малюки! Вас збуджують деякі молочні залози. Ми в Росії, в Європі не переживаємо з цього приводу. Її частини так купаюся в Чорному морі, і чоловіки на мене не дивляться ».
  
  
  Вона стрибнула у воду і стала плавати взад і вперед по бухті. Він відразу помітив, що вона добре плаває. Вона йшла швидко і плавно в & nb. У нах були темно-червоні волосся, що сяяли в променях призахідного сонця. Нік Картер відчув наближення сексуального потягу, але відразу ж відкинув його. У будь-якому випадку у нього було достатньо проблем.
  
  
  Він неквапливо плив з нею взад і вперед по бухті. Він сказав: «Мені шкода, що я дивився на тебе, Тасия. Її нічого не міг з собою вдіяти. Ти дуже красива жінка. Ти заміжня?'
  
  
  'Немає!' - По-російському вона сказала йому, що жінки, її професії не мають права виходити заміж. Принаймні, не в перший раз. Вона була дуже цінною для своєї країни. «Я думав, ми домовилися говорити по-англійськи», - попереджав її Нік. «Ваш англійський краще мого російської. І нам знадобиться вся зв'язок, яку ми зможемо отримати, дитинко! '
  
  
  Тепер вона ступала по & nb. Довгі зелені очі уважно вивчали його. « Так, її буду мати це на увазі. Ти прав.' Вона посміхнулася без особливої причини, і показала свої блискучі білі зуби. «Дивна команда, яку ми складаємо разом, чи не правда? Комуніст і імперіалістичний капіталіст. Якщо б мій полковник побачив мене зараз, він би відразу мене застрелив ».
  
  
  Нік тверезо сказав: «Думаю, він би погодився. Якщо тільки ти не зможеш знову дістати Алісію Тодд. І у вас немає ніяких шансів для цього, якщо тільки зі мною...
  
  Це означає, що тобі доведеться мене вбити, щоб дістати її. Ти думала, у тебе це вийде, Тасия? Він проникливо подивився в зелені глибини її очей, і знайшов у них тверезу рішучість, рівну своєї власної.
  
  
  Потім картина змінилася. Прохолода в її очах змінилася спочатку невизначеним нейтральним виразом, а потім поступово наростаючою теплотою. Тепер вона зіткнулася з ним. Холодна вода зробила її соски щільними і твердими червоними крапками, тепер стосуються його грудей. Це був самий прямий і очевидний жіночий підхід. Старий, як людство, і вони обидва це знали.
  
  
  N3 був не проти. Він думав, що зможе впоратися з цим. Він обійняв її і притягнув до себе. Її нагота в прозорій & nb хвилювала його тіло, але не мозок. Коли він поцілував її, у нього склалося враження, що вона теж його цілує. Вона не здригнулася, але і не пішла на співпрацю. Її губи були пасивними. Вона дозволила поцілуватися, але не відповіла на нього. Нік усміхнувся. Для нах раптом усе стало навпаки. Тепер ee готель сенс цього, але її тіло відмовлялося співпрацювати.
  
  
  Він обережно відштовхнув її. - Не зовсім вдало, а? Але трохи не забув - може, він не того статі? »
  
  
  На подив его, він потрапив в ціль. Вона стала яскраво-червоною. «Я не... не така! Все, що ви, можливо, бачили або що вони вам сказали. Мені подобаються чоловіки. З англійкою її роблю це ... тільки те, що мені наказали. Я думаю, це жахливо ».
  
  
  Він подивився на нах з глузливою посмішкою. 'Ах, так? Як ви думаєте, її такий жахливий?
  
  
  «Я... я не ненавиджу вас, містер Картер. Ти ворог, голосування, і все. Ми стоїмо одного навпроти одного. Мені не подобається те, що ви представляєте, але не ви особисто ».
  
  
  «Приємно це знати», - сказав він. «На якийсь час ми будемо разом, а потім зможемо розважитися вони ж гроші, тобі не здається?»
  
  
  Негайно він посміхнувся, і, перш ніж вона зрозуміла, що він задумав, він поцілував одну з її соковитих грудей. Судомна дрож пробігла по ній, і на мить він подумав, що вона відповість. Потім вона глибоко зітхнула і відштовхнула його обома руками. Вона стулила червоні губи, наче від боляче, і злегка примружилася. 'Знову! Більше не чіпай мене! Ніколи! Я не хочу цього ».
  
  
  Вона швидко відплила від нього, підняла тверді сідниці над водою і пірнула. Вона пробула під водою досить довго, і коли вона спливла, вода скотилася з її гладкою коричневої шкіри, яка займається в пурпурному пізньому світлі, виглядала, як шкіра тюленя. До неї повернулося самовладання, і Ніку здалося, що він побачив щось бешкетне і зло в її смарагдово-зелених очах.
  
  
  "Я думаю, ми повинні домовитися, містер Картер!"
  
  
  «Просто клич мене Нік. Її, вважаю, що вороги й спільники повинні називати одне одного по імені ».
  
  
  «Добре, Нік. Але ми повинні домовитися. Ми дійсно вороги, ти і я. Може, мені варто вбити тебе, Нік. Чи тобі мене. Це так. Я не думаю, що ми повинні ускладнювати ситуацію, закохуючись ».
  
  
  «Ти йдеш вперед», - сухо сказав Нік. «Я хотів би не стільки любові, скільки сексу, і це не одне і те ж». Тася енергійно захитала головою. 'Щоб для мене! Його жінка. Закохатися в тебе було б для мене катастрофою - це було б зрадою!
  
  
  «Мені б це не сподобалося», - сказав Нік. «Я не люблю зрадників». І це було. Якщо він готель, щоб вона дезертирувала, гей, довелося б зробити це з власної залп, тому що луска спала з її очей, а не тому, що вона закохалася в нього.
  
  
  «Давайте перестанемо про це говорити», - сказав він. «Але тобі доведеться на якийсь час прикинутися, ніби ти в мене закохана.
  
  
  Ми повинні обдурити очі моїх помічників Пабло і Себастьяна, і Доньї Анни. І, що ще більш важливо, поліцію і Громадянську гвардію, коли вони начинут стеження. Але, до речі, сподіваюся, що ні.
  
  
  Разом вони обговорювали свій план в сутінках.
  
  
  Рано вранці наступного дня вони побачили хмару пилу, що наближається до дорозі до віллі. Вони сиділи в просторій, викладеної плиткою веранді, Нік качав в руці склянку з віскі з водою, а Тася викурювала свою останню "Трійку" в мініатюрний недопалок. Вони з деяким занепокоєнням спостерігали за хмарою пилу.
  
  
  Нарешті Тася викинула недопалок. «Це хіба поліція? В такій маленькій машині?
  
  
  'Її сумніваюся.' Тепер він міг бачити, що це стара машина «Рено Дофін». Коли вона підійшла, і в'їхала у двір, він зітхнув з полегшенням. Це було таксі. Це означало, що вона була з Жирони, єдиного і неповторного міста в окрузі.
  
  
  Ніки була легка спортивна куртка, щоб приховати «люгер», і тепер він її застібав. Ще у нього було під рукою стилет. Він сказав Тасии: «Це не поліція. Не хвилюйся, дозволь мені поговорити. Ти моя любов, розумієш? Більше не назавжди.'
  
  
  'Її знаю. Це буде працювати. Але ... як ти думаєш, хто це? Нік розповів ось про Юду, що ему здалося доречним. Він перемістив люгер в більш очевидне положення. «Вісник», - тихо сказав він. «Сам Юда не з'явиться. Тримайте себе під контролем.
  
  
  Таксі зупинилося. Водій, іспанця в кашкеті, повернувся і заговорив зі своїм пасажиром. Двері відчинилися, і щось вийшло, ні, щось розвернувшись вилізло навколо машини. Нік з захопленням дивився. Було неймовірно, що такого великого людини - можна було втиснути в маленький Renault. На мить він подумав про фарсах німого кіно Мака Сеннета, в яких іноді можна побачити десяток людей, що виходять з однієї машини.
  
  
  Істота повільно вийшло, розправляючи свої величезні руки і ноги. Чоловік - тепер Нік вирішив, що це був один чоловік - повинен був бути більше двох метрів і відповідно шириною. Поруч з ним він почув зітхання Тасии. "Боже мій, Нік, що це значить?"
  
  
  «Я теж не знаю, дорога. Може бути, помісь Primo Camera і Монстр Франкенштейна - дійсно щось для Юди, щоб розшукати таку величезну горилу. Тільки будьте обережні, щоб не розсердити звіра ».
  
  
  Таксі все чекало. Чоловік повільно рушив до ганку. Він робив повільні, плавні shaggy. Господи, подумав Нік, це дійсно монстр Франкенштейна. Все, що йому потрібно зробити, це випустити навколо шиї залізний прут.
  
  
  Чоловік зупинився в шостий футах від ганку і подивився на них. На мить всі притихли. У N3 було дивне відчуття, що він відчув це раніше, і зрозумів, що, ймовірно, бачив це в якомусь фільмі жахів. Він відчув, як волосся на потилиці стало дибки, коли він уважно подивився на гіганта. Він відразу ж сильно зненавидів цю людину, не знаю, чому, і злякався.
  
  
  На чоловікові був изодранный синій костюм, занадто облягає для нього. Його зап'ястя і щиколотки до смішним з нього стирчали. На nen не було капелюхи, і його величезна мета була лисою, як більярдна куля. Маленькі очі були занадто близько до плоского носі. Його рот був великим і вологим. Коли чоловік заговорив, Нік побачив, що його зуби деформовані і стирчать, як ікла.
  
  
  "Містер Ніколас Картер?" - Це був глухий гуде голос, який, здавалося, виходив від робота. Порожні очі на мить подивилися на Ніка, потім повернулися до дівчини. Вони оглянули її з голови до нога, коли его сиром блинном людина з'явився твк.
  
  
  «Її Картер, так. Хто ти і чого хочеш? Нік спробував оцінити м'язову силу, що ховається під дешевим костюмом. Він сподівався, що йому ніколи не доведеться битися з цією людиною-мавпою.
  
  
  Чоловік витягнув навколо внутрішньої кишені довгастий білий конверт. Він зробив крок вперед і простягнув Ніку величезну руку, вкриту товстим шаром рудуватих волосся. «Повідомлення», - сказав він. «Я ось чекаю відповіді». Він знову подивився на Тася і облизнул губи жахливо червоним язиком. Потім він повернувся і шталь чекати на таксі.
  
  
  Тася глибоко зітхнула. "Що за монстр!" - вона сказала. «Немає більшого монстра. Ви бачили, як він дивився на мене?
  
  
  «Це те, що ми бачимо». - Нік похмуро гей посміхнувся. «Так що будь обережна, інакше її віддаю тебе ему». Він розірвав конверт. «А тепер подивимося, як наш інший Юда хоче грати у свою гру».
  
  
  Лист було надруковано.
  
  
  
  
  Дорогий Картер,
  
  
  Справжнім її уявляю мого підручного Черепа. Будьте ласкаві, дайте ему свій ревматизму на цю записку - будь ласка, чорним по білому, тому що у нього погана пам'ять. Як ви знаєте, під моїм контролем у залі Алісія Тодд. У даних при інших обставинах вона почуває себе добре - його, звісно, знаю її стан, і у нах препарату достатньо, щоб вона не втратила свідомість. Якщо б це було так, це було б марно для будь-якого навколо нас. Вона продається, як ви, безсумнівно, вже підозрювали. Ціна десять мільйонів доларів. Повинен визнати, що я мав намір вести переговори тільки з кінцевими клієнтами, але тепер, коли ви залучені, дорогий Картер, спокуса для мене занадто великий! Думаю, нам ще є що залагодити. Але, як завжди: спочатку бізнес, потім особисті захоплення.
  
  
  Про це, звичайно, доведеться поговорити особисто. Завтра в Жироні відбудеться корида, на якій її буду присутнім в чверті поряд з президентською. Мене будуть оточувати мої люди, яких ви не дізнаєтеся. Так що ніяких вивертів, дорогий Картер! Наскільки її розумію, ніхто з нас не прагне залучати увагу поліції. Якщо хочеш, можеш з'явитися збройним - мені все одно. І не соромтеся брати з собою чарівну міс Анастасію Залову. Буде цікаво побачити, як ви берете участь в торгах одного проти одного. У її випадку це буде торг, як якби від цього залежало її життя, чи не так? Її теж знаходжу це забавним. Це додає пікантність ситуації. Побачимося завтра, Картер. А поки, якщо ви зв'яжетеся зі своїм босом, містером Хоуком, передайте йому мої вітання.
  
  
  J. (Юда)
  
  
  
  
  Нік дозволив собі достаток декількох ретельно підібраних і м'яко сказаних проклять. - У всякому разі, ти повинна визнати, що це жахливо! Одного разу у мене був шанс убити його, але його его упустив. Зі мною цього більше не повториться!
  
  
  Тася його майже не чула. Вона виглядала більш або менш зачудованою від типу Годзілли, який притулився до таксі, височів над ним, спираючись ліктем об дах. Він подивився на них.
  
  
  «Дайте ему ревматизму і відійшли», - нервово сказала вона. «Я не можу винести його погляду! Її просто відчуваю, що на мене напали. Будь ласка, поквапся, Нік. Її частини не нервую, але цей хлопець змушує мене виходити через себе ».
  
  
  В сміху Ніка було щось зле. «Я вражений тобою, люба. Головний агент МДБ, якого мучить тремтіння від виду хлопця із захворюванням залоз.
  
  
  Але ... Він дав гей записку. «Прочитайте, якщо хочете».
  
  
  Він вийняв навколо кишені блокнот, вирвав аркуш паперу і написав nen: Я буду там - NC
  
  
  Нік махнув папером гіганту. «Мій підручний Череп», - пробурмотів він дівчині. - Відповідне ім'я, тобі не здається?
  
  
  "Хм-м," сказала Тасия.
  
  
  Череп, хитаючись, підійшов до ганку. Нік простягнув йому клаптик паперу. "Декарт не зміг це своєму босові, негайно!" Череп був схожий на великого дурного живицю, у якого був господар і який, до речі, не міг обійтися без господаря. В цьому великому тілі, імовірно, було трохи більше мізків, ніж у креветки.
  
  
  Череп сунув його в хвилину і кивнув. Його сірі очі знову блукали по тілу дівчини, і знову з'явився твк. Він облизав губи криваво-червоним язиком. «Як собака Павлова», - подумав Нік. Бачити жінку знову і знову - одна і та ж автоматична реакція.
  
  
  Знехотя чоловік відпустив очі від Тасии і подивився на Ніка. Своїм дивним механічним голосом він сказав: «Я зараз принесу. До побачення, містер Картер. Його величезне тіло мультики вклонилося, і чоловік, накульгуючи, поплентався назад до таксі, де шталь напихатися на заднє сидіння. Коли таксі виїхало, Тася сказала: «Значить, завтра ми зустрічаємося з цим Іудою на кориді?» Він вручить йому записку.
  
  
  N3 кивнув. «Я помічаю, що ви включаєте себе. Відмінно. Ти мені знадобишся.
  
  
  Вона слабо ему посміхнулася. 'І це добре. Але її б все одно пішла. Її повинна триматися за тебе руками і ногами, Нік. Я не можу дозволити собі втратити тебе ».
  
  
  Тепер. настала його черга посміхнутися. "Поки ми не знайдемо ту жінку, а?"
  
  
  'Так. Поки ми її не знайдемо, тоді кожен сам за себе ».
  
  
  «Це дає мені привід з нетерпінням чекати цього». Він встав і взяв її за руку. 'Іди зі мною. Я вам щось покажу, а що-що дам вам знати ».
  
  
  Він привів її до стайні, де Тасия на мить зупинилася, захоплюючись «ланчией». Це було класичне поєднання сили і краси, забарвлене в глянцево-жовтий колір з червоною смугою. Великі фари були полірованими очима, уставившимися в тьмяне простір, а нікельовані вихлопні труби виступали навколо капота, як звиваються змії. Велике запасне колесо було встановлено над розбігом двох передніх крил. У ній було два компресора, по одному на кожну серію по шостий двигун.
  
  
  «Це красива прагнення машина», - сказала дівчина.
  
  
  «Так, впевнений. Але погляньте на це; Їй швидко це поставив у Барселоні ». Він майже невидиму кнопку натиснув на приладовій панелі, і частина приладової панелі відсунулася вбік, відкривши маленький екран.
  
  
  Нік постукав пальцем по екрану, схожому на екран телевізора. «Радар! Завтра ми дамо Юді датчик - вірніше, ти его даси - а потім простежимо його з допомогою цієї штуки. Потім сигнал буде з'являтися на екрані через певні проміжки часу. Це повинно бути досить легко зрозуміти ». Він закрив панель і досталь навколо кишені срібну запальничку. Він прикурив для них обох, а потім дозволив гей поглянути на запальничку. «Це не тільки запальничка, але і датчик», - пояснив він. «Він посилає сигнал - і працює шість годин поспіль. Цього часу достатньо, щоб провести стеження за Іудою. Її впевнена, що він сховав цю міс Тодд у шостому годинах їзди ". Нік думав, що знає, де Алісія Тодд - у старому монастирі, про який згадував Пепе. Але він не сказав про це дівчині. Тася трохи скептично поставилася до запальничці. «Її що-що знаю про ці речі», - сказала вона. «Але, як нам дати запальничку Іуду? Напевно такий розумний і досвідчений чоловік буде все подозрквать.
  
  
  Нік задумливо кивнув. 'Ти прав. Її вже подумав про це ». Він загадково посміхнувся ей. «Голос чому її подумав, що тобі краще побути поряд з Черепом. Він трохи дивний, і ви бачили, як він на вас дивився. Це повинно бути здійснимо ».
  
  
  Вона розширила свої зелені очі. 'Череп! Це - це монстр! Це ... Я не можу, Нік. Тоді мені доведеться підібратися до нього ближче, а їй цього не винесу ».
  
  
  Нік Картер звузив очі. - «Ти можеш винести це, люба. Ви можете винести що завгодно. Якщо ні, подумайте тільки про Сибіру! Якщо вам пощастить, це так. Він кинув гей запальничку. «Тримай її при собі. Безпосередньо перед тим, як поставити її на Череп, поверніть гвинт внизу на один повний оборот вправо. Потім починається трансляція ».
  
  
  В ту ніч N3 поринув у глибокий йогический транс, в своєму ліжку. Він готель очистити свій розум від того, що йому треба було зробити на наступний день. Він брав участь у грає в сліпі шахи з Юдою, і один невірний крок означав програш всієї партії. Один фактор працював на користь Ніка, і вже зробив це: ненависть Іуди до AX і Сполученим Штатам. Голос чому Іуда звернувся з листом до йому, а не відразу зник. Але Іуда хотів би можливість вбити Ніка, - і це може виявитися його фатальною помилкою. Було багато людей, які намагалися вбити Картера, і всі вони були мертві.
  
  
  N3 не думав, що Юда завтра що-небудь зробить. Нібито саме не в Жироні, середовищ натовпу навколо арени, де гуляли десятки поліцейських. Ні - цей чоловік організував цю зустріч, щоб він міг наслати Ніка і Тасию іншого на інший. Це доставить йому величезне задоволення.
  
  
  Але крім того, що він був архипреступником, Юда був ще і крутим бізнесменом. В даний момент у нього була королева в цій дивній і смертельної грає в шахи - леді, яку він найбільше готель би продати росіянам. І це по-его ненависті до AX і США, а також з-за розбіжностей з червоними китайцями. Але грошей завжди було що сказати. N3 знав, що він може зателефонувати Хоука, щоб отримати необхідні мільйони протягом доби. Все, що йому потрібно було зробити, це передати гроші і отримати натомість англійку.
  
  
  Але не все так просто! Глибоко перебуваючи в трансі, Нік здивовано ясно бачив речі. Кожна деталь була гостро відбилася і відбита в пам'яті его. І Юдеї завжди було повно різних хитрощів.
  
  
  Він цілком міг продати Ніку або російською кота в мішку. Жінка могла бути мертва. Вона була істеричною, невротичной і залежною. Страх, хвилювання, напруга можуть стати для нах занадто сильними. У такому разі Юда без коливань продасть труп. Може, він подумає, що це хороша жарт!
  
  
  Була одна проблема, яка займається, може ускладнити ситуацію. Навіть в трансі Нік насупився, бо тут AX залишив його в невіданні. А може не AX , а британці або ЦРУ . На самому делле не мало значення, хто це був. Але факт залишався фактом: Нік iso усіх сил намагався отримати інформацію від Тасии, російського агента, що формула, яку вони всі хотіли, - формула райської пігулки, як її називав Хоук - ніколи не була викладена на папері!
  
  
  Алісія Тодд думала обладнання всьому цьому!
  
  
  Можливі наслідки цієї божевільної ситуації були незліченними. У будь-якому випадку, це вказувало на те, що Алісія Тодд, навіть незважаючи на те, що вона була лесбіянкою, невротичкою і наркоманкою, не втратила наукового мислення. Вона розкрила величезний секрет найбільшого вузу смислів і поки тримала цей секрет при собі. Навіть британці лише приблизно знали, що розробила Алісія Тодд. Росіяни теж це знали - звідси ih ретельно продуманий і дотепний план нацькувати на нах дівчину. Намагаюся розігріти англійку сексуально. Вони не зроблять нічого, щоб її залякати або пошкодити її чутливий, геніальний розум - поки не стане очевидно, що вони неправі, а потім вони вб'ють її.
  
  
  Було ясно, що Юда спробує отримати формулу Алісії Тодд. Якщо йому це вдасться, він зможе продавати її в обох напрямках, і отримати подвійну прибуток. N3 сумнівався, що це дійсно спрацює. Щоб підтримувати жінку найкращою можливою розумовій і фізичній формі, він повинен був дозволити гей приймати героїн, і якщо б гей, є героїн, вона могла б впоратися з Іудою - вона ніколи не дала б ему саме правильну формулу, та Юда не мав би вирішення. ... перевірити інформацію, яку вона ему забезпечила. Тому й поспішав Юда! Якщо жінка помре, поки він тримав її в полоні, він міг би спробувати продати формулу, але це була тільки спроба, спробувати хоч щось окупити навколо своїх великих вкладень.
  
  
  Слабка посмішка з'явилася на губах N3, коли він сидів на ліжку, схрестивши ноги в колінах, занурений у глибокий сон. Юда був трохи стислій з пантелику!
  
  
  У будь-якому випадку він не шталь б дзвонити Хоука, щоб передати Юді ці мільйони. Він знайде Алісію Тодд і викраде її. Пізніше він повернеться, щоб вбити Іуду. На самому делле все було дуже просто, і було б нерозумно турбуватися про мириадах аспектів цієї справи. Було добре і навіть необхідно, щоб ви усвідомлювали труднощі, щоб потім уникнути ih і відкрито піти до своєї мети.
  
  
  Нік відкрито за трансу поринув у глибокий сон. Він розтягнувся на великий старомодною ліжка і заснув сном дітей і праведників.
  
  
  Вночі Тася Лофтен занепокоїлася і злякалася. Сміливо, подумавши, що все неправильно, вона пробралася в кімнату Ніка у величезній фланелевою нічній сорочці з доньї Ани, яку вона знайшла.
  
  
  Він розкидав навколо ліжка-пачки газет, щоб вона не могла підійти непоміченим. Вона зупинилася перед паперовим бар'єром і подивилася на сплячого. Він тримав одну руку під подушкою, і, гей, не потрібно було бачити «Люгер», щоб знати, де він. Вона здригнулася. Те, що вона готелю зробити, було дуже небезпечно!
  
  
  І все ж вона вагалася. Его особа зачарував її. Зоряний святий лився крізь жалюзі, відкидаючи тьмяний святий его, звичайні риси обличчя. Він був - вона повинна була визнати - дуже гарним хлопцем. З-за тьмяного світла і склепіння різкі лінії, що позначали небезпеку і напруга на його обличчя, тепер були невидимі.
  
  
  Тася важко дихала. Ee грудей світилися, і вона відчувала, як у них стріляє. «Це абсолютно неправильно, - сказала вона собі. Дуже неправильно! Він був для нах ворогом. Вона повернулася і босоніж подибала до свого ліжка. Будь ласка, вона благала Бога, якого так довго був офіційно заборонений в'їзд в її країну, будь ласка, переконати мене, що мені не потрібно вбивати його!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  8. В ІСПАНСЬКОМУ МІСТІ
  
  
  
  
  
  
  «Особисто, - сказав Юда, - я б вважав за краще продати англійку вам обом. За десять мільйонів з зустрінуть ваших урядів обох країн. Її б тоді передав її публічно і подивився, як ви боретеся між собою. Ви можете вбивати одне одного! Тоді її зможу знову взяти ту даму і знову продати її. Так, в цій ідеї щось є! - Юда усміхнувся.
  
  
  І Ніку, і Тасии довелося нахилитися, щоб його почути. У них тільки що була невдала корида - бик був боязкий і ненадійний, а матадор не ценымногие краще. Тепер ще один бик вийшов на арену, і гальорка, дешеві ряди, на якому сиділи справжні фанати , видав гучний шум. Люди на гальорці подумали , що цей бик теж не коштував нічого , як і крикнули El Presidente , що інший звір повинен був прийти на арену. Це була його привілеїв і, судячи з криків народу, його борг. Досі тхір це була дерьмовая корида, і люди на гальорці більше її не виносили.
  
  
  Розпочався місто навколо подушок сидінь на арені, паперових стаканчиків і пляшок. Це ще не було повним бунтом, але можливість була. Але президент ще не накинув зелений хустку на передню частину ложі своєму, сигналізуючи про те, що бика слід прибрати і замінити на більш забіякуватого. Тим часом поліція і Цивільна гвардія зайняли стратегічне положення , готові втрутитися, якщо спалахне буде.
  
  
  Нік і дівчина сиділи по обидва боки від Іуди в сомбре на дорогих сидіннях поруч з ложею президента. У ih чверті не було інших людей, тому це було ідеальне місце для ih обговорення: галасливого і ненав'язливого. Нік не зміг виявити нікого навколо людей Іуди, крім Черепа, але він знав, що вони були поблизу. Ну, звичайно, було багато, і вони були добре озброєні. Нік не збирався нічого робити, але зараз він був щасливий. Контакт був встановлений.
  
  
  Він нахилився до маленькій людині: «Але цього не станеться, інша-Джей! Ми з Тасей тепер союзники. Нік підморгнув дівчині. Гігантський Череп стояв біля одного навколо виходів, піднімаючись над натовпом. Він стояв, схрестивши величезні руки на важких грудей, презирливо дивлячись на людей і биків. Ніку довелося визнати, що такий чоловік, ймовірно, зможе впоратися з ними голими руками.
  
  
  Пора було Тасии вступити в контакт з Черепом і передати йому запальничку. Він міг уявити собі ee опір, але це потрібно було зробити. Він кивнув гей, і вона підморгнула в ревматизму. Сьогодні ніяк не коли у нах були тіні під очима, і вона виглядала напруженою. "Союзники?" Юда знову усміхнувся. Його рот був великим і вологим, і він завжди посміхався. Посмішка, яка займається не була посмішкою. Юда був єдиним випадком rictus sardonicus, який коли-небудь бачив, N3 - ця вічна усмішка застигла на обличчя чоловіка.
  
  
  «Союзники!» - повторити Юда. 'На скільки довго? Поки я не передам тебе жінку? Її б готель щороку, що буде потім ».
  
  
  «Забудь про це», - коротко сказав Нік. «Ми домовилися про процедуру. Йдемо далі.' Через чверть години, коли вони сиділи разом, вони домовилися, що Нік спочатку поговорить з Іудою наодинці, потім він піде, і Тасия буде вести переговори з цією людиною. Потім Юда оголосить про своє рішення протягом доби.
  
  
  Божевілля гальорки було на піку. У небезпечній близькості від голови дівчини просвистіла пляшка. Вона йшла відразу за Іудою і Ніком, выходившими по лож; тепер вона нахилилася і спіткнулася, але Нік зловив її. В мить хвороби її зелені очі подивилися в його очі, і вона ледь стримувалася. Вона прошепотіла: «Мені страшно».
  
  
  Нік обережно поставив її на ноги. «Іди, освіжись, мила. Обіцяю, що не буду грати з тобою в ігри ». Це, звичайно, було брехнею, як і все, що він збирався сказати Юді. Але йому довелося грати в обидва кінці.
  
  
  Коли дівчини не стало, а Юда сказав: «Це така незграбна ципочка! Такий раптовий крок був для нах дуже небезпечним. Відкрито зараз на тебе спрямована дюжина газів, Картер.
  
  
  Нік не шталь коментувати. Він подивився на сцену обурення навколо них. Речі все більше і більше виходили з-під контролю. Поліція вдерлася на гальорку, і в кількох місцях відбувалися зіткнення. Юда глянув на президентську ложу. «Чому цей ідіот не розвішує свою зелену ганчірку і не дасть цим людям ще одного бика? Перш ніж він це зробить, тут буде повний бунт!
  
  
  Нік похмуро посміхнувся. «З яких це тхір ти турбуєшся про насильство, Юда?»
  
  
  Чоловік жестикулював своїми маленькими білими ручками, ніби мив ih. Він був трохи вище п'яти футів. Сьогодні на nen був спа-сірий костюм відмінного крою та чорний капелюх-федора. Его кремовому шовковому краватці була шпилька з чорною перлиною. Його ноги були в ботьнках витонченої ручної роботи. Нік ще ніколи не бачив неприязнь у такій красивій упаковці.
  
  
  «Я дійсно ненавиджу мафію», - сухо заявив Юда. Насильство без вигоди або місцях безглуздо. Але ми тут не для того, щоб обговорювати мої улюблені роздратування. Вам потрібна ця англійська вчена, Картер - скільки ваш уряд готовий nah заплатити?
  
  
  У Ніка вже був готовий ревматизму. 'Це не проблема. Її плачу на мільйон більше, ніж росіяни - що б вони нам пропонували. Її пропоную вам поговорити з дівчиною, щоб дізнатися, як високо вона хоче підняти ціну, потім ви скажете мені цю суму, і її покладу зверху мільйон. Купюрами. В доларах США, які підлягають оплаті в погоджений час і в погодженому місці. Деталі ми зможемо опрацювати пізніше. Але не намагайся мене обдурити, Джей! Її я повинен бачити цю жінку живою, здоровою і неушкодженою, інакше покупка не відбудеться. Її перевірю її особисто, перш ніж ти отримаєш хоча б пенні.
  
  
  Юда знову, як би вимив руки. Нік подивився на цей жест, і вирішила, що це щось фрейдистское. Можливо, цей чоловік думав, що таким чином він зможе змити кров зі своїх рук.
  
  
  «Це виглядає добре продуманим», - сказав Юда. Це прозвучало розчаровано. «Ему це не дуже подобається, - подумав Нік. Він не обвів нас так, як йому хотілося б.
  
  
  Він підняв плечі. «Про що ти думав, Юда? Зрештою, це бізнес-операції. Ми можемо дозволити собі платити більше, ніж івани - ви знаєте це не гірше за мене. Отже, ми отримуємо Алісію Тодд. Це нитка.
  
  
  «Здається, так». Юда подивився відкрито на Ніка своїми мутними очима. Обличчя Іуди було рожевим, м'яким і безволосим. Тільки кілька тонких зморшок може сказати, що це трансплантированная шкіра. Шкіра, вії і брови - все фальшиве, як темну перуку під чорним капелюхом.
  
  
  N3 знав цю історію. Кілька років тому Юда вбив агента AX в Китаї, але перед смертю цієї людини він обпалив Юду з вогнемета. Юда, здавалося, не хотів припиняти розмову. Він нахилився до Ніку, слюні текли по застиглого куточка rta. «Скажи мені, Картер, - і забудь на мить, що ми смертельні вороги, - ти віриш, що ця дівчина може отримати гроші? Її так не думаю. Її, вважаю, що вона блефує. Думаю, росіяни закриють справу. Вони покарають її за невдачі і розстріляють або відправитися в Сибір, а потім розподіл ними яку-небудь жарт, щоб потягти з мене цю жінку. У разі необхідності, вони вдадуться до грубої сили ».
  
  
  Нік тим часом намагався знайти Тасию, не повідомляючи Юді про це. Тепер він зручно sel. Дівчина вибрала дуже вдалий момент. Вона розмовляла наблизившись до Черепа - як дорого це ось коштувало! - коли поліція вигнала банду порушників спокою, в основному підлітків. Тася і Череп ненадовго виявилися залучені в ссорящуюся натовп. Дівчина вдарилася об Череп. Нік зміг розслаблено розсміятися. Голосування, як це повинно було працювати. Запальничка була тепер в одному з усього кишень Черепа, інтенсивно посилаючи сигнали.
  
  
  N3 виглядав спокійним і сказав Юді: «Напевно, вони вдадуться до грубої сили. Ваша думка? Росіяни, мабуть, тепер вже дійсно тебе ненавидять. Ви перебили цілу купу ih хлопців на рожевій віллі. Ви тоді про це не думали?
  
  
  Юда знову пустив слину. - Ах так, ця Вілла Роза! Мої люди не думали, що буде так багато. Дуже шкода. Шкода, що вони не вбили вас, поки вони були там. Але, звичайно, вони не знали, хто ти. Темні очі тверезо дивилися на Ніка. «Дивно, - подумав Нік, - його очі ніколи не блимають».
  
  
  Він усміхнувся Іуді: «Це добре. Якщо б вони вбили мене, ми б зараз не сиділи тут і не вели переговори. Ти можеш подякувати свою добру зірку за це, Юда, тому що я згоден з тобою: ця дівчина не може уявити тебе гроші. Вона веде відчайдушну гру в блеф. На твоєму місці був би обережний, - весело додав він. «Вона могла вбити тебе з-за відчаю».
  
  
  «Я так не думаю», - тихо сказав чоловічок. «Я вірю у своє майбутнє і готель, щоб мої люди вбили тебе на віллі Троянда. Вести переговори з вами - це задоволення, якого їй би з радістю відмовився. Ваш уряд все одно виявилося б поступливим. Особисто ти не маєш значення, Картер.
  
  
  N3 подивився в ревматизму. На мить оксамитові рукавички були зняті. «Я подбаю про те, щоб у тебе був ще один шанс», - лагідно сказав Картер.
  
  
  «Будь ласка, - відповів Юда.
  
  
  Юда знову сель. Він витер слину вишнево-червоним носовою хусткою. Він вийняв сигару навколо золотого футляра і закурив. «Дівчина знову йде», - безпристрасно сказав він. «Я збираюся поговорити з нею зараз. Але я вважаю, що ви праві, і ми не прийдемо до угоди. Шкода - я б краще продав росіянам. Але ваші гроші мають право голосу ».
  
  
  «Ти прав, - сказав Нік. Він встав. "Як ви зв'яжетеся зі мною?"
  
  
  - Повертайся в свій Каса-де-Флоридо, і чекай там. Її дам вам знати найпізніше через двадцять чотири години. Потім ми знову зустрічаємося, щоб опрацювати всі деталі ».
  
  
  «Не роби цього пізніше», - сказав Нік. «У будь-який момент там може бути напружено. Поліція, безсумнівно, прийде ставити питання про різанину на рожевій віллі. Її б вважав за краще не бути там, коли вони прийдуть ».
  
  
  Юда знову витер свій поточний рот. Очевидно, він не міг контролювати слину, яка займається постійно накопичувалася в куточках його rta.
  
  
  «Не турбуйся про це, Картер». Щось яскраве з'явилося в його очах на мить. 'Її подбаю про тебе!
  
  
  А поки що до побачення.
  
  
  N3 голосно розсміявся. - «Hasta luego, J. Побачимося пізніше».
  
  
  Нік протиснувся крізь натовп. Зараз він трохи заспокоївся, але не зовсім. Ель президент, нарешті, здався, і на арені з'явився ще один бик. Рicadores були вже зайняті. Спасибі новому бикові і діям поліції пляшки і подушки більше не викидали на арену з гальорки . Люди там тепер задовольнялися тільки свистом, тупотом і виттям.
  
  
  Нік зіткнувся в натовпі з Тасей. На мить ih тіла стикнулися ще з одним, і його рот був біля її вуха. 'Добре?'
  
  
  Вона кивнула, і її шовковиста мочка вуха торкнулася його губ. 'Все нормально. Запальничка в кишені цього покидька. Це було жахливо. Він намагався схопити мене і притиснути ».
  
  
  'Велика дівчинка! Її подбаю, щоб тебе, якщо за це золоту медаль. А тепер іди, домовляйся з цим збоченцем. Побачимося в машині; З мене досить метушні і суєти.
  
  
  Коли вони підійшли до нього, він стояв, притулившись до «ланчии», і курив сигарету. Ih було п'ятеро: двоє поліцейських, два Guardias Civiles і товстий чоловік у цивільному. Останній тримав під носом Ніка посвідчення особи. 'Teniente de policia. Ви містер Картер, містер Ніколас Картер?
  
  
  Всі його нерви були на межі, але Ніка не здригнувся. Він благословив підказку, що йому довелося залишити зброю на віллі. Це була азартна гра, і вона не вдалася, але тепер вона приносила плоди. Він відчув, як по його шиї біжить піт.
  
  
  «Її Картер, так. Що тут відбувається?' Ему не сподобалося, як на нього дивилися Гвардійці Сивилес .
  
  
  Очевидно, їм не подобалися північноамериканці, і вони були б більш ніж щасливі попрацювати з ними зі своїми акціями. Лейтенант простягнув руку. «Pasaporte, тхора фавор».
  
  
  N3 досталь свій новий паспорт. Хороша підробка. Він був у нього тільки в останній раз. ввечері з речами, які він несс у своїй великій валізі. На nen була его фотографії, хоча вона була трохи спотворена вмілій операторською роботою.
  
  
  Лейтенант тільки глянув на паспорт. Він відступив на крок і кивнув людям, яких він несс. Він сказав Ніку: «Приношу свої вибачення, сеньйоре, але нам доведеться обшукати вас. Розумієте, це наш обов'язок. У нас є підказка.
  
  
  Нік швидко посміхнувся і підняв руки. 'Yo comprendo. Вперед, продовжувати. Не могли б ви сказати мені, що ви шукаєте? '
  
  
  'Замовкни!' - гаркнув один навколо Гвардійців. Він почав обмацувати Ніка.
  
  
  Холодний відчай захлеснуло N3. Все це було надто гладко, надто штучно і дуже гладко. «Знайшов», - сказав лейтенант. Що за предмети? Чиї? «Як ніби він цього не знав», - кисло подумав він. Хто ще, крім Іуди? Але чому? Де він помилився? Юда зізнався, що з російською дівчиною торгуватися буде невигідно ...
  
  
  Guardia Civil тріумфально хмикнув. Він підняв, щоб показати іншим. 'Привіт! ; Myre! El narcótico ... '
  
  
  N3 подивився на це з чоловіками. Його шлунок стиснувся. У nen спалахнув гнів. Тепер він потрапив у біду!
  
  
  Лейтенант вивчав білий пакет з гумкою навколо нього. Він оглянув брудну голку для підшкірних ін'єкцій. Коли він знову подивився на Ніка, його очі були жорсткими. Він помахав голкою Ніку. 'Ви можете пояснити це, сеньйоре? Це був би дурний штопора, якщо б його не розмістили таким тоном і не було б такого жорсткого блиску в очах людини.
  
  
  Нік Картер знизав плечима. Що тут пояснювати? Він був наркодельцом, якого забрали з наркотиками в кишені. Він готель вилаятися від душі. Що для осла! Він був недбалим. Юда готель прибрати його з дороги, з якоїсь причини, і здавалося, що бажання Іуди збувається.
  
  
  «Я не можу цього пояснити», - сказав він рівним тоном. «Я взагалі цього не розумію. Це не мій! Його ніколи не вживаю наркотики, Тениенте. Її іноді з нетерпінням ось чекаю цього? Хтось вклав мені в хвилину - клянуся вам!
  
  
  «Його, поклали вам на хвилину, все в порядку!» Лейтенант лукавою усмішкою показав, що у нього погані зуби. «Сильна історія, сеньйор! Ходімо з нами в офіс! '
  
  
  Це був момент істини. Спробував би він втекти? Він думав, що зможе впоратися з п'ятьма. Вони подумали б, що чисельно досить сильні, і не чекали нападу. Біда в тому, що ih дійсно було п'ять. Він не міг бути трохи обережним. Це повинно було відбутися швидко і безжально, - і незабаром йому доведеться вбити кількох, навколо них голими руками. Якщо б це сталося, всі дії его вдалося б "Операцію Сафо2. Він не зміг би виконувати свою роботу, якщо б його б всі поліцейські в Іспанії.
  
  
  У цей момент рішення було знято з його рук. Той, хто робив обшук рушив далі і нишпорив пальцями в кишенях Ніка. Тепер він знову щось знайшов і подивився. Его велика плоска гол скривилася від гніву. Він плюнув на штанину Ніка. Лейтенант здивовано зашипів. «Карамба, це гірше наркотиків! Він один, навколо цих проклятих бандитів. Дай мені це сюди, Хуан!
  
  
  Guardia віддав свою скляну трубку лейтенанту. Нік знову прокляв себе. Це дійсно фатальна недбалість. Він заклав жалюгідного павука Пепе в хвилину і навіть не подумав про nen!
  
  
  Карабіни тепер були націлені на Ніка. Ему наказали підняти руки високо в повітря. Навколо них стали збиратися люди. N3 спалахнув від безпорадної люті. Бігти було безглуздо. Тепер вони були стривожені і думали, що він був одним навколо них ненависних павуків; вони застрелили його, перш ніж він зробить крок. Він повинен придумати що-небудь ще, і швидко.
  
  
  Лейтенант подивився на золотого павука в трубі. Потім його мутні очі подивилися на Ніка, і він зі злою посмішкою знову показав свої хворі зуби. Нік думав, що може читати його думки: нарешті-то поліція захопила Павука живим! Воістину особлива подія. Звичайно, він не проживе так довго, але до того, як його повісять або розстріляють, він міг би говорити. Під поліцейським ділянкою були підземелля, які роками не використовувалися. Але ці калабозо були акуратно збережені, і всі старі знаряддя тортур були готові. Звичайно, катувати затриманих було протизаконно, але хто знає? У будь-якому випадку, североамериканец був павуком, і це мало велике значення. Павуки були не тільки розбійниками, але і ворогами держави. Вороги самого Каудільйо ! Voni чи клятву вбити цього великого людини при першій рішенням!
  
  
  Це був лову року. Для це его обов'язково підвищили б. Лейтенант зробив знак своїм людям. 'Приберіть його звідси. Необов'язково працювати в м'яких рукавичках. Він повинен відразу навчитися хорошим манерам, тому що у нас буде багато довгих розмов, цей Павук і його, і він повинен буде розповісти мені все про своїх товаришів. Не так, сеньйоре Павук?
  
  
  N3 не відповів. Він глибоко замислився і тепер прийшов до неприємного відкриття. Висновок, який залишив його абсолютно збентеженим. Не Юда підставив його, а Тасия! Раніше, коли вона спотикалася, або в натовпі, коли він йшов, вона докладає ці речі ему в хвилину. Крім того, вона була відсутня досить довгий час і, безсумнівно, попередила, заявляють поліцію. А це означало, що вона, мабуть, зробила це.
  
  
  Цей павук, звичайно, був його власною дурістю. За його недбалості він не позбувся від нього одночасно з Пепе. Халатність, через яку могла бути зірвана Операція "Сафо" або може виявитися фатальним для самого Ніка Картера. З АХ або від самого Хоука не можна було чекати допомоги. Вони ніколи офіційно не визнають, що мають до нього якесь відношення. Як і будь-який інший агент АХ, він був наданий самому собі.
  
  
  Стовбура карабін встромився йому в спину. 'Йди!' І N3 пішов.
  
  
  
  
  
  
  
  9. КОЛЕСО ЖАХЛИВИХ ПРИГОД.
  
  
  
  
  Точка була добре помітна на дисплеї приладової панелі автомобіля, а звуковий сигнал було чітко чути. Тася за кермом Lancia послідувала за Іудою і жахливим Черепом навколо міста Жирона на північ. Вона випередила ih на десять хвилин, але це не мало значення. Детектор, який був у Черепа в кишені, працював нормально.
  
  
  Ee руки були холодними і твердими, і вона весь час згинала пальці. Це не було зміною погоди, хоча на півночі ставало прохолодніше, і насувалося загрозливе небо. Коста-Брава, дике узбережжя, славиться раптовими вересневими штормами. Вони несподівано люто б'ють і так само раптово зникають, але приносити з собою дощ, місто, сніг, блискавку і грім.
  
  
  Ні, сказала собі дівчина, її не турбує погода. Вона замерзла від страху! В той момент вона обслуговує би все, якби поруч з нею сидів американський агент - фігура незворушна! - але це було неможливо. Вона крадькома тицьнула голку і пачку наркотиків ему в хвилину і попередила, заявляють поліцію. Ніка Картера на даний момент повністю виключили.
  
  
  Все йшло досить вільно, поки вона не зустріла цього Іуду. Потім вона звернулася до реальності. На вільному ринку гей, не було на що спертися. Якби не було іншого виходу, Нік Картер купив би англійку, і вона, Тасия, нічого не могла вдіяти. Вона не може отримати ці американські долари, і Юда це зрозумів. Він тихенько посміявся над нею під час ih короткого інтерв'ю і, мабуть, принизив її. Ee відкрито попередили, що англійку можуть вбити, якщо вона створить неприємності. Звичайно, це було блефом, і їй було все одно. Але факт залишався фактом: американець перемагав. Він збирався забрати Алісію Тодд, якщо щось не буде зроблено швидко! Так вона і зробила. Вона піде за Юдою в його лігво і забере в нього жінку. Це було все, що вона могла і повинна була зробити.
  
  
  Відеосигнал пробігав по екрану, як жовто-зелена воша. Все пройшло за планом. Юда продовжував їхати на північ. Тася дивилася на лежить поруч з нею на сидіння дорожню карту. Вона спохмурніла. Може бути, ця людина перетне французьку кордон? Перпіньян знаходився менш ніж в будь-якому кілометрах від Жирони. Але, звичайно ж, між ними все ще залишалося незліченна кількість сіл - ці купи кам'яних будинків, тепло прислонившихся одному до одного на південних схилах Піренеїв. Тася з сумнівом похитала головою і звернула увагу на дорогу. Мощена дорога вже давно позаду нах. Там, де вона їхала зараз, шлях був вузьким і кам'янистим, повним каменів і вибоїн. Гей, потрібно бути обережною. Якби щось трапилося з Lancia і вона втратила б після, то все пропало!
  
  
  Її страх тільки посилився протягом дня. Поки Нік був з нею, з нею все було в порядку, і вона цього не розуміла. У нах також були досить еротичні шоу про nen - тепер вона почервоніла, - в яких вона ніколи не зізнається навіть цим жахливим людям по Смершу . Такі ідеї були неприпустимі.
  
  
  Вона тому сумному факті, що гей, не можна було звертатися до своїх рахунок цих грошей. Як тільки вона це зробить, вона визнає своє фіаско. Тася мимоволі здригнулася. Вона згадала страхітливо вицвіле будівля на Сретенці, спартанську камеру в підвалі з яскравим прожектором на стелі. Голий дерев'яний стілець з прикріпленими ременями. Також були б батоги, ножі і повітряний шланг, а може бути, стоматологічна дриль.
  
  
  Вона так сильно стиснула кермо, що її пальці білими. Вона уявила собі, як буде виглядати її красиве тіло - у нах не було зайвої скромності - коли вони покінчать з нею. Її красиве обличчя спотворилося. Вона не змогла б цього винести.
  
  
  Вона помацала між своїми довгими стегнами. Це було все, що у нах було - синій автоматичний пістолет підв'язці. Вісім куль. Боротися з Іудою і його бандою було не так wouldnt складно. Вона повинна перемогти з її сміливістю та винахідливістю. Зрештою, вона була російською дівчиною - членом обраного народу, який одного разу успадкує землю і все влаштує належним чином.
  
  
  Світловий сигнал раптово повернув ліворуч у селі Ла-Ханкера. Звукові сигнали стали ценымногие голосніше. Раптово світловий сигнал зійшов з розуму. В сніговому хмарі він був розрізнити елементи. Заважає сніг? Тася пригальмувала «ланчу» і здивовано подивилася на екран. Здавалося, що наближається шторм вже потрапив на екран радара.
  
  
  Тася зупинилася. Сигнал зник з екрану, але звук був чітко чути. Тася пробурмотіла негарне слово по-російському. Що, кравець візьми, відбувалося?
  
  
  Там, де вона зупинилася, було безлюдно й безплідно. Всій території готелю, а яка займається йшла високо до цим не таким далеких гір, була засіяна високими соснами. Дівчина вийшла й озирнулася. Тиша була гнітючою, і каркання ворони, злетів з одного навколо дерев, прозвучало для нах привітний.
  
  
  Щось блищало в сосні біля дороги. Вона підійшла і раптом зрозуміла. Срібна папір. З ялинки звисали довгі смужки кордон фольги, немов різдвяна прикраса. Тасия оглянула дорогу попереду і схилила коліна, щоб краще розгледіти косою святим, відбитий від хмар. Дорога була засіяна срібними зміями!
  
  
  Її складати долар завмер. Юда розсипав фольгу, щоб зіпсувати радар. Це було саме по собі досить погано, але це також означало, що Юда знав або підозрював, що ...
  
  
  Постріл різко розірвав тишу. Goggle просверлила чисте отвір в лобовому склі і пролетіла далі.
  
  
  З соснової гаї вздовж дороги пролунав голос з каталонським акцентом: «Тримайтеся, сеньйора! Підніміть, будь ласка, руки.
  
  
  Повільно, з почуттям відчаю і гніву, Тася підняла руки вгору. Це був потік всьому. Юда тільки трохи возився з нею. Вона була дурепою, думаючи, що зможе врятувати англійку поодинці.
  
  
  Через кілька миттєвостей її оточила дюжина грубо одягнених чоловіків. Всі вони були тепло закутані, і добре озброєні. У деяких були пістолети-кулемети і важкі патронташі. Вони прийняли її з великим інтересом і зробили ще один одному непристойні зауваження. Її обшукали поверхово, і у нах відібрали пістолет. Чоловік, який знайшов його, схвально пробурмотів і погладив нутрощі її стегон своєї мозолястою рукою. Тасия завдала йому удар, який вразив його, коли він присів, змусивши його спуститися на землю. Це викликало велике веселощі середовищ інших чоловіків.
  
  
  «Muy bella», - сказав високий командир. «Але тигриця! Але послухайте , товариші, стає так само холодно, як у самому складати долар Каудільо. Давай поквапимось. В монастирі є вина і eda, а також камін. Зв'яжіть цю путу і візьміть її з собою.
  
  
  Незадовго до того, як брудний носовичок був пов'язаний гей, на очі, Тасия побачила спалах світла високо на схилі. Вона тільки що пережила щось подібне на рожевій віллі. Хтось шпигував за ними зі схилу гори. На мить її складати долар підскочило - невже теж це Нік? Але ні - американського агента бути не може. Вона подбала про це.
  
  
  Я стою з зав'язаними очима, вона почула, як по схилу спускається джип. Її заштовхали в автомобіль, який поїхав. Вона чула, як за ними їде «ланчия».
  
  
  Через півгодини з нах зняли пов'язку.
  
  
  Тася була в акуратному маленькому кабінеті в круглій башті. Вона припустила, що це одна навколо веж монастиря. Було затишно, горів електричний обігрівач. Юда дивився на нах з-за великого стільця, ворушачи своїми маленькими руками. Він сказав: «Це було дуже нерозумно з вашої сторони намагатися слідувати за мною, міс Залова. Вкрай нерозумно! Ви справді думали, що я не прийму адекватних заходів? Ви думаєте, що я ідіот?
  
  
  Дівчина не відповіла. Вона ображено поглянула в підлогу і відчула полегшення від того, що Черепа там немає. Її нерви, і без того переживають такі важкі часи, не могли витримати більшого від Черепа! Юда закінчив своє уявне миття рук і перетворив пальці в башту. Через ту вежу він подивився на дівчину. Його невиразні очі дивилися на нах з голови до п'ят. Він стікав слиною від свого вічного полярного сяйва; усміхнені куточки ee rta і нагадали гей, злого і сміхотворного клоун.
  
  
  Пройшла мить, перш ніж Юда знову заговорив. - Спочатку її, був зовсім не задоволений вами, міс Залова, але я подумав, і тепер майже передумав. У мене невеликі проблеми з вашою жінкою, міс Тодд. Вона дуже непокірний. Вона не хоче їсти, а кілька хв тому навіть відмовилася від щоденної дози героїну. Боюся, що пелюшки спала з її очей, і вона стала більш чітко розуміти ситуацію. Ви могли б бути корисні, міс Залова. Або мені слід називати вас Тасей, тому що ви взяли це ім'я для свого прикриття?
  
  
  "Яка різниця, як ти мене називаєш?" - сердито сказала Тася. «Ти виграв, а її програла. Ви знаєте, що це означає в моїй країні. Її задовбали.'
  
  
  "Ще немає." Юда нахилився вперед і подивився відкрито на нах. У нього був твк при відкриванні rta, і Тасия подумала, що зараз він дійсно намагається посміхнутися. Вийшов жах.
  
  
  «Ще немає», - повторити Юда. «Я сказав вам, що звертатися з міс Тодд виявляється важко. Якщо вона не приймає героїн, вона втрачає свідомість. Вона може навіть зійти з розуму. Вам, міс Тася, доведеться її вмовляти. Це не буде коштувати вам дуже великих зусиль. Вона лесбіянка і любить тебе. Вона буде в захваті від твого повернення. Можливо, ви навіть зможете змусити її попрацювати зі мною - розповівши мені секрет формули!'
  
  
  Тася негативно похитала головою. 'Вона цього не зробить. Вона навіть не готелю, говорити зі мною на цю тему ».... Юда щось задумав для нах. Він сказав, що вона йому потрібна. І він ще не вбив її. Можливо, ще була надія. Але агов, потрібно вся її винахідливість і хитрість, щоб протистояти цьому маленькому дияволу.
  
  
  Юда безпристрасно подивився на нах. - «Думаю, ти не так старалася, дороге дитя. Тебе, звичайно ж, проінструктували не бити її надто сильно. Ваші люди хочуть, щоб вона добровільно поїхала за залізну завісу і повністю і переконано співпрацювала з вами ».
  
  
  Юда волого усміхнувся. - «Я можу це уявити. У сформованих при інших обставинах, в самих незвичайних при інших обставинах, це єдиний вихід. Звичайно, біда в тому, що ця жінка нічого не написала. Це значно ускладнює ситуацію ».
  
  
  Юда вимив руки, і в его порічкових очах з'явився дивний блиск. «Це пов'язує мені руки, так сказати. Дуже шкода! Тоді ти не зможеш експериментувати з цією жінкою ... е ... як зазвичай. Це як балансувати з яєчною шкаралупою - боїшся, що всі відразу розіб'єш ».
  
  
  Тася загрозливо подивилася на нього. - "Ви маєте на увазі, що не наважуєтесь піддавати її катуванню!"
  
  
  Юда кивнув. - «Якщо ти хочеш бути такою грубою, Тася. Для мене це не має значення. Я не люблю таких ніжних людей, крім себе. Але давайте розглянемо вирішення цієї ситуації, тепер, коли ви мій гість, а Нік Картер пішов з дороги! Це було дуже корисно з твого боку, дороге дитя. Звичайно, її бачив, як ви це зробили, і один навколо моїх людей пішов за вами і вас побачив, що говорить по телефону. Він бачив, як ти також натрапила на нашого бідного Черепа і робилося це ему в хвилину!
  
  
  Юда поліз у ящик свого крісла і кинув срібну запальничку на блюді. «Це зручна річ, але в наші дні вона трохи застаріла. Її трохи дивуюся Картеру - я чекав від нього більшого. Може, для нього все йде занадто швидко ».
  
  
  Тим часом мозок Tasi посилено працював, обдумуючи за рішенням. Юда до чогось прагнув. Вона вирішила приєднатися до нього, поки не побачить свій шанс.
  
  
  «Картер - придурок», - сказала вона. «Як і всі американці. Він думає, що у всьому світі немає нікого краще за нього, - і навіть якщо йому це не вдасться, він думає, що завжди може все купити за долари ».
  
  
  Пальці Іуди були рожевими зміями, коли він ih переплетал. «Він навіть може це зробити», - м'яко сказав він. - Він теж може це зробити - і з американськими доларами все в порядку, дороге дитя. Навіть якщо її буду вести справи з вашими людьми, що мені вони дуже подобається, її буду наполягати на тому, щоб вони заплатили доларами! Давайте спочатку з'ясуємо це! '
  
  
  Тася вирішила ризикнути побачити її наскрізь. Вона отримала те, до чого він прагнув. Це був ризик, на який ей, довелося піти.
  
  
  «Я можу бути тобі марна», - щиро сказала вона. «Я не виконала свій наказ, який полягав тільки в тому, щоб англійка опинилися в межах наших кордонів. Я не можу запропонувати тобі доларів. Начальство зараз кине мене, як adobe illustrator, а коли її повернуся в Росію, мене, напевно, розстріляють! »
  
  
  Тепер він ліпив навколо рук форму для торта. - Все це її знаю, дорога Тасия. Але ... у мене є план! І це може вирішити всі труднощі одним махом. Ви переходите до мене працювати. Останнім часом її втратив кілька гарних людей, ih потрібно замінити. З вашою освітою та досвідом ви могли б бути дуже цінні для мене. І ваші люди знають вас і будуть вести переговори зі мною через вас - якщо її буду наполягати. І її буду наполягати. Ви як і раніше можете виконувати свою роботу, у той час як ваша безпека постійно забезпечується! Вашим людям це може не сподобатися, але вони схилять коліна. Їм цікаво Алісія Тодд, а не ти.
  
  
  Це було так. Вона може навіть пережити це неушкодженою - якийсь час. Але рано чи пізно Смерш її зловить . Вони не знали про прощення і забутті. Далі справа залишиться відкритим до тих тхора, поки воно не буде позначено червоним чорнилом ЗАКРИТО. Але чому б поки не зробити вигляд, що згодна? Гей, нічого було втрачати, абсолютно нічого.
  
  
  Юда втупився на нах. «Я бачу, ви розглядаєте мою пропозицію», - сказав він. «Добре... Я дам тобі кілька годин, щоб подумати про це. Ти повинна бути дуже впевненою в собі, дороге дитя, тому що, якщо ти спробуєш обдурити мене, з тобою відбудуться дуже погані речі! Тоді тебе не підстрелять - це дуже простий вихід. Ні! Тоді її просто передам тебе Черепу, щоб він робив з тобою все, що йому заманеться. Знаєш, він без розуму від тебе!
  
  
  Тася не могла придушити судомну тремтіння. Юда потрапив в точку. 'Ах! Її, бачу, ви вражені. Страшно навіть! Не можу сказати, що звинувачую тебе, дороге дитя. Звичайно, вам нема чого мене боятися в цій області! Мій... мій смак до чогось зовсім іншого ». З'явився великий червоний язик і лизнув жорсткі губи. - Але з Черепом все інакше - він любить жінок. Всіх жінок, але, звичайно, віддає перевагу красивих. Він, як це називають іспанці, muy lujurioso! Він ніколи не може насититися цим і ніколи не буває повністю задоволений. І, як ви можете оцінити по його розміру, що відбувається, коли він бере жінку з собою в ліжко!
  
  
  Обличчя дівчини було яскраво-червоним, і в висках стукала кров. Маленький збоченець за столом все ще дивився на нах, насолоджуючись її сум'яттям. Тим не менш, вона змусила себе дивитися йому було відкрито в очі.
  
  
  «Я дійсно боюся Черепа», - сказала вона. «Він нагадує мені гадючу яму в темряві. Але вам не обов'язково використовувати його в своїх інтересах, щоб змусити мене підкорятися - принаймні, у цьому питанні. Ми прагнемо до того. Якщо зможу її відвезти цю англійку Росію, її виконаю свій обов'язок і буду щаслива. Навіть якщо я ... якщо її ніколи не зможу повернутися в свою країну ».
  
  
  Юда кивнув. «Я зрозумів. Вони почали працювати над вами раніше і ретельно виховали. Це чудово - як тільки ви навчитеся виконувати накази, на самому делле вже не має значення, хто ih віддає. Отже, ви згодні? Ти повертаєш Алісію Тодд до героїну? Знаєш, це буде нелегко. Ей, це набридло. Вам доведеться діяти дуже точно, дуже терпляче і дуже обнадійливо. Гей, потрібно відновлювати нерви. Потім цього, але лише після цього, ви можете продовжити спроби схилити її на свою сторону, якщо захочете. Усім буде легше, якщо вона буде поступливішою. Ви можете навіть спробувати змусити її записати формулу, хоча, сумніваюсь, що вам це вдасться. Вона ще не настільки божевільна ». Тася сказала, що діти в цьому сумнівається. Крім того, вони не могли це контролювати. Алісія Тодд, могла показати їм будь-яку колекцію символів, які нічого не значили.
  
  
  Юда погодився. 'Ти прав. Ми повинні зосередитися на доставці вантажів без пошкоджень і у відмінному стані. Це буде вашою головною задачею, люба дитино. І вам доведеться поквапитися. Як тільки вона буде відповідати стандарту, ми зв'яжемося з вашими людьми на радіо і закриємо угоду. Мій передавач покриває весь світ, і я впевнений, що ви знаєте правильну процедуру ».
  
  
  Тася встала. «Уведи меня до неї зараз».
  
  
  'Момент' - Юда знову спробував посміхнутися. Слина текла по його підборіддю. Він витер її і досталь навколо кишені пласку металеву коробку розміром з банку сардин. На nen було дві кнопки, червона і чорна. Юда поставив його на стілець перед собою і підняв чарівний мізинець. - Сідай, Тася. Її ще не закінчив говорити.
  
  
  Дівчина знову опустилася в крісло. Що тепер? Мета у нах крутилася. Гей, потрібно було трохи побути одній або, принаймні, подалі від Іуди. Назавжди було думати, будувати плани!
  
  
  Юда постукав пальцем по плоскій коробці. «Може здатися, дороге дитя, що я дуже багато говорив про Черепее. Може бути, це так, але я хочу переконатися, що ви дійсно розумієте ситуацію, в якій перебуваєте. У тебе живий і тренований розум, і щиро зараз ти вже думаєш, як мене обдурити ».
  
  
  'Новий! Її ...
  
  
  Юда благально підняв руку. «Не назавжди придумувати брехня! Її знаю, про що ви думаєте - і не звинувачую вас. На вашому місці його вчинив би так само. Але її не на твоєму місці, а ти. Її хочу, щоб ви точно знали, що це за місце і що воно означає. Я не приховую, дороге дитя: я поставлю тебе в дію за допомогою жах. Ви будете підкорятися мені, тому що боїтеся наслідків будь-якого непослуху! Так що ви повинні вміти передбачати ці наслідки - і її зараз не кажу про смерть ».
  
  
  Юда знову постукав по ящику. «Ви повинні зрозуміти, що відбувається з Черепом. Він не нормальна людина, і його навіть не маю на увазі його розміру. На самому делле він свого роду робот. Ходячий труп. Він був мертвий, коли його его знайшов.
  
  
  Він лежав на полиці в морзі польського містечка. Він був мертвий вже близько десяти хвилина, так що до того часу, коли його оживили, вже відбулося значне пошкодження мозку. Можеш пройти за мною?"
  
  
  Тася відчула холод з голови до нога. Вона відчула неконтрольовану тремтіння в колінах і поставив ступні на підлогу з максимальною силою, щоб протидіяти цьому. Те, що сказав агов, Юда, тепер здавалося правдоподібним, і вона слухала в якомусь жаху. Вона повинна була визнати, що якщо його наміром було налякати її, йому це вдалося.
  
  
  «Неважливо, як він потрапив туди випадково. Її був там, і саме спасибі, мені це величезне тіло було повернуто до життя. У нього був простий серцевий напад, так що це було нескладно. Дігіталін, лікування електрошоком, масаж серця, - і він прийшов до тями. Але зберегти життя цієї великої дупі - інша справа. Его складати долар було занадто маленьким для його величезного тіла. Але і ця проблема була вирішена - принаймні, на даний момент. Її замовив операцію і встановив кардіостимулятор в черевну порожнину Черепа. Ви коли-небудь чули про цих геніальних речі?
  
  
  Дівчина кивнула. Її очі повернулися до коробки. 'Так, в самому делле. Лікарі в нашій країні теж проводять цю процедуру ». На що тепер з цією людиною?
  
  
  Юда своїми пальцями зробив вежу. «Отже, наш бідний Череп кремезний акумуляторами і проводами. Думаю, вони називають ih електродами. У всякому разі, у цьому випадку все працює добре. Зрештою, цьому бідоласі, звичайно, будуть потрібні нові батарейки ». Його рот затремтів. «Може бути, дати вам на це дозвіл, а може, й ні. Це залежить від того, яке значення має для мене Череп. Але на даний момент це не має значення. Це!'
  
  
  Юда підняв коробку. «Я зробив ще один крок і зробив це. Електронний гаджет, дуже схожий на розподільну коробку для дистанційного управління телевізором. Ви натискаєте кнопку і включаєте інший передавач, не встаючи зі стільця. Це те ж саме - тільки її можу змусити його складати долар зупинитися!
  
  
  Тася знала, що він говорить правду. Придумувати таку жахливу річ було дійсно его справою. Юда злегка притиснув червону кнопку, не натискаючи її. «Цим її зупиняю його складати долар; Коли натискаю чорну кнопку, знову починає битися. Звичайно, довго чекати не варто. Пошкодження мозку вже відбулося, і для Черепа, воно може бути фатальним. Так що я дуже обережний, тому що він мені все ще потрібен ».
  
  
  Тасия змусила себе заговорити, щоб зруйнувати злі чари, які створював цей злий чоловічок.
  
  
  "Чому ти мені все це розповідаєш?"
  
  
  Юда знову витер рот. - На самому делле, для вашого ж блага. Із-за забавного явища. Як тільки її натискаю на цю чорну кнопку, Череп просто оживає. Але якщо натиснути кілька разів поспіль, стає цікаво. Тоді его складати долар б'ється в сто разів швидше. Це просто йде шкереберть. І лють, яка займається потім опановує ним, шукає сексуального виходу. Тоді мета смерті ненаситна. Запевняю вас, ви не підведете его, дороге дитя. За допомогою цієї кнопки він може працювати протягом 24 годин, не перегорая! Тобі це не сподобається, Тася! У будь-якому випадку, ви ніколи цього не забудете - якщо виживете, в чому її сумніваюся. А тепер, дороге дитя, її досить ясно висловився?
  
  
  Вона не могла більше дивитися на нього, насилу вимовляючи слова: «В самому делле. Якщо я не підкорюся тобі, або спробую обдурити ... ти віддаси мене Черепу?
  
  
  «Абсолютно фантастичним, дороге дитя. Її вміщу тебе з Черепом в одну навколо келій ченців і шість разів натисну чорну кнопку. Інше її надам вашій уяві ».
  
  
  Вона почала тремтіти всім тілом. Вона була в люті на себе, але не могла стриматися. Вона нахилилася і схопилася за коліна з викривленим обличчям. Юда виглядав задоволеним. Він встав і вийшов з-за стільця. Він лагідно поплескав її по плечу. «Іди, іди ... тримай себе в руках. Її, впевнений, що до цього не дійде. Її, вважаю, що ви розумієте суть. Тепер перейдемо до англійці. Вона в Північній вежі.
  
  
  Тасия пішла за чоловіком через лабіринт звивистих кам'яних коридорів. Стіни були темними і слизькими. Були проведені електричні дроти, і що-де горіли слабкі лампочки. Ih shaggy здавалися глухими.
  
  
  «Тут досить примітивне», - пробурмотів Юда. «І все ж її вже витратив на це дуже багато грошей. На самому делле забагато. Але я отримаю все це назад, якщо наша угода відбудеться. І в цьому є свої переваги - це занедбаний монастир, куди ніхто ніколи не ходить. Крім того, він в залі, недалеко від французького кордону. Її перетворив його у фортецю і відчуваю себе тут у цілковитій безпеці ». Здавалося, він розмовляв сам із собою, не звертаючи уваги на дівчину, яка займається йшла за ним швидкими кроками.
  
  
  Час від часу вони проходили камери, що виходять в коридори. Мізерні квадратні кам'яні приміщення з одним вікном нагорі. У деяких навколо них Таня помітила труни, які могли бути тільки трунами. Цього не може бути? Монастир занепав років сто ... Тоді це, напевно, якісь скрині. За поворотом коридору вона побачила інший. Юда просто повернувся і побачив, що вона спостерігає. «Так, це труни. У nen спали ченці, які побудували цей монастир! Неприємна ідея, правда?
  
  
  Він витер свій мокрий підборіддя. «Вкрай незручно. Здавалося, вони просто не могли дочекатися, і, ймовірно, трохи намагалися померти. Її особисто не дуже поспішаю з цим ». І він знову видав свою мерзенну пародію на посмішку.
  
  
  Вони вийшли через вежі і наткнулися на зубчасту стіну. Звідси будівля більше було схоже на замок, ніж на монастир. І знову Юда, здавалось, прочитав її думки.
  
  
  «Розумієте, їм довелося захищатися. Маври, повинно бути, полювали за цими ченцями. Ви повинні побачити підземелля. Дуже глибокі, темні і вологі. Через них протікає підземний струмок. Але, може бути, нам не варто говорити про підземеллях ». Він знову усміхнувся. "Я сподіваюся, вам ніколи не доведеться ih бачити!"
  
  
  Тася, яка займається була навчена прицільної стрільби, уважно оглянулася. Може стати в нагоді. На плоскому даху кожної навколо чотирьох веж був встановлений кулемет з командою навколо двох людей у беретах. Крім того, стіни патрулювали озброєні люди. Як, кравець візьми, вона могла вибратися звідси, або, як сюди міг потрапити хтось інший?
  
  
  Сухий рів оточував стіни з усіх чотирьох боків. Тасия побачила блискучу воду в іншому місці, і подумала, що це був резервуар. Щоб Юда міг залити траншею, коли готель. За ровом стояв жахливий паркан навколо колючого дроту. Юда зловив її погляд і сказав: «Цей паркан вночі електризується, і дикі бики випускаються в кювет. Злі звірі, ці мої бики! Але йди, дороге дитя, ми повинні приступити до роботи. Ми не повинні витрачати час даремно ».
  
  
  Всередині стін була велика площа з кількома господарськими будівлями. В одному навколо них працювали кухаря. На площі горіло кілька великих вогнищ в оточенні груп чоловіків. На всіх були берети і товсті дублянки. У них на грудях хрест-навхрест висіли важкі шкіряні патронташі. У кожного навколо чоловіків було перекинуто через плече рушницю. Дівчина до висновку, що у Іуди величезна армія!
  
  
  Піднявся наростаючий вітер, завиваючи поривами навколо веж і зубчастих стін, піднімаючи сніг. Небо було свинцево-сірим. Юда подивився на це і засміявся. «Один за це сумно відомих вересневих штормів. Це красиво! Він подбає про те, щоб ви залишилися з нами ».
  
  
  Тепер вони підійшли до четвертої вежі, яка займається виглядала краще, ніж інші три. «У нашій англійської гості тут краще житло, - сказав Юда, -... потім мого, звичайно».
  
  
  Вони стояли біля підніжжя гвинтових сходів, коли пролунав крик. Високий, пронизливий, наполегливий і такий страшний, який Тася ніколи не вважала можливим. Цей крик був сам по собі, страхом і жахом. Він повстав з тремтливою речовин божевільної душі!
  
  
  Юда пробурмотів прокляття і скочив по сходах. На ходу він поліз в хвилину і витягнув чорний металевий ящик. Тася кинулася за ним великими кроками. Череп! Інакше і бути не може. Череп, звичайно ж, дістався до Алісії Тодд.
  
  
  Вони підійшли до день, закритою фіранкою. Юда ривком відкрив її. Тася сиділа щиро за ним, дивлячись через його плече. Череп здіймався над жінкою, як якщо б вона була пігмеєм. Він змусив її замовкнути, прикривши гей, рот великий рукою. Рука закрила всі обличчя жінки, притиснувши її до вузького ліжка. Іншою рукою Череп зривав з нах одяг по частинах. Це була шведів, в якій вона залишила рожеву віллу. Ee сорочка була розірвана, оголивши чорний бюстгальтер. Одним ривком Скулл стягнув шорти з жінки. Ee тонкі ноги жалібно тряслися, коли вона iso усіх сил намагалася вирватися з виверти гігантів. Череп зовсім не звертав уваги на ih присутності. Тепер він смикав жінку за білі трусики. Его нігті залишили криваві сліди на її білому животі. Особа Черепа було спотворено екстазом від того, що голосування-голосування повинно було трапитися. Тася відчула нудоту у животі.
  
  
  Юда проклинав себе самого. Він не спробував увійти в кімнату, але натиснув червону кнопку на коробці.
  
  
  Череп застиг. Його масивне тіло зігнулося й стислося, як у людини на електричному стільці, коли в нього влучила енергія. Він спробував повернутися до них обличчям. На півдорозі він почав падати. Це було повільно, він кивнув назад і сморщил особа. Він своїми руками схопився за груди і розірвав сорочку. Потім він ударився об підлогу, як ніби було зрубане дерево.
  
  
  Юда почав діяти. Хоча Тасия боялася і ненавиділа його, вона могла захоплюватися його здібностями.
  
  
  Він подивився на свій наручний годинник. - «Я можу протримати його так дві-три хвилини, голосування, і все! Візьміть цю жінку і перенесіть її через хол в наступну камеру. Залишайся з нею там, поки його не поверну Черепа до життя і не заберу його. Він не повинен побачити її. Дайте гей укол, поки вона все ще в шоці. Подвійна доза! Голос... - Він простягнув гей голку і капсулу. «Іди, іди. Її повернуся якомога швидше ». Тася підняла англійку і забрала її. Гей, довелося переступити через Череп, який лежав поруч з нею, як зрубаний стовбур дерева. Його обличчя почервоніло. Тася дуже сподівалася, що на цей раз він не зможе повернути людини до життя!
  
  
  Камера була порожня, за винятком труні, який стояв у кутку. На nen була кришка, і Тасия але Алісію Тодд на кришку. Жінка була без свідомості і важко дихала, все її обличчя було вкрите краплинами банк. Мішки під очима утворювали два сірих півмісяця на її обличчі. Тася ніколи не любила цю жінку і ненавиділа займатися з нею любов'ю, але ось тепер стало її шкода. Алісія Тодд пройшла через пекло. Вона намагалася позбутися від наркотиків, що було майже нездійсненним завданням, і тепер це напад Черепа. Це звело з розуму будь-яку жінку.
  
  
  Вона швидко наповнила впорскує і встромила голку в руку жінки. Алкоголю під рукою не було, тому довелося ризикнути зараженням. Вона поправила жінку і залишив її в труні.
  
  
  Коли вона визирнула з-за рогу з-за день, Череп спіткнувся. Він помахав рукою і притулився до стогнати. Іуда пішов за ним з скринькою в руці. Він тихо лаяв чоловіка. Череп, похитуючись, попрямував далі по коридору, мабуть, нічого не розуміючи.
  
  
  Тася пірнула назад у камеру і оглянула лежала в труні жінку без свідомості. У нах було сильне передчуття: Алісія Тодд не збирався переживати це найближчим часом, і, можливо, вона ніколи повністю не видужає. Що тоді? Її завданням було вбити Алісію Тодд, якщо вона не зможе знайти спосіб благополучно доставити її в Росію. Але як вона повинна була вбити її? У нах більше не було зброї. Ee руки? Вона подивилася на них. Це були тонкі руки, але досить сильні. Вона підійшла до труни, щоб гарненько роздивитися жінку. Те, що вона побачила, вже було дуже схоже на труп. Руки Тасии стиснулися. Потім вона знову ih розправила. Ще немає! Ще був проблиск надії! Може, жінка все-таки не зійде з розуму. Потім того, через що вона пройшла, вона може повністю прив'язатися до Тасии та розкрити всі свої секрети. Якби Тася була досить здатної і дочекалася відповідного моменту, вона могла б перехитрити Юду! Може бути, може бути, може Раптом Тася захотіла посміхнутися. Нік Картер, американський агент, що може з'явитися і звільнити її! Вона відчула, як у ній піднімається дивне тепло, чудова, заборонена вібрації. Нік прийде - вона була в цьому впевнена.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  10. ТРЕТІЙ КРУГ.
  
  
  
  
  
  
  Годину відчаю.
  
  
  Як досвідчений фахівець у своєму делле, N3 знав, наскільки це небезпечно і наскільки погано буде, якщо ви здастеся. Якщо б ви були паралізовані, і стали байдужими, ви більше не могли набратися бойового духу, щоб долати невдачі. На даний момент ему знадобилася вся его і сили волі, щоб дати відсіч. Яким би тверезим він нам був, він повинен був визнати, що справи йдуть погано. Voni его ще не катували, але будуть. Ему доведеться терпіти це, принаймні, поки є надія.
  
  
  Він, звичайно, міг уникнути тортур і смерті, розкривши свою особистість як агент AX. Поки його не притягли б до розстрільній команді, було немислимо, аби він зробив таке. В Іспанії більше, ніж в будь-якій іншій країні, ненавиділи діяльність закордонних справ агентів всередині своїх кордонів. Якщо Нік розкриє, хема він є, це викличе дуже неприємні контрзаходи. Коли Нік сидів собаки несвіжої соломи, ему прийшло в голову, що Хоук, мабуть, волів би, щоб його застрелили.
  
  
  N3 перебував у в'язниці глибоко під поліцейським ділянкою. Біда в тому, що це не було темницею, в звичайному розумінні цього слова. Це була сира кам'яна камери без вікон і дверей. Єдиним отвором був люк у стелі.
  
  
  У нього був би ще один шанс з дверима. Він навчився відкривати майже будь-який замок, але він також міг спробувати на мить заманити одного навколо охоронців в свою камеру - що було б фатальним для цієї людини! Але тепер N3 відчував себе безпорадним, чого з ним ніколи не траплялося. Поліція готель не ризикувати з "павуком". Єдиний отвір в его цифрові камери був закритий залізним люком одіна одіна д, і на чотири метри над его головою. Його перебили і кинули в камеру, як мішок з картоплею. Кістки все ще боліли, але, на щастя, він потрапив у вологу солому і нічого не зламав. Люк представляв собою залізну решітку, проникну трохи зеленуватого світі. Не те щоб це було ему дуже корисно - всього чотири слизьких, покритих мохом стіни і кам'яну підлогу, покритий брудною соломою. В ній повзали жуки, але не було щурів, і Нік міг собі це уявити, тому що щури не проникнуть в таку нору!
  
  
  Він ніколи не був готовий здатися. Навіть Гудіні не зміг би вибратися навколо цього становища! Его ретельно обшукали і все забрали. У нього була тільки шведів, навіть наші сигарети або сірники.
  
  
  Велика комаха, схожа на скорпіон, пробігло mimmo його ноги, і він штовхнув його в безсилій люті. Він прокляв російську дівчину і себе, і Тетерев'ятник, та Гей Лорд, і Пепе, і павуків, і всіх, кого він міг придумати. Прокляття не вони принесли йому було користі, але вираження своїх почуттів трохи поліпшило настрій. Але він повинен був чітко розібратися в ситуації: не можна було втрачати час, і це було єдине, що він втрачав з кожною миттю все більше і більше!
  
  
  Згори почулися shaggy, і люк відкрився. Тепер в печеру проникло трохи більше світу. Голосувати і все, - з гіркою покірністю подумав N3 - інквізиції вотум-вотум з'явиться!
  
  
  Але це був всього лише поліцейський з їжею. Чорна мета заглянула всередину. - Коміда, Сейлор. Сподіваюся, вам сподобається ваш бутерброд - ми зробили его спеціально для вас! Це м'ясо вбитого вчора боягузливого бика. Інший чоловік засміявся і сказав: «Скажи цьому североамериканцу, щоб він все з'їв. Незабаром ему дуже знадобляться сили его ».
  
  
  Нік взяв сковороду, яка займається була опущена на мотузці. Тим часом він подивився на охоронця. У нього склалося враження, що чоловік підморгнув ему. Потім люк зачинився, і shaggy пропали.
  
  
  Нік втупився на сковороду в своїх руках. Підморгування? Очевидно, це був світловий ефект. Чому охоронець підморгнув ему? І все ж він все ще був здивований, коли я перевірив вміст сковороди. Чоловік говорив з певним тоном, - чи це було лише уявою? Може, він справді почав тут сходити з розуму.
  
  
  У каструлі були лише бутерброд і кухоль води. Нік допив воду - він був зневоднений - потім оглянув бутерброд, хліб і м'ясо якого були грубими і темними. Він зняв верхній шматок хліба - і приготовлено воно!
  
  
  Золотий павук.
  
  
  Він був все ще живий і повзав на шматку м'яса. Нік постукав по йому пальцем. Він попросив далі і знайшов там шматок паперу сигаретного паперу. Було надряпано одне слово: medianoche - опівночі.
  
  
  N3 знову sel в свою смердючу солом'яний ліжко і розслабився. Був шанс вибратися з цієї клітини і знову стати самим собі господарем! Він відчував себе ценымногие краще.
  
  
  Чекаючи, він розглядав різні мотиви, рішенням і сподівання тих, хто міг бути залучений. Це міг бути Юда, який готель його звільнити. Це була б особлива іронія долі! В цьому була певна божевільна логіка: Юда готель свої долари, а Юда готель его вбити. Він не отримає нічого, якщо Нік залишиться замкнутим в цій темниці.
  
  
  Тим не менш, Нік схилявся до думки, що це не Юда - скоріше, він вірив в Ель Лобо, лідера меншою банди павуків. Цей старий вовк якимось чином відчула, що з ним сталося, і готель, щоб він пішов - з причин, найбільш відомим ему самому. Нік не заперечував. Через деякий час його збудження стихло, і він спокійно заснув.
  
  
  Его це єдина передача глухий удар ручної гранати. N3 негайно піднявся на ноги, повністю прокинувшись і готовий діяти. Нагорі було багато криків.
  
  
  Пістолет-кулемет дав черги. Розірвалася ще одна ручна граната. І ще одна. N3 був вражений. Ель Лобо, - якщо це був він - не брав півзаходів. Вони там вели цілу війну!
  
  
  Люк з гуркотом розкрилася. Особа в масці дивилася на нього зверху вниз. Високий сопрано запитав: «Ви сеньйор Картаир?»
  
  
  Ісус! Дівчина! Нік сказав: «До ваших послуг, сеньйора!»
  
  
  Спустили мотузку з вузлами. «Підніміться, сеньйор! І зробіть це дуже швидко! Ви повинні негайно вибратися з цієї проклятої клітки! »
  
  
  Нік поліз по канату, як індус, в просив карми. Дівчина несла два автомати і кинула одіна Ніку. 'Йдемо! Пронто, швидко, але не стріляйте більше, ніж це необхідно суворо!
  
  
  Нік пішов за нею по кам'яних коридорами. Вона помчала попереду нього, як маленьке привид, у просторих вельветових штанях і чорній шкіряній вітровці. Вона заправила штанини в американске солдатські чоботи і кинулася вперед, як ніби на ній були черевики. Коли вони повернули за ріг, Нік мало не спіткнувся об трупи двох гвардійців. Дівчина плюнула на підлогу і сказала: « Виродки!»
  
  
  Нагорі знову пролунав тріск автомата; ручна граната вибухнула в замкнутому просторі, і Нік не міг не думати про Віллі Гей . Ці павуки теж розуміли свою справу!
  
  
  Тепер вони підійшли до сходів з широкими сходинками, яка займається вела в цей поліцейський відділок. Вище була зведена залізна решітка. Дівчина ривком повернулася до Ніку. «Тепер ми повинні діяти швидко і дуже обережно! Нас було всього десять чоловік, і кілька людей загинули. Гвардія чекає підкріплень, звичайно.
  
  
  Ми повинні поспішати!'
  
  
  Вони пірнули під решітку і побігли по коридору в інший широкий коридор, який тягнувся вздовж усього будинку. Коридор був повен диму і пахло кордитом. З-за крісла почувся стогін.
  
  
  Дівчина вказала наліво. « Аделате! Через задні двері. Там чекає вантажівка - швидко!
  
  
  Нік побіг далі. Підійшовши до задньої день, він почув крик дівчини: «Карлос! Мендоса! Рафаель! Пронто, швидко - сюди! Її прикриваю вас!
  
  
  Нік зупинився і озирнувся. Він побачив трьох міцних хлопців, теж в масках, що йдуть до нього по коридору. Дівчина залишилася за ними, і повільно повернулася до нього.
  
  
  Одіна навколо чоловіків схопив Ніка за руку. «Тонто - дурень! Біжи. Тут небезпечно! Біжи!
  
  
  Нік вивернувся навколо рук чоловіка. З-за рогу вийшли три гвардійця . Нік опустив автомат і дав чергу. Одіна навколо офіцерів впав. Його знову схопили за руку. «Ми робимо це не для розваги, сеньйор! Костя бога, пішли зі мною!
  
  
  Коли вони вивели його через двері, Нік все ще озирався на дівчину. Вона впала на одне кожному людові, і стріляла короткими чергами досвідченого стрільця. Інші дві Guardias похитнулись і впали. Дівчина зупинилася для останньої черги, потім схопилася і, як заєць, побігла до задньої день. Ніка вивели у двір, вимощений бруківкою. Яка хоробра дівчина! Повністю підготовлений воїн і небезпечна, як отруйна дракона! Йому було цікаво, хто вона така.
  
  
  Він біг по камінню, слизьким від мокрого снігу. У непроглядній пітьмі виднілися тільки прикриті ліхтарі старого вантажівки. У дворі дув вітер, і було дуже холодно.
  
  
  N3 підняли сильними руками і затягли в машину. Кілька чоловіків перекотилися через нього, буркочучи. Дівчина стрибнула останньої. Вона владно крикнула водієві: «Ідіть - і швидше! На Арбалетную вулицю! І веди обережно, hombre. Якщо ми на щось вдаримося, все готово! '
  
  
  Вантажівка вилетіла навколо двору в провулок. Нік ніколи не забуде цю поїздку. Водій був або самим вмілим навколо тих, хто коли-небудь тримав кермо, або він мав заступництво всіх святих в календарі. Шини скиглили від мук, які вони виносили. Одного разу вони пошкребли кузовом стіну. Кожен покажчиків відбувався на двох колесах - іноді це здавалося навіть менше - і Нік майже почав шкодувати, що не залишився в своїй безпечної і тихої в'язниці.
  
  
  На нього ніхто не звертав уваги. Він сидів на підлозі, втиснувшись у куток, і від нього виходив затхлий запах у банку і крові, дешевого бренді і тютюну. З кожним ударом пістолет-кулемет був ему в ребра. Дівчина заговорила. Ніка знову вразило благоговіння перед її кудлатою зграєю. Вона була боса, в цьому не було ніяких сумнівів.
  
  
  "Скільки ми втратили?" Тепер, коли вона говорила відносно спокійно, її голос уже не був таким високим і пронизливим. «Це був навіть приємний звук, - подумав Нік.
  
  
  Одіна навколо чоловіків відповів. «Трьох, сеньйора, всі мертві».
  
  
  'Ви впевнені, що це так?'
  
  
  Інша людина, по всій видимості, заступник, відповів: «Я впевнений, Кармена міа. Двоє були вбиті миттєво, і Рікардо отримав вогнепальне поранення в житті. Він би довго помирав, тому його перерізав йому горло ».
  
  
  Деякий час в дико раскачивающемся вантажівці було тихо. Тоді дівчина сказала: «Бьен, ми не могли залишити его цим ублюдками ! Так що нас залишилося сім, ти? Могло бути і гірше. Ви впоралися відмінно. Ель Лобо буде задоволений.
  
  
  Нарешті вантажівка зупинилася біля Жирони. Ніка відвели в невисокий кам'яний будинок в баррере . Там було темно. Чоловіки і дівчина перешіптувалися, і ніхто не курив. Небо звисало над ними, як свинцевий парасольку, а темряву порушували світлі плями снігу. Вітер простягнув Ніку свої крижані пальці.
  
  
  Вони спустилися по сходах у підвал, освітлений паруючими смолоскипами стогонами. У кількох бочках був накритий стілець навколо дощок, а навколо нього стояли старі стільці. Бочки, скрині і повні мішки були складені в одному кутку. «Це було б щось для Пабло, - подумав Нік, - справжнім лігвом контрабандистів!»
  
  
  Хтось поставив перед ним стілець і простягнув ему бурдюк. Він знав цей трюк з давніх тхора і вправно зробив червону цівку собі в рот. Це був відмінний канаріо.
  
  
  Інші діти роздавали міхи. Чоловіки розійшлися по лавок, вздовж стін стояли мішки з соломою, і зайнялися своїми справами. Тим не менш, N3 чітко усвідомлював, що ih очі були прикуті до нього і дівчині. Бандити насторожилися! Підготовлений до всіх подій. Дівчину добре слухали і добре охороняли.
  
  
  Вони в таку гру ще напроти іншого на грубий стілець. Вона зняла бере і розпустила короткі каштанові кучері. У nen яскраво відбивався брильов. Вона проходила по йому пальцями, коричневими і брудними, але граціозними в її рухах. Ee очі відкрито дивилися на нього через дірки в масці доміно.
  
  
  Коли вона зняла маску, Нік Картер на мить затримав дихання. Це був всього лише дитина! Милашка з оливковою шкірою і овальним обличчям. Струнка, як хлопчик, з якими жіночними формами вона володіла, прихованими в занадто вільної чоловічому одязі, яку вона носила. Вона зняла важку шкіряну вітровку, і він виявив дві чудові опуклості на її блузці. Все ще справжня дитина. Перш ніж він це зрозумів, він кинув: «Скільки тобі років?»
  
  
  Сірі очі охололи. Вона вперлася підборіддям у брудну руку і осудливо подивилася на нього. «Це не має до вас ніякого відношення, сеньйор! Але я думаю, ви нічого не можете з цим вдіяти. Це відомий факт, що північні американці не знають манер. Мені сімнадцять.'
  
  
  "Це правда?" Нік спробував відкрити шлюзи своєї чарівності. Він був втомленим, брудним і неголеним. Він хвилювався б і на кінці мотузки. Але він відчайдушно потребував цієї дівчини і її чоловіках, і він не хотів ставати він не з ноги. Він посміхнувся гей, він же посмішкою, яка займається була занадто сильною для багатьох жінок у світі. «Мені дуже шкода, - додав він. «Я не хотів бути цікавим. Думаю, її все ще трохи заплутався . Ви і ваші люди виконали неймовірну роботу!
  
  
  Вона не виглядала впечатленной. «Nada - її лише як Ель Лобо каже мені. Він старий дурень у багатьох речах, але, можливо, на цей раз він був прав. Ми допомогли вам, сеньйоре. Тепер ви повинні допомогти нам ». Нік помітив, що розмови навколо вщухли. Всі чоловіки слухали. Він також зауважив, що його ще не вважаєте себе членом клубу, хоча його врятували і схопили під носом у поліції. Він був тим, кого ви б назвали умовно-достроковим звільненням. Все це починало скидатися на комерційну угоду! Що ж, сперечатися було не з чим.
  
  
  Беручи безтурботне ставлення, яке не зовсім відповідає почуттю его, він взяв міх з вином і наповнив свій рот. Була пачку сигарет Торо на столі, одну, навколо яких він запалив запаленої свічки і закашляв від їдкого години на тиждень. Потім він сперся на дошки і нахилився вперед до дівчини. «Ви тільки що врятували мене, напевно тому що ви думаєте, що це такий цікавий вид спорту, сеньйора! Так що якщо ви тільки сказали мені, що у вас на думці, їй був би дуже вдячний.
  
  
  Сірі очі уважно вивчали його. Ще вона запалила Торо . Гей, не довелося кашляти. Дим клубочився навколо красивого вузького носа. N3 згадала, як вона встала на коліна, щоб застрелити двох гвардійців . Сімнадцять років - доброго ранку! Вона була стара, як світ!
  
  
  «Ви праві, сеньйор Картаэр. У нас немає часу, щоб його втрачати. Ми покидаємо цей будинок протягом години і прямуємо в гори, де нас чекає Ель Лобо - дуже чекає! Але є ще багато речей, які вам потрібно дізнатися в першу чергу ».
  
  
  Нік посміхнувся. 'Її слухаю.' Він зауважив, що розмови навколо них поновилися. Bandidos не проявляли ніякого подальшого інтересу до йому.
  
  
  Червоний рот дівчини скривився в глузливій посмішці. «Кажуть, сеньйоре, що ви агент з Північної Америк! Так говорить Ель Лобо. Також стверджується, що ви найкращий агент, - що ви дуже розумні! Що ти теж убивця. Розумієте, це все, що говорить Ель Лобо . Бачите, я не зобов'язана з цим погоджуватися. Якщо ти такий розумний, як ти потрапив у в'язницю? Чому нам довелося заплатити трьома гарними люд, щоб звільнити вас?
  
  
  Нік відчув, що червоніє. Ця грізна дівчина! Вона дійсно розлютила його! Потім він усміхнувся. Звичайно, треба було визнати, що вона росія!
  
  
  «Це було прикрий збіг», - сказав він. «Мене підставила жінка. Якщо її знайду її знову, її, про неї подбаю!
  
  
  "Ви - дурень, щоб довіряти жінці, сеньйор!" - Вона дивилася відкрито на нього своїми старими очима. «Але це вже не має значення. Ми розшукали цю жінку - ми знайшли, де знаходяться, англійка і російська жінка. Людина на ім'я Юда тримає ih в своїх руках ».
  
  
  Нік sel відвертими. Отже, Юда зловив Тасию? 'Правда?'
  
  
  «У старому монастирі, недалеко від села Найкраще-де-Молло. Вона розташована на Коль-де-Аррас - перевал, який добре відомий нашим людям. Він йде у Францію ».
  
  
  N3 задумливо кивнув і затягнув сигарету. Значить, Пепе не збрехав. Це були назви, які він теж сказав у своєму страху.
  
  
  «Я чув про це», - сказав він дівчині. - Цей Ель Лобо, - він зараз там? Він бореться з Іудою?
  
  
  «Ще ні, сеньйоре. Він чекає, коли ви туди доберетеся. Ми вже кілька тижнів спостерігаємо за цим людиною Іудою. Для монастирем шпигували. Він не помітив. Він думає, що він в безпеці, і це на краще. У нього багато людей, а нас мало. У нього є кулемети - справжні, а не легкі, як у нас. У нього також є корпуси з колючого дроту, через який проходить електричний струм! А ще там сухий рів, в якому він дозволяє ночами бродити диким бикам! Тепер ви розумієте деякі проблеми, сеньйор?
  
  
  N3 сказав, що дійсно зрозумів проблеми. Він був трохи приголомшений. Щоб вигнати Юду з его зручного лігва, потрібно багато праці. Але іншого виходу не було, це потрібно було зробити.
  
  
  Він зробив впевнене обличчя. "Як Ель Лобо, знання устаткування мені?"
  
  
  - Від леді Нортеамерикано - сеньйори Лорд? Її - так її звали - сеньйора Лорд.
  
  
  Веселий Господь! Нік на мить згадав про прекрасному тілі, тепер розкладається в могилі.
  
  
  У нього не було абсолютної пам'яті, але він пам'ятав у всіх деталях розмова, який у нього був з Гей-ee віллі він вночі. Це обговорювалося Ель Лобо . Вона працювала в тісній співпраці з цим шахраєм.
  
  
  Він відкрито подивився на дівчину. «Зустрічалися ви коли-небудь сеньйора Лорд і Ель Лобо? Говорили ще з одним?
  
  
  Вона здавалася здивованим питанням. Вона ворухнула стрункими плечима в тонкій сорочці. 'Абсолютно! Дуже частини! Сама її там не раз бувала. Ми, справжні павуки, були змушені дозволити деяким навколо цих німецьких собак піти - ви ж розумієте, ми не могли вбити ih всіх, насправді? Тоді вони почнуть думати, що в цьому є щось підозріле. Але Ель Лобо розповів цієї вашої пані про німців, яких ми пропустили - тоді, може бути, ih потім заарештують або вб'ють.
  
  
  Нік помовчав і закурив ще одну сигарету. Все це мало сенс. Шматочки пазла підходять один до одного. Може бути, Гей Лорд зрештою не брехала - може, вона справді збиралася зіграти у відкриту гру з AX, але Юда був швидше! Тепер міняти було нічого. Але що мало значення, так це те, що Ель Лобо, розшукав двох жінок для Геїв, а тепер знайшов ih для Ніка! Все, що йому потрібно було зробити зараз, це дати Ель Лобо, належну йому компенсацію, і тоді він зможе завершити справу.
  
  
  Він відкрито запитав її: «Чого Ель Лобо очікує взамін того, що він зробив для мене?»
  
  
  У підвалі було жаркого і душно, і дівчина розстебнула дві верхні ґудзики своєї блузки. Тепер вона грала з срібним розп'яттям, яке висіло в блідою ямці між її юними грудьми. На мить ee ревматизму був відвертими у чоловіка.
  
  
  «Ель Лобо, багато зробив для тебе і для сеньйори, яка займається померла. Тепер він хоче назавжди покінчити з цією людиною Іудою - щоб покласти нитка битві між двома групами павуків. Вони повинні возз'єднатися, і це може статися тільки тоді смерті Іуди. Ель Лобо каже, що зараз саме час. Ми оточили Іуду в його монастирі, і він ще не помітив. У нього багато дель, і він стає трохи недбалим - це якось пов'язано з англійкою, і він російською, яких ми не розуміємо. Але це нам все одно. Ель Лобо говорить, що ми повинні залишити це вам. Ми хочемо тільки знищити Юду. Ви допоможете нам, Ель Лобо каже, що за вами стоїть вся міць Estados Unidos. Це правда?
  
  
  N3 серйозно кивнув. - 'Це правда.'
  
  
  Розумний старий вовк. Він готелі допомогою мікрофонів та гучномовців рахунки з Іудою раз і назавжди, а тепер чинив тиск! Він допоміг Гей, і тепер Estados Unidos були ему в боргу. Ну, може, так і було. І він, Картер, повинен був віддати цей борг!
  
  
  N3 відкинувся назад і закурив ще одну жахливу сигарету. Він відчув більше полегшення і задоволення, ніж це було протягом довгого часу. І чому б ні? Він і Ель Лобо, готелі одного і того ж - прикінчити Юду. Нік також готель англійку і Тасию, якщо він міг змусити її дезертирувати, але старому вовку було все одно. El Lobo здавалося ему розумний, зручний і досить простий чоловік, спрямований на повернення до свого старого бізнесу: об'єднання нацистських грошей для різких нацистських ковток. Непогано для звичайного контрабандиста і бандита. «Це була мета, - подумав N3, подумки сміючись, - зрештою, вона не здається такою нібито божевільної. Похвально, враховуючи мораль El Lobo і політичні забобони .
  
  
  Дівчина сказала: «Сеньйора Лорд частини говорила про вас, сеньйоре Картаир. Ель Лобо покладає великі надії - він думає, що ви зможете знайти спосіб обійти колючий дріт, биків і кулемети! Сеньйора сказала, що ви дуже розумні і дуже сміливі. Але вона була закохана в тебе, чи не так?
  
  
  Нік спокійно гей посміхнувся. Si. Але це не ти, і ти не так впевнена, що Ель Лобо, чи не так? Чомусь тепер саме вона почервоніла. Він вперше помітив у ній сором'язливість. Рум'янець поширився до початку вигину-ee все ще дозріваючих грудей. Але вона дала прямої ревматизму, не моргнувши оком.
  
  
  «Я не знаю, сеньйоре Картаэр. Мені не так-то легко довіряти. Але, може бути, їй довіряю інстинктам Ель Лобо. У багатьох сенсах він старий дурень, але не в цьому. Її буду уважно стежити за вами, сеньйоре!
  
  
  Нік похмуро посміхнувся. Для N3, який мав вищим званням KILLMASTER, це був новий досвід - потрапити на випробувальний термін до 17-річній дівчині. Потім він згадав, як вона зверталася з автоматом, і його роздратування зникло. У деяких людей хороші задатки виявляються дуже швидко!
  
  
  Він встав. 'Хороший. Підемо. Мені потрібно повернутися на свою віллу на узбережжі, щоб щось отримати. Це буде недовго - може, годину. І мені потрібно зателефонувати в Барселону - це дуже важливо. Звичайно, це повинен бути телефон, який не прослуховується ».
  
  
  Дівчина глянула на сталеві годинник на своєму тонкому зап'ясті. «Погода тут погана - а в горах буде ще гірше. Зараз половина третього, і темно скажімо, до семи годин. Ми можемо це зробити, але тоді нам більше не доведеться чекати! Ми повинні сховатися в горах, поки не розвиднілося. Але телефон - хіба у вас на віллі його немає?
  
  
  І якби був один, його б не використовував його ще. Її б не наважився довіряти. А у вас є ... «Це було з деякою неохотою, але вона сказала:» Тоді ми будемо дбати про nen. Захищений телефон є дорогоцінною річчю для нас, сеньйор! І чотири навколо моїх людей збираються з вами на віллу, ви розумієте?
  
  
  Нік зрозумів. Вона ему ще не довіряла.
  
  
  Коли вони збиралися покинути підвал, він запитав її про те, що на якийсь час спантеличило його. Він спробував пом'якшити штопора з посмішкою. - Ви вже двічі назвали Ель Лобо, старим дурнем, сеньйора. Я не думаю, що інші будуть цим задоволені. Що дає вам право на це? '
  
  
  Темно-сірі очі дивилися яскраво і відкрилися ему. Вперше йому здалося, що він виявив щось, що могло б вказувати на те, що вона цікавилася ним. У цієї дівчини було спокійно! На мить ему в голову прийшла дика ідея, але він тут же відкинув її. Гей, було всього сімнадцять, ще дитина! Дівчина раптом яскраво ему посміхнулася. Її сміх пов'язано похмурому підвалу сріблястий відтінок.
  
  
  «У мене є повне право», - сказала вона. «Мене звуть Кармена Сантос, і Ель Лобо, також звуть Сантос - він мій дідусю! Її називаю його старим дурнем, якщо мені хочеться. Тому що це все. Він все ще воюеет на Громадянській війні. Він вірить, що республіці одного разу повернеться. Тридцять років він переховувався від людей Франка. Завжди в бігах, туди і назад через французьку кордон. Так жилці моєї мами - і так живу я!
  
  
  Мені це не подобається, сеньйор. Тому її називаю його старим дурнем. Але я її люблю его і підкоряюся ему - і ви теж, сеньйор. А тепер займемося вбивством Іуди ».
  
  
  Вона прослизнула mimmo Ніка. Він вперше побачив, що під грубим чоловічим одягом ховається зовсім молоде жіноче тіло. Ему прийшла в голову ще одна думка. «Як ти стало відомо, де її, Кармена? Поліція швидко кинула мене в темницю ».
  
  
  Її усмішка була загадковою. «Це було дуже легко, сеньйор. У нас в поліції багатьох павуків. Одіна навколо них допоміг вас заарештувати - це був той, хто образив вас. Розумієте, він повинен бути дуже обережним. Він знайшов павука в пляшці і відразу попередила нас . Тоді їй стало відомо, що мені потрібно зробити, і зробила це ». N3 побачив, як струнка фігура піднімається перед ним по сходах. Він старіє? Дошкільнята з автоматами! Вперед!
  
  
  
  
  
  
  11. ЕЛЬ ЛОБО
  
  
  
  
  У Коль-де-Аррас весь день вирувала буря. Випав гарний шар снігу, але з настанням ночі він заспокоївся, і повітря очистилося. Останні залишки місячного світу зникнуть, коли знову почнуться осінні дощі, але тепер місячний святий представляв небезпеку, про яку вони не думали. Вони частково долають снігову ношу: Ель Лобо, послав кількох людей в село, щоб вони принесли простирадла і зробили навколо них снігові костюми для чоловіків. Тепер старий і Нік, кожен у простирадлі, лежали на холодному снігу і дивилися на монастир.
  
  
  Нік прийшов до висновку, що це буде важка робота.
  
  
  «Вони дуже впевнені в собі», - сказав старий поруч з ним. «Вони не розуміють, що ми тут, виродки! Це велика перевага для вас, сеньйоре, вашої?
  
  
  Нік кивнув і зробив точках нічного бачення монастир. Будь-де в баштах світил святим, і то і справа прожектора пробігав по зубчастих стін. Йому довелося визнати, що на ih стороні, здавалося, був елемент несподіванки, але він не був занадто оптимістичним. Було б дуже цікаво.
  
  
  Ель Лобо, був худим і его шкіра нагадувала шкіру старого сідла. Зі своїми мокрими вусами він виглядав як лютий морж. В цілому його зовнішній вигляд відображав саме те, хема він був: революціонером з нагородою за голову, який шталь бандитом і контрабандистом. Протягом тридцяти років він був солдатів і поліцію Франка. Нік не зовсім довіряв старому і не особливо любив його. Він був схожий корявому старого дуба, який відмовлявся вмирати.
  
  
  Він і Ель Лобо, провели більшу частину дня, плануючи старої римської вежі, поза полем зору монастиря. Опрацьована кожна деталь. Як і очікував Нік, ему доведеться сформувати командос навколо однієї людини. Ніби як троянський кінь. Старий чудовий шахрай не приховував цього: він не шталь б ризикувати людьми, якщо б дорога не була б трохи розчищена. І це була робота Ніка: увірватися в монастир і струсити все навколо. Вивести диких биків по фарбі, якщо можна. У будь-якому разі зробити коротке замикання і відключити електрику в шлагбаумі. Відкрити весь день, до яких він міг би дістатися. Выведсти за фарби, як можна більше кулеметів.
  
  
  Тепер Ель Лобо сказав : «Думаю, ми закінчили, сеньйор.
  
  
  Тепер все, що нам потрібно зробити, це дочекатися, коли небо знову проясниться. А потім ти підеш, ти?
  
  
  N3 знову кивнув. «Тоді піду її, їх. Я думаю, тобі варто піти за людьми. Вітер посилюється, і скоро знову піде сніг. Тоді її піду на це! '
  
  
  Коли старий повз геть по снігу, Нік перевірив свою зброю. У нього був цілий арсенал з ним. На додаток до Саночника і стилету, він тепер мав дивну, короткоствольную гвинтівку. Саме цю гвинтівку, що він назвав Барселоною літак AX, поряд з деякою кількістю дуже спеціальних патронів, скинув на парашуті на полі поблизу Герона. Павук кур'єр приніс ему его в той же день. Там було повідомлення по офісу в Барселоні: CONTACT HAWK ТЕРМІНОВЕ. Нік лежав у снігу, похмуро сміючись. Те, що він робив в даний час є більш важливим, ніж контакт з його босом. Хоук був стурбований. Тоді він просто повинен був продовжувати діяти. Акція закінчиться сьогодні ввечері, незалежно від результату.
  
  
  У нього також було з собою шість ручних гранат. Він почернил обличчя і був одягнений в товсту вовняну шапку. На nen були два надягнутих інший інший светри, товсті вельветові штани, короткі шкарпетки і короткі військові черевики, яких у Ель Лобо був невичерпний запас.
  
  
  До того часу, коли Ель Лобо повернувся з чотирма своїми людьми, вітер посилився, і сніг закружляв засліплююче навколо них. Ще більше пластівців впало з низменному висять хмар. Мине небагато часу, перш ніж все небо закриється, і тоді вони зможуть піти. У всіх на лівому плечі були пов'язані білі плат, щоб пізнати ще один іншого в майбутній сутичці. «Важлива пересторога, - подумав Нік. Більшість чоловіків носили берети, схожі на браво Іуди , ih, шведів була дуже схожою. Потім того, як почалася б битва, стало б важко відрізнити друга від ворога.
  
  
  Сергій місяця і зірок зник на всю ніч, що залишилася, і вони поповзли крізь густий сніг до затопленої перешкоді. Вони насилу просувалися крізь зарості сосен і коркових дубів і через вузькі яри, де сніг лежав високо. Нарешті вони підійшли до кінця яру в десяти футах від бар'єра. Тут вони відпочили і оцінили ситуацію. Ніхто не відкривав рота, і всі вони натягнули простирадла особам.
  
  
  Поки все йшло за планом. Нік виглянув з-під простирадла в монастир. Нічого не вказувало на стан тривоги. Він чув крики та співи чоловіків. Вино переходило з рук у руки. Жовті відблиски висвітлювали неприємну нічну атмосферу. Погляд N3 зупинився на найвищій навколо чотирьох веж - в той день він визначив, що це найбільш підходяще місце для двох жінок, які можуть бути замкнені. Звичайно, він не був упевнений. Юда міг би кинути Тасию в темницю - якщо б він не переманив на свою сторону зараз! Нік подумав, що з Алісією Тодд будуть добре поводитися. Ви можете довірити Юді дбайливо звертатися з такими важливими товарами. Ель Лобо, щось пробурмотів. Це великого сенсу не мають нетерпляче. Нік глибоко зітхнув. «Добре, hombres! Ми підемо! Будь обережний!' Їм не потрібно було це попередження. Всі вони прекрасно знали про кулемети на вежах. Один невірний рух, найменший помітний шум - і вони загинули.
  
  
  Але тепер одіна навколо диких чорних биків нанюхав ih і обнюхав внутрішню огорожу, побудовану для захисту від електричного струму. Звір підозріло принюхався і подряпав сніг переднім копитом. Вони сказали Ніку, що таких биків було шестеро. Чорні бики по Андалусії.
  
  
  Четверо чоловіків, які прийшли з Ель Лобо, вже поповзли вперед. Нік дуже м'яко сказав: «Тримайтеся!»
  
  
  Старий нетерпляче озирнувся. "Що це?'
  
  
  Нік прошепотів: «Бик - він знає, що ми тут, і не хоче йти. Ми повинні позбутися від нього. Момент!'
  
  
  Він зарядив гвинтівку важкої стрілою. На стрілі було досить наркотиків, щоб приспати слона. Бик все ще нюхав, був копитом і обнюхував внутрішню огорожу, відкрито там, де збирався увійти, Нік.
  
  
  «Тобі треба йти, брат», - пробурмотів Нік. Він сказав чоловікам: «Нахиліться, амігос!» Він обережно прицілився в чорну масу тварини і натиснув на курок. Флоп! Звір на мить настала на сніг, потім повільно опустився. Шестеро чоловіків лежали мовчки, чекаючи відповіді. Нічого такого. Через хвилину Нік м'яко скомандував: «Марш! Швидко і тихо! Прощай, Джефа!
  
  
  Рука, схватившая его на мить, була грубою, як наждачний папір. «Іди з Богом», - сказав Ель Лобо.
  
  
  Вони відпрацьовували цей трюк весь день, використовуючи ковдру, щоб кидати Ніка. Тепер це було серйозно! «У тебе є тільки один шанс», - подумав Нік, наближаючись до чотирьом чоловікам, які очікують його на барикаді. На самому делле це була ідея Кармены. Затоплений бар'єр був першим і, ймовірно, найбільшою проблемою. Вони можуть викликати коротке замикання, але тоді спрацює сигналізація ...
  
  
  Всій території готелю, а тепер була заморожена. Ще був сніг. Копання тунелю зажадає часу і буде чути. Пройти під шлагбаумом і пробити його було неможливо. Але як проникнути? Навіть Нік на мить запустив руки в свої волосся.
  
  
  Тоді Кармена запропонував; «Чому б нам не кинути його? Четверо навколо цих сильних чоловіків повинні вміти це зробити, насправді? Цей бар'єр менше двох з половиною метрів у висоту!
  
  
  Вони поставили два стовпи і натягли між ними мотузки, на цій висоті. Четверо чоловіків, всі міцні горяни з величезною м'язовою силою, знову і знову кидали Ніка через мотузку. І голосувати прийшло випробування!
  
  
  Вони не сказали нам слова. Всі знали, що потрібно робити. Нік лежав у снігу, притискаючи до грудей гвинтівку. Опинившись в повітрі, ему довелося згорнутися калачиком у вигляді масивного кулі і спуститися вниз, як стрибуну з жердиною.
  
  
  Один чоловік на кожну кісточку і по одному на кожне зап'ястя. Нік напружився, коли вони розгойдували його взад і вперед, щоб розвинути велику початкову швидкість. Один - два - три - чотири - п'ять! Вони кинули його високо в повітря і через паркан!
  
  
  Суд боснії та герцеговини засудив Він більш смертоносним бар'єром з зазором в декількох футів, він згорнувся і побачив порочні, електричний заряджені шипи під ним протягом dolly секунди. Потім він почав падати, і, нарешті, приземлився з м'яким ударом в сніг, який, пом'якшив його падіння, як подушка. Через хвилину, використовуючи декілька кусачок, він проліз через внутрішній паркан. Він лежав, як мертвий ще з капюшоном на голи. Він збирався щорічно, коли він почув, що підходить бик.
  
  
  Тварину почув тихий звук, і тепер відчув запах Ніка, який лежав завмерлим. Він чув, що бик не вдарив би вас головою, якщо б ви були повністю нерухомі. Він просто сподівався, що цей бик теж це знає. Теплий тваринний повітря досяг його ніс. Бик зупинився відвертими перед ним, пирхнув і трохи почухався. Він не був упевнений, що це за дивна істота, що лежить в снігу. Від нього виходив ворожий запах, але він не рухався. Може, він вже був мертвий ...
  
  
  Бик штовхнув Ніка сталевими наконечниками на рогах. Ніку потрібно все его самовладання, щоб залишатися на місці. Він був безпорадний! Якщо бик мав намір наколоти його роги, він міг би зробити це до того, як Нік скористається рушницею.
  
  
  Ракета піднялася білою квіткою в темне небо. Горів прожектор. Охоронці на вежах щось помітили - чи це було звичайною справою. Нік спітнів на холодному повітрі. Бик або автомат - що б це було? Побачать годинні нерухоме тіло оглушеного бика? Начебто минула година ...
  
  
  Ракети відвернула бика. Він пішов далі. Спалах ракети згасла, і прожектор теж був вимкнений. Нік перевів дух. Він почав повзти по снігу, намагаючись сховати зачерненое особа під білим капелюхом. Він точно знав, куди йде. Ель Лобо, наказав своїм людям спостерігати за монастирем протягом декількох днів, ih інформація була вичерпною і точною. Неподалік протікала дикий гірський струмок, який міг постачати водою рів. Вона протікала через підвал монастиря і далі доходила до головного відгалуження. У даний момент рів був сухим, перекритий шлюзом, щоб бики могли б там бродити.
  
  
  Нік підійшов до підніжжя монастирської стіни і відчув себе в більшій безпеці. Він поповз уздовж стіни, поки не добрався до арочного проходу. Тут рів круто йшов у темну прірву. Нік зісковзнув по снігу і поповз в повну темряву. Стіни стали лизати одне до одного. Він вторгся в монастир!
  
  
  Він виліз навколо зимового комбінезона, який сковував його рухів, і поповз на ліктях і колінах, гвинтівка застрягла між его передпліччями і грудьми. Прохід був дуже вузьким і глибоким. Якщо вода протікає через це, вона повинна йти з величезною силою!
  
  
  Далеко попереду він побачив слабкий палаючий факел. Він мерехтів і плескався в протязі тунелю. Підійшовши лиже, Нік побачив, що це був смоляний смолоскип, як раніше, і що він звисав з пошарпаної кам'яної стіни з іржавим залізним кільцем. Він сяяв на зношених сходах, що ведуть до руслу струмка. На мить N3 подумав про жахливих сценах, які, мабуть, висвітлювали такі факели в минулому. Скільки трупів вже було тоді викинуто у швидкий потік? Щось його вразило: завжди добре мати запасний вихід, куди можна було б відступити!
  
  
  Він піднявся по сходах і опинився на довгій майданчику навколо плоских каменів. В кінці був сходовий весна вгору і вниз. Якийсь час він стояв, дивлячись вниз по гвинтових сходах, від якої піднімався сухий, затхле повітря. Голосування, де будуть підземелля.
  
  
  N3 перевірив свою зброю. У нього вже був «люгер» за поясом і стилет в чохлі на руці. Ручні гранати потрапили в кишені його штанів, а дротик був заряджений рушницю. Він швидко піднявся по сходах. Він рухався безшумно, як привид. Його білі зуби блищали на його обличчя, і всі його натреновані м'язи і нерви були готові до майбутньої роботі. Він вийшов наприкінці сходи в коридор. У той же час він почув тихі кошлатий і зник у тіні. Кілька митей опісля він побачив наближається Тасию. Вона несла факел, і в примарному світлі виглядала блідою і напруженою. Схоже, її руде волосся горіли. Вона пройшла mimmo ним в панчохах; нейлон зашипів на кам'яній підлозі.
  
  
  Нік вже збирався піти за нею, коли почув наближення іншого - очевидно, хтось переслідував дівчину. Він знову залишився в тіні. Це було справжнє хода!
  
  
  Тепер пройшов Череп, шкутильгаючи. Він волочив свої ноги по камінню і тихенько перевалювався з ноги на ногу. У нього був ліхтарик, яким він час від часу лускав, але Нік міг ясно бачити його у відбитому світлі спалаху.
  
  
  Коли вони проходили, колосальна тінь Черепа натикалася на стіни. Его плоска гол горили не потрапляла в коло світла, але Нік міг сказати, що на чоловікові був светр без коміра, що робило його ще більш масивним, і що на його поголеною голів була брудна бавовняна капелюх. Чоловік намагався йти безшумно, і його ноги шаркали.
  
  
  Нік дозволив їм взяти на себе невелику ініціативу, а потім пустився в погоню. Він дозволив собі керуватися миготливим ліхтарем Черепа. Коли вони наблизилися до куті, він побачив, що сергій повернув прямо. Нік навшпиньки підійшов до куті і озирнувся. Трохи далі по коридору навколо кімнати виходив слабкий брильов. Дверний отвір був прихований за фіранкою. Нік якраз встиг побачити, як Череп розсунув фіранки і стрибнув всередину. Мить російська дівчина видав гучний пронизливий крик, який перейшов в шиплячий звук. N3 побіг до них.
  
  
  Дротик був у нього напоготові, коли він зірвав завісу зі стрижня. Маленька лампочка осяяла сцену перед ним. Це була радіорубка, стіни якої були приховані за шафами з панелями перемикачів і приладами. Він тільки що проник у саме складати долар Юди твердині!
  
  
  Череп стояв спиною до Ніку. Він тримав у своїй величезній хватці Тасию, безпорадну, як ганчір'яну ляльку, однією рукою пригнічуючи ee крики. Вона марно махала ногами в панчохах. Нік побачив за цією рукою невеликий шматочок особи - він ніколи не бачив жаху, написаного так зрозуміло, на людське обличчя!
  
  
  N3 вистрілив стрілою в спину Черепа. Це була мета, з якою він не міг промахнутися. Гігант відпустив дівчину і ривком повернувся до Ніку. Хижі ікла загрозливо блиснули агента АХ. Він же дозою наркотиків, яку негайно вбив бика, ему вдалося зробити ще три кроки до Ніку. Його великі руки обвилися навколо шиї Ніка.
  
  
  Череп з глухим стуком вдарився об підлогу. Одна з його рук все ще стискала черевик Ніка, потім він впав на місці. Нік переступив через впав монстра до дівчини. Вона пролежала на підлозі перед центральною панеллю управління. За динаміку почувся тихий металевий голос - російський голос! Нік прислухався.
  
  
  «Ви Говорите MGB 5 - ви говорите, MGB 5. Це Avanpost 9 - Avanpost 9 - її повинен підтвердити ваше замовлення. MGB 5 - поговоримо з вами! '
  
  
  Нік похмуро посміхнувся. Він нахилився над лежачою на підлозі дівчиною і клацнув вимикачем. Російський голос був розблокований. Нік підняв дівчину і обережно похитав її через сторони в сторону. Потім, не так ніжно, він кілька раз поплескав її по щоці. Вона моргнула, і зелені очі втупилися на нього з новим жахом. Вона відкрила свій широкий червоний рот, щоб закричати. Нік поклав на нього руку - вона забула, як він виглядає з чорним обличчям.
  
  
  «Її Нік! Нік Картер! Він знову потряс її. «Тепер ти повинна перестати втрачати свідомість, дорога! Нам потрібно почати. Де Іуда?
  
  
  Тася затремтіла. Вона подивилася через плече і побачив нерухомо лежачу Черепа, потім того, як вона затремтіла ще більше. Вона притиснулася до Ніку. На мить його ніс був наповнений теплим, повним ароматом її жіночності. 'Бог!' вона голосила. «Боже, Боже! Це... це чудовисько переслідувало мене!
  
  
  Нік дав гей ляпаса. «Блін, перестань про це говорити! Де Іуда?
  
  
  Вона все ще трималася за нього, але її очі повільно поверталися до нормального висловом. «У Алісії ... робить записи! Вона зійшла з розуму, Нік! Вона мало не померла, але героїн її оживив. Але вона божевільна, дійсно божевільна! Вона може повністю втратити свідомість в будь-який момент, але каже - в основному нісенітницю. Вона дивиться відвертими перед собою, і базікає! Нік стурбовано подивився на нах. - І Юда намагається зрозуміти цю балаканину? Може бути, її формулу? Як вона потрапила в такий стан?
  
  
  Тася розповіла йому про напад Черепа. Вона подивилася на монстра на підлозі, у якого все ще був дротик в спині, і знову здригнулася. «Це злякало б будь-яку жінку. Він мертвий?
  
  
  N3 сильно вдарив Череп по ребрах. Він побачив вологу пляму на підлозі, де на гігантський текли слюні. 'Немає. Він не мертвий. Але буде на кілька годин у відключці». Він повернувся до дівчини. «Що таке Аванпост 9?»
  
  
  Він побачив, як вона застигла. Вона швидко глянула на панель перемикачів.
  
  
  «Я вимкнув его», - розсміявся сказав Нік. Він зробив крок вперед. «Я тебе, яке про що запитав! Що таке Аванпост 9? Хто, що, де і як? Її хочу знати про це все. І негайно! '
  
  
  Вона наполегливо підвела підборіддя. «Це... я не буду! Їй вдячна тобі, Нік, але ми все ще вороги. У мене ще є робота ».
  
  
  'У мене теж!'
  
  
  Навіть якщо вона сказала правду, і англійка дійсно в поганому стані, це не мало великого значення - в Англії і Америці було багато лікарів! Може бути, Алісія Тодд ще зможе вилікуватися. Між тим таємниці вкоренилася в її голів, і цю думку треба було зберегти.
  
  
  Раптово і без попередження, він вдарив її долонею по обличчю. Тася похитнулася і впала на коліна. Він підняв її й знову вдарив. Кров сочилася з усього кутка ee rta. «О, ні, - вигукнула вона, - ні, Нік, не назавжди!»
  
  
  Поки вона була ще трохи не в собі, він швидко її обшукав. Він помацав її стегна. Пістолета не було, та іншої зброї у нах не було. Він однією рукою обгорнув її м'яку руку і почав стискати. Поступово він посилив хватку. - «Що таке Аванпост 9?»
  
  
  Дівчина поступово повернулася на коліна, обличчя її скривилося, ніж боляче. Нарешті її опір зламалося. «Добре ... добре, - я вам скажу. Але вистачить тиснути, будь ласка!
  
  
  Нік відпустив ee. 'Розповідай!'
  
  
  Тася залишилася стояти на колінах і закрила обличчя руками. Ридаючи, вона сказала: «Аванпост - наша мобільна група, що базується в Андоррі. Її повинна була щось зробити. Її має. Її викликала ih, повідомила про місцезнаходження цього монастиря і наказала їм прийти мені на допомогу. Я... у мене не було часу закінчити трансляцію - Череп мене досталь, - але я вірю, що вони прийдуть. Вони завжди готові до таких ситуацій! » Вона кинула на Ніка зухвалий погляд і потерла руку. «Отже, ви бачите, що ви все-таки не виграли! Мої люди будуть тут через хвилину! Десантники! Вони вб'ють Юду, - і вона вказала на Череп, - «і тебе теж! І її відвезу Алісію Тодд в Росію! »
  
  
  Нік потер підборіддя. Це змінювало ситуацію! Про Боже! Ель Лобо сидів зовні, чекаючи сигналу про атаки на монастир, очікуючи відключення електрики і вибуху першої гранати, коли Нік атакував б кулемети! І голосування тепер росіяни прийшли, щоб покласти нитка справі. Десантники це зроблять! Це дійсно може перерости у справжню бійку!
  
  
  N3 міцного схопив Тасию за зап'ястя і потягнув її за собою, клацаючи усіма перемикачами. Не було ніяких вказівок на те, для чого вони були, але один, навколо них напевно спрацює і відключити струм в шлагбаумі. Коли лампа в кімнаті згасло, він повернув останній вимикач в колишнє положення, тому що він повинен був горіти. Він встановив всі інші перемикачі в положення «вимкнено».
  
  
  В той час, як він робив це, він думав, як божевільний. Дівчина розповіла ему правду, він був переконаний у цьому. Андорра була напів-незалежна держава, і це було всього п'ятдесят миль - "Івани" буде тут досить скоро. Це була гірська і пустельна область і реальне місце для станції росіян такої мобільної групи. І незабаром вони будуть падати з засніженого неба з автоматами і ручними гранатами, і бог знає чим. Може бути, навіть легкі кулемети і міномети! Можливо і вогнемети!
  
  
  В кімнаті було маленьке віконце - не більше, ніж тріщина. Нік потягнув за собою дівчину, коли відкрив його. Він вийняв навколо кишені ручну гранату. Тася подивилася на нього широко розкритими очима. "Ч-що ти збираєшся робити?"
  
  
  Нік дивився на нах очима, зловісно мерехтливими в його чорному людина. «Я попереджаю моїх товаришів внизу - я зроблю це! Якщо її кину цю гранату, Ель Лобо, вважатиме , що я вимкнув струм. Паркан буде розблоковано. Потім він йде в атаку, і чекає підтримки від мене. Якої він не отримає, тому що ви і його збираємося використовувати метушню , щоб забрати Алісію Тодд звідси! Він стиснув її зап'ясті міцніше. «Я відвезу тебе, дитинко, бо мені потрібна ваша допомога для нах! Тому будьте розсудливі і не стійте на моєму шляху, а? Один невірний крок з вашого боку , і я нокаутую тебе, зв'яжу і залишу вас ему!
  
  
  Нік вказав головою гіганта. «Він прийде в себе в якийсь момент».
  
  
  Тася нічого не сказала, але вона розсердилася і була вперта. Вона була безпорадна, і вони обидва це знали. До того, як її власні люди не прийшли, вона повинна була приєднатися до нього, - і вона повинна була знаходитися поряд з англійкою.
  
  
  Нік витягнув ручку і випустив гранату з вікна. Багато хороші парові загинуть з-за цього помилкового сигналу від нього, але з цим нічого не можна було вдіяти. "Операцію Сафо" потрібно було довести до успішного завершення. Поки він ще дихав, він повинен був продовжувати спроби!
  
  
  Ручна граната розірвалася з оглушливим гуркотом. Відразу ж Нік почув далекі крики і бавовна вибухають гранат. Потім швидкі постріли кулеметів. Ель Лобо, і його люди отримують смак пекла! Але тепер, коли бар'єр більше не було електрифіковано, і велика частина світу згасла, у них все ще залишався невеликий шанс. N3 відразу вирішив, що не дочекається, щоб щорічно, чим все закінчиться. Якби Ель Лобо, стало відомо, що Нік не допоміг, він теж шталь б ворогом!
  
  
  Нік потягнув Тасю на день. 'Іди зі мною! Тепер назавжди поспішати. Уведи меня до Алісії Тодд!
  
  
  «Цього не станеться», - сказав Юда.
  
  
  Він був маленькою постаттю в дверному отворі. Пістолет в його руці був великим і чорним, і він був націлений Ніку в житті. "Руки вгору!" - скомандував Юда. "І поквапся, чи буду стріляти!"
  
  
  Нік зробив, як сказали. Поки що нічого іншого не було. N3 прокляв своє невезіння. Якщо б він був тут на кілька секунд раніше, він міг би прийти і піти навколо монастиря, як йому заманеться, а тепер він опинився у пастці!
  
  
  Юда подивився на дівчину своїми суворими чорними очима. «Я не забуду цього, дороге дитя. Ви пошкодуєте про свій обман, запевняю вас. Встаньте біля стіни, ви обидва.
  
  
  Вони послухалися. Нік посміхнувся маленькому чоловічкові. «Що вона зробила, Джей? Ви думаєте, що вона перейшла на вашу сторону?
  
  
  Юда відповів не відразу. Спочатку він знову включив всі перемикачі. Темний очей пістолет залишився на животі Ніка. Нік не був упевнений, що стіни були товстими, - але йому здалося, що він почув жахливий крик. Пара чоловіків Ель Лобо, які застрягли у смертельному загородженні! Крики заглушили нові по черзі автоматів. Юда повернувся до того місця, де лежав Череп. Він нахилився, витягнув стрілу навколо спини гіганта, і відкинув її. Він ударив його Череп ногою. Гігант рушив і застогнав. Нік не міг повірити своїм очам і вухам. Його сила була просто нелюдську!
  
  
  Юда досталь, великий шовковий хустку, щоб витерти рот. Він подивився на Ніка. - Ти нагоді, Картер, змусити Вовка працювати на тебе! Її радий, що ти це зробив, бо тепер її можу розібратися з ним назавжди. Його повинен був зробити це раніше, але ти знаєш, її був дуже зайнятий. Але скоро це закінчиться. Его-атаки - не що інше, як укус комара. А поки її, вважаю, що маю право на невелику розвагу, невелику помста, Картер! Його буду дивитися, як Череп вбиває тебе! Її отримаю від цього масу задоволення! '
  
  
  Нік познущався над Юдою. «Тоді доведеться довго чекати! Ему ввели наркотик!
  
  
  «Тоді зверніть увагу, ще один!»
  
  
  Нік дивився. Спочатку він був вражений, а потім збентежений. Юда вийняв навколо кишені коробку і натиснув чорну кнопку. N3 трохи повернувся до російської дівчині. Вона закам'яніла від страху і втупилася на Череп.
  
  
  "Що це за фігня Нік?", запитав її хрипкий голос. «Він прокинеться!» Її голос тремтів. «Ви побачите - він приведе його до тями. Цей монстр ніколи не вмирає! Нік зізнався в тон істеричного нападу, Тася боялася виродка, але він не міг допомогти, гей зараз. Він з подивом спостерігав, як Череп шталь рухатися, важкі руки і ноги були в судомах і велика потворна гол піднімалася!
  
  
  Юда глянув на Ніка. Пістолет в його руці раніше був спрямований ему в житті. "Ти був прав. Він отримав хорошу дозу - мені доведеться активувати його кілька разів поспіль ». Він кілька разів натиснув чорну кнопку. Тася щось пробурмотіла, потім застогнала від жаху. Юда подивився на нах і сказав: «Не хвилюйся, моя дорога. Принаймні, поки. Пізніше буде ваша черга!
  
  
  N3 повинен був повірити в побачене. Череп повільно піднявся на ноги. Спочатку він стояв рачки, а потім раптом встав, похитуючись на ногах. Його сірі очі блукав по кімнаті. Коли вони побачили Ніка, відвисла брудна пащу, і здалися зуби хижака. Звук піднявся в горлі Черепа, і чоловік підійшов до Ніку.
  
  
  Юда простягнув чарівну руку, як до маленької дитини. «Не тут», - сказав він доброзичливим тоном. - Прилади тут, Череп, вони не повинні ламатися. Ходімо зі мною в кімнату далі по коридору. Ти перший, Череп!
  
  
  Череп тихо зробив, як йому сказали. Він вийшов через кімнати. Юда махнув пістолетом. «Тепер ти, Картер. І не жартуєте. В наступну кімнату. Він сказав дівчині: «Ми з тобою будемо дивитися, дорога. Тоді ви, мабуть, відчуєте смак того, що вас чекає - звичайно, трохи по-іншому ».
  
  
  У Ніка було дивне передчуття, коли він шелл холодним коридором до наступної порожній цифрові камери. Він не міг точно кому це почуття, але того, що він тільки що побачив, було досить, щоб не витримали навіть его сталеві нерви. Чи був цей жахливий Череп безсмертним або щось в цьому роді?
  
  
  Зовні люто стріляли кулемети, час від часу змінюються більш різкими пострілами з гвинтівок. Між ними постійно лунали глухі удари ручних гранат. Ель Лобо, і його люди не будуть стримуватися і Вовк буде цікавитися, що сталося з Ніком! Він відкинув цю думку в бік і почав планувати бій, в яких йому довелося битися. Якби тільки він міг вимкнути Черепа хоч на мить - достатньо довго, щоб стрибнути Юді на шию і забрати пістолет. Тоді у нього ще залишався невеликий шанс. Принаймні, більше, ніж зараз. N3 спробував придушити холодок, пробегавший по спині. Він знав усі хитрощі по всьому книг!
  
  
  Але час вийшло. Він хвилювався! Росіяни можуть прибути в будь-який момент і найближчим часом там з'являться поліція і Цивільна гвардія .
  
  
  Це був би котел відьом, якщо б всі стріляли у всіх! Нік відчув гостру потребу опинитися де-небудь дуже далеко.
  
  
  Череп чекав у кімнаті. Зі стелі звисала гола лампочка. У кутку щось було схоже на могилу! Нік знову подивився, правда, труну! Юда був упевнений в собі і в Черепі ...
  
  
  Юда штовхнув Ніка пістолетом. Він сказав Черепу всього три слова: «Вбий его - повільно».
  
  
  Череп розсміявся посміхнувся. Зігнутими пальцями він підняв важкі руки і, човгаючи, підійшов до Ніку. Слина текла по його підборіддю, а навколо горла виривалися звірячі звуки.
  
  
  N3 ще ніколи не відчував себе таким незахищеним. У нього була власна сила і спритність, і йому доводилося миритися з цим. І ему потрібно було не тільки вивести Черепа по збірці - у нього не було особливої надії вбити цього звіра - він також мав застати зненацька Юду і взяти той пістолет!
  
  
  N3 підстрибнув, розвернувся і iso усіх сил ударив його ногою. На його черевиках було залізо, і сават був ідеально виконаний. Его одному рівні Черепа вдарила в груди, як паровий молот. Нік відчув біль від удару в житті.
  
  
  Череп посміхнувся.
  
  
  Нік націлив місто сильних ударів в особливих коротким підборіддя. Повороти і повороти - занадто швидко, щоб слідувати за ним один за іншим. Його тренер, який бачив на рингу всіх великих боксерів, одного разу вигідно порівняв Ніка з Джо Луїсом. Відпустивши удари, він хитнувся назад, по дузі, так що Череп став між ним і дверним прорізом, де
  
  
  Юда з пістолетом напоготові дивився. Череп не дозволив себе зупинити нас на секунду. Він продовжував підходити. Нік побачив кров на своїх руках і раптово зрозумів, що це його власна кров. Його кулаки кровоточили і сильно боліли - він мало не зламав ih!
  
  
  Нік знову спробував вдало вдарити ногою, на цей раз направивши його в горло. Череп моргнув і знову підійшов до нього. Нік люто вдарив його по животу. Це було схоже на стук в сталеву двері. Череп схопив Ніка і притиснув до стогнати. Людина AX відчув блювоту від ударів, але він приземлився на ноги і зробив випад в пах свого супротивника. Череп його его, по підборіддю, потім знову підняв і вдарив об стіну.
  
  
  Нік упав, перекинувся і скочив на ноги, ухиляючись від смертоносної атаки Черепа, і знову впав. Він як раз вчасно. Череп завдав удар каккувалдой своїм величезним кулаком. Ніку вдалося ухилитися від удару. В іншому випадку він би розбив череп!
  
  
  Череп тепер загнав Ніка в кут. Легкі Ніка всі ще були в хорошій формі, але він важко дихав. Череп стояв так, ніби він ще не почав. Він зібрав руки над головою, підняв ih так високо, як тільки міг, і шталь ценымногие вище агента АХ, его повними шістьма футами. Він наступав.
  
  
  Нік підстрибнув і вдарив його одним плавним рухом. Він вдарив грубої і мозолястою стороною руки. Це був удар тамэси вари з техніки карате, яка займається використовується тільки для вбивства. Буквально минулого місяця Нік розрізав на тренуванні 100-фунтовий шматок льоду навпіл цим ударом!
  
  
  Він відмінно виконав удар карате, з усією своєю силою. Череп моргнув і на мить постояв. Потім він з гарчанням кинувся вперед. Его зчеплені руки приземлилися на голи Ніка з глухим стуком.
  
  
  N3 поринув у темну безодню.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  12. Могила ДЛЯ ДВОХ ЛЮДЕЙ.
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер опинився у вузькому, грубому, тісному ящику, пахнувшим старим деревом. Деревина? Був ще і спекотний жіночий повітря. Він відчував, як її м'яке тіло щільно притискається до его міцного тіла. Це може бути тільки якийсь маревний сон! Все було мрією! Операції "Сафо" не існувало, і не було Іуди або Ель Лобо, чи Tasi або Алісії Тодд! Він втомився, жим лежачи і спати з чужою жінкою, і все це ему снилося! Неподалік, майже біля його вуха, вистрілила довга черга з кулемета. Нік підстрибнув і сильно вдарився ліктями об дерево. Де, кравець візьми, він був!
  
  
  Він відчув м'які губи біля свого вуха, вологі і теплі губи. Дівчина прошепотіла Тася: «Ти не спиш? Говоріть тихіше! І не рухайся. Що б нам сталося - не рухайся! »
  
  
  N3 зробила те, що вона сказала. Він прошепотів у ревматизму: «Де ми? І чому я не можу поворухнутися? 'Він не бачив нічого. Навколо нього було темно, якщо не вважати сяючого очі біля його голови. Що це було?
  
  
  Її губи торкнулися його вуха. «Нас забили у труні! В одному з се старих. І ми знаходимося на одній навколо веж з Іудою і... і цим чудовиськом! Є й інші. Ми не повинні рухатися, тому що могила дуже хитається на зубчастих стінах. Якщо нахилитися не в ту сторону, то впадемо на саме дно рову. Не рухайся, - і я не хочу зараз вмирати. Мої люди тут! Тільки що спустилися десантники, і вони об'єдналися з Ель Лобо . Незабаром монастир опиниться в ih руках, Нік. Її все одно виграла!
  
  
  Ніку знадобилося час, щоб засвоїти цю інформацію. Кулемет знову дзвенів у його вухах, і він почув, як Юда командував. Десь попереду почувся різкий тріск автоматів і вибухи ручних гранат. Отже, Юда програвав свою маленьку війну, насправді? В цей момент виникла пауза, і він почув ще один звук - звук поточної води! Канал?
  
  
  Тася відповіла его (з пошепки: «Так. Юда відкрив шлюз, щоб впустити воду навколо струмка. Люди Вовка застрелили всіх биків, і один навколо них - я думаю, він зійшов з розуму від болю - пробив внутрішню огорожу і натрапив на електричні дроти, замикаючи його. І Юда впустив воду. Багато людей Вовка були заскочені - дівчина теж! Мені здалося, що вона все ще дитина. Це було дуже жалюгідне видовище, Нік. Її, бачила, як старий перекладу ee тіло!
  
  
  Кармена мертва! У Ніка було гостре почуття жалю, і его, мозок відразу ж зареєстрував нове слідство. Тепер ему безумовно потрібно триматися подалі від Ель Лобо ! Його зрада бойового плану, а тепер і смерть Кармены, зробили його вразливим для кулі між ребрами. «І це правильно, - подумав він, будучи абсолютно чесним із самим собою». Але якби всі отримали по заслугах, мало хто залишився б в живих ...
  
  
  Ему приходили всілякі ідеї втечі.
  
  
  "Звідки ви все це знаєте?"
  
  
  Коли він поставив штопора, три кулі пробили могилі на висоті его голови. Нік зіщулився. Їм потрібно було вибратися, і швидко!
  
  
  «Череп переведення тебе в труні», - прошепотіла вона. «Мені довелося йти пішки. Тоді вони довгий час були залучені в бійку. Юда віддає команди по радіо. Але він знає, що програє, і я думаю, що він як-небудь спробує втекти. Її, бачила, що він шепочеться з Черепом! Він дозволить своїм людям померти!
  
  
  Ще одна goggle потрапила в труну. Нік відчув, як дівчина здригнулася. Нік прийняв рішення. Рано чи пізно одна навколо цих куль потрапить в них. Якщо це не помилка, це, звичайно, вирок Іуди. Незадовго до втечі він візьме автомат і постріляє могили. У будь-якому випадку було дивом, що він дозволив їм жити так довго. Він запитав про це Тася.
  
  
  Її губи знову торкнулися його вуха. «Спочатку її, подумала, що у нього є план як використовувати нас в якості заручників, але більше думок не було. Він хоче бігти і забрати англійку - тепер я в цьому переконалася. Він просто вб'є нас, перш ніж піде. Вона говорила спокійно, тепер не всяк істерики, і N3 відчував, що вона готова померти в разі необхідності. Це его відштовхнуло. Він знав її досить добре, щоб розуміти, що вона була б такою спокійною і готовою до смерті, тільки якщо б у нах була вагома причина. Чи виконала вона свою місію? Що вона накоїла? Що стало відомо? Вона вбила Алісію Тодд?
  
  
  Перш ніж він встиг задати всі ці питання, він почув голос Іуди в труні. Нік злегка повернув затверділу шию і побачив огидний червоний рот, що відкривається в дірці в гробі, яку він вже виявив. Штучні зуби виблискували слоновою кісткою. В голосі Іуди особливо сильно чулося шипіння в усіченому просторі могили. "Ти вже прокинувся, Картер?"
  
  
  Нік промовчав. Мить Юда сказав: «Яка жалість. Її готель попрощатися з тобою. Що ж, миле дитя, тоді її зроблю це для тебе. Зараз ми з Черепом йдемо і забираємо головний приз. Її знаю установа в Швейцарії, де вони могли б допомогти ей - і якщо це не спрацює, я завжди можу продати її злегка пошкоджену! » Юда заіржав, і Нік уявив собі його посміхаючийся дзьоб. «Звичайно, зі знижкою», - додав Юда. «Привіт, милий дитина. Це буде швидко і люб'язно. Ми випустимо кілька куль в труну і ...
  
  
  Юда дав Ніку необхідну орієнтацію. Тепер він знав, яка частина могили виступала над ровом. Він прошипів Тася: "Тримайся, зараз ми впадемо!"
  
  
  Нік раптом переніс свій оленка в ізножье могили, наскільки це було можливо в обмеженому просторі. Труну похитнувся і почав ковзати вниз. Юда крикнув з математики, що стоїть біля кулемета: «Стріляй! Швидко стріляй, ідіот! Розстріляй ih!
  
  
  Але було занадто пізно. Труну зісковзнув з перила і перекинувся. Тася закричала і притиснулася до Ніку. Він як можна сильніше зібрався і чекав удару. Якби вода була досить глибокою, і якщо б вони зайняли становище, в якому він міг би використати свої сильні м'язи!
  
  
  Труну з гуркотом брязнув у воду. Він сильно вдарив по них всередині. Ih притиснуло одного до одного, тіло до тіла, лицем до лиця. Ніагарський водоспад заревів у вухах Ніка.
  
  
  Вони залишилися на плаву! Вони впали у вируюче протягом і кружляли в & nb, як уламки караблекрушения. Вони в будь-який момент могли б на щось натрапити, ih трясло взад і вперед, вода потрапляла всередину, але вони пливли, дивлячись на нас, на що.
  
  
  Тася була майже без свідомості. «Лягай під мене,» проревів він. «Спробуй лягти під мене - мені потрібно відштовхнутися!» Він штовхнув вгору і притулився спиною до кришки труни. Слава Богу, вони спускалися кришкою вгору! Він знову і знову напружився, але Череп прибив кришку добре.
  
  
  Ящик раптом впав і нерівно зісковзнув по довгому схилу. Вони опинилися в пастці в тунелі під монастирем. Нік вилаявся над кришкою труни. Він повинен був вийти! В іншому випадку вони пройшли б его в обидва кінця і потрапили в головну гілку потоку. Нік напружив м'язи, доки піт не виступив ему в очі, а в скронях не забилось, ніж боляче. І нарешті цвяхи з пронизливим скрипом відпустили. Кришка була полуоткрыта.
  
  
  Вони були на півдорозі до майданчика, де все ще блимав факел. Нік повністю відірвав кришку і використовував її, як веслом, щоб направити коробку до кам'яних сходів, що ведуть у воду. Він вискочив і потягнув у могилі однією рукою. Сходинки були слизькими і покритими мохом, і старий труну легко ковзав вгору. Нік взяв Тасию за руку і витягнув її навколо могили. Вона все ще здавалася трохи сонною.
  
  
  «У нас немає часу», - проревів N3. «Ми повинні сховатися. А потім почекати! Юда і Череп прийдуть сюди з Алісією - я в цьому впевнений. У Іуди завжди є запасний вихід, і його не може бути більше ніде, крім як тут. Ймовірно, у нього десь тут захована машина або човен. Поквапся!
  
  
  Тася не була в захваті. Дівчина дивилася байдуже. Він розбив кришку труни, і розділив її навпіл. Потім голими руками він виламав з nah дошку і зробив за nah довгу булаву з трьома цвяхами, що стирчать на кінці. Нік був в холодному поту. Він витер його з його очей, розмахнувся саморобної битою і посміхнувся ей. Він підняв біду. «Тепер її відчую її на Черепі - кулаками его неможливо вирубати!» Її погляд був похмурим. В мить хвороби ему стало ясно, що дівчина була розчарована ih втечею. Вона омелою інші плани. Але які?
  
  
  Тася сказала: «Ти не зможеш убити його! Це чудовмще практично безсмертна. Ви не знаєте, що у нього всередині!' Вона коротко розповіла йому було ой складати долар Черепа і плоскою металевій коробці. Особа N3, все ще частково чорне, стало серйозним. 'Отже, це все! Може бути, не так wouldnt і шалено! Якщо у мене в руках буде ця коробка, її зможу вбити його без праці ».
  
  
  «У Юди, звичайно ж, є пістолет», - глухо сказала вона. «А у нас нічого немає. Він правий - він виграв, а ми програли, навіть якщо втечемо живими ».
  
  
  Нік підняв дошку, навколо міцного дерева. Цвяхи були довгими і блискучими. «У мене все ще є», - сказав він, гей. «І мовчи! Голосувати вони йдуть. Залишайся в тіні і не рухайся - якщо ти напартачили, її залишу тебе Черепу - запевняю тебе, Тася!
  
  
  'Їй вірю тобі.' Вона тихенько пішла між колонами катакомб в самий темний кут.
  
  
  Юда шелл попереду. Він насилу волік труну і вже не виглядав так охайно. Він втратив перуку, і його лиса мета блищала у світлі смолоскипів. За ним shell Череп, який несс на голи труну, схожа на кошик з фруктами. Він з легкістю поставив його на крайку води. Нік міг бачити навколо свого укриття, що тіло Алісії Тодд в залі в труні. Її груди піднімалися й опускалися рівномірно. Здавалося, вона спить; у нах були закриті очі. Напевно, під сильною дією наркотиків. Юда, звичайно, готель тримати її в такому стані - тоді вона найменше турбувала б его.
  
  
  Юда швидко віддавав накази. Він розмахував пістолетом правою рукою. Це змусило Ніка вирішити, що він поки залишить Іуду в спокої. Спочатку розбереться з Черепом, а потім послідує за Іудою і жінкою. Ему довелося піти на такий ризик.
  
  
  Череп взяв у руки кришку труни, і зламав її навпіл. Він віддав половину Іуді, який ему кивнув. Череп підняв труну з Алісією Тодд і опустив його в воду. Юда забрався в труну і відштовхнувся своїм імпровізованим веслом. Він щось сказав Черепу. Гігант повільно кивнув головою. Юда поплив за течією і зник у темному зводі тунелю.
  
  
  Нік побіг назад, туди, де чекала Тася. "Іди за ним!" - прошипів він, гей. «Ти вмієш плавати. Увійди у воду і йде за ним. Її розберуся з Черепом, а потім піду за тобою. Швидко! Доглядайте за ним і чекайте мене, - і ніяких витівок! Пам'ятай, у нього є пістолет ».
  
  
  Дівчина кивнула і пірнула в темну воду. Полышалось легкий плескіт. Нік, безшумно кинувшись до Черепуу, побачив, як він застиг і повернув гротескну голову в напрямку звуку. Він просто опускав початку другої труну в воду.
  
  
  Нік завадив його посадці. Він підняв дошку з гвоздямии сказав Череп з усмішкою, «Ви збираєтеся в подорож, монстр? Це не відбудеться. Ми повинні розібратися щиро зараз! Він повільно підійшов до математики. Череп подивився на Ніка мутними очима. Він випростався і своїй повній висоті і вигнув величезні плечі. Обезьяноподобные руки були зігнуті в кліщі, і гігант подивився на Ніка. І своїм хрипким, механічним голосом, він сказав: «Я радий, що ви прийшли, містер Картер. Дуже щасливий! Вб'ю вас, нарешті, не думав, що ви врятуєтеся. Череп ще вам покаже!
  
  
  «Ми сьогодні балакучі», - знущався Нік. Він кинувся вперед і вдарив його Черепом дошкою з відкритими цвяхами. На гладкому черепі з'явилися три довгих кривавих плями. Череп розсміявся посміхнувся своїми блискучими іклами. «Не чіпай мій череп», - пробурмотів він. «Ніхто не може зашкодити Черепом! Її тебе раздавлю!
  
  
  Особа Ніка з'явилася гостра посмішка. Він раптом зробив крок вперед і зробив випад дошкою, яку тепер використовував як меч. Він вдарив Черепа відвертими в область серця. В той момент, коли він вдарив по йому, він різко повернув дошку.
  
  
  Тим не менш Череп невблаганно наступав. Він почав притискати Ніка до стогнати. Нік шталь сильно потіти знову. Він знову і знову був в самий складати долар цього монстрів, руйнуючи тонкі електроди, які підтримували Черепа в живих. Проводка повинна була бути порушена, або замкнутий акумулятор - до них вивідати, як це було щось. Якщо б це не спрацювало, він покінчив з собою!
  
  
  Це не спрацювало. Знову і знову він врізався цвяхами в груди Черепа, а потім смикав дошку, але безуспішно. Потім Нік перевернув дошку і використовував цвяхи. Він сунув ih у важку груди на рівні серця і смикав взад і вперед. Знову нічого. Череп був залитий кров'ю, але він насувався. Ніка не було на нас часу, місця. Це був потік. Череп притиснув его k стогнати. Великі руки зімкнулися навколо його горла. Смердюче дихання увійшло в ніс, і різці заблищали ...
  
  
  Раптом Череп напружився. Він прибрав руки від горла Ніка. Він випростався й потягся до грудей. Рев тварини вирвався навколо його горла. Нік дивився на сірі очі і бачив, як навколо них виходить святий!
  
  
  Череп відсахнувся і впав на землю зі стогоном і шкрябаючи кігтями. Він сіпнувся в останній конвульси і лежав нерухомо.
  
  
  Нік перестрибнув через труп і побіг до гробу. Він знав, що трапилося, і слабо посміхнувся. Юда захотів позбутися від нього. Він, звичайно ж, дістався до головного рукава струмка і тепер думав, що він у безпеці. Він більше не міг використовувати Черепа. Юда був змушений переховуватися, і величезний Череп був би тягарем. Голос чому Іуда натиснув червону кнопку на коробці!
  
  
  Три хвилини потому, потім незліченних ударів об кам'яні стіни, могили, понісся в стрімкий потік. Він був досить широким, а вода була холодною і пінної від талого снігу. Блискучі чорні брили лежали нижче за течією, і Нік почув зловісний звук порога. На сході над горами рассветало. Снігу не було, і вітер затих. Позаду нього в монастирі безперервно йшла кулеметна стрілянина і вибухали ручні гранати. Ель Лобо, і його російські союзники, безсумнівно, проникли туди, розтрощивши останнім опір. Вони будуть поспішати - Ель Лобо доведеться ховатися, а росіяни повернутися в Андорру. Вони не будуть надто перебірливі у вбивствах! Ель Лобо буде в люті через те, що не зміг знайти Юду, а потім смерть Кармены. Росіяни Аванпосту 9, звичайно, були в рівній мірі розлючені відсутністю Tasi і англійки. Безумовно пора було йти. Але спочатку...
  
  
  Могила кинувся до порога. Нік побачив, що нічого не може зробити, і вистрибнув. Він доплив до гаю на березі і вийшов через води в кущі, коли дівчина тремтячи заговорила. Вона ховалася в тому ж чагарнику.
  
  
  'Сюди!' - тихо сказала вона. 'Швидко. Юда трохи далі. Він натрапив на корч і перекинувся. Ему вдалося висадити Алісію на сушу. Вони в заростях ожини відвертими у початку порога. Її, вважаю, що Юда загубив пістолет, коли перекинувся, але я не впевнена ».
  
  
  Нік на мить побачив, як ворушаться зарості ожини, хоча вітру не було. Він підніс руки до рота і тихо крикнув: «Юда? - віддай мені цю жінку! Її зробив на тебе пістолет, Рахую до десяти, а потім вистрілю! І ми знаємо, що ти загубив пістолет в & nb!
  
  
  «Не звертай на це уваги, Картер! Тоді ви можете потрапити в жінку. Нам не потрібно намагатися обдурити іншого іншого, Картер. Ми обидва в програші. Ви тільки подивіться тому, на стіни монастиря! »
  
  
  Нік озирнувся. Там він побачив фігури в чорних шоломах. Російські десантники! Був проведений тільки один постріл. Нік залізною хваткою схопив Тасю за зап'ястя. «Не видавай нам звук, - попереджав він, - а то я скручу тобі в'язи!» '
  
  
  Юда знову заговорив. «Нам краще прийти до компромісу, Картер. Її сховався виплат прямо тут біля машини. Ти відпустиш мене, а її залишу тебе жінку. Вирішувати назавжди відразу. Якщо ти не відповіси, її, уб'ю її. Клянусь тобі, Картер!
  
  
  Нік мовчав. Здавалося, що гра закінчилася внічию. Юда втримав його. Він був достатньо запеклим, щоб виконати свою загрозу. І, ймовірно, у цього маленького мерзотника була таблетка ціаніду для себе.
  
  
  Знову пролунав голос Іуди, різкий і напружений. «Ну... Картер? Її загубив пістолет, але у мене все ще є ніж! Що ти вирішив?'
  
  
  «Добре, - сказав N3. Буде ще одна можливість! « Залиш там жінку. І біжи!
  
  
  До побачення, Іуда!
  
  
  "Я дуже сподіваюся, що ми зустрінемося знову, Картер!"
  
  
  Вони побачили, як маленька фігурка вискочила з ожинового лісу до групи коркових дубів. Зараз, очевидно, починало світати. Коли машина завелася, Нік одразу впізнав Lancia. Цей негідник сховав його Lancia, щоб втекти!
  
  
  Жовта машина вилетіла із-за коркових дубів і поїхала по дорозі до дороги. Ему довелося проїхати, недалеко від монастиря. Тася спробувала встати, але Нік втримав її. 'Чекай!'
  
  
  Раптом вибухнув кулемет. Дуже довга черга - набагато довше, подумав Нік, ніж було необхідно. Це був мстивий звук. Стовп жовто-чорного диму суд боснії та герцеговини засудив над деревами. Нік кисло посміхнувся. Ель Лобо дізнався машину. Юда ризикнув і програв.
  
  
  Нік теж програв - і АХ, теж . Вони схилили коліна у трупа Алісії Тодд в кущах. Ніяких слідів ран. Тася закрила пильні очі. - Значить вона, мабуть, померла, поки Юда говорив з вами. Не могли б ви дозволити мені повернутися до моїм людям, поки ви ще можете? Скоро з'явиться поліція ...'
  
  
  "Ви б так думали!" Він грубо схопив її за плече.
  
  
  
  
  
  
  13. РОЗРЯДКА.
  
  
  
  
  Це був пошарпаний номер в потертій невеликий готелі у районі гавані Барселони, через Авеніда-Парк - де - ла - Ciudadela . Їм знадобилося три дні, сто чудес і тисячі песет, щоб досягти цього. Іспанія була одна вируючої масою розгніваної Policia і цивільної гвардії. Уряд збирається оголосити надзвичайний стан . Священна іспанська всій території готелю, а порочать знову і знову - випадок з рожевою віллою, пограбування бандитами поліцейської дільниці, а тепер ще одне повномасштабне битва в горах! І ще один крок назад для поліції та служби військової безпеки: тільки мертві росіяни, і мертві павуки. Газети вили зі своїх перших сторінок справжні професіонали в обуренні.
  
  
  Свежебритое N3 обличчя було похмурим і напруженим, коли він переглядав папери, які тільки що залишив ему представник AX. Цей чоловік також передав йому наказ - залишити Іспанію, як блискавка, і бажано швидше! У зв'язку з цим агент АХ наведена Ніку машину, нові документи і значну суму грошей. Крім того, Ніку довелося впоратися з усім цим самому.
  
  
  Нік довелося папери і оглянув негарну кімнату. На мить він зупинився біля жіночого одягу, кинутої на стілець. Звук душа лунав по всій ванній. Він представив гнучке засмагле тіло, тепер трохи змарніле. Тепер вони були там - і він задавався питанням, як би їй це сподобалося. Важкий шлях або легкий шлях? Вона була надзвичайно спокійною з моменту, коли вони виявили, що є човни і бігли по річці. Він знав чому - але знала вона, що він знав? Він так не думав. У першому буде сказати, що час тепер!
  
  
  Душ припинився. Він чув, що вона сильно витиралася. Вона почала наспівувати, зловила себе на цьому і застрягла в середині живота ноти. Нік машинально посміхнувся. Це було помилкою - вона відчувала себе комфортно, але і готель не повідомляти йому про це! І чому Тася так добре себе почувала?
  
  
  Вона вийшла з пральні з рушником на талії. Ee чудово пружні груди стирчали перед нею, як застави, досліджують місцевість. Вони дійсно були форпостами, і вони досліджували емоційний план.
  
  
  Нік sel з внутрішнім зітханням - інакше це був би надзвичайно приємний досвід. Нік Картер завжди був чуттєвим людиною, особливо коли у нього було важке завдання. Для нього це було необхідним розслабленням, - але на цей раз? В роті у нього був смак, ніби він проковтнув сіль і золу.
  
  
  Він обійняв її зі все ще вологою шкірою. Він поцілував її енергійно і вміло, насолоджуючись її губами, хоча це була робота, а не відпочинок. Вона сиділа поруч з ним, тремтячи, ee волога, м'яка шкіра, покривала його від колін до плечей. Її грудях були такими міцними, що вони не ослабли від її посиленого збудження і тримали його в страху своїми пружними кінчиками. Ih мови зійшлися, і вони уважно присвятили себе своєму першому справжньому поцілую. Зрештою, сказала вона неохоче. Вона не дивилася на нього. "Я ... я думаю, це було неминуче, а?"
  
  
  Нік погладив її вологі руде волосся. Він провів пальцями по тонким пасом. Він провів носом з її вуха, і дозволив своїй руці сковзнути до чудовим вигинів її талії, стегон і пружних сідниць. «Я теж так думаю», - сказав він. - Ви заперечуєте проти цього? Вона взяла його блукаючу руку і піднесла до своїх грудей. Його пальці пестили затверділий сосок. «Не заперечую», - пробурмотіла вона. 'Точно немає! Але ніхто ніколи не повинен про це знати - ви обіцяєте мені це?
  
  
  'Її, обіцяю.'
  
  
  «А потім ... давай поговоримо? Облад мені?'
  
  
  Він кивнув і покусав її за вухо. «Ми обов'язково поговоримо - про тебе». Зручна жінка. Скористайтесь можливістю відкрито зараз. Він обережно повів її до ліжка. Через кілька хвилина его підозри перетворилися на впевненість. Вона ніжно і пристрасно брала участь у прелюдії, але кожен раз, коли його рука опускалася вниз, вона повертала його до своїм дорогоцінним грудей. Вона прошепотіла йому на вухо: «Голосування-голосування! Поцілуй мене там! Голосування, де її найбільше хвилююся! '
  
  
  Нік поступово ставав нестримним. Він бурчав про себе - що ему не потрібно було робити для Хоука і AX!
  
  
  Але, зрештою, вона видала себе своєю пристрастю і працьовитою нижньою частиною тіла. Вона зі стогоном зітхнула і розслабилася під ним. Вона закрила очі і стала чекати.
  
  
  Швидкими пальцями Нік проник в маленьке, глибоке і вологе святилище ee тіла. Він знайшов те, що хотів, і скотився з ліжка.
  
  
  Дівчина все ще була настільки сонної від незадоволеної сексуальної пристрасті, що на мить не усвідомила, що сталося. Потім вона скрикнула і схопилася. Вона напала на Ніка пазуристими руками, її обличчя застигло від люті й розчарування.
  
  
  Нік штовхнув її назад на ліжко. Він підняв маленьку капсулу.
  
  
  «Отже, ви дізналися формулу Алісії Тодд, чи не так? Її так і думав.'
  
  
  Довгі зелені очі тепер дивилися на нього з ненавистю, але в них також було що-то від страху. Її червоний рот скривився в розчарованою гримасі. «У нах дійсно було кілька ясних моментів в кінці - так, мені вдалося що-що з нах отримати. Її просто не знаю, чи можна щось з цим вдіяти ».
  
  
  Нік показав свій фокус з чарівністю. Він заклав капсулу у хвилину. «Наші люди зрозуміють це. Одягайся, Тася.
  
  
  Він стояв спиною до дня, поки вона одягалася. Коли вона закінчила, вона сіла на ліжко. 'І що тепер?'
  
  
  'А тепер: Здрастуйте!' Він кинув на ліжко купу песет. «На твоєму місці, дорога, її б посидів тут і гарненько подумала. Подумайте дуже уважно! Якщо ви прийдете до правильного висновку, ви можете зателефонувати за цим номером... - Він накидав номер телефону на аркуші паперу і простягнув ей. «... і тоді ці люди подбають про тебе. Потім вони допоможуть вам покинути Іспанію і відвезуть в Західну Німеччину. Де ЦРУ тобі допоможе. Подумай тільки про це, дитинко! Це краще, ніж goggle або Сибір! »
  
  
  Він вийшов і тихенько зачинив за собою двері. Через тиждень у Вашингтоні Хоук послав у N3. Коли Нік увійшов в строгий офіс, его начальник жував незасвічену сигару і дивився на клаптик паперу. Він простягнув її Ніку коротким вказівним пальцем. «Кравець забирай - ці парові в білих халатах кажуть, що щось упустили, щось нерозбірливо або кравець знає що. У будь-якому випадку ця горезвісна формула не має ніякого значення ».
  
  
  Нік sel в один з незручних крісел Хоука. «Тоді заклали це в папку
  
  « Втрачені цілей », - співчутливо сказав він. «Зрештою, не всяка мішень може бути».
  
  
  Хоук грає з клаптиком паперу. 'Так. Голос де це місце - пропущені голи! Але в будь-якому випадку і ці червоні парові не потрапили в ціль!
  
  
  Нік Картер трохи примружився. "Чи була коли-небудь можливість, щоб потрапити?"
  
  
  Іскра роздратування з'явилася в жорстких очах Хоука. «Я радий, що ти принаймні все ще так цікаво. Поки що ви проявили дивно мало цікавості ».
  
  
  Нік знизав плечима. «Мене проінструктували зробити що-то, а не пхати носа в причину цього завдання».
  
  
  Хоук відкрито подивився на нього, потім теж знизав плечима. «Як би нам було, міс Тодд дійсно, що-що виявила. Як неспеціаліст її розумію, що вона розробила похідне з групи ЛСД. Один по цей галюциноген. Ви Знаєте, Тодд в першу чергу була фармакологом.
  
  
  «Я не знав цього, але продовжуй. Я думаю, це дуже цікаво ».
  
  
  Хок підозріло подивився на нього. 'Хм. У всякому разі, англійські хлопчики кажуть, що це було щось грандіозне. Хоча вона нічого навколо цього не врятував, вона приготувала кілька таблеток. Одного було досить, щоб залишити людину - звичайно, солдата - без склепіння двох неділях. І все це час він міг продовжувати працювати у відмінній формі. Ви знаєте, що це означає, чи не так?
  
  
  Нік схрестив свої довгі ноги і закурив ще одну сигарету. «Ймовірно, - фактична чисельність збройних сил тоді збільшиться в кілька разів».
  
  
  Хоук кивнув. 'Дійсно. Але що таблетки навіть більше - це також викликає почуття повної ейфорії. Користувач цієї таблетки відчуває себе великим, як велетень, і здатні на що завгодно. Його бойовий дух настільки великий, що він думає, що він непереможний. Ці англійські парові кажуть солдати, які приймають таблетки, що йти до смерті пісня. Голосувати що говорять ці хлопці, не її!
  
  
  Нік струсив попіл з цигарки. «Ми ніколи не зможемо використовувати щось подібне. Мами цього не допустять. Вони думають, що це досить погано, якщо вони отримують пива в армії ».
  
  
  'Ах, немає?' - сердито сказав Яструб. "Ви думаєте, що ми не зможемо?" Потім похмурого мовчання Хок продовжив: «Що він до дівчини ...»
  
  
  "Тася?"
  
  
  Залова Анастасія! Вона не готелю дезертирувати і повернулася за залізну завісу. Наші просто відпустили її - все одно від нах мало користі ».
  
  
  «Я боявся цього». Вона вважала за краще не думати про це.
  
  
  Коли Нік збирався йти, Хок сказав щось гостре, в очах: «ну так, пам'ятаєш той прикриття, яке ти так недбало кинув? Кеннет Ладвелл Хьюз, письменник?
  
  
  Нік подивився на свого боса лагідно і з розумінням. Яструб не був вибагливий до дрібниць і не був ображений, але його це дратувало. Ця обкладинки його була великою гордістю.
  
  
  Він кивнув. «Я пам'ятаю, так».
  
  
  Посмішка Хоука була теплою, як крижана вода. «Що ж, й книзі, яку ви нібито написали, виявилася справжнім бестселером! Чоловік, який це написав, помер минулого тижня. Тепер цей видавець хоче знати, чи не хочеться тобі написати ще одну книгу - продовження першої! » Ревматизму Ніка Картера не підходив для публікацій.
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  
  
  
  На залитому сонцем іспанському узбережжі Коста-Брава Нік Картер приходить до шокуючого відкриття, що у нього таке ж ризиковане завдання, як і його «колеги», захоплюючій російської агента Тасии Лофтен. Англійський біолог, який володіє формулою чудового винаходу, повинен бути викрадений ... або убитий! Здається, у Тасии є перевага, але потім третя сторона кидається в бій, всіма незаконними способами. По спині Ніка Картера пробігають мурашки, коли він виявляє, хто очолює розгалужену організацію під назвою «Die Spinne».
  
  
  Це Юда, диявольський головоріз, який не залишає нічого, крім слідів крові і який глибоко ненавидить Ніка Картера ...
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  
  Шпигунський замок
  
  
  
  
  Перша глава.
  
  
  
  Субота, 6 листопада 1965 р.,
  
  
  п'ять ранку.
  
  
  Ракета відірвалася від старту, десь на північно-заході Шотландії, на одному з тих численних острівців, постійно оповитих туманом. Вона вискочила, як гігантська сигара з вогненним хвостом, сигара, заряджена не лише ядерною енергією. Основна мета експерименту - посіяти жах.
  
  
  Темна вулканічна порода острова затремтіла і розсипалася біля рампи, але більшу частину шуму поглинув і прикрив шторм, що дме з північного заходу. Люди, що запустили ракету, розраховували, що цей шторм допоможе їм мирно працювати.
  
  
  Ракета зробила довгу параболу в чорному небі, коли гіроскоп включився.
  
  
  В бункері одіна навколо чоловіків у білих халатах зауважив:
  
  
  - Запустилася легко ...
  
  
  Інший подивився на свій наручний годинник і сказав:
  
  
  - Що ж, через чотири хвилини дізнатися.
  
  
  Третій чоловік, розмовляючи з типово американським носовою акцентом, зауважив іншим:
  
  
  - Такий рев, мабуть, було чути в усьому світі!
  
  
  Між тим ракета досягла максимальної швидкості. Досягнувши свого розквіту, вона стала трохи нахилятися. Це спрацював відмінно, і тепер її ніс був спрямований до мети, якої був Північний полюс. Вона була схожа на добре навчену мисливську собаку, яка переслідує птицю ...
  
  
  На горищі шум нью-йоркського транспорту приглушался з висоти сорока поверхів. Вони були схожі на приглушену й заплутану симфонію, в якій важко було розрізнити звуки окремих інструментів. Там спав Нік Картер, але его сон був порушений якимось кошмаром, який не був для нього новим. Він совався, постійно напружуючи свої могутні м'язи, і його морщинистом лобі виступило кілька крапель банк. Лезо неонового світу, проникавшее ззовні, освітило його обличчя з класичними і жорсткими рисами обличчя грецького бога. Якщо не вважати очей, які іноді ставали милими або пустотливими, особа Ніколаса Хантінгтона Картера було холодним і спокійним, з деяким відтінком звірства. Риси обличчя були рисами Аполлона, але звичка до небезпеки зіпсувала ih чистоту, зробивши ih більш схожими на Аполлиона, занепалого ангела, що не має надії на викуплення. І це м'яке лезо світі не привертало уваги Ніка, який іноді ставав гостріше леза бритви.
  
  
  Ракети тепер пикировала, і гравітація додала гей шаленою швидкістю. Внизу виблискувала велика білої пустеля. Крижаний очей полюса дивився на жахливого зловмисника, який збирався засліпити його. Арктичні простори чекали, коли рукотворний вогонь розтопить ih, перетворивши на величезну масу водяної пари.
  
  
  Зрештою жах узяв над ним гору, і йому вдалося розбудити Ніка Картера поштовхом. «Киллмастер» деякий час стояв, затамувавши подих, тремтячи і спітнілий; Потім він витер мочка тильною стороною долоні і вислизнула навколо сміття, засовуючи ноги в тапочки. Вона також одягнув халат і подивився на дівчину, яка займається спав на спині, прикрившись тільки до талії. Його звали Морозиво о'шонессі, він була ірландка, і він приїхала навколо Дубліна.
  
  Напередодні ввечері він дебютувала в «Метрополітен» в Богемі, зігравши роль Мюзетты. Сьогодні весь Нью-Йорк кинувся до її ніг. Вони просили у нах близько двадцяти бісів. А Нік, який познайомився з нею пізніше при банкеті, проведеному в її честь, швидко зумів викрасти її і відвезти туди, в его пентхауз на сороковому поверсі ...
  
  
  Ракета глибоко увійшла в лід і вибухнула. П'ятдесят мегатонн лютої люті вилилися на вершину світу, який все ще не усвідомлював, що в нього потрапили. У радіусі близько сімдесяти кілометрів крижана мантії танула і закипала.
  
  
  На плавучому крижаному острові, приблизно в 150 кілометрах на південь, група американських і західнонімецьких вчених з жахом дивилася на вогненну кулю, що летів по небу. Одіна навколо німців тремтячими пальцями витер бурульки з бороди і пробурмотів:
  
  
  - Майн Готт! Ця свиня! Майн Готт, він дійсно запустив її!
  
  
  Вчений американського флоту почав швидко думати. Спостерігаючи, як вогняна «сигара» наближається до мети, він сказав:
  
  
  - Не можна занадто рано робити висновки. Ця штука, схоже, наближається до полюса. Чому? Навіщо даремно витрачати таку ракету?
  
  
  Якщо це не якесь попередження ... А ці хлопці ніколи не попереджають. Немає...
  
  
  У Данії є щось гниле ... я вам скажу!
  
  
  І він побіг в намет, де був радіопередавач.
  
  
  Нік Картер, він же Число Три, якому АХ дав ліцензій на вбивство так багато, що він заслуговує на прізвисько «Винищувач», деякий час залишався нерухомим на ліжку і захоплювався Мельбою о'шонессі. Він збирався прикрити її оголені груди, а потім волів би поглянути на них ще трохи. Це коштувало того. У Мельбы було два чудових грудей, якраз для оперної співачки. Нік пишався тим, що є експертом в цьому питанні. І у цих двох мисів було щось виняткове. Шкіра була дуже белыой, м'якою і бархатистою, з мармуровим досконалістю, тільки з синім відтінком. М'яка і міцна. Ці груди здавалися вирізьбленими з каррарського мармуру.
  
  
  Нік посміхнувся, згадавши, що сталося. Мельба була дуже чуттєва і доставила йому величезне задоволення. Вона стогнала і плакала від задоволення. Так, це було чудово. Перший раз завжди буває так. І все сталося так швидко... Кілька келихів шампанського на прикметі, потім Нік запропонував гей, кинути все і втекти з ним.
  
  
  Спочатку Мельба засміялася, показавши ему свої чудові білі зуби, і зауважила:
  
  
  - Думаю, у вас є колекція картин, яку ви хочете мені показати? Ходімо швидше, містер Картер!
  
  
  Нік не дозволив підколоти себе і уточнив:
  
  
  - У мене є горище, де її зазвичай живу один. Але, щоб повеселитися, краще бути вдвох. Її дію занадто швидко? Але, моя дорога, ми зараз живемо в світі швидкостей... Завтра може й не настати.
  
  
  Дівчина знову розсміялася, і Нік зловив пустотливий іскорку її фіолетових очах.
  
  
  Carpe tempore? - (Ловити момент?)
  
  
  - Щось подібне, але позбавте мене від латині! У школі мене завжди підводили на цьому проклятому мовою. Але якщо це означає те, що я думаю, чудово. Скажімо на свободі, що ви повинні використовувати рішенням, коли вони виникають, щоб потім не пошкодувати.
  
  
  Мельба добре вивчила його своїми фіолетовими очима, і Нік зрозумів, що влучив у ціль. На цих червоних усміхнених губах витало бажання. Він запитав його:
  
  
  - Ти завжди так починаєш атакувати ... Нік?
  
  
  - Я думаю так. Ми хочемо піти?
  
  
  Незабаром потім цього, коли він крутився з нею, Нік сказав собі, що в його професії важливо чіплятися за час, а не за годину. Голосування вже майже місяць, як синій телефон на його горищі не дзвонив. Він прекрасно знав, що відпустка триватиме недовго. Незабаром сухий голос Делли Стокса, особистого секретаря Хоука, велів йому було підійти. Тоді Хоук теж підійшов до пристрою і наказав йому піти невідомо куди.
  
  
  Поки телефон не дзвонив сьогодні ввечері ...
  
  
  В таксі він поцілував Мельбу о'шонессі, і вона з ентузіазмом відповіла, а потім прошепотіла:
  
  
  - Її, здається, погана жінка, розумієте? Запевняю вас, що це не так.
  
  
  Її, розумію, що не повинно бути так просто. Але з тобою ... У тебе є щось особливе, що руйнує всі мої заборони ...
  
  
  Тепер Мельба спала, задоволена. Коли Нік вирішив прикрити її груди, він побачив щасливу посмішку і жадібні губи.
  
  
  
  Погода була поганою, над Великобританією і європейським континентом. Дощ змішався з крижаним мокрим снігом і жахливим північно-західним вітром, що обрушився на всі столиці. В кожне місто, у вісім годин приходила депеша на ім'я прем'єр-міністра, президента чи канцлера, і на розі кожного конверта було написано:
  
  
  «АБСОЛЮТНО СЕКРЕТНО - Дуже термінове. Це відноситься до полярного атомному вибуху ».
  
  
  Прибуття цих листів, як і запуск ракети, розраховувалося за секунду.
  
  
  Це була я намагаюся техніка Гітлера, яка полягає в тому, щоб зробити і розкрити сміливий крок у вихідні, в той час як урядовий механізм працює повільно, а важливі співробітники розкидані тут і там, і ih важко знайти. До того часу, як великі чиновники повернулися з полювання або риболовлі, і зуміли зібратися разом для нарад, було вже занадто пізно. Вони стояли перед доконаним фактом.
  
  
  Гітлер використовував цю техніку з великим успіхом. Тепер її експлуатував інший хитрий мозок. Мозок, який зневажав Гітлера тільки тому, що щось пішло не так, але поділяв його шалену манію величі. Новий дурня підписав ім'я, нагадує багатовікову історію кельтів. Внизу кожної літери було написано червоним словом «замовлена карак пендрагон».
  
  
  Між тим, поки президенти різних країн читали свої листи, міністерств Сходу і Заходу жили хвилиною гарячкової діяльності. Телефони, телекси були навіть гарячими. Президент США офіційно запевнив президента СРСР, що не его сторона підготувала пуску ракети по полюса. І його співрозмовник настільки ж формально запевнив, що його боку теж не запускала. Хто тоді?
  
  
  Британці? Французи? Італійці? Німці? Неможливо. Французи тільки починали атомну гонку і не могли собі дозволити такий трюк.
  
  
  У Італії і німеччини навіть Бомби не було.
  
  
  Англії? Сич всього святого, навіть немислимо! Але звідки тоді взялася ця ракета?
  
  
  Президенти США і Росії розмовляли ще з одним з акцентом на відчайдушну терміновість, кожен намагався переконати іншого, кожен знав, що світ, в залі на межі ядерної війни. Кожен навколо двох запевнив іншого у своєму прагненні до відкритий басейн. Врешті-решт вони вирішили дочекатися подальшого розвитку подій.
  
  
  Саме в цей момент прийшли знамениті листи. Але тільки в Європі. Ніхто не попереджав нас, Росію, нам Америку. Як тільки він прочитав повідомлення, прем'єр Великобританії зателефонував президенту США. Потім швидкого, несамовитого розмова, в ході якого лінія з Москвою залишалася відкритою, також надійшли дзвінки по всьому Парижа, Рима і Бонна.
  
  
  Десять хвилина через все стало ясніше, як мінімум. Не те щоб лідери шостий найважливіших країн світу відчували себе спокійніше, але, принаймні, вони відчули трохи більше полегшення на час, який все ще відділяла ih від нульового години.
  
  
  Листи були дуже ясними; вони, якщо тиждень на виконання вимог, викладених у повідомленні. Замовлена карак пендрагон так сказав!
  
  
  Деякі новинки просочилися фатально, і преса не забарилася оволодіти ними.
  
  
  На цей раз все було так. Газети по всьому відкритий басейн прокоментували загадковий вибух на Північному полюсі. Більше вони нічого не знали і не могли публікувати нічого іншого, тому мільйони читачів затамували подих. За згодою залізна завіса цензури впав на всі газети в Англії, Сполучених Штатах і в інших країнах. Потім він короткої новини панікера, нічого більше. Абсолютна тиша.
  
  
  Замовлена карак пендрагон, затишно влаштувався посеред диявольською павутини, яку сплів сам, подивився на козир в руці і посміхнувся.
  
  
  Нік Картер налив собі віскі і виніс його на терасу. Мельба все ще спав, все ще з легкою посмішкою на губах. Нік закурив одну навколо своїх довгих спеціальних сигарет (суміш тютюну Латакії, Перика і Вірджинії) із золотим тисненням NC в мундштуці. Це була одна навколо його дуже небагатьох примх, і він курив ih з великим задоволенням, але тільки коли був удома. Він ніколи не брав ih з собою, коли вирушав на місію, інакше він негайно видав би свою особистість. Тепер він жадібно вдихнув ароматний тютюн, закрив за собою французьке вікно і, тремтячи, задер комір своєї приховані. Падала тонка, холодна мжичка, забарвлюючи мозаїку тераси в чорний колір, покриваючи її шаром жиру. До світанку залишалося близько години. Байдужий до дощу, Нік перехилився через перила і подивився на чорний каньйон Сорок шостій вулиці. Деякі неонові вивіски були відображені в
  
  і мокрій землі з різнокольоровими переливами. У цей час рух був дуже невеликим. Здавалося, що металева дракона, продовжуючи свій шлях, розбилася на безліч сегментів. Переважали вантажівки і нічні таксі.
  
  
  Нік сказав собі, що в Нью-Йорку ніколи не припинявся рух і шум.
  
  
  Праворуч від нього в будинку Організації Об'єднаних Націй засвітилися вогні. Рано почали забиратися ...
  
  
  Холодний вітерець розстебнув його мантію, і дощ намочив ноги. Нік зробив ще ковток віскі, ще раз затягнувся довгою сигаретою і сказав собі, що більше не зможе заснути. Він був занадто розумний, тому цілком міг скористатися цим. Він дуже добре знав, що збирався робити. Ловили момент!
  
  
  Він повернувся в кімнату, жим лежачи у ліжко поруч з Мельбою і поцілував її червоні губи.
  
  
  Гей, потрібен час, щоб прокинутися, щоб зрозуміти, хто вона і звідки в залі. На мить вона виглядала майже переляканою і відсторонилася.
  
  
  Нік стиснув її і поцілував у вухо.
  
  
  - Не бійся, мила ... Це просто Нік. Ти не пам'ятаєш мене?
  
  
  Ще мить вона намагалася звільнитися, вона борсалася в його обіймах, як пташка на сковороді. Але нарешті до неї повернулася пам'ять. Потім вона притиснулася до нього, а він продовжував цілувати її і ніжно торкатися її хребта пальцями. Вона здригнулася від задоволення і вигукнула:
  
  
  - О, Нік, яке чудесне пробудження!
  
  
  Вони знову поцілувалися, довго. Нарешті Мельба на мить зітхнула, але не прибрала руки з його шиї.
  
  
  - Милий, його мріють про тебе ...
  
  
  - Ти ошибаешь. Її тут...
  
  
  - Це була така чудова річ, коханий ... Я ніколи не забуду цього ніколи!
  
  
  Нік ще раз поцілував її і сказав:
  
  
  - Про забудькуватості ще рано говорити. Ми тільки починаємо ...
  
  
  Вона дивилася на нього.
  
  
  - Справді? Готель би її в це повірити, любий Ніккі, але не можу. Ти такий дивний хлопець ... В якомусь сенсі ти занадто досконалий, щоб бути правдою, і у мене таке дивне відчуття, що я більше не побачу тебе потім сьогоднішнього вечора.
  
  
  - Це далекоглядність ірландців. А ще у вас є головний недолік, розумієте? Ви говорите занадто багато!
  
  
  Але коли він почав прелюдію до нового статевого акту, Нік зрозумів, що жінка права. І він займався любов'ю з якою поспішністю, усвідомлюючи, що ці моменти задоволення вкрадені за професією, і що від одного моменту до іншого ...
  
  
  Ловити момент? Може бути! Тут мова йшла про експлуатацію останнього прийому їжі!
  
  
  Тепер ліжко перетворилася на поле битви, і Мелба билася з ніжною люттю. Він віддавав і отримував в рівній мірі, перериваючи свою любов судорожними стогонами задоволення.
  
  
  Цей клятий синій телефон! Звичайно, він буде дзвонити. Уявіть, якщо б він не дзвонив. Хок був особливою людиною, розбиваючи яйця в кошику! Він не міг викинути навколо голови ці холодні, сухі, мертві очі, як Сухий Мартіні, цю смердючу сигару. Він відчував у повітрі, що дзвінок вотум-вотум буде. Ох, Яструб, старий шахрай, стривай, ще хвилинку ...
  
  
  Мельба о'шонессі, охоплений шаленою любов'ю, пристрасно бажала, і пиналась, роздратовано стогнала. Екстаз прийшов для них обох одночасно, і, нарешті, Мелба ліжку поруч з Ніком, як зламана лялька, важко дихаючи, порожня і легка.
  
  
  В іншій кімнаті задзвонив телефон.
  
  
  Нам один навколо них не рушив з місця. Тепер вона лежати обличчям вниз на подушці, і Нік втупився у стелю, не в змозі відреагувати. «Який це час?» - подумав він з веселим гнівом. Дійсно відмінне закінчення військового час, Яструб! Готель би сказати вам, наскільки ви були доречні у виборі даний час, якщо б ви могли мені так довіряти!
  
  
  В іншій кімнаті апарат продовжував дзвонити, самотній, металевий і рішучий.
  
  
  Мельба рушила, відкрила одне око і втупилася на чорний телефон на тумбочці.
  
  
  «Це не те, на що схоже», - був її даремний коментар.
  
  
  Нік ще трохи почекав.
  
  
  - Знаю, знаю. Він у залі, в іншій кімнаті. Його піду, і відповім через хвилину, - пробурмотів він.
  
  
  Мельба сперлася на лікоть і подивилася на нього.
  
  
  - До біса невідповідний час для виклику християнина! Не випадково це буде інша жінка, люба?
  
  
  Нік скотився з ліжка з бурчанням.
  
  
  - Немає небезпеки. Якби тільки це було! І він може також відповісти, тому що він буде дзвонити годинами! Знаєте, друге зір є не тільки у ірландців. Її сьома дитина сьомого дитини, і він народився з жахливим пророчим відчуттям. Її знаю, хто мені дзвонить.
  
  
  Мельба присіла, як кошеня, і накинула на себе ковдру.
  
  -Ти дивний, Ніколас Картер. Піди скажи, а потім повернися до мене.
  
  
  Нік пішов в іншу кімнату і взяв синю трубку.
  
  
  - Ага?
  
  
  Сухий дівочий голос Делли Стокса сказав ему:
  
  
  - Дзвінок з Вашингтона, номер три. Коди GDG і FDM. Її передаю вам повідомлення.
  
  
  Ніка Картера мимоволі здригнулася. Тьху ти, підключили гірші коди! GDG означав Судний день, а FDM означав нитка світі.
  
  
  Це був найбільший попереджувальний знак, який міг отримати агент AX, і він мав пріоритет над усіма іншими. Він не знав, що це коли-небудь використовувалося раніше. Боже мій, GDG і FDM разом! Світ повинен був вотум-вотум розвалитися, щоб Хок використовував цей сигнал!
  
  
  - Ага? Готовий? - запитав Нік, почувши голос боса.
  
  
  
  Втрая головою.
  
  
  
  Три години потому Нік Картер був у Вашингтоні, в маленькому занедбаному кабінеті свого боса Хоука. На вулиці, в Дюпон-Серкл, листопадовий день був сірим, меланхолійним і сумним через звичайного моросящего дощу, змішаного з мокрим снігом. Всередині, за безневинним фасадом Amalgamated Press, атмосфера штабу-квартири AX була такою ж похмурою, як погода. Нік ніколи не бачив свого боса таким чорним.
  
  
  Тепер Хоук, сердито жевавший незасвічену сигару, поставив Ніка високому, лисому хлопцеві в пом'ятому твідовому костюмі.
  
  
  - Нік, це містер Ян Треверс за Скотланд-Ярдів. Особливий відділ.
  
  
  Він sel в літак і з'явився тут раніше вас. Чи можна дізнатися, чому ви так пізно приїхали?
  
  
  Нік, потискуючи руку англійцю, волів би не апелювати до звичайного ранкового руху в Нью-Йорку, яке даремно витратило его час. Він пробурмотів щось незрозуміле і схвально глянув на людину за Скотланд-Ярдів, який справив на нього приємне враження. Его рукостискання було таким же сильним і рішучим, як і його зовнішній вигляд, а в його яскраво-блакитних очах, злегка випнутих, відбивалися сталеві відблиски. Він також подивився на Ніка з щирою цікавістю і оцінив побачене.
  
  
  Траверс сказав культурним і ввічливим тоном:
  
  
  «Я був попереду, сер, тому що мене викликали раніше, і у мене вже був спеціальний літак, готовий доставити мене сюди. Зі швидкістю дві тисячі миль на годину, він не встиг піднятися, що вже приїхав.
  
  
  Ніку довелося посміхнутися. Світ теж міг виявитися на грані вибуху, але британці не відмовилися від свого ввічливого і спокійного поведінки. Але ему подобався цей чоловік, і інстинкт підказував йому, що разом вони зроблять хорошу роботу. Звичайно, він все ще не вірив у це. Нік ніколи нікому не довіряв, крім себе і Хоука.
  
  
  Хоук націлив на нього пережовану сигару.
  
  
  - А тепер сядь і слухай, Номер Три. Ми з Трэверсом будемо розмовляти. Він уповноважений це робити і знає все, що знаю її. Може бути, щось більше. Немає часу на довгі пояснення. Коли ви поїдете звідси, у вас буде час, щоб підготувати валізу з тим, що вам потрібно, а потім ви польотів в певне місце між Шетландськими островами і Оркнейскими островами. Ви спуститеся в море з парашутом, і один навколо наших есмінців, «Орест», підбере вас на борт. Есмінець оснащений невеликим вітрильним човном, яка займається буде призначена вам.
  
  
  Адже ви тренуєтеся для цього? Принаймні, згідно того, що написано у вашому досьє ...
  
  
  Нік зізнався, що був великим знавцем. Ян Треверс, який sel і тепер набивав люльку тютюном, сказав:
  
  
  - Тобі треба бути більш ніж обережним, Нік. Зараз море між цими островами дуже бурхливе. Нам буде дуже шкода, якщо ви потонете до того, як зможете зійти на берег і встановити контакти, які вам потрібно встановити ...
  
  
  Він виглядав досить розчарованим, і Нік сказав:
  
  
  - Я б теж не хотів втопитися, запевняю вас, тому постараюся цього уникнути.
  
  
  Продовжуйте, будь ласка. Її готель би, щоб ви мені що-що пояснили з цього приводу, тому що я абсолютно нічого не знаю. Знаю тільки, що GDG об'єднали з FDM. Що змушує мене думати про гірше. Отже, що мені робити, щоб світ не вибухнув?
  
  
  Хок відкинув пошарпану сигару і заштовхав в рот нову. Потім пробурмотів:
  
  
  - Немає часу на повне пояснення, як я вам сказав.
  
  
  Ян Треверс запропонував:
  
  
  - Хоч якийсь натяк ... - Він подивився на годинник. - Я маю на увазі, перш ніж літак відлетить.
  
  
  Хоук насупився, але не заперечував.
  
  
  - Добре, Треверс, але поквапся.
  
  
  З допомогою кількох слів англієць сказав Ніку, які попередження
  
  були отримані різними європейськими президентами, і повідомив йому, що Сполучені Штати і Росія не отримували такого попередження. Треверс назвав погрози цих повідомлень, і Нік відчув, як по його спині пробіг дрож. Він запитав англійця:
  
  
  - А ви не знаєте, хто цей замовлена карак пендрагон? Мені він здається божевільним.
  
  
  Ян Треверс похитав головою.
  
  
  - Замість цього ми думаємо, що знаємо, хто він. Але він був настільки розумна та так спритно нас дратує, що досі тхір повністю приховує свої наміри. Ми навіть знаємо, звідки ця ракета була запущена на полюсі. Але ми нічого не можемо зробити!
  
  
  Нік зізнався, що наша функція не зрозумів. Але як, якщо вони знали, хема був цей божевільний ублюдок, чому не заморозили его? Хіба британської армії не вистачило, щоб вирубати его?
  
  
  Треверс видавив гірку посмішку.
  
  
  - Це не так просто. Цей ублюдок, як ви його назвали, в даний час тримає нас у своїй владі і шантажує нас. У листі він попереджав нас, що у нього є інші ракети, інші атомні бомби, готові до запуску. Якщо б ми зробили тільки один крок проти нього, він би ih кинув; з наслідками, які ви можете собі уявити. Якщо ми наважимося встати у нього на шляху, і ми знаємо, що він серйозний, він загрожує бомбити Лондон, Париж, Москву, Рим і Бонн. Отже, вся армія або флот нам не потрібні. У самому делле, вони прискорили б його реакцію. Відкрито зараз у нас є неділю, щоб прийняти рішення.
  
  
  Нік запитав:
  
  
  - А хто цей замовлена карак пендрагон?
  
  
  - Сесіл Грейвс, лорд Хардесті. Ви коли-небудь чули про nen? Він один з найбагатших людей в світі, і ему належить все, що варто мати: нафту, золото, уран, преса і кіно, телебачення. Немає нічого важливого там, де немає его руки. А тепер він вирішив контролювати західні держави з метою знищити Росію. Як тільки його потужність досягне бажаного межі, він завдасть масований атомний удар по СРСР.
  
  
  Нік Картер незабаром усвідомив важливість такої загрози і запитав:
  
  
  - Росіяни знають?
  
  
  Хок зітхнув.
  
  
  - Ще ні. Якби вони це зробили, можливо, вже падали бомби. На щастя, на цей раз всі подумали і приховали загрозу від росіян. Ми не знаємо, коли вони дізнаються про це, і нам просто потрібно молитися. Тому що, як тільки росіяни дізнаються про цілях Пендрагона, вони спробують діяти першими. І вони спробують знищити всіх нас, щоб він не зміг знищити ih.
  
  
  Бачиш, що за речі, мій хлопчик? Траверс прав, армії марні. Це робота, яку повинен виконувати один чоловік, щонайбільше двоє!
  
  
  Вам потрібно буде знайти цього Пендрагона, зловити його або вбити! І, перш за все, вам доведеться знищити його організацію настільки, щоб ви могли довести росіянам, що їм більше нічого не загрожує. І у тебе є неділю на це.
  
  
  Нік подумав, що це неможливо, і сказав про це. Ян Треверс гірко посміхнувся і відповів:
  
  
  - Знаю і теж сумніваюся, що у вас це вийде. Але потопаюча людина теж чіпляється за соломинку, розумієте? І ми можемо чітко говорити між собою. Якщо цієї людини не можна знайти і знищити, світ неминуче розвалиться. На жаль, ми всі в одному човні.
  
  
  Нік продовжував практичним тоном:
  
  
  - Ну, ви знаєте, хто такий замовлена карак пендрагон, але не знаєте, де він ховається. Звичайно, інакше ви б його вже зловили.
  
  
  Треверс кивнув.
  
  
  «Він зник навколо спілкування пару тижнів тому, і з тих тхора ми нічого не чули про nen або его джин леді Хардесті. Звичайно, ви чули про неї ...
  
  
  Нік глянув на Хоука. Старий знітився і засміявся. Хіба його бос не забув, що він був пуританином, навіть в найкращі моменти життя?
  
  
  «Так, що її читав про nen», - зізнався він. - І її отримав уявлення про тип. Але я думала, він потім розлучився останнього скандалу. У нах скандальна репутація, чи не так?
  
  
  - Так. - Вона гірша німфоманка, - сказав Треверс. - А ще вона красива жінка, ще молода. Лорд Хардесті насправді розлучився з нею, але потім одружився на ній повторно, бог знає чому. Може бути, в кінцевому підсумку ця жінка - веб-ахіллесова п'ята нашого Пендрагон. І може бути, це дає нам певну перевагу. Проте на даний момент, як я вже сказав, обидва вони зникли, і нас по одному наших агентів не вдалося з'ясувати, де вони сховалися. За останні кілька тижнів ми досить загадковим чином втратили трьох дуже хороших людей.
  
  
  Треверс перестав набивати люльку тютюном і подивився Ніку в очі.
  
  
  - З таким же успіхом її, можу бути чесним з тобою, колега. Зараз ми у відчаї. Наша Секретна служба опинилася перед горезвісної цегляною стіною.
  
  
  У нас залишився тільки один спецагент, і тепер він в Шотландії з іншим агентом, жінкою, намагається проникнути в ряди Пендрагон. Голос чому ми прийшли просити вас про допомогу. Наш прем'єр-міністр розмовляв з вашим президентом, і сьогодні вранці вони змусили мене приїхати сюди ...
  
  
  Хоук кивнув на підтвердження, і сказав Ніку:
  
  
  - Так, президент подзвонив мені особисто і запитав, якого кращого людини її міг би мати. Їй подзвонив тобі.
  
  
  Нік кивнув. Не потрібно було виставляти напоказ помилкову скромність, якої у нього не було. Але справа здавалася страшенно складним. Ніколи раніше він не стикався з такою делікатною і небезпечною проблемою.
  
  
  Він готель би задати багато питань, але не було часу. Інше може почекати. Треверс вийняв навколо кишені карту і розклав її на столі Хоука. Вказівним пальцем він обвів круг навколо статистики, що включає Шетландські острови і Оркнейські острови.
  
  
  «Це, наприклад, тут, - сказав він. - Трохи на північний схід від Сандея є острів під назвою Блэкскейп. Він занадто малий, щоб з'явитися на цій карті, але на самому делле він п'ять кілометрів в довжину і двох кілометрів в ширину. Кілька років тому лорд Хардесті (шотландець, а там його називають «Лерд») наказав Блэкскейпу побудувати рибну консервну фабрику для жителів. Це обійшлося йому в кілька мільйонів і принесло йому багато оголошень в газетах, тим паче, що більшість газет належать ему. Однак його благодійна діяльність наробила багато шуму. Він навіть побудував сучасні квартири для робітників і рибалок, а також влаштував на острові кінотеатр, кафе і танцювальний зал. Оскільки Blackscape в залі далеко з президентом рф володимиром путіним, а погода зазвичай жахлива, фабричні робітники були змушені підписати контракт, що зв'язує ih мінімум на шість місяців.
  
  
  - Коротше, начебто примусової праці ...
  
  
  - У якомусь сенсі її, так думаю. Але ми не знаємо, залучені ці працівники добровільно чи ні в справжню мету, випромінювання якої була створена галузь. Ракетний комплекс, пандуси і все інше обов'язково повинні бути на острові. Я думаю, вони сховали ih середовищ них каменів, які складають ih стіни.
  
  
  Нік подивився на картку.
  
  
  - Ви впевнені, що ракета, яка прибула на полюс, була запущена з цього острова?
  
  
  Треверс видавив бліду усмішку.
  
  
  - Досить надійне. Принаймні, це те, що показали проведені нами дослідження. До того ж замовлена карак пендрагон цього не приховує. Його не хвилює те, що ми знаємо, особливо тепер, коли він так далеко пішов. У самому делле, можливо, він воліє, щоб ми знали; це дозволяє йому відчувати себе дуже розумним. Але тепер він попереджав нас, щоб ми не літали над цим районом, щоб ми не могли його навіть бомбити. У нього є свій хороший радар, і при першій же загрозі він запускає ракети. Крім того, ми повинні думати обладнання всіх цих бідняків на острові. Вони можуть бути безневинними жертвами, і нам не хочеться знищувати ну, не спробувавши спочатку менш радикальне рішення.
  
  
  «Звичайно, зараз мені не слід заздрити, - сказав Нік. - І ми зможемо пощадити ну, якщо знайдемо спосіб зупинити це ракетне божевілля, так чи інакше.
  
  
  Треверс довго дивився на нього, потім зітхнув.
  
  
  - Так, ми теж про це думали. Звичайно, робочим доведеться піти, якщо ми вирішимо втрутитися. Але все це чисто академічне. Дивись сюди. -
  
  
  Він намалював олівцем периметр через край острова і Північне море.
  
  
  І він сказав: «Тут, Дингволла до Інвернесса, замовлена карак пендрагон поставив свій ідеальний бар'єр. Наші солдати, наші поліцейські не можуть підійти без попередження
  
  
  нам літаків, звичайно, наших підводних човнів, нам бойових кораблів. Так ему вдалося утримати Блэкскейп за захисним парканом, розумієте? Якщо ми вирішимо ризикнути і раніше атакувати його, ми, швидше за все, програємо. А програти - означає поставити під загрозу безпеку спокої!
  
  
  Він поклав картку і поклав назад в хвилину. Потім він подивився на Ніка, а той, у свою чергу, глянув на начальника, який зауважив:
  
  
  - Отже, ви бачите, що альтернативи у нас немає. Самотній чоловік, якщо він хороший, можливо, зуміє щось зробити. Її сказав «може бути» і повторюю це, тому що у мене теж не так багато ілюзій.
  
  
  І Траверс додав:
  
  
  - Тепер ви знаєте, з якою метою вам належить зіткнутися, і її не приховую ймовірності, що невеликий відсоток успіху.
  
  Як він сказав вам, нам вдалося протиснути пару офіцерів на обгороджену територію, але ми не очікуємо від них багато чого. Вони там, в основному, щоб допомогти вам, а тепер чекають на вас.
  
  
  Нік запитав Хоука з посмішкою:
  
  
  - Ви вже придумали прикриття, яке її буду використовувати для цього підприємств, сер?
  
  
  Хоук серйозно кивнув.
  
  
  - В самому делле. І випадок в деякому роді нам допоміг. Днями берегова охорона виявила мертвого людини в море, і, на щастя, газети ще не отримали цю новину. Звали цього чоловіка Джеймс Уорд-Сіммонс. Він був англійцем, так що вам доведеться добре перевіряти свій акцент.
  
  
  «З моїм акцентом все буде в порядку, але ти повинен хоча б сказати мені, що це був для бідолаха і чому він помер. Якщо її прийму особистість іншого, мені хотілося б знати хоча б ці дрібні деталі. Абсолютно точно?
  
  
  «Він був письменником», - пояснив Хоук. - І незнайомець, авантюрист.
  
  
  Співробітники берегової охорони вважають, що він помер від серцевої боляче. Смерть настала кілька днів тому, коли вони виявили його човен, плывущую за течією, недалеко від Флорида-Снд. Я думаю, він був досить добре відома, тому що про nen знайшли півдюжини газетних альбомів. І его, книги теж стоять на полиці. Вам доведеться ih прочитати, якщо ви збираєтеся добре зіграти свою роль.
  
  
  - А її схожий на нього?
  
  
  - Небагато, але достатньо. Зростання і статура приблизно однакові. Досить буде, якщо життя у вас побільше, а волосся на скронях злегка білими ...
  
  
  «Можливо, і у мене з'являться білі волосся, якщо ця населений пункт росії виявиться такою важкою, як я її собі уявляю.
  
  
  Ян Треверс знову подивився на годинник і пробурмотів:
  
  
  - Дуже ймовірно. Навіть якщо ви доживете до стильних років, чого я вам щиро бажаю, подібне підприємство більше ніколи з вами не повториться. За ризиком, та за важливістю.
  
  
  Але тепер нам пора. Літак отримав наказ не чекати нас, якщо ми затримаємося. Її поїду з вами в Ісландію і по дорозі дам вам інші інструкції. Потім її повернуся до Лондона, так що нам доведеться домовитися між звідси і Рейк'явіком. До речі, її буду контролювати вас у цій місії. Насправді, ви будете залежати від Лондона.
  
  
  Нік глянув на Хоука, який сказав:
  
  
  - Насправді, синку. Ми «позичили» вас британцям, і тепер ви будете працювати на них. Звичайно, її буду вдячним за деякі звіти, якщо ви зможете ih відправити.
  
  
  А тепер послухайте містера Треверса і йдіть. У тебе є час. Раджу спершу піти в гримерку. Подивіться, чи встигнуть вони освітлити волосся, якщо немає, візьміть шиньйон.
  
  
  Вони шкодували один одному руки. Мета була твердою і сухий, але Ніку здалося, що він відчув легке тремтіння в руці. Можливо, що Хоук злякався?
  
  
  Хоча таке було навіть немислимо, ситуація дійсно заслуговувала серйозного побоювання.
  
  
  Через годину, коли двоє чоловіків піднялися на борт британської Delta X, Нік запитав свого товариша:
  
  
  - Ви дійсно вірите, що цей лорд Хардесті по імені замовлена карак пендрагон знайшов притулок на острові Блэкскейп?
  
  
  Перш ніж відповісти, Треверс довго дивився на нього.
  
  
  «Я очікував, що ти мене запитаєш», - сказав він нарешті. - Ні, зовсім не віримо. Я вам гарантую, що це не той чоловік, який ризикує! Звичайно, він сховався в дуже тихому та безпечному місці. Найбільше комфортному. І він залишиться там, поки справа не закінчиться, а воно закінчиться. Але нам абсолютно необхідно було помістити один навколо наших в Blackscape. Оскільки ми майже впевнені, що ракета була запущена з цього острова, ми подумали ...
  
  
  Нік кивнув.
  
  
  - Я розумію. Ви хочете послати туди диверсанта? Чи ви вже відправили его?
  
  
  Тепер настала черга Траверс погоджуватися.
  
  
  - Так, він уже в дорозі.
  
  
  
  Третя глава.
  
  
  
  «Матрос, - сказав собі Нік Картер, - сьогодні ти втратиш зарплату!»
  
  
  І не тільки шторм підвів його. Капітан винищувачів США Орест також трохи змінив накази Вашингтона в свою користь.
  
  
  Ему слід посадити Ніка на борт його маленького човна біля Даннет-Один. З цього моменту не складе труднощів дістатися до кар'єра Строми, де у нього призначена зустріч з британськими агентами. Замість цього, побоюючись радар Пендрагона, Орест скинув його, приблизно в десяти кілометрах на захід.
  
  
  Непогано, якщо б не було шторму. Раніше, коли Нік з парашутом був зустрінутий на борту винищувача, море здавалося майже спокійним.
  
  У шторму був вигляд, ніби він готель випустити пар ще далі, в Норвезьке море. Але потім, мінливий, як жінка, він повернувся з новою люттю. Тепер вітер дув не менше семи балів.
  
  
  «Цинара», незважаючи на ee міцний сосновий і березовий корпус, безумовно не була створена для виживання в такому морі. Вона теж була стара, як і його двигун Grey & Timken, незважаючи на те, що він мужньо боровся, важко дихаючи, як бідний астматик. Кожен раз, коли він пропускав удар, складати долар Ніка теж на мить зупинявся. Він був чудовим плавцем і носив рятувальний гіллетт, але не був упевнений, що зможе впоратися з такою погодою. Однак він нічого не міг з цим вдіяти. До цього часу він шталь Джеймсом Вордом-Сіммонсом, англійським письменником і авантюристом, а «Цинара» була човном Уорда-Сіммонса. Ники також були балетні тапочки мерця, его куртка і шапка.
  
  
  Закурюючи вологу сигарету, Нік з гіркотою сказав собі, що, ймовірно, скоро зустріне душу людини, якого зображав. Він з огидою відкинув сигарету і міцно вчепився в кермо.
  
  
  Йому потрібна була вся його виняткова сила, щоб залишатися в курсі. Він згадав, що Хоук порадив ему прочитати книги покійного, і усміхнувся, не поважаючи свого боса. Але впевнений, як немає? Все, що йому потрібно було зробити, це відпустити кермо і згорнутися калачиком в теплі з чашкою хорошого чаю й гарною книгою для читання! Це був би приємний, дуже інтимний вечір!
  
  
  Активного відпочинку більш сильна, ніж інші, змусила "Цинару" тремтіти, як жінку, яку збираються зґвалтувати; інша струснула її, як шейкер для коктейлів, а потім підняла її на запаморочливу висоту, щоб вона впала носом в піну попередньої хвилі.
  
  
  Вітер дув на схід, як зараз, коли він повинен був йти на південь.
  
  
  Якщо він цього не зробить, він вдариться про скельні стіни Оркнейських островів. Він ледве міг стежити за стрілкою компаса, тримаючись за кермо, з силою відчаю. Робити нічого, він " шелл не тільки на схід, але і північ!
  
  
  Однак потрібно було постаратися, не падаючи духом. Коли Нік сказав Хоука, що знайомий з човнами, він певно не мав на увазі таку пригоду в такому море і з таким старим мотлохом.
  
  
  На жаль, альтернативи не було. Не було нікого, хто міг би йому допомогти. Він був один. Нік Картер, нік, Номер три, прізвисько «Винищувач», один і три. Британці опинилися в біді, ih агенти загинули або пропали без вісті. Пендрагону доведеться мати з ним справу, але успіх Ніка ставав все менш імовірним.
  
  
  Так, ці два агента чекали його в кар'єрі Строми. Але як до них дістатися, якщо шторм намагався відкинути її якомога далі від місця зустрічі?
  
  
  Під час короткого перельоту з Вашингтона в Рейк'явік Треверс дав ему останні інструкції, і Нік вислухав його з серцем, сжавшимся від зневіри. На мить, в хмарах, він відчув майже розпач. І він знайшов божевільним твердження, що тільки одна людина може врятувати світ від атомної загрози.
  
  
  У крихітній каюті було кромешно темно. А матрос-одинак продовжував боротися з кермом і стихією; Здавалося, він готель контролювати ih лють лише силою волі. Але в якийсь момент він опустив голову і широко розкинув руки, усвідомлюючи свою безпорадність. Гора води обрушилася на "Цинару", і посеред цього водоспаду з математики дивом вдалося не відпустити колесо кермо. Скло, що захищало його від вітру, розлетілося на дрібні шматочки, і вода з силою проникла в кабіну. Але старий астматичний двигун, що дивно, витримав. І знову "Цинаре" вдалося вийти, трясяь, як щеня, який прийняв ванну, щоб висохнути.
  
  
  Раптом Нік побачив вдалині узгоджений сигнал: на чорному тлі скель з'явилися три палаючих хреста. Кар'єр Строми! В Шотландії вони в дні горіло багато хрестів, тому вони думали, що сигнал не викличе підозр. Траверс пояснив Ніку, що замовлена карак пендрагон патрулював берега забороненої зони, що хрести були запалені всередині печери, а також щоб вітер не відразу ih погасив.
  
  
  І вони («вони» мали на увазі Вашингтон і Даунінг-стертий) також думали, що «Цинара», будучи такою маленькою, зможе залишитися непоміченою, незважаючи на радар Пендрагон.
  
  
  Голосування Ікла Турсо! Вони були схожі на високих загострених довгоносиків, навколо чорного каменю і стояли на сторожі майже перед печерою. Патрулі Пендрагона, якщо б вони там теж пройшли, це
  
  вони не стали б мати справу зі Стромою саме тому, що були знамениті Ікла, які закривали доступ кораблям. Корпус було би непрохідним навіть в гарну погоду, і серед білого дня. Уявіть собі нічну бурю!
  
  
  Нік посміхнувся і, незважаючи на холод і дискомфорт, відчув, що криза відчаю минув. Тепер він знову шталь людиною всіх часів, більш ніж коли-небудь прагнуть викликати шум!
  
  
  Ему треба було відразу послати сигнал, якщо він не хотів, щоб потік знову переведення його далі. Він погладив кермо однією рукою і сказав "Цинаре": «Давай, красуня». Досі тхір ти була дуже хорошою, безстрашної дівчинкою. Давай, зроби ще трохи зусиль для свого Ніка, а?
  
  
  Маленький корпус застогнав у ревматизму, понівечений бурею. Вітер посилився і знову шталь бити його, як ніби він мав проти нього особистий рахунок, а човен стрибала середовищ трильйонів гектолітрів води.
  
  
  Нік вчепився в кермо, але двигун заглох з останнім виттям.
  
  
  До теперішнього часу човен була у владі шторму, і керувати нею було неможливо. Ніка підкидали, як гілку. «Цинара» розгорнулася, перекинулася, але лють хвиль була такою дикою, що вона знову випросталася, перш ніж Нік полетів за борт. Він здригнувся від думки, що він дивом уникнув цієї рідкої зеленуватою елементів. До цього моменту кабіна зникла, але він продовжував чіплятися за рульову колонку, так як кермо теж не було. Він побачив перед собою величезну хвилю, яка займається загрозливо наближалися. А ззаду його чекали Ікла Турсо, чорні і блискучі, обложені гнівною піною. Скелі там чекали безстрашну "Цинару"!
  
  
  Активного відпочинку забрала човен з-під нього, і Нік відчув, як вона розсипається на його нога.
  
  
  Він глянув на три хреста, які все ще горіли в темряві.
  
  
  - Прощай, дівчинка! Він сказав, перш ніж пірнути боком. Він спробував зайти якомога далі. Він не намагався плавати, це було б марно. Тепер це було в руках Бога, того Бога (Нептуна? Еола?), Який до цього моменту зволив захистити його, змусивши дістатися до цієї точки.
  
  
  Коли Число Три, продовжував рухатися під водою, щоб уникнути шторму на поверхні, вона відчула дивне відчуття розслаблення і майже спокою. Він зробив все можливе для смертного. Якщо він зараз впаде на Іклів, ему не доведеться звинувачувати себе. Він зробив все, що міг, дійсно все.
  
  
  Він не міг ...
  
  
  Вихор схопив його і виштовхнув назад на поверхню, і він почав боротися, щоб вибратися. Це було чудо, що він все ще міг плавати, хоча він був приголомшений, зламаний, стікав кров'ю, виснажений, але ще не переможений!
  
  
  В маленькій бухті панувала страхітлива тиша порівняно з люттю відкритого плаття.
  
  
  Це була, звичайно, не справжня тиша, але після цього галасу здавалося, що він увійшов в монастир! І там хвилі вже не були страшними. Проте одна навколо них схопила Ніка і не надто обережно вдарила його по вузькому трикутнику по чорнуватого піску, змішаного з гравієм. Цей трикутник стояв відверті між двома високими скелями, продуваемыми вітрами!
  
  
  - Спасибі, - пробурмотів Нік, коли активного відпочинку відступила. - Якщо не заперечуєте, решту маршруту пройду на четвереньках.
  
  
  Насправді, він просувався на четвереньках, поки не побачив, що в залі поза досяжності води. Потім він стояв нерухомо, уткнувшись обличчям у пісок і розкинувши руки.
  
  
  Лише його груди, підвелася і нагадала йому, що він все ще живий.
  
  
  Практично відразу пісня Сирени досягла його, і він почав проклинати себе.
  
  
  Кравець забирай, вони ніколи не давали тобі спокій, навіть в таких місцях!
  
  
  Навіть коли бідолаха був наполовину мертвий!
  
  
  Він крякнув, торкнувшись піску ротом:
  
  
  - Повертайся в свій будинок, Русалка!
  
  
  Але вона продовжувала співати солодким голосом з невизначеним шотландським акцентом: «...
  
  
  тому що у нас ще є добрі новини, щоб слухати, гарні речі, на які варто дивитися ... ».
  
  
  Голос на мить зупинився на ноті, яка займається здавалася питальній. Нік спробував піднятися, але незабаром здався і впав назад на холодний шар мокрого піску. «За мить», - сказав він собі. - Через мить її ще зможу рухатися і діяти. Але зараз...
  
  
  Голос відновив спів, повторюючи слова, сказані раніше: «... тому що у нас ще є добрі новини, щоб почути, красиві речі, на які можна дивитися ...».
  
  
  Його пам'ять повернулася. Він та Траверс в літаку, який витягли ih в Ісландію, погодили свого роду ідентифікаційний код і код безпеки. Вони знайшли одіна
  
  або тут же. Треверс був ентузіастом поезії і, звичайно, вибирав рядка. Британський агент заспівав би першу частину і мав би закінчити. Але тепер він не міг пригадати ці слова. І так, в літаку він вивчив ih напам'ять, але тепер ... У нього була плутанина у голів ... Що, кравець візьми, він повинен був співати в ревматизму?
  
  
  Невидима сирена, безсумнівно, розташована на каменях, відновила вірш втретє. Нік нарешті згадав і сказав хрипким від холоду і вітру голосом.
  
  
  «Так, так», - прохрипів він. - Тепер є!
  
  
  З інтонацією, яка займається змусила б прекрасну Мельбу о'шонессі тремтіти від огиди, Нік заспівав продовження:
  
  
  -... перед тим, як відправитися в рай через Кенсал-Грін!
  
  
  - Номер три?
  
  
  - Так, але дуже і дуже слабкий. Її майже пара. Хто ти?
  
  
  - Ви працюєте над кодами GDG і FDM?
  
  
  - Так, Так. Не будемо витрачати час даремно. Хто ти?
  
  
  - Гвен Лейт, навколо спеціального відділу. Її бачила тебе з вершини скелі.
  
  
  Я не думала, що ти зможеш це зробити. Бідна човен!
  
  
  Нік насилу піднявся на ноги і тут же притулився спиною до гранітній колоні.
  
  
  «Так, її, згоден», - відповів він, піднявши очі. - Вона була симпатичним корабликом і героїчно билася. Але тепер тобі варто турбуватися і облад мені. Її, опинився в дивному місці, яке мені здається пасткою, і я не знаю, як по nah вибратися. І її б вважав за краще, за рішенням уникати водного шляху.
  
  
  - Ви перебуваєте в каміні, навколо натурального каменю. Він єдиний у цій печері, і тобі дійсно довелося там опинитися! - в його голосі пролунав невиразний докір.
  
  
  - Вибачте її, клянуся, що зробив це не спеціально, наступного разу її виберу щось краще. Але хіба у вас не буде рішенням витягнути мене звідси зараз?
  
  
  Може бути?
  
  
  - Ви поранені?
  
  
  Нік спробував розім'яти м'язи і віджатися на колінах.
  
  
  Він вже почав відновлюватися спасибі своєму прекрасному статурі, натренированному на самі шалені зусилля. Він відчував себе сильним, голодним і, насамперед, змучений спрагою. Так, спрага нагадала ему одну дуже приємну деталь, враховуючи його смаки щодо напоїв. Хіба це не в Шотландії? Благословенний будинок кращого віскі в світі?
  
  
  - Хіба ви не могли б посвітити ліхтарем?
  
  
  - Я не смію. Навколо дуже багато друїдів.
  
  
  Якби Нік не був підготовлений Трэверсом, цей вихід викликав би сумніви в розсудливості жінки. Але оскільки він знав, він нічого не сказав.
  
  
  Він просто запитав:
  
  
  - Потім? Як мені вибратися?
  
  
  - Тримай.
  
  
  Нитка мотузки потрапив йому в обличчя. Він потягнув, щоб переконатися, що він добре прикріплений.
  
  
  Він запитав. - Ви ee міцного прив'язали?
  
  
  - Так, не сумнівайтеся, міцного. Ви хочете, щоб я вам допомогла?
  
  
  Нік посміхнувся про себе, підхоплюючись, як кішка. Допомогти ему? І як? Ему дуже хотілося зараз побачити жінку в обличчя. Гвен Лейт навколо спеціального відділу. Він повинен був бути крутим хлопцем. Потім він сказав собі, що це для estestvenno. Для такої задачі вони вибрали найкращі елементи. Вона, безумовно, була дуже стрункою і розумною, тому немає нічого гіршого, ніж бути потворною. Або старої.
  
  
  А голос старим запахом вона не пахла. Пахло вересом і диким чебрецем. Та рука, яка займається допомогла йому піднятися, була маленькою і м'якою, але напрочуд сильною.
  
  
  «Може бути, його помиляюся», - з надією сказав Нік, дозволяючи вести себе на вершину скелі. - Принаймні, сподіваюся.
  
  
  - Що ти не правий, номер три? Вона була якимось тонким, скороминущим примарою, і вона все ще тримала його за руку. І в цій темряві не було видно її обличчя.
  
  
  «О, нічого, це не має значення, - сказав Нік. Він випустив її руку і озирнувся.
  
  
  Внизу, зліва від нього, була лють плаття; якби не холод, воно виглядало, як киплячий казан. Там вітер все ще був сильним, але здавалося, що він втратив частину своєї сили. Дивлячись у небо, Нік помітив, що де в хмарах було навіть кілька зірок. І свого роду блідий ореол, який, мабуть, був місяцем.
  
  
  Він запитав жінку. - Я не прав, або буря вщухає?
  
  
  - Так, вона заспокоюється. Через годину або два буде спокійно. Тут, на півночі Шотландії, завжди така погода. Але давай, Номер Три, ми не можемо залишатися тут і розмовляти всю ніч! Дай мені руку знову, і я проведу тебе по стежці.
  
  
  Вони покинули скелястий мис, і вона проводила його по вузькій звивистій стежці.
  
  
  Вона здавалася стрункою, досить високою, дуже вільною у рухах. Значить, вона повинна була бути молодою. Голос теж був молодим. Нік посміхнувся про себе. Тепер почалася реакція. Так, він був холодний, голодний і готель пити, але найголовніше, він повертався до життя і потім того, як сильно ризикнув своєю шкурою. Він знову обдурив стару косою! І завжди, завжди, всякий раз, коли з ним відбувалося щось подібне, він сильніше жадав радощів життя. Найбільше він готель займатися любов'ю.
  
  
  Майже півгодини вона продовжувала вести його з швидкою упевненістю гірського козла. Іноді гей потрібна допомога обома руками, тому Нік вчепився гей, в пояс і відчув під її пальцями м'яку, але тверду спину, гнучку мускулатуру.
  
  
  Під час опускається, вона сказала йому, що дуже турбується про іншого агента, Джимі Стоуксе, який відправився в Даннет, щоб зв'язатися з одним навколо небагатьох саботажників, які зуміли проникнути середовищі друїдів. Він так і не повернувся.
  
  
  «Я повинна була піти туди», - пояснила вона. - Він теж шотландець, але з півдня.
  
  
  Незважаючи на те, що він ас, один навколо кращих агентів, він не годився для цієї задачі. Її повинна була піти туди, - підтвердив він. - Я народилася в Канисби і завжди знала цей регіон і його мешканців. Але Джім не хотів про це знати. Він стверджував, щоб її залишилася і чекала тебе, і він відправився в Даннет. Це мене взагалі лякає.
  
  
  Може, він буде в чорному будинок до того часу, коли ми туди доберемося. Але якщо ні... тоді ми будемо одні, Номер Три!
  
  
  Тепер шторм майже повністю затих. Кількість зірок збільшилася, і на сході ми побачили перші плями зорі. Дощ перетворився в туман.
  
  
  Вони досягли підніжжя пагорба, і вона повела його через убогу пустку у вузьку долину. Тим часом очі Ніка звикли до темряви, і в цій незнайомій місцевості. У нього було рысье зір, і в якийсь момент його більше не потрібно було водити за руку. Вони йшли пліч-о-пліч. Вони підійшли до кінця
  
  
  «Глен», де текла набрякла і пузириться річки, і вона благополучно попрямував у бік хвойних чагарників, де була припаркована невелика машина.
  
  
  По дорозі Нік багато думав і дуже мало говорив. Він подумав про стриманості Треверса. Цей благословенний чоловік майже вибачився за неадекватність свого персоналу, і тепер з'ясувалося, що одним з його агентів був ніхто інший, як Джим Стокса! Цей хлопець шталь таким же легендарним у світі контррозвідки, як і сам Нік Картер!
  
  
  Номер Три посміхнувся. Траверс був трохи схожий на Хоука, він ніколи не говорив усього. Він навіть не згадав Джима Стоукс. Він говорив про парі людей, і вказав, що ему треба задовольнятися тим, що там було.
  
  
  Тепер сергій посилювався кожну секунду. Гвен ковзнула в машину, на мить показавши засмаглі коліна. Нік sel поруч з ним. В короткій спідниці дівчата відкривалися, як мінімум красиві ніжки. Осіб було не видно так як нібито й багато, за винятком уперте підборіддя і пікантного ніс.
  
  
  Перед тим, як запустити двигун, вона подивилася на нього, і сухим голосом сказала:
  
  
  - Якщо хочеш, милуйся моїми ногами, Номер Три. Її не соромлюся цього. Але запам'ятати раз і назавжди: дивитися і не чіпати, зрозумів? Її заручена, і якщо світ не вибухне, її вийду заміж. Її краще тобі скажу відразу, щоб ти заспокоївся. Мені також довелося укласти угоду з Джимом Стоукс, щоб уникнути непорозумінь і нерозуміння. У нас є брудна, відчайдушна й небезпечна робота. У нас не буде часу думати про іншому, і навіть якби було, її б нікому навколо вас не вибрала. Її люблю Джима, і я впевнена, що ти мені сподобаєшся, але я її дуже добре знаю, хто і що ти, хоч ти хоробрий, сильний, розумний і порядний. Їй зовсім не збираюся захоплюватися Суперменом. Її сказала Джиму, і тепер кажу це і вам, і його не хочу повторювати. Зрозуміло?
  
  
  Нік не знав, що відповісти. Він був так приголомшений, що розгубився. Він дивився на це обличчя, яке, мабуть, було прекрасним, і почав сміятися, щиро захоплюючись і бавлячись цієї відвертістю.
  
  
  «Дуже чітко», - нарешті відповів він. - Будь ласка, просто не називай мене номером три. Ніка буде достатньо. Нам не потрібно сильно формальничать, якщо ми тільки троє. Так буде працювати краще і швидше. А тепер поїхали, тому що день наближається.
  
  
  - Це правда, чорний будинок краще всього добиратися, коли ще трохи темно. Ми провести там день і будемо будувати плани. Є важливий ритуал
  
  сьогодні ввечері на Баррогилл-Мур, nyon друїдів, і нам теж доведеться йти. Ходять чутки, але, може бути, це просто розмови, що замовлена карак пендрагон сам виступить перед своїм народом.
  
  
  Маленький Морріс їхав ґрунтовою дорогою. Вони покинули «долину» і увійшли в голий пагорб, з якого холод вже зірвав верес.
  
  
  «Чорний будинок не далеко», - сказала дівчина. - Боже мій, будемо сподіватися, що Джим повернувся!
  
  
  Нік мовчки стояв поруч з нею. Час від часу він кидав погляд на свої ноги, але його думки були в іншому місці. Поговорить чи замовлена карак пендрагон зі своїм народом сьогодні ввечері? Так рано? Він у цьому не сумнівався. Все не могло пройти так гладко. На цей раз бізнес був неймовірно важким. Можливо, він би це зробив, але це була б довга і дуже складна історія, повна сюрпризів. Він побачить кілька хороших, перш ніж зможе вбити Пендрагон. У будь-якому випадку перші погані моменти пройшли, і це вже було великим задоволенням.
  
  
  Він відчув майже непереборне бажання простягнути руку, щоб стиснути одне навколо цих колін, але він намагався тримати його в кишені. Вона не зрозуміє. Він би не зрозумів, що зрідка це були дружні пориви, в які взагалі не входили почуття. Ему просто потрібно було трохи людського тепла. А оскільки такий імпульс був у nen дуже рідкісних лікувальних, Нік Картер, самотній агент, насилу розумів себе. Справа в тому, що населений пункт росії сильно відрізнялася від інших.
  
  
  Але Гвен Лейт не міг зрозуміти. Пізніше, можливо, пізніше. Спочатку робота, а потім приз!
  
  
  Під час короткої подорожі він обмежився перевіркою своєї зброї. На цей раз він подорожував без нічого. Він прикріпив пістолет Саночника до ноги липкою стрічкою, щоб не втратити її; а всередині правої руки, на замшевої підкладці, був Хьюго, стилет. Деякий час Нік Хьюго віддавав перевагу всьому іншому, тому що він був смертоносним, швидким і тихим.
  
  
  Тепер, напружуючи м'язи і намагаючись влаштуватися зручніше на маленькому сидіння , він непомітно опустив праве зап'ястя. Він відчув, як стилет ковзнув в його руку, готовий кинути. За наказом Сокири він пройшов у Вашингтоні спеціальний курс метання ножів. І тепер йому було не терпілося перевірити певна майстерність.
  
  
  Потім довгої паузи Гвен Лейт вигукнула:
  
  
  - Ми під'їхали до чорного дому, а машини немає! Тоді Джим Стокса ще не повернувся!
  
  
  Четверта глава.
  
  
  Чорний будинок розташовувався в поглибленні на болоті, недалеко від плаття і скель. Як пояснила Гвен, це був старий котедж, навколо каменю і дуже невеликої кількості дерева. Свою назву він отримав з-за відсутності камін. В стелі була діра, через яку виходив дим, тож за ці роки все почорніло всередині. Він виділявся самотнім і похмурим посеред цього похмурого ландшафту, оточений тільки немузичними криками чайок.
  
  
  Нік був радий бачити, що ця посада більш ніж підходить для людей, яких він не хотів привертати до себе. Оскільки він знаходився в депресії, що його було б важко ідентифікувати здалеку.
  
  
  Вони вийшли з «Морріса» і попрямували до такої хатині без день.
  
  
  Нік зауважив, що будинок у відмінному стані, але дах ціла.
  
  
  «Іноді люди використовують його для риболовлі», - пояснила Гвен. - Тому вони завжди зберігали життєздатність. А ще є пари молодих людей, які ... - вона зупинилася і знизала плечима. - Але це не має значення. Стежити за своєю головою! Ви дуже високі, а день немає. Вам завжди потрібно бути обережним, і не забувайте про це.
  
  
  Вони зупинилися в дверному отворі, і Нік відійшов убік, пропускаючи її першою.
  
  
  Всередині було схоже на темний підвал, але тепер зовні з'явилося перлове сяйво, і він, нарешті, зміг глянути на її обличчя. В цілому дівчина була високою і худенькою, з невеликою талією і досить розвиненою грудьми. Під шкіряною вітровкою на ній була в'язана вовняна блузку. На голів у нього нічого не було, а волосся були яскраво-рудим, майже такими ж короткими, як у чоловіків. Колір його очей ще не можна було розрізнити.
  
  
  Побачивши, що вона вагається в дверному отворі, Нік глузливо вклонився, щоб заспокоїти її, і сказав:
  
  
  - Потім вас, мадам. І постарайся швидше, тому що я хочу запалити хороший вогонь і висушити мою бідну промоклий одяг. Ще в мене вовчий голод, і звіряча жага. Її, сподіваюся, що ви з колегою не забули привезти сюди невеликий запас свого національного страви ...
  
  
  Гвен схвально подивилася на нього поглядом
  
  наречені з лагідною усмішкою:
  
  
  - Так, думаю, у нас є дюжина пляшок. Джим теж це цінує.
  
  
  Вона нахилилася, щоб увійти, і Нік невпевнено пішов за нею. Незабаром Гвен запалила масляну лампу і пішла запалювати дрова. Номер Три відразу ж озирнувся: досить одного погляду, щоб все вловити. Хоча він здавався спокійним і розслабленим, він ніколи в житті не був таким пильним. Він довіряв гей, як агент може довіряти іншому агенту. З запасом. Вона використовувала точний код, тому вона повинна бути справжньою, але у своїй професії людина залишався живим тільки в тому випадку, якщо завжди залишався пильним, не піддаючись надмірного довірі. Він замерз, втомився, був голодний і готель пити, і він відчайдушно сподівався, що ніяких перешкод немає і притулку безпечно. Але він повинен був переконатися. Отже, він стояв недалеко від порога, тінь середовищ тіней, і дивився, як вона ходить по кімнаті й займається господарством.
  
  
  Нарешті він здавався задоволеним і трохи розслабленим. Принаймні, зараз він відчував, що в залі в порту.
  
  
  Дівчина простягнула йому пляшку віскі і металевий стакан.
  
  
  «Це МакКэмпа», - сказала вона ему. - Мій батько пив тільки це і стверджував, що це добре для нього. Сподіваюся, тобі це теж згодиться.
  
  
  Нік не забарився це побачити. Алкоголь вдарив його в життя, а потім занурив у приємне відчуття тепла. Він налив собі ще одну краплю і відставив пляшку вбік. Вогонь посилився, і він зняв промоклий рятувальний гіллетт і мокру сорочку. Він побачив, як її очі розширилися при вигляді його оголеного тіла, і посміхнувся. Він звик до реакції жінок на його м'язи. Але він відразу ж відкинув деякі ідеї. Дівчина сказала добре.
  
  
  Їм довелося виконувати тяжку, смертельну роботу; і у них не було часу думати про інше.
  
  
  Гвен сказала:
  
  
  - Тобі це не знадобиться. Вони принесли Ми вам ще одяг на випадок, якщо вона вам знадобиться. Він вказав на валізи в кутку. Також було повне риболовецьке спорядження.
  
  
  Гвен помітила його легке заціпеніння і сказала:
  
  
  - Це все частина нашого обладнання. Ми з Джимом робимо вигляд, що приїхали ловити рибу. А стрижень можна перетворити в антену. Вона вибрала один, навколо валіз і віднесла його Ніку. - Голос це твоє. Через півгодини нам зателефонують навколо Лондона. У нас є приймач, але ми не можемо передавати. Це було б небезпечно.
  
  
  - Небезпечним через спостереження Пендрагона?
  
  
  Вона кивнула.
  
  
  - Назавжди всього очікувати, dis нібито цей кравець все тут вирішує!
  
  
  Але тепер вам захочеться змінитися. Її піду і зроблю вигляд, що ловлю рибу. Біля підніжжя скелі є невеликий пляж. Так, до речі, в Лондоні кажуть, що покриття Ward-Simmons більше не діє для вас. Обставини змінилися, і тепер це було б марно. Однак у нас немає часу. Лондон також сказав, що накази завжди можуть мінятися від одного моменту до іншого, тому ви повинні бути готові. З цього моменту і інструкції, та зміни в програмі будуть повідомлятися нам тільки на годину. Вона поплескала черевиком по валізі, і продовжила:
  
  
  Тут ви знайдете те, що вам може знадобитися. Її, сподіваюся, все йде добре. Зараз йду на риболовлю. Її повернуся хвилина через двадцять.
  
  
  Вона попрямувала до дня, і Нік сказав агов.
  
  
  - Один момент. Він схопив гасову лампу, підняв її і поставив перед ee особою. «Я ще не розгледів ваші риси обличчя», - пояснив він.
  
  
  Гвен на мить застигла, потім втупилася на нього, не втрачаючи самовладання.
  
  
  - Так що подивись на мене уважно, але ніколи не забувай того, що я тобі сказала. Зрозумів?
  
  
  «Я не забуду цього», - серйозно пообіцяв він.
  
  
  У Гвен були серро-блакитні очі, ясні і виразні, на засмаглому особою, з невеликими веснянками. У нього був кирпатий ніс, широкий і великий рот, білі і досить правильні зуби. Вона була високою, і її коротке руде волосся виблискували на сонці. Ee ноги, якими Нік вже встиг милуватися, були довгими, але не занадто тонкими. Симпатична груди яскраво виражена на осикою талії, яку Нік міг би стиснути однією рукою. І цей приємний аромат вересу і дикого тимьяна, свіжий і природний аромат.
  
  
  На мить Нік подумав, що це справжня ганьба, що населений пункт росії представляє собою суміш GDG і FDM. Ну, хто знає, що буде далі ... потім вбивства того Пендрагона ...
  
  
  Гвен, мабуть, прочитала його думки, тому що вона поспішила день і підтвердив:
  
  
  - Я тебе попереджала, не забувай про місії.
  
  А тепер міняй одяг, поки ловлю рибу. Потім радіозв'язку навколо Лондона ми побачимо, як ми можемо все організувати.
  
  
  Тоді мені доведеться багато тобі розповісти про Пендрагоне і друидах. Принаймні, те, чого ви ще не знаєте. Але я думаю, ти знаєш стільки ж, скільки і її. Зрештою, ви - лідер цієї місії.
  
  
  - Так, її начальник, але, на жаль, знаю дуже мало. На пояснення та інструкції не вистачило часу. Так що йди на рибалку, і ти заповниш пропуски пізніше. Скажіть, тут є що поїсти?
  
  
  Вона вказала на дерев'яну скриню в кутку.
  
  
  - Купа коробок.
  
  
  Коли залишився лише Нік, він підійшов до вогню і закінчив роздягатися. Він відкинув штани і черевики покійного Уорд-Сіммонса з задоволеним бурчанням. Він також усунув гумове черевце і перуку, які чудово чинили опір усієї цієї маленької бочці, не зрушуючи нам на дюйм. Він зняв просоленую бороду і почухав чешущийся підборіддя. Потім він зробив кілька віджимань. Зараз не було часу для йоги, але, може бути, пізніше ... Ему і Гвен довелося б весь день сидіти вдома, чекаючи повернення Джима Стоукс.
  
  
  Він відкрив валізу й почав одягатися. Шведів наводила на думку про англійською обухівського джентльмена в туристичній поїздці по Шотландії. Дійсно хороший сезон для туристичних прогулянок! Він надів твідові штани, які ему підійшли, і міцні спортивні балетні тапочки, які, здавалося, були зшиті на замовлення, все ще бурмочучи собі під ніс.
  
  
  Замовлена карак пендрагон збирався розв'язати Третю світову війну, і він повинен був бути джентльменом під час оглядової екскурсії! З іншого боку, англійці завжди трохи дивні, чи не правда?
  
  
  Шведів включала фланелеву сорочку, вовняної краватку і накидку. Також були тростину і гаманець, повний фунтів і документів. Навколо свого паспорта Нік усвідомив, що тепер він шталь майором британської армії Ральфом Кэмбервеллом. Середовищ карток був також членський квиток важливого клубу на площі Сент-Джеймс в Лондоні. Він був дуже здивований, тому що він дійсно був членом цього клубу!
  
  
  Стилет Хьюго без праці вислизнув всередину рукава, але і для Вільгельміни це було інша справа. Зброю було занадто громіздким, і Нік нарешті змирився з тим, що засовував його за пояс. При застебнутому куртці це було непомітно.
  
  
  Хто б нам упакував цей чемодан - Нік не знав, хто відповідає за ці речі в Розвідувальній службі, - також включив сигарети.
  
  
  Вони не були его фаворитами, але краще, ніж нічого ... Номер Три на мить з ностальгією подумав про своїх довгих сигаретах, які залишилися в пентхаусі Нью-Йорка. Він також мигцем подумав про прекрасну Мельбе, яку йому довелося залишити так швидко і без належного прощання. І, звичайно, без пояснення причин.
  
  
  Зітхнувши, він почав прикурювати сигарету. Він зробив це з обережністю, тому що запальничка, надана старим Пиндекстером, була новою, і він ще не досліджував її, як слід. Але керівник цього знаменитого "Tricks Edition" дуже категорично відгукнувся про цієї штуковини і рекомендував ему бути обережним з маленьким гвинтом, який повинен був бути в "закритому" стані, якщо він не хоче знести собі обличчя. .
  
  
  Номер Третій був дуже обережний і безболісно закурив.
  
  
  Потім він подивився на годинник - теж робота АХ - на своєму зап'ясті.
  
  
  Вони не постраждали в море, як очікувалося. На самому делле зіпсувати його навіть молотком б не вдалося!
  
  
  Тепер Гвен може повернутися. Він повністю викурив сигарету, налив собі ще ковток і ходив взад і вперед по халупі. Вона не прийшла.
  
  
  Нік, щоб вбити час, намалював стогонами коло, відійшов якомога далі, сунув стилет в руку і почав тренуватися в метанні. Лезо, таке ж гостре, як голка, потрапило в мішень в дюймі від центру. Нік насупився. Він повинен був зробити кидок краще, кравець візьми! Він завжди був перфекціоністом, і тут теж готель досягти чемпіонських якостей.
  
  
  Він все ще тренувався, коли Гвен вбігла і кинулася відчиняти одіна навколо валіз, щоб вийняти трубку рації. Потім декількох секунд гудіння голос Яна Походу шталь почутий. Той же сухий, сверхкультурный акцент, який Нік чув у Вашингтоні. Він сунув Хьюго назад в хвилину і підійшов до дівчини, яка займається застосовується великий палець до губ і прошепотіла:
  
  
  - Не розмовляй. Зрештою з'являться кодові номери, і мені доведеться запрмнить ih напам'ять, оскільки їй не наважуюся записувати.
  
  
  Нік кивнув і подивився на нах з великою повагою.
  
  Стежити за номерами кодового було нетільки.
  
  
  «Винищувач риб: ця передача буде одиночної. Вибачте, що довелося обнулити - накази завжди одні, і вони ж. Можливі цілі. Повідомте Coloniale, що, можливо, ми знайшли задній вхід - дійте згідно наведеного нижче коду. Крок."
  
  
  Голос Треверса замовк. Пролунало гудіння. Гвен ще раз жестом попросила Ніка заткнутися. Він кивнув і закурив ще одну сигарету, завжди звертаючи увагу на положення знаменитого гвинта запальнички.
  
  
  Потім почувся інший голос, що перераховує рядок кодових номерів. Гвен уважно слухала зосереджено насупивши брови. Список був повторний початку другий раз, потім був клацання, і передача була зупинена. Гвен зачинила чемодан і подивилася на Ніка. Її очі заблищали сльозами.
  
  
  Номер Три почав говорити. Він готель сказати гей, що хороші шпигуни не плачуть, але він опустив це. Зрештою, вона була жінкою. І, можливо, він відчував щось важливе для Джима Стоукс, навіть якщо він цього не визнавав. М'яким голосом він спитав її:
  
  
  - З Стоксом щось сталося?
  
  
  Гвен кивнула і витерла очі.
  
  
  - Я дура, да? Зрештою, Джим не обов'язково мертвий. Але якщо замовлена карак пендрагон піймає його, то він попереджав, що якщо ми зробимо ще одну спробу впровадити одного через наших агентів умовах його людей, він запустить ракету. Ми повинні бути дуже обережні, Нік, але діяти згідно з наказом. Це означає, що ми збираємося відвідати збори Друїдів сьогодні ввечері.
  
  
  Нік деякий час ходив взад і вперед.
  
  
  - І вони знайшли спосіб непомітно провести нас в лігво, наскільки її розумію. Є інші накази?
  
  
  Дівчина пішла відкривати коробку і дістала кілька банок з їжею. Вона відповіла ему, не дивлячись на нього
  
  
  - Так, сьогодні ввечері ми будемо на вечірці. Це більше й важливіше, ніж думав. Замовлена карак пендрагон стає все більш і більш владним.
  
  
  У будь-якому випадку ми повинні йти, і якщо він буде там, і ми зможемо його впізнати, ми повинні вбити його.
  
  
  Нік похитав головою.
  
  
  - Ой, не все буде так просто! Її, впевнений, що ви будете обережні, щоб вас не помітили!
  
  
  Гвен простягнула ему банку м'ясного фаршу з картоплею, і ложку, потім поставив воду на вогонь для чаю.
  
  
  «Лондон теж не впевнений, що це відбудеться», - сказав він. - Але його жінка, швидше за все, втрутиться.
  
  
  Нік зупинився.
  
  
  - Його жінки? Мені це здається дивним ... Навіщо йому було змушувати її ризикувати? В цей момент ми могли б захопити її і утримати в заручниках ... - Він поклав ложку їжі в рот, і знайшов, що це смачно, потім продовжив: - Мммм! Знаменита леді Хардесті! Цікаво, яку роль він відіграє в цьому делле ...
  
  
  Гвен сердито насипала в чайник трохи чаю, і Нік змушений був посміхнутися. Жінки! Навіть коли світ опинився на межі загибелі, вони не могли не показати, що заздрять красивою грішниці!
  
  
  - Гей, більше підходить більш інше прикметник, ніж «знаменита», - прошипіла вона крізь зуби, - це «Сумно відома»!
  
  
  У будь-якому випадку в Лондоні каже, що, може бути, і буде, ми не знаємо, в якій ролі і з якої причини. Що стосується того, щоб зробити її заручницею, їй сумніваюся, що замовлена карак пендрагон витратить хоча б цент, щоб повернути її! У самому делле, можливо, він робить це спеціально, щоб кинути її до наших ніг, щоб ми були зайняті, і в той же час відстали від нього.
  
  
  Нік відкрив ще одну коробку, тому що був голодний. Потім він з цікавістю подивився на дівчину. Ця дівчина була не просто агентом! Вона занадто багато знала, незважаючи на те, що сказав Треверс. Хто знає, яке в нього звання.
  
  
  Він подивився майже в себе:
  
  
  - Замовлена карак пендрагон одного разу розлучився з цією жінкою, насправді? Або вона сама подала на розлучення? Але потім вони знову одружилися. Цікаво, чому?
  
  
  - Тоді весь світ дивувався, - відповіла Гвен. - Він каліка, розумієте? Проведіть своє життя в інвалідному візку. Під час війни він був поранений в дуже... життєво важливу частину, скажімо так, а тепер втратив мужність. Саме він подав на розлучення. Його адвокати надали ему докази принаймні сотні ee зрад, включаючи деякі не зовсім ортодоксальні ... Не знаю, чи ви розумієте. Взагалі-то суд був огидним. Ви ж прочитали доповідь?
  
  
  - Ні, мирських території баренцева моря її не читав. Але Треверс розповів мені про це. -
  
  
  він згадав спостереження, зроблене ним з цього приводу в офісі Хоука: можливо, леді Хардесті виявиться ахіллесовою п'ятою Пендрагон. Нік подумав, чи може це бути правдою. Це було б добре; і про це варто подумати. Потім він змінив тему.
  
  
  
  - А мені які накази?
  
  
  Гвен розповіла ему, і Нік повторювали ih, поки не згадав. Вони були відкриті для змін, тому що, якщо йому вдасться вбити Пендрагона він вночі, ему більше не потрібно буде їхати в Лондон.
  
  
  Залишок дня вони спали або робили вигляд, що ловити рибу. Вона докладно розповіла йому про Пендрагоне і его друидах. Як і припускав Нік, дівчина знала стільки ж, скільки і сам Ян Треверс.
  
  
  Він пояснив йому, що за останні десять років, відкрито, під носом уряду, стародавній Орден Друїдів, ексцентрична і невинна угруповання соціального характеру, був повільно поглинений Пендрагоном. Це було нескладно, особливо в такій країні, як Англія, де повага до свободи особистості аналогічно поваги до закону і порядку. Войовничі друїди - так називалася нова організація - завжди були вкрай законослухняні. З самого початку.
  
  
  Лорд Хардесті, якого звали замовлена карак пендрагон, був майстром у мистецтві спотворювати речі. Поступово войовничі друїди перетворилися у вкрай праву політичну групу.
  
  
  Коротше кажу, неофашисти. Були ih виступи, зустрічі, рекламні кампанії.
  
  
  Іноді якісь заворушення. Уряд не оцінило це, але не може нічого з цим вдіяти, оскільки все залишалося в рамках закону. Лорд Хардесті через свою газету «London Daily Proconsul» підтримав войовничих друїдів, як і його право на свободу громадянина. Він також подорожував і виголошував промови від ih імені. Він написав і підписав основні статті, що захищають і схвалюють ih, завжди під благородним псевдонімом замовлена карак пендрагон. Ці статті анітрохи не приховували цілей войовничих друїдів. І головний з них: війна з Росією! Він назвав це «превентивною», і готель, щоб це сталося негайно, без зволікання. Киньте ядерні бомби на Поради, перш ніж вони кинуть ih в інші країни.
  
  
  «На жаль, він знайшов багато підтримки, - гірко сказала Гвен. - Багато хто думають, як він. Навіть в уряді. Навіть у військовому ведомствве!
  
  
  Нік відповів, що чудово розуміє. В Америці теж було багато таких, особливо в середовищі багатих. До того ж не було необхідності залишати Пентагон, щоб знайти великих діячів, цивільних або військових, у яких були вони ж ідеї.
  
  
  Гвен кинула недопалок у вогонь.
  
  
  - І голос період очікування закінчився. Він готовий. Він поставив своїх людей на ключові пости, всі вони були обрані законом. Як і Гітлер, він хоче «легальної» влади, принаймні, зовні.
  
  
  Нік тим часом сів на підлогу і в третій раз чистив пістолет «Люгер Вильгельмину». Зброю було дуже чистим, але це вправа допомогло йому було скоротати час.
  
  
  Він подивився на дівчину і сказав агов,:
  
  
  - Значить, у вас теж є зрадники в уряді.
  
  
  Вона кивнула.
  
  
  - Так. А також у Франції, німеччини та Італії. Зрадники на вищому рівні, які очікують виконання наказів Пендрагон.
  
  
  Нік присвиснув.
  
  
  - І першим ділом він буде нападати на Росію?
  
  
  Гвен подивилася на нього, і, нарешті, сказала слабким голосом:
  
  
  - Тепер вся надія на тебе, Нік. Костя бога, не підведи!
  
  
  
  П'ятий розділ.
  
  
  
  Баррогилл Мура представляв собою коло палаючих хрестів. Принаймні п'ятсот метровий у діаметрі від вогняної стіни, а в центрі був почорнілий замок Баррогилл, переслідує криваві спогади.
  
  
  Нік Картер і Гвен Лейт сховалися на невеликому пагорбі неподалік і дивилися шоу на своїх нога. Кілька годин тому почали прибувати постаті в білих я оплачував з капюшонами і масками. Вони припаркували свої автівки на деякій відстані, щоб пройти до колі і руїн Замку.
  
  
  Було майже дев'ять вечора. Не було й слідів минулої грози, а небо було чистим і повним зірок. Було холодно, але вітер теж затих.
  
  
  Нік запозичив у дівчини бінокль і уважно досліджував те, що залишилося від старовинного замку. Фігури в білому мали тенденцію групуватися біля насипу каміння, яка займається була перетворена в свого роду сільську сцену. Він побачив, що до мікрофона був підключений динамічний. Практично відразу за «болоту» ноти рознеслися бойової музики. Більшість білих легіонерів пісню завели. На імпровізованій сцені затанцювали відблиски, а де-то гудів генератор. «Вони дуже добре організувалися, нічого сказати», - зізнався Нік. - Хто знає, коли починається справжня вечора?
  
  Звичайно, не було б самотнього столу. Він здогадався, що деякі заговорять. І хто знає, що, кравець візьми, вони ще зроблять, щоб оживити зустріч.
  
  
  Але Нік все більше і більше переконувався, що замовлена карак пендрагон не стане втручатися особисто.
  
  
  Нібито, точно не такий відкритий конклав. Ему треба було будь-що зробити! Він не відмовиться від свого притулків для таких витівок. Вогняні хрести, білі пелени, маски, військова музика ... Все, що було добре для чарівності бідних. Видовище було необхідно, щоб вони були щасливі. Леви і християни.
  
  
  Гладіатори. Все було добре, щоб дати їм поштовх, створити правильний настрій, вселити в них те хвилювання, яке потім підштовхнуло б ih слідувати за Пендрагоном і підкорятися ему в потрібний момент. Може бути, ця сцена відтворювалася сьогодні ввечері десь ще.
  
  
  А леді Хардесті? Нік не бачив причин, за якими вона приєднувалася до вечірки, але він готель, щоб вона приєдналася, і він готель би дізнатися сл. Він почав виявляти великий інтерес до леді Бретт, інакше місіс замовлена карак пендрагон!
  
  
  Він повернув бінокль Гвен і сказав агов,:
  
  
  - Залишайся тут і тримай форт, її подивлюся, чи знайду нам пару білих уніформ для нас двох. Її помітив одну пару недавно.
  
  
  Він поклав руку на плече й відчув, як вона напружилась. «Дивно, - сказав він собі. Він не звик бачити жінок, які не хочуть, щоб він ih чіпав. На самому делле завжди відбувалося протилежне. Але Гвен Лейт повинна була бути особливим типом. Може, вона була фригідною, і її турбувало дотик чоловічої руки. Принаймні, гей, не подобався її, і вона це довела. У машині він випадково повністю зачепив гей кожному людові, і вона скривилася. Нік знизав плечима. Можливо, він старіє і втрачає своє знамените чарівне чарівність ...
  
  
  Однак зараз у нього просто не було часу турбуватися про це. Він повинен був отримати ту пару білих плащів і масок, інакше він і Гвен не змогли б приєднатися до загального схвалення.
  
  
  Куди поділася м пара, яку він помітив моментом раніше? Він бачив, як вони вислизнули від стада. Спочатку це був проект Джима Стоукс, і Гвен розповіла йому про це. На цих зустрічах завжди були коханці, і час від часу вони тікали, щоб куди-небудь сховатися і відпочити від іншої природи.
  
  
  Тепер, коли Нік обережно шелл до найближчої зарості кущів, він подумав, що волів би зловити ih в обіймах. Застати ih зненацька було б легше, і вони впоралися б краще. Він не хотів вбивати цих бідняків, якщо б міг обійтися без них. Гвен також пояснила ему, що більшість навколо них були невинними, маріонетками, які замовлена карак пендрагон використовував у своїх цілях. Вони поняття не мали, що готував цей чоловік.
  
  
  Проте на всяк випадок Нік сунув стилет собі в руку, а іншою рукою тримав пістолет. Підприємство було надто важливим, і ему не доводилося йти на непотрібний ризик. І все повинно відбуватися в абсолютній тиші, щоб інші друїди нічого не чули.
  
  
  Ему не про що хвилюватися. Двоє закоханих, що ховаються в кущах, не почули б навіть тупоту слонів. Нік зупинився на краю куща і деякий час прислухався.
  
  
  - Джорді... ах, Джорді! Ах, Джорді, ми не повинні ... ні, ні ... так! Ага!
  
  
  - Знаєш, її, люблю тебе, так? Ой, як я тебе люблю! Скажи так, люба, тепер, коли ми можемо ...
  
  
  - Ой! Джорді!
  
  
  Нік посміхнувся, і на його обличчя з'явилося певне розуміння.
  
  
  Він перевернув «люгер», який тримав у руках, і схопив його для мозку. Любов і смерть!
  
  
  Пристрасть і співчуття! Ну, принаймні, він не повинен був ih вбивати. Він прослизнув всередину з обережністю, як нічна тварина.
  
  
  Двоє закоханих зняли одяг і маски для обличчя.
  
  
  Вони лежали на шелестящем матраці по всьому сухого листя, і було очевидно, що вони забули весь світ. Вони з'єдналися в клубок рук і нога.
  
  
  - Пробач, - прошепотів Нік, вдаривши чоловіка в голи.
  
  
  Чоловік крякнув і впав на свою партнерку. Вона відкрила очі і пильно подивилася на Ніка. Вона відкрила рот, щоб закричати, але він поспішив заткнути рот однією рукою, а інший стиснув її горло, щоб викликати тишу. Жінка почала люто чинити опір і подряпала обличчя нападнику. Але він посилив тиск і селл на ці два переплетених тіла.
  
  
  Нарешті жінка заспокоїлася і ліжка нерухомо. Нік
  
  відпустив її горло. Особа бідної жінки було нерухомо, але вона все ще дихала. Нік швидко приступив до роботи. Він пов'язав ih обох шнурком, який взяв навколо валізи Джима Стоукс. Він заткнув чоловікові рот носовою хусткою, який знайшов у його кишені, а жінці довелося вирішити зняти панчіх і засунути його ей в рот, не маючи нічого іншого.
  
  
  Двоє закоханих знерухомлені і втратили дар мови, і Нік схопив дві білі приховані і маски, і підбіг до Гвен. Дівчина все ще спостерігала за друїдами в бінокль. Здавалося, що сцена трохи загострюється. Тепер вони зібралися півколом навколо насипу навколо каміння і шанобливо слухали промову іншої людини в масці і в білому плащі. Его голос звідти теж був добре чутний спасибі гучномовцю. Але оратор використовував дивний жаргон, який Нік не міг зрозуміти.
  
  
  - Скажіть, в якому диявольському мовою це говорить? Він запитав Гвен. - Не кажіть мені, що вони використовують якийсь секретний шифр, щоб спілкуватися одним з другом! Було б великою проблемою ...
  
  
  - Ну, в деякому роді так, - відповіла дівчина, не припиняючи спостерігати за мовцем у бінокль. - Це гаельська, древній мову кельтів. Ірландці, шотландці і валлійці в минулому мали одіна лінгвістичний корінь. А тепер сузір'ї сьогодні гельської мови стало частиною постановки, розумієте? Це має певний ефект. Як спалювання дерев'яних хрестів. Все це він давньої міфології, яку використовує замовлена карак пендрагон. Ему подобаються, - сказав він.
  
  
  - Добре, але вони це розуміють?
  
  
  - Можливо, вони багато чого не зрозуміють, тому що мова зараз майже забутий, особливо в середовищі молоді. Але це неважливо. Важливий психологічний ефект.
  
  
  Тепер вони оголосили гостя, який виступить сьогодні ввечері. Він повинен бути дуже важливою людиною. Також відбудеться особлива церемонія.
  
  
  Нік подивився на профіль дівчата, тримаючись на безпечній відстані, щоб не торкатися до неї.
  
  
  - А ви розумієте гаельська? - запитав він з деяким здивованим повагою.
  
  
  - Так її ж сказала, що я уродженець цих місць, так? А тепер мовчи - вона підняла руку. - Ця частина складна. Він говорить про стародавньому обряді, який буде оновлено ...
  
  
  Нік побачив, як вона тремтить від страху. У якийсь момент Гвен стримала. Її дихаю, потім вона пробурмотіла, як би кажу сама собі: - Ах, ні, боже мій! Не можливо, щоб ...
  
  
  Ні, це дуже здорово!
  
  
  - Про що це? - запитав Нік, вражений цією емоцією. Він схопив її за плече, її забув, що гей не подобалися дотику. - Як справи, Гвен?
  
  
  Вона вивільнилася з виверти, і відсторонилася.
  
  
  - Мені не все вдалося зрозуміти, але я думаю, що вони мають намір переробити стародавній обряд друїдів. Щось на зразок паломництва дияволу або щось в цьому роді. Ви Знаєте, друїди ненавиділи християнство і намагалися знищити його. Наскільки її розумію, сьогодні ввечері буде чудове шоу! Така собі чорна меса! Її голос зірвався, і Нік уважно подивився на нах. Безсумнівно, дівчина боялася!
  
  
  Клятий страх!
  
  
  Номер Три вилаявся в душу і вирішив зробити вигляд, що не помітив. Зрештою, в цьому немає нічого дивного. Вона теж була, він ж породи, що і вони, скоморохи... Нік почав розуміти хитрість Пендрагона і цінувати її, дивлячись на нас, на що.
  
  
  Він вказав на дівчину в білі плащі і маски, і сказав агов,:
  
  
  - Нам краще надягти це.
  
  
  Він сказав досить різким тоном і взяв бінокль з її рук, щоб оглянути місце. Просто щоб дати гей час зібратися. Наляканий агент був би ему не дуже корисно. Особливо жінка. Якого біса, розумна, раціональна жінка, яка займається дозволив собі занепокоїтися якоюсь давньою вірою, спокусою крові або щось ще! Але, подумавши про це, він подумав, що відносини Гвен він зрозумів, що є щось більше, що страх походить навколо чогось позитивного, а не з легенд.
  
  
  Через мить вона тихо сказала:
  
  
  - Це нитка. Дякуємо за розуміння.
  
  
  Нік різким голосом заперечив:
  
  
  - Замість цього її нічого не зрозумів! Але зараз часу немає. Якщо ви боїтеся, її постараюся обійтися самостійно.
  
  
  Я кажу це, він закутувався в свою довгу білу мантію. Він також одягнув маску і перевірив Вильгельмину. Потім він якийсь час дивився на нах, нічого не кажу.
  
  
  - Я ж сказав тобі, що все скінчено, так? - сказала вона голосом, приглушеним маскою, накладеної на капюшон.
  
  
  - Добре, тоді пішли. Ми будемо йти повільно, тримаючись за руки. Ми двоє закохані, тобі не обов'язково хвилюватися
  
  і забудьте про це. Повертаємося на нашу побачення, і підемо до товаришів. Спокійно. Добре зроби свою частину роботи. Ми набагато більше зацікавлені ще в одному, ніж у всьому цьому темному друидизме. Згодна?
  
  
  - Згодна. Але його голос був дуже невпевненим. Він простягнув руку, потім відсмикнув її.
  
  
  - Голос так! Він наказав різко. Він схопив її за руку і змусив слідувати за ним. Прокляття жінок, особливо невротичек, які були секретними агентами! Це був найгірший час для паніки! Що зараз відбувається? Вона не здавалася такою усміхненою, коли допомагала йому було піднятися на скелю.
  
  
  Вони підійшли до западині «болота» і неспішним кроком попрямували до групи, що зібралася навколо кам'яного болота. Нік швидко підрахував, що цих людей має бути не менше п'ятисот. Було б дивно, якби ih викрили! Вони б з легкістю розірвали ih частин!
  
  
  Тепер вони наближалися до зовнішнього ряду півкола. Оратор, захоплений хвилюванням, навіть прийшов в лють від криків в мікрофон.
  
  
  Нік пошепки запитав Гвен:
  
  
  - Що він сказав?
  
  
  Вона відповіла дуже тихо, тремтячим голосом:
  
  
  - Він збирається оголосити свого таємничого гостя, хема би він нам був, і підготовляє це. Він стверджує, що цей чоловік є прямим емісаром Пендрагон. Раптом вона схопила його руку і стиснула її. Так він перестав тремтіти.
  
  
  Нік відчув себе піднесеним. Що ж, він оправлялся від того дивного жаху, який був раніше, і нарешті згадав про свою професію. Раптом він зашипів: - Нік, це може бути дуже добре ... Тобі не здається, що це ...
  
  
  Вона похитала головою.
  
  
  - Ні, її майже впевнена, що він не прийде особисто. Але, можливо, він прислав свою дружину. Може бути. У нього можуть бути свої причини надіслати її сюди. Але якщо ця дівчина з'явиться, їй знайшли її взяти. Не питай мене, як. Що прийде в голову. Йдемо, ми повинні пройти через цих людей.
  
  
  Ми намагаємося рухатися вперед, щоб відчувати себе краще. Більше не розмовляй і залишайся поруч зі мною. Якщо ми розійдемося, ми ніколи не зможемо знайти інший інший в цій юрбі, і посеред цієї плутанини.
  
  
  Гвен в ревматизму ще раз стиснула його руку. Вони пробивалися крізь натовп. Ніхто не звернув на них уваги, крім протестних проклять чи роздратованого поштовху.
  
  
  У якийсь момент вони зупинилися. Тепер вони були в п'ятому ряду, але натовп тут була такої компактної, що йти далі було неможливо. Нік прошепотів:
  
  
  - Будемо задоволені. Якщо вам здається, що ви дізналися цю жінку, стисніть руку три рази. Думаю, вона теж буде замаскована і замаскована, як і всі інші. Можливо, вона навіть спробує змінити свій голос. Але, може бути, ти, жінка, досягнеш більшого успіху, ніж її. Дай мені знати, добре?
  
  
  Чого вони всі чекали? Поступово музика заповнила всі «болото», і оселилася в мозку Ніка. Спочатку це був повільний і урочистий звук, потім гучність збільшилася, а тепер ще й пронизливий барабанний бій, все голосніше, швидше і швидше. Нік був здивований, побачивши, що рука Гвен була вологою, але потім він зрозумів, що він теж спітнів.
  
  
  Музика вибухнула оглушливої, фантастичною, постійно зростаючої фанфарою. Потім він раптово припинився, потім останнього дзвоника, разрывающего барабанні перетинки.
  
  
  Маяк червоного світла прорізав темряву за імпровізованою сценою. Там хтось чекав. Натовп голосно зітхнула. Здавалося, що весь пагорб втягнув ковток відбору проб повітря і тепер його виштовхує.
  
  
  Нік Картер відчув, як по його спині біжить піт. Гвен не відірвалася від нього і важко дихала.
  
  
  Істота підійшло до червоного променя, вклонилося і щось сказала по-гаельська.
  
  
  Хтось засміявся в натовпі. Нік відчув неясне полегшення. Це був просто хлопець (чоловік або жінка?), Замаскований під диявола. Ну тоді жарти.
  
  
  Але він помилявся. Це не було жартом. Юрба стала уважна, напруженою, притиснулася до нього і погрожувала задушити его і його партнера. Тепер вже ніхто не сміявся; звідки прийшло голосіння.
  
  
  Диявол тепер був на сцені і походжав взад і вперед в цьому замкнутому просторі. Він був закутаний у чорний плащ. Раптом він перестав соватися і сказав щось по-гаельська. По натовпу пройшла якась нервова дрож. Нік підійшов до вуха Гвен і запитав ee:
  
  
  - Як справи? Хто ховається під плащем?
  
  
  Дівчина не відповідає
  
  себе. Його очі були прикуті до сцени, а долоню горіла, волога від банку.
  
  
  Номер Три глибоко зітхнув і на мить завмер, не видихаючи. Це був відмінний спосіб знизити напругу і зберегти контроль. Тому що він теж був напружений, та ще як! Він не міг пояснити чому, але це було так. Ах, якщо б він міг хоча б розуміти гаельська!
  
  
  Диявол з'явився на краю пагорба і пильно подивився на натовп. Нік побачив, що маска була грубо зроблена, звичайний жах з пап'є-маше з дзьобом ніс, вздернутыми бровами, вухами сатира і рогами. Але очі за маскою, вивчають цих мовчазних людей, були дуже живими і щирими. Чорні і яскраві, як обсидіан. Схоже, вони хотіли когось конкретного ... Вони також зупинилися на nen, і дівчині на мить, і Нік відчув абсурдне почуття голого.
  
  
  Псих!
  
  
  Диявол повернувся в центр сцени, повернувся спиною до публіки і сказав щось, що викликало нову нервове тремтіння в натовпі.
  
  
  Нік знову нетерпляче стиснув руку Гвен і запитав:
  
  
  - Що він сказав?
  
  
  Вона вивернулася.
  
  
  «Не зараз», - сказала вона здавленим голосом. - Дивись! Ми тільки на початку шляху.
  
  
  Усе інше ви побачите!
  
  
  Диявол, як і раніше, відвернувся від глядачів. Він готель, щоб усі замовкли.
  
  
  Коли запанувала абсолютна тиша, Нік побачив, як він підняв руки, відчинив чорний плащ швидким рухом, які зробили його схожим на велику кажана. Червоний маяк осяяв зловісну фігуру кривавим світлом.
  
  
  Хема би він нам був, сказав собі Нік, він великий актор. Але до чого ви прагнете? "Він упіймав себе на тому, що гладить холодний приклад пістолета.
  
  
  Диявол повільно повернувся, і музика відновилася. Підступна, чуттєва, вона нагадувала їх програму традиції і розбурхувала почуття більше, ніж будь-яке слово.
  
  
  Коли гротескна фігура знову постала перед натовпом, всюди поширився величезний схвильований подих. Диявол тримав в руках статуетку, яка зображує оголену жінку, напружену у спазмі любові. Пролунав рев схвалення. Диявол схилив голову набік і поворушив стегнами, і статуетка завибрировала разом з ним. Чоловіки і жінки заворушилися, знову застогнали. Нік відчув, що вони схвильовані при вигляді цього монстра на сцені. Музика теж стала явно еротичною. Гвен чіпляється за нього, тремтячи. Якщо Ніку вдалося уникнути цього припущення, значить, воно їм сподобалося. В той момент Номер Три міг довести її до божевілля, і вона б не збунтувалася. Вона була полонянкою цього жорстокого язичницького бажання, і вона все забула!
  
  
  Прокляття!
  
  
  Одним рухом руки Нік Хьюго сунув в долоню, а потім спритно, намагаючись, щоб його не помітили, встромив кінчик стилета в сідницю дівчини.
  
  
  - Ой! - простогнала Гвен.
  
  
  Нік підійшов до неї і зробив вигляд, що пестить ee. Ніхто б не подумав інакше, посеред цього екзотичного безумства. Його крик був більш ніж коли-небудь.
  
  
  Він прошепотів гей на вухо:
  
  
  - Ти хочеш зважитися прокинутися, кравець візьми? Ми тут не для того, щоб хвилюватися, пам'ятаєш? Скажи мені, що відбувається! Це все що є? Просто комедії, щоб полоскотати почуття людей? Якщо так, то ми можемо обертатися, тому що нас це не стосується!
  
  
  Перш ніж дівчина змогла йому відповісти, диявол знову виглянув
  
  
  «Просцениум» так і не підняв руки, вимагаючи уваги аудиторії. Шепіт і зітхання раптово припинилися. Диявол заговорив гельською мовою з відтінком гніву. Нік вперше спробував розглянути ноги. У цих штанях.
  
  
  Йому було важко судити. Але хіба в цих круглих стегнах не було чогось жіночного? Ніку було дуже, дуже цікаво. Можливо, що диявол був жінкою?
  
  
  Жінка грає роль? Але яка жінка піддалася б такої брудної комедії?
  
  
  З іншого боку, це було можливо, так, дуже можливо! Судячи з того, що вони розповіли йому про леді Хардесті, ця погана дівчинка була справжнім диким дияволом! Вона нічого не робила, крім як грала роль самої себе ... Вона згадала ці холодні чорні очі за маскою, вони, очі, які хотіли б у натовпі щось або когось. Що він сподівався знайти? Якесь задоволення? Але німфоманки ніколи не зупиняються, голосування, та вся біда! За це вона була приречена завжди шукати і ніколи не знаходити.
  
  
  Але якщо припустити, що жінка отримувала якесь хворобливе задоволення від цього виступу? У будь-якому випадку це пояснило б його присутності там.
  
  . Якби це дійсно була дисків добра леді.
  
  
  Диявол замовк і знову сховався в тіні, йдучи від красного луча.
  
  
  Гвен вчепилася в руку Ніка і прошепотіла:
  
  
  - Тепер буде жертвою, Нік! У даний час. Вони спалять що-небудь, щоб умилостивити богів.
  
  
  - А що вони будуть спалювати?
  
  
  Ще один майже нечути шепіт.
  
  
  - Безрогого козла ...
  
  
  Нік знову схопився за рукоять пістолета:
  
  
  - Ви маєте на увазі людське жертвоприношення?
  
  
  Вона кивнула.
  
  
  - Ну, звичайно це маріонетка. Іноді навіть справжній труп, щоб додати сцені більш драматичний вид. Ви розумієте, чому Диявол так готель схвилювати натовп? Він готель змусити ee переварити ідею людських жертвоприношень! Козел Безрогий! Як тільки вони візьмуть це, вони будуть належати Пендрагону тілом і душею!
  
  
  Аналіз був коротким, але ясним. На щастя, Гвен оговталася від гіпнозу, і мозок знову зайняв місце почуттів.
  
  
  Тепер по сцені рухалися інші постаті в білих я оплачував і капюшонах. Вони встромили підстави дерев'яного хреста між камінням, поки не відчули, що воно надійне. Потім вони перев'язали її бинтами, змоченими бензином. Пахло їдко. Коли робота була зроблена, чоловіки знову зникли.
  
  
  Незабаром диявол повернувся. Диявол в масці вказав на хрест, проспівав щось, теж гельською, і кивнув комусь, хто був у тіні.
  
  
  Прибули чотири друїда в білих мантіях з тілом чоловіка. Оголене тіло з темним обличчям. Глядачів пробігла дрож. Хтось позаду Ніка пробурмотів, що вони зайшли занадто далеко, але інші люто змусили його замовкнути. Натовп розважалася.
  
  
  Четверо підняли тіло, вони принесли його до хреста, а прив'язали до йому. Нік подумав, що мотузки зроблені з азбесту, щоб вони не порвалися вогнем.
  
  
  Він придивився, щоб побачити, чи справжній це труп чи добре зроблена маріонетка.
  
  
  Сталася помилка людини, який випадково перемістив ліхтарик і на мить освітив обличчя людини, прив'язаного до хреста.
  
  
  Гвен застогнала й повалилася на Ніка. Він міцного тримав ee.
  
  
  - Заспокойся, тобі потрібно триматися. Це Стокса, насправді? Її підозрював це.
  
  
  - Та боже мій, це він! Вони вбили його, а тепер спалюють! Нік, ми не можемо нічого зробити?
  
  
  - Ми можемо просто постояти тут і щороку, дорога. І, слава богу, він мертвий. Він більше не страждає.
  
  
  Гвен спробувала прийти в себе, і частково це вдалося. Вона перестала чіплятися за нього, але залишалася поруч з ним і не дивилася на сцену. Що стосується Ніка, він випробував суміш різних емоцій. Чорна лють пожирала його, але він повинен був контролювати це, інакше він теж пішов би, щоб приєднатися до Джиму Стоуксу на хресті. А ще він почув всередині себе голос, який казав: «В якийсь момент все так кінчають, навіть кращі агенти!» Джим Стокса навіть був легендою в своїй професії. А тепер Нік був свідком свого в обидва кінця, і прекрасно знав, що рано чи пізно це буде залежати від нього. Що б нам сталося: goggle, мотузка, отрута, ніж, вогонь ...
  
  
  - ВОГОНЬ!
  
  
  Диявол підніс полум'я до основи хреста і незабаром перетворив його у великий факел. Людина, прив'язаний до хреста, широко розкрив очі і почав кричати!
  
  
  Гвен теж закричала. Крик боляче і жаху вирвався навколо її горла, коли вона зрозуміла. На мить її крик залишився, немов завис у повітрі, і деякі голови повернулися до неї, потім її плач був прикритий і приглушені свого роду муканням, видаваним друїдами.
  
  
  Нерви Гвен не витримали. Він відкинув капюшон, і вчепився в руку Ніка, кричачи:
  
  
  - Вони спалюють його живцем! О боже, вони його живцем палять!
  
  
  Мозок номер три працював блискавично. Він думав і діяв одночасно. Ці парові накачали Стокса наркотиками, але неправильно розрахували дозу, і бідолаха прокинувся раніше часу.
  
  
  На сцені була деяка плутанина. Але Нік зауважив, що Диявол з'явився знову і знову оглянув юрбу. Кого він хотів?
  
  
  Людина на хресті продовжував кричати. Нижні кінцівки вже почорнілі від вогню, і стояв жахливий запах обгорілої плоті.
  
  
  Нік ляснув Гвен по щоках і наказав:
  
  
  - Готуйся піти. його зупиню цю катування!
  
  
  
  Він нічого не міг зробити для болісно страждав колеги. Він підняв пістолет і зробив його на голову бідолахи. Він не повинен був промахнутися!
  
  
  Вільгельміна вистрілила тільки один раз. Людина на хресті трохи підстрибнув, потім залишився нерухомим. І мертвим. Тепер на його лобі, відкрито між очима, утворилася чорна діра.
  
  
  Нік схопив Гвен за руку і смикнув.
  
  
  «Біжи», - сказав він, гей. - Побігли!
  
  
  Побачивши «Люгер», натовп на мить завмерла, і між людьми в масках відкрився вузький прохід. Але це тривало недовго. У якийсь момент хтось простягнув руку, щоб вихопити зброю у Ніка. Він вистрілив йому в житті і рушив далі. Перед ним бігла Гвен, і ніхто її не турбував. Нік засунув свій стилет в руку і почав протискуватися ним, розмахуючи ним перед собою. Він порізав кілька сорочок, хлинула кров. У натовпі був буквально вирізаний прохід. На щастя, всі були в жахливому замішанні, інакше його б зловили, затоптали, збили з нога. Але ці люди, здавалося, нічого не розуміли, що відбувається.
  
  
  Зрештою, великий хлопець, розумнішими за інших, зловив Ніка, коли він звільнявся від решти натовпу. Він зупинив його, нахилившись до землі і схопившись за ноги. Нік наніс йому три удари в спину. Той загарчав і впав. Нік побіг «болоту», переслідуючи зникаючу далеко фігуру Гвен. Краєм ока вона помітила дві фігури, які відокремилися від групи і рушили боком, щоб відвести її в інше місце. Нік біг, як заєць, все ще з «люгером» в руці.
  
  
  Гвен попрямувала до пагорба, з якого вони незадовго до цього разом дивилися шоу. «Поганий вибір, - сказав собі Нік. Там не було рішенням сховатися ... Гвен все ще була в шоці. Замість цього вона з готелем піти на стоянку і вкрасти машину. Там напевно були якісь з ключами на приладовій панелі.
  
  
  Маленька Гвен Морріс був занадто далеко, і він ніколи не добереться до нах.
  
  
  Двоє переслідувачів зупинили дівчину біля підніжжя пагорба. Одіна навколо них штовхнув її, і Гвен з криком боляче впала. Двоє напали на нах, коли Нік підійшов. В цьому халаті він виглядав як один навколо них. Він прицілився і зробив два постріли. Він вдарив ih в обох голів, потім витягнув тремтячу дівчину з-під ih дроту.
  
  
  - Пішли, у нас ще є шанс, але назавжди бігти!
  
  
  - Не можу, зламала ногу об камінь, не можу поворухнути.
  
  
  Ви йдіть ...
  
  
  Нік озирнувся. Вдалині він побачив прибувають інших друїдів. Дівчина була права. Населений пункт росії була понад усе. Скоро до них приєднаються і ці люди.
  
  
  Гвен крикнула:
  
  
  - Біжи, будь ласка! У мене є надія вижити, тому що це мої люди. Коли вони будуть тут, її розповім їм кілька правдоподібних історій. Але ти йди, Нік, поки є час, благаю тебе! Пам'ятаєте... В Лондоні! Тепер у нас є тільки ти, Нік, ти повинен врятувати себе будь-яку ціну.
  
  
  Нік повернувся. Чоловіки наближалися. Не було втрачати часу дарма і, перш за все, не було часу на сентиментальність.
  
  
  «Удачі», - сказав він дівчині. Він погладив її руде волосся і пішов у темряву. Не зупиняючись, він зняв біле пальто, щоб краще злитися з тінями.
  
  
  На бігу він пробурмотів дівчині, яка займається його більше не чула:
  
  
  - Ми ще зустрінемося, люба, повір мені!
  
  
  
  Шоста глава.
  
  
  
  Нік Картер заснув свинцевим сном. Він спочатку вкрав машину, потім мотоцикл і, нарешті, старий велосипед, і зумів рушити далі на південь, перетнув всі Хайлендс. Коли він прибув у Інвернесс, він сховався в старому паровозі і, нарешті, зумів сісти на поштовий поїзд до Лондона. Це зайняло у нього всю ніч і весь наступний день. Він не зміг зв'язатися з Яном Трэверсом. Це було неможливо зробити, і у нього не було приймача. Сам Треверс в літаку порадив ему ніколи не шукати його у Скотланд-Ярді. «Голос, як далеко вони зайшли», - з гіркотою додав чоловік. Вони боялися, що комусь вдалося тримати під контролем навіть ці пристрої, тому що, можливо, замовлена карак пендрагон також залучив на свою сторону кількох поліцейських, які шпигували за ним.
  
  
  Згідно з кодом, який Гвен зламала в чорному будинок, Треверс знайшов
  
  
  «Задній вхід». Отже, була надія якимось чином дістатися до Блэкскейпа і досягти ракетного комплексу «замовлена карак пендрагон». Цей код містив
  
  та інструкції для Ніка, який повинен був би негайно відправитися в Лондон, якщо зустріч друїдів не принесе позитивних результатів. Що ж, будь-то результати були досягнуті, та ще як! Але нічого хорошого, на жаль! Джим Стокса був мертвий, Гвен, мабуть, була полонянкою, якщо вони ще не вбили її; Номер Три втік, як заєць, щоб врятувати свою шкуру і дістатися до Лондона, сподіваючись продовжити місію.
  
  
  Місто, принаймні, наскільки йому було відомо, ще не був знищений атомної ракетою Пендрагона, хоча він погрожував знищити його, якщо вони все ще помістять секретних агентів умовах його власних. Значить, це був блеф.
  
  
  Замовлена карак пендрагон був занадто впевнений в остаточній перемозі, щоб розіграти козир раніше часу. І він отримав від цього задоволення, кравець його забирай! Его люди спочатку зловили Стоукс, потім Гвен. Вони зможуть змусити її поговорити ... рано чи пізно ...
  
  
  Не те щоб зараз це мало велике значення. Нік намагався не думати про Гвен. Він лише сподівався, що дівчина зможе утримати цих людей досить довго своєю балаканиною, щоб дати їм деяку перевагу перед переслідувачами. І тут Гвен це вдалося. І він також готель, щоб вони вбили її, не змушуючи ee занадто сильно страждати.
  
  
  Прикриття Ніка було таким же, як і в чорному будинок. А поки це був майор Ральф Кемпбелл, мандрівник, любив гуляти по «Хайленду» і носити твід. Він знайшов час, щоб трохи помитися і поголитися. На всяк випадок він зберіг тінь від вусів, але не знав, згодилися б вони. У нього не було часу думати про складну маскування. І начебто це не так. Він зустріне світ (і Пендрагона) у своєму природному вигляді.
  
  
  Костюм Ніка на Баррогилл-Мур не дуже зносився спасибі білому плащу, его, яке захищало. Так що тепер він був досить презентабельним.
  
  
  На щастя, у нього був гаманець, повний банкнот, і це полегшило завдання. Опинившись в Лондоні, він придумав, як зв'язатися з Трэверсом. Він сель на поштовий поїзд в абсолютно занедбаному задньому відсіку.
  
  
  Кондуктор, шотландець з меланхолійним обличчям, помітив, що сезон не дуже підходить для подорожей.
  
  
  Отже, тепер Нік спав. Він спав, як може спати солдатів під час затишшя в бою. І уві сні він набрався сил, щоб бути готовим до наступного.
  
  
  Поїзд їхав крізь дощ і сніг, проїжджаючи тунелі, віадуки, поля, сонні села. Ему належало пройти ще довгий шлях, перш ніж він досягне вокзалу Юстон в Лондоні. Тепер перша зупинка - Глазго.
  
  
  Він був настільки знесилений, що готель відразу ж спати, не втрачаючи часу. Тому він розтягнувся на сидіння і закрив очі, на час відокремившись від світу і його потворності.
  
  
  Через деякий час (години або хвилини?) Він смутний зрозумів, що потяг зупинився. Але він перекинувся на сидіння, абсолютно занімівши від склепіння, і смутний подумав, що, можливо, поїзд вже прибув в Глазго, і що він приїхав дуже скоро. У всякому разі, його це не турбувало, так як йому довелося їхати до Лондона. У нього було купе повністю, і ніхто його не потурбував.
  
  
  Він знову заснув, і йому було снилася Мельба о'шонессі. Досить неприємна річ.
  
  
  Мельба співала в «Метрополітен», а Нік сидів у кріслі на першому плані ряду.
  
  
  Дівчина вийшла на сцену і заспівала ему голосом і очима, повними пристрасті. Проблема була в тому, що на Мельбе не було ніякого одягу,
  
  чоловік, який керував прожекторами, кинув два яскравих промені світла відвертими на груди співачки. Було видно, як ці грудей тремтіли й тремтіли з кожної високої ноона.
  
  
  У якийсь момент Нік встав і жестом дав гей зрозуміти, що вона повинна прикритися.
  
  
  Мельба засміялася і продовжила співати, потім вказала на нього пальцем і щось сказала. Нік подивився на себе і зрозумів, що він теж голий. І голос весь зал театру скочив з криком: «Ганьба! Сором!".
  
  
  У цей момент Нік почав прокидатися і відчув, що щось не так. Сон розчинився, як кінематографічна послідовність, і він відчув, що хтось відкрив двері купе. Насправді, у вагон проник порив холодного вологого відбору проб повітря. Тільки на мить. Двері були негайно закриті. Ще в півсні Нік зрозумів, що не
  
  він був більш самотнім. Він почув легкий скрип пружин. Хтось сидів перед ним. Нік тримав очі закритими і робив вигляд, що продовжує спати. До цього моменту він вже прокинувся і був у повній бойовій готовності, але вважав за краще провести перевірку, не показуючи ee. Ему було б так легко відкрити очі, та щорічно в обличчя новачку, щоб побачити, хто він такий. Замість цього він тримав ih закритими і думав про це. Навряд чи це був контролер. Інший пасажир? Але це було особисте купе. Поїзд був майже безлюдний. Чому, кравець візьми, де так багато місць, в іншому місці...?
  
  
  Нік відчув запах брас. Запах, в якому було щось знайоме.
  
  
  Він запам'ятав це на секунду. Тут це був Plaisir de Paris. Їм користувалася й сінгапурська дівчина, але, звичайно ж, їм користувалися багато інші жінки. Як дисків, що сидить навпроти нього.
  
  
  Навіть послідував за цим легкий шерех був мені дуже знайомий. Шерех, який завжди приємно хвилювало його, шелест нейлону про нейлон, коли жінка схрещує ноги.
  
  
  Нік непомітно відкрив проріз для очей. Так, ноги були як раз попереду, і це, без сумніву, жіночі.
  
  
  Довга і струнка, оповита чорної і дуже прозорою вуаллю. Вони були схрещені, і, оскільки ih володарка носила дуже коротку спідницю, здавалося, що вони ніколи не закінчаться.
  
  
  Потім він побачив руки. Довгі, прозорі, красиві, з червоними нігтями. Нервові і нетерплячі руки постукують по сигареті, і виймають її. Запах турецького тютюну лоскотав йому ніздрі.
  
  
  Ноги пішли відверті, по положенню колін Нік зрозумів, що жінка нахилилася вперед, щоб щорічно в ньому. Він продовжував прикидатися сплячим, але незабаром зрозумів, що його гра марна.
  
  
  Жінка сказала:
  
  
  - Думаю, містер Картер, ви можете перестати прикидатися. Її дуже добре знаю, що ви не спите.
  
  
  Голос був теплий, низький, з акцентом культурної людини.
  
  
  Нік відкрив очі і подивився на нах. Він не рушив з місця, але стилет був уже в межах досяжності. Може, йому варто було це використати, а може, й ні. Однак краще було до всього підготуватися.
  
  
  Він обдарував її однією навколо своїх самих знешкоджувальних посмішок.
  
  
  - Вважаю, леді Хардесті.
  
  
  Жінка погодилася з натяком на посмішку. Але его довгі розважливі чорні очі зовсім не посміхалися. Але вони вивчали Ніка з відкритим інтересом.
  
  
  - Ви справді молодець, містер Картер. Як ти можеш бути так впевнений?
  
  
  - А хто ще міг би так зацікавити?
  
  
  Нік sel. Він позіхнув і запустив пальці у волосся. Кожен крок був повільним, продуманим. У леді Хардесті на колінах була досить велика шкіряна сумочка, і неважко уявити, що вона зберігає в ній. Нік виглянув краєм ока на матову двері карети і побачив за вікном тінь людини. Великий чоловік, який, напевно, стояв на варті.
  
  
  Леді Хардесті знову схрестила красиві ноги і, насупившись, нахилилася до Ніку.
  
  
  - Ви ж не заперечуєте, що ви Нік Картер? Спеціальний агент американської організації під назвою AX? "Убивче" агентство?
  
  
  Нік вже вирішив відмовитися від прикриття. У будь-якому випадку це було марно. Але він також не хотів доставляти гей, занадто багато задоволення.
  
  
  «Я нічого не заперечую, - весело відповів він, - але також не визнаю, моя прекрасна леді». Це вчення було передано мені з самого раннього дитинства моїм сивочолим батьком, доброю душею, та зберігає його у славі Бога! Насправді, останні слова, які він прошепотів мені на смертному одрі, були такими: «Синку, ніколи нам в чому не признавайся!»
  
  
  Леді Хардесті насупилася, що повинно було бути загрозливим. Вона змочила губи кінчиком язика, і Нік помітив, що її нижня губа була дуже товстою і чуттєвої. Чудовий рот, вологий і блискучий, який підходив до цього гарного блідому обличчю з ідеальним кольором шкіри магнолії, позбавленим макіяжу.
  
  
  Ee волосся були чорними, як чорне дерево, і зібране на потилиці в строгий пучок.
  
  
  Очі теж були дуже чорними і темними. В цілому було щось таке, що наводило на думку про вчителя. Щось віддалене в його вираженні, щось пуританське! Що нібито саме не відповідало його популярності! Нік подумав про Трэверсе, який описав її як жахливу німфоманку.
  
  
  Леді Хардесті сказала:
  
  
  - У вас все добре, містер Картер. Наскільки її розумію, ви вирішили проявити зарозумілість. Її починаю знаходити вас дуже цікавим, розумієте? Може, соромно вбивати тебе ...
  
  
  - Запевняю вас, що в цьому її повністю з вами згоден, - сказав Нік. Він почав лізти в хвилину. - Я можу закурити без нього Види перекладу
  
  Текстовий Переклад
  
  Вихідний текст
  
  5000 / 5000
  
  Результати перекладу
  
  він був більш самотнім. Він почув легкий скрип пружин. Хтось сидів перед ним. Нік тримав очі закритими і робив вигляд, що продовжує спати. До цього моменту він вже прокинувся і був у повній бойовій готовності, але вважав за краще провести перевірку, не показуючи ee. Ему було б так легко відкрити очі, та щорічно в обличчя новачку, щоб побачити, хто він такий. Замість цього він тримав ih закритими і думав про це. Навряд чи це був контролер. Інший пасажир? Але це було особисте купе. Поїзд був майже безлюдний. Чому, кравець візьми, де так багато місць, в іншому місці...?
  
  
  Нік відчув запах брас. Запах, в якому було щось знайоме.
  
  
  Він запам'ятав це на секунду. Тут це був Plaisir de Paris. Їм користувалася й сінгапурська дівчина, але, звичайно ж, їм користувалися багато інші жінки. Як той, що сидить навпроти нього.
  
  
  Навіть послідував за цим легкий шерех був мені дуже знайомий. Шерех, який завжди приємно хвилювало його, шелест нейлону про нейлон, коли жінка схрещує ноги.
  
  
  Нік непомітно відкрив проріз для очей. Так, ноги були як раз попереду, і це, без сумніву, жіночі.
  
  
  Довга і струнка, оповита чорної і дуже прозорою вуаллю. Вони були схрещені, і, оскільки ih володарка носила дуже коротку спідницю, здавалося, що вони ніколи не закінчаться.
  
  
  Потім він побачив руки. Довгі, прозорі, красиві, з червоними нігтями. Нервові і нетерплячі руки постукують по цигарці і виймають її з усього поля зору. Запах турецького тютюну лоскотав йому ніздрі.
  
  
  Ноги пішли відверті, по положенню колін Нік зрозумів, що жінка нахилилася вперед, щоб щорічно в ньому. Він продовжував прикидатися сплячим, але незабаром зрозумів, що його гра марна.
  
  
  Жінка сказала:
  
  
  - Думаю, містер Картер, ви можете перестати прикидатися. Її дуже добре знаю, що ви не спите.
  
  
  Голос був теплий, низький, з акцентом культурної людини.
  
  
  Нік відкрив очі і подивився на нах. Він не рушив з місця, але стилет був уже в межах досяжності. Може, йому варто було це використати, а може, й ні. Однак краще було до всього підготуватися.
  
  
  Він обдарував її однією навколо своїх самих знешкоджувальних посмішок.
  
  
  - Вважаю, леді Хардесті.
  
  
  Жінка погодилася з натяком на посмішку. Але его довгі розважливі чорні очі зовсім не посміхалися. Але вони вивчали Ніка з відкритим інтересом.
  
  
  - Ви дійсно молодці, містер Картер. Як ти можеш бути так впевнений?
  
  
  - А хто ще міг би так зацікавити?
  
  
  Нік sel. Він позіхнув і запустив пальці у волосся. Кожен крок був повільним, продуманим. У леді Хардесті на колінах була досить велика шкіряна сумочка, і неважко уявити, що вона зберігає в ній. Нік виглянув краєм ока на матову двері карети і побачив за вікном тінь людини. Великий чоловік, який, напевно, стояв на варті.
  
  
  Леді Хардесті знову схрестила красиві ноги і, насупившись, нахилилася до Ніку.
  
  
  - Ви ж не заперечуєте, що ви Нік Картер? Спеціальний агент американської організації під назвою AX? "Убивче" агентство?
  
  
  Нік вже вирішив відмовитися від обкладинки. У будь-якому випадку це було марно. Але він також не хотів доставляти гей, занадто багато задоволення.
  
  
  «Я нічого не заперечую, - весело відповів він, - але навіть не визнаю, моя прекрасна леді». Це вчення було передано мені з самого раннього дитинства моїм сивочолим батьком, доброю душею, та зберігає його у славі Бога! Насправді, останні слова, які він прошепотів мені на смертному одрі, були такими: «Синку, ніколи нам в чому не признавайся!»
  
  
  Леді Хардесті насупилася, що повинно було бути загрозливим. Він змочив губи кінчиком язика, і Нік помітив, що його нижня губа була дуже товстою і чуттєвої. Чудовий рот, вологий і блискучий, який підходив до цього гарного блідому обличчю з ідеальним кольором шкіри магнолії, позбавленим макіяжу.
  
  
  Ee волосся були чорними, як чорне дерево, і зібране на потилиці в строгий пучок.
  
  
  Очі теж були дуже чорними і темними. В цілому було щось таке, що наводило на думку про вчителя. Щось віддалене в його вираженні, щось пуританське! Що нібито саме не відповідало його популярності! Нік подумав про Трэверсе, який описав її як жахливу німфоманку.
  
  
  Леді Хардесті сказала:
  
  
  - У вас все добре, містер Картер. Наскільки її розумію, ви вирішили проявити зарозумілість. Її починаю знаходити вас дуже цікавим, розумієте? Може, соромно вбивати тебе ...
  
  
  - Запевняю вас, що в цьому її повністю з вами згоден, - сказав Нік. Він почав лізти в хвилину. - Я можу закурити впевненим, що ти не вистрілиш у мене?
  
  
  
  Вона кивнула.
  
  
  - Вперед, продовжуй. Але пробувати кілька ігор не раджу. Звичайно, ти теж можеш мене вивести, навколо ладу, але це тобі не допоможе. У мене чотири охоронця.
  
  
  «Гілліс» там, за дверима.
  
  
  - «Гілліс»?
  
  
  Вона посміхнулася.
  
  
  - Це шотландська мова, тобто жителі села. У цьому випадку збройний супровід. Пистолерос.
  
  
  Нік закурив цигарку, уважно стежити за гвинтом, який міг перетворити запальничку в знаряддя смерті. Він почав думати, що цей гаджет стане в нагоді ему ще до прибуття поїзда в Лондон.
  
  
  Він сунув запальничку назад в його ширині і випустив ковток диму.
  
  
  - Я розумію. Коротше кажу, яничари.
  
  
  - Якщо ви віддаєте перевагу. Ih назва не має значення. У всякому разі, це четверо дужих чоловіків, і вони отримали конкретні накази від самого мого чоловіка. Поки що мені вдається тримати ih під контролем, і вони певною мірою підкоряються моїм наказам. Однак за межами цього пункту ... ну, її повинна зізнатися, що я теж свого роду в'язень. Розумієш, тобі не буде ніякої користі, якщо ти спробуєш схопити мене і утримати в заручниках? Якщо їм доведеться мене вбити, щоб дістати тебе, вони зроблять це без вагань! Її ясно висловилася?
  
  
  «Дуже ясно, навіть прозоро», - погодився Нік. - Проблеми на небесах, да? Іншими словами, замовлена карак пендрагон взагалі не довіряє мадам замовлена карак пендрагон. Коротше, ви перейдіть на повідку.
  
  
  Леді Хардесті вийняла навколо сумки золотий портсигар, вийняла сигарету і сунула її в рот, потім трохи нахилилася до Ніку, уважно спостерігаючи за ним.
  
  
  «Ти швидко розумієш», - пробурмотів він. - Мені сказали, що ви дуже розумні. І ти теж гарна, повинен визнати, саме так, як тебе описали.
  
  
  Нік закурив ee сигарету і вдихнув її ніжний аромат. Ему довелося зізнатися собі, що ця жінка засмутила його. Навіть у той момент смертельної небезпеки, з майже неминучою ймовірністю бути вбитим і викинутим через вікна під час руху потягу, навіть зараз він був змушений зізнатися в тому, що ця жінка настійно радимо до нього величезне тяжіння. Чому? Справа не тільки в її красі. Нік знав сотні красивих жінок. Та ні, дякую цій чудовій фігурі, блідому овалу, цим оксамитовим очам, смутний східним. У чому ж полягала його сили? Звичайно! Це була я намагаюся «сексуальна привабливість». Леді Хардесті була повією, і вона виділяла ту особливу рідину, яка займається ніколи не вислизає від справжнього чоловіка. Він розповсюджувала секс з кожної пори.
  
  
  Цілком для estestvenno, що чоловіки виляли хвостами за її спиною, як собаки поруч з самкою в тічці!
  
  
  Его практичний мозок підказував йому, що, можливо, він зможе скористатися постійним голодом прекрасної дами.
  
  
  Так що він продовжував вести себе нерозумно, а сірі клітинки его мозку працювали в я більш-менш приємних лазівок. Він сказав агов,:
  
  
  - Я дуже вдячний вам, міледі, за те, що ви полестили марнославству вмираючого. Але дозвольте мені трохи поцікавитися, хто саме ці люди?
  
  
  Леді Хардесті сперлася спиною на спинку, скинула на підлогу трохи попелу і знову схрестила ноги. Коли вона подивилася на Ніка, в її чорних очах був якийсь розрахунок. Раптом вона, здавалося, прийняла рішення.
  
  
  «Може, тобі краще поговорити зі мною, перш ніж тебе уб'ють», - нарешті сказала вона, випускаючи дим в обличчя з невеликою гримасою. -
  
  
  Хоча її тільки що познайомилася з вами, мені соромно вбивати такого чудового екземпляра, як ви. Зряшняя трата! Для цього її готелю б запропонувати вам деяку можливість.
  
  
  Дуже може бути, що ви не проявите себе гідно, і тоді це буде погано для нас обох.
  
  
  Нік посміхнувся.
  
  
  - Не сумніваюся. Спеціально для мене. Звичайно, його поняття не маю, що ви маєте на увазі, але якщо це що-то може допомогти мені залишитися в живих, запевняю вас, що це так. Хіба ти не хочеш пояснити мені, що мені робити?
  
  
  Вона понизила голос.
  
  
  - Залишайся там і не рухайся, нічого не каже. Постарайтеся виглядати пригніченим, переможеним. Тепер її піду поговорю з людиною, яка стоїть на сторожі за дверима, тому що він вже задавався питанням, що тут відбувається. Не можна забувати, що це слуги мого чоловіка, а не мої. Не будь дурнем, інакше вони уб'є нас обох!
  
  
  Вона встала і постукала в шибку. Двері швидко відчинилися, і Нік побачив погано одягненого бандита в тканинній кепці. Він відразу ж втупився на Ніка і жінку парою розмитих синіх зіниць. Під курткою був видатним клапан кобури пістолет.
  
  
  Номер Три не відповів на погляд яничара. Він продовжував дивитися в підлогу, з розгубленим виглядом, грати роль переможеного і зневіреної людини. Двері відразу зачинилися за жінкою, і він почув ih шепіт в холі.
  
  
  Нік почав швидко думати. Можливо, йому дійсно вдасться використати ситуацію і повернути її на свою користь. Леді Хардесті була на випробувальному терміні, вона теж це визнає. Очевидно, вона була не в хороших відносинах з чоловіком.
  
  
  У самому делле, для нього ця жінка повинна була бути справжньою скалкою в его проведені обчислення. З його репутацією (а Нік був переконаний, що ця репутація, більш ніж заслужена, він дуже добре знав, чому жінка вирішила продовжити йому життя), вона безумовно не змусила бідного Пендрагона добре виглядати. Ця людина потенційно міг бути серійним вбивцею, але він вважав за краще, щоб люди бачили в nen благодійника, щасливого чоловіка і батька родини. Кличка рогоносець не підходить тим, хто страждає манією величі.
  
  
  З такою дружиною замовлена карак пендрагон обов'язково був рогоносцем. Чого можна чекати від будь-повії?
  
  
  Це була якась завгодно повія ... Чому замовлена карак пендрагон ще не убив її? Чому? У самому делле, він навіть одружився на ній повторно! Звичайно, не з-за пристрасті, якщо ему не вистачало всіх ознак мужності. Так? Була тільки одна причина: ця жінка знала занадто багато. Він вчинив неправильно, розлучившись, і вона не змусила себе довго чекати. О, гей, було нескладно шантажувати його, погрожувати тим, що вона знала, якщо він не одружується з нею назад. Вона, мабуть, використовувала стару, добре приховану систему шантажу або щось подібне. Безсумнівно, вона дуже готелю вийти за нього заміж, бо готелем отримати свій шматок. Вона готелів розділити з ним цю величезну, опьяняющую владу над світом! І він був змушений переглянути свої плани перед обличчям загроз. Голос чому він її ще не вбив ... До того ж смерть мадам була б поганим справою для того, хто видавав себе за спасителя світу! Тому він одружився на ній повторно, щоб змусити її замовчати, а також дав гей певну свободу, принаймні, в межах довжини повідця.
  
  
  Нік поморщився. Якщо населений пункт росії не вдалася і замовлена карак пендрагон дійсно завоював світове панування, до побачення, леді Хардесті! Вона б і дня не прожила!
  
  
  І вона, мабуть, прекрасно знала. Повія чи не повія, вона безумовно не була дурепою, і, звичайно, вона підготувала деяку захист і побудувала свої хороші плани свого чоловіка, засудженого до інвалідного візка і нездатного дати ей, вони сексуальні задоволення, які так подобалися.
  
  
  Нік зумів гірко посміхнутися. Тепер картина прояснялася. Уявіть собі німфоманку, схожу на прив'язану до інваліда. Більш того, гордий, деспотичний інвалід, що страждає манією величі, який вимагав лояльності і думали навіть самий невинний флірт плямою на своїй часті!
  
  
  Номер Три тихенько засвистів. Він почав відчувати деяке захоплення цією жінкою, яка займається так холодно грав з вогнем. Як леді Макбет!
  
  
  Леді Макбет. Ще один кубик головоломки ковзнув на місце, і Нік клацнув пальцями, збуджений і задоволений. Звичайно, така собі леді Макбет догори ногами. Мадам Хардесті не готелю, щоб її чоловік робив світом. Вона готелів, щоб він захопив владу, так, вона готель, щоб той божевільний шантаж, який він готував, вдасться ему, але потім вона хотіла, щоб хтось інший зайняв місце її чоловіка. Той, хто доставить гей, більше задоволення, ніж цей бідний каліка, той, хто задовольнить всі її сексуальні потреби. Зрештою, це було дуже просто, чи не так? Просто і зрозуміло, але реалізувати нетільки. Замовлена карак пендрагон готель своєї смерті жінки, але ще не вирішив подолати страх перед скандалом. А леді Хардесті планувала в потрібний момент з правильним спільником вбивства свого чоловіка!
  
  
  Коротше, красуня хотіла іншого чоловіка. Так, з таким же успіхом це могла бути дірка в броні. Диски ахіллесова п'ята, на яку Треверс так гаряче сподівався. Це могло б бути.
  
  
  За склом Нік щось почув і зрозумів, що двоє сперечаються. "Гіллі"
  
  
  Він кричав, що «Лерд» не хотів би цього і не хотів би іншого.
  
  
  Відповіді леді Хардесті походили на лайку. Ще трохи гнівного бурчання, ніж чоловіки; потім дві китайські тіні на мить танцювали перед матовою дверима. Нарешті ручка почала повільно обертатися.
  
  
  Нік перевів дух. Абсолютно не можна упустити цю несподівану можливість!
  
  Він усміхнувся. Іноді чоловікові вдається самим дивним чином служити своїй Батьківщині і людству ...
  
  
  Двері відчинилися, і Нік приготувався пожертвувати своєю чеснотою.
  
  
  
  Сьома глава.
  
  
  
  Леді Хардесті знову увійшла в купе. Вона важко дихала і стала ще блідне, ніж раніше. Гнів, хвилювання, страх? Складно сказати. Вона на мить притулилася до одвірка, дивлячись на нього своїми довгими чорними очима. Потім він повернувся, щоб закрити внутрішню клямку. Тепер вони обидва були ув'язненими.
  
  
  Колеса жалібно завищали, коли поїзд різко повернув.
  
  
  Нік запалив плеєри. Жінка сіла поруч з ним і дістала золотий футляр. Коли вона вийшла, вона дбайливо несла з собою сумку.
  
  
  Нік простягнув гей, запальничку і сказав собі, що буде дуже легко повернути цей гвинтик і змести це особа, таке гарне і небезпечне. Вона обхопила руками полум'я і подивилася своєї здобичі в очі. Він знову прочитав в цьому погляді інтерес і розрахунок, плюс ще будь-що, що-що інше: бажання. Бажання і азарт.
  
  
  Нік сунув запальничку в хвилину.
  
  
  - Отже, як справи у зустрінуть ваших товаришів по іграх? Будь-яка незгода? Її чув, ти підвищила голос ...
  
  
  Вона кивнула.
  
  
  - У мене, на жаль, дуже обмежена влада над ними. Вони готелі вбити тебе тут відразу і викинути твоє тіло у вікно. Її переконали ih почекати, принаймні, поки що. Їй сказала, що збираюся відвезти тебе до Пендрагону живим. Їй сказала, що мій чоловік волів би це. Звичайно, збрехала. Він хоче, щоб ти помер, і швидше. Вона простягла руку і поклав її на руку Ніка, обмацуючи його мускули, коли той злегка подергивался в ніздрях. Він також звузив очі і стиснув губи. -
  
  
  Розумієте, - продовжив він дуже ласкавим голосом. - Я вже ризикую сич тебе. Якщо щось піде не так, замовлена карак пендрагон ніколи мене не пробачить. Вони сказали ему, що ви надзвичайно небезпечні, і уявляєте серйозну загрозу для його проектів. Він наказав їм, і мені вбити тебе з першого погляду.
  
  
  З природничих, майже розсіяним виглядом Нік поклав руку на одне навколо своїх круглих колін. Це був поганий жест, дружній по намірам. Але він відчув легке тремтіння і зрозумів, що ця жінка вразлива в усіх частинах свого тіла.
  
  
  Звідки б ви до неї нам доторкнулися, вона одразу ж була готова спалахнути. Для estestvenno, якщо вона була німфоманкою. Однак, враховуючи цю особливість, задовольнити її було дуже важко. Нік відчув дуже короткий імпульс співчуття до неї, але потім швидко відштовхнув його. Він не повинен забувати, хема він був. І він не повинен забувати ці убивчі очі для демонічної маскою. Тепер він був упевнений, що вона дияволиця.
  
  
  Леді Хардесті закрила очі, коли Нік торкнувся її коліна.
  
  
  На мить вона закрила ih, і він запитав її:
  
  
  - Завжди говорити про них. Але чи можемо ми дізнатися, хто вони?
  
  
  Якщо він зможе отримати з нах якусь інформацію до початку любовної битви, тим краще. Будь-яка деталь, навіть найменша, була б ему корисною. За умови, що він проживе достатньо довго, щоб використовувати його.
  
  
  Вона вільно его своїм швидкою відповіддю.
  
  
  - У Пендрагона є послідовники по всьому відкритий басейн. У Вашингтоні, звичайно, теж.
  
  
  І він тримав вас і вашу організацію під особливим наглядом. Він знав, що прем'єр-міністр звернеться до вас за допомогою, як тільки отримає ультиматум. І як завжди вгадав. Як тільки ми дізналися, що ви зникли, нам не знадобилося багато часу, щоб уявити, що ви з'явитеся в Англії або Шотландії. Голос чому мій чоловік відправив мене на збори в Баррогил-Мур. Їй була свого роду приманкою, і тобі слід було за мною піти.
  
  
  - Я розумію.
  
  
  Вона знову подивилася на нього, і щось блиснуло в її очах, щось на зразок темного полум'я.
  
  
  Нік дозволив собі ще трохи затриматися, поклавши руку на кожному людові, і його пальці обережно торкнулися бархатистого стегна. Леді Хардесті зітхнула і відкинулася назад, притулившись спиною до сидіння. Нік відчув торжество. Ця жінка була як наркоманка! Він тримав її під контролем зараз, або майже. Все, що йому потрібно було зробити, це правильно розіграти свої карти. Вона відкинула охопив її бажання, трохи поспішно заговоривши.
  
  
  важко дихаючи, з закритими очима, довгі вії тремтіли, і відкидали темні тіні на її бліді палички.
  
  
  «Так», - зітхнула вона. - Ви прийшли на зустріч, але не так, як ми думали. І ти не клюнув...
  
  Ee духи, суміш есенції і плоті, лоскотали його ніздрі і тривожили почуття его. Нік відчув сильне бажання, але спробував придушити його, силою волі. Він дуже старався добитися успіху. У нього був час, шлях був ще довгим ... Він згадав пісню сирени на кручі. Солодкий голос Гвен Лейт. «Тому що у нас все ще є добрі новини, щоб слухати, на що дивитись ...»
  
  
  Він просунувся вперед ще трохи і запитав ee:
  
  
  - Що ти зробила з дівчиною?
  
  
  Це був перший експеримент. Якщо жінка підстрибнула і відсунулася, це означало, що Нік не виявляв до неї особливого тяжіння.
  
  
  Але жінка не здригнулася. Вона зітхнула і підійшла до йому лизати, ковзаючи на сидіння.
  
  
  «Вона ще жива», - сказала вона тихим голосом. - Якщо вона нас не потурбує, може, з нею все буде добре. Звичайно, вони змусили її говорити. Голос чому ми дізналися, що ви прямували до Лондона.
  
  
  Нік відчув, як його нерви стиснулися, уявляючи, що вони повинні були зробити з цієї хороброї дівчиною, щоб одержати від нах цю інформацію. Але він проігнорував це і продовжував нишпорити рукою по стегну.
  
  
  - Я розумію. Мені просто було цікаво, як ви мене знайшли.
  
  
  - Ну, це було не так wouldnt складно. Погода була дуже поганою, щоб літати. Крім того, за Хайленда немає регулярних авіаліній. Цей поїзд здавався найбільш імовірним, до того ж один навколо наших людей бачив, як ви їхали на nen в Обані. Отже, ми зупинилися на невеликій станції. Начальник станції одіна навколо наших, а кондуктора купили щедрі чайові. Як бачите, немає нічого простіше. А якщо ваше купе буде порожнім, коли поїзд прибуде в Лондон, ніхто нічого не скаже. Ооооо !!!
  
  
  Стогін пролунав, коли пальці Ніка досягли досить високої частини стегна дами. Тепер леді Хардесті почала тремтіти, як епілептик, її шия вигнулась тому, її очі були спрямовані в стелю, але не бачив його.
  
  
  Здавалося, вона була жертвою, а Нік - мучителем. Номер Три поворушив його рукою, але вона схопила ee, всхлипнув. Він посміхнувся. Тепер ця жінка нарешті була в його владі. Пізніше все зміниться, але зараз ...
  
  
  - Що вони з дівчиною зробили? - запитав він тихим спокійним голосом.
  
  
  Здавалося, він питав її про погоду. Ee ревматизму також був позбавлений емоцій.
  
  
  Здавалося, вона теж говорила про погоду.
  
  
  - Катування змією. Це дуже ефективно, його теж була свідком цього. Думала, що погано себе почуваю, але опирався дуже добре. Voni розділити її догола і випустили змію, яка займається почала повзати по ній. Вона не була отруйною, але вона цього не знала і не могла чинити опір.
  
  
  Агент AX повинен знати, як вести себе належним чином у будь-яких інших обставин. Нік в той момент був валуном витримки і самовладання.
  
  
  Він не поворушив нам одним м'язом і не виявив нам найменшого почуття.
  
  
  «Неприємне», - сухо сказав він. Але у нього було шалене бажання задушити її.
  
  
  Вона нічого не сказала, і Нік продовжив тим самим безпристрасним тоном.
  
  
  - Навіть те, що ви живцем спалили Джима Стоукс, не зовсім приємно ..
  
  
  Вам не здається, що у зустрінуть ваших друїдів трохи важка рука? Навіть у колах самих друїдів був хтось, хто висловлював своє несхвалення, і боявся.
  
  
  «Так», - визнала вона. - Це була помилка, велика помилка. Мій чоловік впаде в лють, коли дізнається. Одним з сотників прийшла в голову ідея нагодувати Стокса ліками, щоб він виглядав мертвим. Він був би «принесені в жертву на хресті, нічого не відчуваючи.
  
  
  Наших людей це не вразило б. Насправді, мета полягала в тому, щоб справити враження лише на вас і підштовхнути вас слідувати за мною. Замість цього доза анестетика була недостатньою, і він прокинувся в той момент, коли горів. Справжня плутанина, і замовлена карак пендрагон буде в люті. Це безумовно не дає гарного враження.
  
  
  Адже ми не варвари ...
  
  
  Ні? У Ніка були хороші ідеї з цього приводу, але він не показав ih. Якби це не були варвари, вони були б відмінною заміною, поки не прибули справжні!
  
  
  Леді Хардесті притиснулася до йому лиже. Вона відкрила очі і пильно подивилася на нього, потім прошепотіла:
  
  
  - А тепер годі говорити. Поцілуй мене.
  
  
  У нах були дві м'які гарячі губи. Вона люто напав на нього, кусаючи його рот до крові. Нік подумав: «Яструб ніколи б у це не довірив навіть якщо б її прожив досить довго, щоб сказати ему!»
  
  
  Вона встала і в мить хвороби зняла своє чорне плаття. Під нею був тільки бюстгальтер. Він його теж зняв і кинув у куток. Її груди були маленькими і твердими, а соски жорсткими бажання. Він піднесла ih до рота Ніка і благально сказала:
  
  
  - Поцілуй мене тут ... Ах, поцілуй мене тут! - Потім додала: - Сподіваюся, ти те, що я шукаю ... Дуже надіюсь, бо тоді все вийде, все вирішиться. Якщо ти зможеш мене задовольнити, значить, ти хороший у всьому, Нік Картер! Її багато років чув про тебе і твої подвиги. Ви зараз тут. Не підведи мене, тому що якщо ти саме той, кому її шукаю ... Ти отримаєш мене, тоді ти вб'єш Пендрагона для мене! Але спочатку візьми мене!
  
  
  Нік боровся з собою, щоб зберегти ясність і ясність свого мозку. Це було нетільки. У скронях пульсувала кров. Він нахилився, щоб поцілувати цю білу плоть, і вона затремтіла.
  
  
  Це був вогненний електричний кабель, вкритий оксамитом. Він продовжував пестити її з дратівної повільністю, поки не звів її з розуму.
  
  
  - О, будь ласка! Жінка зашипіла. - Будь Ласка, Нік! У мене було багато чоловіків, але ніхто не зміг подарувати мені щастя, якого її шукаю! Іноді її сходжу з розуму!
  
  
  Вона впала перед ним на коліна, її рот стиснувся в болісному спазмі.
  
  
  - Благаю, дай мені те, що я хочу! Її стану твоєю рабинею!
  
  
  Тремтячими пальцями вона намагалася зірвати з нього плаття, ридаючи.
  
  
  Номер три тримався вже досить довго. Він зґвалтував її з силою горили; без найменшої ніжності, без найменшої жалості. На мить він забув про місії, про Ястребе, про Пендрагоне і обладнання усьому світі. Все розчинилося в червоному тумані тваринної пристрасті. Вона була звіром, а він - звіром. Вона кинула себе з серією криків задоволення, і боляче, розповіла ему тисячу речей, які він навіть не чув. Він просто любив її сильно, з гнівом, з бажанням розлучити сл. Вона відповіла з зростаючим безумством. Вона його вкусила, і він її теж. Вона вдоволено засміялася і знову вкусила його. Він взяв її з ненавистю, сліпою ненавистю, з наміром заподіяти гей біль. І вона сміялася і плакала одночасно, і весь час кусала его. І він її був.
  
  
  Проте в якийсь момент Нік шталь домінувати і припинила лють, яка займається занадто рано приєднується б його до ув'язнення. Вправи йоги також дізналися его обумовлювати статевий акт в команді. Тепер йому потрібен був весь його досвід.
  
  
  Тренування послужить панування над звіром.
  
  
  І нарешті він зрозумів, що переміг. Ему вдалося задовольнити цю ненаситну німфоманку.
  
  
  Але її реакція відкинула всі, кинувши його в біду.
  
  
  Леді справді закричала. Він впав у разі виникнення судом, видав протяжний крик, їхній стогін. Для Ніка це був самий пронизливий крик, який він коли-небудь чув у подібних за інших обставин.
  
  
  Нік прикрив гей рот рукою, щоб вона зупинилася, але вона вкусила її і продовжувала стогнати.
  
  
  «Боже мій, вони почують це, і на першому плані вагоні ...» - сказав він собі з деякою тривогою. Але его не турбував кондуктор.
  
  
  Секундою пізніше двері була вибита центурионами Пендрагона, які до цього терпляче чекали в коридорі. Вони увійшли в купе. Нік подумав про скороминуще видіння цієї пари друїдів в «болоті», і йому сказали, що завжди були збіги, сповнені парадоксів. Він ледве встиг подумати про це, як раптом щось тверде вдарило його по черепу, і він поринув у найтемнішу небуття. За частку секунди до того, як він потонув, він сказав собі, що замовлена карак пендрагон тепер зненавидить його ще більше. Тепер він уб'є і свою дружину, а не тільки тебе. З іншого боку, це завжди було його наміром, чи не так?...
  
  
  Нік Картер раптово прокинувся. Він відразу зрозумів, де він і що сталося. Він був один і лежав долілиць на підлозі вагона. Поїзд продовжував їхати швидко, гуркочучи, як і раніше. Яким би нам був Нік, двері були закриті, і за матовим склом виднілася тінь стражника.
  
  
  Він sel і почухав потилицю. На його рахунку залишалося тільки одне: принаймні, він був ще живий. Він із зусиллям підвівся. У нього страшенно боліла гол.
  
  
  Він зауважив, що його добре обчистили. Зброї, звичайно ж, не було. Нам Вільгельміни, нам Гюго. Так, диво, вони дозволили йому було тримати ih так довго. Звичайно, леді Хардесті переконали ih залишити це гей, яка займається зможе з ним впоратися. На самому делле мадам була цілком впевнена в собі ...
  
  
  Поїзд продовжував шлях у ночі.
  
  На щастя, вони не забрали у нього сигарети або запальничку, продукти ih боже. Так що смертоносна штуковина придалася б ще до прибуття в Лондон. Як і очікувалося.
  
  
  Він підійшов до день і спробував ручку. Засувка була зламана, так, але зовні вдалося полагодити замок. Насправді, двері не зрушилася нам на дюйм.
  
  
  Однак його спроба не залишилася непоміченою. Насправді, двері відразу ж відчинилися зовні, і Нік виявив, що дивиться на чорний пістолет. В
  
  
  «Гіллі» був він самий, якого раніше були зненацька. Він змахнув зброєю і гаркнув:
  
  
  - Повертайся, і не намагайся жартувати, якщо не хочеш, щоб ми твоїм мозком забруднили цей гарний килим.
  
  
  Нік позадкував.
  
  
  - Простий, друже. Її, думав, що піду у вагон-ресторан перекусити.
  
  
  Чоловік зумів розсміявся посміхнутися.
  
  
  - Не сумнівайтеся, ми подбаємо про зустрінуть ваших апетитів. Тепер відійди і тримай рот на замку.
  
  
  Він штовхнув двері лиже, і Нік помітив, що він прив'язав ручку з іншого боку мотузкою або чимось подібним.
  
  
  Єдиним слідом, який леді Хардесті залишив у купе, були її слабкі духи і забутий спальний мішок в сітці. Вони забули, коли потягли сл. Нік потягнув її вниз і поспішив відкрити. Якби була зброя ...
  
  
  Зброї не було. Просто підійде, і диявольська маска. Нік зітхнув. Значить, він здогадався. Диявола зіграла леді Хардесті. Він пішов трохи підняти віконне скло. З боку це теж не було надії, адже поїзд так і їхав. Він теж ще не відчував себе побитим. Вони не вбили його відразу, і це була помилка, помилка, яка займається для деяких була б фатальною. Для кого-то, а може, для всіх. За умови, що він зможе використовувати цю помилку в своїх інтересах.
  
  
  Тепер поїзд кружляв по горбах. Нік втупився у ворожу темряву. Він бачив дуже мало. Він почав будувати плани. Звичайно, вони туди приїдуть. Звичайно, вони вибирали працювати в цьому порожньому відсіку, щоб ih ніхто не помітив. Вбивство - це не те, що потрібно робити відкрито, чи не так? Поки бригада поїзда була на ih стороні, вони не готелі вплутуватися в злочин і звинувачуватися в співучасті.
  
  
  Він відкинувся на сидінні, закурив ще одну сигарету і шталь чекати. Тепер у нього в голів все було ясно. Нехай вони прийдуть, нехай прийдуть як можна швидше.
  
  
  Вони прийшли через п'ять хвилина. Ih було троє, всі троє великі і сильні, з шкірою особи, випаленої сонцем і непогодами, і з великими м'язами, що розтягують рукава. Вони увійшли і ввічливо зачинили за собою двері. Одіна навколо них, мабуть, лідер і представник групи, притулився до дня, і заговорив з ним. Спочатку він глянув на свій наручний годинник, потім пробурмотів щось на північному шотландському сленгу, якого Нік не зрозумів. Він залишався нерухомим, тому що не збирався спровокувати необачний жест раніше часу. І він не хотів, щоб його зв'язали або заткнули йому рота. Так вони зіпсували б всі його плани.
  
  
  - У тебе рівненської п'ять хвилина, - сказав ему чоловік на день. - Простий, сер, особисто ми нічого не маємо проти вас. Ми просто повинні виконувати свій обов'язок. Ви - скалка в проведені обчислення нашого Лерда, і ви повинні зникнути.
  
  
  Просто, чи не правда?
  
  
  Нік кивнув, не втрачаючи самовладання.
  
  
  - Мені теж шкода. Вітайте Лерда і подякуйте його від мого імені за гостинність. Це було дійсно вишукано, як і належить великому джентльменові.
  
  
  Всі троє втупилися на нього. Один зауважив:
  
  
  - Яка хоробрість! Шкода, що ви не з нами, а проти нас. Хоробрий хлопець пішов нам на користь.
  
  
  Нік злегка посміхнувся ему.
  
  
  - Може, вже пізно? Якщо ви хочете супроводжувати мене до свого господаря ...
  
  
  Всі троє засміялися над жалюгідною жартом. Майстер знову подивився на годинник.
  
  
  - Вже три хвилини.
  
  
  Нік зробив вигляд, що зацікавлений.
  
  
  - Що буде через три хвилини? - (Ніби не знав!) Чоловік ему широко посміхнувся.
  
  
  - Ми наближаємося до красивому мосту, який призначений тільки для нас. Він на висоті приблизно шістдесяти метрів від русла річки.
  
  
  «Так, метрів шістдесят», - підтвердив інший. - А води в річці, боюся, не так багато ... В цей час року майже завжди сухий.
  
  
  Третій похитав головою, ніби щиро жалкував про це.
  
  - Практично всі камені, розумієте? І ти ударишься головою, коли впадеш. Не думаю, що занурення вам сподобається ...
  
  
  Нік холодно подивився на нього, трохи стискаючи його зіниці.
  
  
  - Хочете кинути мене живим? Що, якщо її не буду стрибати? Так, його знаю, що вас троє, але зі мною теж не так легко впоратися, розумієте? Ви не боїтеся, що деякі навколо вас можуть полетіти зі мною в політ?
  
  
  Чоловік на день махнув пістолетом, який тримав у руці.
  
  
  - Сподіваюся, ти нас не побеспокоишь, хлопець. Це правда, що ми повинні виконувати свою роботу чисто, і нам не дозволяється пов'язувати вас або стріляти. Лерд воліє, щоб все було схоже на нещасний випадок. Але якби довелося ... О, тоді у нас є дозвіл на стрілянину! ...
  
  
  Номер Третій схилив голову і змирився.
  
  
  - Я бачу, що у мене немає надії. Що ж, коли залишиться хвилинку, дайте мені знати, і я выкурю сигарету. Адже це звичай? Остання сигарета засудженого до смертної кари.
  
  
  Троє погодилися, і керівник сказав:
  
  
  - Так, ти маєш право. Зараз мало чого не вистачає.
  
  
  Нік повільно піднявся, не роблячи підозрілих вид туризму.
  
  
  Він запитав. - Де леді Хардесті?
  
  
  Одіна навколо трьох усміхнувся.
  
  
  - Вона в цілості й схоронності в сусідньому вагоні. З Роббі, що стоїть на сторожі . З Роббі робити нічого, вона не може його причарувати ...
  
  
  Десятник подивився на Ніка з якимось неохочим захопленням.
  
  
  - Здається, вам вдалося дати гей, те, що вона хотіла. Дуже шкода, що за це теж доводиться вмирати. Потім цього подвигів нібито майстер точно не залишить вас в живих.
  
  
  «О, звичайно, ні, - сказав інший. - Пані завжди подобалося ee розваг, але, наскільки нам відомо, вона ніколи не була так задоволена, як тобою. Ви були як раз для нах, і вона обов'язково пошкодує про це. Але вона не змусить себе довго шукати іншого або ще кількох.
  
  
  Бос знову подивився на годинник і пробурмотів:
  
  
  - На цей раз майстер-переріже гей горло за те, що вона зробила. Зрадити його з ворогом ... Але нас це не стосується. Просто закурите останню сигарету, "хлопець".
  
  
  Підійти до мосту.
  
  
  Нік вийняв навколо кишені пачку і запальничку, і зробив невеликий крок уперед, до центру купе. Всі троє були дуже насторожі і пильно дивилися на нього. Нік поставив гвинт в бойове положення, дуже природним жестом, який не викликав нас найменшої підозри у людей, які спостерігали за ним. За умови, що виробники не помилилися! У нього ще не було рішенням випробувати це, за винятком репетицій у Вашингтоні.
  
  
  Він засунув сигарету в рот і зробив вигляд, що пробує запальничку, яка займається не спалахувала.
  
  
  Нік вилаявся крізь зуби і зробив ще один крок до того, що стояв на день. Він посміхнувся без радості.
  
  
  - Це самий верх! Моя остання сигарета, і запальничка не працює!
  
  
  Не пощастило, так? Не могли б ви дати мені сірник?
  
  
  Інший інстинктивно підійшов до нього, засунувши руку в хвилину, і его кольт відсунувся на кілька міліметрів. Один з його товаришів пробурмотів:
  
  
  - Зараз ніколи, Тому! Міст наближається, назавжди поспішати!
  
  
  Двоє навколо них підійшли до Ніку. Вони склали зброю в хвилину і збиралися схопити американця, щоб викинути його через вікна. Начальник сказав:
  
  
  - Перепрошую, «хлопець», немає ...
  
  
  Нік підніс запальничку до обличчя чоловіка.
  
  
  «Мені теж шкода», - прошипів він, повертаючи кнопку.
  
  
  Напалм - жахлива річ. Струмінь рідкого пекла вдарила в обличчя жертви. Пора закричати від боляче, а його шкіра вже обгоріла до кісток!
  
  
  Чоловік упав і закрив обличчя руками, і Нік дуже швидко відскочив.
  
  
  Він чекав нападу, який прийде; він підготувався до цього одним навколо своїх заборонених прийомів дзюдо.
  
  
  Він повернувся, виставивши лікоть назовні, і вдарив одного з двох вижили під підборіддя, змусивши його відсахнутися. Вигравши таким чином частку секунди, Нік звернув увагу на останнього, який уже збирався взяти в руки пістолет, який він прибрав тільки що.
  
  
  Всі дії, Номер Три були симфонією звірства, розрахованої до тисячних.
  
  
  Він вивільнив всі сили, якими володів, і поєднав ih хитрістю. Цей подвиг шталь результатом місяців і років дуже ретельного навчання. Ему вдавалося маневрувати цим великим чоловіком, як якщо б він був безпорадним немовлям. Удар блискавкою в горло, ще один в груди, і смертоносне карате в потилицю. Коли чоловік впав, Нік зрозумів, що у нього зламана шия
  
  і він більше не буде його турбувати.
  
  
  Він повернувся до іншого, який відновлював свої сили, але ще не відновив свої розумові здібності. Якщо б він вистрілив, його б негайно врятували. Але він не подумав про це і з лютим гарчанням стрибнув на Ніка.
  
  
  Тепер вони стояли перед вікном. Нік присів, перекинувся, і його супротивник приземлився ему на плече. Пролунав дзвін битого скла, і шотландець вилетів в темну ніч. Як раз в цей момент поїзд засвистів, заглушаючи крики впав людини. Нік озирнувся. Той, у кого було обгоріле обличчя, втратив свідомість і його не можна було впізнати. Інший був мертвий.
  
  
  Картер минув ih і вийшов у коридор. Він повернув прямо, по напрямку до іншого вагону. Він готель знайти леді Хардесті і повернути її в свій вагон. І якщо Роббі готель би зупинити його, тим гірше для нього! Але, можливо, він би не посмітив. Можливо, в іншому купе, були пасажири, і це не може бути необережним.
  
  
  Але Нік мав намір повернути леді Хардесті. Він готель поговорити з нею і скласти плани. Через цю жінку він міг зв'язатися з Пендрагоном. Інших коштів у нього не було. Більш того, у цієї жінки було величезне бажання позбутися від свого чоловіка, її доброти, і Нік дуже готелю доставити гей задоволення в потрібний момент. Він розбереться з нею пізніше.
  
  
  Він прибув на кілька секунд пізніше. Досягнувши мандоліна, що розділяло два вагона, він побачив четвертого яничара, Роббі, що стоїть в іншому вагоні. Він виділив останній вагон з іншого поїзда! Очевидно, троє его нападників мали причини тримати останній вагон окремо. Можливо, вони готелів уникнути пасажирів або не пускати обслуговуючий персонал.
  
  
  Нік подивився на простір, що відділяло його з іншого вагона, і зрозумів, що не зможе дістатися до нього стрибком. Був розрив більше трьох метрів, і хоча він був відмінним акробатом, він ніколи б не зміг досягти його, навіть з сальто. Якби він впав, він виявився б під колесами екіпажу, в якому він перебував зараз, який все ще рухався, захоплюємося силою інерції.
  
  
  Нік стояв і дивився, як поїзд відправляється в бік Лондона, і Роббі підняв руку в іронічному вітанні. Вагон був добре освітлений, і Нік iso усіх сил намагався зрозуміти, що ж сталося далі. Роббі і леді Хардесті для його спиною виділялися на світлі, як чорні картонні фігурки. Сцена була короткою і жорстокою.
  
  
  Роббі, маючи намір махнути рукою в бік Ніка, не помітив, що мадам приєдналася до нього. Ударом блискавки жінка кинулася на нього і скинула з воза. Нік майже не бачив виразу жаху на обличчя падає людини. Він був негайно коротким останнім вагоном, який все ще їхав, і як раз встиг випустити крик жаху. Нік відчув слабку нудоту внизу життя. Але яка мила лялька ця жінка!
  
  
  Тепер вона махала йому рукою на прощання, а він махнув рукою, не посміхаючись, думаючи: «Про, її, тебе коли-небудь зловлю».
  
  
  Леді Хардесті послала йому повітряний поцілунок, а Нік іронічно вклонився. Потім жінка відкрила сумку, яку несла через плече, і вийняла блискучий предмет. Нік назвав себе дурнем з-за того, що так довго цього не розумів. Ему і в голову не приходило, що в той момент він теж був дуже хорошою метою!
  
  
  - Баннгг! Баннгг!
  
  
  Кулі пройшли в дюймі від його голови і зрикошетили від стіни невеликого вестибюля. Пістолет знову вистрілив.
  
  
  Нік з прокляттям кинувся в коридор, зачинивши за собою двері.
  
  
  На щастя, зараз його вагон уповільнював хід, так що почала другий вагон незабаром зник.
  
  
  Просто хороша дівчинка, нічого сказати! Звичайно, вона не збиралася залишати потім себе живих свідків. Щоб вона могла сказати Пендрагону всю брехню, яку готелю, і ніхто не зміг би її викрити!
  
  
  Дійсно розумна. Вона відмахнулася від усіх, і тепер відчувала себе вільною.
  
  
  Нік повернувся у своє купе. Універсал збирався зупинитися, і він подумав, що краще зникнути. Всередині стояв жахливий запах обпаленої плоті. Однак бідолаха був ще живий, важко дихав і жалісно стогнав.
  
  
  Нік ніколи не любив завдавати людям непотрібні страждання.
  
  
  Він підняв кольт з підлоги і вистрілив чоловікові в частці.
  
  
  Потім він порився в кишенях, він знайшов свій «люгер», перевірив. Хьюго на шпильці лежав у кишені людини зі зламаною шиєю. Нік сунув його
  
  назад у замшеві піхви, які були у нього під рукавом. Він також перевірив вміст гаманця, який у нього забрали. Все в порядкк. Він надів капелюха. Він дуже поспішав, але не міг пояснити чому. Він відчув дуже сильне бажання вибратися через вагон.
  
  
  Тепер вагон раптом знову рушив, але задом наперед. Повинно бути, тут був невеликий ухил. Нік пішов щорічно наліво, на інший потік, але було надто темно, і він нічого не побачив. Для цього він не зважився кинутися. Він не знав, куди він збирається впасти, і йому не хотілося, щоб він упав би головою на якийсь валун.
  
  
  Потім він побачив, що більше чекати не може. З'явилися яскраві очі локомотива, що рухається. Ззаду шелл ще один поїзд.
  
  
  Нік кинувся на підлогу. Він облад щось сильно вдарився, скрутився, впав і покотився.
  
  
  Він відчував, що шведів розірвалася на nen. Він намагався захистити себе, як міг, руками, продовжуючи котитися. Він молився всім Святим, всім богам Олімпу, Ангелу-Хранителю і его божествам-покровителям. Якщо він теперьсломает собі шию, прощайте!
  
  
  У підсумку він опинився на кам'янистому дні струмка або чомусь подібному. Він скрізь намагався трохи себе відчути. Здавалося, нічого не зламано. Кілька вм'ятин, але він все ще відчував себе цілим. Він підняв голову, щоб щорічно на рейки. Потяги більше не було видно. Зіткнувшись, він, мабуть, полетів в ущелині. Нік слухав у всі вуха, з дуже напруженим виразом обличчя. Він думав, що ця населений пункт росії ставала все більш кривавою. Трупи накопичувалися буквально! Тепер, через секунду або дві, жертв може бути більше. І на цей раз це був невинний водій.
  
  
  Номер три зітхнув і чекав. Він не міг нічого зробити, щоб попередити цих людей або допомогти їм. Він повинен був залишитися непоміченим. Населений пункт росії понад усе. Якщо йому не вдасться вчасно зупинити Пендрагона, велика частина людства скоро загине. Загиблих буде так багато, що ніхто не зможе ih порахувати.
  
  
  Він нічого не міг вдіяти. Немає...
  
  
  Бурхливі падіння рознісся по навколишніх горбах; гігантські руки, здавалося, грали на величезних барабанах. Звук був довгим і пронизливим. Стовп червоно-синього вогню вирвався вгору, висвітлюючи пейзаж не менш ніж на кілометр.
  
  
  Нік перевірив свою зброю і скористався вільним освітленням, щоб пройти mimmo каменів. Назавжди було поспішати, поспішати! Ян Треверс з нетерпінням чекав його в Лондоні, і час летів непомітно.
  
  
  На даний момент замовлена карак пендрагон все ще тримав у руці виграшну картку.
  
  
  
  Восьма глава.
  
  
  
  Зимові сутінки рано обрушилися на складати долар Лондона. Світлові кулі, які повинні були висвітлити набережну, здавалися туманними і далекими, як паперові кулі, і були оповиті ореолом димки, підіймалася над річкою і сповістила про те знаменитому тумані, який незабаром заполонить весь місто. Рух на березі Темзи вже почала сповільнюватися з-за туману, і в & nb човнярі на човнах почали свистіти, пізнаючи одне одного в сгущающейся темряві.
  
  
  Mimmo пройшов високий чоловік, трохи накульгуючи. Він звернув з Стрэнда на Ланкастер-Плейс, минула велика будівля Сомерсет-хаус і глянув на фасад і синій ліхтар цього знаменитого будівлі лондонської поліції з видом на Темзу. Скотланд-Ярд! Він посміхнувся. Він не хотів битися з яким-небудь британським «боббі», одягненим таким, яким він був. На щастя, його гаманець був кремезний банкнотами, але его, шведів було не найелегантнішою, і, дивлячись на нах, він виглядав підозріло.
  
  
  Він прибув до мосту Ватерлоо, і зупинився, щоб закурити сигарету з запальничкою в правильному положенні. Він з тугою подивився на лавку. Трохи відпочинку пішло б йому на користь. Він був смертельно втомлений, голодний і готель пити. Прогулянка була довгою і виснажливою, уникаючи основних потягів і шосе.
  
  
  Номер три пройшов лавку. Ніякого відпочинку бідному агенту AX у вирішальній місії. До закінчення терміну ультиматуму Пендрагона залишалося всього чотири дні. Вираз обличчя чоловіка застигло під кіркою бруду і вимоги до бороди. Досі тхора він ходив колами, кравець візьми! Він нічого не зробив. Це було далеко від Острова Блэкскейп і Пендрагона, як на початку пригод. Веб-надія, що у нього залишалася, полягала в тому, що, принаймні, придумати щось здійсненне. Ян Треверс зумів це зрозуміти.
  
  
  Его пунктом призначення був обеліск Клеопатри. Там повинен був бути один за се мандрівних художників, які малюють на тротуарах. Принаймні, так говорилося в них знаменитих закодованих інструкціях, якщо вони ще дійсні. Номер Три підняв крок, намагаючись не думати про Гвен Лейт і про те, що вони робили з нею, зі змією. Не було часу на жалість; не було часу на нас, на що, окрім як вбивати.
  
  
  До цього часу було вже трохи пізно і надто темно, щоб художник все ще міг працювати на відкритому повітрі, роблячи начерки кольоровими крейдами для допитливих перехожих, які зупинялися, щоб щорічно, і кидали кілька шилінгів на бетон. У той час було більш передбачувано, що художник-імпровізатор кинув все, щоб піти і поїсти в якомусь найближчому пабі. Але він отримав чіткі накази, і повинен був підкорятися.
  
  
  Нік підійшов до обеліска. Художник був там, і він все ще працював під вуличним ліхтарем. Він був бідолахою, не нога, з торсом, захованим в чимось на зразок коробки на коліщатках. Він щось малював на тротуарі, і невелика група людей дивилася на нього з деякою цікавістю.
  
  
  Номер три приєднався до глядачів і теж зупинився, щоб поспостерігати за артистом. Понівечений чоловік працював спритно. Він малював обличчя вродливої дівчини. Нік озирнувся. Жінок у цій групі не було, тому художник не працював за замовленням, а віддавався фантастичного видіння.
  
  
  «Тримаю гроші, ти не зможеш намалювати портрет моєї дружини», - різко сказав Нік.
  
  
  Чоловік навіть не зволив поглянути і продовжував працювати. Трохи пізніше він пробурмотів
  
  
  - І вона впевнена, що зможу намалювати що вона замість цього. Просто скажи мені, як вона виглядає ...
  
  
  - О, це не складно описати. У нах особа, що нагадує сокиру. Просто намалюйте сокиру і пририсуйте пару вух, і вона буде виглядати ідеально!
  
  
  Одіна навколо глядачів засміявся.
  
  
  - Тоді це легко, - сказав артист. Він взяв ганчірку і стер дівчині голову, потім почав обводити контури сокири. - Але ця робота дорогувата. Скільки ви готові мені дати?
  
  
  - Кілька шилінгів. Мій чоловік навіть цього не варто.
  
  
  Чоловік засміявся.
  
  
  - Абсолютно точно. Давайте гроші. - І він швидко почав малювати гостре обличчя жінки зі злим виразом обличчя, по контурах сокири.
  
  
  Нік дав ему гроші, і художник простягнув руку, щоб взяти монету. Нік відчув крихітний рулон рисового паперу в своїй долоні, взяв його в руку і через мить пішов, не без комплімент майстерності художника. Пізніше він зупинився, щоб запалити цигарку під ліхтарем. На нього ніхто не звертав уваги. Можливо, всі ці застереження були марною тратою часу, але з таким хлопцем, як замовлена карак пендрагон, ви не могли б дозволити собі більше ризику, ніж необхідно. Він вже освоїв це на власному гіркому досвіді. Сигарета погано прикуривалась, і деякий час він наполягав на полум'я; тим часом він глянув на повідомлення.
  
  
  «У барабанщика, і мавпи на Брайдл-лейн, Сохо. Сідайте на Памелу в барре. Не можна втрачати час ».
  
  
  Нік зробив навколо папери маленький кульку й кинув його в Темзу. Сохо. Латинський квартал, лондонський Грінвіч-Віллідж. До біса все це, але він не піде туди.
  
  
  Він повернувся на Стренд, і сила звички змусила його знехтувати першими двома таксі.
  
  
  Він кивнув третій, танки перед ним, назвав водієві адресу і з величезним полегшенням кинувся на м'яке шкіряне сидіння, від якого пахло чищенням. Лондонські таксі, незважаючи на свій анахронічний вигляд, найкомфортніші в світі! Зітхання. Він був майже впевнений, що не зможе заснути і сьогодні.
  
  
  Він спробував розслабитися, занурившись у короткочасне стан трансу йоги. Однак він не наважився повністю відмовитися від себе. Десять хвилина вправ йоги творили б чудеса, але, на жаль, це не було нам часом, нам місця.
  
  
  Він задумався, хто така Памела, і, опинившись на англійській землі, згадав уривок навколо Шекспіра: «Хто така Сільвія?» Що це таке?".
  
  
  Хема була Памела?
  
  
  Виявилося, що вона була товстою блондинкою-повією. Вона сиділа в барі
  
  
  «Барабан і мавпа», тінистий pad настільки ж затишному районі, частині відвідуваний жінками з поганою репутацією ih «захисниками».
  
  
  Нік плюхнувся на стілець і замовив пінту гіркого пива. Принаймні, вона виглядала добре і з самого початку втамувала б його спрагу. Поки барменша працював з розеткою, Нік запитав її про Памелі. Перш ніж жінка встигла відповісти ему, Нік відчув, як чиясь рука торкнулася його
  
  плеча, і він відчув смертельний запах отруйних брас. Він повернув табурет.
  
  
  - Це я, Памела, улюблений. Її чекала тебе. Пізно, мила. Випивай пива і ходімо зі мною. Знаєш, у мене тут хороша комфортна кімната.
  
  
  Нік почав пити цей чудовий напій. У неї був чудовий смак. Він із задоволенням випив і глянув на жінку. Він пристрасно пошкодував, що не пропустив це місце. Ему було б дійсно незручно спати з цією дівчиною. Навіть якщо б він готель і встиг, ця жінка була жахом. Товстий, неохайний, перефарбований і брудною. Зім'яті волосся скуйовджене хімічною завивкою і погано пофарбовані, були схожі на в'язку сіна.
  
  
  Але жінка виглядала досить нетерплячою. Ще раз вона стиснула його плече.
  
  
  - Йдемо, улюблений. Тепер ти випив, чи не так? Пам'ятайте, що я завжди кажу: «...
  
  
  завжди є хороші новини, які варто почути, і що щороку... ».
  
  
  Вона, мабуть, вивчила слова напам'ять, тому що повторювала ну, як папуга, дивлячись на Ніка своїми налитими кров'ю очима, чекаючи його відповіді.
  
  
  - Я знаю, - сказав він втомленим голосом, - перш ніж ми підемо на Небо через Кенсал Грін ...
  
  
  Він насилу піднявся зі стільця ( готель би він трохи подрімати?) І пішов за нею в коридор, пропахлий дезинфікуючим культури виступає в кращому випадку. На них ніхто не звертав уваги.
  
  
  Нік дивився, як велика чий жінки хитається перед ним по сходах. Товста задихалася.
  
  
  - Не палац, а? Вона сказала бадьорим голосом. - А ми повинні пройти чотири поверхи.
  
  
  Вона проводила його до дня, розташованої під брудним світловим люком. Він постукав, і голос Яна Походу сказав:
  
  
  - Заходьте.
  
  
  Товстуха приятельські грюкнула Ніка по плечу і сказала:
  
  
  - У цьому моя задача закінчується. Прощай кохання!
  
  
  Нік прослизнув в маленьку кімнату, і Треверс подивився на нього і почухав свою лисину.
  
  
  - Боже мій, ти виглядаєш так, ніби тільки що вийшов через жорна! Ти виглядаєш жахливо. Ми скористаємося цим. Ви також позбудетеся від цього дуже дорогого костюма, краватки і сорочки, і це вам буде як не можна до речі. Штани досить страждав, як би вони нам були зношені і брудні. У мене є ще одна пара взуття, яку ти можеш надіти.
  
  
  Нік потер підборіддя тильною стороною долоні і запитав: «Немає надії поголитися?»
  
  
  Траверс приніс в кутку велику засмальцьовану шкіряну сумку і поставив її на стілець.
  
  
  - Ні за що! Ця борода безцінна. Бруд, і тобі доведеться її залишити. Але про це поговоримо пізніше. У нас немає часу втрачати даремно, розумієте? Поки її дістаю необхідні речі, ви розповідаєте мені про свої пригоди. І будьте, коротше, будь ласка.
  
  
  Нік розповів йому все, що сталося з ними тхора, як він приземлився на "Цинаре." Треверс вислухав його в обидва кінця, навіть не перебиваючи. Коли Нік закінчив, співробітник спецслужб налив віскі в чарку і запропонував ему. Пляшка вийшла за замасленного шкіряного мішечка разом з кількома іншими предметами. Траверс вказав на стілець гостеві, і він теж знову сель. Він дозволив собі краплю віскі і підняв кухоль в жесті грилі бутерброд з сиром.
  
  
  Для «Джима Стоукс», - сказав він. - Він був нашим кращим агентом. Спасибі, що прикінчили, Картер. Було б нестерпно знати, що його спалили живцем.
  
  
  Він втомленим жестом провів рукою по лобі, і Нік відчув, що він теж, мабуть, виснажений.
  
  
  Траверс з глухим стуком поставив склянку на стілець.
  
  
  
  
  
  
  - Ну, все це тепер у минулому. Тепер нам потрібно поговорити про роботу.
  
  
  Її повідомляю вам в коді, що я знайшов чорний хід в лігво щури. Я думаю, може, ми ще зможемо це зробити. Ми намагаємося доставити тебе на острів Блэкскейп, Нік. Вбивство Пендрагона поки можна відкласти. Найтерміновіше - знищити цей проклятий ракетний комплекс.
  
  
  Так що слухай мене уважно. - Він глянув на годинник. - Ми працюємо в дуже стислі терміни. Через пару годин ви будете на шляху до в'язниці. Вони відвезуть вас в Дартмур, на півдні Англії. І як попутника у вас буде якийсь Alfie МакТюрк. Цей алкаш - один з головорізів Пендрагон. Він називає ih «Центурионами».
  
  
  Нік з гримасою погодився.
  
  
  - Я знаю, її тільки що вбив трьох. Мадам замовлена карак пендрагон подумала про четвертому.
  
  
  Треверс пригубив віскі і на мить втупився у стелю.
  
  
  - Ага ... шкода, що контакти з леді Хардесті обірвалися голоси tak ...
  
  Ця жінка може привести вас до свого чоловіка ...
  
  
  - Я в цьому сумніваюся. Наш герой не вірить своєї джин. Вона більш або менш его голос. Принаймні, так було, як я вам пояснив. Тепер, коли вона вільна, одному Богу відомо, що вона збирається робити.
  
  
  Траверс закурив і кинув пачку Ніку.
  
  
  «Вона ненадовго залишиться на свободі», - сказав він. - Він рано чи пізно її зловить. Тепер у нього всюди люди. Усюди вистрибують, ці кляті друїди, як таргани.
  
  
  Давайте забудемо про жінку і зосередимося на Енджелл МакТерке, хлопця, який буде вашим товаришем по тюрмі. Її, сподіваюся, що саме він познайомить вас з островом Блэкскейп.
  
  
  Нік допив віскі і жадібно подивився на пляшку, але потім вирішив здатися. Він не напився б, якби випив ще одну краплю, тому що він ніколи не напивався. Але це зробило б його сонним, і Бог знає, наскільки він сонний. Він зітхнув і закурив.
  
  
  - Добре, розкажи мені про Alfie МакТюрке.
  
  
  Ян Треверс говорив півгодини. Номер Три уважно слухав, час від часу задаючи йому кілька запитань. Нарешті він зробив досить задоволене обличчя.
  
  
  «Так, я думаю, це може спрацювати», - сказав він.
  
  
  Треверс провів рукою по своїм червоним сонним очам.
  
  
  «Це повинно спрацювати», - тихо сказав він. - Це наш єдиний шанс, єдиний козир в рукаві. Поки у Пендрагона всі козирі в руках. Його шпигунська мережа працює нормально. Кравець візьми, він, здається, знає все, що ми збираємося робити, коли все ще думаємо про це!
  
  
  Він вказав круговим помахом руки на убогу кімнатку. - Голос чому її був змушений зробити цей безглуздий маневр навколо шпигунського роману. Її навіть не наважився дозволити вам приїхати в Скотланд-Ярд, тому що він дізнається про це протягом години!
  
  
  Нік кивнув.
  
  
  - На самому делле він знав, що я выхал з Вашингтона.
  
  
  Треверс погодився з роздратованою гримасою.
  
  
  - Знаю, я і тоді підозрював, але розповідати про це було марно. О, до речі, її ще не сказав вам, що один з його людей подзвонив мені сьогодні вранці у Дворі, щоб повідомити, що вони зв'язалися з Гвен Лейт. У повідомленні Пендрагона, переданому одним з его сотників, говорилося, що дівчину тримали в заручниках в якості гарантії нашого хорошого поведінки. Що означає ваше хорошу поведінку. Якщо ви зробите ще одну спробу проникнути у ih організацію, вони її вб'ють. І нібито саме не так швидко і солодко, як той чоловік готель мені пояснити.
  
  
  Нік витріщився на нього. Треверс зітхнув, знизав плечима і сказав:
  
  
  - Шкода. Вона була гарною дівчиною і відмінним агентом. Її дуже пошкодую про її втрату.
  
  
  - Вона випустила на мене враження щось більше, ніж просто агент -
  
  
  - сказав Нік. - Б'юся об заклад, вона дуже висока в списку.
  
  
  Льодяно-блакитні очі Треверс залишалися непроникними. Нік зрозумів, що не має права задавати певні питання, і не наполягав. В деяких питаннях Треверс був замкнутий, як устриця, зовсім як старий Яструб, і не говорив нам слова більше, ніж було необхідно.
  
  
  Чоловік штовхнув сумку в його бік і сказав:
  
  
  - Продовжуйте підготовку. Голосів ще одна куртка, ще одна сорочка і пара туфель. Краще відразу почати змінюватися. Через чверть години потрібно повернутися в бар, і там почнеться комедія. Ви будете битися з поліцейським. Пам'ятайте, що потрібно діяти дуже добре, щоб виглядати для estestvenno. Можливо, в цьому немає необхідності, але ми не можемо дозволити собі наші найменшої помилки. А поки почніть ідентифікувати себе зі свого боку. Ви ірландець-renegade. І пам'ятайте, що ви один з се безнадійних випадків, рецидивіст, який залишився в живих по старій ірландської республіканської армії. Для вас АРІ ніколи не помиляється і ніколи не помре.
  
  
  Траверс зупинився і втупився на Ніка. Потім він запитав його дещо сумнівним тоном:
  
  
  - Чи зможете ви імітувати ірландський акцент? Якщо не виходить, то і пробувати не варто ...
  
  
  Нік посміхнувся ему.
  
  
  - Не бійся. Її син зеленого Ерінії, - сказав він з сильним акцентом, - і ненавиджу англійців навіть більше, ніж гріхом і протестантизм. І її б підірвати готель Букінгемський палац!
  
  
  Треверс коротко кивнув на знак схвалення.
  
  
  - Непогано, але, будь ласка, не перестарайтеся. Alfie МакТюрк - дурень, але ему порадять бути насторожі, тому він буде побоюватися всіх.
  
  
  Він стурбований. Потрапивши в біду, з нашої поліцією, він потрапив у ще гірші неприємності.
  
  Цей замовлена карак пендрагон і друїди. У них дуже сувора дисципліна, і МакТюрк порушив правила. Але я вам про це вже говорив.
  
  
  Тим часом, Нік почав знімати костюм, сорочку і краватку майора Кэмбервелла. Він одягнув свій серро-блакитний смугастий светр, а замість галстука пов'язав на шиї не надто чистий носовичок. На голову надів свою досить засмальцьовану брезентову шапку. Треверс схвально подивився на нього.
  
  
  - Так, все в порядку. Будь ласка, не мити і не голитися, за винятком випадків крайньої необхідності. Мені здається, це ефективна маскування.
  
  
  Наскільки нам відомо, мадам Хардесті - єдиний живий людина в організації друїдів, який бачив ваше обличчя. Випадково немає зустрінуть ваших фотографій? - з цікавістю запитала вона.
  
  
  Нік похитав головою і посміхнувся.
  
  
  - Ви повинні знати ці речі, сер! Коли її приєднався до AX, вони навіть спалили мої фотографії, коли їй був маленьким!
  
  
  - Знаю, але є люди, які зроблять твій знімок на вулиці або в нічному клубі без твого відома ... - сухо сказав Траверс. -
  
  
  Одним біологічного життя, ми повинні ризикнути. До того ж ви зовсім невпізнавані, в такому поєднанні. Голосування як вам треба потрапити в Blackscape. Якщо вам це вдасться, вони люди збираються прийти за ним вас одягнути форму друїдів. До речі, може бути, вони вас обшукають!
  
  
  Дай мені свою зброю. Вони відразу запідозрили б вас, якби побачили, що ви озброєні. Її знаю, це складно, але необхідно. Давай, дай мені те, що у тебе є.
  
  
  Нік поклав Люгер на стілець і пробурмотів:
  
  
  - Прощай, Вільгельміна, не передай мене.
  
  
  Потім він вийняв стилет «Х'юго» за замшевих піхов і кинув його поруч з пістолетом.
  
  
  Треверс був прав, однак тепер він відчував себе абсолютно голим без своїх вірних друзів.
  
  
  - Більше нічого немає?
  
  
  Нік недбало збрехав.
  
  
  - Ні, іншого в мене немає.
  
  
  В его запальничці все ще була доза напалму, і він мав намір залишити хоча б ee. Брати англосакси, руки простягнуті через океан і все таке, але іноді навіть з братами потрібно мати якийсь слизу ... При необхідності він завжди міг сказати, що вкрав.
  
  
  Треверс поклав зброю назад у валізу і сказав:
  
  
  - Я щиро сподіваюся, що коли-небудь зможу повернути ih вам. А тепер зніміть взуття і поквапся.
  
  
  Нік зняв прогулянкові черевики майора Кэмбервелла, і Треверс простягнув ему пару чорних, дещо деформованих черевик.
  
  
  - Розумієте, у них обох підбори викручуємо.
  
  
  Він повернув обидві гумові накладки і показав дві порожнини.
  
  
  «Дріт і детонатори», - сказав він. - Провід дуже тонкий, а тут шість метрів. Потім він підняв лівий черевик і показав його Ніку. - А голос і капсули. Не раджу вам занадто сміливо наступати на п'яти. Ви б злетіли без вороття!
  
  
  - Спробую себе нагадати.
  
  
  Треверс поставив на місце накладками на підборах, і Нік вказав на правий черевик, повторюючи:
  
  
  - Дроти і детонатори. Потім показав лівий. - Капсули.
  
  
  - Ну, а тепер одягни ну, і я покажу тобі кисет.
  
  
  Він досталь навколо кишені старий мішечок з тютюном і дуже зношену, смердючу трубку.
  
  
  - Відтепер ви будете курити трубку, - сказав він. - Позбавтеся від всіх наявних у вас сигарет. Дайте мені і гаманець майора.
  
  
  Нік послухався. Треверс дав ему ще один гаманець, тонкий і весь подряпаний.
  
  
  - Зараз немає сенсу перевіряти. Роботу зробив фахівець, а всередині є все необхідне. Тепер про це мішечку для тютюну ...
  
  
  Він розстебнув блискавку, щоб розстебнути її, і звідти виходила сильна сморід дешевої твердої крихти.
  
  
  «Подивіться уважно, - сказав Треверс. - Якщо вам доведеться вдаватися до цього, потрібно діяти дуже швидко. Він сунув три пальці у ракетку і витяг жменю тютюну. Потім він підняв сумку і показав Ніку дно. Там було щось сірувате, що нагадує глину, з якої діти з'являються.
  
  
  «Пластик», - сказав Треверс. - Є стільки всього, щоб підірвати половину Лондона.
  
  
  Ви, звичайно, вмієте ним користуватися.
  
  
  Номер Три кивнув. Він знав, та ще як! Він пройшов спеціальний курс AX, щоб навчитися робити пластикові бомби, і він дуже добре це пам'ятав, в тому числі тому, що AX втратив хорошого агента, який трохи відволікся, маніпулюючи цим матеріалом.
  
  
  - Добре. Її просто сподіваюся, що ви зможете використовувати це вчасно.
  
  Траверс заклав тютюн назад у кисет і віддав трубку Ніку.
  
  
  - Думаю, більше нічого немає. Тепер подивимося на карту. Тоді її дам вам останній швидкий іспит, якого потім ви зійдіть на століття, і вас заарештують.
  
  
  Пам'ятайте, що ви повинні виглядати щирими. Мої копи чекають справжнього ірландського бунтівника. Її поставив завдання відвести вас від особливо розумних чоловіків. Ви не зможете поранити ih кулаками, я вам гарантую!
  
  
  «Я і не збираюся цього робити», - запевнив його Нік. - Я теж повинен захищатися, так? І заборонені прийоми теж не можна, а? Подобається карате, дзюдо, савате?
  
  
  Траверс поморщився:
  
  
  - Небеса, ні! Ти просто божевільний ірландський бунтар. У кращому випадку ви можете нанести удар руками, але ви не можете знати ці спеціальні прийоми! Тепер трохи подивимося. Її хочу кинути на тебе останній погляд перед тим, як ти підеш.
  
  
  Через дві хвилини співробітник спецслужб задоволено кивнув.
  
  
  - Я справді думаю, ти можеш піти. Мужності і удачі.
  
  
  Він потиснув йому руку й провів до дня.
  
  
  Через п'ять хвилина Нік знову сель на табурет «Барабан і мавпа».
  
  
  і замовив ще пінту темного пива. Він обмінявся кількома словами з барменшею, просто щоб звикнути до ірландського акценту, коли він побачив, як очі жінки розширилися. Він дивився на щось позаду себе. Потім вона нахилилася і прошепотіла ему:
  
  
  - Футі, милий. Її чую ih за смороду. Будьте обережні, як ви говорите зараз.
  
  
  Велика рука опустилася на плече Ніка і змусила його повернутися на табуреті.
  
  
  Величезний поліцейський у цивільному з кам'яним обличчям уважно подивився на нього.
  
  
  - Вас звуть Мітчелл? Шон Мітчелл?
  
  
  Так це було його нове ім'я! Нік зверхньо подивився на поліцейського і відповів:
  
  
  - Може бути, але яке твоє діло?
  
  
  Рука стиснула його плече ще сильніше.
  
  
  - Може, нічого, але ти повинен поїхати з нами. Хто хоче задати вам кілька питань.
  
  
  Нік знизав плечима і встав. Всі дивилися на нього в пабі.
  
  
  - Шону Мітчеллу ще не прийшов час миритися з кривавими англійськими копами!
  
  
  І вдарив поліцейського по обличчю.
  
  
  
  Дев'ята глава.
  
  
  
  Фургон покинув Лондон опівночі і попрямував в похмуру в'язницю Дартмур Девоншир. Як і очікувалося, піднявся туман, роблячи подорож повільним і нудним. Машина тягнулася, як сліпий, в густому жовтуватому «гороховому супі». Тільки потім світанку вони покидали рівнину, щоб підійматися по «болоту», де сталася аварія. Треверс вибрав місце під назвою Два мости, на північний схід від Прінстона і в'язниці. У цей момент вантажівка зіткнеться з фургоном. Двом офіцерам і водієві довелося прикинутися пораненими і втратив свідомість. Нік, а точніше Шон Мітчелл і його партнер у наручниках Alfie МакТюрк виявилися б вільними на «болоті».
  
  
  І, звичайно ж, в бігах. Потім цього фарби Ніку довелося імпровізувати, як міг.
  
  
  Alfie МакТюрк був друїдом, центуріоном, одним навколо крутих хлопців Пендрагон. Тому ймовірно, що він негайно звернеться в свою організацію з проханням про допомогу. Траверс, принаймні, на це сподівався. Слабким місцем плану, по суті, було це.
  
  
  Треверс турбувався тільки про одному, і він сказав Ніку. У Alfie МакТюрка були проблеми з обох сторін, з лондонською поліцією і друїдами. Він напився і самостійно організував крадіжку. Вони зловили його і помістили в камеру. З боку Центуріона цей захід означало серйозне порушення дисципліни. І друїди, які не корилися, були б покарані швидко і безжально. Тепер штопора полягав у наступному: знав Alfie МакТерк він про плутанині, в яку він потрапив?
  
  
  - У нього велике тіло бика, - пояснив Треверс, - але ще у нього є мізки. Однак він може зрозуміти, що в більшій безпеці від друїдів. І не зв'язуйтеся з ними відповідно. Тобі вирішувати, Нік.
  
  
  Тепер, коли фургон повільно просувався в туманної ночі, Нік дивився, не відчуваючи великої людини, який сидів навпроти нього. Поки вони обмінялися дуже небагатьма словами. Нік грав роль похмурого людини і мовчав. МакТюрк в основному хмурився, дивлячись в підлогу, час від часу заламуючи руки. У нього був вигляд горили, великий, товстий, з величезними плечима і короткою товстою шиєю. У нього був низький мочку і густе темне волосся.
  
  І два маленьких і хитрих вічка, дуже близько один до одного. Він був погано одягнений, як Нік, але все ще в своїх речах. Тюремна форма була б надіта на ньому в Дартмурі не раніше.
  
  
  Нік глянув на дротяну сітку на задній день фургона. Звичайно, вони не доберуться до Дартмур, але Енджелл МакТерк цього не знав. Двері були замкнені на хороший висячий замок, але він був замкнений на три чверті.
  
  
  - Якщо день два не відкриваються мимовільно, - пояснив ему, Траверс, - досить хорошого поштовху, і ви побачите, що замок зіскочить.
  
  
  Нік сказав собі, що пора зробити декілька підходів. Довіра МакТерка потрібно було заслужити. Він скористався можливістю, коли автомобіль труснуло, зустрівши вибоїну. Він вирвав серію проклять на ірландському мовою і вдарив ногою об борт фургона, потім вдарив перегородку, що відокремлює його офіцерів, що сиділи попереду.
  
  
  - Чому б вам не щорічно, куди ви їдете, ідіоти! Хочете нам зламати шию, чортові англійські виродки? Він гаркнув, продовжуючи стукати кулаками по перегородці.
  
  
  МакТюрк спостерігав за ним, і Ніку здалося, що він побачив коротку іскру захоплення у його маленьких поросячих оченятах. Було саме час! Нік був у відчайдушній сутичці, коли вони кинули ih в фургон, але МакТерк, схоже, не вразила його жорстокість. Але тепер він почав це обмірковувати. Він досталь навколо кишені зім'яту пачку сигарет, закурив одну, потім простягнув ih своєму товаришеві, спостерігаючи:
  
  
  - Ги, ти крутий хлопець! Як тебе звуть, півник?
  
  
  Нік сильно кинув ему коробку. Він сподівався не перестаратися, але ему не треба було здаватися занадто нетерплячі, щоб заводити друзів.
  
  
  - Тримай ih, свої прокляті соломинки, я не знаю, що з ними робити!
  
  
  Той підняв впала пачку і знову простягнув ему. Тепер він, здавалося, готель побалакати. На його грубому людини з'явилося вираз, який можна було б охарактеризувати як доброзичливе.
  
  
  - Це не так, колега! Нам доведеться бути разом, насправді? Може, вони замкнуть нас в одній цифрові камери, щоб ми могли подружитися, - кажу їй. І хто знає, може, при необхідності ми зможемо ще допомогти другові. Не сказано, що таке рішення не буде, розумієте? - додав він, зле підморгнувши. - У мене є будь-які знання, і її, нібито, точно не проведу сім років у цій проклятій тюрмі! Як твоє ім'я?
  
  
  Нік продовжував хмуритися, але в глибині душі відчув полегшення. Це був натяк, тільки натяк, але він означав, що Енджелл і сподівався, що його дружки врятують его, і не розумів, що вони могли б добре его пов'язати. Слава Богу! Він простягнув руку і закурив, все ще неохоче.
  
  
  «Мене звати Шон Мітчелл, якщо тобі не все одно», - грубо пробурмотів він.
  
  
  Alfie схилив голову.
  
  
  - А мене звуть Alfie МакТюрк. Мені сім років за крадіжку. Її намагався пограбувати ювелірний магазин на Стренде. І їй би дуже добре це зробив, кравець візьми, якби не був п'яний! Чорна біда!
  
  
  Нік кинув на нього зневажливий погляд.
  
  
  - Працюють тільки придурки у п'яному вигляді! - постановив він. - Але ж ви, англійці, навіть пити не вмієте. Для цього потрібен син Ірландії!
  
  
  МакТерк цього не сприйняв. До теперішнього часу він був сповнений рішучості подружитися з цим бунтівником, який здавався сильнішим его, і який, здавалося, в будь-який момент вибухнув від стримуваної люті. Справа в тому, що Альфі, хуліган тільки з вигляду, в душу був боягузом, і особливо у цей момент він відчував себе дуже самотнім і наляканим.
  
  
  Нік вже зрозумів, с хема має справу, і дозволив базікати, як йому заманеться.
  
  
  В основному це були трюки, марне хвастощі. Номер три слухав, як він курить, і сказав собі, що будь-який психіатр розглянув би Енджелл і нестабільним, але не впевненим у собі.
  
  
  Подорож здавалося нескінченним. Пішов дощ, і вони удвох почули грім по даху машини. Там було дуже холодно. Нік підняв комір камзоли і знову розсміявся надув губи. Він був нетерплячий, як скаковий кінь, схвильований поспішністю фінішу, і він не міг дочекатися того благословенного фарби, щоб почати діяти.
  
  
  Вони минули Ексетер, Мортонхэмпстед, Гримспаунд, Постбридж.
  
  
  Тепер Нік був весь слух, чекаючи сигналу. Водієві було просигналити певним чином, коли він прибув приблизно в милі на схід від Двох мостовий. Нік виглянув у вікно і побачив на повороті
  
  легку синювату сірість на сході. Дощ все ще шелл, але менш сильний, ніж раніше.
  
  
  Водій дав узгоджений короткий гудок. Тоді ще один кілометр!
  
  
  Нік подивився на МакТерка. Здоровань знову замовк і понуро дивився в землю. Вихваляючись чи ні, він почав розуміти, що направляється в Дартмур, де йому доведеться відбути сім років каторжних робіт.
  
  
  - У тебе є ще сигарета? - запитав його Нік. Він був готовий до удару зіткнення, яке може відбутися в будь-який момент. Треверс сказав йому, що це буде дуже, дуже ймовірно, майже правдою. («Голос побачиш, - з усмішкою він попереджав - якщо не перевернешься!») Альфі порився в кишені і вийняв зім'яту пачку, потім у гніві згорнув його і жбурнув в двері. .
  
  
  - Скінчилися, кравець візьми! Чому б тобі не принести свої? Зрештою, її ж не табачник ...
  
  
  Довгий вереск змучених гальм, потім землетрус. Наскільки Нік був готовий прийняти удар і пом'якшити його, він налетів на Енджелл. Фургон врізався у канаву і перекинувся.
  
  
  Номер три зауважив, що Енджелл і приголомшений. Він схопив його за руку й підштовхнула до задньої день.
  
  
  - Йдемо, - крикнув він, - у нас є надія! Варто спробувати.
  
  
  Сталева двері все ще трималася. Нік сильно ударив його ногою, і два, день відкрилися. Нік зісковзнув у канаву, тягнучи за собою Енджелл.
  
  
  Тільки починався світанок, і знову оболонки, сильний дощ.
  
  
  Фургон перекинувся на бік в канаві, його колеса все ще оберталися. З іншого боку виднівся вантажівка, що потонув носом в & nb з увімкненими фарами. Ніяких ознак життя у двох машинах. Копи відмінно зіграли свою роль!
  
  
  Нік схопив Альфі за руку. Не було втрачати часу дарма, і він не хотів, щоб у його партнера була можливість подумати.
  
  
  - Пробіг! - прошипів він. - Біжи, блін! Може, ми зможемо де-небудь сховатися.
  
  
  На заході він побачив кілька розкиданих будинків і дзвіницю. Два мости. На розум прийшла карта, яку показав ему Треверс. Ему довелося йти на північ, в саму пустельну частину пагорбів.
  
  
  Нік перебіг вулицю. Він озирнувся через плече і побачив, що Енджелл і слід за ним. Він задоволено посміхнувся і продовжив політ, дихаючи всім тілом.
  
  
  Номер Три омела дуже добре треноване статури, хоча в той час він не був в ідеальній формі. В якийсь момент він був змушений трохи сповільнитися, щоб дозволити задыхающемуся Alfie наздогнати його. Але перш ніж зупинитися і кинутися в верес, він пробіг добру чверть години. Нарешті він знайшов невелику піднесеність, яка займається захистить його від усіх, хто спробує побачити його з дороги, і сховався за нею.
  
  
  Звичайно, ніхто не шталь б ih шукати, але Енджелл і не знав, і йому довелося діяти в своїх інтересах.
  
  
  МакТюрк був змучений. Він кинувся на мокрий верес, намагаючись відновити дихання, яке вирвалося з його горла з риданнями звуками. Дощ знову посилився, він був схожий на прокляту сіру мережа, змішану з туманом. Нік чекав, поки його товариш отдышится; потім він піднявся на пагорб, щоб щорічно в іншу сторону. Він чудово зіграв роль мисливця. Alfie МакТюрк був его квитком у середу Пендрагон. Трохи дивний квиток, але вибору не було. Інших засобів не було. Щоб все викинути, потрібна була невелика помилка в порожнечі. Не кажу вже про те, що час підтискав.
  
  
  Нік виглянув з-за пагорба. В невеликій долині внизу рухалися темні фігури. Номер Три застиг на мить, потім зрозумів, що це було, і розслабився. Це були дикі коні «вересових пусток», такі ж самотні і пустельні створення під дощем, як і він, і Альфі. Він підняв очі, щоб оглянути похмурий горизонт.
  
  
  Йому здалося, що він побачив вдалині щось біле. Будинок? Котедж? Він не був упевнений, але спробувати варто. Він спустився вниз і приєднався до Альфі, який все ще важко дихав. Він без церемоній вдарив його по ребрах.
  
  
  - Ти залишишся тут на весь день? Давай, красень, сміливіше. Зараз вони випустять охоронців і собак. Ми не можемо більше зупинятися. Підемо, назавжди знову бігти!
  
  
  Енджелл насилу піднявся на ноги.
  
  
  - Я захекався, мужик, робити нічого. У мене тут біль, і я не можу бігти. Її міг би спробувати йти, але повільно. Як ви хочете, щоб вони знайшли нас тут, між дощем і туманом?
  
  
  - Уявіть, якщо вони нас не знайдуть;
  
  - сердито заперечив Нік. - Це ми не зможемо знайти виходу середовищах цих проклятих висот! Добре, якщо ти не хочеш залишатися тут, їй переріжу мотузку. На самому делле, може бути, його сам досягну більшого успіху, якщо подумати. Ти занадто м'який для цього.
  
  
  - Ні, що ти говориш? Alfie в страху озирнувся. - Не кидай мене, її постараюся! Не саджай мені це!
  
  
  - Тоді вперед. Її, думав, що побачив будинку на півночі. Хто знає, що, можливо, ми не знайдемо кошти або не зможемо якимось чином обійтися.
  
  
  Однак ми повинні ризикнути. Так що вирішуйте: біжите або залишаєтеся.
  
  
  Нік повернувся до нього спиною і швидко пішов на північ. Альфі, пирхнувши, почвалав за ним.
  
  
  - Ви говорите, що бачили вдома? - запитала вона його одного разу.
  
  
  Нік коротко кивнув.
  
  
  - Принаймні, її думав, що бачив, сл. Тепер туман приховав це, але я знаю, що він в цьому напрямку.
  
  
  Тиша. Потім в голову Alfie прийшла ідея, і він запитав свого товариша:
  
  
  - Як ви думаєте, в цьому будинку є телефон?
  
  
  «Навряд чи, - сказав Нік. Але він був щасливий. Дуже щасливий. Альфі просто стежив за його думками, як якщо б його направляли телепатично.
  
  
  Готель налагодити контакти, попросити допомоги у друзів! Нік почав бажати, щоб в цьому будинку дійсно був телефон. В іншому випадку йому довелося б дотримуватися плану і йти пішки в невелике село Тэви Клів, де була громадська кіоску. Близько двадцяти п'яти кілометрів. І, як ніби цього було недостатньо, була також можливість заблукати в тумані і зробити кілька хибних поворотів, які повернули б ih до того стану, в якому вони були раніше. Навіть з компасом не можна було орієнтуватися на пагорбі, зануреному в туман. До того ж Нік не шталь б користуватися компасом, навіть якщо б він був у нього, щоб не розбудити підозр того бика Енджелл.
  
  
  Нарешті вони дісталися до місця, звідки був видатний знаменитий будинок, який Нік бачив раніше. Це був невеликий білий котедж, і Номер Третій негайно помітив з радісним подивом самотній телефонний провід, що йде до даху з півночі. Кабель проходив між одним полюсом і іншим, підвішений рівненської настільки, щоб дикі коні не могли дотягнутися до нього і зруйнувати його: «Дивно, - подумав Нік. Телефон був, але електрики не було. Що ж, у власників котеджу напевно були свої причини. Він зіштовхнув з Альфі нога, і примусив сховатися за мокрим кущем.
  
  
  - Не можна туди стрибати, заздалегідь не вивчивши ситуацію. Наскільки нам відомо, з таким же успіхом це може бути будинок сторожів. І тоді він буде озброєний.
  
  
  Енджелл теж бачив, телефонний кабель і був дуже схвильований. Він відповів переможним бурчанням
  
  
  - Так, звичайно, якщо він удома. Але якщо він вдома, мій інший, озброєний він чи ні, запевняю вас, змушу його позичити мені свого пристрою. Ви бачили там цю нитку? Він буде тим, хто допоможе нам врятуватися.
  
  
  Нік прикинувся байдужим і змученим. Го початку другої частини ему було не на що прикидатися, тому що він більше не міг цього терпіти, і его позіхання був дуже щирим.
  
  
  «Звичайно», - сказав він з гримасою. - Нам дуже знадобиться телефон. Її, гадаю, ви зателефонуйте в Букінгемський палац і накажете королеві надіслати вам приватний літак.
  
  
  Вам не здається, що вам сняться опіумні сни?
  
  
  Alfie вп'явся в нього поглядом.
  
  
  - Ти нічого не знаєш! Її ж казав, що у мене є друзі, так? Якщо ти заткнеш пельку і не відпустиш мене, ти побачиш, що я витягну тебе навколо цього безладу!
  
  
  - Добре, буду радий щорічно, як у тебе вийде ...
  
  
  - Ссст! Альфі схопив його за рукав і вказав на котедж. - Дивитися! Дівчина! Молода жінка ...
  
  
  Нік Картер, він же Шон Мітчелл, відчув різкий біль у складати долар. Він не думав про це. Треверс про це не подумав. А як вони могли? Молода жінка в такому ізольованому місці. Це було погано, і він це відразу зрозумів. По тону голосу горили неможливо було помилитися. І все ж він не міг чинити опір, ему доводилося робити вигляд, що він йде з ним, він не міг дозволити собі змусити його хвилюватися. Принаймні, поки. Тільки коли Енджелл встановив хороші контакти.
  
  
  Здоровань під дощем побіг по схилу, і Нік пішов за ним.
  
  
  Жінка помітила ih зараз і сиділа там, спостерігаючи за ними, без явної тривоги. Нік вилаявся крізь зуби. Або вона була неймовірно відверта, або була зовсім дурна!
  
  
  Дівчина повинна була бути десь посередині. До останнього моменту він не усвідомлював небезпеки, яку можуть представляти ці двоє. Але коли підозра підкрався до неї
  
  У своєму мозку вона поспішила кинути миску з кормом для курчат і бігти до вхідних день.
  
  
  Alfie підскочив до неї і схопив за руку.
  
  
  «Ні, люба, тобі не треба нас боятися», - сказав він зі сміхом. - Принаймні, поки. Ти самотня? Він скрутив її руку і обгорнув навколо спини, як якщо б це була лялька.
  
  
  Але маленькій жінці вистачило сміливості. Вона вирвалася і почала штурханами;
  
  
  - Залиш мене! Вона зашипіла, стусонувши Альфі ногою по щиколотку. - Зараз чоловік прийде і вб'є вас, як собак, я вам гарантую! Він говорив з сильним девонських акцентом. Вона була товстенькою і стрункою молодою і чистою. У нах були дві красиві, сильні і тверді грудей.
  
  
  Alfie затиснув у руці і сильно стиснув. Дівчина закричала, а він з посмішкою сказав:
  
  
  - Я поставив тобі штопора, милыйая. Ваш чоловік вдома? І вона знову стиснула свою груди, потім садистськи її скрутила.
  
  
  Дівчина знову закричала.
  
  
  - Ні-ні, досить, ти мене образив! Ні, чоловіка немає вдома, він в тюрмі.
  
  
  Там працювати. О, будь ласка, ні, зупинись!
  
  
  Нік прийняв рішення. Альфі був не дуже кмітливим. Так що він повинен був втрутитися і щороку, як швидко перейти на бік розуму.
  
  
  Він відштовхнув жінку від Енджелл і відправився ee у будинок. Горила на мить постояв, дивлячись на нього з подивом, і Нік сказав:
  
  
  - Залиш її поки що в спокою. - Потім він ему підморгнув. - Пізніше ми зможемо з нею повеселитися, але зараз головне - врятуватися. Так що нам потрібно обсохнути, зігрітися, і щорічно, чи є тут що-небудь випити. І курити.
  
  
  Може бути, ми навіть зможемо знайти кілька маленьких солдатиків, і тоді ти подзвониш Королеві. Голос так.
  
  
  Alfie обдарував його невдоволеним поглядом.
  
  
  - А з яких це тхір ти шталь господарем, півень?
  
  
  Нік посміхнувся і приятельські підштовхнув його. Він сподівався, що йому не доведеться битися, тому що в цьому випадку він повинен дозволити йому було робити з жінкою все, що він хоче. І йому було б це зовсім не сподобалося.
  
  
  «Підемо, підемо», - сказав він з іншого усмішкою. - У нас багато часу на жінку. Знаєш, ми легко можемо залишитися тут на весь день? Піди і знайди трохи віскі, тому що мене душить спрага.
  
  
  Почувши віскі, Alfie повеселішав і пішов по коридору, що веде на кухню. Нік крикнув йому вслід:
  
  
  - Дивіться, щоб знайти бинти або щось подібне, тому що нам краще зв'язати це.
  
  
  Нік зловив дівчину, яка займається вся тремтіла за невеликий аркою. Він заштовхав її в дуже чисту вітальню і прошепотів гей на вухо:
  
  
  - Не галасуйте, не розмовляйте і не задавайте ему ніяких питань. Думаю, її впораюся, але багато чого буде залежати від вас. Звичайно, нам доведеться зв'язати тебе і заткнути тобі рот, але якщо ти послухаєш мене, з тобою нічого не станеться. Просто мовчи і постарайся не привертати його уваги. Згодні?
  
  
  Її карі очі були сповнені жаху, але дівчина кивнула головою і сказала:
  
  
  - Так, її зроблю те, що ти мені скажеш. Але не дозволяй йому було накинутися на мене. Її терпіти не можу, коли мене зворушує цей звір!
  
  
  В цей момент з'явився Альфі з мотузкою для білизни і пляшкою віскі.
  
  
  - Подивися що я знайшов! - радісно сказав він. Він передав пляшку Ніку і підійшов до жінки, звуженій в своєму кутку. -
  
  
  А тепер до нас, прекрасна леді! Старий Альфі навчить вас вузлів. - Він повернувся і підморгнув Ніку: - Я дізнався, коли був бойскаутом.
  
  
  Нік глянув на рівень віскі в пляшці і зрозумів, що Енджелл вже рясно нагодував себе. До нього прийшов промінь надії. Може бути, це був ревматизму.
  
  
  Може, він міг врятувати цю бідну жінку. Великий Alfie любив алкоголь.
  
  
  На самому делле його спіймали саме тому, що він був п'яний.
  
  
  Горилі потрібен час, щоб зв'язати жінку, і Ніку довелося стояти і дивитися.
  
  
  Він подивився на нах, приклав палець до губ і похитав головою, поки вона продовжувала звиватися і пищати, як перелякана миша, і від дотику цих брудних рук, які намацували її всюди. У якийсь момент вона відкрила рот, щоб закричати, і Нік стрибнув вперед і з деякою жорстокістю сунув хустку гей, у рот, оскільки вона нічого не могла з собою вдіяти.
  
  
  Закінчивши заткнути гей, рот, Нік Альфі взяв за руку.
  
  
  - І її
  
  Люблю зараз трохи розслабитися в компанії пляшки. Тоді ми знайдемо що-небудь поїсти, тому що я голодую. Плюс її промок.
  
  
  Ми просохнемо, і будуємо свої плани.
  
  
  Він вивів впертого бандита навколо кімнати. Alfie продовжував обертатися і облизувати губи, але не заперечував.
  
  
  На кухні була невелика плоска плита. Вони запалили всі печі, і незабаром ih промокла, шведів почала диміти. Енджелл почав сильно пити, а Нік робив вигляд, що робить те ж саме. Насправді, він напивався тільки один раз в житті, коли був ще дуже молодий. Але на цей раз він не був так упевнений в собі. Фізичне виснаження у поєднанні з алкоголем було небезпечно. Але у нього було тільки це засіб тримати Alfie під контролем.
  
  
  Знайшли хліб, сир і холодне м'ясо. У таку гру на стілець і все зжерли. Нік почав відчувати себе краще. Йому здавалося, що він не ель століттями. Alfie на мить теж виглядав задоволеним. Він поринув у глибокий роздум. Ніку здалося, що він чув, як іржаві коліщатка цього мозку крутяться із зусиллям, що скриплять. Центуріон щось вирішував.
  
  
  Він здогадався, що це було. Він зробив ще один ковток, потім встав і підійшов до вікна. На північ від котеджу «болото» лежало рівним і темним під безперервним дощем. Влітку його розчистили, щоб поліпшити пасовище для овець, а згорілий верес залишив на землі величезні чорні плями. Літак, сказав собі Нік, міг би легко приземлитися там; невеликий літаком або вертольотом.
  
  
  Було неможливо, щоб Alfie читав його думки. Вона запитала його за чистого збігу:
  
  
  - Ви коли-небудь чули про друидах, старої віри?
  
  
  Нік не поспішаючи повернувся. Не треба було прикидатися тупим, але і не потрібно було надто цікавитися. Альфі був звіром, але в nen була його частка звірячої інтриги.
  
  
  - Так, її так думаю ... - відповів він. - Повинно бути, що її читав. Хіба це не група людей, ворожих до уряду, чи що?
  
  
  Alfie кивнув. Він зробив ще один великий ковток.
  
  
  - Ага, я в опозиції, та ще як! У відповідний час вони вступлять у володіння.
  
  
  Нік виглядав скептично, але не занадто. Він посміхнувся.
  
  
  - Їй частини чув ці розмови, і Альфі. Це завжди були гучні слова, але врешті-решт все закінчилося нічим. В Ірландії теж багато людей з широким ротом.
  
  
  Вони балакають, балакають, але в кінці кінців завжди знайдеться хтось сильніший ну, хто поправить губи.
  
  
  Alfie проковтнув шматок хліба з сиром і з викликом подивився на нього.
  
  
  - Але на цей раз запевняю, це дуже серйозна справа. Її знаю це, тому що я теж друїд.
  
  
  Нік посміхнувся і плюнув на підлогу.
  
  
  - Справді? І, звичайно, її проклятий принц Уельський. Йдемо далі пити і будувати плани, Альфі. Ваше фантазії!
  
  
  Alfie виглядав скривдженим.
  
  
  - Фантазії? Її покажу тобі! Так, кажу вам, що я друїд. У самому делле, щось більше: її Центуріон. Одіна навколо провідних. Моя банда крутих хлопців виконує накази. А тепер її роблю вам пропозицію: ви хочете піти зі мною і записатися до нас? Заробіток відмінний, якщо є можливість заробляти.
  
  
  Нік був досить розумний, щоб стерти скептичний вираз зі свого обличчя і прийняти більш поважне.
  
  
  - Знаєш, мені дуже хочеться вірити, що ти говориш правду, Альфі! Ах, це було б ...
  
  
  Alfie подивився на нього з поважним виглядом.
  
  
  - Запевняю тебе, я не брешу, чувак. Звичайно, якщо ви підете зі мною, ви повинні будете підкорятися правилам, і вам доведеться підкорятися моїм наказам. Насправді, вам слід почати відкрито зараз.
  
  
  Нік прикинувся впечатленным і відповів:
  
  
  - Я підкорюся твоїм наказом, якщо ти зможеш витягнути мене навколо цього проклятого «болота» і якщо ти пообіцяєш запропонувати мені можливість добряче вдарити цих англійських свиней! Якщо справа дійде до биття британців, запевняю вас, її також прийму накази від самого диявола!
  
  
  Я кажу про диявола, її згадав леді Хардесті і її непристойне видовище там, Хайлендсе. Хто знає, де зараз була прекрасна німфоманка?
  
  
  Альфі трохи похитнувся і підняв руку.
  
  
  - Достатньо телефонного дзвінка, півень. Ти побачиш.
  
  
  Просто щоб надати автентичність його настрою, Нік запропонував:
  
  
  - Обережно, ми тут не в Лондоні. Дзвінок повинен буде пройти через який-небудь комутатор в країні, і хто знає, скільки цікавих людей будуть слухати те, що ви говорите.
  
  
  Але зараз Енджелл був дуже п'яний
  
  він відмахнувся від ради рукою і пішов. Пристрій розташовувалося на невеликому столику біля входу.
  
  
  Нік почав слідувати за Альфі, але зупинив його владним кивком.
  
  
  - Не підходить, ти не уповноважений чути, що я кажу. Моя розмова має бути приватним.
  
  
  Але Нік зупинився і прислухався до прочиненими дверима. Alfie подзвонив, навіть не обернувшись в бік його, і до того часу, коли він повернувся на кухню, Нік знову був за столом і пила, або, вірніше, робив вигляд, що п'є. Alfie врізався в крісло і пирхнув.
  
  
  - Це все нормально. Літак буде лизати до сутінків. Ми полетимо.
  
  
  Нік подивився на нього з щирим захопленням.
  
  
  - Літак? Ви маєте на увазі, що вони присилають сюди его тільки для вас, для нас?
  
  
  - Я ж сказав тобі, так? Alfie самовдоволено заперечив і забрав пляшку. -
  
  
  Лиже до сутінків доведеться запалити дерев'яний хрест, щоб пілот знав, де нас знайти. - Він глянув на обігрівач. - Для цього бізнесу, будинок повинен бути хороший запас масла. Це не складе труднощів. Ми обернем хрест шматком ганчірки, яка займається швидко горить, потім поставити його посеред поля, і коли ми почуємо наближається літак, ми підпалимо його, щоб зробити свій власний знак.
  
  
  Їй же сказав тобі, що все гаразд, насправді? Ви побачите, що зі старим Альфі ви будете в повній безпеці. Тепер мені буде добре подрімати, бо починає з'являтися втому. Ти не спиш?
  
  
  Нік засинав, але важко кивнув.
  
  
  - Вперед, продовжувати. Її буду стояти тут на сторожі.
  
  
  Альфі увійшов у спальню і з глухим стуком упав на ліжко. Він задоволено хмикнув і з насолодою потягнувся. Нік почекав хвилина десять, потім встав і навшпиньках подався до дня кімнати. Він бачив, як Енджелл, одягнений, лежав на ковдрі і голосно хропів з широко відкритим ротом. Він тихо повернувся на кухню, знову сель і, побачивши, що його мета нахиляється вперед, сказав собі, що не зашкодить, якщо він теж вздремнет. Пізніше він піде поговорити з молодою жінкою і постарається її заспокоїти. Але тепер він просто засинав, і ...
  
  
  Крик жаху болісно проник в його онемевший мозок. Він прокинувся раптово і відразу зрозумів, що його ще Альфі взяв його за комір. Він кинувся до вітальні й побачив, що вона порожня. Потім він попрямував у спальню, і жінка знову закричала.
  
  
  Alfie МакТюрк стрибнув на нах, і вона гарячково розмахувала пухлими ногами, кричала і намагалася захистити себе від нападу. Альфі схопив дівчину за шию і кинувся на нах з звіриним бурчанням. Вона спробувала вкусити його, і він вдарив її, лаючись.
  
  
  Нік не шталь думати. Якби він це зробив, можливо, він дозволив би цей бруд. Насправді, населений пункт росії повинна була відбутися насамперед. Зґвалтування не було таким великим, коли на кону стояли мільйони людських життів. Але він не міг думати про це. Він стрибнув уперед, схопив Альфі за комір і відтягнув від жінки, яка займається тепер була на диво тихим. Нік вдарив звіра виплат прямо в щелепу, потім ударив його коліном у пах, від чого той зігнувся, ніж боляче. Нарешті він завдав їй ще один смертельний удар, який повалив його на підлогу.
  
  
  Нік повернувся до жінки. Він все ще був надто слабкий, і його очі були закриті.
  
  
  Тоді Номер Три зрозумів, і його складати долар впав від гніву, жалю і каяття. Проклинати! Вона була мертва! Alfie вбив її.
  
  
  Нік прокляв себе, тому що саме его колонія шталь причиною смерті бідної жінки. Він нахилився над нею і підняв одне повіку. Зіниця був скляним, невиразним.
  
  
  Нік ніжно погладив її по голів. Це було схоже на зламану ляльку. Alfie зламав гей шию.
  
  
  Тепер йому потрібно було час, щоб оговтатися від люті і прийняти байдуже вираз обличчя. Він підняв простирадло, щоб закрити обличчя жінки. Приємний сюрприз для чоловіка, коли він повернувся додому! Потім він повернувся, щоб щорічно на Енджелл. Це минуло!
  
  
  Нік пішов на кухню. Він знайшов його сидячим за столом, маючи намір стиснути хворий пах. Він розсміявся посміхнувся свого скупого одному і наставив на нього пістолет.
  
  
  - Ти мене сильно образив, розумієш? - сказав він, розмахуючи зброєю, щоб Нік чітко бачив. - А тепер сідай, півник, поки це справа не вибухнуло саме по собі. На щастя, його знайшов його, поки гортав я просив чого-небудь ще ... Ще в мене зараз були б проблеми! Але я маю на увазі, кравець візьми
  
  а, ти зійшов з розуму? Її трохи повеселився з маленької леді, а ти ...
  
  
  Нік не сель. Він уже знав, що йому треба робити. Альтернатив не було.
  
  
  - Вона мертва, ідіот! Ви зламали гей шию. Ви знаєте, що це значить? За такий злочин є повішення, і його взагалі не хочу в це вдаватися!
  
  
  Особа Альфі стало задумливим.
  
  
  - Мертва? Блін, це все змінює ... Я не хотів її вбивати, запевняю вас. Її просто готель трохи повеселитися... - Він знову замахав пістолетом. - Сідайте, їй же сказав! - Тепер у нього було дуже неприємне вираз обличчя. Він знову замислився.
  
  
  Нік точно зрозумів, про що він думав. Якщо б він сель перед ним, до побачення!
  
  
  Енджелл був не навколо тих, хто залишає свідка вбивства живим.
  
  
  Він відбувся дуже блискуче. Коли Альфі почав натискати пальцем на спусковий гачок, Нік вдарив ногою по столу; знизу і вдарив його цим чоловіком в груди. Спрацював пістолет, але goggle потрапила тільки в стелю.
  
  
  Alfie впав на спину, але не випустив пістолет. Нік буквально пірнув через перевернутий стілець, схопив впала пляшку і вдарив її горлечком об підлогу, щоб розбити її і отримати в своє розпорядження зброю. Alfie вистрілив знову, і на цей раз goggle зачепила обличчя Ніка, який поспішив подряпати обличчя обличчя гострими шипами розбитої пляшки. Альфі закричав і випустив пістолет, щоб притиснути руки до кровоточащему особі.
  
  
  Нік схопив його за волосся, закинув голову і використовував розбиту пляшку, щоб розірвати ему горло. Енджелл був великим, сильним, звивистим і пручався, як бик на арені. Ніку знадобилося більше часу, ніж зазвичай, щоб закінчити роботу, але в кінці кінців звір помер.
  
  
  Нік встав, кинув закривавлену пляшку і оглянув бійню.
  
  
  «Кравець візьми», - сказав він трупу Альфі. - Блін, і смерть, і кравець тебе забирай! Що мені тепер робити? Її все зіпсував з-за тебе, ідіот ...
  
  
  Він закурив сигарету, щоб заспокоїтися, і помітив, що в нього тремтять руки. Поганий знак, він збирався дозволити собі нервувати! Ему було нетільки отримати таку реакцію. Він повернувся в кімнату, на мить побачив мертву жінку, що лежить під простирадлом, і спробував поміркувати з певною послідовністю.
  
  
  Раптово він зрозумів, що йому треба робити. Треверс сказав ему, що у Альфі проблеми з друїдами за непокору, і що, можливо, його власні товариші покарають смертю его.
  
  
  Може бути, труп Альфі стане для нього свого роду паспортом ... Варто спробувати. Літак прилітав.
  
  
  Нік повернувся на кухню, підійшов до раковини, щоб стерти кров, потім підійшов до вікна. Дощ припинився. Що ж, він міг підпалити хрест.
  
  
  Він бродив по будинку в попросив відповідного матеріалу. В коморі було достатньо масла для печі та ламп. У потрібний момент він кладе хрест посеред поля і підпалює його. Він витяг і тіло Альфі, щоб показати пілоту і всім, хто був з ним. Було дуже ймовірно, що якщо вони мали намір його стратити, яничари Пендрагона теж прибудуть з пілотом. Центуріони.
  
  
  Нік усміхнувся. Вони зробили свою роботу і, можливо, будуть досить вдячні, аби понести її, можливо, на острові Блэкскейп. А може бути, вони б його безцеремонно пов'язали виплат прямо на місці. Він був у компанії Альфі, і вони знали, що Альфі базіка.
  
  
  Нік знизав плечима. Він зробив все, що міг. Він повернувся в спальню, жим лежачи поряд з мертвою жінкою, з іншого боку, і заснув. Це було необхідно, і він знав, що прокинеться вчасно. Ему завжди це вдавалося.
  
  
  Десята глава
  
  
  До закінчення терміну ультиматуму Пендрагона залишалося менше дев'яти годин!
  
  
  Нік Картер сидів у своїй маленькій цифрові камери і курив. У прямому сенсі. На додаток до гніву, він також курив коротку смердючу піпетку, яку дав ему Треверс. Вони ретельно обшукали його, коли він прибув на острів Блэкскейп, але в основному вони зосередили свою увагу на его, на одязі тих анатомічних заглибленнях, які могли б щось приховувати. Вони не турбувалися про мішечку з тютюном, нам про його потертій взуття. Номер Три все ще був повністю озброєний, але проблема полягала в тому, що він не міг наблизитися до мети, щоб вразити її!
  
  
  Він подивився на ці великі цибульні годинник (теж подарунок Траверси), які при необхідності можна було б перетворити на корисне засіб радіосигналу.
  
  і що пізніше, можливо, він ему знадобиться. На даний момент, однак, він обмежився тим, що назвав йому було тільки час, і спасибі невблаганному прогресу сфер Нік знав, що до закінчення терміну ультиматуму Пендрагона залишилося кілька годин. Велике задоволення! Чим більше він дивився на годинник, тим більше тремтів від нетерпіння. Вісім годин п'ятдесят шість хвилина чотирнадцять секунд!
  
  
  І він був там, замкнений у своїй цифрові камери і безпорадний, як немовля. З таким же успіхом він міг би залишитися в Вашингтоні, чи в чорному будинок, або в тому девонширском болоті.
  
  
  Дістатися до острова було до смішного легко. Занадто легко. Чотиримісний літак приземлився в сутінках, ведений палаючим хрестом. Тіло Альфі МакТерка служило поданням і паспортом. Разом з пілотом прибули два центуріона, яким було наказано стратити Alfie за непослух. Протягом декількох секунд навіть життя Ніка була на волосині.
  
  
  Ці люди знали, що вони не можуть дозволити собі залишити його в живих. Але врешті-решт Ніку вдалося ih переконати. Альфі був мертвий, і у них не було наказів виконувати вирок его «товаришу». Вони були частиною великої організації, повної робив, і Нік вирішив, що вони не стануть вбивати без дозволу. І він був у захваті.
  
  
  Пізніше на острові вони показали себе досить доброзичливими. Безособовим, але доброзичливим. Його допитали і обшукали, змусили заповнити дюжину різних форм, як якщо б він просився працювати на консервному заводі начальником.
  
  
  Здавалося, вони прийняли це як справжнє. Шон Мітчелл, ветерана Ірландської республіканської армії, лютий ворог британського народу і уряду. Динамитчик за професією. В кінці інтерв'ю вони сказали ему, що, можливо, він би отримав привілей вступити в ряди друїдів потім розумного періоду навчання, протягом якого вони піддали б його випробування. Потім. Все потім!
  
  
  Тепер у них було занадто багато дель, вони були дуже зайняті важливою справою, і рекрутинг був припинений, принаймні на даний момент. Тому вони вирішили помістити його в карантин. О, вони б його, нагодували і навіть дозволили б йому було трохи повправлятися, але зрештою йому довелося залишитися в цифрові камери, яка займається, зрозуміло, була броньованої!
  
  
  Це було божевілля. Бути так близько до мети і в той же час так далеко. Коли вони супроводжували його на гігієнічну прогулянку, у нього була можливість дивитися навколо, навіть якщо для його спиною завжди були охоронці.
  
  
  Наприклад, він помітив три довгі тріщини на поверхні вулканічної темній скелі. Для менш натренированного очі вони здавалися природними, але було ясно, що вони були відкриті рукою людини, і в підходящий момент відкриють те, що приховано під ними, коли ніс першої ракети вийде через бункер, щоб іти і сіяти руйнування і смерть у світі.
  
  
  Нік подивився на годинник і вилаявся крізь зуби. Він даремно витратив час, спостерігаючи, чекаючи, молячись про гарну рішенням, яка займається не представилася. На що ще він міг сподіватися зараз? Скоро буде занадто пізно ...
  
  
  Коли він виходив, навколо камери, за ним постійно спостерігали; і коли він був замкнений там, він нічого не міг зробити. Принаймні, вони були впевнені, що він нічого не може зробити.
  
  
  Але Нік знав, що якщо захоче, то зможе піти. Досить щіпки пластики, і ...
  
  
  Але, роблячи так, він буде непоправно скомпрометований. Ему доведеться вбивати, вбивати, вбивати без зупинки, поки він не дістанеться до шахти, щоб знищити ракети. І, звичайно, він вибухнув би разом з ними. До теперішнього часу будинку номер три було мало шансів вибратися з острова живим.
  
  
  Але він не хотів жертвувати собою, тому що дуже дбав про життя, він любив її і знав, як насолоджуватися нею в потрібний момент. Але якщо б справді не було чого робити, він змирився зі смертю разом зі всіма цими бідолахами.
  
  
  Добре було тільки одне: на вихідні фабрика закрилася; В той день більша частина персоналу сів на «пором», щоб зійти на берег. На острові залишилася лише жменька людей. Принаймні, в разі чогось серйозного, втратять свою шкуру тільки войовничі друїди, вони, хто знав, що вони роблять: вчені та методи.
  
  
  Без чверті дванадцять Нік вирішив, що пора зробити насильство. Не міг більше чекати. Він вважав би за краще діяти тихо, але так як це було неможливо ... ему довелося висадити двері. Це повинно було змусити вартою поспішити і, можливо, підняти загальну тривогу.
  
  Але довелося піти на ризик.
  
  
  Він отвинчивал каблук черевика, щоб дістати детонатор, коли почув shaggy, що наближаються по коридору. Він поспішив повернути п'яту на місці. Shaggy зупинилися щиро за дверима, і почувся брязкіт ключів. У камеру увійшов високий бородатий хлопець. Він був одягнений у чистий білий халат (форма друїдів) з гербом на грудях, що зображують червоного дракона, і срібною зіркою на комірі, що вказувало на високе положення в ієрархії. Для бородатим чоловіком був тільки один охоронець.
  
  
  У новачка було широке обличчя зі слов'янськими рисами. Якийсь час він дивився на Ніка двома маленькими блакитними очима, а потім запитав його:
  
  
  - Ви Шон Мітчелл?
  
  
  «Особисто», - відповів Нік.
  
  
  Бородатий чоловік згідно кивнув, потім сказав ему рівним голосом:
  
  
  -Тепер ти підеш зі мною.
  
  
  Він повернувся до дня, і охоронець відійшов убік, пропускаючи Ніка, а потім пішов за ними по коридору. Але, на здивування Ніка, він не пішов за ними на вулицю, а залишився в будівлі в'язниці. Номер Три опинився наодинці з незнайомцем умовах нічного вітру. Ви могли чути, як хвилі сердито б'ють по чорній скелі острова. Вітер був настільки сильним, що Нік послідував прикладу хлопця, який шелл попереду, і схопився за мотузку, яка займається служила поручнем, щоб його не перекинули. В якийсь момент чоловік сказав ему:
  
  
  - Не хвилюйтеся, я не озброєний. Йди за мною і веди себе добре. Це в зустрінуть ваших інтересах, містер Ніколас Картер.
  
  
  Так вони дізналися, хто він такий! Принаймні, він знав це, і у нього був вигляд великої шишки ... Нік пішов за ним, досить збитий з пантелику, і продовжував дивитися на сумовитий пейзаж, який його оточував. Блэкскейп дійсно був меланхолійним і непривітним місцем, але він ідеально відповідав намірам Пендрагон. На стороні колючого дроту, перехрещуваної потоком, отделявшим будівля фабрики від решти острова, він зауважив, що на фабриці горять вогні. Але не було звуку, рухомих машин, тому що на них ніхто не працював. По цю сторону ліній було кілька будівель поменше: адміністративні приміщення, їдальня, в'язниця, деякі приміщення для управлінського персоналу.
  
  
  В одному навколо цих невеликих бетонних будівель, має бути, був секретний вхід, що вів до ракетного комплексу. Це було внизу, вирізане в скелі, навколо того, що він міг уявити під час своїх гігієнічних прогулянок. Він дізнається пізніше, якщо ... Відкрито зараз не було чого радіти.
  
  
  На самому делле цей хлопець називав його Картером. Як він міг блефувати зараз? Часу не було. Було тільки час діяти. Він подумав, чи доречно негайно вбити бородатого чоловіка, а потім віддатися імпровізації. Йому було б легко накинутися, тому що його ніхто не бачив. Взяти його ззаду і збити пострілом карате в потилицю ...
  
  
  Він вирішив кинути цю справу. Він готель підіграти і побачити, що буде далі. Крім іншого, чоловік був беззбройний, і ему вимагалося зброю. Краще зачекайте, подивіться, що відбувається.
  
  
  Він подумав, чи не збирався цей чоловік змусити його перетнути весь острів. Насправді, він ніколи не зупинявся і рухався все далі і далі від міста. Шкіра його обличчя горіла на вітрі, і він почував себе так, наче все це розрізали. У якийсь момент вони спустилися в глибоку западину в скелі, і Нік побачив обриси невеликого будинку, якого він ніколи раніше не бачив, саме тому, що воно перебувало в такій улоговині. Там не світилося нам одного вогника.
  
  
  Бородатий чоловік зупинився перед сталевий дверима цього будиночка і сказав:
  
  
  - Ми тут, містер Картер. Добре підготуйтеся до сюрпризу.
  
  
  Його тон був досить доброзичливим. Він говорив дуже бездоганно по-англійськи з дуже невеликим російським акцентом. Безсумнівно, він був одним навколо них вчених-атомників, яких замовлено карак пендрагон викрав і яким належним чином промили мізки.
  
  
  Чоловік не одразу відкрив двері, і втупився на похмурий острів з виразом, дуже близьким до благоговінню. Потім він сказав з деякою тривогою:
  
  
  «Ви не знаєте, скільки все це коштує, містер Картер.
  
  
  В той момент це здавалося безглуздим наглядом. Нік знизав плечима і відповів:
  
  
  - Взагалі-то поняття не маю.
  
  
  Чоловік усміхнувся.
  
  
  «Це може бути нерозумно, але думка про те, що з ними можна зробити з грошима, завжди справляє на мене враження». У Росії її був дуже бідним хлопчиком, розумієте?
  
  
  Все це обладнання коштує в три мільярди
  
  містер Картер. Він зробив круговий жест рукою і виразно вказав: - Три мільярди доларів, розумієте? Хіба не від цього паморочиться мета?
  
  
  В той момент Нік цілком міг вбити його, тому що цей чоловік не був на сторожі, і здавалося, він відчував себе в безпеці. Але Номер Три знову задумався і здався. Може, це було б помилкою, хто знає. В каструлі щось кипіло. Краще почекати і щорічно. Але не надовго. Час минав дуже швидко, кравець візьми, і ти не міг більше чекати.
  
  
  Він зауважив:
  
  
  - Три мільярди - це небагато, якщо врахувати, скільки коштує світ.
  
  
  Російська усміхнувся.
  
  
  - Так, напевно. Ну що ж, давайте перейдемо до справи, містер Картер.
  
  
  Є частина цього світу, яка займається чекає вас.
  
  
  Він вставив ключ у замок і увійшов всередину. Приємно було більше не відчувати цього різкого вітру. Нік відразу відчув запах розкоші. Він ще нічого не бачив, але всередині, мабуть, панувала атмосфера багатства. Товстий килим, який він відчував під ногами, майже змусив його втратити рівновагу, потім суворого кам'янистого ґрунту, на якому він снаряда до цього моменту. Досі тхора в Blackscape він бачив тільки цю убогу утилітарну ефективність, але тут повітря було ароматним.
  
  
  Друїд з срібною зіркою провів його по коридору і ввів в атріумі, тьмяно освітлений помаранчевим світлом. Тут килим теж був товстим.
  
  
  Вони підійшли до полірованої дерев'яної день, і друид злегка постукав.
  
  
  Зсередини відповів жіночий голос
  
  
  - Вперед.
  
  
  Нік одразу впізнав цей голос. Значить, вона теж була на острові, прекрасна!
  
  
  Леді Хардесті сиділа в цій розкішній вітальні, потягуючи бурштиновий напій, навколо прекрасного кришталевого келиха. Сергій був м'яким і розсіяним. Нік сказав собі, що ніколи не бачив більш красивою і небезпечної жінки, ніж ця. Вона посміхнулася ему, оголивши ідеальні білі зуби.
  
  
  - Отже, ми знову зустрічаємося, містер Картер! Її дуже задоволена цим.
  
  
  Вона засміялася і вказала на диван, повний подушок.
  
  
  - Знаєш, їй теж рада, що нудьгувала по тобі, в той день в поїзді. На самому делле, мені краще не вбивати тебе, тому що ти мені потрібен.
  
  
  Номер три, сель на диван і подумав: «Краще б їй було без тебе, моя красуня. Ти мені потрібен так само, як дірка в голи! ».
  
  
  Але його мозок вже почав швидко працювати. У нього не було часу проявляти цікавість, тому він вирішив викинути цікавість навколо голови. Проте вона сказала, що він гей потрібен. Це теж може бути виходом.
  
  
  Краще ще трохи щорічно.
  
  
  Кохана подивилася на двох чоловіків і запитала:
  
  
  - Хіба ви не назвалися?
  
  
  Друїд втупився на нах з виразом обличчя, яке пояснювало багато Ніку. Цей хлопець був готовий. Закоханий у цю жінку. Це були його руки і ноги, як у п'яного наркомана. Все почало трохи прояснюватися.
  
  
  Використовуючи всю свою силу волі, щоб відвести погляд від її краси, чоловік представився
  
  
  - Сергій Константинов, пан Картер, головнокомандувач острова.
  
  
  Номер Три коротко вклонився. Краєм ока він помітив посмішку мадам Хардесті. Вона дуже добре знала, хто на самому делле головний на острові. Принаймні на даний момент.
  
  
  «Сергій - мій тюремник», - жартівливо пояснила вона. Він просунув руку під руку командира і підштовхнув його до день, не забувши погладити його. На порозі чоловік взяв її на руки і на мить потримав. Вона поцілувала його в щоку і ніжно погладила бороду.
  
  
  - А тепер іди, любий. Повернися через годину, може бути, у нас будуть хороші новини. Будь ласка, закрий за собою двері.
  
  
  Константинова виразно подивився на Ніка і підняв ключ.
  
  
  - Є тільки це, містер Картер, - сказав він. - Не забувай і до побачення. Ми ще зустрінемося пізніше.
  
  
  Він поцілував леді Хардесті в губи і пішов. Нік почув, як з іншого боку закривається засувка.
  
  
  Леді Хардесті повернулася до нього і витерла губи тильною стороною долоні.
  
  
  Його обличчя було вираження відрази.
  
  
  - Ех, цей чоловік схожий на нецивілізованого ведмедя. Але він не такий гарний, як ведмідь, якщо ви розумієте, про що я. - вона підійшла до Ніку з посмішкою, облизуючи губи червоним язиком. - Знаєш, Нік, ти краще всіх ведмедів. Завжди, якщо ти розумієш, що я маю намір робити.
  
  
  «Значить, вона хоче відновити битву сексу», - сказав собі Номер Три. У нього було тільки це зброя, лялечка. Що ж, завжди краще, ніж нічого. Принаймні він на це сподівався.
  
  
  Леді Хардесті зісковзнула і сіла поруч з ним, і її губи торкнулися його паличок.
  
  
  - Ти виглядаєш краще, ніж в останній раз, коли її бачив тебе, мій дорогий. Не те щоб зовнішній вигляд мав велике значення. Мене зацікавило ваше виступ. Її повинна сказати, що це було чудово. Але про це поговоримо пізніше. Тепер назавжди обмежитися бізнесом. Її, збираюся зробити тобі добра пропозиція, Нік.
  
  
  Номер Третій посміхнувся і вирішив імпровізувати, як він вже пропонував раніше, а потім продовжити гру на слух. У нього ще залишалося кілька годин благодаті.
  
  
  Він сказав з деякою жорстокістю:
  
  
  - Це тобі буде дорого коштувати, моя красуня. Знаєш, мої подвиги, як жеребця дуже сильно цитуються? Чи зможете ви оплачувати такі дорогі жириновський послуги?
  
  
  І він трохи відсторонився від жінки.
  
  
  На леді Хардесті були обтягуючі брюки і шовковий халат з вишитим на спині зображенням нестримного дракона. Соски майже пробивали легку тканину, такі напружені і жорсткі. Було видно, що бюстгальтера на ній не було. Її блискуче чорне волосся було зібране в цей помилково строгий пучок, а шкіра була блідою і кремовою, як пелюстка камелії, без будь-якого макіяжу, крім пелени помади на губах. Рот був більш чуттєвим, ніж коли-небудь, і це поєднання помірності і секс дає воістину тривожний ефект. В черговий раз, як вже в поїзді, Нік порівняв її з розпусну шкільною вчителькою.
  
  
  Вона докладає руку йому на стегна і стиснула.
  
  
  - Я можу дозволити собі розкіш найняти тебе, Нік. Насправді, її збираюся запропонувати вам панування над половиною світу. Здається це достатньою компенсацією? Вам цікаво?
  
  
  - Я реаліст, - відповів Нік, - і поки буду задоволений. - Він досталь навколо кишені цибулину і подивився на час. - Але я думаю, що рівненської через двісті сімдесят хвилина світі багато не залишиться. Краще говорити швидше, дорога. Що ти хочеш? Що в тебе на думці?
  
  
  Леді Хардесті встала, щоб приготувати пару напоїв, і докладає сигарети на кавовий столик перед диваном.
  
  
  «У нас є все необхідне час», - сказала вона, знову сідаючи поруч з ним.
  
  
  - Ти нікуди не дінешся, дорогий Нік. Є тільки ця двері, і вона закрита.
  
  
  Всередині вона вкрита сталлю, так що не сподівайтеся, що вдасться його відкрити.
  
  
  Вікна немає, тому що у нас кондиціонер під стелею. І ви точно не зможете пройти через ці тріщини. Ви повинні мені повірити, якщо її запевняю вас, що єдиний вихід - через цю недоступну двері. Ключ є тільки у Сергія. Їй це добре знаю, тому що я теж в неволі! Мій чоловік замкнув мене тут, щоб вберегти мене, поки він ... ну, ви знаєте, що він збирається робити, насправді? А потім він, звичайно, мене вб'є. Принаймні, він у цьому переконаний. Голос чому її хочу спочатку вбити його.
  
  
  Нік не доторкнувся до своєї випивки і не збирався цього робити. Ця жінка була падаллю, і вона, не вагаючись, давала ему наркотики, щоб змусити його замовкнути, поки не стало надто пізно. Він поставив склянку на стілець, і вона нічого не сказала, а надпила хересу, дивлячись на нього жагучими чорними очима.
  
  
  Нік досталь сигарету з коробки з оніксу. Він вже деякий час курив цю смердючу цигарку, і це ему вже набридло. Він досталь знамениту запальничку, яку у нього ніхто не забирав. У цій невинній на вигляд штуковині все ще була доза напалму. Але він вважав за краще залишити його на всякий випадок.
  
  
  Він сунув запальничку назад у хвилину і з задоволенням прийняв дим від сигарети, що йому дуже сподобалося.
  
  
  «Я буду щасливий для тебе вбити Пендрагона», - сказав він легко. - Де це в залі?
  
  
  Але спочатку її повинен підірвати його ракети.
  
  
  Вона посміхнулася.
  
  
  - Ні, чувак, ти не знищиш ці ракети. Її, хочу, щоб вони пішли за планом. Бачиш, я маю на увазі, що винен мій чоловік. Але як тільки ми ih запустимо, замовлена карак пендрагон повинен померти. І тоді їй займуся цим. Запевняю вас, що я зможу зробити навіть краще, ніж він. І її зможу дуже добре впоратися з усіма важливими справами, які він здійснює у різних урядових колах багатьох країн. Її впораюся з ними ценымногие краще, ніж він, не сумнівайтеся!
  
  
  Нік з вдячністю подивився на нах.
  
  
  - Я думаю так. На самому делле у вас є щось, що відрізняє вас від чоловіка.
  
  
  Вона скривилася і висунула язик, як пустотлива школярка.
  
  
  - Не варто недооцінювати
  
  секс, милий. Це змушує світ обертатися, хіба ви не знали? І всі ляльки Пендрагона - старики! В основному безпорадні, але це не заважає їм мати деякі амбіції. Її кручу ih навколо мізинця. Якщо б ви могли бачити, як вони благають мене на колінах про вирішення ... Інколи мені важко не розсміятися їм в обличчя. Вони такі смішні!
  
  
  Нік кивнув.
  
  
  - Я починаю розуміти. Якась палацова революція, а? Ви дозволите Пендрагону виграти війну, а потім перемогти его і займете його місце. І цей Сергій, наскільки її розумію, на вашому боці. Ви зачарували його, і тепер він звернувся з листом проти свого господаря з-за любові. Я думаю, він буде твоїм хлопцем номер два.
  
  
  Леді Хардесті похитала головою.
  
  
  - Ні, він буде номер один, наскільки відомо іншим. Мені потрібна представницька фігура. Світ ще не готовий прийняти лідерство жінки.
  
  
  Її досить розумний, щоб зрозуміти це. Але Сергій зробить усе, що я йому скажу. Він належить мені душею і тілом. І маріонетки, так звані політичні лідери, будуть йому підкорятися!
  
  
  Нік струсив попіл з цигарки.
  
  
  - Значить, ви хочете втілити в життя плани Пендрагон. Ви маєте намір знищити Росію?
  
  
  - Звичайно. Їй повністю вірю в цю частину плану. - Руських назавжди знищити всіх, - відповіла вона.
  
  
  - Навіть якщо вони скажуть? Навіть якщо це призведе до загибелі мільйонів наших в чому не винних людей?
  
  
  Легким рухом руки вона скинула частина попелу зі штанів і схрестила довгі ноги.
  
  
  - Але, мій дорогий, що ти хочеш, щоб її дбала про ці мільйони невинних? Її не маленька сентиментальна ідіотка, слава богу! Вона нахилилася, щоб поплескати його по коліну. - У будь-якому випадку, пізніше ми зберемо осколки і знову зберемо світу. Ти і я, Нік. Все, що тобі потрібно зробити, це погодитися, любов моя.
  
  
  - І прибрати Пендрагон.
  
  
  - Звичайно, і прибрати Пендрагон. Рівненській в той момент, через хвилину потім постріли ракет.
  
  
  «Добре, - сказав Нік. - Я зроблю це. Де Замовлена Карак Пендрагон?
  
  
  Леді Хардесті підійшла до йому лиже. Нік поклав руку гей, на стегно і відчув, як вона тремтить.
  
  
  «Я хочу тебе», - прошепотіла вона. - Я хочу, щоб ти був зі мною. Ти єдиний, хто ... але не намагався обдурити мене, Нік. Тут немає зброї, навколо цієї квартири не вибратися. Сергій вб'є тебе, якщо її покличу його на допомогу. Тобі краще бути чесним, дорогий. Не змушуй мене шкодувати про те, що не вбила тебе!
  
  
  Нік погладив її по щоці.
  
  
  - Я ніколи в житті не відчував себе таким відданим. До речі, а як ви дізналися, що я на острові?
  
  
  Вона притиснулася до нього. Нік обійняв її за плечі. Вона здавалася такою крихітною, тендітною ... Він міг розчавити її, як яєчну шкаралупу. І це б все зіпсувало.
  
  
  - Я спостерігала за тобою, коли вони гуляли. З польовим біноклем.
  
  
  Її дивилася на тебе кожен день. Розумієте, у мене було відчуття, що рано чи пізно ви опинитеся на острові, що так чи інакше ви зможете піднятися сюди. Багато речей ще не вирішені, чи не так? І ти не навколо тих, хто здається. Ах, Нік, якби ти знав, як багато її, думала про тебе з того дня! Що ти зробив зі мною в поїзді ... Ти був чудовим, розумієш? Немає іншого слова, щоб описати тебе. Голос чому її хочу, щоб ти був поруч зі мною, а не як противник. Разом ми будемо непереможні!
  
  
  Нік поцілував її мочку вуха.
  
  
  - А якщо все здадуться? Якщо вони це зроблять, замовлена карак пендрагон не запустить ракети. Якщо так, ти все одно його вб'єш?
  
  
  Нік знав, тому що Треверс сказав ему, що правителі мають наміру капітулювати в годину X, якщо Нік не з'явиться. Вони б здалися на п'ять хвилина до запуску. І все ж росіяни нічого не знали про дамоклів ведмедя ih головах.
  
  
  Ревматизму леді замовлена карак пендрагон змусив Ніка застигнути. І так, у нього було багато думок!
  
  
  - Звичайно. І її також знайдений запустити ракети, навіть якщо вони здадуться. Пендрагона потрібно вбити будь-яку ціну, навіть щоб він не відмовився від запуску. Зрештою, він дійсно не хоче підривати світ, розумієте? Але це зроблю я. І ми змусимо людей думати, що росіяни були першими, і що ми негайно відповіли.
  
  
  Ні, ракети повинні запускатися за встановленими планами. Мені потрібен хаос, паніка, жах, щоб затвердити свою позицію лідера.
  
  
  Нік намагався приховати те, що він відчував, холодне огиду, яке переповнювало його. Він зробив помилку. Усі вони помилялися. Замовлена карак пендрагон, можливо, був страждають манією величі, але він також був розумний і слідував
  
  божевільною логікою. Він не знищив би світ, якщо б його не змусили зробити це для досягнення своїх цілей. Але вона готелів всяку ціну посіяти хаос і залити землю кров'ю. Вона була справжньою божевільною, ця красива шлюшка-эротоманка! Зла божевільна!
  
  
  Він нахилився, щоб покусати її груди, щоб вона не побачила його нудотні вираз обличчя.
  
  
  Вона вигнулась від задоволення і закрила очі,
  
  
  - Боже... як мило! Пробурмотів він. - Ходімо, люба, не зупиняйся ...
  
  
  - Його повинен убити Пендрагона, - прошепотів Нік, гей, на груди, не піднімаючи голови. - Ти знаєш, де його его знайду?
  
  
  Вона сказала ему.
  
  
  Нік свиснув крізь зуби.
  
  
  - Ммм ... добре. Дійсно добре. Але Лондон адже далеко? Чи Не краще зараз піти? Мені може знадобитися час, щоб зробити це, розумієте? - і продовжував цілувати її грудей.
  
  
  Леді Хардесті здригнулася, але раптом рішучим жестом відштовхнула його. Він застебнув сорочку і встав.
  
  
  «Підемо», - сказав він командним тоном. - Спочатку його повинен я тобі що-що показати.
  
  
  те, що тобі потрібно зробити, щоб показати мені свою лояльність. Коли ви це зробите, її відправлю вас в літак в Лондоні, і ви вб'єте мого чоловіка.
  
  
  Він пішов за нею, пройшов через велику спальню і увійшов в іншу кімнату поменше, в кінці коридору. У нього теж була міцна металева двері. Леді Хардесті сказала з іронічною гримасою, показуючи ему ліжко:
  
  
  - Твоє прагнення знайома, а?
  
  
  Гвен Лейт лежачи оголена на ковдрі, і яскрава лампа висвітлювала кожну деталь сл довгого атлетичного тіла. Щиколотки і зап'ястя дівчини були прив'язані мотузками до чотирьох стійок ліжка. Це було схоже на розп'яття, якби не розставлені ноги.
  
  
  Почувши ih вхід, Гвен відкрила очі і подивилася на Ніка. Вона здивовано моргнула, і в його очах спалахнула коротка іскра надії. Але потім вона побачила леді Хардесті, і надія швидко померла. Вона відкрила рот, щоб щось сказати, але нічого не сказала.
  
  
  Вона закрила очі і сиділа гола, німа і відчайдушна.
  
  
  Леді Хардесті подивилася на нах з жорстокою посмішкою на червоних губах. Він торкнувся руки Ніка.
  
  
  - Вона розповіла все, що знала, її заспокоїлася. Так що я думаю, що прийшов час скоротити ваші муки, дорогий Нік. Ти зроби це. Будьте ласкаві, щоб назавжди вивести ee по цій болючій ситуації. Ви опинитеся гей послугу і в той же час дасте мені доказ своєї відданості.
  
  
  - Звичайно, - відповів Нік і ступив до ліжка. - Оскільки зброї немає, мені доведеться її задушити, як ви думаєте? - Він помітив, що Гвен трохи розплющила очі, і вся її пишне тіло затремтіло. Він зазначив, що її кісточка була туго забинтована, але в іншому у нах не було ніяких слідів побиття.
  
  
  «Ні, не людина, і далі», - сказала жінка. - Дивитися. Він вказав у куток кімнати, і Нік побачив два дерев'яних ящики з кришкою з дротяної політики, пов'язаним.
  
  
  Там щось ворушилося. Він відчував себе дуже незатишно і iso усіх сил намагався контролювати себе.
  
  
  Леді Хардесті супроводжувала його до касетам. В одному з усього, у них була клубок змій, які продовжували корчитися ще один навколо іншого.
  
  
  «Це нешкідливо», - пояснила вона. - Тобі доведеться використовувати це, розумієш?
  
  
  Піднесіть коробку до неї, потім виділіть її і переверніть на нах змію. Але будьте обережні, тому що це смертельно небезпечно.
  
  
  Кобра в ящику застигла і почала вставати. Вона зашипіла Ірина, коли побачила, що за нею спостерігають.
  
  
  Нік намагався виграти час. Він повинен був швидко щось придумати.
  
  
  - Але чому ми повинні бути такими театральними? Він запитав. - Чи Не краще задушити її і покінчити з цим раз і назавжди?
  
  
  Щось ворухнулося в чорних очах леді Хардесті, і на мить жінка нагадала ему кобру.
  
  
  «Тому що я люблю це», - м'яко сказала вона, облизуючи губи.
  
  
  Нік знову подивився на змію без найменшого співчуття. Невідомо, кого вибрати, між рептилією і жінкою ... Він підняв коробку і відніс її до краю ліжка.
  
  
  - Добре, їй зроблю, що ти хочеш. Але тобі краще встати на день; нам доведеться бігти швидко.
  
  
  Гвен Лейт відкрила очі і подивилася на нього. Нік ніколи не бачив такого жаху в її очах.
  
  
  - О ні! Прошепотіла дівчина. - Костя бога, убий мене іншим способом, але це не так!
  
  
  Нік вагався. Для його спиною робота мадам вимагала.
  
  
  - Вперед! Ми втрачаємо час!
  
  
  Він повинен був діяти швидко і розумно.
  
  У нього не було особливих шансів, але спробувати варто. Він обійняв дівчину за горло і почав тиснути.
  
  
  «Іди, дай їй її задушу», - сказав він. - Я не терплю дракон!
  
  
  - Роби, що я тобі сказав! Вона холодно заперечила тоном, який змусив вас тремтіти.
  
  
  Тим часом пальці Ніка знайшли те місце, яке вони хотіли б щиро за вухом дівчини. Там був нерв, який з легким тиском ... Але він повинен був бути обережним. Якщо б він натиснув занадто сильно, він би вбив її.
  
  
  Він стиснув і відчув легку тріщину під пальцями. Виконано. Тепер Гвен була без свідомості!
  
  
  Нік підняв коробку і відкрив засувку. Кобра впала на голий життя Гвен, і Нік побіг до дня. Він підштовхнув леді Хардесті, щоб витягнути її.
  
  
  - Йдемо, швидко! Запевняю вас, що у мене немає бажання стояти тут і дивитися.
  
  
  Вона відкрила двері і скривилася.
  
  
  - Але, дорогий, тоді ти блефуєш, і більше нічого! Однак ти виявився крутим ... Чесно кажу, її трохи засмутив. Потім того, що я почула про тебе ... Мені сказали, що ти саме круте істота на землі!
  
  
  Номер Три посміхнувся. Він обдарував її самої чарівною посмішкою. Він виглядав як маленький хлопчик, готовий вибачитися за невелику жарт. Хоук одного разу помітив, що, коли у Ніка був такий вираз обличчя, поза сумнівом, у полі зору було вбивство. Вони, хто знав його, завжди тікали, коли він починав так посміхатися.
  
  
  «Я не люблю вбивати жінок», - сказав він, гей. - Це веб-моя слабкість. Мені здається... це така трата!
  
  
  Вони проходили в головну спальню; зараз, і він продовжив:
  
  
  - Я трохи приголомшений, дорога. Тобі краще допомогти мені забути. Що ти кажеш?
  
  
  На мить вона завагалася. Він подивився на годинник на своєму зап'ясті.
  
  
  - У нас мало часу, дорога. Зараз Сергій скоро повернеться, і тобі треба буде сісти на літак до Лондона. Не знаю ... ох, хотілося б, але ...
  
  
  - Швидка штучка, - прошепотів Нік - Йди, мила! Це буде сніданок до того, що буде далі, коли ми станемо господарями світу.
  
  
  «Добре», - зітхнула вона і стягнула штани, підхід до ліжка. - Ти виграв. Але назавжди поспішати.
  
  
  Ніку потрібна була пляшка віскі або щось ще. У нього не було наркотиків, щоб її приспати, алкоголю повинно було вистачити. Він з полегшенням побачив, що під полицями з книгами є невеликий бар, і підійшов до нього.
  
  
  - Роздягайся і лягай спати, - сказав він, гей. - Мені треба випити, щоб позбутися присмаку кобри в роті. Брр, який мерзенний звір!
  
  
  Коли він повернувся в ліжко, вона була готова і чекала його, оголена й схвильована. Нік зняв біле пальто, яке вони ему по прибутті на острів, і вона подивилася на його чудове тіло з хижим виразом обличчя.
  
  
  «Найближчим часом», - простогнав він. - Дуже скоро!
  
  
  Нік подивився на нах. Вона була, чи, принаймні, виглядала, як всі божевільні повії цього світу.
  
  
  «Я йду», - весело сказав він і підійшов, не випускаючи пляшку віскі. Він відпив ковток і сель поруч з нею.
  
  
  - Поцілуй мене! Жінка наказала ему.
  
  
  - Бережи себе, теж трохи випий.
  
  
  Він схопив її за шию, щоб вона не закричала, і стискав, поки вона не відкрила рот, щоб вдихнути. Він сунув горлечко пляшки гей, в горло і утримував його, поки віскі стікав по її стравоходу.
  
  
  Глава Одинадцята
  
  
  Леді Хардесті боролася як одержима, але він тримав її у своїй владі з найбільшою легкістю, як якщо б вона була ганчір'яній лялькою. Він схопив ih і затиснув її ніс двома пальцями, і вона ахнула, як риба. Він сель на нах і продовжував наливати віскі ей в горло.
  
  
  - Пий, проклята повія, ти повинен проковтнути всю цю пляшку!
  
  
  Вона боролася, вона навіть намагалася вирвати, вкусити його, як-то звільнитися. Але він продовжував невблаганно тримати це вузьке місце у нах у роті. Він продовжував наливати, поки не вилив весь віскі.
  
  
  Він дуже добре знав, що, якщо він дозволить гей, затриматися на мить, вона все викине. Знадобилося кілька хвилин, щоб алкоголь подіяв, змусивши її повністю сп'яніти. Так що Нік стиснув кулак і сильно вдарив її по щелепі, просто щоб вона втратила свідомість. Вона відкинулася на подушку, її очі скляні, волосся розпатлане, кінцівки все ще трохи тремтіли.
  
  
  Нік взяв порожню пляшку, тримаючи її за шийку, як кийок, і побіг голий в кімнату, де залишив Гвен Лейт. Через мить він дізнається, якщо
  
  його відчайдушний план був успішним чи ні. Він знав, що змії навряд чи нападають на несвідомих, нерухомих людей, тому він збив ih з нога, з допомогою тиску джитсу. Поки її не знайшли дуже швидко, і вона не рушила з місця ... І поки кобра дотримувалась правил і знала, що кусати сплячих людей - це недобре!
  
  
  Скільки невідомого, прокляття!
  
  
  Він обережно, повільно відкрив двері і заглянув всередину. Гвен Лейт все ще була у світі мрій, і кобра згорнулася у нах на животі.
  
  
  Будь він проклятий. Якби вона зараз прокинулася, то стала б жертвою істерики, вона б боролася, а потім до побачення!
  
  
  Нік увійшов у кімнату. Кобра тут же підняла свою плоску трикутну голову й почала хитатися вліво і вправо. Нік знову ступив у його бік, простягаючи пляшку.
  
  
  - Ссссс ... Ссссс ...
  
  
  Шипіння посилився, і, здавалося, наповнило кімнату. Дракон втупилася на Ніка холодними, прикритими повіками очима. Нік зробив ще один крок вперед. Гвен Лейт почала соватися.
  
  
  Блін, зараз відкрито ему довелося прокинутися! Нік помахав перед пляшкою коброю, як можна лизати.
  
  
  -І раптом рептилія стрибнула. Це було як блискавка, расплывающаяся зі смертельною швидкістю. Нік був лише на частку секунди швидше. Він відійшов убік, і дракон з глухим стуком упала на підлогу, а потім знову почала згортатися. Нік не втрачав часу дарма і з ненавистю вдарив пляшкою про плоску голову один, два, три рази.
  
  
  Переконавшись, що кобра мертва, він відкинув її в кут кімнати. Це було схоже на холодний моток мотузки. Потім Нік подивився на дівчину, він побачив, що вона відновила нормальне дихання, при цьому тряслася і стогнала уві сні.
  
  
  Тепер він повинен був залишити це там. Вона не була хвора, і ніхто більше з нею нічого не робив. Якщо б він відпустив її зараз, він би знайшов її на шляху, хоча ему треба було тримати руки вільними для того, що він повинен був зробити.
  
  
  Час ішов так швидко, що Нік здригнувся від однієї думки про це.
  
  
  Він повернувся у велику кімнату. Леді Хардесті все ще лежачи на спині і важко дихала, поринувши в глибокий сон. Янтарна цівкою вислизнула за ee відкритого rta.
  
  
  Нік поспішив організувати постановку. Він підняв свій халат і поставити його на спинку стільця. На тому ж стільці, він поклав в акуратний порядок штани і халат мадамы. Потім він перевірив пакет для тютюну і запальничку.
  
  
  Це все нормально. Балетні тапочки були поруч з баром, звідки вона ih зняла.
  
  
  Номер три жим лежачи на ліжко поруч з жінкою без свідомості. Він був голий, вона була гола. Так повинно було бути. При такому вигляді Сергій Константинов був би приголомшений. І Ніку дійсно потрібно було застати його зненацька, скориставшись його обуреним подивом.
  
  
  В сміття, і в кімнаті пахло віскі. Нік закрив очі і чекав. Чому не прийшов цей ублюдок? Він підняв безвольну руку леді Хардесті і подивився на її наручний годинник. До теперішнього часу обумовлений час минув, і Сергій повинен був прийти.
  
  
  Нарешті він почув, як ключ повернувся в замку. Він закрив очі і прикинувся сплячим. «Давай, милий, - сказала вона в глибині душі. «Доходи і отримати свою частку!
  
  
  Але поквапся. Поглянь на свою красу. У тебе мало часу, щоб милуватися ним, розумієш? "
  
  
  Він почув, що російська увійшов у вітальню, закривши за собою двері. Пауза в тиші, потім чоловік невпевнено крикнув:
  
  
  - Леді Хардесті ... містер Картер ...
  
  
  Знову тиша. Нік чув дихання Сергія. Двері спальні була навстіж.
  
  
  - Леді Хардесті? Тут щось не так?
  
  
  Shaggy по коридору наблизилися до кімнати.
  
  
  - Леді Хардесті ...
  
  
  Сергій був у дверях, заглядав всередину. Нік відчув, як він затамував подих від обурення. Він вилаявся по-російському і ввійшов у кімнату; наближаючись до ліжка. Він нахилився і втупився на ці два оголених тіла з враженим недовірою.
  
  
  Нік відкрив одне око і нерозумно посміхнувся чоловікові.
  
  
  - О, привіт! Не ... не звертай на нас уваги ... У нас є випивка, тут E ...
  
  
  так .. чому б тобі теж не роздягнутися, щоб приєднатися до вечірці? Т... Ласкаво просимо всіх, розумієте? Вибачте, але я думаю, що пити нічого. Її катаюся на лижах ...
  
  
  Сергій плюнув на килим. З виразом величезної відрази на бородатому особа, він нахилився, щоб розбудити леді Хардесті тремтінням.
  
  
  - Ви дві свині, дві свині! Леді Хардесті, прокиньтеся!
  
  
  
  Ще немає.
  
  
  Нік усміхнувся.
  
  
  - Що сталося, старий? Хіба ви не знали, що вона сексуальна маньячка? Нееет? Що ж, тепер ви знаєте! І ти можеш в це повірити, брат! ... Дика кобила, мужик! Вам слід було залишитися вірним старим Пендрагону ... ...
  
  
  
  
  - Замовкни! - Сергій дав Ніку ляпаса. - Заткнися, свиня!
  
  
  Номер Три злетів з такою ж смертоносної ефективністю, як і кобра, і миттєво знайшов мету, яку хотів би: горло Сергія, видиме для его бородою. Він схопив його за шию і повалив на ліжко. Якийсь час вони стояли обнявшись, як дві огидних инверта. Російська почав копати, щоб отримати важіль і знову встати на ноги, щоб звільнитися від них сталевих рук, які його душили. Потім він здався і схопив Ніка за зап'ястя, намагаючись послабити його мертву хватку.
  
  
  Зовсім ні, це було схоже на спробу вирвати тюремні ґрати.
  
  
  Очі Сергія були тепер відчайдушними і благальними. Він спробував устромити пальці в очі Ніка, але той вдарив його его по щелепі. Тепер у Сергія висолопив язика, а обличчя почервоніло. Він знову спробував виколоти очі Ніку, але той опустив голову і вдарив гей ему в житті, не випускаючи своєї виверти. Ноги російської трохи опустилися, потім зупинилися.
  
  
  Коли Нік побачив, що обличчя перетворилося в потворну маску з тьмяними очима, він відпустив його. Він дозволив Сергію зісковзнути на підлогу.
  
  
  Несвідома свідок злочину, леді Хардесті продовжувала хропіти.
  
  
  Нік встав і зробив кілька віджимань. Він відчув себе трохи оцепеневшим. Потім він нахилився над російською і стягнув з нього одяг. Він надів її і виявив, що вона ему цілком підходить.
  
  
  Він пішов вийняти запальничку навколо кишені халата, який носив раніше, щоб перенести її на нову одяг з зображенням дракона і зірки. Він також заклав в хвилину мішечок для тютюну, і піпетку. Потім вона надів балетні тапочки з дорогоцінними пошарпаними підборами і повернулася в маленьку кімнату, щоб присвятити себе Гвен. Було дві години ночі. Це було трохи менше трьох годин.
  
  
  Коли увійшов Нік, дівчина не спала. Вона втупилася на нього і закричала:
  
  
  - Боже мій, Нік, ні!
  
  
  Він був на межі краху, і знав це. Цього слід було уникати будь-якою ціною. Він мав потребу в ній, і на готель, щоб вона прокинулася по максимуму. Щоб розбудити в ній цікавість, і вивести її зі стану напруги, він почав сміятися і бути дурним. Потім він полоскотав її життя пальцями, щоб полоскотати її.
  
  
  - Голос вона, моя горда красуня! Тепер ти в моїй владі. Ти готель, щоб я не доторкався до тебе, а? Але тепер... - він знову почав її лоскотати, і вона корчилася.
  
  
  - Припинити, Нік! Але ти ... чи не так ...?
  
  
  - Хіба її не що, красуня?
  
  
  Вона дивилася на нього очима, повними сумніви і непевного страху.
  
  
  Хіба ти не... від ih стороні? - нарешті запитала вона, спостерігаючи за червоним драконом і срібною зіркою.
  
  
  Нік усміхнувся і почав розв'язувати шнурки, утримували її в ув'язненні ліжка.
  
  
  - Кохана, її думав, ти ніколи не вирішиш запитати мене, як сказала дівчина своєму хлопцеві, який зробив гей пропозицію. Ні, люба, я не з ними, а з тобою. Ми будемо правити треба миром, дорога, так що швидше вставай з цієї сміття. - Він ривком стягнув останню мотузку. - І зроби це швидко, поки її не забув про свій обов'язок і не жим лежачи, щоб скласти тобі компанію!
  
  
  Гвен згадала, що була голою і почервоніла навіть у веснянках, що прикрашали ee
  
  
  - Боже мій, як вийти на вулицю! Її гола!
  
  
  Нік витягнув її навколо сміття.
  
  
  - Колись скромничати, дитинко. Ви хочете залишитися тут з цією змією? - він вказав рукою на мертву кобру в кутку. В іншому ящику змії неспокійно зашипіли.
  
  
  Гвен скрикнула і з жахом дивилася на огидну метушню.
  
  
  - О Господи! Ісус, Ісус ...
  
  
  Нік дав гей ляпаса. Сильну. Після пальців залишився на щоці дівчини; потім він штовхнув її і вигнав навколо кімнати.
  
  
  - Іди. В іншій кімнаті пальто, і ви можете сховатися. Йдемо, колись втрачати даремно час.
  
  
  Він приятельські отшлепать її, і сліди його пальців залишилися і на сідницях.
  
  
  «Ми повинні зробити багато речей», - пояснив він. - Дуже. Вище тебе, якщо ти підведеш мене зараз. Сич всього святого, постарайся протриматися, поки ми не вирішимо цю чортову завдання, а потім її дозволю тобі впадати в прокляту істерику, скільки ти хочеш.
  
  
  Гвен була дуже розвинена, щоб
  
  мати можливість носити речі леді Хардесті.
  
  
  Довелося змиритися. Вона одягла лише сорочку, яку залишив Нік. Він нічого не сказав нам про храпящей оголеної жінки, нам про труп, що лежить на килимі.
  
  
  Вона сіла в крісло і запитала Ніка:
  
  
  - Що ж нам тепер робити? Таке враження, що у нас залишилося зовсім небагато часу ...
  
  
  - Кому ти говориш! - Нік знайшов у ящику скриньки ножиці і шталь швидко і безпечно стригти Сергію бороду. - Подивіться навколо і подивіться, не знайдете де-небудь клей. Її повинен наклеїти бороду, нехай і тимчасово, але мене в ньому візьмуть ...
  
  
  Через кілька хвилина Гвен повернулася з банкою клею і вказала підборіддям на леді Хардесті.
  
  
  - У нього альбом для вирізок, подумайте ... він наклеює ih цією пастою.
  
  
  Є багато її фотографій, коли вона була актрисою, та ...
  
  
  - Яка різниця! Нік вихопив банку у нах з рук. - У всіх є своє марнославство, розумієте? І нах його так багато, ценымногие більше, ніж у всіх жінок у світі. -
  
  
  Він шталь приклеювати бороду на підборідді перед дзеркалом, пучок за пучком. - Скажи мені, хіба ти не стало відомо нічого, що могло б нам допомогти з ними тхора, як ти тут? Або ти завжди була прив'язана до цієї ліжка?
  
  
  - Не завжди. Вони приспали мене наркотиками там, на Баррогилл-Мур, і привезли сюди. Ногу не зламана, просто вивихнула ногу, і, як бачите, полагодили. Спочатку вони були досить люб'язні. Потім вона прийшла. Потім все змінилося.
  
  
  Нік продовжував розчісувати бороду, але без особливого успіху. Але це не мало значення, це не обов'язково повинно було бути бездоганною роботою. Йому було достатньо, щоб обдурити охоронця на кілька секунд.
  
  
  «Тоді вона була він, хто замовив для вас тортури зміями», - сказав він. - І ти цього не винесла. Так ти говорила.
  
  
  Настало довге мовчання. Він закінчив приводити в порядок бороду і відвернувся. Гвен нерухомо сиділа в кріслі, дивлячись на леді Хардесті.
  
  
  «Так», - сказала вона, не дивлячись Ніку в очі. - Я казала. Їй сказала, що ви їдете до Лондона. Я не могла винести це... ту штуку! Змії зводять мене з розуму! Коли її відчула, що хтось між нога повзе вгору ...
  
  
  Вона взяла голову руками і заплакала.
  
  
  Нік поплескав її по плечу.
  
  
  - Зараз ніколи плакати. Припинити, кравець візьми, і не метушися! У мене її немає з собою. На вашому місці, може бути, її вчинив би так само, і голосно крикнув би. А тепер скажіть мені, чи дізналися ви щось про це місце.
  
  
  Гвен підняла голову і витерла очі;
  
  
  - Простий, тепер краще. Так, її багато відомо про це стало місці. Їй багато спостерігала, коли мені це було непогано, а решта уявила. У мене є деяка практика в цих питаннях, її використовувала свої очі та мозок. Потім того, як мене перший раз катували, відправили у в'язницю. Але вони дозволили мені прогулятися. Саме тоді її побачила і зрозумів набагато більше речей, ніж вони думали. Якщо у вас є папір і олівець, її зроблю вам начерк.
  
  
  Нік підійшов до столика, подивився на нах через плече і сказав:
  
  
  - Я знав, що ви щось більше, ніж звичайний агент, але Треверс мені нічого не сказав.
  
  
  - Так, у мене звання полковника особливого відділу«, Мені 5-А» Особливого відділу. «А» означає атомний. Її спеціалістом по ракетній зброї. Голос чому voni присвоюється мене до вас. Вони думали, що вам буде корисно, якщо ми зможемо дістатися сюди, в Блэкскейп.
  
  
  Нік простягнув гей, ручку та олівець і посміхнувся.
  
  
  - Добре, полковник. А тепер спробуй бути корисним. І давайте зробимо це найближчим часом. Намалюйте і поговорити, якщо можна, поки його буду чимось зайнятий.
  
  
  Він пішов відкрити шафу і порився в nen. Їм обом потрібна була важка, шведів, і не тільки для захисту від холоду. Було б логічніше як-небудь вбратися.
  
  
  «Я відвідала деякі з зустрінуть ваших ракетних баз у США, - продовжила Гвен. - Практично це дуже схоже. Замовлена карак пендрагон використовує ракети дійсно застарілі.
  
  
  Її, вважаю, що це твоя «Титан I» або щось подібне. У нього як і раніше ih три, кожна в своїх бункерах. Кришки мають вигляд люк, який піднімається і опускається, замість того, щоб рухатися в бік, як у нових моделях.
  
  
  «Я бачив тріщини в скелі», - сказав Нік. Він знайшов пару теплих комбинизонов в
  
  шафі і кинув ih на ліжко з задоволеним бурчанням. -
  
  
  Тут з ними ми не замерзнемо, а капюшони досить закриють наше обличчя.
  
  
  Йдемо, дитя. Наскільки глибокий комплекс. і, перш за все, як ми познайомимось?
  
  
  Вона лежачи долілиць на підлозі, недалеко від трупи російського, і малювала на аркуші паперу.
  
  
  - Я вважаю, що шахти знаходяться на глибині 45-50 метрів. Може навіть більше. Центр управління та зв'язку повинен розташовуватися в окремому приміщенні, на півдорозі вниз по дорозі, і підключатися до прохідним бункерів. Також повинен бути де-небудь аварійний вихід на випадок пожежі або вибуху.
  
  
  Нік нахилився, щоб щорічно на малюнок, і люто посміхнувся.
  
  
  - Ой, пожежі і вибухи у нас будуть, не сумнівайтеся. Але ми повинні туди дістатися. Розкажи мені про маршрут аварійного виходу. Мене це дуже цікавить. Він йде вгору або вниз?
  
  
  - Може бути, на жаль. Там повинні бути герметичні сталеві день ... Я розумію, до чого ти прагнеш, Нік, але боюся, цей вихід нам не піде.
  
  
  - Звичайно, ми не можемо повернутися. У нас немає причин, кравець візьми, якщо нам не подобаються кулі цих людей. Якщо тут хтось ще живий.
  
  
  Він глянув на оголене і лежить на спині тіло леді Хардесті, яка займається продовжувала хропіти в ліжку. Він накинув на нах простирадло.
  
  
  - Ви повинні вгадати. Зрештою, це острів. Скелястий острів. Середовищ цих валунів повинна бути якась печера. Б'юся об заклад, є ще один запасний вихід тільки для великих шишок, який веде до моря.
  
  
  «Будемо сподіватися, що він дійсно існує», - сказала Гвен з посмішкою. Тепер вона повністю видужала.
  
  
  Нік все ще тримав у руці ножиці. Він подивився на них, потім подивився на леді Хардесті.
  
  
  - Якщо б ви могли говорити досить послідовно, її б попросив вас розповісти нам
  
  
  - з жалем зауважив він. - Але, боюся, його трохи переборщив з віскі, який приготував для нах. Що ж, подивимося. Продовжувати.
  
  
  Він знайшов у ванній рулон клейкої стрічки і тепер почав обмотувати ножиці, щоб вийшла свого роду рукоять. Це був би не его стилет, але він повинен був бути задоволений. Два леза були досить довгими, гострими і гострими. Завжди краще, ніж нічого.
  
  
  «Група з шостої-восьмої людина завжди працює там», - продовжила Гвен. - Одного разу її, спостерігала зміну варти. Вони роблять це у вісім.
  
  
  - Є ідеї, де вони розташовані? Я маю на увазі, вони, швидше за все, будуть у центрі керування, або всюди?
  
  
  Вона насупилася, задумалася на мить, потім сказала:
  
  
  - Якщо запуск tac неминучим, вони всі будуть поруч. Терпимо, пара в центрі управління та пара на кожну ракету.
  
  
  Нік тренувався з імпровізованим кинджалом. Леза ножиць тепер були добре з'єднані, тому що стрічка щільно утримувала два кільця підстави.
  
  
  Зброя не мало збалансованої легкості Хьюго, і при запуску воно мало що міг би зробити.
  
  
  Він знову став на коліна поруч з Гвен, щоб ще раз вивчити малюнок.
  
  
  - Всі бункери зв'язані одним з одним? В такому випадку ми не можемо заблокувати чоловіків тут або там. Доведеться битися з ними окремо, кравець візьми!
  
  
  Вона кивнула.
  
  
  - Я знаю. Проходи можна було б заблокувати, але це завадило б першого вибуху унести за собою інші. Думаю, ми навряд чи зможемо підірвати єдину ракету раніше... перш ніж з нами що-небудь трапиться.
  
  
  Нік встав. Він запалив одну сигарет леді Хардесті і зупинився, дивлячись на малюнок випустили.
  
  
  - На жаль, ви абсолютно праві. У нас буде час знищити максимум одну навколо ракет, а потім і точку. На знищення першої, принаймні, її б сказав, що ми можемо розраховувати. Але ми повинні знищити все ih. Що ж, подумаємо пізніше.
  
  
  Ви впевнені, що якщо не перекрити проходи, вибух однієї ракети підірве і інші?
  
  
  «Я не можу бути впевнена», - зітхнула вона. - Ніхто не може. Але дуже ймовірно, якщо переходи будуть вільними.
  
  
  Нік сказав:
  
  
  - Що ж, спробуємо повірити, що так і буде. Тепер перейдемо до гіршого. Боєголовки цих ракет заряджені на п'ятдесят мегатонн?
  
  
  Вона похитала головою. В його очах було перелякане вираження.
  
  
  - Ми просто не могли знати раніше. Ракети, звичайно, готові до запуску. Але цей тип призначений для спрацьовування бойової частини, а потім випускає.
  
  Це щось на зразок автоматичного пристрою для вибуху. Але також може бути, що ih технічні фахівці внесли деякі поправки. Звідки ви знаєте?
  
  
  Нік Картер присвиснув.
  
  
  - Крім російської рулетки! Якщо вони спрацюють, вони вибухнуть... - різко обірвав він її.
  
  
  Гвен зрозуміла.
  
  
  - Так, Нік. Буде випущено сто п'ятдесят мегатонн. А в радіусі двохсот кілометрів все вибухне.
  
  
  - Ви маєте на увазі коло?
  
  
  Вона задумливо посміхнулась ему.
  
  
  - Я сказав радіусу, що означає навколо на двісті кілометрів. Вибух все спалить, Нік. Уявіть, скільки невинних жертв, включаючи дітей?
  
  
  Нік простягнув руку і допоміг гей встати.
  
  
  «Гаразд, пішли», - сказав він різким голосом. - Пам'ятай, що ти повинна сліпо підкорятися моїм наказам. Якщо вони зловлять тебе, якщо вони вистрілять в тебе, якщо вони заподіяти тобі біль, я не зможу зупинитись, щоб допомогти тобі, і тоді ти залишишся одна. Зрозуміла?
  
  
  «Зрозуміло», - відповіла вона дуже серйозно. Потім вона підійшла до йому лиже. - Нік ...
  
  
  - Ага? - він одягав один комбенизон, а інший віддав ей. -
  
  
  Одягни його теж.
  
  
  Вона проігнорувала одяг.
  
  
  - Нік, її хочу, щоб ти мене поцілував. Якщо ці ракети будуть озброєні атомними боєголовками, і станеться вибух, знищивши і нас ... Що ж, таке рішення більше ніколи не випаде мені.
  
  
  Він обійняв її. Губи Гвен були м'якими, солодкими і дуже-дуже холодними. Але він все одно готель ee трохи подражнити.
  
  
  - Я думав, ви мене попередили, щоб я не чіпав вас, і ви були дуже налаштовані проти цього!
  
  
  Гвен не дивилася на нього.
  
  
  - Ми поговоримо про це ще раз, якщо виберемося навколо цього бардаку.
  
  
  Нік посміхнувся ей.
  
  
  - Згодні. А тепер приступимо до роботи, полковник. Мені сподобалося цілувати тебе, і Бог знає, що я краще залишуся тут і продовжу, просто, щоб щорічно, куди її можу піти далі. Але, на жаль, є цей невеликий штопора, який має пріоритет. Три великі ракети, яких треба підірвати. Нам справді треба йти, моя красуня.
  
  
  Він дав гей, запальничку і пояснив, як гей слід користуватися у разі необхідності.
  
  
  Вона зблідла, але згідно кивнула. Нік сунув ножиці в хвилину разом з великими годинами, які ему подарував Треверс.
  
  
  Вони підійшли до вхідних день, і Нік відкрив її ключем, який забрав у Константинова. Потім залишив у замку.
  
  
  В останній момент він побачив, що Гвен трясеться. Він притулився до нього, зізнавшись:
  
  
  - Мені страшно, страшенно страшно... Як ми збираємося це зробити, Нік? Як ми можемо сподіватися на успіх? Тільки ми двоє? Боже мій, як я боюся ...
  
  
  Нік обережно виштовхнув її в хол.
  
  
  - Ходімо, люба. Боятися властиво з математики, але все ж для цього потрібна сміливість. А тепер нагодуємо ракети пластиком, і подивимося, чи сподобається він їм.
  
  
  
  Дванадцята глава
  
  
  
  Було кромешно темно. Зірки зникли, і пішов дощ; примхливі зливи, які ще більше лютували від сили вітру. Кожна крапля води важила, як свинцева goggle.
  
  
  Вони зісковзнули вниз до низького бетонній будівлі, провідному до ракетного комплексу. Нік згадав нарис, зроблений Гвен. Якщо б цей малюнок був досить близький до реальності, і до нього було б не так wouldnt складно дістатися, якщо б їм вдалося усунути перших вартових.
  
  
  Часових завжди було по двоє, і вони були озброєні. Як і очікувалося, ним буде наказ спочатку стріляти, а потім ставити запитання. Стріляй і вбивай при перших ознаках небезпеки!
  
  
  Ih Але потрібно було обдурити, і Нік сильно покладався на захист цих плащів. Обидва вони натягнули капюшони на голову, зав'язавши шнурки під підборіддям, також закривши більшу частину обличчя. В таку ніч це виглядало б абсолютно для estestvenno. Нік готель, щоб його прийняли за російського, і Гвен довелося зображати леді Хардесті. По его капюшона борідка стирчала, і він також потрудився приколоти срібну зірку до коміра, просто щоб надати маскараду певну психологічну цінність. Друїди були квазивоенной організацією, тому вони повинні були бути дуже дисциплінованими.
  
  
  Тепер вони були дуже близько. Нік судорожно стиснув ножиці в кишені. Однак він міг вбити з ними тільки однієї людини. Гвен доводилося впоратися з іншим. Поки її нерви не давали осічки! Бідолашна, вона вже через багато пройшла.
  
  
  Перед важкою сталевий дверима, Нік прошепотів:
  
  
  - Це тут. Як твої справи?
  
  
  Вона відповіла далеким голосом, схожим на слабке відлуння:
  
  
  - У мене все нормально.
  
  
  Нік штовхнув одну навколо дверей і опинився в яскраво освітленому вестибюлі, без меблів, з білою плиткою на стінах. Просто стілець у кутку, а за цим столом сидів друїд у своїй білій уніформі з емблемою капрала на руці. Поруч з ним стояв інший сторож з автоматом через плече. Ще один кулемет лежав на столі сидить єфрейтора.
  
  
  Нік пробурмотів щось по-російському, щоб підтвердити вигадку, і прошипів своїй партнерці:
  
  
  - Подбай про сидить.
  
  
  Вона, тремтячи, і натягнувши капюшон на обличчя, непомітно кивнула в знак згоди.
  
  
  Капралов простягнув їм велику книгу.
  
  
  - Доброго ранку, сер. Ви хочете підписати?
  
  
  «Зараз», - відповів Нік і підійшов до столу, потім відступив убік, дозволяючи Гвен йти попереду нього. Потім він повернувся до вартого чоловіка.
  
  
  - Яка погана ніч, а? Холодно ...
  
  
  На самому делле Друїд носив плащ, схожий на его. Якщо він готель вбити його швидко, він повинен був задушити його, тому що ножиці не допомогли б йому було з цим товстим матеріалом, щоб проткнути його.
  
  
  - О так, - відповів чоловік. - Сильний вітер... - Ник стрибнув безшумним тигром. Нещасний широко відкрив очі і почав кричати, він спробував схопити зброю, яке було у нього на плечі. Витягуючи ножиці, він почув позаду себе клацання запальнички, і болючий крик охоронця, який сидів за столом.
  
  
  Нік різко опустив зброю на свого чоловіка, потім притиснув его k стогнати і блискавичним рухом встромив ножиці йому в горло. Кров хлинула, як джерельна вода, бідолаха закотив очі і опустив автомат, намагаючись витягнути ці леза навколо горла. Нік був швидше його. Він витягнув ножиці по его горла і знову сильно ударив його его. Потім він схопив свою зброю і штовхнув вмираючого в кут.
  
  
  Передпокій була наповнена їдким димом, і стояв сильний запах горілого м'яса.
  
  
  Гвен, тримаючись руками за краї стільця, почав блювати. У сидячого друїда було обвуглене особа, і запальничка впала на підлогу.
  
  
  Нік штовхнув Гвен, щоб переконати її швидко прослизнути в інші двері.
  
  
  - Пішли швидше!
  
  
  Вона кивнула і кинулася бігти. Нік пішов за нею, потім краєм ока помітив рух позаду нах. Сторож з обгорілим обличчям сліпо возився руками, але не без мети. У цьому кроці було щось навмисно вирішена. Нік повернувся з ножицями, але запізнився. Коли він підійшов до чоловіка. він побачив кнопку і, мабуть, розсердився, що друїд вже натиснув на нах.
  
  
  Десь почувся якийсь металевий гонг, який поширює свої коливання. Нік вилаявся і знову побіг за Гвен, перевіряючи автомат. На жаль, була подана тривога. Тепер все залежить від швидкості.
  
  
  Гвен чекала його на день, що веде до металевої гвинтових сходах, що ведуть в самий складати долар скелі. Нік прошипів:
  
  
  - Давайте працювати!
  
  
  Він зістрибнув із залізних східців і перетнув короткий коридор, висічене в камені.
  
  
  В кінці коридору починала закриватися масивні залізні двері.
  
  
  Повільно, але на самому справі. Нік кинувся туди. Він повинен був пройти цей шлях, перш ніж вона повністю закриється. Якщо Гвен теж може це зробити, тим краще, в іншому випадку - терпіння!
  
  
  Він пірнув у отвір, яке ставало все вже і тісніше. Гвен все ще була з іншого боку, і тепер щілина була не більше двадцяти см в ширину.
  
  
  Він простягнув руку, схопив дівчину за плащ і потягнув iso усіх сил.
  
  
  Якраз вчасно. Двері зачинилися за ними з легкої металевої вібрацією.
  
  
  Нік готель заблокувати механізм цієї день, але зараз у нього не було часу. Він повинен був розправитися з іншою охороною, перш ніж всі проходи були закриті.
  
  
  Залізна драбина вела його ще далі, за ним завжди слідувала Гвен. Зараз навколо нікого не було. Вони спустилися з чотирьох прольотів і досягли іншого поперечного коридору. Зліва прохід плавно повертав в гору, і в кінці було видно вогні. Ракета була всередині, її корпус був пофарбований у яскраво-червоний колір.
  
  
  Нік на мить зупинився, щоб щорічно в ньому. Гвен ахнула поруч з ним.
  
  
  «Я не розумію», - пробурмотів він. Де, кравець візьми, чоловіки? Мені здається неможливим, що вони ще не прийшли нас перехопити ...
  
  
  
  - Голос одіна, Нік! Он там, ідіть!
  
  
  Вона побігла, а він пішов за нею.
  
  
  - Що нам тепер робити?
  
  
  Вона повернулася, щоб пояснити, не зупиняючись:
  
  
  - Тепер я думаю, що розумію; коли вони почули сигнал тривоги, всі побігли до аварійного виходу, а один залишився, щоб відкрити автоматичні замки. Ми повинні зупинити його, перш ніж він заблокує!
  
  
  Нік стрибнув mimmo нах, потім згадав про детонаторах, в п'яті і пошкодував, що вони не вибухнули. Спочатку потрібно було знищити ці кляті ракети, він не міг померти раніше!
  
  
  В кінці коридору постать у білому маніпулювала чимось металевому ящику, прикріпленому до стогнати. Попереду драбина вела до дірки в стелі.
  
  
  Нік крикнув:
  
  
  - Стій, руки вгору!
  
  
  Жрець злякано подивився на них. Потім він попрямував до сходів, що веде до люка, але Нік зробив кілька пострілів, і чоловік впав на підлогу.
  
  
  Гвен пройшла mimmo Ніка, підійшла до металевій шафі на стогін, відкрила скляні двері і почала натискати на перемикачі. Нік дивився на нах із зростаючим нетерпінням. За мить вона повернулася, щоб щорічно в ньому, і сказала:
  
  
  - Ось, тепер у нас все добре. Її розблокувала сходинки.
  
  
  - Значить, відкрилася, і велика залізна двері?
  
  
  Вона кивнула.
  
  
  - Звичайно. Хтось буде шукати нас, як тільки зрозуміє, що тут відбувається, і зрозуміє, що це не нещасні випадки, такі як пожежі або вибухи.
  
  
  Нік ткнув пальцем в металевий шафка.
  
  
  - І ти не можеш закрити цю двері звідси?
  
  
  - Ні, з цього моменту це неможливо.
  
  
  - Голосувати так.
  
  
  Він знову побіг по своїх слідах і, досягнувши входу в диспетчерську, сказав агов,:
  
  
  - Заходь і чекай мене. Він кинув гей автомат. - Ти знаєш, як ним користуватися?
  
  
  Вона сказала так.
  
  
  - Ну, якщо хто прийде, стріляти.
  
  
  - Вони ще не прийдуть. Керувати автоматичними замками може тільки одна людина, так що тепер ні в кого не повинно бути.
  
  
  Нік її навіть не чув. Він увесь час бігав і працював.
  
  
  Двері треба було якось замкнути, щоб він і Гвен могли спокійно працювати, і ніхто не міг ih здивувати. Може, власними руками копали могилу, але назавжди було спробувати.
  
  
  Він продовжував бігти з запаморочливою швидкістю. Якщо б хто-небудь знайшов там двох убитих охоронців, вони б зрозуміли, що це був саботаж, і прийшли б з автоматами і гранатами, щоб вистежити ih. Двері, повинно бути, була закрита!
  
  
  Нарешті-то він туди потрапив. Це були дві сталеві день вагою не менше п'ятнадцяти тонн кожна. Вони все ще були збиті разом. Нік досліджував стіну і виявив велике колесо, щось на зразок кермо з дерев'яною ручкою посередині. Ручне управління.
  
  
  Таким чином, щоб відкрити двері, знадобилися б годинник, але це теж була оновлено безпеки. Але в той момент це йому було не потрібно.
  
  
  Під кермом була розподільна коробка. Відкрив і побачив чорну і червону кнопку. Він натиснув червону, і двері почала відкриватися. Він натиснув на чорну, і день на мить зупинилися, потім закрилися. Що ж, тепер він все знав. Якщо цей ящик вибухне, двері залишиться замкненою.
  
  
  Він відкрутив підбори, потім порився в мішечку з тютюном і вийняла невеликий шматок пластики, обережно тримаючи його. Его інструктори запевнили його, що без запальник матеріал не вибухне, але Нік продовжував поводитися з ним обережно. Він поклав пластиковий кулька в коробку, відірвав шматок нитки з coil, який був знятий з п'яти, і закріпив детонатор, потім ввів його в маркер часу. Нарешті він знову побіг, як заєць. Він уже спустився до третього трапу, коли почув вибух. Тепер він був замкнений там зі своєю напарницею Гвен. «Разом в хороші часи і погані», як два нареченого ...
  
  
  Тепер вони могли спокійно працювати і шукати інший аварійний вихід, який, як вони сподівалися, існував.
  
  
  Гвен чекала його в диспетчерській. Вона була виснажена, і у нах були дві глибокі мішки під очима. Кулемет бовтався у нах в руці, наче вона забула про nen.
  
  
  Нік взяв його назад, поплескав її по плечу і наважився не надто вдало посміхнутися.
  
  
  - Пам'ятаєте стару історію про людину, який кожну ніч добре все замикав день свого будинку,
  
  він навіть вставив у нього болти і замки, щоб почуватися в безпеці?
  
  
  - Ні, ніколи про це не чув. Але зараз не схоже на те, щоб ...
  
  
  - О, тепер у нас є час. Голосування в чому суть. Як би воно нам було, цей хлопець, як завжди, заходить одного разу вночі, закриває свої сотні замків і збирається лягати спати, коли чує, як хтось сміється. Потім дивується, дивуючись: «Але як це можливо?
  
  
  Адже її замкнений всередині! ». А голос із зловісним і загрозливим сміхом відповідає:
  
  
  «Звичайно, ми обидва замкнені всередині!»
  
  
  Гвен не засміялася. Нік зрозумів, що щось не так, і запитав її:
  
  
  - Що сталося?
  
  
  - Прийди і подивися. Її, глянув на панель управління. Кнопка запуску... фальшива, не працює, не підключається!
  
  
  - Що, кравець візьми, ти кажеш?
  
  
  Він пішов за нею до панелі, повної перемикачів, кнопок, інструментів і графіки. Він дивився на все це з неприємним відчуттям утоплення. Що було не так?
  
  
  Гвен показала ему два незакріплених дроти, які вона тримала. Він вказав пальцем на клубок транзисторів, конденсаторів, друкованих схем і пробурмотів глухим голосом:
  
  
  - Є пульт, радіокерований! Замовлена карак пендрагон сам запустить ракети ...
  
  
  «Звичайно, кравець забирай, - сказав собі Нік. Звичайно, дурень! Він гаряче прокляв себе й побіг у напрямку ракети. Звичайно, поодинці замовлена карак пендрагон отримав би задоволення, натиснувши свою кнопку. А хто ще? Навколо свого безпечного укриття в Лондоні він спостерігав і чекав. Як тільки Біг-Бен оголосив своєю милою музичною скринькою, що зараз п'ять годин, він пустить ракети. Якщо тільки вони не попередили его ... Звичайно, попередили! Там вони зроблять все, щоб зв'язатися з Пендрагоном зараз, по радіо, по короткій хвилі, і розкажуть ему, що голосування-голосування повинно було трапитися. І замовлена карак пендрагон не шталь чекати п'яти. Він би не чекала й хвилини, як тільки він усвідомив і зрозумів ... Ракети може стартувати в будь-який момент.
  
  
  Гвен теж все зрозуміла, і тепер їм не треба було багато говорити. Вони бігли вниз і досягли підстави пускової труби. Монстр чекав там, терплячий, холодний, блискучий, дикий, в оточенні дюжини пуповин, які його годували. Нік дивився на цю пташку, і на мить йому стало страшно.
  
  
  Потім він стріпнувся. Він ще не переможений, ще не мертвий. Діяти назавжди було швидко.
  
  
  Гвен отвинтила пластину біля основи ракети. Нік взяв пластик навколо тютюнового мішка, все, що у нього залишилося, і розплющив його, надавши ему довгасту форму. Гвен шепнула йому:
  
  
  - Бачиш тут? Цей інструмент використовується для скасування вибухів. Насправді, вони називають це «камерою для абортів». Вони використовують його, як ракети летять в неправильному напрямку, щоб знищити ih по дорозі. Просто шкода, що ми не знаємо точної довжини хвилі ... Ми могли б все зробити по радіо, і ми б заощадили стільки сил.
  
  
  Нік відштовхнув її і сказав:
  
  
  - Я поставлю годинник на п'ятнадцять хвилина. А поки шукайте вихід, щоб як можна більше піти звідси. Якщо ми цього не зробимо, ми обидва поджаримся.
  
  
  Ми вибухнемо разом з іншими.
  
  
  Він нахилився, щоб налагодити детонатор, і з деяким задоволенням відзначив, що його руки не тремтять.
  
  
  Ему знадобилося чотири хвилини, щоб полагодити все, включаючи дріт, детонатор і мітку часу. Коли почалося цокання, він встав і покликав дівчину:
  
  
  - Гвен?
  
  
  - Її тут. Може, її щось знайшов, йди!
  
  
  Він обійшов базу ракети, намагаючись не спіткнутися про плутанину проводів, яка займається нагадала йому було про змій у будинок леді Хардесті. Гвен дивилася на дірку в металевій стінці пускової труби. У Ніка з'явилася надія.
  
  
  - Як ви думаєте, це запасний вихід?
  
  
  Вона насупилася і похитала головою.
  
  
  - Не знаю, не думаю. Мені здається, це провід для відбору проб повітря. Якщо це веде тільки до кондиціонера, де повинен бути клапан. Вони всі закривають перед запуском.
  
  
  Номер Три втупився на цю таємничу чорну діру і запитав ee:
  
  
  - Якщо клапан закритий, ми не пройдемо. Це те, що ви маєте на увазі? Немає виходу?
  
  
  Гвен похитала головою.
  
  
  - Ні. А якщо ми опинимося в кондиціонері ... Все одно вогонь охопить всю трубу, і ...
  
  
  - Припускаю, що перспективи не райдужні, але
  
  У мене просто немає нічого іншого ... мужності, йди туди, і я піду за тобою. І якщо ви знаєте якісь молитви, то саме час рекомендувати нашу душу Богові.
  
  
  Гвен зняла пальто і сунула голову в дірку. Він дивився, як це красиве тверде дно зникає, потім викинув і плащ, але було майже неможливо, щоб його широкі плечі могли прослизнути в цей отвір. Він побачив на підлозі банку машинного мастила і зняв все, що було на nen, крім нижньої білизни. Він взяв годинник і сунув ih за гумку своїх трусів. Потім він помазался маслом. Пахло жахливо, але спасибі цьому ему вдалося, хоча і з працею, потрапити в нору. У якийсь момент трубка зігнулась. Було кромешно темно. Нік покликав дівчину, і її голос пролунав з металевої стогнати.
  
  
  Раптом він почув голос Гвен, дивний і приглушене, що кличе його знизу.
  
  
  - Немає ніяких клапанів, Нік. Може, це дійсно аварійний вихід або щось подібне. Її продовжую спускатися зараз і вірю, що доберуся до плаття. Здається, її чую шум хвиль.
  
  
  «Заткнися і продовжуй», - крикнув Нік. - Минають хвилини, і назавжди за рішенням врятуватися!
  
  
  Він теж продовжував свій шлях, завжди спускався з пагорба, повернув ще раз, зіскрібаючи трохи жиру і трохи шкури, потім він побачив її. Тепер темрява була менш глибокою. Вона знову крикнула ему.
  
  
  - Нік, поспішай в тунель! О, може, ми все-таки зможемо!
  
  
  Номер Три що-то крякнув і продовжив з зусиллям котитися вниз.
  
  
  Очевидно, дівчина забувала маленьку деталь - полум'я, яке незабаром повинно було пройти і по трубі.
  
  
  Але він теж досяг дна і благополучно приземлився у вузькому тунелі, висіченому в скелі. Гвен вже бігла до квадрату світі, який можна було бачити у кінці. Нік пішов за нею. Раптово Гвен зупинилася і обернулася в сторону его. Вона прошепотіла ему:
  
  
  - Нік, там хтось є. Думаю, це жінка. Її бачив, як вона прийшла з іншої галереї.
  
  
  Леді Хардесті опритомніла! Вона швидко одужала, кравець візьми, гей, вдалося протверезіти, вона зрозуміла, що сталося, і знайшла спосіб зв'язатися з ними звідкись ще. І приготовлено воно.
  
  
  - Баннгг!
  
  
  У нах навіть був пістолет! Кулі почали луною відбиватися від стін тунелю. Нік схопив Гвен і пройшов mimmo nah, щоб прикрити її своїм тілом. Тоді він сказав агов,:
  
  
  - Спробуємо обійти.
  
  
  Він побіг уперед, як розлючений бик, готовий кинутися. У жінки не може бути багато куль в стовбурі, так як вона вже витратила частину. І в такому стані у нього точно не було занадто точної мети. Однак у нього не було іншого виходу, окрім як піти гей назустріч і трохи ризикнути. Все було краще, ніж нависла загроза, загроза, яка займається ставала гіршою з кожною секундою. Вогонь і дим нікого б не пощадили. Не кажу вже про небезпеку цих стильних п'ятдесяти мегатонн водневої смерті!
  
  
  Галерея раптово розширилася в досить простору печеру, тьмяно освітлену жовтуватою лампою, свисавшей зі стелі. Великі хлопчики добре організували втечу в разі невдачі! Нік встиг лише помітити вхід у печеру, дзюрчання води поблизу, невеликий причал і підвісний мотор ...
  
  
  - Баннгг!
  
  
  Goggle відскочила від стіни і зажужжала, як велика розлючений бджола. Леді Хардесті сховалася за купою каменів біля входу в печеру і націлилася на нього, з кольта. Нік підскочив і кинувся на нах.
  
  
  Ще одна goggle вилетіла через пістолета і влучила йому в плече. Сила удару змусила його втратити рівновагу. Він крутнувся і впав. Він побачив, як mimmo нього проходить Гвен з лютої гримасою на обличчі.
  
  
  Нік не відчував біль. Він збирався встати, але зрозумів, що сили його залишили. Та трохи волі теж. Він відчував себе змученим і байдужим. Якщо Гвен вдасться звільнитися від цієї суки, тим краще для нах. Він, мабуть, дуже готель розірвати її на частини, потім того, що передав йому в руки!
  
  
  Леді Хардесті підійшла до дівчини з ревом люті, її бліде обличчя спотворилося від страху, гніву і відчаю. Вони зіткнулися і покотилися по землі, як два звіра, що б'ються за здобич. Деякий час вони продовжували бити ще, інший, як одержимі, дряпати інший інший, рвати на собі волосся.
  
  
  Деякий час Нік байдуже дивився на них. Він був безсилий.
  
  і він відчував себе дивно спокійним. Здавалося краще, щоб інші час від часу билися.
  
  
  Але в якийсь момент він встав, зітхнувши. Леді Хардесті росія, кравець її забирай! Гей, вдалося здолати Гвен, вона сиділа на ній, колінами, і намагалася задушити. Вона дійсно була схожа на злу відьму з розпатланим волоссям, розірваним одягом і виставленої напоказ груддю. І его людини було вираження садистського урочистості.
  
  
  Нік намацав гострий камінь, жим на землю і підповз до парі. Він вклав камінь в судомну руку Гвен, потім відступив на кілька кроків.
  
  
  Дівчина швидко підняла руку і вдарила суперницю по лобі.
  
  
  Кров почала сочитися, закривши обличчя леді Хардесті потворною червоною маскою. Гвен наносила удари знову, і знову, і знову. Леді Хардесті відпустила її і впала на бік. Гвен перекотилася, потім впала на коліна на життя суперниці. Він знову підняла камінь з дурним виразом обличчя. Жінка поза себе - не найприємніше видовище. Гвен знову почало бити, один, два, три ...
  
  
  Нік підійшов до неї і спробував відтягнути її.
  
  
  - Досить! Вона давно вмерла!
  
  
  Гвен впустила камінь і подивилася на покручений труп. Потім він подивився на Ніка абсолютно порожніми очима.
  
  
  «Його... його...» - почав він запинатися.
  
  
  В той момент здавалося, що світ розвалився. Нік схопив дівчину за руку і затягнув у невелику пристань, у воду, яка займається закривала ih, захищаючи ih.
  
  
  Печера затремтіла. Всій території готелю, а почала розгойдуватися і танцювати. Великий шматок каменю відламався від склепінчастого стелі галереї і при падінні розлетівся на тисячу осколків. Страшний рев рознісся по печері; інший шматок каменю відламався зі сховища і відправився поховати тіло леді Хардесті. Гул знову посилився. Здавалося, що мільйон гігантів зійшли з розуму в самому складати долар Землі, що вся планета готелю вибухнути. Замість цього був тільки великий язик вогню, який сердито біг по тунелю. Він виходив з пускової труби.
  
  
  Гвен притиснулася до Ніку і уткнулась особою в його груди.
  
  
  «О боже...» - пробурмотів він. - О боже, о боже ...
  
  
  Потім все закінчилося так само, як і почалося, і вони обидва залишилися живі. Ознакою того, що боєголовки не були заряджені.
  
  
  Нік взяв диво без питань, як завжди, тільки вдячний за те, що воно було. Незабаром печера заповнилася димом. Номер три відшмагав дівчину і сказав:
  
  
  - Швидше візьмемо підвісний двигун і переріжемо мотузку!
  
  
  Через десять му вони були вже в парі кілометрів від берега і дивилися на чорний острів і той ще більш чорний дим, що оповила його.
  
  
  - Атомних грибів немає, розумієш? - зазначив Нік. - На щастя, нам вдалося втекти. Велика частина острова була зруйнована, але боєголовки не були заряджені. На щастя.
  
  
  Гвен нічого не сказала. Вона дивилася на нього, як на диво. Нарешті вона дивним голосом сказала:
  
  
  - Ти знав, який ти смішний, такий засмаглий ... в нижній білизні, весь у жирному мазуті, закривавлений, з приклеєною бородою і з ... ти безцінний, голосування, і все, - закінчив він абсолютно невиразним тоном.
  
  
  - З цього приводу їй теж не можу сказати, що ти дуже гарненька, дивлячись на тебе ... - відповів він і зірвав цибулину Траверс з еластичного пояса шорт. Він відкрив її і відрегулював важіль, потім показав його дівчині і пояснив:
  
  
  - Тепер ця штука пищить, як марсіанин. Тут вже кілька днів стоїть англійський підводний човен. Він нас чекає, і коли він почує сигнал ... Ці люди найближчим часом прийдуть на допомогу, тому що ви повинні спочатку випустити пар.
  
  
  - Що?
  
  
  - Ти на грані істерики, її це дуже добре бачу. Дозволь собі розслабитися.
  
  
  Він дійсно був таким, і він відпустив. Нік терпляче чекав, поки вона випустить пар назавжди. Але до того часу, коли темна підводний човен почав повільно спливати, як кіт, що викидає воду і пар, вона вже оговталася.
  
  
  «Ти дуже розуміюча людина», - сказала вона, витираючи очі тильною стороною долоні. - Слава богу, тепер все скінчено ...
  
  
  «Для тебе», - кисло сказав Нік Картер. - Для тебе, Гвен. Але не для мене. Мені ще належить вирішити дуже важливе штопора. І її знайшли виправити це на свій розсуд. незавершене.
  
  
  
  Тринадцята глава.
  
  
  
  Ян Треверс голосно запротестував. потім він шталь переконувати, нарешті розсердився.
  
  І в якийсь момент він вирішив зателефонувати Хоука. Номер три в офісі Скотланд-Ярдів в Трэверсе підслухав розмову між ними по внутрішній лінії. Хоук був коротким і сухим. Оскільки аварії більше не назрівала, дві двоюрідні націй могли б знову сваритися.
  
  
  Хоук сказав сухий-сухий:
  
  
  - Він виконав свою місію, чи не так? - І Нік усміхнувся. Старий встав на бік свого хлопця номер один! - А тепер дозволь мені закінчити його шлях.
  
  
  Треверс набив трубку і звернувся з листом до Ніку:
  
  
  - Я збираюся повісити цього ублюдка, розумієте? Ви не повинні позбавляти мене цього задоволення!
  
  
  - Подивимося. Може, йому доведеться бути повішеним, - відповів він і пішов. Ee рука обвивала шию, підтримуючи чорний шовковий шарф.
  
  
  Ему знадобилося півгодини, щоб позбутися від стеження, яку Треверс поставив за ним.
  
  
  Він найняв у Рутса червоний стандартний двомісний автомобіль і попрямував до набережної Челсі. Біля мосту Альберта, він повернув наліво і попрямував в Річмонд.
  
  
  Замовлена карак пендрагон, він же Сесіл Graves Лорд Хардесті, переховувався в будівельному курортному комплексі Magna Film, який був його власністю. Там не яскраво фільмів більше п'яти років. Тиск друидизма в якийсь момент стало настільки сильним, що у «Лерда» не було часу займатися чим-небудь іншим. Насправді, він навіть наполовину зняв фільм про короля Артура.
  
  
  Леді Хардесті коротко пояснила Ніку на острові Блэкскейп. Дуже коротко, тому що вона дуже поспішала з ним переспати.
  
  
  Але тепер Нік пригадав свої слова, коли він їхав в машині по пробках Річмонда.
  
  
  «Мій чоловік божевільний з манією величі, - сказала красуня ему, - і він дійсно думає, що він якийсь король Артур». Власне, звідси він і отримав свій псевдонім. Старі кельтські королі носили титул замовлена карак пендрагон. Ручка на кельтській мові означає Вождь, і Дракон завжди зображувався на ih бойових прапорах. Вони були абсолютними тиранами.
  
  
  Диктаторами. І мій чоловік теж хоче бути диктатором. Але він стверджує, що у нього інші наміри: він каже, що буде «хорошим» диктатором, доброзичливим деспотом! - і скривила презирливу гримасу.
  
  
  Нік був досить задумливим, коли виїжджав з Річмонда. Він знав достатньо про цю історію, щоб знати, що Утер замовлена карак пендрагон був батьком короля Артура, на відміну від кельтської легенди. Лорд Хардесті побудував свою особистість за зразком цього доброго чоловіка і чудового короля, який жив багато століть тому. Нік зітхнув. Гроші, без сумніву, вдарили ему в голову. Якби Сесіл Graves Хардесті не був найбагатшою людиною в світі, не все те, що сталося, трапилося б. А в разі безумства вони замкнули його в якому-небудь психіатричному закладі, щоб покласти нитку його життя, щоб він не заподіював шкоди. Але гроші, мільйони, мільярди ... З цими проклятими грошима можна зробити дуже багато.
  
  
  Коли він прибув в студію, обнесену стіною, вже згущалися сутінки. Погода стала краще, стало менше холодно, а на заході небо було червонуватим. Комплекс розташований в околицях сірої і занедбаної села, принаймні, зовні. Нік сховав машину за заростями дерев і обійшов навколишнє стіну. Мав бути хоча б один сторож, тому доводилося уникати вхідних воріт.
  
  
  Він приніс мотузок і великий гак. Забратися на вершину стіни і спуститися з іншого боку це не потребувало багато часу. Він озирнувся. Сутінки швидко згустилися, але все ще можна було розрізнити навколишні ih форми. Тепер, наприклад, він побачив, що в залі на вулиці старого міста на американському Заході. Він пройшов обережно, безшумно, mimmo фасадів з пап'є-маше, фальшивого салоні з вивіскою Золотий Підв'язки, ковальській лавки, бакалійної лавки. Нік посміхнувся, дивлячись на той фон, без інтер'єру, і сказав собі, що багато людей такі: весь фасад, і нічого всередині.
  
  
  Він перетнув уявну кордон і опинився в іншій країні: Африці. Тепер він був у Касба. Вузькі і кам'яні вулички, мінарет, кіоски арабських продавців.
  
  
  Господаря, як і раніше, не було видно, якщо такий тут був. Він минув фортеця Іноземного легіону, загублену в піщаній пустелі, продовжив шлях і, нарешті, побачив святий на вершині фортеці. Ось, нарешті, і Камелот, святиня короля Артура. Хто знає, чи ще там круглий стілець, і дванадцять лицарів?
  
  
  Ні, більш імовірно, що сучасний король Артур сидів один за цим столом, роздумував над своїми розбитими мріями і придумував якийсь план переїхав.
  
  Хто знає, чи знав замовлена карак пендрагон, що його ще не переміг Нік Картер. Можливо. Яким би божевільним він нам був, цей чоловік точно не був дурний. Може, він просто його чекав.
  
  
  Треверс повернув Ніку его зброю, і він старанно перевірив його. Люгер заспокоював його, як і стилет, добре захований у рукаві. Нік поморщився. Goggle, яку леді Хардесті всадила йому в плече, на щастя, не потрапила в кістку, але відірвала в нього хороший шматок м'яса. На щастя, це була ліва рука. Однак він відчував тупий і безперервну біль, і більше, ніж біль, його турбувала й скутість, яка займається заважала йому було рухатися з его звичайної спритністю. Він витягнув «люгер» з піхов і засунув його в хусточку, якою він тримав руку на шиї. Просто щоб бути готовим вихопити его. Потім він два або три рази потренувався витягнути Хьюго з замшевого футляра і, нарешті, поїхав в Камелот.
  
  
  Замок короля Артура був зроблений не з пап'є-маше. Лорд Хардесті збудував його навколо цього каменю для більшої достовірності. Він сам продюсував і режисирував фільм, поки не вирішив зупинити його.
  
  
  Нік ступив на опущений підйомний міст. Рів був майже заповнений. «Там все автентично», - сказав він собі з усмішкою. Навіть смерть.
  
  
  Він увійшов у внутрішній двір і піднявся по довгих сходах, що ведуть до трибун. Башти, вежі, зубчасті стіни. Там, у найвищій вежі, він, яка займається висвітлювала весь замок, все ще горів святим. Піднявся легкий вітерець, і Нік раптом почув приглушений звук полотна, яке, розмахуючись, вдарилося об стрижень. Насправді, величезний прапор майорів на вітрі, і він глянув на нього, допомагаючи собі на секунду з ліхтариком, який був у нього в кишені.
  
  
  Він побачив золотого дракона в центрі прапором і кисло розсміявся. Цей тип страждають манією величі позначав у своїй присутності в замку цим прапором. Точно так само, як королева Англії, яка займається приїхала в свою резиденцію, піднявши прапор на флагштоку Віндзорського замку ... Проте нам, Траверс, нам Скотланд-Ярду, наші місцева поліція не зрозуміли значення цього повідомлення і не довіряють, що замовлена карак пендрагон там переховувався. Хто знає, де це. Я намагаюся історія вкраденого листи Едгара По! Ховається десь відкрито, на очах у шукають, а вони цього не знайдуть.
  
  
  Він увійшов у найвищу вежу через арку і піднявся по гвинтових сходах. Нарешті він увійшов у велику круглу кімнату. В центрі стояв круглий стілець, освітлений сильної лампочкою, свисавшей зі стелі. Перед цим столом сидів чоловік в інвалідному кріслі. Волосся у нах були довгі й білі, як сніг. Позаду нього Нік помітив застарілу сучасну полку, оснащену трансивером і прикрашений великою кількістю кнопок і перемикачів всіх видів.
  
  
  Старий, навіть не піднімаючи голови, сказав:
  
  
  - Сідайте, містер Картер. Її чекав тебе.
  
  
  Чуйні вуха і очі Ніка невпинно працювали на цьому шляху. Номер Три знав, що для його спиною немає нічого небезпечного. Можливо, перед ним, але він все ще не усвідомлював масштаб цієї небезпеки.
  
  
  Він зробив крок вперед, підійшов трохи лиже до столу й зупинився. Він глянув нагорі. Ніщо йому не загрожувало, навіть зі стелі. Він продовжував оглядати кімнату настороженими очима.
  
  
  Сесіл Graves - він же замовлена карак пендрагон - видавив слабку посмішку.
  
  
  - Тут немає підводних каменів, будьте впевнені. Запевняю вас, жодних висять сокир або загадкових люків під ногами. Її визнаю, ви виграли, містер Картер. Її дуже сподівався, що ти прийдеш сюди, тому що її готель побачити обличчя людини, який зміг перемогти мене в поодинці.
  
  
  - В цьому мені допомагали, і дуже багато. Але, зізнаюся, ви були дуже близькі до перемоги.
  
  
  Замовлена карак пендрагон підняв тонку аристократичну руку.
  
  
  - Ви надто скромні, сер. Але, думаю, ви прийшли сюди не для того, щоб обмінятися люб'язностями.
  
  
  У нього було довге, бліде обличчя, чисто поголене, з двома очима з дивними золотими відблисками, які іскрилися в цьому яскравому світлі. Він трохи випростався. крісло і провів пальцями по своїм срібним волоссям. Потім він запитав його:
  
  
  - Навіщо ви прийшли, містер Картер? Щоб злитися на переможеного і хвалитися своїм тріумфом?
  
  
  Нік похитав головою.
  
  
  - Мені ніколи не подобається мій тріумф, лорд Хардесті. Її прийшов тільки закінчити роботу. Її повинен передати тебе поліції.
  
  
  Насправді, в той момент він вирішив зробити Траверсу той маленький подарунок, про який він так дбав.
  
  
  Старий похитав сивою головою.
  
  
  Мені це не подобається, містер Картер. І зроби мені люб'язність, поки ти тут, називати мене Пендрагоном. Це буде фіксації, оскільки її намагався жити, як замовлена карак пендрагон, її також готель би померти, як він. Не могли б ви це влаштувати?
  
  
  Картер коротко кивнув.
  
  
  - Все в порядку. Отже, ми хочемо йти, замовлена карак пендрагон?
  
  
  Старий знову підняв руку.
  
  
  - Ні, його так не думаю. Запевняю вас, я не люблю піддавати себе глузуванням, у мене немає бажання з'являтися в залі суду, щоб почути свій смертний вирок ... - Він з огидою скривився. - Це був би дуже принизливий і безславний нитку, і її не зміг би цього витерпіти.
  
  
  Нік підійшов лиже.
  
  
  - Але можуть і не повісити.
  
  
  Дивні золоті очі заблищали.
  
  
  - Ні, може бути, і немає. Проте навіть перебування у в'язниці не принесе задоволення. Дійсно, це було б гірше смерті. Містер Картер, ви стали причиною мого падіння, моєї цивільної смерті. Тепер я думаю, що ти мені щось винен.
  
  
  Нік рідкісних лікувальних дозволяв собі сторопіти, але тепер дивився на співрозмовника з справжнім здивуванням.
  
  
  - Її, її, тобі щось винен?
  
  
  Замовлена карак пендрагон посміхнувся. У нього були ідеальні зубні протези, які, мабуть, коштували ему цілого стану.
  
  
  - Так, ти повинен дати мені смерть по моєму вибору. Це найменше, що ви можете зробити, чи не так?
  
  
  Її, хочу, щоб ти вбив мене тут зараз. Або, що було б ще краще, дозволити мені покінчити з собою власними руками. Він підняв руки. - Як бачите, її беззбройний, тому покладаюся виключно на вас. Будь ласка, містер Картер, її, вас, благаю.
  
  
  Дай мені пістолет. Її впевнений, що він у вас буде. Пістолет з єдиною кулею в стовбурі, і її знаю, куди випустити цю кулю. Дозвольте мені покинути цей світ, принаймні, з подобою гідності.
  
  
  Нік не квапився. Він готель подумати про це. Він зробив ще один крок вперед і посміхнувся Пендрагону. Він посміхався тільки губами, бо очі його були заморожені.
  
  
  «Пробачити мою цікавість», - сказав він. - Що це за кнопка?
  
  
  Замовлена карак пендрагон відразу зрозумів і показав йому червону кнопку, трохи подалі від інших на полиці.
  
  
  - Кнопка запуску. І вона б запустила ракети, якби не ти.
  
  
  Нік спостерігав за ним.
  
  
  - А ви дійсно готелів ih запустити?
  
  
  Настало довге мовчання. Замовлена карак пендрагон взявся за підборіддя і втупився на супротивника.
  
  
  «По правді кажу, я не знаю», - нарешті зізнався він. - Може так, а може і ні. Я не кровожерливий людина. Але я вважаю, що Росію потрібно знищити. І ... ну може бути, її б ih і запустив, на благо людства. Жахливе засіб для досягнення похвальною мети.
  
  
  Голос Ніка пролунав тихо, елементи чути.
  
  
  - Вона б запустила ih в будь-якому випадку, без найменшого коливання. Вона була дуже-дуже кровожерливої!
  
  
  «Так», - зітхнув замовлена карак пендрагон. - Це була найбільша помилка в моєму житті, але мені ніколи не вистачало сміливості вбити її. Вона була дуже гарною. Це була моя ахіллесова п'ята.
  
  
  Вони ж слова, що сказав раніше Ян Треверс.
  
  
  Замовлена карак пендрагон подивився на Ніка.
  
  
  - Вона сказала мені, що ти мертвий, розумієш? Вона сказала, що вони вбили тебе в поїзді. Її ніколи не вірив гей, але в той раз, зізнаюся, я в це довірив. І з ними тхора її трохи послабив пильність. Фатальна помилка, як її побачив пізніше.
  
  
  Її не повинен був гей вірити.
  
  
  Нік весело посміхнувся.
  
  
  - Перефразовуючи Марка Твена, повідомлення про мою смерть частині бувають перебільшені.
  
  
  - Її бачу. Замовлена карак пендрагон важко зітхнув. - Проте все це вже не має значення. Отже, ви хочете надати мені право позбавити мене життя? Обіцяю, що зроблю це швидко і без суєти.
  
  
  Нік прийняв рішення. Він вийняв «люгер» з носового плат, розрядив его і вставив в мозку одну кулю.
  
  
  - Чому б ні? - сказав він. - Може, ти все-таки прав. Ви позбутися себе від безлічі непотрібних складнощів і уникнете шуму скандального судового розгляду.
  
  
  Для мене абсолютно не має значення, ти помреш так чи інакше, якщо ти помреш раз і назавжди і більше не зможеш завдати у всіх будинках навколо. - Він простягнув зброю чоловікові, простягаючи руку через круглий стілець. - Беріть. Але постарайтеся поквапитися, тому що сьогодні у мене є зобов'язання, і я не хочу його пропустити.
  
  
  Замовлена карак пендрагон взяв «люгер» і подивився на нього. Він був відполірований від постійного використання. Велика частина вороніння зникла, відкривши первісну білизну металу. Деякий час старий продовжував захоплено дивитися на нах, потім підняв її і зробив на груди Ніка.
  
  
  - Ви мене трохи пошкодувала, - сказав він. - Я не думав, що ти такий же шалений романтик, як я! О, її вб'ю себе, і не
  
  сумніваюся, її знайду інший спосіб, тому що я знаю, що я повинен покласти нитка цього тепер, коли її втратив обличчя. Але спочатку його вб'ю вас, містер Картер!
  
  
  Він натиснув на курок.
  
  
  Удар змусив Ніка відступити на чотири кроки. Він похитнувся, змахнув руками, але потім відновив рівновагу і повільно пішов назад до Пендрагону. Старий витріщився на нього, скоріше здивований, ніж переляканий.
  
  
  - Я в обладунках. В тому, щоб приїхати в Камелот захищеним ними, був сенс, правда?
  
  
  І кинув стилет.
  
  
  
  Чотирнадцята глава.
  
  
  
  На одній навколо самих південних точок Дорсета сутінки тривають довго, навіть в листопаді, коли погода хороша. Це країна, суцільно покрита м'якими дюнами, і солодкий туман, набагато менш неприємна, ніж у місті. В гірчичних полях птахи наповнюють повітря tem кілька жалібним вереском, який, за словами Х'ю Уолпола, центрує всю любов і біль світу усередині себе.
  
  
  У селі Бертон-Бредсток, недалеко від знаменитого Бридпорта, навколо якого втік молодий і нещасний Карл Стюарт, рятуючи свою шкуру, є прагнення готель з приміщенням під назвою «Голуб». Він розташований приблизно в двохстах метрах від Ла-Маншу. Колись це було місце зустрічі контрабандистів, а сьогодні ih правнуки в светрах і безформних бриджах за молескиновой шкури збираються в загальній вітальні та розмовляють зі своїм милим дорсетским акцентом. Знак повідомляє перехожим, що всередині можна поспати і поїсти.
  
  
  Маленька двомісна машина піднялася по брудній доріжці і зупинилася перед рестораном. Нік глянув на табличку й сказав партнерці:
  
  
  - Що ще ми можемо побажати? Тут є, щоб поспати, і все, що нам потрібно, темного пива. Якщо ми зупинимося?
  
  
  У Гвен Лейт було рожеве обличчя. Частково це був її природний колір, так як вона проходила три дні в клініці, щоб відпочити і знову встати на ноги, а тепер вона знову стала здоровою, красивою великий дівчиною. Але почасти цей рум'янець пояснювався її природною скромністю. Не дивлячись Ніку в очі, вона відповіла:
  
  
  - Думаю, так. Виглядає дуже красиво.
  
  
  Нік Картер розсміявся, і це був добрий, щасливий сміх. Населений пункт росії була успішно завершена, і він почував себе чудово. Его плече все ще було забинтовано, але рана швидко гоїлася. Настав час відпочити. Ему вдалося випросити двотижневу відпустку у впертого Тетерев'ятник.
  
  
  Тепер він вийшов навколо машини і відкрив дівчині двері. На Гвен була коротка спідниця, і її засмаглі коліна спалахнули на очах у Ніка, який сказав з симулированной урочистістю:
  
  
  - Ніколи не забуду, як вперше побачив ці коліна. Вони майже змусили мене забути про місії.
  
  
  - Нік! Вона вилаяла його полушутливым тоном. Але її губи трохи тремтіли. Свої руде волосся вона одягла чепчик, і тепер тканина посипалася краплями вологи, блискучими, як діаманти.
  
  
  - Вибач, - сказав Нік з зовсім не жалем, а з посмішкою. Потім він обійняв її і поцілував в кінчик носа.
  
  
  - О, будь ласка!
  
  
  Гвен боролася, але було ясно, що вона iso усіх сил намагається зберігати серйозність.
  
  
  - Пробач, що?
  
  
  - Люди дивляться на нас! Хіба ви не бачите тих хлопців, закочують очі?
  
  
  - Звичайно, заздрять. Ревнують. - Він узяв її за руку і потягнув в сторону клубу. - Пізніше подивимося, чи варто заносити багаж чи ні.
  
  
  Давайте спочатку досліджуємо штопора про еде і сні. По правді кажу, зараз мене більше цікавить ліжко, ніж eda.
  
  
  Гвен почервоніла ще більше, але слухняно пішла за нею.
  
  
  Тепер вони нарешті залишилися одні в маленькій кімнаті з низьким кесонним стелею, і Нік почав її цілувати. Вони в таку гру на край ліжка повністю одягнені. Ніколас Хантінгтон Картер поводився як джентльмен; з грацією, що вразила навіть його самого.
  
  
  Губи Гвен були м'якими, солодкими і зовсім не стриманими. Спочатку вона здавалася трохи скутою і незручною, але тепер її слухняне тіло з радістю поступилося его сильної мужності.
  
  
  В кінці цього довгого поцілунку - потрібно було вирватися або задихнутися - Нік вигукнув:
  
  
  - Я прогресую, як пристойна людина! Ми одні, і я не торкаюся до тебе. А ви ще не почали кричати і стрибати в стелю.
  
  
  Вона уткнулась особою в його груди.
  
  
  - Я як раз збиралася тобі про це розповісти.
  
  
  Нік закурив.
  
  
  - Ну, все розкажи.
  
  
  - Так, але не дивись на мене. В іншому випадку я не зможу пояснити.
  
  
  - Дивне створіння! Добре, я не дивлюся на тебе.
  
  
  Вона почала пошепки:
  
  
  - Її готелю тебе з того моменту, як побачила тебе, Нік. Навіть у такий важкий і драматичний момент. Це було жахливо, що я відчувала ... Я жахлива! Мені не холодно, і я не боюся чоловіків. Іноді її б воліла бути такою ...
  
  
  Навпаки, її, як раз навпаки, і якщо її зустріч підходящого чоловіка, їй, здається, горю бажанням. Її повинна постійно стежити за собою, щоб не зійти з розуму, я завжди повинна бути напоготові. Жахливо бути такий, розумієте?
  
  
  - Чому жахливо? Ти мені подобаєшся такий, яка ти є, кохана. Раптом він згадав і спохмурнів. - До речі, а з тим хлопцем, з яким ви були заручені? Якого ви віддали перевагу всім суперменам? Що з ним стало?
  
  
  - О, це була брехня. Я не заручена. Їй тільки сказала тобі триматися на відстані і захищалася ... від себе.
  
  
  (З Джимі Стоуксе крутився на кінчику його мови, тому що йому було цікаво дізнатися, що сталося між ними. Але тоді він цього не сформулював. Зрештою, це не його справа.
  
  
  Він відкрив очі і подивився на нах. Він обдарував її він посмішкою, яку Хок назвав «щирою».
  
  
  Гвен довго дивилася на нього. А потім кинулася в його обійми.
  
  
  - Дурень! Її люблю тебе!
  
  
  Нік спочатку поцілував її, потім на мить відірвався від її губ, щоб запитати:
  
  
  - Але як я можу бути впевнений?
  
  
  Вона підштовхнула його лягти на ліжко і хихикнула:
  
  
  - Якщо у вас все добре, дуже добре, але дійсно добре, може бути, я вам це доведу.
  
  
  І він це зробив.
  
  НИТКА
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  Грізні
  
  Гордість передує падінню
  
  На пишних зелених пагорбах, тепер чорних, як сажа під безлунным небом, чекали мовчазні спостерігачі. Ih було багато, але тільки один знав або повинен був знати, що в цю ніч навколо всіх ночей є щось особливе, чого варто чекати. І той, хоч і знав, де шукати, був занадто обережний, щоб вислизнути через укриття, ризикуючи попередити інших, які не знали, що наближався до них у ночі. Тим не менш, спостерігач був достатньо близько, щоб почути, чи можна що-небудь почути; і я знаю, до чого прислухатися, спостерігач здивувався тиші з сукню. Хвилі хльостали по камінню, сичав слабкий вітер, але це все. Можливо, це було так само добре, але це турбувало.
  
  Внизу двоє чоловіків у човні інстинктивно пригнулися, коли яскравий промінь світла розсік небо і по дузі впав на чорну хвилю сукню. Вони обидва знали, що "промінь" ліхтариків відбудеться mimmo у них, тому що висадка була ретельно спланована. Республіці Гаїті була не в такому фінансовому стані, щоб охороняти всю свою кордон, суходіл і море, щоб закрити проломи проти всіх бажаючих. Маленький божевільний, який був її довічним президентом, намагався зробити саме це, тому що в його крихітному землі роїлися всілякі авантюристи - кубинці, домініканці, американці, венесуельці, вбивці і фотографи за Життя - і ему було досить втручання ззовні. . Таким чином прожектори і збройні спостерігачі у всіх можливих точках думки. І все ж він не міг повністю оточити свою сторону острова суцільним кільцем людей, і ніхто в здоровому глузді не шталь б розглядати Кап-Сен-Мішель, як місце висадки.
  
  Величезний меч світ гойднувся з сукню на землю. Нам вони, хто керував світлом, нам вони, хто спостерігав за ними з вершин скелі, не бачили тонку бойову рубку, виступаючу над вздымаемым вітром морем, нам маленьку темну фігуру, колір півночі, яка займається пливла по хвилях до скелястого затоки. Навіть чоловіки були підпеченими: молодший із-за того, що він народився в Порт-о-Пренсі, а початку другої з-за того, що він вважає розумним зіставити з тінями під час нічної подорожі.
  
  Жан-П'єр Турньє вивів маленьке судно в небезпечну мілководді. Човен була тихою - диво інженерної думки, винайдене тим, на кого працювали двоє чоловіків. Принцип, на якому він працював, був занадто складним для розуміння більшості чоловіків, навіть Яна П'єра, але для нього це не мало значення. Він знав тільки, що там було дивно тихо, що берегова лінія його дитинства була ему так знайома, як і будь-якому живому чоловікові, і що коли справа доходила до управління будь човном, він скажено хвацько міг приїхати до неї на скелю і висадити свого пасажира. саме туди, куди він повинен був піти. До біса близько, але не зовсім.
  
  Він глянув на скелю, яка займається тепер височіла над ними. Двісті футів, майже непереборна перешкода. Він подивився на іншого чоловіка, і подумав, чи зможе він це зробити. Координація, рівновага, витривалість - все, що у нього було. Шість футів з гаком довжини шнур і сталеві нерви допоможуть, так, але хіба цього досить? Жан-П'єр сумнівався. Нікому і ніколи не вдавалося піднятися на цей зрадницький слизький скеля. Пірати минулих днів дозволяли своїм бранцям втекти від них, подолавши цю прірву. Згідно історії, нам, один, навколо них ніколи не робив цього. Десятки людей впали на смерть об камені внизу.
  
  Інший чоловік озирнувся на нього і раптом усміхнувся в темряві. В сутінках виднілася тільки білизна его зубів і слабкі відблиски в очах, але Жан-П'єр міг подумки бачити сильне бородате обличчя. Він подумав про ih ретельної підготовки, і про те, що він бачив у дії. «Ну, може бути, - подумав він. Може бути. Якщо хто і може це зробити, то це він. Але, mon Dieu! Яким жахливим було б падіння, якщо б воно було.
  
  Камені були дуже близькими і гострими, як зуби акули. Сильний порив вітру вдарив невеличкий човен і штовхнув її небезпечно близько до зазубреною кам'яної кромці, вистилає підніжжя скелі. Жан-П'єр торкнувся важеля, і майже зупинив апарат, як якщо б це був безшумний гидрокоптер, потім повільно і з нескінченним умінням зробив його до найнижчого і найменш зазубленому валуну. Він злегка доторкнувся до кнопки, і автоматичний гак простягнувся більш ніж одного з буферних сторін човни і прив'язав її на місці. Човен хаотично погойдувалася в прибої, але гак тримався.
  
  Товариш Жанна П'єра глянув на кам'яну стіну. Перші кілька вертикальних опор були мокрими і слизькими від бризок. Вища скеля була, очевидно, візаві, але безликої і безликою, як бетонний стовп. Високо вгорі, на краю обриву, росли низькі кущі. За ними росли густі пишні дерева.
  
  Літній чоловік задоволено кивнув. Листя надасть ему укриття, а його темно-зелена форма зробить його практично невидимим.
  
  
  
  
  середовищ нічних темних дерев. Його очі дивились у темряву нагорі. Так, це був вузький прохід, про який ему розповідав Жан-П'єр, невелику ділянку простору між деревами, який перетворився у вузьку природну стежку пагорби за ним. Мовчки він закінчив те, що робив. Не потрібно більше дивитися на цю скелю. Він буде досить близько до неї через хвилину. Він перевірив ремені, якими вигнуті шипи кріпилися до його черевиків, і знайшов ih міцними. Наручний ремені теж були на місці; кісточки пальців на його пальцях щільно до них прилягали, а гострі, схожі на кігті придатки, здавалося, виростали відверті навколо его м'язистих рук.
  
  Він кивнув Жан-П'єру, підняв пазуристу руку в знак вітання і легко перемахнув з хитної човна на низменному лежить валун. Один раз, і тільки один раз він підняв очі і почав підніматися. Пазуристі гачки на його руках і ногах тихенько шкребли по скелі, знаходили крихітні зачіпки і рухалися вперед, як обережні краби.
  
  Це було болісно повільно. Жан-П'єр спостерігав, хворобливе відчуття наростало в його животі, коли маленькі струмочки піску ковзали по кручі, і зупинялися, коли вже не було піску, щоб падати. Тільки скелі, сама гола навколо каміння, зустрілася з лазячими кігтями. Десять футів... п'ятнадцять... двадцять. Боже, це було повільно. Двадцять п'ять ... На одну мить, від якого завмирає складати долар, ноги в черевиках вивільнилися. Жан-П'єр втягнув повітря і мимоволі подивився на гострі камені біля човна. З гуркотом і з невеликим сплеском скотився камінчик. Коли він знову підняв очі, він побачив, що пазуристі лапи знову взяли в свої руки і повільно, повільно рухалися вгору. Тридцять футів... ще кілька дюймів... ще кілька футів. Пори ему йти; йому було більше нічого було робити.
  
  Він відсунув безшумну човен від смертоносних скель і знову повернув її до відкритого моря і очікує підводному човні. Приглушене світло циферблата его наручних годинників підказувало йому, що він повинен поквапитися. Малятку було наказано не чекати тих, хто відстав. Один раз він озирнувся. Наприклад, сорок, п'ятдесят футів, він підрахував, і дерся, як нерішуча равлик, по садовій стогнати.
  
  Людина, який піднімався, був хема завгодно, тільки не равликом, а скеля була чим завгодно, тільки не садової стіною. Ніч була теплою, і спроба пробитися крізь прірву віднімала у нього всі сили волі та витривалість. Він намагався змусити свої руки і ноги працювати автоматично, поки думав про інші речі - про інші речі, наприклад, про те, як піт починає поколювати его шкіру, і про свербінні его нової бороди. Подумки він перевірив вміст свого спорядження: камуфляж Кастро з додатковими внутрішніми кишенями. Великі суми грошей у кількох номіналах і для різних цілей, включаючи хабарництво. Рюкзак, що містить костюм навколо чудового волокна, який повинен був бути абсолютно захищеним від зморшок. Він сподівався, що це так. Аксесуари для костюма.
  
  Інші аксесуари ... включаючи Люгер по імені Вільгельміна, стилет, відомий як Хьюго, і газову бомбу на ім'я П'єр.
  
  Нік Картер продовжив сходження.
  
  Кігті бродив по скелі, впиваючись у ee поверхню і утримуючи його за допомогою крихітних часток дюйма ножа гострої сталі. Не було рішенням поспішати, не було за що триматися, тільки пазуристі леза, щоб утримати його від смертельних каміння внизу.
  
  Ще не наполовину. І напругу його тіла ставало нестерпним. Не те щоб він навіть знав, що його чекає нагорі. Звичайно, у нього було ім'я, але не більше того. Брифінг, який дав ему Хок, промайнув у його голів. Звали Паоло, а Паоло повинен був чекати в цій гірській печері в півтора милях звідси.
  
  "Чому Пауло?" - запитав він у глави AX.
  
  Хок сердито подивився на нього. «Що ви маєте на увазі,« Чому Паоло? »»
  
  «Італійське ім'я для домініканця?»
  
  Хок роздратовано жував сигару. "Так? Вони такі ж суперечливі, як і ми. У всякому разі, це може бути кодове ім'я. Як би воно нам було, ви повинні будете використовувати це ім'я для нього. Ваше контактна особа - Пауло, а не Томас, Рікардо або... або, Енріко.
  
  «Це може бути кодове ім'я!» - повторити Нік. «Адже ми мало що знаємо?»
  
  Хок холодно подивився на нього. «Ні, не знаємо. Якщо б ми знали стільки, скільки ви думаєте, що ми повинні знати, ми б, ймовірно, не відправляли вас. «На самому делле, Картер, ми навіть не знаємо, що це не пастка».
  
  Пастка, так. Обнадійливі думки. Нік зціпив зуби і продовжував лізти. Его особі залив піт. Кожен мускул і кожен нерв вимагали відпочинку. Вперше він почав задаватися питанням, сумніватися в тому, чи дійсно він зможе дістатися до вершини.
  
  Це було ще далі. До того ж це був довгий шлях вниз. І другого шансів не буде.
  
  Продовжуй, кравець тебе забирай! - люто сказав собі. Він знав, що годиться для цього трохи більше. Це перетворювалося на фізичну агонію. Его дряпали руки, нічого не знаходили, знову дряпали і тримали. Він піднявся ще на одну болючу сходинку.
  
  Ні, це було смішно. Він не міг дозволити собі думати про повну неможливість цього.
  
  
  
  
  «Якщо це пастка, - сказав він, - як ви гадаєте, що це за пастка?»
  
  Він згадав ревматизму Хоука, але він вислизнув через его цепляющегося розуму, коли кігті на його ногах втратили хватку. Його тіло котилося вниз із страхітливою швидкістю, і скребуть гаки марно дряпали твердий камінь. Він чіплявся, як п'явка, я хочу, щоб його кінцівки і тіло притиснулися до обриву, і молячись, щоб який-небудь нескінченно величезний виступ зачепився за дико зондувальні, дряпають кігті і зупинив його смертоносне ковзання.
  
  Нік потрапив у кам'яну стіну, як гігантський кіт, відчайдушно шукає зачіпку. Его топающие ноги встромилися в кремінну поверхню. Знайшов крихітну щілину. І тримається.
  
  Він на мить притулився до нього, важко дихаючи і кліпаючи очима з гарячого горщика. Але він знав, що його опори занадто мала, щоб утримувати його там більше секунди, і змусив себе рухатися далі. Спочатку вбік, потім повільно вгору з хвилею відчайдушного зусилля, яке забирало у нього останній запас сил. Він знав, що це не триватиме ему до вершини.
  
  «Голос його, - тупо подумав він. Який пекельний шлях.
  
  Потім його ноги знайшли уступ шириною два дюйми. Якимось дивом кам'яна стіна над ним опинилася під невеликим кутом, так що він міг нахилитися всередину і отримати якусь перепочинок. Він глибоко зітхнув і з вдячністю і змусив себе розслабитися, наскільки міг. Пройшла хвилина. Інша. Його дихання сповільнилося до нормального, і вузли его м'язах поступово розійшлися. Промінь проектор, про який він забув, розсікав небо позаду нього. Він знову усвідомив це, але знав, що це не знайде його тут. Офіційні особи Гаїті були настільки впевнені в тому, що обрив неможливо обійти, - і Бог знає, це виглядало так, ніби вони були праві, - що вони навіть не спромоглися стежити за ним. Принаймні, так кажуть в повідомленнях розвідки Хока.
  
  Нік витер своє поточне особу про плече і зігнув напружені руки. Неймовірно, але він відчував себе бадьорим і відпочившим. Его пазуристі пальці тяглися вгору; его ноги не хотіли і знайшли іншу тонку зачіпку. Впертий корінь зачепив его руки - перший, який він знайшов. Він обережно потягся до нього, і воно витримало.
  
  Можливо, він все-таки виживе. Тепер стало легше.
  
  Ніч була тихою, якби не шум води внизу і пориви вітру крізь дерева нагорі. Він міг чути дряпають, ковзні звуки свого власного підйому, але він знав, що його крихітні, схожі на щури звуки були нормальними звуками для ночі і не були б помічені. Якщо, звичайно, слухачі не виявилися ценымногие лиже, ніж передбачалося.
  
  Позаду нього в темному морі занурилася маленька підводний човен. Безшумна човен знаходився в спеціальному відсіку, а Жан-П'єр був у своєму его вухо до подслушивающему пристрою, яке передавало тихі звуки повільного підйому людини за неможливого схилу. Він чув, але він повинен був почути.
  
  Хтось інший теж чув.
  
  Спостерігач, який знав, чого чекати, безшумно вислизнув від вершини скелі, і, як тінь, ковзнув до призначеного місця зустрічі.
  
  Нік поліз. Йти було важко, але вже не здавалося неможливим. Найскладнішою частиною цього, тепер, коли він знав, що він пройшов половину шляху, була невпевненість у тому, що попереду. Його охопив якийсь гнів.
  
  Скарб! костя бога! - подумав він про себе. Заховані мільйони Трухільо, і його я повинен знайти ih на Гаїті? Все це було божевіллям. Десь там, у темряві, був чоловік на ім'я Паоло, лідер групи, що носила назву в коміксі «Грізні». Жахливі! Нік тихо і гірко усміхнувся. Без сумніву, мафію Карибського плаття і дядька Сема захопився в нову поїздку. Імовірно, ці люди були організацією домініканських патріотів, спраглих дістати частину видобутку колишнього диктатора, і використовувати її на благо своєї країни. У всякому разі, це була ih історії, і вони вирушили в Хок, і глава AX викликав Картера. Отже, Киллмастер підіймався на скелю в Гаїті, щоб зустріти злодія в законі «Жахливих». І що йому було робити, коли він ih зустрів?
  
  Хоук знизав плечима. "Зазвичай. Дізнайся, хто вони і які вони. Визначити їх, якщо вони на рівні. Розберіться в цьому пошти бизнесявляется операції «Вибух» і вкладіть ему нитка. Це все. Тепер, що стосується того, як ви будете встановлювати контакт, ви підете з Жан-П'єром Тюрнье на катері Q і нацелитесь на мис Сен-Мішель. Голосування карти ...
  
  Ще у Вашингтоні все виглядало так просто.
  
  Тепер Гаїті, години потім півночі, і Пауло по Грізних чекав у тіні.
  
  Нік глянув угору. Обід обриву і низька узлісся кущів тепер були всього в декількох футах над ним. Він зупинився на мить і перевів дух, для останньої спроби. Тут було вітряно, і пориви вітру смикали його одяг. І здавалося трохи світліше. Він швидко глянув на небо. Так, хмари були тонші, а над головою сяяла кілька зірок.
  
  Це було добре, тому що ему знадобився б ih після світу, щоб провести його крізь дерева.
  
  
  
  
  
  Він дотягнувся до останнього кола свого підйому і неухильно рушив далі.
  
  Его пазуристі руки нарешті підійшли до краю і вчепилися в нього. Ще один поштовх его втомлених нога, і він зробить це. Він заглянув через край, щоб побачити, що лежить за ним, тому що у нього не було наміру схопитися за вільні гілки і зісковзнути назад з цього жахливого схилу.
  
  Він дивився відвертими перед собою, на те, чого там не повинно було бути. Так, у печері, але не відвертими перед ним, всього в кількох дюймах від його очей. Його погляд ковзнув вгору від ступень у важких черевиках, вгору по нерухомим, нерухомим ногах вгору з масивної грудей, до бородатому особі.
  
  Обличчя перетворилося в оскал зламаних зубів. Навіть у напівтемряві це не було схоже на приємне обличчя.
  
  «Ласкаво просимо, аміго», - прошепотів низький голос. "Я допомагаю тобі, так?"
  
  Нік тихо хмикнув і кивнув, як би в знак вдячності, але його мозок працював швидше. Ласкаво просимо, аміго, кравець візьми. Потрібно було обмінюватися іменами і кодовими фразами, і «Ласкаво просимо, аміго» серед них не було. Він побачив, як велика невиразна постать підійшла до нього ще лиже, і iso усіх сил встромив пазуристі ноги в скелю. Одна рука схопилася за коріння куща, а інша підняла руку, немов намагаючись просити допомоги. Пролунав тихий смішок, і важкий черевик болісно вдарила по його руці.
  
  "Янкі свиня!" - прошепотів голос, і черевик знову хитнувся. На цей раз він потрапив відвертими в голову Ніка.
  
  Підводний човен була в кількох милях звідси і безшумно ковзала по чорному морю. Жан-П'єр сидів у своїй тісній каюті, притиснувши вухо до маленького чорного ящика і відкривши рот від жаху.
  
  "Янкі свиня!" - прошепотіла трубка. Потім пролунав початку другої удар, голосніше першого, і звук, який почався з бурчання і закінчився пронизливим криком.
  
  Уведи мене до свого лідера
  
  Він знову вдарив з дикою люттю. Його мета все ще крутилася від ковзного удару, а у вухах абсурдно звіриний крик, але це була його життя або життя іншої людини, і будь він проклятий, коли він збирався втратити своє життя на цій стадії гри. Перший швидкий ривок простягнутої руки вже розірвав гомілку в клапті. Тепер у нього була перевага, і він збирався його використовувати.
  
  Нік рвонувся вгору, наносячи удар, встромивши сталеві кігті в товсте стегно і розсікаючи ними боком по низу життя. Крик перетворився в одну довгу безперервну ланцюжок жахливим болем, і ноги в чоботях більше не виривалася, а намагалися відступити. Кігті глибоко встромилися в плоть, і трималися; Зустрічаючому з недружніми ногами нікуди було відступати. Нік скочив з кінця обриву, змучений і полуошеломленный, все ще стискаючи свою жертву. Здоровань зробив зручний якір, встромивши гачки в извивающееся тіло, і Нік не соромився використовувати його, поки він був там. Крик посилився, чоловік відсахнувся і впав. Нік важко приземлився на нього і вирвав руку навколо сочащейся плоті. Его ворог корчився під ним, ноги і руки сіпалися, непристойності виривалися навколо його горла. Деякий час вони обидва лежали там, скорчившись, як пара неймовірних коханців, а потім здоровань раптом рвонув своє тіло і схопився на ноги. Нік перекинувся, змучений нестерпно. Він міг бачити, що нависла над ним велику фігуру, розірваний одяг і жахливі рани, деформуючі його нижню частину тіла, і він міг бачити довгий ніж, що з'явився в руці іншої людини, але він не міг змусити свої м'язи рухатися.
  
  Край обриву був позаду нього. Великий чоловік підійшов до нього, тримаючи ніж напоготові для удару вниз, а його обличчя перетворилося на шалену маску боляче і ненависті.
  
  Костя бога, зроби що-небудь, стомлено сказав собі Нік, і йому захотілося блювати. Кишки хлопця вилізли назовні.
  
  Ніж повільно опустився вниз, і чоловік покотився вперед. Нік зібрав сили і вдарив його ногою швидким рухом, яке потрапило чоловікові в груди і підкинуло його в повітря. Знову пролунав цей жахливий крик, і чоловік балансував у повітрі, як цирковий акробат на ногах свого партнера. Тільки ці ноги були смертельно небезпечними. Нік знову схопився, почув тріск тканини, і відчув, як його ноша впала. Він повернувся боком від істоти, яка з виттям летіло по повітрю через край і зі скелі.
  
  Крик закінчився нудотним стуком. Потім був сплеск. Потім - нічого.
  
  Нік стомлено sel. Голос віків і его безмовне прибуття. Він невпевнено піднявся на ноги і прислухався до нічних звуків. Десь далеко почулися крики. Ему краще йти.
  
  Він незграбно увійшов в зарості дерев і притулився до міцного стовбура, знімаючи кігті-гачки зі своїх рук і нога. Вони були липкими від крові. - Ви опинилися гарненькими ублюдками, - похмуро він привітав ну і сунув в свій рюкзак. Він постояв під деревами на мить, набираючи дихання, і змушував свій складати долар сповільнити своє галопуюче руху.
  
  
  
  
  Десь зліва від нього спалахнув сергій. Він не міг сказати, як далеко це було, але звуки чоловічих голосів все ще були приглушені. Поруч з тривогою чирикнула птах, і він неуважно помітив ee звук, коли рушив далі. «Безсумнівно, занепокоєна моєю непомітним появою», - кисло сказав він собі і попрямував до вузькій стежці між деревами, яку Жан-П'єр сказав ему, що знайде.
  
  Він справді знайшов його, і він пройшов по йому з тихою обережністю, слухаючи і спостерігаючи. Цікаво, ця клята птиця, здавалося, переслідувала його.
  
  Нік подивився через плече. Тут порожньо. І на деревах нічого не рухалося. Птах знову чирикнула... і цвірінькання пішло не по тональності.
  
  Раптово він згадав маленьке двостороннє радіо у внутрішній кишені під пахвами. Відчуваючи себе трохи нерозумно, він нахилив голову і чирикнул собі під пахву. Два цвірінькання, а потім він заговорив.
  
  «Все в порядку, Жан-П'єр», - сказав він дуже м'яко, але чітко. «Це був інший хлопець».
  
  "Слава Богу!" Голос його товариша-AXEman долинув до нього тихим далеким звуком, але він міг чути полегшення Жанна П'єра. Настала пауза. Потім: «Який ще хлопець?»
  
  - Не знаю, - м'яко сказав Нік. «Він не назвав свого імені. Але він не був люб'язним. Нам китаєць, нам гаитянин він не був. Якщо припустити, то я б сказав, що він міг бути кубинцем ».
  
  "Кубинець!"
  
  "Так, нібито."
  
  "Але чому? Що взагалі сталося?
  
  Вогні наближалися, але не щиро до йому. Нік наблизився губами до крихітному мікрофону.
  
  «Слухай, ми поговоримо як-небудь іншим разом, добре? Якщо б це був не Паоло, який тільки що зійшов з обриву, мені все одно треба з ним зустрітися, а цей ваш ліс заповнюється людьми. Скажи Яструб, що я дістався до стежки на вершині скелі. І наступного разу не чирикай, Добре?"
  
  "Правильно."
  
  Нік рушив далі між деревами. Його тіло здавалося, ніби його застрягли в измельчителе сміття, і він знав, що не в формі для більш важких дій сьогодні ввечері. Так що він ступив м'яко, уважно слухав і сподівався, що не Пауло він зачепив смерть. Думка про те, що це може бути, відкривала ряд можливостей, про які він не дбав, і більшість навколо них записувалися як " т-р-а-п. І якщо це був не Пауло, то, звичайно, хтось інший, і це не сприяло створенню більш приємною в інтернеті.
  
  Він перестав думати про це і зосередився на тому, щоб мовчки попрямувати до печери. Може, там він знайде який-небудь ревматизму.
  
  Сергій проникав крізь дерева, і голоси доходили до нього, приблизно у чверті милі. Він зупинився і притулився до дерева, прислухаючись. Одіна з усього голосів долинув до нього голосно і виразно на раскачивающемся мелодійною французькою мовою уродженця Гаїті. Здавалося, що це якийсь наказ. Військовий наказ. Добре. Так, гаїтянських військових слід уникати, але не боятися ну як прихованих ворогів.
  
  Всій території готелю, а в його ногами почала підніматися вгору, і попереду він побачив величезну і дивну коряве дерево, яке було включено в план его як зорієнтуватися. Ще сотню ярдів, і він буде біля входу в гірську печеру, насвистуючи, щоб його впустили. Его shaggy пом'якшував вологий мох. За роки практики безшумного скритності він уникав гілок, які можуть ламатися під його ногами, або гілок, які могли б зачепити і шарудіти по його тілу, і він швидко підійшов до входу в печеру, як тигр у ночі.
  
  Він розчинився в темряві листяного куща і подивився на вузьку розколину в скелі. Він був майже схований за волочащимися лозами та кущами, і, якщо б він не знав, де шукати, швидше за все, він би цього не помітив. Якщо б він відкрився в печері будь-якого розміру в межах гори, це було б добрим сховком для банди патріотів, оголошених поза законом. Так само добре для зграї злодіїв. Або осередок комуністичних агентів. Шкода, що в AX було так мало інформації про цю групу, яка займається називала себе The Terrible Ones. Вони можуть бути хема завгодно, тільки не тим, хема вони себе називали. Віддані домініканці? Може бути. Він на це сподівався. Думкою він побачив роту крутих повстанців типу Фиделиста, але, може бути, трохи більше прозахідних, твердих, як цвях, і, швидше за все, не дуже педантичних, озброєних до зубів автоматами і мачете.
  
  А також, здавалося б, невидимий.
  
  Нік прослизнув назад у кущ і втупився. пильно в темряву. Його очі блукали по камінню і ущелинах, листя, стовбурів дерев і гілок, і не бачив нічого, що могло б бути людиною, що сидить в безмовній вахті. Снували комахи через листя, і далекі крики все ще чулися, але поблизу не було чути нам звук присутності людини. Тим не менш він відчував, що таке присутності було. І в той же час він не відчував того цікавого поколювання в потилиці, яке було ознакою спрацьовування его, інстинкт небезпеки. Це було нормально. Ймовірно, Пауло Грозний чекав у печері, як і обіцяв, і вийде за сигналом.
  
  Нік тихо присвиснув. це був
  
  
  
  
  
  пташиний поклик островів, не щебетання радіо, а довгий мелодійний звук, який то піднімався, то стихав, як голос дикої птахи у польоті. Він почекав трохи, а потім виголосив другу частину сигналу - невелику хитру варіацію, засновану на глибокому знанні Жан-П'єром дикої природи Гаїті. Потім він прислухався.
  
  Перший сигнал прийшов до нього по всій глибини ущелини скелі. Потім почала другий, приглушений листям і камінням, але безпомилково правильний. Нік напружився, коли зашуршали листя, і тонка темна постать заблокувала отвір в скелі і мовчки зупинилася. Він міг бачити трохи, крім краплі додаткової темряви і чогось, що віддалено нагадував ковбойський капелюх або, може бути, свого роду сомбреро і натяку на ноги у черевиках і штанах.
  
  «Ще не пізно для тих, хто шукає своїх друзів», - прошепотів Нік в ревматизму.
  
  «Для чесних мандрівників вже пізно», - прошепотів тихий голос у м'якому іспанською.
  
  «Кого ви шукаєте?»
  
  «Паоло».
  
  «Так. Ви знайшли того, кого хотіли, якщо у вас є сокира ».
  
  Все йде нормально. У нього була сокира, так, крихітна татуювання на внутрішній стороні ліктя, хоча Пауло нічого про це не знав.
  
  «Він буде у вашому розпорядженні», - пробурмотів він в ночі, і обмін кодами закінчився. Все правильно було сказано, і тепер залишалося тільки слідувати за Паоло через ущелину в печеру. Однак зростаюче почуття занепокоєння змушувало його вагатися. Тут було щось дивне. І ідея увійти в темну печеру з незнайомцем ему не подобалася. Особливо, якщо всередині були інші незнайомці зі своїми темними планами.
  
  Він озирнувся, уважно прислухаючись. Єдині звуки були далеко. Якщо поруч були спостерігачі, вони дійсно були безмовними.
  
  Темна фігура відійшла від входу в печеру.
  
  - Тоді іди, - сказав низький голос.
  
  Нік зробив повільний крок вперед і мовчки витягнув Вильгельмину з кобури в свою руку.
  
  «Повернись, будь ласка», - м'яко сказав він. «Йди першим в печеру».
  
  Він почув тихе пирхання. "Ти боїшся?" - запитав низький голос.
  
  «Я обережний, - відповів він. «Відсуньтеся, будь ласка. Я не хочу стояти тут і розмовляти всю ніч ». Болять пальці лівої руки потягнулися до трубки у формі ручки, у верхній кишені.
  
  Був роздратований вдих, а потім неохоче: «Як скажеш».
  
  «Тепер ти спиною до мене».
  
  «Але, для estestvenno, обережний».
  
  Фігура повернулася і зникла в ущелині.
  
  Нік швидко пішов за ним одним швидким і безшумним стрибком. Він встав боком в отворі, Вільгельміна приготувалася до дії і клацнула вимикачем на крихітній трубці ліхтарика. Яскравий святий спалахнув навколо маленького святилища.
  
  «Вимкни це, дурень!» - прошепотів голос.
  
  Він вимкнув його і пірнув всередину, здивований і сердитий. У печері не було людей, крім нього самого і того, хто шептав голосом. Так і повинно бути. Але те, що він побачив у яскравому промені світла, було зовсім не тим, чого він чекав.
  
  В руці іншого крихітний навколо палаючих вогнів. Біля входу відбулося рух, і він побачив фіранку навколо кущів і темну тканину, натягнуту на вхід. Той, хто відгукнувся на ім'я Пауло, потягнувся до чого-то на кам'яному уступі, і раптом невелика печера наповнилася м'яким сяйвом.
  
  «Ви хочете дати?» - в люті сказав супутник Ніка. «Ви вже наробила досить шуму, щоб розбудити мертвих! Ви думали, коли ви прийдете сюди, на вас нападуть бандити?
  
  «Я думав про що, - повільно сказав Нік, - але ти, інший Паоло, - останнє, чого її очікував». Він зробив один крок вперед і дозволив своєму погляду озирнутися з капелюха в стилі ранчеро, на вільну армійську куртку, на заляпані брудом штани, закривають добре складені ноги, і порвані чоботи для верхової їзди. Потім він дозволив своєму погляду знову піднятися вгору, щоб розглянути фігуру, яку він міг розрізнити під маскою. Він не поспішав; це був зухвалий огляд, але його гнів примусив його зробити це. Нарешті він подивився в обличчя з твердим ротом і очима кольору холодного сланцю. І его персиково-кремовий колір обличчя, затьмарений тільки маленьким шрамом на нижній лівій щоці.
  
  Очі дивилися на нього, кліпаючи на його бородатому особою і закривавленому одязі.
  
  Нік зітхнув і різко сель на виступ скелі.
  
  Дівчина коротко розсміялася і змахнула з голови капелюх ранчеро. Ee волосся випадали з-під нього. Це було довге і медово-русое.
  
  "Добре?" вона зажадала. «Ви бачили все, що готелі побачити?»
  
  «Недостатньо», - різко сказав він. «Ви дійсно жінка або ще не вирішили?»
  
  Її очі бризнули вогнем. «Думаю, ви очікуєте, що я буду бродити по горах на високих підборах і у вечірній сукні?» Вона відкинула капелюх від себе, як ніби це була мета Ніка, і подивилася на нього. «Визволи мене від наклепів, будь ласка,
  
  
  
  
  
  
  і приступимо до справи. Спочатку ми повинні зібрати зустрінуть ваших людей разом - хоча одному Богу відомо, як ви плануєте це зробити потім всіх створених вами заворушень. Можу спитати, про що все це було? "Вона знову дивилася на кров на його сорочці. - Ясно, вам боляче. Сталася аварія або тебе бачили? »
  
  «Як мило з твого боку запитати», - сказав Нік, кладучи Вильгельмину поруч з собою на камінь і знімаючи рюкзак з его втомлених плечей. «Як ви думаєте, хто міг мене бачити?»
  
  - Звичайно, гаїтянська патруль, - нетерпляче сказала вона. «Сюди більше ніхто не приходить, принаймні, вночі. Щодо цього місця існує вудуское забобони. Голос чому її вибрала его ».
  
  "Ніхто інший?" Нік втупився на нах. «І адже неможливо було, щоб хтось пішов за тобою тут?»
  
  «Звичайно, за мною ніхто не стежив», - відрізала вона, але її холодні очі були стурбовані. "Про що ти говориш?"
  
  «Про когось, хто не був гаїтянські охоронцем, і який міг би навіть бути вашим другом, наскільки мені відомо». Нік уважно спостерігав за нею, поки говорив. «Великий чоловік, трохи вище мене і важче, одягнений у таку ж форму.
  
  Бородаті латинські риси обличчя, наскільки Ти міг бачити, і повний рот зламаних зубів. Ee очі майже непомітно розширилися. «І він назвав мене свинею-янкі», - продовжив Нік. «Я не проти, щоб мене називали, але звідки йому було знати? Як ви могли помітити, сьогодні її не ношу свою капіталістичну одяг з Уолл-стертий ».
  
  «Дійсно, її помітила», - тихо сказала вона, і її холодний погляд знову ковзнув по его неба, бородатому особі і його закривавленому одязі. "Де був цей чоловік?"
  
  «Він чекав мене на вершині скелі, - сказав Нік, - iso усіх сил намагаючись викинути мене в космос. Звичайно, мені довелося вбити його. Колись було обмінюватися люб'язностями ». Його тон раптом шталь різкіше. "Хто він був? Ви дізналися опис, чи не так? "
  
  Вона повільно похитала головою. « Багато чоловіків в наші дні носити те, що ви носите, і у багатьох навколо, у них є бороди, і зламані зуби. Абсолютно насправді, що він схожий на людину, яку її знаю, але я не можу бути впевнений, якщо не побачу його. І це, її, вважаю, абсолютно неможливо? "
  
  «Абсолютно неможливо», - погодився Нік. «Можливо, ти так само рада»
  
  "Чому її має бути рада?" Легке пом'якшення ee кравець миттєво змінилося твердістю стисненого rta, яка займається здавалася ee нормальним виразом обличчя. «Ми просили допомоги, і якщо ви збираєтеся її надати, має бути взаємна довіра. Я не буду називати імені, в якому не впевнена. Коли ми доберемося до Санто-Домінго, її запитаю про це людині. Якщо він живий, то він не той, так? Але якщо він зник, їй розповім вам про nen ».
  
  На даний момент він майже захоплювався нею. Вона була такою справедливою і чесною. І, можливо, вона навіть була чесною.
  
  «Добре, - тихо сказав він. "Наступний штопора. Хто ти? Очевидно, ви не Паоло, з яким її довірив, що я зустрінуся. Хтось збрехав. Це була ти?"
  
  «Не було брехні!» вона спалахнула. «Я не винна, що сталося непорозуміння!»
  
  «Яке непорозуміння?» Він трохи не плюнув у нах словами. «Хто і де Паоло? І хто ти?"
  
  Здавалося, вона відсахнулася від нього. Потім вона зухвало вздернула підборіддя і виплюнула ему слова.
  
  «Чистий Пауло. Ніколи не було і ніхто ніколи не говорив, що було. Її відправив повідомлення, які привели вас сюди. І вона не збрехала. Ім'я - Паула. Паула! Якщо у транскрипції була помилка, це не моя вина! Крім того, яка різниця? »
  
  «А щодо "Грізних"?» - сказав він крижаним тоном. «Ви не збираєтеся говорити мені, що група борців за свободу обрала жінку для виконання чоловічої доручення?»
  
  Вона засміялася над ним, але в її сміхові не було гумору.
  
  «Які чоловіки? Залишилося небагато чоловіків, щоб виконувати чоловічі доручення. Її сем вибрала. Чому б і ні? Її ih лідер ».
  
  Він витріщився на нах. Здавалося, це увійшло в його звичку. Але крихітне сумнів, разожженное першим звуком пошепки, переростало у вогонь підозр.
  
  "Я бачу. Ви ih лідер. А в чому чоловіча сила вашої компанії? Ви можете сказати мені; Це скоро дізнаюся - якщо вирішу залишитися. І, як ви сказали, має бути взаємна довіра ». Він чекав.
  
  Вона зухвало подивилася на нього. «Тепер ти знаєш, чи не так? У нас немає чоловіків. "Грізні" - жінки. Всі voni."
  
  «І правильно назвали», - сказав він і задумливо почухав груди. Маленький перемикач, який з'єднував його з Жан-П'єром, переключився в положення «Викл.». Коли він дізнається більше, він розповість, але Тато Яструб не збирався отримувати докладний звіт про свої стосунки з цією зоркой жінкою.
  
  Нік зняв закривавлену сорочку. Ушите радіо пішло разом з нею.
  
  «Ну, у мене був важкий день, ніч», - сказав він. «Я не знаю, яке розвага ви запланували на частину, але я збираюся трохи поспати. Якщо вважаєте це необхідним, ви можете поспостерігати.
  
  
  
  
  
  
  «А як же решта?» - сказала вона, і він був радий бачити, що вона виглядала здивованою. «Звичайно, вам потрібно буде встановити контакт зі своїми людьми?»
  
  «Сюрприз, сюрприз», - люб'язно сказав він, роблячи подушку навколо своєї сорочки і рюкзака і просовуючи Вильгельмину під вузлик. «У мене була одна; тепер голос вам одіна. Інших чоловіків немає. Їй все, що ти збираєшся отримати. Добраніч, малюк Паоло, вимкни, будь ласка, свят.
  
  "Ти що?" Вона рушила до нього, ee струнке тіло гальванизировала лють. «Я прошу про допомогу, і я отримую...?»
  
  "Будь спокійним!" - прошипів він. Його волосся розповзлися, і він потягнувся до «Люгеру», підхоплюючись на ноги.
  
  Ee рот сердито відкрився, і він затиснув його долонею.
  
  «Я сказав, мовчи!» Він насторожився і прислухався. Він відчув її легкий рух, і побачив, що вона все зрозуміла.
  
  Зовні було рух. Не гучне, ще не близько, але всі лиже. Тріщали гілки і шелестіло листя.
  
  «Значить, ніхто ніколи не ходить цим шляхом», - гірко прошепотів він. "Твої друзі?"
  
  Вона рішуче похитала головою з-за його стримує руки.
  
  «Тоді тримай рот на замку і вимкни святий».
  
  Він відпустив її і спостерігав за її швидким рухом до сяйва на кам'янистій полиці.
  
  «Добре рухається», - подумав він про себе, і потім святий згасло. Він підкрався до входу в печеру і помацав Вильгельмину.
  
  Звуки були м'якими, але виразними. Вони перетворилися у обережні shaggy, ih було багато. І вони були щиро зовні.
  
  Вуду на скелях
  
  Нік напружився. Пролунав ще один звук, який був чимось нескінченно більш загрозливим, ніж людські shaggy. Це було важке, нетерпляче дихання, яке перейшло в низьке гарчання. М'який голос прошепотів команду на ледь слышном креольською мовою. Гарчання припинилося, але кущі біля зовнішнього входу в печеру почали шелестіти і тріскатися, як ніби ih когтило якась гігантська тварина.
  
  Дівчина втягнула повітря. Нік відчув, як її губи злегка торкнулися його вуха. Вони здавалися ценымногие м'якше, ніж здавалися.
  
  - Гаїтянська собачий патруль, - майже беззвучно прошепотіла вона. «Зазвичай шестеро осіб і одна собака. Якщо вони візьмуть нас, нам нитка ».
  
  Нік похмуро кивнув у темряві. Він знав про таємної поліції божевільного диктатора і диявольських тортури, які вони винаходили для задоволення свого боса від перегляду. Але навіть якщо б він зміг пробитися крізь шістьох озброєних людей, ця ідея ему не сподобалася. Він не сумнівався тільки в тому, що люди збираються прийти за ним постріли інших бігти. Крім того, він відсахнувся від стрілянини шістьох чоловіків, які не обов'язково були його ворогами, але солдатами на сторожі. Може, він зможе ih перехитрити, поторгуватися з ними.... Він відхилив цю ідею. Це було дуже далеко. Его, розум був зайнятий.
  
  Пирхання ставало гучнішим і нетерпеливее. Нервові кінці Ніка неприємно покалывали.
  
  «Ще у мене є пістолет», - прошепотіла дівчина. «Ми можемо стріляти в них одного за іншим, коли вони йдуть за собакою. Є місце тільки для одного...
  
  - Тихіше, - видихнув гей, Нік. Христос! вона була холоднокровна, хоча, може бути прав. За винятком того, що патруль навряд чи залишиться, щоб його хапали за одним. Відповідь вогонь, один в життя за допомогою, і вони її отримали. Нитка місії "Скарб". "Занадто шумно. Крайній засіб."
  
  «У вас є перша допомога?» В її голосі великого сенсу не мають, презирство і гіркота.
  
  Він повернув її обличчя до себе і повернув її голову так, що її вухо торкнулося його rta. У крихітній мочці залишався стійкий запах брас, а її волосся шовковисто-м'якими.
  
  «Що таке місцеві забобони?» пробурмотів він. «Що-небудь, що ми можемо використати?»
  
  Вона видав нетерплячий клацання і потім м'яко сказала: «Ой. Це джуба, страх перед мертвими душами, що повертаються, щоб забрати життя інших. Але-"
  
  "Ах!" Він щось знав про це і відчув проблиск надії. Все варто було спробувати.
  
  Імпровізована затемнююча фіранка з темної тканини та чагарнику здіймалася у ih нога. Сопіння перетворилося в гарчання. Нік відтягнув дівчину швидким і безшумним рухом, і відчув стукіт у її грудях, який ему дивно сподобався. Він скоріше відчув, ніж побачив, як завіса опустився на місце, по тихій команді. Потім на вулиці була консультація пошепки. Він не чув слів, але здогадувався, про що говорилося.
  
  «Я думаю, ви плануєте впустити ih сюди, а потім налякаєте ih до смерті?» - прошепотіла дівчина дуже голосно.
  
  "Тихо!" - наполегливо прошипів він. «Поверніться в печеру як можна глибше - заберіть на уступ, якщо зможете його знайти. Тоді тримай рот на замку і тримай пістолет, поки я не зроблю перший постріл. Зрозуміти?"
  
  Він відчув, як ee гол-кивнула ему в губи, і імпульсивно прикусив м'яке вухо. Він посміхнувся про себе, почувши, як вона зітхнула, і рішуче підштовхнув її до глибині печери.
  
  Знову почулося гарчання, і щось важке качнулось в кущах зовні. Нік швидко ковзнув до своєї імпровізованої подушці і наосліп поліз у рюкзак, тихо проклинаючи тварюка, яка займається тицьнула його досліджує руку.
  
  
  
  
  Він витягнув його, все ще липке, і надів обручку на пальці. Потім він попрямував до вузького входу і примружив очі в темряві попросив істоти, яке гарчало і сопело у його нога.
  
  Він задавався питанням, чи була собака на повідку, чи вони дозволили б гей зжувати того, що, по ih думку, був усередині. Або якщо вони почнуть кричати на нього, щоб він здався, а потім почнуть закидати смердючі бомби або щось ще гірше, щоб його викурити. Але він не планував чекати ih наступного ходу.
  
  Його легені наповнилися сирим повітрям печери, а горло дивно працювало. Кафедра спецефектів і монтажу AXE багато чому навчилася тих, хто мав можливості вчитися, і Картер був ih самим досвідченим учнем. Голос чому він був Киллмастером, і голос чому він був тут.
  
  З його горла вирвався леденить кров звук, звук людина в далеких краях пекло, лепет істоти, збожеволілого від тортур проклятих. Він дозволив гей, піднятися повільно і невблаганно, прислухаючись до жахів свого власного невпізнанного голосу з деяким острахом і смутний спостерігаючи за товстої мордою і лопатою лапою величезної собаки, пробирающейся крізь розколину. Він відсунувся до бічної стогнати печери, геть від діри, але все ще в межах досяжності, підняв свою смертоносну руку до готовності. Его голос перетворився у дзюркотливий крик болісного сміху.
  
  «Якщо б їй був собакою, її б наїжився», - подумав він про себе і видав пронизливу ноту, яку було жахливо чути. Собака загарчала і позадкувала. Нік підвищив голос ще на сходинку вище. Це прозвучало в пронизливому рыдании, змусить здригнутися шерсть, і голос собаки приєднався до его дуету, який в чистилище пролунав би страхітливо.
  
  Нік затримав дихання. Собака поміняти ключ і випустила соло, пронизливо, визжащее гарчання, як у наляканого вовка на відстані. Голоси, чоловічі голоси, шепотілися постійно, і тепер він міг вловити страх в різкому шипении. Він навіть міг розрізнити деякі слова, вимовлені в збудженому острівній мовою.
  
  «Це її кажу тобі, мужик, він джуба!»
  
  «Що, ніякого джуба! Надішліть собаку ще раз, бо звук не вбиває! »
  
  «Ти злишся, приятель? Цей звук, він вбиває. Її ходжу."
  
  "Ти залишаєшся! Так що, собака не входить, замість цього ми використовуємо димову шашку ».
  
  - Ні, хлопче, - беззвучно сказав Нік і почав насвистувати. Це був немелодичный, але наказовий поклик, такий високий, що тільки самий гострий людський слух міг його почути, але він знав, що собака може чути. Гарчання зовні перейшло в серію невпевненого скавчання, а потім перетворилося в легке пхикання. Кущі знову зашуршали. Нік спокусливо присвиснув.
  
  "Бачиш собаку?" він почув. «Він увійде, не бійся!»
  
  Масивна мета і плечі живицю просували всередину, а великий ніс сопел у нога Ніка. Він повільно відступив, даючи собаці слідувати за ним. Тепер він знову гарчав, і слабкий відблиск спалаху, добувався крізь отвір, зв'язав його шию великий шипована нашийник з прив'язаним до нього повідцем.
  
  Нік перестав свистіти і відскочив назад, щоб приземлитися на навпочіпки обличчям до тварини. Собака розсміявся загарчала і кинулася на нього, відкривши пащу, оголивши ряди величезних вискалених зубів.
  
  Нік знову завив і люто завдав удар пазуристою рукою, яка займається вже вирвала чоловікові життя. Собаки не були його улюбленими жертвами, але якщо потрібно приносити в жертву, то краще бути собакою. Гаряче дихання обдало його особу, та дві товсті передні лапи вдарилися ему про плечі. Нік впав, проклинаючи себе, його сталеві кігті розсікли порожнечу над его головою. Проклятий звір був величезний, але швидкий, і в зрадницької темряві Нік не розрахував свій удар. Мокра морда впала йому в обличчя, і щелепи схопилися за горло. Він кинувся в сторону і iso усіх сил встромив кігті в слюнявую морду. Собака закричала, і він знову вдарив його по голів, відчуваючи, як кігті глибоко пронизують шерсть, шкіру і плоть.
  
  Тварина прийняло невимовний звук агонії і розвернувся, щоб повернутися в колишнє положення. Нік відпустив це. Він почув, як дівчина задихається позаду нього, але тепер у нього не було на нах часу, крім шипіння: «Не рухайся!» а потім він змусив пузиряться виття вирватися навколо його горла. Зовні почулися крики і стукіт звуки, як якщо б тіла впали від удару собаки, але йому довелося продовжувати діяти, поки він не переконався, що розбився ih. Він повільно підійшов до отвору в скелі, де кущі все ще тремтіли і шелестіли, і по мірі просування він видавав звук, поступово збільшується, як ніби він тягнувся до них. Потім він зупинився
  
  
  
  
  
  біля входу в нього вирвалася навколо горла дивна поминальна служба. Якщо вони добре знали свою джубу, вони б знали, що повинно було трапитися далі.
  
  Нік ненадовго зупинився і перевів дух. Зовні долинали ті крики, що леденять кров майже так само, як і його власний. Голос закричав: «Ах, собака, собака! Подивися на її голову! Нас один чоловік не міг залишити такі сліди! "Біжать shaggy неслися в ніч.
  
  «Значить, ніхто не сказав, що тебе найняли тільки для боротьби з людьми! Ти повернешся сюди... » Shaggy затихли, і голос затих. Его двоє все ще був зовні, вирішив Нік, але не був задоволений своєю роботою.
  
  «Я кидаю гранату!» - лихі покликав хтось видав.
  
  «Ні, ти нічого не кидай! Граната не вбиває Джубу, замість цього зроби молитовний знак! »
  
  Нік розсміявся. Це був майже людський сміх, але не зовсім, і він почався, як хихикання і перейшов у кудкудакання диявольського, нечестивого тріумфування, як крик гієни в союзі з дияволом. Вереск і гарчання відступили вдалину, а потім інші біжать ноги пішли за першими в неочікуваних невеликих спалахах шаленої енергії. За ними пішов пронизливий крик переляку. Знавісніла від боляче собака все ще кричала про своєї агонії десь в ночі.
  
  Нік знову замовк і приготувався до ще одного приспіву.
  
  Кажуть, що джуба оплакував власну смерть, знущально оплакував свою жертву, реготав від торжества, а потім знову кричав з булькаючим, які шукають звуком, що означало, що він готовий до більш злим ігор. Що ж, собака, схоже, не померла, так що джуба був виправданий у тому, щоб ще раз вити.
  
  Він виклався на повну. Коли затих останній тремтячий голос, він зупинився і уважно прислухався. Наші звуку. Навіть віддалений виття зраненої собаки. З нескінченною обережністю він рушив у темряву. У полі зору его нічого не було, нічого не ворушилося.
  
  Глибокий подих його спиною вразив його, поки він не згадав дівчину. Вона заворушилася позаду нього, і він почув слабкий шурхіт тканини камінь.
  
  «Ще немає», - пробурмотів він. «Спочатку потрібно переконатися. Але поки ти не спиш, принеси мені мою сорочку. З якоїсь причини він перейшов на англійську, але майже не усвідомлював цього, поки вона мовчки, не підійшла до нього і сказала: «Голос твій проклята сорочка». Він з подивом подивився на нах, коли провів рукавом mimmo кігтя.
  
  "Що сталося?"
  
  "Причина!" Вона видав якийсь звук, який міг бути стримуваним прокляттям. «Ти що, якась тварина?»
  
  Він швидко застебнула гудзики і втупився на ee смутний тіло. Без сумніву, вона знайшла б його більш людяним, якщо б він убив ih всіх.
  
  «Ага, її сенбернар в рятувальній службі», - тихо прогарчав він. «А тепер заткнись і мовчи, доки я не скажу тобі, що ти можеш рухатися».
  
  Можливо, вона готелю зробити якийсь коментар пошепки, але він не шталь чекати, щоб його почути. Він лежав долілиць на животі і повільно пробирався через розколину, більше схожий на звивисту рептилію, ніж на косматую собаку, обіймаючи тіні землі, поки не вийшов на відкритий простір. Потім він зупинився і налаштував усі свої почуття, запахи, види і звуки навколишнього ночі. Кілька хвилин він лежав, готовий з пістолетом і кігтями до всього, що могло б статися. Але нічого не сталося, і дуже інстинкт підказав йому було, що безпосередньої небезпеки немає. Він почекав ще пару хв, насторожив вуха і вдивляючись у всі боки, потім мовчки піднявся і з заспокійливим стуком ступив назад у печеру.
  
  Опинившись всередині, він включив свій олівцевий ліхтарик і розгорнув його в порожнечі. За рішенням вони повинні в'ячеслав всі сліди присутності людей. Дівчина спостерігала за ним.
  
  "Ви ж не думаєте, що прогнали ih назавжди, чи не так?" вона сказала.
  
  «Ні, не знаю. Ми йдемо звідси. Прибери цю ганчірку від входу і все інше, що в тебе є поблизу. Він підняв свій рюкзак і сл капелюх, поки говорив, і висвітлив підлогу малим світлом. Це була тверда ґрунт і камені, і слідів відбитків не було видно. У природному полиці у печері він знайшов рюкзак, маленьку батарейку і ліхтарик ще меншого розміру. Останні два він поклав у рюкзак і приєднався до дівчини біля входу. Вона опустила тканину і скатывала її швидким плавним рухом.
  
  «У вас є ідеї, куди нам іти далі?» пробурмотів він.
  
  Вона кивнула, і він раптом зрозумів, що може бачити її обличчя. Зовні перші промені помилкового світанку починали висвітлювати небо. Їм доведеться терміново забратися звідси.
  
  «У будь-якому випадку ми поїдемо туди, куди її збиралася тебе відвезти», - сказала вона. «Пізніше, коли ми обговорювали, як перемістити зустрінуть ваших людей, і будувати свої плани». Її голос здавався різким і гірким, але абсолютно безстрашним. «Є село Бамбара, де у мене є друзі. Вони дадуть нам притулок, якщо ми туди доберемося. Також у них є інформація для нас, і є будь-що, що її готель показати вам потім того, як ми поговорили про це.
  
  
  
  
  Це одна навколо причин, чому її попросила вас зустрітися зі мною тут, на Гаїті ».
  
  Він був радий, що на це була причина. Поки для нього це було загадкою. «Ми ще поговоримо про це, - спокійно сказав він. «Тобі є що пояснити. Але давайте спочатку підемо звідси. Її візьму це. Він потягнувся до затемненої тканини, і взяв її, щоб засунути в свій рюкзак. Інші кігті-гачки були заховані усередині.
  
  Нік підняв свою пазуристу руку, показуючи дівчину.
  
  "Хочеш один?" він запропонував. «Він може бути корисніше твого пістолета».
  
  Вона відскочила від нього і мало не плюнула в ревматизму.
  
  "Ні, спасибі!"
  
  «Добре, добре, - м'яко сказав він. «Не кричи. Голос твій капелюх. Він безцеремонно кинув його ей голову. «Скажи мені, куди ми підемо, і я піду першим».
  
  «Ви можете слідувати за мною», - рішуче сказала вона і одним швидким безшумним рухом вийшла через день печери.
  
  Нік закипів, затамувавши подих, і пішов за нею, накинувши обидва рюкзака на плечі і крокуючи за нею, як тінь.
  
  Вона трималася під покровом густих дерев і кущів і тихо ковзала, як гнучка і граціозна кішка. У її рухах не було нам найменшого коливання, але Нік бачив, що вона уважна до всіх досвітнім вздохам і звуків. Ih маршрут шелл під гору і через околиці гаї дерев, через які він шелл раніше, потім разветвился, щоб слідувати за співаючим струмком, безладно блукаючим між густими заростями квітучих кущів, che сильний солодкий запах був майже нудотним.
  
  Ніка турбував шум струмка. Його веселий сміх вирішення науково-дослідних завдань звуку ih руху, правда, але він зробить те ж саме для всіх інших. Він неспокійно озирнувся. Його шия знову покалывало. У тьмяному світлі, знову йде в темряву перед світанком, не було нічого, крім струмка, високих дерев і густий нерухомої листя. Але він був упевнений, що в цьому щось є. Він уповільнив крок і озирнувся через плече. І він почув низьке гарчання, яке перейшло в гарчання, а потім перетворилося в леденить кров виття. Це не було позаду них. Він був попереду, і вона теж ...
  
  Він вже утік, коли почув її зляканий, зітхання і побачив її струнке тіло, яке падає під натиском величезної тварини. Його довгі ноги несли його вперед швидкими стрибками і стрибками, коли вона перекинулася і згорбилася, наткнувшись на клацають щелепи. Продовжуючи бігти, він махнув правою ногою вперед одним потужним футбольним ударом, який важко влучив у грудну клітку звіра, і зупинив рычащее істота з її тіла. Пролунав звук рветься тканини, але він не міг зупинитися, щоб побачити пошкодження. Він перестрибнув через її розпростерту фігуру, і зустрів тварина практично в польоті. На цей раз він не промахнеться... Він жорстоко вдарив його кігтями по обличчю істоти і провів ними по очах, втикаючи ih так глибоко і розсміявся, як тільки міг. Собака страшенно закричала і впала. Нік знову вдарив його ногою, так що його нижня сторона, його м'язи судорожно пересмикувались, була вразлива для его, останнього удару. Він iso щосили полоснув тіло шипами від горла до рядка життя, а потім відступив, борючись з нудотою і готовий завдати нового удару, якщо величезний мастиф все ще подає ознаки життя. Те, що це тривало так довго, було неймовірно. І жахливо.
  
  Але він судорожно здригнувся і помер у нього на очах.
  
  Він глибоко зітхнув і відвернувся, помітивши невелику калюжу, утворену камінням в струмку, і зрозумів, що собака прийшла сюди, щоб зализати свої рани і померти. Він ніколи не повинен був випускати его навколо печери в агонії. Але він це зробив.
  
  Він повернувся до дівчини. Вона була на ногах і помітно тремтіла, і на її обличчі відбився жах. Нік потягнувся до неї своєю лівою рукою без кігтів і ніжно взяв її за руку.
  
  "Він зробив тобі боляче?" - м'яко запитав він.
  
  Вона здригнулася. «Ні», - прошепотіла вона. "Він тільки ... він тільки ..."
  
  Вона зупинилася, здригнувшись. Нік обвив ee так, щоб бачити її плече. Куртка була порвана, і на її верхній частині спини була глибока подряпина, але вона була відносно незначною.
  
  «Як жахливо», - пробурмотіла вона. "Який жах."
  
  Нік відмовився від огляду ee спини і повернув її, щоб щорічно гей, в очі. Вона дивилася mimmo нього на собаку. Йому здавалося, що в ній не було страху, лише жаль і відразу. "Чому це повинно так бути?" прошепотіла вона.
  
  Не було часу нагадувати гей, що вона була повністю за те, щоб убити весь патруль. Нік ніжно доторкнувся до її щоки.
  
  «Мила, - пробурмотів він, - я теж це ненавиджу. Але його звуть не Паоло, і у нас є робота. Ми все ще продовжуємо стежити за потоком? »
  
  Вона похитала головою. «Ми скоро перетнемо его і повернемо на захід».
  
  "Добре. Невже теж ми ще зіткнемося з патрулями? »
  
  Знову похитування головою. «Ні. Ми пройшли точку, де могли б зустрітися з ними ».
  
  Нік кивнув і відвернувся від нах. З деякими труднощами він підняв величезну закривавлену фігуру собаки і потягнув її до струмка. Він кинув його в
  
  
  
  
  стрімко поточну воду для тихим басейном і повернулася до дівчини.
  
  «Підемо, - сказав він. «А на цей раз давайте підемо разом».
  
  Вона кивнула.
  
  Вони пішли далі, прислухаючись до звуків переслідування, якого так і не відбулося.
  
  Минула година, перш ніж вони дісталися до маленького села Бамбара. Перший півень заспівав, коли вони постукали у вікно, і вершина гори осветилась рожевим світлом.
  
  Двері відчинилися, й вони увійшли. Вигуки, привіт, пропозиції їжі, від яких вони відмовилися, і потім вони опинилися разом в сараї, пахне солодкою соломою.
  
  Нік майже рефлекторне потягнувся до неї. Потім довгого дня приємно було тримати жінку на руках.
  
  Вона грубо відштовхнула його і заповзла в самий дальній кут соломи.
  
  "Припинити це! Якщо б ви були загоном чоловіків, про яких її просив, її б переспала з кожним навколо них, якби думала, що це принесе користь. Але це не так, так що залиш мене в спокої.
  
  - Добре, Паоло, - сонно сказав він. «Це була всього лише думка».
  
  «Ім'я - Паула»
  
  «Доведіть це коли-небудь», - пробурмотів він і поринув у сон.
  
  Китайська головоломка
  
  Доктор Цін фу Шу мимоволі здригнувся. Він нічого не відчував, крім презирства до місцевих забобонам, і все ж від тихого стуку барабанів в його тілу пробігли мурашки. Зазвичай вони починалися тільки з настанням темряви в суботу, але сьогодні вони починалися до полудня. Він задавався питанням, чому. Без особливого інтересу, але він задумався. Його дратувало ih вплив на нього, і його дратувало повна відсутність прогресу. Дві повні неділях у цьому кам'яному лабіринті і його робоча бригада нічого не знайшли. Було дуже прикро, що йому довелося оперувати такою малою кількістю людей, і що вони повинні були бути такими дуже обережними. Але Цитадель була одним навколо чудес світу, і її популярність, як туристичної Мекки давала великі переваги. Одне лише натхнення могло б запропонувати его, як укриття для матеріалів або людей. До того ж вона була пустельною вночі, так що, хоча ніяк не коли треба проявляти велику обережність, вночі не було необхідності у надмірній обережності.
  
  Він звернув у прохід, який раніше не досліджував, і освітив стіни яскравим променем ліхтарика. Звідки-то ih межами він міг чути обережні скребуть звуки своїх людей на роботі, які шукають в підземних сховищах і темницях... Він навіть не зовсім розумів, що вони повинні були шукати. Може бути, в пакувальних ящиках, залишених відкрито середовищ старих гарнізонних припасів, або, може бути, в скринях з мідними плетіннями в якомусь секретному місці.
  
  Цін фу Шу обмацав стіни вузькими кінчиками пальців і вилаявся. Йому нічого було сказати, крім одного тонкої підказки, та цього було недостатньо. Скребуть, дряпають звуки его робочої бригади, яка намагається знайти якесь потайне місце в товстих кам'яних стінах, здавалися бесцельными і марними. На щастя, ну не можуть почути туристи, які навіть зараз тупотіли і витріщалися над головою, охаючи і ахая при вигляді захоплюючого виду з зубчастих стін. «Дивно, - подумав він, - як пульсація барабанів відчувається навіть крізь масивні стіни».
  
  Камінь був слизьким під його шукають пальцями, але твердим, як гірський камінь. Він не хитнувся всередину від його дотику, як він щодня і щоночі - молився про це, і не було ніяких кілець, які можна було б потягнути, або болтів, щоб відсунути назад і відкрити приховану кімнату. Він продовжував пошуки, повільно і ретельно, дозволяючи своїм цікавим пальцях блукати по кожному вади по гладкості і досліджуючи кожну опуклість і тріщину.
  
  Час минав. Барабани все ще пульсували, а Цінь-фу Шу продовжував шукати. Але тепер монотонний ритм починав бити його по нервах. Він почав думати, що цей звук виходить від величезного, закривавленого серця, що б'ється всередині Стін, оскільки він читав, будучи студентом в Штатах, і це ставало нестерпним. Его роздратування і розчарування росли. Два неділях нічого! Товстун в Пекіні був би дуже незадоволений.
  
  Він повернув за ріг в інший коридор і знову вилаявся, на цей раз вголос. Він знову опинився частини темниць, яку досліджував лише напередодні, і навіть не усвідомлював, куди його ведуть. Тисяча прокльонів в лабіринті диявола.
  
  «На цей день вистачить, - вирішив він. У нього були робітники для такого роду речей; нехай працюють. Його робота полягала в тому, щоб використовувати свій мозок, щоб отримати більше інформації, - будь-яким чином і звідки-то.
  
  Доктор Цін-фу-Шу, заступник начальника дуже спеціалізованого відділення китайської розвідки, швидко попрямував до радісному світла в дальньому кінці коридору. Він виходив у величезну кімнату, завалену стародавніми ящиками. Его люди працювали середовищ них, виламуючи ящики і діловито рывшись в них. Інший чоловік виходив через дірки в підлозі.
  
  Ах! Люк! Знижується інтерес Цінь-фу повернувся до життя, і він попрямував до пастці. Его чоловік піднявся нагору і з жорстоким гуркотом опустив двері.
  
  «Стримуй себе», Цинг-фу .
  
  
  
  
  
  дорікнув его. «Я неодноразово говорив, що не повинно бути зайвого шуму».
  
  «Ба! Вони, селяни подумають, що чують примар! - презирливо сказав чоловік і плюнув.
  
  «Тим не менш, ти будеш підкорятися моїм наказам, якими б вони нам були», - сказав Цін фу Шу крижаним голосом. «Якщо ти не будеш мовчати, як я її прошу, ти заспокоїшся. Ви розумієте?"
  
  Він витріщився на іншого чоловіка з розрідженими очима, важкі повіки яких нагадували його ворогам змію в капюшоні. Хлопець опустив погляд.
  
  «Я розумію, сер», - смиренно сказав він.
  
  "Добре!" Доктор відновив, що від свого духа. Ему подобалося бачити в чоловікові страх, і він бачив це зараз. - Вважаю, люк був розчаруванням?
  
  Чоловік кивнув. «Це не що інше, як цистерна. Закинуті на довгі роки ».
  
  "Скільки?" - різко запитав Цінь-фу. "5? 10? Більше?" Це було важливо знати, оскільки тайник був захований в 1958 або, можливо, у 1959 році.
  
  "Більше. П'ятдесят років, сто. Важко сказати. Але безсумнівно, що нікого там не було, принаймні, на дюжину років ». Гладке жовтувате обличчя чоловіка зморщилося від огиди, його великі руки торкнулися його туніки. «Місце - гніздо, навколо павутини і щурячих нір, але навіть павуки та щури давно пішли. Там внизу гидоту, і вона мертва. І схованки немає. Сер."
  
  Цінь-фу задоволено кивнув. Новина його не обрадувала, але він знав, що може довіряти повідомленням Мао-Пэя. Цей чоловік був похмурим дияволом, але чудово справлявся зі своїм завданням. І йому було приємно, що цей хлопець не забув покликати його, сер. Цінь-фу не був з їх начальників, яким подобається, коли підлеглі називають його товаришем. Навіть капітан его робочої групи.
  
  «Я так і думав, - сказав він. «Я впевнений, що те, що ми шукаємо, буде в більш тонкому укритті. Коли ви і ваші люди закінчите з цими ящиками тут - то її, впевнений, що ви нічого в них не знайдете - тоді ви почнете з статевим і стін східного крила. Сьогодні увечері ми повернемося до галерей димом і покінчимо з ними ».
  
  Потім він покинув робочу групу і спустився ще одним коридором у велику кімнату, яку він перетворив у тимчасовий кабінет для себе. Его, розум розмірковував над проблемою, поки він шелл. В цьому величезному будинку були й інші підземелля, крім тих, які він і його люди хотіли, але вони були відкриті для туристів ніяк не коли і міцного замкнені вночі. Так було і в той час, коли скарб було заховано. І люди, які заховали схованку, напевно, вибрали місце, куди вони могли б легко повернутися без перерви. Отже...
  
  Тому Гі чекав його в імпровізованому офісі, який колись обіймав зберігач складу. Він поклав газету, коли увійшов Цінь-фу, і піднявся на ноги, потягнувшись, як кішка.
  
  - А, - привітав його Цінь-фу. "Ви повернулися. Ви замовили більше припасів !? Добре. Можливо, ви не виявили причину того безупинного барабанного фарби, який її чую навіть тут?
  
  Худе обличчя Тома Гі скривилось у глузливій посмішці. «Так, сер. Ці заблукалі чорношкірі грають в барабани, щоб прогнати духа джуба, з'явився вчора ввечері. У газеті є історія, яка займається може вас зацікавити ».
  
  "Так?" Цінь-фу взяв запропоновану газету. «Але ти не повинен говорити про них таким чином, Tom Гі.заблукалі негри! Тч! Ми всі кольорові, ви повинні це пам'ятати. Ми всі друзі ». Він лагідно посміхнувся і глянув на заголовок. «Думайте про них, як про наших чорних братів, - додав він, - наших союзників проти миру білих».
  
  «Ах, я завжди так думаю», - сказав Том-Ки, і усміхнувся. Його усмішка була не більш приємною, ніж його посмішка.
  
  Доктор Цін-фу з зростаючим інтересом читав статтю в газеті. Це був неймовірний розповідь про надприродне та хоробрості, виходить далеко за рамки службового обов'язку. Здавалося, що невимовне монстр, мабуть, піднявся по плаття і вступило в жахливу битву на вершині скелі мису Сен-Мішель. В темряві дев'ятий загін собачого патруля не міг оглянути місцевість з якоюсь великою ретельністю, але поки вони проводили попереднє розслідування, службова собака подавала ознаки виявлення запаху. Потім він навів дев'ятий загін на невеликій гірській печері.
  
  «Після прибуття в печеру, - йдеться в оповіданні, - собака почала ощетиниваться, наче в якомусь дивному присутності. Патрульні, завжди піклуються про власну безпеку, покликали собаку увійти в печеру. Благородний звір спробував це зробити. В цей самий момент почувся жахливий крик джуби, і собака втекла навколо печери, як якщо б її переслідували демони. Мить, його знову заманили назад невідомим чином, і незабаром потім знову пролунали неземні крики. Сторожовий пес кричав, ніби на нього напали злодії. Він вийшов через печери, на величезній швидкості, гірко завизживая, і люди патрульної групи побачили жахливі різані рани на його тілі, які могли б бути
  
  
  
  
  
  нанесені тільки якимось жахливим звіром. Потім вони зробили все можливе, щоб увійти в печеру, але були відбиті якоюсь незрозумілою силою. У той час вважалося, що собака втекла. Незважаючи на героїчні спроби проникнути всередину і сузір'ї сьогодні всіх можливих засобів, щоб викурити присутності в печері... »
  
  Цін фу Шу дочитав до обидва кінця, його губи скривилися від презирства, коли він прочитав про відхід чоловіків з місця події і «виняткової хоробрості», з якою вони повернулися в ранковому світлі. Voni очистивши печеру газовими бомбами, заклинаннями і димом, але нічого не знайшли - ні найменшого сліду мешканців, людських або нелюдських. Пізніше вранці тіло собаки було виявлено на багато миль вниз за течією, практично розірване кігтями. Очевидно, все це було роботою якоїсь надприродної сили. Таким чином, б'ють в барабани, щоб убезпечитися від повторення жахів.
  
  У стовпці STOP PRESS був останній пункт. Він сказав:
  
  «Тіло бородатого чоловіка у військовій формі було виявлено сьогодні вранці рибалками біля скель мису Сен-Мішель. Він був наполовину занурений у воду і сильно постраждав, але відразу стало очевидно, що основною причиною смерті була різана рана чи поранення в житті. Природа зброї не визначена, але, згідно зі звітами дев'ятого патрульного загону, рани схожі на них, що були у собаки. Жертви ще не встановлена ».
  
  Очі Цінь-фу звузилися. «Отже, Те-Ки. Таємничий виття в ночі - цілком можливо, приманка - і сьогодні ми знаходимо тіло бородатого чоловіка в армійській формі. Але гаїтянські армійці рідкісних лікувальних бувають бородатими, чи не так? Можливо, ви чули про це більше, ніж написано в газеті? »
  
  «У мене є Доктор. Голос чому її подумав, що вам може бути цікава ця обліковий запис. Тому Гі задумливо клацнув кісточками пальців. «У місті кажуть, що це було тіло фиделиста. Великий чоловік, добре складений, з гнилими зубами.
  
  «Це схоже на Алонзо», - майже разговорчиво сказав Цінь-фу.
  
  Тому Гі кивнув. «Так я і думав. Можу запевнити вас, що я був навіть більше, ніж зазвичай, обережний, щоб мене не побачили повертаються сюди сьогодні. Її також спробував з'ясувати, чи не бачили інші Fidelistas. Але мені сказали, що відкрито зараз вони всі знаходяться через кордон в Домініканській Республіці ». Він слабо посміхнувся і клацнув іншим суглобом.
  
  «Не всі», - прошипів Цінь-фу. «Що він тут робив? Це якесь зрадництво, на це можна розраховувати! Чому він не сказав нам, що йде? Ці люди повинні працювати з нами, а не проти нас. Вони повинні тримати нас в курсі своїх переміщень ». Маленький чоловік знизав вузькими плечима. «Ми не говоримо їм», - пробурмотів він. «Справа не в цьому! Коли приходить час, ми говоримо їм, що потрібно. Вони працюють на нас, а не ми на них ». Цінь-фу зупинив гнівну ходу. «Але що ще важливіше - хто його вбив? І чому?"
  
  Тому Гі посміхнувся своєю кривою посмішкою. «Джуба...» - почав він і зупинився. Цінь-фу сьогодні не був в настрої жартувати.
  
  "Джуба!" Цінь-фу загарчав. «Цього досить для примітивних дурнів, але не для нас. Він був убитий якимсь людським втручанням, це очевидно. Очевидно, ми теж цього не робили. І гаїтяни теж - його б взяли на допит в таємну поліцію. Так хто ж це залишить, як ви думаєте?
  
  Маленький чоловічок знову знизав плечима. «Це сам Алонсо розповів нам про Грізних. Можливо, вони жахливіше, ніж ми думали ».
  
  Цінь-фу задумливо подивився на нього. «Можливо, вони і є», - м'яко сказав він, знову пригнічуючи раптовий сплеск гніву. "Так. Можливо, ти правий. Можливо, це набагато більше, ніж ми знаємо. Її повинен прийняти більш суворі заходи. Пізніше ми більш детально обговоримо, що ми будемо робити з кубинцями. А поки ви повернетеся в місто і зігніть додаткові довідки. Коли ви впевнені, що цією людиною був Алонзо, або, принаймні, якийсь інший Фиделист, зв'яжіться з ih штабом і скажіть їм, що ih людина мертва. Ви можете припустити, що вони послали його з певною метою, і, на жаль, він був затриманий. Будьте співчутливими, будьте тонкими, не використовуйте загрози, - але дізнатися, навіщо його послали. І повернися потім настання темряви. Ми знову будемо використовувати металошукач, і ви повинні бути тут ».
  
  Тому Гі кивнув і попрощався. Не час було сперечатися про боргом і стомлюючому підйомі та спуску по крутій стежці до Цитаделі. Люті спалахи гніву, Цінь-фу були добре відомі всім, хто на нього працював. Він попрямував до тунелю, вказаною Цін-фу двома тижнями раніше гаїтянські провідником, який помер дуже скоро потім, мабуть, природною причиною, і вийшов в пальмову гай за межами території Замку. Він взяв прив'язану коня і почав довгий шлях вниз з пагорба.
  
  Цінь-фу крокував по ще одному проходу в лабіринті під Цитаделлю. Його шкіра приємно покалывала від нетерпіння. Він довго терпів ув'язненого.
  
  
  
  
  
  занадто довго. Він швидким кроком пройшов mimmo коморах, направивши промінь ліхтарика по коридору в бік іван. Той каземат, який він обрав для ув'язненого, ідеально підходив для допитів. На відміну від деяких інших, в nen не було навіть найменших заґратованих вікон, і в nen була передпокій, де Шан міг спати - або що б там нас відбувалося, коли істота була на самоті, - поки він не знадобиться.
  
  Він увійшов у вітальню, і в кутку заворушилася величезна цифра.
  
  "Шань?" пробурмотів він.
  
  "Майстер."
  
  «Ви виконали мої накази?»
  
  "Так Майстер."
  
  "Добре. Ваше терпіння буде винагороджено. Дуже скоро. Можливо, протягом години.
  
  В темряві почулося тихе вдоволене гарчання.
  
  «Почекай тут, поки я не подзвоню», - наказав Цінь-фу і посміхнувся про себе, відсуваючи важку засувку внутрішньої камери. Ему це сподобається.
  
  Він ступив у повну темряву крихітної кімнати і зробив промінь ліхтарика на кам'яну ліжко і сл окупант. Звичайно, все ще там. Виходу не було. Ліхтар незайманий висів на гачку високо стогонами, хоча він запалював його тільки тоді, коли готель. Навіть це було в порожній цифрові камери тільки останні кілька днів, потім того як він переконався, що укладений занадто слабкий, щоб дотягнутися до нього. Цінь-фу запалив його і подивився на дівчину з чимось на зразок захоплення. Вона зухвало дивилася на нього, її очі горіли лихоманкою на виснаженому обличчі. Голод, спрага і майже вічна темрява не змусили її говорити. Наркотики, які не давали гей заснути, наркотики, примушують її базікати, наркотики, які викликають у нах нудоту і выворачивающие її тіло навиворіт - все це зробило все, що від них очікувалося, крім як змусило її сказати правду. На її руках не було нігтів, а на тілі залишилися опіки від сигарет. Але незабаром він зрозумів, що вони не діють на нах. Так, іноді вона кричала і выплевывала ему слова, але кожне слово було брехнею.
  
  І у нього більше не було часу перевіряти її брехня одну за одною.
  
  «Добрий день, Евіта», - сказав він приємним. «Ви знали, що це було ніяк не коли?»
  
  "Звідки міг знати?" прошепотіла вона. Її голос був сухим і хрипким.
  
  Він посміхнувся.
  
  «Може бути, ви хочете пити?»
  
  Вона повернулася обличчям до стогнати.
  
  «Ні, ні, ні», - м'яко сказав Цінь-фу. «Найближчим часом у вас буде вода. Думаю, нам цього достатньо. Сьогодні відбулося щось, що дещо змінює стан речей. Ваш знайомий дав нам багато корисної інформації. Ви пам'ятаєте, Алонзо?
  
  Він побачив тремтіння її вік і легке посмикування лицьовій м'язи.
  
  «Ні», - прошепотіла вона.
  
  "Як шкода. Тим не менш, я думаю, його можна переконати допомогти вам. Тепер справа тільки в тому, щоб ви підтвердили його історію.
  
  "Яка історія?"
  
  «Ах! Але для вас це буде дуже легко, чи не так? «Ему було б ценымногие легше, - похмуро подумав він, - якби він мав хоч найменше уявлення про те, чим може бути історія Алонзо. Він взяв пачку тонких сигар і почав грати з нею. «Ні, ви ще раз розкажете мені свою історію, і тоді ми обговоримо невеликі неточності. На цей раз її повинен вас попередити, що якщо її не почую правду, наслідки будуть жахливими. Скажи мені, чого хочу, і ти вільний. Але збреши ще раз, і її впізнаю, бо, як я вже сказав, мені потрібно лише підтвердження. А потім... - Його усмішка була дуже ніжною і повної співчуття. «І тоді ти зіткнешся з чимось, що навіть ти, моя дорога, не зможеш винести. А тепер почни, будь ласка.
  
  Вона лежали на місці і говорила хрипким голосом, в якому не було виразу.
  
  «Мене звуть Евіта Мессіна. Її народилася і виросла в Санто-Домінго. Мій чоловік був політичним ворогом Трухільо і помер у в'язниці. Потім вони прийшли і забрали ...
  
  «Так, так, її знаю все, що правда», - з ніжним терпінням сказав Цінь-фу. «Ми згодні з тим, що десь на острові є прихований схованку з дорогоцінним камінням та золотом. І ми обоє знаємо, що багато людей готелів би дістати його. Але ми його ще не знайшли, чи не так? Ні, Трухільо добре це приховував. Так! Все це узгоджено. Розкажи мені ще раз про Падилле і про себе.
  
  Жінка зітхнула. «Я зустріла його випадково і зовсім випадково виявила, що він був членом особливого штату Трухільо. Він був п'яний і трохи хвалився. Він щось сказав про одного, навколо ключів від скарбниці. Його була сповнена рішучості дізнатися більше. І так ... я ... грав на nen ... і ми ...
  
  «Стали коханцями. Так". Губи Цінь-фу були вологими. Він чув запису сексуальних пригод Германа Падиллы з Евітою Мессіною і отримав від них величезне задоволення. Вигуки, зітхання, скрип ліжка, слабкі звуки боляче, удари плоті від плоті доставили йому задоволення, доходило до екстазу. Тисяча прокльонів на дурнів, які вторглися занадто рано, минулої ночі!
  
  «І в ході твоїх занять любов'ю, - сказав він хрипко, заковтнувши слину, - що
  
  
  
  
  ви дізналися про цьому так званому вимикачі? »
  
  «Я ж казала тобі», - мляво сказала вона. «Це не справжній ключ, а свого роду ключ до розгадки. Паділья сказав, що кілька таких ключів. Це була ідея Трухільо про відіграє. Кожному по кількох людей він дав тільки одну частину головоломки. Паділья був одним навколо них. Тільки сам Трухільо знав ih всіх. Принаймні, так сказав Падилла.
  
  - А ключ Падиллы?
  
  «Ви теж це знаєте. Тільки незв'язана фразу - «Замок чорних». Мені завжди здавалося, що він знає більше. Але я не змогла впізнати. Як ви пам'ятаєте, нас перервали. Вона сказала це з гіркотою.
  
  Він згадав, гаразд. Два слухача, що сиділи біля магнітофона, накинулися на закоханих у ih беззахисному стані; абсолютно впевнені, що вони могли б схопити обох живими і вирвати у них всю правду. Вони помилялися. Он Лунг був змушений зупинити кидок Падиллы кулею в спину. І дівчина наполягала, що вона не знала нічого більше, ніж вони чули.
  
  В сотий раз Цін-фу обмірковував цю фразу. «Замок чорних». Це був код? Це була анаграма? Він думав, що ні. Це має бути місце. І навколо всіх місць, ця величезна Цитадель, побудована королем Гаїті Анрі Крістоф для захисту свого чорного королівства з французького нападу, ідеально підходила під цю назву - ключ до розгадки. Правда, це було не в Домініканській республіці... але це було не дуже далеко. А заховати частину вкрадених мільйонів умовах его ненависних ворогів, гаїтян, було б типово хитрим ходом, схожим на Трухільо. Але де ж у всьому цьому величезному курортному комплексі кам'яної кладки може перебувати скарб? А хто міг зберігати інші підказки? Паділья, повинно бути, знав.
  
  «Він сказав тобі, що ще», - різко сказав Цінь-фу.
  
  "Ні!"
  
  «Звичайно, знав. Не забувайте, що тепер у мене є інформація з Алонзо ».
  
  «Тоді скористайся цим», - плюнула вона ему, повернувшись до свого колишнього життя. «Якщо він так багато знає, використовуйте його!»
  
  «Ах! Значить, ви його знаєте?
  
  "Ні, її немає". Вона знову опустилася на тверду кам'яну ліжко, змучена. «Це ти назвав його ім'я, а не її».
  
  «Але він згадав твою», - сказав Цінь-фу, дивлячись на нах. Звичайно, це було неправдою. У перші дні ih «співпраці» Алонзо попереджав його про банду домініканських злочинців по імені Жахливі, які теж полювали за скарбами в Трухільо, але це все, що Алонзо коли-небудь говорив ему. «Він згадав твою», - повторити Цінь-фу. «Це ваш останній шанс полегшити собі життя. А тепер розкажи мені своїми словами - як ти пов'язаний з Грізними?
  
  «Я нічого про них не знаю». Її голос знову шталь безбарвним.
  
  «Так, це так. Це для них ви шукаєте цей скарб, чи не так? »
  
  «Це для мене!»
  
  "Чому?" Слово обрушилося на нах.
  
  "Я говорив тобі! Оскільки Трухільо забрав все, що у нас було, і вбив мого чоловіка, її хочу цього! Її хочу це для себе! »
  
  "Ти брешеш! Ти розкажеш мені про Грізних, перш ніж її, вийду з цієї кімнати! »
  
  Її обличчя повернулося до стогнати. «Ой ну не знаю», - мляво сказала вона.
  
  Доктор Цін-фу зітхнув. «Який жаль, - сказав він. Але его частішав пульс. Минуло багато часу з тих тхора, як він востаннє задовольняв свої особливі особисті пристрасті. «Можливо, мій помічник зможе розбудити твою пам'ять», - пробурмотів він ввічливо.
  
  Він повернув голову до дня, і крикнув. "Шань!"
  
  Двері відчинилися всередину.
  
  "Так Майстер."
  
  «Увійдіть», - добродушний сказав Цінь-фу. "Подивися на нах. А ти, моя маленька Евіта, подивися на мого друга Шанга. Він дуже готель приїхати сюди, щоб познайомитися з вами. Тільки виявивши граничне терпіння, він зміг стримати себе, за що тепер буде винагороджений. Підійди до неї, облизує, Шан. І подивися на нього, жінка! »
  
  Величезна фігура проковыляла у світлі ліхтаря і незграбно покрокувала до ліжка. Цінь фу дивився, як мета дівчата повернулася, і насолоджувався ee мимовільним зітханням.
  
  «Шань може не виглядати, як чоловік, - сказав він у розмові, але у нього є чоловічі бажання. Однак повинен вас попередити, що він дещо незвично у своєму підході. Її навіть чув, що він був жорстоким. Подивимося. Він може робити з вами все, що йому заманеться. Доторкнися до неї, - Шань. Подивися, як їй це подобається ».
  
  Дівчина притулилася до стогнати і запхикала. Вперше вона ясно побачила істота, яка сторожувала двері камери, і всі її істота переповнювалось жахом і відразою.
  
  Шан був горилою без волосся, людської горилою з величезним тілом борця сумо і схожими на ікла зуби якогось величезного хижої тварини. Він височів над нею, гавкаючи, слина капала з його відкритого rta, піт блищав, як масло, на його оголеної верхньої частини тіла. Жир змішався з м'язами, а м'язи з жиром, і обидва вони випирали і згиналися разом, коли він простягнув одну масивну руку і розірвав її тонку блузку до талії. Великий Палець розміром з банан притулився до грудей Евіти.
  
  "Ах, ні!" простогнала вона.
  
  "О, так! »
  
  
  
  
  
  - сказав Цін-фу, захоплено тремтячи в очікуванні сексуальної бійки. «Якщо ви не хочете передумати і сказати мені, про що його прошу?»
  
  «Я нічого не знаю», - видихнула вона. «Забери його від мене. О Боже!"
  
  «Бог допомагає тим, хто допомагає собі сам», - по-ханжестськи пробурмотів Цінь-фу. "Ви будете говорити?"
  
  "Ні!"
  
  Шан загарчав і знову рвонув.
  
  «Насправді, Шань», - схвалив Цінь-фу. Він зручно притулився до стогнати, звідки відкривався чудовий вигляд, і тремтячими пальцями закурив сигарилу. Ах, цього варто було чекати! Дивитися і чути було ценымногие більш збудливо, ніж тупа брутальність дій.
  
  «Ви впевнені, що не хочете розмовляти?» - здогадався він, майже сподіваючись, що вона цього не зробить, поки.
  
  "Я нічого не знаю!" вона закричала. "Нічого!"
  
  "Так. Ну тоді. Спочатку обережно, мій Шан. Можливо, нам доведеться врятувати її для повторного виступу ».
  
  У нього перехопило подих від чистого задоволення, коли Шан загарчав і селл на ліжко. Дівчина шалено пиналась. Добре! Добре!
  
  Дивовижне тіло Шана огортало струнку, слабку фігуру на ліжку.
  
  День відкритих дверей в замку
  
  «Тепер ви стоїте на висоті 3140 футів, - співав голос дроти, на валу захисту короля Анрі Крістофа від французьких загарбників. Двісті тисяч людей, що були рабами, тягнули залізо, камінь і гармату по стежці, щоб побудувати цей будинок. Двадцять тисяч навколо них загинули. Кам'яна підлога цієї цитаделі - єдиного гарнізон замку, коли-небудь побудованого чорними людьми - в залі на висоті 3000 метрів над рівнем сукню. Підземелля, звичайно, знаходяться на меншій глибині, а висота стін 140 футів. Біля основи вони мають товщину дванадцять футів, і навіть тут, на парапеті, де ми стоїмо, дивлячись на Атлантичний океан, ih товщина становить шість футів. У будь-якому сорока футів нижче нас лежать склади, спальні приміщення і склади боєприпасів - достатньо, щоб забезпечити загін в 15 000 чоловік... ».
  
  Сонце було низменному над морем. Це був останній тур дня.
  
  Нік дивився поверх поручня. Він і дівчина стояли трохи осторонь від решти групи, і обидва змінив свої костюми напередодні ввечері. На ній були туристичні штани і яскрава блузку, яка займається ідеально підходила гей, а nen був повсякденний костюм літнього чоловіка, який ему запозичив інший Паули Жак Леклерк. Його темна шкіра минулої ночі тепер стала плямисто-рожевою, як у людини, що звикла до хорошого життя, а його борода була посивілою і акуратною. Він міг би бути старіючим латиноамериканцем, подорожуючим на Гаїті зі своєю племінницею. Але це було не так. Він був Киллмастером, виконували нездійсненну місію.
  
  «Добре, давай ще раз розглянемо це», - тихо сказав він. На задньому плані співав голос дроти. «Мені це зовсім не подобається, але, схоже, це єдине, що можна зробити, так що я думаю, нам доведеться це зробити».
  
  Вона повернулася до нього гнучким, швидким рухом, граціозною, як кішка, і абсолютно жіночною в кожному вигині і жесті.
  
  «Мені це теж не подобається. Посилати одного чоловіка було нерозумно! Її сказав тобі на початку ...
  
  "Щоб ви сказали. Один або два рази частіше, - твердо сказав Нік. «Повинен її послати за ротою морських піхотинців і штурмувати фортеці?»
  
  Вона нетерпляче клацнула і відвернулася, щоб щорічно вниз, в густу гай червоного дерева далеко внизу на зовнішній західною стіною.
  
  «І не дивись туди, ніби ти щось шукаєш», - різко сказав Нік. «Ви можете просто комусь зацікавити. У даний час. Ви можете довіряти Жаку, що там будуть коні?
  
  «Звичайно, їй можу довіряти Жаку! Хіба він не дав нам притулок, одяг, карту? »
  
  «Не кусайся. Її з тобою, а не проти тебе. І ти впевнений, що керівництво не буде вважати голови, коли ми підемо? "
  
  Паула похитала головою. Її волосся медового кольору м'яко майоріли на вітрі.
  
  «Вона красива по-своєму розсуду, - неохоче подумав Нік.
  
  «Вони ніколи не вважають, - сказала вона. «Менше всього в останній поїздці дня. Так сказав Жак, і він ih знає ».
  
  Так. «Завжди допомагає Гніздо», - подумав Нік. Але ему довелося довіритися цьому з математики. Жак і його дружина Марія були друзями Паули багато років. Саме Жак послав Паулі повідомлення про те, що китайські незнайомці були помічені недалеко від Кап-Аітьена, і Джек, який шпигував і бачив, як вони риються в кущах біля Цитаделі кілька темних ночей поспіль, тягнучи з собою ящики дивної форми. . Роз'єм прийме більш пильну увагу, коли у нього буде час.
  
  «Добре, якщо Джек так говорить. Тепер її хочу це чітко зрозуміти. Ти залишишся з кіньми. Ви не поїдете зі мною ».
  
  «Давайте розберемося по-моєму, - холодно сказала вона. «Я бачив тебе в бою лише одного разу - проти собаки. Поки я не знаю, чого ви стоїте, її віддаю накази. Ти її не йду з тобою ».
  
  Голос екскурсовода пролунав бойко. «Тепер, пані та панове, ми піднімемося сходами на нижню гарматну галерею. Ви підете за мною, будь ласка, і швидше, якщо не заперечуєте, бо вже пізно.
  
  
  
  
  
  Пролунав звук шквалу, і загін відійшов від стіни. Нік дивився, як останній чоловік спустився вниз по виду, почекав хвилину, а потім повернувся до Паули.
  
  «Паула, використовуй свою голову», - м'яко сказав він. «Ти будеш тільки заважати. В самоті буде досить складно нишпорити у темряві; це буде неможливо, якщо мені доведеться тягти тебе з собою. Ви хочете примусити мене вивести вас навколо ладу? » Він швидко озирнувся, щоб переконатися, що вони одні. Вони були. «Це досить просто. Як це!"
  
  Его руки блискавично зметнулися. Одна зловила її руки і стиснула ih для зап'ястя. Інша простяглася до її горла і знайшла чутливу точку тиску. І стиснула.
  
  Він так само раптово одпустив: «Бачиш, як легко?»
  
  Вона доторкнулася до свого горла й проковтнула. "Я бачу. Ви висловили свою точку зору. Але, як ви кажете, ви будете там одні. Вам може знадобитися допомога. Як це!"
  
  Її руки злетіли зі швидкістю, що не поступається власним его. Швидким, вправним ривком вона скинула його нога, і перекинула через плече. Він вдарився об стіну перила і відскочив назад, як м'яч, і легко приземлився поруч з нею, коли вона повернулася, щоб щорічно на свою роботу.
  
  «Ганьба тобі, що ти так поводишся зі старим», - докірливо сказав він. «Що, якби її перелтел через перила?»
  
  «Я б помахала рукою на прощання», - рішуче відповіла вона. «Але ви добре приземлилися, радий її бачити».
  
  Нік втупився на нах. «У вас важкий випадок, чи не так? Гаразд, ти теж висловив свою точку зору. Але я думаю, мені тебе трохи шкода. Давай пішли."
  
  Він швидко вдарив її по дупі і штовхнув до кам'яних сходах. Його гордість була похитнута. Але він думав, що вона все-таки може бути корисною.
  
  * * *
  
  «Шань! Диявольський виродок! Хіба я не казав тобі, що вона нам ще може знадобитися? Високе тіло Цінь фу Шу тремтіло від люті. Все було занадто швидко, занадто швидко! «Свиня, тебе за це покарають!»
  
  Він повернувся до безволосий людина-мавпа. Особа Шана вивчали тварина подив.
  
  "Я нічого не зробив. Майстер. Її стосувався тільки її, і вона боролася зі мною. Ви бачили - ви, мабуть, бачили. Її нічого гей, не зробив, Майстер.
  
  Цінь-фу люто смикнув сигарилу і підійшов до безмовної фігурі на кам'яному чверті. Він потягнувся до тонких плечах і сердито струснув ih. Тіло дівчини було млявим і не пручалося; вона була схожа на ганчір'яну ляльку, у якої не залишилося половини колодки. Ee мета розгойдувалася навколо боку в бік, як ніби у нах зламалася шия.
  
  Він помацав її пульс. Він був слабким, але сильно бився.
  
  «Забирайся, Шань», - прогарчав він. «Повертайся на своє місце».
  
  Цінь-фу почув позаду низьке гарчання, коли поліз в хвилину за маленьким валізою з бульбашками і підшкірними ін'єкціями. Його тіло поповзло. Він знав грубу силу свого улюбленого монстра і поважав її. Він також знав гнів Шана, набагато більш жорстокий, ніж його власна, і бачив звіра в дію з его нищівними захопленнями і смертоносними ударами карате. Шан був практично його власним творінням... але ніхто ніколи не знав, коли наполовину приручений звір повернеться.
  
  Він зробив свій голос ніжний, набиваючи голку.
  
  «У тебе буде шанс, мій Шаню», - сказав він. «Це буде пізніше, голосування, і все. Тепер іди."
  
  Він почув, як кудлатий Шана видаляються, поки він хотів відня і знайшов її.
  
  Вона була б гарна, принаймні для наступного раунду, ця дівчина. І наступного разу він буде обережнішим.
  
  * * *
  
  Ніхто навколо туристів не помітив, як Нік і Паула відстали від решти групи і прокралися в гай. Жак був прав; не було ніякого установ дістатися до сильно загороджених внутрішніх справ ніш замку зсередини, так що їм довелося б знову увійти зовні. Але, принаймні, у них було гарне уявлення про справжні професіонали плані, який відповідав старими фотографіями і схемою.
  
  Коні чекали його в гаю, як і обіцяв Джек. У глибокій тіні червоного дерева Нік швидко переодягнувся в темно-зелену одяг минулої ночі і скинув сіру пил зі своєї бороди. В розрідженому вечірньому повітрі він почув звуки групи, гремящей додому стежкою в півмилі або близько того. Спуск був довгим, і останні промені сонця помруть до того часу, коли вони досягнуть Милота біля підніжжя схилу.
  
  Паула все ще переодягалася під прикриттям низменному висять гілки.
  
  Було вбити час, поки не стемніло достатньо, щоб можна було приступити до роботи; занадто багато часу для нетерплячого людини Ніка. А Паула, по черзі замкнувшаяся або зла, була не з тих жінок, які допомагають ему скоротати присмеркові години так, як він вибирає.
  
  Нік зітхнув. Шкода було її. Така холодна, така нетовариська, така красива у своїй поджарой і котячої манері, така неприступна ...
  
  Він тихо підійшов до краю гаї навколо червоного дерева і озирнувся, візуалізуючи стару картку, показану ему Жаком, і підганяючи сцену до картин, які він бачив. Цитадель височіла над ним,
  
  
  
  
  
  велика і неприступна. Зліва від нього, за краєм стоїть навколо червоного дерева, лежали пальмовий гай. Праворуч від нього гранати, а за ними стежок, що веде в місто. Майже відкрито перед ним, між ним і високими обшитими залізом зовнішніми стінами, був пагорб навколо каменю, увінчаний густим чагарником. Деякий час він стояв і прислухався, нерухомий і мовчазний, як стовбура червоного дерева, виглядаючи все, що могло видати інше присутності. Потім він рушив повільно і непомітно, як пантера на полюванні.
  
  Йому знадобилося кілька хвилин, щоб знайти отвір у великій і очистити його з заростей, але він був задоволений тим, що побачив, коли відкрив його. Їм доведеться повзти, але якщо всередині не буде впала кам'яної кладки або будь-якої іншої перешкоди, там буде досить місця для будь-якого, хто рухається присідаючи.
  
  Нік ковзнув назад до притулку по всій червоного дерева і селл впало на колоду. Крізь дерева він побачив невиразні обриси коней і жінки, які стояли нерухомо і чекали.
  
  Він двічі чирикнул в крихітні мікрофони під сорочкою і почув у відповідь цвірінькання.
  
  «AX, J-20», - прошепотів навколо його пахви тихий голос. «Де ти, П?»
  
  За межами Цитаделі, - пробурмотів Нік. «З жінкою, Паула».
  
  Він почув тихий смішок. «Але для estestvenno, - сказав Жан-П'єр. «Картер приземляється, як зазвичай, дупою в маслі. Значить, всі Грізні - жінки, так? Яструб в люті! Думаю, він думає, що ви всі так і спланували. Але, як ви просуваєтеся? »
  
  «Дивним і хитрим способом», - пробурмотів Нік, не відриваючи очей від будь-якого руху в лісі або біля нього. «Мовчи і слухай, і визволи мене від лукавих думок. Її зустрів жінку, як ви чули. Її досі тхір нічого не знаю про кубинському характер, але думаю, що Паула від мене щось приховує. Так чи інакше, у нас стався невеликий інцидент з гаїтянські собачим патрулем, і ми покинули печеру в деякій поспіху. Вона привела мене в село під назвою Бамбара, де у нах є друзі, ім'я Жак і Марі ЛеСьерк. Перевірте ih, якщо зможете. Ми провели з ними ніч і більшу частину дня. Схоже, що Жак - місцевий лідер повстанців - планує коли-небудь повстання проти папи У Дювальє. Нічого спільного з цією місією, крім того, що він підтримує зв'язок з Порожнистої і обмінюється інформацією ».
  
  "Так? Навіщо ему? - запитав тонкий голос Жан-П'єра.
  
  «Тому що він і Тоніо Мартело, покійний чоловік Паули, були друзями на все життя. Тому що вони обидва по-своєму розсуду бунтівники. Та тому, що Жак любить китайців не більше нас - принаймні, він так говорить ».
  
  "Китайці? Отже, вони там?
  
  «Він так говорить. Стверджує, що у них в горах є схованку з боєприпасами, каже, що він і пара друзів спостерігали за ними протягом кількох тижнів. Невелика група, приблизно шість чоловік, очевидно, нічого не робила, крім охорони припасів. Він також говорить, що бачив, ну на невеликих маневрах партизанського типу, як ніби вони готувалися до чогось. Або залишатися на тренуваннях, щоб вони могли навчати інших ».
  
  «Як ви думаєте, операція« Вибух »?»
  
  "Може бути. Так думають Роз'єм і Паула. Нік зупинився на мить, щоб прислухатися. Цвіркуни і птахи щебетали ему в ревматизму, а кінь тихенько заржала звідти, звідки чекала Паула. Все було в порядку; звук коні тут був досить звичайним явищем. Більше нічого не ворушилося. Але тіні подовжувалися, і незабаром пора було рухатися.
  
  «Він каже, що Зяблики переїхали близько двох тижнів тому», - м'яко продовжив він. «Почали прокладати собі шлях у Цитадель і возити туди всі свої припаси. Робили це все по ночах, щоб Жак і друзі не могли бачити стільки, скільки їм хотілося б. Але у них склалося враження, що до первісної групи приєдналися три або чотири новачка, і всі вони переїжджали в Цитадель, боєприпаси і все таке. У той же час Паула виявила, що зникла одна навколо її власної банди жінок-месників, а по Санто-Домінго зникли кілька знайомих китайських осіб. Так що вона занепокоїлася ».
  
  Він коротко розповів іншу частину історії, як він, Підлогу, і Леклерки сиділи за грубим кухонним столом в селі Бамбара, обговорюючи минулі події і будувати плани.
  
  Товстий темний палець, Провід провів по таблиці в пошарпаної старій книзі.
  
  «Потрапити в Цитадель неможливо, - сказав він. «Ось, бачите, кілька каналів, по яких вода навколо гірського струмка потрапляла в замок. Вони висохли вже багато років, але, як бачите, досить широкі. Тунель, який використовують китайці, тут не відмічений, але мене це не дивує. Старий король Крістоф готель би секретний вихід. Думаю, для зустрінуть ваших цілей краще підійде один навколо каналів. Вони не можуть всіх ih охороняти. І все ж це буде нетільки. Але ви розумієте, що я можу допомогти вам тільки з приготуваннями; Її сам не можу піти з тобою ». Его рідкі карі очі благально дивилися на Ніка. «Моя свобода пересування не повинна страждати з-за цього скарбу».
  
  «Це не тільки скарб,
  
  
  
  
  
  - різко сказала Паула. «Ми повинні з'ясувати, що сталося з Евітою. Очевидно, вона щось стало відомо від Падиллы, і вони якимось чином вийшли на нах. Якщо вона там ...
  
  «Паула, Паула». Джек сумно похитав головою. «Вони вбили Падиллу; чому не її? »
  
  "Ні!" Паула вдарилася об стільницю, так що чашки з кавою затремтіли. Марі тихенько кудкудакала на задньому плані. «Вони вб'ють її тільки потім того, як вона заговорить, і вона не стане говорити!»
  
  «Але, можливо, вони вже дізналися все, що їм було потрібно від Падиллы...».
  
  Розмова перетворилася в бурю, а потім, нарешті, перейшов в більш аргументоване обговорення того, як відкрити Цитадель. Але принаймні Нік відомо кілька основних фактів. «Жахливі» - це група жінок, чиї близькі були вбиті з політичних мотивів колишнім диктатором Трухільо. Паула Мартело була ih лідером. Разом вони намагалися знайти схованку зі скарбами, який Трухільо мав намір відправити в Європу, але так і не отримав рішенням. Він все ще був захований десь на острові, поділюваному Гаїті і Домініканською Республікою. Китайці дізналися про його присутності і намагалися знайти, якщо у власних цілях, щось пов'язане з проектом під назвою Operation Blast. Існували певні ключі до розгадки проведення багаття, і Евіта Мессіна знайшла домініканця, який знав одного навколо них. Тепер китайці були на Гаїті, а Евіта пропала. Найближча населений пункт росії: перевірити присутність китайців і знайти Эвиту.
  
  «Так як голос і вся історія», - тихо закінчив Нік. «Вже майже темно. Ми скоро підемо. А як щодо твого обидва кінця... Хоук чув що-небудь ще про операції «Вибух»?
  
  "Нічого. Не більше того, ніж перший слух. Вашу Паула була нашим єдиним підтвердженням на сьогоднішній день, що така операція існує. Вона що-небудь ще про це сказала?
  
  "Ще немає." Нік насупився в сгущающемся сутінках. - З якоїсь причини вона стримується. Але її нах видалю.
  
  Пішов тихий смішок. «Тримаю гроші, що ти будеш, mon ami. Що стосується жінок ...
  
  «З тебе вистачить, приятель. Її вже в дорозі. Привіт Хоука ».
  
  Він швидко закінчив і ще раз швидко оглянув місцевість. Зараз тьма; як і раніше тиша; все ще немає місяця. Нік підійшов до Паули і коням, майже невидимий між деревами. Він тихо свиснув, і вона відразу підійшла до нього.
  
  "Ти знайшов це?" - запитала вона його майже беззвучно.
  
  "Так. Він буде чорним, як діра в пеклі, але постарайся відстежити, куди ми підемо. На всякий випадок назавжди поспішати. Сюди." Він злегка доторкнувся до її руки і повів через дерева до пагорба і зовнішнього отвору водоводу.
  
  «Дихай, поки є можливість», - пробурмотів він і ковзнув життя. Вона підійшла до нього впритул з обережністю, як кішка навколо джунглів.
  
  Повітря було розрідженим і затхлим від часу, але він був розроблений для дихання. Нік зупинився і намацав. Канал був добрих трьох футів у діаметрі, а підлога була вкрита мертвим мохом і грубим каменем. Це не було ідеальним місцем для невинної вечірньої прогулянки, але цілком підходило для пари нічних волоцюг.
  
  Він підрахував, що їм залишалося пройти близько номерами футів згідно з планом будівлі старої книги-Роз'єми. Нік підняв крок і рушив далі в задушливій темряві, чуючи м'які рухи дівчини, яка слідувала за ним.
  
  * * *
  
  Ляпас!
  
  Суха рука Цін фу Шу отдернулась і знову вдарила, на цей раз в іншій її щоці.
  
  «Так тобі не сподобався мій Шан, а?» Ляпас! «Але я бачу, що ви майже готові до наступної зустрічі. Добре!" Він знову вдарив, і дивився, як її очі відкриваються. «Якщо тільки ви не віддасте перевагу поговорити зі мною замість цього?»
  
  Евіта відсахнулася від нього, очі розширилися від страху і жаху.
  
  «Не... це... тварина...» прошепотіла вона. "Говорити. Але... води... »
  
  Її слова звучали, як шелест сухого листя на пересохлих губах. Цінь-фу ледве міг ih розгледіти, але бачив, як гарячково працює опухлий мову.
  
  «Спочатку невеликий розмова», - переконливо сказав він. «Тоді твій приз. Скажіть, на кого ви працюєте. Це буде гарний початок ».
  
  Ee рот заворушився, і вийшов тихий звук.
  
  Цінь-фу нахилився лиже.
  
  "Яка?"
  
  «Fi-fidelistas... і звук вірш в задушенное каркання.
  
  "Яка!" Цінь-фу люто потряс її. "Хто? Хто?"
  
  Ee рот напружено працював, але видавані звуки не були словами. Навіть Цин-фу було очевидно, що вона не здатна говорити.
  
  «Шань! Шань! » - проревів він. Евіта відскочила і здригнулася.
  
  З передпокою почулося низьке гарчання. "Майстер?"
  
  «Принесіть воду!»
  
  Евіта зітхнула і закрила очі.
  
  «Твоя нагорода», - люб'язно сказав агов, Цінь-фу. «Тоді повна історія, так?»
  
  Вона кивнула, все ще закриваючи очі.
  
  Поки чекав, доктор Цін-фу приготував ще одну голку. На цей раз він збирався дізнатися правду. Звичайно, вона все одно спробує збрехати.
  
  
  
  
  
  У свою чергу, у нього все ще залишався в запасі-Шаню. І він не збирався обманювати себе в цьому.
  
  * * *
  
  Нік включив олівцевий ліхтарик на досить довгий час, щоб побачити, що вони опинилися в кам'яному підвалі, повному павутини і мертвих листя. Зламане дерев'яне відра лежало під обірваної мотузкою поруч зі сходами, що вели до люка. Він був замкнений зсередини. Але півні розхиталися і заіржавіли від часу. Він погасив сергій і включив свій «Особливий замок».
  
  «Я щось чую там, нагорі», - прошепотіла Паула. Б'ють камені. Копають.
  
  - Я теж, - пробурмотів Нік в ревматизму. «Але не поруч з нами. Але якщо ми увійдемо в кімнату, повну людей ...
  
  «Я знаю», - сказала вона. "Ти сказав мені. Покваптеся, будь ласка! »
  
  "Поспішати!" - пробурмотів Нік. «Дві неділях вони тут, і тепер мені треба поспішати».
  
  Він майже бачив, як її губи стиснулися в темряві.
  
  «Я почув про це лише тоді, коли повідомлення Гніздо...»
  
  «Я знаю, - сказав він. "Ти сказав мені. І припинити жіночу балаканину, якщо не заперечуєш.
  
  Її мовчання було майже гучним. Нік посміхнувся про себе і продовжив роботу.
  
  Їх програму півнів відірвалися від своїх підстав.
  
  * * *
  
  Тому Гі піднявся по схилу на своєму скакуні. Це був повільний галоп, більше схожий на рішучий крок, але він наближав його. У нього були новини для Цин фу Шу. Кубинські товариші не відправляли Алонсо на Гаїті. Як вони могли? Вони навіть не знали, що Цин-фу і його люди були там. У ih словами, Алонзо, мабуть, зробив це в поодинці. Вони поняття не мали, хто міг вбити його.
  
  Східний розум Тома Гі все ретельно продумував. Він довірив ih історії; кубинці не послали Алонзо, і вони були щиро здивовані. Отже - навіщо він прийшов і хто його вбив? Тому Гі вдарив свого скакуна, щоб прискорити його. Попереду був довгий шлях, і щось підказувало йому, що треба поспішати.
  
  «Сідай, ти! Сідай! » Цин-фу чув істеричну лють у власному голосі, але йому було все одно. Він плеснув ей в обличчя кухлем води і похитав головою через сторони в сторону, але повіки не відкривалися, і не було нам жодного стогону. Вона зробила це знову! Він дико вилаявся на всіх мовах, які знав, і вдарив її кулаком в голів. На мить, тільки на мить, він відвів очі, щоб взяти у Шана кухоль з водою, і в цей момент вона вдарилася головою об стіну, і тепер вона лежали мовчки, як курган. Тепер, присягаюся Богом, він зв'яже її, і в наступний раз...!
  
  Він кинув келих на підлогу і закричав, вимагаючи мотузки. Деякий час вона могла відпочити, пов'язана, як курча, а потім він повернеться. Він дивився, як Шан зв'язав її, а потім пішов. Ах так, він повернеться.
  
  * * *
  
  Люк був нещільним прикриттям діри, і вони перебували в кам'яній кімнаті, прислухаючись до віддалених ударів. Повна пітьма тисла на них, як кришку труни. Нік дозволив пройти кілька хвилина, поки він, як щупальця, відправив свої почуття в темряву і подивився на своє уявне зображення карти. Потім він доторкнувся до руки Паули і рушив коридором до звуку.
  
  * * *
  
  Тому Гі хлестнул втомлену кінь. У nen зростало відчуття терміновості. Кожен его, інстинкт підказував йому, що у повітрі витає небезпека.
  
  Він змусив незграбного звіра поквапитися.
  
  Почала другий шанс Шана
  
  В кінці тунелю темряви було приглушене сяйво світі. Нік намацав его, схожий на привид у своїй темній формі і в спеціальних черевиках, які називали «повзучими». Паула йшла за ним, як тінь в кросівках.
  
  При будь-яких інших за інших обставин Нік уникав би світ, як пастки, яка займається могла б виявитися. Але його головною метою було перевірити присутність китайців і щороку, що вони замишляють, тому єдиним сенсом було податися туди, де відбувалася дія. Також була дівчинка Евіта. Якщо б вона була тут і була б ще жива, велика ймовірність, що вона була б десь поруч з центром ih діяльності, а не сховалася б в якій-небудь віддаленій частині Цитаделі.
  
  Тому він рушив до світла і звуку, чекаючи на мить з головою піти в біду.
  
  Це почалося навіть раніше, ніж він очікував.
  
  Раптом яскрава калюжка плеснулась на кам'яній підлозі в ярдах вперед і різко нахилялася до нього, як якщо б людина з ліхтариком згорнув навколо одного перевалу в цей. Нік чув глухий тупіт наближаються важких нога, коли наближався пучок світі.
  
  Він відштовхнув Пауло однією рукою і розкинув руки вздовж стіни, в слабкій надії знайти двері. В межах досяжності нікого не було; навіть ніші. Залишилося тільки одне. Атака.
  
  Він продовжував йти до променя ліхтаря, одна рука була піднята, щоб прикрити очі і обличчя від світу, а інша рука була наполовину стиснута поруч з собою, готуючись до зустрічі з Хьюго. Він вдивився в примарну фігуру за межами світу, і роздратовано зітхнув. Він злякано вигукнув, і
  
  
  
  
  
  Промінь ліхтарика ковзнув по його тілу.
  
  «Зменш свят, дурень!» - прошипів він по-китайськи, сподіваючись, що вибрав правильну мову, щоб сичати. - А там шум від копання! Це розбудить мертвих ». Я кажу це, він дозволив Хьюго стекти ему по рукаву і продовжував рухатися, його очі все ще були сховані від світу, поки він не опинився в кількох дюймах від іншого. «Де твій командир? У мене важливе повідомлення ».
  
  «Командування...?»
  
  Нік вдарив його. Його права рука гойднулася навколо боку в бік і впала на горло з китайським голосом. Хьюго, з гострими краями і тонким лезом, прорізав голос і розрізав його в середині живота складу, потім легко рушив далі, немов через масло, і розрізав яремну вену. Нік схопив падаючий ліхтарик і знову вдарив його по горлу чоловіки, проштовхнувши тонку довжину Хьюго через шию і знову. Тіло повільно перекинулося; він спіймав його оленка і опустив на підлогу.
  
  Деякий час він прислухався, не чуючи нічого, крім слабкого дихання Паули і звукових ударів і копання з-за стін коридору. Ніяких проблем. Але тепер йому потрібно буде знайти місце, щоб покласти тіло. Він зробив промінь ліхтарика по коридору і побачив заглиблення в декількох футах попереду. Кажу Не наші слова, він простягнув сергій Паули і закинув обм'якле тіло собі на плечі. Їм доведеться скористатися шансом сергій на мить і ще одним шансом, що у цій темній ніші в стогони нікого немає.
  
  Вона опустила промінь низменному, подалі від Ніка і його ноші, і зробили святим на отвір. Він вів в порожню кімнату, гниючі полиці якої були відірвані від стін і складені на підлозі, наче хтось намагався вирвати у них слизу. Нік затягнув свою ношу у кут і з м'яким стуком впустив її.
  
  «Включити святий ему в обличчя», - прошепотів він. «Один швидкий погляд, потім погасити».
  
  Вона накинула промінь на тіло і дозволила йому було затриматися на голи. Кров обвивала шию, як багрове зашморг ката, і риси обличчя були жахливо спотворені. Але навіть в смертельній агонії особа, мабуть, було китайським. Так само була і робоча форма з ушитими в тканину маленькими вицвілими знаками розрізнення. Особа Ніка було похмурим, коли Паула клацнула вимикачем і залишила ih в темряві з трупом. Він знав, що це за крихітний значок, символ високоспеціалізованої китайських компаній агнтов і диверсантів, головним завданням якої було позбавити країну її видобутку і підготувати шлях для пропагандистів і військових тактиків. Зазвичай це означало, як це означало в Тибеті, що китайці планували переїхати в країну свою владу для владі або відкрито, або за лаштунками з маріонеткою, захищає ih. Але тут, відкрито, під носом у ОАД і дядька Сема?
  
  Нік спохмурнів і поповз назад у коридор. Паула Безмовна ковзала за ним. Вони знову попрямували до світла.
  
  Це було майже легко. Прохід розгалужувався наліво і прямо. Зліва була темрява, праворуч - святим. Він струменіє через відкритий дверний проріз, а поруч з дверима було низьке вікно з ґратами. Нік пригнувся, щоб щорічно крізь нього. Четверо чоловіків, всі китайці, методично розуміли величезну кам'яну кімнату. До однієї навколо стін було прислонено пристрій, яке він знає, як металошукач. У даний момент їм ніхто не користувався; у нього був вичікувальний погляд, ніби его оператор міг тимчасово відсутній. Де? - подумав він. Але він побачив достатньо, щоб підтвердити розповідь Паули про китайської полюванні за скарбами і якийсь прихований мотив, набагато більший, ніж проста жага видобутку.
  
  Тепер про дівчину. Він знову вказав ih положення на своїй уявній карті. Прохід праворуч повинен вести відкрито до частини підземель, яка займається відкрита для туристів. Вони навряд чи тримають її там. Значить, наліво. Він підштовхнув Пауло, і вони ковзнули в темний лівий коридор.
  
  Цінь-фу, сель на складаний стілець у кімнаті, яку назвав своїм офісом. Він добре себе навколо свого невеликого особового складу і відчував себе ценымногие краще. Останні кілька днів справи йшли не дуже добре, але тепер він був переконаний, що доб'ється більшого від дівчини і, можливо, навіть від своїх впертих соратників, Фиделистов. The Fidelistas.... Він задумався. Невже теж дівчина знову збрехала, коли прохрипіла ім'я? Або вони могли б вести з ним подвійну гру? Його тонкий рот стиснувся при цій думці.
  
  Він поглянув на свій годинник, зроблені в Пекіні. Він давав гей, ще годину, щоб обдумати свої думки, а потім розірвав її на частини... спочатку її сенс, потім ee тіло. Шан чекав ee.
  
  * * *
  
  Шан чекав. Він спав, але его тварини почуття лежали найближчому до його товстого поверхні, і він прокидався від кроків доктора. Поруч з величезним его лежачим тілом горів ліхтар. Навіть ему іноді хотілося світі в клітці. Шан загарчав уві сні, ему снилися тварини, які мріють про страсті, які потрібно задовольнити, і інші істоти
  
  
  
  
  
  Ще ні, Шан, ще немає. - Шань, ти, диявольський виродок! Почекайте! Він чекав, навіть коли спав. Але довго чекати він не шталь.
  
  * * *
  
  «Паула. Це безнадійно, - прошепотів Нік згустку темряви поруч з ним. «Ми не можемо бродити по цьому лабіринту всю ніч. Мені потрібно буде знайти спосіб позбавитися від них, а потім повернутися ...
  
  "Будь ласка немає! Будь ласка, дозвольте нам продовжити пошуки ». Вперше вона прозвучала, як яка благала жінка. «Якщо ми підемо і вони знайдуть тіло цього чоловіка, як ви думаєте, що вони з ним зроблять? Ми повинні продовжувати пошуки! »
  
  Нік мовчав. Вона була права щодо тіла. Але він також знав, що ih удача не може тривати вічно. Вони тулилися до стін незліченну кількість разів, коли чоловіки йшли mimmo у них по поперечному коридору, і вони забиралися в нескінченні темні підвали, щоб ризикнути ліхтариком і випробуванням. Це була дурна затія. Его, мозок спонукав його припинити цю дурницю і піти.
  
  «Добре, ще одна спроба», - сказав він. «Тобто. Я не думаю, що ми там були. Я не впевнений, але я так не думаю ". Вони пройшли ще один коридор. Нік змусив свій мозок працювати над відновленням карти. Він поняття не мав, кравець візьми, звідки вони. Ні, почекай - вони вже робили це раніше. Він усвідомив вигин і грубий камінь. Тепер вони виходили на незвідану територію. Але принаймні він знав, де вони були по відношенню до трубопроводу.
  
  Прохід знову розгалужувався. Нік застогнав про себе, і Паула зітхнула поруч з ним.
  
  «Ти візьмеш одну, а я - інший», - прошепотіла вона.
  
  «Ні! Ми залишаємося разом. Її теж не хочу полювати за тобою. Спробуємо йти відкрито?
  
  Якийсь час вона мовчала. Потім вона сказала: «Ви маєте рацію. Це марно. Нам потрібна додаткова допомога. Її казав тобі-"
  
  - Ой, кравець візьми, забудьте це, - втомлено сказав Нік. «Підемо звідси, і... - Він замовк. Его відчуває, поежились, і его, тіло напружився. Паула застигла поруч з ним.
  
  "Що це таке?"
  
  "Слухати!"
  
  Вони обидва слухали.
  
  Звук пролунав знову. Це був довгий, низький, сопе хропіння. Гарчання. Тиша. І знову хропіння.
  
  «Ми подивимося», - м'яко сказав Нік, і заскользил вперед. Дихання Паули почастішало, коли вона пішла за ним.
  
  Позаду них, в кінці відгалуження, Цин-фу споглядав дим своєї сигарили та планував свій майбутній сеанс з Евітою.
  
  А зовні, під безлунным небом, втомлений кінь Тома Гі мчав до кінця стежки.
  
  Шан заворушився у своїй приймальні. Він ще не зовсім прокинувся, але почув shaggy. Він пробурмотів уві сні.
  
  Нік пройшов по вигину проходу в напрямку звуку і різко зупинився. М'який святий лився навколо кімнати з відчиненими дверима, а за цими дверима хтось сопів уві сні. А також за дверима... була ще одна двері. Він міг бачити це з того місця, де стояв, масивну зачинені двері з засувом поперек нах. Його пульс почастішав. Нам одна навколо інших дверей не була замкнена. І нам одну навколо інших дверей не охороняв храпящий чоловік.
  
  Він глянув Пауло в яскравому світлі. Вона дивилася на замкнені двері, і її губи відчиняються. Зараз в її обличчі не було нічого твердого; тільки свого роду «Боже, будь Ласка, Боже, погляд», який раптом змусила його полюбити її ценымногие більше. Він стримуюче підняв руку і витягнув Вильгельмину за спеціальною кобури, вільгельміни, зробленої довгої і незграбною з-за глушника, яким він так і рідкісних лікувальних користувався.
  
  Нік прокрався в камеру, схожу на камеру, і тут вибухнув пекло.
  
  Не встиг він побачити неймовірно гору і підняв «Люгер», як величезна фігура піднялася з фантастичною швидкістю, і стрибнула на нього, по тіні. Його мета вдарилася об стіну, і Вільгельміна вилетіла через його рук. Величезна боса ступня вдарилася ему по горлу, коли він розтягнувся на смертельно холодному камені і побачив танцюючі вогні там, де він смутний знав, що ih net. Для розколотими вогнями і червоною імлою, він побачив Пауло, націлену навколо свого крихітного пістолета у величезний клубок жиру, а потім побачив, як істота повернулася і вибило пістолет навколо її руки. Нік ковтнув повітря і похитав головою. Істота обіймало її руками і стискало її з величезним задоволенням, притискаючи її струнке тіло до власним его рулонів жиру і м'язів і крехтіло від жахливого захвату. Нік невпевнено піднявся на ноги і витягнув Хьюго з піхов. Він вдарив його по товстій спині, штовхнувши Хьюго перед собою, як крихітний штик і встромив його глибоко в рулон плоті. Величезний людина-монстр вивільнив одну товсту руку від Паули і вдарив Ніка кулаком по обличчю. Нік пригнувся, і намацав Хьюго, все ще дрожавшего в тілі великої людини, і різко увігнав стилет у глибоку рану на спині.
  
  Монстр блискавично повернувся до нього і протягнуло руку, перетворену в лезо сокири. Він ковзнув по лопатці Ніка, коли він ухилився, але Нік знав що
  
  
  
  
  
  Це було те, що було - удар, карате, призначений для миттєвого вбивства. Він крутнувся на подушечках стопи і жорстким ударом викинув праву ногу, яка займається потрапила толстому під підборіддя і зупинила його один глибокий вдих. Хьюго впав зі своєї товстої сміття і впав на підлогу. Нік кинувся до нього.
  
  "Ах, ні!" Стовбура дерева ногою відкинув його убік. Він зловив ногу і різко смикнув. Він підкинув його в повітря і відкинув назад до стогнати. Але на цей раз він був готовий до падіння. Він перекотився на стегна і різко підняв обидві ноги на навислу над ним громаду. Істота позадкувало тому, але залишилося на ногах.
  
  «Ах, ні, - сказав він знову. «Ти не робиш цього зі мною. Її Шань! Ти не робиш цього з Шаном ».
  
  «Як поживаєш, Шань», - щиро сказав Нік і стрибнув на нього, простягнувши руку, як сталевий клин. Він уткнувся в горло Шанг і повернувся до нього бумерангом.
  
  Бог Всемогутній! - подумав Нік, отшатываясь. Товста свиня знає про всі хитрощі карате і ще парочку.
  
  Шан знову наближався до нього. Ні, він робив паузу. Величезна рука підняла Пауло з підлоги там, де вона тягнулася за пістолетом, і жбурнула її в бік. Вона приземлилася зім'ятої купою. Нік знову стрибнув, завдавши жорстокий удар у висоту, а інший - в товсту кишку. Шан хмикнув і ляснув Ніка великою долонею по голів. Нік важко звалився, один раз перекинувся і, важко дихаючи, піднявся. Шан стояв над ним, розкинувши руки, і чекав.
  
  * * *
  
  Цінь-фу насупився. Він віддав чіткий наказ, щоб чоловіки не розмовляли під час роботи, але тепер він чув ih голосу. А він? Він уважно слухав. Ні, нічого. Тим не менш, прийшов час перевірити ih і щороку, що вони роблять. Настав час повернутися до Того Гі. Він погасив сигарилу і потягнувся за ліхтариком.
  
  * * *
  
  Нік знову перекотився і схопився на ноги. Шан посміхнувся, як мавпа, і махнув ему величезною лапою. Нік ухилився і відчув, як півтон пробив його ребра. Він позадкував і наніс удар ногою, який потрапив відвертими в ніжну мету між его схожими на тулубі ногами. Інший чоловік зігнувся б навпіл і закричав. Шан скрикнув і присів, витягнувши товсті руки, щоб обійняти Ніка навколо колін. Він зловив тільки одне, навколо них; інше вдарило під його підборіддям і хитнуло его тому, як підстрибує повітряна куля.
  
  Шан неголосно засміявся. «Ти комаха», - тихо прогарчав він.
  
  Нік відчував себе таким. Він знову вкусив його грудним ударом, який увійшов в шар жиру, і знову розсмішив гігантський.
  
  «Хо, дивись! Її використовую кийок для тебе, - прогарчав він. Він швидко простягнув руку і схопив Пауло за щиколотки. Вона була менш ніж в напівнепритомному стані, і її слабкі звивини нічого для нього не значили, він кілька разів вдарив її, як бейсбольною битою, набирає обертів і вдарив Ніка її безпорадним тілом - неандертальця, який використовує жінку як кийок. Він відпустив напад, і посміхнувся про себе.
  
  Нік поглинали більшу частину ваги і імпульсу своїми витягнутими руками, пом'якшуючи удар для них обох. Але він не зміг утримати рівновагу і опустився під nah, тихо лаючись. Безволосая мавпа напала на нього, як крабб, коли він відкотився на свободу, розмахуючи величезною ногою в бічному ударі, який у разі потрапляння міг би розбити мозок Ніка, як сире яйце. Він не приземлився. Нік відвернувся і побачив, що кілька гігантів ніяково опустилася, трохи втратила рівновагу, і люто завдав удар своїми ногами. Одна ступня сильно вдарилася об гомілку з м'якою підкладкою; інший обернувся, щоб інший товстої ногою і сильно сіпнувся. Людина-монстр з глухим стуком упав і спробував піднятися. Нік ударив його ногою в пах і підстрибнув, розмахуючи ногою в черевику, навіть коли стрибнув. На цей раз удар черевика потрапив по бічній стороні толстого черепа, і гол-Шана сіпнулася, як боксерська груша.
  
  Це вже не були кішки-мишки. Шань більше не грав, і рубає удар ледь його приголомшив. Але це допомогло. Шан широко вчепився вгору своєю здоровою рукою і промахнувся на кілька дюймів. Нік позадкував, коли Шан почав підніматися, і він знову стрибнув так високо, як тільки міг, а потім впав усією своєю вагою на опуклий життя. Він почув тріск ребер, і знову стрибнув, глибоко втираючи ступні в жир, ребра і кишки. Дихання з хрипом і хрипом вилітало по розпухлого тіла під ним.
  
  «Не схоже на крикет», - сказав собі Нік і знову повалився на землю всім своїм вагою. Его п'яти опустилися в пульсуючому русі, люто врізаючись в нагрудник, у складати долар, м'язистий життя. Руки Шана ковзнули mimmo його нога, і безуспішно намагалися схопити ih.
  
  Пролунав жахливий хлюпає звук. Шань лежав нерухомо.
  
  Нік відскочив від свого людського баттута. Краєм ока він помітив, що Паула стоїть на ногах і впевнено рухається до дня.
  
  
  
  
  він замкнув внутрішню двері. подивився на жахливий безлад, який він влаштував з жахливим людиною, і відчув нудоту. Шан був мертвий, і він помер болісно. Нік підібрав Хьюго і впали пістолети і пішов за Порожнистої в темну камеру. Вона зробила промінь ліхтарика в кут.
  
  На кам'яній ліжка, скута мотузкою, лежали, згорнувшись від жаху, жінка, виснажене обличчя, і дивно, опухлі губи.
  
  Паула підбігла до співу, як матір, знайшла давно втраченого дитини.
  
  «Евіта, Евіта! Це Паула! Не бійся. Ми витягнемо тебе звідси.
  
  «Паула! Ах, Паула ... " Це був надламаний шепіт, який перетворився в ридання.
  
  Нік дозволив їм на мить наспівувати разом, поки він оглядав камеру і прислухався до інших звуків. Виходу не було, крім того шляху, яким вони прийшли, і не було нам гучності про наближення. Ще. Він поліз у внутрішній стегнах хвилину і підійшов до жінок.
  
  «Голос», - сказав він, откупоривая фляжку. «Випий, і ми підемо». Паула взяла у нього склянку і піднесла до пересохшим губ Евіти.
  
  Її очі все ще були вражені, але вона слухняно подала. Нік перерізав мотузки, які пов'язували її, і намацав її пульс. Вона була в поганій формі. Але вона зробить це, якщо вони поквапляться. Він побачив опіки та інші сліди тортур і поклявся собі, що витягне її звідси, дивлячись на нас, на що.
  
  «Знаєш дорогу назад, Паула?» він прошепотів.
  
  Вона подивилася на нього і повільно похитала головою.
  
  "Мені шкода. Я не впевнений. Ви?"
  
  Він кивнув. "Я думаю так. Її понесу її. Тримайтеся найближчому і будьте напоготові. Евіта? Він ніжно доторкнувся до дівчини. «Просто тримайся за мене. Це все, що тобі потрібно зробити.
  
  «Втомилася», прошепотіла вона. «Може не вижити. Спочатку скажу... Паула, послухай. Слухайте! Рада Падиллы... Замок чорних. Але він також сказав, що це недалеко від Домінго. Китайці помиляються. Це не на Гаїті. Зрозуміти? Не на Гаїті. І ще він сказав... »Вона зітхнула і впала без сил.
  
  
  Паула простогнала, ніж боляче. "Вона померла!" прошепотіла вона.
  
  "Вона не". Нік швидко нахилився і взяв Эвиту на руки, як якщо б вона була дитиною. «Втратила сознаие. Погасити ліхтар, і йди за мною. Не втрачайте мене, - але якщо щось трапиться, це два лівих і правих, ще один лівий і правий, і біжи, як кравець. Якщо виникнуть проблеми, не жди мене. Я не буду чекати тебе. Зрозуміла? Поїхали."
  
  Він відніс свою ношу в передпокій, переступив через схожі на хоботи ноги покаліченого Шана і ненадовго почекав в дверному отворі, поки Паула гасить брильов. Потім він стрімко ступив у коридор, досліджуючи темряву очима свого розуму і тримаючись близько до стогнати. Задня частина его шиї наїжачилася від попереджень, але у нього не було вибору. Це було «йти і продовжувати», і все, поки щось ну не зупинило.
  
  * * *
  
  Доктор Цін фу Шу стояв у темряві в кутку коридору, що веде у свій кабінет. Він щось чув; він був у цьому впевнений. І чоловіки не несли відповідальності. Вони працювали у своєму звичайному безпристрасному мовчанні, молотили і копали, але не розмовляли.
  
  - Шань? Неможливо. Тим не менш...
  
  там було слово «фиделисты». Він продовжував шепотіти в его голів, і луна надломленного голосу дівчини. Fidelistas...?
  
  Зараз, відкрито зараз він отримає від нах правду.
  
  Його думки були повні думок про Фиделистах, коли він включив свій ліхтарик і зробив його промінь в коридор попереду, веде до ee цифрові камери. Він мимоволі ахнув.
  
  Широкий промінь світла перетнув і зник у тіні за ним високий бородатий чоловік у формі Кастро - несс дівчину!
  
  Крик обурення і тривоги піднявся в його горлі, коли він стрибнув уперед і схопився за пістолет, яким так і рідкісних лікувальних доводилося користуватися.
  
  * * *
  
  Особа Ніка осяяв брильов. Він зсунув оленка дівчата в бік і злегка розвернувся на подушечках нога, щоб вдарити боком по фігурі за світлом. Его ступня з'єдналася з прихованою гомілкою, і в той же час він почув хлопок! звук і святий згасло. Крик люті спустився вниз, на підлогу, а потім послідував ще один звук і глухий удар. «Паула стріляє цим маленьким пістолетом з глушником», - подумав він з похмурим задоволенням, і зупинився, щоб штовхнути темну фігуру ногою. Він лежав нерухомо.
  
  "Гаразд!" - наполегливо прошепотів він і рушив далі.
  
  Паула на мить повагалася, а потім пішла за ним.
  
  Звуки копання припинилися. Хтось кричав. по коридору поруч. Нік швидко повернув ліворуч і побіг далі, зробив ще один покажчиків.
  
  "Паула?" - прошипів він.
  
  "Скоро!"
  
  Він повернув прямо. За ним почулися біжать shaggy, і це була не тільки Паула. Вони були близько, занадто близько. Він зробив наступний покажчиків наліво, і вони зникли, всі, крім Паули. Дівчина ставала важкою. Нік послабив хватку і зробив останній покажчиків прямо. Shaggy знову були гучними, і інший голос кричав
  
  
  
  
  
  
  Він на повному ходу врізався в кам'яний куток дверного отвору. Дівчина застогнала, і Нік вилаявся. Паула пройшла mimmo нього, і він почув, як вона відкрила люк, який вони відкрили годину або два тому.
  
  «Опустіть її до мене!» - видихнула вона. «Спусти сл - я спущу її на сходах».
  
  Пастка була широко відкрита, і дівчина була на півдорозі, коли двоє чоловіків увірвалися в підвал. Нік пірнув у яму і кинувся на Вильгельмину. Брильов повністю впав йому в обличчя і засліпив його, але він дістав «Люгер» праворуч від відбивач і над ним і зробив три постріли підряд. Кулі хльостали по каменю навколо нього, а одна пролетіла mimmo його вуха. Залп у відповідь Вільгельміни розколов хитний ліхтарик. Початку другої чоловік тримав вогонь. Позаду нього Нік чув, як Паула спускає змучену дівчину по вузькій сходах. Постріл пронизав його рукав, і він вистрілив в маленький язичок полум'я, а потім знову і знову туди, де, як він думав, повинна бути мета і груди. Щось упало, і він трохи почекав. У проходах за ними глухо лунали shaggy. Але в кімнаті з ним сиділа тиша. Він швидко спустився по сходах і зачинив люк над головою.
  
  Він включив свій олівцевий ліхтарик рівненської на стільки, щоб побачити, як Паула бореться в коридорі з низькою стелею з мертвим вагою дівчини.
  
  «Я візьму її», - видихнув він. «Іди і отвяжи цих шкап. Тільки швидко!" Він як можна ніжніше схопив обм'якле тіло Евіти і накинув її на спину. Потім він поповз - повз зі швидкістю, з якою чоловік може повзати по підлозі навколо висохлого моху і стертих каменів, з низькою стелею над головою і напівживий жінкою, яка займається його обтяжувала. Перед собою він чув, як Стать шкребе по грубому підлозі і прямує до виходу через водопровід. А за ним запанувала благословенна тиша.
  
  * * *
  
  Цінь-фу насилу піднявся на ноги і схопився за ниючий голову. Його рука стала липкій від крові. Его приголомшений розум не міг відразу зрозуміти, що сталося, але він знав, що це катастрофа. Він відкрив рот, щоб закричати, але не видав нам звук. Его руки намацали підлогу поруч з ним і знайшли зламаний ліхтарик. Потім пістолет. Він схопив його, знайшов спусковий гачок і вистрілив. Звук вдарив по стінах. Потім він знову втратив свідомість. Але перш ніж завіса опустився на його розум, він почув, як хтось біжить до нього, і джек по-китайськи. Поквапся, свиня! - смутний подумав він і занурився в кошмар втечі з Фиделиста.
  
  * * *
  
  Тому Гі спішився в пальмової гаю, і поспішив до входу в тунель. І зупинився. У підніжжя червоного дерева щось ворушилося. Він застиг на місці, чуючи шелест листя у безвітряної ночі і м'який тупіт коней, яких тут бути не повинно, і повернувся до високих деревах. На мить він зовсім забув про терміновості свого повідомлення Цин-фу і необхідності допомоги спеціаліста з металошукачем. Все, про що він міг думати, це те, що в гаю червоного дерева, в небезпечній близькості від замку, був рух. Він пробіг крізь дерева і зупинився, щоб щорічно в темряву.
  
  Дві фігури допомагали третьої сісти на коня. Одіна навколо них сель на ту ж кінь і міцного обійняв безвольну фігуру. Потім інша сів на другу кінь і два коні тихо рушили крізь дерева до стежкою під гору.
  
  Місяця не було, але було трохи зоряного світла. І коли два коні рухалися через вузьку галявину до стежці, Tom Гі мигцем побачив дівчину Эвиту. Він також побачив двох вершників до того, як гілки сховали ih, і, хоча він не знає ну, він знав, що це не люди Цінь-фу.
  
  Копита злегка клацнули по сліду вдалося зібрати і швидкість. Він повернувся, помчав назад до свого коня і повів його на стежку. Потім він пішов за ним, спочатку на відстані, тому що навколо було небагато інших вершників, а потім ближче, коли він почав зустрічати пішоходів і селянські вози далі по схилу. Час від часу він стримувався і з'їжджав на узбіччя дороги, щоб звук його копит не був таким постійним, щоб вершники попереду його помітили. Йому здалося, що він бачив, як один навколо них час від часу обертався, щоб озирнутися через плече, але вони продовжували їхати рівним кроком. Тепер вони скакали. Тому Гі низменному згорбився на коні, схиливши голову, і теж пустився галопом.
  
  «Є запасна ліжко, Джек?» Нік ступив зі своєю ношею, і Паула швидко зачинила за ними двері кухні.
  
  "Ти знайшов її!" Очі Гніздо сяяли від задоволення на його смуглом особі. «Але, mon Dieu! З нею поводилися жахливо! Негайно приведіть її сюди. Марі! »
  
  Его гарненька молода жінка з'явилася в дверному отворі і відразу оцінювати ситуацію. «Ліжко готова», - рішуче сказала вона. «Принесіть
  
  
  
  
  
  гей, сюди, будь ласка. Паула, ви визначити мені роздягнути її, і ми спочатку подивимося, що гей потрібно. Роз'єм, запалюй піч. Месьє, вкладіть її відверті сюди. Так. А тепер іди, будь ласка.
  
  Нік залишив дівчину на чистих простирадлах і м'яких подушках, усміхнувся Паули і повернувся до Жаку.
  
  "Суп? Кави? Напій?" - запропонував Жак.
  
  «Все, дякую, але трохи пізніше», - сказав Нік, і його очі занепокоїлися. «Тут за нами стежили, Жак. Одна людина на коні, який проїхав mimmo, коли ми зупинилися тут. Наскільки безпеки ми - і ви? »
  
  Жак весело потиснув плечима. «Проти однієї людини, непереможного. Думаю, це був не гаїтянська офіцер?
  
  Нік похитав головою. «Китайці, її теж впевнено. Її намагався скинути його, але з дівчиною це було неможливо. І ми з Паулою їдемо незадовго до світанку. Її, сподіваюся, що він знову спробує піти за нами, і сподіваюся, що наступного разу його его зловлю. Але якщо ні, то краще остерігайтеся репресій. І прибери дівчину звідси, як тільки зможеш, щоб її присутності не скомпрометувала тебе.
  
  Креол посміхнувся і ткнув пальцем в замкнену внутрішню двері. «Там повно зброї і боєприпасів. Мене оточують друзі, які біжать до мене на допомогу при найменшій ознаці неприємностей - в них тхора, поки їм не доведеться мати справу з Тонтон Макуте, таємною поліцією. Є подвійні замки і важкі захворювання. Як бачите, всі закриті, і на всіх фіранки. Так що нас навіть не чують, не кажучи вже про напад. І хоча сам будинок всього лише навколо дерева і глини, він зроблений з самого міцного дерева і глини. Не мій, друга. Нам не про що турбуватися ».
  
  «Тим не менше, я думаю, що подивлюся на вулицю», - сказав Нік. «Вимкніть сергій на мить, гаразд?»
  
  Жак кивнув і клацнув перемикачем на кухні. Нік прочинив двері і вийшов на вулицю. Він крадькома обійшов будинок і втупився в тіні. У радіусі номерами ярдів від найближчого сусідського саду не було укриття для чоловіків, за винятком сералю і стійл для коней. Він досліджував і нікого не знайшов. Барабани все ще лунали далеко, і по сільській вулиці долинали слабкі звуки, звуки розмов і сміху людей. Але не було наших слідів коні або слухаючого людини.
  
  Нік повернувся в будинок і взяв бенкет, запропоноване ему Жаком. Через кілька хвилина до нього приєдналася Паула і повідомила, що Евіта комфортно відпочиває.
  
  «Вона трохи взяла на себе і дуже сонна», - сказала вона Ніку. «Але вона хоче поговорити з нами перед сном. І вона дякує тебе. Ніку здалося, що тон Паули шталь ценымногие більш дружелюбним, і він був цьому радий.
  
  «Вона має дякувати тебе, а не мене», - сказав він, на щастя, потягуючи коньяк Гніздо. «Ви, Грізні, - сука сміливих дівчат, судячи з того, що я бачила. Думаєш, тепер вона зможе з нами поговорити?
  
  Паула кивнула. «Це має бути зараз, тому що я думаю, що ми повинні скоро виїхати. Марі дасть нам п'ять хвилин, не більше. Вона обдарувала його примарною посмішкою, яка займається ворухнула куточки її губ і показала після ямочки на щоці. «Хоча, за її словами, ти стоїш цілого загону морської піхоти».
  
  "Ой, кравець візьми!" - жартівливо сказав Нік і шаркал ногами. «Гаразд, давай послухаємо, Евіта відпочине». Він встав і пішов за Паулою в маленьку кімнату, яку Марі перетворила в спальню для Евіти. Жак швидко перевірив дверні і віконні замки і увійшов за ними.
  
  Була майже північ. В селі було тихо.
  
  * * *
  
  Ніч була прохолодною, і Тому Гі закляк. Але звуки, що доносяться з навушників, не давали йому спокою. З бічної стіни будинку на відстані більше двохсот ярдів, але майже відкрито навпаки Леклерков він міг чути кожне сказане слово. Его коняка була прив'язана до дерева в невеликій парковій діброві поблизу, а сам він був у тіні темного будинку. Маленьке транзисторне пристрій, схожий на телескоп, в його руках було направлено відвертими у вікно в тому місці, за яким він спостерігав. Це була одна з хитрощів його професії, і він добре нею користувався. Він похмуро всміхнувся й поправив маленький циферблат. Голоси доходили до нього голосно і виразно. Голос дівчини був переривчастим і пошепки, але кожне слово було чути.
  
  * * *
  
  «... Це не мало для мене значення, - прошепотіла вона, - але він сказав так. Его ключ до розгадки був - Замок чорних. Він сказав мені, коли ми... коли ми... - вона відвернулася від них і закрила очі. «Він сказав мені, коли ми були разом в сміття, всього за декілька хвилина до того, як чоловіки увірвалися і напали на нас. Він спробував втекти через вікно, але ему вистрілили в спину. Потім вони, мабуть, вдарили мене, тому що... тому що наступне, що я зрозумів її і опинився в якомусь будинок, і на мені була шведів. Пахло їжею - багато їжі, ніби внизу ресторан. А потім цей чоловік... - Вона тяжко зітхнула. Марі дала гей ковток чаю з ромом і докірливо подивилася на інших.
  
  «Тільки сутність
  
  
  
  
  
  , Евіта, - швидко сказав Нік. "Ви його знали? Він що-небудь віддав? Ви ему що-небудь розповідали?
  
  Евіта відсунула чашку і кивнула. "Я знав його. Ми пожартували над ним, Паула, і звали його Фу Маньчжу. Господар китайського дракона в Санто-Домінго. Тота, який, як ми завжди думали, шелл за тим же слідах, що і ми, просив скарбів ».
  
  «Цин-фу-Шу», - м'яко сказала Паула. «Я подумав, що це може бути він там, у темряві».
  
  «І... і було істота». Евіта здригнулася і втягнула повітря. «Але це було пізніше. Він продовжував стежити за мною і намагався з'ясувати, чи знаю її що-небудь ще. Її сказав йому, що нічого не знаю. Потім він поговорив з іншою людиною, якого я не міг бачити... і вони вирішили, що Замок Чорних повинен бути Цитаделлю. А потім він встромив в мене голку, і... і він прокинувся в це цифрові камери. З цим чудовиськом, що охороняє двері.
  
  «Це Падилла, - сказав Нік. «Ви сказали, що він сказав вам, що ще. Що це було?"
  
  «Це була наша перша зустріч», - прошепотіла Евіта. «Раніше ми пішли в його квартиру. Її змусив його сказати мені що-що раніше... Я погодився піти. І він сказав, що це було у нас у всіх під носом, якби ми тільки знали, де шукати. Він не знав де, а він сам був би там. Але він знав, що до Санто-Домінго всього кілька хвилина їзди. І Трухільо засміявся, коли сказав ему. Він сказав - сказав жартома, що це буде La Trinitaria. І він повторити це кілька разів, сказав Паділья. В La Trinitaria було щось дуже веселе.
  
  "La Trinitaria!" Особа Паули раптом побіліло і зблідло. «Так називається група опору, до якої належали всі ці люди! Що це за жарт, коли всі чоловіки мертві? »
  
  «Паула, я думаю, він навіть не зрозумів себе, Падилла. Але я вважаю, що це була не просто жарт. Я думаю, це може щось означати для нас. Я не знаю що". Евіта втомлено зітхнула і облизнула губи. «Тепер вистачить!» - різко сказала Марі. «Вона повинна відпочити». «Ще щось», - видихнула Евіта. «Цей китаєць, Цінь-фу.... Він весь час говорив щось про Алонзо, що він бачив, Алонзо. Він сказав, що Алонзо наведена ему інформацію. Про нас. Думаю, він мало що знав, але весь час щось говорив про Алонзо. І було щось у його манері говорити, що змусило мене подумати, що він якимось чином працював з фиделистами, і що він прийшов у них сумніватися ». Нік кинув погляд на Пауло. «Мій кубинець?» пробурмотів він. Тепер її обличчя стало ще білішими. "Так. Ми думали, що він нашим другом. Особливо одного, навколо нас. Ми повинні негайно повернутися. Марі? Ти подбаєш про Евіті?
  
  «Але, звичайно, звичайно! А тепер закінчите говорити де-небудь в іншому місці ».
  
  Вона швидко вигнала ih навколо кімнати і поставив на кухні з кавником.
  
  «Човен завжди поруч, - сказав Джек, коли Марі залишила ih. «У занедбаному човнової в сараї Поставити. Паула знає. Анрі Дюкло відвезе вас туди і назад. За домовленністю він буває там дві години ранку, так що скоро буде. Але якщо хочеш, в тебе є трохи часу, щоб відпочити.
  
  Нік похитав головою. «Чим раніше ми звідси поїдемо, тим краще для всіх. Ми можемо пройти туди через годину, чи не так? "Джек кивнув. «Тоді ми можемо залишити коней тут», - сказав Нік, глянувши на годинник. «Так буде тихіше. З тобою все в порядку, Паула?
  
  "Так". Вона різко піднялася з-за стільця. «Я думаю, що ми зараз попереду, і ми повинні залишатися попереду».
  
  «Жак». Голос Ніка був тихим, але переконливим. "Бережи себе. Її все ще думаю, що за нами стежили. І якщо вони не зловлять мене і Пауло, вони можуть піти за тобою. Не дозволяйте їм дотягнутися до вас ».
  
  Жак поплескав його по плечу. «Не буду, інший мій, - тихо сказав він.
  
  * * *
  
  Тому Гі опинився в скрутному становищі. Було життєво важливо, щоб він повідомив Цінь-фу-Шу, але не менш важливо було зупинити цих людей. Всі вони. Не тільки вони двоє, які прямували до човнової порту бар Покласти, але і залишилися. Вони занадто багато знали. Він все ще думав, що робити, коли його навушники вловили останні прощання, і звук відкривається задній день. Двері тихо зачинилися, і привід ковзнула на місце. Потім він нічого не чув. Але він смутний бачив, як дві нечіткі фігури мчали через відкритий простір між будинками навпроти і зникали в тіні.
  
  «Якщо немає», - вирішив він. До того часу, як він передасть повідомлення Цінь-фу, буде вже занадто пізно. Він повинен діяти самостійно і швидко. Зсередини будинку чулися тихі звуки людей, які готуються до сну. Він посміхнувся про себе в темряві, знімаючи навушники. В его рукаві було дві або три тузи, які, якщо б він ih правильно зіграв, злетіли в ціні в Пекіні. По-перше, він знав дорогу до Покласти, і його не потрібно було звісток. По-друге, чоловік і жінка йшли, і це дало ему час. І, нарешті, в сідельній сумці у нього було певне спорядження, яке, як він завжди знав, коли-небудь знадобиться.
  
  Він потягнувся
  
  
  
  
  
  до сідельній сумці і витягнув те, що йому потрібно було, я перевірив це в темряві своїми вправними пальцями, потім почекав в тиші цілих десять хвилина, перш ніж зробити наступний крок. Потім він сель на коня і повільно і майже безшумно зробив ee до будинку Леклерков. Крізь щільно занавешенное вікно світився слабкий духом, і це було відмінною метою.
  
  Тому Гі підняв праву руку і націлив пристрій, дуже схоже на сигнальний пістолет. Він так само діяв, але его полум'я містилося в мініатюрній ракеті, а його заряд був смертельний. Він натиснув на спусковий гачок і врізав початку другої снаряд в мозку. Перший приземлився на товсту солом'яний дах, і уткнувся в нього, як goggle, перш ніж розколотися і викинути мови розпеченого до білого полум'я. Початку другої полетів відкрито до вікна. Він дивився, як вона увірвалася всередину, у той час як він зачинив третій за ним, а потім ще один солом'яному карнизу над вхідними дверима. Палаючий термитный складу струменів і розливався в річки вогню, жадібно дряпаючи складати долар того, на кого нападало. Серія невеликих вибухів розірвала тишу, коли полум'я увірвалося в склад боєприпасів Гніздо Леклерка, невеликий арсенал, який повинен був захистити ih від будь-яких атак. Тепер це тільки погіршило становище.
  
  Тому Гі опустив гранатомет і схопив поводи переляканою коні. Він відчув тепле сяйво торжества і вдоволення. Його маленькі іграшки були надзвичайно ефективними. Через кілька секунд цей будинок навколо, глини, дерева і соломи перетворився в пекло, палаючий нестерпним жаром і палючим полум'ям. Це було, як напалм на висушеної на сонці деревині, як велетенський вогнемет на звалищі бензин. Пелюшки вогню накрила стіни з одного обидва кінця до іншого.
  
  Ніхто з криком не виходив з дому. Потім першого же час ніхто не закричав. Полум'я жадібно въевалось в солом'яний дах і дерев'яні вироби і люто дряпало, шукаючи ще.
  
  Тому Гі пустив свого гарцующего коня риссю, а потім і галопом. Небо для його спиною було червоним.
  
  Він все ще міг випередити і підстерігати ih вдома Поставити. У цьому маленькому рибальському селі не може бути багато занедбаних човнів.
  
  І тому ми прощаємося
  
  Старовинний Ford пройшов покажчиків, як гонщик в Ле-Мане.
  
  "Скільки ще?" - закричав Нік, перекриваючи звук власною швидкістю.
  
  «Приблизно тридцять секунд, виходячи з твоєї швидкості», - крикнула в ревматизму Паула. «Я вас зовсім не розумію. Спочатку ви хочете прогулятися, тому що там тихіше, а потім ви угоняете машину у якогось жалюгідного хлібороба з п'ятьма банановими деревами і застави на його халупу. Повільніше, гаразд? Ти пройдеш mimmo села! Голосування Поставити, внизу по схилу праворуч.
  
  Нік уповільнив крок і подивився на крихітну групу будинків, збилися в купу біля ватерлінії. Він проїхав кілька сотень ярдів, і різко звернув на грубу під'їзну доріжку до невеликої кавовій плантації. Він поглянув на свій годинник у світі приладової панелі, перш ніж потягнути за дроти, які він перетнув кілька хвилина назад, коли підбирався до припаркованій машині. Дванадцять сорок п'ять. Непогано. Двадцять хвилина, щоб зробити швидку і тиху прогулянку, викрасти старовинну коляску і припаркуватися в двох хвилинах ходьби від човнового причалу в Поставити.
  
  «Коли ми їхали, за нами не стежили», - сказав він. «Але я знаю, що за нами стежили раніше. В цьому немає сенсу. Чому за нами не пішли знову, коли ми покинули LeClerqs? Тому що хто-то вже знав, куди ми підемо? »
  
  «Це неможливо», - холодно сказала Паула. «Хто міг знати? І не кажіть мені, про Марі і Жаке.
  
  «Я не буду. Проведіть мене до човна, ми почекаємо і подивимося, хто прийде. Якщо, звичайно, fa нас не нападуть.
  
  Він вислизнув навколо машини, злегка прикрив двері і почекав, доки до нього приєднається Паула. Вона була не з тих жінок, яким подобається, коли для нах відкриваються день.
  
  Вона проводила его по схилу пагорба mimmo задніх дверей сплячої села до провисшему дощатому настилу біля кромки води. Навколо центру его напівзруйнований причал виступав у море, а по обидві сторони від берегового обидва кінці панелі перебувало кілька навісів різною мірою аварійного стану. У кожного по навісів було по дві в день: одна вела в тил з дощатого настилу, а інша, шириною майже сам тент, виходила в море. Деякі сараї були відкриті і порожні. Один або два навколо них були занадто старими для використання.
  
  Паула проводила его навіси і mimmo виступає причалу до дальнього кінця променад. Дошки рипіли під ногами. Вільгельміна чекала в руці Ніка, готова зустріти компанію. Сарай на дальньому кінці доріжки шалено нахилився боком у м'яко плещущуюся воду. Вони попрямували до нього. Обидві его день були закриті. Паула зупинилася біля задньої день і підняла ключ до замка.
  
  Нік злегка поклав руку на плече. "Почекайте". Він кинув швидкий погляд на сарай поруч з ним. Він був відкритий в ніч і в досить хорошому стані. І
  
  
  
  
  
  він стояв ih між сараєм і всіма, хто міг пройти по променаду.
  
  «Тут», - прошепотів він. «В кут, подалі від дня. Ах! » Его руки обмацують знайшли те, що хотіли. «Заберіть під цей брезент і залишайтеся там, поки Дюкло не приїде».
  
  "Я нічого такого не зроблю!" - розлючено прошипіла вона. «Ми можемо почекати в сараї Генрі...»
  
  «Ти хоч раз мовчиш і зробиш, як тобі кажуть», - прогарчав Нік, і в його голосі прозвучала крижана влада. «Іди на землю і мовчи». Він витрусив брезент у разі, якщо ховалися щури, і засунув її під ним. Приглушений голос сказав: «Кравець тебе забирай!», а потім хольст's віслюку.
  
  Нік виглянув через сералю і поплентався по тротуару до запертому, де ih човен повинна була чекати. Він обережно обійшов його, швидше відчуваючи, ніж бачачи розхитані дошки й зяючі дірки гниття. «Замок - це сміх», - подумав він. Будь-хто, хто готелі, міг пробитися туди протягом трьох хвилина. Він знайшов косу щілину майже на фут заввишки і в кілька дюймів шириною. З обережністю, яка займається підтримувала його життя протягом багатьох років полювання і переслідувань, він встромив носа олівця в щілину, низменному присів і клацнув вимикачем. Він побачив, як крихітний промінь прорізав густу темряву всередині. Але ніякої реакції зсередини не було. Він збирався заглянути всередину, коли почув тихий стукіт кінських копит по дорозі над селом. Звук припинився майже відразу. Це міг бути сільський бібліотечно житель. Але він у цьому не сумнівався.
  
  Уздовж внутрішнього кінця стародавнього тротуару росли низькі очерети. Нік намацав ih і виявив, що по щиколотку в багнюці, але досить добре захований.
  
  Минуло кілька хвилина. Потім заскрипів дощатий настил. Якщо це був човняр Анрі Дюкло, то він запізнився більш ніж на годину.
  
  І Анрі не потрібно було включати і вимикати ліхтарик, щоб оглядати кожну пошарпаний човен.
  
  Сергій падав на сарай, де Паула лежали під брезентом. Здавалося, що він там затримається. Нік напружився, сподіваючись на Бога, що зловмисник не помітив підошву балетні тапочки або пасмо волосся, що стирчить з-під полотна.
  
  Він цього не зробив. Він залишив початку другої останній сарай, і его сергій висвітлив останній сарай на черзі. Промінь на мить зосередився на день і потім згасло. Чоловік ковзнув до дня, і почав возитися із замком з чимось, що не було схоже на ключ.
  
  Великий Палець Ніка свербів на спусковому гачку Вільгельміни. Але чорнильна чорнота робила неможливим точну стрільбу навіть з близької відстані, і зараз він скоріше буде сумніватися, ніж вбивати. Також він волів бачити обличчя людини, перш ніж вистрілити в нього.
  
  Він піднявся з очерету з легким шурхотом, і стрибнув у темну спину, змахнувши однією рукою за гак командос на шиї, і Вільгельміна була готова вдарити по ребрах. Але слух у цього чоловіка, має бути, був таким же гострим, як у Ніка, тому що він повертався, навіть коли Нік стрибнув, і він звивався, як вугор, коли мускулиста рука обхопила його горло. Він ударив його ліхтариком по голів Ніка і вдарив його его гострої ногою. Обидва удари були легкими і слизькими, і нічого не значили б, якби двоє чоловіків були на твердій землі, але це не так - обшивка похитнулася під ih загальною вагою, і вони обидва втратили рівновагу. Нік мимоволі стиснув хватку і відступив на дошку, яка займається нахилилася під його ногами. Гниюче дерево раптом розкололося під ним, і він відчув, як його права засадах різко впала між роздробленими дошками в безодню холодної води. Інший чоловік, все ще в його руках, важко розтягнувся на nen; Ніка вдарився ліктем про дощатий настил, і Вильхемина злетіла. Ліхтарик з гуркотом зупинився і висвітлив ih заплутані фігури.
  
  Тому Гі люто повернувся і наполовину звільнився, підклавши одну руку під піджак і, спробувавши піднятися. Нік побачив його обличчя з примруженими очима і его швидкий рух одночасно. Однією рукою він стиснув горло, а іншою витягнув назовні, щоб стиснути лещатами тонке зап'ястя китайця. Тому Гі пронизливо заверещав.
  
  «Зрадник Фиделист!» він важко дихав і намагався вирватися. Нік був не в настрої критикувати компліменти. Его стегно було щільно затиснута між гниючими дошками, і его оленка розподілявся незручно незручним чином. Він тримався за Тома Гі iso всіх сил, що міг, і крутив руку, поки плече не нахилилася до нього. Потім він розсміявся сіпнувся. Щось тріснуло зі звуком, схожим на постріл з пістолета. Китаєць кричав і відчайдушно рубав Ніка в скроні. Нік похитнувся вбік і відчув, як його пальці розслабилися на горлі іншого чоловіка. Тому Гі вчепився в них з відчайдушною силою і подався геть. Він скочив на ноги і вдарив Ніка ногою по обличчю. Нік пригнувся, зловив ковзний удар по цілі і смутний побачив, як здорова рука китайця знову сунула руку в піджак.
  
  
  
  
  
  .
  
  Нік схопився за дошку і піднявся вгору. Гострі осколки дощатого настилу встромилися в штанину його штанів і встромилися в шкіру, як зубці пастки для тварин. Рука Тома Ки простяглася до йому, вказуючи. Нік вирвався на свободу, коли крихітний язичок полум'я плюнув у темряву й упився йому в руку. Він стрибнув убік, а потім пірнув вперед, витягнувши руки і потягнувшись до зброї. Був ще один вибух! звук, і він тримав Тома Гі за руку і за голову, перш ніж він відчув укус. Китаєць вдарився головою об дощатий настил, і Нік пішов за ним. Він важко приземлився, вдаривши коліном у спину, і його рука сіпнулася під підборіддям. Пролунав ще один тріск, на цей раз ще більш різкий і Tom Гі лежав зім'ятим в тиші смерті. Нік встав і важко зітхнув. Голосування та все про відіграє в питання і відповіді. Він знав, що цей хлопець китаєць, але це було все, що він знав.
  
  "З тобою все гаразд?" Він здригнувся від голосу. На мить він зовсім забув про Паули. Потім він зрадів її голосу в темряві. "Так. Хапай святий і давай поглянемо на нього. Вона зробила святим на лежачу фігуру, коли Нік перевернув тіло.
  
  «Він один навколо них», - тихо сказала вона. «Я бачив, - его в Санто-Домінго з Цін-фу».
  
  Але на його тілі не було нічого, що могло б розповісти їм про nen щось ще.
  
  Нік потягнув Тома Гі до краю тротуару і запхав його між гнилими дошками і зітхають очеретами. Потім він повернувся в орендовану елінг з Паулою поруч з ним.
  
  «Її готелю тобі допомогти», - сказала Паула, коли вони разом в таку гру на брезент. «Але її так мало бачила в темряві і боялася тебе вдарити».
  
  «Боюся» - не те слово для тебе, Паула, - тихо сказав Нік. "Ти вчинив правильно. За винятком того, - додав він, - що ви мали залишатися під брезентом.
  
  Вона тихенько розсміялася. «Тепер ти знаєш, що для мене це було неможливо!» Ee рука злегка лежала на його руці, і він пощипав від її дотику. «Тобі боляче», - м'яко сказала вона. «Будь ласка, дозвольте нам зійти човен прибутку Анрі. Її знаю, що на борту є медикаменти ».
  
  «Вони залишаться», - сказав Нік. «Я віддаю перевагу залишатися на місці і наглядати за новими відвідувачами».
  
  Якийсь час вона мовчала. Нік втупився на дощатий настил і знову задумався про своїх друзів Марі і Жаке. Джек знав, що вони їдуть в замок, Джек знав, що вони їдуть сюди ... Йому було цікаво, чи справді вони можуть довіряти Анрі Дюкло.
  
  «Ви знаєте, - сказала Паула, - що ви навіть не назвали мені своє ім'я?»
  
  Він дивився на нах в темряві. Це правда. Джек навіть не хотів знати, - так він сказав, так безпечніше, - і цей випадок, здавалося, ніколи не виникало з Паулою. Звичайно, у нього було прикриття і супровідні документи. Але тепер він був упевнений у Паули, якщо нам в чомусь іншому.
  
  «Мої друзі звуть мене Нік», - сказав він.
  
  "Нік. Мені подобається, що." Її рука легенько торкнулася його бородатої паличок. «Цікаво, як ти виглядаєш на самому делле». Відсмикувала вона руку.
  
  - До біса потворно, - весело сказав Нік. «Без підборіддя і покрита бородавками».
  
  Вона знову засміялася. Це був приємний звук; не дівочий сміх, а жіночий сміх. - А ваше тіло - я вважаю, це теж фасад?
  
  «Ах, немає», - сказав Нік, раптом дуже усвідомлюючи своє тіло і його близькість до неї. «Ні, це все мене міцного, за винятком м'яких плечей і нарощеної взуття».
  
  «Спочатку ти мені не сподобався», - різко сказала вона.
  
  «Це було моє враження», - пробурмотів Нік.
  
  «Бачиш, її чекала ...»
  
  «Я знаю, Паула». Нік усміхнувся. «Загін чоловіків. Ви сказали мені один або два рази. Але подивимося на це по-нашому. Знову і знову Сполучені Штати посилали загони людей в країну, щоб допомогти, і знову, і знову половина світу зверталася проти нас і бурчала з приводу американського втручання. Останнім часом певні групи почали отримувати вигоду навколо цього, посилаючи фальшиві крики про допомогу, а потім кричачи всьому відкритий басейн, що дядько Сем зробив це знову. Ми точно знаємо, що потрапили в пару умисних пасток. Це всього лише пропагандистський гамбіт, але кожен раз він розплачується за них ненавистю до нас. Отже, ніякого загону. Чистий морської піхоти. Менше всього в Санто-Домінго, де нас вже плюють. Ми вже трохи втомилися від плювків. Голос чому вам довелося задовольнятися однією людиною, а не групою ».
  
  «Я повинна була це зрозуміти. Її, прошу вибачення." Вона зробила паузу, а потім сказала: «Але я рада, що ти єдиний чоловік. Було неправильно з мого боку бути такою невдячною. Ви хочете, щоб її зараз розповіла вам про Алонзо? »
  
  «Було б непогано», - сухо сказав Нік і перевірив радієвий циферблат своїх кубинських армійських годин. Годину п'ятнадцять. На вулиці все ще було темно, як у вугільній шахті, і тихо, як в могилі.
  
  «Він член спеціального загону кубинців, у яких є табір на пагорбах на захід від Санто-Домінго. Її знаю, що вам, американцям, важко це зрозуміти, але багато
  
  
  
  
  
  навколо нас в Домініканській Республіці не можуть думати про них, як про ворогів. Вони пропагандисти, шпигуни, радники - називайте як хочете. Звичайно, вони комуністи. Але вони несуть з собою свого роду революційний дух, який потрібен нашій країні, надію на те, що коли-небудь у нас буде лідер, який не буде нас дурнем, нам фашистом. Ми не працюємо з ними, але і не перешкоджаємо їм, і вони не заважають нам. Принаймні, їй так думав. У всякому разі, один або два навколо них стали нашими друзями. Алонсо Ескобар був дуже зачарований маленької Луз, однією навколо моїх Жахливих. Він частині її бачив ».
  
  «І чи знала вона, куди ви збиралися, коли виїжджали з Санто-Домінго?»
  
  "Так". Паула зітхнула. «Кожен раз, коли хтось навколо нас кудись йде, ми завжди розповідаємо трьом іншим. Це правило, і воно частині допомагало нам виходити через неприємностей. На цей раз, здається, нам це заділ. Очевидно, вона повинна була сказати ему, де ви повинні піднятися. Цікаво, чи очікував він взвод?
  
  Але вона веб -хто міг сказати ему, і я не можу зрозуміти, чому вона це зробила. Він не такий wouldnt і спритний, як чоловік. Сподіваюся, вона не перейшла до Фиделистам ».
  
  «Сподіваюся, що ні», - задумливо сказав Нік. «Я думаю, що було б зрозуміло, якби вона це зробила». Але його думки сильно відрізнялися від його слів. Він вже бачив одну сильно замучену дівчину, і у нього виникло неприємне відчуття, що десь може бути інша.
  
  "Що ти думаєш?" - запитала Паула трохи різко.
  
  «Сказати по правді, - збрехав він, - мені було цікаво, чому ти така блондинка, довгонога і майже англійкою. О, я, звичайно, схвалюю. Але я не можу не запитати.
  
  "Ой. Її майже англійкою. Тільки мій батько був наполовину іспанцем. Він помер дуже-дуже давно... »
  
  Вона несподівано розповідала йому про життя в Трухільо і про свого чоловіка, Тоніо Мартело, який шість років тому помер від кулі в голову за те, що був членом політичної організації, яка виступає проти диктатора. Він був більше, ніж член, він був її лідером. Він назвав свою групу La Trinitaria на честь борців за незалежність минулого століття. Але кожен останній член его групи або помер у в'язниці, або був застрелений потім фарсового процесу, і все ih сім'ї були позбавлені всього майна, в той час як в Трухільо хвалився вкраденими мільйонами, які чекали його у банках Швейцарії. І оскільки він був хвальком, він проговорився про схованку з золотом і дорогоцінними каменями, який він ще не пішов. Сто мільйонів доларів. Сто мільйонів доларів золотими прикрасами і монетами, коштовними каменями і напівкоштовними каменями, рубінами, сапфірами, смарагдами, чорним перлами... все вкрадено. Деякі навколо них зняли з вдів його жертв, і говорили, що це надавало йому найбільше задоволення.
  
  З його смертю чутки поширилися, як лісова пожежа, поки у них не було стільки фантазій, що правда здавалася абсолютно загубленою. Пройшли роки, а розповідь про скарби залишався бездіяльним. Але і дружини загиблих не забули. Під керівництвом Паули вони сформували групу, присвятила себе виправлення старих помилок і пошуку скарбів. І вони були надзвичайно зацікавлені, коли нова історія знайшла шлях до них через підпілля, історія китайської полювання за скарбами і різних ключів, що ведуть до схованки. Було також пропозицію про особливе використанні китайцями легко продається золота і коштовностей у ih власному проекті під назвою Operation Blast. Ніхто не знав, що таке Вибух.
  
  "Почекай хвилинку!" - несподівано сказав Нік. Він був зачарований історією Паули, але все ще був налаштований на зовнішній світ. І він почув далекий звук біжать нога. Для Дюкло було ще рано.
  
  Дощатий настил гуркотів і скрипів, shaggy сповільнювалися до швидкої ходьби. Хтось підійшов до них, важко насвистуючи і роблячи паузу між нотами, щоб задихатися від напруги. Сергій спалахнув і погас в три рази.
  
  «Це Анрі!» Паула зітхнула, підхоплюючись на ноги.
  
  "Обережно!" Нік був поруч з нею на день.
  
  Ee святий тричі спалахнув в темному людини, очі якого моргнули від яскравого світла.
  
  «Паула! Слава богу, ви прийшли рано! Хто ... хто це з тобою? » Рука майнула в ремінь через кобуру.
  
  «Все в порядку, Анрі. Він - інший." Паула йшла до нього своїми довгими швидкими кроками. «У чому справа - за тобою хтось полює?»
  
  "Ні, ні!" - видихнув він, все ще намагаючись віддихатися, щоб заговорити. «У всякому разі, їй так не думаю. Але сталася жахлива трагедія, жахлива! »
  
  "Що це таке?" вона прочитала реп.
  
  «Жак». Анрі провів рукою по подергивающемуся особі і шумно ковтнув повітря. «Жак, Мері, весь будинок у вогні! Він згорів за хвилини, всього за декілька хвилина, відкрито до землі. Поліція, всі товпляться навколо, ніхто нічого не може зробити. Нестерпна савченко, біле полум'я пожирає все, все пропало! »
  
  "Ні!" Паула
  
  
  
  
  
  плакала. Це був крик агонії і зневіри.
  
  «Так, так, мені дуже шкода. Бачить Бог, мені дуже шкода. Кажуть, запальнички. Навмисний підпал, жахливо ».
  
  «Евіта теж», - прошепотіла Паула. Нік схопив її за плечі і відчув, як вона сильно тремтить. "О Боже. Згорів живцем! »
  
  «Евіта! Я не знаю Эвиту, - поспішно сказав Генрі. «Але вони померли за секунди, всього на секунди. Звичайно, це було навмисно. Хтось почув вибухи, виїжджає навколо села кінь і виглянув. Коні більше не було, але будинок перетворився в одну велику вогняну смугу. Катастрофа! Ми не можемо виїхати сьогодні ввечері, Паула. Тонтоны Макута всюди ставлять запитання. Хто-небудь пропав, жахлива проблема. Замість цього завтра, може бути, навіть не тоді. Крім того, тепер вони думають, що справа з джуба було вбивством, і полюють за чоловіком. Всі повинні бути притягнуті до відповідальності, у противному випадку родина - ви знаєте, що вони роблять з сім'єю зниклого без вести ».
  
  Паула повільно кивнула. «Але ми не можемо туди повернутися, - тихо сказала вона. «Ми повинні піти».
  
  «Ні, ми не можемо йти. Вам доведеться ховатися! »
  
  «Нам потрібно йти, Анрі», - твердо сказав Нік. «І ми підемо. Але в цьому немає необхідності. Її заплачу за човен скільки ти забажаєш, але сьогодні ввечері її заберу її звідси.
  
  Анрі витріщився на нього. «Паула - мій інший», - нарешті сказав він. «Плата за неї не стягується. Залиште його в бухті Сан-Хорхе, де Паула вам покаже. Якщо її зможу її забрати, її це зроблю. Якщо ні... - він знизав плечима.
  
  «Спасибі, Генрі, - сказав Нік. «Покажіть мені човен».
  
  * * *
  
  Через десять го вони вже були в затоці. Це була невелика човен з крихітним мотором і латинським парусом; не на що дивитися, але це призведе ih туди, куди вони збираються. На борту були медикаменти, рибальські снасті, груба рибальське, шведів, трохи їжі.
  
  Легкий вітерець дув ih в бік сукню. Нік бачив вогні інших невеликих човнів, усеивающих море. Паула сиділа на кормі і нам не дивилася.
  
  «Ми рано, не потрібно поспішати», - сказала вона беззвучно. «Якщо вони шукають нас, вони не знайдуть нас тут. Але ми повинні почекати, щоб відправитися в Сан-Хорхе з іншими рибальськими човнами, інакше нас можуть зупинити, коли ми туди доберемося. Якщо хочете, киньте мережу і ловити рибу. У нас є час. І буде краще ».
  
  Нік розгорнув мережу і підрахував, скільки у них часу. «Багато, - вирішив він. Вони могли дрейфувати пару годин, перш ніж відправитися відвертими у Сан-Хорхе. Обидва вони могли використовувати інше. Невеликий ранковий туман хлинув на них, і він опустив латиновый парус на рангоут, щоб він міг служити укриттям. Потім він знайшов морський якір і кинув його за борт, щоб вони не пішли занадто далеко в море. Паула навіть не помітила, як він відкрив аптечку і ввів грубі пластирі дві подряпини від куль, завдані Томом Ки.
  
  Закінчивши, він подивився на нах у тьмяному світлі ih бортовий лампи. Її обличчя було невиразним, але палиці були вологими. Він знав, що це не із-за дощу.
  
  «Паула».
  
  Немає відповіді.
  
  «Паула. Потрапити під парус. Її знаю, про що ви думаєте, але не знаю. У нас є ще більше причин взяти себе в руки і продовжити роботу ». Він знав, що це, мабуть, прозвучало нерозумно, але були часи, коли навіть у нього не вистачало того, що сказати. "Ідіть сюди".
  
  Він обережно потягнувся до неї і захопив під парусиновое укриття. Потім він обхопив її обличчя долонями і ніжно поцілував.
  
  І раптом вона опинилася в його обіймах.
  
  В темряві перед досвітком
  
  Він тримав її, поки вона тихенько плакала у нього на грудях, і продовжував тримати її, коли ридання вщухли. Вона притиснулася до нього, як ніби готелю потонути без его сили, щоб врятувати ee.
  
  «Прости, прости», - видихнула вона. «Це саме... не жіноче в мені».
  
  «Це дуже жіночно, з твого боку», - твердо сказав він і ніжно погладив її по волоссю. Міцні груди, дивно повні і стиглі, під грубою, вільною сорочкою, притиснулися до його грудей, а її пальці вжались в його спину. Його дихання раптово прискорився, незважаючи на всі роки занять йогою.
  
  «Паула...» прошепотів він. Він знову торкнувся її губ своїми, і дозволив їм затриматися з тугою, а коли вона не відсторонилася, він притягнув її ще лизати і поцілував її з наростаючим запалом. Її рот злегка прочинився, і вона відповіла з такою наполегливістю, що його пульс почастішав. Її руки перемістилися до його потилиці і стиснули її з якимось відчаєм, так що ih роти гаряче стиснулися, і він ледве міг повернути голову, навіть якщо б захотів. Його рука ковзнула по ee проведені обчислення і по стегну, але вона все ще не заперечувала. Поцілунок розгорівся ще яскравіше.
  
  Нарешті вона відвернула голову.
  
  «Тобі не обов'язково цього робити», - видихнула вона. «Я не хочу співчуття».
  
  «Я знаю, - сказав він. «Я не пропоную це тобі. Ти так думаєш? "
  
  Він знову поцілував її, на цей раз майже люто, і взяв її груди долонею. Вона здулася під тканиною, і він пестив
  
  
  
  
  поки его мова зустрівся з її мовою. Вона жадібно поцілувалася в ревматизму, і її напружене тіло поступово розслабилося. Коли вони розійшлися, у них перехопило подих.
  
  Коли вона заговорила, вона здавалася майже формальною.
  
  «Я не думала про кохання з ними тхора, як помер Тоніо», - сказала вона. «Я не хотів, щоб чоловік торкався мене». Вона почала розстібати грубу сорочку. "Ти мене чув? Її сказав: "Рухайся".
  
  «Я чув тебе», - сказав Нік, і у нього на скроні бився пульс. І не тільки в його храмі. Він торкнувся гладенької шкіри під її грудьми, коли її сорочка зісковзнула. Вона зловила його руку і притулила до себе.
  
  «Я знала, що ти вважаєш мене важким», - прошепотіла вона. «Ти все ще так думаєш?»
  
  «Ні», - пробурмотів він, обіймаючи її і розстібаючи крихітну засувку. «М'який, красивий, м'який. Ви всі такі? "
  
  «Чому її повинен я тобі говорити? Тобі так складно це дізнатися? »
  
  Це було не так буду й складно. Він виявив це, коли допоміг гей закінчити роздягання, а вона допомогла йому було закінчити його. Вся її шкіра була м'якою, як пелюстки, а під нею лежали чудова фігура, яка займається була тугою там, де вона повинна була бути натягнутою і податливою, там, де вона повинна була податиться. Нік зробив ковдру навколо ih одягу, і вони разом лягли на нього, нетерпляче торкаючись іншої інший, поки лягали, і зближувалися ще до того, як ih голови торкнулися тонкої подушки. Ih губи зустрілися знову боргом вибуховий поцілунку, а потім вони досліджували інший інший своїми рухами, і руками. Нік відчув, як тремтять її стегна поруч з ним, коли він поцілував її ідеальні соски і змусив ih піднятися крихітними вершинами. Він змусив свої руки повільно ковзати по її тілу, хоча пристрасть була в nen вже настільки сильна, що він знав, що вона теж повинна це знати. Вона злегка доторкнулася до нього в тому місці, де він хворів найбільше, і він із задоволенням зітхнув. Він погладив її чудовий плоский життя, покриваючи його поцілунками, і рушив вниз. Її ноги трохи розсунулися, він відчув її тепло і м'якість, відчув її завзяття. Его зондування було ніжним, люблячим, хоча його поцілунки ставали невідкладними.
  
  "Ах, мій любий!" вона раптом ахнула. «Не занадто рано, не занадто рано! Обійми мене трохи ».
  
  Він миттєво зупинився і притиснув її так близько, що вона була майже частиною его. Скоро вона стане частиною его, але не раніше, ніж вона цього захоче. Вона повільно притиснулася стегнами до нього і поцілувала його з такою ніжною пристрастю, що його бажання до неї перетворилося в щось більше, ніж спрага гнучкого тіла. Це було трохи більше з ними тхора, як він зловив слабке дихання ee духовий і відчув м'якість її губ там, у печері, але тепер це переросло в щось таке, що він рідкісних лікувальних дозволяв собі відчувати. Нік Картер, Killmaster за AX, був близький до чогось на зразок справжньої любові.
  
  Нік ніжно пестив ee, Паула розслаблялася, як кішка, але, як кішка, вона була готова реагувати на кожен дотик, і, як кішка, вона кусала котрий гріє сл. Її стегна злегка погойдувалися, стимулюючи його, і її пальці вчепилися в нього з усією своєю гнучкістю. Вона не була східної гурі, не псевдоискушенной студенткою коледжу, а не суккубом, який тут його життя і залишив його порожнім і незадоволеним. Вона жадала кохання, і він теж, і вони підходили один одному, як якщо б вони були народжені, щоб зібратися разом. Нік порівняв її з собою, поки вони лежали разом, і не знайшов нічого зайвого. Вперше він зміг повністю оцінити пишноту, що ховалося за її робочим одягом. Его, тіло і руки відкрили те, чого його очі ніколи не бачили - ідеальну форму, жіночне тіло в кращому прояві, обтічну прекрасну річ, яка займається була сповнена енергії і разом з тим прекрасно керованою. І в неї була сила, яка займається надзвичайно хвилювала його, гнучка сила, яка займається кидала виклик, і все ж благала, щоб її придушили.
  
  Човен м'яко гойдався, поки вони йшли разом, щоб піднятися нагору. Нік підвів її під себе і легенько опустився на нах на нах, а потім маленька човен похитнулася в ритмі, який не мав нічого спільного з вітром або морем.
  
  «Ти мені потрібна», - прошепотіла Паула. «Ти так мав потребу в тобі. О, той мене любить... любить мене ».
  
  «Її готель тебе», - пробурмотів він, пробуючи солодкість її грудей і відчуваючи, як вона вібрує під ним. «Цікаво, чи захочеш ти мене коли-небудь? Готель тебе в печері, в кущах, в темниці, скрізь. Готель, щоб ти лежав на сіні, щоб кататися з тобою на голосування так. Він продемонстрував, і вона застогнала від задоволення від скреготу. «Хочу тебе зараз ... більше, ніж коли-небудь».
  
  Ih роти злилися воєдино, а тіла вигиналися і вигиналися в вишуканою акробатики любові. Вона повернула йому було все, що він давав, поддразнивая его, тіло і спокушаючи його, повільно і зухвало повертаючись, наче розслабившись, і потім раптово пульсувала гальванічними рухами, від яких у Ніка перехопило подих, і він застогнав від екстазу. Кожну мить здавалося останнім, але кожна мить вело до іншого, ще більш жагучому. Кожне ee рух
  
  
  
  
  
  був заряд, який відразу ж виснажив і зміцнив його, примушуючи боротися за контроль, але, віддаючи гей, ще більше себе. Відчуття накладалися одна на іншу, створюючи свого роду симфонію чуттєвості. Два прекрасних тіла зіткнулися і розійшлися, знову зіткнулися і переплелися одного з одним. Вона була палкою і наполегливою, але знала всі тонкощі і нюанси і насолоджувалася кожним навколо них. Нік глибоко занурився в її чудес, втрачений в болісному задоволенні продовжувати кожну гру свого тіла, щоб вони обидва могли насолоджуватися нею повною мірою. Але всередині нього наростала буря пристрастей, і він вигнувся, дозволяючи гей вибухнути.
  
  Его мову глибоко проник між її розтуленими губами, і его, тіло корчилось від відчайдушної потреби.
  
  Він раптом застогнав і почув її стогін разом з ним. Ee ноги схопилися за его і притиснули ih до себе, а її стегна вигнулись, щоб захопити його тіло своїм. М'язи напружилися і грали в інший з одним, поки тертя не перетворилося в рідке полум'я. Стегна сильно затремтіли, а потім здригнулися, коли буря всередині Ніка вибухнула, і стала її частиною. Човен сильно розгойдувалася, бризки бризнули в укриття, але вогонь не згас. Він палав довгими, неймовірними моментами повного екстазу, коли чоловік і жінка разом зітхнули і лежали, гойдаючись, як одна істота. Сліпуче порушення зміцнювало ih густим туманом, затмевающим все, крім ih взаємних відчуттів. Поволі, дуже поволі вона стала очищатися.
  
  Нік відкинувся назад і м'яко обняв її. Її складати долар все ще билося, як трифаммер, і его складати долар, і ee пожертвування було повним. Але в її розслабленому тілі не було нічого розслабленого. Нік ніжно поцілував її і підняв її голову, так що розсіяний промінь світла від бортової лампи висвітлив її обличчя. Очі Паули були яскравими, але спокійними, і на її вустах була посмішка. В ній була нова краси і вираз задоволення, яке не мало нічого спільного з насиченням.
  
  «Ти красива, Паула», - м'яко сказав Нік. «Дуже, дуже красиво ... у всіх відношеннях». Він прибрав пасмо медових волосся з її чола і торкнувся губами її очей. А потім її палицями. А потім її рот. А потім знову ee грудей, тепер м'які і круглі. Він відчував себе бадьорим і свіжим.
  
  «Ти збрехав мені», - пробурмотіла вона.
  
  "Що я зробив?" Нік здивовано підвів очі.
  
  "Ти збрехав. Ніяких м'яких плечей, ніякої нарощеної взуття. Це всі ви, всі ви. І все... все чудово ». Вона знову посміхнулася і притиснулася его губами до своїх.
  
  Це був довгий, повільний ніжний поцілунок, який закінчився тільки тоді, коли вони лягли назад на пом'ятий одяг і сплелися разом. Деякий час вони відпочивали в обіймах один одного, ih наступний поцілунок не був ніжним. Це було пристрасно, вибухонебезпечно, вимагало більше поцілунків і набагато більше, ніж поцілунків. Кінчики пальців Паули ковзали по тілу Ніка, затримуючись на плямах штукатурки і роблячи легкі ніжні рухи, схожі на м'які слова співчуття.
  
  Незабаром знову почалася ритмічна клистеника. Печаль, яка займається допомогла почати все це, була стерта протягом довгих божевільних моментів любові між двома людьми, які обидва знали, як задовольнити і насолоджуватися.
  
  «Ах, тепер навіть краще...» - пробурмотіла Паула і прошепотіла речі, розпалюють гарячі вугілля бажання, Ніка. Він цілував потаємні місця і захоплювався солодкістю і пружністю її тіла. Така крута, вона здавалася такою відстороненою у своєму котячому самовладання. Але прохолодою ховалася дивовижна тваринна життєздатність і азарт, які викликали у неї відповідь радість. Вона змусила його відчути себе великим і сильним - десяти футів на зріст, з такою могутньою силою. Він готель передусім привести її до висот пристрасті вибухової, яких вона ніколи раніше не знала, і він грав на ній, з усім своїм значним майстерністю, щоб дати гей, вищі фізичні відчуття.
  
  Ee довгі ноги оточували його, а її грудей притискалися до його грудей. Чим вона відрізнялася від усіх багатьох інших жінок, яких він знав, і він спробував зафіксувати це відмінність, притискаючи ee під собою до грубої палубі подбрасываемой човни. Запах плаття і вологий туман огортали ih, коли вони боролися чуттєвих обіймах любові, змішуючись з теплим, солодким ароматом її свіжого тіла.
  
  Вона належала до природи; вона була такою ж природною і незворушною, як вітер, і море навколо них. І вона була одиначкою, як і він сам, яка звикла приймати власні непрості рішення і діяти у відповідності з ними. У нього, принаймні, була СОКИРА в центрі его світу. Гей, залишалося лише назвати своє життя. У якомусь сенсі вона була створена для цього зі своїм жіночним жорстким тілом і своєю впевненістю у собі, і все ж нам однієї такої гнучкої і красивій жінці не варто було б жити в самоті. Вона відрізнялася від інших, тому що була дуже схожа на нього, але все ж була жінкою під маскою.
  
  Але тепер маска була знята, і вона стала дикою і вільної. Разом вони зробили захоплений, розкутий
  
  
  
  
  Він шепотів безглузді слова, які переходили в стогони вишуканого задоволення. Під дотиком Ніка її тіло розквітло і стало для нього раєм, в який він хтиво поринув через оксамитовий перевал. Ih тіла зливалися, спалахували, несамовито тремтіли, і пожирали ще інший. Паула відкинула голову і закрила очі. Її губи прочинилися, і навколо них вирвався легкий стогін. Навіть її раптовий гальванічний ривок до йому омела грацію рухів, яка займається посилювала момент вибуху. Думки Ніка закружляли в червоній імлі, коли він повністю віддався ih спільному бажанню. Тепер вона була на піку, на піку пристрасті, до якого він довів її своїм стрімким тілом. Між ними текла розплавлена лава. Раптом вони разом провалилися в космос, хапаючись інший за іншу і, задихаючись від полегшення.
  
  На цей раз, коли все закінчилося, вони були млявими і виснаженими. Обидва задоволено зітхнули і лягли спати. Вони лежали пліч-о-пліч, тримаючись одного за друга, але не розмовляли, і коли, нарешті, вони заговорили, мова йшла про речі, що не мали нічого спільного з тим, чому вони тут. Вони були там, та на якийсь час цього було досить.
  
  Соляні бризки облизували ih світильники і нагадували їм, що ніч на вулиці була прохолодною. Це також нагадало Ніку, що крім любові є й інші справи.
  
  «У нас закінчився час», - сказав він з жалем і поцілував її ще раз, перш ніж піднявся і почав натягати одяг. Паула злякано вигукнула.
  
  "Я забув!" сказала вона, повна самоуречения. "Як я міг забути?"
  
  - Сподіваюся, легко, - пробурмотів він. «Але не забувай сьогодні ввечері».
  
  Вона обдарувала його швидкої і променистою посмішкою. "Ніколи. Ще один..."
  
  Вони знову поцілувалися, а потім він допоміг гей одягнутися.
  
  Вони поспішно взяли себе в руки і підняли вітрило. Навіть з допоміжним двигуном це було б гонкою, щоб приєднатися до рибальських човнах, заходящим в Сан-Хорхе з ih нічним уловом.
  
  Вони увійшли останніми, разом сміючись над кількома рибками, які їм якимось чином вдалося зловити в мережу. Ih Але приземлення було прийнято без питань, і це було все, що на даний момент мало значення.
  
  Паула приєднується его до пошарпані джипу, припаркованого у провулку рибальського містечка, і, коли сонце відкидало свої довгі ранкові тіні на пагорби, вони вирушили в далеку подорож до міста Санто-Домінго.
  
  Нік їхав з шаленою швидкістю, поки Паула управляла. Знову voni але виявилося зростаюче почуття невідкладності, але тепер це було не для сексуального задоволення. Очікування світанку дало їм ще інший, але зажадало та дорогоцінного часу.
  
  - Ця дівчина-курорту люз, - різко сказав Нік. «Що вона могла б сказати, якби її допитали?»
  
  Рот Паули раптово стиснувся в колишню жорстку лінію.
  
  «Вона могла б сказати, що в місті є сотня жінок, які називають себе Жахливими, що у дев'яти осіб, навколо яких вона одна, є притулок у місті. Що ми шукаємо скарб Трухільо, і що Евіта працювала над Падиллой в я просив підказки. Що є й інші чоловіки зі схожими підказками. Що американці надсилають допомогу ». Вона кинула на нього швидкий погляд. «Схоже, вона вже згадувала про це».
  
  - Як ви думаєте, під примусом? - тихо сказав Нік.
  
  Паула втупилася на нього. «Я так не думаю, - повільно сказала вона. «Вона завжди високої думки про кубинці Кастро і низький - про американців. Я думаю, вона могла б легко сказати що-небудь Алонзо без примусу. Але тільки з приводу вашого приїзду, не більше того. Нічого про Грізних. І взагалі нічого нікому ".
  
  «Я думаю, товариші Алонзо будуть цікавитися, де він, - сказав Нік. "Вони знають, що він бачив її?"
  
  Паула затамувала подих. «Я думав про це. Але кубинці нам не вороги! »
  
  "Вони знали?" - наполягав Нік.
  
  "Так. Вони знають." Дві зморшки занепокоєння зрушили її брови. «Але вони не знали, де її знайти. Якщо, звичайно, вони її не впізнають. І всі ми більшу частину дня вистежуємо потенційних клієнтів. Її могли б побачити.
  
  Нік не заперечував. Марно було кричати про те, що могло б статися з Луз, якщо б її зловили. Він змінив тему.
  
  «Ти хоч уявляєш, що таке Замок чорних?»
  
  Вона похитала головою. «Я теж здогадався б, що це« Цитадель ». Я не можу пригадати нам одного місця поруч з Санто-Домінго, яке підходило б під цю назву. Але, принаймні, ми знаємо, що це десь недалеко від міста ».
  
  «Це ще не все, що ми знаємо», - сказав Нік. «У нас є ще одна підказка. "La Trinitaria". Тому що я впевнений, що це повинно було бути ключем до розгадки.
  
  «Це була дешева жарт про Трухільо, - сердито сказала Паула. «Типово для нього, знущатися над борцями за свободу. Звичайно, для нього це повинно бути жартом - вкрасти все ih майно і знати, що мертві ніколи ih не знайдуть.
  
  «Ні, це має бути щось більше. Може бути, жарт, але жарт зі змістом. Паділья так думав, пам'ятаєш?
  
  Вона кивнула
  
  
  
  
  
  без зайвих зусиль. Нік знав, що вона думала про Евіті і про те, що перетворилося в її сцену на смертному одрі.
  
  «Ви, мабуть, знали, що ризикуєте, коли зробили цю полювання», - ухильно сказав він. «Найкраще, що ви могли б зробити, - це кинути все це справа і повністю розпустити».
  
  - Я не буду робити нічого подібного, поки... - палко почала вона, і Нік швидко втрутився.
  
  «Поки ти не знайдеш його і не поділишся багатством», - закінчив він nah. "Я знаю. Я і сам так себе почував. Але щодо «La Trinitaria». Чи було яке-небудь місце, яке вони регулярно зустрічали, якесь місце, що мало для них якесь особливе значення, про який Трухільо міг дізнатися?
  
  «Вони могли б знати, і він міг би дізнатися, але вони не розповіли про це своїм дружинам», - з гіркотою сказала вона.
  
  "Але як ви думаєте, вони це зробили?" він наполягав.
  
  «Я думаю, що вони повинні були це зробити, але я поняття не маю, де це може бути. Кажу вам, вони нам нічого не сказали! »
  
  «Дуже мудро», - прокоментував він, пролетівши mimmo важкої вантажівки під час модернізацій і спустившись з іншого боку пагорба. «Але якось незручно для нас. Тим не менш, це не може бути далі від Домінго, чи не так?
  
  Вона подивилася на нього зі слабкою надією. «Ні, не може».
  
  «Добре, чи було у них таке місце чи ні, у нас все ще є три справи: Замок чорних, щось пов'язане з La Trinitaria, що трохи більше, ніж жарт, і місце, недалеко від Санто-Домінго. Все могло бути і гірше. З іншого боку, я думаю, ми можемо бути впевнені, що кубинці не допоможуть нам більше, ніж китайці ». Він зосередився на дорозі на мить і плавно скинув педаль залякування. «Скоро перехрестя - куди мені згорнути?»
  
  Вона розповіла ему, і вони різко повернули наліво по прибережній дорозі в столицю.
  
  Вони поговорили ще трохи, а потім замовкли.
  
  Нік раптом подивився на Пауло і усміхнувся. Останні кілька хвилина він відчував її оцінюючий погляд.
  
  «Заглядати під бороду, чи є у мене підборіддя?» - поддразнил він.
  
  Вона злегка почервоніла. «Ні. Її вже знаю, що у вас є. Мені було цікаво, показав я вам, що я жінка ».
  
  «Ви це довели», - палко сказав він. «Ах, як ти це довів, малюк Паоло!»
  
  * * *
  
  Сонце відкидало вечірні тіні, коли вони вийшли з джипа і ковзали по закутках Санто-Домінго. Розбиті вікна і кульові ями свідчили про недавніх вуличних боях, і солдати стояли на варті в різних місцях, але Паула знала, як ih обходити, і безпомилково вибирала ih маршрут.
  
  Вони йшли майже півгодини, перш ніж вона торкнулася його руки і вказала на безлюдну вулицю. «Ось, - сказала вона. «Ми вибрали обхідний шлях, але так безпечніше. Це місце - наша штабу-квартири ».
  
  Він подивився і не побачив нічого, крім руїн. Весь район здавався напівзруйнованим і покинутим. Вона вказала на пару, очевидно непридатних для життя уламків. Одне було дуже старими руїнами, зарослими виноградною лозою і листям, а інше, його найближчий сусід, являло собою великий провисала будинку, шрами якого, можливо, датуються часом Трухільо. Перед ним на розбитому тротуарі лежали пухкі цеглини, сходинок у нього не було, сад перетворився в джунглі. День, і вікна були забиті, і з цього виходило відчуття повного запустіння.
  
  "Який?" - спантеличено запитав Нік.
  
  "І те і інше. Слідуйте за мною."
  
  Вона кинула насторожений погляд на вулицю і швидко пішла в плутанину впала цегляної кладки і виноградних лоз. Він пішов за нею, під навісом листя, і через щілину між двома крошащимися купами зношеного каменю. Проміжок перетворився в прохід зі стіною з одного боку і завісою навколо старої цегли і листя з іншого. Над головою нависла ідея зруйнованої даху. Паула переступила через впала колону, по всій видимості, залишки обрушився портики, і опинилася в приміщенні, яке виглядало, як давно закинута вітальня з стелею по всьому листя і неба. Потім вони виявилися в іншому коридорі, короткому, сирому і темному, з цілою дахом. В кінці була глуха кам'яна стіна.
  
  «Ця частина - наша власна робота», - м'яко сказала Паула. «Тут дах, яку ми замаскували зовні виноградною лозою, і двері. Ви бачите двері? »
  
  «Ні, - зізнався він.
  
  "Добре. Ти будеш, коли він відкриється.
  
  Наскільки він міг бачити, вона нічого не зробила, щоб відкрити його, але поки він дивився, невелика панель відсунулась, і на них втупилося біла пляма обличчя.
  
  «Автоматичний попереджувальний сигнал», - сказала Паула. «Ми наступили на це».
  
  «Все дуже геніально, - сказав собі Нік. Дивно, на що здатний автоматизації. Крім іншого, це залишало багато місця для людської помилки. Його рука стиснула за Вільгельміни.
  
  Паула розмовляла з особою за отвором.
  
  «Відкрити», - сказала вона. "Все добре. Він - інший."
  
  - Тоді увійдіть. Тут все добре ».
  
  Важка кам'яна двері відчинилися всередину. Паула поспішила
  
  
  
  
  і потягла за собою Ніка.
  
  "Лус!" - радісно сказала вона, коли маленька чорнява дівчина в фойє зачинила за ними велику двері. - Значить, ти в безпеці?
  
  "Звичайно." Дівчина пересунула засув через двері й повернулася до них обличчям. Нік подумав, що вона нездорово виглядає блідою, і на її верхній губі виступили крапельки банк. "Чому мені не бути?"
  
  «Ми поговоримо про це трохи пізніше», - сказала Паула. «Вона досить дивно дивиться на дівчину, - подумав Нік. «Прийшла черга Альва, з обов'язку служби, чи не так? Чому ти на день? »
  
  «Вона дуже пізно прийшла, - сказала Лус, дивлячись у підлогу, - і дуже втомилася. Тому їй сказав, що візьму її перші дві години ».
  
  "Ой." Паула все ще дивилася на нах. «Ви впевнені, що все в порядку?»
  
  «Так, Так!» - сказав Луз.
  
  Але вона хитала головою через сторони в сторону, і її очі розширилися від страху.
  
  Допитливі кубинці
  
  Картер рухався швидко, але недостатньо швидко. Він напружився в готовності за сигналом Луз, але одна справа - бути готовим, а інше - прикрити всі темні куточки незнайомого місця. Він розвернувся до руху в тіні, і швидко вистрілив в кам'яну стіну. Кам'яна стіна, здавалося, стріляла в нього з завидною точністю, тому що від нах виходив маленький сплеск полум'я, і Вільгельміна з гучним жалібним брязкотом відлетіла від нього. Він пригнувся і намацав Хьюго, коли свистячий звук долинув до його вуха і рознісся по его черепу.
  
  Нік впав на коліна спалаху світла, яка займається була у нього в голів. Миті розтягнулися, коли він iso усіх сил намагався встати, і він почув раптовий стогін боляче від Паули і низьке кудкудакання людського звуку.
  
  «Ах, хитати головою було неслухняний, моя маленька Луз», - сказав приємний баритон по-іспанськи. «Я знаю, що Алонсо не схвалить. Тч! » Потім щось вп'ялося в життя Ніка, як таран, і перетворило його в стогне, рвуться купу. Він вирвав руки і знайшов ногу в брюках, яку смикнув iso усіх сил. Пролунало гучне прокляття, і на нього розтягнулося важке чоловіче тіло.
  
  - Ти, безтурботний, Ернесто, - промовив приємний голос, і знову голів у Ніка пролунав шум і вибух. Але на цей раз виблискуючі вогні всередині его черепа перетворилися в один болісний листа боляче, а потім згасло зовсім.
  
  Він почув стогін людини, а ему потрібен час, щоб зрозуміти, що це він сам.
  
  Нік тримав очі закритими і визирав з-під закритих вій. Він перебував у кімнаті майже сибаритского пишноти порівняно з усім, що він бачив, а потім від'їзду навколо Вашингтона. Килимки, стільці, штори, в інтернеті, книжкові полиці; і було троє чоловіків, форми яких все ще були трохи розпливчасті, але швидко ставали ясніше. Всі вони були дуже схожі на нього, за винятком того, що на них була шведів, а він був у нижній білизні. І вони зручно вмостилися на стільцях, а він лежав на підлозі з мотузкою навколо зап'ясть і щиколоток.
  
  Пролунав м'який смішок, і приємний голос сказав м'яко.
  
  «Ти можеш відкрити очі, аміго. Ви досить довго відпочивали ».
  
  Нік відкрив ih і струсив туман. Він болісно пульсувало в полдюжине місць, але, здавалося, нічого не зламалося. За винятком того, - він раптом крякнув, намагаючись сісти, - може, одне або два. Його очі повільно обвилися по кімнаті, поки він перевіряв зв'язують его мотузки. Він був швидше жіночним, ніж розкішним, але його зіпсували троє бородатих чоловіків, розвалених на кращих стільцях.
  
  "Де жінки?" - зажадав відповіді Нік.
  
  Чоловік у центрі, приємний баритон, засміявся.
  
  «Яке час подумати про жінок», - сказав він з глузливим докором. «Але ви не повинні турбуватися про них. Про них подбали...».
  
  "Що ти маєш на увазі, подбали?" Нік змусив себе виглядати обуреним і стривоженим. Він був і тим, і іншим, але не так сильно, як здавалося. Що йому було потрібно, так це час, щоб прояснити свою голову і оцінити ситуацію.
  
  «О, нічого страшного», - сказав легко чоловік. «Удар голів у кожній, зв'язування, блювання тощо». Його посмішка стала ширше. «Це було зовсім не неприємно, запевняю вас. Всі ці прекрасні жінки! "
  
  Очі Ніка металися по кімнаті. Меблі. Килимки. Немає вікон. Одна важка двері. Заблоковано? Ймовірно. Хоча в ній немає ключа.,
  
  "Все?" - непевно запитав він, ніби все ще приголомшений.
  
  "Але, звичайно. Було б дуже необачно не знерухомити ih усіх ». Він посміявся. «Вісім мовчазних жінок в одній кімнаті! Хіба це не диво? І вони мовчать, запевняю вас. Его веселе обличчя раптом стало серйозним. «Звичайно, маленький Луз не дуже добре себе почуває. Як ви розумієте, ми слідували за нею, коли вона хотіла нашого зниклого товариша. А потім чарівна Альва на день кілька змогла впустити нас, так що, боюся, ми були змушені вести себе з нею трохи грубо. Гей, напевно, стане краще. Без сумніву, вона зробить
  
  
  
  
  
  відмінне закінчення військового доповнення до нашого табору на пагорбах ». Він знову весело розсміявся і намацав у кишені довгу черчиллианскую сигару. «Звичайно, Луз не занадто люб'язно поставилася до нашого допиту, так що нам знову довелося діяти переконливо. Її впевнений, що вона може розповісти нам, навіть, більше, але ... гм ... наші розпитування милих дам змусили мене повірити, що у нас не було дуже багато часу до прибуття компаній. А голос і ти. Як добре. Ласкаво просимо, аміго. Він голосно усміхнувся і підніс сірника до сигарі.
  
  «Досить, Гектор», - прогарчав один навколо інших. «Дозвольте мені повернутися до штабу і сказати їм, де ми знаходимося. Запитайте цього хлопця - не розповідайте йому історію свого життя! »
  
  Людина на ім'я Гектор соковита затягнувся сигарою.
  
  «Всього доброго, Фелікс», - добродушний сказав він. «Чим більше інформації ми можемо розповісти нашому другові, тим більш розумним він зможе нам відповісти. Наприклад, ми повинні переконатися, що він розуміє, що ми можемо зробити з усіма його подругами, якщо він не буде співпрацювати. Зокрема, його провідною леді. Як її звали? Ах, так. Паула. Чудове ім'я. Теж дика кішка. Смачно."
  
  - Паула, - мовив Нік, ненавидячи цієї людини. «Що ти з нею зробив?» Він глибоко зітхнув, неначе побоюючись найгіршого, але саме дихальна вправа, треноване йогою, повернуло до життя его летаргическую систему.
  
  «О, нічого особливого, - сказав Гектор. «У нах невеликий синець, і тепер вона спить. Решта піде на користь. Він усміхнувся. «Вісім жінок для нашого табору на пагорбах, якщо всі вони живі. А Паула з довгими і красивими ногами, напевно, буде найбільш... е-е... популярною. Думаєте, доля гірше смерті? Ах немає. Ви б так не подумали, якщо зможете уявити собі смерть, яку ми приготуємо для них ». Його бородате обличчя раптом перетворився в потворну маску. «Так що почни уявляти, мій інший, і розкажи нам, чому американці послали тебе сюди. І не намагайся продовжувати цю вигадку, ніби ти такий же кубинець. Ми знаємо краще, ніж це. Ернесто знайшов деякі інструменти в підсобному приміщенні, настільки добре обладнаному хазяйками дому, і він буде використовувати ih вас, якщо ви не заспіваєте мелодію, яку ми хочемо почути. І якщо вам так пощастило, що ви знепритомніли, то перш ніж зануритися в забудькуватість, згадайте, що нам потрібно пограти з вісьмома жінками, перш ніж ви всі помрете ». Він лагідно посміхнувся і подивився на Ернесто.
  
  Ернесто, м'язистий і косоокий, грав зі своїми інструментами. Вони були прості - молоток і жменю гострих цвях. Нік представив ih собі під рухом кінчиків пальців, і ця думка йому не сподобалася. Ернесто поставив свої іграшки на інкрустований журнальний столик і при цьому зрушив низьку чашу, відкриваючи Вильгельмину і Хьюго. Але П'єра там не було.
  
  Складати долар Ніка завмерло, і він проклинав себе за свою дурість, за свою тупість. І в той же час він відчув прилив майже переважної полегшення. Він згадав, що він зробив з П'єром, і згадав, коли він це зробив. Це було, коли вони зупинилися на п'ятихвилинну перерву у довгій дорозі, і він пішов, щоб поспілкуватися з природою - принаймні, так він сказав Паули. Він експериментально пересунув ноги. Так, П'єр був там.
  
  «Ви можете забути про свої погрози», - різко сказав він. «Я скажу вам те, що ви хочете знати, і більше, ніж ви хочете. І її, почну з цього. Мене послали не американці ...
  
  «О ні, мій ще, - сказав Гектор. «Це не те, з чого потрібно починати. Не брехнею. Ви говорите нам, чому ви тут, що дізналися, і де знаходяться інші ваші люди. Тому що ми знаємо, що ви передовий людина цілої армії. А тепер, будь ласка, поговорити ввічливо, в іншому випадку у Ернесто сверблять пальці.
  
  - Припинити цю дурну балаканину, - грубо сказав Нік. «Слухай, якщо хочеш, і жарись в пеклі, якщо не хочеш. Американці нікого не прислали. Чому? Бо вони думали, що це безглузда затія, і, можливо, вони мали рацію. А звідки її знаю? Тому що це моя справа - знати такі речі. Голосувати за що мені платити Chicoms. І вони не дуже задоволені тобою відкрито зараз. Хочете знати, чому не повернувся ваш приятель Алонзо? Тому що вони зловили його в шпигунстві ». Його думки металися попереду його слів, згадуючи, що Евіта говорила про те, що Цин-фу сумнівається в Фиделистах, складаючи докупи те небагато що, що він дізнався, доповнюючи це багатьом, про що він здогадувався. Він дозволив всьому цьому вилитися з деяким похмурим зарозумілістю, як якщо б він знав, що його власні боси більш могутні, ніж люди, які його спіймали. «І ви, звичайно, знаєте, що вони з ним зробили, чи не так?» він продовжив. «Може бути, тепер ти зможеш трохи уявити. І не думай, що вб'єш мене, натомість, що виграєш. Їм корисно, і це ценымногие більше, ніж ти. Ти вже наробив досить проблеми, відправивши за ними шпигунку.
  
  Гектор пильно подивився на нього пронизливим поглядом, нахмуреним.
  
  «Ви намагаєтеся сказати мені, - зажадав він, - що ви найманець, на зарплату китайцям?» Ви гадаєте, що я дурень, якщо вірю в такі дурні історії?
  
  "Гей
  
  
  
  
  
  ти дурень, якщо немає. Тобі краще повірити в це, інакше тебе розірвуть на шматки, як Алонсо Ескобара. Нік раптом схопився за життя і застогнав. «Кравець візьми, а хтось з зустрінуть ваших ослів вдарив мене ногою в житті?» Її в поодинці отвинчу ему гайки! Якого біса була ідея послати шпигуна на Цінь-фу? »
  
  «Ми не посилали его, - сказав Гектор крізь зуби, - і ми їм, хто задаємо запитання».
  
  «Може бути, - сказав Нік, намагаючись здаватися гравцем з купою тузів, - але тобі краще дати кілька відповідей, в іншому випадку, ти виявиш, що твої товариші стають ще менш товариськими. Навіщо ти послав...?
  
  «Ми его не відправляли! Кажу вам, він кинувся до них, без нашого відома. Єдине, що він сказав, це те, що дівчина, яку Сергій приєднується до йому. Він не думав, що вона багато знає, але збирався стежити за цим. Тепер, звичайно, ми знаємо з нах те, що вона сказала ему - що загін американців повинен був висадитися у мису Сен-Мішель 13-го числа в годину ночі ». Гектор пильно подивився на Ніка. Двоє його товаришів виглядали нудьгуючими; Ернесто з надією поглядав на цвяхи. «А тепер будьте досить люб'язні, щоб пояснити, звідки у дівчини була така конкретна інформація, коли, як ви кажете, американці взагалі відмовилися нікого послати. І як ти опинився саме підходящий час.
  
  Нік стомлено зітхнув і змінив своє положення на підлозі, користуючись випадком, щоб пограти м'язами у зв'язках на зап'ястях і щиколотках. Йому здавалося, що тепер його руки стали грати трохи більш вільно, ніж раніше. Він продовжував непомітно маневрувати ними, поки говорив.
  
  «Наскільки дурним ble стати?» сказав він. «Хіба ви не бачите, що дівчина попалася на підкинуту інформацію? Те ж було і з дівчиною Паулою. У мене були інструкції, дізнатися про Грізних, тому, для estestvenno, її використовував ih підхід до американців. Шкода, що ваш Алонсо вирішив подати сигнал. Шкода, що він вирішив піти за Цинфу назад в Замок. І тобі краще попрацювати, щоб переконати ih, що ти не посилав його, тому що відкрито зараз вони тобі не вірять. Їм не подобається, коли за ними шпигують, і їм не подобається ваша співпраця. Цінь-фу дуже стурбований тим, що ви, кубинці, піддасте небезпеки ih операцію «Вибух», якщо будете продовжувати в тому ж дусі. Так що, якщо ти знаєш, що для тебе добре, ти знімеш з мене цю мотузку ...
  
  «Ну операція« Вибух »?» Гектор піднявся зі стільця і потряс кулаком. «Ну! Це була ідея Фіделя з самого початку, і вони обіцяли нам допомогти. Ми постачали ih сюди, ми допомогли їм організувати ih склади з боєприпасами, ми розповіли йому про скарби, які будуть фінансувати ih. Вони прийшли сюди в якості радників і тепер намагаються управляти всім шоу - як якщо б вони були американцями! А потім вони їдуть на Гаїті, навіть не сказавши нам. Перше, що ми знати про це, - це коли нам по радіо повідомляють, що Ескобар мертвий. І вони говорять про співробітництво? Вони говорять про небезпеку Вибуху? Кажу вам, було б набагато краще, якби ми самі продовжили полювання за скарбами! »
  
  "Ви!" Нік засміявся, але всередині тихо аплодував.
  
  Цей чоловік був джерелом інформації. - У тебе навіть немає ніяких підказок до скарбів? Ви? Або ти ih стримував? "
  
  "Стримував!" Гектор виплюнув слова крізь зуби. «Мадре-де-Діос, якщо б у нас були підказки, у нас були б скарби, і пекло з китайцями ih брехнею. Навіть з операцією «Вибух» ми впораємося без них ».
  
  «Ах, її так не думаю, - легко сказав Нік. "Часи змінилися. Я не думаю, що Вибух більше такий, як ви думаєте ».
  
  «Ах, це так? Що тоді?" Гектор сердито подивився на нього.
  
  «Ви відпустіть мене, і я вам скажу. Скажи мені свою версію, її розповім свою. Тоді ми зможемо разом добре посміятися ».
  
  Гектор стояв абсолютно нерухомо, дивлячись на нього зверху вниз.
  
  «Отже, смійтеся разом, чи не так?» - сказав він нарешті. «Я повинен дозволити тобі розслабитися, поки ми балакаємо про Blast, і я розповім тобі все, що знаю про це. О ні, мій інший. Мені приходить в голову - з запізненням, її я повинен визнати, але мені дійсно здається, що ти витискав навколо мене інформацію, навіть коли лежиш там. Та й брехня це слово! Тепер не буде брехні, розумієш? » Его просування до Ніку було повільним і загрозливим. «Ернесто готовий до свого лікування, і її теж. А поки Фелікс може піти і почати розважатися з дівчатами, якщо ви не дозволите нам негайно дізнатися правду. Скажи мені спочатку - що ти говорив про замок?
  
  «Який замок?» - невинно сказав Нік, проклинаючи себе за те, що занадто рано переступив межу, і знову крутив шнури на своєму зап'ясті.
  
  - Так, саме - який замок? Гектор заревів і жорстоко вдарив Ніка ногою в життя.
  
  Нік хмикнув, ніж боляче і зігнувся навпіл, схопившись за життя зв'язаними руками і приховуючи ih руху своїм тілом. «Було б трохи дивно дивитися, як грає сам з собою в такий час», - подумав він.
  
  
  
  
  
  Його пальці ковзнули під шорти і вирвали П'єра навколо тимчасового укриття, але думка про те, що його вважають дивним, була найменшою за його турбот.
  
  «Сідай, ти!» Знову удар, але на цей раз більш легкий удар, щоб підштовхнути його.
  
  Нік виплюнув прокляття і селл, все ще чіпляючись за життя. П'єр лежав у його руках. Якби він міг просто постояти досить довго, щоб дізнатися про операції «Вибух»...
  
  «Ернесто! Йди сюди з цвяхами. Ти, брехлива свиня, руки простягни.
  
  В Пекло! Немає часу гальмувати. П'єру доведеться негайно внести свій вклад. Нік застогнав і крадькома ковзнув пальцями по маленькому кульці. Гектор нахилився і люто схопив Ніка за незграбні руки. Нік вирвав ih навколо рук Гектора, стиснув в один твердий, як залізо, подвійний кулак, який все ще стискав П'єра, і розсміявся вдарив кубинця вгору по горлу. Гектор відсахнувся з дивним пронизливим виском, і Нік насилу піднявся на ноги. Ернесто наближався до нього з молотком, готовим вдарити.
  
  Нік відскочив убік і ухилився від легкого удару. Його пальці скрутили гладку поверхню газової гранули, і клацнув крихітний механізм. Він зробив один глибокий вдих, коли Фелікс пропхався між двома іншими і вибив ему ноги з-під нього, а коли він впав, він ще раз повернув крихітну капсулу і кинув її відвертими у Гектора.
  
  Він відскочив від понурої зелено-сірою одягу, і з гуркотом упав на підлогу.
  
  "Хо, що це?" - проревів Гектор. - Фелікс, візьми його. Ернесто, принеси ще мотузку. Ми зв'яжемо цього хлопця, як свиню! Він кинувся на Ніка і зловив його в ведмежому обіймах, який міцного стиснув його руки на його тілі, і майже витиснув з нього дихання. Нік похмуро тримався за джерело життя у своїх легенів. Він знав, що може протриматися до чотирьох м, не вдихаючи. але ведмеже обійми ускладнювало це.
  
  «Шнур більше немає, - сказав Ернесто. «Мені доведеться повернутися в комору».
  
  "Тоді йди і поспіши!" - прогарчав Гектор.
  
  У Ніка впало складати долар. Якби Ернесто пішов зараз, він, принаймні, був би в безпеці, може бути, навіть досить добре, щоб допомогти іншим.
  
  «Тьху, це всього лише трохи металу», - сказав Фелікс, піднявши П'єра і принюхуючись до йому.
  
  «Майже напевно», - подумав Нік.
  
  «Поквапся, - сказав її!»
  
  «Я не можу знайти ключ. Він повинен бути у тебе в кишені ».
  
  «Ба! Все завжди залишається за мною ». Гектор на мить відпустив Ніка і поліз в хвилину. "Голосувати-"
  
  Особа Гектора з'явився вираз величезного прапора дозволу на виконання. «Це - дуже близько тут». Він відкинувся на корточках і втупився на двох своїх чоловіків. Вони стояли, розгойдуючись, як дерева, які були зрубані, але ще не впали. Безмовна картина тривала кілька секунд, які здалися Ніку вічністю. Він відкотився від Гектора і побачив, як чоловік незграбно рушив до нього. Хід був даремний; Гектор раптом зойкнув і схопився за горло. Фелікс здавлено скрикнув і розтягнувся на nen.
  
  Нік скочив на ноги і незграбно стрибнув до столу, за яким лежало Хьюго і Вільгельміна. «Залишилося дві хвилини, - подумав він. Може трохи більше. Його легені вже почували себе ніяково заповненими. Ернесто здивовано втупився на нього і повільно потягнувся до наплічної кобури. Потім його коліна розплавилися, і він впав.
  
  П'єр зробив свою справу.
  
  Нік незграбно зупинився, як переможець у бігу в мішках, і вхопився за свій стилет за тонке руків'я. Він незграбно затиснув лезо між зап'ясть і провів їм взад і вперед серією швидких пилкових ривків. Пройшли довгі секунди. Потім товста пасмо відділилася, і Нік сильно сіпнувся. Його тіло благало перевести дух; а его руки, принаймні, були вільні. Він швидко нахилився й розрізав мотузки, що зв'язують його ноги.
  
  Залишилося менше хвилини - набагато менше. Потім фізичних знущань протягом останніх двох днів він уповільнив хід, і його витривалість була не на належному рівні, і він почав сумніватися, чи зможе він вижити. До біса це! він сказав собі. Просто візьми ключ і вперед!
  
  Шнури раптом розірвалися. Він відштовхнув ih і кинувся до тіла Гектора. Ключ - Боже, де Ключ? Він майже задихався, коли виявив це, і він не міг дозволити собі задихатися. В повітрі стояв густий і важкий газ.
  
  Він схопив ключ і побіг до дня. Его шведів! Він розпачливо озирнувся, побачив ih, схопив ih, побачив свій рюкзак, підняв його, раптом згадав Вильгельмину, побіг за нею, а потім через червону, вибухає серпанок у своїй голів зрозумів, що поводиться, як маніяк. Він боровся за контроль, і змусив себе вставити ключ в замок з усією обережністю, як п'яний, який знає, що його жінка чекає його, і, до його превеликий полегшенню, ключ легко повернувся у своє положення. Він вирвав двері, кинувся і зачинив її за собою.
  
  Вибуховою порив звук вирвався через его легень, коли він притиснувся до стогін і відсахнувся назад з гумовими ногами, приголомшений. Перед його очима все ще плавала червона імла, коли він втягнув величезні глотки відбору проб повітря і вдивився
  
  
  
  
  
  навколо себе. Його зір трохи прояснів, і він побачив, що в залі в тьмяно освітленому коридорі, настільки тьмяно освітленому, що він міг бачити промінь світла, що виходить з-під день. Тріщина світу! Він змусив свою шалений подих сповільнитися і швидко опустився на коліна, щоб засунути сорочку і штани в щілину, щоб вловити сочащиеся пари П'єра. Потім він встав, невпевнено побіг до кінця коридору, і до початку сходів і дійсно вдихнув.
  
  «Китайський дракон» був закритий на ніч, але він був не зовсім безлюдний, і не зовсім без охорони. Олівцевий ліхтарик вдивлявся в його темні кути, а на задньому дворі стояв припаркований джип; его водій озброєний і насторожі.
  
  Нік тихенько бродив по обшарпаних кімнатах над рестораном і попрямував на сопіння сплячої людини. З трьох крихітних кімнат тільки одна була зайнята, а в перших двох не було нічого цікавого. Якщо і можна було щось знайти, то це повинно бути там зі сплячим. Він метнувся, як тінь, до напіввідчиненої день третьої кімнати і зупинився зовні.
  
  Минуло вже майже три години з ними тхора, як він почув приглушений стукіт у будинок Жахливих і, зламавши двері, виявив, що Паула стрибає в люті і збирається звільнитися. Разом вони звільнився інших жінок, які кипіли від гніву і майже повністю не боялися, а потім вони провели конференцію з Лус, як її зіркою. Коли вона розповіла свою історію, Нік взяв верх і демонструє свої плани щодо позбавлення від неживих товаришів Алонзо.
  
  Тепер він стояв біля відкритої день на верхньому поверсі китайського ресторану Цинфу і слухав. Важке дихання не змінилося, і в повітрі відчувався солодкий димний запах. «Опіумний сон», - подумав Нік. Може бути, сновидець буде продовжувати мріяти і пережити цей нічний візит.
  
  Нік переступив поріг, і майже одночасно сталося три події. Пролунав тривожний дзвінок, кімнату раптом залило яскравим світлом, і полуодетый китаєць скочив з низькою розкладного ліжка з криком прапора дозволу на виконання. Рука Ніка шевельнулась, як блискавка, і підійшла до Вільгельміна.
  
  «Підніміть руки над головою і покажіть мені, де ця штука відключається, або її виб'ю вам мізки», - швидко постукав він по-китайськи. "Зрозуміли!"
  
  Чоловік вилаявся і повільно піднявся. Сигнал будильника продовжував гудіти.
  
  "Швидше. І просто показати мені - я зроблю це ».
  
  Чоловік уперся в стіну біля шаф і нахилився.
  
  - Ніяких хитрощів, - прогарчав Нік. «Просто показати мені, - сказав я».
  
  Хлопець позадкував і вказав на вимикач стогонами.
  
  "Відійди!"
  
  Він відступив убік і боком спостерігав за наближенням Ніком, дуже уважно спостерігав, як Нік зробив його заглушений «Люгер» і торкнулася стіни. Клацнув перемикач вгору.
  
  Будильник заскавчав, і яскравий святий раптово згасло.
  
  У чорнильною темряві почулося гарчання, і Нік швидко розвернувся і двічі вистрілив в упор у цей рух. Чоловік миттєво впав з глухим стуком, від якого задвигтіла підлога.
  
  Нік висвітлив его і поморщився при вигляді. Двох великих планування від голодного rta Вільгельміни було достатньо, щоб трохи не розірвати людину на частини.
  
  Він знав, що я повинен піти, але він також знав, що я повинен щорічно, що було в цій шафі. Судячи по променю его спалаху, це була веб-річ у кімнаті, яку варто було охороняти за допомогою сигналізації.
  
  «Цікавий будильник», - подумав він, борсатися зі своєю відмичкою. Досить голосно, щоб розбудити міцного сплячого, але недостатньо голосно, щоб привернути увагу ззовні. Інстинкт, а не що-небудь ще, змусив його відразу ж убити звук.
  
  Він швидко порився в шухлядах з папками. В основному ресторанна пошта. Кілька буквально на китайському, які він заклав у хвилину. Офіційний лист на іспанській мові. Меню. Бухгалтерські книги. Рахунку.
  
  І у вузькій картонній тубі карти.
  
  Він швидко обшукав іншу частину кімнати, і більше нічого не знайшов. Потім він тихо спустився по сходах, ще раз швидко оглянув ресторан і кухню і вийшов у провулок, тихенько насвистуючи.
  
  Паула злізла з водійського місця.
  
  «Ти не поспішав», - пробурмотіла вона. "Все добре?"
  
  «Добре. Ось кинь це в сидінні, а потім іди і спостерігай в кінці провулка.
  
  "Правильно." Вона слухняно рушила геть.
  
  Нік приступив до роботи. Він витягнув тіла одне за іншим через чорний хід і поставив ih в ресторані, акуратно на стілець, неначе вони заснули потім щільного обіду. Його художня похорону Гектора була не зовсім завершена, коли він почув різкий, майже несамовитий свист, навколо провулка і звук машини, згорнула за кут неподалік. Він кинув Гектора і побіг.
  
  Паула повернулася на місце водія з включеним мотором джипа.
  
  «Поспішайте, швидше, - прошепотіла вона. Він швидко закрив задні двері і сів поруч з нею.
  
  
  
  
  
  Вона ввімкнула мотор і з ревом виїхала на перехрестя.
  
  "Якого біса?" - сказав Нік, коли вона зробила вказівників, а потім ще один.
  
  «Ця машина», - видихнула вона. «Не думаю, що він бачив мене, але я бачив його перев'язану голову і все таке, він нахилився вперед і розмовляв зі своїм водієм. Цінь-фу повернувся в місто.
  
  Грізні
  
  Нік селл на чолі великого обіднього стільця і з вдячністю подивився на своїх товаришів. Ольга, Тереза, Альва, Сергій, Паула, Люсія, Інес, Хуаніта ... Ах, жінки, жінки. Як він ih любив! Його посмішка стала ширше, коли він подивився на них. Він мився, голився, спав, займався спортом, ель і тепер милувався вісьмома милими дамами. Небеса, голос що це було. Він із задоволенням зітхнув. Один або двоє були для нього трохи дорослішими, а Лус і Альва все ще виглядали блідими й напруженими, але всі без винятку прагнули виглядати для нього як можна краще.
  
  - Сеньйор Картер, ви, як ви кажете, пускаєте слину, - суворо сказала Люсія. Вона була неймовірно красивою жінкою середніх років, яка була вихователькою сержант-майора Грізних. «І можу її запитати, що ви робили сьогодні вранці в своїй кімнаті з Хуаніто, що змусило її так сміятися? Вона повинна була подавати тобі тільки чашку кави.
  
  «Чому, люба Люсія, - докірливо сказав Нік. «Це все, що вона зробила. І все, що я робив, це вправи йоги ».
  
  Хуаніта знову хихикнула. Це була маленька смаглява дівчинка з швидким сміхом і низькою температурою кипіння. «Ти повинна була його бачити, Люсія. Ви коли-небудь бачили чоловіка, який стоїть на голи і смокче життя? "
  
  "В той же час? Звичайно, ні, - твердо сказала Лючія.
  
  «Можу її запитати, сеньйор Картер, що у вас на столі перед вами?»
  
  Нік кивнув. «Я доберуся до цього через деякий час. Це не повинно викликати у вас безпосереднього занепокоєння, але я думаю, вам буде цікаво. По-перше, я думаю, нам слід розповісти вам трохи table border про те, що сталася на Гаїті. Паула?
  
  Вона розповіла історію швидко і лаконічно, в манері, якої б здивувався сем Хок. Нам одна навколо жінок не перервався. Вираження особи миготіли на ih обличчях, і в певні моменти виступу вони випустили тихі стогони жаху, але вони слухали так само уважно, як і будь-який інший екіпаж AXEmen на брифінгу. Захоплення Ніка ними зростало. Ці жінки заслуговують на скарб; навколо всіх людей вони використовували б його з розумом.
  
  Коли Паула закінчила, настало коротке мовчання. Очі дивилися на кріслі, руки були стиснуті від гніву.
  
  Нік швидко втрутився, перш ніж почалася реакція. «- Курорту люз, давай ще раз розповімо твою історію, щоб ми могли скласти деталі воєдино. Що найбільш важливо, так це ключ до розгадки: все, що ви знаєте про Алонзо, все, що він знав про вас ».
  
  Луз повільно кивнула. «Все, що він коли-небудь знав облад мені, було маленькими особистими речами, а що я належав до групи патріотів, званих Грізними. Якимось чином він, мабуть, дійшов до слуху, що ми полюємо за скарбами, тому що він весь час говорив про це мудро ». Вона благально подивилася на Пауло. «Насправді, її більше нічого йому не сказав. Не тоді. Але я не думав, що він такий нібито погана людина, просто хтось на зразок нас, і не було нічого поганого в тому, щоб іноді зустрічатися з ним у місті. Він був чоловіком, з яким можна було поговорити ...
  
  «Так, його знаю», - м'яко сказала Паула. «Я знаю, як це буває».
  
  «І коли ти зустрів його в той день, коли Паула поїхала на Гаїті, - запитав Нік, - що він сказав?»
  
  «Він був схвильований, - сказав Луз. «Він щось знає і весь час натякав, що це пов'язано з скарбами. Що ж, його повинен був знати, що це було - я розповів вам вчора ввечері, як я її намагався витягнути це з нього. Але він нічого не роздавав даром. Отже - я хотів би запропонувати ему обміну ». Вона пильно подивилася на Ніка. «Я ніколи особливо не думав про ідею Паули про допомогу американців. Отже, її розповів йому про тебе. Сказав, що наш лідер зустрічається з американським лідером, повідомив ему час і місце. І він був в люті. Сказав, що тільки що виявив свою першу доказ і не збирається ділитися нею з хема, навіть зі своїми кубинськими товаришами, і кравець его забирай, якщо до нього прийдуть американці. Тоді він навіть не готель дай мені ключ. Але я працював над ним. Давав всілякі обіцянки про те, як з нетерпінням ось чекаю повернення его і що ми будемо робити разом. Сказав, що я продовжу працювати в своїй групі, і спробую зібрати інші підказки, якими ми поділимося. Разом ми будемо шукати скарб, знайти его і жити довго і щасливо. Здавалося, він мені довірив ». Її тон був сухим. «Тепер її, можу уявити, наскільки він був би корисний мені потім, якщо б ми справді працювали разом і знайшли. Але я впевнений, що він не розповів нам, своїм кубинцям, нам, китайцям, куди він іде і що намагається зробити ».
  
  Нік кивнув. «Я думаю, це досить ясно, і він вирішив зайнятися бізнесом для себе. А як щодо його підказки? "
  
  Вона наморщила ніс, і виглядала задумливою. «Я думав і думав про це, але досі тхір не можу розібратися в цьому. Але, здається, підходить, не
  
  
  
  
  
  це, з іншими підказками? «Trujillo es mi Pastor». Благодійнику Трухільо завжди подобалася ця строчка - весь цей псалом, насправді «Trujillo es mi Pastor»! Ви знаєте інше? Всі так роблять, тому що він не особливо міняв: Трухільо мій пастир, я не хочу. І так далі. Его чоловіки! О так, він любив цей псалом ».
  
  «Це відмінна підказка», - сказав Нік. "Що б це значило". Він згадав, як читав про це маленькому богохульстві, як одина з підлабузників прихильників Трухільо переписав псалом у хвалу своєму босові-диктатору. Тепер його перший рядок стала ключем до розгадки. «Зелені пасовища», - повільно промовив Нік, згадуючи слова. «Тиха вода. Шляху праведності? Це навряд чи може бути застосовано. Але як щодо долини тіні смертної, і вдома, Панове? Здається, це узгоджується, принаймні з однієї навколо інших доказів, La Trinitaria - Трійця ».
  
  «Але це шокує!» - обурилася Лючія. «Святотатство!»
  
  «Це навряд чи хвилювало Великого Людини», - гірко сказала худенька дівчина по імені Інес. «Я майже починаю розуміти, чому він подумав, що це все так смішно. Але я не можу зрозуміти, яке відношення до цього має «Замок чорних» ».
  
  - Я теж, - зізнався Нік. «Але, можливо, якесь дослідження свят господь проллє на це. Хто-небудь хоче стати волонтером? »
  
  «Я зроблю це», - сказала Тереза тиха. «Я працював у бібліотеках».
  
  "Добре. Потім - чи може хто-небудь навколо вас згадати кого-небудь, хто міг би знати, де і де б воно нам було, La Trinitaria проводила свої зібрання?
  
  Все хитали головами.
  
  «Ми можемо запитати середовища інших», - сказала Паула. «Є ще дев'яносто один, навколо нас, з яким ви не познайомилися. Може, хто-небудь через них що-небудь придумає. Ми також можемо уважно проглянути всі документи, які могли б залишити наші чоловіки. Її знаю, що у всіх нас є, але ми не хотіли нічого особливого ».
  
  - Пригадую, - м'яко сказала Тереза. «Дивлячись на фотографії і читаючи старі листи. Її, пам'ятаю, що у Мануеля був журнал, але він спалив його незадовго до того, як вони прийшли за ним ».
  
  «Повинні бути інші щоденники», - енергійно сказала висока гнучка дівчина. Нік схвально подивився на нах. Це була Ольга, з блискучими зеленими очима і гривою червоно-золотого волосся. «Не все, що навколо них вдалося спалити щоденники і документи. Десь повинен бути хоча б клаптик паперу з, скажімо, закодованими позначками ».
  
  «Так, але в цей час поліція перевірила», - заперечила Хуаніта. Вона давно перестала сміятися. «Вони навіть розірвали наші книги».
  
  «Я знаю, але щось може бути упущений увазі. Це не був би очевидний посвідчення і навіть журнал Мануеля, ймовірно, був несподіваний.
  
  «Варто спробувати, - сказала Паула. «Ольга, ти займаєшся цим кутом. Дістаньтеся до кожної вдови Опору в місті і попросіть ih пройти через все, що залишилося від ih чоловіків. Тобто це не було взято у них. Виберіть півдюжини навколо них, щоб допомогти вам поширити інформацію та направити пошук. Це не повинно бути складно; більшість навколо них кричали, щоб чимось зайнятися ». Вона подивилася на Ніка і слабо посміхнулася ему. «Ми говоримо про Асоційованих Жахливих, не дуже фізіологічно членах, у яких все ще є вдома, і що-те, що залишилося від ih сімей. У них непогано виходить збирати інформацію і, якщо хочете, поширювати чутки ».
  
  «Так, - сказав Нік. «Я хочу, щоб вони уважно стежили за будь-якими ознаками діяльності Куби або Китаю, і відразу ж доповіли вам. І її, хочу, щоб вони найтоншим чином заповнили місто чутками про окремих таборах кубинців і китайців, що ховаються в пагорбах. А потім, якщо вони зможуть впоратися з цим, не привертаючи до себе уваги, її готель би, щоб деякі навколо них навіяли ідею, що кубинці намір продати китайців, а інші - що китайці використовують кубинців, як цапів-відбувайлів. Це буде нетільки, але ble. Але це потрібно зробити так, щоб вони не кинули собі на шию орди китайців і кубинців. Ви можете спробувати ...
  
  «Я могла б спробувати доручити Люсії управляти», - сказала Паула. «Я можу гарантувати, що вона доб'ється результатів».
  
  Лючія похмуро посміхнулася. «І жодних наслідків. Сеньйор, легше, ніж ви думаєте, змусити жінок поширювати самі дикі чутки, а потім самостійно виходити навколо себе білосніжними і безневинними.
  
  Нік усміхнувся. «Готовий посперечатися, ти теж можеш це зробити. Це залишає мою частку в цьому. Поки ви займаєтеся своєю справою, його буду шукати - шукати місце недалеко від Санто-Домінго, яка відповідає всім доказам, наскільки ми можемо інтерпретувати ih на сьогоднішній день. Можуть бути й інші ключі, і нам теж доведеться ih шукати. Чи є поблизу інші колишні трухильонцы, такі як Паділья, над якими ми можемо попрацювати? »
  
  «Досить багато, дуже ймовірно, - все сказала Паула, - але вони, як правило, соромляться свого минулого. Відомі прихильники Трухільо пірнули в укриття, коли він помер, а більшість інших потай ставляться до своєї політики. Ніхто не хоче визнавати
  
  
  
  
  
  що омела к. йому яке-небудь відношення. Лише зрідка, коли відбувається переворот правих або, може бути, вечори, на якій розливається занадто багато спиртного, один навколо них вискакує і показує себе. Нам було дуже важко вистежити кого-небудь біля них ".
  
  «Що ж, давайте далі те, що у нас є», - сказав Нік. «І якщо ми виявимо, що ми в глухому куті, ми можемо придумати ще одну плітку для кругообігу слуховий - нагороду за інформацію, частку у видобутку або щось в цьому роді. Але поки що у нас є над чим попрацювати. І останнє, і ми почнемо ». Він витягнув рулон паперу навколо картонної трубки, і розклав на столі. Це була карта, Гаїті і Домініканської Республіки, яку він знайшов в кімнаті нагорі Китайського Дракона.
  
  «Нік, це розмова, і весь час у нього була карта скарбів», - сказала Лючія, пильно дивлячись на нах.
  
  «Це не те, що є», - сказав Нік, розгладжуючи його. «Це, напевно, навіть більш важливо. Її б сказав, що це план операції «Вибух». Глянь і скажи мені, що ти думаєш ».
  
  Навколо нього стовпилося вісім красивих тіл, вісім симпатичних осіб дивилися на карту. Парфуми, якими вони наносили для вух спеціально для Ніка, оповили його м'яким хмарою солодкої жіночності. Чудово! - подумав він і рясно вдихнув. Він відчував себе султаном у своєму гаремі. За винятком того, що султан не ставив би бізнес вище задоволення.
  
  «Але скільки відмітин!» - здивувалася Паула. «Я думав, що Вибух буде мати якесь відношення до проекту бомби, можливо, ракетному об'єкту. Але чому ih повинно бути так багато? Дивіться, шість навколо Гаїті та Санто-Домінго. І ще один на Кубі. Навіть в Пуерто-Ріко. Ви впевнені, що це для операції «Вибух»? »
  
  Нік кивнув. «У мене є перевага перед вами. Був лист від самого Фіделя нашому приятель Цінь-фу. У nen було раздано не так багато, як її міг би, але він скиглив про потреби в капіталі і згадав вісім початкових установок, які повинні бути надані для операції «Вибух». І там було сказано, що його база, та, що на Кубі, недалеко від в'язниці в Гуантанамо, - він ткнув пальцем у мапу, - готовий. Не було сказано для чого, але подивися, де це по відношенню до інших ». Вони дивилися, як він вів пальцем по берегах острова.
  
  "Побачити? Відверті навпроти відповідної бази на Гаїті. Разом вони будуть контролювати Наветренный прохід, не кажу вже про допомогу, яку вони отримали від двох інших тут, внизу. І подивіться на той, що в залі в самій східній точці Санто-Домінго. Між цим і його аналогом в Пуерто-Ріко-пас Мона може бути повністю закритий для кораблів США. Вони могли б впоратися навіть без бази в Пуерто-Ріко з допомогою цих резервних баз на півночі та півдні ».
  
  «Але вони не можуть будувати бази на нашій землі!» - гаряче сказала Ольга, і її руде волосся торкнулися обличчя Ніка.
  
  «Ще немає, не можуть», - сказав Нік. «Але вони зможуть, коли візьмуть владу, що її абсолютно впевнений, вони і збираються зробити. Гаїті дозріло для перевороту; Домінго не так wouldnt і сильно відстав. Я думаю, що база Пуерто-Ріко - нездійсненна мрія, але навіть червоний може мріяти ».
  
  «Я не розумію», - щиро сказала Лус. «Ви маєте на увазі, що це не має нічого спільного з бомбами, випробувальними вибухами або навіть міжконтинентальними балістичними ракетами?»
  
  «Балістичні ракети, так, але малої дальності. І кому потрібні бомби, якщо можна відрізати всю Південну Америку із США за допомогою декількох ракет малої дальності, літаків наземного базування і берегових батарей? Послухайте, візьміть ці острови, і ви отримаєте укріплений наземний міст через Карибське море. Американські кораблі не змогли б пройти через ці проходи, не будучи викинутими навколо води нічим більш складним, ніж берегові батареї і пара застарілих літаків. І це Вибух. Я думаю. Але поглинання не відбуваються просто так - вони дозволені, а іноді навіть заохочуються. Це одна навколо причин, по якій вам потрібно змусити цих змовників голосно і швидко виляти. Чим більше буде відомо про те, що відбувається, тим краще. І не дозволяйте нікому обманювати себе, говорити, що комуністи будь навколо цих таборів хочуть допомогти кому-небудь, крім себе ". Він згорнув карту і знову вставив її в трубку. «Вони зроблять вас відкрито в пекло, і якщо Трухільо щось забув зробити, щоб помучити вас, вони заповнять це».
  
  «І яке відношення все це має до скарбів?» - запитала Люсія. «Не те щоб мене не особливо шокували все, що ви говорите, але чому вони повинні полювати за скарбами нашої полювання за скарбами - коли у них є такі ретельно продумані плани, щоб зайняти ih?»
  
  Нік відсунув стілець. «У них більш складні плани, коли у них є зайвий капітал. Ви можете зробити багато чого з сотнею мільйонів доларів чужих грошей ». Він встав і весело посміхнувся з-за стільця. «Я дякую вам усім за увагу і за те, що ви всі такі гарні».
  
  «Як добре мати чоловіка в будинок», - мрійливо сказала Альва.
  
  "Так", чи не так?" Паула погодилася. «Було б ще краще, якби у нас був цілий взвод».
  
  
  
  
  У нього була дводенна щетина на людину, погано сидить, погано підібрана шведів на спині, і він блукав по домініканській селі, виглядаючи, як селянин, що полює на зниклого бичка. Наші військовослужбовці ОАД, нам місцеве населення не поглянули на нього, більш ніж смутно.
  
  Але в безформної одязі фермера були заховані люгер, стилет і замінник П'єра, а також кілька інших пристосувань, менш відповідних фермерам, ніж з математики і по імені Киллмастер.
  
  Нік ступив у свою третю за день долину, напружено думаючи. Можливо, він дивився занадто далеко або недостатньо далеко. Можливо, він занадто буквально розумів слова Двадцять третього псалма, і це була тільки перша фраза, в якій ему слід зосередитися. «Trujillo es mi pastor» «Пастор». Пастух.
  
  Пастух. Ферма? У Сан-Крістобалі, всього в півтора кілометрах від Домінго, була власна ферма покійного диктатора Фундасьон. Він здогадався, що ему краще глянути на нього, але здавалося малоймовірним, що його ще не обшукали до підстави. Інша ферма? Або «пастор» повинен був інтерпретуватися як cook компанія: da nicola або парафіяльної cook компанія: da nicola? Церква собор ... ... місіонерський будинок, але ... замок? Монастир? Тереза дала ему список. Він вліз у кожного навколо них, розповідаючи історію невдач, і не виявився мудрішим.
  
  «Зелені пасовища», - знову подумав він. «Тиха вода». Він бачив багато того й іншого, але не разом. Може, їм не належало бути разом. Або, може бути, він гавкав зовсім не на те дерево.
  
  Він рішуче крокував. В долині під ним було невелике фермерське поселення, а над деревами показався шпиль маленької церкви. Це повинна була бути його остання зупинка за день перед поверненням, щоб зустрітися з Паулою і джипом, і він гаряче сподівався, що це якимось чином окупиться. Навіть постріл в горщик з тилу, коли він ставив свої тонкі питання, був би довгоочікуваним ознакою того, що ему стало жаркого.
  
  Пострілів не було; там нічого не було. Маленька церква була побудована в 1963 році, і її молодий пастор з гордістю сказав Ніку, що він і його парафіяни самі очистивши незайману землю.
  
  Нік випив запропонований склянку води, подякував его і відвернувся.
  
  Ще один втрачений день.
  
  * * *
  
  Доктор Цін-фу внутрішньо вилаявся. Куди б він пішов, ему на п'яти чіплявся якийсь проклятий кубинець. Він був такий обережний зі справою по утилізації цих таємничих тіл, але якимось чином щось прорвалося назовні. У будь-якому разі, в його приміщенні було проведено поліцейське розслідування, на щастя, потім того, як він і Мао-Пей виконали свою жахливу завдання, - і люди на вулицях дивно дивилися на нього. Він закрив «Китайський дракон», «ремонт», сказав він кожному, хто його питав, і присвятив себе бізнесу до дня відкриття.
  
  Він, звичайно, не сказав їм, що його бізнесу полягає в тому, щоб знаходити колишніх прихильників Трухільо і працювати з ними, використовуючи підкуп і шантаж. Він також був готовий катувати і вбивати, якщо це допоможе, і він швидше думав, що це допоможе. Насправді, він вже вбив одного чоловіка, який погрожував поскаржитися владі на его загрозу шантажу.
  
  «Мао-Пі». Він нахилився і торкнувся свого водія за плече. «Зупиніться в бібліотеці. Її хочу щорічно старі газетні файли ».
  
  Мао-Пей хмикнув, а потім раптом згадав про його манерах.
  
  «Так, сер», - сказав він влучно.
  
  Цінь-фу відкинувся назад і подивився через плече. Кравець! Мотоцикл все ще переслідував ih.
  
  Він сердито подивився на неї, і досталь сигарилу. По місту ходили самі божевільні історії, і він знав, що в половині навколо них немає правди. Але він був неймовірно впевнений в тому, що кубинці дійсно готелів порушити його ретельно продумані плани. Все вказувало на це, особливо цей нескінченний хвіст. І все ж він не міг зрозуміти, звідки пішли чутки, хто скинув на нього кубинські тіла, хто взяв план операції «Вибух». Звичайно, не кубинці. У них була їх копії. Де-то в цій штуці була третя сторона.
  
  Грізні. Хто вони, в ім'я всіх китайських дияволів?
  
  Хема б вони нам були, він переможе ih грає. Він втратив кількох осіб, у тому числі цього огидно тупого охоронця-кухаря, але у нього все ще залишалася група людей, навчених методів і просити допиту. В цей самий момент вони були розміщені по всьому місту, і він не сумнівався, що через декількох ковток виривалися крики агонії. Якщо був хоч найменший шанс, що вони знали кого-то, хто знав когось, хто щось знав, то вони були матеріалом для его млини тортур.
  
  Він похмуро посміхнувся і затягнув сигарилу. Коли інтерес закінчиться, Operation Blast будуть внесені деякі поправки.
  
  Будь прокляті ці кубинці ih ряба зрадницька шкура! Дивлячись на них, він чудово з ними дружив.
  
  Его поганий настрій раптом змінилося сміховинним оптимізмом. Він добре ладнав. Его запити приносили плоди. Успіх був у його руках.
  
  
  
  
  
  
  Слідами скарбів
  
  «Може, нам краще було б самому слідувати за Цинфу», - прогарчав Нік.
  
  На будинок із закритими ставнями був час конференцій, і його настрій був поганим. Цінь-фу бачили тут, там і скрізь, а потім він раптом зник. Схоже, кампанія по перешептыванию була настільки успішною, що влада ОАД були стурбовані, щоб провести розслідування. Вони затримали кількох кубинців, але китайці відлетіли навколо курника.
  
  «Неможливо», - твердо сказала Люсія. «Звичайно, ми завжди дивилися на них відкрито, але з кубинцями, які завжди йшли за ним, ми б влаштували справжню процесію, якщо б теж спробували. Це було гарною ідеєю посіяти проблеми між ними, але це мало відповідний удар.
  
  - Реакцію, - похмуро поправив Нік. «Цікаво, що він знайшов у бібліотеці?»
  
  «Вам краще поцікавитися, що стало відомо Тереза, - сказала Люсія, - і всі ми».
  
  «Мені дійсно цікаво», - сказав Нік, дивлячись на нах. Його вразило те, що в ній, - в усіх жінок - відчувалося стримуване збудження, якого він раніше не помічав. «Що ви дізналися?»
  
  «Я Навіть Паула виглядає трохи самовдоволеної, - подумав він.
  
  «Спочатку ти, Тереза», - різко сказала вона.
  
  Тереза була зайнята своєю справою. «Сьогодні ввечері його знайшла посилання в маловідомій монографії, - сказала вона, - про групу бенедиктинских ченців, що живуть у тихій долині - на жаль, безіменних. Мабуть, багато років тому вони якусь клятву зберігати таємниці і рідкісних лікувальних показуються. Але відомо, що вони носять чорне з голови до п'ят, чорні капюшони з прорізами для очей і грубі чорні приховані, доходять до нога. Також кажуть, що ih монастир схожий на замок за зовнішнім виглядом, хоча, знову ж таки, немає его опису з перших рук. Її, розумію, що це мало допомагає. Але що ви можете знайти цікавим, так це те, що вони відомі як Чорні Клобуки. Або, коротше, як Чорні ».
  
  "Чорні!" Нік ляснув долонею по стільниці. Його очі спалахнули цікавістю. «Але ви не уявляєте, де може бути ih монастир?»
  
  Тереза похитала головою. «В посиланні лише сказано, що це« десь недалеко від Санто-Домінго ». Очевидно, це дуже відокремлена долина, інакше ми б чули про це раніше. І ви б його напевно знайшли. Але тепер, принаймні, у нас є підстави для подальших досліджень. Напевно, в селі є люди, які чули про монахів у чорних каптурах, можливо, навіть бачили ih.
  
  Нік кивнув. «Як щодо людей відкрито тут, у місті? Можливо, вчені. Богослови. Зберігач музею, місцеві священики, навіть єпископ. Принаймні, тепер ми знаємо, що шукаємо монастир. Чи Не так? Так, думаю, так. Якийсь час її починав думати, що нам слід шукати спеціалізований ресторан, якими керують три хлопця по імені Блек, які раніше були частиною стада Трухільо. Але ченці! Вони фігурують, пов'язані зі всім цим. Тепер все, що нам потрібно зробити, це знайти цю долину ».
  
  «Це має бути місце, ця долина, - задумливо сказала Паула, - де замок захований так акуратно, що, здається, ніхто про nen не чув. Тільки заховати замок або навіть монастир. Ти справді думаєш, що ми на правильному шляху? "
  
  «Ми повинні бути», - твердо сказав Нік. «Тепер ми знаємо, що це місце існує насправді? І ми знаємо, що ці ченці були потайними людьми, тому якимось чином вони, мабуть, знайшли спосіб приховати свій замок або монастир, або щось ще. Ми просто повинні продовжувати займатися питаннями та пошуком. У кого-небудь є що ще внести? »
  
  «Так», - сказала Паула. "Ольга?"
  
  Ольга підштовхнула через стілець до Ніку невелику стопку паперів.
  
  «Погляньте, - сказала вона. «Ми не можемо зрозуміти це, але тут є якась закономірність. Ми обійшли дев'яносто один вдома, а в шостому навколо них знайшли - ну, ви побачите, що ми знайшли. Але на кожному з усього, у них зустрічаються одні і вони ж слова та символи ».
  
  Нік потягнувся до невеликої стопці і перебрав її. Щоденник з розміткою декількох сторінок. Список білизни з карлючками на звороті. Кишеньковий календар з позначками декількох sta. Аркуш паперу, покритий списком слів, які, здавалося, не мали значення. Вкладиш з блокнота з деякими навколо тих же слів і цифр поруч. Форзац книги, списаний літерами і символами.
  
  «Місця зустрічей», - повільно сказав він. «Тримаю гроші, із зазначенням дати та часу. Але закодований.
  
  «Насправді», - сказала Паула. «Як у вас виходить зламувати коди?»
  
  - Непогано, - бадьоро сказав Нік. "Зовсім непогано." Він розклав перед собою папери і взявся за роботу.
  
  * * *
  
  Киллмастер був експертом по злому кодового. Доктор Цін фу Шу з китайської розвідки був експертом в ламанні людей. Він не дуже добре грав з Евітою Мессіною, але тепер він доганяв згаяне. Ему не вистачало Тома Гі, і він сумував за Шанг, але в нього були інші помічники. Одіна навколо них зараз займався тортурами
  
  
  
  
  
  вбивав людину по імені Гарсія-Галіндес, а інший придушував крики агонії.
  
  «Бачиш, як марно брехати», - безтурботно сказав Цінь-фу, постукуючи попелом сигарили по килимку Гарсії. «Ми знаємо, хто ви. Ваш хороший інший сказав нам, де вас знайти. Він також був досить хороший, щоб повідомити нам, що у вас є одна з доказів. Тч, бідолаха, він зараз не дуже добре себе почуває. Він занадто довго нам розповідав ». Він приємно посміхнувся. «Але врешті-решт він сказав нам. І ви розповісте нам те, що ми хочемо знати. Затягніть дроти. Чин You. Не будь з ним ласкавим ».
  
  Цінь Юй зробив, як йому сказали. Цінь-фу прислухався до приглушених криків і оглянув затишну квартиру. Так, дійсно, подумав він, це зручне місце. З таким же успіхом він може залишитися тут, поки его населений пункт росії не буде завершена.
  
  Він був досить задоволений собою. Одна невелика замітка в жовтуватою газеті приєднується его k з математики, який займав незначний пост в уряді покійного Трухільо. Цього людини узгодити розповісти йому про інших чоловіків, тепер спокійно живуть під вигаданими іменами, які, в свою чергу, були переконані надати корисні маленькі крихти інформації. Гарсіа-Галлиндес, він був упевнений, був останньою ланкою в его ланцюжку підказок. Цінь фу дивився, як корчиться я жертва.
  
  «Прибери кляп, Фонг», - сказав він легко. «Я думаю, нашим другом намагається нам щось сказати».
  
  Гарсія-Галіндес глибоко зітхнув і заговорив.
  
  Цінь-фу слухав. Його брови насупилися. Ця підказка була такою ж незрозумілою, як і всі інші.
  
  "Що це значить?" - закричав він, від раптової люті його бліде обличчя почервоніло. "Де це місце? Де це в залі?"
  
  * * *
  
  «Долина Тіні!» Нік переможно заревів. "Це воно! Повинно бути. Це не буде нашої ресторан, нам аеропорт, нам вокзал, нас перукарня, нам яку-небудь навколо цих місць. Долина Тіней - єдине місце, яке підходить. Але де це? Його немає на карті ».
  
  Луз наморщила мочка. «Я прожила тут усе своє життя, - сказала вона, - і ніколи про це не чула. Може, вони придумали назву?
  
  «Інших імен вони не вигадували», - сказав Нік. «Це все в околицях Санто-Домінго. Навіщо їм придумувати одне ім'я? Якщо тільки ... хвилинку. Якщо тільки це не опис, а не ім'я ". Він провів вказівним пальцем по карті Санто-Домінго і околиць. «Тут є кілька людей, у яких немає імен. Та його знаю, що це значні долини, тому що я пройшов половину навколо них ».
  
  «Звичайно, не у всіх є власні імена, - сказала Люсія. «Вони занадто малі, щоб мати значення. Але люди, які живуть у них або поруч з ними, дають їм імена, які більше схожі, як ви кажете, опису. Наприклад, є одна, названа Долиною корів, з-за одного маленького молочного фермера, який використовує її схили для випасу свого стада. А ще є Долина Гранатів, тому що ...
  
  «Я зрозумів, - сказав Нік. «А як щодо Долини Тіні?»
  
  «Є місце, більш або менш підходяще під цю назву», - повільно сказала Паула. «Це не стільки долині, скільки глибокий яр, і її ніколи не чув, щоб це взагалі щось називалося. На самому делле її его ніколи не бачила. Але Тоніо одного разу сказав мені про це, коли ми проїжджали поблизу, по дорозі до... - Вона раптом зупинилася і затамувала подих. «Тоніо сказав мені про це! Мій чоловік. Він сказав, що знав це ще зі своїх походів, що це дивне і похмуре місце, яке було в тіні весь день, крім полудня. Він сказав, що майже всюди навколо нависала скеля. І її пам'ятаю, як сміявся і запитував його, коли він коли-небудь був мандрівником, тому що я вперше почув про це. А потім він змінив тему. Її подумав, чому, але забув про це. Але я думаю, це було б ідеальним місцем зустрічі для групи рухомих людей. Якими вони були.
  
  «Тепер вона розповідає нам!» - вигукнув Нік. «Потім усіх цих днів метушні, а виділення у тебе завжди був».
  
  «Це було багато років тому», - трохи натягнуто сказала Паула. «І як я можу пов'язати це з полюванням за скарбами? І ми ще не знаємо, що це має до цього якесь відношення».
  
  «Паула, це повинно бути», - рішуче сказала Ольга. «В іншому випадку це дуже випадково. Скільки може бути ТАКИХ долин? Подумайте про підказки - тепер вони всі збігаються ».
  
  «Так, але він нічого не сказав про те, що там внизу є замок або який-небудь монастир», - заперечила Паула. «І це здається неможливим для будь-якого будинку».
  
  «Не неможливо, - сказав Нік. «Просто складним. Ви самі сказали, що заховати замок нетільки. А що може бути краще для групи ченців, що присягнулися зберігати таємницю? » Він відсунув стілець. «Паула, ти збираєшся відвезти мене туди».
  
  «Хвилинку», - м'яко сказав Альва. - Якщо ви пам'ятаєте, це наш інтерес. На цей раз ми всі повинні піти ».
  
  «Дорогий, я думаю, що ми можемо бути трохи помітними», - мудро сказав Нік. «Дозвольте мені спочатку оглянути його, і, якщо він здасться багатообіцяючим, всі ми займемося
  
  
  
  
  всі разом. Підемо, Паула.
  
  «Хвилиночку», - твердо сказала вона. «Альва права. Це наш інтерес. І якщо ти так впевнений, що це те місце, ми всі разом підемо.
  
  - А тепер подивись... - почав Нік і раптово зупинився, коли виявив, що його оточують вісім яскравих жінок з вогнем в очах. Вони були прекрасні, сексуальні, привабливі, цілеспрямовані і перевершували його чисельністю. Найгірше було те, що без Паули він не міг знайти місце. І вона теж була проти нього. Він спіймав її погляд і спохмурнів.
  
  Вона ему посміхалася.
  
  "Адже ти хочеш піти з нами, чи не так?" - сказала вона заклично.
  
  Він здався. Вони були для нього надто багато.
  
  * * *
  
  Доктор Цін-фу танцював маленьку божевільну джигу від захвату. "Це все, що нам потрібно, це все, що нам потрібно!" - радісно закричав він. «Мао-Пий, ти можеш знайти це місце?»
  
  Мао-Пий стояв у дверях вітальні Гарсії, його похмуре обличчя світилося. Він кивнув.
  
  «Я можу знайти місце. Він дає хороші рекомендації, дурна свиня »
  
  «Тоді пішли», - вигукнув Цінь-фу-Шу. «Чин You, убий дурня!»
  
  Гарсіа-Галіндес, образно кажу, виплеснув кишки. Тепер він робив це буквально. Чин Ти спритний вбивати, щоб принести задоволення своєму господареві.
  
  Цінь-фу радісно зітхнув. Шкода, що не продовжити радісний момент, але в нього були інші справи.
  
  * * *
  
  Півмісяць кидав болючий святий на схилі гори. Нік озирнувся і смутний побачив, що вони йдуть за ним, вісім безформних фігур, які, як він знав, належали восьми струнким і красивим довгоногим жінкам. Найближча була поруч з ним.
  
  - Розташуй ih по краю, Паула, - тихо сказав Нік. «І не дозволяйте нікому навколо них рухатися, поки її не подати сигнал. Ви впевнені, що це те місце? "
  
  "Так, її впевнено. Хіба її не проводила половину ночі я просив пам'яток? »
  
  - Так, тупиця. Нік поплескав її по щоці і посміхнувся гей, в темряві. «Тепер розгорніть свої війська і тримайте ih в тиші до світанку. Це не займе багато часу. Якщо хто-небудь що-небудь чує ...
  
  «Вони повинні дати свисток», - закінчила вона за нього і повернулася до свого заступника.
  
  "Почекайте". Нік злегка торкнувся її руки. «Коли ви поговорити з ними, поверніться до мене. Її буду там, нагорі. Він вказав на край яру.
  
  «Добре», - м'яко сказала Паула і вислизнула.
  
  Нік пройшов останні кілька ярдів по крутому схилу і втупився в абсолютну темряву. У слабкому місячному світлі було видно виступають скелі і густо листяні верхівки дерев, голоси і все. Він добре уявляв собі тіні, які повинні огортати це місце навіть опівдні.
  
  Грунт під його ногами була покрита м'яким мохом і гниючими листям. Праворуч від нього великі, схожі на парасольки листя якогось пишного тропічного рослини низменному схилилися, утворюючи відмінне закінчення військового укриття. Нік присів під ним і, озирнувшись, побачив Пауло, розподіляє свій загін жінок. Один за іншим вони розглядають позиції по обидві сторони від нього і зникали в укритті. Всі вони були озброєні, всі дисципліновані, всі мовчали, як партизани в джунглях. Це був кумедний спосіб нанести візит купці невинних ченців, якщо припустити, що поблизу є якісь ченці, але до того часу, коли Нік і його малоймовірний загін знову пройшли через всі ключі і розглянули заходи протидії, це здавалося єдиним шлях.
  
  Він вдихнув свіже нічне повітря. І спохмурнів. Це було не зовсім так свіжо, як повинно бути. Дим. Так? Навіть ченці розводили багаття. Він знову принюхався. Кордит? Фосфор? І те, й інше, він був майже впевнений, і запах горілого дерева теж. На мить у нього виникла спокуса кинути свою ракету в долину внизу, щоб щорічно, що відкриє її яскравий брильов. Але це був потік скритності, тому він вирішив не робити цього. І все ж запах у повітрі переконав його, що він і Жахливі Паули прибутку не першими.
  
  Він почув її м'який свист поблизу і свиснув у ревматизму.
  
  Поряд з ним з'явилася Паула.
  
  «Ви знайшли собі красиве тихе місце», - пробурмотіла вона.
  
  Нік швидко потягнувся до неї і притягнув до м'якого моху.
  
  «Мені довелося побути з тобою наодинці всього одну мить», - прошепотів він. «Всі дами ляльки, і їй ну дуже люблю, але вони заважають». Він провів губами по її обличчю і ніжно поцілував. Вона обхопила його голову руками і погладила його по волоссю.
  
  «Це було важко», - видихнула вона. «Її tac готелю увійти в твою кімнату, але...» Вона тихо усміхнулася. «Я думаю, що вони все зробили. Це було б несправедливо з мого боку ».
  
  «Про, її-готель тебе», - пробурмотів він, і його руки обняли її. «Коли це закінчиться, ми знайдемо місце, щоб побути удвох - човен, сарай, відкрито тут, де завгодно. Що б нам сталося сьогодні ввечері, promise, що у нас буде час.
  
  «Моя дорога, моя люба, її, обіцяю тобі». Ih руки міцніше обнялися, і ih губи зустрілися в палаючому поцілунку. Пульс Ніка почастішав, коли він відчув її так близько до себе, відчув, як м'яке тепло її грудей довго тиснула на нього.
  
  
  
  
  
  . Его мова пристрасно досліджував, і його тіло раптово наповнився жаром. Паула люто затремтів перед ним і повністю віддалася його поцілунків. Він притиснувся до неї своїм тілом, відчайдушно хочу зірвати одяг з них обох виплат прямо тут і зараз, і зануритися глибоко в її тепло. Паула задихнулася і притиснулася до нього, її пальці вп'ялися в його спину, а її мова відчайдушно хотів, як ніби своїм ротом вона могла дати ему всю любов, яка займається так гаряче ворушилася у її тілі.
  
  Так само раптово вони розійшлися, важко дихаючи і борючись зі своїм зростаючим бажанням.
  
  - О, Паула, - пробурмотів Нік, із зусиллям взявши себе в руки. "Давай покінчимо з цим, щоб ми могли робити те, що справді важливо".
  
  Вона злегка торкнулася його руки і відійшла від нього.
  
  «Це буде скоро», - пообіцяла вона. «Я знаю, що це буде скоро. Але я повинен покинути тебе зараз, інакше це буде - занадто рано.
  
  Він тихенько розсміявся, я хочу її, як і раніше, але я знаю, що зараз не час.
  
  «Я зараз піду туди, - сказав він. «Я знаю, що ми домовилися почекати світанку, але у мене є підозра, що хтось нас не випередив».
  
  Паула різко втягнула повітря. «Але, як ти побачиш, куди йдеш?»
  
  «У першій частині подорожі мені не обов'язково бачити», - похмуро сказав він, хапаючи лазять кігті. «Це не може бути гірше, ніж Кап-Сен-Мішель. І чекайте мого сигналу, розумієте?
  
  "Я буду чекати. Але будьте обережні. Її люблю тебе."
  
  Вона поцілувала його ще раз, швидко і пішла.
  
  Нік намацав шлях до краю і обережно опустився. Йому здавалося, що він завжди скалолазал, хоча він волів би зайнятися чим-небудь іншим. Але, принаймні, це було трохи простіше, ніж сходження на Гаїті.
  
  Через кілька хвилина він вже був на дні вузької долини, відірвав кігті і вдивився в досвітній морок. Нічого схожого на замок не було. Нічого не було видно.
  
  Поруч хрипко квакала жаба; квакання закінчилося крихітним сплеском.
  
  Тиха вода! Серцебиття Ніка почастішало. «Тихі води» в Долині Тіні... Смерті? У повітрі витав важкий запах диму, нагадуючи, що смерть, ймовірно, вже зовсім близько.
  
  Нік підняв приладів нічного бачення і підніс до очей. Крізь коло зловісного зеленого світла, видимого тільки йому одному, він міг бачити чіткі обриси стін долини. Він повільно провів шукачем по камінню і деревам. Раптом зупинився, повернув назад і знову зосередився. Чітко здалася кам'яна стіна.
  
  Це була стіна чогось дуже схожого на середньовічну цитадель, побудовану під нависаючою скелею і непомітно переходила в природну скелю. Кущ густого куща майже, але не зовсім, приховував дверний отвір... а важка, обставлена залізом двері безвольно висіла на петлях, крізь нах пробивалася величезна діра. До кущів притулився китайський солдат з карабіном, звисаючим з его плеча, що було дивним способом для людини стояти.
  
  Він не стояв. Він розтягнувся на кущах і був мертвий.
  
  «Значить, їм було нелегко потрапити всередину», - похмуро подумав Нік. Але вони зробили це. Деякі навколо них. Цікаво, скільки саме.
  
  Він перемістив приціл з одного боку долини на іншу в попросив ознак життя. Не було нічого, крім невеликої брижі на поверхні тихого ставу в дальньому кінці долини і вузькою кам'яних сходів, висіченою в грубій скалі рукою людини. У його підніжжя стояли майже дві людські фігури, але вони були мертві самого каменю. Нік дивився на них через скло і відчув легке огиду. Ih голови були відірвані. Схоже, гранати. Неможливо було з упевненістю сказати, що вони навколо себе представляли до того, як ih розмазали по дну долини, але на ih знівечених тіл було щось на зразок форми кубинської армії.
  
  І це було все, що телескоп міг йому сказати, за винятком того, що освітлювальні ракети освітлювали шлях в долину, і через нах, і що ніщо не може перешкодити ему увійти відверті через відкриті двері.
  
  Він мовчки пройшов по м'якою вологою траві mimmo мертвого китайського солдата з великою діркою в грудях і увійшов в схожа на тунель зал. В абсолютній темряві его ступня вдарилася об щось м'яке і громіздке. Нік клацнув ліхтариком. У його нога, лежало тіло товстобрюхого ченця, его чорний капюшон був липким від крові навколо кульового отвору в его голів. Початку другої чернець лежав, розтягнувшись в декількох футах від нього, його капюшон був зірваний з обличчя, і в його мертвих і пильних очах було вираження обурення. Поруч з ним на підлозі лежав старовинний мушкетон. Та було ще щось.
  
  Китаєць в закривавлених оливково-брунатних тонах повільно піднімався з підлоги, і пістолет у його тремтячій руці був направлений в груди Ніка.
  
  Вільгельміна одного разу заговорила з приглушеним звуком. Чоловік тихо зітхнув і впав, як важкий мішок.
  
  
  
  
  
  Нік пробирався між тілами вниз по коридору в бік іншого звуку, далекого, який несподівано пробив тишу і перейшов у крик. Він повернув за ріг в інший прохід, освітлений мерехтливим світлом єдиною свічки у тримачі на стогін, і переступив через іншого мертвого ченця. Крик перетворився на шалену ланцюжок відомих слів. Він слухав, поки снаряд далі, відчуваючи огиду до різанини навколо нього, і, охоплений божевіллям, в пронизливому голосі.
  
  «Кожен навколо вас помре!» він почув. «Один за іншим, а потім ти, в останню чергу, але повільно - повільно, повільно, жахливо! Скажи мені, де він, син сатани! »
  
  Нік переступив через ще одне тіло і зупинився біля відкритої день. Те, що він побачив, було сценою навколо пекла.
  
  Все, що любить, має померти
  
  «Це ти син сатани», - тихо сказав низький голос. Чорна мантії була розірвана, особа оголилося з чорного капюшона та залите кров'ю, але вираз обличчя великого людини було спокійним. «Те, що колись було залишено тут злими людьми, буде віддано тільки тоді, коли люди моєї країни прийдуть вимагати це».
  
  Він стояв у кімнаті, яка займається всього кілька годин тому повинна була бути мирною простий каплицею, що перетворилася в склеп, обличчям до обличчя з високим китайцем. Грубий кам'яна підлога була посипана мертвими і вмираючими, китайцями сірої одязі і монахами в чорних одягах. На кожній з декількох дерев'яних лавок сиділи живі ченці, кожен в розірваній до пояса приховані і з руками, витягнутими над головою і прив'язаними до дерев'яного підлокітника. Над одним навколо них стояв похмурий китаєць з вигнутим ножем у руці; за кафедрою стояв кулеметник, направивши зброю на лежать на спині чоловіків; третя фігура у оливково-брунатних тонах сиділа в декількох кроках від Цінь-фу-Шу, і єдиний залишився чернець. Він, як і сам Цінь-фу, був озброєний кирпатим рушницею, а також карабіном.
  
  Нік притиснувся до стогони за дверима і витягнув голову в бік жах за межами его, відзначаючи кожну позицію, кожна зброя, кожну деталь сцени.
  
  Кулемет, карабін, два пістолети, один ножем і, можливо, ще один пістолет в потаємний кобурі, і один пояс з гранатами. І чотири людини використовували ih.
  
  Проти одного люгера, одного стилета і однієї газової гранати, які не робили відмінностей між другом і ворогом. Плюс один загін жінок, що знаходяться занадто далеко, щоб допомогти, і чия присутність у будь-якому випадку може бути тільки додатковим ускладненням.
  
  Дурень все ще кричав на високого спокійного ченця.
  
  «Ти знаєш, що значить померти, від ударів ножем в житті?» - заволав він. «Як ти думаєш, цим твоїм дурням у приховані це сподобається?»
  
  «Убий мене, якщо ти повинен убити», - спокійно сказав чернець. «Я молюся, щоб ти зберіг інших моїх бідних братів, тому що вони нічого не знають».
  
  "Ти молишся!" Цінь-фу завив чимось на зразок сміху.
  
  «Так, молися мені, дурень, і подивися, чи врятує це ih. Показати мені, де захований цей тайник, або подивися, як твій «бідні брати» плавають у власній крові ».
  
  «Вони не бояться смерті, і її теж. Краще, щоб цього доклали нитка».
  
  «Нитка» так". Особа Цінь-фу спотворилося в огидній масці садистською злості. «Ви будете благати про кінець, кожен з вас по черзі. Це ще не потік. Мао-Пий! »
  
  Чоловік з ножем і поясом з гранатами підняв очі і хмикнув.
  
  «Почни вирізати, будь ласка».
  
  «Спочатку кулеметник», - швидко вирішив Нік, інакше в кімнаті вибухне смертельна активного відпочинку, яка займається дійсно стане кінцем для всіх, крім Цінь-фу і його людей. Нік на секунду відвів погляд від кулеметника і побачив, як Мао-Пий вдарив ножем по оголених грудей найближчого лежачого на спині ченця і почав повільний розріз в плоть і вниз, до живота.
  
  «Він буде повільно випатрати», - приємно сказав Цінь-фу.
  
  Ніж описав звивистий, болісний шлях через життя лежачого на спині людини.
  
  Нік підняв Вильгельмину і уважно прицілився. Кулеметник з кафедри спостерігав за похмурим подіями з таким огидним захопленням, що зняв палець зі спускового гачка і легенько поклав великий пістолет на кафедру. Але палець на спусковому гачку Ніка вже стискав, а подовжений ніс Вільгельміни неухильно вказував на привабливу маленьку сцену між очима стрілка. Вільгельміна одного разу сплюнула своїм глухим гуркітливим звуком і поїхали смертоносне послання відверті додому вибухом, який залив кров і мізки про стіну кафедри. Вона вже націлилася на свою наступну мету, коли кулемет з гуркотом упав на підлогу каплиці, і навідник зник з виду.
  
  Потім - ніж з гранатами, хлопець, який акуратно обробляв ченця, який більше не міг стримувати свою біль в тиші.
  
  На частку секунди виникло замішання, коли голови повернулися до кафедрі, і ножик завмер. Нік вхопився за можливість, і швидко рушив вперед, присідаючи на низькому рівні, що змусило його
  
  
  
  
  в ту ж секунду пірнути за лаву, коли «Люгер» завдав удару в профіль похмурого людини. Вільгельміна сплюнула один, два рази; ковзнула по задній частині товстої голови своїм першим поцілунком, а потім зрізала його верхню частину. До того часу, як тіло впало, Нік знову втік. Кулі пронеслися mimmo його голови, і Цин-фу кричав щось незрозуміле.
  
  Двоє вбиті і два залишилося. Наступним був китаєць з карабіном, але у нього більше не було переваги в несподіванки і укриття було мало. Цінь-фу був біля вівтаря; він пірнув на єдину статую в каплиці, ймовірно, її фігуру святого покровителя, і вистрілив з криком. Але хлопець з карабіном був у стороні. На жаль, він був зайнятий, стріляючи навколо свого карабинаа в бік Ніка, і його мета постійно поліпшувалася.
  
  Нік низменному приземлився за тілом впав ченця і зробив один промах. Его людський щит сіпнувся від вогню у відповідь; він послав ще один швидкий постріл у бік вівтаря, почув, як той марно плюється нам в статую, нам в стіну, і кинувся боком під лаву. Обидва зброї тепер невблаганно націлювалися на нього. Останній постріл обпалив його своєю близькістю, і брат Какиснейм, як і раніше спокійний, гордий і хоробрий, якимось чином потрапив на лінію вогню. Нік швидко зісковзнув з ряду сидінь, ненадовго прихований за безладом дерев'яних планок та дроту, і підстрибнув у ярдах від своєї попередньої позиції з Вільгельміною, готової до дії. Цінь-фу-Шу - він здогадався, що це був той хлопець - все ще вистрілив з-за статуї, і Брат Яке ім'я все ще був в черзі - ні, він не був...!
  
  Одне з рушниць раптом перестав стріляти, і великий монах з тихим голосом боровся з карабинером за володіння карабіном. Скороминущу секунду карабін чоловіки беззвучно гойдався в повітрі, а потім він попрямував до ребер Брата для близького, але потужного пострілу, якого так і не відбулося. Великий монах відскочив з дивовижною спритністю - і, стрибнувши, він вивернув карабін. Інший чоловік обернувся до нього з гарчанням тваринної люті і встромив пістолет йому було майже в обличчя. Нік вистрілив у обережно з'являється постать Цінь-фу і вистрілив ще раз, буквально не замислюючись. Здавалося, Вільгельміна автоматично знайшла свою ціль. Пістолет вилетів навколо руки чоловіка і заскользил по підлозі. На мить китаєць постояв з здивованим виглядом, а потім великий приклад карабіна вдарив його его більше голів, розтрощивши його. Брат Какиснейм відступив, задоволений своїм смертельним ударом, і розгорнув гвинтівку в руках так, що її ніс був спрямований на прикриває статую Цінь-фу.
  
  "Attababy, брат!" - радісно крикнув Нік. «Прикрий его тил, а її дістану його спереду. І тобі краще здатися, ти за статуєю. Ти останній, хто залишився ".
  
  Пішла секунда абсолютної тиші. Цінь-фу зник з виду за статуєю святого. Нік стрімко підповз до він, на четвереньках, Вільгельміна була готова. Краєм ока він побачив, як великий монах тихенько переслідує статую з іншого боку.
  
  Потім він почув глухий клацання і виття люті. Цінь-фу вискочив з-за статуї, отшвырнув порожній пістолет, і рухом, занадто швидким для того, щоб його могло простежити, опинився біля підніжжя кафедри і підхопив впав кулемет.
  
  "Тоді ми всі помремо!" - закричав він, танцюючи невелику джигу маніакальною люті. «Подивіться на братів, на лавках, пов'язаних, як голуби, - подивіться, як вони помруть!» Він розвернувся і, пригнувшись, стрибнув до драбини з кафедри, приземлився, наполовину повернувшись до лавок, а кулемет попрямував до безпорадним фігур тих небагатьох, хто ще живий.
  
  Доручену у великого ченця карабін заревів і відкусив великий шматок від кафедри, але Цин-фу залишився неушкодженим.
  
  "Спочатку ти!" Цінь-фу закричав і зробив пулемемет в бік ченця.
  
  Нік впав на одне кожному людові, і вистрілив.
  
  Остання goggle Вільгельміни потрапила Цинфу в груди і відкинула його назад.
  
  «Забирайся з дороги его. Рідний брат!" - закричав Нік і стрибнув до драбини з кафедри з однією думкою - вирвати смертоносний кулемет з рук Цінь-фу, поки він не впав на всю кімнату.
  
  Він запізнився на частку секунди. Цінь-фу судорожно похитнувся в передсмертній агонії, і його палець натиснув курок. Потоки гарячого свинцю дудлили з кафедри і кусали шматки статуї, колишньої притулком Цінь-фу. Великий монах, що причаївся за ним, сердито заревів і впав так низменному, що дощ смерті заполонив його високо над його головою. Нік різко зупинився на нижній сходинці. Цінь-фу повільно падав, кулемет все ще тримався під пахвою, а його гарячий мозку вивергав дикі постріли крізь стіну кафедри і разжевывал його на шматки. Він не намагався прицілитися,
  
  
  
  
  
  в останній раз, і спрямувати його вогонь в кімнату. Він дивився на статую з дивним, нечитабельним виразом обличчя. Тепер не було потреби виривати у нього пістолет.
  
  Нік повернувся, щоб простежити за поглядом цих вмираючих очей.
  
  Голови статуй не було. Його тіло було розбитим в дюжині місць; одна рука була не замкнена, а у торсі була велика дірка. Навколо нього щось лилося. Все це похитнулося і розсипалося. А потім він впав. У Ніка перехопило подих, і по спині пробігла дрож.
  
  Зруйнований святий розколовся навпіл і извергнул потік блискучих предметів. За гіпсових ран посипались блискучі камені - червоні блищали вогнем, горіли зелені, як котячі очі в ночі, білі крижані, відкидаючи іскри, що раптом випромінюваного світла. Вони звякали і лязгали по підлозі, змішуючись з золотими прикрасами і підвісками, кільцями, ланцюжками, гіпсом і кров'ю.
  
  Цінь-фу знову закричав. Його обличчя перетворилося в щось нелюдське, коли він в агонії дивився на багатство, яке хотів. Крик був лепетом маніяка, який перейшов в божевільний рыдающий крик, а потім припинився назавжди. Він упав на місці і завмер у власній крові. Кулемет продовжував кашляти своїм безцільним градом куль, а потім мовчав.
  
  Нік упевнився, що він мертвий, перш ніж перевірити, що стало з великим ченцем. Але не було ніяких сумнівів в тому, що він був мертвий, як і всі вони, хто носив оливкові ганчірки, і багато навколо тих, хто був у порваних чорних шатах.
  
  Він почув протяжний вибуховою подих і повернувся, щоб побачити великого монаха, що дивиться на своїх Братів, на його склеп каплиці, з виразом невимовної боляче на обличчя.
  
  «Простий, що я прийшов занадто пізно». - тихо сказав Нік. «Я б віддав все, щоб цього уникнути». Він сховав Хьюго в рукав і почав різкими рішучими ударами розрізати пов'язаних ченців. «Але ти добре битися, брат», - додав він. «Ти і всі твої брати».
  
  Чернець витріщився на нього. "Хто ти?" - запитав він.
  
  - Ще один мисливець за скарбами, - рішуче сказав Нік. «А як тебе звуть, брат?»
  
  «Франциско. Батько. Молодець=) абат ». Біль посилилась людини великої людини. «Ти хочеш сказати, що я отримав твою допомогу тільки тому, що ти хочеш отримати цей закривавлені скарби для себе? Тому що - його теж не можу дозволити тобі цього, ще один мій, навіть якщо мені доведеться битися з тобою до смерті. Адже ти не мій співвітчизник; це не належить тобі ».
  
  Нік відірвався від свого завдання.
  
  «Скажіть мені одну річ - члени Тринітарії зустрічалися в цьому місці?»
  
  Абат кивнув. "Вони зробили. І тільки таким людям його передам це скарб. Її, розумію, що вони, хто це заховав, пішли, але вони теж були злими, і її б не віддав їм це. Її сем перемістив його з того місця, де його поклали, і сховав в статуї, щоб воно було безпечним для людей, які будуть його використовувати. Не знаю, ти хороший чи поганий, але це повинно дістатися тільки моїм співвітчизникам. Його вкрали у них: '
  
  "Як щодо роду Тринітаріїв?" - тихо запитав Нік. "Ви б, чи варто їм це?"
  
  Батько Франциско глянув на нього з зароджується надією. «Я б з радістю подарував ih їх. Їм, а не кому-небудь ».
  
  - Тоді її ih отримаю, - сказав Нік. «Вам знадобиться ih допомогу в прибиранні...».
  
  П'ятеро здорових ченців з розірваними до пояса рясами, один серйозно поранений, у іншого з життя текла кров, і один розпатланий настоятель витріщився на нього з подивом.
  
  «Я не розумію», - сказав настоятель.
  
  «Скоро будеш», - пообіцяв Нік. «І повірте мені, не так? Ваші люди - мої друзі ».
  
  Через кілька хвилина він вже був на дні долини біля підніжжя кам'яних східців, і видав пронизливий свист, що означав наближатися - обережно. Відповідь свист пролунав, коли він озирнувся в світлі раннього ранку. Поруч були мертві кубинці. Він вперше помітив, що у одного навколо них все ще була сильно пошкоджена рація. І з раптовим ознобом він подумав, скільки було розмов до того, як цьому хлопцеві відірвало голову.
  
  Паула з'явилася на верхньому краю ущелини. Він вказав на сходи. Вона зникла на мить, а потім знову з'явилася відкрито над ним, піднімаючись спочатку обережно, а потім швидкими кроками. До того часу, як інші з'явилися позаду нах, вона вже бігла до нього.
  
  * * *
  
  Сонце стояло високо, коли, нарешті, вони покинули Замок Чорних, Нік і п'ятеро жінок. Лючія тримала Інес і Хуаниту з собою, щоб допомогти абатові і його людям у ih похмурою завдання очистити завали смерті і руйнування, які були спадщиною Цінь-фу.
  
  Один за іншим вони піднімалися за грубими кам'яними сходами. Спочатку Нік з настороженими очима і вухами, і Вільгельміна напоготові, з двома китайськими гранатами в кишені. Потім Паула з кольтом .45. Потім троє жінок, у кожній навколо яких були грубо сплетені мішки з борошном, міцного прив'язані до ший і
  
  
  
  
  кожен тримав револьвер. Нарешті Луз, з китайським карабіном. Один за іншим вони досягли вершини і зібралися мовчазною групою під деревами, чекаючи сигналу Ніка.
  
  Нік стримав ih, змахнувши рукою, поки він дивився вперед, намагаючись пробити поглядом густе листя в я просив чогось, чого там не повинно було бути. Стовбури дерев... кущі... низменному звисають листя... Здавалося б, нічого нового не додали. І все ж его шкіра покалывала знайомим попереджувальним сигналом. Схил пагорба зовсім не був непрохідними джунглями; За гаєм, в якій чекали його партнери, були поляни, порізані розрізненими заростями, і горьківської покритих лишайниками скель, і це не було проблемою для тих, хто не заперечував проти невеликих вправ. Але це було чудове прикриття для засідки.
  
  А якщо припустити, що кубинець з радіо зумів послати повідомлення... що може бути краще, ніж знайти скарб, ніж підстерігати тих, хто знайшов його першим? Можливо, вони очікували, що вони накинуться на Цінь-фу, щоб схопити його, але, очевидно, їм було все одно, у кого це було, поки вони можуть отримати.
  
  Нік повернувся до своїх очікують жінкам.
  
  «Ви троє з мішками», - прошепотів він. «Приберіть ih по виду на кущі і залишайся з ними, що б нас трапилося, поки її тобі не свисну». Він побачив, як Альва відкрила рот через кнопку троянди, щоб заперечити, і його обличчя перетворилося на вираз, знайоме тим, хто знав його, як Майстри Кілл. «Ми все це вже проходили, і це замовлення. Ви, жінки, вирішили залишити це місце, замість того щоб чекати; тепер ти робиш, як я тобі кажу. Займайся і мовчи ».
  
  Альва здивовано подивилася на нього і позадкувала зі своїм мішком. Двоє інших мовчки пішли за ним.
  
  «Паула, Луз», - сказав Нік. «Пам'ятаєте, що я вам сказав. Залишайся позаду мене, і прикривайся усім, чим можеш ».
  
  Вони мовчки кивнули. Лус зробила крок у бік і швидко перевірив карабін. Погляд Ніка затримався на обличчя Паули.
  
  «Можливо, в цьому нічого не буде», - м'яко сказав він. «Але, будь ласка, не ризикуй». Він узяв її руку і злегка стиснув, а потім відвернувся.
  
  Вони мовчки пішли за ними на кілька кроків назад. Ему, кравець візьми, хотілося, щоб вони не були там, але якщо трапиться засідка, потрібно більше, ніж він сам, один чоловік, щоб залучити ih вогонь. Навряд чи вони віддадуть свої позиції сич одного розвідника. Отже, він, Паула Лус і повинні були стати приманкою. А може, вони будуть мухами в пастці для павука.
  
  Тепер він вибрався з-за дерев і перетнув галявину на низькому присяд, оглядаючи схил пагорба, на бігу. За ним йшли Паула і Луз, рухаючись зигзагами, як їм було наказано, ih ноги злегка цокали по опалим листям.
  
  Поки що жодних ознак засідки, і кущі з кожною хвилиною ставали все ріже. Це починало виглядати так, як ніби вони дісталися до будинку - геть, вдома і на волі, і тільки один останній свисток приніс їм скарб, що вбило стільки людей.
  
  Він був майже в дальньому кінці іншої поляни, коли перша черга прорвалася крізь дерева по обидві сторони від нього. Позаду нього пролунав крик і рев карабін. Нік кинувся до куща і витягнув навколо кишені гранату. Обернувшись, він побачив, як Лус, схопилася за горло і впала, а Паула пірнула в укриття в стовбурі дерева з пістолетом, вивергаючи невеликі черги вогню. Витяг гранату, порахував і кинув. Вона злетіла в повітря і з вибухом врізався в невисокий чагарник, який раптом перетворився на невеликий пекло навколо палаючих кущів і літаючих безформних речей. Двоє чоловіків, одягнених в знайому кубинську форму, вискочили навколо палаючих кущів з притиснутими до плечей гвинтівками. Нік застрелив одного навколо них з Вільгельміни, перш ніж хлопець ухилився, щоб дерево; інший пірнув за камінь і випустив чергу в бік Паули. Нік чув ee відповідь вогонь, коли він витягав з кишені іншу гранату і витягав чеку. Перехресний вогонь початку другої групи пронісся по галявині, шукаючи його, знаходячи майже его. Кулі ляскали над его головою, зриваючи кору і листя і розкидаючи ih уламки на нього, коли він відсмикнув руку і кинувся. В один жахливий момент він подумав, що граната вотум-вотум потрапить відвертими в голову Паулі, але вона впала в останню частку секунди і випустила потік пострілів через галявину. Граната пролетіла mimmo нах і з гуркотом приземлилася.
  
  Димова туман клубочився по схилу пагорба, і повітря наповнювався запахом палаючих проводів. Родзинка опалив особа Ніка, і він швидко пригнувся, коли гарячий свинець пронизав його з усіх сторін. Щось вдарило його в плече і оніміла рука; він. переклав Вильгельмину на свою ліву руку і швидко випустив кулі в бородату фігуру з автомататом. Хлопець впав, запустивши кулі в дерева.
  
  Паула все ще стріляла. Одне гніздо стрільців мовчало. Але був ще один, все ще активний, хоча кущі навколо нього палали, і тепер постріли по его кулемета літав навколо.
  
  
  
  
  
  Вільгельміна була марна проти смертоносного потоку свинцю. Нік засунув її назад у кобуру і кинувся до покинутого кубинському кулемету. Він біг, навіть коли підхопив його, присідаючи і ухиляючись до валуну на галявині. Его засадах подогнулась під ним, коли щось вдарило її з укусом, схожим на молот зі сталевими кігтями, але він сховався, і кинувся на всю довжину на скелю, вже стріляючи з вогневої позиції.
  
  Він зупинився тільки тоді, коли у нього скінчилися боєприпаси. А потім він зрозумів, що ніхто не стріляє. Він чекав довго, але все ще не було нам звук. Нарешті він невпевнено піднявся, кров текла по його нозі і плеча, а Вільгельміна здригнулася в його лівій руці, і подивився через галявину. Нічого не рухалося. Він запитливо щебетав. І, до його превеликий полегшенню, пролунав у відповідь щебет, який сказав йому, що Паула живий.
  
  Але він знав, що це може бути не потік, і він також знав, що вони двоє не зможуть поодинці протистояти подальших атак. Тому він вдихнув і подав пронизливий сигнал, що означає «Підійдіть - готуйтеся до атаки».
  
  А потім він почув крик. Паула.
  
  вона кричала «За тобою, за тобою!».
  
  Він болісно повернувся, Вільгельміна тицьнула в повітря.
  
  Два брудних, закривавлених людей вийшли, навколо кущів і кинулися на нього з вбивством в очах і мачете, розсікає повітря, як косами. Він вистрілив один раз, промахнувся; знову вистрілив і побачив, як один навколо них з криком впав, а потім інший напав на нього. Вільгельміна безсило клацнула, і він шпурнув її хлопцеві в обличчя. Ему нічого не дало, крім секунди, щоб витягнути Хьюго через рукава, а Хьюго був вістрям проти розгойдується мачете.
  
  Він тицьнув і ухилився, голосно проклинаючи свою безпорадність, я знаю, що у нього не було ніякої надії в пеклі, его єдиною марною рукою, однією марною ногою. Все, що він міг зробити, - це пригнутися, і вколоти, спробувати вивести хлопця за противаг, спробувати вирвати мачете з його рук. Він навіть не бачив, як інший наполовину піднявся і почав болісно ковзати до йому з піднятим мачете, нам третього чоловіка, який вийшов з-за дерев з револьвером, спрямованим на нього, наші дівчата, яка займається тихо зісковзнула з укриття вагаючись між трьома смертоносними цілями.
  
  Але він чув постріли. Те ж саме зробив кубинець, який відчайдушно рубав его тонко заточеним мачете, і на одну надіслану небесами секунду чоловік повернув голову і кинув погляд на звук вогню. Нік опустив голову, як бик, і кинувся в атаку. Усією своєю вагою він потрапив кубинцеві в житті і відкинув його назад, а потім Хьюго знову і знову був ему в шию. Мачете випало за безвольних пальців, і Нік підхопив його для останнього удару. А потім він встав, останній постріл все ще лунало в його вухах. В роті у нього був смак крові, звук крові у вухах, бачення крові, затуманивающей його очі, але він почув легкі shaggy, що наближаються навколо гаї на кінці яру, і побачив, як Паула падає на берег. всій території готелю, а її пістолета все ще димить. Вона стискала свої груди, і вся ee рука і вся розірвана сорочка була в крові. Тільки тоді він побачив чоловіка, який, мабуть, застрелив її, людини, який лежав мертвим, з револьвером у руці, і іншого кубинця з мачете, який був лиже, на йому, ніж він думав.
  
  Він підійшов до Паули і схопив її за руки. Наскільки він знав, навколо може бути ще дюжина живих кубинців, але його це не турбувало. Тому що Паула вмирала.
  
  Нік притиснув її до себе і молився про себе. «Паула, Паула», - прошепотів він. «Ах, Паула, чому...? Чому ти не врятувалася замість мене? "
  
  «Її готелю врятувати тебе», - сказала вона здалеку. «Готель, щоб ти жив, в готелі тобі дати». Вона глибоко зітхнула і подивилася йому в очі. «Дай тобі життя і всю мою любов», - чітко сказала вона.
  
  «Будь ласка, живим», - сказав він, я не знаю, що сказав. «Будь ласка, яскравою і дозволь мені любити тебе». Его руки злегка натиснули, і її губи торкнулися його.
  
  Він похитав її на руках і поцілував.
  
  На мить вона цілувала його.
  
  А потім вона померла.
  
  Пострілів більше не було. Три жінки мовчки дивилися зі сльозами на щоках. Він не бачив, ih доходу; він не готель ih бачити. Це було закінчено.
  
  * * *
  
  "І все було закінчено, її так розумію?" - тихо сказав Хок. В его крижаних блакитних очах було таке вираз, якого мало хто бачив. Можливо, це було співчуття.
  
  Нік кивнув. «Голосування і все. Комбінезони, які не треба поховати, подбати про цьому проклятому скарб, дрібні деталі в цьому роді. Але кубинці і китайці у нас би вже майже скінчилися, тому битися не було з хема. Коли ми повернулися в Санто-Домінго відбувся вуличний безлад, тому нас навіть і не помітили ». Він ніяково засовався на стільці. Це було лікарняний крісло в лікарняній палаті, і атмосфера його гнітила. «Це була різня, що все це»,
  
  
  
  
  
  - сказав він, дивлячись у вікно на блакитне небо за багато миль від Домініканської Республіки і думаючи про послеявляется смерті, який він залишив потім себе. «Не впевнений, що воно того варте».
  
  «Операція« Вибух »теж померла, - сказав Хоук, дивлячись на синій дим своєї сигари. «На даний момент це може не мати великого значення для вас, але для нас це дуже багато значить. У них там була гарна схема, і я думаю, що коли-небудь вони спробують її знову. Сподіваюся, ти будеш до них готовий ».
  
  "Так, її, сподіваюся, що так." - мляво сказав Нік.
  
  Хок випростався і подивився на нього зверху вниз.
  
  «Ні, - сказав він. «Але ви будете готові. І пам'ятай одну річ, Картер. Вони просили допомоги, і ви, чи варто їм те, що вони готелів. Побачимося у Вашингтоні наступного тижня.
  
  Він пішов так само раптово, як і прийшов.
  
  Нік розтулив кулак і подивився на рубінове кільце на руці. Лючія знайшла його на дні одного навколо мішків з борошном, коли залишки Грізних зібралися разом для останньої зустрічі.
  
  «Візьми, - сказала вона. «Це була Паула. Подумай про неї. Він думав про неї. Нитка
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Killmaster
  
  
  Полум'я Дракона
  
  
  
  
  
  Присвячується співробітників секретних служб Сполучених Штатів Америки
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Перша глава
  
  
  Випадкова зустріч
  
  
  
  
  
  Нік Картер, старший вбивця в AX, насолоджувався одним навколо своїх рідкісних моментів ейфорії. Кажуть, що навіть катові не потрібно дозволяти моменти задумі і спокійного роздуми. І хоча Нік не був катом, вона в самому прямому сенсі був катом. На даний момент відпочиваю. У відпустці. Смерть, що стосується Киллмастера, взяла відпустку. Це не означає, що Картер шталь недбалим або втратив пильність. Він прекрасно розумів, що кістлявий старий джентльмен кожну секунду стояв біля його ліктя, відповідаючи ему крок за кроком.
  
  
  Тепер, сидячи в глибокому ротанговом кріслі на задній палубі своїй орендованій яхти «Корсара», Нік спостерігав, як ще один навколо чудових заходів Гонконгу перетворюється в тліюче вугілля на заході. На північ останні осколки сонця розсипалися рожево-пурпурним блиском в сірих горах за річкою Фісташки Чун. Бамбуковий завісу почався в Шам Чунь. Двадцять миль від нього, відкрито через півострів Хау-Хой-Ванна до Джанк-Бей.
  
  
  Нік допив залишки коньяку і содової, і ліниво подумав, що «Бамбукова завісу» - дійсно евфемізм. На самому делле китайські червоні скинули через основу півострова бар'єр навколо сталі і бетону - доти, бункери, танкові пастки і ікла драконів.
  
  
  Mimmo Корсара пропливла постать із високими крилами і ліниво розвівається коричневим вітрилом, і Нік побачив, що це малюнок дракон вивергає полум'я. N3 дозволив собі криво посміхнутись. Дракони були дуже великими на Сході. Важливим було вміти розрізняти два основних типи драконів - паперових і справжніх.
  
  
  Він пробув у Гонконзі вже три дні, як старому китайському працівнику, ему не знадобилося багато часу, щоб зібрати дракона. Чутки неслися по Королівської колонії, як лісова пожежа, і там була бійка, на будь-який смак і вуха. Щось велике, дуже велике відбувалося в провінціях Гуандун через кордон. Китайці перекрили кордон і перекинули війська і танки у великій кількості. Потрапити в Китай було досить легко - принаймні, для селян і купців, - але вибратися звідси було інша справа. Ніхто, ну майже ніхто не виходив!
  
  
  Деякі песимісти в барах і клубах, говорили, що приготовлено воно. Великий дракон нарешті збирався зжерти маленького дракона.
  
  
  Киллмастер думав, що ні. Він взагалі намагався не думати про це - він був у відпустці, і це не було його справою, - але его складний і добре навчений розум, налаштований на такі військово-політичні питання, продовжував повертатися до чуток ih фактичної бази. . Такий, як було.
  
  
  Китайці були з-за чого-то в поту. Вони перебралися в кількості пари дивізій та кількох танкових рот. Схоже, вони зробили тонку гребінець я просив чогось або когось на своєму боці кордону. Що це, чи хто?
  
  
  Нік потягував коньяк з содовою і розминав свої великі гладкі м'язи. Йому було все одно. Це его був перший справжній відпустку за багато років. Він почував себе чудово, він бачив все в рожевому квітка. Його ноги, сильно обморожені під час його останньої місії в Тибеті, нарешті зажили. Він повністю відновив свою енергію, а разом з нею і величезну потребу насолоджуватися життям. У nen почала пробуджуватися нове бажання, в партії туги. Нік усвідомив, що це було, - і зацікавився.
  
  
  Він щось зробив з цим в той же вечір.
  
  
  Він постукав срібним гонгом по столику поруч з собою, не в силах стримати усмішку чистого чуттєвого задоволення. Це була дійсно солодке життя. Ему все ще було важко повірити. Хоук, його начальник у Вашингтоні, на самому делле стверджував, щоб Нік взяв відпустку на місяць! Отже, він був на «Корсарі», що стоїть на якорі в басейні Королівського гонконгського яхт-клубу. Добре. Він не хотів підключатися до берегових об'єктах. Радиофон між кораблем і берегом працював досить добре, і хоча його тіло може бути у відпустці, мозок його професійного агента - ні. Було так само добре тримати відстань між "Корсаром" і берегом. Гонконг був розсадником інтриг, шпигунським перехрестям світу, а у Киллмастера було набагато більше ворогів, ніж друзів.
  
  
  Его легенда була просто плейбой. Це був Кларк Харрінгтон за Талси, завантажений успадкованими нафтовими грошима, і у нього були всі документи, які підтверджують це. Яструб був самим послужливим у всіх цих справах, і Нік смутний задався питанням - не відгодовує чи его для чого-небудь Хок?
  
  
  Його думки перервав ляпанець маленьких гумових туфель. Це був Бій, який приніс ще коньяк і содову. Нік запозичив Фарби в Манілі разом з Корсаром і філіппінській командою.
  
  
  Бен Мизнер, позичив яхту Ніку, був змушений перервати свій круїз, щоб повернутися в Штати у термінових справах. Вони з Ніком коротко поговорили в барі аеропорту.
  
  
  «Її підібрав бідного маленького виродка в Сінгапурі», - пояснив Мизнер. «Голодував на вулиці. Наскільки її розумію, він намагається потрапити в Гонконг, щоб знайти своїх батьків, та йому не пощастило. Вони розійшлися, намагаючись вибратися навколо Китаю. Хлопчик - він не називає своє справжнє ім'я - Хлопчик намагався зробити це один на гумовому човні по Макао. Уявіть, що це намагається зробити дев'ятирічний хлопчик! У будь-якому випадку, він потрапив у тайфун, і вантажне судно підібрало его і відвезло в Сінгапурі. Обіцяв ему спробувати як-небудь доставити його в Гонконг коли-небудь, а зараз саме слушний час ».
  
  
  Бен Мизнер пояснив, що Корсару потрібна робота з ремонту, і вона повинна бути зроблена в Гонконзі.
  
  
  «Я купив його там», - сказав він. «І хочу її поставити його в сухий док, він ж фірми. Так що ви отримуєте його в потрібний вам час м'яч. Коли ви закінчите відпустку, передайте його будівельникам, і її потім заберу». А Бен Мизнер, який був мільйонером з народження і знав Ніка ще в коледжі, помахав йому на прощання і побіг до свого літака. Бен, звичайно, не мав наша найменшого уявлення про справжньої професії Ніка.
  
  
  Хлопчик взяв з срібного піднос високий матовий стакан і поставив його на стілець. Він підняв порожню склянку, дивлячись на Ніка вузькими темними очима. «Ти йдеш byemby dancee house? Її поправляю одяг, може, так?»
  
  
  Нік і Далекий дуже добре володіли пиджином. Хлопчик був з півночі Китаю і не говорив на кантонському діалекті. Нік вільно говорив на кантонському діалекті, але погано знав північні діалекти. Тому вони пішли на компроміс щодо лінгва-франка Сходу.
  
  
  Тепер N3 подивився на дитину неулыбчивым поглядом. Ему подобався Бій, і він бавив его, однак під час подорожі за Маніли він спробував прищепити трохи дисципліни. Це було нетільки. Хлопчик був вільною душею.
  
  
  «Може бути, підемо танцювати один раз, а може, і не підемо», - сказав Нік. Він вказав на сигарету, що звисає з губ Фарбою. "Скільки сигарет ти викурюєш сьогодні?" Він встановив обмеження - шість чоловік в день. Щось подібне до відлучення від грудей.
  
  
  Хлопчик підняв чотири пальці. «Дим тільки чотири штуки, міс Кларк. Клянуся, тільки чотири штуки!»
  
  
  Нік взяв свіжий коньяк і газовану воду. Він ще нам разу не зловив Фарби на брехні. «Хороший хлопчик, - сказав він. "Ви також не крали випивку?"
  
  
  Він заборонив Бою, який звернувся до мене упередженості до джинам, спиртне, і уважно стежив за шафою з алкогольними напоями. Тепер Нік простягнув руку. «Ключ до випивки, будь ласка».
  
  
  Хлопчик посміхнувся і простягнув ему ключ. «Я не брешу, міс Кларк. У мене є одна питуща. Але не красти - бери! Клянуся, кравець візьми, тільки одна питуща».
  
  
  Нік, намагаючись зберегти незворушний вигляд, розглядав хлопця над своєю випивкою. На хлопчика був мініатюрний матроський костюм, зрізаний для нього одним навколо членів екіпажу, і балетні тапочки гумові. Його волосся були густими, чорними, як смола, коротко стрижене. Він був схожий на немічну ляльку з шафрановою шкірою, іграшку, яка займається, може зламатися від дотику, і ніколи ще зовнішність не була такою хибною. Хлопчикові було дев'ять років - дев'яносто мудрості. Він знав майже все, що потрібно було знати про виворітній стороні життя. Він виріс в борделі і був сам по собі з п'яти років.
  
  
  Нік м'яко сказав: «Ти занадто багато лаєшся. І ти забагато п'єш. Один випив занадто багато. Тобі краще щорічно, малюк, або ти станеш наймолодшим алкоголіком у світі».
  
  
  Хлопчик зіпсував свої маленькі риси. "Не розумію. Що таке алкоголь?"
  
  
  Нік поплескав його по плечу. "Ти станеш алкоголіком, якщо не перестанеш пити.
  
  
  Мучи погано. А тепер ти підеш і разложишь мою одяг для вечері, а? Думаю, її йду в танцювальний будинок byemby. Ви викладаєте обідню одяг - танцювальний одяг. Ви зрозуміли? "
  
  
  Бій дивився на нього старими і настороженими очима на молодого, гладкому, як пелюстка, людина. Недопалок цигарки з золотим наконечником Ніка все ще тлів у нього на губах. Він, як і всі китайські бідняки, викурив б до останнього микродюйма.
  
  
  «Я їм», - сказав Бій. «Роби багато разів для Месі Miser. Її йду зараз». Він посміхнувся Ніку, оголивши маленькі перлинні зуби, і зник.
  
  
  Нік потягував коньяк з содовою, і дивувався, чому йому так не хочеться рухатися. Так ble лінуватися, легко піддатися цій м'якій життя. Він дивився, як біло-зелений пором «Стар» пливе в бік Коулуна. Пором пройшов недалеко від Corsair, і акуратний 65-футовий катер м'яко погойдувався на хвилях. У ніздрі N3 вдарив запах гавані, і він скривився. Гонконг означав «пахуча гавань», але це не так. Він ліниво гадав, скільки тел плаває в брудній & nb в даний момент. Гонконг був відмінним місцем для ефективної роботи сокирою і нічних розваг.
  
  
  Нік потягнувся в кріслі і напружив свої мускули. Потім він розслабився з напівзакритими очима і зізнався самому собі - его залишити почав псуватися. Якимось чином за останні кілька годин тонкий кинджал занепокоєння почав штрикати його. Чи це була всього лише від нудьги, - той підступний клин нудьги, який завжди мучило його, коли він занадто довго відлучався від роботи? Він не був людиною, щоб сидіти в тихих закутках життя. У мене, - зізнався він тепер, - майже була відпустка.
  
  
  На дев'яти драконівських пагорбах Коулуна загорівся мільйон золотих ламп. Праворуч від нього, на якірній стоянці під час тайфуну Яу Ма Тей, паперові ліхтарики світилися, як світлячки, на кожній щоглі. Вони підпалювали кулінарію Тянь Хау, морської богині, і Нік відчув ee їдкий осад на легкому вітерці. Гонконг, его, багаті і бідні, люди води і люди на дахах, жебраки на сходових вулицях і багаті у своїх віллах на вершині - всі вони були Гонконгом, і вони готувалися до нової ночі. Типова гонконгська ніч інтриг, зради, обману і смерті. Також життя, любові і надії. Сьогодні ввечері в Гонконзі чоловіки помруть і будуть зачаті діти.
  
  
  Нік дозволив холодного напою стекти ему по горлу. Тепер вже не було сумнівів в симптомах. Його власні особисті сигнали літав. Він занадто довго годував цнотливість. Що йому було потрібно сьогодні ввечері, так це прекрасна дівчина, яка займається увійде в дух речей, побачить світ і полюбить так, як він ih бачить. Гнучка, пахуча, ніжна, молода і красива дівчина, яка займається віддалася б без обмежень. Як це зробить Нік. Хто буде віддавати і брати з радістю і задоволенням в ніжні нічні години.
  
  
  Svi Ло?
  
  
  Нік Картер похитав головою. Тільки не Скоротилася Ло. Не сьогодні. Svi Ло була старим і цінних іншому, а також коханкою, і він повинен побачити її перед від'їздом з Гонконгу. Але не сьогодні. Сьогодні ввечері це повинна бути незнайомка, красива і хвилююча незнайомка. Пригоди манили його сьогодні ввечері. Так що він, зрештою, прийме запрошення Боба Ладвелла бал у Крикетного клубі і подивиться, що станеться.
  
  
  Нік возився м'язами і без допомоги рук підвівся з глибокого ротанга крісла. Його м'язи повернулися в форму. Его, мозок клацав. Він буде шукати пригод сьогодні ввечері, по жіночому типу, а завтра він подзвонить Хоука і попросить про призначення. Нік спустився по трапу за трьома сходинками на раз, насвистуючи невелику французьку мелодію. Жити було добре.
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Его апартаменти на кормі «Корсара» були найрозкішніше, що Нік коли-небудь бачив на борту корабля. Бен Мизнер діяв більш ніж добре - жиль, як каліф.
  
  
  Нік, намилюючи своє засмагле тіло в заскленій душовій кабіні, знову сказав собі, що настав час рухатися далі. Він був всього лише людиною - було багато мерців, які, якби вони були живі, оскаржили це - він був лише людиною, і було б занадто легко звикнути до розкоші. Це може погубити людину, особливо агентом. Розкіш може розбестити. Як добре це знали їх програму римляни! Ти почав дуже цінувати своє життя, і в його професії це був найвірніший спосіб її втратити. Вам це може зійти з рук в протягом довгого часу, але одного разу ви будете вагатись, перестанете думати, коли не буде часу думати. Це буде день, коли тебе вб'ють.
  
  
  Нік витерся рушником і почав голитися. Він насупився, дивлячись на своє відображення в запітнілому дзеркалі. Не для нього. Коли його вб'ють, це зробить людина краще за нього, а не тому, що він дозволив своїм рефлексам заіржавіти, а м'язи перетворилися в желе.
  
  
  Худе обличчя в дзеркалі все ще було виснаженим потім тибетської місії. Темно-каштанове волосся росло, і тепер ih можна було розділити зліва, густі і блискучі, і зробити красиву зачіску.
  
  
  Мочка був високим і в спокої, без зморшок. Ніс був прямим, і, хоча були невеликі сліди побоїв, ніколи не був зламаний. Очі над високими вилицями широко розставлені. Це були дивні очі, майже ніколи не нерухомі і міняють колір так само, як море. Рот, твердий і красивої форми, з відтінком чуттєвості, зазвичай був стриманим. Він міг посміхатися і сміятися, коли це було виправдано, але це був не той рот, який посміхався надто охоче, і він не сміявся над жартами дурнів. Цей рот також міг бути гірким, твердим і невблаганним.
  
  
  В цілому обличчя в дзеркалі було рухомим і виразним, що вказувало на що стоїть за ним ємний і дуже спритний мозок. У моменти терміновості, сильного стресу, коли кидали смерть життя або смерті, ця особа може приймати тверду невблаганність черепа.
  
  
  Тіло під особою було все, що могли зробити роки жорстоких і вимогливих тренувань. Тіло тоді всього експорту і незліченних тортур, підданих самим собі або іншим чином, все ще була майже в ідеальному стані. Плечі були масивними, але без незграбності, псує одяг; талія була вузькою, ноги засмаглими стовпами гладких м'язів. М'язи Ніка не були великими, особливо не привертали до себе уваги, але були схожі на сталеві троси. Вони рухалися під его гладкою шкірою так само легко, як промаслені мотузки.
  
  
  Нік вийшов з ванної, перев'язаний рушником навколо своєї худорлявою талією, і увійшов у простору спальню. Хлопець розклав на ліжку его вечірні речі: темні штани в атласну смужку, білий смокінг, плісировану сорочку з відкладним коміром, темно-бордова краватка, темно-бордовий пояс. Нам один клуб в світі не був більш формальним, ніж Гонконгський крикетний клуб. Вечірнє плаття було обов'язковим навіть на благодійних балах.
  
  
  Хлопчик, iso rta якого теліпався ще одна довга золота сигарета Ніка, ретельно полірував пару лакованих туфель. Як правило, він з трепетом дивився на торс Ніка. Хлопчик не знав, що таке грецький бог, і він ніколи не чув про Праксителе - багато майже втратили свідомість жінки висловлювали думку, що Нік Картер був не зовсім реальним, а скульптурою - але Хлопчик знав, чим він захоплювався. . Сам маленький і крихкий, він усією своєю маленькою порожньою душею жадав володіти тілом, як у AXE-man.
  
  
  Тепер він спробував обома крихітними руками обхопити біцепс Ніка. Його пальці не зустрілися. Хлопчик посміхнувся. «Я думаю, м'язи номер один. Добре, спробую її хоч раз?»
  
  
  Нік посміхнувся ему. "Ти вже хіллі один раз. Чому аски?"
  
  
  «Я чемний хлопчик, міс Кларк. Мені подобається, що одного разу у нього були такі ж м'язи, як і в тебе. Повернися в моє село і вбити всіх поганих людей».
  
  
  Нік струсив хлопця і натягнув білі боксери з ірландського льону. «Ви відмовитеся від сигарет і випивки, і, можливо, одного разу ви наростити м'язи. Ви спробуєте, а?»
  
  
  Хлопчик сумно похитав головою. «Я намагаюся, добре. Але чертовски добре. Її нам разу не виросту таким великим, як ти - я буду завжди маленьким китайським чоловічком».
  
  
  «Не хвилюйся, - сказав Нік. «У житті є речі, відомі як еквалайзери». Він глянув на ліжко. «Ей, ти забув хустку. Хингкичи. Ти хочеш, щоб мене вигнали навколо крикетного клубу невідповідний плаття?»
  
  
  Хлопчик ляснув себе по лобі. «Кравець візьми, її забув один раз.
  
  
  Нік ніжно його штовхнув. «Добре, ти йди і зроби це хабба. Та стежити за цим мовою».
  
  
  Коли Бій вийшов через кімнати, задзвонив телефон, що йде на берег. Нік підняв його. «Привіт. Тут Кларк Харрінгтон».
  
  
  Легкий тенор сказав: «Кларк? Це Боб. Як всі?»
  
  
  Це був Боб Ладвелл, старий ще. Насправді, він був одним з дуже небагатьох справжніх друзів Ніка Картера. Від БА. Перед AX. В той день це була чисто випадкова зустріч. Нік щойно залишив свого кравця на Натан-роуд і буквально врізався у Квасоля Ладвелла. Вони випили пару напоїв в готелі Peninsula у Коулуне - Боб виконував якесь дивне доручення, і Нік відправився на поромі, - а Боб згадав танці в Крикетного клубі сьогодні ввечері.
  
  
  Тепер Людвелл сказав: «Ти йдеш сьогодні на танці?»
  
  
  «Так. Її зараз одягаюся. Часу багато. Ти ж сказав в дев'ять, чи не так?»
  
  
  «Насправді. Дев'ять. Але я... я подумав, що ми можемо зустрітися трохи раніше, Кларк. Її готель би поговорити з тобою про щось».
  
  
  Нік знову відчув легенький укус кинджала занепокоєння. Було щось у тоні Людвелла, що його спантеличило, стурбувало. Якщо виходити від іншого чоловіка, це мало що значило. Але він знав правду про Боба Ладвелле.
  
  
  «Чудово, - сказав він легко. Він сказав свого професійного «я» відстати від нього і залишитися там. Ймовірно, це було нічого. "Де, Боб?"
  
  
  Повисла невелика тиша.
  
  
  Нарешті Ладвелл сказав: "Я думаю, ви візьмете валла-валлу?"
  
  
  «Напевно. На борту вахти тільки двоє чоловіків, і я не можу попросити ih укомплектувати катер. Так, її візьму водне таксі».
  
  
  «Добре. Її зустрінуся з вами на порту бар біля підніжжя Мандрагори-рід. Ви це знаєте? Це в секторі Ван Чай».
  
  
  Нік усміхнувся. «Ти віриш в небезпечну життя, приятель. Білий чоловік у вечірньому одязі Ван Чай просить про це, чи не так?»
  
  
  Сміх Людвелла здавався натягнутим. «Я думаю, ми зможемо подбати про себе, чи не так? Особливо ти!»
  
  
  Нік не пропустив завуальоване зауваження. Вони всі роки, що він знав Людвелла, цей чоловік був лиже всього до розкриття того, що він, у свою чергу, знав про Nike Картері.
  
  
  Він дозволив цього пройти зараз. «Добре», - сказав він коротко. «Я буду там через півгодини або близько того».
  
  
  Вони поговорили ще трохи, а потім Нік повісив трубку. Коли він повернувся до одягання, він злегка насупився. Ему не дуже сподобалося, як складався вечір. Нічого відчутного, звичайно, нічого, на що б він пальцем не вказав, але він адепт читати «нижче» голоси. І голос Ладвелла турбував його. Він здавався стривоженим і переляканим, як і Боб Ладвелл. Напевно, унаслідок. Боб Ладвелл був керівником ЦРУ в цій частині світу.
  
  
  Це була гра, в яку вони з Ладвеллом грали роками. Боб знав, що Нік був за AX, і ніколи не згадував про це. Нік знав, що Людвелл був агентом ЦРУ, і ніколи не подумав би згадати про це. Це була політика. Хоук був категорично проти будь-якого змішування двох частинах, за винятком крайньої необхідності. Але це було більше, ніж політика. Це був здоровий глузд, гарне ремесло. Агенти час від часу виявлялися в руки ворога, і нам один чоловік не міг нескінченно виносити тортури.
  
  
  Боб Ладвелл працював. Нік знав це з моменту ih випадкової зустрічі в той день. Ладвелл незворушно, з незворушним обличчям, і я знаю, що Нік зрозуміє професіонала, він сказав їй, що працює дрібним клерком в американському консульстві. Це була проста легенда. Нік негайно перекинув розмову на інші теми.
  
  
  Хлопчик повернувся з свежевыглаженным хингкичи, і Нік велів собі забути про це. Перестань турбуватися. Напевно, нічого. Може, Людвелл просто готель зайняти трохи грошей. Якби він працював під прикриттям, ему довелося б жити, як прикриття, а це було б нелегко в Гонконзі. Тим не менш, це необхідно зробити. І ЦРУ, і AX ретельно підійшли до цих питань. Ніщо не може зрадити агента так швидко, як занадто багато грошей.
  
  
  «Напевно, так воно і є, - подумав Нік. Він просто хоче зайняти кілька доларів. Він викурив ще одну сигарету і випив трохи коньяку з содовою, коли закінчив одягатися. Хлопчик застебнув пояс і відступив, щоб помилуватися своєю роботою. «Я думаю, номер один».
  
  
  Нік заглянув в довгий скляний стакан і погодився. Сьогодні він не зганьбить себе середовищі pucca-сахибов. Він був не вище невеликого марнославства і виявив, що майже пошкодував, що не взяв з собою кілька своїх медалей - медалей, які він ніколи не насмілювався носити. Вони б прикрашати білий смокінг. Що ще більш важливо, вони могли б залучити правильний жіночий погляд.
  
  
  Він витягнув навколо гаманця пачку гонконгських доларів і простягнув Бою. На даний момент гонконгський долар коштував близько 17 центів.
  
  
  «Може бути, ви одного разу зійде на берег сьогодні ввечері, і пошукаєте маму і тата», - сказав він. запропонував. «Може, сьогодні ввечері знайду».
  
  
  На худому обличчі хлопчика з'явився вираз відрази. «Може бути, не знайду, я думаю. Те ж саме, що і вчора, і позавчора. Занадто багатьох мам і тат у Гонконгу! Я думаю, може бути, Хлопчик буде сиротою-сином, поки не помре».
  
  
  Ніку довелося посміхнутися. Він підштовхнув дитини на день. «Я знаю одне, Джуніор. Її збираюся отримати великий шматок мила і вимити рот».
  
  
  З порога Дальній глянув на нього з юнацькою хитрістю. «Я думаю, у тебе може бути леді сьогодні ввечері. Ти не хочеш, щоб Близький був поруч?»
  
  
  «Ти прав, Конфуцій. А тепер злітай один раз. Побий його, перш ніж її, тебе поб'ю».
  
  
  Хлопчик посміхнувся. «Ви блефуєте, міс Кларк. Не перемагати. Ви хороша людина». Він зник.
  
  
  Нік замкнув двері. Він підійшов до величезного ліжка, вивудив під матрацом і витягнув великий мішечок промасленого шовку. Звідси він взяв свою зброю.
  
  
  Це був «Люгер», 9 мм, урізаний, гладкий, змащений і смертоносний. Вільгельміна. Його кохана дівчина. І стилет Хьюго на рукояті. Гострий, як голка. Рифлена для крові, ідеально збалансований для метання. З апетитом до серцевої крові. І, нарешті, спеціаліст П'єр, маленька газова бомба. Граната, розміром не більше м'ячі для гольфу. Миттєва смерть.
  
  
  Нік глянув на своє зап'ястя. Ще багато часу. За давньою звичкою він розібрав «Люгер» і знову зібрав його, працюючи на дотик, обмірковуючи події дня і вечора попереду.
  
  
  Він все ще був неспокійний, нервовий. Почуття нікуди не поділося. А N3, Киллмастер, навчився довіряти своїм передчуттям. Роки небезпек, близьких пагонів від смерті створили в nen свого роду психологічний камертон. Вилка тепер трохи тремтіла, випромінюючи невеликі небезпечні хвилі.
  
  
  Нік вибрав на вечір стилет. Він зняв білий смокінг і поправив м'які замшеві піхви на правому передпліччі, з внутрішньої сторони між ліктем і зап'ястям. Він протестував спускову пружину, різко зігнувши зап'ясті всередину. Стилет легко і точно впав йому в долоню, готовий до кидка або ударів. Нік вставив его і одягнув смокінг. Він поклав «Люгер» і «П'єр» назад в промаслений шовковий мішечок і знову сховав ih під матрац.
  
  
  До того часу, як він вийшов на палубу, він знову насвистував французьку мелодію. Його настрій був піднесений, і він з нетерпінням чекав вечора, що б нам сталося. Це було комфортне року в Гонконзі з температурою близько шістдесяти градусів і невеликими дощами. Він стояв прохолодний грудневої ночі, і глибоко вдихав запах гавані. Олья подрида з риби та дизельного палива, за джосса і вареного рису, по гниючого дерева і нещодавно пофарбованої сталі, навколо квітів, скипидару та конопель, туристів і відвідувачів. Хороших хлопців і поганих хлопців. Життя і смерті, любові і ненависті.
  
  
  Коулун сяяв, як різнобарвна різдвяна надія, відповідаючи незліченних зірок в ясному небі. Повний місяць була жовтим черепом, відбиваючись у спокійній гавані. З панелі Коулун, прив'язаний білий лайнер видав останній призов до пасажирів, які прямують в Штати.
  
  
  Нік викликав одного з філіппінських матросів і попросив покликати людину валла-валлу. «Корсара» був пришвартований приблизно в 500 ярдів від берега. Це штопора п'яти хвилина, якщо він отримає моторний катер, і трохи більше, якщо це буде один навколо одягнених в синє сампанів .
  
  
  Боб Ладвелл буде чекати його біля підніжжя Мандрагрейк-рід, недалеко від Хеннессі-роуд з наближенням горами. Нік помацав свій товстий гаманець і зловив себе на тому, що пристрасно сподівається, що все, що потрібно Бобу, - це позика.
  
  
  Він знову глибоко зітхнув і подумав, що відчув у повітрі новий запах. Духи? Ніжний запах, м'який, чуттєвий, яким міг би бути невеликий приємний гріхом. Нік Картер посміхнувся. Жити було добре. І десь у всій цій блискучою красою Гонконгу повинна бути жінка. Чекає. Чекає тільки его.
  
  
  
  
  
  
  Друга глава.
  
  
  Червоний Рикша
  
  
  
  
  
  По дорозі дівчина з валла-валла - гей, було не менше п'ятдесяти, з підтягнутою фігурою і зморщеним коричневим особою, одягнена в чистий блакитний денім - запитала Ніка, чи не хоче він дівчину на вечір. Вона знала, що він цього не зробить, принаймні, не з тих дівчат, яких вона могла запропонувати, але в будь-якому випадку вона відчувала себе зобов'язаною рекламувати навантаження. Цей красивий круглоглазый виглядав процвітаючим і добросердих. Жінка-сампан знала, що він не за англійців - від холодноглазых, короткий говорять сахибов мало чого можна було очікувати.
  
  
  Нік м'яко розсміявся над питанням і зізнався, що дійсно шукає дівчину. Але не одну, - швидко додав він, - одна навколо дівчат в Шанхаї Гай. Остання була «вулицею» сампанів в притулок від тайфуну Яу Ма Тей. Дівчат, хоча і не отримали дозволу від британської поліції, це не турбувало, поки вони тримали свої красиві носи подалі від неприємностей.
  
  
  «Хороша дівчинка», - наполягала жінка-сампан. «Приємно займатися любов'ю. Приємним чиста. Тобі подобається, обіцяю. Для тебе її знаходжу особливу дівчину номер один».
  
  
  Нік посміхнувся ей. «Не сьогодні, плотва. Сьогодні ввечері її сам знайду свою дівчину. Її, сподіваюся, це особливе місце номер один. Все одно спасибі, але ні, дякую. Ось, позавтракай трохи м'яса з рисом». Він дав гей чималі чайові.
  
  
  Ee беззубе обличчя скривилось від вдячності. На м'якому кантонському діалекті вона визначився: «М'яка родового. Нехай птах любові милий поет для тебе».
  
  
  «Хо " вау», - відповів Нік, теж на кантонському діалекті, і побачив здивування в її очах-намистинках. Его вільне володіння кантонським діалектом було секретом, який він зазвичай тримав при собі.
  
  
  Вона висадила я беріг на хиткому пірсі біля підніжжя Мандрагори-рід. Ніжний бузковий колір сутінків змінився яскравим темно-синім, холодної парчею, інкрустованою мільйонами золотих дорогоцінного каміння гонконгських вогнів. На мить Нік затримався в маленькому анклаві тиші й тіні біля глухої стіни великого пагорба. Веб-жовта лампочка в олов'яній плафоні висвітлювала трафаретні чорні букви на маленькій задній день вдома: Хунг Хін Hong, Чандлер.
  
  
  Знак спростував повідомлення в змі Ніку, що він повинен подбати про те, щоб відправити Корсара в сухий док, як він і обіцяв Бену Мизнеру. Можливо, завтра, перш ніж він подзвонить Хоука і запитає...
  
  
  Щось рухалося в плямі тіні біля обриву. Черевик подряпав бруд. Нік стрімко підійшов до кришки гниючого боллард, стискаючи стилет в долоні.
  
  
  Він чекав, мовчки і готовий. Напевно, нічого. Самотній нюхач опіуму, можливо, будує чуттєві сни на тлі реальності ночі під відкритим небом.
  
  
  "Нік?"
  
  
  Голос Боба Людвелла, високий і напружений, з легким натяком на тремтіння. Киллмастер тихо вилаявся про себе. Кравець! Привітання, «Нік», було всім, що їй треба було знати. Ладвелл прикривався. Він не просто готель позичити гроші. У нього були проблеми, можливо, серйозні неприємності, і він готель поділитися цим з Ніком. N3 криво усміхнувся і знову вилаявся собі під ніс. Его, інстинкти були правильними. Але друзі були друзями, і ну було трохи. І правила повинні були порушуватися при певних інших обставин. Нік Картер ніколи не жив повністю по книзі.
  
  
  Він Хьюго засунув назад у піхви і вийшов з-за тумби. «Привіт, Боб. Чому все це метушиться? Це може бути небезпечно, чувак!»
  
  
  «Я знаю... я знаю. Але я працюю, як ти повинен знати, і мені потрібно бути чертовски обережним».
  
  
  Людвелл покинув тінь і рвонув до пірсу. Це був невисокий чоловік, але широкий і сильний, і з-за плечей він здавався нижчим, ніж був на самому делле. Він був у вечірньому одязі, як і Нік, але був одягнений в чорний хомбург і білий шовковий шарф. Легке пальто було накинуто на його широкі плечі в стилі платить.
  
  
  Підійшовши лиже, Нік побачив, як сіпається мускул на гладко поголеною щоці Людвелла. В той день він помітив такий же твк у барі готелю Peninsula. В его інший було дуже погане нервовий стан.
  
  
  Раптом у цю коротку мить Нік зрозумів, що це було більше, ніж просто нерви. Его впевнена інтуїція підказувала йому, що це було у Людвелла. Страх був написаний на всьому людині. У Людвелла закінчилися нерви, він був на межі. У людини, будь-якого чоловіка, було стільки нервів, стільки мужності, а коли вони пішли - вони пішли! Назавжди. Настав час Людвеллу піти. Виходь на вулицю.
  
  
  Людвелл злегка торкнувся руки Ніка. «Підемо звідси. Занадто темно. Мені треба поговорити з тобою, Нік, і мені доведеться поговорити позачергово. Зламати охорону і прикриття. Добре?»
  
  
  Нік подивився на свого друга м'яким поглядом. «Ти вже сильно розібрався, старий ще. Мене звуть Харрінгтон, пам'ятаєш? Кларк Харрінгтон. Хто цей персонаж, Нік?»
  
  
  Людвелл намацав сигарету і закурив її злегка тремтячими пальцями. Він подивився на Ніка поверх короткої пензлика полум'я. «Давай забудемо про прикриття на наступні півгодини, так? Ви Нік Картер, а її - ну, її все ще Ладвелл. Її не використовую прикриття. PTB не вважала це за необхідне. ти AX, а її - з ЦРУ, і ми будемо так грати деякий час. Добре? "
  
  
  «Добре, - сказав Нік. «Це повинно бути важливо, інакше ви б цього не зробили. Але можновладцям це не сподобається. Ви це знаєте».
  
  
  Людвелл знову потягнув Ніка за рукав. «Я знаю це. На цей раз нічого не поробиш. Пішли. Тут є прохід, що веде на Хеннессі-роуд. Ми можемо взяти таксі».
  
  
  Вони рухалися по вузькому проходу між обвалами. В свіжому повітрі пахло рибою і тунговим маслом. Нік сказав, злегка намагаючись підняти настрій своєму супутнику: «Таксі? У мене сьогодні романтичний настрій. Як щодо рикші?»
  
  
  Людвелл похитав головою. «Занадто повільно. У нас всього півгодини. Мені потрібно зв'язатися з крикетним клубом. У будь-якому випадку, у рикш довгі вуха. Ми можемо закрити перегородку в таксі».
  
  
  Через кілька хвилина вони опинилися в яскравому півмісяці Ван Чай, без смаку районі кабаре, size та дешевих готелів. Людство вирувало на вулицях, як розплавлена лава - шлак потрібно було змити вранці.
  
  
  В такий ранній час на Хеннессі-роуд панував рух, і пішоходи заплуталися в безнадійній мішанині. Маленькі китайські копи в білих нарукавниках відчайдушно намагалися впоратися з цим через своїх високих кіосків. Машини повзли, як поранені дракони. Величезні червоні двоповерхові автобуси вивергали свої отруйні пари в лабіринт рикш, велорикш, таксі та приватних автомобілів. Нічне повітря пахнув маслянистим запахом смаженої нити. Крізь рев музичного магазину чувся постійний стукіт плиток для гри в маджонг. Під неоновою вивіскою «Тигровий бальзам» струнка китайська повія намагалася спокусити растрепанного члена Королівського гонконгського полків.
  
  
  Людвелл зупинився і з огидою подивився на цю сцену. «Кравець! Це безлад. Ми ніколи не знайдемо тут таксі». Він взяв Ніка за руку і повів до виходу на вузьку вуличку, що веде вгору. «Давай прорежем тут до Квінс-роуд. У тебе є більше шансів».
  
  
  Вони пірнули у вузьку середньовічну сходову вуличку і почали підніматися. Нік побачив, що Людвелл кидає обережні погляди назад.
  
  
  "Ви чекаєте компанію, Людвелл? »
  
  
  Він говорив недбало, але, тим не менше, був трохи стурбований. Людвелл явно ухилявся від хвоста. Швидше за все, він спритно ухилився - він був старий і досвідчений оперативник. він не зміг втратити хвіст, тоді Нік був неминуче пов'язаний з людиною з ЦРУ. Ця думка не сподобалася ему. Вона сподобається Хоука ще менше.
  
  
  Нік подумки зітхнув і знизав масивними плечима. Занадто пізно хвилюватися. Його другом був у біді, і якщо б він міг допомогти, не жертвуючи AX, він би допоміг. І взяв на себе наслідки.
  
  
  У ревматизму его штопора Ладвелл сказав: «Не про що турбуватися. У мене вже пару днів був хвіст, але його втратив его сьогодні ніяк не коли. Це була одна навколо причин, по якій ми поїхали на поромі. Її, звичайно, ми зараз наодинці. Але у мене є звичка, кравець візьми. Її навіть не можу піти в ванну, не озираючись! "
  
  
  N3 міг тільки посміятися від співчуття. Він знав це відчуття.
  
  
  Вгорі вулиці, поруч зі зміїним магазином, де самотня домогосподарка розбирала дракон для завтрашнього сніданку, вони помітили таксі «Мерседес», пробирающееся по Королівській дорозі. Це був один навколо нових дизелів. Лудвелл вітав його і дав інструкції водієві на кантонському мовою. Потім акуратно загорнув скляну перегородку.
  
  
  Нік Картер схрестив свої довгі ноги і поправив гострі, як бритва, складки на брюках. Він закурив сигарету з золотим наконечником і простягнув футляр Людвеллу, але той відмовився. Замість цього співробітник ЦРУ витягнув сигарету з зім'ятою синьої пачки Great Wall і закурив. Нік понюхав різкий поворот сук-ієни. На відкритому повітрі він цього не помітив. Місцевий тютюн був вбивством для західного горла.
  
  
  Картер відмахнувся від їдких випарів. «Як ти можеш палити таку погань? Мені б голову відірвало».
  
  
  Людвелл глибоко зітхнув. «Мені це подобається. Її занадто довго пробув у Китаї, голосування в чому проблема. Мені треба піти, Нік. Її збираюся піти, нарешті, цієї останньої роботи. Якщо...»
  
  
  Він обірвався. Вони минули вуличний ліхтар, і Нік побачив, як твк шаленій працює на щоці Людвелла. "Якщо що, Боб?"
  
  
  Сергій пройшов, і вони знову опинилися в тіні. Він почув зітхання Людвелла. Ніж-то це неприємно нагадало Ніку вмираючої людини.
  
  
  «Останнім часом у мене було неприємне передчуття», - сказав Ладвелл. «Назвіть це передчуттям, якщо хочете. І не смійтеся, Нік, поки не вислухаєте мене».
  
  
  "Хто сміється?"
  
  
  "Добре, тоді. Як я вже сказав, у мене було таке відчуття, що я не виберуся навколо цього. Її так чертовски впевнений у цьому, що це зводить мене з розуму. Я ... я не думаю, що я Повинен вам сказати, що мої нерви досить сильноо потрепались? "
  
  
  «Ні», - м'яко сказав Нік. «Ти не повинен мені це говорити».
  
  
  Таксі повернуло прямо у багато прикрашеного фасаду магазину «Даймару» з гірляндами яскравих паперових ліхтарів. Тепер вони прямували в Тай Ханг. Коли вони повернули, Нік озирнувся, зі слабким веселощами подумавши, що він майже такий же поганий, як Ладвелл.
  
  
  Позаду у них не було нічого, крім самотній червоній рикші. Він був безлюдний, вежі опускав голову. Без сумніву, він їде додому до свого піддону і рісу в якихось нетрях з пакувальними ящиками.
  
  
  Людвелл зняв чорний хомбург і витер свій високий мочка чистим складеним носовою хусткою. Ніч була свіжою, майже холодної, але Нік побачив краплі банк на блідій шкірі. Він зауважив, що Людвелл швидко лисіє. Нік запустив велику руку в свої густі волосся і подумав: йому було, мабуть, зараз близько п'ятдесяти.
  
  
  Людвелл витер пов'язку на капелюсі і надів її. Він закурив ще одну різку китайську сигарету і викинув сірник у вікно. Не дивлячись на Ніка, він сказав: «Ти знаєш, скільки разів її був у Червоному Китаї? І знову?»
  
  
  Нік сказав, що не знає. Не міг вгадати.
  
  
  «Двадцять разів», - сказав Ладвелл. «Цей старий глечик натрапив на колодязь двадцять разів! І завжди повертався цілим - або майже так. У мене було кілька шрамів. Але тепер мені потрібно зробити це знову, і у мене таке відчуття, що на цей раз її не приїду. І ця поїздка - найважливіша справді великих речей, Нік. Вершина! Її я повинен це зробити, але чомусь не думаю, що зможу. На цей раз старий глечик буде зруйнований, Нік ".
  
  
  Це був дуже стурбований чоловік. Нік коротко подумав, що він міг би сказати або зробити, щоб поліпшити настрій свого друга. Напевно, небагато. Може, краще тримати рот на замку. Людвелл був ветераном, досвідченим і дуже здібним агентом. Він не був невротиком і роблячи вигляд, точно не боягузом. І все ж Нік подумав, що ему краще спробувати.
  
  
  Іншим тоном він сказав: «З якою сивиллой ви консультувалися останнім часом?»
  
  
  Людвелл кивнув. «Я знаю - це важко сприймати всерйоз. Зазвичай її б не шталь. Але на цей раз все по-іншому. Її знаю! Та це все одно, що носити в животі сотню фунтів бетону».
  
  
  Нік посміхнувся ему і поплескав його по коліну. «Гаразд, Боб. Все це нісенітниця, і ти це знаєш. Я маю на увазі, що стосується передчуття. Якщо в тебе більше даних, значить, воно росте, і ти нічого не можеш з цим зробити. Ніхто навколо нас не може . І ніхто не може нам допомогти. Пам'ятаєте фразу Фауста: «Не повідомляйте мені, будь-які звуки ви чули, бо ніхто не може мені допомогти»? Це частина життя агента, хлопець. Але це був незаперечний факт. . Фауст особисто зіткнувся з Дияволом. Передчуття, в яку я не вірю. Я не думаю, що це відбувається таким чином. Коли ви його отримуєте, ви отримуєте его швидко, з несподіваного джерела. Ніколи не знаєш, що тебе вразило. . "
  
  
  Людвелл похитав головою. «Ні. Ти помиляєшся, Нік. Ми з тобою думаємо по-різному. І взагалі, у мене немає твоєї нервової структури».
  
  
  Нік вивудив нову сигарету. Він сказав легко. - "Хто її має?"
  
  
  Людвелл похмуро подивився на нього. «Так. Ти щасливий - ти начебто супермена. Але я не такий. І не тільки його, Нік. Всі ознаки вказують на невдачу».
  
  
  Нік зупинився, закурюючи сигарету, і втупився на свого компаньйона. Його очі трохи звузилися, він запитав: «Які знаки?» Невже теж Людвелл дійсно відвідував сивиллу?
  
  
  Людвелл повернувся на сидіння обличчям до агента АХ. Його очі хотіли по обличчю Ніка реакцію на його слова. «І Цзін», - сказав він. «Книга Змін. Минулого тижня її пішов у буддійський храм, Нік. Її, розмовляв з головною жрицею. Вона підтвердила те, що я почував - її відчув це, Нік!»
  
  
  Нік Картер не засміявся. Ему ніколи не хотілося сміятися менше. Хоча він не вірив у такого роду пророцтва, тим не менш він не висміював ih. Для цього він був занадто старим китайцем. Тепер він тихенько свиснув і довго дивився на свого друга, на якому були присутні суміш жалості, співчуття і презирства. Останнє було, навмисно. Людвелл дуже потребував у невеликій напрузі, в невеликому грубому розмові з боку потрібної людини.
  
  
  «У тебе все добре, - сказав Нік. «Як тобі це вдалося! Що жриця використовувала - стебла деревію або палички з пророкуваннями? Або, може бути, печиво з передбаченнями?»
  
  
  Людвелл лише сумно посміхнувся, і тоді Нік зрозумів, що цей аргумент безнадійний. Якщо він не може розсердити хлопця, в цьому немає ніякого сенсу.
  
  
  «Я сказав тобі», - сказав Ладвелл. «Я був у Китаї занадто довго. Її вже не зовсім розумію, у що я вірю - крім того, що я помру під час цієї місії. І голос де ти потрібен, Нік. Її, хочу, щоб ти зробив що-небудь для мене. Щось особисте, що не має відношення до операції. Я не можу і не хочу втягувати вас у це. Суто справа ЦРУ ".
  
  
  «Приємно це знати», - сказав N3 трохи ущипливо. «Принаймні, ви не повністю прирекли себе».
  
  
  Людвелл поліз у свій смокінг і витягнув довгий товстий коричневий конверт. Він передав його Ніку. «На самому делле, все дуже просто. І все відкрито. Нічого хитрого або незаконного. Це стосується моєї дружини і дітей».
  
  
  Повільна таксі до цього часу обогнуло стадіон і проїхало mimmo гоночної траси праворуч від них. Скоро вони опиняться на кеннеді, ny-рід.
  
  
  Нік Картер прибрав конверт у внутрішній нагрудний хвилину. Він відчув потріскування товстого паперу в конверті. "Що мені з цим робити?"
  
  
  "Просто потримай це для мене. Якщо її помиляюся щодо цього почуття, якщо її знову зайду і вийду, її буду поруч, щоб забрати його. Якщо я не зв'яжуся з тобою протягом неділях, ти мусиш відкрити його. Всередині інструкції. Це все, що я хочу від тебе. "
  
  
  Нік подивився у вікно. «Добре, це угода. Але ти будеш почувати себе біса нерозумно, коли її поверну його тобі».
  
  
  «Сподіваюся, Нік. Бог знає, що я на це сподіваюся».
  
  
  Деякий час вони їхали мовчки. Нік озирнувся. Позаду них сиділа пара машин, ih вогні сяяли яскравими місяцями, але жодного сліду червоної рикші. Людвелл прочистив горло. «Я хочу сказати тобі, що-що, Нік. Те, що я ніколи не думав, що розповім кому-небудь. Але, може бути, це допоможе тобі зрозуміти облад мені і про це ... цьому передчутті, яке у мене є».
  
  
  "Чому ні?" Нік відкрив портсигар. «Поки ми це робимо, зніми з себе все, приятель. Старий батько священик Картер, як вони звуть мене».
  
  
  Особа Людвелла було похмурим, багровим в небагатьох миготливих вогнях. «Ви назвали мене боягузом? Ненадійним агентом? Навіть, може бути, зрадником? Ви б назвали мене чим-небудь навколо цього?»
  
  
  Нік міг правдиво відповісти на цей штопора. Не для протоколу, не припускаючи, що він знає, він багато знав про Боба Ладвелле. Головний осіб ЦРУ на Далекому Сході. Надійний. Бездоганний, як дружина Цезаря. Умілий і досвідчений у своїй відповідальній роботі. Нік без тіні удаваної скромності подумав, що якщо б такі оцінки були, то Ладвелл був би дуже близько позаду себе. І Нік думали себе кращим.
  
  
  «Ні, - сказав він нарешті, -
  
  
  Її б не шталь називати вас такими речами. Ніхто не міг. Так?"
  
  
  Людвелл розслабився на шкіряному сидінні. Він віддав довгий втомлений зітхання. «Тому що я повинен був почати цю місію на минулого тижня. Її повинен був це зробити. Її міг би. У мене все було готове. Але її не пішов».
  
  
  Він закрив обличчя рукою, немов захищаючи його AX-man-а. «Я не міг піти, Нік! Її втратив душу. Її втратив голову. Її провалився, але добре. Її підвісив своїх людей на іншій стороні і піддав ih жахливої небезпеки. Те, що я зробив, було непростимо. Але я просто не міг Нічого не поробиш - він не міг змусити себе піти. Не тоді ".
  
  
  Гострий професійний мозок Ніка метався, вбираючи деталі і нюанси, як спрагла губка. Він знав, що Людвелл говорить правду - цієї людини переповнювали почуття провини і страху.
  
  
  Один фактор відразу привернув увагу N3. Все, що сказав ему Людвелл, почала формувати зв'язок, зв'язок з чутками, що циркулюють в Королівській колонії.
  
  
  Він витріщився на Людвелла. «Але тепер ти йдеш? Може, сьогодні ввечері?»
  
  
  «Так. Її повинен я. Думаю, зараз зі мною все в порядку. Пару днів її був п'яний, а потім вирвався навколо цього стану. Мені пощастило. Її справляюся з цим в повній самоті. Це дуже делікатно, і в будь-якому випадку ми у мене зараз брак рук. Ніхто не знав, що я зіпсував це. Якщо її зможу це здійснити, ніхто ніколи не дізнається. Крім вас. "
  
  
  Нік відчув справжню жалість до Людвеллу. Чоловік, мабуть, був у пеклі і повернувся. Навіть зараз, якщо факти коли-небудь стануть відомі, его погрожували зганьбити і звільнити. Може, навіть в'язниця.
  
  
  «Ви розумієте, - продовжив Ладвелл, - чому її повинен виконати цю місію. Навіть відчуваючи, як я вступаю з нею. Якщо її збираюся померти, її треба спочатку знову поглянути на себе. Щорічно на себе без відрази. І її, пообіцяв собі, і я обіцяю вам, що якщо вийду, її негайно піду у відставку. Її має, звичайно. Її ніколи не зможу знову довіряти собі ».
  
  
  N3 кивнув. «Так, тобі доведеться піти у відставку. Приділяти цьому нитка і йди додому до джин і дітям». У приватному порядку він думав, що будь-який чоловік з дружиною і дітьми не має ніякого відношення до професії. Це було помстою долі заручників. Але тоді він на самому делле знав про це дуже мало. Він не був навколо тих, хто любить трубку і тапочки.
  
  
  Людвелл закурив ще одну їдку сигарету з ієною. Його пальці тремтіли.
  
  
  Професіонал в обличчя Ніка сказав: «Тепер буде складніше, чи не так? Я маю на увазі входити і виходити. Складніше, ніж якщо б ви пішли на минулому тижні? Її чув, комуністи висунули пару дивізій і кілька танків ... справа в тому, що вони когось шукають ".
  
  
  Людвелл не дивився на нього. «Я не можу про це говорити, Нік. Її вже досить сказав. Так що спасибі за те, що дозволив мені потривожити твоє вухо, і давайте вважати цю тему закритою. Тільки не забудьте конверт. Гей, голосування, і клуб. . "
  
  
  Таксі згорнуло на довгу дорогу, що веде до низького, бессвязному будівлі клубу. Дугові вогні грали над паркуванням, а ланцюжки яскравих паперових ліхтарів обрамляли доріжку, що веде до головного входу. У повітрі витала танцювальна музика.
  
  
  Людвелл відкинувся і усміхнувся Ніку. Трохи посмішки, але чоловік намагався. Нік схопив одного за руку і стис. Людвелл здригнувся. «Дивись! Ці твої кляті м'язи».
  
  
  Нік розсміявся. «Мені дуже шкода. Іноді її забуваю. Як щодо випивки, перш ніж ми почнемо спілкуватися? Потім цього ви можете познайомити мене з дуже красивою дівчиною без супроводу. Її, сподіваюся, що на цій вечірці будуть якісь люди?»
  
  
  Людвелл закінчив платити водієві. «Повинно бути. Особливо сьогодні ввечері. Це для солодкої благодійності, і вони женуться за грошима - побачення не обов'язкові. Але, наскільки її пам'ятаю, у тебе завжди все добре».
  
  
  "Звичайно." Нік глянув на жовту місяць, що літає, як величезний паперовий ліхтар, в далекій сосною і китайським баньяном. Майстерно розставлені фари і ліхтарі мерехтіли, як світлячки в класичних садах. Слабкий вітерець дув камфорним деревом.
  
  
  Таксі розгорнулося й покинуло ih. Вони пішли за ліхтарями до входу. «Лаймейцы трохи старомодні, - сказав Людвелл, - але вони дозволяють проводити оленярство. Це більше, ніж допускає Консульство. Звичайно, ви повинні знати дівчину, перш ніж зможете втрутитися - сахибы наполягають на цьому. не хвилюйтеся - його відомо досить багато ляльок в Колонії. Ви були б здивовані тим, що я повинен робити клера Консульства! У будь-якому випадку, з математики і цього бракує. А тепер давайте вирушимо в цей бар, а?
  
  
  Людвелл взяв квитки на кутастої англійської дівчини за столиком на день. У цей короткий мить, за давньою звичкою, Нік озирнувся.
  
  
  Рікша-вежі рухався недостатньо швидко. Він був в п'ятдесяти ярдах від дороги, в тіні евкаліпта біля дороги. Нік повернувся, коли чоловік привітався з червоним рикшею в тіні.
  
  
  У цей момент під'їхала машина освітила чоловіка у світлі своїх фар, і Нік его добре роздивився. Він нічого йому не сказав. Ще один синій мураха в солом'яному капелюсі від дощу.
  
  
  З байдужим обличчям він пішов за Людвеллом в будівлю клубу. Група грала "China Nights" на невеликому підвищенні в дальньому кінці довгої вузької танцювальної площадки. Повітря було густим від суміші тютюну, духовий, порошку і добре вимитих тел вищих верств суспільства. Групи різнокольорових куль чіплялися за низьку стелю, як розбиті ядрами.
  
  
  Нік не згадав про вежі-рикші Людвеллу. У цієї людини було достатньо думок. Тим не менш, AX-man, в своїх особистих думках, змушений був боротися з можливістю того, що Людвелл був під стеженням, я не знаю про це. Він знизав широкими плечима під добре сидить смокінгом. Може бути немає. У Гонконзі було багато рикш. І багато червоних рикш. Ему прийшла в голову прагнення французька аксіома: Dans la мііт ton les chats sont gris.
  
  
  - Вночі всі кішки сірі. І найдивніші китайці схожі вночі. Тим не менш, Нік не міг дозволити собі забути про це. Таксі їхало повільно. Він міг би не відставати. І навіть самі неосвічені вежі вміло користуватися телефоном. Нік дозволив тіні сумніву залишитися у своїй голів, щоб трохи вколоти його, щоб він не шталь недбалим.
  
  
  Вони увійшли в бар, довгу кімнату, що виходить під прямим кутом до бальної зали. Чоловіки з червоними обличчями і в білих смокінгах стояли біля стійки бару, деякі постійно пили, деякі хотіли освежительных напоїв для своїх дам. Лічильник децибел був високим. Розмова вирував у кімнаті, як приглушений прибій, вигиналися яскраві волани дрібниць.
  
  
  Людвелл знайшов місце в барі. Вони кинулися туди і замовили напої. Китайські бармени працювали, як автомати.
  
  
  Нік Картер закурив і повернувся спиною до бару, щоб озирнутися. Він відразу її побачив.
  
  
  Вона нахилилася, щоб щось сказати старої розвиток на день. На мить огляд був безперешкодним, і у Ніка перехопило подих. Вона була царственна! Іншого слова для цього немає. Або, можливо, було: Валькірія. Вийшло те ж саме.
  
  
  Його очі трохи звузилися, кожна чуттєва частина его усвідомлювала вплив і далі, він захоплювався при вигляді цієї жінки. Дійсно, Валькірія. Висока, сильна і міцна в плечах, стегнах і грудях. Ee волосся були прикриті золотим шоломом, високо надітим. На ній був просте чорне плаття без бретелей і чорні рукавички до ліктя. Під цим кутом він не міг бачити її декольте, але плаття було розрізано до талії ззаду, оголюючи одіна навколо найкрасивіших мерехтливих білих зубців, які він коли-небудь бачив. Ніка пробігла легка дрож, і він усвідомив її значення. Він готель цю жінку. Він вже міг уявити собі чудовий вигин хребта під його пальцями. І він ще не бачив її обличчя.
  
  
  «Спортивна дівчина», - подумав він, спостерігаючи за грою гнучких м'язів під білою шкірою. Він зазначив, що, незважаючи на те, що дівчина була високою, вона носила золоті балетні тапочки на шпильці. Гей, не було соромно чи вибачатися за свій зріст. Ему це сподобалося.
  
  
  Він підштовхнув Боба Ладвелла і злегка нахилив голову в бік дівчини. «Мій, - сказав він. "Хто вона?"
  
  
  Ладвелл отримав користь від першого вливань алкоголю. Его колір обличчя шталь краще, його посмішка більш щирою, коли він простежив за поглядом Ніка. Потім посмішка зникла. Він витріщився на Ніка і повільно похитав головою. «Ні. О, ні! Якщо тільки ти не шукаєш дружину. І навіть тоді її б сказав ні!»
  
  
  Нік знову дивився на Валькирию. Вона перервала розмову зі старою дівою і повернулася, щоб привітати деяких новоприбулих. Її сяюча посмішка була прекрасною. Ця люб'язність закінчилася, і вона на мить зупинилася, одна у юрбі. Вона заглянула в бар. Вона зустрілася поглядом з Ніком Картером, пішла далі, потім повернулася. Ih очі зустрілися і зупинилися. Нік відчув, як його пульс прискорюється. Це, поза всяким сумнівом, була ДИСКІВ!
  
  
  З байдужим обличчям він відповів на її відвертий погляд. Він не втратив нам однієї деталі її особи. Воно було так само чудово, як і її довгоноге, пышногрудое тіло.
  
  
  У нах був ідеальний овал обличчя, необхідний для справжньої жіночої краси. Особа Джотто, намальоване в майстерні варіації. Риси обличчя були не менш чистими: грецький ніс без натяки на дугу, широко розставлені безбарвні очі на такій відстані, але все ж видавали пробуждающийся інтерес до особливих чоловікові за стійкою.
  
  
  Її рот був твердим і правильним, але м'яким і спокусливим. Не відриваючи очей від Ніка, вона проводила рожевим язиком по губах, залишивши легкий блиск вологи. Зуби були маленькими, рівними і дуже білими.
  
  
  Нік виграв конкурс, якщо такий був. Нарешті вона привела погляд, з легким рум'янцем обличчя, і заговорила проходить парою. Вона пішла за ними в бальний зал. Нік подивився гей слідом. Вона дала ему один шанс.
  
  
  Він подивився, як вона зникла в натовпі танцюристів.
  
  
  Він повернувся до Лудвеллу. «Що ти маєш на увазі - ні? Вона чудова. Приголомшлива».
  
  
  Людвелл постукав барменові. «Я згоден», - сказав він. "Щиро його згоден. Вона згодна. Але середовищах холостяків Гонконгу вона також відома як Крижана Діва. Або Крижана Діва. Вибирайте самі. Її намагаюся передати, інший, що Міріам Хант є поганим вибором, якщо ви шукаєте трохи веселощів. Вона не веселиться. Міріам класна дівчина, одна, навколо кращих, але вона налаштована серйозно. Присвячує себе справі. У нах дуже важлива робота у WRO - World Організації Рятування - організації, яка займається влаштовує цей маленький вечір. Всі доходи йдуть сиротам і біднякам Гонконгу. Ви побачите цей паперовий значок на її прекрасних грудей? "
  
  
  N3 різко глянув на Людвелла. Хлопець випив три порції, не більше. Его одному було добре позбутися від напруги, але він сподівався, що той не переборщить. Але ж Людвелл ніколи не відзначався стриманістю.
  
  
  Він дійсно помітив паперовий значок, а також чудову груди, яка займається так небезпечно підтримувала чорне плаття.
  
  
  «Цей значок означає, що вона працює сьогодні ввечері», - пояснив Ладвелл. «Офіційно. Я думаю, що вона доглядальниця або щось в цьому роді. Коли їй сказав« присвячена », її мав на увазі саме це. Ніякої нісенітниці щодо нашої Міріам. Моя порада - забути її, Нік. Тут багато інших дівчат. Красуні теж є. Доходи., і її знайду ih для тебе. Мені скоро доведеться йти ".
  
  
  Вони вирвалися через натовпи біля бару. Коли вони підійшли до бальної зали, Людвелл сказав: «Я попрощаюся, Нік. Спасибі за все. Ти знаєш, що робити, якщо я не прийду через тиждень. Тепер, коли їй тебе представлю, її просто тихо зникну. Побажайте мені удачі ".
  
  
  На кантонському діалекті так тихо, що тільки Людвелл його міг чути, Нік сказав: «low Yat sun fong». - Нехай твоя дорога буде прямою.
  
  
  «Спасибі», - сказав Ладвелл. «Я сподіваюся на це. Відверті взад і вперед. Але це, як кажуть наші китайські друзі, в залі на колінах у Будди. Тепер про дівчину».
  
  
  Нік посміхнувся ему. «Не просто дівчину. Ой! Уявіть мене геть; і не забувайте, мене звуть Кларк Харрінгтон. - Playboy».
  
  
  Людвелл зітхнув. «Мені слід було знати, що я не можу вас рекламувати. Гаразд, це твій вечір, який ти витрачаєш даремно. Але її краще тебе попереджаю - вона особливо зневажливо ставиться до плейбоя. Любить ih гроші для сиріт та біженців, але зневажає ih. Ви впевнені, що не ... "
  
  
  Нік знову її помітив. Сиділа на крихкому стільці для бальних танців, одна в маленькій ніші в стогін, працювала з олівцем і папером. Її довгі ноги були схрещені, чорне плаття туго натягнуте, оголюючи дивно довгі міцні стегна. Він побачив, як вона насупилася, дивлячись на папір у руці, її білий мочка, блідий і високий, під золотою короною волосся, зморщився. Вона облизнула губи рожевим язичком. Ніка трохи здивувало миттєве бажання, що спалахнуло в nen. Він зізнався, що в присутності такої краси він був не ценымногие краще, ніж тупий школяр. З цього моменту більше не існувало безлічі інших милих і веселих дівчат. Він зробив свій вибір. Звичайно, на вечір - може бути, ценымногие довше. Хто знав? Під льодом, про який говорив Людвелл, повинно бути, десь є іскри полум'я. А Нік Картер був людиною, який любив виклики, який задовольнявся тільки найкращим, який жив на вищому рівні і завжди подорожував першим класом.
  
  
  Тепер він підморгнув Людвеллу. «Я впевнений, що не шталь б. Іди, виконуй свій обов'язок. Уяви мене».
  
  
  У цей момент група заграла веселу мелодію. Маса танцюристів почала поділятися на чоловіків і жінок, що стоять обличчям одне до одного.
  
  
  "Що це?" - запитав Нік, проталкиваясь крізь натовп.
  
  
  «Вісімкова котушка», - сказав Ладвелл. «Щось на зразок кадрилі Лайми. Ти б цього не знав».
  
  
  «Я можу цьому навчитися», - сказав агент AX. "З нею."
  
  
  Він не дочекався, коли Ладвелл закінчить ih знайомити. Він підняв її на ноги, не звертаючи уваги на тихий зітхання протесту, зазначивши, що її очі були кольору найчистішої тирличу з крихітними цятками бурштину в них.
  
  
  «Це, - твердо сказав Нік Картер, - наш танець».
  
  
  Вона притисла руки в чорних рукавичках до його грудей, ніби хочу відштовхнути його. Її усмішка була сумнівною. Наполовину боязкої? «Я дійсно не має», - сказала вона. «Я працюю, розумієте. Її організатор. У мене мільйон дель...»
  
  
  Нік підвів її до шерензі танцюристів. «Вони можуть почекати», - сказав він, гей. «Як я її чекав - цього».
  
  
  Вона бойко увійшла в його обійми. Ельфійська посмішка торкнулася куточка її червоного rta. «Я думаю, містер Харрінгтон, що ви вперта людина. І ви новачок в Гонконзі».
  
  
  Ee кий притиснулася до його оксамитової щоці. Нік сказав: «насправді по першому пункту, міс Гант, але невірного по другому. Її був у Гонконгу багато разів. Але я думаю, що розумію, що ви маєте на увазі, тому дозвольте мені заспокоїти тебе.
  
  
  Мені подобаються крижані діви ".
  
  
  Він глянув на нах. Це бездоганне обличчя повільно розовело.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  Ніжний пірат
  
  
  
  Отримання відмовився від жінки було новим досвідом для Ніка Картера. Коли справа стосувалася жінок, він був вередливим людиною, але як тільки він зробив свій вибір, у нього з'явилось природне очікування, що все доведе до задовільного для обох сторін рішення.
  
  
  Здавалося, що сьогодні цього не буде. Досі тхора ему однозначно давали відсіч, його тримали на своєму місці з холодною посмішкою і умілими ухильними рухами, які вимагали довгої практики. Для estestvenno, це ще більше його схвилювало. І Нік виявив, що для людини з величезним досвідом і вмінням він був більш ніж незадоволений. Можливо, це було весело, але в той же час стало трохи злим. Наодинці з собою. Він, повинно бути, як-то не так з нею вовтузиться! Нам одне таке прекрасне створіння, як Міріам Хант, не може бути суцільно навколо льоду. Було таким холодним.
  
  
  Він покладав на цей вечір такі великі надії. Потім танцю вона охоче погодилася на пізню вечерю з ним. Вони багато танцювали і багато сміялися. Здавалося, він ось подобався.
  
  
  Він відвів її в ресторан «Перлина», крихітне заклад на вулиці Крило, яким керує древній китаєць, якого Нік знав багато років. Eda була кращою в Гонконзі, і не доводилося терпіти туристів.
  
  
  У таксі по дорозі в ресторан, а потім назад до набережної Нік не намагався прорвати її оборону. Він не міг сумніватися в тому, що вони були захистом, бар'єрами, вже міцно поставленими на місце. В її дружелюбність була желеобразность, яка займається говорила голосніше слів - не чіпайте!
  
  
  Все це зробило його ще більш рішучим, в ніжному і наполегливому ставленні до жінок, яких він хотів. Вони знайшли валла-валлу, ih відправили на Корсара. Якщо дівчину вразило пишність яхти, вона не подала виду. Нік цього не очікував. Вони багато говорили, і він знав, що вона забезпеченої чиказької родини, вчилася в школі Сміта і якийсь час працювала в Нью-Йорку соціальним працівником. Вона була в Гонконзі менше року, працюючи в WRO, і мало про що говорила. Нік, який, як і будь-який чоловік, шкодував сиріт та біженців, почав знаходити це трохи переважною. Більш того, він підозрював, що постійна балаканина про її роботі була лише ще однією перешкодою.
  
  
  Кілька хвилин вони оглядали палубу, курили і дивилися на тускнущие вогні Коулуна, а потім спустилися вниз, у багато прикрашений зал Корсара. Нік змусив її з'їсти крем-де-fake - вона пояснила, що п'є рідкісних лікувальних і приготував собі коньяк з содовою. Фарби не було видно. Імовірно, він все ще був на березі, розшукуючи своїх батьків, а двоє чергових філіппінців або спали в своїх кімнатах, або розважали дівчат-сампан за Шанхайського Гая. Ніякого діла до Ніка.
  
  
  Отже, час і запас дрібниць, нарешті, закінчилися, і вони опинилися лицем до лиця в ситуації, яку обидва знали, незважаючи на всі атрибути цивілізації, як елементарний і примітивну. У Ніка все ще були великі сподівання на те, що ця мила дівчина виявиться слухняною. Зрештою, вона прийшла з ним на Корсара. І вона була хема завгодно, тільки не дурепою.
  
  
  Міріам Хант сиділа на низькому бахарєв, як можна далі від того місця, де стояв Нік біля програвача. Вона викурила одну з його довгих сигарет з золотим наконечником, схиливши золоту голову і звузивши очі від диму, і холодно спостерігала за ним. Її довгі ноги були схрещені, красива лінія стегон відкривалася під обтягуючим чорним платтям, а опуклість її повних круглих грудей була спокусливою. Плаття без бретелей щільно прилягало до цих кремовим верхніх кулях, як ласки коханця, і Нік відчув сухість в горлі, коли він вибрав пластинку і надів її на магнітофон. Спочатку ему не терпілося зіграти Равеля, "Болеро", але він відмовився від цього. Це була освічена дівчина. Вона цілком могла знати, що "Болеро" спочатку називалося Danse Lascive. Він зупинився The Firebird Suite. Це не було его, особистим вибором у музиці - він сам був джазовим людиною, - але він тримав гроші, що це буде її вибір.
  
  
  Він був прав. Коли музика Стравінського заповнила тьмяно освітлений зал, здавалося, вона розслабилася. Нік знайшов стілець і курив, дивлячись на нах. Вона влаштувалася глибше ірина, відкинулася назад і закрила очі. У нах, подумав він, чудова кісткова структура. Її тіло струилось під сукнею рідким оксамитом. Вона глибоко дихала, її груди піднімалися й опускалися в поспішали! ритмі, а губи були прочинені. Він бачив кінчик її язика, рожевий, як у кошеняти. Він задавався питанням, чи збуджує її музика. Подальше збудження ему не було потрібно, він вже був напружений і сповнений туги. І все ж він стримався. По-перше, він повинен знати, яка частина крижаної діви була справжньою. Якщо б вона була щирою, він незабаром усвідомив би це.
  
  
  Якби холод був лише маскою, що приховує внутрішній вогонь, він би це теж знав.
  
  
  Музика зупинилася. Міріам Хант сказала: «Це було чудово. А тепер, її, вважаю, починається спокушання?»
  
  
  Несподіваний удар потряс його, але, N3 зумів зберегти безпристрасне засмагле обличчя. Йому навіть вдалося зобразити криву посмішку, яка займається, як він сподівався, приховала його короткочасне замішання. Він схрестив свої довгі ноги і вийняв сигарету з нефритовою коробки на підставці навколо тикового дерева. Він обдарував її легкою посмішкою. «Туше, Міріам. Зізнаюся, що я все ще мав на увазі щось подібне. Думаю, мене навряд чи можна звинувачувати. Ти дуже мила дівчина. Її - і її визнаю дуже здорове его. - Я не зовсім прокажений. Звичайно, час та місце краще нікуди ».
  
  
  Вона нахилилася вперед, обхопила рукою ідеальний підборіддя і звузила очі на нього. «Я знаю. Це одна річ, яка займається мене турбує. Все це занадто ідеально. Ти підготував гарну сцену, Кларк. У тебе професійний підхід. Відмінний дизайн - тільки це не спрацює».
  
  
  Нік Картер зрозумів гамбіт. Він стикався з цим багато разів. Вона збиралася ввечері заговорити до смерті. Він мало що міг з цим вдіяти. Цей факт його дратував, але це було правдою. Ймовірно, у Міріам Хант був великий успіх з цим гамбітом в минулому, коли її загнали в кут. І все ж він не міг бути позитивним. Була вона всього лише ще одним прихильником негативної відповіді, який дійсно мав на увазі «так»? Він так не думав. На перший погляд вона була занадто розумна для таких ігор. Але ви ніколи не знали.
  
  
  Отже, все, що він сказав зараз, було: «Це не... не доб'ється успіху?» І він обдарував її усмішкою, яка займається розтопила стільки жіночих сердець. «Можу її запитати, чому, Міріам? Ти знаходиш мене непривабливим?» Сцена, подумав він, починала нагадувати погану комедію у вітальні. І все ж він повинен дозволити пані задавати темп.
  
  
  Міріам Хант здригнулася. Вона обняла груди, ніби гей, було холодно. «Я вважаю тебе жахливим, Кларк. Це справжня проблема, я думаю. Ти чудовий, і я думаю, що ти це знаєш. Її, звичайно, знаю. Його відкрито визнаю це. Мої ноги продовжували перетворюватися в гуму весь час, поки ми танцювали. Але це Просто це, бачте. Тебе просто дуже багато! Якщо її віддамся тобі зараз, сьогодні ввечері, її закохаюся в тебе. І її загину. Моя робота буде зіпсована. Все буде зіпсовано. "
  
  
  Нік подивився на нах. Він точно не був підготовлений нас до чогось подібного, думали її витонченої жінкою. На даний момент вона розмовляла зовсім не так. Він був на межі того, щоб сісти поруч з нею на диван, але тепер він розслабився в кріслі. "Скажи мені одну річ, Міріам?"
  
  
  Він побачив, що вона відчула полегшення. Вона отримала перепочинок, і знала це. Вона схрестила свої гарні ноги, змахнувши нейлоном. "Якщо її можу."
  
  
  «Навіщо ти приїхала зі мною на "Корсара" сьогодні ввечері? Признаєшся, ти знала, що я мав на увазі».
  
  
  «Мені було цікаво. І, як я вже сказав, її був дуже зацікавилася тобою. В тобі є щось дуже дивне, Кларк Харрінгтон. Ти повинен бути плейбоєм, просто ще одним марним людиною з дуже великими грошима, але чомусь ти цього не робиш. цілком підходить для цієї ролі. Ти навіть не схожий на плейбоя. Ти більше схожий на пірата. У тебе м'язи, як у галерного раба - її відчував ih під твоєю курткою. Ти, здається, зроблений за праски. Але справа не тільки в цьому. Ви просто не схожі на плейбоя або нероби. Його... я думаю, ви мене трохи лякаєте ».
  
  
  Нік встав зі стільця і підійшов до програвача, думаючи, що я повинен поставити собі кілька недоліків. Очевидно, він погано грав свою роль. Він був незадоволений собою. Яструб був би незадоволений ним.
  
  
  Він розташував на гравця групу танцювальних стандартів і повернувся до неї. «Танці? Їй обіцяю, що жодних перепусток, поки ти не будеш до них готовий».
  
  
  Вона дозволила своїй високій м'якості без опору погойдуватися на його твердому тілі. Ee кий ніжно пахла его худий щелепою, її мускулиста ущелини, немов пелюстка камелії, лежачи під його пальцями. Її парфуми були ніжними, швидкоплинними, з дивним п'янким ароматом, який він не міг кому.
  
  
  Поступово, поки вони мовчки танцювали, гнучкі лінії її тіла зливалися з его. Вона прошепотіла йому на вухо: «Я жахлива. Її знаю це. Мені це подобається, хоча її налякана до смерті. Може, її і хочу, щоб ти мене зґвалтував. Изнасилуй мене. Її просто не знаю. Я не знаю. Не думаю, що я знаю, але я зараз жахливо стислій з пантелику. Ах, Кларк, будь ласка, будь зі мною ніжним і розуміючим. Будь ніжною і доброю. Не змушуй мене робити те, чого їй на самому делле не хочу робити ».
  
  
  Його вроджений цинізм, придбаний у твердій школі, сказав йому, що це ще одна пастка. Вона грала на його ніжною стороні, попереджаючи і обеззброюючи його. Ймовірно, вона це стало відомо ще у її матері на колінах.
  
  
  Вони танцювали. Нік мовчав. Він не намагався її поцілувати. Приблизно через хвилину вона трохи відсторонилася і подивилася на нього. Її обличчя було рожевим. «Я ... я повинен зізнатися».
  
  
  "Так?" До теперішнього часу ніщо особливо його не здивувало б.
  
  
  «Ви подумаєте, що я страшна. Думаю, їй жахливою. Але це здавалося такою чудовою можливістю».
  
  
  Нік злегка посміхнувся. «Так я і думав. Тільки, здається, їй помилявся».
  
  
  Рожевий колір перетворився в малиновий. «Я не це омелою на увазі! Її ... ну, її думала, що зможу отримати від тебе трохи грошей».
  
  
  Нік зробив вигляд, що неправильно її зрозумів. Він сказав: «Ну-ну. Ніколи не знаєш. Її здивований. Ти остання дівчина в світі, про яку їй би подумав, як про професіоналку».
  
  
  Вона уткнулась особою ему в плече. «Для моїх біженців і залишилися без піклування батьків, дурна людина. Її подумав, що можу отримати від тебе хороший внесок».
  
  
  Зі злим, дражливим блиском в очах він сказав: «Ще можеш. Якщо ти правильно разыграешь свої карти».
  
  
  Вона притулилася щокою до його. «Думаю, це змушує мене бути схожою на повію, чи не так?»
  
  
  «Не зовсім. Скажімо, просто дівчина, що співає пісні. Значить, у тебе є хороша справа. Нічого аморального в цьому немає. Навіть незаконного».
  
  
  Вона відкинулася назад, щоб знову поглянути на нього, і він відчув, як рідкий вогонь ee твердого тазу торкнувся його. Його тіло, сказав він собі, трохи виходить з-під контролю. Він приділяв все менше і менше уваги велінням свого розуму. Це було незвично для нього, який завжди був в змозі тримати свій розум і тіло в найсуворішій дисципліні. Ця дівчина починала проникати в його шкіру в багатьох відносинах, ніж він думав.
  
  
  "Так ти будеш?" Очі тирличу з бурштиновими цяточками були близькі до его. На мить він загубився в цих синіх озерах, strays по чарівній глушині, розриваючись між бажанням і ніжністю.
  
  
  "Що буде?"
  
  
  «Зробити внесок у WRO? Ах, Кларк, це таке гідне справу. І у тебе стільки грошей. Ти ніколи не пропустиш це».
  
  
  «Це не зовсім правда, - подумав він трохи іронічно. У нього був поточний рахунок на Кларка Харрінгтона - це було частиною його прикриття, - але це були його власні гроші, ih було досить на той момент. AX заплатив добре, навіть щедро, але Нік Картер був людиною, який любив багате життя, коли не працював. Раніше...
  
  
  «Так», - сказав він, гей. "Я буду."
  
  
  Потім його плоть не витримала, і він поцілував її.
  
  
  Вона напружилася, ахнула і спробувала відірватися від нього. Нік ніжно, але твердо тримав її і продовжував цілувати. Її губи були червоними, медовими. Вона перестала боротися і притиснулася до нього. Її губи рухалися самі по собі, і вона почала стогнати. «Ні. Мій Боже, ні! Ти не повинен. Я не можу... о, не назавжди... не назавжди».
  
  
  Салон тепер кружляв. Як ніби ih обох вразив "тайфун". Потік бажання захлеснув ну, як хвилі, розбиваючи всі заборони. Її рот відкрився під его, ih мови зустрілися і переплелися. Нік відчув поспішний спазм її солодкого дихання в його ніздрях. Вона обм'якла в його обіймах, відкинувшись назад, її руки безвольно бовталися поруч з нею, ee рот і його губи були фокусом Всесвіту. Її очі були закриті. Він побачив, як на її білому скроні б'ється синя жилка.
  
  
  Нік підняв її і відніс до дивана. Вона притиснулася до нього, її губи були жадають его, і продовжувала голосити: «ні... Ні... ти не можеш. Ми не можемо. Будь ласка, будь ласка...»
  
  
  Він обережно поклав її на диван. Вона пролежала на підлозі нерухомо, красиві ноги широко розкинуті і беззахисна, пасивна і не опирається. Чорне плаття відмовилося від боротьби і зісковзнула з її грудей, оголивши його погляду і дотику, подвійні кола мармуру з прожилками, рожеві соски, напружені в очікуванні.
  
  
  Нік на мить постояв, дивлячись на це чарівність. Було помилкою дати гей, хоча б хвилинку для перепочинку, але в даний момент він не думав про це. Його гострий, дивно вигнутий розум, такий тонкий, але часом такий грубий, думав, що тут дійсно Спляча красуня". Справжній символізм старої казки ніколи не був більш очевидним. Вотум-вотум мала прокинутися краси. Нарешті розмішати. І в цей останній момент він точно знав, що вона незаймана.
  
  
  Він опустився на коліна біля дивана і поцілував її теплих грудей. Міріам Хант пробурмотіла: «Любий, дорогий, ти дійсно не має. Ми не повинні».
  
  
  «Але ми повинні», - м'яко сказав Нік. "Ми повинні." Його рука хотіла під чорною сукнею, натрапила на довге сяйво ніжною внутрішньої плоті, клубок гумки. Дівчина застогнала, ніж боляче. Потім вона раптом відвернулася від нього. Її стегна стиснулися в його шукає руці. Вона сіла на диван, забравши золоті волосся з очей, дивлячись на нього з дивною сумішшю жаху і бажання. Вона спробувала знайти його руку під спідницею і відштовхнула її. «Я не можу», - сказала вона. «Я просто не можу, Кларк. Мені ... мені так шкода!»
  
  
  Нік Картер встав. Його гнів був сильним, але добре контрольованим. Джентльмен вміє не тільки вигравати, але й програвати. І, нібито, саме він не хотів жінку, яка займається не его готель
  
  
  «Мені теж дуже шкода», - сказав він, гей зі слабкою усмішкою. «Більше, ніж ти думаєш. Думаю, мені краще відвезти тебе додому».
  
  
  Він побачив вологий блиск в її очах, і сподівався, що вона не заплаче. Це все, що йому було потрібно.
  
  
  Але дівчина не плакала. Вона витерла очі і зісковзнула з дивана. Ee блакитні очі відкрито зустрілися з ним. «Я дійсно готелю, Кларк. З тобою її готелю. Але я просто не можу - не так. Її знаю, що це смішно і банально, але я така. Її хочу все це - один чоловік, тільки один , і шлюб, і діти, і те, що назавжди залишилося позаду. Ви розумієте? "
  
  
  «Я можу зрозуміти», - сказав Нік. «Краще поквапся. Вже пізно, і нам потрібно знайти валла-валлу. Поки ти освіжишся, її випишу чек».
  
  
  Поки вона була у ванній, він виписав чек на рахунок Кларка Харрінгтона на тисячу доларів. Це було все, що він міг собі дозволити в даний момент. Він готель, щоб це могло бути більше.
  
  
  Міріам Хант взяла чек, глянула на суму і поцілувала його в щоку. «Ти такий хороший чоловік, Кларк. Її дійсно готелю б бути відповідною дівчиною для тебе».
  
  
  «Якщо це написано, - сказав Нік, - значить, це написано, і ніщо не може його змінити. Це Китай, пам'ятати». Він накинув гей, на плечі її бойову куртку, без гіркоти розуміючи, що сьогодні він багато втратив. Йому прийшло в голову, що по Пруста: «Єдиний рай - це рай, який ми втратили».
  
  
  Або, можна сказати, ніколи не знав.
  
  
  Потім йому довелося посміхнутися самому собі. Він отримав тільки те, що заслуговує, - за те, що вирішив сьогодні бути таким романтиком. Нехай це буде йому уроком.
  
  
  Вони окликнули проходить mimmo валла-валла і висадилися на березі біля причалу порома. Міріам жилки, навпроти острова, в сучасній квартирі з виглядом на затоку Репалс, і тепер вона наполягала, щоб він не супроводжував її. Він була ee у таксі і дав інструкції водієві.
  
  
  Вона простягнула руку через вікна таксі, і Нік потиснув її, хоча рукостискання з жінкою ему не особливо подобалося. Tac частині це було визнанням поразки. Не те щоб він знав багато поразок.
  
  
  «Мені дуже шкода, - знову сказала Міріам Хант. «Я знаю, що це був би чудовий досвід. Зрештою, її, вважаю, що я всього лише дівчина з Середнього Заходу. Побачимося її знову, Кларк?»
  
  
  Куточок рухомого rta Ніка торкнув слабка усмішка. «Хто знає? Здається, в цьому немає ніякого сенсу, - але хто знає? Ми обидва можемо зазирнути в І-Цзин».
  
  
  Ee сумнівна усмішка говорила, що вона не розуміє. Потім вона пішла, і Нік пройшов через поромну станцію до телефонного кіоску. Зрештою, це повинна бути Скоротився Ло. Звичайно, він не збирався повертатися у Корсара і намагатися заснути!
  
  
  Поки він хотів би в своєму гаманці неуказанный номер, який Потиснув Ло якимось чином завжди вдавалося зберігати, незалежно від того, скільки разів вона рухалася, він задавався питанням, хто її нинішній захисник. Сунь Ло завжди називала ih tak - своїми «захисниками». Нік знав, що у нах ih було досить багато. І все ж вона була, та він завжди відчував себе винуватим при цій думці, так само сильно, як і раніше, закохана у Ніка Картера. Такою, якою вона була, коли вони вперше зустрілися в цьому самому Гонконзі, більше років тому, ніж йому хотілося б згадувати.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  Кров вранці
  
  
  
  
  
  Було потім четвертої ранку. За межами старої вілли, примикав до необробленої скелі, що виходить на Харлех-рід, хмарного покриву закручувався, покриваючи вершину, маскуючи зірки і зменшуючи звук. Вілла, здавалося, літала у повітрі, бестелесная, самотня і відчужена в цьому розрідженому шарі.
  
  
  Нік Картер викотився навколо величезного вікторіанського ложі, намагаючись не розбудити Знизав Ло, і надів важкий парчевий халат. Він засунув ноги в тапочки. І халат і тапочки були власністю нинішнього «захисника» Суй Ло, і тепер Нік без особливого інтересу задумався, хто цей чоловік.
  
  
  Але хема би він нам був, він був заряджений. Ця старовинна вілла з 30 з гаком кімнатами колись належав родині Кардін. Ви не можете отримати більше пуккі, ніж це. Тепер тут житловий Суй Ло, євразійська співоча дівчина з Маньчжурії.
  
  
  Вона не виглядала на свої 26 років, коли легенько дрімала під червоною шовковою простирадлом. Це була витончена тендітна лялька, чудова мініатюра, досконалість її тіла в малих масштабах. У ній переважала російська кров. Її очі були майже такими ж круглими, як і в нього, її носик такий же прямий, без слідів монгола на вилицях. Ee шкіра була білою, як лілії.
  
  
  N3 з ніжністю дивився на хуй, поки нишпорив у кишені халата в попросив цигарок. Простирадло впала з її грудей, маленькою і твердою, розміром не більше лимона. Він нахилився і злегка поцілував одну грудь, Суй Ло рухалася і стогнала уві сні. Нік на мить погладив гладкі чорні волосся, дивуючись від двоїстості його почуттів до неї.
  
  
  Часом вона все ще була чарівною і мудрою не по роках східним дитиною, якій він допоміг багато років тому; в багатьох відношеннях вона нагадувала страуса ему Фарби. Обидва познайомилися з самої сирої стороною життя в ранньому віці.
  
  
  Нік виявив, що у нього немає сигарет, і пішов до дня спальні. Він подумав, що Згорнув Ло пощастило більше, ніж Бою. Принаймні, поки. У цьому грішному світі гей, було дано щось набагато більш популярний, ніж все, що міг запропонувати Бій.
  
  
  Він пройшов по довгому, покритому пишним килимом холу, у велику вітальню. Високий стелю підпирали чорні арочні поперечини. В одному кінці величезне вікно було задрапіровано золотим тайським шовком. На стінах висіли китайські інтернеті на склі і старовинна пекінська ширма, де вітальня - Знизав Ло назвав ee вітальні - переходила під аркою в довгу їдальню. Товстим килимом був Тянь Сина.
  
  
  «Так, - подумав Нік, - Знизав Ло далі приїхала з Мукдена». Шеньян, як його називали китайці. І якщо історії, які вона розповідала ему потім ih занять любов'ю, були правдою, вона пішла ще далі. Ee захисник збирався зробити за nah кінозірку!
  
  
  Нік слабо посміхнувся. Цілком можливо. У Гонконзі знімалося багато фільмів, і не багато навколо зірок були справжніми актрисами. Ло виразно міг суперничати з будь-яким навколо них за красою і розумом.
  
  
  Він дуже обережно, не запалив сергій. Він знайшов стілець з тикового дерева з мармуровою стільницею і покопався в глечику Хв. Він раніше помічав там сигарети. Він засунув кілька сигарет на хвилину і пройшов через кімнату до задрапированному иллюминатору, безшумно рухаючись по товстому килиму.
  
  
  N3 зупинився біля кінця ілюмінаторів і шталь прислухатися. На самому делле слухаю. Кожне з його почуттів, відточених до межі, ценымногие перевершує здатності середньої людини, було насторожі. Він не думав, що небезпека велика. Ще немає. Але це було там.
  
  
  Коли він вийшов, навколо кіоску і зупинив таксі на поромній порту бар, його хвіст був ясний. Але Нік Картер був занадто старий, щоб приймати як належне. Він уважно стежив за тим, як таксі мчало по вузькій звивистій дорозі до вершини. На повороті на Робінсон-роуд, він помітив рикшу, следовавшую за ним. З такої відстані, при поганому освітленні, неможливо було розрізнити колір, але він би поставив мільйона гонконзьких доларів на те, що він червоний.
  
  
  Нік не дозволив того факту, що його переслідують, змінити його плани. Він чекав цього більш ніж наполовину. Боб Ладвелл помилявся, він не втратив хвіст. Він здогадався, що в певному сенсі це була вина по асоціації. Хто б нам цікавився Ладвеллом, тепер цікавився і Ніком Картером. Або - і тут Нік був дійсно стурбований - в Кларке Харрингтоне. У нього не було причин думати, що його власне прикриття було розкрито, навіть якщо це було прикриття Ладвелла, і якщо хтось захоче цікавитися тим фактом, що Кларк Харрінгтон і Боб Ладвелл були старими друзями, дозвольте їм.
  
  
  Так він думав раніше. Потім він дістався до вілли, і Ло, чудово одягнена в мандаринове пальто і чонсам з високим розрізом, оголюючи ідеальні маленькі ноги, кинувся на нього. Потім першого схвильованого привіт Нік і Ло не втрачали часу дарма. Це були старі і досвідчені коханці, які давно розлучилися. Ee захисник поїхав у справах. Якимось дивом її слуги, всі шестеро, скористалися відсутністю господаря, щоб відвідати свої родини.
  
  
  Нік, доведений до точки, де він повинен знайти заспокоєння або вибухнути, обережно повів Ло найближчої спальню. Вона пішла без заперечень - це було те, чого вона чекала, - скинувши одяг на ходу. Незважаючи на це, жадібне напруга в ній бовтало про її новому положенні, її віллі, її майно, її перспективи. У спальні Нік терпляче слухав, як він закінчив роздягати її. Вона завжди була жадібною маленької дівкою, і в цьому її не можна звинувачувати. Життя для нах була важкою.
  
  
  Поки вона цілувала його і показувала на Шагала, Дюфі та Шлюб - на всіх стінах спальні! - Нік зісковзнув з її тонких срібних трусиків.
  
  
  Потім, коли його терпіння підійшло до кінця, він з дівчиною заткнув гей, рот і відніс до великої вікторіанської ліжка. Вони займалися любов'ю ніжною люттю.
  
  
  Тепер N3, сигарета его ще не запалено, відсунув фіранку на півдюйма і виглянув назовні. Нічого. До скла приклеївся сірий пушок вологого хмари. По склу струмували крихітні краплі води. Там була практично нульова видимість.
  
  
  Над цим треба було трохи подумати. Нік увійшов у велике фойє, закрите, без вікон. Він опустився на опійну ліжко, встановлену подушками, і задумався, поки курив сигарети.
  
  
  До третьої сигарети він прийняв рішення. Він-готель знати, що відбувається. Ймовірно, це его не стосувалося, але він все ж готель знати. Це повинно бути як-то тихо.
  
  
  Він приєднався до Людвеллу і його місії, і N3 не хотів брати участь у цьому. Але його самого переслідували, і це ему не починало подобатися. Тепер для спостерігача або спостерігачів на вулиці буде холодно і сиро, і Ніку сподобалася ця думка. Нехай якийсь час вони будуть холодними і нещасними; дуже скоро він збирався ih загострити.
  
  
  Він пішов у спальню за одягом. Svi Ло тепер спав на животі з оголеною круглої маленькою попкою. Нік накинув на нах покривало.
  
  
  Він одягнувся в багато прикрашеної ванній. Арматура була позолоти, а ванна - у вигляді величезного лебедя. Нік знову спіймав себе на думці, що це людина. Білий чоловік або китаєць? Англієць? Португалець, японець чи російська? Ви можете знайти ih всіх в Гонконзі. Нік знизав плечима. Що за справа? У Ло все було добре, і він був радий nah. Тепер до справи!
  
  
  Ему довелося посміятися над своїм зображенням у довгому дзеркалі. Білий смокінг, темно-бордова краватка-метелик, темно-бордовий пояси та темні штани. Просто костюм, щоб блукати в тумані. Шпигун, хема би він нам був, міг бути надто необачний, щоб так одеватьсяться.
  
  
  Він перевірив Хьюго, стилет, вставляючи або виймаючи його з піхов. Ідеальна зброя для близької роботи в тумані.
  
  
  N3 м'яко пішов довгим коридором, що веде в кухню і комору дворецького в задній частині будинку. На самому делле він не очікував великих неприємностей. Якщо спостерігач все ще був там, а Нік був у цьому впевнений, - то тільки як спостерігач. Шпигун. Хтось був досить зацікавлений в пересуваннях Ніка, щоб стежити за подіями. Голосувати і все, принаймні так міркував Нік. Якби цей чоловік був убивцею, найманим вбивцею, він би, напевно, завдав би удару раніше.
  
  
  Але хто захоче вбити Кларка Харрінгтона, плейбоя?
  
  
  Він намацав те, що, мабуть, було величезною кухнею, і знайшов чорний хід. Він покрутив ручку, і замковий мова тихо рушив. На мить Нік вагався, я хочу, щоб з ним була Ло. Він нічого не знав про планування території. Его невідомий противник, очікує зовні, омела б там перевага.
  
  
  Нік спробував згадати, що він знав про старих віллах на вершині гори. У свій час він був у багатьох. За будинком зазвичай знаходився великий внутрішній дворик з басейном. Можливо арочний міст. Навіть гротом, пагода або два?
  
  
  Він вилаявся собі під ніс. Він просто не знав! Тоді до біса.
  
  
  Тепер, стоячи на четвереньках, він обережно штовхнув двері. Обличчя його було холодним і вологим. Видимість, за його розрахунками, була близько трьох-чотирьох футів. Він побачив, що дійсно в залі у внутрішньому дворику, вкритому великий плиткою, викладеної мозаїкою. Він побачив ротанговий стілець і частина стільця. Більше нічого.
  
  
  Він дозволив день безшумно повернутися за собою. Він почекав п'ять хвилина, елементи дихаючи, набираючи ротом повітря, коли потрібно. Ніздрі чоловіки можуть бути гучними в повній тиші.
  
  
  Нічого не ворушилося в сумній, сіркою, сирої пустелі. Нік подумки зітхнув. Гаразд. У них на цій роботі був добрий чоловік. Ему доведеться ініціювати справу. Покласти трохи наживки.
  
  
  Він зігнув стилет в долоні і різко постукав рукояттю по плитці. В ту ж мить він швидко і безшумно рушив на пару ярдів вправо. Це привело його до крісла з ротанга, і він присів за ним, прислухаючись. Нічого, крім сонного самому треку гніздувальною птиці. «Розумний негідник», - подумав Нік. Він не збирався потрапляти на аматорські прийомів.
  
  
  Его блукають пальці знайшли невеликий шматок зламаної коси, кут, який був вибитий. Він кинув уламок в непрозорість перед собою, кинувши його по високій дузі. Він нарахував п'ять, коли почув легкий сплеск. Значить, басейн був якийсь! Ймовірно, це означало, міст, ставок з лотосами і ліліями, пагоду.
  
  
  Нік лежав на животі, слухав і думав. Якщо там була пагода, це було логічним місцем для наглядача. У nen можна було трохи сховатися від негоди і мати підвищену точку опитування, хоча в цьому супі це було не дуже добре.
  
  
  Нік заскользил до басейну, спираючись на лікті, безшумно, як дракон. Він дістався до коси і простягнув руку вгору і вниз. Його пальці скинулись холодну воду.
  
  
  Де-то в повитому димом тумані закашлявся чоловік. Це був болісний, болісний кашель, який тривав, незважаючи на відчайдушні спроби змусити його замовкнути. Нарешті його заглушили, і Нік почув хрипкий протяжний зітхання. Він лежав нерухомо, як смерть, тому що він тільки що почув смерть, і прийшов час знову подумати.
  
  
  Він подумки переоцінив ситуацію. Цей чоловік знаходився в пагоді - ймовірно, вона була побудована в центрі мосту з видом на басейн або ставок, - і він, мабуть, дрімав. Звичайно, він не чув, як Нік вдарився об землю або кинув уламок коси. Якщо б він повністю прокинувся й почув, то не закашлявся б. Нік вже чув такий кашель; було багато таких в Гонконзі.
  
  
  Отже, цей чоловік був хворий, не надто уважні і, ймовірно, був лише простим вежі, якому заплатили за роботу. Якщо це був той же рикша, він, мабуть, уже дуже втомився.
  
  
  Це також означало, що спостерігачів повинно бути більше одного. Вони ніколи не залишають фасад вілли без нагляду. Але, по всій ймовірності, цей спостерігач буде в дорозі, вниз від високих залізних воріт, що перегороджують коротку дорогу, що веде до воріт вілли. Безсумнівно, він буде поруч з червоною рикшею і ховатися в деревах або чагарниках.
  
  
  Насамперед. Нік почав обходити басейн, обплетення під його руками була липкою і слизькою. Ему треба було знайти міст, що веде через басейн.
  
  
  Він рухався рівненської, безшумно, уважно стежити за перешкодами, обережно торкаючись руками областях перед собою, перш ніж рушити. Як ніби ви в темряві пощупываете міни. Він не очікував хв, але у Суй Ло було багато слуг, і у слуг були діти, а діти залишили багато мотлоху. Людина в пагоді прокинувся.
  
  
  Нік готель дістати його живим і готовим до розмови. Його усмішка була жорсткою, і в тумані його худорляве обличчя набуло дивний вигляд, що нагадує череп. Тепер він був Киллмастером, і він був на полюванні, і всі, крім роботи, було забуто.
  
  
  Він знайшов вологе дерево мосту. Залізні стенди і качки, які ведуть вгору з пологим нахилом. Він притискав своє велике тіло до мосту на дюйм за раз, боячись, що він може скрипіти або розгойдуватися. Але це була міцна конструкція, добре закріплена.
  
  
  Слабкий солоний вітер пронизав туман. Нік відчув холод на лівій щоці. Там лежали високі скелі, а потім і гавань. Нік збільшив швидкість повзання, наскільки міг. Тепер він був так близько до пагоди, що міг чути дихання людини. Будь порив вітру розвіє туман, і оголить його.
  
  
  Мить мінливий вітерець зробив саме це. Він сильно кружляв навколо пагоди і забирав туман. Нік Картер вилаявся і розпластався на мосту, намагаючись приховати темно-бордова краватка і пояс. Він був дурнем, що носив ih. Але білий смокінг в білому вирі туману міг йому допомогти. Якщо цього не сталося, то підхід був закінчений. Він був у десяти футах від спостерігача.
  
  
  Це не спрацювало. Чоловік його побачив. Він підхопився на ноги з задушеним «Хай йі!» Він був силуетом на тлі туману, худорлявий, незграбний чоловік у синьому і солом'яним дощової капелюсі. Нік, все ще сподіваючись взяти його живим, вскочив у останній ухил мосту. Стилет був у його руці, готовий до кидка, але він не готель его використовувати. Для цього досить одного удару по шиї.
  
  
  Це не повинно було бути. Він побачив великий чорний пістолет в руці чоловіка. Це був Кольт 45 - достатньо, щоб вирвати ему кишки. Рука піднялася, і Кольт випустив квітка помаранчевого полум'я. Гуркітливий доповідь розірвав тихий туман на мільйон клочков.
  
  
  Вбити зараз, або бути вбитим. Нік клацнув стилетом відвертими перед вухом. Хьюго заспівав свою маленьку жужжащую пісню смерті, коли він двічі перекинувся і пішов відкрито до серця. Чоловік впустив пістолет, його очі розширилися від жаху, і боляче, і він вискнув, мнучи рукоять стилета. Він похитнувся й почав падати. Нік стрибнув, щоб зловити його, вже думаючи про майбутнє. Від трупа потрібно позбутися, і він не хотів, щоб його вибрали навколо ставка.
  
  
  Він зловив людини і опустив його статі пагоди. Він помирав швидко, кров текла разинутого rta і бруднила его коричневі уламки зубів. Це було марно, і Нік знав це, але він повинен був спробувати. Він нахилився над умираючим і швидко заговорив на кантонському діалекті.
  
  
  «Хто ти? Чому ти слідуєш за мною? Ти збираєшся сісти на дракона, так що буде добре говорити правду».
  
  
  Каламутні очі чоловіка відчинилися. Його тонка борода була хитатися кров'ю. Коли він дивився на Ніка і говорив, теж по-кантонскій, у вмираючих очах було величезне байдужість.
  
  
  «Не дракон», - сказав чоловік, його слова були дивно виразні крізь дзюрчання крові. "Я катаюся на тигре!" - Він помер.
  
  
  Нік випростався з м'яким прокляттям. Зараз не час про це турбуватися. Він повинен був рухатися швидко. Це гаряче...
  
  
  Его знову врятували очі - ці гострі очі з чудовим экстрапериферическим зором, яке дозволяло йому було бачити дуже близько до прямого кута. Він дивився на віллу, коли праворуч від себе він побачив в тумані привид якийсь фігури на півдорозі по іншу сторону моста. Він побачив, як гротескна фігура підняла руку і щось жбурнула.
  
  
  Колись було пірнати. Смерть вилетіла навколо білого диму з неймовірною швидкістю. Нік встиг тільки відвернутися, щоб почати падіння, коли предмет його его, по серцю. Він хмикнув і позадкував назад, хапаючись за перила пагоди для підтримки. Примарна фігура повернулася і побігла в туман. Нік міг це чути, як вона пробивалася крізь густий підлісок і чагарник.
  
  
  Важко дихаючи, відчуваючи, що піт на лобі і капає в очі, Нік Картер подивився на свої груди, оленка, який все ще висів там. Це була сокира з короткою ручкою і гострий, як бритва. Він чіплявся за білий смокінг, як врізаний в нього брелок. Вп'явся в товстий конверт, який дав ему Людвелл. Нік збирався залишити його на яхті, забув, і тепер це врятувало йому життя.
  
  
  У нього було кілька хвилина. Він сумнівався, що інший чоловік повернеться чи буде ховатися. Було б краще, якби він це зробив, але Нік знав, що не може сподіватися на таку удачу. Чоловік вже був у дорозі зі своїми новинами. Нік вилаявся, потягнувшись за сокиру і витягнув його. Здавалося, він проникає все глибше і глибше.
  
  
  Це був топірець. Він досить надивився, щоб знати. Рукоять була короткою, чи шириною з людську долоню, а головка була широкою з гострим лезом. Головка молотка була заточена до гострої бритви. Це було жахливе зброя, ідеально збалансований для метання.
  
  
  Нік взяв пістолет 45-го калібру і сунув його в хвилину камзоли. Він кинув топірець поруч з тілом і, вставши на коліна, зняв синю майку, яку носив чоловік. Цей чоловік був скелетом ще до своєї смерті - руки, схожі на палиці, змарнілі ребра, порожниста груди, покрита сірим вимоги к.
  
  
  Нік взяв одну навколо рук і подивився на нах. Так. На правій руці трохи вище ліктя була червона відмітина від щипців. Грубий трафарет тигра. Tiger Tong? Нік ніколи про це не чув, і трохи знав про щипцях.
  
  
  Він не шталь знову одягати чоловіка, а обернув синю майку навколо худого тулуба так, щоб не капала кров. На тілі не було великої діри, але Нік не хотів, щоб кров потрапила на його костюм. Бог знав, що буде далі! Він міг навіть вступити в конфлікт з поліцією, що зробило б всіх нещасними. Особливо его боса, Хоука.
  
  
  Він підняв тіло, яке взагалі нічого не важило, і перекинув через плече. З кольтом у руці, він ощупывал дорогу навколо вілли до воріт, крокуючи по траві, коли міг, і дуже насторожений. Він тільки думав, що інший спостерігач втік.
  
  
  Тепер туман шталь неоднорідним. Плями товсті, в інших майже зникли. Нік намагався залишатися в густих заростях, поки шелл по під'їзній доріжці до високих залізних воріт. Він трохи здогадувався.
  
  
  Він був прав. Він знайшов червону рикшу виплат прямо за воротами. Его встромили в густу поросль рожевого вересу під карликовими соснами. Коли Нік кинув тіло на сидінні, він подивився на худі ноги і подумав: ці китайці сильніше, ніж здаються, всі вони. Повинно бути, це було досить важко - переслідувати мене до самого піку.
  
  
  Він обережно витер «кольт» носовою хусткою і вклав його сидіння разом з тілом. Аналогічно сокири. Відкинувши останнім, він зізнався, що десь тут криється трохи іронії, якщо у когось є час зайнятися цим. Сокира був дуже схожий на мініатюрну татуювання, яку він носив на своїй руці вище ліктя. Типовим для нього жестом він поплескав мертвого на голи. Обидва вони в якомусь сенсі належали татуювань!
  
  
  «Мені дуже шкода, - сказав він трупу. «Шкода. Але ви були дрібною сошкою, а дрібна сошка завжди ловитт найгірше по пеклі».
  
  
  Він завжди шкодував про цей факт. Маленькі люди, найманці, дрібні шахраї зазвичай отримували самий брудний потік кийки. Велика риба частини йшла. Нік жалкував про це. Він не любив вбивати маленьких людей.
  
  
  Туман все ще тримався над проїжджою частиною і в безпосередній близькості. Він штовхнув рикшу через дорогу, навпроти воріт, і обережно пішов вперед, поки всій території готелю, а не початок відвалюватися. Він знав, що тут скелі, але де саме?
  
  
  Колеса рикші зісковзнули в порожнечу. Саме тут був обрив. Нік відпустив штанги, і рикші занурилася в море клубящегося туману. Він стояв у кінця, схиливши голову, і прислухався до звуку його падіння. Шум тривав довгий час, і він міг візуалізувати рикшу і труп, стрибають з каменя на камінь. Там були люди, які у своїх халупах з жерсті і гудрону, і Нік щиро сподівався, що це нікому не заважає на сніданок.
  
  
  Він повернувся в будинок і зупинився у ванній внизу, щоб перевірити себе в кров. На сорочці було одне маленьке плямочка, але він нічого не міг з цим вдіяти. Він піднявся в спальню. По дорозі він глянув на годинник AX на своєму зап'ясті. Минуло не більше півгодини.
  
  
  Svi Ло не спав. Вона сонно всміхнулася ему через ковдру до підборіддя. «Доброго ранку, мій милий Нік. Може, ти приготував каву, раз у мене сьогодні немає слуг?»
  
  
  Її дихання було чистим і солодким. Якщо вона помітила пляма крові на його сорочці, вона не подала виду. Вона обвила його шию своїми м'якими ручками і спробувала потягти його на ліжко. «Забудь про каву. Займайся зі мною любов'ю, будь ласка!»
  
  
  Нік змусив себе відсунутися. Ранкова пристрасть була однією навколо сексуальних особливостей Ло.
  
  
  Він з кривою усмішкою виділив ee ніжні щупальця. «Не сьогодні вранці, мила. Її тільки що прийшов попрощатися. Мені потрібно припинити. Щось, е-е, спливло». Він дуже готель ee саме тоді, але не насмілювався ризикувати. Любов з її інерцією може бути небезпечною. У нього було неприємне передчуття, що в найближчому майбутньому ему знадобиться всяка пильність, на яку він здатний. Яку дивну життя він прожив; в якійсь дивній обстановці він рухався! Іноді у нього виникало дивне відчуття, що він проживає кілька життів паралельно. На мить йому захотілося сказати Ло, що він тільки що вбив людину, - щоб щорічно, як це вплине на її пульсуюче маленьке лібідо.
  
  
  Напевно, зовсім немає. Вона все ще готель би займатися любов'ю.
  
  
  На мить Ло наполягала. Нік тримався поза досяжності і селл на скриню. Ло прагнула спокусити демонстрацією своєю чудовою маленькою грудей. «Я знайшла новий шлях», - кинула вона виклик. «Це місце називається мавпячим сидінням. Ви, як великий величезний круглоглазый, не знали б цього. Але це за межами сьомого неба». Вона хихикнула, і навіть трохи почервоніла.
  
  
  Нік подивився на нах поверх сигарети. Для них це було знайомим яблуком розбрату. «Ви - надмірно сексуальна маленька дівка», - сказав він, гей. «Гірше того, ви расовий сноб. Ви думаєте, що тільки східні люди знають, як правильно займатися любов'ю».
  
  
  Сунь Ло різко сіла в сміття, її маленькі груди тремтіли. «Абсолютно очевидно, що жителі Заходу не вміють займатися любов'ю - поки ih не навчить східний чоловік. Тоді, та тільки тоді, деякі навколо них дуже хороші. Як і ти, Нік». І вона хихикнула.
  
  
  Нік підійшов до вікна і відкрив його. Тепер туман швидко розсіювався. Він почув далекий звук, якого так довго чекав. Трамваї спускалися з вершини. З півмилі він чув рокочущий дзвін фунікулері.
  
  
  Він знову поцілував Ло. На цей раз вона не чіплялася за нього. «Я буду на зв'язку», - сказав він, прямуючи до дня. Йому прийшло в голову, коли він торкнувся дверної ручки, що він завжди говорив те ж саме. Завжди говорив, всі роки.
  
  
  "Нік."
  
  
  Він повернувся. Тепер вона не посміхалася. Її темні очі були похмурими, і вона ставала похмурою, що вона робила нечасто. Нік усвідомив, з легким відчуттям шоку, що він дійсно мало що знає про Скоротилася Ло. Він нічого не знав про її недавньої життя. Щось рухалося в его голів, що в даний момент він не намагався вивчити. Звичайно, він гей, не довіряв. Він нікому не довіряв - можливо, за винятком Тетерев'ятник і Бога. Але довіра ніколи не входило у ih відносини. Ло ніколи не задає питань і ніколи не бачила того, чого не повинна була бачити.
  
  
  Тепер вона сказала: «Не думаю, що тобі варто приходити сюди знову, Нік».
  
  
  Його погляд був глузливим. "Прилетіла пташка любові?"
  
  
  «Ні, ти великий дурень. Я завжди буду любити тебе! Але мій... мій захисник дуже ревнивий. Якщо б він знав про тебе, він дуже розсердився, і міг би зробити погані речі».
  
  
  Вона побачила його веселу посмішку і поспішила далі. «Я серйозно, Нік. Цей інший, не такий, як інші. Він дуже могутній чоловік і в багатьох сенсах порочне людина. Його... його его боюся».
  
  
  Що вона намагалася йому було сказати? На перший погляд, це було лише попередження, втілення уже прийнятого нею рішення. Але здавалося, що є щось більше. На підставі того, що вона знала - чи не знала про самому Nike?
  
  
  «Якщо ти його боїшся, - сказав Нік, - чому ти залишаєшся з ним?»
  
  
  Лав крихітній рукою помахала рукою по розкішній кімнаті. Цього було досить, але вона додала: «Він дуже багатий. Безмірно. Він дає мені все. Він зробить мене кінозіркою. Це те, за що я боролася все своє життя, мій Нік. З ними тхора, як я зрозумів, що ти не відповідаєш на мою любов. Що ти ніколи не візьмеш мене з собою в Штати. Але зараз все це не має значення. Її тільки хочу, щоб ти не зіпсував мені це, будь ласка. "
  
  
  У відкрите вікно він почув брязкіт іншого трамвайного вагона. Обережність спонукала його поквапитися.
  
  
  «Я намагатимусь не робити цього», - пообіцяв він. Він знову повернувся до дня. «Може бути, ти прав. Її більше не буду тебе турбувати».
  
  
  "Я не готелю тебе образити." Він був здивований, побачивши в темних очах сльози. «Я побачу тебе, Нік. Тільки її повинна скласти план, їй повинна прийти до тебе, коли це буде безпечно. Добре?»
  
  
  "Гаразд." - Він махнув гей, і пішов.
  
  
  Він пройшов півмилі до трамваї, тримаючись посередині дороги, не чекаючи ніяких неприємностей, і не знаходячи ih.
  
  
  «Там зараз буде невеликий перепочинок», - подумав він, поки все трохи закипіло. Будуть закладатися нові плани і зароджуються нові інтриги. Хему і з якою метою він поняття не мав, окрім того, що вони якимось чином повинні бути пов'язані з місією Лудвелла в Червоному Китаї.
  
  
  Нік весело вилаявся, піймавши йде трамвай. Як, кравець візьми, він дозволив собі втягнутися в це?
  
  
  Зараз, подумав він, йому не було чого боятися поліції. Він тільки що вбив людину, але малоймовірно, що наймачі шпигуна, хема б вони нам були, підняли сморід, якщо нібито на те пішло, цей чоловік вдерся на чужу територію. Він намагався вбити Ніка. У гіршому випадку це була явна самооборона.
  
  
  Але до цього не повинно доходити. Нік в той момент був дуже маленькою мишкою, і не хотів привертати увагу великого поліцейського кота.
  
  
  Він зловив валла-валлу в поромному пірсі і поплив туди, де Корсара блищав у слабкому сонячному світлі, начинавшем просочуватися крізь хмари. Він помітив невеликий сампан, прив'язаний до цибулі Корсара. Значить, на борту філіппінців дійсно були дівчата, і це все ще не було його справою. Пізніше, потім того, як він вирішить, що він збирається робити, ему, можливо, доведеться ih вигнати.
  
  
  Він заплатив жінці-сампану і піднявся на борт. Ніяких ознак Фарби, хоча дитина вже повинен бути повернувся. Нік готель, зняти одяг і прийняти тривалий гарячий душ. Він легко спустився по трапу і по коридору в свою спальню. Він відкрив двері і зупинився. Він дивився. Він відчував себе так, немов хтось завдав ему жахливий удар по серцю. Піт виступив на його чолі, як лід, і все це довгий жахливий мить він стояв нерухомо, вражений видом світильники Фарби. Ніколи ще дитина не здавався таким крихким, як зараз в смерті.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  Кігті тигра
  
  
  
  
  
  Є пари до сну, - і є повага до смерті. Поети частини плутають ih. Нік Картер ніколи цього не робив. На момент смерті він був старим помічником, відчував її запах на свіжому вітрі, і відразу впізнавав це, коли бачив його. Хлопчик був мертвий, задушений тонкою мотузкою, яка займається все ще глибоко встромилася в ніжну дитячу плоть його горла. Його руки і ноги були зв'язані. Він лежав на величезному ліжку горілиць, його темні очі закотилися, оголюючи куниці. На грудях у нього лежав аркуш паперу. Звичайний лист дешевої друкованої папери, 8 1/2 на 11, і на nen було надруковано. Коротке повідомлення.
  
  
  Перший крок N3 був для нього цілком типово. Він впав на коліна і шталь шукати під матрацом свою зброю. Воно все ще було там, «Люгер» і газова бомба, в безпеці в промасленому шовку. Нік швидко зняв стилет і піхви і вклав ih в шовк разом з іншою зброєю. Він відштовхнув ih знову, маленьке тіло Хлопчика рухалося в симуляції життя, коли він нахиляв матрац.
  
  
  Нік підійшов до дня спальні і замкнув її. Він заклацнув кришки ілюмінатора і щільно ih закрутив. Потім він повернувся до ліжка і взяв записку. Він був акуратно набрав свіжою стрічкою.
  
  
  Містер Харрінгтон: Ви замішані в чомусь, що вас не стосується. Ви вбили одного, навколо наших людей. Ми вбили одного з зустрінуть ваших. Це не має особливого значення, але нехай це буде попередженням. Ми не хочемо тебе вбивати. Утилізуйте тіло таємно і покиньте Гонконг до заходу, і ви будете в безпеці. Не кажіть нічого. Будемо дивитися. Не послухаєшся, або зверніться в поліцію, і ти помреш. Підкоряйтеся, і про це забудуть. Це воля Товариства Червоного Тигра.
  
  
  
  
  Під останнім реченням була галочка «chop» - кругла червона ідеограма, зроблена дерев'яним або гумовим штампом. Старий китайський ієрогліф тигра.
  
  
  Нік стояв у ногах ліжка, дивлячись на Фарби, і відчував, як у nen накопичується лють. Це було не правильно. Зараз це марно, і він не міг дозволити собі розкіш гніву, але на цей раз він програв битву. Він відчув, як йому ллється піт, і був упевнений, що його вирве. Він пішов у ванну, але его не вирвало. Замість цього він подивився на себе в дзеркало і майже не відчула особи. Він був абсолютно борошнисті, його очі дивилися і здавалися ценымногие більше, ніж зазвичай. Его блідість була з зеленуватим відтінком, а кістки особи стирчали крізь тверду плоть. Його очі були гарячими і грубими у черепі, і на мить йому захотілося знайти сльозу. Спуститися не було. Вже багато років не було мальви.
  
  
  Минуло цілих п'ять хвилина, перш ніж він повернувся в спальню, тепер вже над нею, лють все ще присутня, але була захована для використання при необхідності. Він виділив більш м'яку частину свого розуму і змусив все інше працювати, як прекрасний комп'ютер.
  
  
  Він підніс до записці сірник і дивився, як вона згорає в попільничці. Він підняв тільце й поклав його під ліжко, а потім стягнув вниз.
  
  
  Він заткнув парчеве покривало так, що воно подметало підлогу. Він розгладив невелике поглиблення. Він відімкнув двері і знову відкрив порти. Потім він приготував собі чарку і сель викурити сигарету. Яхта була тихою, якщо не вважати звичайних корабельних шумів, коли вона м'яко гойдався в потоці. Звук вперед не було. Імовірно філіппінці ih дівчинки ще спали, або ...
  
  
  Нік відкинув цю думку. Вони не мали значення. Він був у цьому впевнений. Вони б не чули і не бачили, щоб хто-небудь піднявся на борт в ранньому тумані. Він подумав, що найбільше одна чи дві людини безшумно в рухомому сампанах. Повинно бути, це було так просто. Зовсім не завдання задушити дитину.
  
  
  Лють знову почала мучити його мозок, і він боровся з нею. Він повинен приберегти це на потім, коли він знайде людей, які це зробили. Якщо він ih знайшов. Якщо б він навіть спробував ih знайти. Зрештою, він не був вільним агентом. Він був агентом AX, і особиста помста була розкішшю, яку він рідкісних лікувальних міг собі дозволити.
  
  
  Жага переїхав. Помста. Це були дивні слова в професійному словнику. І все ж Нік подивився на ліжко, побачивши, що в залі під нею, і вени на лобі перетворилися на маленьких лілових дракон. І знову, він з рідкісною дисципліною, якої він володів, він змусив свій розум повернутися до безплідним і холодним фактами.
  
  
  Виділилося одне. Він ще не був відомий як Нік Картер. Записка намагалася налякати його і вигнати навколо Гонконгу. Якщо б вони знали, що його справжню особистість, вони б не застосували зусиль. Записка теж була адресована Харрінгтон. Так що для Tiger Tong він все ще був Кларком Харрінгтон, плейбоєм і неробою, і іноземцем.
  
  
  Але з різницею. Він убив одного, навколо ih людей. Плейбої зазвичай не носили стилети і не знали, як ними користуватися.
  
  
  Могли вони так швидко знайти тіло вежі-рикші? Чи міг бути інший спостерігач? Третій чоловік, про присутність якого Нік навіть не підозрював? Шпигував так само тихо, як птах з дерева, дивився, як Нік досліджує тіло і позбавляється від нього? Нік кисло насупився. Це повинно бути так. Він почав це!
  
  
  Отже, ці Тигри були ефективною командою. Ефективні, швидкі і смертоносні, як змії. Нік почав ходити по кімнаті, дивлячись через порт слабкий, відфільтрований туманом сонячний брильов. Його усмішка була жорсткою. Зрештою, це був Рік Змії в Китаї. Вдало названий.
  
  
  Вони не були впевнені, хто він такий. Або що. Це була ih проблеми. Можливо, з-за зв'язки з Бобом Ладвеллом вони позначили його, як агента ЦРУ. Нік міг знайти в своєму складати долар гірке прокляття Людвелла. Цей чоловік, за його власним визнанням, погано впорався з цією роботою, з цією місією, чим би це нам. І весь цей бардак почався з випадкової зустрічі з Ладвеллом.
  
  
  Нік досталь коричневий конверт з нагрудної кишені і подивився на нього. Сокира повністю прорізав товсту жорстку папір. Нік намацав дірку на фронті сорочки. Шкіра під ним ставала малиново-зеленою. На його лівому соску була червона смуга на шкірі. Проклятий пакет курорти ему життя!
  
  
  Він сунув конверт під матрац зі зброєю. «В неділю», - сказав Ладвелл. Ніякого відношення до ЦРУ. Суто особиста. Жінки та діти. Нік знову поправив матрац і ще раз прокляв свого друга, хоча і не так сильно. Як йому хотілося зараз витягнути Людвелла навколо Червоного Китаю і поговорити з ним п'ять хвилина! Якщо, звичайно, цей чоловік пішов в цей час. Незабаром потім того, як минулої ночі виніс Ніка Міріам Хант, Людвелл стримав свою обіцянку і зник, як привид.
  
  
  Нік почав знімати одяг. Вистачить домислів. У нього є справи. По-перше, позбутися тіла. Йти в поліцію було б повним божевіллям. Его могли допитувати кілька тижнів, навіть посадити у в'язницю, а його прикриття розлетілося б по Гонконгу в Москву. Хок відмовиться від нього.
  
  
  Стояти під гарячим душем, Нік зізнався кмітливість Тигрів Тонга. Вони не були впевнені в nen, не знали, хто він такий і як він пов'язаний з Ладвеллом. Отже, вони керували силою, ставлячи на карту, що він всього лише ще один, і вони можуть його налякати. Життя однієї маленької дитини-біженця значила для них менше гонконгського цента. Voni готелів, щоб інший Людвелла залишив Гонконг, і варто йому шанс.
  
  
  «Принаймні, тепер вони будуть знати», - думав Нік, намилюючи паличок для гоління. Якщо він втік, і злякався, то це був Кларк Харрінгтон. Якщо він залишиться битися, він буде хема іншим, можливо, агента ЦРУ, і вони дізнаються і спробують вбити його, як можна швидше. Навіщо? Він не мав наша найменшого уявлення. На даний момент на це міг відповісти тільки Ладвелл.
  
  
  Він надів чисті штани, свіжу білу сорочку і твідовий спортивний піджак. На мить він не міг знайти потрібні шкарпетки і мало не покликав Фарби, але вчасно згадав. Звичка була цікавою штукою. Дивно, що він так звик до Бою, полюбив малюка так сильноо за такий короткий час.
  
  
  Закінчивши одягатися, він тихо пішов вперед. Маленький покритий сампан - рогожа навколо рисової соломи, на якій переховувалися дівчинки - все ще гризла борт Корсара. Поліція Гонконгу не дбала про дівчаток, як таких; поліцію турбувало те, що вони могли б переправити на берег.
  
  
  Нік тихо спустився по залізній драбині в каюту команди. Двері були прочинені. Ще не дійшовши до нього, він почув хрипкий хропіння. Він заглянув усередину. На вахті залишилися тільки двоє філіппінців, кожен навколо яких спав на ліжку з дівчиною. Обидві пари спали голими під простирадлами. На столі валялися засмальцьовані лотки, повні попільнички і порожні пляшки, в яких може бути рисове вино першої дистиляції. Нік поморщився. У цих хлопчаків має бути кілька ковток!
  
  
  Він тихенько зачинив двері і пішов назад по трапу. Марно ih зараз турбувати. Було рано; вони прокидалися і позбувалися від дівчат у зручний для них час. Він буде робити вигляд, що не бачить. Не те щоб це мало значення; він повинен був знайти спосіб позбавитися від тіла Фарби. Це навряд чи можна було зробити серед білого дня, так що доводилося чекати темряви. Це сталося на початку грудня в Гонконзі.
  
  
  Тигр Тонг, як і Великий Брат буде спостерігати, очікуючи побачити, що він зробить.
  
  
  Нік Картер дозволив собі подумати про кількох дуже неприємні речі про Tiger Tong. Потім він дозволив собі злегка посміхнутися. Їм може знадобитися тривале очікування, тому що в даний момент він навіть не мав до нас найменшого уявлення, що він збирається робити. Він знав тільки те, що не збирався робити. Він не збирався тікати!
  
  
  Однак це може бути хорошою тактикою, щоб змусити тигрів думати, що він біжить. Може бути...
  
  
  Він перервав свої думки, коли помітив, що поліцейський патрульний катер наближається до Корсару. Він шелл швидко, его гладка носова частина піднімала хвилю в гавані. «Юніон Джек» вилетів з короткою щогли. Нік бачив двох китайських солдатиків, збройні кулеметом в носовій частині. Его складати долар прискорено забилося, а потім стало трохи холодніше. В патрульному катері було щось навмисне, з першого моменту він нам разу не сумнівався, що це йде до Корсару. Він підійшов до поручнів на мзс корабля і шталь чекати. Прекрасний час, щоб мене відвідали копи Лайми. І він з тілом під ліжком!
  
  
  Патрульний катер з приглушеним ревом підійшов до нас. Двигуни були вимкнені, і на кормі закрутилася жовта піна, коли великі дизелі розгорнулися. Патрульний катер плив у бік Корсара. Три управління з човновими гачками стояли напоготові.
  
  
  Британський офіцер в яскраво-синьому одязі і кашкеті вийшов навколо рубки і глянув на Ніка. У нього було кругле, пухке обличчя, блискуче від недавнього гоління, і його очі були трохи припухлими. Він виглядав втомленим, але його посмішка була яскравою, коли він кричав Корсару.
  
  
  «Дозвольте піднятися на борт, сер? Її хочу поговорити з містером Кларком Харрінгтоном. Офіційне справа».
  
  
  Нік поплескав себе по грудях. «Його Харрінгтон. Підніміться на борт».
  
  
  Він підійшов до того місця, де сходинки трапа спускалися до рівня води. Патрульний катер відступав від води, спритно пробираючись до платформи.
  
  
  Що, кравець візьми? Посмішка офіцера заспокоювала, але не сильно. Британці завжди були ввічливі, навіть коли вели до шибениці.
  
  
  Офіцер бадьорим кроком піднявся по сходах. Його обличчя виглядало товстим, але це не так. В руках у нього була палиця, і коли він піднявся на борт, він приклав її до своєї кашкеті. «Старший інспектор Сміт, сер. Поліція гавані Гонконгу. Ви говорите, що ви містер Харрінгтон?»
  
  
  N3 кивнув. "Її. Що все це значить?"
  
  
  У інспектора Смайта були ясні блакитні очі більш тьмяним мішечками. Він на мить окинув Ніка холодним безособовим оцінюючим поглядом.
  
  
  «Ви знаєте містера Роберта Ладвелла, сер? Її, вважаю, що він був клерком в американському консульстві тут».
  
  
  Був? Нік зберігав безпристрасне обличчя. «Я знаю Боба Ладвелла, так. Ми старі друзі. Її бачив його вчора ввечері - на самому делле її, ходив з ним на танці. У клуб крикету. Що сталося?»
  
  
  Інспектор Сміт зняв кашкета і потер лисіючий мочка вказівним пальцем. Нік дізнається про цю манері поведінки.
  
  
  «Боюся, сер, що у мене для вас досить погані новини. Містер Ладвелл мертвий. Його вбили минулої ночі». Нік витріщився на нього. Це дійсно спрацювало! У нього було відчуття, що він занурюється все глибше і глибше в хиткі піски. На самому делле він не був сильно здивований цією новиною. Але він знав, що маю я діяти, тягнути час, тягнути час, поки не зможе почати розбиратися в цьому божевільному кривавому хаосі. Троє чоловіків мертві. Виправлення - двоє чоловіків і маленький хлопчик.
  
  
  Нік дозволив того, на що він сподівався, відбитися на його обличчя шок і хвилювання. "Бог Мій!" - випалив він. «Вбили? Боб? Я... не можу повірити в це. Як? Чому?»
  
  
  Офіцер замінив здрастуйте уваги.
  
  
  Його очі не відривалися від Ніка. «Ще рано для цього, сер. Ми знаємо, як досить добре. Його зарізали топірцями. Чому ще один штопора. Ми думали, ви могли б нам допомогти».
  
  
  На цей раз здивувалася Ніка було цілком щирим. «Її? Чому ти так думаєш? Вчора її бачив, Квасоля всього кілька годин. До цього її не бачив, его багато років». Все насправді. Хороший брехун завжди тримається як можна лизати до правди.
  
  
  Інспектор Сміт постукав палицею по поручня. «Рано вранці у нас був анонімний телефонний дзвінок, сер. Наш чоловік подумав, що це жінка, хоча голос можна було замаскувати. У будь-якому випадку, нам сказали піти в покинутий містечко на Шанхайській вулиці, де ми знайдемо тіло білої людини в кошику ". М'язи рухалися під жиром уздовж лінії підборіддя інспектора. «Ми зробили, і ми знайшли кошик, як слід. Досить маленька кошик!
  
  
  Анонімний дзвонив сказав, що ви ще покійного, містер Харрінгтон, і що якщо ми допитаємо вас, ми можемо дізнатися що-небудь про смерть его ».
  
  
  «Все глибше і глибше, - думав Нік з роздратуванням і почуттям легкого відчаю. Немає сенсу зараз розгадувати це. Просто зіграйте відкрито, зухвало і сподівайтеся на ключ до розгадки пізніше.
  
  
  Він зустрів пильний погляд інспектора. «Боюся, їй нічого не можу вам сказати. Вчора ввечері Боб пішов з танців раніше, і з ними тхора, його его не бачив. Так що я не розумію, як я можу вам допомогти, хоча мені б дуже хотілося. "
  
  
  Інспектор Сміт знову постукав палицею по поручня. «Це всього лише рутина, сер, але я б готель, щоб ви пішли зі мною на станцію T-Lands. У будь-якому випадку потрібно буде провести впізнання; його, впевнений, що ви не будете заперечувати. просто приємно поговорити, і, може бути, ми зможемо розібратися в цьому. "
  
  
  Нік подумав про тілі Фарба під ліжком. "Щиро зараз, ти маєш на увазі?"
  
  
  Інспектор Сміт не посміхнувся. "Якщо це зручно, сер.
  
  
  Це було страшенно незручно. Якби хтось натрапив і знайшов тіло, у нього були б великі проблеми. На очищення можуть піти неділях, а яструб в клітці дракон не ловитт.
  
  
  «Добре, - сказав Нік. Він почав на кормі. "Я думаю, мені краще принести свій паспорт і все таке?"
  
  
  Смайт кивнув. Він шелл відразу за Ніком. «Суднові документи, якщо хочете, сер. Звичайний порядок дій. Просто для протоколу».
  
  
  Інспектор чекав відвертими на день спальні, поки Нік отримає свій паспорт, митне оформлення та медичні документи. Він намагався не дивитися на ліжко. Інспектор постукав палицею по гладкому підборіддя і сказав: «Двоє яхти».
  
  
  Нік пояснив, як він запозичив його у Бена Мизнера. Принаймні, ця частина его легенди була твердою скелею. Він знайшов суднові документи в ящику особистої каюти Мизнера - ему сказали, де ih шукати, - і вони з інспектором знову вирушили наверх. Офіцер, схоже, не дуже цікавився Корсаром, якщо не вважати «власника», і якщо він зауважив сампан на кульку, він нічого не сказав.
  
  
  «Напевно, мені не доведеться затримувати тебе надовго», - сказав він Ніку, коли вони піднялися на борт патрульного катера. «Ви знаєте, це формальність. Але у всьому цьому є кілька досить загадкових аспектів, і ви могли б допомогти».
  
  
  Нік просто кивнув і спостерігав, як вода в гавані пузириться і закипає, коли в нах врізається потужний гвинт. Він міг досить добре передбачати, принаймні, частина того, що відбувалося. Вони, ймовірно, підозрювали, що Ладвелл був агентом ЦРУ, і сподівалися, що він опиниться в пастці, щоб підтвердити це.
  
  
  Сам факт того, що вони не знали, що Людвелл був ЦРУ, означав, що він не працював з ними, а Лайми не любили позаштатні операції ih задньому дворі.
  
  
  Поруч з ним інспектор Сміт сказав: «Сподіваюся, у вас міцний шлунок, містер Харрінгтон. Те, на що ви повинні дивитися, не дуже красиво».
  
  
  
  
  
  
  Шоста глава.
  
  
  Рука зникла
  
  
  
  
  
  Морг знаходився в підвалі станції T-Lands, в цьому похмурому замку, що виходить на гавань з боку Коулуна. Інспектор і Нік пройшли невелику відстань від поліцейського пірса, і, коли вони звернули з Солсбері-роуд, інспектор сказав: «я думаю, ми спершу попросимо вас упізнати тіло. Це не займе багато часу. Потім ми поїдемо. в мій офіс поговорити, поки перевіряють ваші документи ".
  
  
  Вони пробиралися через лабіринт сирих, тьмяно освітлених коридорів. Нік подумав, чи не грає інспектор в невелику гру в кішки-мишки. Він подумки знизав плечима. Він би не хвилювався. Він не міг зрозуміти, як вони могли б затримати его - не Кларка Харрінгтона. Інша справа, Киллмастер! Вони можуть розкрити його прикриття і зробити Гонконг дуже неприємним для нього.
  
  
  Щоб струсити Киллмастера, знадобилося багато часу, але тепер він був приголомшений. Вони були одні в кімнаті звалищі, і інспектор, повністю стягнув простирадло з
  
  світильники замість того, щоб просто відкривати обличчя. Нік відразу зрозумів чому, і зберігав безпристрасне обличчя, я знаю, що інспектор уважно спостерігає за ним, чекаючи реакції.
  
  
  Нік був вражений не стільки смертю Людвелла, скільки її манерою. Тіло було розділити на шість частин, порубаних і покалічених. Дві ноги, дві руки, мета і тулуб. Все на своїх місцях на рифленому фарфоровому столі для розтину. Нік зловив жах одним швидким поглядом. Інший, якого він знав, це було мало схоже.
  
  
  Інспектор Сміт, все ще тримаючи лист у руці, чекав, що Нік дасть коментар. AX-man взяв простирадло у Смайта і накрив останки Людвелла.
  
  
  «Права рука відсутня». Його погляд був холодним, і Смайт, з якоїсь причини, яку він не міг пояснити, відчув легку холодну тремтіння по тілу. Пізніше, намагаючись описати це відчуття іншого офіцера, він сказав: «Це було схоже на швидкий погляд у пекло. Потім двері з брязкотом зачинилися».
  
  
  Тепер він сказав: «Так, її немає. Его не було ... е-е, в кошику з іншим. У таких випадках це не рідкість. Їй поясню це пізніше, містер Харрінгтон. Але тільки зараз - ви можете точно ідентифікувати це тіло, а тіло містера Роберта Ладвелла, працює клерком в американському консульстві? "Тон інспектора був сухим і офіційним.
  
  
  Нік відвернувся від стільця для розтину. "Її впізнаю. Це Квасоля, добре. Її, гадаю, ви зв'язалися з консульством?"
  
  
  «Ні, - сказав інспектор. «На самому делле ми цього не зробили. Поки немає. О, ми, звичайно, зв'яжемося, але ми готелі спочатку поговорити з вами. Анонімний телефонний дзвінок, і все таке, чи знаєте ви».
  
  
  Невеликий і досить похмурий кабінет інспектора виходив на гавань. Потім того, як йому запропонували випити, від чого він відмовився, Нік закурив сигарету і ліниво розвалився на пошарпаному шкіряному кріслі. Тепер він повинен зіграти Кларка Харрінгтона в обидва кінці.
  
  
  Інспектор кинув кашкет на диван з ротанга і пригладив світле волосся на лисині. Він закурив сигару, і якийсь час возився з невеликою стосом паперів на столі. Нарешті він подивився на Ніка. «Як багато ви знаєте про Сході, містер Харрінгтон? Зокрема, про Гонконзі?»
  
  
  Тут назавжди було бути обережним. Нік знизав плечима. «Не дуже багато, її, вважаю. Її, вважаю, це те, що знає будь-американський турист. Це мій перший візит за багато років».
  
  
  Сміт стиснув губи навколо сигари і втупився на Ніка. «Так, звичайно. Тоді ти погодишся, що у нас є право дивуватися, чому тебе чи твого друга Людвелла слід вважати замішаними у вбивстві Щипцями?»
  
  
  «Вбивство щипцями? Це те, що це було?» Ніку було цікаво, як зникло его вираз цікавою невинності.
  
  
  Сміт коротко кивнув. «Безумовно Бандою вбивство. І ми знаємо цю мову - терористичну організацію, відому як Товариство Червоного Тигра. Вони вже багато років є бандою номер один в Гонконзі. Ih великий палець у кожному брудному пирозі, від вбивства. аж до здирництва та рекету. Немає нічого занадто маленький або занадто брудного, якщо це вигідно. Допінг, дівчата, азартні ігри, шантаж - ви називаєте це, і вони це роблять ».
  
  
  Нік знав краще, але поки він зображував навколо себе невинного, він повинен був вести себе, як дилетант. «Ви стверджувати, що знаєте все це, ви навіть знаєте, що вони вбили Людвелла, але ви втрачаєте час, розпитуючи мене. Чому ви не зловити цих вбивць?» Він сподівався, що трохи наївності випарується.
  
  
  Інспектор трохи сумно посміхнувся. «Я не буду вдаватися в це, скажу лише, що червоних тигрів багато, і у мене дуже мало поліцейських. Хороші люди, але ih недостатньо. Ми могли б легко зловити деяких членів тонга, але це не так». Вони ніколи не розмовляють. Ніколи. Якщо вони це зроблять, вони потраплять у кошик, як ваш бідний одного. У будь-якому випадку, містер Харрінгтон, нас більше цікавить, чому був убитий Людвелл, а не те, як і хема. Чому «Це дуже незвично, коли вони вбивають білої людини. Дуже незвично. Як і всюди гангстери, вони ніколи не шукають непотрібних неприємностей. А вбивство білого людини в Гонконзі - проблеми з великим T, містер Харрінгтон. Тигри повинно бути, у них була дуже сильна мотивація ".
  
  
  Нік мовчки погодився. Ему самому хотілося б знати, чому. Але тільки Людвелл міг сказати йому про це - а Людвелл знаходився на столі для розтину, його права рука була відсутня.
  
  
  Він запитав Смайта про руці.
  
  
  «Одіна навколо ih своєрідних товарних символів», - пояснив інспектор. «Іноді вони залишають на жертві грубе зображення тигра, або, може бути, просто відбивну, ідеографія, що означає тигра, але іноді вони беруть праву руку. Можна сказати, трохи китайської психології. Дуже ефективно з вежами і селянами. .
  
  
  «Більшість китайців, особливо бідні і неосвічені, дуже бояться отримати каліцтва. Вони будуть чинити опір ампутації, наприклад, ціною своїх п'ятьох дітей. Вони хочуть, щоб ih поховали на китайській землі, і вони хочуть, щоб ih поховали повністю. Вони вірять, чтоесли частину навколо них пропала, ih дух не зможе заспокоїтися - ih привидам доведеться блукати в відкритий басейн в попросив зниклої руки або ноги або чогось ще. Цим користуються тигри ".
  
  
  Посмішка інспектора була похмурою. «Діти дуже ефективно. Коли тигри дійсно хочуть посіяти жах, вони беруть шматочок жертви і кидають його в гавань, де привид его ніколи не зможе знайти його, тому що риба его з'їсть».
  
  
  Вони не скалічили Фарби. Нік знав чому. Все було просто. Вони не були впевнені, що він зрозуміє, що це означає. Ви не можете налякати людину, якщо він не розпізнає зовнішні ознаки терору.
  
  
  Інспектор викинув цигарку і закурив нову. «Схоже, ми трохи відхилилися від теми, містер Харрінгтон. Давайте далі. А тепер, і я хочу, щоб ви добре подумали, ви можете придумати яку-небудь мислиму причину, по якій вашій іншу слід було вбити тонга? сказав вам що-небудь, чи ви чули що-небудь, що-небудь взагалі, щоб вказати, що він був замішаний з такою справою? "
  
  
  Тепер почнеться справжня брехня.
  
  
  «Ні, на обидва питання», - сказав Нік Картер. «Як я вже говорив вам, інспектор, її повністю в невіданні щодо всього цього. Її нічого не знаю. Взагалі нічого».
  
  
  Смайт кивнув. «Ти сказав мені, що не бачив, Людвелла задовго до минулої ночі?»
  
  
  "Насправді." Нік пояснив випадкову зустріч з Ладвеллом Натан-роуд. «І звідси, - криво подумав він, - все це сталося. Танці в крикетного клубу. Міріам Хант. Svi Ло. Мертвий вежі-рикші. Хлопчик убитий. Тепер Ладвелл розрубати на частини. Він сам на килимі, і йому загрожує неминуча небезпека, що під його ліжком знайдуть тіло і, що ще гірше, його прикриття розлетиться до біса. Назвіть це причиною і наслідком, ланцюжком подій або просто Долею, кидає завантажені кістки. Називайте це як хочете, все це перетворилося в один смердючий безлад!
  
  
  Інспектор Сміт по-своєму був невблаганний, як Яструб. Його блакитні очі були такими ж холодними, як мармур, коли він дивився на Ніка. «Отже, раз ви давно не бачили Людвелла, він міг бути замішаний майже у всьому, а ви цього не знали?»
  
  
  Нік повільно згідно кивнув. «Я думаю, він міг би. І якщо б він був... замішаний в чомусь, як ви висловилися, - я не думаю, що він сказав би мені про це. Ми не були такими близькими».
  
  
  «Е-е-е... так. Звичайно. Навряд чи».
  
  
  Смайт раптом узяв новий курс. «Як я сказав вам, ми думаємо, що це була жінка, яка займається зробила анонімний дзвінок. Чи означає це що-небудь для вас? Що-небудь взагалі?»
  
  
  Киллмастер ввічливо подивився на нього. «Ні. Чому це має бути? Боб, повинно бути, знав багато жінок. Навколо того мало чого, що ми говорили, його зрозумів, що він був у Гонконгу досить давно».
  
  
  Сміт погладив свій лисіючий мочка пальцем. «Так. Розумієш, це один навколо самих загадкових аспектів цієї справи. Ми її, не думаємо, що хтось з « Тигрів » дзвонив або велів зателефонувати. У них, звичайно, є жінки-члени».
  
  
  Нік подумав про Скоротилася Ло і про те, як багато він про неї не знає. Це була можливість досліджувати. Пізніше.
  
  
  «Це не мова тонга», - говорив Сміт. "По-перше, вони готелів, щоб якомога більше людей побачили тіло. У цьому, е-е, стані. Голос чому вони залишили свої его в старому будинку, де його побачило б, як можна більше китайців, я знаю, що це кара тигрів. - смерть білої людини, особливо вразить ih - і мине ще багато часу, перш ніж у кого-небудь вистачить сміливості викликати поліцію. Зазвичай ми могли б знайти це тіло протягом двох або трьох днів ».
  
  
  Нік сказав: «Значить, хтось готель, щоб його знайшли негайно. І готель, щоб її був пов'язаний з ним».
  
  
  Смайт знову потер мочку. «Так могло б здатися, містер Харрінгтон».
  
  
  Ввійшов сержант-китаєць, в бездоганною і відпрасованою формі, з блискучими срібними гудзиками. Він відсалютував Смайту і поклав якісь папери на стілець. Нік усвідомив свій паспорт. Він бачив, як сержант елементи помітно кивнув своєму начальнику.
  
  
  Сержант пішов, і Сміт підштовхнув папери до Ніку. «Здається, ваші папери в порядку, сер. Але якщо ви не заперечуєте, є ще кілька питань».
  
  
  Нік розслабився в кріслі. Він подолав першу перешкоду. Принаймні, вони не збиралися його утримувати. Це означало, що вони не послали групу для обшуку яхти і не знайшли тіло Фарбою. Він пропотіла від цього.
  
  
  Він сказав, що зовсім не проти.
  
  
  Інспектору підійшла ще одна сигара. «Вчора містер Ладвелл здавався собі нормальним? Вчора ввечері, коли ви двоє ходили на танці в Крикетного клубі, він здавався чимось стурбованим? Засмученим?
  
  
  «Ні», - збрехав Нік. «Принаймні, їй нічого не помітив. Він здавався абсолютно нормальним».
  
  
  «А потім - ви двоє разом пішли по клубу?»
  
  
  Тут необхідна обережність. Нік сказав правду.
  
  
  . Людвелл просто зник, і Нік запросив Міріам Хант на вечерю, а пізніше - на Корсара.
  
  
  Блакитні очі моргнули при згадці імені Міріам Хант. Але інспектор тільки сказав: «О, так, міс Гант. Дуже мила дівчина. Прекрасно працює тут. Її, зустрічався з нею при нагоді. Її швидше заздрю вам, містер Харрінгтон».
  
  
  «Ти б не шталь, - сказав собі Нік, - якби знав нитку історії». Він взяв свій паспорт і документи, і сховав ih в хвилину камзоли.
  
  
  Інспектор Сміт встав і обійшов крісло. «Ми, звичайно, передамо тіло в американське консульство, як можна швидше. Я не знаю, як скоро це буде, але думаю, вони зроблять все необхідне. Її буду тримати вас в курсі, якщо ви начебто, хоча, може бути, ви самі захочете зайнятися цим, раз нібито він був вашим другом? "
  
  
  «Так, - сказав Нік. «Я буду цим займатися. На самому делле, її піду в консульство, коли піду звідси. Невелику справу. Але я впевнений, що вони з усім впораються».
  
  
  Так і було. З максимальною обережністю. Прикриття Людвелла тепер залишиться непохитним, назавжди, без жодної згадки про його минуле в ЦРУ. Консульство по всьому міркувань безпеки не дізнається, і ніхто навколо тих, хто знає, чи не заговорить. Людвелла відправитися назад в Штати в якості дрібного клерка, який, на жаль, зазнав невдачі. Нитка справ.
  
  
  Але це ще не потік. Киллмастер тепер знав це. Під час свого недовгого перебування в цьому офісі він прийняв рішення. Він обурювався не стільки смерті, скільки її манерою - розрубаний на шматки людина і кинута рука в море. Це була брудна смерть, і Боб Ладвелл був хорошою людиною. Його смерть у поєднанні з жорстоким вбивством дитини відвернула Ніка від його звичайної дисципліни і спокійного професіоналізму. Voni, він або вона, хто завгодно, збиралися платити!
  
  
  Він прийняв рішення абсолютно безповоротно і майже не усвідомлював цього.
  
  
  Інспектор простягнув руку. «Я повертаю вам ваш паспорт, містер Харрінгтон, але попрошу вас поки не залишати Гонконг. Без особистого повідомлення мене можуть виникнути й інші питання».
  
  
  Вони шкодували один одному руки. Рука Смайта була сухою і холодною, а руки - напрочуд сильною.
  
  
  Нік сказав: «до Речі про питання, інспектор, можу їй задати пару?»
  
  
  Сміт моргнув. "Звичайно. Що б ви готелі знати?"
  
  
  Нік притулився до дня, його велике тіло було ліниво, его гладкі м'язи були приховані за занадто великим жакетом і брюками. Іноді йому подобалося, що незнайомці думали, що він трохи в'ялий.
  
  
  Він сказав, з засудженої посмішкою, мирянина, який ставив, ймовірно, дурний штопора: «Ця личина « Червоного тигра », інспектор - у них повинен бути лідер? Або лідери?»
  
  
  Смайт повернувся на свій стілець. Його посмішка стала нерухомою. Чи було насторожено?
  
  
  «О, так, - відповів він. «У них дійсно є лідер. Її можу сказати, що цей ублюдок. Його звуть Джеймс Пок. Джим Pic, його друзі звуть його. Якщо у нього є друзі. Не те щоб вони ему потрібні - він чудово обходиться без них. Він найбагатший китаєць в Гонконзі. Живе на вершині гори. Живе, як кривавий султан! "
  
  
  В голосі інспектора прозвучала гіркоту.
  
  
  Нік сподівався, що це звучить безнадійно аматорської і невизначено. Він сказав: «Тоді чому ви не можете его втягнути? Хіба ці тонганы, ці вбивці не вбивають без наказу зверху?»
  
  
  Він уважно стежив за Смайтом. Чоловік узяв з стільця свою чванливую тростина і боровся з нею. Его кісточки навколо цієї маленької кийки білими.
  
  
  «Містер Харрінгтон, - сказав нарешті інспектор, - я не думаю, що ви розумієте. Звичайно, Джим Пок віддав наказ про смерть вашого друга. Або его лейтенант, людина на ім'я Хуан, це зробив. Всі вежі в Гонконзі знає це на даний момент. Але вони не знають чому, як і ми. І поки ми не знати чому, і у нас не буде рішенням відстежити мотив, було б великою витратою часу затягнути Джима Поки і задати ему В будь-якому випадку, наскільки мені відомо, він зараз в Червоному Китаї. У нього багато дель з червоними, Джим. Але ми ніколи не зможемо його зловити. Нам ніколи не спіймати його нам в чому. У нас є час від часу кілька дрібних сошок, деяких ми садимо у в'язницю, а іноді і вішаємо в одну, але не чіпаємо Джима Поки. Він слизький, як дракон. Але у мене все ще є надії. А тепер, містере Харрінгтон , якщо ви мене вибачте, її повернуся до роботи. На жаль, ваш бідний один одного не єдиний під рукою. Трупів у Гонконзі завжди в достатку.
  
  
  «Цей Джим Pic», - запитав Нік. Його тон був м'яким. "Я думаю, ви знаєте, де він живе, інспектор?"
  
  
  Тепер у погляді інспектора стала помітнішою настороженість. Його тон був різким. «Звичайно, його знаю. А ви не знаєте, сер. Краще так тримати. Ви не маєте нічого спільного з Джимом Поком, взагалі нічого. Він нашу проблему».
  
  
  «Звичайно», - сказав N3. «Звичайно, інспектор. Мені просто було цікаво. Вибачте».
  
  
  Інспектор стомлено довелося сигару, яку збирався прикурити. Коли він заговорив, його голос був холодним. «Містер Харрінгтон! Її хочу, щоб ви зрозуміли досить ясно. Її ще мало знаю про вас, - я дізнаюся більше - і, можливо, в цьому попередженні немає необхідності, але його его зроблю. Я не хочу, щоб хто-небудь втручався в цю справу. Судячи з того, що я бачив, про вас, я не думаю, що ви були б настільки зухвалими і дурними, щоб проявити особисту зацікавленість в помсту за свого друга. Але якщо це те, що у вашому розумі - це не назавжди! Її кину тебе в саму глибоку темницю, що у мене є.
  
  
  «У нас досить специфічні проблеми в Гонконзі, містер Харрінгтон, і у нас ну дуже багато. У нас є проблеми з незаконним золотом, проблеми з наркотиками, і дуже складна проблема з біженцями. У нас більш ніж неабияка частка проблем, повірте мені. Мені не хотілося б думати, сер, що ви збираєтеся ih додати. Її ясно висловлююсь, містер Харрінгтон? "
  
  
  «Дуже ясно, - сказав Нік Картер.
  
  
  По дорозі до порту бар порома Нік не шталь перевіряти свій після. Сміт, звичайно, приставить йому до чоловіка, і він, без сумніву, буде гарною людиною. У всьому цьому пульсуючому людство не коштувало зусиль намагатися його виявити.
  
  
  Пором збирався йти. Нік байдикував на лавці біля перил поруч із древнім китайським джентльменом і розмірковував про стрімкому потоці запізнилися. Хто навколо них був людиною Смайта? Хто був людиною Тигра? Вони також будуть переслідувати його. Ще один, подумав він, і це буде справжній парад. Він задавався питанням, чи знають вони одне одного, шпигун Тонга і шпигун поліції. Дізнаються вони, що обидва переслідують одного і того ж людини? Нік усміхнувся. Якщо б вони погодилися співпрацювати, вони б заощадили багато скінів для взуття і сил.
  
  
  Коли пором виїхав в жовті води гавані, долаючи шалений потік валла-валласов, джонок, буксирів і сампанів, Нік зізнався, що його позиція була кілька двоякою. Тигровий Тонг сказав, йди до заходу. Копи сказали, не залишайте Гонконг. Що робити чоловікові?
  
  
  Зникни. Щезни, як старий агент, яким він був. Поставити намет і тихенько відійдіть геть. На острові, або Коулуне, або на Нових територіях було безліч укриттів. Це не повинно бути занадто складним. Але час має бути відповідним. Абсолютно фантастичним. Коли пором пришвартувався, він підійшов до американського консульства, і попросив показати йому одну людину. Цього математики Киллмастер пробурмотів слово і число. Трохи згодом чоловік переглядав кодову книгу. Потім чоловік ствердно хитнув головою, посміхнувся і провів Ніка в дуже маленьку кімнату, в якій не було ніякий інший меблів, крім стільця, стільця і червоного телефону. На столі лежало з півдюжини олівців, загострених до списа, і «одноразовий» блокнот. Кошик для сміття під столом була забезпечена прорізами нагорі і електричним подрібнювачем.
  
  
  Чоловік вказав на дзвінок на день. «Подзвони, коли закінчиш». Він вийшов і замкнув двері ззовні.
  
  
  N3, сель в крісло і довго дивився на червоний скремблер, перш ніж взяв інструмент. Він ризикнув і знав це. Хоук може не погодитися. Его начальник міг бути дуже запальним і часом намагається, і він був категорично проти будь-якого дублювання двох частинах. Яструб міг просто дати ему прямий негативний наказ.
  
  
  В такому разі, сказав собі Нік, ему просто не доведеться підкоритися цьому прямим наказом. Тепер він прийняв рішення, і навіть Яструб не збирався його зупиняти.
  
  
  N3 зітхнув і почав набирати номер. Це буде прямий скремблер в офіс Хока.
  
  
  Нік подумав, що йому потрібна інформація, більше, ніж дозвіл Хоука. Інформація, яку міг отримати для нього тільки Хоук - якби він це зробив. Його бос був короткий з бюрократизмом, коли він заважав йому, і він знав всі кути.
  
  
  Він закінчив набір і шталь чекати. Він повинен не забути попросити Хоука перевірити Міріам Хант. Краще не згадувати Знизав Ло. Він все одно сумнівався, що у Вашингтоні є що-небудь про Ло. Ймовірно, нічого про Міріам Хант, але він не міг не помітити цього.
  
  
  Нік глянув на годинник. Все ще рано. Багато часу, якщо на борту яхти нічого не пішло не так. У будь-якому випадку він не міг рухатися до настання темряви, до тих тхір не міг позбутися тіла Фарби. Але він повинен був бути поруч, завжди бути поруч, щоб стежити за подіями.
  
  
  Киллмастер наспівував свою маленьку французьку мелодію. Гарячий гнів покинув його. На зміну йому прийшла холодна лють, яка займається була більш терплячою і смертоносною, ніж коли-небудь була його лють.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  Найдивніша русалка
  
  
  
  
  
  Нік Картер приїхав у валла-валлу до Корсару. Це був неймовірно важкий бій, але він ще не переміг. Хоук сильно протестував его, бажання тягати каштани для ЦРУ навколо вогню. За його словами, ЦРУ здатне обпалити собі пальці. Нехай вони з цим і справлятюся. У будь-якому випадку щось вотум-вотум спалахне в Італії, і Ніку краще повернутися і ...
  
  
  N3 підняв те, що для нього було монументальним тактом і терпінням. Він не думав, що ЦРУ зможе з цим впоратися. Не тільки зараз. На самому делле, наполягав він, ему краще взяти на себе відповідальність і закінчити справи. Це було вкрай важливе і термінове. У цьому він клявся своєю професійною честю. Він, звичайно ж, не приховав справи, розповівши Хоука всю правду.
  
  
  Його бос, дуже котрі чинить опір дракон, нарешті, дав дозвіл. Він був хитрим старцем і добре знав свого кілера номер один. Він відчував, що Нік все одно зробить цю роботу, з роздільною здатністю чи ні. Він пообіцяв привести колеса в рух, і зібрати всю можливу інформацію. Він подзвонить Ніку на «Корсара», як можна швидше.
  
  
  Коли валла-валла наблизився до Корсару, Нік з полегшенням побачив, що сампан зник. Годинник нарешті поїхали ih дівчаток на берег. На яхті не було жодних ознак активності. Добре. Філіппінці, ймовірно, знову заснули, і було сумнівно, що хто-небудь з решти команди повернеться до заходу сонця. Капітан, швед на ім'я Ларсен, ймовірно, був п'яний, десь у Ван Чай. Бен Мизнер попереджав його, про капітан.
  
  
  Нік заплатив жінці-сампану і піднявся на борт. Він лише випадково глянув на джонку, пришвартованную приблизно в 200 ярдів від Корсара. Випадковий погляд - все, що йому було потрібно, і, в будь-якому випадку, він цього очікував. Тигр Тонг був на роботі. Джим Пок міг бути в Червоному Китаї, як стверджував інспектор, але его хлопчики тут продовжували працювати.
  
  
  З великою байдужістю Нік продовжував свої справи. Він приготував собі коньяк і газовану воду, і, розвалившись на кормі, покурив довгі сигарети і справляв враження людини, глибоко замислилась. Яким він був. Час від часу він ловив відблиск сонячного світла на склі навколо джонки. Вони уважно спостерігали. В якому сенсі, подумав Нік, це могло б спрацювати в його користь.
  
  
  Він потайки вивчав джонку. Це було новеньке і явно не робочий судно. Це було схоже на одну з джонок, побудованих для експорту в Штати. Вони відправляли ih на вантажних судах. В ній були б всі зручності, яких вимагають американці. У нього також буде потужний прихований двигун. Зроблена з бірманського тика, вона, ймовірно, коштувала невеликий статок. «Джим Пок міг собі це дозволити», - подумав Нік, дивлячись, як на єдиній високій щоглі джонки майорить прапор з червоним тигром. У Джиммі теж немає нічого тонкого. Він вірив у виставляння напоказ своєї відмітини!
  
  
  Нік випив дві чарки і спустився вниз. Він пішов уперед і перевірив філіппінців. Обидва спали і хропли, змучені випивкою. В кімнатах в рівній мірі пахло дешевими парфумами, дешевим рисовим вином, дешевими цигарками і дешевими жінками. Нік зітхнув і пішов на корму. Принаймні, вони були живі.
  
  
  Він перевірив під ліжком. Хлопчик спав спокійно. Рігор тільки-тільки почав проявлятися. Маленьке тіло вмерло, бідне тіло, здавалося, обрушилася на крихітні кістки. Він виглядав нескінченно кволим і жалюгідним. Нік не закрив очі хлопцеві. Він зробив це зараз.
  
  
  Замкнувши двері і порти, він знову перевірив свою зброю. На цей раз він тримав ih напоготові. Він не думав, що йому доведеться стріляти по Корсара, але краще було бути готовим.
  
  
  Погляд на годинник сказав йому, що це буде довгий нудний день. Тільки дванадцять. Він відчував жахливий нетерпіння, гнітюче занепокоєння. Як тільки Киллмастер почав щось, ему дуже хотілося взятися за справу, щоб з цим покінчити. Але тепер він повинен почекати до самої темряви. Тоді він зробить свої останні приготування.
  
  
  Він роздягся до шорт і розтягнувся на ліжку. На даний момент в замкненій спальні було досить безпечно. У нього залишався час до заходу, якщо Тигрові Тонги стримали своє слово, а він думав, що вони будуть його тримати. Вони не готелі більше неприємностей. Вони просто готелів, щоб він пішов.
  
  
  Посмішка Ніка була дуже слабкою, дуже холодною. Він покаже їм неприємності!
  
  
  Він нехтував йогою протягом останніх декількох днів, і почав попереднє глибоке дихання, поступово занурюючись в позу шавасана повного розслаблення. Він не хотів досягати трансу - хоча він так далеко просунувся в йозі, а просто готель, дати відпочинок своєму тілу і очистити свій розум перед майбутніми випробуваннями. Поступово рухи его величезної грудей сповільнилися, его худорляві риси обличчя розслабилися, але не пом'якшилися, повіки опустилися, щоб приховати очі, які могли бути жорстокими, або ніжними. Хоук, давним-давно в надзвичайній ситуації, натрапив на Ніка Картера в такому стані. Він, як Хоук поклявся, виглядав як мертвий лицар в стародавньому нормандському соборі.
  
  
  Було вже потім чотирьох, коли Нік прокинувся без коливань, миттєво насторожений, я знаю, що йому потрібно робити. Він стояв під крижаним душем п'ять хвилина,
  
  але не одягався. Замість цього він надів чорні плавки, думаючи, що міг би обійтися без одягу для акваланга, але її не було. Це його мало турбувало. Він міг проплисти 20 миль, не втомлюючись. Він міг залишатися під водою більше чотирьох хвилина. Плавання до берега повинно було стати найлегшою частиною цієї справи; Важливо було час. Час і димова завіса, яку він мав намір покласти.
  
  
  У Киллмастера завжди була звичка нишпорити за своїм розсудом оточення, де б і що б воно нам було в даний момент. Під час подорожі по Маніли він нишпорив по Корсару. Він досконало знав планування яхти. Тепер він знову пішов вперед, уникаючи каюти команди, в складське приміщення на носі корабля.
  
  
  Він знайшов великий брезент, і моток волосіні на чверть дюйма. Вони представили б для Фарби саван. Тепер йому потрібен був оленка. Що-то дійсно важке. Він знайшов невеликий якір вагою близько 150 фунтів. Його ніколи не використовували; сіра фарба була ще свіжою та сяючою. Нік звалив його на плече і повернувся на корму.
  
  
  Знову замкнувши себе, він поклав маленьке тіло на брезент, поставивши якір на нога, і надійне обернув полотняний могили. Працюючи, Нік дозвільно гадав, чи дитина хорошим буддистом. Можливо немає. Бій, ймовірно, не особливо відрізнявся цим, і у нього ніколи не буде рішенням досліджувати життя зараз. Нік вирішив, якщо випаде можливість, запалити свічку для дитини в якомусь храмі. Це було найменше, що він міг зробити.
  
  
  Покінчивши з брезентом, він відкрив ілюмінатор. Зі сходу насувалися сутінки. Це буде недовго. На джонках і сампанах вже блимали габаритні вогні. Пором тягнувся, як рухома нитка жовтих автобус.
  
  
  Нік взяв лист Квасолю Ладвелла і відкрив його. Він не чекав від цього особливої допомоги і був прав. Людвелл сказав правду - це не мало ніякого відношення до справ ЦРУ. Він переглянув коротку записку.
  
  
  Дорогий Нік: Якщо ти це прочитаєш, я, мабуть, помру. У додатку ви знайдете страховий поліс, бенефіціаром якого є моя дружина Лора. Це на двісті тисяч доларів, і мені довелося заплатити пекельну премію! Я не дуже впевнений в компанії, та й взагалі ви знаєте, що таке страхові компанії. Я, ймовірно, порушую клятву, і контракт з ЦРУ, можливо, навіть з безпекою, але я твердо впевнений, що про Лорі і дітей подбають. Якщо мене вб'ють при виконанні службових обов'язків, ЦРУ, звичайно, ніколи не визнає мене, і компанія може спробувати провести мене. У будь-якому випадку буде величезна тяганина. Ви наймаєте адвоката і стежити, щоб Лора забрала гроші? Лаура оселиться з вами, коли збереться. Твій інший Боб. PS - Сподіваюся, ви ніколи цього не читали!
  
  
  Нік глянув на товстий, схожий на пергамент, страховий поліс з дрібним шрифтом. Hong Kong Life Assurance, Ltd. належить японцям, базується в Лондоні та Гонконгу. Його усмішка була слабкою. Може бути, вже ніч, а може і ні. Доведеться почекати.
  
  
  Він підійшов до письмового столу в кутку спальні і поклав коричневий конверт в нижній ящик з ключем. Він викинув ключ в ілюмінатор. Інспектор Сміт і компанія збиралися обшукати цю яхту, без сумніву, але він сумнівався, що вони відкриють ящик. Дуже правильно. Якщо, звичайно, вони не думали, що Нік ховається в ящику. Він посміхнувся жалюгідною жарті і підійшов до ліжка. Було майже зовсім темно.
  
  
  Він надів замшеві піхви в праву руку і прибрав Хьюго. Він роздягнувся і поклав маленьку газову бомбу П'єра в металевий контейнер між нога. Він висів там, як третє яєчко. Ці двоє повинні безпечно бути на місці. Щодо Люгера він не був так упевнений. Він не хотів втрачати Вильгельмину. Вона ніколи йому не пробачить.
  
  
  Він завернув «Люгер» в клейонку разом з важкої пачкою гонконгських доларів і доларів США.
  
  
  N3 вимкнув світло в каюті. Порти сяяли люмінесцентними діорамами Коулуна. Він не міг довго чекати дзвінка Хоука.
  
  
  Телефон задзвонив. Нік досяг его одним довгим кроком. «Привіт. Тут Харрінгтон».
  
  
  Голос Хоука був металевим. Це був запис, яку програвали на телефоні у Вашингтоні. Яструб сказав: «Procab femnull... procab femnull...» Голос і все. Нік повісив трубку.
  
  
  Продовжуйте. Кабель наступний. Жіночий нуль.
  
  
  Так що у нього був знак «йти». Нік закурив і похмуро подивився на ілюмінатори, темніло з кожною секундою. Кабель наступний. В Пекло! Тепер він марний. Доведеться забрати його пізніше в консульстві - якщо він ще знадобиться. І якщо він буде ще живий.
  
  
  Нічого у Вашингтоні про Міріам Хант. Це було приблизно те, чого він чекав. Перевірка була лише запобіжним заходом, захистом від збігів і випадковостей.
  
  
  Нік погасив сигарету. Він зробив акуратну маленьку зв'язку его штанів, сорочки та светри. Він заклав клейончасту плівку з люгером у вузол і змайстрував ремені з решти манільської волосіні. Шведів, звичайно, промокне, але це не мало значення. У Гонконгу ніколи не було по-справжньому холодно, і холод його не турбував. На самому делле Ніка Картера мало що турбувало, крім дітовбивць і сокирок.
  
  
  Він підняв покритій брезентом тіло Фарби з такою легкістю, як якщо б це була лялька - майже так воно і було, маленька мертва лялька, - і вийшов через спальні. Він тримав кормової корпус між собою і сторожової джонкой, поки снаряд вперед до носа правого кульку. Він поклав брезент під одну навколо невеликих рятувальних шлюпок на яхті і спустився по трапу до кают екіпажу. Філіппінці були б здивовані появою его, але тепер це не мало значення. Мова йшла про невеликому відволіканні.
  
  
  Тільки один із стражників прокинувся, позіхаючи, потираючи очі і перевіряючи, повинно бути, дуже неприємний сон. Він дивився на Ніка з легким подивом і страхом - на цього величезного бронзового гіганта в чорних шатах, з ножем, прив'язаним до його зап'ястя.
  
  
  Нік витягнув чоловіка навколо ліжка одним легким рухом. Він посміхнувся, щоб заспокоїти моряк, який сам був трохи більше, ніж хлопчик. Він вручив ему стодоларову гонконгську купюру.
  
  
  «Слухай уважно. Виконуй накази. Роби це швидко і роби правильно, і коли його знову побачу тебе, буде ще сотня. Добре? Ти прокинувся?»
  
  
  Чоловік втупився на гроші в руці. Потім він усміхнувся. «Ну, сеньйор Харрінгтон. Її прокинувся. Гроші, вона завжди змушує мене спати».
  
  
  "Добре." Нік поплескав його по костлявому плечу. «А тепер слухай уважно. Її, хочу, щоб ти це єдина передача свого друга. Її, хочу, щоб ти включив габаритні вогні, вогні палуби, стільки вогнів, скільки хочеш. Її, хочу, щоб ти і твій приятель бігали, як божевільні, розуміли і вести себе так, ніби ми збираємося відплисти ... "
  
  
  Чоловік роззявив рот. «Пливіть, сеньйор? Але ми не можемо. Капітан і інші, вони...»
  
  
  «Мовчи і слухай! На самому делле ти не збираєшся плисти. Але веди себе так, як ніби готуєш яхту. Бігай, свистя і кричачи, тощо. Коли ти встаєш на якір, ти повинен мати певну роботу. Зроби це. Просто так, щоб ти виглядав зайнятим, виробляв багато галасу - і показував багато вогнів. Тепер ти зрозумів? "
  
  
  Чоловік почухав потилицю, і на мить Нік подумав, що він збирається подати знак заперечення, але він усміхнувся і сказав: «Так, сеньйоре. Якщо ви цього хочете. В який час? Зараз?»
  
  
  Нік глянув на годинник AX на своєму зап'ясті. «Не зараз. Рівненської через десять хвилина. У тебе є годинник?»
  
  
  Чоловік простягнув руку. "Sί."
  
  
  «Добре. Пам'ятай, залишайся тут рівненської на десять хвилина. Тоді зроби, як я тобі сказав».
  
  
  Матрос потер рукою свої сальні волосся. Він був розумніший, ніж виглядав. "Як довго ми будемо це робити, сеньйор? ..."
  
  
  «П'ятнадцяти хвилинах х повинно вистачити». Нік вислизнув через сталевий день.
  
  
  Швидко зараз. Ему довелося спуститися у воду, кинути тіло Фарбою і встановити як можна більшу відстань між собою і яхтою, перш ніж щось почало шуміти. Він кинув погляд на джонку, рухаючись вперед по правому борту. Вона легко пливла в гавані, показуючи всі свої фари. Нік подумав, не точили вони сокири в цій темній хатині.
  
  
  Він збирався опустити тіло над цибулею, обережно тримаючи його за мотузку, тому що не готель бризок, коли почув сплеск. Дуже м'який сплеск, більше схожий на брижі, але безпомилково це звук пливе людини. Хтось прямує до корми і якірної розбивати?
  
  
  Нік підняв тіло і знову сховав його під рятувальну шлюпку, його обличчя скривилось у мерзенної усмішці. Tiger Tong не втрачав часу дарма, чи не так? Що ж, два пристосування не викличуть затору в цієї древньої гавані Гонконгу. Він бачив, ih так багато.
  
  
  Пружинний механізм тихенько захихотів, коли стилет ковзнув у його руку. Босі ноги не видавали нам звук, коли він зайняв позицію відверті над люком правого кульку. Будь зловмисник перескочить через перила саме тут. Нік скорчився в темряві, і шталь чекати.
  
  
  Корсара обережно повернувся до її розбивати. Пролунав слабкий металевий скрегіт і важке дихання. Нік звалився на палубу. Проходив ще один пором, і хоча він перебував на деякій відстані, він все ще кидав віяло світу в бік Корсара.
  
  
  Малюнок в розмитому силует на тлі далеких вогнів порома швидко і злагоджено перемахнула через поручень. На лезі ножа блиснув сергій. Жарт мокрих босих нога, потім тиша. Нік почув, як капає вода.
  
  
  Він увійшов, тримаючи стилет у лівій руці, його права перетворилася в вертольотом. Его засадах зашурхотів по вимитої палубі. Він почув зітхання переляку, і темна постать повернулася до нього. Спалахнув меч. Нік вибив ніж, одним ударом своєї великої руки, і продовжив, щоб заколоти людини і потягнути його вперед на стилете. Не повинно бути звуку ...
  
  
  Його нерви, його м'язи відреагували раніше, ніж мозок. Тут щось не так! Його пальці намацали м'які груди, соски застигли від холоду. Жінка!
  
  
  Нік впустив стилет. Він затиснув гей рот рукою і притиснув извивающуюся жінку до своєї мускулистої грудей.
  
  
  Це дійсно була жінка. Вона була молодою жінкою, її волога шкіра була твердою і гладкою, як тюлень. Гнучка, добре складена і дуже оголена молода жінка.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  Сироти навколо гавані
  
  
  
  
  
  Тепер Нік тримав її у ведмежих обіймах, притискаючи її струнке вологе тіло до його особливих. Вона перестала боротися з ним, обм'якла в його лютих обіймах, її відкритий рот важко дихав: «Ф... іншого! Не вбивай мене! Людвелл!»
  
  
  Він розслабився рівненської настільки, щоб не зламати тонкі кістки. "А як щодо Людвелла? Брехня, і ти мертва!"
  
  
  Слова лилися з nah. Хороший англійська зі слабким американським акцентом. Очевидно, вона перебувала деякий час у Штатах. Це нічого не значило. Смайт сказав, що Тигри використовували жінок.
  
  
  «Я знала его», - задихалася вона. «Клянусь! Її працювала з ним. Він повинен був приїхати в Китай минулого тижня. Він не приїхав. Її приїхала в Гонконг, щоб знайти його, але було занадто пізно. Її, бачила, як його забрали, а пізніше він був убитий. Її бачила тебе з ним. Їй прийшла просити тебе про допомогу ».
  
  
  Нік посилив хватку. Дівчина випустила м'який крик агонії. "Ти, Він", - прогарчав N3. «Зізнайся. Тебе прислали Тигри. Признайся! Зізнайся, і я залишу тебе в живих. Її добросердечний». Часу було так мало. У будь-яку хвилину філіппінці будуть виконувати свої накази.
  
  
  Вона спробувала огризнутися в ревматизму, і йому це сподобалося. Він трохи послабив хватку, і вона спробувала вдарити його своїми кулачками. «Дурень! Я не Вони! Але я не можу втрачати час - убий мене або допомагай мені, або відпусти шукати допомоги в іншому місці».
  
  
  Нік відпустив ee. Вона знала, що Людвелл повинен був виїхати в Китай, і не поїхав. На даний момент цього було досить.
  
  
  «Ви нікому не будете шукати», - грубо сказав він. «Слухай. Повертайся у воду і жди мене біля якірної розбивати. Спокійно. Ми повинні забиратися звідси швидко. Ідіть!»
  
  
  Вона зупинилася, щоб підібрати ніж. Нік наступив на нього босою ногою і відштовхнув її. «О, ні! Її подбаю про це. Іди».
  
  
  Вона зникла через перила. Нік перекинув меча через борт навпаки. Він забрав Хьюго і сховав його в піхвах. Пісок тепер швидко біг крізь скло сервіс. Він повернувся до рятувальної шлюпки, взяв тіло і перекинув його через борт на мотузці. Коли воно торкнулося води, він легко відпустив його. Сплеску не було, тільки смоктання і булькання, коли маленький вузлик впав вниз. Якір надовго затримає Фарби.
  
  
  N3 одним легким рухом переступив через поручень, зачепився за фланець, що проходить під портами, потім впав і зачепився за фланець гачкуватими пальцями. Він безшумно ввійшов у воду.
  
  
  Дівчина чекала, чіпляючись за якірну ланцюг. Нік притулився губами до її вуха. «Починай плисти. На заході. У бік Саї Инпун. Іди першою, і нічого не намагайся, - наприклад, піти. Іди тихо, зупинися , якщо ми підійдемо занадто близько до парому, сампану або джонці». Як запізніла думка: «З тобою все в порядку? Ти впораєшся?»
  
  
  Вона кивнула. Потім на палубі «Корсара» вибухнув пекло. Повсюди спалахували вогні, блискучі пальці дряпали темну поверхню гавані. Чувся звук бігають нога, пронизливий свист, гучні крики. Хлопчики виразно цінували Ніка его, гроші.
  
  
  "В Пекло!" Нік підштовхнув ee. «Пливи під водою відвертими з носом».
  
  
  Він зробив глибокий вдих і пішов за нею. Він намацав її, відчув її наготу, потім зачепився за пояс пальцями тендітних трусиків, її єдину одяг. Він тримав її так, на відстані витягнутої руки, відчуваючи сильний тупіт її нога, по своїм. Він задавався питанням, як довго вона зможе залишатися під водою. Він був гарний під водою чотири хвилини, але він не міг очікувати цього від нах. Неважливо, чи вдасться їм піти досить далеко, щоб уникнути Корсара. Увагу спостерігачів для мотлохом буде прикута до яхті.
  
  
  Дівчина протрималася більше хвилини; потім він відчув, як вона повернулася вгору. Він пішов з нею, все ще міцного утримуючи її за гумку трусиків. Вони тихо прорвалися у воду, в добрих 50 ярдів від відбитого променя світла від Корсара. Все йде нормально. Він відпустив її трусики.
  
  
  Вона важко дихала, трохи кашляла і спльовувала воду. Вона притиснулася до нього, її руки лежали на його широких плечах, а її голі ноги обвилися навколо його. «Т... тобі доведеться мені трохи допомогти! Моє зап'ястя - я думаю, ти зламав його, коли вдарив мене».
  
  
  Нік легко плив по & nb, підтримуючи її. «Нічого не вдієш, - сказав він. «Не турбуйся про це. Її отбуксирую тебе. А тепер більше ніяких розмов. Дихай, і ми почнемо». Потім його осяяла думка. Можливо, вона зможе допомогти. «Де твоє, шведів? Я маю на увазі, у тебе є база, притулок, куди ми можемо піти?»
  
  
  «Мені ніде немає місць», - м'яко сказала вона, притулившись до його губ. Її дихання було солодким. «Я залишив свій одяг під пірсом в районі Ван Чай. Це були дрібниці - дешеве плаття і пара взуття. Її думав, у нас буде час поговорити на яхті, що ви могли б мені що-що дістати».
  
  
  Не було часу пояснювати - турбувала джонка. «Тепер це неважливо, - сказав Нік. "Давай вибиратися звідси." На джонці спалахнув прожектор, і він почав досліджувати воду навколо Корсара. Ці виродки мало що втрачали.
  
  
  Вона відразу вловила зміст ліхтариків. «Хтось нас шукає».
  
  
  «Тільки мене. Йти вперед, поклав свою здорову руку мені на плече і тримайся. Поквитатись і постарайся тримати свої ноги подалі від моїх».
  
  
  Від Корсара до застарілих пірсів і пляжів Сай Ін Пун було дві милі. Тільки відстань було дрібницею - Нік Картер міг проплисти 20 миль, не дихаючи важко. Виділення дійсно був в диханні. Як тільки ви освоїте це, плавати стане так само легко, як і ходити.
  
  
  Але дівчина була тягарем, незважаючи на всю її стрункість, та минуло добрих дві години, перш ніж вони зупинилися під самотнім і безлюдним пірсом в Саї Инпуне. Дівчина тремтіла і стукала зубами, чіпляючись за шпалу.
  
  
  Вона сказала. - "Мені так холодно!" «Так біса холодно! Хіба ми не можемо зробити що-небудь швидко? Її не повинна захворіти - її просто не має! У мене ще є робота».
  
  
  N3 чіплялася за іншу поперечину, покриту водоростями і черепашками, і намагалася побачити її обличчя. Навпроти них, біля сусіднього пірса, пришвартувався старовинний іржавий бродяга. Лампа на одній палубі відкидала слабкий шафрановий брильов під причал. Тим не менш, він мало що міг про неї сказати, за винятком того, що її очі були величезними і темними, а зуби дуже білими.
  
  
  Его, розум метався. Він починав думати, що тепер може довіряти гей, хема б вона нам була, хема б вона нам була. Не дуже-то гей довіряти, звичайно. Ще немає. Але дозвольте гей сумніватися. Вона припливла до Корсара одна, вона будь-що знала про Людвелле і не намагалася втекти. На даний момент цього було досить.
  
  
  Він намагався підбадьорити її. «Почекай ще трохи», - сказав він, гей. «Я знаю цей район. З настанням темряви там досить тихо, і навколо багато маленьких магазинчиків. Її залишу тебе тут і піду на пошуки їжі. Добре?»
  
  
  Вона виглядала переляканою. - "Залишиш мене в спокої?"
  
  
  «Доведеться. У мене в рюкзаку є шведів. Боюся, ви привернути до себе трохи уваги, коли будете ходити голою. Її спробую дістати одяг і трохи їжі, і її скоро повернуся. Ви». Вам краще залишитися тут. Її знаю, що там холодно, і всупереч, але безпечно. Насправді? "
  
  
  До його здивування, вона засміялася. "Добре. Ви дійсно притулки, сироту, чи не так?"
  
  
  Нік поплескав її по гладкому плечу. Він відчував мурашки по шкірі. «Ми страшенно впевнені! А тепер зачекай. Її повернуся, як тільки зможу».
  
  
  "Покваптесь!" Зуби стукали. «Будь ласка, покваптеся. Її оніміла вся».
  
  
  «Досить міцний дитина», - подумав Нік, пробираючись через смердючу, слизову воду до основи причалу. Він пробирався від палі до палі крізь морську бруд, побоюючись виступаючих шипів і битих колод. По запаху він дізнався, що поблизу каналізація.
  
  
  Він знайшов хитку сходи і піднявся по ній. Іржавий портал біг по пірсу. Кран відкидав яскраву тінь на складений вантаж. З корабля долинали голоси. Тьмяний святий горів в баку. Немає проблем. Всі вони були п'яні або розважали жінок, або і те, і інше.
  
  
  Нік швидко одягнувся. Его шведів промокла, взуття на nen не було, але це не мало значення. Якщо б хто-небудь помітив его, вони б подумали, що він був п'яним моряком, сбившимся з дороги. Він перевірив стилет; «Люгер», тепер вже засунутий за пояс, светр якого був добре натягнутий поверх нього; і газова бомба між нога. У нього було багато грошей.
  
  
  Він спустився з пірсу, спустився по причалу і піднявся на гниючої дерев'яними сходами на Des Voeux Road. Голодна собака зіщулилася при його наближенні, а пара кішок перестала битися і втекла. В іншому випадку він нікого не зустрів. Его удача була з ним. Тепер про нагальні потреби, а потім раптом вразило його, і він усміхнувся. Ему навіть було куди піти! Сьогодні у Суй Ло буде пара непроханих гостей. Що може бути краще, ніж в самому складати долар ворожої країни? Тому що тепер він знав - він був так впевнений, що поставив би на річну зарплату - хто захисник, Суй Ло. Джим Пок.
  
  
  Це було обґрунтоване припущення. У таких питаннях N3 рідкісних лікувальних помилявся. Все вказувало на це. Як зручно було, що Джим Пок був зараз в Червоному Китаї! Будда дозволив, щоб він залишався там деякий час.
  
  
  Він знайшов закуток і купив дівчині одяг і взуття для них обох. Недорогі гумові балетні тапочки з загнутими догори носками. Якщо господар в окулярах і бачив щось дивне в цьому величезному мокрому людину з босими ногами, він тримав це при собі.
  
  
  В іншому магазині Нік купив справжні американські сигарети і велику пляшку рисового вина. У крихітному продуктовому кіоску він знайшов млинці, обгорнені навколо пікантною гарячої свинини. Він купив чотири. Армія тримається на животі. Так що вкривайте залишилися без піклування батьків.
  
  
  На зворотному шляху до порту бар він пройшов mimmo універсального магазину. У вікні був старий шкіряний ремінець на зап'ясті. Він увійшов і купив його. Він сподівався, що її зап'ясті на самому делле не зламано, але в цьому випадку йому доведеться самому накласти шину. Вони не могли піти до лікаря. Тигри Тонга хотіли его, і досить скоро поліція Гонконгу буде шукати його. Він не залишив слідів.
  
  
  Повернувшись на причал, він залишив свої покупки в печері на купі тюків. Він спустився по сходах і тихенько свиснув. Ee відповідь свист повернувся, дуже слабкий. Нік увійшов у воду, проклинаючи її, і підійшов до неї. Вона все ще чіплялася за канат. Нік обійняв її тремтяче тіло. «Тепер все в порядку. У мене є eda і шведів нагорі. Поїхали».
  
  
  Вона притиснулася до нього, тремтячи й задихаючись. «П-так холодно! Не думаю, що її могло б протриматися на хвилину довше».
  
  
  «У тебе все добре. Обійми мене за шию і тримайся. Остерігайся шипів і іншого».
  
  
  Він підняв її по сходах. Вона сиділа тремтячи, розслаблена, не намагаючись прикрити свою пружні груди. Нік впав на коліна і почав масажувати її довгі ноги, рухаючись вгору від щиколоток твердими, міцними пальцями. «Це може пошкодити, але ми повинні повернути кров. Зробіть те ж саме зі своїми руками».
  
  
  Вона почала натирати руки. Нік повернув її і розім'яв її стегна, пружні сідниці. «Я повинен був купити товсте рушник», - сказав він. «Не думав про це».
  
  
  «Зараз мені краще», - сказала вона. Вона підтягла ноги під його руками, перевіряючи ih, і він відчув, як оживають гладкі м'язи. Він приятельські погладив ee. «Я думаю, ти виживеш. Одягайся і йдемо поїмо. Тоді підемо. Нам поки що щастить, але я не хочу наполягати».
  
  
  Він купив гей, чорний джинсовий костюм, спортивну сорочку і білий бюстгальтер. Про бюстгальтері згадав. Ee грудях були досить твердими і гострими, але трохи важкими для китаянки. Гей знадобиться бюстгальтер.
  
  
  Не говорити нам слова, вона сунула груди в чашки бюстгальтера і повернулася до нього, щоб обійняти його. Потім вона вдягла толстовку з Дональдом Даком - вона була єдиною, - і одягла костюм вежі. Вона засунула свої вузькі ніжки в гумові тапочки. «Попелюшка, нова версія», - пробурмотів Нік. «Voni підходу». Його власні були занадто тугими.
  
  
  Дівчина сіла навпочіпки в традиційному китайському стилі. «Ви згадали про еде? Її голодую».
  
  
  Нік простягнув гей, загорнутий в газету млинці. «З'їжте один, потім ми підемо. Ми можемо з'їсти решту на ходу».
  
  
  Вона відкусила млинець і з'їла половину, перш ніж поглянути на нього. «Ми дійсно в бігах, чи не так? Цікаво, біжимо ми від одного і того же?»
  
  
  «Пізніше», - сказав Нік, набивши рота млинця. «Пізніше питання про іншому. Відкрито зараз - як вас звуть?
  
  
  «Фанг Су. Це моє колишнє ім'я. У Штатах її використовую Френсіс. Френсіс Сван. Кларк Харрінгтон - ваше справжнє ім'я?»
  
  
  N3, навіть не моргнув. «А поки це так. А тепер доїдай і писок. Її придумав, куди ми можемо піти, принаймні, на сьогодні. Ми все обговоримо пізніше».
  
  
  Дівчина кивнула. «Я бачу, що ви звикли віддавати накази, містер Харрінгтон».
  
  
  "Її." - Нік допив млинець і витер рот газетою. «Ще одна річ - ви кажете, що знали Боба Ладвелла? Ви знаєте, як він був убитий і хто вбив його? Ви також знаєте, чому?»
  
  
  «Так. Її все це знаю».
  
  
  Нік торкнувся її плеча. «Добре. А тепер давайте перестанемо говорити. Її радий, що ми зустрілися сьогодні ввечері, дорога. Ти мені дуже допоможеш».
  
  
  Вона була найближче до нього, так близько, що її грудей стосувалися його грудей. У тьмяному світлі він побачив, що, принаймні, в цьому поганому світлі вона була прекрасною. У нах були карі очі з тінями під ними, ніс прямий, вуха маленькі і майже притиснуті до мети. В її голосі прозвучала м'яка благання, коли вона сказала: «Я повинна довіряти вам, містер Харрінгтон. І ви мені. Є багато роботи, яку потрібно зробити, дуже небезпечна робота, і у мене немає часу на нах. у відчаї. Дуже в розпачі! "
  
  
  «Тільки час від часу, - думав він, коли вони йшли з пірсу, - ви могли б сказати, що англійська не була її рідною мовою.
  
  
  Вони перетнули Des Voeux Road і піднялися по вузькій вуличці до Белчер-стертий. Нік зловив таксі і пояснив йому дорогу. Тепер він міг закурити. Він розкішно вдихнув і відкинувся на сидінні. Нарешті-то все зрушилося з мертвої точки.
  
  
  Але дівчина нерухомо сиділа поруч з ним. Ee очі хотіли його обличчя. «Ми підемо на пік? Куди?»
  
  
  «На віллу людини на ім'я Джим Pic».
  
  
  Він почув шипіння і далі вдиху. «Джим Pic! Але він, я маю на увазі, що я не можу туди піти - він...»
  
  
  N3 ввічливо подивився на нах. - «Я знаю, хто і що він таке. Її також знаю, що він зараз у залі в Червоному Китаї. Думаю, ти теж це знаєш, Сюй Фань».
  
  
  Через мить вона кивнула. «Так. Її знаю. Але її все ще не розумію, навіщо ми підемо на його віллу. Це небезпечно. Дуже небезпечно».
  
  
  «Життя небезпечна, - сказав Нік Картер.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  Undertong
  
  
  
  
  
  Нік відпустив таксі, в трьох кварталах від вілли. Погода знову ставала кисла, туманна, мрячив холодний дощ. Вони мовчки йшли по Харлех-рід. Нік згадав той ранок, вбитого їм вежі, Фарби і Людвелла. У справжні професіонали, це був пекельний день. Але, нарешті, він був у дорозі, і, якщо він прямо не знав, куди йде, принаймні, він рухався.
  
  
  На віллі було темно, якщо не вважати декількох нічних вогнів. «Неважливо», - сказав він дівчині, коли вони обігнули будинок у внутрішній дворик. Вона стояла поруч з ним, поклавши маленьку руку йому на плече. "Це дійсно будинок Джима Доки?"
  
  
  Він кивнув. «Я клянуся. Це припущення, але воно має значення. Якщо б її знав свою Суй Ло - то його знаю».
  
  
  Її красиві губи стиснулися. «Вона живе небезпечно, твій іншого. Небезпечно і марно». Він розповів агов,-що так Суй Ло в таксі.
  
  
  Двері кухні була замкнена. Нік вирвав пластиковий конверт навколо гаманця і, використовуючи пластик як зонд, висолопив язика замку. Двері відчинилися. Він подивився на дівчину. "Давайте уточнимо одну річ, Су Фань. Їй командую. Ло - моє прагнення подруга. Її характер та звичаї не стосуються вас. Якщо ви зустрінетеся з нею, їй буду говорити. Ви будете ввічливі і дуже уважні. дуже тихо. Зрозуміло? "
  
  
  «Зрозуміло, містер Харрінгтон».
  
  
  Фань Су залишилася на кухні, поки Нік бродив по будинку. Він намагався не включати святий і не вимикав нічний освячення. Жодних слуг. Svi Ло, ймовірно, була в місті. Тепер вона омелою свою машину. Нік подумав, чим вона займається. Вона була палкою маленькою жінкою, і цим ранком він залишив її на самоті. Він скривився. Грати з таким «захисником», як Джим Pic, було б небезпечно.
  
  
  Нік змусив дівчину прийняти тривалий гарячий душ, поки варив каву. В будинок були хороші суглобів і всі штори запнуті. На даний момент він відчував себе в безпеці. Люди Тигра, у відсутність самого Тигра, навряд чи подумали б заглянути в лігво Тигра. Він виграв трохи часу. Небагато, але, можливо, достатньо, щоб розібратися в цьому і придумати якийсь план.
  
  
  Вони сиділи в темній спальні, пили каву і курили. Нік Картер сказав: «Добре, Сюй Фань, почни говорити. Її запитаю, ти відповіси. Як ти стало відомо Квасолею Ладвелла? Чому?»
  
  
  Вона була в образі тіні, сидить, схрестивши ноги, на великому ліжку в піжамі і щасливою куртці, що належить Знизав Ло.
  
  
  «Я працювала з містером Ладвеллом протягом декількох місяців. Ви знаєте, він був з ЦРУ. Його головний агент Undertong в Гонконгу і на Нових територіях».
  
  
  "Хвилиночку. Що таке Андертонг?"
  
  
  Вона сказала щось на мандаринському, чого він не зрозумів. Він усвідомив пекінський діалект, але не зрозумів слів.
  
  
  «Це перекладається як підпіллі», - сказала дівчина. «Під прикриттям - група опору. Як FFI або Maquis у Франції. Можна сказати, партизани, хоча ми недостатньо добре організовані, щоб битися, як партизани. Це прийде».
  
  
  Нік закурив і довго дивився на нах в коливному полум'я. Її очі зустрілися з ним, не здригнувшись. «Я думаю, що ти брешеш», - сказав він. «Китайського підпілля немає. Комуністи дуже добре організовані, ih контррозвідка занадто гарна, а ваші селяни не будуть битися». Це була сума всіх знань, який він отримав з цього приводу. Його мало турбувала книги, думки Вашингтона. Він готель, щоб вона відреагувала на його глузування.
  
  
  Вона спалахнула. «Це брехня! Ці люди будуть битися - якщо їм дадуть зброю і будуть правильно вести. Ми тільки почали, це правда, але ми рухаємося вперед. Це дуже небезпечно і дуже повільно. Пекінські агенти є скрізь ... двійники і провокатори ». Вона зітхнула в мороці. «Якщо ви агент Пекіна, її мертва жінка».
  
  
  Ніка похмуро усміхнувся. «Це ти, люба!
  
  
  Її повинен повірити тобі на слово, що це не так. А тепер продовжуй. Як ви пов'язані з вбивством Людвелла? "
  
  
  «На самому делле немає. Але він повинен був зустрітися зі мною минулого тижня в Китаї, але він не приїхав. У той час це була звичайна зустріч. Він повинен був принести гроші і інформацію».
  
  
  «Людвелл був касиром цієї операції?
  
  
  «Думаю, що так, якщо ви це називаєте. Він працював з нами один, наш єдиний контакт з ЦРУ».
  
  
  Бог Мій! подумав Нік. Не дивно, що бідний ублюдок нервував. Намагаючись влаштувати революцію в червоному Китаї, побудувати підпільний апарат сам!
  
  
  «Значить, він не з'явився на минулого тижня. І що тоді?»
  
  
  «Багато чого сталося, - сказав Фань-Су. «Дуже багато чого сталося, і це сталося дуже швидко. Головний червоний генерал дезертирував і зв'язався з нами, з Андертонгом. Він хоче, щоб ми вивели його навколо Китаю. У мене не було часу зв'язатися з Лудвеллом. Це було моє рішення, і його вирішила спробувати. Потім її звертається повідомлення у Гонконг, до Ладвеллу через нашу звичайну мережу. Він відповів, що приїде і допоможе мені вивести генерала. І що він принесе гроші або будь-що з того, що вимагав генерал ».
  
  
  Ця новина не вона вільно Ніка. Китай був дивовижною країною. "Скільки грошей?"
  
  
  «Півмільйона доларів. Ладвелл повинен був внести сто тисяч готівкою в якості ставки».
  
  
  Нік подумав, що цього мало для високопоставленого китайського генерала, готового говорити вільно. ЦРУ ніколи не доводилося публічно звітувати про гроші. І AX діти.
  
  
  «Тоді навіщо ви приїхали в Гонконг? Ви все це влаштували або думали, що зробили. Ладвелл приїжджав за генералом. У нього були гроші. Чому ви?»
  
  
  Трохи тиші. Він бачив, як вона знизала стрункими плечима. «Поїздка в Гонконг для мене нічого не значить - у мене відмінне закінчення військового прикриття. Хороші документи. Іноді її перетинаю кордон два або три рази в тиждень, привозячи овочі на ринок. Її повинна працювати на фермі недалеко від села Паоан, на Китайській стороні. Всі охоронці мене вже знають ».
  
  
  Він не був задоволений. «Тим не менш, тобі на самому делле не треба було приходити. Її знаю про це - кожен раз, коли ти переходиш дорогу, ти ризикуєш, використовуєш трохи удачі. Чому ти прийшла на цей раз? Не бреши мені».
  
  
  «Я не буду брехати. Я не можу дозволити собі брехати. Мені дуже відчайдушно потрібна твоя допомога. Їй прийшла перевірити твого друга, Ладвелла. Її... її не зовсім ему довіряла. Не его мотивів, а його здібностям. Він багато випив і... ну її знаю, коли чоловік боїться ».
  
  
  Враховуючи те, що Нік знав про Боба Ладвелле, це мало сенс. «Ти була права», - зізнався він. «Коли-то Ладвелл був хорошою людиною, але залишався там занадто довго. Він заплатив за це».
  
  
  «Я знаю. Її, бачила, як його забрали. Її нічого не може зробити».
  
  
  Нік нахилився до ліжка. «Розкажи мені про це».
  
  
  «У мене був суворий наказ, - продовжила дівчина, - не намагатися зв'язатися з Людвеллом особисто в Гонконзі. Нам, за яких при інших обставинах! Її навіть не мала дзвонити йому по телефону. Тому його послідувала за ним, спостерігала за ним. Це було все, що я могла б зробити. Її збирався порушити охорону, не підкорятися наказам, якщо він не стримає своє слово, і піти за генералом. Найбільше мені потрібні були гроші. Генерал не прийде, поки вони не будуть у нього.
  
  
  «Ми ще побачимо, - сказав Нік. Він думав про далекому майбутньому, вже намагаючись сплести план у своєму витонченому мозку.
  
  
  «У тебе зараз немає грошей», - сказав він. «Може бути, у червоних тигрів».
  
  
  "Так". Вона здавалася збентеженої. «У Джима Поки є гроші. Або скоро будуть».
  
  
  «Може, він не доживе до цього, - сказав агов, Нік. «Не звертайте на нього уваги. Ви слідували за Ладвеллом? Ви бачили, як тигри схопили його?»
  
  
  «Так. Її ніколи не відставала. Їй була поруч, коли він зустрів тебе, і коли ти ходив в клуб крикету на танці. Її стежив за рикшею вежі, який шелл за тобою».
  
  
  «Чим менше про це буде сказано, тим краще, - подумав Нік. Тепер він був на межі довіри ей, - до певної міри і з деякими застереженнями.
  
  
  «Ви пішли за Ладвеллом, коли він пішов з танців? Що він зробив? Куди він пішов?»
  
  
  «Він пішов з танців біля одинадцятої. Він пішов за ним. Її послідувала за ними обома. Людвелл пішов до себе додому, в квартиру, недалеко від університету, і переодягнувся. Поки він був у квартирі, він зробив телефонний дзвінок. Потім він пішов, просто побіг геть ".
  
  
  «Назад в клуб, щоб стежити за мною, - подумав Нік. Вони вже цікавилися мною.
  
  
  «Невже теж інший тонга підібрав Людвелла, коли він виходив через квартири?»
  
  
  «Так. Її знову послідувала за ними обома. Її витоки дуже хвилюватися. Її думала, що у Людвелла тепер повинні бути гроші з собою, і вона знала Тигрів. Але я нічого не могла зробити. Тигр ніколи не випускав Людвелла з його поля зору. Її не міг попередити його, не вибухнувши ».
  
  
  Нік погодився. "Схоже, Людвелл знав, що за ним стежать?"
  
  
  «Ні. Він вів себе так, як ніби він був відкритим. Її досі тхір цього не розумію».
  
  
  "Я можу зрозуміти." Він подумав про напої, які чоловік випив у клубі. Богу відомо, скільки ще у нього було вдома. Звичайно, для нервів. І було его фаталістичне стан розуму. Ймовірно, так чи інакше, йому було все одно.
  
  
  Тепер N3 сказав: «Ладуэлла, повинно бути, вели протягом кількох тижнів, як я це бачу. Та не знав про це. знали, що він був агентом ЦРУ. Але його убив Тигровий Тонг, а не китайська контррозвідка. Я не знаю. цілком зрозуміло. Як Tiger Tong потрапляє в дії? "
  
  
  Її тихий смішок було невеселим. «Це найпростіше, містер Харрінгтон. Товариство Червоного Тигра - це гангстерська організація. Вони працюють на кожного, хто їх сплачує. Червоні китайці платити їм добре. Для китайців простіше і, ймовірно, дешевше найняти найманих працівників. «Тиграм» належить робити свою брудну роботу в Гонконзі, ніж встановлювати складний апарат. Голосування і все ».
  
  
  «Але вони точно знали, коли вбити Людвелла. Незадовго до того, як він відправився в Китай, і коли у нього були всі ці гроші».
  
  
  «В Пекіні не дурні», - сухо сказала вона. «Вони отримують те, за що платити. Джим Pok дуже ефективний».
  
  
  «Я вірю в це. Сьогодні він ценымногие багатшими. Але продовжуйте. Коли і як вони отримали Ладвелла?»
  
  
  «Він сель на пором до Коулуна. Було трохи почекати, перш ніж пором пішов, і Тигр зробив телефонний дзвінок. Потім він пішов за Людвеллом на борт порома. Її теж. Коли ми досягли боку Коулуна, Людвелл відправився в готель Peninsula, щоб відпочити і випити. Або так, її, вважаю. Він увійшов в бар. Через кілька хвилина він вийшов і пішов на вокзал. Не пасажирський, а вантажний... "
  
  
  "Фрахт?"
  
  
  «Так. Це темний і самотній районі ночами. Він полегшив їм завдання. Дуже просто. Її бачив усе це з тіні божественного будинку. Поруч з ним з вереском підскочила велика машина, і його витягли всередину. Він спробував втекти. билися, і вони вирубали його палицями. Її, знав, що він був майже мертвий, і я нічого не могла зробити. Але вона повинна була йти за ними. Її ризикнула, взяла таксі і пішла за ними - це зламало мені прикриття, як бідній жебрачки, але мені довелося це зробити. Водій таксі, подумав, що я зійшла з розуму. Він не рушив, поки її не показала ему гроші ».
  
  
  "Kuda voni його забрали?"
  
  
  "Не дуже далеко. Це мене трохи спантеличило, поки я не побачила, що будинок належить Джиму Поку. Воно в залі складських дворах. Її чекала, я знаю, що відбувається всередині, поки не вийдуть Поки люди, Тигри. несуть кошик ".
  
  
  Вперше її голос зірвався. «Я... я знала, що було в кошику. Її добре знаю роботу тигрів. Її знову послідувала за ними, бачила, як вони залишали кошик в старому будинок на Шанхайській вулиці. Потім вони поїхали. На цей раз її не пішла за ними. . Її була в розпачі і налякана. Я не знала, що мені робити без Людвелла і грошей. Її ... "
  
  
  «А потім, - м'яко перебив его Нік, - ти подумала облад мені. Насправді?»
  
  
  Він почув її зітхання в темряві. Коли вона затягнулася, ee сигарета загорілася. «Так. Б... але як ти дізнався?»
  
  
  «Я точно не знав», - зізнався Нік. «Я здогадався. Ви були в розпачі і бачив, як він зустрічався з Лудвеллом на покинутому пірсі. Ви думали, що я теж з ЦРУ?»
  
  
  «Я думала, що ти звідти. Її добре тебе розглянула, і, ну, ти виглядав більш здатним, сильним і витривалим, ніж Людвелл. У будь-якому разі, її думала, що за інших обставин це має бути більше, ніж просто світська зустріч».
  
  
  «Ви помилялися», - м'яко сказав агов, Нік. «Це було суто соціальним. Або майже так. Він готель, щоб її викликав ему особисту послугу, голосування, і все».
  
  
  ", Як ви кажете, містере Харрінгтон". - Вона здавалася непереконливою.
  
  
  Нік закурив їм обом ще одну сигарету. Він міг би випити, але вирішив пропустити. У нього було неприємне відчуття, що робота тільки починається. Передаючи гей, сигарету, він сказав: «Значить, ви подзвонили в поліцію і розповіли їм про тіло? Ви згадали мене. Ви готелів щорічно, що станеться. Чому?»
  
  
  «У мене не було шансів поговорити з вами. Можливо, ви ЦРУ, а можна і ні. Можливо, ви працювали в Пекіні або на Джима Поки, і, можливо, саме ви видали Людвелла. Можливо, ви навіть підставили його, бути вбитим. Її просто не знала! "
  
  
  "Але чому поліція?"
  
  
  «Я думав, що подивлюся і подивлюся, як вони з тобою поводяться. Якщо вони незабаром відпустять тебе, а потім ти підеш в американське консульство, щоб зробити доповідь - ну, її, думав, що це буде майже напевно, що Ви були з ЦРУ. Можливо, ви були навіть начальником Людвелла, про якого він мені не сказав. Для estestvenno, він не шталь б цього робити. Але коли її спостерігала за вами і Людвеллом, у вас було щось, що змусило мене подумати, що ви команда. Її ризикнула ".
  
  
  «Так, звичайно, дівчинка. Але тобі пощастило. Думаю, її знайду твого генерала. Де він зараз?»
  
  
  Вона зійшла ліжка і сиділа перед ним на колінах. Вона домоглася руки ему на коліна і уткнулась в них обличчям. «Ти будеш? Ти допоможеш мені витягнути его? Ах, Боже Мій! Їй так рада. Так рада. Це - це страшенно важливо, і з ними тхора, як Людвелл був убитий, все це було на моїх плечах. налякана до смерті ". Вона плакала.
  
  
  Нік поплескав її по гладкій голів. «Я знаю. І перестань хвилюватися. Мої плечі трохи більше твоїх. Але де генерал?»
  
  
  Він чув, як вона нишпорила в темряві. Ee мило і запах жінки були солодкими в темряві. Її волосся виділяли тонкий аромат.
  
  
  «Кравець візьми», - сказала вона ему. «Який дурень. І платі немає».
  
  
  Нік перетнув кімнату в темряві і взяв з туалетного столика Знизав Ло носову хустку. Він повернувся і простягнув ей. Вона встала і повернулася до ліжка. «Мені дуже шкода. Її більше не буду цього робити».
  
  
  «Ви були в напрузі», - сказав він. «Ти будеш ще гірше. Сказати нічого, а попереду у нас дуже багато роботи. А тепер, кравець візьми, де генерал?»
  
  
  «Він ховається в покинутому буддійському храмі, недалеко від села Хэнкангхау. Це недалеко від залізниці, але, звичайно, нам це недобре».
  
  
  «Зовсім немає. Як далеко ця село від кордону?»
  
  
  «Близько десяти миль по прямій, але місцевість погана. Перед самим кордоном є гори, а потім багато боліт. Було б дуже небезпечно перекинути його через Фісташки-Чун. Її, сподівався, що можливо, з твоєї яхтою або навіть джонкой ми могли б ... "
  
  
  «Це пішло», - коротко сказав він-гей. «Ми ніколи не зможемо цього зробити. У мене є причини так говорити».
  
  
  Марно говорити гей, що Сміт, можливо, заарештує його в той момент, коли він намагатиметься перемістити Корсара. Сміт, ймовірно, все одно заарештував його, якщо б він застав його в будинок Джима Поки. І там джонка Тигра; вона буде переслідувати Корсара кожну париж, навіть якщо б він міг плисти. Він не хотів влаштовувати морська битва в гавані Гонконгу. У нього і так було досить неприємностей.
  
  
  «Є тільки одна дрібниця, про яку ти не згадала», - сказав він гей, трохи зле. Це його розвеселило. Ви не можете звинувачувати її за те, що вона намагалася показати речі як можна краще.
  
  
  "Що?"
  
  
  «Те, що китайці знають чи підозрюють, що ваш генерал десь недалеко від кордону. Голос чому вони закрили кордон і рушили так багато військ, чи не так? Все в Гонконзі це знають. Червоні можуть втратити багато осіб, якщо генерал втече і напише свої мемуари у Вашингтоні. Вони не можуть втратити ще більше особи. Останнім часом їм дуже не пощастило, в Африці, Індонезії і навіть в Пакистані. генерал йде, це може підірвати все небо. Все це правда, чи не так? "
  
  
  «Так», - визнала Фань-Су. «І це ще не найгірше. Генерал поранений. Сильно поранений. Він та двоє супроводжуючих его чоловіків зіткнулися з патрулем по дорозі в Кантоні. Ці люди були членами Undertong. Я думаю, вони обидва були вбиті. сподіваюся на це. Але якби один навколо них був живий, його б змусили говорити, і китайці дізнаються, що генерал в залі поблизу. Він був сильно поранено в результаті стрілянини, але він втік і сховався в буддійському храмі. Якщо вони запідозрять, він десь поруч, вони все обшукають. Вони знайдуть его - тільки штопора часу. Нам потрібно поквапитися ».
  
  
  «Що ж, поквапся трохи повільно відкрито зараз. Їй сказав, що витягну його, і я зроблю це, але облад все по порядку. Перш ніж ми виберемося навколо Китаю, нам потрібно потрапити всередину. У тебе є ідеї з цього приводу?»
  
  
  «Ні. У мене не буде жодних проблем, але білий людина не може цього зробити. Не зараз. Не як білий. Ладвелл сказав, що у нього є надійний спосіб потрапити всередину, але він ніколи не говорив мені, що це було. "
  
  
  Ніку довелося визнати, що він ніколи не зможе зійти за китайця. Не з такою суворою охороною.
  
  
  «Ти занадто великий і сильний», - погодився Фань-Су. «Вони помітять тебе через хвилину. І вони обшукують всі зараз, приходять і йдуть. Я не можу сховати тебе під своїми овочами».
  
  
  Мозок Ніка працював з великою швидкістю. Повинен був бути ревматизму. Потрапити всередину було нетільки - він вирішив, що виб'є собі дорогу бульдозером, якщо знадобиться.
  
  
  Він повільно сказав: «Ти можеш увійти одна, добре?»
  
  
  «Так. Ніяких проблем. Вони звикли до мене і моєї воза з волами. Але її б не посміла спробувати переправити...»
  
  
  «Ні. Ми не будемо цього робити. Але ви можете увійти окремо і приєднатися до мене. Штопора - як мені потрапити?»
  
  
  Ідея промайнуло в мозку N3 і починань дреди. У Людвелла повинно бути все продумано, повинно бути, у нього був якийсь трюк або хитрість. Може, йому вдасться виколупати мозок мертвого людини.
  
  
  «Ви говорите, що Людвелл був у вантажного сералю у дворі?» Нік потер щетину на подбородоке. У Людвелла, мабуть, була дуже вагома причина ходити на склад вночі. «Подумай як слід», - сказав він Фань-Су. "Все, що ви можете згадати. Все!"
  
  
  Тиша. Він чув її легкий подих. Потім: «Ну, він не пішов у головний вантажний сарай. Трохи менше - її зараз згадала, там з'їсти продукти, що швидко псуються. Її чула роботу холодильного обладнання».
  
  
  «Хм... там трохи. У будь-якому випадку, це всі вхідні речі. Гонконг не доставляє edu. А Людвелл виїжджав. Ему знадобиться...»
  
  
  "Зачекайте!" В її тоні було хвилювання. «В тому сараї є ще будь-що - трупи!»
  
  
  Нік клацнув пальцями. «Звичайно. Голосувати і все, Су! Тіла чекають, щоб повернутися в Китай, щоб ih поховали. Вони прибувають з усього світу. Вони повинні відправляти ih назад кожен день. Ей-богу, я думаю, у нас це є. Людвелл збирався перетнути кордон у труні! "
  
  
  Вона сумнівалася. - "Ви збираєтеся спробувати це?"
  
  
  "Це залежить від." - Нік був обережний, зважуючи всі кути. У Людвелла була його власна організація. Все було налагоджено. Він виконував пряму або моментальну, позаштатну операцію, не втрачаючи часу. Була велика різниця.
  
  
  «Це залежить від тебе, Су. Всі на даному етапі залежить від тебе. Наскільки добре організований ваш Undertong в Гонконзі? Наскільки він ефективний - чи ти зможеш зробити що-то в поспіху?»
  
  
  «Я думаю, що ми ефективні. Поки є тільки кадри, але якщо ви не будете вимагати занадто багато чого, можливо, ми зможемо це зробити. Але мені доведеться зробити це в поодинці, ви розумієте. Я не можу розкрити...»
  
  
  Нік різко засміявся. «Ще не довіряєш мені, а? Хороша дівчинка. А тепер послухай - ти можеш принести сюди дешевий труну з отворами для відбору проб повітря», який можна помітити? Чи Можете ви отримати тут документи про допуск в агентстві Китаю, щоб відвезти вашого бідного старого дідуся назад у Китай? Це найголовніше, документи ".
  
  
  «Я можу ih підробити. Це займе годину або близько того».
  
  
  «Зроби це. Візьми одяг для похорону. Хіба не існує звичай розфарбовувати обличчя померлих, щоб вони знову стали молодими?»
  
  
  Вона подумала секунду. «Вже не так багато, але раніше це було зроблено».
  
  
  «Моє обличчя буде розфарбоване. Їй був старомодним дідусем. Ви знаєте, прохання про поховання. Це повинно спрацювати. Що ви знаєте про розклад поїздів?»
  
  
  «Це легко. У день ходить тільки один поїзд. Він відправляється з кінцевої зупинки в Гонконзі, опівдні і прибуває в Ло Ву близько першої години дня. Кожен повинен перетнути кордон і перевірити свої документи».
  
  
  "А як щодо вантажних вагонів?"
  
  
  «Якщо вони їдуть в Китай, ih перевіряють на кордоні, а потім опечатують. Це положення, у вашому плані. Я думаю, що першою зупинкою потім кордону буде перехрестя Камфора-Один. Її повинна була б відправити туди труну. Поїзди не буду зупинятися в маленьких селах. Так що мені доведеться приїхати на перехрестя Камфора-Один, щоб витягти вас ".
  
  
  Розумна дівчина. Вона вже думала наперед, дотримуючись плану. «Це може спрацювати, - сказав собі Нік. Це було досить зухвало. І його удача була сильною і доброю.
  
  
  «Як далеко від цього перехрестя до храму, де ховається генерал?»
  
  
  «Двадцять миль або близько того. Нам доведеться пройти пішки, а сувора місцевість».
  
  
  "Нічого страшного. Ми зробимо це вночі, і доберемося до храму на світанку. Це дасть мені цілий день, щоб все обдумати, поки ми лягаємо спати. Обов'язково візьміть з собою гарну карту і компас, - якщо зможете. робіть це без небезпек. В іншому випадку пропустіть ih ".
  
  
  «Вони давно не обшукували мене або мою візок. Їй підігрую деяким прикордонникам - вони дурні черепахи і думають, що одного разу вони збираються заманити мене в свої халупи».
  
  
  Нік встав і заходив по спальні. «Значить, це все. Принаймні, ми приступимо до реалізації цього плану. Ви йдете зараз, і починаєте все рухатися. Її залишуся і подбаю про Скоротилася Ло, коли вона повернеться додому. Якщо вона це зробить. пригод, але ми повинні це зробити. Ми повинні тримати гроші, що Джим Пок не втрутиться, що слуги не повернуться, і що люди Поки не зрозуміють, де ми знаходимося. Це якщо дуже. Тепер ви йдіть. Вам доведеться спуститися до канатній дорозі краще не брати таксі навколо цього району - і забрати труну і паперу сюди до світанку, якщо можливо. Обов'язково використовуйте людей, яких ви можете довіряти. Ми визначимо час пізніше. Я не хочу проводити в цьому труні більше часу, ніж потрібно ».
  
  
  Він випустив її через задні двері. Дощ припинився, але все ще залишалося туманним і сирим. На ній знову були чорні джинси і гумові балетні тапочки. Він оглянув її зап'ястя і виявив, що воно не зламано, а тільки сильно травмована і розтягнуто. На ній був браслет.
  
  
  Збираючись вислизнути в туман, вона завагалася. «Дівчина, яка займається тут живе - ви не збираєтеся її вбивати?»
  
  
  "Ні, звичайно, немає. В цьому не буде потреби. Але я повинен захистити її, якщо зможу. Її планую інсценувати фальшиве пограбування і залишити її зв'язаною. Це трохи замете наші сліди, і може навіть обдурити Джима Поки ".
  
  
  "Я сумніваюся, що."
  
  
  «Я також, - сухо сказав Нік. «Але це найкраще, що я можу придумати. Чому ти турбуєшся про неї?»
  
  
  «Я не знаю, правда. Але якщо вона невинна у всьому цьому, мені б не хотілося, щоб їй було боляче».
  
  
  «І її теж. Її, зроблю все, що в моїх силах. А Ло Суй навколо тих, хто знає, як подбати про себе. А тепер іди».
  
  
  Вона нахилилася до нього і легенько поцілувала в губи. Її губи були солодкими, як бутони, вироблені lotus. "Ой низьке сонце фонг".
  
  
  «І твоя дорога теж», - сказав Нік. Він зачинив двері й повернувся в хол, щоб дочекатися Суй Ло.
  
  
  Поки він чекав, він трохи хвилювався. Ему треба було зануритися в глибокий транс, йоги-пратьяхара, викликає подобу смерті. Він ніколи не робив цього раніше. Як він сказав дівчині, це була пекельна авантюри. Він збирався заснути, і, якщо йому пощастить, він ніколи не прокинеться.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  Ходячий труп
  
  
  
  
  
  Его, мозок прокинувся раніше всього іншого тіла. Він відразу усвідомив рот. Рот і міхи. Сам по собі м'який, червоний, безтілесний рот. Пихкаючий хутро нагнітає в нього гарячий солодкий повітря. Псих! Він, певно, все ще в залі в трансі, хоча ви не повинні були бачити сон, у йога-трансі. Значить, вони помилялися. Его старий гуру помилявся. Тому що ему, напевно, снилися цей гарячий захеканий рот і цей меч.
  
  
  Нік Картер відкрив очі. Він відчув дотик легкого дощу до лиця. Зубчастий камінь притулився до його спині, і його пальці, коли аферентні нерви повільно ожили, відчули соснові голки. Его, розум почав каталогізувати подразники: він був живий, він був на відкритій місцевості, shell дощ, було темно - і хтось його цілував!
  
  
  Все це повернулося назад. Він був живий! Це спрацювало. Він перетнув кордон у труні, у товарному вагоні з безліччю інших трун, в кожному навколо яких були китайці, які поверталися на відпочинок в свою рідну провінцію. Але чому поцілунки? Було приємно, але чому? Це було пекельне час для поцілунків! Та гарячі міхи, накачаючі его - все-таки він у неволі? Була це якась нова китайська катування, підступна та хитра?
  
  
  Нік підняв руку і відчув м'якість. Груди жінки. Вона лежачи на nen, ee рот був притиснутий до його губ, дихаючи в нього. Він м'яко відштовхнув її і селл. "Я в порядку."
  
  
  «Слава Богу! Їй була так налякана. Її думав, що ти дійсно мертвий. Я не знала, що робити, тому, коли її витягла тебе навколо могили, її спробував реанімацію рот в рот. Її дійсно не думала про це. Що це буде працювати. Її, о, я не знаю, що я думала! "Вона почала різко сміятися, і він почув початок істерії.
  
  
  Нік ніжно ляснув її по обличчю. Вона відсахнулася, потім перестала сміятися і, все ще стоячи на колінах, подивилася на нього. Одна рука пестила щоку, яку він ударив. «Знаєш, ти виглядав мертвим! Труну відкрили на кордоні».
  
  
  "Христос!"
  
  
  Вона знову розсміялася, все ще нервуючи, але тепер з осудною ноткою в голосі. «Я теж думала, що помру! Але ти ih обдурив. Ти всіх обдурив. Ти виглядав таким мертвим!»
  
  
  Нік звівся на ноги й потягся. Его великі м'язи були жорсткими і болючими при поверненні до життя. «Ця пратьяхара дійсно працює», - сказав він. «Як це працює. Їй відчуваю себе мертвим. Де ми?»
  
  
  «В декількох милях на південь від перехрестя Камфора-Один. Я не можу тягнути вас далі, і я згадала це місце». Вона вказала на невелику скелю позаду Ніка. Вони опинилися в густих заростях бамбука і гігантського дерева. «Там є невелика печера, і поряд струмок. Але я не думаю, що нам варто тут залишатися. Це дуже близько до дороги, і скрізь солдати. Регулярні частини, ополчення і навіть танки. Я думаю, що тепер це точно. що одіна з кур'єрів говорив перед смертю, і вони знають, що генерал десь тут. Це тільки штопора часу, коли вони знайдуть храм ».
  
  
  Ніби на підтвердження її слів Нік почув гарчання вантажівок з дороги. Він заглянув крізь бамбук і побачив ну, принаймні дюжину навколо них у колоні, яка прямувала на південь.
  
  
  «Ти прав. Нам краще йти. Де могила?»
  
  
  Вона вказала. «Он там. Його не могло підняти тебе, тому мені довелося зіштовхнути його з візка. Він зламався, і його витягла тебе».
  
  
  Він поплескав її по руці. «Хороша дівчинка. Ви проробили відмінну роботу, Сюй Фань. Я думаю, ми впораємося. Але поговоримо пізніше. Відкрито зараз ми переїжджаємо!»
  
  
  З помилкового дна в труні він витягнув свою зброю, а також одяг, карту, компас і плоский ящик з аптечкою. Фальшиве дно було ідеєю Сюй Фань, і Нік визнав, що це було добре. Краще, ніж везти речі у возі. Якщо прикордонники прийшли до того, що обшукали могили на предмет помилкового дна, гра все одно зірвалася б до біса.
  
  
  Поруч із розбитим труною сиділа двоколісний візок з довгими ручками, на якій вона перевезла його з вокзалу. Нік знайшов струмок і занурив обличчя в холодну воду, змиваючи фарбу з обличчя, а вона пила і розповідала йому, як це було на станції.
  
  
  Сюй Фань була схильна ігнорувати це, але час від часу він помічав тремтіння в її голосі. Він задавався питанням, як довго вона зможе протриматися в такому напруженні. Сподіваюся, поки вони не переправлять генерала через кордон, але Нік знав, що не може на це розраховувати.
  
  
  «Це було дійсно дуже легко», - висновку вона тепер. «Документи були в порядку, а на кордоні завжди ведеться справжній обшук, тому ополчення, безтурботна і лінива. Її почекала, поки не стемніло, коли світить погано. Вони майже не звертали на мене уваги. моє обличчя і волосся, і її трусилася і скавулів. Ви були на платформі з двома іншими трунами. Мені довелося дати одному молодому негідникові п'ять гонконзьких доларів, щоб допомогти мені занурити вас у візок. Потім її пішла. Ніхто не звертав уваги. Люди налякані і сидять вдома. Досі тхора, це було дуже легко ".
  
  
  Нік прив'язував піхви стилета на руці і клав «люгер» у пластикову кобуру на поясі. Він скинув поховальний одяг і тепер надів стьобаний костюм і шапку з пошарпаної собачої шкури. На відстані він міг би пройти перевірку на китайця - дуже великий і товстий китаєць, - але на великому плані він був би мертвий. Буквально.
  
  
  Він увійшов у невеличку сосновий гай, щоб полегшитися, і поправити газову бомбу П'єра між нога. Він почув, як Сюй Фань пішла в кущі в протилежному напрямку. Коли він повернувся, він виявив, що вона вмиває обличчя в струмку. Нік добре подумав і тепер прийняв рішення. Він розповів гей, хто він такий і на кого працює. Найголовніше, все, що гей треба було знати, щоб розуміти його і довіряти йому.
  
  
  Дівчина дивилася на нього, її великі карі очі злякалися. «Т-ти справді Нік Картер! По АХ, організацій вбивств?»
  
  
  «Нас сильно обмовили», - похмуро усміхнувшись, відповів Нік. «Нашими ворогами. Ми не вбивці, знаєте. Тільки кати. Ми діємо по якомусь золотому правилу, можна сказати - ми чинимо з іншими, перш ніж вони зможуть зробити з нами!»
  
  
  Він додав: «Це строго між нами, ви розумієте. Ви будете звати мене Нік, - більше нічого. Коли все закінчиться, ви забудете, що коли-небудь бачили мене, а її нічого вам не сказав. Зрозуміло?»
  
  
  Су витерла обличчя рукавом. Тепер вона причесала пальцями свої спутані темне волосся. «Зрозуміло, Нік. Але забути такої людини, як ти, буде нелегко. Але я обіцяю спробувати».
  
  
  Нік обійняв її і легко поцілував. Вона чіплялася за нього, обвиваючи руками його шию, а її струнке тіло боку пручалося масивності его кісток і сухожиль. «У нас буде трохи часу», - прошепотів він. «Пізніше, коли це закінчиться, Су».
  
  
  Він обережно відштовхнув її. «А тепер, вперед. Її хочу бути на відстані крику від храму до світанку».
  
  
  Це була незабутня ніч. Навіть його величезна сила піддалася випробуванню; він зовсім не розумів, як дівчинка витримувала. Похід був кошмаром, задуманим в пеклі. Потім першої години нам у кого не було полювання для розмов. Нік оболонки, і вона вела, наполегливо, спотикаючись і падаючи. Іноді Нік переносив її на париж, або близько того, поки вона не наполягала на тому, щоб її відпустили.
  
  
  Вони не наважилися їхати по дорозі Хэнкан. Вона була сповнена військ і вантажівок, і час від часу вони чули зловісний гул рухомих танків. Вони спробували пройти паралельно дорозі, в тисячі ярдів на захід, і незабаром опинилися в болоті рисових полів, дамб і канав, по кожному племені в багнюці. Жалюгідна дрібна мжичка не вщухала. Не було і натяк на місяць, а небо було вологим, задушливим чорним рядном. Нік захоплювався здатністю Су не втрачати орієнтацію.
  
  
  Під час короткої зупинки для відпочинку вона пояснила. «Я народилася недалеко звідси», - задихалася вона. «У Вайчоу. Її виросла в цій країні - до них тхора, поки не переїхала жити з бабусею і дідусем в Штати і поступила в коледж».
  
  
  Нік витягнув особа по бруду, щоб дізнатися, як називається ee коледж.
  
  
  «Беннінгтон. У Вермонті. Ви про це знаєте?»
  
  
  "Я знаю це" Одного разу, давним-давно, він знав милу дівчину за Беннингтона. Тепер він згадав, що незаймана була ключовим прописом. Бруд на его людини потріскалася, коли він посміхнувся. Дивно думати про це зараз!
  
  
  Як повідомило посольство підлетіли до того моменту, коли вони збиралися покинути канаву. Вони знову розляглися в болоті і слухали, як обертаються ротори, коли вертольотом пролітав відверті над ними, дуже низменному
  
  
  «Досі тхір, - сказав Нік, - її лаяв дощ і туман. Тепер, сподіваюся, що він триватиме весь день. Її, мабуть, послизнувся - я не розраховував на « коптеры ».
  
  
  Су лежати на руках для тепла. Вона кивнула йому в груди. «Поряд з кордоном є майданчик. Вони знову зникнуть, як тільки вона очиститься».
  
  
  Вони пішли далі. Незабаром дівчина рушила вперед з дороги, і вони почали огинати або підніматися на низку невеликих пік і дертися через серію глибоких вузьких ярів. Одного разу Нік послизнувся на сланці, трохи не підвернув ногу і вилаявся з почуттям і великим артистизмом. Су застосовується великий палець до губ. «Ми повинні бути тихіше. Цей туман розділяє два шляхи, Нік. Ми ih теж не побачимо. Якщо ми натрапимо на сторожовий пост, буде погано».
  
  
  «Для них», - похмуро сказав він-гей. Але вона була права. Потім цього він вилаявся собі під ніс.
  
  
  Вони почали впевнено підніматися. Вони досягли плато, усаженного соснами, камфорами і кедрами. Рідка трава під ногами вже була вбита взимку. Що-де валуни збиралися гротескними утвореннями. Вони зупинилися для ще однієї перепочинку, притулившись одне до одного в неглибокій печері, утвореної двома вигнутими камінням.
  
  
  Су тремтіла від холоду. Він притиснув її до себе. «З цього моменту ми повинні бути особливо обережними», - сказала вона. «Не тільки патрулів. Тут і вовки, і кабани, і, наскільки її чула, багато бандитів».
  
  
  "Бандити?" - Він різко розсміявся. «Я думав, що велике уряд в Пекіні знищило всіх бандитів. Але, може бути, це і добре. Чи зможете ви використати ih в своєму Андертонге?»
  
  
  "Ні. Вони ненадійні. Більшість навколо них делле не бандити, а просто люди, які не можуть перетнути кордон. Або які втекли і були відправлені назад, а потім знову втекли від комуністів. Вони ніколи не перестають намагатися дістатися в Гонконг ".
  
  
  N3 сказав, що це дійсно був пекельний рай - без каламбуру - коли потрібно було будувати стіни, щоб утримувати людей всередині, а не зовні.
  
  
  Коли настав час рухатися далі, він сказав: «Як далеко тепер до храму? До світанку залишилося недовго». Нам, у кого навколо них не було вартового. Така розкіш могла легко ih видати.
  
  
  Фань Су встала з легким стогоном, вигнувши спину і потерши руки. «Зараз недалеко. Можливо, в двох милях. Ми підійдемо до крутого обриву, де закінчується це плато, а внизу в долині в залі храму». Вона змусила себе трохи посміятися. «Але ми не зможемо побачити це в цьому ... в цьому смогу! Він гірше, ніж Лос-Анджелес». "Ви теж жили там?"
  
  
  «Її укуси в багатьох місцях, Нік. Її буду жити в більшій кількості місць - поки її живу і буду займатися цією роботою. Це буде все моє життя або поки Китай не стане вільним».
  
  
  І це, - трохи сумно подумав Киллмастер, швидше за все, буде на все твоє життя. Як справи йшли. Чан, трохи краще колишнього бандита і воєначальника, а тепер у нього лопнув сечовий міхур, ніколи б не повернувся на материк без допомоги США. Вашингтон не збирався пов'язати в сухопутній війні в Китаї. В'єтнам був досить неприємним. Він погладив її забруднені брудом волосся, які чомусь все ще пахли свіжістю, і обійняв її.
  
  
  Йдемо. Чим раніше ми виведемо вашого генерала, тим швидше ви почнете планувати вторгнення. "
  
  
  Вона вивчала його обличчя в першій слабкою блідості зорі. «Ви смієтеся мною назавжди! Думаєте, її безнадійний любитель?»
  
  
  «Я не знаю. Ти була приголомшливою, Су. Нас би зараз тут не було без тебе. Але з цього моменту все буде важко. Дійсно грубо. Йдемо».
  
  
  Погода стала викривлено суворою. Коли вони досягли кінця плато, дощ припинився, і хмари почали розсіюватися з дивовижною швидкістю. Нік люто прокляв богів погоди, не звертаючи уваги на синтаксис і граматику.
  
  
  «Дощ і туман всю ніч, коли він нам не нужены, а тепер він прояснюється! Тепер! Ці кляті як повідомило посольство весь день буде дзижчати, як бджоли».
  
  
  Вони сховалися в густій хащі мокрого папороті на кінці. Глибокий яр під ними все ще був наповнений клубящимся клубком білого туману, чіплятися за гребні і валуни, як втрачені привиди. Це нагадало Ніку одну навколо другорядних їм пекла Данте.
  
  
  «Ми будемо в храмі», - сказав Фань-Су. «Вони не можуть нас там виявити».
  
  
  «Ми також будемо нерухомі і безпорадні», - похмуро сказав Нік. «Це не годиться. Ми повинні залишатися мобільними. Її повинен я бути в стані нишпорити і знаходити вихід. Як далеко, по-вашому, від храму до кордону?»
  
  
  «Може, п'ять миль».
  
  
  Його сміх був різким і холодним. «Це, ймовірно, самі довгі п'ять миль навколо наших п'ятірок, дорога».
  
  
  Вона потягнула його за руку. «Можливо, ти правий. Отже, почнемо. Тепер його досить легко можу знайти шлях до храму. Дорога слизька і небезпечна, але я її добре знаю. Чому ти чекаєш?»
  
  
  Він потягнув її вниз. "Тому що я хочу бути впевненим, що все там в порядку. Почекаємо, поки туман розсіється, і ми зможемо побачити храм. Припустимо, вони вже знайшли вашого генерала. Ви думаєте, вони це покажуть? Немає. Вони почекають, ставлять пастку, я знаю, що хтось прийде за ним. Вони хочуть все, що можуть, ці виродки. Voni готелі би розбити твоє Андертонг! І ти допоможеш їм, дорога, потім того, як вони деякий час над тобою попрацюють. Ви б їм все розповіли. Повір мені."
  
  
  Вона влаштувалася в папоротнике поруч з ним. Він відчув її тремтіння. «Так, - визнала вона, - ти правий. Це може бути пастка. Пробач, Нік. Я не такий професіонал, як ти.
  
  
  Він стиснув ee кожному племені. "Ні. Але ти будеш робити, поки він не з'явиться, дорога.
  
  
  Вона підкралася до нього в обійми, і він ніжно поцілував її Так близько до ніжності, як тільки міг. Коли він відчув, що її тіло починає підкорювати его, розум, він видалив її від себе. «Буде достатньо часу для цього, - подумав він.
  
  
  Якщо вони це зроблять.
  
  
  
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  Генерал
  
  
  
  
  
  Нік Картер очистив невелике коло землі і підняв палицю, щоб зробити грубі сонячні години. Судячи по часу року і широті, тільки потім дев'яти туман розсіявся достатньо, щоб вони могли побачити храм. Вони лежали глибоко в папоротнике, поки Нік вивчав сцену. На заході все ще було похмуро і темно, але на сході слабке сонце пробивалося крізь хмарність. Скоро будуть гудіти як повідомило посольство.
  
  
  Храм був невеликий, побудований навколо каменю та цегли, брудного кольору, і стояв приблизно на півдорозі через долину, яка займається йшла зі сходу на захід. Вони були на північному краю. Вузька кам'яниста стежок, досить широка для возів на волах, вела через яр. Храм стояв осторонь від цієї стежки на великій галявині, оточеній бамбуком і довгими покинутими банановими і мандариновими деревами. Задня частина храму, мабуть, була врізана в пагорб позаду нього, порослий висхідними хвойними деревами. Нам в маленькій долині, нас навколо самого храму не було ніяких ознак життя.
  
  
  Сюй Фань пояснила, що храм був покинутий і майже сто років тому. «Люди тут думають, що його захопили злі духи. Священики не змогли вигнати брас, тому люди поїхали. Ніхто навколо жителів села чи фермерів не піде до храму».
  
  
  «Це допомагає», - зізнався Нік. «Нам не доведеться турбуватися про шпигунів. Її сумніваюся, що це зупинить комуністів».
  
  
  Десь праворуч, на заході, загавкав собака, і він почув потривожений рвану какофонію гусей. Він скоса подивився на Фань-Су.
  
  
  «Там маленьке село. На самому делле селище. Думаю, близько десяти будинків. Є таверна і бордель. Іноді ними користуються солдати. Особливої небезпеки для нас немає. Жителі села не підходять до храму».
  
  
  Нік прибрав інформацію. Там, де була таверна і бордель, були солдати. Для estestvenno. Може бути погано. Або це може бути добре.
  
  
  Він встав і змахнув землю і гілки зі свого одягу. «Тоді підемо. Це, ймовірно, так ясно, як ніколи. Ми просто підемо стежкою до храму. Її використовую палицю і прикинуся старим і покаліченим. Ви ведете мене. Якщо за нами будуть спостерігати може бути, ми зможемо зійти за пару жебраків або для кого-то навколо китайців в бігах ».
  
  
  "Лам?"
  
  
  Він усміхнувся і підморгнув ей. «Вони знехтували твоїм освітою в Беннингтоне. Пішли».
  
  
  Але коли вона почала підніматися, він знову штовхнув її. Його вуха, неймовірно гострі, почули це задовго до нах. Вони знову зарилися в папороть, і Нік натягнув на них трохи тягучою, все ще вологого листя. «Не рухайся, - попереджав він. «Не дивися вгору, що б ти робила. Закрий обличчя. Я думаю, нас, шведів досить брудна і брудна, щоб пройти mimmo, але не рухайся!» Рух було смертельним зрадником.
  
  
  Вертольотом, як кружащийся метелик, чиє тіло висвітлював слабкий сонячний святим, пронісся з півдня. Це було дуже низменному. Нік розрахував висоту близько номерами футів. Кравець!
  
  
  Вертольотом пролетів над невеликою долиною. Нік не насмілювався дивитися, але розумів це досить добре. Прокляте створіння парило над храмом. Якщо він приземлиться, якщо вони зараз обшукають храм, то все буде скінчено. Ему просто потрібно буде кинути місію і спробувати повернутися в Гонконг.
  
  
  Його рот притиснувся до маленького м'якого вуха Фань-Су. «Якщо ваш генерал тепер бродить зовні, він у них є».
  
  
  Він ледве міг розчути її ревматизму, незважаючи на стукіт лопатей ротора. «Він не буде виходити. Він сильно поранений. Швидше за все, в комі або навіть мертвий. У будь-якому випадку, він у печері позаду храму. Навіть якщо вони обшукають, вони можуть не знайти его».
  
  
  Двигун вертольота збільшив оберти. Нік мигцем побачив корабель, коли він попрямував вгору і пішов. Це тривало на північ. «Може бути, це хороший знак», - подумав він. Вони ж ще шукають генерала.
  
  
  Але тоді він не знав, де в залі ih командний пункт - і вони будуть по радіозв'язку. Це нічого не значило. Вони помітили храм, і Ніку це не сподобалося. Це викликало у нього відчуття холоду та дискомфорту.
  
  
  Коли вертольотом зник з виду на півночі, він підняв дівчину відвертими. «Хубба», - наказав він. «Давайте спустимося туди, і під укриття».
  
  
  Вони злякалися тільки один раз по дорозі в храм. В бамбуку почулося кректання і шурхіт, і Нік побачив іржаву коричневу шкіру. Він витягнув «Люгер», але Сюй Фань просто прошепотіла: «Кабан» і пішла далі.
  
  
  Вони увійшли в храм під гниючої аркою. Воно було маленьким, брудним і пахло часом і щурячою послідом. Гострі червоні очі спостерігали за ih входом, і вони чули попереджувальні писки.
  
  
  Сюй Фань попрямував відкрито до задньої частини храму. Це був великий валун, його вершина була відколена, утворивши щось на зразок вівтаря. Дівчина подивилася на Ніка. «Сподіваюся, ти зможеш зрушити його. Щоб поставити його туди, потрібні всі сили чотирьох осіб. Немає ніякої противаги, ніякого трюку».
  
  
  Раніше вона не згадувала таких чоловіків, і Нік без прапора дозволу на виконання зрозумів, що вона все ще не розповідала йому було всього. Він схвалив. За nah ще може вийти хороший агент, якщо вона проживе достатньо довго.
  
  
  Він вперся обома руками в гігантський камінь і нахилився до нього, перевіряючи. Він не зрушив з місця. Повинен важити п'ятсот або шістсот фунтів. Він озирнувся в я просив допомоги, всього, що могло б служити опорою і важелем. Нічого. Значить, це повинна бути чиста мускулатури.
  
  
  N3 уперся великими руками на камінь, глибоко зітхнув і штовхнув. Він атакував з люттю, iso всіх сил, що у нього було, вени на лобі і щоках виступили пурпурним рельєфом. Камінь зсунувся на дюйм або два, не більше.
  
  
  Нік зупинився, задихаючись. «Це були четверо дужих чоловіків», - сказав він, гей. «Відійди. Мені доведеться використовувати ноги».
  
  
  Дівчина дивилася спокійно, захоплення і трепет в її очах. «Ми повинні були задіяти важіль», - сказала вона. «Я не думала».
  
  
  «Неважливо. Її отодвину. Але відсунься зараз - він може котитися».
  
  
  Вона відступила майже до входу. Нік став спиною до пагорба, а точніше до задньої частини храму, і напружився. Він розправив свої масивні плечі, підстрибнув і вперся обома ногами в камінь. Довгі м'язи на його стегнах стиснулися і рухалися під плоттю, як змії при ударі. Повільно валун почав рухатися. Він зупинився, знову рушив, коли Нік напружився, зупинився, знову рушив і почав розгойдуватися. Він з гуркотом упав, відкотився на кілька футів і зупинився.
  
  
  Нік витер мочка тильною стороною долоні і усміхнувся Фань-Су. «Її, мабуть, трохи не в формі».
  
  
  Вона вже пройшла mimmo нього і заповзла в маленьку чорну діру, яку приховував камінь. Нік пішов за нею навколішки. Вона різко зупинилася, і він ударив його головою в її маленькі тверді сідниці. Її голос, приглушений тісними чорними стінами маленької печери, повернувся до нього.
  
  
  «Він живий! Її чую його дихання».
  
  
  «Добре. Давай витягнемо його з цієї діри. Ему не вистачає відбору проб повітря».
  
  
  «Зараз. Десь тут сірники». Він чув, як вона нишпорила і лаялася собі під ніс. Потім спалахнула жовта сірник. Він дивився, як вона запалює вогник свічки. Маленьке полум'я показало круглу дірку з низькою стелею, вириту на схилі пагорба. Не може бути більше десяти на десять. Посеред земної кімнати на піддоні по брудної соломи лежав чоловік. Поряд з піддоном був розбитий горщик, наполовину повний води, і щось, що може бути пачкою книг, загорнутих у рвані і забруднені газети.
  
  
  «Повернися до входу і контролювати», - скомандував Нік. «Я виведу його. Тепер він живий, добре, але я не знаю, як довго».
  
  
  Коли вона проскочила mimmo його, він узяв свічку і потримав її, щоб краще розгледіти старого на піддоні. Его складати долар впав. Покійний Генерал Був Сунь Чан, навколо китайського генерального штабу, виглядав так, як ніби він збирався це зробити.
  
  
  Генерал був худий скелет лимонного кольору. Його мета здавалася занадто великий для его крихкого старого тіла. На nen були брудно-білі мішкуваті штани, прикріплені до його худорлявого живота солом'яною мотузкою. Його ноги були босі. Його єдиною іншою одягом була рвана футболка і сірий стьобаний піджак, на якому були відірвані всі ґудзики. Він лежав на ліжку криво, его величезна мета була надто важкою для стебельчатой иссохшей шиї, а очі були закриті. N3 не сподобався звук важкого дихання, хрипкий перевантажений звук, який з'являвся дуже рідкісних лікувальних.
  
  
  Найбільше Ніку не сподобався нерівний наліт крові і гною в грудях генерала, трохи нижче виснажених ребер з правого боку. Рану кишки! Плюс, безсумнівно, пневмонії. Якщо б вони врятували генерала, це може бути чудо. По обличчю Ніка промайнула крива посмішка. Якщо вони взагалі виберуться, це станеться диво! Що ж, він непогано досвідчений робити чудеса.
  
  
  Він опустився на коліна поруч зі старим і обережно підняв його, зробивши колискою его великі біцепси. Він здогадався б близько 90 фунтів. Сюй Фань буде важити більше.
  
  
  Він заклав генерала біля входу, щоб він міг отримати як можна більше світла і відбору проб повітря. У них не було нам їжі, нам води, окрім він, що була у розбитому горщику, але це не мало значення. При ранах кишечника не можна було їсти й пити. Водою можна було промити рану, хоча зараз вона може бути зараженою.
  
  
  Сюй Фань взяв воду і аптечку і присіла поруч з ним навпочіпки, поки Нік обнюхував рану. Старий не розплющував очей і не говорив.
  
  
  Фань Су знала, що робила. З широко відкритими очима вона запитала: «Гангрена?»
  
  
  «Я не знаю. Її лікар недостатньо, щоб бути впевненим. Пахне не так, як, начебто, погано. Але це погано - рана кишки і goggle все ще в nen. Якщо ми зможемо перекинути його через кордон і в лікарню, там зможуть вилікувати це. Може і немає. Її ... "
  
  
  Генерал відкрив очі і подивився на них. Це були дуже маленькі очі темні, каламутні і гарячкові, але в них світився розум. Він сказав щось, чого Нік не міг зрозуміти. Дівчина відповіла і кивнула, посміхаючись старому. Він знову закрив очі.
  
  
  Нік взяв за комплект шматок марлі. Він вирішив не використовувати воду. "Про що це було?"
  
  
  Все ще сидячи навпочіпки, вона взяла брудну, тендітну руку генерала з довгими пальцями і взяла ee. «Мандарин. Він трохи розуміє по-англійськи, але не говорить nen. Він сказав, що, якщо довга дорога манить, він повинен слідувати по ній. І він просить вас про послугу».
  
  
  "Яка послуга?" Нік приклеїв марлю на рану, потім того, як полив сірою на розірвану гноящуюся плоть. Це було все, що у нього було, все, що він міг зробити. Аптечка першої допомоги була старою, напевно, з чорного ринку, і ніколи не призначалася для боротьби з ранами кишечника або гангреною.
  
  
  «Він хоче, щоб ви вбили мого его, якщо нас схоплять, - сказала дівчина. «Вистрілили в нього. Він визнає це великою ласкою. Він боїться, що його витягнуть на публічну площа в Пекіні, роздягнуть і принизять перед стратою».
  
  
  Нік кивнув. «Якщо він не може врятувати своє тіло, він хоче врятувати своє обличчя, а?»
  
  
  «Він даосист. Думаю, тому він вижив так довго. Лао-цзи проповідував це - виживання майже будь-яку ціну. Це пояснило б, чому він так довго грав разом з комуністами». Фань Су знизав плечима. «Ми в Андертонге багато знаємо про цю людину. Ми спостерігали за ним. Зараз він старий, мені здається, йому було за сімдесят, і він готовий померти. Ви знаєте, він був другом дитинства Чанга. І він у Генеральному штабі багато років ".
  
  
  Нік подивився на трупообразную фігуру старого генерала. Далеко промчав літак. Десь в яру воркотав голуб.
  
  
  «Він в нагороду, - зізнався Нік. «Я просто сподіваюся, що ми зможемо зберегти йому життя. У цьому старому лисому черепі, повинно бути, зберігається багато секретів». Він згадав пакет, який лежав поруч з піддоном у схованці. Він послав її за цим. Коли вона повернулася, вона посміхалася. Вона кинула emu pack. «Я думаю, це дуже важливо. Відчуйте оленка!»
  
  
  Він мало не впустив пакет. Він зірвав газети і знайшов три книги в свинцевих обкладинках. Він витріщився на Су Фань. «Кодові книги. Військово-морський прапор, або, принаймні, вони належали МЗС. Ih потрібно втопити в надзвичайній ситуації. Це важливо, майже так само важливо, як і він, якщо тільки вони не замененены, і китайці не знають, що вони скомпрометовані . В такому випадку вони більше ніколи ними не скористаються ".
  
  
  Генерал знову відкрив очі. На цей раз він подивився на Ніка. Тепер в старих очах було більше життя. Він швидко заговорив з дівчиною на китайському. Вона слухала і кивнула, і Нік помітив, що вона, схоже, потішила.
  
  
  "Що тут смішного?"
  
  
  «Прості. Я не хочу здатися грубим. Але я думаю, що в такий час добре сміятися».
  
  
  Нік посміхнувся і поплескав генерала по крихкому плечу. «Я згоден. Але дозвольте мені розповісти про це. Що за жарт?»
  
  
  «Чи жарт, правда. Але він каже, що ти не той чоловік, якого він повинен був зустріти. Він трохи підозрілий».
  
  
  «Я вважаю, що він має на увазі Ладвелла? Тоді поясни ему це».
  
  
  Однак перш ніж Су Фань зміг пояснити, генерал засунув одну навколо своїх кістлявих рук в верх своїх брудних білих штанів. Він досталь невеликий аркуш паперу і тремтячою рукою простягнув його дівчині. Нік потягнувся до неї.
  
  
  Це був бляклий знімок Боба Ладвелла. «Знято кількома роками раніше, - подумав Нік, - тому що Людвелл не був таким лисим». На мить його думки були похмурими, коли він побачив фотографію мерця, і згадав що лежить на спині тіло на стіл для розтину. Потім він вручив знімок
  
  
  Повертаюся до дівчини. «Поясни ему це».
  
  
  Дівчина швидко заговорила на китайському. Старий довго дивився на Ніка, потім кивнув головою і відповів.
  
  
  «Він питає, чи був мрець вашим другом».
  
  
  «Скажи йому« так ». Скажи йому, що я роблю роботу, яку мій іншого більше не може робити. І скажи йому, що він надто багато базікає. Він повинен зберегти свої сили».
  
  
  Фань Су перевела. Але старий заговорив знову, швидко, його очі закотилися, а тонкі кігті пересмикувались. Сюй Фань засміявся. Вона подивилася на Ніка. "Він хоче своїх грошей!"
  
  
  Киллмастер почухав свербіння щетину на своїй худий щелепи. «Він хоче свої гроші! Сотню тисяч доларів, голосування так? Він жадібний старий персонаж, чи не так? Теж нервовий. Справжній китаєць. Він практично вмирає і турбується про гроші».
  
  
  Сюй Фань все ще сміялася. «Я знаю. Я думаю, що його думки трохи блукають. Він говорить, що навіть якщо він помре, гроші можуть бути поховані разом з ним».
  
  
  «Вашингтону це сподобалося б», - пробурмотів Нік.
  
  
  Вона докладає руку Ніка в плече. «Хіба ми не можемо ему щось сказати, зробити що-небудь, щоб заспокоїти його думки про гроші? Ви Знаєте, це могло б допомогти йому вижити. Він такий тендітний старий - весь сенс і дух. Не багато світильників. Він дуже серйозно ставиться до цього. Він не хоче жити, а потім змушений жебракувати на вулицях Сполучених Штатів ".
  
  
  «Сумніваюся, що до цього дійде», - сухо сказав Нік. «Але я подивлюся, що я можу зробити - мені тільки що прийшла в голову жахлива ідея. Принаймні, мій бос так подумає. Повернуся через хвилину».
  
  
  Він підійшов до темному кутку храму, розстебнув штани і витяг металеву капсулу з П'єром, газової бомбою. Навколо бомби була обгорнута одинарна друк з AX, квадратний дюйм клейкого паперу. На nen був символом СОКИРУ і позначення: KILLMASTER. В якому сенсі, подумав Нік, замінюючи металеву капсулу, друк з его була міткою, як і у тигрів. Це, звичайно, планувалися з прицілом на ефективну психологічну війну. Грубе знущання над противником. Киллмастер прийшов, побачив, переміг! Це було посланням печаток. Цей був би використаний по-іншому. Нік не зміг втриматися від сміху, коли повернувся туди, де Су Фань сидів навпочіпки з генералом. Хок збирався підірвати себе!
  
  
  Він показав гей друк. "Тобі є що написати?"
  
  
  Вона призвела гонконгську кулькову ручку. Вони стоять коп, і без них нам одного жебрака не зловлять. «Я купила його в охоронця на кордоні», - пояснила вона. «Частина мого дружнього акта. Але що...»
  
  
  «Ви побачите. Все, що завгодно, щоб старий був щасливий». Маленьким шрифтом він написав марок: «Від імені уряду США I. O. U. 100 000 доларів», - підписав Ніколас Х. Картер.
  
  
  Сюй Фань сумнівалася. "Чи будуть вони це поважати?"
  
  
  Нік усміхнувся ей. «Їм краще знати! Якщо вони цього не зроблять, і ми зробимо це, її буду розплачуватися за життя. Ось, віддай йому і поясни, що це».
  
  
  Сюй Фань вручив друк з генералу. Він схопив його чіпким жовтим кігтем, досліджував його, кивнув Ніку і, здавалося, заснув, міцного стискаючи друк в руці.
  
  
  Нік знову оглянув пов'язку, потім сказав дівчині: «Це все, що я можу зробити. З цього моменту твоя робота - зберегти йому життя, моя робота - вивести нас звідси. Я думаю, у нас повинен бути план на випадок, якщо прийдуть солдати» - і голос він. Немає сенсу намагатися бігти тільки з ним ". Він вказав на генерала.
  
  
  "Нам слід зробити невелике попередження, якщо вони прийдуть. Ви і генерал повернетеся в укриття, і його оттолкну камінь назад. Потім її зроблю вилазку, почну перестрілку і витягну ih Вони можуть проковтнути наживку і забути обшукати храм. Навіть якщо вони обшукають его, вони можуть пропустити діру. У будь-якому випадку, це дасть вам почала другий шанс. Ви все це розумієте? На репетиції часу не буде. . "
  
  
  "Я розумію." Вона не дивилася на нього. «Тебе вб'ють. Ти це знаєш!»
  
  
  Нік Картер знизав плечима. «Не хвилюйтеся. Її зустріну свою смерть, коли зустрінуся з нею. Я не думаю про це. Ми зробимо це по-моєму». Він відкинувся назад і втупився у стелю навколо старовинних балок ручної роботи.
  
  
  «Ти говориш, як китаєць», - сказав Фань-Су.
  
  
  "Можливо. Що це за дірка в стелі?"
  
  
  «Він веде до дзвіниці. На самому делле, це не башта. Просто відкрита майданчик. Платформа, на якій раніше стояв великий гонг. Священики були йому дерев'яними молотками».
  
  
  Нік встав. «Я збираюся подивитися. Залишся з ним. Подзвони мені, якщо щось піде не так».
  
  
  Він стрибнув за балкою і легко скочив у темний прямокутник, прорізаний у стелі. Він знайшов вузький подіум у всю ширину храму. Це вело до вікна зі ставнями, яка виходила на долину. За вікном була платформи. Нік, примружившись через суглобові, побачив товсту А-образну рамку, на якій тримався гонг. Він міг також побачити крихітну село в дальньому кінці долини. Як зазначила дівчина, це було не більш ніж сука занедбаних будинків. Більшість навколо них було побудовано за сирцевих цегли з солом'яним дахом. Один будинок, більш великий і солідний, ніж інші, стояв трохи осторонь, в густих заростях ялівцю і камфори. За хатою був великий луг, що спускається до струмка.
  
  
  «Великий будинок», - подумав Нік, - повинно бути, це таверна і бордель, про яких говорила дівчина. Будинок задоволення. Він скривився. Він міг уявити, якими будуть дівчата в такому селі. І все ж це може виявитися корисним. Якби солдати дійсно прийшли, ih неминуче привернула б готель, будинок задоволень. Солдати були однаковими в будь-якій армії, у всьому світі.
  
  
  Він знову спустився вниз. Генерал ще спав. Нік подумав, що він виглядає трохи краще. Я намагаюся шафранова плоть здавалася яскравішою. Нік зайняв позицію настільки близько до день, наскільки він насмілювався, і розтягнувся на брудній підлозі. По кроквах пробігла щур. Нік сказав: «Я б віддав половину тих грошей, які їй ему обіцяв, на цигарку».
  
  
  Вона не посміхалася. «Це невелике скрутне становище».
  
  
  "Так". Нік досталь, «Люгер» Вильгельмину навколо кобури на поясі і шталь його оглядати. «Розкажи мені про це Джимі Poke», - сказав він. "Ви бачили, его?"
  
  
  «Двічі. Коли її працювала в Гонконзі. Працювала в Undertong. Тоді її бачила його тільки на відстані - до йому важко наблизитися. Его тигри завжди з ним».
  
  
  "На кого він схожий?" Нік потер «люгер» рукавом піджака. Коли-небудь його доведеться вбити.
  
  
  Сюй Фань сказав, що Джим Pic виглядав ідеальним чином американо-китайського бізнесмена. Дуже щасливий. Невисокий, стрункий, завжди бездоганно одягнений. Его англійський також був бездоганним.
  
  
  «Він вчився в Гарварді», - сказала вона. «Його сім'я дуже багата і респектабельний в Штатах. Я думаю, хімчистка та імпорт. У нього є дядько, який колись був мером китайського кварталу в Нью-Йорку. Найбільш респектабельні і добрі, його родичі».
  
  
  Нік Картер примружився, дивлячись на сонце, яке крадеться в дверному отворі, повному порошинок, і дівчина подумала, що у великому AX-man-це є щось дивне котяче.
  
  
  Нік сказав: «Ти багато про nen знаєш».
  
  
  «У нас є досьє. Андертонг позначив його для знищення, коли прийде час. Коли ми будемо досить сильні».
  
  
  У його усмішці було щось жорстоке. На мить вона подумала про черепі, про ухмыляющемся черепі. «Не чекайте занадто довго», - м'яко сказав він-гей. «Его " не може бути».
  
  
  "Ти збираєшся вбити його, Нік?"
  
  
  Він тільки дивився на нах. Його очі, здавалося, міняли колір, поки вона дивилася. «Може бути», - коротко сказав він. «Продовжуйте. Як він почав працювати в Гонконзі? Що робить його таким крутим, таким сильним?»
  
  
  "Гроші. Що ще?"
  
  
  Нік позіхнув. Поряд з сигаретою він міг би використовувати гарну м'яку постіль. "Де він взяв гроші?"
  
  
  «Цього ми не знаємо. Здається, ніхто не знає. Кажуть, що спочатку він фінансувався синдикатом в Штатах. Він приїхав в Гонконг близько п'яти років тому і захопив Tiger Tong. Старі лідери були знайдені плаваючими. у гавані. З ними тхора Джим Пок ніколи не зупинявся. Він, як восьминіг. Його щупальця всюди ».
  
  
  «А тепер він працює в Китаї. Він теж хороший. Її даю ему це. Не дивно, що його використовує китайська контррозвідка».
  
  
  Нік кивнув спящему генералу. «Коли він дезертирував, комуністи запанікували. Але старий добрий Джим Пок був прав. Він, мабуть, помітив Людвелла як агента ЦРУ - або це, або китайці підказали ему - і він відразу приступив до роботи. Він знав, що Людвелл був здатний, щоб увійти в Китаї і вивести генерала, тому він ліквідував це в зародку. Отримав собі теж приємний невеликий бонус. І це ще не все. Готовий посперечатися, справжня причина, по якій Концепція вирушив з візитом в Червоний Китай, була налагодити справи, координувати дії у разі, якщо генерал дійсно перетне кордон. Вони не здадуться. Джим Концепція его Тигри отримують завдання вбити генерала в Гонконзі ».
  
  
  Її темні очі зустрілися з його. «Я думав про це. Але ви їм не дозволите».
  
  
  "Ні. Я не дозволю їм. Ну годі базікати. Постарайся трохи поспати. Це буде довгий і, сподіваюся, тихий день. Спочатку ти спати. Її тебе розбуджу через пару годин, тоді його буду спати. "
  
  
  «Я не знаю, чи можу їй заснути».
  
  
  «Спробуйте», - наказав він. «Нам обом це потрібно. Це була пекельна ніч».
  
  
  Вона заснула в лічені секунди, розтягнувшись в бруді, в кутку, підперши брудну щоку руками. Киллмастер подивився на нах напівзакритими очима. Вона була гарною дитиною. Міцна, як я намагаюся шкіри, і красива. Таке поєднання трапляється нечасто. Сюй Фань теж була присвячена. Нік слабо посміхнувся. Це зробило двох відданих своїй справі жінок, яких він зустрів за 24 години - він не думав про Міріам.
  
  
  Інтерес з самого початку цього божевільного пригоди. Він здивувався, що тепер думає про Крижаний Розвиток. Це безумовно було помилкою!
  
  
  Він це єдина передача Фань-Су через дві години і заснув на тому ж кутку. Він міг уявити, що давня бруд слабо пахла її тілом. Абсурд. Деякий час він насолоджувався цією фантазією, а потім віддався забуттю. Це було однією з его і сильних сторін - він міг спати в будь-який час і в будь-якому місці, і він завжди прокидався бадьорим і готовим до дії.
  
  
  Нік прокинувся від того, що смикав його за плече. Дівчина шепотіла: «Нік - Нік! Прокинься. Щось відбувається. Її чую вантажівки і машини - думаю, в селі».
  
  
  Він sel відвертими. Один погляд на двері сказав йому, що це було пізно ввечері. Вона дозволила йому було поспати ценымногие довше встановленого ним часу. Але зараз не час для докорів. Він міг чути звуки навколо села. Безумовно вантажні двигуни.
  
  
  Нік кинув погляд на генерала через порожню кімнату. "Як він?"
  
  
  «Я думаю, не дуже добре. У нього ценымногие вище температура, і він все більше і більше марить. Він багато говорить, все на китайському, і все це не має сенсу».
  
  
  Нік вилаявся. Це все, що він міг зробити. Було б пеклом втратити генерала зараз. «Я подивлюся нагорі», - сказав він. «Залишайся з ним. Використовуйте цю воду в каструлі, щоб зробити компрес. Не дозволяйте ему пити нічого». Його власний рот був сухим і опухлим, і він побачив, що її губи потріскалися. Скоро їм знадобиться вода.
  
  
  Те, що він побачив з-за суглобового, втішило його. Сонце вже сідало за обпаленими вохристими пагорбами, за селом. Він стояв чітким силуетом у яскравому сутінковому світлі. Велика група солдатів розбили табір на лузі за готелем. Нік відчув, як у nen ростуть радість і надію. Якщо б вони розбили табір, це, мабуть, означало, що вони не стали б сьогодні обшукувати маленьку долину або храм. Солдатам не терпиться потрапити в таверну, до рисовому провину, пива і дамам задоволень. Це також означало, що вертольотом ih не помітив. Якщо б це було, солдати були б тут зараз.
  
  
  Багато залежить від того, які керували офіцери солдатами. Нік сподівався, що вони будуть недбалими і недотепними, але не міг на це розраховувати.
  
  
  Його очі були прикуті до віконниць, він думали солдатів, як міг. Ih було більше сотні. Це означало повну роту. Було півдюжини вантажівок. Один, судячи з довгою штирьовій антені, був радиомобилем. Вантажівка-їдальня вже разгружалась. Ставили довгі столи, виносили чайники і сміттєві баки. Група солдатів займалася розведенням багаття. Нік задумливо почухав бороду. Це була класна команда, а не ополчення. Це були солдати. Народна армія! Тим не менш - солдати були солдатами, а була таверна і будинок задоволень.
  
  
  Тут він його і помітив танк. Це було трохи в стороні від основного табору, на лузі, біля струмка, і він помітив, що танкісти, четверо навколо них, були розбірливою партією. Вони не змішувалися з звичайної армією. Вони вже їли каструль і чашок, розвалившись на землі біля свого танка. Ідея, божевільна, зухвала, почало зароджуватися у голів людини за AX. Це було досить шалено, щоб мати шанс.
  
  
  Він уважно досліджував танк. Це був силует, і він відразу его стало відомо. Це був один навколо найбільших Т-54 і російського виробництва. Справжній монстр. Він подумав, що у них не може бути багато, ну, якщо не вважати нинішнього глибокого заморожування відносин між Росією і Китаєм. Але у них був цей. І це було все, що йому було потрібно.
  
  
  Його пильний погляд знову блукав по танку. Тепер сергій розгорався швидко, але він міг розрізнити червоного дракона, намальованого на башті танка. Дракон піднімався на диби, шкрябаючи кігтями, і по его відкритої пасти виривалося полум'я. Може бути?
  
  
  Нік помітив виступає сопло поруч з турелью. Це був огнеметный танк.
  
  
  Сонце заскользило на самий нижній пагорб, смаглявий сергій пробивався крізь нього. Нік в останній раз глянув на солдатів - деякі навколо них копали вбиральню, недалеко від таверни, - і повернувся до відкритого люку. Він легко впав на підлогу храму. Дівчина, що сиділа навпочіпки поруч з генералом, підняла очі.
  
  
  "Солдати - вони йдуть?"
  
  
  Нік усміхнувся ей. «Не сьогодні. Нам пощастило. Вони не прийдуть, але ми йдемо. Як тільки стемніє».
  
  
  Її обличчя потемніло. «Але куди, Нік? Він взагалі не може ходити. Нам доведеться його нести. Я не думаю, що ми можемо далеко втекти».
  
  
  «Приготуйте його до подорожі», - сказав агов N3. «Ми не біжимо. У всякому разі, не відразу. У них там танк, і я хочу забрати його. Ми легко перейдемо кордон».
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  Полум'я Дракона
  
  
  
  
  
  Як тільки стало досить темно, вони покинули храм.
  
  А на сході пливла волоссям, блідою місяця, дружелюбна місяць проливала достатньо світла для подорожі, але не настільки, щоб висвітлити пейзаж. Нік і Сюй Фань вивчили карту перед тим, як піти, а потім спалили її разом з усім, що може видати ih присутності, в схованці. З гігантським зусиллям Нік відкотив камінь перед діркою. Зусилля дорого ему обійшлися. Він був готовий визнати, що навіть його величезна витривалість і життєва сили почали слабнути.
  
  
  Нік несс генерала по спині. Потім тяжкості валуна генерал здавався легше пір'їнки. Вони пішли вузькою стежкою, що вела в село. Вони могли бачити, як в таверні спалахують вогні, і чути дикий гул солдатів, вже сп'янілих дешевим вином і пивом. Це головна виглядати багатообіцяюче.
  
  
  Вони мало не потрапили в обійми патруля.
  
  
  Нік почув ih першим і потягнув Сюй Фань з дороги на бамбуковий ділянку. Вони лежали, зіщулившись, у жалюгідному укритті, велика рука Ніка затиснула рот генералу, в той час як дюжина чоловіків пройшла з рушницями і автоматами в пов'язках. Більшість солдатів голосно перемовлялися на кантонському діалекті, тому що вони були на чергуванні, і втратили всі розваги в таверні.
  
  
  Коли вони пройшли, Киллмастер прошепотів дівчині: «Це було близько! Ih офіцер більш уважний, ніж думав. Вони пішли, щоб запечатати інший потік долини - вставив пробку в пляшку. час. Зараз вони виявлять храм і негайно обшукають его, або відправитися туди пару чоловік ».
  
  
  Тепер шляху назад не було, навіть якщо б він готель. І немає сенсу огинати село і повернути на головну дорогу, що веде до кордону і свободу. У гарну погоду дорога буде забита військовим транспортом і обов'язково будуть контрольно-пропускні пункти. Це повинен бути танк. З танком і великою кількістю енергії, колосальним блефом і його власної особливою вдачею, вони могли б це зробити.
  
  
  Генерал був у комі, за що N3 був вдячний. Вони використовували його солом'яний пояс, щоб прив'язати руки на шию Ніка , і Нік у нього его на спині, як дитину.
  
  
  Обережно, прислухаючись, готові в будь-який момент втекти з стежки, вони пробилися до густого ділянки хвойних дерев, дерева і бамбука. Всій території готелю, а була ще вологою, але і покритою зів'ялою осокою і папороттю. Нік понюхав повітря. Пахло болотом. Ймовірно, болото було для струмком в дальньому кінці луки.
  
  
  «Ми спустимося сюди, поки їй займуся цим», - сказав Нік Фанг Су. «Не розмовляйте без крайньої необхідності; тільки шепніть». Він торкнувся її тонкою гладкою руки. «Все, що вам потрібно зробити зараз, це змусити його замовкнути. Якщо він почне бурмотіти або ему сняться кошмари, він може видати нас».
  
  
  Сюй Фань притиснулася до генерала. «Він страшенно гарячий, Нік. У нього, мабуть, сильно піднялася температура».
  
  
  «Ми нічого не можемо зробити», - пробурмотів Нік. «Він міцне старе тіло - він може вижити. А тепер тихо. Її повернуся за тобою, як тільки зможу».
  
  
  Задня частина таверни знаходилася на відстані добрих 50 ярдів. Нік деякий час вивчав її, перш ніж покинути укриття, навколо хащі. У задній частині приміщення було два вікна, по одному в обидві сторони, ніж день. Одне вікно було туманне підігнано. Він бачив, як темні фігури рухалися грає тіней на що покриває його солом'яною циновці. В іншому вікні було темно. Поки він дивився, хтось підійшов до день і кинув у двір кошик зі сміттям.
  
  
  Нік збирався почати, коли з-за рогу таверни вийшли двоє солдатів. Він знову пригнувся. Солдати були п'яні і щасливі, розмовляючи на діалекті, якого Нік не розумів. Вони пішли до вбиральні, яку Нік бачив раніше, де копають, де один присів навпочіпки, а інший залишився стояти і сказав щось, що змусило сидів навпочіпки чоловіка розсміятися і майже втратити рівновагу. Нік спіймав слово «ель». Це повинно бути паршиво.
  
  
  Коли солдати повернулися в таверну, він вийшов через хащі. Він поповз до задньої частини таверни. Він підійшов, нахилившись, щоб приховати свій ріст, і низменному натягнув на обличчя потерту кепку з собачої шкури. Він шкандибав потихеньку і бурмотів собі під ніс. У слабкому місячному світлі він міг зійти за п'яного китайця, принаймні, до тих тхора, поки не підібрався досить близько, щоб використовувати стилет. Смерть сьогодні ввечері повинна бути дуже, дуже тихою.
  
  
  Нік підійшов до задньої частини таверни. За освітленим вікном він міг чути бурмотіння голосів, чоловік і жінка тихо розмовляли і то і справа сміялися. Нік присів під підвіконням і задумався. У такий готелі не було особливого приватному; вони проганяли солдатів-селян, як щось, по конвеєру. Ви могли б назвати це автоматичним сексом.
  
  
  Але в кімнаті відразу за ним панував затишок, атмосферу невеликого приватному. Здавалося, що розмовляли тільки дві людини-чоловік і жінка. Не штопора про те, що вони робили, або тільки що закінчили або збирався робити.
  
  
  Все це промайнуло в швидкому мозку Ніка для долі секунди, і ревматизму прийшов ніби з комп'ютера: Офіцер!
  
  
  Він зміг пізнати лише одного офіцера, коли шпигував у той день. Напевно, для однієї роти буде тільки один. Людина, за яким Нік спостерігав в той день, не носив ніяких символів відмінності - тепер це було заборонено, - але його манери були досить показовими.
  
  
  В кімнаті жінка хихикнула. Чоловік розсміявся, і почулися звуки дружній бійки. Потім настала невелика тиша, порушена нарешті булькаючим стогоном жінки. Тихо, дуже повільно Нік відсунув куточок циновки, свисавшей щиро за вікном.
  
  
  Товста свічка жирно горіла на столі біля підлогового піддону, на якому чоловік та жінка займалися любов'ю. Свічка погасла, і задимилася, коли Нік підняв циновку, і він перестав дихати, але пара не помічала нічого такого незначного, як протяг.
  
  
  Жінка лежачи на спині, її очі були закриті, її товсті ноги були розставлені. Вона була м'ясистою повією зі сплутаним темним волоссям. Чоловік був худорлявий, невисокий, і Нік відразу помітив пістолет в кобурі збоку від піддону. Це був офіцер.
  
  
  Нік не вагався. Якби він міг вбити офіцер і позбавитися від тіла, не створюючи перешкод, це був би велетенський стрибок на шляху до втечі. Китайських солдатів постановою в основному навколо селян, і думати самостійно було не те, що вони робили найкраще. Вони були сміливими, витривалими, але і трохи дурними. Якщо йому вдасться вбити офіцера, це запобіжить спрацьовування сигналізації і довгий час зупинить переслідування. Це дало б їм хорошу фору в танку.
  
  
  Було тільки одне засіб вбити ih обох тихо - П'єр, газова бомба. Нік витягнув кульку по всьому штанів і повернув ручку трохи вправо. П'єр був готовий. Як тільки він відпустить його, крихітний пружинний ковпачок злетить, і смертоносний газ вирветься назовні під тиском. Миттєва смерть!
  
  
  Нік не дозволяв собі думати про жінку. Інша повія в цьому світі більш або менш не омелою значення, коли так багато було поставлено на карту. Він не любив вбивати невинних, але не міг вважати себе відповідальним за них. Гей, не пощастило.
  
  
  Він знову заглянув. Двоє на піддоні наближалися до кінця, в шаленстві звивається звуку. Нік крадькома запхав руку у вікно і спритним рухом зап'ястя клацнув газової бомбою, цілячись в ніжку піддону, де вона беззвучно приземлилася б. Найменший крик був би фатальним.
  
  
  «Непоганий спосіб померти, - подумав він. Він пірнув під вікно і туго натягнув рогожу, глибоко вдихаючи прохолодне нічне повітря, готуючи свої легені до того, що він повинен зробити. І робити дуже швидко. Поки его удача була феноменальною.
  
  
  Нік відраховував повільну хвилину. Навколо таверни долинув порив п'яного сміху фортіссімо. Нік подумав, п'ють танкісти разом з іншими або все ще тримаються осторонь. Він сподівався, що вони трималися разом. Якщо вони розійдуться, це стане проблемою. Він глибоко зітхнув.
  
  
  Хвилина минула. N3 затамував подих і ввійшов у кімнату, як велика кішка, обережно поправляючи за собою підвіконня. Він в три кроки перетнув убогу кімнату і спробував відкрити двері. Всередині він тримався на простій дерев'яній засувці і ремінці. Хто завгодно може увійти в будь-який час. Але цей чоловік був офіцером; можливо, він наказав не турбувати.
  
  
  Він підняв мертвого чоловіка з мертвої жінки. З якоїсь причини - він ніколи про це більше не думав - він стягнув брудну сорочку жінки з її наготи.
  
  
  Чоловік був повністю голим. Нік обійняв безвольне тепле тіло своїми великими руками, підійшов до вікна і виглянув назовні. Місяць була трохи яскравіше. Вона зробила видатним витончений срібний відбиток хащі, де чекали Су Фань і генерал. У вбиральні нікого не було.
  
  
  Нік на мить поклав тіло на землю і повернувся, щоб зібрати одяг чоловіка, пояс і пістолет. Він готель, щоб не знайшли нічого, що вказувало б на грубу гру - нічого, крім тіла жінки. Це, - подумав він з жорсткою усмішкою, - дасть простим солдатам привід задуматися надовго. Офіцер зник безвісти, розчинився у повітрі, а його задоволена дівчина мертва! Це дасть ему час - але тепер час було самої життям.
  
  
  Він пройшов через вікно з тілом на руках. Наступні 50 ярдів здавалися милею. Якщо б його бачили зараз, лукавства було б неможливо. Ему доведеться знову вбити. Убий або біжи.
  
  
  Ніхто не прийшов. Нік кинув тіло у вбиральню і повернувся туди, де лопата з довгою ручкою була встромлена в купу вологою жовтої землі. Кілька совків - і тіло накрилося. «Обличчям в екскрементах», - подумав Нік, але над ним лежали добра всій території готелю, а китайська.
  
  
  Його потиск плечима було незначним. Він не хотів існування цієї боротьби - він був знаряддям, не більше того. Несучи із собою форму чоловіка і пістолет, він швидко повернувся до заростей ялин і бамбука. Його давно не було. Сюй Фань, може хвилюватися.
  
  
  Сюй Фань хвилювалася, але не для Ніка. Вона сиділа навпочіпки поруч з генералом, потираючи тонкі руки. Старий все ще був у комі, його дихання було важким і важким. «Боюся», - прошепотіла дівчина Ніку. «Іноді він майже перестає дихати. О, Боже, я не хочу втрачати його зараз! Це буде так багато значити, якщо ми зможемо його переправити - і для нього, і для Заходу, і для Андертонга. Може бути, тоді ми зможемо отримати реальну підтримку. . "
  
  
  Нік кинув гей форму мертвого офіцера. «Ти говориш так, ніби впадаєш в невелику істерику, малятко. Припинити. Одягни ih - пістолет і ремінь теж. Ти будеш відповідати на цей танк, якщо ми його отримання. Ти поїдеш. у вежі в цій формі, і будеш віддавати накази. Скоріше, жінка! У будь-яку хвилину в цій таверні вирветься весь пекло ».
  
  
  Він готель забрати танк і рушити, поки не виявлять мертву жінку. Якщо працівник пропав, солдати були збиті з пантелику. Вони могли б подумати про що завгодно - можливо, навіть про те, що офіцер був у танку і що він рухався по законному наказом.
  
  
  Він побачив мерехтіння білих трусиків і ліфчика дівчини, коли вона роздяглася і одягла уніформу. «Тобі пощастило, - тихо сказав він. «Чистий шведів. У всякому разі, це розумно. Тепер їй ніколи більше не буду мріяти про білому Різдво. Тільки про гарячому душа і великій кількості мила. Ви готові?» Він жартував над нею навмисно, щоб трохи послабити напруження, яке він відчував у цьому прекрасному стрункому тілі.
  
  
  "Я готова." У місячному світлі вона могла зійти за офіцера на відстані. Вона зачесала свої темні волосся під фетровий капелюх кольору хакі з великою червоною зіркою. Пістолетний ремінь занадто вільно висів на ній, і Нік зробив нову дірочку на шпильці, а потім щільно загорнув ремінь навколо її тонкої талії.
  
  
  «Підійде», - грубо сказав він-гей. «Йди за мною і не галасувати».
  
  
  Він нахилився, щоб підняти генерала. Старий голосно застогнав. Нік вилаявся і знову опустив його. «Так не піде. Відірвіть смужку своєї старої одягу та заткніть йому рота».
  
  
  Зробивши це, вони покинули гущавину. У таверні поки немає криків. Солдати не вирішувалися б потурбувати свого офіцера під час его занять любов'ю. Але рано чи пізно це станеться.
  
  
  Нік подався до струмка біля підніжжя луки, тримаючись за тонку бахрому навколо бамбука і верби. Ih shaggy заглушали волога всій території готелю і листя під ногами. Вони досягли крутого берега струмка, і Нік жестом велів дівчині спуститися в густу зростаючу гору. Тут болотний запах був сильніше. Він притулився губами до вуха дівчини і прошепотів: «Я знову піду від вас. Стежити за генералом; не дозволяйте йому було ворушитися і видавати звуки. У нас буде лише один шанс».
  
  
  Вона кивнула і на мить притулилася губами до його грубої щоці. Потім він залишив її, крадучись по папороті і вздовж гирла струмка, як привид. Він вклав стилет в руку. Попереду більш тиха робота.
  
  
  У місячному світлі він бачив, залізний корпус великого танка. Дракон, лютий в місячному світлі, здавалося, рушив. Довга морда зброю відкидала потворну густу тінь, яка виступала за більшою тіні, як смертоносний фалос.
  
  
  Нік нічого не чув, поки подползал до танка. Він снаряда дюйм за дюймом, лицем до лиця в чистій луговій траві, тепер ненавидячи місяць. Якби танкісти помітили его, ему просто потрібно було б атакувати і стріляти. Він сумнівався, що це зійде йому з рук.
  
  
  Під баком щось заворушилося. Нік завмер. Минула довга хвилина. Він трохи розслабився. Чоловік повертається і бурмоче уві сні, голосування, і все. Танкісти або деякі навколо них спали під своїм танком. Це була звичайна практика.
  
  
  Як багато? Нік готель знешкодити ih всіх. Це була невелика елітна група, і ніхто навколо інших не насмілювався сумніватися у ih пересування, крім офіцера. І він був мертвий.
  
  
  Нік був вже близько до танку, в тіні монстра. Він чув, як чоловіки дихають, неспокійно згинаються. Пролунав легкий хропіння.
  
  
  Нік поповз вперед, поки не опинився під довгим виступаючим дулом. Він бачив, більш короткий сопло вогнемета. Намальований дракон подивився на нього зверху вниз.
  
  
  Під танком було темно. Занадто темно. Він міг бачити обличчя лише одного з трьох сплячих чоловіків. Тільки троє. Кравець забирай! Але тут нічого не поробиш. Четвертий танкіст, ймовірно, знаходився в таверні. Швидше за все, це буде головний сержант - і він обов'язково подасть тривогу, коли почує, що танк іде. Якщо тільки він не буде п'яний. Вийшов по збірці. Ніку залишалося тільки сподіватися.
  
  
  Він вивчав обличчя, яке бачив у місячному світлі. Тільки дитина. Тонке молоде обличчя в рамці хутряного капюшона. Це були не місцеві війська і навіть не місцеві регулярні війська. У них була шведів для холодної погоди. Повинно бути, вони були послані з півночі, щоб допомогти спіймати генерала.
  
  
  Нік сунув стилет в зуби і підповз лиже до сплячого хлопчика. Блідо-коричневе обличчя було м'яким і нехитрим в м'якому місячному світлі. Тепер, коли Нік дивився і приймав рішення, хлопчик посміхався уві сні.
  
  
  N3 вирішив залишити хлопчика в живих. На його рішення не вплинули ніякі почуття або жалість, тільки чистий розум, і особисті інтереси. З дитиною буде легше впоратися. Легше налякати - особливо потім того, як він побачив, що Нік збирався показати ему.
  
  
  Нік обійшов хлопчика і захід під платежу. Его дуже гострий зір розділило двох сплячих чоловіків на окремі згустки тіні. Тепер про це - і дуже, дуже тихо про це.
  
  
  Працюючи навпомацки, а не тільки поглядом, він знайшов горло першої людини, обережно обмацав пальцями яремну вену. Чоловік неспокійно заворушився під дотиком пера Ніка. По его прочинених губ вирвався довгий хрипящий хропіння.
  
  
  Зараз же!
  
  
  Нік встромив стилет глибоко в шкіру під лівим вухом, і швидко провів їх через горло до правого вуха. У той же час він з великою силою затиснув своєю великою рукою ніс і рот чоловіки. Він відчув гарячу струмінь крові на руці. Чоловік рухався, напружився, скручувався всього на секунду. Потім він обм'як, повітря зашипів, і він важко зітхнув через дірку в горлі.
  
  
  Нік якийсь час лежав тихо. Потім він таким же тихим чином вбив іншого танкіста. Хлопчик все ще мирно спав, хоча тепер він на щось уві сні хмурився.
  
  
  N3 ненадовго задумався. Він поповз назад, туди, де його чекали дівчина і генерал. Він не думав, що дитина проснеться - танк, повинно бути, сьогодні пройшов довгий шлях. І ему був потрібна Фань-Су. Якби хлопчик був з півночі, він би не говорив по-кантонскій.
  
  
  Він швидко пояснив дівчині. Він взяв генерала. «Поквапся», - відрізав він. «Ідіть до танку. Повільно, але не шуміть. Стежити за тим, хто йде сюди з таверни». Четвертий танкіст турбував Ніка. Він міг би все зіпсувати, якщо б з'явився зараз на місці події.
  
  
  Старий все ще перебував у комі. Нік обережно поклав його поруч з танком, потім кивнув дівчині. В його руці був стилет, і він побачив, що вона дивиться на нього згори вниз. У місячному світлі кров здавалася чорною.
  
  
  «Я збираюся розбудити його зараз. Вам, імовірно, доведеться з ним поговорити. Але він всього лише дитина, і я думаю, ми можемо налякати його, щоб він допоміг. Готові?»
  
  
  Її очі все ще були прикуті до стилету. «Д-та. Продовжуй, розбуди его».
  
  
  Нік нахилився над сплячим хлопчиком. Він встромив лезо стилета в ніжну плоть горла, потім втиснув його сильніше і глибше, поки косі очі не відкрилися. Хлопчик в жаху дивився на нього, куниці, его очей спалахували в місячному світлі.
  
  
  Нік приклав палець до своїх губ і трохи сильніше притиснув стилет. Через мить хлопчик кивнув, опустивши очі, намагаючись побачити те, що завдавало йому біль.
  
  
  Нік прошепотів Сюй Фань: «Швидше. Запитай його, чи хоче він жити. Спробуйте говорити на пекінському діалекті».
  
  
  Вона говорила швидко, використовуючи різкий північний відтінок. Хлопчик закотив очі і знову і знову кивав.
  
  
  «Він каже, що дуже хоче жити. Він зробить все, що скаже іноземний диявол. Він вже помітив вас».
  
  
  «Зараз все одно. Запитай його, чи він може водити танк».
  
  
  «Він каже, що не є штатним водієм. Він навідник. Але він знає, як».
  
  
  «Добре. Зачекайте хвилинку». Нік простягнув ей «Люгер». Він пірнув під танк і витягнув двох мертвих танкістів, по одному на кожну ногу. Ih перерізані глотки відкривалися чорним в прозорому місячному світлі. Він почув зітхання Фанг Су. Він витріщився на хлопчика і вказав на тіла.
  
  
  «Скажи йому, що він буде таким, якщо він видасть звук або яким-небудь чином спробує нас спинити».
  
  
  Фань Су перевела тремтячому танкістові. Він раз у раз поглядав на своїх мертвих товаришів, потім знову на Ніка. «Шукає мій хвіст і роги, - подумав Нік.
  
  
  Дівчина повернулася до Ніку, але тримала «Люгер» націленим в голову молодого танкіста. «Він до смерті наляканий. Він буде підкорятися. Її сказав йому, що ми набряклість в Гонконг, і якщо він не принесе нам клопоту, він теж може поїхати. Він, здається, думає, що це хороша ідея. Він каже, що готель дезертирувати. протягом довгого часу."
  
  
  Нік різко розсміявся. «Тоді це его великий шанс. А тепер давайте забиратися звідси».
  
  
  Через п'ять хвилина танк з тріском вилетів з лугом і минув іменами. Генерала прив'язали до одного навколо сидінь. Нік сидів поруч з водієм, з «Люгером» прикривав його, поки він розбирався в спусковому механізмі великий гвинтівок і вогнемета. Обидва, як він виявив, були досить прості.
  
  
  Сюй Фань у формі загиблого офіцера сиділа у відкритій вежі. Ee гумові балетні тапочки були на плечах водія, щоб віддавати команди. Танк рухався якомога повільніше, щоб стримати шум, хоча навіть в цьому випадку залізний дракон дзвенів і гомонів, як котельня.
  
  
  Вони пройшли mimmo таверни без пригод. Ніку стало трохи легше дихати, коли він побачив, що двері таверни відкрилася. Полився потік жовтого світла. Нік, заглянувши в щілину у вежі, побачив, як кремезна постать людини з'явилася в дверному отворі і подивилася услід танку. Чоловік похитнувся і вчепився в одвірок, і Нік зрозумів, що він п'яний. На мить чоловік вийшов назовні, похитуючись і ледве не впав. Потім він повернувся і пірнув назад в таверну.
  
  
  Нік вилаявся собі під ніс. Цей матеріал повинен був вразити шанувальників зараз. Це, мабуть, був сержант-танкіст - це він пропав безвісти, - і він не буде настільки п'яний, що не дізнається, що щось не так. Спочатку він буде шукати свого офіцера, а знайде тільки мертву повію. Потім він, без сумніву, втікає на луг, щоб щорічно, що там можна побачити. Він знайде двох своїх людей з перерізаними ковтками. Він повинен бути чертовски п'яний, сказав собі Нік, якщо це не протрезвит его і не підштовхне до дії.
  
  
  Він притиснув «люгер» на спині хлопці-водія, вказав на дросель і швидко змахнув кулаком. "Повний вперед!"
  
  
  Потужний двигун ревів, танк рвався вперед. Водій клацнув вимикачем, і потужний промінь світла пронизав вузьку дорогу. Нік знав, що святий приверне літаки, як метеликів, але потрібно було ризикувати. Якщо вони опрокинутся або застрягнуть, їх ниткою. І, можливо, у китайців не було тут нічних бійців.
  
  
  В люку з'явилося обличчя Фань-Су. Вона закінчилася долоні і крикнула Ніку: «Ми під'їжджаємо до головній дорозі. Ми повертаємо ліворуч. До Фісташки Чуна трохи більше чотирьох миль. Але міст там...»
  
  
  Нік підняв руку. «Я знаю», - крикнув він у ревматизму. «Тільки один міст, і це залізничний міст, і він вузький. І що? Ми прохідна его, голосування, і все. Просто тримайся і молися, Су, всім богам, в яких ти віриш. Є ще які-небудь ознаки контрольно-пропускного пункту? бути нашою першою справжньою проблемою ".
  
  
  Вона нахилилася до люка, її блідо-лимонне обличчя почервоніло. «Ще немає, але хвилину тому її бачила вогні. Ми повинні найближчим часом проїхати одіна. Що нам робити, Нік? Спробувати блефувати - або розбити його?»
  
  
  «Як ви думаєте, ви зможете обдурити ih? Є в китайській армії дівчата-танкісти?»
  
  
  Сюй Фань пірнула назад, щоб направити водія. Вона знову сунула особа в люк. «Я не знаю. Її сумніваюся в цьому. В кожному разі вони напевно будуть підозрілими, китайці не особливо багато рухаються по ночах. Вони можуть захотіти щороку наші документи, за умови суворої охорони». Вона озирнулася на генерала, який катався і гойдався на сидіння навідника, якого утримував тільки солом'яний трос. "Як він?"
  
  
  «Він дихав в останній раз, коли її дивився. Ми не можемо зараз про nen турбуватися. Якщо ми не пройдемо через це, він все одно мертвий. Ми всі теж».
  
  
  Сюй Фань випростався. Вона крикнула в люк: «Доведеться їхати, Нік! Ih попередили. Вантажівки блокують дорогу».
  
  
  «Спускайся сюди і закрий люк і танк», - наказав він. «Поквапся. Скажи цьому хлопцеві, щоб він ехад повільніше, поки її не скажу, а потім погнав».
  
  
  Дівчина залізла в танк і закрила люк на даху башти. Нік посадив її на місце стрілка і простягнув ей «Люгер». «Тримай це при собі. І використовуй кулемети. Знаєш, як?»
  
  
  Вона кивнула.
  
  
  «Стріляйте у все, що зустрічається на нашому шляху. Але стежити за водієм. Її буду зайнятий великою гарматою і вогнеметом». Він стиснув ee кожному племені. «Ми збираємося зробити це, дорога».
  
  
  Сюй Фань обмінявся з водієм кількома різкими словами. Він відповів твердим голосом, і його темний погляд без страху зустрівся з Ніком.
  
  
  «Я не думаю, що нам потрібно турбуватися про nen зараз», - сказала дівчина Ніку. «Він хоче домогтися цього так само, як і ми. Він каже, що вони вб'ють його зараз, дивлячись на нас, на що. Він не був хорошим солдатом Китаю».
  
  
  Посмішка Ніка Картера була похмурою. «Він був би мертвий, коли б він був ним. Добре - скажи йому, щоб він відкрив її. На повній швидкості. Все, що у нах є, відкрито біля бар'єра!»
  
  
  Нік встромив снаряд у затвор знаряддя великого. Він подивився на дорогу. Контрольно-пропускний пункт був повністю освітлений. Вантажівки були поставлені в центр дороги, принаймні півдюжини навколо них, два в глибині.
  
  
  Танк тепер набирав швидкість. Ці Т-54 може розвивати максимальну швидкість близько 40 миль. Танк почав підстрибувати і нишпорити, коли гусениці врізалися в ями на нерівній грунтовій дорозі.
  
  
  З-під засипки навколо мішків з піском Нік побачив автомат, миготливий син-оранжевим полум'ям.
  
  
  Нік усміхнувся. Хлопчики стріляють по потріскує! Він повернув кулемет в сторону огорожі, стріляючи в упор, без мети, і відпустив її. Пролунав рев і спалах. Рушницю сіпнулося і відскочив назад, і сморід вибухівки змішалася зі знайомим запахом масла, гарячого масла і затхлого дихання. Частина обробки йшла вгору.
  
  
  Не постріл на любителя!
  
  
  Нік повернув сопло полум'я і зробив його в мертву точку вантажівок, які блокують дорогу. Він натиснув на спусковий гачок. Давай, Дракон!
  
  
  Сотня футів вогню вдарила попереду танка в центр вантажівок. Дихання палаючого дракона. Масляниста полум'я згиналося, потрескивало і спалювало все, чого стосувалося. Бензобаки у вантажівках загорілися і з червоним свистом злетіли вгору. Вантажівки вже горіли, як розпалювання.
  
  
  Поруч з ним Нік почув рівний громовий кулемета. Сюй Фань стріляла спочатку в одну, потім в інший. Він бачив, як люди бігають, кричать і б'ють свою палаючий одяг. Вони перестануть бігти і згинаються, розтягуються, дряпають палаючу землю, коли ih розсікає свинцевий місто.
  
  
  Вони врізалися в центр багаття, навколо вантажівок. Великий танк тряхнулся, стрибнув, врізався гусеницями в землю, а потім бульдозером понісся вперед. Нік відчув раптовий сплеск гарячого вогню через вежу. Вони підібрали один навколо вантажівок і повезли його з собою.
  
  
  Вони пройшли. Вантажівка впав. Нік розгорнув гармату і випустив п'ять швидких снарядів в палаючий хаос позаду них. Він готель якомога більше порушити ih спілкування. Не те щоб зараз це мало велике значення; кіт повністю випав навколо мішка.
  
  
  Гвинтівка замовкла. Він подивився на Фань-Су. Її обличчя було брудним і маслянистим, і кілька пасом чорних волосся впали з кепки на очі. Вона блиснула ему білими зубами. Її очі були широко розкриті, і Ніка відчула дивний вигляд. Бойова лихоманка. «Це було добре», - тихо сказала вона. «О, Боже, це було так добре. Вбити деяких навколо них!»
  
  
  Водій різко заговорив. Дівчина сказала Ніку: «Святий був пошкоджений. Вночі через водійські щілину погано видно. Хтось повинен піднятися і направляти. Її піду». Вона знову почала залазити в башту.
  
  
  Нік потягнув її вниз. «Ти залишишся! Її піду. Її майже довіряю ему зараз, але все одно придивлявся за ним. Використовуй кулемети або велику гармату, коли зможеш. Її буду кричати так голосно, як можу».
  
  
  Вона взяла його руку і стиснула. Вона гримнула снарядом в казенник великого знаряддя і почала вводити нові стрічки у кулемети. Нік поплескав водія по плечу і посміхнувся ему. Хлопчик в ревматизму швидко посміхнувся.
  
  
  Нік відкрив вежу і твердо поставив ноги на плечі механіка-водія. Нічне повітря був свіжий і солодкий потім смердючій близькості резервуара. Він глибоко зітхнув і озирнувся. Довгі жовті язики полум'я кинулися в небо від блокпоста.
  
  
  Менш ніж за милю попереду він міг бачити вогні Ло Ву, що перетинала вузька Фісташки Чун. Вогні небес. Свобода. Так повинно здаватися сотень тисяч китайців, які намагалися робити це кожен рік. Так ему тепер здавалося.
  
  
  Менш дорогі. Танк тепер мчав під гору, врізаючись в околицю села Фісташки Чун. У більшості будинків було темно. Коли на вулиці відбувалися заворушення, жителі залишалися вдома. Це було на краще. Марно вбивати невинних людей.
  
  
  Вони вийшли на мощену вулицю, і танк почав довгий спуск вниз. Ця вулиця вела відкрито міст через річку. На зниженні танк почав набирати швидкість. Нік відчув, як йому біжить піт. Відкрито зараз - якщо нічого не сталося. Але це не може бути так просто. Просто не може.
  
  
  Він бачив вогні мосту, бачив рухомі фігури на боці Китаю. Його пронизав холодний вітер. Якщо б вони зуміли підірвати міст! Якби вони про це подумали. Це зупинило б ih назавжди.
  
  
  Полум'я вирвалося по обидва боки мосту. Вони поставили корпус і обстріляли його. Дерево, купи соломи, все, що може горіти. В цьому не було нічого страшного. Вони не могли спалити міст вчасно, дурні. Якби тільки не підірвали! Але знадобилося час, щоб закласти вибухівку, прокласти дроти і...
  
  
  Нік це бачив. Навколо провулка стирчить ніс іншого танка. Виходив, щоб перекрити вузьку дорогу. Його думки билися, навіть коли він упирався ногами в плечі водія. Більше швидкості! Повний вперед! Якщо цей клятий танк перейде відверті через вузьку вулицю, їх ниткою. Його не так легко перемістити, як вантажівки.
  
  
  Танк китайців вистрілив. Нік побачив потворну спалах дульного полум'я. Снаряд заверещав, як баньши, у футі від його голови. Струс відбору проб повітря майже нахилив його голову.
  
  
  Танк все далі виїхав на вулицю.
  
  
  Великий Т-54 вдарив інший танк під кутом. Пролунав брязкіт і скрегіт металу. Менший танк розвернувся і його відкинуло назад, але просування Т-54 на мить зупинилося. Солдати з криком вибігли через тіні і обстріляли більший танк по всьому стрілецької зброї. Нік відкрив у відповідь вогонь по Люгера і побачив, що люди падають. Повітря навколо нього був наповнений свинцевими бджолами. Один вжалив його руку. Він чув, як у танку вирують кулемети, коли дівчина стріляла навколо них.
  
  
  Танк підскочили двоє солдатів. Пістолет вистрілив перед обличчям Ніка, але чоловік втратив рівновагу і промахнувся. Нік вистрілив йому в житті, а потім повернувся і побачив, що інший солдат кинув гранату в люк. Нік, не замислюючись, зробив випад - якщо він зазнає невдачі, всі вони будуть мертві в танку - і спіймав гранату. Він намацав її, на якийсь жахливий момент подумав, що збирається впустити її, а потім відкинув назад, кинувши вліво. Він потрапив в чергову купку солдатів, які намагалися піднятися на танк. Плоть летіла на всі боки, коли вона вибухнула.
  
  
  Чоловік, який кинув гранату, стрибнув на Ніка з голими руками. Нік зробив на нього «люгер» і почув, як той клацнув порожнім. Він схопив людину за горло і відкинув його.
  
  
  Навколо вікна найближчого магазину, в дію вступив ще один кулемет. Нік зістрибнув у люк і зачинив вежу, як тільки танк знову рушив з місця. Нік взяв один навколо кулеметів і зараз включає також ряд магазинів і невеликих будинків. Дим в танку був такий густий, що він майже не міг бачити інших.
  
  
  Великий танк хитнувся вперед і набирає швидкість. Водій робив усе, що міг, з дуже обмеженим оглядом. Він знищив цілу лінію магазинів і будинків, перш ніж зміг повернути танк на дорогу. Вони впали, як кеглі для боулінгу перед залізною кулею.
  
  
  Тепер вони були близько до мосту. Близький потік являв собою один великий аркуш полум'я. Вони просто повинні були б пройти через це, ризикуючи бути засмаженими до смерті, якщо танк зупиниться.
  
  
  Нік помітив летить попереду штабну машину, наповнену кричущими і жестикулирующими офіцерами. Він натиснув на спусковий гачок сопла полум'я. Шшшшшшшшш - жирний мова дракон лизнув попереду. Штабна машина вибухнула вогненним кулею і перекинулася. Нік побачив, як один навколо офіцерів приземлився на ноги і почав тікати, його розщеплення перетворилася в масу полум'я.
  
  
  Свинець бився об стінки танка. В основному стрілецька зброя. Потім пролунав грім, і танк похитнувся вбік, здригнувшись. Інша. У китайців діяла протитанкова рушниця, але її калібр був занадто малий. Снаряди відскакували.
  
  
  Танк врізався крізь стіну полум'я на чисте повітря у дальньому кінці мосту. Вони були більш Фісташки Чуном.
  
  
  Нік штовхнув водія, щоб він сповільнився. Вони проїхали 500 ярдів на британській території, перш ніж він штовхнув його, щоб зупинити. Як ні дивно, йому було майже не хотілося відкривати вежу, виходити і починати пояснення. Боже, яке пояснення! Дорогі бюрократії. Але був генерал - его, потрібно як можна швидше в лікарню. Рано. Потім в лікарняному літаку в Вашингтон. Разом з дорогоцінними кодовими книгами.
  
  
  Нік відкрив люк і обережно визирнув. Британці збиралися прийти в замішання і розсердитися не менше китайців. Він просто міняв один хаос на інший.
  
  
  Він був абсолютно не готовий до отриманого прийому. Британський бронеавтомобіль мчав до танку, вивергаючи полум'я знарядь. Кулі відскакували від вежі, і відлітали від нах.
  
  
  "Кравець забирай!" Нік знову пірнув донизу. Вони не ризикнули з танком-драконом. Здавалося, в порядку денному було спочатку стріляти, а потім питати.
  
  
  Нік подивився на Фань-Су. "Наскільки її пам'ятаю, у вас білі трусики?"
  
  
  Її червоний рот широко відкрився, і вона дивилася. "М - мої трусики?"
  
  
  «Так. Мені потрібен прапор перемир'я. Покваптеся, гаразд? Її б не хотів, щоб наші друзі застрелили мене так пізно».
  
  
  «Ти повинен ih взяти, Нік? Т-вони брудні».
  
  
  Він зіграв щиро, не посміхаючись. «Звичайно. Мені дуже шкода. Ми б не готелі цього, чи не так? Тоді бюстгальтер. Ненавиджу бути дарувальником по всій Індії, але приготовлено воно. Поквапся».
  
  
  В той час, як дитина-водій дивився з відкритим подивом, дівчина повернулася, щоб Нік міг розстебнути її бюстгальтер. Прикриваючи груди, ніж хлопчика, вона стягнула куртку. Вона кивнула генералу. «Я тільки що перевірив його. В той момент, коли ми перетнули міст. Відвези його до лікарні, Нік!»
  
  
  З дивним почуттям розчарування, тепер, коли дію було закінчено, Нік надів бюстгальтер на нитку свого люгера і махнув ним навколо вежі. Бронеавтомобіль підкотився до берега, і солдати в береті вискочили з автоматами напоготові.
  
  
  Нік втомлено й похмуро посміхнувся. «Не стріляйте. Її приходжу зі світом і несу подарунки.
  
  Хто тут командує? "
  
  
  «Я, - сказав старший інспектор Сміт. Він обійшов броньовик, як завжди бездоганно, з засунутой під руку тростиною. Его рум'яні пухкі палички блищали потім недавнього гоління.
  
  
  Нік витріщився на нього. «Трохи не в порядку, чи не так? Це не має нічого спільного з портової поліцією. У мене є важливий вантаж...»
  
  
  Очі інспектора були нейтральними. «В цьому випадку її подвійно перепрошую, сер. У буквальному сенсі. Наші уряди підтримували зв'язок, і її, е-е, отримав вказівку запропонувати вам всіляке співпрацю. Як можна більш повну співпрацю!»
  
  
  Старий добрий Яструб. Afterglow полегшення пробежалось за N3. Значить, старий виживе. Це, безумовно, полегшило б шлях. Яструб міг зібрати багато сили, коли захотів її застосувати.
  
  
  Нік крикнув дівчині: «Діставайте генерала, дорога. Хлопчик і ти. І заспокойся. Ми не хочемо зараз його втратити».
  
  
  Він зістрибнув і став поруч з інспектором, який з цікавістю розглядав поранений в боях танк. «Схоже, ви пройшли через пекло, сер».
  
  
  Нік розсміявся. «Ми теж що-що залишили. Про це моєму людині - ви розумієте, що він дуже хворий?»
  
  
  «Я знаю. Зараз в дорозі. Швидка допомога. Мені полроты для її охорони. Вона буде в лікарні тут тільки до тих тхора, поки це абсолютно необхідно, а потім доставити відвертими у Вашингтоні. Але я її буду хочу довго поговорити з вами, сер. І з дівчиною. "
  
  
  Нік посміхнувся ему. «Добре. Ви можете отримати мене, і ви можете отримати сл. В розумний час, інспектор. Але я хочу, щоб ми обидва повернулися як можна швидше. Добре?»
  
  
  Пізніше, по дорозі на станцію, Нік поставив інспектору штопора. «Ви можете сказати, інспектор, що Джим Pok - горда людина? Або просто зарозумілий?»
  
  
  Ревматизму послідувала негайно. "Разом. А чому?"
  
  
  Нік посміхнувся про себе. «Просто подумав. Значить, він не може втратити багато людей?»
  
  
  У поліцейській машині було темно. Особи Смайта він не бачив, але голос був суворим. «Я бачу, що ви знаєте про Сході більше, ніж ви спочатку прикидалися, містер... містер Харрінгтон. Ні, Джим Пок не хотів би втратити обличчя. А її, містер Харрінгтон, не хотів би, щоб з Поком що-небудь трапилося, поки ви» Він в Гонконзі. Запевняю вас, це було б дуже сумно. Дайте його мені ».
  
  
  «Її знайшли», - сказав Нік Картер. «Так, її знайшли. Або, може бути, комусь іншому. Забудьте про це».
  
  
  "Я не забуду цього," сухо сказав Сміт. «Моя співпраця, містер... е-е... Харрінгтон, не поширюється на те, щоб взяти закон в свої руки».
  
  
  Нік кисло посміхнувся. Відомо, що Хоук називав це своєю посмішкою Трунаря.
  
  
  «Я б про це не мріяли», - сказав він інспектору.
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 13
  
  
  
  Тиха помста
  
  
  
  
  
  У гавані Гонконгу був м'який лавандовий вечір з помірною температурою. Нік валявся на палубі з коньяком і содової в руці і намагався з деяким успіхом, не думати про Бій. Ему треба було подумати про багато іншого.
  
  
  Він провів дві години з Смайтом на станції Т-Лендс, потім майже стільки ж у консульстві, розмовляючи з Хоуком. Нік мовчки посміхнувся палаючого заходу. Він розповів своєму начальнику все - ну, майже все. Він забув згадати боргову розписку на сто тисяч доларів, яку він дав генералу Сунь Є Чану. Ніколи не вдавалося занадто серйозно перевірити спокою Хоука.
  
  
  Генерал буде жити, принаймні, досить довго, щоб Вашингтон використав його мізки. Нік знизав плечима. Генерал був міцним старим! Він міг би навіть дожити до написання мемуарів. В цей самий момент він був у лікарняному літаку разом з кодовими книгами. Нік хотів ему щасливого шляху. Він дуже полюбив генерала.
  
  
  Його гострі очі, що здавалися сонними з-за примружених повік, оглянули жваву гавань. Прийде Джим Пок. Нік робив ставку на це, роблячи ставку на свої знання Сходу і народів Сходу. Джим Пок повинен був прийти. Він був зарозумілим, гордою людиною, і він прийде. Нік Картер готель тільки поквапитися. Він готель закінчити з цією частиною і перейти до хорошого. Фань-Су.
  
  
  І голос він. Нік підійшов до поручнів і подивився, як наближається валла-валла. Він був один на яхті.
  
  
  Сампан зупинився, похитуючись біля підніжжя сходів трапа. Єдиний пасажир подивився на Ніка. "Можу її піднятися на борт, містер Харрінгтон?"
  
  
  Так що вони продовжували прикидатися. «Підемо», - сказав чоловік за AX. «Я чекав тебе».
  
  
  Чоловік заговорив з чоловіком за сампана на м'якому кантонському діалекті, наказавши прив'язати його і почекати. Потім він піднявся на палубу. На початку трапа він зупинився. «Я не озброєний, містер Харрінгтон. Її хочу прояснити це. Чи Не хочете ви мене обшукати?»
  
  
  Нік потряс його оголошенням.
  
  "Ні. Її теж не озброєний. Будь ласка, присядьте. Хочете випити?"
  
  
  «Я не п'ю, - сказав Джим Пок. «Вам не здається, що ми повинні спуститися вниз? Це публічно».
  
  
  «Я віддаю перевагу так, - сказав Нік. «Я думаю, що інспектор Сміт теж. Її повинен попередити вас, що, я думаю, у нього є люди, які стежать за цією яхтою - повністю його ідея, запевняю вас». Він ногою підштовхнув крісло до Джиму Поку. «Сядь. Не бійся насильства з мого боку. Її дуже готель би вбити тебе, Pic, але в даний момент це неможливо. Мені дуже шкода».
  
  
  Пок sel. Це був невисокий худорлявий чоловік з круглим, як диня, особою. Його очі були проникливими і темними. На nen був вишуканий сірий твідовий костюм і білу сорочку з синьою краваткою, зав'язаним виндзорским вузлом. Його зуби блищали. Його чорні балетні тапочки були блискучими.
  
  
  «Схоже, що в деяких речах ми думаємо однаково», - сказав він. «Я подзвонив хорошому інспектору відвертими перед тим, як приїхати сюди. Її сказав ему, що передбач. Якщо зі мною що-небудь трапиться, вони негайно заарештують вас».
  
  
  Нік нахилив голову. «Я впевнений в цьому. Так що з тобою нічого не станеться - з моїх рук».
  
  
  Джим Пок на мить замислився. «Зустрінуть з ваших рук? Чи є в цьому якесь значення, містер Харрінгтон?»
  
  
  «Якщо хочеш. Вирішуй сам».
  
  
  Чоловік знизав плечима. «Ми даремно витрачаємо час. Все це було зроблено даремно з самого початку, містер Харрінгтон. Мій лейтенант, якийсь Хуан Ки, перестарався. Її не готель, щоб Людвелла вбили. Її просто готель, щоб за ним пішли в Китаї. Він привів би нас туди. - ну ви знаєте до кого. "
  
  
  Гарвардський акцент, Гарвардська граматика. У справжні професіонали, подумав N3, бездоганний вбивця.
  
  
  «Хуан заплатив за свою помилку», - продовжив Джим Пок. «Він мертвий. У мене великі проблеми з моїми ... е ... з моїми нинішніми роботодавцями».
  
  
  «Готовий посперечатися, - погодився Нік. «Це фіаско і не принесе вам ніякої користі в Пекіні. Ви всюди втратили обличчя».
  
  
  М'яке личко напружився. Блискуча темна мета кивнула. «Насправді. Її визнаю це. Її втратив обличчя, а можу втратити ще більше, і гроші, якщо я не зможу ih відіграти. Голос чому її тут, містер Харрінгтон. Щоб укласти угоду».
  
  
  Нік Картер посміхнувся своєю самої солодкою усмішкою. «Я б скоріше мав справу зі змією. Вони чистіші».
  
  
  «Немає потреби в образах, містер Харрінгтон. Давайте вести себе, як два бізнесмена. У мене є дівчина, Потиснув Ло. Її тримав її в якості коханки, як ви, напевно, здогадалися. Ваше фальшиве пограбування не обмануло мене. це було добре зроблено. Суку Ло катували. Вона розповіла мені все, що знає про тебе, що її, визнаю, дуже мало. Але я думаю, що ти знаєш її тривалий час і дуже любиш її. Це правильно ? "
  
  
  Нік закурив і подивився на Pic крізь дим. Він боявся, що хитрість з пограбуванням не спрацює. Часу не було. Він почекав і нокаутував Знизав Ло ззаду. Вона не бачила його особам. Потім він обшукав будинок і пішов з Фань-Су. Так що це не спрацювало. Він не зміг дати Знизав Ло свідоцтво про чистоту замаху.
  
  
  - Почасти, насправді, - нарешті сказав Нік. «Мені подобається Знизав Ло. І вона невинна. Вона не має нічого спільного з усім, що я зробив».
  
  
  Пок кивнув. «Я знаю це. Вона занадто розумна, щоб втручатися в такі справи. Але це не має значення. Вона у мене, і я збираюся вбити її, якщо ти не віддаси мені іншу дівчину. Ту, яка займається була з тобою. у вашому... е... пригода. Проста угода, містер Харрінгтон ».
  
  
  «Я не знаю такої дівчини», - легко збрехав Нік. «Ви, мабуть, помиляєтесь».
  
  
  «Ви не праві, містер Харрінгтон. Її тільки що стало відомо про неї. Вона навколо того, що називається Ундертонг. Одного з сл людей схопили, і він говорив перед смертю. Зізнаюся, я не знаю її імені або як вона виглядає, але я знаю, що вона існує. Вона небезпечна. Вона вже завдала великої шкоди. Її хочу отримати її ».
  
  
  «Ти маєш на увазі, - м'яко сказав Нік, - що китайці хочуть сл. І якщо ти віддаси її їм, ти повернеш собі шлях до ih доброї ласки. Тобі це потрібно. Тобі це дуже потрібно. Мені дуже шкода, Pok. , але я не знаю, нам однієї дівчини. "
  
  
  М'який фасад чоловіки трохи потріскався. «Я повинен мати цю дівчину. Її повинен я! Чому б не віддати її мені? Вона нічого не може означати для тебе».
  
  
  «Взагалі нічого. Як вона може? Я не знаю такої дівчини».
  
  
  Джим Пок нахилився до Ніку, його доглянуті руки стиснулися на колінах. «Svi Ло помре повільною і жахливою смертю. І я думаю, ви були коханцями. Вам не хотілося б думати про її смерті, містер Харрінгтон».
  
  
  Нік втупився на нього холодними очима. "Що ви маєте на увазі. Як мого друга?"
  
  
  Джим Пок знизав плечима. «Це знову був Хуан. Я не допускаю таких речей».
  
  
  Нік встав. Він дуже втомився від Джима Поки. Він височів над людиною. «Думаю, ми поговорили достатньо. Ви брешете. Її розповів інспектору все про Бу Ло. Ви не наважитеся зачепити її.
  
  
  І якщо ти завдаси гей біль, поліція тебе дістане. Прощай, Pok. Було неприємно знати тебе, - Нік повернувся спиною і пішов до поручнів.
  
  
  Пок пішов за ним, і тепер, в його голосі чулася паніка. «Будь ласка, ти повинен передумати. Її дам тобі багато грошей за дівчину. Її повинен отримати її!»
  
  
  Нік посміхнувся, як вовк. «У вас повинно бути гірше з Пекіном, ніж її думав. Скажіть, ви випадково не згадали, що у Людвелла було сто тисяч доларів, коли ви його вбили?»
  
  
  Він бачив, як постріл влучив у ціль. «Це прокол з твоєї сторони», - сказав Нік. "Дуже погано. Вони, ймовірно, вважають, що достатньо добре заплатять і так. Їм не сподобається, коли вони дізнаються. Вони можуть навіть запідозрити, що ви граєте лукаво - працюючи на обидві сторони. Але, звичайно, ви так думаєте, чи не так? "
  
  
  Джим Пок почав бурмотіти. Його східна стриманість тепер була сильно зруйнована. "Його ... його ..."
  
  
  «До побачення», - сказав Нік Картер. «Дай мені задоволення. Інспектор погрожував мені, якщо їй заподію тобі біль. Він нічого не сказав про те, щоб тебе трохи спокутувати».
  
  
  Він схопив Джима Поки для пальто й штани свого ідеально пошитого костюма і жбурнув у гавань.
  
  
  Нік, не озираючись, попрямував до сигнального шафі. Було майже зовсім темно. Сюй Фань побачила спалах навколо вікна свого готельного номера в Ван Чай. Отже, вони погодилися. Шкода, що це повинна бути червона спалах. Гей доведеться знову плисти. Так було безпечніше.
  
  
  Він вставив патрон у сигнальний пістолет і натиснув на курок. Ракета вибухнула спалахом червоних зірок над гаванню. Нік усміхнувся. Нехай інспектор це з'ясує! Він спустився вниз чекати.
  
  
  
  
  
  
  * * *
  
  
  
  Сюй Фань вийшла з ванної тільки у величезному рушник. Її чорні вологі волосся завивались на тонкій шиї. Нік, розвалившись на ліжку і курячи цигарку, схвально спостерігав за подіями. «Ти красива», - сказав він, гей. «Дуже мило. Її вперше бачу тебе без бруду».
  
  
  Вона впустила рушник і трохи чепурилася для нього, абсолютно не соромлячись. Вона наморщила свій гарний носик. «Я все ще пахну в'язницею».
  
  
  Нік посміхнувся. «Ні, ти не пахнеш квіткою, вироблені lotus».
  
  
  «Припинити. Не намагайся вести себе як китайський вовк. Це тобі не підходить». Вона підійшла до краю ліжка. Нік ліниво потягнувся до неї. «Ти стаєш мною, Сюй Фань. Йди сюди».
  
  
  Вона впала на нього, і він поцілував її. Її рот був теплим і солодким. Ee мову прикусив його. «Ах, Нік! Нік, Нік, дорогий. Думаю, її цього готель, коли вперше побачив тебе».
  
  
  Він поцілував пружні груди. «Брехун. У перший раз, коли ти побачив мене, ти спробував вдарити мене ножем».
  
  
  «Ні, я маю на увазі раніше. Коли її вперше побачив тебе... але давай не будемо говорити зараз. Її, хочу, щоб ти займався зі мною любов'ю, Нік. Годинами. Потім її хочу спати кілька тижнів. Не сміх мене будити. ! Якщо ти це зробиш, їй тебе зацарапаю, як тигр ».
  
  
  "Це брудне слово".
  
  
  «Мені дуже шкода. Поцілуй мене ще раз».
  
  
  Телефон задзвонив. Нік м'яко вилаявся і підійшов до нього голим. Це був інспектор Сміт. "Все гаразд, містер Харрінгтон?"
  
  
  «Це було мирно», - сердито сказав Нік.
  
  
  «А? Ах, так, зрозуміло. Тоді добре. Її, бачив, як ти кинув нашого друга в гавань, ти знаєш. Гарне шоу».
  
  
  «Спасибі. Доглядайте за ним тільки на удачу, але я не думаю, що він проіснує довго. Одного разу він поїде в Китай і більше ніколи не повернеться».
  
  
  Нік посміхнувся телефону. Він вже вирішив це з Хоуком - тиха помста. Вже поширюються чутки, агенти сіють неправду, щоб вони напевно дісталися до вух Пекіна. Джим Pok, як говорить неправду, завжди був двійником. Цей повільний образи потребує часу, але він подіє. N3 вже бачив, як це працює. Джим Pok все ще йшов, але вже був мертвий.
  
  
  «До побачення, інспектор. Не хвилюйтеся. Його стримаю своє слово. Її поїду навколо Гонконгу вранці». Він повісив трубку і повернувся до ліжка. Фань Су простягнула руки.
  
  
  Нік цілував ніжність ee ніжного життя, коли знову задзвонив телефон. Дівчина, не відкриваючи очей, сказала: «Блін!»
  
  
  «Друге рух». Нік підійшов до телефону. Це був Хоук. Він був дивно доброзичливому настрої. Перш ніж Нік зміг вимовити хоч слово, ему сказали, що генерал вже в Гонолулу, і у нього все в порядку, ЦРУ було ему глибоко вдячним і, що більш важливо, було в боргу перед AX. Все було добре зроблено і ...
  
  
  «Сер, - втрутився Нік, - я просто не можу зараз говорити».
  
  
  "Не можу говорити? Чому ні?"
  
  
  «Сторонні, сер».
  
  
  Невелика пауза. Потім Хок зітхнув більш ніж на 6000 миль. «Думаю, її повинен був це знати. Добре, хлопчик. Коли ти вийдеш навколо сміття, дай мені знати про це. В Італії буде ця штука і...»
  
  
  «До побачення, сер», - твердо сказав Нік.
  
  Він поклав трубку і знову жим лежачи на ліжко. Сюй Фань небезпечно надула губи. «Відчуваєш дівоче терпіння, Нік».
  
  
  «Мені дуже шкода. Але не звинувачуйте мене. Містер Белл придумав цю чортову штуку».
  
  
  Телефон задзвонив. Нік швидко розвернувся і пішов назад до йому. Він почув сдавленное хихикання з ліжка. Він підняв трубку і гаркнув у нах: "Так?"
  
  
  "Кларк?" Це був жіночий голос.
  
  
  "Ви Говорите. Хто це?"
  
  
  В її маленькому сміху з'явився сумнів. «Ти хочеш сказати, що забув мене так швидко? Не дуже хоробрий з твого боку. Це Міріам. Міріам Хант».
  
  
  "Ах," сказав Нік. "Крижана діва!"
  
  
  «Можливо, вже не так багато льоду. Її ... її все обмірковувала, Нік. Якщо ти сьогодні ввечері нічого не робиш, її б готель знову приїхати на яхту. Я думаю, що трохи змінилася з тих тхора. в інший раз ".
  
  
  Нік з сумом дивився на телефон. З ним таке траплялося раніше. Було б знову. Час від часу йому снилася мрія - про тапочках, трубки і дітей. Все це небагато. До цього часу він повинен знати краще. Він глянув через плече на нетерпляче молоде тіло Фань-Су. Його вигляд. Залиште інший вид у спокої. Це ніколи не спрацює.
  
  
  «Мені дуже шкода, - сказав він Міріам Хант. «Я зайнятий. І її їду по Гонконгу вранці. До побачення, Міріам. Час від часу її буду надсилати вам чек - для решти без піклування батьків». Він повісив трубку.
  
  
  Він знов цілував її, коли задзвонив телефон. Фань Су відштовхнула його. "Я зроблю це."
  
  
  Він спостерігав за струнким тілом, поки вона бігла до телефону. Тонка і міцна, як хлопчик, але на цьому схожість закінчується.
  
  
  Сюй Фань не відповіла на дзвінок. Замість цього вона висмикнула шнурок навколо стіни. Вона піднесла телефон до иллюминатору і викинула його.
  
  Вона повернулася в ліжко. «Тепер, - сказала вона. "Тепер, кравець візьми, зараз!"
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  Ханой
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  Ханой
  
  
  
  
  
  
  
  
  1 - ЛЮДИНА В ЙОГО ЗЕЛЕНИМ БЕРЕТЕ.
  
  
  
  Сержант Бен Таггарт за блогів загону Q-40 лежав на животі і затамував подих. Ноги годинного пройшли в декількох сантиметрах від його голови і зникли в ночі Північного В'єтнаму. Таггарт знав розклад вахти; тепер він провів тут третю ніч і знав про китайських патрулях майже стільки ж, скільки і про розпорядженнях варти в своєму таборі. Але він не знав, чому ih було так багато, або чому вони були китайцями, а не з в'єтнамцями, і що вони так ретельно охороняли.
  
  
  Рівненської через півтори хвилини часовий повернеться. Таггарт ретельно відраховував секунди, а потім заскользил по доріжці до обраної ним посаді прослуховування. Це була гай поруч з високою товстої дротяною сіткою, яка займається витрачала его від комплексу ретельно замаскованих будівель, і звідти він міг бачити велику хатину, в якій, мабуть, розміщувалася частина цивільного персоналу.
  
  
  Він зайняв свою позицію обережно, намагаючись, щоб його не бачили нас з стежки, нас навколо табору, і намагався триматися подалі від дротяної політики, пов'язаним. Простий тест в першу ніч, коли він підслуховував, ему показав, що у нього достатньо сили, щоб убити слона. Він присів навпочіпки під листям і подивився на землю.
  
  
  Як правило, невисокі масивні будівлі були оповиті слабким блакитним світінням, що нагадує місячний брильов. Це не був військовий табір, хоча солдатів було достатньо для захисту фортець. Він дивився, як пара вартових з гвинтівками повільно пройшла mimmo, і знову замислився, що так багато китайців у формі роблять так близько до Ханою. Вони пройшли мовчки.
  
  
  Таггарт відкинув зелений берет і засунув у вухо маленьке пристрій. Це була власна версія радіооператора Міка Манчіні набагато більш складного приладу, і він назвав його «слуховим апаратом». Хоча діапазон був невеликим, він ефективно посилював всі звуки, які міг уловити.
  
  
  Третю ніч поспіль він шталь вловлювати уривки розмов навколо великої хатини. Таггарт уважно слухав. Він був не лише офіцером розвідки Q-40, але і найкращим лінгвістом у підрозділі. Отже, капітан Марті Роджерс погодився, хоча і неохоче, провести розслідування. В іншому випадку він ніколи б не відмовився від нього костя завдання, не пов'язаного з ih власної завданням. хоча табір і радіоповідомлення, які вони з нього отримували, були загадкою . Вони об'єдналися, намагаючись розшифрувати повідомлення, але марно. Однак вони розшифрували так багато, що майже напевно повідомлення не мали нічого спільного з пересуванням військ, нам з в'єтнамської армії, нам навіть з війною.
  
  
  Таггарт злегка повернув голову і опустив пристрій на звук. Інформація прийшла у вигляді фрагментів розмов багатьох голосів, і на кількох мовах. Люди різних національностей, то і справа говорили ще з одним без особливого ентузіазму, як ніби їм було мало що сказати один одному. Іноді слова були нерозбірливим бурмотінням, але в більшості випадків ih голоси звучали чітко і без відповіді, можливо, навіть ігнорувалися людьми, надто нудьгуючими, щоб відповідати.
  
  
  Вони не дуже говіркі, подумав Таггарт. Але, можливо, складність полягала в тому, що вони не дуже добре ладнали між собою. І потрібно було бути дуже товариською людиною, щоб відчувати себе в цій компанії як вдома. Він віддавав всю свою увагу ih поверхневим розмов, хоча і незначним.
  
  
  «...занадто довго, надто довго. А eda тут огидна!
  
  
  — Ах, ні, ні, ні, чувак. Стілець відмінний. Її ніколи не ель так добре. Нам потрібні зміни, голосування, і все.
  
  
  Французи. Обидва. Навколо різних куточків Франції.
  
  
  — Ще ні, Ганс. Її хочу закінчити свій лист. Мені дружина більше не писала».
  
  
  Німецький. Глибокі гортанні звуки. Кислі від невдоволення.
  
  
  — Що ти там робиш з цією книгою? Хіба ти не бачиш, що я її читаю? Віддай!'
  
  
  — Так, так, вибачте ...
  
  
  «Так!»
  
  
  Ще два німця. Одіна з усього, у них дуже схвильований.
  
  
  «Так, добре, але ніхто не впевнений, скільки грошей це нам принесе? Розмови не заповнюють дірки в кишенях, чи не так?
  
  
  Швидше за все, швед, хоча говорив по-німецьки. Ревматизму був невиразним, що було прикро, тому що поки це була найцікавіша тема.
  
  
  Таггарт провернув мініатюрну шайбу і повністю виросли швед. Замість цього він підслухав китайця, який сказав на повільному англійською: «Я йду спати. Що ж. Назавжди відпочивати чоловіки.'
  
  
  Зібрався на відпочинок, подумав Таггарт.
  
  
  Інший голос пролунав гучно й чітко. Угорська, стало відомо Таггарт, але він не розумів на цій мові.
  
  
  — Але це ж в інтересах науки, Ладіслас! пролунав глибокий бас. «Минуло багато часу з тих тхора, як у мене була така можливість». - знову по-німецьки.
  
  
  — Це також в інтересах нашого гаманця, мій дорогий Бруно. Наукові аспекти, звичайно, дуже цікаві, але все одно цікаво, коли нам платять і коли це закінчиться. .. '
  
  
  Голоси стихли, наче двоє чоловіків йшли. Пристрій Таггарта намагався відстежити ih, але він не чув нічого, крім регулярного хропіння.
  
  
  Потім новий голос: «Ви б бачили, як живуть інші ! Зізнаюся, ми не так wouldnt і погано влаштувалися, але Кратч і Візнер живуть як королі. Шампанське, фазани, жінки, дитячі ліжка...
  
  
  О, зупинися , Людвіг! Ми це знаємо, ми все це знали протягом декількох місяців. Що б це могло бути? Вони завжди нагорі... Знову голоси стихли, знову німці.
  
  
  Таггарт був доаолен. За ці кілька хвилина він дізнався більше , ніж за попередні дві ночі разом узяті. Однак цього було недостатньо. Він слухав далі німецькі голосу і задумався, хто такі Кратч і Візнер. Але удача підвела його. Нескладний розмова перетворилася на розрізнені коментарі про те, хто повинен давати і чи буде завтра знову дощ.
  
  
  Він залишався у своїй скоцюрбленої позі ще дві години, слухаючи безглузді розмови. З обох сторін через короткі проміжки часу проходили вартові, не помічаючи присутності его. Принаймні , йому ще пощастило в цьому відношенні.
  
  
  Але нічого навколо того, що він почув, того не варте.
  
  
  Прийшов час, вирішив він, рухатися далі і спробувати провести прослуховування великого низького будинку, схожого на майстерню. Це була важка мішень для слухового апарату, так як воно було оточене майже зі всіх боків невеликими будівлями, складами, як він здогадався, але, може бути — тільки може бути — він зміг би там що-то вловити.
  
  
  Він не поспішав, прислухався до удаляющимся кроків вартових і обережно вибирався навколо укриття. Раптом слуховий апарат зловив звуки голосів, десь між великою хатиною і майстерні. Це був перший раз, коли він зловив голоси з цього напрямку, але також це був перший раз, коли хтось крім китайських охоронців і самого Таггарта — виходив вночі з дому, за винятком того, що переходив через однієї будівлі в іншу.
  
  
  Таггарт сидів зовсім нерухомо там, де був. Розмовляли три людини, - тихо, вони йшли у напрямку до йому. Двоє чоловіків і жінка. Всі три німці.
  
  
  "... сказати "Кратч" на цей раз?" - Голос молодої людини.
  
  
  Відмінні новини, — сказав повний баритон. «Я б готель, щоб він дозволив мені все влаштувати, але адже ми працюємо на нього, і повинні задовольнятися тим, що він робить все по-своєму розсуду. Ця людина скоро буде тут, через тиждень.
  
  
  — Ви знаєте, хто це? - Жіночий голос, низький і мелодійний.
  
  
  Якийсь доктор Бургдорф, Еріх Бургдорф. Її в поодинці его не знаю, як і Кратч, мабуть. Але він людина, обраний групою для реалізації планування.
  
  
  "Яка група, Кратча?" Голос молодої людини. "Ні, ні, ні, звичайно ні, Гельмут," сказав інший, дещо нетерпляче. «Яким би претензійною нас був Кратч, він не претендує на роль вченого. Ні, наша власна група вибрала його. Він з Буенос-Айреса, де, як ви знаєте, розробили логгер-спусковий механізм.
  
  
  «Ну ось, снаряд для нього готовий. Коли саме він приїде?
  
  
  — Як я і сказав, протягом неділях. Навіть Кратч не може назвати правильну дату, тому що, звичайно, ви не можете летіти відверті навколо Буенос-Айреса в Ханой. Як і всім нам, йому доведеться їхати обхідним шляхом, і тому деяка затримка неминуча. Але тепер це ненадовго.
  
  
  — Рада це чути, — сказала жінка. «Чотири місяці в цьому місці для мене занадто багато. Це схоже на концтабір».
  
  
  — Ільза, це невдале порівняння, — люб'язно сказав літній чоловік. Але Таггарту здалося, що в його голосі була дивна, загрозлива нота. «Ми не говоримо таких речей».
  
  
  — Звичайно ні, Карл. Мені дуже шкода, — поспішно сказала жінка. — В'язниця, її б сказав краще. Але назвіть це як хочете, тут немає приємної атмосфери для нас, жінок, нам для вчених.
  
  
  Ih голоси тепер були гучними, такими гучними, що Таггарт майже відчув себе зобов'язаним приєднатися до розмови. Він уважно подивився крізь листя і побачив, що вони стоять поруч з сіткою огорожі, всього в декількох ярдів від зовнішніх воріт. У блакитному світлі вони виглядали блідими і болючими, він міг ясно бачити ih особи. І не тільки ih особи. Таггарт ледве не свиснув, і на мить не зводив очей з дівчини.
  
  
  Як і чоловіки, вона носила блакитно-білий лабораторний халат, але, на відміну від чоловіків, він обтягивал її тіло, показуючи його вигини — чудові, повні, м'які вигини у всіх потрібних місцях. Таггарт виглядав зачарованим, коли вона зробила глибокий вдих, так що її груди піднялися і знову опустилися. Він майже відчував, як вони притискаються до його рук.
  
  
  І з мене вже досить Крутча, — сказала вона.
  
  
  Він не доторкався до тебе, чи не так? — різко запитав молодий чоловік.
  
  
  Краще б він цього не робив, сказав собі Таггарт.
  
  
  Дівчина похитала головою. — Ні, у нього на думці щось інше, — сказала вона з огидою на привабливому обличчі. Це було привабливе обличчя, незважаючи на синій відтінок, і її губи були повні та теплими, але твердими. Принаймні , так думав Бен Таггарт. «Ну, ему краще триматися подалі від тебе», — сказав молодий чоловік.
  
  
  Таггарт розгледів його тільки зараз.
  
  
  Він був навдивовижу гарний по-штиб, і Таггарт зненавидів його з першого погляду. Це повинен був бути Хельмут. Він дивився на дівчину так, як ніби вона була його, як ніби він міг відстоювати свої права на нах. Чи думав, що вони у нього є. — Він це забуде, — сказала дівчина.
  
  
  — Хм, — задумливо сказав старший. Він виглядав дуже мудрим і знатним, співчутливо подумав Таггарт. — Послухай, Ільза, якщо йому було щось від тебе потрібно, я думаю, буде розумно, поступитися ему. Повинен сказати, що сам її йому було не дуже довіряю, і з дипломатичної точок зору здається правильним турбуватися... е-е ... назавжди бути на його боці.
  
  
  — На його боці? Хельмут розреготався і ляснув себе по коліну. "З якого боку, з боку його дерев'яної ноги або з іншою?"
  
  
  — Ну ж, Гельмут, не будь таким вульгарним, — вмовляв його інший. Вульгарний, хто вульгарний? — з обуренням подумав Таггарт. Як щодо того, щоб ти, брудний дідок, запропонував таку річ такій дівчині, як вона? Ну ж, сестра, скажи цьому старому мерзотникові, що ти про nen думаєш!
  
  
  Дівчина подивилася на старшого чоловіка і повільно кивнула. — Можливо, ти правий, Карл. Голосувати ви щось таке говорити. Так, тепер, коли потік роботи близький, можливо, має сенс проявити трохи поблажливості.
  
  
  Таггарт був приголомшений. Він дивився, як вони йдуть, і слухав ih останні слова з почуттям глибокого розчарування. Можливо, має сенс проявити трохи поблажливості! Що це була за ципочка ? Мало того, що вона не засудила старого, так вона ще й погодилася з ним! Яка сука!
  
  
  — Але, доктор Візнер, — напружено сказав Гельмут, — ви ж не хочете змушувати серйозно Ильзу... е... .. мати справу з цією людиною?
  
  
  — Ні, ні, ні, — нетерпляче сказав старий, — дозвольте мені сказати так. Ми всі повинні бути добрими і показувати нашу добру волю, а Ільза — більше за всіх. Це ненадовго, максимум на тиждень-два. Запускаємо "Павука", вводимо його в дії, забираємо гроші, і їдемо. Обережно, йде вартовий. Давай поговоримо про що-небудь іншому.'
  
  
  Вони говорили про інші речі, поки ih голоси повністю не стихли, і вони не зникли з виду.
  
  
  Таггарт сидів до тих тхора, поки табір не затих, якщо не вважати гула генератора і повільних кроків вартових. Потім він почекав підходящий момент і обережно прокрався по стежці до зарослому чагарником пагорба, який так ефективно приховував табір від сторонніх очей. Якби Мік Манчіні не був такий вірний своїм розсудом радіо і так вміло користувався пеленгатором, Q-40, ймовірно, ніколи б не дізнався про існування цього дивного табору. Якщо, звичайно, вони не наткнулися на нього випадково і не дозволили власної місії це втратити.
  
  
  Сержант Таггарт обмірковував факти, звиваючись своїм загартованим у війні тілом через низькі кущі на іншій стороні пагорба. У нього було достатньо часу, щоб подумати, табір блогів перебував у добрих трьох милях від нього, на пересіченою місцевістю, по якій майже ніхто не просувався. І все ж його гризла думка, що потрібно поспішати. Повинно було відбутися щось важливе — щось важливе з неприємним тривожним запахом .
  
  
  І голос, він обережно рушив крізь темряву, обдумуючи інформацію:
  
  
  По-перше: вона була дійсно захоплюючою.
  
  
  Початку другої: Але вона була стервою.
  
  
  Третє: це не був северовьетнамский табір і не мав прямого відношення до війни. Швидше, він був створений для якоїсь наукової цілей, з участю в основному німецьких учених і техніків і охоронявся китайськими солдатами.
  
  
  Четверте: вони, мабуть, розробили снаряда чи іншу зброю, який планували запустити, як тільки отримують певні малюнки від кур'єра, який повинен був прибути з Південної Америк протягом неділях. А «протягом неділях» - це може бути і завтра.
  
  
  Таггарт задався питанням, чи може розвідувальна служба що-небудь зробити по записаних ними радіоповідомлень і прослуховування, і постарався поквапитися. Звідки вони могли знати, що це виявиться першочерговим завданням? Тепер він був упевнений, що передачі і його власні розвіддані мають першорядне значення.
  
  
  Він швидко пройшов через вологий краю рисового поля.
  
  
  П'яте: у нах були красиві ноги.
  
  
  Шосте: Що б це значило, Q-40 не міг впоратися з цим за одну ніч. У них була їх робота.
  
  
  Сьоме: Тим не менш, хтось повинен був щось з цим робити. Але хто?
  
  
  Що ж, він не міг нічого зробити, окрім як повідомити про цьому випадку капітану Роджерсу, ему просто потрібно було зрушити справу з мертвої точки.
  
  
  Бен Таггарт безшумно пробирався mimmo сплячої північнов'єтнамських села і трохи не натрапив на патруль. Четверо солдатів, добре озброєні й бадьорі, блокували єдиний шлях, який вів більш чи менш відкрито до його табору.
  
  
  Він зупинився в останню хвилину, і втік у кущі, лаючись собі під ніс. Чоловіки були виставлені у намет і, мабуть, не збиралися йти звідти. Це означало, що він повинен був чекати, поки вони підуть, або повернутися і зробити гак. Він трохи подумав і вирішив піти в обхід, хоча це займе кілька годин, так що він не повернеться в табір до світанку. Судячи з того, що він знав про в'єтнамських патрулях, це був кращий вибір.
  
  
  Таггарт мовчки йшов назад, проклинаючи в'єтнамців за втрачений час і молячись, щоб табір 0-40 не був виявлений.
  
  
  Нехай будуть прокляті ці кляті виродки які стоять на моєму шляху, вилаявся він і почав довгий, повільний шлях через саме складати долар ворожої території до прихованого американського табору.
  
  
  
  
  2 - МЕТА: ХАНОЙ
  
  
  
  'Протягом неділях? — запитав агент AX N-3. «Можливо, ми вже запізнилися, враховуючи, що в неділю ця, почалася два дні тому? Або три дні тому?' Хоук кивнув і випустив блакитне хмара сигарного диму.
  
  
  «Три дні», — сказав він, і його холодні блакитні очі втупилися на осіб его шостий найближчих співробітників. «Таггарт поспішав iso усіх сил, але його затримали. І код був складний і хитрий. Ми не отримали стенограми цих записів до сьогоднішнього ранку. Але ми маємо на увазі одне: ми знаємо, що Бургдорф вже поїхав.
  
  
  — Це перевага? - Худі щелепи офіцера B-5 енергійно пережовували якийсь шматок жуйки. — Я б подумав, що тоді ми залишимося в дурнях. Або її, можу припустити, що за ним вже стежать?
  
  
  — Голосувати саме, — сказав Хоук. — Ви також можете припустити, що ми втратили його в Парижі. Як ви розумієте, у нас було мало часу на підготовку операції.
  
  
  'Приголомшливо.' - Б-5 гарячково жував. — Так куди поділося це наша перевага?
  
  
  — Обстановка, — коротко сказав Хоук. «Ми знаємо, кого шукати. Як тільки розвіддані Таггарта були передані нам, її, залучив до роботи кількох агентів - наших власних, по... ЦРУ та інші, які через КОМСЕК почали працювати - перевіряти списки пасажирів та основні аеропорти. Доктор Енох Бергер вчора вилетів з Буенос-Айреса в Париж на чартерному літаку. А-2 був в аеропорту з фотокамерою в петлиці і зняв Бергера на контрольно-пропускному пункті. А потім знову його втратив. Але він телеграфував нам фотографії, і через них ми дізналися в Буенос-Айресі, що Бергер насправді Бургдорф.
  
  
  — І він ще далеко від В'єтнаму, — сказав N-3, гасячи цигарку в попільничці на столі. — Я припускаю, що ваш план полягає в тому, щоб ми спробували його перехопити. Але якщо ми не зможемо? Не буде краще, якщо один або декілька навколо нас вирушать відкрито в табір і розберуться зі справою самі?
  
  
  Хок холодно подивився на нього. - «Почекай до обидва кінця постанови, Картер. Її знаю, ці зустрічі стомили вас, але вони необхідні. Якщо тільки ви не хочете піти, я не знаю всіх фактів?
  
  
  «Звичайно, ні, сер », — покірно сказав Нік. Сьогодні старий був не в кращому настрої.
  
  
  — Відмінно, — сказав Хоук. — Її змалював передісторію, щоб ви всі мали уявлення, з чим ми маємо справу. Але є ще що-що. Він дивився через прес-центр Об'єднаної прес-служби і телеграфних служб на ретельно відібраних людей навколо, АХ, секретна організація, яку він сам заснував багато років тому. Деяких навколо цих людей забрали з іншого, менш серйозної роботи, для участі в операції «Бургдорф». Нік Картер був одним навколо них, і Хок знав, що йому це не подобається. Але йому потрібен був Картер в цій роботі — якщо тільки він не облажався в самому початку.
  
  
  — Радіоповідомлення, — продовжив Хоук. «Армійській розвідці нарешті вдалося розшифрувати код, і вони дісталися до мене звичайними обхідними шляхами. Коротко вони зводяться до того, що цілком відповідає доповіддю Таггарта, між іншим: В тому таборі під Ханоєм був побудований в якийсь снаряд . Він готовий до запуску, і йому залишається тільки дочекатися доктора Еріха Бургдорфа з Південної Америк, щоб принести креслення логгер-спускового механізму. Природа механізму, точно невідомо, але, мабуть, він не має ніякого відношення до запуску снаряда. Схоже, що він повинен тільки активувати початку другої механізм, можливо, вибухового характеру. Бургдорфу доводиться самостійно їхати в Ханой і там вступати в контакт з «звичайною людиною», як йдеться у повідомленнях. Ми не знаємо, хто цей «звичайна людина». Але ми знаємо, що він або вона чекає Бургдорфа в Ханої. Конкретна дата прибуття Бургдорфа не встановлена, так як подорож в цей район дуже невизначено. Який пароль «тригер». І це все, що ми знаємо про Бургдорфі. Ви скоро побачите його фотографії. Найближчим часом.'
  
  
  Хоук затягнувся сигарою і випустив їдкий дим через всю кімнату. Нік нетерпляче рухав довгими ногами і думав про дівчину, яку залишив у Мадриді. Може бути, вона була секретним агентом, а може і ні, але у нього не було часу з'ясувати це. Шкода, вона безумовно була гідна експертизи. Тільки її ноги...
  
  
  Хоук подивився на нього і кашлянув. «Можливо, вам цікаво, — продовжив він, — чому спецпідрозділ Q-40 не приступило до самого розслідування. Справа в тому, що їх відверті наказано не робити нічого, що може поставити під загрозу ih власну місію. За щасливою випадковостей — і, звичайно ж, дякую своєму досвіду — вони вловили передачі і змогли ih прослухати. І саме за власною ініціативою вони зберегли передачі і досліджували табір. Ми можемо очікувати від них деякого співпраці, але нічого, що могло б видати ih присутності так близько до Ханою.
  
  
  Він повернув своє обертове крісло на пів-обороту і зробив жест впевненою рукою.
  
  
  «Q-7, слайди району».
  
  
  Шість пар схвальних чоловічих очей зосередилися на стрункій фігурі Q-7. Хоук дивився відвертими перед собою.
  
  
  Q-7 встала і пройшла через прес-центр, обережно поправляючи спідницю, яка займається була б занадто короткою і тісною для менш привабливої дівчини. Вона зупинилася біля приладової дошки і зі скромною посмішкою повернулася до найближчого співробітника АХ. Це був Нік, і він вибрав цю позицію свідомо. Він посміхнувся у ревматизму і підморгнув.
  
  
  Не тепер, коли ти на роботі, Q-7, — холодно сказав Хоук.
  
  
  Еллі Хармон зухвало помахала ему, сів на високий табурет, натиснула кілька перемикачів і вхопила довгу указку. Брильов в кімнаті згасло, і частиною стіни, яка займається йшла до стелі, з'явився екран. Через кілька секунд на екрані з'явилася перша сильно збільшена фотографія. Паличка ковзнула по знімку, і солодкий голос Q-7 рознісся по кімнаті.
  
  
  «Електрифікований паркан, десять футів у висоту», — сказала вона спокусливо, немов рекламуючи розкішне ліжко. — За цим дротяна сітка, голос. Обидва забору оточують весь табір. Є один вхід, який, як бачите, посилено охороняється. Це, мабуть, вартові приміщення... — паличка ковзнула по екрану, — ...а це склади.
  
  
  Вона зупинилася й повернула ще одну ручку. Стрілка знову рушила.
  
  
  «Це велика хижа, яка займається, за словами старшини Таггарта, ймовірно, є житловим приміщенням. За його словами, це майстерня. ... і це те, що він називає офіцерськими приміщеннями. Це, напевно, їдальня. Але кожна будівля охороняється як мінімум двома озброєними охоронцями. Будівля, в якому, імовірно, в залі майстерня, охороняється найбільш ретельно. Паличка вказала на двох чоловіків у формі, і тихо клацнув вимикач. На екрані з'явилися два запаморочливо великих осіб, зернистих, але чітко помітних. Вони були жорсткими, невиразними і китайськими. Картинка змінилася. Нік спохмурнів і втупився на споруда, схожа на мініатюрну Ейфелеву вежу, покриту камуфляжним брезентом.
  
  
  — Це вежа стільникового зв'язку, — сказала Еллі. «Вони, здається, знімають брезент, перш ніж змусити її... е... працювати . А голосувати загальний вигляд вершини пагорба, про який говорив Таггарт. Екран не відображав нічого, крім зернистих плям. «Якщо не придивлятися дуже уважно, все, що ти бачиш, — це дерева. Голосування маст, голос паркан, голосування майстерня. Камуфляж починається відразу за цим рядом дерев. Отже, табір простирається звідси туди. .. і звідси туди. Нам сказали, що навіть якщо наші літаки-розвідники побачили его відбору проб повітря, вони нічого не могли б зрозуміти. Синій святим, що світить вночі, нічого не видає. Зверху табір виглядає як тьмяно освітлена село.
  
  
  «Але це, як ви бачили, ценымногие більше», — коротко перервав її Хок. «Тепер фотографії Бергера-Бургдорфа, Q-7, і без коментарів».
  
  
  Стогонами з'явилося зображення двох чоловіків, один був офіцером митниці у формі, інший – високий худорлявий чоловік у костюмі, видавшем кращі часи. Потім послідувала серія фотографій крупним планом, спочатку в профіль, а потім в повний зріст зі спини чоловіка.
  
  
  «Включити святий, будь ласка, Кв-7», — сказав Хоук. «Панове, в папках є роздруківки всіх цих фотографій, а також докладні описи осіб і карти табору. Також є список всіх маршрутів навколо Парижа в Ханой. Спасибі, Q-7, ви можете йти.
  
  
  Еллі повернула стіну на місце витонченим рухом вказівного пальця і вийшла через кімнати, похитуючи стегнами.
  
  
  — Добре, — сказав Хок. 'У мене є відомості, що в КОМСЕК обговорювали і вважають, що проникнути в табір неможливо. Як ви знаєте, я не завжди згоден з цими панами. Але я згоден з ними, що нам потрібно захопити Бургдорфа до того, як він добереться до табору. Тому нам потрібно охопити всі можливі маршрути і перехопити його. Я не кажу спробувати перехопити. Ми повинні і ми його спіймаємо. Є питання, перш ніж заглиблюватися в дані?
  
  
  Нік чинив опір спокусі завзято підняти руку. Два питання, — сказав він так само буденно, як і Хоук.
  
  
  'Так?'
  
  
  «Як ми втратили Бургдорфа в Парижі.
  
  
  
  — Страйк таксі, — коротко сказав Хоук. «Я чекала машина. Не знайшлося машини для нашої людини. Помилка. Але це була термінова робота».
  
  
  «Тому, коли його заберуть, у нього будуть друзі в Європі, Південній Америці і Ханої», — сказав Нік. «Здається, у них завидна організації. Его могли відвезти в будь-яке місце Європи, наприклад, у приватний аеропорт, коротше, в таку кількість місць, що ми ніяк не можемо за всіма встежити.
  
  
  — Голосувати саме, — сказав Хоук, пильно дивлячись на нього. "Твій наступний штопора?"
  
  
  — Потім того, як Бургдорф перехоплений — я не кажу « якщо», її кажу «потім» — як ви думаєте, чи є спосіб проникнути в табір? Куточки очей Хоука зморщилися. — Час покаже, — сказав він рівненської. — Або, може бути, Бургдорф. У даний момент її з КОМСЕК погодьтеся, що ми можемо увійти в табір тільки в звичайному бою, і ми навряд чи зможемо почати відкриту атаку, поки не знати, що вони мають на увазі. Так що нам доведеться почекати, поки у нас не буде Бургдорфа. Чи Не так? Є ще питання? Ні? Потім приступайте до файлів — і швидко, будь ласка, — і складіть плани дій. Принесіть ih мені, як тільки будете готові. Пам'ятайте, що всі джерела АХ, знаходяться у вашому розпорядженні.
  
  
  Він різко встав і пішов у свій особистий кабінет, його думки вже були зайняті іншими справами, які розглядають по-его доступне час.
  
  
  Агенти АХ мовчки читали і мовчки обробляли всі дані своїх файлів. Один за іншим вставали і окремо йшли в кабінет Хоука, посиділи кілька хвилин з його начальником і пішли. Нік був виключно останнім, хто покинув прес-центр. Потрібен час, щоб згадати всі корисні факти про Ханої і людей, яких він знав там, навіть якщо у нього там було мало знайомих. Крім того, існувала проблема транспортування і зв'язки з американськими військами в Сайгоні і решті частини В'єтнаму. Імена, опису, топографічні деталі, статистичні дані, автоматично спливали на поверхню і утворювали візерунок в его-розумі.
  
  
  Слабка посмішка ковзнула по його губах. У Ханої було будь-хто, с хема він все ще мав допомогою мікрофонів та гучномовців старі рахунки. Може бути, він міг би використати цю можливість. .. якщо все інше склалося добре. Може бути, може бути. ... може бути. Нарешті, він увійшов в скромну штабу-квартиру Хоука.
  
  
  Хоук відірвався від стопки паперів і обдарував його крижаним поглядом.
  
  
  — У тебе буде важлива робота, Картер, — холодно сказав він. Всі ймовірні маршрути вотум-вотум перекриють — з європейських столи в Бірму, Лаос, Таїланд і Камбоджу. Тобі мало що залишилося.
  
  
  Нік поклав руки на край стільця Хоука і подивився на свого боса. Его права брова запитливо піднялася.
  
  
  Він запитав. - «Чи задоволені ви планами щодо закриття маршрутів?» Деякі інші бійці AX наважилися б задати штопора так відкрито, але людина титулу Киллмастер не мав боятися таких слів, навіть у розмові з Хоуком.
  
  
  Хоук відкусив кінчик нової сигари і втупився на нах.
  
  
  Він запитав. - Як я можу бути задоволений?' «Ви самі вказуєте, що є приватні аеропорти, тому є маршрути, на які ми ніяк не можемо закрити. Наша веб-сподіваюся, що ми зможемо знайти его, то де-небудь у великому аеропорту. І, як ви знаєте, нам потрібна армія людей, щоб зробити це ефективно.
  
  
  — Сайгон замкнений?
  
  
  — Для estestvenno. Краще, ніж більшість інших аеропортів. Але він повинен розуміти, що його шанси потрапити звідти в Ханой практично дорівнюють нулю.
  
  
  Нік кивнув. "Є й інші варіанти. Навколо Європи в Індію, з Індії в Китай, потім через Північний В'єтнам. Але це зовсім не обов'язково. Якщо він прилетить навколо Китаю, на китайському армійському літаку, він може приземлитися в Ханої і вступити в контакт з тим «звичайною людиною» .
  
  
  
  'Саме так. Яка ваша пропозиція?
  
  
  "Ханой - хороше місце, щоб його перехопити". Хоук запитливо подивився на Ніка. — Чудово, — сухо сказав він. — А хто повинен це зробити?
  
  
  'Її. Але ви повинні закинути мене туди.
  
  
  «Так. Її, знав, що це доведеться зробити. Безсумнівно, в кінці кінців ми завжди зможемо впровадити вас туди. Хок підніс сірника до свого сигару і різко затягнув.
  
  
  «А як щодо підрозділів Q-40?» — запропонував Нік. «Вони десь поруч. Якщо мене висадять у ih таборі...
  
  
  'Нам за що.' - Хоук рішуче похитав головою. «Принаймні , не в перші кілька днів. Зараз вони вступили у вирішальну фазу своїх операцій в районі Ханой-Хайфонг, і ви можете поставити під загрозу всю ih місію. Крім того, навіть якщо б вони цього не зробили, залишилось заперечення, що ми не можемо зв'язатися з ними негайно. Радиотрафик суворо обмежена з урахуванням ih положення. На встановлення зв'язку, безумовно, піде день або два.
  
  
  — Але ми на зв'язку зі штабом блогів, чи не так? — запитав Нік.
  
  
  «Звичайно, у нас є щось на зразок червоної лінії. Так що робимо?'
  
  
  «Нехай відвезуть мене в Ханої», — сказав Нік. — Я можу відправитися відвертими в Сайгон, поки ви організуєте рейс звідти. Звичайно, мені потрібно щось особливе. Хоук подивився на нього примруженими очима.
  
  
  — Що ви на самому делле пропонуєте робити?
  
  
  Нік сказав ему.
  
  
  Хоук подумав.
  
  
  Не через затоку, — сказав він потім паузи. Інструкція Пентагону. Крім того, він все одно недостатньо близько до вашої мети. Але...'
  
  
  «Знайдіть інший шлях.
  
  
  Ніка була готова альтернатива. На самому делле це був його перший вибір, але він думав, що у нього буде більше шансів, якщо він обере його в якості останнього засобу.
  
  
  Неможливо.'
  
  
  Нік знизав плечима. «Здається, це єдиний спосіб».
  
  
  Навіть якщо припустити, що спецназ погодиться, зовсім не факт, що у них є пілот для такої спеціалізованої завдання.
  
  
  Її знаю, що такі пілоти у них є. Наприклад, Те Орегано. Якщо він недоступний, Білл Стаффорд. Або Обі Опотовски.
  
  
  Або ж . .. '
  
  
  'Добре.' Хок повернувся до чорного телефону поруч зі своїм столом. «Іди в редакцію і збери свої речі. До того часу, як ти закінчиш його буду знати, як і що.
  
  
  Нік помчав учвал. Минув час, і у нього було багато дель, як в редакції, так і в архівах. Настільки, що Хоук покликав його, перш ніж він закінчив.
  
  
  — Знайшли вашого друга, — оголосив Хок. — Їм це не дуже подобається, але вони, якщо нам Тома Рігана. Ви готові?'
  
  
  — Ще ні. Трегер зайнятий документами.
  
  
  «Він може полетіти з нами і зробити ih в літаку. Їй скажу ему.' - Хок натиснув кнопку внутрішнього зв'язку і коротко заговорив. Закінчивши переговори, він натиснув ще одну кнопку і сказав: «Багаж Картера повинен бути біля виходу B. Повідомте про від'їзд у відділі 2». Він відсунув стілець і встав. - 'Підемо.'
  
  
  Нік підняв брови. — Ви будете супроводжувати мене? Хоук рідкісних лікувальних подорожував, крім як між своїми офісами в Нью-Йорку і Вашингтоні та своїм будинком в Джорджтауні.
  
  
  «До Сайгона. Заперечення?
  
  
  Нік чемно схилив голову. «Дуже гідне », — пробурмотів він.
  
  
  
  Нью-Йорк і Вашингтон були далеко позаду. Сайгон неспокійно спав на багато миль на південь. Невеликий, але міцний літак без розпізнавальних символів слідував високо над річкою з боку в бік, слідуючи високим тактичним курсом, щоб ухилитися від ворожих радарів. Нік сидів у кабіні поруч з Томом Ріганом, дивлячись в недружню темряву.
  
  
  В п'яти тисячах метрів нижче, у темряві, Червона річка текла в Ханой. Це була маршруту, який безладно шелл в самий складати долар ворожій території, і вздовж берега не було ніяких сигнальних ракет, щоб позначити місце приземлення. І все ж це була посадкова площадка — невелика її частина, річки, яка займається зазвичай вже була повноводною і тепер здулася від мусонних дощів.
  
  
  Нік закурив останню за ніч сигарету і похмуро розглядав перспективу провалитися в три фути води і десять футів бруду. Его, власна пам'ять і відділу статистики запевняли його, що глибина води була достатньою для вдалої посадки, але, незважаючи на це, йому було ясно, що станеться, якщо вони припустяться помилки. Був також чималий шанс, що він не потрапить у вузьку смужку води, і взагалі не виявиться на & nb.
  
  
  Літак знову нахилився і повернув на південь, назад в Сайгон.
  
  
  "Ми поруч, Картер," вигукнув Те, Орегано. — У тебе залишилося чотири хвилини. Поверніться до сержанта!
  
  
  Нік загасив сигарету, на прощання поплескав Орегано по плечу і вийшов по всій кабіни.
  
  
  Сержант Бреннер чекав його на день з гарнітурою на голи. Потік відбору проб повітря енергійно свистів mimmo відкритої день.
  
  
  Спокійної ночі , ви можете стрибати, — бадьоро сказав він. «Радий, що це не її. Ви все перевірили?
  
  
  Нік кивнув і смикнув, експериментуючи зі своїм підводним спорядженням.
  
  
  Мундштук і все таке, — сказав він, дивлячись у відчинені двері.
  
  
  Добре, готуйся. Три хвилини.'
  
  
  Він чекав. Пара хвилина. Бреннер зосередив свою увагу на червоному світлі і своїх навушниках. Сергій шталь зеленим. Хвилину.
  
  
  "Тридцять секунд!"
  
  
  Нік приготувався.
  
  
  — Удачі, приятель. Ну голос!
  
  
  Він відчув серцевий шлепок по дупі, пірнув у ревучий повітря напруженим тілом і метнувся крізь темряву до вузької невидимою стрічці річок.
  
  
  
  3 - ОНІВ ЗРОБИЛИ ЙОГО НОВОЮ ЛЮДИНОЮ
  
  
  
  Це було схоже на падіння в чорну бездонну яму. Наскільки він міг судити, всієї території готелю, а може бути в п'яти тисячах метрів або тільки в п'ятнадцяти і могла обрушитися на нього з убивчою силою.
  
  
  Нік летів крізь тепле вологе повітря, його обличчя було спотворене тиском відбору проб повітря, а очі намагалися вникнути в звук під ним. На сході була смуга світі, яка займається, здавалося, піднімалась до йому, але під ним не було нічого.
  
  
  Він думали секунди. Слабкий гул літака ставав все слабкішим і, нарешті, зовсім зникла. На такій висоті его було і не видно і не чути. І навіть самий уважний спостерігач не зміг би розгледіти в цій темряві людини в чорному облягаючому костюмі з пофарбованими в чорний колір приладами за спиною, летить вниз з запаморочливою швидкістю.
  
  
  Нік потягнув за мотузку. Потім пішов нудотний момент, який він завжди відчував, коли стрибав, коли він був упевнений, що парашут не відкриється. Але він відкрився.
  
  
  Над ним здіймався парашут, темно-синій і майже невидимий, великий і рухливий....
  
  
  На мить здалося, що його смикнуло вгору, а потім він майже мляво поплив до своєї наміченої мети.
  
  
  Хоча він суд боснії та герцеговини засудив, як лист на вітрі, кисневий балон і рюкзак з обладнанням змушували його відчувати себе важким і неповоротким. Він знову подивився на свою ціль і нічого не побачив. Він знав, що це був ризикований стрибок, і зараз це здавалося найбільшою помилкою, яку він коли-небудь робив. Він і Те Орегано підготували всі з великою ретельністю, з зберігання і обліку рівня річок до швидкості вітру і опору відбору проб повітря, але все ж, якщо не пощастить, це буде его нитка.
  
  
  Потім він побачив піднімається вгору темний ліс, і праворуч — далі — вузьку, слабо мерехтливу стрічку річки. Він потягнув за мотузку і кинув парашут в бік. На захоплюючу дух секунду він був упевнений, що не встигне, потім його ноги ковзнули по підліску, залишаючи за собою плещущийся після через річку. Одна рука мимоволі потяглася до водолазної масці, а інша потягнулася до шнура управління. Потім зі сплеском упав у глибоку каламутну воду.
  
  
  Він пірнув і випустив парашут, який опустився на воду позаду нього, распустившись величезним вінком. Нік дихав через кисневу трубку і плив глибоко під водою до своєї наступної мети. Пливучи, він дивився на люмінесцентний циферблат свого годинника. Він повинен зробити це найближчим часом, але не зараз. Двадцять хвилина рейсів, підрахував він, і він опиниться в потрібному місці, для наступного пересування. Еріха Бургдорфа не схопили нас в Парижі, нам де-небудь ще. Може бути, він вже був в Ханої, або в таборі. Але зараз відкрито Хоук, без сумніву, намагався встановити радіозв'язок з Q-40 вперше з ними тхора, як було отримано попереднє повідомлення.
  
  
  Нік плив швидко і плавно, як риба, в тіні Червоної річки. Десь на сході вона впадала в Тонкинский затоку, але агов, спочатку треба було пройти через великий Ханой.
  
  
  Він знову подивився на годинник і подумав про те, де він планує спливти. Це був низький сільський міст із зруйнованими опорами, утопленими в валуни і чагарники на березі. Сам міст не був настільки важливим, щоб його бомбили, і він знав, що міст все ще там. За останніми даними, його не охороняли. Він сподівався, що це все ще так. Пройшли хвилини. Дно річки опустилося нижче, і вода здавалася менш каламутною. Він зрозумів, що тут справи йдуть ценымногие гірше, і подякував свого ангела-хранителя для такого пілота, як Те Орегано. Час, все було ідеально. Тепер він повинен був робити все самостійно.
  
  
  Вісімнадцять хвилина. Він відсунувся убік й обережно піднявся, коли його замасковані очі піднялися над поверхнею води. Він міг бачити міст, слабо окреслений на тлі неба. Далі, приблизно в двох кілометрах, лежав місто, затемнений, але, незважаючи на затемнення, рух, як правило, вночі, було жвавим, а ніяк не коли було тихо. Було вже без двох хвилина чотири; в п'ять годин рух було б майже на піку. Ханой прокидався рано. Це його влаштовувало. Якщо удача буде на його боці, він міг легко виплисти на берег і ненав'язливо злитися з натовпом.
  
  
  Він розстебнув своє підводне спорядження і дозволив йому потонути посеред річки. Потім він глибоко зітхнув і пірнув в останній відрізок до містка.
  
  
  Майже дві хвилини потому він знову сплив і подивився на мосту. І прокляття.
  
  
  Його охороняли . З кожної сторони стояли вартові. Нік кинув з досадою воду і озирнувся. Назавжди було придумати, що він повинен був робити. З одного боку річки була стежок, а з іншого жвава дорога. Велосипедні колеса крутилися всього в декількох метрах від нього. Було дуже приємно, подумав він, злитися з натовпом, але не так, як планувалося.
  
  
  Его найкращим шансом, а може бути, і єдиним, залишався міст. Він глибоко зітхнув і опустився так, що тільки його очі були над водою, і дивилися на вартових. Вони, здавалось, дивилися один на одного через міст. Потім вони підійшли один до одного, побалакали якийсь час посеред мосту і помінялися місцями. Вони знову розташувалися на кінцях моста, дивлячись у небо, час від часу повертаючись обличчям до стежини і дороги.
  
  
  Він почекав ще кілька хвилин, щоб щорічно, повторити вони свою прогулянку. Коли вони це зробили, він повністю пірнув і безшумно поплив до них, намагаючись знайти в темній & nb опори мосту. Вони раптом виявилися перед ним, і коли він опинився серед них, він підвівся на виступаючій скелі і відійшов убік. Пандус до мосту був, як дах над головою. Він почув, як заскрипіли дошки над ним, коли він присів на камені, де стояли опори, і подивився вгору. З'явилося ранковий святим, і він міг бачити крізь тріщини у зламаних дошках. Ноги годинного були відвертими над ним.
  
  
  Нік посміхнувся про себе, скидаючи зі спини водонепроникний костюм. Йому подобалася ідея бути прихованим ворогом.
  
  
  Він швидко і безшумно розстебнув гідрокостюм і кинув його в кущі позаду себе. Годинник, ласти і ремінь безшумно ковзнули в воду. Нік відкрив пакет і вийняв вміст, що зайняло небагато часу, так як все було у пошарпаній, місткою плетеному кошику. Спочатку він взяв сандалі, які відповідали тряпкам, схожим на піжаму, які він використовував в якості нижньої білизни, і надів ih на босі ноги. Потім капелюх-вежі, яку він поки що довелося в бік, і сумку, в якій були його речі.
  
  
  Він практикувався в літаку до Сайгона, поки Трегер закінчував свої папери, і тепер він міг робити це наосліп. Руки його працювали швидко, втираючи фарбу під все, що було видно на шкірі, піднімаючи куточки очей крихітними шматочками невидимого пластиру, приклеюючи тонку сіру борідку до підборіддя, роблячи воскові зморшки особи, які лише найгостріші очей може розгледіти. Над ним тупотіли взад-вперед ноги вартових. Машини зі свистом мчали по дорозі позаду нього.
  
  
  Тепер зуби. Він знову взявся за роботу. Камуфляж тривала близько двох годин, і цього має бути достатньо. У нього більше не було на этовремени.
  
  
  Нік щільно надів капелюха вежі на голову і експериментально знизав плечима. Якби хто-небудь побачив його зараз, він би здивувався, що робить під мостом в таку годину зморшкуватий старий в'єтнамець, але ніколи не сплутав би его нам з хема іншим. Тран Ван Зионг, також відомий як Киллмастер, був майже готовий до візиту в місто. Нік був трохи завеликий і громіздкий у вигляді в'єтнамця, але коли він зігнув спину, похитав плечима і зашкутильгав по дорозі, як старий, він був у порядку. Він робив це раніше, і не було ніяких причин, по яких це не могло б спрацювати зараз.
  
  
  Він дозволив водонепроникною сумці зникнути в & nb і акуратно поклав вміст плетеного кошика. Він довелося брудний пучок закривавлених ганчірок на майбутнє. Коли він закінчив упаковувати речі, це речі, в яких він дійсно потребував, були в безпеці на дні корзини, покриті товарами фермера, який готель торгувати, такими, як ткані тканини, мішки з сирим опіумом з макових полів у віддалених районах та інші вагомі причини переїхати в місто ненаситних потреб. Потім він розстебнув свою брудну піжамну куртку і обв'язав закривавлені ганчірки навколо грудей. Нік відчув ih в свіжому ранковому повітрі, і був упевнений, що ніхто не наважиться розглянути ih ближче. Вони смерділи гноєм, інфекціями і брудом. Він знав, що аромат був створений в лабораторії, але ніхто інший не міг. Було б сильне бажання, щоб оглянути рану під пов'язкою, і виявити, що ніякої рани немає зовсім. Крім того, Нік не збирався нікого підпускати так близько. Йому було що приховувати, у тому числі пістолет Люгер, відомий як Вільгельміна, стилет на ім'я Хьюго і газову бомбу на ім'я П'єр.
  
  
  Він дивився прямо і наліво через річку і на дорогу, ще оповиту сірими сутінками, але здавалася повною життя. Річка майже відразу ж перетворилася на струмок шириною більше милі, який вів до міста.
  
  
  Навколо свого укриття він міг бачити великий автомобільний міст, фортеця зі сторожовими вежами, мішками з піском і часовими. Невеликий міст над ним скрипів під кроками вартових. Нік почув, як вони йдуть до центру, і швидко вислизнув з-під мосту. Його очі металися з мосту на дорогу, але ніхто не виявив йому до небажаного інтересу. Годинні все ще були на середині живота мосту. Mimmo нього проїхав на велосипеді, потім вантажівка.
  
  
  Нік піднявся з навпочіпки, перекинув через плече довжелезну лямку кошика і, позіхаючи, сонно виліз на дорогу. Він протер очі, шмигнув носом, як прокинувся дуже рано, старий, і, не озираючись, зашаркал в бік Ханоя. Він чув, як солдати марширують по мосту до призначених місць для його спиною, але більше нічого, нам криків, наші турботи. Він протащився по дорозі кілька сотень ярдів, потім зупинився, як би перепочити. Він озирнувся і не побачив нічого, крім звичайного руху, яке передувало години пік вантажівки, велосипеди, візки та пішоходи, які виглядали майже, як він сам.
  
  
  Віз, запряжений волами, повільно проїхала mimmo і зупинилася. Нік підозріло подивився на нього і почухав руку, готовий до негайних дій.
  
  
  — Привіт, старий, — сказав чоловік у возі по-в'єтнамськи. 'Її утворення на ринок. Можеш покататися, якщо хочеш. Її, бачу, ти втомився.
  
  
  Нік хрипким голосом подякував его і незграбно виліз на задню частину вози. У цього середнього в'єтнамця була дружня люб'язність, не змінилася за роки війни, і він бачив, що пропозицію було щирим.
  
  
  Він сидів кіл мішків з овочами і рисом, поки я намагаюся візок повільно котилася.
  
  
  Возій почав тихо співати про себе. Віз стогнала і скрипів від старості. Нік прислухався до скрипучої симфонії і швидко прикинув. Можливо, у Хоука є новини для нього, і зараз найкращий час, щоб дізнатися про це.
  
  
  Він поліз під сорочку, відкинув шматок бинта і шталь маніпулювати мініатюрним передавачем. Шум, який він видавав, був нечутний з-за шуму вози та іншого транспорту, як і ревматизму, який прийшов через декілька хвилина. Тільки він чув сигнали і одночасно перекладав ih в слова. Повідомлення говорило:
  
  
  
  Q-40 перехопив входить доповідь про те, що Бургдорф вже в дорозі. Час прибуття не вказано, але в повідомленні повторюється попередня інформація про те, що він поїде в Ханої самостійно для зв'язку з "звичайною людиною", який поки невідомий. Q-40 спостерігає за табором. Ніяких ознак прибуття або відправлення. Звіти по всіх інших секторів негативні. Відправте повідомлення як можна швидше.
  
  
  
  Нік заправив розірвану пов'язку і притулився до мішків з рисом. У будь-якому випадку, він все ще мав перевагу перед Бургдорфом. Це було вже щось. Все, що ему, Картеру, тепер потрібно було зробити, це сховатися в Ханої, дочекатися прибуття потрібного літака, перешкодити Бургдорфу вступити в контакт з «звичайною людиною» і таємно вивезти його з Ханоя. Іншими словами, все, що йому потрібно було зробити, було майже неможливо.
  
  
  Віз підстрибнула до краю міста і звернула на головну вулицю, що веде до ринку. Раптово він перестав скрипіти. Нік сердито пробурмотів і повернув свою старечу голову.
  
  
  "Що ти тут робиш?' - він почув і побачив в'єтнамської поліцейського, зверхньо дивиться на водія.
  
  
  — Ви побачите, навіщо їй прийшов, — тихо сказав водій. «Я відводжу свої товари на ринок».
  
  
  — А, на ринок. Ви очікуєте хорошу ціну?
  
  
  — Звідки мені це знати? Її, сподіваюся, що це так.'
  
  
  Поліцейський виглядав загрозливо. «Значить, ти можеш наїстися землі, поки ми боремося за тебе, а? Ну, ти повинен заплатити, щоб увійти. Здатися.'
  
  
  Нік почув, як водій зітхнув і поліз в хвилину. — Платити, — прогарчав він. «Тоді беріть, і нехай ваші кишені набиваються».
  
  
  — Цього недостатньо.
  
  
  — Я ще не був на ринку. У мене більше немає.'
  
  
  'Так. Хто цей старий ззаду? Поліцейський махнув головою в бік Ніка.
  
  
  Водій знизав плечима. 'Я не знаю. Запитайте його самі.
  
  
  "Чому ти не знаєш?"
  
  
  — Тому що він мій пасажир, а не мій брат. Її підібрав його на дорозі. Її бачив, що він втомився.
  
  
  — Як мило з твого боку, — все сказав поліцейський і підійшов до задньої частини воза.
  
  
  — Гей, старий!
  
  
  Нік sel в замішанні і, як старий здригнувся отто склепіння.
  
  
  'Яка . ... що, що? — пробурмотів він.
  
  
  — Звідки ти що тут робиш?
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  «Її за Хайдонга, сер », — заскиглив Нік. «Це було довге і виснажливе подорож, але, на щастя, іноді мене підвозили. †
  
  
  "Що ти тут робиш!' Поліцейський схопив його і грубо струснув. «Ех, ти тхнеш».
  
  
  — Простий , що я смердю, сер. Її приїхав сюди продавати опіум.
  
  
  — Опіум, так? Очі поліцейського звузилися. «Опіум коштує багато грошей. Ви за це платити податки?
  
  
  "О, звичайно, на кожне насіння."
  
  
  "Ха, звичайно, на кожне насіння." Агент неприємно засміявся. «Подивимося на цю кошик».
  
  
  Нік незграбно зняв ремінь через голову й передав кошик чоловікові, сподіваючись, що той не стане порпатися в ній занадто глибоко і не виявить подвійне дно.
  
  
  Поліцейський поліз в кошик і покопався до неї.
  
  
  "Погані речі", оголосив він без потреби. «Я намагаюся тканина. Ти ніколи не викинеш це, старий дурень. Ах. Може бути, це.' Витонченим жестом мага він досталь, маленький запашний мішечок. — А може, й ні, — він поклав його в хвилину і похмуро усміхнувся Ніку.
  
  
  «Я заощаджу вам звичайну суму і візьму замість нах це», — великодушно сказав він. — Але ви не здаєтеся мудрим, якщо ви носите так багато відразу. Вони можуть пограбувати тебе. Він по-вовчому усміхнувся і взяв ще одні мещочек. «Значить, тепер вони не можуть забрати у вас дуже багато.' Він кинув стару кошик Ніку і пішов.
  
  
  «Проїжджай далі !» — крикнув він з математики на естакаді. «Ви блокуєте вулицю. Ну давай же!'
  
  
  Злегка ляснув хлист, і підвода рушила.
  
  
  Поліцейський тепер повернувся до водіїв перевантаженого велосипеда.
  
  
  Нік похмуро спостерігав за ним, сподіваючись, що він залишить свою здобич або продасть своїм друзям. Опіум був хороший, хоча з ним ще треба було попрацювати, але він містив речовини, сопротивляющееся обробці і протидіючий звикання. В якому б вигляді він нам застосовувався, він викликав нестерпний свербіж під шкірою, глибоко в органах. Він готель би побачити його ефект.
  
  
  Погонич вози обернувся і подивився на нього.
  
  
  — Ти в порядку, старий?
  
  
  — Дякую, так, — хрипко сказав Нік. «Її рідкісних лікувальних буваю в місті. Я не знав, що так буває.
  
  
  Возій похмуро похитав головою. «Все не так, як раніше», — сказав він. «У нижчих чинів завжди так було, а зараз — ні. На щастя, не всі вони такі». Він важко зітхнув. — Я проїду всього кілька метрів далі. Де її можу вас висадити?
  
  
  Вони проминули перші низькі ринкові зали. Вулиці були переповнені велосипедистами, ледь разъехавшимися в блакитному ранковому світлі.
  
  
  — Її б готель бути тут, — сказав Нік.
  
  
  Підвода зупинилася, він важко опустився і зашаркал до візникові.
  
  
  — У мене немає нічого цінного, щоб запропонувати вам , моїм другом, — тремтячим голосом сказав він. — Тільки опіум-сирець, і ще більш грубі речовини. Але що б ви нам захотіли, я з радістю вам це дати».
  
  
  Зморшкувате старе-молоде обличчя возія дивилося на нього з посмішкою.
  
  
  — Я нічого такого не зробив, старий, — сказав він, — і мені нічого від тебе не потрібно . З тобою все в порядку . Він клацнув батогом, і віз повільно поїхала геть. Нік вітально підняв тремтячу руку і зник між торговими рядами.
  
  
  Люди зайняті було, кипіли від діяльності, і ніхто не звертав уваги на того єдиного середовищах багатьох чоловіків, який був схожий на них і в той же час був зовсім на них не схожий.
  
  
  Наступний годину він провів, снуя містом, відшукуючи старі знайомі місця, запам'ятовуючи нові. Він також з нетерпінням хотів, громадського туалету, такого, яким міг би без перетяжок користуватися зубожілий селянин, але теж людина зовсім іншого типу.
  
  
  Коли він знайшов один, він тинявся навколо, поки не залишився один, а потім почав діяти з блискавичною швидкістю. Опіум змився з каналізації в Червону річку. Мотлох, і я намагаюся кошик зникли в сміттєвому баку, але після того, як кошик розібрали, щоб оголити подвійне дно. Акуратний згорток старого одягу пішов за кошиком.
  
  
  Коротке і важке життя Чан Ван Дуонга підійшла до кінця. Антон Заводна з'явився на його місці. ... обставина, що особливо здивувало б справжнього власника цього імені, якщо б він знав про nen.
  
  
  
  
  4 ШАХИ, ШАХ І МАТ
  
  
  
  Було шість годин, і вулиці були заповнені повільними велосипедистами і замаскованими автобусами. Будь-де в кінці години пік, вздовж тротуару чекало самотнє пошарпане таксі. Тільки тоді вони можуть забрати єдиний вантаж, який міг дозволити собі таксі, кілька великих бізнесменів, нечисленних російських техніків і чиновників закордонних справ місій, che робочий день починався на кілька годин пізніше, ніж у в'єтнамців.
  
  
  Нік Картер, він же чеський дипломат Заводна, вийшов навколо громадського туалету і попрямував в центр міста. Для нього було ще трохи зарано, але не настільки рано, щоб привернути небажану увагу. Так чи інакше, Антон Заводна і його особливості були добре відомі в Ханої, тому Нік вибрав його як прикриття. Заводна була шпигуном, і всі це знали. Майже всі дипломати по всій країн за залізною завісою знаходилися в основному в Ханої, щоб стежити за своїми товаришами по інших комуністичних країн. Більшість журилися про своє призначення і проводили час за випивкою у старому «Метрополі» або читали газети в своїх офісах, я хочу опинитися в іншому місці. Але Заводна заробляв собі на життя. Він вже був на ногах , коли зачирикали птахи, і був ще зайнятий, коли прокинулися сови. Він підслуховував тут, таївся там, шпигував всюди. Іноді він цілими днями був у місті, оглядаючи пошкодження від бомбардувань доріг та бруківки та розпитуючи приголомшених селян. В інші дні він блукав по Ханою, уважно стежити за тим, хто з хема спілкується, і повідомляючи кожну деталь в Прагу. Були і ті, хто зробив помилку, не прийнявши його всерйоз. Він був трохи ексцентричний, з його пристрасним запалом, тонкими вусами, одутлим обличчям, мішками під очима і обвислими штанами, але Нік бачив, его за роботою і знав, що це крутий і хитрий агент. Настільки хитрий, що Картер одного разу програв ему раунд в давньої битві з ним. Фонові маніпуляції Заводны могли бути і справді були надзвичайно небезпечні. Ніку здалося справедливим, що Заводна за незнання теж принесе йому користь.
  
  
  І в разі, якщо вони зіткнуться ще з одним, Нік міг розраховувати знайти слабке місце в Заводне. По его досвіду, у співробітників комуністичної розвідки завжди була хоча б одна слабкість, якої він міг скористатися.
  
  
  Нік зупинився біля прилавка і купив шматок рисового пирога. Его дешеві чеські годинник ему сказали, що пора братися за роботу. Можливо, що Бургдорф прибуде літаком, а іншим шляхом, але це малоймовірно. Можливо також, що він вже був в Ханої, щоб встановити контакт, але це теж було малоймовірно. АХ діяв швидко і витягли Ніка в Ханой самим швидким і прямим шляхом.
  
  
  Він облизнул пальці і струсив крихти з вусів. Офіс авіації знаходився в трьох кварталах від нього, і це була його робоча зона. Нік заглянув у коридор Заводны і попрямував до нього. Вулиці і тротуари були повні самих різних людей. Більшість, звичайно, були в'єтнамцями, але в натовпі регулярно з'являлися особи китайців, індійців, малайців і європейців. Навіть європейські особи здалися Ніку дивними. Вони були по всій Центральній і Східній Європи, і він був переконаний, що кожен навколо них був би щасливий встромити йому ніж у спину, якщо б вони знали, хто і що він таке. Це була неприємна думка.
  
  
  Будівля, в якому розташовувалося авіаційне управління було ще безглуздішим, ніж він пам'ятав. Він підійшов відверті k табло часу прибуття і швидко переглянув ih. Повітряного сполучення з Ханоєм в ці дні було трохи, і йому знадобилося лише мить, щоб уявити собі прибувають рейси на наступні двадцять чотири години. Перший очікували без чверті година, а останній в одинадцять годин вечора. Здавалося, що він проведе довгий день, тиняючись по аеропорту, і, можливо, даремно. Навіть Заводна викликав підозри, якщо б провів в аеропорту день-другий без перерви, очікуючи прилітають літаків.
  
  
  Нік впевнено підійшов до стійки інформації і постукав по ній. В'єтнамський офіцер повернувся, щоб загальмувати, насупивши брови, які незабаром перетворилися на посмішку впізнавання.
  
  
  -- Ах, мсьє Заводна! Ви вийшли сьогодні рано. Ти ж не збираєшся залишати нас, чи не так?
  
  
  Спину Ніка злегка покалывало. Що він повинен був зустрітися з хема, кого ти Заводна знав! Але його намір і полягало в тому, щоб використовувати обличчя Заводны, як прикриття, і це був шанс спробувати його маскування.
  
  
  Він похитав головою. Він тримав гаманець в руці, недбало, але багатозначно, і бачив, як погляд чоловіка зупинився на nen.
  
  
  «Ні, їй просто хочу зустріти будь - кого , мого колегу», — сказав він по-французьки з сильним акцентом. «На жаль, він не вказав у своїй телеграмі, коли саме він прибуде, а її занадто зайнятий, щоб чекати всіх літаків. Ти розумієш?' Він бездумно возився зі своїм гаманцем ..
  
  
  Посмішка чоловіка стала ширше, і він кивнув. Він зрозумів, або так він думав, що зрозумів.
  
  
  — Звичайно, його зроблю все, що в моїх силах, щоб допомогти вам. Ви впевнені, що він приїде сьогодні?
  
  
  — На жаль, ні, — з жалем сказав Нік. «Сьогодні на це не можна покладатися». Він відкрив гаманець і показав чоловікові пачку банкнот. — Можливо, мені варто поговорити з тобою завтра знову. Але зараз їй був би вдячним, якби ви перевірили списки пасажирів.
  
  
  'Але, звичайно. Ви, її, думаю, ви знаєте про невеликий гонорар за це?
  
  
  — Так, звичайно, — пробурмотів Нік, дістаючи гаманця по сорок в'єтнамських донгів. «Компенсація, звичайно, трохи вище, якщо ви хочете самі побачити списки пасажирів?»
  
  
  — Справді, — підтвердив чоловік, глянувши на гроші. «Щодо таку, її думав...»
  
  
  Нік тримав гроші в своїх руках. — Тоді показати ih мені, — переконливо пробурмотів він.
  
  
  Чоловік поліз під прилавок і понишпорив у кількох кишенях, не відриваючи очей від грошей.
  
  
  Він запитав. — Звідки прилітає?
  
  
  Нік багатозначно знизав плечима.
  
  
  «Європа — це початок, чи не так? Але хто може сказати, як потім дістатися до Ханоя? Я думаю, мені потрібно побачити всі списки». Він досталь навколо гаманця ще десять донгів і на цей раз прибрав руку.
  
  
  Купюри, здавалося, зникли в кишені чоловіка. — Будь ласка, зробіть це швидко, — сказав він, обережно озираючись і пересуваючи через прилавок стопку паперів. Нік переглянув ih швидко, звертаючи увагу на пункти відправлення і час роботи, імена, які починалися з літери «Б», або Еріх Бургдорф або Еноха Бергер.
  
  
  І не знайшов . .. нічого.
  
  
  Папери повернулися чоловікові. Нік задумливо пожував кінчик своїх вусів.
  
  
  "Тоді її повинен повернутися завтра," сказав він похмуро. "Це абсолютно всі рейси очікувані сьогодні?"
  
  
  — Абсолютно все, — рішуче сказав чоловік. «О, ще один вантажний літак навколо Пекіна прибуває в десять тридцять, але ваш колега..., ймовірно, не буде на nen летіти». Напевно, ні, — погодився Нік. Але складати долар забилося швидше. Китайський вантажний літак був би відмінним транспортним культури виступає в кращому випадку для Бургдорфа. А потім був той невеликий, але значущий акцент на слові «колега» з цього усміхненого хлопця. Він знав, що історія Ніка була вигадана. Історія Ніка або Заводны? Нік насупився, але не побачив у його очах нічого, крім жадібності. Але він не був упевнений.
  
  
  «Ні, мені не пощастило, — сказав він. «Якщо в ці дні у Китайській народній медицині Республіки чистий двенадцатиместных вантажних літаків, ха-ха!»
  
  
  - Ха-ха, - ввічливо розсміявся чоловік. — Я не думаю, що вони у них є. Але його уважні очі знову метнулися до гаманця Ніка. — На борту є кілька техніків, які спостерігають за розвантаженням, — м'яко сказав він.
  
  
  'Звичайно?' — сказав Нік. «Мій колега не розвантажує літаки». Він зробив майже непомітне рух до гаманця.
  
  
  — Ви мене не розумієте, мсьє , — з жаром сказав чоловік. — Вибачте, якщо їй здамся грубим, але всі знають, що у мсьє важлива справа. Якщо ваш колега приходить сюди з секретною місією — а так воно і є — він, можливо, вибрав секретний спосіб потрапити сюди. Адже добре відомо, що методи не завжди вони, чим здаються. За дуже невелику додаткову плату її міг би показати вам список екіпажу китайського літака. Нік смиренно знизав одним плечем. Тепер він був майже впевнений, що має справу з типовим корумпованим клерком, який продав би, якщо б ви заплатили за неї удвічі більше.
  
  
  "Я впевнений, що це не зробить мене мудрішим," сказав він арійців. — Але поки її тут, її міг би й поглянути. Двадцять донгів зникли за прилавком в обмін на список. Нік арійців подивився на нього, ніби йому було все одно, і одним поглядом окинув короткий ряд імен.
  
  
  'На жаль.' - Він похитав головою і повернув список. "Ти будеш тут завтра?"
  
  
  — Так, мосьє . Чоловік з готовністю кивнув. — Може бути, тоді тобі поталанить більше.
  
  
  'Її, сподіваюся, що це так.' Інші гроші, Нік поклав в хвилину. — Ви, звичайно ж, отримати відповідну винагороду за вашу подальшу допомогу. Щедра нагорода, якщо її досягну успіху.
  
  
  Чоловік широко посміхнувся і низменному вклонився. Нік вже пішов, коли він відкрив свої нетерплячі очі.
  
  
  У Ніка було багато часу до прибуття першого літака. Він витратив ih з користю; Спочатку він поснідав у старому готелі «Метрополь», нині званому Тонг Нхат, орендував стару машину за непомірну суму, і зробив покупки в магазинах біля ринку. Одного разу до нього пристав індексу у формі, і тоді він показав фальшиві документи «Заводны», і люб'язно прийняв вибачення і продовжив свої справи.
  
  
  Аеропорт був недалеко, і він спокійно пив каву на терасі. Машина була готова і чекала поблизу, і в даний момент ему не було чого робити, крім як думати.
  
  
  Він подумав про Антона Заводне навколо чеського посольства, і про те, що він робив в даний момент. Якщо ця історія триватиме ще кілька днів, він повинен щось зробити з Заводний, перш ніж у людей почне двоїтися в очах, і виникнуть підозри. Але він не вірив, що це триватиме довго.
  
  
  Він подумав про офіцера в офісі авіакомпанії і знову відчув, що в цьому кутку він у безпеці.
  
  
  Рано чи пізно ця людина може здати його, але лише після того, як буде впевнений, що ця дивна птиця перестане нести золоті яйця.
  
  
  Він подумав про китайському літаку і людей на борту. Чотири імені екіпажу були китайськими. З трьох техніків один був китайцем, інший в'єтнамцем і третім албанцем.
  
  
  Албанське ім'я Енос Бирья.
  
  
  Еноса Бирья. Енох Бергер. Еріх Бургдорф.
  
  
  Це було занадто добре, щоб бути правдою.
  
  
  Поки що .
  
  
  Нік осушив свою чашку. Пора дістатися до літака без чверті десять, у разі, якщо Еноса Бирья був потрібною людиною чи це було совпадерием.
  
  
  Він заплатив і встав з самовдоволеним почуттям, що доктор Еріх Бургдорф, ймовірно, сьогодні вранці потрапить у лапи Картера, як стигла слива.
  
  
  А потім Раптом він відчув знайоме поколювання в шиї, яка говорила йому, що врешті-решт все буде нетільки.
  
  
  За ним шпигували. Не тільки шпигували, але й стежили.
  
  
  Він знову подивився на свої чеські годинник і пішов по тротуару в помірному темпі, як ніби у нього була мета, яка займається не вимагала від нього поспіху. Відчуття поколювання тривало протягом двох кварталів.
  
  
  Нік зупинився на розі і пропустив потік велосипедистів. Інші пішоходи зупинилися поруч з ним. Він непомітно глянув на них. Нам один навколо них не давав струму, що викликав поколювання, нам, один, навколо них не дав ему сигналу. Але хто це робить.
  
  
  
  Десь далі по вулиці змінився сигнал світлофора, і потік велосипедистів зупинився. Нік швидко зійшов з тротуару і перетнув вулицю під кутом, і посеред вулиці на іншій стороні, зупинившись біля дошки, викривального злісного американського імперіалістичного агресора. Але краєм ока він помітив ще одну точку.
  
  
  Особливий інтерес у нього викликав один навколо людей, що переходили вулицю позаду нього.
  
  
  Високий чоловік у неохайному костюмі дійшов до кута і, здавалося, невпевнено роздивлявся лотки з іменами. Потім він подивився на годинник, знизав плечима і пішов в найближчий магазин, зачаровано дивлячись на вітрину, в якій не було нічого більш цікавого, ніж колишні у вживанні деталі машин.
  
  
  Нік тихо вилаявся і попрямував до наступного кута. Повернувшись, він побачив, як чоловік відірвався від вітрини і послідував за ним по тротуару, его похмурі вуса стирчали, як роги старезного бика. Нік знову почав рухатися, і попрямував до старої аннамской частині міста. Там, на відміну від бізнес-центру, була необхідна тиша та спокій для того, чим він повинен був зайнятися.
  
  
  Вулиці перетворилися на вузькі безмовні провулки, безладно звивисті mimmo будинків, які уявляли собою не більш ніж нетрі, mimmo супових плит, mimmo покинутих, порожніх магазинів. Було мало людей, так як більшість навколо них спецоперації у війні або були евакуйовані навколо міста, і спокій було страшним. Він чув shaggy, наступні за ним, прискорювані, коли він шелл швидше, і уповільнення, коли він сповільнювався.
  
  
  Ему знадобилося деякий час, щоб знайти те, що він хотів, — коротку пустельну вулицю, відкриту з обох кінців, з відкритим простором на півдорозі між будинками. Він поспішив в провулок, але як тільки опинився між будинками, так зовсім розслабився. Настільки, що він витягнув сигарету з зім'ятої пачки і закурив, перш ніж его, тінь прокралася по провулку позаду нього. Він тримав запальничку в руці і випускав навколо свого укриття в провулок жорстоке хмара диму. Кошлатий різко обірвалися, але до того часу чоловік вже стояв посеред провулка, засунувши одну руку в оттопыренный бічній хвилину.
  
  
  — Я пропоную тобі не рухатися, — м'яко сказав Нік. «Я теж озброєний і тримаю тебе під прицілом». Плавним, майже непомітним рухом він натиснув кнопку запальнички і сунув її в хвилину. Чоловік ойкнув від прапора дозволу на виконання і ляснув себе долонею по шиї. Люгер Вільгельміна зайняла місце запальнички.
  
  
  «Жахливо, ці мухи тут, так ? — співчутливо сказав Нік, з цікавістю дивлячись на тонкі вуса, одутле обличчя, мішки під очима і мішкуваті штани.
  
  
  — Руку навколо кишені, будь ласка, — сказав він. «Обидві високо в гору. Чудово. Підійди до мене, але не дуже близько, будь ласка, скажи мені, чому ти переслідуєш мене. Я не люблю, коли за мною стежать.
  
  
  Антон Заводна, відомий розвідник, люто і розгублено дивився на Ніка. Кожен, хто побачить ih стоять разом, прийме ih для однояйцевих близнюків. Єдиним зовнішнім відзнакою був розгублений погляд одного і глузливий погляд іншого.
  
  
  "Чому їй слідую за тобою!" — вибухнув Заводна. «Ти, хема б ти був, ти навмисно прийняв мій вигляд, і хочеш знати, чому її маю тебе!»
  
  
  — Що за нісенітниця, — легковажно сказав Нік. — Думаєш, ти єдиний у В'єтнамі, хто може носити вуса? Її дійсно не бачу ніякої схожості між нами. Да ладно, у тебе має бути більш вагома причина. Хто ти і що ти хочеш від мене?
  
  
  'Ти божевільний!' — сердито сказала Заводна. Але слова приходили повільно, і його очі придбали остекленевшее вираз. «Ти наслідуєш мені, і я хочу знати, чому».
  
  
  — А, але я задаю питання, — м'яко сказав Нік. — Може бути, ти наслідуєш мені. Він почав отримувати від цього задоволення . Він не думав, що йому буде так весело грати в «Заводны». — І навіщо ти це робиш, цікаво?
  
  
  Коліна Заводны підігнулися, коли почав діяти паралізуючий ефект дротика навколо запальнички Ніка. Тепер її впевнено, що ти божевільний, — видихнув він. «Я не знаю, що ви задумали, але у вас ніколи не вийде. Всі знають, що я Антон Заводна. Мій населений пункт росії підтримає мене .
  
  
  Але, боюся, вашої населений пункт росії вас зовсім не підтримає, — з жалем сказав Нік. — Ти шталь занадто легковажним, Антон. Агентів на службі нашої країни не можна так легко обдурити. Таких, як ти. ПЕРЕВІРЯТИ дуже сумно для вас. Обличчя і голос его помрачнели, і він побачив, як кривився Заводна, ПЕРЕВІРКА була секретною частиною чеської таємної поліції, і її завдання полягало виключно в спостереженні за членами інших підрозділів. Наслідки ih невдоволення були відомі . Нік бачив, як Заводна зблід і похитнувся. Він знав, що в основному це були наркотики, але не зовсім. Він частині диявольськи розважався.
  
  
  І раптом йому щось спало на думку. Це було б дуже випадково, але, уявіть...
  
  
  — А як щодо того літака, якого ти повинен був чекати? — відрізав він. — Хіба ти не збирався виконувати свій обов'язок? Заводна проковтнув. — Я нічого не знаю про літаку. Звичайно, мій обов'язок, я завжди виконую свій обов'язок, але літак, я не знаю, про що ти говориш.
  
  
  І його перекошене обличчя відображало його щирість. Шкода, подумав Нік. Але. 'ПЕРЕВІРКА перевірив тебе і виявила, що ти нездоровий, — холодно сказав він. Піднятий мозку Вільгельміни представляв собою зосереджену загрозу. Вільною рукою він витяг навколо внутрішньої кишені картку, яка займається виявилася фальшивим посвідченням особи Заводны. Він підніс річ до засклянілим очам Заводны, і швидко відсмикнув її. «Офіцер 704 розділи Z, ЧЕКИ,' сказав агент N-3 за СОКИРУ. «Ви ідіть зі мною, щоб відповісти на кілька запитань про ваш невиконанні обов'язку і дурному поведінці за останні кілька місяців».
  
  
  Заводна похитав головою і застогнав.
  
  
  "Веди себе як чоловік, коли його говорю з тобою," гаркнув Нік. "Що це має означати, це жалюгідне ниття?"
  
  
  Заводна спробувала випростатися. "Я нічого не знаю, їй нічого не знаю," вигукнув він. «Я не зробив нічого поганого. ПЕРЕВІРКА не має причини. .. ' Его голос раптово обірвався, наче клацнули вимикачем, і він звалився, як сдувающийся повітряна куля.
  
  
  Нік подивився на жалюгідну постать, трохи збентежений, але все ж задоволений. Підлий негідник повинен бути радий, що так легко відбувся.
  
  
  Він потягнув Заводну далі між будинками і вийняв навколо кишень всі папери. Він залишив гроші тому, хто випадково виявить Заводну, поки він лежить і в провулку, а на це піде ще як мінімум дванадцять годин. За примхою він витягнув Хьюго з піхов і зробив два швидких рухів по обличчю своєї жертви. Операція пройшла без кровопролиття. Нік розкидав залишки усов на землі. Потім він подбав про пістолеті Заводны, і спокійно вийшов через провулка.
  
  
  Старий і паршива собака бачили, як він пішов. Він весело кивнув обом, його проігнорували, і він бадьоро пішов далі. Він жбурнув порожню пістолет Заводны в купу бруду біля дороги, а патрони впали в канаву. Він задоволено насвистував собі під ніс, повертаючись до орендованій машині. Що стосується операції «Бургдорф», він ще нічого не добився, але відчував себе так, ніби отримав дозу адреналіну.
  
  
  ПЕРЕВІРИТИ ЗАРАЗ ОБОВ'ЯЗКОВО БУЛО ЩОСЬ ПЕРЕВІРИТИ.
  
  
  Машина являла собою неймовірний мотлох, замаскований під танк, який прямував до лінії фронту, і керувати ним було не так просто, але він дістався до аеропорту, до прибуття літака без чверті десять. Нік дивився, як пасажири висаджуються, і уважно спостерігав за ними, поки вони шаркали mimmo імміграційної служби та митниці, але не побачив вдалині нікого, хто міг би бути хоча б Бургдорфом. Тільки коли він був повністю переконаний, він сидів у кімнаті і читав розповіді про героїчну боротьбу вьетконговцев у в'єтнамській газеті.
  
  
  Китайський вантажний літак прибув вчасно. З безпечного місця він спостерігав за сімома чоловіками, які вийшли. Четверо були у формі, троє у штатському. Деякий час всі вони стояли разом, розмовляючи з хема-це, мабуть, по всьому вантажного відділу, потім один навколо чоловіків відірвався від групи і попрямував в зал прибуття. Він був єдиним європейцем в літаку і явно не збирався заважати розвантаженні. І він був великим.
  
  
  Але в іншому він зовсім не був схожий на людину, якого очікував Нік.
  
  
  
  
  5 - МИ В ДРУЖНОМУ ПОЛІ
  
  
  
  Нік повільно повернувся в зал очікування. Крізь скляні день він міг бачити, як чоловік на мить зупинився перед митною поліцією і відкрив свою валізу на столі.
  
  
  Вони були доброзичливі, але не квапилися. Нік підійшов до скляних дверей і зазирнув у них. Его бадьорість зникла. Він був упевнений — занадто впевнений, що Бургдорф прилетить на китайському літаку, і помилився. Якщо, звичайно, він не був в одному навколо ящиків, які зараз розвантажували. Але навіщо докторові Бургдорфу такі ретельно продумані заходи безпеки? Що ж, можливо, у нього були на це свої причини. Можливо, він боявся, що за скляними дверима залу прибуття його чекає чоловік з сокирою.
  
  
  Нік сидів біля дверей і дивився на людину зі злим виразом на запозиченому у Заводны особи. Тепер йому прийшла в голову думка, що Бургдорф, або его покровителів дійсно влаштували так, що вчений кур'єр був доставлений в ящику щиро до «звичайного з математики». Якщо б це було так, він би був на кораблі, і все це сходило з розуму. Він міг уявити, що Хок міг би на це сказати.
  
  
  Він заглянув у скляні день, раптом побачив власне відображення. І він побачив чоловіка в зім'ятому костюмі, з обвислими вусами, пухкими щоками і мішками під очима, який нічим не був схожий на Ніколаса Дж. Х. Відстійник, крім зростання. Проклинаючи власну дурну короткозорість, Нік побачив, як чоловік по всьому китайського літака закрив свою валізу і пішов в його бік. На відміну від доктора Бургдорфа, у цієї людини була важка щетиниста щелепу, великий ніс і животик. Але такі деталі можна було легко додати.
  
  
  Нік пропустив його і подивився йому вслід. Він справді був того ж розміру, що і Бургдорф, і форма його спини, без сумніву, була такою ж, як у того, якого А-2 сфотографував в паризькому аеропорту.
  
  
  Чоловік підійшов до стоянки таксі. Нік швидко підвівся і наздогнав його на виході.
  
  
  Вони зіткнулися ще з одним в дверному отворі. Одним досвідченим критичним поглядом Нік помітив сліди макіяжу на обличчя співрозмовника. Безтурботність, подумав Нік.
  
  
  'Доктор. Еноса Бирья? — ввічливо запитав він по-німецьки.
  
  
  Синещекий чоловік витріщився на нього.
  
  
  "Що, як він?" — хрипко запитав він. Ніку здалося, що він побачив після страху в його очах.
  
  
  «Якщо ви лікар Бирья, мені доручено запитати, чи може Антон Заводна за посольства Чехії представитися докторові Еріху Бургдорфу і передати повідомлення від Круча».
  
  
  Очі звузилися. — Я не очікував тебе. Що за повідомлення?
  
  
  Нік посміхнувся. — Я знаю, ти мене не чекав. Довелося міняти план. Але я все ще вважаю, що ви повинні назвати себе, перш ніж її, скажу більше. Вотум мої документи. Він пред'явив посвідчення особи і Заводны вірчі грамоти навколо посольства Чехії в Ханої. — Тепер твоє, — додав він.
  
  
  Чоловік показав паспорт з іменем і фотографією доктора Еноса Бириа.
  
  
  Нік глянув на нього. — Недостатньо, — сказав він, і голос його шталь голосніше. — Бургдорф — чоловік, який нас цікавить. І нам не можна втрачати час.
  
  
  Чоловік стояв, як скеля. — Спочатку ваше повідомлення. Ви повинні зрозуміти, що я не можу сказати нічого іншого.
  
  
  — Тоді гаразд, — хрипко сказав Нік. Він швидко озирнувся. В межах чутності нікого не було. — Пароль « тригер». І ще у мене є повідомлення від самого себе. Нерозумно тут стирчати.
  
  
  Вираз обличчя чоловіка змінилося, і розслабилося.
  
  
  «Її Бургдорф, і у мене є плани щодо Крутча», — сказав він, як би повторюючи урок. — Ти ведеш мене до нього?
  
  
  — Голосування для чого її тут, — збрехав Нік. «Моя машина попереду. Будь ласка, доходів і швидше. Він провів Бургдорфа через дорогу до стоянки.
  
  
  Бургдорф недовірливо втупився на стару машину.
  
  
  Це ваша машина? Але хто-небудь з грошима Крутча напевно зможе подбати про що-небудь краще, ніж он вони уламки ?
  
  
  — Це було б неправильно, — сказав Нік. 'Занадто очевидно. Сідай, машина в порядку. Він зачинив двері, коли Бургкорф опустився на зношене переднє сидіння і попрямував в машину до свого місця за кермом.
  
  
  Бачите, — сказав він, коли старий паровоз ожив, — в наші дні на дорогах дуже мало приватних автомобілів, і взагалі ih net. Ми використовуємо те, чим користується населення, щоб не привертати до себе увагу».
  
  
  — Ах, — сказав Бургдорф. — Але ми доброзичливі. В кінці речення повис знак запитання.
  
  
  Нік повернув машину до воріт, і охоронцям.
  
  
  «Ах, але тут шастають шпигуни», похмуро сказав він. — Ви впевнені, що ваші документи в порядку?
  
  
  — Звичайно, — відрізав Бургдорф. «Я повинен закликати вас пояснити, що все це значить. Моє завдання полягало в тому, що її . .. — Він раптом зупинився і подивився на Ніка напівзакритими очима. — Скажи мені, який у мене наказ, — зло сказав він.
  
  
  Нік зітхнув. Отже, Бургдорф раптом вирішив стати спритним хлопцем. 'Доктор. Бургдорф, твоє первісне завдання безглуздо. Плани, як я вже сказав, змінилися.
  
  
  Він зупинився біля воріт і показав свої документи охоронцеві. Бургдорф зробив те ж саме охоронець сказав їм, щоб вони їхали далі.
  
  
  «Тепер розкажи мені, як ти це вплутався і чому плани змінилися», — сказав Бургдорф, коли вони з гуркотом в'їжджали в місто по головній дорозі.
  
  
  'Як я потрапив у це? Її, думав, що це очевидно, — холодно сказав Нік. — Що стосується модифікацій планування, то, схоже, ви були необережні і вас бачили в Парижі. Тому, а також з інших причин, і пояснювати ih вам, а не мені, я повинен Крутч, було вирішено, що було б нерозумно дозволяти вам зв'язатися з "звичайною людиною". Голос чому мене послали зловити вас раніше, ніж хто-небудь інший.
  
  
  У Бургдорфа перехопило подих. 'Бачили? Стежили? Але звідки хто-небудь міг знати?
  
  
  — Тобі доведеться пояснити це Крутчу, — ще холодніше мовив Нік. «Очевидно, що в Південній Америці стався витік, і він захоче дізнатися, як це сталося».
  
  
  — Але я не маю нашої уяви. Бургдорф виглядав спантеличеним і заклопотаним. «Я прийняв всі міри обережності, як і всі ми. Її навіть поміняв документи, посвідчення особи, хоча не було жодних підстав припускати, що мною хтось зацікавиться. Ні, ви, мабуть, помиляєтесь. Якщо якісь розвіддані і просочилися, то вони повинні були бути тут.
  
  
  Нік похмуро усміхнувся. — Малоймовірно, доктор. Якщо всі ваші заходи були такими ж дилетантськими, як і камуфляж, не дивно, що щось пішло не так. Так, вам доведеться багато пояснювати , коли ви зустрінете Крутча. Ви, напевно, знаєте, як він може злитися. І він зараз в сказі.
  
  
  Але їй нічого про nen не знаю! — сказав Бургдорф, коли на його лобі виступили краплі банк. 'Я не знаю його. Я не знаю нікого з його людей. Я не знаю тебе. Я не маю ніякого відношення до цієї історії, її просто повинен доставити креслення, і якщо щось пішло не так, я не винен».
  
  
  Значить, він нічого не знав. Нік подумав, чи це правда. У будь-якому разі, її, сподіваюся, що ти зберігаєш малюнки в надійному місці, а не в цьому безглуздому портфелі, — похмуро сказав він.
  
  
  Бургдорф почервонів під своїм гримом.
  
  
  'Звичайно немає. Вони приклеєні до моїх грудей. В моєму валізі нічого немає, крім туалетного приладдя і тому подібного.
  
  
  'Добре. Хоч щось добре.
  
  
  Нік зменшив швидкість і звернув на вузьку бічну дорогу, перпендикулярну головній дорозі. Коли сонце було в самому розпалі, руху майже не було. Крім того, Нік знав, що міські вулиці в цей час майже безлюдні. Вночі стороні жилки, бо люди знали, що ніяк коли не літають літаки-розвідники і бомбардувальники.
  
  
  'Де це в залі?' — несподівано запитав Бургдорф. — Я бачу, у нас дуже мало бензину.
  
  
  Це правда, залишилося менше чверті бака. Двоє довго вибачався, взявши орендну плату, яка займається була удвічі більше вартості цього шматка іржі, і сказавши, що его бензин майже закінчився. — Нам більше і не треба, — сказав Нік.
  
  
  Його поведінка відштовхувало від подальшої розмови. Бургдорф занурився в похмуре мовчання.
  
  
  Нік проїхав через примарну тишу. Навіть поля майже спорожніли, тому що посівна потім сезон дощів ще не почалася. Дощ все ще був можливий. На небі зібралися невеликі хмари. Він збільшив швидкість настільки, наскільки міг витримати цей старий ящик для сміття.
  
  
  Сорок п'ять хвилина через Бургдорф сказав: «Я думав, що табір недалеко від Ханоя».
  
  
  — Справді, — погодився Нік. "Але ми повинні дістатися туди обхідним шляхом."
  
  
  Десять хвилина, і приблизно в п'ятдесяти п'яти кілометрах від Ханоя покажчик рівня бензину показував порожнечу. Нік подумки сверился з картою, і йому сподобалося те, що він побачив. Він пригальмував і шталь шукати місце, де можна залишити машину.
  
  
  Бургдорф неспокійно рухався. — Ми майже у мети?
  
  
  — Ми закінчили перший етап, — заспокійливо сказав Нік. Збоку від них йшла пухка ґрунтова дорога, исчезавшая між деревами. Автомат попереджувально зашипіла. Нік погнав її по грунтовій дорозі, поки він не зник за вид з шосе. Він озирнувся, задоволений тим, де вони остановилились, і вимкнув двигун.
  
  
  Це було так близько, — кисло сказав Бургдорф.
  
  
  Ці речі готуються в найдрібніших деталях, — сказав Нік і порився під сидінням у своїх ранкових покупках. Очі Бургдорфа розширилися при вигляді старих курток для джунглів, важких черевиків і схожого на ніж мачете.
  
  
  Що це , похід? — сердито запитав він.
  
  
  Нік кинув ему куртку і пару черевиків.
  
  
  Нам треба трохи пройтися. Це необхідно. Так, і - можеш прибрати цей життя. Це може перешкодити».
  
  
  Бургдорф почервонів і заворчал собі під ніс, але виліз навколо машини і зняв куртку. Нік переклав деякі речі за своєю камзоли в похідну куртку, і дивився, як Бургдорф змінюється разом з ним. Наскільки він міг бачити, його гість був беззбройний. Він готель би сказати йому кілька слів, але в даних за інших обставин це здавалося нетактовним. Незгідний Бургдорф ускладнив життя.
  
  
  Він швидко переодягнувся і жбурнув вихований Заводны в підлісок під деревами. Він зауважив, що Бургдорф все ще здував життя, що було частиною його маскування, і не намагався приховати свого роздратування. З плином дня він, безсумнівно, стане дратуватися ще більше.
  
  
  Нік повернувся і пішов у ліс. Бургдорфу нікуди було йти, навіть якщо б він раптом захотів втекти. Він досталь навколо спеціального внутрішньої кишені мішкуватих штанів невеликий радіоприймач. Він підніс його до вуха і передав на маленький ключ спеціальний позивний сигнал.
  
  
  Ревматизму прийшла майже відразу: AXHQS. AXHQS. Заходьте в N-3. Заходьте в N-3.
  
  
  Повідомлення Ніка було майже таким же коротким.
  
  
  N-3 в AXHQS. Повідомлення про успіх. Повторюю - це успіх. Негайний план. Негайно повторюю - план.
  
  
  Може бути, це було його уяву, але він подумав, що електронний ревматизму пролунав радісним .
  
  
  Негайний план. Роджер! Ой.
  
  
  Він сунув рацію назад в хвилину на внутрішній стороні штанів і пішов назад до Бургдорфу.
  
  
  "Де ти був?" — запитав Бургдорф. Тепер він був одягнений і виглядав досить смішно.
  
  
  «Тільки що пописав і хотів, де б заховати свої речі», — весело сказав Нік. — Що ти маєш на увазі, коли ховаєш речі?
  
  
  Нік співчутливо зітхнув і досталь навколо машини валізу Бургдорфа.
  
  
  «Я знаю, що тобі це не дуже подобається, але я впевнений, що ти розумів, коли влаштовувався на цю роботу, що це не буде суцільно насолодою і щастям. Ми не можемо взяти ваш чемодан, так що якщо там є щось, що вам дійсно потрібно, візьміть це. Її можу запевнити вас, що ви знайдете все, що вам потрібно, у таборі. А поки мені доведеться заховати цю штуку подалі від машини. Якщо з якоїсь причини ми не підемо тому цією дорогою, її обіцяю вам, що все буде вам відшкодовано — валіза, його вміст - все.
  
  
  Особа Бургдорфа поступово втрачало колір киплячого гніву. Тепер він почав трохи заспокоюватися.
  
  
  "Я не розумію, чому це має бути так складно," сварливо сказав він.
  
  
  — Просто додаткова оновлено заходи із-за витоку, яка займається може була, а може і не була вашої виною, — різко сказав Нік.
  
  
  "Ах, добре!" Бургдорф вирвав чемодан у ній навколо рук і порився в nen. Речі, які він витягнув, були настільки незначні, що Нік почав сумніватися. Потім накинув куртку і балетні тапочки.
  
  
  — Відмінно, — схвально сказав Нік і закрив валізу. "Я скоро повернуся."
  
  
  Він зник у лісі з валізою. Як тільки він зник через поля зору Бургдорфа, він опустив його на сиру землю і пройшов по ній, як армія білих мурах. Він перерив одяг і порізав валізу гострим, як голка, лезом Хьюго. Він не знайшов абсолютно нічого, що могло б його зацікавити, але ему довелося оглянути багаж Бургдорфа, щоб переконатися, що він розглянув за рішенням. Було б не дуже приємно, якщо б виявилося, що Бургдорф у нього є, а креслення десь у лісах північного В'єтнаму.
  
  
  Він закінчив своє розслідування, і як раз кидав понівечений валізу в кущі, коли почув неподалік слабкий шум, м'яке шелестіння за гниючим листю.
  
  
  Рука Ніка полетіла до прихованої кобурі Вільгельміни, блискавично повернувшись на звук.
  
  
  І зупинився як укопаний. Бургдорф стояв у кількох ярдів від нього, наполовину схований за деревом. Его особа, позбавлена косметики, було жорстким і непохитним, а в руці він тримав маленький, але небезпечного виду пістолет. Голос був таким же непохитним, як і тверде обличчя.
  
  
  "Мені було цікаво, де ви залишалися так довго," сказав він. 'Тепер її знаю. Кидай пістолет, або його пушту тобі кулю в життя. Нік повільно випростався. Вільгельміна лежали його руці, як скеля.
  
  
  — Це було б нерозумно , — м'яко сказав він . — Це означало б, що тобі доведеться пояснювати Кручу навіть більше, ніж зараз, — якщо ти коли-небудь виберешся звідси і знайдеш його. Чому ти так турбуєшся про це портфелі? Що ти намагаєшся приховати справжні креслення?
  
  
  «Спробуй виправдатися». Як щодо себе, — почав Бургдорф.
  
  
  — У мене наказ, — незворушно продовжував Нік, не зводячи очей з пістолета. «Крутч очікує від нас ретельності. І коли ти його зустрінеш, мій інший, повинен мати свою історію напоготові, інакше він розірве тебе на частини голими руками. Може бути, він думає, що ви ховаєте чертеди для того, хто запропонує більш високу ціну.
  
  
  — Почекайте, — сказав Бургдорф. «Звичайно, її знайшли доставити креслення, але у мене також є повне право запідозрити вас, якщо ви разрезаете мій чемодан на шматки».
  
  
  — У тебе немає на це права, — холодно сказав Нік. «Зараз вже занадто пізно щось подозреватьЮ вирішуй. Давай, стріляй. А потім подумай, як доберешся до табору.
  
  
  Пістолет нерішуче рушив. Цього було досить.В ту ж секунду, Вільгельміна виригнула вогонь і вибила його з його рук. Бургдорф затамував подих і дико глянув на пістолет.
  
  
  — Залиш його туди, — сказав Нік. «Ми краще обійдемося без цієї штуки. Давай, пішли.'
  
  
  'Але що...?'
  
  
  Нік нетерпляче гаркнув: "Сич Бога!" «Заткнися і роби, що тобі кажуть!» Він сердито подивився на Бургдорфа. Але, коли він прибрав Вильгельмину подалі. Бургдорф відчув помітне полегшення. «Підемо, — грубо сказав Нік. — Повір мені, її буду так само щасливий , як і ти , коли ця робота буде зроблена». Бургдорф мовчки пішов за ним.
  
  
  На перший кілометр вони повернулися в тому напрямку, звідки прийшли. Потім вони пройшли через місцевість з невеликими трав'янистими пагорбами високими папоротями і деревами з величезними плоскими листям. Час від часу він розчищав шлях мачете. Одного разу він зупинився, щоб Бургдорф віддихався і поставив один навколо своїх нескінченних запитань: «Ми майже у мети?»
  
  
  — Так, майже, — відповів Нік. «Вони прийдуть, щоб забрати нас, і нас підвезуть».
  
  
  Настрій Бургдорфа помітно піднявся, і він підняв крок.
  
  
  
  Нік подивився на небо. Він був свинцево-сірим і непривітним, але з душем доведеться почекати деякий час.
  
  
  Він снаряда між двома низькими трав'янистими пагорбами і через зарості високих дерев, які він добре пам'ятав минулого часу, коли він знайшов це місце і всі його риси закарбувалися в пам'яті його для подальшого використання. У нього була інформація з топографічними координатами, які були розміщені в архіві мікрофільмів АХ . А вчора він обговорював кожну ih частина з іншим агентом.
  
  
  Кущі раптом перетворилися у відкрите поле, надзвичайно велика й безплідне. На поверхні була розкидана жорстка трава, і гладкі валуни, і лише що-де над безплідною рівниною підіймалися високі дерева.
  
  
  Нік зупинився і озирнувся. З минулого разу нічого не змінилося. Нічого не ворушилося, нічого не було чути, крім важкого дихання Бургдорфа. Його погляд зупинився на двох деревах, трохи поодаль від інших, в декількох ярдів інший з іншого. Це було б нелегко. Але це повинно було спрацювати.
  
  
  Він подивився на свій годинник. Це було майже час.
  
  
  — Останній ривок, — сказав він. «Вони підберуть нас тут. Ходімо зі мною.'
  
  
  Він підійшов до одного, навколо дерев і подивився на гілки. У Бургдорфа відвисла щелепа, коли Нік розстебнув куртку, оголивши пару дивних підтяжок. Вони були перехрещені посередині і частково на штанях, але Бургдорф не міг цього знати. — Ти носиш ih задом наперед, — сказав він послужливо. — І що ти взагалі робиш?
  
  
  "Голос побачиш."
  
  
  Нік потягнув за пояс своїх біцепсів штанів. Відрізок міцного плетеного нейлонового шнура майорів, як шнурок рибальської котушки. Нік обережно его взяв і швидко взявся за роботу, ігноруючи питання Бургдорфа. Коли він закінчив, між двома деревами утворилася довга вільна петля, кожен потік якої був зав'язаний вузлом так, щоб він розв'язався в потрібний момент. Він перевірив маленьку, але міцну засувку на шнурі, щоб переконатися, що вона на місці, потім витягнув початку другої відрізок шнура навколо кишені камзоли.
  
  
  "Сюди". Він поманив здивованого Бургдорфа. «Все це може здатися трохи дивним, але не хвилюйтеся. Тепер це сталося. Ось, візьми на голосування цю мотузку і обв'яжи себе — не дуже туго, але надійне».
  
  
  'Але що...?'
  
  
  Нік перервав його. - Ти чув це?'
  
  
  Вони слухали. Вдалині почувся звук наближається літака.
  
  
  Особи Бургдорфа відбилося повільне розуміння.
  
  
  — Це за нами, — сказав Нік. «Почнемо з мотузки».
  
  
  Не спромігшись приховати, що він робить, він витягнув маленьке радіо і послав сигнал напрямку. До того часу, як Нік закінчив, Бургдорф акуратно зібрав речі.
  
  
  — Дуже добре, — схвально сказав Нік. 'Один момент.' Він понишпорив під курткою на спині і попросив плоску металеву застібку, яка займається була постійною частиною его підтяжок. Его впевнені пальці схопили бутсу на болтающуюся петлю і закріпили її на гачку. Він закрився автоматично, так що підтяжки Ніка, які представляли собою спеціально розроблену обв'язку, були міцно прикріплені до стропі. Він схопив вільний нитка мотузки Бургдорфа і обв'язав їм своє тіло.
  
  
  — Присядь, — наказав він. 'Низменному. Обійми мене руками і ногами і поклав голову мені на плече. Це трохи інтимно, але я обіцяю тобі, що не буду нічого пробувати. Поквапся!'
  
  
  Літак був швидко зростаючим плямою в похмурому небі.
  
  
  "О Господи!" — сказав Бургдорф. Її дійсно має. .. ?
  
  
  — Так, ти повинен, — невблаганно сказав Нік, блискавичними рухами притягаючи і пов'язуючи його. 'Відкрите зараз. Твої коліна навколо моєї талії і опущений підборіддя. Ти не боїшся, чи не так?
  
  
  — Звичайно ні, — сказав Бургдорф злегка здавленим голосом. - «Я хороший німець».
  
  
  — Хороший хлопчик, — пробурмотів Нік. Він вийняв навколо нагрудної кишені піджака трубчастий предмет, що нагадував товсту авторучку.
  
  
  Він дивився на небо і чекав.
  
  
  'Пора!' — сказав він сам собі, сильно вдаривши кінцем труби об тверду землю поруч з собою. Кришка відлетіла, магній самовозгерался, викидаючи в повітря струмінь вогненно-червоного диму.
  
  
  Звук двигунів змінювався по мірі того, як пілот знижував швидкість. Літак пролетів над ними один раз, вильнув і полетів назад низменному і повільно, довгий трос звисав по нижній частині його життя.
  
  
  Нік міцного схопив Бургдорфа. — Підніміть коліна, опустіть голову, й зберіться, — наказав він.
  
  
  Літак пронісся над ними. Нік побачив, як гак на мотузці низменному хитнувся крізь дерева до канату.
  
  
  Потім зачепив.
  
  
  Він відчув, як його тіло пружно сіпнулося, почув потрясенное гарчання Бургдорфа, а потім вони похитнулися високо в повітрі над верхівками дерев.
  
  
  Літак швидко набирав висоту. Бургдорф вчепився в Ніка, як перелякана мавпа. Довгі миті вони носилися по повітрю на кінці довгого троса, поки вітер тріпав ih волосся і починали падати перші краплі дощу. Потім мотузку підтягнули, крутячи лебідку в літаку, і вони потихеньку піднялися.
  
  
  Під відносним прикриттям свого тіла Бургдорф підняв голову. Його очі розширилися від страху, коли він подивився на Ніка крізь хмару диму.
  
  
  — Ах, Майн Готт! - він задихався. "Ми вогні!"
  
  
  «Це просто димова завіса, — сказав Нік, — для можливого нападу».
  
  
  Він подивився у відкрите черево літака і побачив знайому постать.
  
  
  'Атака?' — сказав Бургдорф, задихаючись. — Але я думав, що ми... .. ?
  
  
  — Дружній території ? — сказав Нік. — Ви можете на це розраховувати. .. '
  
  
  Він випустив руку і помахав ухмыляющемуся круглого обличчя під зеленим беретом.
  
  
  'Абсолютно!' — сказав він тепер зі своїм американським акцентом. "Здрастуйте, сержант!"
  
  
  "Ей, приятель!" — крикнув у ревматизму сержант Бреннер. 'Ласкаво просимо на борт!'
  
  
  Нік відчув, як Бургдорф напружився в его хватці, і побачив, як його очі дивляться на Бреннера з его американською усмішкою і в зеленому береті і повертаються до нього з виразом жаху.
  
  
  'Ні, ні, ні!' — крикнув Бургдорф. 'Немає!'
  
  
  — Так, так, так, — заспокійливо поправив Нік. 'Безумовно, так. Прості , інший, але вони тебе зловили».
  
  
  
  
  6 - ІНТЕРМЕЦЦО В САЙГОНІ
  
  
  
  — Дуже мило, Картер, — сухо сказав Хоук. — Я радий, що вам так подобається ваша робота. Сподіваюся, це так і залишиться».
  
  
  — Що ви маєте на увазі, сер ? Нік запитально підняв брови. Він благополучно витягли Бургдорфа в Сайгон і подумав про дівчину, яку залишив в Іспанії. «А як же моя робота в Мадриді?»
  
  
  «Це може почекати деякий час», — сказав Хоук. — Якщо тільки тебе більше не цікавить можливість думки в табір. Він відкинувся на спинку взятого напрокат стільця і подивився на свого самого цінного агента.
  
  
  — Я думав, ти пішов від цього варіанту, — сказав Нік. "Або захоплення Бургдорфа змінив це?"
  
  
  — Можливо, — сказав Хайвк. «Спочатку нам потрібно почути, що він хоче сказати. З ним в даний момент працює Z-4 по Психолаборатории, і ми чекаємо від деяких фізиків звіту про ih перше враження від креслень. Брррр! Половина приклеєна скотчем до грудей, а інше в тюбику з кремом для гоління. Аматорські штучки. Його зморшкувате обличчя виражало несхвалення. — Що ж, це в наших інтересах. Підемо послухаємо його. Або мені віддати наказ комусь іншому? Можливо, ви думаєте, що ваші таланти пропадають даром, в тому лісовому таборі?
  
  
  — Це залежить від багато чого, — задумливо сказав Нік. «Як, за словами Таггарта, виглядала ця дівчина?»
  
  
  Хок повільно піднявся і кисло подивився на нього.
  
  
  «Ви можете знайти її опис у Додатку C до офіційного звіту». Він мовчав. Несподіване сяйво зігріло його крижані блакитні очі. — Але щоб негайно задовольнити вашу цікавість, неофіційно, зрозуміло, Таггарт так описав її своїм колегам. Руки його рухалися у зовсім незвичному для нього жесті, описуючи обриси неймовірно хтивої юної дами.
  
  
  Нік високо підняв брови. Це було в продажу дізнатися аспект Хоука, якого він ніколи раніше не бачив.
  
  
  «Можливо, він перебільшує», — додав Хоук, потягнувшись за сигарою. Посмішка зникла з його обличчя, а в очі повернувся холодний погляд. 'Добре. Ти хочеш почути історію цього хлопця чи ні?
  
  
  Нік відкинув своє високе тіло від стільця за письмовим столом.
  
  
  «Восени в Мадриді ценымногие приємніше, — сказав він.
  
  
  Вони вийшли з офісу і пройшли по краю аеропорту до замаскованого ангару, де в цей час перебував тільки один літак. Це передбачалося те, що АХ мав спеціальний літак, який міг вмістити менше половини звичайної кількості пасажирів, але мав ряд ва, про яких середній мандрівник ніколи не мріяв.
  
  
  Нам Хоук, нам Нік не були звичайними мандрівниками. Вони піднялися на борт і пройшли mimmo камбуза, спальний, пасажирських сидінь та офісів, які представляли собою зменшені копії правки і архівів штабу-квартири.
  
  
  Трегер просунув голову в дверний проріз. - 'Привіт, Нік. Тобі краще без вусів. Мені просто захотілося потягнути за них, щоб почути, задзвенять вони. Сер , її досліджував папери Бургдорфа. Не погано, але трохи скидається на любителя. Хочете почути доповідь зараз?
  
  
  Хоук похитав головою. — Ще ні, Трегер. Давайте спочатку подивимося на саму людину.
  
  
  'Добре.' - Трегер відсмикнув голову і зник у своєму кабінеті.
  
  
  Хоук пожував незасвічену сигару і повів ih в довгу вузьку кімнату, в центрі літака. Вони в таку гру перед маленьким одностороннім вікном у стогін, через яке вони могли бачити двох чоловіків, в іншій половині кімнати для допитів, також відомої як літаюча психолаборатория. Один був товстий, веселий Z-4, одягнений, як для суботнього ранку будинку, а інший був Бургдорф, в такому ж одязі. Кімната була маленька і затишна, з штучним сонячним світлом і обставлена, як внутрішня веранда. Бургдорф розслаблено сидів на товстих подушках плетеного крісла і, якщо не вважати прикріпленого до йому гектографі і затуманеного погляду, здавався зовсім невимушеною. Він без вагань говорив і відповідав на дружні питання, Z-4, і ці два голоси заповнили кімнату спостереження, як ніби там і не було ніякої перегородки.
  
  
  Вони прислухалися. Бургдорф докладно описав, як він нещодавно їздив у Париж. Z-4 видавав хрюкающие, зацікавлені звуки.
  
  
  "Не пентатол натрію, насправді?" — запитав Нік.
  
  
  Хоук пирхнув. — Звичайно ні, хлопчик. Ми вже забули про це в наші дні. Тепер у нас є сироватка правди, гідна цього імені.
  
  
  «Я бачу, ми все ще використовуємо детектор брехні».
  
  
  «Таким чином, у нас є подвійна перевірка. Z-4 віддає перевагу це. Хок натиснув кнопку під скляним вікном і схилив голову до маленького мікрофону. «Z-4, попередній доповідь, будь ласка. Він ще не закінчений? Z-4 підняв голову і кивнув. «Перша стопка готова. Зараз ми працюємо над початку другої записом. Він дуже товариський — з нашою невеликою допомогою». Він простягнув руку і натиснув приховану кнопку у стогін поруч з вікном. Акуратна стопка паперів вислизнула навколо збиралися відкрито перед Хоуком. Хок дав ih Ніку.
  
  
  «Ось, перегляньте ih, поки її запитаю про кресленнях».
  
  
  Нік швидко перегорнув папери, а Хок натиснув другу кнопку, і заговорив. Нік слухав неуважно, поки читав те, що готель повідомити Бургдорф. Було цікаво, але були прогалини.
  
  
  "А-2?" — почув він слова Хоука. «З'єднайте мене з доктором Оппенгеймом або доктором Брауном. Ах , Доктор Браун. Є якісь Новини?'
  
  
  — Малюнки біса прості, — відповів голос. — Вони, як ви сказали, булави-спусковий механізм, який повинен бути вбудований в снаряд. Механізм повинен запустити другу капсулу, коли снаряд досягне висоти в сто шістдесят кілометрів. Ця капсула, в свою чергу, повинна вибухнути через тридцять секунд, випустивши купу металевих куль перпендикулярно звичайної орбіті Землі. Але ми поняття не маємо, що означають ці металеві кульки. Про це нічого не повідомляється».
  
  
  — Отже, — сказав Хоук. — Можливо, ви з доктором Оппенгеймом приєднаєтеся до нас в кімнаті спостереження. Можливо, Бургдорф розповість нам більше.
  
  
  — Ми підемо, — відповів Браун.
  
  
  Хоук вимкнув інтерком. Голос Бургдорфа заповнив маленьку кімнату.
  
  
  «...не маю нашої найменшого уявлення, як мене відвезуть у табір», — сказав він. - В інструкції про це нічого не сказано.
  
  
  — Дайте мені доповідь, — сказав Хоук. «Тоді ви можете взяти на себе допит на деякий час, і щорічно, чи ви отримаєте вони ж відповіді».
  
  
  Нік кивнув і простягнув ему папери.
  
  
  Двері відчинилися, і увійшли двоє чоловіків. Це були доктор Оппенгейм і доктор Браун, обидва фахівці по ракетам, один з космічних подорожей і телеметрії, інший по космічному зброї. Ih привітання було коротким і діловим, але вони з великим інтересом спостерігали за подіями за космосом.
  
  
  — Продовжуй, Картер, — сказав Хоук.
  
  
  Нік натиснув кнопку на мікрофоні.
  
  
  — Зік, — сказав він. — Її готель би поговорити з ним. Зік подивився вгору.
  
  
  — Просто запитай, — весело сказав він. — Тоді її трохи помовчу.
  
  
  Нік ретельно вибирав питання. Вони не були такими ж, як у Зіку, але і покривали наприклад ту ж область, так що будь-які відмінності були виявлені.
  
  
  'Доктор. Бургдорф, — сказав він, нахиляючись до мікрофону, — ви шпигун якоїсь країни?
  
  
  Бургдорф, сель і обурено подивився на нього. 'Звичайно ні!' — сердито сказав він. «Я вчений, — все свій час присвячую науці. Моя робота — моє життя!»
  
  
  "На кого ти працюєш?"
  
  
  — На моїх співвітчизників, — з гордістю сказав Бургдорф. «Для них і з ними. У нас є експериментальна лабораторія, недалеко від Буенос-Айреса, де ми робимо те, про що світ і не мріяв!»
  
  
  — Я впевнений, що це так і є, — пробурмотів Нік. Зік уже чув деякі подробиці про це і, безсумнівно, збирався витягнути з нього більше. Але він і сам готель, отримати інформацію, яка займається ему була корисною.
  
  
  Він запитав. — А хто все це фінансує? — Точно не Німеччина? І нібито саме не Аргентина?
  
  
  Тьмяні очі Бургдорфа на мить блиснули, і він виглядав стурбованим. Але він відповів.
  
  
  — Китайці, — сказав він. «Іноді щиро, іноді побічно. Нещодавно ми отримували інструкції від людини по імені Кратч.
  
  
  Ти знаєш його? Або люди, які в даний час працюють з ним?
  
  
  'Ні.'
  
  
  «Де це місце, куди ви повинні були доставити креслення логгер-спускового механізму?»
  
  
  'Табір. Поряд з Ханоєм.
  
  
  «Що за табір? Це якось пов'язано з армією?
  
  
  'Звичайно ні.' - Бургдорф майже посміхнувся. — Я ж казав вам, що я вчений, чи не так? Ні, це трудовий табір, ракетна база, складальне підприємство, називайте, як хочете.
  
  
  «Складальна база. Тоді опишіть її. Вам не потрібно говорити нам, що ви ніколи не були там — просто розкажіть нам, що ви знаєте про це. Що там встановлено, як давно вона там стоїть, хто там головний, хто там працює, чим саме вони займаються. І почнемо з цілями самої діяльності.
  
  
  «Мета операції? Ну, побудувати ракету для запуску в космос. Ми працюємо над цим вже два роки в різних куточках світу. .. Єгипет, south korea Америка, Албанія і так далі. В основному німецькі вчені, звичайно. Вони, до кого... не влаштовує нинішнє становище дель. Деталі виробляються по всьому відкритий басейн. Зараз ih збирають у таборі».
  
  
  "І як довго цей табір був там?"
  
  
  «О, шість, сім місяців. Це зайняло багато часу, але тепер все готово».
  
  
  — Крім булави-спускового механізму?
  
  
  'Так.' Бургдорф виглядав самовдоволеним. «Це остання частина і найважливіша».
  
  
  «Що саме він робить?»
  
  
  «Очевидно, що він запускає механізм в снаряді, запускаючи другу капсулу. Велика циліндрична капсула, що містить велику кількість металевих куль, які викидаються на орбіту при вибуху капсули.'
  
  
  "І що це значить?"
  
  
  Бургдорф відкашлявся і виглядав трохи збентеженим.
  
  
  'Я не знаю.'
  
  
  Хоук сказав: "Ви не знаєте!"... і Нік насупився крізь одностороннє скло. «Ви спецоперації в розробці логгер-спускового механізму, і ви не знаєте, що він запускає?»
  
  
  Бургдорф почервонів від гніву.
  
  
  Її сказав вам, що він стріляє. Механізм . †
  
  
  — Так, ти сказав це. Але що означають ці металеві кульки? Що вони роблять?
  
  
  «Вони повинні бути на орбіті навколо Землі.
  
  
  «Добре, опишіть ударний механізм. Детально.
  
  
  Нік звернувся з листом до вчених, коли Бургдорф почав.
  
  
  — Ваша черга, джентльмени, — сказав він. — Питайте в нього все, що хочете. Особливо про металевих кулях.
  
  
  Бургдорф говорив. Браун і Оппенгейм ставив детальні питання та отримували відповіді. Майже на все.
  
  
  Зрештою Браун витер мочку і сказав: «Все, що він говорить про спусковому механізмі, абсолютно фантастичним. Але ці металеві кульки. .. це безнадійно. Він не дає нам найменшого натяк. Мені не подобається ідея, що це може бути. Наслідки жахливі».
  
  
  «Можливо, чисто експериментально», — сказав Оппенгейм своїм хрипким голосом. — Але при даних за інших обставин це здається сумнівним.
  
  
  — Дуже сумнівно, — сказав Хоук. - «Бургдорф». Він нахилився до мікрофона. "В останній раз, перш ніж ми будемо змушені вжити інші заходи з вами - для чого ці металеві кулі?" Его голос різко прорізав маленьку кімнату.
  
  
  Бургдорф зіщулився й дико озирнувся, щоб зрозуміти, звідки виходить цей загрозливий голос.
  
  
  "Я не знаю," - закричав він. "Я не знаю, я не знаю!"
  
  
  Ні, — з жалем сказав Z-4. — Він дійсно не знає. І є можливість задати ще кілька запитань, сер . Сироватка майже перестала діяти. Звичайно, пізніше ми знову візьмемо його на допит, але спочатку його потрібно знову вилікувати.
  
  
  — Відмінно, — сказав Хок, його зморшкувате обличчя нічого не виражало. "Картер?"
  
  
  Нік почав знову.
  
  
  «Кого ви зазвичай зустрічаєте в Ханої? І як встановити контакт? Бургдорф глибоко зітхнув. «Мені доводилося піти в готель, зателефонувати в посольство Китаю і попросити якогось Лю Чена. Потім її зустрічав його в барі і казав: «Я Бургдорф, і у мене з собою креслення для Крутча». †
  
  
  Хоук насупився. — Дуже просто, — пробурмотів він. — А наступний крок?
  
  
  Нік кивнув і повернувся до мікрофона. - 'І потім цього? Коли ви були в таборі, як ви повинні були ідентифікувати себе? Звичайно, там є люди, які тебе знають? Бургдорф похитав головою. «Звідки їм знати мене? Ми - моя група - працювали окремо від інших. Малюнки — це мій ідентифікації. А пароль «тригер» давати в ревматизму на слово «метапласт».
  
  
  Нік скочив на інтерес. «Метапласт? - Що це означає?'
  
  
  'Я не знаю.' - Бургдорф раптом ворухнувся і підозріло втупився на гектограф. Z-4 швидко піднявся. — Простий , панове, — сказав він зі свого боку вікна. — Поки це все. Ми зможемо продовжити через півгодини. Він натиснув кнопку, і вікно стало непрозорим.
  
  
  Хоук нетерпляче закудахтал і встав.
  
  
  'Принаймні , у нас є з чого почати, — буркотливо сказав він. 'Доктор. Браун, Картер вже будь-що знає про ракети. І він кмітливий... я б сказав. Скільки часу вам знадобиться, щоб розповісти ему все про механізми стрільби?
  
  
  
  Потрібні годинник інтенсивної роботи. Але поки Нік вчився, Бургдорф продовжував розповідати... про своїх німецьких колег, які виїхали з Південної Америк в Парижі, і про номер поштової скриньки, за яким він міг зв'язатися з ними, коли його завдання буде виконано. .. про ih домовленості з Лю Ченом навколо китайського посольства в Ханої та про повідомлення, яке потрібно надіслати ему в разі, якщо щось піде не так. Про паролі «тригер» і «метапласт» і про повне незнання Бургдорфом значення цього останнього слова. Про різні групи вчених, що працюють в різних частинах світу над частинами ракети, яка займається повинна була бути запущена в таборі під Ханоєм, але він не знав, яка її мета. Про себе, свій будинок, своє життя, свої інтереси, про людей, яких він знав і не знав, таких, як Лю Чен, Візнер, Кратч та інші.
  
  
  До того часу, коли за Бургдорфа було взято останні відомості Ніку належало ще багато чого вивчити. А Бургдорф повинен був прибути в табір під Ханоєм з запізненням, але повідомлення Лю Чэню навколо паризького відділення AX зміг прояснити це.
  
  
  «У них вистачило духу послати добре навченого офіцера», — презирливо сказав Хоук, коли останній інструктаж закінчився. «Або, принаймні, він повинен був бути підготовлений, щоб він не зійшов з розуму».
  
  
  — Будь щасливий, — сказав Нік. Я не думаю, що вони розраховували, що їм знадобиться щось більше, ніж науковий кур'єр, все, що йому потрібно було зробити, це просто доставити креслення на «дружню територію». Якби не Q-40 ih радист, Бургдорф уже був у таборі.
  
  
  Вони разом пройшли через аеродром блогів до невеликого быстроходному літаку, який розігрівався, щоб доставити Ніка в проміжну базу на південь від кордону з Північним В'єтнамом . з бівуака Q-40.
  
  
  — У кожному разі, — сказав Нік, — мені це не здається шпигунської операцією. Саботаж здається мені вірогіднішим.
  
  
  Хоук подивився на нього з-під нахмурених брів. «Космічний саботаж? Можливо. Але трохи надумано, чи не так?
  
  
  — Можливо, досить амбітна, — весело погодився Нік. «Але не забувайте, її звик до диверсій високого рівня».
  
  
  Хоук пирхнув. — Тримай свої жарти при собі, коли будеш з цими німцями. Не думаю, що вони це оцінять. Її теж, якщо на те пішло. Добре. Пам'ятаєте, що сказав Бургдорф — і ці люди згодні з цим, — що механізм дуже простий, і що його спорудження займе всього три дні. Якщо ви не придумаєте спосіб відстрочити це, у вас буде дуже мало часу. Більше того, я не вважаю, що уповільнювати дуже розумно. Лю Чену і паризької групі не слід давати надто багато часу на роздуми. Швидко увійти і швидко вийти, так і має бути, і якщо ви можете зробити це менш ніж за три дні, тим краще.
  
  
  «О, звичайно», — сказав Нік, думаючи про дівчину з гарним нордичним обличчям і фігурою, яка займається чудово згинається у всіх потрібних місцях.
  
  
  
  — Я не жартую, — сказав сержант Таггарт пошепки, щоб його почув тільки Нік. — Відмінно. Ноги! Боже, ви повинні бачити ці ноги. Не просто більше. Та оновлення! Чувак, в цій частині є все. Обличчя теж. Очі, ніс, рот — відмінно. Він жадібно зітхнув. — Але все ж трохи стерво, — сумно додав він. — Може бути, ми всі помиляємося щодо нах, — пробурмотів Нік. — А як щодо часу?
  
  
  Таггарт подивився на годинник, поки вони повзли через кущі.
  
  
  — Майже, — сказав він. — Дамо йому було п'ять хвилина, і її посигналю. Потім у них є півгодини на пошуки і ще п'ятнадцять хвилина на те, щоб ви прийшли пішки до табору. У нас достатньо часу. Як ви думаєте, у вас вийде ?
  
  
  'Чому б і ні? Вони чекають Бургдорфа, і тоді її буду щиро перед ними.
  
  
  Висока трава тихо зітхала, поки вони повзли по маршруту, який раніше досліджував Таггарт. Ih шлях лежав трохи на захід від німецько-китайського табору і в двох милях на захід, сержант Мік Манчіні, спеціаліст по зв'язку Q-40, чекав сигналу Таггарта. Предвечерний сергій похмуро просочувався крізь мокрі дерева.
  
  
  Таггарт озирнувся, щоб перевірити ih позицію, і знову глянув на годинник.
  
  
  — Зараз, — тихо сказав він і активував рацію. Він говорив по-в'єтнамськи, але його слова були адресовані Міку Манчіні, і повідомлення було надто коротким, щоб його можна було розшифрувати.
  
  
  Манчіні негайно відповів одним словом.
  
  
  «Тепер ми можемо трохи розслабитися», — сказав Таггарт, сидячи середовищ вузлуватих таха гігантського дерева. «Нічого не робити, крім як чекати, дивитися і слухати».
  
  
  Нік sel поруч з ним, такий же розслаблений, як людина в зеленому береті, і такий же насторожений. Він дуже захоплювався цими крутими хлопцями з блогів. Він знав, що у нього не може бути кращої допомоги. Капітан Q-40 Роджерс зустрів його потім стрибка з Беном Таггартом і дав ему швидкі інструкції.
  
  
  « Мені шкода, що в даний момент ми не можемо зробити більше, — вирішив він, — але ми по вуха у власній діяльності. Ми б не стали цього робити, якби це не було так важливо. Але постарайся дати нам цілих три дні, добре?
  
  
  Нік подумав про напутніх словах Хоука, але пообіцяв. Не було ніякого сенсу ломитися в табір, якщо він не зміг закінчити свою роботу.
  
  
  Тепер він сидів поруч з Беном Таггартом, очікуючи і слухаючи.
  
  
  Звук почався, як далекий гул і переріс в оглушливий рев. Потім він зник. На мить він повністю зник, а потім повернувся, характерний звук гелікоптера, петляющего з хмарного неба. Нік мимоволі підняв голову. Нічого не було видно. Знову звук вірш і завмер зовсім.
  
  
  — Милий, — схвально сказав Таггарт. 'Дуже акуратно. Саме так, як повинно бути. Готель би її бачити обличчя цих жуків, коли вони дивляться в небо».
  
  
  Звук повернувся, голосніше, чистіше і пронизливіше, ніж раніше.
  
  
  Нік з вдячністю кивнув. — Між іншим, гарна погода для чогось подібного. Досить світло, щоб побачити землю, але настільки серро, що важко помітити вертольотом. Як вам це вдається?
  
  
  Таггарт усміхнувся. — О, це улов, голос і все. Але це було більше, ніж заковика. Це було уважне вивчення, прогноз погоди і багато роздумів. І це був також радист Мік Манчіні, який сидить високо на дереві з гучномовцем і магнітофоном, який иммитировал звук гелікоптера, який був невидимим, тому що не існував. Знаходитися так близько до Ханою було б занадто ризиковано. Але і Нік не міг з'явитись на пустому місці, це викликало б дуже багато питань у людей, що чекали доктора Бургдорфа.
  
  
  Звук тривав і тривав, затухаючи і знову посилюючись. Потім він, здавалося, затримався, як комара. Лопаті несучого гвинта зі свистом понеслися по повітрю з ритмічним кашляючих виттям.
  
  
  — Пішли, — сказав Таггарт. «Ви приземлилися».
  
  
  Він обійшов невеликий пагорб до краю відкритого поля. Він зупинився і довго оглядався.
  
  
  — Все спокійно, — сказав він тихо. «Далі, ви повинні впоратися з цим самостійно. Один кілометр на схід і дивіться». Так, про охоронців. Вони можуть бути трохи насторожені. Удачі.'
  
  
  Він поплескав Ніка по плечу і зник в підліску. Нік почекав, поки слабкий звук его догляду повністю зникне, перш ніж рухатися. Десь поблизу почувся уявний звук злітаючого з могутнім гарчанням вертольота. Очевидно, він зник у тому ж напрямку, звідки прийшов.
  
  
  Нік перетнув поле і поплентався через зелену, вологу гай обережними кроками людини , який не зовсім знає, куди ставити ноги, але не я повинен намагатися залишатися непоміченим, від його незграбних рухів тріщали гілки і шелестили папороті. . Принаймні , ніхто не міг звинуватити-его в спробі підкрастися до них.
  
  
  'Стояти!' - Різкий голос досяг його перш, ніж він побачив охоронця. Він стояв на місці і підняв руки, показуючи, що вони порожні. До йому раптом підійшла фігура у формі і загрозливо зробив пістолет-кулемет ему в житті. Холодні карі очі на жовтувато-коричневому особи оглядали його, зазначивши обстрижені світле волосся з сивиною, нові черевики, новий рюкзак, новий костюм кольору хакі, переляканий погляд. — Не стріляйте, — поспішно сказав Нік по-німецьки. — Я інший, ти розумієш? Ще один китайців. Інший.
  
  
  Холодні китайські очі дивилися на нього з погордою, а автомат тицяв йому в ребра.
  
  
  — Руки вгору, — сказав чоловік на фрагментарному німецькою мовою.
  
  
  «K Кручу. Марш!' - Приклад пістолета врізався йому в спину.
  
  
  Нік пішов маршем. Пістолет-кулемет змусив його піти по вибоїстій стежці.
  
  
  Вона раптом перетворилася в набагато більш широку стежку, яку можна було назвати дорогою, над якою сходилися гілки дерев. В кінці височів високий паркан з великими сталевими воротами, а за ворітьми, перед кількома замаскованими будівлями, перебувала вартова. Біля воріт стояли четверо озброєних вартових.
  
  
  Провід Ника грубо штовхнув його в цьому напрямку. Двері у воротах відкрилася, і його заштовхнули до другого загрожує пістолетом-кулеметом охоронцеві. Двері за ним зачинилися, і раптово його оточили китайські охоронці, тыкающие в його тіло з усіх боків і підозріло болтающие.
  
  
  "Що це має означати?" — запитав Нік, у своєму найгучнішому і напыщенном німецькою мовою. — Мене тут не чекають? Тут ніхто не говорить на якій мові? Мене звуть Бургдорф, і у мене є креслення для Крутча. Негайно відведіть мене до нього!
  
  
  Навколо вартового приміщення вийшли ще двоє чоловіків. Одним навколо них був літній чоловік у білому халаті. Інший був здоровань з грудьми у вигляді пивної бочки, блискучою лисиною і вогненно-рудою бородою. Він рухався швидко, але з якоюсь незграбною незграбністю. Колосальний голос пролунав громоподібно:
  
  
  — Так ви Бургдорф, чи не так? Ідіть назад на свій пост!
  
  
  Група бойовиків розсіялася. Величезний чоловік оглялел Ніка. і широко став перед ним. Маленькі оченята дивилися на нього з-під кущистих рудих брів.
  
  
  — Її Кратч, — пролунав низький голос. 'Доктор. Візнер через мить перевірить ваші облікові дані. Але чому Лю Чен не з тобою?
  
  
  — Нам довелося проїхати з міркувань безпеки, — натягнуто сказав Нік. «До речі, у мене є « тригер », чи не так ?
  
  
  Чень Лю.
  
  
  «Ах». - Кратч підняв важкі брови. «Тоді вам захочеться побачити «метапласт» так само, як ми робимо креслення».
  
  
  «Мене дуже цікавить «метапласт», — чесно сказав Нік. «До всього тут. Але, може бути, ви будете такі люб'язні, щоб спочатку показати мені мою квартиру. У мене був досить довгий і виснажливий шлях - не через Ханой, як планувалося, а через Лаос і звідти на вертольоті. Її все вам розповім, як тільки проясню.
  
  
  «Спочатку малюнки», — ввічливо попросив доктор Візнер.
  
  
  — Звичайно, доктор. Нік втомлено посміхнувся. — Але не тут, будь ласка. Одна половина приклеєна до грудей, а інша в тюбику з кремом для гоління, і мені не хочеться тут распаковываться і роздягатися».
  
  
  — Звичайно ні, дорогий одного! — заревів Кратч, бадьоро грюкнувши Ніка по спині. — Спочатку ти можеш піти в свою кімнату і там віддати Визнеру ці малюнки. Потім можна відпочити і потім цього. .. ми будемо святкувати!
  
  
  Він схопив Ніка за лікоть і зробив його до будівлі, яка Таггарт назвав офіцерським приміщенням. Нік озирнувся з неприхованим інтересом. Паркан був дуже високим і дуже міцним. Внутрішнє кільце навколо колючого дроту було товстим і стратегічні добре розташованим. По кутах всіх будівель були розставлені озброєні охоронці з невиразними китайськими особами.
  
  
  Так що тепер він був усередині.
  
  
  Він задавався питанням, чи зможе він коли-небудь вибратися знову.
  
  
  
  
  7 - ВІЗЬМИ ОДНОГО НАВКОЛО НАС.
  
  
  
  «Співайте, друзі, співайте! Через три дні Павук буде високо над землею, і це буде означати потік наших зусиль. Так що пий, веселись, тому що завтра ми приступаємо до останнього етапу нашої роботи!»
  
  
  Гучний голос Кратча прокотився по кімнаті, як буря, коли він нетерпляче засовували своїми величезними масивними стегнами і підняв свою склянку.
  
  
  — Добре сказано, Кратч, — пролунав хрипкий голос, — але як щодо наших грошей?
  
  
  Кратч завмер, і його обличчя запаморочилось. Його маленькі оченята хотіли мовця і знайшли його.
  
  
  — Так це ти, Людвіг, незадоволений, — прогарчав він. «Гроші є, і ну дуже багато. Кожному заплатити тому, що він зробив. Є мільйони, якими можна поділитися. Її отримую велику частину, звичайно, тому що я привів тебе сюди, і все організував. Її, Ульріх Кратч! Він поплескав себе по грудях, мавпа, яка займається хвалиться своєю міццю. « А Чой тут, щоб простежити за тим, щоб дав вам чесне слово. Чи Не так, А Цой? Його маленькі оченята зіщулилися на стоїть поруч з ним стрункого китайця в цивільному.
  
  
  Нік оглянув столи в кафетерії, яскраво прикрашені з цієї нагоди, очікуючи квітучої китайської мови. Він був розчарований.
  
  
  — В самому делле, містер Кратч, — рівненської сказав І Цой, і на цьому все. 'Напої!' — заревів Кратч, підхід до величезного стільця, який, здавалося, був зроблений спеціально для нього, і опускав у нього своє важке тіло. «Бургдорф тут, креслення тут, і скоро ми будемо пожинати плоди успіху». Два десятки пар мужніх очей звернулися до Ніку, і два десятки рук підняли келихи. Він підняв свій у прусському тості і швидко спустошили його. Краєм ока він помітив доктора Визнера, який тепер стояв поруч з Крутчем і вабив його.
  
  
  доктор Гельмут Вульф піднявся з-за стільця Ніка.
  
  
  — Вибачте, будь ласка, — чемно сказав він і пішов, вражаючий чоловік, гарний, як Аполлон. Нік повернувся до дівчини поруч з ним.
  
  
  Вона була всім, що Таггарт говорив про неї. У нах було витончене обличчя, але повні губи і великі блискучі очі. Ee світле волосся спокусливо вилися на потилиці, а над її сукнею з глибоким вирізом вигиналася викликає маленька лощина. А її тіло було м'яким хвилястим матрацом, про який мріють чоловіки.
  
  
  «Кратч частини влаштовує такі yahoo?» — запитав Нік, дивлячись на ямочку на її щоці.
  
  
  Ямочка стала глибше, коли вона посміхнулася. Її зуби були маленькими білими кукурудзяними зернами.
  
  
  — Ні, це в перший раз. Все в твою честь. По правді кажу, її ніколи раніше не бачила всіх цих людей разом. Її голос був низьким і вібруючим, навколо тих, що викликали у Ніка теплі почуття. «Більшість навколо них — методи, які працюють у майстерні. Інші навколо нас, більш або менш рабртают з комп'ютерами, або в дослідницькому центрі. Як ви бачили, сьогодні ніяк не коли, житлові приміщення повністю розділені. На самому делле для цього немає ніякої причини, крім того, що Кратч дуже любить ієрархічні відносини. Немає нічого надто хорошого для вищого шару його команди». Нік кивнув. Він з подивом дивився на свою розкішну резиденцію, але вона здавалася крихітною порівняно з розкішшю, яку Крутч створив для себе.
  
  
  "А яке ваше місце в ієрархії, міс Візнер, якщо її можу бути таким сміливим?"
  
  
  Її посмішка зникла. — Я не міс Візнер. Мене звуть Бенц. Доктор Ільза Бенц. Карл Візнер — мій вітчим, і... колега .
  
  
  "Вибачте мене. Їй цього не знав.' І тепер, коли він знав, він був у захваті. Як колега-науковець, у нього також буде можливість спілкуватися з доктором Ильзой Бенц, яка займається була ценымногие привабливіше свого вітчима. — Я буду кликати тебе Мерседес, — сказав він, посміхаючись ей.
  
  
  Вона зітхнула. — Ти ж не думаєш, що я вперше чую цю банальну жарт? Але ямочка повернулася. — Я на це сподівався, — сказав Нік. «Я намагаюся iso усіх сил. Розкажіть, у чому ваша область, вашу спеціальність. З наукової точки зору, звичайно.
  
  
  — Метапласт, — арійців сказала вона. — Знаєш, ти молодший, ніж її думала. Її сяючі блакитні очі задумливо ковзнули по його обличчю.
  
  
  О, метапласт. Навіть під час орел ему не слід нам найменшого натяк на те, що це може бути. Кратч вказав рукою розміром з в'язку банановий на запечатаний металевий сейф, вбудований в бетонну стіну, і сказав: Візнер тримає метапласт там . Це неправда, Візнер? Насправді. Тепер давайте подивимося на пускову установку. Набагато цікавіше. Це дійсно було цікаво, але нічого не сказали ему про метапласте.
  
  
  — О, я не так швидко втомлююся, — скромно сказав Нік. «Вам сподобалося працювати над цим проектом?»
  
  
  «Звичайно, проект. Роботи, звичайно. Але-місце. .. ! Вона зробила гримасу і похитала головою. — Розкажіть мені про Буенос-Айресі. Її ніколи там не була.'
  
  
  На щастя, він там був, хоча це було деякий час тому назад, і він розповів ось всі про це місто, дивлячись на невелику сцену в іншому кінці кімнати і намагаючись читати по губах. Але занадто багато людей зібралося в його поле зору. Тим не менш, він міг бачити трьох чоловіків і розуміти суть ih розмова.
  
  
  Навіть з того місця, де він сидів, все виглядало не так, нібито, і добре.
  
  
  Кратч кивнув у бік Ніка, і заговорив м'яким рикаючим " голосом.
  
  
  — Ви впевнені в кресленнях, Візнер?
  
  
  Представницький Візнер кивнув.
  
  
  «Ми з Гельмутом уважно ih розглянули . Вони винахідливі, як і слід було очікувати. Може бути, трохи складніше, ніж її думав, але це чудово».
  
  
  'Так. Вам потрібен нагляду Бургдорфа?
  
  
  «Спостереження? Точно ні! Може бути, якісь роздуми на заключному етапі, але його достатньо компетентним, щоб закінчити те, що почав ». Повний голос Визнера абсурдно обурено.
  
  
  Кратч широко посміхнувся, оголюючи масивні зуби. — Ти правий . Голос чому його найняв тебе. І їй був би вдячним, якби ви могли відкласти зустріч з ним, як можна довше. Ви з Вульфом будете працювати без нього, поки я не дам дозволу.
  
  
  Доктор Гельмут Вульф підняв красиво вигнуті брови. — Ти йому не довіряєш?
  
  
  'Не довіряю? Її? Кратч розреготався. — Я не ризикую, доктор Вульф. І є ще будь-що, що я хочу знати про Бургдорфі. Його історія добре придумана, але мені цікаво, чому ми чули вертольотом , але не бачили його. І, як китайський льотчик, який летів з Лаосу в місце, яке він ніколи раніше не бачив, так легко знайшов нас ».
  
  
  — Дерева, — здогадався Візнер. «Звідси ми не бачимо більшу частину неба. Ми частині чуємо пролітають над нами літаки, але рідкісних лікувальних подивитися ih. Це стосується обох сторін, звичайно, але він говорить, що вони хотіли, це місце півгодини. І ми дійсно чули звук гелікоптера приблизно стільки ж часу. Крім того, у нього був дуже сильний бінокль.
  
  
  — Я все це знаю, — нетерпляче прогарчав Кратч. — І ще. Але на даному етапі я не ризикую. Голос чому її хочу, щоб ви позичили мені Ильзу.
  
  
  Гельмут Вульф обурено виставив голову вперед. — Позичити її вам? Що ти маєш на увазі?"
  
  
  Кратч неприємно усміхнувся. — Ти боявся цього, чи не так? Але не в цей раз, мій запальний юний іншого. Її, хочу, щоб вона спокусила Бургдорфа, а не мене. Вони В моменти, коли вона з ним зблизитися, вона повинна дізнатися про nen все, що зможе, і доповісти мені.
  
  
  Але це дівчина, на якій її хочу одружитися! — сердито сказав Гельмут. — Ти не можеш просити її нам про що подібне.
  
  
  — Так, можу, — сказав Кратч. — Я наказую гей, що робити, точно так само, як наказую тобі. Ви Пам'ятаєте нашу зустріч. Его поросячі очі блиснули. — Я добре заплачу вам, якщо все буде задовільно. Всі. Нагадати гей про це, коли будеш давати агов, мої інструкції. Або її зроблю це сам... і тоді її трохи продемонструю гей, чого її з нах ось чекаю.
  
  
  'Ти...!'
  
  
  — Прибери від мене руки, — розсміявся прогарчав Кратч. Його величезні руки метнулися через стілець, стискаючи руки Хельмута нищівної хваткою. На його бородатому особи була весела усмішка, ніби вони грали в дружню гру - в індіанську боротьбу, але його очі були сніжинками льоду. — Безглуздо з твого боку, Гельмут. Він стиснув тільки один раз, широко посміхаючись, і щось клацнуло. Вульф задихнувся, і його обличчя зблідло.
  
  
  — Не пручайся, Гельмут, — заспокійливо сказав Візнер. — Звичайно, ми повинні вчинити так, як пропонує містер Кратч. Це розумна оновлено. Тепер іди в свою кімнату і подбай про свою руці. Її сам поговорю з Ильзой. Її впевнений, що вона готова співпрацювати. Дуже впевнено.' - Він добродушний посміхнувся.
  
  
  Нік побачив, як Гельмут Вульф з напруженим блідим обличчям встав з-за стільця Крачча і швидко вийшов з їдальні.
  
  
  'Доктор. Вульф, здається, задоволений, — зазначив Нік.
  
  
  'Ах, немає?' - Вона сказала це без всякого інтересу, і було ясно, що вона навіть не бачила, як Вульф пішов.
  
  
  Так, подумав Нік; любов приходить тільки з одного боку. Відмінно! Він подарував гей свою найчарівнішу усмішку.
  
  
  Він запропонував. — Ми не можемо піти прогулятися? «Сам я не великий любитель вечірок в їдальні».
  
  
  Ільза з жалем похитала головою. — Я не можу, — сказала вона, — якщо ми не підемо разом з Крутчем або Карлом. Неприємно, що люди бродять тут ночами.
  
  
  'Oh. Ну, може бути, ви готелі би розповісти мені про свою роботу. Все було трохи розпливчасто під час мого орел, подумав я, і тепер, коли її тут, мене, мабуть, цікавлять інші етапи проекту. Наприклад, перша ступінь ракети...
  
  
  — Пробач , — сказала вона. — Хіба тобі цього ніхто не говорив? Ми не говоримо ще з одним про нашу роботу. Все акуратно розділені. Права рука не знає, що робить ліва. Знають тільки Кратч і Візнер. В її голосі звучала гірка нота. «Здається, вони думають, що обмінюватися науковими даними небезпечним».
  
  
  — Навіть зі мною? — сказав Нік з удаваним гнівом. «Але я її такою неймовірно надійний».
  
  
  Ямка знову заглибилася. — Я в цьому впевнена, — скромно сказала вона. — У тебе надійне особа. Ходімо, вип'ємо ще і поговорити з іншими. Тобі повинно бути нудно зі мною.
  
  
  Він заперечив, що йому було нітрохи не нудно, але охоче пішов з нею. Може бути, він знайде когось більш балакучого, перш ніж ніч закінчиться. Коли він пішов за нею між столами до групи галасливих техніків, він побачив одного Кратча, який, здавалося, глибоко замислився. Китайця А Чоя ніде не було видно.
  
  
  Ніку було цікаво, як його положення тут, де він в залі в даний момент і що я повинен робити.
  
  
  
  Ах Цой зачинив двері свого кабінету і пройшов через густу килим своєї розкішної кімнати. Він зупинився біля ліжка і подивився на сплячу дівчину.
  
  
  Вона була лише наполовину прикритий простирадлом, і він міг бачити м'які стегна , які вона так частині раздвигала для нього. Його погляд ковзнув по її тілу. Гладка шкіра світло-мідного кольору з оливково-коричневим відтінком, який він знаходив таким привабливим... маленький, ідеальний ніс, довгі вії і повні, стиглі губи. ...маленькі , але вчинені грудей, витончені руки і ноги, які злегка тремтіли, коли він схилявся над нею і інтимно торкався до неї. Вона була його, вся його. Вона робила все, що він готель. Від нього залежить, щоб позичити її Кратчу, коли в нього виникнуть хіть , він міг використати її в якості приманки для будь-якого чоловіка. «Лінь Суй». Його пальці пестили її соски. - 'Вставай.' Вона зітхнула, і її повіки відчиняються.
  
  
  "Що це?' — сонно запитала вона. — Кратч знову хоче мене?
  
  
  'Не зараз.' - Він сель поруч з нею на ліжко і погладив м'який вигин її життя. 'Щось інше.'
  
  
  — Аааа, — щасливо зітхнула Сунь Лінь. Вона схопила його руку і домоглася себе між нога. 'Це?'
  
  
  — Пізніше, — сказав А Цой, відчуваючи, як у nen наростає збудження. — Ви бачили того чоловіка, який сьогодні прибув в табір?
  
  
  Вона кивнула. - Такий жорстокий німець. Він мені не подобається.'
  
  
  — Ти повинна спробувати, — м'яко сказав А Чхве. «Ти повинна дуже постаратися, щоб сподобатися ему і щоб ти йому подобалася. Сьогодні ввечері, коли ця безглузда вечора закінчиться і він трохи поспить, ти повинна піти до нього. Поговорив з ним. Скажи йому, що ти самотня і нещасна тут і що боїшся Кратча. Неважливо, що ти будещем говорити. Але змусь його розповісти про себе. Спробуйте дізнатися, яке його минуле і, як він сюди потрапив. Зроби це ненав'язливо, мій маленький квітка. Дуже тонко. Але переконайтеся, що він говорить правду. Якщо він сьогодні ввечері буде сором'язливий, ви повинні спробувати пізніше на свій розсуд. Ви повинні змусити его довіряти вам, тужити по вам, виливати вам своє складати долар».
  
  
  — Я постараюся, милий. Сунь лінь підняла очі і погладила себе по обличчю. «Але як я її повинна змусити його полюбити мене, якщо він цього не зробить?»
  
  
  Ах Чой тихенько розсміявся. Його кров билася в скронях.
  
  
  Ти знаєш, як. Потренуйтеся трохи. Потренуйся зі мною.
  
  
  Блискучі начищені балетні тапочки і акуратно випрасувані штани впали на підлогу.
  
  
  «Можливо, він не полегшить мені завдання», — пробурмотіла Сунь Лінь, але вона без зайвих слів зняла з нього решту одягу.
  
  
  Ах Чой жим лежачи поруч з нею. — Зараз, — прошепотів він. «Її жорстокий німець, холодний і безпристрасний. Що б ти зробила, щоб моя кров закипіла, мій пелюстка?
  
  
  Він чекав, вирішивши стримати себе, чинити опір її найбільш збудливим пестощів до такої міри, що навіть самий холодний чоловік був би змушений здатися .
  
  
  Его опір було, як завжди, недовгим. Витончені вправні пальці Сунь Лінь грали на його тілі, мучачи, досліджуючи, масажуючи, поки його м'язи напружилися від стримуваної енергії. Потім послідували її губи, її поцілунки, кусання і смоктання, навмисне, ніжне покусування, яке було більшим, ніж він міг винести. Він хрипко задихнувся і кинувся на нах, випустивши приливну хвилю своєї люті раптовим хвилеподібним рухом, від якого вони обидва задихнулися від захвату. Вони разом звивалися на ліжку, живий китайської грі, а потім лежали нерухомі і змучені.
  
  
  Ніжна рука Сунь Лінь погладила його, тіло. А Чой здригнувся. Принаймні , він був далеко не виснажений. Але він повинен був залишити її зараз. Адже він був високопоставленим співробітником китайської розвідки, і справи йшли раніше дівчата.
  
  
  На цей раз ненадовго.
  
  
  Він застогнав від задоволення, коли вона знову почала пестити його.
  
  
  
  Нік сидів у позі, вироблені lotus на товстому килимі своєї кімнати і медитував, але його думки не мали нічого спільного з йогою.
  
  
  Вечора закінчилася, і, на його думку, це був провал. Кратч обірвав його оглушливим ревом, відправив всіх спати, і всі пішли, як слухняні хлопчики. І дівчина теж. Киллмастер Картер слухняно шкандибав разом з іншими. Але, ймовірно, він був єдиним, хто чекав, поки табір заспокоїться, щоб почати розслідування. Якщо б його зупинив охоронець, він би... .. придумав що-небудь.
  
  
  Метапласт, подумав він. Бургдорф не знав, що це було. І що означали металеві кулі. Так що, можливо, метапласт і металеві кульки були одним і тим же.
  
  
  І Ах Чой. Здавалося, китайський сторожовий пес, а на задньому плані ховався полукровка.
  
  
  А потім був той факт, що хтось, коли він не був у своєму
  
  
  номері ретельно оглянув усі його речі, але не настільки ретельно, щоб це не можна було побачити. Але знаходити було нічого. Весь цей час були з ним Вільгельміна, Гюго, П'єр, наручний годинник та запальничка. Бінокль залишився майже на тому ж місці, де він його залишив, і спеціальний запобіжник не зрушив, сигари були цілі.
  
  
  Але, мабуть, господарі були в nen не зовсім впевнені.
  
  
  На жаль.
  
  
  Він потягнувся, позіхнув і жим лежачи на спину на розкішний килим, щоб розслабити тіло тоді вправ. Він був розслаблений, що не чув тихих кроків, що наближаються до его день. Але він почув тихий стук.
  
  
  — Увійдіть, — покликав він, повільно перекочуючись в зручне сидяче положення.
  
  
  Двері швидко відчинилися і зачинилися, і перед ним постала Ільза в довгій вузькій халаті. Вона втупилася на нього.
  
  
  — Я думала, це ви, може бути, здивувалися, — сказала вона приємним хрипким, але трохи напруженим голосом. 'Але,. .. що ти робиш на підлозі?
  
  
  Нік схопився. — Я радий, що мені хоча б були труси, — сказав він не зовсім щиро. «Я тільки що зробив кілька вправ для бадьорості. Вибачте , я не одягнений для прийому відвідувачів. Проходи і сідай.
  
  
  Ільза виглядала сумнівно.
  
  
  — Вип'ємо перед сном, — весело сказав Нік і підійшов до барної стійки, яку так дбайливо надали ему. 'Шампанське? Джин? Скотч? В'єтнамська горілка?
  
  
  Жахливі речі. Скотч, подумав він. Він швидко налив два хороших склянки, простягнув гей одіна і натягнув сорочку.
  
  
  «Може бути, тепер ти відчуєш себе менш сором'язливо», сказав він зі смішком, опускаючись на стілець навпроти нах. «Не знаю, чому чоловіча оголена груди змушує червоніти даму вночі, але щось повинно бути. Тому що ти червонієш і виглядаєш дуже привабливо.
  
  
  Її рум'янець посилився, і вона опустила очі. Її, відчуваю себе ідіоткою, яка прийшла до вас в таку годину, -- сказала вона раптом. «Але тут є атмосфера, яка займається ще не досягла тебе, і я хочу поговорити з хема, хто існує нормально, хто людина ззовні».
  
  
  Я не впевнений, що маю на це право, — сказав Нік, — але йдемо.
  
  
  
  Кратч сидів у великому кріслі у вітальні свого номера і роздратовано дивився на китайця. — Саме час, А Цой, — прогарчав він. 'Де ти був?'
  
  
  Ах Цой sel в кріслі з прямою спинкою і підняв складку штанів.
  
  
  Її думав", - сказав він. Її було не більше, ніж ви повністю задоволені розповіддю цієї людини. Її зв'язався з Лю Ченом по радіо, як тільки зміг зв'язатися з ним, і він підтвердив, що отримав повідомлення від групи Буенос-Айреса — зараз, звичайно, навколо Парижа, в якому говорилося, що Бургдорф трохи затримався і поїде через Лаос. замість Ханоя. Вони чомусь подумали, що так безпечніше.
  
  
  — Так, але з якої причини? — запитав Кратч, потягнувшись за пляшкою і, наповнивши свою склянку.
  
  
  А Чой знизав плечима . «Вони цього не казали. Ви знаєте, що ці повідомлення повинні бути короткими. Може бути, як сказав Бургдорф, по Східній Германій ходять чутки, що в Ханої є шпигуни, які... .. '
  
  
  — Не кажіть мені, що сказав Бургдорф! — обурено вигукнув Кратч. — Я чув його. Її хочу знати, що скаже Періс. Зв'язувався Лю Чен з поштовою скринькою в Парижі, щоб переконатися, що вони відправили це повідомлення?
  
  
  Жовтувата шкіра Чоя зблідла.
  
  
  'Я не знаю. - Ми також повинні бути короткими. Я не можу нескінченно. .. '
  
  
  «Ви можете писати досить, щоб дізнатися те, що нам потрібно знати». - Кратч вдарив важким кулаком по спинці стільця. — І її, раджу вам зробити це зараз. Якого біса у нас немає нічого, крім ідіота в китайському посольстві і номер абонентської скриньки в Парижі для наших контактів? Берися за роботу, слимак!
  
  
  Ах Цой зблід ще більше. Він стояв напружено.
  
  
  «Чи можу їй нагадати вам, містер Кратч, що вам платить мого боку і що я тут, щоб стежити за тим, щоб ви виконували свою роботу? Крім того, гроші у мене на зберіганні. Не зустрінуть ваших інтересах говорити зі мною таким тоном. Кратч вишкірив зуби в гориллоподобной усмішці. — Я не турбуюся про те, щоб отримати від тебе ці гроші, — сказав він майже лагідно. «Я вб'ю тебе однією рукою, щоб отримати те, що хочу, і вся китайська охорона в світі не зможе тобі допомогти. Пам'ятай це, маленька людина. І про що ти думав, кажеш? А Чой стримував свій гнів з здриганням.
  
  
  — Якщо ця людина не Бургдорф, его можуть перевірити, якщо не ваші вчені, це її. Її наказав Сунь Лінь зробити це. Вона, як ви самі знаєте, досвідчена спокусниця. Якщо і є хтось, хто може завоювати його довіру і змусити говорити, так це вона.
  
  
  Кратч витріщився на нього. — Ти маєш на увазі, що сказав агов лягти з ним у ліжко?
  
  
  "Звичайно, чому ні? Те, що вона була у тебе кілька разів, не означає, що вона ваша. Вона мій помічник, і я наказую гей, що робити. Ви не маєте права протестувати.
  
  
  'Протестую?' - Кратч закинув голову й зареготав. — Це не так, мій інтригуючий іншого. Її зовсім не протестую. Ха-ха! Він вдарив рукою об болю ногу і засміявся від задоволення. «Він стає заклопотаним . Ах, так! І руху — я вже бачу, як вони наражаються ще на інший в коридорі перед его кімнатою! Ха, ха, ха, ха! Его звірячий рев луною рознісся по кімнаті, і сльози радості потекли по його щоках.
  
  
  Над чим смієтеся , — гордо запитав А Чой.
  
  
  — Не твоє діло, блідий пердун . А тепер іди звідси і берися до роботи.
  
  
  Ах Цой пішов.
  
  
  Насупившись, він пройшов mimmo кімнати Ільзи в свої покої і приготувався лягти в свою порожню ліжко. Нічого смішного у цій ситуації не було. Анітрохи.
  
  
  
  
  8 - РЕПРИЗА!
  
  
  
  Ільза здригнулася в обіймах Ніка.
  
  
  Вони лежали разом в его фотолабораторії і пестили один одного, відчуваючи ранні стадії занять любов'ю. Далеко вони почули згасаюче відлуння реготу Кратча.
  
  
  «Цікаво, чому він так сміється », — прошепотіла вона. — Думаю, задумав щось жахливе. Він, як людожер по всій казки, який рве людям кінцівки, як крильця льоту. Боже, її ненавиджу цю людину. Він лякає мене, як ніби її маленький ребенкок».
  
  
  — Але ти ж не дитина, — схвально пробурмотів Нік, притискаючись відкритим ротом до соску, що потребує його уваги. Він не поспішав, задобрити ніжну плоть глибоко внизу її життя, посмоктуючи маленький жадібний горбок між зубами, бо такий предмет оксамитового пишноти заслуговував поваги. .. правильного поваги. Він лизав горбок, поки він не розтанув у нього в роті, потім обернувся до іншого.
  
  
  Ільза зітхнула і покрутила своїми прекрасними стегнами, коли його обмацують пальці гладили її пупок, і знову спустилися вниз.
  
  
  — Ні, я не дитина, — прошепотіла вона. «Давайте забудемо про Кратче, ї всьому таборі, ї всім. Його хочу забути себе. Поступово він почав відволікати її увагу.
  
  
  А може, це вона відволікає увагу его, подумав він. Вона трохи поговорила про звірства Кратча, про відданість Визнера своїй роботі, про Хельмуте, притворяющемся її власністю, і про свою самотність, а потім він або вона спритно поклали в іншу постіль. Він дійсно думав, що це вона зробила перший крок. У будь-якому випадку, це вона увійшла в його кімнату без запрошення. Він не думав, що вона така дівчина.
  
  
  Але тепер це так. Він відчував теплий відгук її тіла на його ласки, як вона віддавалася насолоді. Вона напружувалася і нахилялася разом з ним, стогнала, зітхала і стосувалася його тіла руками і зігнутими ногами, які ставали все сміливіше і наполегливіше у міру того, як зростало бажання.
  
  
  Губи Ніка блукали по її тілу, по грудях, стегнах і стегон, повертаючись до очікуючому її роті, поки його руки масажували м'які місця і змушували ih тремтіти від задоволення.
  
  
  "Ах, ви знаєте, як, чи не так?" — видихнула вона. «Ах, так, ти знаєш...» Вона притиснулася до нього і застогнала від захвату, коли він перетворив її тіло в матрац і розтягнувся на ній.
  
  
  У нього все ще були сумніви, але не з приводу її занять любов'ю. Не було нічого штучного в тому, як вона цілувала і горнулася до нього, нічого механічного у спонтанному обертанні ee стегон. Чимало жінок, яких він знав, були навчені використовувати свої сексуальні таланти, щоб заманювати чоловіків в пастку, але Ільза не була однією навколо них. Про що б вона нас прийшла до нього, вона була повністю собою.
  
  
  Хтива, вимоглива і пристрасна особистість.
  
  
  Невеликою частиною свого розуму, він все ще залишався Киллмастером, стриманим і пильним. Інша частина его, розум і все його тіло тремтіли від збудження при зустрічі з жінкою, яка займається готелем бути трахнутой, і все ж відтягувала момент до них тхора, поки зволікання не стало нестерпним.
  
  
  Вона обвила його ноги і притягнула його до себе, і він відчув, ніби поринає в глибокий, тихий басейн, вируючий вируючим глибоко під поверхнею. Кілька секунд вони рухалися разом, два тіла зливалися в одне, два розуму пливли разом в тумані насолоди.
  
  
  Кожен нерв у ih злиплих тілах здався текучому моменту, коли вони дедалі глибше занурювались у темний небуття. Він шепотів гей, безглузді слова, від яких вона зітхала, і її сильні пальці впиналися в его лопатками, а вона шепотіла в ревматизму уривчасті фрази, говорять про те ж, що і її хвилясті стегна.
  
  
  Потім вибухнула сум'яття. Немов виверження вулкана люто пробивалося крізь спокійну поверхню, і тоді всі ілюзії зникли. Вони були чоловіком і жінкою, в сміття займалися тим, що готелі, що жінка повинна була зробити, і вибух був фінальним протистоянням полум'яної пристрасті і натягнутою плоті. Вона поглинула його, коли він увійшов, і вони захиталися від захвату, коли почуття закружляли, а нерви, здавалося, розплавилися у палаючому спеки. Стегна напружилися, роти зустрілися, і фотолабораторія гула від шуму на ліжку.
  
  
  Вони важко дихали і трималися ще один про інший так і міцного, як тільки можуть чоловік і жінка. Повільно, мрійливо voni відокремилися ще один з іншого. але вони лежали разом поруч, майже як один.
  
  
  На деякий час запанувала тиша. Потім Ільза поворухнулася і боягузливо погладила Ніка по губах.
  
  
  — Я щаслива, — пробурмотіла вона. «Дуже щаслива. І раптом вона поцілувала його з ще більшою пристрастю , ніж раніше, якщо це можливо . Его мова хотів ee мову і м'яко схопив його, але раптом вона відсторонилася і подивилася на нього в темряві.
  
  
  
  "Коли?" — наполегливо прошепотіла вона. — Коли ми зможемо вибратися звідси?
  
  
  — Ну, за три дні до запуску, — здивовано сказав він. Вона знала це так само добре, як і він. «Я не знаю, як буде організований від'їзд. Її не питав про це. Ти що , Кратча не знаєш ?
  
  
  Вона проігнорувала його штопора. — Ти впевнена, що це спрацює?
  
  
  «Звичайно, це спрацює. У нас пішли місяці, ми перепробували все . Зброї не складна, ви це знаєте, насправді? Зрештою, це тісно пов'язано з вашою роллю в роботі, чи не так? Нік подивився на нах в темряві, я хочу побачити її обличчя.
  
  
  'Так, але . .. Я не винесу, якщо щось піде не так і нам доведеться залишатися тут довше. Її хочу вибратися звідси. Її хочу піти звідси з тобою.
  
  
  Нік потягнувся до лампи поруч з ліжком і включив її. — Скоро це скінчиться, — лагідно сказав він, дивлячись на її розпатлане волосся і трохи прочинені губи. - Що вас турбує? Що може піти не так?'
  
  
  "Ах, це . .. Вона зробила невпевнений жест і похитала головою. 'Я не знаю. Що-небудь. Я маю на увазі, повинна бути причина, по якій ти не прийшов сюди так, як було заплановано! Тебе хтось переслідував? Хто? Чому?'
  
  
  — Це була просто пересторога, — сказав він, пильно дивлячись на нах. — Я переконаний, що в цьому не було особливої необхідності. Але, моя група вирішила, що це має статися. Не про що турбуватися.
  
  
  Вона зітхнула і докладає свою руку на його . - 'Можливо ні. Тут тільки цей табір; це діє мені на нерви. Розкажи мені про Парижі. .. ні, про вашому навчанні. Її ніколи не була студентом. Її всьому навчився у Карла.
  
  
  «Ну, моя була, звичайно, трохи незвичайною через . ... е-е, наслідки війни, - почав він, заглиблюючись у ретельно підготовлену історію минулого Еріха Бургдорфа.
  
  
  «І як ви опинилися з групою в Буенос-Айресі?» Він розповів, гей. Вона запитувала про це і багато чому іншому .
  
  
  Це були самі безглузді питання, які він коли-небудь чув; вони вразили його так само, як і вона. Здавалося неймовірним, що хтось, послав ee за інформацією від нього, веде себе так прямолінійно. І тепер він знав, що вона була надіслана. Вона знову запитала, стурбована шпигунами, нібито нишпорять по Ханою. Він знову запевнив її, що боятися нічого. Але сам він не сказав агов обладнання всьому цьому, і вона нічого не знала про так званих шпигунів, коли вони разом були на вечорі.
  
  
  Іншими словами, цілком для estestvenno, що потім вона поговорила б з Крутіше або Визнером і погодилася б або, можливо voni, запропонувала б гей заспокоїти підозрюваного і задати кілька розумних запитань. Біда була тільки в тому, що її питання були зовсім недоречними. З тим же успіхом вона могла б сказати: «Слухай, мене послали спокусити тебе, дізнатися, чи дійсно ти Бургдорф. Це ти чи ні?
  
  
  Нарешті він позіхнув і сказав: «Завтра буде ще один напружений день. Ми повинні просто піти спати. Мені відвести тебе додому або ти залишишся на ніч? Це було не дуже елегантно, але він готель знати. Було ще будь-що, що він готель зробити, і який би бажаною вона нам була, це буде заважати.
  
  
  — Я краще піду, — сказала вона. — Але, звичайно, немає необхідності відводити мене в мою кімнату. Це було б . ... бути дуже помітним.
  
  
  Вона встала, швидко ковзнула в халат і обернула навколо его красивого скульптурного тіла, яке так багато обіцяв і мир всім! всі. Нік став позаду нах і взяв її груди в свої руки.
  
  
  — Спасибі, — пробурмотів він, притулився до неї і поцілував в шию.
  
  
  На мить він відчув, як знову піднімається в партії туги, і він помітив те ж саме в ній. Хема б вона була, вона була захоплюючою дух, бажаною, створеної для любові. Вона докладає свої руки на його і міцного притиснула ih до себе. Потім вона швидко відірвалася від нього й підійшла до дня.
  
  
  — Дозвольте мені, — галантно сказав Нік. Він відкрив двері і швидко подивився наліво і прямо. Нікого не було видно, і все решта день були закриті. В іншій частині будівлі до нього долинали звуки войовничої німецької симфонії. Гельмут? він задумався . Він також задавався питанням, хто живе в кімнаті навпроти, его , по одній небагатьох, яких він не бачив, і вирішив, що скоро зажене її в кут.
  
  
  Він посміхнувся Ільзе і пильно подивився гей, в очі.
  
  
  — Ви збираєтеся розповісти лікарю Визнеру про нашої приємної зустрічі? — запитав він дуже м'яко.
  
  
  Вона відкрила очі, і кров кинулася геть, в обличчя.
  
  
  — Що... я... чому? Вона стримала свої слова. Погляд її був холодний, а особа гаряче. — Не говорити про такі речі, — натягнуто сказала вона і відвернулася.
  
  
  — Так, — сказав Нік. — Ви маєте рацію. До побачення.'
  
  
  Вона йшла швидко, не озираючись, по килиму. хода з високо піднятою головою і обурено погойдуються стегнами.
  
  
  Нік спостерігав за нею. Це був дуже приємний вечір, хоча, схоже, Таггарт мав рацію, коли назвав її стервом. Тим не менш вона йому подобалася, і не тільки з-за того, що вона зробила з ним у сміття. Це було дивно, це було суперечливо, але в сутності вона здавалася ему чесною.
  
  
  Хвилину тому він був в душу, тихо наспівуючи собі під ніс ледачим баритоном.
  
  
  — О, вона завжди вірна своєму дядькові, — заспівав він раптом весело, — по-своєму розсуду ніколи не покидає дядька. Багато хоробрі серця сплять ночами, так що стережіться, стережіться». Дійсно, бережися, сказав він собі. Бургдорф так би не співав. Що співав би Бургдорф, якщо б він співав?
  
  
  Він не знав пісні про ракети і замість цього насвистував Бетховена, поки не освежился. Він вийшов з кабінки, схопив рушник і застиг як укопаний. Він не міг бачити двері спальні, але чув звук.
  
  
  Звук дверної ручки.
  
  
  Хто-небудь входив або йшов? В кімнаті було зовсім тихо.
  
  
  Вільгельміна і інші його друзі були на місці і в межах досяжності, але доктор Бургдорф не очікував зустрічі з нічними відвідувачами зі зброєю в руках.
  
  
  Можливо, Ільза повернулася.
  
  
  Нік обернув рушник навколо талії і підкрався день до ванної.
  
  
  Потім першого погляду він подумав, що Ільза дійсно повернулася. І тут він побачив, що ця дівчина зовсім не схожа на німецьку блондинку, яка займається тільки що лежали в его сміття.
  
  
  — Як мило з твого боку прийти, — сказав він і ввійшов у кімнату. "Але я не думаю, що ми знаємо ще інший?"
  
  
  Вона ліниво посміхалася з его подушки, а очі її були глибокими і загадковими під довгими віями.
  
  
  Її тебе знаю , — сказала вона хрипким, ритмічним голосом. «Його, її, Лин Суй». Вона сіла граціозними котячими рухами, і тонка нічна сорочка, вже розстебнута у шиї, спустилася гей плечі трохи нижче. 'Не надто було пізно прийти? Її чула голоси у твоїй кімнаті, тому її чекала у вітальні навпаки. Це була друга жінка-вчений, чи не так? Ця холодна німецька штучка? Вираз відрази спотворило її прекрасні оливкові риси. «Вона живе тільки своєю роботою».
  
  
  — Дуже схоже, — сказав Нік. Його очі блукали по ee маленької, але чудовою грудей. — Ви вибачте мене, поки її одягаюся?
  
  
  'Одягаєшся?' Сунь лінь хрипко засміялася і подивилася на нього з неприхованим задоволенням. — Тобі не слід одягати це тіло. Жінці приємно на це дивитися». Її погляд ковзнув по его мускулистої грудей і зупинився на рушник. «Велике задоволення. Її також віддаю перевагу носити мало одягу. Тобі подобається дивитися на мене?
  
  
  «Відмінно», — сказав Нік, дивлячись на чудове голе стегно. — Ти готелем поговорити зі мною?
  
  
  Сміх вирвався через її привабливого горла. — Ах ви, німці, ви смішні! Звичайно, її готелю. Її готелю розповісти вам про звичай, який ми знаємо тут, у В'єтнамі. Ти бував тут раніше?'
  
  
  Нік похитав головою.
  
  
  — Тоді вам захочеться дізнатися, який звичай, чи не так? Але я її бачу, у вас є шампанське. Мені подобається шампанське. Налий мені трохи, і давай поговоримо. Але мені не подобається твоє ліжко. Це занадто голосно.' Вона встала, гладка, як джин у пляшці, і кинула подушки на підлогу. — Я збираюся сісти тут. Ти теж, чому ти так далеко. Нік зайнявся пляшкою і своїми думками. Сунь лінь перебила його.
  
  
  — У тебе прекрасне тіло, — м'яко сказала вона. Широкі плечі, дуже сильні. Гарні ноги.
  
  
  — Спасибі, — сказав Нік, відкриваючи пробку.
  
  
  — М жінка, — задумливо сказала Сунь Лінь. — М німкеня. З нею дуже холодно, чи не так?
  
  
  "Ах, дуже холодно." - Нік похмуро похитав головою. — Зовсім не те, що я чув про жінок Сходу. Він наповнив склянки і сель поруч з нею.
  
  
  — Ось, — сказала вона, поплескуючи по килиму поруч з собою. «Ви не заперечуєте проти сексу?» Там, звідки родом її, ми не використовуємо стільці і ліжка. Але шампанське її швидко полюбила!» Вона посміхнулася і, мабуть, пила з задоволенням.
  
  
  — Привіт, — сказав Нік. Він відсьорбнув навколо своєї склянки, намагаючись не дивитися на крихітний пучок пуху, який визирав з-під зяючої нічної сорочки. — Про який звичай ви готелів поговорити?
  
  
  Вона докладає маленьку ідеальну руку йому на стегна. — Ти не заперечуєш, якщо його доторкнусь до тебе. — Це частина звичаю. Ви знаєте, коли у нас є почесний гість у В'єтнамі, ми робимо його бажаним гостем. Господар будинку віддає йому в дружини свою дочку, щоб він був щасливий. Це не село, а В'єтнам, і ви тут почесний гість. Голос чому її прийшла до вас. Її добре до тебе, і ти добре обладнаний до мене.
  
  
  Вона мило посміхнулася і проводила пальцями по його нозі.
  
  
  «Це дуже мило, — сказав Нік, — але я взагалі не планую одружитися».
  
  
  "Ні, не одружуватися!" - Вона щасливо розсміялася. «Не обов'язково одружуватися, щоб насолоджуватися жінкою. Але не так, як ніби ми одружені, а як ніби я твоя коханка, так що тобі тут буде дуже добре. Тобі тут подобається? Мені не подобається цей табір.
  
  
  «Ну, я повинен сказати, її знаходжу це гостинність надзвичайним», — пробурмотів Нік. — Що ти маєш проти?
  
  
  Вона виразно знизала плечима. «Це відокремлено, це потворно. А цей Кратч, він звір.
  
  
  — Всі тут ненавидять цієї людини? — запитав він, допиваючи свій стакан. «Я думаю, що він організував все чудово».
  
  
  «Вау, організовано. Що в цьому чудового. Це все, що вас, німців, хвилює. Але є речі і важливіші цього. Її маленька рука погладила куточок рушники і, мабуть, випадково підняла його.
  
  
  'Що тоді?' — запитав Нік. Він задавався питанням, як багато може знати це спокусливе істота про метапласте і проекті. — Будь милим, — сказала вона, забираючи його склянку з його пальців і ставлячи його поряд зі своїм . 'Tack.' - Вона вільно обвила руками його шию, і її губи зустрілися з його . Але не довго. Ee мова відкрив рот і стрибнув всередину.
  
  
  Це був досвідчений поцілунок, гарячий, інтимний і повний захоплюючих обіцянок, смак того, на що здатне інше її тіло.
  
  
  «Доторкнися до мене, — прошепотіла вона, — доторкнися до мене». Вона відірвала свій рот від його rta рівненської настільки , щоб вимовити слова, а потім притулилася до нього м'якими відкритими губами. Одна навколо її рук опустилася на одну секунду, яка займається потрібна, щоб стягнути рушник, і повернулася , щоб притиснути його голову до своєї . Вона потерлася своїм тілом об його , туди-сюди, туди-сюди, і він відчув, як нічна сорочка зісковзнула, і м'які грудей притиснулися до йому.
  
  
  Він потягнувся до шовковистим складкам нижче її талії і провів рукою по чекає м'якої плоті. Її ноги зімкнулися навколо його пальців. Він відчував, як слабо б'ється її пульс.
  
  
  Довгий поцілунок закінчився, коли вона ахнула, і він прибрав руку. Ee власні мізинці опустилися і схопили його.
  
  
  "О, ні. не зупиняйся зараз, прошепотіла вона. 'Більше. ценымногие більше! Лягай поруч зі мною, і її принесу тобі задоволення, якого ти ніколи раніше не відчував.
  
  
  Він сумнівався в цьому, хоча його складати долар билося швидко. Він обхопив її обличчя і змусив щороку на ньому.
  
  
  Він запитав. — Ти так послужливий до всіх в таборі? «Або іноді вільні, щоб попрацювати над проектом»
  
  
  Вона відсторонилася з ображеним виразом обличчя.
  
  
  'Їй казала тобі . .. це для почесного гостя. А що всі ці інші? Вони ніщо. Робота над проектом. Що я знаю про це? Для мене це нічого не означає, як і для інших чоловіків. Але ти . .. хіба ти не хочеш, щоб ми любили один одного? Для мене ганьба, якщо ви не знайдете мене привабливою. Вона опустила очі, але руки були зайняті. «Мені сумно», — прошепотіла вона. «Назвіть мене милою, будь ласка. Її зроблю тебе дуже щасливим. Вона нахилилася і поцілувала його туди, де були її руки.
  
  
  — Я повинен закрити двері, — пробурмотів він, піднімаючись на ноги.
  
  
  Вона засміялася, зняла тонку нічну сорочку і ліжка, абсолютно гола, на товстий м'який килим.
  
  
  Вона хихикнула. - "Ніхто не прийде сюди,"
  
  
  — Ніколи цього не знаєш, — сказав Нік, задвигая засув на день. Він все ще чув слабку музику з-за день. Десь у ночі він почув звук наказу і тупіт чобіт. Зміна караулу біля будинку Ульріха Кратча. Він подумки відзначив час і повернувся до дівчини. Вона схопила його і повалив на землю поруч з собою.
  
  
  — Я покажу тобі, — прошепотіла вона. «Ти нічого не роби, її перша, її тобі покажу».
  
  
  Вона згорнулася, як тигрова кішка, і присіла між его нога. Її маленький ротик був метушливим, спочатку грайливим, м'яким і навіть обережним, і він тремтів від передчуття того, що повинно було статися, змушуючи себе зберігати пильність. Він міг би, звичайно, вигнати її, але... Тепер вона була менш грайливою і набагато більш рішучою. Крихітні гострі зуби встромилися в його шкіру, блискучий мова закружляв і закружляв, як метелик, а потім ніжно пронизав ee маленькими, влучними уколами. Темне волосся торкнулися його стегон, а пальці стиснули і погладили задню частину його нога.
  
  
  Хоча він розумів, що вона грає на nen, як на інструменті, він насолоджувався цим майже всіма фібрами своєї істоти. Майже. Бо не в природі его було бути пасивним або повністю підкорятися залп іншого. Він насилу стримував себе і маніпулював нею так, що він менше був у владі її, а вона більше його, і тоді він дав гей зразок своєї власної доблесті.
  
  
  Вона добре пручалася, використовуючи всі прийоми мистецтва спокушання, щоб стимулювати і порушити його ще більше, і він усвідомив ih всіх. Ih зустріч на пухнастому килимі перетворився в двобій двох чуттєвих, рухомих тіл і двох разумов, не поступаються один одному в сексуальному досвіді. І все ж він намагався не надто явно демонструвати свої здібності, так як не дуже вірив у здатності німецьких вчених у цій галузі. Він дозволив гей, дати те, що у нах було, опираючись повної капітуляції і зберігаючи частину свого розуму холоднокровним і аналітичним. Вона сказала йому, що вона теж була послана, щоб викрити його, і що на цей раз відправником, імовірно, був А Чой. Розвідка'? — задавався питанням , коли її чуттєве тіло звивалося поруч з его. Він майже повинен був зрозуміти це, подумав він, і обійняв Сунь Лінь, змусивши її застонать від задоволення.
  
  
  Потім вона стрибнула на нього, як тигриця, і накинулася на нього так сповзає, що він подумав, що бій закінчиться подвійним нокаутом в лічені секунди. Але він недооцінив її. Її лють раптово перетворилася на мляві котячі рухи, які відтягували найкращий момент, але зберігали тліючу пристрасть. Вона була чарівницею, східної блудницею, сиреною, провідною його манівцями до неминучої загибелі.
  
  
  Нарешті вона скрикнула і осідлала його, її ноги вдарилися об його боки, неначе вона була конем-амазонкою, раптом спешившей до своєї мети. «Дай, дай», — простогнала вона, б'ючи його своїми маленькими кулачками.
  
  
  Він дав. Вона дала в свою чергу. Веб-лампи в кімнаті, здавалося, ставав яскравішим, гасла і знову спалахувала, поки ih тіла тряслися ще один про іншого. Це був довгий екстатичний момент, такий напружений, що він майже пролунав пронизливо, як крик захвату. Потім воно повільно згасло.
  
  
  Сунь лінь скотилася з нього і уткнулась особою в подушку з довгим тремтячим зітханням. — Було дуже мило, — пробурмотіла вона і тут же заснула, як кішка.
  
  
  Нік зібрав свої розрізнені думки. З обслуговуванням тут все було в порядку, але в нього були інші справи. Він дав гей відпочити кілька хвилин, потім ніжно торкнувся її темного волосся.
  
  
  «Це був теплий і чудовий прийом», — сказав він. — Але я думаю, тобі краще піти зараз.
  
  
  Вона повернула голову і простягла до нього руки, відразу прокинувшись.
  
  
  — Ні, декарт не зміг мене в ліжко. Тепер це буде не так складно. Ми поспим деякий час. Тоді ми зробимо це знову.
  
  
  — Сунь лінь, ти не можеш залишатися, — твердо сказав він, встаючи. «Вже пізно, проект в залі на самому важливому етапі, і я впевнений, що у нас обох буде багато-дель-завтра».
  
  
  Фу, працювати! сказала вона презирливо. — Я не маю до цього ніякого відношення. Хіба я не була доброю до тебе? Ти думаєш, їй — платна річ, яку можна використати, а потім викинути?
  
  
  Він міркував про роботу, він лестив ей; вона трохи поплакала.
  
  
  Нарешті вони лягли спати разом.
  
  
  Нік прислухався до кроків охоронців в темряві і повільного дихання поруч з собою. Були способи вивести її, поки він проводив розслідування, але на даному етапі вони були досить радикальними, і, безсумнівно, викликали б коментарі.
  
  
  Ніч тягнулася. Іноді вони спали, іноді трохи розмовляли, іноді займалися іншими справами. Нарешті вона занурилася в те, що, здавалося, глибоким сном без сновидінь.
  
  
  Він почекав якийсь час, потім мовчки зісковзнув з ліжка. За спиною зашуршали простирадла.
  
  
  "Куди ти йдеш?' — запитав Сунь Лінь.
  
  
  — Тобі справді потрібно питати? — роздратовано сказав він і на мить затримався в кабінці поруч з душовою кабіною. Потім він повернувся в ліжко.
  
  
  Сунь лінь обняла його.
  
  
  — Будь милим, — пробурмотіла вона. «Скоро світанок. Тоді її й піду. Старий добрий Киллмастер, гірко сказав він собі. Попався, як щур в капкан. М'яке, спокусливе падіння. Ну, якщо так повинно було бути, то так тому і бути. Завтра буде інший день.
  
  
  Він піддався її наводящим на роздуми пестощів і впав на нах, важко дихаючи в третій раз.
  
  
  
  
  9 - ХТО БОЇТЬСЯ ГЕЛЬМУТА ВУЛЬФА?
  
  
  
  Сонячний святий пробивалося крізь листя дерев і яскраво освітлював великий комплекс замаскованих будівель. Машини гуділи. Годинні незворушно ходили взад і вперед.
  
  
  Величезна фігура Ульріха Кратча вийшла по всьому житлових приміщень і покрокувала по території.
  
  
  Ой Чой! — заревів він . «А Чой! Де ти, кравець візьми? Ти там! Він зупинився перед одним навколо нерухомих часових зовні майстерні і подивився на нього зверху вниз. - « Де твій бос».
  
  
  «Він в радіорубці, сер », — відповів охоронець.
  
  
  «Радіорубка? Це було саме час. Ой Чой! Кратч різко повернувся і закричав голосніше. Назустріч йому з радіорубки вибігла струнка фігура.
  
  
  - Будь ласка .
  
  
  «Нарешті ти тут, ублюдок!» — заревів Кратч. 'Йди сюди!' А Чой підбіг до нього.
  
  
  Вами цікавляться в Ханої, мій дорогий Кратч, — сказав він з натягнутою посмішкою. — Можливо, буде розумніше, якщо ви поговорити з ними. .. '
  
  
  — Хіба вони тебе не чують, — сказав Кратч, знизивши голос до хрипкого бурмотіння. "Чув що-небудь від Лю Чена?"
  
  
  Ах Чой похитав головою і озирнувся, немов очікуючи знайти поруч з собою доктора Еріха Бургдорфа, чого він не знайшов. «Він відправив повідомлення в Париж, але досі тхір не отримав відповіді.
  
  
  'Ще немає?' - Об'ємна груди Кратча набух від гніву. — Чень Лю ще більш компетентним, ніж ти? Хіба Париж не чує его? Повинен їй кричати, щоб отримати результати? Ви обоє дурні.
  
  
  В роті І Чоя здригнувся мускул. «Ви не можете говорити з номером абонентського ящика», — прошипів він. «Ви повинні чекати відповіді, який рідкісних лікувальних буває негайною. І її ще раз нагадую вам, що ви перебуваєте на службі моєї країни і що вони очікують, що k ih розвідникам будуть ставитися з повагою».
  
  
  "Повага, фу!" — сказав Кратч, випльовуючи з презирством. "І Лин Сунь - у нах були результати."
  
  
  Ах Чой кивнув. - «Перша зустріч була задовільною», — сказав він.
  
  
  Маленькі оченята Кратча заблищали від інтересу. — Що вона стало відомо?
  
  
  Ах Губи Чоя скривилися в злобну усмішку.
  
  
  «Як коханець він нагадує гей людини з двома дерев'яними ногами замість однієї, і між ними нічого немає». Він швидко повернувся, перш ніж Кратч встиг завдати удару, і метнувся до житлових приміщень.
  
  
  Кратч люто загарчав і зробив хиткий крок за ним, піднявши масивну руку. Потім він вилаявся і повернувся на підборах, з обличчям, схожим на грозову хмару.
  
  
  Доктор Візнер підняв очі від робочого крісла у своїй лабораторії. — Будь Ласка, Кратч. Це точні інструменти. Не могли б ви трохи обережніше ходити?
  
  
  — Мені плювати, — прогарчав Кратч. — Де Бургдорф?
  
  
  Десь з Ильзой. Він щойно був тут. Візнер схилив свою левову голову над своєю роботою. «Ми ретельно обговорили креслення, і його повинен я сказати, що він справляє враження дуже компетентної людини».
  
  
  - 'Дійсно. А що думає про nen Ільза?
  
  
  «Практично те ж саме. Він вільно говорив про своє минуле і освіту, і все, що він говорив, було правдою. Її починаю вірити, що ми помилялися, проявляючи підозри. Було важко переконати його, що мені не потрібна його допомога, особливо якщо врахувати, що Гельмут не в настрої працювати».
  
  
  — Ой, складно, кажеш? — пробурчав Кратч. — Надто схвильований, так? Я думаю, він планує продовжити свою шпигунську діяльність». Візнер похитав головою. 'Анітрохи. Її б сказав, нормальний інтерес і розчарування. Він з сумнівом подивився на Кратча. — У Ільзи є ідея, що він знає про наші підозри і ставиться до цього дуже серйозно. Це нормально, я думаю. Але я думаю, що в цьому є небезпека. Припускаючи, що він той, хема здається, — член групи Буенос-Айреса, хто може сказати, що його відданість не зміниться, якщо він виявить, що його в чомусь підозрюють?
  
  
  Ба! Мені плювати на його лояльність. - Кратч схопив лабораторний табурет, засунув його під свою неповоротку дупу і селл, як велика сердита жаба на маленькому кущі водяної лілії. «Він мені більше не знадобиться, коли робота буде зроблена. І, ймовірно, не зараз.
  
  
  «Можливо, немає», — погодився Візнер. «Але не забувайте, що німецька група вже багато разів доводила свою корисність вашим китайським друзям. Не виключено, що є й інші нові російські проекти, для яких китайцям необхідно ih подальшу співпрацю. Оскільки я думаю, що тобі потрібен мій досвід». - В його приємному голосі звучали холодні загрозливі нотки, і відповідне вираз очей. — Я б не був так впевнений в цьому, Візнер, — тихо прогарчав Кратч. — Я б не був такий впевнений у цьому. А що стосується Бургдорфа, то ви кажете, що тепер повністю ему довіряєте і мають намір дозволити йому було вести справи ? Тому що я не збираюся йому довіряти. І їй віддаю накази тут .
  
  
  «Ні, ні, я не це мав на увазі, — сказав Візнер. — Я просто пропоную ставитися до нього з обережністю. Нехай він попрацює зі мною над спусковим механізмом, щоб у нього була робота, і він побачив, що мені це на самому делле не потрібно. Таким чином, її можу стежити за ним більшу частину часу. А в іншому, є й інші способи зайняти його. Він посміхнувся. Голос чому Ільза зараз показує ему більше будівель і споруд, що ми вчора. Це змусить його відчути, що ми йому довіряємо. І зрештою, єдине, від чого ми його утримуємо, це тут. І завжди є хтось, хто чекає цього».
  
  
  — Хм, — сказав Кратч. — Ти впевнений, що він не може виманити інформацію у дівчини?
  
  
  — Я переконаний у цьому. Вона знає, що добре для нас. А тепер, містере Кратч, її повертаюся до роботи. Тепер, коли всі частини готові, стає цікаво». - Візнер зітхнув. Її шкодую тільки про те, що наш перший постріл не дасть негайних результатів. За два місяці до наступного запуску в США! І навіть тоді їм може пощастити.
  
  
  — Гм, — знову сказав Кратч, але на цей раз его, похмуре обличчя спотворилося злісною радістю. «Ха-ха, дорогий інший. Її приховував від тебе одну дрібницю. Його важка рука врізалася у дерев'яну стегна, і величезна ступня тріумфально стукнула по підлозі.
  
  
  "Приховували?" — холодно запитав Візнер. "Чому, якщо її можу запитати ?"
  
  
  — Ні, ти не можеш. Її все ще ось чекаю підтвердження і подальших подробиць від мого агента в Москві, але зараз можу вам сказати, що "Петровськ I" буде спущений на воду в Ярослове через чотири дні. На борту буде як мінімум троє чоловіків, а може і більше. Це щось чудове, Візнер, щось чудове. Якщо нам це вдасться, ми зможемо довести, що ми можемо зробити сенсацію. Але якщо ви зазнаєте невдачі... — Він погрозливо усміхнувся, — якщо ви зазнаєте невдачі, вас чекають вражаючі наслідки.
  
  
  'Чотири дні!' — сказав Візнер. — У нас навряд чи залишиться час на самі елементарні тести! Що якщо . .. '
  
  
  Нема чого думати! Ви йдіть на роботу і домагаєтеся результату, навіть якщо вам доводиться працювати кожну ніч». - Кратч зі стуком піднявся зі стільця. — І ще одне. З цього моменту її подвою охорону. Вони залишаються тут, незалежно від того, працюєте ви чи ні. Її наказав їм патрулювати територію в подвійній кількості, і вони стежать за житловими приміщеннями як для техніків, так і для нас. На даному етапі нічого не може піти не так, або мене звуть не Ульріх Кратч. Він провів м'ясистим вказівним пальцем під носом Визнера, потім різко повернувся і затопал геть. - 'І це не тільки тому, що тут Бургдорф,
  
  
  — додав він через плече, підхід до дня. «У такий час потрібно спостерігати за усіма. І крім того, її хочу. звичайно , не те, щоб ви відчували себе самотніми у майбутні довгі ночі. Ха-ха-ха!
  
  
  
  "Ха, ха, ха!" — засміявся маленький приймач під коміром Ніка. Важкі shaggy Крутча захлюпали далеко і зовсім зникли. Нік вимкнув пристрій і подивився на телевізійний монітор перед собою. Було ще п'ятеро, але Ільза включила тільки один, перш ніж надіти навушники і зв'язатися з Гельмутом. Вона все ще розмовляла з ним, і її маленькі вуха були закриті навушниками.
  
  
  Шкода, що Кратч не замовк, або що Ільза не подзвонила Хельмута кількома хвилинами раніше. Нік обмірковував слова здорованя, дивлячись на зображення довгою тонкою ракети, підноситься в півмилі від свого бетонного п'єдесталу.
  
  
  «На борту буде як мінімум троє чоловіків, а може і більше...» З цього моменту Нік почув розмову, можливо, запізнившись усього на кілька секунд. Принаймні, тепер він знав, що Кратч мав намір подвоїти безпека. Але навряд чи це можна назвати хорошою новиною.
  
  
  Нік тихо вилаявся і подивився на Ильзу. Вона все ще була занурена в розмову з Гельмутом, і її обличчя раскраснелось. Може бути, він міг би увіткнути один навколо своїх спеціальних мікрофонів під панель управління. Він вирішив не робити цього. У нього залишилося тільки два, і, ймовірно, знайдеться, краще місце для них. Замість цього він уважно досліджував великі розподільні щити і панелі. Вони утворювали заплутаний і збиває з пантелику візерунок, але він вже бачив такі речі раніше, і дізнавався багато навколо того, що бачив.
  
  
  Ільза зняла навушники і повернулася до Ніку. Її рум'янець шталь ще густіші, ніж раніше, а губи затремтіли.
  
  
  — Я не можу відвести тебе туди зараз, — сказала вона, тремтячи. «Він не має права відмовити, але він в такому поганому настрої, що з ним неможливо розмовляти. Ви не заперечуєте, якщо ми підемо пізніше, коли він піде?
  
  
  — Я б вважав за краще це, — чесно сказав Нік. — Що його турбує зараз?
  
  
  Вона глибоко зітхнула. — Ти, — сказала вона. — Він ненавидить тебе за... ... з-за того, що, на його думку, сталося минулої ночі.
  
  
  — Чому він вирішив, що щось сталося минулої ночі? — м'яко запитав він.
  
  
  «Мабуть, він усвідомив», — сказала вона, і тепер її обличчя горіло. 'Куди б ви готелі йти? Ви бачили практично всі. Нік підійшов до дня диспетчерської і зупинився там. Вона не дивилася на нього.
  
  
  Тому в лабораторію, — сказав Нік, — щорічно, як справи у Визнера. Він повинен бути готовий до відправки креслень в майстерню, і йому може знадобитися допомога.
  
  
  О, ні. Її так не думаю, — поспішно сказала вона. Він дасть вам знати, коли буде готовий. Ви не повинні відчувати себе обділеним; це его методом роботи. ти . .. ти ще не бачив мою кімнату. Підемо туди ненадовго? - Приваблива ідея, — м'яко сказав він. А можна ще зазирнути в кімнати Визнера і Кратча? Її бачив, ну так, мимохідь, що в мене виникло відчуття, що я нікому не потрібен».
  
  
  — Але це смішно, — сказала вона з невпевненою усмішкою. — Ти потрібен нам тут. Давай виберемося з цієї в'язниці».
  
  
  Двоє озброєних охоронців стояли біля дверей диспетчерської.
  
  
  Нік пішов за її спокусливою округлої дупою, коли вона вела його по довгому низькому тунелю до сходами. Він вже бачив велику частину споруд, і всі вони були розроблені, щоб витримувати спеку і удари ззовні. Кратч і його соратники знали, як подбати про себе, похмуро подумав він.
  
  
  Він прийшов до такого ж переконання, коли Ільза показала ему апартаменти нагорі. Кімнати Кратча були гігантських розмірів, як і вся меблі — величезна ліжко, величезний письмовий стілець, величезні стільці і все дуже розкішне . Дві кімнати Визнера були дещо менше і ефектніше, але теж нагадували номерів розкішного готелю. Его великому різьбленому столі не було нам клаптика паперу, книги на полицях вздовж стін стояли акуратними рівними рядами, і навіть маленький картотечна шафа поруч з кріслом був вільний від звичайного безладу. Незважаючи на дорогу, зручну обстановку, кімнати Визнера здавалися акуратними.
  
  
  — Непогано, — схвально сказав Нік, беручи останній мікрофон на долоню і притискаючи його до столу. «Він зовсім не божевільний».
  
  
  — Моя кімната поруч, — сказала Ільза. «Не хочеш випити перед обідом».
  
  
  — Трохи зарано, але чому б і ні, — сказав він і пішов за нею через суміжну двері. У нах була велика вітальня-спальня, дуже схожа на його власну , але в ній була типова жіночність і запах п'янких брас.
  
  
  Вона мовчки налила склянки, потім різко повернулася до нього.
  
  
  «Минула ніч обійшлася мені недешево». - Вона зробила великий ковток навколо своєї склянки і подивилася відкрито на нього. — Думайте що хочете про те, чому їй прийшов, але якщо ви думаєте, що я шкодую, ви помиляєтеся. Ти думаєш, це було так жахливо?
  
  
  Якого біса вона задумала? - він задавався питанням , але її тон здивував його. І вона, безсумнівно, була дуже красивою.
  
  
  «Як я міг так себе почувати?» — м'яко сказав він. — Ви... ви... чарівні. Одним словом, це було здорово». Він погладив шовкові волосся, кучеряве над її вухами, і легенько поцілував її в губи.
  
  
  "Тоді доведіть це", сказала вона люто, відставляючи склянку в бік, як ніби в nen був злий. 'Доведіть це!' — підтвердив вона, притискаючись до нього своїм тремтячим тілом. Її раптовий поцілунок обпалив його губи, і він відчув, як стрімко забилося її складати долар.
  
  
  Це був короткий, але захеканий шлях до ліжка.
  
  
  Ih шведів частина за частиною падала на підлогу.
  
  
  На цей раз довга прелюдія була непотрібною. Ih тіла вже звикли один до одного, і вони разом каталися по ліжку в безмовному екстатичному захваті, перш ніж почулися тихі стогони задоволення.
  
  
  Мило, мило, мило, — шепотіла вона, обхопивши его всій податливою силою свого прекрасного юного тіла.
  
  
  Всій території готелю, а раптом просіла, і ih охопило палаюче тепло. †
  
  
  Все було скінчено, раптова пристрасть, швидке вибуховий задоволення, бурмотіння прощальних слів.
  
  
  Коли Нік пішов нах вона виглядала рум'яної і розслабленою, як задоволене хмарина в жіночому вигляді.
  
  
  Він був здивований. Втішений, але і здивований . Якби було наказано зайняти его, вона б дивним чином досягла успіху. Але з якою щирістю!
  
  
  Він зупинився біля відкритої день житлового приміщення і вдихнув гнітючий післяполудневий повітря. У дівчини було щось, до чого він не міг дотягнутися. На цей раз вона нічого не просила, вона віддалася йому в дар без зобов'язань, як якщо б вона загладила свою провину. І, звичайно ж, не було рішенням поговорити про метапласте. Нік спохмурнів і повільно пішов у свою кімнату. Тепер, коли Візнер тримався на страху, а Кратч подвоїла охорону, було б тільки винайти що-небудь до того, як закінчиться його час. І це, звичайно ж, було тоді, коли Візнер перевірив логгер-спусковий механізм і виявив, що він несправний.
  
  
  Він зупинився на день своєї кімнати і шталь шукати тонку дріт, яку він сунув у щілину потім того, як китайський слуга закінчив свою кімнату. А в кімнаті він почув тихий звук висунутого потайки скриньки.
  
  
  У нього була одна втомлена думка, перш ніж він потягнувся за цигарками і запальничкою: будь Ласка, Боже, що це не Сунь Лінь. Потім, з сигаретою в роті і запальничкою в руці, він відкрив двері і увійшов, як чоловік, якому на все наплювати.
  
  
  Доктор Гельмут Вульф підняв очі від відкритого ящика, стілець з китайської різьбленням. В одній руці він тримав товсту сигару, в іншій — бінокль Ніка. — Привіт, Бургдорф, — сказав він, і очі його були сповнені ненависті.
  
  
  — Привіт, Вульф , — ввічливо сказав Нік. — Якщо ви шукаєте Ильзу, боюся, ви там не знайдете. А якщо ви шукаєте щось ще, скажіть мені, і я можу вам допомогти.
  
  
  — Мені не потрібна твоя допомога, — повільно сказав Вульф. - « Я думаю , що вже знайшов те, що хотів». Він покрутив бінокль в руці і подивився на нього з брудною посмішкою. А Чхве обшукав твою кімнату, але не надто старанно . Може бути, ви захочете розповісти мені, як працює цей пристрій, перш ніж передам її его Кратчу. І ви можете сказати мені, поки її выкурю одну з зустрінуть ваших чудових сигар. Він з вдячністю понюхав аромат і зціпив його між зубами. М'язи Ніка напружилися. Правда, це був звичайнісінький потік, але від напруги у нього згустилася кров. Незграбні пальці Вульфа напружилися, коли він порався з правою стороною бінокля. Так, до речі, її озброєний, — додав Вульф, його забинтованная рука ковзнула під куртку і витягла пістолет. — Отже, якщо ви планували напасти на мене, вас попередили.
  
  
  Атакувати вас? Ви хороший чоловік!' — сказав Нік, обурений і одночасно здивований. Нащо мені це? Мені, звичайно, не подобається твоя ідея, - і пістолет, якщо нібито на те пішло, - але я не збираюся на тебе нападати. І ідея розібрати мій бінокль! Ти збожеволів?' - Він підніс запальничку до сигарети.
  
  
  Вульф раптом пірнув. Дротик пролетів mimmo його голови, не заподіявши шкоди, і сигара випала iso rta, коли він закричав: «Кинь цю штуку! Її знаю ці трюки, кинь це на килим позаду себе, або буду стріляти».
  
  
  — Тепер її знаю, що ти божевільний, — спокійно сказав Нік, запалюючи сигарету. «Фокуси з запальничкою! Мені цікаво, що ви придумали.
  
  
  Вульф випростався. У перев'язаною руці у нього все ще був пістолет, а в іншій — смертоносна половина бінокля. Але сигарна гранату, на щастя, виявилася на товстому килимі.
  
  
  — Підніміть руки, та й киньте запальничку на підлогу, як я вам сказав, — спокійно сказав він, зводячи курок пістолета. - «Негайно, або буду стріляти».
  
  
  Нік подивився в холодні очі на грубуватому красивому особи і подумки знизав плечима. Вульф був готовий стріляти. Пояснення буде незручним. Він впустив запальничку. Так було спокійніше.
  
  
  Вульф посміхнувся. - 'Відмінно. А тепер розкажи мені про це... е-е... біноклі. Зазвичай він не розбірний. Як правило, вони не оснащені механізмом стрільби, подібних цьому. Чому він у вас з собою, і що саме ви хочете з ним робити? Її готель би знати, перш ніж доктор Вайснер почне розслідування. Його посмішка стала ширше. - «Ви розумієте, що це як би перо на моєму капелюсі».
  
  
  — Ти ідіот, — сказав Нік. — Перо на капелюсі, йди. Стусан в твою тупу дупу. Йдемо далі, давайте відразу до Вайснеру. Дозвольте ему розібрати його, і будемо сподіватися, що він зробить те ж саме з вами потім». Він ледве підняв руки, але так далеко від свого тіла, щоб нервовий палець Вульфа на спусковому гачку не міг спокуситися вистрілити. Я кажу, він опускав ну дуже поступово, напружуючи м'язи правого передпліччя. Хьюго ковзнув на його долоню, і шталь чекати своєї черги.
  
  
  - Нік продовжував зневажливо. - "Ну, що ж ви чекаєте?" Ти боїшся насміху над собою? Це мене не дивує. Развинтили бінокль і виявили дивне зловісне пристрій! І фокус із запальничкою не менше смішний! Він розсміявся і націлився на свою ціль. Краще буду перев'язана рука, ніж горло; рефлекс раптової смерті могли спустити курок, а це було дуже шумно. Вбивство може відбутися пізніше. Крім того, живий і говорить Гельмут може бути корисним. "Візнер одягне на тебе гамівну сорочку, ідіот, - сказав він. - Її вже з нетерпінням ось чекаю цього. Пішли".
  
  
  Він повернувся до дня, і коли він повернувся, його рука піднялася і рідини і крові хитну дугу навколо боку в бік, з якої гостре лезо Хьюго просвистело в повітрі, як спалах блискавки. Вульф видав гучний крик, коли пістолет вилетів з його руки, а потім черевик Ніка вдарив його его високо під підборіддя з лютим, диким ударом, від якого Вульф звалився на килим, як порожній мішок.
  
  
  Нік нахилився над ним і витягнув Хьюго за обмякшей руки. Крові було дуже мало. Хьюго завжди робив вкрай скромні дірочки. Крім того, схоже, не кровоточать.
  
  
  У Вульфа, мабуть, були дуже тонкі кістки. Його шия була акуратно зламана. Майстер-вбивця подивився на нього з огидою і зачинив двері спальні.
  
  
  Смерть Вулфа прийшла трохи раніше, ніж передбачав Нік. Це дратувало. Тепер він не міг нам дати Хельмута заспокійливого, нам приємно поговорити з ним майбутній довгий опівдні, нас ретельно спланувати смерть від серцевого нападу або інсульту, або від отруйного чорного павука. На жаль.
  
  
  Нік смиренно знизав плечима, швидко пробігся по одязі Гельмута, міркуючи, що з ним робити. Крім пістолета і кількох папірців з рівняннями, у Гельмута не було з собою нічого цікавого. Нік повернув ему пістолет, а рівняння залишив собі. Може бути, вони могли б йому було що сказати.
  
  
  Він налив склянку віскі і подивився на труп.
  
  
  Іди до біса, Хельмут, — ображено сказав він собі. Якого біса мені з тобою робити?
  
  
  Тіло виразно було нікуди сховати. І було ясно, що відсутність Гельмута буде помічено через кілька годин.
  
  
  Нік знову вилаявся і зробив задумливий ковток. Принаймні , скотч був хороший. Він знову зібрав бінокль і разом з сигарної гранатою прибрав його назад в ящик, стілець. Схоже, йому потрібно було знайти для них інше місце, але в даний момент у нього була більш нагальна проблема.
  
  
  
  Зовні пролунав пронизливий звук гонгу. Попередження, що обід буде подано через десять хвилина. доктора Бургдорфа, безсумнівно, чекали там, тому що він був не надто зайнятий.
  
  
  Так що у нього було десять хвилина, за умови, що навколо нікого не було.
  
  
  Він потягнув тіло Вульфа з очей геть на ліжко і підійшов до дня, щоб щорічно, вільний коридор, подумки репетируючи сцену, яку він розігрує, якщо хто-небудь знайде его з трупом Вульфа в коридорі. Крик люті з його боку через скаженого ревнощів Вульфа к. йому і Ільзе, раптовий жорстокий удар, який призведе Вульфа до удару головою об стіну. Погано, але це було краще, ніж нічого, і підозр не зняло б, але, може, хоча б врятувати життя... Дверна ручка загриміла, і легкі пальці постукали по дереву. Еріх? Еріх? проспівав тихий голос. — Впусти мене, милий. Настав час любові. Іди, відкрий двері. Її знаю, що ти всередині.
  
  
  Лін Су.
  
  
  Нік жалібно застогнав. Але не було сенсу відкладати неминуче. Він відімкнув двері і відкрив її.
  
  
  
  
  10 - АЛІБІ В СМІТТЯ
  
  
  
  Він сказав. - «Час для любові?» «Я подумав, що пора поїсти».
  
  
  "З'їж мене!" - Вона щасливо засміялася й кинулася в його обійми, зачинивши двері за собою ногою. «Яке значення має eda? Спочатку любов». Сильні маленькі пальчики притягли його голову до ee, а маленькі ніжки підвелись на носочках, коли її гарячі губи обпекли його рот.
  
  
  — Але чому ти не хотів, щоб його увійшла? — пробурмотіла вона, потім довгого і надихаючого даний час. — Чому ти закрив двері?
  
  
  — Не для тебе, малюк, — м'яко сказав Нік. Присутності трупа Вульфа за ліжком, здавалось, пекло йому спину. «Її готель трохи відпочити. Я не чекав на тебе. Але як ти стало відомо, що я тут?
  
  
  Чудове тіло тряслося в його руках. Диски німкеня. Її, чула, як вона сказала Крутчу, що ти був з нею і тільки що пішов у свою кімнату. Сильні пальчики раптом стиснули його руку. "Ти не любиш її, чи не так, цю жінку?"
  
  
  'Цю холодну жінку? - Нік тихо розсміявся і прикусив її вухо. — Як я міг, коли поряд був хтось на кшталт тебе? Він притиснувся своїми губами до її губ і поцілував її з удаваною пристрастю, маневруючи так, щоб вона опинилася віч-на-день, а він обличчям до ліжка. Значить, вони не дуже турбуються про обідньому часу, подумав він. Ільза вийшла з своєї кімнати. Добре. Кратча більше не було в майстерні. Якщо пощастить, вона зможе піти відкрито в їдальню. Візнер? Ільза сказала, що він ніколи не йшов у свої кімнати рівненської до шостої години. Сьогодні, звичайно, може бути виняток робив. Ох, Чом? Ему довелося ризикнути. А ще були охоронці та слуги.
  
  
  Нік простягнув руку і зачинив засувку в день. Хельмута доведеться трохи почекати. Сунь лінь йшла попереду. Він притиснувся до неї всім тілом у раптовому сплеску бажання. Его руки вчепились в її сукня, і ему вдалося прикинутися задихатися, як голодному тварині.
  
  
  — Сунь лінь, — видихнув він. "Сунь Лінь!" Його пальці почали гарячково ворушитися.
  
  
  «Ах, скотина». - Вона тихо розсміялася. "Ти хочеш цього, велика мила тварина?" Дуже добре. Він міг бути більшим милим тваринам, коли цього вимагали обставини.
  
  
  — Так, ти гаряча сука, — прогарчав він. 'Ти просила про це.' Він грубо порушив її та відніс до ліжка, але переконався, що вона не може бачити, що в залі по ту сторону. Він кинув її на ліжко і впав на нах, завертів її на своєму тілі, і він був схожий на чоловіка, який роками не торкався до жінки, а не на того, хто встав з чужою ліжка хвилина п'ятнадцять тому. Кілька предметів одягу затріпотіли на підлозі. Знімати все було колись.
  
  
  Він ледь не зґвалтував її, і їй це сподобалося. Пристрасть розгоралася швидко, як ливарна піч, і він розпалював її всім своїм досвідом. Він відчував легке почуття сорому за те, що він робив, але в той же час він знав, що вона насолоджується кожним моментом. Вона була, як тигриця в шлюбний період.
  
  
  Раптом вона скрикнула і напружила спину. Її пальці гарячково впиналися в його плоть, і її тіло тремтіло, немов наелектризована. Нік міцніше стиснув її в своїх обіймах. Його пальці стиснули її шию, шукаючи, знаходячи, очікуючи і дуже м'яко стискаючи, щоб не втратити своє місце на останній хвилині захвату. Її ноги стиснулися навколо нього, і вона тріумфально сіпнулася, шепочучи незв'язні пропозиції і чіпляючись за нього, як якщо б він був самим життям. Він дозволив собі частково піти. Але мисляча частина проходила его пальцями по чутливому нерву на її тонкій шиї, і, коли вона втратила себе в екстазі, він зіщулився, наче сам зійшов з розуму.
  
  
  З останнім подихом вона безвольно впала під ним.
  
  
  Але її дихання було регулярним, і її пульс б'ється нормально. Вона була нокаутирована, голосування, і все, жертва любові. ..і досвідчених пальців Киллмастера.
  
  
  Нік швидко встав і одягнувся. Невідомо, як довго вона буде без свідомості, але, принаймні, він міг розраховувати на кілька хвилина.
  
  
  Гонг вдарив по початку вдруге, і він активував маленьке пристрій під коміром. Він уважно підслухав чотири місця, де сховав мікрофони. По майстерні долинав гул пригніченою активності. Нічого навколо лабораторії. Нічого навколо кімнати Кратча. У Визнера теж нічого. Він подивився крізь товсті штори, що закривали його вікно з центру табору. Охоронці вже були в подвійній кількості, але, наскільки він міг бачити, нікого не було в безпосередній близькості від відкритої день житлових приміщень. А Чой теж поспішав в їдальню.
  
  
  Він відчинив двері, визирнув в коридор, нічого не побачив і нічого не почув.
  
  
  Сунь лінь мирно спав на зім'ятої ліжку. Її дихання було трохи метушливим, але цього слід було очікувати. Нік підняв мертве тіло Вульфа і звалив його собі на плече.
  
  
  Тридцять секунд він був у власній кімнаті Вульфа, дихаючи трохи важче, ніж зазвичай, і уважно прислухаючись до ознак тривоги. Він нічого не чув.
  
  
  Він працював максимально швидко.
  
  
  Ему знадобилося п'ять хвилин, щоб доставити тіло туди, куди він готель, і обшукати речі Вульфа. Він нічого не знайшов, але сам багато чого залишив - напівоголене тіло висіло на перекладині фіранки душа, а під нею стояв вибитий табурет.
  
  
  Ему потрібна ще хвилина, щоб з допомогою спеціальної відмички замкнути двері Вульфа зовні таким чином, щоб здавалося, що Вульф покінчив з собою закрившись всередині.
  
  
  Нік глибоко зітхнув і витер піт з лоба. Він швидко повернувся в свою кімнату і зупинився як укопаний, коли над входом в будівлю впала тінь, застигла там, на місці.
  
  
  Пройшла болісна хвилина. Він подивився на тінь на килимі, на темну пляму в туманному сонячному світлі, сяючому через відчинені двері, через яку йому належало пройти. Він відчайдушно готель знати, в яку сторону дивиться цей чоловік. Але він не міг щорічно. У даний момент ему не можна було показувати себе. Так що він чекав.
  
  
  Shaggy захрумтіли по гравію. Китайські голоси говорили ще з одним на діалекті, який він ледве знав. Але він зрозумів кілька уривків, й одіна з усього, у них був: «Так, але з ним Лінь Суй». Потім почувся гул і коментар, який, мабуть, означала щось на кшталт «О, в такому випадку...», тому що тінь зникла, і дві пари кроків з хрускотом пролунали далеко.
  
  
  Нік обережно прослизнув mimmo дверного отвору, але тіні не поверталися, і під палючим полуденним спекою навколо панувала тиша. Тільки вартові безнастанно патрулювали між майстерні, лабораторії і заглибленим входом в ракетну установку.
  
  
  Він швидко прокрався назад у свою кімнату і відкрив двері. Сунь лінь лежали точно так само, як він залишив ee — напівоголена, предававшаяся чуттєвості, — але її дихання злегка змінилося, а оливкові палички вкрилися червоними плямами. Здавалося, вона приходила до тями.
  
  
  Нік поспіхом скинув частина одягу, а інший кинув в безладді. Він був на своєму місці, перш ніж вона прийшла в себе, его складати долар калатало, і він задихався. Одна рука була у нах під спиною і міцного притискала до себе, інша була на ee шиї і його пальці ніжно масажували її шию. Вона подогнулась під ним, і зітхнула, тремтячи. Він змусив свої м'язи тремтіти, як ніби вони тільки що пройшли тяжкий, але божественне випробування, і поцілував її довго і ніжно.
  
  
  Ти ублюдок, Картер, сказав він собі. Яке беззаконня. «Ой-Ой-ой, — простогнала Лінн Суй. «Я втрачаю свідомість, її вмираю від любові. Ти приходиш до мене, і все стає чорним. Як... як ніби її падаю в космос. Ах, ви виводите мене навколо себе!
  
  
  "Ти жартуєш?' — сказав Нік, лестити і ніжно покусуючи очікує груди, перш ніж встати. Вона схопила його. 'Немає! Ви не можете піти. Її хочу тебе більше, ніж коли-небудь!
  
  
  — Тоді її підвів тебе, — сумно сказав Нік. "Тоді я не міг задовольнити вас."
  
  
  "Смішний!" - Вона потерлася про нього, її очі світилися рішучістю. — Ніколи ще не було так добре, як зараз, навіть сьогодні. Її хочу ще, ще, ще!
  
  
  «Але нам потрібно поїсти, — з надією запропонував Нік, — нам потрібно відновити сили».
  
  
  — Пізніше, — сказала вона. 'Потім. Зроби що-небудь зі мною.
  
  
  І вона знову була в порядку. Ee вчинені маленькі соски стояли, як маяки на пагорбі, а її маленьке гнучке тіло випромінювало тепло. Неймовірним було те, що гей, вдалося змусити його зробити це знову, і це потім всієї его напруженої роботи.
  
  
  Давай, подумав він. Ще раз, щоб розучитися. Сунь лінь хтиві звивалася. Тепер це приносило йому було більше задоволення, ніж раніше, тому що тепер холодний, компрометуючий його труп Хельмута Вульфа більше не був в кількох дюймах від ih переплетених тіл, і їй більше не потрібно було залучати її у тимчасове небуття.
  
  
  
  *************
  
  
  
  — Спокійної ночі, Ільза.
  
  
  — Спокійної ночі, Еріх.
  
  
  Нік посміхнувся, закрив двері і засунув засув. Одинадцять годин вечора, нитка зовсім втраченого дня. Звичайно, він повеселився, але був так само далекий від секрету ракети, як і раніше.
  
  
  Він налив собі склянку віскі і подумав про сейфі з метапластом. Сьогодні ніяк не коли, то пізнього обіду, він помітив, що з якоїсь незрозумілої причини Візнер несподівано захотів прийняти його допомогу, і це дало йому було трохи більше інформації про лабораторії і майстерні. Не те, щоб він щось отримав від цього. Сейф з метапластом був вбудований в одну навколо стін лабораторії. Нік спостерігав за ним з неприхованим інтересом.
  
  
  «Як працює завантаження?» — запитав він. Можливо, йому це здалося, що в очах Визнера промайнула підозра. — Що ти маєш на увазі під «завантаженням»? — недбало запитав Візнер.
  
  
  — Звідси до ракети, — сказав Нік. «Я бачу тільки одну вхідні двері і ніяких засобів для переміщення матеріалу. І тільки собою зрозуміло, що радіоактивний матеріал можна переміщати тільки з максимальною обережністю».
  
  
  Візнер розсміявся. "Звичайно, можна. Але звідки ви знаєте, що він радіоактивний?
  
  
  Нік знизав плечима. - «Свинець і бетон, наскільки вистачає очей, і попереджувальні знаки всюди. Це всього лише припущення, дуже ненаукове, звичайно, але у такому масштабному проекті її не можу припустити, що є ВЕРШИНІ за цими дверима. Він вказав головою на великі свинцеві день і двох озброєних охоронців, нерухомо стояли перед ними.
  
  
  "Ну, ви абсолютно праві, - сказав Візнер інформативним. - Матеріал у певній мірі радіоактивний, і ми повинні бути гранично обережні. Сейф розділений на дві частини. У першій частині В залі диспетчерська - звичайна батареї". розподільчий щит і маленьке контрольне віконце. Матеріал, звичайно, першою початку другої частини, і звідти він буде поміщений в барабан механічною рукою, коли прийде час. Але ви, звичайно, знаєте цю процедуру». - Він з цікавістю подивився на Ніка.
  
  
  Нік кивнув. - «Я бачив це раніше. Голос чому мені було цікаво, як ви це зробите, тому що я не знав, що сховище, розділене на дві половини. Але це все одно не пояснює, як барабан транспортується до ракеті».
  
  
  'Немає. Насправді. Але є і друга двері доступу, розсувна панель стелі, яка займається приводиться в дію комбінацією перемикачів на центральній панелі управління. Кран опускається назовні через отвір і поміщає в бочку ізотермічний вантажівка, який буде готовий ззовні, коли прийде час». Візнер посміхнувся. «По суті, все дуже просто. А аварій взагалі виключені. Наприклад, для відкриття сейфа потрібно три ключа, і всі три мають бути використані одночасно. Розподільним щитом також повинні управляти три людини одночасно, а панель на стелі реагує тільки тоді, коли машиністи крана встановлюють правильний варіант, який, у свою чергу, прив'язаний до певного коду. Ви побачите, що ми дотримуємося всіх заходів безпеки».
  
  
  — Справді, — сказав Нік. - «Це мене заспокоює». Іншими словами, він ніяк не міг проникнути в сховище, щоб побачити метапласт. - «Сподіваюся, її стану свідком навантаження. Я завжди знаходжу це видовище особливо захоплюючим».
  
  
  «Не знаю, чому б і ні», — сказав Візнер. — Але це, звичайно, залежить від Кратча. У нього є ключ, у мене є почала другий, а у доктора Вульфа є третій. Але ми повинні схилитися перед волею Кратча. Він злегка вклонився, коли говорив, і в його голосі була нота відрази. Без сумніву, подумав Нік. Але ти тільки що втратив навколо власників ключів, приятель . Решту дня він провів з Визнером в майстерні, спостерігаючи за будівництвом логгер-спускового механізму. Здавалося, ніхто не нудьгував по доктору Гельмуту Вульфу. І куди б нас шелл Бургдорф, хтось йшов за ним. Потім вечері Ільза привела його в свою кімнату, і вони поговорили. Просто поговорили, слава богу. Але вона не сказала йому нічого, що його влаштовувало, хоча він думав, що відчуває, що вона ненавидить не тільки Кратча, але і свого вітчима.
  
  
  Так що тепер він був один у своїй кімнаті, чітко усвідомлюючи, що табір кишить часовими і що сам він мало що може зробити, як і у в'язниці.
  
  
  Не зовсім.....
  
  
  Він включив душ, швидко роздягнувся і пірнув у обпалює воду. Потім загорнувся в рушник, пустив воду і селл на табуретку, щоб зайнятися коміром сорочки.
  
  
  Мікрофон в майстерні нічого незвичайного не повідомив. В лабораторії було тихо, якщо не вважати кроків охоронців. В кімнаті доктора Визнера не було нам звук.
  
  
  Але в кімнаті Кратча було повно шуму.
  
  
  — ...але це жахливо, жахливо! — шепотіла Ільза, вражена.
  
  
  — Так, ми повинні в це повірити, — прогарчав Кратч. — Коли ви бачили його востаннє? Де він був? Яким він був? Хто був із ним? І перестаньте скиглити, юна леді. Її прекрасно знаю, що ви думали, що він холодна риба, як і її. Так що залиште цю облуду.
  
  
  «Холодний чи ні, але він мертвий, і виглядає жахливо», — стійко сказала вона. — І це огидно, як ти про nen говориш. У будь-якому випадку ви помиляєтеся. .. '
  
  
  "Відповідай на мої запитання!" — закричав Кратч. Нік уважно слухав і майже міг бачити бородате, викривлене гнівом обличчя.
  
  
  — Ільза! — застережливо пробурмотів Візнер.
  
  
  — Її просто готель сказати, що ти помиляєшся, якщо вважаєш, що він був холодний зі мною, — вперто сказала вона. - «В останній раз її бачила його сьогодні вранці в 11 годин в центральній диспетчерській. Він був у початку другого ступеня ракети і був у жахливому настрої. Він не хотів, щоб його приходила до нього з доктором Бургдорфом, і казав жахливі речі. Ви можете подумати, що він був холодний до мене, але він був в люті, збожеволів від ревнощів. Ти не повинен був говорити ему, що хочеш, щоб її переспала з Бургдорфом. Він сказав... він сказав, що мені напевно це теж сподобалося.
  
  
  — Так він це сказав? І був він правий? — запитав Кратч.
  
  
  — Я зробила тільки те, що ти мені сказав, — холодно відповіла вона.
  
  
  Справді? подумав Нік. Спочатку може бути, але тепер ти дійсно насолоджуєшся цим, дитинко.
  
  
  — А коли ти залишила його одного?
  
  
  — Незадовго до обіду. Її сказала тобі це, коли побачила тебе.
  
  
  «А потім з ним була Сунь Лінь, поки він не прийшов до мене в лабораторію», — м'яко сказав Візнер. — Не так, А Цой?
  
  
  'Саме так.' - Голос А Чой здався тихим. — У нього може бути щонайбільше кілька хвилина. Не вистачило б на те, що було зроблено. У будь-якому випадку не можна забувати, що двері були зачинені і замкнені зсередини.
  
  
  — Ми цього не забуваємо, ідіот, — пробурчав Кратч. «Але в цьому немає труднощі для того, хто знає, як це зробити».
  
  
  — Але час, — сказав Візнер. «Елемент часу. Давайте ще раз обговоримо це.
  
  
  — Неможливо, — нарешті сказав Візнер. — Тоді хто-небудь ще? Її, вважаю, ми повинні опитати всіх в таборі. Але, звичайно, Хельмут омела похмурий, гордовитий характер, легко ображався у своїй гордині, і ти, Кратч, не зробив нічого доброго, коли зламав його зап'ястя. Крім того, він думали Ильзу, як ви знаєте.
  
  
  «Ба! Така людина не здійснює самогубство, він мстить».
  
  
  'Щоб помститися? Ах! Це цікава думка, Кратч, — задумливо сказав Візнер. «Може бути, саме це він і зробив. Він повинен був знати, що підозра негайно впаде на Бургдорфа.
  
  
  — Дурниця! — пробурчав Кратч. «Абсолютна нісенітниця! Ти, Візнер. .. Що це знову? Думаю, вони знайшли ще одне тіло. А Цой, йдіть до дня, нероби.
  
  
  Далеко Нік почув стукіт у двері. Потім він припинився, і на мить всі голоси замовкли, і тільки з-за день лунав шепіт.
  
  
  Рівний голос Чоя зашарудів у маленький мікрофон разом з шарудить папером. «Радіоповідомлення від Лю Ченя», — сказав він, і в його голосі прозвучала урочиста нота. «Париж підтверджує ih попередні повідомлення і просить нас утриматися від подальших контактів, поки операція не буде завершена і Бургдорф не представить їх особистий доповідь. Ось, подивіться самі.
  
  
  Складати долар Ніка підскочило до небес. А-2 нокаутував паризьку групу! У кращому випадку це означало, що всі підозри до йому припиняться, і, принаймні , він був прикритий навколо Парижа.
  
  
  Папір заскрипіла голосніше, і Кратч хмикнув.
  
  
  "Добре, добре, добре!" — гаркнув він. «Значить, Бургдорф перевірений, а Гельмут покінчив з собою. Все акуратно збережена. Ідіть по-ви — ні, ви ненадовго залишитеся, Візнер. Ах так, Чой, уведи Ильзу в її кімнату і переконайся, що вона залишиться там. Відтепер я не хочу, щоб хто-небудь блукав тут на самоті , зрозуміло? Ніхто! А потім ти обов'язково позбудешся від трупа цього ідіота, перш ніж він почне смердіти. Геть, кажу!
  
  
  Почувся стукіт йдуть людей, а потім дзвін склянок.
  
  
  — Отже, Візнер, — проревів Кратч. — Я вважаю, ми повинні бути задоволені. Ільзе доведеться вставити третій ключ. Гей, Ви довіряєте?
  
  
  «Безумовно», — сказав Візнер. - «Вона робить все, що я гей, кажу. Ви, мабуть, помітили це. Вона не гірше за мене знає, що, якщо вона хоч трохи неслухняний мені, її передачі командування я ee німецьким владі за те, що вона в минулому році допомогла цьому молодому ідіоту перелізти через стіну. Крім того, вона як і раніше вважає, що наша робота тут служить справі миру. Вона наївна, дурна, але прекрасно знає, що гей, не варто ставати у мене на шляху.
  
  
  "Справу миру!" - Кратч усміхнувся. « Хороший ревматизму, Візнер. У мене є новини для вас. Її отримав повідомлення від агента з Москви. Якщо все піде добре, «Петровськ-1» буде запущений в Ярославі в 8 ранку п'ятого числа цього місяця. Якщо є затримка, вони спробують знову в наступну суботу. Але ми не маємо до цього ніякого відношення. Якщо розрахована нами орбіті верна — і ви побачите, що це так, — Павук видалить ih навколо космос. Наш запуск повинен бути в ніч на четверте або дуже рано вранці на п'яте, щоб для них був готовий пояс смерті. Ви абсолютно впевнені, що метапластовых куль достатньо для протидії?
  
  
  «Упевнений», — рішуче сказав Візнер. — Порятунку не буде. Подумайте про швидкість, з якою вони обертаються. Це буде так, як якщо б в Петровськ-1 потрапив місто, тільки ефект буде набагато більш вражаюче. Більш фатальним, ніж метеоритний дощ. Але якщо ми хочемо бути готовими вчасно, її краще піду і подивлюся, як зараз йдуть справи в майстерні. Її дозволяю їм працювати всю ніч, як ви знаєте. Її, думаю, мене повинен буде супроводжувати один навколо охоронців ? У його голосі була іронічна нота.
  
  
  «Ха, Ха. Ні, це не знадобиться. По дорозі ви звичайно натрапите на охоронців, ви це помітите. Так що шанс на дубль у вас не буде, якщо ви на це сподівалися.
  
  
  «Дубль? Я не розумію, що ви маєте на увазі, — холодно сказав Візнер. — Але я сподіваюся, що ви не маєте на увазі нічого подібного. Її тобі потрібен, пам'ятай це.
  
  
  "Звичайно, звичайно!" - Кратч від душі розсміявся. — Я просто пожартував, дорогий інший.
  
  
  'Її, сподіваюся, що це так.' - Голос Визнера згас, коли він говорив. Нік почув, як далеко відчинилися і зачинилися двері. Настала коротка тиша, а потім почувся брязкіт пляшки. Хромающие shaggy важко шльопали по кімнаті. 'Необхідність у nen! — тихо пробурмотів низький голос Кратча. - Не смішіть мене. Таких, як ти, її купую дюжинами. І його можу зробити це без тебе, китайська свиня. .. без всієї цієї дурної каші. Він пробурмотів щось невиразне і кубики льоду задзвеніли в склянці. Потім він розсміявся. — Візнер, ти ідіот! Ця дурна дівчина знає більше за тебе. Кому ти потрібен? Подивимося, як це вийде. Подивимося. А потім . .. фу! Прощай, Візнер. Привіт, дівчисько. Тоді у мене в руках буде весь світ.
  
  
  Ха, ха, ха! Мільйони для мене. Мільйони. Трильйони! Або її підірву все з неба. Її, Кратч! Чи потрібні мені китайці? Ні! Світ може бути моїм. Все буде залежати від мене, мене, мене!
  
  
  Його бурмотіння перетворилося в безладну мішанину з напівоформлених слів і раптових вибухів сміху. Нік слухав, поки бурмотіння і грому не стихли, коли Кратч пішов у свою спальню, а потім переключив свою увагу на інші мікрофони. Відреагував тільки той, що був в майстерні, але він не почув нічого, крім того, що чоловіки працювали понаднормово.
  
  
  Нік вимкнув душ і підійшов до вікна. Він побачив охоронця, ходить взад і вперед. Він швидко натягнув штани і відкрив двері в свою кімнату. В коридорі теж був охоронець. Чоловік повернувся і витріщився на нього.
  
  
  Що ти хочеш?' — строго запитав він.
  
  
  — Слугу, — сказав Нік. «У мене закінчився скотч».
  
  
  «Я не хлопчик на побігеньках».
  
  
  — Я знаю, інший. Ih Але так важко знайти в наші дні. Ось, візьми сигару. Дорога Гавана. Він досталь одну навколо кишені і простягнув чоловікові.
  
  
  Охоронець пирхнув. - «Я пришлю слугу, коли мене міняють», — сказав він. «Тепер у коридорі завжди має бути хтось».
  
  
  — Дуже розумно, — сказав Нік. — Тоді її почекаю. Він закрив двері. І голос він сидів, як миша у пастці, навколо якої, здавалося, неможливо вибратися.
  
  
  Він прислухався до безжальним кроків охоронця. Від цього нікуди не дітися - ніяких нічних вилазок для агента AX N-3, і навряд чи шансів пошпіоніть ніяк не коли. Крім того, слухати було недостатньо. У нього тільки один шанс, не більше одного, шанси, що на один крок, який він зможе зробити. І цей крок повинен був відкластися до єдиного і відповідного моменту.
  
  
  Нік налив собі останній кухоль віскі, і довго думав про те, що він почув і що йому робити. І чим більше він про це думав, тим більше переконувався , що може зробити тільки одне.
  
  
  
  
  11 - ГОЛОВНА ОБИДВА КІНЦЯ
  
  
  
  — Геніально, Бургдорф, дійсно геніально, — схвально сказав Візнер. «Ваша група виконала відмінну роботу. Ми перевіримо його сьогодні ввечері, а потім відразу ж почнемо завантаження».
  
  
  'Цим ввечері?' — сказав Нік. Два дні пролетіли швидко, і він нічого не відомо, хоча знаходився поруч з Визнером майже все той час, який не розглядають нас Ільза, нам Лінь Суй. Жахливий потік Вульфа обговорювалося лише мимохідь. Занадто багато треба було зробити. — Як ти думаєш, це мудро? Люди працювали в такому напруженні, що легко могли помилитися».
  
  
  Візнер посміхнувся. — Вони не посміють помилитися. Кратч здер би з них шкуру живцем, і вони це знають. Крім того, він поспішає. Але сьогодні ввечері буде невелика церемонія, а потім короткий відпочинок для всіх. Потім тест, завантаження, запуск. Вуаля! І все скінчено. Ми отримаємо наші гроші, і забудемо про це убогому місці.
  
  
  Так, повернутися в Париж, — задумливо сказав Нік. «Кур'єр на зворотному шляху. І ти досі тхір не можеш мені пояснити, що це все значить? Адже їй зараз відчуваю тісний зв'язок з проектом і я повинен зізнатися, що горю цікавістю. Невже теж так небезпечно розказувати мені те, що так сильно пов'язане з моєю роботою? Її дуже здивований, що я залишаюся в невіданні.
  
  
  — Ненадовго, інший мій. Візнер шталь дуже товариським в останні кілька днів. — Це вам стане ясно в найближчі дні. Якщо все піде добре - ах, яка буде перемога! І не для Крутча, а для нас, нових борців за волю, нового німецького підпілля. Сьогодні ввечері ми вип'ємо за поразку наших ворогів з обох сторін світ і всіх, хто думає, що зможе завоювати космос без нас. Вони будуть у нашої влади, Бургдорф, цілком у нашій владі. А навколо смертоносний пояс крихітних супутників. - Візнер розсміявся. — Так, звичайно, Бургдорф, вони смертельно небезпечні. Чому її не повинен я тобі цього говорити? Але я не можу сказати на даний момент. Нам доведеться почекати і щороку, що станеться.
  
  
  Він озирнувся цікавим, настороженим поглядом. Звук машин заглушав всі голоси, але Візнер раптом шталь обережний. Він знизив голос і прошепотів так тихо, що Нік ледь его розчув: — Може бути, ми обидва будемо працювати разом у майбутньому, без Кратча. Я не думав, що паризька група надішле такого компетентного людини. Її міг би використовувати тебе. І я думаю, вони були б щасливі віддати тебе мені, якщо б її сказав їм, чому. Ми можемо продовжувати працювати на китайців. Але не через Кратча. Її ему не довіряю. І я не думаю, що він тобі подобається.
  
  
  Нік швидко задумався . Він підняв плечі. «Як може комусь подобатися ця людина? Що стосується роботи з вами, то для мене це було б великою честю».
  
  
  'Відмінно. Ми поговоримо про це пізніше. Потім запуску і... е-е... і зіткнення. Ми всі можемо розслабитися сьогодні ввечері, а потім ми почнемо тест рівненської об 11 годині».
  
  
  Через мить Нік залишив його в спокої. У нього була призначена зустріч з Ильзой і кілька останніх планування, які потрібно було реалізувати. Було вкрай важливо, щоб цей святковий вечір пройшов з чудовим успіхом.
  
  
  Він перетнув територію і привітав охоронців серцевим жестом. Вони відповіли на його привітання. Не захоплено, але хоча б терпимо. Один або два майже дружелюбиво. Вони навіть взяли его сигари.
  
  
  Принаймні, це було щось. Інформації було мало, дівчина менш відверта — інструкції згори , подумав Нік, — а виділення метапласта все ще був у безпеці в недоступному сховище. Але, принаймні , докторові Бургдорфу вдалося налагодити хороші відносини з персоналом і завоювати довіру доктора Визнера.
  
  
  «Смертельний пояс навколо маленьких супутників», — подумав він. Не тільки радіоактивний, а . .. Що? Може вибухає? З наміром вразити Петрівськ-1, а потім, імовірно, і інші космічні кораблі з силою, «навіть більш руйнівною, ніж . метеоритний дощ ». І сьогодні рівненської об одинадцятій годині почнуться випробування.
  
  
  Настав час зробити єдине, що він міг зробити . Він залишив слузі прохання подати обід на двох у його кімнату до семи годинах, і запрошення Ільзе пообідати з ним цим вечором. Потім він пішов у свою кімнату, замкнув двері і повернув годинник так, щоб дно було вгорі. Коли затвор був знятий, під ним виявився ще один циферблат. Але цей вказував на особливу час і мав тільки один покажчик. Нік виявив его на одиницю і обережно потягнув заводну ручку, поки вона не клацнула трохи сильніше. Так би й залишитися, поки він не побачить, як розвиваються події. Між тим, він буде безперервно посилати сигнал на ультракороткій довжині хвилі, використовуваної тільки загоном Q-40... якщо вони ще здатні прийняти виклик ih за власним каналу.
  
  
  
  Звичайний циферблат его часовий говорив ему, що вже майже десять годин. Він подивився на Ильзу, що сиділа поруч з ним євген, і ніжно стиснув її кожному племені. Настав час звернути на нах увагу .
  
  
  'Вам це подобається?' — запитав він .
  
  
  — Боже Мій, Еріх. - Ільза подивилася на нього з посмішкою. 'Нарешті. Це нагадує мені про те, яким буде Париж. ... з тобою. Але сьогодні ти п'єш дуже мало! Ми повинні випити за щасливий потік.
  
  
  'Ти прав.' Він подивився на брудні лотки і стакани на бічному столик на коліщатках. Шеф-кухар перевершив сам себе. І Ніку було приємно бачити, що Ільза насолоджувалася він ж їжею, що і він. Це змусило його відчувати себе в безпеці. «Але я також повинен працювати, і я хочу бути тверезим для тіста».
  
  
  — Ах, та яка різниця, що крапля шампанського має значення? Ми обидва вип'ємо ще по одній склянці і вип'ємо за наш успіх. Ти подаруєш мені це задоволення, правда, милий? Її усмішка була чудовою і благає одночасно.
  
  
  — Я згоден на все, — галантно сказав він, беручи пляшку навколо відерця з льодом. В той момент, коли він відвів очі, він відчув її рух, але коли він озирнувся, то побачив, що вона тільки грає зі своєю зім'ятою серветкою. Обидві склянки були абсолютно порожні і готові до наповнення. Він мовчки налив і підняв свою склянку. 'Удачі!' — сказав він і зробив ковток. Це було круто і мала чудовий смак.
  
  
  — Тобі, нам, — бурмотіла вона і пила, дивлячись на нього сяючими очима. "Це скоро закінчиться." Вона раптом простягла склянку і простягла йому обидві руки. — Поцілуй мене, Еріх, — пристрасно сказала вона. «Один поцілунок, щоб принести нам щастя. Ви не уявляєте, як багато для мене значить вашій присутності тут.
  
  
  Він простягнув руку і притягнув її до себе. Іншої він поставив склянку на стілець і тайкома провів над ним рукою.
  
  
  Вона опустилася в його обійми з щирим бажанням, але її права рука на частку секунди завагалася. ... і коли ih губи зустрілися, він відчув легкий дотик цієї руки до своєї і побачив, як щось маленьке прокотилося mimmo его пальців по стільниці.
  
  
  Вона напружилася і затамувала подих.
  
  
  — Ти попала, — холодно сказав він, відштовхуючи її.
  
  
  Я не розумію, що ти маєш на увазі, — вона прикинулася, але обличчя її було дуже бліде, а погляд ковзнув по стільниці.
  
  
  — Голос вона, — сказав Нік, взявши маленьку пігулку. Іншою рукою він схопив її за підборіддя, і його очі впилися в нах . — І ти знаєш, що я маю на увазі. Не бреши мені, Ільза. Хто наказав тобі це зробити? У нього раптом закрутилася мета, як ніби він уже випив отруєне шампанське, але за мить він знову відчув себе добре. Він міцніше стиснув її підборіддя. 'Відповідай!'
  
  
  — Прибери руку, — холодно сказала вона. - «Карл сказав мені зробити це. Він знає все про вас. Він більше не довіряє тобі. Бог свідок, їй довіряла тобі, але він сказав, що ти саботируешь весь наш проект, і він вчасно дізнався про це. Ах, Еріх! Її обличчя раптом спотворилося, а очі наповнилися сльозами. «Скажи, що це неправда, скажи, що я можу тобі довіряти».
  
  
  — Трохи запізно для цього, — тремтячим голосом сказав Нік. Його мова здавалася опухлим, а повіки обважніли від склепіння. — Занадто пізно, — різко додав він, кидаючи таблетку гей у склянку. "Як ти домоглася таблетку в мій стакан в перший раз?"
  
  
  "Що це значить? Хіба вона це зробила. Якщо ти не відпустиш мене ... '
  
  
  — О ні, — сказав Нік, борючись зі сном. — Просто скажи мені, чому ти готель дати мені другу дозу?
  
  
  «Тому що ти, схоже, ніяк не відреагував на це», — вигукнула вона. "Я повинна була бути впевненою в собі!"
  
  
  — Це була помилка, — хрипко сказав він. "Ось, випий!" Він підніс склянку до її губ і відкинув її голову назад.
  
  
  — Ні, не буду. Йди ти. .. '
  
  
  'Пий!' Він різко відкрив гей рот. Трохи шампанського стікало по її підборіддю, коли вона намагалася вирватися.
  
  
  «Чому ти так боїшся подрімати? Думаєш, ти більше не прокинешся? - Він стиснув її міцніше, і побачив, як її очі широко відкрилися від страху. «Треба щось робити», — подумав він смутний. Поставити склянку. Назавжди блювати, позбутися отрути. Але спочатку ee... Він раптом зупинився і почув власні слова, як ніби вони долинали здалеку. — Боїшся, що не прокинешся? Він відчув, як горить шлунок, а повіки налилися свинцем. Не нормальна реакція, сказав ему сенс. Не нормально, що палить.
  
  
  — Її повинен був не прокинутися? — грубо запитав він. — Не снодійне, а отрута, а? Що ж?' Він люто струснув її. — Значить, ви з Карлом готелі мене вбити, так? Образи. Вбивця!
  
  
  'Немає!' - Вона дико замотала головою і подивилася на нього великими переляканими очима. — Карл ніколи б так не вчинив! Ніколи! Це просто снодійне!
  
  
  Він подивився на нах зверху вниз, його дуже нудило, й він лише частково контролював свої почуття, але зумів схопити її склянку. Поштовх его руки, ривок за волосся, і тепер він зможе дозволити вмісту склянки сковзнути ей в горло.
  
  
  'Дійсно?' — сказав він рівненської. 'Щастить вам. На щастя, її не ризикую твоїм життям. Він раптом відпустив її і відкинув склянку. Він покотився по товстому килиму. Ільза перевела погляд з спустошеного склянки на Ніка. Сумнів, розгубленість і страх боролися за першість у її очах.
  
  
  — Тим не менше, — сказав Нік, — тобі треба поспати. Его стиснутий кулак врізався он у висоту.
  
  
  Він зловив її, коли вона впала, і кинув її на кушетку. На даний момент вона не буде турбувати сл. Тим часом у нього було дуже термінова справа.
  
  
  Він випив відверті навколо кавника — трохи теплий кави, з великою кількістю кавовій гущі. Потім він дошкандибав до туалету у ванній і його вирвало iso усіх сил. Коли це було зроблено, він пошкандибав до столу зі склянкою гарячої води за заварювальний чайник і вилив у нього майже весь вміст сільнички, повернувся у ванну, щоб випити розсіл, і його вирвало ще раз, а потім ще раз. і знову.
  
  
  Коли все закінчилося, він весь тремтів, але тепер мета була ясною, а шлунок пустий.
  
  
  Дівчина все ще була без свідомості, коли він повернувся до неї. Він взяв таблетку Triple X, яка займається нейтралізувала більшу частину отрут, а також діяла як стимулятор, і проковтнув її разом з вмістом молочного глечика. Це знову змусило його нудити, але він зумів стриматися.
  
  
  Він швидко зірвав з ліжка простирадло і розірвав її на шматки. Ільза злегка застогнала, коли він заткнув гей рот, але її свідомість все ще було оповите глибокими тінями, і він без праці зв'язав її і відніс в душову кабіну. Якщо все піде за планом, він може повернутися за нею. Якби це було не так, ми не пощастило. Але принаймні ракета не змогла б запустити в космос свою смертоносну навантаження по метапласта. Інша справа, що станеться в наступні дні та неділях. Завжди можна було сформувати нові групи, розробити нові механізми, розробити нові плани підкорення світу. .. Вільгельміна, Гюго і П'єр. Добре. Бінокль развинчен, його половині в правій кишені. Добре. Досить багато сигар, не Гавани, а інших. Добре.
  
  
  Він включив маленький приймач під коміром.
  
  
  Відгукнувся лише один з приглушених мікрофонів, чути, як охоронці повільно ходити взад і вперед по лабораторії. В кімнатах Кратча і Визнера було тихо. Цілком можливо, може, ну там і не було. А голос мікрофон на вічно жужжащей майстерні виявився зовсім здох.
  
  
  Нік глибоко зітхнув. Голосувати що виявив Візнер. І, без сумніву, передав його Кратчу. Ймовірно, це означало, що спусковий механізм вже був випробуваний, коли він дозволив Ільзе отруїти його. І це також означало, що час, необхідне для роботи, майже закінчилося.
  
  
  Він увійшов у коридор і зачинив за собою двері. Фігура замаячила перед ним, перш ніж він не пройшов і метра. Це був товстун охоронець з брутальним особою, якого ненавиділи навіть його колеги.
  
  
  "Куди?' — прогарчав він.
  
  
  'Доктор. Візнер... де він? — сказав Нік, задихаючись. - «Міс Бенц хвора. Мені потрібно поговорити з ним.
  
  
  'В його кімнаті. Залишайся тут.'
  
  
  «Слухай, це термінове. Її повинен поговорити з ним, кажу вам, дівчина захворіла.
  
  
  'Ви залишаєтеся. Її піду. Ти повернешся в свою кімнату. Важка рука притиснулася до грудей Ніка. - "Давай, поквапся."
  
  
  Нік подивився на нього і знизав плечима. - «Добре, але негайно йдіть до лікаря Визнеру».
  
  
  Він наполовину повернувся, ніби збирався піти, але коли він повернувся, він переніс весь свій оленка на одну ногу і вдарив обома руками по товстій шиї відразу за вухом, як сокирою.
  
  
  Чоловік впав, як повалений бик.
  
  
  Нік швидко озирнувся, прислухався, почув охоронців зовні, але без звукової тривоги, і потяг чоловіка в маленьку вітальню навпроти його власної кімнати. На щастя, там нікого не було. Він затягнув тіло на диван, закрив за собою двері і пішов в апартаменти Визнера. На цей раз його не затримали. Проходячи mimmo вхідний день, він почув музику і сміх, що доносяться з їдальні. Він прислухався на мить, досталь цигарку й запальничку, і почув, як низький ревучий голос Кратча весело гуде над усім цим.
  
  
  Так що Кратч все ще святкував щасливий вечір в особливо доброму гуморі. Цікаво.
  
  
  Shaggy захрумтіли по гравію перед дверима, і він швидко пішов далі. Через кілька миттєвостей він постукав у двері кімнати Визнера.
  
  
  — Так, так, хто там? Її сказав, що не хочу, щоб мене турбували!
  
  
  — Бургдорф, — напружено сказав Нік. 'Щось сталося. Її повинен поговорити з вами!
  
  
  — Бургдорф!
  
  
  Настала хвилинна тиша, потім лязгнул замок, і двері відчинилися. Візнер витріщився на нього, засунувши одну руку в хвилину. — Ти, — сказав він рівненської.
  
  
  'Так, звичайно. Чому б і немає?' Нік обережно озирнувся і пройшов mimmo Визнера. «Мова йде про Кратче», — сказав він. Він закрив двері. Лампа на столі Визнера яскраво світила на кресленні, нагадував малюнок логгер-спускового механізму.
  
  
  — Кратч, — сказав він знову. «Я думаю, що він щось задумав. Що він хоче нас обдурити. Він говорив тихо, майже пошепки. «Я знайшов підслуховуючий пристрій, мікрофон, у своїй кімнаті. Він може бути і в твоїй кімнаті — будь обережний. Він побачив, як очі Визнера метнулися до столу, і його власний погляд пішов за ним. — Ви перевіряєте креслення? — прошепотів він . «Хтось змінив малюнок логгер-спускового механізму?»
  
  
  — Я ще не знаю, — повільно сказав Візнер. — Це може бути ревматизму. Він майже на це сподіваюся. Що стосується він штуки, яку ви називаєте підслуховує пристроєм, її вже знайшов її. Також одну у майстерні. Голос чому її негайно почав тестувати свій логгер-спусковий механізм. І це не працює, мій дорогий Бургдорф. Боюся, це не спрацює. Так ти думаєш, що хтось зіпсував малюнок? Його рука, здавалося, напружилася в кишені.
  
  
  — Може бути, нічого, — поспішно сказав Нік. «Зазвичай її б сказав, що це штопора ретельної перевірки. Але при нинішніх за інших обставин, боюся, я не можу в це повірити. Це ще не все, що сталося. Він нервово засунув сигарету в рот. — Ти справді розповів Кратчу? Він чекав і тримав запальничку напоготові.
  
  
  «Поки немає», — сказав Візнер, його очі впилися в очі Ніка. — Мені це не здалося розумним. Ви знаєте, его істерики. По правді говорити, її взагалі-то планував влаштувати невеликий нещасний випадок, щоб він про це не знає. Пізніше її, звичайно, зможу удосконалити цю річ. Без нього. Зі мною на його місці, можна сказати, на чолі ієрархії. Він посміхнувся, і тепер його красива левова мета була схожа на лисячу. — І не вір, що я довіряю тобі, Бургдорф, з твоїми гладкими промовами. Сузір'ї сьогодні такого підслуховуючого пристрою не в характері Крачча . Він вийняв руку навколо кишені. Пістолет, який він тримав, був дуже схожий на пістолет Хельмута.
  
  
  Нік закурив сигарету. - 'Ах, немає?' - холодно сказав він. — Тоді нібито, точно не він підсипав п'янке в шампанське, яке вони принесли в мою кімнату. На щастя, сьогодні її не випив. Але Ільза випила. І ось зараз дуже, дуже погано, хоча вона, безсумнівно, видужає.
  
  
  Візнер затамував подих. - 'Це неможливо! Як вона могла. .. '
  
  
  — Я б сказав, не пощастило, — пробурмотів Нік, натиснувши маленьку кнопку на запальничці. Дротик майже відразу потрапив Визнеру в шию, і в той же час Нік вибив пістолет навколо руки Визнера. Візнер відкрив рот, щоб закричати, але м'язисті руки Ніка рвонулися вперед, стискаючи рот.
  
  
  — Хвилинку мовчання, будь ласка, — м'яко сказав він. «А потім цього ble довго ще спати. Як і Ільзе. Або, може бути, не зовсім так, як Ільзе. Скажи мені, це був сердишся? Вона помре , якщо ми не очистимо шлунок гей? Якщо так, кивните. Але не бреши, а то не заснеш, а то помреш.
  
  
  Візнер енергійно кивнув і спробував вирватися. — Йди до неї, — пробурмотів він. 'Ей. Якщо вона...
  
  
  Нік посилив хватку. — Не пощастило, — сказав він. «Подумай про це пізніше». Він тримав його невблаганно. Він відчув, як Візнер розслабився в его хватці, і сам трохи спітнів при думці про те, що він так близький до смерті.
  
  
  Крім того, на образи не був його улюбленим способом померти.
  
  
  Візнер раптом втратив свідомість. Його дихання стало нерівним, а обличчя блідим. Нік почекав ще мить, щоб переконатися, що дротик подіяв.
  
  
  Це було ефективно.
  
  
  Він засунув Визнера у власний шафа у власній замкнутій кімнаті.
  
  
  Опинившись в коридорі, він включив наручний годинник і вимкнув сигнал виклику. Потім він перевів стрілку на дванадцять, і обережно витягнув заводну ручку.Він сподівався, що люди у зелених беретах підхоплять повторювану серію з дванадцяти коротких свистків. Через шістдесят секунд стрілка досягне одинадцяти, і одинадцять свистків спалахнуть в атмосфері. І так до одного, а потім. ..настане нульовою годину.
  
  
  Ему потрібна була кожна секунда навколо решти дванадцяти хвилина.
  
  
  
  
  12. Дихайте глибоко і рахуйте до тридцяти.
  
  
  
  Блакитно освітлена місцевість була не схожа на нас, на якусь іншу в цей святковий вечір великих очікувань. Чоловіки стояли групами і жваво розмовляли. Деякі попрямували до майстерні, але більшість затрималися і чекали. .. чекали результатів тесту, який ніколи не буде зроблено. У великій їдальні панувало незвичайне пожвавлення. Скрізь стояли вартові, але вони не заважали скитающимся і слоняющимся людям. Вони просто дивилися.
  
  
  Нік неквапливо оболонки між невеликими групами до їдальні. Його ніхто не зупинив. Для цього не було причин - досі тхір.
  
  
  Якщо его спостереження і розрахунки останніх декількох днів були вірні, подвійна охорона означала половину загального числа солдатів. Інші весь вільний час проводили у залі очікування, сполученим з їдальнею.
  
  
  Пара техніків вітала його, коли він увійшов у велику Г-образне будівля. Але ніхто не вважає за потрібне коментувати, коли він попрямував до вбиральнями, розташованим між їдальнею і приміщенням для охорони, і ніхто не звернув уваги, коли він увійшов у коридор з позначкою «Тільки для військовослужбовців». Коридор робив крутий кут і вів відверті k день з написом «Зал очікування».
  
  
  Він досталь навколо кишені маленьку металеву кулю, яка займається була так само смертоносна, як goggle за метапласта. Він постукав у двері і відчинив її.
  
  
  Здивовані очі дивилися на нього з-за великого круглого стільця, за яким сиділо кілька чоловіків, які грають в карти і фішки. Це була передня частина кімнати. Позаду них стояли тісні ніші, в яких частково перебували чоловіки в різній стадії роздягання. Вони дивилися на нього з відкритими ротами. Двоє встали. Одіна навколо них вихопив пістолет.
  
  
  Нік окинув поглядом кімнату і увірвався в нах, наче втілення веселощів. Вікон не було, було незатишно, пахло сигаретним димом і кислим запахом немитих тел.
  
  
  'Чоловіки! — бадьоро вигукнув він, — цей вечір ми повинні відсвяткувати разом. Послухайте, її хочу показати вам, що-що, що я виявив. Якщо ви зможете розгадати його слизу, її принесу сюди ящик віскі через п'ять хвилина. Дивіться!' Він говорив на дивній суміші німецького і піджин-китайського, і те, що він сказав, було нісенітницею, яку він не міг витримати нас хвилини. Він знав, але у нього було дуже мало часу.
  
  
  — Vii, цей божевільний німецький п'яний, — презирливо сказав один навколо чоловіків.
  
  
  — Що там у нього?
  
  
  Витягнуті шиї. Чоловіки піднялися зі своїх ліжок і зібралися навколо стільців, поки Нік з гордістю демонстрував маленький предмет у руці.
  
  
  — Це магія, — сказав він, образно. «Дивіться, перевертаю її его, як... .. '
  
  
  — Почекай хвилинку, перш ніж перевернути його, — сказав хрипкий голос. Нік підняв очі і побачив спрямований ему в житті пістолет. — Що ти тут робиш з цією штукою? Ти хочеш зіграти з нами в цей жарт? Двоє зброї подивився на нього з загрозливим підозрою.
  
  
  — Так, саме так, — весело сказав Нік. — Я змушу її зникнути, поки ти дивишся. Просто навколо моїх рук! Потім її знову наколдую его, і ви зможете побачити його зблизька, і якщо ви здогадаєтеся, як я це зробив, ви заробите ящик віскі! Він закотив рукави, дозволив металевого кульки покататися між долонями і розкрив праву руку. Сергій блищав у світної оболонці П'єра.
  
  
  «Що, якщо це маленька бомба, яка займається вибухне виплат прямо у нас перед носом ? Це буде всього лише трюк, і тоді ми помремо.
  
  
  'Дурниця!' - сказав Нік з образливим виразом обличчя, її тримаю її в руці? Її б підірвав себе? Але ти, звичайно, жартуєш.
  
  
  «Так, він нешкідливий дурень», — сказав хтось на кантонському діалекті, який Нік добре розумів. — Роздає сигари і інше, і все найкраще. Дозвольте йому було пожартувати. Тільки подумайте — ящик віскі.
  
  
  - Ну, тоді вперед, - пробурчав чоловік з пістолетом. «Але нехай всі уважно слухають. Ну давай же!' Він переключився на свій зіпсований німецька: «Просто зроби свою справу».
  
  
  — Добре, — бадьоро сказав Нік. «Тепер зверніть пильну увагу». Хтось хрипко розсміявся. «Подивіться на м'яч. Нічого в рукавах, нічого в іншій руці. Її поверну його один раз, щоб активувати механізм зникнення, так сказати, і тоді ми чекаємо, подивимося, тридцять секунд. Коли вони закінчаться, він зникне у вас на очах. Всі готові?
  
  
  Вся компанія гарчить, киває і видає скептичні звуки.
  
  
  "Вотум дивіться!" — сказав Нік. «Коли його роблю перший рух рукою, ти починаєш вважати і звертаєш увагу на м'яч». Він швидко розгорнув П'єра і, змахнувши рукою над головою, глибоко вдихнув повітря. — Один, — сказав хтось. 'Два. Три. Чотири. Втрутився галасливий хор. «Ви побачите, як він розтане», — сказав худорлявий хлопець з монгольським обличчям. — Або розсиплеться на порох. Повинно бути, це хімічний трюк, який вони придумали в лабораторії. †
  
  
  '... вісім...сім'
  
  
  — А потім він зміг зібрати його назад? Це неможливо.'
  
  
  '...десять... одинадцять... дванадцять...'
  
  
  «Він поставляється з дзеркалами. Дивись, хіба він не стає все менше і менше?
  
  
  Глядачі щільно оточили Ніка. До них приєдналися і ті, хто був в клітинах, і всі погляди були прикуті до сріблястого м'ячу в руці Ніка.
  
  
  «Менше? М'який холод. Твої очі обов'язково звузяться.
  
  
  '...дев'ятнадцять... двадцять... двадцять один...'
  
  
  — Дивись, в nen дірка. Може бути, в nen є кислота, яка займається роз'їдає його зсередини».
  
  
  "...двадцять два...двадцять шість..."
  
  
  'Не будь дурним. Тоді воно з'їло б і его руку.
  
  
  Нік оглянув коло роззяв з дурною посмішкою на обличчі. «Тобі ніколи не розгадати мою маленьку таємницю», — здавалося, говорив він.
  
  
  ...Двадцять дев'ять...тридцять. .. Тридцять! ах! Він все ще там...!
  
  
  Який раптом звалився на стілець. Він був не єдиним, він навіть не був першим. Не минуло й двох секунд, як весь коло чоловіків, що сиділи за столом, звалився на землю. Стояли майже нічого не помітили. Вони були занадто зайняті своїми комірами і задишкою.
  
  
  'Небо! Небо! Це той. ... м'яч... газ... Пістолет метнувся до Ніку, але з гуркотом упав на підлогу. На нього втупилися особи, роти скривилися від ненависті і агонії, а очі вилізли навколо орбіт від жаху. Руки злегка ворушилися, як плавники викинутої на берег риби, або безпорадно дряпали его, пістолети, недбало кинуті пістолетні ремені.
  
  
  Нік жбурнув П'єра ih в середину і обережно позадкував, затамувавши подих і уважно стежити за ними, як ніби вони були зграєю диких тигрів, готові накинутися на нього. Але вони більше нічого не могли зробити, і він знав це. Безсилі тіла безцільно вешталися і падали на підлогу. У повітрі висів важкий запах газу, але Киллмастер був єдиним, хто це відчував.
  
  
  П'єр зробив своє смертельне справу.
  
  
  Солдати безладно лежали на столі, а інший на одного. Нік дав їм тридцять секунд, щоб закінчити ih агонію, і попрямував до дня. Ніщо не ворушилося, крім його власних безмовних нога.
  
  
  Він тільки що вийняв ключ навколо замку і вже збирався вийти на вулицю, коли почув, що наближаються по коридору легкі shaggy. Ih мета була чіткою — вартове приміщення. Він вилаявся собі під ніс, коли стало відомо ih.
  
  
  Лін Су. Гуляє, як зазвичай.
  
  
  Нік напружено думав, коли shaggy ставали голосніше. Дозволити гей увійти і теж померти? Ні, не було причин, за якими П'єр повинен був отруїти її. .. маленьку секс-кішку... але все ж. ..Вибігти , грюкнути дверима перед носом і веселим сунути ключ в хвилину? Немає . .. Була тільки одна можливість.
  
  
  Він вставив ключ назад в замок і обережно повернув його, заглушаючи звук легким протидією пальців. Майже відразу після цього загриміла дверна ручка, і він почув тихий вигук. Кнопка знову задзвеніла. Сунь лінь поворчала про себе і постукала.
  
  
  Тиша. Вона чекала. Нік чекав. Минуло майже дві хвилини з ними тхора, як він відпустив П'єра. Це дало ему дві хвилини до того, як йому знову знадобиться кисень, тому що він міг затримувати дихання довше, ніж хто-небудь інший. Але точно не більше двох хвилина .
  
  
  'Виділіть!' - Лин Суй нетерпляче закричала і постукала сильніше. — Ви всі спите, ледачі собаки? Негайно перейдіть двері. Тиша. Виділіть!" Стук перетворився в грім. «Хо Чан, ти повинен негайно з'явитися до А Чою».
  
  
  Складати долар Ніка впало. Може бути, він зробив це неправильно. Ще цей стукіт, і половина табору прокинеться. Він почав відчувати тиск на легкі і швидко міркував. Він міг обережно відкрити двері, збити її з нога, коли б вона увійшла, і залишити її помирати. ..як все, але він не хотів цього робити. Смішно ухилятися від додавання в цю камеру смерті ще одного мерця, крім жінки. .. Ему слід частіше вбивати жінок. Деякі з підлості не поступалися злому лиходієві. Але це . .. ?
  
  
  Добре добре. — Що з тобою? Ти мертвий чи п'яний? Хо Чень!
  
  
  Вона нікуди не йшла? Бум-бум!
  
  
  Нік міцніше стиснув ключ і приготувався до неминучого.
  
  
  Шалений стукіт вирішення науково-дослідних завдань в'єтнамське прокляття. Сунь лінь знав кілька дуже грубих слів. Нік сумно усміхнувся. Бідна маленька сучка.
  
  
  Дверна ручка знову загриміла, і Сунь Лінь щось пробурмотіла собі під ніс.
  
  
  Нік повернув ключ, обережно, дуже обережно. Його рука стиснула кнопку.
  
  
  Він стороні було тихо. Його м'язи напружилися. Shaggy в коридорі завмерли.
  
  
  Він майже зітхнув з полегшенням.
  
  
  Він почекав ще кілька секунд, потім спокійно штовхнув двері.
  
  
  Коридор був безлюдний. Він вийшов, зачинив за собою двері і глибоко зітхнув. Уявіть, якщо б вона ховалася десь у цьому коридорі. Але це було марною турботою.
  
  
  Він залишив позаду кімнату, яку перетворив у морг. Его полегшення, коли він побачив, що в коридорі нікого немає, було як ковток свіжого відбору проб повітря. Шум yahoo в їдальні все ще не затих, хоча і зменшився, наче хтось по гуляк пішов. Попереду він міг чути незграбні shaggy Кратча, залишає будинок. Він уповільнив рух і провів гребінцем по волоссю, як ніби тільки що вийшов навколо туалету. Перш ніж він розбереться з Кратчем, потрібно було вирішити ще кілька дель.
  
  
  Коли він вийшов, навколо будівель, там і сям сиділи групи техніків, і тихо перемовлялися. Інші, мабуть, вже розійшлися по своїх постах для перевірки або відпочивали в своїх покоях, бо в приміщенні майже нікого не було, крім охоронців . Він зауважив, що Лінь Суй розмовляє з одним навколо них. Кратч потопав у майстерню. Звук его нетерплячого ревучого голосу було чути всюди: «Де цей чортовий Візнер?» Здавалося, ніхто не відповів.
  
  
  Нік швидко оцінив ситуацію і зупинився, щоб запалити цигарку. Его три основні цілі перебували за годинними першого ешелону, вісім навколо яких знаходилися в межах его прямої видимості. По-перше, охоронець біля воріт, по-друге, прожектор, і, по-третє, зенітник на невисокому пагорбі в декількох сотнях ярдів для їдальні. До цієї позиції можна було дістатися, тільки обійшовши будівлю і минувши три інших, у тому числі невелику, але добре охороняється будівля, яке слугувало складом боєприпасів. Він повинен був вивести його складанні, інакше шанси команди по зачистці Q-40 були б дуже малі.
  
  
  Одіна з восьми часових вже наближався до нього з питальним виразом обличчя. Нік підійшов до нього, вже витягуючи маленький подарунок. Одіна і особливого сорту.
  
  
  — Ти не йдеш на тест? — запитав охоронець. «Не на тест, а потім назад у свою кімнату або в їдальню».
  
  
  — Ах, її, йду на випробування, — бадьоро сказав Нік. — У мене залишилося декілька хвилина. Будь ласка, сигару в честь дитини. Солдат нерозуміюче втупився на нього. "Який дитина?" Нік просяяв. — Ракета, звичайно. Це станеться сьогодні ввечері. Кожен отримує сигару, щоб відсвяткувати». - Він зробив невеликий глузливий уклін, і витонченим жестом простягнув сигару. Але він не натискав на нитку, поки не був впевнений, що людина візьме його. «Дуже особлива сигара, — продовжив Нік. «Не запалюйте, поки не відчуєте запаху».
  
  
  Обличчя охоронця розпливлося в усмішці з ламкими зубами. Широкі плоскі пальці стискали сигару. Нік швидко натиснув на нитку і вручив ему. — Выкурите его на здоров'я, — ввічливо сказав він. — Спасибі, спасибі, — сказав солдат, схвально понюхавши. «Дуже хороша сигара, дуже гарний запах».
  
  
  — У мене ще вистачить на всіх, — великодушно сказав Нік. Він віддав честь і швидко перейшов до наступного.
  
  
  — Сигара, — сказав він з витонченим жестом і сяючою посмішкою. Обличчя солдата стало трохи менше непроникним, і він з вдячністю сунув її в хвилину.
  
  
  У майстерні все ще ревів Кратч. — Давай, клич Визнера, Ильзу і Бургдорфа теж.
  
  
  
  — Спасибі, — сказав солдат.
  
  
  Нік глянув на охоронця, з яким розмовляла Сунь Лінь. Сунь лінь зникла. Він задавався питанням, де вона була, але зараз це не мало значення. Було сім хвилина до нуля, а для деяких остання хвилина настала ще раніше.
  
  
  Ноги Сунь Лінь забігали, коли вона поспішила до кімнати І Чоя. Її думки були більше зайняті, ніж зазвичай. Цього Бургдорфа, — сказали гей, — не було на вечірці. Але він вийшов через день він. Де він був тоді? Може в залі очікування? Це здавалося малоймовірним, безумовно ні. Все ще . .. Вона була там до Чоя. Ніколи раніше ця двері не були замкнені. Ніколи раніше в цій кімнаті не було тиші. Ця тиша, голоси і все. Навіть не хропіння. Спочатку вона злилася, але тепер захвилювалась. Ні, вона злякалася. Ах Цой не довіряв Бургдорфу! Ні! А тепер у цій кімнаті сталося щось дуже дивне. Раптом вона в цьому переконалася.
  
  
  Вона увірвалася в його кімнату. Він піднявся з великою ліжка, яку вони ділили так багато разів, і втупився на нах. «А Чой! Кімната охорони замкнені, і вони не відповідають. Озброюйтесь! Назавжди бити тривогу! Бургдорф був там, його заспокоїлася. Ви повинні швидко з'ясувати, що відбувається.
  
  
  — Про що ти говориш, Сунь Лінь ? Але поки він говорив, А Чой застебнув ремінь через кобуру і підійшов до переговорного пристрою. "Скажи мені все швидко і чітко!"
  
  
  
  Сердечність, з якою був піднесений подарунок, та радість, з якою він був прийнятий, повинні були сподобатися Похмурого Женця.
  
  
  — Ні, дякую, — великодушно відповів Нік і поспішив до наступного. Ще троє чоловіків. На щастя, двоє навколо них стояли біля майстерні. Вони бачили, що він зайнятий, і чекали своєї черги. — Сигари, — сказав він зі своєю милою усмішкою. Його жертви охоче брали ih.
  
  
  — Бургдорф! - Це був один навколо чоловіків, які працювали над спусковим механізмом. — Якого біса ти там затримуєшся? Кратч тебе кличе. І де, кравець візьми, Візнер?
  
  
  — Думаю, в їдальні, — сказав Нік через плече, прямуючи до восьмого вартового. — Я буду там через хвилину. Він почув дзижчання навколо одного навколо будівель. Домофон, подумав він. Гул тривав. — Сигару, — лагідно сказав він, натискаючи на горлечко. 'Святкуйте. Але вас сьогодні на варті більше, чи не так? Може бути, ви зможете проводити мене до решти — по крайней мере , ви будете впевнені, що я не порушую кордону. Він весело посміхався, але внутрішньо картав себе. У нього було п'ятнадцять, щонайбільше двадцять секунд, перш ніж перше за його смертоносних проявів уваги гарантувати себе. Солдат відмахнувся від нього. — Продовжуй, — сказав він. — Я можу слідувати за вами звідси. Якщо ти не повернешся через хвилину... бах! Він усміхнувся з лукавою усмішкою і багатозначно погладив приклад гвинтівки.
  
  
  — Звичайно, — пробурмотів Нік і швидким кроком пішов. Его шістдесят початку другий варіант гранати зігрівався в кишенях кількох вартових.
  
  
  Він почув ще один телефонний дзвінок.
  
  
  'Стій!' - В задній частині їдальні стояли двоє чоловіків. Два пістолети були приставлені до його живота. «Доступ заборонений».
  
  
  — Так, але мені можна, — з посмішкою сказав Нік, притискаючи кінці двох тридцатисекундных гранат, перш ніж передати ih чоловікам. - «Панове, для вас особливі сигари для особливого випадку». Він думав, що вони не зрозуміють всіх його слів, але зрозуміють ih значення. Одіна навколо них слабо посміхнувся і відкусив сигару. Інший засяяв від радості, понюхав і сунув в хвилину.
  
  
  Телефон продовжував дзвонити.
  
  
  
  До телефону підійшов перший оглянув присутніх. Він потягнувся до трубці, коли вибух розірвав нерухоме нічне небо. Його рука не дістала до телефону, тому що він впав з відірваною рукою. Але це не в рахунок, бо з жахливою, зяючої діркою в грудях солдат уже не потребував в руках, навіть якщо б його гол-раптом відкотилася від нього.
  
  
  Настала мертва тиша, перш ніж інші зрозуміли, що сталося. Але тут у повітря злетів ще один чоловік, і інші голосно закричали від безсилля.
  
  
  
  "Що це було?' — вигукнув Нік тоном боязкого німецького вченого. "Боже мій, не ракета?"
  
  
  Але вони втекли від нього, обидва міцного стискаючи свої автомати і, прямуючи вперед, як в штикову атаку. Нік вилетів за для ih снід, як ракета, і побіг до дерев'яних складах, єдиним місцем на території, яка не перебувала під постійною посиленою охороною. Коли він метнувся між навісами і зупинився, з гуркотом вибухнули ще дві гранати. Топающие кошлатий, здавалося, лунали з усіх сторін, але ніхто не добрався до нього. Він притиснувся спиною до стогнати, і Вільгельміна зручно ковзнула в його руку. Праворуч від нього, якщо уважно зазирнути між навісами, можна було побачити протиповітряну оборону, а за нею склад боєприпасів. Ліворуч від себе він міг бачити радіорубку і проблиск вхід у ракетний центр.
  
  
  Охоронці радіорубки повернулися й побігли на вибухи. Скільки часу знадобиться, щоб зрозуміти це? — подумав Нік , стріляючи в людини, коли той пробіг mimmo, не помітивши його. Через мить чоловіки спробують позбутися своїх сигар. Притому ih довелося кидати б дуже далеко, бо це були пекельні машини в невинної упаковці, але смертельно небезпечні.
  
  
  Вибухнула ще одна граната, і ще. Тепер почувся гучний крик і біганина. Нік метався від одного сералю до іншого, швидко озираючись по сторонах у попросив ознак відкриття або руху. Поки все пройшло добре. Було багато рухів, але всі вони, здавалося, прямували до робочої зоні, де він залишив своїх маленьких вбивць. Двоє вартових біля входу в ракетний центр дико озирнулися, і обережно покинули свої пости. Це було нерозумно з ih боку. Нік прицілився і лагідно натиснув на спусковий гачок Вільгельміни.
  
  
  
  — Це сигари! Це сигари! — крикнув солдат в майстерні і викинув річ. Він вдарив біжить в центр грудей і переможно заревів, розкидаючи криваві уламки. Двоє інших чоловіків зупинилися як укопані і витягли сигари навколо кишень з широко розкритими від жаху очима. Вони вибухнули там, де стояли. Територія була всіяна знівеченими трупами і повна дірок.
  
  
  Дим і запах горілого м'яса висіли в повітрі. Смерть влетів у відчинені двері майстерні у вигляді викинутої в жаху сигари, проїдаючи ряд хитромудрих інструментів. Осколки світиться скла і розпеченої сталі посипалися на величезний простір. На місці вибуху почалася невелика пожежа.
  
  
  
  Менше п'яти хвилина до нуля. Під обстрілом єдиною вахти в ракетному центрі Нік пригнувся, нагнувся і відкрив вогонь у відповідь. Його мета скрикнула і впала на землю, обертаючись, як дзига. Але тепер ззаду Ніка пролунали чиї то гучні крики. Він швидко повернувся і пірнув в один навісів, сунувши Вильгельмину назад у кобуру і, витягнувши ще кілька гранат.
  
  
  
  А Чой повернув ключ і стусаном відкрив двері. Він втупився в кімнату смерті і почав бушувати від гніву і страху. Зовні він чув крики вмираючих чоловіків, але тут вони вже пройшли цю стадію. А Чой вилаявся. Він не міг очікувати ніякої допомоги. Але в однієї людини все це може бути на його совісті. Де ця людина! Він зачинив двері караульного приміщення, і відкрив панель стогони коридорі. Його худі жовті пальці натиснули червону кнопку. Якщо вони не могли зловити і знищити одну людину, як скажену собаку, він був в сказі. .. '
  
  
  Завивання сирени прокотився по табору.
  
  
  Нік почув це, коли кидався навколо сералю і відчував, як всій території готелю, а під ним труситься. Тепер у нього було два переслідувача. Вони розділилися і оточували його. Навколо гучномовця луною рознісся пронизливий голос І Чоя: «Загальна тривога! Загальна тривога! Всім уважно стежити за доктором Еріхом Бургдорфом. Рассредоточьтесь і обшукайте табір. Пристреліть его. Не приймати - повторюю - сигар. - Зробити маневр Б. Не входите в зал очікування. Выследите его і убийте.
  
  
  Нік задумався про те, що це був за маневр B, коли він підбіг до куті сералю.
  
  
  Але інший порядок був чіткий, як і кошлатий, які мчали до нього з-за рогу і наздоганяли його ззаду.
  
  
  
  13 - ТИ СПАЛЮЄШ МЕНЕ!
  
  
  
  На бігу він натиснув на курок полубинокля.
  
  
  Палючий промінь замаскованої лазерної гвинтівки пронизав блідо-блакитну розпечену ніч, готову пожирають все на своєму шляху. Нік завернув за ріг зі світловим пістолетом на рівні грудей. У полі зору его з'явився кремезний чоловік у шоломі, з автоматом напоготові, а через кілька миттєвостей чоловік простягся навзнак з виразом крайнього прапора дозволу на виконання особою і діркою в грудях. Від его обгорілого мундира клубочилась цівкою диму. Нік перестрибнув через нього, одразу ж повернувшись й чекаючи чергового переслідувача з автоматом, але промінь на мить погасло.
  
  
  Чоловік вийшов з-за рогу обережно, але недостатньо. Пістолет гаркнув один раз, і goggle пробила борозну в стогнати в головою Ніка. Лазерна гвинтівка лизнула своїм тонким жадібним язиком високо над слабким тілом посеред чужого імені. Обличчя перетворилося в огидну, изъеденную посмертну маску.
  
  
  Нік поправив дві сигари в іншій руці, потім розвернувся на підборах і iso усіх сил кинув ih в направлені в повітря зенітні знаряддя ih замасковані стовбури. Він знову повернувся, взяв шолом одного навколо чоловіків і надів його, потім зняв штани. Через кілька секунд він зняв з людини форму і надів її, коли зенітна артилерія вибухнула і загриміла в ночі. Він схопив автомат і побіг на місце вибуху. Проходячи mimmo, він випустив чергу по двом охоронцям, які залишили свої пости на складі боєприпасів, щоб щорічно, що сталося з протиповітряною обороною.
  
  
  Три хвилини до нуля.
  
  
  Охоронці потрапили під жорстокий несподіваний шквал вогню того, чиє обличчя, приховане шоломом, вони так і не дізналися, поки не померли.
  
  
  
  «Ідіоти! дурні! Ви дурні ! Голос Кратча проревів над землею, коли його нерівні ноги захрумтіли за взрыхленному гравію. «Поверніться до своїх постів. Негайно. А Цой, ти, тупа сліпа свиня, скасував маневр і Б вірні свою купку недоумків на місце!
  
  
  — Я віддаю цим людям накази, — холодно сказав А Чой. - «Її хочу, щоб всі вільні люди хотіли цього злочинця. Чи ви очікуєте, що вони будуть спокійно чекати, поки він знищить ih одного за іншим?
  
  
  "Прикінчить по одному!" - Бородате обличчя Кратча спотворилося від гніву. — Вони що, бовдури або перелякані труси кшталт тебе? Хіба ти не розумієш, китайська свиня, що якщо вони залишать свої посади, то полегшать ему життя удвічі? Господь з небес, коли ти відповідаєш за службу безпеки, не дивно, що ми в такому жахливому стані. Вірні ih туди, де вони повинні бути!
  
  
  «Але ...
  
  
  — Ти віддаси наказ, або його зроблю це! Важка м'ясиста рука Кратча врізалася в голову І Чоя і відкинула її в бік.
  
  
  А Чой відновив рівновагу і поспішив назад на свій командний пункт.
  
  
  
  Нік нетерпляче пробурмотів: «іди, іди». Палючий промінь лазера повільно — повільно — просвердлив коло навколо замку. Метал шипів і тріщав, плавлячись. Tack! Це сталося. Нік закінчив справу тривалої чергою, навколо автомата і вибив двері складу боєприпасів. Він продовжував стріляти, коли звів свої останні два снаряди і кинув ih в купи зброї та вибухівки, а коли він витратив свої патрони, він націлив лазерний пістолет потужністю 10 000 ватт на купу ящиків. Полум'я почало просочуватися по краях. Він повернувся і втік. Гранати вибухнули одночасно через три секунди.
  
  
  Він тримав голову якомога нижче і щодуху побіг до вартового біля воріт. В декількох ярдів mimmo нього пройшли чоловіки, розгублено кричачи, але не дивлячись в обличчя своїх товаришів. Адже вони полювали за скаженим вченим.
  
  
  У великих воріт залишився тільки одна людина і ще двоє намагалися увійти. Нік націлив лазерну гармату.
  
  
  Одіна. Два. Три - третій чоловік дав залп через колючий дріт. Нік петляв, мов кролик, танцюючий над шаром тліючих вугіль, і iso усіх сил націлив промінь на людину. Пролунав крик жаху, який різко обірвався, але его автомат виплюнув безперервний потік вогню. Десь поруч з головним будинком хтось почав стріляти у мерця.
  
  
  Нік побіг до ракетного центру. Навколо лабораторій, кабінетів, по сторожки, навколо самого ракетного центру люди виповзали, як хробаки навколо дерева. Склад боєприпасів видавав звуки, схожі на феєрверк посеред пекла. У короткій тиші між сильними вибухами Нік почув знайомий приголомшливий гул, і А Чой голосно закричав у гучномовець: «Маневр B скасовано! Маневр B скасовано! Поверніться до своїх повідомлень! Поверніться до своїх повідомлень! Пожежна команда, в склад боєприпасів, пожежна команда, в.....
  
  
  Гігантський вибух потряс весь табір до підстави. Одні охоронці розбіглися, інші помедлили і повернулися на свої пости.
  
  
  Так що це був за маневр Б. Всі на палубу! Але люди, тільки що вийшли навколо ракетного центру, захиталися, лише частково повернувшись у бік Ніка.
  
  
  Він пройшов по діагоналі позаду них і втік по бетонних сходах. Хтось крикнув. Кулі загупали по металевих поручнів. Він кинувся з бетонного контрфорси на доріжку, що проходила mimmo підстави великою блискучою ракети.
  
  
  Одна хвилина, потім нуля.
  
  
  Він продовжував бігти. Він нічого не міг зробити з самої ракетою — вона була занадто велика для наявного в розпорядженні его легкої зброї, — але в цьому й не було потреби. Смерть і хаос були його метою, і він думав, що багато чого домігся в цьому відношенні. Стріляти в сховище, повне радіоактивних і імовірно вибухонебезпечних метапластов, щоб розкрити його виділення, було останнім, про що він думав. Це був майже вірний спосіб назавжди залишатися у темряві, будь то знищення метапласта або власного его.... Мета операції, до речі, тепер була абсолютно ясною — контроль над світом шляхом широкомасштабного терору або хоча б міжнародного шантажу — групою німців на чолі з китайцями ih посіпаками Кратчем і Визнером. Хоча Кратч і Візнер були досить норовливими посіпаками, і не особливо любили одне одного. Але Ільза. †
  
  
  Кулі свистіли над его головою. Він озирнувся і побачив двох чоловіків, що біжать по доріжці, що веде відкрито до йому. Він підбіг до залізниці сходах, що ведуть до більш високого проходу, і піднявся наверх. Щось вдарило його по нозі. Але переслідувачі були ще занадто далеко від нього, щоб уразити ціль. Він пірнув за широку металеву шахту і подивився вниз. Двоє чоловіків все ще бігли, але не йому. Вони прямували до металевої клітині на перетині двох проходів і досягли її, коли він прицілився. Він тільки встиг розгледіти, що один навколо них був вартовим, а інший А Чоем, але перш ніж він встиг вистрілити, вони вже були всередині клітин і захищені стінами. Ліфт почав швидко підніматися до обнесеній стіною платформі далеко над ним, і звідти вони не могли дивитися на нього зверху вниз і неквапливо прицілитися в нього.
  
  
  Він вистрілив з лазерної гармати, і націлив промінь на подвійний трос, що тягне ліфт вгору. Палючий запал люто обпалював густі пасма троса, але просувався, як здалося Ніку, болісно повільно. Ліфт був майже нагорі. Він не встиг?
  
  
  Але трос раптово перервався, і хитнувся в повітрі, і ліфт впав на землю. Він почув два несамовитих крику, потім по падаючої клітини вистрибнула фігура, і відчайдушно вчепився в бильця пас. Інший продовжував кричати, поки його голос не розчинився в шалений шум, з яким ліфт впав на дно.
  
  
  Ах Чой поповз по доріжці. Це було чудо, що він залишився живий. Ще більш дивно, що у нього все ще був пістолет. Він невпевнено рухався в його руці, але він спробував дістатися до Ніка; А Очі Чоя спалахнули крізь хворобливу маску на обличчя. Нік виповз з-за металевої шахти.
  
  
  — Кидай пістолет, А Цой, — крикнув він. — Краще жити, і... .. 'А, А Цой, здавалося, думав інакше. Його пістолет вистрілив, а він тим часом великою країною своїх китайських богів на допомогу. Нік пригнувся і ковзнув убік. Він відрегулював промінь і націлив його на витягнуту руку І Чоя. Пістолет І Чоя знову гаркнув, але тільки один раз. Настала черга І Чоя кричати. Звук урвався, і він помер.
  
  
  Нік вистрибнув навколо свого укриття на доріжці під ним. Липкий цедру стікав по його нозі, і він втік з надзвичайною незграбністю, але все ж міг бігти. Було ще одне, що він міг і повинен був зробити, а саме зруйнувати нервовий центр цієї операції, щоб, коли вся ця сум'яття вляжеться, не було готової пускової установки для нової орди підкуплених вчених ih Китайскиж скарбників. Він не міг розраховувати, що люди у зелених беретах зроблять це за нього; цього від нього чекали. Ih завданням був швидкий рід і настільки ж швидке відступ.
  
  
  Він перебіг дорогу до сходів, швидко спустився по ній і увійшов в похилий тунель. Хутко пірнув у цілий бак, коли почув, що наближаються shaggy. Він бачив, як люди прямують до центральної диспетчерської. Відмінно! Нік готель натиснути на курок лазера. Але незважаючи на всі смерть і руйнування, які він посіяв він вночі, він не міг змусити себе вистрілити їм у спину. Він вийняв запальничку, натиснув раз, почала другий, — і побачив ih руки, схватившиеся за свої шиї . Він пройшов через коридор, перш ніж вони обернулися. Неважливо, якщо вони пішли за ним. Вони впали ниць у коридорі.
  
  
  Дві хвилини, потім нуля.
  
  
  
  Чому було так тихо? Імовірно, це було так глибоко під землею, що всі звуки зверху були приглушені. Shaggy луною пролунали позаду нього. Він кинувся до дня диспетчерської з об'єднаними силами люгера Вільгельміни і лазерного пістолета. Пролунав крик — постріл влучив у взяту напрокат каску і збив її з голови, почала другий постріл відскочив від бетону для його головою, а потім два глухих удари. Нік увірвався в диспетчерську і підійшов до особливих розподільного щита в іншому кінці кімнати. Для його спиною більше не було кроків.
  
  
  Голодний промінь грав на перемикачах і ручках. .. жував, рвав, кусав. Нік тримав пістолет у правій руці, як зварювальник, а лівою смикав за ручки і важелі, зривав металеві кришки і рвав дроти.
  
  
  Він працював у тиші, яку порушували тільки шипінням плавкого металу і розривати звуками результату багатомісячних зусиль, зведених на немає его руками. ...і приглушене громовий вибухівки високо над ним: Q-40 почав зачистку.
  
  
  Він працював гарячково, гарячково, направляючи промінь лазера в самий складати долар хитромудрої апаратури і вигризаючи нутрощі до тих тхора, поки кімната не смерділа і по всій нах не повалив дим.
  
  
  Потім почувся інший звук, м'яке шипіння, проникавшее крізь далекий грім, і шум, який виробляв він сам, і якому не місце в цій кімнаті. Він обернувся. †
  
  
  Запізнення на частку секунди. У стогнати була діра, якої раніше не було — змінна панель, сказав ему сенс, коли пістолет двічі клацнув, одночасно пронизує руку і плече пекучим болем, — і громіздка фігура Кратча заповнила простір. Але Кратч на цьому не зупинився. Він рухався з неймовірною плавністю, і його пістолет вистрілив. Промінь лазера пронісся mimmo нього і уткнувся в землю. Нік почув стриманий сміх Крачча, коли гострий біль пронизав його голову, і його оточила червона тьма. Відлуння пострілів відбилося в темних порожнечах его розумом. Потім цього була тільки чорна тиша.
  
  
  
  Ему було жаркого, дуже спекотне, і він не розумів чому. А хтось весь час кричав: «Ха-ха-ха», і він теж цього не розумів. Він лежав з заплющеними очима, відчуваючи липкий цедру, що стікає по його тілу, і сухої цедри, що оточував його, намагаючись пригадати, де він був. Він прийшов до тями, коли «Ха-ха-ха» перетворилося в недоладну нісенітницю, яка займається перетворилася в серію слів, які були зрозумілими і осмисленими.
  
  
  — Ти прокидаєшся, чи не так? Підступна свиня! У мене тверда рука, чи не так? ха-ха! Її залишаю тебе в живих, щоб її міг повільно прикінчити тебе, розумієш? Він помреш від спеки, скажуть вони . Ха, ха, ха! Він помер від спеки за втручання в справи Кратча. Весь світ був би в моїх руках , весь світ в моїх руках , якби не ти. Пояси смерть і руйнування по всьому небу, щоб шматувати кожен космічний корабель - російський, американський, весь цей світовий безлад. Захват, краса! І хто б знав, що сталося, поки її, Кратч, не розповів би це їм? Здрастуйте? І крім того, мій дорогий одного, у разі вправного шантажу, який налякав навіть самого Гітлера. Чи потрібні мені китайці? Чи потрібен мені Візнер? Тільки зараз на брудну роботу, а потім все було б моє. Мій! А потім раптом довелося прийти тебе і все зіпсувати!
  
  
  Гучний голос раптом перетворився на злість. - «Ти повинен був все зіпсувати! Відкрий очі, свиня. Відкривай!' Ногу вдарила по бессильному тілу Ніка, тяжкість вагою з величезну штучну ногу. Нік мимоволі застогнав і моргнув, перш ніж знову зміг впоратися з собою. Викривлене обличчя Кратча гігантські височіло над ним, заповнюючи всі його полі зору. І обличчя крізь косматую руду бороду посміхалося. — Так ти прокинувся? — прогарчав низький голос. 'Відмінно. Тоді ви можете насолоджуватися нашою маленькою грою. Це не може бути довго. Але досить довго, щоб ви страждали. Це не те ж саме, що насолоджуватися, чи не так? Не має значення. Її буду насолоджуватися цим. А потім її, повернуся туди, звідки прийшов, і почекаю, поки вщухне це маленьке занепокоєння, яке ти влаштував. І тоді їй піду, щоб жити, щоб почати все спочатку. Але ти, ти не будеш жити. Бачиш, що я роблю, Бургдорф? Ти бачиш це? Дивись!'
  
  
  Нік подивився. Але йому не було чого було дивитися. Спочатку він це відчув, а потім побачив. Тепло обпалило його одяг і з'їв шматок ноги. Дим і сморід палаючої пилу піднімалися до стелі. І Ульріх Кратч від душі розсміявся. — Як метальник ножів в цирку, — усміхнувся він. — За винятком того, що зараз її використовую твій зручний маленький промінь світла. Така прекрасна тепла струмінь! Він хмикнув від задоволення. Промінь з шипінням пройшов по его розставлених ногах, за проведені обчислення, по плечах, навколо голови. Він відчув запах паленых волосся, відчув цедру, лизнувший тіло, почув злий сміх людини, збожеволілого від несподіваного провалу своєї роботи. — Голос бачиш, як твої справи, — хихикнув Кратч. Всі лиже та й лиже, як у цирку. Але, нарешті, є невелика різниця з метальником ножів. .. Ми повинні продовжувати грати в цю гру деякий час, щоб насолодитися нею повною мірою, не так? Може, ти скажеш собі, що зможеш втекти від мене. Подумай про це. Добре подумай! Як ти міг втекти від мене? Нік подумав. Піт і кров капали на підлогу. Розпечений бетон поруч з ним снаряда пором, а від його одягу вилися цівки диму. Кратч спостерігав за ним, поки промінь повільно рухався mimmo тіла Ніка. «Не рухайся», — прошипів Кратч з огидним радістю. 'Вважайте, що! Скажи собі, що можеш домовитися зі мною, і я здамся. Але не рухайся! Тому що тоді не буде про що домовлятися. .. залишиться тільки палаюча плоть. Спочатку рука, потім ногу. .. подивимося що буде далі. Ха, ха, ха! Її не отримував такого задоволення вже багато років!
  
  
  «З ними тхора, як в дитинстві ти ловив і мучив метеликів», — подумав Нік, напружуючи ниючі м'язи одну за одною, і, напружуючи мозок у попросив здогадки, виходу. Але виходу не було. При найменшому русі Кратч був його променем, як метелика до дошки.
  
  
  Його очі металися по зруйнованій диспетчерської. Не було ніякої надії, ніякої надії. Раптово він сіпнувся, побачивши щось, чого Кратч не міг бачити, бо той стояв спиною до цього і повністю зосередився на Nike.
  
  
  Була ще надія. Двері диспетчерської повільно відчинилися всередину.
  
  
  Нік раптом застогнав і схилив голову набік. Потім він видихнув з глибоким зітханням. І перестав дихати. Родзинка лизнув його ноги.
  
  
  "Що-що?' — заревів Кратч. «Повернися до тями, ти! Іди сюди! Ти не зможеш втекти від мене, якщо помреш на свій розсуд. Ні!'
  
  
  Смердюче дихання наповнило особа Ніка, і вільна рука Кратча ляснула його ліворуч і праворуч. "Вставай, вставай!" — гримів Кратч. На мить — одне дорогоцінний, довгоочікувана мить — жадібне шипіння лазерного променя припинилося. Нік раптом обома руками кинувся на праву руку Кратча, в розпачі вчепився в пістолет і схопив його з дикою силою, породженої упевненістю, що це його єдиний шанс. Кратч загарчав, як горила, і люто буцнув його дерев'яною ногою.
  
  
  Нік застогнав і майже випустив пістолет, але він відчайдушно вчепився в нього. Масивні кулаки Кратча зігнули його зап'ястя так, що грізний мозку пістолет виявився всього в декількох сантиметрах від його голови. Раптово він перекинувся, iso усіх сил намагаючись утримати зброю, брыкаясь і смикаючи нижню частину тіла, як дикий кінь на родео.
  
  
  Щось просвистело в повітрі і важко приземлилося на Кратча. Подвійна тяжкість Ніка шпурнула на підлогу, від чого в нього перехопило подих. Пістолет з гуркотом упав на підлогу, і величезне тіло Кратча відлетіло назад, коли навколо его в'ялого горла вирвався чути крик. А потім його тіло знову впало на нього.
  
  
  Нік ахнув і скинув з себе тіло. Воно раптом впало, коли рука допомоги простягнулася і відтягнула величезна, що закінчується кров'ю тіло в сторону. З глухим стукотом Кратч покотився на підлогу замертво зі злою усмішкою на обличчі.
  
  
  Сержант Q-40 Бен Таггарт вклав у піхви ножа командос і простягнув обидві руки, щоб допомогти Ніку піднятися на ноги.
  
  
  "Те, що ви називаєте в самий останній момент, товаришу!" — сказав він бадьоро.
  
  
  
  'Біжіть мерщій звідти, біжіть! У вас є година, і якщо у вас ще є здоровий глузд у зустрінуть ваших толстолобых головах, ви уберетесь звідси блискавично!
  
  
  Нік стомлено усміхнувся, почувши від майстра, Марті Роджерса частково російська, частково німецький наказ. Вертольотом, який чекав на місці руйнувань, не мав розпізнавальних символів; зелені берети були відсутні, а люди були одягнені в ненав'язливу одяг кольору хакі; фігури, стрибали крізь хаос диму та полум'я, дозволяв собі строгі накази на всіх мовах, крім знайомого їм американського. Якби методи, які зараз йшли через головні ворота в темну в'єтнамську ніч, коли-небудь знайшли кого-небудь, кому можна було б розповісти про свої переживання, вони ніколи не змогли б точно сказати, хто напав на них. Але це якщо вони не загинуть від вибуху, який повинен був відбутися трохи більше ніж через годину, від важкого заряду, закладеного в лабораторіях для руйнування метапласта.
  
  
  — Давай, сідай, — сказав Нік. Він підштовхнув Ильзу, як завжди, милуючись ee бажаною попкою. Руки потягнулися і втягнули її у вертольотом. Візнер уже був на борту, занурена у свій власний світ склепіння. Як і Сунь Лінь, але вона була в повній свідомості і боролася з мотузками, удерживавшими її в полоні. «Чувак, вона, як дика кішка», — захоплено сказав Таггарт.
  
  
  Його очі ковзнули по Ільзе, спостерігаючи за її гнівом, ee розпатланим волоссям, рум'янцем на її обличчі, її струнким тілом. -- Ах, ця німкеня, -- сказав він з жалем. — Вона безперечно була вона стервом, про яку її тоді думав? Її прав?'
  
  
  — Час покаже, — сказав Нік. — Але я думаю, ви помилилися. Я думаю, що її вітчим ввів її в оману, і у нах справді золоте складати долар». Ільза подивилася на нього з дивним виразом страху і гніву, змішаних з полегшенням.
  
  
  «Голос, як я це чую», — сказав Таггарт з сяючою посмішкою. Він раптом перейшов на російську мову, якою говорив чудово. — Ходімо, товариші, — покликав він. «Давайте відлітаємо, перш ніж в'єтнамці прийдуть за нами. Всі на борт! Всі на борт!
  
  
  Через хвилину вони вже були в повітрі, залишаючи приречений табір на великому транспортному вертольоті. Під ними хаотичні залишки смерті, полум'я та диму; Q-40 спрацював швидко і грунтовно.
  
  
  Лопаті вертольота кружляли в ночі.
  
  
  Ільза подивилася на Ніка. — Багато людей було нудно минулої ночі, — натягнуто сказала вона. — Чому ти зберіг мене і Карла? І Сунь Лінь?
  
  
  Нік відповів гей поглядом і вп'явся поглядом в її червоніюче особа.
  
  
  «З кількох причин, — сказав він. «По-перше, нам потрібна інформація, і ви можете дати її нам, особливо ви. По-друге, її, гадаю, ви поняття не мали, про що йде мова. Інші причини розповім пізніше.
  
  
  — Пізніше не буде, — тихо сказала вона. — Мені нічого тобі сказати, нічого.
  
  
  — У тебе є знання, — тихо сказав Нік. — Ви розповісте нам все, що ми хочемо знати про метапласте, про те, як він працює, і як ви до цього причетні. І ти будеш рада, коли все закінчиться. Він раптом посміхнувся гей, втомлений і поранений. І крізь ревіння мотора пробурмотів: «Може бути, ти переспиш зі мною».
  
  
  — Ні, — люто сказала вона. "Ніколи, ніколи, ніколи!"
  
  
  
  — Так, — люто сказала вона. — Ходім зараз! Ee губи обпекли його рот.
  
  
  Навесні в Нью-Йорку було напрочуд тепло. Це була ніч любові, і вони здалися ей. Було багато чого сказати, але тепер все було скінчено. Вона пролежала на підлозі в его сміття та його руках. В'єтнам був далеко. Тепер вона знала, як жорстоко зловживали ee науковими знаннями і її невинністю. Але це вже не мало значення. Вона втратила свою невинність у багатьох сенсах. Нік дізнався її ще деякий чого.
  
  
  'Йдемо . .. ! — знову видихнула вона.
  
  
  Зараз було ценымногие краще, ніж ніколи. І це теж може зайняти багато часу. Нік подбав про те, щоб це тривало дуже довго.
  
  
  
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  
  Американський розвідувальний загін, проникнувши вглиб ворожої території, випадково виявляє в джунглях Північного В'єтнаму добре охороняється і загадковий табір.
  
  
  Вони бачать гуляє біляву красуню, яка займається заворожує навіть крижаного боса AX.
  
  
  Однак ще більш захоплюючим є відкриття того, що в таборі лякаюче широко представлені дві національності: німці і китайці.
  
  
  Незабаром Ніку Картеру стає ясно, що у нього залишилося дуже мало часу, щоб розкрити зловісну таємницю табору. †
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  Ключ небезпеки
  
  
  Оригінальна назва: Danger Key
  
  
  переклав Лев Шкловський в пам'ять про загиблого сина Антона
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  Вона не була повністю оголена.
  
  Тонкий трикутник білого шовку натянулся навколо ee засмаглої красивою центральній частині, у той час як такий же фрагмент вів марну боротьбу з двома повними скульптурними грудьми.
  
  Її попелясто-русяве волосся розвівалися за її спиною, роблячи її схожою на частину мчала відкритої білої машини.
  
  Гребля, яку вона перетнула, являла собою тендітну бетонну стрічку на тлі безкрайніх просторів гладкою блакитної води. Рибалка стояв за п'ятсот ярдів від нах. Він розсміявся, побачивши, як вона наближається, — білозуба посмішка, яка займається підходила дівчині, машині і островам Флориди. Коли вона загальмувала і згорнула з вузькою насипу дамби, він радісно помахав рукою й потягнув за шнурок. Блондинка помахала ему в ревматизму і послала повітряний поцілунок.
  
  Любов і веселощі в теплому кліматі - чого ще бажати?
  
  Машина різко рвонулася вперед, і шини заскрипіли по асфальту. Посмішка рибака зникла. Він спіткнувся, впав. Решітка вдарила його відкрито в обличчя, притиснувши до огорожі. Блондинка різко повернула кермо. З визжащим брязкотом металу машина ковзнула по дорозі і соскоблила людини, немов він був шаром квітів. Його тіло зникло під колесами. Блондинка зупинилася. Вона озирнулася через плече, перемістила машину назад і знову рвонула через розчавлене тіло, потім знову поїхала вперед, і на цей раз вона не зупинилася.
  
  Чартерна рибальський човен майстер Клегга підійшла до греблі, як раз вчасно, щоб побачити, як блондинка в білому відкритому фургоні помчала геть. Потерпілий був ще живий, коли він добрався до нього.
  
  — Що сталося, сер ? — запитав Клегг. "Ви мене чуєте?"
  
  Обличчя перетворилося на закривавлену маску, риси якої були стерті, як шваброю. Повіки відкривалися з працею. В його очі дивилися незрячі очі — розгублені, збентежені важливою справою. Слина, змішана з кров'ю, стікала по залишках його підборіддя. Обпалена плоть губ шевельнулась, горло напружився, коли м'язи почали працювати.
  
  'Папа . .. — судомно видихнув чоловік. "Папа... добре. .. — сказав він, задихаючись.
  
  Потім сила покинула його. Очі закотилися. Залишки особи обвисли.
  
  *************
  
  Білі кінцівки Робін блищали у світлі полум'я. Вона сиділа на колінах на подушках дивана, чудово оголена, ноги підвернути під себе, кольорові соски стирчали вперед, гарне личко порожевіло, блакитні очі горіли нетерпінням. Вона простягнула свою склянку з мартіні і сказала «Ммм», коли Нік Картер вийшов до душі. Вона смикнула за рушник, який він обернув навколо талії. Він відпустив негайно. — Мммм, знову, — пробурмотіла вона, перевіряючи його готовність. Нік ковзнув поруч з нею на диван, плоский рукою її пружні сідниці. Він нахилився вперед і злегка торкнувся губами її шиї.
  
  Вони були вражені різким дзвінком телефону. 'Про немає!' — поскаржилася вона. "Він обіцяв!"
  
  «Робін, є й інші люди, які знають мій номер», — сказав Нік, простягаючи руку і беручи трубку. Він вимовив всього чотири слова. 'Скільки є часу?' і незабаром потім цього: «Добре». І в жорсткій лінії підборіддя і по тому, як очі навколо гарячих перетворилися на холодні, Робін зрозуміла, що це були вони, АХ - Надсекретне контррозвідувальну агентство Америк.
  
  — За Дві години до вильоту літака, — сказав він, гей зараз. «Хочете повернути машину на Манхеттен?»
  
  'Про немає!' — тремтячим голосом підтвердив вона. — Він пообіцяв, що цього разу ти отримаєш всю свою відпустку.
  
  Нік сказав: «Він не дозволив мені зателефонувати, якщо б це не було дійсно важливо».
  
  Робін кивнула зі сльозами на очах. Вона знала, що це правда. Вони працювали в одній смертоносної компаній. І з таким же успіхом могло статися, що її раптом закликали для нового завдання. Вона сіла, потерла очі тильною стороною долоні і сказала: — Туди їхати годину. Давайте зробимо що-небудь хороше, щоб інший час».
  
  Нік усміхнувся. Це була його власна Робін. Він подумав про десятки завдань і десятки красивих дівчат, які стали між ними за ці роки. Мало хто міг зрівнятися з нею, тому що вона одна розуміла, що на дзвінок телефону завжди потрібно відповідати, що, коротше я кажу, він був агентом N3 з АХ і не мав часу.
  
  — Подивимося, — пробурмотів він. 'Де її зупинився?' Робін вказала на ee шию, і він посміхнувся, нахиляючись, щоб поцілувати це місце, його руки пестили ee красиву, повні груди, і він відчував, як соски твердіють під його ласками.
  
  
  Було вже за північ, коли літак Ніка Картера приземлився в Національному аеропорту , і его збори знадобилося більше години, щоб проїхати по засніжених вулицях центру Вашингтона. Порив вітру, що дув з боку Потомака, коли він квапливо увійшов в будівлю Об'єднаної преси та телеграфної служби на Дюпон-серкл. Нічний охоронець відвів його відкрито на шостому поверсі. Не в офіс Хоука, а в проекційну кімнату. Все дуже дивно, подумав Нік, повинно бути термінове.
  
  Присутності Хоука в будинку в цей час вказувало в тому ж напрямку. Глава АХ. наполягав на збереженні звичайного робочого дня. Але голос він сидів, згорбившись в кріслі, в димному напівтемряві, з напруженим і нетерплячим виглядом.
  
  — Вибачте за затримку, сер, — сказав Нік. «Це з-за поганої погоди».
  
  «Сідайте, N3». Хок натиснув кнопку збоку свого крісла і взяв невеликий ручний мікрофон. «Іди, — сказав він оператору. «Переконайтеся, що фрагменти плівки розташовані в правильному порядку».
  
  На екрані з'явився Boeing 707. Він вирулив і зупинився. Драбина була розгорнута, за нею послідувала група працівників охорони здоров'я та імміграційної служби. — Вісімсот в тиждень, — сказав Хоук з потухшей сигарою в роті, поки двоє чоловіків дивилися на екран. «Це число кубинських біженців, які прибули в країну за останній рік. Іноземці з комуністичної країни, з якої у нас нема, нам дипломатичних відносин, нашого співробітництва у сфері безпеки», — додав він, скоса глянувши на свого головного агента. «Кошмар безпеки. Це як якщо б ми відкрили ворота і запросили всі країни надіслати своїх людей».
  
  Двері «Боїнга» тепер була відкрита, сходи на місці, по обидва боки стояли працівники охорони здоров'я та імміграційної служби. Стюардеса штовхнула через порожню платформу складену інвалідну коляску, а офіційні особи відсунули її далі до основи сходів, де помічник розклав сл. «А голос, і він-наша людина», — сказав Хоук, коли в дверях «Боїнга» з'явилися ще три стюардеси. Вони підтримували старезного діда, закутаного в товсте пальто, шарф і в капелюсі. Він був у рукавичках.
  
  Хок натиснув кнопку. «Звук, будь ласка», — сказав він оператору.
  
  «... першим вийшов найстарший пасажир, 72-річний Хуліо Фернахдес Ромеро по Матансас, Куба», — оголосив голос на плівці. «Про nen подбають його син і невістка, містер і місіс Едуардо Ромеро з Форт-Майерса».
  
  «Ця сцена була знята 11 місяців тому, — сказав Хок, — в міжнародному аеропорту Майамі . ЦРУ знімає всіх нових емігрантів. Але, як і у випадку з усіма великими процедурами перевірки, цього недостатньо».
  
  Нік кинув на нього запитливий погляд. Ястреб олександр жував сигару. «Будь бойскаут з розумним інтелектом, не кажучи вже про професійну шпигуна, може уникнути наших заходів обережності менш ніж за п'ять хвилина. Голосувати що сталося. Агенти AX прилетіли з біженцями з Куби і непомітно прослизнули через центр приймає Опа-Лока». Темні брови Ніка здивовано піднялися. — А цей Ромеро, — сказав він, знову дивлячись на екран, де стюардеси допомагали старому спуститися по сходах. "Він один навколо цих?"
  
  — Ми знаємо одне, — відповів Хок. «Це не Хуліо Ромеро по Матансас. Що Romero ніколи не залишав Кубу. Його тіло було знайдено в неглибокій могилі, недалеко від аеропорту Варадеро приблизно через три неділях потім того, як цей чоловік прибув в Майамі. Кубинці негайно повідомили про це американській владі, але, звичайно, до того часу було вже надто пізно».
  
  — Він вже пройшов через цей пункт?
  
  Хоук похмуро кивнув. «Його син і невістка підібрали його і прямували в Форт-Майерс. Може бути, вони розгледіли його маскування. У всякому разі, далеко вони не пішли. Ih знайшли вбитими в п'ятдесяти кілометрах від Опа-Лока. На шосе, яке проходить через Еверглейдс. Хіба це не Тамиами Трэйл? Він відкрив папку на сидінні поруч з собою і простягнув Ніку аркуш паперу. «Вотум офіційний доповідь».
  
  Нік швидко подивився на нього. — І тринадцятирічна внучка теж, — похмуро сказав він.
  
  — Жахлива робота, — відповів Хок. Неділях були витрачені даремно на розслідування зґвалтування. А жорстокість, з якою перерізали горлянки, виглядала дуже спонтанно. Кинутий, залитий кров'ю автомобіль. Світильники, які потягли в болото. Ознаки опору. Старий, який пропав без вісті, але якого довгий час вважаєте себе викраденим, тому що его інвалідне крісло протягли по землі до іншої машини. Дуже схоже, що так. Місцева поліція тижнями пов'язувалася з ЦРУ стало відомо, що справжній Ромеро ніколи не приїжджав в США. А потім вони взяли на себе цю справу.
  
  'І коли це АХ втрутився?
  
  Злегка болісне посмикування пробігло по обличчю Хоука. — Боюся, занадто пізно, щоб зробити щось більше, ніж просто збирати інформацію по шматочках. Дивись тепер, — сказав він раптом, вказуючи на екран. 'Це вражає. Подивіться уважно.' Нік так і зробив, а Джуліуса Ромеро обережно опустили в інвалідне крісло біля підніжжя сходів. Раптом один навколо помічників нахилив його капелюх, і на мить між тілами стало очевидним, що його особа. — Почекай, — сказав Хоук в мікрофон. — Великий план, будь ласка.
  
  Оператор виконав якісь дії, і на екрані з'явилося збільшене в дванадцять разів особа. Перше, що помітив Нік, це те, що вона була на диво гладким для чоловіка його віку. На лінії росту волосся були ледь помітні лінії, можливо, шрами.
  
  «Якщо б двоє з трьох агентів ЦРУ, які працювали над справою Ромеро, не загинули у вельми підозрілих автомобільних аваріях на початку цієї неділях, — сказав Хоук, — її, ймовірно, не шталь б переглядати цей уривок. Ви побачите, наскільки це було серйозно , якби ми грали в уповільненому темпі».
  
  Поки кіномеханік перемотував фільм, Хок коротко перелічив розслідування ЦРУ щодо Ромеро, яке тривало десять місяців. Нельсон Machado займався цією справою на Кубі; Хуан Очоа у Флориді. Ih му був Ральф Бенсон з Майамі. — Звіти Мачадо, — сказав Хоук, вказуючи на товсту папку, що лежала поруч з ним. «Обов'язково прочитай. Взяті окремо, вони мало що дають, — сказав він, — але сукупний ефект інший. Зчеплення - це майже применшення. Ви побачите, що я маю на увазі.
  
  «Був Machado однієї навколо жертв автомобільної аварії?»
  
  Хоук кивнув. "Інший був Очоа", сказав він. «Він помер вчора під час риболовлі на дамбі між островами Флориди. Він щось зрозумів. Ми не знаємо, що це було — спасибі Бенсону, — різко додав він.
  
  Хоча Очоа вів себе неймовірно безглуздо, Хок покладав на себе відповідальність за цей результат. «Очоа не був професіоналом, — сказав він. «Він був кубинським біженцем, посланим ЦРУ». був найнятий, щоб тримати ih в курсі подій в колах біженців в Майамі. Він ніколи не повинен був працювати над таким ділом. Або, якщо б їм довелося, вони повинні були б тримати його на повідку. Але Бенсон дозволяв йому було ходити туди-сюди та доповідати через нерегулярні проміжки часу.
  
  «В той ранок, коли його вбили, — продовжував Хоук, люто поглядаючи на свою потушенную сигару, — Очоа подзвонив в службу безпеки Майамі — щоб, по відкритій лінії — по Біг-Пайн-Ки і сказав йому, що їде на зустріч з жінкою. Він попросив Бенсона зустрітися з ним у той же вечір в якомусь коктейль-барі на Марафон-Ки, щоб закрити справу Ромеро і повідомити йому всі деталі.
  
  Нік не міг стримати похмурою посмішки при думці про зростаючому списку смертельних помилок. "Бенсон пішов туди?" — запитав він, хоча це навряд чи здавалося ему можливим.
  
  — Так, — відповів Хок. — І не тільки це. Коли Очоа не з'явився, він поїхав в Біг-Пайн, щоб дізнатися про nen. Нік похитав головою недоверчивом здивуванні. — Звичайно, він не запитав відверті, де такий-то, агент ЦРУ, — сухо продовжив Хоук. «Він прикинувся репортером журналу, який готель взяти інтерв'ю у знаменитого перуанського рибалки Педро Вильяреаля. Це було ім'я Очоа під прикриттям.
  
  «Бенсон - хороший кандидат на третю автомобільну аварію».
  
  Хок з цікавістю подивився на нього. «Якщо це відбудеться, — сказав він, — ви дізнаєтеся про це першими». Нік відкрито подивився на нього. Однак глава надсекретного шпигуна агентства Америк не посміхався. Його обличчя було смертельно серйозним. Він сказав: «Справжній Бенсон, як його називають, прийшов до нас з холоду. Ви займаєте його місце. Він твого зросту, приблизно твого статури. Редактори зіставлять вашу зовнішність з його зовнішністю і надають вам необхідний файл особистостей, а також записи його голосу для вивчення.
  
  Потім ви повертаєтеся до Біг Пайн і продовжуєте виконувати його роль. Ми сподіваємося, що розмова Очоа з Бенсоном був подслушан, що за самим Бенсоном спостерігали в Біг Пайн. Але, з огляду на малу імовірність того, що ви цього не зробите, ви повинні зробити всі можливі помилки, які допоможуть розкрити, що ви агент США. Але не перестарайтеся, звичайно. Ви повинні виманити ворога, а не бути убитим.
  
  Голос зірвався біля ліктя Хоука. Він взяв мікрофон і сказав: «Так, поверніть зараз, будь ласка».
  
  Сергій згас, і на екрані знову з'явилося руління Боїнга 707, на цей раз в сповільненій зйомці. Стюардеси рухалися з дивним мрійливої повільністю, допомагаючи йому піднятися по сходах.
  
  «Тепер будьте обережні», — сказав Хоук, коли пальто чоловіки на мить заплуталося в перилах і розкрилося.
  
  Нік тихо присвиснув. Його досвідчене око відразу наздогнав, що шерсть не така густа, як здається, а голосування тіло таке! Вік і дряхлість чоловіки в основному були обманом. Він був по суті широкоплечий, з важкими грудьми, і коли програвали фільм кадр за кадром в третій раз, Нік міг навіть розгледіти випирають м'язи его « потужних старечих стегон».
  
  «Руки і кісти, особливо чарівні», — сказав Хоук. «Сцена 11-А, будь ласка», — сказав він у мікрофон. Це був кадр відразу після того, як капелюх чоловіка була коса, і було видно, як він поправляв свого капелюха, коли стюардеса штовхала його через платформу в зал прибуття. Его руки і кісти рухалися скуто, наче майже паралізовані. Чи були механічними.
  
  «Тепер погляньте на цей крупний план», — сказав Хоук. Це було підвищення. Чітко і різко. Руки в рукавицях були відстовбурченими і безформними, як зліплені вручну грязьові кульки або надуті гумові рукавички. Між лівою рукавицею і рукавом камзоли виднівся шмат шкури. Він нереально світився, омела неприродну структуру. Нік раптом напружився і відчув, як волосся на його потилиці стає дибки.
  
  Тепер він зрозумів невідкладність цієї нічний інструкції. У світі існувала тільки одна фігура, яка займається виглядала так, наче була зібрана навколо уламків неживих предметів. Його махінації і махінації его господарів торкнулися АХ безпосередньо. І людиною, яка знала його краще за все, був спеціальний агент Картер, який отримав титул Killmaster.
  
  Нік переглянув плівки ще три рази, щоб повністю переконати себе. Але кожен раз підтверджувалася леденить душу правда: головний шпигун і зловісний вбивця китайських комуністів, людина з кодовим ім'ям Юда, було відкрито тут, в Сполучених Штатах!
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  Пошарпана червона спортивна машина зі свистом пронеслося крізь потік машин, що рухаються на південь по Оверсіз-хайвей.
  
  Чоловік за кермом був у великих сонцезахисних окулярах і галасливої спортивній сорочці. Кореспондент журналу Pic Чарльз Макли був гарний, але посивів і виглядав дещо розкутою. Зношена форми — як камери і друкарська тример ірина поруч з ним і його квартиру в зубожілому районі Майамі.
  
  Він посигналив йде попереду машині — жахливий грім, схожий на передзвін. Він здригнувся за темними окулярами. Тому що Макли не був Макли, як і Ральф Ренсон, агента ЦРУ, який так легко вписався в цю маскування. Це був Нік Картер, і навколо всіх змін особистості, які Редакційний відділ AX фабрикував для нього роками, це його найбільше засмутило.
  
  Нік познайомився з цим Бенсоном через високопоставлених знайомих ЦРУ в Майамі, і ця зустріч залишила у нього неприємні враження. П'яниця ! Чоловік представляв небезпеку для себе і для оточуючих. «Це схоже на втому», — сказав Ніку начальник Бенсона. — Занадто довго такий. П'є таємно вже близько півроку. Ему пощастило, що ему все ж вдалося дожити до цього. Ми дамо ему офісну роботу в «Зв'язках», поки ти не закінчиш з его камуфляжем, а потім ми надаємо його туди.
  
  Бенсон був не єдиним неприємним сюрпризом, пов'язаних із цим завданням. Хоук приготував для нього інший. «Ви не берете з собою своє звичайне екіпіровці», — сказав він N3. «Юда мав справу з нами раніше. У вас не повинно бути з собою нічого, що могло б наштовхнути його на думку, що AX веде цю справу, нібито ЦРУ взяло верх. Дві моторошні думки промайнули в голи Ніка, і він зрозумів, що Хоука, мабуть, теж сняться кошмари про них. По-перше, Юда вже майже рік в залі в США і працює абсолютно безкарно. По друге звітів за Мачадо з Куби. Майже всі вони були пов'язані зі зникненням червоних китайських техніків. Посольство Пекіна в Гавані скаржилося, що вони стали жертвами агентів ЦРУ, і вимагало посилення заходів безпеки; Кубинський уряд відкинув звинувачення, заявивши, у свою чергу, що «технарі» на самому делле були шпигунами, посланими через Кубу в інші частини Латинської Америки. Власний висновок Machado: вони, по суті, направлялися у Флориду, використовуючи для маскування вихід біженців на невеликих човнах до островів Флорида!
  
  Коли Нік прибув в Біг-Пайн, він зупинився в розкішному готелі Sea-Top. Тут зупинявся Очоа, коли вдавав багатим перуанським рибалкою. Здавалося, стиль Макли-Бенсона — занадто багато чайових, що Нік і зробив, і посмішка посильного стала ще сміливіше. Потім того, як він зник, Нік обшукав кімнату на наявність жуков, потім роздягся до шорт і вийшов на залитий сонцем балкон.
  
  Чотирма поверхами нижче нього ряд елегантних будиночків для переодягання вів до приватного пляжу і порту бар. Там був басейн олімпійських розмірів, оточений зручними кріслами для засмаги, де гості готелю засмагали 50 доларів в день. Нік глибоко вдихнув морське повітря в легені, зробив кілька присідань і ряд вправ йоги, які дозволили б йому було вирватися з тісноти і затримати дихання на довгі, дорогоцінні хвилини. Його тіло було єдиною зброєю під час цього завдання. У нього було відчуття, що він повинен використовувати це. І найближчим часом.
  
  Він прийняв душ, одягнувся і пішов шукати Клегга.
  
  Нік знайшов статтю в місцевій газеті, яку я купив у вестибюлі. РИБАЛКА ЗАГИНУВ НА ГРЕБЛІ, — свідчив заголовок. 38-річний Педро Вільярреал, перуанський рибалка, помер у середу, потім удар про дамбу між Біг-Пайн і Безіменним Ки. Водій машини поїхав далі. Едді Клегг, капітан чартерної рибальської крейсерської яхти Conchboy II, першим прибув на місце події. Він сказав, що чоловік, мабуть, помер одразу. Шериф Сем Грейнджер сказав, що проведе ретельне розслідування аварій».
  
  Нік знайшов майстер Клегга в кінці невеликого обвітреного дерев'яного причалу, який виступав у у Флоридський затоку. «Хочете порибалити на тунця у Логгерхед-Бенк?» — закричав чартер-капітан, направляючи крейсерську яхту і дивлячись вперед, у простір поруч з пристанню. «В цей час року вони на мілководді».
  
  «Ні, її хочу поїхати на Пелигро-Ки», — сказав Нік.
  
  Клегг пильно подивився на нього. Під изодранной бейсболкою його смагляве обличчя було худим і безкровним, колір тютюнової пилу. — Там немає риби, — сказав він, проводячи зубочисткою навколо одного куточка rta в інший. «Ну прогнали всі ці підводні конструкцій».
  
  — Я не шукаю рибу, — сказав Нік. «Я хочу сфотографувати Аквасіті. Голосування для чого її тут. Доповідь для Пік.
  
  Принаймні, це була історія з камуфляжем, яку придумали для нього Editors. Підводний «Діснейленд», побудований техаським нафтовим мільйонером А. K. Атчинсоном, викликав значний ажіотаж, коли його модель була показана на Всесвітній виставці в Нью-Йорку. Однак фотографів і журналістів не пустили на будівництво, де роботи велися більше року. Атчинсон був похмурим старим диваком , який цінував усамітнення більше, ніж публічність.
  
  Клегг похитав головою. «Ні, сер , я не збираюся ризикувати своїм човном, — сказав він. «Нещодавно кілька семінолів були обстріляні, коли намагалися з'явитися там, щоб зловити черепах». Темні брови Ніка здивовано піднялися. — Я не жартую, — наполягав Клегг. «Охоронець старого А. K. нікого туди не підпускає ».
  
  — А робітники? — запитав Нік. «Я читав, що там працює не менше 150 досвідчених водолазів».
  
  «Вони там живуть», — сказав Клегг. — Може бути, у нього вдома. Це досить великий будинок. Вони ніколи не приходять сюди. Мій приятель доставляє туди еду, — усміхнувся він. «Він розповів мені все про брудних статуях, які там стоять будинки, А. K . Його чув, він збуджений старий ведмідь. Мій приятель каже, що ніколи не бачив там цих водолазів. Він думає, що вся eda призначена для гарему.А.K.
  
  Він розсміявся, пирхнувши крізь розсунуті зуби. Нік вирішив дослідити Пелигро самостійно. Він сказав Клегг: «Тоді йди до Логгерхеду».
  
  Тепер вони були за межами гавані. Клегг прискорився, і човен почав набирати швидкість. Попереду на обрії виднілася довга дамба між Великою Сосною і острівцем поменше, з білими будинками, корінням дерев і тонкими соснами.
  
  «Це No Name», — сказав Клегг, коли запитав Нік. — Голосувати як вони це на самому делле називають. Вони вдома біля води - це Сеніор-Сіті. Атчинсон збудував його кілька років тому. Для людей похилого віку.
  
  Нік вказав на греблю. Він запитав. - «Хіба цей хлопець з Південної Америк не помер там кілька днів тому?» Посмішка Клегга зникла. Він був дуже зайнятий з кермом. — Я читав у газеті, що ви це бачили, — продовжував Нік, уважно спостерігаючи за капітаном краєм ока. Ефект був приголомшливим. Руки Клегга вчепилися в кермо. Він важко проковтнув.
  
  — Чому тебе це так цікавить? — пробурмотів він.
  
  "Чому ти так нервуєш з-за цього?"
  
  — Я нічого не бачив. Її проходив під греблею, коли це сталося. Деякий час вони пливли тихо, потім Клегг сказав: Я повинен дивитися на двигун. Ви бачите курс? Два двадцять п'ять. Він підвівся з табурета і пішов на корму. Нік зайняв його місце. Він мав деяке уявлення про те, що буде далі. Ви повинні були дати Клеггу одну річ: ви можете читати його, як книгу, і чути, як він думає про париж. Нік почекав, поки інший чоловік встиг дотягнутися до вогнегасника і послабити висить поряд з ним ножа, потім порахував до трьох — кількість кроків, яке було капітану, щоб повернутися до нього.
  
  Рука Ніка вже розгойдувалася, коли він повертав своє тіло. Рука окреслила швидку смертельну дугу і потрапила Клеггу в шию. Чоловік зойкнув і відсахнувся. Нік вимкнув двигун, і одним плавним плавним рухом підвівся. Его засадах різко піднялася вгору, коли тверда сторона його правої руки вдарила Клегга за хрящів носа. Ніж дзенькнув об палубу.
  
  Нік підняв його, перевірив гостроту на великому пальці, потім притиснув лезо до вузлуватої шиї Клегга.
  
  "Ой!" - Звук вирвався через його горла. Його плечі напружилися. "Стій !" він задихався. "Прибери цей ніж, і я розповім тобі все, що знаю..."
  
  Нік тримав ножа на місці, і Клегг все одно розповів ему — про блондинку в білій відкритій машині і про останніх словах «Вільярреала» перед смертю. Ну, гаразд, подумав Нік. Може означати що завгодно. Іспанське слово. Можливо, навіть семіноли, як, здається, думав Клегг. Всі ih слова закінчувалися на «добре». Ніж встромився глибше. — Дівчина, — наполягав Нік.
  
  — Її звуть Ингра і ще щось, — видихнув Клегг. — Її батько — професор. На пенсії. Живе в Сеніор-Сіті. Вона іноді відвідує його тут. Ніж знову тицьнув у плоть акуратним півколом.
  
  'Сволота!' — гаркнув Клегг. — Тобі не обов'язково колоти мене цим ножем. Будь-тут міг би сказати вам, що вона збила його навмисно. У нах був з ним роман. В той же ранок вони посварилися. Багато бачили це на пляжі. Вона помчала геть. Через годину - бах! Следовательская робота? ха-ха! Шериф і та дівчина такі ж. Пальці разом, збуджений погляд. Можливо, у Клегга було що сказати, але Нік знав, що йому доведеться вдарити його ще сильніше, щоб вибити з нього це. Він вирішив не робити цього. На даний момент його робота полягала тільки в тому, щоб знайти противника, а не боротися з ним. — Добре, — сказав він, ховаючи ножа в піхви. «Назад до Великої Сосни».
  
  На березі Нік повернувся по своїх слідах — якраз вчасно, щоб побачити Клегга, поспішаючи геть з порту бар. Він почекав, поки капітан вийде вперед, а потім пішов за ним. Після того, закінчився тим, що великий товстун сидів на стільчику перед місцевим універмагом і чистив черевики. У непристойній гори плоті була кобури і зірка. Шериф Грейнджер особисто , подумав Нік. Розмова між двома чоловіками був коротким, але інтенсивним. Все закінчилося, коли шериф встав і в суворій поспіхом пішов до своєї машини. Клегг почекав, поки він поїде, потім повернувся і пішов назад у напрямку Ніка.
  
  — Можу їй бути вам корисним? — прочирикала красивоглазая старенька за прилавком, відкладаючи в'язання. Нік озирнувся, побачив, що він пірнув у туристичний офіс Лоуер-Снд, і невиразно пробурмотів o листівках. Краєм ока він помітив Клегга, що йде mimmo вікна. — Так, справді, — сказав він тепер, дивлячись на нах. — У вас є що-небудь на Пелигро-Ки?
  
  — О ні, це відпочивати власність, — досить різко сказала вона. «Але у нас є це, з приводу Аквасіті». Вона простягнула Ніку брошуру.
  
  «Мене цікавить сама Пелигро, — сказав Нік. Він вів бій в темряві. «Я чув, що у нього дуже яскрава історія».
  
  "Ах, це!" Ee очі з ентузіазмом заблищали за лінзами без оправи, і вона простягнула ему ще одну брошуру. На півдорозі до дня Ніка осяяла раптова думка. «О, до речі, — сказав він, повернувшись до неї, — ти знаєш семинольское слово, яке звучить, як «тато, гаразд»?»
  
  Її очі здавалися неприродно ясними. «Це вимовляється Па-хі-окие», — пронизливо чирикала вона. — Це означає Трав'яна Річка — стара назва, яке семіноли чи Еверглейдс, розумієте?
  
  Він подякував і пішов. Зовні в його мозку задзвенів попереджувальний сигнал. Нік зупинився, швидко підійшов до вікна і заглянув всередину. Вона сиділа біля телефону і гарячково набирала номер.
  
  Він знову повернувся. Може бути, це нічого не значило. Просто збіг. Але N3 не вірив у співпадіння. Він уповільнив крок. Прогулявся, заглянув у вітрини. Коли він подумав, що у нах було достатньо часу, він озирнувся через плече. Його очі метнулися до зображення, затримали його , а швидкий погляд вже вислизав. Вулиця була досить жвавою, і чоловік навіть не глянув на нього, але Нік знав, що за ним стежать.
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  Він називався «Сіточка». Нік тут ніколи не був, але бармен усміхнувся, побачивши його, і налив повну склянку джину. "Тільки з гірким, так?" — сказав він, підсуваючи до себе через стійку пляшку «Ангусторы».
  
  Нік мовчки кивнув, розглядаючи освітлену неоновим світлом стіну з рибою-мечем і зображеннями чоловіків, які тримають трофеї. Краснолицая фігура на стільці поруч з ним повернулася. 'Як справи?' — запитав він густим, розпливчастим п'янким голосом. — Ви знайшли того південноамериканця, якого хотіли?
  
  В його уяві Нік вдарив офіцера Бенсона рожном у пеклі і наніс йому сильний удар. Він кивнув, дивлячись mimmo п'яного чоловіка у відчинені двері. Людина, слідував за ним по головній вулиці Біг-Пайн, стояв зовні, не заглядаючи всередину, але спостерігаючи за всім краєм ока. В его скоцюрблений руках запалили сірник, коли він запалив сигарету. На nen були вузькі джинси, заправлені в ковбойські чоботи. Кепка Стетсон була насунута глибоко на його очі, але сірник ясно висвітлювала гострі риси. Високі вилиці, мідно-червона шкіра — якщо ви запитаєте про семинолах, похмуро подумав Нік, ви отримаєте семинола потім себе.
  
  Це було так само очевидно, як і все в цьому божевільному хаосі.
  
  — Ти зупинився в Sea-Top? — запитав п'яний чоловік з червоним обличчям. Нік кивнув. П'яний чоловік сказав: «Мені набридла ця поїздка». Нік знову подивився mimmo нього. Семінол зник. «Якщо ви попросите колоду карт в цьому барі, — сказав п'яний чоловік, — посильний доставить ih п'ятдесят два рази — в паршивої карті за раз!» Нік схопив свою склянку і підійшов до кінця бару. Він ненавидів дотепних п'яниць. Він сель на найближчий до вікна табурет і досталь брошуру «Пелигро».
  
  Пелигро бере своє ім'я, — прочитав він, — від іспанського слова, що означає небезпеку, і воно названо так тому, що являло навігаційну небезпеку для іспанських кораблів з видобутком, відпливають від західного узбережжя Флориди і прямують в...
  
  Рев потужного двигуна привернув увагу Ніка. Блондинка в білій спортивній машині, спритно перемикаючись з трьох до двох, вискочила навколо провулка. Тепер вона зупинила низьку машину перед Шапка Висне.
  
  'Привіт!' Це був бармен, який стоїть позаду Ніка. — Ти маєш на увазі її, машину або Бориса Карлоффа? пробурмотів п'яний чоловік, який вийшов вперед на звук.
  
  «Я маю на увазі, що вона сюди не прийде», — сказав бармен. «Sea-Top більше підходить її стилю».
  
  Блондинка не спромоглася відкрити низьку двері, але за однієї свесила свої довгі засмаглі ноги через край, оголюючи стегна під коротким чорним платтям майже до пояса, коли ступила на тротуар. 'Привіт!' На цей раз це був Нік, і він мав на увазі не машину.
  
  «Борис Карлофф час від часу заходить сюди, — наполягав бармен, — але вона не приходить».
  
  Чоловік, якого звали Борис Карлофф, на самому делле більше був схожий на молодого Петер Лорре. Обличчя у нього було лагідне, приємне, неприродно біле і, що ще гірше, зовсім лисий. Загальний ефект був манекен без перуки.
  
  "Здрастуй, Ингра!" — проспівав п'яний чоловік « Привіт, Доллі». — Ти сьогодні ввечері гуляєш по пабах?
  
  Ингра! N3 уважно спостерігав.
  
  'А, привіт.' Вона посміхнулася і повернулася в бік Ніка. Це був дуже короткий погляд, але досвідчене око Ніка зловили всю його напруженість. У ту частку секунди вона вивчала його, ніби збиралася запам'ятати його обличчя і назавжди прибрати його. Нік зробив з нею те ж саме, але не з холоднокровністю, то з щирим враженням. Ee волосся були дуже світлими і сяяли майже як сприйнятливим області в м'якому неоновому світлі бару. Він практично провалився в глибокі син-зелені калюжі ee очей. Він побачив повільну криву самовдоволеною усмішки на її чуттєвих губах, коли вона повернулася і сказала п'яному: «Я залишуся ненадовго. Карл хоче поговорити про риболовлю. Її хочу танцювати. Ми прийшли до компромісу. Її вип'ю тут і поїду далі.
  
  Вона пройшла mimmo нього і пішла за лисим чоловіком до столика в глибині. Значить, п'яний знав сл. Нік раптом зацікавився ним. — Дуже приваблива дівчина, — сказав він балакучим тоном. — Ти давно знаєш?
  
  — Кілька разів бачив ee в Морській Вершині, — наївно сказав п'яниця. Нік попросив його представити його. — З задоволенням, — сказав п'яний. Він встав зі стільця, з перебільшеним гідністю і відкинувся назад. Навколо стільця зібралися два рибалки-любителя. Нік побачив, як дівчина з надією підняла очі, коли він підійшов. П'яний додав «мій дуже хороший інший», перш ніж зрозумів, що не знає імені Ніка. Всі дружелюбного посміхнулися, і Нік представився як Чарльз Макли.
  
  Лисий встав і сказав: «Оркф. Карл Оркф. У двох словах, не так, як Борис. Всі знову засміялися.
  
  Потім Оркф представив Ингру і Бренд-двох рибалок. Дивлячись у камеру Ніка, він сказав: «Отже. І чому ти повернувся у Велику Сосну го почала другий раз?
  
  Складати долар Ніка було не по них , що зупиняються, але тепер прийшов час пропустити кілька ударів. Невже теж цей ідіот Бенсон зустрів Орфа і забув ему сказати? — напружено думав він . Але він недбало сказав: «Мій журнал хоче опублікувати статтю про Аквасіті».
  
  Оркф подивився на нього з-під важких повік. — А ваша стаття про Педро Виллареале, — пробурмотів він високим, прискіпливим тоном, що діяло Ніку на нерви, — готова?
  
  «Чоловік мертвий, — сказав Нік, — та стаття теж».
  
  Ингра Бренд-різко встала, повернулася і підійшла до музичного автомату. Нік спостерігав за нею. Оркф теж. Дим від цигарки з золотим мундштуком, свисавшей навколо куточка его rta, клубочився навколо лисого черепа. — Виллареал его була нареченою, — сказав він так тихо, що Ніку довелося нахилитися вперед, щоб почути слова. При цьому він раптом відчув м'яку, вологу руку, сомкнувшуюся навколо його власної . Він подивився вниз. Оркф посміхнувся ему. — Нічого страшного, якщо ти мене не пам'ятаєш, — промуркав він. — Минулого разу ти був — як би це сказати — досить п'яний.
  
  Ніка трохи не знудило. Він зробив великий ковток горького джина, який все ще був у нього в руці. Але буде ще гірше. Коли він підійшов, Ингра підняв очі від музичного автомата і сказав, усміхаючись: «Н-3». Ему не вдалося відповісти, але це було важко. Потім він побачив, як вона вказує на список записів. — У мене немає дрібниці, — сказала вона. «№ П-3, будь ласка. Дівчина з Іпанеми. Це мій улюблений диск»...
  
  Він поклав монету в проріз, і вона почала розгойдувати плечі взад і вперед у такт музиці, закриваючи очі. Її чорне плаття з глибоким вирізом і обтягивало її повні груди, яка займається м'яко гойдався в такт. Яке траурне плаття! — подумав Нік, оцінююче дивлячись на нах. Вона посміхнулася і підійшла до нього. "Хочеш потанцювати і все таке?" — пробурмотіла вона. Ee пальці на його руках були легкими, але збудливими, рухи її тіла були тонкими і ритмічними. Прохолодна, красива музика боса-нови охопила ih і потягла за собою. Ингра тихо проспівав слова ему в груди, замінивши «Іпанема» на «Старе місто».
  
  Нік усміхнувся. — Так ти дівчина за Сеніор-сіті, — сказав він трохи різкуватим голосом. Якщо вона й помітила, то не показала цього. І Нік теж не шталь наполягати, а тимчасово віддався насолоді своїх почуттів. Ih тіла і рухів так ідеально збігалися, що нам одіна навколо них не усвідомлював техніку танцю. Її ноги рухалися разом з его . Все, що вона відчувала або думала, виражалося не в словах, а в гармонійних, майже плавних рухах.
  
  Запис закінчився. «Ти робиш це дуже добре, — сказала вона, — але це трохи соромно в цьому наметі».
  
  «Я чекав, щоб ви мене виявили».
  
  Вона коротко розсміялася і відсторонилася — зовсім трохи. — Це можна влаштувати, — пробурмотіла вона. Вона подивилася на Орфа, який вів глибоку бесіду з двома рибалками і п'яницею.
  
  Посивілі, втомлені від випивки риси обличчя Чарльза Макли арійців стежили за її поглядом, але під маскою редактора очі і підсвідомість N3 були зайняті вбиранням «сутності» бар і его моторошних відвідувачів. Воно дало ему тисячу пронизливих сигналів тривоги. Розмова: дуже напружений. Рибалки сиділи, розповідаючи історії на рибальські теми, сміялися і багато пили. А той п'яний - раптом вже не п'яний. Також напружено слухав, як ніби отримував інструкції.
  
  «Ми підемо до Вершини Сукню», — крикнула Ингра. — Ти не хочеш піти зі мною? Оркф посміхнувся і похитав головою. «Він просто неможливий, коли говорить про риболовлю», — засміялася вона, взявши Ніка під руку. Вони не поїхали в її білій спортивній машині, а пройшли ходьби найкоротша відстань до готелю. — Прекрасний місячний вечір, — зітхнула Ингра. — І дует пасат. Її люблю таку погоду.
  
  Макли пробурмотів в знак згоди, коли N3 подумав про двох днів, які він провів у квартирі Бенсона в Майамі, встановлюючи радіопередавач, яке хлопці навколо AX назвали Оскаром Джонсоном, і відчув Бенсону. Він згадав бруд, пляшки, напівпорожні пивні банки, які були всюди. Нік поставив себе на місце іншої людини. Він прийшов сюди, знай, що Мачадо був убитий який проїхав mimmo автомобілістом. Потім Бенсон почав задавати питання. Бар був би очевидним місцем. Спустошений звісткою про смерть Очоа, він почав сильно пити, можливо, навіть відключився. І, як всі п'яниці, на наступний день він майже нічого не пам'ятав про це.
  
  Нік підсунув вогонь під вертел Бенсона і знову перевернув його. Вся ця чортова штука почала діяти йому на нерви. Досі тхір нічого не йшло добре, і у нього було тривожне відчуття, що далі буде тільки гірше, ніж краще. Нік Картер вже виконував подібну роботу раніше, і йому було знайоме це почуття.
  
  Головна вулиця виходила на піщане простір навколо подрібнених черепашок. Вони пройшли через стоянку до Бамбукової кімнаті на Вершині Сукню. Вони замовили мартіні з горілкою. Кубинський квінтет тільки що вийшов на сцену. 'А не ___ нам?' — сказав Нік, коли квінтет заграв версію «The Way You Look Tonight» на бонго.
  
  Вона ще не відповіла на його штопора, але це може почекати, подумав Нік. Ингра Компанія була одним навколо найпрекрасніших створінь, яких він коли-небудь тримав у руках, і вона танцювала так, немов відводячи його відкрито в ліжко. Відверто кажу, це може бути найкращим місцем для відповідей на питання, подумав він, поки танець поділяв ih частини і знову з'єднував, відчуваючи теплоту інший інший і пульсацію, що перетікає від одного до іншого. Нік відчув, як прискорився його пульс, коли на мить музика притиснула її стегна до його. Попереджувальний сигнал задзвенів в його мозку. Обережно, сказав собі, N3, змушуючи свою кров заспокоїтися.
  
  Ритм змінився. Ингра посміхнулася ему. — Те, як ти танцюєш, — пробурмотіла вона, зітхнувши, дуже схожим на задоволення її очі перетворилися в сяючі блакитні калюжі, які раптом здалися ще глибше. «Це досвід... якого у мене давно не було». .. 'Інше сказала її посмішка, не відкрита, але безпомилкова. — Ви, звичайно, знаєте про мого нареченого. Вона здригнулася на мить. «Я відчуваю втрату его сильніше з кожним ніяк не коли. .. » Вона зупинила себе. — Я не повинна так з тобою розмовляти.
  
  Вони знову танцювали, її стегна терлися про його стегна в русі, яке було не стільки пропозицією, скільки вимогою. — Ти повинен говорити те, що маєш на увазі, навіть ризикуючи бути неправильно зрозумілим, — пробурмотів Нік, дозволивши своїй руці зобразити багатозначну ніжність. Він задумливо подивився гей, в очі, потім м'яко провів губами по соковитим світлим волоссю. Її очі знову дивилися на нього, дивлячись на його обличчя, посміхаючись ему, міцного утримуючи його погляд. «Вона вела себе так, ніби Очоа-Вільярреал не помер нещодавно, а через роки, — подумав Нік. Вона була або ненаситної, або дослідної актрисою. Або разом.
  
  «Я знаю пляж, куди ніхто ніколи не ходить». Вона прошепотіла напіввідкритими вологими губами. «По цю сторону Безіменній греблі». Її очі сканували його обличчя і тіло, поки вона детально розповідала ему, як туди дістатися. Її груди, здавалося, набухла під його поглядом. Безіменна загата, подумав Нік. Де була вбита Очоа — нею, за словами Клегга. І Нік повинен був поїхати туди один на ee машині, сказала вона зараз, і йому довелося чекати сл. Вона повернулася в «Сітку», щоб сказати Орпу, що у нах болить мета, і вона відправиться додому. А потім вона прийде, і вони будуть разом.
  
  Нік подивився на її обличчя, задаючись питанням, чи не таким чином вона заманила Очоа на смерть. — Звучить чудово, — пробурмотів Чарльз Макли, а Нік Картер занепокоєно подумав про право бампері її машини. Він його добре роздивився, коли вони залишили машину в «Фишнете».
  
  Це була одна навколо найбільш невмілих і безпомилково впізнаваних робіт з видалення вм'ятин, які він коли-небудь бачив.
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  Високий чоловік з широкими плечима, стояла в тіні, нарешті рушив. Він подивився на радієвий циферблат свого годинника. Майже півгодини він стояв нерухомо, чекаючи. Не на самій греблі, а з цього боку, у гаю тонких сосон. Его пошарпана червона спортивна машина була припаркована у сотні ярдів далі по дорозі, теж замаскована соснами.
  
  Незважаючи на запобіжні заходи, Нік не міг позбутися відчуття, що за ним спостерігають. Він вперше відчув це, коли шелл через парковку потім того, як Ингра пішла в «Сітку». Его шосте почуття попередило його про шпигунів або, принаймні, про когось поруч з ним у темряві. Він вийшов по всьому світу Бамбуковій кімнати і залишився в тіні, повільно та довго оглядаючись по сторонах. Але або його чуття підвело його, або хтось добре попрацював сховатися. Потім кількох міркувань він мовчки пройшов через парковку до своєї машини. Як правило, він перевірив машину на наявність свіжих відбитків пальців, щоб переконатися, що замки не були зламані . Нічого такого. Потім він обережно обійшов його і заглянув під капот, перш ніж сісти і поїхати. Теж нічого. А на шосе він кілька разів зупинявся і вимикав фари. Але его не пішла машина.
  
  Тоді чому він не міг позбутися цього почуття?
  
  Рев потужного двигуна далеко попереджав його, що вона наближається. Нік обережно вийшов з-за дерев і подивився на близьку низьку білу спортивну машину. Він помахав. Вона помахала у ревматизму і в'їхала на уступ. Посміхаючись, Нік напружив м'язи, готова відстрибнути в сторону, якщо доведеться. Але вона зупинилася в декількох футах від нього і скромно зісковзнула з переднього сидіння, посміхаючись в ревматизму.
  
  Кажу Не наші слова, вони підійшли до краю води. Коралова пил, намоклі, потім сплеск, видавала під ih ногами неголосний скрипучий звук. Вона розсміялася цього звуку, і раптом ожила, повна радості, і наполягла на тому, щоб вони пірнули в хвилі, м'яко кучеряве під молодим місяцем.
  
  Вона скинула сандалі і розстебнула блискавку на спідниці. Вона відкрилася. Вона відпустила її, і вона ковзнула по її стегнах і впала на пісок. Вона вийшла, одягнена тільки в ліфчик і чорні плавки від бікіні. Вона відкинула назад свої густі світлі волосся і прийняла позу стриптизерки, поклавши одну руку на груди, а іншу на круглий V-подібний виріз в паху, як фіговий листок. Її очі усміхнулися ему.
  
  З майже дитячим захопленням вона продовжувала свою гру, розгойдуючись у такт неіснуючої музиці, перебираючи руками за спину і вчепившись в гачок ліфчика. Він впав. Кров Ніка завирувало, коли оголилися чудові грудей.
  
  Вона нахилилася вперед. Потім, швидким поворотом свого гнучкого тіла, вона знову піднялася, зовсім оголена. Оголена плоть, біла та блискуча на тлі темних плям ee засмаги, була вражаючим відкриттям. Дивно повні, зрілі грудей твердо виступали, чудовий контрапункт ee плоскому животу з затіненій вм'ятиною пупка, опуклістю стегон, вишукано стрункими ногами.
  
  Вона сміялася. - 'А ти?' «Хіба я не можу побачити твоє гарне тіло?»
  
  Для усмішкою Ніка ховалося подивом сл швидко мінливої особистістю. Він не розумів її. Тепер вона гуляла, як маленька дівчинка, на хвилях, кокетливо дивлячись на нього, поки він роздягався. В інших випадках, однак, вона здавалася цілком дорослою жінкою. А що щодо перекрашенного бампера? Хіба вона не була холоднокровною вбивцею?
  
  Коли він підійшов до неї, вона простягнула тонку руку і схопила його за зап'ястя, її очі захоплено ковзнули по його широким плечах і стрункому м'язистими тілу. Дитина зникла з його поля зору. Тепер вона була жінкою, спраглої, вимогливою. Він обійняв її мокрими руками. Його губи торкнулися її . Її чудові грудей притиснулися до його грудей, і він відчув її тремтіння. Ih губи і язики ставали все більш гарячими та цікавими. Поцілунок спалахнув і тривав, спалахнув знову. І, нарешті, вона вирвалася на свободу зі здавленим зітханням. Її очі попливли.
  
  — Боже, мені це було потрібно, — хрипко видихнула вона. Він вивів її через води на темний пляж і природну печеру в скелі, яку побачив, роздягнувшись. Вона впала на пісок, і він опустився на одне кожному племені поруч з нею. Молодий місяць пробилася крізь ковзні хмари, і він дивився глибоко в її очі, які тепер були зеленими. — Ти знаєш, що я взагалі нічого про тебе не знаю? — пробурмотів він, торкаючись рукою м'яких ліній її шиї і підборіддя, потім опустився і обмацав повну, гостру груди. Вона почала тремтіти, і її рот сформував слово «швидко». Вона схопила його за руку і потягнула вниз, поки він не шталь пестити шовковисту м'якість її сокровенного істоти...
  
  
  Він почув звук машини далеко, і завмер. Вона їхала, не зупиняючись, і за мить побачив, як червоний задній ліхтар зник за греблею.
  
  Вона потягнула його голову вниз і поцілувала його дослідно і жадібно. Її пальці блукали по його тілу. Її напівзакриті очі блищали в місячному світлі, вона швидко зітхнула. Всупереч самому собі, він відчув , як його складати долар забилося швидше. Застережливий голос холодно сказав ему, що ця жінка, ймовірно, ворожий агент і майже напевно вбивця. Обережно, не відпускай, сказав він бездумного суті, яке було частиною его. Вона хороша, але не настільки, — люто повторити він. Але це було неправдою. Вона була вишуканою.
  
  Нік відчув, як її ноги розсунулися під ним, відчув, як могутня напруга его власного тіла ковзнуло в її м'якість. Її руки пестили і пестили його все наполегливіше і наполегливіше, поки, нарешті, її нігті не вп'ялися в його спину, а її рот не розтанув у його здачі і гаряче бажання. Ih тіла напружились і з'єдналися, коли ih стегна зійшлися, а роти злилися воєдино. Нік дозволив собі піти в насолоду — усього, він крім маленької частини, яка займається завжди була суперагентом, готовим до небезпеки, несподіванок.
  
  Здавалося, вона відчувала це, і її губи хотіли, це, як якщо б це було щось фізичне, зухвало торкаючись його вух... его очей... его rta. ..його горло... ковзнуло. Її руки зімкнулися навколо пульсуючих м'язів, відчуваючи ih силу. "Ой!" — простогнала вона. «Підійди до мене, підійди до мене. .. '
  
  Его складати долар сильно билося , всі його істота тремтіло від зростаючого бажання. Він відчув, що йде, зісковзує на край. .. Его, почуття підвели його. Ee тіло тряслося і корчилось, ніж хіть. Її ноги обвилися навколо нього, а м'язи напружилися, витягаючи всю силу, яку він міг дати ему. Йому здавалося, що він тоне в її набегающем бажання, але що вона все-таки якось вислизає від нього, зберігаючи частину себе в запасі, над буйством... ... що?... битва... що вона стала... лютої, захопленої битвою...
  
  Він перевернув її і потягнув за собою, проштовхнувши власним бажанням всередину. І на цей раз він знайшов її! Кожен рух було вибухом екстазу. Вона раптом ахнула, вчепившись зубами в його губи. Її пальці дряпали його груди. Він тихо вилаявся, відводячи її руки і притискаючи ih k боків, не змінюючи ритму. Ee руху конвульсивно прискорилися в його ритмі, а потім, в останню мить шалений, вони забули про твердому піску під собою, про прибої далеко, про своєї відокремленості — про що завгодно, крім чудового виверження всередині, коли всі ih істоти раптом загорілися. стояти, а потім звільнялася і уносилась геть від світу на хвилях трепетного екстазу.
  
  Момент тривав і згас.
  
  Якийсь час вони лежали поруч, не стикаючись. Нарешті вона здригнулася і стиснулася так, що ee грудей стиснулися в два прекрасних кульки перламутровою плоті. Рожевий колір навколо сосків, здавалося, потемнів, коли потік крові змусив м'які маси набрякнути. Нік злегка поцілував її в соски, встав і підійшов до ih одязі. Він підняв її і знову опустився поряд з нею. Він відчував себе надзвичайно втомленим для людини, якому секс був так само необхідний, як і повітря, яким він дихав.
  
  Він підвівся на лікті і подивився на нах. Хема була ця жінка? Хема навколо півдюжини еротичних істот, яких він тільки що досліджував, чи була вона ними на самому делле? Скромниця, яка займається чекала, щоб її розворушили? Світська жінка, яка займається спровокувала его, а потім тримала в страху? Сирена, яка займається давала йому було уявлення про те, що може трапитися, якщо він піде за нею? Хтива наложниця, яка займається дизайн-его дивними шляхами і порушувала його заново при кожному чуттєвому повороті?
  
  Тишу порушує звук автомобіля. Була вона одним навколо цих типової ? — раптом запитав він себе, уважно прислухаючись. Машина зникла вдалині, не зупиняючись. Тим не менш, це нагадало йому було про перекрашенном бампері. Це також нагадало йому було, що він був агентом на завданні, і час витікало, як пісок крізь пальці.
  
  Він обережно притягнув її в свої обійми. — Ингра, дорога, розкажи мені про себе, — недбало сказав він, ковзаючи губами по її щоці.
  
  Вона розсміялася. «Розповідати особливо нічого. Її вела нудне життя — до сьогоднішнього вечора, — додала вона, з великим почуттям відповідаючи на його поцілунок.
  
  «Кожна людина час від часу знаходить своє життя нудним».
  
  Вона засміялася - "Знайти щось нове, просто?" . "Ви, мабуть, ніколи не працювали на уряд!"
  
  'Ви це робите? Який вид роботи?'
  
  — Ну, це засекречено, звичайно. Але її в електроніці. Одна навколо них кропітких надсекретних робіт. Навколо них, де тебе замикають на місяці.
  
  Тому її повільно сходжу з розуму і видираюсь до стелі. А потім мене відправляють сюди, до перед батьком, поки я не буду готовий працювати ще півроку». Вона задумливо проводила пальцем по гнучким, набряклим м'язам его плеча — по пересадці шкіри, яку використовували для видалення татуювання у формі сокири, яку Нік у нього над правим ліктем. Але вона ніби не помітила легкого зміни в текстурі шкіри, тому що тепер швидко і ніжно стиснула руку і сказала тремтячим голосом: «Бог знає, як я винесу це потім цього знову».
  
  Він ніжно поцілував її повіки. «Це не зовсім моя робота, яка займається здається тобі підходить», — усміхнувся він. — Як ви в нього потрапили?
  
  'З-за мого . батька . Вона зітхнула. «Він завжди працював над державними проектами. Її провів все своє дитинство в закритих наукових спільнотах. Як в Лос-Аламосі, Ок-Ріджі. .. '
  
  Щось клацнуло в голи Ніка. — Ах, — сказав він. — Для estestvenno. Професор Гюнтер Бранд.
  
  «Єдиний і неповторний». Вона посміхнулася. "Ви чули про nen?"
  
  'Хто не чув? Зрештою, він спроектував атомний підводний човен».
  
  — Так, але все це було так давно. Зараз він на пенсії. Живе там.' Вона вказала уздовж греблі. «У Сеніор-Сіті».
  
  Нік кивнув. Порив вітру зірвав плаття Ингры, засипала його піском, знову впустив. Сосни зітхнули і зашуміли. Він повернув голову.
  
  — Я так люблю це місце, — зітхнула вона. — Той прекрасний вечірній пасат. .. '
  
  — Стає прохолодно. Нам краще повернутися. Раптом він подивився на нах. — А Оркф? він запитав. «Яке місце він займає в житті? Нове романтичне захоплення?
  
  Вона відкинула голову назад і розсміялася. — Боже, тільки не з бідним Карлом. Він просто лікар мого батька. Бачте, у тата кілька місяців тому стався серцевий напад, і... .. '
  
  Вона не закінчила фразу. Нік вже рухався, відкидаючи своє тіло в сторони, як батіг. Его шосте почуття, яке так багато разів попереджав його про неприємності, тільки що запалило раптову спалах свідомості его, без пояснення причин. І якраз вчасно. Армовані сталлю ковбойські чоботи приземлилися на пісок, де він щойно лежав. Одним сильним штопорным рухом тіло Ніка изогнулось вгору і розглядалися удар, як кувалдою по незахищеному особі, позбавивши людину противаг.
  
  Дівчина зойкнула і відскочила в бік. Стислі кулаки Ніка блиснули. Один низменному, в хитрощах, інший гостре, бронзове обличчя, яке качнулось над ним. Семінол позадкував назад і вбік про скелю. Його рука потягнулася до вицвілій джинсовій куртці, коли його засадах вилетіла назовні. Сталевий носок его черевика пронісся mimmo обличчя Ніка.
  
  Нік присів, його м'язи згорнулися, як у змії. Він зловив витягнуту ногу обома руками і iso усіх сил рвонув вгору. Мета семинола врізалася в скелю, і його тулуб зісковзнула з нерівній поверхні. Руки Ніка витягнулися і зімкнулися навколо руки, яку семінол все ще тримав у куртці. Він безжально повернув її. Щось клацнуло в зап'ясті семинола. Він видав пронизливий крик боляче. Нік відчинив куртку і витягнув пістолет з наплічної кобури. Зробивши це, він побачив зірку на сорочці чоловіка. Слова ЗАСТУПНИК ШЕРИФА були вибиті на ній.
  
  «Добре», — з люттю подумав Нік. Ідеальне завершення ідеальної місії. "Біжи до машини!" — крикнув він через плече. Одне по всій емпіричних робив АХ звучить: Ніколи не зв'язуйтеся з поліцією, якщо ви не влаштували непроникну маскування, засновану на співпраці з ними. Нік подивився на корчащегося на піску людини і прийшов до висновку, що гірше бути не може.
  
  Дівчина не відповіла. Він повернувся і побачив, що його шлях до відступу заблокований 350 фунтами насувається плоті. Шериф Грейнджер! Нік відсмикнув правий кулак. Досить одного досить сильного поштовху в житті. Це перехопило б його дихання, але не поранило б її его, і дало б Ніку можливість дістатися до машини.
  
  На подив Ніка, шериф різко спинився, пригнувся і розсунув ноги з вражаючою швидкістю. Його права рука вилетіла вперед, і тіло захиталося разом з нею. Це було класичне сумо. Захист від ударів знизу. Передпліччя зустрілися на півдорозі між двома тілами. Те, що виглядало як м'яке тіло, виявилося твердим, як криця. Сила удару шерифа відкинула руку Ніка убік, відкриваючи його захист для ефектного короткого удару в підборіддя. Шериф завдав удар з диким риком — не від зусиль, а від тріумфу. В цьому було щось майже ритуальне, як гарчання і топание ногою йокодзумы або великого чемпіона з боротьби сумо.
  
  Хоча він був тимчасово виведений за збірки від несподіванки, Нік зміг зупинити удар. Але необхідна контратака вбила б шерифа. Так що Нік пірнув назад, намагаючись відкотитися від удару. Жорсткий кулак шерифа пролетів зовсім небагато, футів шість, але виворітна сторона його долоні з розчепіреними пальцями, з жахливою силою піднялася з-під підборіддя Ніка. Більш слабка людина впала замертво зі зламаною шиєю. Нік все ще був в кількох дюймах від піску. Коли він падав, шериф прибрав праву руку і боком вдарив Ніка по голому горла. Це був смертельний удар долонею по кадику, заподіяну стислими, як лезо, пальцями.
  
  Смертельний удар.
  
  Нік вилаяв себе, коли відчув, як його мета вибухнула, і мерехтливі вогні пронеслися крізь его, свідомість. .. і згаснути.
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  'Ми погуляємо . Її відріжу цю штуку від цього виродка!
  
  На мить не залишилося нічого, крім кромішній пітьми і плаче, протяжного людського голосу. Потім відчуття рук, грубо нащупывающих пах Ніка, тягнуть, заволоділа ним. Він відчув холодний гострий металевий край, і його очі відкрилися.
  
  Він смутний бачив, остролицего темношкірого чоловіка, яка присіла перед ним, тримаючи в руках довгий ніж, сверкавший в місячному світлі. Шериф стояв позаду нього і тримав дівчину. Нік змусив своє тіло рухатися. Воно корилися, але повільно. Семінол парирував удар, з презирливою легкістю відбиваючи руку. Він розсміявся, відірвавши губи від своїх вовчих зубів, ніби збирався вкусити Ніка про чоловічу гідність.
  
  'Гарне тіло!' Голос шерифа був схожий на хлист. — Припинити, ти мене чуєш? У нас немає часу на розваги. Ви привезете додому місіс ee машині. Її заїду за тобою пізніше.
  
  Голос заступника Гудбоди абсурдно недовірливо. — Хіба ти не бачив, що цей ублюдок зробив з нею?
  
  Тепер перед Ніком стояв шериф. — Схоже, вона не заперечувала, — усміхнувся він. — А тепер дай мені цей ніж. Гудбоди здала його ему, і шериф сунув його в піхви, свисавшие з пояса.
  
  Значить, вони були там весь цей час! Дівчина повинна була привести його сюди спеціально?... Як ще вони могли знати, де його чекати? Ця эксгибиционистская повія!
  
  — Тобі краще одягтися, синку, — м'яко сказав шериф. Ніку було важко рухатися. Все здавалося в два рази важче звичайного, вимагало в чотири рази більше звичайного зусилля. Надівши сорочку і штани , шериф Грейнджер сказав: «Її тато платить мені трохи більше мого платні, щоб її, наглядав за нею. Він не дуже добре пересувається в інвалідному візку». Він зі смішком похитав головою. - «Вона дика дівчина, але ми знаємо і далі прийомів. Наприклад, робити це тут, на пляжі, а не в номері мотелю.
  
  Очі Ніка випромінювали холодну лють, але его кінцівки немов були отяжелены свинцем. Тепер шериф тримав Ніка під пахвою і вів його через пляж з мрійливою повільністю. — Але ти завжди отримуєш задоволення першим, — прогарчав Нік крізь зціплені зуби.
  
  Шериф усміхнувся. "Не так?"
  
  Попереду Нік побачив помічника Гудбоди, скользнувшего за кермо білої спортивної машини. Він був радий бачити , що праве зап'ястя Гудбоди звисає марно і безвольно. Він все одно його зламав. Якщо б йому довелося зробити це ще раз, він схопив того за шию. Дівчина сіла на інше місце, і пара з ревом помчала в бік Сеніор-Сіті.
  
  — А тепер ви підете зі мною, містере Репортер, — сказав шериф. Патрульна машина була припаркована вздовж шосе і замасковані гіллям, але шериф провів Ніка mimmo нах k его власної пошарпаної червоній спортивній машині. — Сідай, — сказав він. Нік робив це з нищівною повільністю. — На іншу сторону, — наказав шериф. 'Її поведу.' Автомобіль під його вагою практично провалився в трасу. Шериф з глибоким зітханням втиснувся за кермо, його великі, схожі на окіст стегна стирчали в обидва боки, притискаючи до Ніка в день.
  
  — Ми могли б зробити навколо цього хороший цирковий номер, — сонно сказав Нік. Щось тверде ткнуло його в бік. Він сель, спробував уникнути цього, влаштуватися зручніше і заснути. Але, як би він нас сідав, ця штука продовжувала его тикати. Він подивився вниз і побачив, що навколо піхов стирчала рукоятка ножа шерифа. У сонному мозку Ніка шевельнулась невиразна думка про дію, але тут же зникла. Боже, якби його відвезли куди-небудь, щоб він міг поспати!
  
  Його шия боліла. Спочатку він не міг пригадати, чому. Потім він згадав тверду сторону руки шерифа, яка займається вдарила його. Він ніжно торкнувся хворого місця. Його пальці відчували кров. Шериф натиснув на стартер, і перевів важіль перемикання передач на кермі на третю передачу. Задні колеса заляпали піском і гравієм, коли машина зірвалася з насипу і попрямувала до греблі.
  
  Раптовий поштовх щось спровокував на голи Ніка. Прохолодний вечірній повітря, обдувавший вітрове скло, загострив розуміння его. Він подивився на руку шерифа, на кермі, на мить збитий з пантелику важким перснем з печаткою на мізинці. Перстень з печаткою там зазвичай не носили . Тепер він побачив, що кільце було повернене так, що печатку із повернулася до краю пальця, до краю руки. Для estestvenno! він згадав сонний, він сам користувався таким кільцем незліченну кількість разів. У друк з кільця назавжди було увіткнути маленьку, ледь помітну голку, він це знав. Мініатюрна голка для підшкірних ін'єкцій. Хтось, кого вдарили кільцем, отримав ін'єкцію, яка займається діяла протягом декількох секунд, занурюючи одержувача в легкий транс.
  
  Він насупився, намагаючись вловити певну думку, яка займається продовжувала вислизати від нього. Кільце. Кров на його шиї. Ін'єкція. Сонний. Якби тільки він міг зібрати ці окремі елементи воєдино. Посвідчення особи. Це торкнеться його думки. Це було легко , потім багатьох років тренувань. Ніколас Дж. Хантінгтон Картер, машина, агент, N3 АХ. А цей хлопець? Шериф. Его що заарештували. для чого? Повинен бігти, але не використовувати ніж. Ніколи не вбивати копа . Але, смутний подумав він, у копів таких кілець немає. Площа спорядження, подібні цьому кільцю, належать шпигунам, секретним агентам.
  
  І голос ліниво пропливла інша думка. Боротьба Сумо. Цей шериф міг це зробити. Чому? Шериф навколо маленького містечка у Флориді-Снд — це не мало сенсу. Нарешті Ніку вдалося вимовити слова вимовити ih вголос. — У тебе є чуна?
  
  Шериф повернувся до нього з диким, косим виразом прапора дозволу на виконання і гордості людини. — Що ти знаєш про це, хлопчик?
  
  — Я бачив, як вони борються в Кодокане , — пробурмотів Нік. Що не так з особою чоловіки? Дивний погляд застиг на nen. У нього був серцевий напад або щось в цьому роді? Риси обличчя були спотворені, як не дивно виражені, з одного боку, як ніби у нього розболівся зуб. Тепер вони перетинали греблю. Тепер шериф озирнувся на дорогу. «Так, — коротко сказав він, — я трохи поборовся і отримав свою чуну » . В окупаційній армії. А тепер сиди тихо, хлопчик, і нам про що не турбуйся.
  
  Щось було не так з тим, що він тільки що сказав. Нік iso усіх сил намагався це з'ясувати. Его, мозок повільно вислизав. .. фіранки закривалися... один за іншим... Кодокан, токійський священний храм сумо... куди іноземцям вхід заборонено. † звичайно , це було! Нас одному іноземцю не дозволялося носити білий конопляний пояс великого чемпіона! Нік глибоко зітхнув і великою країною, останній відчайдушний резерв сили. Його права рука простяглася вперед, пальці вчепилися в спітнілі складки під підборіддям товстуна. Він зробив рішучий ривок вперед. Особа шерифа жахливо скривилось і відпустив руку Ніка — м'яка, гнучка маска, зроблена експертами і надіта на людину з плоскими монгольськими рисами обличчя і блискучою лускою чорних волосся!
  
  Він кинувся на Ніка, однією рукою тримаючись за кермо, а іншою намацуючи ніж. Ліва рука Ніка вже стискала ручку. Машину скажено розгойдувало через сторони в сторону, і шини завищали, коли чоловік вдарив по гальмах. Тепер ніж був вийнятий навколо піхов. Це тривало цілу вічність. Поручні качнулось до них у світлі фар. Абразивний скрегіт металу, коли вони ковзали mimmo нього зрикошетив, вистрілив через центральну лінію в іншу сторону...
  
  Кулак з довгими сталевими пальцями, і вся сила Ніка, що стояв за ним, метнулися крізь величезний тремтячий життя в легені. Iso rta чоловіки вирвався пронизливий звук прапора дозволу на виконання і гнів. Інша його рука піднялася з кермо і повільно і з труднощами потягнулася до Ніку. Жахливе обличчя з очима, блестевшими пурпуром у світлі приладової дошки, повільно опускалося, а лілові зуби клацали, як собака, поблизу від рук Ніка.
  
  Нік відкрив двері. Він відсторонився, відчув, як його плече вдарився об асфальт. Він брикався наосліп, щоб звільнити ноги навколо ih бурхливої в'язниці. Він покотився по шосе, і світ вибухнув у нього в голів. Червона машина проїхала через поручні попереду, розвернувшись в гротескному польоті. Він побачив, як товста, летить фігура шерифа, розкинувши руки і ноги, вискочила навколо машини і пірнула у воду. Потім його приховала по виду машини. Машина тут же затонула, залишивши лише мить білої піни на темній поверхні.
  
  Нік зашкутильгав назад по дорозі, спираючись лівою рукою на поручні, поки плентався вперед. Продовжуй! — наказав він своїм розсудом слабкому мозку. Всього сто метрів. Не стій на місці! Тебе не повинні знайти на греблі! Він спіткнувся і впав, а піднятися не було наших сил, нашої волі. Він лежав у темряві й думав: пізніше. Добре...
  
  Пролунав звук двигуна далеко і заглох , піт стікав по його обличчю. Він предвигался все швидше і швидше. Звук наблизився. Фари зловили його в темряві, взявши своїм світлом, як комаха до чорного повсті вітрини. Нік продовжував боротися. Думкою він побачив перефарбований бампер і понівечений кузов, що лежав на центральній лінії.
  
  Він був в кінці греблі. Насип шосе розширилася, спускаючись в густу гай грубих сосен, які змішувалися з корінням дерев у кромки води. Він пірнув у ih притулку, послизнувся і заскользил по пухкому гравію. Тепер машина була щиро за них. Нік озирнувся. Це був синій «олдсмобіль», а не білою спортивна машина. Коли машина промчала mimmo, він побачив цікаві обличчя літньої пари, яка спостерігала за ним.
  
  Але Нік не зупинився. Він прокладав собі шлях крізь сухі ламаються гілки, поки не зміг зробити більше нам кроці. Потім він впав на землю і дозволив темряві огорнути его. †
  
  
  Нік ледве прийшов до тями від реву моторів. Його очі відкрилися, потім знову закрилися, на мить осліплені сяйвом світ. Він відкинув своє тіло в сторону, намацав пістолет, якого там не було, і знайшов його застряглим середовища гілок. Крізь ширму кривих сосен він бачив, воду, повітря, греблю. І він почув звуки двигунів — глибоководної рибальського човна, що з'явилася неподалік. Два четырехфутовые вудки спустили волосіні з корми. Близько до берега гуркотіла швидка моторний човен, а слідом за нею воднолыжник виконував щільний слалом по хвилях кильватерного сліду. Нік глибоко зітхнув і насилу піднявся на ноги. Це був блискучий, чудовий день. Єдиним дисонансом були приховані зламані стовпи огорожі. Це доводило, що події попереднього вечора мали місце і не були кошмаром. А якщо так, то як щодо відчуття, що остролицый семінол повернувся б сюди і задав питання? Був це кошмар чи реальність? Навіть зараз, коли він закрив очі від хворобливих відблисків сонячного світла на & nb, він побачив над собою жовтуваті вовчі зуби, скалящиеся в темряві.
  
  Нік провів руками по своєму тілу. Якщо не вважати пульсуючої боляче в шиї і того, що виглядало, як розірвана м'яз в правому плечі, він був метою. Він сумнівався, що це було б так, якби заступник Гудбоди дійсно повернувся. І все ж, у міру того, як він повз назад по гравійної схилу, це враження посилювалося. На трасі його чекало неприємне потрясіння. Патрульна машина зникла. Хтось повернувся і підібрав її. І якщо хтось повернувся, вони, мабуть, обшукали підлісок у цьому районі, я знаю, що Нік все ще десь поруч. І якби цей чоловік знайшов його, хіба він не шталь б його допитувати? А якщо б його допитали, шталь би він говорити? А якщо б він говорив, скільки б він розповів?
  
  Питання переслідували Ніка на кожному етапі довгого і болісного подорожі назад по Закордонному шосе. Не було ніякого сенсу повертатися в Біг Пайн. Потім подій минулої ночі він не міг нічого там робити, можливо, його прикриття провалилося. Тепер йому потрібно було повернутися в Майамі і зв'язатися з Хоуком.
  
  Нік зупинив молоковоз на виадуке Факел, що прямував в Кі-Уест. Видаючи себе за застряглого автомобіліста, він змусив водія підвезти його до Маленького Факел. Там він сель на автобус до Майамі. Тригодинну подорож дало Ніку можливість впорядкувати свої думки і оформити ih в короткій, лаконічній формі для передачі до штабу АХ у Вашингтоні.
  
  Він вийшов по шині відвертими перед Корал Гейблс і взяв таксі до Південного Майамі. Там він кілька хвилина безцільно бродив по облямованому пальмами кампусу Університету Майамі. Потім, переконавшись, що за ним не стежили, він сель на автобус до Коконат-Гроув.
  
  Запобіжні заходи були марною тратою часу.
  
  Квартиру Бенсона вже відвідували. Нік подивився на руїни. Дверцята шафи висіла на петлях, вміст було розкидано тут і там. Ящики письмового стільця, виглядали так, немов за ним пронісся ураган. Валізи Бенсона були розірвані; навіть матрац був розрізаний. Кожен артефакт, пов'язаний з особистістю і професією «Чарльза Макли», був ретельно вивчати, і побіжний погляд на деякі навколо знайдених паперів підтвердив, що «Макли», у свою чергу, призвів би до Бенсону.
  
  А як же Нік Картер?
  
  Він швидко зачинив за собою двері й підійшов до вбудованому кондиціонеру. Кілька швидких рухів викруткою і натерти на тертці від'єдналася. Всередині апарату лежали навмисно нанесена пил, не зачеплена відбитками пальців, і там стояв Оскар Джонсон, єдине сполучна ланка у квартирі між Агентом N3 і АХ.
  
  Нік зітхнув з полегшенням. Він, подумав — ін'єкція навколо кільця шерифа, повинно бути, містила препарат, схожий на скополамін. Але інтенсивна психологічна підготовка, яку Нік отримав від психіатрів AX, принесла плоди. Він не піддався...
  
  Включивши короткохвильовий передавач, Нік знову подивився на кімнату . Щось непокоїло його. Слабкий солодкий запах змішувався з майже неймовірною затхлістю. Він був дуже м'яким, ледве помітним. Але Нік занадто багато раз в своїй кар'єрі нюхав його, щоб відразу розпізнати. Кров! І з цим усвідомленням безладний узор раптом знайшов чітку форму. Він зрозумів, що цю кімнату не просто обшукали. Був запеклий бій.
  
  А потім у нього не було часу нам про що думати. Заблимав стартовий сигнал. Хоук чекав його доповіді.
  
  Ніку знадобилося близько шостої хвилина, щоб детально описати ситуацію. В кінці він сказав: «Я збираюся позбутися Макли. Його квартиру обшукали, і його тут немає...
  
  Ряд безглуздих вібрацій пронісся по радіохвилях Вашингтона, виходячи з усього складного мовленнєвого перетворювача в приймачі, як голос Хоука. «Поправка, — сказав глава АХ сухий. - «Він мертвий».
  
  Нік насупився. Він зажадав додаткових пояснень.
  
  Це сталося сьогодні вранці », — сказав Хоук. Бенсон, мабуть, сподівався повернути прихильність свого начальства з ЦРУ, встановивши саморобний електронний пристрій оповіщення, яке спрацює, якщо хто-небудь загляне в его стару квартиру. Абсолютно без дозволу, звичайно. Так чи інакше, Бенсон чергував у кімнаті зв'язку в Майамі, коли вона вибухнула. Він пішов відкрито в квартиру. Вони пішли за ним, але було занадто пізно. Він був поранений у голову. Він, мабуть, чинив опір, але був переможений. Нападник чи нападники — пішли до того, як прибули інші офіцери.
  
  Нік відчув спалах жалості до Бенсону , але відмахнувся. Жалість була марна для вас у цій компанії. Тим не менш швидкість і ретельність, з якою колеги прибрали труп Бенсона, сама по собі була принизливою епітафією на його нещасної кар'єрі. Це було схоже на відмову від ЦРУ, що колись існував людина на ім'я Ральф Бенсон.
  
  Як зазвичай, Хок вгадав його думки. «У нас немає часу на жалі, N3». Голос абсурдно наполегливо. «Скиньте камуфляж і негайно покиньте квартиру. Ця справа стала ще більш критичним потім нашої останньої розмови. В Surfside є приватний будинок відпочинку The Sea View. Він був ретельно перевірений. Ви йдіть туди і чекаєте, поки хто-небудь зв'яжеться з вами. Ви не рухаєтеся раніше цього. Це надзвичайно важливо. Ти мене розумієш?'
  
  Нік сказав, що зрозумів його, і мовчки перервав зв'язок. Не було часу говорити більше. На день почувся тихий шурхіт чогось- ймовірно, целулоїду — проскользнувшего mimmo засувки замка.
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  Двері з тихим скрипом відчинилися. Балетні тапочки на м'якому підборах повільно й безгучно увійшли в кімнату. Нік дав їм половину часу, необхідного для того, щоб дістатися до іншої сторони день, потім випустив довгу гнучку ногу і довгу мускулисту руку. Жилава постать позіхнула від прапора дозволу на виконання і жах. Його ноги підкосилися, а пістолет марно попрямував до стелі, перш ніж з гуркотом упав на підлогу.
  
  Важко було сказати, хто більше здивувався — Ник або непроханий гість.
  
  Холодні очі капітана Клегга вилізли навколо орбіт, наче він бачив привидів. 'Ти!' він прохрипів . "Що тут відбувається? Її готель . .. '
  
  — Просто застрелити мене? Губи Ніка посміхалися, але в глибині його холодних сірих очей бачилася акула. Інший чоловік здригнувся, коли побачив це. Его руки полізли в хвилину. Нік сказав: «Я сподівався, що ти це зробиш». Его сталеві пальці зімкнулися на зап'ясті Клегга. Великий і вказівний пальці були притиснуті. Зап'ястя зламалося, як куряча кістка. Чоловік заревів і притиснув непотрібну руку до грудей.
  
  Нік поліз в хвилину Клегга. Це був один з се надглибоких кишень, які воліють рибалки для довгого леза в nen.
  
  Клегг був останньою фігурою, яку Нік очікував побачити увійшла в двері. Навіть потім того, як він побачив, як він біжить до шерифа Грейнджером, его, інстинкти підказували Ніку, що чартерний капітан просто виконував накази шерифа, і повідомляв обладнання всіх, хто ставив питання про автокатастрофі. Тепер він не був так упевнений. Може, він поломок не було. Можливо, Ингра Бренд-не була в ній замішана. Зрештою, у нього було тільки слово Клегга . Може бути, Клегг всі збрехав.
  
  Голос де повинен бути ніж.
  
  «Ну ось, знову», — сказав Нік, перевіряючи його гостроту. По суті, це була рутинна робота, для такого тонкого стилета, як Хьюго, але Хьюго був у Вашингтоні з іншими знаряддями N3. Так що тупому рибальському ножу довелося ставити запитання. Це повинно було бути криваво, але у Ніка не було вибору. На цей раз йому довелося піти на крайні заходи.
  
  Він перевернув Клегга життя і розрізав сорочку ззаду, не особливо піклуючись про мурашках під нею. Клегг незв'язно захрипів. Нік відчув, що це не комедія. Чоловік був у повній паніці. У нього був надзвичайно низький больовий поріг. Нік був упевнений, що почує правду — і скоро.
  
  Ніж встромився в скорченное плече Клегга, коли Нік запитав: «Ти вигадав історію про автокатастрофі?»
  
  «Ні, клянуся, все сталося так, як я сказав», — видихнув Клегг, скорчившись під ножем. «Я бачив, як дівчина збила його і поїхала. Грейнджер ніколи не говорив, щоб її не розповідав, як це сталося, просто щоб він знав, якщо хто-небудь запитає. Її зробив це. Він сказав, що я отримаю сто доларів, якщо скажу ему».
  
  Ніж знову встромився, трохи глибше. Клегг закричав. — Присягаюся, — видихнув він. — Прибери цей ніж. Її розповім тобі все. Її хочу вибратися, але Грейнджер мене не відпускає. Кожен раз її повинен робити для нього що-небудь інше. Її боюся цієї гидоти. Він сказав, що вб'є мене, якщо я не буду співпрацювати. Лезо вп'ялося, изогнулось, вирвалося і списом пронизало дупу. Крізь нескладні вигуки Клегга Нік сказав: — Сподіваюся, це правда, або її вб'ю тебе, тільки трохи повільніше. А тепер розкажи мені все, що ти знаєш про шериф Грейнджере.
  
  — Він не справжній шериф, — видихнув Клегг, за його шиї стікав піт. — Швидше приватний поліцейський. Атчинсон найняв його для Senior City. Він працює там близько шостого місяців.
  
  — Атчинсон? — здивовано запитав Нік .
  
  «Так, він головний у Великій Сосні», простогнав Клегг.
  
  — А як щодо заступника Грейнджера, Гудбоди?
  
  — Він чекає внизу, — видихнув Клегг, і в його голосі раптом прозвучала надія. — Так, краще відпусти мене, а то він прийде сюди!
  
  Ніж описав повільне зигзагоподібний рух, трохи нижче лівої лопатки. Кров завирувала. Часу на тонкощі не було. Нік почекав, поки вщухнуть крики Клегга, і запитав, чим він займається в Майамі.
  
  «Він змусив мене піти з ним. Щоб обшукати твою квартиру.
  
  На цей раз ніж встромився ще глибше. — Ти вбив людину, який, як ти думав, був мною, чи не так?
  
  Клегг похитав головою. — Не я, клянусь! Він це зробив.'
  
  — Чому він знову послав тебе сюди?
  
  «Для перевірки — обшукати труп».
  
  Нік завмер. Вбудована система оповіщення зажужжала.
  
  Пізно. З боку день пролунав різкий клацання. Особа Клегга розлетілося на друзки, як надтріснутий помідор. Нік повернувся вправо з ножем у руці і став на одне кожному племені. Через напіввідчинені двері він побачив заступника Гудбоди. В неушкодженій руці у нього був пістолет. Зброя закінчувалося товстим чорним циліндром. Семінол усміхнувся жовтими зубами, коли глушник хитнувся в бік Ніка. Пістолет знову клацнув. Гаряче полум'я обпалило плече Ніка. Він кинув рибальський ніж — швидше для відволікання, ніж для вбивства.
  
  Відволікання тривало досить довго, щоб Нік дістався до Гудбоди в три довгих, подпрыгивающих кроку. Его кожному племені піднялося і вдарило об плоский жилавий життя. Він опустив руку в ударі карате, який поранив чоловіка зап'ясті. Пістолет з брязкотом упав на землю. Але Гудбоди вдалося вдарити Ніка по горлу затерплі пальцями іншої руки — руки, яка займається була зламана. Нік поперхнувся і побачив червоні вогні перед очима. Він усвідомлював , що його відкинуло в бік, і він сильно вдарився об кахельну підлогу коридору.
  
  Він дозволив собі повністю обмякнуть на оманливий момент. Потім він раптом підняв коліна і скочив на ноги, і відчув, як гнів вибухнув усередині нього. Гудбоди теж встав. Лезо блиснуло в його руці. Нік схопив витягнуту руку, люто брикнув правою ногою і скрутив руку помічника шерифа, поки лікоть не вказував в жахливо неприродним кутом до лиця, так що леза леза впиралося в горло Гудбоди. 'І говорити!' Слова прозвучали, як постріли. Гудбоди посміхнувся Ніку, але в його очах був хворобливий блиск. Він різко смикнув головою вправо і пронизав себе власним ножем. Це було зроблено спритно. Артерії було проколото. Кров хлинула з-під леза, коли чоловік притулився до лезу, вбивала его, проштовхуючи його все глибше і глибше в горло. Жовті вовчі зуби стиснулися в останній раз. Гудбоди болісно втягнув у себе останній подих. Потім він опустився на коліна і впав.
  
  Нік втягнув його на квартиру за ноги і поклав поруч з Клеггом. Він замкнув двері і обшукав обидва тіла. Нам, у кого навколо них нічого не було з собою. Вони були навіть без масок. У них було своє обличчя. Але коли Нік подивився на Гудбоди, він подумав, чи справді він мав риси індіанця-семинола. З таким же успіхом він міг бути китайцем! І чому Гудбоди не вбив його там, у печері? У нього були за рішенням. І ще: що Клегг повинен був шукати на трупі Бенсона? Тримайся, подумав Нік, его, тіло! Тому що, звичайно, вони думали, що це его, тіло.
  
  Раптом, в страху, Нік зняв з себе одяг. Ему знадобилося менше хвилини, щоб знайти крихітний отвір від голки...
  
  
  Гомін покаже голосів шталь голосніше. Чиясь рука схопила його за руку, знайшла пульс. Нік відкрив очі на сліпуче білий світ. Деякі білі плями відірвалися від решти і нахилилися до нього. Жіночий голос поруч з його особою сказав: «Він прийшов до тями, лікар».
  
  — Спасибі, сестро Лайонс, — відповів чоловічий голос. — Як я вже сказав, містер Бейрд, структурних пошкоджень немає. Цей тип хірургії стає все більш і більш поширеним. Розтин хворого, викачування всій його крові по всьому організму, пропускання її через фільтр і закачування назад до нього. Примітний, звичайно, сам фільтр. Він пропускає кров, але захоплює хворі клітини».
  
  — А, думаю, дуже ефектно, — прокашлял сухий голос, який Нік знав так само добре, як і свій власний. Він повернув голову трохи вправо — і побачив, що Хоук дуже неспокійно сидить поруч з ліжком, тримаючи в руках букет квітів. Навіть в ослабленому стані Нік не міг не посміхнутися цим недолугим видовища. Глава АХ нагородив його самою холодною посмішкою. «Хто-небудь, будь ласка, візьміть це у мене», — сказав він, з огидою дивлячись на квіти.
  
  — Так, медсестра подбає про це, — момент для доктора. Він клацнув пальцями. «Сестра Лайонс, стежити, щоб містера Берда і пацієнта не турбували протягом наступних кількох хвилина. Впевнений, їм є про що поговорити.
  
  Коли анестезія почала відходити, пам'ять повернулося до Ніку — як він знайшов укол на руці, контакт з АГ і, як він отримав наказ негайно з'явитися в будинок престарілих Серфсайд, який по суті є надсекретним медичним центром ЦРУ. Останнє, однак, було невизначеним. Він пам'ятав великі випробування, прибуття Хоука, розмови про переливання крові, операції.
  
  "Як довго її був тут?" - запитав він.
  
  — Три дні, — відповів Хок.
  
  Нік здивовано підняв брови. Він спробував сісти. Хоук сказав: «Зберігайте спокій. Ти не можеш піти до завтра. І навіть потім цього ти повинен відпочити ще два дні, а потім ще кілька тестів, щоб побачити, чи все навколо тебе відфільтрували».
  
  Нік з деяким інтересом запитав , що саме вони його відфільтрували. «Наші люди називають це XL Liquid, — відповів Хок злегка педантичним тоном, який він завжди використовував, я кажу про новітню зброю шпигунів. — Речовину, схожу полоній-210. При попаданні в кровотік воно діє як щит, від якого відскакують альфа-частинки, вказуючи місцезнаходження жертви подібно радару. Але замість екрану використовується приймальне пристрій, дуже схоже на лічильник Гейгера. При наближенні до жертви сигнали посилюються з кожним кілометром відстані між жертвою і реципієнтом вони стають слабшими. З допомогою пеленгатора можна точно кому розташування жертви. Він ефективний у радіусі сорока кілометрів, хоча зараз експериментують з рідиною, ефективної в радіусі трьохсот кілометрів.
  
  Нік тихо присвиснув. "Ходяча мішень!" сказав він. «Не дивно, що вони не вбили мене». Хоук почав вовтузитися на своєму місці. Нік знав, що його турбувало. «Давай, мені все одно, — усміхнувся він, — і її, впевнений, що медсестрі все одно». Хоук з вдячністю витягнув з кишені жилета сигару і відкусив верхівку. «Ми знали, що у росіян є свій варіант цієї рідини, — сказав він, запалюючи сірник про підошву свого черевика...
  
  Він зробив паузу. "Я не хочу говорити надто багато тут," продовжив він. 'ЦРУ стверджує, що тут цілком безпечно, але оскільки у нас не було рішенням перевірити це самим, її знайду інший спосіб зв'язатися з вами через кілька днів.
  
  Обидва чоловіки на мить замовкли — один був зайнятий , попихкуючи сигарою, інший згадував, як в минулі рази його використовували проти Юди, головного злочинця "Кігтя", - Особливого відділу Червоного Китаю для сіяння ненависті, вбивств і зародків війни. — Між іншим, — сказав Хоук, випускаючи хмару синяво-чорного диму, від якого Нік мало не задихнувся, — ми майже впевнені, що цей Клегг був справжнім. Нам вдалося простежити його біографію аж до його народження. Він був просто жадібним і підступною людиною, який занадто вплутався в цю справу».
  
  — А Гудбоди?
  
  «Здається, він і шериф Грейнджер народилися в минулому році», — сказав Хоук. Він обшукав свої кишені. «У мене тут є фотографія, яка займається багато що пояснює».
  
  «Але чого я не розумію, так це чому Гудбоди і Клегг пішли в квартиру Бенсона го початку вдруге».
  
  — Нас Це теж турбувало, — сказав Хоук, — поки ми не знайшли XL приймач в машині Гудбоди. Нам вдалося резюмувати ih пересування наступним чином: вони поїхали в Майамі, щоб обшукати квартиру Бенсона, були спіймані на гарячому, і вбили його, а потім втекли. приймач бурхливо відреагував, і в цей момент вони почали підозрювати, що чоловік, якого вони вбили, не був вами. Потім вони повернулися в Майамі, щоб перевірити тіло. Решту ви знаєте.
  
  Нік подивився на глянсову фотографію, яку дав ему Хоук. Це був вид з відбору проб повітря на розтягненого серію острівців. «Схоже на Флорида-Снд», — сказав він.
  
  «Так, якщо бути точним, в районі Велика Сосна», — сказав Хоук. Він простягнув Ніку аркуш кальки, на якій чорнилом був намальований контур кожного острова. «Це малюнок цих островів, зроблений з фотографії, зробленої при тих же погодних умовах, пов'язаних з він же висоті. Самий далекий острів — Пелигро. Хвилястий край у верхній частині аркуша — це мис Сейбл в Еверглейдс, в 25 милях на північ».
  
  — Острова? — запитав Нік, насупившись. — Так звідки це фото? Він поклав на нах кальку і побачив, що чорнило слідують кожній мітці на фотографії.
  
  — Поверни, — сказав Хоук.
  
  Нік зробив це. На звороті були слова, і він прочитав:
  
  
  СУПУТНИКОВА АЭРОФОТОГРАФИЯ, ЗРОБЛЕНА НАД ОЗЕРОМ КОКОНОР В ПРОВІНЦІЇ ЧИНГАЙ, ЦЕНТРАЛЬНИЙ КИТАЙ, З ШТУЧНИМИ ОСТРОВАМИ, СТВОРЕНИМИ МІЖ 3/11 А ТАКОЖ 12/6.
  
  
  Нік різко підняв погляд. — Так, саме так, — сказав Хоук, застережливо приклавши палець до губ. «За цим стоїть щось більше. Але це може почекати.
  
  Двері відчинилися. Нік ворухнув головою, намагаючись розгледіти, хто увійшов, але огляд ему загороджував екран. Голос медсестри сказав: «Боюся, вам пора йти, містер Бейрд».
  
  Хоук встав і сказав: «Добре відпочинь. Зараз її, йду додому, але скоро повернуся до тебе. За останні кілька днів її отримав кілька цікавих ринкових рад », — додав він, запихаючи фотографій в хвилину і прямуючи до дня.
  
  Iso rta медсестри вирвався зітхання. "Містер Бейрд!" Нік почув її різкий і докірливий голос. «Ця смердюча, сигара! Як ти смієш тут палити? Це диво, що пацієнт іще живий! Його нам навіть на хвилину не можу вийти!
  
  Широка посмішка ковзнула по обличчю Ніка. Все в штабі АХ так само обурювалися з приводу дешевих смердючих сигар, які курив старий джентльмен, але ніхто ніколи не наважувався так різко заперечувати. Нік почув різкий ревматизму Хоука: «Ну ж, ну, сестра Лайонс, немає потреби перебільшувати ваше професійне завзяття».
  
  Двері зачинилися. — Ви можете лягти на бік , — сказав діловитий голос медсестри. «Обличчям до стогнати. Настав час для твого масажу. Нік спробував мигцем побачити її обличчя, але вона сиділа до нього спиною, коли підійшла до раковини і відкрила кран з гарячою водою. Він підняв плечі. Судячи з голосу, висохла прагнення діви. Він обережно повернувся на бік, і тупий біль в рані на плечі повернулася.
  
  Тепер вона сиділа поруч з його ліжком. Ковдра було відкинуто, штани его піжами сповзли. Нічого не кажу про його шрамах, почала вона, працюючи руками сильними, точними і досвідченими рухами. Через кілька миттєвостей вона сильно ляснула його по сідницях. — Гаразд, на спину! — наказала вона.
  
  Коли він обернувся, відчуваючи себе трохи ніяково з-за своєї наготи, його вдарили по обличчю чимось гарячим і мокрим. Він подумав. - "Боже"... Тепер теплий рушник. Це було абсолютно необхідно? Але він жим лежачи зітхнувши, тому що його тіло тепер купалося в чудовому почутті. Руху медсестри раптом втратили свій професійний авторитет. Ee руки були м'якими, повільними, рухалися в ніжному ритмі. Це було пронизливе, чудове відчуття, і Нік піддався ему. І раптом він відчув, як руки ковзнули до його середній частині, а те, що вони там робили зараз, не було роботою медсестри!
  
  Розгублена усмішка ковзнула по його обличчю. "Ну, сестра, Лайонс!" він усміхнувся.
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  Жінка, яку Нік побачив, коли стягнув з особи гарячий рушник, не була висохлої старою дівою. Вона також не була медсестрою по імені сестра Лайонс, хоча і носила форму медсестри. Дивлячись на нах з недовірливим подивом, Нік побачив те, що вперше побачив теплим вересневим ніяк не коли в секції 33 стадіоні «Янкі», а потім на борту кругосвітньої літака, що прямував з Бомбея в Нью-Делі: м'яку шкіру мідного кольору, високі вилиці, щедрий рот, ретельно нафарбований губною помадою, щоб підкреслити його природну красу, очі майже мигдалеподібної форми, соковиті темне волосся, що вибилися дрібними кучерями з-під безглуздою шапочки медсестри, злегка вигнуті стегна, тонка талія і, під крохмальна білизна її мундира, висока пружна груди, викликала в уяві всілякі чудові думки і спогади.
  
  Сестра Лайонс, вона ж Джулія Барон навколо Нью-Йорка, Лондона і Пекіна, нахилилася вперед і ніжно поцілувала його. Складати долар Ніка забилося, коли він вдихнув духи , які прозвав «Жінкою-Драконом». Его Джулі. Бачив він її так і рідкісних лікувальних; і так сильно любив. «Джулі, дорога, люба, — прошепотів він, — дозволь мені ще раз поглянути на тебе». Вона всміхнулася і показала злегка криві зуби, які, на його думку, прикрашали її обличчя . «Ти все ще гарно виглядаєш, — усміхнувся він, — але це не моє уявлення про медсестру».
  
  Мрійливі котячі очі Джулі весело блиснули. — Що ж, тоді ми застрягли. Тому що ти теж не здаєшся мені дуже хворим. Здрастуй, м'язи. Здрастуйте, шрамм звертається. Всім привіт . .. — Вона сіла на ліжко і кінчиками пальців погладила його міцні м'язи. "Красиве чудовисько, чим ти займався?"
  
  — В цьому немає ніяких сумнівів, — усміхнувся Нік. «Ваші виступи стають все більш видовищними. Але думала ти про те, що зробити на біс?
  
  — Обережно, — сказала вона і встала, підійшла до дня, замкнула її і вимкнула стельовий брильов. Повертаючись до ліжка, вона швидко розстебнула уніформу медсестри. Вона зісковзнула з її стегон на підлогу. Вона вийшла через нах, якщо не вважати поясів і нейлонових панчіх, була чудово і безсоромно гола. «Головна медсестра сказала, що ми повинні бути готові до надзвичайних ситуацій», — сказала вона з посмішкою.
  
  — Думаю, мені подобається така лікарня, — пробурмотів Нік, обіймаючи її. Ee рот піддався під його поцілунок, відкрився. Ih мови зустрілися. Його рука знайшла одну з її прекрасних грудей, відчула, як вона піднімається і опускається під його пальцями. Він взяв м'який, набряклий горбик в руку, потім ніжно стиснув.
  
  — Ах, як мило, дорогий Нік, — пробурмотіла вона, і її губи ковзнули по його особі швидких легких поцілунках, торкаючись його rta, ego століття, його м'язистої шиї. "Це було так давно."
  
  — Мені доведеться запитати, що ти тут робиш, — прошепотів Нік, — але я майже боюся це почути.
  
  «Я твій охоронець, дорогий, — видихнула вона йому у вухо, — я не можу нікого підпускати до тебе, поки ти тут».
  
  «Тоді голосувати, як про це подбати», — усміхнувся Нік. А потім вже не було на нас часу, наші бажання говорити. Він підняв її на ліжко, притиснувся до неї своїм довгим тілом і ковзнув у нах. Вона вітала його з розпростертими обіймами, притягла до себе. З нею не було боротьби — просто два прекрасних тіла, притулившись одне до одного, і, ритмічно похитуючись, зливаючись воєдино, концентруючись на досконалому почуття іншого, полум'ям палаючи взаємної пристрасті в єдиному полум'ї, що реве вогні.
  
  Вони шепотіли ласкаві імена, які посилалися на спогади про минулі зустрічі. Шепіт стих в тиші, а потім почав дуже голосно стогнати, коли вона відчула його, тіло і його напружені руху. Вона відповіла своїми твердими, гнучкими стегнами, поки її рожеві соски і тремтячий горбок її життя не перетворилися на постійний рух під ним. А потім чорна ніч вибухнула червоним, розколовшись під ними, і світ звалився у них під ногами. Принаймні , так їм здавалося .
  
  І Нік сказав: «Джулі, твоя Її люблю .
  
  І, як завжди, він мав це на увазі.
  
  
  Якщо не вважати пари, що лежить на великому банному рушнику, на пляжі нікого не було. Маленькі хвилі ліниво вилися в дзеркальних водах затоки Біскейн, розбиваючись об шар рожевих раковин, лежав у ih нога. Поруч валялися водолазні маски і ласти. Засмагла, перемазана піском пара, лежачи в обіймах один одного, шепочучи і сміючись. Два келихи для мартіні і термос були в межах досяжності.
  
  Останні два дні вони купалися, сміялися і займалися любов'ю, і лише кілька разів бачив людей поруч з собою. Барвистий горизонт Майамі-Задоволений був на горизонті, але Кі-Біскейн, хоча і з'єднаний з материком дамбою, міг знаходитись на іншій планеті. Чоловік підняв свою склянку, посміхнувся дівчині і сказав: «Медовий місяць, дорога». Він осушив склянку, взяв термос, підніс його до вуха і струснув. «Ах, ах, — сказав він, — схоже, медовий місяць закінчився. Але все ж тато вчинив розумно, пославши его.
  
  Тим вранці термос прибув експрес-поштою, адресованій «містера і місіс Фінч, - Ки,-Колони-Хаус, Кі-Біскейн » , і людина за прилавком, як і було наказано, поспішив до молодій парі, отримав чайові і почув крик місіс Фінч: «Ах, як мило! Це один з се самоохолоджувальних термосів! А містер Фінч сказав: «якраз те, що потрібно для пікніка. Їй накажу у барре змішати купу мартіні з горілкою.
  
  Тепер молодята лежали на березі, щиро дивлячись в термосі. 'А не ___ нам?' — пробурмотів містер Фінч, і його наречена кивнула. Він витягнув металеву пластину з накаткою навколо кришки і вставив її в невеликий охолоджуючий блок внизу. Потім, сидячи близько один до одного, дивлячись кожен в різні сторони, вони слухали повільне дзижчання в термосі, яке тепер посилився. Тонкий металевий голос почав говорити. Хоча далекий і абсолютно невиразний, голос був безпомилково впізнати. Це був не джина в пляшці, а Хоук, що говорить з «містером і місіс Фінч», також відомими, як Нік Картер і Джулія Берон.
  
  
  — Слухайте уважно, — сказав голос. «А потім цього повідомлення самознищиться. Дати інформацію тільки один раз. Зрозуміли? Коли Хоук почав зворотний відлік з десяти, Нік подивився на Джулі і показав гей поглядом, що пляж з ee боку пустельною.
  
  '... тепер номер один: Супутникова повітряна розвідка Зображення штучних островів на озері Коко Нор в провінції Чингай. Я не буду зупинятися на цьому, тому що впевнений, що Джулі це вже знає. Досить сказати, що саме її група по OCI повідомила про існування школи підготовки червоних китайців, яка займається забезпечила десятки англомовних агентів, здатних видавати себе за американських громадян. Крім того, ee група повідомила про існування точної копії американського міста, де-то в Чингае. Це призвело до того, що повітряна розвідка сфотографувала провінцію, виявивши в процесі численних штучних островів, на жаль, ми не можемо підібратися лиже, ніж фотографія, яку я вам показав. Потім цього збільшується стають непридатними для використання за атмосферних умов. Але я з'їм свою капелюх, якщо цей фальшивий місто не в залі на одному з тих штучних островів».
  
  "Нам хрону собі" — захоплено прошепотів Нік. Він був готовий особисто з'їсти кілька капелюхів, якби це місто не був Великою Сосною! Номер два: Ингра Бренд. Коли ми перевірили її, ми натрапили на настільки секретний проект NASA, що навіть AX не був проінформований про існування его». Нік злегка посміхнувся сердитому тону металевого голосу Хоука. «Крім безпосередньо залучених вчених, про це знають тільки президент і Об'єднаний комітет начальників штабів. Він у залі на мисі Соболь в Еверглейдс. Саме тут виробляється сама потужна і компактна ядерна ракета всіх часів. Її міг би додати, що вона настільки сильна, що той, хто тримає його в руках, може нав'язувати свої умови решті відкритий басейн, а це також означає СРСР. Голос продовжив.
  
  'Проект, відомий під кодовою ініціалами ПХО, скорочення від Pay-hay-okee, назва, яке семіноли чи Еверглейдс.
  
  Темні брови Ніка здивовано піднялися. Так це була інформація, яку намагався передати Очоа.
  
  Хоук сказав: «Я збираюся відразу ж поговорити про роль Ингры Бренд в проекті ФО, але спочатку її хочу прояснити кілька інших речей. Ми провели ретельне розслідування відносно її батька, А. K. Атчинсона, компанії «Аквасіті» і доктора Карла Орфа. Ось, коротко, відповідні факти. Почну з Орфа. Йому було п'ятдесят чотири роки, народився у Празі, судетській німець, в кінці війни покинув Європу, спочатку практикувався в Домініканській республіці, потім на Кубі. Мені сказали, що він дуже досвідчений хірург. Покинув Кубу незабаром потім прибули до влади Кастро, практикувався в Майамі. Натурализован як американець три роки тому. Зараз він більш або менш відійшов від своєї практики. Живе в Сеніор-Сіті, більшу частину часу проводить на риболовлі, але іноді неофіційно лікує декількох пацієнтів. Одіна навколо них — професор Гюнтер Бранд, у якого близько року тому стався серцевий напад.
  
  Нік закурив цигарку і подивився на пляж. Він був ще порожній. Він подивився на Джулі. Вона підморгнула: «Добре». Вони посміхнулися, нахилилися і поцілувалися — все ще щасливі молодята, у разі, якщо на них наведуть сильні біноклі.
  
  Скрипучий голос Хоука продовжував. - «Стосовні до справи факти, що стосуються професора Бренду, добре відомі дякуємо він ролі, яку він зіграв у розробці атомної підводного човна. Але, незважаючи на всі похвали і популярність, які він отримав в результаті, зазвичай забувають, що він був головним вченим Гітлера в районах підводних ідей, винахідником багато чого, в тому числі двомісним підводного човна і план вторгнення в Англію через Канал., який так і не пройшов далі проекту. Навіть Гітлер, здавалося, знаходив це занадто надуманим. Потім воїни Бренд був виправданий в Нюрнберзі і кинувся в цю країну, де його минуле зам'яли. Відверто кажу, нам були потрібні його неабиякі таланти. Він був представлений публіці як «хороший антифашистський німець». Ми не знаємо, які його справжні погляди. Він не дуже балакучий. Але незліченні перевірки безпеки, які стосовно нього на протязі багатьох років, виявили в корені аполітичну фігуру, яка займається зацікавлений тільки в пошуку фінансування для підводних наукових проектів». Голос Хоука замовк, а потім продовжив: «Це головна причина, по якій він вибрав Сеніор-Сіті, щоб жити в nen потім виходу на пенсію. Очевидно, Що, А. K. Атчинсон час від часу просив у нього поради і допомоги у будівництві Аквасіті. За свої послуги він отримує скромний гонорар від Суспільства Атчинсона і живе в Сеніор-Сіті зробити безкоштовно».
  
  — Що стосується самого А. K. Атчинсона, — продовжував металевий голос, — нам не вдалося знайти нічого, що не було б добре відомо. Техаський нафтовий мільйонер, добився свого великого успіху, років шістдесяти . Самотній, досить самотня людина, що ненавидить публічність. Самотній все життя, але, ну, можна сказати, непереборною цікавістю до слабкої статі. Зазвичай має під рукою якийсь гарем з старлеток, манекенниць і дівчат з шоу-бізнесі. Побудував свою віллу на Пелигро-Ки в першу чергу для того, щоб він міг жити, як сатира без втручання обурених моралістів. Не політично активний. Офіційне пояснення его рішень побудувати Аквасіті полягало в тому, що его морські нафтові свердловини викликали в нього інтерес до розв'язання створення цілих спільнот під водою. Але наше власне дослідження виявило дещо інший мотив».
  
  Нік нагострив вуха. Він нахилився лиже до мовця термосу і видихнув дим.
  
  — Нинішня господиня Атчинсона, — прохрипів металевий голос, — або, принаймні, його нинішня фаворитка — Кара Кейн, колишня танцівниця водного балету в Майамі, чия кар'єра пішла на спад. Старий козел на самому делле будує для нах Аквасіті. Вона стане там зіркою підводного театру, буде тренувати власний плавальний кордебалет і буде господинею підводного готелю і ресторану, а інша ive-центр буде продавати її власний асортимент продукції.
  
  — Що стосується Аквасіті, — продовжив голос. «Наше розслідування не виявило нічого навіть віддалено підозрілого. Aquaco — це компанія Атчинсона — отримала попередній дозвіл від Комітету по ключовому перспективного розвитку на будівництво благоустрій споруд у водах навколо Пелигро вартістю 35 мільйонів доларів. Aquaco буде дано три роки на завершення розробки до задоволенню комітету, потім чого компанія отримає ліцензію на 30 років. Матеріали надає ряд провідних американських виробників – алюміній, скло, спеціальні труби. Судячи з усього, Aquacity буде служити свого роду вітриною для ih підводного виробництв. Звичайно, у пресі були скарги на надмірні заходи безпеки, які оточують чисто комерційний проект, але Атчинсон завжди працює саме так. Він якось сказав, що не хоче, щоб якісь репортери копошилися навколо, що аудиторія не побачить, що він побудував, поки це не буде закінчено».
  
  Нік виглядав стурбованим. Надсекретний проект «Кейп-Сейбл» розташовувався на іншій стороні Флоридського затоки, в 40 милях від такої ж секретного проекту «Аквасіті»! Якщо коли-небудь виникне необхідність у розслідуванні двох секретних проектів, похмуро подумав він. — А тепер важливі факти про Ингре Бранд, — прохрипів металевий голос Хоука. — Гей, двадцять шість років, вона народилася в Германій. Її мати загинула під час бомбардування Гамбурга в 1943 році. Вона приїхала в цю країну зі своїм батьком, потім війни і була автоматично натурализована, що дозволило гей, жити з ним в різноманітних урядових базах, де він знаходився. Вона особливо блискучий вчений, який користується великою повагою в своїй області, що займається проектуванням електронних схем. Її, чув, що вона практично поодинці розробила числову і аналогову fold paper для головного мозку ракети ФО на мисі Соболь. Вона також винайшла металевий сплав, що використовується для цих схем. В її честь він названий Брандиниум — сплаву гафнію і танталу, витримує температуру в чотири тисячі градусів.
  
  Нік тихо присвиснув, намагаючись встановити зв'язок між блискучим ученим, якого описав Хоук, і красивою, суперсексуальною блондинкою, з якою він звивався на пляжі він вночі. Він зазнав невдачі.
  
  — Мене все це, звичайно, не задовольняє, — продовжував голос Тетерев'ятник, — і вас, я думаю, теж. Ми збираємося ближче познайомитися з нею. Начальник служби безпеки Кейп-Сейбл, схоже, не хотів нічого говорити, крім того, що в даний момент вона в залі тривалому відпочинку. Я думаю, він не любить, коли йому було заважають інші державні установи
  
  Так що ми повинні обійти його. Ми вже домовилися про те, щоб Джулі вирушила на мис Сейбл в якості помічника з адміністративних питань за попередньою НАСА. В цій якості у нах є за рішенням переглянути файли безпеки.
  
  — Також було умовлено, — сказав Хок, — що ви, N3, також відвідати установку на мисі Соболь. Ваше прикриття — особистість вищого офіцера служби безпеки з Вашингтона, що здійснює інспекційну поїздку. Ваші документи, підписані Об'єднаним комітетом начальників штабів, будуть доставлені протягом години через спеціального кур'єра. Вони будуть вручені вам особисто в лікарні, куди ви повернетеся для остаточного медичного огляду. Можу додати, що кур'єром є Грем за правки, і у нього з собою весь необхідний шведів і засоби маскування».
  
  Хоук зробив паузу, а потім продовжив: «Я хочу, щоб ви оглянули всю цю установку і подивилися, чи може що-небудь або хто-небудь — навіть просто тарган — туди увійти або вийти. Робіть докладні записи обладнання всіх порушення безпеки, з якими ви можете зіткнутися. У вас є тільки один день, щоб зробити це, тому вам потрібно діяти швидко. Ви повинні піти, перш ніж комусь прийде в голову думка подзвонити в штаб-квартиру НАСА, щоб дізнатися про вас. Це може вам перешкодити. бентежити.
  
  — Коли ви виїдете навколо установи у своїй службовій машині, — сказав Хоук, — сірий «мерседес» буде припаркований уздовж державної дороги 27 на півдорозі між Фламінго і Хоумстедом. З нетерпінням ось чекаю. Коли ви наблизитеся, Мерседес починає рухатися. Ви йдете за ним на певній заправної станції в Хомстеді. В туалеті цієї станції ви передаєте свої записи, і одяг іншому водієві. Потім ви змінюєтеся машинами і продовжуєте свій шлях на «Мерседесі» в місто Еверглейдс на березі Мексиканської затоки, на узбережжі , де команду, Присуджуються в даний час перебудовує для вас каютний катер. Потім ви прибудете до Біг-Пайн-Ки в ролі Нілу Кроуфорда, мільйонера, рибалки і любителя підводного плавань. Більш детальна інформація про вашому прикриття, а також ваше звичайне куртка чекають на вас в Еверглейдс».
  
  Голос завмер в тихому шипении.
  
  Нік почекав кілька хвилин, щоб переконатися, що термос виключився. Він знав, що під блискучою сріблястою оболонкою вміст, слова якого вже були стерті, швидко розпадалося. Потім він видалив комбінований ключ і головку стрічки, зробивши пристрій марним, і струсив сірий порошок зсередини в океані. «Дуже повчальний літр мартіні», — сказав він, ставлячи термос назад у кошик для пікніка. "І прекрасний медовий місяць теж, її повинен я сказати." Джулі посміхнулася, і рука об руку вони вийшли на пляж.
  
  Хоук не сказав Ніку, що робити у Великій Сосні. В цьому теж не було необхідності. Посилання на его звичайне екіпіровці було б достатньо. На цей раз він буде не растяпой, iso усіх сил намагається залучити ворожий вогонь, а особисто Киллмастером.
  
  Бути завдання: Найдти Юду а також може бути армію агентів CLAW і знищити ih.
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  «Тепер, якщо ви натиснете третю кнопку на приладовій дошці, носова палуба відійде назад, і... .. '
  
  Чотири . Кулемети «Браунінг» 50-го калібру плавно і безшумно ковзнули позиції.
  
  Френкі Дженнаро сяяв від гордості. Він був інженерним генієм, і перебудову сорокафутовой крейсерської яхти, на якій він і Нік Картер тепер перебували в рульовій рубці, була його найкращою роботою. Вспотевшая команду техніків AX перебувала під брезентом, що захищав ih роботу від сторонніх очей, на рейді Беррон-Рівер, недалеко від маленького містечка Еверглейдс. Незважаючи на задушливу спеку, вони теж посміхалися, бо знали, що вони ih бос виконали відмінну роботу.
  
  «Ну можна запускати одночасно і окремо, — сказав Дженнаро, — автоматично або вручну. Батареї фокусується на цілі і втекти неможливо. На позиції сто тисяч патронів. Все, що вам потрібно зробити, це натиснути на цю кнопку. Дженнаро потягнувся до ряду кнопок і торкнувся однієї навколо них. «Без ключа, який завжди з собою, — продовжував він, — всі ці додаткові речі не працюють. Для того, хто прийде сюди шпигувати, це просто заевшие кнопки. У цьому немає нічого незвичайного.
  
  Ви знаєте, скільки пристроїв на човні за п'ятдесят тисяч доларів.
  
  Він підвів Ніка до двигунів і сказав: «У вас на борту є звичайне кількість обладнання, а також кілька дорогих, але звичайних додатків, таких як навігатор Decca і ехолот, які безцінні на мілководді, заповненому рифами, де вам належить працювати. ... Він зупинився перед корабельним радіо. «Якщо ви вставите сюди свій ключ, — сказав він, вказуючи на ледь помітну щілину, — ви задіюєте передавач "Оскара" Джонсона для миттєвого, зміненого шифром короткохвильового розетки зі штаб-квартирою».
  
  Інженер і фахівець зі спецефектів відкрили люк і встановили двигунів. «Дві Chrysler 177, — сказав він, — стандарт для човна такого розміру. Але внизу у нас зовсім інше. Турбореактивний двигун Westinghouse J46-WE-8B з форсажной камерою потужністю 5000 кінських сил. Це означає швидкість майже 200 км/ч. Її покажу тобі кнопку на приладовій панелі, з якою ти його поставиш». Він повів Ніка назад в рульову рубку. «Ви повинні бути обережні, щоб не натиснути цю кнопку раніше», — сказав він, вказуючи. «В іншому випадку ви просто перекинетеся на такій швидкості. При цьому ви піднімаєте яхту з води на глісаді, а потім з'являються спеціальні стабілізатори».
  
  Нік усміхнувся. «Відмінно, Френкі, чудово», — сказав він з щирим захопленням.
  
  — А найкраще, — просяяв Дженнаро, — для стримування переслідувачів — два 40-мм «Бофера», що приводяться в дію кнопкою і стріляють з корми трохи вище ватерлінії. Крім того, у вас є невеликі магнієві бомби, які викочуються з-під рибальських крісел і вибухають і згорають в & nb при контакті з корпусом супротивника».
  
  Через годину Нік відправився « Мобіль Гал » через канал до Індіан-Ки-Лайт і відкритою & nb. Ім'я крейсерської яхти знову було прийомом Дженнаро. Камуфляж Ніка, як Нілу Кроуфорда була ретельно розроблена, щоб збігатися з справжніми Кроуфордами, багатою родиною судновласників за Мобіла, штат Алабама. А з ТРД ця яхта була дуже рухливою!
  
  До полудня Нік був біля берегів мису Сейбл. Він побачив червоно-білі лісу ракетної бази, що підносяться над корінням дерев і іспанським мохом. Він був там тільки вчора, щоб уважно стежити за заходами безпеки проекту PHO. Він не зміг знайти нас однією витоку. Він написав це у своїх нотатках Хоука, уклавши: Не вірте, що несанкціонований тарган може проникнути на базу або вийти за nah.
  
  Він також досліджував можливість по кожному з раундів штурму бази з сукню. Але служба безпеки НАСА запевнила його, що це теж неможливо. Вони провезли його тримісній підводному човні «Перрі» і показали ему електричні паркани і товсті бетонні буфери, що перегороджують підхід до & nb, а також екіпажі водолазів, які щогодини ніяк не коли і вночі патрулювали цей захист. А на поверхні ему показали добре озброєні патрульні катери, цілодобово досліджують води між затокою Понсе де Леон і Ойстер-Снд.
  
  Нік вирішив, що не завадить все ще раз перевірити. Тепер він знаходився приблизно в трьох милях від берега, слідуючи стандартного ключовим курсу в 218 градусів. Він повернув кермо 217 градусів. Це поступово наближало його до мису Соболь.
  
  Майже відразу его радіо затріщала. Металевий голос вимовив: «LJ/7017, LJ/7017. Ви входите в заборонену зону. Ти розумієш мене? Негайно змінити курс на південь. LJ/7017, Mobile Gal, тримайся подалі. Нік усміхнувся і повернув кермо назад на курс. Вони справді були дуже уважні! Він міг уявити собі сильні радари і бінокль, з якими вони стежили за ним, якщо б вони могли прочитати його ім'я та реєстраційний номер. Коли він повільно відчалив від берега, радіо знову затріщала: «LJ/7017. Р. р./7017. Про вас буде повідомлено за вторгнення і відмову розкрити інформацію. Ах.'
  
  Чудово, подумав Нік. З точки зору безпеки кращого і бажати не можна. Наскільки він міг бачити, вони все передбачили. Єдиною слабкою ланкою в розбивати була «Ингра Бренд». А Джулі Берон на базі НАСА, перевіряла всі файли. Якщо б щось можна було знайти, Джулі знайшла б це. Що стосується сьогодення і майбутнього Ингра Brand, N3 в даний час в залі на шляху до того, щоб це сталося.
  
  Нік дістався до Великої Сосни го початку другої половині дня.
  
  Пропливаючи під Безіменній греблею, він озирнувся через плече. Стовпи, роздавлені обертовим фургоном смерть шерифа, були замінені. N3 в останній раз перевірив свою зброю. Вільгельміна, Люгер: в спеціальній кобурі з гвинтовою пружиною на поясі. Хьюго, стилет: у піхвах на передпліччі. П'єр, газова бомба: у правій кишені штанів.
  
  Зараз він входить на ворожу територію. Все виглядало так само, як і раніше: пристань, усіяна прогулянковими катерами, розвіваються на вітрі прапори, готель Sea Top, який піднімається блакитне безхмарне небо, на всій території готелю, а засіяна стільцями, столами і не знімає коштів в червоно-білу смужку. . Але він відчував себе зовсім інакше, ніж тоді!
  
  Людина з порту бар, в якого він зараз кидав вудки, справді був тим м'язистим, веснушчатым водяним хлопцем, яким він здавався? Чи він теж був агентом "КІГТЯ"? Слуга схопив мотузку, закріпив її, потім взяв дошку з прикріпленим до неї списком. «Послухай, ти, мабуть, той самий чоловік по всьому Пойнт Клір», — повільно сказав він, маючи на увазі пляжний містечко в затоці Мобіл, де Нік повинен був почати свою подорож. — Містер Кроуфорд, чи не так? Він взяв телефон і подзвонив на ресепшн, і через кілька миттєвостей до нього підбігла пара запыхавшихся посильних. Яка різниця, якщо у тебе є гроші, кисло подумав Нік, слідуючи за ним в готель. На цей раз ніяких пчихів; тільки покірні поклони і приглушені команди з усіх боків, коли його відвели в его кутовий номер на третьому поверсі, навіть не розписавшись у гостьовій книзі.
  
  Нік роздягнувся і прийняв душ. Потім він розтягнувся на ліжку і почав займатися йогою. Його кінцівки затекли потім шостий годину за кермом човна, і тепер він напружив всі свої м'язи, контролюючи своє дихання і кінцівки, щоб розігнати втому. Через п'ятнадцять хвилина він скочив на ноги, навколо положення лежу і витер плівку банк зі свого гнучкого засмаглого тіла.
  
  Потім другого душу він вийшов, навколо готелю на прогулянку. Він зупинився біля газетного кіоску. Він купив місцеву газету і прочитав її від А до я, але нічого не знайшов про зникнення шерифа Грейнджера. Нам про загибель в Майамі його заступника Гудбоди і майстер-Едді Клегга. Навіть про зникнення навколо готелю Sea-Top кореспондента журналу Чарльза Макли. Цікава газета.
  
  Ще більш примітний бармен, вирішив він через кілька хвилина потім бурбону Het Visnet. Він тільки спитав людини, де знайти капітана Едді Клегга, якого йому рекомендували як кращого місцевого проводів. "Тоді ви повинні мати на увазі інше місце, сер," сказав бармен, дивлячись на нього спокійно. — На Великій Сосні немає нікого з таким ім'ям.
  
  Нік повернувся в готель, взяв, посидів трохи в Бамбуковій кімнаті у разі, якщо Ингра Бренд може припливти. Коли вона не зробила цього до півночі, він піднявся нагору, забрався в ліжко Нілу Кроуфорда і заснув, як новонароджений. На наступний ранок Нік пішов на пристань і сказав сторожеві човнів, що в обидва кінця дня збирається ловити рибу. Але як тільки він опинився за греблею, він різко повернув прямо, і « Мобіль Гал » попрямував уздовж пустельній навітряного боку Безіменного Ключа.
  
  Настав час відвідати професора Бренду. Використовуючи топографічну карту, прикріплену до навігаційної дошці, Нік швидко знайшов те, що хотів, — єдиний прохід через ці мілководдя біля берега. Він включив ехолот і зробив крейсер через приховані коралові рифи k дзеркально гладкою вод захищеного струмка. Канал був побудований штучно. Флаглер або інший колишній флоридський мільйонер побудував свій будинок у цьому струмку. Залишилися тільки руїни елінгу. Інші споруди були віднесені ураганом 1935 року. Уздовж узбережжя йшла вибоїста ґрунтова дорога, яка займається, відповідно до карти, вела через невисокий пагорб, на Безіменному Вимикачі в Сеніор-Сіті.
  
  Було б ценымногие простіше найняти машину і проїхати через греблю. Але Нік був абсолютно впевнений, що стежать за дорогою день і ніч, і елемент несподіванки був життєво важливим для успіху цього візиту. У нього було сильне підозра, що професор Брандт не зможе його прийняти, якщо він оголосить про своє візи заздалегідь. Нік поставив крейсер на якір в глибокій & nb, досталь, ключ, вставив його в невеликий замок під однією навколо ліжок. Те, що здавалося твердими мостинами, раздвинулось, відкриваючи 35-міліметрові камери, проявники, папір для друку, інструменти для створення мікрокрапки, сильний мікроскоп, коробку з паспортами і посвідченнями ще одну коробку з косметикою і масками. Це був его Ящик Пандори, він же Діпі — прізвисько Френка Дженнаро. Зламостійкий сейф, в якому він повинен був зберігати все, що не мало відношення до Нілу Кроуфорду.
  
  Через кілька миттєвостей Нік зістрибнув з задньої палуби в своїх плавках і поплив до пляжу. В одній руці він тримав водонепроникний мішок. Він перебрався через низьку піщану мілину і зник у занедбаному човнової сараї.
  
  Сивий чоловік в окулярах без оправи і безформному мішкуватому костюмі, який з'явився через кілька миттєвостей навколо елінгу, не був схожий на нас, на Нілу Кроуфорда, нам на Ніка Картера. Це був літній чоловік, можливо, років п'ятдесяти, досить огрядний і робив враження розсіяного і марудного - доктор Лоуренс Піку десять років тому працював з професором Брандом в Океанографічному інституті Вудс-Хоул. Він дуже готель зустрітися зі своїм колишнім колегою, щоб обговорити деякі зміни, які вони планували внести в Boletho, двомісне підводне дослідне судно, розроблене Брандом. Він пройшов весь шлях з Массачусетсу, щоб поговорити про це, але, як відомо, розсіяне, забув попередити Атлантисе про свій приїзд.
  
  Хоук приготував камуфляж, і Френкі Дженнаро приніс документи, одяг, маску ластолекса і вузькі рукавички тілесного кольору, щоб зістарити руки Ніка. Справжній доктор Піку благополучно забрався геть з дороги, працюючи над секретним урядовим проектом на Гаваях. Нік точно знав, де в залі вулиці 220 K. Ему не хотілося зупинятися і питати, тому він досконально дослідив лабіринт прапора на топографічній карті. Добре, що він зробив, він зрозумів тепер, дивлячись на такі ж будинку, на тих же вулицях. «Сеньйор Місто» прийшов відверті навколо реклами, заявивши: «Насолоджуйтеся своєю пенсією у Флориді за 250 доларів на місяць». Будинки являли собою геометричні блоки навколо гіпсу, цементних блоку і скла, оточені терасами і вигнутими навісами, і всі вони називалися Casa Zus або Casa Zo.
  
  Люди, поливавшие галявини під кокосовими пальмами з довгими листям, були схожі, як і вдома. Чоловіки всі були сиві або лисі, з жилавими, обвислими грудьми й животами під спортивними сорочками; у всіх жінок були сині кашкети для волосся, і святий, що блищав у ih окулярах, коли вони сиділи у своїх кріслах-качалках у внутрішньому дворику. Ніку було важко повірити, що в цьому світі шахових дощок, бриджу і листів від дітей і онуків може бути щось загрозливе. Але тим не менш він шелл обережно, очі його були насторожі.
  
  Він думав про збіг, а агент N3 не вірив у співпадіння. Це була інвалідна коляска, в якій, за словами шерифа Грейнджера, перебував Бренду. Інвалідне крісло! І знову перед його уявним поглядом став фільм. Він спостерігав, як Іуді допомогли спуститися по трапу літака, щоб посадити його в інвалідне крісло. Гюнтер Бранд. Юда. Збіг?
  
  Незграбний кубинець з плоским обличчям, одягнений у білу гуаяберу, відкрив двері на вулиці До, 220. Він подивився на документ Піку, поки Нік грав роль розсіяного професора. Кубинець похитав головою, повернув документ і почав закривати двері. 'Почекай секунду!' — закричав слабкий, тонкий голос. «Це старий іншого». Кубинець виглядав невпевнено.
  
  Скориставшись моментом коливання, Нік протиснувся mimmo нього, вигукнувши: «Бренд-Професор, це ви?»
  
  Людина в інвалідному візку не був Іудою. Це було одразу зрозуміло. Іуда, як говорять деякі, на самому делле Мартін Борман, був «прусським биком» — з круглою головою, широкими плечима і грудьми. Цей чоловік був худорлявим, старим, з висячим підборіддям, водянистими блакитними очима і сріблясто-білими волоссям, кучерями над коміром. Він викотився за напівтемній кімнати, його нижня губа тремтіла від... чого? Зусилля? щастя? Нік не міг цього бачити. На стільці звисала тростина, яка вказує на те, що при необхідності він може встати з інвалідного візка.
  
  'Старий ще! Старий іншого!' — вигукнув він тремтячим голосом. 'Як давно. Як справи? Розкажіть мені все. Що відбувається в інституті? Що ви думаєте про експеримент з Sealab II? Питання натикалися ще на інший. Раптово він обірвався, подивився mimmo Ніка, і на його обличчя з'явилося перелякане вираження.
  
  Нік обернувся. - Доктор Оркф увійшов у кімнату.
  
  "Що це значить?" — запитав Оркф, люто витріщивши очі на рожевому дитячому особи.
  
  Нік знову почав свою комедію, але Оркф перервав його нетерплячим рухом руки. — Хіба ви не розумієте, що професор Бренд-серйозно хворий? У нього був серцевий напад, в. .. '
  
  — У мене стався серцевий напад, — машинально повторити людина в інвалідному візку. «У мене був серцевий напад рік тому, і ще один кілька місяців тому».
  
  Нік дивно подивився на нього. Було щось дуже цікаве в тому, як він це сказав. "Ну і справи, я не знав про це," сказав він. — Бачиш, її готель з тобою що-що обговорити. .. '
  
  — Найкраще це зробити в листі, — перервав його Оркф. «Професор не виносить жодного хвилювання. А тепер, як его лікар, її повинен я вас благати. .. -- Він раптом замовк, раптом з цікавістю подивився на Ніка. — Ваша машина зовні?
  
  - Ні, її приїхав на таксі.
  
  Нік побачив, як швидко повідомив кубинець Орпу. 'Я не чув, як таксі зупинився, — пробурмотів Оркф, засовуючи між губами сигарету з золотим мундштуком і запалюючи її.
  
  «Водій неправильно мене зрозумів, — відповів Нік, — і відвіз мене на вулицю А. Погода хороша, тому її вирішив прогулятися». Я кажу це, він не зводив очей з кубинця. Чоловік обійшов його і викотив непротестовавшего професора навколо кімнати. — Почекай, — сказав Нік. «Принаймні , її хочу попрощатися зі своїм старим другом».
  
  Оркф обережно, але наполегливо підштовхнув до Ніка в день. — Марно, — пробурмотів він, дим клубочився mimmo його жаб'ячих очей. — Бачиш, він і зараз нічого не говорить. Інший мій, він вже забув тебе. Оркф демонстративно знизав плечима, і його очі раптом стали олійно-м'якими від фальшивих емоцій. «Его моменти ясності стають все ріже і ріже». Він видав тихий клацаючий звук, і відкрив вхідні двері, потім вивів Ніка назовні.
  
  Коли двері за протестувальникам Ніком закрилася, перед будинком зупинилася машина з визжащими шинами. Він повернувся, пружне, схожа на пантеру тіло під мішкуватим костюмом було готове до дії.
  
  Ингра Бренд-вислизнула з-за керма своїй білій спортивної машини і попрямувала до нього по садовій доріжці. На ній було біле бікіні, і здається недбалим вид Ніка анітрохи не бентежив – вузька талія, повні округлі стегна, тонкі стрункі ноги. Підійшовши до нього, вона підняла сонцезахисні точках і струснула густими світлими волоссям.
  
  Вона сказала. - 'Доктор. Піке, її, гадаю? «Минуло так багато часу, що я не впевнена».
  
  Потім кількох люб'язностей гей захотілося пройти mimmo нього. Нік широко посміхнувся і спробував продовжити розмову. Спочатку він сподівався, що вона запросить його; тепер він був готовий задовольнитися коротким поглядом в її обличчя. В цьому було щось дивне, інше. Вона як-то змінилася. Може бути, не фізично — але, мабуть, змінилася. "Вибачте мене?" — пробурмотіла вона. — Її тільки що прийшла з пляжу. Її готель би зняти цю мокру одяг».
  
  Нік дивився, як вона входить в будинок. Що це було? Чим довше він дивився на нах, тим більше ніяковів. У ній було щось дивне, але він не міг зрозуміти цього. Він повернувся і пішов геть від будинку, потім задумливо пішов по тротуару.
  
  Щось настільки маленьке, що його навряд чи можна було виявити. Тільки досвідчене око Ніка міг вловити. Але саме его, увага до дрібних деталей так довго підтримувало його життя — марка духового, то, як дивляться жіночі вуха з піднятими волоссям, нервовий жест.
  
  Нік пройшов близько двох кварталів, коли задзвонили всі дзвони его системи оповіщення. Він подивився вгору — і его, тіло напружився.
  
  Вся атмосфера в Senior City раптово змінилася!
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  Нік залишився у своїй ролі. Він швидко попростував далі, його думки були десь в іншому місці . Але кожен нерв і кожен інстинкт під м'ятою, погано сидить костюмом чекав, прислухався. Намагався відчути і відчути, що саме змінилося. Що там було. Хто був тут. Навколо нього.
  
  По тіні не визирали зловісні особи. Не було навіть тіні. Було ясно і жаркого, близько години дня. Кущі на тихій вулиці гойдалися на легкому вітерці. Люди поливали газони, доглядали за квітами, сиділи на терасі свого барвистого білого дому. Що-де базікали групи літніх людей .
  
  Тим не менш, Нік відчув небезпеку. Сморід була настільки сильною, що його ледь не знудило.
  
  Він підняв крок.
  
  Група сивочолих дідусів, mimmo яких він тільки що пройшов, базікала про фондовий ринок і звинувачувала ціни на Біг-Пайн. Вони навіть не підняли голови, коли він пройшов, але щось, екстрасенсорний інстинкт, змусило Ніка озирнутися через плече через кілька миттєвостей.
  
  Двоє навколо них відокремилися від інших і пішли за ним. Літні пенсіонери в темних окулярах і сорочках з квітковим принтом — але і в тому, як вони йшли по тротуару позаду нього, не було нічого старого. Ih крок був впевненим і цілеспрямованим.
  
  Нік почав йти швидше. Краєм ока він помітив, що вони діти.
  
  Перед ним вийшли більш старі люди. Вони стояли невеликими групами, дружелюбного розмовляючи. У деяких під пахвою була газета; у інших була собака на повідку. Все це виглядало досить невинно. Голосування тільки досвідчене око Ніка відразу побачив закономірність. Приблизно через кожні сто ярдів, поперемінно на обох тротуарах. Це не було випадковістю. Вони ніколи не могли випадково позиціонувати себе так ефективно.
  
  Вони повністю закрили його.
  
  Був час думати, був час діяти. Нік навчився розрізняти під час свого короткого, але завзятого учнівства. Це був час діяти. Дозволити своєму прекрасному тілу, натренированному йогою, взяти гору, поки його мозок все ще аналізує проблему.
  
  Він вже рухався. Ребристі гумові башмаки з міцною підошвою вже вгризалися в гравій найближчій під'їзної доріжки. Нік перебіг его довгими, подпрыгивающими кроками. Для його спиною лунали крики, тупіт риссю. Він пробіг mimmo гаража, mimmo простирадлом на білизняний мотузці, і побачив перед собою московські ворота". Він глибоко зітхнув, напружив м'язи і плавним стрибком взяв московські ворота", правою рукою тримаючись за гору, щоб додати собі додаткову силу і рівновагу.
  
  Він потрапив в квіткову клумбу. Літня жінка з садовою лопатою і волоссям, закрученими на бігуді, піднялася з настурций і заверещала. Він винувато посміхнувся і побіг далі, але йому хотілося повернутися і задушити її. Тому що вона продовжувала кричати.
  
  Ee голос абсурдно, як сирена, і визначав її положення більш ефективно, ніж пеленгатор. Була вона агентом "КІГТЯ"? Всі хто були в Сеніор-Сіті?
  
  Він перестрибнув через паркан ще раз і ще раз. Его швидкий зигзагоподібний курс привів його вниз по під'їзній доріжці, вниз по вулиці, потім між двома будинками і ще кількома задніми дворами. Звуки його переслідувачів стихли. Він біг своїм легким широким кроком, поки не вийшов на Еспланада номер два. По топографічній карті він знав, що вона виведе його з Сеніор-Сіті у відкриту місцевість. Він уповільнив крок до кроку, знову шталь старим, седеющим доктором Піку.
  
  З приголомшливою комп'ютерної швидкістю мозок Ніка аналізував те, що повинно було статися, і одночасно погоджував, яким повинен бути його наступний крок. Оркф і кубинець могли зловити його, поки він був ще в будинок, і уникнути цієї дикої полювання. Що вони не мали на увазі, що щось або хтось передумав потім того , як він вийшов з будинку. Як? Хто? Ингра Бренд? Вона знала цього Піку. Могла вона побачити крізь камуфляж Ніка? І що означає дивна поведінка професора Атлантисе? Нік вже стикався з подібним машинним повторенням. У постраждалих від китайської реформи методика відома, як її нао — буквально «промивати мізки». А зміна настрою Ингры Бренд? Що-то, маленька деталь у її зовнішності викликала знак запитання. Що це було?
  
  Позаду Ніка почулося слабке шипіння шин. Він обернувся. Довгий чорний катафалк тільки що виїхав через провулка на еспланада. Вільгельміна прослизнула в руку Ніка, але обидва залишилися в правій кишені його штанів. Катафалк зупинився відкрито перед ним. Рука Ніка стиснулася на рукоятці «люгера», потім злегка розслабилася, коли він побачив веселе, чисте обличчя преподобного.
  
  — Ви ще професора Брандта, чи не так? — лагідно запитав він, нахиляючись до вікна машини з боку Ніка. «Її преподобний Бертрам, — пояснив він. «Я намагався обігнати тебе протягом трьох кварталів». Нік відкрито подивився на нього й нічого не сказав. Пастор поплескав на сидіння поруч із собою. — Я йду в Біг-Пайн, — сказав він. — Можу підкинути вас?
  
  Щось пішло не так. Як цей пастор усвідомив, що він іншого Бренду? Як він дізнався, по якій вулиці він утік? Нік швидко оглянув тиху пустельну еспланада. Не було нас, звуку, крім стрекоту цвіркунів і тихого гулу двигуна катафалк.
  
  Пастор Bertram сказав тихим голосом. Нік його не розумів. Він обережно нахилився до вікна. — У тебе є труднощі? повторити пастор. Його обличчя раптом стало серйозним та стурбованим. «Я бачив, як якісь люди бігали біля будинку професора. Він гаразд? Її намагався відвідати його, тоді його останнього серцевого нападу, але цей дивний доктор відіслав мене. Коли хвилину тому її побачив, як ви виходите з будинку, її подумав, що у вас можуть бути новини.
  
  Нік уважно подивився на пастора. Важко було не повірити великим блакитним очам, щоб лінзами без оправи, рожевої дитячій шкірі, цяткою крем для гоління на мочці вуха, що якимось чином доповнювало портрет повній невинності. Але, N3, нікому не довіряв.
  
  В дзеркалі заднього виду над головою преподобного Бертрама промайнуло рух. Нік подивився на це. По тротуару підійшли двоє чоловіків. Він повернувся до них. Темні точках, сорочки в квіточку. Один високий, другий низький і товстий. Двоє стареньких, які почали полювання! Нік повернувся в інший бік. З боку це прибігли ще двоє пенсіонерів. Вони йшли за ним!
  
  'Її можу вам допомогти?' — з тривогою вигукнув пастор Bertram.
  
  Але Нік вже біг риссю. Goggle просвистіла mimmo его вуха, відскочила від тротуару перед ним. Він різко повернув прямо і побіг назад по під'їзній доріжці, пригнувшись, наче біг по полю бою. Для його спиною почулися shaggy. Пролунав ще один постріл, розплескавши гравій зліва від нього. З'явилася Вільгельміна. Нік раптом відскочив убік і двічі вистрілив під час стрибка. Ведучий переслідувач схопився за шию і, повільно розвернувшись, впав на гравій. Почала другий постріл схибив. Для його спиною відчинилося вікно. Хтось закричав. Нік повернувся і побіг mimmo біля басейну на задньому дворі. Інший стрілець пішов в укриття. Це був його шанс.
  
  Попереду він побачив відкриту землю, — але перед нею стояли високі загратовані ворота. Занадто високо, щоб перелізти. Нік затамував подих. Його натреноване йогою тіло розтягнулося. Зазвичай широкі плечі стали дивно млявими і дивно викривленими. Навіть його грудна клітка , здавалося, зменшилася. Він протиснувся своїми вузькими стегнами, майже таке ж вузьке отвір і м'яко приземлився на руки на землю. Потім встав і побіг далі. Вчасно. Для його спиною гуркотіли постріли. Goggle просвистіла mimmo нього, коли він дістався до укриття середовищ валунів.
  
  Він залишив камені між собою і переслідувачами, і рухався далі по відкритій місцевості. Їм буде потрібно кілька хвилина, щоб перебратися через огорожу — досить часу, щоб він дістався до болота на іншій стороні острова, навпроти того місця, де він залишив човен. В укритті таха дерев він міг точно кому, скільки чоловіків послідувало за ним, і відповідно спланувати свої дії .
  
  Нік втік широкими, плавними кроками, час від часу озираючись через плече. Було особливо печені. З півдня дув сильний поривчастий вітер. Сяйво плаття і блискучих зелених листя таха дерев перед ним було сліпучим. У повітрі висів запах болотного газу і гуано. Він бачив, що перші два «пенсіонер» були вже за парканом. Нік підняв крок, пірнаючи умовах невисоких кущів та високої трави, яка займається пучками зростала середовищ сірих мертвих коралів. Корали круто спускалися до болота, забезпечуючи відмінне закінчення військового укриття. Він пірнув у них з Вільгельміною в руці.
  
  Ih було троє. Вони спускалися по схилу, голосно клацнувши низьким бамбуком і морським виноградом. Тепер, коли вони опинилися за межами Сеніор-сіті, вони перестали симулювати. Нік побачив , як високий товстун раптом схуд, коли витягнув пістолет-автомат з-під квіткової сорочки і викинув мішок, в якому було упаковано зброю. Але що ще більш дивно, що вони, здавалося, точно знали, де в залі Нік. Людина з автоматом зробив його відкрито на коралове освіту, за яким він ховався. Пішла швидка чергу. Шматочки розбитого корала в повітрі дзижчали, як оси. Рикошетящие кулі свистіли й вили в кущах... Потім шум припинився. Тиша. У повітрі висів сморід пороху і кислий запах розбитих коралів.
  
  Нік підняв голову на частку дюйма. Людина з автоматом смикнув затвор , щоб перезарядити, і він був настільки дурний, що стояв, поки робив це. Вільгельміна вистрілила. Goggle зачепила волохату руку з автоматом і потрапила в квіткову сорочку. Обличчя чоловіка скривилось від неймовірної боляче. Якийсь час він хитався взад-вперед, а потім впав. Нік вже рухався, коли вистрілив. Він побіг з коралів до гаю дерев.
  
  Почала другий стрілець з'явився відразу за кораловим рифом. Пістолет люто вистрілив, і Нік кинувся в сторону, впав на одне кожному людові, і прицілився. Вільгельміна вибухнула шаленим гавкотом. Інший вистрілив ще раз, але промахнувся. Коралові осколки полетіли до ніг Ніка. Нападник зник з усього поля зору. Третій переслідувачу цього було досить. Він дерся вгору по схилу, як переляканий кролик. Нік прицілився в нього, потім опустив люгер. Він поповз вперед і оглянув двох чоловіків, яких поклав. Вони обидва були мертві. Один погляд, і Нік був здивований. Юнацькі, міцні тіла, особи похилого віку, — але без масок. Це здивувало його. Шрами біля вух і нижче лінії росту волосся вказували на зворотну пластичну операцію — процес старіння, що досягається за рахунок ослаблення шкіри і хімічного утворення зморшок на обличчі. Постійний, безсумнівно болючий процес. Хто може бути настільки фанатичним, щоб дозволити собі це? Пістолет-кулемет дав ревматизму. Це був T. кп ВТЛ - китайська імітація російського зброї.
  
  Нік замітав свої сліди і йшов з мушель і гілках, де це було можливо. Він виліз по величезному схилу на низьке плато, засіяне кущами, валунами і тонкими, гнутими вітром деревами. Це була найвища точка на No Name Key (Безіменному Вимикачі). Звідси відкривався вид на Сеніор-Сіті, а також на навітряну бік острова, де був пришвартований « Мобіль Гал ». Ніде не було жодних ознак активності. Навіть у підліску внизу, який простягався до танцюючої спекотної димки над горизонтом. Нік залишився на вершині пагорба в обидва кінця дня. Він лежав долілиць на подрібнених мушлях і морському винограді, його очі були готові до найменшого руху. Нічого не сталося. Судячи з усього, за ним ніхто не прийшов. Це було дуже дивно. Під покровом темряви Нік спустився по схилу з іншого боку і проробив довгий шлях до безлюдної східній частині острова і струмка, де він залишив човен. Він кілька разів зупинявся, аби щороку і прислухатися. Але его не переслідували. Перш ніж увійти в покинутий елінг, щоб переодягнутися, він почекав з півгодини, пригнувшись в темряві, вишукуючи найменші ознаки пастки. Его чуття вже підказувало йому було, що навколо нікого немає, але він готель бути подвійно впевненим.
  
  З одягом доктора Піку у водонепроникному мішку Нік пробрався через занедбаний елінг і спустився по хисткій драбині на пляж. У мішку були також Вільгельміна і П'єр; тільки Хьюго все ще був прив'язаний до руки у своїх вузьких піхвах.
  
  Раптово він зупинився, почувши незнайомий звук. Ледь чутно, майже вібрація - котиться камінчик або тріск сухої гілки. Він обернувся.
  
  Пізно. Атака прийшла зверху.
  
  Висока груба постать кинулася з коралового уступу навколо елінгу на Ніка. Він відчував, як сильні руки жахливо чіпляються за нього. Він втратив рівновагу і впав, вдарившись головою об нижню сходинку. У червоному тумані раптової біль і запаморочення, він побачив, що наближаються, довгі пальці.
  
  Нік рвонувся і відчув, як його власна мета відскочила назад від ударів по дихального горла, який розірвав ніч на частини раптовим світлом. Удар завдала друга фігура — маленька, товстенька, теж у квітковій сорочці. Так... Двоє стареньких, які почали полювання в той день! Як вони знайшли його? Це було неможливо. Він навіть змінив маскування. Вони ніяк не могли зв'язати доктора Піку з Нілом Кроуфордом. І все ж це були вони. І саме тому вони повинні були померти.
  
  Акула, заворушилася в глибині очей Киллмастера.
  
  Хьюго вислизнув навколо піхов і проклав собі шлях через життя другого чоловіка. Він спіткнувся і впав на більш високого чоловіка. У той же час засадах Ніка вилетіла в сильному жорстокому ударі, який змусив високого чоловіка послабити хватку і різко вдихнути. Він зігнувся, його руки рушили до джерела неймовірною боляче. Коли він це зробив, загартована в карате рука вдарила його по шиї, як залізний кулак. Щось клацнуло. Якщо він був живий, він точно був мертвий ще до того, як впав на землю.
  
  Тим часом інший зняв сонцезахисні точках. Тепер він кинувся на Ніка з твариною гарчанням люті. Кров швидко розтеклася по квітам на його сорочці, але в квадратному грузном тілі ще була страшна сила, і ця сила підтримувалася шаленою люттю пораненого, вмираючої тварини. Нік зачепив чоловіка ногою в ікру і сильно вдарив його по коліну окутої залізом п'ятою. Пару зламалася, і чоловік упав на лезо Хьюго. Нік витягнув смертоносну сталь, готовий до другого удару. Молоді очі на його старому морщинистом людини заблищали ненавистю, і він знову атакував. Нік розвернувся і штовхнув стилет всередину. Гостра як бритва сталь влучила в шию збоку, як гарячий ніж в маслі.
  
  Нік насилу піднявся на ноги, схопив водонепроникний мішок і увійшов у воду.
  
  
  Преподобний Бертрам сидів на передньому сидінні катафалк і дивився в бінокль, поки Нік Картер підпливав до « Мобіль Гал» . Він був припаркований на найближчому пагорбі і був у навушниках. Він посміхнувся, простягнув руку і відкрив труну позаду себе. Там було повно хитромудрої проводки, покажчиків і повільно обертається антени пеленгатора. Вікарій включив передавач поруч з труною і взяв мікрофон.
  
  — Ти був правий, Оркф, — усміхнувся він. — В його крові все ще досить радіоактивних слідів, щоб активувати приймач, коли він буде в межах двох миль. Як? Ні, на цей раз він пішов. Вбито ще двоє охоронців з До-стертий. Разом п'ять. Его великі невинні блакитні очі щасливо мерехтіли за лінзами без оправи, коли він сказав: "АХ, очевидно, досить схвильований, щоб відправити найкраще.
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  Целулоїд видав м'який скрежещущий звук, прослизнувши mimmo замку. Двері повільно відчинилися, і святий коридором, впав у темну кімнату. Дівчина зупинилася на порозі, її фігура вимальовувалася у світі. Кругла, плавна лінія її стегон зігнулася, коли вона повільно закрила за собою двері. Гострі обриси її піднятою грудях були останнім, що було видно.
  
  Потім у кімнаті знову стало темно.
  
  Вона пройшла через нього з абсолютною впевненістю, спритно ухиляючись від стільця зі скляною кришкою, безліч картотечних шаф, стільців для нарад, розкиданих навколо. Її підбори безшумно ступали по товстому килиму від стіни до стіни. Дійшовши до армованого сталлю день з іншого боку офісі, вона зняла балетні тапочки.
  
  Знадобилося більше часу, щоб відкрити двері. На nen було два замки, один навколо них був дуже сучасним кодовим замком.
  
  Але не було на світі замку, який міг би затримати Жюлі Барон більше п'ятнадцяти хвилина, і цей не шталь винятком.
  
  Вона безшумно прокралася плитковим підлозі меншої кімнати, витягла з-за стільця стілець і відкрила карткову касу. Тонкий, як олівець, промінь світла вирвався навколо її кулака і погладив карти, потім зупинився. Вона закрила касу і пройшла через кімнату до шафи, полиці якого були покриті електромагнітними стрічками. Промінь світла прослизнув mimmo нього. Вона взяла котушку і вставила її в магнітофон.
  
  Три дні Джулі досліджували файли безпеки НАСА на мисі Сейбл, нарешті, скоротилося до трьох стрічок в кабінеті доктора Говарда Данлэпа. Данлеп був психіатром проекту, і кожен штопора Служби безпеки про всі більш дивну поведінку Ингры Бренду за останні вісім місяців прямував ему. Його відповіді, зафіксовані в службових записках для Служби безпеки, незмінно були такими:
  
  «Поведінка суб'єкта даних жодним чином не представляє загрози безпеці, а є природним результатом перевтоми і вимушених умов, в яких доводиться жити науковому співтовариству під час роботи над Проектом. VII. Коротка перепочинок від звичайної рутини може бути корисною; можливо, візит заінтересованої особи до ee перед отцем, так як вона дуже близько з ним, і, здається, надзвичайно стурбована серцевим нападом, який у нього недавно був».
  
  Все добре, тільки Джулі не змогла знайти машинописні записи розмов Данлэпа з Ингрой Бренд в файлах, до яких ставилися такі розмови. І майора Бесслера, начальника служби безпеки, ih теж не було, і він написав гостру записку Данлэпу, який відповів, що його стілець завалений паперами, але що переговори найближчим часом будуть доступні для подальшого розгляду в уряді. Сервіс безпеки. І це було все.
  
  Поки Джулі не дісталася до мису Соболь.
  
  По-ee камуфляжній роботи в Архіві вона перебувала в тому ж коридорі, що і Данлеп в головному адміністративному будинку, і з-за недавнього прибуття великої групи інженерів і техніків навколо штаб-квартири НАСА . у Х'юстоні чи ей поважну причину залишитися в будівлі допізна. Інше було просто рутиною для ee спеціального зломщика замків.
  
  Швидкий погляд у кабінет Данлэпа, показали, що він не затримувався з паперовою роботою. Він був старанною, акуратною, працьовитою особою, випереджаючи навіть самого себе. Голос чому зниклий дзвінок з Ингрой так виділявся.
  
  Го початку другої вечірній візит до его офіс Джулі знайшла зниклі дані. Вони все ще були в плівці і замкнені в самої священної за надсекретних архівних кімнат поруч з його кабінетом. Напередодні ввечері Джулі, що стало відомо прослухавши першу плівку.
  
  Це було показово.
  
  Сьогодні ввечері вона послухає другу котушку записів, а якщо у нах ще залишиться час, то й третю, останню. Вона просила в темряві крісло і села, включивши диктофон. Котушки почали обертатися. Вона нахилилася вперед, коли м'який голос доктора Данлэпа прошепотів через всю кімнату. Гей, довелося навострить вуха, щоб почути його, але вона не насмілилася збільшити гучність.
  
  — Під час нашої останньої розмови, — прошепотів доктор Данлеп, — ви розповіли мені про повторюваному кошмарі бомбардувань, крові і смерті, який, за вашими словами, переслідував вас все життя. Її думав про це, Ингра, і мені здається, що це якось пов'язано зі смертю твоєї матері під час бомбардувань Гамбурга. В цьому сенсі це цілком природне явище. .. '
  
  — Я не пам'ятаю смерті моєї матері, — перервала Ингра Бренд-голосом, здавленим від пригнічених емоцій. «Мені було всього два роки, коли це сталося. В цьому кошмарі мені завжди п'ять років, і почуття втрати не до матері, і до сестри...
  
  — Ингра, ми вже говорили про це, — терпляче відповів доктор Данлеп. — Ми обидва знаємо, що в тебе ніколи не було сестри, нас близнюка, нас який-небудь інший сестри. Це те, що сказав тобі твій батько; документи підтверджують це.
  
  — Все життя, — прошепотіла Ингра, — у мене було хворобливе відчуття втрати. Так боляче, що майже фізично. Її, відчуваю себе розрізаною навпіл, недосконалою, і її десь читала, що коли половині близнюків вмирає, саме так себе відчуває вижив».
  
  — Але близнюка не було, Ингра. Перегляд відомостей про народження. Подивіться на докладне розслідування, проведене Службою безпеки НАСА встановлені свої дані протягом багатьох років. Ваше життя була перевірена і переперевірена дюжиною різних агентств з-за делікатного характеру вашої роботи. Якщо б ви були звичайним громадянином, вам довелося б зіткнутися з можливістю невідомої сестри. Але не з хема-то, чиє життя так само повно задокументовано, як і ваша.
  
  Потім доктор Данлеп зробив паузу, щоб перевести дух, і знову пролунав шепіт на вухо Джулії. «Хіба ти не бачиш, це проекція однієї сторони твоєї натури. Частина, з якою ви боролися роками; частину, яка займається вимагає, щоб ви дозволили собі піти.
  
  Напружений, ледве стримуваний шепіт Ингры знову перервав його, і вона сказала: — останнім часом стало гірше. Не проходить і ночі, щоб вона мені не снилася. Її, чую її кличе голос, коли валиться дах, а потім її біжу крізь потік крові і вогню. †
  
  Вона продовжувала так ще кілька хвилин, потім розплакалася, і доктор Данлеп сказав: «Все гаразд, давай, кричи». Оркестр на мить загудів, потім Данлеп знову заговорив, на цей раз діловитим тоном, який вказував на те, що він був один. — Нотатки з другого співбесіди, — швидко сказав він. «У пацієнта виявляються класичні симптоми запущеної шизофренії. Досить серйозна дезорієнтація особистості. .. » Настало довге мовчання, потім він додав елементи розбірливо: «Може бути, можна було б щось зробити з теплотою, людською ласкою... .. занадто серйозно? Мені цікаво... чоловік, який міг би дати гей любов, яку вона заслуговує. .. видаліть це пізніше. Подивимося... пацієнт теж показує. .. '
  
  Елегантні брови Джулі здивовано піднялися в темряві. Це був новий покажчиків! І захоплюючий теж. Вона повинна була включити третю касету — негайно! Вона включила ліхтар-олівець, взяла його в зуби і поміняти касету.
  
  Вона була так захоплена своєю роботою, що не могла бачити розширюється смугу світла в кімнаті.
  
  Чоловік штовхав двері дюйм за дюймом. В руці у нього був пістолет. Він безшумно підкрався по товстому килиму до напіввідчиненої сталевий день. Він зупинився, коли до нього долинули тихі голоси на магнітофоні.
  
  'Доктор. Данлеп, її кому-небудь розповісти! — напружено сказала Ингра Бренду. — Що-що з того, що я розповів тобі в наших перших двох розмовах, не було сном, як я сказав. Я маю на увазі розповідь про мого батька. Цей серцевий напад, люди, з якими він тусувався з ними тхора, як переїхав до Флориди . Це не моя уява. Він дійсно в небезпеці. Серйозна небезпека. Всі ми...'
  
  — Не кажіть так, Ингра! Голос доктора Данлэпа був різким. «Ви знаєте, що ці розмови в кінцевому підсумку виявляться у вашому делле. Його перемотаю це пізніше і зітру те, що ти тільки що сказала. Це сталося б з вашою кар'єрою, якби така розмова була коли-небудь зафіксований. Одна справа описати сон, але зовсім інше сказати, що ви вірите в те, що він дійсно був. Її буду чесний з вами. Ти не в порядку. Тобі треба відпочити. Довгий відпочинок. Її буду рекомендувати це. Потім того, як ви відпочинете кілька місяців, її знову поговорю з вами, і тоді ми подивимося, яким повинен бути наступний крок. .. '
  
  «Доктор, ми його тільки що, що-що зрозуміла», — сказала Ингра Бренду. — Ви дійсно вірите, що я... .. її психічно неуравновешена!
  
  «Не турбуйся! Просто втомилася, переутомилась.
  
  — Ні, я не думаю, що це все так. Наш секунди. Ви думаєте, що я серйозно хвора. Ви самі сказали, що мене звільнять з проекту, якщо ці розмови потраплять в мою справу. Тоді навіщо ти це робиш? Чому ви ризикуєте своєю професійною репутацією, щоб врятувати мою шкуру?
  
  «Не вашу шкуру, — відповів доктор Данлеп, — а блискучу наукову кар'єру». Настало довге мовчання.... — Ні, це теж неправда, — сказав він раптом напружившись. «До цього часу ви повинні знати, чому її це роблю, як я до вас ставлюся... ..Ингра ,її покохав тебе з першого разу, як побачив. .. '
  
  
  Через мить голос доктора Данлэпа продовжив: Але зараз це не було на плівці. Він був у кімнаті. Він сказав: «Значить, ти розкрила мій маленький секрет». Стельовий сергій спалахнув. Джулі обернулася і моргнула дулом тупого автоматичного пістолета.
  
  
  **********************
  
  
  Ингра Бренд, одягнена в чорне плаття з квадратним вирізом і великим діамантом на тонкому ланцюжку навколо шиї, виглядала похмурою і нудьгуючої.
  
  Нік побачив її, як тільки увійшов в Бамбукову кімнату.
  
  Кімната була заповнена засмаглими людьми в галасливих тропічних нарядах — блискучих сорочках голосних, дзвінких золотих браслетах, сонцезахисних окулярах у блискучій оправі, химерних місцевих солом'яних капелюхах — і сувора стильна простота Ингры виділяла сл. Перед нею на барній стійці сиділа половиною склянки горілки з мартіні, і вона рилася в якійсь безглуздій великий сумочці, коли до неї підійшов Нік. Вона вже витягла «Лаки» і сигарету в роті, коли у Ніка спалахнула запальничка.
  
  Вона подивилася вгору. Нік подарував гей свою сліпучу посмішку мільйонера. «Здрастуйте, — сказав він, — мене звати Ніл Кроуфорд. Можу запропонувати вам, що-що?
  
  Погляд, який вона кинула на нього, був задумливим, оцінюючим. Його очі захоплювалися досконалістю, захоплюючою дух красою жінки перед ним. Єдиним дисонансом була її сумочка, яка займається, як-то більше схожа на магазинну. Але Нік ніколи не любив сумки. У такої красивої жінки повинен був бути раб, який всюди слідував за нею, щоб передати серветки для волосся, парфуми, цигарки, губну помаду, тіні для повік і все, що агов, може знадобитися.
  
  На плівці пролунав брязкіт мідних духових інструментів і стукіт пальців по бонго, потім вони від'їхали, вогненно-червоні атласні сорочки каліпсо хиталися туди-сюди під синкопированную версію «Ням Bambe». Ингра на мить кивнула головою. — Випити, ні, — сказала вона. "Невеликий танець, та".
  
  Але вона, схоже, не заперечувала. Вона танцювала добре, але це не передається інтенсивності, з якої танцювала в минулий раз. Нік подумав, що це пісня, але коли змінився ритм, і вони стали повільно танцювати, і вона притулилася до нього, похитуючи стегнами, сталося щось інше, ніж минулого разу. Вона зовсім не була незграбною, але в рухах її була якась нерішучість, негнучкість , як ніби її тіло несвідомо пручалося ему.
  
  Це здивувало Ніка. Він трохи відсторонився і подивився на нах зверху вниз. Вона посміхнулася ему з напівзакритими очима. — Тут так людне і душно, — пробурмотіла вона. «У мене трохи паморочиться гол. Ми можемо вийти на хвилинку?
  
  Вона взяла його за руку, коли вони притулилися до поручнів балкона і подивилися вниз на темний басейн Вершини Сукню.
  
  — Я знаю пляж, — прошепотіла вона. І, не дивлячись на нах, він знав, що губи її будуть відкриті і вологі, очі її надзвичайно спокусливі. «Ніхто ніколи не приходить туди. Це по цю сторону Безіменній греблі.
  
  Значить так мало було вбити охорону! Були й інші, хто пов'язав доктора Піку з Кроуфордом! І вони послали її заманити його. Очі N3 стали жорсткішими. Вони не втрачали часу дарма. Після повернення з Сеніор-сіті він попрактиковался в йозі, прийняв душ і з'їв бутерброд, а потім спустився в Бамбукову кімнату. У справжні професіонали, не минуло й години, як вона вже була тут, чекала його. Він з похмурим подивом подумав, яку техніку підході вона використовувала б, якщо б він не зробив крок вперед першим. Пролитий напій? Великий Палець, на який наступили?
  
  Его великий палець піднявся під діамантом, який вона носила, і недбало постукав по йому. — Тільки не з цією штукою на шиї, люба, — сказав він. — Нам би скласти компанію будь-якому викрадачеві коштовностей звідси і до Майамі. Крім того, сьогодні ввечері її ось чекаю важливого дзвінка. Він помовчав, потім з лукавим виглядом додав: — Але візьмемо, наприклад, мою кімнату. Тут так само самотньо і порожньо, як на будь-якому пляжі, а дно ценымногие м'якше піску». Вона почервоніла й подивилась в іншу сторону. Але навіщо ему полегшувати гей, життя ? У нього було більш ніж достатньо цього дель.
  
  — Гаразд, — пробурмотіла вона елементи чути,
  
  Нік замаскував короткий, але ретельний огляд свого номера на третьому поверсі, невиразно бурмочучи про приготуванні напою для Ингры. З моменту його останньої перевірки, менше години тому, ніхто не був нам в одній з трьох кімнат. Він постукав по великому ліжку, яка займається височіла над підлогою, як потрійна булочка. — Ніжок ні, — усміхнувся він. «Весільний номер. Я не думаю, що вони готелів ризикувати тим, що вона завалиться». Він швидко пройшов в іншу кімнату, потім подивився на нах через плече. Він запитав.— Ти частині це робиш? Він бачив, як вона скривилася. Але йому було все одно, що він зробить з нею зараз. Гра підходила до кінця. Менш ніж через півгодини вона розповість йому все, що він хоче знати.
  
  Він відкрив туристичний бар, який йому надали. Всередині шкіряної сумки поруч лежали пляшка вермуту і пляшка горілки, а також алюмінієвий шейкер, ложка для перемішування і дві склянки. Він взяв стакани, наповнив ih вермутом. -- Боюся, у мене скінчилася горілка, -- закричав він. — А один вермут теж хороший?
  
  Важкий, солодкий смак вермуту замаскує те , що він збирався налити гей у склянку. Він натиснув на певне місце збоку сумки, і з-під підкладки вислизнула маленька металева коробочка. Він почув, як Ингра сказав «так», коли зняв кришку з коробки і взяв капсулу. Він кинув його в її склянку, і вона враз розчинилася, так що безбарвне вміст непомітно змішалося з вермутом.
  
  Сироватка правди — tac Пойндекстер навколо відділу спецефектів назвав речовину, схожу на скополамін. Сироватка правди — гарантовано змусить всіх розповісти все за 20 хвилина. Між тим, буде секс, щоб зайняти ih. І з тим настроєм, у якому зараз був Нік, це не повинно було бути ніжним досвідом. Як би вона відреагувала? — похмуро запитав він . Який навколо незліченних еротичних типової в її репертуарі вона зіграє на цей раз? 'Немає! Не так!' — закричала вона, коли його рука сомкнулась на її тонкому чорному ліфчику.
  
  Ингра залпом прикінчила вермут — ніби ось потрібна була ця підтримка. І його пропозицією, вона вийшла з сукні. Тепер він стояв перед нею, люто оголений і схвильований, його очі були як холодна сіра сталь. Легким рухом його руки вона виявилася голою до пояса, і він притягнув її до себе, навіть не глянувши на нах. Він міцного поцілував ee. Його руки були зариті в її густі світлі волосся, його великі пальці були затиснуті в її щелепами по обидва боки її обличчя, так що вона не могла відвернутися. Він відчув, як її коліна підігнулися під нею, але все ще тулився губами до її губ , підтримуючи її, його руки заблукали в її волоссі. Его мова уткнувся в її зуби, потім проник глибоко, і вдарив сильно врізався, заповнивши її рот, ігноруючи її протести з полосканням горла, долаючи тремтячу захист, яку слабо висував ee мову.
  
  Потім він штовхнув її на ліжко, стягнув з ee тіла чорні мереживні трусики і подивився на нах зверху вниз. Вона зіщулилася під руйнівним блиском його очей і машинально підняла руки, щоб захистити свою груди і м'яку золоту літеру «V» своєї статі в класичному жесті пристыженной наготи. Він різко відсмикнув її руки, притиснув ih однією рукою над головою, в той час як його погляд повільно рухався по її тілу, зупиняючись на пружних пагорбках її грудей, продовжуючи рухатися уздовж вигину її стегон, зупиняючись на довгому, гладкому вигині її стегон. .
  
  Вона почала схлипувати, але він проігнорував її, спостерігаючи, як її рожеві соски напружилися під збудливим порушенням его, жорсткого погляду. Так що на цей раз її довелося приголомшити, як невинну дівчину! Нік похмуро подумав . Вони побачать, як довго вона зможе так продовжувати.
  
  Вона задихнулася, коли його оленка вдарив її, змусивши вниз. Його тверде, тонке тіло занурилося в нах , звиваючись і штовхаючись, бездумно і жорстоко, вирішивши домогтися свого. 'Звір!' — лютувала вона. "Я ненавиджу тебе!" Ці слова привели його в ще лютішу атаку. Нік пірнув у звабливу червону мішень, і його м'язи сіпнулися і сильно вдарилися, його руки обвилися навколо нах, як бутси.
  
  'Звір!' На цей раз стогін був половиною задоволення, і коли вона встромила нігті ему в спину, вона почала рухатися під ним. Його поштовхи посилилися, і її власний темп тепер збільшився, оскільки її тіло рухалося в довгому, пульсуючому ритмі невимовного задоволення. Вона стогнала і хныкала, корчилася і тремтіла, коли тремтіння дивовижного екстазу пробігла по її тілу. "Про, це смачно!" — видихнула вона. — Я не знала, що так може бути! І він знав, що на цей раз вона не розігрувала комедію, що вона омелою на увазі саме це. Але зараз не було часу гадати, як це можливо.
  
  Коли його тремтяче виконання наблизилося, він відчув, як її тіло вигинається, напружується і неймовірно тримає его. Її пальці судорожно напружилися, впиваючись у його шкіру. Зіниці її очей розширилися, і вона закричала: «Що зі мною відбувається?» Потім ih тіла злилися в довгий, чудовий момент піднесеного, глибокого задоволення.
  
  Вони полежали там деякий час, щоб віддихатися. Але мить спокій був безжалісно коротка. Думки Ніка металися. Вона ніколи не переживала того, що з нею тільки що сталося . І все ж в останній раз. .. Він повернувся до неї. Як вона може щоразу бути такою неймовірно різною в своїх реакціях? Настав час дізнатися . Він поцілував її. Її очі відкрилися. За її зіницям і зусиллям, які гей потрібні, щоб сфокусувати погляд, він міг сказати, що сироватка правди почало діяти. — Дорога, давай поговоримо, — прошепотів він.
  
  — Так... поговоримо. .. -- невиразно пробурмотіла вона.
  
  Нік знав, що у нього не так багато часу. Він потрапив відвертими в суть справи - Хуан Очоа, він же Педро Вільярреал, і ця "аварія".
  
  — Ви були там, коли вбили вашого нареченого? — запитав він несподівано різким голосом. Вона здригнулася від його тону, чи то від того, що він сказав, і похитала головою. — Дивно, — сказав він голосом, схожим на арктичний вітер, у різких подробиці розповідаючи ей, про блондинку в білій спортивній машині, яку бачили подорожує, і про пом'ятому бампері її власної машини. Її очі відкрилися, намагаючись сфокусуватися. — Ви хочете сказати... але його любила Педро. .. '
  
  — Розкажи мені про це, — гаркнув він. « Всю історію».
  
  І вона це зробила. «Він зупинився тут... в готелі... ми зустрілися... випадково, її, думав... ми багато часу проводили разом... я полюбила його... потім одного разу він щось сказав... тоді її зрозуміла, що наша зустріч не відбулася». випадково, що він це спланував... ми посварилися... на березі Морської Вершини...
  
  'Про що?' Нік перервав її. 'Докладніше.'
  
  «...Я відчувала, що він на самому делле не любить мене... що він шпигує за мною... мені здавалося, що він піддає мого батька серйозної небезпеки... Я втекла, вирішивши ніколи його не бачити. знову . Пізніше її передумала. .. Її подумала, може бути, він зможе мені допомогти. .. Її подумала, що він може бути навіть агентом якогось уряду ... Їй зателефонувала ему . ..
  
  — З дому твого батька?
  
  -- Так... я просила його прийти на греблю... місце начебто гарне... там нас не підслухають. але ... — Вона погладила себе по лобі, немов намагаючись пригадати. '...не знаю, що сталося... я не пішла... я ніби зомліла. .. Коли її прийшла до лікаря Орпу, він сказав мені, що Педро загинув в автокатастрофі, коли машина его переїхала, і що, коли він вперше сказав мені про це, її втратила свідомість...
  
  — Що ти збирався сказати Педро? — запитав Нік. — Це якось пов'язано з Орфом і твоїм батьком? З проектом на мисі Соболь?
  
  Вона кивнула і готелю було відповісти, але Нік перебив її. 'Почекай секунду!' — сказав він напружено, бо раптом у нього з'явилося знайоме поколювання небезпеки, поползшее по його шиї. — Оркф прислав тебе сюди сьогодні ввечері?
  
  Вона знову кивнула і мрійливо посміхнулася. Вона щедро потягнулася і пробурмотіла: «Щоб спокусити тебе, ангел... - рада, що послухалася его ради... одягла саме сексуальне нижню білизну... моє найспокусливіше сукню... готель не брати з собою цю дурну сумочку.... але він стверджував..
  
  Волосся на потилиці тепер стали дибом.
  
  Сумочка!
  
  Весь вечір щось намагалося привернути увагу его. Голосувати воно! Він побачив його краєм ока — на стільці зліва від ліжка. Його першим спокусою було перестрибнути і кинути його через усю кімнату. Більш сильна спокуса стримувало його, я кажу, що на це немає часу. Він сильно штовхнув Індру так, що вона впала з ліжка на іншу сторону. Він пішов за нею і приземлився на нах.
  
  У той же момент сталася осліплюючий спалах світла. Стіни кімнати, здавалося, розширювалися назовні. Пролунав грім, ніби весь світ вибухнув. Потім ih огорнула темрява. †
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  Джулі так довго дивилася на пістолет, мало, що була майже немов зачарована. Десять хвилина? Дві години? Вона втратила відчуття часу. Це був глухий кут. Данлеп не шталь б стріляти в нах, але продовжував повторювати: «Якщо ти покинеш цей офіс живий, її пропав».
  
  Він стверджував, що повернувся, щоб забрати якісь папери, які забув, побачив, що двері відчинилися, і ввійшов з пістолетом напоготові. У кожного психіатра є пистодет 38 калібру, як у тебе в кишені? — запитала Джулія, схрестивши витончені ноги і недбало запаливши цигарку.
  
  — Добре, тоді її знав, що ти тут! — відрізав він. — Я завжди залишаю тут маленькі пастки для шпигунів, і ти на це попалася. До речі , чому вас так цікавить саме «Ингра»? На кого ти працюєш ?
  
  — А точніше , на кого ти працюєш? — ласкаво запитала Джулі.
  
  Але подальша розмова, переконав її, що Данлеп не іноземний агент, а всього лише людина, чия чесність була скомпрометована раптовим захопленням дівчиною, яка займається, може бути його донькою. Це не було особливо вражаючим — якщо тільки обидві сторони не були найняті надсекретним урядовим проектом. Тоді на карту була поставлена безпека країни.
  
  «Але я ж кажу вам, що дівчина фантазує», — клявся Данлеп. — Історію про її батька — це явна вигадка. Якщо б це було б включено в досьє, це знищить оригінал б її кар'єру».
  
  'Доктор. — Данлеп, м'яко кажу, — сказала Джулі, — на ваше судження вплинув на ваше захоплення цією дівчиною.
  
  Але Данлеп не слухав. «У цих секретних проектах кожен повинен бути автоматом», — сердито пробурмотів він. «Але блискучі люди частини нестабільні».
  
  Джулі уважно подивилася на нього. Він говорив про себе не менше, ніж про Ингре. У нах з'явилася ідея. «Я думаю, ми можемо укласти якусь угоду » , — обережно сказала вона. «Якщо ви будете співпрацювати зі мною, її буду приховувати вашу роль у цьому delle як можна довше».
  
  'Співпрацювати? Як?
  
  «Я хочу прочитати всі ваші записи про поточний психічний стан Ингры Бренду. Вони у вас ще є?
  
  Він кивнув. 'В моїй кімнаті.'
  
  "Тоді домовилися?" — запитала вона, простягаючи руку до пістолета. Він подумав про це на мить, потім кивнув, простягаючи гей пістолет з подихом полегшення. Він закрив обличчя руками і сказав: «Це всього лише тимчасовий стан». І раптом він підняв голову, наче його осяйнула якась ідея. — Ви самі зможете судити про це, коли вона повернеться сюди. Її подбаю, щоб ти змогла бути присутньою на зборах по переорієнтації. І якщо ви все ще не впевнені, що вона одужала, її сам піду в Службу безпеки, щоб зізнатися у своїй участі у цьому делле. Це погоджено ?
  
  'Якщо вона повернеться, — сказала Джулі.
  
  — Але це все, — сказав Данлеп. «Сьогодні вночі отримав телеграму по всій служби безпеки. Рано вранці вона повернеться на мис Соболь.
  
  
  Ингра Бренд-голосно закричала.
  
  'Татко! Ільза! — вигукнула вона, витріщивши очі від страху, а навколо куточка rta хлинула кров. — В бункері... визначити... сестра і батько... визначити. .. '
  
  Нік став на коліна поруч з нею в спустошеною, палаючій кімнаті, оглядаючи порізи і подряпини, які вони обидва отримали. На щастя, незначні. Кров, яку вони випльовують, виходила від пострілу, вибуху ih по барабанних перетинках. Піднявшись на ноги, він побачив, що ih врятувала велика тримісна ліжко. На щастя, вона сиділа без ніжок на підлозі. В іншому випадку ih тіла були розірвані на стільки шматків, скільки паруючий матрац.
  
  Циклонит або рдкс, — подумав Нік, вкладений в підкладку сумочки і вибухнув по таймеру. У формі, здатної вибухнути в горизонтальному напрямку, як передбачалося, якби вони були на пляжі з сумкою поруч з собою. Це повинен був зробити дорогоцінний алмаз; Нік повинен був сказати Ингре, щоб вона не искушала долю, залишаючи його в собі, а домоглася б его в свою сумку, потім чого вона тримала сумку поряд з собою по всьому міркувань безпеки. Значить, вони планували вбити Ингру так само, як і его!
  
  Зовні в коридорі чулися крики і біганина людей. Небезпека ще не минула. Оркф і Ко. обов'язково б розмістили спостерігачів тут і там, щоб повідомляти про результати. Вони впадуть знову. Нік озирнувся. Він повинен був вивести Ингру звідси і на борт « Мобіль Гал » . Тепер це було єдине безпечне місце. Ee, шведів, яка займається лежали на стільці поруч з її сумкою, була повністю знищена. Але его сорочки повинно бути достатньо. Він обернув навколо его ee обмякшего, податливого тіла, і застебнув її. Доходило майже до колін. Потім він надів свої бавовняні шорти і повів її крізь дим і полум'я на день. Коридор був заповнений переляканими постояльцями готелю, снують в нічних сорочках і намагаються потрапити в ліфти. Нік швидко пройшов крізь них, як міг захищаючи Ингру від ih стусанів і ліктів, і попрямував вниз по сходах. Він зупинився під лампочкою, на другому поверсі, і підніс особа Ингры до світла. Її зіниці все ще були розширені, вираз обличчя було порожнім, нічого не бачить. Шок від вибуху і сироватка правди, схоже, повернули її думки до дитячих переживань. Смерть її матері у результаті вибуху? Ні, вона продовжувала говорити про свою сестру! Один раз на англійській, один раз на німецькому. Дуже ясно. Швестерляйн - сестра. Нік схопив її за плечі і похитав навколо боку в бік, потім кілька разів ударив його по обличчю. Це не мало сенсу. Вона була в глибокому шоці. Вона тупо подивилася на нього, а потім почала рюмсати. Щось про біль, потік вогню, а потім знову : «Паппи! Ільза!
  
  Він взяв ee через плече класичної хваткою пожежного і продовжив спускатися по сходах. Він спустився в підвал, потім перетнув парковку і пішов по безлюдній стоянці k порту бар.
  
  Це теж було залишено. Нічний портьє покинув свій пост, призначений, як здогадався Нік, вибухом і біжать до готелю людьми. Тим краще.
  
  Настав час знову відвідати професора Бренду.
  
  Ревматизму на багато питань знав саме професор, в тому числі і про те, чим саме марила Ингра. Він покосився на нах при світлі компас, виводячи « Мобіль Гал » з порту. Вона притулилася до приладовій дошці і виглядала відключеній.
  
  Він повинен був покласти її на нижню полицю і, щоб переконатися, що вона залишиться там, поки він зійде на берег, рекламує її в стан шакті — «білий сон якнайглибшого створіння». Нік навчився цій практиці йоги у Таші-лами з Лхаси. Миттєвий сон, його загін свідомості, навіть повне оніміння почуттів — все це викликано тиском пальців на очі і шию. Західна наука тепер досягла тих же результатів з електричним струмом 0,05 міліампер, який безперервно пропускався через вони ж самі ділянки тіла. Але Нік раніше віддавав перевагу старий тибетський спосіб. Для цього було потрібно менше обладнання; і у вас все одно були кінчики пальців під рукою .
  
  Нік вирішення науково-дослідних завдань двигун, як тільки виїхав за жвавого магістрального каналу, переведення Ингру вниз і була ee у каюті. Під його досвідченим дотиком вона тут же заснула. Він знову видерся нагору, з полегшенням знати, що вона залишиться в мирному несвідомому стані, незважаючи на шум і удари. І цього буде багато, зрозумів він, озираючись через плече і квапливо збільшуючи потужність потужних дизельних двигунів.
  
  Він бачив, як на тихій гладити б'ють фонтани, але не чув пострілів. Вони були все ще дуже далеко — чотири або п'ять кілометрів, принаймні. Темні, нечіткі обриси швидкохідного катера відірвалися з президентом рф володимиром путіним і розширилися. В & nb з'явилося більше фонтанів, на цей раз лиже.
  
  Нік задумався. Була повна місяць, і був приплив. Він побачив великий буй, mimmo якого він пройшов, де вирувала вода. Нік вирішив, що краще підпустити ворогів ближче, а потім дати їм залп по двох Боферов. До того часу вони минуть риф і сховаються за виглядом з президентом рф володимиром путіним.
  
  Риф спливло майже паралельно правому борту, коли його досягли перші кулі. Вони відскакували від умовою рульової рубки, збовтуючи воду попереду. Нік вставив спеціальний ключ в приладову панель і натиснув четверту кнопку. Це змусило б 40-міліметрові Боферы з'явитися навколо того, що здавалося двома вихлопними трубами. Він подивився через плече. Швидкохідний катер уже майже досяг його. Це був стрункий, потужний Оуенс. XL 19. На пролетном містку стояв чоловік з автоматом в руках. На кормі сиділи двоє чоловіків, які притискали гвинтівку до плеча і вистрілив. Поки вони йшли по его кильватерному сліду, Нік натиснув п'яту кнопку. Червону.
  
  « Мобіль гал » затремтів від потужної віддачі знарядь. Нік тримав кнопку, коли великі патрони з червоними смугами врізалися в катер, видаючи гикаючий бавовна. "Оуенс" здригнувся від удару і буквально розвалився на очах. Він бачив, як фігури летіли крізь жовтогарячий пекло, як ганчіркові ляльки. Гаряче повітря вдарив йому в обличчя. Він тримався за штурвал свого човна.
  
  Зробивши це, він побачив два катери на підводних крилах. Вони з ревом проносилися навколо Безіменного Ключа і промчали під греблею, а потім помчали до йому, як гігантські коники в темній & nb. Вони розвивають швидкість не менше 80 вузлів. Він побачив спалахи вогню перш, ніж звук досяг його. Раптом кулі випустили в небо над ним звук переляканих голубів.
  
  Нік зреагував зі швидкістю змії, вимкнув дизелі, повернув ключ, натиснув кнопку з написом J46 Start. Не можна було втрачати нам секунди. Mobile Gal повинен був зробити все можливе — і швидко! В середині живота корабля почувся низький глухий гул. На приладовій панелі загорілася лампочка, що вказує на те, що працює турбореактивний двигун. Нік потягнув ще два важеля, викидаючи стабілізатори. У той же час він натиснув кнопки, які активували носову палубу, підняли і встановили Браунинги 50-го калібру .
  
  Одне по всій суден на підводних крилах розрізало воду перед його носом, і кулемет в носовій палубі загуркотів. Нік натиснув червону кнопку. Его чотири кулемети гримнули в ревматизму. Він бачив, як розбилося скло рульової рубки на підводних крилах, і з кулемета, яким він вистрілив, відлетіла малюнок. Судно на підводних крилах мчало на металевих лижах, як жінка на високих підборах, що рятується від миші в спущеною спідниці.
  
  Нік скористався можливістю піти. Він озирнувся через плече на син-зелене полум'я камери форсажу, швидко повернув соленоїдний важіль Slow Forward , і крейсерська яхта рушила.
  
  Судна на підводних крилах з'явилися з обох сторін. Вони розуміли ситуацію, знали, що не можна втрачати час. Несподівано по лівому судну почала стріляти 57-мм безоткатная радіокерована гвинтівки. Кулі не досягли его, і морська вода залила задню палубу « Мобіль Гал». Вони намагалися відключити турбореактивний двигун!
  
  Нік натиснув важіль повній швидкості вперед. Крейсер здригнувся, на мить закріпився на кормі, потім рвонувся вперед. Швидко. Швидше. Нік подивився на циферблати, його рука лежали на важелі збоку. Маючи 5000 кінських сил, « Гал » піднявся навколо води і летів над блискучою, залитій місячним світлом водою.
  
  Патрони пронеслися крізь ніч, прямуючи до « Мобіль Гал » з обох сторін , вириваючи довгі осколки навколо палуби і врізаючись в надбудову. Нік озирнувся через плече. Крізь тремтяче зелене полум'я камери форсажу він бачив, як судна на підводних крилах повільно відстають, а ih кулі падають у воду. Він націлив свій катер в канал під греблею. Спідометр поповз вгору - 99, 100, і все одно не на повному газу. — Хай благословить тебе Бог і всіх твоїх нащадків, Френкі Дженнаро, — гаряче сказав Нік. Але він знав, що недостатньо просто залишити позаду судна на підводних крилах. Вони знали про секретному струмку на навітряної сторони Безіменного і просто чекали б там, коли він вийде пізніше. Він повинен був ih знищити саме зараз. Тікаючи в іншу сторону греблі, Нік озирнувся і побачив, що судна на підводних крилах підходу до каналу. Хоча у них було всього чотири фути опади, вони, мабуть, не наважувалися використовувати інші шляхи доступу. Тоді це було місце, щоб зробити це. Його кулак врізався в важіль з позначкою «P». Буксирний парашут піднялася і загальмував « Мобіль Гал » так раптово, що у Ніка перехопило горло. Він смикнув за важіль, який звільняє парашут, потім натиснув останню кнопку на приладовій панелі, і повернувся на стільці. Сидіння для риболовлі перекинулися, і кілька невеликих хв скотилися зі спеціальних гірок і гепнули слідом за катером. Він бачив, як вони танцюють в місячному світлі в декількох сотнях ярдів. Коли судна на підводних крилах досягли першої міни, в темряві спалахнуло спалах сліпучого білого світла, освітивши все на багато миль навколо, як ніби це було ніяк не коли. Не було чути наші голоси, крім двигунів підводних крил і згасаючого рев турбореактивного двигуна Ніка. Потім він побачив два менших помаранчевих вибуху, за якими послідували два розкати грому, і раптом люди і обладнання звалилися крізь примарне безмовне біле полум'я. Алюмінієві лижі суден на підводних крилах розплавилися, згорнувшись під палаючими уламками, як щупальця комахи. Потім полум'я стихло, і Нік побачив, як на греблі зупиняються машини, а люди вистрибують навколо них, схвильовано вказуючи і жестикулюючи.
  
  Через кілька хвилина до струмка під'їхав « Мобіль Гал ». Човен швидко пливла, потім повільно опустилася на воду, потім того, як ТРД відключився... Постать, яка займається допливла до пляжу, не затримувалася в елінгу, щоб змінити личину чи маскування. Він досталь, з непромокаючої сумки тільки балетні тапочки, сорочку, штани, Люгер і маленьку бомбу, швидко одягнувся і сховав зброю на тілі, потім безшумно покрался вгору по схилу і пішов по безлюдній пустельній дорозі до Сеніор-сіті. Під пальмами морок, немов плащ, огортав нечисельні вуличні ліхтарі. Нік не намагався залишатися непоміченим. Це було б марною тратою часу потім захоплюючого морського бойових дій. Крім того, події того дня в Сеніор-Сіті переконали його, що все звичайні запобіжні заходи були марною тратою часу. "Кіготь" не дбав про тривіальних деталях начебто часових і дозорних. В цьому не було необхідності. Вони були повністю автоматизовані.
  
  Нік махав руками і корчив смішні гримаси перед монітором, який, як він думав, фотографував, его прибуття до-стертий.
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  Пряма лобова атака - tac планував N3. Він обережно оболонки, крізь густу жорстку тінь вулиці Кей, тримаючи в правій руці газову бомбу П'єра.
  
  Будинки по обидва боки тихій вулиці були освітлені, як різдвяні ялинки. У всіх кімнатах горіло святим. Але Нік не бачив в кімнатах людей, не чув наших голосів, нам яких-небудь інших звичайних побутових шумів. Були вони просто реквізитом — як і все інше в Senior City?
  
  Де були всі літні люди, яких він бачив у той день? Ніка була досить хороша ідея, — тепер вони прямували до « Мобіль Гал». Нічого страшного, похмуро подумав він. Ингры на борту не було. Він сховав її на рифі, недалеко від струмка. На борту ih чекала смерть . У вигляді вантажу 25 фунтів рдкс, налаштованих на вибух, якщо хтось сяде на борт, не перерізавши спочатку прихований електричний дріт.
  
  Будинок професора Атлантисе був єдиним темним приміщенням у кварталі. Підійшовши лиже, Нік побачив, як по галявині пробігли темні тіні. Автомобіль вилетів з тротуару на вулицю. Щури, які залишали потопаючий корабель? Або частину пастки?
  
  Крізь полуподнятые жалюзі Нік побачив професора Бренду, що сидить в інвалідному кріслі у вітальні. Мерехтливий рожевий святий телевізора висвітлював старого і книжкові полиці. Монітор, на якому було зафіксовано його наближення? N3 прокрався крізь тіні до бічного вікна. Ні, явно нормальна програма, форум чи що. Дивно, він не подумав про професора. .. Раптом він відчув, як волосся на його шиї стає дибки.
  
  Юда!
  
  Зображення на екрані телевізора тривало частку секунди, але він не міг помилитися щодо жорстких, квадратних плечей, круглої голови з плоским, невиразним обличчям, ніби ретельно пришитим. Тепер екран телевізора був безлюдний, серро-блакитний очей дивився в затемнену кімнату. Який форум! — подумав Нік, відступаючи в тінь і прямуючи до задньої частини будинку. «Шоу «промивання мізків», представлене Ког, виробників вбивств і мікробів війни, сотні філій по всьому відкритий басейн».
  
  І це, він був упевнений, був одним навколо них. Нік перевірив водостічну трубу, потім піднявся по ній, впершись ногами в оштукатурену стіну, сильні руки підтягнули його вгору. Нагорі він потягнувся своїм гнучким, натренованим йогою тілом до вікна, яке бачив праворуч.
  
  Щось йому не сподобалося у вікні. Хьюго вислизнув навколо піхов, порився під вікном, повільно підняв його. у той час як Нік чіплявся за стіну в стороні. Пффф! Це був звук удару кобри. Нік подивився на сусідній будинок і побачив стрілу, вонзившуюся в глуху стіну, тонке древко якій усе ще тіпало. Обережно він відчинив вікно ширше і ввійшов у кімнату. Арбалет був відрегульований таким чином, щоб стріла вилітала при піднятті вікна. Ласкаво просимо!
  
  Він мовчки прокрався по кімнатах нагорі, але нічого не знайшов. Потім він спустився по товстому килиму сходів. Професор сидів спиною до Ніку, все ще дивлячись телевізор, згорбившись в інвалідному кріслі. Був тільки м'який гул від пристрою. Коли N3 просунувся далі в кімнату, він зрозумів, чому - загальне зображення на екрані було зображенням порожній вулиці зовні. Обидва напрями! Він вгадав правильно.
  
  Думки Ніка мчали вперед з комп'ютерної швидкістю, обертаючись по причинно-наслідкового схемою, якої раніше не було. В результаті Хьюго опинився у нього в руці, і він почав обертатися на кінчиках пальців нога, ще до того, як почув, як у його мозку спрацював застережливий сигнал.
  
  Квадратний кубинець з плоским обличчям, в білій гуаябере здивувався. Він все ще був у коридорі позаду Ніка, витягаючи з піхов на важкий стогін, схожий на сокиру, мачете. Нік досталь его одним стрибком. Хьюго увійшов у складати долар кубинця ззаду. Його ноги підкосилися. Его особа повернулася до Киллмастеру, і в випнутих очах з'явилося майже полегшення, перш ніж куниці закотилися. Потім навколо відкритого rta долинув приглушений звук, і квадратне тіло впало на підлогу.
  
  — Професор Бранд, — сказав Нік, обернувшись до нього. — Ти ... — слова завмерли на його губах. Він, нарешті, зробив це, фатальну помилку, трохи не стерши ім'я агента по всьому активного списку, а потім помістивши його на бронзову дошку в штаб-квартирі АЙ - убитий в бою. N3 кипів від гніву і розчарування. Це було так очевидно, але він пропустив на увазі можливість того, що Бренд-розігрував комедію в той день, що він на самому делле був на стороні "Кігтя". До нього повинно було дійти, коли він побачив, як Бранд дивиться на монітор, але, побачивши зображення Іуди, він прийшов до неправильного висновку — що Бранду промивають мізки замість того, щоб зрозуміти, що він отримує інструкції.
  
  Нік подивився на тростину, якій вказував на нього професор Бранд. Це була гвинтівка з ручкою для прикладу. Гумовий ковпачок був замінений трубкою глушника.
  
  «Стовбура Remington 721», — сказав Бранд з посмішкою. « Два патрона Магнум 300»...
  
  — Відмінно підходить для слонів, — посміхнувся у ревматизму Нік.
  
  'В кут!' — відрізав Бранд. «Обличчям до стогнати». Дивно, подумав Нік. Це був не той голос, який говорив Бранд в той день. N3 був експертом по голосам. Навчаючись наслідувати голосам, він освоїв всі нюанси тонн, зміг класифікувати голосу на вісім основних універсальним, міг навіть співвіднести можливі зміни і поєднання. Перехід від того голосу в полудень до сьогоднішнього часу не був одним навколо них.
  
  — Якщо ти вб'єш мене, або хоча б зупинишся, — недбало сказав Нік, — це вб'є твою власну дочку.
  
  Краєм ока він подивився на Атлантисе. Ніякої реакції. Бренд був зайнятий тим, що витягав пару наручників з-під ковдри, закрывавшего його ноги. — Руки за спину, — наказав він, перекочуючись до йому. Пару N3 вискочила, металева п'ята его черевика потрапила в підставці для нога, інвалідної коляски. Він вдарив вгору iso усіх сил. Тростина сильно заскрипіла, і на них впала вапно. Нік обернувся, коли інвалідне крісло з глухим стуком перекинулося. Людина в nen не був калікою. Він пірнув вправо, встав на одне кожному людові, і зробив тростина на Ніка. Нік пірнув у бік, коли паличка знову вистрелила, відчуваючи, як goggle просвистіла mimmo його вуха і вдарилася об стіну позаду нього.
  
  "Це твоє початку другий і останній патрон," сказав він, його очі були жорсткими і холодними. Кулак з довгим сталевим пальцем, встромився йому в шию, там, де починалася маски. Кров хлинула з-під ластотекса. Чоловік опустився на землю.
  
  N3 зірвав просочену кров'ю маску і похмуро подивився на «пенсіонер», лежачого без маски. Шар за шаром обман, сердито подумав Нік. Під цією особою буде ще одна закривавлена маска, — але з плоті і крові. Обман-це обман - і до чого все це призвело?
  
  Нік закрив жалюзі, замкнув день, і вікна, і обшукав будинок зверху донизу. Наші справжнього професора Бренду, наші лікарі Орфа не залишилося і сліду. Нікому, якщо нібито на те пішло. До вечора вони зникли. Ці тікають фігури? Машина, яка займається поїхала? Повинно бути, вони побачили його наближення на моніторі і втекли, залишивши досить пасток, щоб сповільнити його, якщо не вбити.
  
  Нік уважно оглянув телевізор. Це була звичайна марка, і інші канали були нормальними. Кі-Уест, Майамі і Форт-Майерс. Канал, який давав замкнутий вигляд вулиці, був каналом УВЧ, але, як він нам крутив ручки, він не міг повернути вигляд Іуди. Нік знайшов дві камери в кімнаті на першому плані поверсі, записуючі вулицю через жалюзі. Почала другий монітор також розташовувався в цій кімнаті. На nen був загальний вид на під'їзну дорогу до пляжу через задній двір, а також будинки і під'їзну дорогу через вулицю. Перед апаратом стояв стілець, а в попільничці на підлозі ще тліла цигарка. Нік схопив його і понюхав. Кубинський бренду. Значить, его квадратний одного в гуаябере прибув сюди зовсім недавно!
  
  Замкнені двері шафи під сходами звалилася під спеціальною відмичкою Ніка, відкривши мініатюрну фотолабораторію з раковиною і краном, 35-мм камерами, плівкою, проявителями, папером для друку, обладнанням для виготовлення мікрофільмів і потужним мікроскопом. В ящику над раковиною перебував мініатюрний радіопередавач і транзисторний пеленгатор, який міг переводити сигнал радіомаяка в лінію, а потім ділити цю лінію на градуси.
  
  Ніку стало цікаво, на якій маяк цілився пеленгатор. Він включив його і відрегулював, потім перевірив по карті Біг-Пайн-Ки і околиць, прикріпленою до стогнати над передавачем. Спочатку він не зрозумів. Маяк був тут, на вулиці. К. Потім, коли він відійшов від пристрою, він побачив, що стрілка впала з 100 до 90. Він знову ступив уперед. Стрілка знову підскочила до 100. Він сам був маяком!
  
  В мить хвороби ему стали зрозумілі події того дня. Так тому ці «пенсіонери» могли б піти за ним в човновий сарай! Отже , звичайно ж, охоче почалася тільки потім того, як він покинув будинок Атлантисе. Звичайний погляд на пеленгатор відкрив їх, хема він був на самому делле. Приголомшливо! — люто подумав Нік. У його крові було достатньо рідини-XL, щоб зробити його ходячою мішенню! Але зараз він нічого не міг з собою вдіяти. Нік змусив себе повернутися до стоїть перед ним завдання — обшукати будинок.
  
  У другому шафі була коробка з косметикою і масками, кожна навколо яких була неймовірно реалістичною. Деякі навколо них віддалено нагадували деяких жителів Великої Сосни, але не можна було точно сказати, кого вона зображує, не надівши попередньо ih на живе особа. Нік досталь водонепроникний пакет і розгорнув його. Він засунув зразки всього, що знайшов в ньому, потім замкнув двері і пішов у спальню професора Атлантисе на першому плані поверсі. Приватні листи лежали в шухляді стільця. Нік подивився на них. Більшість навколо них були від колег-науковців з проханнями про інформацію та раді. Але були й листи від Ингры Марка із поштовим штемпелем «Фламінго, Флорида» — камуфляжний адреса мису Сейбл. Ці листи Нік забрав.
  
  Тепер його пальці проникли глибоко в ящик на стілець, щоб намацати нижню частину стільця. На ньому був наклеєний аркуш паперу. Він витяг його. Папір вийшла неушкодженою. Там була записана комбінація сейфа .
  
  Нік випростався, оглянув кімнату. Сейф, без сумніву, повинен бути за картиною. Але картин не було. Потім за меблями. Він підсунув ліжко, потім стілець — і голос він. Бренд-це, безумовно, не вжив жодних спеціальних заходів, щоб заховати сейф. Нік присів навпочіпки, і його пальці повернули кодовий замок.
  
  Він намацав стопку паперів, потім великий конверт з фотографіями. N3 поспішно подивився на них. Це були пожовклі, полатані фотографії зі свастиками та іншим... Були групи вчених, показують моделі підводного човна та іншого секретного зброї; в інших водолази у водолазних костюмах стоять по стійці смирно для огляду; один з самого Бренду, що стоїть поряд з високим, схожим на вовка чоловіком — адміралом Канарісом по абверу. Було кілька кадрів цивільних осіб і військовослужбовців, які сидять за великим столом для нарад і безпристрасно дивляться в камеру, і ще інші сімейні групи; кілька Бренду і його колег-науковців з фюрером.
  
  Нік перегорнув папери. В основному це були листи німецькою мовою, датовані між 1939 і 1946 роками. Він заклав ih в пакет, закрив сейф і вимкнув монітор внизу. Він зробив те ж саме нагорі, потім виліз через того ж вікна, у яке увійшов, зісковзнув по водостічній трубі і зник у тіні.
  
  Нік був дещо здивований, виявивши, що Mobile Gal не пошкоджений. Він навмисно повернувся на узбережжі в попросив можливої заміни. Він бачив, 21-футовий Кріс-Крафт, пришвартований до приватного причалу, і вирішив захопити його, якщо виявить, що його каютний крейсер рознесло на шматки. Але це було не так. Він м'яко погойдувався на швартовних канатах в спокійній залитій місячним світлом бухті, явно недоторканою.
  
  Ретельно відключивши вибухівку RDX, Нік застрибнув на борт і поплив. Через кілька хвилина він підійшов до точки, де кораловий уступ височів над поверхнею. Він дозволив своєму катера наблизитися до коралу, а потім пішов далі. Ингра лежали там, де він її залишив, накривши брезентом, і глибоко і дихала розмірено.
  
  Нік постояв мить у місячному світлі, спостерігаючи за нею. Мета її була повернута в бік його, і, поки він дивився, швидкий порив вітру розвівав пасмо волосся за ee особі та щоці, притискаючись до її очей, як шовкова вуаль. В цей час Ингра дуже нагадувала Венеру Ботічеллі, піднімається за сукню. Він нахилився, відкинув брезент в бік і обережно взяв її на руки. Перестань , сказав він собі сердито. У нього все ще не було доказів, що вона не вбивала Очоа, що вона не була ворожим агентом.
  
  Він відніс її на катер, поклавши на квартердек, а сам піднявся на борт. Може бути, це було навіть не її власне обличчя. N3 тепер так захоплювався масками, що навіть розділив її волосся, щоб знайти підступні хірургічні шрами. Нічого не побачив. Це було її власне обличчя.
  
  Але хема вона була?
  
  П'ять годин через цей штопора шталь найважливішим питанням, яке коли-небудь ставив собі Нік Картер.
  
  Він провів ніч на якорі на мілині. Він сидів у рульовій рубці, навострив вуха, очі насторожено видивлялися потенційних противника, плани крутилися в його гнучкому мозку, як розгортається фільм. До світанку він був готовий до зв'язку зі штабом АХ зробити повний доповідь обладнання всіх аспектах справи, як він ih бачив, досі тхора, і повідомити їм , куди він йде, якими будуть його наступні shaggy. Таким чином, якщо щось піде не так, його заміну не доведеться починати все спочатку.
  
  Для Хоука було занадто рано, і Рей Джонсон навколо Connections записав на плівку доповідь Ніка, але раптово перервав його повідомленням, в п'ятдесят разів більше таким, що збиває з пантелику, ніж те, що говорив Нік. АХ довелося це розповісти.
  
  «Це тільки що прийшов», — сказав Джонсон своїм оманливе лаконічним теннесийским голосом, читаючи його Ніку:
  
  'ТРАНСЛЮВАТИ 8096,-Дж. 5,46 ГОДИНУ. АГЕНТ ДЖУЛІ БАРОН ПОВІДОМЛЯЄ, ЩО ИНГРА БРЕНД-ТІЛЬКИ ЩО ПОВЕРНУЛАСЯ НА МИС СОБОЛЬ.
  
  Особа N3 зазвичай було безпристрасним. Це ніколи не видавало емоції, яку він не хотів показувати. Але на цей раз він не міг стриматися, він навіть не намагався. Він просто сидів і дивився спочатку на короткохвильове радіо, потім на дівчину в каюті.
  
  Якщо Ингра Компанія була на мисі Соболь, хто це, кравець візьми, була?
  
  
  
  
  Глава 13
  
  
  
  Дівчина в каюті шевельнулась. Її очі відкрилися. Вона подивилася на схилився над нею високого чоловіка зі сталевими очима і злегка розпатланим волоссям, схопила простирадло і натягнула її до підборіддя. — Хто такі Хейсс Його? — запитала вона злякано.
  
  Розчепірені пальці правої руки Ніка Картера рушили від скронь дівчини до її горла і легко зімкнулися навколо них. Там вони зупинилися, його великий палець лежав на пульсуючої сонної артерії. N3 недбало запитав, закурюючи сигарету іншою рукою: «А хто ти, Ангел?»
  
  Порожні очі наповнилися сльозами. Голос дівчинки прошепотів:
  
  Мене звуть Ингра. Ich habe mich verlaufen. З ними тхора, як американські солдати тут, в дер Наэ?
  
  Це було марно, зрозумів Нік. Вона все ще була в глибокому шоці і знову пережила дитячі враження від війни. «Мене звуть Ингра, — сказала вона. 'Її розгублена. Тут є американські солдати? Даремно турбувати її далі. Він помассировал гей, віскі, доклав великі пальці до очних яблук, і вона знову заснула.
  
  Нік підійшов до рульовій рубці і озирнувся. Сонце все ще було низменному над обрієм, і його відображення засліплювало кришталево чисті води Флоридського затоки. Він подивився на свій годинник. Чверть на сьому. У штаб-квартирі АХ оголошена червона тривога. Хок вже був у дорозі, і його машина, скользившая через Вашингтон, була повідомлена по радіотелефону. Він зв'яжеться з N3, як тільки дізнається більше про повідомила Джулі Берон. А поки робити було нічого.
  
  Нік приніс двигун. Два дизеля Mobile Gal ожили . Час вирушити в дорогу. Пелигро-Ки перебував у двадцяти милях звідси. Пелигро. Небезпека по-іспанськи, похмуро подумав він. Острів Небезпек. Гарне ім'я. Все вказувало на те, що це нервовий центр діяльності "Кігтя". Телевізійне зображення Іуди, яке він бачив, означало, що він, імовірно, знаходився в межах 30 миль від Біг-Пайн. Замкнуті розбивати не мали набагато більшої дальності дії. І загадковий. А. K. Атчинсон, і його не менш загадковий Аквасіті — за версією N3, обидва були підозрілі. Ніхто, навіть ексцентричний техаський нафтовий мільйонер, не шталь б захищати чисто комерційний проект з невеликою армією, озброєного гарматами. А потім зникли і Бренд-Оркф. Нік був впевнений, що вони теж вирушили в Пелигро.
  
  Великий знак питання. До світанку Нік провів кілька годин, переглядаючи фотографії та папери, які він знайшов в сейфі Атлантисе, задаючись питанням, чи дійсно ему промили мізки, як він спочатку подумав. Вони креслень, які він розробив для підводного вторгнення в Англію. Що вони робили в его репозиторій 25 років потому? Невже вони тепер мали тільки історичне значення? Або ну не так давно намалювали? Незважаючи на дати і географічні прив'язки, багато матеріалів виглядали дивно сучасними. Підводні крила і тягачі, двомісна підводний човен, усі застосовувані принципи і деталі ще не були розроблені на війні.
  
  "Ключі небезпеки" тяглися, як коралові щаблі, до Пелигро. Потім був великий стрибок - шість кілометрів відкритої води. Але Нік не приблизилс. Протягом наступних двох годин він маневрував навколо «Ключів», зі швидкістю равлика, гули дизелі, як можна тихіше, а вихлопні гази вібрували, випускаючи тонку цівку блакитного газу.
  
  "Ключі" були відмінним щитом від радарів, але Нік волів би підійти ближче. Шість кілометрів — скажено довгий підводний заплив. Але у нього не було іншого вибору. Передостанній острові в групі, Шарк-Ки, здавався кращим місцем, щоб залишити катер з Ингрой. Невелика Г-подібна бухточка з південної сторони була настільки оточена високими деревами, що рубка катери була прихована від сторонніх очей.
  
  Вхідний сигнал в коротковолновом пристрої зажужжал, коли Нік був зайнятий швартуванням катери. Це був Хоук. «Доповідь Джулі Берон тепер офіційно підтверджений», — его голос надломився. «Ингра Бренд-повернулася на базу НАСА на мисі Соболь сьогодні о 6:15 ранку. Джулія повідомила майору Бесслеру по всій служби безпеки НАСА, і доктору Данлэпу, психолога проекту, ваші свідчення, і під видом медичної необхідності, дівчина, що видає себе за Ингру Бренд, була ретельно обстежена. Потім її ретельно перевірити на предмет безпеки, і сама Джулія була присутня — для estestvenno, непомітно — на співбесіді в переорієнтації. Зрештою всі троє — майор Бесслер, Данлеп і Джулі, були повністю переконані, що дівчина дійсно Ингра Бренду.
  
  N3 подивився через плече на блондинку, сплячу в клітці. Потім він зробив щось дивовижне. Він сказав: «я думаю, що вони обидві Ингры».
  
  Голос Хоука був крижаним. — Не могли б ви пояснити це додаток? — відрізав він.
  
  Натренований мозок Ніка тепер працював на повну котушку, підбираючи фразу з листа тут, фотографію там, уважно вивчаючи кожне доказ, приймаючи його, якщо він не заперечував. Поступово виник образ. N3 сказав: «Мені потрібно кілька хвилина. Будь ласка, залишайтеся на телефоні, її повернуся. Він почав розглядати фотографії, які він взяв з банківської комірки Атлантисе, яка займається, як він тепер зрозумів, призначалася для того, щоб приховувати речі не Орфа і Ко, а від його дочки. На фото - де він був? Це був ключ до всього. Його пальці жадібно схопили його, підняли, перевернули. На звороті написано: «Берхтесгаден, липень 1943 року».
  
  Це була фотографія присутніх з Гітлером вчених з ih дружинами і дітьми, повних Gemütlicbkeit і пива на сонячному балконі на тлі засніжених Альп. Великий Палець Ніка попрямував до професора Бранду, який стояв трохи осторонь від інших. Він був багатостраждальний, засмучений, і чорний браслет, який був на nen, пояснював чому. Він тільки що втратив дружину під час бомбардування. Але трирічна дівчинка, яка стояла поруч з ним, сяяла і виглядала щасливою і абсолютно безтурботним. Але була вона на самому делле поруч з ним ? На перший погляд, Нік так і думав. Але початку другої, уважний погляд показав, ему, що на самому делле вона була лиже до наступної сім'ї — принаймні, на шість дюймів.
  
  П'ятнадцять см, які мали значення! Жінка, світловолоса і гарненька, трохи огрядна, була разюче схожа на маленьку дівчинку. А чоловік - ці блискучі точках, волосся, як сталева вата! N3 відомо его - професор Лаутенбах! А поруч з ним, її обличчя, наполовину приховане в его штанині, що грає в хованки, смеющаяся – ще один білявий малюк – точне віддзеркалення першого!
  
  Близнюки! Дочки-близнюки професора Лаутенбаха! Лаутенбаха, злобного ученого генія Гітлера, який не загинув в берлінському бункері фюрера, як всі думали, а пізніше виявився помічником Іуди і "Кігтя" в червоному Китаї! В останній раз бачив, N3 его в диспетчерській секретній ракетній базі в Зовнішній Монголії, за секунди до вибуху, який Нік влаштував, щоб підірвати Лаутенбаха і його смертоносні знаряддя в клапті.
  
  Тепер зі швидкістю комп'ютера Нік збирав обривки марення, Ингры, розкриваючи натяки в листах професора Бренду, обривки інформації з інших документів. Голосувати що він з'ясував: удар в бункер, Ингра викинута назовні, бункер загорівся, її батько і сестра-близнюк всередині. Але був ще один вихід, про існування якого вона не знала, може бути потаємний вихід, який сполучався з іншими бункерами - фюрер, або, що більш імовірно, Мартіна Бормана.
  
  Тим часом Ингра бігла з криками про допомогу по палаючим вулицями. А потім ? Пізніше, як належить їм Нік, Бренд-удочерив Ингру. Він виростив її, як власну дочку, ніколи не кажу гей правди . В 1945 році було неважко приховати те, що він зробив, оскільки практично всі архівні записи в Германій були знищені. А сестра-близнюк Ингры? Вона померла у тому бункері в Берліні не більше, ніж її батько. Замість цього вона супроводжувала його в Червоний Китай, де спасибі своєї західної зовнішності і безжалісного і аморальній поведінці батька, стала головним агентом "КІГТЯ" ...
  
  «Здається, це правильно», — зізнався Хоук потім того, як Нік закінчив свою доповідь. 'Joy to ih шлях. Гарна думка, хлопчик. Це збігається з деякими фактами , які Джулі виявила на своїй стороні». І він коротко розповів про те, що вона почерпнула через файловий Данлэпа, підкреслено назвавши його «колишнім психологом проекту».
  
  Потім, потім драматичної тиші, в ефірі раптом пролунав голос Хоука: «Є тільки одна проблема. Хто є хто? Звичайно, все вказує на те, що ваш Ингра справжня, але поки ми точно не дізнатися, плани "КІГТЯ", ми не впевнені. Її тільки що домовився з майором Бесслером, щоб Джулі могла вільно переміщатися по всьому проекту, і наказав гей триматися за свою Ингру.
  
  «Ми безумовно наближаємося до критичної точки», — сказав Нік, і швидко розповів Хоука про своє запланованому підводному подорожі на Пелигро.
  
  Старий на мить замовк. Потім слова прорвалися через мовний перетворювач. Нік зробив сморщил особа. 'Заміна?' — повторити він. «Але чому, кравець візьми, в цей момент?»
  
  «Я розмовляв з лікарями в Майамі, — сказав Хоук, — і вони беруть на себе повну відповідальність за цю рідину XL, але вони також сказали, що-що, що має сенс. Про рідини відомо мало. Ih тести показали, що він повністю фільтрується за вашим кровотоку. У вашому власному повідомили зазначено, що досі тхора є слабкі сліди цього. Вони не можуть передбачити, скільки часу буде потрібно, щоб вони повністю зникли. А поки ви піддаєте себе серйозною і непотрібною небезпеки.
  
  — Рішення за мною? — перервав його Нік. — Або мені більше нічого сказати про це? Яструб відповів, що це його вина. «Тоді хочу його продовжити», — сказав N3. Єдиний коментар Хоука був: «Хотілося б, щоб ви знали, що є альтернатива». Потім він додав: «У нас залишилося всього сорок вісім годин. Що "КІГОТЬ" може планувати, то це відбудеться протягом цього часу. Майор Бесслер сказав мені, що пілотний запуск запланований на 10 ранку четверга. Ракети PHO без ядерної боєголовки буде запущена над островом Вознесіння під час перевірки точності. За двадцять чотири години до цього її ось чекаю від вас остаточного звіту.
  
  Двадцять чотири години! «Це вимагає швидких дій», — подумав Нік, закінчуючи розмову. Це означало, що, що б нам робив N3 протягом доби, він повинен був припинити спроби встановити радіозв'язок з Хоуком, інакше хтось інший прийде замість нього, щоб взяти на себе управління — можливо, щоб щорічно, не залишилося від нього якихось шматочків. Дж. Хантінгтон Картер пішов у море!!!
  
  
  Нік піддав свого спорядження останньої перевірки. Він обмацав чорний костюм дайвера, який був на nen. П'єр був у водонепроникному бічному кишені. Тонкі, як олівець, піхви Хьюго лежали на місці, в гумовому нарукавнике. Початку другої ніж — великий і з синьою ручкою — був прив'язаний до його нозі. Щоб відлякати як акул, так і людей. Але Вільгельміна не пішла з ним. Люгер був би марний під водою. Він сумно погладив його і попрощався, а потім вклав зброю в коробку Діпі з іншим своїм спорядженням і паперами. Він засунув спеціальний ящик, замкнув його, повісив ключ на ланцюжок на шию і засунув його у водолазний костюм. Кинувши останній погляд на дівчину, мирно сплячу на ліжку, він пішов на кормову палубу.
  
  Полуденне сонце пекло та жарило его в теплому гумовому костюмі. Нік нахилився вперед, натягнув сині ласти на ноги. Потім він закинув балони з киснем на спину і застебнув ремені навколо талії. Він засунув гумовий мундштук між зубами і відрегулював кран, поки подача відбору проб повітря не стала хорошою. Потім перехилився через перила, плюнув в маску, щоб вона не запотела, протер її, перевернув. Він ще раз озирнувся і опустився за борт. Корал круто йшов вниз, і Нік спустився приблизно на вісім метрів, де він поплив на кілька дюймів вище дна. Він дозволив своїм м'язам розслабитися і рухав ногами в плавному, розслабленому ритмі. Ему чекав довгий шлях. Не було сенсу поспішати. Вийшовши навколо вузького струмка, він вказав своїм тілом, як стрілка компаса, шлях, яким вона піде в Пелигро, і почав пливти легким кролем. Сергій був м'яким і молочних, а тіні хвиль танцювали на піску внизу. Нік подивився через плече і побачив, як бульбашки піднімаються фонтаном срібних перлин. Він сподівався, що вони будуть замасковані брижами. Якщо він підійде лиже, ему доведеться перекрити подачу відбору проб повітря і покластися на йогу.
  
  Нік плив протягом години, не звертаючи уваги на різнокольорових рибок, які загравали з його маскою, і морських анемонів з малиновим серцем, протянувших до йому свої оксамитові щупальця, і на пухнастих морських багатоніжок, які трималися від нього подалі. Одного разу довгі нитки величезною медузи ковзнули всього в декількох дюймах над його головою, і він пірнув у бік, я знаю, що якщо вони потраплять ему вище серця, це вб'є його. Але его-система попередження була в основному пристосована до тих нез'ясовно важким рухів і поворотів & nb, які означали, що поблизу в залі людина або акула. Кожен раз, коли він відчував щось подібне, він озирався й дивився в молочні сутінки. Одного разу підійшла барракуда і подивилася на нього своїми злими неймовірними очима так близько, що Нік побачив, як м'яко рухаються її зябра, а зуби в злісної нижньої щелепи блищали, як у вовка. Потім уважного огляду велика риба зникла в сутінках, і Нік продовжив свою подорож.
  
  Пелигро застав його зненацька. Він чекав, що його попередить Аквасіті, яка займається, згідно з рекламним проспектам, розтягнулася відверті его шляху з півдня на схід. Але Аквасіті не було. І ніяких ознак того, що щось подібне коли-небудь буде або гряде. Ні обладнання, ні розваг на морському дні. Тільки пісок і вода. І тут раптом здалася коралова насип самого острова, круто вздымающаяся до поверхні. Острів Небезпек. Він був тут.
  
  Нік зробив останній глибокий вдих, перекрив подачу відбору проб повітря і пробрався в туманно-сіру воду. Гострий біль пронизав вуха. Нік притулив своє тіло до землі і висів приблизно в десяти футах від поверхні, поки він не був достатньо декомпрессирован і біль не зникла. Потім він обережно сплив на поверхню і зупинився, як тільки його очі опинилися над водою.
  
  Він один раз повністю обернувся, побачив, що поблизу немає човнів, і зосередився на острові приблизно в півмилі від нього. Вілла А. K. Атчісона домінувала над усім іншим. Він стояв на штучному схилі біля коралового підстави острова, а зелена галявина була вкрита маленькими пальмами і цитрусовими деревами, оточеними листяними деревами і високими пальмами. Уздовж набережної було безліч причалів, складів і барж. До одного з причалів були пришвартовані чотири судна на підводних крилах; півдюжини чоловіків з балонами сиділи на поручнях, ноги з ластами звисали за борт. Поруч була пришвартована велика плоска човен з навісом від сонця. Палуба була всіяна кабелями, циліндрами, водолазними костюмами, водолазними ножами, водонепроникними ліхтарями, ластами, підводними рушницями 002 і свинцевими вантажами. Людина в мисливської кепці і синьою джинсового формі притулився до стійки плоскодонки і дивився в море з автоматом на лівому плечі.
  
  Очі Ніка повільно ковзали вздовж берега, і він побачив ще чоловіків з автоматами і деяких з біноклями на шиї. Кілька червоних і сірих підводних скуттеров , оснащених гарпунними рушницями і що працюють від електродвигунів, стояли на інший порту бар. N3 відомо ih. Він бачив, ih в кресленнях середовищ паперів професора Бренду. На парі опор лежали сферична кругла оранжево-чорна двомісний підводний човен, також спроектована Брандом.
  
  Інше обладнання, яке він бачив, складалося навколо стандартного обладнання для підводного плавань Westinghouse, Reynolds Aluminaut, пари підводних апаратів Perry, «моботов» — безпілотних роботизованих підводних апаратів, що використовуються для обслуговування підводних нафтових свердловин, — водолазного корабля у формі окарини з металевими кігтями, які здатні піднімати предмети з морського дна. В складському ангарі далі по дорозі Нік побачив групу чоловіків, кладущих скловолокно стендів судна на підводних крилах.
  
  Нік зрозумів, що на острові є підводне спорядження на суму не менше 10 мільйонів доларів, коли він почав ховатися. Він проплив кілька сотень ярдів, і сплив на поверхню — і тепер він дивився на причал, повний алюмінієвих і скляних трубок, багато навколо яких все ще були упаковані в коробки з назвами провідних американських заводів. Все це - але не Аквасіті! Що це означає?
  
  Щоб переконатися , що він не пропустив підводний проект, Нік знову пірнув і проплив навколо Пелигро . Нічого такого. Нічого, крім піску, води і природних коралових утворень зі всіх сторін острова.
  
  Коли він сплив, на цей раз, він ледве ухилився. В його бік кинувся катер на підводних крилах, укомплектований хлопцями з автоматами в зігнутих руках. N3 зник - якраз вчасно. Величезний темний корпус пронісся над ним, і він був відкинутий, як лялька, від великих, схожих на ножі, гвинт. Однак катер не зупинився. Voni його не бачили.
  
  Зрештою, пора повертатися Шарк-Ки, вирішив Нік, перевіривши подачу відбору проб повітря. Скоро стемніє, і він не хотів, щоб Ингра в паніці прокинулася і спробувала вибратися навколо струмка.
  
  На зворотному шляху він домігся великих успіхів, зосередившись виключно на те, щоб тримати обличчя на кілька дюймів вище рівня води, опустивши голову, щоб зробити тіло більш обтічним. Его розслаблена, плавне варіант австралійського кроля дозволило Ніку повернутися до підводного входу в струмок трохи більше ніж за годину. Він відштовхнувся, швидко піднявся в своїх власних срібних міхурах і вистромив голову над водою.
  
  Човен зникла. Ингра теж.
  
  Він відчув сильний поштовх у плече. Він обернувся, притягаючи щось до себе. Це був шматок уламків, і по конструкції і вагою він зрозумів, що це була частина "Мобіль Гал" .
  
  
  
  
  Глава 14
  
  
  
  Тепер нічого не залишалося, окрім як повернутися на Острів Небезпек.
  
  Нік перевірив подачу відбору проб повітря. Як раз вистачить на останню париж. До тих тхора ему доведеться залишатися на поверхні, сподіваючись, що його ніхто не побачить.
  
  Він плив довгими гребками, і його тіло розтинало воду. Сонце сіло за кілька миттєвостей до цього, але вечір вже опускався з тропічної швидкістю. В темряві попереду N3 побачив горизонт океану. Потім з'явився шар чорної туманності, в якій мерехтіли перші зірки.
  
  Вони вбили дівчину? Відвезли в Пелигро? Нік міг думати тільки про те, що вони підірвали корабель, імовірно, за безоткатного кулемета на одному з катерова. Вони, напевно, навіть не попередили, похмуро подумав він, так що шансів на те, що вона вижила, дуже мало.
  
  Якщо, звичайно, вона ih не закликала, не зробила, туди, де знаходився корабель! Зрештою, як ще вони могли б знайти его ?
  
  На цей раз на подолання дистанції пішло вдвічі більше часу. Дув нічний пасат, і поверхня стала нерівною. Була сильна брижі з глибокими западинами хвиль... Коли Пелигро нарешті показався над океаном темних, як великий пароплав без бортових вогнів, Нік надів маску, засунув мундштук між зубами, включив подачу відбору проб повітря і пірнув.
  
  Світив місяць, але вона висіла низменному над горизонтом, мало що висвітлюючи під водою. Нік прослизнув між темними тінями риб, які неохоче відсунулися для нього бік. Через деякий час ритм його неухильного просування шталь автоматичним, і обриси поступово прояснилися. На цей раз він не зупинився на кораловому схилі Пелигро, і повільно піднявся.
  
  Подача відбору проб повітря Ніка була під кінець. Ему довелося зробити глибокий вдих, щоб випустити трохи відбору проб повітря зі шланга. Він глянув на лічильник. Відбору проб повітря залишилося всього на кілька секунд. Це означало, що йому довелося переключитися на йогу, але це не мало значення. Судячи по тиску, він був у секундах від поверхні. Він зробив останній глибокий вдих через майже порожнього балона і затримав дихання. Він дерся з гострим кораловим уступах, його витягнута рука чіплялася за опору. Раптово его экстрасенсорная антеною загула — але надто пізно. Його рука вже сомкнулась на дроті. Вона вибухнула з тріском іскор, пропалюючи гуму, посилаючи гарячу, пекучий біль у його мозок . Він перекинувся, миттєво занімівши і задихаючись. В той же час над Ніком у воду впав важкий предмет. Він підняв очі і побачив людину в водолазному костюмі, який пливе до нього. У правій руці у нього був гарпун 002, а до ноги прив'язані додаткові стріли. На спині у нього був костюм з пневматичним двигуном, який рухав его з вражаючою швидкістю.
  
  Нік кинувся в його бік і штовхнув воду ластами. Чоловік цілився з рушниці С02. Нік зрозумів, що він не виживе. Він був ще далеко від людини. Він пірнув вниз, схопився за пальці нога, і згорнувся калачиком у найменшу можливу мету. Він відчув, як ударна активного відпочинку газу вдарила його по сідницях, відчув, як щось відскочив від його плеча. Стріла гарпуна повільно пролетіла mimmo його в глибину. Чоловік тепер поспішав, встромляючи початку другої гарпун у ствола рушниці.
  
  Нік підплив до нього, його груди в гумовому костюмі звело судомою від спроби затримати дихання. Хьюго вийшов з піхов і жим лежачи в його руці. Він зробив стилет у людини, рухаючись по & nb з жахливою повільністю. Лезо потрапило в ціль. Нік відчув чорну гуму на своїй руці, раптом побачив, як людина звивається навколо леза і згинається, як комаха. Потім вода наповнилася чорним димом, виривається навколо шлунка чоловіки. Нік прибрав лезо, і з нього вирвалося ще більше диму, і людина прослизнув mimmo нього і повільно по спіралі зник у сутінкових глибинах, кров знаходилася позаду нього, як дим від збитого літака.
  
  Були ще водолвзы? Нік швидко озирнувся, ледве побачивши з-за банку, заливаючого очі. Руху не видно. Він пошкандибав нагору по коралу, відчув, як його коліна починають підгинатися . Йога дозволяла ему затримувати дихання на чотири хвилини, але в даному випадку удар струмом вразив його легкі, коли він тільки почав. Тепер він побачив чорна хмара, опускається над его полем зору. Він тонув навпаки корала. Вода потрапила йому в рот. Ні! — закричав голос в його мозку. Він змусив себе рухатися далі.
  
  Коли він піднімався, його плече вдарився об борт пірса, але товста гума пом'якшила удар. Він перебував під лісами. Місяць, і небо, і ліси кружляли перед його очима; потім він впав головою вниз на мілину, проковтнув слину і натиснув кнопку на прив'язі, щоб позбутися від балона. Він лежав ротом і носом над водою, роблячи глибокий вдих.
  
  Це був вразливий момент. Але ніхто його не дратувати.
  
  Сховавши балон і ласти, Нік прокрався крізь тіні на звук тихого гудіння, яке повинно було бути сигналом тривоги. Воно виходило з маленької кімнати з порту бар. Чоловік, якого він тільки що вбив, був єдиним присутнім. Напівпорожня чашка чаю, ще паруюча сигарета і китайська газета по Гавани резюмували его, особистість.
  
  Нік подивився на табличку корупції сигналу тривоги стогнати. Він був дуже складним, розбитим на окремі десятиметрові відрізки, щоб можна було швидко і точно, кому місце розриву розбивати . Нік висмикнув вилку - і вся ланцюг згасла. Це дало б їм їжу для роздумів!
  
  Він прокрався по трав'янистому схилу до темної віллі. Будинок виглядав покинутим. Невже теж всі вони пішли, залишивши тільки одну людину охороняти весь острів? Це здавалося малоймовірним. N3 ковзав по тіні в тінь на частку секунди, притискаючись плазом до однієї статуї для іншої, повертався і дивився на місячний брильов. Капітан Клегг був прав! Деякі зображення складалися навколо двох постатей, інші з трьох, чотирьох, навіть півдюжини, і кожне було порнографічним, ih мармурові органи роздувалися непропорційно, особи сатирів застигли у вічно хтиві погляди. Що ж, зі смаком не посперечаєшся, подумав Нік, знизуючи плечима. Особисто він вважав плоть каменю.
  
  Вікна на першому плані поверсі були замкнені, але одне навколо вікон швидко впало під ударом Хьюго. Нік напружив слух, прислухався. Сигналу тривоги не було. Він вліз всередину, приземлився, як кішка, на босі ноги. Він пройшов по холодному кахельному підлозі, озирнувся. нехай його очі звикнуть до темряви. Меблі була бамбуковій і негабаритної, наче вона була зроблена для козвей. Нік провів пальцем по величезному дивану. Товстий шар пилу. В кімнаті та в коридорі висів вологий запах повідав і гниття. В інтернеті на високих стінах вісімнадцятого століття, але не портрети предків. Вони теж були порнографічними — роботи таких майстрів, як Пуссен, Ватто і Паніку. Все дуже цінне і дуже розкішне , але у Ніка склалося враження ретельно продуманого камуфляжу. У цих кімнатах ніхто ніколи не жив. Вони були просто обставлені меблями і захаращені порнографією, а потім залишені пліснявіти у вологому тропічної спеки. Нік спробував кілька дверей, які відкривалися в довгий центральний коридор. Через них відкривався вид на порожні кімнати з закритими віконницями.
  
  Крім однієї.
  
  Темні брови Ніка здивовано злетіли вгору, коли він відкрив двері.
  
  Одну стіну займав ряд телевізійних моніторів, і дві дюжини ih очей тупо дивилися на Ніка. Під моніторами, як клавіатура гігантського органу, розташовувалися кнопки інструментів. Нік увійшов у кімнату, ухиляючись від великого лляного крісла, що стояв у місячному світлі, проникавшем крізь напівзаплющені жалюзі. Перша його думка була - Іуда! Він знайшов його штабу-квартиру!
  
  Але коли він повернув ручки на моніторах, Нік виявив, що дивиться на кімнати, в яких тільки що був. Хоча вони були темними, він міг бачити все ясно. І - що ще більш дивно - у квітку! Почала другий ряд, пронумеровану з 11 по 23, займав кімнати нагорі, і Нік побачив, що вони обставлені меблями, і, схоже, зайняті. В кожній кімнаті камера була спрямована на ліжко.
  
  До нього поволі прийшов. Це було не шпигунський пристрій, а іграшка багатія. Багатомільйонна електронна система вуайеріст з найсучаснішими інфрачервоними кольоровими фільтрами для нічного використання! Напевно, підглядав за гостями, поки вони розважалися з жінками «гарему» АК. Нік з огидою відвернувся, потім зупинився.
  
  Остання кімната, яку він тільки що включив — номер 18 — була з людьми!
  
  Величезний, лисий, бочкоподібний чоловік з біцепсами, як стегна, і стегнами, як дуби, сидів на ліжку і схилявся над оголеною брюнеткою з чудовим тілом, призначеним для любові. М'які каштанове волосся вилися навколо її вух, а очі були такими карими, що здавалися майже чорними. На переніссі у нах були бліді веснянки. Її губи скривилися в кислому усмішці, коли чоловік обхопив своїми великими руками її прекрасну груди. Він опустився на дівчину, майже повністю прикриваючи її, розсовуючи ноги і важко рухаючись. †
  
  Нік вже мчала вгору по сходах вниз по коридору, вважаючи кімнати, поки не досяг номер вісімнадцять, пригнічуючи хвилю відрази, яку він відчував. Вуайеризм не був одним навколо вад N3, хоча досить частини входив в його роботу. Він знайшов двері і відчинив її.
  
  Дівчина закричала. Гігант отскользнул від її м'якого білого тіла, і повернувся до Ніку, незадоволене бажання все ще горіло всередині нього, як розпечена кочерга. Нік усвідомив, що его по газетних фотографій.
  
  А. K. Атчинсон поставив одну навколо своїх статуй у себе у дворі. Він був настільки техасцем, наскільки це можливо, більшим, м'язистим чоловіком-биком з темно-коричневою шкірою. Його очі дивилися на Ніка з блиском пристрасті, і ненависть, і зіниці дивно пливли в очницях, як ніби він був під наркотиками. N3 побачив маленьку капсулу на прікроватной тумбочці, і зрозумів, що це - кантариды. Іспанська завгодно. Гігант кинувся на нього, і Хьюго майнув у руці Ніка.
  
  'Одягайтеся. Обидва, — відрізав він. — Якщо тільки ти не хочеш говорити голяка.
  
  — Гей, ти з президентом рф володимиром путіним? — нетерпляче запитала брюнетка. Вона зістрибнула з ліжка і швидко одягла мереживний ліфчик і пояс, який був трохи більше, ніж пояс з підв'язками з сексуальною привабливістю. «Мене звуть Кара Кейн, і хлопчик, як я рада тебе бачити!» — буркнула вона з ентузіазмом. «Я хочу тільки одного — забратися з цього божевільного, ідіотського острів!»
  
  — Можеш уйдти, нарешті, того, як спершу розкажеш мені, що-що, — категорично сказав Нік.
  
  «Ах, він нічого тобі не скаже » , — сказала вона, з огидою вказуючи на АК, надягаючи пару нейлонових панчіх. У нього тільки одне на розумі, і це те, що вона з ним зробила. Вона зробила з нього людську статеву залозу ».
  
  'Вона?'
  
  — Ільза Сміт, — сказала Кара. «Вона запросила мене на цю роботу. Ви не повірите, але вона була досить відомою плавчихою. Але її вплуталася в наркобізнес і не може знайти роботу. Тому, коли вона приїхала в Майамі і пообіцяла мені двадцять тисяч доларів, якщо її захочу пожити на цьому острові з АК протягом одного року — її вхопилася за це». Вона встала, пристібнула нейлонові панчохи до ременя і сказала: «Я просто не бачила нас цента, а минуло вже більше року. І тепер, коли Ільза замазана, а її не отримаю своїх грошей. І я не можу вибратися з цього острова!
  
  АК сель на ліжко. Він тихо застогнав, коли почув ім'я Ільзи. «Вона е, яка займається ему дійсно подобається», — засміялася Кара, натягуючи сукню на свою спокусливу фігуру. — Каже, що робить з ним те, що ніхто інший не може. Її всього лише заміна, поки вона не повернеться — якщо вона повернеться.
  
  «Я чув, що він побудував для тебе Аквасіті».
  
  Кара подивилася на Ніка з огидою. «Він нам, для кого нічого не будує , — сказала вона. — Ти справді думав? Він ніколи не виходить з цієї кімнати. Якщо вони захочуть, щоб він підписав чек або щось в цьому роді, вони приходять сюди.
  
  Нік запитав, хто вони .
  
  «Илзи, і лисий виродок. Послухай, інший, — сказала вона раптом, — я не знаю, що тут робиться , і знати не хочу, але одне тобі скажу. За останні чотирнадцять місяців спостерігала, як подружка цього бідолахи сплела з нього моток спаржі. Гаразд, може бути, він все одно був хтивим старим козлом . Але він також був неймовірно розумним бізнесменом, у якого все було в його руках. Подивіться на нього зараз! Жалюгідний вигляд!
  
  — Ця Ільза, — раптом запитав Нік. — На що вона схожа?
  
  «Я тобі покажу», — сказала Кара Кейн. Вона нахилилася над ліжком і натиснула кнопку. Кінопроектор вислизнув навколо тумбочки, его об'єктив був направлений в стелю. Вона знову натиснула кнопку, і проектувалося зображення. Ніку довелося скрутити шию, щоб побачити це. Це було в кольорах — пункт номер нуль-нуль-п'ять, іноді звана Спраглий Веселощі, жарт у спальні, яка займається іноді вимагала третьої цифри. Але в даному випадку було тільки дві людини АК і .... Ингра Бренд!
  
  «На самому делле вона блондинка, — сказала Кара Кейн, — але АК любить брюнеток, тому вона носить перуку, коли в залі з ним».
  
  — Як давно її не було тут?
  
  «Тиждень або три».
  
  Все почало збігатися. Тепер Нік знав, хто навколо близнюків на самому делле Ингра, а хто Ільза. Дівчина на пляжі на Безіменній греблі він вночі — це була Ільза. Багато років тому Нік переодягнувся моряком в китайському порту і був заманен в намет під назвою «Небеса тисячі і одного блаженства». Дівчат спеціально навчали використовувати свої навички зваблення на моряків і справ чиновниках таким чином, щоб вони були настільки скомпрометовані, що ну можна було змусити працювати на китайських комуністів. Китайські початківці шпигуни також вирушали туди, щоб навчитися мистецтву зваблювання , щоб застосовувати його до обраних жертв. В ту ніч на пляжі! Він був сліпим божевільним, щоб не розпізнати прийоми, які «Ингра Бренд» — на самому делле Ільза Лаутенбах — застосувала до нього! Нік подивився на Площу.K. Атчинсона. Він лежав, скорчившись, на ліжку і дивився, як фільм грає на стелі, його губи постійно вимовляли ім'я «Ільза». Ніку довелося відвернутися. Це було більше, ніж він міг винести. Скільки людей ця сучасна Цирцеї перетворила на свиней? У будь-якому випадку, вона поневолила цієї людини. Може бути, вона і Очоа поневолила — перш ніж вбити його. Потім він подумав про справжню Ингре. Можливо, що вона була на Пелигро, доставлена сюди, як голос? Він сказав Каре: «Слухай, її витягну тебе з цього острова, якщо ти будеш співпрацювати зі мною».
  
  — Для estestvenno. Що я можу зробити?'
  
  "Де жіночі квартали?"
  
  Вона сміялася. — Тут немає гарему, повір мені. Її б готель, щоб це було правдою. Її тут одна, і їй просто хочу поїхати».
  
  'Добре. Ніяких жінок, — усміхнувся він. — Але ніяк не коли її бачив, чоловіків — багато. Де вони зараз?'
  
  "Давай," сказала вона. «Я покажу вам, звідки все відбувається». Нік знову подивився на Атчинсона. «Не хвилюйся, — сказала вона, — все буде добре, поки йде фільм».
  
  Так і залишили АК з його задоволеннями. Кара проводила Ніка через сад гибискусов, бугенвилий і троянд. Вона зупинилася біля білого бельведера на галявині , звідки відкривався вид на далекі пальми, півмісяць білого піску і океану. Вона відсунула кілька шезлонгів і щось натиснула ногою. Кам'яний фундамент, безшумно ковзнув убік, оголивши блискучу круглу металеву шахту розміром з сам бельведер. Нік нахилився вперед і подивився вниз. Піднявся теплий металевий повітря, і він побачив піднімається ліфт.
  
  — Що б вони нам робили, — сказала Кара, — це там, унизу. Сама її там ніколи не була», — додала вона. «Мені вхід заборонений, але я бачу, як вони приходять і йдуть». Ліфт піднявся на скелю і з тихим дзижчанням зупинився. Нік готель увійти, але вона вхопила його за руку. «Якщо ти голосувати так спустишся, — сказала вона, — ти потрапиш у ih обійми. Її знаю інший шлях - той, який не охороняється.'
  
  Вона привела його назад на віллу і спустилася в підвал. «Голос tak voni приходять, коли відвідують АК », — сказала вона, відсуваючи полку з винними пляшками. Нік відкрив люк. Залізні сходи вели вниз, у яскраво освітлений коридор. — Ти мила, — пробурмотів Нік, цілуючи її чарівний веснянкуватий ніс.
  
  Вона притиснулася до нього, провела руками по его м'язам. "Під цією гумою вони здаються дійсно міцними, - сказала вона зі сміхом. - Шкода, що у нас немає часу".
  
  — Мені теж, — усміхнувся Нік. «Може бути, коли її повернуся. А поки залишайся тут, в будинок А. К., це ненадовго. Якщо це займе багато часу, спробуй дістатися до президентом рф володимиром путіним самостійно.
  
  — Схоже, це небезпечно, — сказала вона. — А її весь час думаю, що у них там була китайська пральня .
  
  Нік усміхнувся і спустився в підземний нервовий центр "КІГТЯ", як він зачинив за собою двері.
  
  Він зробив тільки дванадцять кроків по коридору, як раптом позад нього пролунав голос: «Стій!»
  
  N3 розвернувся, Хьюго майнув у руці. Але побачивши, що перед ним, він впустив стилет і повільно підняв руки.
  
  
  
  
  Глава 15
  
  
  
  Якби ih було двоє, чи троє, чи четверо, або навіть півдюжини, N3 напав би на них. Але перед ним у подвійний ряд стояли 24 фігури в масках. Двадцять п'ять, до речі, якщо вважати людину на чолі процесії, який тримав наведений на нього автомат.
  
  Секунду тому ih там не було, але Нік побачив напіввідкритий вентиляційний тунель, навколо якого вони щойно вийшли, тунель, облицьований таким же блискучим цинком, як і коридор.
  
  'Тримайте руки вгору. Підійди до мене повільно, — наказала фігура з автоматом. Поки він говорив, різке відлуння чогось, що нагадує ларингофон, застогнало і заскребло по коридору.
  
  Нік підійшов до гурту. Він відразу ж помітив деякі суттєві відмінності між капітаном і рядами позаду нього. По-перше, він був єдиним збройним. По-друге, у них були руки за спиною. По - третє, ih водолазні костюми були помаранчевими, а его — чорними і мали додаткове куртка — ключі, водонепроникний ліхтар, щось схоже на сталевий рятувальний гіллетт.
  
  З кожним кроком Нік все більше переконувався, що перед ним не 25 противника,
  
  але тільки один супротивник охороняє 24 потенційних союзника! Риси обличчя чоловіків були приховані кисневими масками, але, N3 був готовий посперечатися, що тільки одне по всій осіб виявиться китайцем.
  
  Тепер він був всього в декількох кроків від капітана і мав ту перевагу, що вже тримав руки над головою. Він зробив вигляд, що спіткнувся, і взяв себе в руки. Принаймні , його нижню частину тіла. Его підняті руки швидко метнулися вниз у смертельному ударі, і він ударив чоловіка по плечу, немов вістрям двох сокир. Визжащий крик боляче жахливо посилювався ларингофоном. Коли він впав, Киллмастер завдав ще один удар по шиї, зламавши її з тріском, як батогом. Чоловік впав замертво на землю.
  
  N3 пригнувся, готовий напасти на будь-по 24 інших, який наблизиться до нього. Але нам один навколо них не ворухнувся. Перший чоловік зліва злегка повернувся, щоб Нік міг бачити наручники і ланцюг, що проходить крізь них, що сполучає його з іншими. Нік витягнув ключ за тел охоронця і швидко відкрив кайдани. Чоловік вивільнив руки, потер зап'ястя і зірвав з обличчя кисневу маску. Як і здогадався Нік, він був американцем — з вузькою щелепою, світлої щетиною і проникливими блакитними очима.
  
  Нік готель щось сказати, але чоловік швидко підніс палець до губ і вказав на вентиляційний тунель. «Мене звуть Бейкер », — хрипко прошепотів він крізь рівний гул машин, у тунелі. 'Не можна втрачати час. У них тут скрізь монітори. Якщо через хвилину ми не пройдемо mimmo монітора далі по тунелю, за нами пошлють людей. Він озирнувся, немов шукаючи захований мікрофон, потім сказав: «Одягніть водолазний костюм охоронця! Він був високим корейцем - приблизно твого зростання. Тоді ти зможеш вести нас. Їй скажу тобі, куди йти, що робити. Кожна робоча група спілкується з капітаном через військово-морську радіосистему Bendix. Працює від батарейок, з мікрофонами. Ну йдемо ж.' Вони затягли тіло охоронця вентиляційний тунель, і Нік зняв свій власний водолазний костюм і надів водолазний костюм охоронця. «Ми можемо говорити через цю систему так, щоб нас не почули, — сказав Бейкер , — поки ви не натиснете одну навколо цих двох кнопок». Він вказав на гудзики на ремені Ніка. «Ця кнопка посилює ваш голос через кисневу маску, а ця червона кнопка включає вас через основну ланцюг зв'язку. Насамперед, не тисніть на них, поки вони не подзвонять вам. І, будь ласка, будемо сподіватися, що вони цього не зроблять.
  
  Нік засунув П'єра в его новий водолазний костюм жаби і схопив Хьюго, потім чого двоє чоловіків сховали тіло охоронця та іншої водолазний костюм в повітропроводі. Потім подвійний ряд продовжився по коридору, Нік-на чолі, з автоматом в руці.
  
  — Голос монітор, — над його вухом зірвався голос Бейкера. — Ти не можеш його бачити. Він прихований. Підніміть праву руку, великий і вказівний пальці разом по колу. Це опозновательный знак. Нік зробив це. «Добре, тепер поверніть прямо в цьому тунелі».
  
  Тунель був зроблений з полірованого металу і мав невеликий ухил. Він був ідеально гладким, за винятком гребенів, де шматки труби були приварені один до одного. Поки вони йшли, голос Бейкера продовжував подавати інформацію у вухо Ніка. Він сказав, що це оперативна група, яка займається як раз збиралася почати зміну, але затрималася на деякий час із-за ремонту системи вентиляції. Вони тимчасово відключили подачу відбору проб повітря під час роботи, тому одягнули кисневі маски. А так як тепер вони прямували до того, що він називав «Вакуумної лампою», не було сенсу ih вимикати.
  
  — Штопора, — сказав Нік. «Ви перші дайвери, найняті для будівництва Аквасіті?»
  
  Так. - відповів Бейкер , — але що б ми нам будувати, це не Аквасіті. Сподіваюся, ви через агентів уряду», — додав він. Нік сказав, що так, в деякому роді . — Пора б тобі дізнатися, що тут відбувається, — з гіркотою сказав Бейкер . «Ми потрапили в цю пастку більше року тому. Майже сто чоловік! Гаразд, голос ще один монітор. Зробіть те ж саме, потім поверніть ліворуч у наступному бічному тунелі.
  
  На них дув повітря через системи вентиляції. Охолоджене повітря по всьому кондиціонера, пояснив Бейкер , поки вони йшли по боковому тунелю. «Що мене турбує, — його голос надломився, — так це те, що все це було побудовано американцями, нами, навколо американського матеріалу, призначеного для «Аквасіті»! Ih всього близько шістдесяти , а нас сто, але все це настільки автоматизовано і пов'язано з допомогою замкнутого телебачення, що ми навіть не можемо висякатися, щоб вони цього не помітили. Поки ти не вбив того охоронця, у нас не було шансів.
  
  Повітря в тунелі шталь тепліше. У повітрі пахло металевим жаром. Нік почав пітніти під гумою . «Ми будемо відкрито в головному диспетчерському пункті», — сказав Бейкер . — Роби в точності, як я тобі кажу, і все буде добре. Мені вдалося знайти лише одне місце, де нас не бачать і не чують, — додав він, — але ми не можемо піти туди, поки не повернемося з роботи».
  
  Поки вони продовжували спускатися по похилому тунелю, Бейкер сказав Ніку, що першою помилкою нирців було підписання контракту, який змушував ih залишатися на Пелигро протягом року. — Голос чому до нас ніхто не приходив, — сердито сказав він. «Китайці дозволяли нам писати листи, але вони все ih читали, і якщо у них складалося враження, що ми збираємося щось видати, нам доводилося ih переписувати. Більшість навколо нас просто більше не пишуть ». Спочатку, - додав Бейкер , все це здавалося цілком нормальним. «Нам знадобилося близько шостої тижнів, щоб зрозуміти, що ми не працюємо над Аквасіті, а до того часу було вже занадто пізно. Вони нас добре поневолили. ОК, увага! Його голос раптом надломився. 'Ми тут!'
  
  Склепінчастий підземний зал, в який вони ввійшли, був розділений посередині товстим листом скла. За ним були ряди моніторів, циферблатів, миготливих сигнальних ламп і три ряди кнопок і важелів, величезний комп'ютер, і п'ять фігур у білому, вишикувалися в лінію, як команда управління станції керування ракетами. — Це великий бос, — прохрипів металевий голос Бейкера в навушниках Ніка. — Он там, ліворуч. Але N3 не потрібні були підказки. Залатанное особа, примарна посмішка, рукавички тілесного кольору, високий голос — все це він знав не гірше вмісту своєї кишені. - Іуда!
  
  Він проінструктував групу одягнених в біле техніків по іншу сторону скла, як вони працювали з різними частинами підводного човна через акустичну систему. Субмарина — сферичний, кирпатий, схожий на м'яч для регбі об'єкт — спирався на складну трубчасту сталеву надбудову в чомусь, схожому на величезну суху ванну. Бейкер сказав: «До них прийшли китайські інженери і зробили цю штуку. Її, чув, що вони переправили цих хлопців, замаскованих під техніків, з нафтопереробного заводу на Кубу, але я не розумію, як вони переправили ih в Америку».
  
  «Мені здається, що це атомна підводний човен, — сказав Нік.
  
  — Так? Але не зупиняйтеся, щоб щорічно. Ідіть до третього ліфта ліворуч. Це приведе нас на поверсі нижче. Він зробив паузу і . «Бачите того старого в інвалідному візку поряд з великим босом?» Нік дійсно бачив, его — професора Бренду. «Ця субмарина — его винахід, — сказав Бейкер . — Я чув, як китайці говорили, що вона може нескінченно плавати на глибині двох тисяч метрів іпользуя якийсь атомний реостата, який винайшов цей стараик. Її, скажу вам ще одну річ, яку вони нам не сказали, але те, що я бачив сам. У цієї штуки є вертикальна пускова труба для ракети. Деякі навколо нас бачили, як вони перевіряли її деякий час назад. Підводний човен зупиняється, скажімо, на глибині двох тисяч метрів і залишається нерухомою. Вони визначили мету з допомогою радіозондування і зоряного телескопа. Всі вони передають в мозок ракети, потім натискається кнопка, і ракета рухається вгору по & nb з допомогою стисненого відбору проб повітря. Твердопаливна ракета запалюється, як тільки він спливає на поверхню, і траєкторія коригується!
  
  Вони вже були в ліфті. День закрилися, і Бейкер сказав: «Натисніть нижню кнопку». Нік бачив, доктора Орфа, який сидів поруч з Брандом у скляній будці управління разом з двома іншими чоловіками, обидва з західними рисами обличчя, але в кашкетах охоронців і одягнені в джинсову форму. Нік запитав про них. «Може бути, вони американці, а може, й ні», — сказав Бейкер . «Все, що я знаю, це те, що вони говорять по-китайськи, я думаю, що вони його охоронців. Вони прибули сюди вчора разом з ним. Знаєш, я не розумію цього Бренду. Її, чув, що у китайців з них були великі проблеми. До вчорашнього дня його не пускали сюди. Вони тримали його у Великій Сосні. Він спроектував все це на папері - і я маю на увазі все це. Підводний човен, станції управління, вакуумна трубка. Цей хлопець геній. Але я чув, що він боровся весь час. Голос чому це зайняло так багато часу. З ним все перепробували - промивання мізків, погрози на адресу дочки, а він все незадоволений. Ви знаєте, — додав він, — важливий момент настане лише через кілька годин». Нік повернувся до нього і в готелі запитати, через скільки годин і якою буде важливий момент, але день ліфта безшумно відчинилися. «Тепер ми перериваємо радіозв'язок, — сказав Бейкер . «Ми відправимося в трубу». Двоє охоронців у кисневих масках жестом попросили Ніка звільнити своїх людей від сковує ih розбивати. Коли він це зробив, всю групу загнали в довгу круглу декомпресійну камеру. Трубчастий складу за вагонеток з довжиною середню каналізаційну трубу чекав ih в гладкому алюмінієвому подовженні. Чоловіки були пристебнуті ременями і лежали долілиць, один за іншим, в окремих пластикових відсіках, що нагадували ланцюжок сосисок. Нік увійшов останнім.
  
  Потім того, як охоронці пристебнули його ременями, один навколо них потягнув за важіль на панелі управління. Поїзд раптом рушив, і за лічені секунди розігнався до фантастичної швидкості. Нік iso усіх сил намагався змусити свої очі відкритися під величезним тиском. Вони пройшли крізь алюмінієву трубу зі швидкістю і плавністю кулі, випущеної навколо стовбура. Не минуло й шістдесяти секунд, як «поїзд» уповільнив хід — як би занурившись в м'яку повітряну подушку.
  
  Процедуру повторити. Охоронці розстебнули ih і ведемо через декомпресійну камеру — тільки на цей раз знову не були надіті наручники. — Ми знову можемо підтримувати радіозв'язок, — пролунав голос Бейкера. — Ви ведете нас відкрито через тунель. Але будьте обережні. У них тут теж є монітори.
  
  Тунель круто піднімався крізь те, що виглядало як суцільний корал. Інспекційні лампи в кам'яному стелі тьмяно світилися крізь густий серпанок коралової пилу. Конвеєрна стрічка на стелі несла mimmo у них потік подрібнених коралів, але, хоча грому роликів повинен був бути оглушливим, Нік не почув наші голоси. Він запитав. - Де ми?'
  
  — В сорока милях на північний схід від Пелигро, — відповів голос Бейкера. — Що ви думаєте про вакуумній трубці? — запитав він з відтінком гордості в голосі. «Можливо, Бренд розробив початкову ідею, але ми її реалізували. Ідея сама по собі проста: повітря, що надходить з однієї сторони вакуумної трубки, розганяє усе, що там, у залі, до швидкості кулі. Повітря з протилежного боку уповільнює об'єкт. Нам не треба було шість місяців, щоб прокласти труби для цієї штуки. .. '
  
  «Звичайно, під океаном», — сказав Нік, думаючи про план Атлантисе вторгнення через Ла-Манш.
  
  "Так". - відповів Бейкер . — Близько двадцяти миль по піску, останні десять миль по твердій скелі. Гарне досягнення інженерної думки. Її просто подумав, що над нами повинна бути якась база, до якої вони хочуть дістатися.
  
  Нік нічого не сказав, але під маскою його обличчя було сумне. Вони дійсно були під базою. Ракетна база на мисі Соболь! І вони потрапили туди, просто прокопавши собі шлях під комплексні системи підводного оповіщення, які Служба безпеки НАСА показала ему з таким гордим виглядом!
  
  Попереду Нік побачив бригаду з 24 осіб, працюючу високошвидкісними відбійними молотками, щоб пробити собі дорогу в твердій скелі. І знову там, де мав бути неймовірний шум, панувала моторошна тиша. Він запитав про це Бейкера , коли вони підійшли до контрольно-пропускного пункту. «Ви помічаєте, що повітря більше або менше вібрує воеруг вас?» Голос Бейкера зірвався в його вухом. Нік погодився. «Ну, голос чому. Електричний струм проходить через пристрій, яке вони називають audieur, де струм перетвориться в радіочастотну чинності 20 000 герц в секунду, і знову перетворюється в механічну енергію або вібрації, які поглинають початковий звук. Самі вібрації постійно відскакують від цих стін, поки, мені здається, вони вже не діють на інструменти, що знаходяться у них нагорі. Гаразд, дивись сюди, — сказав він, і його голос раптом пролунав наполегливо. «Просто скажи охоронцеві - « тонцзи » . Беремося за роботу. Ми будемо працювати три години — і не соромтеся час від часу бити нас кийком сич реальності.
  
  Вони працювали вже близько години, коли раптом задзвонив зумер на поясі Ніка. Він обернувся. Головний інженер вказав ему на невеликий брезентовий навіс, звідки він керував бурінням. Нік підійшов, натиснув червону кнопку, яка займається підключила його до основної розбивати зв'язку. Працюючи в Пекіні кількома роками раніше, N3 достатньо вивчив мандаринський діалект, щоб вести розумну бесіду. Він просто сподівався, що головний інженер не навколо Північної Кореї.
  
  Він не був звідти. Нік почув мандаринська в навушниках. «Великий Бос хоче вас бачити», — сказав чоловік, вказуючи на монітор. Нік обернувся. Юда дивився на нього з екрану! Був це двосторонній екран? — здивувався він . Страхітливо викривлений рот на екрані поворухнувся, а знайомий голос абсурдно пронизливо, як збуджений комарів в навушниках.
  
  — Негайно повертайтеся зі своєю групою, — швидко сказав Юда на мандаринському діалекті. «Головний інженер доповів, що ми менше ніж у восьми метрах від місця прориву ракетного складу. Потім того, як ви приведете свою робочу групу в тюремний блок, поверніться в компресійну камеру і приєднаєтеся до спеціальної атакуючої групи, яка займається прямує туди. На самому складі, що вже зроблено, щоб спростити завдання». Механічна рука поманила Ніка протиснутися всередину.
  
  На зворотному шляху в Пелигро у вакуумній трубі Нік швидко зметикував . Судячи з розміру тунелю, через який ih знову проштовхнули, здавалося очевидним, що "КІГОТЬ" не збирався вкрасти всю ракету ФОТОНІВ, а тільки спеціалізований комп'ютерний мозок — складну електронну масу не більше звичайного автомобільного двигуна. Вони, ймовірно, помістили б це в свою власну ядерну боєголовку в суперподводной човні Атлантисе. Щоб замаскувати крадіжку ракетних мізків і дати їм час дійти до недосяжних глибин Атлантики, ймовірно, планувалося підірвати сховище на мисі Соболь. Із-за радіоактивного випромінювання ніхто не зможе наблизитися, протягом 48 годин.
  
  До того часу, коли буде розкрита крадіжка ракетних мізків, Червоний Китай нав'яже свої умови решті відкритий басейн!
  
  Коли Нік вивів свою групу з 24 осіб за компресійної камери на Пелигро, план почав дозрівати. Він міг впоратися з цим питанням на своїй стороні; він лише сподівався, що у Жюлі буде шанс розібратися з Ильзой Лаутенбах на її стороні. Він сказав Бейкеру : «Дай мені знати, коли ми доберемося до сліпої плями в системі моніторингу».
  
  Але це був не голос Бейкера, просочується в навушники Ніка. 'Агент N3 за AH,' — різко сказав тонкий, високий голос Іуди. — Тіло охоронця тільки що знайшли в сьомому вентиляційному тунелі. Озирніться, потім дуже обережно поставте автомат перед собою. Опір марно.
  
  Нік обернувся. Сталева двері плавно ковзнула перед входом в тунель його спиною, а з іншого боку підійшла ланцюжок охоронців з автоматами напоготові.
  
  
  
  
  Глава 16
  
  
  
  На мисі Соболь почався зворотний відлік.
  
  Радарні лопаті були спрямовані на південно-схід, прямуючи до острова Вознесіння, що знаходиться на відстані 7500 кілометрів. Мерехтіли вогні на великій панелі в Центрі управління, і попурі голосів, які займаються вимірюванням відстані, провідністю і руйнуванням, змішалося і просеялось в динаміках.
  
  Жюлі Барон притиснулася до стогнати головного будинку і побачила, як Ільза Лаутенбах швидко йшла по бетонній платформі до охоронюваним воротах. Величезна ракетна зброї і тарілчасті відбивачі на ній виділялися в місячному світлі, а навколо шахти, тепер з'єднаної з пусковий майданчиком товстим кабелем, піднімався тонкий примарний після пар.
  
  Металевий голос динаміків повторити зворотний відлік з усіх дахів: «Двадцять сім годин, шістнадцять хвилина, тридцять секунд. ... телеметричний контакт... тиск в баку в нормі... гіроскопи в порядку... тиску в ракетному баку в нормі...
  
  Джулі побачила двох охоронців у формі, що стоять перед Ильзой. Вони встановили на червону сигнальну лампочку позицій на вивіску, що звисає з паркану. Там було написано:
  
  НЕМАЄ ДОСТУПУ ДО ЗАСАДАХ ВИПУСКАЄ ВХІД ТОЬКО СПІВРОБІТНИКАМ.
  
  Ільза полізла в пухку сумку, яку несла, як ніби своє посвідчення особи. Раптово обидва охоронці впали. Ільза швидко озирнулась, потім поспішила до бункера.
  
  Джулія вирвалася з тіні і послідувала за нею. Застигле вираження на обличчях охоронців вказувало на нервово-паралітичний газ, швидше за все, за звичайного пульверизатора. Джулі поспішила, крадучись за нею з тіні до тіні. Вона побачила, як Ільза спускається по залізній драбині, яка займається спіраллю огибала бункер. Джулі підійшла до краю і подивилася вниз. З підлоги, у шістдесяти футів нижче, кругла стіна навколо полірованого металу височіла, як гігантський гарматний мозку. Вона дивилася, як Ільза спускається по сходах, повільно кружляючи навколо великою блискучою хромованою ракети, що покоїться на тупому конусі навколо сталевих балок. У підстави ракети Ільза переступила через перила, обережно пройшла по вузькому містку лісів, відкрила маленьку дверцята і зникла в самій ракеті.
  
  Джулі зняла балетні тапочки і швидко спустилася по гвинтових сходах. Не було часу звернутися за допомогою. Вона була впевнена, що в цій пухкою сумці у Ильзи були інструменти, і по тому, як швидко і впевнено вона рухалася, було очевидно, що вона точно знала, що робить. Кілька ударів викруткою тут, трохи там — і Бог знає, що вона може зробити з системою управління VII.
  
  Джулі знадобилося близько п'яти хвилина, щоб відкрити двері в ракеті. На одне жахливе мить вона злякалася, що Ільза замкнула її зсередини;... Перше, що побачила Юлія, коли двері відчинилися, була сумочка. Він лежати напіввідчиненої на гладкому хромованому підлозі, а навколо нього валялися якісь точні інструменти. Ільза сиділа на залізній драбині майже в шостий футах над нею, розплутуючи заплутану зв'язку проводів. Можливо система оповіщення. У відвертій чорній сукні, яке було на ній, не було кишень, так що Джулі не довелося турбуватися про нервово-паралітичній отравляющем речовині. Ймовірно, він все ще був у сумочці.
  
  Ільза мало не впала зі сходів, коли для Джулі зачинилися двері. 'Хто ти?' вигукнула вона. "Що ти тут робиш? Немає доступу стороннім особам.
  
  — Спускайся, люба, — лагідно сказала Джулія, відкинути сумку в бік. «Гра закінчена, як говориться».
  
  Ільза спустилася - але не так, як очікувалося. Її спідниця здулася навколо стегон, коли вона зістрибнула і приземлилася на босі ноги, як кішка. Ee хитрі, гострі очі метнулися вбік, щоб виміряти відстань до сумочки, а руки стиснулися в кігті. Вона справляла враження стрибаючою пантери. Замість цього її ногу вистрілила, потрапивши Джулі щиро в житті. Коли вона спіткнулася, Ільза послідувала за нею і вдарив Джулія на високий, змусивши ee заскользить по гладкому хрому.
  
  Джулі, отетеріла на мить, похитала головою. Вона побачила, як пару Ільзи метнулася до її обличчя, схопила її за гомілку і вчепилася зубами в підйом стопи. Ільза закричала, спробувала вирватися. Пізно. Джулія стала на одне кожному племені, як і раніше тримаючи ногу в руках. Вона штовхнула його, і інша засадах Ільзи відірвалася від землі, і вона впала на весь свій зріст.
  
  Її руки потягнулися до сумки. Джулія стрибнула на нах, дряпала і смикала. Рука Ільзи підвелася, схопила плаття Джулі і розірвала його по шву. Ee пальці зачепилися за ліфчик, потягнулися, і соковита груди Джулі здулася. Мета Ільзи рвонулася вперед з оскаленными зубами. Джулі закричала, коли вона встромила зуби ей в груди. Вона відсахнулася назад, намагаючись захистити себе і Ільза насилу піднялася на ноги, її власна груди вирвалася навколо рваного сукні. Тепер вони обидва стояли, обережно повертаючись один до одного. Родзинка в ракеті був сильним, і Ільза зірвала залишки сукні з тіла, кинула ганчірки на підлогу і вибралася назовні. Джулія зробила те ж саме, тому що сукня сковувало її руху. Вони продовжували кружляти навколо іншого іншого, Ільза намагалася наблизитися до сумочки. Обидві дівчини важко дихали, ih груди здіймалися й опускалися, а ну красиві оголені тіла були покриті шаром банк.
  
  Раптом Ільза напала, зчепивши руки. Ліва засадах Джулія вилетіла в лютому ударі карате, який був, як постріл пістолета. Ільза скрикнула, схопилася за життя і впала на коліна. Її руки піднялися, щоб захистити обличчя, але занадто пізно. Жюлі вже осідлала її, притиснувши до спини, і її довгі витончені пальці дряпали обличчя й груди Ільзи.
  
  БЕНГ! вхідні двері раптово відчинилися за її спиною. Джулі повернулася, щоб сказати: «Ну, пора б мені допомогти», але слова завмерли у нах у роті.
  
  Жовтувате східне розташування очей над кисневою маскою було безпомилковим, як і мова, що виходить за нагрудного мікрофона. 'Loy gie, cow ar lar! Швидше, хапай ih! Дві фігури в масках і чорних водолазних костюмах стрибнули у двері, тягнучи за собою закривавлені оголені тіла Джулії і Ільзи. З'явилися нові фігури в чорних гумових костюмах, з інструментами в руках. Вони піднялися по сходах, і зашипіла ацетиленовий пальник. Лунали різкі накази, звук обертових ключів та викруток. Посипалися іскри. Ільза сиділа, її очі дивилися в бік Джулії. "Залиште її тут!" — прошипіла вона на китайському. "Нехай ee підірвуть разом ракетою!"
  
  — Я дізнаюся ee! — прохрипів нагрудний мікрофон. «Я бачив ee у Пекіні менше трьох тижнів тому».
  
  Джулі зігнулась, дивлячись на косі очі над маскою. Без сумніву, це був Джо Ло-цзин навколо П'ятого Управління, Військова контррозвідка. "Ма ма!" — прошипіла вона. Це був отруйний епітет ненависті і презирства, який нас один китаєць ніколи не зможе пробачити.
  
  Очі над маскою стали жорсткими. «Ні, вона піде з нами», — прохрипів нагрудний мікрофон. «Є більш цікаві способи померти, ніж під час вибуху».
  
  — Але це значить, що ми повинні залишити кого-то ще, — запротестувала Ільза.
  
  Раптово в повітрі просвистів ніж, який встромився в чорний гумовий костюм. Технік впав на коліна, чим боляче, намацуючи на спині те, що його мучило. Чоловік не міг дотягнутися до ножа, зітхнув і впав обличчям вниз. «Візьми його кисневу маску. Віддай дівчину.
  
  Четверо чоловіків, що несуть електронний мозок ракети, обережно переступили через труп і, хрипя, наказуючи один одному, позадкували до дня.
  
  Поки Джулі вели по позиціях залишилися щаблях драбини, вона побачила диверсійну групу, швидко протягивающую дроти між вибуховими речовинами, стратегічно розташованими навколо бункера. Вона також побачила знебарвлений цинку у підстави бункера і велику зяючу діру, пропалену в nen ацетиленовыми пальниками. Метал все ще світився, і обпікав її босі ноги, коли ей доводилося ходити по йому. Потім фігури в масках потягли вниз, в смердючі надра землі...
  
  
  Нік озирнувся і побачив, що сталеві двері на вході в тунель ковзає, замикаючи его і його робочу групу з 24 осіб у тюремному блоці. Тим часом з іншого боку підійшла ланцюжок охоронців з автоматами напоготові. Але Нік не опустив свій автомат, як наказав Юда. У вузькому тунелі у нього була перевага. Вороги наближалися по двоє, а це означало, що тільки двоє передніх могли стріляти, не зачепивши інших.
  
  Ревматизму N3 був для них надто швидким. Голос Іуди все ще абсурдно в його навушниках, коли він натискав на курок. Пістолет-кулемет заплясал і застрибав в його руках, як живий. Перші два часових були відкинуті назад... Вони впали на інших, порушивши ih лад. Нік націлив автомат на стельові світильники. Вони вибухнули в темряві, так що силуети часових виділялися на тлі світ тюремного блоку позаду них.
  
  'Ключі!' — пролунав у навушниках голос Бейкера. N3 зірвав ih з пояса і простягнув йому. Тепер пролунав голос Іуди. — Це тобі не допоможе, N3. Опусти зброю. Голос Бейкера вивищився над голосом Іуди, заглушаючи его. "Стріляйте в монітор!" вигукнув він. — Он там, у кутку, над твоєю головою! Нік прицілився в це місце і натиснув на курок. Голос Іуди перетворився в криве каркання, яке було різко перервано другим залпом.
  
  Пара часових перестрибнула через своїх полеглих товаришів, і навколо ih зброї вирвалося полум'я. Нік впав на землю, стріляючи, коли кулі просвистіли у нього в вухах. Перший часовий схопився за шию і повільно крутнувся навколо себе. Почала другий, вражений в житті, зігнувся вдвоє. Відлуння стрільби повільно рознеслося по тунелю. Тепер Нік побачив людей, проносившихся mimmo нього і прямували до вартовим. Він подивився через плече. Бейкер швидко пройшов mimmo черги, знявши наручники і простягнувши ланцюг. "Залишився тільки один монітор!" — його голос зірвався в навушниках Ніка. — У самій тюремній цифрові камери. Але хлопці там знають, як з цим впоратися!
  
  Першого по настали водолазів підкосили постріли. Але людина позаду нього добіг до першого мертвого вартового, вихопив автомат і відкрив вогонь у відповідь. Водолази позаду нього теж кожен схопив зброю. У лічені секунди вся колона охоронців була знищена ціною всього двох водолазів. Тепер вони увірвалися в тюремний блок, і Нік почав звільняти інших ув'язнених. Всі робочі бригади були на місці. Це означало, що разом ih було близько сотні людей. Але що вони при цьому виграли? Вони були замкнені в тюремному блоці.
  
  — Але ненадовго, — відрізав N3. 'У мене є думка.'
  
  
  Важка, не зовсім людська рука потягнулася до ряду різнокольорових стрілок і важелів. Механічний палець, повільно потягнувся, а потім раптово приземлився на маленьку червону кнопку в нижній частині панелі. У головній диспетчерській не було нам звук, але двоє чоловіків всередині приємно посміхнулися при думці про вибух, який, як вони тепер знали, розірвав шахту на мисі Сейбл на шматки.
  
  -- А це, -- сказав Юда із задоволенням, - це було воно.
  
  Він дивився через скло на електронний мозок ракети AROS, яку тепер обережно виносили навколо підземного підйомника четверо охоронців.
  
  Доктор Карл Оркф повернувся до Юди й спитав по-німецьки: «Що зараз відбувається в тюремних блоках?»
  
  Примарна, пришита посмішка скривилася в гримасу відрази. «Ба! Хто знає? сказав тонкий голос. «Вони вимкнули монітори. Але зараз немає часу турбуватися про них. Вони замкнені, а у нас багато дель. Подзвони Бранду і дізнайся, чи закінчив він приготувань у підводному човні. Ми не можемо втрачати нам секунди.
  
  — А дві жінки? — запитав Оркф, вказуючи на Ильзу і Джулі, які стояли середовищ охоронців у чорних костюмах, під диспетчерської.
  
  — Приберіть ih обох! — відрізав Юда. — Ільзе потрібно повернутися на свій пост нагорі. Нас не може не турбувати цей божевільний Атчинсон в останню хвилину. Що до іншого, то робіть з нею, що хочете.
  
  Оркф взяв мікрофон і віддав наказ. Ільза Лаутенбах кивнула і підійшла до ряду ліфтів. Двоє охоронців, утримуючи Джулію, пішли за нею в один навколо ліфтів, і день закрилися.
  
  Професор Брандт повідомив, що все готово. Через кілька миттєвостей він виринув через люк підводного човна. Два охоронці допомогли йому було подолати здіймається сталевий trap. Він виглядав блідим і стурбованим, і, незважаючи на ih допомогу і тростину, рухався з великою працею. "Несіть це!" наказав Юда. 'Час йде.'
  
  Коли Бранд повернувся в рубку, Юда потягнув за важіль, і морська вода ринула в простір, де лежати підводний човен. Вона хлюпалася про скляні стіни великими зеленими хвилями. Коли вода повністю накрила підводний човен, Юда натиснув кнопку, і сталева оновлення відвалилася від підводного човна. — Команда водолазів готова? — гаркнув він. «Команда водолазів готовий, сер », — відповіла на китайській мові група з сорока чоловік в масках, ластах і кисневих масках, що стояли перед рубкою управління.
  
  - Ракетна частина готова?
  
  «Водонепроникна і готовий, сер », — протрещал навколо динаміків ревматизму.
  
  — Відмінно, візьміть частину у відсіку , — відрізав Юда. Він повернувся до Бранду. «Яке зараз тиск?»
  
  — П'ятнадцять фунтів на квадратний дюйм, — слабким, тремтячим голосом відповів Бренд. «Дорівнює тиску плаття зовні».
  
  'Добре. Ми відкриємо люк, — сказав Юда. Его когтеобразные пальці щільно зімкнулися навколо важеля і потягнули його себе. Великий сталевий екран в кінці приміщення повільно відкрився, і номери хитних риб зупинилися, щоб щорічно по всьому темних океанічних глибин на сталеву рибу, які тепер виходила щоб приєднатися до них.
  
  Юда нахилився до свого мікрофону і потягнув за важіль. «Ви слухаєте мене, капітан Лінь Цоэ?» — гаркнув він, дивлячись на один з екранів монітора. Він ожив і nen з'явилося китайське обличчя в кепці і светрі. «Я ось чекаю зустрінуть ваших розпоряджень, сер », — пішов ревматизму на мандаринському діалекті китайської мови.
  
  — Відвези човен на морське дно, — наказав Юда. «Відкрий передній люк і наповни ракетну трубу». Він спостерігав, як команда водолазів чекала в скляній компресійної цифрові камери, поки вода повільно піднімалася над ih головами. « Відсіку з деталлю вже в шляху».
  
  
  Нік Картер дико вилаявся. «У них електронний мозок ПХО! — прогарчав він, зіткнувшись з командою нирців "КШГТЯ" разлетевшизся навколо підводних саней з батарейним живленням . Ih маски виблискували, і вони плескали плавниками, випливаючи по компресійної камери в ідеальному строю в темний океан.
  
  Він з важким серцем вимкнув монітор, я знаю, що той факт, що "КІГОТЬ" добився того, що у нього була ця частина, і це означало дві речі: Джулі повинна була бути убита, а зброї на мисі Сейбл підірвана. Ми звернулися до Джиму Бейкеру і 22 іншим дайверам, який стояв з ним в гідрокостюмах і масках у компресійної цифрові камери вакуумної труби. — Звідси є прямий вихід до моря? — запитав він напружено. — Який ви могли б використовувати, коли прокладали трубу з Пелигро до Соболя?
  
  Бейкер призупинено. — Тиск, повинно бути, жахливе, — задумливо сказав він, — але ми можемо підірвати вихід. У нас багато вантажу, — сказав він, вказуючи на вартове приміщення охоронців. «І її знаю найслабше місце у компресійної цифрові камери. Там, де ми виявили вхідні двері, якою користувалися.
  
  — Що ж, ми вже тут, — сказав Нік. «Давайте зробимо все, що в наших силах».
  
  Вибратися навколо тюремного блоку було відносно легко. Ніки вже була у формі часового; так що потрібно було тільки змусити Бейкера та інших одягти однострій і кисневі маски вбитих вартових, а потім пройти до сталевий день, яка займається ih замикала. Нік вдарив по ній стовбуром свого автомата, кричачи на ідеальному мандаринському: «Відкривайте, товариші. Ми вбили тут цю імперіалістичну сволота. Визначити, до нас з тілами. Охоронці в компресійної цифрові камери вакуумної труби негайно відкрили двері — і загинули під градом куль. Наступна проблема полягала в тому, що не вистачило гідрокостюмів і масок на всіх. Бейкер знайшов рішення. Надіслати понад 70 ув'язнених, яких вони звільнився, відкрито на поверхню Пелигро через вентиляційні труби і люк, що веде на віллу Атчинсона. Нагорі було всього кілька охоронців, і люди змогли підготувати судна на підводних крилах і всі інші плавучі засоби для спільного відступу.
  
  Тепер, поки Бейкер готував заряди вибухівки, Нік роздав усім ножі, ласти і гарпунні рушниці навколо вартового приміщення зі словами: «Пам'ятайте, хлопці, якщо це справа вибухне, нас швидко рознесе в різні боки, і все відразу зберемося, сподіваюся." . Нам потрібно кілька секунд, щоб зорієнтуватися. Спочатку шукайте підводний човен. Я думаю, сани вже в дорозі. Намір полягає в тому, щоб взяти сани з приладом і підняти ih наверх, щоб завантажити одіна за катерова на підводних крилах і швидко, як блискавка поплисти. Не затримуватися нам для чого іншого, наприклад, для особистої переїхав охоронцям, — багатозначно додав він. — У нас немає на це часу.
  
  
  
  
  
  Глава 17
  
  
  
  Це було схоже на те, як якщо б вас кинули в космос на гумовому м'ячі.
  
  Товста повітряна подушка, в яку вони були загорнуті, кілька захистила ih від вибуху, а тонни морської води, що увірвалися в зяючу діру на місці вхідних день, підняли ih і винесли в море, викинувши на поверхню зі страшною швидкістю. . Коли він розірвався на частини , повітряна куля пронісся mimmo них, ударившись про вируючу поверхню з ударом бомби.
  
  Нік відчув, як його кидає в & nb, як дзигу. У нього була колючий біль у вухах. Він ляснув ластами, щоб уповільнити темп і отримати декомпресію. Для його спиною через промінь сріблястих бульбашок злетіла дюжина людей. Були також деякі, які вже пливли назад до морського дна в безпомилково впізнаваних позах смерті. Нік відчув дотик до свого плеча. Це був Джим Бейкер , вказуючи на свої вуха. Система зв'язку була зруйнована вибухом. Бейкер вказав на сутінки. Нік побачив сріблястий силует підводного човна на морському дні і віяло нирців в чорних костюмах, пливуть до неї на санях . Він побачив, що між балонами з киснем вони несли великі балони — балони зі стисненим повітрям.
  
  Тому вони мали вдвічі більшу швидкість, ніж його власна група. Однак це компенсувалося тим, що оленка ih компонента ракетного уповільнював ih сани з батарейним живленням . N3 усміхнувся. Ці повітряні скафандри дуже підходили его людям, щоб розрізняти друзів і ворогів!
  
  Рука Ніка висунулася вперед, сигналізуючи про атаку. У складі водолазної команди "КІГТЯ", він побачив гвинтівки С02, прив'язані до ih поясів, і додаткові списи-гарпуни, прив'язані до ih ніг. Маска капітана піднялася, він ih побачив. У них була перевага в тому, що вони підтримували радіозв'язок одного з одним. Але група Ніка омела більшу перевагу, так як знаходилася над ними й позаду них, з поверхневим сяйвом раннього ранку в очі супротивника.
  
  Нік кинувся вперед, його меч із синьої сталі стирчав перед ним, як спис. Він вдарив найближчого супротивника в стегно і метнув його в людини поруч з ним. Нік завдав удар, рухаючи ножем вперед і назад. Чоловік упустив гвинтівку С02, коли навколо рани закипіла кров. Він зігнувся, і вода потрапила по краях его мундштука в рот. Нік вивільнив лезо і поплив вперед середовищ скажено літаючих фігур. Праворуч від себе він побачив, як Бейкер боровся з одягненої в чорне фігурою і зірвав з нах маску. Над ним ліворуч кілька его водолазів вели смертельну сутичку з бійцями "КІГТЯ". Малюнок в руховому костюмі впала перед Ніком, коли він вчепився в його обличчя, так як скло маски його було розбите, а його обличчя було жахливо спотворене.
  
  N3 озирнувся і побачив сани з дорогоцінним вантажем, загорнутим в гуму. Його охороняли двоє бійців "КІГТЯ" з гвинтівками С02 напоготові. Нік уперся ногами в шматок корала і рушив уперед. Потік бульбашок вирвався за однією з гвинтівок, і спис врізалося в гуму , прикривала його плече. Він відчув біль і щось мокре, що може бути водою або кров'ю. Він ухилився від початку другої спалаху металу і натиснув на курок свого пістолета. Спис вдарило найближчого охоронця в шию, і він зробив повільне сальто назад, перекинувся і, слабо відштовхнувшись, опустився на морське дно, з його горла валив чорний дим.
  
  Інший охоронець тепер кинувся на нього. Приклад гвинтівки С02 врізався Ніку в голову, і він на мить онімів. Тепер чоловік смикав його мундштук і продовжував стукати ліктем по масці Ніка, намагаючись зламати її. Хьюго прослизнув у вільну руку N3. Він тицьнув його в жовтий квадрат шкури над гумовим костюмом. Обличчя чоловіка під маскою жахливо скривилось і він відлетів від Ніка, брыкаясь ногою в серії скажених сальто, як знавіснілий літак. Чорний дим валив з глибокої рани під вухом.
  
  Нік повернувся до саней . Він бачив, що у Бейкера і шостий інших нирців вони вже є, і вони відправляють її на поверхню. Бейкер повернувся, великим і вказівним пальцями показав йому було добре. N3 озирнувся. Тут і там чорні фігури повільно опускалися на морське дно в суміші копій, шматків чорної гуми, двигун і гвинтівок С02. Він вже міг бачити великі сірі боки акул, кружляючих між ними, з плавниками, які тремтіли при вигляді такої кількості крові.
  
  Пора було зникати! Він рушив вгору, слідуючи за іншими смутними фігурами крізь молочну метушню, залишену битвою. Нік востаннє глянув вниз, коли він завис в двадцяти футах від поверхні , тупцюючи на місці, чекаючи, коли припиниться декомпресійна біль у вухах. Субмарина все ще лежали середовищ коралових брил на піщаному дні, здавалося б, мертва річ. N3 похмуро посміхнувся. Він би все віддав, щоб почути повідомлення, що мелькають зараз між капітаном і Іудою!
  
  Потім Нік повернувся і пробив сім метрів води. Коли його мета спливла на поверхню, він зняв мундштук і маску і глибоко вдихнув благодатний запашний повітря...
  
  У нього не так багато часу, щоб насолодитися цим. Кулі вже падали у воду, розкидаючи на всі боки фонтани. "У них є тут одне по всій суден на підводних крилах!" — закричав Бейкер . Він і його люди витягли мозок ракети, санчата і все інше на борт очікує судна на підводних крилах. Нік поплив до них довгими лютими гребками. Він озирнувся і побачив величезного срібного коника, який мчав на пристань, навколо кулеметів в носовій палубі виривалися язики полум'я.
  
  'Швидко!' вигукнув він. "Візьміть безоткатный кулемет на корму!"
  
  Піднявшись на борт, він побачив, як А. K. Атчинсону і Квадроцикли Кейн допомагають піднятися на борт сусіднього катери на підводних крилах. «Слухай, — крикнув він Бейкеру крізь гавкіт 57-мм кулемета , — витягни цих двох звідси на іншому катері Її прикрию тебе звідси. Бейкер закричав: «Ці виродки навіть не дочекалися нас. Їм належить усе, що плаває — двомісні підводні човни, підводні сани . Вони не знають, як керувати цими катерами на підводних крилах, в іншому випадку вони б узяли і ін. Виродки!
  
  "Ви не можете звинувачувати ih!" — крикнув Нік. "Ей, стережись віддачі цієї штуки!" — додав він, бо Бейкер закинув автомат собі на плече, і порох вирвався навколо збиралися всього в декількох дюймах від його особи.
  
  «Не хвилюйтеся, — посміхнувся Бейкер , — я працював з однією навколо таких штук в Чунгсжоне в Кореї».
  
  Потім прямого попадання в носову частину ворожого корабля на підводних крилах полум'я і уламки злетіли вгору, як гриби. Корабель вильнув з ревучим двигунами. — Хороша робота, приятель , — сказав Нік. — Але вони повертаються з підкріпленням. Коли її досліджував цей острів, його побачив цілу базу цих човнів на іншій стороні. Слухай!' Він підняв великий палець. Здалеку доносився рев двигунів на іншій стороні мису. 'Забирайся!' — вигукнув Нік. — Її один візьмуся за ракетну частину. Я не хочу нікого зі мною. Це дуже небезпечно.'
  
  «Добре, приятель», — сказав Бейкер , потискуючи Ніку руку. Він скочив на палубу іншого катери. 'Удачі. Може, її зможу ih від тебе трохи відволікти.
  
  — Якщо зможеш, добре, — сказав Нік. «Подякуй Львів Каїн від мого імені, — крикнув він, коли під'їхав інший корабель на підводних крилах, — і скажи, ей, може бути, в наступний раз». Бейкер посміхнувся і помахав. А потім він зник, а корабель піднявся бур власної піни, як величезний птах.
  
  Нік підійшов до рубки катери і швидко ознайомився з величезною приладовою панеллю, повної кнопок і важелів. На приладовій дошці був навіть телеекран — напевно монітор, який спілкувався з Іудою. Це був час. Він потягнув важіль з написом ЗАПУСТІТЬ ОБИДВА ДВИГУНА. Могутні машини з ревінням ожили. Раптом він почув голоси, кричущі крізь шум. Він обернувся. Дві фігури пробігли по порту бар. Він упізнав одного з водолазів Бейкера; інша, у якої голі плечі завернули в ковдру, була... .. 'Ингра!' — закричав Нік і побіг на корму.
  
  -- Її, знайшов її там, в будинок, -- вигукнув нирець. «Вона ходила абсолютно приголомшена. Схоже, вони її перебили.
  
  Погляд Ніка впав на плями крові на ковдрі, на зловісні червоні мітки на її шиї і особі, порожній, втрачений погляд її очей. "Ці брудні покидьки!" — гаркнув він , піднімаючи її на борт. 'Швидко!' — крикнув він водолазу, тому що наближаються катери були вже близько. 'В укриття!' — вигукнув він, коли почали стріляти. Він кинувся на палубу і потягнув за собою Ингру. Свист куль розсікав повітря над головою. Він почув, як позаду нього впав важкий предмет, і обернувся. Дайвер згорнувся клубком на палубі, его чорний гідрокостюм був у крові, його обличчя було прострілено.
  
  Але два катери на підводних крилах не зменшували швидкості. Вони промчали mimmo, і Нік побачив, як екіпажі внесли кулемети в носовій палубі в бік судна Бейкера. Він чекав, поки ih двигуни загули десь далеко. Потім він скочив на ноги й подивився на дайвера. Мертвий. Нік кинув його за борт і відв'язав мотузку.
  
  Через кілька миттєвостей вони ковзнули по поверхні води до Великої Сосни, і вперше за багато годин Нік розслабився. Він закурив цигарку і простягнув її Ингре. Вона з вдячністю прийняла її, зробила короткі нервові вдихи, я стою поруч з ним і заглянула у вікно рульової рубки. — Я справді думав, що ти там, люба, — сказав Нік, відкидаючи вільною рукою кілька пасом її густих світлого волосся. «Коли повернувся її і побачили, що човни немає... Як же вони її знайшли? На літаку?
  
  Раптово вона опинилася в його руках, її грудей притиснулися до його грудей, ковдру злетіло з її плечей. "О боже, це було так жахливо!" — видихнула вона. — Не змушуй мене думати про це! Поцілуй мене!'
  
  «Хороша ідея», — подумав Нік, відчуваючи тепло від дотику до її твердою, гладенькою наготі. Він притягнув її до себе. Все її тіло изогнулось, і потерлось про його , поки він цілував її. Він відчув, як її руки ковзнули по його стегнах і розстебнули блискавку гумового костюма. Ee руки повернули його до життя. Він на мить відсмикнув рот, щоб спробувати керувати, і побачив, як її рука рушила до важеля, що дозволяє кораблю продовжити автоматичне управління. «Ми це заслуговують», — тихо сказала вона, і Нік подумав: «Боже мій, це ще м'яко сказано ! »
  
  Він сильніше притиснувся своїм ротом до її губ, відчув її губи, її мову, облизывающий его і притискається до его, наче серцебиття і вібрації, що протікають між ними. Солодке почуття, досвід, за ним! — подумав він з подивом, і в ту ж хвилину відчув, як волосся на його потилиці раптом стає дибки. Те, як вона цілувала його, що вона робила з ним губами і пальцями — це була не Ингра!
  
  Це була Ільза!
  
  Його пальці вп'ялися ей в горло. Він почув стукіт ножа по палубі позаду себе, побачив отруйну ненависть, струмує в великих блакитних очах. Він скинув її і подивився вниз. Це був великий акулячий ніж з синьою ручкою і восьмидюймовым лезом. Повинно бути, вона весь цей час ховала його під ковдрою! Він стрибнув на нах і вдарив її по обличчю зліва і справа.
  
  Він запитав. — Де Ингра?
  
  'Мертва!' — прошипіла вона. «І ти теж будеш мертвий, N3! Так, його знаю, хто ти, її знала це з самого початку. Це ти вбив мого батька під час вибуху в Зовнішній Монголії два роки тому. Тоді її присягнулася помститися, і в тому плані, що ми з Іудою придумали, чудово те, що моя помста тобі так ідеально вписується в загальну картину. Її, знав, що ти кращий агент АХ. Її знала, що вони пришлють тебе сюди, якщо дізнаються, що відбувається. Цей дурний агент ЦРУ був убитий тільки для того, щоб змусити надіслати вас сюди швидше. Моя сестра розповіла йому було занадто багато, і вона готель сказати ему більше. Маленька ідіотка дозволила своєму патріотизму взяти верх над страхом за безпеку батька, тому вона просто зникла з місця події, потім того, як прийняла ліки, і я зайняла її місце, поки не прийшов час відвезти її на мис Сейбл.
  
  — Ти неправильно граєш цю сцену, — прогарчав Нік. — Не будь такий торжествуючої. Ти мій голос, пам'ятати про це?
  
  — Ви так думали? — відрізала вона. «Включити монітор».
  
  Нік на мить завагався.
  
  — Це те, чого ти боїшся, чи не так? Боюся, що те, що ти побачиш , змусить тебе повернутися.
  
  Нік включив пристрій. На порожньому, залатанном людини, що з'явилося на екрані, висіла крива торжествуюча посмішка. — У тебе немає вибору, N3, — сказав Юда. «Ви повинні повернути компонент ракети, в іншому випадку ми віддамо вашу помічницю докторові Орпу». Камера перемістилася на Джулі Берон. Вона була прив'язана до столу. Поруч з нею доктор Оркф перевіряв свої хірургічні інструменти. «Це буде перша операція доктора Орфа без анестезії з часів Маутхаузена», — радів Юда.
  
  
  
  Глава 18
  
  
  
  «Мій Готт! Ви з ними?
  
  Навколо гучномовця тремтів голос професора Бренду.
  
  Він сидів поруч з Іудою в диспетчерській, дивлячись через товсте скло на Ильзу Лаутенбах, яка займається тільки що вийшла з підйомника, і її ніж, приставлений до горла Ніка. Картер стримався.
  
  N3 не рухав головою, але його очі бігали туди-сюди, швидко оцінюючи ситуацію. Джулі лежали на операційному столі метрах в семи від підйомника. Перед нею стояв Оркф, его лиса мета світилася від передчуття, у правій руці він тримав ланцет. На ряді моніторів в диспетчерській Нік побачив водолазів "КІГТЯ" які вивантажили ракетну частину навколо катери і включили мотор підводних саней . На іншому екрані він побачив водолазів, що виходять за затопленого переднього люк атомного підводного човна, в очікуванні дорогоцінного вантажу зверху.
  
  Він бачив все це одним оком — його думки були зайняті тим, що тільки що сказав Бранд. Старий професор прийняв Ильзу за її сестру-близнюка! Нік одразу побачив свій шанс і скористався ним.
  
  "Це не Ингра, професор!" — вигукнув він, молячись, щоб його голос був почутий в диспетчерській. — Це Ільза Лаутенбах, ee сестра. Ви пам'ятаєте її, чи не так, професоре? Ви усиновили її сестру, коли думали, що Ільза мертва.
  
  Його почули. Бранд підняв голову, і навколо гучномовця долинув його слабкий, тремтячий голос. — Так, її ніколи не говорив про це Ингре, — сказав він повільно, майже мрійливо. «Я не хотів, щоб гей сказали, що вона дочка божевільного начебто Лаутенбаха. Її виростив її, як власну дитину. Підроблене свідоцтво про народження було легко дістати на чорному ринку — офіційні записи були знищені під час війни. Але де тепер мій Ингра?
  
  Думки Ніка літав. Веб-причина, по якій Бренд-працював на "КІГОТЬ", тепер пропала, він працював на них, щоб захистити Ингру. Там, де промивання мізків не спрацювало, допомогла прихильність до дочки. Правда буде хвора, але, як вони говорили, правда визволить вас. "Вона мертва, професор," вигукнув він. «Вони вбили її, коли більше не може її використовувати!»
  
  «Ингра... вбита. .. Старий розгойдувався вперед-назад в диспетчерській. Нік молився, щоб шоку не викликав у нього серцевий напад.
  
  — Оркф, заткни цього ідіота, — гаркнув Юда у гучномовець. Нік обернувся і побачив, що Оркф точно знає, як змусити його замовкнути. Юлія конвульсивно корчилася під шкіряними ремінцями, які пов'язували її, коли він повільно і обережно провів ланцетом по її голому животі, залишаючи тонку цівку крові, яскраво виблискуючу на білій шкірі. Нік інстинктивно напружив м'язи, готовий до стрибка на сім метрів до ланцету; ланцет тепер повільно наближався до однієї навколо повних красивих грудей Джулії.
  
  Кінчик акулячого ножа Ільзи розсміявся встромився йому в горло. «Ти помреш, перш ніж доберешся до нього», — зазначила вона.
  
  Рука Ніка стулила великий металевий кулька в кишені, натиснула і різко повернула його. "П'єр!" — крикнув він , побачивши впізнавання в очах Джулії. Потім вона зробила глибокий вдих, вдих, який врятував гей, життя. Тепер кулька випав навколо кишені его гумового костюма і відскочив на землю, де почав розповсюджувати свій смертоносний газ в просторі. Нік ухилився від кінчика ножа, обернувся — і побачив, що він уже зробив свою справу. Ільза повільно опустилася на землю, широко розкривши очі, і тримаючись за горло. Ніж з дзвоном випав навколо її руки. Куниці її очей покотилися. Оркф теж звалився на підлогу, стискаючи ланцет в кулаці.
  
  Лише Іуда і Бренд-залишилися цілими і неушкодженими в скляній диспетчерської. "Пуста трата часу, N3!" — клацнуло схоже на маску обличчя. Юда нахилився вперед, намацав ручку. Раптово важка палиця Атлантисе вдарила його в руці, і, перш ніж Юда встиг прийти в себе, Бранд простягнув руку mimmo нього і натиснув червону кнопку. Его великий палець залишився в ній, і Нік почув тремтячий голос за динаміку: «Не змушуй мене відпускати кнопку, Мартін. Ви знаєте, що буває, коли їй це зроблю все, включаючи підводний човен з ракетної частиною, злетить у небо!»
  
  Мартін! — подумав Нік, коли Хьюго швидко перерізав ремені, зв'язували Джулі. Він назвав його Мартін! Мартін Борман? Але думати про це було ніколи. Він допоміг Юлії піднятися і провів її до ліфта. Він вже збирався увійти, коли голос Атлантисе раптом прокричав через гучномовець: «Обережно! Він за тобою!'
  
  Нік розвернувся — якраз вчасно, щоб заблокувати опускається вниз руку з ланцетом. Особа Орфа було закрито кисневою маскою, а його голос тріщав по горлового мікрофона: «Я знаю все про газові бомби і йозі, інший мій. .. '
  
  Нік кинувся на нього долонею і повернувся , щоб натиснути кнопку, яка займається закриє день підйомника і підніме Джулію наверх, де вона знову зможе дихати. Він бачив по її обличчю, що вона не могла протриматися нам секунди довше.
  
  Як і він, зрозумів Нік тепер, коли Оркф знову наближався до нього з усією швидкістю, розсікаючи повітря ланцетом. N3 ухилився від леза і рвонув маску, намагаючись зірвати її. Сила Орфа вона вільно его. Він міг бути маленьким і струнким, але його м'язи були зроблені зі сталі. Оленка его летить тіла відкинув Ніка в ліфт. Его кожному племені висунувся вперед, і вжалось в кістлявий пах Орфа. Він задихнувся, випустив ланцет, але зумів перехопити Ніку горло затерплі пальцями. Нік поперхнувся, побачив перед очима червону серпанок. Він знав, що був відкинутий в сторону і потрапив в засідку цього маленького звіра, потім чого его гол сильно вдарилася об кам'яну підлогу.
  
  Нік відчув, як його спиною відчинилися двері ліфта, почув тремтячий голос Брнда через динамічні: «Швидше... ліфт ... тягніть його в ліфт... У мене немає сил... назавжди в терміновому натиснути кнопку». ... .відпусти...
  
  N3 дозволив своєму тілу повністю обмякнуть в момент. Потім він раптом підібгав коліна і iso усіх сил ударив його ногою. Оркф пролетів над його головою і приземлився в ліфті. Нік схопився і пірнув за ним. Він схопив витягнуту руку Орфа, люто копнув його правою ногою і вивернув захоплену руку так, що лікоть уперся в обличчя жахливо неприродним кутом. Оркф болісно задихнувся і впав під нищівним тиском. Нік повернувся і натиснув кнопку. День закрилися, і він відчув, як піднімається ліфт. Але голос Іуди, тепер вже навколо гучномовця в ліфті, продовжував переслідувати його.
  
  'Вогонь! Ідіот!' Голос закричав. 'Ви розумієте, що робите? Ваша дочка не померла! Він бреше! Вона в безпеці, клянусь!
  
  "... це не має великого значення", - відповів голос Бренду, дуже слабкий і втомлений. '... не має значення... назавжди було зробити це давним-давно... думав, що наука не має нічого спільного з політикою... помилився... ніколи не назавжди було співпрацювати тоді... не зараз. ..'
  
  "Вогонь, ідіот, ти помреш, як і я!" Голос кричав шалено. 'Для чого? Для чого?'
  
  А потім Нік вийшов через ліфта і витягнув Орфа через сліпучого, залиту сонцем пустку гибискусов, бугенвіллія і троянд, і більше не чув голосу. Під ним людини Орфа не було кисневої маски. Він благав про помилування. — Ти принципова людина, — пронизливо завив голос, і жаб'ячі очі выпучились від страху, ледь не вискочивши навколо лялькового особи. — Ви не можете мене вбити... будь ласка... благаю вас... видайте мене владі... справедливого суду...
  
  — А як Маутхаузен? — гаркнув N3 з Хьюго в руці. Він нікого не ненавидів в звичайному сенсі цього слова. Цього не можна було собі дозволити в його роботі. Але якщо б у Киллмастера була схильність до вбивства, це відносилося б до людей, які були залучені в нацистські концтабори. Оркф ахнув від прапора дозволу на виконання і боляче, коли Хьюго занурився в його сонну артерію. Його кров бризнула на квіти красивими неправильними візерунками, роблячи ih ще більш яскравими. †
  
  'Нік! Нік!'
  
  Це була Джулія. Він побачив її в кінці галявини, середовищ, високих пальм, і вона вказала на судно на підводних крилах, яке, подібно блискучому срібному його кузнечику, плавало у кромки води. Він побіг і по дорозі відчув, як всій території готелю тремтить під його ногами. Острів, здавалося, вибухнув десь всередині з жахливою силою, яка займається розірвала складати долар островів, посилаючи громоподібне луна над Флоріди затокою.
  
  
  Тепер Нік перебував у вируючій & nb, пробиваючись крізь ударні хвилі до очікуючому судна на підводних крилах. Він відчайдушно плив до нього, до протягнутим рук Джулії, дихаючи, коли міг. Його груди стиснулася від напруги, і він побачив небо крізь червону завісу. А потім він опинився на борту, і вони вирушили в дорогу. І його вразило те, що він був за кермом, його тіло все ще відгукувалося на цей спокійний внутрішній голос, який, як він знав, був рятівною йогою , практикованої адитой его сокровенного істоти.
  
  
  Юда був прав. Ингра не померла. Вона була на Біг-Пайн, фізично неушкоджена, але емоційно настільки збита з пантелику своїми переживаннями, гей, довелося б госпіталізуватися на кілька місяців. Різак з нею, мабуть, помітили з маленької «Цессны» «преподобного Бертрана». Він повідомив місцезнаходження човни-своєму спільникові на Великій Сосні. Вони швидко пливли на катері на підводних крилах, схопили її й підірвали його катерер за безоткатного кулемета. Потім цього Ингра була замкнена у підвалі пастора в Сеніор-Сіті.
  
  — Дивно, як ми його вистежили, — простягнув заступник Бьюлер по офісу шерифа округу Монро за келихом бурбону «Фишнете» за столиком з Ніком і Джулі. «Ми отримали повідомлення про те, що він говорив нісенітницю з кафедри. Парафіяни говорили, що він використовував правильні вирази, але, мабуть, не розумів, про що говорить. Так що ми пішли, щоб перевірити його. Незабаром ми знайшли труп цього Преподобного Бертрама. Побачивши, що його гра закінчена, хлопець спробував покінчити з собою, але ми дісталися до нього як раз вчасно. Під час боротьби его особа сповзло. Її серйозно, це була маска! Ну, він розповів красиву історію. Бьюлер ляснув себе по товстому стегну. «Я ніколи не відчував нічого подібного. Це було як після карнавалу. Маски були зняті зі всіх». І депутат назвав кількох людей, які були викриті — бармена в «Фишнете», кілька завсідників бару, кілька літніх людей Сеніор-Сіті, навіть міс Пібоді, директора туристичного бюро Лоуер-Кіз!
  
  « А потім містер Джонсон навколо казначейства пояснив мені, що це була китайська контрабандистська мережу, і сказав, що краще тримати цю історію при собі», — зітхнув заступник шерифа Бьюлер. Він похитав головою. «Найсумніший день у моєму житті. Але я не думаю, що мені все одно б хто-небудь довірив.
  
  Сер Джонсон - на самому делле новий глава ЦРУ в Майамі – підморгнув Ніку і сказав: «Так, її, подумав, що так буде краще».
  
  Нік подивився на годинник і сказав: «Нам з Джулією пора йти. Дякуємо за випивку, заступник. До речі, не могли б ви задовольнити мою цікавість в одному питанні?
  
  — Для estestvenno. В чому?...
  
  Великий Палець Ніка влаштувався під товстим підборіддям депутата і різко підвівся. "Ой!" – прогарчав Беулер. "Що, кравець візьми, це значить?" А потім посміхнувся. "Ах так, її зрозумів. Ні, це не маски, хоча іноді мені і хочеться нею бути.
  
  По дорозі до машини Джонсон сказав Ніку: «Ми ще не розповіли Ингре про професора Бранде, і її сестрі. Ми вирішили, що краще почекати кілька місяців. Він зробив паузу. 'Подивимося, що ще буде? Ах, так, Кара Кейн передає тобі привіт, і, може бути, в наступний раз». Нік усміхнувся, ухиляючись від Джулії. «І старий. А. K. Атчинсон відмінно справляється зі своїм завданням. Він вже погрожує подати в суд на уряд для руйнування його вілли.
  
  "Це нагадує мені про це," сказав Нік. — Ваші люди знайшли все, що можна знайти на Пелигро?
  
  «Так, частина ракети ФО була там. На даний момент це просто купа проводів і металу, але НАСА з часом зможе зібрати його заново. У всякому разі, вони її не отримали. Спасибі тобі, інший.
  
  Нік притримав дверцята низькою спортивної машини відкритою для Джулії і сель за кермо. — Спасибі, що позичив машину, — сказав Нік. «Я залишу її в Майамі».
  
  — Добре, — сказав Джонсон. — До речі, чому б вам не залишитися там на кілька днів у якості наших гостей? Один старий у Вашингтоні, з яким розмовляв, подумав, що вам не завадить ще трохи відпочити.
  
  Джулі притиснулася до Ніку. «Звичайно, можемо, — сказала вона, — але я ніколи не чула, щоб це називалося відпочинком». Нік усміхнувся. Він усе ще сміявся, коли через кілька хвилина вирулив на Закордонне шосе. Він був у чудовому настрої, і навіть придорожній знак, що свідчив СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО ВАШЕ ПЕРЕБУВАННЯ НА ВЕЛИКІЙ СОСНІ БУЛО ПРИЄМНИМ не міг зіпсувати настрій.
  
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  Ральф Бенсон зробив помилку, відкрито зв'язавшись зі своїми агентами. Він занадто довго був на цій роботі, і випивка, і слабкі нерви змусили його піти на ряд неймовірно дурних підприємства. Він був приречений на страту "КІГТЕМ"... Ніку Картеру наказано зайняти його місце. І, як жива мішень, на ім'я Ральф Бенсон, він йде на завдання. †
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  Операція "Голод"
  
  
  переклав Лев Шкловський в пам'ять про загиблого сина Антона
  
  
  Оригінальна назва: Operation Starvation
  
  
  
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  Великий літак переслідував адв = β на заході зі швидкістю понад 750 кілометрів на годину, помітно трясучись від переважаючого зустрічного вітру. В темній кабіні капітан Пітер Девентер сидів на лівому сидіння, крутив великими пальцями і дивився поверх вигнутого носа «Боїнга» на палаючий адв = β для розсіяними хмарами. Запанувала тиша, поки екіпаж вправно справлявся з рутиною поля. Потім машина завибрировала в місцевому глухому полі, і капітан Девентер заговорив з другим пілотом по-англійськи з легким голландським акцентом.
  
  — Коли Прествік повернеться на лінію, попроси кілька тисяч футів. Подивимося, чи зможемо ми вибратися навколо цього».
  
  — Ми тільки що підтвердили переклад в Гандер, сер, — сказав початку другий пілот. — Мені знову викликати Гандера?
  
  «Ніякого поспіху. Якщо ви зателефонуйте їм пізніше, все буде в порядку».
  
  Капітан знову подивився на адв = β.
  
  Машина була у відмінному стані. Він побачив здвоєні двигуни на лівому крилі, нерухомо висять у просторі, шедеври сучасного промислового дизайну. Капітан не був занадто сентиментальний, але думали, Boeing-707, его потужними обтічними двигунами за одним найкрасивіших об'єктів, створених руками людини.
  
  Він подумував про те, щоб вони принесли каву, але сьогодні бортпровідникам буде чим зайнятися. На цьому рейсі у них була майже повна машина. Делегати міжнародної наукової конференції. Політ почався в Парижі. Більшість пасажирів здійснили пересадку навколо Праги. Список пасажирів був сповнений азіатських імен з докторськими ступенями. Приблизно через п'ять годин капітан Девентер пристрій посадить ih в Нью-Йорку, де більшість вчених будуть пересаджені на літаки, що летять на захід.
  
  Капітан забув про каву, а його думки звернулися до війни і Голландської Ост-Індії. Він з любов'ю думав про яванской сім'ї, яка займається ризикувала стратою, приховуючи его, і з іншими почуттями думав про японців і жахливих місяцях потім його упіймання.
  
  Його роздуми були перервані. Сергій падав у темну кабіну. Девентер наполовину повернувся на стільці з роздратованим вигуком. Стюардеса знала, що потрібно його дозволу, щоб привести відвідувачів в кабіну, якими б важливими вони нам були. І ніколи такою групою.
  
  Капітан побачив, що почала другий пілот виглядав настільки ж роздратованим цим порушенням дисципліни. Потім, наче в мить між сном і неспанням, коли речі здаються нескінченними і не мають видимої причини, молоде вродливе обличчя другого пілота абсолютно змінилося, стало чимось червоним і потворним. Сам того не розуміючи, Девентер помітив, що його власна форма була червоною від крові, і що молодий початку другий пілот тепер мляво висить над штурвалом.
  
  Машина знову завибрировала, але продовжувала курс, керований автопілотом. Капітан Девентер зрозумів, що дивиться в стовбура великокаліберного пістолета, і помітив глушник. Чоловік з пістолетом був надзвичайно високим і ширококостным для азіата і дивно нагадував кіноактора Ентоні Куїнна. Чоловік говорив на чистому англійському, без фішка.
  
  'Дайте-но подумати. Як справи? Ах, так. Прошу дозволу увійти в кабіну. Чоловік розсміявся. — Права, звичайно. Будь ласка, не будьте настільки дурні, щоб використовувати радіо, mon capitaine, або ви будете мертві, як твоє початку другої льотчик тут.
  
  Капітан Девентер був хороброю людиною. Тим не менш, він подумав про те, щоб спробувати включити радіо, але знав, що це не допоможе. Крім того, хтось повинен був керувати машиною.
  
  Людина з пістолетом рушив до нього. Девентер відчув холодний коло стовбур у свого потилиці. Початку другої азіат виступив вперед і витягнув тіло другого пілота навколо кабіни. Потім високий чоловік підійшов до другого пилотскому крісла, не відводячи стовбура знаряддя від майстра. Девентер зазвичай міг розпізнати азіатів, але йому було важко кому походження цієї людини. Наприклад, те, як він був одягнений, було цікаво; в консервативному костюмі, сорочці і шовковій краватці, які були популярні в банківських і ділових колах Нью-Йорка. Все було не так.
  
  — Тепер слухай уважно, mon capitaine, — сказав чоловік. «Ви берете на себе керування машиною і дозволяєте гей пірнути настільки круто, наскільки, на вашу думку, можуть витримати крила. Ви знову выпрямляете її-наприклад, на висоті 1000 футів і відхиляєтеся від курсу на тридцять градусів.
  
  — Я цього не розумію, — сказав Девентер. Але він все зрозумів. Voni готелів, щоб машина летіла так низменному, щоб її не можна було відстежити.
  
  — Розуміння не обов'язково, — відрізав чоловік. «У разі, якщо ви відчуваєте спокусу діяти героїчно, її можу повідомити вам, що, хоча залишив їй вас і вашого навігаторі в живих, зі мною є люди, здатні взяти на себе ці обов'язки у разі раптового поразки. Але сич безневинних пасажирів повинен зізнатися, що у моїх людей немає досвіду роботи з Боїнгами.
  
  — А як щодо інших членів моєї команди? — запитав Денвер. «Померли і пішли у відставку в тому приміщенні, що ваше правління називає VIP-вітальні». Чоловік недбало розсміявся. «Але пасажири все ще живі, хоча й здивовані, зі зрозумілих причин. Її впевнений, що це міркування утримає вас від потоплення машини в Атлантиці». Він ліниво махнув пістолетом. — А тепер приступайте до роботи, mon capitaine. Девентер озирнувся через плече. Інший чоловік озирнувся бездонними латинськими очима. Кубинський пілот-найманець, здогадалися, Девентер.
  
  Велика срібна птиця, здавалося, знову здригнулася, а потім пірнула в укриття хмар.
  
  
  Весняний вечір осявало Париж. Свіжий вітерець з Сени доносив аромат рослин, що ростуть на полях Іль-де-Франс, і солодкий аромат бутонів, що розпустилися на деревах, на великих бульварах. Нік Картер зареєструвався в готелі, отримав вищу нагороду чеки слід зберігати Michelin. Він зареєструвався як Сем Хармон, міжнародний морський повірений у Чеві-Чейз, штат Меріленд. (Ему було не можна підписати контракт, як Killmaster of Washington або, як його більш офіційне позначення, N3). Нік затримався за вечерею в Фуке і розважався, спостерігаючи за вечірньою натовпом на Єлисейських полях. Нарешті він допив свою каву з коньяком, розплатився і пішов.
  
  Оскільки погода була дуже хорошою, а він був у відмінній фізичній формі, він вирішив прогулятись, а не брати таксі до офісу Об'єднаної преси і телеграфних служб. Там у нього буде телефонну розмову з якимось Хоуком у Вашингтоні. Потім, якщо у Хоука не буде нічого термінового, Нік відправиться до молодої леді, яка займається недавно працювала фотомоделлю в будинок високої моди, для якого тепер створювала одяг. Вони пішли б в театр. Потім перекусили в фешенебельному ресторані недалеко від Ле-Аль, і вони поговорили про старі добрі часи. І потім цього був хороший шанс, що...
  
  Нік так добре проводив час, що ледь помітив блискучий новий спортивний «Мерседес», скользивший поруч з ним, не відстаючи від його спортивної ходи. Він здогадався, що постоялець шукає місце для паркування в цій довгій безлюдній вулиці за жвавим проспектом.
  
  «Bonsoir, мсьє». сказала дівчина за кермом. Нік обернувся. Ставна дівчина з довгим волоссям спритно розвернула машину до тротуару і дати двигуну попрацювати майже безшумно. «Можу вас куди-небудь підкинути, мсьє? » — запитала вона по-англійськи з акцентом. — І тобі добрий вечір, — сказав Нік. 'Її боюся, немає. Бачиш, у мене призначена зустріч. Его рівні білі зуби блиснули в здивованою усмішці. Він з подивом подумав про ймовірної реакції свого боса Хоука, якщо він, Нік, не з'явиться, тому що піддався чарам однієї навколо сумно відомих паризьких «дівчат-таксі».
  
  Її красиве обличчя скривилось від розчарування.
  
  «Сьогодні, — сказала вона, — перший справжній весняний вечір. А навесні завжди так самотньо, тобі не здається? Потім, можливо, прийнявши мовчання Ніка за нерішучість, вона додала: «Це не так... дорого, як ви могли б подумати».
  
  Погляд Ніка зловили великі ясні очі дівчини в дорогому зимовому коричневому особи, високі аристократичні вилиці і блискучі біляве волосся, ниспадавшие на тверді оголені плечі. Йому прийшло в голову, що її модне плаття з вирізом на ліфі, що демонструє дві стиглі половинки дині жіночної краси, повинно бути, занадто дорого навіть для самої успішної таксистки. — Між іншим, месьє, ви tres gentil, дуже люб'язні. Її знаю, що з тобою було б дуже добре. За спеціальною ціною.
  
  Нік прийшов до висновку, що принадна, принадна посмішка гей, не йде. Тим не менш, велика кількість жінок між Вашингтоном і Нью-Йорком і з усього світу назад у Вашингтон погодилися б з тим, що стрункий, красивий і незрозумілий мсьє Картер дійсно був trés gentil , не кажу вже про багатьох інших речах. Недавні вбивчі дні тренувань призвели здоровенного чоловіка в чудову фізичну форму — стан, подібне боксеру-важкоатлету в ніч перед матчем за звання чемпіона. То ж сонце загорело Ніка так само сильно, як і вона.
  
  Він дивився на довгі засмаглі ноги, горду груди і аристократичне обличчя з деяким жалем. "Це було б дійсно приємним," сказав він. 'На жаль ...'
  
  Вона перервала його, і її голос раптово придбав різкі ноти і спа-повії.
  
  — Ходімо, ходімо, мсьє. П'ятдесят франків мені і десять франків за кімнату. Хороша ціна, чи не так?
  
  Нік почав щось підозрювати. На «Мерседес» не заплатили десятидоларовими цифрами. І з часом очі повії набувають певний вираз. Очі дівчини були дуже живими, дуже веселими. Нік посміхнувся добродушний.
  
  — Ні, дякую.
  
  Ee очі блиснули. — Ви дурні, мсьє. Tous vous anglais ... Вона занурилася в стаккато лютого французького і різко нахилилася вперед, щоб відпустити ручник, випадково натиснувши на гудок. Потім вона повернулася до нього і подивилася на нього з пекучим презирством.
  
  — Ви абсолютно впевнені, мсьє?
  
  Нік помахав. 'Можливо, в інший раз.'
  
  Кинувши останній гнівний погляд , вона від'їхала від тротуару, залишивши на вулиці дві товсті чорні смуги гуми. Потім вона зникла на довгій безлюдній вулиці.
  
  Нік задумливо подивився гей слідом. Ціна була сміховинно низькою. А про секретних агентів, які вірять у випадковість, незабаром кажуть, що вони «спізнюються».
  
  Не те щоб Нік не хотів погодитися, просто щоб щорічно, що він може витягти навколо цього. Ему б дуже хотілося дізнатися, хто вважає за потрібне піднести ему цю приманку. Може бути, Хок зможе сказати ему, що це було. Нік пропустив свій перший дзвінок цим ранком. Не в його вини, як це траплялося в минулому: коли відеофони показав зображення знайомого вашингтонського офісу, на екрані з'явилася секретарка Хока, щоб сказати, що Хоука там немає. Нік повинен був повернутися рівненської о 8:00 за місцевим часом, і в цей час Хоук повинен був зробити кілька важливих вказівок свого довіреній агенту.
  
  Згадавши про це, Нік продовжив свій шлях до Сіні. Він побачив під'їздив старий пошарпаний Citroen 2 CV, як раз в той момент, коли дівчина-швачка зникла. З нього вийшли четверо чоловіків у синіх я оплачував. Вони на мить задумався, а потім пішли пліч-о-пліч до Єлисейських полів — модні молоді люди, кожен з парасолькою або тростиною. Нік плавно відступив убік, пропускаючи ih. Нік не міг ih добре розгледіти, бо заходить сонце і яскраве відображення в річці були позаду них. Вони видалися багатими мешканцями Сходу. За його оцінкою, це були молоді співробітники посольства, торговельні представництва, які вирушили на вечірку. В той же час це шосте почуття, яке з'являється на початку кар'єри кожного успішного поліцейського і дорожить ним, як найціннішим надбанням, про щось говорила ему. Волосся на шиї почали палити. Він знову подивився на них.
  
  Вони розділилися, щоб пропустити його. Нік пройшов mimmo них, пробурмотів вибачення , і подумав, що стає занадто підозрілим, оскільки всюди шукає ворожих агентів. Але вони напали на нього.
  
  Двоє навколо них взяли його за руки, один підійшов спереду, четвертий ззаду. Оперативна, професійна робота. Ih мертвою хваткою на його руках була схожа на пару лещат, і вони використовували свій оленка і переваги, як професіонали. Сильні руки Ніка витягнулися вперед, коли нападники спробували загорнути ih ему на спину.
  
  Так, подумав він сердито. Я не знав її, але вона знала мене. Гнів через його безпечності спалахнув у свідомості его, біль в руках кинула помаранчеву серпанок на його очі. Людина перед ним не посміхався і не виглядав роздратованим. Він наблизився до Ніку зі смертельною швидкістю і концентрацією професійного спортсмена, і його бадьора палиця зламалася навпіл, оголивши довгий блискучий стилет. Він кинувся на Ніка нишком, з висхідним, выворачивающим життя, що пронизує легкі, різким випадом досвідченого вбивці.
  
  Коли він ударив його, Нік кинув свої двісті фунтів на чоловіків, які тримали його руки. Коли його пронизала осліплюючий біль, обидва его лікті піднялися і висунулися вперед з величезною силою, і він ударив людини зі стилетом відкрито в обличчя. Нік відчув пекучий біль у задній частині стегна. Нападник випростався, як людина, який на повній швидкості врізався в стіну, але Нік не встиг побачити, як він впав на землю. Він не збирався спокійно чекати рушив ззаду. Якщо б інший вбивця не вдарив на початку, побоюючись зачепити свого людини, йому було б не пощастило. У нього був тільки один шанс в цьому випадку.
  
  Нік прикинувся, що напав на одного навколо чоловіків, і, коли інший перемістив свій оленка тому, щоб утримати його, Нік полуобернулся і першим ударив його его плечем. Він відчув, як його зуби хитаються, а хрящ ламається, як зубочистка. Кров хлинула з його носа, як навколо нафтової свердловини. Потім у Ніка була вільна одна рука, і чоловік лежав на підлозі без свідомості.
  
  Всі вони були професіоналами. Вони билися мовчки. Не кричали, не лаялися. Витончені будинки навколо мовчки дивилися вниз, чуючи тільки прискорений, різкий подих, скрегіт черевик по бруківці, і стогін одного з повалених чоловіків. «Вільгельміна», — подумав Нік, потягнувшись до прикладу свого модифікованого «Люгера». Виведи цю гарну дівчинку, і ми зможемо покласти нитка цієї дурної грає.
  
  Початку другої вбивця танцював навколо, як мстивий привид, очікуючи свого шансу, в той час як Нік розвернувся, використовуючи у своїй руці в якості щита. Вбивця прошипів нерозбірливий коментар своїм партнерам, що Нік не зрозумів, але усвідомив одіна з багатьох діалектів ханьського китайської мови. Чоловік на його руці раптом різко вдарив Ніка в пах. У частку секунди Нік полуобернулся і підтягнув одну ногу в стандартному оборонний удар в пах. Кость натрапила на більш міцну кістка, і чоловік з криком відсахнувся назад. Тоді у Ніка була Вільгельміна в руках, і з цього моменту, як він думав, переможе здоровий глузд, і він отримає відповіді на деякі питання.
  
  Вбивця з пістолетом знову рвонувся вперед. Нік повернувся, щоб націлити на нього Люгер. Потім Нік почув два постріли і крик, який переріс в чути кашель.
  
  Чоловік зі зламаною ногою лежав у калюжі крові на тротуарі, потім того, як потрапив на лінію вогню свого напарника. Перший чоловік поповз по тротуару, намагаючись дістати Ніка дулом пістолета. Нік вистрілив по люгера, людина з пістолетом сіпнувся, страшно здригнувся і завмер. Нік присів, готовий зловити залишився людини зі стилетом. В цьому не було необхідності. Він біг так швидко, як тільки міг, на вулиці до річки.
  
  Нік швидко підвівся, засунув вірний «люгер» назад у кобуру. Постріл в спину ніколи не був в його стилі. Двоє мерців лежали в зростаючих калюжах крові. Інший був таким же мовчазним і майже таким же закривавленим. Нік нахилився і різко ткнув його в сонячне сплетіння; відповіді не було. Він підняв одне повіку чоловіки. Очі вказували на струс мозку. Нік готовий посперечатися, що пройде якийсь час, перш ніж він знову стане балакучим. Дуже шкода, тому що зараз Нік готель, що дізнатися.
  
  Він зрозумів, що варто тут середовищах двох мертвих і сильно пошкодженого бандита. І якщо щось і підвищувало кров'яний тиск Хоукса, так як це офіційне пояснення поведінки его агентів і необхідність вибачатися за кілька трупів. Нік в останній раз глянув на криваву бійню, а потім швидко кинувся до метушливим веселим Єлисейських полях.
  
  Її просто готель, подумав він, щоб хто-небудь розповів мені, що вони задумали.
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  — Oryza sativa, — сказав Хоук.
  
  Нік підняв брови. 'Сер?'
  
  Рис sativa. Наукова назва культивується рису, основного повсякденного раціону більшості людей у світі. Почекай, Нік, її все ще обмірковую це в поодинці. Нік відкинувся на спинку стільця в порожній кімнаті і випустив дим в видеотелефонное зображення старого Вашингтона, якого він виявляв всю свою відданість і майже всю свою прихильність. На цей раз була відсутня знайома потушенная сигара, блиск гумору в холодних очах. Якби не святотатство так думати, Нік подумав би, що Хоук засмучений. Ні, тільки не той жилавий, міцний старий, чиє ретельно продумане розвідувальне агентство AX охопила всю земну кулю і, можливо, наскільки відомо Ніку, тепер також омелою кілька мереж в космосі.
  
  — Якщо це щось серйозне, — сказав Нік, — краще відразу скажу, що я закінчив. Але повністю.
  
  — Добре, — відрізав Хок, — скажи мені. Що сталося? Швидше, у нас багато дель. Нік сказав ему.
  
  Хоук сказав: «Хм. Повинно бути, це був Джонні Ву. Ну, не пощастило, але це не так, нібито, і погано. Камуфляж в цьому відношенні не найголовніше».
  
  Нік мало не впав зі стільця. Це, подумав він, повинно бути щось дійсно велике. Хоук любив маскування і укриття. На його думку, це був ключ до успіху; агентів відкликали з іншого обидва кінця світу, якщо Хоук думали, що у супротивника є хоч найменші підозри.
  
  "Хто такий Джонні Ву?" — запитав Нік.
  
  «Це те, про що її зараз говорю», — сказав Хоук. — Пам'ятаєте той голландський літак, який зник минулого тижня під час перельоту через Атлантичний океан?
  
  'Так. Він влетів у грозу. Просто зник з усіх екранів радарів і радіо.
  
  — Ага, — пирхнув Хоук. «Він був викрадений. Одна навколо наших машин, пролітаючи над полюсом, помітила уламки в Гренландії. Наші хлопці одразу це. Уламки були розміщені таким чином, що здавалося, що літак розбився, але все це виглядало надуманим».
  
  — Та, — продовжив Хоук, — голос чому її впевнено. В цьому літаку був доктор Лін Чжан-зі, який для мікробіології був тим же, чим був Ейнштейн для математики. Він корифей науки навколо Червоного Китаю, хоча він також відомий як філософ і поет. І він планував дезертирувати, Нік. Її особисто зробив для нього паспорт, який він використовував для посадки в той літак. Ми працювали над цим день і ніч тут, у Вашингтоні». Нік присвиснув.
  
  «Як нам вдалося так близько підібратися до математики і настільки важливого в Червоному Китаї? Незабаром ви зустрінетеся з інгібіторами Мао і розповісте всьому відкритий басейн, що переконали його, перестати займатися політикою і стати брокером на Уолл-Стертий». Хоук проігнорував пародію.
  
  «Я радий, що ти в Парижі, а Slade в Манілі. Якийсь час я не знав, як його витягти. Але якщо піти далі, доктор Лін — дуже патріотична людина, і, хоча у нього є серйозна критика режиму, він так потрібен їм, що може говорити все, що хоче. Зазвичай він ніколи б не подумав про те, щоб покинути Китай. Але сталася криза.
  
  'Доктор. Лінн стверджує, що збирається вивести зародок мікроба, який при застосуванні в невеликих кількостях, таких як чайна ложка, у системі водопостачання певного регіону, знайде і знищить грибки, знищують рисові посіви по всьому відкритий басейн. Це повинно бути безцінним подарунком людству, але є і зворотна сторона, Нік.
  
  «Коли доктор Лінн закінчить свою роботу, він також розробить протиотруту від чудодійного мікроба. Тобто пекінське уряд буде мати в своїх руках ідеальний спосіб заморити голодом будь-яку націю, яку вони виберуть, при цьому значно збільшивши запаси продовольства в країнах, що перебувають під ih впливом.
  
  «Уявіть, що ви можете контролювати харчування в такій країні, як Індія, з її сотнями мільйонів людей, яким буде буквально нічого їсти. Чи Японія, або Філіппіни, або в країни Південно-Східної Азії».
  
  Нік не шталь питати, як він вписується в картину. Він знав, що ему це відразу скажуть. Хоук досталь навколо ящика кріслі і закурив сигару. Він випустив велику хмару диму і з задоволенням подивився йому вслід.
  
  «Перша, на яку у мене був час сьогодні. Ти повіриш цього, Нік? Він продовжив свої інструкції, не чекаючи відповіді.
  
  'Доктор. Лін - людина . Він знає, що режим зробить з його відкриттям. В результаті він просто нікому не довіряє. Я не можу сказати, що дійсно звинувачую його.
  
  «Я вважаю, що це недовіра до урядів є причиною того, що він спробував покинути Китай без нашої допомоги. Він також не хотів бути в боргу перед Сполученими Штатами. Звичайно, ця спроба не вдалася. Те, що ми знаємо про nen, ми чуємо від його колеги по всьому Всесвітнього інституту рису на Філіппінах. Здається, що вони спілкуються за власним кодом, який вони розробляли роками на основі формул мікробіології, ходової приріст за відомих шахових партій, фраз навколо старих фільмів Джеймс Кегні, і Бог знає чого ще. Цей філіппінець майже так само розумний, як і він.
  
  «Цей код майже неможливо зламати. Криптопарни ih комп'ютери майже без розуму від цього, але китайські комуністи теж не можуть його розшифрувати. Ми працювали через цього хлопця на Філіппінах, щоб допомогти доктор Лін втекти. Потім китайці відправили його на наукову конференцію у Празі на минулого тижня. В кінці неділях ему вдалося звільнитися від китайських спецслужб і хлопців навколо ЦРУ і зникнути з дочкою в Парижі».
  
  'Його дочка?'
  
  
  'Насправді. Її звуть Кеті-Лінн. Названа на честь її матері, яка займається була американкою, нині мертвою. Вона працює його секретарем. Він полетів на те голландському літаку, але я майже впевнений, що вона все ще в Парижі. Ми ретельно вивчили список пасажирів цього 707-його. Вона не сідала на той літак.
  
  «Що сталося з доктором Лін?» — запитав Нік. — Загинув в аварії?
  
  'Немає. Ця машина благополучно приземлилася, а потім підпалили, а більшість пасажирів все ще перебували на борту. Мені стало відомо, що лікарі Лина зняли з літака і під охороною повернули в його лабораторію в провінції Сіньцзян. Лабораторія в залі в Сіньцзяні за це ж причини, з якої там розташовані ih ядерні нові російські проекти. Це пустельна гірська місцевість, і якщо щось піде не так, наслідки не будуть такими серйозними. З результатами, яких вони досягли в цих біологічних лабораторіях, помилка дійсно може бути надзвичайно серйозною. І, звичайно ж, — продовжив Яструб, — виділення ценымногие легше ить в цих віддалених районах.
  
  'Доктор. Лін зараз знову є, але відмовляється продовжувати роботу, поки його дочка не повернуть живий. Бачте, він думає, що китайці викрали її для его спробу дезертирства. Її, хочу, щоб він продовжував так думати, і зробив shaggy, щоб переконатися в цьому».
  
  На морщинистом особа Хоука знову з'явилася тінь гумору.
  
  «Комуністи поняття не мають, де вона. У них є армія агентів, які бродять по Західній Європі і намагаються знайти ee. Проблема в тому, що ми теж не знаємо, де її шукати».
  
  — Зрозуміло, — усміхнувшись, сказав Нік. «Я повинен зробити те, що не змогли зробити хитрі і розумні агенти Китайській народній медицині Республіки. Найдти дівчину. Нам Кеті, нам смертоносних грибків батькової лабораторії.
  
  — Це ще не все, — різко сказав Хоук, — але ваша перша задача — знайти дочку доктора Лина раніше, ніж це зроблять китайці. І будьте обережні, вони зроблять все можливе. Головою ih операцій в Європі є людина на ім'я Джонні По-Цоенг.
  
  Хок вибрав фотографію всієї стопки на своєму столі і підніс її до екрану. Це було обличчя кудлатого красивого східного людини. Він здавався смутний знайомим, але Нік не міг його пригадати.
  
  — Копії вже на шляху до вас, — сказав Хоук. — Ви отримаєте ih завтра дипломатичною поштою. Це Джонні Ву. Він добре сприймає Захід і дуже любить жінок - досить складна позиція для режиму, який, принаймні, з пропагандистських міркувань, є строго пуританською. Джонні теж дуже крутий хлопець. Ви помітите це, коли будете читати его файл. У нього є впливові вороги в його власній країні, але, як і доктор Лін, він домагається результатів, так що ці вороги не підуть далеко, якщо тільки він не вислизне. Він полює на Кеті так само сильно, як і ми зараз. Остерігайтеся його охоронця, плоскодонки і сутенера Ніка — якогось божевільного розумника, якого він називає Артуром. — А це, — сказав Хок, показуючи фотографію типового американо-ірландського осіб, — Дреди Донован. Він на нашому боці, ваша зв'язок з ЦРУ, якщо вам потрібні люди, боєприпаси або обладнання. Ви зустрінете його неформальному прийняти нового посла. Її хочу, щоб ви пішли туди, тому що Джонні Ву, ймовірно, теж буде там. Якщо, як ви кажете, він вас побачить, ви повинні перевірити і его.
  
  Нік тут же списав свої плани на театр, і те, що буде далі. Дама не була б задоволена — Нік вже відчував знайому пульсацію збудження, яка займається наступала, коли отримував складна справа і гра на голосування-голосування повинна була початися.
  
  «Коли ви його зустрінете, ви пам'ятаєте, що він важливий чиновник, для всіх, хто сподівається стимулювати торгівлю із Західною Європою. Звертайтеся з ним обережно. Його не було в місті кілька днів. По часу це правильно. Десять проти одного, це чоловік, який викрав цей літак і вбив близько 150 чоловік, щоб повернути одного перебіжчика».
  
  — Він схожий на шахрая, — повільно сказав Нік. — У нас є досьє на дівчину?
  
  «Донован дасть вам те, що у нас є. У китайських комуністів є одна велика перевага. Вони знають, як вона виглядає, а ми ні. Голосів ще одна річ, яка займається тільки що прийшла. Є французький журналіст, який брав інтерв'ю у дочки Лина в Празі для паризького журналу. Ee звуть Домінік Сен-Мартен. Історія з інтересом. Великий чоловік очима доньки, школи в Китаї, і так далі. Очевидно, Кеті досить довіряла ей, щоб зателефонувати гей, коли вона втекла до Парижа. Вони домовилися про зустріч, але дівчина Лінь не прийшла».
  
  Хоук подивився на Ніка і розлучився долоні. — Це все, що я можу тобі зараз сказати, Нік. Удачі.'
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  Париж схожий на пустотливу, дотепну стару куртизанку, якій вдалося зберегти свою красу і більшу частину своїх грошей. Місто має добрі наміри, до гарних людей, але не дуже їм довіряє. «Це ідеальне місто для секретних агентів», — подумав Нік, обіймаючи кухоль дорогого шампанського. Зовні це місто світу і культури, ідеальне притулок художника і мрійника. У будинках на широких бульварах з ih витонченими садами щодня ведуться світові справи згідно з принципами, встановленими проникливим старим флорентийцем по імені Нікколо Макіавеллі. Нік задавався питанням, чи можна об'єктивно винести урок навколо того факту, що Макіавеллі помер без гроша в кишені і без роботи.
  
  Він відкинув цю думку в бік. Вечір тільки розпочався, і на вечірці було занадто багато гарненьких жінок. День були відкриті, і рух по вулиці утворювало рухомий калейдоскоп різнокольорових вогнів, за якими височіла Тріумфальна арка.
  
  Дреди Донован, рудоволосий агент ЦРУ , поклавши руку на руку Ніка.
  
  «Голосів він, N3. Артур. Права рука Ву-Цунга, ця ухмыляющаяся ліс плоті он там. Він завжди посилає його вперед винюхувати будь-яку біду.
  
  «Не зовсім Адоніс, — засміявся Нік, — і не виглядає дуже небезпечним».
  
  «Я знаю, — відповів співробітник ЦРУ , — — Але якщо б він не був гарний, він би не працював на Джонні Взу. Стюардеса цього 707-він може подумати, що він забавний вчений. Тепер вона мертва.
  
  Маленька товста фігура, про яку вони говорили, очевидно, вирішила, що шлях вільний. Він вийшов через кімнати зі слабкою усмішкою на обличчя, і кілька митей опісля невелика група гуляк увірвалася в день. Серед них був високий, гарно вбраний, широкоплечий чоловік, який обіймав двох майже однакових блондинок.
  
  — Це наш хлопчик, джентльмен Джонні, — сказав Дреди. «Нових облич немає. Е сама банда. Ви повинні передати ему це, це комуніст, який знає, як зробити щось з життя».
  
  Люди юрмилися навколо нього, і він вигукував привіт добре поставленим культурним голосом. Мабуть, він був популярний в цій компанії. «Сьогодні він не виглядає дуже щасливим», — зауважив співробітник ЦРУ. «Я чув, що рано ввечері хтось зв'язався з деякими навколо его хлопчиків».
  
  — Звідки ти це знаєш так швидко? — недбало запитав Нік. Співробітник ЦРУ різко подивився на нього, потім розсміявся.
  
  «Мені за це платити».
  
  Увагу Ніка раптово відвернула ефектна блондинка, яка займається пробиралася крізь натовп до компанії Джонні Взу. На ній було чорне плаття, яке, мабуть, варто було ціле стан, а її довге волосся падали на прекрасні засмаглі плечі. Нік не вагався нам секунди. Це була дівчина на «мерседесі», яка займається вказала ему на вбивць.
  
  Дівчина обвила руками шию Джонні, а потім тримала його на відстані витягнутої руки.
  
  — Джонні, милий, — почув Нік ee голос англійською, не акцент, — де ти був? Це так нудно, коли ти у відрядженні.
  
  
  Він почув сміх високої людини, повний і веселий, коли той відповів. — Не для справ, дорога, а для розваги. Її було в Біарріце, щоб зайнятися вітрильним спортом і азартними іграми. І її втратив ціле стан. Я не один з вас, капіталістів, з необмеженими засобами.
  
  Дівчина презирливо похитала головою.
  
  Мон Дьє, Джонні. Всі знають, що у вас в шафі повно ієн, або піастрів, або чого там у вас.
  
  "Ma foi!" Джонні засміявся. «Це американські долари».
  
  «Дреди, — сказав Нік співробітника ЦРУ , — «Хто ця блондинка Джонні Взу?»
  
  «Е, що в чорній сукні, — Домінік Сен-Мартен, розпещена дівчина, і час від часу журналіст-фрілансер». Нік готель розпитати співробітника ЦРУ побільше, але американський агент був зайнятий жагучою брюнеткою в сукні від bvlgari, burberry, яка займається кидала на Ніка кілька дуже сексуальних поглядів через плече Донована. Група Взу рушила далі, і танцпол був заповнений скажено кружащимися молодими парами. Шум був оглушливим.
  
  На даний момент цікаве почуття гумору Ніка тільки тішило те, що найкрасивіша жінка в кімнаті — его головний контакт в Парижі — здавалася міцно закріпленої у ворожому таборі. Або ліжко буде більш підходящим в слова?
  
  Добре, подумав він, що він прийшов сьогодні ввечері. Знання того, що його контакт був близький до китайцям, може рано чи пізно допомогти йому уникнути фатальної пастки. Ему потрібно було дізнатися про неї більше — і швидко.
  
  Тим часом навколо нього дзвеніли розмови компаній, наповнюючи повітря обривками фраз, які не мали жодного значення для того, хто не сплатив внесок і не отримав шифрувальну книгу.
  
  Повна молода жінка сказала інший: «Уяви собі, Марсія, шістдесят франків, щоб побачити, як ця дівчина займається любов'ю з Harley Davidson. Це було все , і людям це подобалося. Її напевно старію Дівчина з блідим обличчям і темними тінями для повік, які робили її схожою на особливо злу відьму з зворотної сторони Місяця, сказала: «Я зустріла Ерні та Столітті минулої ночі в Новому Джиммі, і мій чоловік влаштував таку нестерпну сцену...» Інша додала: «Останній фільм Гаррі заробив три мільйони за перші вісім тижнів в Радіо-Сіті, але він клянеться, що все его, гроші підуть на борги за перші чотири. І хтось щось сказав про новий Шагала в Метрополітен-опера.
  
  Нік думав про роботу. Якби Сент-Мартін працював на Джонні Взу, ему довелося б діяти дуже швидко. Хоук сказав Ніку, що китаянка намагалася встановити контакт з Сент-Мартін вчора або сьогодні рано вранці. Це дало китайцям цілий день, щоб зловити її. Можливо, вже зараз дівчину контрабандою вивозили з Франції до Китаю. Якщо б це було так, Хоук зробив би все, щоб повернути її. Тоді буде не зовсім прихована війна між двома арміями агентів. Але Хоук волів би побачити це по-іншому.
  
  Не можна звинувачувати хитромудрого старого Вашингтона в тому, що його чудово підготовлена операція по захопленню доктора Лина у китайців провалилася не в його вини. Люди, яким підпорядковувався Хоук, ніколи не готелі чути про невезіння. І тепер Хоук передав ему м'яч. У рідкісних випадках, поки Хоук стогнав про політику Держдепартаменту, що заважає його планам, Нік почув, як він огризнувся по телефону, що, на його думку, американська політика в Західній Європі буде краще, якщо вони відправитися туди N3 замість бронетанкової дивізії. Я знаю, що Нік це чув, Яструб на наступному тижні жартував з приводу Ніка.
  
  Брюнетка Донована нарешті підійшла до бару, кинувши на Ніка останній розчарований погляд. Нік пішов до математики та з ЦРУ.
  
  — Ти добре знаєш Домінік Сен-Мартін, Дреди?
  
  — Не більше того, що я читав в газетах, сер. Її всього лише брудний син ірландського залізничника навколо Нью-Йорка. Щоб дізнатися щось більше, ніж мигцем побачити це, треба бути хема особливим, наприклад, продюсером популярного фільму, надзвичайно успішного і в той же час художнього. Або яким-небудь іншим дорогим хлопчиком.
  
  Ну, скажімо так, Дреди, — сказав Нік. — Що ви знаєте про цю місію?
  
  Поруч не було нікого, хто міг би підслухати розмову.
  
  — Офіційно нічого, сер. Я у вашому розпорядженні ніяк не коли і вночі при повній підтримці і співпраці ЦРУ. Неофіційно, ну...
  
  Чудово, подумав Нік. Ви можете бути сміливим чи навіть дуже сміливим. Але якщо ви щось знаєте, ви в кінці кінців змови, якщо ваші переслідувачі розуміють свою справу. І навколо файлів, які він прочитав, було ясно, що ці панове безумовно знали свою справу.
  
  Холодні очі агенту АХ подивилися на рудоволосого чоловіка. — А неофіційно, Дреди?
  
  Донован усміхнувся. — Деякий час Я працюю на цього боса, сер. Неофіційно її знаю, що ви дуже спеціальний агент, який виконує тільки дуже спеціальну роботу. Якщо ви прийшли до висновку, що вам треба когось вбити, вам не потрібно спочатку телеграфувати в Вашингтон за дозволом. Її знаю, що ваші рекомендації або критику потім роботи можуть вирішити долю агента, що працює з вами.
  
  «Мене також вражає, неофіційно, що Джонні Взу, який також є небезпечним шпигуном, в залі на іншому кінці кімнати. І моя давня зв'язок з цинічними французами і ЦРУ просто зробила мене досить цинічним, щоб не вірити в збіги. Посмішка рудоволосого чоловіка була заразлива, і Нік відчув, як він посміхається.
  
  — Можливо, в цьому ти правий, Дреди. А поки його повинен з'ясувати, що відбувається між Сент-Мартен і Джонні Взу. У мене є підстави вважати, що вона працює на нього.
  
  «Домінік Сен-Мартен дуже красива і дуже багатий, щоб працювати на нього. Вона не працює. У нах є покликання, і воно таке сучасне. Вона була обрана модними журналами і світськими хроніками ee роботу Go-Go Girl of the Year. Вона їздить по місту на мотоциклі «Хонда» чи «Мерседесі» і відвідує тільки кращі ресторани та інші місця. Вона також дуже пристойна журналіста, коли береться за справу. Але досі тхора, сер, — сказав Донован, — у нас не було причин пов'язувати Домінік Сен-Мартен, з мережею агентів Джонні в Європі. Але, звичайно, ми теж не знаємо.
  
  Представник ЦРУ знизав плечима. Нік почав злитися. Кравець візьми, подумав він, за це і заплатити за те, щоб все знати.
  
  N3 не щадив себе, і іноді забував, що інші люди рідкісних лікувальних володіли блискучим розумом і витривалістю Ніка. Тим не менше, якщо б Нік очолював паризький офіс ЦРУ, і поруч була б така фігура, як Джонні Ву, то він знав би ім'я кожної жінки, якій Ву коли-небудь підморгував, і як вона готелів, щоб її підсмажили тости вранці.
  
  Але оскільки це справа застало всіх зненацька, все, що він сказав Донована, було: «Добре. Іноді доводиться гребти наявними у вас веслами. І потім розберемося з цим паном.
  
  Група на мить перестала грати. Танцюючі пари повернулися до своїх столів, і він знову побачив Джонні Взу і його групу. За цим столиком зібрався натовп, і він побачив, як до них приєдналася Домінік. Її обличчя було напруженим, і вона виглядала похмурою.
  
  «Зіграй в свою гру з Джонні, Домінік», — сказав хтось. «Є фотограф по всьому Paris Match. У тебе є пістолет, Джонні?
  
  Глибокий чоловічий голос перейшов у плавний сміх. 'Звичайно дорога. Без зброї її відчував би себе голим, як ніби забув одягнути штани».
  
  — Давай, Домінік, дорога. Що ти говориш?' Нік усвідомив одну навколо постійних аксесуарів Ву, блондинку, яка займається занадто довго була зірочкою.
  
  "Ти принесла свої сигарили, мила?" — запитала зірочка. Домінік Сен-Мартен повільно кивнула. Вона подивилася на відверті Джонні Взу. Він оглянувся з посмішкою, яка займається здавалася скоріше жорстокою, ніж веселою. Ніку вони здалися менш дружніми, ніж п'ятнадцять хвилина назад. Дреди тицьнув Ніка ліктем в ребра.
  
  
  'Розважаються, — сказав хлопець з ЦРУ .
  
  «Можливо, мадемуазель Сен-Мартен, сьогодні не в настрої», — здогадався Джонні. Його голос був рівним, натякаючи на підставу. Нік знав, тобто здогадувався, що біляву дівчину те, чого вона робити не готелю.
  
  Сент-Мартен виглядала блідою, очевидно, під своїм загаром. «Здається, сьогодні ти ведеш себе досить нерозважливо, Жозефіна», — повільно сказала вона зірочці. — Ти можеш зробити це замість мене.
  
  «Але її не казкова Домініка-Сен-Мартен», — послідував різкий ревматизму. Фотограф сказав, що схилило чашу терезів.
  
  — Підемо, Домінік.....
  
  Дівчина раптом випросталася з високо піднятою головою.
  
  О, ну тоді. Сподіваюся, ти сьогодні в хорошій формі, приятель, — гаркнула вона на огрядного китайця. «Але Домінік, — засміявся він, — ти ж знаєш, що goggle завжди потрапляє туди, куди її хочу». Француженка мовчки повернулась і відвела тридцять кроків по коридору. У нах була безтурботна хода професійної актриси, приковывавшая всі погляди до ідеальної форми сідниць, довгим ногам і високою грудей. Це Люди з боку кімнати швидко розійшлися, щоб бути в безпеці. Джонні Ву вихопив револьвер і повернув барабан. Домінік дістала навколо коробки датську сигару, закурила і сунула в рот, як ні в чому не бувало. Були оплески.
  
  Якщо мій єдиний контакт з цієї місії буде убитий пострілом в голову виплат прямо на моїх очах майстерним китайським шпигуном, подумав Нік, мене візьмуть за самого великого ідіота на шостий континентах. Він зробив крок вперед. Він не знав, що робити, щоб закінчити цю гру. Що б нам ...
  
  Дреди неохоче поклав руку йому на плече. Очевидно, він прочитав думки Ніка, тому що сказав: «Не хвилюйся. Він ніколи не промахується.
  
  — Звичайно ні, — сказав Нік. «Але ця дівчина в жаху».
  
  Він і так вже запізнився. Частина акта, здавалося, полягала навколо елемента несподіванки. В один момент Джонні все ще порався зі своєю зброєю, схиливши голову, наступного він підняв голову і вистрілив, не дивлячись.
  
  Кінчик сигарили Домінік зник, і натовп зааплодировала. Він зробив ще два постріли, поки фотограф танцював по кімнаті, роблячи знімки. Тепер з губ дівчини звисав тільки клаптик сигарили. Джонні Взу підняв руку, зазирнув у дула револьвера і опустив зброю. — Будьте спокійні, мадемуазель, — сказав він зухвало. Нік прийшов до висновку, що у нього мало спільного з Джонні Взу, як в особистому, так і в професійному плані.
  
  «Не пий бренді, Джонні, мій хлопчик, і у тебе буде кращий шанс», — огризнулася вона, затиснувши недопалок сигари між губами. Високий китаєць довго чекав, перш ніж вистрілити. Потім тишу в кімнаті розірвав постріл. Недопалок сигарили все ще був між губ дівчини. Він промахнувся. — Думаю, на сьогодні досить, — сказала вона, повертаючись через кімнату. «Не забудьте про зустріч. Якщо пропустите, надішліть мені ящик Пайпер Хайдсік. Якщо ти доторкнешся до мене, ти пошлеш мені конвалії».
  
  Нік, уважно спостерігав, побачив, як тремтить її рука, коли вона випила келих шампанського і потягнулася за другим келихом. «А тепер давайте всі підемо наверх і подивимося феєрверк», — покликала вона. Люди вже йшли в цьому напрямку.
  
  — Що відбувається нагорі? — запитав Нік людини з ЦРУ.
  
  « Скульптор цього сезону Антоніо ді Сворса демонструє свою останню роботу. Він вибухає на очах у глядачів — і це символ чогось дуже важливого. Її забув.
  
  Нік кивнув. Йому було все одно.
  
  «Я повинен поговорити з мадемуазель Сен-Мартен, перш ніж щось станеться».
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  Нік швидко рушив крізь натовп за дівчиною Сент-Мартін. Він бачив, як вона піднімалася по широких сходах. Его великий ріст і плавні атлетичні руху змушували чоловіків поступатися ему дорогу, а жінкам слідувати за ним. Він був занадто великим і гарним, щоб його не помітили. Кілька дівчат підійшли до нього і запитали, чи не зустрічалися вони раніше. Нік лагідно усміхнувся і відсторонився від них, прикинувшись, що прийшов у справі.
  
  Нік стояв спиною до кімнати, але Дреди Донован не закривав очей. Джонні Ву стояв поруч зі своїм столом і теж дивився на широку спину Ніка. Донован побачив, як він радиться з Артуром, і маленький чоловічок швидко вийшов через кімнати слідом за Ніком.
  
  Поки він стежив за Джонні , співробітник ЦРУ, подумав: якщо вони зустрінуться лицем до лиця, буде феєрверк. Її, сподіваюся, що побачу це. Донован знав дані досьє і Ву, і Ніка. Синові мусульманського воєначальника по Шеньсі і полурусской матері було сімнадцять років, коли він вже був досвідченим солдатом. Особистий інша Мао і Чу. Коли комуністи взяли Шеньсі, він приєднався до них, і боровся з Гомінданом і японцями з причин, які можуть бути як ідеологічними, так і опортуністичними. Комплексні курси з методів тортур НКВС в Росії. Одного разу він втримався протягом чотирьох раундів проти Жоржа Лапьера в паризькому клубі. Звичайно, подумав Донован, N3 теж був першокласним. Йому подобалося, як рухався Нік. Коли справа прийшло б до конфронтації, він не був дуже впевнений, на кого поставити свої гроші. Тим часом Нік дістався до майданчика на даху. Натовп зібрався навколо великого об'єкта на терасі, покритій брезентом. Погляд Ніка сканував зростаючу групу багатих шукачів задоволень, намагаючись виявити біляву зачіску. Він побачив її майже одразу. Довгонога білявка не сиділа середовищ групи, яка займається слухала, як скульптор викладає свої теорії. Вона сиділа в маленькій ніші поряд з баром в саду на даху, і здавалася абсолютно збитої з пантелику. Вміст її сумочки лежало на столі, і вона дивилася на все, складаючи речі назад у сумочку, і, як зазначив Нік, вона ставала все більш напруженою. Він вирішив нанести удар, поки вона ще не втрималася. — Простий, мадемуазель, дитэс-муа. Він почав швидко говорити по-французьки. — Хіба ми не зустрічалися раніше?
  
  Дівчина нетерпляче повернулася. Коли вона побачила Ніка, похмурий погляд змінився спалахом чистого жаху, перш ніж вона знайшла самовладання. — Будь ласка, не турбуйте мене зараз. Як бачите, її страшенно зайнята. Голос дівчини був холодний, як нічний мороз.
  
  «Може бути, це було в Портофіно в минулому році? Ні, його помиляюся. Звичайно, це було в Монако.
  
  Нік дав ось кілька балів, щоб переконливість її блефу. Его голос абсурдно розслаблено і добродушний, як у багатого і привабливого чоловіка, який думає, що знайшов бездоганний підхід до особливо привабливою дівчині. Але в його очах було щось інше — очі були холодними і жорстокими, як льодовик у Гренландії, де Джонні убио сто п'ятдесят чоловік. — А може, це було всього п'ять годин тому біля Єлисейських полів, — рішуче сказав Нік.
  
  Посмішка Домінік Сент-Мартен зустріла його. Той, хто дивився, взяв би ih для двох красивих людей, які зустрілися на нудною вечірці. Але Нік побачив страх в її очах до того, як вона придушила його і замінила ввічливій маскою міжнародної красуні. І ему не здалося, що m-lle. Сент-Мартен скоро злякається.
  
  Тепер її погляд ковзнув mimmo нього, охопивши его. Нік придушив тяжіння, яке він відчував між ними, з усім своїм професійним холоднокровністю. Світ був сповнений гарних жінок, і були вони, хто говорив, що Нік Картер вирушив у одиночний хрестовий похід, щоб спростувати стару приказку про те, що не можна любити ih всіх. Але у цій жінці було щось таке, з чим рідкісних лікувальних доводилося стикатися. Вказівка на полнокровную живу пристрасть, зроблену ще більш провокаційним через нальоту витонченості.
  
  Що, як спокійно подумав Нік, було ганьбою, тому що до того, як ніч закінчиться, він може бути змушений зробити з цією дівчиною те, про що нормальний чоловік навіть не подумав би. Звичайно, якщо б вона незабаром заговорила, їм обом було б легше. Ніку не подобалося завдавати біль. Якщо б вона заговорила, це позбавило б його занепокоєння ранніх ранкових годин, які порушували сон протягом багатьох ночей.
  
  Але, подумав він, багаті дівчата, у яких є час, повинні уникати міжнародних інтриг. Перше правило: якщо не переносиш спеку, тримайся подалі від кухні.
  
  Її обличчя було чудовим. Вона сміялася.
  
  — А, пан Картер. Хіба її не чудова повія?
  
  В очах кольору морської хвилі була безмежна радість, а її мета відкинулася назад, коли вона посміхнулася глибоко, жорстко і дуже сексуально.
  
  — Я відкрию вам маленький секрет. Її народження було для сцени, але, звичайно, мої батьки сказали, що цього не може бути».
  
  — Я задоволений, що ти знаєш моє ім'я, — ввічливо сказав Нік. Але звідки, подумав він. "Мені це лестить, але і турбує, - сказав Нік. - Знайомство з тобою може бути дуже небезпечним".
  
  — Таке велике чудове тварина, як ти? У вас є щось, що вказує на те, що ви не боїтеся небезпек. Крім того, — сказала вона, відкривши очі і надувшись дуже по-французьки, — якщо пригоди не подобається, доводиться платити карткові борги. Особливо, коли граєш з таким персонажем, як Джонні Ву, n'est-ce-pas? Її зелені очі кидали йому виклик. Нік вирішив не зупинятися. Якщо це була її історія, і він не міг перевірити її зараз. Він вказав на що проходив mimmo офіціанта і рухом руки, надто звичним, щоб його помітили, кинув анестезією в один пенящихся склянок і простягнув ей.
  
  — Я прощаю тебе, — сказав він відкрито. «Вип'ємо за всіх гравців».
  
  Вона похитала головою, але її посмішка була веселою. - Шеррі, її ніяк не можу...
  
  — Але я наполягаю, — сказав Нік, втупившись у нах холодним поглядом. Ідея, можливо, не була бездоганною, але вона повинна була спрацювати. Він повинен спустити її на ліфті. Моя дівчина випила занадто багато шампанського, c'est tout. Бідолаха забула поїсти. Але якщо ми будемо на свіжому повітрі, то все буде добре. Якщо хтось мав щось проти цього, це теж можна було відкинути. — Ах, — сказала вона, намацуючи, — завжди знайдеться час для останнього ковтка, чи не так? Вона піднесла золотисту іскристу рідину до губ. Нік пригубив свою кружку і при цьому подивився в маленьке заднє дзеркало бару. Товстий маленький слуга Джонні Ву, Артур, без слідів своєї знаменитої життєрадісності, стояв, спостерігаючи за ними. Він не намагався наблизитися до них.
  
  Нік не знав, які розбіжності у нах могли б бути з китайськими комуністами. Це було однією навколо речей, які він готель знати, якби тільки він міг дозволити гей, випити це прокляте шампанське.
  
  Її великі зелені очі дивилися на нього, і тепер у нах було скло на цих соковитих коралових губах. — Ура, — сказав Нік, тут же зробивши ковток, змусивши дівчину послідувати його прикладу.
  
  І голос тоді святий згасло. Статуя була відкрита. Нік елементи чути вилаявся серією найогидніших лайок, які він за багато років освоїв у самих огидних місцях з найбільш огидних людей. Ще частка секунди, і вона проковтнула препарат.
  
  Він чув її сміх у темряві. «Доля, здається, не хоче, щоб ми були друзями, мсьє Картер».
  
  На даху тепер сяяли різнокольорові вогні. Сама статуя рухалася хитромудрої серією фігур, видаючи серію булькає звуку і невеликих вибухів. Люди сміялися, аплодували та вигукували деякі непристойності.
  
  Крізь грім вибухів почувся посилений голос, що говорить щось важке. — Зліт і падіння... — простогнав металевий голос. «Золота чашка збитих біля фонтану, і порвався срібний шнурок. Варвари стоять біля воріт...
  
  — Послухай його, дитинко, — посміхнувся Нік. — Це було красиво сказано. Він підійшов до дівчини в примарному світлі прожекторів.
  
  І тут Нік почув дзенькіт скла. Не далі, на терасі, а тут, поруч з ним. Це було дзеркало бару. Нік почув інші постріли, три різких удару приглушених пістолетів.
  
  В іншому кінці кімнати хтось швидко прошепотів по-французьки: «Не запалюйте ліхтар, поки не будете впевнені у своїй меті. В іншому випадку ми вразимо всіх на нашій даху.
  
  Нік лежав під одним навколо столів. В одній руці він тримав Вильгельмину, Люгер, готовий до бою. В іншій руці він тримав розлючену Домініку Сен-Мартен, який люто чинив опір його хватки. Вона з таким же успіхом могла спробувати зрушити шматок праски. Її волосся торкнулися его осіб, і запах ee духовий проник в його ніздрі. Ніка не особливо приголомшила така близькість.
  
  "Твої друзі дурні, щоб зробити таке," прогарчав він у ніжне вухо поруч з його губами. «Від мого імені скажіть Джонні Ву, якщо він не може придумати нічого кращого, хай продовжує трясти монгольських селян і не чіпає великих хлопчиків».
  
  Він сміявся, щоб зробити це ще гірше. Сент-Мартен звивалася ще сильніше. Потім вона спробувала вкусити його своїми міцними, доглянутими зубами. Нік проштовхнув своє тверде, як камінь, передпліччя ще далі в її рот, щоб вона більше не могла напружувати свої щелепи і не дозволяла себе кусати. Нік знову розсміявся, і озброєні люди відкрили вогонь наосліп, почувши його сміх. Що змусило Ніка розреготатися ще сильніше.
  
  "Мон Дьє" дівчина поруч з ним ахнула. 'Ти божевільний.'
  
  Нік вирішив, що він був в правильному місці. У нього була дівчина, і він зумів змусити китайців спробувати якусь божевільну імпровізацію, яка займається, ймовірно, викликала для них неприємні наслідки.
  
  Не те щоб він думали ih ідіотами. Недооцінка супротивника зазвичай закінчувалася подорожжю на кладовищі в один потік. Але розсердити ih не заважало. Вони можуть заплутатися і зробити щось дурне і поспішне.
  
  Goggle потрапила в дерево его стільця, і Нік вирішив, що настав час зникнути. Як тільки вони перестали стріляти навмання, він потрапив в біду. Шум yahoo і грому Великого Символу Самознищення Скульптури Номер Чотири роботи Антоніо ді Сворсы чудово заглушали звук його рухів. Нік пробрався до іншої частини ніші і почув, як кулі, врізаються в стілець, який він тільки що покинув. Одна жорстка рука тримала дівчину проти її волі, як плавець, що тягне за & nb запаниковавшую жертву.
  
  Він почув приглушені постріли лиже. Вони пролунали поруч з ним. Потім він почув інший звук. Це був англійський акцент, і володар цього акцент був сильно п'яний.
  
  «Гей, Міллісент, — поскаржився голос, — здається, тут йде війна між бандами». Монументальна гикавка перервала столу. «Кравець, Міллі, любов моя...»
  
  — Нехай цей дурень заткнеться, — почув Нік тверезий голос. В кімнаті почулися квапливо shaggy.
  
  Знову пролунав голос п'яного чоловіка, на цей раз спорящий. «Це дуже незвично. Ми не тут, в Нью-Йорку або Чикаго, скажімо...» Нік почув стукіт і приглушений стогін англійця, потім настала тиша. Нік усміхнувся.
  
  Хто повірить ему завтра, якщо бідолаха буде стверджувати, що причиною його головного болю — стрільба з китайським шпигунам? Ситуація змінилася. Не знаю, в кого бити, Нік не міг вільно користуватися Люгером. Якщо він готель піти, він повинен був показати себе на горизонті. З Сент-Мартін в якості багажу, він все одно не міг рухатися досить швидко.
  
  Вона підозріло тихо лежали поруч з ним. Shaggy бойовиків були занадто близькі. Вони знайдуть його через кілька хвилина. Потім пролунає тихий звук заглушеного зброї, і це був потік.
  
  Раптом небо спалахнуло червоною загравою. Пролунав вибух за вибухом. Великий Саморазрушитель Ді Сворсы влаштував справжнє свято.
  
  У червоному світлі Нік на мить побачив своїх переслідувачів. Він мовчки напружив м'язи, готовий до стрибка. Тепер він почув схвильоване дихання людини. Хьюго, стилет, плавно ковзнув в його руку, як продовження руки. Нік жменею своєю відстань з точністю до доллі дюйма. Коли людина ледве не вистрілив у нього, він скочив на ноги і кинувся вперед жахливим швидким рухом, смертоносним, як блискавка. Стилет плавно ковзнув між ребер, і Нік почув болісний останній подих чоловіка, коли він зігнувся на руці Ніка.
  
  — Чи сон? — прошепотів сусідній голос.
  
  — Можеш його взяти, малюк, — сказав Нік, підштовхуючи дохлого ворога голос. Коли вони зіткнулися, пролунав глухий удар і приглушене пістолет, вистрілив навмання. Нік стрибнув на цей звук, як кішка на горобця. Він схопив іншого чоловіка за волосся і iso усіх сил встромив у нього ніж. Він сподівався, що одним з усього, у них був Артур або Джонні Ву, але відчував, що ця людина не був одним навколо китайських злодіїв у законі. Потім він швидко повернувся до Домінік Сен-Мартен. Як би швидко все не сталося, він запізнився. Вона пішла.
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  Нік витратив небагато часу на пошуки довгоногої француженки. Вона чекала слушної нагоди і скористалася ним, як тільки він з'явився. Удачі! Ну, вона не могла далеко піти. Ніку належало вирішити, піднятися по ній на ліфті або знайти її тут, на вечірці. Останнє було б майже безнадійної завданням. Замирающие вибухи і згасаючі вогні нині зруйнованої скульптури робили сцену в квартирі, на даху і на терасі дуже схожою на московський випадку — і ситуація була приблизно такою ж заплутаною.
  
  Дівчина вже довела, що володіє сміливістю ведмежатника. Він поставив би на те, що вона залишилася на вечірці, і змішалася з натовпом.
  
  Нік вирішив спуститися вниз і стежити за входом, поки вона не вийде. Не мало значення, що супроводжували її президента Республіки і загін Республіканської гвардії, Нік був сповнений рішучості допитати її до настання ночі. Але в цей момент він побачив щось, що змусило його тимчасово передумати.
  
  На балюстраді, на одинадцяти поверхах над блискучими Єлисейськими полями, три видатні постаті строгими силуетами боролися. Наметанному оці Ніка було ясно, що відбувається. Стародавня техніка кидка супротивника з підходящої висоти. Швидко і легко, якщо все зроблено правильно, і ніхто ніколи не дізнається напевно, впала ви жертвою або її зіштовхнули.
  
  Нік пройшов крізь збитої з пантелику натовп швидкими, впевненими кроками, наближаючись яка крадеться з силою звірів джунглів. Ему залишалося пройти п'ять метрів, коли він зрозумів, що запізниться. Жертву вже підняли, тримали над прірвою і сильно штовхнули.
  
  Нік знав, що жертвою був Дреди, дотепний молодий агент ЦРУ . На мить він стримав свій гнів на Донована, дозволивши йому було дійти до цієї точки. Дреди був хорошим хлопцем, і це був лайном спосіб піти. Потім до нього повернулися професійні інстинкти, і Нік холоднокровно обміркував ситуацію. Присутності Ніка, повинно бути, поставив під загрозу щось дуже важливе, якщо вони застосували все це поспішне насильства. Виживання Дреди було проблемою Дреди. Людина по імені Киллмастер не був нянею для американських хлопчиків.
  
  Бандити, які відправили Дреди в його останню подорож, знову змішалися з натовпом. Нік відпустив ih. Він переслідував дівчину і не повинен був відволікатися.
  
  Він швидко глянув через балюстраду на яскраво освітлену алею, і ему винятково пощастило. Дівчина була внизу на вулиці. Він побачив, як вона стоїть на тротуарі, чекаючи вирішення перейти дорогу. Потім вона кинулася в потік мчаться машин і жестом махнула рукою наближається автомобілістам. Вона бігла, як быстроногая золотокосої спортсменка, крізь вируючий потік вогнів.
  
  Нік бачив, як вона йшла по вулиці до яскраво освітленої гаражу в полуквартале від нах. Добре. Машина Ніка була припаркована відвертими на день. Звичайна оновлено заходи, але це означало, що ему не потрібно чекати, поки сонний слуга знайде його машину і пережене півдюжини інших машин, щоб дістатися до nah. Він повернувся, щоб піти.
  
  Потім він почув скрежещущий шепіт під собою. Нік подивився вниз. На карнизі під балюстрадою стояв розпатланий ірландець. У шостий футах від нього зібралася б перелякана юрба, щоб щорічно, що ж сталося на тротуарі.
  
  З подихом полегшення Нік сказав зі сміхом: «Ти там не дуже корисним для свого уряду, Донован».
  
  — Як, кравець візьми, мені вилізти? — прошепотів співробітник ЦРУ. «Вікно тут замкнено».
  
  — Боюсь, тобі доведеться здогадатися про це самому, Дреди. Мені потрібно в терміновому до мадемуазель. Сент-Мартен. Її подивлюся, що я можу зробити, але я повинен вибратися звідси. Радий бачити, що ти ще цілі.
  
  У цей момент знову запалився брильов. Настала коротка пауза, під час якої добре одягнені чоловіки і жінки заморгали, а скульптура забризкала ще трохи, а потім замовкла. Нік підійшов до ліфта. По дорозі туди він зупинив офіціанта.
  
  «По іншу сторону балюстради варто джентльмен, спраглий знову приєднатися до вечірці. Будь ласка, принесіть ему сходи, — сказав Нік, в самому своєму офіційному французькою, простягаючи спантеличеним офіціантові кілька франків. Потім він спустився на ліфті. До того часу, коли він добрався до першого поверху, він забув про Доноване і його флірт зі смертю.
  
  Обидві сторони вдалося зібрати і пропустили кілька очок в перших раундах битви, досліджуючи стиль інший, інший. Нік знав, що якщо він зможе підтримувати тиск і задавати темп, китайцям доведеться робити те, до чого вони не готові. Потім Киллмастер вдарить по цьому слабкому місцю смертоносною силою сокири, рубального дрова. Це була його роботи. Він був навчений цьому в AX .
  
  На вулиці він приніс Jaguar XK-E, який він отримав за склад AX. Машина тут же ожила і загарчала, коли він відпустив газ.
  
  Ему не довелося довго чекати. Він закурив цигарку і розслаблено сидів за кермом — чоловік з суворим обличчям сидів у своїй спортивній машині цим приємним весняним ввечері, коли побачив, як навколо гаража виїхав «мерседес», керований Домінік Сен-Мартеном. Двигун дуже голосно ревів на першій передачі, і вона їхала дуже швидко, що змушувало її сильно гальмувати, щоб уникнути проходив mimmo пішохода. Потім вона повернула на дорогу і швидко поїхала до площі Згоди. Нік спритно вирулив на XK-E у цю пробку і зупинився, щоб іншою машиною — машиною, яку він міг би обігнати з будь-якого боку, якщо б дівчина помітила його і спробував зникнути. На щастя, вона їхала трохи швидше за інших. Ему треба було все його майстерність, щоб не дати машині стихнути в пробці. Потім Домінік отримав зелений святий і швидко прискорилася. Нік виринув з-за «пежо», як електричний вугор за свого барлогу — час його реакції становило незмірні dolly секунди. Він пронісся крізь жовтий святим, збираючись вистрибнути, потім прискорився позаду нах, коли вони досягли місця, де не було руху. Позаду нього він почув сердитий сигнал «пежо», водій якого, ймовірно, був наляканий до смерті. Молоді дерева і вогні міста розпливлися в куточках його очей, коли він збільшив швидкість і зосередився на машині Домінік. У Ронд-Пойнті вона подала сигнал повернути наліво, потім різко повернула прямо, ненадійно розмахуючи хвостом «мерседеса». Потім вона знову взяла керування машиною в свої руки, і вони обидва помчали скажено mimmo насуваються темних обрисів Великого палацу і влилися у відкритий простір широкого мосту Олександра III.
  
  Не було ніяких сумнівів, що тепер вона знала, що за нею стежать. Жандарм в білій кепі і білих рукавичках вискочив на тротуар і люто засвистнул в ee задні ліхтарі, а потім відскочив, дико свистя, коли Нік промчав mimmo. Разом вони перетнули міст, зберігаючи між собою однакову відстань, і тут вона его, вона вільно.
  
  Поки вони їхали по мосту, загорівся червоний сигнал світлофора. Нік різко загальмував, маючи намір зупинитися поруч з нею, але вона не зупинилася. Замість цього вона загальмувала і спробувала продовжити покажчиків. Це не спрацювало - вона їхала дуже швидко. Маневр міг коштувати гей, життя. Нік почув вереск понівеченої гуми і вереск гальм, коли інші машини в паніці зупинилися. Він дивився, як маленький «Мерседес» швидко ковзає боком вліво... майже перевертаючись. Він почув стукіт металу, коли ee задній бампер вдарився об бампер автомобіля, припаркованого на іншу сторону світлофора. Він бачив, як її волосся розвівалися за головою, коли вона намагалася змусити машину рухатися в протилежному напрямку. Коли інші учасники руху приготувалися лаяти її, розлючена молодиця в дорогій машині включив першу передачу «Мерседеса» і зі звуком б'ється металу відірвалася навколо машини, в яку потрапила, і зникла за рогом.
  
  Нік трохи підкачав бензин в свій задыхавшийся двигун. Було вже занадто пізно що-небудь робити, поки безнадійно зіпсований трафік знову не вийшов по збірці. Він бачив, як ee задні ліхтарі зникли на набережній. Нік заревів, втративши більше хвилини, намагаючись протиснутися по тротуару mimmo стонущего власника збитої машини. Багато хто проклинав усіх багатіїв, яким нічим було зайнятися, окрім як піддавати небезпеці життя чесних французів. Нік міг бачити лише її вогні на відстані.
  
  «Ягуар» мчав уздовж річки, під блакитними тінями пониклих дерев, де на тлі вечірнього неба похмуро виділявся величезний остов Ейфелевої вежі. Він знову побачив її вогні, коли вона знову перетнула річку. Вона їхала досить швидко, але не в тому самогубчому темпі, який був раніше. Може бути, вона думала, що втратила переслідувача. Або, може бути, її протверезило зіткнення.
  
  Нік вирішив триматися подалі від нах. Він би нічого не дізнався, якби налякав її так сильно, що вона б загинула. Нік достатньо знав місто, щоб мати розумне уявлення про те, куди вона прямує. Тепер вони були на правому березі, прямуючи до Порт-де-Сен-Клу. «Ягуар» гарчав на початку другої передачі по тунелю, що веде до дорозі в Версаль. Він бачив, як вона виїхала навколо тунелю з іншого боку. Его заєць хотів відкриту територію і покладався на швидкість своїй колісниці, щоб втекти від собак. Ee помилка, Нік усміхнувся. Він знав, що його Jag завжди може обігнати будь-стандартний Mercedes-Benz.
  
  Нік вирішив упіймати її у Версальському лісі, де дорога була широкою і темною. Вона їхала за новою широкій дорозі зі швидкістю 160 км/год і їхала все швидше і швидше. У лісі було темно з обох сторін. Нік прискорився, і Ягуар стрибнув уперед. Вітер холодно свистів у вухах, поки він дивився, як тахометр і спідометр піднімаються. Він підтримував швидкість близько 200 км/год і наближався до неї, поки між двома рухомими машинами не залишилося близько чотирьох футів простору.
  
  Страх був прочерчен жорсткими лініями на білій плямі її особи. Але у нах була ще один козир у рукаві.
  
  Нік побачив вказівників майже одночасно з нею, але їхав надто швидко. Він різко вдарив по гальмах. Він повинен був. Якщо б він спробував вписатися в цей покажчиків, він злетів з дороги і поскакав по лісі, як великий металевий тенісний м'яч. Він відчув, як «Ягуар» тягне вліво, і холоднокровно подумав, чи встигне він це зробити. Але він поправив машину, переключившись на знижену передачу, а потім прискорившись на повороті. Вона втекла від нього. Він міг бачити, як її задні ліхтарі швидко рухалися колах дерев, що росли уздовж звивистої бічної дороги.
  
  Він різко прискорився, протягнув «Ягуар» через ще один покажчиків, і рев його двигуна розірвав тишу сільської місцевості. Попереду задні ліхтарі ee «мерседеса» виблискували, як світлячки у вечірньому світлі.
  
  Дорога трохи випросталась, але гай дерев попереду Ніка попередила, заявляють, що він відразу ж наближається до підступного S-образним повороту. Нік різко загальмував, переключивши на знижену передачу подвійним зчепленням — як досвідчений гонщик Гран-прі - і взяв перший покажчиків не більше ніж за півсотні. Це було все ще занадто швидко для крутого повороту, але він вийшов плавно, машина була повністю у його владі его.
  
  
  Дівчині не так пощастило. Нік дивився, як вона крутить по дорозі попереду, намагаючись втримати «Мерседес» на колесах. Потім все щастя покинуло її. Ледве вона відновила контроль над машиною, як дорога різко повернула до старого кам'яного мосту з високими склепіннями. Потім він зрозумів, що вона не виживе. Повинно бути, вона їхала не менше сімдесяти п'яти, що було занадто швидко. Вона спробувала сповільнитися, і Нік побачив, як маленька срібляста тример з'їхала з дороги і, підстрибуючи, побігла по березі крізь кущі і невеликі дерева. Потім він почув плескіт, з яким машина сильно врізалася у воду.
  
  Нік зупинився посеред мосту. Він міг бачити розбиту задню частину «мерседеса», тьмяно виблискуючу під вируючої поверхнею води. Погляд його зупинився на березі. Її не викинуло навколо машини. Вона опинилася в пастці там, в холодній, темній & nb. Він роздягнувся за лічені секунди. Він позбувся гудзиків, одним рухом зірвав сорочку з тіла. Мить він стояв голий на перилах мосту. Потім він пірнув виплат прямо у воду.
  
  Холодна вода, повна розталого снігу, прокотилася навколо нього, випалюючи гостру біль в його мозку, холодне печіння, подібне дивним вогню. Це був інший світ, де Нік більше не був сильним мешканцем суші, а був незграбним чужинцем, погано підготовленим до виживання.
  
  Але він вгадав правильно. Сильний потік уже притискав його до металу день, і, коли він схопився за нах і потягнувся вперед, він відчув, як мокре волосся в'ються навколо його пальців, як водорості. Дівчина була ще у свідомості чи прийшла до тями від крижаної води. Вона не здавалася нас на хвилину. Він відчував, як вона робить слабкі спроби вирватися з-під опору течії, яке загрожувало прикувати її до цього місця назавжди.
  
  Методично, економлячи сили і дихання, Нік втиснувся на заднє сидіння машини і зібрався з силами. Потім він схопив дівчину за руки і силою своєї спини і плечей напружився, щоб звільнити її з переднього сидіння. Битва з водою була для нього майже нестерпним. Нік затамував подих, поки кров не запульсувала у вухах, а мозок, здавалося, не перетворився в тортурне камеру чистого світла і тепла. Але він тримався, коли сяйво в его голів перетворилося в огидне сонце надприродної яскравості. Потім він відчув, як вона розслабилася.
  
  Вони піднялися, немов у примарному сні, крізь холодний і дивний ландшафт. Здавалося, їм знадобилося дуже багато часу, щоб підняти голови над водою, а потім Нік поплив з дівчиною на руках, і зробив глибокий, жадібний вдих.
  
  Він трохи відпочив. Потім він поплив кількома сильними гребками до найближчого берега. Він ухопився за навислу гілку сучкуватої верби, знайшов опору для своїх нога, і притягнув її до трав'янистому березі, а потім обережно опустив на землю. Вона вже кашляла водою, і її дихання було нерівним, коли вона хапала ротом повітря. Він підійшов до «Джагу», досталь, навколо стовбура стару армійську ковдру і повернувся до дівчини, що лежала в траві.
  
  Недбалими рухами Нік схопив дороге плаття за ліф між пальцями і зірвав його з ee тіла. Те ж саме він зробив з тонким нижньою білизною. Коли вона була повністю оголена, він підняв її і обережно поклав на ковдру. Він витер ee кутами ковдри, сильно растрових зображень, щоб відновити кровообіг, ігноруючи, наскільки це було можливо, довгі, міцні ноги, підтягнутий плоский життя і соковиту м'якість її прекрасних форм грудей. Коли вона почала стогнати і моргати, він загорнув її в ковдру і пішов назад до крайки води.
  
  «Є одна річ, коли ти в формі, — подумав Нік, — це відразу ж вставати на ноги». Місяць тому він і подумати не міг, що коли-небудь подумає про засмаглих чоловіків, які жбурнули через прилавок пятидесятифунтовую пачку каменів і наказали йому було дертися на сорок п'ять миль вгору по горбу під палючим американським пламенеющим сонцем пустеля, поки вони сиділи з пивом і сигаретами в тіні навчального корпусу. Але він подякував ih зараз, на цей раз занурення було зовсім не складним.
  
  Її сумочка впала на підлогу і була притиснута до килимка в кутку. Він знайшов його першому плані при зануренні. Він лежав голий на одному лікті і методично обшукував промоклі вміст, поки вона рухалася. Нік подивився на нах. Вона дивилася на нього відкритим, спокійним поглядом.
  
  Потім вона посміхнулася.
  
  - У ній ти нічого не знайдеш, мій голий кавалер, -- сказала вона по-англійськи.
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  
  
  У Домініки було обличчя Діви Боттічеллі, дотепність великого гравця в покер, і жага життя авантюриста епохи Відродження. З такими якостями прекрасного народитися багатим — і ось це вдалося. Вона жилки за своїм власним законом, а це означало, що вона не була жінкою нам для одного чоловіка. Нік, який нам у жодному разі не був випадковою людиною, володів тими ж якостями плюс ще кількома. Вони цілу годину лежали голі поруч на вологому ковдрі і розмовляли. В кінці цього години вони продовжували спілкуватися одного з одним, як давні коханці. Тепер Нік задумливо вів «Ягуар» в тихій, добре освітленій вулиці престижного району, де вона жилці. Нічого сексуального характеру на тому березі не відбувалося. Але тепер він причал ee додому, щоб переспати з нею. Це було невисловленим, але один одного ясним.
  
  Вона сиділа поруч з ним, курила, недбало давала вказівки, поки вони їхали по пустинних вулицях. За французькою традицією гей, вдалося зробити навколо старого армійського ковдри щось шикарне. Може бути, з невідповідністю довгих нога, покриваються мурашками, торчавшими з-під грубого ковдри, що прикривав лише мінімум м'яких вигинів її гнучкого тіла, — але чомусь, мокра й холодна, вона виглядала привабливіше, ніж у сукні від Баленсіаги, що він так грубо зірвав з її тіла. Разом вони виглядали як симпатична молода пара, яка потрапила під дощ на побаченні.
  
  Поки він вів машину, Нік мовчав, думаючи про те, що вона йому розповіла. Найголовніше, що Кеті-Лінн, яка займається ховалася в Парижі, призначила ще одну зустріч з Домінік на післязавтра в жвавому ринковому районі. У нах, здавалося, була здатність призначати зустрічі в місцях, де вона може розчинитися в натовпі, коли виникала проблема. Домінік недбало повідомила про першу зустріч Джонні Взу, але та не прийшла на зустріч. Потім вона виявила, що в її офісі і будинок в її відсутність пройшли обшуки, але вона не запідозрила Джонні Ву, тому що його не було в місті.
  
  Коли вона виявила, що її сумочка була отримана за шафі під час yahoo, а повідомлення Кеті-Лінн зникло, вона зрозуміла, що це могли зробити тільки Джонні Взу або его люди. Це пояснювало раптову прохолоду між Домінік і Джонні на вечірці, а також її втеча від Ніка. Потім вона зрозуміла, що грає з вогнем, і припустила, що кулі на даху були призначені для нах. Вона розповіла цю історію з великою іронією через власну довірливість і замішання.
  
  Нік зрозумів, що вона йому подобається. Тепер йому належало вирішити, вірити гей, чи ні.
  
  Домінік простягнула руку і легенько торкнулася пальцями гладкою шовковистою шкіри передпліччя Ніка, де м'язи під шкірою були тверді, як сталевий трос.
  
  — Зупини тут, Нік, — сказала вона. — Тут можна безпечно припаркуватися. Джонні Ву не знає це місце.
  
  Її погляд швидко ковзнув по его м'язистим плечах і сильним рукам, закутаним у зіпсовану сорочку з підкоченими рукавами.
  
  «Ех Бьен, Її бачу, ви можете мені не зовсім повірити. Її голос був доброзичливим, а куточки очей на мить зморщилися. «З такими, як ти, завжди спочатку війна, а потім світ».
  
  Нік спритно зробив свій автомобіль до парковочному місцем під деревами на тротуарі. — Я все ще вважаю, що поруч з тобою небезпечно, дитинко, — сказав він, виблискуючи жорсткою посмішкою. Вона досить посміхнулася, але не відповіла.
  
  Нік відчув запах річкової води раніше, ніж побачив її. Він пішов за нею по тротуару до драбини, яка займається круто спускалася до причалу біля кромки води. Її босі ноги залишали мокрі сліди на сходах, а її повна жіночна круп плавно перекатывалась під ковдрою, накинутим на талію. З порту бар вона схопила його за руку. Нік відчув, як довгі нігті впиваються в його передпліччя трохи сильніше, ніж це необхідно.
  
  — Будь обережний, Нік. Робітники всюди розкидають мотузки тощо.
  
  Вони спустилися по короткому трапу до гладкому плавучого будинку з панорамними вікнами. Домінік порилася в сумочці в попросив ключів і базікала без угаву.
  
  «Жінки мого віку недобре жити з батьками і працювати, особливо якщо вона журналіст. А крім того, тут можна сидіти туманним ранком і думати про своїх помилках і робити нові помилки». Вона подивилася на нього з посмішкою і сказала іншим, більш м'яким тоном: «Мені нелегко дякувати кого-то, але...»
  
  Цю пропозицію вона теж не закінчила, але простягнула руку і голову, притягла Ніка до свого рота. Він відчув, як її нігті проникли крізь его густі кучеряве волосся в його череп, і м'який дотик її губ поступилося місце безпомилковому запрошення увійти і дослідити його. Її мова була грайливим, живою істотою зі своєю власною мовою, коли вона притиснулася до нього. Великі руки Ніка ковзнули під ковдру до тонкої, пружною талії, а потім до повним тваринам стегон. Імпровізована шведів повільно впала. Він притягнув її до себе, відчуваючи повні молоді грудей з твердими сосками, прижимающимися до напруженим м'язам грудей, там, де сорочка була розкрита.
  
  Ноги, здавалося, підкосилися під нею. Вона спіткнулася об двері, і ee плоский життя піднявся, щоб прийняти його мужність, відокремлену лише тонким шаром одягу. Потім ковдру зовсім щезло, і це призвело ih в обох почуття.
  
  «Може бути, — сказала вона з веселістю в очах, — нам краще увійти всередину». Вона натягнула на себе ковдру.
  
  — Можливо, — усміхнувся Нік. Його великі руки не відразу відпустили її. Він був готовий відвезти її туди, на мокре дерево старої баржі. Це може бути трохи болісно для дами, подумав він, посміхаючись. Він повинен був знати, що у Домініка, її диким безглуздям і поведінкою фотомоделі, був вулканічний характер. Вона проводила Ніка всередину і включив брильов. — Почекай тут, Нік. Першу записку його отримав від дочки доктора Ліна, Кеті. Вона зникла в спальні, а Нік опустився на нещодавно диван оббитий сімнадцятого століття.
  
  Журналістика, повинно бути, процвітає, подумав він. Килим від стіни до стіни був досить товстим, щоб на nen могли пастися вівці. Поглядом професіонала він зауважив, що у Версалі такі штори будуть виглядати недоречно. Меблі в основному сімнадцятого і вісімнадцятого століть, що випромінює м'яке сяйво доглянутого антикваріату. Він побачив картину Кокто в рамці, яка висіла на одній стогони, і дуже маленьку картину Пікассо на інший стогони.
  
  Домінік повернулася з телеграмою в руці, все ще неохайно загорнута у ковдру. Нік висловив своє захоплення її видом, а Домінік з чуттєвої посмішкою відпустила ковдру, простягаючи йому телеграму. Домінік закурила сигарету і прошелась по кімнаті, поки Нік читав телеграму. Це було не дуже показово. Це нагадувало Домініці про запрошення Кеті відвідати її, якщо вона коли-небудь приїде в Париж. Вона запропонувала місце зустрічі, просила зберегти таємність і вказала цікаву історію для її журналу.
  
  — І подумати тільки, — сказала Домінік, затягуючись сигаретою, — що я розповіла цієї нещасної щура Джонні все про цю угоду, і що він мало не викрав цього бідного дитини. Її ніколи не зуміла пробачити собі.
  
  — Отже, ти думаєш, коли він дізнався про другому побаченні, він збирався з'явитися на це побачення? — запитав Нік, пильно дивлячись на нах.
  
  Вона знизала плечима. — Коли Ву попросив мене використовувати мої журналістські зв'язку, щоб стежити за вами в аеропорту, він сказав, що це особиста справа, пов'язане з азартними іграми. Їй була ему повинна що-що, а це було неважко. Але коли її побачила тебе на вечірці, їй було так налякана, що не могла думати. Ви мали якесь відношення до Джонні Взу. Це все, що я знала про тебе. В результаті тепер мені доводиться пояснювати папського, як її втратила цей чудовий «Мерседес», який він так мило подарував мені на день народження». Поки вона говорила, Нік дивився, як довгі коричневі ноги ходять по кімнаті.
  
  «Вибачте, Нік, але я збираюся одягнутися», — сказала вона, повертаючись в спальню широким плавним кроком.
  
  
  Думки Ніка літав зі швидкістю комп'ютера — і з додатковою перевагою. Він міг зважити факти і оцінити ih цінність, якою б складною вона була,
  
  У цей момент під великим питанням все ще залишалася Домініка-Сен-Мартен. Розмова з Хоуком і дійсно ретельна перевірка безпеки не підходили. Але навіть зараз, цілком можливо, що вона підставляла Ніка на влучну кулю.
  
  Наприклад, подумав Нік, а як щодо цих панорамних вікон? Більшість людей не залишають штори відкритими, в цей час ночі. Ih першою дією при вході було б закрити ih. Нік не думав, що він перебільшує. Така деталь частини робила різницю між швидким і смертельним. Чи спостерігали ви за ним треті особи через ці вікна?
  
  Домінік повернулася в кімнату. За той короткий час, що її не було, вона перетворилася по мокрому кішки, якою б чудовою вона нам була інша, більш струнке істота. Пара золотих еластичних штанів по лами щільно облегали спокусливі вигини її стегон і занурювалися в небезпечний вигин нижче пупка. З брюками вона носила відповідну бретельку, яка займається ледве утримувала розкішні груди всередині. Вона поклала свої вологі волосся в шиньйон, так що витончені вигини її плечей і шиї піднімалися безперервною лінією, привертаючи увагу до її повним чуттєвим губ і яскравим зеленим очам. Коли вона увійшла, вона сиділа в своїх золотих туфлях на високому каблуці, усвідомлюючи цей ефект.
  
  — Але я жахлива господиня, Нік, — сказала вона. — Потім все, що ти для мене зробив, її навіть не запропонував тобі випити. У мене є чудовий коньяк.
  
  — Чудовий Коньяк, — коротко сказав Нік. — Ти завжди залишаєш штори відкритими?
  
  Вона випустила смішок, нахиляючись до шафки з лікером. — Але Ніколас. Ти такий підозрілий. Вікна прозорі тільки з одного боку, через них ми можемо бачити назовні, а всередину ніхто не може зазирнути». Вона повернулася і подивилася на нього широко відкритими очима.
  
  «Можна займатися любов'ю так, як якщо б ви займалися цим на очах у всього світу. Це дає вам таке вільне і природне почуття, і це велика жарт з людьми, що проходять mimmo».
  
  Ну, подумав Нік, кожному своє. Це здавалося досить нешкідливим — якщо тільки це не була особливо страшна пастка.
  
  — Сподіваюся, ви не будете заперечувати, якщо її це перевірю. Не чекаючи, щоб побачити, так це чи ні, він встав і вийшов на вулицю. Вона говорила правду. Він міг бачити тільки скло і тьмяний сергій за ним. Коли він повернувся, вона сиділа ірина, притулившись спиною до спинки. Її очі були широко розкриті, лоскотати его.
  
  — Quel tigre, мій Ніколас. Спробуй цей коньяк і забудь про своїх війнах.
  
  — Повір мені, Домініка, — сказав він. 'Їй готель. Але ми не те щоб грати з комуністами в довіру. Голос Ніка абсурдно ліниво, коли він дивився на нах.
  
  Вона опустила очі. «Я починаю розуміти». В кімнаті звучала музика, навколо чудового стереооборудованія. Голос Рея Чарльза слідував за его складними, стогнучими арабесками в області глибокої сердечної боляче. До біса його, вирішив Нік. Якщо це пастка, її піду за дівчиною зі стилетом, перш ніж її, піду. А якщо ні, її використовую стару, звивисту Сену для цілей, прославлена в піснях і оповіданнях, як фон для занять любов'ю з цією чудовою дівчиною, повної мужності.
  
  Він почув, як хихикнула Домінік.
  
  — Я якраз думала, — сказала вона, все ще сміючись, — що не можу забути, як ти так дико реготав, коли навколо літали кулі. Ти завжди посміхаєшся, коли в тебе стріляють?
  
  — Тільки якщо його виграю, — усміхнувся Нік.
  
  — Тримаю гроші, ти б розсміявся, якщо б програв. До горького обидва кінця, — сказала вона.
  
  Нік знизав плечима. «Може бути, якщо б це було досить весело. Але, напевно, не так сильно.
  
  — Ні, — м'яко сказала вона. «Для небагатьох людей є тільки життя і сміх. Або взагалі нічого.
  
  Вона ніжно поцілувала його, потім відсторонилася — її очі були широко розкриті. Ee руки лягли на спину, і вони зійшлися в сказі. Прохолодна розкіш її повних грудей була схожа живим істотам, коли вони притискалися до твердих мускулам його грудей. Ee жадібно губи були підставлені, і рот широко розкрився, коли її руки перетворилися в кігті, зірвали тонку сорочку з його спини. Потім її руки ковзнули по твердим м'язам его плечей і рук, вниз до его вузькою талією, досліджували сталеві стегна, потім знову піднялися, щоб розстебнути блискавку на його штанях. Потім він відчув на собі прохолодну силу її руки, і вона зробила його, відкинувшись назад, і її тіло виконало дикий танець любові і напружився, щоб змусити ih злитися.
  
  "Ви коли-небудь намагалися зробити це на кушетці в стилі Людовика XV?" — тихо запитав Нік, але з відтінком гумору.
  
  «В спальню, Нік...»
  
  Він підняв її, як ніби вона була дитиною. У спальні нічник відкидав м'який святий на багату меблі, і він обережно опустив її на ліжко. Потім вони обидва роздяглися.
  
  «Швидше, Нік, ох, швидше». Вона майже плакала, і сміялася, коли цілувала тверде м'язисте тіло, і її тіло звивалося. Раптово вона сіла, і її прекрасне обличчя покрила його груди гарячковими поцілунками, які ковзали по зв'язкам его преса, і він відчував, як її м'яке волосся пестять його життя і стегна. Його сильні, м'які руки обняли м'якість її молодий грудей, і він відчув тверді соски під своїми пальцями. Його рот, такий же пристрасний і гарячий, як і її, досліджував її тіло, цілуючи і кусаючи прохолодний плід ee плоті. Потім її довге гнучке тіло откинулось тому, і вона потягнула його за собою, і красиві стегна утворили велику букву V, запрошуючи його в гарячу печеру ee бажання.
  
  Він почув низький, наполегливий шепіт в її горлі, коли її мета гойдалася взад-вперед, а очі і рот були щільно закриті, як ніби це стримувало її пристрасть всередині. Він чув її приглушені благання про більше, про звільнення, але тримався на відстані від союзу. Її нігті дряпали його спину і сідниці, а гнучке стегна перекинулося через його плече. Її стогони посилилися, коли вона підштовхнула його.
  
  І, нарешті, він, звичайно ж, прийшов до неї. Вона напружилася, ніби отримав електричний імпульс, коли Нік відчув, як ee обпалюючий, всеосяжний цедру кинувся в нього, а далі співоча приливна активного відпочинку прокотилася по его, тілу, коли вони почали довгий тріумфальний наступ.
  
  Вони забули облад всім, перекидалися в білій хвилі емоцій, але все ж, здавалося, стояли поза своїх тіл, дивлячись зверху вниз на двох чарівних тварин, які займалися любов'ю на м'якій, широкому ліжку. Нік звертався з Домінік, як з чистокровною кобилою, з легкими руками і ніжними, але міцними шпорами на оксамитовій шкірі і гнучкими м'язами. Вона ідеально слідувала за ним, злившись в найніжнішою точці ih зустрічі, і разом вони бігли, як кентаври, по довгій стежці до замку, коли її вже було не зупинити, і він радо дав гей волею і дав гей жорстким батогом свого збиті мужність. Нік піднявся до зірок на своєму молочно-білому коней. Але довгий шлях ще не закінчився. Вона підстрибувала під ним, її довге, судорожне дихання загрожувало вирвати легкі за ee тіла. Нік почув голосний крик, що спонукав його якось переслідувати її вище і вище останнього схилу і далі пристрастями. Він відчував глибоко всередині себе, черпаючи запас сил і витривалості, м'які стегна пестили його талію, а її нігті малювали стигмати Ероса на його спині і боках. Нік підняв крок, і дикості ee реакції і люті, з якою вона кинулася на нього своїм зрілим, звивистим тілом, важко було сказати, хто жеребець, а хто кобила.
  
  Але, нарешті, могутнє тіло Ніка її обійняло в останньому обіймах. В той час, як велика відроги его підлоги досліджувала вологу між її прекрасними ногами і намацувала потаємні і делікатні печери її жіночності, він підняв її на останній схил скелі, де повітря було розріджене. Там у них закрутилася мета, і вони люто стиснули ще інший, коли вибухнула всесвіт чистим світлом, і вони не усвідомили нічого, крім концентричних хвиль ih останній конвульсії.
  
  Кілька хвилина вона мовчки лежали поруч з ним, і очі її були закриті, тремтіли кінцівки, а гарна груди пом'якшилася.
  
  Пізніше вони знову пили коньяк. Вони разом досліджували таємничі сфери своїх прекрасних юних тіл, і знову, і знову зливалися разом, він вночі в спеку цього магнетизму. Нарешті людина по імені Киллмастер витягнувся зовсім розслаблено, позбавлений він войовничої пристрасті, яка займається іноді робила його більше суперагентом, ніж чоловіком. Розвідувальні польоти і шпигунські мережі, баланс сил у Вашингтоні, Берліні, Москві та Пекіні — все це було забуто в пристрасті він паризької ночі.
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  Звідкись пролунав дзвінок у двері. Настирливе дзижчання проникло крізь шари склепіння глибокого, без сновидінь, нагадавши Ніку, хто він такий і навіщо він тут. Він повністю прокинувся за той час, який знадобився б більшості людей, щоб протерти очі отто склепіння. Его велике мускулисте тіло впало котячим стрибком через кімнату до столу, де лежав його Люгер. Він швидко перевірив його, повернувся до вікна і подивився у одностороннє вікно.
  
  Відвідувач був не хема іншим, як з Артуром, огрядним союзником Джонні Взу. Він стояв на день зі своєю звичайною ідіотською безглуздою посмішкою і, здавалося, не збирався йти. В будинок знову пролунав пронизливий дзвінок.
  
  Нік підкрався і селл на край ліжка. Дівчина заворушилася, коли він струснув її, ліниво відкривши зелені очі. Коли вона побачила Ніка, на її обличчі повільно розпливлася задоволена посмішка.
  
  — Все ще тигр, — сказала вона сонно. «Постійно на стежці війни». Вона скинула ковдру і оголила своє звабливе тіло, таке ж повільне і вдоволене любов'ю і сном, як воно було диким і вимогливим минулої ночі. Вона ніжно погладила напружені м'язи нижньої частини життя Ніка, потім досліджувала його стегна. — Дозволь мені перевірити, хто це був. Може бути, вони підуть.
  
  Вона потяглася, як кішка, і спробувала стягнути Ніка вниз. Її тіло пахло теплим і приємним, а соски на повних овалах ee грудей почали тверднути.
  
  — Домінік, — різко сказав Нік, сідаючи. — Це Артур, Домінік. Іди, подивися, чого він хоче.
  
  Її великі очі широко розкрилися, і вона напружилася.
  
  — Ні, Нік. Цей хлопець викликає у мене мурашки. Я не хочу його бачити.
  
  — Боюсь, тобі доведеться, — м'яко сказав Нік. «Оскільки вони знають про зустрічі з Кеті-Лінн завтра ввечері, а ми не можемо її попередити, нам потрібно дізнатися якомога більше».
  
  Він нахилився і поцілував перелякану дівчину. Не бійся. Її буду на задній день, і якщо Чарлі Чан спробує зробити що-небудь гидке, ми прострелим в nen круглі дірки.
  
  З повагою Ніка до Домінік зросла, коли він побачив її реакцію. Вона більше не пручалася, а підібрала кімоно. Нік не міг не вдарити її по дупі, коли вона проходила mimmo нього. Потім він швидко пішов до задньої день, голий, але з пістолетом в руках. Жалюзі на день були відкриті, і він міг чути все, що відбувається у вітальні. Зараз був не час для скромності — Домінік вже сиділа у день, і Артур, схоже, збирався заглянути через задні двері. Нік вийшов назовні.
  
  Він почув, як Домінік відкрила вхідні двері і позіхнула. 'Привіт. Ах, це ти, Артуре? Якщо ви телефонуєте в дзвіночок в цей жахливий час, мені доведеться принести вам кави.
  
  Він почув, як Артур щось відповів своїм високим голосом, хихикаючи, а потім вони пройшли у вітальню, де Нік міг ih виразно чути.
  
  — У тебе дуже мила родимка, міс Домінік, — сказав Артур. 'Ти виглядаєш дуже мило сьогодні. Весна гарна для тебе.
  
  Нік, притулившись до дня, зрозумів, що голий з люгером в руці буде виробляти цікаве видовище для перехожих. Але досі тхора річка була безплідна і не помітний з вулиці.
  
  «Артур, — почув він голос Домінік, — я не хочу здатися грубим і не заперечую проти вашої компанії, але її зустріла вчора абсолютно чудову людину і не виспалася ». У мене теж сильний головний біль. Будь милим, припинити заплутані жарти і скажи мені, чого хоче Джонні. Потім її можу лягти спати на тиждень або близько того, а потім ти зможеш робити... ну, Артур, що б ти робив.
  
  Вона була права, подумав Нік. Вона народження для сцени.
  
  — Ви дуже слизька дівчина, міс Домінік, — пролунав голос Артура. «Джонні не знає, куди ти пішла потім відмінною yahoo минулої ночі. Хороший матеріал, Джонні добре заплатив би.
  
  «Я пішла до того, як піднялася на шум, і той, до кого її пішла, — як говорили середовищ нас, — це те, до чого Джонні Ву не має ніякого відношення». Артур здавався настільки приголомшеним, що его ревматизму потонув у кудахтающем сміху.
  
  — І поки ми інформуємо Джонні Ву, Артур, — продовжила Домінік, — ти також можеш сказати йому, що я більше не буду робити ему ніяких позичені. Її чула від свого американського колеги, що фотографія, яку поширила її середовищі журналістів аеропорту, була зроблена з розвідника, і не має нічого спільного з його особистими справами. Скажи йому, що я не хочу брати участь у шпигунстві . Її тусовщиця і не більше того».
  
  — Джонні хоче, щоб ти приєдналася до нього в замку, — щиро сказав Артур.
  
  — Скажи Джонні, що це буде інше. Скажи йому, що я зайнята. Що я вірю, що закохана.
  
  Голос Артура шталь нагадувати закиди настирливої старої діви. — Джонні хоче вас предупреить, міс Домінік. Ти ж знаєш, який Джонні буває, якщо дуже злий.
  
  — Скажи, що Домінік дуже шкодує. А поки загляньте ще раз, коли будете поблизу».
  
  — Джонні каже, скажи міс Домінік, що якщо вона сьогодні ввечері прийде на вечерю в замок, він отримає шматок ексклюзивної шкіри навколо Китаю, краще за всіх інших шкур, або хутра.
  
  — Хм, — сказав Домінік. А потім вона випустила жахливий крик, від якого Нік трохи не увірвався всередину з пістолетом. — Боже мій, Артур, мій кави википає. Її буду там обов'язково.'
  
  Вона вискочила через задні двері і підняла брови, перевіряючи, чи зрозумів Нік. Він кивнув і зробив гей знак іти туди. Вона не відповіла в перший раз, але коли він наполягав, вона здалася. Вона повернулася до вітальні.
  
  — Вибачте мене, Артур. Добре. Скажи Джонні, що я прийду, але він не в дуже хорошому настрої. Її, сподіваюся, що це гарна історія, і якщо він настукає на мене, скажи мені, що я повідомлю що-які приємні деталі з його особистого життя в колонку світської хроніки, які люди збираються прийти за ним його замислитися.
  
  «Джонні сказав, що це найкраща шкіра в твоєму житті, ти не пошкодуєш». Настало коротке мовчання. Артур не збирався йти. Нік почав хвилюватися.
  
  — Артур, мій дорогий, — солодко сказала Домініка. — Зроби мені ласку та не дивись на мене так. Багато жінки в гардеробі говорили, що ваш пильний погляд додає неприємний штрих вашому класичним зовнішнім виглядом. А тепер іди і скажи Джонні Ву, щоб до восьмої години коктейлі були холодними.
  
  По кімнаті рознеслося пронизливе хихикання Артура. Здавалося, він збирався піти. Нік розслабився і чекав, поки Домініка скаже йому, що шлях вільний. Він, звичайно, не знав, що вона могла б щось шепнути Артуру, якщо б він пішов, але Ніку було важко повірити, що вона працювала з китайськими комуністами. Попередня ніч була прекрасною. І з цього моменту він буде використовувати і далі. Той факт, що ставками були життя буквально мільйонів людей, не робив его краще. Це не було одним навколо найприємніших побічних ефектів роботи на уряд.
  
  Його думки перервав грубий голос за спиною. Нік швидко повернувся і спробував заховати Люгер. Голос, що належав одному навколо самих змучених старих нероб, яких він коли-небудь бачив. Старий бродяга сидів на баржі, пришвартованою подалі, і час від часу сьорбав ковток навколо пляшки отруйного на вигляд алжирського вина.
  
  — Я запитав, чи є в тебе сигарета, приятель, — пролунав голос по-французьки. Ніку довелося розсміятися.
  
  "Я виглядаю так, ніби у мене є сигарета?"
  
  Чоловік з цікавістю подивився на нього.
  
  — Гаразд, гаразд, — пробурчав він. — Не назавжди бути грубим, приятель. Ти збираєшся вбити кого-небудь навколо цього великої німецької гвинтівки? Ти збираєшся вбити свою коханку? В'ячеслав грошей її промовчу про це.
  
  «Я дам вам знати, коли буду готовий», — сказав Нік.
  
  — Це коштує додатково, — спокійно сказав старий, роблячи ще ковток. У цей момент у дверях з'явилася Домініка.
  
  "Хто або що це?" — запитав Нік, вказуючи на старого нероби.
  
  Домініка просунула голову в двері, широко посміхнулася і помахала рукою. «Бонжур, Генрі. Як справи?'
  
  «Принаймні, так само погано, як вчора, і, ймовірно, краще, ніж завтра, люба», — відповів старий і помахав у ревматизму. Домінік Ніка втягнула всередину.
  
  — Це Анрі, волоцюгу. Коли поліція намагається заарештувати його за бродяжництво, їй кажу, що він мій майстер на всі руки. Звичайно, він взагалі не працює, якщо тільки не голодує по-справжньому. Добре, що мені нема чого втрачати, інакше її розорюся. Він великий пліткар».
  
  — Не те щоб одного, — сказав Нік. «Він думав, що я тебе знищу, і запропонував купити мені його мовчання».
  
  Домінік подивилася на нього і ніжно посміхнулася. «Він вірний, але не дурний. Він би взяв ваші гроші, а потім попередила б мене. А тепер, мосьє, — сказала вона, скидаючи кімоно, щоб показати свої спокусливі вигини, — давайте повернемося в ліжко. Якщо ви будете дуже ласкаві до мене, її уважно вислухаю ваші інструкції про те, що робити, коли її буду в замку Джонні Ву.
  
  Нік мав на увазі і інші речі, але нічого, що могло б почекати. Вони відразу ж повернулися в спальню і незабаром знову поруч в таку гру, курили і розмовляли.
  
  Его інструкції були досить прості. Суть в тому, що Домінік повинна була прийти на зустріч з Джонні Взу, створюючи враження, що вона буде співпрацювати, а потім розповість Ніку все, що зможе дізнатися про китайську операції, пов'язаної з Кеті-Лінн.
  
  «Немає ніяких шансів знайти Кеті-Лінн до того, як вона прийде в кафе завтра ввечері?» — запитала Домініка. Нік похитав головою. 'ЦРУ поставив на це копів, але вони не чекають від цього багато. На єдиній фотографії, яка займається у нас є, вона в залі на задньому плані, і її обличчя частково закрито. І у китайців повинні бути десятки її фотографій».
  
  'Мерде' — сказала француженка. «Шкода, що я не сфотографувала її, коли брала у нах інтерв'ю. Її б не готель, щоб бідний дитина потрапила в пастку.
  
  — Подивимося, що ми можемо з цим зробити, — сказав Нік, ліниво потягуючись.
  
  — Ах, так, — сказав Домінік, посміхаючись. «Це буде чудово. У цього нещасного Джонні У нас немає єдиного шанс. Ви зловите дівчину в мить хвороби. Вона різко клацнула пальцями. Потім вона перебралася через ліжко до Ніку, простягаючи руки, запрошуючи його в хтиве розраду свого тіла. Нік був зворушений цим видовищем. Він притиснув її до ліжка і зістрибнув з усмішкою і великою демонстрацією енергії.
  
  «Мені треба піти, поговорити з людьми, дитинко. Її люблю тебе, Але...'
  
  'Кошон, свиня, — гаркнула вона і продовжила серію ідіоматичних лайок, які були настільки незрозумілі Ніку, що він не міг зрозуміти і половини навколо них.
  
  — Повір мені, мені боляче, — бадьоро сказав він. — Не могли б ви дозволити своєму другові Генрі заглянути на палубу і щороку, не ховаються там якісь зловісні вихідці зі Сходу чи інші незнайомці?
  
  Він швидким кроком попрямував у ванну, мабуть, не звертаючи уваги на спокусливі рухи її тіла на ліжку.
  
  «Я збираюся очиститися від гріхів ночі та ранку, якщо хтось запитає облад мені».
  
  — Добре, — радісно сказав Домінік. 'Її тобі допоможу. Одного разу її брала інтерв'ю у японської гейші...
  
  Нік рішуче відхилив пропозицію і в якості запобіжного заходу замкнув двері. Коли він закрив двері, Домінік з філософським виразом обличчя, одягла кімоно і підійшла до задньої день.
  
  Нік кілька хвилин простояв під гарячим душем, з якого він частково почервонів, як рак, потім включив холод і вийшов освеженным. Подивився в дзеркало і залишився задоволений. Колота рана, яку він отримав минулої ночі під час вуличної бійки, була не чим іншим, як добре заживающей подряпиною. Він не бачив, нам грама зайвого жиру на своєму тілі. Він закінчив своє щоденне занурення у чисту дисципліну йоги, коли Домінік повернулася і прокричала через двері, що Анрі сказав, що шлях вільний. До цього часу Нік вже не відчував себе таким завантаженим і повністю зосередився на роботі. Він швидко випив чашку кави з мовчазною Домінік, яка займається відчула, що його настрій змінився. Він призначив гей зустріч, коли вона повернеться навколо замку Джонні Ву. Потім він легко піднявся по сходах до припаркованого «Ягуара».
  
  Його сорочка була повністю зіпсована, і в будь-якому випадку треба було переодягнутися. Тому він пішов у свій готельний номер. Його не здивувало, що його таємно обшукали. Звичайно, оскільки він не був настільки дурний, щоб залишити там свою стару докторську сумку, в якій у нього була велика кількість викривають інструментів - він нічого не упустив.
  
  Він подзвонив Дреди Донована, ласкаво поддразнил его з приводу його пригод напередодні ввечері і попросив зайти через півтори години в певний ресторан, відомий своєю кухнею і винами. «Якщо мій камуфляж зіпсований, — подумав Нік, — мені краще використовувати його по максимуму». Занадто частини его контакти доводилося встановлювати в брудних кави. Потім він поїхав на Jag в депо AX і подзвонив Хоука по відеофону. Хоук виглядав трохи втомленим. Нік сказав йому це.
  
  — З кожною хвилиною все складніше, Нік. До мене доходять чутки навколо Китаю. Може бути, мені слід незабаром вивезти вас навколо Парижа і відправити до лікаря Лін. Китайці розчаровуються в я цієї дівчини. Якщо вони дістануться до нах, він ніколи не покине країну. Якщо вони не зможуть дістати її, може бути, вони зроблять що-небудь приголомшливе, щоб врятувати себе від величезних пропагандистських втрат за дезертирства доктора Лінн. Давай послухаємо, що в тебе є.
  
  Нік ясно розповів йому, що сталося з моменту ih останньої розмови. Хок уважно слухав, не перебивав його, і здавався задоволеним. — Але, — задумливо сказав він, — якщо ця міс Сент-Мартін виявиться подвійним агентом, ви... е...
  
  — У якомусь сенсі так, — сказав Нік, — але ти нічого не можеш з цим зробити. Вона вже довела свою цінність, сер.
  
  "В якості моральної підтримки?" зазначив Хоук. Нік подивився на свої запонки і краєм ока помітив натяк на посмішку на тонких старих губах Хоука.
  
  — Вас зацікавить, Нік, що її сім'я вклала значні кошти в каучукові плантації на півночі В'єтнаму. Це може бути використано для надання на нах тиску.
  
  "Я перейду до цього щиро зараз, сер," сказав Нік. Він швидко розгорнув план, який мав на увазі. Хоук згідно кивнув, слухаючи.
  
  «Це звучить добре для мене, Нік. Ще що-що. Коли знайдеш цю дівчину Лін, візьми у нах перстень з печаткою, який вона носить. Він належав її матері і може довести докторові Ліню, що його дочка в наших руках. Це важливо.'
  
  — Добре, — сказав Нік. «Я подзвоню тобі знову, як тільки зможу, а потім зустрічі з дівчиною».
  
  Хоук вже інший тримав телефон біля вуха, коли екран погас.
  
  Потім Нік пішов в один навколо офісів і запросив дуже спеціальне обладнання.
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  
  
  
  Площа зі старою кам'яною церквою, бруківкою і кафе з навісом, що належав безпосередньо Утрілло. Але район прийшов в занепад з часів Утрілло, і церква, і кафе були закриті високими промисловими будівлями, що виросли навколо них. По широких вулицях тяглося щільний рух, і товсті домогосподарки ходили від магазину до магазину з вічними сітками, з стирчать навколо них вкритих золотий кіркою багетів. Газетяр пройшов через кафе зі своїми газетами, які в той день добре продавалися. Заголовки були привабливими. Вони кричали: Китайські торгові аташе вбиті на вечірці. Одіна навколо чоловіків у барі купив газету і слабо розсміявся, читаючи цю історію. Так як він був вкрай брудною і неопрятой фігурою навіть для цього району, ніхто цього не помітив. Через деякий час до нього приєдналася настільки ж несприятлива вигляд фігури, і вони вдвох вийшли через каву.
  
  Незабаром потім цього вони забралися в кабіну вантажівки. Той, що вище, час від часу вживання навколо пляшки дешевого вина, і в той же час дозволяв звисати з нижньої губи потухшей сигареті галуазе — витівка, гідна великого Жанна-Поля Бельмондо.
  
  Старий вантажівка проїхав через передмістя, потім виїхав на відкриту місцевість. Чоловіки зупинялися тут і там, в придорожніх кафе і випивали по склянці бренді, не розмовляючи з іншими водіями, нам з фермерами, а потім їхали далі. Незадовго до настання темряви вони знову зупинилися, і тинялися навколо бару, поки сонце не піднялося над верхівками дерев. Вони були брудні і, мабуть, сердиті, що ніхто не намагався зав'язати з ними розмову, що було їм зручно. Нарешті вони поїхали, повернули ліворуч з головної дороги і проїхали кілька миль за малоиспользуемой дорозі. У якийсь момент високий чоловік жестом наказав водієві зупинитися і вказав на ґрунтову дорогу, що веде через кущі до дерев'яних воріт.
  
  — Голосувати тут і чекай, — сказав високий чоловік. «Відвертими перед воротами бачиш досить велику галявину, яку не видно з дороги. Припаркуйся там обличчям до дороги. До замку трохи більше кілометрів. І Дреди, — сказав високий чоловік, кладучи руку на руку водія, — не засмучуйся. Це повинно бути зроблено таємно, і я маю на увазі це.
  
  «Не хвилюйтеся, N3», — сказав водій. «Я можу почекати ще трохи, перш ніж змушу китайців заплатити за минулу ніч. Але її готель би знати, як ви дізналися, що там була ця галявина.
  
  «У нинішньому вигляді вони будуть вашою інтерпретацією аерофотознімків - треба вчитися, — усміхнувся N3. «І якщо ти випадеш по своїй ролі навіть через секунду потім цього, ти отримаєш ляпаса».
  
  Грузовик рушив далі, і Нік опустився на підлогу кабіни. Візок зупинилася біля великих воріт, щоб запитати у охоронця дорогу до стаєнь. Дорогу вони, звичайно, знали. Намір полягало в тому, щоб створити ілюзію того, що в машині був тільки один чоловік, тому що так він знову поїде. Обидва чоловіки в таку гру, поки вантажівка їхала по довгій дорозі до стаєнь. Дорога вилася між рядами витончених квітучих дерев, що стояли на пишних зелених галявинах. Перед довгою свіжопофарбованій стайнею обидва чоловіки вилізли навколо машини і почали люто кидати на землю мішки з фуражем. Повільно підійшов чоловік у шкіряному фартусі з ковальським молотом у руці і подивився на них.
  
  «Гей, — вигукнув менший навколо двох чоловіків з хитрим виглядом, — тут хто підпишеться на цей корм?»
  
  Чоловік у фартусі почухав потилицю. «Я не знав, що eda була замовлена. Тренера тут немає.
  
  «Це особлива суміш, сьогодні ніяк не коли захотіли», — прогарчав водій. "Ви підписуєте чи ні?" Чоловік сумнівався. — Не знаю, шталь б її. Господар поїхав на коні і скоро повернеться. Може бути, він знає, що потрібно зробити.
  
  Водій виголосив довгу серію лайок, які закінчилися заявою про те, що він не може чекати весь вечір, поки персонал стайні буде в зборі.
  
  — Ламаар, — уклав він. — Я покладу його назад у машину, але більше не дзвоніть до нас з терміновим замовленням. Мене не хвилює, що ви, хлопці, разобьетесь від голоду у стартового стовпа.
  
  — Добре, — зітхнув чоловік. «Я підпишуся». Він поставив свій підпис під підробленим рахунком-фактурою, і буркотливий водій пішов назад до вантажівки, навіть не сказавши «до побачення» . — Давай зникнемо, — пробурмотів він своєму супутнику. «Джонні поїхав верхи і може повернутися через хвилину».
  
  — Гаразд, — сказав Нік, — поїдеш. Коли дійдеш до повороту, її скажу, де мене висадити. Вам доведеться виїхати через головний вхід, але скажіть охоронцю, що ви заблукали. Він тебе випустить.
  
  Коли вони їхали, Нік подивився в дзеркало заднього виду. Він бачив, як Ву під'їхав до стаєнь, спішився і поговорив з людиною у фартусі. Через кілька миттєвостей китайський майстер-шпигун знизав плечима і повернувся. Ніка не було часу дивитися далі. Вони поїхали в ліс. Дреди зупинив вантажівку і Нік легко вистрибнув навколо кабіни і підійшов до задньої частини машини. Там він витягнув довгу алюмінієву штангу, закріплену на плечовому упорі, як базука, і переносний енергоблок.
  
  Він тихо крикнув співробітника ЦРУ: «Все в порядку». «Йди», і вантажівка поїхав через ліс. Нік чекав на узліссі. Не пройшло і двох хвилин, як зайшло сонце. Его час було майже ідеальним. В лісі було вже темно, хоча небо ще висвітлював адв = β.
  
  Непомітно прокрався через ліс, пробираючись до своєї мети впевнено, наче він народився в цьому маєтку. Через п'ять хв він був на краю галявини і побачив останні промені денного світла, що відбиваються від старих каменів замку.
  
  По довгій дорозі під'їхала машина. Нік посміхнувся. Тепер Домініка їздила на значно більш консервативному седані. Цікаво, як вона пояснила батькам втрату «мерседеса». Знати і далі, це була б гарна історія. Він бачив, як вона зупинилася біля кам'яного мосту через канаву і увійшла всередину.
  
  Нік мовчки бігав від дерева до дерева під довгим рядом дубів, поки не досяг потрібного дерева. Перша гілка висіла приблизно в двадцяти футах над ним. Він зняв з плеча легку нейлонову альпіністську мотузку, перекинув її через гілку і схопився за іншої нитки. Потім він перекинув своє спорядження через плече і, перебираючи руками, підтягнувся, вхопився за гілку і легко, як кішка, опустився на нах. Він потягнув за собою мотузку, і приготував своє спорядження.
  
  Він був приблизно за двісті ярдів від замка. Він зробив алюмінієвий стрижень в одне навколо вікон замку, повернув кілька ручок на блоці запити і похмуро подивився на нові параболічні мікрофони дальньої дії, які могли б підслухувати крізь товсті вікна. Пристрій відтворення надвисоких частот, що йому подарували, було чимось новим. Потім його похмурий погляд зник, і він тихо розсміявся. Підслуховуючий пристрій було направлено в їдальню, вловлюючи невелику вільність, яку один з лакеїв несподівано дозволив собі зробити з однієї з служниць, накрывавших на стілець. Нік слухав, як дівчина лає слугу, поки не переконався, що мікрофон налаштований ідеально.
  
  Потім він повернувся до вікна кабінету і тут же почув голос Джонні Взу, з удаваною чемністю який вітав Домінік.
  
  Нік довго слухав, сидячи на дереві розмова про незнайомих їй людей і події, які його не цікавили. Вони сиділи за столом, коли Джонні підняв тему Кеті-Лінн. Нам, Домініка, нам Джонні Взу, зрозуміло, не підозрювали, що ih розмова записується на повільно крутяться барабани магнітофона.
  
  — Я чув, у тебе нове побачення, щоб поговорити з цієї китаянкою, — почув Нік Джонні.
  
  — Цікаво, звідки ти це знаєш, — лагідно відповіла Домінік.
  
  «Моя робота полягає в тому, щоб знати облад всім, що відбувається в китайському співтоваристві», — рівненської відповів Джонні. — Ви, звичайно, знаєте, дорога Домініка, що вона дочка доктора Лина і що її безпека має першорядне значення для Китайської народної медицини Республіки. Було б дуже шкода, якби з нею щось трапилося, поки вона продовжує свою дівочу витівку».
  
  — Втеча? пирхнула Домініка. «У мене склалося враження, що вона бігла, щоб врятувати своє життя».
  
  Джонні засміявся. «Ви, очевидно, не розумієте китайську ментальність. Нам одна вихована китайська дочка не кинула б свою сім'ю серйозно. Вона молода. Її дратують ці досить суворі обмеження на поїздки. Вона і не підозрює, що її життя може бути в небезпеці. Вороги нашої країни готелі би нажитися на політичних подіях, якщо з нею щось станеться, поки вона в залі в Європі. Моя робота — переконатися, що цього не станеться».
  
  — Що ж, — сказав Домінік, — якщо її побачуся з нею, її передам гей, те, що ти сказав.
  
  'Їй дуже вдячний. Крім того, моє уряд уповноважив мене вам запропонувати в обмін на співпрацю в цьому питанні значну компенсацію за частку вашого батька в его каучуковій плантації у В'єтнамі, яка займається тепер, звичайно, в залі, в руках уряду в Ханої».
  
  — Тобі краще поговорити про це з батьком, — недбало сказала Домініка. «Він займається бізнесом у нашій родині».
  
  "Це значна сума", сказав Джонні. «Натомість її, просто прошу вас сказати мені, де Кеті-Лінн, якщо ви дізналися, або ж попросити її написати лист перед отцем, запевнивши його у своєму доброму освіти і повідомивши йому, що вона планує повернутися». в Китаї. Чесно кажу, такий лист мені потрібно з політичних причин, якщо нашим супротивникам вдасться викрасти дівчину. Скажіть гей, що ви можете переслати лист докторові Лінь через французьких журналістів у Китаї. Нік відразу насторожився. Джонні нічого не знав про перстень з печаткою. Його подорож не було марним. Крім того, що це доказом лояльність Домініки, тепер у нього було тверде перевагу над китайцями. Джонні, звичайно, спробує зв'язатися з Кеті-Лінн в кафе в Ле-Аль завтра ввечері, коли вона зустрінеться з Домінікою. В іншому випадку він не зможе перешкодити американської спробі вивезти доктора Лина навколо Китаю, а без кільця доктор Лін ніколи б не довірив, що дівчина у китайців. Тоді він буде відчувати себе вільно, щоб піти. Все, що потрібно було зробити Ніку, це переконатися, що вони тим часом не заполучат дівчину.
  
  «Звичайно, її готель би піти з вами, коли ви зустрінетеся з нею завтра ввечері, — продовжував Джонні, — але я боюся, що молодь завжди не довіряє владі. Мені доведеться покластися на ваше чудове судження, Домініка, щоб врятувати дитину від самого себе.
  
  "Дитя - нічого собі," сказала Домініка. — Вона доросла жінка. Її зустрічалася з нею, пам'ятаєш. Але я дам вам знати, що вона захоче сказати.
  
  Залишок розмови був неважливим. Нік залишив свій магнітофон включеним, поки Домініка нарешті не пішла. Потім він почекав, поки охоронець зробить ще один об'їзд будинку з двома здоровенними доберманами. Потім він знову запакував своє спорядження і спустився на землю по мотузці. Через двадцять хвилин, він так безшумно виринув біля кабіни вантажівки, що Дреди Донован трохи не вистрілив у нього.
  
  — Кравець візьми, — сказав Дреди, прибираючи револьвер, — ви, як привид, сер. Посмішка Ніка яскраво сяяла в темряві, коли він закурив сигарету. "Прости, Дреди. Наступного разу її прийду з розгорнутим прапором і б'є в барабан, щоб ви знали, що я йду». Співробітник ЦРУ розсміявся. "Все в порядку?"
  
  — Все, — сказав Нік. "Давай вибиратися звідси."
  
  Поки вантажівка їхала по дорозі в Париж, думки Ніка крутилися в тисячах деталей, які ему належало організувати для завтрашньої операції. Джонні б оточив кави своїми людьми. Але у Ніка була ідея...
  
  
  Через три години він зустрів Домініку на новій модній дискотеці «Le Shakespeare a Go-Go» на Монпарнасі. Дискотека, битком набита багатими молодими парижанами, була обставлена скромніше і дешевше, ніж поважаючий себе місцеве кафе. Нік притулився до хиткого дерев'яного столу, намагаючись розчути її крізь шум музики. Кімната була настільки гучною, що стала безпечною. Ніщо, включаючи ih власний розмова, не могло бути подслушано хема-небудь.
  
  — А чи не можна піти куди-небудь тихіше? — спитав Нік.
  
  — Але я її люблю показувати тебе, Ніколас. Тут багато жінок готові перерізати мені горло, тому що я дістала тебе першою. Крім того, її ще не чула Freeps, і все ih інший».
  
  Нік похмуро подивився на "Фриспов" — п'ятьох молодих людей з суворими обличчями, з довгим волоссям і в штанях, які їм були малі, вони гриміли на своїх інструментах і кричали в натовп, як їм заманеться. Що ж, подумав Нік, Домініка трохи бавиться. Але коли вони почали новий танець, вона була налаштована оргиастически. «Вона трохи захмеліла», — подумав Нік. Він схопив її за руку і потягнув до дня. Зовні вона обняла його і сказала: «Є тільки одне місце, де ти можеш мене задовільно чути». Вона притулилася губами до його губ і прошепотіла: «І ти з біса добре знаєш, де це, Нік Картер».
  
  — Вибачте, — сказав Нік, — ні в якому разі. Джонні може робити дурниці, але він не дурний. Свій будинок в залі під наглядом. Ви можете розраховувати на це. Ee руки швидко гладили його, тіло.
  
  «Що б ти сказав, любий, — сказала вона заплітається мовою, — якщо б сказала тобі, що вирішив цю маленьку проблему?»
  
  — Я думаю, — зі сміхом сказав Нік, — що тоді її зайняв би вичікувальну позицію.
  
  «Просто почекай і побачиш», — переможно сказала вона, підкликаючи проїжджаючі таксі. Як правило, Нік не любив манірних панночок, але Домініка безумовно заслужила трохи повеселитися за останні кілька днів. Таксі під'їхало до Сіні, обогнуло околиці Домініка і зупинилося на іншому березі річки.
  
  На березі Домінік тихо покликала. "Генрі?"
  
  — Її тут, мадемуазель, — сказав у темряві грубий і знайомий голос. Старий бродяга сидів у човні і пити по всюдисущої пляшки алжирського вина. Дівчина переможно подивилася на Ніка.
  
  — Хіба її теж не відмінна вічко?
  
  «Дитинко, — сказав Нік і поцілував її, — ти геній». Старий шумно сплюнув у воду. Вони сиділи в човні в тиші, поки старий неухильно переправляв ih на веслах і висаджував біля чорного ходу, де ніхто, крім води, не міг ih побачити.
  
  Тиша в плавучому будинок сама по собі була інтимністю. Якийсь час вони дивилися одне на одного. Потім Домініка тихо запитала: — чи не хочете Випити?
  
  — Нічого особливого, — м'яко сказав Нік.
  
  — Я теж, — сказала дівчина м'якше.
  
  Вона зняла піджак свого костюма і впустила його на підлогу. Не зводячи очей з Ніка, вона розстебнула блузку і накинула її на теплі засмаглі плечі, поки ніжний коричневий колір її тіла дивним чином не контрастував з сліпучо білим ліфчиком. Потім бюстгальтер впав на підлогу.
  
  Вона скинула балетні тапочки і нагнулася, ee груди впала, як стиглий плід, щоб зняти панчохи. Вона сиділа перед Ніком, одягнена тільки в спідницю.
  
  «Нік, — сказала вона зі слабким натяком на алкоголь в голосі, — допоможи мені з спідницею».
  
  Але спочатку вона допомогла йому було зняти одяг. Потім вона повернулася і показала ему свою атласно-гладку шкіру, поки він розстібав спідницю і стягував її з її довгого тіла, тепер абсолютно голого і чекає його. На мить вона сиділа, її стрункі стегна притиснулися до йому, її обличчя було звернене до его роті, сильне тіло Ніка обвивало її, і его м'які руки пестили її тіло.
  
  «Нік, пішли куди-небудь. Геть. Принаймні післязавтра. Ти і я. Її можу готувати і робити все. Ми могли б зробити красивих дітей. Її ніколи не готелю...
  
  — Ні, — перебив він її, — не думай про це. Не зараз, ніколи. Така була цікава етика людини. Навіть у цей момент він не міг збрехати. Поки у нього не було вибору.
  
  — Я не можу мріяти, чи не так? В її очах були сльози. Потім вона проводила руками його найпотаємнішим частин свого тіла, немов би заволодіти моментом, підсиливши його. Коли його руки грали, вона тремтіла, як музичний інструмент, до якого доторкнулися в потрібному місці. Коли наростало крещендо, він підняв її і відніс у спальню.
  
  І знову, протягом довгої ночі м'яке тіло жінки і тверде тверде тіло чоловіка зійшлися в битві. Его тверді м'язи били її м'яке, струнке тіло, а її м'які грудей, і життя витримували жахливу атаку і постійно піднімалися назустріч нещадному покарання его мужності. Пізніше, коли вона лежачи поруч з ним у темряві, вона тихо стогнала, поки вогонь ih голоду не спалахнув знову, і знову напали ще на інший.
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  Протягом дня Les Halles, великий ринковий районі Парижа, жвавий більше, ніж будь-яка інша центральна частина цього переповненого мегаполісів. Під цими великими залізними та скляними навісами, що нагадують вокзали вікторіанської епохи, торговці намагаються виконувати свою роботу з мінімумом впорядкованості.
  
  Потім настання темряви, скажімо, до півночі, вулиці значною мірою порожні, за винятком кількох поліцейських, топающих холодними ногами і очікують незмінною натовпу. І коли воно приходить, це море людей - воно таке ж могутнє і невідворотне, як приплив. Важко навантажені вантажівки їдуть навколо морських портів і полів Франції. З ними приходять робітники, ринкові повій, театрали і, звичайно ж, туристи. В три години ночі неможливо проїхати на автомобілі вулицями, ведучим в цей район. Весь доступний простір зайнято вантажівками, які завантажують і вивантажують ящики з овочами в сучий розміром з людину. Візки проштовхуються через натовп — відомо, що люди підуть з дороги, якщо ви просто вдаючи, що серйозно збираєтеся ih переїхати.
  
  Навколо кафе «Свиня-рибак» було людно. Радієві годинник Ника показували, що вже майже дві години. Він сидів у темній кабіні вантажівки, не зводячи очей з кави, яке Кеті-Лінн згадала, як місце зустрічі з Домінікою. Дреди повинен був почати діяти в будь-який момент. Нік волів би увійти в кафе в поодинці, але з-за його розміру це було неможливо. Навіть переодягнений у синю куртку ринкового робітника, він виділявся серед інших чоловіків, які семенили туди-сюди під час перерв, щоб швидко випити коньяк або стаканчик гарячого вина.
  
  В цілому, Нік був задоволений своїми планами. Якби Домінік добре впоралася зі своєю роботою зі спеціальним пульверизатором для духового, який він взяв на складі AX він був упевнений, що до ранку китаянка буде у нього в руках. Коли б вона прийшла.
  
  Він побачив спалах камери Домініки, коли вона знімала свою нібито репортаж. Вона зробила вигляд, що повідомляє про нічному ринку. Він уявив собі, як вона фотографує засмаглих старих водіїв вантажівок ih колоритних помічників, розпитує ih o анекдотах і жартома відхиляє ih веселі непристойні пропозиції. У той же час вона буде шукати китайську втікачку, у якої, мабуть, закінчуються гроші ee ee і витривалість. Кеті Лінн повинна була прийти близько трьох годин.
  
  Рівненській в дві години Дреди під'їхав до кафе на армійському «Шевроле» США з бурхливою сиреною і битком набитим військовими поліцейськими — це було як аварія поїзда. Вони викотилися навколо машини. Двоє великих поліцейських стали біля входу з автоматами, коли Дреди і ще двоє чоловіків увірвалися в кафе.
  
  Нік вийшов з вантажівки і підійшов. У справжні професіонали подиві ніхто б його не побачив, навіть якщо б у нього було шість значення навички нападу.
  
  Вже почала збиратися юрба, і зазвичай галасливий ринок характеризувався відносною тишею. Нік посміхався, слухаючи, як Донован гаркає, як сержант-майор, що ніхто не повинен покидати це місце, поки він не перевірить ih документи. З ним був французький поліцейський, щоб переконатися, що опору не буде.
  
  Нік, столпившийся перед відчиненими дверима, побачив молоду китаянку, одягнену в штани і кофту, яка займається раптом встала з-за свого столика і побігла до дня. Одіна навколо військових поліцейських взяв її за руку. Вона дала йому ляпаса і сильно вдарила Дреди, коли він дістався до нах. Нарешті два поліцейських затримали її, коли вона схвильовано кричала по-французьки, що її викрали американці з політичних мотивів, дивуючись, що стало з французької ввічливістю тепер, коли всі просто стояли і нічого не робили.
  
  Помітно, ввічливості більше не було. А може бути, здоровий глузд взяв верх над, коли французи побачили два автомати здоровенних поліцейських стоять на день.
  
  Вони виштовхали її за двері, а вона продовжувала штурханами і кричати. Вони запхали її в машину, де вона продовжувала чинити опір.
  
  Дреди подивився на юрбу, яка займається видавала загрозливі звуки, і, здавалося, збиралась скинути американців в Сену - з автоматами, Шевроле та іншим. — Пані та панове, — сказав він. «Я коротко поясню вам, чому сталася ця болюча сцена, і приношу свої вибачення за те, що перервав ваш відпочинок. Як ви знаєте, уряд США не воює з маленькими дівчатками. І цей представник вашого власного уряду не зробила б нам офіційну допомогу, якщо б слова цієї дівчини були правдою. Чиста, зазначена дівчина розшукується владою у зв'язку з убивством її коханця, американського льотчика. Як ви всі бачили, вона явно здатна на це.
  
  Шкутильгає засадах Дреди була цілком реальною. Вона добре його вдарила. Він знизив голос до довірчого пошепки і озирнувся.
  
  «Можливо, мені не варто було вам цього говорити, але її метод був досить дивним. Вона задушила бідолаху своїм ліфчиком.
  
  В послідувала тиші Дреди показав свою найбільшу ірландську усмішку, знизав плечима і пішов, ще раз вибачившись за занепокоєння. Натовп швидко розійшлася, бурмочучи: «Ах, бон, ти повинен був знати, роман, на цей раз американці мають рацію».
  
  Нік зайшов у кафе. Смаглявий чоловік невідомого походження схвильовано говорив по телефону. Ніка була ідея, що він подзвонив у штаб-квартиру і отримав задоволення від цього. Нік повернувся до своєї вантажівки. Він знав, що через півгодини в окрузі не залишиться нікого, хто б не чув, що американці заарештували молоду китаянку в найжахливіших за інших обставин. Китайська дівчина на самому делле була співробітником посольства і ee не чекала більш серйозна доля, ніж провести залишок ночі в компанії хлопців навколо ЦРУ .
  
  Але різні китайські агенти, які, як Нік знав, перебували поблизу, теж почують про це і, як він сподівався, настільки заплутаються, що вирішили, що гра закінчена. І якщо б Кеті Лін б стало відомо про це, вона могла б бути більш схильна з'явитися, я знаю, що тиск ослабне, бо, мабуть, американці вже схопили її. Але китайських авторитетів це не обдурить, і Нік чудово це знав.
  
  Наступний годину Нік терпляче чекав у вантажівці. Якщо Домінік побачить дівчину, вона дасть гей записку, в якій буде сказано, щоб вона вийшла на вулицю до вантажівки. Якщо вона послухається, все буде добре. Якщо вона не підкориться, Нік придумав спосіб слідувати за нею, куди б вона нам пішла.
  
  Хоча Кеті-Лінн нічого б не помітила, Домініка розпорошила б на нах духи з пульверизатора, який дав гей, Нік. Спасибі перспективного розвитку науки про «микрокапсулировании» і кропіткій роботі з поляризацій духи були радіоактивними, але нешкідливими. Радіоактивний матеріал буде реагувати на сусідній лічильник Гейгера.
  
  Нік знову подивився на годинник. Було вже три години. Він сподівався, що населений пункт росії не провалиться потім всіх его ретельних приготувань.
  
  Його погляд привернув рух у натовпі. Великий «роллс-ройс» повільно проїжджав крізь натовп перед кафе. Одіна з бамперів потрапив в краснолицего чоловіка в білому, закривавленому м'ясному халаті. М'ясник і його співрозмовника не могли винести того, що люди відштовхують ih в бік під час огляду визначних пам'яток на «роллс-ауті». Вони стояли, кричачи і просторікуючи біля вікна і, погрожуючи атакувати. Нік стежив за цим інцидентом з деяким подивом, поки его лічильник Гейгера раптом не почав працювати як божевільний.
  
  В одну мить Нік зменшив гучність і не зводив очей зі стрілками, вібруючої на високих частотах. Його погляд одразу ж зупинився на цій сцені. Його мозок працював так швидко, що все в його поле зору здавалося застиглим в його рухах, як один кадр навколо фільму. Десь в натовпі, освітлена теплим світлом через вікна кафе, сиділа дівчина, на яку вже померло кілька людей. Люгер з'явився в руці Ніка, коли він приготувався відкрити вогонь, якщо щось трапиться. Тільки для нього час здавалося застиглим. Всі інші просто продовжували йти. М'ясники кричали на водія «Роллс». Троє ринкових торговців у синіх куртках, як ніби сперечалися про переваги двох повій, які стояли в тіні. Американський турист і його жінки стежили за сценою і стояли близько один до одного. Газетяр намагався продати ранковий випуск. Тим часом стрілка лічильника Гейгера повідомила Ніку, що матч розпочався. Нік не особливо дбав про «роллсе», і наглядав за ним. Він не вписувався в цю сцену.
  
  Потім двері «Роллс» відкрилася. Вийшов чоловік міцної статури у смокінгу, а за ним жінка у вечірній сукні. Джонні Ву прийшов, щоб взяти справу в свої руки, холодно подумав Нік. Він мені не потрібен. Він націлив ствола пістолета між лопаток Джонні.
  
  У цей момент одна навколо повій вирвалася з тіні і вибігла на вулицю. Джонні зробив крок слідом за нею, і коли великий палець Ніка стиснув спусковий гачок, один з м'ясників схопив його і курорти ему життя. Джонні боровся з м'ясником, пропонував йому гроші, і Нік не міг прицілитися
  
  Нік блискавично вискочив навколо кабіни з лічильником Гейгера в руці. Немов привид, він ковзав від тіні до тіні, проносячись mimmo натовпу перед кави. Лічильник Гейгера сказав йому, що він на правильному шляху, тому що дівчина вже зникла на темній вулиці.
  
  Бідна дитина, думав Нік, вона продовжувала бігти, тільки для того, щоб вийти через кафе відкрито в обійми Джонні Ву. Ймовірно, вона довіряє мені так само, як я довіряю Генріху Гіммлеру.
  
  Він біг легко і плавно. Йому здалося, що він побачив дівчину приблизно в п'ятдесяти ярдах попереду. Потім його ногу приземлилася на мокрий капустяний лист, і він впав, вдарившись об купу ящиків з капустою, перш ніж вдаритися об землю. Потім ящик розлетівся на осколки, і качани покотилися по вулиці, коли кулі влучили в ціль. Нік нахилився і озирнувся.
  
  Джонні Ву стояв, спершись рукою на капот «Роллс», і страхітливо вистрілив в його бік. Нік подумував відкрити вогонь у відповідь, але у нього були важливіші справи, і завжди був шанс, що він потрапить в безневинного перехожого. Він використовував ящики з овочами, як прикриття, і відступив далі по вулиці. Він більше не міг бачити дівчину, але лічильник Гейгера все ще працював.
  
  Він перевірив провулки, які проходив. Лічильник Гейгера повідомив йому, що вона все ще попереду нього на вулиці. Незабаром за ним прийдуть переслідувачі. Зрештою, арешт Донована приніс користь. Джонні б не втручався особисто, якщо б плутанина в китайському таборі не досягла свого розквіту. Він був не тільки кращим шпигуном, але і шефом рівня Хоука, тому очікувалося, що він буде уникати брудної роботи і не ризикувати бути застреленим або заарештованим.
  
  Нік відійшов убік, щоб пропустити фургон з овочами. Рухаючись у тому ж напрямку, за яким слідував Нік, він тут же сель на нього, тримаючись за купу ящиків з ріпою і не зводячи очей зі стрілки лічильника Гейгера. Стрілка знову поповзла вгору.
  
  Раптово фургон різко зупинився. Двоє чоловіків у синіх куртках кричали Ніку, що у них немає страховки для перевезення пасажирів і що він повинен просто відвалити.
  
  — Добре, — крикнув у ревматизму Нік. «Заспокойтеся, хлопці». Районі, навколо якого виходив радіоактивний сигнал, представляв собою щодо безлюдну частину площ. Було кілька м'ясних лавок, в основному поруч з провулком. Нік залишив робітників, які все ще кричали на нього, і побіг до виходу, навколо провулка. Нік ніколи не думав про те, щоб з хлоп'ячим запалом бігти по темних провулках, на територію, окуповану ворогом, але він прийшов до висновку, що дозволивши дівчинці втекти, він відчує себе ще дурніший.
  
  «Нам мужності, нашої слави, Ніколас, — сказав він собі. Він обережно увійшов в провулок, притискаючись до стогнати і безшумно рухаючись з Люгером в руці.
  
  Якби він захотів, Нік міг би крастися так безшумно, що хода самку леопарда виглядала б незграбною і невпевненою. Він був уже на півдорозі до провулку, коли почув, що наближаються кричущі французькі голосу. Він подумав, що це будуть люди з ринку. Вони привели б Джонні Ву і його підручних відкрито до нього — точно так само, як Нік був досить розумний, щоб дозволити собі зайти в глухий кут.
  
  Провулок закінчувався глухою стіною. По обидва боки були великі вантажні день. Нік спробував ih, але всі вони були закриті. Попереду він міг бачити тьмяний брильов під дверима, але він був надто далеко.
  
  На початку алеї горів ліхтар. Промінь світла досяг Ніка в півметра. Він нерухомо притиснувся до стогнати, поки промінь світла танцював у провулку, а потім знову повернувся в його напрямку. Ему нікуди було бігти в укриття. Нам секунди не вагаючись, Нік вимкнув брильов. Людина, який тримав ліхтар, з'явився, як силует. Нік припинила вогонь. У нього не було наміру стріляти го французького агента або нічного сторожа. — Американський агент, — проревів чоловік. «Він тут, в цьому...» Він підписав собі смертний вирок. Від ударів куль Ніка відкинуло на трьох футів, він впав і завмер. Він почув владний голос Джонні на задньому плані.
  
  — Ідіть за ним, чоловіки. Він тільки що пограбував бар і холоднокровно застрелив офіціанта. І його навіть не знають в цьому районі, — почув він Джонні. Злочинність в цій області жорстко контролювалася злочинним світом, і ви не повинні були здійснювати вбивства без попереднього отриманого дозволу.
  
  Нік був надто зайнятий, щоб сміятися. Коли перші люди завернули за ріг, він послав міста куль над ih головами, і вони швидко відступили. Проблема була в тому, що Нік не знав, хто були місцеві, і хто були шпигунами Ву. Ну, подумав він, це ганьба. Тоді вони повинні б просто надати поліції ловити грабіжників.
  
  Він побачив металеву двері підвалу і двома кулями прострілив замок. Випадкові постріли тепер відбивалися від каменів провулка. Нік підняв металеві двері і пірнув nah. Люди Джонні Ву думали, що загнали його в кут, і до того часу, коли виявлять, що загнаний в кут лис був пумою, вони будуть в поганій формі.
  
  Вони підбігли купкою і запалили ліхтарі, і сповнені рішучості стіни. Я стою на заглибленої сходах у підвал, Нік поклав перед собою боєприпаси і зустрів ih убивчо точними залпами. Вони вискочили через провулка, щоб перегрупуватися. Час від часу кілька куль відскакували від залізної день, але Нік не шталь відповідати на цей вогонь. Це була просто витрата патронів. Він почув, як один навколо французів сказав: «Ах, мсьє, у мене є все, що потрібно, щоб викурити его навколо укриття. Її зроблю це.
  
  Ах, мсьє, подумав Нік, у мене для вас що-що є, настирливий нероба. І ви отримаєте це. Він побачив фари в кінці провулка і почув важкий двигун. Якого біса вони зараз роблять? Вони йдуть на таран?
  
  Через кілька миттєвостей він отримав ревматизму, в свою штопора. Вогні повернулися і світили відвертими у провулок. Нік на мить опустив над собою двері підвалу, і ворог, мабуть, подумав, що безлюдний провулок. Він чув розгублені зойки людей, голоси і наближається великий навантажувач.
  
  Він схопився на ноги, як смертоносний кравець навколо коробки. Вони кинулися до нього, як солдати з танками. У них був вилочний навантажувач, і дві великі лопатки були спрямовані виплат прямо на нього. Він вистрілив і розбив одну з маяк. Відповідь вогонь шталь більш точним, і кулі відскакували від дня, коли вона опускалася назад. Нік зважив факти за частку секунди. Він знав, що не зможе зламати замок на день підвалу, як він зробив це з висячим замком на заґратованих воротах. І він не був навіть в шостий футах, коли спробував втекти.
  
  Ніхто не любить, коли його заганяють у кут, цей нудотний, безнадійне почуття, і Киллмастеру це не сподобалося. Але, подібно до боксера, який не любить, коли його б'ють, але знає, що робити в разі удару, Нік не втрачав часу на відчай. Він ризикнув без страху і жалю.
  
  Він міг чути двигун навантажувача майже над головою. Зібравши сили в своїх величезних ногах, він зістрибнув з верхньої сходинки і приземлився посеред провулка. Світ перетворився в запаморочливий вир крутного провулка, стін, каміння і бігли риссю фігур. І в центрі вихору завжди була одна маяка вилочного навантажувача, на якій було зосереджено всю увагу его. Як кішка, він крутився в повітрі, коли приземлявся, і йому було все одно, як сильно він впав на лівий бік, поки він не вдалася стріляє руку.
  
  Він твердо приземлився, прийняв удар на ліве плече і підняв Люгер вгору. Постріли відбивалися від металевої день і над головою, коли супротивники намагалися змінити дистанцію стрілянини.
  
  Блискучі леза навантажувача в кількох футах від нього, і водій швидко опустив ih відверті над вулицею, два сталевих кинджала з електроприводом прокололи б його, як обідня вилка шматок вишневого пирога. Нік підстрибнув легко і швидко, як матадор. Потім підняв Вильгельмину, натиснув на курок, і друга фара згасла. Водій зненацька зупинив свою машину, і Ніка тимчасово прикрила ця штука від вогню китайських бойовиків.
  
  Нік відскочив назад і обрушив залп на людину на навантажувачі.
  
  «Голос його, — гукнув він по-французьки, — хапай мене». Чоловік різко підняв навантажувач, і машина рвонулася вперед, тепер леза знаходилися на одному рівні з геніталіями Ніка. Нік почув shaggy в провулку.
  
  — Голосувати так, ублюдок, — тихо сказав Нік і зупинився. Машина наближалася до нього, як скажений металевий бик, і Нік стояв нерухомо. Його гнів впливає на реакцію водія, і він загальмував на секунду пізніше. Від потужного поштовху навантажувача, який врізався в стіну на повному ходу, на Ніка обрушився міста цеглин. В результаті аварії водій упав зі свого сидіння і звалився на землю.
  
  Нік підтягнувся на одній навколо частин навантажувача і стрибнув на водійське сидіння. Затихлий двигун знову загарчав, коли він натиснув на кнопку. З третьої спроби Нік зрозумів, як управляти цією машиною. Вони стовпилися навколо нього, розмахуючи ліхтарями, стріляючи в нього. Чоловік з довгим і небезпечним м'ясних крюком у руці люто махнув їм на ноги Ніка і спробував піднятися на борт. Нік почув, як удар відбився від металу машини. Чоловік підняв гак для другого удару. Нік прибрав руку з керма і вдарив чоловіка по обличчю дулом «люгера». Він звалився на землю, ревучи від боляче, і Нік звернув свою увагу на худорлявого чоловіка зі складаним ножем, карабкающегося за навантажувача. Люгер блищав у темряві, і той зісковзнув з навантажувача на вулицю. Тепер машина почала швидко виляти.
  
  Він міг би дати повний газ і пройти через провулок в безпечне місце. Так, якщо б на nen була куленепробивна вітровка. Коли навантажувач повернув, він відчув удар колеса об перешкоду, і повітря наповнилося оглушливим криком, який різко обірвався, коли він відчайдушно розвернув машину. Він побачив перед собою, направив на нього пістолет при світлі ліхтарика. Нік кинув машину вперед і пригнувся. Машина вдарилася об стіну з таким глухим стуком, що Ніка мало не збило з сидіння. Чоловіка відштовхнуло k стогнати, і двигун заглох. Нік приніс його знову і дав задній хід. Бойовик, придавлений до стогнати, лежав у калюжі крові.
  
  Ih Але було занадто багато. Нік розгорнув навантажувач і зробив його до дерев'яної розсувний день, яку він побачив в самому початку.
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  Двері перед ним наблизилася. Постріли позаду нього, також наближалися. Нік вчепився в кермо всією величезною силою своїх рук і плечей. Він уперся в сидінні, і в останню хвилину дав повний газ, мружачись в очікуванні удару. Двері ставала все більше. Що буде далі, залежить від товщини дерева.
  
  Вилочний навантажувач врізався в дерев'яні двері, і Нік відчув поштовх кожної кісткою і мускулом. Він почув стукіт навантажувача про дерево і скрип зламаних дощок, коли лопатки відкрили двері. Машина увірвалася виплат прямо на будинок. Це було велике приміщення м'ясної лавки. У тьмяному світлі єдиної лампочки, запаленою перед магазином, він побачив ряди туш, підвішених на гаках, як шведів в хімчистці.
  
  Коли він приніс навантажувач так далеко в магазин, що ніхто не міг сховатися за ним, він вимкнув двигун і попрямував назад до дня. Вони можуть увірватися в будь-який момент. Хапай перших кількох, які увірвуться, а інші на деякий час розгубляться. Такого судження ви навчилися в суворій школі досвіду, і якщо ви вижили в цій школі, пристріту згодом може врятувати вам життя. Він перекинув важкий обробний, стілець, пірнув за ним, і шталь чекати.
  
  Коли вони прийшли, вони зіграли круто. Двоє навколо них, по обидві сторони від дня, низменному пригнулися до захисним тіням. Теорія полягала в тому, що Нік не міг відразу підстрелити ih обох. Це була помилкова теорія. Він міг і зробив це. Одіна навколо них все ще рухався і намагався стріляти далі в тіні. Нік подивився вниз зі стовбура «люгера», і звук удару луною рознісся по всьому будинку. Китайський агент перестав стріляти, і завмер.
  
  Зовні було тихо. Китайцям незабаром довелося б набирати нових агентів, якби Джонні Ву не використовував своїх людей більш обережно. Нік подумав, сидячи за плахою, що б він зробив, якби він у китайських туфлях. Очевидним рішенням було оточити будівлю. Потім вони увірвуться спереду і атакують його з обох сторін. Повинен бути вихід. Лічильник Гейгера спрацював десь у провулку, але останнім випромінювання було помічено саме в цьому будинку. Якщо Кеті-Лінн увійшла і вийшла з нього, він теж повинен був це зробити.
  
  На жаль, вони не ему рішенням пошукати його. Він вже чув приглушені звуки розбитого скла спереду. Рішучий, вирішив Нік, - так можна назвати Джонні Ву. Настільки ж рішучий Нік покинув м'ясної блок і проповз mimmo довгої вервечки підвішених туш до входу в магазин. Він прийшов занадто пізно.
  
  Всередині вже був чоловік. Як тільки вони почують перший постріл спереду, вони зрозуміють, що він прибитий, і увірвуться через зламану двері. Так що це потрібно було робити мовчки. Він надів запобіжник Вільгельміни і засунув її собі за пояс. Неподалік він почув скрип дошки, потім тиша, поки незграбний чоловік чекав, чи не буде якоїсь реакції на його помилку. Чоловік, мабуть, думав, що Нік чекає його ззаду біля зламаної день. Повільно і безшумно Нік підкрався до чоловіка, відкрито піднявши ногу і, ретельно вивчивши її пальцем ноги, перш ніж поставити його на землю. Дуже повільно вони наблизилися ще до одного в темряві. Тепер Нік міг чути повільне обережне дихання, коли інша людина зосередився в своєму русі, не підозрюючи про смерть, Нік наближався праворуч між рядами звисаючих туш.
  
  Чоловік був у наступному рядку, в декількох кроках від нього. Нік стояв нерухомо. Він дозволить чоловікові підійти до нього, навіть не ризикуючи зітхнути в цей момент. Коли чоловік зробив ще один непевний крок, Нік швидко пройшов між рядами, стискаючи руку хлопця з пістолетом, як в затиску, а іншою рукою прикриваючи рот. Він почув, як у паніці вирвалося дихання і брязкіт пістолета по полицях. Потім він відпустив зап'ясті чоловіки і дозволила Хьюго, смертельно тонкому стилету, зробити свою справу. Одним спритним рухом він встромив лезо між третім і четвертим ребром, потім відступив назад і опустив свою жертву на землю.
  
  У цей момент Нік потрапив у промінь ліхтаря. Він негайно зреагував і пірнув між рядами плоті. І коли його руки торкнулися однієї навколо туш, він схопив її і підняв. Він бачив, як м'ясники та постачальники важко працюють з шматками м'яса на плечах, але не уявляв собі, наскільки вони важкі. Повільно величезні м'язи взяли на себе величезний оленка і зняли його з гачка, і встав він, розмахуючи тілом бика. Останнім зусиллям змучених м'язів він кинув мертвого бика відкрито до світла.
  
  Він почув клацання курка, але до того часу мозку вже глибоко увійшов у плоть від удару, і удар був абсолютно приглушений. А почала другий стрілець упав на землю під тушею бика, і Нік знав, що той вже не встане.
  
  Минулої ночі Джонні Взу втратив кілька людей. Він, мабуть, дуже хоче роздобути мене, подумав Нік. Він Задумливо підняв ліхтар впав стрілка. Він відвів промінь передній частині магазину і висвітлив магазин. Свят господь висвітлював тільки підвішений м'ясо, пили, тесаки та інші інструменти м'ясника.
  
  Він побачив сходи в кутку. Брови Ніка радісно підвелись. Якщо у мене не закінчаться боєприпаси, зможу її захищати цю драбину до Різдва, подумав він. Ще десять пострілів. Добре. Китайцям потрібно десять чоловік, щоб піднятися по цій драбині. Він швидко піднявся.
  
  Кімната була майже порожня. Тут і там були звалені коробки з м'ясними консервами, а на підлозі валялося кілька порожніх винних пляшок. Очевидно, хороші м'ясники з усього Les Halles проводили тут свій відпочинок. Сходи вели на другий день, яка займається виглядала наглухо замкнутими. Ніку хотілося оглянути кімнату ближче, але ему довелося залишатися біля сходів, щоб чути, що відбувається внизу.
  
  Він сховався за одвірок, і шталь чекати. Рано чи пізно прийдуть м'ясники або поліції, і він може сховатися в метушні. До тих тхора чекала битва. Раптово легкий, приємний голос чудовою англійською запитав: «Ви американський агент, Нік Картер?» Нік розвернувся і опустив пістолет на звук голосу.
  
  «Було б дуже нечемно з вашого боку застрелити мене тепер, коли його зайшла так далеко, щоб дізнатися вас краще». Це був голос дівчини. Він повернув ліхтар, але не побачив її. "Кеті-Лінн?" — запитав Нік. — Приємно, — сказала вона. «Молодець=)».
  
  Нік присвятив вгору. Спочатку він зачепився променем світла для струнку золоту ногу і продовжив свій шлях вгору по настільки ж приємному золотому стегна, де на стегнах було захоплено дивно брудне плаття. Це було облягаючу сукню з глибоким декольте, обнажавшим верхівки двох маленьких грудей спокусливі форми. Дівчина сиділа верхи на високій дерев'яній перегородці, і її миле личко серйозно дивилася на нього. Той факт, що особа, як у паризької повії було розфарбоване в яскраві кольори, а довгі чорні волосся були всклокочены і всклокочены, анітрохи не применшувало привабливості в цілому.
  
  — Чи Не буде занадто багато запитати, що ви тут робите, мадемуазель Лін? — ввічливо запитав Нік.
  
  «Можна спати тут, якщо в готелі небезпечним. Мсьє-м'ясник зберігає тут свої дорогі жириновський м'ясні консерви і тому завжди тримає двері замкнені. І тепло і сухо. Двічі її підошви тут всю ніч, перш ніж знайшла це місце. Тепер її просто забираюсь сюди щоночі.
  
  «Коли небезпечним спати в готелі? Я маю на увазі гірше, ніж зазвичай? — запитав Нік.
  
  — Коли цей жахливий товстун шукає дівчат для Ву-цуна. Бачите, я не зупиняюся в дуже шикарному готелі.
  
  — Ти маєш на увазі Джонні Ву.
  
  — Так, це его імперіалістичний ім'я. Вона вибухнула в ламаною французькою мовою. «Я всім кажу, що я вьетнамсая дівчисько. Але божевільний товстун дізнається, хто її, коли побачить мене....».
  
  «Старий Артур, схоже, ніде не користується гарною репутацією», — розсміявся Нік. «Вам буде цікаво дізнатися, що Джонні Ву, і вся його банди чекають внизу, щоб ih запросили».
  
  «Якщо ви допоможете мені спуститися, її покажу вам свій секретний вихід», — сказала вона. Нік тихо, але тепло розсміявся.
  
  — Ти покажеш мені вихід.
  
  "Правда," вигукнула вона.
  
  — Я тобі вірю, — сказав Нік. — Я майже готовий повірити у що завгодно про тебе.
  
  Він підняв руки, і її тонка грудна клітка майже затишно влаштувалася в его великих долонях. Він тримав її в повітрі на мить, поки вона не змогла звільнити ноги від перегородки, потім обережно опустив її на підлогу. Нік зупинив її, коли вона почала ходити по кімнаті.
  
  «Ви повинні зняти ці балетні тапочки, — сказав він. Як ви думаєте, що подумає Джонні Ву, коли почує стукоту високих підборів над головою?
  
  Вона спиралася на Ніка однією рукою, коли нахилялася, щоб зняти балетні тапочки. Навіть у темряві Нік міг милуватися молодими стрункими ногами і витонченими стегнами.
  
  Нік пішов за нею, поки вони мовчки йшли по залу. Вікно відкрилося з таким звуком, що Ніка поежило, а внизу нічого не було чутно. Обережно піднялися на дах. Нік закрив за ними вікно — не було сенсу залишати за собою чіткий після.
  
  — Дивись, — сказала вона, — для цієї дахом ще один глухий кут. Її йду через підвал, але якщо ми зможемо перелізти через цю високу стіну і сплигнути з іншого боку, ми опинимося в провулку, що веде на вулицю Сен-Дені.
  
  Дівчина трималася за його руку, поки вони повзли по даху. Черепиця була гладкою. Стіни притулилася до одноповерхової майстерні. Нік відразу зрозумів, що дістатися до даху буде нескладно, але в провулок доведеться стрибнути. Він подивився на нах стурбовано.
  
  — Думаєш, у тебе вийде?
  
  Вона повернулася обличчям до нього і сказала: «Так».
  
  Нік знову подивився на нах. Дівчина була в жаху. — Ти впевнена, Кеті? Якщо вона впаде в своєму нинішньому стані, він може розраховувати як мінімум на кілька зламаних щиколоток.
  
  Вона знову сказала «так».
  
  
  — Кеті, люба, — сказав він. — Я скажу вам, що ми зробимо. Ти обійняв ee, так що...
  
  Обвиваючи руками его, вона міцного обвила його ногами. Нік повільно спустився зі стіни, переніс оленка обох в свої руки і плечі. Потім він відштовхнувся, втягнув голову і сподівався, що не вирубає себе цим трюком.
  
  Більшу частину удару взяли на себе його ноги, а тіло пронизав пекучий біль. Приземлившись, він впав на напружені м'язи спини і покотився далі. На мить вона опинилася під ним, і подивилася вгору, потім вони обидва засміялися і побігли по алеї.
  
  Вона повела його по вулиці, освітленій лише що-де вікнами кави, до своєї готелі. Було вже пізно. Навіть ринкові повії тепер або знайшли клієнтів, або здалися. Вона вказала на щось- може бути, у свою готель, — і Нік побачив її руку.
  
  — Твоє кільце, Кеті. Що трапилося з вашим перснем з печаткою?
  
  — Ах, це, — недбало сказала вона. — Її служити его мадемуазель Сен-Мартен в каву. Бачиш, її думала, тебе можуть піймати «Все в порядку, Кеті», сказав Нік. — Але зараз мені потрібно зателефонувати.
  
  Вони пішли найближчим відкрите кафе, щоб зателефонувати. Господар, цікавий старий з вусами, як у моржа, чистив бар і кидав на Кеті несхвальні погляди, коли Нік дзвонив. Спочатку він спробував зателефонувати Домініці, але вона не відповіла. Потім він це єдина передача Дреди Донована. Він доручив йому знайти Домініку, забрати у нах кільце, а потім зустрітися з ним рано вранці наступного дня в найближчому кафе.
  
  Він відвіз Кеті в її готель. Як би її нам старався, він не міг би придумати кращого укриття, ніж публічний будинок в Ле-Аль, подумав Нік. На першому майданчику втомлена товстуха кинула ему рушник і зажадала десять франків, перш ніж йому було дозволено продовжити шлях. Очі Кеті розсміявся блиснули.
  
  
  «Спочатку її була на лівому березі, — говорила вона, поки вони піднімалися по вузькій сходах, — але багато китайські студенти знали мене чи цікавилися, тому її пішла сюди, в готель «Невада» біля Ле-Аль, де люди не питай так багато.. Це був би дуже хороший маневр, якщо б слуга Ву-цзуна не почув, що по сусідству з'явилася нова східна дівчина, і продовжував шукати мене».
  
  Вони увійшли в маленьку кімнату з вузькою ліжком, стільцем, раковиною, біде і столиком. Коли двері зачинилися, вона подивилася на нього.
  
  — Є новини від мого батька? Він благополучно прибув в Сполучені Штати? Її нічого про nen не чула і побоююся гіршого.
  
  Нік подивився на нах. — Ні, — м'яко сказав він, — це не спрацювало. Джонні Ву зловив його, і він повернувся в Китай.
  
  Вона слухала мовчки, і її м'які карі очі наповнилися сльозами, потім вона повернула голову. «Все було марно. Її повинна повернутися в Китай».
  
  «Це, — сказав Нік, — найдурніша річ, яку ви можете зробити. Ніколи не зупиняйся, коли виграєш, дитинко. Він пояснив гей ситуацію і розповів про плани вивезти доктора Лінь навколо Китаю. — Хіба ти не розумієш цього?
  
  Вона сказала. — "Вони швидше вб'ють його, ніж відпустять. Її повинна піти до Джонні Ву, щоб вони зрозуміли, що ми не втечемо.
  
  Очі Ніка стали плоскими. Ему не подобалося пояснювати факти сучасного життя невинним молодим людям.
  
  — Я не думаю, що в цьому випадку у тебе чи твого батька є великий вибір. Багато людей скажуть, що голод мільйонів людей важливіше, ніж ви думаєте. Пробач, Кеті.
  
  Дівчина подивилася на нього. - "Вибачте мене. Це було б егоїстично. Дай-но її змию з лиця макіяж ринкової повій і подумаю.
  
  Нік жим лежачи на ліжко. Він нічого не міг зробити, поки Дреди не знайшов би Домініку і не приніс ему кільце. А поки ему краще трохи поспати, раз у нього є така можливість. З Хоуком він зв'яжеться завтра.
  
  Він почув звуки душа з низьким напором і краєм ока помітив золоті молоді кінцівки, коли вона зняла обтягуючі сукні і увійшла в душову кабіну. Кравець візьми, подумав він би відчув себе ценымногие краще, якщо б Кеті і Домініка нічого не зробили з цим перснем з печаткою. Через деякий час він відкрив очі і побачив, що вона витирається в кутку. Побачивши його, вона не кваплячись обернула рушник навколо тіла і посміхнулася.
  
  — Я думав, ви спите, містер Картер.
  
  — Я теж, — сказав він, обертаючись.
  
  Він відчував запах свіжості вимитого тіла, коли вона сиділа на краю ліжка. Ee руки зірвали розідрані, закривавлений одяг з його здоровенного тіла.
  
  «Тепер її відчуваю себе краще», — сказала вона. — Але я все ще дуже налякана. До цього мене бентежило втеча, і те, що мені доводилося ховатися і маскуватися під нікчемне жінку». Вона усміхнулася. «Ти такий великий іноземний диявол, що бідній Кеті доведеться спати на підлозі.
  
  Коли Нік запропонував гей, що він буде спати на підлозі, вона похитала головою.
  
  «Я дуже занепокоєна. Я не засну всю ніч, думаючи про те, що робити. Її буду спати в кріслі.
  
  Нік розсміявся і потягнув її на ліжко, зняв рушник і загорнув у покривало. Через п'ять му вона заснула.
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  У Вашингтоні задзвонили телефони, і офіційні особи проводили екстрені наради, щоб домовитися про те, яку частку кредиту отримає ih відомство, якщо AX вдалося привезти знаменитого доктора Лина навколо комуністичного Китаю на Захід. Відомий кореспондент опублікував натяк на те, що в деяких відомих людей полетять голови, якщо якась таємна операція закінчиться провалом. Літак був готовий відвезти президента в недоступне для дипломатів і журналістів-місце, якщо щось піде не так. Посеред всього цього Хоук, більш ніж коли-небудь схожий на провінційного головного редактора, випускового свою щотижневу газету по четвергах, виконав всю необхідну роботу і не заговорив нас з хема, с хема ему не потрібно було розмовляти. .
  
  Ключ до всієї цієї офіційної метушні був знайдений мирно сплячим цим весняним ранком на верхньому поверсі паризького публічного будинку, на хлипком матраці, видевшем насіння тисячі швидких асоціацій. Вітерець з річки ворушив фіранки на одному широкому вікні . Звук двигунів вантажівок і гудков долинув з вітром, наповнивши маленьку кімнату.
  
  Нік прокинувся, як завжди, раптово. Кеті-Лінн встала і одяглася. Вимита і в чистому сукню, вона володіла витонченою, що сп'яняє красою євроазіатської жінки.
  
  Побачивши, що вона серйозно дивиться на нього, Нік натягнув ковдру, сползшее з нього ніч, і закурив.
  
  — Я вважаю, Нік, — сказала вона, — ти можеш подумати, що я незаймана чи дитина. Її нам, нам інше. Вона сіла поруч з ним на ліжко і проводила рукою по великій мускулистої платформі його грудей.
  
  — Я думав, ти сонна дівчина, — сказав Нік, посміхаючись крізь дим.
  
  «У Китаї, — сказала вона, — вірять, що якщо ти врятуєш життя, ти можеш робити з нею все, що захочеш».
  
  Нік схопив її і потягнув вниз, вдихаючи аромат, м'який її губ і відчуваючи готову чуттєвість її стрункого тіла. Неохоче він зупинився. «Хіба Вчитель не сказав, що ніколи не слід відмовлятися від чесноти, навіть якщо ти живеш середовищі варварів?» — запитав Нік, запитально підняв брову.
  
  Дівчина розсміялася від задоволення. — Учений-конфуцианец, незважаючи на всі достоїнства его. Її, вважаю, що Конфуцій говорив про більш філософської чесноти».
  
  Нік сказав: «Ви повинні написати записку свій розсуд перед отцем, пояснивши ситуацію».
  
  Її настрій одразу змінився. — Для estestvenno. Її напишу ему, поки ти одягаєшся.
  
  Нік подивився на годинник і швидко одягнувся. Коли вона закінчила писати, він взяв записку і сказав: «Пора йти. Ми вже запізнюємося.
  
  Вони не спізнилися. Через півгодини потім того, як вони повинні були зустрітися зі співробітником ЦРУ, вони все ще сиділи на теплому ранковому сонці з холодним кави. Величезні зарості жовтих і червоних кольорів оточили ih, коли продавці поставили свої кошики. Торговці радували туристів. Mimmo проходив хлопчик-газетяр і вигукував пікантні заголовки про велику битву злочинного світу, яка займається сталася вона вночі навколо Ле-Аль.
  
  Ніку досить було поглянути на схвильоване обличчя ірландця, що прямував k ih столика, щоб зрозуміти, що щось не так.
  
  — Що відбувається, Дреди? — тихо запитав Нік.
  
  Співробітник ЦРУ коротко кивнув Кеті, потім подивився відкрито на Ніка. — Ми не можемо знайти Домініку Сен-Мартен. Ми пробували це у нах будинку, у її батьків, в її офісі, скрізь...
  
  "Ви перевірили замок Джонні Ву?" — тихо запитав Нік. 'Прокляття. Її сказав гей, не йти додому минулої ночі. Її сказав агов, що робити і як...
  
  — У нас повинен бути офіційний наказ на обшук, — з сумнівом сказав Дреди. "Може бути багато наслідків. "У вас є наказ на обшук від мене," гаркнув Нік. 'Неважливо. Її зроблю це сам. Ви відводите Кеті назад у притулок. Не випускайте її з виду нас на секунду. Якщо китайці не могли знайти її там останні дві неділі, її сумніваюся, що вона знайде її сьогодні. Пам'ятати, не залишай її одну секунду.
  
  
  — Мені потрібна твоя машина. Ви двоє можете йти звідси. Якщо вони будуть чіплятися до вас на вулиці, стріляти в них, а потім ставте питання». І Нік сердито сказав: «Залишайся у готелі, поки я не приїду». Через кілька секунд Нік був у «Шевроле» Донована, мча его крізь пробки. Тюїльрі ніколи не виглядав так гарно з довгими зеленими галявинами під останніми ранковими туманами і маленькими розпустилися деревами по іншу сторону масивного Лувру. Ніка, однак, не було часу на красу, і він проклинав трафіку, який повільно розплутувати.
  
  Якби Джонні не знав значення кільця, яке було у Домініки, це ненадовго. Домініка була скандалісткою, але Джонні навчався в Школі допитів у НКВС, а не просто навчився вивертати руки.
  
  І якби китайці знали про плани Хоука вивезти доктора Лина навколо Китаю, вони відвезли його швидко і далеко. Або, може бути, навіть, як боялася його дочка, убть его, щоб уникнути ризику втратити. Йому було шкода, що м'ясник встав на його лінію вогню, коли він намагався усунути Джонні Ву. Він би вбив його без заперечень совісті.
  
  Затримка в плавучому будинок Домініки не повинна була бути довгою. Нік виявив її схованку і належить їм, що є невеликий шанс, що вона заховала там кільце до того, як його піймають.
  
  Він припаркувався на березі річки, і швидко спустився по сходах. Побіжний огляд Ніка показала ему, що плавучий будинок був кинутий. Двері були не замкнені, і коли він увійшов, то не виявив слідів боротьби, але це нам про що не говорила. Коли він подивився в потаємний ящик в її секретарці, він був так само безлюдний, як і весь будинок.
  
  Він мусив поспішати в замок Джонні. Але спочатку йому потрібно було перевірити ще що-що. Спокійно, без зайвих рухів, він пройшов до чорного ходу і селл на кинуту вугільну човен, де жив бомж Анрі. Баржі здавалася такий же порожній, як плавучий будинок. Потім чуйні вуха Ніка вловили звук руху під палубою. Він знайшов його в темряві в трюм. Обветренное старе обличчя було вкрите запеченою кров'ю, а брудний старий плащ промок наскрізь. Нік помацав його пульс. Старий застогнав, моргнув і спробував щось сказати, але слова були нерозбірливі.
  
  — Вам потрібен доктор, — сказав Нік. — Я пришлю його як можна швидше. Чому ви не звернулися в поліцію?
  
  «Передайте-ле-вашому», — пробурмотів старий. — Ні, принцесі. Її намагався... намагався...» Потім сили покинули його зовсім. Нік все одно знав, хто це зробив. В плавучому будинок він викликав поліцейську швидку допомогу, і повернувся до «Шевроле». У нього не було чіткого плану, тому що ситуація постійно змінювалася. Все, що вам потрібно, це багато удачі і швидка команда. Веб-проблема полягала в тому, що його команда продовжувала втрачати м'яч, коли той був у них. Тому N3 вважав за краще працювати поодинці. Її краще зроблю свої власні помилки, сказав він собі з похмурим гумором.
  
  Він iso усіх сил вів «Шевроле» за відносно пустельних дорогах і досягла хорошого прогресу. Він залишив «Шевроле» на галявині, де Донован чекав його у вантажівці. Аерофотознімки чи ему відмінне закінчення військового уявлення про топографічних даних маєтку. Звичайно ж, точно знаю, куди він іде, він ступив у ліс. Стежок була слизькою від весняної вологи. Тільки потім до них прийшло, що це була фатальна помилка. Він був так упевнений в перемозі. Замок тепер був далеко видний крізь ніжну листя.
  
  Нік зрозумів свою помилку, коли собаки кинулися на нього з-за кущів; два гарчали добермана - тварини-циркулярні пилки з чотирма ногами, щоб рухатися, і мізками, щоб направляти ih. Перша собака померла, ричачи, вчепившись Ніку в горло. Goggle Вільгельміни шкереберть відкинула його назад у кущі. Друга кинулася на Ніка виплат прямо в груди. Він відсахнувся під вагою собаки, відчув запал її схвильованого дихання, і смердючий запах iso rta, подивився відкрито у здаються нескінченними ряди зубів, мали тільки одне призначення; перехопити теплу артерію горла Ніка.
  
  Коли Нік, піднявши одну руку, щоб захистити горло, випустив стилет з піхов, він відчув сильний удар по потилиці. Частку секунди він завис на межі свідомості, iso усіх сил намагаючись зберегти контроль над своїм тілом, потім обурені клітини мозку відмовилися від нерівної боротьби, і все згасло.
  
  Годинами, а може бути, і днями пізніше він відчув, що виринає з небуття, відчуваючи святий і звуки. Він волів би залишитися там, але весь час відчував біль у щоці. Його очі розплющилися, і він побачив поруч маленькі мигдалеподібні очі Артура, його пухке обличчя изогнулось у вічній усмішці. Потім він зрозумів, що Артур вдарив його по обличчю. Нік відреагував негайно, і виявив, що його руки міцного пов'язані. Нік лагідно усміхнувся Артуру.
  
  — Артур, — сказав він своїм привітним тоном, — якщо ти негайно не припиниш, її відірву твою голову від тулуба і підкину її, як баскетбольний м'яч, зрозумів?
  
  Наступний удар був значно сильніший. Хтось усміхнувся на задньому плані. Нік дізнався глибокий баритон Джонні Ву.
  
  «Здається, він отямився. Обережно, Артур. Він меткий і небезпечний, наш Тун-чі Картер. Артур знову вдарив Ніка, на цей раз кісточками пальців. "На даний момент достатньо, Артур," сказав Джонні. Артур відступив назад, і Нік подивився на сонячний свят господь, який був таким яскравим, що у нього хворі очі. Він відвернувся від світіння. Джонні сидів у дерев'яному кріслі біля вікна, схиливши свою красиву голову над шахівницею. Поруч з ним на підлозі лежало портативне радіо, яке зазвичай потрескивало і дзижчало. Ву підібрав його, перш ніж повернутися до Ніку і сказати: «Це замок. Інтерес закінчена. Відкличте всі підрозділи і вірних ih до роботи.
  
  Він подивився на Ніка чорними невиразними очима. — Ти граєш у шахи, Дун-чі?
  
  — Останнім часом у мене не було на це часу, — сказав Нік.
  
  «Тоді ви можете знати принцип, згідно з яким пішака завжди слід жертвувати для більш важливу фігуру».
  
  Нік підняв брови й нічого не сказав. Йому було цікаво, чому Джонні, одягнений в шовкову спортивну сорочку і мохеровий жакет, зображував навколо себе поміщика перед своїм ув'язненим.
  
  — За винятком робив, є випадок, коли пішак захищає життєво важливе поле, чи не так, пане?
  
  Нік був занадто розумний, щоб втягуватися в ці дебати.
  
  «Я питаю себе, — продовжував він, — У-цзун, чому Захід посилає свого ферзя для захисту пішаки? У мене немає відповіді. Що захищає пішак?
  
  — Ти вже запитав у слона? — запитав Нік. Ву запалив довгу тонку сигару і задумливо подивився на Ніка.
  
  — Шкода, — повільно сказав він, — що обставини змусили мене надати допит пішаки мою ідіота-співвітчизнику. У нього є свої достоїнства, але чуйні руки і здоровий глузд, на жаль, не входять до ih числі.
  
  Нік почув, як Артур хихикнув при цих словах.
  
  «Дівчина, — сказав Зверху, — дуже зломлена, марна і, ймовірно, вже мертва».
  
  Бідна Домініка, подумав Нік, дивлячись на Артура. Те, що придумував цей товстий ублюдок, ніколи не може бути дуже приємним. Напевно, навіть не людським. Не те що Джонні, який був відомий своїми приємними манерами. Але, мабуть, вона не заговорила.
  
  — Тим не менше, — продовжував Вище, — ми солдати. Коли битва програна, ми перегруппировываемся і мінімізуємо наші втрати. Я повинен зізнатися вам, що готель би знати, навіщо ви прийшли за дівчиною Сен-Мартен.
  
  Нік був здивований. Хоча він і не поспішав з розпочатою справою, він не міг зрозуміти, чому Джонні не почав кип'ятити масло і гріти праски для катування. Мабуть, він зрозумів, що Нік не стане відповідати на його запитання.
  
  "Ви не вийшли за лицарства, чи не так?" — запитав Ву раптово. — Ти випадково не ідіот? Костя дівчата? Ні, — сказав він, хитаючи головою. — У нах було те, що тобі потрібно.
  
  Ніку стало трохи сумно від того, що китайський майстер-шпигун був прав. Він прийшов не за дівчиною. Але він не так як, нібито, зійшов з розуму, як думав Джонні Ву. Хихикання Артура перервало монолог Джонні, коли товстий китаєць наблизився до Ніку.
  
  «Я посаджу паростки бамбука під його нігті, і відповіді проростуть», — бадьоро запропонував Артур.
  
  Обличчя Джонні потемніло. Він встав і сильно вдарив Артура по обличчю, мало не збивши його нога.
  
  — Ти робиш те, що тобі кажуть, — коли тобі кажуть. Це з-за твоєї дурості її змушений залишатися тут, коли повинен був бути десь в іншому місці.
  
  Джонні Ву схопив Артура за груди, і його жорстка рука скрутила правий сосок, поки чоловік не закричав. Джонні продовжував крутити, а Артур продовжував кричати. Зрештою Ву штовхнув його на кушетку, і Артур, обмякший, лежав і сміявся, до здивування Ніка. Від цього звуку у Ніка по спині побігли мурашки. Йому було цікаво, чому Артур сміється, і він зізнався, що не дуже хоче це з'ясовувати. Джонні обернувся до Ніку, як ні в чому не бувало.
  
  — Бачите, товаришу Картер, вам нема чого втрачати. Скажи мені, що приховувала Домініка
  
  Сен-Мартен, і я добре заплачу тобі за це. Зрештою, ми обидва тут з-за грошей, і тепер, коли у мене є дівчина-Лінн, гроші можуть заспокоїти гнів вашого начальства.
  
  ""Тепер, коли у мене є дівчина Лінь"". Ці слова кричали в мозку Ніка, як крики катувань людей, які боролися і вмирали, щоб запобігти цьому. Щось пішло не так. — Ти, звичайно, блефуєш, — холодно, майже ліниво сказав Нік. «Я знаходжу вашу історію трохи неймовірною, оскільки її тільки що була її на американський військовий літак у Сполучені Штати — якщо тільки вам не вдалося викрасти і его».
  
  «Щиро зараз, — сказав Джонні Взу, — Кеті-Лінн не їде в Америку. Її перехопили, коли вона входила в готель «Невада» біля Ле-Аль, — сказав він, дивлячись у блокнот. — Це було сьогодні в 10:30 ранку, і її супроводжував американський агент з рудим волоссям. Агент не розстріляли, тому що я був змушений працювати з відомими в окрузі найманцями. Вони не заперечували проти вартою незаконно проживаючого іноземця, але не готелі вбивати людину з американським паспортом — принаймні, за ту ціну, яку її був готовий заплатити».
  
  Нік швидко зметикував. Роки залізної самодисципліни дізналися его рідкісного якості думати про найважливіше в першу чергу при будь-яких інших обставин.
  
  «Чесно кажу, як тільки їй стало відомо, що дівчина зупинилася в районі ринку, її заручився підтримкою злочинного світу Марселя, у якого є великі інтереси поруч з вулицею Сен-Дені, і цим вранці її точно знав, де вона була. Не твоя вина, що марсельські мафіозі знають все і всіх в окрузі.
  
  Нік не погодився. Він ніколи не повинен був залишати Донована наодинці з дівчиною. Дурниця, сказала інша частина його мозку, цей крок був розумним і виправданим, ви зробили те, що повинні були зробити.
  
  — Я кажу вам це, щоб показати, що у вас немає причин не співпрацювати, — сказав Джонні. — Ви не гірше мене знаєте, що це робилося на гроші раніше і буде відбуватися знову і знову. Наші засоби не безмежні, але я її можу запропонувати вам п'ять тисяч доларів і вашу свободу.
  
  Він досталь цигарку з срібного пачки, закурив і сунув між губ Ніка. Так, подумав Нік. Її заспіваю свою пісню і отримаю кулю у вигляді оплесків. Він знає, що Домінік — це частина головоломки, і без цієї частини Кеті-Лінн марна для нього, інакше її б не намагався повернути її. І ему потрібно це кільце, щоб показати доктор Лін, якщо Кеті втече або вб'є себе або щось в цьому роді.
  
  Дівчина Лінь повертається до перед батьком, якого потрібно заспокоїти, навколо-для делікатного і незалежного характеру його роботи. Але так як метод допиту мого співвітчизника був настільки страшенно незграбним, що поблизу сталася пригода, ми були змушені піти звідси до з'ясування справи. Так що, боюся, мені потрібен ваш ревматизму зараз, товаришу Картер. Ву виглядав очікують.
  
  — Що саме Артур зробив з нею? — тихо запитав Нік.
  
  Безжальне обличчя китайського комуніста виглядало безпристрасним.
  
  «Замість того, щоб скористатися нашою кімнатою для допитів, — сказав він, вказуючи на велику оголену Курбе, що займала майже всю стіну, — Артур у своєму ентузіазмі відвів її в стайню і намазав вагінальними виділеннями однією з кобил і потім прив'язав її до живота мого нового жеребця. Результати були... — Джонні розлучився руками і знизав плечима. «Ee крики, для estestvenno, привернули увагу наших місцевих робітників. Її вчасно схопили і сховали, але незабаром почнеться розслідування.
  
  Нік придушив бажання виплюнути свій сніданок на підлогу в кімнаті. Він більше не чув, що сказав Джонні. Неймовірну сцену у стайні неможливо було винести.... Нудота нахлинула на нього хвилями. Булькання Артура ірина посилило огиду Ніка. Він сам катував людей, але ніколи по забави і ніколи з надмірною жорстокістю. Джонні ще говорив.
  
  — У розвідці важливо точно знати, коли мережа зжила себе, чи не так? Її, вважаю, що це так. Мені потрібен твій ревматизму зараз же.
  
  Нік почув шум зовні машини на посипаної гравієм доріжці.
  
  — Отже, Картер?
  
  — Я не можу тобі допомогти, Ву, — сонно сказав Нік.
  
  'Ти - ідіот.' Голос Джонні Ву абсурдно презирливо. «В якості альтернативи ви залишаєтеся тут з Артуром, який відповідає за одержання інформації від вас. Як професіонал, її б не подумав, що таке очевидне пояснення може знадобитися».
  
  — Почекай, Ву, — Нік почув свій власний голос, на диво спокійним тоном. «Мені потрібно трохи подумати».
  
  Він почув, як Джонні сказав: «Чудово. Вперед, Артур.
  
  Великий Курбе безшумно ковзав по невидимим рейках уздовж стіни. До цього Нік дуже любив Курбе.
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  Замок Джонні Взу стояв на краю французької землі «блакитний трави», відомою якістю скакових коней, що розводяться в цьому районі. Замок отримав одну зірку в гіді Michelin, і кажуть, що кардинал Рішельє вибрав його як схованки і місця для допитів політичних в'язнів, хоча керівництво обережно взяв на себе відповідальність за цю історію. Зрештою, оскільки Китайське торговельне представництво орендувало замок, він більше не був відкритий для глядачів.
  
  Якщо б зараз кардинал був у замку, подумав Нік, він би не усвідомив своє старе житло. У кімнаті для оголеною Курбе єдиною впізнаваною частиною замку був чудовий паркет. Стіни і стелю були покриті пробкою. У центрі кімнати стояв повністю обладнаний операційний електричний стілець. Біля стіни сиділа морозильна камера з висувними ящиками. Біля іншої стіни стояли стенди з хімікатами і кілька диктофонів.
  
  Артур був зайнятий підготовкою — він був схожий на старого вчителя хімії, готується до наступного уроку.
  
  "Хороша хлоп'яча гра, Артур?" — повільно сказав Нік. Артур-знову посміхнувся і продовжив перекладати пляшки. Думки Ніка не були приємними, як би він ih нам извивал і не перевертав. Він вирішив зосередитися на тому, як вибратися і вбити Артура. Навіть ця перспектива не виглядала нині дуже сприятливою. Один фактор був на стороні Ніка. Час. Джонні сказав Артурові, що він може виїхати з вантажівкою, якщо дізнається від Ніка, що вони шукають. Очевидно, вантажівка не міг чекати вічно, якщо китайці очікували поліцію. Тим не менш, якщо Артур поспішав, одному Богу відомо, що він придумав.
  
  Тут з-за крісла вийшов маленький товстун-китаєць, заклавши руки за спину. Нік приготувався. Він уже пробував розв'язати вузли півдюжини разів. Але той, хто зв'язав його, знав свою справу.
  
  Артур швидко підняв ганчірку з хлороформом. У Ніка був час зробити швидкий вдих, наповнене ароматом тканини, перш ніж сильно притиснути її до обличчя. Нік притулився головою до тканини, але китаєць був напрочуд сильний для такого маленького, але толстого людини. Хвилину, півтори хвилини, і Нік прикинувся, що втратив свідомість. Раніше він не дихав чотири хвилини, коли його були повні легені свіжого відбору проб повітря.
  
  — Іноземний диявол спить спокійно, — хихикнув Артур. — Але, як Артур може бути в цьому впевнений? Раптово Нік отримав сильний удар в житті, сильний, як несподівана винтовочная goggle. Він зігнувся, задихаючись, але замість цього упивався п'янким запахом хлороформу. Краєм ока Нік побачив, як Артур знову підняв важку гирю і вдарив його. Він знову відчув нестерпний біль, а потім його здолали пари хлороформу. Він поринув у пітьму.
  
  Він прийшов в себе на операційному столі. Це не було дуже незручно, якщо не вважати світла, сяючого відверті ему в обличчя. Це був особливий стілець. Руки і ноги пацієнта були скуті ланцюгами.
  
  Він був роздягнений. Електроди були встромлені в різні місця його тіла, де розташовувалися основні нервові вузли.
  
  «Напевно, зараз марно розповідати вам усе, що я знаю», — сказав Нік. «Ти не можеш жити без веселощів, чи не так?»
  
  «Ви змови, змови дуже скоро», — почув він голос Артура.
  
  «Це золотий день для тебе, приятель». Відповіді не було. Нік дивився відверті вперед через єдине високе вікно в кімнаті. Він побачив мереживні верхівки дерев і небо, повне плоских пухнастих хмар. Він подумав про Домініка, і тут почалося. Зажужжал електродвигун, і Нік відчув, як струм пройшов через его, тіло відразу в півдюжини різних місць. Его складати долар зупинився від удару, і його здоровенне тіло врізалося в шкіряні ремені, его розщеплення вигнулась дугою, як цибуля, його череп наповнився тихим гулом мозкових клітин, дико стріляють не в ту смугу руху. Машина зупинилася так само раптово, як і завелася, і тіло Ніка розслабилося. Він нерівно дихав. У нього сильно боліла гол, і якби він не був у такому чудовому фізичному стані, болісний спазм зламав би ему спину, як сірник. Горщик стояв у нього на лобі і стікав по кінцівках.
  
  Він почув, як Артур радісно посміхнувся. Тепер він зрозумів, що нелюдський сміх Артура не мав нічого спільного з гумором, а був індивідуальної неврастенічним реакцією явно сексуального походження. Дивний психологічний покажчиків змусив Артура захотіти опинитися там, де зараз був Нік.
  
  «Я тільки сміюся аплодуючи. Раз... два... длие... — він посміхнувся.
  
  Знову осліплюючий неземна сила пронизала тіло Ніка. Його рот скривився в крику, який його мозок з коротким замиканням не міг вимовити. Коли він достатньо оговтався від початку другої дози електрики, він сказав: «Не перестарайтеся, товариш. Мертві не можуть говорити, так де ти?
  
  Артур, здавалося, сам зрозумів цей простий факт, і трохи стримав свій ентузіазм. Наступні кілька хвилина він розважався, відключаючи кілька електродів і посилаючи окремі імпульси через тіло Ніка. Потім кожного разу він з цікавістю дивився на Ніка і ставив штопора.
  
  Нік втомився від дотепних коментарів, і просто відмовлявся відкривати рот. Він знав, що зможе терпіти тільки певну кількість цього, перш ніж його мозок повністю згорить, а велике міцне складати долар відмовиться починати знову.
  
  Хихикання Артура тепер великого сенсу не мають, по-іншому, і Ніку це великого сенсу не мають зловісно. Він відчував, як знімають електроди. Потім Артур притиснув два до його геніталій. Холодний дотик металу до его і тілу вказувало на тортури, яка займається була спрямована від його тіла до його мозку.
  
  Повинен бути спосіб вирватися на свободу. Він провів достатньо часу, вивчаючи методи покійного Гаррі Гудіні. На жаль, тепер, коли він був прив'язаний до столу, він не міг контролювати свої м'язи.
  
  — Почекай, — раптом сказав Артур. "Я скоро повернуся."
  
  — Не квапся, — сказав Нік. — Що, кравець візьми, тобі треба, чого у тебе тут немає?
  
  Він почув, як товстун вийшов через кімнати. Це було занадто добре, щоб бути правдою. Він відразу помітив, що один навколо висновків електродів, прикріплених до його геніталій, знаходився в двох дюймах від його руки. Нік iso усіх сил притиснув руку до йому. Він відчув, як кінчик його пальця торкнувся дроту. Він натиснув сильніше. Кінчик його пальця провис на півдюйма навколо дроти. Він не насмілювався штовхати його або що-то форсувати. Він з нескінченною обережністю обвів його своїм довгим середнім пальцем, поки той не торкнулася проводу. Він не сміливий дихати, коли намотував стрічку на кінчик пальця, поки вона не опинилася на згині пальця. Потім він сильно потягнув і відчув укол стрічки, що утримує електрод.
  
  Відмінна робота. Він натягнув нитка між пальцями, поки вона не натягнулася, потім сильно потягнув. Від электрифицирующей машини відірвався провід. Швидкими пальцями він змотав линву і оглянув заклепки кайданів. Вони не були замкнені. Вони були так далеко від стільця, що «пацієнт» все одно не міг до них дотягнутися.
  
  Він зігнув дріт у формі риболовного гачка, запхав її під нитку ремінця і звільнив від пряжки. Ему довелося витягнути нитку ще раз і скласти її навпіл, щоб зробити її досить міцною, щоб розстебнути пряжку.
  
  Нарешті пряжка неохоче відмовилася від опору. У той же час він почув повертаються shaggy Артура. Він тільки встиг переконатися, що кайдани зняті, і надіти електрод назад у тіло, коли Артур повернувся з другим операційним столом, який він поставив перед собою.
  
  На столі лежали гола Домініка-Сен-Мартен. Або те, що від нах залишилося. Він глянув на нах один раз і відвернув голову. Її довгі жовті волосся були сплутані з кров'ю і брудом. Її обличчя перетворилося в невпізнанним масу, а обидві руки неприродно опустилися. Красиве тіло було вкрите порізами і знебарвлена смугами і кров'ю.
  
  Вона тихенько зітхнула і застогнала. Її красиве юне тіло, здатне танцювати, їздити верхи, чинити опір хворобам і нести іншу життя, швидко розпадалося в пил, не більш ніж частина азотного циклу.
  
  Нік почув, як його ім'я вирвалося навколо того, що колись було гортанню. Він змусив себе щорічно на нах. Це було нелегко.
  
  — Привіт, люба, — сказав він так легко, як тільки міг. «Як тільки її доб'ю тут Артура, ми тут же вилікуємо тебе».
  
  Вона щось сказала. Він не зрозумів. Це закінчилося словами «занадто пізно».
  
  — Ніколи не пізно, люба, — весело сказав Нік. «Через кілька днів ти будеш танцювати, як краща балерина», — збрехав він. Він знову почув сміх Артура...
  
  
  Він підсунув стілець, на якому лежали Домініка, до столу Ніка. Потім він прикріпив до неї електроди, вони ж частинах тіла, що і Ніку, і з'єднав два комплекти.
  
  "Якщо ви не відповісте на штопора, то... ззз-базз буде шок для хлопчика і дівчинки." Він пішов, щоб запустити машину. Через кілька миттєвостей він побачив, що один навколо проводів Ніка обірвався.
  
  "Я висаджу тебе ще глотку..."
  
  Це були останні слова, які він сказав. Рука Ніка метнулася, як дракон, і схопила його за ремінь. Полуобернувшись спиною, Артур був повністю захоплений зненацька. Нік сильно притиснув його до столу і схопив за горло. Повільно він тиснув, як людина, що стискає гумовий м'яч для вправ, і пальці зімкнулись, як залізні скоби, навколо в'ялого горла.
  
  Нік був професіоналом. Він не злився з ними тхора, як приїхав у Францію, поки не добрався до замку. Те, що трапилося з Домінікою змінило це. Важке тіло звалилося. Нік з величезною силою стискав м'язи однієї руки і плеча, поки його рука повністю не загубилася в складках горла товстуна. На мить він подумував залишити його в живих і дати ему ковток власного ліки, але останнім потім енергійним рухом руки вичавив життя навколо товстого тіла і з презирством кинув його на землю.
  
  Він вирвався на свободу, потягнувся і підійшов до Домініка. Її дихання стало слабкіше. Її широко розкриті очі на мить прочинилися, а потім знову закрилися. На її вустах з'явилася легка усмішка. З нескінченним зусиллям гей, вдалося покласти руку на його руку.
  
  — Ти вирвався. Ви завжди будете вириватися. Але бідні люди намагаються не відставати від вас, Була спроба потиснути плечима. 'Її теж була такою...
  
  — Пробач, Домініка, — м'яко сказав Нік. «Я викличу лікаря...»
  
  — Тобі не в чому вибачатися, любий, — м'яко сказала вона. 'Ми чудово провели час...'
  
  — Я викличу лікаря, — сказав Нік. 'Її повернуся.' Але у нього було мало надії. Температура її тіла була фатально низькою, а дихання ледь вловимим.
  
  — Так мало часу залишилося, — видихнула вона. «Джонні Ву є дівчина».
  
  — Я знаю, — похмуро сказав Нік. «Я знайду его».
  
  «Він відвіз її на віллу в Біарріце... Віллу... Віллу... Сан - Сусі... »
  
  Навіть коли вона померла, її французький вдачу змусив її посміхнутися іронії в назві вілли. Вілла Безтурботна.
  
  «Вони вбили мого бідного Анрі... він намагався ih зупинити...» Ee голос шталь слабкіше.
  
  — Кільце, Домініка, — наполегливо сказав він. — Що ти зробила з кільцем? Її усмішка була ніжною.
  
  — Звичайно, Ніколас. У мене на пальці. Тут.'
  
  Вона була занадто слабкою, щоб підняти руку. Кільце було не дуже помітно, і китайці не знали, що шукати. Нік ніжно поцілував її і побачив, що навіть це заподіює гей біль. Він пішов у велику кімнату і викликав лікаря. Коли він повернувся, вона була мертва.
  
  
  
  
  Глава 13
  
  
  
  
  
  У люті Нік зірвав гобелен із стіни кімнати і накрив ним тіло Домініки. Потім він постояв там деякий час, не в змозі зібратися з думками. Через хвилину він одягнувся. Він знайшов свій арсенал — Вильгельмину-де-Люгер, стилет Хьюго і газову бомбу П'єра — поруч зі стільцем Джонні Взу.
  
  Нік набирає номер ЦРУ . Донован був похмурий.
  
  "Я боявся цієї розмови, Нік," сказав він. — Неважливо, — відрізав Нік. «Це було добре підготовлене напад. Будь-хто міг зганьбитися. Це просто пощастило, що ти ще живий. Тепер слухай ...'
  
  Накази Ніка були короткими та зрозумілими. Коли він повісив трубку, його погляд упав на буфет з вазою з фруктами. У вікно він побачив чоловіків, завантажують вантажівка і нетерпляче оглядывающих будинку. У нього з'явилася ідея. У холодної люті він ходив по хаті, поки не знайшов те, що хотів. Коли він був готовий, він втиснув тіло Артура в невеликій скриня, як заявив у п'ятницю в маленьку ванну. Потім він завдав те, що художники називають останнім штрихом.
  
  За однією навколо мисок він взяв яблуко, яке, розсунувши щелепи мертвого ката, міцного встромив його ему в рот. Тремтячи від похмурого сміху, Нік надряпав записку і сунув її в хвилину жилета Артура. Там він написл:
  
  
  Джонні Ву: Це твоє. Голос так кінчають свині.
  
  З любов'ю з АХ
  
  
  Нік замкнув валізу й поклав ключі у хвилину. Потім він витягнув валізу назовні, де навколо вантажівки стояли чоловіки.
  
  — Цей теж повинен піти, — коротко сказав він.
  
  Одіна навколо чоловіків підозріло подивився на нього. — Де товстий?
  
  Нік знизав плечима. — Його давно немає. Его інструкції полягали в тому, щоб відправити це, коли воно буде упаковано.
  
  Він знову знизав плечима і повернувся всередину. Потім того, як вантажівка поїхав, він пішов через галявину назад до галявини, де припаркував машину. Через кілька годин він уже був на складі AX і говорив по телефону з Вашингтоном. Хоук безпристрасно вислухав розповідь Ніка. «Можуть ВВС доставити мене в Біарріц або куди-небудь поблизу?» — запитав Нік. «Якщо все піде досить швидко, його доберуся до Джонні Ву і поприветствую його вдома».
  
  
  — Тобі не терпиться проткнути в nen дірку, чи не так? — запитав Хоук, дивлячись відкрито на Ніка. — Чесно кажу, так, — сказав Нік, озираючись назад.
  
  — Що ж, — сказав Хоук, виглядаючи ще більш сухий, ніж коли-небудь, — боюся, її мушу розчарувати тебе, Нік.
  
  Особа Ніка не змінилося, коли він подивився на Хоука. Хоук не шталь б утримувати його без поважної причини. «Як я вже говорив вам минулого разу, ситуація в Китаї змінюється. Наш шлях до відступу для доктора Лінн майже закритий. Якщо ми не витягнемо його зараз, він, ймовірно, ніколи не витягнемо. Додатково до всього, впливова кліка в уряді хоче, щоб доктор Лін був усунутий зараз же, перш ніж він знову спробує втекти. Може бути, вони доб'ються свого, і вб'ють його перш, ніж ми до нього доберемося. Так що ти поїдеш до Китаю, Нік.
  
  Настала хвилина мовчання. На цей раз Нік не знав, що й сказати.
  
  "Добре, сер," здалося найкращою відповіддю.
  
  — Все не так безнадійно, як здається, Нік. Ви Пам'ятаєте, її витратив гроші і час на цю операцію. Я не відправлю тебе туди, у відкритий простір. Ви отримаєте велику підтримку, і я вважаю, що сам добре організував операцію. Її збирався послати вас пізніше, але охорона доктора Лина занадто сильна, щоб він ризикнув втекти на Захід, а нам довелося почекати, та щорічно, не чи вб'ють його.
  
  — А дівчина? — запитав Нік. «Чи залишиться він на Заході, якщо його дочки там не буде?»
  
  Хоук загасив сигару.
  
  — Вона буде там. Джонні Ву ховається в Біарріце. Ми не можемо зловити його, і він не може піти. Це не в нашій країні, як ви знаєте. Французька та іспанська берегова охорона будуть стежити за ним день і ніч на & nb, а ми — на суші. Він не заподіє дівчині шкоди, бо тоді йому було не з чим буде торгуватися. Але вони можуть убити доктора Ліна, а потім і дівчину. Ви повинні запобігти цьому.
  
  Нік відкинувся на спинку стільця. Інструкції будуть вичерпними. Він відчув, як перстень дзвенить у нього в кишені, коли Хоук показав великий, розділений на відсіки вид з відбору проб повітря.
  
  «У нас є самолен, готовий до завтрашньої ночі, щоб відвезти вас туди. Її заплатив багато грошей агентам в Ахорне. Джонні Ву, подумав Нік, отримав невелику відстрочку.
  
  
  
  
  Глава 14
  
  
  
  Зірки сяяли, як діаманти. Схоже, подумав Нік, ніби він може доторкнутися до них, якщо протягне руку. Він відчув зміну в русі і зрозумів, що літак вотум-вотум приземлиться. Мить по внутрішньому зв'язку пролунав голос пілота.
  
  «Ми наближаємося до місця стрибка. Назавжди приготуватися. Зворотний відлік через дві хвилини з чвертю хвилини зворотного відліку до п'ятнадцяти секунд.
  
  — Добре, — ліниво сказав Нік. Це зрозуміло.
  
  — Ти вибрав для цього добрий вечір, друже, — співчутливо сказав пілот. «Світить місяць, ні вітру. Ви повинні приземлитися в межах чотириста метрів від цілі. Я не розумію, чому людина ЦРУ хоче приземлитися в цьому пустинному районі».
  
  Пілот був балакучий. Чому б і ні? Через півтори години він буде здувати піну зі склянки прохолодного пива в офіцерському клубі. Нік навіть не спромігся сказати йому, що він не співробітник ЦРУ. Може бути, пілот любив місяць. Але не Нік. Він міг бачити пустелю внизу. З цієї висоти, і в місячному світлі вона була нереальною, як величезна слонова шкіра. Він знав, де приземлиться, і йому не потрібна була місяць, щоб знайти це місце. І місяць буде великою підмогою для того, хто відстежує перероблену машину В-2, в якій він сидить. Вони могли б здогадатися, що когось голосувати, голосувати скинуть. Ймовірно, китайці уважно стежили за повітрям навколо своїх надсекретних біологічних лабораторій.
  
  Вони пролетіли високо над китайською кордоном і круто знизилися до висоти, де Нік міг стрибнути, щоб кров закипіла від нестачі тиску. Нік натягнув кисневу маску на почерненое особа. Чорне обличчя відповідало його чорного парашутного костюму, шолому і парашута — спеціальної нічний версії.
  
  Пілот попереджав Ніка за дві хвилини до часу. Нік повернув ручку катапультового крісла. Якщо б він попався, він був людиною без ознак якої небудь країни. Все в nen було стерильно, за винятком татуювання з сокирою, яка займається показала б его китайської розвідки людиною, гідним особливого, хоча і навряд чи приємного обігу.
  
  — Готовий, приятель? — запитав пілот.
  
  «Просто висади мене нормально».
  
  — Що ж, удачі, хлопчик.
  
  — Спасибі, — лаконічно сказав Нік, слухаючи, як пілот відраховує з п'ятнадцяти. Він лише сподівався, що хлопець був так само швидкий, як здавався, і добре читав на своїх інструментах. Помилка в кілька секунд тут означала б багатокілометрову прогулянку до його базового табору. Або він може спуститися над сніговою лінією однієї навколо найвищих і недоступних гір у світі, в сусідньому Тибеті. Коли він дійшов до п'яти, Нік відкрив засувку над головою.
  
  «Чотири... три... два... один».
  
  Нік натиснув кнопку. Він відчув приглушений удар вибуху під своїм сидінням. Потім його відкинуло високо в ніч, і прохолодне повітря омив його обличчя. Він відчув ривок кнопки, і його парашут різко розкрився. Перші кілька сотень ярдів він піддався насолоди десантника, почуття абсолютного спокій та ізоляції, яке він завжди відчував, коли суд боснії та герцеговини засудив між небом і землею. Коли він впав досить низменному, він озирнувся і відправився маневрений парашут у потрібну область. Він м'яко приземлився на пісок. Нік плавно перекотився і випростався. У нього було багато дель. Але це може почекати, вирішив Нік.
  
  Він знаходився на краю великої пустелі Такла-Макан. Він безумовно був не першим білим, прыгнувшим туди, і не останнім. Але це точно був і не Гарвардський клуб у Нью-Йорку. Вечір видався надто тихим. Спостерігати за зірками з висоти 15 000 метрів було приємніше.
  
  Тепер все залежить від чоловіків племені hof. Це була раса міцних людей, нащадків бактрійської кінноти Цезаря, кочівників, що кочували від Малої Азії до Китаю, не визнають ніяких кордонів. Їм добре заплатили за зберігання спорядження Ніка — доставку організувала глобальна мережа постачання Хоука. Нам Хоук, нам Нік не могли знати, що кочівники могли б з ним зробити. Якби вони повідомили про план стрибка Ніка комуністам, все було б скінчено, коли він подав би свій розпізнавальний знак. Втеча був би неможливий. Без провідників ніхто не зміг би пройти сотні миль по пустелі або горах, які захищали біологічні та атомні випробувальні полігони Китаю від сторонніх очей. Нік слідував курсом за компасом. Вільгельміна була в межах легкої досяжності. Не те щоб вона була б дуже корисною, якщо б Хофы зрадив його. «Чесний найманець, — подумав Нік, — це найманець, який не дасть себе підкупити.
  
  Він зупинився на дюні. Табір хофов був нижче його. Він побачив чоловіків, закутаних у плащі від холоду пустельної ночі, що сидять біля вогнищ. Зараз було майже холодно.
  
  Голосувати так, подумав він. Він присвятив ліхтариком свій розпізнавальний знак і шталь чекати. Він знав, що вони, мабуть, виставили вартових. Він не збирався дозволити собі бути застреленим, увійшовши в табір без попередження.
  
  Попереду він побачив святий. Вони хлопці були напоготові. Нік знову подав сигнал і почав знижуватися. Вони зустріли його відразу за табором, трьох широкоплечих чоловіків в тюрбані і я оплачував. Чоловік посередині, з суворим обличчям і тонкими вусами, простягнув руку.
  
  - Ласкаво просимо в наш табір, сер. Нік потиснув йому руку. "Шангра Лал?"
  
  'До ваших послуг.' Чоловік вклонився. Його товариші опустили свої сучасні напівавтоматичні гвинтівки і тепер виглядали більш невимушено.
  
  «Будь ласка, вибачте нас за зброю», — сказала Шангра Лал. «Зазвичай ми не підходити близько до китайським установок. Мої брати обережні.
  
  Нік пробурмотів, що зрозумів. Він поняття не мав, як йдуть справи, але саме це місце Хоук вирішив вибрати найбільш підходяще. Шангра Лал говорив по-англійськи, отримав освіту в Лахорском університеті і був занадто кочівником, щоб співчувати такому тоталітарному способу життя, як комунізм. Крім того, Шангра Лала розшукували за пограбування поїзда в його рідному Афганістані.
  
  Ніку не терпілося дізнатися, прибуло чи его спорядження і все в порядку. Але Шангра Лал не хотів чути про це, поки вони не взяли. Eda виявилася тушкованої з козою, як сподівався Нік, галушками, але він не запитав. Потім вони пили вино, яке за смаком нагадувало саке, але було набагато міцніше. Було сказано кілька тостів, і Нік відважно випив. Було б нерозумно ображати одноплемінників, які були его єдиним шляхом назад, до цивілізації. Деякі навколо чоловіків заснули перед палаючим вогнем, коли Нік вирішив, що настав час знову запитати про його спорядженні.
  
  Шангра Лал, відпиваючи навколо миски, засміявся, передаючи миску з математики поруч з ним.
  
  «Чому ти зайшов так далеко, щоб битися з китайцями — зухвалий диявол, стрибає з неба? Приєднуйтесь до нас, і ви можете їхати праворуч від мене. Ми розбагатіємо до того, як висохнуть ріки... Нік розсміявся.
  
  «Я не дуже організаторська малюнок. Її віддаю перевагу працювати самостійно».
  
  Лідер кхофов мудро кивнув, наче все зрозумів.
  
  — Ти мудрий, американець. Ви не хочете ділити заробіток, який ви заробляєте, з вашим великим талантом. Ви зажадаєте ціле стан в якості викупу від китайських або потім того, як похитите ih ватажка.
  
  — Ти не розумієш, Шангра Лал, — зі сміхом сказав Нік. «Це наказ мого боса. Це те, що ми називаємо політичним питанням.
  
  Як би Нік нас старався, йому не вдалося переконати горця в тому, що він не особливо винахідливий і винахідливий воєначальник з величезними коштами у своєму розпорядженні. Вождь Хофов наполягав на тому, що він в залі в процесі революціонізації комуністів.
  
  "Це не моя справа. Ви добре заплатили мені, і ви побачите нашу лояльність," сказав його господар, зітхнувши. «Ти цікавишся своїм багажем — в дохід!»
  
  Шангра Лал поманив його, потім плавно встав, незважаючи на все випите вино. Нік, який теж був ще свіжий, пішов за ним. Своєї професійної автоматичної кмітливістю він зазначив, що, незважаючи на випивку, вартові були напоготові і стояли на своїх постах.
  
  Він пішов за Кхофом по неглибокому руслу, повного джерельної води, до скелястого ущелини. Там людина з гір вказав на тіні п'яти великих скринь.
  
  «Все пройшло так, як я сказав. З неба впало п'ять скринь. А голос і п'ять скринь, які можна порахувати. Якби ви сказали мені, яку зброю вони містять, її можу сказати вам, як найкраще ih використовувати. Мої люди з радістю нападуть на китайців, нас п'ятдесят проти тисячі. Було б непогано, якщо б у вас було важке зброю, тому що я знаю, що у них немає великокаліберної зброї, а є тільки люди, які поводяться з ними як зі звірами.
  
  — Зброї немає, Шангра Лал, — сказав Нік.
  
  — Що, ніякої зброї! — перервав його, людина з гір. Він виглядав серйозним. «Ми улюбленої вбивати китайців, але без зброї це буде дуже складно».
  
  — Шангра Лал, — сказав Нік. «Чому ви і ваші люди так рветеся в бій з китайцями?»
  
  Вони вже поверталися до табору, коли Шангра Лал відповів.
  
  «Три сезони тому, — сказав чоловік з гір, — наші брати переправлялися через Такла-Макан, коли китайці без попередження напали на них з літаків і обстріляли ih найстрашнішою бомбою чистого вогню. Вони сказали, що вибух був багато миль заввишки, у що я, звичайно, не вірю. Але ті, хто вижив, жахливо обгоріли, і через місяць теж померли».
  
  — Насправді, — сказав Нік. Так і сталося. Вибравши цю пустелю в якості свого пасовища, ці кочовики забрели одіна з перших китайських ядерних полігонів, були попереджені літаками, а потім потрапили під ядерний вибух. Якщо він пояснить, це призведе лише до подальших ускладнень. Більш того, ih недовіра до китайцям було до речі.
  
  — Я б більше не пішов по цьому шляху, — сухо сказав Нік. «Може бути, у них є ще вогненні бомби».
  
  «Так, — погодилася Шангра Лал. «Без зброї...»
  
  — Нам не потрібна зброя, — сказав Нік. «Ваші люди не повинні битися. У цих ящиках знаходяться деталі невеликого літального апарату - вертольота і паливо. Її сам нападу на китайців і просто попрошу вас провести мене до Індії, коли його повернуся.
  
  Де Hof розреготався і ляснув Ніка по плечу.
  
  «Ти не американець. Її сам бачив американців, - і вони не такі, як ви. І ти не солдат. Тому що солдат не приходить і не йде один і не ходить весь у чорному.
  
  «Її агент. Її працюю в секретній службі, — сказав Нік. «Голос чому її не одягнений як солдат».
  
  "Ха!" — зневажливо розсміявся людина з гір. «Я також бачив, секретних агентів. Товсті росіяни і перси п'ють каву в кафе і шепочуть один одному неправду. Ви не народилися від такої матері. Але, може бути, її, Шангра Лал, відзвітую перед вами, і стану багатим, товстим і нікчемним — крім жінок.
  
  Вони добралися до намету Ніка..
  
  «Я нічого не можу тобі обіцяти, — сказав чоловік з гір. 'Але, можливо ...'
  
  Він усе ще сміявся, вислизаючи в темряву. «Спіть спокійно, американець, хема б ти нас був», — вигукнув він.
  
  Нік увійшов, загорнувся в спальний мішок і, сміючись, лежав у темряві. Шпигуни, думав він, модернізувалися, як все і вся. Але вірити в старі казки Шангра Лалу все одно було легко і приємно.
  
  Він міцного спав і прокинувся, коли крізь кількість принада его намети раптом пробився брильов. Сонце встало над краєм пустелі, загостривши суворий луноподобный ландшафт. Він поснідав, він же тушкованою козою, яку ель-минулої ночі. Коли сонце стояло в небі протягом години, він спостерігав за групою воїнів Кхофа, распаковывающих его дорогоцінні скрині — вони самі, які Хоук так старанно витягли в цей куточок світу. Коли маленький вертольотом повільно вийшов через свого кокона, ватажок хоэфов почав збуджено танцювати. Він стрибав, як хлопчисько, у свій день народження, пинаясь і поплескуючи по спині своїх спітнілих мужиків. Зрештою, незважаючи на наполегливість Ніка, їм довелося зробити перерву через спеку. Шангра Лал був непохитний.
  
  «Сонце пустелі небезпечно для дурнів», — сказав він.
  
  Нарешті, Нік розіграв свій єдиний козир.
  
  — Якщо до вечора вертольотом не буде зібраний, — пригрозив він, — я не можу дозволити тобі, Шангра Лал, летіти тим рейсом, який її тобі обіцяв. Її повинен зв'язатися з китайським лідером сьогодні ввечері.
  
  Лідер хоэфов негайно змусив своїх людей покинути тіні своїх наметів і продовжити роботу в пеклі пустелі, потім полудня. Вертольотом був готовий за півгодини до заходу сонця. Він був нової спортивної моделі, призначеної для цивільних перевезень. Він був легким, легко збирався по всьому частин і легко літав. Але ця спеціальна модель пройшла через лабораторію в AX. Результатом стала висока швидкість, мала дальність польоту і додаткове місце.
  
  Крізь крики та оплески одноплемінників Нік перевірив невеликий вертольотом. На пасажирському сидінні сяючий Шангра Лал торкнувся руки Ніка.
  
  «Добре, що ви польотів в темряві, в іншому випадку китайський лікар злякається до смерті», — вигукнув він.
  
  Нік усміхнувся й подивився на відкриті кулька, які були принесені в жертву сич додаткового палива.
  
  «Це трохи безтурботно», — зізнався він.
  
  Шангра Лал вказав на обертовий ротор. «Боюся, ви привернути до себе багато уваги з боку китайців.
  
  Посмішка Ніка стала ширше.
  
  «Дивися». Він простягнув руку і вимкнув двигун. Вертольотом почав знижуватися, і особа Шангра Лала помітно стемніло. «Десять тисяч чортів, американець. Ти самий божевільний чоловік, якого їй коли-небудь бачив!
  
  Поступово особа Хоффа розслабилося, коли він побачив безтурботне обличчя Ніка. Міні-вертоліт повільно ковзнув до землі, ліниво крутячи лопатями.
  
  «Автоповорот», — сказав Нік. «Вбудований в якості чинника безпеки у разі зупинки двигуна. Але це також корисно для неоголошених візитів.
  
  Одноплемінники знову почали аплодувати, коли вони приземлилися.
  
  Кілька годин потому Нік курив у наметі Шангра Лал, коли сяяли яскраві зірки пустелі. Ввечері знову був тихим. Добре, подумав Нік. Ці міні-як повідомило посольство — не самі деколи транспортні засоби в світі.
  
  — Ви озброєні? — запитав лідер хоэфов. Нік показав ему люгер і стилет.
  
  «Якщо б мені довелося стріляти, — сказав Нік, — населений пункт росії, швидше за все, провалилася б».
  
  Шангра Лала здивовано похитав головою, дивлячись на людину, який мав у своєму розпорядженні такі інструменти і вважав за краще працювати з пістолетом і ножем. Потім він насупився. Нік побачив, як він спохмурнів, і запитав, що його турбує. Нарешті hof неохоче заговорив: — Тоді сходу сонця буде важко зупинити моїх людей. Якщо ваш вертольотом виявлять китайці, вони тут же прочісують місцевість. Але якщо ми вийдемо на світанку, ми можемо бути в горах до того, як вони нас знайдуть, навіть зі своїми літаками, - і тоді буде надто пізно посилати за нами патрулі.
  
  Але якщо ми почекаємо, літаки знайдуть нас у пустелі. Це недобре, американець.
  
  — Я повернуся до сходу сонця, — сказав Нік. — Або зовсім не повернуся, — похмуро додав він.
  
  Через кілька миттєвостей Нік вже був за штурвалом, і ніч пустелі розірвав різкий рев двигуна вертольота. Боже, ця штука така гучна, подумав Нік. Але він знав, що звук з висоти, яку він буде підтримувати над землею, буде практично нечутний. А оскільки він вимкне двигун перед лабораторією, був хороший шанс, що він благополучно потрапить всередину. Але було б щось інше, якби йому довелося знову злетіти.
  
  Він поступово прискорився, піднявся на кілька футів, завис, потім дав повний газ і почав свій довгий підйом в темну азіатську ніч. На бажаній висоті дув сильний вітер, хоча внизу було тихо. Він провів велику частину двогодинного польоту, борючись з органами управління, проклинаючи той факт, що з двома людьми у вертольоті він не зможе ним керувати при такому вітрі. Коли він повертатиметься, ему просто потрібно було злетіти. Будь-яка висота над телефонними дротами буде достатньою.
  
  Тепер Нік міг бачити вдалині вогні лабораторного комплексу. Протягом наступних кількох хвилина він виконував інструкції Хоука по підходу. На чверть менше потужності протягом восьми м... протягом десяти хвилинах х, спускаючись на сімдесят метрів в хвилину... повертаючись на 140 градусів, коли ви побачите адміністративна будівля...
  
  Тверді руки Ніка управляли обладнанням, вносячи корективи то тут, то там, розраховуючи час опускається. Він бачив, як стрілка повзла его радієвих годин, коли він робив останній покажчиків. Він різко вимкнув двигун, і все стихло. Це було страшне, чого він ніколи раніше не бачив, коли він сповзав з неба. Не спалахнули ліхтарики, які дико розгойдувалися по небу, і не було зенітних пострілів. Немов величезний орел, суд боснії та герцеговини засудив високо над парканом з колючого дроту, iso усіх сил намагаючись утримати машину в рівновазі.
  
  Під собою він побачив, як експериментальні рисові поля стають все більше і більше. Яструб - геній, подумав Нік, сидячи в своєму обертовому кріслі і обчислюючи кут зниження вертольота, що знаходиться в двадцяти тисячах миль від нього. Вертольотом тихо приземлився на заболочений периметр і уперся в поплавці. Нік деякий час сидів нерухомо. Приземлившись, він розірвав частина брезентового укриття, захищав рись від сонця пустелі, але ніхто не бачив, як це сталося. Вартові були виставлені біля воріт, а не посеред поля для експериментів у цій надсекретної установці.
  
  Спочатку Нік рухався по вологій землі з обережністю розвідника в джунглях. Потім він зрозумів, що часових поблизу немає, і недбало попрямував до місця призначення. Він подумував насвистнуть кілька рядків з «Янкі Дудл Денді», але вирішив, що напрошуватися на неприємності нерозумно.
  
  Залишивши рисові поля позаду, Нік швидко ковзнув у тінь. Все пройшло дуже добре. Він побачив попереду плоский глинобитний будинок доктора Лина. Керівник проекту жиль в nen одіна. Нік швидко пішов далі.
  
  Двері навіть не була замкнена. Его ліхтарик освітив замаскованим променем бідно обставлені кімнати. На полицях і столах і стопками на підлозі. Він був здивований, побачивши репродукцію «Соняшників» Ван Гога середовищ китайських гравюр стогонами. «Якщо ти поїдеш працювати в Сполучені Штати, — подумав Нік, ти, ймовірно, отримаєш оригінальний хольст's в найкоротші терміни». Він пішов далі. Проходячи mimmo день, він почув рівне дихання сплячої людини. Він дозволив світлі швидко проникнути у відчинені двері. Це був чоловік, за яким він прийшов.
  
  Він підійшов до сплячого дуже обережно. Його наміром було заглушити крики доктора Лина, коли він прокинеться. Але його зупинили. Чіткий, спокійний голос раптом сказав по-китайськи:
  
  «Якщо ви збираєтеся вбити мене, товаришу Ву, будь ласка, увімкніть святим, щоб її міг бачити ваше обличчя. Її готовий. Її, знав, що все закінчиться саме так».
  
  «Вибачте, доктор Лінн, ви помиляєтеся. Її не товариш Джонні Ву, і, боюся, ви не можете включити святий, — відповів Нік по-китайськи.
  
  Настала тиша.
  
  «Ніщо в Оповіданнях не може зрівнятися з помилками існування», — зазначив тихий голос. — Поговоримо на кухні, хоча Господар сказав, що джентльмен уникає власної кухні. Там немає вікна.
  
  Нік почув шурхіт одягу, і пішов за доктором Лін.
  
  "Ти п'єш чай?" — запитав доктор Лін, коли вони сиділи на кухні.
  
  — У нас мало часу, — рішуче сказав Нік. Він швидко пояснив, у чому полягала його населений пункт росії. Я кажу це, він вивчав старе зморшкувате обличчя доктора. Щось на зразок східної версії Хоука, подумав Нік, посміюючись собі під ніс.
  
  — І лист моєї дочки, — ввічливо запитав доктор Лін. «Ви бачите, що я хоч і наївний, але політичні починаю пристосовуватися. Невже теж уряду так сильно розрізняються в досягненні своїх цілей? Її так не думаю.
  
  «Я вважаю, що і так, і ні», — сказав Нік. Він дав ему лист. Потім того, як доктор Лінн прочитав це, на його обличчя з'явилось лукаве вираз, але його старі блискучі очі були веселі.
  
  «Моя дочка пише, що ви джентльмен, сер».
  
  — Для мене велика честь знати вашу дочку, сер, — сказав Нік. А тепер давайте припинити чайну церемонію і підемо, — додав він собі під ніс. Він подивився на свій годинник. Він виділив для цього певну кількість часу, але воно вже пройшло. А без Шангра Лала і його бандитів, які ведуть його через гірські перевали, ему краще зразу здатися вартовим.
  
  — Як я вже сказав, — зауважив старий, — це дуже зворушливий лист. Її б босоніж пішов по пустелі Такла Макан, щоб побачити мою дочку в цілості й схоронності. Але ваш уряд, очевидно, винахідливо. Цей лист може...
  
  
  «Бути фальшивкою», — сказав Нік. — Ви повинні чудово знати, як вона пише ієрогліфи. Крім того, вона попросила мене передати тобі це, коли ми зустрілися.
  
  Нік простягнув йому було перстень з печаткою. Лікар подивився на нього.
  
  «Я повністю переконаний. Моя дочка довіряє тобі... тоді і її теж. Крім того, вже пізно сперечатися. Вважаю, мені не дозволено брати з собою багажу.
  
  — Не менше, сер, — сказав Нік.
  
  'Це не надовго. Є якісь папери і особисті речі.
  
  Через п'ять му вони увійшли в темряву пустелі. Нік почув, що наближається до них машину. Він притулився в тіні, залишивши доктора стояти на самоті.
  
  Патрульна машина зупинилася.
  
  — Йдіть, доктор?
  
  «Я збирався відправитися в Москву, щоб розповісти свої секрети собакам-ревізіоністам. Так як це не спрацювало, її рано вранці перевірю температуру рисових полів, а потім за звичаєм ляжу спати, — сказав лікар чітким, високим голосом.
  
  Пролунав сміх, машина знову завелася, і Нік дивився, як вона їде.
  
  «Боюся, у людей тут розвивається смак до лукавства», — сказав доктор. — Далі?
  
  Нарешті перед ними замайоріли рисові поля. доктор, Поки вони йшли по болотистій місцевості, Лін виголосив монолог про технології вирощування рису. Нік пристебнув доктора Лина до його крісла, глибоко зітхнув і взяв з собою двигун. Він закашляв, заглух, повернувся до життя з кашлем.
  
  Нік плекав машину, як дитину, поки двигун не заробив рівненської. Потім, далі по дорозі, він побачив, як патрульна машина розвернулася і поїхала назад. Шум вертольота був приголомшуючим, а вогні машини ставали все яскравіше і яскравіше. Нік похмуро спостерігав, як ростуть обороти. Прожектор на даху машини ковзнув по рисовим полям, висвітлюючи вертольотом, висвітлюючи особа Ніка і ковзаючи далі. Потім він повернувся. Нік штовхнув румпель вперед і відчув, як машина піднімається з брудного поля. Кілька секунд, щоб затриматися і перевірити двигун. Тоді повний вперед і сподіватися на краще.
  
  Тепер вони літали і парили з працею. Сергій висвітлив ih повністю.
  
  — В цих машинах є радіо? — різко запитав Нік.
  
  — Боюся, що так, — вигукнув доктор Лін.
  
  Кулемет тріщав, і щось пролетіло відкрито понад ih головами. Запалилися прожектори біля воріт.
  
  — Почекайте, доктор, — сказав Нік крізь зціплені зуби. Прожектори освітлювали небо. Перебуваючи на висоті понад п'ятдесят футів над землею, Нік вів вертольотом відверті над огорожею і під діагоналями прожекторів. Нижче, нижче, подумав Нік. Нас шукають високо в небо. Вертольотом знижувався, поки не опинився всього в трьох метрах над землею. Ніч раптово розірвала кулеметна черга, але Нік пролетів під нею. Замаячіли перші за високих металевих воріт, і Нік в останню хвилину підняв машину. Вони промайнули mimmo кулеметної башти, перш ніж артилеристи зуміли опустити зброю. Тепер наближалися другі ворота. Нік відчув, як колючий дріт зачіпає днище вертольоти, коли вони зависли над ним, на шляху до останнього перешкоди.
  
  «Це схоже на англійську в життя з перешкодами», — сказав доктор Лін. «Ви займаєтеся спортом тільки з вертольотами».
  
  — Я радий, що у вас все ще є почуття гумору, доктор, — зі сміхом сказав Нік. — Нам обом це знадобиться.
  
  Попереду Нік побачив смертоносні спалаху наближається до них великокаліберного кулемета. Прожектори опустився вниз, піймавши ну, як метелика на полум'я свічки. Нік бачив, як сигнальні ракети перетинають шлях світу. У навідника був хороший огляд, і вертольотом летів відкрито на смертоносний місто зі швидкістю майже 150 км/ч. Ну, вгадай що буде, подумав Нік. Хто не ризикує, той не п'є шампанське.
  
  Він різко розвернув маленький вертольотом і полетів до турелі стрілка. Кулемет вильнув разом з ними, але недостатньо швидко. Стрілець фанатично намагався комусь своє відстань. Тоді Нік повис відкрито над ним. Навідник не зміг підняти своє знаряддя на такий крайній кут. Він безпорадно чекав, поки Нік пролетить, щоб вистрілити в пролітає літак з близької відстані.
  
  Нік тримав у руці Вильгельмину, - пістолет Люгер. Раптово він сповільнився, і положення лопатей несучого гвинта змінилося. Міні-вертоліт завис над солдатами, як розлючена бджола. Нік потягнувся до дня, і Люгер виплюнув злі спалахи пострілів. Нік знав, що голосно проклинає ih предків, але в цьому шумі не чув власного голосу. Люди під ним були або вбиті, або пірнули в укриття.
  
  Не думали, що це теж може вжалити, подумав він. Він знову пустив вертольотом вперед на всіх парах над вже замолкнувшей вежею. Прожектори раніше люто сканували небо, але тепер вертольотом швидко зник, низменному я лечу над пустелею. Тільки через десять миль Нік піднявся вище на холодне нічне повітря, і трохи зменшив швидкість.
  
  «Це було дуже драматично», — зазначив доктор Лін. «Людина втрачає так багато життя, коли його замикають у лабораторіях».
  
  Нік посміхнувся. Добрий доктор забув від хвилювання хоча б запитати, де його дочка. Перша червона смуга сонця тільки що піднялася над горизонтом, коли Нік побачив табір Хофов. Шангра Лал був серйозний, коли сказав їм повернутися до сходу сонця. Чоловіки вже осідлали своїх міцних маленьких поні і стерли всі сліди табору. Очевидно, Шангра Лал насилу змусив своїх одноплемінників чекати до останнього моменту. Але коли вони побачили вертольотом, вони дуже зраділи.
  
  Шангра Лал обійняв Ніка і повернулася до лікаря Лін.
  
  «Це китайська собака? Ми відріжемо ему вуха і отримати поштою китайським лідерам. Це збільшить викуп, який ви можете зажадати». доктор Лін виглядав трохи стурбованим.
  
  «Краще нехай доктор Лінн заспокоїться», — усміхнувся Нік. — Вони знадобляться йому для прослуховування офіційних промов у Вашингтоні.
  
  
  
  
  Глава 15
  
  
  
  Він ніби ніколи не був у пустелі, ніколи не їздив верхи на міцних гірських кониках через перевали в компанії привітного мікробіолога. Як ніби Нік знову збирався влаштовувати рамках з Домінікою Сен-Мартен на звивистих французьких дорогах. Але Домінік була мертва.
  
  Дорога між Бордо і Байонной пряма, кілометр за кілометром, між рядами дерев. Це відмінна дорога для E-Jag, і Нік проїхав по ній на своєму Jag. На цей раз Хок не хотів, щоб Нік прибирав залишки, але Нік стверджував.
  
  — Це була важка робота, Нік. Чому б тобі не взяти відпустку? Рано чи пізно Джонні Ву повинен буде перевезти кудись дівчину, і тоді ми зможемо її звільнити.
  
  «Але, може бути, і немає, і китайці можуть використовувати її, щоб шантажувати доктора Лина, щоб повернути його, і все буде ще гірше, ніж було на початку. Більше того, у мене є в цьому особистий інтерес».
  
  Хок довго дивився на Ніка. Ему не було призначається звання Киллмастера для відбулося особистою сторінкою. Потім старе засмагле обличчя Хоука розпливлося в усмішці. — Якщо так назавжди, синку, поквапся. Над Біскайською затокою насувається негода, і на місці Джонні Ву, його б спробував відвести дівчину з-під прикриття шторму, можливо, на човні.
  
  Хоук не просто був поблажливий, щоб доставити задоволення Ніку. доктор Лін дуже прихильно поставився до того, що уряд США не змогло поки звільнити його дочка. Він краще за всіх розумів, що його робота набагато важливіше особистих почуттів; але ніхто не міг бути впевнений, нам в чому, поки не з'явиться його дочка. По-друге, Нік знав супротивника краще, ніж будь-який інший агент, тому він був природним вибором для ведення справи.
  
  Донован, який сидів поруч з ним, подивився на годинник.
  
  — Ми можемо бути там до півночі. Сподіваюся, буря не вибухне дуже рано. Дреди, як і Нік, дуже готель повернутися в бій проти китайських агентів.
  
  «Я подзвонив у компанію перед від'їздом, — сказав Нік. «Вони не чекають поганої погоди в цьому районі до завтрашнього ранку».
  
  Нік не був у захваті від виступів Донована в цій операції, але його план вимагав як мінімум ще однієї людини, так що це був Дреди. — На цих аэрофотоснимках, — сказав Дреди, — Вілла Сан-Сусі більше схожа на фортецю, ніж на місце відпочинку втомлених дипломатів. Чому б нам не піти & nb? Тоді ми зможемо підібратися лиже.
  
  «Тоді ми повинні будемо піднятися на скелі, і ми не знаємо, що у них є охорона і собаки. Ми б ніколи цього не зробили", - сказав Нік. «Крім того, наші фотоэксперты кажуть, що гуля на газоні — це колодязь. Її стверджую, що це кулемет, і нас підстрелять, як кроликів. Є ще питання, Дреди? — весело запитав Нік.
  
  — Мені все одно, як ми це зробимо, — усміхнувся в ревматизму Дреди, — лише б у мене був шанс зловити цих нероб. Її не відчував такого порушення, з ними тхора, як програв матч на курсі виживання».
  
  «Я ж говорив тобі забути про це, це може трапитися з хема завгодно».
  
  Вони їхали мовчки. Незабаром потім цього важко навантажений спортивний автомобіль виїхав на тихі вулиці невеликого приморського містечка. Як і всі сезонні курорти, містечко було майже пустельній, і Ніку пощастило. Кажуть, що більшість вілл вздовж узбережжя пустують. Ему не потрібно було, щоб цивільне населення заважало ему. Якби не Кеті-Лінн, він був би задоволений тим, що зруйнував би віллу комуністів вибухівкою і зупинився б на цьому.
  
  Перше, що він побачив, коли вони покинули місто, це те, що вітер посилився і дощові туччі йшли з Біскайської затоки. Далеко внизу він бачив, як хвилі котяться довгими білими лініями до берега, коли він вів «Ягуар» по звивистій кам'янистій дорозі. Через деякий час він звернув з головної дороги в гори.
  
  Хоча він ніколи не був у цьому місці, деталі вкарбувалися в його пам'ять потім вивчення аерофотознімків. На півдорозі вгору по горбах він згорнув «Ягуар» з дороги і зупинився.
  
  Двоє чоловіків розтягнулися в темряві, потім довгої поїздки. Вони знаходилися на вершині невеликого пагорба, порослий соснами. Вони могли бачити місто і море майже в сотні ярдів під собою. Зліва маяк на точці землі освітлював землю і море.
  
  «В п'ятдесяти ярдах в залі пожежна вишка», — сказав Нік. "Давайте вирушимо туди."
  
  Двоє чоловіків з важким інфрачервоним обладнанням піднялися по крутих сходах на платформу, де встановили прилади. Нік подивився в бінокль на віллу китайську.
  
  «Так». — сказав він. — Це кулемет. Охоплює всю під'їзну дорогу. Потім охорони біля воріт це наша головна проблема. - Сказав він вказуючи на деталі і пояснюючи агентові ЦРУ свій план дій
  
  — Стверджують, — сказав Дреди, — що ці так звані охоронці на самому делле китайські солдати.
  
  Нік кивнув. «Так, це буде важко. Подивіться, як влаштовані ці вітрозахисні смуги. Більше схоже на Велику Китайську стіну.
  
  Перші густі краплі дощу впали на вежу. Нік подивився на розбурхане море.
  
  — Якщо вони збираються перевезти її на човні, до ранку їх буде важко. А з літаючої човном ще складніше, — сказав він, посміхаючись у темряві. «Завтра ввечері ми вип'ємо з Кеті-Лінн в Парижі».
  
  Потім цього розмов більше не було.
  
  Дощ почався сильніше. Інше екіпіровці вони вкрили брезентом і сховалися під дерев'яною вежею. Вони чекали кілька годин. Ніч пройшла повільно. Нік весь час курив і був не в настрої розмовляти. Він продовжував думати про красивою дикої блондинці, яка займається жилки в плавучому будинку, і про річковому неробу, який був її другом. Нік був щасливий, що дія вже почалося. Шанси його не турбували. До речі, в перші кілька хвилина дії ih шанси повинні значно зрости. На його боці був елемент несподіванки.
  
  Те, що не міг зробити взвод солдатів з міжнародних відносин, могли б зробити два офіцера, якщо б вони були розумні, витривалі і досить щасливі.
  
  Години тяглися повільно. Нік зробив останню затяжку сигаретою; червона точка висвітлювала чіткі квадратні ліній его щелепи і утворювала темну дивну маску навколо його очей. Дреди подивився на нього, і порадів, що він тут, а не на китайській віллі.
  
  — Півгодини до світанку, — сказав Нік. — Йдемо, Дреди, мій хлопчик.
  
  Двоє чоловіків йшли під холодним дощем ранковим. Нік з вантажем піднявся по дерев'яних сходах вежі, де розчохлив свою зброю. Було б непогано, якщо б він міг зробити кілька вдалих пострілів, але, звичайно, це було не так.
  
  Небо засяяло над блискавка, і через кілька миттєвостей між пагорбами пролунав грім. Нік голосно розсміявся. Розмова про удачу. Він міг би скинути атомну бомбу на китайську віллу, і добрі жителі Біарріца подумали б, що це гроза. Так само подумали б і китайські солдати, поки вони не були наполовину знищені.
  
  Дреди люто вказав на небо. Нік посміхнувся.
  
  — Я можу не встигнути повідомити вам відстань, коли охоронець вийде за своєю кіосках біля воріт, — крикнув Нік. — Я буду дуже зайнятий, стріляючи в нього, щоб він не міг напасти на нас ззаду, коли ми ввійдемо. Кидай свої гранати, поки її не дам тобі іншу відстань, зрозумів?
  
  Дреди крикнув у ревматизму, що все в порядку, але его ревматизму загубився у вітрі. Той вітер був удачею для китайців. Точно стріляти буде складно.
  
  Блискавки продовжували танцювати, виблискуючи вздовж берега. Товстий шар хмар блокував денний брильов. Ніку здалося, що він зміг розрізнити зубчасті контури Піренеїв. Це було часу. Гаразд, подумав він, пішли. Зараз досить ясно. Він прикріпив до гвинтівки новий пристрій. Воно акуратно отсчитывало відстань. Він назвав номер Дреди і побачив, як той засунув першу гранату в трубу. Весь пекло вибухнути в будь-який момент.
  
  Нік перевів погляд на кулеметне гніздо. Перша граната розірвалася в десяти метрах лівіше. Він вказав рукою на зміну відстані до Дреди. Друга граната потрапила лиже. За вибухом послідувала гуркіт грому. З подивом Нік побачив, як навколо кулеметного гнізда виповз людина і озирнувся. Він був убитий наступній гранатою. Потім навколо вартового приміщення біля воріт вийшов охоронець і озирнувся, як іграшковий солдатик в музичній скриньці. Нік збив його нога.
  
  Чоловіки з собаками кинулися по галявині до кулеметного гнізда. Китайський кулемет швидко відхилився в бік, шукаючи ціль. Мінометні снаряди Дреди підходили всі лиже та й лиже, і в будь-який момент одіна навколо них міг потрапити.
  
  Охоронці побачили це і побігли назад на віллу, подалі від приреченого кулемета. Нік націлив залпу у них і побачив, як кілька людей впали. Краєм ока Нік побачив знайому постать в піжамі, выбегающую у внутрішній дворик, щоб вигукувати накази чоловікам. Швидкий, як кіт Нік націлився на нього, але Джонні Ву не пережив би війни з Чангом і Японією, щоб його так легко підстрелили. Він, здавалося, відчув, що шталь мішенню, і звалився в життя за стіною. Нік бачив, як его кулі промахувалися і відлітали від стіни. Нік зробив гвинтівку назад на втікачів охоронців. Потім міномет Донована, наприклад відвертими з кулемета, і він був підбитий. Це був сигнал до наступу. З гвинтівкою Нік побіг по сходах і дістався до Ягуара одночасно з Дреди.
  
  Нехай місцева влада знайдуть спектроскопічний дулом і гільзи. Це був стерильні предмети , не зроблені в США і не пов'язані з США. Ранковий вітер гудів у вухах, поки Нік вів «Ягуар» по слизькій звивистій дорозі. Блискавка все ще виблискувала в густих хмарах. — Нік, — проревів Дреди ему в вухо, — дай мені увійти першим. Ви можете дати прикриття вогнем.
  
  Нік похитав головою і зупинив спортивну машину в тому місці, звідки він вирішив почати атаку минулої ночі. Співробітник ЦРУ схопив його за руку.
  
  «Це не героїзм. Це правильно. Є чітка техніка по кожному з раундів штурму будинку, і її в ній експерт. Навчався в Кореї. Вам потрібен досвід, щоб битися пересуваючись від будинку до будинку. Ти повинна бути трохи божевільний. Ви повинні бігти, продовжувати стріляти, не стояти на місці нас на секунду. Це моя робота, і ти стріляєш краще мене! Ти можеш перебити ih краще, ніж її.
  
  Голос Дреди прозвучав, як крик крізь бурю. «Це мистецтво. Деякі люди закохуються в нього. Але ти повинен знати, що робиш. Нік взяв швидке рішення. Те, що сказав Дреди, здавалося розумним. Нік не був борцем за славу. Ще до ранку усім буде достатньо, щоб битися. Він схопив з заднього сидіння автомат і простягнув його Донована.
  
  — Йдемо, малюк, — сказав Нік. Дреди серйозно кивнув і почав вішати на себе гранати. Він повернувся до Ніку.
  
  «Ви повинні пам'ятати одну річ, сер, якщо ви робите це. Ви повинні продовжувати думати: ніщо не може зупинити мене. Пам'ятайте: ніщо не може зупинити мене!
  
  Нік усміхнувся. "Добре, хлопчик. Заспокойся.'
  
  Дреди усміхнувся. Його усмішка була повна мужності.
  
  «Voni готелі скинути мене з цієї проклятої даху, чи не так? Здається, знову 1952 році. Нічого ніколи не змінюється?
  
  І, перелазячи через стіну, він крикнув: «Побачимося в барі Гаррі».
  
  Потім він зник. Він біг низменному, петляючи по барханной траві, падав, повз далі. Нік сховався за дерево, і шталь чекати перших пострілів. З-за своєї ненормально швидкої реакції він тримав гвинтівку напоготові в той момент, коли це сталося. Почали стріляти. Нік майже відразу відкрив вогонь у відповідь, і кулі полетіли в вікна.
  
  Час від часу він зупинявся, щоб підповзти до будинку. Так він відвів вогонь від агента ЦРУ і зміг точніше прицілитися. Кілька вікон тепер мовчали.
  
  Тягнути гвинтівку під дощем було жаркого, і дюнная трава прилипало до його рук і одягу. Він бачив, як Донован вистрибнув з-за дерева і вирушив у свою останню люту рись на день, кидаючи гранати. Він не дійшов до день.
  
  У якийсь момент співробітник ЦРУ кидав гранати, навколо стовбура его пістолета-кулемета виривалося яскраве полум'я, і Нік почув вибухи гранат за дверима, а потім раптом Дреди відсахнувся назад, ніби його вдарив величезний кулак. Він зробив кілька кроків убік, намагаючись рухатися вперед, потім впав і завмер.
  
  Нік знав, що йому доведеться самому йти в атаку. Він готель кинути гвинтівку і отримати в свої руки пістолет-кулемет. У нього було багато гранат.
  
  Нік відчув, як вітер тріпає его одяг, а дощ промочив його наскрізь, коли він встав і побіг. Ніколас, - в будинок тепло і сухо, сказав він собі. Був тільки один спосіб зробити такий самогубний порив. Він випустив останній дикий залп в кожне вікно, змусивши захисників пригнутися, а потім кинувся у траву заввишки з усякого племені.
  
  Він був уже майже вдома, світильники Дреди, коли йому знову відкрили вогонь. Він взяв автомат і побіг відверті k день. Замість того, щоб зупинитися, він кинув термитную бомбу в зал і пірнув за стіну, коли вона вибухнула. Він кинув другу термитную гранату всередину і ще одне через одне навколо верхніх вікон. Вибухи і рідкий вогонь створювали пекло в темному коридорі, а навколо вікон будинку лунали лише безладні постріли.
  
  Він кинув осколкову гранату відвертими перед собою, і, як тільки вона вибухнула, пірнув у двері. Впавши на землю, він випустив залп з автоматом в моторошне блискучий святим, поки не переконався, що за ним нічого немає. Що сказав Дреди? Ніщо не може зупинити мене. Голосувати так голосувати. Продовжуй, не цілься. Він встав і побачив першу зачинені двері. Якимось чином він відчув, що в цій кімнаті двоє бойовиків..... Вдарити плечем об двері, щоб вона відчинилися. Кинути гранату. Пірнути геть. Бум, граната вибухає. Вбігши в кімнату, перш ніж вони встигнуть прийти в себе, натискай курок. Обстреляй кімнату. Пістолет-кулемет танцює в його руках, порожні гільзи з гуркотом падають на підлогу.
  
  Тепер швидко. Як блискавка йдеш. Озирнись, Картер, хтось може йти за тобою. Наступна кімната. Всередину гранату. Тобі потрібно забиратися швидше, Картер, якщо хочеш зберегти своє життя.
  
  Потім кожного вибуху він відчував гул тиску відбору проб повітря. Він ніколи так не усвідомлював кожну частку секунди у своєму житті. Нехай ця кімната наповниться свинцем. Продовжуйте і залишайтеся в живих. Тепер ще одна граната в коридорі. Дім був повен диму, від його одягу пахло порохом у вогких коридорах. Він метався по кімнатах першого поверху, не знаю, скільки чоловіків в кожній кімнаті, не бачив ih осіб.
  
  В одній з кімнат був тільки один чоловік, швидкий красноглазый хлопець, який скочив, і різко вистрілив з гвинтівки, коли Нік увійшов у двері. Нік випередив його на соту частку секунди. Потім він знову опинився в коридорі, плюючись свинцем у всі кути.
  
  Він почув shaggy на першому плані поверсі і вистрілив вгору по сходах за повного магазині, а потім помчав нагору на повній рисі. Він кинув гранату зверху і притулився до стогнати, коли тиск відбору проб повітря мало не збило його зі сходів.
  
  Він прибрав початку другої поверсі так само, як і нижній; біжить риссю танцюючий диявол, який оголосив про себе ручною гранатою, стрибнув крізь дим і плюнув кулями в вижили, перш ніж вони змогли прийти в себе. Він виявив, що стріляє по порожніх кімнатах і зрозумів, що він єдиний живий в будинок. Повільно, настільки пильно, наскільки дозволяли его натреновані рефлекси, він заціпенів, і обійшов будинок.
  
  Він почував себе виснаженим, як ніби тільки що закінчив з Домінікою. Дощ усе ще тарабанив по будинку і по стінах. Его годинник ему сказали, що ця вічність тривала всього близько півгодини.
  
  Він методично пробирався назад по кімнатах, перебираючи понівечені трупи і безликих чоловіків, шукаючи сліди Кеті-Лінн або Джонні Взу.
  
  Вони зникли. В будинок пахло порохом, а деякі предмети меблів ще горіли від кинутих їм термітних снарядів. Через велику кухонне вікно він побачив велику моторну човен, отплывающую від порту бар.
  
  Передбачалося, що це буде човен Джонні Взу, і він планував поплисти з Кеті-Лінн в ній. N3 виламав кухонні двері і побіг на пляж. Він бачив, як Джонні Ву разом з членами екіпажу піднімав вітрила. Свіже повітря швидко видудлив за його мозку сюрреалістичну сцену останнього півгодини. Він кинув автомат. Від нього буде мало користі, якщо човен відірветься від причалу і зброя буде заважати йому було йти. Крім того, на цьому довгому пустельному причалі Джонні Ву навряд чи підпустить його досить близько, щоб використовувати його.
  
  Вітер був сильний. Він чув, як вітрила стукали і скрипіли на вітрі. Під кормою він побачив, як двигун збиває воду в піну. Джонні слід було піти з порожньою щоглою, а потім взяти курс на правий борт, бо пристань заважала курсом на лівий борт. Тепер у нього були проблеми з відплиттям, і ця помилка дорого йому обійшлася.
  
  Нік сховався за укриттям на вершині порту бар і спостерігав, як чоловіки борються з човном. Між Ніком і човном було близько тридцяти ярдів причалу, і там не було укриття. Якщо б він побіг туди, вони б застрелили його, як собаку. Він знав, що йому потрібно. Стилетом він висмикнув старий іржавий замок, навколо гниючого дерева сералю і увійшов всередину. Це було там. Він швидко вибрав необхідне спорядження, потім роздягся.
  
  Коли він знову вийшов, дощ кусав його тіло, як тисяча мурашок. В світі не було квітів, етюд в сірих тонах. Потім его, тіло рвонулася в плоскому піку і зникло в зловісних глибинах сукню.
  
  
  
  
  Глава 16
  
  
  
  В таку ранню пору року було надто холодно, щоб купатися. Холодна солона вода тримала американського агента в кулаці і жбурляла его про стендів причалу, знову і знову смикаючи його, а потім знову ритмічно кидаючи про шорстку деревину. Без ласт, навантажений мотузкою і легким якорем, Нік кашляв, відпльовувався і чіплявся за стовп. Він сильно недооцінив силу бурхливого штормом сукню.
  
  Холод проник крізь захисні шари его тіла на нервову систему. Ще кілька хвилина цього побиття, і він стане іграшкою для крутого Джонні Ву.
  
  Він відштовхнувся від стовпа і глибоко пірнув. Гіркий, холод сковує все ще сковував його вени, але це було набагато краще, ніж шорстка поверхня. Він поплив вперед... Три чотири п'ять. Він сплив, знову пірнув і оцінив відстань до корми човна.
  
  Він був вже близько. Коли він сплив, щоб перевести дух, він побачив, що ніс човна тепер хитнувся і спрямований у бік сукню. Тепер вона була майже на вітрі. Через мить вона поверне на правий борт і, як тільки вітер подує в її вітрила, полетить геть, залишивши Ніка одного в море. Він поплив навколо останніх сил — чемпіон, якого неможливо перемогти... Він розрахував точку, де човен піде за вітром, і енергійно поплив до неї. Не назавжди скритності. Ніхто не шталь б шукати його у & nb, і вони були б занадто зайняті човном, щоб займатися чимось іншим, окрім як дивитися на вітрила.
  
  Нік прискорився. Вода вирувала в його шаленому темпі, який гнав його вперед майже так само швидко, як човен, яка займається з працею виляла в його напрямку. Як тільки світ перетворився в туманна пляма солоної води і боляче, він побачив попереду витончений ніс човна. Він тільки встиг зробити глибокий вдих, перш ніж кинути якір на борт. Він почув, як він застукав по палубі, а потім відчув, як він зачепився за перила на трупі. Ліщина раптом натягнулася між его руками, коли човен пішла проти вітру, і кинулася вперед.
  
  Наполовину в & nb, наполовину поза води, подивитися друзів і, перескакуючи з хвилі на хвилю, він дозволяв собі волочитися по бурхливих водах затоки. І повільно, перебираючи мотузку руками, він тягнув руку за рукою до танцює вітрильника.
  
  Гротом прикриє його, поки хто-небудь не повернеться. В цьому випадку він був безпорадний, як риба на гачку. Тепер він був майже в межах досяжності поручнів. Він демонстративно танцював взад-вперед. Ще один ривок, і він буде там. Він напружився, мотузка вп'ялася йому в руки, як мітки. Потім він намацав тверде мокре дерево перил і схрестив на nen обидві руки. Човен занурилася в хвилю, яка займається мало не змила її. Коли човен знову піднялася, він скористався моментом, щоб перестрибнути через перила і, змучений і важко дихаючи, лягти на похилу палубу. Потім він побачив матроса. Він вийшов вперед, щоб відсвяткувати джиб. Він не бачив, Ніка до останнього моменту. Його очі розширилися, коли оголений чоловік, який, мабуть, з'явився через сукню, стрибнув до нього по круто похилій палубі. Матрос щось крикнув в рульову рубку, але його заступив вітрило, і вітер переведення його словами на океан. Він витягнув навколо кишені плоскогубці і пішов до Ніку.
  
  Нік схопив його за зап'ястя, коли рука з щипцями підійшла до його черепа, а початку другої кулак уткнувся чоловікові в житті. Потім він ударив його его знову, правою, яка займається пройшла не більше шостий дюймів, і чоловік спіткнувся об палубу виплат прямо в кипляче море. Через кілька секунд він зник з виду на високих хвилях.
  
  Між щоглою і вітрилом Нік побачив за штурвалом Джонні Взу. Якщо б він був озброєний, Нік не могла б атакувати його спереду. І були всі шанси, що він дійсно був озброєний.
  
  У нього з'явилася ідея. Як всякий відчайдушний план, він вимагав зухвалості і швидкості, а коли спрацьовував, він був чудовий. У нього дійсно не було особливого вибору. В разі невдачі вона почала другий раз потрапить у полон до китайців.
  
  Він обережно пройшов по слизькій палубі до поручнів і перерізав стаксель. Він задоволено спостерігав, як парус порвався, затріпотів і врізався в бурю, як постріл. Потім він дошкандибав до щогли і шталь чекати.
  
  Це було простіше, ніж він думав. Китайський члена екіпажу спіткнувся об палубу, заробляти на свого товариша за втрату вітрила. Нік відчував, що Джонні насилу утримує човен на курсі, без стакселя. Коли почала другий матрос пройшов mimmo щогли, Нік накинувся на нього, як кішка, схопив за комір і сідниці і перекинув через поручні, де його одразу ж поглинули вируючі хвилі.
  
  Йому було все одно, побачить Джонні Ву своєї людини в & nb чи ні. Джонні і сам буде здивований.
  
  Нік схопився однією рукою за щоглу, щоб витримати удар, який витримає човен. Потім, з натяком на посмішку в кутиках rta, він встромив лезо стилета в навітряну бік вітрила, де вітер сильніше тиснув, і різко провів ножем по полотну. Результати були вражаючими. Вітер зробив все інше. Гротом зірвався під звук блискавки, що б'є в дуб, і в клапті полетів за вітром. Але у Ніка не було часу стежити за всім цим. Він використовував вони кілька секунд, що човен все ще перебувала в дорозі, щоб стрибнути в рульову рубку, мстивий Нептун, з розвіваються на вітрі волоссям і з ножем напоготові.
  
  В очах Джонні Ву на частку секунди відбився страх. Потім він потягнувся за пістолетом, намагаючись утримати човен у своїй владі однією рукою. Човен зійшла з розуму і вильнула, коли на палубу хлинув пагорб зеленої води, а ніс поринув у хвилю. Постріл Джонні потрапив відвертими в повітря, і Нік не дав ему часу зробити початку другий постріл. Він дозволив своєму тілу полетіти вперед у довгому русі списи і iso усіх сил зробив стилет у складати долар китайського майстра-шпигуна. Іншою рукою він завдав удар карате за зап'ястя Ву, відправивши пістолет в бурхливі хвилі. Зігнувшись, Джонні ухилився від ножа, але не від людини. Він задихнувся, коли оленка Ніка вдарив його его. Вільною рукою він витяг свій ніж. Там вони лежали, не в силах поворухнутися, поки човен знову не випросталася. Плоскі чорні очі Джонні Ву дивилися в серро-сталеві очі Ніка.
  
  — Ти думав, що розбираєшся в боях на ножах, не так, Картер?
  
  Зі швидкістю розлюченого кобри він встромив кожному племені Ніку в пах. Ніку вдалося наполовину відбити удар, подолавши силу, але він відчув, як у nen наростають біль і нудота, і зрозумів, що йому потрібна секундна пауза. Вище відпочив потім нічного склепіння, а Нік пережив достатньо, щоб паралізувати полполка. Нік повільно опустився.
  
  Човен танцювала між хвилями і продовжувала отримувати удари в бік. Під час дикого руху шлюпки Ніку вдалося звільнитися від противника і перевести дихання.
  
  — Я думаю, ти дійсно хороший в далекобійний зброю, Картер. Але я не думаю, що ти так добре впораєшся з цим чоловіком.
  
  — Поки її не зустріч справжнього чоловіка, мені доведеться обходитися з тобою, Джонні, — сказав Нік, демонструючи свою диявольську посмішку. — Отримала мій подарунок? Джонні повільно наблизився до Ніку, низменному опустивши ніж, і обидва чоловіки дивилися, куди ступають на слизьку, топающую палубу. Ву сказав Картеру, що він може зробити поодинці. Це виявилося чимось абсолютно непристойним, анатомічно неймовірним і рішуче смертельним».
  
  — З цим ти не повернеш свою європейську мережу, Джонні.
  
  Той загарчав і вдарив його ножем. Нік відкинув своє тіло з грацією тореадора, не рухаючи ногами. Його удар, ледь мелькнувший рукою, пронизав светр Зверху, і лезо вийшло залите кров'ю.
  
  — Ти так і не зрозумів, навіщо їй прийшов до замку, чи не так? — сказав Нік. «Я сподіваюся, що наступного разу вони надішлють кращу команду. Це був зовсім другого сорту. Кривава, так. Розумна, чиста.
  
  Нік чомусь кинув виклик Джонні. У того була перевага над ним в долі секунди. Рефлекси Ніка були не такими, як завжди. Ця частка секунди може виявитися фатальною, якби Ву усвідомив це. Так що все залежить від того, чи зможе він зупинити Джонні від правильного розрахунку часу.
  
  Джонні знову напав. Нік ухилився від нього і вдарив. Джонні дико парирував. Коли двоє чоловіків відштовхнулися, на них обох була кров. Тепер Нік був упевнений, що реагує повільніше, ніж Джонні Ву. Він бачив смерть, дивиться на нього чорними очима на скуластом особі.
  
  «Мені здається, ти починаєш трохи сповільнюватися, Картер». Обличчя Джонні було лукавим. «Прости, Картер. Її можу продовжувати це весь день.
  
  Нік несподівано ударив знову, пустивши кров, і відсахнувся, перш ніж Ву оговтався.
  
  — Краще скажи це собі, Джонні, — сказав він зі сміхом. Він скористався тим, що шлюпка впала між хвилями у відкрите море, але Джоні не треба було про це знати.
  
  — Останнє було для людей в тому голландському літаку. Останній удар по Домініку Сен-Мартен.
  
  Ву виглядав здивованим.
  
  'Ах, так. Літак. Ви, капіталісти, размягчаетесь. Революцій не роблять слабкі духом, — пирхнув він.
  
  Раптово чоловік кинувся на нього, його руки і коліна тремтіли, а обличчя спотворилося у страшній гримасі. Нік, як міг приготувався до нападу, потім вони обидва опинилися в кабіні, а вода в рульовій рубці стала червоною. Він задавався питанням, чи була це кров Джонні, або його власна. Він втратив свій меч у сутичці, і тепер лезо противника целило в його бік. Нік підняв ліву руку, схопив руку Джонні, вивернув її і доклав всі зусилля, на які були здатні його втомлені м'язи. Він побачив, як очі закотилися, чим боляче, потім почув, як зламалася кістка.
  
  Джонні спробував перебратися по похилій палубі. Першим поривом втомленого Ніка було відпустити його. Потім він зрозумів, що Ву повзе в каюту за вогнепальною зброєю. Нік пішов за ним навколішки, самий вірний спосіб пересування на хиткому кораблі. Джонні встав, щоб відкрити двері каюти, і Нік кинувся на нього, немов ангел переїхав. Човен пірнула, і вони разом упали в море. Нік смутний зрозумів, що вони в & nb, і шок привів його в себе. Здорова рука Джоні обвила його шию, і той найжорстокішим чином спробував втопити його. Нік вивільнив руку і сильно вдарив його его в роті долонею. Потім він схопив його за волосся, і засунув голову під воду. Джонні відпустив шию Ніка, і Нік позбувся від нього. Джонні відплив, відпльовуючись і кашляючи, з червоними від солоної води очима і короткими темними волоссям, прилиплими до лиця. Нік розвернувся в & nb і кинувся назад, щоб використовувати пролом. Очі Джонні Ву розширилися від страху.
  
  — Картер, — видихнув він. 'Я не вмію плавати.'
  
  Нік розгублено подивився на нього. Деякі чоловіки хоробрі в одному місці, але не сильні в іншому. У поножовщині Джонні ніколи б не шталь благати про пощаду.
  
  — Картер, її заплачу тобі за це, — видихнув чоловік. «Я можу розповісти вам все про китайських операціях в Європі».
  
  Нік зупинився і недовірливо подивився на нього. У своєму хвилюванні чоловік, мабуть, здався. Човен котилося по хвилях менш ніж в десяти метрах.
  
  «Ти — китайська операції в Європі, Джонні Ву. Ти гол змії. Наступного разу будуть нові люди, нові системи».
  
  Плаваючи в крижаній & nb, Нік дивився на свого супротивника і намагався ясно мислити. Джонні Ву не буде мати великого значення для уряду США, і його докори сумління, ймовірно, зникнуть по мірі того, як вони будуть наближатися до материка.
  
  — У Гренландії загинули сто п'ятдесят чоловік, які будуть переслідувати мене, якщо її залишу тебе в живих, Джонні, — сказав Нік. "І ця дівчина."
  
  Джонні задихався з ще однією довгою проханням.
  
  Нік повільно похитав головою.
  
  — Я шкодую про це, Джонні.
  
  Нік повернувся і втомленими рухами пройшов невелику відстань до човна. Коли він піднявся на борт і озирнувся, море поглинуло Ву-цзуна, і не залишила в ньому ніяких слідів. Моря було все одно. В даному випадку Ніка це теж не хвилювало. Він Стомлено спустився під палубу в попросив Кеті-Лінн. Вона була замкнена в своїй каюті. Він не мав схильностей до тонкощів. Він грюкнув дверима плечем і ступив у каюту.
  
  — Привіт, дівчинко, — сказав він, його сірі очі танцювали. «Я чув, що в цьому році цвітіння сакури у Вашингтоні виглядає чудово».
  
  Потім першого залпів питань вона широко розкрила очі з приводу його травми. Її м'які руки обтирали і перев'язували его, поки Нік відпочивав.
  
  — Ти вмієш робити чізбургери? — запитав Нік стомлено. Її очі були здивовані.
  
  — Нічого, — розсміявся Нік. «На самому делле її дуже готель чізбургер. Давайте з'їмо що-небудь і попливемо до берега. До того часу, коли ми до нього доберемося, ти станеш дорослим моряком.
  
  Нік зробив човен в маленьку баскську рибальське село і незабаром пришвартувався потім заходу сонця. Він знайшов телефон, відправив повідомлення Хоука у Вашингтоні і пішов пустельними вулицями назад до човна.
  
  Хвилі гавані м'яко плескалися про корпус. Буря відступала, і слідом за бурею прийшов холод.
  
  
  Він зрозумів, що відбувається між ним і дівчиною Лін. Він стояв на палубі і курив, дивлячись на здіймаються море, задаючись питанням, чи він хоче, щоб це сталося. Він досі тхора пам'ятав довгоногу блондинку в сукні від Balenciaga. Мимоволі в дивному мовчазну людину прозвучала прагнення фраза Петронія. Краще повісити мертвого, ніж вбити живого. Історія, яка займається tak emu допомогла, дала вам жорстокий урок. Не можна оплакувати минуле. Живі повинні були жити. Може бути, ви могли б отримати навколо цього урок і зробити краще наступного разу.
  
  Вночі вона прийшла до нього. Вона швидко скинула з себе одяг і ліжка, поруч з ним на просторе ліжко хазяйської каюти. Соски її маленьких ідеальних грудей набрякли і затверділи. Маленьке золоте тіло відповідало розмірам Ніка. Вона закричала на незнайомому діалекті, коли рот Ніка притиснувся до її губ, і його чоловіче достоїнство знайшло спокій, якого він хотів. Він гладив крихітне, повністю жіноче тіло під собою, поки в ній не піднялася дика, задыхающаяся пристрасть, залишивши тільки чоловіка і його жінку, танцюючих у нескінченній хореографії людства.
  
  
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  Домінік Сен-Мартен, найкраща дівчина року, мала відчайдушним і ненаситним апетитом до любові. Джонні Ву прагнув влади.
  
  У нього пішла слина при думці про його демонічних задумах. Його охоронець Артур жадав дивних відчуттів, і коли він готувався піддати Ніка Картера своїм електричним тортурам, ему хотілося випробувати жахливі муки на собі... Але голод людства турбував Ніка найбільше, тому що піддослідні мікроби китайського лікаря можуть означати всесвітнє рабство...
  
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  
  Отруйники розуму
  
  
  переклав Лев Шкловський в пам'ять про загиблого сина Антона
  
  
  Оригінальна назва: The Mind Poisoners
  
  
  
  
  Глава 1
  
  
  
  Дорога, вирубані в укосі, являла собою вузьку, извивающуюся в місячному світлі стрічку навколо сірого бетону, жваву стрічку, яка займається іноді зовсім зникала в жмутах туману, який піднімався з Тихого океану внизу і раптом сгущавшегося в непроникні туччі.
  
  Більш ніж в 200 милях на північ Сан-Франциско спав через погіршення погоди. Далеко на півдні була мексиканська кордон, і це було ih метою. Ih було шестеро, і вони вирішили поснідати там. Не було ніяких сумнівів, що гладкий, потужний, колір сірий металік Jag XK-E доставить ih туди вчасно. Глибокий рик добре налаштованого двигуна під довгим капотом дав їм цю обіцянку; і дика, рішуча пристрасть водія, який тягнув чудового механічного звіра через круті повороти, була ih гарантією.
  
  Їй було всього дев'ятнадцять, але вона велася мотоцикли і швидкі спортивні машини з чотирнадцяти, і вона була експертом. Вона могла впоратися з ричащей під собою кінською силою, і ee реакції і судження були безпомилковими, коли товсті чорні шини верещали на поворотах, в декількох метрах від прірви до бурхливої, вируючої & nb і зазубреним каміння внизу.
  
  Четверо ззаду знову курили, і важкий солодкий запах ударив гей, у ніздрях. Вона розсміялася собі під ніс. Її погляд ковзнув до тахометром, і вона побачила, що на цій короткій прямій двигун розганяється до 4000. У декількох сотнях ярдів стався крутий лівий покажчиків, і промені яскравих маяк «Лукаса» піднялися над шосе, розтинаючи темряву далеко над океаном.
  
  Вона не забарилася. Це був зовнішній покажчиків, але вона знала, на що здатна машина.
  
  Хлопець поруч з нею сонно пробурмотів, простягнув руку і погладив її груди.
  
  Вона знову розсміялася. Щоб дати їм копняка, багато чого не було.
  
  Вона раптом заговорила низьким голосом, і слова були тільки для її власних вух. «Дешеве розвага», — сказала вона. «Випивка, секс і трава. Я думаю, ми повинні випробувати справжню сенсацію.
  
  У двох милях від них тягнувся маленький чотирирічний «Шевроле», а втомлений водій середніх років короткозоро вдивлявся в дрейфуючий туман. Гордон Флешер був акуратним водієм і ненавидів водіння в темряві в будь-яких умовах. Він говорив з дружиною роздратованим тоном. Він їхав уже більше семи годин і втомився ще до того, як стелиться морський туман.
  
  — Кравець візьми, Луїза, — сказав він, — це безумство. Її знаю, ти готелів побачити Біг-Сур, але їхати посеред ночі — це нісенітниця собача. Особливо зараз.
  
  Жінка зітхнула і витягнула цигарку iso rta. — Діти готелі... — почала вона, але він перебив її.
  
  — Вони сплять, — сказав він. «Я чую, як Бонні хропе, і близнюки заснули на сто миль назад. Якщо її побачу де-небудь мотель, ми зупинимося. Ця чортова дорога навіть ніяк не коли небезпечно, а з гальмами на цьому возі...
  
  — Добре, Горді, — сказала его жінки. «Ми зупиняємося там, де ви хочете. Але ми нічого не бачили, на багато миль, і у мене є передчуття, що ми не проїдемо mimmo Кармель. Просто їдь повільно або ненадовго зупинися, щоб відпочити».
  
  «По цій дорозі? Боже, тут ніде стояти осторонь. Не могли б ви запалити для мене сигарету, люба? Він мовчав, а коли вона простягла йому було запалену сигарету, він сказав: — Слава богу, пробок немає. Її міг би просто використовувати це, немає зустрічного руху.
  
  Коли він закінчив фразу, «Шевроле» повернув прямо, і він побачив далеко фари автомобіля. Через кілька миттєвостей сергій згасло, і він прикинув, що зустрічна машина перебувала не менш ніж за милю від нього. Він зрозумів, що потрапив у святі фар, коли машина повертала, можливо, один або два спускається на північ. Інстинктивно він знизив швидкість приблизно до п'ятдесяти кілометрів. Ковдра туману опустилося на нього, як гігантська пов'язка на очі. Залишивши ih позаду, він знову побачив фари. І раптом вони знову зникли.
  
  Білявий хлопець на задньому сидінні «Ягуара» опустив скло і викинув недопалок. Він ліниво протягнув руку і взяв пляшку горілки. Перш ніж піднести його до рота, він сказав: «Господи, Сіссі, чому ти їдеш не він боці дороги?»
  
  Дівчина за кермом розсміялася. — Це англійська машина, милий, — сказала вона, — а англійці завжди їздять ліворуч. Цей Джага знає свою справу.
  
  — Але коли ти знайомишся з хема-то, краще, якщо він знає свої американські манери, дівчинка, — сказав хлопчик, роблячи ковток.
  
  Вона знову засміялася. «Якщо її зіткнуся з хема-небудь, — сказала вона, — він зупиниться». Вона прискорилася, і стрілка спідометра підповзла до червоної межі. «Якщо ми хочемо поснідати за кордоном, я не можу шкодувати коней, і на цій швидкості її тримаю внутрішню смугу, щоб не відставати».
  
  — А якщо вони не відійдуть в сторону?
  
  «Доля, приятель. Доля. Нічого не поробиш.
  
  Шини раптом заголосили, і машина затремтіла і заскользіла на двох крайніх колесах. Рудоволоса дівчина ззаду раптом прокинулася і ахнула. Потім вона хихикнула.
  
  'Ага!' вигукнула вона. — Давай, Сіссі!
  
  Сіссі прискорилася і боролася з кермом, її очі блищали, а рот злегка прочинився. Вона майже заспівала, коли машина круто повернула, і на мить зависла на краю нейтральної смуги. Потім вони вийшли на пряму, і машина відновила рівновагу, не втрачаючи швидкості.
  
  Вона зняла з керма тонку тонку руку і прибрала з її очей пасмо світлих солом'яних волосся, а потім повернула на ліву сторону двосмугової дороги.
  
  Її тонкий рот був трохи напружений, а маленький твердий підборіддя злегка видавався вперед.
  
  Вона раптом побачила вогні зустрічного транспорту в п'ятистах метрах крізь густий туман.
  
  Вона грюкнула по кнопці двоколірних ріжкового дерева рукою, але не звернула вправо, і не зменшила швидкість, коли ніч огласилась ревом ріжкового дерева.
  
  Гордон Флешер зробив те, що в подібних за інших обставин зробили б дев'яносто дев'ять за номерами водіїв. Він натиснув на знущання. Швидкість впала з п'ятдесяти до сорока кілометрів. Часу більше не було. Загальмувавши, він різко повернув кермо, хоча і розумів, що праворуч від нього в кількох метрах від дороги, стаціонарні і смертельно височить кам'яна стіна. Але ему не потрібно боятися скелі, тому що вона навіть не торкнулась її. Часу більше не було. Він викрикнув прокляття, і його остання думка була наповнена почуттям провини.
  
  Він і Луїза були пристебнуті ременями безпеки, а діти — Бонні, десяти років, і близнюки Джек і Карел, шостий м — спав на задньому сидінні «Шевроле», і ніщо не може ih зупинити.
  
  Але це не мало б жодного значення. Ремінь Луїзи Флешер розірвав всі життєво важливі органи ee животі, перш ніж порвався, а гострі кінці розбитого вітрового скла обезголовили її. Його власний ремінь не порвався, але це не врятувало його, з яких на рульову колонку.
  
  Поліція штату, яка приїхала через півтори години, визнала дивом, що він прожив досить довго, щоб виголосити одну переривчасту фразу перед смертю.
  
  «Навмисно... мочка в мочку... зіткнувся з нами», — сказав Флешер. А потім кров хлинула ему в рот, і він помер.
  
  Зняти тіло з рульової колонки було складно, але було значно важче зіставити розкидані рештки інших десяти жертв трагедії.
  
  На наступний день публіка прочитала в газетах про аварії або почула похмурі подробиці по радіо і була вражена тим, що під час свята загинула вся славна родина середнього достатку. Страшною трагедією вважалося те, що шість молодих, здорових студентів загинули в лобовому зіткненні. І це був майже єдиний ревматизму. Звичайно, не всі факти були відомі.
  
  З-за впливовістю батьків більшості учнів про марихуану, знайденої на зазубрених залишках «Ягуара», нічого не публікувалося. І, незважаючи на свідчення про зворотне, поліцейські органи не могли повірити в те, що водій потужного спортивного автомобіля навмисно врізався в інший автомобіль.
  
  Ця історія з'явилася на перших денних випусках суботи, 6 листопада. Але деякі інші надзвичайно драматичні і жорстокі події, про які повідомлялося в газетах того часу, відводили цієї історії відносно незначне місце в пресі.
  
  
  Ніхто не очікував неприємностей; наш ректора університету, наш лейтенант поліції штату, посланий з невеликою групою людей стежити за всім. Наш місцевий уповноважений поліції, нам тим більше керівники демонстрацій, яким дозволили це зробити тільки тому, що вони змогли переконати владу в тому, що це буде організоване і мирне справу.
  
  Одним з переваг життя в умовах демократії є те, що не обов'язково погоджуватися з політикою правлячого уряду. Молодь, безумовно, має право висловлювати свою думку, навіть якщо ця думка не в руслі нинішнього мислення Держдепу, внз керівництва і самого президента.
  
  Швидше, це розглядається як сприятливий ознака того, що молодь є дисидентами, а інтелектуали, що впливають на молодь країни, дотримуються нонконформістських поглядів. Свобода вираження навіть найбільш непопулярних поглядів не тільки дозволяється, а й заохочується. І нібито саме нікому не можна звинуватити у вірі в світ. Якщо хтось і повинен отримати дозвіл на проведення демонстративного ходи, він, нібито, саме люди, які виступають за мир.
  
  Тому, коли група з двохсот інтелігентних студентів вирішила провести марш протесту проти В'єтнаму, це нікого не хвилювало.
  
  Марш повинен був відбутися у суботу вранці, а місцем був проведений кампус Великого Південного університету в Хай-Сіті в Південній Кароліні. В Great Southern навчається близько 12 000 студентів, і більшість навколо них не були зацікавлені. Більшість цікавиться футболом в листопаді, більшість хлопчиків цікавляться дівчатками, а більшість дівчат цікавляться хлопчиками, і це здоровий стан.
  
  Тому, коли двом сотням студентів вирішили провести парад, очікувалося, що він стане досить нудним заходом. Звичайні вивіски, звичайні протестні пісні, кілька ораторів, упорядкований підсумок. Не панікувати.
  
  Ніхто точно не знає, що сталося. Ніхто точно не знає, в який момент ця маленька мирна група перетворилася в більш ніж 5000 диких, кричущих і верескливих студентів, які мчали по головній вулиці невеликого південного містечка, де розташований Великий Південний університет.
  
  Ніхто не знає, хто кинув першу пляшку коли, хто вдарив першого поліцейського, хто кинув камінь в перше вікно, хто зробив перший постріл.
  
  Але в суботу, 6 листопада, коли заворушення ще далеко не вщухли, майже кожен, хто читав газету, слухав радіо чи дивлячись телевізор, знав, що Хай-Місто раптом шталь ареною жахливого і неймовірного вибуху чистої анархії.
  
  Двадцять дві людини були вбиті, в тому числі троє з поліції штату і двоє з місцевої поліції. Буквально сотні лежало й імпровізованих госпіталях з важкими травмами — проламаними черепами, роздробленими кінцівками, колотими тілами. Масове мародерство. Весь місто і половину будівель в кампусі спалити. Грабунки, зґвалтування, грабежі і акти насильства. Вершки південної молоді перетворилися в дику безмозкої натовп, а закон джунглів замінив закон цивілізацій.
  
  До того часу, коли е катастрофічна субота підійшла до кривавого кінця, було занадто рано навіть здогадуватися, що сталося на самому делле, занадто рано оцінювати збиток, або підраховувати втрати. Залишалося тільки час, щоб поширити жахливі новини в країні і розгорнути ополчення штату разом з лікарями і медсестрами, які зголосилися добровольцями. Було дуже рано, щоб відчувати що-небудь, крім повного шоку.
  
  Двадцять два загиблих, сотні поранених і вмираючих. Навіть в Сан-Франциско, ця історія привернула більше уваги, ніж трагічна автомобільна аварія, яка сталася напередодні ввечері на прибережній дорозі Біг-Сура.
  
  У цьому немає ніяких сумнівів. Студенти і професори кращих університетів дещо по-снобськи відносяться до іншої частини країни. Кращі школи так званої Ліги плюща приваблюють «джентльменів». В інших університетах відбувається багато речей, які не допустили б імовірно в найкращих університетах. Звичайно, школи Ліги Плюща в рівній мірі піклуються про своїх футбольних іграх, вони підтримують свої команди за допомогою груп чірлідерів і всієї банди, але, зрештою, це все ще гра.
  
  Перемога чи поразка, вся справа в тому, щоб весело провести час. Ви повинні бути спортивними та вести себе по-спортивному. Це традиція.
  
  З-за цієї традиції досі тхора ніхто не розуміє, що відбулося в той фатальний суботній день 6 листопада в Новій Англії. Немає сенсу згадувати назви університетів; кожен, хто вміє читати, знає, які навколо них були залучені. А натовпу, сімдесят тисяч чоловік, які сиділи на трибунах, коли все почалося... що з ними? Це були студенти обох університетів, деякі випускники, деякі викладачі. Практично кожен так чи інакше був пов'язаний з одним навколо двох великих університетів. Ви повинні поспішати, якщо ви готелів отримати квиток.
  
  Це була ситуація, яка займається, можливо, могла відбутися на бейсбольному матчі в кінці сезону, коли суддя приймає явно неправильне рішення або гравець з битою б'є кетчера суперника в голи. Це може статися на футбольному матчі на півдні,де до футболу ставляться так само серйозно, як до Біблії. Це може статися навіть у професійному боксерському поєдинку, якщо претендентом або чемпіон здався на першому плані раунді потім хабара.
  
  Але під час футбольного матчу Ліги Плюща? Ніколи в житті!
  
  Але це все ж сталося. Це сталося якраз у той момент, коли команда-переможець була зайнята тим, що виривала навколо землі кріплення воріт суперника. Коли він почався, на полі було близько половини вболівальників.
  
  Це тривало недовго, але було криваво і жорстоко. І здавалося, що для цього немає причин.
  
  Може, тому, що когось штовхнули, впали і випадково потрапили під ноги. Раптовий крик, крик, бійка, можливо, на цей раз навмисно, можливо, страх чи гнів.
  
  І раптом: хаос. Насильство навколо, перелякана, істерична натовп, яка мчить, як скажений скотт, за вытоптанному полю. Обмін на занадто малій кількості виходів; людей, які були захоплені. Атавистическая тривога і паніка. Масивна клаустрофобії.
  
  В 18:30 в ту суботу влада і поліція все ще намагалися впізнати мертвих, багато навколо яких не тільки задихнулися, але і були затоптані до смерті. У коридорах адміністративного корпусу та великого спортзалу лунали болісні зойки покалічених і поранених.
  
  Шоковане і практично паралізоване керівництво університету негайно скасував усі ігри сезону, але до того часу було вже занадто пізно. Шкоди вже завдано.
  
  І ніхто — ну, майже ніхто не знав, з чого це почалося, чому це сталося, що це означає. Все, що вони знали, це те, що все ще неповна статистика говорила про вбитих і поранених; жахливі цифри поширилися через інформаційні агентства і радіохвилі з приголомшеною і наляканою країні.
  
  Історія відкрила недільні газети і віднесла більш ранні трагедії на внутрішні сторінки.
  
  
  Розташований недалеко від Дирборна, штат Іллінойс, коледж Гора-Хойт, можливо, є одним навколо кращих коледжів для дівчаток в країні. Жителі Середнього Заходу, вважаєте, що ця школа краще будь школи Сходу.
  
  Wheatland University — невеликий, але один навколо найбагатших навчальних закладів країни. Це заклад виключно для хлопчиків, але і хлопчикам, які туди ходять, все одно. У Уитленда завжди були тісні стосунки з Горе-Холлі, яка займається в залі всього в вісімнадцяти милях від нього. Обидві школи залучають учнів навколо самих багатих і відомих сімей Середнього Заходу.
  
  Хлопчики Уитленда — ідеальна здобич для дівчаток по Горі-Холлі. Вони входять в десятку кращих в старшій школі; вони добре себе ведуть, мирські, витончені, чемні; пишаються своєю школою, пишаються собою, пишаються спорідненої школою. Дівчатка Гора-Холлі розумні, здорові, впевнені в собі, соціально адаптовані і рідкісних лікувальних зустрічаються з хема-небудь, крім хлопчиків Уитленда. Дівчатка навколо Гори-Холлі також щиро вірять, що хлопчики Уитленда найкрасивіші, респектабельні і найкращі в окрузі. Для хлопчика з Уитленда нечувано - чи було нечувано - вести себе інакше, ніж зовсім порядним і чесним, особливо у відносинах з дівчиною по Горі-Холлі.
  
  Навіть щорічні набіги хлопчиків Уитлендов в гуртожитку Гора-Холлі — справа пристойне, невинне і приємне. Чесне розваг, але і можливість для дітей невинно випустити пар і енергію.
  
  Як же тоді пояснити, що напад суботнім вечором 6 листопада раптом виявилося нам благопристойним, нам невинним, нам нешкідливим?
  
  Звичайно, ці хлопчики і дівчатка по Уитленда і Горе-Холлі були абсолютно нормальними, здоровими молодими американцями, і, звичайно ж, не можна було очікувати, що вони будуть їсти морозиво або грати на музичних стільцях під час і потім такого нападу. В основі такого нападу лежить сексуальний підтекст.
  
  Раніше хлопчики Уитленда з'являлися в кампусі Гора-Холлі близько опівночі. Дівчата були одягнені в піжами або довгі нічні сорочки, ніж старомоднее, тим краще. Хлопці лазили по балконах і крали колготки, які, для estestvenno, висіли у всіх на виду. (Voni відмінно прикрашати свої гуртожитки і зали засідань). Було багато шуму і крику. Потім були запущені грамофони з пластинками, джаз і рок-н-ролу. Були танці і трохи занять любов'ю; то і справа парочка зникала, як би ненароком.
  
  Це був встановлений, хоча і мало розрекламований факт, що деякі дівчата втрачали цноту вночі. Але між дівчатками по Горі-Холлі і хлопчиками по Уитленда це завжди було прийнято; це завжди робилося гідно, порядно, цивілізовано.
  
  Що ж сталося в суботу ввечері, шостого листопада? Як це могло статися?
  
  Як могла ця, здавалося б, безневинна, юнацька, проста церемонія щорічної пограбування Уитленд-Гора-Холлі раптом перетворитися на сцену терору, насильства і масових зґвалтувань?
  
  Яке страшне, огидне явище перетворило кілька сотень здорових, нормальних молодих студентів коледжу в банду кричущих звіроподібних тварин, схильних до насильства, ганебного поведінки і неймовірно садистським і збоченим вчинків?
  
  І як вийшло, що буквально десятки дівчат Гора-Холлі, включаючи найбільш жорстоко зґвалтованих, побитих і побитих ногами, заохочували істеричні оргіях, жертвами яких вони самі стали?
  
  Тільки Бог знав. Ну, не тільки Богу.
  
  Університетські влади, родини залучених студентів, самі студенти вважали за краще б приховати це і залишити сторонніх у невіданні. Але це було неможливо.
  
  Занадто багатьом дівчаткам потрібна була медична допомога. А деякі брали участь хлопчиків намагалися покінчити з собою на наступний день.
  
  Двоє навколо них досягли успіху, написавши широке визнання, в якому розповіли все, що сталося, — але не чому.
  
  Так що ця історія конкурувала з іншими історіями на місце в пресі та ефірі.
  
  Це може заповнити недільні газети протягом місяця. Цього було достатньо, щоб налякати схильних до цього, кинути виклик тим, хто бачив закономірність, і захопити тих, хто думали ee вдалою. Але цього виявилося недостатньо. Вихідні ще не закінчилися.
  
  
  
  
  Глава 2
  
  
  
  Доктор Мартін Сиддли Уінтерс покинув свою квартиру з чотирма спальнями в Берклі рівненської о сьомій годині вечора в суботу, 6 листопада. У Бьютте, штат Монтана, було десять годин, і мирне зібрання, яке дійсно почалося мирно, перетворилося на хаос яскравих, що кидаються пляшками підлітків і поспішають жителів. У Брукліні, штат Нью-Йорк, була північ, і на святковому балу в коледжі раптово з'явилися банери, нападники на американську зовнішню політику і прикрашені іменами урядових діячів, зазвичай призначені для найзапекліших злочинців. Через кілька хвилина бал перетворився в сутичку студентів з ножами і б'ють ih поліцейських.
  
  Якби доктор Уінтерс знав про ці події, він міг би запропонувати пояснення. Але він нічого не знав про це, і все, про що він думав, було те, як проїхати через міст у Сан-Франциско, де у нього була надзвичайно важлива і дуже секретна зустріч в офісному будинку в центрі міста.
  
  Це було найважче рішення у його житті. Але, слава богу, нарешті-то він його прийняв. Через годину він буде за столом у Гела Кіндера, голови регіонального відділу. ФБР.
  
  Ах, Боже Мій! те, що відбулося за останні два неділях. Про це почалося кілька місяців тому, але останні два неділях були, як неймовірний жах. Подумати тільки, менше місяця тому він, доктор Мартін Сиддли Уінтерс, був одним навколо найбільш шанованих, поважних і шанованих педагогів в країні. Віце-канцлер Каліфорнійського університету в Берклі. Це була не те місце, щоб думати легковажно. І це в тридцять вісім років.
  
  Бог знав, що він заслуговує, це положення. Жертви, які він приніс з самого початку. Не кожен сирота тікає по укриттю і закінчує середню школу і університет.
  
  І всі ці курси і потім цього, які мало не вбили мого его з-за того, що йому довелося так багато працювати, щоб ih фінансувати.
  
  Він думав з скороминущим задоволенням про ці роки боротьби й про нагороду, яку voni emu вони принесли. Він зробив все це в поодинці. Доктор філософії у віці двадцяти семи років.
  
  Та він не зупинився на досягнутому. Він міг би влаштуватися на легку роботу, навіть одружитися і створити сім'ю, але він був відданим людиною. Його життя складалося по мова, і він досяг вершини своєї професії. Було важко, але він до цього звик.
  
  І неймовірна штовханина, dis нібито, він почав підніматися в академічних рядах!
  
  Похитав головою, поки їхав. Він бився так само завзято, як і всі інші, навіть наполегливіше, ніж більшість, тому що було так багато всього, з чим потрібно боротися. Спочатку він був непопулярним колах своїх колег-професорів і студентів. Але він був проникливим і сумлінним, і жодна задача не була для нього непосильним. Він був не тільки відданим вчителем, але і відданим будівельником кар'єри. І з часом его, духовна життєва сила і честолюбство вони принесли йому було щире захоплення його учнів, якого він так прагнув. Шкода, що костя своєї кар'єри він був змушений поступитися деякими принципами; або, можливо, було шкода, що він коли-небудь думали ih принципами. Тим не менш, він дозволив своїм «принципам» вислизнути в укриття, і якби він цього не зробив, можливо, зараз він не був би в такій жахливій пастці.
  
  Чесність - найкраща політика, Мартін Сиддли Вінтерс. Він кисло посміхнувся про себе, ведучи свій маленький автомобіль вздовж кромки води. Старий Кенау по укриттю кілька разів казав йому про це. Може, на цей раз він виявиться прав. Якщо ще не пізно щось з цим робити.
  
  
  Цей чортовий комітет Конгресу!
  
  
  Всього два неділях тому его і світ почав руйнуватися. Той світ був би досить хитким без досліджень, але зараз це було щось неможливе. Ему зі всіх сторін загрожувала біда, немов весняний приплив. Хоча це було вже занадто для нього, особливо коли він потрапив під обстріл, він подав у відставку з поста віце-канцлера університету. Вони не прийняли її — ще немає. «В очікуванні результатів розслідування Конгресу», — сказали вони. «І якщо ви тримаєте політику подалі від університету і повністю відокремлюєте себе від цих рухів і демонстрацій». Боже мій, як дурні вони були! Невже теж voni — Конгрес і університет дійсно думали, що він брав участь у цих сидячих страйках, в цих рухах? Не з його послужним списком. Вони повинні були це зрозуміти. Але вони цього не зробили. Можливо, вони навіть думали, що він сподівався, що марш протесту піде саме так. Тупі ідіоти! У них зовсім мізків немає? Невже вони теж не зрозуміли, що він поклав свою голову на плаху? Хіба вони не бачили, що на нього тиснули?
  
  Він. Що ж. Але на цей раз занадто пізно. Зайнятий, голосування, і все. Він сам використовував це тисячі разів. Інтриги, хитрість, навіть обман. Звичайно, він грав під ih правилами. Але тепер це було скінчено. Виродки не встигнуть. Він був ва-банк, знищений. В цьому не було ніяких сумнівів. Але, Боже мій, він не дозволив цьому статися. Якщо він, доктор Мартін Сиддли Уінтерс — самостійна людина, відомий педагог, великий ідіот — якщо він загине, він подбає про те, щоб деякі навколо них пішли з ним. Неймовірна брехливість і віроломство людського роду!
  
  На свій подив, він раптом відчув бажання заплакати. Це було перший раз за більш ніж двадцять років, коли він навіть подумав про те, щоб плакати, і він, звичайно, не піддався б імпульсу зараз, але почасти біль полягала в тому, що він довірився їм. І велика частина боляче полягала в тому, що він був в кінці своєї мотузки. Нелегко зустріти нитка мрії, я знаю, що ви збираєтеся зробити щось, що назавжди унеможливить пережити цей сон знову.
  
  Його очі сльозилися. Він тихо вилаявся і провів тильною стороною долоні по очах. Це була небезпечна слабкість. Ніщо не повинно було перешкодити його зустрічі з чоловіком в темному і тихому офісній будівлі.
  
  Він зупинився на останньому світлофорі і звернув у квартал, де розташовувалася штаб-квартири Федерального бюро розслідувань в Сан-Франциско. Діставшись до будинку, він знову взяв себе в руки.
  
  Відвертими перед будівлею була кредитної картки, але вона була оточена табличками «кредитної картки заборонена». Він майже посміхався, демонстративно в'їжджаючи на галявину.
  
  Що ж, старі ідіоти звинуватили його в радикалізмі. «Ви все ще радикал, не так, доктор Уінтерс?» - так навіщо ему дотримуватися ih безглуздих робив?
  
  Це було незначне непокору, можливо, навіть дитяче, але існувала ймовірність, що це буде його останній шанс на якийсь час.
  
  Він повернув ключ в замку запалювання і загальмував. Він підібрав лежав поруч портфель, відкрив двері, нагнувся і вийшов.
  
  Двері зачинилися з рішучим клацанням. Доктор Вінтер стиснув губи в тверду жорстку лінію. Тепер було занадто пізно для сумнівів.
  
  Блискучий чорний лімузин, який переслідував його з ними тхора, як він покинув свою квартиру, зупинився відверті поруч з МГ. Доктор Уінтерс ступив на широкий тротуар біля будівлі.
  
  Значить, їм потрібна інформація, так? Ну, ей-Богу, він би проігнорував цю чортову комісію і пішов би щиро до них...
  
  Кулі навколо пістолета-кулемета утворили акуратний вертикальний візерунок від куприка вниз по хребту до его вузьких плечах, вниз по тонкій шиї і вгору по сходах, не зачепивши череп, коли він впав вперед. Кілька лишнх пострілів не мали ніякого значення, особливо для доктора Уінтерс.
  
  Его мочка видав дивний, досить приглушений звук, коли він впав на першу бетонну сходинку, дуже схожий на звук повстяної палички на великому барабані.
  
  Права рука доктора Вінтера міцного стискала ручку портфеля, коли він помирав, і іншому з математики знадобилося кілька секунд, щоб висмикнути його.
  
  Черги ніхто не чув, тому що на автоматі стояв саморобний глушник. Ніхто не бачив, як доктор Уінтерс зісковзнув на тротуар, крім его вбивць, тому що в цей час ночі в безпосередній близькості нікого не було.
  
  Коли стало відомо про смерть его, ніхто не нудьгував по йому більше, ніж его студенти в Берклі. Але ніхто не був зацікавлений у його смерті більше, ніж Нік Картер, якого він ніколи не зустрічав і який до цього взагалі не цікавився ним.
  
  
  Це було не зовсім на верхньому поверсі, але дуже близько до вершини казкового готелю Mark Hopkins в Сан-Франциско, і це, безумовно, було втіленням розкоші. Але, незважаючи на розмір номерів і елегантну вітальню з вбудованим баром і примикає кухнею, мешканець вважав за краще шукати розваг у спальні. В сміття.
  
  На них були тільки його наручний годинник і ee парфуми за вухами, і обом їм це подобалося. Нік зітхнув і простягнув довгу засмаглу руку до пляшки шампанського. Був ранній вечір, і пора було випити шампанського перед початком другого акту.
  
  Він схвально подивився на свою гостю, наповнюючи їх келихи. Це була дуже красива дівчина з дівочим прізвищем Чли Гілліган і відомим ім'ям Челсі Чейз, і він дуже любив ee.
  
  Вона дуже любила його. Єдине, що було прикро, так це те, що вони так і рідкісних лікувальних бачилися. І тепер вони обидва iso усіх сил намагалися компенсувати збитки.
  
  Вона ліниво засміялася, взявши свій стакан, і її очі ковзнули теплим світлом в його м'язистими тілу.
  
  — Милий, — пробурмотіла вона. 'Добре.' Її ніжні губи спробували шампанське, але очі дивилися на нього.
  
  — Дуже мило, — погодився Нік, дивлячись на її чудову наготу. «Я п'ю тебе, в цей день, в цьому місці. Остаточно! Ти знаєш, що минуло більше року?
  
  — Так! — рішуче сказала Челсі. — Я дуже добре це знаю, любов моя. Мій мандруюча любов.
  
  Нік усміхнувся. — Ти сама не домувальниця, дорога. Але ми відшкодуємо нашим шкоди. Сьогодні і в найближчі три неділях. Ще?'
  
  'Шампанського? Не тебе?'
  
  'Немає. Більше вас.
  
  Его руки обвили її, а губи ковзнули по її м'яким золотаво-рудим волоссям і атласною гладкості паличок. Вона повернулася під ним і підняла свій напіввідкритий рот до его, притискаючись до нього всім тілом і злегка вдавлюючи пальці в його плечі. І коли вона це зробила, тишу в кімнаті порушив наполегливий, пронизливий гул.
  
  Нік люто вилаявся, я кажу собі, що на цей раз він проігнорує дзвінок. Але через десять секунд він уже був у вітальні, крутив ручку короткохвильового передавача, і притискав до вуха навушники. Він подивився на розкидані вихідні газети, не бачив, ну, і дав добро, дивуючись, чому AX, він так поспішав витягнути його навколо сміття, в перший день відпустки.
  
  Не було нас привіт, нам імені. Просто повідомлення.
  
  «Велика птиця чекає в Cliff House сьогодні в 9:30 вечора. Бути вчасно.'
  
  Нік подивився на годинник, повертаючись в спальню. Як зазвичай, «великий птах» не дала ему часу. Але повідомлення було надзвичайно переконливим.
  
  Красиві смарагдові очі "Челсі" були широко відчинені, і вона дивилася на нього, коли він схилився над нею, але її голос був холодним і напруженим.
  
  — Я знаю, Нік. Не пояснюй це. Ви повинні йти.'
  
  Він кивнув. - 'Її повинен я. Дзвінок з найвищим пріоритетом... Але мені не потрібно йти щиро нині, і її скоро повернуся».
  
  Вона обдарувала його гіркою посмішкою. — Звичайно, ти скоро повернешся. Ти залишив мене одну в Гонконзі, коли задзвонив телефон, і сказав, що тебе не буде всього хвилину. Її почекала дві неділях, а потім повернулася в Голлівуд, і мені знадобилося більше року, щоб знову побачити тебе. Стільки часу це зайняло, пам'ятаєш?
  
  Він пам'ятав. — На цей раз все по-іншому, — сказав він, нахиляючись, щоб поцілувати її. «На цей раз її дійсно у відпустці. Це те, що мені обіцяли. Ніщо, взагалі ніщо не може цьому перешкодити.
  
  — Але ти повинен йти. "Челсі" холодно знизала плечима. Вона натягнула простирадло на своє прекрасне тіло, відвернулася від нього.
  
  — Так, якийсь час. Але у мене ще є час. Він відсмикнув простирадло.
  
  'Скільки часу?'
  
  — Досить — поки що.
  
  "Челсі" гірко розсміялася і села, натягнувши простирадло на свою витончену груди.
  
  «Досить на даний момент, але, може бути, не для мене. Її, скажу вам, що-що, сер. Її виконав весь шлях навколо Голівуду не для того, щоб мені дозволили залишитися тут на кілька годин для вашої зручності. І якщо ви думали, що я ось чекаю вас, поки ви перевірити свій дзвінок або щось в цьому роді..."
  
  «Дорога "Челсі"». Нік взяв її обличчя в свої руки. «Я справді розумію, що ти відчуваєш. Але на цей раз все по-іншому, розумієте? Почекай мене. Promise, що будеш чекати. Ти знаєш, що я повинен йти. Але я повернуся. І не на кілька годин. Що буде...'
  
  «Брехун». Челсі зітхнула і взяла кухоль з шампанським. — Але йти зараз. Іди розберися з цим. Але я запевняю тебе в одному, Нік, і її серйозно, якщо це знову Гонконг, якщо у тебе вистачить духу...
  
  — Люба, як ти можеш так думати? — докірливо сказав Нік, і поділ простирадла знову перейшов через рук в руки. — Я вже сказав, що повернуся. Можливо, ще до того, як ви вип'єте пару чарок.
  
  — Годину... максимум два. Не більше. А тепер, якщо ти хочеш роз'єднати ці чудові губи і поцілувати мене... — Вона потягнула простирадло і загорнула її ще щільніше.
  
  "Я не думаю про це", сказала Челсі. «Одягнися і ти отримаєш дуже маленький поцілунок. Хочеш цього поцілунку - ну, повертайся скоріше. Але якщо ти ...'
  
  — Ніяких маленьких поцілунків, — твердо сказав Нік. 'Ніякого одягу. Дорога, ми даремно гаємо час. Не чіпляйся за цю простирадло, як нервова незаймана, і не вперед-в мої обійми, де тобі і місце». Він ніжно поцілував її.
  
  'Немає!' — сказала вона приглушеним тоном. Его руки повільно гладили ee. — Ні, — знову сказала вона. "Ублюдок, Нік, ублюдок... ааааа!" І коли він на мить відпустив її губи, вона перестала говорити «ні». Вона тихо сказала, Щоб...
  
  Через півгодини, потім невеликого поцілунку, Нік sel у таксі біля готелю.
  
  Він почував себе чудово, він відчував себе жахливо, і він глибоко замислився під час довгої поїздки в Кліфф-Хаус. Він думав про "Челсі" і людину, який його викликав.
  
  Хоук не посміє, подумав він. Не потім его серйозного обіцянки, що ці три неділях будуть повністю моїми. Немає. Це просто збіг, що він тут. Він просто готель мене побачити. Нік посміхнувся. Боже, якщо відбувається щось термінове, в AX достатньо людей, щоб виправити це. Він просто тут і хоче поговорити зі мною, голосування, і все.
  
  Людина-птах хоче бачити вас як можна швидше. Виклик з найвищим пріоритетом, який транслюється тільки в разі надзвичайної ситуації.
  
  Нік знав, що це був не дзвінок ввічливості.
  
  
  Хоук сидів один в самій маленькій приватній їдальні Кліфф-Хауса. Вікна залу були закриті. Щільні оксамитові штори приглушували гавкіт морських левів на скелях біля узбережжя.
  
  Їдальня була багато прикрашена. Чоловік, що сидів за єдиним великим столом, найменше походив на голову секретного урядового установи, відомого як AX. Здавалося, що він працює, скажімо, фермером, або, може бути, головним редактором невеликої провінційної газети. Він займався сільським господарством і знав газетне справу вздовж і впоперек, але він також знав світ зрадників, саботажників і шпигунів. І він також знав, що смерть її більш жорстоких формах; бо АХ , его власне дітище, є правою рукою розвідувального апарату Сполучених Штатів. Смертельною рукою.
  
  Хоук зробив ковток хорошого червоного вина і відкусив ще шматок стейка, очікуючи людини по імені Киллмастер.
  
  Рівненській в 9:30 Нік увійшов у кімнату і втупився на привітного Хоука. Він побачив портфель і стопку паперів, а також edu, яка займається чекала голову АЙ. Це була вишукана eda, і виглядала вона добре. Хоука, схоже, це дуже подобалося. У nen не було й сліду хвилювання.
  
  Нік подивився на нього, поки сивочолий офіціант, проводжав його до столу. І юлія цього він кинув одну навколо найкрасивіших і найбажаніших голлівудських зірок!
  
  Хок ввічливо кивнув ему.
  
  Нік кивнув у ревматизму. — Добрий вечір, сер, — ввічливо сказав він. — Я бачу, ти насолоджуєшся моїм відпусткою.
  
  Куточки rta Хоука вигнулися в крихітній посмішці. 'Розумно. Але, звичайно, менше, тому що я повинен був перервати його. Мої вибачення. Сідай, Картер. Не-ель-ти ще?'
  
  "Просто трохи закусив". Нік підсунув стілець. «Звичайно, її все кинув і прибіг».
  
  — Для estestvenno. Посмішка Хоука стала ширше. — Але не занадто поспішно, її, сподіваюся. Добре. Випийте кухоль цього чудового вина. Її можу порекомендувати не хочеться...
  
  «Не хочеться, добре. Але спочатку дуже сухий мартіні.
  
  Він віддав своє замовлення, і офіціант пішов. Хоук відсунув тарілку і задумливо подивився на Ніка. Зовсім не те, що ти подумав, а? Мені шкода. Але твоє прикриття, коли ти виберешся звідси, професор Джейсон Служби. Ваше друге ім'я, по щасливому збігу обставин, Ніколас. Дж. Ніколас Хейг чудово, якщо вам від цього легше. Ви прийняли запрошення прочитати ряд лекцій з філософії в Каліфорнійському університеті.
  
  — У тебе перше заняття-у вівторок вранці в десятій годині. У вас є день на підготовку. Вам це знадобиться. Але не повертатися в свій готель; ти більше не ходиш туди. Для вас зняті кімнати у великому приватному будинок, недалеко від кампуса в Берклі. Там ви знайдете правильні документи, що засвідчують особу, необхідний лекційний матеріал, інструкції і повний гардероб. Деякі предмети були взяті навколо вашого поточного місця проживання і перенесені в ці кімнати. Ви вкладами з собою своє звичайне зброю для захисту, але, звичайно, стежити за тим, щоб не показувати його в класах».
  
  Він мовчав, коли з'явився офіціант з першою стравою Ніка. Це був дуже холодний, дуже сухий мартіні, і Нік з вдячністю випив його. Це допомогло змити неприємний осад ще одного витраченого даремно розслабляє.
  
  — В гаражі цього будинку ви знайдете скромний старенький «Фольксваген» з номерними знаками Нью-Джерсі — ви навчали в Прінстоні. Ця машина ваша. Ключі в квартирі. Зандовски за Editors буде чекати вас сьогодні ввечері, коли ви закінчите свою історію з камуфляжем під професора. Це може бути коротке завдання. Її сумніваюся в цьому. Це може зайняти чотири неділях або чотири місяці. Але якщо це займе так багато часу, значить, ми зазнали невдачі.
  
  «Для мене це теж щось означає», — сказав Нік, розуміючи, що це безнадійно. — Це означає ще один відстрочений відпустку і деякі дуже важливі особисті плани на грані. Невже теж більше нікого немає?..
  
  Хоук стрельнув у нього холодним поглядом своїх очей-бусинок. — Я знаю про це, — бадьоро сказав він. «Молода леді вже повертається в Голлівуд».
  
  Нік підняв брови.
  
  — Дуже добре, тобі не здається? Як все пройшло? Гей, заплатили і відправили додому? Він був щиро роздратований; дійсно потребував відпочинку. Поїздка в Домінго забрала в нього багато сил. І гірша частина роботи полягала в тому, як вона впливала на його близьких — так близько, як тільки можна було підібратися до шпигунові по імені Киллмастер. 'Її звик до цього. Але не вона. І я не хочу, щоб вона до цього звикла».
  
  Осколок льоду в очах Хоука розтанув.
  
  — Я теж, — м'яко сказав він. «Ми зробили це з деяким тактом. І її б взагалі не привів тебе сюди, якби це не могло б стати найважливішим завданням, яке коли-небудь виконувала людина AX. Це... Це те, що зачіпає складати долар нашої країни».
  
  
  
  
  Розділ 3
  
  
  
  — Так завжди буває, — сказав Нік.
  
  Его не хочеться прибув. Вони з Хоуком мовчки чекали, поки офіціант церемоніально приніс тарілку і салатник, а потім з гідністю віддалився.
  
  — Справді, — сказав Хоук. «Це завжди так. Але на цей раз їй кажу буквально.
  
  — А, — сказав Нік, — клас. Молодість. Складати долар країни. Образи в крові, чи що?
  
  — Голосувати саме, — сказав Хоук. Він налив собі чашку кави і закурив одну навколо своїх неймовірно смердючих сигар. Нік ель з задоволенням. Нам перервану відпустку, нам сигара Хоука не могли зіпсувати ему апетит. І Хоук омела порядність мовчати, поки ель. Але мозок Ніка гарячково працював. Хоука не потрібно було говорити йому було, що завдання було важливим; це були всі його завдань. І він знав, що яким би відданим і жестокосердым він нам був, Хоук не шталь б витягувати його навколо довгоочікуваного відпустки, якщо б у нього не було для цього вагомих причин.
  
  Але Картеру доведеться видавати себе за професора, провідного курс... Це не его область, хоча він, імовірно, досліджував філософію не гірше будь-якого шпигуна. І навіщо професорові Хейгу "звичайні репеленти" Ніка? Наскільки Нік знав, професора зазвичай не використовували люгеры, стилети або маленькі газові бомби, які сіють швидку смерть.
  
  Що відбувалося? Він задумливо жував, думаючи про те, що прочитав у газетах до приїзду Челсі лиже до вечора. Берклі, а?
  
  — Автомобільна аварія, — сказав він. «Доктор Мартін Сиддли Уінтерс застрелений при загадкових при інших обставинах». Йому було приємно, що Хок здивовано підняв брови. — Не те щоб епідемія сама по собі, — додав Нік, — якщо тільки це не пов'язано зі студентськими заворушеннями в інших частинах країни. Це воно?'
  
  Хоук кивнув. 'Це можливо; ми так вважаємо. Непогано, Картер. Її радий, що ви знайшли час, щоб надолужити згаяне, навіть у відпустці. Ви готові до подробиць?
  
  "Я готовий". Нік настромив на виделку останній лист салат і відсунув тарілку. Хоук досталь, за портфеля стопку газетних вирізок і передав ih Ніку, який уважно ih прочитав.
  
  Деякі були датовані 6 і 7 листопада. Декілька 30 та 31 жовтня. Пара двадцять третього і двадцять четвертого жовтня. Поштучно дати вихідних.
  
  «Здається, щось выстраевается, що це було», — сказав Нік. «Але її досі тхір не бачу зв'язку між автомобільною аварією і іншим. Може бути, з Винтерсом, але не з істерією на футбольному матчі і іншими інцидентами. До речі, ви знаєте, з чого почалися ці події? Це точно не було юнацьким пияцтвом. Проте ніде в цих історіях немає нічого про якийсь зовнішній чинник, крім випивки, і цього недостатньо. Наприклад, її очікував чогось від наркотиків».
  
  Хоук пильно подивився на нього. — Так? І це просто зв'язок між усіма цими випадками. Цей аспект був ретельно утаен від газет. До цього дуже чутливі, і університети, і батьки, і організатори демонстрацій. Але поліція знає, звичайно. І ми теж. І ти прав, справа стає серйозним.
  
  Нік відсунув стілець і закурив сигарету.
  
  «Хіба це не більше справа у відділ по боротьбі з наркотиками, ніж в AX ?»
  
  «Вони працюють над цим. Але вони вважають, що це щось більше». Хоук переглянув акуратну стопку звітів поруч зі своїм келихом. «Таких випадків більше. Не все так ефектно, звичайно, але досить показово. Якась анонімна епідемія заворушень і насильства, здається, охопила країну, сконцентрувавшись на університетському рівні середовищ нашого молодого покоління.
  
  «Численні випадки безглуздого насильства, жахливий зростання вживання наркотиків середовища студентів. Дикі, безладні студентські страйки, сидячі страйки, бунти, демонстрації. Фантастичне розширення злочинності в розквіті нашої юності».
  
  Він завагався, затягуючись сигарою.
  
  «Я не хочу сказати, що демонстрації самі по собі є ознакою злочинності. Звичайно немає. Але у нас є два товсті дроти, які здаються паралельними і занадто стосуються один одного. По-перше, це сплеск вживання наркотиків, а потім сплеск студентських демонстрацій. Що викликає тривогу, так це характер демонстрацій і те, що багато навколо учасників є споживачами наркотиків. Розглянемо закономірність, сформовану усіма цими випадками. Що стосується мітингів і маніфестацій протесту, він постійно спливає одна тема - пропагандистський підхід китайських комуністів. Ми бачимо опозицію дипломатичній політиці США на всіх фронтах, будь то вдома, у В'єтнамі, Санто-Домінго, або де-небудь ще. Це брудний, мерзенний і деструктивний вигляд опозиції, який виходить далеко за рамки того, що ви б назвали нормальним і здоровим непокорою статус-кво. Ще раз хочу сказати, що не всі залучені студенти дотримуються цієї лінії. Але ця лінія є, вона добре помітний, і стає все чіткіше. А ще є те безглузде насильство, яке стало типовим для багатьох таких збіговиськ. Можливо, немає ніякого зв'язку між насильством на демонстраціях і іншим насильством, яке ми tac частини подивимося, - загальною злочинністю, безглуздими різаниною, вживанням наркотиків, зловживанням алкоголем. Але я можу категорично заявити, що кожне пройшло зібрання було пов'язано з масовим вживанням наркотиків».
  
  Він зробив паузу, щоб перевести дух, і допив холодний кави.
  
  «Я думаю, ми повинні прийти до висновку, — сказав він, і тепер голос його абсурдно вже втомилося, — що ця модель безладу настільки постійної, настільки руйнівна, що дуже схоже, що за нею стоїть якийсь базовий план. І не тільки базовий план. А також багато грошей і організації».
  
  Нік задумливо поглянув на свою сигарету.
  
  «Ви натякаєте, що поширення наркотиків носить навмисний характер? Але навіть якщо і так, він це не пояснює випадків масового насильства — особливо тих, які не мали ніякого відношення до мирних мітингів».
  
  — Ні, — зізнався Хоук. «Ти той чоловік, який буде шукати пояснення — чому, як, хто і так далі».
  
  — А можна мені також дізнатися, чому її? — тихо запитав Нік. Хоук обдарував його слабкою посмішкою. — Тому що ти тут. Тому що ви опинилися тут, у Сан-Франциско, і тому що ви схожі на цього - і, на щастя, дуже корисного - професора Джейсона Хейга.
  
  «У мене є інші люди, які працюють в інших частинах країни. Але мені здається, ми знайдемо вакансію в Берклі... Де цей офіціант? Давай замовимо гарячої кави.
  
  За його жесту з'явився офіціант.
  
  — Гаразд, — сказав Хок, помішуючи чашку, — ти будеш працювати один, але ти можеш залишатися на зв'язку. У вас є дві підказки. Ви читали вирізку про шостий каліфорнійських студентів, які загинули в машині?
  
  Нік кивнув.
  
  «Дівчина, Сіссі Мелфорд, яка займається вела машину, нібито була капітаном якоїсь групи студентів, які... е... були досить ізольовані. Більшість померло разом з нею. Але ми розуміємо, що деякі з її найближчих друзів знаходяться середовищах лідерів недавніх демонстрацій в кампусі. Деякі ще живі. Ви знайдете ih імен у папці, яку я вам дам. Вона була ученицею в класі, де ви починаєте у вівторок.
  
  — По-друге, доктор Мартін Сиддли Вінтерс. Впевнений, ви знаєте, його історію. Відомий колишній член партії і співчуваючий. Покинув партію кілька років тому, але залишився, відкриті лапки, ліберал, закриті лапки. Нещодавно подав у відставку з поста віце-канцлера університету, потім того, як комітет Конгресу викликав його на слухання з приводу його можливої зв'язку з не дуже мирними демонстраціями. Відомий педагог, шановний. Голос чому Берклі, для estestvenno, готель залишити його, незважаючи на його червоне минуле. Убитий - скошений автоматною чергою - коли він пішов на зустріч з місцевим головою ФБР, а потім того, як за телефоном погодився зробити певні викриття про інциденти з участю студентів. Принаймні, він справляв враження, що цього готель. ФБР працює над справою Винтерса. Але ми також повинні взяти участь. Нас здебільшого цікавить одна деталь.
  
  Хок енергійно затягнувся сигарою і випустив густу хмару блакитного диму. Нік терпляче чекав.
  
  — В його кишені, — продовжив Яструб, — поліція знайшла картку, звичайну візитну картку з адресою компанії Східний фільм енд експорт», у якої є офіси в китайському кварталі Сан-Франциско. Ця компанія імпортує багато товарів з Сайгона, Гонконгу та інших портовий, і ми знаємо, що деякі навколо них надходять з материкового Китаю».
  
  — Дуже зловісно, — пробурмотів Нік. "Але це трохи тонко, чи не так?"
  
  Хоук кивнув. — Так, але це може бути щось незвичайне. Добре відомо, що доктор Уінтерс брав участь у демонстраціях в кампусі і мав певний вплив на своїх студентів. Ми не знаємо, наскільки він вплинув на них, але ми знаємо, що їм захоплювалися і його цінували. Між іншим, він був професором в тому ж класі, до якого ви звернетеся у вівторок. Що стосується его, згідно з Orient Film and Export Company, ми поняття не маємо. Можливо, він мав намір інвестувати в бронзових Будд або храмові дзвони. Або, може бути, він взяв цю картку, як інші люди беруть сірникові коробки. Але ми не повинні упускати з вигляду. Точно ні.'
  
  — У картці що-небудь було написано? — запитав Нік. — Є роздруківки пальців, крім его?
  
  Хоук виглядав скривдженим. «Нічого на ній не написано. Немає. Роздруківки пальців, так, але безнадійно нечіткі. І один навколо них майже повністю закритий відбитком великого пальця старшини поліції Уотс. Ви знаєте наші дослідження. І розслідуємо ми, як ви готелів запитати, Orient Film and Export Company? Так. Ih діяльність і персонал перераховані в документі МЕБ у вашій папці. Судячи з усього, з цим все в порядку. Але за чутками, навколо Китай-міста ми знаємо, що вони не завжди звертають увагу на те, звідки беруться ih речі. І це не злочин, в цьому немає нічого незвичайного. Добре. Є питання або побажання?
  
  Нік кивнув. 'А. Захист поліції.
  
  'Яка?'
  
  «Просто захист поліції. На кілька годин, пізно ввечері. Щоб мене не вбили до того, як я почну вчити цих дітей. Як працює Orient lm і Export - чи є у них там складські приміщення або склади? Житлові приміщення в будівлі або поблизу? Нічний сторож?
  
  Хоук виглядав серйозним. 'Її розумію що ти маєш на увазі. Але, костя бога, робіть це правильно. Мені нікому тебе замінити. Він пояснив структуру фірми. Поруч з офісом була велика комора. Там ніхто не буває, хіба що окрім нічного сторожа. А у гавані у них був склад, який вже потайки обшукали і знайшли тільки парчу, прянощі і нормативів; - ідентифікувати. Офіс в Чай-тауні не обшукували. Це не було... визнано доцільним. Для цього потрібен був би наказ на обшук, на який було накладено вето. Занадто кидається в очі, якщо там щось можна знайти. Склад був чимось іншим. Який разом з усіма іншими складами перебував у віданні портової поліції...
  
  «Голосування, як це працює», — уклав Хок. — А що саме ви мали на увазі про поліції?
  
  Нік сказав ему.
  
  Хок слабо посміхнувся, слухаючи. "Це вас прикриє", сказав він. — І ми можемо заглибитися в це. Але не більше того, бачите? Ми не повинні попереджати ну, якщо їм є що приховувати. Звідки, збиратися, в половині третього? А тепер їй пропоную вам відправитися щиро у свої кімнати в Берклі. Як я вже сказав, Зандовски чекає вас. Він філософ-любитель, крім того, що він є одним навколо найрізноманітніших особистостей в редакції. Він допоможе вам з чотирма планами лекцій і маскуванням під професора Хейга. Візьми мій портфель і віддай його ему завтра ввечері, коли отримаєш інструкції.
  
  — І, будь ласка, це ваші ключі.
  
  Він вручив Ніку в'язку ключів і сунув дві стопки паперів в сумку. «Ви виявите, що ваш власний портфель, точно такий же», — додав він. «Зміст, звичайно, інше. Пошарпані конспекти лекцій і підручники. Але ваша перша область досліджень — звіти про заворушення. Потім ви приступите до роботи над конспектами лекцій. Він подивився на Ніка, і майже посміхнувся. «Можливо, Спіноза або Декарт можуть розширити ваш кругозір. Наскільки її розумію, є дуже привабливі студенток навколо коледжу. Ви все ще можете насолоджуватися цим.
  
  — Можливо, — сказав Нік, беручи портфель. «І, може бути, її зможу розширити ih кругозір».
  
  Хоук виглядав трохи шокованим. В деякому роді.
  
  "Ем... перед тим, як ти підеш", сказав він. «Подивіться на фотографію Хейга всередині сумки, а потім йдіть у ванну. Що б ви нам збиралися робити сьогодні ввечері, коли ви доберетеся до своїх кімнат, ви повинні виглядати, як професор. Особливо в ролі професора Дж. Ніколаса Хейга».
  
  — Добре, — сказав Нік. "Може засуджений зробити ще один телефонний дзвінок?"
  
  Хоук подивився на годинник. — Ах, так, — сказав він. «Я просив про зустріч з Голлівудом для вас. Вона вже буде тут.
  
  Нік подивився на нього, коли він встав.
  
  Старий нероба, подумав він з хвилинним хвилюванням. Він, напевно, вже знайшов заступника від мого імені.
  
  Але це не так. І в якомусь сенсі було шкода, що це була веб-річ, яку Хоук не влаштував.
  
  
  Місяць була закрита густою хмарою. Незадовго до півночі небо було затягнуте хмарами, і це спрацювало добре. Ще краще було те, що тут було дуже мало вуличних ліхтарів.
  
  По обидва боки околиці стояли поліцейські у формі. Вони повільно ходили взад і вперед, розмахуючи палицями. Здавалося, нам одіна навколо них не помітив тіні, выскользнувшей навколо провулка і безшумно пересекшей вулицю, хоча чоловіки були насторожі при будь-якому шумі.
  
  Нік швидко прослизнув mimmo старого кам'яного фасаду компанії Orient Film and Export. Там було два день, досить значний головний вхід та широкі двері без розпізнавальних символів, яка займається, як він знав, вела в комору. У головному будинку було кілька маленьких високих вікон, в іншому будинку було велике заколоченное вікно.
  
  Вікна були недоступні без сходів. Хоча фасад був старим, він як і раніше не підтримував руки і ноги. Нік відчув грубі камені і майже відразу здався. Як досвідчений альпініст, він знав, коли лізти було недоцільно. Так що день залишилися.
  
  Під парадними дверима пробивалося тонкий промінь світла, немов десь у коридорі горіло святим нічного сторожа. Через двері складського приміщення не проникав брильов.
  
  Просто спробуй там спочатку.
  
  Нік натягнув панчіх на обличчя і шию і надів тонкі рукавички, які він використовував при зломі. Тільки поблизу вони нагадували людську шкіру, але і роздруківки, які вони залишали, були зовсім не схожі на его, а матеріал був настільки чутливим, що перешкоджав його дотику.
  
  Він обережно обмацав двері. Вона була замкнені на два замки і замкнені зсередини, і замки були міцними, але в них не було нічого особливого. Спеціальний зломщик мав впоратися з ними.
  
  На вулиці було темно і тихо позаду нього. Китайський квартал спав. Було 2:45 ночі, коли він увійшов в похмуре сховище і мовчки зачинився всередині. Він почекав трохи, прислухався. Нічого не чути. Вузький, сильний промінь його ліхтарика-олівця ковзав по кімнаті. У блукаючий світлі він побачив стосу коробок, деякі навколо яких все ще були запечатані, інші — з щільно закритими кришками, як ніби вміст було витягнуто.
  
  За три чверті години він ну все обшукав, швидко заглядаючи у відкриті коробки, протикаючи дірки в закритих. Він знайшов дешеву парчу, ще більш дешевий шовк, пахучих речовин та мідні прикраси, ляльок з вузькими очима і пластикові палички для їжі, і все було настільки невинним і показним, наскільки це можливо. Він пирхав, піднімав речі, рухав іншими речами, нічого підозрілого не помічав. Якщо десь і були заховані наркотики, то в незначних кількостях. Не було там нічого, що могло б сподобатися не особливо прискіпливого злодієві. Нік продовжив. Короткий сходовий весна вів до внутрішньої день, яка займається, як він зрозумів, вела, в свою чергу, в контору. Він спокійно зламав замок і пішов по коридору, тьмяно освітленому дальньої лампою. Все було тихо. Потім він почув, як десь у кінці залу скрипнув стілець. Він чекав кроків, але ну не було.
  
  За мить він тихо зачинив за собою двері і прокрався коридором, зазираючи в кімнати через відкриті день. Це були маленькі кабінети, звичайні офіси з друкарськими машинками, пошарпаними картоточными шафами, неохайним письмовими столами. Вони не виглядали вражаюче, але він швидко ih обшукав. І знову він не знайшов нічого, що вказувало б на те, що Orient lm and Export не є чесною компанією. Він зісковзнув у зачинені двері в кінці коридору. Тут сергій був яскравіше, і в цьому місці коридор, мабуть, перетинався іншим, а може бути, вестибюлем.
  
  Його ноги тихо ступали за изношенному килиму. Він досяг перетину коридорів і зупинився, обережно подивившись в обох напрямках, перш ніж продовжити. Права сторона була доступна. Вона закінчувалася напіввідчиненими дверима з написом ЗАПАС, і він побачив коробки з канцелярським приладдям на полицях. Можливо, далеко лежали мішки з небезпечним білим порошком, але він у цьому не сумнівався. Його ніс був гострим, я кажу йому, що він відчуває запах олівців, чорнила і паперу. Його ніс також підказав йому, що він чує людини, досить сильно пахне. Але цей запах прийшов з іншої сторони.
  
  Нічний сторож сидів приблизно в п'яти метрах зліва від Ніка, спиною до нього. Він сидів у прямому дерев'яному кріслі і читав китайську газету при світлі тьмяної лампи, причому майже нічого не розумів, хитаючи головою. Він сидів обличчям до вхідних день у вестибюлі з обірваними стільцями і стійкою адміністратора, і що-то в тому, як його розмістили, змусило Ніка подумати, що він повинен охороняти зачинені двері кабінету, а не чемодан.
  
  Чоловік зітхнув і похилив голову вперед. З великими труднощами він знову підняв його, і обличчя його розпливлося в могутній позіханні.
  
  Яка жалість, подумав Нік, що ця людина сонний і не може цього винести. Доброго самарянина залишалося зробити тільки одне.
  
  Його рука ковзнула в ремінь через кобуру і дістала позичений револьвер 38-го калібру. Це був пістолет, який він рідкісних лікувальних носив з собою, але сьогодні він використовував його, бо очікував, що його побачать. Він тримався за зброю і мовчки пройшов навшпиньки до крісла нічного сторожа.
  
  В останній момент рипнули дошка, і людина полуобернулся. Але від цього Ніку було тільки легше вдарити його по скроні і тут же відпустити. Потім він залишив його, притуленої головою до спинки крісла, і спробував відкрити зачинені двері кабінету.
  
  Вона була, на відміну від інших, закритою, і це его зачаровувало. І ему треба було дві хвилини, щоб відкрити його за допомогою спеціальної відмички, що зазвичай не займало і половини цього часу. Він залишив двері на кілька дюймів прочиненими, поки обшукував кімнату. Его ліхтар освітив великий кабінет з великим робочим столом, кількома книжковими шафами і металевим сейфом.
  
  Спочатку він пішов в офіс. Ящики з одного боку були сповнені зразковий коштовностей та інших речей, які він знайшов в коморі. Інші ящики були настільки ж цікаві, якщо не вважати стопки візитних карток і невеликої оранжереї. Вона була в закритому ящику, і це була невелика теплиця. Він безсоромно украв більше п'ятисот доларів, дивуючись, звідки стільки грошей в маленькому ящику і що він буде з ними робити, якщо виявиться, що Про компанії.І.І. на правильному шляху. Потім він звернув свою увагу на сейф. Це має бути великою роботою, якщо п'ятсот доларів означають невелику суму.
  
  Він працював довгі хвилини, обмацуючи і покручивая тонкими пальцями, прислухаючись до звуків брязкоту замків. Він прислухався так уважно, що ледве почув вигук прапора дозволу на виконання коридором, за яким пішов тихий клацання.
  
  
  
  
  Глава 4
  
  
  
  Але він все одно це почув і був готовий. Коли спалахнуло яскраве стельовий святим, він ховався по іншу сторону сейфа, використовуючи його, як прикриття. Мозку его 38-го калібру загрозливо ткнувся в кімнату. Він знав, як він виглядав у своєму строгому костюмі і з панчішної маскою, нелюдськи искажавшей его особа, з пістолетом в руці, нерухомо тримає палець на спусковому гачку. Будь-яка розсудлива, поважаючий себе нічний сторож або навіть директор фірми втік би.
  
  Новоприбулий не втік. Це був кремезний чоловік з широким обличчям і великий, широкою рукою, в якій, як і у Ніка, він нерухомо стискав пістолет, і хоча на здоровенном особи не було маски, воно було майже таким зловісним, як у Ніка. У nen була жага вбивства.
  
  Гладун зупинився в дверному отворі, використовуючи двері як щит. Його примружені очі втупилися на Ніка, а широкий рот відкрився, як клапан поштової скриньки.
  
  «Кинь пістолет, або їй вистрілю в життя», — сказав він.
  
  — Що ти тут робиш, злодій? Кидай, кажу!
  
  Його перший постріл пролетів mimmo пістолет Ніка і не потрапив до нього на волосок. Его друга goggle теж випередила першу кулю Ніка і врізалася в стіну над сейфом. Нік швидко вистрілив у ревматизму, цілячись в руку, і кожному людові, а не в життєво важливий орган. Звук его пострілів оглушал маленький простір. Але постріли іншої людини були ледь голосніше дзижчання комара.
  
  І це було нормально? — запитав себе Нік. Що йому було приховувати? І він швидко кинувся навколо свого притулку, так що він сховався за конторку перш, ніж широколицій чоловік встиг його вполювати. Нік опустився на одне кожному людові, і зробив два швидких пострілу в щілину під столом. Обидва потрапили в ціль; він почув рев, який переріс у крик, коли людина похитнувся, схопився за своє тіло і впав.
  
  А потім святий згасло.
  
  Майже одночасно сталося ще кілька подій. Деякі були не більш ніж швидкоплинними враженнями, а інші — владних громоподібним ударом в зовнішню двері.
  
  'Що там відбувається?' — крикнув хтось. 'Відкрити! Поліція! І знову в двері забили.
  
  Нік проліз через отвір під столом до стонущей фігурі, а потім відчув легкий потік відбору проб повітря позаду себе. Потім пролунав шиплячий звук, і зухвало знайомий запах, який ковзнув в його ніздрі, коли він повернувся.
  
  'Відкрити! Поліція! — почув він, і стукіт вхідних день перетворився в грім.
  
  Але Нік присів на місці. У тьмяному світлі лампи в коридорі він побачив, що книжкові шафи, що стояли біля стіни, майже щиро за письмовим столом, були відсунуті убік, відкриваючи дверний проріз. На частку секунди йому здалося, що він побачив когось, стоїть там; а потім він почув, як відчинилися вхідні двері і закричали чоловіки; книжкові шафи безшумно встали на місце.
  
  Він скочив на ноги і втік. Поранений намагався зловити його, коли він проходив mimmo.
  
  Нік безжально штовхнув його і увірвався в коридор. У нього був час кинути побіжний погляд, і більше нічого. Разом з протяжної нічним сторожем в холі стояли два міцних полісмена. Один потряс чоловіка, а інший підняв очі і побачив Ніка.
  
  Нік зробив невеликий рубає жест лівою рукою і кинувся в коридор, який вів mimmo відкритих офісів до складу.
  
  Він почув - 'Гей, ти!', shaggy загриміли за ним.
  
  Але вони не були такими швидкими, як его.
  
  Хтось почав кричати. Широкоголовый, думав він, хоча це був пронизливий, майже жіночий звук, - "Тримайте, тримайте його!" Злодій! Вбивця!
  
  — Вдарив мене ззаду, — сказав інший голос, потім по коридору долинув новий шум.
  
  Він увірвався через суміжну двері в повну темряву складського приміщення. Двері знову відчинилися майже відразу, коли він спіткнувся об коробки на шляху до іншої стогони.
  
  «Стій, або буду стріляти!» — проревів голос, і широкий промінь великого ліхтарика впав у простір. Нік інстинктивно пригнувся. Але голос належав ірландцю, а рука стискала пістолет.
  
  — Агент АХ, — м'яко сказав він, ховаючи пістолет у кобуру і, повернувшись обличчям до світла. За нею він побачив постать поліцейського у формі.
  
  «Боже, ти жахливо виглядаєш», — сказав поліцейський. 'Посвідчення особи? Швидко!'
  
  Нік простягнув ліву руку і підніс її до світла.
  
  Ліхтарик ковзнув по намальованій зникаючої фарбою заголовною буквою А, потім дозволив променю вдарити в стіну з дверима.
  
  — З боку це, — сказав він. — І, швидко роби те, що повинен я.
  
  Коли вони підійшли, у коридорі пролунали крики. — Спасибі, друже, — сказав Нік. — І мої вибачення. Я кажу це, він вибив пістолет через руки офіцера і сильно вдарив його его, на тверде підборіддя. Поліцейський звалився, як мішок з піском, а Нік побіг, поки той падав.
  
  На день він зупинився і витягнув пістолет, щоб вистрілити у бік ліхтарика, але довелося в бік, переконавшись, що не потрапив в офіцера, але, схоже, цілився в нього. 'Забирайся!' — прошипів поліцейський.
  
  Нік вискочив за двері, зачинив їх за собою. Він добіг до обидва кінця кварталу, завернув за ріг і побіг далі, поки не опинився у глухому куті. На півдорозі він зупинився перевести дух, зірвав панчіх і зняв куртку, прислухаючись до звуків можливої погоні. Далеко хтось крикнув, пролунав поліцейський свисток, але ознак безпосередній погоні не було. Він сунув маску і куртку під купу сміття в провулку і досталь навколо кишені пляшку. Зробивши великий ковток, він вилив залишки на одяг, викинув пляшку і радісно побрів по провулку, наспівуючи про ірландські очі і воняя дешевим віскі.
  
  У нього було п'ятсот доларів у кишені, і спогад про знайомого запаху, який потрібно було запам'ятати. У будь-якому випадку це був початок.
  
  
  Він відчував антагонізм. Він линув по класу, як сморід.
  
  Нік — доктор Джейсон Ніколас Хейг з Прінстона — подивився на двадцять п'ять або близько того порожніх осіб і холодні недобрі очі, та швидко змінив свої плани. Він залишав лекцію, в якій так старанно працював напередодні. Це було те, до чого Хок его не підготував, щось дивне й несподіване. Він відчув це, як тільки увійшов у кімнату.
  
  Було б цілком для estestvenno, якби потім недавньої втрати ih постійного і, мабуть, дуже популярного професора клас виявляв певне збентеження і роздратування, вітаючи його наступника. Але звідки цей дивовижно тонкий антагонізм, майже ненависть? Вінтерс не міг так багато значить для них, чи не так? Коли він офіційно представився їм, він розмірковував про те, що прочитав у звітах Хоука про Винтерсе, і про те, що йому сказали напередодні в результаті первинного розслідування смерті Винтерса. Ніщо не вказувало на те, що Вінтерс брав безпосередню участь в якій-небудь навколо так званих миротворчих організацій або що він був відповідальний за повстання в кампусі. Його підозрювали тільки через его червонуватого минулого і близьких відносин зі своїми учнями. Але не було ніяких вказівок на те, що він був надзвичайно близький з хема-небудь навколо цих студентів, і не було ніяких доказів того, що він використовував свій вплив у підривних цілях.
  
  Він злегка насупився, дивлячись на похмурі обличчя і висловлюючи жаль з приводу смерті доктора Винтерса. Він збрехав, коли сказав, що трохи знав Уінтерс і дуже захоплювався ним, а його мозок підказував йому було забути заздалегідь підготовлену лекцію і грати на дотик. Це була ганьба, бо він годинами працював над цими приготуваннями. Раптово він зрадів різного роду приготувань, які він зробив у квартирі, наданої в його розпорядження. І він був радий, що пішов за звичайною процедурою, спалив і змив всі звіти та примітки, потім ретельного запам'ятовування змісту.
  
  Редактори, особливо Зандовски, ретельно підготували його прикриття. І хто б нам подбав про маленьку, добре обставленій квартирі і переніс у нах свої речі, зробив це з найбільшою обережністю. Вони тільки перенесли его, нижня білизна, шкарпетки та взуття за номери в готелі «Марк Гопкінс», а також, якщо ему абсолютно новий гардероб. Ніка вразила кількість наданих спортивних курток і штанів. Він прийшов до висновку, що професора, мабуть, все-таки багато займаються спортом.
  
  Його улюблені сигарети Players були вилучені і замінені набором добре прокурених трубок Dunhill. Вони завбачливо надали полящика недорогого віскі, три пляшки дуже старого бурбона, ящик джину і пару пляшок коньяку «Наполеон». Зандовски пояснив, що, хоча він не мав справляти враження п'яниці, він повинен був час від часу розважати гостей, і попередила його, що навіть студенти сьогодні очікують випивки, коли відвідують своїх професорів.
  
  Нік був здивований; йому було, якщо ви всі дані про судентах. Але тепер йому було вже не до сміху. Дивлячись в похмурі очі своїх учнів, Нік подумав, що навряд чи він коли-небудь добереться до стадії близькості з хема-це за них. І він повинен був «завоювати ih довіри». Замість цього, не було ніяких сумнівів в тому, що лід вотум-вотум трісне. Він ніколи не бачив більш недобрих очей, особливо в середовищі молоді. І він знав, що якщо він виступить з підготовленою промовою, в ньому продовжать недостатньою дивитися.
  
  Він задумався на мить, потім заговорив.
  
  «Філософська істина полягає в тому, — сказав він, — що незамінних людей немає. Немає незамінних. Але дозвольте мені нагадати вам ще одну істину. У людському складати долар ніхто не може бути замінений. А коли хтось помирає, щось втрачається назавжди. Зникло щось, що неможливо відновити, незалежно від того, наскільки великим або маленьким був людина».
  
  На мить він завагався, а потім у яскравому спалаху побачив себе таким, яким вони повинні були його побачити. І відчув себе самозванцем. Перед ними стояв він, шостий футів зростанням, безпомилково красивий професор, з майже класичним профілем, розрізом на підборідді, (тимчасовим) відтінком витонченої сивини на скронях, в окулярах в товстій оправі зі злегка затемненими лінзами і щирими манерами. Можливо, до нудоти щирими. Принаймні, вони могли це бачити. Але чого вони не могли бачити, так це глибини філософської неосвіченості в його мозку, або ментальних зачіпок для багатьох людей, яких він убив, або стилета, який він носив під рукавом, або газової бомби в його кишені, або Люгера. яку звали Вільгельміною.
  
  Але тепер йому було на що щорічно; він побачив, що раптово привернув ih увагу. Він застав ih зненацька, і тепер вони дивилися на нього, а не крізь нього.
  
  «Я тут не для того, щоб замінити доктора Винтерса, — сказав він. Її тут навіть не для того, щоб виступати його заступником. Її тут, тому що ви тут. Та тому, що я сподіваюся, що якимось чином зможу дати вам те, що він міг би дати вам, якби був живий. Цікаво, що міг дати їм Уінтерс? наркотики? Помилкові думки? Тонку пропаганду?
  
  Він продовжував.
  
  — Я вважаю, що багато навколо вас у цій кімнаті були особистими друзями доктора Винтерса. Що ви любили його, захоплювались ним, може бути, навіть любили його. Я не можу замінити це. Але я прошу вас піти мені назустріч. Її, прошу вас прийняти мене таким, який є, прийняти вони невеликі знання, які їй можу дати вам.
  
  Він знову завагався. Ще не було теплоти, ще не було в них і сліду дружби, але вони, принаймні, слухали.— Її, — продовжував він, — не буду читати заготовлену мною лекцію. Її б готель, щоб цей клас проводив свій звичайний час занять так, як ви вважаєте за потрібне. Вони, кому дійсно подобався доктор Вінтерс, можуть провести час, думаючи про nen і про те, чому він вас навчив. Можливо, ви запитаєте, чого б він готель вас навчити. Він подивився на них з надією багатозначно, потім задумливо закрив очі. «Зараз її повертаюся у свою квартиру. Я не збираюся користуватися кабінетом доктора Винтерса; мій дім-мій офіс. Зі мною може звернутися будь-який студент, який готель би відвідати мене, щоб познайомитися зі мною. Її можу тільки сказати вам, що я готова вітати вас з дружбою і неупередженістю. І з відкритим серцем.
  
  Він на мить обернувся до них спиною, і в кімнаті почувся шум.
  
  — Я йду, — сказав він, повертаючись, щоб щороку на них. «Моя адреса є на дошці оголошень. Будь ласка. Ви, звичайно, краще за мене знаєте, чому ваша образа на мене так великої. Без сумніву, ви б так само поставилися до будь-якого, хто зайняв би місце шанованого і, мабуть, улюбленого професора. Але я хочу зазначити, що я не намагаюся зайняти його місце. І її також хочу сказати вам, що ваша реакція була зайвою, і нібито саме перебільшеною. Тепер вони пильно дивилися на нього і слухали, як один.
  
  Він різким рухом відкрив сумку і сунув туди свої записи.
  
  — Я говорив вам, що трохи знав Уінтерс і цінував його. Якщо ви думаєте, що воно того варто, ви можете виявити, що у мене з ним більше спільного, ніж ви думаєте. Зробіть що-небудь навколо цього , сказав він собі і закрив сумку. Вони подивилися на нього, а інший на інший. Повіки моргнули, кісточки пальців хрустнули. Він взяв свою сумку і кивнув учням, показуючи, що закінчив говорити. У мертвій тиші він шелл між рядами лавок і очей. Тільки коли він вийшов з кімнати і зачинив за собою двері, клас почав рухатися.
  
  
  Її тонка рука спочивала на дверцятах низькою «Ланчі», а пальці правої руки барабанили по керму. Час від часу її мигдалеподібні темні очі, прикриті казково завитими шовковими віями, які не могли бути справжніми, але вони були, ковзали по її лівому зап'ястку. Коли вона подивилася на мініатюрні платиновий годинник, на її лобі з'явилася зморшка. Кравець, він так і не вийшов? Останні три учні вже пішли 45 хвилина назад. У будь-якому випадку, він не очікував нових відвідувачів — нібито саме не в перший день.
  
  Швидше, професор, кравець візьми!
  
  Звичайно, вона могла б вийти навколо машини за вісімнадцять тисяч доларів, перейти вулицю і подзвонити в дзвінок, як це зробили інші. Але це не було її наміром. Гей, не хотілося, щоб ця перша зустріч відбулася в його кімнатах, щоб вони не відповідали її уявленням про житло середнього професора — обшарпаному вигляд, стерильному по атмосфері і пропахшем старими запорошеними книгами.
  
  Чиста, атмосфера повинна бути правильною. І зустріч повинна була відбутися. Було б неправильно з її боку робити гамбіт - принаймні, мабуть, помітний. Це повинно було здатися випадковістю. Він не міг зрозуміти, що вона організувала контакт; не повинно бути ніякої підозри. Але хіба ця людина ніколи не виходив з дому? Що він взагалі робив? Він читав, спав, обідав? Захоплювався він цим дивно красивим профілем у дзеркалі?
  
  Така гарна зовнішність, безумовно, стала несподіванкою. Професора зазвичай виглядали не так чертовски добре. Не були вони й агентами ФБР або у відділі по боротьбі з наркотиками... яким він може бути. Вона знову спохмурніла, дивлячись на зачинені вхідні двері через дорогу.
  
  Вона перевірила. Там дійсно був доктор Джейсон Ніколас Хейг, і вона бачила репродукцію його фотографії. Цей не воздавало йому було належного, але схожість було безпомилковим.
  
  А також? У компанії було багато любителів. Він міг бути справжньою принадою, але все ж приманкою.
  
  З іншого боку, цілком можливо, що він був просто безневинним вчителем філософії. Навіть тоді він міг бути корисним.
  
  Де він взагалі був?
  
  Ну, він робив скотч з льодом і записував щось на магнітофон.
  
  Нік зручно відкинувся на спинку крісла і відсьорбнув свого віскі. Вільгельміна перебувала у спеціальному відділенні книжкової шафи, призначеному для того, щоб ховати речі. Хьюго, стилет, був у кишені рукава, а не в своїх звичайних замшевих піхвах. І П'єр був у нього в кишені, смерть, загорнута в металевий кулька, який міг бути талісманом або пам'ятним знаком — але не був. Тиша магнітоли. Ден: Що ж, дякую за випивку, лікар в інтерв'ю газеті. Це безумовно був потік. її...'
  
  Нік повернув ручку і підняв догляд білявого молодика, який прийшов щорічно на нього, і посміятися. Гей, було шкода, що доктор Уінтерс помер, тому що він був таким гарним людиною. Гей, було шкода, що в той ранок клас так прохолодно зустрів доктора Хейга, але всі були приголомшені. Вона була переконана, що скоро всі зрозуміють, що доктор Хейг теж хороша людина. Її голос розчинився в голосах швидко обертається групи.
  
  Друга частина була майже повністю заповнена голосом Ніка. Він слухав його, задумливо пив і думав про молоду людину з палаючими очима і довгим волоссям, який ставив йому запитання з однієї літери, дивився на свої книги і дивився на нього. Тед Боган. Одіна з лібералів коледжу. Яскравий, але надто заклопотаний міжнародної несправедливістю, щоб приділяти багато часу навчанню.
  
  Він так навмисно засуджував Ніка, що це було майже смішно. Його ворожість була майже відчутною.
  
  — Ви готелів обговорити щось особливе? — пролунав голос Ніка.
  
  — Хіба ти не запросив нас? — сказав Тед. Через кілька хвилина він пішов, залишивши Ніка наодинці з порожньою склянкою. І відчуття, що той погляд Теда був зовсім не смішним.
  
  Потім Кевін Корнуолл, комік по кампусі. Широкоротый, з почуттям гумору, думали мирні демонстрації кумедними, але захоплювався дотепністю доктора Уінтерс. Принаймні, так він сказав. І поки він говорив, дозволяючи жартів зірватися з губ, він притиснув погляд Ніка до стогнав і ходив навколо, оглядаючи кабінет з ретельно замаскованим інтересом. Він ставив питання про Прінстоні. Він висловив гумористичні зауваження про різних філософських інститутах і викликав коментарі. Він вислухав, кивнув, пожартував і пішов. Нік вимкнув магнітофон.
  
  Він нічого не відомо, крім того, що його перевіряли. Дівчина в «Лянче» перемістила своє струнке шестифутовое тіло в глибоке шкіряне ківшоподібне сидіння, струсила з очей пасмо синяво-чорних волосся і потягнулася за відкритою пачкою турецьких сигарет в бардачку. Вона як раз піднімала запальничку навколо чистого золота і збиралася розрізати її, коли двері будинку відчинилися. Сигарета не запалилася між її губами, поки вона дивилася, як високий красивий чоловік у твідовому піджаку і сірих штанях вийшов і пішов геть із нах по вулиці.
  
  Він підійшов відкрито до синього дворічному «фольксвагену» і зігнувся за кермом. Нік вирішив, що немає сенсу чекати інших відвідувачів-студентів. Він нічого з ними не домігся, вони просто прийшли його провідати.
  
  Ему краще проводити вільний час, вивчаючи місце свого недільного злому і порівнюючи записи з молодим спеціалістом в AX, якого звернувся Хок, щоб стежити за цією справою. Крім того, він був голодний і налаштований на першокласну китайську edu, яку можна знайти в китайському кварталі Сан-Франциско.
  
  Він зійшов з тротуару і швидко поїхав. У півтора кварталах ему довелося зупинитися, щоб дочекатися зеленого світла світлофора.
  
  Він як раз виймав iso rta трубку, коли машина раптом рвонула вперед; ему навіть не потрібно було чекати звук катастрофи, щоб точно знати, що сталося. Якийсь ідіот з поганими гальмами врізався в нього.
  
  Погані залякування, а може ще що.
  
  Він подивився в дзеркало заднього виду і прийшов до висновку, що це було щось ще.
  
  
  
  
  Глава 5
  
  
  
  Нік виліз навколо машини. У нього було кілька думок, але найбільше його тішила думка, що тепер у нього є хороший привід купити іншу машину, в якій місця для нога більше і швидкість більше. З двигуном Фольксвагена ззаду можна було посперечатися, що він зламався і ему доведеться тижнями стояти в гаражі.
  
  Ему також було приємно побачити Lancia, припарковану біля його будинку, і уехавшую слідом за ним; той факт, що Lancia наздогнала його таким драматичним чином, був, м'яко кажу, що спокушає. Він кинув гнівний погляд на злочинця і оглянув задню частину своєї машини. Він був правий щодо шкоди. Невеликий високоефективний німецький двигун був зламаний. А інша машина з довгим носом, встромленим в дупу "жука", виглядала практично неушкодженою. Могутній перед був захищений спеціальним сталевим бампером, і він зрозумів, що машина не отримала жодних ушкоджень.
  
  Він був професором коледжу, який зовсім не був багатий, і його першою реакцією була турбота про свою надійної маленькій машині. Але коли він подивився на водія Lancia, він зрозумів, що навіть професор не стане перебільшувати своє обурення. Зрештою, він був застрахований, а жінки-автомобілісти, які так особливо красиві, сильно пом'якшують наслідки аварій. А що стосується доктора Хейга, то це, очевидно, був нещасний випадок.
  
  Голос дівчини долинув до нього ще до того, як він дістався до її машини. Вона навіть не спромоглася вийти або вимкнути двигун.
  
  «Якщо ти не вмієш водити машину, мій дорогий одного, ти повинен або йти пішки, або брати таксі».
  
  Нік зупинився і подивився на нах.
  
  — Якщо ви не можете відрізнити червоний святий від зеленого, мила пані, — роздратовано сказав він, милуючись її красою, — пропоную вам перевірити зір. Або ти не знала, що ідея полягає в тому, щоб замість бамперів використовувати залякування? І, дивлячись на нах, він думав, що в рідкісних лікувальних своєму житті і роботі він бачив, таку яскраву жінку. Ee надзвичайно лінивий голос відповідав її екзотичною красою, і він одразу ж вирішив, що вона, мабуть, наполовину китаянка. Її блідо-оливкова шкіра без макіяжу була ідеальним обрамленням для цих казкових очей, маленького вздернутого носа, високих черепа і твердого коралово-червоного rta, який, здавалося, таїв у собі тисячі запрошень до неймовірного насолоди. Але зараз відкрито рот був переконливим, а не запрошує.
  
  «Зелений свят », — сказала вона, і це було в той час. «Ваші водійські права і реєстрацію, будь ласка».
  
  — Звичайно, — сказав Нік. — І твоїх, будь ласка. Тому що вона не спробувала взяти своє посвідчення особи і показати ему. Він лагідно посміхнувся, потягнувшись за гаманцем і чекаючи, що вона зробить те ж саме. Вона завагалася, видав нетерплячий звук і, нарешті, полізла у велику сумку, яка займається, незважаючи на свої розміри, виглядала якось акуратно і вишукано.
  
  Неймовірно, але її звали Твін Блоссом. Вона насупилася, дивлячись на водійські права, які Нік отримав для прикриття. Потім вона тихенько скрикнула і витончено прикусила нижню губу.
  
  "Ах, доктор Хейг!"
  
  Коли ці руйнівні очі піднялися на цей раз, щоб щорічно в ньому, це було так, наче чарівна паличка проходила по цій прекрасній сяючою голів. Очі були доброзичливі, а губи прочинилися, оголивши два низки рідкісних перлин і червоний язик, який міг би служити товкачем екзотичної тропічної орхідеї.
  
  Нік відкрив очі в удаваному здивуванні. Тепер він був упевнений, що ця зустріч не випадкова.
  
  — Схоже, ви мене знаєте, — обережно сказав він, гадати, що міг сказати справжній Дж. Ніколас Хейг. "Звичайно, його знаю вас," сказала вона нетерпляче і трохи сумно. — Я б вас відразу стало відомо, якби не запізнилася на лекцію сьогодні вранці. Коли прийшла її, все було вже скінчено — клас спорожнів, і ти просто зник вдалині. І тепер ми зустрічаємося таким чином. Мені дуже шкода!' Вона обдарувала його переконливою посмішкою.
  
  — Мені не шкода, — сказав Нік. «А чого тебе жаліти, якщо їй сам винен, що зупинився на такому безглуздому світлофорі?» Він мило посміхнувся гей, і вона голосно розсміялася.
  
  — Тому що це була не твоя вина, і я знав це. І, звичайно, шкода за мій рахунок. Якщо ви зателефонуйте і отбуксируете цю західнонімецьку колекцію запчастин, — сказала вона, вказуючи маленькою, недбалою рукою в розбитий «фольксваген», — я буду щаслива відвезти вас куди завгодно. Мене дуже дратує, що я...
  
  — Ні, точно немає, — перервав її Нік. «У будь-якому випадку, мені б хотілося чогось більш спортивного, ніж цей синій жук, і тепер у мене є виправдання. Так що тримайся там, а її викликом евакуатор. Так, і спасибі за пропозицію підвезти. Її готель піти пообідати. Китайскаий ресторан. Ти співай зі мною?
  
  Вона обдарувала його променистою посмішкою. — Згодна, — сказала вона. — Але оскільки її витягли вам незручностей, ви мій гість. Ви виявите, що я не дуже добре вчуся, але дуже хороший кухар-аматор. Не вважаєте ви дуже самовпевненим — або жахливо грубим — якщо її запитаю вас, чи не бажаєте ви пообідати у мене вдома? Вона благально подивилася на нього, її мигдалеподібні очі були широко відкриті, губи злегка прочинені. — Зовсім ні, — сказав Нік. «Це справжнє задоволення».
  
  "Ах, як красиво!"
  
  Рух повзла і гуло навколо них, потім у вухах Ніка прогрохотал голос.
  
  — Гаразд, гаразд, — сказав офіцер, — не відсвяткувати нам заручини тут, на вулиці? Якщо у вас є хвилинку, може бути, ми зможемо відновити роботу?
  
  
  Її резиденція знаходилася високо на Телеграфному пагорбі, звідки відкривався вид на Китайський квартал і стару частину міста з одного боку і міст Золоті Ворота з іншого.
  
  Це був невеликий красивий особняк. Два поверхи і, швидше за все, підвал, подумав Нік, прикидаючи; досить елегантне житло для молодої студенток. З іншого боку, Блоссом явно не була звичайною студенткою коледжу, коли справа стосувалася зовнішності, грошей і витонченості.
  
  Блоссом вже збиралася взяти ключ, коли вхідні двері відчинилися і вийшла худа літня китаянка. Жінка сказала щось на китайському діалекті, якого Нік не знав, і дівчина коротко відповіла. Ніку здалося, що стара дивиться на нього трохи різкіше, ніж потрібно, але він міг помилятися. Потім жінка невпевнено кивнула, як це роблять баби, і пішла, озираючись через плече.
  
  «Вона містить будинок у чистоті», — сказала дівчина і пішла по коридору.
  
  — А, насправді, — сказав Нік з професорською невизначеністю. "І ви живете тут зовсім одна в цьому чудовому будинок?" На день був номер, який Нік пам'ятав по досьє Хоука, а під номером була подвійна проріз для прізвищ. Але в nen не було прізвищ.
  
  "Тепер це так," сказала Блоссом, досить коротко. Потім вона посміхнулася своєю майже звабливою посмішкою і простягла руку. «Ласкаво просимо, доктор Хейг. У певному сенсі її найвідсталіша учениця у вашому класі, але не у всіх відносинах, чи не так?
  
  — Хм, — сказав Нік. — Або її готель сказати «ні»? Він узяв її руку і тримав її. — Принаймні, ти найпривабливіша. Безумовно найкрасивіша дівчина в коледжі. Будь-якого університету. І його посмішка була не менш чарівна, ніж її.
  
  Вона розсміялася сріблястим сміхом.
  
  — Боже мій, доктор, це дуже мило. Заходьте і розташовуйтеся зручніше. Хочете спочатку випити, подумала я. Що ви будете пити?'
  
  Готель би їй знати, що ти задумала, подумав він, слідуючи за її вишукано складеної фігурою по коридору в розкішну вітальню, І її також готель би знати, наполовину ти так сексуальна, як виглядаєш.
  
  Вона позбавила його проблема, відповівши на свій штопора.
  
  «На східний опівдні її пропоную східний напій». Вона зупинилася перед пишним різьбленим шафою і взяла пляшку і два тонких кришталевих келихи.
  
  «У мене є дуже особливе рисове вино, яке подарували мені мої батьки, і я впевнена, що ваш вишуканий смак оцінить его». Вона улесливо посміхнувся і налила.
  
  Вона простягла дві склянки на срібний піднос. — Будь ласка, — сказала вона, простягаючи йому склянку.
  
  Він узяв склянку, вона взяла початку другої. Вони зробили ковток, все ще стою, і вона сказала: «За твоє здоров'я і твою удачу в Берклі».
  
  Знову чарівна посмішка. Нік подивився на її дивну темну красу і відчув реакцію. Вона була майже занадто гарна, щоб бути справжньою, і все ж, здавалося, під цією красою ховалося справжнє тепло. — Відмінне закінчення військового вина, — сказав він схвально.
  
  Вона кивнула і зробила витончений жест у бік глибокого крісла. 'Сідайте. І ви вибачте мене, поки її перевдягаюся? Мені ніяково західна шведів».
  
  Він згідно кивнув, і вона зникла, граційна, як весняний вітерець.
  
  І все ж в атмосфері було щось зовсім не весняний. Нік задумався, чому. Може бути, тому, що дівчина була надзвичайно чуттєвою. Або, може бути, тому, що Сіссі Мелфорд жилки за цією адресою до трагічного зіткнення на гірській дорозі. Дивно, що в поліцейському повідомили про Сіссі не згадувалася сусідка по кімнаті. Але для цього не було ніякої причини, здогадався він. І ему належало з'ясувати, чи пов'язана смерть Сіссі з... чим? З чим завгодно.
  
  Він поволі випив вино за багато прикрашеного кришталевого келиха, коли вона прослизнула назад у кімнату, несучи з собою слабкий запах чогось мускусного, але приємного. Вона зняла свій вишуканий шантунговый костюм і змінити його облягає китайську туніку навколо малинового шовку. Він починався з коміра-стійки, струившегося за її красивою грудей, яка займається була підкреслена їх, а не окутывалась, оберненої навколо її тонкої талії, яку він міг би обернути двома руками, і закінчився трохи нижче колін. По боках були розрізи, доходили майже до пахв, і він відразу побачив, що між тканиною і теплою оливковою шкірою нічого немає.
  
  Ee ноги були босі і гладкими, а ступні стирчали у відкритих черевичках. У вухах у нах були зірчасті сапфіри, оправлені в платиновий вінок з діамантами. Якщо не вважати простою золотисто-зеленою брошки у вигляді дракона на лівій груді, коштовні сережки були єдиною прикрасою на тлі простоти ee сукні.
  
  На мить Нік майже задихався. Ee краси прокотилася по кімнаті, як ударна активного відпочинку.
  
  Він встав і підняв свою склянку, коли вона взяла свій. — Для дуже чарівну господиню, — сказав він. «За мою найкращу ученицю. І єдину добру до мене!
  
  Вона подякувала його з дещо сумною усмішкою.
  
  — Не звинувачувати нас, — м'яко сказала вона. «Для нас це був подвійний шок. Не тільки доктор Вінтерс, але і той жахливий нещасний випадок, в горах, в минулу п'ятницю. Шість людей навколо класу загинули миттєво. Твого класу.'
  
  Нік подивився на нах з належним подивом. «Мій клас? Їй цього не розумів. Готель би я, щоб мені сказали про це заздалегідь, тоді його міг би вести себе по-іншому. Боже мій, так. Її читав про це в ці вихідні. За кермом була дівчина на ім'я Сіссі Мелфорд, чи не так? Вона була твоєю подругою?
  
  Блоссом знизала плечима. Її зухвало груди здіймалися.
  
  «Не справжня близька подружка, але це не робить її менш поганий. Вона деякий час жилки зі мною в цьому будинку. До минулої п'ятниці. Але ми вели абсолютно різні життя. У нах є один — у нах був окремий вхід збоку і дві окремі кімнати нагорі. Вона сумно похитала головою. «Це була жахлива трагедія. Але не будемо більше про це. Вип'ємо ще вина.
  
  Вона спритно осушила свою склянку.
  
  — Дозвольте мені, — сказав Нік. Він взяв у нах склянку, підійшов до буфету, знову наповнив обидві склянки. Коли він обернувся, вона сіла на низький оббитий шовком диванчик, згорнувшись калачиком у кутку, поставивши крихітні ніжки під себе, і поплескала за місцем поруч з собою.
  
  "Підійдіть і сядьте поруч зі мною, доктор", сказала вона, і запрошення в її очах було непереборним. Він sel. Вони випили.
  
  — Сподіваюся, ви не дуже поспішаєте, — сказала Блоссом, — я не думаю, що щось псує edu так, як... їсти в поспіху. Відчуття очікування так багато до цього додає, тобі не здається?
  
  — О, звичайно, звичайно, — пробурмотів Нік. — Але я можу вам чим-небудь допомогти? У нього раптово виникла гостра потреба у еде, кава і свіжому повітрі. Вплив дівчини почала позначатися на nen, і йому знадобилося майже нелюдське зусилля, щоб втриматися від того, щоб не обійняти її і не обхопити рукою одну навколо цих м'яких, але приємних на вигляд грудей. доктор Дж. Ніколас Хейг був не навколо тих, хто приставав до дівчат.
  
  «Ні, правди немає, готування майже не займає часу», — майже прошепотіла вона. «Сджин Ту, стара, як завжди приготувала освіту, тому все, що мені потрібно зробити, це запалити газ і додати деякі інгредієнти. Ви знаєте, що наша китайська eda практично не вимагає приготувань. Особливий штрих, так, але потім готування... дуже мало часу. Так що розслабтеся, доктор.
  
  Він розслабився, задаючись питанням, чому це було так легко. Було це за віскі плюс східного вина або просто діяло східне вина? Він знав ревматизму майже не замислюючись. Але він поставив собі інший штопора. Вона відчувала те ж саме або вдавала? Вона знову дала ему ревматизму, на цей раз по-іншому. Сидячи поруч з нею, безпричинно збуджений її близькістю і красою, він бачив, як вона взяла його руку і повернула її долонею вгору, дивлячись на нього теплими сяючими очима.
  
  «У вас гарні руки для західної людини», — сказала вона, і він побачив тонку відня, пульсуючу у нах на скроні. «Великий і сильний, але красивий. Її, помітив, що у більшості американців дуже грубі руки з великими кісточками пальців і досить брудними нігтями».
  
  Чомусь він відчув раптове сильне бажання поцілувати її. Але вона була швидше його. Рухом одночасно різким і граціозним вона підняла його руку, і її мета рвонулася вперед, і ці бажані коралові губи притиснулися до його долоні, і її довгі, гарні, чорні як смола волосся впали вперед і пестили його оголене плече. В мить хвороби, Нік відчув найдосконаліший чуттєвий контакт, який він коли-небудь відчував, в такий нечутливою частини тіла, як его права долоня... Це було неймовірно, але вона просила про це, пристрасно бажала цього. Він глибоко зітхнув, обняв її вільною рукою і притягнув до себе. У той же час він тримав очі відкритими і нагострив вуха, хоча це утруднювало ударами в скронях.
  
  Її губи відірвалися від його руки, а потім в несамовитому русі він схилився над нею, і її губи знайшли його.
  
  Його рот відкрився, і червоний мова ковзнув, як світиться кинджал між зубів, і глибоко в рот, коли її руки ковзнули під його куртку й сорочку до его голій спині. Він відчув, як її соски раптом напружилися з-за тонкої тканини туніки, коли вона притулилася до нього, і її пальці відчували і м'яли, а його власні руки ковзнули в щілини цього вабливого сукні і обвели голі стегна, поки не досягли гладкою, круглої екстаз її маленьких сідниць.
  
  Вона на мить шевельнулась в його руках, так що її вигини торкнулися його рук, як оксамит, а її ноги злегка розсунулися, так що він не просто відчував вигини її сідниць. Він дозволив рук зісковзнути з ваблячою прірви, щоб міцніше стиснути круглі сідниці. Навіть для нього, який ніколи не втрачав часу дарма, було занадто рано для більшої близькості. Але одна по-ee маленьких ручок повела його вниз, у долину, вузькі стегна плавно повернулися, так що кінчики його пальців знайшли мета, яку вона ему призначала, і він відчув, яка вона м'яка, яка тепла, яка волога, яка майже готова. . Він відчував, що йому стає жаркого, відчував, як кров біжить по венах.
  
  А потім, як вибух, вона зістрибнула з дивана і встала, маленька і пряма, перед ним. Але її очі яскраво блиснули, і вона посміхнулася.
  
  — Здрастуйте, доктор Хейг, — видихнула вона. 'Ти здивував мене. Філософу ви здаєтеся людиною дії.
  
  Нік змусив свій пульс сповільнитися. Але на цей раз його не послухалися.
  
  «Ну, її, практикуючий філософ, — сказав він, глибоко зітхнувши, — той, хто знаходить докази більш гармонійними, ніж чиста теорія». Він встав і зумів виглядати трохи збентеженим, хоча його кров все ще кипіла, і він знав, що вона порушила його навмисно. І що вона була такою ж гарячою, як і він.
  
  — Ти мене дивуєш, — сказав він з правильною посмішкою. — Для студенток коледжу ви здаєтеся мені... е... дослідної куртизанкою. І це було правдою.
  
  Вона від душі розсміялася. "Студенти знають, що в ці дні", сказала вона. «Куртизанки! Яке прекрасне слово. Може бути, її повинна образитися. Але я не ображуся. І я не яка-небудь шутница, або дурна кокетка. Її обличчя раптом стало серйозним, коли вона подивилася на нього і легенько прикладає руку йому на плече. «Я також практичний філософ», — сказала вона. «Якщо їй чогось хочу, її дуже намагаюся це отримати. Вас це шокує? Ах, немає? Ти теж хочеш мене, чи не так?
  
  Він нахилився вперед і поцілував її, спочатку ніжно, потім з наростаючою теплотою. Схоже, це був той ревматизму, якого вона готелів. Але коли він спробував розстебнути гудзики на її спині, вона прошепотіла: «Не тут. Не ірина. Нагорі є спальня. Будь ласка, віднесіть мене туди. Мені потрібно відчувати твою силу. Її хочу знати, що я з чоловіком, справжнім чоловіком, справжнім чоловіком».
  
  Він підняв її, наче іграшку, і вона обняла його за шию.
  
  — Сходи в коридорі, — пробурмотіла вона, полузакрыв очі, — а потім ти повертаєш в...
  
  — О, не хвилюйся, її знайду спальню, — сказав Нік. — День тут замкнені? Її не хотів би бачити нежданих гостей.
  
  « Нас не потурбують. Вип'ємо вина?
  
  — Нам воно більше не потрібно, чи не так? — тихо сказав він, побачивши, як її очі на мить спалахнули. Потім вона зітхнула і прошепотіла: «Ні».
  
  Він проніс її через кімнату і вгору по сходах. Вона була легка, як пір'їнка, але її тіло вібрувало і мліло, і всі його істота тремтіло від гарячкової хіть, так що ему важко було не взяти її відвертими по сходах. Але його сенс перевірив факти в одному куточку, який залишався прохолодним, і підказав йому що-що. По-перше, це особливе східне вино було любовним зіллям.
  
  По-друге, вона це знала. По-третє, вона теж подала его, я знаю, якими якостями він володіє. По-четверте, вона думала, що зможе чогось досягти, перетворивши його в жадібного до сексу звіра, і тому - по-п'яте, він повинен був зуміти домогтися чого-то разом з нею. По-шосте, його тіло палало, але його пильний центр все ще залишався напоготові, його фізична сила і рефлекси не постраждав.
  
  Увійшовши в кімнату з величезною круглою ліжком, він зупинився і притулився до її губ гарячим поцілунком. Але коли він поцілував її, він дозволив своєму шостому почуттю дослідити кімнату, не відчуваючи небезпеки, що насувається. Принаймні, ще немає. Перш ніж поставити її на підлогу, він швидко зачинив за собою двері і повернув ключ. І коли він несс ee до ліжка, він подивився на вікна по обидва боки й зауважив, що вони були відкриті, але забезпечені постійними ширмами.
  
  Зітхнувши, вона опустилася на ліжко. Він ніжно поцілував її у волосся і провів руками по її гладкому тілу, прислухаючись до звуків в будинок, але нічого не почув. Якщо б він розіграв цю сцену з нею правильно, можливо, він зміг би здивувати її настільки, що витягнув би з nah правду — прорвав б ee оборону і усвідомив, чому вона влаштувала цю зустріч. Зустріч! Що ж, слів не вистачило. Принаймні, тепер він був подвійно впевнений, що вона влаштувала аварію навмисно. І він також був впевнений, що є одна річ, в якій вона не прикидалася. Він не знав, наскільки це було пов'язано з східним вином, але... вона відчувала потребу піти в спальню не менше его. І тепер вона тремтіла від бажання.
  
  Але вона знову вона вільно его.
  
  Вона не поспішала. Потім затаившего дихання моменту опинившись на ліжку, вона вислизнула через його рук, наказала ему почекати і зникла за шовковою ширмою. Гей, знадобилося всього кілька секунд, щоб постати перед ним абсолютно голою в тьмяному світлі кімнати.
  
  Він потягнувся до неї, зняв куртку і скинув її. Гюго П'єр і затишно влаштувалися в складках. Вільгельміна була вдома, все ще в ящику в книжковій шафі. Блоссом підібрала його куртку і обережно повісила її на стілець. Начебто дуже ретельно, подумав він, немов вона зважувала сл.
  
  Вона торкнулася його особам. — Лягай на ліжко, — прошепотіла вона. — Я хочу роздягнути тебе.
  
  Він жим лежачи на велику круглу ліжко і відчув, як йому пробігає активного відпочинку задоволення, поки вона повільно стаскивала з нього одяг. Балетні тапочки... шкарпетки... штани сорочку...... Вона прибрала одяг акуратно, майже метушливо й лагідно, ніби любила кожну річ, яка займається була так близька его шкірі, наче насолоджувалася матерією і тканиною.
  
  Коли він був уже майже роздягнений, вона зупинилася, але лише настільки, щоб її губи ковзнули по його грудях, як два метелики. Він спробував притягнути її до себе, але вона похитала головою і посміхнулася; вона як і раніше не поспішала, хоча ee соски були тверді, а груди здіймалися. Ему не дозволялося торкатися до неї до тих тхора, поки вона повністю не вкладку его.
  
  А потім, потім ще одного чудово тривалого даний час, він лежав голий на ліжку, а вона поруч з ним. І на цей раз губи ковзали вгору і вниз по его наготі, а руки були, як миші, які шукають потаємні і чутливі частини тіла.
  
  Він сумував за нею, готель влаштувати засідку і заволодіти нею з тваринною хіттю. І в той же час він готель продовжити те, що вона робила. Він почував у ній ту ж лють, готову вибухнути, і розумів, що, незважаючи на пристрасть, що підживлюється вином, вона готелів насолодитися кожним нюансом, кожної тонкістю акт любові, перш ніж віддатися останньої акробатики, яка займається приєднується до абсолютного екстазу.
  
  І тому він стримував себе з контролем, який був схожий чудовою тортурам, і грав з усією майстерністю, яким, як він думав, повинен мати достатньо досвідчений професор. Коли його м'язи напружилися, а ih тіла терлися ще один про іншого, було важко збагнути, які трюки він повинен знати, а які ні. Але через деякий час це вже не мало значення. По мірі того, як зростала пристрасть, техніка відпадала, і переважала чудова дикість. Він тільки пам'ятав, що потрібно тримати напоготові ту маленьку частину свого мозку, яка займається говорила йому, що він не тільки професор, а й шпигун.
  
  Нарешті вона впала на нього і потягнула його на себе, і знову його рот знайшов її, і її ніжне тіло покрило его. Її маленькі круглі стегна тремтіли, і він відчував, як вона рухається над ним, широко розсуваючи ih. Тепер вона була готова; корчилася, стогнала, стискалася.
  
  Її тіло сомкнулось навколо нього. Він був занурений у нах, і в его голів, стояв рев, який можна було заглушити тільки глибоким зануренням у нах.
  
  Він пірнув. Вони притискалися одного до одного, ахали, насолоджуючись загальним шумом.
  
  В цей момент — момент сліпий кульмінації, коли у вухах дзвеніло, мозок обертався, а його тіло перепліталося з нею, — він почув звук. Це було нескладно. Дуже тихі, ковзні звуки, такі тихі, що він не був упевнений, що дійсно щось чув. Але він швидко повернув голову, коли дівчина звивалася і стогнала, вловлюючи рух тіні краєм ока.
  
  Це було блискавично і жорстоко.
  
  Блоссом задихнулася від жаху і вчепилася в нього пазурами. Але він вже скрутився на підлозі, його довгі руки були протягнуті до тіні, яка займається тепер виявилася людиною. Тверда сторона его руки врізалася в м'язисту шию, і Нік побачив, як впала ця цифра.
  
  Він також побачив, знову краєм ока, друге ковзання, яке знову являло собою тінь. Але на цей раз він запізнився. Він був у свідомості досить довго, щоб мигцем побачити опускающуся тінь і різкий крик Блоссом... — ні, ні, Ні! - почув він, а потім відчув, як світ вибухнув якимось вибухом, на який він зовсім не розраховував.
  
  
  
  
  Глава 6
  
  
  
  Якийсь запах турбував його, заважав думати. І йому було про що подумати.
  
  Нік ніяково поворухнувся в обмеженому просторі, яке ему відвели, і похитав головою, щоб ясніше мислити. У нього була жахлива головний біль. У справжні професіонали, він не був особливо задоволений собою.
  
  Він був першокласним ідіотом. Мало того, що він опинився в становищі, коли нам одна людина не в змозі захистити себе; до того ж - і це ще гірше - він переоцінив себе. Тепер, коли дія вина вивітрилося, він зрозумів, що випивка зробила з ним. Він обманював себе цим. Пильний центр, готові блискавичні рефлекси, тіло в ідеальному бойовому стані, дорогий добрий Картер - Господи! Одураченный любовним вином і надмірною самовпевненістю.
  
  Але Блоссом кричала: «ні, ні, Ні», і це прозвучало так, ніби вона омелою на увазі саме це.
  
  Хто на нього напав?
  
  Може бути, гей просто не подобалося, коли її переривали посеред дії. Ему самому це не дуже подобалося.
  
  Що це був за запах? Смердючий, несвіжий, затхлий. Він відчував це.
  
  Вони зв'язали його, заткнули йому рота і зав'язали очі, так що тільки його ніс міг щось вловити. Він повною мірою скористався цим; він знав, що вже нюхав цей запах раніше.
  
  Зовсім недавно, подумав він. Це був не той несподіваний знайомий запах, що був кілька ночей тому; це було набагато більш екзотично. Де...?
  
  І тут він почув десь звук гонгу, і раптом згадав його.
  
  Він був у китайському опіумному кублі, і те, що він відчув, було класичним запахом ладану, спаленого для маскування запаху підготовлюваного опієм.
  
  Так. Дуже хвилююче.
  
  З цією думкою, що застрягла у нього в голів, для подальшого розгляду, він ретельно обдумував свій бурхливий візит в будинок на Телеграфному пагорбі. Безликі фігури, що напали на нього в спальні, не проникли через двері або вікна. У своєму першому плані блискавичному огляді він побачив, що вони закриті. Так що це означало свого роду ковзну панель. Швидше за все за цим екраном.
  
  Він знову вилаявся за свою необережність, потім перевірив свої пута і напружені м'язи. Груба тканина терлась про його шкіру; принаймні, він більше не був голим. Принаймні, це змусило його відчувати себе трохи менш уразливим. Знову пролунав гонг. Через кілька миттєвостей за цим звуком було м'яке відкривання і закривання день. Він почув човгання сандалій і зрозумів, що в кімнату увійшли один або кілька осіб.
  
  Тепер з'явився новий звук, який спростував повідомлення в змі ему про те, як хтось відсуває завісу по повновагі. Судячи з кроків, це були двоє чоловіків у звичайному взутті.
  
  Він знову трохи поворухнувся. Мотузки були добре зав'язані і досить туго натягнуті, але фізично вони його не сильно турбували. Він ніби лежав на якийсь ліжку або дивані, бо відчував під собою м'яку підстилку і відчував також, що в залі трохи вище рівня кроків. І веб-біль, яка займається мучила його, була голів, з цього боку, куди завдали удару. Так що, схоже, вони задовольнилися тим, що він втратив свідомість, і запроторили його. Принаймні, на даний момент.
  
  Грубі руки раптом схопили його і витягли кляп iso rta. Через кілька миттєвостей пов'язка була зірвана так само грубо. Спочатку він нічого не міг розгледіти у раптовому світлі, крім неясних обрисів кімнати. Він кліпав очима, намагаючись щось розгледіти, коли його підняли на ноги, і его пов'язані ноги приземлилися на солом'яну рогожу на підлозі. Запах ладану був майже нестерпний. Повільно він міг щось розгледіти кімнату, чоловіків. Ih було четверо, і вони стояли поза досяжності півколом і дивилися на нього, не говорити нам слова. Двоє навколо них були в старомодних китайських я оплачував, а двоє інших в західних костюмах. У всіх чотирьох було дві спільні риси: вони були східними і були величезних розмірів.
  
  Людина в простій чорній туніці підійшов до табурету і селл, а інший чоловік, в китайському плащі ступив уперед, так що Нік міг майже доторкнутися до нього, якщо знадобиться. Двоє чоловіків у західній одязі стали по обидві сторони від Ніка та схрестили руки на грудях.
  
  'Хто ти?' — сказав чоловік у чорній туніці. Він був єдиним, хто відкрив рот.
  
  Відкритий гаманець Ніка лежав на руці чоловіка.
  
  Нік дивився на нього, втілення здивування і обурення.
  
  'Хто я! Ти знаєш хто я. І що все це значить - напади, пограбування, захоплення? Ви багатьом ризикуєте? Він подивився на них, показуючи приємну суміш замішання і страху. — І що ви зробили з дівчиною? Чого ти хочеш від мене?'
  
  Ніхто навколо чоловіків не ворухнувся. Вирази ih осіб не змінилися.
  
  «Ах, як це дістати по-китайськи», — подумав Нік. Але не перестарайтеся, хлопці.
  
  Чорна Туніка знову заговорила. 'Хто ти?'
  
  — Вибачте, її думав, ви вмієте читати, — фальшиво сказав Нік. «Її доктор Джейсон Ніколас Хейг, в даний час працюю в Берклі. Мій посвідчення особи — якщо це так важливо для вас — в залі в гаманці, який опинився у вас в руці.
  
  Чоловік у чорній туніці упустив гаманець на підлогу, немов це була какашка.
  
  'Ти брешеш. Хто ти?'
  
  — Що за нісенітниця? — запитав Нік. «Ти нападаешь на мене, тягнеш сюди, крадеш мій гаманець, а потім маєш нахабство задавати мені питання? Їй скажу це ще раз і попереджу вас, що вживу заходів. Її доктор Джейсон Ніколас Хейг, професор філософії Берклі. А ти хто?
  
  У нього була лише частка секунди, щоб пригнутися. Але сховатися було ніде.
  
  Удар чоловіки праворуч потрапив йому в шию, і ця людина, мабуть, знав дуже неприємну техніку, тому що на мить біль була такою жахливою, що він подумав, що голос-голос втратить свідомість. Він вже вітав себе з тим, що цього не сталося, коли інший його его зліва, змусивши розгойдуватися взад і вперед.
  
  Вони почекали, поки він опам'ятається, потім знову заговорив чоловік у чорному. Його голос був різким і плаксивою, але его акцент був дивно витончений, майже оксфордським.
  
  «Можливо, — сказав він, — я зможу заощадити час, а вам неабияку біль. І повір мені, мандрівний інший, коли їй кажу біль, я маю на увазі біль. Її так скажу. У нас є підстави вважати, що ви не лікар і Сша, і ми хочемо знати, хто ви. Якщо ви скажете правду, ми, ймовірно, зможемо прийти до задовільного угодою. Якщо ти будеш продовжувати брехати, ти будеш шкодувати про це вічно. Нік коротко хитнув головою. доктор Джей Ніколас Хейг, так? Надійне прикриття створив Хоук. На нього було не схоже вибрати прикриття, яке можна було так легко викрити.
  
  Але чи справді вони його, бачили наскрізь? Звідки вони могли знати, що він не Хейг? Його минуле було бездоганним, а справжній Хейг ретельно ховався під прикриттям AX. Може бути, він все ще міг би затвердити через це блеф.
  
  — Я не розумію, — сказав він. — Чому її повинен я щось домовлятися з тобою? Чому ви думаєте, що я брешу?
  
  Легка посмішка ковзнула по стисненим губ слідчому.
  
  «Ти даремно витрачаєш час», — сказав він. — Це тобі не допоможе. І навряд чи ви можете просити мене розкрити джерело моїх знань. Але я дам вам дві маленькі підказки. Дуже маленьке. По-перше, ваша недоречна готовність увійти в світ, який вам не належить, якщо можна так висловитися. По-друге, ваше тіло — ваша сила, ваша швидкість, шрами. Це навчене тіло, добре навчений, і не для викладача філософії. Досить. Її втрачаю час і даремно витрачаю дорогоцінні слова. Будь ласка, скажи мені, хто ти, перш ніж її вважатиму за потрібне переконати тебе.
  
  Нік зобразив крайнє здивування.
  
  «Це повна нісенітниця, — сказав він. «Звичайно, її підтримую фізичну форму». Але це все, що він міг дізнатися про мене, подумав він. Або ще що то було?
  
  Людина в чорному подивився на нього. Потім він повільно встав.
  
  «Так, у вас гарне, сильне, здорове тіло, як ми вже відзначали. Це був не аматорський удар, який завдав моєму колезі раніше ніяк не коли. Ми зацікавилися вашим тілом. Також можливо, що ви володієте деякими інтелектом, хоча останнім часом ви його не виявляли. Її раджу вам зробити це зараз.
  
  — Я не розумію, про що ти говориш, — сказав Нік. "Якщо поліція..."
  
  «Ніякої поліції, ніякої допомоги, за вами не прийдуть. В наступну годину твоє гарне, на заздрість натреноване тіло буде зламано і знищено. Слова були вимовлені повільно і розмірено, і сенс ih був безошибочен. Людина в чорному, мабуть, був не навколо тих, хто віддається порожньої балаканини. Його очі пронизали Ніка. — Ти будеш скалічений, — повторити він. — Але ти буде жити. І поки твоє понівечене тіло протягне залишилися роки твого життя, твій дух буде благати про пощаду смерті. Бо ваш розум теж буде жахливо і безповоротно пошкоджено. Ви будете рослиною, клаптиком рослинності, жалюгідною оболонкою, дивиться мертвими очима в порожнє майбутнє. І про своє минуле ти будеш пам'ятати тільки крайню біль і жах.
  
  — Мій дорогий, — сказав Нік. "Звучить жахливо". Можливо, це було не зовсім те, що сказав би доктор Хейг, але він не міг втриматися. Ця загрозлива мова була дуже схожа на мову іванова Фу Мэнджо навколо китайського кіно.
  
  Людина в чорному розсміявся подивився на нього. «Може бути, ви думаєте, що я жартую. Це не відноситься до справи.' Він кивнув з математики і позаду нього і махнув рукою. Чоловік безшумно ступив через розшиту бісером фіранку у кінці кімнати.
  
  «Він пішов за обладнанням», — сказав чоловік у чорній туніці. «Ми використовуємо більш витончені методи, ніж ви, американські гангстери. А тепер запитаю в останній раз. Хто ти?'
  
  Нік зціпив зуби. — Тоді в останній раз, — люто сказав він, — я скажу вам, хто я. І тоді ти, фальшивий Фу Мэнджо і твої міньйони можуть відправитися в пекло. Її доктор Джейсон Ніколас Хейг, доктору філософії, тимчасово працює в Каліфорнійському університеті в Берклі. І тепер ви зупините цей божевільний фарс і звільнити мене?
  
  Потім він заплющив очі і глибоко зітхнув.
  
  Рано чи пізно кожен повинен був зробити помилку, і, схоже, тепер настала його черга.
  
  — Ні, ви залишаєтеся з нами, професор , — тихо сказав голос, завдавши глухий удар по потилиці.
  
  Або, може бути, це була вина Хоука.
  
  Хок повинен був знати, що він не зовсім професор.
  
  Він одразу впізнав пристрій. Вперше він побачив його відразу після війни, коли допомагав демонтувати концтабір на південь від Йокогами. Пізніше він бачив, ще одне таке під час секретної місії у В'єтнамі потім рейду на штаб-квартиру В'єтконгу. І він розмовляв з жертвою за кілька годин до того, як чоловік покінчив з собою.
  
  Цей чоловік був відмінним агентом. Тим не менш, він здався.
  
  Каяття було по одній менших причин, за якими він покінчив життя самогубством.
  
  Ніхто не знав китайської назви пристроїв, але в якийсь момент американський агент назвав його «котрий переконує». І це ім'я залишилося; річ була жахливо переконливою.
  
  Це була машина близько двох метрів заввишки; конструкція з металевим каркасом і шипами, які затискали ноги жертви на відстані близько трьох чвертей метра один від одного, і товстим шкіряним ременем навколо талії, щоб запобігти його падінню. Зап'ястя були обгороджені металевими браслетами з боків чоловіка, а крім того, на рівні грудей була металева перекладина, щоб зупинити його. Центральним елементом пристрою була пара дивно виглядають шипів, які тяглися на півдорозі до підніжок, і тяглися приблизно на три фути. Половинки шипів були овальними і злегка чашоподібними. Ih приводив у рух гвинт, який повільно, дуже повільно з'єднував половинки.
  
  Тремтіння пробігла по спині Ніка, коли двоє чоловіків підштовхнули машину до бічної стогнати, де чекав чоловік у чорному. Він міг жити уявити жахливі фізичні тортури, коли його яєчка поступово раздавливались. І гірше, набагато гірше було б душевною мукою дізнатися, поки він зазнає нестерпний біль, що він повільно, але насправді кастрируется на все життя.
  
  Він був навчений терпіти безліч форм тортур. Він знав, що міг би терпіти годинник болісної боляче, якби це сталося. Але у більшості методів тортур є спосіб витримати, який змушує вас сподіватися, поки хтось повільно вмирає, змушує вас мовчати, я знаю, що смерть в кінцевому підсумку звільнить вас. Але тут було не так. Це пристрій не було смертельним. Він калічило тіло і розум, як сказав чоловік у чорному.
  
  Кажуть, що в момент смерті людина бачить, як вся його життя перевертається. Нік, не сподіваючись померти, думав про інше. Коли більш високий у двох китайців в західній одязі нахилився, щоб перерізати мотузки навколо его щиколоток, він раптом побачив, як перед ним відкриваються роки. І він бачив майбутнє, населене красивими дівчатами, яких у нього ніколи не буде, майбутнє, в якому він буде самотній, як хмара, і марний, як розбита раковина. Це була гнітюча картина.
  
  Але у що б то нас стало він повинен був зберігати мовчання. Хема б і чому б нам були ці люди, він не збирався розповідати їм, хто і що він таке. Він знав, що, сказавши це, вже не зможе зупинитися. Він продовжував говорити, незалежно від того, наскільки навченим він був. І він надто багато знав про AX, занадто багато , занадто багато національних секретів, щоб базікати з цими незнайомцями-садистами.
  
  Людина в чорному, наче міг читати його думки. Його голос був трохи менш різким, і він був задоволений. "Є багато речей, які ми гуртожитках б дізнатися від вас", сказав він.
  
  "Я впевнений, що ви назвіть ih по здоровому роздумів."
  
  Він вже стояв, і вони крок за кроком штовхали його вперед, грубий плащ вільно розвівається навколо нього. У нього не було вибору, ніякого.
  
  Тепер вони перевернули його спиною до ящика з пристроєм, і по обидва боки були люди, схопили його для щиколотки, щоб втиснути ноги в шипи. Його руки були зв'язані за спиною і безсилі. І все ж одне навколо висловлювань Хоука залишалося вірним. «Хороший агент, — сказав Хоук, — ніколи не ставить себе в положення, в якому його можуть піддати тортурам. Він віддає своє життя в боротьбі». І саме тому у нього не було вибору.
  
  — Хвилиночку, — лагідно сказав Нік. «Я вирішив використовувати свою голову».
  
  Настала коротка вичікувальна пауза.
  
  Він використовував свою голову. Це було все, що у нього було в наявності.
  
  Спочатку він вдарив чоловіка праворуч; той був найбільший. Його тіло рухалося, як об'єкт, підганяли потужним електричним струмом, а мета нагадувала велетенський кулак, штовхатимуть iso усіх сил. Він сильно вдарив чоловіка в стратегічне місце, де хребет живить всю нервову систему голови, і чоловік знепритомнів. А потім, в тому ж покачивающем русі стегна, його тіло изогнулось, і його череп врізався в обличчя другого сутулого людини. Чоловік застогнав, і його руки зісковзнули з кісточок Ніка.
  
  Це зайняло всього кілька секунд. Але тут чоловік у чорній туніці метнувся вперед, прийнявши стійку карате, і Нік повернувся і подивився на нього. Коли двоє чоловіків були побиті, а його ноги розхитані, у нього був шанс. Він дозволив своїй правій нозі піднятися в стилі саватэ і відчув, як його ступня сильно вдарила по цілі. Було б ефективніше, якби він був в туфлях, але навіть удар босою ногою в промежину чоловіка було досить, щоб уповільнити людини в чорному і змусити його корчитися, ніж боляче. Нік танцював боком, незграбно у своєму розвівається плащі, але поза досяжності его лютих випадів. Але четверо чоловіків було занадто багато. Четвертий ударом карате вдарив його по шиї, і Нік впав на коліна. Почала другий удар прибив його до місця, коли він iso усіх сил намагався прийти в себе і смутний думав, що, що б вони нам робили, він НЕ ПОВИНЕН починати говорити; він змусив свій сенс чинити опір їм; сказав собі, що у нього ще є шанс з головою і ногами. Він спробував встати. Але замість зброї его мета стала мішенню.
  
  Для важкої мідної вази, яку людина в чорному з силою жбурнув униз. Він побачив її наближення і подумав: Мене звуть Хейг, і її викладаю філософію... Ваза сильно вдарила його.
  
  Його коліна, здавалося, розплавилися, і він звалився на підлогу без свідомості.
  
  Пізніше йому вдалося більш або менш кому, як довго він перебував без свідомості. Значний час. За цей час з ним багато чого сталося, і пізніше він зрозумів, що потім того, як втратив свідомість, він був накачаний наркотиками.
  
  І не тільки простим заспокійливим.
  
  
  
  
  Розділ 7
  
  
  
  Запах ладану зник. Замість цього був слабкий медичний запах, що нагадує кабінет лікаря.
  
  Его вії піднялися трохи неохоче. Вони були як би спаяні.
  
  Він був вже не на підлозі, не на кушетці, а не в обшарпаній кімнаті з фіранкою за повновагі. Перед ним не було ніякого пыточного пристрою, і четверо його катів, здавалося, покинули його.
  
  Його очі повільно відчинилися. Він закрив ih знову дуже швидко, коли гостра, безперервна біль пронизав його голову. Він спробував знову. У нього сильно боліла гол, але на цей раз він тримав очі відкритими. Нік обережно, сель і озирнувся. Він був у сучасній кімнаті. Комфортабельний і затишний номер. Кабінет лікаря. Він лежав у червоному шкіряному кріслі навпроти великого порожнього стільця, а за столом сидів худорлявий, невисокого зросту чоловік у непрозорих чорних окулярах на запалих жовтих щоках. Він був абсолютно лисим, і обличчя його було гладким, як у немовляти. В тонкій руці з довгими пальцями він тримав золоту цигарку; іншою рукою він тихо і терпляче тарабанив по порожнього столу.
  
  «Голос», — оцепенело подумав Нік. - Бос, Бос-Мучитель, Великий Бос. Розпочала другий етап гри. Лагідні розуміння, розумні слова, що апелюють до мого інтелекту, а потім назад до тортур. Це станеться зі мною.
  
  І раптом він зрозумів, що повністю одягнений; одягнений в одяг, в якій він залишив свій будинок в Берклі, і яку зняв у спальні чарівною і небезпечною дівчини, яка називала себе Блоссом-Близнюки. Не вистачало лише очок, і він відчував ih в нагрудній кишені. І єдиною новою річчю була пов'язка на хворий голів.
  
  Він знову подивився на людину за столом, людини в темних окулярах. Він не міг бачити очей, але знав, що чоловік спостерігає за ним. З цікавим жалісливим поглядом на людину.
  
  Чоловік заговорив.
  
  «Ви відчуваєте себе краще, доктор Хейг?» Китайський голос абсурдно дружелюбного.
  
  Він кивнув, якби не відчув, що його мета вотум-вотум відвалиться від тулуба і покотиться по підлозі.
  
  — Гадаю, так, — невпевнено пробурмотів він. Його губи були сухими і потрісканими, а мозок, здавалося, кружляв у багнюці. Чому він вирішив, що цей чоловік був противником... мучителем? Ну, а що він тут робив, якщо не був?
  
  Досить тонкі губи приємно посміхнулися.
  
  — Ніяких переломів, — сказав чоловік за столом, — просто досить серйозний струс мозку. На щастя, ви, здається, в змозі впоратися з цим дуже добре. Але вам все одно доведеться якийсь час розслабитися. Вам слід краще піклуватися про себе, доктор.
  
  Голос був жалісливий, слизький. Це міг бути голос дружелюбного терапевта.
  
  Нік iso усіх сил намагався ясно мислити. Він чекав співчутливого ставлення. Але чому-то це великого сенсу не мають щиро. Чи за цим сиділа завуальована погроза?
  
  «Я цього не розумію, — сказав він. — Що сталося, хто ти?
  
  Посмішка зникла, але голос залишився дружелюбним. «Звичайно, ви заплуталися. Але вибачте мене, якщо її не надто багато пояснюю. Дозвольте мені сказати вам, що я лікар, і мені пощастило мати деякий вплив у Чайнатауні. І що якась дівчина кликала на допомогу.
  
  'Поліцію?' — запитав Нік.
  
  — Ні, доктор Хейг. Голос прозвучав дещо різко. «Поліція не має до цього ніякого відношення. Китайський квартал поодинці займається своїми справами. Її зміг допомогти тобі особисто.
  
  — Тоді його повинен подякувати тебе, — сказав Нік. Его, мозок тепер функціонував, але де-то в глибині його переслідував інший кошмар. «Я поняття не маю, що все це значило, але, схоже, її багатьом зобов'язаний тобі». І голос мавпа вилазить через рукава, подумав він; тепер маска буде знята.
  
  Чоловік за столом зневажливо підняв наманикюренную руку.
  
  'Будь ласка. Тобі не треба дякувати мене. Її дуже радий, що зміг допомогти. Але, доктор, її повинен я вам сказати, що китайський квартал Сан-Франциско часом може бути дуже небезпечним. Там є якісь зловісні і злі люди, і частини вони роблять речі, які неможливо пояснити - ну, сторонній. Наскільки її розумію, ви стали жертвою жахливої помилки.
  
  — І ви не повинні забувати, доктор, як одного разу сказав один з зустрінуть ваших західних поетів: «схід є Схід, а захід є Захід, і вони ніколи не зійдуться». Я не зовсім згоден з ним, але є певні галузі, де повинні бути... е... дуже обережним. Він знову посміхнувся. - Ти розумієш?'
  
  — Гадаю, так, — сказав Нік, хоча і не був точно впевнений.
  
  'Добре. У вас був невдалий досвід, але тепер він закінчився, і ви негайно підете звідси, і я сподіваюся, що ви забудете весь цей інцидент. Її можу запевнити вас, що люди, які погано поводилися з вами, будуть покарані, і сире, але ви повинні надати це мені. Як я вже сказав, Чайнатаун сам займається своїми справами. Жовте обличчя закам'яніло. — І набагато ефективніше, ніж поліція. Так що ви можете бути впевнені, що справедливість восторжествує. Але, будь ласка, пам'ятайте, що важливо, скажімо так, триматися від них подалі. Її пропоную вам викинути все це навколо голови і полежати сміття в день або близько того. Це піде вам на користь.
  
  Але не Людину в чорному, подумав Нік, з похмурим передчуттям спостерігаючи, як господар встає і смикає за довгий шовковий шнурок, що висів поруч з его столом...
  
  'Таксі?' — запитав чоловік за столом. — Чи ти відпочинеш, перш ніж її відправлю тебе додому?
  
  'Додому ...?' Нік повільно встав, намагаючись приховати своє здивування.
  
  — Нам це, нам, дякую, — сказав він. «Прогулянка піде мені на користь. Гм... можу її запитати вас... з дівчиною все гаразд?
  
  — Так, з нею все гаразд, — коротко сказав чоловік. Він знову потягнув мотузку. — Але не забувайте, що я сказав про Сході і Заході. І що ми в Чайнатауні не улюблений втручання ззовні. Ви повинні забути про це делле, лікар в інтерв'ю газеті. Мені було б сумно називати вас брехуном. Бачте, якщо хто-небудь запитає мене про це, її буду все заперечувати. А також мій помічник, якого ви побачите негайно. Посмішка пом'якшила його слова.
  
  — Ну, якщо хочеш, — неохоче сказав Нік. — Але дозвольте мені ще раз подякувати вам...
  
  Він знову махнув ніжною рукою.
  
  'Ви не повинні дякувати. Забудьте обладнання всьому цьому, Доктор. Весь ваш шлях. І... Забудь, забудь, забудь. Дуже важливо, щоб ви забули, ви розумієте, доктор?
  
  На цей раз Нік зрозумів. І в сплячої кошмарної частини его мозку ворухнулося щось неспокійне.
  
  Через кілька миттєвостей симпатична євразійська дівчина проводила його по довгому коридору з низкою закритих дверей без імен і номерів. А потім ще один коридор, і ще один коридор, поки він занадто пізно зрозумів, що вона кілька разів поверталася назад, так що він не міг зрозуміти, звідки він прийшов.
  
  Він похитав приголомшеної головою і вилаявся собі під ніс. Ему пора було взяти себе в руки.
  
  Нарешті вона відкрила одну навколо дверей без розпізнавальних символів і проводила його за невеликий сходами у вестибюль з подвійною дверима в кінці, з тьмяними вікнами, через які він бачив, вулицю зовні. На одній навколо стін висіла вивіска, і він швидко глянув на нах, проходячи mimmo. Він бачив, імена деяких осіб і компаній, але ні в одного навколо них не було префікса «д-р», а у більшості номерів кімнат не було імен.
  
  Дівчина відчинила двері, і Нік вийшов. Вона нічого не сказала, він нічого не сказав, і скляна двері зачинилися за ним. Він підняв погляд і прочитав слова над дверима. Там було написано: НЕФРИТОВЕ БУДІВЛЮ. Він бачив це раніше мимохідь. Він знав вулицю, знав районі, це було складати долар Чайнатауна. Він поволі пішов геть, его, думки кружляли. На наступній вулиці, яка займається йшла паралельно цій вулиці і в якій будівлі стояли впритул до будівель, по яким він тепер шелл, розташовувалися контора і склад «Орієнт Імпорт енд Експорт Мене». І чистий, медичний запах кабінеті безіменного доктора був тим же самим запахом, який він вдихнув вночі, коли книжкові шафи відсунулися вбік у ту мить.
  
  Він пішов далі. Був ранній вечір, майже стемніло, і він намагався порахувати, як довго він не був удома. Занадто довго, напевно годинник. Весь день. Его головний біль була невимовною. Він подумав облад всім. Він подумав про мідну вазу. Звичайно, у нього боліла гол. Але его головний біль повинна була бути викликана чимось іншим, а не ударами. Його накачали наркотиками. Можливо, навіть з сироваткою правди, поки він був без свідомості. Але хоча він не був впевнений, нам в чомусь іншому, він був упевнений, що не розповів нічого щодо AX, нічого не сказав про своє завдання. Її доктор Джейсон Ніколас Хейг... Ні, це було неможливо, щоб він говорив. По-перше, обумовленість його загартувала його сироваток проти правди, якщо не заперечуєте проти того знаряддя тортур.
  
  По-друге, якщо б той, хто тримав його протягом цих пропущених годин, дізнався правду про його особистості, він не ходив би тут, думаючи з хворою головою. Швидше за все, він зануриться у м'яке дно одного навколо гирл затоку Сан-Франциско, з вантажем цементу. Але навіть якщо б він був у комі, поки ему використовували сироватку правди, він повинен був би бути хоча б більш-менш притомний, щоб його допитували. Може, і не був. Але так повинно було бути, і вони повинні були зазнати невдачі, інакше навіщо його відпустили...? Він зайшов в аптеку, купив аспірин, випив кави. Блоссом - гангстери - таємничий доктор - як вони були пов'язані? І чому ? Схід, Захід, м'який холод. Вони сумнівалися в його особистості, готелів отримати інформацію. І чому він не міг згадати, що з ним сталося між битвою з латунної вазою і одужанням у кабінеті лікаря? Чому він був врятований?
  
  Забудь, забудь, забудь... Дуже важливо, щоб ти забув. Просто забудьте про це, доктор. Забудь, забудь, забудь...
  
  Він вийшов через аптеки і задумливо пішов далі.
  
  Через деякий час він був у Рибальському порту бар, майже не знаю, як туди потрапив. Він випив ще кави. Потім переключився на ірландський кави. Вийшов і селл на лавку біля гавані. Встав і сліпо подивився на воду і святий. Розмірковуючи про те, що йому потрібно повернутися у свої кімнати, щоб сконцентруватися, попрактикувати принципи йоги для медитації в самоті своєї квартири, але прийшов до висновку, що краще цього не робити.
  
  Він глибоко зітхнув і зосередив свої думки на цьому темному плямі в своєму мозку. Через деякий час кошмар заворушився, як сплячу тварину, і прокинувся. Він змусив себе боротися з цим.
  
  Він пітнів, поки думав. Але слава богу за твою фізичну форму, для тренувань AX, йогу.
  
  Він згадав. - Забудь, забудь, забудь...
  
  Не всі, але будь що. Його допитували. Ввічливо, але наполегливо, знову і знову, безжально. І він відповідав: «Я лікар і Сша, до недавнього часу в Прінстоні...»
  
  І нарешті: «Відмінно, доктор Хейг. Це все. Ви забудете про це, доктор Хейг. Ти мене не знаєш, ти мене ніколи не бачив, ти не впізнаєш мене, якщо ми коли-небудь зустрінемося. Ви зазнали нападу; хтось допоміг тобі. Забудьте про нашу зустріч, доктор Хейг. Забудь, забудь, забудь...
  
  Але він знову згадав свого слідчими - людини в чорному. Доктор Безіменний, добрий спаситель, покликаний на допомогу Блоссом. Але чому ? Як багато вона знала обладнання всьому цьому, і що — ох, кравець з ним. Нік здався і відвів погляд від вогнів корабля. Він ніколи не дізнається відповіді на ці питання, дивлячись, як привид, у темнеющий вечір.
  
  Він потягнувся, позіхнув, встав і пішов до фунікулеру. Якщо хтось стежив за ним, то тепер вони знали, що приголомшений доктор Джейсон Хейг зробив ковток свіжого відбору проб повітря перед тим, як відправитися в свою кімнату.
  
  З математики, що слідував за ним, набрид доктор Джейсон Ніколас Хейг. Можливо, йому було б не так нудно, якби він знав, що, увійшовши через парадні двері своєї квартири, Нік пройшов через бічні двері в гараж і пірнув головою великий шафа для інструментів. У nen, серед іншого, перебував трансивер.
  
  Ніка, у свою чергу, міг би зацікавити розмова, який стався, поки він розмірковував у вечірньому небі.
  
  
  — Отже, дурні. Це сталося. Тепер твоя черга. Я не буду питати, чому ти переборщив. Її просто кажу, що це так. Наступного разу — якщо буде наступного разу ти будеш чекати точних наказів, зрозуміло?
  
  "Але жінка сказала, що у нах є знак..."
  
  «Я розмовляв з цією жінкою, і точно знаю, що вона сказала. І її, поговорив з дівчиною. Її знаю, хто винен. Ти! Ти був дурний. Ти дурний, бездумний, грубий, зарозумілий, підступний!
  
  "Але ми думали..."
  
  — Ти не подумав! Ти зробив помилку, яка займається, може мати катастрофічні наслідки. Більше, ніж помилка. Це було злочинно безглуздо — нерозважливо, надміру жорстоко. Неправильно! Послухай мене зараз. Вас більше не повинні бачити тут. Навіть по своїй дурості зрозумієш чому. Ти тут мене четверо чоловіків. Він повинен більше ніколи вас не побачити. Ти шталь марний.
  
  'Чому? Якщо ви можете змусити його забути вас, ви можете змусити його забути нас.
  
  «Ба! Ти ще тупіший, ніж її думав. Лихо повинно бути звернуто у щось хороше. Звичайно, він повинен бути в змозі пригадати щось навколо того, що з ним сталося. І ти теж. Так, ти будеш пам'ятати. І ти будеш пам'ятати своє покарання довго-довго. Довго і болісно...
  
  Через деякий час той же голос знову заговорив, на цей раз до когось іншого.
  
  «Як не сумно, все було, її, вірю, що все буде добре. Будемо уважно стежити за розвитком подій. Ви особливо. Паралельно продовжуємо фотоигру. У тебе є фотографії? Дайте-но подумати. хм. ха-ха. ах. Огидні. Відмінно. Дуже корисно. Може бути, ми зможемо компенсувати нашу втрату.
  
  
  Нік чекав у гаражі, посмоктуючи трубку, яка займається ему не особливо подобалася, і жадав освіжаючого душу. Ему не довелося довго чекати; місцевий агент АХ швидко знайшов відповіді.
  
  «N3?» — пролунав голос у навушниках. 'Ти прав. Будівля Товариства O. IE спиною до спини з Нефритовим будівлею. В останньому розміщуються цілком пристойні ділові підприємства, всілякі різні контори, хоча і трохи підозрілі. Голосування такі вони в Чай-тауні; вони не вірять в рекламу і не пишуть імена на дверях. Але репутація новобудов в порядку.
  
  — Хто двоє?
  
  «Нерухомість в центрі міста. Надзвичайно акуратна і респектабельна.
  
  'Ісус. Ну, продовжуй. Може ще чого накопаешь. А також список орендарів, будь ласка. А як щодо поліцейського розслідування пограбування в МЕБ?
  
  «Злодій зник. Вітаємо. Агенти iso усіх сил намагалися знайти розсувні панелі для книжковою шафою, і все в офісі, але не змогли ih знайти. Господар, Т. Вонг Цьен, завжди був поруч, мило посміхаючись і встаючи у них на шляху. І, звичайно ж, їх не було випадку, зривати шпалери зі стін. Крім того, це не повинно здаватися дуже впадає в очі.
  
  — Я б теж так сказав. До речі, як виглядає цей Т. Вонг Чен?
  
  — Е... подивимося. Будь ласка. Досить потворний... тут йдеться. Непогано виглядає для лисого китайця. Маленький, добре складений. Добре одягнений. Курить хороші сигарети. Волосся на обличчя і в черепі немає. Запалі палички, сильний рот. Завжди носить сонцезахисні точках.
  
  — Ти серйозно, — тихо сказав Нік. "Якщо ти мене обманюєш..."
  
  'Вибачте мене?'
  
  — Пізніше, інший. Чи можна впровадити людини в будинок на Телеграф-Хілл?
  
  — Ні єдиного шансу. Нам вже не вистачає людей. Пандемії. Ви знаєте, це справа загальнонаціонального масштабу.
  
  — Так, так, це її знаю. Соединишь мене з Хоуком? А незабаром — здається, мене десь чекають.
  
  Він швидко заговорив з Хоуком і, помістивши рацію в свою підроблену батарею, повернувся в свої кімнати.
  
  Коли він зупинився у своїй день, він відразу зрозумів, що хтось його випередив. Нитка зникла, і усередині почувся ніжний чоловічий голос. Його власний голос.
  
  Двері злегка рипнули, коли він відкрив її, і его записаний на плівку голос тут же урвався. Коли він досяг вітальні своїми довгими, швидкими кроками, его гість згорнувся клубочком і полудремал в кріслі.
  
  Нік зовсім не здивувався, побачивши, що це Блоссом.
  
  
  
  
  Розділ 8
  
  
  
  "Слава Богу!" прошепотіла вона. 'Нарешті. Її так хвилювалася, думала, що щось пішло не так».
  
  — У мене було таке враження, — сухо сказав Нік. — Чи зустрінуть у ваших відвідувачів завжди буває перелом черепа?
  
  Вона вибралася через глибини крісла, простягла ему маленьку руку. Її обличчя було блідим і переляканим.
  
  — Ах, йди, йди! Ви повинні повірити, що я нічого не знаю про те, що сталося - чому, хто, що завгодно. Принаймні, зараз її трохи знаю, а тоді не знала. Повір мені - мені страшенно шкода. Бог свідок, для мене це теж було шоком».
  
  Нік виглядав трохи дружелюбніше і обережно штовхнув її назад у крісло.
  
  — Для estestvenno. Думаю, нам обом треба випити і поговорити. Коньяк?'
  
  Вона кивнула, тремтячи під руками.
  
  — Спочатку Я прийму порошок від головного боляче, якщо ви не заперечуєте, — сказав він. — І на цей раз її простежу, щоб нас не потурбували. До речі, як ви сюди потрапили?
  
  — Слуг, — сказала вона тихим голосом. — Я сказала, що я твоя учениця.
  
  — Думаю, ти можеш навчити мене будь-чого. Таке й моє бажання, мій дорогий Блоссом.
  
  Він залишив її і помчав по своїх кімнатах, перевіряючи складські приміщення і замикаючи вхідні двері. За аптечки у ванній він досталь спеціальну таблетку Brand AX , гарантовано освіжає розум і заспокоїть шлунок. Потім він пішов на кухню, щоб запити таблетку склянкою холодного молока і взяти піднос з кубиками льоду. За мить вони сиділи одного навпроти одного у вітальні і пили коньяк з льодом.
  
  — Добре, Блоссом, — сказав Нік. 'Просто скажи мені, що тут відбувається? Як я потрапив у цю халепу і як вибрався звідти?
  
  Вона глибоко зітхнула й похитала гарною голівкою.
  
  — Я не знаю, хто вони були. Я не знаю, чому вони погано поводилися з тобою. Спочатку її взагалі нічого не зрозуміла, хоча мені вдалося отримати допомогу. Але сьогодні лиже, до вечора це... це було подсунуто мені під двері. Її обличчя було мертвотно-блідим, коли вона відкрила свою велику сумку і витягла довгий коричневий конверт. «Навіть тоді я не розумів, як вони проникли всередину. Я... здається, її втратила свідомість. Але після того, як я отримав це, її подивилася ще раз. І вона виявила, що між моєю кімнатою і вітальні Сіссі є розсувна панель. Не просто розсувні панель. Також висувний вічко. Схоже, вони спершу використовували вічко. Приготуйтеся, доктор Хейг. Вам це не сподобається. Принаймні, не мені.
  
  Вона простягнула йому конверт. Він запитливо подивився на нах, відкриваючи конверт. — Розсувна панель, — рівненської сказав він. — А ти про це не знала. Як ти думаєш, Сіссі?
  
  Вона похитала головою, дивлячись, як він виймає глянцеві роздруківки навколо конверта. 'Її так не думаю. Але мій дім завжди належав китайцям, а китайці, здається, інший потаємні день.
  
  Скажи так, подумав він, дивлячись на фотографії в руці. І хоча він наполовину чекав цього, і на мить він був приголомшений.
  
  Боже мій, невже це теж виглядало так, подумав він.
  
  Невимовно непристойний.
  
  На перших трьох фотографіях він і Блоссм займалися любов'ю. Конвульсії, що ведуть до кульмінації, були занадто наочно видно на наступних трьох. Він був сатиром, вона — голодної німфою, і вони пожирали ще інший.
  
  — Записку, — м'яко сказала Блоссом.
  
  Він знову понишпорив у конверті і вийняв аркуш грубої разлинованной папери. Великими літерами було написано: «Покажіть це своєму другові». Нам належать негативи. Ви обоє ще почуєте від нас.
  
  — Насправді, — сказав Нік, кладучи записку і фотографії назад у конверт. 'Дуже цікаво. Якщо б ти тільки розповіла мені все, що знаєш, з самого початку. Він повернув гей конверт і шталь чекати.
  
  Вона відкрила очі. — Але хіба ви не розумієте, що це якась спроба шантажу? Хіба ти не розумієш, як це серйозно, як жахливо це може бути для тебе?
  
  — А може бути, і для тебе теж, — сказав він. — Але я не збираюся поспішати. Я не провів все своє життя в університетській башті з слонової кістки. Але він міг уявити, як би він себе відчував, якби він був доктором Джейсоном Ніколасом Хейгом, і ця думка наштовхнула его інші думки. — Так розкажи мені все, — сказав він. «Особливо про чоловіка, який урятував мене, і про те, як йому це вдалося».
  
  'Я не можу зробити цього!' вигукнула вона. «Це не має до цього ніякого відношення. Я не можу пояснити вам, як справи робляться в Чайнатауні. Ти зараз у безпеці? Ти живий! Ця частина життя закінчена; тепер ми повинні мати справу з цим. Що ми повинні робити?
  
  «Нам потрібно мислити мудро», — сказав Нік. «Дайте мені ці фотографії, - спасибі». Він вирвав конверт з її безвольних пальців, і сунув у внутрішній хвилину. «Я не люблю шантаж, хто б нам намагався це зробити. Але я не проти спробувати розібратися самостійно. Скажімо так. Скажімо так, ти не говориш мені те, що я хочу знати. Тоді її роблю shaggy. Дуже прості shaggy. Весь світ знає, що фотографії можна підробляти. Я думаю, наприклад, що керівництво університету повірило б мені, якби сказав, що ці фотографії були підроблені. Якщо б мені довелося це сказати. Але до цього її міг відкрито піти в поліцію і сказати: «Послухайте, ми всі пристойні люди». Ви бачите ці картинки? Мене шантажують. І яке це має значення, якщо Берклі звільнить мене? Я завжди можу провести дослідження. Такі речі з часом забуваються. Шкода, звичайно, що твоє обличчя теж видно. Але це просто означає, що вам доведеться знайти вихід самостійно, в іншому випадку скажіть мені те, що я хочу знати.
  
  — Але ти ж не збираєшся показувати це поліції, — прошепотіла вона. — Зі мною? Ти б зробив це зі мною? Мій батько, моя сім'я? Боже, мій батько знає, що у мене бувають гості, друзі, але це спустошить його. Він так хоче пишатися мною. Ви б не стали це робити.
  
  "О, ви тримаєте гроші," сказав Нік. 'Ти думаєш, її крутий? тоді вибачився. Але вчитель філософії зовсім не безхребетні істоти, про яких можна ih прийняти. І це безумовно найкращий спосіб для нас обох звернутися в поліцію.
  
  — О ні, ти не можеш. Ee губи і голос тремтів. — Мстиві люди — ну ти не знаєш. А мій батько... ах, немає.
  
  — Добре, — сказав Нік, встаючи. — Ти не залишаєш мені вибору. Її зараз же їм подзвоню. Він подивився на нах важким поглядом. «Я не прошу багато чого. Тільки, щоб ти розповіла мені, хто мені допоміг, чому він це зробив, як він це зробив. Досить просто.
  
  "Ні, це не так, о ні, це не так," заплакала вона. Потім він побачив, що її бліде обличчя стало червоним, а очі замерцали. «Будь ласка, постарайся зрозуміти...» Вона зітхнула і здригнулася, дивлячись на нього з напіввідкритим ротом. «Допоможи мені, допоможи мені!»
  
  Нарешті, подумав він.
  
  Порошок почав діяти. Це було далеко не так сильно, як ee східне любовне зілля або сироватка правди, які AX інколи використовував, але це було єдине, що у нього було з собою, і, принаймні, воно загалом непогано працювало.
  
  Він раптом нахилився вперед і взяв її на руки.
  
  — Блоссом, йди, — прошепотів він. — Скажи мені, для твого ж блага. Скажи мені, і я допоможу тобі. Тому що я знаю, що тобі потрібна допомога. Він цілував її волосся... її очі... її губи. А потім вони відштовхнули інший інший. Нарешті вона вирвалася на свободу. — Гаразд, — сказав він знову, — ніяких секретів від мене. Ти можеш довіряти мені.'
  
  Вона подивилася на нього заплилими очима.
  
  — Це був мій батько, — нерішуче сказала вона. «Доктор Твін. Він... він має якийсь вплив у Чайнатауні. Як тільки її, прокинулася і згадала, що сталося, їй зателефонувала ему і благала дізнатися, що з тобою сталося. Потім він все перевірив і знаннями. Бачте, в Чайнатауні все стає звичним. Так що він домігся твого звільнення.
  
  Нік підняв брови. - 'Просто так?'
  
  'Просто так. О, це було не так просто, але він зробив це. Він робить все для мене. Поки він відчуває, що я гідна цього. Я не можу цього винести...'
  
  — Але тоді він знає, хто ці люди, — сказав Нік. «Він навіть обіцяв мені, що вони будуть покарані».
  
  — Звичайно, він знає. Але він не скаже нам, мені, нам, тобі, що б ми нам робили.
  
  — Я так і думав, — сказав Нік. — Але ж він повинен знати і про фотографії, насправді? На самому делле, він повинен знати так багато, що фотографії не мають значення».
  
  'Немає! Це неможливо. Хіба ти не розумієш? Вони не сказали ему цього; якщо б вони мали ih, voni б не тримали нас. І тоді вони б не прислали мені фотографій. Таких людей має бути більше; повинні бути інші, яких він не зміг знайти. А чоловіки, які вас тримали, ніколи нічого не скажуть про інших. Ніколи!'
  
  — Ні, якщо тільки ти не розповіси про це своїм розсудом перед отцем, — похмуро сказав Нік.
  
  'Немає!' вона мало не закричала і відповзла назад у крісло. «Ну що ж, — подумав він, пробуючи інший підхід. Він довго дивився на нах, а потім сказав: — У тебе неприємності , Блоссом. Скажи мені, як довго ти користуєшся голкою? Її почервоніле обличчя знову зблідло, і вона раптом ахнула. Він так само раптово встав і взяв обидві лямки її сукні. Дуже м'яко, але дуже швидко він натягнув сукню на її красиві плечі. Дві грушоподібні грудей виділялися оголеними і ваблячими.
  
  Він відхилив запрошення. Його руки ковзнули під її пахви і погладили ih.
  
  — Моя черга роздягати тебе, — м'яко сказав він. «Але коли все пішло навпаки, її побачив уколи, Блоссом. Ви вже давно цим займаєтеся, чи не так?
  
  Ee красиві, яскраві очі горіли гнівом. Вона різко позадкувала, оголивши крихітні перлинні зуби в напруженій гримасі гніву. Ee тонкі руки відштовхнули його сильні пальці, і вона задерла сукню. І потім, так само швидко, як ріс її гнів, її настрій змінився. Вона опустила голову і зітхнула.
  
  — Надто довго, — прошепотіла вона. «Занадто довго. Її не готелю, щоб ти усвідомив. Як ти міг розгледіти так чертовски швидко? Ти в цьому експерт?
  
  Він похитав головою. 'Навряд чи. Але її і не новонароджена дитина, як я постійно кажу. Це буде нелегко, Блоссом. Нелегко бути на твоєму місці. Її бачив, як молоді люди рухалися таким чином раніше. Занадто багато молоді. Її, бачив, як вони піднімалися , я бачив, як вони падали. Іноді повільно, іноді зі стуком. Як твоя подруга Сіссі Мелфорд. Вона теж була на наркоті, чи не так? Це повинно бути. Інакше навіщо б гей навмисно врізатися мочка в мочку швидкої машині? Одинадцять людей загинули, у тому числі вона і троє маленьких дітей. Який спосіб вибратися навколо цього. Її, сподіваюся, що одного разу ти не зробиш зі своєю Lancia те, що вона зробила з її машиною — що це було? -Ягуар. Чи тобі все одно?
  
  Потім вона подивилася на нього, і її великі блискучі очі раптом зблідли і потьмяніли. Голос її тремтів, коли вона говорила. «Звичайно, мене це хвилює. Для estestvenno. Але мій батько. Що я повинна робити?
  
  "Чому ваш батько?" — різко запитав Нік. — Напевно чудовий доктор Твін не доставляє наркоту особисто вам, чи не так?
  
  — Боже мій, ні! — вигукнула вона різким рухом руки і рішуче похитала головою. — Він нічого про це не знає. Він ніколи не повинен це дізнатися. Хоча я не знаю, як зробити так, щоб він рано чи пізно не усвідомив. Він повинен мною пишатися - він хоче - я вже казала тобі... Але одного разу він виявляє це. Якщо б її, тільки б позбутися цього раніше, ніж він дізнається!
  
  — Думаю, їй міг би допомогти тобі, Блоссом, — повільно сказав Нік. «Я допомагав іншим. Але ти повинна хотіти, щоб тобі допомогли, і ти повинна вірити мені. Іноді її роблю щось інакше, ніж інші люди. Ви повинні слідувати за мною, що її нам робив — повністю або зовсім не слідувати. І я не маю на увазі спати зі мною, і мати якесь божевільне сексуальний потяг. Я не це маю на увазі...
  
  "Я б готель, щоб це було!" Одним швидким, граціозним рухом вона піднялася і обвила руками його шию, її пальці благали його голову нахилитися до неї. 'Її хочу тебе її, потребую тебе. Допоможи мені, будь ласка!' Потім вона притулилася губами до його губ і поцілувала його з відчаєм, яке було лише частково сексуальним. «О, давай, допоможи мені», — знову прошепотіла вона, потім потерся своїм тілом його. Тепер, раптово, вона була повністю сексуальна, і її мову був схожий гарячого полум'я. — Ми ще не закінчили, — пробурмотіла вона. — Ти більше не хочеш мене?
  
  Нік м'яко спростував повідомлення в змі yo. - «Пам'ятаєш, чому ми не були готові?»
  
  І так само раптово, як кинулася в його обійми, вона відступила назад, і руки її злетіли до лиця.
  
  'Картинки! Що ми повинні робити?
  
  — Забудь про них поки, — м'яко сказав Нік. «Ви турбуєтеся про найменшої проблеми. Також є ймовірність, що всі вони пов'язані між собою, так що нам краще почати вирішувати найбільшу проблему».
  
  Вона подивилася на нього так, що він зачарував його з цікавістю.
  
  'Це розумно? Ви ніколи не чули про наркоторговців, які одночасно були і шантажистами?
  
  'Oi.' Вона раптом села. "Можна мені ще випити?"
  
  Він був радий дозволити домогтися свого, був щасливий підсипати ще одну маленьку дозу кошти, що розв'язує мову, в її бренді.
  
  — Що стосується цього торговця, — сказав Нік. Звідки ти береш наркотик? Якщо її хочу бути в змозі допомогти вам, це одна навколо речей, які мені потрібно знати. Не лише для вашого добра, а й для блага інших учнів.
  
  «Я не знаю — не можу — тут і там — ви знаєте». Вона зробила великий ковток бренді і подивилася на килим. Її мова, здавалося, був зав'язаний вузлом, а червоні плями на щоках палали. «Ви знайдете его — е-е, хлопці — е-е, в кампусі...» Вона різко зупинилася і зробила ще ковток.
  
  — Хлопчик, - Піо, — чітко сказала вона. — Ну, молодий чоловік, мексиканців, який тиняється в наметах бітників. Її мало що про nen знаю. За винятком того, що він дзвонить своїм... своїм завсідникам раз в тиждень, щоб сказати їм, де він. У Сіссі був его, номер телефону; якщо б вона готелю, вона могла б покликати його. Але не її. Я маю на увазі, я не знаю. Її просто ось чекаю, коли він подзвонить.
  
  — Раз у тиждень, ти сказав. Він дзвонить в певний день?
  
  'Немає. Але коли він подзвонить, вона скаже, де його знайти в наступну п'ятницю.
  
  П'ятниця. Чарівний день перед вихідними. А в останні кілька вихідних у країні вибухнула хаос.
  
  — А Сіссі зустрічалася з ним минулої п'ятниці? — м'яко запитав він.
  
  'Так. Так, ми обидві. І деякі з її друзів теж.
  
  Мова її була майже нерозбірливий. «Вони більше не зустрінуться з ним».
  
  — Думаю, її готель би з ним коли-небудь зустрітися, — повільно сказав Нік. «Можливо, він був би не проти спробувати продати це і мені. Слухай, його, хочу, щоб ти зробила наступне. Через кілька хвилина ви підете додому і там залишитеся. Почекайте, поки він подзвонить. Якщо він подзвонить, признач ему зустріч і негайно дайте мені знати». Він бачив, як її очі розширилися від шоку. — Не хвилюйся, їй тебе не скомпрометирую. Де б ви его нас зустріли її теж планую бути там. Але я не буду намагатися зв'язатися з тобою, і йому навіть не доведеться мене бачити. Їй просто хочу отримати уявлення про це делле, перш ніж йти далі.
  
  — Але ти допоміг мені, — сказала вона надтріснутим голосом. — Ти що, переодягнений агент відділу по боротьбі з наркотиками? Я маю на увазі, яке відношенню допомогу мені має до того, щоб щорічно в штовхача?
  
  'Дозвольте мені сказати це так. Якщо ви зможете продовжувати отримувати дешеву дурь легким способом, це не принесе вам багато користі. Агент по боротьбі з наркотиками! Нік коротко розсміявся. — Гаразд, Блоссом, я не збираюся ліквідувати банду наркоторговців, хоча мені й хотілося б.
  
  Але я зроблю все, що в моїх силах, щоб хоч якось вигнати цих штовхачів за межі кампуса, і навколо місць, де збираються студенти. І якщо ти не хочеш мені допомогти, все, що я можу тобі сказати, це те, що ти не хочеш допомогти собі. Давай, Блоссом. Давайте допоможемо один одному». Він узяв її руку, і ніжно поцілував. 'Хочеш жити. Переконатися, що ти не закінчиш, як Сіссі.
  
  Вона зітхнула, тремтячи, і схопила його руку, наче це був рятувальний круг. 'Добре. Її дам вам знати, коли він подзвонить.
  
  'Відмінно. Це початок. І чи можете ви сказати мені що-небудь ще, що могло б нам допомогти? Наприклад, у вас є ідеї, звідки він бере ці наркотоки? Або, може бути, у нього є зв'язки з Чайнатауном — може бути, з тим же мафіозі, які напали на мене, або з тим, хто зробив фотографії? Він подивився гей щиро в очі і побачив раптову тінь, яка займається закрила сл. Вона вирвала свою руку навколо его, і ee голос абсурдно здавлено, коли вона говорила.
  
  — Ні, ні, — простогнала вона. "Може бути, він - бачиш, є - Боже, не знаю, не знаю!" Мета її впала на руку, а тіло здригалось від беззвучних ридань.
  
  Нік задумливо подивився на нах. Ніби вона щось знала і готелю ему розповісти. Але вона не наважувалась. Або що якась сила майже фізично зупинила ee — сила, яка займається билася з порошком у її склянці, і росія.
  
  Але він знав, що немає сенсу розпитувати її далі, тому що це може навіть зруйнувати все, чого він досі тхора домігся.
  
  — Заспокойся, люба, заспокойся, — лагідно сказав він. "Давай забудемо про це на час..."
  
  Вона готелів залишитися з ним на ніч, але він відмовився — ввічливо, м'яко, але рішуче. Краще всього, неохоче визнала вона, бути дуже обережними у ih зустрічах. І вона підтвердив свою обіцянку, що подзвонить ему, як тільки отримає повідомлення від Піо. Йдучи, вона назвала його Ніком, і, здавалося, повністю піддалася його чарам.
  
  Йому було цікаво. Він роздягнувся і провів цілу годину, виконуючи вправи йоги, які повинні були підтримувати його тіло в ідеальній формі. Потім він прийняв гарячий душ, спік біфштекс і задумався.
  
  Він міг йти по декількох слідах, але на даний момент його кращим орієнтиром був Блоссом і толкач наркоти. Якщо б навколо цього нічого не вийшло, у нього завжди був доктор Твін. Доктор Твін. Доктор Т. Вонг Чен. Від Orient Film and Export Company. Чоловік з м'яким гіпнотичним голосом і його дочка-наркоманка.
  
  Нік добре спав цієї ночі.
  
  Середа пройшла. Він нічого не чув від Блоссом. Ніяких повідомлень від тих, хто зробив непристойні фотографії, не надходило. Він не здивувався. Він був дещо стурбований відсутністю території баренцева моря від Блоссом і готель, щоб у нього був час стежити за нею. І що він може обшукати Нефритове будівлю. І ee будинок. Але в нього були інші справи, одним, навколо яких було продовжувати грати у професора, поки йому не довелося зазнати метаморфозу.
  
  Він був уже в класі в четвер вранці. Блоссом теж. Вона яскраво посміхнулася йому і сказала: «Доброго ранку, доктор Хейг. Його Твін Блоссом. Пробач, що пропустила твій перший урок. Це більше не повториться. Потім вона швидко озирнулася, і коли вона знову заговорила, її голос був м'яким. «Він дзвонив сьогодні вранці. Рибацька пристань, завтра о восьмій вечора. Намет бітників - Брудна ложка. Її побачу тебе там?
  
  Він похитав головою. 'Краще не назавжди. Пам'ятайте, я не зустрінуся з вами там. Її зустріну тебе, скажімо, через годину, потім цього, у тебе вдома. Він трохи похмуро посміхнувся. — І постарайся гарненько забарикадувати всі розсувні панелі, гаразд? Мені потрібен відпочинок, щоб почати лікування.
  
  Ee посмішка змінили характер, стала злегка глузливою. Здавалося, вона знову знайшла упевненість в собі. — І як ти збираєшся це зробити? Не могли б ви посадити мене на стілець і відмовити?
  
  'Анітрохи. Це штопора відновлення певних рефлексів. Можливі кілька технік — одна навколо них — гіпноз. Ви коли-небудь пробували це? Він кинув гей штопора швидко, але, здавалося б, випадково, і побачив, як вона здригнулася, перш ніж похитати головою.
  
  — Ні, — сказала вона тонким голосом, але зупинився, почувши голоси в коридорі.
  
  Коли прибула перша група студентів, Нік і Блосем були зайняті розмовою про філософію.
  
  Кімната швидко заповнилася. Нік прийняв позу досвідченого вчителя і заговорив з ними з жаром, неначе його початковий холоднокровний прийом був забутий.
  
  І з якоїсь причини антагонізм більше не витав у повітрі. Підкреслено, але тонко він створив собі образ радикального політичного філософа; ощадливо, спритно вводив обурливі подання і обурливі ідеї. До кінця години ему все хутора руками, в тому числі і Блосем.
  
  Вона задає дивно розумні питання, настільки розумні, що Тед Боган розреготався, і заревів: «Боже мій, дівчинка! Ти будеш сьогодні в ударі!
  
  Блоссом скромно посміхнувся. Нік подивився на нах і подумав: «Все буде в порядку, потім того, як ти послухаєш мою касету з записами. Її, сподіваюся, що це буде корисно для тебе.
  
  
  
  
  Розділ 9
  
  
  
  В 8:45 вечора в п'ятницю Нік припаркував свою орендовану машину в сотні ярдів від неонового світла «Брудної ложки», самого нового і популярного місця для бородатих юнаків і взлохмаченных дівчат, а також людей, які цим скористалися. Обрана ним машина виглядала ненав'язливо, але у нах був потужний двигун — саме те поєднання, яке йому було потрібно.
  
  Він вийшов через машини і закрокував по кварталу, відчуваючи себе ідіотом і iso усіх сил намагаючись відповідати цій ролі. Це було нелегко. На nen була чорна водолазка і білі джинси з такими вузькими штанинами, що вони облегали його ноги, як колготки; його босі ноги були засунуті в сандалі, а нижня частина обличчя була покрита тонкою накладною бородою. Він відмовився від перуки, але його волосся було розкуйовджене, а в одному вусі висіла золоте кільце. У справжні професіонали, він був зовсім не схожий на себе. Зайве говорити, що він розпилив есенцію Cannabis Indica на светр, щоб він пах, як завзятий курець марихуани. Тепер йому було все ще потрібні були барабани бонго, щоб довести свій зовнішній вигляд до досконалості.
  
  Замість цього у нього був «Люгер», Вільгельміна, в зручній кобурі на стегні під просторою куфайкою. Хьюго був у піхвах на кілька дюймів вище правого зап'ястя.
  
  А П'єр влаштувався з якимись родичами в кишені на поясі.
  
  Нік завернув за ріг і побачив Lancia. Він був радий, що вона скористалася гей, сьогодні — це полегшило б завдання.
  
  Він повернувся по своїх слідах і пірнув у намет, яка займається виглядала так, ніби виникла стихійно, і мало що значила. Інші відвідувачі виглядали ще гірше, але вона — і він — розмістилися в брудній наметі. Бар був брудний і смердючий, як і люди в nen. Спочатку він не побачив ee в прокуреній кімнаті. Всі клієнти виглядали дивно. Потім він побачив її разючу особа в дивній оправі. Вона сиділа через кілька столиків за день на самоті, і її волосся було укладене в стилі дикої Клеопатри з довгою чубчиком на лобі. На плечах у нах був картатий шарф, і вона носила коротку білу плісировану спідницю. Білий макіяж різко контрастував з темними блискучими волоссям, а її ноги були заправлені у високі чорні чоботи до колін. Вона була в чорно-білому, хвора дівчинка, як і майже всі інші. У наметі стояв шум, і бородатий поет намагався читати свої вірші під звуки кількох банджо і гітари. Там була пара хлопців у фартухах, які виглядали так, ніби могли б бути офіціантами, і худенька жінка, яка виступала в ролі офіціантки, але вони були надто зайняті своїми друзями, щоб побачити Ніка. Він знайшов місце на дерев'яній лавці і озирнувся. Крім Блоссом, він побачив три особи, яких він дізнався через свого класу.
  
  Він знову подивився в її бік, кишені вийняв з грубо скручену цигарку і закурив. Вона озирнулась, шукаючи, вишукуючи, може бути, шукаючи Піо...
  
  Поки він дивився, молодий чоловік з хлоп'ячим обличчям і очима старого підійшов до неї і селл на лаву поруч з нею. Вона привітала його, і, коли вона це зробила, її очі спалахнули через кімнату. Піо? Можливо. На мить Нік замислився, чи справді вона подасть сигнал.
  
  Потім дала. Крізь густий дим він побачив, як вона піднесла руку до лоба, щоб відкинути назад волосся.
  
  Блоссом зв'язалася з ним.
  
  Нік почекав кілька хвилин, і зробив вигляд, що кличе офіціанта, але краєм ока стежив за Блоссом і її хлопцем. Молодий чоловік, смаглявий мексиканців, слухав Блоссом і iso усіх сил намагався не озиратися по сторонах у брудній кімнаті. Він сказав щось коротке і різке. Блоссом знову заговорила. Юнак нахмурився й подивився на двох кремезних чоловіків у вельвете і шкірі, що сиділи за сусіднім столиком. Він знизав плечима. Вони озирнулися. Блоссом знову щось сказала і почала вставати.
  
  Ніку цього було досить. Він вже стояв на півдорозі до дня, коли Піо теж встав, і вийшов задовго до того, як вони підійшли до день. Але его шаркающие, широкі shaggy не здавалися квапливими, і знову ніхто не дивився на нього, коли він проходив.
  
  На вулиці він шелл до своєї орендованій машині ковзаючими кроками, які здавалися такими недбалими, але вимагали плавною швидкістю. Тільки коли він дістався до своєї машини, Блоссом і молодий чоловік вибралися з «Брудної ложки». Нік ковзнув за кермо і звалився вниз, спостерігаючи за подіями. Блоссом нерішуче озирнувся, потім подала руку свого супутника. Вони повільно йшли до «Ланчі». Через кілька миттєвостей двоє кремезних чоловіків у шкірі і в вельвете вийшли і зупинилися, недбало дивлячись на тротуар, і розмовляли. Ніку було ясно, що вони чекають, чи не піде хто-небудь про Блоссом і її супутником.
  
  Вони будуть розчаровані.
  
  Він звернув у провулок, проїхав квартал вперед, двічі різко звернув прямо і побачив «Ланчу», припарковану у декількох сотнях ярдів перед ним на стоянці. Блоссом і її іншому увійшли всередину. Він проїхав mimmo них, відвернувши своє бородате обличчя на випадок, якщо воно здасться їм знайомим, і продовжив рух трохи нижче встановленої швидкості, поки вона не обігнала його. Проїхавши півкварталу позаду нах, він побачив, як вона повернула наліво, і тепер він був майже впевнений, що вона прямує до свого дому.
  
  Добре! Вона їхала швидко, але не дуже швидко. І був коротший шлях.
  
  Нік їхав відкрито і повернув наліво через три квартали. Він збільшив швидкість. Вулиці були вузькими, але руху було мало, світлофорів було небагато. Блоссом доведеться їхати, як божевільний, щоб випередити його.
  
  Прокатний автомобіль чудово реагував на його маневри.
  
  
  У будинок на Телеграф-Хілл було темно; Lancia ще не було. Нік швидко об'їхав будинок і припаркував машину в кварталі від нього. «Лянчии» все ще не було, коли він знову добрався до будинку, і швидкий, але проникливий погляд на вулицю не виявив перехожих, які могли б його чекати. Він ковзав по саду, як тінь, всі його почуття були порушені.
  
  Але його ніхто не чекав. Ще немає.
  
  Відкрити вхідні двері було дитячою забавкою. Він знову тихо зачинив її за собою, постоявши в тамбурі дві хвилини, щоб слух і шосте почуття повідомили, що він у будинок одіна. Потім він попрямував відкрито до сходів і пішов у спальню Блоссом нагорі. Его ліхтар світив в кімнаті; кінчики його пальців торкалися стін.
  
  Спочатку він нічого не міг знайти. Він майже чув, як цокає хвилини. Блоссом і її бойфренд можуть бути тут в будь-який момент. Чому ih ще не було? Він поки не хотів, щоб вони були тут, але йому було цікаво, де вони були так довго.
  
  А потім, за шовковою ширмою, він знайшов ділянку стіни, який здавався набагато менш міцним, ніж інші. Потім минуло кілька секунд, перш ніж панель відсунулась убік, і святий, що ринув в маленьку кімнату. Він бачив тільки голі стілець і стілець, щоб важкий шафа для документів на стілець, а потім «Ланчу» заревіла зовні і з бурчанням зупинилася на тротуарі перед будинком. Він тихо вилаявся і потягнувся за ящиками шафи. Замки були схожі на банківське сховище.
  
  
  На садовій доріжці почулися shaggy.
  
  Нік швидко вийшов за дивною маленької кімнати і повернув панель на місце. Внизу shaggy зупинилися перед вхідними дверима, і дивно акцентований голос Блоссом щось сказав, і він почув звук ключа.
  
  Нік проповз через її кімнату і безшумно кинувся вниз по сходах. Він знав, куди йти, інакше його спіймали б.
  
  Він пірнув у маленьку шафку під сходами і причинив за собою двері. Вхідні двері відчинилися, і спалахнув сергій. Молодий чоловік увійшов слідом за Блоссом і зачинив за собою двері.
  
  Блоссом розсміялася. 'Тупий? Чого ви боїтеся? Він просто чоловік. Крім того, він не прийде ще годину. До того часу Чин Його і Лінн вже давно тут. Заспокойся, Піо. Звичайно, вони подбають про nen.
  
  'Так. Можливо. Але її готель би знати, чому ви не змогли вказати на нього. Чому ти його не бачила?
  
  'Як це може бути? Можливо, він був замаскований. Може бути, його взагалі не було, він вирішив не приходити. Або, може бути, він послав когось замість себе. Самого детектива, наприклад.
  
  «Пффф! Копи! Діос, тоді його буду перед блоком. Кажу тобі, все це дурниці. Мені це зовсім не подобається. Коли цей поліцейський прийде сюди?
  
  Блоссом розсміялася. 'Що тоді? Поліція нічого проти нас не має. у вас немає судимостей; зовсім. І вони нічого тут не знайдуть - ми покладемо ваш пакет в секретну кімнату, поки вони не підуть. Якщо вони прийдуть. Що стосується тебе, ти просто моїм другом, чи не так? Його можу приймати стільки відвідувачів, скільки захочу».
  
  Тепер вони були у вітальні, і дзвеніли склянки. — Кравець візьми, мені це не подобається. Було неправильно піти звідти з тобою. Припустимо, там був би професор, а не мент, тоді він міг би зрозуміти, що я прийшов з вами, щоб дочекатися його.
  
  — Ой, перестань, - Піо. Голос - співай, запалюй. Її сказав йому , що піду з тобою, і позбудусь тебе, як тільки ти віддаси мені наркоту. Іди, сідай поруч зі мною і випий. Голосувати що ми збираємося зробити... — Її голос пом'якшав, і Нік м'яко штовхнув дверцята шафи.
  
  — Коли сюди прийдуть Чин Його і Лінн, — сказала вона, — ти исчезнешь по виду. Коли він прийде, її впускаю цього проповідника і даю йому було сильнодіючий зілля, щоб послабити його опір. Тоді ми поговоримо. Її розповідаю ему свою історію. Скажу йому, що у мене є інформація для передачі у відповідні органи, і її прошу його допомогти мені. Її буду грати дуже щиро. Якщо він навколо відділу по боротьбі з наркотиками або ФБР, Ви можете бути впевнені, що я побачу його посвідчення особи до того, як ніч закінчиться. Потім ви виходите, всі троє. До того часу він стоїть на колінах, пускаючи слину, так що це буде легко. А якщо виявиться, що він просто доброзичливий учитель, перейдемо до фотографій».
  
  — Що ти маєш на увазі під картинками?
  
  'Неважливо. Не твоє діло. Але це...'
  
  Настала коротка тиша, потім зітхання, потім знову тиша. Нік подумав, що голос Блоссом втратив своє китайське захоплення і тепер абсурдно чітко різко й нагло. Потім він подумав про інше, поліз в хвилину на поясі під светром і витягнув три речі. Один був огризок олівця, потім блокнот, потім маленька кругла металева сфера імені Пепито — племінник П'єра.
  
  Він швидко накидав записку, прислухаючись до тихих звуків, що доноситься з вітальні. «Дорога... милий дитина. Аааа! Але на це немає часу, Блоссом. Скоро прийдуть люди.
  
  — Хвилинку, - Піо, хвилинку, — прошепотіла Блоссом. — У нас є на це час. Лизати... Більше. Дозволь мені відчути тебе.' Знову тиша, якщо не рахувати ih важкого дихання. — Ах, так... так... будь ласка... так! Обидва ахнули.
  
  Нік вислизнув через укриття і підкрався день до вітальні. Блоссом і Піо тепер корчилися на низькій оббитих шовком кушетці, сховавши руки в складках одягу ще інший. У цей момент вони не бачили нічого, крім своєї несподіваної тваринної похоті. Нік глибоко зітхнув і повернув Пепито. У якомусь сенсі було соромно, що йому довелося зробити це таким чином, але тепер, коли прийшли відвідувачі, у нього не було вибору. Він нагнувся, відкотив металевий кулю далі в кімнату і побачив, що той залишився під диваном. Блоссом і Піо були занадто зайняті, щоб це помітити. Настільки зайняті, що вони навіть не помітили, як він пролетів mimmo відкритої день і наполовину просунув записку під вхідні двері. У записці зазначалося: «Що сталося, Блоссом? Прийшов сюди, як домовилися - немає відповіді. Будь ласка, зателефонуйте мені як можна швидше. JNH'
  
  Він навшпиньки повернувся у вітальню. Піо позіхав.
  
  — Твоє любовне зілля занадто сильне, Дівчинка. Це змушує мене спати. Доброго дня! малюк! Ви ще не спите?
  
  "Піо..." Блоссом сильно позіхнула і відкинулася на кушетку.
  
  "Гей мила...!" Піо звалився на нах.
  
  Сильний усипляючий газ Пепито спрацював.
  
  Затамувавши подих, Нік закрив двері кімнати. Тепер він міг закінчити свої дослідження, якщо йому пощастить. Спочатку він пішов на кухню, відкрив задні двері і виглянув назовні. Там був запущений сад, який вів до алеї, і навколо нікого не було. Добре. Залишивши двері відчиненими, він побіг назад у вестибюль і побіг вгору по сходах в спальню Блоссом. Його пальці, і ліхтар-олівець хотіли ковзну панель, коли він почув зовні машину. Він зупинився. Тиша. Швейцар Стукнув. Машина поїхала. Shaggy наблизилися до будинку.
  
  Прокляття! — з люттю подумав він і знову побіг вниз по сходах. Він відчинив двері кімнати і підняв Піо з розстебнутою ширінкою зі сплячою Блоссом; і тут двічі різко пролунав дзвінок.
  
  Піо впав на плече Ніка, як мішок з борошном. На щастя, він був легкою, але незграбної ношею. Нік підняв його і побіг до задньої день. Дзвінок знову задзвенів.
  
  Нік побіг через кухню. У вхідні двері постукали. Потім він виявився зовні, як можна тихіше закрив двері, схопив Піо і побіг з ним на спині, через старий задній двір і в провулок.
  
  І зіткнувся відвертими з величезним чоловіком, який прогулювався за рогом.
  
  Вони безладно впали: Піо на Ніка, а Нік на непрошеного незнайомця. Чоловік кивнув, його остекленевшие очі дивилися на Ніка.
  
  Нік подивився в ревматизму... Він вже бачив цього чоловіка раніше, в спальні Блоссом. Він ударив, все ще наполовину приголомшений і захеканий, і його долоня сильно вдарила по напруженому горла.
  
  Його удар, здавалося, про; чоловік вдарив його его величезною рукою, а другу засунув руку під куртку. Нік відкинув Піо в бік і швидко змахнув рукою. Хьюго ковзнув в його руку і занурився глибоко в м'ясисту шию — і зробив бічну борозну, коли чоловік почав кричати.
  
  Крик не виривався через його горла. Нік поклав Хьюго в піхви, коли тіло впало. Він підняв Піо на плечі перш, ніж помирає постать завмерла.
  
  Нік побіг. Піо був навантаженням, але без нього, вечір був би повною втратою. Ну, майже. Блоссом дала кілька корисних порад. Він спіткнувся і зупинився, щоб підняти Піо. Побачив приближавшуюся на вечірній прогулянці літню пару, яка займається дивно подивилася на нього.
  
  — П'яний татусь, — з гіркотою сказав Нік, Піо. «Чому я завжди повинен я нести тебе додому? бродяга! Її повинен був залишити тебе тут. Замість цього він перекинув руку Піо через плече і, спотикаючись, пішов з ним. Пара дивилася на нього, і цокала мовами.
  
  Нік завернув за кут від своєї припаркованої машини, прислухаючись до звуків погоні. «Все, що я залишаю, це розумні нотатки, — кисло подумав він, — і, крім того, її залишаю труп, як візитну картку».
  
  Доктор Хейг, інший мій, це сталося з тобою.
  
  Але, наскільки він міг бачити, ніхто не переслідував його. Можливо, вони так звикли бачити Блоссом в такому стані, що ще не усвідомили цього.
  
  Піо розпочав важчати. Нік кинув його темній під'їзній доріжці, і побіг до своєї машини. Якщо б вони хотіли его, у нього не було б шансів з таким тягарем на шиї.
  
  Він кинувся за ріг і почав йти, як зазвичай, наближаючись до того місця, де він припаркувався. Поруч з машиною нікого не було. Але в кварталі попереду він побачив святий, падаючий з відкритою день Блоссом, і людина, що біжить через її подвір'я, засунув пальці в рот, щоб різко свиснути, як почув Нік, сідаючи за кермо. Він підвівся, перейшов вперед і повернув за ріг до Піо. Потім він почув крик.
  
  Але вони запізнилися. Він зупинився, кинув Піо на заднє сидіння і знову поїхав, перш ніж почув вереск шин позаду себе.
  
  Він звернув у провулок і зигзагами поїхав вниз по схилу. Перші кілька хвилина він чув ih позаду себе. Потім він зробив різкий, оманливий покажчиків вгору по горбу, розігнався, знову повернув, і струсив ih.
  
  
  — Життя важке, Піо, старий ще, — співчутливо сказав Нік. «І скажемо відкрито – краще вже не буде. Але заспокойся. Не квапся. Відпочинь. Її теж збираюся це зробити. Не хвилюйся, мене не турбує цей протікає кран. Сподіваюся, тебе теж.
  
  Я кажу це, він скинув сандалі й роздягнувся до нижньої білизни. Піо повернув голову і загарчав. Його хлоп'яче обличчя було блідим і напруженим. І вологим.
  
  — А якщо їй закричу? — прогарчав він. "Коли люди прийдуть, що ви скажете?"
  
  — О, не турбуйтеся про це, — весело сказав Нік. Стіни в таких старих будівлях товсті. І я не думаю, що хтось сильно здивується, почувши вночі крики. Тут таке відбувається досить частини. Він жим лежачи на ліжко. Це був обшарпаний готельний номер, але ідеально підходить для його намірів. Він переконався в цьому, коли напередодні взяв його напрокат і сховав шматок шланга, який тепер вів від крана до точки над головою Піо.
  
  Піо був абсолютно голим, за винятком мотузок, втримували його на підлозі, його руки були прив'язані до труби радіатора, а ноги — до однієї навколо залізних ніжок старої, але міцної ліжка. Навколо його голови було щось на зразок хомута, який також був прикріплений до радіатора, простий, але ефективний пристрій, яке Нік зробив у своєму гаражі. Мета Піо залишалася майже нерухомою.
  
  — Добраніч, — весело сказав Нік. «Дай мені знати, коли будеш готовий сказати мені, звідки ти береш наркоту. У мене є час. Він не був упевнений, скільки у нього часу, але точно більше, ніж у Піо. На самому делле, ему не завадило б подрімати.
  
  — Здохни, — грубо сказав Піо.
  
  «Жодних шансів», — сказав Нік. Він востаннє глянув на те, що приготував для Піо, і побачив, що все йде добре. Потім він вимкнув сергій, жим лежачи на ліжко і подивився в темряву кімнати, обмірковуючи свій наступний крок. Через деякий час він здався; це буде залежати головним чином від того, що скаже Піо. І Піо ще не був готовий.
  
  Плюх... хлоп хлоп...... плюх. Ритмічний звук був гучним в тихій темній кімнаті.
  
  Хвилини перетворилися на годину. Дві години. Нік задрімав.
  
  Піо звивався і стогнав. Він почав бурмотіти про себе. Нік дозволив ему бурмотіти. Слова були брудними прокльонами, які не вони принесли йому ніякої користі, хіба що як доказ того, що Піо повільно починає здаватися.
  
  Пройшов ще годину. Іноді мовчання, стогони, нецензурна лайка. Тоді Піо розпочав співуче рахувати: «Раз, і два, і три, і чотири, і п'ять, і шість, і сім, і вісім, і дев'ять, і десять, і ще один, і два, і три, і чотири...» Минуло десять хвилина, потім зітхання. і тиша.
  
  Нік мовчки встав і обережно пішов у темряві до тріснутою раковині. Він рішуче змінив ритм подтекающего крана, щоб краплі йшли повільно, нерівномірно і непередбачувано. Але невблаганно. Він прислухався до нового звуку. Баржі баржі...... баржа-баржа.
  
  плип.
  
  Піо застогнав, коли краплі впали ему на частки. Поп, поп.
  
  Китайські тортури водою, а-ла-Картер.
  
  Піо-закричав тонким голосом. Знову ж таки, голосніше.
  
  — Мені заклеїти тобі рот скотчем? — послужливо запитав Нік. «Або, може бути, можу її зашити його, поки ви не будете готові говорити».
  
  «Вимкни цю ублюдочную штуку. Вимкни це! Її навіть не знаю імені хлопця, від якого її его отримую, - не можу сказати тобі, ублюдок. Кинь, кинь, кинь...! Його голос ставав все більш пронизливим.
  
  — Я зашью тобі рот, — попередила Ніка. «Це дуже боляче. І ви, ймовірно, отримаєте неприємне запалення від цього. Принаймні, так, як я збираюся це зробити.
  
  Він висунув шухляду тумбочки і щось досталь. Ножиці що то різали в темряві. Піо затамував подих. Вода капала.
  
  Нік раптом смикнув за світловий шнурок, і кімната яскраво осветилась. Швидким стрибком він опинився поряд з Піо. Піо моргнув від несподіваного світі, нарешті перевів погляд на Ніка і завив, як наляканий звір.
  
  Що це наблизилося до его тремтячим губ, міцного стисненим Ніком. У правій руці у Ніка була товста голка з грубої нейлоновою ниткою.
  
  — Бачите, в цьому крапання не закінчується, — недбало сказав Нік. — Я просто зашью тобі рот цим, поки ти не будеш готовий говорити.
  
  'Net-net-net-net-net!' — прошепотів Піо з дикими очима. "Не-не назавжди!"
  
  — Тоді лежіть спокійно, як милий хлопчик. Ще один крик, і... Лезо Хьюго глибоко встромився в верхню губу Піо.
  
  Піо втягнув повітря і закрив очі.
  
  — Але я нічого тобі не скажу, — прошепотів він.
  
  — Тоді залишайся тут до останнього суду, — тихо сказав Нік. «Я буду їсти, спати, пити, робити те, що я повинен робити. Не ви. Сюди ніхто не прийде. Вас ніхто не знайде. О, її буду давати тобі що-небудь поїсти час від часу, не хвилюйся. Рівненської стільки, щоб ви залишилися живі і лежали у власному лайні, поки у вас не утворилася діра в голи від капаючої води. Трохи веселощів.'
  
  Він раптом знову вимкнув брильов.
  
  Вода капала.
  
  Піо протримався ще дві години. Потім почав нерозбірливо бурмотіти. Нарешті бурмотіння перетворилося на слова.
  
  — Припинити, припинити, припинити зараз же. Відпусти мене!'
  
  Нік нічого не сказав. Навіть його дихання не було чути. — Слухай, а? Слухати!'
  
  Нік слухав, але нічого не говорив.
  
  'Привіт! Доброго дня! Ти тут? Де ти, ублюдок?
  
  Нік мовчав.
  
  — Про Христа, про Христа, про Христохристох-хрис...! Піо почав ридати.
  
  Нік змусив його плакати. І коли бурмотіння почалося знову, це були звуки, кому-то на межі божевілля.
  
  Він потягнув за вимикач.
  
  — Готовий, - Піо? — холодно спитав він.
  
  Очі Піо прожарювали дірки на його спотвореному обличчі. Він подивився на Ніка так, наче його ніколи раніше не бачив. Знадобилося чимало часу, щоб розуміння промайнуло в його очах.
  
  — Я скажу тобі, — прохрипів він. «Закрий цей кран, і я скажу тобі».
  
  'Немає. В Іншому Випадку Піо. Спочатку ти це говориш, потім її перекриваю кран. Так швидко. Повно, але швидкий.
  
  — Боже, ти...! Страх, гнів, ненависть, відчай переслідували ще інший в очах Піо. Его корчилось тіло, а мета була щільно притиснута до затискача. Я кажу це, він вимовив серію мексиканських лайок, які були настільки неймовірно огидні, що Нік моргнув.
  
  — Ти ще не готовий, не так, Піо? — сказав він сумно, і його рука потяглася до вимикача. Все тіло Піо звело разом.
  
  — Я вам скажу, правда! Послухай мене. Послухай ...'
  
  Піо здався. Его слова вирвались назовні, як рідка бруд по прориву каналізації.
  
  
  
  
  Глава 10
  
  
  
  Нік залишив його туди, де він лежав. У прохолодному ранковому світлі він навшпиньки пройшов mimmo дрімаючого клерка в дешевому готелі, sel під взяту напрокат машину і проїхав кілька кварталів по тихій центральній вулиці, де припаркував і залишив машину. Але спочатку він будь-що змінив у своїй зовнішності, приличествуя з математики, che невикористану номер в готелі «Палас» чекав на деякій відстані. Тоді він подзвонив у поліцію по телефону-автомату. Протягом години вони заберуть навколо готелю приголомшеного пушера, якогось Піо, і знайдуть у нього докази його незаконної торгівлі. Нік поняття не мав, що він їм розповість про тортури водою, щоб йому було все одно. Ему треба йти за новою стежці, яка займається, як не дивно, відведе його за багато миль від Сан-Франциско і його Чайнатауна.
  
  Арнольд Не Можу. Готель-казино перекоти-поле, в Лас-Вегасі.
  
  Нік провів годину в іншому готельному номері, який він зняв, готуючись до зустрічі з Піо. У номері була розкішна душова, якої він широко користувався. Швидко поснідавши і переодягнувшись, він пішов у гараж готелю і попросив свою машину, про яку по телефону повідомив в цей готель людина з редакції «Марка Хопкінса». У машині він знайде все необхідне для свого нового прикриття.
  
  Джиммі «Кінь» Дженелли, колишній в'язень чиказької в'язниці.
  
  По ряду причин, кожна навколо яких в той час здавалася ему хорошою, Нік вирішив не приймати свою нову особистість, поки не покине місто на деякий час. Дженелли народився десь по дорозі, переважно по шляху на південь або на захід в лас-Вегас, а не на схід у Фріско.
  
  Голос чому його помітили і дізналися, коли він вийшов через гараж Палацу і приєднався до руху. Цього не повинно було трапитися; закони ймовірності були проти цього. Але це сталося.
  
  Нік втомився, але був бадьорий, сідаючи за кермо своєї спеціальної машини; сріблястий реактивний двигун, який не зовсім схожий на дванадцятициліндровий Lamborghini 350GT, але навколо якого він міг отримувати всю потужність, яку ви очікуєте від машини на чотирьох колесах.
  
  Коли ему довелося чекати на світлофорі, чоловік по імені Воно Цзин вийшов через аптеки та зупинився, щоб здивовано щороку на ньому. Нік его не бачив; діти б його не відомо. Але цей чоловік вдарив його ззаду в спальні Блоссом; цей чоловік дізнався його.
  
  Сергій змістився. Нік підтягнувся.
  
  Прямий погляд Те Цзина, побачив плавні лінії сріблястого демона швидкості і швидко прочитав номерний знак. Нік їхав, нічого не помічаючи, все ще позіхаючи потім неспокійної ночі.
  
  Не-зовсім-Lamborghini був срібним променем, який пронісся крізь ранок, граціозний, як пантера, але нескінченно швидкий, через долину Сан-Хоакін по дорозі в Бейкерсфілд.
  
  Нік говорив, поки вів машину. «Повідомлення для Хоука», — сказав він в маленький надчутливий мікрофон, захований між блискучими кнопками і циферблатами на приладовій панелі. Пункт призначення: в Лас-Вегасі. Двоє готелю Арнольд не Можу. Подивіться, що ви можете дізнатися про nen. Толкач Піо говорив, що отримує наркотики від нього. Каже, що той керує національним наркосиндикатом, який спеціалізується на постачанні наркотиків для школярів. «Може бути, є й інші покупці, — подумав він, — але я не впевнений». Нік зробив паузу, щоб запалити цигарку і подумати про історію Піо. У дзеркало заднього виду, він побачив, що за ним не стежать, він був у цьому впевнений. Не те щоб хтось бачив, як він йшов. Він думав.
  
  — У будь-якому випадку, — продовжував він, — Не наказав Піо продавати тільки студентам і задешево. Він дав мені список цін, за якими він повинен продавати, які ценымногие нижче цін чорного ринку цього препарату. Одного разу він запитав не Можу, чому він не може підняти ціни. Сказав, що Олексій прийшов в лють і пригрозив застрелити Піо, якщо він коли-небудь почує, що він це зробив.
  
  «Піо одержує плату залежно від кількості, яке він продає, а не від ціни. У нього була ідея, що Не працює на одних і тих же умовах для тих, хто ему постачає . Але він не знає, звідки взялися ці наркотики. Він думає про Мексиці. Сам він одержує його безпосередньо від Арго, як і інші товкачі, за його словами. Стверджує, що одного разу усвідомив штовхача навколо Нью-Йорка, а минулого тижня бачив хлопця, який, на його думку, був по-Хай-Сіті, south korea Кароліна. Ви пам'ятаєте повстання в Хай-Сіті? Хоук знає, я її знаю. Також каже, що останнім часом, за останні три неділях, він отримує в три рази більше наркотиків, ніж зазвичай. І продає. Її бачив, навантаження, які він отримав на цьому тижні. Її змила більшу частину в раковину, але цього вистачило, щоб його посадити надовго.
  
  Нік мовчав. Залишилося небагато. Піо категорично заперечував, що був хема-то більшим, ніж поверхневим знайомим Сіссі Мелфорд; сказав, що навіть не знав, що вона живе в тому ж будинку, що і Блоссом. Він знав, що в будинок Блоссом є потайная кімната, але ніколи її не бачив і не знав, що в ній у залі. Він зовсім випадково зустрів Блоссом в одній з палаток на Рибальському порту бар. Вона порушила його, і навпаки, але він нічого про неї не знав, крім того, що вона була сексуально залежною. Нік безжально розпитував його, але він знав, що Піо розповів усе, що знав.
  
  — Ще одне, — сказав він, згадуючи. «Кант завжди говорив ему, в яку намет йти. І Блоссом завжди будуть поруч. Він сказав, що ніколи не дзвонив ей, щоб сказати, де він буде. Це історія, все, що у мене є.
  
  Пролунав свисток по радіо.
  
  — Господи, хлопчик, це дуже багато. Думаєш, нормально їхати в лас-Вегасі в такому вигляді? Схоже, твоє після веде до Блоссом.
  
  Нік зробив паузу. Він і сам задавався питанням. — Може, й ні, — сказав він нарешті. «Але після моєї останньої зустрічі з нею і ee жовтими друзями, вони будуть замикати кожні двері, в яку її намагаюся увійти. а також охороняти її. Ee будинку, т. МЕБ Суспільства, можливо, навіть Нефритове будівлю. Послухай, відправ найважливіше повідомлення Хоука у Вашингтоні. Попроси його, умоляй його, допомогти мені в Сан-Франциско. Якщо ви обшукайте ці будинки. Її повинен дістатися до Арго - поки що це найкраща моя зв'язок з продажем наркотиків студентам. Тільки подумайте: торговець за Берклі, торговець навколо Нью-Йорка, торговець по Хай-Сіті, всі отримують дешеві наркотики з Арго. Ах, так! Що-небудь ще. Піо підтверджує, що він завжди торгує по п'ятницях. Наказ від Арго, без подальших пояснень. Але я припускаю, що вони були приурочені до тих заворушень на вихідних».
  
  На цей раз з іншого боку було тихо. Потім: «Я негайно подзвоню Хоука. Але навіть якщо він все зробить, буде потрібно час, щоб відволікти людей від ih завдань. ми не ФБР, ти знаєш. У нас немає безлімітного..."
  
  — Я знаю це, її знаю! Особисто у мене тільки три руки».
  
  — Гаразд, заспокойся. Але... ви говорили про них товкачів. Її підозрюю, що ви були занадто зайняті, щоб слухати новинки. Субота, розумієш? На наступний день потім п'ятниці. Включити інше радіо, коли ми закінчимо. Вчора ввечері студентська зустріч в Де-Мойні переросла у війну. Марш за дві години тому в Лексінгтоні. Вісім мертвих. Сидяча страйк в Савані, тепер стала побоїщем - все у них в крові. Поки це все. Але АХ досить зайнятий. О, ще що-що. Ніяких труднощів у Лос-Анджелесі або Сан-Франциско. Але послухайте, коли у вас є час. Тоді ти зрозумієш, чому у Хоука не залишилося агентів.
  
  Нік вже зрозумів, а коли вимкнув рацію і включив справжню автомагнітолу, зрозумів ще краще.
  
  Він тихо вилаявся і поїхав далі. Мимоволі він збільшив швидкість. Чим раніше він розбереться з цим Не можемо, тим краще буде. І йому доведеться робити це у Вегасі самостійно, а також у Сан-Франциско. Не те щоб він заперечував; він любив працювати один. І він був упевнений, що на правильному шляху, що ему не слід бути нам в Де-Мойні, нам в Лексінгтоні, наші в Нью-Йорку, ні в Хай-Сіті. Але вперше за багато місяців, а може бути, і років, він замислився, чи не занадто багато він бере на себе.
  
  Він пронісся mimmo Бейкерсфілда і зупинився за містом випити кави. Потім він звернув з шосе американського 99 і повернув на схід по шосе 466, щоб слідувати по довгому круговому повороту через пустелю, який повинен був привести його через Барстоу до кордону з Невадою. Десь там, він змінить курс і замаскується.
  
  Він думав. І він думав, що за всім, що він знає, підкріпленим Хоука — і його власні — поглядами, було щось більш зловісне, ніж тільки прибуток для синдикату. Кант міг отримати прибуток від продажу дорогих наркотиків. Але він вирішив не робити цього. Его прибуток виходила навколо інших джерел. Навколо власного джерела наркотиків. І було щось ще. Щось таке неясне і туманне, що він не вважає за потрібне повідомляти це в АХ . по радіо. Сам Піо був нерішучим, щиро збитим з пантелику. Він був у цьому впевнений. Піо сказав: «Я не знаю, чувак, я не знаю. Але в цьому є щось особливе, щось інше ніж звичайний героїн і марихуану. Я не знаю що це. Але ні в якому разі її не можу дати їм нічого іншого, і його повинен я сказати тобі, мужик, що з ними відбувається, її ніколи не бачив нічого подібного.
  
  Lamborghini розігнався до 130 миль/год
  
  Щось особливе в цьому наркотику. Ну, вгадайте що. І щось особливе в організації. Наприклад, злий план підірвати моральний уклад молоді в країні. Може бути, навіть гірше. Що саме відбувалося, що навколо цього може вийти? Нік задумався. Корупція, через наркотики і ще щось, від чесних маршів протесту та демонстрацій. Дії поліції. Далі, федеральне втручання. Репресії влади проти протестуючої молоді. Американський народ приголомшений, уряд коротко з пантелику, зовнішній світ обурений. США слабшають, і політично дискредитовані. Вся картина являла собою навмисну диверсію.
  
  Але проведену хема?
  
  За логікою, щоб таким хитрим змовою, може стояти тільки одна сила. Лише одна.
  
  Можливо, цю силу не можна було зупинити. Але, принаймні, була можливість розірвати зв'язок між цією силою і він руйнівною роботою, яку вони творили в цій країні.
  
  Вертольотом побачив Ніка, коли він перетинав кордон штату.
  
  Він пролетів над ним, в тридцяти метрах, потім сповільнилося і завис, поки знову не пішов вгору.
  
  Нік подивився вгору. За той короткий час, що у нього був свій особливий Lamborghini, він звик до того, що незнайомці зупиняються і дивляться на нього з подивом. Але це був перший раз, коли пілот вертольота проявив до нього інтерес. Ему це зовсім не сподобалося.
  
  Капот був опущений, і коли він підняв погляд, то побачив чоловіка поруч з пілотом. Людина, чиє обличчя було закрито великими окулярами з жовтими лінзами, владного, жестикулював, а потім одна. Вертольотом раптом впав приблизно на п'ятдесят футів, і людина висунувся далеко вперед і зробив жест.
  
  Voni готелю, щоб він зупинився.
  
  Нік не хотів цього. У ih вертольота не було номерних символів, і ему не подобалися ih особи.
  
  Засадах Ніка легко натиснула на педаль газу. Спідометр різко підскочив до 150. Він знав, на що здатний Lamborghini. Тепер у нього був шанс довести це.
  
  Пейзаж пронісся mimmo нього з обох сторін.
  
  Вертоліт злетів швидко. Через кілька хвилин пролунав звук автоматом. Нік побачив бризки куль, що падають на дорогу попереду нього. Потім він проїхав пошкоджене дорожнє покриття і залишив його далеко позаду. Зараз його швидкість була більше 180. Вертольотом все ще летів попереду нього.
  
  Нік повернув шию і подивився вгору.
  
  У чоловіка не було потужної гвинтівки — це був автомат.
  
  Вертольотом залишався з ним, трохи попереду нього.
  
  Нік натиснув на знущання. Автомобіль на мить сіпнувся, потім сповільнилося.
  
  Вертольотом пролетів далі, і почав робити коло, щоб приземлитися. Дорога була пустельною, якщо не вважати його машини і вертольоти, що висів над землею.
  
  Нік різко натиснув на педаль газу. Потужний Lamborghini рвонувся вперед, і через кілька секунд заблимав спідометр, і вітер ударив йому в обличчя; завис вертольотом раптом опинився в милі позаду нього.
  
  Він знав цей тип. Він міг розвинути швидкість близько двохсот сорока миль в годину
  
  Очікувалося, що Lamborghini вичавить до двохсот сімдесяти.
  
  Скоро ми побачимо, чи не бреше виробник, похмуро подумав Нік. Він натиснув на акселератор. Вертольотом сердито мчав за ним.
  
  
  Він почув тріск пострілів, коли вжал педаль газу в підлогу, на мить скинув швидкість і переключився на п'яту.
  
  Уздовж дороги летіла смуга піщаних купин, поїдена безперервним потоком кулеметних куль.
  
  Нік на мить потягнув кермо і ковзнув до лінії вогню, розраховуючи, що стрілець виправить помилку. Він був прав. Інша сторона дороги усипана піщаними валунами. Потім машина проїхала mimmo, мелькнув, як ртуть, на центральній лінії бетонної стрічки.
  
  Нік озирнувся. автомат тепер мовчав, і вертольотом, виблискуючи в яскравому сонячному світлі, повільно відходив назад.
  
  Пощастило, подумав Нік. Цей хлопець був досить хорошим стрільцем, але ему в очі світило сонце. І виробник Lamborghini не був брехуном.
  
  Його рука потягнулася до рукоятки нагнітача.
  
  Lamborghini кинувся вперед, як стріли, навколо луки. На щастя, було так мало трафіку.
  
  Нік продовжував набирати швидкість до тих тхора, поки вертольотом не виявився точкою далеко, а він уже був далеко в напівпустелі. Потім він на мить пригальмував і виглядів бічні дороги з невеликими групами низьких дерев. Ну було небагато; але вертольотом він все ще був трохи більше, ніж маленький відблиск в небо, коли він знайшов саме те, що хотів, що навіть краще, ніж він сподівався. Це була вузька дорога, яка займається різко йшла на північ, і приблизно через париж, потім повороту вздовж дороги тяглася гай.
  
  Він зробив різкий покажчиків, швидко загальмував і зробив «Ламборгіні» на узбіччя, поки не зупинився під деревами. Потім швидко вискочив навколо машини і щось зробив з сріблястою шкірою. На що виробник недовірливо би моргнув. Навіть фахівці AX підняли брови, коли Нік представив це їх. Але вони слідували інструкціям.
  
  Ніку знадобилося близько двох хвилина, щоб зняти шкіру, згорнути її і засунути у відсік на пасажирському сидінні. Вона випирала контурами спереду і ззаду, але акуратно містилася в глибокому відділенні. Потім закрив капот і оглянув машину зовні. Без обтягує пластикової обшивки автомобіль був темно-синім, з чорним капотом, з трохи зміненими передньою і задньою частиною, вже не було кричущого сріблястого променя, який так легко бачили з вертольота.
  
  Нік пірнув у шафу і витягнув речі Дженелли. Це був гарний час, щоб змінитися. Він був добре укритий від головної дороги, і час від часу він чув, як mimmo проносилася машина. Якщо б хто-небудь повернув і поїхав до нього, він би відразу це почув. Тепер він почув і стукіт вертольота, і мимоволі підняв очі. Мережа сухого листя і гілок була між ним та небом, так що він не міг бачити нічого, крім маленьких плям синяви.
  
  Він повернувся в машину і повернув ручку, в результаті чого номерні знаки помінялися. Коли він роздягнувся і почав наносити макіяж, він почув, як наближається вертольотом... всі лиже та й лиже. Він працював швидко. Звук вірш. Коли він був готовий рухатися далі, він зник у повітрі пустелі.
  
  Джиммі «Кінь» Дженелли — одутле, бліде обличчя з невеликими ямочками на носі і тонкими вусами; згорблені плечі, великий житті; розкішна, дорога, шведів, крислатий капелюх, гостроносі балетні тапочки — прямував на північ, щоб уникнути Лас-Вегасі і повернутися іншим курсом, ніж по Сан-Франциско.
  
  
  Сонце вже сіло, коли він дістався до аеропорту і припаркував Ламборгіні. Він випив трохи в барі, а потім не поспішаючи попрямував до спостережного пункту. Недбало озирнувшись кілька хвилина, він побачив вертольотом на лівій стороні поля. Він готель запитати про це, але не зважився. Ніхто не міг розповісти йому про це так багато, чого він вже не знав. Він прилетів з Сан-Франциско з двома китайцями на борту, і це все, що він міг дізнатися, не привертаючи уваги. Він повернувся до своєї машини. Через кілька миттєвостей він під'їхав до готелю «Сендс», і його відвели в кімнату, що займається була зарезервована цим вранці по телеграфу по всьому Чикаго для містера Дж. Дженелли на той випадок, якщо хто-небудь спробує підкупити клерка для одержаний інформацію.
  
  Підписуючи реєстрацію, він обмовився, що інший відігнав його машину і припаркував її в аеропорту.
  
  Потім він пішов в їдальню і замовив розкішну edu. Його поведінка, було ретельно розрахований; тонкий шар цивілізації поверх товстого шару шорсткості, тихий голос зі смутним натяком на загрозу, щедрість відкрита з грошима, вражаюча грубість, але нестерпна.
  
  Потім він пішов у місто. Ему не кортіло дістатися до того казино, але для цього було надто рано. Тому він витрачав свої гроші за ігровими столами для яскраво освітленими фасадами і перебирався через одного казино в інше. Він ретельно вибирав ih, ґрунтуючись на попередніх візитах в Лас-Вегасі і порад колег-агентів. Кожне обраних за їх казино було у продажу трохи більше, ніж просто азартні ігри. І в кожному з усього, у них він встиг згадати своє ім'я, показати товсту пачку грошей і натякнути, що приїхав в місто не для того, щоб кидати кістки, крутити колесо, виблискувати швидкими картами.
  
  І, нарешті, хтось сказав: «Так, якщо ви дійсно хочете побачити якусь дію, ви повинні бути в перекоти-поле». Всі види дій. І я маю на увазі всі види. Так, виглядає все законно, якщо ти розумієш, про що вона? Це Не розумний. Розумний і багатий. Голос впав. — Якщо тобі цікаво, у нас нагорі хороша гра. Великі ставки. Набагато більше, ніж ця дрібниця. Спеціальні розваги включені. Якщо у вас є гроші, у нас є гра».
  
  Нік здивовано підняв брову. 'Так? Знаєш що, наступного разу, так? Її залишуся тут на деякий час. Спочатку давайте подивимося, що може запропонувати перекоти-поле. Дізнайся, чи дійсно у Арго є те, що я шукаю.
  
  Він пішов.
  
  Перекоти-поле являло собою набір миготливих вогнів, які переслідують інший інший постійно мінливих схемами.
  
  "ГОЛЛІВУД В КІНО!" читав Нік, 'ТОП-РОЗВАГА! незлічену кількість зірок! Музика! магія! барвисто!
  
  Нік увійшов всередину. У задимленому вестибюлі висять фотографії виконавців, але перед ним стояли люди, і він бачив тільки Марко Мага, перш ніж до нього підійшов сяючий молодий чоловік з посмішкою на обличчі. Нік витягнув навколо гаманця велику купюру і коротко попросив столик на подіумі, де б, кравець візьми, нам був подіум, щоб зробити кілька ковтків, перш ніж діяти; і я маю на увазі справжнє дію, малюк.
  
  Той розуміюче посміхнувся, поклавши купюру в хвилину, провів Ніка у велику напівтемну кімнату, повну людей, столів, запаху випивки і звуковий музики. Люди стрибали від стільця до столу, займаючи убоге простір на підлозі, і блискучий молодий чоловік вдарився в Ніка, коли той пробирався крізь хаос.
  
  Нік обрав його в напівтемряві, відійшов в сторону, щоб не зіткнутися з офіціантом з підносом з напоями, поспішно відступив назад, коли хтось відсунув стілець, і наткнувся боком на молоду жінку, яка намагалася дістатися день.
  
  — Прости, прости, — пробурмотів Нік, дивлячись гей відкрито в обличчя.
  
  Він не був обережний. Це було дуже несподівано.
  
  Его проблиск впізнавання був слабким, швидко контрольованим, але безпомилковим.
  
  І дівчина це побачила. В очах її був якийсь дивний вираз, ніби вона вирішувала, чи знає вона його чи ні, може бути, зустрівши його зовсім за інших при інших обставинах.
  
  Вона робила це. Багато разів. Зовсім недавно в готелі Mark Hopkins в Сан-Франциско.
  
  Нік застогнав собі під ніс.
  
  Челсі Чейз.
  
  
  
  
  Розділ 11
  
  
  
  Стрункий чоловік у бездоганному шантунговом костюмі постукував своїми наманікюреними пальцями по стільниці і дивився через непрозорі точках на трьох чоловіків навпроти нього. Голос у нього був м'який, але чистий, контрольований.
  
  «Це, звичайно, сумно, — сказав він, — але ми завжди знали, що щось подібне може статися. Було очевидно, що буде розпочато розслідування; ми чекали цього. Він коротко і сухо розсміявся. «Здається, їй був винен в недооцінці або, можливо, в тактичну помилку. Не має значення. Якщо людина робить помилки, він її виправляє. Ревматизму ваш штопора, товариш Чан, толкач, не знайдений. Принаймні, не нами, але й іншими, наскільки її зміг кому. Ніхто навколо его слухачів не змінив вираз обличчя. Але товстун у смугастому костюмі підняв голову.
  
  «Тоді ми повинні припустити, я думаю, що цей Піо заговорив».
  
  — Ми дійсно повинні припустити, — сказав чоловік у темних окулярах. — Бо інакше це і Сша, чи як його там, не поїхав би так швидко в Лас-Вегасі.
  
  «Так неймовірно швидко».
  
  — Піднятися в повітря, — задумливо сказав Смугастий Костюм. — Думаю, хитрий чоловік. Як багато знав цей пушер? Що він міг сказати?
  
  Стрункий чоловік знизав плечима. 'Низькі ціни. Продаж студентам. Лас-Вегас. Не можу. Але не більше, ніж Кант, можете бути в цьому впевнені. Сам Кант дуже обережна людина, жорстка людина, наш тип людини. Нескінченно більш стійкий до допитів, ніж такий звір, як Піо. Дуже шкода, що нам доводиться працювати з цими свинями-американцями — так, звичайно, він мексиканців, але яка різниця? - з цими місцевими гангстерами, але настає момент, коли у нас немає іншого вибору, крім як скористатися цими елементами. Ми не можемо заповнити університетські містечка і кави китайськими особами».
  
  — Звичайно ні, звичайно. Ми це розуміємо. Товстун кивнув. "Але що стосується безпосередньої проблеми, якщо ця людина дістанеться до не Можу?"
  
  "Я сподіваюся, що він це зробить," сказав чоловік в окулярах. — Це наша веб-надію знайти його. Не можете попередили очікувати его; Не побоюється його. І він може перемістити свій вантаж у будь-який час.
  
  — Добре, — сказав високий худорлявий чоловік з північним китайським акцентом. «І якщо ця людина вступить у контакт, не Можу, звичайно ж, його ліквідує».
  
  Маленький чоловік похитав головою. — Ні, генерал. Не відразу. Явно людина щось знає, хоча б те, що сказав ему толкач. Але нам потрібно з'ясувати все , що він знає. Нам потрібно з'ясувати, хто він і на кого працює. І нам потрібно з'ясувати, яку саме інформацію він передав іншим. Потім, якщо буде потрібно, ми на час підемо і ми змінимо нашу базу операцій. Запевняю вас, ніде не буде знайдено нічого, що вказує на нас. Наші притулків практично неприступні. Головне зараз — зловити цю людину і змусити його говорити.
  
  Четвертий чоловік, смаглявий, з карими очима, сардонически посміхнувся. — Ви вже пробували це раніше, чи не так, пане? І його розумію, що ти зазнав невдачі.
  
  Темні точках відкрито дивилися на нього. 'Насправді. Тоді їй був переконаний, що він дійсно був дурним професором коледжу, і що ми могли б використовувати фотографії, як зазвичай. Тепер мені ясно, що він дуже досвідчений агент, привчена витримувати допити самого проникливого характеру. Сироватка правди не подіяла. Не було причин підозрювати його, навіть коли він проявлил інтерес до пушеру. Цілком можливо, що якийсь м'якосердий інтелігент захоче спробувати врятувати бідну дівчину, можливо, особисто розшукати штовхача. Тому ми запропонували ему штовхача в якості приманки».
  
  "Ах, правильно." Темноволосий знову посміхнувся. «Він вкусив, і ти попався на гачок».
  
  Тонкий рот під темними окулярами стиснуто.
  
  — Ви віртуоз, товариш Лін. Але я вважаю, що ви заходите надто далеко. Така пригода — не більш ніж блошиний укус в величезній масі нашої операції. В цілому ми досягли задовільних результатів».
  
  — Голосувати саме, — сказав високий генерал. 'Зокрема. До речі, пекінський ЦК просив мене висловити вдячність за важливість вашої роботи. Вони знають, як і її, що можуть траплятися невеликі невдачі. Але вони дуже хочуть, щоб з тобою , товаришу, нічого не сталося , тому що тебе не можна замінити. Ви — складати долар і душа нашої операції».
  
  Стрункий чоловік витончено схилив голову і встав.
  
  — Дякую, генерале. Її відчуваю себе дуже вдоволений. І якщо тепер, панове, пройдуть за мною в інший мій кабінет, її готель би показати вам деякі кадри кінохроніки демонстрацій і заворушень, які таким незбагненним чином поширилися з цього оплоту демократії останнім часом». Він сардонически розсміявся. — Думаю, ти будеш задоволений.
  
  Решта встали.
  
  — Готель би його, щоб ми самі побачили в Лас-Вегасі, — сказав товстун, насилу підводячись. "Яскравий святим, жінки, гральні столи, випивка, ще більше жінок - ах!" Він зітхнув. «Шкода, що це неможливо. Але цей не Можу — він, звичайно, в постійному контакті з вами?
  
  Чоловік у темних окулярах похитав головою. «З міркувань безпеки ми обмежуємо наші контакти до мінімуму. Але ви можете бути впевнені, що він дасть мені знати, як тільки цей агент наблизиться.
  
  — Ще один штопора, товаришу, — сказав темний чоловік на ім'я Лін. — Два, на самому делле. По-перше, якщо Не доведеться зловити цієї людини, як він дізнається правду про те, що ви зазнали невдачі?
  
  Тонкий рот неприємно скривився. «Бувають часи, коли брутальні американські методи ценымногие краще східної витонченості. Арго побачить, що він отримає в свої руки, і буде діяти відповідно. Не турбуйтеся про це, товариш Лін. Він буде успішним. А початку другої штопора?
  
  «Людина, безсумнівно, буде наближатися до Арго з крайньою обережністю», — сказав Лін. — І з ретельно продуманою історією. І не Можу ніколи раніше не бачив цієї людини. Він повинен дізнатися его?
  
  Посмішка стала ширше. — Дівчина, товаришу, — пробурмотів тихий голос. «Дівчина там. Вона впізнає його.
  
  
  Думки Ніка пронеслися крізь його череп. Це було найгірше диво, яке вони могли б побачити наскрізь, але воно сталося. Він бачив зростаюче розуміння в очах, які так частині і так пильно дивилися в його очі, і він знав, що не може просто дозволити гей піти і дозволити гей, все обміркувати. І, може бути, навіть поговорити. Чому вона була тут?
  
  Ні, він повинен поговорити з нею, перш ніж вона заговорить з іншими.
  
  "Здрастуй, Челсі, дитинко!" — сказав він, задоволений своїм скрипучим голосом. — Гаразд, ти ж пам'ятаєш свого старого друга Джиммі? Джиммі "Кінь"...'
  
  Його перервав голос, який скрипів навіть сильніше, ніж його власний. 'Ви знайомі іншому з одним?'
  
  Челсі затамувала подих. Нік подивився на людину, який протиснувся крізь натовп і став поруч з Челсі. Він був великим і м'язистим під своїм добре скроєним костюмом, і його очі були крижаними.
  
  — Ще б пак, — войовничо сказав Нік. — Це не твоя справа? Чоловік поклав руку на плече "Челсі". 'Це стосується мене? Її бос цього бізнесу, це все моя справа, і голосування ця дівчина працює на мене. І я не хочу, щоб вона турбувалася, ради її. Так ...'
  
  "Ах, ти господар казино!" — сказав Нік, змінюючи тон. — Це що-то інше. Джиммі «Кінь» Дженелли з Чикаго. Радий зустрічі.' Він простягнув руку і схопив опірну клешню здоровенного людини.
  
  — Не можу, — сказав чоловік, опускаючи руку Ніка. Арнольд Не Можу. Але вона як і раніше не виглядає так, ніби знає тебе.
  
  «Ну, може бути, вона не хоче мене знати», — зі смішком сказав Нік. «Іноді мені здається, що вона не в усьому зі мною згодна. Але ми завжди стикаємося ще з одним тут і там, не так, дитинко?
  
  "Про, дійсно, справді," сказала Челсі зітхнувши. "Ти з'являєшся скрізь, не так, Джиммі?" А потім вона посміхнулася. — Але я повинен сказати, що рада тебе бачити, старий пройдисвіт.
  
  "Тепер її впізнаю свою дівчину!" — радісно сказав Нік. — Але що ти тут робиш?
  
  «Я виступаю тут, як ти думаєш, дурень?»
  
  Що б він відповів на це?
  
  'Приголомшливо!' — з ентузіазмом сказав Нік. 'Просто чудово! Скажімо, якщо б ми випили? Він запитливо подивився на Арго.
  
  Олексій похитав головою. Лід в його очах трохи розтанув. — Ні, дякую, — сказав він. — Але ви займіть мій столик, якщо хочете. Тобто, якщо хочеш , "Челсі", дитинко.
  
  — Ну, не зовсім, — повільно сказала вона. «У мене є робота на сьогодні, і у мене є останнім шоу, яке назавжди зробити. Я як раз збиралася подихати свіжим повітрям, коли натрапила на цього неробу. Так що, якщо ти теж любиш свіже повітря, Джиммі, малюк, ти, можливо, захочеш покатати мене по кварталу.
  
  "Ах, тільки на цей раз це не дуже буде турбувати мене," неохоче сказав Нік. 'Ну давай же.'
  
  Не можете виглядав нерішуче, але відпустив ih.
  
  Вони повільно йшли mimmo яскравих вогнів. "Челсі" сяяла у своєму блискучому сукню, але її обличчя було заклопотаним.
  
  Коли вони покинули казино позаду, вона сказала: «Я не знаю, що ти задумав, Нік, але я повинна була витягнути тебе звідти. У кожному залі і кімнаті цього казино є мікрофони, як і на столах, навіть у Арнольда. А тепер скажи мені — що все це значить?
  
  — Скажи мені спочатку, що-що, люба, — сказав Нік. — Коли ви прийшли працювати в «перекоти-поле »?
  
  'У вівторок ввечері. Мій агент подзвонив мені в понеділок - так званий співак Не захворів фарингітом, і відповідно потребував заміни. Для мене це була можливість - клубу - це гарна вітрина для моєї пісні. Завжди повно розвідників талантів та іншої голлівудської тусовки. І костя бога, скажи мені, чому ти шляєшся тут, як втік чудовий шахрай за Сінг-Сінга?
  
  Її агент подзвонив гей, в понеділок. Це можна було легко перевірити. Ще простіше було переконатися, що вона дійсно добровільно в ночі людини. На складати долар Ніка стало трохи легше.
  
  «Я одягаюся так для задоволення», — сказав він. «У дитинстві я завжди мріяв стати гангстером. Ви Не знали раніше? Її, подумав, що він веде себе досить собственнически. Челсі подивилася на нього з цікавістю в очах. Нарешті вона сказала: «Ні, її его раніше не знала, і так, він щось у мені бачить, і немає, поки він тільки і робить, що поплескує мене по плечу. За п'ятсот доларів на тиждень її можу це винести. А тепер скажіть мені, пане секретний агент, або хема б ви нас були, чому ви вважаєте за потрібне виконувати вашу, безсумнівно, огидну для мене професію. Ти замаскувався, а не її. Так що, якщо ви мені розповіли.
  
  — Я під прикриттям, "Челсі", — повільно сказав він. «Її частини працюю так. Особливо зараз з наркотиків. Її шукаю зв'язок з головним постачальником. Це Кант. Але я б не хотів, щоб ви мали якесь відношення до такого з математики.
  
  Челсі зупинилася. Вона подивилася на нього. — Я не маю до нього ніякого відношення, — сказала вона нарешті. — У мене є до тебе якесь відношення. І ти не маєш нічого спільного з наркотиками, як і її. Ненавиджу, ненавиджу! Він бачив, що вона майже тремтить від своєї серйозності. — Повір мені, будь ласка, Нік! Повір мені. Може, її зможу допомогти тобі... з Арго.
  
  І він довіряв гей, наскільки він коли-небудь міг довіряти кому-небудь.
  
  — Підемо далі, — сказав він м'яко, тепер, коли прийняв рішення. Можливо, вона була саме тим контактом, який йому був потрібен.
  
  Через кілька го вони вже були в припаркованому «Ламборгіні», і він розповів, гей всю історію, яку, на його думку, вона повинна була знати.
  
  'Діти!' прошепотіла вона. «Всі ці діти». Шок і огиду були написані в її гарних очах. «Боже мій, це жахливо. Ти повинен покласти цьому нитка, Нік. Можу їй чим-небудь допомогти? Скажи це — я зроблю все, що ти скажеш.
  
  — Слово ему, голосування, і все. Прохолодно і невимушено, з легкою відразою до вашого старому другові Джиммі Дженелли. Ви не уявляли, як низменному її впала за останні кілька років. Займаюся наркотиками! Ти розумієш? Її розповім тобі трохи про Джиммі "Коні" і про те, як ми познайомилися, а потім ми пробіжимося по твоїм підходу до не Можу...
  
  
  Останнє шоу близько опівночі підійшло до кінця. Нік відчував вібрації крізь товсті стіни офісу не Можу, хоча і не чув звуку.
  
  Арго дивився на нього з-під густих століття; мовчазний, розважливий. Його товсті пальці стискали здоровенну цигарку.
  
  — Добре, — сказав він нарешті. 'Голос так. Її, зробив кілька телефонних дзвінків, потім того, як Челсі розповіла мені про тебе. Гей, Ти не дуже подобаєшся, чи не так? Їй скажу тобі, що-що, Дженелли. І їй скажу - ні. Моя справа — азартні ігри. Я не знаю, нам про що іншому. Але - у мене є зв'язки, і я завжди люблю бачити гроші. Якщо це велика справа.
  
  Нік знизав плечима разом з тонкими бровами Дженелли.
  
  «Залежить від того, що ви називаєте великою. Її можу дійти до мільйона».
  
  Арго підвів густі брови.
  
  'Oi. І де цей мільйон?
  
  'Євген. Найбільша частина.
  
  Олексій розсміявся. 'Так. Забудь про це, Дженелли. Хлопець, про якого я думаю, так не грає.
  
  Нік знову знизав плечима. 'Oi. А де наркота? Вашим другом носить зразки, як її? Він поліз у внутрішній хвилину і витягнув нову купюру в 5000 доларів. — Це одіна. У мене є більше. Якщо ви хочете побачити більше, банк відкривається в 9 ранку в понеділок. Ми легко можемо замовити трансфер. Він поклав купюру назад в хвилину. Очі Кант задумливо простежили за ним.
  
  — Звідки у тебе такі гроші, Дженелли? ти ніколи не був великим ділком. В іншому випадку його б знав.
  
  Нік коротко розсміявся. 'Ах, так? Тоді багато хто інші люди теж дізналися б, якби їй був на виду. Як хочеться ФБР дізнатися все? Звичайно, у мене невеликі операції. Камуфляж. Диверсії. Що-небудь назавжди кинути вовків, коли вони прийдуть з виттям. Що означають всі ці питання, не Можу? Прошу я її, вас іноді розповісти мені історію вашого життя? Ні, друже, я не люблю подробиці. Наскільки її розумію, це гроші, які вони говорять. Не мій рот. Якщо тобі цікаво, так і скажи. Ти не робиш мені позичені.
  
  Не можете вказала на його м'ясистою рукою.
  
  — Сідай, сідай. Я не казав, що мені нецікаві гроші. Але що саме ви хочете і скільки?
  
  "Все, що я можу одержати," сказав Нік. «Залежить від того, скільки є в наявності, наскільки воно гарне, ціна. Але почнемо з героїну. Тільки перша якість, щоб почати з зразка, щоб її міг його перевірити. І її дуже перебірливий. Якщо мені сподобається модель, її хочу близько п'яти фунтів для початку. Як ти думаєш, твій хлопчик зможе підняти?
  
  Олексій нерозуміюче подивилася на нього. 'Він може. Значить , у вас має бути близько семисот п'ятдесяти тисяч.
  
  — В залежності від якостей, — повторити Нік. — І її повинен отримати його найближчим часом. Модель до понеділка, так що я буду готовий, коли банк відкриється.
  
  Кант відсунув стілець. — Почекай тут, їй подзвоню.
  
  — Дзвони, скільки хочеш, — рівненської сказав Нік і взяв сигару з коробки не Можу. Не можете виглядав роздратованим, але нічого не сказав, підійшовши до толстой в день в задній стогін свого кабінету. Він відкрив ee рівненської настільки, щоб прослизнути всередину, а потім швидко зачинив її за собою.
  
  Нік відкинувся на спинку великого шкіряного крісла і подивився через кімнату, хоча його цікавила тільки двері. Велике ромбовидное дзеркало було прикріплено до день на рівні плечей, і він готовий був поставити під ним життя, що це було одностороннє вікно і, мабуть, не єдиний вічко в кімнаті. Безсумнівно, знайшлося місце і для підслуховуючого пристрою. Він був зайнятий розгляданням своєї сигари і пошуком сірників, коли вдихнув запах. Палений тютюн і дим. І що-небудь ще. Слабкий запах цього особливого запаху проник в кімнату, коли Кант відкрив і закрив двері.
  
  Духи. Мускусні, але приємні. Щось екзотичне. Майже подув ароматного ладану.
  
  Нік закурив сигару і похмуро посміхнувся про себе. Принаймні, він у задній кімнаті була не "Челсі".
  
  Минуло більше двадцяти хвилина, перш ніж Кант повернувся і потер свої великі м'які руки. Він не сель. — Ще замолоду, — сказав він. — Але хлопець, звичайно, обережний — і він не зустрінеться з вами, поки ви не огляньте героїн, а він не побачить ваші гроші. Наступним чином. Ви повертаєтеся в свій готель і чекаєте. Через кілька годин вам зателефонують, що внизу чекає таксі. Не розмовляйте з водієм - він вам нічого не скаже. Він везе вас туди, де ви повинні бути. Візьми з собою десять штук, більше нічого. Нашого зброї, наших посвідчень особи, нічого. Тільки гроші. Є ймовірність, що вони будуть перевіряти вас, щоб переконати себе. Так що подыгрывай, Дженелли, інакше справа не пройде. Добре?'
  
  — Добре, — сказав Нік.
  
  Все було спокійно, коли пішов. Останнє шоу закінчилося, і лише кілька напористих гостей спробували щастя в казино.
  
  Більш масштабне дійство відбувалося в офісі Арго.
  
  Він запитав. - Що ви думаєте?' Его жорсткий погляд ковзнув по дівчини, що сидить в шкіряному кріслі. Її мускусний аромат наповнив кімнату. — Ти впевнена, що його ніколи не бачила?
  
  Блоссом похитала своєю гарненькою голівкою. — Його его ніколи не бачила. Він зовсім не схожий на людину, яку ми шукаємо. Вона відсунула свої ідеальні брови. — Я просто не знаю, чи мудро з мого боку прийти сюди. Може бути, він використовує маскування — він вже обдурив мене таким чином. Може бути, я не можу бачити крізь нах. Я не знаю. Її повинна побачити його зблизька. З дуже близької відстані. І тоді він впізнає мене. Я не можу так легко замаскуватися. Якщо б її могли рухатися вільніше, але я не можу це нікому не показуватися в місті».
  
  — Тобі слід було подумати про це раніше, — холодно сказала Арго. 'Камуфляж! Що ви хочете, щоб її перевіряв кожного хлопця, який приходить сюди, щоб побачити, чи є у нього силіконові цицьки або щось в цьому роді? Голос цей хлопець, наприклад. Припустимо, він постійний гість. Яку репутацію її отримаю тоді? І ще що-що. Ви так впевнені, що він прийде сюди особисто? Якщо Піо все зіпсував, а цей хлопець зміг піти і розповісти історію, хіба він не послав би когось ще, кому ви раніше ніколи не бачили?
  
  — Тоді її можу тільки запропонувати вам ретельно перевірити всіх зустрінуть ваших відвідувачів, — сказала Блоссом таким же холодним голосом, як і его. 'Її, йду. Toe Jing може відправити мене назад. І якщо цей Дженелли виявиться справжнім покупцем, переконайтеся, що він не отримає нічого особливого.
  
  — О, да ладно, лялечка, тепер все це особливе, ти ж знаєш. Що це означає? Тоді це як у нас є новий толкач. І я не вірю, що Genelli пропустить молодіжний ринок. Особисто вважаю, що ми можемо його використовувати».
  
  Босом спритно піднялася. — Просто переконайтеся, що він не використовує вас. Може бути, ця дівчина "Челсі" не була такою випадковою, як ти думав. Стежити за ним не Можу. Ви, ймовірно, не хочете втратити саму прибуткову лінію, яка займається у вас коли-небудь була. Нехай зараз прийде Вона Цзин, щоб її вибралася з цієї смердючої діри.
  
  
  Значить, Блоссом був там.
  
  Щоб вказати на нього?
  
  Навряд чи. Вона могла щось підозрювати, але не була впевнена.
  
  Нік сидів за кермом «Ламборгіні» в темряві, нібито щоб дістати щось з бардачка перед сном, а на самому делле відкривав і закривав циліндричний сейф. Він вийняв стопку нових тысячедолларовых банкнот і, сунувши ih й внутрішній хвилину, поклав всю зброю, яку звичайно носив з собою, в сейф. Его посвідчення особи послідувало за ним. Коли через півхвилини він вийшов навколо машини, замкнений так само щільно, як банківське сховище, він був людиною без яких-небудь розпізнавальних символів, за винятком крихітної татуювання з сокирою на внутрішній стороні ліктя, і беззбройним, якщо не вважати одягу, в яку він був одягнений. .
  
  Він повернувся в свою кімнату, щоб чекати, пристрасно бажаю бути з "Челсі", але знав, що не може, що ему не слід навіть зв'язуватися з нею; і він сподівався, з грызущим відчуттям неспокою, що він не піддавав її небезпеки.
  
  
  Арнольд Не закінчив свій завуальований телефонну розмову з Сан-Франциско і повісив трубку. Деякий час, глибоко замислившись, він сидів за письмовим столом.
  
  Він не міг програти. Хема б нас виявився цей Дженелли,
  
  Кант не міг програти. Блоссом була права щодо "Челсі". Він подбає про це. В іншому головна пастка вже розставлені.
  
  Він вимкнув святим в офісі і піднявся наверх. Але не у свою кімнату.
  
  
  
  
  Глава 12
  
  
  
  Рівненської без чверті шість таксі висадило Ніка в аеропорту. Він ледве встиг помітити, що вертольотом зник, як людина у важких темних окулярах поманив його до літака.
  
  Це був приватний літак, чотиримісна «Сессна», і вони були на борту одні. Менш ніж через три чверті години після зльоту літак почав повільно кружляти в променях раннього ранку і знижуватися на дно пустелі. Нік крадькома глянув на пілота. Чоловік говорив тільки ричать складами, а непотрібні точках забезпечували досить ефективну маскування. Але Нік все ж стало відомо в nen людини, вітав його в казино з такою іскристою посмішкою.
  
  Усвідомлення не втішало. Це змусило його подумати, що його не чекають в Лас-Вегасі, де він зможе впізнати цієї людини. Чи вони справді думали, що його обдурить хрипкий голос і точках?
  
  Пілот вимкнув двигун і сказав через плече. — Відкрий двері і виходь, — недбало сказав він. Нік зробив, як йому сказали, відчуваючи себе голим і вразливим без своєї звичайної колекції улюбленого зброї. Через три хвилини, я стою в декількох метрах від «Цессны», він раптом почув гарчання стартера. Літак почав керувати. Христос! подумав Нік. Ублюдок залишає мене тут. Безсумнівно, стерв'ятники прилетять об'їдати мої кості...
  
  Машина зупинилася приблизно в 500 метрах.
  
  Нік залишився один.
  
  Кущі полину, бур'яни, кактуси, голі піски уявній безкрайньої пустелі. Серро-блакитні пагорби на півдні, заході і півночі, і пологий схил на сході. Нічого більше. Ніяких ознак життя, крім очікує літака. Повна і гробова тиша.
  
  І тут він почув звук працюючого двигуна десь далеко на заході. Повільно повзе плямочка перетворилося в лендровер, який зникав через поля зору і знову з'являвся, зникав і знову з'являвся, поки їхав по похилому дну пустелі.
  
  Нік дивився на нього й чекав.
  
  «Лэндровер» зупинився в декількох ярдів від нього. З нього вийшли двоє чоловіків, високих і міцної статури, химерно вбраних у плямисті комбінезони з ковбойськими капелюхами і чорними краватками на обличчях. Вони підійшли до нього мовчки, обидва з наведеними на нього пістолетами. Нік підняв руки, не говорити нам слова.
  
  Вони мовчки обшукали його, людина в рукавичках загрозливо зробив на нього пістолет, в той час як інший швидко, але ретельно обмацав його. Від обох пахло затхлим потім сумішшю і інших неприємних речей.
  
  Людина в рукавичках виявив гроші, п'ятитисячний купюру і п'ять нових тисячних купюр, і сунув ih в комбінезони.
  
  — Гей, зачекай, — почав Нік, і людина в рукавичках поставив пістолет на кілька дюймів лиже.
  
  Він сказав. - 'Тихо!' Він сказав це по-мексиканськи, але акцент у нього був не мексиканський. А очі, між полями капелюха і шийною хусткою, як і у людини, яка його обшукував, були вузькими очима на жовтувато-оливковою шкірі.
  
  Нік мовчав. Інший чоловік відступив до «лендроверу» і повернувся з портфелем. Він дав його Ніку. Ключ був у замку.
  
  «Послухайте, заселитесь в готель пізніше», — сказав він, ретельно вимовляючи іспанські слова, але без мелодійності. — Тобі зателефонують сьогодні ввечері.
  
  Нік відкрив сумку і швидко подивився на вміст. Він пирхнув. Понюхав під носом.
  
  Нерозбавлений. Але було в nen щось ще? У будь-якому випадку, це було перше якість. класна штука. Занадто добре для вискочки начебто Дженелли... щоб залишити.
  
  Він кивнув. — Добре, — сказав він, замикаючи сумку. 'Хто...?'
  
  — Це все, сеньйор, — бадьоро сказав голос з дивним акцентом, і двоє чоловіків різко повернулись і таку гру в «лендровер».
  
  Людина в чорному, подумав Нік, дивлячись на них. І один з його спільників.
  
  Думка була надзвичайно захоплюючою. Без сумніву, це доказом зв'язок між Лас-Вегасом і Сан-Франциско, яку він хотів. І це також вказувало на те, що спільною операцією керував відносно невелика кількість людей, у противному випадку їм не знадобилися б люди по всьому Сан-Франциско в пустелі Невада. Якщо тільки не було інших причин, за якими вони були тут, а не у Фріско...
  
  Звук від'їжджаючого «Лэндровера» заглушился, коли пілот «Цессны» розігнав свою власну машину і повільно вирулив на Ніка. Пілот поманив його на борт.
  
  Зворотний шлях пройшов без пригод і слів. Нік дивився, як під ними ковзає пустеля, як маяки, хоча і знав, що вони мало що розходитися. «Лэндровер» наближався до них з заходу, і це було все, що він знав. Він так і не наблизився до того місця, де зберігалися наркотики. Чи це голосування?
  
  Він подивився на людину в окулярах, якого назвав про їх виявленні адміністрації ліцею. Очевидно, він користувався довірою не Можу, принаймні, до певної міри. Може бути, вирвати в нього управління літаком? Міг він зробити. А потім? Керувати машиною і одночасно отримувати за nah інформацію? Навряд чи. Краще почекати. Почекати, поки вони приземляться. Наскільки він міг бачити, під льотним комбінезоном Перлина ніяких виступів не було. Досить швидкого свою владу ззаду; потім чинити тиск.
  
  Так що він чекав.
  
  Машина приземлилася, і вырулила на пустинну ділянку аеропорту Лас-Вегаса.
  
  Приголомшливо! — подумав Нік, напружуючи м'язи для атак.
  
  Повинно бути, саме в цей момент про їх виявленні адміністрації ліцею натискав єдину кнопку, яку Нік не бачив, тому що вона знаходилася під ногою Перлина.
  
  «Без жартів, приятель», — почув він слова Перлину, а потім щось ударило його в життя ослепляющей твердістю він так і не зрозумів, що саме, — що змусило його відчувати себе майже неживим.
  
  Коли туман розвіявся, і біль стала швидше тупим жахом, ніж болісним ножем у животі, він зрозумів, що літак зупинився, і про їх виявленні адміністрації ліцею виштовхнув його у відчинені двері.
  
  Він важко впав на платформу. Портфель упав поруч з ним, і позаду нього загарчав двигун «Цессны». Він повернувся і побачив, як літак вирулює на злітну смугу, щоб знову злетіти.
  
  Він гірко вилаявся і підняв портфель. І він, спотикаючись, шкандибав по аеропорту, як п'яний, втягуючи повітря в свої порожні легкі, дивуючись, у що, кравець візьми, він вплутався.
  
  Вони не ризикували, кляті виродки; нічим. І раптове попередження, відчуття поколювання в шиї ему сказали, що вони ще не розіграли свою останню карту.
  
  Троє чоловіків підійшли до нього, коли він шелл по краю поля в зажадав виходу. Виходу не було; Найближчим виходом був великий зал очікування, і вони добралися до нього, задовго до того, як він дістався туди. Одіна навколо них був одягнений у кашкет і форму поліції штату; він зупинився, поклавши руку на рукоять пістолета був один у простому костюмі ФБР, взяв у нього портфель; а третій, одягнений в розчинені спортивну сорочку, джинси, білі кросівки, відкрито глузував над ним, надівши наручники на Ніка.
  
  "Що це за фігня?" — запитав Нік.
  
  Людина в костюмі, той самий нібито агент ФБР, суворо сказав: «Департамент казначейства» і показав посвідчення. — Йдемо спокійно, Дженелли. Ви заарештовані.'
  
  'Під арештом? На який наводкою? Де ваш наказ?
  
  Той посміхнувся, як вовк, і підштовхнув його вперед.
  
  "Це має значення?" 'Поквапся!'
  
  Нік рвонувся вперед. Офіцер у формі приєднався до нього ззаду, трохи збоку від ФБРовеца, якщо він ним був, тримаючи одну руку в кишені, а портфель — в іншій. Троє відвезли його на стоянку з іншого боку будівлі гавані і заштовхнули в машину без розпізнавальних символів.
  
  «Гей, послухайте...» — сказав Нік, коли той sel поруч з ним, і офіцер, сель за кермо. «Я маю право...»
  
  'Ти не праві! Ти не маєш права, — учасників сказав він. — Я розповім тобі все про права, яких у тебе немає. Її, Візерунки. Детектив лейтенант Візерунки, Департамент поліції Лас-Вегаса. Гей, дай мені цю сумку, Дункан. Містер Дункан, пробачити мене. Її віддаю вам цю птицю, як тільки оформлю її і поставити кілька запитань. Її зателефоную тобі в офіс, добре?
  
  — Добре, — сказав чоловік на ім'я Дункан, ставлячи портфель на нога, Джинса. — Але будь обережний з доказами, гаразд?
  
  — Перестань, — коротко сказав Джинс. — Ви зателефонуйте до штабу або мені?
  
  — У ваш відділ, — сказав чоловік. 'Їй подзвоню. Побачимося у Федеральному будівлі, Дженелли, як тільки лейтенант закінчить з вами.
  
  Він тонко посміхнувся і зачинив двері.
  
  — Уже в дорозі, офіцер, — сказав Джинс. "Письмовий стілець, і швидко писати протокол..."
  
  — Добре, сер.
  
  "Що це значить, офісу?" — хруснув Нік. — Що, по-твоєму, ти міг би зробити зі мною?
  
  Офіцер засміявся. — Не те, що я можу тобі зробити, а те, що в тебе є, приятель. Тому що там — сорочки і крем для гоління? Він штовхнув портфель і знову засміявся.
  
  Нік мовчав. Ему не хотілося нічого говорити. Вони добре його спіймали.
  
  Він провів інвентаризацію, оскільки дорога вилася під ними, і приєднується ih в лас-Вегасі. Один агент, майже напевно справжній. Один детектив у цивільному, можливо справжній, але так само, ймовірно, і підкуплений. Один чоловік навколо казначейства, відділу по боротьбі з наркотиками, для прикраси - і настільки ж фальшивий, наскільки це можливо.
  
  І хтось Ніколас Дж. Хантінгтон Картер, він же Джиммі «Кінь» Дженелли, направляється у в'язницю. Він був акуратно влаштований.
  
  З повагою, Арнольд не Можу.
  
  Він, Картер, потрапив у біду. І "Челсі", швидше за все, теж. Зрештою, вона поручилася за нього дуже прямим і тонким чином. Але, можливо, не Можу, побоюючись труднощів, розгледів її хитрість наскрізь.
  
  У місті машина звернула в бік Мексиканської кварталу.
  
  Поліцейський ділянку? - подумав Нік. Можливо. Якщо так, то він може бути сприятливим, або несприятливим. Добре, тому що тоді у нього буде більше шансів вибратися живим. Несприятливим, тому що його єдиним виходом може бути звільнення по офіційних каналах, і тоді йому доведеться викрити себе, і тоді не Можу, і вся кімната сховаються. Тоді бігти. Вистрибнути навколо машини і втекти.
  
  Ні... Цей Візерунків був ланкою у всій сумнівною розбивати. Спробувати Візерунків. Потім ...
  
  Машина зупинилася перед поліцейською дільницею. — Мені допомогти тобі привести его? — запитав агент.
  
  Лейтенант Візерунки учасників пирхнув.
  
  «Цей бомж? Ісус, немає. Її можу впоратися з півдюжиною таких однією рукою, і її ще не втомився.
  
  — Коли все в наручниках? — саркастично запитав Нік. Текстура грубо витягнув його навколо машини і вдарив його кулаком по спині. — Милий, — сказав він. «Комік. Подивимося, чи зможемо ми зробити з нього актора».
  
  Коли вони увійшли, сержант у формі за стійкою підняв голову. 'Це хто?'
  
  — О, бродяга, — сказав Візерунків. — Капітан тут?
  
  — Тільки потім обіду.
  
  'Хороший. Її в душовій. Але спочатку допоможи мені.
  
  Сержант став перед Ніком і допоміг, коли Візерунки зняв наручники, закрутив руки Ніка на спину і знову застебнув наручники на його зап'ястях.
  
  — Так-то краще, — сказав Візерунків, вдаривши Ніка по спині. «Поквапся, мішок».
  
  Сержант подивився на них, хитаючи головою.
  
  Вони пройшли mimmo двох детективів в штатському, які піднімалися по сходах і прямували в підвал. Одіна навколо них подивився на Ніка трохи сумно.
  
  «Вбивця знову взявся за справу», — м'яко сказав він своєму колезі. «Цікаво, що він зробить на цей раз, щоб змити кров зі стін».
  
  Кімната була приблизно чотири на п'ять метрів, вся, окрім стелі і цементної підлоги, була викладена плиткою. Там було два відкритих душа, ряд шаф, кілька раковин і єдиний стілець. Немає вікон. Одна двері, через яку вони увійшли. Лейтенант Візерунків, замкнув двері, поклав ключ у хвилину, а портфель сунув в один з шафок. Потім витягнув кийок. Він поставив ногу на стілець і подивився на Ніка, вільно нею похитуючи.
  
  — Ну-ну, — сказав він. — Добре виглядаєш, милий. Повинно бути, це обійшлося вам в копієчку. Але в тебе ще залишилися гроші, чи не так? Привіт?' Раптовим рухом він відштовхнув стілець убік і підняв ногу. Нік бачив, як він наближається, але все, що він міг зробити, це втягнути життя і повернутися боком. Жорстокий удар, спрямований в пах, влучив у стегно, і його тіло відлетіло назад. Він випростався, гірко лаючись і важко дихаючи.
  
  — Непогано, — розважливо сказав Візерунків. «Непогано для старого. Але, можливо, в наступний раз вам не так пощастить. Не зрозумій мене неправильно, я не торгую з тобою, Дженелли. Ти робиш мені одну пропозицію. Ваша найвища ставка. У тебе не буде другого шансу.
  
  'Пропозицію?' — мовив Нік. «Що я купую на це?»
  
  Візерунки змахнув кийком. «Можливо, ваше життя», — сказав він. «Останній хлопець, з яким її тут розмовляв, повісився в своїй цифрові камери. Але я відкрию вам секрет. Якщо б вони провели розтин, то виявили б, що всі його органи розірвані. З цим варто попрацювати, Дженелли. Зроби мені пропозицію!'
  
  Дубинка різко вдарила і потрапила Ніку в нирки. Нік зігнувся, задихаючись, і на цей раз його біль не була симуляцією.
  
  Він задихався. - "Ти негідник, ти ублюдок!" — У мене немає грошей. Обыщи мене. Lamborghini припаркований Sands. Моя машина. Десять тисяч на приладовій панелі, замкнені. Відвези мене туди - я покажу тобі. Чесно!'
  
  Візерунки розсміявся. — Чесне слово! Можливо. Можливо. Подивимося. Може бути, ми вирушимо на прогулянку, тільки удвох. Але спочатку...!'
  
  Він знову рухався з блискавичною швидкістю, приземлюючи дубику на голову Ніка з умінням, яке запобігло втрату свідомості Ніком, заподіявши йому сильний біль. Швидко, люто, він ще двічі вдарив його его по нирках. Нік упав на землю і застогнав, але не настільки деморалізовані, як думав Візерунків.
  
  «Я зроблю тобі боляче», — проспівав Візерунків. «Я принесу тобі біль. Ламборгіні, так? Її можу знайти его без тебе. Але ти повинен говорити, і якщо ти будеш говорити занадто повільно, буде боляче, приятель. Ти розкажеш мені що-що, що деякі навколо моїх хлопців хочуть знати. Хто ви насправді делле, чому ви приїхали в Лас-Вегасі. Хто ще тут знає про ваше пошти бизнесявляется. Такі речі. Якщо відповіді здаються мені правильними, що ж, тоді, може бути, її просто трохи заподію тобі біль. Так що вам потрібно буде залишатися в лікарні всього кілька тижнів, щоб охолонути. Спеціальної лікарня, звичайно. Дуже тихе місце. Він усміхнувся. «Просто подумайте про це на мить. Говорите. Швидко!'
  
  Нік відпочив, зібрався з силами. Нарешті він схопився на ноги і обережно відступив від Візерунків.
  
  — Нема чого розповідати, — видихнув він. «Я такий, який є, і ви знаєте, хто її такою. Арестуй мене в ім'я Ісуса. Уведи меня в суд. Її, поговорю з ними.
  
  Візерунки закинув голову і залився сміхом.
  
  «Все ще гуморист, чи що? Може бути, ти ще не знаєш, хлопчик? Є ще що-що, крім того, що він недбало змахнув кийком, - щоб ви розговорилися. І не навпаки судді. А розповіли мені. Пам'ятаєш дівчину Дженелли? Подумай про дівчину! Може бути, вона теж може щось розповісти. Або, може бути, ви б вважали за краще позбавити її від цього. Що ж?' Нік виглядав нетямущим. - 'Дівчинка? Яка Займається Дівчина? Нам одна дівчина не має до мене ніякого відношення, Візерунки.
  
  Сміх Візерунків був широким і фальшивим. «Я не можу ih звинувачувати. Але ти, можливо, захочеш мати з ними справу, Дженелли. Може бути, ви навіть не хочете, щоб солодка кицька страждає. Стільки боляче, скільки її збираюся заподіяти тобі!
  
  
  "Челсі" сонно позіхнула. Годину склепіння потім її останнього шоу, а потім цьому божевільному Арнольду Не можете довелося викликати її навколо сміття, щоб рано вранці поїхати на своєму ранчо. Якщо б він не був її босом за п'ятсот доларів в тиждень, вона б дала ему по морді. Але вона працювала на нього, а так... Звичайно, на свіжому повітрі було добре. Але в цей час дня, боже мій! І в найгіршій навколо можливих причин. Дивитися, як сходить це прокляте сонце. Схід! Вона проспала більшу частину шляху.
  
  Вона налила собі ще чашку кави, почекала, поки він повернеться з телефону. Рано вранці тут було людно. Спочатку «Лэндровер», який прибув незабаром потім того, як прибули вона і Арго. Не можете вийшов йому назустріч, і вийшли двоє чоловіків, якщо йому було щось, що, здавалося, йому сподобалося. Потім вони пройшли в задню частину будинку і в спальний будиночок або щось в цьому роді. А через деякий час приземлився літачок, і не Можу знову був задоволений. Тепер телефонний дзвінок. І все це до сніданку.
  
  Вона пила каву і думала, чи не пов'язано це з Ніком. Гей, відчайдушно хотілося вірити, що це не так. Якщо Не просто готель зайнятися любов'ю, це одне. Вона могла тримати його в узді. Але...
  
  Двоє чоловіків по всьому Land Rover. Вона тільки мигцем побачила ih, але агов, не сподобався ih зовнішній вигляд. У них було щось китайське. І двоє інших, власники ранчо. Вони виглядали, як мексиканці, але виглядали фальшиво. Та й сам Кант, здавалося, втратив частину свого зовнішнього чарівності, ніби тепер почала проявлятися його справжня жорстокість.
  
  "Челсі" почав відчувати себе все більше та більше ніяково.
  
  Олексій повернувся у вітальню, потер руки і виглядав ще більш задоволеним, ніж раніше.
  
  Кант був задоволений; задоволений собою. Візерунки був хлопчиком, щоб отримати відповіді. Якщо Дженелли прямий, трохи грубості з ним не зашкодить. Врешті-решт, може бути, краще було налякати його, щоб він пішов. Власні боси Не заплатили ему досить добре - багато! - без необхідності додаткового заробітку. Доставляли ему героїн і заплатили йому теж! Боже, ці кляті китайці не тільки давали ему наркоту, вони навіть відкрили для нього абсолютно новий ринок - кращі школи в країні! Все, що йому потрібно було зробити, це знайти штовхачів, і Бог знає, що це було досить легко. Яке йому діло до того, що китайці хочуть зробити навколо студентів і професорів наркоманів? Він пройшов весь шлях з ними.
  
  І якщо Дженелли виявиться самозванцем, переодягненим урядовим агентом, він скоро зійде з розуму, потім того, що вони его розкусять. Візерунки відразу ж повідомить Кант, якщо Дженелли зможе вирватися на свободу. А потім — героїн зникне, він зробить безневинне обличчя, попередить китайців, щоб вони зникли, і спокійно заживе за рахунок жирного бонусу, поки вони не будуть готові почати все спочатку. Дуже акуратно, красиво і просто.
  
  Він sel поруч із "Челсі" і налив собі чашку кави. — Отже, дитинко, — сказав він. — Скоро ми будемо кататися верхи, і я тобі все покажу. Але тепер нам потрібно спочатку поговорити, добре?
  
  — Добре, — сказала Челсі, здивовано дивлячись. Сьогодні в Арго було щось, що зовсім не подобалося. «Чи можу їй хоч трохи поспати, перш ніж ми вирушимо на екскурсію?»
  
  — Можливо, — сказала Арго. «Спочатку ми повинні поговорити. Про вашого друга Дженелли. Він зробив мені досить дивну пропозицію. Таке дивне, її треба спочатку дізнатися про nen ценымногие більше. Ти скажи мені, "Челсі", дитинко. Розкажи мені все, що знаєш.
  
  "Челсі" розширила очі. Значить, це було пов'язано з Ніком. Страх закипав у ній. Але на її обличчі відбилося лише ввічливе здивування і натяк на нудьгу.
  
  — Я вже тобі все розповіла, — сказала вона. «Він просто маленький гангстер».
  
  «Ну, і я думаю, що ти, можливо, не все мені розповіла, м'яко сказала не Можу, і коли він узяв її руку в свою, його дотик стало сталевим. — Не зовсім, ангел. Він повинен був обов'язково трохи пограти з цією дівчиною. — Так розкажи мені все про це "Челсі", моя дорога. Його захоплення на її руці посилилася.
  
  
  Лейтенант Візерунки усе ще сміявся, піднімаючи ногу, щоб вдарити Картера на голи.
  
  Але на цей раз Нік був швидше, він приготувався до цього. Він впав на коліна, зігнувшись, щоб повернутися спиною до Візерунками; і він присів, як краб, і його скуті кайданками руки метнулися куди швидше, ніж клешні краба, і схопили Візерунки на кісточку. Він міцного схопив його і закрутив. Візерунки заревів і важко впав на землю.
  
  Нік вдарив його его на голи обома ногами і почув приємний удар. Потім він покотився далі, відпустивши ногу Візерунки і пригнувшись до своїх пов'язаним зап'ясть. Він дивився, як приголомшений Візерунки витягав руки так широко, як тільки міг, растопыривал лікті, майже відчуваючи, як рвуться его м'язові зв'язки, і притискав руки до свого згорбленого тіла, проштовхуючи через через дугу, утворену его руками. Він знову покотився далі, на цей раз з підібганими колінами і, пригнувшись, — а потім став на ноги, з руками в наручниках перед собою.
  
  Візерунки теж встав і вилаявся.
  
  Нік рухався з грацією і швидкістю ягуара. Его права засадах вилетіла і сильно вдарив іншого чоловіка в пах. І коли Візерунки, зігнувшись навпіл і зчепивши руки перед хворим місцем, позадкував назад, Нік стрибнув на нього з високо піднятими руками мускулистої петлею, яка займається ліжка на плечі Візерунки, притиснувши руки до його тілу, немов сталева ручка. Нік стиснувся. Его кожному племені сильно подогнулось, і дуже боляче вдарило Візерунків. Потім він ударив Візерунки головою під підборіддя, вдарив його его про викладену плиткою стіну і знову і знову стукав про нах его головою, поки Візерунки не закричав з булькаючим звуком, який вказував на те, що він майже зайшов занадто далеко, щоб бути хоч чимось корисним. Нік різко зупинився. Але він продовжував чіплятися за нього.
  
  — Твоя черга, Візерунки, — люди не грубою сказав Нік. 'Тепер твоя черга. Скажи це. Що це означає з дівчиною? Де Не ховає свою наркоту? Що ти робиш для нього? І постарайся не брехати, слимак. Не кажіть мені, що ти не знаєш. Спробуй скажи правду! Його сильні руки знову ущипнули его, і він ударив його в горло Візерунків. Але не настільки сильно, щоб чоловік не міг говорити потім того, як ще кілька разів вдарився головою об тверду плитку.
  
  Як і всі хулігани, Візерунки був боягузом. Він почав базікати.
  
  Він задихався. - 'Ви ФБР,' — Чому ти відразу цього не сказав? Тоді ми могли б працювати разом...!
  
  — Тепер ми працюємо разом, ублюдок, — похмуро сказав Нік. 'За моїм методом. Що далі, Візерунки? Що ще ви можете мені сказати?
  
  Залишилося небагато. Якраз те місце, де було ранчо не Можу, де він був з дівчиною. Ще один удар об стіну. Він досталь навколо кишені ключ від наручників. Останнє, нещадне побиття, щоб екс-віце-Шаблонами, довго-довго не міг нікому нічого сказати.
  
  Нік залишив його в калюжі крові. Може і буде жити. Але тільки навряд чи.
  
  Нік вмився в одній, навколо раковин і оговтався. Візерунки помре, якщо ему найближчим часом не прийде допомога, але Киллмастеру було все одно. У нього були інші справи на умі. Як вибратися звідси, наприклад.
  
  Краще всього, вирішив він, сміливо вийти за двері. Сержант за прилавком міг зробити тільки один висновок — жертва Візерунки заплатила. Тому він недбало вийшов з душовою і замкнув за собою двері. Це спрацювало.
  
  Детектив в цивільному, якого він зустрів по дорозі, арійців подивився на нього. Сержант за прилавком здивовано підняв очі і похитав головою.
  
  Він сказав. - 'Чоловік!' "Вам пощастило!"
  
  Нік посміхнувся. — Маленька помилка, — сказав він. «Все з'ясувалося».
  
  Він вийшов, навколо будівель, як чоловік, без всяких турбот. Через кілька кварталів він пішов швидше. Потім він почав тікати. Нарешті він пригальмував, зловив таксі і сам поїхав у готель «Сендс».
  
  «Ламборгіні» все ще стояв на стоянці.
  
  "Здрастуйте!" — сказав паркувальник. «Минулої ночі був хлопець, який готель щороку на твою машину, ти знаєш це? Намагався підкупити мене, щоб пустив її его. Що ви мені на це скажете? Боже, чого тільки не відбувається в цьому місті!
  
  Нік дав ему щедрі чайові і швидко поїхав.
  
  Покинувши місто на півгодини, він зупинився і зняв з маскування під Дженелли. З нього було досить, і настав час бути самим собою. У «Ламборгіні» нічого не чіпали і подякувати його, як він здогадався, паркувальнику. Вільгельміна, Гюго і П'єр повернулися на свої місця. Его теляти. А схованки в приладовій дошці і підлозі досі тхора містять речі, які повинні були там бути.
  
  Він поїхав далі. Знову зупинився на беспокрасочной заправці в пустелі і подзвонив в казино, назвавшись лейтенантом Візерунків. Нудьгуючий голос сказав йому, що не Можу тут немає, його місцезнаходження невідомо. Міс Чейз теж не було. Не знають, де вона.
  
  Нік знову поїхав далі, швидко зв'язався по рації, перш ніж розігнатися до максимальної швидкості. Потрібно було повідомити, що наркоторговець Джиммі «Кінь» Дженелли був застрелений під час спроби втечі потім жахливого побиття хороброго лейтенанта Візерунки... не змогли зупинити його.
  
  Він відкрив капот, і сонце палило його. «Ламборгіні» рвонув на південний захід, mimmo того місця, де приземлилася «Сессна», і попрямував до блакитних пагорбів і ранчо не Можу.
  
  
  Особа Не спалахнуло там, де його вдарила розкрита долоня "Челсі", а його темні очі загорілися.
  
  — Спробуй ще раз, дівчинка, — гаркнув він, — і її зроблю тобі дуже боляче. Ти щось приховуєш від мене...
  
  'Іди до біса!' - вона в гніві схопилася на ноги. — Тепер починаю розуміти тебе, не Можу. Вся ця історія з Дженелли - це всього лише ваша хитрість, чи не так? Привід схопити мене і доторкнутися до мене! Просто впади замертво. Її йду звідси, навіть якщо мені доведеться пройти весь зворотний шлях ходьби...
  
  На цей раз рука Не можете розітнула повітря і вдарила "Челсі" по щоці. Ee мета відлетіла вбік, і вона задихнулася.
  
  — Уважай, що говориш, повія, — прогарчав він. "Ще один коментар від вас - якого біса ви хочете?"
  
  Двері були відчинені, і на порозі стояв чоловік зі слабкою, але перловою посмішкою.
  
  — Прости, що турбую вас у такий незграбний момент, — сказав він, вже не гарчав, а так само виблискуючи, як і його посмішка. «Я подумав, що вас може зацікавити радіорепортаж з Лас-Вегаса. Про вашого хлопця, лейтенанта Візерунків.
  
  'Так? Що сталося з ним?' — відрізав Олексій.
  
  «Вони знайшли його в підвалі поліцейської дільниці, побитого до напівсмерті, майже мертвого. Всі штати розшукують якогось Джиммі Дженелли, підозрюваного в торгівлі наркотиками, який, мабуть, сильно вбив його, а потім зник».
  
  Челсі була актрисою, але вона не могла сказати здивоване «Ні!» це не змогла її зупинити. Олексій швидко подивився на нах.
  
  — У тебе гарні друзі, дитинко, — м'яко сказав він. «Дженелли, маленький бандит, вбивця копа. А Візерунки крутий. Хто б міг подумати, що така стара фігура, як Дженелли, може дати йому ляпаса? Може, у Дженелли є приховані таланти, а? Його погляд ковзнув на день. — Добре, Хуан. Нехай хлопці починають збирати речі. Ти ніколи не знатимеш усього....'
  
  — Добре, — сказав Хуан. — Ви можете на це розраховувати. Мені подзвонити?'
  
  — Я зроблю це сам, — сказав Арго.
  
  Коли двері зачинилися, він повернувся до Челсі. — Я думаю, ви знаєте, що справжній злочинець так не надходить, — сказав він балакучим тоном. «Він сяде у в'язницю або викупить себе. Так розкажи мені про Дженелли, повія! Його відкрита рука гойднулася, і він сильно вдарив її по обличчю, а потім по іншому проведені обчислення. Вона спіткнулася і впала.
  
  — Негідник, — прошепотіла вона. «Бідний, слизький, жалюгідний виродок». В її очах стояли сльози, навколо носа текла кров, і вона знала, що буде ще гірше. "Брудний сучий син, купа лайна, смітник!" Це був не той мову, який вона використовувала раніше, але тепер це було з почуттям. А за ним пішли ще більш непристойні слова — слова, значення яких вона ледве знала, але які самі гей здаються брудними і неприємними. Не можу теж. Він підняв її на ноги, палаючи люттю, і вдарив її по обличчю тильною стороною долоні.
  
  «Свиня круп!» — сказала Челсі.
  
  На цей раз не Можу заревів і стиснув кулак. Вона передбачала, що це наближається, і дала собі волю вдаривши його в обличчя, і за секунду до того, як втратила свідомість, зрозуміла, що домоглася успіху.
  
  Вона довго нікому нічого не говорила.
  
  Двері знову відчинилися.
  
  — Ну-ну, — сказав Хуан, і його посмішка стала ширше. «Я бачу, твоя чарівність не виправдалося. Цікавитеся останніми новинами радіо? Вони схопили Дженелли, він викликав опір і був застрелений».
  
  Арго обернувся і подивився на нього. — Застрелений, — здивовано повторити він. — Значить, він не був агентом... Ісус!
  
  'І зараз?' — запитав Хуан.
  
  — Мені треба подумати, — сказала Арго. — Уведи її звідси. Уведи її в мою кімнату і кинь на моє ліжко. Мені назавжди подумати.'
  
  
  Сонце стояло високо і палило в небі, а «Ламборгіні» був стрілою, летить крізь пустелю. Прикриття не було; нічого, що могло б замаскувати машину і водія; жодних шансів отримати підкріплення з розкиданих по країні агентів АХ. Тільки Картер. Але саме так він любив працювати.
  
  Це буде нелегко, особливо зараз, коли йому доводиться рахуватися з "Челсі", а «Ламборгіні» не зовсім невидимість; тим не менш у нього не було іншого вибору.
  
  Далеко попереду він побачив сонце, коснувшееся срібного крила. Потім на чомусь іншому, напевно, на машині. Тоді на низькій даху - ні, дві даху. Ферму і сарай або стайні. Потім ще один автомобіль, Land Rover.
  
  Він трохи пригальмував, щоб надіти капот і відкрити більший навколо двох потайних відсіків у «Ламборгіні». Він поклав вміст на сидінні поруч з собою і знову прискорився, прямуючи виплат прямо до того місця, де сонце блищало на Цессне, великий припаркованій машині, Лендровере і дахах.
  
  «Ламборгіні» пронеслася миль, пронесла Ніка mimmo літаку по дорозі mimmo машин, вивела його з вереском на велику ганок, двері відчинилися, і з'явився чоловік зі зброєю в руках. Пістолет-кулемет, піднятий — але нерішуче.
  
  Нік не вагався. Те, що він повинен був зробити, може бути небезпечно для "Челсі", але — допоможи ему Бог! — це було найменше за його міркувань. Контактна граната вилетіла через його пальців до того, як машина зупинилася, і він побачив, як чоловік вибухнув клаптями, які розлетілися по повітрю огидною сумішшю фрагментів стіни. Ганок звалилося, і хто-то заревів звідки-то з тріском. Нік прискорився і одночасно націлив димову пальник. Ee ніс изрыгнул густу хмару, що охопило будинок, і, перш ніж дим повністю закрив його полі зору, він швидко обвів «Ламборгіні» навколо будинку. У лічені секунди весь будинок був оповитий хмарою диму, і прорвалися крізь нього дикі постріли полетіли навмання.
  
  Він зупинився поряд з припаркованим «лендровером» і ковзнув животом крізь дим з гранатою в кожній кишені і Вільгельміною в руці. У будинок було тихо, його чекали. Він повз повільно і обережно; він слухав, по-его нерви напружилися від звукової в будинок і навколо нього.
  
  Shaggy почулися поруч з ним, зовні. Майже такі ж безшумні, як і його власний крок, але не зовсім. Він чув ih. Два людини. Один наближається ліворуч перед ним, інший праворуч. Дуже, дуже обережно. Тепер вони були так близько, що він відчував запах ih несвіжих тіл, майже відчував вібрацію ih кроків. Досить близько.
  
  Він впав долілиць і високо підняв Вильгельмину. Люгер двічі гавкнул вліво, викликавши чути крик; Нік перекинувся, коли goggle просвистіла праворуч mimmo его вуха, потім вистрілив знову. На цей раз один постріл викликав гарчання і удар. Він знову почекав. Витяг навколо кишені гранату і кинув її в задимлену дірку на тому місці, де раніше була двері. Потім він встав і побіг навколо будинку, шукаючи пальцями вікно, і почув крики і залпи вогню, які нам в кого не потрапили. Потім його пальці обмацують знайшли вікно, відкрите дихає ранковим повітрям, і його тіло ковзнуло всередину.
  
  В димних сутінках він побачив тіло на ліжку. Жіноче тіло. Але у нього не було часу на розслідування. Голос Не можете проревів: «Тому, ідіоти! Назавжди підкрастися до нього ззаду - якого біса чекаєте? Вбийте його!
  
  Нік підкрався до дня. Побачив Арго, що стоїть в коридорі і розмахує пістолетом. Двоє чоловіків тікають з автоматами. Третій стояв з блідим обличчям, перлова посмішка зникла.
  
  Киллмастер кинув свою останню гранату і прицілився. У нього була миттєва думка про те, як шкода, що він ніколи не зможе допитати Не можемо, а потім друга скороминуща думка, що ему це дійсно не потрібно.
  
  Вибух розірвав коридор на шматки. Стіни зруйновані, вікна вибиті, двері спальні злетіла з петель і вдарила Ніка.
  
  Пролунав крик. Падали уламки. Піднімалися хмари пилу. Потім тиша. Тиша, якщо не рахувати падаючих шматків вапняку і витікаючого полум'я.
  
  Нік штовхнув двері в бік і швидко оглянув будинок. Сім чоловіків, які прийшли до жахливого кінця, включаючи Арнольда не Можу. Замкнене сховище, а замкнений зовні і тихий сарай, заслуговує подальшого вивчення.
  
  А всередині, на ліжку, Челсі ворушилася і стогнала.
  
  
  
  
  Глава 13
  
  
  
  Худорлявий чоловік розлучився витончені руки і похитав головою.
  
  — Прошу вибачення, джентльмени, — сказав він. — Боюся, у мене немає для вас відповіді. Дженелли міг бути нашим людиною, а міг і не бути. Її вірю, що ми можемо припустити, що він мертвий. Але я не знаю, чому ми нічого не чуємо від Арго. І я не можу пояснити, чому я не можу до нього додзвонитися. Її можу тільки запропонувати найбільш вірогідне пояснення — що він сам сховався з героїном у якості запобіжного заходу, поки цей інцидент не закінчиться. Що стосується вашої пропозиції, товариш Лін, я не думаю, що було б розумно надіслати Це Цзин і Лі Чан назад на вертольоті. Якщо б на ранчо були якісь труднощі - у чому я, до речі, схильний сумніватися - звичайно відразу почнуть підозрювати вертольотом. Ні, товариші. Ми можемо тільки чекати. І його можу запевнити вас, що ми тут в абсолютній безпеці. Ми ховалися; все приховано. Нам не про що турбуватися. Доходи, друзі! Настав час обіду. поїмо, вип'ємо вина, освежимся. Та плануйте ще більш важливі справи. Его голос бадьоро вібрував, але очі за товстими темними окулярами були заклопотано примружені.
  
  Товстун скочив на ноги.
  
  «Так, нам необхідно поїсти», — сказав він. «Але не забувайте, що Пекін розраховує на вас, доктор Твін».
  
  Струнка фігура вклонилася.
  
  «Ця думка мені допомагає», — сказав батько Блоссом.
  
  -
  
  Вже давно стемніло, коли «Ламборгіні» з Ніком за кермом і "Челсі" з розпухлою фізіономією збоку пригальмували перед вогнями Сан-Франциско. Автомобільне радіо пробормотало спокійно, підбадьорливо. Ще не було повідомлень про те, що Картер залишив у пустелі Невада — палаючий вогонь, який поглинув ранчо і топкапі, «Сессну», і припарковані машини. Він ретельно обшукав ферму, перш ніж спалахнуло просачивающееся полум'я. В стінній сейфі він знайшов більше 200 000 доларів готівкою та закодований список, який, як він належить їм, повинен бути списком штовхачів і місць. А навколо замкненого сералю він витягнув великий ящик із забороненими наркотиками. Але він залишив зброю і боєприпаси, щоб підлити масла у вогонь.
  
  Ланцюг практично замкнулося. Супутні докази, так, але незаперечні. Одна або дві посилання були ще трохи темними, але вони були. Непристойні фото. М'який, гіпнотичний голос. доктор Мартін Сиддли Уінтерс, так улюблений учнями, але такий мертвий...
  
  "Челсі" позіхнула, а потім раптом застогнала. Її рука потягнулася до хворобливого особі.
  
  «Кравець візьми», сказала вона. — Не думаю, що мені дуже подобається твоя робота, Картер, якою б цінною вона нам була. Відпочинемо, чи що?
  
  — Добре, — сказав Нік. 'Ви збираєтеся відпочити. У мене ще є справи.
  
  Він висадив її біля готелю «Марк Гопкінс», і продовжив шлях.
  
  Можливо, він вибрав неправильну мету для свого останнього удару, але передчуття підказувало йому було, що йому залишилося йти тільки в одне місце.
  
  
  У будинок на Телеграф-Хілл було тихо і темно.
  
  Нік підкрався в темряві, темний і мовчазний сем у чорній сорочці, чорних брюках і туфлях на м'якій підошві. Його рухи були нарочито повільними, і навіть коли він опинився відверті навпаки витонченого будиночка Блоссом, він не робив швидких рухів.
  
  Ему знадобилося деякий час, щоб бути абсолютно впевненим, що будинок охороняє лише один людина — принаймні зовні, — і коли він зміг вловити характер повільної ходьби людини, він підкорився цим зразком... шталь початку другої тінню его в м'якому місячному світлі. Смертоносною тінню.
  
  Хьюго мовчки ковзнув у його руку. Нік підняв кошлатий. І стрибнув. Його ліва рука обхопила чоловіка за горло, а правою він проткнув його шию Хьюго, як рожном. Почувся тихий булькаючий звук, раптове напруга в тілі, потім воно стало мертвим вантажем.
  
  Нік опустив тіло на землю поруч з будинком, в дуже темне місце.
  
  Передня і задня день були знову замкнені з моменту його останнього візиту. Без спеціальної відмички це вимагало б значних зусиль. Навіть зараз ему знадобилося більше трьох хвилина, щоб відкрити задні двері і закрити її за собою.
  
  Він нишком прокрався по хаті, шукаючи сліди компаній і бічні двері, де, за словами Блоссом, жилки раніше Сіссі.
  
  Мелфорд цим користувалася. Компанії не було, але маленька бічні двері здалася ему легкої, хоча він і не бачив її зовні. Ще один секретний китайський вхід, здогадався він, піднімаючись по чорних сходах в ту частину будинку, де жилки Сіссі.
  
  Вона була напрочуд маленькою і абсолютно порожній.
  
  Его ліхтар-олівець оглянув стіни від підлоги до стелі і занурився глибоко в шафи; але він не міг знайти ніяких слідів зв'язку з покоями Блоссом. Він був упевнений, що прохід повинен бути там, — або між спальнею Блоссом і цими іншими кімнатами, — але, незважаючи на свою наполегливість, пропустив її. І він не міг більше втрачати час.
  
  Він прокрався назад і обережно пробрався через вестибюль і вгору по сходах в кімнату Блоссом. Він чув її тихе дихання, відчував її запах. Блідий промінь місячного світла падав на ліжко, відкриваючи, що вона лежить у центрі, її вугільно-чорне волосся розметались по шовковій подушці, а її чудове тіло наполовину прикрите простирадлом, так що її красиві груди оголюються, як спокусливі плоди. Але на цей раз Картер не піддався спокусі. Він підкрався до ліжка і подивився на нах зверху вниз, вдихаючи аромат, який представляв собою суміш мускусних брас, ладану і опієм, і дослухаючись до її дихання. Вона справді спала, і глибоко.
  
  Він досталь навколо кишені моток скотчу та двома швидкими змахами гострого леза Хьюго відрізав два шматки. Потім він відкинув простирадло і міцного пов'язав зап'ястя і щиколотки. Вона продовжувала спати, хоча ритм її дихання змінився, і він знав, що вона скоро прокинеться.
  
  Добре. Тоді вони могли б поговорити. Між тим, ему ще було чим зайнятися.
  
  Він пересунув ширму, щоб стежити за нею, поки робив це, потім обмацав стіну, поки панель не відсунулася вбік. Потім він ступив у порожню маленьку кімнату і присвятив ліхтариком. І знову сергій впав на стіни без вікон і дверей, крісло, стілець і важкий сталевий картотечна шафа. Десь має бути ще одні двері, ще одна прихована розсувна панель або, принаймні, люк або щось в цьому роді. Але скільки він нам хотів, нічого не знайшов, і врешті-решт здався і звернув свою увагу на картотечна шафа.
  
  Всі ящики були зачинені на один замок, і він опирався йому було майже десять хвилина. Потім воно здалося. Він висував ящики один за іншим, швидко й безшумно, слухаючи зітхання Блоссом в кімнаті позаду нього; і він нічого не знав про хитромудрої сигналізації, яка займається спрацювала, коли він зламав замок.
  
  У ящиках виявилася камера, кілька негативів чоловіки і жінки, переплетених у вкрай компрометуючих позах, невелику кількість наркотиків, впрыски, магнітофон і стопка аудіокасет. Білий предмет привернув увагу его, коли він нахилився, щоб щорічно на магнітофон, і він освітив його своїм світлом. Квиток. Кілька карток, притиснутих до стінки ящика, як ніби вони випадково туди впали. Нік витягнув одну.
  
  Це була візитна картка Orient Film and Export Company.
  
  Tac tac tac.
  
  І тут він побачив, що провід від магнітофона йде через задню стінку шафи до стогнати, а початку другої провід йде через невеликий отвір спереду внизу і через підлогу і стіну до маленького динаміку високо над секретом. двері закінчилася.
  
  Він натиснув кнопку, і порожня котушка магнітофона закрутилася. Ні, вона не була порожня. Коли котушка оберталася, відірвався шматок стрічки пурхнув угору. Він зупинив пристрою. Порожніх стрічок не було, тому він взяв повну стрічку навколо коробки і обережно просунув нитка вільної стрічки під нитку іншої стрічки. Потім він промив машину і включив її.
  
  М'який, добрий, переконливий голос прошепотів у спальні. Не голос Блоссом — теплі, співчутливі тони чоловічого голосу бурмотіли навколо гучномовця в кімнаті. Нік подивився в спальню, поки слухав, і побачив, як Блоссом злегка повернулася в сміття. Але її очі все ще були закриті. — коли прокинетеся, доктор Уінтерс, — промовив голос. «Ваші учні іншої вас слухають вас. Блоссом подбає про те, щоб вони продовжували любити вас. Блоссом теж буде продовжувати любити тебе. Ви допоможете гей, у всьому, про що вона вас попросить. Вона скаже вам, що сказати, і ви це скажете, доктор Вінтерс. Ти забудеш мій голос, але будеш пам'ятати інструкції. Ви також пам'ятати, що ми знаємо і можемо надати докази того, що ви все ще комуніст, і ми це зробимо, якщо ви не будете співпрацювати. Крім того, пам'ятайте, що у нас є фотографії, які самі по собі можуть погубити вас. Пам'ятайте про це, доктор Вінтерс. Але забудьте, що ви чули голос. Пам'ятати про страх. Пам'ятайте, що ви повинні співпрацювати. Тепер іди спати, а потім прокинься. Спить зараз... зараз спить... спить... — голос доктора Твіну вірш.
  
  Блоссом хихикнула. Нік вимкнув магнітофон і побачив, як вона сіла. Вона посміхнулася ему.
  
  — Так як голосувати, як ти дістала Винтерса, — рішуче сказав Нік.
  
  «Секс, шантаж, гіпноз, ще раз шантаж. Але якимсь чином він дізнався про це, чи не так? Блоссом голосно розреготалася і свесила свої стрункі ноги в кінці ліжка.
  
  — Як-то так, — сказала вона. — Двічі два дорівнює чотирьом, цей слабкий чоловік. Я думаю, він був здивований, що шталь таким шалено влюбчивым потім кількох злегка пряних напоїв»
  
  Її сміх знову перетворився в хихикання. «Він був незграбним ідіотом. Не те, що ти, гігант сексу. Бог! Ти був чудовим. Її міг би вбити цих тупих ідіотів, коли вони увірвалися занадто рано. Її обличчя потемніло. — Якраз тоді, коли її отримувала таке задоволення з тобою. Набагато більше, ніж з Мартіном, набагато більше, ніж Піо. Але, звичайно, вони почали боятися. Вони були впевнені, що агентство з наркотиків або ФБР поставить одного через своїх людей на місце Мартіна. Її теж так думала, але не була впевнена . Чому б вам не розв'язати мене, щоб ми могли зайнятися тим, чим займалися, коли нас грубо перервали? Вона звабливо подивилася на нього і зробила непристойний жест відкритими стегнами.
  
  — Може бути, так, — сказав Нік, відчуваючи огиду до цього видовища. — Але спочатку скажи мені що-що. Лабораторні тести речовини, яке він знайшов у Арго, ймовірно, дадуть ревматизму, але у нього було моторошне відчуття, що його не буде поруч, щоб почути результати.
  
  І він виразно готель знати. «Скажи мені, чому цей матеріал такий особливий. Чому всі ці студенти сходять з розуму одночасно, ніби все йде за розкладом?
  
  Її сміх був зіпсованим дитячим захопленням. «Так, це щось особливе, чи не так? Як ЛСД, але ценымногие сильніше. Ах, вони стають дикунами! Вони повністю вражені цим. І ти знаєш? Є вбудований годинник! Спершу вони спокійні, а коли вирветься назовні - здрастуйте! І тоді тільки один хлопчик повинен кинути пляшку, один хлопчик, який сходить з розуму і закричить, один хлопчик, який закричить "Мир!", і тоді весь натовп сходить з розуму!» Вона радісно посміхнулася і заерзала на ліжку.
  
  — І ти вважаєш, що це чудово, — сказав Нік, витягуючи Вильгельмину з кобури.
  
  Він знав, що дика посмішка Блоссом викликана не тільки наркотиками. Вона відчувала себе в безпеці. Повний впевненості. І через відчинені двері її кімнати вдерся протяг, якого раніше там не було. - І ти справді не готелю йти лікуватися сама, чи не так?
  
  'Ти не в своєму розумі?' — закричала вона, і всі сліди східної витонченості зникли. «Відмовитися від цього костя тебе? Навіть не для тебе, красень! Я не думаю про це.
  
  — А Уінтерс? Він повинен був бути пропагандистом, чи не так? Щоб розбестити цих студентів політичний?
  
  «Ба». Вона сказала зневажливо. - «Він був тільки першим. Якщо це справа запрацює, у нас буде багато таких, як він. У зустрінуть ваших кампусах повно рудоволосих. Все, що їм потрібно, це хтось на кшталт мене, щоб підштовхнути ih. І перш ніж ви це пізнаєте, - але в певному сенсі це було ганьбою для нього. Він здогадався трохи раніше, ніж її думала. Одного разу він прийшов сюди рано вранці, і коли її повернувся додому з Lancia, вона тільки що виїхала по спальні, як щодо цього? І тільки пізніше їй стало відомо, що у нього була магнітофонний запис. Але це не мало значення — ми все одно його вбили.
  
  - Справді, - сказав Нік, прислухаючись до тихого скрипу зі сходів. Звичайно, вона була не проти поговорити. Вона знала, що далі слів справа не піде, і насолоджувалася словесною грою, від якої раніше гей доводилося утримуватися. «Всі дуже розумні. Спочатку наркотики, потім пропаганда. Але доктор Мартін Сиддли Уінтерс виявив, що це щось більше, ніж секс, брудні фотографії і обожнювання студентів, тому він запакував свою сумку із зразком наркотиків, можливо, з фотографіями і, звичайно ж, із записом, яку він зробив, коли почув нас. І візитна картка, яка займається видавала всю цю плутанину.
  
  «Не весь букет». На мить вона виглядала трохи невпевненою. «Звичайно, він не знав...»
  
  — Вся ця плутанина, — похмуро сказав Нік. — Він не знав, але все одно нам дав наводку. Про тебе, про твої фотографіях, про твоїх наркотики, про твоїх китайських гангстерів, про твоє толкаче, про посередника Кант, який зараз схожий на смажену камбалу на своєму згорілому ранчо. Він помер, Блоссом. І з тобою теж покінчено. І з твоїм татом, твоїм власним постачальником. Вона лежачи нерухомо у блідому місячному світлі.
  
  — Але ти... ти навіть не бачив, не Можу, — прошепотіла вона. — Я знала, що ти повернешся, бо ти... бо ти... але що ти маєш на увазі? Що сталося з Арго? Але більше часу на розмови не було.
  
  Пістолет гаркнув, навколо дверного отвору, і Нік вистрілив у ревматизму, три постріли підряд, потім він пригнувся і повернувся, щоб зловити на мушку тих, що, як він знав, йдуть ззаду. Тінь праворуч від нього з криком впала на двері спальні, але продовжувала стріляти, і голос Блоссом вибухнув вибухом сміху, коли двоє чоловіків увірвалися тепер через відкриту панель на іншій стороні маленької кімнати і почали стріляти у Ніка.
  
  Він розвернувся, ухилився, пригнувся і вистрілив. Гарячий свинець глибоко встромився йому в плече і подряпав щоку, коли кулі летіли в нього з двох сторін. Один чоловік впав і лежав нерухомо в декількох футах від неї, почала другий, той, що на день, все ще шутер, як і інший чоловік в кімнаті.
  
  Нік танцював взад-вперед, лаявся і вистрілив. Він потрапив під перехресний вогонь, як метелик. Він знову пригнувся і вистрілив, відчуваючи, як goggle вп'ялася йому в житті. Дикий сміх Блоссом раптом перетворився на жахливий крик, а коли він мимоволі обернувся, він побачив, як вона впала з ліжка і важко приземлилася на підлогу, її пов'язані руки намагалися схопитися за дірку в голи, а потім впали назад. Грім ударив йому в голову, і він завмер.
  
  І знову він проплив близько до поверхні свідомості лише для того, щоб знову впасти і поплисти по морю боляче.
  
  Голоси. Запах. Знову голосу і запах.
  
  Привиди з'явилися знову, але він тримав очі закритими. Він відчував липку кров по обличчю, грудях і плечах, відчував її різкий запах. На цей раз було щось інше - нам пахощів, нам ліків, нам латунні - каналізація.
  
  Потім залунали голоси, що пливуть, утихающие, що повертаються, затухаючі, твердіють, що спускаються. Він змусив себе прийти до тями, закрити очі, прислухатися, залишитися в живих.
  
  'Немає! Без зволікання, — сказав один навколо голосів. «Він повинен зникнути, і ми теж».
  
  "Але знак AX !" — сказав інший голос. 'Тату на лікті - це означає, що ми боремося з AX і що є і інші, подібні ему. Підніміть його, доктор! Підніміть його-Чан, і її допрошу его
  
  — На допити більше немає часу, хіба ти не розумієш? Комісар чекає. Генерал чекає. Його помічник чекає. Ми всі в небезпеці, якщо будемо вагатися. Дияволи! Ви думали, що вони прийшли сюди з цими нелегальними паспортами, щоб ih затримали на складі в Сан-Франциско? Нам треба негайно позбутися від цієї людини, а потім зібратися разом, щоб підготуватися до швидкого перегрупування».
  
  'А якщо цей агент AX є...'
  
  АХ проклятий тисячу разів, і ви ідіоти, що не помітили цю татуювання раніше! Так, кажу вам, що вже занадто пізно для допиту, і ми повинні позбутися від цієї людини зараз же! Він так далеко зайшов, що я все одно не можу його повернути.
  
  Доктор Твін, смутний подумав Нік, втратив більшу частину свого звичайного апломбу.
  
  Від болить і запаморочення Нік наважився розплющити одне око. Він побачив трьох чоловіків. Одним навколо них був доктор Твін, і він виглядав спустошеним. Двох інших він не знав по іменах, але бачив, ih раніше. Одіна навколо них підняв люк, а третій, затиснувши руки на забинтованою голів, виглядав дуже погано.
  
  Брудний запах відкритої каналізації вдарив у ніздрі Ніка, як запах гігантського унітазу. Але ритм його дихання не змінився. Внутрішньо він боровся, щоб взяти себе в руки, боровся за своє життя, на свідомість і силу.
  
  Его грубо схопили. Через кілька хвилин він відчув, що прослизає через зяючу діру, що веде в міську каналізацію. Він був достатньо свідомий, щоб зрозуміти, що він, ймовірно, в залі, в підвалі Східної компанії з імпорту та експорту, і що у нього є лише один шанс залишитися в живих, а потім руки зіштовхнули його тіло в вируючий смердючий потік бруду.
  
  Він глибоко зітхнув і закрив рот.
  
  Руки притиснуті до мети. Одна хвилина, дві хвилини, довше. Він відчував, що повільно вмирає. Він дозволив своєму тілу опуститися... глибше, глибше, глибше...
  
  Почувся приглушений стукіт, і стало темно.
  
  Він думав, чекав, відчував, що його мета вотум-вотум лопне. Але він повинен був дати їм час, щоб піти.
  
  Минула ще хвилина...
  
  Нарешті, коли він підняв голову над смердючої водою і вдихнув смердючий, гнильний повітря, він зрозумів, що ніколи ще не був такий близький до смерті. Він все ще може померти; можливо, це сталося б.
  
  Але ему належало ще одне побачення.
  
  Він простягнув хвору руку і намацав дно люка. Інша його рука проводила по його тілу, щоб щорічно, чи не взяли вони що-небудь у нього.
  
  І він був задоволений.
  
  
  Стрункий, витончено складений чоловік в бездоганному шантунговом костюмі сидів на чолі стільця, дивлячись на своїх співрозмовників крізь темні точках. Тепер ih було п'ятеро; троє навколо Пекіна і двоє інших, обидва поранені, один серйозно.
  
  - Таке може статися, джентльмени, - сказав доктор Твін.
  
  — Але безпосередня небезпека тепер відвернена. Цей чоловік був агентом AX і він був видалений. Інші можуть прийти. Тоді ми підемо. Компанія буде продовжувати працювати на законних підставах на час моєї відсутності, і я припиню роботу не Можу і поверну його до роботи, коли прийде час.
  
  «Все це означає лише коротку затримку. Її, звичайно, теж зазнав збитків... — Його голос зірвався, і він зробив паузу. — Але, — продовжував він, коли прийшов в себе, — наша перша турбота тут — безслідно зникнути. Toe Jing відвезе вас на машині до вертольота, який доставить вас до місця вильоту. Ми нічого не втратили, панове. Нічого такого. Ну, майже нічого.
  
  Товариші схилили голови. Майже з благоговінням заговорив товстун.
  
  — Ми співчуваємо вам, дорогий товаришу, — сказав він, — у зв'язку з втратою вашої прекрасної дочки. Але вона послужила нам добру службу, зміцнила нашу справу. Ми особливо вражені вашою лояльністю і ефективністю. І ми дуже раді, що ти позбувся агента AX тому що він здається нам людиною, який витягли нам стільки неприємностей в минулому. Це перешкода...
  
  Він раптом замовк, але рот его залишився відкритим. Його очі повільно розширилися, а обличчя перетворилося на розгублену маску.
  
  Інші чоловіки простежив за його поглядом. Це Цзин і доктор Твін готелі встати. Рука генерала полетіла до прикладу револьвера. Вони дивилися, застигнувши з виряченими очима, полустоя.
  
  Двері кімнати безшумно відчинилися. І там вималювалася жахлива малюнок чогось, схожого більше на величезного звіра, ніж на людину. Слиз, бруд, кров і екскременти покривали фігуру. Шведів була порвана і плямах, волосся скуйовджене і брудні, а очі були дикими і налитими кров'ю.
  
  Частку секунди Нік Картер стояв в дверному отворі, який він повністю заповнив, розставивши ноги, розкинувши руки з боків. Він подивився на них. "Бо!" — сказав він і спіткнувся.
  
  Вони не бачили сферу, маленьку блискучу металеву сферу в його правій руці, і не бачили, легкого обертального руху, яке він зробив, перш ніж впустити її. Вони також не бачили, наскільки він глибоко зітхнув, перш ніж впав на землю. Костя задоволення, яке це ему принесло, ему довелося використати частину цього дихання, щоб передати своє останнє повідомлення.
  
  — Ласкаво просимо до Арго по пеклі, — сказав він крізь зціплені зуби. — Він чекає на тебе. А потім він знову затамував подих і лежав, як мертвий в дверному отворі.
  
  "Боже Мій!' — сказав він, його обличчя було зеленим і блискучим. 'Товариш! Богохульство! — різко сказав Лін і раптово відчув біль в горлі.
  
  Генерал різко встав, похитнувся і впав. Іншим знадобилося близько п'ятнадцяти секунд, щоб впасти і померти.
  
  П'єр, смертоносний кулька газу, мокрий і липкий, як і він сам, виконав свою звичайну смертоносну роботу зі звичайною для нього швидкістю.
  
  Нік скочив на ноги і закрив двері за батьком Блоссом і его пекінським начальством.
  
  А потім, змучений, стікаючи кров'ю і смердючий, як вигрібна яма, він навпомацки пробирався по темних коридорах Східної імпортно-експортної компанії на свіже вечірнє повітря.
  
  
  "Нік, дорогий!" — прошепотіла Челсі.
  
  — Ангел, — сказав Нік. «Ой! Ні, забудь про це. Зробіть це знову. Лиже, дорога. Лиже, там...
  
  Багато чого сталося за два неділях, які він провів у лікарні, щоб одужати. Наркотики були проаналізовані записи були прослухані, вся історія зрадницького пекінського змові з наркотиками і пропагандою була розкрита... Торговці наркотиками були арештовані, студенти були відправлені на лікування, МЕБ Компанію обшукали з горища до підвалу.
  
  Але тепер ніщо не мало значення, яким би важливим нам було діло. Що зараз мало значення, так це тепло для сміття та близькість двох люблячих тел.
  
  'Ти любиш мене?' — пробурмотіла Челсі.
  
  — Я люблю тебе, — прошепотів Нік.
  
  Це було чисто і красиво.
  
  Вони лежали в обіймах одне одного і дозволяли насолоди повільно і чудово наростати. І тоді вже не повільно, а натхненно, і час втратило всякий сенс у хвилеподібних рухах ih ритмічного танцю.
  
  В горницю готелю «Марк Гопкінс» увійшла тьма. Тишу порушували тільки тихі зітхання; і лід в холодильнику для шампанського розтанув. Весь світ був зосереджений у цій теплою, м'якою, соковитою сміття.
  
  Принаймні, так здавалося Ніку, коли він з радістю боровся з "Челсі". Він займався любов'ю як слід, потім всією перенесеної злоби, і це означало, і хвилювання, і втіхи, і щастя, і все це полягало в прекрасному, істинно жіночому істоту.
  
  Чуттєве, сексуальне істота... Ih тіла рухалися в одному енергійному ритмі.
  
  Почуття Ніка раптом здригнулися, і его, розум, здавалося, поплив в тепле море. Пальці Челсі вперлися їй у спину, і вони разом підстрибували вгору і вниз, захоплені, позбавлені дару мови. Разом вони відчули, як світ вибухнув величезним вибухом пристрасті.
  
  Кілька хвилин вони лежали пліч-о-пліч, як змучені гладіатори. Потім Челсі зітхнула і повернулася до нього. Ee губи пестили його особу; її руки легко літали навколо нього.
  
  — Ще, — прошепотіла вона. «Більше того, перш ніж рефері дасть свисток».
  
  — Свистка немає, — сонно сказав Нік. «Світ може вибухнути без мого втручання. Ніяких телефонних дзвінків, ніяких перерв, нічого. Ми з тобою разом наступні три неділі.
  
  'Ти серйозно?' — з сумнівом запитала Челсі. «А як щодо того будильника, який зазвичай дзвенить наприклад, в цей момент?»
  
  Нік посміхнувся в темряві і притиснув її до себе.
  
  — Я викинув його, — сказав він.
  
  
  * * *
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  Студентський рух за мир було яким завгодно, тільки не мирним. Раптово добре організована демонстрація переросла в розгнуздану хвилю терору. Машини перевертали і підпалювали, дівчата ставали жертвами жорстоких і садистських оргій. І поки націю паралізує паніка, Нік Картер з'являється в ролі вчителя. Те, чого він навчає своїх учнів, ні, нам в одному підручнику. І те, що він дізнається з них, викликає у нього мурашки по шкірі!
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Зброя ночі
  
  
  Перша глава
  
  
  Дивні речі трапляються при тьмяному світлі
  
  Якщо щось і можна було сказати про Генріха Штроблинге, так це те, що він не дозволив двадцяти з гаком років вкраденої свободи пом'якшити тіло свого колишнього гауляйтера. Навіть будучи Генрі Стілом, аргентинським бізнесменом з філією в Чикаго, він тримав себе в тонусі в кращих заміських клубах і гімназіях різних країн. Він був одержимий фізичною підготовкою, тілесним досконалістю і м'язовими вправами ще з часів своєї роботи в організації " Гітлерюгенд в нацистською Німеччиною.
  
  Тепер він тренувався.
  
  Кожна унція его точно налаштованої сили люто напружувалася проти чоловічого тіла, настільки ж сильного і рухомого, як власне его - тіла молодше його, прекрасного в своїх кращих проявах, але тепер покритого синцями і пульсуючого від боляче з рук одного Строблинга.
  
  Напарник лежав мертвим у кімнаті, де тримали Ніка в полоні, і від Ніка в обидва кінці довгої кривавої стежки залишався тільки Строблинг. Після почався зі смерті сотень невинних людей, коли Строблинг одягнув форму і клацнув батогом. Нитка цього повинен був бути тут і зараз, на цьому даху в Чикаго в цей задушливий, похмурий вечір пізньої дійшло.
  
  Але це був би нитка, якби Нік зміг доконати його до того, як его, власна сила вичерпається.
  
  Нік заворчал, ніж боляче в руці і перекинувся, копаючи. Ему не було чим допомогти, тільки его, змучені і ниючі м'язи. Его звичайний арсенал зброї був захований десь у цій кімнаті тортур. Більше ніхто не знав, де він. Ніхто не знав, що він, нарешті, наздогнав Строблинга, що одним вирішальним ударом в потрібному місці він може знищити одну навколо головних військових злочинців нацистської Німеччиною.
  
  На даний момент здавалося, що Нік буде знищений.
  
  Він вдарив Строблинга коліном в пах і, вывернувшись, завдав удару лезом по шиї великого німця. Тепер це був Строблинг, який хмикнув - двічі поспіль, - але він продовжував наближатися до нього, наближаючись двома сталевими руками і своїм власним коліном.
  
  Навколо них була тиша, якщо не рахувати метушні і бурчання. Нам один навколо них не чув звуковий міського руху двадцяти трьох поверхах нижче цього старого будинку, де Строблинг тримав свій кабінет. Нам один навколо них не подумав про щільність відбору проб повітря, про темній хмарі, яке, як просякнуте димом ковдру, лежало між містом і небом. Нам один навколо них не думав нас, крім абсолютної необхідності вбити іншого.
  
  Тепер вони були нарізно, я стою на ногах, важко дихаючи. Я намагаюся просмоленная дах - будівля була одним з найстаріших хмарочосів Чикаго - потрескивала під ними, коли вони шаркали ногами в танці смерті. Рука Строблинга метнулася, як батіг, який він колись носив. Нік ухилився, стомлений майже до смерті, і високо замахнувся правою ногою в потужному ударі, отскочившем від вивороту твердого підборіддя Строблинга.
  
  Строблинг стрибнув, і вони разом впали.
  
  Грубі руки схопили Ніка за горло.
  
  Великі пальці Ніка впираються в очі Строблингу.
  
  Прорив і безвихідь.
  
  На цей раз стрибнув Нік; на цей раз саме его ноги вдарили всім своїм тілом боком про чоловіка і змусили його розтягнутися. Захеканий рев люті вирвався навколо горла Строблинга, і вони знову корчилися разом, утворюючи спутанную хвилеподібну купу.
  
  Твердий клинок руки Строблинга вдарив Ніка по обличчю. Мета Ніка раптом болісно сіпнулася, але він власними руками схопився за горло Строблинга. Вони підтяглися, стиснулися.
  
  Строблинг вигнув тіло, як бореться тигр, і з усією силою рвонувся вгору - повертаючись, вигинаючись, здригаючись, щоб обтрусити створіння у його горла. Нік тримався, стискав сильніше.
  
  Мить Строблинг лежав нерухомо. Нік думав, що він у нього, сподівався, що він у нього, молився, щоб він у нього був, бо його власна сила, здавалося, мерехтіла, як вмираюча свічка.
  
  Потім людина під ним різко рушив, і гранітна твердість п'ят обох рук з силою вдарив Ніка в обличчя, і німець здоровенний у той же момент сильно звивався, і вирвався на волю. Він підвівся і позадкував назад, його обличчя перетворилося в спотворену маску ненависті в тьмяному світлі, який виходив з більш високих будівель поблизу, і вуличні ліхтарі, які сяяли далеко внизу.
  
  Нік витягнув обидві руки, схопив вбивцю за щиколотку і потягнув. Строблинг важко впав, але перекотився і приземлився ще сильніше, осідлавши Ніка. Його ноги були стиснуті ножицями, а руки стиснулися навколо горла Ніка.
  
  На цей раз Строблинг здавив - люто, невблаганно, відчайдушно. Він тепер важко дихав і видавав свистячі німецькі слова, гортанні звуки відрази і спраги крові - і його мертвою хваткою на горлі Ніка посилилася.
  
  У вухах Ніка чулося спів і біль в горлі, і йому здавалося, що червона імла, в якій пливли його очі, розчиняється у темряві. Він пройшов; він був прикончке; все ставало чорним.
  
  
  
  
  
  Але потім відчуття минуло, і він був все ще живий, а Строблинг все ще стискав горло сталевими, смертоносними руками коменданта табору смерті - руками, які вбивали tac частини і так жахливо.
  
  Нік не міг дозволити йому піти.
  
  Він не міг дозволити йому було жити!
  
  Нік ледве віддихався і зібрав останні запаси сил.
  
  Але це була його неприборкана воля, а не еґо, силою, яка займається змусила его, безжально врізатися в грудну клітку іншої людини - довбати глибоко і сильно, вивернути пазуристою рукою мускулисту плоть, схопити ребра і тягнути з притаманною йому було дикістю. усвідомлення того, що це його останній шанс. Потім він перекотився, все ще тримаючи руки Строблинга біля горла; важко перекотився, як і раніше, розчавлюючи і тягне, одну за одною відводячи руки назад і втикаючи ih глибоко в кишку, знову і знову розколюючи і скручуючи, поки не почув тріск кісток.
  
  Строблинг закричав, послабив хватку і кинувся від Ніка, щоб зі стогоном котитися по смоляний даху.
  
  Нік похитав головою, щоб прочистити її, радіючи обіцянкою перемоги. Шанси знову стали рівними, більш ніж рівними; тепер вони були на його боці. Строблинг теж був поранений, він був близький до виснаження, і корчився в муках.
  
  Тепер він у нього є!
  
  Він дав собі час перевести дух.
  
  Це був невідповідний момент.
  
  Строблинг повільно піднімався на ноги, підвівся навпочіпки і стогнав. Він теж задихався. Може бути, минулої весни. Але Нік збирався його випередити, і для нього не мало значення, що Строблинг все ще відступав, гарчав і намагався дистанціюватися між ними. Може, він намагався втекти. Так що, якщо він був? Куди він міг піти? Вони спустилися по внутрішніх сходах, Стробблинг попереду, а Нік за ним? Вниз по пастці-брязкальці, смертельній пастці пожежної драбини, на тротуар двадцятьма трьома поверхами нижче?
  
  Інтернет - Строблинг повинен знати, що Нік все ще може крокувати до йому, без коливань стрибне на нього, навіть ризикуючи власним життям. Здавалося, німець зрозумів це, він перестав відступати зараз. Він сидів навпочіпки, дивлячись на Ніка, його руки були стиснуті в кігті, готові до атаки і вбивства.
  
  Тіло Ніка напружився, розслабилось, а потім напружився для нападу. Він спостерігав за Строблингом і наказав своєму втомленому тілу піти в атаку.
  
  Його ноги відірвалися від даху, і раптова чорнота вдарила йому в обличчя, як удар молота.
  
  Там, де раніше був тьмяний святим, тепер нічого не було.
  
  Строблинг зник з виду. Все зникло. Не було нічого, крім глибокої темряви, густий і всепоглинаючої темряви, чорної, як вугільна яма в пеклі. А потім було відчуття тканини, коли Нік приземлився в чорній порожнечі, і торкнувся Строблинга. Просто доторкнувся до нього. І втратив його в шурхоті звуку.
  
  Він уповільнив агонію свого виснаження, і коли він зробив випад, потім шереху звуку, там нічого не було.
  
  Він тихо вилаявся і почав обмацувати. Тільки просмоленная дах зустрілася з його шукають пальцями.
  
  Потім він почув легкий тріск з відстані в кілька футів.
  
  Строблинг, скрадливий з нього, у стародавній висохлої смолі, вислизаючи в надіслану пеклом незрозумілу темряву.
  
  Дах скрипіла, коли Нік рухався. Він зняв балетні тапочки і мовчки пішов за зношеної смолі.
  
  Строблинг більше не видавав нам звук.
  
  Тільки абсолютна тиша. Абсолютна чорнота.
  
  Ні, не абсолютна тиша. На даху з ним, так; але не на вулиці внизу. Автомобільні гудки, ih багато; свисток поліції; люди кричать. Але тут нічого немає.
  
  Его ковзні ноги про щось пинались. Він нахилився, щоб доторкнутися до нього. Два, що-чого. Взуття Штроблинга.
  
  Значить, він теж шелл в навмисній тиші. Повзати по даху, щоб влаштувати Ніку засідку. Або, може бути, знайти відкриті двері на внутрішню сходи.
  
  Нік відправив свої думки крізь тьму, згадуючи. Коли весь святий згасло, двері були приблизно в п'ятнадцяти метрах праворуч і на шостий футах позаду нього. Так що тепер він буде приблизно в дванадцять футів позаду нього в десяти футах праворуч.
  
  Або Строблинг спробує скористатися пожежної сходами? Або він чекав звуку від Ніка?
  
  Нік застиг... чекав... слухав і думав.
  
  Сергій міг знову включитися в будь-яку хвилину, в будь-яку секунду. Строблинг теж так думав. Так що тепер він, певно, намагався придумати кращий варіант - спуститися по сходах і втекти або знайти укриття на даху, з якого він міг би вистрибнути і атакувати, як тільки знову загориться брильов.
  
  Яка атмосфера? Тут знаходилися корпусу для верхнього сходового майданчика, корпуси для ліфтів і резервуар для води. Голосування і все. Але цього було досить.
  
  Він вирішив, що для самого Ніка найкраще було піти до дня сходів і почекати там.
  
  Він безшумно оболонки, крізь темряву, досліджуючи її почуттями, прислухаючись до Строблингу, вважаючи shaggy.
  
  Було неймовірно темно. В его голів було мало місця для зайвих роздумів, але він не міг не задатися питанням, що викликало відключення світі, і чому воно було таким гнітючим. Збій читати, звичайно, але ... Він понюхав повітря. У nen вогкість парів. Зміг.
  
  
  
  
  
  
  Раніше він був зайнятий свідомо відзначати це. Але забруднення відбору проб повітря було майже відчутним. Це було як у гіршому випадку Лос-Анджелеса, як в Піттсбурзі до зачистки, як у Лондоні на той смертельний сезон, коли чотири тисячі людей загинули від бруду в повітрі.
  
  Його очі боліли від цього, і його легені були забиті цим. «Дивно, - подумав він.
  
  Але де, кравець візьми, Строблинг?
  
  Пальці Ніка торкнулися стіни і ковзнули по ній. Двері на сходову клітку повинна бути приблизно тут ...
  
  Звук долинав навколо декількох ярдів. Засувка тріщала, спочатку м'яко, а потім голосніше, немов пручалася. Він повернувся.
  
  Якого чорта! Чи він міг так помилитися з дверима?
  
  Він швидко рушив на звук, злегка спираючись на подушечки нога, обережно у разі потрапляння в пастку.
  
  Звук шталь голосніше, і двері відчинилися.
  
  Він лаявся, коли підійшов до нього. Строблинг пройшов через двері, і в темряві він піде ... Але в одному куточку его розуму Нік поставив штопора.
  
  Чому Строблингу довелося боротися з дверима? Вона була відкрита.
  
  Его ревматизму прийшов зі звуком чогось раскалывающегося, подих теплого, жирного відбору проб повітря і криком, який почався з високою пронизливої ноти, яка займається наростала, луною віддалялася, опускалася, розчинялася, як завывающая сирена, швидко йде вдалину, а потім закінчення.
  
  Він не міг бути впевнений, але йому здалося, що він почув глухий удар дуже далеко внизу.
  
  Теплий жирний повітря навколо відкритої шахти ліфта м'яко дув йому в обличчя, і він раптом шталь мокрим від банку.
  
  Він закрив двері і відвернувся, приголомшений. Таким чином, затемнення, яке майже запропонували Строблингу втекти, забрав його, замість нього.
  
  Одне відключення електроенергії, одна стара будівля, один старий і погано охороняється ліфт - і стежок закінчилася.
  
  Був слабкий натяк на сьвятий, що піднімається з неба на схід. Він попрямував до нього, обережно ступаючи в темряві, поки не підійшов до стогнати і не подивився на місто внизу.
  
  В кількох вікнах мерехтіли крихітні цівки світу. Він подумав, що два невисоких будівель - лікарня і пожежна частина - яскраво освітлені. На вулицях світили фари. Будь-де в сутінках світився промінь ліхтарика.
  
  Це все. Петля була чорною. Береги озера Мічиган лежали під темною пеленою. На півдні, заході, півночі, сході все було темно, якщо не вважати окремих точкових променів світла, або маленьких іскор світлячків, які робили темряву ще темніше.
  
  «Ще одне, - подумав він. Ще одне з тих відключень, які, по-ih словами, більше ніколи не повториться.
  
  Але в даний момент все, що це означало для неї, - це необхідність потягти його втомлене тіло вниз по двадцяти трьом сходових прольотах в попросив телефон, пиття, ліжка і склепіння. Ну це ознаменувало закриття справи Генріха Штроблинга.
  
  У той час він не знав цього, але це ознаменувало відкриття іншого.
  
  * * *
  
  Джиммі Джонс був занадто молодий, щоб читати газети, не надто молодий, щоб розуміти слова, але занадто молодий, щоб піклуватися про себе. Бетмен був його швидкістю. А Бетмен не був у Чикаго позаминулої ночі, тому Джиммі не знав, що весь Чикаго і його передмістя, а також велика частина штату Іллінойс і деякі частини сусідніх штатів були затемнені за довгі п'ять годин до того, як запалали вогні. раптово, незрозуміло, знову почалося. Він також не знав, що рік тому, майже ніяк не коли хлопчик, трохи старше його, шелл по дорозі в Нью-Гемпширі, роблячи в точності те, що Джиммі робив зараз цієї холодної ночі в штаті Мен.
  
  Джиммі shell додому вечеряти і розмахував палицею. Сонце сіло, ему було холодно, і в небі було кілька забавних миготливих вогнів, які змусили його трохи злякатися. Так що він змахнув своєю палицею, щоб відчути себе сильним, і він вдарив нею по деревах вздовж дороги, і він вдарив нею по ліхтарним стовпам.
  
  Він вдарив його два ліхтаря, і нічого не сталося, за винятком приємного звуку удару палиці про стовпи.
  
  Коли він вдарився об третій стовп, святий згасло.
  
  «Ах, Ки-рист!» - винувато сказав він і втупився в темну дорогу, що веде додому.
  
  Всі вогні погасли. Всі вогні на дорозі, і всі вогні в місті попереду.
  
  "О, Боже!" - видихнув він. «О боже, їй справді зробив це зараз!»
  
  Він побіг в темряві.
  
  Він зовсім забув про дивних миготливі вогні в небі.
  
  Але люди в його темному рідному місті, бачив, ну, коли у них згасло святим, і за деякими цих людей було трохи не по собі. І деякі навколо них безсоромно боялися.
  
  Три дні потому, в Скелястих горах рейнджер Горацій Сміт вийшов з джипа, щоб розім'яти ноги і помилуватися своїм другим улюбленим пейзажем. Першою була Аліса, вона була вдома в Боулдері; другим було водосховищем Кедра, зазвичай покрите льодом в цей час року, але поки ще синє майже під зимовим небом.
  
  «Якесь тепло для цього часу року», - сказав він собі, крокуючи між високими деревами і навколо природної кам'яної стіни, яка займається витрачала греблю від очей проїжджаючих туристів. Зовсім не здивуюся
  
  
  
  
  
  Якби в цій ідеї не було нічого, що росіяни заважають нашій погоді. Наступне, що ви дізнаєтеся, - вони розтоплять арктичний крижаний покриву, щоб перетворити Сибір в квітучу пустелю і затопити східне узбережжя.
  
  Ну, в кожному разі, вони не могли доторкнутися до Скелястих гір і прохолодною блакитний & nb, яку він так любив.
  
  Він переліз через купу каміння і обігнув останній великий валун. Его гребля лежали попереду, спокійна і красива під полуденним сонцем. Він дивився на нах з любов'ю.
  
  І відчув раптове жахливе відчуття, ніби його сенс зламався.
  
  Він моргнув, похитав головою, знову подивився.
  
  Іноді на заході - так, але не в полудень і ніколи опівдні.
  
  Він чомусь впав на коліна і поповз до & nb.
  
  До того часу, як він дійшов до нах, нічого не змінилося.
  
  Вона все ще була криваво-червоною.
  
  А внизу, в долині, в маленькому містечку, який колись був шахтарським табором, місіс Міртл Х'юстон відкрила кухонний кран, і за nah вилилася стовп червонуватої рідини.
  
  Вона була не єдиною домогосподаркою в Голд-Геп, яка займається в той день запізнилася з обідом.
  
  До обіду дивина червоного озера обговорювалася по всьому штату Колорадо. Ніхто не міг цього пояснити.
  
  На наступний день у Покателло, штат Айдахо, Джейк Кру, як завжди, виліз навколо сміття, в 6 годин ранку, але без своєї звичайної ранкової бадьорості. Він погано спав. Ніч була задушливій, не стільки від спеки, скільки від безвоздушности. Наші єдиного подиху відбору проб повітря. Атмосфера була важкою, як якесь величезне сплячу тварину.
  
  Бочкоподібна груди Джейка розширилася, коли він стояв біля відкритого вікна, намагаючись вдихнути повітря. Світанок повинен був бути не раніше, ніж через п'ятдесят шість хвилина, але вже повинні були з'явитися якісь ознаки ранкового полярного сяйва.
  
  Не було.
  
  Низменному над містом лежали серпанок, брудний, смердючий туман, подібного якому він ніколи раніше не бачив. Нам туману, нам дощу; просто брудну ковдру по бруду.
  
  Він недовірливо втупився на нах і принюхався. Хімічні запахи. Авто дим. Дим, Sulphur або щось в цьому роді. Він роздратовано пробурмотів і попрямував у ванну, щоб обполоснути обличчя холодною водою і змити відчуття ходячого грудки бруду.
  
  Запах води був огидним.
  
  До восьмої години ранку майже всі навколо тридцяти тисяч жителів Покателло були стурбовані тим, що прохолодний, чисте повітря, прісна вода проточна ih в місті з незрозумілої причини виявилися зараженими.
  
  Ih анітрохи не заспокоїло те, що пізніше в той же день вони дізналися, що ih столиця Бойсе страждає так само. Зовсім не впевнений.
  
  * * *
  
  ФЛАГСТАФФ, АРІЗОНА, 17 ЛИСТОПАДА. Вісімдесят сім чоловік, включаючи трьох інженерів, одного лікаря, двох пілотів авіаліній, п'ять вчителів, кілька десятків студентів, туристів вісімнадцять, і чотири державних солдата, стали свідками минулої ночі демонстрації відбору проб повітря з НЛО біля піку Хамфрі. Солдат Майкл нарахував дванадцять «вогняних куль в небо, з хвостами позаду них, які були схожі на струмені зеленого вогню». Камера доктора Генрі Метісона зробила три швидких знімка ih, перш ніж вони «зробили раптовий вертикальний підйом і зникли над горами». Сьогодні, розмовляючи з цим репортером, він прокоментував: «Її готель би, щоб вони спробували пояснити все це, як болотний газ.
  
  Над найвищою точкою Арізони? Швидше за все, немає. Особливо тоді того, що сталося кілька днів тому відкрито в пустелі. Так, кажу вам, люди нервують через такого роду речей, і пора нам зробити якісь реальні дії, перш ніж ми впадемо в стан паніки ...
  
  РЕДАКЦІЯ, КАНЗАС-СІТІ, РАНКОВЕ СОНЦЕ, 10 ЛИСТОПАДА - «Потім дев'яти годин і сорока семи хвилина хаосу сьогодні вранці о п'ятій тридцять п'ять знову засвітилися вогні в рівнинних штатах. Чотирнадцять людей загинули в результаті нещасних випадків, відкрито або побічно викликаних відключенням електроенергії. Сотні будинків всю ніч залишилися без води. Тисячі людей застрягли в своїх офісах, на вулицях, у ліфтах. Сотні тисяч жителів цих чотирьох штатів раптово втратили тепла, світла, комфорту і пояснення. Чому це сталося знову? Ми ніколи не знати? Чому енергокомпанії не можуть пояснити, чому це відбулося і як ситуація раптом виправилася? У нас є право знати, і ми вимагаємо...
  
  * * *
  
  "Привіт, привіт, привіт, хлопці, це swingin' Семмі знову з вами, щоб принести вам всі останні записані хіти, обрані спеціально для вас вашою улюбленою радіостанцією, старий добрий WROT в Тульчині - Що? Хвилинку, хлопці. Отримав зведення тут. Доброго дня! Спалах! З міської водопровідної комісії. Води! Її, її ніколи не чіпаю це ... Слухай, може, тобі теж краще не чіпати. Тут йдеться, - і уважно слухайте, люди - УВАГА! НЕ ПОВТОРЮЙТЕ - НЕ СПІВАЙТЕ ВОДУ НАВКОЛО ДОМАШНЬОГО БАРАБАНА, НЕ СПІВАЙТЕ ВОДУ В МІСТІ, НЕ ПИТИ ВОДУ В ОБЛАСТІ, ЩО ОБСЛУГОВУЄТЬСЯ ТАПАКОНИКОВЫМ РЕЗЕРВУАРОМ. Є СВІДЧЕННЯ НЕЗВИЧАЙНОГО ЗАБРУДНЕННЯ, НЕ ОБОВ'ЯЗКОВО ШКІДЛИВОГО, АЛЕ ДО ВІДБУВСЯ ПРИКІНЦЕВИХ ВИПРОБУВАНЬ НАСТІЙНО ПРИЗИВАЄТЬСЯ, ЩО ВСІ ЖИТЕЛІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ВОДУ В ПЛЯШКАХ АБО ІНШІ РІДИНИ ПО ОПЕЧАТАНИХ КОНТЕЙНЕРІВ. НЕ БУДЬТЕ ТРИВОЖНІ - ПОВТОРИТИ - НЕ БУДЬТЕ ТРИВОЖНІ. АЛЕ, БУДЬ ЛАСКА, СПІВПРАЦЮЙТЕ. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ БУДЕ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ, І ДОСТУПНО НАДАВАТИСЯ..
  
  
  
  
  
  Слухай, мені здалося, що сьогодні вранці у моєї зубної щітки якийсь кумедний присмак.
  
  * * *
  
  Нік Картер загасив сигарету і пристебнув ремінь безпеки. Вогні околиць Нью-Йорка лежало під ним і його супутниками, і «Сузір'я Істерн Ейрлайнз» вже плавно спускалося вниз.
  
  Він подивився вниз. Це була ясна, прекрасна ніч, і він міг бачити вогні Брукліна, Лонг-Айленда і мосту Верразано, і він був радий повернутися додому, вирішивши всі питання в Чикаго.
  
  Мерехтіли вогні і мерехтіли. Попереду лежали злітно-посадкова смуга, яскрава, принадна доріжка.
  
  Потім його не було.
  
  Він зник в ночі разом з Манхеттеном, більшою частиною Лонг-Айленда, частинами Коннектикуту і Нью-Джерсі.
  
  У літаку почулися схвильовані голоси. Пілот зробив крен, кружляв і подякував свої щасливі зірки за те, що на чистому нічному небі є зірки.
  
  Через три хвилини, з точністю до секунди, знову загорівся сергій.
  
  Мільйони людей, в тому числі Нік, глибоко зітхнули з полегшенням. Ih Але полегшення стримувалося зростаючим підозрою, що це може статися знову, і майже упевненістю, що це трапиться знову.
  
  І ніхто навколо них не знав чому.
  
  Нік був вдома, у своїй квартирі у верхньому Вест-Сайді трохи більше ніж через годину, потім того, як зупинився біля стендів для листів біля Колумбійського університету. Його власний адреса був відомий лише його найближчим друзям, і велика частина его пошти відправлялася обхідним шляхом, перш ніж доходила до нього на місці.
  
  Тепер він розгорнув лист, катаючи по мові гладкий крижаний бурбон, і гадати, хто міг писати ему навколо Єгипту.
  
  Лист підписав Хакіма Садек. Хакім, звичайно! Хакім, косоокий кримінолог, який використовував свої хитрі таланти з таким вражаючим ефектом-під час того бізнесі в Африці.
  
  Спогади про витівки Хакіма змусили Ніка посміхнутися від задоволення.
  
  Але лист був не дуже забавним. Він уважно прочитав його двічі і, коли поклав назад у конверт, обличчя його було похмурим.
  
  ГЛАВА ДРУГА
  
  Валентина Велика
  
  «Ні, - сказав Хоук. - І, будь ласка, зніміть тост з тостері і передайте його мені. Боже мій, можна було подумати, що якийсь геній в цій надто дорогий пастці снобів знайде спосіб зігріти тости.
  
  Нік передав тост. Правда, було холодно і сиро, але не в готелі «П'єр». Хоук майже постійно розмовляв по телефону з ними тхора, як в его, номер вони принесли сніданок, а Нік прибув, щоб привітати главу AX після повернення із зустрічі на вищому рівні в Європі.
  
  "Немає?" - сказав Нік. «Ви майже не слухали мене. Чому б і ні?"
  
  «Звичайно, їй тебе слухав», - сказав Хок, з обережністю розмазавши мармелад. Він був нез'ясовно дратівливий, але він не втратив апетиту прикордонника, з-за якого він чомусь виглядав худим, жилавим і жорстким. «У всякому разі, її все про це знаю. Тут відключення електроенергії, є забруднення. Озера, які стають яскраво-червоними, і вода, що тече з-під крана. О, навіть у Європі її по-чув про це. Хм. За ранковим газетам її бачу, що вчора ввечері в Монтоком знову бачили літаючі лотки. Без сумніву, надзвичайно зловісно. Він накинувся на свою яєчню, і деякий час зосередився на ній. Потім він сказав: «Не думайте, що мене це не хвилювало. Обговорив це з Шефом по системі чотиристоронньої в середу ввечері. Central вважає, що це масова істерія з-за війни нервів у В'єтнамі, спровокована абсолютно нормальними інцидентами, які трапляються випадково, з набагато більшою, ніж зазвичай, частотою. Люди перебільшують, складають два і два і отримують сорок п'ять. Бюро каже:
  
  «Більше двох і двох, - сказав Нік. «Я Навіть більше сорока п'яти».
  
  «Die Bureau» каже, - повторити Хоук, пильно дивлячись на Ніка, - що ворожі агенти абсолютно не можуть діяти. Всі події можна віднести до людської помилку, механічним збоїв, самообману і уяві. Однак вони попереджають нас, що ми не повинні повністю ігнорувати можливість того, що російські диверсанти ховаються середовищ нас. По-перше, подивіться на червоне озеро. Хоук кисло посміхнувся. «Це дійсно вразило Дж. Егберта там, де він живе. Але він буде Пильним, сказав він, і Пильним.
  
  Він зробив ковток кави і поморщився. «Дуже погано, по долару за чашку. Пфуи. Добре. Маккракен вибрав середній курс між двома середніми курсами, і це дійсно хороша лінія. Він дотримується теорії, згідно з якою всі ці епізоди легко зрозумілі, хоча сам не може ih пояснити. Збої в подачі електроенергії були звичайним явищем протягом десятиліть. Всі ми знаємо, що забруднення навколишнього середовища прийшли до нас з століттям машин. І ми також знаємо, - говорить він, - що тут задіяний психологічний фактор - що подібні речі відбуваються хвилеподібно, наприклад, самогубств, авіакатастрофи і так далі. «Це пройде», - говорить він. З-за нашого національного стану нервів - знову ж таки, цитую її его - американський народ звалює в купу декілька не пов'язаних між собою інцидентів і вводить в себе стан полупаники. Але на всяк випадок - а тут він йде разом з Дж. Эгбертом - ми повинні зберігати пильність.
  
  
  
  
  
  
  Господар погодився. Так. Вся поліція штату і місцева поліція докладе додаткових зусиль для розслідування всіх подібних явищ. Федеральні маршали будуть відправлені туди, де це необхідно, Національна гвардія вже була попереджена, щоб вони могли діяти в крайніх випадках. ФБР, як і було обіцяно, буде уважним і пильним. Але нам, AX, наказали не торкатися до нього носом. З. Голосувати і все, Картер.
  
  "Це?" - задумливо сказав Нік. «Шкода. Але у мене в рукаві є один маленький козир ...
  
  "Тримай його там!" - гаркнув Хоук. «Якщо у вас немає конкретних доказів іноземного втручання і досить хорошого уявлення про те, де і як почати розслідування. Ви?"
  
  Нік похитав головою. "Його немає. Нічого, крім підозр ».
  
  «У мене це є», - сказав Хоук. «І це все, що у мене є». Він зробив великий ковток охолоджуючої рідини по всій своїй кавової чашки, і его кожистое обличчя спотворилося в гримасі, коли він відсунув чашку. «Гидоту», - прогарчав він.
  
  «Зроблено по всьому кращих кавових зерен в світі і самої поганої води у світі», - зазначив Нік. «Нью-Йорк дуже власний. З рівнем забруднення вище, ніж коли-небудь. Вони кажуть нам, що він неядовит, але огидні на смак. Цікаво, чому?"
  
  - Досить, Картер, - холодно сказав Хоук. «Тема закрита. Навіть якщо б ви могли пуститися в гонитву за дикими гусьми, її б не шталь витрачати ваш час на це. І ти невільні.
  
  З завтрашнього ранку ви будете чергувати до подальшого повідомлення.
  
  «Служба супроводу?» - недовірливо сказав Нік. Це означало провести патрулювання за допомогою якого-небудь V. I. P. комуністичної чи «непримиренної» націй, і його ідея не хвилювала. Він заробив своє звання майстра вбивств не проведенням екскурсій.
  
  Хоук обдарував його тонкою посмішкою. «Це може виявитися цікавіше, ніж ви думаєте. Що ви знаєте про завод з виробництва ядерного палива у Вест-Веллі, штат Нью-Йорк? »
  
  Нік знову подумки повернувся до відповідного файлу пам'яті. «Належить і управляється Nuclear Fuel Services», - сказав він. «Це перша і поки веб-комерційна зброї з переробки ядерного палива на американській землі. Він виробляє чистий плутоній того типу, який використовується для виготовлення ядерних повна назва, але не для військових цілей - тільки для запитів мирних ядерних реакторів. Вест-Веллі у залі приблизно в тридцяти п'яти милях на південь від Буффало, тобто недалеко від озера Ері, недалеко від канадського кордону ». Він наморщив брови і повільно потягнувся за цигаркою. - На самому делле, не так wouldnt далі, - задумливо сказав він, - з джерела «шістдесят п'ятого північно-східного відключення світі». Ніколи не думав про це раніше - так, це цікаво ».
  
  Хок зітхнув. «Забудь, Нік, - стомлено сказав він. «Забудьте про вугіллі затемнення. Суть такого заводу: він відкритий для глядачів за попередньою домовленістю. І не тільки американська публіка. Членам Міжнародного агентства з атомної енергії, кваліфікованим вченим з дружніх країн і різних іноземних латунним капелюхів, які мають право на участь з інших причин. Ідея полягає в тому, щоб поділитися своїми знаннями в мирних цілях. Так сталося, що ми зобов'язані доглядати - по суті, дуже сильно - певного урядовому відомству в СРСР ». Він запитливо подивився на Ніка, і в куточках його очей зморшки стали глибше. - Власне, російській розвідці. Вони домовилися, за найвищим каналах, направити представника для інспекції заводу у Вест-Веллі ».
  
  - Російська розвідка, - рішуче сказав Нік. «Тепер її все чув. І моя справа - стежити за тим, щоб вона не пхав носа туди, куди не повинна. Ах, чарівно ».
  
  «Так, це наша робота», - зізнався Хоук. «Це, звичайно, трохи незвично, але з різних причин ми не могли відмовити у ih прохання. Її, впевнений, що вам це не здасться неприємним. Хочуть убити Валентину Сичикову.
  
  Особа Ніка просвітліло. «Валентина! Дівчина моєї мрії, кохання всього мого життя! Ви праві - це проливає на речі трохи інший брильов. Але як вони її вибрали?
  
  Хоук відкинувся назад і прикусив кінчик [однієї навколо своїх забруднюючих повітря сигар.
  
  «Тому що ви двоє знаєте, ще один інший», - сказав він. «Тому що вони готелів послати кого-то, кому ми можемо довіряти. Її поодинці, як ви знаєте, нікому не довіряю, але поки їм доводилося вибирати когось, це могла бути і вона. Її зняв для нах апартаменти на двадцять третьому поверсі і у меншу кімнату для вас щиро навпаки. Мені не потрібно говорити вам про це, ви вірите гей чи ні, але за неї потрібно постійно наглядати. Вона чудова жінка, і в цьому може бути більше, ніж здається на перший погляд. Так що ти будеш ставитися до неї по-царськи і дивитися на нах, як ... ах, яструб. Він поліз у портфель і витягнув складений аркуш паперу. «Ви можете прочитати цей лист Смирнової, який дійшов до мене через Державу. Саме він вибрав Сичикову для цього візиту. Він скористався цією можливістю, щоб написати нам щось на зразок листа фанатів про нашу участь у цій московської історії. Дуже хвалебний і грубий. Це може вас розважити.
  
  Нік прочитав це. Дмитро Борисович Смирнов справді щедро хвалив відділу Хоука. Але здавався щирим, і він серйозно
  
  
  
  
  
  просив, що чоловік, якого він знав, як Тома Слейда, повинен супроводжувати товариша Сичикову. Як глава російської розвідки, він чудово розумів, що візит товариша може викликати підозри, в деяких колах, але був упевнений, що Хок " і «Слейд» впораються з ситуацією з ih звичайної делікатністю... і так далі, і так далі, і так далі. , з безліччю компліментів і побажань здоров'я.
  
  «Дуже добре», - прокоментував Нік, повертаючи його. «Я знаю, що це трохи красиво на ваш смак, але я б сказав, що інший Міністр, значить все». Він задумливо поглянув на Хоука, думаючи про щось, що не мало ніякого відношення до Валентині або її начальнику.
  
  Хоук витріщився на нього. "Добре?" він зажадав. "Що в тебе на думці?"
  
  Нік поліз в хвилину і витягнув власний лист.
  
  «Я теж отримую листи від фанатів», - сказав він майже ліниво. «Ви пам'ятаєте, Хакина навколо Єгипту і Абимако?»
  
  Хоук кивнув. «Так, - сказав він твердо». Так?"
  
  «Це дійшов до мене через обрив», - сказав Нік. «Я завжди думав, що Хакім був природженим AXEman, і залишив їй его, щоб зв'язатися зі мною. За останні рік чи два його отримав пару інформаційних листів. А тепер це. Думав, це може вас заінтригувати.
  
  Хоук взяв листа. Він спохмурнів, читаючи.
  
  Він сказав:
  
  Дорогий Микола,
  
  Невелика замітка перед тим, як я піду в клас і почну сьому частину мого курсу «Сім живих мистецтв». Подробиці будуть надані за вашим запитом, але на даному етапі я не хочу нав'язувати вам занадто багато того, що ви можете вважати дрібницею. Тим не менш, її зіткнувся з чим-то, що змусило мій ніс, вынюхивающий злочин, сіпатися, а очі схрещувати ведмежий навіть відважніше, ніж зазвичай, і її відразу подумав про тобі й твоєму власному таланті унюхивать дивну і, здавалося б, незрозумілу.
  
  Минулої ночі її відвідав нудну вечірку за межами кампуса в честь ще більш похмурого людини в кампусі. Її прибув із запізненням, навмисно, тому що у мене немає терпіння у цих справах, а коли дістався туди, вино текло безладно і язики плескали. На мій превеликий відразі, їй був негайно схоплений доктором Вільгельмом фон Клюге по Медичного коледжу, який відразу ж втомив мене своїми чудовими досягненнями в області медицини. Потім він раптом перестав мене втомлювати. Незабаром він шталь майже таким же косоокістю, як і його, і слова вилетіли з его rta. Повинен я вам сказати, він хірург, якого привіз в Єгипті, наш високоповажний Насер, і коли він почав розповідати про своїх недавніх різьблених фігурках, її насторожився і прислухався.
  
  Схоже, він є експертом в косметичній хірургії, про що він раніше мені не розповідав. Крім того, здається, що протягом останніх кількох місяців він зробив серію операцій по зміні кравець осіб ряду чоловіків, які заплатили ему величезні суми грошей для его навички. З професійної точки зору, его найбільший тріумф був в областях навколо очей і в гормональному стимулювання росту волосся там, де раніше волосся не з'являтися готелі. В ході його балаканини з'ясувалося, що нам одіна навколо цих людей - ih було вісім чи дев'ять, наскільки міг судити - не був скалічений якимось чином, так що їх дійсно потрібна була операція. Вони просто готелі змінити свою зовнішність, і, за його словами, він зробив це з безпрецедентним блиском. У мене склалося враження від нього, хоча він не сказав про це відкрито, що всі вони знали одне одного і що до кожного зверталися дуже схоже. Деякі вимагали більш або менш роботи з носом; один або два вимагали его видатного майстерності в перетворенні черепа. Але в цілому ih вимоги були однакові.
  
  Її тоді запитав его - а хто б не шталь? - саме так, як вони виглядали раніше. А потім, мій інший, він, до особливих жаль, замовк, як ви сказали б, і дуже швидко заговорив про інше. Ніщо навколо того, що я міг зробити або сказати, не повернуло б його до обговорення его хірургічної майстерності. Тим не менш, мені здалося, що я бачив, як він нервово оглядав кімнату, і незабаром потім пішов.
  
  Її, бачу, що, як звичайно, мій «швидка замітка» перетворилася в голову, і в ній я не запропонував вам нічого, крім нематеріальних активів. Але я вважаю, що вони мене дивно цікавлять, і я займуся цим питанням. Її також бачу, що наближається година, коли її буду читати лекції моїм початківцям борців із злочинністю, так що я залишу вас з цією маленькою загадкою.
  
  Термін скоро закінчиться - хвала Вирушаючи зі святом мого криміналіста. Ви не пропонуєте відпочивати в Єгипті в цьому році? На жаль, її так і не подумав. Але напишіть мені на дозвіллі, і скажіть, що ви думаєте про фон Клюге і его п'яному маренні. А поки мої найкращі вітання -
  
  Прості на переривання. Телефонний дзвінок начальника поліції. Сьогодні немає занять; Її зв'язку як консультант.
  
  Фон Клюге був знайдений мертвим у сміття сьогодні вранці. На перший погляд це виглядало як природна смерть. В ході розслідування було встановлено, що його навмисне, заглушили паростки.
  
  Мені назавжди йти.
  
  У поспіху,
  
  Вашому другу, Хакім Садек.
  
  Яструб впустив лист на стілець і обережно закурив холодну сигару. Він, затягнувся, відкинувся назад і затягнувся черговий раз. Нарешті він заговорив.
  
  
  
  
  
  
  «Ви хочете, щоб її не здогадався, що тут є щось більше, ніж злочинна група, що діє в Єгипті. Добре, я не буду обговорювати всі такі рішення і зроблю ваше припущення. І справа в тому, що ця справа має міжнародні наслідки і може потрапити до компетенції AX. Її право?"
  
  Нік кивнув. "Це для estestvenno ..."
  
  - Звичайно, про операції, - роздратовано перебив Хоук. «Очі, носи, щоки, волосся. Зокрема, очі, її, впевнений, ви хочете, щоб її помітив. Її помітив. І вбивство хірурга, імовірно потім того, як він закінчив свою роботу. Але відразу після цього? Можливо, ні. Ні, нарешті, того, як його побачили мовцем. Можливо, підслуховували. О, ви мене зацікавили, без сумніву. Але ми повинні знати більше - набагато більше - перш ніж його зможу діяти ». Він задумливо примружив очі і знову затягнувся. «D5 в Іраку», - сказав він нарешті. «Він може дістатися до Каїра і трохи покопатися. Це вас влаштовує?
  
  Нік слабо посміхнувся. «Ви знаєте, що це не так. Але це краще, ніж нічого. Тільки я не думаю, що він той, хто вступить в контакт з Хакимом. Він не зовсім в його смаку Хакіма.
  
  Яструб випустив дим і примружився.
  
  - А ти, її, гадаю? Чого ти хочеш, Картер, - вирішити штопора про затемненні, прийняти Сичикову і полетіти в Єгипет одночасно? Я не пам'ятаю, щоб ми, якщо вам титул Супермена. У вас є наказ. І тобі завдання ».
  
  «Так, сер», - сказав Нік і відсунув стілець.
  
  Хоук махнув ему в ревматизму. «Сідай, Нік, сідай. Поганий кави завжди псує мені настрій. D5 може перевірити, але ви все одно можете щось зробити. Ви беззастережно довіряєте Хакіму?
  
  - Беззастережно, - сказав Нік, сідаючи на стілець.
  
  «Тоді телеграфіруйте ему. Використовуйте звичайні публічні канали. Скажіть йому, що ваш хороший інший буде в Каїрі протягом наступних днів або двох і зв'яжеться з ним, щоб дізнатися останні новини. Сформулюйте це як завгодно, але дайте зрозуміти, що вам потрібні всі деталі, які він зможе розкрити, і, що вашому другу передасть ih вам. Її сам передам накази D5 і змушу його зашифрувати доповідь Хакіма відкрито мені. Як его змова?
  
  Хакіма? Він експерт ». Нік посміхнувся, згадавши. «Настільки досвідчений, що іноді її ледь можу його розібрати. Але він наздоганяє ».
  
  «Добре. Потім дайте йому було знати на вашому власному мовою, який ретельно охороняється, що ми хочемо, щоб він усвідомив - якщо це можливо віддалено - коли фон Клюге завершив свої операції. Точний час і спосіб смерті его. Хто ці чоловіки були або могли б бути. Якщо вісім або дев'ять осіб, в останній час зникли безвісти в Каїрі, або його околицях. Якщо медичні карти фон Клюге доступні для перевірки. Хто міг бачити або чути, як він говорив, він вечірці? І так далі. Її, залишаю на ваш розсуд дати йому зрозуміти, що саме ми хочемо знати. У даний час. Приберемо з дороги справа Сичиковой. Хок витягнув навколо свого опуклого портфеля тонку папку. «Голосування список місць, які вона готелів побачити, крім заводі West Valley. Можливо, вам вдасться умовити одну з зустрінуть ваших численних подруг, - зі схваленням AX, звичайно, - відвезти її в Bergdorf s і macy's, а також одне або два інших місця, які можуть вас не надто перейматися. Для estestvenno, ти будеш під рукою. У Документах є приблизний маршрут для заміських екскурсій. Ви можете використовувати свою машину або машину через контори. Ваш рахунок буде відмінним, але я сподіваюся, що ви принесіть всю трохи змін. Вона прибуде до кеннеді, ny завтра вранці о десятій через Pan Am, і ви там будете, щоб зустріти ee.
  
  «Пан Ам? Не спеціальний російський риболовлю? »
  
  Хоук похитав головою. "Нічого особливого. Вона їде обхідним маршрутом для власного задоволення, і одіна навколо наших чоловіків буде з нею на рейсі навколо Лондона. Ніякого її власного. Схоже, вона незалежна жінка. І вона подорожує під своїм ім'ям, без будь-яких спроб маскування.
  
  «Я повинен на це сподіватися», - сказав Нік. «Я швидше спробую замаскувати Статую Свободи, чим незрівнянну Валентину. Хто все знає про цю поїздку? »
  
  Куточки rta Хоука повернені вниз. «Занадто багато людей, на мій погляд. Поки не в пресі, і його знайти і далі продовжувати. Але ця історія обійшла урядові і наукові кола, так що це не секрет. Тим не меньше. Ми нічого не можемо з цим вдіяти. Її можу тільки закликати вас проявляти максимальну обережність. На всьому шляху за вами будуть стояти два прикриття, Фасс та Кастеллано, але ви не гірше мене знаєте, що ih функція - виявляти хвости, а не усувати неполадки. Так що ви будете в значній мірі самі по собі. Ваша подруга категорично відмовилася від усіх наших стандартних заходів безпеки. Тим не менш, у нас немає причин очікувати неприємностей. Її мало знають за межами Росії - наскільки ми можемо судити, вона не числиться в чиєму-небудь розшуку, і ми ретельно її перевірили. Так що я майже впевнений, що у вас не виникне труднощів.
  
  «Не розумію, чому її повинен я», - погодився Нік. «Я з нетерпінням ось чекаю зустрічі з нею знову. Тепер є одна дама, яку дійсно люблю! »
  
  "Одна?" сказав Яструб і схвалив Ніка
  
  
  
  
  
  
  з майже батьківською усмішкою. «Одна за, як мінімум, десяток, про яких її знаю. А тепер уявіть, що ви берете пляшку «Курвуазьє» і наливаєте нам обом по чарці. Її знаю, що вже трохи рано, але мені потрібно щось, щоб відволіктися від смаку сніданку. Боже мій, подивися на туман над цим похмурим містом ...
  
  * * *
  
  Нік в'їхав в «пежо» на стоянку аеропорту і вдихнув чисте прохолодне повітря. Валентина вибрала для свого приїзду прекрасний день. Без сумніву, вона наказала природі вести себе добре. Небо було блакитним і вільним, ніж зміг, як ніби він робив все можливе, щоб привітати її.
  
  Его прохід привів його до офіційної зоні зустрічі на межі злітно-посадкової смуги, і там він чекав, дивлячись одним оком на годинник, а іншим бродити навколо, щоб помітити цятки на небі, і прикрывателей позаду нього.
  
  «Як Хакіму», - подумав він раптом, чиї очі дійсно дивилися в протилежні сторони, і він міг дивитися відразу в дві абсолютно різні сцени.
  
  Він відправив телеграму Хакіму Огидному, як Хакім любив називати себе, протягом години після того, як покинув Яструб напередодні. D5 до цього моменту повинен був відправитися в Єгипет. І Валентині Казкова приземлиться в Нью-Йорку в найближчі десять хвилина. Шкода, що Картер не міг бути в двох місцях одночасно. І все ж Валентину варто було чекати.
  
  Погляд Ніка продовжував блукати. Приземлився Сузір'я, потім 707. Два гігантських реактивних літаків з ревом злетіли. У імміграційної служби стояла на прикриття Фасс. Кастеллано був на оглядовому майданчику. Злетів ще один літак. А потім в небо зросла зору, яка займається перетворилася в обтічного металевого велетня, що приземлився на смугу перед ним.
  
  Літак Валентини.
  
  Вона все ще знала його, як Тома Слейда, ім'я, яке йому довелося використовувати під час того, що роман, в Москві. Але навіть при тому, що вона не знала його справжнього імені, вона багато знала про nen - що він був оперативником вищого рангу СОКИРУ, що він любить жінок, хорошу освіту, міцні напої; що він міг використовувати свій розум, а також кулаки і смертоносна зброя; що, незважаючи на його звання Киллмастера, в nen було тепло, любов і сміх. А він, у свою чергу, знав, що вона ніколи в житті не використовувала іншого імені, крім свого власного; що вона була однією навколо найбільш руйнівних, ефектних, чесних і прекрасних жінок, яких він коли-небудь зустрічав; і що, незважаючи на її зовнішність, вона володіла швидким і гострим розумом, що дозволило гей зайняти посаду головного помічника наркома російської розвідки, поступаючись тільки вищому наркому Дмитру Борисовичу Смирнову.
  
  Драбина була на місці; великі день корабля були відкриті. Перші з новоприбулих почали виходити по площині. Потім вони вийшли двома постійними потоками - люди з пальто, фотоапаратами, сумками; люди, усміхнені стюардесам і радісні погляди на обличчях, і люди, невпевнено поглядають на незнайомий світ, і з надією шукають зустрічних.
  
  Валентини поки немає.
  
  Нік пішов до літака.
  
  Два стійких потоку сповільнилися до тонкої цівки, а потім зупинилися. Валентини як і раніше немає.
  
  Він зупинився біля переднього трапа і подивився вгору. На своєму посту все ще чекала першокласна стюардеса. Так що ще було що-що.
  
  Потім на обличчя симпатичної стюардеси усмішка розпливлася, і вона простягнула руку, щоб взяти простягнуту до неї величезну руку.
  
  Чудова Валентина сиділа в дверях, вимовляючи коротку прощальну промову подяки. Нік подивився вгору, відчуваючи приплив прихильності до цієї найпрекраснішої навколо жінок.
  
  Стояли в дверях? Ні, вона наказала - наповнила, зменшила, зменшила до розмірів люка в модельному літаку. Здавалося, що навіть гігантський літак зменшився в розмірах, так що його величезні розміри стали лише фоном для цієї єдиної жінки.
  
  Коли Валентині Сичикова, нарешті, почала свій повільний, величний узвіз, її очі ковзнули по величезному аеродрому, сприймаючи його з недбалістю, як ніби хтось кидає погляд на маленький задній двір передмістя.
  
  Нік мимоволі розлучився руками, задовго до того, як вона підійшла до нього, і його привітна посмішка ледь не розпалася его особа надвоє.
  
  Її власне обличчя спалахнуло від задоволення.
  
  "Томашка!" - проревела вона, зупиняючись на сходах. "Привіт! Ні, не підходи до мене назустріч - я думаю, ця драбина тільки мене витримає, так? Хо-Хо-хо-хо! » Ee тіло тремтіло від буйного веселощів. «Знаєш, чому її змушую чекати Олексія, а ми виходимо останніми, інший мій? Тому що я не хотів перекривати проходи. Хо-хо-хо!" Вона ненадовго повернулася і сказала через плече. «Олексій, у тебе все є, інший мій. Ні, ти дозволив мені взяти цю важку сумку, Альоша ...
  
  Нік з любов'ю дивився на хуй, поки вона вела жваву бесіду з Алеком Грінбергом з лондонського офісу СОКИРА. На задньому плані його було ледь видно, але він був там, комарів, охороняв слона.
  
  Адже Валентину дійсно була однією навколо найбільших жінок Росії. Вона була величезною: більше шостий футів зростанням і неймовірно широкою; широкі, що вселяють страх, опуклі плечі і груди, такі величезні і безформні, що неможливо було сказати, де може бути її талії і, навіть, була вона у нах. Ee ансамбль навколо синіх мешковин
  
  
  
  
  
  комбінезона і прогулянкові балетні тапочки розміром з човна підійшли гей, до Т - або, швидше, до, Про, на які вона найбільше схожа в стані спокою. Але в дії вона була не стільки безтурботним О, скільки дирижаблем в російській сукню, танком з серцем, бульдозером з теплотою і десять людських істот.
  
  Вона продовжила свій повільний спуск, і міцна сходи затремтіла.
  
  Агент A7 стояв позаду нах, спостерігаючи за її величним прогресом і проникливим поглядом оглядаючи поле. Ee багажу стояв нагорі сходів поруч з ним. Обережний Алек, як зазначив Нік, свідомо тримав руки вільними, поки Валентині не вибралася на твердий грунт і її новий ескорт.
  
  Нік влаштувався відвертими біля підніжжя сходів і дивився, як вона наближається до нього.
  
  Він почув одночасно пронизливий пташиний свист, і перший свистячий звук, і через частку секунди раптовий різкий брязкіт металу об метал.
  
  Одним стрибком він піднявся по сходах до середини, і прикрив величезну фігуру Валентини своєю високою мускулистостью - якраз вчасно, щоб побачити її спину, як перелякану кінь, і грюкнути величезною рукою по ee пудингу на шиї.
  
  Десь за спиною Ніка пролунав тріск хлиста, коли Валентині хиталася до йому, як проколотий повітряна куля.
  
  У ТРЕТІЙ ГЛАВІ
  
  Зникаюча дев'ятка
  
  Аль! Доставити дівчину всередину! » Нік заревів, і навіть коли він кричав, він крутився всім тілом і хапав дві величезні руки, так що вони обвилися навколо його шиї. Звуки комара пронеслися mimmo ним і закінчилися металевими ударами. Одіна навколо них ковзнув mimmo его стегна.
  
  Він сильно здригнувся, як карлик Атлас, намагається позбутися від світу на своїй спині. На мить нічого не сталося, і він відчув майже непереборне відчуття дурниці.
  
  «Успакойся, Наталочко», - пробурчав він, його тіло зігнулося майже вдвічі нижче її неймовірним вагою, його м'язи напружилися. Потім він знову здригнувся - різким і изгибающим рухом, яке перевернуло величезне тіло через перила і впало на гудронированное шосе поряд зі сходами. Він пішов за ним одним стрибком, і затягнув впав дирижабль на прикриття найближчого багажного вантажівки, почувши різкий гавкіт відповідь вогню Алека і глухі удари куль по металу. Через кілька секунд він знову був на ногах зі своїм «люгером», ухиляючись від вантажівки, і дивуючись, чому постріли, почалися так високо зліва від нього, якийсь час здавалося, виходять з низів праворуч від нього.
  
  Тепер він був осторонь від вантажівки з багажем і поза лінією вогню Алека. Його очі оглянули будівлі і поля.
  
  Раптом стрілянина припинилася, і люди почали кричати.
  
  На оглядовому майданчику панувала якась сум'яття. Нік мигцем побачив схилився над чимось Кастеллано. Потім Кастеллано низменному нахилився і зник з виду. Але крик доносився не за це частини оглядового майданчика. Він шелл справа, як з висоти даху, так і з рівня землі. І це був не справжній крик, здебільшого - це був крик, і кричущі вказували на те, що він не міг бачити.
  
  Два вбивці! Звичайно. Він повинен був це відразу зрозуміти. Один зверху, інший знизу, і Кастеллано подбав про одному.
  
  Де, кравець візьми, був інший?
  
  Він прослизнув mimmo бензовоза в бік крику і побачив, про що всі кричали, в той же момент, коли Алек крикнув: «Правіше, Нік! Для температури старим ісландським ящиком.
  
  Чоловік проліз під черевом ісландського літака, його мета і пістолет металися на всі боки, так що він прикривав не тільки власну ціль, але і невелику групу людей позаду нього. Нік зазначив, що це були методи, серед яких було кілька чиновників, і ніхто навколо них не був озброєний.
  
  Чоловік добре планував свої маневри. Якщо Алек вистрілить, він потрапляє в літак, що було б марно і потенційно небезпечно, або він дуже сильно ризикує вистрілити в цю групу людей. Бензовоз теж утруднював стрілянину. Отже, Алек чекав свого часу. І ця людина невблаганно повз до вантажівки з багажем, що прикривав Валентину.
  
  Нік на короткий час вилаяв себе за те, що не підштовхнув її вгору в площині, але і в цей час у нього була вагома причина, і, в будь-якому випадку, лаятися було марно. Він низменному опустився і сам поповз швидким зигзагом, який привів його до хвоста ісландського скриньки. Алек випустив пару пострілів в укриття, які прикусили бруд перед стрільцем, він промахнувся, але виконав своє завдання, і Нік скористався швидким перевагою і пірнув за хвіст.
  
  Він бачив, як чоловік вистрілив у ревматизму в напрямку Аліка, а потім повернувся назад, щоб знайти Ніка, але не знайшов його; він бачив, як поліцейські аеропорту розбивають купу людей і заганяють ih всередину будівлі, і він міг бачити обережно рухому фігуру, яка займається, як він знав, була Марті Фассом, проносившимся mimmo ніс літака і наближається до вбивці.
  
  Отже, тепер він у них був. Опинившись на відкритому місці, він потрапить в трикутник, і у нього не буде ніякої надії в пеклі.
  
  Нік кинувся за укриття і влаштувався в бойову позицію.
  
  
  
  
  
  Справа майже скінчилося, і тоді все, що їм потрібно було зробити, це з'ясувати, хто, чому і що, і спробувати пояснити це обуреному російському уряду ...
  
  Те, що сталося потім, трапляється, коли втручається доброзичливий любитель.
  
  Вбивця з'явився з-під черева літака... і механіка в робочому комбінезоні раптово з'явився з-під крила і швидко заскользил до них, витягнувши м'язисті руки, щоб схопити хлопця і вирвати у нього пістолет.
  
  Тільки вийшло не зовсім так, як задумав молодий механік. Вбивця був профі. Геніальний профі.
  
  Він повернувся з неконтрольованою швидкістю, як у дикого кота, і випустив два неймовірно швидких пострілу - не в механіці, а в Марті Фасса. І досталь его. Марті впав, як мішок з картоплею, і жим лежачи, злегка подергиваясь, на асфальті, і до того моменту, коли він впав, вбивця вдарив механіка коліном в пах і викрутив йому руку жорстоким прийомом, чому молодий чоловік вискнув, ніж боляче.
  
  Нік чув свистячий шепіт вбивці.
  
  «Один рух, яке я не кажу тобі робити, і ти мертвий. Ви розумієте? А тепер іди вперед. Йди, добре.
  
  Молодий чоловік shell, его, тіло спотворилося , а обличчя спотворилося розчаруванням і болем. Пістолет убивці був сильно притиснутий до його спині, і його послання було безпомилковим. І на той випадок, якщо середовищах спостерігачів є хтось, хто не зрозумів картину, рухи тіла озброєного злочинця зробили це зловісно очевидним. Його мета кидався в усі боки, як у вражає змії, а верхня частина тіла оберталася гнучкими швидкими рухами, так що його положення постійно змінювалося - буквально від долі секунди до долі секунди - по відношенню до всіх людей, які стояли або присідали. поруч і спостерігали за ним. І з кожним швидким, стрімким поворотом він міцного повертав молодого механіка, щоб прикритися, так що його безпомічний живий щит напевно витримав би удар будь-якого вогню. Будь вогонь, тому що той пістолет, врізався в спину невинного, означав, що Ти стріляєш в мене, а її, стріляю в нього і не даю кому-небудь смерті!
  
  Вбивця підняв крок. Тепер він майже біг, таранячи, повертаючись і ухиляючись по асфальту до Валентини.
  
  Ніхто не вистрілив.
  
  Нік повільно видихнув. Его урізаний «Люгер» слідкував за біжать фігурами, як магніт. Якщо замість Валентини повинен був померти сміливий і дурний хлопець, то він повинен померти. Вибору дійсно не було.
  
  І Нік вже досить довго чекав відкриття, яке може ніколи не відбутися.
  
  Він підняв мозку на частку дюйма, і його примружені очі вп'ялися в ціль на дуелі. «Як сіамські близнюки», - подумав він, обережно натискаючи пальцем на спусковий гачок. Вбити одного; вбити обох. А може і ні. Це був шанс, яким він повинен був скористатися.
  
  Потім, навіть коли його палець стиснувся, він завмер.
  
  Гучний голос пролунав по полю, і з-за багажного вагона з дивовижною раптовістю з'явилася величезна фігура - мета розміром із сарай, з ревом, як розлючений динозавр.
  
  «Ви відразу ж відпустіть цього молодого людини, і негайно!» Валентина заревіла. «Не буде більше цієї нісенітниці -!»
  
  Вільгельміна, спрощений Люгер, вибухнула гуркотом і люттю, бо в цю мить бойовик підняв пістолет зі спини механіки і націлив його через плече молодої людини відкрито на Валентину, залишивши його голову різко окресленою на тлі ранку. небо, коли він вишкірив зуби і натиснув на спусковий гачок.
  
  Коли він впав, його профіль пропав разом з розколотим черепом.
  
  Валентина витончено перекинулася, як слон, що приймає грязьову ванну, і приземлилася на ноги. Молодий механік впав на коліна, блідий і тремтячий, і потягнувся за падінням пістолетом. Вбивця лежав без обличчя в крові.
  
  Нік підбіг до Валентини. Кров накопичувалася на комірі ee синього саржевого костюма, але очі її були яскравими і живими, як синє море під літнім сонцем.
  
  «Хороша стрільба, Картер!» - веселий проревела вона. «Але я дала тобі той єдиний момент, в якому ти потребував, так?»
  
  * * *
  
  «Наступний штопора», - крикнув Хоук. «Дрібниця, але мені цікаво». Его сталевий погляд блукав по невеликій групі людей, що зібралися в його номері в готелі «П'єр»: Валентині Безкрайньої, агенту AX Алек Грінберг навколо Лондона і Ніколасу Дж. Хантингтону Картеру.
  
  «Звідки, - сказав Хоук, і тепер його погляд був спрямований на Ніка, - мадам Сичикова знала ваше ім'я? У мене склалося враження, що ви відомі гей, і завжди були, як Томас Слейд. І все ж вона змогла звернутися до вас по імені Картер. Схоже, що це якась прогалину в нашій безпеці - і не єдиний випадок, а просто найменший навколо них. Ви можете пояснити?"
  
  Нік безпорадно знизав плечима. «У пані Сичиковой є свої методи. Не знаю, що це таке. Можливо, вона завжди була обізнана. Так само, як ми знали її ім'я і Смирнов ».
  
  Валентина щасливо заурчала глибоко в горлі. Пов'язка на шиї була схожа на додатковий комір і, схоже, її зовсім не турбувала.
  
  «Ах так, у нас є свої методи, товариш Яструб», - фиркнула вона,
  
  
  
  
  
  Подивіться, як Хоук здригнувся, вона вдавала, що не знає. «Давним-давно, коли у нас була причина просити вас про допомогу, ми очікували, що ви надішлете все найкраще, і, звичайно ж, ми знали, що у вас є агент Ніколас Картер». Її добродушна посмішка тепло торкнулася Ніка. «Отже, коли людина по імені Томас Слейд виконав з нами таку блискучу роботу, ми, принаймні, запідозрили, що він зовсім не Слейд».
  
  "Підозрюваний?" - сказав Хоук. - Але сьогодні в аеропорту ви подзвонили Картеру по імені. До того часу ви були впевнені? "
  
  Валентина усміхнулася і вивчила візерунок на килимі.
  
  «Але, для estestvenno, їй була впевнена».
  
  Хок сердито зітхнув.
  
  "Але, як -"
  
  Алек Грінберг понишпорив ногами і сказав: «Гм. А, сер, її, вважаю, що я звернувся з листом до моєму колезі по імені Нік в розпал битви, сер. Помилка, володимир якої її ...
  
  «Можеш бути повішено на шию», - люто перебив Хоук. А потім він посміхнувся. «Пані Сичикова, її бачу, що вас недооцінювати не варто. Але тепер, коли ми вирішили цей штопора, нас цікавлять інші, більш важливі. По-перше, це штопора про скарзі, яку ви, безсумнівно, захочете подати проти нас. Ви будете виправдані. Її можу тільки попросити вас побачити це у світлі вашого власного бажання з мінімальними заходами обережності. По-друге, причиною нападу на вас. Про ваше прибуття не було відомо широкій публіці, і в небагатьох, якщо у кого-то навколо них, були причини заподіяти вам у всіх будинках навколо. А оскільки було два професійні вбивці, ми можемо бути майже впевнені, що маємо справу не з безумцями. Тому штопора в тому, хто? Чому? По-третє, ми повинні вжити заходів для запобігання подібних випадків у майбутньому. Або ви повинні скасувати своє перебування тут і спокійно повернутися, або ви повинні дозволити нам організувати для вас прикриття. Якби ви, наприклад, дещо змінив свою зовнішність і зняли житло в приватному будинку ...
  
  «Хо. хо! О, ні, інший мій. Валентина рішуче похитала головою. «Ти думаєш, може, мені варто замаскуватися під тітку Миколи і залишитися з твоїми, або его друзями? Запевняю вас, що це ніколи не спрацює. Якщо мене шукають, мене не можна замаскувати. Не мене. Ніколи. Це неможливо. Спочатку її, відповідаю на ваш останній штопора, і ревматизму буде негативним. Я не йду звідси і не намагаюся замаскуватися. Тепер мене попередили. Її вже здійснила кілька непробачних помилок. Ах! Як розсердиться Дмитро! » Вона важко зітхнула, здавалося, стрясаючи меблі, і засміялась в укоризне. «Він буде абсолютно прав. Але більше їй нічого не зроблю. Згодна з тим, що я не приватна особа, і її заспокою. Що стосується подачі скарги, то у мене її немає. Це була моя вина. Запевняю вас, жодних наслідків не буде. Ви займаєтеся своєю американською пресою; Їй займуся своїм Дмитром. Ні, її продовжу свої плани... »
  
  Нік прослухав її гучний голос позаду, і встав, щоб відповісти на сигнал на день. Коли він повернувся, в руці у нього була пачку паперів, і він задумливо хмурився.
  
  "Так? Що це таке?" - зажадав відповіді Хоук.
  
  «Доповідь від Кастеллано», - сказав Нік. «Фасс в лікарні, goggle в животі, видужає. Два вбивці були застрелені, пізнані як жителі села, які не мають відомої політичної приналежності. Будинки обшукані, в кожному виявлені великі суми грошей, мало що ще. Але для цього. Він простягнув Хоука фотографію. «Знайдений в будинок Джона Снайдера, вбивці номер два».
  
  Хоук взяв фотографію і мовчки уважно її досліджував. Потім передав Валентині. «Ім'я Джон Снайдер що-небудь для вас означає?» - запитав він.
  
  Вона похитала головою. «Я вважаю, купили і заплатили», - коротко сказала вона, і її блакитні очі звузилися до гострих щілин, коли вона втупилася на фотографію.
  
  Це було фото Валентини Сичиковой з голови до плечей. Помічник комісара розвідки Росії.
  
  «З офіційних формат», - сказала вона відсторонено, і її голос був схожий на відлуння грому, раскатывающегося по печері. «Доступний тільки радянській пресі і нашим союзникам для офіційних публікацій. У вас, може бути, немає копій? »
  
  Тепер її очі дивилися намистинки і хотіли.
  
  «Ні, - сказав Хоук. "Повір мені. В наших файлах такої картинки немає. Це не було отримано через нас. Але схоже, що хто-то робить його Снайдеру - а як звали іншої людини? Ах, Едвардс, - з очевидною метою. Едвардс, схоже, знищив свою копію. Розумно. Але без різниці. Докази очевидні. Наймані вбивці, як ви кажете, забезпечені вашими портретами. Але чому? Чому ти? Чому тут? Щоб в черговий раз дискредитувати США? Можливо. Але припустимо, що є інша причина. Може бути, той, який вказує відверті вас. Ви, Валентина Сичикова. Руська, так, але індивідуально ». Він чекав.
  
  Очі Валентини дивилися вдалечінь, яку могла бачити тільки вона.
  
  «У мене буде час подумати», - різко пробурмотіла вона. «Дай мені хоча б одну годину».
  
  «Це розумно», - сказав Хоук. «Грінберг, ви відкладати своє повернення в Лондон і попрацюєте з Кастеллано, поки ми не знати все, що потрібно знати про цих двох чоловіків. Віднесіть ці файли в іншу кімнату, прочитайте ih і йдіть. Відразу."
  
  Алек кивнув і пішов зі звітом Кастеллано.
  
  
  
  
  
  «Старий був надзвичайно категоричним», - подумав Нік. Але, без сумніву, у нього була причина. І погляд в очах Хоука вказував на те, що агент Картер насилу відповідав своїм попередніми повідомленнями.
  
  - Картер, - тихо сказав Хок. «Ще один штопора до вас. Якщо не заперечуєте.
  
  Дійсно, старий був встановлений в колючий манері !.
  
  "Сер?" - ввічливо сказав Нік.
  
  «Скажи мені, - сказав Хоук ще тихіше, - просто скажи мені це. Чому ви визнали необхідним перекинути пані Сичикову через поручні сходів, замість того, щоб допомагати гей повернутися в літак? Я думаю, що останній шлях був би ценымногие розумніше ».
  
  «Добре, - сказав Нік. "Добре. Гм. Бачите, сер, рух по сходах було... тобто Грінберг був у дверях, і стюардеса теж, і на мить шлях туди був заблокований. Так, це воно. Не було чіткого шляху, тому її зробив наступне. Її знаю, це не дуже по-лицарськи, але ...
  
  Глибокий смішок Валентини прокотився і розширився. Її тіло тремтіло, як гора холодцю.
  
  «Але тепер ви ведете себе по-лицарськи, дорогий Ніколас. Якщо ти не скажеш правду, її розповім ». Ee усмішка розпливлася по Хоука, як широкий сонячний промінь. «Справа не в тому, що інші блокували двері, розумієте? Він боявся, що я це зроблю! А потім, яку мету її б зробив з моїм... Тоді ви також не повинні забувати про те, як складно підштовхнути мене назад по сходах. Ні, товариш Яструб. Вашій Картер зробив єдино можливе. Ви повинні хвалити його, а не сердитися на нього. Хо-хо-хо! Це було чудово, як він мене кинув, його б готель, щоб ви це бачили. Хо-Хо-хо-хо! »
  
  Шкіряне обличчя Тетерев'ятник повільно зморщилося в усмішці, а його жилаве тіло затремтіло від беззвучного сміху.
  
  «Товариш Сичикова, - тепло сказав він, - ви схвалюєте все, про що говорив Картер, і навіть більше - в плані характеру, звичайно».
  
  "Звичайно!" Валентина знову заревів. Але коли шум її сміх затих, ee миле селянське обличчя раптом стало серйозним. «Ти мені подобаєшся, Яструб», - сказала вона. «Так само, як її люблю Картера. Думаю, її повинен тобі довіряти. І ви повинні спробувати мені повірити, будь ласка. Тому що у мене є невеликий прихований мотив, щоб приїхати сюди, у вашу країну. ви розумієте, щоб не заподіяти вам у всіх будинках навколо. Але у мене була власна причина ».
  
  "Так?" - сказав Хоук, і тепер посмішка зникла з його очей. Але его покоящемся особи не було недовіри та він був людиною, який думав, що довіра було для дітей та дурнів.
  
  «Отже, - сказала Валентина. Її величезна фігура ніяково совалася в маленькому кріслі. «Мені нелегко сформулювати себе, але я постараюся. По-перше, його жінка, тому втручаюся. По-друге, її, - російська розвідка, тому з підозрою ставлюся до дрібниць. І її з великою підозрою ставився до невеликим відключень електроенергії та інших безладів в Москві і прилеглих містах, які сталися близько року тому. Їй кажу «маленьким», тому що в нашій системі неможливо великомасштабне відключення електроенергії - я вас цікавить? »
  
  «Ви нас не цікавите», - коротко сказав Хоук. "Будь ласка, продовжуйте."
  
  «Але потім інциденти припинилися. Як ніби ih взяли під контроль. Однак ніхто не міг ih пояснити. Ніхто не міг сказати, як вони почалися, ніхто не міг сказати, чому вони закінчилися, і ніхто не міг почати припускати, чому вони раптом припинили своє існування ». Добродушний селянський погляд зник з лиця Валентини, його місце зайняла розумна і прониклива жінка. «Потім, з припиненням тих подій, її помітила будь-що ще. Протягом декількох тижнів Москви покинуло кілька людей. Звичайно, багато знають. Але вони повертаються. Вони люди цього не зробили. Вони пішли без макети повернення. Зазвичай це нічого не означало б. Але для мене це означало те, що двоє навколо них залишили певний ресторан, ще два - пральню, три навколо них - посольство, один - торговельне представництво і одіна - сувенірний магазин. Всі вони виїхали за, як мені здавалося, найбільш банальних причин - і розчинилися в невизначеності ».
  
  Вона зупинилася на мить, її живі очі ковзнули по особам Хоука і Ніка.
  
  «Ви запитаєте, ну і що?» - продовжила вона жестом величезної руки. "Я скажу тобі. Протягом кількох місяців її відкладала свої думки в глибині душі. Потім в зустрінуть ваших Сполучених Штатах починають відбуватися події. Багато перебої в подачі електроенергії. Те, що ви називаєте смогом. Сильне забруднення, навіть більше, ніж ви вважаєте нормальним. Багато дивних речей, занадто багато навколо них неможливо пояснити. Її згадую великий збій в електропостачанні листопада 1961 року. Її вже з цікавістю помітив вашу атомну станцію у Вест-Веллі - у мене зв'язок з науковими колами, і її захоплююся ядерною фізикою. Але я говорю про інше часу приготування. Тепер її підкреслюю, що я давно цікавилася ядерною енергетикою, і, отже, Західної долиною. І коли її згадую велике затемнення, її згадую, як читав звіти про те, де почалася проблема. Мені приходить в голову, що недалеко від заводу у Вест-Веллі.
  
  - Не дуже далеко, правда, - втрутився Хок, - хоча в кількох милях від кордону. Але завод не постраждав. Тут не було і натяки на неприємності ».
  
  
  
  
  
  
  «Про це я в курсі, - прогрохотала Валентині. «Близькість, напевно, нічого не значить. Принаймні, в перший раз, я думаю, це був збіг. Але що, якщо це повториться знову, і що, якщо при цьому постраждають рослини? Чи Не викликає у вас занепокоєння той факт, що саме в секторі вашої країни найчастіше виникають перебої в подачі електроенергії? Можливо, знову збіг. Але так багато всього відбувається останнім часом, - і, сл велика рука вдарилася об стілець, - все це не збіг. Ih занадто багато. Вони дуже загадкові. Занадто багато відразу. Так? Це викликає занепокоєння. Її сам думаю - ні, я не можу розповісти вам все, що думаю. Це занадто багато. «Польоти фантазії», - сказав Смирнов. Підозри жінки. Не моя справа. Тим не менш, ему теж було цікаво, що таке зникаючі китайці ».
  
  "Китайці?" сказав Нік, і Хоук глибоко зітхнув і відкинувся на спинку стільця з напівзакритими очима, але його сухорляве тіло майже трясло від інтересу.
  
  «Китайці», - сказала Валентина. «Дев'ять чоловіків, які виїхали з Москви потім наших маленьких« збоїв в електропостачанні », припинилися. Як ніби вони тренувалися на нас. І кинули нас тоді, перейшовши на інші пасовища. Так, всі вони були китайцями ».
  
  РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ
  
  Хакім Огидний
  
  Агент D5 сидів у затишному фойє готелю «Семіраміда» і в десятий раз дивився на годинник. До біса цього хлопця за те, що він запізнився, коли в Багдаді чекали нагальні справи AX! І, кравець візьми, Хоук теж за те, що відправився его в Каїр, як якогось посильного.
  
  «А тепер перестань, Ейгер, - сказав він собі. Старий не послав би вас сюди, якби це було не дуже термінове. У всякому разі, це ненадовго. Одна швидка зустріч з ним, може ... трохи оглянути з ним пам'ятки для макетів вітрини, і все.
  
  Агент Ейгер відкинувся на спинку своєї газети і відкрив редакційні сторінки. Але він думав про майбутню зустріч і про те, куди вони повинні піти потім зустрічі. Очевидно, вони не можуть тут розмовляти. Садек також не готель, зустрічі у власний будинок, що було зрозуміло, якщо щось витало в повітрі. Він ненадовго задумався, чи міг він сумувати за цим з математики, але майже одразу вирішив, що не міг. Описи Хоука - і Картером теж - були вражаюче точними. Що стосується самого Ейгера, він був одягнений в приписаний світлий костюм і темно-синя краватка, читав лондонської «Таймс» та несс зношену шкіряну сумку для фотоапарата. Ні, неможливо, щоб вони нудьгували інший по одному.
  
  У двох кварталах від нього Хакіма Садек заплатив свій третій за вечір квиток на збори, і задавався питанням, не вибрав він все-таки неправильне місце для зустрічі, коли йому зателефонував Ейгер. Але було для estestvenno зустріти так званого туристів в холі готелю в цей вечірній час, і такі місця, в будь-якому випадку були більш придатними, ніж, скажімо, самотня мечеть або власний будиночок Садека.
  
  Хакім швидко пройшов навколо кварталу і увійшов в галерею. Дві хвилини потому він зайшов у бічні двері «Семіраміди» і попрямував у вестибюль.
  
  Так, це був би Ейгер. Трохи пихатий вигляд, як і попереджав, Ніколас, але, з відвислою щелепою і жорстоким поглядом, як і належить усім хорошим AXEmen.
  
  Ейгер опустив газету, щоб щорічно в струмочки людей, що входять у головний вхід вестибюля. Садек спізнився більш, ніж на півгодини. У nen зароджувалося занепокоєння; неспокій та цікавість з приводу цієї людини, який був вірним другом Картера. Було б цікаво щорічно, яким буде ще один Відстійник. Якщо він коли-небудь з'явиться.
  
  Може, йому було краще зателефонувати цього хлопця додому.
  
  Потім він побачив чоловіка, який шелл до йому дивною невпевненою ходою, і зрозумів, що це, мабуть, Садек.
  
  Але, Боже всемогутній! Як би Хок і Картер довіряти такому математики? Опис, як зазвичай, було точним, але не відповідало дійсності.
  
  Підійшла до нього фігура була високою і злегка згорблена, а особа, яка, здавалося, підозріло парило над нею, може порівняно з ним зробити арабського работоргівця милим. Неперевершені мерехтливі очі, ряба шкіра, жорстоко зігнуті тонкі губи, хода по боках - все складалося в картину неймовірного розпусти.
  
  До нього підійшла пазуриста рука, і його вуха розлютив свистячий голос: «Чуттєві лопати, містер?»
  
  О боже, ні! - подумав Ейгер. Це занадто багато.
  
  Хоча це була кодова фраза, яку він очікував почути від цього зловісного людини, ця карикатура на рознощика бруду, це втілення непристойною злостивості, це було справді занадто.
  
  «Тільки якщо вони будуть різкими, - сказав Ейгер, - показуючи всі деталі».
  
  Він мимоволі змахнув руку, тянувшуюся до його руці, як якщо б вона була такою ж слизькою, як цей чоловік. Рука піднялася і ляснула його по плечу дивно твердої і мускулистої хваткою.
  
  «Хакім Садек, до ваших послуг», - сказав мерзенний людина перед ним. Висока сгорбленное тіло, здавалося, выпрямилось, майже поширилося, а в неймовірно жахливе обличчя раптово з'явилася ще більш неймовірно приваблива усмішка. "А ти ... ти, повинно бути ...?"
  
  «Ден Ейгер, до твоїх», - сказав Ейгер, дивлячись на нього. Здавалося, цей дивовижний чоловік трансформується виплат прямо на його очах. Він все ще був до неможливості неправильну форму, але більше не був таємним створенням закутків;.
  
  
  
  
  
  Тепер він був людиною, що стоїть відкрито і четвероугольником, людиною культури, виховання, розуму і... цілісності, клянуся Богом! Зміна було невизначним, але воно було. Рани, тонкі губи, косоокість - нічого навколо не змінилося. І все ще...
  
  «Одного мого друга, її вітаю тебе», - тепло сказав Хакім, дивлячись одним оком в обличчя Эйгеру, а іншим дивлячись майже під прямим кутом. «Як добре з вашого боку, що ви знайшли час у поїздці, щоб відвідати мене. Бачу, ти без праці мене відомо.
  
  - Ну... а... - Ден ненадовго завагався. У нього не було бажання бути образливим для цього безглуздого людини, і він навряд чи міг сказати йому, що було б неможливо знайти іншу людину таким потворним. Він також не міг сказати, що з першого погляду був так сильно відштовхнуть, що подумав, що це якась помилка. «Так, її впізнав вас, добре, але на мить ви мене трохи здивували. Тож допоможи мені, я не можу не сказати це - можливо, це була гра світла або щось в цьому роді, але ти виглядав трохи більше злочинницьким, ніж її чекав.
  
  Хакім засміявся. «Справжня підлість - моя спеціальність», - бадьоро сказав він. «Хоча іноді перелюбу теж можуть бути забавними. Прости мене, інший. Ніколас попереджав мене, що я можу виявитися не зовсім вам за душу, тому повинен зізнатися, що трохи повеселився за ваш рахунок. Ви не гніваєтесь? »
  
  На цей раз Ейгер простягнув руку і стиснув іншу.
  
  «Звичайно, немає», - сказав він і посміхнувся.
  
  «Дякую вас», - ввічливо сказав Хакім і чемно схилив голову. Тим не менш, Эйгеру здавалося, що навіть, коли він кланявся, Хакім блукав поглядом по вестибюлю в я просив чогось, що він не хотів знаходити. «Для нас нерозумно залишатися тут», - спокійно сказав Хакім. «Сьогодні за мною дуже частини стежать, і за моїм будинком стежать. Давайте разом вип'ємо в честь нашої зустрічі і поділимося новинами спільних друзів. Може бути, у барі? Хоча краще поговорити в своїй кімнаті ». Его голос підвищувався і знижувався в цікавою, але розважливої манері, як ніби це були слова для громадських машин і слів для вух Ейгера.
  
  Ейгер похитав головою. «Коли їй подзвонив, ви були в такому поспіху, що у мене не було рішенням сказати вам, але в мене немає місця, на жаль, її повинен я сказати. Це місце зроблено по швах, як і всі інші. Лотос обіцяв мені сьогодні один на десять, але до них тхір її на свободу.
  
  «Але яка неприємність для вас». Хакім похитав головою і співчутливо квохтав. «Тоді нехай це буде лежбище, поки ми не вирішимо, що нам робити далі. Але будьте обережні, містер Ейгер, будь ласка.
  
  Це більше, ніж просто спостереження. Сьогодні сталася аварія з моєю машиною, яка займається, я думаю, не зовсім... Яким був наш інший Ніколас, коли ви в останній раз бачили його? »
  
  «У своєму звичайному нестримному піднесеному настрої», - сказав Ейгер, спостерігаючи, як mimmo проходить пара туристів слідом за навантаженим коридорним. «Повний радощів життя і досить непристойних повідомлень для вас». На самому делле, він не бачив Ніка багато місяців, і не дуже любив його. Картер був занадто великим бабієм - для нього дуже любив зустрічатися зі своєрідними персонажами, яких він зустрічав пошти бизнесявляется. І все ж цей его ще був до дивацтва привабливим. Ейгер подивився в блукаючі очі і раптом відчув щиру теплоту до неймовірного Хакіму.
  
  - Тоді бар, - тихо сказав він, - але ненадовго. Її найняв машину, як тільки селл сьогодні. Думаю, краще було б покататися і поговорити спокійно ».
  
  «Добре», - сказав Хакім. "Це дуже добре. Можливо, вздовж Нілу, і я покажу вам деякі пам'ятки. Ти був тут раніше?"
  
  Вони разом увійшли до вестибюлю, дружелюбного розмовляючи, прямуючи до бару.
  
  Поки Ейгер не уповільнив крок і не зупинився, щоб випадково поглянути на різьбу у вітрині.
  
  «День Біля бару стоять двоє чоловіків, які мені не дуже подобаються, - сказав він розмовним тоном. «І вони, здається, спостерігають за тобою».
  
  «Так і є», - сказав Хакім, мабуть, не дивлячись на них. «І не тільки дивитися - повернися, інший мій, швидше!»
  
  Одна довга худа рука простягнула руку і вдарила Ейгера в груди, а інша, вскользнув у внутрішню нішу камзоли, витягла пістолет. Ейгер злегка відсахнувся, але стояв на своєму.
  
  «Ні, ти повертайся, приятель, - рішуче сказав він. «Це по мені». Його зморшкувате обличчя було твердим, а рука, яка займається потягнулася до Хакіму і збила його нога, була сповнена сили. Хакім злетів у повітря і врізався у важкий стілець, і сили його удару було достатньо, щоб перевернути стілець і кинути його на килим з іншого боку.
  
  В один великий, безглуздий момент йому здалося, що він і падаюче крісло видав голосний звук, який рознісся по холу. Але коли він схопився на ноги і почув брязкіт осколків скла, і луна пострілу, і побачив димний хаос навколо себе, він з раптовим жахом зрозумів, що на цей раз вони прийшли за ним з вибухівкою. Прийшли за ним! .
  
  І підірвали Бог знає скільки ще людей, тому що він був досить дурний, щоб зустріти Дена Ейгера в жвавому вестибюлі готелю.
  
  Тепер він стояв на колінах і высовывал пістолет з-за стільця впав.
  
  У вестибюлі панував безлад. Скляна шафа був розбитий на мільйон осколків, а зламані меблі була розкидана, як осколки, залишені потім буревій. На підлозі лежало кілька чоловік. Деякі навколо них стогнали. Двоє чи троє мовчали.
  
  Ден Ейгер був одним навколо самих мовчазних. Його зранене тіло распростерлось горілиць на підлозі, і від його особи майже нічого не залишилося. Але перед смертю він вистрілив зі смертельною точністю. Одіна навколо ворогів лежав мертвим всього в декількох футах від нього.
  
  Інший...?
  
  В їдальні рухалося кілька людей. Але тільки один, який присідав і дивився навколо, як тварина, яке шукає свою приховану видобуток; тільки один з кирпатим пістолетом у руці, щоб добити вмираючого.
  
  Так. Один чоловік з гранатою і один для прикриття.
  
  Хакім вистрілив двічі, зі швидкістю хлиста і високою точністю, які він так намагався передати своїм учням в першій частині свого курсу Семи Живих Мистецтв.
  
  Його перший постріл поранив руку, в якій був пістолет, і сам пістолет полетів в недосяжні ярди. Его початку другої врізався в груди стрілку. Чоловік з криком відсахнувся.
  
  Хакім піднявся. Цей буде жити. На цей раз буде у когось допитати.
  
  Він пробирався крізь розбиту меблі, та людей, похмуро зазначаючи кількість стогнучих поранених і мертвого красноярської біля подрібненої вітрини. Черствість вбивств дряпала його нутрощі. Клянуся Аллахом, ці люди - хема б вони нам були ні перед чим не зупиняться у своїх спробах дістати його!
  
  І йому було цікаво, що саме він повинен був знати, що ему треба було змусити замовчати. Невже теж не було нічого, що він ще не розкрив в поліції? Але він дізнається, що це таке, навіть якщо йому доведеться нагнутися перед тортурами.
  
  Тепер рухалися й інші люди. Його блукаючий погляд ковзнув за ним, і він визначив у них те, хема вони були: швейцар, помічник керуючого, детектив, поранені гостей готелю. Бандит лежав там, де його завантажили постріли Хакіма, можливо, без свідомості. Але ні, схоже, немає! Тіло сильно смикалося, немов від боляче.
  
  Хакін кинувся до нього крізь уламки і впав на одне кожному племені поруч з ним.
  
  Потім його складати долар впало у хворобливому розчарування.
  
  Адже це був не судомою життя, а судомою смерті. І посмішка на обличчя чоловіка не була вітанням. Губи, щільно притиснені до зубів, утворили хитру посмішку смерті, сардоническую гримасу людини, проковтнув швидкодіючий образи.
  
  Хакім м'яко вилаявся про себе на декількох мовах. Тепер питань не буде. І все ж найцікавіше, що його потенційний вбивця отримав таблетку для самогубства і вирішив прийняти її. Це було не останнє засіб нападу розбійників; це був вихід шпигуна.
  
  У двері входять поліцейські в уніформі, і він повинен їм заявити про себе.
  
  Він показав їм своє посвідчення особи, і пішов з ними до ih начальнику поліції, з яким він провів більшу частину дня над загадковим справою фон Клюге. Тепер це було ще більш незрозуміло. А може і не було.
  
  Він повинен копати, і глибоко. І він повинен залишитися в живих. Це означало, що він має радикально змінити свій підхід до проблеми, і що якщо він повинен передати інформацію AX, він повинен зробити це якимось іншим способом.
  
  Але що він міг знати, що може бути небезпечним для них? Він сидів у V. I. P. бос Фуада. на стільці, і пояснив, як він зустрічався з одним інший, коли стався напад, весь час обдумуючи в своєму розумі, що саме він міг знати. Все, але все, що він знав, було відомо поліції.
  
  За можливим винятком однієї крихітної дрібниці. А може, два, початку другої ще дрібніше. У них був список гостей yahoo, на якій був присутній фон Клюге. Але він і тільки він один точно знав, хто був у кімнаті в той час, коли він слухав фон Клюге. Рахунки розійшлися, частково через вживання алкоголю, частково із-за того, що тусовщики не особливо спостережливі, а частково із-за того, що ніхто не знав ще, чи іншого. І він теж. Але він був спостережливим і володів фотографічною пам'яттю на обличчя. Він був відомий цим. До того ж він був єдиним, хто чув кожен відтінок голосу фон Клюге і бачив, як його очі нервово металися по кімнаті, коли він зрозумів, що сказав надто багато.
  
  - Худий, Садек, дуже худий, - сказав сам Хакім. Але може щось...?
  
  «Ми повинні шукати секретні файли», - сказав Хакім. «Немає жодних свідчень пропажі чого-небудь, хоча офіс фон Клюге був ретельно обшуканий. У нього можуть бути записи де-небудь ще. Ми повинні продовжити перевірку зниклих без вести, тому що в Каїрі є осіб, якщо не люди. Ми повинні подвоїти наші зусилля, з посольствами, з імміграційними службами, з Паспортним відділом. Ми повинні змусити людей думати про осіб. Сподвижники фон Клюге. Його друзі. Его домробітниця. Його помічники. Всі повинні думати про осіб, які приходять і йдуть. Ми повинні..."
  
  
  
  
  
  Він продовжував говорити, тому що стосовно вбивства фон Клюге ще належить провести багато розслідувань. Але зі смертю Ейгера за СОКИРУ у нього з'явився ще більш глибокий особистий мотив, ніж раніше, щоб розгадати цю загадку, і він сам думав про одне обличчя, яке він бачив ...
  
  * * *
  
  Квадратний чоловік на чолі стільців в залі засідань підняв голову і кивнув на знак вітання.
  
  «Ах, радий тебе бачити, Б. П.», - сказав він тонким голосом, який здавався недоречним крихким для такої людини з бочкоподібним груддю. «Ви спізнилися - я починав думати, що ви не можете прийти».
  
  Б. Міс. поставив портфель на стілець і присунув стілець. Було незвично прохолодно навіть для пізньої дійшло, але все ж на його лобі виступили крапельки банк, і він злегка попыхивал.
  
  "Як і я! - сказав він, кидаючись до високого смуглому чоловікові з розкритої папки перед ним. «Це напружений час для мене. Але я подумав, що краще прийти на цьому етапі, перш ніж все стане ще більш завантаженим. Її, бачу, що я тут не останній, - додав він, озираючись на півдюжини своїх колег.
  
  «А, але я боюся, що це так», - з жалем сказав голова. «Джонс і Мейстер поїхали по справах і повернуться тільки завтра. Однак її простежу, щоб у них були копії наших протоколів, і її, звичайно, сам переглядаю ih звіти. А поки у нас є кворум. Так. Джентльмени, дозвольте нам оголосити про проведення цього зібрання Canadian Ceramics, Ltd. Ми відразу ж приступимо до розгляду першого пункту порядку денного ». Я кажу це, він потягнувся до компактної чорній коробці на столі поруч з ним і клацнув перемикачем. «Ринкові тенденції і раніше сприяють розширенню нашого підприємства», - продовжив его високий пронизливий голос. Але його бліді, майже безкровні губи були нерухомі. Один за одним люди, що сиділи з ним за столом, простягали ему аркуші паперу, і він читав ну без коментарів.
  
  Інший, більш глибокий голос заповнив кімнату, за ним пішов ще один. Це було досить типове засідання ради директорів; кожен член виступав по черзі, а потім голоси об'єдналися в дискусії за круглим столом. Тим не менше, ніхто навколо чоловіків за столом не промовив до нас слова.
  
  «Таким чином, до дев'ятнадцятого сімдесяти двох років у нас повинні бути повністю введені в експлуатацію вісім заводів», - впевнено промовив тонкий голос. Але обличчя людини на чолі кафедри відображало його незадоволення. Він перехилився через крісло і заговорив вперше з тих тхора, як включив записану на плівку зустріч, але його голос був низьким, шиплячим голосом, який досяг тільки вух, для яких він був призначений.
  
  «Це було погано, Джей Ді, дуже погано», - прошипів він. «Чому я не був проінформований про це раніше? Вам потрібно буде відразу ж відправитися туди і втілити в життя новий план. І вам краще переконатися, що це працює. Я не буду брати багато такого, на даному етапі - на будь-якому етапі. І вам краще улаштувати це так, щоб ви самі були вільні для інших своїх обов'язків. Заплатити, скільки мають, але робіть це, і переконайтеся, що все зроблено правильно! "Его гол повернулася в інший бік. «Ти, Б. П.» Звуки зустрічі гули рівненської, як високий водоспад, що заглушає шум річки. "Ви. Хіба ти не можеш домовитися про те, щоб виїхати звідти? »
  
  Б. Міс. похитав головою. «Це виглядало б дуже дивно, М. B.», - тихо пробурмотів він. «Моя позиція вимагає моєї присутності. Навіть якщо припустити, що я потраплю в якусь несвоєчасну аварію, це, можливо, вважатимуть трохи дивним. Але... - Він надряпав записку і сунув її з математики, яку назвав М. Б.
  
  Голова правління примружився. Його тонкі брови задумливо вигнулися, а губи зігнулися в чимось на зразок посмішки.
  
  «Але, звичайно, ти повинен бути там», - пролунав його тонкий голос.
  
  «Насправді те, що ви говорите про нещасних випадках. А ти, по всіх людей - ні, я не можу тебе пощадити. Дуже добре, Б. Дійсно дуже добре. Думаю, за це ми могли б влаштувати бонус. Особливі особисті дивіденди ». Він зробив паузу, і його холодний погляд обвився навколо стільця. "Що-небудь ще?"
  
  Тиша. Голови похитали. Приймальна котушки записуючого пристрою майже заповнена. Чоловік на чолі стільця, відкрив міцний шкіряний портфель і дав кожному по тонкому аркуші паперу.
  
  Кожен мовчки читав, кивав і брав сірники або запальничку.
  
  Клаптики паперу спалахнули, потім скрутилися в почорнілі чіпси середовищ недопалків в попільничках.
  
  Стрічка залишалася всього в дюймах.
  
  «Тоді збори закривається», - сказав шиплячий голос голови.
  
  РОЗДІЛ П'ЯТИЙ
  
  Леді в клітці
  
  «Ах, на свіжому повітрі, як її люблю я, Ніка!» Валентина прогриміла. Її велика рука виразно вказала на зимовий пейзаж штату Нью-Йорк. «Готель би її встигнути побачити твої повертаються листя, але навіть у цьому випадку це так красиво». Вона раптом повернулася до нього, і її кругле обличчя було серйозним. «Але ти незадоволений, Ніколас. ти занадто мовчазний ».
  
  «Будемо вдячні за маленькі благословення, пані Сичикова», - сказала дівчина на передньому сидінні. «Зазвичай його неможливо вимкнути». - Досить, міс Барон, - суворо сказав Нік. «Ще один тріск від тебе, і я відправлю тебе назад до твоїх захламленному столу в O. C. I.» Він важко зітхнув. «Дійсно, якість сніду в наші дні...»
  
  
  
  
  
  Валентина усміхнулася, отримуючи величезне задоволення від обміну. «Ви не обманюєте нікого навколо нас, Ніколас. Ви не могли б бути більш задоволені, коли почули, що до нас приєдналася чарівна Джулія. Її теж задоволений. Але дуже приємно ». Вона нахилилася і поплескала Джулію по плечу, і вони двоє обмінялися розуміючими усмішками досвідчених жінок.
  
  «Кадилак» плавно ковзав по дорозі, прямуючи на захід, під променями полуденного сонця. Автомобіль був куленепробивним, протиаварійних і майже захищеним повна назва, а його водієм був AXEman Johnny Thunder. Нік був озброєний, як і Джулія, його улюблена вічко. Може бути, Валентина теж була озброєна (вона трохи соромилася цього, і він не наполягав на цьому). Але вони були оточені максимальною безпекою, наскільки дозволяла Валентині. Трохи попереду у них була проста темна машина, а трохи позаду - звичайна світла машина, на обох були AXEmen. Та й сам завод добре охоронявся власною охороною.
  
  Однак Ніку було не по собі. Вони цілий день говорили - він, Яструбів і Валентина - про наслідки замаху на її життя і зникнення китайців з Москви. Вона з великою цікавістю вислухала, коли ей розповіли про лист Хакіма, але це її спантеличило.
  
  "Звичайно! Звичайно! Це повинні бути одні й вони ж люди! "- схвильовано сказала вона. А потім її мочку потьмарився. «Але... я почав бути настільки впевненим, що спроба вбити мене, могла означати тільки одне: що у Вест-Веллі є щось, що мені не можна дозволяти бачити. Тому що, звичайно ж, китайські вчені - а значить, і ih уряд, ih розвідники - дуже добре знають, що я тут, щоб побачити це рослина. Але вони не хочуть утримувати мене від самої рослини. Це не може бути річчю. Це повинен бути хтось. Але чому вони повинні боятися відгуків, якщо вони змінилися? » Ee мочка потемнів ще більше. Тоді це має бути щось. Але що? »
  
  «Я не можу собі уявити, що це може бути за річ, яку ще не бачили сотні людей», - сухо сказав Хоук. «Але мені все ясніше стає одне: ви повинні відкласти свій візит в Західну долину, і коли-небудь зробити секретне подорож».
  
  «Відкладати! Коли-небудь! » Її величезна постать, здавалося, розширилася, як надута повітряна куля. «Я зараз тут, тепер її йду».
  
  Отже, тепер вона збиралася. Вона була непохитною.
  
  Голос чому Нік був стурбований, тому що він теж думали, що у Вест-Веллі є щось небезпечне для нах.
  
  Ще одна річ, яка займається турбувала його, полягала в тому, що він більше нічого не чув від Хакима або D5. Сам Хоук нічого не чув D5 з ними тхора, як Ейгер повідомив про своє прибуття в Каїр.
  
  «Вистачить», - сказала Валентина. «Тепер вистачить. Ви робите цей солодкий день кислим. Обіцяю, її подбаю облад всім. Ще на мені куленепробивні корсети. Тобі від цього краще? Її тіло тремтіло, коли вона хіхікала, і її рука опустилася з усякого племені Ніка в нищівній хватці.
  
  «О, нескінченно, - сказав Нік. «Мені завжди подобається зламана засадах». Потім він засміявся. Вона була метою такою ж привабливою, як танк, але, принаймні, вона була броньована, як танк. Ему дійсно стало краще. «Ви могли б сказати мені це раніше», - сказав він. «Джулія весь час носить її». Він проігнорував пирхання Джулії і ткнув засмаглим пальцем вліво. "Бачите ці стопки?" сказав він. «За полями? Це воно. Приїдемо через пару хвилина.
  
  Валентина подивилася. "Так це як маленький нафтопереробний завод!" вигукнула вона. «Або щось на фермі, наприклад, група елеваторів. Силоси, ви ih не називаєте? Але вся всій території готелю, а навколо - фермерська. Її зовсім не очікував цього ».
  
  «Що ж, сподіваюся, це останній з зустрінуть ваших сюрпризів», - сказав Картер.
  
  Ih прибуття заводу пройшло гладко, що зробило честь як AX, так і власним силам безпеки West Valley. Охоронці були ввічливі та уважні. Жителі простий темної машини і простий світлої машини показали своїх посвідчень особи, і їм було дозволено розташуватися в ключових точках заводу. Джонні Тандер суд боснії та герцеговини засудив на задньому плані, бетонний шматок людини.
  
  Вистави були напрочуд акуратними і короткими.
  
  «Шановна, пані Сичикова», - сказав президент компанії. «Мій директор заводу Джеймс Уестон; віце-президент Барретт Полінг; начальник служби безпеки Дж. Болдуін Паррі. Сподіваюся, що ви приєднаєтеся до мене пізніше в моєму офісі для напоями. А поки підемо?
  
  Вони пройшли спочатку через сучасні офіси, а потім в пульсуюче складати долар заводі. У глибинах його не було вікон у зовнішній світ, але приємне сяйво штучного денного світла заповнювало всі його поглиблення. Він був обтічним, бездоганно чистим і в більшій частині просторим; проходи між установками були широкими й вільними від безладу, і тільки неминуча сходи
  
  
  
  
  проходи і подіуми були звичайного компактного розміру.
  
  «Ми постаралися зробити умови роботи, як можна більш приємними, - сказав Вестон, ідучи попереду. Начальник служби безпеки Паррі шелл з ним, насторожено дивлячись на нього, методично перевіряючи позиції своєї охорони і різного персоналу ih звичайних постах. М'яка музика грала фоновий акомпанемент під низьку пульсацію машин. «Це місце було спеціально спроектовано так, щоб не викликати відчуття ізольованості, яке виникає при роботі в закритих приміщеннях. Ви помітите широкі проходи, що ведуть у різні місця. Кожен йде відкрито на те, що ми називаємо зоною відпочинку - великі, просторі кімнати з м'якими кріслами і телевізорами, з зростаючими зеленими рослинами і тому подібним. Нижній рівень ... е-е ... жіночі туалети також знаходяться тут, через коридор Б. У нас, як ви знаєте, є кілька жінок у нашому штаті, в основному на адміністративній стороні.
  
  «Добре, добре», - сказала Валентина, крокуючи через них між Ніком і президентом компанії. - Але, як я бачу, в комбінезонах немає.
  
  «На жаль, немає», - з жалем сказав Вестон. «Я знаю, що чоловіки це оцінять. А голос жінки - ніщо не змусить ih вилізти навколо коротких спідниць в комбінезони. Боюся, Росія в цьому відношенні ценымногие випереджає нас ».
  
  Валентина голосно зареготала. «Я не впевнена, що це такий успіх, інший мій», - сказала вона. «Це може бути єретичним, з мого боку, але я все ж вважаю, що жінки повинні бути жінками. Підкажіть, а яка тут зв'язок між цими двома пристроями? Її знайомий, з одним, але ... "
  
  Уестон зупинився біля установок і почав технічне пояснення. Начальник служби безпеки Паррі і президент компанії додав знаки пунктуації. Нік слухав тільки половиною вуха. Найбільше його уваги було приділено обстановці навколо, і в цілому він був задоволений заходами безпеки. Віце-президент Полінг і Джулія Барон стояв поруч з ним за Валентиною та іншими, і він помітив, що очі Полінга теж ковзали по площі між таємними поглядами на струнку фігуру Джулії. AXEman Грім shell ззаду, але не одна очей з тіла Валентини. Здавалося, все в порядку.
  
  "Підемо далі?" - сказав нарешті Вестон. Валентина кивнула, все ще дивлячись на диво машини, було залучено її увагу, і група рушила вперед, мінливе. Зміна було невеликим, несуттєвим, але тепер Нік відставав на півкроку, і Полінг шелл поруч з Валентиною.
  
  Вона розмовляла з ним. «Значить, ви віце-президент», - оцінююче сказала вона. «Ви молода людина з такою великою відповідальністю. Це добре. Мені подобається бачити молодь в авангарді ». Полінг прочистив горло. «Е-е... а...» - почав він. Голос Валентини заглушав все, що він збирався сказати.
  
  «Голосування це цікава споруда», - проревела вона, вказуючи вперед. "Яка його мета?"
  
  Високий портал заввишки близько чотирьох поверхів доходив від підлоги до стелі з вежею, очевидно, вбудованих в дах. Вузькі платформи оточували його на різних рівнях, і в кожній навколо них повільно shell чоловік, дивлячись вниз. Всередині его клітина рухалася вгору і вниз, як ліфт всередині відкритої шахти. Клітка сповільнилася, поки Нік дивився, і зупинилася приблизно в п'ятнадцять футів від підлоги, на рівні однієї навколо платформ.
  
  «Пристрій безпеки», - почув він слова Полінга. «Більше у відділі Паррі, ніж в моєму».
  
  Начальник служби безпеки повернувся до Валентини і кивнув. «Різноманітність», - пояснив він, з гордістю погладжуючи свою акуратну бороду. «Я вважаю, унікальний. Сторожова вежа, сигналізація і пожежне депо разом. Це, звичайно, мої люди нагорі. Ви помітите, що з цих платформ voni побачити всі роботи. І не тільки це. Сам портал простягається через стелю ще на тридцять футів, так що черговий охоронець - оператор клітини - може спостерігати за кожним рівнем операцій не тільки в цьому головній будівлі, але і на самій території. Як бачите, клітини знову піднімається. По дорозі оператор зробить ще дві короткі зупинки, а потім вилізе через дах, щоб оглянути ландшафт. А потім він спуститься. Сама клітина обладнана як телевізійна диспетчерська з групами моніторів, які передають інформацію з іван з усіх куточків всього комплексу ».
  
  «І не тільки це», - додав президент компанії. «Охоронці вежі також контролюють вузькоспеціалізоване протипожежне обладнання, пристрій спринклерного типу, яке покриває кожну сторону, кожен куточок цієї області. Його можна активувати з будь навколо платформ, а також навколо осередків. В залежності від потреб в даний момент він може випускати точно, спрямовані хімічні розчини, певні типи газового або просто водяні струмені. І, звичайно ж, будь-яка частина установок може бути ізольована дистанційним або прямим закриттям ряду важких сталевих дверей, так що в разі якого-небудь невеликого пожежі або... ... порушень его ble негайно ізолювати і локалізувати. Для estestvenno, це не єдині наші гарантії. Просто додаткові запобіжні заходи для загальної безпеки. Наш містер Паррі все це спроектував сам. Він працює з нами багато років, з самого заснування заводу ». Він кинув теплий погляд на боса Паррі.
  
  
  
  
  
  «Я повинен сказати, що він розробив чудову систему, яка займається ніколи не підводила нас. Вежа практично усуває необхідність в більш звичайних пристроях безпеки навіть для спостереження за вертольотом. Але, як я вже сказав, ми використовуємо всі такі пристрої - у нас навіть є пара птахів-спостерігачів, розміщених на підставі на даху, хоча ми рідкісних лікувальних використовуємо ih. Тому що, звичайно ж, з вежі відкривається вид на сільську місцевість на багато миль навколо, а в цій щодо плоскою фермерської країні майже нічого не видно ».
  
  «Надійне», - подумав Нік, дивлячись вгору на піднімається клітку. Якщо, звичайно ...
  
  «Отже, - сказала Валентина. "Дуже цікаво". І її очі теж дивилися вгору, заворожені, коли дно клітки зникло з усього поля зору. «Але який вигляд він повинен мати звідти на весь цей комплекс. І як шкода, що я не можу втиснутися з ним в цю маленьку клітку! »
  
  Віце-президент Полінг ввічливо усміхнувся. «У цьому немає необхідності», - сказав він. «У нас є оглядовий майданчик, і ми планували відвезти вас туди. Якщо ви підете цим шляхом ...? » Група рушила вперед.
  
  Директор заводу Джеймс Вестон взяв на себе ініціативу. «Сходи і вікно знаходяться на західній стогнати», - сказав він. «Але перш ніж ми піднімемося, ви можете поглянути на це маленький пристрій, яке ми називаємо Handy Andy. Енді, звичайно, комп'ютер, але дуже особливий ... - його голос продовжував гудіти.
  
  І знову група майже непомітно змінили форму, поки йшла по дорозі. Нік підійшов до Валентини і відчув легкий дотик до свого рукаву. Шепіт Валентини був дуже низьким, легке дихання ему в вухо.
  
  «Я бачила це раніше», - пробурмотіла вона.
  
  Нік напружився. "Який?"
  
  «Сходи», - сказав президент компанії, перервавши повільну ходу і з неспокоєм дивлячись на Валентину. - Як бачите, досить висока і крута. Але є й інша клітина, як сказав Вестон. Ах, заспокойтеся, пані. Її бачу, це трохи слизько. Вкрай недбало до кого-то ». Його рука перейшла до руки Валентини, щоб шум сл.
  
  І знову картина змінилася. Валентина кинула погляд на Ніка і мовчки поворушила губами. Але в цей момент Полінг відступив убік, пропускаючи її, і вона відвернулася, так що її невисловлене слово було втрачено. А потім президент і Полінг встали між Картером і Валентиною вузьким вузлом біля підніжжя високої гвинтових сходів, яка займається закінчувалася високо вгорі платформою, з величезною дверима, врізаної в єдину стіну. Поруч з ним піднімався початку другої ліфт, осередки чекала на рівні підлоги. Паррі і Уестон розташувалися по обидві сторони від нього і стали чекати.
  
  Нік подивився на клітку, і вона йому не сподобалася. Вона була навіть менше клітин сторожової вежі.
  
  «Сильне стиснення», - тихо сказала Джулія. «Я не знаю, що мене це дуже хвилює. Місткість, три людини - або одна Валентина ».
  
  «Ну голосувати і все, мем, - сказав Полінг. «Я думаю, ви швидше скористаєтеся цим, що підніметеся? Її, впевнений, що ти б шталь.
  
  «Досить маленький», - винувато сказав президент. «Щоб заощадити площу, як ви розумієте. Але Паррі і Уестон будуть керувати знизу, а інші підійдуть, і зустрінуть вас там. Це задовільно? "
  
  «Але, звичайно, звичайно?» - сказала Валентина. «Це не ваша вина,що я велика ».
  
  - Хвилинку, мадам Сичикова, - рішуче сказав Нік. «Чесно кажу, як по відношенню до компанії, так і по відношенню до себе, вам не варто підніматися в клітку одного». Коли він говорив, його очі оглядали велику робочу зону. Інша клітина, як він зауважив, повернулася через своєї подорожі в небо, і парила на середній висоті в межах своєї платформи. Всі охоронці знаходилися на своїх постах, на платформах і на рівні підлоги. Немає нічого більш безпечного і безтурботного. Але відомо, що в шахтах ліфта щось відбувається, і Валентіана бачила знайоме обличчя колах людей, яких ніколи раніше не зустрічала.
  
  «Але тут є місце тільки для мене», - розсудливо сказала Валентина. «І її можу пообіцяти вам, товаришу, мене ніяк не можна змусити піднятися по цій драбині. І не відмовляти мене підніматися в клітку. Вирішено, Картер. Позитивно ».
  
  Нік з досвіду знав, що вона не здасться. Отже. за будь-яку ціну йому доведеться постійно тримати товариша Значення в полі зору. Але це було складно, тому що на висоті стелі ліфт виходив відкрито на дах у власне житло. І в той короткий період, це було б поза увагою.
  
  «Тоді, якщо ви не заперечуєте, - тихо сказав Нік, - я пошлю Грім попереду нас на дах, щоб почекати зовні будинку. Міс Барон залишиться тут внизу. Почну лазити, тримаючись трохи попереду клітин. А ви, сер, - сказав він президенту, - ви можете слідувати за мною з містером Полінгом. Її знаю, що ви розумієте, що мадам Сичикова - це моя відповідальність, і що я повинен залишатися з нею як можна лизати. Містер Паррі, її, вважаю, верхня двері замкнені. Можливо, ти будеш достатньо хороший, щоб послати туди охоронця з Громом, щоб випустити його. Паррі завагався. «Ну, знаєте, це дещо неправильним. Я не впевнений, що ...
  
  
  
  
  «Все в порядку, Паррі, все в порядку», - сказав президент. "Г-н. Позиції Картера цілком зрозумілою. Надішліть охорону з допомогою Грому; це буде в порядку ».
  
  «На самому-делле-в цьому немає необхідності», - сказав Паррі. «У мене вже двоє чоловіків на даху, і я можу відкрити двері звідси». Він клацнув перемикачем на маленькій панелі управління у підстави гвинтових сходів. «Ти можеш йти вгору, Грім. На внутрішній платформі є електричний очей, який відкриє вам двері. Потім теж закрийте ee, але потім вона знову відкриється, і наступний чоловік піде за нею. Ви опинитеся на широкій оглядовому майданчику з двома моїми охоронцями обом сторонам і ліфтової кліткою праворуч від вас. Двері в нах, звичайно ж, відкриється тільки тоді, коли комірка досягне верху. Ви розумієте, автоматично. Мадам не складе праці. І вікно сторожової вежі, звичайно ж, буде стежити за всіма нашими рухами ».
  
  Тоді давайте відразу ж, - сказала Валентина. Вона пройшла mimmo Полінга і велично пішла в маленьку клітку.
  
  «В дорозі, Джонні, - сказав Нік.
  
  Великий Грім почав підніматися по гвинтових сходах за трьома сходинками на раз.
  
  - Боже мій, - захоплено сказав Полінг. "Як ти думаєш, він витримає дистанцію?"
  
  «Він витримає», - коротко сказав Нік. "Юля. Біля фунікулера, будь ласка.
  
  Ee парфуми пронеслися mimmo його ніжною ласкою.
  
  Клітка сторожової вежі повільно піднімалася, щоб відповідати підйому Джонні Грому.
  
  Нік дивився і чекав. Джонні підвівся. Клітка сторожової вежі повільно піднімалася, крокуючи за ним. Валентина нетерпляче спостерігала. Джулія сиділа поруч, чекаючи, як і всі інші.
  
  - Повинен сказати, що я знаходжу ваші заходи трохи надмірними, Картер, - м'яко сказав Полінг.
  
  «Ні, він абсолютно прав», - хрипко сказав Паррі. «Не можна ризикувати».
  
  Джонні досяг сходової площадки і верхня двері відчинилися. Клітка сторожової вежі, все ще шагавшая по йому, зникла з усього поля зору.
  
  Двері за Джонні закрилася.
  
  Валентина придушила величезний позіхання.
  
  «Я почну», - сказав Нік.
  
  Він повільно проїхав перший круг, одним оком слідкувати за Валентиною, яка очікує на своїй платформі, а іншим - до просив повертається клітини сторожової вежі.
  
  Пішла шестидесятисекундная пауза. Потім клітини сторожової вежі повільно заскользіла вниз і зупинилась на висоті кількох футів над підлогою.
  
  «А тепер, Паррі, - сказав президент компанії.
  
  Паррі натиснув вимикач біля клітки Валентини. Він піднімався знехотя, ніби для незвиклого до такої ваги.
  
  Нік вибіг по гвинтових сходах. До того часу, як ліфт Валентини підніметься наверх, він вже буде на внутрішній платформі, щоб піти за Джонні через двері. Він побачив її тільки в ногах під собою, що піднімається, як бегемот в резервуарі, і в декількох ярдів від нього, через величезну робочий простір, клітини сторожової вежі плавно ковзала вгору по платформі, крокуючи за Валентиною. Позаду Ніка піднімалися Полінг і президент. Джулія сиділа внизу, дивно сплюснутий, коли він глянув на нах зверху вниз, тримаючись однією рукою за підніжку, а інший витончено розмахуючи в повітрі, ніби відповідаючи на якесь штопора. Паррі і Уестон стояв поруч з нею, спостерігаючи за піднімаються кліткою Валентини.
  
  Нік подивився на Валентина.
  
  Він зупинився на мить, щоб дозволити ee клітці наблизитися до нього, щоб він міг покликати її. Але в цю мить позаду нього пролунав крик, і, коли він повернувся, щоб знайти джерело его, він відчув, як його моменти крутиться, як від раннього ранкового похмілля.
  
  Він побачив, як Полінг впав з драбини, схопившись рукою за горло. Він бачив, як президент компанії, схопився за поручні сходів, промахнувся, впав і з гуркотом впав вниз. Его відчуває, закружляли. Крізь густий туман, який, як він знав, знаходився всередині, а не зовні, він побачив, як Паррі, Уестон і Джулія впали на підлогу, і коли він спробував піднятися по сходах, щоб крокувати по піднімається клітці Валентини, він відчув, що пробирається через густий бруд, схватившаяся за ноги і заповнила рот і ніздрі.
  
  Газ! - гарячково подумав він. Повинен досягти вершини! Назавжди ... Валентина ... потрібно дістатися до дня ...
  
  А потім бруд потягнулася до нього, потекла через неї, втопила його, і він упав.
  
  Его останній розпливчастий вид був на масивної жіночій фігурі, гротескний впала в клітку, клітці, яка займається, здавалося, невблаганно піднімалася за межі его досяжності ...
  
  * * *
  
  Єдиний чоловік, затамувавши подих, мовчав на місці, поки не був повністю впевнений, що ніхто інший не рухається. Потім, сич безпеки, він ще порахував до десяти і озирнувся. Захисні день були закриті. Охоронці валялися на підлозі і платформах. Те ж саме зробили Брас і дуже важливі гості.
  
  Він похмуро посміхнувся про себе і прийняв єдину міру обережності, необхідну в наступні кілька критичних хвилина. Потім він своїм вмілим дотиком помацав органи управління і зайнявся своїми справами.
  
  Дві кабіни підйомника рухалися крізь тишу наповненого газом приміщення.
  
  ГЛАВА ШОСТА
  
  Життя сповнене злетів і падінь
  
  «Я не розумію, про що ви говорите, - сказав Гамільтон Гарві. «І більше того, їй нічого про тебе не знаю. Чи можу я її припустити, що ви просите мене зв'язати вас з Центральним розвідувальним управлінням? Перший секретар американського посольства в Каїрі дивився на свого відвідувача з огидою і підозрою. Хакім Садек роздратовано зітхнув. Американське чиновництва постачало ему біль у традиційному місці; в его досвіду, майже всі вони, кравець візьми, були скутими,
  
  
  
  
  позбавлені уяви бовдурами. Не дивно, що у американців було так багато проблем з тим, щоб ih розуміли за кордоном.
  
  - Тоді ще раз, - терпляче сказав він. «Мене звуть Хакім Садек, її професор кримінології в Каїрському університеті. Її також прикріплений як консультант до місцевого департаменту поліції, і в даний час її розслідую вбивство німецького хірурга по імені, фон Клюге. У мене є інформація, яку мене попросили передати американському агентству під назвою AX. Тільки не Ай-Ай. СОКИРА. Ах, Ex, Ee. Одіна навколо ih агентів, класифікований як D5, повинен був зв'язатися зі мною, щоб отримати цю інформацію. Його вбили, коли ми зустрілися. Мені зараз ще важливіше зв'язатися з його начальством, з його колегами. Мені потрібно повідомити про багато, і це термінове. Налагоджуйте контакт будь-яким зручним для вас способом - говорити самостійно, скремблируйте, телефонируйте, кодуйте, використовуйте індійської або свинячу латину, але костя Аллаха, вступайте в контакт!
  
  Гарві підібгав губи. Він знав o D5 - у всякому разі, будь-що про nen. AX зробив запит про місцезнаходження цього хлопця. Здавалося, що він пропав. А тепер здавалося, що він мертвий.
  
  «Але навіщо приходити до мене?» - тихо запитав він, усе ще не люблячи цього відразливого вигляду хлопця. «Що змушує вас думати, що я взагалі можу зв'язатись? Ой, щось написати, звичайно ...
  
  «Ні, писати не будемо», - крижаним тоном сказав Хакім. «Ми зателефонуємо по гарячій лінії штабу-квартиру AX у Вашингтоні і поговорити з Хоуком або агентом під номером N3, також відомим як Killmaster. І її знаю, що ви можете встановити контакт, тому що N3 сам сказав мені про це, коли його, працював з ним в попередній раз. Кожне американське посольство, населений пункт росії та консульство у світі має таку гарячу лінію для надзвичайних ситуацій. Чи Не правда? І це термінове. Сам Яструб прислав мені D5, а тепер D5 мертвий. А тепер не могли б ви подзвонити?
  
  Гарві відсунув стілець і дуже повільно піднявся. Садек, схоже, багато знав про AX - о, Хок, N3, D5. І він був правий щодо гарячої лінії.
  
  «Дуже добре», - сказав він нарешті. "Я буду. Почекай тут, будь ласка.
  
  Він пройшов від свого крісла до внутрішньої день в офісі і закрив її за собою.
  
  Він повернувся через три хвилини з виразом прапора дозволу на виконання на широкому обличчі.
  
  «Я поставив ih на карту. Іди сюди, будь ласка, - сказав він.
  
  Хакім пішов за ним в маленьку задню кімнату і заговорив у трубку.
  
  «Садек тут», - сказав він. "Картер?"
  
  Сталася невелика пауза, можливо, із-за коливань або, можливо, з-за процесу розшифровки. Потім ему в вухо чітко заговорив сухий голос.
  
  «Картер зараз трохи зайнятий», - сказав голос. «Це його помічник. Ім'я Яструб ».
  
  На іншому кінці дроту Хок слабо посміхнувся самому собі. На даний момент його забавляло грати другу скрипку Картера.
  
  Але його веселість зникла, коли він почув розповідь Хакіма.
  
  Щодо D5. O особа, яка згадав Хакім. Про фотографіях, контактних відбитках, знайдених в секретному ящику в будинок фон Клюге.
  
  З приводу штучних рук.
  
  «Є ще які-небудь погрози вашому власному житті?» - запитав нарешті Хок.
  
  «З перебоями», - сказав Хакім. «Іноді її можу працювати таємно, іноді - ні. Кожен раз, коли її я є собою, речі літають по повітрю, і люди крадуться по кутах. Вони переслідують мене, добре.
  
  "Жалість. І ніякого шанс перевернути ih?
  
  «Але, на жаль, немає. У них є одна заковика миттєвого самогубства. Також вони тепер більш обережні, діють завжди на відстані. Можливо, у них не вистачає персоналу ».
  
  «Можливо. Її, сподіваюся, що це так. І ви говорите, що у вас немає зображення десятого людини? "
  
  «Ні. Нічого. Взагалі нічого. У мене немає ніяких доказів того, що він пов'язаний з іншими. Тільки невелика непряма закономірність, яку вибудував у своїй голів. І спогад про те, як він виглядав ».
  
  «Тоді тобі краще відразу прийти сюди», - сказав Хоук. "Ви доступні?"
  
  «Її упакований, - сказав Хакім. Він почув короткий смішок Хоука.
  
  «Тоді залишайся на місці. Її влаштую транспорту. Дай мені Гарві на хвилинку, через годину ти знову почуєш від мене.
  
  Хакім повернув гарячу лінію Гарві і повернувся в іншу кімнату, щоб чекати.
  
  Повільно тяглися десять хвилина.
  
  * * *
  
  В його вухах пролунав крик, такий же гострий, як фізична біль і важкість у грудях, яка займається тиснула на нього і душила, як якщо б його живцем поховали.
  
  Потім крізь хвилю нудоти, він почув біжать кошлатий і крики, і раптом згадав.
  
  Нік розплющив очі і підвівся на ноги. Він похитнувся, схопившись за поручні сходів і подивився вниз крізь море туману. Охоронці кинулися через проходи до жахливій сцені внизу. Розкинулися фігури все ще лежали там, де впали. Одна Джулія піднімалася з підлоги і нестійкою, дивилася вгору на клітку Валентини.
  
  Нік ошелешено повернувся і теж подивився на нього.
  
  Він був трохи вище, ніж коли він бачив його в останній раз, але він був там, нерухомо висів на платформі посередині між підлогою і стелею. І було порожньо. Він мимоволі застогнав і повернувся до сторожової вежі. Его клітка теж була там, де він бачив її востаннє, і вона теж була нерухома. Але він був закритий, і неможливо було сказати, чим займався його мешканець. Тепер заворушилися інші - охоронці на платформах і цивільні підлозі - і його очі пробіглися крізь них, ніби якимсь дивом він побачив, як величезне тіло Валентини піднімається середовищ них. Але немає; її там не було. Він повернувся і вибіг по гвинтових сходах на дах. Далеко внизу він почув голос, що кричить «Гаїті», і голос Паррі, кричить: «Відпусти его - це Картер - ах, боже мій, вона пішла!» Потім він був на майданчику, і велика двері відчинилися, коли він наблизився до неї. Він вийшов на яскравий холодний святий осіннього полудня, і втягнув повітря від раптового шоку від побаченого. Джонні Тандер нерухомо лежав в декількох футах перед ним. Кров, що згорнулася в потилиці, більше не текла; велике складати долар перестало битися. І дві уніформи
  
  
  
  Види переведення На оглядовому майданчику обличчям вниз лежали гвардійці. Перший був мертвий, як камінь, з маленькою діркою в животі і великий на спині. Інший ворушився. Нік кинувся до нього, пробігаючи mimmo великого подвійного сералю з одного відкритими дверима. Через нього він побачив химерну форму вертольота з порожнім простором поруч з ним, де повинен був знаходитися інший. Значить, це був ревматизму або його частина. Але як щодо тих клітин, які все ще звисають внизу...? Він кинувся поруч з другим слабким стражником. Чоловік був розбитий, вмирав, але іскри все одно залишилася. Він слабо намацав пістолет поруч з ним, і очі, ошелешено дивляться на Ніка, були суворими і ненавидять. - Картер з AX, - швидко сказав Нік. "Я на твоєму боці. Що сталося?" Вираз обличчя вмираючого змінилося, і пальці вислизнули через пістолет. «Ху... Ху... Хьюз», - слабо сказав чоловік. «Клітка». Він слабо помахав сторожової вежі. "Без розуму. Повинно бути злою. Постріл... Ми Бегем... Я намагався... - Він глибоко зітхнув, його очі закрилися. "Жінка!" - термінове сказав Нік. «Ви бачили руську жінку?» Мета невизначено похитувала. "Коли?" - термінове сказав Нік. "Де? Вона сюди приходила? Тоді йому здалося, що мета людини гойдається через сторони в сторону; але він не міг бути впевнений, тому що коливання закінчилися обвалом палуби, і чоловік був мертвий. Нік схопився і побіг. Він був майже впевнений, що вже занадто пізно для бігу, але в той же час він повинен був переконатися в точних умовах, пов'язаних з багатоярусної даху. Крім нього nen не було нам однієї живої істоти. Але в ангарі для вертольота було відчуття тепла і запаху диму, і було ясно, як друковане повідомлення, що один навколо вертольотів злетів в останні кілька хвилина. Він глянув на годинник, швидко обшукуючи оглядовий майданчик і тетяна. Минуло дванадцять, тринадцять, може бути, п'ятнадцять хвилина з ними тхора, як він вперше почав підніматися по сходах, і в нього потрапив газ. Важко сказати точно, тому що він не дивився на годинник, коли завіса впала, але в будь-якому випадку у вертольота було достатньо часу, щоб злетіти і сховатися на увазі. До того ж часу було достатньо, щоб оператор клітини сторожової вежі натиснув вимикач або щось ще, з-за чого газ розлився через робочу зону; потім піднятися, стріляти - без сумніву, з пістолета з глушником - зачепитися за Валентину, коли вона вийшла через клітини; знову відправте обидві клітини назад, щоб отримати додаткові кілька секунд; злетіти зі своїм бранцем у вертольоті. В'язня чи труп? Жива чи мертва Валентина була б неслухняним тягарем. Може бути, причетні двоє чоловіків, один навколо клітини і спільник на даху, може бути, чекають в ангарі поза полем зору. Він раптом усвідомив, що вважає тільки собою зрозумілим, що оператор сторожової вежі теж зник, безумовно був замішаний. Тим не менш, навіть якщо він не зник, він повинен був брати участь. Якщо тільки він теж не збирається де-небудь опинитися мертвим ... Дах вибухнула від активності, коли він стояв, дивлячись на пляму крові біля відкритої день "ангара", і розмовляв крихітний мікрофон в нагрудній кишені. «Фішер - як можна швидше сюди, на дах. Девіс і Олстон - дістаньтеся до своєї машини, повідомте Хоука, що Сичикова пропала, мабуть, викрадена вертольотом, запросіть загальну тривогу, потім залишайтеся в машині для подальших розпоряджень. Хаммонд і Джулія - залишайтеся на місці, тримайте очі і вуха відкритими для всього, що не заважає - все! А потім поруч із ним виявився Полінг з блідим обличчям та тремтячими губами. Охоронці хлинули через відчинені двері позаду нього, ще троє вивалилися навколо клітини, яку недавно займала Валентина. «Катастрофа, катастрофа!» - простогнав Полінг і втупився в темряву ангара. «О, Господи, його більше немає. Охоронці сказали, що бачили, як він злітав, і спочатку подумали, що ми його відправили. Потім у Центрі керування B пролунав сигнал тривоги, і прибуло відділення екстреної допомоги, яке виявило, що ми запечатані. Коли вони увійшли, багато навколо нас, коли вони увійшли, задихалися від газу, як група ... "Вони вимкнули газ, чи не так?" - сказав Нік. Він побачив, що клітина сторожової вежі досягла рівня даху і вивергала ще трьох фігур. Дуже скоро внизу вже нікого не залишиться. Полінг тупо подивився на нього. "Voni-? Та ні, його так не думаю. Мені здається, до моменту виклику клітин системи вентиляції вже працювала. Звичайно, дистанційно. Тому що в nen нікого не було. Нам в одній навколо клітин нікого не було! "Він вражено похитав головою. "Я не розумію, як ... я маю на увазі, що може трапитися з Хьюзом?" "Хьюз, це оператор клітини, насправді?" - сказав Нік. Полінг кивнув. «Вищий охоронець, один з кращих по. Так адже его, повинно бути, витягли відверті навколо клітини! Хтось, мабуть, чекав на даху - у кого-то має бути ... «Неможливо, - сказав її Паррі, підхід до нього ззаду. Его акуратно бородате обличчя виглядало жорстким, з примруженими очима і злим. «Якщо тільки самому Х'юзу не вдасться провести тетяна спільника, що здається вкрай малоймовірним. Повинно бути, Хьюз сам улаштував цю справу з якоїсь неймовірної причини. Друга двері ангара відсунулася, коли він заговорив, і він вказав на людину в комбінезоні пілота. «Ти, Мисливець, прибери цю штуку звідти і вперед - швидко! Охоронці повідомили, що бачили корабель, що прямує на північ, північний схід, - додав він на користь Ніка. «Ми будемо поганятися. Її також розіслав поліцію штату і прикордонне попередження. Є ідеї? "«Зачекайте хвилинку, - сказав Нік. «Я хочу, щоб мій чоловік пішов з нами. І мені потрібно провести ретельний огляд усіх будівель, територій та прилеглих територій у разі, якщо справу «вертольота» - принада. «Принада», - сказав Паррі. «Троє чоловіків загинули, один навколо наших літаків пропав. Але як скажеш. Де твій чоловік? Костя бога, не будемо втрачати час даремно. Що таке має статися, на моєму заводі! » «Неймовірно», - м'яко сказав Нік. «Ах, Фішер - в« вертольотом», і вже в шлях. Давай, Паррі, давайте очистимо колоди і приступимо до справи. Її хочу провести повну перекличку всіх чоловіків, які повинні знаходитися у приміщенні. І її, хочу, щоб це місце була повністю охоплена безпекою, щоб ніхто - крім нікому не пішов звідси, поки її не дозволяю це. Між іншим, той інший «ваш вертольотом - він був точно таким же?» «Це близнюк», - сказав Паррі. «Ідентичні до останньої деталі». «Добре, - сказав Нік. "Що допомагає." Але він не пояснив, як це допомогло, коли він працював з Паррі, щоб привести план просив у дії. * * * «Вибачте, що змусив тебе чекати», - сказав сухий, різкий голос голови AX. «Але будь-що сталося, і мені довелося зайнятися цим. Щось, що може зробити ваше перебування тут ще більш важливим. Хакім дивився на годинник і слухав. Всього півгодини, і чоловік вибачається! AX рухався досить швидко. «У найближчі десять хвилина вами заїде джип, - продовжив Хоук. «Спочатку ви потрапите в невеликий приватний літак, на місцевому аеродромі. Цей літак доставить вас на одну навколо наших армійських авіабаз, де ви сідаєте в літак, і польоти відкрито в Нью-Йорку. Вас зустрінуть. Голосування і все. Якщо у вас немає запитань? » «Без питань», - сказав Хакім. Але поки він чекав джип, він попросив Гарві використовувати дзеркало, і коли той відвернувся від нього, його обличчя було зовсім несхожим на власне его. Грає в переодягання він був не гірше всіх, і у нього не було наміру потерпіти поразку на цьому етапі цієї гри. * * * "Я вас не розумію!" - сердито сказала Джулія. «У що ти, кравець візьми, граєш? У вас є всі інші, які б'ють кущі - як повідомило посольство тут, прикордонні патрулі там, охоронці рояться в сільській місцевості, Девіс і Олстон кружляють у він реактивної машині, Хаммонд ховається на території, заглядаючи під кожне закривавлений камінчик, і все таке. Ви можете думати про те, щоб кататися вгору і вниз по цим клітинам для щурів. Боже правий, її, подумав, що найменше, що ти зробиш, - це захопити літак, погоню і самому вибратися звідти. Що сталося, Картер, ти шталь м'яким або щось в цьому роді? Клітка сторожової вежі повільно спускалася. «Найцікавіше - це газ», - сказав Нік. «Его можна включати і вимикати тільки звідси. Так що стражник сторожової вежі, повинно бути, вимкнув його перед тим, як покинути нас. Дбав про nen, чи не так? Враховуючи, що він міг би виграти кілька зайвих хвилина, якби цього не зробив. Але, на щастя для всіх нас, що він зробив ». Джулія пирхнула. «Що в цьому такого вдалого? Схоже, це нам нічим не допомогло. У будь-якому випадку, це не був смертельний газ ». - Ні, не смертельно, - задумливо сказав Нік. «Але якщо б ми вдихали його ценымногие довше, ми всі були б страшно хворі. Тривале вдихання цілком може стати причиною смерті. Як ти думаєш, він дбав про нас, потім вбивства трьох чоловіків на даху, і бог знає що з Валентиною? Її так не думаю. І він сам досить думав про газ, щоб надіти маску ». Нік задумливо посмикав. Він все ще лежав на підлозі клітки, як ніби його недбало відкинули, коли він більше не потрібен. «Цікаво, чому він потрудився його зняти. Це була б досить ефективна маскування. З іншого боку, все на заводі знали, що він чергував у клітці, тому я думаю, він не думав, що є сенс закривати обличчя. Так що давайте грати з тим, що він, мабуть, зробив ».
  
  
  
  
  Клітка досягла рівня першого поверху і спустилася в підвал. Нік зрушив важіль, і вони знову піднялися. Телевізійні монітори на панелі перед ним відображали мініатюрні зображення обшуку на території і в будинках, і він майже ліниво спостерігав за зусиллями, подумки відтворюючи сцену отруєння газом.
  
  «Грай скільки хочеш», - крижаним тоном сказала Джулія. «Але ви все ще не відповіли на мій штопора. Чому ти там нічого не робиш? "
  
  "Що робити?" - м'яко запитав Нік. «Ви самі відповіли. Як ви кажете, у мене є всі інші, які ламають кущі. Хтось повинен підтримувати вогонь у будинках. Мені". Всі його істота волало до дії, навіть коли він говорив, але щось продовжувало его бурчати і говорити ему, що немає сенсу йти з полувзводом в якусь непотрібну погоню на літаку. Клітка неухильно підіймалася, а потім зупинилася від його дотику.
  
  «Це десь тут, - сказав він, - коли її бачив, це в останній раз. Клітка Валентини була навпроти. До того часу газ почав виходити. Можна, її вбивця Хьюз. Її одягаю протигаз і зупиняюся. Ось чекаю пару хв, поки газ не виб'є всіх. Поки я не впевнений. Її знаю, що Валентини немає , тому що я бачу, як вона падає в клітці. Але ee клітина продовжує підніматися. Чи ні? Її, вважаю, так. Її, Хьюз, не можу зупинити зростання его, і в будь-якому випадку не хочу, щоб вона була на даху. Тому, коли всі лежать плазом, її рухаюся вперед, вгору ».
  
  Нік торкнувся вимикача, і вікно сторожової вежі неухильно піднялася. «Я добираюся до даху, зупиняюся, вимикаю газ і знімаю маску. Її бачу Джонні Грому з двома охоронцями і стріляю в них. Потім її підбігаю, хапаю важку Валентину по-ee тепер відкритої клітки і тягну до «вертольота». Ні - спочатку її відправляю свою і її клітин, тому що тепер, коли їй перебуваю на даху, її контролюю обидві клітини. За словами Перрі, ними обома можна управляти зсередини або дистанційно з основного поверху або на даху. Тому відправляю її клітини назад, дозволяючи їм зупинитися посередині між підлогою і стелею, а потім саджу громіздкого товариша Значення в вертольотом, з допомогою або без допомоги якогось таємничого спільника, і злітаю ».
  
  Нік виглянув через дах. «Я досить розумна людина. Швидкий, меткий, досить сильний, щоб підняти бика. Привітайте мене. Тому що, судячи з перекличці, її єдина людина, зниклий з заводу. Зі мною ні спільника. Це означає, що або мені вдалося провести одиного через них на дах зовні - що, як запевняє цей шпигун Картер, абсолютно неможливо, - або її зробив все диво поодинці. Звичайно, неможливе було відомо. Але потрібна невелика допомога. І чому колах всього іншого, що я повинен робити, її турбуюся про те, щоб вимкнути газ і відправити клітин назад? »
  
  Мигдалеподібні очі Джулії пильно дивилися на нього. Презирство зникла з її обличчя, дрібні зморшки зрушили разом добірно вигнуті брови. «Ви відправили клітин назад в якості маневр, - сказала вона, - щоб ввести в оману інших навколо нас. Це не спрацювало із-за того шпигуна Картера, але до того часу ви вже за горами і далі, так що це не має значення. А що стосується відключення газу - може бути, у вас внизу є спільник, якого ви не хочете заподіювати у всіх будинках навколо ».
  
  «Може бути», - сказав Нік. "Може бути." Він дивився на те місце, де лежало тіло Джонні Грому. Джонні навіть не було рішенням витягнути пістолет, а Джонні швидко натискав на курок. Але в одного через охоронців. Встиг і двічі вистрілив. І помер на очах Ніка.
  
  Був шанс, що він когось поранив, і кров за межами ангара " не була Валентининой.
  
  «Зараз ми спустимося, - сказав Нік, - і спробуємо іншу клітку». Він намацав важіль, і клітина сторожової вежі спустилася mimmo платформ та охоронців. «А тепер, коли ви запропонували співучасника внизу, спробуйте цього для розміру: він міг би керувати клітинами з пульта управління на підлозі. І вимкніть газ ».
  
  «Ні», - сказала Джулія. «Ні, цього не може бути. Ви були першим, хто прийшов в себе. Коли рятувальний загін біг на виручку, кожен навколо нас все ще був без свідомості. Ми вже через це проходили. Вони нас бачили, бачили, як кожен навколо нас лежав, як викинута на мілину риба, а потім задихався. Тільки ти рухався.
  
  «Переїзд» так", - сказав Нік. «Не граю в опосума, хоча, може бути, хтось грав. Тому що, якщо б їй був спільником внизу, їй було б біса впевнений, що мене не помітять, що рухається, поки півдюжини інших людей не стануть на ноги. Давай, спробуємо іншу клітку.
  
  Охоронці байдуже спостерігали за ними, коли вони покинули портал сторожової вежі і увійшли в клітку, яку останньою займала Валентина.
  
  
  
  
  .
  
  «Те, що йде вгору, має впасти», - разговорчиво сказав Нік. «Ліфти, а також інше. І ми знаємо з нашого довгого погляду на підрівень, де ця клітина зупиняється. Але давайте спробуємо ще раз самостійно. Але спочатку встань, щоб поглянути на речі.
  
  Вони велично злетіли через дах і потім спустилися. На цей раз вони не зупинилися на рівні основного поверху, а спустилися на більш низькі глибини. Двері клітки відкривалася в коридор з важкими сталевими дверима. Кожна з кімнат за дверима була ретельно обшукана, і нікого не здивувало, що нічого не знайшли. Тут були ремонтні майстерні, диспетчерська з рядами блоку запобіжників і вимикачів, складські приміщення для обладнання і запасних частин. Нік знав, що там внизу були охоронці, але вони стояли поза поля зору по коридорах доступу. Усі день, як і зараз, за звичаєм були замкнені. І всі вони були заблоковані, коли не використовувалися.
  
  «Тим не менш, ключі є, - сказав Нік. «І в якийсь момент під час нашого нокаутів клітина може спуститися сюди. При невеликій удачі і гарному плануванні хто-небудь міг би витягнути Валентину навколо клітини і затягнути в одну навколо цих кімнат, щоб ніхто не побачив ee. Що, якщо вона впала і не піднялася? Подумай про це, Джулія.
  
  «Я думаю, - сказала Джулія. «І я думаю, що всі ці кімнати були обшукані, а її там немає».
  
  «Здається, - сказав Нік. «І все ж Валентині комусь стало відомо. Не Хьюз, відокремлений в клітці сторожової вежі. Вона його не бачила. Хтось внизу, з нами. В нашій найближчій групі. Я думаю, це був лише випадок, і з-за того, що група продовжувала розмовляти про це, гей, було важко сказати мені, хто це був. Прокляття! "Він раптом був страшенно злий. «Її, мабуть, був не в своєму розумі, щоб дозволити гей займатися цим самостійно. Особливо я знаю, що вона когось бачила. Але який саме? Хто це міг бути? Уестон, Паррі, Полінг, сам президент? Всі вони тут вже багато років - я знаю ih історію. Ох, кравець візьми. Давайте знову піднімемося і провести військові збори в президентському офісі. Може бути, пошукові справи вже що-небудь дадуть.
  
  Він провів Джулію назад в клітку і натиснув кнопку першого поверху.
  
  "Ти щось знаєш?" сказала Джулія, з відсутнім поглядом в її котячих очах. «Я помітив одну дрібницю, яка займається мені здалася досить дивною. Біля підніжжя сходів кілька шафок з тросами, а над ними висить табличка «ГАЗОВІ МАСКИ». Коли прийшов до тями, то побачив, що одна навколо них злегка прочинені, наче хтось намагався схопити її в останню хвилину. Але про це ніхто нічого не сказав. І наскільки її міг бачити, нікого не було достатньо близько, щоб це зробити ».
  
  «Наскільки ви могли бачити, - сказав Нік. «Але ви були відсутні на рахунок десять - десять хвилина. Припустимо, хтось знав достатньо, щоб затримати подих ... Це дуже цікаво. Який це був шафа? "
  
  Клітка зупинилася на рівні першого поверху, і крізь металеву решітку вони могли бачити маленькі дверцята під табличкою з написом «ГАЗОВІ МАСКИ».
  
  «Той, що справа», - сказала Юлія, дивлячись на нах. «Клянуся, він був відкритий раніше! Її знаю, що це було. Але тепер всі вони були закриті.
  
  «Значить, хтось трохи прибрався, - сказав Нік, - що, можливо, у нього не було рішення зробити це раніше. І що, кравець візьми, з цієї забутої богом дверима? »
  
  Він натиснув кнопку з написом ВІДКРИТИ. Нічого не сталося. На іншому кінці підлоги, через ажурний портал, він міг бачити Паррі, Полінга і пару охоронців, озиралися на нього.
  
  Паррі зробив крок до клітки і крикнув: «Картер! Щось не так?"
  
  І тоді величезний машинний зал занурився в чорнильну чорноту.
  
  Нік виголосив свистяче прокляття і кинувся на день. Вона злегка здригнулася від його атак, але втрималася.
  
  «Яка краса», - сухо пробурмотіла Джулія. «Тільки ти і вона разом в темряві - у пастці в щурячою клітці з убивцею на волі».
  
  ГЛАВА СЬОМА
  
  Десь є хтось
  
  Це було схоже на виклик на біс для першого сигналу, за винятком того, що ця сцена розігралася в темряві, яка займається спочатку була абсолютною, а потім рассекалась пошуковими ліхтарями. Заверещала сирена, і охоронці діловито снували по хаті, не знаю, що шукати.
  
  «Ось, візьми це», - сказав Нік і ткнув своєю олівцевої флешкою на Джулію. «Кинь його в замок і поїхали звідси».
  
  Він витягнув маленький пістолет навколо кобури на поясі і націлив його запірний механізм. Спрацював запобіжник, і пістолет виплюнув - не кулі, а вузький промінь розпеченого до білого світла, який встромився глибоко в метал.
  
  «Небеса, про що вони будуть думати далі?» - захоплено сказала Юля. «Маленька кишенькова ацетиленовий пальник, не менше».
  
  - Лазерний промінь, - коротко сказав Нік. «Тримайся подалі від цього».
  
  Метал обурено зашепотів, коли промінь прорізав его. Замок ненадовго затлел і розсипався. Нік погасив смертельний промінь і різко вдарив ногою у двері, і на цей раз вона слухняно хитнулася в бік.
  
  
  
  
  «Підійди до охоронців з ліхтариками і залишайся з ними», - рішуче сказав він Джулії. «Я йду вниз».
  
  Його довгі, різкі shaggy швидко привели його через мерехтливу безтурботність величезної кімнати на сходах, що ведуть у подуровневые переходи. Сергій раптом освітив його обличчя, і хтось схопив його за руку.
  
  «Не потрібно кидатися, як божевільний, Картер, - сердито сказав Полінг. «Через хвилину включиться свят господь, так що, костя бога, залишайтеся на місці, поки не впадете з драбини і не зламаєте собі шию. З ними тхора, як ви приїхали, у нас було досить неприємностей.
  
  «Буде ще будь-що, якщо ти не злізеш з моєї спини», - грубо сказав Нік, відштовхуючи його в бік. Полінг вискнув і відсахнувся. «І не натравливай на мене нікого навколо своїх охоронців, - додав Нік через плече, побачивши, як один навколо охоронців рвонув вперед, - інакше її задумаюся про зустрінуть ваших мотиви. Вірні его! »
  
  "Добре, добре, тоді йди!" - прогарчав Полінг.
  
  Нік вже почав спускатися по сходах, тонкий промінь его спалаху проникав у морок. Він швидко спустився вниз, а потім погасив свою святим, коли побачив внизу фігуру, яка займається швидко наближалася до нього.
  
  "Стій!"
  
  "О, тільки не знову!" Нік застогнав. Охоронець з ліхтарем націлив на нього пістолет. «Послухайте, її теж роблю роботу, і мені потрібно дістатися до силової - швидко!»
  
  «Ах, ти, її, тебе знаю, так, - задумливо сказав охоронець. Але я отримав наказ від начальника. Він сам там і сказав мені, що ніхто, крім нього - не піднімається і не спускається по сходах, або через ці коридори, поки він не скаже. Він нікому не довіряє, в тому числі і вам, розумієте? Вибачте, приятель. Але залишайся на місці ».
  
  «Мені теж дуже шкода, - люб'язно сказав Нік, - і більш того, її теж нікому не довіряю». Його посмішка в колі світла була ніжною і чуйною, але долоню руки, выстреливающей і ударившейся про громіздку шию охоронця, було зовсім не так. Чоловік впав з тихим зітханням і важким стуком.
  
  Нік обійшов його впало тіло і побіг до диспетчерської. Его олівцева спалах то і справа прорізала темряву, але ненадовго; в сформованих за інших обставин він волів непомітно ковзати в темряві. У проходах, що ведуть з ним, він бачив, інші маленькі кола світі, і чув тупіт нога, але в коридорі, в якому знаходилися замкнені службові приміщення і шахта ліфта, нікого не було. Він швидко спробував відкрити день, проходячи mimmo. Вони все ще були замкнені.
  
  Промінь його ліхтарика падав на міцну двері диспетчерської. Вона теж була закрита і замкнені, імовірно, всередині перебував начальник служби безпеки Паррі.
  
  Він з гуркотом вдарив по йому.
  
  Виділіть! Впустіть мене!" він назвав. «Це Картер, відкрий».
  
  Немає відповіді. Нічого не сталося. Він спробував ще раз. Ще нічого.
  
  Він міг викликати охорону. Але він був один, і йому подобалося робити все на свій розсуд. Іноді це було помилкою.
  
  На цей раз він використовував не лазерний промінь, а особливий зломщик, тому що, на відміну від дня ліфтів з електронним управлінням, у цей день був замок, яким він міг маніпулювати. Він працював методично, мовчки, прислухаючись до звуків зсередини і навколо сусідніх коридорів, але він чув лише віддалене бурмотіння голосів охоронців і випадкові shaggy... за винятком одного невеликого лязгающего звуку, який він не міг кому.
  
  Двері відчинилися всередину, і він обережно увійшов всередину.
  
  Недостатньо обережно.
  
  Его промінь світла на частку секунди досліджував внутрішню темряву, в той час як його права рука потяглася до «люгеру» в її прихованої кобурі. А потім раптовий свистячий звук, просвістевшій у пітьмі, що раптово закінчився жахливим, надзвичайно болючим вибухом в его голів, і він побачив блиск мерехтливих вогнів там, де раніше не було світла. Один раз він люто завдав удар обтічним стовбуром «Люгера», і відчув, як той вдарився об щось тверде, але пружне; а потім знову його мета вибухнула, і він впав.
  
  * * *
  
  Яскравий святий і різкий звук обрушилися на його почуття, і він змусив себе відкрити повіки.
  
  В кімнаті управління електроенергією і в коридорі його спиною спалахнув сергій. У перемикача був охоронець в уніформі, і з ним був хтось, схожий на механіка.
  
  «І мені теж пора», - невпевнено подумав Нік і, піднявшись на ноги, побачив Паррі на півдорозі через кімнату, стомлено покачивающегося навпочіпки і тримає обидві руки біля голови. Його обличчя було в синцях та крові, а его, шведів була розірвана. Над ним суд боснії та герцеговини засудив чоловік, можливо, медик, але Паррі нетерпляче відмахнувся від нього і ледве піднявся на ноги. Потім він побачив Ніка.
  
  "Ти бачив, его?" - вигукнув він. «Ви бачили, хто це був?»
  
  «Її нам чорта не бачив», - коротко сказав Нік. «Ти прийшов першим - що ти побачив?»
  
  «Це», - сказав Паррі і ткнув пальцем в масивний комутатор. «Прийшов з ліхтариком, змусив всіх охоронців охороняти проходи, щоб ніхто не міг увійти або вийти,
  
  
  
  
  обійшов навколо і побачив половину перемикачів. І не просто вимкнені - пошкоджені. Подивися на них!"
  
  Нік подивився. Збиток був невеликий, але був. Дивний вигляд пошкоджень, як якщо б якийсь надзвичайно важкий предмет ударився об блок важелів, і деякі навколо них злегка повикривлялися. Поруч на підлозі лежав гайковий ключ.
  
  «Так, і це теж». - сказав Паррі, прослідкувавши за поглядом Ніка. Він все ще був тут, хема би він нам був, і яким би чортом він до нас потрапив. Не знаю, чи використовував він цей гайковий ключ на дошці, але він точно використовував його мені. Прийшов до мене в темряві, коли двері за мною зачинилися, і я зробив свій сьвятий на панель. Спочатку ковзнув по мені, зловив бік мого обличчя. Її впустив ліхтар, спробував схопити пістолет, на мить схопився за нього, а потім - все. Шпаннер зловив мене, її впав. А потім, її, гадаю, ви увійшли як раз в той момент, коли він намагався втекти.
  
  «Вирубав і охоронця сходів, коли йшов», - сказав чоловік біля пульта управління. "Повинен знати якийсь вихід звідси, про який ми не знаємо ..."
  
  "Будь!" - люто гримнув Паррі. «Чому мені не сказали про це одразу? Це означає, що він, мабуть, піднявся по сходах в головну ...
  
  «Ви тільки що прокинулися, містер Паррі», - спростував повідомлення в змі ему чоловік. «І її вже поставив оповіщення по всіх станціях».
  
  «Я вирубав цього хлопця», - сказав Нік. Злі, уражені очі Паррі вп'ялися в нього. «Довелося - він мені заважав. Він сказав, що ви віддавалися конкретний наказ, щоб нікого не впускали і не випускали звідси, включаючи мене. Чому ти йому сказав?
  
  «О, ні, ні, ні, ти помиляєшся, Картер», - серйозно сказав Паррі. «Звичайно, її не готель включати вас. Як я міг? Востаннє її тебе бачив, ти застряг у ліфті. Скажи... як ти вибрався? »
  
  - Магія, - коротко сказав Нік. «А тепер припустимо, що ми далі пошуки і спробуємо знайти цього загадкового людини».
  
  - Таємнича людина, - повторити Паррі, смикаючи себе за бороду. «Це має бути внутрішня робота, ви це розумієте? У нас є ще один Хьюз - охоронець, механік, один навколо інженерів, будь за номерами сімдесяти осіб. Боже, я не знаю кому вірити! Але гаразд, йдемо далі.
  
  Вони мирилися з цим. Але годинник запитати та допиту нічого не дали. Ніхто не був оголошений зниклим безвісти, крім Валентини. Можна було пояснити рухів кожного. Нам в одній з замкнених кімнат нікого не виявили.
  
  Була одна новина, і вона була вражаючою. Про це повідомив Аль-Фішер на нічному засіданні в офісі президента, потім повернення на вертольоті.
  
  «Насправді, в Кэтскиллс», - терпляче сказав він. «Очевидно, ему вистачило фори, щоб полетіти на схід ще до того, як була подана тривога. У нас було чимало часу, щоб знайти его на всіх цих деревах, і не пошук літаків допоміг нам, - у всякому разі, для початку. У поліцію штату надійшли дзвінки від місцевих жителів про те, що виглядало як аварійна посадка, і вони передали нам інформацію. Це досить важкодоступне місце, тому у нас виникли невеликі проблеми. Ось її наголосив на карті ». Він штовхнув карту короткими пальцями. Нік навіть не глянув на нах. До цього часу він був упевнений, що це не допоможе.
  
  «Отже, нам нарешті вдалося приземлитися», - втомлено продовжував Фішер. «Це було недалеко від гірської дороги, і він, можливо, прямував до невеликої галявини, на яку ми впали. Він не вижив. Але апарат був не в такому поганому стані, так що цілком можливо, що план спрацював більш-менш за графіком. За винятком того, що він сам був у досить поганій формі. Точніше, як мертвий. Послухайте, її вже через все це проходив, - він звернувся з листом до Ніку. «У вас вже є дорожні патрулі. Що додати? "
  
  «Ще раз, Ел, - сказав Нік. «Поки ми всі разом, її і хочу, щоб у всіх була повна картина. Отже, цей чоловік був мертвий і весь у крові. Але ти кажеш, що не із-за краху.
  
  Фішер кивнув. "Правильно. Два кульові поранення, одне пронизало життя, а друга потрапила в шию. Судячи зі стану «коптера», її б сказав, що він контролював ситуацію майже до останньої хвилини. Жодних кульових отворів в апараті, але кров по всьому сидіння і органів управління, так що схоже, що він перекладу рану в житті з собою під час зльоту.
  
  - Мій чоловік на даху, - напружено сказав Паррі. «Принаймні, хтось влаштував нам щось на кшталт шоу. Але жодної жінки! Їй цього не розумію. Повинно бути, він на дорозі її чекав автомобіль. Але чому вони не взяли Хьюза?
  
  Ел Фішер знизав плечима. «Думаю, він виконав своє завдання. Немає сенсу тягнути мертвого людини. До речі, стан кущів і дороги нічого не доводить. Хто-небудь міг пройти крізь дерева; хтось міг виїхати на дорозі. Але там занадто сухо, щоб щось сказати напевно. І це все, що я можу вам сказати.
  
  - Особа, Аль, - спростував повідомлення в змі ему Нік.
  
  «Так, це обличчя», - сказав Фішер. «Як я вже говорив, медики Хоука оглядають його. Але коли його подивився на його крупним планом, він побачив піднесений особа. Крихітні шрами біля rta і
  
  
  
  
  так, і по щоках і під підборіддям. Може бути, операції з приводу старої травми особи, її б не знав. Але вони були там ».
  
  Полінг раптом гаркнув, але це не зовсім було сміхом.
  
  "Хьюз, з підтяжкою особи!" він пирхнув. "Що ти знаєш! Її бачив цю людину багато років і навіть не підозрював. Ніхто навколо нас цього не зробив ».
  
  "Чому ми повинні?" - коротко сказав президент. - Гадаю, це було його приватною справою. Його очі раптово звузилися, і він кинув на Ніка проникливий погляд. «Або, може бути, цього не повинно було бути».
  
  «Можливо, і не повинно», - погодився Нік. «А тепер давайте розберемося з цим і відпочинемо, як зможемо. Ти впевнений, що хочеш померти в першій зміні, Паррі?
  
  Начальник служби безпеки виглядав змученим до упору, але енергійно кивнув.
  
  «""Моя відповідальність», - різко сказав він. «І зі мною весь час будуть двоє чоловіків. Ще три години мене не вб'ють. Тоді ви можете взяти на себе відповідальність. Бери всіх своїх людей з собою, якщо хочеш.
  
  «Спасибі, але я б волів, щоб вони були біля виходу», - відповів Нік. "Я так розумію, ви дасте мені ще пару резервних людей?"
  
  «Звичайно, буде», - сказав Паррі. «Коли їй піду, ти отримаєш нову пару». Він коротко розсміявся без всякого веселощів. «Я сподіваюся, що їм можна довіряти. Тим не менш, її поєдную ну, як можу, і один чоловік може спостерігати за іншим. Те ж саме, коли Полінг чергує. І це має подбати про ночі. Її і йду зараз. Побачимося внизу в два.
  
  Він залишив розкішний президентський кабінет і попрямував в диспетчерську. Спільна нарада вирішило, що саме тут можуть виникнути наступні проблеми, якщо взагалі щось станеться. Похмура думка про саботаж витала в повітрі.
  
  Зустріч швидко припинилася. Полінг і президент повинні були спати на кушетках у своїх офісах, Юлія повинна була спати на ліжку в кімнаті першої допомоги для жінок, а Нік задрімав в одній із «зон відпочинку».
  
  Тільки так не вийшло. - Ліжко у великій кімнаті з кольоровим телевізором був досить великим для двох, і ним користувалися двоє. В кутку кімнати тьмяно горіла маленька лампочка.
  
  «Це пекельне час займатися любов'ю», - сонно сказала Джулія. «Один великий російський вельможа усе ще відсутня, один зловісний незнайомець таїться в темряві на заводі з бог знає, якими злими думками на умі. А ти -"
  
  «І у мене є свої злі думки», - пробурмотів Нік, відчуваючи м'якість її гнучкого бронзового тіла і люблячи її відповідь дотик. «Поки у нас є час, давайте використовувати його з розумом. Її добре знаю нашу Валентину, і вона була б не проти ». Його вправна рука зняла тонкий ремінець, і Джулія виявилася голою і красивою.
  
  «Я не проти, - прошепотіла вона, допомагаючи йому було розстебнути ґудзик на сорочці, - але хіба ми не повинні щось робити?»
  
  «Ми щось робимо», - м'яко сказав Нік. «І не думай про таємничих незнайомців, . Ih net. Штопора тільки в тому, щоб взяти невеличку мотузку й дочекатися повішення.
  
  «Ах, як романтично», - іронічно пробурмотіла вона. «Якщо це все, про що ти можеш говорити, чи не говорити ...
  
  Ніхто навколо них не розмовляв, крім як вимовляв тихі, м'які слова любові і вимовляв ім'я друга, як якщо б тільки ім'я було ласкою. Вони хотіли, стосувалися і знаходили те, що хотіли, а потім ih тіла зливалися, як бурхлива річка.
  
  «Моя любов, моя любов», - тихо видихнула Джулія, і її тіло розтануло під его. Його руки ковзали по ній, і обводили бархатисті контури ee текучою краси, а його губи палали вогнем ee губ. У них обох було напруга, що волає до звільнення, і незабаром повільно погойдуються руху і ніжні дотики перетворилися в шалений, нестерпно чудовий ритм. Він зробив це останнім для них обох. Він знав, як; раніше вони бували там разом більше одного або двох разів, і кожен знав, як схвилювати іншого до шаленого вибуху.
  
  Її темне волосся були розпущені по плечах, а очі сяяли, і її очі сяяли з таким захопленням, який завжди змушував його хотіти доставити гей максимальне задоволення, який завжди змушував его відчуває хитатися, а всі його нервові закінчення дзвеніли, ніби вона гладила кожного одіна навколо них своїм електричним дотиком. Як і зараз... але вона робила більше, ніж погладжування, а він вже пройшов точку простого поколювання. Він був у вогні, вона теж; і вони злилися разом в довгому миті палаючого щастя. А потім вони занурилися, все ще сполучені у м'яку, як подушку калюжу звільнення і млосно пливли, наче на теплому, отступающем літньому припливі.
  
  Якийсь час вони лежали, зчепившись, у тиші, яку порушували тільки ih нерівним диханням і стуком ih сердець.
  
  Нам один навколо них не забув, як вони опинилися там, і що відбулося зникнення і кілька смертей, які ще належить з'ясувати, але вони обидва звикли жити на краю пекла і знаходити своє щастя, коли вони могли б його знайти.
  
  Нарешті Нік зітхнув і потягнувся.
  
  «Недостатньо», - пробурмотів він. "Недостатньо. День і ніч на теплому піщаному пляжі - голосування що нам потрібно. Або пару днів на лузі, катаючись по траві. Або тиждень
  
  
  
  
  або близько того в красивому м'якому копиці сіна... »
  
  «Для мене все це звучить дуже публічно, - практично сказала Джулія. «Також трохи колюче. Її думав, тобі подобаються ліжка?
  
  «Я знаю, знаю», - тепло сказав Нік і провів губами по м'якості-ee грудей. «Подивіться, як мені подобаються ліжка і що з ними йде». Він поцілував її в губи і затримався там, поки його пульс не шталь занадто енергійно частішати, а потім він змусив себе відкотитися убік.
  
  «А, ну, відбуваються дивні речі, - сказав він, - і мені краще піти що-небудь з ними зробити».
  
  Він піднявся одним плавним рухом свого пружного тіла і почав одягатися.
  
  «Але ти ще не в зміну», - сказала Юлія, дивлячись на нього.
  
  «Насправді», - погодився він. «І їй би зовсім не здивувався, якщо б нас побачили, що ми прийшли сюди разом, і я не очікував, що вийду, поки не прийде час зайняти місце Паррі. Так що я їду звідси задовго до цього і сам трохи висліджую ».
  
  Джулія почала натягувати одяг. "Що ти мав на увазі - загадкових незнайомців немає?" - запитала вона, її злегка розкосі котячі очі дивилися на нього крізь сутінках. «Ми згодні, що в будівлі є спільник, насправді? І безумовно відбувається щось страшенно дивна. Хто винен ".
  
  «Насправді, за всіма пунктами», - погодився Нік. «Але не чужий. Не забувайте, що Валентині стало відомо комусь, хто був з нами. Та забий це в свою прекрасну голову, дорога - тобі не здається, що захоплення Валентини і саботажу - це занадто багато, для одноденної роботи? Чому інсайдер, спільник, готель підірвати владу через кілька годин потім викрадення Валентини? Здається безглуздим. Під час відключення електроенергії не було серйозних пошкоджень, і нічого значного не сталося. Для чого це було? І я не можу купитися на збіг. Отже, їй кажу собі, що ці дві речі безпосередньо пов'язані. І я маю на увазі щиро. Я думаю, ми безумовно можемо прийняти ідею спільника, який все ще з нами. Давайте не будемо віддавати належне Х'юзу за швидкість, спритність і все таке. Уявити собі людину, який надів на себе протигаз, який маніпулював клітинами знизу потім того, як Хьюз вистрілив по даху, і злетів, і який включив газ, коли «вертольотом отримав хорошу фору. Тому що, знаєте, якщо б Хьюз вимкнув його, ми б прийшли в себе ценымногие раніше, ніж ми. Добре, уявіть собі таку людину, і я думаю, ви повинні взяти на себе більше, ніж спільник. Напевно у вас є чоловік, якого тут не чужий ".
  
  Джулія проводила гребінцем через гриву чорних волосся.
  
  «Добре, значить, він не спільник, - погодилася вона, - а сам генеральний планувальник. Однак мені цікаво, чому він не пішов з Валентиною ». Її котячі очі звузилися і потемніли. "Ви не думаєте, що вона мертва?"
  
  Нік на мить замовк. Вільгельміна Люгер ковзнула в свою звичайну кобуру. Стилет Хьюго ковзнув в его замшеві піхви на передпліччі Ніка. П'єр, газова гранули, невинно укрита в кишені камзоли Ніка.
  
  «Я так не думаю», - повільно сказав він. «Хьюз легко міг вбити її і залишити тіло в клітці. Ні, тут є більш складна схема. Занадто складно приймати за чисту монету. Я думаю, вони, мабуть, вирішили, що вона для них більш цінною, ніж мертва, тому замість цього вони викрали її. Для допиту...».
  
  «Допит», - підтвердив Джулія, злегка здригнувшись. "Але де? А хто і як? »
  
  «Що ж, її, скажу вам, що я думаю, - сказав Нік, - і їй скажу вам, чому їй так думаю».
  
  Він сказав агов коротко. Очі Джулії розширилися, коли вона слухала.
  
  «Так що я думаю, тобі краще піти зі мною на цей раз», - закінчив він. «І якщо мене знову піймають дрімає, її хочу, щоб ти втік, як кравець і кричав iso усіх сил. Ви готові?"
  
  «Для чого завгодно», - сказала вона, і її прекрасні губи були похмурими.
  
  В основній робочій зоні горів святим. Клітка сторожової вежі повільно рухалася вгору і вниз, і чергові охоронці на підлозі і платформах патрулювали з подвійною силою, але ніхто ih не зупинив. Паррі віддавав накази.
  
  «Ми будемо використовувати сходи», - сказав Нік, і вони неквапливо спустилися гвинтовими сходами на підрівень. Охоронці привітали ih кивками, коли вони увійшли в широкий коридор, в якому розташовувалися майстерні і диспетчерська, і знову ih не зупинили.
  
  Двоє чоловіків чергували у закритій день, найближчій до ліфтовій шахті. Вони стояли по обидві сторони від нього, насторожені, озброєні та готові. І вони виглядали здивованими. Одіна навколо них подивився на свій годинник.
  
  «За дві години до зміни, сер», - сказав він послужливо.
  
  «Я знаю, у мене термінові новини для Паррі», - сказав Нік. "Він всередині?"
  
  "Так сер. З пальцем на червоній кнопці, у випадку, якщо ми ему знадобимося. Чоловік слабо посміхнувся. «Але він цього не зробить. Спочатку обшукали, ніхто не ховається. І ніхто не зможе пройти mimmo нас ».
  
  «Я можу», - сказав Нік. «Сподіваюся, він вам це сказав».
  
  - Ну, він сказав, що ви прийдете в два, сер, але ...
  
  «Але я ж тут, на самому справі?» - сказав Нік. «І у нас з дамою є з ним справи. Так що відкрийся, гаразд? Якщо хочеш, можеш піти з нами ».
  
  Охоронець знизав плечима. «Добре, ти бос. Але
  
  
  
  
  ми повинні залишатися тут згідно з наказом. Як він нам сказав, ми перевіряли його з двадцятихвилинним інтервалом - ми зробили тільки одну перевірку - і, як він нам сказав, ми залишаємося поза будинку, поки він не подзвонить нам. Так що ему не сподобається ...
  
  «Ему сподобається», - сказав Нік. «Ви в чистому вигляді. Накази від дядька Сема. Так відкрито.
  
  "Так сер. Джеррі - ключ.
  
  Почала другий охоронець кивнув і встромив ключ у замок. Потім балакучий взяв свій ключ і здійснив початку другої маневр.
  
  «В цілях безпеки», - пояснив він. «Назавжди використовувати дві клавіші, окремі, це досить складно, ти повинен знати, як... Гей, зачекай хвилинку! Щось заклинило. Він штовхнув двері і поворушив ключем. «Джері, ти знову повернеш свій ключ».
  
  Джеррі спробував ще раз. «У мене все в порядку», - сказав він.
  
  "Ну, кравець візьми!" сказав балакучий охоронець. "Щось тут застрягло, кравець візьми!"
  
  - Добре, облиш це, - наполегливо сказав Нік. - А тепер не говоріть тихо. Добре замкнутися в минулий раз? Поки він говорив, лазерний пістолет, вийшов через свого укриття.
  
  «Звичайно, це було ... якого біса ти робиш?»
  
  «Я йду туди. З дамою. І ви двоє будете дотримуватися своїх постів, що б нам трапилося ».
  
  Метал плюнув і розплавився. Двері навколо замку знаходилася, як палаюча папір. Тонка смуга світла сяяла на них через отвір, потім коло, потім сфері, коли товста металева деталь з замком провалилася в ніщо.
  
  «Шефові це не сподобається», - нервово сказав балакучий охоронець.
  
  «Немає? Але ви помітите, що він ще нічого не сказав. А тепер мовчи і залишайся тут. Джулія - ходімо зі мною. Але залишайся на кілька кроків позаду ».
  
  Двері відчинилися всередину від дотику Ніка. Він штовхнув її як можна далі і втупився в кімнату.
  
  Погнуті перемикачі були випрямлені і відремонтовані. Різкий святий заливав кожен куточок кімнати.
  
  «Ні, кравець візьми, це неможливо!» - випалив охоронець. "Чому ми були тут ..."
  
  "Заткнися!" - в люті сказав Нік. «Ти повинен бути на сторожі біля цієї день, так що охороняй її і мовчи!»
  
  Він увійшов у кімнату, і його погляд ковзнув по ній.
  
  Як ліфт Валентини потім отруєння -
  
  Він був безлюдний.
  
  Начальник служби безпеки Дж. Болдуін Паррі зник.
  
  ГЛАВА ВОСЬМА
  
  Дев'ять мінус два листа - вісім
  
  І не було жодних ознак насильства.
  
  Джулія закрила двері і притулилася до неї.
  
  «Я вважаю, в цій кімнаті є свій маленька ліфтова клітка», - пробурмотіла вона.
  
  - Щось у цьому роді, - пробурмотів Нік. "Він має."
  
  І він знав, що це має бути досить простий пристрій, в іншому випадку не було б часу на то, що потрібно було зробити.
  
  Проте в підлозі і стелі не було аварійного люка. Раніше він перевіряв, а тепер знову. І все одно нічого не знайшов.
  
  «Якщо ми просто почекаємо...?» Джулія крикнула ему.
  
  Він похитав головою. «Не можу залишити ему лазівок. Назавжди знайти його там, де він зараз.
  
  Через кімнату від нього біля стіни стояв ряд шаф для страв речей. Ну він теж досліджував з охороною раніше ввечері, і вони не сказали ему нічого, крім того, що рослина зберігає багато запчастин. Шафи були широкими, але неглибокими, а ну полицях були акуратно покладені ящики та інструменти.
  
  Тепер він уважно ih досліджував. Особливо ih замки. Ніяк не коли шафи залишалися незамкненими, і коли він бачив, ну в останній раз два або три були злегка прочинені. Він оглянув усі ih, відкриваючи їх, які ще не були відкриті, і було очевидно, що тільки дуже маленький карлик міг втиснутися між будь поллок. І навіть тоді йому довелося б відсунути вміст. Тим не менш, нам одна з поллок не була потревожена, і карлика не було видно. Але Ніка цікавила ширина неглибоких шаф - ширина, яка займається змусила згадати ще одне менш містке отвір.
  
  Тепер весь день були закриті і замкнені.
  
  І він побачив те, чого раніше не помічав. Можливо, він пропустив це, тому що день вже були відімкнуті, а деякі через них відкриті, або, може бути, тому, що він був так зайнятий, заглядаючи всередину попросив нападника, якого на самому делле не очікував знайти; можливо, тому, що его, розум взагалі не був заблокований.
  
  Але тепер це було, і тепер він це побачив.
  
  Замок і ручка однієї навколо дверей злегка випирали назовні, ніби двері була пом'ята зсередини. І зовнішня обшивка замку була абсолютно новою. Він блищав, він сяяв. Всі інші мали тупість, майже ржавость декількох років експлуатації.
  
  Джулія підняла брови і запитливо подивилася на Ніка.
  
  Він притулився вухом до міцного металу дверцят шафи і потягнувся до отмычке, поки слухав.
  
  Зсередини не було нам звук. Він справді не очікував, що це відбудеться. І все ж звідкись через двері долинав звук, як якщо б сам шафа був слуховим вухом або провідником дуже далекій порожнистої нитки шуму. Недостатньо голосно, щоб його можна було почути в диспетчерській; звичайно, недостатньо голосно, щоб бути почутим через практичні звуконепроникні день в коридор.
  
  Нік жестом наказав замовкнути Джулії
  
  
  
  
  і приступив до роботи над замком. Він був дійсно новим, і він був таким же міцним, як і складні замки на головних дверях заводу... дивно міцний для замку простого шафи для страв речей.
  
  Нарешті, це дало. Він обережно прочинив двері, і вона відкрилася, як ніби тільки що змащена маслом. Ряди коробок раніше стояли недоторканими на полицях. Він штовхнув ih. Більшість навколо них були маленькими і легкими. Але вони не рушили з місця.
  
  "Так вони ж на полицях!" - прошепотіла Джулія. «Чому в світі...?»
  
  - Я дурень, - пробурмотів Нік. «Я повинен був зрозуміти це раніше. Вони там застрягли, тому, звичайно, не впадуть.
  
  Тонкий промінь его олівцевого ліхтарика досліджував внутрішню частину шафи. У ящиках зберігалися непотрібні частини, залишки матеріалу, від яких мало користі. А це значить, подумав Нік, що сам шафа потрібно буде відкривати рідкісних лікувальних, якщо взагалі. І все ж він був відкритий раніше ввечері, коли він заглянув у нього, потім того, як его застрягли.
  
  Проходили хвилини, поки він проводив ретельний пошук. Він глянув на годинник. Вісім хвилина з ними тхора, як він пропалив свій шлях в кімнату. Що ж, це повинно дати ему достатньо часу - якщо тільки він зможе знайти цю річ.
  
  А потім він побачив це. Маленька висувна ручка в задній частині шафи, наполовину приховане картонним клапаном на відкритій коробці.
  
  «Джулія, - прошепотів він, - вимкніть святим в кімнаті - у день є вимикач, і скажіть охоронцям, щоб вони мовчали і мовчали».
  
  Її брови запитали його, але вона тихо вислизнула, не сказавши нам слова. Сергій згас, все, крім тонкого промінь його ліхтарика, і він почув позаду себе тихе бурмотіння її голосу. Потім тиша. Він скоріше відчув, ніж побачив, як вона повернулася до нього в темряві.
  
  «Це двері», - пробурмотів він. «Я проходжу; ти залишишся тут. "
  
  Він потягнув ручку в бік. Пролунав найменший клацання, і полки повернулися всередину на кілька дюймів. Тьмяний примарний сергій пробивався крізь отвір, і він почув тонкий звук, схожий на відлуння далекого голосу. І тепер, коли фальшива задня стінка шафи була відкрита так, що був видатний его кінець, він міг бачити мітки на ній - наче хтось зламав її, буквально зламав її з іншого боку.
  
  Це був останній ревматизму, який йому був потрібен. Тепер він точно знав, як і чому відключилася електрика. Але якась іронія в тому, що він виявився замкнений у кабіні ліфта!
  
  Він штовхнув дверцята полиці, увійшов у широкий, але неглибокий шафа і подивився вниз.
  
  Там була груба сходи, що ведуть вниз до сяйву світу, а біля її підніжжя був вузький прохід, через який зли валося більш яскравий брильов.
  
  Запах сирої землі досяг його ніздрів, коли він спускався. Але що його найбільше цікавило, так це одна драбина, яка займається була розколота, немов від раптового важкого вантажу, і фрагмент темної тканини, що прилип до однієї з скалок.
  
  Він досяг дна. Зараз не було нашого часу, нашої першої необхідності оглядати сліди подряпин на бруд біля підніжжя сходів. Хтось там лежав, а хто піднявся, але це вже не мало значення. Тепер для нього може мати значення тільки звуки, що проникають в освітлений коридор... два голоси, бормочущие, обидва високі і низькі.
  
  Нік мовчки рушив до яскравого світла і зупинився там, де прохід розширювався в маленьку грубу кімнату, зайняту двома людьми, які щось бурмотіли інший одному.
  
  Одна навколо них - товариш Валентина Сичикова з російської розвідки.
  
  Іншим був Дж. Болдуін Паррі, начальник служби безпеки Вест-Веллі.
  
  «Це добре, товариш, дуже добре», - сказав Паррі майже люблячим голосом. «Отже, ви розповіли їм про нас дев'ятьох, так? Ах так. Це було для estestvenno. Але як щодо цього єгиптянина, який, на вашу думку, має певну небезпечну інформацію - як його звуть, ви пам'ятаєте?
  
  Широке обличчя Валентини похитнулося в знак жалю.
  
  «Не зараз», - сказала вона. "Не зараз. Але почекайте, це прийде до мене. Дай мені трохи подумати. Терпіння, товариш. Терпіння."
  
  Один сліпучий, жахливий момент віра Ніка впала. Вона, Валентина - его Валентина - все це влаштувала, щоб базікати з одним з Дев'яти....
  
  А потім Валентина рушила, і Паррі рушив з нею, а Нік прокляв себе як сумнівається дурня.
  
  Її руки були зв'язані за спиною, а щиколотки пов'язувала важка ланцюг. А у Паррі в руці була голка для підшкірних ін'єкцій.
  
  «У мене немає часу на терпіння, товаришу, - м'яко сказав Паррі. «Не можу повірити, що пам'ять твого слона підвела тебе. Ми ведемо одну і ту ж боротьбу, ваш народ і мій. Ми повинні співпрацювати. Її повинен знати, хто ще що-небудь про нас підозрює. Її я повинен знати, хто нас дізнається. Її повинен знати ім'я цієї людини і де він в залі. Часу мало - її повинен знати, її повинен знати, його повинен знати! Хто він?"
  
  Валентина приголомшливо позіхнула. Її очі раптово відкрилися в яскравому і схожому на намистинки погляді. «Ні, ти не товариш, і наша боротьба не така, як ваша. Поруч озеро, китайський диявол. Її, кажу, стрибай у нього! »
  
  Ee пов'язані ступні хльоснули і сильно вдарили по сидів навпочіпки Паррі.
  
  
  
  
  
  Він загарчав, як собака, спіткнувшись і розсміявся вдаривши тонкої батогом у лівій руці.
  
  «Товста сука! У мене є інші методи - наркотики, щоб змусити вас кричати про пощаду, але ви навіть не стали кричати, тому що цей ваш величезний зяючий рот ...
  
  «Мовчати, свиня!» Валентина заревіла, і на цей раз її величезне тіло рушило, як таран, і сильно врізалось у Перрі.
  
  Нам один навколо них не бачив летить підкату Ніка, але Паррі відчув, як сталева пастка обхопила його нижню частину тіла, коли він відсахнувся, плюючись від люті від ударів Валентини. Він впав на сиру долівку, як мішок з баластом.
  
  "Хо-хо-хо! Це було красиво, Никска! " заревів Валентині .
  
  Але Паррі не закінчив. Він корчився, як розлючений пітон в лапах Ніка, а його копають пазуристі руки були руками людини, добре навченого мистецтва вбивства.
  
  Вони разом перекинулися. Нік завдав удар по скроні Паррі і замість цього знайшов сиру землю, коли Паррі відсахнувся. Нік вхопився за набросившееся на його зап'ясті і люто повернувся, піднявшись на ноги і затягуючи замок, поки Паррі не болтнулся через його плече, як п'яний, якого тягнуть додому потім занадто довгою yahoo. Потім щось обірвалося. Паррі пронизливо вискнув, і Нік дозволив ему впасти, завдавши йому удар в шию на шляху вниз. Він лежав рівненської, як людина, яка готується до рахунку, і ногу Ніка пройшла по дузі, що повинно було бути нокаутуючим ударом по підборіддю.
  
  Але Паррі був швидкий. Ви повинні були дати ему це. Він відсахнувся, одна рука зарилася глибоко в його ширині, а потім почувся різкий гавкіт, і запах палаючої тканини. Нік відчув, як goggle вдарила його стегна, а потім стрибнув - сильно на упалу фігуру Паррі, з однією рукою в кишені. На цей раз його удар пройшов відкрито і насправді. Мета Паррі відкинулася назад, він як би відригнув, а потім замовк.
  
  Нік глибоко зітхнув і повернувся до Валентини.
  
  «Слава Богу», - сказав він і опустився поряд з нею на коліна з Хьюго в руці. «Давай знімемо ці шнури з тебе і нанизуємо на нього».
  
  «Спасибі», - просто сказала Валентина. «Я знав, що ти прийдеш, мій інший».
  
  Ee шведів була розірвана і покрита брудом; її обличчя і руки були в крові. Але вона посміхнулася і, звільнивши руки, легенько обняла його й поцілувала в щоку.
  
  «Це була моя вина, Нік. Клітка, мені довелося піднятися в неї, тому що я відчувала, що щось має статися, і мені було дуже цікаво дізнатися, що це буде. І її витягли тобі багато клопоту. Мені дуже шкода свої Вибачення."
  
  «Не твоя вина», - сказав він, намотуючи мотузки на зап'ястя Паррі. «Це було заплановано з самого початку. Паррі що-небудь зумів би - він і його товариш в клітці ».
  
  «Ах! Клітка на сторожовій вежі, - сказала Валентина, усвідомивши, що все в порядку. «Отже, був ще один. Але голос цього ... цього, звичайно, їй стало відомо. Ee пухкі руки пестили особа Паррі, блукали по его бровам і під його бородою. «Звичайно, спочатку я не була впевнена», - сказала вона. «Але голос шрами. Ви ih побачити? Обличчя цієї людини коли-то воно було трохи іншим. Звичайно, не занадто сильно відрізняється, інакше вони не вибрали б його, і її б не знав його. Але я дуже підозрюю, що справжній Дж. Болдуін Паррі був убитий кілька місяців тому. Ця людина - Чан, Чінг-Лунг - він виїхав з Москви близько року тому ».
  
  "Це так?" - м'яко сказав Нік. Його пальці сунули в рот Паррі з відвислою щелепою просив у рятувальній таблетки, яка займається, як він підозрював, може бути, але там нічого не було. «Ну, він привів з собою друга, зраненого приблизно так само. Але його більше немає з нами ». Він коротко розповів ей, про людину по імені Хьюз, поки той рився в кишенях Паррі, про політ помилкового вертольота і про отруєння газом. «Так що я був майже впевнений, - продовжував він, - що тебе збили, а не підняли. А після збою в електропостачанні її був майже впевнений. Її, вирішив, що Паррі був єдиним чоловіком, який міг ударити мене цим гайковим ключем. Досить легко ему лягти і прикинутися, що його вдарили, просто ... як він прикинувся, що його отруїли газом. Як я це бачив, тебе кинули сюди, і якимось чином сховали, а потім ти отримав можливість розбити вимикачі.
  
  Валентина посміхнулася. «Отже, ви отримали мій сигнал. Її думав, ти зрозумієш. Її тільки боявся, що тебе ще немає на заводі, що ти, можливо, пустився в погоню за дикими качками ...
  
  - Гонитва за гусьми, - автоматично поправив Нік, дивлячись на маленький прямокутник щільного паперу в руці.
  
  «Отже, гусяча погоня. Але в будь-якому випадку ти все ще був тут. Проте в наступний момент Чжан-Паррі вривається в кімнату корупції, а його все ще настільки ослаблений его наркотиками, до того ж частково пов'язана, що не можу чинити опір у своєму звичайному стилі. Ми разом падаємо на вимикачі, і деякі навколо них її згинаю. Потім йде его, голки для підшкірних ін'єкцій та - ех! Її знову виходжу, і, гадаю, він скидає мене з драбини відвертими перед тим, як ви сюди прийшли. Отже, ця частина закінчена. Але скажи мені, Никска, чому ти так впевнена, що я не злетіла на вертольоті?
  
  Нік м'яко усміхнувся. «Валентина, мила, її бачив, его близнюки
  
  
  
  
  г Мені просто потрібно було знати. Я не знаю, яка сила в світі могла втиснути вас в цей маленький корректировщик через его звичайний люк розміром з людину. Він був занадто малий для тебе, голосування, і все.
  
  «Хо, хо, хо, хо, хо!» Валентина радісно грюкнула себе по стегну. «Але що це за папірець у тебе в руці?»
  
  - Квиток на літак, - повільно сказав Нік. «Вчорашнє побачення. З Монреаля в Буффало ».
  
  «Вчора», - пробурмотіла Валентина. "Монреаль. Так, це досить цікаво... Хто-небудь іде? »
  
  «Я йду», - сказала Юлія темряви навколо брудного коридору. Вона вийшла на брильов і посміхнулася Валентині. «Вітаю, товаришу, - тепло сказала вона, - я скажу вам пізніше, як я дуже рада вас бачити. Але поки що, Картер, в наших руках невеликої криза. Люди товпляться в диспетчерській, вимагаючи спуститися сюди. Повинна його затримати ih з допомогою мого вірного дерринжера або її повинна впустити ih? Півдюжини охоронців розмахують рушницями; є Уестон, Полінг і наш Чарлі Хаммонд. Все навколо виглядають дуже похмурими і білими.
  
  «Сич богу, не всі», - сказав Нік, встаючи з розпростертого тіла Паррі. «Уестон, Хаммонд і одіна навколо охоронців. Більше немає місць. І нехай хто-небудь розбудить медика, поки ти поруч ».
  
  «Так, сер», - live відповіла Джулія і зникла по коридору.
  
  Тіло Паррі раптом ожило. Його мета мотнулась в бік, а рот широко розкрився в різкому русі.
  
  Нік розвернувся і жорстоко вдарив Паррі ногою.
  
  Але зуби Паррі вже були затиснуті в кутку коміра сорочки і застебнуті там з укусом скаженої собаки. Нік впав на нього, і сіпнувся з відчайдушною силою. Нашийник порвався у Паррі в зубах, куточок відірвався у нього в роті. Кулак Ніка сильно ударив його по щоці, і щелепа прочинилися, І коли це сталося, Нік міцного обхопив чоловіка однією рукою за горло, а другу грубо просунув між стиснутими зубами.
  
  Паррі видав неголосне булькання, коли навколо его rta вирвався легкий хрускіт.
  
  Його голос був приглушеним, але слова були досить ясними.
  
  Надто пізно, надто пізно, - хрипко пробурмотів він і гальванічно закинув голову назад, поки руки Ніка все ще чіплялися за нього. Його обличчя страшенно спотворилося, він сіпнувся, а потім впав назад, мертвий.
  
  Нік відвернувся, і його руки впали з боків. Не було сенсу що-небудь говорити, але його обличчя відбивалося відчай і презирство до себе.
  
  Валентина зітхнула з величезним розчаруванням, але погляд, який вона подивилася на Ніка, був сповнений співчуття і любові. «З одного боку, це його загін», - м'яко сказала вона. «Але все ж таки ми багато чого добилися. Подумайте - двоє закінчились, а залишилося сім ».
  
  - Всього сім, - з гіркотою сказав Нік. «І він міг би сказати нам, де знайти ih».
  
  «Думаю, він би не шталь», - м'яко сказала Валентина.
  
  Ноги скотилися по коридору, і троє чоловіків подивилися на них. Балакучий охоронець, директор заводу Вестон і Чарлі Хаммонд за AXE.
  
  «Сич любові до Христа, що ти зробив з Паррі?» - вигукнув Вестон.
  
  «Це не Паррі», - сказав Нік. «Я поясню пізніше. Принаймні, з нами знову пані Сичикова. Чарлі, у тебе є новини?
  
  Тому що він не виставив своїх людей на виходах, як він обіцяв; замість цього він тихо наказав, щоб вони обшукували завод тільки з Уэстоном в якості провідників. Навіть якщо Вестону не можна буде довіряти, ему доведеться показати все, що вони просять показати.
  
  Чарлі Хаммонд кивнув. «Новинки, добре», - сказав він жорстко. "Погані новини. Уестон краще за мене скаже вам, скільки не вистачає, але голос що я можу сказати - відсутніх запасами урану і плутонію достатньо, щоб підірвати весь світ дюжину разів і забрати з собою Місяць. Якщо коли-небудь так і буде використовуватися. Якщо ні - десь на волі біса багато радіоактивного матеріалу ».
  
  "Це катастрофа, немислимо!" Уестон вибухнув, і охоронець подивився на нього з відкритими ротами і широко розкритими очима. «Хтось, мабуть, систематично крав его в специфікації. Контейнерах. Раніше ми цього не помічали, ми їмо його в тому ряду з сталі й бетону, який я вам показував раніше, і не використовуємо ih відразу. Камери A і B - це вони камери, які ми використовуємо протягом останніх декількох місяців. Але, C, D і E ми не чіпали; нам не потрібно. Вони повинні бути повними - але вони практично порожні! Але чому - хто? Я не розумію. Це неможливо! "
  
  «З парочкою зрадників середовищах вас, а може бути, і з парочкою, - похмуро сказав Нік, - і парою вертольотів!» на даху і фальшивий Паррі з усією свободою приходити і йти, я не думаю, що це так неможливо. Ви сказали президенту?
  
  "Так. Боже, він бігає по колу, - гарячково сказав Вестон. «Дзвінок в Нью-Йорк, Вашингтон, его джин, кравець забирай».
  
  «Це потрібно негайно зупинити, - різко сказав Нік. «Перш ніж вона закінчиться, запанує національна паніка. Давай вийдемо до біса з цієї в'язниці і вбиваємо ему в голову хоч трохи здорового глузду. Хаммонд - залишайся тут з Джулією, і пошукай, чи нема інших захованих
  
  
  
  
  дверей або вкрадених запасів кравець знає чого. І її хочу переконати вас - кожному навколо вас, в цій кімнаті і де-небудь ще на заводі - що нам слова навколо того, що тут сталося, не повинна просочитися. Нам слова. Найменше про недостатньому матеріалі. Зрозумійте мене? Гаразд, давайте піднімемося і переконаємося, що президент це теж розуміє ... і віддасть наказ. Ніхто, ніхто не буде говорити ».
  
  * * *
  
  Але хтось це зробив.
  
  Першим відкрив рот балакучий охоронець на ім'я Браун, Джо зі своїми приятелями - а ну у нього було багато. Коли він прийшов додому виходу по всій зміни в дві години ранку, він це єдина передача дружину і розповів ось все про це. Зрештою, вона була його дружиною, а з дружиною потрібно поговорити, насправді?
  
  Хейзел Браун не могла дочекатися ранку, щоб подзвонити своїй найкращій подрузі. Так що може зашкодити, якщо розповісти тільки одному дуже хорошому другу? І хто міг тримати при собі такі приголомшливі новини?
  
  «Джіні! Знаєш що? На заводі сталося найжахливіше пограбування. Не гроші. Уран! Плутоній! Милий, ти розумієш, що це радіоактивний матеріал, і ніхто не знає, куди він пішов. І знаєте, що ще... »
  
  Джо прокинувся пізно і взяв свою машину на тюнінг на своїй улюбленій станції техобслуговування. Це було його улюблене заняття, тому що ним керував його старий приятель, колишній охоронець з Вест-Веллі, і він не бачив нічого поганого в тому, щоб розповідати про це старому Максу, поки той присягнувся зберігати в секреті ...
  
  Джіні Нельсон щось прошепотіла своєї сусідки через задній паркан...
  
  У Марти Райан була партійна лінія....
  
  У Макса був брат, двоє салуна...
  
  Ніхто навколо них не знав, що кількома годинами раніше, в Каліфорнії, маленький хлопчик взяв дерев'яну коробку на стоянці і возився з нею, поки його старший брат не прийшов, забрав її в нього і передав поліції, нам що поліція передала його експертам, які поставилися до нього з великою тривогою.
  
  Вони не знали, нам про жерстяної коробці, яка займається була зроблена в лікарні Денвера, нам про пацієнтів, які повільно вмирали, самі того не підозрюючи. Пацієнти, лікарі та медсестри.
  
  Нік не знав нас, про що навколо цього ценымногие пізніше.
  
  У перших променях ранку потім подій у Вест-Веллі він із запаморочливою швидкістю повертався в Нью-Йорк. Валентина міцного спав на задньому сидінні; Джулія і Чарлі Хеммонд розмовляли тихо. Попереду була машина, AX, попереду була машина, AX, над головою вертольотом AX і хаос на заводі.
  
  Сигнал на приладовій панелі запищав.
  
  Нік клацнув вимикачем. «Картер. ви говорите, - сказав він.
  
  «Яструб, тут», - сказав у відповідь голос. «Багато навколо того, що я вам скажу, залишиться у вас, поки ви не відпочинете достатньо. І мені є що тобі сказати, N3, повір мені. Але відкрито зараз зі мною ще хтось хоче поговорити з тобою. Давай, H19. "
  
  H19? - подумав Нік. Що, кравець візьми? Чистий H19.
  
  «Вітаю, N3», - сказав голос, який здавався дивно знайомим. «H19 тут з абсолютно новою партією приємних відчуттів. Але, можливо, ти зараз не в настрої для них, моїм другом.
  
  «Хакім!» - крикнув Нік. «Ти косоокий старий сучий син!» І його обличчя розпливлося в усмішці, яку він не використовував вже багато годин. «Що ви робите тут - або там, або де б ви нам перебували? А що з програмою H19? "
  
  «Тепер її секретний агент», - сказав Хакім похмуро. "Г-н. Хок дав мені тимчасове завдання. Мене спеціально послали, щоб виправити твої помилки ». Потім його голос змінився; це було низменному і серйозно. «Ми поговоримо пізніше, Ніколас. Але у мене є одна новина, яка займається, я думаю, може вас зацікавити. Голосувати що: я згадав, хто її бачив, спостерігаючи за хірургом фон Клюге він вечірці в Каїрі. На наступний день він покинув країну, місце призначення невідомо - в його паспорті було багато віз, включаючи Канаду. Не США, але в Канаді досить близько. Її описав его вашому містерові Хоука, якого особливо цікавили його штучні руки.
  
  «Штучні руки!» Нік випростався на водійському сидінні, а Джулія відвернулася від Хаммонда і втупилася на нього.
  
  «Так, штучні руки. Ih два, причому непогані. Судячи з усього, в іншому він сильно змінився, але, судячи з опису, що її зміг дати, Хоук думає, що знає цю людину. Його ім'я було названо мені Мартіном Брауном за професією, комівояжером якоїсь вузькоспеціалізованої компанії з виробництва обладнання, яка займається частини відправляла його по всьому відкритий басейн. Але цілком імовірно, що його заняття зовсім інше, і його звуть не Мартін Браун, і Юда ».
  
  ГЛАВА ДЕВ'ЯТА
  
  Десятий чоловік
  
  Пальці тонкої форми, майже природні, б'ють по металевій татуюванні барабана на полірованій поверхні стільця. Голоси заповнили кімнату; на підвищених тонах чоловіків, залучених у спекотну ділову дискусію. На цей раз плівка була спеціально обрана, щоб заглушити живі звуки, тому що тепер було неможливо вести повсякденні справи з допомогою наброскованных заміток і випадкового короткого пошепки. Було дуже багато говорити.
  
  «Ти повинен бути впевнений в цьому, Ей Джей, ти повинен бути впевненим!» - вигукнув голова, і його голос прозвучав
  
  
  
  
  навколо стільців, як співаючий виття розлюченого комара. «Ми не можемо дозволити собі обдурити себе чутками, які, можливо, були підкинуті навмисно».
  
  «Я впевнений у своїх силах», - вигукнув Ей Джей. пробурмотів. «Спочатку його почув цю історію в Буффало, а потім знову в невеликому містечку недалеко від Вест-Веллі. Потім, як і було заплановано, її зв'язався з Л. М. Він підтвердив, що зі своєю вигідної позиції він бачив, як вертольотом впав, і спостерігав за пошуковими групами. Фен напевно мертвий. Що стосується Б. - Ні, я не можу бути впевнений в цьому. Але він не зв'язався зі мною, як повинен був. Може бути, М. Б., ви чули про nen?
  
  "Не будь дурнем!" - люто завив комарів. «Запитав би вам про це, якщо б її сам знав відповіді? Звичайно, ідіот! Чиста, Б. Міс. Її також не чув нічого розумного від Джей Ді по всьому Нью-Йорка. Він нічого не бачив, нічого не знає, тільки те, що Картер і російська жінка не повернулися у свій готель. Але я отримав повідомлення з Каїра. Да-а-а, чув її навколо Каїра! І єгиптянин, Садек, вислизнув від нашого народу є. Диявол знає тільки те, що він виявив і що він робить зі своєю інформацією ».
  
  А. Дж. знизав плечима. «Але що він міг відкрити? Він не буде знати, де нас знайти, і він не знає нас, коли побачить нас. Ми були обережні. Звичайно, він не бачив, нас, нас, нас потім наших ... е-е ... операцій. І фон Клюге повернув нам всю інформацію і фотографії своїх файлів. Він ...
  
  «Ах, він повернув нам фотографії, так!» Чоловік на чолі стільця, зобразив посмішку, перетворила його обличчя в мертву голову. «І її б убив його набагато раніше, якби не з'ясувалося, що ми могли б використовувати його в подальшому - в цьому випадку її був би дуже впевнений, що він не міг їсти приховані копії. Але як би воно нам було працювати назавжди було швидко і без звичної турботи. Ба! вони платні єгиптяни виявилися гіршими, ніж марні. Необережне вбивство і необережний пошук. Ах так, цілком імовірно, що свиня фон Клюге - мій шановний своїм земляком, прогни его бога! - зберіг копії картинок для себе. І Седек не такий дурень, яким виглядає. Якщо і були картинки, Садек ih знайшов ».
  
  «Але картинки?» H. M. заговорив вперше. «Це все, що він міг знайти, і нам нічого ih боятися. Це великі країни, і як ему нас знайти?
  
  Металева рука важко вдарила по стільниці.
  
  «Я кажу вам, що він не дурень!» - прогарчав тонкий голос. «Він знайде їм хороше застосування. Ви можете розраховувати на це. І це не тільки картинки. Він бачив мене! Мене! Він може не пам'ятати; він не може нічого навколо цього зробити. Але він може. Звичайно, він зробить ці неймовірно невмілі спроби вбити його. Пекельні зуби, його повинен був зробити це в поодинці! Але годі про це. Він живе; він небезпечний. Імовірно росіянка теж живе. Ще одна небезпека. Тому ми повинні діяти швидко ». Его гарячі б в очах стояли на стілець, як гарячі ножі, по черзі впиваючись у кожного чоловіка. Були присутні тільки чотири члени правління, крім голови; троє займалися своєю справою в Сполучених Штатах, а двоє інших ...
  
  «Ми повинні припустити, - продовжував пронизливий голос, - що і Чжан і Фен мертві. Це означає, що вся наша зв'язок з заводом була стерта в мить хвороби. Дуже шкода, що ми не можемо зробити подальші заміни на заводі, але я вважаю, що ми повинні вважати себе щасливими, зробивши те, що ми зробили. Коли настане день L, ми без праці візьмемо рослина. А поки у нас є все необхідне для генеральної репетиції ». Пергаментное особа знову розколола усмішку мертвої голови, а важкі плечі стиснулися. «Перед вами четверо - інструкції. Читайте і записуйте, як зазвичай. З рештою зв'яжуся сам. Відтепер ми активізуємо всі дії, особливо пов'язані з матеріалами з заводу. Ці троє чоловіків на місцях займуться його розповсюдженням. Ви, A. J., застосувати додаткові зусилля і приймете ЛСД. Ви побачите, що я зробив так, щоб його сузір'ї сьогодні співпало з відключенням електроенергії. Ви, C. F., будете звертатися з забруднювачами. Ой.Д., те ж саме, але ви сконцентруєтеся на водопостачанні. Х. М., ви залишитеся тут на два дні. У вас є віддалений вимикач корупції? Добре. Ви активуєте його у відповідності з інструкціями, а потім повернетеся в готель, щоб встановити передавач і приймати дзвінки. Її, сам поїду і подбаю про те, щоб всі наші плани збувалися. Ми тут більше не зустрінемося. Це може бути небезпечно. Інша ваш обов'язок, Є.М., буде полягати в тому, щоб повідомляти про будь-яких слідчих діях тут, в Канаді, протягом наступних декількох днів, після чого ви отримаєте подальші розпорядження. Пам'ятайте, зараз ми працюємо над генеральною репетицією. Там може бути тільки один. Це повинен бути успіх, це повинно бути руйнівно! А після цього ... ах, потім цього! » Знову огидна посмішка, як зловтіха Смерті в склепі.«Потім цього остання тьма. День L і нитки. Вся Північна Америка буде нашою ».
  
  
  
  
  Він глибоко й задоволено зітхнув і відкинувся назад, думаючи про славу, яка займається чекала попереду его і китайських майстрів, які так багато заплатили ему. «І добре б, - подумав він. ну вони повинні.
  
  А потім він різко нахилився вперед, і його злегка жорсткі пальці занурилися в портфель.
  
  «У мене теж є фотографії», - промовив він. «Вивчити ih. Запам'ятати особи. Це вони, люди, яких ми повинні шукати. Це люди, яких ми повинні уникати або вбивати. Бажано вбити. П'ять осіб. 5. Вивчайте ih! »
  
  * * *
  
  Дев'ять мінус два - сім, плюс один - вісім. А восьмим був Іуда. В его-думці не було сумнівів.
  
  Нік відкинувся назад на літаку ВПС США і закрив очі. «Слава богу за Хакіма», - втомлено подумав він, - «Шкода, що возз'єднання було таким коротким і сумним, але коли весь цей безлад буде залагоджено, їм належало відшкодувати це одним пекельним базіканням - Нік, Хакім, Валентина і Джулія». і, можливо, навіть Хоук.
  
  В его голів і в кишені були картинки. Ih десять. Дев'ять були копіями фотографій, які Хакім виявив в будинок фон Клюге, і серед них були особами фальшивих Паррі і Хьюза. Десятий був нарис, зроблений по пам'яті Хакимом, і уявний образ Ніка був пофарбований його власними гострими спогадами про цю людину. Валентина підтвердила основну історію; сл дев'ять були такими ж, як у Хакіма. Дев'ять мінус два залишає сім... плюс один дає вісім... а восьмим живою людиною був всюдисущий, вбиває Юда, людина, яка стільки разів пропонував свої послуги тому, хто більше заплатить - за умови, що цей учасник торгів поділяв страшну ненависть Іуди до Західного відкритий басейн.
  
  Нік задрімав. Нью-Йорка і Вест-Веллі залишилися далеко позаду нього; Західна долина кишить додатковою охороною, AXEmen і суворими хлопчиками Дж. Егберта; Нью-Йорк знову благословенний присутністю Валентини. Але на цей раз вона погодилася замаскуватися, і у Хакіма теж було дивне обличчя.
  
  Джулія поруч з Ніком потягнулася уві сні, і пасмо нових світлих волосся впала на її нові блакитні очі. Вона виглядала такою ж скандинавкой, як і сам Нік; Редакційний відділ СОКИРУ зробив ih максимально схожими на брата і сестру Viking.
  
  Нік поворухнувся і подивився на нах. «Практичні кровосмесительный», - пробурмотів він.
  
  Джулія знову потягнулася. «Ніякого інцесту щиро нині, братішка, - сонно наспівувала вона. «Твоя маленька Інгер потребує відпочинку».
  
  «Ти отримав це, люба, - сказав Нік, глянувши на годинник. «Ми приїдемо в Монреаль наприклад, через десять хвилина. Час денного склепіння закінчилося.
  
  Що це було. Не тільки тоді, але і на багато годин вперед.
  
  Вони оселилися в сусідніх одномісних кімнатах скромного готелю «Едвард», і майже відразу ж поїхали на оглядову екскурсію. Але вони були озброєні не тільки фотоапаратами, і вони побачили поліцейські ділянки, муніципальні управління, туристичні бюро, офіси авіакомпаній, готелі, ресторани і особи. Найбільше вони хотіли особам. Через деякий час вони розійшлися, домовившись зустрітися за напоями в барі готелю Princess Monte Royale.
  
  * * *
  
  Паніка в Штатах почала наростати.
  
  По-перше, це були неділях періодичних відключень електроенергії, зміг, брудної води, криваво-червоних озер під ранковим сонцем. Потім раптом почалися розмови, дикі чутки про те, що сталося у Вест-Веллі.
  
  У той же час нове моніторингу миготливих літаючих тарілок у штаті Середнього Заходу.
  
  Ще одне озеро, криваво-червоне.
  
  Смогу в Дарієн, штат Коннектикут. В Дарієн!
  
  Потім медсестра у лікарні Денвера виявила дивний контейнер далеко в шафі для білизни. Вона викликала чергового стажиста, в свою поверсі. Він повідомив про це своєму начальнику. Его начальник викликав поліцію.
  
  Те, що про це говорила поліції, було в денних газетах.
  
  Це було незадовго до того, як загадкові контейнери стали з'являтися на звалищах, кухнях ресторанів, нічліжках, залізничних станціях і роздягальнях по всій країні. Більшість навколо них були нешкідливими. Але деяких з усього, у них не було.
  
  Вони знаходилися на відстані сотень, навіть тисяч миль, інший з іншого, нешкідливі коробки і небезпечні. Але новини поширилися швидко. І сам факт того, що ящики були розкидані так широко, сприяв перетворенню страху майже істерію. Це означало, як говорили люди, що серед них було безліч ворогів. Або як ще вони могли б поширити свою зраду так далеко і широко? До цього часу вони були абсолютно впевнені, що є ворог, і вони, хто не вірив у прибульців, навколо космос, неминуче почали пов'язувати всі катаклізми, великі і малі, з одним джерелом. Червоні.
  
  І вони були праві. Але з-за своєї невинуватості у них не було рішенням дізнатися, що відбувається з ними було викликано не чим іншим, як невеликою групою сверхквалифицированных саботажників, збройних хімікатами, кінопроектори з батарейним живленням, барвником, простий електронікою. пристроїв і смертельної видобутку з заводу West Valley. Їм не приходило в голову, що супротивник-це широко розповсюджував тільки тому, що він здійснював швидке і ефективне сузір'ї сьогодні авіаліній доступних для всіх.
  
  
  
  
  *
  
  Нік прибув у готель «Монте-Рояль» на кілька хвилин раніше. Було цілком для estestvenno використовувати цей час, задаючи вони ж питання, які він ставив, в іншому місці протягом дня, але він робив ih автоматично і без особливої надії. Найбільшою його ініціативою була авіакомпанія, выписавшая квиток Паррі, і це виявилося марним. Як і всі його інші зусилля.
  
  І тому, коли керуючий готелю і его детектив з жалем похитали головами, він зовсім не здивувався. Вони переглянули всі фотографії, включаючи начерк Мартіна Брауна, зроблений Хакимом, і серед них не було, нам однієї, яку вони дізналися б.
  
  «Красиво виглядають чоловіки», - прокоментував керуючий готелю. «Тільки людина з бородою і цей хлопець з черепним особою взагалі нам на що не схожий. Але ти залишаєшся тут, і я уточню у адміністратора і прислуги.
  
  Нік залишився і поговорив з менеджером.
  
  «Сумніваюся, що вони були тут гостями», - сказав Нік, просто щоб щось сказати. «На самому делле, наскільки мені відомо, тільки один навколо них - бородатий чоловік - коли-небудь був в Монреалі. Я думаю, що вони, мабуть, колись зустрічалися десь, але не обов'язково тут. І все ж ми знаємо, що у цієї людини, - він торкнувся ескізу Юди, - є віза в Канаду. Можливо, вони влаштувалися у вашій країні ».
  
  Менеджер криво посміхнувся. - Сподіваюся, не на моєму місці. Мені не хотілося б думати, що я міг вкривати банду міжнародних злодіїв ». Нік назвав ih так, щоб не вдаватися в деталі, і це принесло співробітництво, якщо не конкретних результатів.
  
  А потім особа менеджера застигло, і в його очах з'явилася цікавість.
  
  - Вкривають ну, - слабо повторити він. «Не в якості гостей. Звичайно, не в якості гостей, в іншому випадку його б напевно бачив деяких з них, принаймні. Якщо тільки вони не були замасковані? Але... можливо, вони не потребували маскування. Тому що вони не очікували, що ih побачать. Не з першого разу. І ви кажете, що думаєте, що у них повинно було бути де зустрітися?
  
  «Так, їй так думаю», - різко сказав Нік. "Що ти до чого?"
  
  Менеджер встав і вперся обома руками в передній край стільця. «У нас є конференц-зали», - сказав він інтенсивно. «Окремі конференц-зали. Деякі компанії використовують ih для засідань ради директорів або спеціальних банкетів. Здебільшого вони використовуються тільки за спеціальним призначенням. Але одна-дві компанії здають ih на тривалий термін. У них є окремі входи, власні ключі. Навіть спеціальні замки. Ми ніколи не бачимо, щоб ці люди приходили і йшли - вони приймають такі заходи через дуже секретного характеру ih бізнесу. Я не повинен навіть говорити тобі, хто вони такі ...
  
  «Але ти будеш», - наполегливо сказав Нік. "Ви повинні. Мені нецікаво втручатися в безневинні вчинки; Її шукаю одну групу дуже небезпечних людей. Злодії? Вони вбивці, мужик! Її повинен знати.
  
  Менеджер витріщився на нього. «Так», - сказав він. «Я думаю, тобі краще знати. Одна навколо кімнат використовується відділенням уряду Канади, і вони використали її вже багато років. Її ручаюся за них, поки пекло не замерзне. Інший - Canadian Ceramics, Ltd. Мені сказали, що все ще в процесі будівництва, тому в них немає власного постійного офісу. Її бачив одного, навколо них тільки одного разу. Не можу сказати, чи був це один навколо цих чоловіків за зустрінуть ваших фотографіях. Він був літній, сивий, знатний. Підготовлені всілякі довідки і рекомендації і оплачені на півроку вперед. Наполягав на абсолютної конфіденційності, тому що его, компанія впровадила революційно новий процес на стадії планування і не могла розраховувати, що конкуренти дізнаються про це. Її вже багато раз чув подібні історії. Так що, звичайно, її ...
  
  - Купився, - закінчив за нього Нік. «Для estestvenno. І ви не уявляєте, коли вони проводять свої зібрання? "
  
  «Зовсім ні, зовсім ні. Вони приходять і йдуть непоміченими, як і урядові люди ...
  
  «Я хочу побачити цю кімнату», - сказав Нік, прямуючи до дня.
  
  «Сам відвезу вас туди», - сказав менеджер і провів Ніка через вестибюль.
  
  Вони разом обійшли будинок і вийшли на вузьку асфальтовану дорогу, що веде до готелю.
  
  «Входи окремі, як бачите», - зазначив менеджер.
  
  Нік побачив. Вони були не тільки окремими, але і огороджені низькими цегляними стінами, провідними в окремі під'їзди. При розумної обережності десять осіб або дві дюжини чоловіків могли б легко прийти і піти непоміченими.
  
  «Спасибі», - сказав Нік. "Цей голос? Добре. Її піду один. І його кивок означав відмову.
  
  "Але як? У мене немає ключа.
  
  "Я маю."
  
  Нік дочекався, поки його провідник зник з виду, а потім взявся за роботу зі спеціальним відмичкою. Замок був дійсно хитрим.
  
  І це було прикручене зсередини.
  
  Він працював спокійно, методично, радіючи засуві всередині, тому що це повинно означати, що там хтось був.
  
  Сталася серія низьких кліків. Він почекав секунду, але нічого не почув зсередини, і відтягнув затвор.
  
  Потім він зупинився у вузькому коридорі і замкнув за собою двері. Він знову зупинився, щоб послухати.
  
  Нічого.
  
  Була міцна дерев'яна двері.
  
  
  
  
  Досягнувши обидва кінці коридору, він мовчки заскользил до йому. Він теж був замкнений.
  
  Він взяв його і ковзнув усередину.
  
  Це був великий зал засідань з великим блискучим столом. Стілець був безлюдний, і місця навколо нього були порожніми.
  
  Через кімнату була ще одна двері. Той був напіввідкритий.
  
  Нік потягнувся до Вільгельміна і підійшов до дня.
  
  Кімната за нею була маленькою, трохи більше туалету, і великий чоловік з м'яким особою сидів за столом і стукав по зв'язці ключів. І це були не ключі від друкарської машинки.
  
  Азбука Морзе була мовою, який Нік знав досить добре, щоб думати. Ему не треба було зупинятися, переводити і пропускати яке-небудь повідомлення. Він притиснувся до стогнав біля крихітної кімнати і прислухався.
  
  «H. M., H. M., H. M.», - почув він. «Заходьте T. С. Заходьте у T. С. Доповідь. "
  
  «Т. З., Літл-Рок. Т. С., Літл-Рок. Stinkbomb в негритянському секторі викликала жорстокі сутички. Все місто в напрузі. Завершено присвоєння скриньок згідно M. B. замовлень, незважаючи на складні обставини. Всі з підозрою ставляться до незнайомців з сумками. Майже напали, але втекли. Однак графік викинули. Затримка заважає виконанню наступного проекту. А також копи на виходах навколо міста, на вокзалах і так далі. Не буде розумною спробою відходу. Запитати рада. Більше."
  
  «H. M. k T. С. Є у вас безпечне житло там, де ви знаходитесь? Більше."
  
  «Досить безпечно. Рундаун-готель на Орваль-стертий.
  
  «Залишайся там для подальших розпоряджень. Не можу порадити разі, поки M. B. дає інструкції. Він може звернутися до вас безпосередньо, але сумніватися в тому, що він вже досяг вашого регіону. Можу тільки запропонувати вам почекати в готелі і повторити контакту через дві години. Більше."
  
  Нік почув плавний клацання перемикача, а потім різке скреготіння стільця. Огрядний чоловік голосно позіхнув і підвівся на ноги. Его велика фігура вимальовувалася у дверному прорізі поруч з Ніком.
  
  Нік відкинувся назад, щоб набратися сили, а потім рвонувся вперед. Мозку Вільгельміни різко, люди не грубою вдарився про високий великої людини; а потім удар карате лівою рукою Ніка уткнувся сокирою глибоко в шию.
  
  H. M. впав без звуку.
  
  Його обличчя було дзеркальним відображенням однієї навколо картинок Хакіма.
  
  На цей раз Нік не ризикував. Він швидко взяв міцну липку стрічку, яку він майже втратив надію використовувати, і зв'язав нею рот, руки і ноги. І коли він це зробив, він взяв крихітний впорскує і пляшечку з внутрішньої капсули і зробив укол у вену Х. М.
  
  В маленькій кімнатці були невеликий передавач-приймач і один повністю упакований валізу, Нік швидко глянув на обидва і потім намацав невеликий перемикач для лацканом. Ушите в его куртку двостороннє радіо було не більше портсигари, але було потужним і універсальним.
  
  «N3 в AX HQ», - пробурмотів він. «Головний пріоритет для Хоука... Сер? Знайшов зачіпку в готелі Mont Royale. Її поверну його тобі. А поки голосування ще один, і він означає максимальну швидкість: один з семи в залі в Літл-Року, в занедбаному готелі на Орваль-стертий, і йому було наказано залишатися там. Але він не може залишатися там надовго, так що ...
  
  Він закінчив своє повідомлення чітко. Перш ніж він закінчив, він почув тонкий голос Хоука: «Садек! Негайно візьми мене сюди, Садека. Добре, Картер. Добре. Нарешті костя бога! Скінчено.
  
  Наступний дзвінок пішов Джулії. Він міг чути звуки бару на задньому плані.
  
  «Купи собі випити, лялька?» - спокусливо сказав він в крихітний мікрофон.
  
  «Заблудись, засранець», - різко сказала вона. «Купи собі випити. Її йду."
  
  Він чекав, вивчаючи маленьку машину перед ним. Це було незвичайне пристрій, але він вирішив, що зможе змусити його працювати.
  
  Приймач Х. М. почав пищати.
  
  «L. M. Норфолку. Л. М., Норфолк, - говорилося в nen. «Увійдіть, H. M., увійдіть, H. M., увійдіть, H. M.»
  
  Нік клацнув перемикачем передачі. Він не бачив, щоб прихований початку другої перемикач на задній панелі крихітної машини, автоматично спрацьовував, коли він почав передачу.
  
  «H. M., H. M., H. M.», - постукав він. «Заходьте, Л. М. Ідіть, Л. М. У звіті».
  
  Пауза. Потім: «Х. М. Запит. H. M. Запит. Ваше дотик інше. Щось не так? Запит. Отримайте додаткову ідентифікацію ».
  
  «Добре, Никска», - прошепотіла Джулія ему в вухо. «Мені довелося покинути бар. Занадто багато слухачів. Її в дамській кімнаті. А ти де, кравець візьми? Кажуть, коханий ».
  
  - Х. М., Х. М., Х. М., - постукала трубка. "Назвіть себе."
  
  «Почекай, Юля», - прошепотів Нік. «Повернуся до тебе через секунду».
  
  Його пальці грали по клавішах.
  
  «H. M. Л. М., - постукав він. «Так, щось не так. Діяльність в готелі. Обшук підозрюваного. Б. Міс. повинно бути, говорив. Повинен скоро виїхати звідси. М. Б. ми отримаємо повідомлення протягом наступних кількох годин. Постійте - хтось прийде. Скінчено, але зачекай! »
  
  «Джулія, дитинко», - сказав він у мікрофон, - «вийди навколо готелю, обійди західне крило, вибери початку другої шлях з цегляними стінами і передати сигнал СОКИРУ». По дорозі відправ повідомлення Хоку, що одна навколо наших півень живе в Норфолку. Подробиці пізніше, але зараз її на іншій лінії ».
  
  Він знову постукав. «H. M. до L. M. Safe поки що, але пошук наближається. Ваш доповідь, швидко. Її перешлю k M. B. якщо її і піду звідси.
  
  
  
  
  Покваптеся, Л. М. Покваптеся ».
  
  «L. M. j Х. М. », - пішов ревматизму, і на цей раз постукування з іншого обидва кінця було не таким плавним, як раніше. «Повідомити наступне. Розміщений контейнер в корпусі МЗС. Почав лякати блюдцем. Залишив забруднювачі зміг у восьми різних місцях. Запитати подробиці проблеми з вашої сторони. Більше."
  
  - Немає часу, - наполегливо постукав Нік. «Назавжди негайно піти. Останні замовлення від M. B. для вас наступне. Залишайся на місці. Він зв'яжеться з вами особисто, у зв'язку з кризовою ситуацією. У вас є безпечне житло? »
  
  «Досить безпечно. Мотель «Скайлайн», 17-й маршрут.
  
  «H. M. Л. М. Залишайтеся там і обережно. Немає необхідності у великій тривозі, але потрібно проявляти обережність. Не намагайтеся зв'язатися з іншими. М. Б. або її зроблю це як можна швидше. Більше."
  
  «Але мої попередні інструкції ...»
  
  Нік вирішення науково-дослідних завдань прослуховування своїм власним.
  
  "Були змінені. Ви будете підкорятися новим наказам. Нитка зв'язку."
  
  Пауза. Тут-тут. «Prima догляду. Більше."
  
  Нік посміхнувся про себе, встаючи з маленької машини. Він був готовий приймати нові вхідні дзвінки, і він теж. На цей раз йому пощастило, і якщо йому пощастить і далі, він зможе сидіти тут і приймати повідомлення, поки всі вони не подзвонять, і Яструб буде ih забирати одне за іншим.
  
  На жаль, він досі не знав тхір про прихованому перемикачі на задній частині машини, який був встановлений Х. виключився, коли він встав, щоб потягнутися, і це спрацювало автоматично, коли Нік почав передачу. Він не міг знати, що до нього був підключений таймер і що він випадково залишив його в положенні «включено».
  
  Нік знову заговорив у свій крихітний мікрофон, коли почав обшукувати упакований валізу. «N3 до Хоку. N3 в Яструба. Далі в Норфолку ведуть. Безумовно Норфолку. Вірджинія. Проспект розмістив контейнер, імовірно радіоактивний, в житловому блоці МЗС. Самого себе можна знайти в мотелі Skyline, Норфолк, Маршрут 17. "
  
  "Добре. У мене вже є людина ... ну, хто-то ... на шляху до Норфолк, - повернувся Яструб. «Яка з усього, у них це перспектива?»
  
  - Не знаю, - холодно сказав Нік, риючись у валізі. "Ініціали, які він використовує в даний момент, - Л. М. Але він не прислав свою фотографію разом зі своїм повідомленням ..."
  
  «Добре, добре, досить про це. Але чи знаєте ви, був це Юда? »
  
  Нік похитав головою незрячий мікрофон. «Це був не Юда, безумовно не Юда. В Літл-Року теж не було. Вони обидва чекають наказів від M. B. поодинці. Мартін Браун, бос. Або це Брюн, або щось ще? Між іншим, її зараз розбираю чемодан, який, очевидно, повинен був винести звідси H. M. хлопець. Її підозрюю, що це тільки один навколо декількох, інші вже використовуються десь ще. Це повинно дати скептикам привід замислитися - nen більше смакоти, ніж у чоловічій сумці Fuller'Brush ».
  
  «Почекай», - сказав Хоук і заговорив з хема поруч з ним. «Проспект Л. М. Норфолк. Повідомте нашого кур'єра, негайно надішліть підкріплення. Кажуть, що він в залі в мотелі Skyline, Маршрут 17. В двомісному! Добре, Картер.
  
  Нік продовжив огляд. «Забруднюючі речовини, які вам потрібні? Зробіть свій вибір. Зміг тобі потрібен? У нас дуже багато! Тобі вистачить смердючих таблеток? Візьми додому упаковку по шостий ". Він розповів, що вміст Хоука, поки швидко розумів його.
  
  Один невеликий кінопроектор з двома незвично широкими отворами, двома лінзами і двома супутніми рулонами плівки. - Готовий посперечатися, тривимірні літаючі звичай, - сказав Нік.
  
  Велика плоска упаковка таблеток вугільного кольору, що викликають нудоту до ніздрів. Каністра з желатиновими ковпачками-правилами, наповнена якоюсь рідиною. Пара кусачков. Маленьке електронне пристрій з крихітним поршнем і таймером - щось на зразок нашої версії динамітні запальник, за винятком того, що воно, здавалося, було призначене для вибуху або заклинювання електричних ланцюгів.
  
  «Добре, решта залишиться», - сказав Хоук. «Я зрозумів. Її пришлю людини взяти передавач: я не хочу, щоб ви годинами сиділи на дупі і базікали. У тебе є інші справи. Її буду на зв'язку."
  
  У вусі Ніка пролунав легкий щиглик, і Хок зник. «Крутий старий диявол», - подумав Нік, і потім піднявся на ноги з-за стукіт у вхідні двері. «Ліззі англійської або французької тремтіла», - підказував ему ритм, і він знав, що його клієнткою була Джулія.
  
  Він глянув на знайомі риси обличчя Х. Чоловік був поза домом, і буде залишатися там до тих тхора, поки лікарі СОКИРА не розбудять його з допомогою протиотрути. Він ще може поговорити. І передавач все ще був на місці, щоб видати людей, які його використовували.
  
  Справи йшли зовсім непогано.
  
  Він зробив два кроки з крихітної кімнати.
  
  Вибух був настільки раптовим, що охопив його перш, ніж він його почув.
  
  З шиплячим, лютим, приголомшуючих ревом і болісним тріском металу маленька кімната вибухнула позаду нього і викинула летять уламки у велику кімнату. Осколки сталі, гіпсу та дерева бризнули назовні, наче вистрілив з рушниць; грудки і осколки палючих снарядів вдарили його по потилиці. Нік впав, як бик на бойні.
  
  Передавач витягли останнє повідомлення.
  
  
  
  
  
  
  ГЛАВА ДЕСЯТА
  
  Два проти двох
  
  Людина з штучними руками сидів, опустивши капелюха на очі, і чекала до останньої хвилини, перш ніж сісти за початку другої за день поїздки. Але він був насторожі і спостерігав.
  
  При останньому дзвонику в поїздки, він неквапливо підвівся і спустився по трапу, тонко посміхаючись про себе. Він думав, що подорожувати в Сполучені Штати і через них не складе труднощів, якщо б тільки в одного були посвідчень особи та паспорти на всі можливі випадки. І вони, що у нього були - найкраще, що можна було купити за гроші. Так само чинили і його люди.
  
  Він sel в літак і слухняно пристебнув ремінь безпеки.
  
  В цілому він залишився задоволений. Було дуже шкода Б. Міс. і завод, але вони виконали свою головну задачу. Тепер потрібно було просто працювати з подвоєною обережністю, і він звик до цього. Навіть штопора про новому штабі був уже вирішено; вона була вирішена заздалегідь, оскільки потрібно місце для прийому їжі вкрадених матеріалів по Західній долини.
  
  Ах, так. Справи йшли зовсім непогано. Газети, репортажу по радіо, і всі були задоволені. Ще день чи два, і настав час для останнього прийому їжі, що пом'якшує удар перед ніяк не коли L.
  
  За тисячі миль звідси інший чоловік висловлював подібні думки. Він був одягнений у тьмяну армійську форму, як і люди, що були з ним; але вони представляли вищі військові уми своєї країни.
  
  «Ми входимо в півфінал, - сказав генерал-Го Його Тан з тихою гордістю. «Наші власні сили знаходяться на піку готовності, а умови на іншій стороні майже дозріли. Юда вчинив добре. Імперіалістичні собаки вже залиті страхом. Ему потрібно лише вибрати підходящий момент, нашому Юді, і тоді він зробить свій хід. Це буде остаточне смятеение, хаос. Потім ми переїжджаємо ».
  
  «Починаєш думати, що в нашому русі навіть не буде необхідності», - презирливо пробурчав Чи Ту Мень. «Можливо, одного страху буде досить, щоб зламати паперового тигра. Тоді ми зможемо ... а ... вести переговори на своїх умовах.
  
  «Можливо», - сказав Го Його Тан. «Але подивимося, подивимося. Звичайно, страху і деморалізації - наші головні союзники. Але коли загальна сума всіх страхів поєднується з широко поширилася незрозумілою темрявою ... ах, яка ще більша можливість у нас коли-небудь з'явиться для використання Зброї! Але, як я вже сказав, нам доведеться почекати і щороку - почекати зовсім небагато - щоб побачити, чим закінчаться військові ігри, генеральна репетиція. Потім ми будемо діяти відповідно. Але все залежить від Іуди ».
  
  * * *
  
  В його вухах лунав лемент голосів, а мета здавалася лопнула перезрілої динею. Щось липке прилипло до його спині і сочилося по обличчю. У нього був смак крові і запах крові.
  
  «Думаю, це кров», - ошелешено подумав Нік і спробував відкрити очі. Але ні один м'яз його обличчя або теляти не рушив.
  
  Крім крові, був ще один запах - сбивающая з пантелику суміш гіпсової пилу, розплавленого металу і обпаленого дерева.
  
  Люди говорили дуже голосно і збуджено, і йому хотілося, щоб вони пішли. Звук і біль прокололи його тіло. Кров, хаос і страждання; вони речі, про які він знав. Але не більше того.
  
  А потім у його ніздрях з'явився ще один запах - пахучі парфуми, схожі на чистий і прохолодний, але, в деякому роді спокусливий вітерець. Легкі пальці торкнулися його осіб; вологе крижана тканина ніжно погладила кров.
  
  Голос Джулії шепотів ему.
  
  Джулії ... Він все ще не міг розібрати окремі слова з-за лепетання і гул у вухах, але его, почуття повільно поверталися до йому - тепер досить, щоб він зневажливо подумав, що всі ці люди марили, як сука ідіоти. Тим не менш, він все ще, навіть, не гадав, звідки він, і його очі дивилися на що кружляють червону темряву.
  
  Потім голос Джулії раптом шталь різким і чистим. Він піднявся над лепетом і обірвав його, як ніби її голос був вимикачем.
  
  «Мені потрібен лікар в готелі і таксі», - різко сказала вона. «Якщо тобі потрібно викликати поліцію, зроби це і перестань базікати. Але вам було б ценымногие краще, якщо б ви скоріше запросили сюди C. B. I, людини, і дозвольте мені все йому пояснити. В іншому випадку її сам подзвоню в Вашингтон безпосередньо. А тепер вийдіть звідси і принесіть мені того лікаря і збори. Її серйозно!
  
  І подобається тобі це чи ні, її можу віддавати тобі накази, так що люб'язно роби, як тобі кажуть.
  
  «Досить зарозуміла з її боку», - туманно подумав Нік. Вона теж бреше, солодка сучка. Але робить це добре.
  
  У кімнаті раптом стало тихо, якщо не вважати тихого бурмотіння Джулії. Спочатку він подумав, що вона розмовляє з ним, але потім він почув, як вона сказала: «Барон, в AX HQ. Відповідно Хоука, Барону в AX HQ. Термінове для Хока »
  
  А потім його гол знову закрутилася, і він глибоко поринув у пітьму червонясте.
  
  Через кілька миттєвостей він знову сплив на поверхню, і спогади спалахнули, немов гостра біль. Його очі відкрилися, і побачив, що Джулія схилилася над ним, і він iso усіх сил спробував сісти.
  
  «Вниз, тигр», - застережливо сказала вона. «Ви ще не готові до занять йогою».
  
  Його очі допитливо металися по кімнаті. Це був хаос. Але найгірше було
  
  
  
  
  
  
  Закривавлена фігура, що лежить всього в футах від нього.
  
  - Джуліє, - болісно прохрипів він, - це...?
  
  Джулія кивнула. «Твій в'язень, так. Якщо ви притримували його для дзвінка, вам знову не пощастило. На нього впало щось дуже гостре і важке, і - прощай, номер три. А тепер мовчи ненадовго. Шарлатан навколо готелю збирається вас підлатати, а потім ми повертаємося в Нью-Йорк. Папа спеціальна організація - це ...
  
  «Почекай», - сказав він наполегливо. У них десь є тайник. Радіоактивний матеріал. Вони повинні тримати його в якомусь місці, щоб до нього можна було приїхати. Це може бути тут, де-небудь в готелі. Доведеться провести пошук лічильником Гейгера - доведеться перевернути весь місто з нога на голову ...
  
  «Не ти», - твердо сказала вона. «Ти не в формі, щоб перевернути що-небудь з нога на голову. Її повідомлю Хоука, і це зможе зробити хто-небудь інший. Але не ти ».
  
  Біль пронизав його голову, а потім настав ще один момент чорноти. Непевний він почув, як відчинилися двері, і почув shaggy, що йдуть по коридору. Voni вони принесли з собою голоси і легкий запах антисептиків.
  
  «А як щодо інших?» - слабо запитав він. «Літл-Рок і Норфолк? Будь-яке слово?"
  
  «Занадто рано для Літл-Рок», - пробурмотіла Джулія, коли в кімнату увійшли доктор і домашній детектив. «Але якщо наша птиця не прилетіла з Норфолка, ми повинні встановити контакт відвертими зараз».
  
  Місіс Гаррі Стефенсон пережила багато дивних подій за дев'ять років роботи в якості власниці мотелю Skyline в Норфолку, але цей, схоже, перевершив ih всіх. Вона ніколи в житті не бачила парочку сищиків з таким дивним виглядом. Що ж, один був досить стандартним, за винятком того, що він здавався ценымногие акуратніше і жорсткіше, ніж нечупари, які зазвичай приходили на пропущені дзвінки на відстеження, але інший -!
  
  Вона відірвала від них очі і знову подивилася на ряд фотографій, розкладених на її стійці реєстрації.
  
  «Так, її впевнено», - щебетала вона пташиним голосом. «Це голосування відкрито тут. Прийшов вчора ввечері в Hertz, вийшов сьогодні вранці, прийшов сьогодні пізно ввечері, з ними тхора не виходив. Номер сім, праворуч від вас. Ви побачите, що машина все ще там.
  
  «Чорна двері або вікна?» величезний чоловік пророкотав своїм глибоким голосом з дивним акцентом.
  
  Вона похитала головою. «Чистий день. Маленьке вікно у ванній. Немає виходу - або всередину - крім фронтах. І велике скляне вікно в передній не відкривається через кондиціонера. Голосування ключ. Якщо хочете, ви можете зупинити машину перед номером шість. Там нікого немає.
  
  «Як ви, мадам», - прогримів здоровань. «І будьте впевнені, що якщо буде який-небудь збиток, ви отримаєте достатню компенсацію».
  
  «Ну, її, сподіваюся, ти не ...» - почала вона, але великий чоловік і худорлявий міцний чоловік вже йшли по її офісі.
  
  Вона дивилась, як вони сідають у очікує машину і коротко розмовляють з водієм та іншим чоловіком. «Як дивно вони виглядають разом, - подумала вона. Щиро, як Ніро Вульф і Арчі...
  
  Автомобіль під'їхав до будинку номер шість. Вибралися великий чоловік і худорлявий; двоє інших чекали.
  
  - Стукайте в вікно, - м'яко сказав здоровань Чарлі Хаммонду. «Я скористаюся ключем».
  
  Чарлі ковзнув до вікна і випустив ритмічний стукіт, який міг бути обережним сигналом. Всередині почулося легке рух, і Чарлі продовжував стукати.
  
  Замок повернувся з крихітним клацанням, і здоровань штовхнув. Нічого не сталося. Знову натиснули. Двері не відчинилися.
  
  "Ап!" сказав здоровань роздратовано собі під ніс; відступив на два кроки, рвонувся вперед, як розлючений бик, з одним величезним, неймовірно могутнім плечем, направленим у двері, та вдарив його в триста фунтів мускулистої тяжкості за хлипкому дереву.
  
  Він розколовся і провалився всередину, з обуреним вереском, коли купи меблів відлетіли назад.
  
  Величезний чоловік стрибнув через розкидану купу стільців, ліжка і телевізор з дивовижною спритністю і націлився відвертими на людину, який стояв біля вікна з широко відкритим ротом і высовывавшимся навколо руки пістолетом.
  
  Його єдиний постріл шталь безнадійним, коли величезна фігура приземлилася на нього, одна масивна рука вп'ялася йому в обличчя, а інша повернула руку з пістолетом одним акуратним, майже випадковим рухом, яке зламало її. Потім великі руки простягнули руку і схопили ee за щиколотки, щоб підняти упалу фігуру в повітря, розгорнути її, як ганчір'яну ляльку, і сильно вдарити по стогони.
  
  Здоровань обтрусив пил з рук і подивився на свою роботу.
  
  «Як ви думаєте, він переживе це?» - запитав Чарлі Хаммонд, я стою в дверях, і його обличчя з'явилося вираження благоговіння, яке він зазвичай приберіг для подвигів Картера.
  
  «О, так, він дихає. Оберніть його, інший Чарлі. Але ми его не доставити, чи не так? Ми візьмемо його з собою і з'їмо по дорозі. Хо-хо-хо-хо-хо! »
  
  А Валентині Сичикова грюкнула за своїм розсудом величезному обтягнутому стегна і весело засміялася.
  
  * * *
  
  На реактивному літаку ВПС США було переднє відділення, яке зазвичай призначалося для начальства. Для цієї поїздки его наспіх перетворили в лазарет. Було прохолодно, тихо і дуже, дуже приватно, і
  
  
  
  
  медсестра була в сміття з пацієнтом.
  
  Нік був закутаний у бинти, і більше нічого. А смагляву, шовковисту фігуру Джулії прикривав тільки Нік.
  
  "Ви швидко поправляєтеся, чи не так?" пробурмотіла вона. "Ви не думаєте, що ви можете напружитися?"
  
  «Ні, його так не думаю», - м'яко сказав Нік і прикусив її вухо. «Це терапія. Мені це назавжди. Ти мені потрібна. Ти знаєш, що я тебе люблю?"
  
  «Так», - просто сказала вона і нахилила його голову до своєї. Ih роти об'єдналися в тане поцілунку.
  
  Він любив її на свій розсуд, як вона любила його по-своєму розсуду. Це не була любов типу «хлопчик зустрічає дівчину і одружується»; це не мало нічого спільного з місячним світлом, музикою і трояндами. І все ж по-своєму він був глибоким і сильним. Це була тоскані, чуттєва, іноді відчайдушна з-за нав'язливої думки, що завтра може не настати; це була перервана серія різких зустрічей, раптове з'єднання і розлука плоті, періодичні інтервали оманливого спокій. Необхідності; розуміння.
  
  «Це такий короткий переліт до Нью-Йорка», - зітхнула Джулія, погладжуючи пошарпане тіло, яке лежало на ній, як ковдру... дуже заряджене електричне ковдру.
  
  «Так, тому її і сказав пілотові відвезти нас в Сан-Хуан», - пробурмотів Нік.
  
  А потім її рудувато-коричневе тіло тигриці чуттєво затремтіло під ним, і більше не було жартів, які так частині приховували, що вони дійсно готелів сказати.
  
  У них залишалося не більше півгодини, щоб дозволити тіл говорити; ih світильники красномовно говорили.
  
  Мовчазна мова почалася з ніжних дотиків, невеликих досліджень, з яких покалывала плоть, а м'язи напружувались в очікуванні. Пальці Джулії обводили контури его гнучкого м'язистого тіла, згадуючи, де вони були раніше, і що може зробити ih дотик; а його руки, в свою чергу, пестили її набряклі груди і стегна, поки її тіло не прийнялося чудово, вимогливо. Вона злегка тремтіла, коли він хотів, таємні місця - для нього вже не секрет, але як і раніше з ih власною таємницею і маленькі стріли пристрасті пронеслися крізь нах, несучи окремі маленькі промені тепла, які поступово зливалися, поки не охопили її м'яке світіння. Нік хтиво зітхнув і погладив післясвічення в полум'я будівель.
  
  Її ноги переплелися з його ногами, і вони разом перекотилися. Губи зустрілися, і горіли; стегна хвилясті.
  
  Приємний спів ih почуттів змішалося з тихим гудінням потужних двигунів, а легка пульсація літак розчинилася в більш гострій пульсації ih дроту.
  
  Він захоплювався нею, коли займався любов'ю всім своїм серцем і всією своєю витонченістю, пишаючись відчуттям її твердою плоті проти его і провокаційними рухами, які незабаром оживили його, тіло. Вона завжди була такою ж, але ніколи не була незмінною; це було її суперечністю. Витончена Юлія, з дражливим, експертним тоном.... Котяча Джулія, млосна, бажає, щоб її гладили ... Тигрова Джулія, гаряча від бажання, падала на нього і нападала, як дика ... потім знову тужила, зухвало відкинувшись на спинку крісла, чекаючи, що він зробить з нею те, що міг зробити тільки він її на найвищу вершину пристрасті.
  
  Вони зібралися разом, ніби це було все, чого вони коли-небудь готелі, дозволити стимулюючого руху розвиватися до тих тхора, поки не стане здаватися, що воно більше не може розвиватися, потім розлучилися, задихаючись, щоб насолодитися екстазом і відкласти неминучий потік до останньої можливої секунди. .
  
  - Джулія, дитинко, - Джулія, дитинко, - прошепотів Нік, уткнувшись обличчям у її волосся і, забувши обладнання всій болить. "Милий дитина...
  
  «Мій», - прошепотіла вона у ревматизму. «Той любить мене, любить мене, любить мене!»
  
  Вона знову взяла його, і він поринув у тепло і м'якість. Вона плавно, повільно танула, а потім спалахнула новим полум'ям, яке пробігло по її тілу і дергало її звивисті кінцівки в еротичному, хвилюючому ритмі. Легкий стогін зірвався з її губ, і її руки стиснулися навколо нього в обіймах, які були жорстокістю і ніжністю разом, як якщо б вона тримала в своїх руках весь світ, і була б зовсім втрачена, якщо б відпустила.
  
  Він почував у ній тугу, не тільки тваринний порив, але і щиру глибину почуттів і потреба бути частиною когось ще, хто її знав світ. В якомусь сенсі вони обидва були ізгоями звичайного укладу життя, і обоє знали це. Отже, дві людини, які жили цим моментом, і могли тільки сподіватися, що будуть інші моменти, проявили таку любов, в якій вони обидва потребували.
  
  Її пальці міцніше стиснулися на його спині, і її гнучке, звивисте тіло відчайдушно корчилось.
  
  Тепер вона була повністю жінкою - не кішкою, не тигром - жінкою. Земна жінка, вологі волосся в'ється навколо її вух, рота притискається до його губ, здіймається груди і штовхається, стегна жадібно стискуються, тіло дозріло і готово.
  
  Він перевернув її, все ще переплетену з ним, плавним обертальним рухом, яке викликало у нах різкий крик додаткового задоволення і притягло ee tak найближчому, так і дуже близько, що вона могла відчути все, що він готель дати. Вона знов скрикнула, майже жалібно, і її м'язи напружилися від його сильного поштовху, так що він не зміг би відпустити, навіть якщо б готель.
  
  І, звичайно, не готель.
  
  
  
  
  Оленка її лежить на nen, легкою і гнучкою, порушив тонкий баланс між контролем і абсолютним маренням, і з припливом найчистішого щастя він поступився останнього пориву.
  
  Вони штовхалися разом, розгойдувалися, штовхалися, розчинялися в одній людині в стані крайнього екстазу. Дике збудження охопило ну, як стрімке штормовий вітер, і забрало ih в інтимну близькість на довгі хвилини вишуканою пристрасті... і поступово штормовий вітер перейшов в легкий вітерець. Вони пливли йому ліниво і з любов'ю, поки він не зупинився.
  
  Ih слова були м'якими і переривчастими, а пурхають поцілунки були маленькими подарунками подяку.
  
  Звук величезних двигунів за межами ih крихітного воробйова злегка змінився. Літак повільно нахилявся.
  
  «Ти збрехав мені», - пробурмотіла Джулія, полузакрыв очі, а складати долар все ще билося від збудження. «Це не Сан-Хуан, а все-таки Нью-Йорк».
  
  «Ах, її підступний хлопець». Нік посміхнувся гей, і ще раз начарував ee Зовні. «Але я її заробляю на жалюгідне життя. І велика людина-птах чекає ».
  
  Він швидко одягнувся, краєм ока захоплено спостерігаючи за Джулією, коли вона одягала свою одяг. Для жінки вона була найшвидшим костюмером, якого він коли-небудь бачив у дії.
  
  «Але якого біса!» - раптом сказав він. «Навіщо мене тягнуть назад в Нью-Йорк? Що там за дію? "
  
  - Наскільки її знаю, немає. Джулія задумливо подивилася на нього. «Просто Тато Хок хоче тебе бачити і ...»
  
  Нік раптом ударив кулаком по розкритій долоні. «Кравець забирай! Він послав лічильників Гейгера в Монреаль, чи не так?
  
  «Звичайно, послав», - сказала Джулія. «Паппи завжди слід твоєю порадою. До цього часу там чергує новий радист з новим передавачем - на всякий випадок.
  
  Літак тепер кружляв, зберігаючи стійку схему очікування.
  
  "Не В Канаді!" - сказав Нік. «Я сліпий дурень. Те, що у них там було місце для зустрічей, не означає, що саме там вони годували вкрадені з заводу майно. Чому не в Штатах, де це було б ценымногие простіше? Боже мій, ми повинні шукати в США! »
  
  «Ну, ми, - мудро відповіла Джулія. «Готовий посперечатися, що в Штатах немає лічильника Гейгера, який не використовувався б щиро зараз, щоб відстежувати маленькі коробочки...»
  
  "Маленькі коробки!" Нік пирхнув. «А як щодо джерела поставок? Якщо тільки, Боже, допоможи нам, це все вже розкидано. Скажіть - а як щодо «коптера AX»?
  
  «Коптер AX?» Джулія підняла брови, дивлячись на нього. «Не знав, що в AX є такий. При чому тут це?
  
  - Дуже, - коротко сказав Нік. «Він оснащений такими ж пристроями, які вчені використовують для вимірювання радіоактивних опадів потім ядерних вибухів, і цілої лабораторією, повної пристроїв виявлення».
  
  «Ну, це просто денді, - сказала Джулія, - але на те, щоб обшукати всю країну в попросив схованки, якого, можливо, більше не існує, потрібні неділю».
  
  «Чому вся країна?» - запитав Нік. «Це повинно бути в місці, яке має якесь значення; це повинно бути в якомусь фокусі ».
  
  "Звичайно. Монреаль, - сказала Джулія.
  
  «Ні, його так більше не думаю. Досить зручно для зустрічей, але як щодо між зустрічами? Не практично. Прокляття цей літак! Чому він не приземляється? "
  
  Він все ще зберігав стійку схему утримання. Нік машинально глянув на годинник. «Почекай тут», - різко сказав він. «Назавжди використовувати радіо пілот, щоб додзвонитися до Хока».
  
  Кілька митей опісля він розмовляв з Хоуком в коді AX, який абсурдно, як англійська і був англійським, але не мав сенсу, крім тих, хто знав ключ.
  
  «У тебе є як мінімум десять хвилина», - запевнив его пілот, і Нік використовував тільки пару навколо них. У Хоука були для нього новини.
  
  "Добре і погано. Чотири вниз поки; Перспективи спіймана в Норфолку. Струс мозку, на жаль, але одужаю. Крім того, весь інший персонал в West Valley був повністю очищений. І Хьюз, і Паррі були у відпустці близько трьох-чотирьох місяців тому, і це безсумнівно, коли були зроблені заміни. Розумні планувальники, ці виродки. І хлопці, безперечно, китайського походження. Погані новини: променева хвороба відчувається в декількох частинах США, контейнери ще не виявлені. Ми шукаємо. В даний час частина Пенсільванії і Нью-Джерсі перебуває у вимкненому стані. Докази забруднення греблі Вайомінгу. Більше ніяких зачіпок. Ще нічого Літл-Рока. А ти? Її думав, тобі відірвало голову. Доповідь. "
  
  Нік коротко доповів, а потім звернувся з листом з проханням.
  
  На мить запанувала тиша. «Дуже добре», - сказав нарешті Хок. «Я принесу це там. Але тобі доведеться йти одному »
  
  * * *
  
  Сотні, тисячі, мільйони радіоприймачів і телеграфних пристроїв працювали в цей час по всій території Сполучених Штатів.
  
  Одіна навколо них сильно відрізнявся від усіх, крім своїх дев'яти братів, спеціальних підрозділів, призначених для спілкування лише з іншими.
  
  Голос чому AXEman, який перебував у зруйнованому залі засідань готелю, не отримував повідомлень.
  
  «М. Х. М. Б. Х. М. Б. Х. Входите, H. M. Увійдіть, H. M. Входите, Х. М.! »
  
  Юда чекав. Пробував знову. Все ще немає відповіді. Шкіра на його випуклому лобі, схожа на пергамент, скривилася.
  
  «М. k L. M. M. B
  
  
  
  
  . k L. M. M. B. k. L. M. Увійдіть, L. M. увійдіть у L. M ... »
  
  Без відповіді.
  
  Особа черепа під соломою пересаджених людських волосся страшно скривилося.
  
  «М. k T. С. М. Б. k T. С. Заходьте, Т. Заходь, Т. З. »
  
  «Т. З. Літл-Рок, М. Увійдіть, М. От чекаю постанови. Чому немає відповіді, Х. М., Монреаль? Більше."
  
  «Її готель би знати себе», - люто постукав Юда. «Негайно покиньте нинішній штабу, дотримуючи всі можливі заходи безпеки. За рішенням залиште обладнання в прихованому місці. Тепер сконцентруємося на заключному етапі. Негайно йдіть в чоловічу кімнату на вокзалі, і чекайте мене там. Зустрінемося найближчим часом. Більше."
  
  * * *
  
  Занепокоєння в Літл-Року було майже відчутним.
  
  Високий гарний чоловік з дивним стрімкою ходою відчував це, коли шелл за Орваль-стертий. Йому здавалося, що люди спостерігали за ним, коли він проходив mimmo зубожілих магазинів і зупинявся перед дверними прорізами; Ему також здалося, що в цій задворной міській вулиці було незліченну кількість старих готелів і пансіонатів.
  
  Вечір був прохолодний, але Хакім Садек спітнів під пластиковою маскою для особи тілесного кольору. Він використав всю свою чарівність і всі свої ретельно підроблені документи, щоб навести довідки, але він витягнув дюжину бланків. Ніхто не знає осіб на фотографіях, які він їм показав. Тепер він міг бачити, що житловий квартал розтягнувся всього на пару кварталів, перш ніж перетворився в районі заправних станцій і парк старих автомобілів.
  
  Він зупинився біля бару, закурив сигарету і з тугою подумав про холодному єгипетському пиві. Голоси навколо бару були гучними і різкими, і він міг чути в них нотку істерії, коли розгорілася суперечка.
  
  «Слухай мене! Це комуністи відкрито тут, в нашій країні, і ви не вірите нам багато що інше. Ми повинні були підсмажити всю вонючку навколо них, всіх членів партії та всіх ...
  
  «Ти божевільний! Вони прийшли ззовні, хлопчик! Вони проникли у нас. Ти знаєш, як? Траулери, голосу. І підводні човни. А хто-то через них біженці з Куби, щоб життя. Покидьки, ih доля. Збираюся захопити нас, що голос. Росіяни ih друзі ».
  
  «Це бомба. Так було з моменту вибуху бомби. Коробочки - хто в них вірить? Зміни погоди - хвилі тепла тут, посухи-там, повені, коли вода більше не потрібна, смердить у повітрі - не кажіть мені, що це не має ніякого відношення до всіх цих атомним експериментів. Ти дуже добре знаєш ...
  
  «Ага, атомна бомба. Що ж, дозвольте мені сказати вам, що відбувається багато речей, які не можна пояснити нам бомбами, нас росіянами, нам нісенітницею в цьому роді. Ви не бачили ih літаючих тарілок? Добре, у мене є. Все це тут відбувається: затемнення, червона води і вмираючі люди, це по космічному просторі, приятель, це по космічному просторі. Звичайно, у нас проникли. Кажу тобі, її бачив, це випалене місце, де приземлився цей тварюка, і це було нічим з цієї землі, хлопчик ...
  
  «Ах, ти і твої марсіани, Біллі Джо! Це люди! Люди відкрито тут, серед нас. Може ти. Може, Дьюї. Може, Прямо. Може бути ... - Може бути, ти, ти ...!
  
  Хакім викинув недопалену сигарету. «Це скоро лопне, - подумав він. Так не може продовжуватися. Якщо це те, що Вони намагалися зробити, у них це чудово досягло успіху. Він почав йти стрімким кроком. Саме тоді він побачив людину, що спускається по сходах старого будинку і проходить під вуличним ліхтарем, так що сергій впав на його обличчя. Чоловік повернувся до Хакіму. Його хода була неквапливою, але в якійсь мірі напруженою, і хоча він був все ще занадто далеко для точної ідентифікації, його тіло було кремезним, а ноги злегка викривлені, що посилило перше вражаюче враження Хакіма про его людини.
  
  Хакім злегка похитнувся і витягнув ще одну сигарету.
  
  Чоловік підійшов лиже і наблизився до нього.
  
  «Ей, приятель, є сірник?» - запитав Хакім.
  
  Чоловік скоса подивився на нього й нетерпляче похитав головою.
  
  Сергій барі заливав його обличчя - і Хакім знав його.
  
  «Шкода», - сказав він приємним.
  
  Його довготелеса права засадах злетіла в унісон з рукою, і він різко смикнув. Чоловік тяжко приземлився і перекинувся, як поранена тварина. Хакім миттєво опинився на nen, його худі пальці спритно намацали ніжні моменти шиї чоловіка.
  
  Потім щось різко вдарило Хакіма в бік. Нам ножа, нічого більш грубого. Лезо голки.
  
  Він відчував, як его відчуває плавають, навіть коли його руки міцніше стискали шию. Знову відчуття булавочного уколу. Він бачив, як метаются і розмахують руки іншої людини, і знав, що поодинці гине. «Препарат швидкої дії», - холодно сказав ему мозок; і він знав, що є тільки один спосіб виграти цей бій. Він готель, щоб цей чоловік був живим, але тепер йому доведеться померти.
  
  Його тіло було схоже на свинець, а інший корчився під ним. Нарешті, він зумів одним швидким ривком нанести жорстокий удар коліном чоловікові в пах. Потім його сильні пальці невблаганно стиснулися.
  
  Але чоловік продовжував звиватися.
  
  Отже, з великим зусиллям Хакім підняв товсте, важке тіло в сидяче положення і сильно вдарив головою об
  
  
  
  
  
  бетонний тротуар.
  
  І все ж кремезна тіло звивалося.
  
  Незграбно Хакіма намацав пір'яну ручку у верхній кишені. Його тонкий потік раптово подовжився на три дюйми від його незграбного дотику. Він встромив його глибоко в шию, яку все ще стискав слабкою рукою.
  
  В наростаючій тумані він смутний усвідомлював, як розчиняються день барі і кричущі люди вивалюються на тротуар.
  
  «Господи, поклич копів! Господи, Кучерява, подивися - він убив хлопця!
  
  З ручкою, ей-богу! Вилля, подивися, що »
  
  Руки потягнули до Хакіма.
  
  "Гей, дивися! Це маска, він у масці. Господи, бачиш обличчя? Це один навколо них! Боже, убий брудного ублюдка! »
  
  Хакім відчув, як пластикова маска зривається з його особам, дощ ударів ногами обрушився на його тіло. Смутний, дуже непевний, він почув звук поліцейського свистка, коли його шведів рвалася, і він відчув, як струмочок крові стікає по його обличчю.
  
  «Дай мені його, Біллі Джо! Костя бога, дай мені покажчиків, гаразд?
  
  Він відчув ще одну болісну біль у ребрах і почув крик дикого захвату. Потім він більше нічого не чув.
  
  Р-н Юда почув про новий бунт ще до того, як добрався до залізничної станції.
  
  Т. С. не було в чоловічій кімнаті. Юда не здивувався. Люто зол, але не здивований.
  
  Він покинув станцію і пішов у вбиральню невеликого кафе. Там, у проміжках між відвідинами цього місця іншими людьми, йому вдалося встановити контакт зі своїми рештою чотирма. Він дав їм нові інструкції.
  
  Через годину він сель в іншій площині. Незважаючи на свої втрати, він був похмурим задоволений. Кілька мерців для нього нічого не значили. Але хаос, про який він чув і бачив, змусив його посміхнутися про себе. І тепер ніщо - ніщо не могло перешкодити виконанню його генерального плану.
  
  ГЛАВА ОДИНАДЦЯТА
  
  Зустріч на вбивство
  
  П'ять вниз, якщо пощастить Хакіму. Залишилося чотири плюс один.
  
  Десять маленьких, дев'ять маленьких, вісім маленьких червоних китайців ...
  
  Спускаємося, як кеглі, але занадто повільно. І ніяких ознак Злодія в законі, в той час як дорогоцінні години пройшли в стомлюючих я просив.
  
  Нік стежив за індикаторами на панелі, поки вів вертольотом AX «через ніч». Його погляд був пильним, тому що тепер, нарешті, йому було на що щорічно. Здавалося, що весь корабель цокає і крутиться, як бомба-готова вибухнути.
  
  Він посилив кругову схему полів і шталь дивитися на шиплячий зелений святий головного детектора. Вона ненадовго звузилася і знову розширилася, коли він повернувся на північ, до озера, а стрілка індикатора на панелі під нею різко пірнула і конвульсивно затремтіла.
  
  Про час.
  
  Це зайняло значно більше часу, ніж він сподівався; часу достатньо для нього, щоб почути повідомлення про дивну подію в Літл-Року, а для Хоука - відправити Джулію вниз, щоб перевірити це; часу достатньо, щоб замислитися, чи не помилився він у кінці кінців.
  
  Але тепер він знав, що був прав.
  
  Якщо десь і був схованку, він мав перебувати в безпосередній близькості від заводу у Вест-Веллі для зручності покійного містера Паррі; він повинен бути доступний на дорозі для інших; і, ймовірно, це було недалеко, в милях від дороги, з пристойного аеропорту. Принаймні, він так думав, поки не почав сумніватися і пробивати дірки у своїх аргументах.
  
  Діри швидко закупорювались. Широка смуга води здіймалася назовні, створюючи зазубрений візерунок, який підказував йому, що схованку в залі внизу. На південь від Буффало, на північ від Західної долини, недалеко від берегів Ері.
  
  Він знову кружляв, поки не визначив точне місце. У темряві під них не було видно нічого, крім широкої проломи і блідого відблиску місячного світла на & nb, яка займається відкидала слабке світіння в безформну масу дерев і скель, але весь його набір надчутливих інструментів переконав його, що там було щось не належить.
  
  «N3 Hawk, N3 Hawk»
  
  Нік дав свою доповідь, коли він знову кружляв, на цей раз трохи на південь, у бік посадочної площадки.
  
  «Якщо вони там, внизу, вони, мабуть, мене чули», - сказав він, низменному деньгипо над смугою луки, що межує з смугою озерного піску. «Порадьте вам доглянути за аеропортом Буффало і прилеглими дорогами у разі, якщо вони сховаються».
  
  «У мене більше немає чоловіків», - напружено сказав Хоук. «Я наказую їх перевіряти заворушення звідси в пекло і назад - Двері в пекло в пекельну кухню. Боже мій, Картер, її б готель, щоб ти знав, скільки проблем у нас в руках. Але ми точно впізнали цього чоловіка в Літл-Року і знайшли його валізу кинутим у номері готелю. То ж вміст, що і ви знайшли ».
  
  "А Хакім?"
  
  Настала пауза.
  
  «Жорстоко поголовно», - похмуро сказав Хок, - «Жертвою паніки. Він живий, але ... але давайте далі роботу. У мене будуть фахівці з радіації, які будуть супроводжувати вас, коли ви будете впевнені. Але, як ви розумієте, її абсолютно точно не можу надіслати вам підкріплення.
  
  «Не хочу», - сказав Нік, коли літак AX м'яко приземлився на траві. «Але дороги і аеропорт -
  
  «Я зроблю все, що в моїх силах», - перервав його Хоук.
  
  Нік підписав контракт і прив'язав портативний лічильник Гейгера, розроблений AX.
  
  
  
  
  его талією, з єдиним навушником у вусі.
  
  Вільгельміна, Гюго П'єр і чекали на своїх звичайних місцях початку дії.
  
  Тепер найскладніше - знайти місце ходьби.
  
  Він крокував по пляжу і по узліссі дерев, стежити за вагається гулом у вусі.
  
  Час минав. Чуйний інструмент тихо співав ему.
  
  Він обігнув берег озера, і, як тінь, пурхав крізь гаї дерев, проклинаючи витрату часу і підганяючи себе, коли гудіння в його вусі ставало все голосніше.
  
  Лінія пляжу і переривчастих дерев поступилася місцем смузі скель, а потім гірок землі, заплутаною корінням, виступаючим в воду. Він безшумно пробирався через кущі, через інші камені, mimmo великого валуна, і через ще одну невелику гай дерев.
  
  Він вийшов через гаї і обігнув купу валунів. І раптом звук у його вусі шталь майже оглушливим.
  
  Тепер він стояв на зовнішньому краю невеликого водозабору, і его вид на внутрішню дугу був закритий кущами. Ему знадобилося мить, щоб обійти ih, але коли він це зробив, він зміг побачити всю бухту і стародавню пристань, яка займається виступала в нах з берега. До цього часу звук у його вусі був настільки гучним, що це було нестерпно. Вимкнув інструмент, він їй більше не потрібен.
  
  Їм пощастило знайти це місце. Юда, без сумніву, проводив розвідку, і у нього був нюх експерта для зажадав таких прихованих місць. Таких заток на узбережжі Ері не може бути багато. Хто-то давним-давно побудував тут, в цій дикій бухті, елінг, і кинув його. Може бути, тому що це було так дико; може бути, тому що скелі тут були підступними. Може, він розорився. Але він пішов і залишив свою хатину і причал для Іуди.
  
  Поряд з провисшими дошками погойдувався старий, але міцний круізер з каютою, і тільки один тьмяний синій святий видавав його присутності. За нею знаходився елінг, провислий, як пристань, і, очевидно, непридатний для використання, але, без сумніву, укріплений зсередини і цілком здатний зберігати достатньо матеріалу, щоб «Десятка» була зайнята на багато неділях. Повинно бути, було досить легко побудувати, скажімо, фальшпол або стіну і додати їм вид вивітрювання. Взагалі немає причин, за якими хтось міг наткнутися на ih схованку, поки він не став своєї мети. Звичайний лічильник Гейгера також не зміг би уловити повідомлення з його змістом. Однак обладнання AX не було звичайним.
  
  Нік безшумно пробирався по вигину бухти до пірсу. На ній була елінг, а за нею - ще одна гай дерев. Десь за нею, вирішив Нік, буде путівець, що веде до головної дороги, яка займається відгалужується як в Буффало, так і завод Вест-Веллі.
  
  І сам круізер з каютами був корисним транспортним культури виступає у кращому випадку, особливо якщо вони, хто його використовував, знали місце приземлення на канадській стороні озера, де вони могли зісковзнути непоміченими ...
  
  Він переглядав свою уявну карту, ковзаючи в темряві. Ніагарський водоспад був всього лише ділянкою озера і смугою землі на північ. Дуже, дуже зручно дістатися звідси, якщо у когось є справи в цій частині Канади - або в будь-якій її частині, якщо на те пішло, і з певними навичками шпигунства.
  
  Майстерність Іуди було майстром рекорд. І не було ніяких сумнівів в тому, що його бізнес-інтереси виходили за кордон.
  
  Нік пройшов паралельно порту бар і повернув до неї внутрішній згин водозабору. Елінг представляв собою темну і безшумну громадину. Тільки човен біля причалу подавала ознаки життя, і це було не більш ніж ритмічне погойдування на & nb і блідий відблиск блакитного світу.
  
  Але човен могла почекати. Відкрито зараз він готель впевнитися щодо елінгу.
  
  Він обережно обійшов його, дивлячись у гай просив якого-небудь спостерігача і намацуючи руками вхід в хитку будівлю. Він знайшов це досить легко, але, звичайно, день, які повинні були бути такими ж старими, як і будівля, були не тільки міцними, але і надійне замкненими і замкненими. Іржа на замках здавалася справжньою, але він був упевнений, що це не так.
  
  Замок м'яко лязгнул від його дотику - і щось зашуміло в деревах.
  
  Він відступив в саму темну навколо тіней і прислухався до ночі. Він чув цвіркунів, трепет пташиних крил, зітхання слабкого вітру в листі, жабу, плескіт води, коли крейсер м'яко гойдався і погойдувався. Нічого тривожного, нічого недоречного. І все ж його м'язи напружилися від очікування, а волосся на потилиці стирчали, як голки дикобраза.
  
  Хтось був поруч. Він був у цьому впевнений.
  
  Але нічого не рухалося, коли він напружив очі і машини в темряві, і потім довгого, вичікувально даний час він вийняв навколо кишені крихітне пристрій, схожий на компас, і зробив його спочатку в бік човна, а потім - на руїни елінгу. Це ніяк не відреагувало на човен. Але коли Нік повернув його назад до лодочному будиночка, він побачив маленьку світиться стрілку, судорожно дергающуюся по циферблату в его складених долонях, і тоді він був упевнений, що елінг був складом постачання, а човен - місцем зустрічі.
  
  
  
  
  Так. Він буде присутній на ih наступній зустрічі, коли б це нам.
  
  Синій святий човни заливав пристань і висвітлював її сяючою доріжкою. Ему довелося б повернути назад по вигину вхідного отвору, роздягнутися і зісковзнути у воду, інакше він міг би бути помічений... тим, що змушував повзати мурашками по його шкірі.
  
  Він повільно просувався вперед, в тисячний раз у своєму житті я хочу, щоб у нього були очі на потилиці, очі з вбудованими нічними прицілами, щоб перетворити темряву в брильов. Але він цього не зробив. Его нічні почуття були виключно гострими, але він був лише людиною.
  
  Его засадах скреблась у крихітній невидимою гілці, коли він був приблизно в п'яти футах від елінгу і крадькома прямував до групи високих валунів. Він почув інший звук, в ту ж мить і зрозумів, що видав себе. Позад нього почувся шурхіт тканини і тихі shaggy; він кинувся в сторону і висмикнув Хьюго з піхов. Але дві м'язисті руки зімкнулися навколо його шиї сліпучої мертвою хваткою. Вони стиснулися навколо его трахеї, безжально стискаючи. Нік люто копнув тому, коли його власні руки злетіли, щоб дряпати вони, що стояли біля його горла. Його удар влучив, коли людина позаду нього, спритним, изгибающимся рухом ухилився. Ця влада перетворилася у ведмежі обійми, ламають шию.
  
  Клацали клинок Хьюго глибоко встромився в стискають руки. Вони нескінченно послабили, щоб змінити становище, але потім міцно перетворився в задушливий блокіратор. Чоловік був високим і неймовірно сильним. Его зчеплення було залізним, і його рішучість, мабуть, була зроблена з того ж матеріалу, тому що Хьюго не справляв враження. Влада ще більше посилилася, а потім стався раптовий різкий покажчиків, з якого Нік мало не впав. Він штовхнув назад льодорубом стилета і з задоволенням почув болісне бурчання. Потім він перекотився поворотним рухом атакуючого, і різко кинувся на землю, тягнучи за собою іншого. Знову він задихнувся від образи, але руки все ще утримувала його. Запаморочення початок затуманювати его розумом. Його горло і груди горіли в агонії. Навіть коли його розум закружляв, він неохоче захоплювався завзятістю іншої людини, тому що, мабуть, укус Хьюго, нарешті, почав діяти, хоча залізна влада все ще невблаганно душила його.
  
  Він iso усіх сил відкинув лікоть назад і сильно і глибоко вдарив ворога в житті, а коли пролунав гучний рохкання і ноги затрусилися, він різко повернувся і вийшов. Довге кістляве кожному племені штовхнуло його вгору, в пах, і він ухилився від нього, швидко перевернувшись. Він потрапив йому в стегно, але він відкинув його своїм швидким стусаном, який викликав у іншої людини дикий звук і дивно швидкий рух.
  
  Чоловік був на ногах - дивно, на ногах - і його права рука була засунута під куртку.
  
  Нік схопився й стрибнув. Його ліва рука схопила іншу руку і повернула її, і Хьюго впав на груди. Високий чоловік видав звіриний звук, і його его ногою, схожою на хлист, так що его засадах пройшла mimmo ноги Ніка і змусила його власне довге тіло погойдуватися, як падаюче дерево. Чоловік люто вилаявся і рубонув обома руками.
  
  Нік низменному пригнувся і піднявся вгору, навіть встаючи. Его великий палець на нозі з'єднався з підборіддям, і високий чоловік похитнувся і крякнув. Він прокляв. На китайському.
  
  «Це був твій останній шанс, іншого», - разговорчиво сказав Нік прибивши Хьюго до шиї.
  
  Чоловік булькав і брикався, його долговязое тіло тряслося, як поранений восьминіг, а руки і ноги кидалися в атаку. Нік знову відчув хвилю неохочого захоплення. Хлопець відмовлявся вмирати, продовжуючи битву і свою агонію.
  
  Хьюго відсторонився і кинувся вперед ще раз.
  
  Руки високої людини відчайдушно дряпали обличчя Ніка, у той час як його і тіло, все ще майже пряме, шалено коливалося, борючись зі смертю. Довгий час висока постать сиділа там, погойдуючись і звиваючись. Потім він впав, як зрубаний дуб.
  
  Нік присів поруч з нею, очікуючи, ретельно витираючи лезо про Хьюго рукав іншої людини і досліджуючи темряву вухами та очима. Вмираюче складати долар сповільнилося і зупинилося. Тиша була ще глибше, ніж раніше.
  
  Його вуха чули тільки звичайні нічні звуки.
  
  Він перекинув тіло собі на плечі і відніс до найближчого каменю. Коли він кинув его з іншого боку, він зробив тонкий промінь своєї спалаху на вузьке плоске обличчя і потужне тіло.
  
  Без сумніву. Шість програли, а залишилося три плюс один.
  
  Вміст кишень підказувало Ніку, що він обшукує якогось Джона Дэниэлса навколо Нью-Йорка. Відомий як J. D.? Він не знав; він не дбав. Все, що його хвилювало, це шість поразок і три плюс один в обидва кінці.
  
  Він випростався, продовжуючи прислухатися. Інстинкт, натренований інстинкт, який так багато разів служив ему сказав йому, що він тепер один.
  
  
  
  
  
  
  Нік спочатку шелл обережно, а потім сміливіше в блідому місячному світлі. В човновому будиночку він ненадовго зупинився, щоб перевірити своє інстинктивне відчуття, що його єдиною компанією був один мрець, а потім він відкрито заскользил з причалу до човна. Ніякі примарні фігури не стрибали на нього і не плювалися пістолети.
  
  Човен омелою одну невелику каюту з окремою рульовою рубкою, багато місця на палубі і крихітний камбуз. Коли-то він, мабуть, послужив добру службу рибаку. Але тепер це -
  
  Тепер це було місце зустрічі, і десь далеко він чув машину.
  
  Він швидко sel в човен і швидко обернувся. Все інше в nen було старе і старе, але двигун був новий. Невеликий люк в кормовій частині містив мотузку і брезент. Наприклад, через мить він також втримав Ніка. Він однією рукою притримав верхню двері і нагострив вуха. Коли він присів, звук машини затих.
  
  Минуло багато хвилина.
  
  Він як раз вирішив, що машина повинна належати якомусь місцевому жителю, коли почула шелест листя з берега, а потім shaggy по скрипучих порту бар.
  
  Вільгельміна ковзнула в його руку. Він встановив глушник, поки чекав своїх гостей.
  
  Нічне повітря долинув до нього тихим шепотом. Китайський шепіт. Він напружив слух, щоб послухати, і до нього прийшли осколки.
  
  «... Я повинен бути тут, перед нами... машина... захована... але де він може бути? Він тільки ... навколо Нью-Йорка.
  
  «Его накази можуть... змінитися. Можливо, Іуда... »
  
  «Звичайно, ми... повідомлені? Потім всіх турбот, з якими ми зустрілися в Buffalo Air ...
  
  "Тихий! Може бути ... Юань Тонг, залишайся на палубі ... Дивись ...
  
  «Нічого...»
  
  Тепер виразно чутний шепіт: «Так, але не забувайте про наші втрати. Ми повинні подбати ».
  
  Човен розгойдувалася, коли на нах піднялися одна людина... двоє... троє чоловіків.
  
  Нік виглянув в ледь прочинені двері люка.
  
  Троє чоловіків дивилися навколо човна.
  
  «Здається, все в порядку», - пробурмотів один навколо них. «Напевно, його затримали в Нью-Йорку. Може, за злоключению? Ми повинні зв'язатися з ним ».
  
  «Хіба ми не повинні шукати?» - прошепотів початку другої чоловік.
  
  "Для чого?" прогарчав третій. «Тут може сховатися армії? Дозволив би Юда зустрітися з ним тут, якби не був впевнений, що це безпечно? Ні, ми зв'яжемося з Цзин-Ду зсередини. Юань Тонг буде нести караульну службу. Не так, Ей Джей? Нік почув злегка фруктовий смішок, а початку другої чоловік кивнув головою і відповів з перебільшеним південноамериканським акцентом. «Так, звичайно, ви тримаєте гроші, C. F.», - вимовив він, і на його обличчі з'явилася потворна посмішка.
  
  Двоє чоловіків із валізами увійшли в маленьку каюту і закрили двері. Юань Тонг, він же Ей Джей, sel на моток мотузки і відкрив свою велику дорожню сумку, щоб витягнути пістолет.
  
  Нік знав зброя. Це було особливо прикро китайський пристрій, невеликий автомат з повторюваним дією, що робив його більш ніж в два рази більш смертоносним і швидким, ніж середній автоматичний.
  
  Юань Тонг якийсь час сидів нерухомо, прислухаючись до м'якого мимрення голосів через відкритий ілюмінатор кабіни і ніжно обмацуючи пістолет, мало. Потім він неспокійно піднявся і почав нишпорити по палубі.
  
  Він підняв хольст's і заглянув під нього. Він зупинився біля низького перила і подивився на озеро. Він увійшов у рубку. Він заглянув в ілюмінатор каюти. Він знову подивився на човновий будиночок і гай дерев.
  
  А потім він недбало попрямував до люка в палубі, в якому сховався Нік.
  
  Нік спостерігав за ним через вузький отвір, зроблене його власними сжимающимися пальцями. Інша його рука рефлекторне стиснула Вильгельмину, а потім розслабилася. Навіть тихий бавовна глушника почули б вони, хто сидів так близько, а потім пролунав би глухий удар тіла і брязкіт падаючого пістолет на палубу. Занадто голосно; занадто ризиковано.
  
  Ему доведеться скористатися іншим шансом.
  
  Він чекав. Може бути, Юань Тонг не загляне у люк.
  
  Чоловік наближався поволі, майже мляво, його зброя висіло у нього в руці. І раптом все, що Нік міг бачити в nen, - це товста фігура, що блокує майже весь тьмяно світиться святим, і оленка кришки люка піднявся з его кінчиків пальців.
  
  Ніку потрібна одна доля секунди, щоб безшумно посадити Вильгельмину на моток мотузки і напружити своє тіло для пружини. Потім над ним відкрилася кришка люка, і він рушив в дорогу. Блискавичним хватом він зловив бовтається пістолет і встромив його поруч з Вільгельміною, в той час як сталеві пальці його лівої руки вхопились за горло іншого. Потім обидві його руки почали діяти разом, швидко і люто стискаючи шию Юань Дуна і стискаючи його з експертної злістю, породженої відчайдушної необхідністю зробити все правильно і швидко. Він почув тихий здавлений зітхання і відчув, як кришка люка з важким гуркотом впала на його зігнуту спину, і виголосив невелику тиху молитву, щоб шуми не були такими гучними, як йому здавалося.
  
  Ноги Юань Дуна шкребли по палубі, як напилки з грубим наждачним папері, і його рот працював у відчайдушній спробі видати якийсь звук. Нік туго
  
  
  
  
  схопився за шию і потягнув вниз з раптовим різким ривком, в результаті чого червоний китаєць різко впав животом об край люка і майже опинився на nen. Пролунав ще один звук, різкий подих, і руки встромилися в його тіло зверху. Але вони скидалися на клопів на пляжі за весь у всіх будинках навколо, який вони могли завдати. Великі пальці Ніка знайшли артерії на шиї іншого, і вони безжально тиснули всередину. Складніше, важче, важче! - наказав він собі і вклав всі свої сили в це єдина дія стиснення. Тіло чоловіка раптом вигнулося, а потім розслабилася. Нік змінив хватку на доллі дюйма і зосередився на дихальному горлі. Гаряче дихання отрыгнуло ему в обличчя... і зітхнуло в порожнечу. Юань Тонг осла на нього зверху, і кришка люка провисла разом з ним.
  
  Нік виліз з-під і мовчки підняв кришку. На зустріч з ним не було ніякого крику. Нічого не було чути, крім ніжних звуковий озера і тихого постукування по всій кабіни.
  
  «І удачі тобі», - похмуро подумав Нік. Все ще присідаючи на місці, він повернувся і завдав останній нищівний удар по шиї червоного китайця з обох сторін. Можливо, це було непотрібним, але надто багато шансів не окупилося.
  
  Він підняв Вильгельмину, виліз через люк і безшумно опустив кришку над покійним Юань Тонгом.
  
  Сім маленьких червоних китайців пішли.
  
  Нік підійшов до єдиного відкритого иллюминатору крихітної каюти. Звук припинився, і двоє тихих голосів вели жваву дискусію на розмовному китайській мові. Але це не сказало йому було нічого, чого він ще не знав, в основному те, що Джейді не відповідав навколо Нью-Йорка.
  
  Він чекав. Може бути, вони перейдуть до чогось більш інформативної.
  
  «Але в посланні Юди говорилося, що ми повинні запланувати закінчити це завтра, - сказав один навколо них, - як, в ім'я сатани, ми будемо це робити, коли нас так мало?»
  
  Інший хмикнув. «Це було заплановано для небагатьох», - пробурмотів він. «Юда буде знати, що робити. Зрештою, це всього лише штопора докази того, що це можливо. Одна остання активного відпочинку терору, і американські дурні перетворяться в бормочущих переляканих ідіотів. Ви знаєте, про що люди говорили в літаку, що вони говорили? Що марсіани висадилися! Що ih захопили істоти навколо космос. Труби, хі, каблук З таким складом розуму, ти не думаєш, що до кінця завтрашнього вечора вони всі перетворяться в желе?
  
  «Я сам можу бути желе, що до кінця завтрашнього вечора», - похмуро сказав перший. «Вони знають про нас, хіба ти не розумієш? Вони вбивають нас повільно, одного за іншим. Це російська жінка і той єгиптянин Садек. Вони відзначили нас на смерть ».
  
  «Тьху! Ви і самі говорите, як надзвичайно зворушливий американець. Як вони можуть...? »
  
  Але вуха Ніка вловили що-що ще.
  
  Звідкись з-за поляни дерев машина наближалася. Поки він слухав, звук его мотора ставав гучнішим. А потім зупинився.
  
  Це повинен був бути Юда. Так повинно було бути.
  
  Ну, двоє - це компанія. А чотири - це два дуже багато. Він дуже довго чекав нової зустрічі з Іудою і не готель, щоб пейзаж був захаращений статистами.
  
  Він безшумно ковзав в крихітній хатині. Через кілька секунд спеціальний зломщик зробив свою роботу, і двоє чоловіків були замкнені. Він подумав, але не міг бути абсолютно впевнений, що дерева в гаю шарудять з гаком звуком.
  
  Два голоси продовжували скиглити. «Недовго», - мовчки сказав їм Нік і витягнув П'єра навколо кишені. Він швидко повернув маленьку смертоносну газову бомбу і легко впустив її у відкритий ілюмінатор. Він приземлився з легким клацанням, і покотився.
  
  "Що це було?" Двоє чоловіків зірвались на ноги. Один пішов навпомацки за П'єром, а інший потягнувся до дня. Нік тихо закрив ілюмінатор, і шталь чекати. Безсумнівно, вони відкриють его в лічені секунди, але це їм не допоможе. Він зник з виду. Не потрібно дивитися, як вони вмирають.
  
  Але вони зробили це голосно, дуже голосно. На це пішло трохи більше тридцяти секунд, але в передсмертній агонії вони кричали булькающими високими голосами і стукали в двері. На мить йому здалося, що кволі дошки розіб'ються під ih вагою, хоча образи П'єра вже діяв на ih нервову систему, і він уперся в тремтячу двері, щоб тримати її закритою.
  
  Був чути чи не чути звук кроків крізь дерева? Поспіши вмирати, кравець тебе забирай!
  
  Крик та стук припинилися з цікавою раптовістю, і пролунало два глухих удари. Він повільно порахував до десяти, а потім піднявся, щоб щорічно в ілюмінатор.
  
  Десять, дев'ять, вісім, сім, шість, п'ять, чотири, три, два....
  
  Дев'ять маленьких червоних китайців пішли. Останні два лежали на підлозі мертвими купками.
  
  Він низменному пригнувся до палубі і поповз на корму, mimmo люк, який перетворив у могили. Залишався ще один чоловік. Десятий чоловік, найбільший з них.
  
  Птах затремтіла і заверещала. І тоді поляна дерев затихла, якщо не вважати м'якого подиху вітерця. Густа гряда хмар закривала місяць. На березі все було в непроглядній темряві.
  
  
  
  
  
  Нік скорчився для неглибокої переборкой, ховаючись з очей. Синій свят господь перетворив би його у сидячу качку, якби він хоч раз піднімав голову. І все ж він ледве міг загасити це на даному етапі.
  
  Новий звук почався з низькою трелі, а потім перетворився на пташиний крик, який піднімався і опускався в прохолодному нічному повітрі. Все закінчилося напруженою тишею, і Нік продовжував чекати, его, думки билися в напрузі. Там був хтось, і це повинен був бути Юда, і звук був свого роду сигналом. Але що, в ім'я Бога, було відповідним сигналом?
  
  Звук пролунав знову; піднімається, падає, вмирає. Знову настала тиша.
  
  Він повинен був щось зробити, якось відповісти.
  
  Нік підібгав губи. Навколо них долинув низький трель, звук, який перетворився на пташиний крик, який піднімався і опускався, як крик з галявини, а потім переходив у тишу.
  
  Почувся шерех. Щось ворухнулося колах дерев - відійшло від нього. Неправильний ревматизму!
  
  Він м'яко вилаявся і кинувся через борт, щоб легко приземлитися на причал у присеве. За його вуха пролунав різкий звук, але він був до цього готовий. Вільгельміна сплюнула в ревматизму, коли він швидко зигзагом пройшов по провисшему пірсу і кинувся до лодочному будиночка, потім обігнув його до гаю дерев і звуків біжать кроків. Сплеск вогню повернувся до нього, і Вільгельміна різко відповіла, націлився на невеликий спалах полум'я.
  
  Потім раптової спалаху полум'я згасли, і він більше не міг чути навіть звуку кроків. Він зупинився на мить, втупившись очима і вухами в безмовну темряву, а потім він почув безпомилковий звук відкривається день машини. Мотоцикл пролетів, і він побіг до нього, Вільгельміна носилася перед ним, а його ноги вибирали шлях між деревами. Звичайно ж, машина Юди, і Юда тікав!
  
  Перший постріл пролунав mimmo его вуха ще до того, як він побачив машину, - перший постріл по пострілу, в результаті якого він впав черевом на землю і вистрілив у нечітку форму обтічного спортивного автомобіля, який стояв там з включеним мотором і вимкненим світлом. і вікна випльовують кулі в усі сторони.
  
  Він закачав свинцем шини і нутрощі машини, перш ніж з жахом усвідомив, що кулі все ще дико изрываются у всіх напрямках, а також що машина не рухалася нам на дюйм. Потім він відчайдушно поповз до йому під безцільним потоком куль - і побачив, що машина порожня. Чистий Іуди! Нік знову вилаявся, на цей раз вголос, і прокрався під струменями вогню я просив інших машин, які, як він знав, повинні були десь бути.
  
  Він знайшов ih обох через хвилину чи дві. Спочатку порожній «Фольксваген» у формі жука, глибоко в деревах, потім великий седан, теж порожній.
  
  Залишився Іуда, - але що залишив Нік?
  
  Помилкові постріли зі спортивної машини раптово припинилися, і знову запанувала абсолютна тиша. Нік повернувся і подався з галявини, як демонічний мисливець за своєю здобиччю, його думки металися. Якби Юда мав намір використовувати одну навколо інших машин, він би вже це зробив, поки Картер вистрілив по помилковому вогню. Але він цього не зробив. Таким чином, Юда залишався перед вибором з двох-дель -: Перше. Піти звідси ходьби - і це було божевіллям. Два. Скористатися озером - і це мало сенс.
  
  Це мало такий неминучий, жахливий сенс, що він не був здивований, почувши шум мотора круїзного лайнера, коли він завернув за ріг елінгу і побіг, як шалений, до порту бар. Він все ще біг, коли човен відірвалася від причалу і відірвала половину стародавньої порту бар позаду нах, і він випустив два останніх пострілу, пробігаючи вздовж того, що від нах залишилося. Кулі врізалися в рульову рубку, і людина за кермом швидко пригнувся, потім розвернувся і дико розсміявся. Особа може належати будь-кому досить потворним з математики, але це було обличчя малюнок Хакіма. А компактне тіло з витягнутою рукою і палаючим вогнем належало невловимому Юді.
  
  Постріли пронеслися mimmo голови Ніка, і його плече охопило палюче полум'я, але він навряд чи відчув це з-за полум'ї власної люті й розчарування. У ярдів попереду мотоцикл набирає швидкість, і кильватерный після човни хитнув те, що залишилося від гниючого пірса.
  
  Ще залишався шанс - один відчайдушний шанс. Нік пірнув у воду і почав люто плисти. Мотор закашлявся і закашлявся, а після накотив его здіймаються хвилями. Він уткнувся обличчям у воду і сильно ударив його ногою, потужний прорив собі шлях крізь темряву, як мстива торпеди. На мить здалося, що він виграє. І тут сьогодні заревів двигун; Човен тряслася, гойдалася і уносилась геть від нього, немов реактивна, і залишила його у вирі бурхливих хвиль і бризок. Він наступив на воду, кривлячись, дивлячись, як вона тече. Він полетів з неймовірною швидкістю, і крізь радісний звук його відльоту ему здалося, що він чує гуркіт пронизливого сміху.
  
  Ще мить він дивився, як вона йде вдалину. А потім, киплячи від гніву, він у своїй промоклому одязі перебрався через затоку і почвалав, капаючи на берег.
  
  
  
  .
  
  Дев'ять опущені, і один залишився.
  
  * * *
  
  Ранок принесло з собою жахливу історію про старовинному круизере з каютами, кинутому на канадській стороні озера Ері, з двома мертвими чоловіками в його маленькій каюті. Але про людину, яка, мабуть, пілотував судно, не було жодних ознак того, що його пошуки почалися дуже скоро потім його втечі через озеро.
  
  «Але він не міг піти далеко», - сказав Нік, невидяще дивлячись на блакитні кільця диму, що доносяться до стелі его кімнати в мотелі. Вертольотом AX «стояв в ангарі в аеропорту Буффало неподалік, і він був готовий знову використовувати його в будь-який момент. Поліція оточила вхід в озеро, а фахівці з радіації напружено працювали в лос-анджелесі, де вони виявили велику частину зниклого матеріалу у Вест-Веллі. «Він би не хотів далеко йти. Якщо у нього є щось сьогодні ввечері - останній панічний поштовх, у якій би формі він нам був, - він, мабуть, планує зробити це в цій загальній області. Або навіщо ще збирати его людей біля озера? Ні, сер. Краще всього, якщо у вас все налаштовано, почекати виплат прямо тут і бути готовим до атаки. Він десь в районі Нью-Йорка - Онтаріо, і її поставив би на це своє життя ».
  
  «Сподіваюся, тобі не доведеться», - похмуро сказав Хоук, люто жуючи кінчик сигари. «І, сподіваюся, що ти правий. О, у мене все налаштовано, добре. Потрібно час, але до заходу вся країна буде готова приступити до дій. Сподіваюся, що сьогодні ввечері всьому цьому прийде нитка. Ви чули про радіаційних безладдя в Берклі, в Лос-Анджелесі? Так, сич бога, люди вбивають один одного на вулицях! Її можу тільки молитися, щоб виступ президента заспокоїло ситуацію. Небеса знають, що найгірше позаду, але довірити вони в це? "
  
  «Вони повинні», - різко сказав Нік. «Але якщо ми не зупинимо це сьогодні ввечері - вони цього не зроблять».
  
  ГЛАВА ДВАНАДЦЯТА
  
  А потім були...?
  
  Юлія розкішно зітхнула і розтягнулася на ліжку поряд з ним, що прокидається кошеня. Ee засмаглі пальці погладжували його тіло по всій довжині, і її грудей чуттєво піднімалися і опускалися, як ніби вони тільки що пережили чудовий досвід. Що, дійсно, мало місце.
  
  - Неправильно, - хрипко пробурмотіла вона. «Грати, поки горить Рим. Чому ми такі грішні, Картер?
  
  «Тому що нам це подобається», - весело сказав Нік. Він посміхнувся ей і скуйовдив волосся, а потім легко скотився з ліжка і приземлився ногами на товстому килимі в номері мотелю. «Але час гріх час закінчився, дорога». Він клацнув вимикачем і залив кімнату світлом. «Налаштуйтеся на AX H. Q., гаразд? Дізнайтеся, що відбувається в світі. Її збираюся прийняти душ. Мої кістки кажуть мені, що ми незабаром побачимо якісь дії ".
  
  Вона спостерігала за тремтячими м'язами его спортсмена, коли він, оголений, увійшов у ванну, і легенько зітхнула, коли включив радіо AX. Його мета все ще була сильно забинтована потім вибуху в Монреалі, і тепер у нього на плечі з'явилося нове товсте клейка пляма. Ще один день, ще один шрамм звертається. І кожне нове завдання приносило чергову дуель зі смертю. Коли-небудь - може бути, на цій роботі, може бути, на який-небудь інший - смерть обов'язково переможе. Це були шанси. І він вже дуже довго грав в цю смертельну гру.
  
  Так що, якщо на те пішло, вона.
  
  Джулія повільно накинула тонкий халат на свої смагляві плечі, і потріскують голосу на загальній довжині хвилі AXE розповіли ей, про ЛСД в резервуарі Джерсі і забрудненні відбору проб повітря в Спрінгфілді. Тут радіаційна паніка, там невелика гаряча коробка знайдена; десь ще - мітинг розгніваних громадян, що переріс у заворушення. Протягом усього дня служби кварталі поточного поширювали інформацію про те, що ситуація в залі під контролем. Але слово було розпливчастим і непереконливим... тому що це не зовсім правда. Залишилася ще одна незрозуміла фігура. І все ж без відповіді залишилися основні питання: хто це з нами робить і чому? З якою метою? Чи це була війна нервів або прелюдія до атаки?
  
  Вона, Джулія Барон, знала про те, хто, що і чому, більше, ніж будь-яка жінка в Сполучених Штатах, за винятком, мабуть, Валентини Сичиковой, і навіть вона, Юлія, турбувалася, ради її про те, чого не знала. «Наскільки ж гірше», - подумала вона, злегка тремтячи, і щільніше закутавшись у мантію, щоб взагалі нічого не знати - дивитися в ніч і гадати, яка невідома загроза там чекає.
  
  Нік співав у душу. Вона слабо посміхнулася собі і встала з ліжка, щоб щорічно у вікно. На вулиці було темно, з темрявою раннього вечора пізньої дійшло, але залито яскравістю мільйонів вогнів у будинках і вздовж шосе. Вона виявила, що молиться, щоб вони залишалися запаленими.
  
  Шиплячі бризки душа припинилися, і кімнату заповнили тільки голоси комунікаторів AX. Нік увійшов всередину, обернув рушник навколо талії і присів на підлогу, з задушевним виразом обличчя.
  
  
  
  
  
  "О, Боже," - покірно сказала Джулія. «Дихальні вправи в такий час?»
  
  «Твоя вина», - бадьоро сказав він. "Від тебе перехоплює подих."
  
  Він довго концентрувався, а вона мовчки спостерігала за ним, захоплюючись чоловічою красою його тіла і люблячи кожну його лінію.
  
  Нарешті він встав і клацнув двома перемикачами на радіо AX: один, щоб заглушити голоси, а інший, щоб відкрити канал, по якому повинні були приходити его власні повідомлення.
  
  «Досить», - сказав він, швидко витираючи себе рушником. «Це депресивно і безглуздо. Вибачте, що попросив ».
  
  «Це менше навколо того, про що ти просив, Нік, - тихо сказала вона. «Чи збираєтеся ви коли-небудь вийти навколо цієї справи?»
  
  «Є тільки один вихід», - коротко сказав він і почав одягатися.
  
  Він глянув на годинник, коли пристібав ih. «Прийшов час виступу президента», - сказав він. «Давайте щиро сподіватися, що він зможе зробити, як заспокійливі, так і ефективні слова для« співвітчизників ». Шкода, що ми не можемо сказати правду про те, що вже знаємо ».
  
  «Доказ», - коротко сказала вона і клацнула по телевізору.
  
  «Так, доказ», - з гіркотою додав він. «Китайські світильники всюди, і нам все ще потрібні докази!»
  
  «... Передача навколо Вашингтона», - голосно пролунав голос диктора. Юлія скинула гучність. Потім вона почала одягатися своєї звичайної жвавої манерою, так як голос красивого обличчя на екрані повторювали події останніх кількох днів.
  
  «А тепер - президент Сполучених Штатів».
  
  На трибуні виникла бурхлива активність, мікрофони були налаштовані, камери наблизилися.
  
  Нік і Джулія в таку гру на ліжко пліч-о-пліч.
  
  Знайома постать заповнила екран і урочисто дивилася на свою багатомільйонну аудиторію.
  
  «Ах, друзі, американці», - почав відомий голос, і в його спокійному тоні звучали доброзичливість і впевненість, - велика людина нашого часу і нашої власної країни одного разу сказав нам, що нам нічого боятися, крім самого страху. Її тут, щоб сказати вам сьогодні, що нам в цій великій країні нічого боятися, навіть самого страху... - Голос раптово помер.
  
  Губи продовжували ворушитись, але тепер вони не видавали наші звуку.
  
  "Боже, що відбувається!" - вигукнула Джулія, коли сергій в кімнаті шталь дивним жовтим світлом. Зображення на екрані повільно потьмяніло і зникло, а жовте світіння перетворилося в повну темряву.
  
  Нік був на ногах, схопивши радіо AX.
  
  "Це воно!", він постукав. «Не йди звідси. Дай тобі знати, якщо ти мені знадобишся. Стежить за собою."
  
  Його губи торкнулися ee паличок в темряві, і запікало радіо.
  
  «Не хвилюйся», - прошепотіла вона. «Я приніс свічки. Повертайся. Будь ласка, Нік, повернися.
  
  «Я завжди повертаюся», - сказав він, а потім пішов.
  
  Юлія включила власне транзисторне радіо і дві привезені з собою лампи на батарейках. Потім вона відкрила штори і дозволила світла заграти по території мотелю. Вона вже чула стукіт наближається вертольота. Фари машин, припаркованих біля дверей хатини, почали включатися в два, і в ih світлі вона побачила Ніка, мчить mimmo у них до широкої овальної галявині перед мотелем.
  
  Місто Буффало був у повній темряві. Куди б Джулія нам повернулася, скрізь була темрява, страшна, моторошна темрява, лише зрідка переривається променями світ навколо вух.
  
  Нік побіг з рацією до своєї машини, дивлячись у небо. Миготливі вогні вже наближалися до нього.
  
  Голос Хоука вдарив йому в вухо... надзвичайно серйозна витік електроенергії у тому ж районі у листопаді минулого року, а також у Вашингтоні на цей раз. Чергові бригади готові, приступили до негайної перевірки Квпіа. Поки нічого певного. Частині Канади, більша частина Нью-Йорка, Мічигану, Массачусетсу. Пенсільванія, частину Техасу, за любов до ... Почекай хвилинку.
  
  Нік втримався, помістивши радіо в піджак, поки він чекав, і витягнув навколо кишені мініатюрний сигнальний пістолет. Він вивергав святий на галявину, і «вертольотом з пихтінням рвонувся до нього, розгойдуючи стропу.
  
  «Репортаж з Вашингтона», - сказав Хок, і тепер його голос абсурдно, дивно схвильовано. «Блекаут тут не при чому. Поряд з місцевою електростанцією знайдено пристрій: електронний таймер. Можна було встановити в будь-який момент. Ймовірно, те ж саме і з Техасом. Ми перевіряємо. Залишається Північно-Східна ланцюг, як і раніше. Державна поліція і національні гвардійці, і так далі, всі працюють, як ви і пропонували. Аварійні системи - зачекайте! »
  
  Нік використав час очікування, щоб забратися на стропу сходів і помахати гей, вгору. Сходи швидко піднімалася.
  
  "Картер!" Голос Хоука заревів ему в вухо. Це великого сенсу не мають урочисто. «Перевірка приладів показує, як і раніше, на північ сильне протягом струму. Поки точно не визначено, але велика ймовірність, що біда почалася в районі водоспаду. Схоже, що першою вийшла на збірці електростанція Green Point. Виявляється, що це головна ланка в розбивати, і вона дуже легко доступна ззовні, хоча і захищена від віддалених пристроїв. Схоже, у вас думаю -- вірна. Пошевеливайся!"
  
  «Я йду», - сказав Нік, влізаючи в вертольотом. «
  
  
  
  
  «Куди, старий приятель?» - запитав пілот AXEman А. В. Фішер.
  
  Нік сказав ему.
  
  Ал витріщився на нього, як ніби він втратив розум.
  
  «Ти божевільний, Нік? Що змушує вас думати, що він туди піде? І як, кравець візьми, ми його знайдемо, якщо він це зробить? »
  
  «Не ми - тільки її», - сказав Нік. «Ти покинеш мене. А тепер витягни повідець навколо штанів і дай мені щороку, як ти керуєш цією штукою.
  
  Він зайнявся невеликими приготуваннями, поки вони постановою швидкість і висоту. Закінчивши з ними, він подивився в темряву внизу.
  
  Вже зараз він був менш гнітючим, ніж раніше. Аеропорт був залитий світлом. Величезні промені світла прорізали міські вулиці, і кілька будівель світилися веселим світлом. По вулицях щільно тяглися смуги рухомих вогнів. І навіть поки він дивився, нові плями яскравості зародилися в яскраве життя.
  
  Він дозволив собі миттєвий спалах задоволення. Принаймні, на цей раз вони були до цього готові. Всі ресурси в країні були мобілізовані заздалегідь, всі доступні люди в уніформі були попереджені, кожен поліцейський, кожен пожежний, кожен гвардієць, кожний навчальний підрозділ були попереджені про необхідність стояти осторонь і управляти системами аварійного освітлення в містах, селах і вздовж національних автомагістралей. ; кожен відповідальний державний службовець поінформований, кожен звуковий вантажівка переведений в режим очікування, за рішенням надзвичайно здатної країн приведені в стан готовності за кілька коротких годин - за винятком мільйонів приватних громадян, які весь день жили чутками. Ну не попереджали - у разі помилкової тривоги, в разі, якщо Іуда вирішив відкласти сцену на завісі.
  
  Але, мабуть, цього не сталося.
  
  Короткочасне задоволення Ніка перетворилося в холодну оцінку ситуації. Він не знав більше, ніж хто-небудь інший, де в залі і Юда, куди він направиться. У нього було тільки припущення, засноване на надуманих доказах, які легко могли б перетворитися на пил в його руках по мірі того, як ніч наближалася.
  
  Коли він сель на древній крейсер на гниючої порту бар, він побачив акуратно складений на полиці рубки комплект маслюк. Згодом, коли човен була виявлена кинутої з мертвими, клейонки вже не було.
  
  «Потрібні чоловікові плоскогубці, щоб купатися?» - запитав він себе.
  
  Ні, вирішив він, він з ними не так поступає.
  
  * * *
  
  Шум падіння вирішення науково-дослідних завдань тихий тріск вертольоти, коли Нік спустився на землю і відмахнувся від сходів. Він перебував за канадським кордоном, а електростанція Грін-Пойнт перебувала в 2,2 милях від нього. Таким він міг ходити осіб. І навіть якщо б цей чоловік проїхав частину цього короткого відстані на машині, йому було все одно довелося б йти звідти добрих десять-дванадцять хвилин, щоб дістатися до однієї короткої смуги вздовж ревучою річки, звідки він міг би втекти.
  
  Це була коротка і швидка поїздка по Буффало на вертольоті з двигуном AX.
  
  Нік дерся по схилу, задоволений черевиками і плащем, які захищали його від прохолодного нічного вітру і крижаних бризок. Була холодна темна листопадова ніч, і вогні Онтаріо були рідкісними і рідкісними. Ніагарський водоспад все ще був у повній темряві, якщо не вважати тьмяного світу допоміжного освітлення з іншого боку.
  
  Він досяг кромки води і ковзнув уздовж берега у першого ділянки відносно спокійної води, шукаючи при слабкому світлі зірок човен, яка займається, як він був упевнений, повинна бути там.
  
  Але цього не було.
  
  Він знав це тоді перших кількох миттєвостей, бо було небагато місць, де можна було б залишити човен, і він перевірив всі ih в напівтемряві на березі річки. Може, далі вниз по річці...?
  
  Ні! Юді знадобиться човен під рукою.
  
  Нік повернув вгору по річці, назад тим же шляхом, яким прийшов, пробираючись крізь кущі і валуни, коли гострі голки бризок обпалювали його обличчя і, утворюючи зливи, лилися на його тіло. «Можливо, Іуда мав намір вкрасти Діву Туману», - подумав він. Якщо так, то ублюдку не пощастило, так як вона вже перебувала на приколі в сезон і в ремонті. У всякому разі, Юда знав би це.
  
  Нік насупився, дивлячись крізь летять бризки. Значить, ніякої човни. Навряд чи хтось пришвартувався під водоспадом - він би повністю потонув за лічені хвилини, якщо б фізично дістатися туди було можливо. Тоді що... Неможливо було врятуватися крізь гремящую воду, якщо Іуда не збирався стріляти по порогах. Але Юда, напевно, повинен знати, що він ніколи не зможе пережити це. Може бути, він мав намір стрибнути через водоспад в бочці. Це було б подібно до того, як Юда винайшов щось нове в бочках; апарат ударостійкий, непотоплюваний, ізольований від ударів і погодних умов, оснащений автоматичною зброєю, здатним викинути миттєву смерть всім небажаним відвідувачам.
  
  Ця дика ідея була в чомусь переконливою. Нік відштовхнувся від крижаного дощу сліпучих бризів і витягнув шию, щоб щорічно на край водоспаду. Його сенс зловили думки про водяних крилах і персоналізованих реактивних літаках, а потім повернувся до роздумів на бочках. Це було можливо. Звичайно, потрібно трохи спланувати
  
  
  
  
  але -
  
  Він дивився вгору, не зовсім вірячи своїм очам, незважаючи на те, що тільки що обмірковував. Тому що в темряві ночі і бризках істота, що впало з висоти 150 з гаком футів над ним, не мало нам розмір, нам форми, але воно було чимось далеким & nb, і воно подпрыгивало, котилося і кувыркалось, ніби з гальванічною життям свій власний.
  
  А потім, коли пляма наблизилося і пролетіло mimmo нього, він побачив, що воно не було нас бочкоподібним, нам розміром з людину. Це був всього лише валізу.
  
  Валізу. Може бути, один з десяти відповідних наборів?
  
  Він був далеко за межами досяжності його і швидко переміщався по ревучим вод. Але те, що це означало, було набагато важливіше того, що було всередині. Це може означати, що Юда був поруч і кинув свою сумку, щоб подорожувати без нічого.
  
  Куди? Де він був?
  
  Нік напряг вуха, незважаючи на страшенний громовий поточної води. Це було марно, абсолютно марно. Занадто голосно, щоб чути Юду, занадто темно, щоб його бачити.
  
  Він почав старанно підніматися по крутому схилу до скелястого, зарослому чагарником виступу, з якого він міг краще бачити водоспад і річку. Коли він піднімався, сильні бризки залили його до кісток і змили останні сліди його ентузіазму. Раптом він переконався, що Іуда не міг пройти цим шляхом, що навіть валіза була помилковою надією, просто шматком сміття, яке ніхто не викидав, може бути, кілька годин або днів тому, на багато миль по річці.
  
  Нік вибрався на виступ і задумливо втупився в темряву. «Він повинен бути поруч, - сказав наполегливий голос в его голів. Видно, не даремно він взяв маслянки. Але припустимо, що він не збирався спускатися вниз по річці. Припустимо, він спробує перетнути його. Але не у Райдужного моста. Це було посилено охоронялося з обох кінців. Так що залишилося ... Залишилося неможливе.
  
  Нік знову спохмурнів. З Козиного острова, між Канадським та Американським водоспадами, до Печери Вітрів був спуск на ліфті. Навколо Печери Вітрів був вихід на вузький міст з низькими поручнями - трохи більше, ніж подіум, - який проходив на невелику відстань для плещущимся завісою водоспаду. Але це не дуже допомогло б Іуду. Навіть якщо припустити, що йому якимсь чином вдалося дістатися до Козиного острова, позбувшись від его охорони та активувавши замкнений ліфт, він все одно не міг дістатися до будь-якого берега за крихітну мосту, який був чи більш ніж прогулянкою, і він не високі місця у берегів будь-яка сторона.
  
  Він все ще обмірковував рішенням і неможливе в своєму розумі і напружував очі в темряву, коли святі його его по обличчю, як раптовий, жорстокий удар. Яскраві різнокольорові вогники спалахували і кружляли, наче водоспад перетворився у велику пузиряться веселку. Він швидко моргнув і сфокусувався, і на частку секунди він побачив величезну фігуру з переляканим райдужним особою, скользившую по березі в тридцяти метрах від нього. Потім він зник, як привид, глибоко в каскаді вируючої води.
  
  Але це було неможливо! Там не було нічого, крім бурхливої води і вірної смерті від утоплення.
  
  А може печері...?
  
  Нік прокладав собі шлях уздовж обриву по стежці неймовірного. Величезною фігурою був Юда, і він поринув у цей киплячий казан, так що повинно було бути якесь укриття.
  
  Через кілька секунд Нік опинився на тому місці, де мигцем побачив Юду. Він дивився на яка стрибає метушню води. Але це було все, що він міг бачити, тільки воду, взбаламучивающую, погружающую і хлестающую его своїми бризками. Знамениті вогні Ніагарського водоспаду грали на його очах мальовничу симфонію, але нічого не показували.
  
  Він схопився за скелю і просунувся вперед в мокру завісу падаючої води, затримуючи дихання, і очі наполовину засліплені гігантським безперервним душем. По одну сторону від нього був слизький камінь, і він ощупывал его з відчайдушною надією. Але печери не було. Він був наполовину потонув, перш ніж зрозумів, що немає ніякого укриття, крім самої води. І вона лилася у нього на очах між ним і біжить Іудою.
  
  Був тільки один можливий ревматизму. Він намацав назад у бік банку і витратив більше дорогоцінних хвилина, перш ніж знайшов те, що хотів. Його пальці підказали йому було те, що його очі не могли бачити крізь каскад - він відчув, як нитка довжиною міцної нейлонової мотузки надійне прикріплений до виступаючому корені одного навколо величезних, непорушних дерев, які високо піднімали свої гігантські голови над берегом. . В той день Юда добре використовував свій вільний час.
  
  Він глибоко зітхнув і попрямував назад під зливу, на цей раз на мотузці. Вирізати? - Ні, - неможливо сказати, стискав чи Іуда его все ще чи ні, оскільки вода була його на всі боки і передавала свій тиск через его руки.
  
  Всій території готелю, а під ним почала опускатися. Він міцніше стискав мотузку, коли водні потоки дудлили его з новим спалахом лютості, і це було так само добре, тому що в цей момент його ноги гойдалися.
  
  
  
  
  
  вилізла з-під нього, і він бовтався руках. Він пішов уперед, шукаючи опори ногами, але не знайшов. Так і повинно було бути; він був мавпою, розгойдується на мотузці, як, мабуть, перед ним гойдався Юда.
  
  Він зціпив зуби при думці про Юду, ждущем его на іншому кінці з гострим ножем, готовим перерізати мотузку і відправити його в мокрий пекло, який творився внизу. Але у нього не було вибору. Ему довелося використовувати міст, побудований Іудою, або взагалі втратити его.
  
  Тримаючись за руки, він шелл в смертельній мотузяній стежці. Іноді під ним била вода; іноді він падав далеко внизу у вируючу безодню. Час від часу йому вдавалося вдихнути, коли водяна завіса бризкала назовні і mimmo нього. Але, напружуючи очі, як міг, Іуди не зловили.
  
  Клята мотузка, здавалося, тягнеться вічно. Здавалося, що его руки вилазять навколо орбіт. Як, кравець візьми, Юда впорався з цим своїми штучними руками? але вони були хитрими, ці руки, може бути, навіть краще пристосовані для такого роду речей, ніж людська плоть.
  
  Його власні руки оніміли до того часу, коли рев води раптово змінив характер, і він з'явився через смугу бризок в спокійну область за стіною рідини. Нитка мотузки був прив'язаний до маленького містку за межами Печери Вітрів. Він з вдячністю повернувся до нього.
  
  Потім він побачив Юду.
  
  Юда не залишився, щоб перерізати мотузку позаду себе. Він був у дальньому кінці подіуму, наполовину схований бризками і дивно освітлений приглушеними кольорами, які просочувалися крізь воду. Очевидно, в той день у нього не було надто багато вільного часу, тому що він все ще був зайнятий будівництвом наступного ділянки свого мосту.
  
  Нік затамував подих від явної зухвалості цієї людини, від його зводить з розуму, спокою і неймовірного майстерності в таких фантастичних при інших обставинах. Він, мабуть, був тут багато разів раніше, але його не помітили, і він, мабуть, чимало потренувався. Він вистрілив у щось, чого Нік навіть не міг бачити, але міг тільки здогадуватися.
  
  Це повинно бути перила подіумі позаду Американського водоспаду.
  
  Ракетна лінії знову розгорнулася, поки Нік спостерігав. На цей раз він, мабуть, потрапив в ціль і туго обвився навколо нах, бо Юда різко смикнув його, а потім поклав зброю поруч з ним.
  
  Нік опустився на вузьку металеву доріжку і поліз по капає дощ.
  
  Юда прив'язав нитку своєї мотузки до поручнів подіум. Тепер йому потрібно було переступити через ще один міст. Вихор на мить зросли его, коли Нік підкрався до нього. Потім він знову опинився в ясному місці, і на цей раз в руці Юди був ніж, і Юда повертався, щоб розрізати першу по его ліній.
  
  Навіть в цьому тьмяному і зловісному світлі і на такому туманному відстані Юда був легкою мішенню. Нік низменному присів на слизькій доріжці, і ніжно стиснув Вильгельмину.
  
  А потім зсув вітру раптово занурив його в ковдру навколо води і на мить закрив ему огляд. Йому здалося, що він почув крик, але він не міг бути впевнений.
  
  Він мовчки пробирався крізь холодний мерехтливий душ, низменному присідаючи і прислухаючись. Сцена раптово прояснилася, коли стіна води відпала, і на подіумі залишився тільки Картер.
  
  Потік м'яко торкнувся далекого обидва кінці доріжки і натягнутої мотузки, яка займається чекала, щоб її використовували. За нею була темрява з тьмяним відтінком.
  
  Нік інстинктивно пригнувся. Тепер Іуда знав, що хтось гнався за ним, і він не пішов. Він був десь у цій темряві ...
  
  Постріли пролунали низменному на рівні колін Ніка. Він швидко покотився, скрикнув і вистрілив у ревматизму в напрямку невеликих спалахів полум'я. Юда був над краєм сцени, его, тіло було в & nb, і цілився в нього. У нього не було шансів вдарити.
  
  Нік вистрілив один раз, щоб показати, що він все ще грає. Потім полум'я обпалило його стегна, і він знову перекинувся з гучним і відчайдушним криком - і він зісковзнув у воду з самим гучним сплеском, яке тільки міг. Він нахилив голову, і шталь чекати.
  
  І чекав...
  
  Він почав пробиратися через вируючу воду вздовж подіуму. Вільгельміна була наскрізь мокра і марною, але це вже не мало значення. Юда був у дорозі. Юда купився на маленьку сцену смерті Ніка криком і плескотом, і тепер Юда робив свій мавпячий трюк через мотузку.
  
  Нік знав, що був прав, до того моменту, як пробився до кінця подіуму. Іуда пішов, а мотузка все ще була натягнута і тремтіла.
  
  Глибоко в & nb Нік витягнув Хьюго з піхов. Він подивився крізь бризки і зловив один короткий тьмяний погляд на обезьяноподобную фігуру, високо хитну для разбивающейся завісою води, яка прямує до подіуму на американській стороні. Потім видіння зникло.
  
  Лезо Хьюго з гострим лезом глибоко встромився в мотузку.
  
  Нік підвівся в & nb і глибоко зітхнув.
  
  «Прощай, Іуда!» - вигукнув він захоплено, і остання пасмо обірвалося від укусу Хьюго.
  
  Нитка мотузки хлестнул Ніка, але він цього майже не відчув.
  
  
  
  Крізь бурхливе шум води він почув пронизливий крик, і йому здалося, що він почув більш гучний сплеск над вируючим шумом. А потім нічого не було чути, крім шуму водоспаду. Мотузка в його руках обвисли.
  
  *********
  
  «Це, розумієте, не моє улюблене проведення часу, - винувато сказала Валентина Сичикова. «Але, принаймні, мені не потрібно було заподіювати у всіх будинках навколо з математики - не рахуючи того невеликого струсу мозку, яке їй завдала ему в він моторної кабіні. О, мотель, так? Так. Мотель. Її граю ему м'яку музику, одну ноту, одну ноту, одну ноту, і їй даю трохи наркотиків. Розумієте, одна ця запис схожа на капає воду китайських тортур. Занадто багато цього не витримає нас один чоловік. Я не міг слухати себе. Поки він не заговорив.
  
  «Поки він не заговорив», - повторити Хоук. «І тоді ви отримали єдиний ключ, який ми хотіли. Ваше здоров'я, пані Сичикова ». Він підняв свою склянку.
  
  «Ваша дружба, товаришу, - тихо сказала вона. «Довгого життя і хороших друзів для всіх нас».
  
  «Дійсно довге життя», - тепло сказав Хакім. «Хоча, як це може бути можливо у вашій сфері діяльності, я не можу зрозуміти». Він театрально схопився за скуті ребра і скривився. «Моя добра мама застерегла мене від спілкування з сумнівною компанією. Та подивися, як вона була права! »
  
  «Твоя хороша мати повинна була мене попередити», - сказав Нік, поплескавши Джулії по коліну і, не звертаючи уваги на докірливий погляд Хоука. «Ee маленький хлопчик здавна порушник спокою. Чому, якщо б не ти ...
  
  «Ми б зараз не сиділи тут», - перервав його Хоук. «Тільки небеса знають, що ми б робили. Може бути, виповзти з бомбосховища і розгледіти руїни. Так, це міг бути L-Day. Але це не так. Так що йдемо довести цього хлопця до обидва кінця, а потім забираймося звідси, щоб відсвяткувати стильно. Він помахав своїм келихом в комфортабельному холі філії AXE навколо коричневого каменю поруч з Columbus Circle і сказав з незвичним дружелюбністю: «Корпоративні yahoo - це добре на ih місці, але цей випадок заслуговує самого кращого. Цей старомодний, галасливий, капіталістичний свято! » Его зазвичай холодні очі були теплими, і він усміхався вперше за багато днів.
  
  Нік посміхнувся ему і чокнулся з Джулією. Обличчя на телеекрані у стіни було м'яким і невиразним, майже трансом, але слова нестримно бурмотіли крізь тонкі бліді губи. Коли Квонг Ю Шу заговорив, його було важко зупинити.
  
  «... Використовувати природні ресурси країни», - бурмотів він. «Не обов'язково брати з собою багато обладнання, завжди знайдемо те, що нам потрібно, куди б нас пішли. Дуже ефективна, дуже економічна схема. Отже, у нас є невелика група, десять чоловік... »Він сказав їм це раніше, докладно описуючи розумний від'їзд дев'яти з Москви, ih зустріч з Іудою в Єгипті, блискучий ih план щодо зміни своєї зовнішності і непомітного проникнення у світ. Сполучені Штати. Невелика медикаментозна та музична терапія Валентини у поєднанні з усвідомленням того, що він був дуже самотній у недружній світі, призвели Квонга в стан неконтрольованої балакучості.
  
  «Це був план Іуди і генерала Його Тан», - з ентузіазмом співав він. «По-перше, кампанії терору по деморалізації імперіалістичних собак. На піку цього - велике затемнення, як останній нищівний удар, а також те, що ви називаєте «пробій». Якщо нам це вдасться, то ми готові приступити до реалізації плану L-Day. L-Day може бути через два-три дні, потім генеральної репетиції. L-Day - день висадки, день висадки з секретною зброєю під покровом темряви і жаху. Як протистояти паніці на вулицях, коли ще бореться з одним, родини помирають від незрозумілої хвороби? Неможливо! Так, хороша схема; дуже хороша схема. І коли-небудь... »
  
  «Голос і все», - сказав Хок, клацнувши дистанційним перемикачем і зануривши Квонга Юй Чжоу в небуття. «Я шкодую тільки про те, що він, здається, дійсно нічого не знає про секретну зброю. Але схоже, що ми в безпеці, принаймні якийсь час, і тепер ми знаємо про те, як підготуватися до надзвичайних ситуацій. Так, я думаю, ми досить акуратно придушили цю штуку в зародку. Підемо?"
  
  Вони встали, всі п'ятеро, і осушили склянки.
  
  Для тих десяти, хто не зміг потрапити на вечірку, - криво сказала Джулія, все ще простягаючи склянку. «І п'ятьом з нас, хто майже цього не зробив. Вони вибрали собі невдалий число, чи не так? Десять, як індійські хлопчики, кусаючи пил один за іншим, поки ...
  
  «До Дня Д», - спокійно сказав Хакім. «День смерті. А потім, там не було нічого."
  
  Хоук задумливо жував свою мертву сигару.
  
  "Насправді, Картер?" - запитав він учасників. "А потім, там не було нічого?"
  
  Нік подивився на нього. «Насправді», - твердо сказав він. "Ніхто. Але... - він знизав плечима. «Відомо, що відбувалися дивні речі».
  
  "А, ну, Никска!" Валентина прогриміла. «Спочатку ви були впевнені. Чому ти сумніваєшся? Неможливо, щоб цей чоловік зміг пережити це падіння ».
  
  «Може бути», - сказав Нік. «Але хіба мало, з Іудою». Нитка
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  Нік Картер
  
  
  Золотий дракон
  
  
  переклав Лев Шкловський в пам'ять про загиблого сина Антона
  
  
  Оригінальна назва: The Golden Serpent
  
  
  
  
  1 - ЗЕЛЕНИЙ ШКІДНИК
  
  
  Як зеленої чумі, фальшиві п'ятидоларові купюри поширилися по Сполученим Штатам. Вони заполонили , як величезна і потайне полчище сарани — ih потрібно було по одному знаходити ih в укритті і знищувати. І навіть коли нарешті підняли тривогу, зупинити ih виявилося неможливо. Вони продовжували приходити. Не тільки в Сполучених Штатах, але і у всьому світі. Де б нам був попит на долар США, відкрито чи таємно, кожен долар тепер опинявся під підозрою. Це були вишукані підробки, майже настільки досконалі, що тільки експерт міг комусь, що вони не справжні. І багато експертів були обмануті.
  
  Нарешті, у відчаї, що межує з панікою, Міністерству фінансовий довелося попередити країну. Місцевих і регіональних заходів виявилося недостатньо. Великий і боєздатний корпус F-men був безсилий. У тому, що було визнанням близького руйнувань, міністр фінансового звернувся з листом до громадськості за всіма радіо - і телевізійним каналам. Не приймайте п'ятидоларові купюри, не витрачайте ну, тримайте те, що у вас є, до особливого розпорядження. Не було і натяки на те, коли прийде «додаткове повідомлення». Спустилася тиша. Вашингтон тримав ситуацію під контролем.
  
  В самоті цього міста на Потомаку, в таємних місцях, де вершиться політика і приймаються рішення, котел занепокоєння кипів і кипів.
  
  У Вашингтоні перебувала палюча савченко. Місто виправдовував свою назву Пекло на Потомаку. Чоловіки, які зазвичай були добре одягнені, зараз носили сорочки без рукавів, а жінки носили мінімум одягу, необхідний пристойностями, а іноді і того менше. Асфальт всюди танув, і обличчя людей були схожі на зів'яле листя салату. Але в одній потайній кімнаті казначейства було прохолодно і затишно гуло кондиціонер, а навколо величезного U-образного кріслі сиділо більше двадцяти стурбованих чоловіків, заповнюючи в ній повітря своїм тютюновим димом і приглушеними лайкою.
  
  Бос Ніка Картера, похмурий Хоук, зі своєю неминучою незажженной сигарою в тонких губах дивився, слухав і нічого не говорив. Навколо його тіла худорлявої, тепер закутаного в м'ятий літній костюм, витало очікування. Він знав, що ця зустріч була лише однією навколо багатьох. Багато передували цьому, ще більше буде. На це піде певний час, подумав тепер Хоук, але він знав, чим все обернеться в кінці. Була певна атмосфера. Рот Хоука, потрісканий і пересохлий від савченко, стиснув сигару. Було соромно згадувати Ніка Картера в Акапулько. На секунду Хоук відволікся від насущного питання, намагаючись зрозуміти, що зараз робить Нік. Потім він відкинув цю думку — він був дуже старий і дуже зайнятий, щоб думати про такі речі. Він знову звернув увагу на насущний штопора.
  
  
  На столі перед кожним чоловіком лежали пятидолларовая найменування. Тепер одіна навколо чоловіків взяв купюру і ще раз розглянув її через збільшувальне скло. На столі поруч з ним сиділа батареї маленьких лампочок — ультра та інфра різних видів — і він висвітлив купюру, вивчаючи її. Його губи були стиснуті, а брови нахмурені, поки він продовжував своє копітке вивчення. За столом було комариное дзижчання розмов, тепер воно поступово стихло, і затихло, а чоловік все ще дивився на бібл. Всі погляди були прикуті до нього.
  
  Нарешті чоловік вийняв навколо ока збільшувальне скло і кинув купюру на стілець. Він подивився на ті, що чекають особи. «Я повторюю це ще раз, — сказав він, — і це моє остаточне переконання — ця найменування зроблена з використанням справжніх кліше Міністерства фінансів США. Це абсолютно бездоганно. Фальшивку видає тільки папір, а папір виключно хороша».
  
  
  Чоловік з іншого боку стільця, подивився на співрозмовника. Він сказав: «Ти знаєш, що це неможливо, Джо. Ви знаєте, ці заходи безпеки. До того ж це таке старе кліше — серіал 1941. По правді кажу, він був знищений відразу потім про їх виявленні адміністрації ліцею-Харбора. Ні, Джо, ти помиляєшся. Ніхто не може вкрасти ці кліше з міністерства фінансів. До того ж, ми це вже десять раз перевірили - кліше знищені. Всі люди, причетні до створення, так і до руйнування кліше, тепер мертві. Але ми так ретельно перевірили архів, що в цьому немає ніяких сумнівів. Ці кліше знищені!»
  
  Людина, вивчив купюру, знову підняв її. Потім він подивився на людину з іншого боку стільця, в цьому випадку десь на світі є геній. Гравер, який абсолютно точно скопіював оригінал.
  
  Перед столом інший чоловік сказав: «Це неможливо. Кліше — це твір мистецтва, ну неможливо ідеально відтворити».
  
  Експерт жбурнув банкноту на стілець. Він подивився через стілець і сказав: — В такому разі, панове, ми маємо справу з чорною магією.
  
  
  Настало довге мовчання. Потім один жартівник запитав: «Якщо вони так до біса гарні, чому б нам просто не прийняти ih?» Чи можемо ми дозволити цим мільярдам текти в економіку?»
  
  Его жарт викликала невеликий сміх.
  
  Втомлений чоловік, який керував нарадою з-за піднятого крісла в отворі U-образного стільця, постукав молотком. — Це не легковажне справа, джентльмени. Якщо ми не знайдемо джерело цих фальшивок, і не знищимо ці кліше найближчим часом, ми зіткнемося з великими труднощами. На самому делле, ми вже знаходимося у великій труднощі. Мільйони людей були обдурені, за ними підуть незліченну кількість людей, і це тільки в цій країні».
  
  Чоловік, що сидів поруч з Хоуком, запитав: «Які останні дані, сер?»
  
  Голова взяв аркуш паперу зі свого стільця і подивився на нього. Він зітхнув. «За даними комп'ютера, включаючи екстраполяцію, зараз в обігу знаходяться фальшиві купюри в мільярд доларів». Він зняв свою старомодне пенсне і потер червоні плями на носі. — Ви розумієте, яка величезна задача стоїть перед нами, джентльмени. Навіть якщо б сьогодні ніяк не коли ми змогли зупинити потік фальшивих банкнот, нам все одно довелося б зіткнутися з колосальною задачею знайти і знищити ih все.
  
  «Ми могли б обійтися без п'ятидоларових банкнот, — сказав один, — протягом наступних десяти років або близько того».
  
  Голова пильно подивився на співрозмовника. — Я не захочу відповісти на це, сер. Наша перша, перша і найбільш невідкладне завдання — простежити походження цих фальшивок і покласти їх ниткою. Але це не наша справа. Анітрохи. Її впевнений, що зацікавлені відомства вже зробили shaggy. Збори закрито, джентльмени. Він постукав молотком.
  
  
  Хоук подумав, коли він вийшов через кімнати, її це знав. Її відчував це своїми тендітними старими кістками. це буде справа тоскне для АХ. Це занадто складно для ЦРУ - у них немає Ніка Картера.
  
  Вийшовши на палючому липневу спеку і надягаючи коричневу солом'яний капелюх, він подумав: «Уже майже мільярд доларів». Про Господи! Яка операція! Не дивно, що F-boys і Секретна служба не можуть з цим впоратися. Він шелл по Пенсільванія-авеню, его підбори вгрузали в асфальті, який тепер виглядав, як гаряча бруд. Його гострий, старомодний, гострий як бритва розум розглядав проблему з усіх сторін. Йому було весело. Це був виклик, який він любив і розумів. Ухиляючись від групи дівчат в шортах і ліфчиках, в яких не допускали на пляж, він думав, що в світі є тільки два фальшивомонетника, досить великих, щоб провернути таку справу. Цікаво, хто це - Ведмідь або Дракон?
  
  Хок вирішив поки не передзвонювати Ніку. Нехай номер один ще трохи порезвится на пляжі в Акапулько. Killmaster більш ніж заслужений цю відпустку.
  
  Хоук пройшов по Дюпон-Серкл і попрямував у свій кабінет в лабіринті Об'єднаної служби ущільнення і телеграфії. Не зашкодить, сказав він собі, привести в рух кілька шестерень, АХ ще не викликали. Ще немає. Але це станеться. На мить, поки він чекав ліфта, він шталь схожий на старого лісника, що вимірює дерево.
  
  
  Тоні Варгас, відставник-п'яниця, колишній офіцер мексиканських ВВС, навколо яких він був з ганьбою звільнений за карткове шахрайство, слухав чуйним слухом затишне мукання маленького Бичкрафта. Його злегка затуманені очі дивилися на прилади, вишукуючи якісь проблеми. Нічого такого. У нього було багато палива. Тоні усміхнувся і взяв пляшку поруч зі стільцем. Це був політ, в якому ему не потрібно було турбуватися про точку неповернення. Він не повернеться! Ні, якщо тільки він... Тоні знову усміхнувся і провів пальцем по горлу. Тьху! Що вони з ним зроблять! Але вони ніколи не зловлять його. Ніколи.
  
  Тоні потягнувся тому і поплескав по одному навколо стояли там великих валіз. Матір Божа! Яка здобич. А він - який він був невдаха . Правда, успіх потрапила йому в руки, але він був досить розумний, щоб зрозуміти, що це був шанс розбагатіти, бути багатим в обидва кінця життя, подорожувати, отримати навколо цього максимум користі. Набагато краще, ніж літати з місіс Стервом і її друзями туди і назад в її замок у Гольфо-де-Каліфорнії і назад. ха-ха! Тоні зробив ще ковток навколо пляшки і облизнул губи. Він задумався про обличчю і фігурі свого колишнього роботодавця. Ах яка жінка! І це в її віці. Коли-то вона б йому сподобалася...
  
  Він перервав свої думки, щоб повернути ліворуч і швидко поглянути на землю внизу. Йому було наказано перетнути Ріо-Гранде трохи західніше Presidio, але схід Руидоса. Тоні поморщився і зробив ще ковток. Це було схоже на просмикування нитки через вушко голки, але він міг це зробити. Він багато разів літав в прикордонний патруль, коли був лейтенантом Антоніо Варгасом, для них... ну, зараз не було сенсу думати про це. Скоро він стане мільйонером... ну, полумиллионером. Цього було досить.
  
  Час також було важливо. Він повинен був перетнути Ріо-Гранде-низменному, і незадовго до заходу сонця і виглядати літаки, і як повідомило посольство імміграційних рейнджерів. У ці дні вони багато працювали з підпільними робітниками, американцями. Однак найважливіше те, щоб він досяг домовленого місця зустрічі, як раз перед тим, як стемніло. Він повинен був бути досить спритним, щоб приземлитися. Не було б смолоскипів. Тоні Варгас усміхнувся. Смолоскипи. ха-ха! Американські мафіозі не запалювали смолоскипів. Тоні знову погладив валізу. Скільки мільйонів поганих речей, цих прекрасних поганих речей, він поспіхом упакував в свій портфель? Він поняття не мав. Але це було дуже багато. Дві валізи. За що він отримає півмільйона хороших, гарних, смачних і справжніх американських доларів!
  
  Це було ретельно пояснено ему знову і знову під час зустрічей в Мехіко. Якщо б він міг отримати в свої руки ці речі, і якщо б він зміг дістатися до обумовленого місця зустрічі, він отримав би півмільйона. На останній зустрічі Тоні поставив штопора. Фальшиві п'ятидоларові купюри тепер не можна було випускати - ih оборот призупинили, так? Будь ідіот, який міг читати газету або слухати радіо, знав це. Тоді що Синдикат міг зробити з підробками, коли вони були у них?
  
  Він отримав співчуваючий погляд і різкий ревматизму. Люди, що купили гроші, могли дозволити собі почекати. Двадцять років, якщо потрібно. Ці долари могли б почекати, поки не прийшов час м'яко повернути ih в зверненні. І в цей раз це буде зроблено правильно, професійно, а не викинуто на ринок одним махом. Тоні зловив презирство до таких любителям в голосі грінго. Але грінго теж не все знав. Тоні міг би сказати йому що-що, але це не його справа. Тоні набридла політика.
  
  Він подивився на карту, яка займається була прив'язана до його коліна. У той же час він побачив, як сонце блищить у срібній змії Ріо-Гранде. Карамба! Він був занадто рано. Потім він згадав, він подивився на свій висотомір: 10 000 футів. Це було, звичайно, надто високо, але це пояснювало яскраве сонце. Внизу опускалися сутінки, коли сонце ховалося за гірськими вершинами. Тим не менш, він зробив коло і деякий час летів на південь, втрачаючи висоту, у разі, якщо його де-небудь помітять чи побачать на екрані радара. Тоні посміхнувся і зробив ще ковток.
  
  Він впав до тисячі футів, потім знову вильнув і полетів назад до Ріо-Гранде. Покласти цьому нитка. Через вузьку траншею до посушливої землі національного парку Біг-Бенд. На його карті був намальований грубий трикутник, обмежений піком Чинати, піком Сантьяго і Соборної горою на півночі. У центрі цього трикутника була висока плоскогір'я , куди він міг приземлитися. В тридцяти кілометрах на північний схід йшла головна дорога, US 90. Люди, з якими він повинен був зустрітися, і які внесуть ему, чекали вже тиждень. Прикидалися туристами. Вони почекають ще тиждень, потім поїдуть, і справа закінчиться.
  
  Широка неглибока Ріо-Гранде — на самому делле не більше ніж грязьові мілини і невеликі струмки в цей час року — блищала під маленькою площиною. Він був вище цього. Занадто низменному. Він підняв машину й повернув на північний схід. Теж якось рано. Тільки починали згущуватися сутінки. Тоні потягнувся до пляшки. Яке це мало значення? Незабаром він стане багатою людиною. Він зробив ковток і поставив пляшку. «Прокляття!» Це був важкий політ. Тільки ущелини, каньйони і піки. Тримати відверті було нетільки. Тоні знову усміхнувся. Його остання посмішка. Він не помітив виступає виступу скелі, схожої на великий бивень, що стосується крила маленького Бичкрафта.
  
  
  Джим Янтис, техаський рейнджер, тільки що завантажив свою кінь Йорика в невелику вантажівку і сідав за кермо вантажівки рейнджерів, коли побачив аварію Beechcraft.
  
  'Прокляття!' — сказав Джим вголос. Голосування у тебе трапляється, коли ти частині буваєш один. 'Він!'
  
  Він чекав киплячого полум'я. Его не було. Принаймні, бідолаху не кремували. Залишилося щось, що можна було б ідентифікувати. Він вийшов, навколо машини — Боже, він втомився і пішов назад, щоб відкрити вантажівка. Він провів Йорика на невеликий під'їзній доріжці і почав його сідлати. Великий йорку заіржав і заперечливо відступив убік. Янтис момент его кількома поплескуваннями.
  
  — Я теж це ненавиджу, — сказав він коня. — Я знаю, що пора вечеряти, давнину, але так воно і є. Ми повинні дістатися туди, щоб дізнатися ім'я і особистість того клоун, який тільки що помер». Він поплескав Йорика по носі. «До речі, може бути, він і не помер. Не любите такі клопоти? Тоді тобі не варто було записуватися в рейнджери, хлопчик. А тепер поквапся!
  
  Джиму Янтису знадобилася майже година, щоб дістатися до літака. До того часу вже стемніло, але в небі над Сантьяго висів повний місяць. З цієї висоти він зрідка бачив, промені фар самотньої машини на шосе 90.
  
  Рейнджер обшукав уламки з потужним ліхтарем. Пілот був мертвий. Там була наполовину повна пляшка віскі, яка займається не була знята. Джим Янтис тихенько свиснув. Голосувати що робили деякі ідіоти...
  
  Потім він побачив гроші. Одіна навколо великих валіз розкрилася, і легкий гірський вітерець з чистим ароматом пронісся по пачкам зелених банкнот. Рейнджер взяв одну через купюр і розглянув її. П'ять. Це були всі п'ятірки. Він став на коліна і відкрив інший чемодан. Повний п'ятірок. Його осяяло, коли він встав і поплескав себе по колінах.
  
  — Кравець візьми, — сказав він коня. — На цей раз у нас щось є, хлопчик. Ми повинні повернутися для рапорту по радіо. І немає сенсу нарікати, бо вони пошлють нас тому, щоб охороняти це, поки вони не доберуться сюди.
  
  Джим Янтис цокнул мовою коні, і пішов назад тим ж болісним шляхом. Слава богу, що там була велика місяць! Сидячи в сідлі, він смутний подумав про те, чому опинився в цьому районі. Шестеро чоловіків — вони сказали ему, що тут можна зустріти дивних людей, які тут пропали - більш або менш розчинилися в повітрі навколо таверни «Висока сосна». Окружний штабу сказав Джиму, щоб він озирнувся й подивився, що з ними сталося. Що ж, це може почекати. Це було важливіше, ніж шість зниклих без вести незнайомців!
  
  
  У дорогому номері одного з розкішних готелів Мехіко задзвонив телефон. Чоловік у великого панорамного вікна не обернувся. Він відсмикнув товсті оксамитові штори і подивився вниз на Плазу і руху, сплетающее золоті вони граціозно виконують арабески навколо статуї Куаутемока. Тільки що спустилися сутінки, і пішов дрібний дощ, зволоживши жваві вулиці перетворивши ih в чорні дзеркала. Дзеркала, в яких відбивалися тисячі автомобільних вогнів. «Пройде зовсім небагато часу, — подумав чоловік з цікавою збудливістю, — поки прокляте рух тут не стане таким же поганим, як у Лос-Анджелесі». Чому ця дурна повія не встала! Він заплатив гей, досить! Телефон знову задзвонив. Чоловік тихо вилаявся, відвернувся від вікна, пройшов по розкішному килиму і взяв трубку. При цьому він зауважив, що його пальці тремтять. Кляті нерви, подумав він. Коли ця остання робота була зроблена, він вийшов. Він пішов у підпілля.
  
  Він обережно говорив у трубку. 'Так?'
  
  Пролунав металевий стукіт. Поки він слухав, рожеве, упитанное особа початку обвисати. Чисто поголені паличок затремтіли, коли він люто замотав головою.
  
  'Немає! Не дохід сюди, ідіот. Жодних імен. Послухайте і відразу повісьте трубку. Через півгодини в parque Аламеда навпаки Сан-Хуан-де-Діос. зрозумів? Добре. До зустрічі!' Коли він поклав трубку, у двері тихо постукали. Чоловік вилаявся і пішов у фойє. Ця безглузда путана повинна була прийти відкрито зараз! Як раз тоді, коли він повинен був піти.
  
  Жінка, яку він впустив, була одягнена занадто крикливо, і на ній було занадто багато дорогих брас, щоб бути він, за кого вона себе видавала — першокласної дівчиною за викликом. Вона була молода і дуже гарна, з великими грудьми і прекрасними ногами, але все ж омелою вид повії. Як тільки двері зачинилися, вона підійшла до чоловіка, притулившись до нього всім тілом.
  
  «Вибачте, що запізнилася, дорога, але мені потрібно буде дуже багато було зробити, щоб підготуватися. Пардон? Крім того, ти не дзвонив мені до самої останньої хвилини! Її червоні губи повністю надулися, коли вони увійшли у вітальню.
  
  Максвелл Харпер на мить зупинився поруч з жінкою, і погладив її. У нього були великі руки і сильні короткі пальці з чорними волоссям між кісточками пальців. Жінка притулилася до нього й байдуже подивилася через його плече, поки його руки досліджували его. Як ніби він обшукував її на наявність зброї. Він швидко простежив лінії її стегон, сідниць, талії, грудей. Вона знала його досить добре, щоб не прикидатися хема-те, чого не відчуває. Вона багато разів бувала у Харпера в минулому році і знала, що він діє тільки при певних інших обставин. Вона повністю усвідомлювала гру, яка займається зараз починалася.
  
  Але на цей раз Харпер відштовхнув її. Його пульс почастішав, і він знав про небезпеку. Він ніколи не ставив дівчину вище справи. «Прости, Розіта. Її повинен я піти. Ти можеш зачекати мене тут. Це не надовго.'
  
  Вона надулася і простягнула йому руку, але він уникав її. — Ти неслухняний, Максі, — поддразнила вона. «Ти змушуєш мене поспішати, а потім йдеш».
  
  Максвелл Харпер підійшов до шафи і взяв плащ Burberry. Він надів капелюх-федора перед дзеркалом, похмуро дивлячись на відображення жінки. Прокляті повії! Чому вони завжди повинні були потім плакати?
  
  — Не називай мене Максі, — коротко сказав він. — Я сказав, що це ненадовго. Почекай мене тут. Є багато журналів. Просто замов у номері все, що хочеш».
  
  Коли двері за ним зачинилися, Розіта висунула язик і дозволив ему майнути, немов червона дракона, за зникаючими слідами. Вона обернулася, подивилася на номер на мить, потім підійшла до телефону. Вона вагалася, тримаючи руку на пристрої. Їй було цікаво, як довго він буде відсутній. У готелі був посильний, дуже молодий і красивий хлопчик, один навколо небагатьох чоловіків, які коли-небудь доставляли гей задоволення. На самому делле вона воліла жінок, але повинна була визнати, що Хуан був чудовий .
  
  Краще не назавжди. Вона зітхнула, пробігла через кімнату до дивана і сів. Вона вхопила книжку Харпера з журнального столика й почала розсіяно гортати її. Коли вона помітила схожість в іменах, вона хихикнула і показала журналу мову. Може, ця ревиста теж належав жирного кабана? Хто це сказав? Принаймні, він був досить багатий, щоб добре платити гей, на свої дивні задоволення. Вона знайшла в срібній пачці довгу сигарету, закурила, вкинула в свій червоний рот і подивилася крізь дим на одяг від кутюр. Можливо, потім сьогоднішнього вечора вона зможе дозволити собі щось подібне. Квін сабэ?
  
  Максвелл Харпер швидко пішов у парк Аламеда. Пішов ще один дрібний дощ, і він підняв комір свого «барберрі». Для огрядного чоловіка, який почав товстіти, він добре рухався. Тим не менш, коли він дістався до церкви Сан-Хуан-де-Діос, він злегка задихалася, і на його лобі була тонка плівка вологи. Коли він проходив mimmo тьмяно освітленого фасаду, по вузькій готичної ніші вирвалася маленька фігурка і пішла за Харпером в парк. В parque Аламеда завжди є навіси і лавки, коли спекотного, та під дощем, і двоє чоловіків нічим не виділялися.
  
  Людина, яка шелл поруч з Харпер, міг бути метисом , сумішшю іспанця і індіанця, але на самому делле він був китайцем. Його справжнє ім'я було Тьонг Хіе, хоча тепер він використовував ім'я Хуртада. Не дивно, що він міг зійти за метиса . Кожен, хто бачив, східні екіпажі в мексиканських портах, також повинен був помітити разючу схожість у физиономиях. Це з-за індіанської крові; обидва є нащадками далеких монгольських предків. Пекін не забув про це.
  
  Чон Хі, або Хуртада, був невисоким, міцного складеним чоловіком. На nen був дешевий пластиковий плащ поверх добре пошитого костюма і капелюх з вм'ятинами, прикрита пластиковим дощовиком. Поки чоловіки йшли по вузькій тьмяно освітленій доріжці, Максвелл запитав Харпера: «Як цей п'яниця взагалі потрапив у сховищі? Прокляття! Я не можу піти нам на годину, перш ніж станеться щось подібне!» Его менший супутник подивився на Харпера з відтінком фальші, але відповів спокійно. — Тебе немає вже два дні, Харпер. Довелося все звалити на свої плечі. Її визнаю, що це була пролом в системі безпеки, серйозний пролом, але Варгас залишався в замку, коли не працював. Я не міг весь час стежити за ним. Ви знаєте, в яких умовах ми працюємо - дві окремі групи безпеки, можна сказати, два проекти. Поки ми не візьмемо на себе, ви не можете очікувати, що я буду відповідати на замок, для місіс Стерву і для всіх її співробітників. Крім того, хто б міг подумати, що п'яний Варгас зробить щось подібне? Її ніколи не думав, що він коли-небудь стане досить тверезим чи набереться мужності!
  
  Харпер неохоче кивнув. 'Так. Ми недооцінили цього п'яничку. Але не будемо натискати кнопку паніки. Її визнаю, що це небезпечно, але це не допоможе нам, якщо ми розладнати. Невже теж немає ніяких шансів зловити Варгаса?
  
  Вони досягли тихого місця, далеко від центру парку, де веб-лампа несла розсіювала туман. Там була лавка. Харпер важко сів на нах і закурив сигару. Хуртада нервово ходив по стежці, наче по палубі.
  
  "Я не розумію, як ми можемо отримати его," прохрипів він. «Він набив кілька валіз з грошима, викрав джип, виїхав на злітно-посадкову смугу і зник у «Бичкрафте». Як кажуть німці - ins Blaue himeln. Ми навіть не знаємо, куди він полетів. Як ви думали, що знайдете його, Харпер?
  
  "Нам якихось імен!" — відрізав Харпер. Він подивився на мокрий підлісок для лавкою.
  
  Хуртада перестав ходити взад-вперед і подивився на Харпера. 'Його знаю, що це! Останнім часом ти надто турбуєшся про своїй шкурі. Що ж, може бути, це так. Ти тут тільки із-за грошей. Він нахилився до дородному чоловікові і прошепотів: «Тобі не обов'язково коли-небудь повертатися в Китай. Її зроблю це. Це змінює точку зору, збочений жирний ублюдок. І так, кажу вам, що ми в біді. Подумай, мужик! Варгас п'яний! У нього мільйони цих фальшивих грошей, і у нього є літак. У нього також є кілька пляшок поблизу. До чого все це веду?
  
  Харпер підняв м'ясисту руку, і сигара засвітилася між його пальцями. 'Добре! Марно сперечатися. Тоді ми були б хорошими ділками. І не свари мене! Не забувайте, що я відповідаю за цю операцію, кравець візьми.
  
  «Повинно бути, в Пекіні зійшли з розуму», — сказав Хуртада. Але голос належав Чон Хі.
  
  Харпер проігнорував протяжний тон. «На мій погляд, у нас є два варіанти — запанікувати, зібратися і зникнути, або почекати і щороку, як все буде розвиватися. Ми були обдурені, якщо б дозволили такої операції зупинитися до того, як вона стане абсолютно необхідною. І ти правий - ми не знаємо, куди подівся Варгас. Сумніваюся, що він вирушив на північ, у Сполучені Штати. Ймовірно, він прямує на південь, в Центральну та Південну Америку. Ви знаєте, він дуже хороший пілот, і він досить розумний, щоб знати трюки. Її пропоную почекати і щороку - якщо він піде на південь, ми, ймовірно, будемо у порядку. Він сховається де-небудь і спробує потихеньку пустити ці гроші в оборот».
  
  Китаєць перестав ходити, сів на мокру лавку і похмуро подивився на гравійну доріжку. «В цьому лайні є тільки одна хороша сторона — принаймні, цей виродок не перекладу справжніх грошей. Він не зміг потрапити в це сховище.
  
  Манжета Хуртады зрушилася. Щось блиснуло на його тонкому зап'ясті. Він неуважно помацав золотий браслет, змію з хвостом в роті. Сергій відбився від браслета, і Харпер якийсь час дивилася на нього. Його вразила думка. — Варгас не знав про лікарняному, чи не так? Я маю на увазі, він не працював для цього, не був у цьому.
  
  «Звичайно, немає», — роздратовано сказав китаєць. — Як він міг? Він не більше ніж п'яний ідіот. Як ми могли б використовувати його?
  
  — У нього були ваші хлопці довкола служби безпеки, — зло сказав Харпер. Потім, глянувши на обличчя Хуртады, він поспішно продовжив: «Я думав, що кілька разів бачив, як він носив такий браслет. Голос чому її запитав.
  
  Хуртада знизав плечима. 'Можливо. Ih носить безліч людей, і вони не мають нічого спільного з Партією Змії. Навіть діти. Чим більше, тим веселіше - я думав, ми домовилися про це. Щиро, як гудзики під час виборів в Америці».
  
  «Але в даному випадку», — почав Харпер, потім похитав головою. Він встав. «Давайте покінчимо з цим. Поверніться на узбережжі. Тримайся подалі від замку і Стерви. І, сич богу, посилити почуття міри безпеки.
  
  Хуртада виглядав розлюченим. — Я вже зробив це. Особисто. Двоє охоронців, які випили пляшку Варгаса, більше ніколи не вип'ють. Нам з хема.
  
  'Відмінна робота. Її, сподіваюся, ви втопили ih в море. Харпер поплескав китайця по плечу. — Я буду там якомога раніше зранку. У мене є що-що, чим її можу тут зайнятися. До того часу, коли її туди доберуся
  
  Її прийняв рішення. Почекай, або зникни. Її дам Вам знати.'
  
  Коли вони збиралися розлучитися, Хуртада сказав: «Ви розумієте, що я повинен про це повідомити. Її повинен зв'язатися з «Морським драконом» і передати це в Пекіні.
  
  Максвелл Харпер довго дивився на свого супутника. Його маленькі оченята, блестевшие сірим в товстих мішках, були холодні.
  
  — Просто зроби це, — сказав він нарешті. — Я не можу зупинити тебе. Але на твоєму місці її б цього не робив - поки немає. Партія тільки починає діяти, домагаючись результатів. Якщо ми зупинимося зараз, багато роботи піде на різні кнопки. Але ви побачите інакше.
  
  Поки він шелл по доріжці, Харпер оглянувся на хлопця. — Нарешті, — сказав він розсміявся, — ви відповідаєте за безпеку. Її б не дозволила Варгасу втекти з грошима.
  
  
  Пекін — це місто, побудований наприклад, у формі ряду китайських коробок. У вас є Зовнішній Місто. Тоді у вас є Внутрішній або Заборонене місто. А в его складати долар в залі Імперське місто. Це складати долар ПАРТІЇ Китаю. Як і у всіх бюрократиях, будь то диктаторські або демократичні, у важкодоступних будівлях розкидані численні маловідомі офіси.
  
  В одному навколо таких офісів була людина, що відповідає за політичну і економічну війну.
  
  Його звали Лю Шао-хі, і йому було трохи за п'ятдесят. Це був невисокий чоловік, блідо-жовтий чоловічок з деякою делікатністю Шахті. Лю Шао-хі, або Лиоэ був замкнутою людиною з ввічливою стриманістю, яка займається здавалося, більше належало раніше, ніж новому територію китаю, територію, але справжня природа Лиоэ читалося в його очах. Вони були темними, настороженими, що горять диким розумом і нетерпінням. Лиоэ розумів свою роботу, і його влада простягалася на високі посади.
  
  Він відірвався від своїх паперів, коли увійшов асистент з повідомленням. Він поклав аркуш паперу на стілець. «Останні новини з Морського Дракона , сер». Помічник знав, що не можна називати Лиоэ «товаришем», що б нам говорилося в партійному протоколі.
  
  Лиоэ відмахнувся від нього. Коли чоловік зник, він узяв повідомлення і уважно його прочитав. Він прочитав це знову. Его гладкий мочка зморщився. Здавалося, в Мексиці все йде добре. Майже надто добре. Такий оптимізм турбував його. Він натиснув кнопку на своєму столі.
  
  Лиоэ запитала: «Де зараз Морський Дракон ?»
  
  Чоловік підійшов до стогнати і зняв велику мапу. Не вагаючись, він пересунув червону кнопку з одного місця на інше. Його робота полягала в тому, щоб знати ці речі. Тепер він вказав на червону шпильку. «Наприклад, наприклад, 108® на захід і 24® на північ, сер. Ми використовували тропіки Раку для широти. У вас є замовлення для Морського Дракона , сер?
  
  Лиоэ підняв руку, закликаючи його замовкнути. Его чудовий мозок візуалізував карту цієї частини світу. Він не пішов до настінній карті. Через мить він запитав: «Хіба це не біля гирла Каліфорнійського затоки?»
  
  "Так сер. Морський дракон ніяк не коли лежить на дні, сер, і...
  
  "Якщо її хочу урок з базовим даними,"
  
  — сказав Лиоэ, дивлячись на нього непроникним поглядом. — Я вам скажу. ідіть звідси.' Чоловік поспішно пішов. Знову один, Лиоэ взяв повідомлення і знову його прочитав. Нарешті він довелося папір і поринув у роботу. Мексиканське пригода було, звичайно, авантюрою. Велика гра. Здавалося, все йде добре. Але все ж таки він відчував себе ніяково. Ніколи не можна було надто довіряти своїм агентам! Для цього потрібен огляд на місці, особисто, а це було неможливо. Лиоэ зітхнув і взявся за роботу, его старомодне перо шипіла на папері, як дракон.
  
  
  
  2 - КОРОТКА ИДИЛЛЕЯ
  
  
  Адв = β в Акапулько. Навколишні гори стали багряними в густіших сутінках, а в білосніжних розкішних готелях замерехтіло кілька вогників. Запізніло повернулися яхти кинулися навколо відкритого плаття в затишну гавань. Температура знизилася рівненської настільки, щоб шкіра відчувалася як атлас.
  
  Нік Картер спокійно лежав на пустельному пляжі, насолоджуючись спокійною красою цього моменту. Дівчина теж мовчки лежали на піску, і на даний момент це було нормально. Весь день вона була постійною болтуньей, такою веселою й цікавою — і нетерплячою, — що Нік, яким би зачарованим він нам був, тепер був вдячний за спокій.
  
  Вони лежали з заплющеними очима, стегно до стегна, її струнка і темно-коричнева, его оманливе струнка і мускулиста. Поруч з ними на піску лежали вкрадена корзина для пікніка з двома порожніми винними пляшками. Серед них був Taittinger Blanc de Blanc . Виноград по Шардоне. Киллмастер тепер відчув м'яку грайливість вина. Вино зробило на нього в невеликій мірі фізичний вплив; він не сподівався, що його сенс був размягчен. Тому що він повинен був прийняти рішення найближчим часом. Що стосується дівчини, Анджелиты Долорес Рити Інес Дельгадо.
  
  Це було важке рішення.
  
  Нік відкрив очі і втупився на море. Сонце було гігантським золотим медальйоном, яке висіло відверті над водою, а повітря навколо взбивался в піну яскравих кольорів.
  
  'Нік?' Стегна Анджелиты сильніше притулилася до его. Ee великий палець, стиснув внутрішню частину його лівої руки, трохи вище ліктя.
  
  "Хм?" Нік закрив очі з золотих стріл сонця. Він сказав собі, що повинен прийняти рішення. скоро. У нього було передчуття, що Енджі збирається втрутитися. Вона безжально переслідувала його протягом неділях, і її наміри були зрозумілі з самого початку. Ця дівчина була сповнена рішучості віддати себе, пожертвувати своєю цнотою на вівтар мужності Ніка. І з якоїсь цікавої причини, яку сам Нік не розумів, він не хотів приймати жертву. Він був дуже здивований своїм ставленням. Не те щоб у нього був великий досвід спілкування з незайманими, принаймні, з часів навчання в коледжі, коли, як і більшість молодих людей, він тут невинності деяких дів. Але з ними тхора він полюбив жінок красивих, досвідчених і трохи старше двадцятиоднорічної Енджі. Але голосувати він був на пляжі з цієї чудово гарячої мексиканкою, - і він все ще не зважився. Спокушати або не спокушати? Ніку довелося посміхнутися. Відповідальність за це спокуса було б надзвичайно важко кому. Якщо це взагалі станеться.
  
  — Нік, дорогий? Її пальці знову торкнулися його руки. Він тримав очі закритими. «Мовчання — золото, Енджі».
  
  Вона хихикнула. «Я втомилася мовчати. Крім того, її хочу знати, що це за татуювання у тебе.
  
  Це був, звичайно, синій сокира. Символ АХ. Остаточна ідентифікація - і причина, по якій йому довелося плавати на віддалених пляжах. Знову і знову він чинив опір владі, наполягаючи на тому, що маленька тату марна і підступна, але марно, СОКИРА може, у своєму роді, бути таким же традиційним, як і старі служби.
  
  Але він сказав: «Коли їй був молодий, її втік до моря. Тоді їй було повністю татуирован. Так роблять всі парові. Коли повернувся додому, моя мама наказала уничножить ih все, крім цієї. Її так сильно плакав, що мені дозволили залишити її на себе».
  
  Енджі ткнула його в бік. «Брехун!»
  
  Нік посміхнувся темнеющему неба. 'Абсолютна правда.'
  
  Її пальці ковзнули по напруженим м'язам його життя. — Ти чудова людина, Нік. Її ніколи не бачив такого гарного людини. У тебе є м'язи, чудові м'язи, але ти гладкий. Ви Знаєте, - не те що вони бодібілдери. Це все вузли і шишки. І вони показують ih весь час.
  
  'Але не її?
  
  Дівчина розсміялася. 'Показуєш себе? ха-ха! Велику частину часу її навіть не можу знайти тебе. Ти уникаєш мене. Її знаю.'
  
  Це було правдою. Якийсь час він намагався уникати Енджі. Спочатку він майже злякався такої вібруючої юності, такого соковитого, гладкого і чудового тіла. Як Хоук б розреготався! Цей чоловік по імені Киллмастер, цей професійний винищувач ворогів своєї країни, ця чудово підготовлена і чудово навчена машина, смілива, як бик, і хитрий, як скажене спис , — цей чоловік боявся маленької дівчинки?
  
  Сонце зникло. Нік відчув дивне, безмовне напруга в повітрі, коли він обійняв дівчину і обняв її, все ще без пристрасті. Сяяли вугілля заходу — приглушений Götterdammerung без жаху і наслідків — і крізь опаловую воду, розтягненого тонкими нитками шум, він почув колір.
  
  Він ніжно поцілував дівчину в губи. Вона притулилася до нього, і рот її був солодкий, як квітка. Вона извивала свої засмаглі кінцівки в екстазі, такому ж люб'язним і невинний, як у собаки. Вона прошепотіла йому в рот.
  
  — Я була дуже безсоромною, Нік. Її можу зізнатися в цьому зараз. Але я так сумую за тобою і... і ти не такий, як усі. Я не можу піти до папського і попросити його придбати тебе для мене, чи не так? Так що я повинен переслідувати тебе, виставити себе ідіоткою. Я не проти. Тому що це дуже важливо для мене. Дуже важливо!!!' Лише зрідка, коли вона була схвильована, її виховання в Рэдклиффе відступало на задній план, настільки, щоб показати, що англійська не була її рідною мовою.
  
  Нік, очевидно, знав про неї. На ній було крихітне бікіні, дві вузькі жовті смужки кордон, і тепер у неї був безперешкодний огляд м'якою круглої грудей.
  
  — Так, — сказав він. «Ми не повинні забувати тата». Папа володів половиною великої рогатої худоби в Мексиці, вирощував призових биків і займав високе положення в мексиканському уряді. Тепер Нік подумав з певною стійкістю, що було б непогано, якби тобі доводилося думати про такі речі, перш ніж переспати з дівчиною. Але голос, як йшли справи. Мексиканський уряд, уряд США, АХ, Яструб(Hawk) - ніхто б не оцінив, якщо б він спокусив цю здорову, теплокровную німфу, схожу на юну і дуже ніжну Долорес дель Ріо.
  
  — Мені цікаво, — сказав Нік, відтягуючи момент істини, — що сталося з системою Дуенья. В цьому були свої переваги. Шляхетні панянки в таких ситуаціях не опинялися. Вони не купалися з невідомими чоловіками на віддалених пляжах. Енджі хихикнула. Вона перекотилася на нього, притулившись до йому своєю теплою молодою шкірою, як красива п'явка. — Тобі потрібен супутник, Нік. Знаєш... Я дійсно вірю, що ти боїшся мене. Вона підійшла облизує к. йому і поцілувала його в шию. Нік обійняв ee. Довгий час вона пролежала на підлозі абсолютно нерухомо йому. Легкий вітерець пронісся mimmo них, накидаючи на них тонкий шар піску.
  
  Коли дівчина знову заговорила, вона була дуже серйозна. — Ти не будеш назавжди мною сміятися, якщо її в тобі, що-що скажу, Нік?
  
  «Я не буду сміятися над тобою».
  
  — Тоді закрий очі. Я не можу сказати, якщо ви дивитеся на мене.
  
  — Її ih закрив.
  
  Вона пролежала на підлозі, притулившись щокою до особливих вигину його грудей. Вона майже прошепотіла. — Я... я ніколи не була з чоловіком, Нік. Ви вже здогадалися? Її, впевнений, що ви такий світський чоловік. Ну, її довго хотіла свого першого чоловіка. Її говорила тобі, що я погана дівчинка. безсоромна. Але я хочу, щоб це був правильний чоловік, Нік! Її продовжую говорити собі, що це має бути ідеальний чоловік в перший раз. Іноді, частини, я думаю, що знайшла його. Але з ним завжди було щось не так. Нарешті її знаходжу тебе. Та його знаю, що це правильно!
  
  Нік тримав очі закритими. Він відчував оксамитове сяйво ee спини під своїми пальцями. Голосувати воно, по всій свіжості й щирості юності, без лицемірства. Вона була, звичайно, всього лише дитиною, але мала мудрістю вічної жінки.
  
  Тим не менш Нік вагався. Він не розумів себе. Він був повністю чоловічим твариною, іноді навіть дуже тваринам, і її гнучке тіло, так тепло світиться, збуджувало його. В паху горіло, погрожуючи відключити мозок. І він сказав собі, що якщо це не він, то це буде хтось інший. Може бути, hamm, клоун, сексуальний злочинець, який завдасть гей біль і розчарує її. Це повинно було трапитися. Неминуче. Енджі дозріла для того, щоб її обпатрошили, і була сповнена рішучості бути ощипанной!
  
  Дівчина вирішила штопора. Вона извилась два, три рази і послабила ремінець. Обидві частини бікіні пропливли по повітрю і приземлилися на пісок. Вітерець підняв ih і перекладу. Нік побачив, що вони натрапили на наполовину потопаючу в дюнах огорожа.
  
  Тепер гола Енджі лежали на nen зверху. Її рот був у его rta. — Ходімо, — прошепотіла вона. — Давай, візьми мене, Нік. Навчіть мене. Будь добре обладнаний і ніжний, і візьми мене. Її так хочу цього, Нік. З тобою.'
  
  Нік обняв її рукою і притиснув до себе. Її маленький язичок був гарячим, гострим і вологим у нього в роті. Він почав цілувати її, на самому делле цілувати, і Енджі застогнала і звивалася на nen. Він відчув легке поколювання маленьких рожевих сосків до своїх грудей.
  
  Швидким, плавним рухом він піднявся на ноги, дівчина перекинулася через його плече. Він міцного поплескав її ззаду. — Добре, — сказав Нік. — Добре, Енджі.
  
  Це був останній момент перед повною темрявою, і в повітрі повисло останнім дотик пурпура. Я стою в напівтемряві, зі своїми неймовірно широкими плечима, вузькими стегнами і двома колонами нога, Нік міг би бути чудовим зразком первісної людини, який привів свою наречену у його лігво. Дівчина розслаблено лежати в нього на плечі, звісивши руки, і темне волосся розвівалися на вітрі, як прапор.
  
  У великій дюні, поруч з тим місцем, де залишилося її трусики, вітер створив неглибоку улоговину. Нік відвів її туди, і ніжно поклав. В останній момент вона міцного обняла його, і в її гарячий рот прошепотів йому на вухо: - Тобі дуже боляче? Він відчував, як тремтить її струнке тіло.
  
  Він змусив її замовкнути поцілунком. І він був таким ніжним, наскільки міг, що було нелегко для Ніка, коли він був схвильований.
  
  І таким чином Анджелита Долорес Ногами Інес Дельгадо нарешті досягла повноліття. Якщо він завдавав гей біль, вона не видавала нам звуку, крім снидіє крику в кінці. Нік, переповнений захопленням і легким подивом, відчув щиру подяку за подарунок, який зробила ему ця дівчина-жінка.
  
  
  Коли він повернувся у своє бунгало в готелі Las Brisas Hilton, ему під двері підсунули телеграму. Це може означати тільки одне. Его відпустка закінчилася. Він розірвав жовтий конверт.
  
  Екскалібур - стоп - Повинен - стоп - 33116 - стоп - Дрозд - нитка -
  
  Ніка, який подорожував під ім'ям Картер Меннінг, не було з собою кодової книги. У АХ було всього кілька кодових книг, і вони добре охоронялися. Але ему не потрібна була кодова книга для цього повідомлення. Хоук, звісно, це знав. Екскалібур - приїжджай негайно.
  
  Тобі обов'язково - Надзвичайна - надзвичайно термінова.
  
  33116 - широти і довготи. Нік досталь, за портфеля невелику карту і обвів олівцем коло навколо найбільшого міста в районі вказаних широти і довготи. Сан-Дієго.
  
  Насупившись, я знаю, яке враження це справить — і що відчує Енджі, — він написав дівчині записку. Він викликав слугу і послав записку з дюжиною троянд в її готель. Вона, звичайно, не зрозуміла. Вона ніколи не зрозуміє, та тільки боляче, але вона нічого не могла з цим вдіяти.
  
  Через півгодини він був в аеропорту.
  
  
  
  3 - КИТАЙСЬКИЙ КУЛАК
  
  
  Коли Нік Картер збирався покинути аеропорт Сан-Дієго, до нього підійшов чоловік з суворим обличчям, що стояв біля входу. В роті у чоловіка була незапаленою сигарета, і він нишпорив у кишенях. Коли Нік підійшов, він сказав: «Вибачте. У вас є вогонь?
  
  Нік, зацікавившись його контактом, досталь, велику кухонну і чиркнув сірник нею про підошву свого черевика. Чоловік коротко кивнув. — Я сержант Престон, сер. Морська розвідка. У мене є машина.'
  
  Сержант узяв валізу Ніка і підвів його до маленької спортивній машині. Намагаючись втиснути своє здоровенне тіло в ківшоподібне сидіння, агент АХ сказав: «Її частини задавався питанням, що станеться, якщо не той хлопець запалить кухонну сірник. Це може викликати біль плутанину.
  
  У старшини, схоже, не було почуття гумору. Його холодні очі ковзнули по Ніку без посмішки. — Малоймовірно, сер. Ними мало хто користується».
  
  Це був чудовий липневий день, золотий і блакитний, з освіжаючим бризом. Нік розслабився. — Куди ми едемі, сержант?
  
  — Недалеко, сер. Сім, вісім кварталів, і я тебе відправлю.
  
  Через кілька хвилина водій з Чула-Віста-авеню, згорнув в тихий провулок. Він зупинився біля довгого чорного седана. — От, сер. Вас чекає джентльмен.
  
  Джентльменом був Яструб, який виглядав худим і втомленим на величезному задньому сидінні. Було схоже, що він спав у цьому літньому костюмі, а його прагнення коричнева солом'яний капелюх була пом'ятій і брудною. Комір його сорочки був брудним, а краватка був зав'язаний гордієвим вузлом. Його обличчя кольору і текстури старого пергаменту розкрилося навколо незажженной сигари, коли він вітав Ніка.
  
  — Ти добре виглядаєш, — сказав Хоук. «Відпочив, засмаглий. Як і раніше у відмінній формі і готовий до роботи.' У Хоука була схильність до таких виразів. Нік sel поруч зі своїм босом і подивився на літню людину. — Не можу цього сказати про вас, сер. Ви виглядаєте втомленим.' Хок наказав водієві в лівреї і закрив скляну перегородку. — Я знаю, — сказав він. 'Її втомився. Її не лежав на пляжі і не дивилася на пропливаючі бікіні». Він закотив сигару до іншого куточка rta і додав: — Але я не заздрю тобі, хлопчик. Ти відпрацюєш цю відпустку — можна сказати, заднім числом. Він подивився на Ніка з виразом добродушною злоби в своїх старих хитрих очах.
  
  Нік закурив сигарету з золотим мундштуком. — Важка робота, сер?
  
  Хоук кивнув. — Можна так це назвати, хлопчик.
  
  Може важка, може ні, але в будь-якому випадку дуже складна. Якщо б їй був богохульником, її б назвав це чортової дерьмово роботою! Голос чому його в готель, поговорити з вами до того, як ми перейдемо до інструкцій, щоб прояснити що-що. Суть в тому, що ми віддамо тебе ЦРУ. позичимо, Нік. Вони спеціально просили вас, і, звичайно, її повинен був погодитися.
  
  Нік стримав усмішку.
  
  Хоук опустив вікно і викинув изжеванную сигару. Він засунув у рот нову.
  
  «Ну бюджету в чотири рази більше нашого», — сказав він із задоволенням. «І все ж вони повинні прийти до нас, коли вони дійсно в біді. Її, звичайно, знав, що вони прийдуть. Чого я не очікував, так це того, що господар приїде до нас особисто. Він зараз тут, у Сан-Дієго. Ми зустрінемося з ним на військово-морську авіабазу через кілька хвилина. Її, подумав, що буде краще, якщо ти дізнаєшся про це заздалегідь. Краще, ніж просто увійти і раптом опинитися перед ним».
  
  Нік Картер кивнув. Він знав, що турбувало його боса. — Я буду вести себе пристойно, — серйозно сказав він. «Я кажу щось тільки тоді, коли мене запитують, і я не забуду сказати ему «сер». Добре?'
  
  Хоук кинув на нього погляд. — Не будь таким легковажним, хлопчик. І ти знаєш, що мені плювати на твої манери. Справа в тому, що, ну, ви знаєте, ЦРУ, а також АГ частини бачити речі по-іншому. Це очевидно. Ми працюємо, так би мовити, на різних хвилях. Її, хочу, щоб ти просто вислухав. Назавжди слухати і бути ввічливим. Грати з ними. Тоді ми зробимо це по-своєму розсуду. Зрозумів?'
  
  Нік сказав, що зрозумів. Така ситуація виникла не в перший раз. АХ, була невеликою, тісно організованою, компактною організацією з цілком певними уявленнями про виконання свого завдання, ЦРУ являв собою великий великий комплекс людей, об'єктів і слід, з цілями і мотивами, зазвичай схожими з цілями і АХ. Деякі тертя були неминучі.
  
  По дорозі з Акапулько Нік задумався. Тепер він запитав: «чи Має ця населений пункт росії якесь відношення до цієї хвилі фальшивих п'ятидоларових банкнот?»
  
  Хоук кивнув. «Я здивований, що ти знаєш про це. Ви хочете сказати, що не були на пляжі достатньо довго, щоб прочитати газету? Нік похитав головою і посміхнувся. 'Немає. Радіо. Її було в сміття в той час.
  
  'Його так і думав.'
  
  «Схоже, вони не поширюються в Мексиці», — сказав Нік.
  
  Хоук кивнув. — Це очевидно. Якщо наші припущення правильні, підробки приходять з Мексики. Вони не хочуть засмічувати власне гніздо. Але в цих підроблених банкнотах є щось більше. Набагато більше. Більшу частину її сам ще не знаю. Голос чому у нас призначена ця зустріч з Великою Людиною. Він кинув всю свою роботу і прилетів сюди, щоб поговорити з вами особисто. Це, хлопчик, дає тобі деяке уявлення про важливість цієї місії!
  
  Нік тихо присвиснув. Його не так легко було вразити, але тепер він вражений. Здавалося, він скоро повернеться в Мексику. Він сумнівався, що на цей раз буде з Енжі...
  
  Через півгодини Нік і Хоук сиділи в охайній кімнаті, повній карт, на цокольному поверсі військово-морський авіабази. Зовні над дверима горів червоний брильов. Ніка представила, обмінялися рукостисканням і уважно вивчили холодними розумними очима. Глава ЦРУ був міцним чоловіком з носом, який можна було б зламати в боксерському або футбольному матчі, войовничої щелепою і копицею вогненно-рудого волосся.
  
  Нік сидів і мовчки чекав. Куріння було дозволено, і він закурив сигарету з золотим наконечником і розважався, спостерігаючи, як Яструб демонструє свою природну войовничість і намагається придушити гордість на АХ. Хоук був гордий і сходив з розуму при найменшому прояві поблажливості. Якщо ви спробуєте ставитися до Хоука ж, у вас будуть проблеми. Тепер проблема полягала в тому, що, хоча чоловіки були одного рангу, ЦРУ перевершував АХ. І Хок знав це.
  
  Хок і Нік сиділи там, поки співробітник ЦРУ деякий час ходив по кімнаті. Він почекав мить перед картою, потім встав перед Ніком. — У тебе є таблетка ціаніду, Картер? Або щось ще, що вб'є тебе швидко і безболісно?
  
  Нік подивився відкрито в холодні очі. 'Ні, сер. У мене ніколи не було з собою.
  
  «У цій місії, назавжди. У цій кімнаті ви почуєте щось більше, ніж абсолютно секретну інформацію. Справа в тому, що у нас немає відповідного ярлика для цих речей; якщо ви називаєте ih абсолютно секретними, ви ще не все знаєте. Це ясно?
  
  Хоук сказав кілька хрипко: — У Колодязний такий же допуск, як і у мене, Ред. Ви знаєте, що це значить.'
  
  Вище не було. Хоук, глава ЦРУ і кілька інших були на тому ж рівні, допускається, що і президент.
  
  Бос ЦРУ кивнув. — Я знаю, Девід. Але він повинен прийняти таблетку ціаніду або щось в цьому роді. Якщо його спіймають і, можливо, підданий тортурам, він прийме це. Її керую цією місією за прямою вказівкою президента. Олександр порядок!
  
  Хоук подивився на Ніка, якому здалося, що він підморгнув, коли його бос сказав: «Нік, ти приймеш ціанід».
  
  — Добре, сер.
  
  — Добре, — сказав співробітник ЦРУ. - "Давайте рухатися далі. Нам треба багато чого обговорити. Я думаю, буде краще, якщо ви двоє послухаєте, поки їй розповім все це. Збережіть свої питання на потім. Якщо хочеш, можеш робити нотатки, Картер, але спали ih перед тим, як покинути цю кімнату.
  
  Нік посміхнувся. — В цьому немає необхідності, сер. У мене чудова пам'ять.
  
  'Добре. Голос так. Для зручності і для полегшення вашої пам'яті її розділю цю інструкцію на дві важливі частини: факти, те, що нам відомо; і припущення, які ми робимо, тобто гіпотези. Як ви знаєте, в подібних операціях ми повинні покладатися на здогадки, і Бога і сподіватися, що ми праві».
  
  Огрядний рудоволосий чоловік підійшов до столу і щось взяв. Він дав його Ніку. Агент AX уважно досліджував його. Це був золотий браслет у вигляді змії із хвостом у роті. Нік провів пальцями по цьому предмету і виявив крихітні канави або виступи відразу на плоскою головкою.
  
  Співробітник ЦРУ подивився на нього. — Ти ih відчуваєш? Ih важко побачити. Він не дуже добре зроблений, але ці маленькі виступи представляють собою пружини.
  
  Нік витягнув навколо кишені маленьку лупу і знову оглянув браслет. Тепер він побачив, що він був тільки по золотої пластини і поганої роботи. Він прибрав лупу і повернув браслет співробітник ЦРУ. Він одразу впізнав цей символ.
  
  — Це Пернатий Змій, — сказав він. «Символ стародавнього ацтекського бога Кецалькоатля».
  
  Співробітник ЦРУ здавався задоволеним. Похмура посмішка грала навколо его твердого rta. Він кинув браслет на стілець. 'Саме так. Це також символ або знак відмінності нової політичної партії в Мексиці. Вони використовують браслети, як ми використовуємо виборчі значки. Вони називають себе Радикальними демократами або Партією Змії, і, щоб дати вам уявлення про програму партії, закликають до повернення Мексиці Техасу, Нью-Мексико, Арізона і Каліфорнії!
  
  Навіть Хоук був приголомшений у своїй звичайній бесстрастноси. 'Як? Це неймовірно! Повинно бути, це сука божевільних.
  
  Представник ЦРУ знизав плечима. — Може бути, не таких нібито божевільних. Звичайно, самі вожді в цю нісенітницю не вірять, але селянам бідних провінцій вона подобається. Ми не маємо до цього ніякого відношення зараз. Ми маємо справу з тим, що наші експерти вважають, що браслети зроблені в Китаї. І я не маю на увазі Тайвань!»
  
  Хоук подумав: «Значить, це все-таки Дракон».
  
  Бос ЦРУ знову взяв браслет і накрутив його на великий палець. «Це взято у мертвої людини. Його літак розбився в Техасі, і рейнджер побачив його крах і знайшов уламки. Він знайшов, що ще. Дві валізи з фальшивими пятидолларовыми купюрами. Нас тут же сповістили, і ми приступили до роботи. Її, вважаю, що ці люди виконали велику роботу. Ми оточили територію і як би вивчили цей літак за допомогою збільшувального скла. Її, вважаю, що ми вивезли все, що мало хоч якусь цінність».
  
  Він підійшов до карти і червоним олівцем намалював невелике коло в Техасі, недалеко від мексиканського кордону. «Це місце, де розбився літак, в parque Біг-Бенд. На щастя для нас, він не згорів. За кількістю бензину в баках ми змогли комусь з літака. В певному радіусі, звичайно. Це трохи допомогло нам, але це був тільки початок. У засохлого бруду і кількох гілках і листю на шасі ці люди змогли его звузити. Найважливішою була бруд - вона відбувалася за золотовмісної землі. Ми знайшли дуже слабкі сліди золотої руди.
  
  «У Мексиці дуже багато золота, — сказав Хоук. «І це дуже велика країна».
  
  Представник ЦРУ холодно посміхнувся. «Так Само, Девід. Чертовски велика країна. Але нам пощастило. З допомогою зворотної проекції, ми змогли кому можливу точку відправлення літака — звичайно, все ще в певному радіусі. Але ми хотіли би золотий ділянку, де рослинність відповідала тому, що ми знайшли на шасі, все в межах уявного курсу, заснованого на витрачене паливо. Ми думаємо, що знайшли його. Співробітник ЦРУ намалював початку другої червоне коло, на цей раз побільше. Нік підійшов до карти, щоб щорічно на нах.
  
  Зазначений район знаходився на західному узбережжі Мексики, наприклад, паралельно гирла Каліфорнійського затоки. Червоне коло тягнувся вглиб суші через Мазатлан до Дуранго, а потім вигинався на північ, до Сьєрра-Мадре. Лінія повернулася в бухту Лос-Мочис на запасному шляху.
  
  Панамериканське шосе.
  
  Нік Картер подивився на співробітника ЦРУ. « Це дуже велика ділянка землі — для однієї людини». Він, звичайно, знав, що йому доведеться зробити це самому.
  
  «Все не так погано, як здається». Співробітник ЦРУ поставив крапку на карті. «Тут, між селами Ла-Крус і Элота, в залі злітно-посадкова смуга. В залі у приватній власності, і зараз використовується — я розповім вам про це пізніше, — але раніше аеродром використовувався для перевезення золота. У цьому районі добувають золото, принаймні, в минулому. За нашою інформацією, зараз він спустошений. Покинуть. І це досить дикий район. Район з бандитами. Про цих бандитів її теж скоро розповім.
  
  Хоук підійшов до карти з сигарою в тонких губах. — Це веб-злітно-посадкова смуга поблизу?
  
  — Наскільки нам відомо. Ми майже впевнені, що впав літак злетів саме з цієї смуги. Все насправді. Зразки ґрунту, рослинність, закрити icar палива. Співробітник ЦРУ знову вказав на велике коло. «Підробки виробляються або, принаймні, поширюються звідти».
  
  Хоук подивився скептично. 'Можливо. Але мені це здається дуже простим. Я маю на увазі той літак, коли м'ч пролетів над кордоном серед білого дня з купою грошей. Це напрошується на неприємності. Ці фальшивомонетники занадто розумні для цього - подивіться, як вони затопила країну цими банкнотами до того, як прокинулися люди навколо міністерства фінансів. Щось не так з цим....».
  
  Співробітник ЦРУ погладив свій червоний чубчик. Раптом він шталь виглядати втомленим і напруженим. — Звичайно, ти правий. Нас це теж збентежило. Але у нас є якась теорія. Пілота звали Антоніо Варгас. Ренегат, як ми чули в Мехіко. Кілька років тому його вигнали з мексиканських ВВС. І у нього була репутація п'яниці. Ми схильні думати, що на цей раз він працював на себе - просто вкрав купу підробок і зник. Може бути, він знайшов кому можна продати ці підробки Штатах. Але це не важливо для нас зараз.
  
  Нік провів пальцем по червоному колі. "І ви хочете, щоб я пішов туди і подивився, що я можу виявити?"
  
  «Дійсно», — сказав глава ЦРУ . — Але це всього лише ваша основна населений пункт росії. Це набагато більше, ніж ви чули досі тхір. Він подивився на свій годинник. — Пропоную зробити перерву, джентльмени. Її в настрої випити.
  
  Нік зупинився на бутербродах і пиві. Яструб і людина з ЦРУ випили бурбон і скотч відповідно. Коли вони закінчили, співробітник ЦРУ розслабився за своїм столом і закурив сигару. Хоук теж почав шукати нову сигару. Нік сель на карти стогонами, подивився на нах і викурив сигарету. Наш він, наш Яструб не були готові до жорсткості.
  
  — У китайських комуністів, — сказав співробітник ЦРУ нормальним тоном, — є ескадрилья по шостий атомних підводних човнів. Деякі можуть нести карликові підводні апарати, запускати і приймати ih в море. Ми вважаємо, що одна навколо цих підводних човнів зараз в залі де-то в Каліфорнійському затоці».
  
  Це був перший раз, коли Нік дійсно бачив Хоука в шоці. - «Атомні підводні човни? Про, Боже! Ви впевнені, що це не помилка?
  
  Рудий чоловік похитав головою. - 'Без помилок. Її б готель, щоб це не було правдою. Вони у них дійсно є. Також вони можуть стріляти ракетами. Тільки у них немає ракет. Ще немає.'
  
  Нік відчув, як його кишки напружилися. Китайські підводні човни патрулюють західне узбережжя! Це була неприємна думка.
  
  Співробітник ЦРУ подивився на нього. «Голос чому їй кажу про цианиде, — сказав він. «Ви повинні знати про цих підводних човнах, щоб добре виконувати свою роботу, але ви не можете говорити про це, коли вас упіймають і будуть катувати. Нам знадобилося кілька мільйонів доларів і шість хороших агентів, щоб дізнатися про існування цих підводних човнів. Китайці охороняли цей слизу, як ми охороняли атомну бомбу. Але ми дізналися. Ми знаємо, де ці підводні човни. Але китайці не знають, що ми знаємо - і вони ніколи не повинні про це дізнатися! Якщо дізнаються, пересунуть підводні човни, потім вони просто зникнуть, і нам доведеться починати все заново. Насамперед, ми повинні переконатися, щоб вони думали, що ih слизу в безпеці. Знову бос ЦРУ підійшов до карти. Він торкнувся Каліфорнійського затоки світиться кінчиком сигари, залишивши на nen пляма попелу. «Я сказав, що у китайців шість підводних човнів. Це правда. Але тільки п'ять знаків в даний час там, де вони повинні бути. Ми підозрюємо, що інша, шоста підводний човен, десь в цьому районі. Ми вважаємо, що вона має якесь відношення до підробок, а також до Партії Дракона. І мушу визнати, що це досить гіпотетична. Але у нас є деякі зачіпки і...
  
  «Папір», — перервав його Хоук. «Ця майже ідеальна папір, на якій друкують фальшиві купюри. Китайці роблять таку папір!
  
  Представник ЦРУ кивнув. "Це варіант, який ми розглядали. Що вони провозять контрабандою папір для ущільнення фальшивок. Але, на думку наших експертів, ці штампи не придумали китайці. Її розповім вам про це пізніше. Тепер нам треба зосередитися на підводному човні, яка займається, як ми вважаємо, здійснює поїздку у мексиканського узбережжя».
  
  Співробітник ЦРУ збовтати залишок віскі в своїй склянці, і на мить подивився в стелю. «Як ви знаєте, у нас багато станцій прослуховування по всьому відкритий басейн. Деякі в місцях, які здивували б навіть тебе, Девіде. Що ж, протягом останніх двох місяців ми отримували інформацію про те, що підводний човен, яка займається явно не наша, переміщається вгору і вниз по Західному узбережжю. Але вони потайливі, як чума, - постійно змінюють позицію ih радіопередачі дуже короткі. Ще кілька днів тому ми не могли кому ih положення. Потім нам пощастило, вони користувалися своїм передавачем довше звичайного, так що ми змогли зробити приблизний позиціонування. Він вказав на карту. — Настільки точно, наскільки змогли — у частині півострова Баха, і приблизно у сімдесяти п'яти — sta милях від мексиканського узбережжя. Звичайно, це великий шматок океану, і у нас немає особливої надії знайти ih, але ми робимо все можливе. Зараз цей район патрулює дюжина есмінців.
  
  Хоук запитав: «Ми працюємо над цим з мексиканцями?» Нік повинен це знати. Тримаємо ми ih в курсі?
  
  Директор ЦРУ одразу не відповів. На суворому обличчя з'явилося загадкове вираз. Він провів вказівним пальцем по вдавленному носі, дивлячись на Хоука.
  
  — Не зовсім так, — сказав він нарешті. — Принаймні, не повністю. Офіційно ЦРУ допомагає їм стежити за партією Золотого дракона, про яку вони, здається, мало турбуються, але вони нічого не знають про інші проблеми».
  
  Хоук похмуро кивнув. - «Я так і думав. Це буде звичайна «чорна» операція?»
  
  Посмішка директора була слабкою. 'Так. Голос чому ви були покликані. Її, ми зізнаємося, що ви робите ці речі, проводите ці «чорні» операції, як ви ih називаєте. Нарешті ви АХ в таких справах експерти.
  
  Хок кинув пожеванную сигару в сміттєву корзину і намацав нову. «Поки ми згодні на це». Він повернув голову до Ніку. «Якщо мій агент буде в залі на місці і візьме на себе цю справу, чи може він грати на свій розсуд?»
  
  "Ні", — сказав співробітник ЦРУ . Трохи жорсткувато, подумав Нік. «Він не повинен перетинати лінії».
  
  Нік скоріше відчув підморгування Хоука, ніж побачив його. "Гаразд", — сказав его бос. 'Давайте рухатися далі. Їй так розумію, що є ще щось?
  
  - 'Ценымногие більше. Повертаючись до китайської підводному човні, ми вважаємо, що вона в залі поблизу. Як я вже сказав, у нас є часткове виявлення її позиції. Але в цьому районі йдуть дві серії досить секретних радіопередач. Одна з президентом рф володимиром путіним, на досить слабкому передавачі - слабку, але здатну додзвонитися до підводного човна. По-друге, з підводного човна, як ми вважаємо, практично в будь-яку точку світу. Дуже сильний сигнал. Отже, у нас є друга зачіпка, яка вказує на цей ділянку Мексики. Ми підозрюємо, що наземна станція передає на підводний човен, а підводний човен передає повідомлення їм. Ймовірно, також у Китаї. Вони також зарозумілі виродки. Вони використовують звичайний код.
  
  Він узяв зі стільця жовтий аркуш паперу і з огидою подивився на нього. «Це фрагментарне повідомлення, яке вловили ці станції прослуховування. Вони використовують стандартні процедури радіозв'язку, голоси ніколи не чутно.
  
  Слухайте:
  
  'Кіготь - оленка - топаз - іва - зелена гілка - жаба-мартіні - бо - це все, що ми дізналися по всій передачі він. Але, як бачите, це код, а не цифри, і у нас немає шансів зламати його. Він безрадісно усміхнувся. «У нас є хороші люди в Китаї, але у них ще не було рішенням вкрасти ih головну кодову книгу».
  
  Хок деякий час жував сигару. Потім: «Ви впевнені , що це китайська підводний човен? Не іншої країни?
  
  Директор кинув папір. - «Спочатку це було можливо, але ми проаналізували записи в Бюро національної безпеки в Форт-Мід, і вони кажуть, що це безумовно китайський кулак». Нік знав, що у кожної країни, у кожній військовій чи воєнізованій організації є свій особливий спосіб кодової передачі, роботи з ключем. Звичайно, можна було кому національність радиста, принаймні, его організацій, по тому, як він натискав на ключ. Цей індивідуальний стиль називався " китайським «кулаком».
  
  Нік поставив штопора: «Ці передачі — вони використовують автоматичний вимикач, касети або вручну це робиться?»
  
  Директор подивився на інший аркуш паперу. - «Передачі з президентом рф володимиром путіним на підводний човен ручні, дуже повільні і аматорські. Тих, хто з підводного човна бог знає куди, відправляють з автоматичним ключем, керованим експертом». Він подивився на годинник на волохатому зап'ясті. «Тепер підійдіть до карти, господа, і я розповім вам ще про деяких хитросплетіннях цієї операції. Справи, з якими потрібно поводитися дуже обережно. Вони стосуються дуже важливого американського суб'єкта, або, скоріше, суб'єкта, який володіє замком відверті посеред нас цікавить району.
  
  'Замок?' Це був скептично налаштований Яструб.
  
  «Справжній замок», — сказав співробітник ЦРУ. «Камелот порівняно з ним — театральна сцена. Він був побудований на початку століття багатим видавцем, який готель піти від цивілізації. З ними тхора, у нього було кілька власників, але го, що у нього є зараз, пані, з якою ми повинні бути обережні, відомий в місцевому масштабі як Стерво. Її, впевнений, що ти знаєш її справжнє ім'я, коли його говорю про неї...»
  
  Нік уважно слухав і нічого не упустив, але в іншому незалежному куточку его мозку пролунав сардонічний сміх. Нещодавно він пройшов курс підвищення кваліфікації за останнім досягненням у галузі «електронної розвідки», під час якого інструктор чітко дав зрозуміти, що час індивідуального людського агента майже закінчилося. Гаждеты і електроніка брали гору. Супутники-шпигуни кружляли навколо Землі зі швидкістю 25 000 км/ч. Фахівець міг сісти, поклавши ноги на стілець, випити і порахувати міжконтинентальні балістичні ракети в Казахстані. Ему вдалося підслухати радіопереговори між Кремлем і російською підводним човном в Арктиці. Чудові винищувачі У-2 вже застаріли. І за деякими даними люди теж.
  
  Нік Картер знав це. Хоук теж. Директор ЦРУ довів це відкрито зараз. Але зараз неминуче настав час, коли пристроїв і пристосувань стало не вистачати. Якщо потрібно було виконати якусь особливу брудну роботу, зазвичай пов'язану зі смертю, її міг виконати тільки людина. Осіб. Справжній сміливий чоловік з потрібними м'язами і мозком. Якщо небезпеки і труднощі наростали, як снігова куля, і здавалися нездоланними – тільки така людина могла добитися перемоги.
  
  Співробітник ЦРУ, сказав: «Ти підеш туди сьогодні ввечері, Картер. Не забувай про одному: з того моменту, як вас висадили на берег, і до того моменту, коли вас підібрали, ви стоїте на своїх ногах. Відділ планування підготував для вас хороший камуфляж, і цього має бути достатньо, але якщо він не спрацює, і ви потрапите в біду, ми нічим не зможемо допомогти вам. Уряд Мексики не повідомляється про вашу присутність в країні, тому вам слід, за рішенням уникати поліції штату. І, по-перше, якщо наші підозри вірні, і замішані китайці, вам не потрібно примушувати говорити! Якщо вас піймають і будуть катувати, ви повинні покласти цьому нитка, перш ніж ви досягнете межі своєї витривалості. Це дуже ясно?
  
  N3 коротко кивнув, злегка кисло посміхнувся. Це було дійсно дуже чітко. Хіба не завжди так було? Ймовірно, він був кращим у світі агентом з «вбивств», — і його можна було не помітити майже так само легко, як хлопця, який керував офісами АХ.
  
  Інструкції тривали годинами, поки навіть запас духовної енергії Ніка не почав висихати.
  
  Хоук шталь дратівливим, майже похмурим, ретельно стежити за кожною дрібницею підготовки. Директор ЦРУ зберігав величезна самовладання - досить легко, так як він був не тією людиною, щоб піти на це.
  
  Вже досить давно було темно, коли Нік sel ножа на покинутій порту бар. У зовнішній гавані його чекала підводний човен. Хоук був з ним. Співробітник ЦРУ вже був у літаку в Вашингтон. Хоук, сухий, як зів'ялий лист, простягнув руку. «Buena suerte, хлопчик. Бережи себе.'
  
  Нік підморгнув своєму босові. — Що прийшло на розум, сер. Якщо мені вдасться дістати кілька мільйонів цих прекрасних підробок, ми з тобою зможемо відправитися в Паго-Паго, на всю решту життя. Тільки джин і коричневі дівчата під пальмами.
  
  "Хороших снів", сказав Хоук.
  
  
  
  4 - ДОБРЕ Збережений труп
  
  
  Американська підводний човен « Гомер С. Джонс» безшумно спливла в районі, де Каліфорнійський затока зустрічається з Тихим океаном. Гомер, як команда називала корабель, чекав заходу місяця. Тепер він суд боснії та герцеговини засудив, як гладкий сталевий кіт. З гуркотом відкрився люк. Молодий лейтенант повів Ніка Картера вгору по сходах на мокру палубу.
  
  'Ми прибули. Люди негайно приготують для вас човен. Лейтенант вдивився в берег чверть милі від нього. Будь-де в темряві виднілися розсіяні вогні, слабкі маяки цивілізацій.
  
  — Я думаю, ми в потрібному місці, — сказав лейтенант. Він вказав наліво. «Ці вогні, повинно бути, Ельдорадо. А там, праворуч-Ла-Крус. Мені наказано висадити вас на берег між ними.
  
  Шлюпка була спущена на спокійне море і вдарилася об підводний човен. Нік потиснув руку лейтенанту. — Спасибі, лейтенант. Ви проробили гарну роботу. Давай ще раз обговоримо наш план посадки.
  
  'Добре. Ми будемо триматися подалі від територіальних вод, чекаємо вашого повідомлення... Два неділях чекаємо. Коли ми отримаємо сигнал, ми прибудемо до цього місця і заберемо вас, потім сигнал упізнання. Якщо через дві неділі від вас не буде звісток, ми підемо додому. Лейтенант не бачив необхідності повторювати дані ему особисто накази: озирніться і подивіться, не знайдете ви в цьому районі ще один підводний човен. Якщо так, і якщо вона не може ідентифікувати себе, зануритися его. Тараньте її, якщо вам це потрібно! Це були його секретні накази від військово-морського флоту, і, наскільки він знав, вони не мали ніякого відношення до висадки цього неробу на мексиканське узбережжя.
  
  — Добре, — сказав Нік Картер. 'Добре. Її скоро побачу тебе. Сподіваюся, що протягом двох тижнів. Він пройшов по палубі до очікує его шлюпці. Лейтенант зауважив, що ця людина, хоча і був схожий на бомжа, рухався, як тигр. В його очах було щось, що могло б налякати будь-кого. Вони міняли колір, ці очі, але завжди дивилися на тебе холодним поглядом, коли він говорив.
  
  Високий чоловік не втрачав часу дарма. Він плавно і спритно стрибнув у шлюпку і притулився до підводному човні. Він озирнувся, підняв руку, і над водою почулося м'яке вітання. Лейтенант махнув рукою, потім повернувся до бойовій рубці. «Все вниз. Готуйтеся пірнати. Киллмастер поплив до берега, выглядевшему, як мерехтлива, скороминуща білої смуга у світлі зірок. Він почув шурхіт і булькання позаду себе, коли «Гомер» пірнув, але не озирнувся. Сузір'я над ним яскраво кружляли на тлі чорного оксамитового неба. Чудовий, спокійний вечір. Але скільки часу це займе? Посмішка Киллмастера була жорсткою. Його завданням було порушити це всепоглинаюче спокій, цю мирну сцену. Він був піщинкою в устриці, колючкою, яка займається може дістати, а може і не дістати перлину там, де ЦРУ, а також AH-ee шукають.
  
  Хвилі були по кожному племені. Нік без праці приплив до берега, і розвантажив своє маленьке судно. Він здув надувний човен і веслом зарив її в пісок. Можливо, який-небудь любитель пляжної піни знайде його і здивується. Він отримає за це кілька песо . Це не мало значення.
  
  Закопавши човен і, розрівнявши пісок, Нік підняв важку сумку і закинув її собі на спину. У nen були мирські володіння Джеймі Макферсона, его камуфляжній особистостей. Він був пошарпаний, неохайний турист з цим ім'ям, плюс мав пошарпаний паспорт, з простроченим терміном дії. Паспорт був майстерно старішим і просочений потім, так що його ледве можна було прочитати.
  
  Нік дістався до ряду невисоких дюн і побрів до них, грузнучи в піску по самі кінця своїх рваних напівчеревиків. У нього не було ілюзій щодо того, що відбудеться, якщо його зловить мексиканська поліція. Тюремна камера. А Мексика не славиться нас в'язницями, нам поводженням з ув'язненими. Поліція не повинна була його зловити. А якщо і не потрібно, то він не хоче, щоб його змушували вбивати копа.
  
  Він залишив пляж і пірнув у густий підлісок з кривими соснами, високій грубій травою і рослинами агави. Згодом він вийшов на шосе, чорну двосмугову дорогу, яка займається простягався з півночі на південь. Дорога була тихою і безлюдною, і не було жодних ознак того, що в неї коли-небудь проїжджала чи проїде машина. Нік перейшов дорогу і зістрибнув у канаву, щоб віддихатися. Всього десять мін, сказав він собі. Він мав пробратися трохи вглиб країни, недалеко від села Косола, до того, як зійде сонце. Він закурив, але не з золотим мундштуком, а найдешевшу мексиканську сигарету, вдихнув їдкий дим і задумався. Населений пункт росії почалася добре. Его камуфляж був би гарний, коли б він міг триматися подалі від мексиканської поліції. Якщо б його зловили, він насправді камуфляж шталь б недоліком - він був нелегалом в Мексиці, по-перше, і він був волоцюгою, "золотим копитом", який хотів нелегально золото. Час старателів-фрілансерів у Мексиці давно пройшли. Їм потрібний дозвіл, і вони повинні були ділитися виручкою з урядом. Ніка не було ліцензії, і він ледве міг поділитися неіснуючої виручкою. Він не думав, що у нього буде багато часу, щоб дійсно шукати золото. Тим не менш, він повинен був справити належне враження, розбити свій табір і зробити вигляд, що шукає золото. З точки зору АХ его, шведів була шедевром. Він виглядав саме так, як і повинен був виглядати — волоцюгою, намагаються заробити достатньо грошей для чергової спроби почати нове життя. Його капелюх — изодранный, крапчастий і изодранный головний убір — була старої армійської капелюхом, він самій, яку носили американські солдати, коли вони переслідували Панчо Вілья вздовж Ріо-Гранде. Бог знає, як ЦРУ !
  
  На nen була армійська сорочка і рвані вельветові штани, заправлені в чоботи. Під ним була брудна мама і брудні кальсони. В его шкарпетках були дірки, і вони пахли, хоча у нього в сумці була чиста пара. Крім того, в сумці у нього був сильний оптичний приціл — що було б важко пояснити, якщо б він потрапив у руки поліції — і старий револьвер Уеблі, випущений ще до Першої світової війни. Це був великий, важкий і незграбний револьвер — і в nen було всього кілька патронів, але це було таке вогнепальна зброя, яку міг би носити людина ніби Джеймі Макферсона. Ніку довелося досить неохоче визнати, що его «люгер» було б недоречно. Наше его стилет Хьюго, нам маленька смертоносна газова бомба П'єр. Він відчував себе кілька голим без своїх старих товаришів, але ЦРУ наполягав на тому і на тому, щоб він в'їхав в країну «чистим», і вони з Хоуком нарешті змирилися з цим.
  
  Його борода, чорна і груба, коли він дозволив гей відрости, вже засіла. Нік на мить почухав его, потім підняв сумку і вибрався через канави. Години через чотири розвидниться, а ему потрібно було максимально використовувати темряву. Він узяв курс, пірнув у осикову гай і почав підійматися по довгому схилу, який привів його до пагорбів біля підніжжя Сьєрра-Мадре, де дорога спускалася в Дуранго.
  
  Нік підтримував швидкий, жвавий темп на схід. Він безперервно піднімався. Він перетнув другорядну дорогу, а потім місцевість стала більш дикої, з глибокими ярами, крутими скелями і довгими сланцевими льодовиками. Коли на сході здалася смуга перламутру, він побачив сліди рудників — старі шахти, зиявшие, як чорні зуби, у скельних стінах, — і гірський струмок, на який вотум-вотум впаде гниле споруда. Кілька разів він проходив mimmo хатин і халупок, одиноких і гнилих, але не зупинявся. Але хатини наштовхнули його думка. Нік Картер не шталь би спати на твердому підлозі, якби в цьому не було необхідності.
  
  Ему сказали, що в цей час року в цій частині Мексики помірний сезон дощів. Інформація виявилася вірною. Туманні сірі і білі хмари швидко збилися в купу, не звертаючи уваги на золоту гірлянду висхідного на сході сонця, і незабаром випав теплий срібний дощ. Нік шкандибав далі, насолоджуючись м'якими краплями на своєму обличчі.
  
  Раптом він підійшов до нависає скелі. Під ним лежали довга вузька долина, тірренське-зелена барранка, яка займається, здавалося, була висічена навколо пагорбів. Він відразу відчув, що це те, що він хотів. Він опустив сумку, sel і, звісивши черевики з кінця скелі, подивився вниз. Вузький струмок крутився і мчав по дну долини, танцюючи навколо валунів і скель у шоу-білої піни. Повинно бути, це гарне місце для зажадав золота, подумав Нік.
  
  Він озирнувся, і його гострі очі нічого не втратили. Праворуч від нього, там, де починалася долина, була скеля з плоскою, посипаної валунами вершиною. Звідти, подумав він, ему повинно бути видно все навколо. Навколо укриття скель він повинен бути в змозі бачити узбережжі і настільки ж далеко всередині країни. У нього буде однаковий зовнішній вигляд з півночі і півдня. У той час як на дні долини, він буде захищений від сторонніх очей. Так. Це було воно.
  
  Нік оболонки по краю обриву, шукаючи шлях вниз, такий, щоб не зламати собі шию. Це було нелегко. Скелі на його боці долини мали круті схили тут і там приблизно протягом двохсот футів. Якщо б він підійшов до барранке з іншого боку, було б легше; там дно долини наклонялось під легким кутом у сорок п'ять градусів до порослій деревами плато. Нік вилаявся собі під ніс. Все б добре, але його просто не було на той бік!
  
  У цей момент скеля зробила крутий кут, і він побачив міст. Він підійшов і подивився на нього з огидою. Нам Хоук, нам ЦРУ не були б задоволені, якби він зламав собі шию на дні каньйону. Від мертвого агента толку мало. Нік перевірив нитка мосту ногою, від чого хитка конструкція тут же захиталася.
  
  Це був, подумав Киллмастер, міст, який ви бачили б в пригодницькому фільмі, дія якого відбувається у високих Андах. Вона була вузькою, достатньої для однієї людини, і зловісно прогинався посередині. Він був зроблений з широко розставлених дощок, скріплених сталевими тросами. По обидва боки була мотузка, закріплена то тут, то там разом з дерев'яними стовпами.
  
  Раптовий порив вітру промайнув по барранке, і вона ходить заплясал, як дервіш. Нік знизав плечима і пішов далі. Міст розгойдувався, стрибав, скакав і дрейфував під его номерами восемьюдесятью фунтами, але не зламався навпіл. Коли він дістався до іншого боку, він весь спітнів, і його борода сильно свербіли. Але коли він, нарешті, досяг дна долини, він був задоволений. Це було ідеальне місце.
  
  На цій низькій стороні барранки стрімкий потік був перекритий. Гниючі балки і зламані дошки — все, що залишилося від шлюзу, свідчення того, що в минулому тут хотіли золото. Велике озеро було осушено проривом в центрі греблі. Тільки озеро виглядало привабливо зеленим і здавалося глибоким. Нік пообіцяв собі прийняти ванну, як тільки влаштується.
  
  Біля кам'яної стіни перебувала іржава хатина Ниссена, майже прихована гаєм червоних кедрів і прімавери. Нік подивився на нах з задоволенням. У декількох місцях вона гнилий і двері зовсім зникла, але вона відмінно підходила. Атмосфера запустіння допомогла б йому гарну службу. Він готель побути на самоті якийсь час. Коли прийде час, можливо, йому доведеться показати себе навмисно, хоча б для засобів куль, але не зараз.
  
  Він ступив під іржавий навісом хатини. Дощ припинився, і сонячні промені просачивали пил крізь діри в даху. Хатина була порожня, якщо не рахувати трьох ліжечок, збудованих уздовж однієї стіни, і старої печі в кутку. Труби в печі не було, хоча в даху для нах була діра. Коли Нік підійшов до плити, щоб перевірити її, пролунав шерех, і три ящірки прошаркали на день.
  
  — Вибачте, хлопці, — пробурмотів Нік. «Житлове стан огидне». Але ящірки змусили його замислитися, і він ретельно обшукав хатину. Під гнилий мостиною він знайшов трьох смертоносних скорпіонів і величезну жабу. Нік відігнав скорпіонів довкола хатини палицею вбив жабу маленької складаний лопатою, яку приніс з собою.
  
  Коли він визволив свій новий будинок від паразитів, він повернувся до печі. Вона була набита чорним жирним попелом. Нік взяв жменю і дозволив гей, сковзнути крізь пальці. Його гарне, кістляве обличчя виражало крайню зосередженість, коли він довго дивився на попіл. Або нерви на кінчиках його пальців обманювали его, або попіл був все ще неясне теплим! Киллмастер знав, що щільно упакований золи в захищеному приміщенні довго зберігає тепло. Два дні? Три?
  
  Він кинув свою сумку на одну навколо голих дерев'яних ліжок, розпакував її, перевірив негабаритний «Уеблі» і засунув його за пояс. Він ніколи раніше не вистрілив по «Вебли», і сумнівався, що той зможе вразити сарай, навіть якщо він буде в сараї, але візуально це було грізне зброя. Мініатюрна гвинтівка. Напевно, теж виглядало, як гвинтівка.
  
  Він також досталь, неглибоку каструлю з дрібною сіткою на дні, з допомогою якої він мав намір зробити вигляд, що шукає золото.
  
  Перш ніж почати, він на мить затримався на день. Він не ворухнув нам одним м'язом, і глядач не зміг би виявити його дихання. Він міг бути привидом, який мешкає в затіненій хатині. За межами хатини він чув і бачив, як життя йшло своєю чергою. Куниці, бігали туди-сюди, а птахи веселилися і співали в зеленій клітці дерев навколо хатини. Нік заспокоївся. Зараз там нічого і нікого не було. Не було істоти, яким там не місце.
  
  Киллмастер повернувся до плити і взявся за роботу. Він наповнив каструлю жирної золою і почав її проціджувати. Заглибившись у закіптюжених маси, він виявив, що мав рацію. Попіл був ще теплим. В даний момент його не турбувало, що це може означати, хоча він і усвідомлював наслідки. Его усамітнення може бути порушене в будь-який момент.
  
  Коли він закінчив, у нього на підлозі була купа попелу і три більш або менш цікавих об'єктів. Вони могли б бути більш захоплюючими, якщо б він зрозумів, що вони означають.
  
  А - обгорілі залишки чоловічого гаманця.
  
  Б - кут паспорт, де помітний тільки частина візового штампа.
  
  C — черненая срібна монета, яка займається при очищенні виявилася монетою в 5 крузейро . Бразильські гроші.
  
  Інше було попелом. Нерозумно і відверто, хоча він думав, що знайшов волокна в цьому матеріалі. Згоріла шведів?
  
  Его руки і передпліччя перетворилися на масу липкою бруду. Нік поклав свої три знахідки на іншу ліжко, потім узяв свою фляжку і не поспішаючи попрямував до озера. Він кинув таблетку виоформа в фляжку і налив у нах води, потім подивився на озеро. І піддався спокусі. Якщо б за ним спостерігали, що було цілком можливо, прийняти ванну було б в природі брудної «золотої підкови».
  
  Киллмастер швидко роздягнувся і посміхнувся про себе, я стою у брудних кальсонах. Якщо хтось і спостерігав, то, мабуть, його потішило видовище. Навіть такий фізично чудовий екземпляр, як Нік, повинен був виглядати дещо комічно в кальсонах з обвислими колінами. Він пірнув в озеро, щоб зробити довге плавання, і виявив, що вода досить холодна, щоб підбадьорити. Він проплив взад і вперед близько десяти разів красивим кролем на повній швидкості, а потім пірнув на дно. Як він і припускав, це було глибоке озеро. Не менше семи метрів. Він набирає з дна жменю і піднявся, тупцюючи на місці, обережно промиваючи між пальцями зразок з дна — мул, пісок і гравій. На його долоні залишилося кілька крихітних цяток золота. Значить, поблизу було ще золото. Недостатньо, щоб зробити його комерційно привабливим, але бродяга, яким він повинен був бути, потенційно міг заробляти від двадцяти до тридцяти доларів в день. Тим краще для його камуфляжу. Тим більше, що у нього не було проблеми з контрабандним вивезенням золота навколо Мексики.
  
  Нік трохи поплавав навколо озера, погрівся на теплому сонечку, потім знову пірнув. Минуло багато часу з тих тхора, як він дійсно перевіряв свої легені. Минулого разу він протримався трохи більше чотирьох хвилина, але витривалість під водою залежала від практики і практики, а нам, тим, нам, іншим він не займався. Він торкнувся дна і почав невизначено принюхуватися, кілька разів озирнувся на я просив дрібної риби і погнався за великий переляканою черепахою.
  
  Коли він побачив це, його легені тільки почали злегка хворіти. Випадковий промінь сонця якимось чином пробився крізь густу зелень і відбився від білого предмета, що лежав на дні. Нік плавав там. Це було оголене тіло чоловіка, руки й ноги якого були зв'язані залізним дротом. Талія мерця була обмотана мотузками, яка займається, в свою чергу, була прив'язана до мішковині, набитий камінням. Хтось готель бути впевненим, що ніколи не воскреснуть мертві.
  
  Біль спалахнула в його легенях, і йому довелося піднятися наверх. Він зробив десять глибоких вдихів і знову пірнув, на цей раз з мисливським ножем. У рукоятці було заховано дуже чутливе електронне пристрій, але експерти запевнили його, що воно забезпечити водонепроникними.
  
  Нік перерізав мотузку і звільнив тіло від вантажу каменів. Він підняв його на поверхню і витягнув на берег. Він стояв, мокрий, на сонце і його засмагла шкіра сяяла. Він відчував вібрацію і життя, коли дивився вниз на мертве тіло.
  
  Це був труп чоловіка років п'ятдесяти. До лисому черепі приклеїлися пасма світло-русявого волосся. Вирячені, пильні очі були блідо-блакитними. Це був досить невисокий чоловік, квадратного і міцної статури, з добре розвиненими біцепсами. Коли його вбили, він відчайдушно потребував гоління. І его добре вбили. Його груди була пронизана поруч маленьких блакитних дірочок. Хтось, як здогадався Нік, майже спустошив в нього весь магазин автомата Томпсона. Киллмастер присів поруч з трупом і дюйм за дюймом обмацав шкіру, яка стала млявою. Татуювання знайшов відразу. Він був високо на зовнішній стороні лівої руки, трохи нижче накачаного біцепса. Тату у вигляді двох однакових блискавок. Сумно відома тату-СС! Нік присів навпочіпки і тихенько свиснув. Шутцстаффель. Гітлерівська еліта. Брудна банда ренегатів, головорізів і вбивць. На них, як і раніше полювали, як на щурів, але багато і раніше гуляв на волі, гарячково перебігаючи з однієї нори в іншу. У більшості була видалена ця тату блискавок з шкіри. Мрець, який зараз дивився на нього, був одним з зарозумілих .
  
  Нік взяв лопату і викопав неглибоку могилу. Він кинув тіло всередину, накрив його і засипав землею. Він не хотів забруднювати своє озеро трупом.
  
  Він одягся, встромив мисливського ножа в черевик і повернувся в каюту. Він взяв Крузейро і знову подивився на нього. Ходили чутки, що в Бразилії багато колишніх нацистів. Нік підкинув монету високо в повітря і знову зловив її. Той, хто вбив людину і спалив всю его одяг і майно, не взяв монету. І тепер вона розповіла частина історії. Киллмастер не сміливий здогадуватися про інше. Ймовірно, це не мало нічого спільного з ним або його місією. Майже напевно немає. І все ж — хтось убив нациста, есесівця, і втопив тіло там, де, як він сподівався, що його ніколи не знайдуть. Це само по собі не мало значення. Важливо було, щоб попіл був ще теплим!
  
  Нік неохоче визнала, що, ймовірно, він не такий самотній, як сподівався. Тим не менш, він повинен був продовжувати грати свою роль відповідно до плану.
  
  Він поклав бінокль на шию під сорочку. Уеблі вже була у нього за поясом, він досталь навколо сумки банку квасолі і з'їв її під сосною. За гаєм прімавери він викопав невеликий туалет і скористався ним, потім відкинув відра і знов зарив вбиральню. З лопатою і каструлею він пішов вгору за течією до дальнього кінця барранки. Він сподівався справити враження грінго , шукає гарне місце для нелегальної промивки золота.
  
  Він знайшов неглибоке місце, де струмок перевертався про великі валуни, і перейшов на інший берег. Він зупинявся тут і там, щоб просіяти трохи землі, а тим часом продовжував йти вгору за течією. Час від часу він знаходив у каструлі крупинки золота, які акуратно клав у шкіряний мішечок. Якщо мексиканська поліція схопить його, ему знадобиться щось, що доведе, що він сумлінний "золотошукач". Якщо б влади були в гарному настрої, вони могли б у кращому випадку вигнати его всієї країни. Що само по собі було, звичайно, поразкою. він з'явився б АХ, підібгавши хвіст. При цій думці звичайні риси обличчя, N3 придбали похмуре вираз. Такого з ним ніколи не траплялося. Він не думав, що це відбудеться на цей раз.
  
  Він провів весь день, граючи комедію. Сонце почало сідати на заході, і небо заливалося всіма кольорами веселки, коли він знайшов те, що хотів, в кінці барранки . Це був майже глухий кут, незграбний яр, але нарешті він знайшов крутий прохід, вузький і підступний, провідний навколо яру на пологий схил гори. Він залишив свою каструлю і лопату біля струмка і прослизнув через вузький прохід, послизнувшись на сланці. Прохід закінчувався купою величезних валунів, недалеко від плато , яке він вже бачив. Праворуч від нього в півмилі, була плеската ліс. Пояс дерев і густий підлісок утворював хитку лінію від плато до підніжжя гори. Досить прикриття, подумав він, для того, хто вміє користуватися прикриттям. І він знав це. Головне було дістатися до точки опитування до того, як стемніє.
  
  Сонце наполовину потонуло в Тихому океані, коли Нік Картер досяг вершини гори. Він був правий — він дивився на все на багато миль у всіх напрямках. Він знайшов нішу між валунами і поправив бінокль.
  
  Праворуч, на північному сході, біліла в сутінках село Косола. Він повинен був піти туди на наступний ранок, щоб його побачили, щоб його помітили, і щоб зробити покупки. Він не думав, що в такій маленькій селі знайдеться звичайний поліцейський.
  
  Нік повільно повернув бінокль проти годинникової стрілки і оглянув обсипається ландшафт. Будь-де він бачив зяючі пасти старих шахтних стовбурів, хиткі вежі, що гниють. Від одного навколо валів в нікуди вела іржава вузькоколійка. Поруч з ним сиділа я намагаюся парова машина. Раптом Киллмастер задоволено загарчав. Приготовлено воно. Злітна смуга. Маленький аеродром, звідки, на думку ЦРУ , п'яний Варгас піднявся з вантажем фальшивих банкнот. Нік уважно досліджував злітну смугу. Бур'яни росли, і поле виглядало неохайним, але він ясно бачив сліди недавно взлетавших і приземлилися літаків. В кінці ветроуказатель ліниво погойдувався на вечірньому морському бризі. Був металевий тетяна і неприкрашене дерев'яне робоче місце. Все справляло враження запустіння.
  
  Зрита доріжка вела від злітно-посадкової смуги до двосмугової дорозі, яку він перетнув вранці. Нік опустив бінокль і подивився по чорній стрічці дороги на північ, де проселочная дорога звертала ліворуч і закінчувалася високими металевими воротами. Відразу за брамою знаходилася кам'яна вартова.
  
  Він опустив бінокль, щоб запалити цигарку, а коли знову підніс бінокль до очей, він побачив, як на дорозі з'явилася машина. Це була блискуча, дорога машина, і останні промені сонця відбивалися від блискучого чорного кузова. Нік з удолетворением кивнув. Роллс. Такий автомобіль міг належати лише власнику замку Ель Мірадор. Сторожова вежа. Ця досить відома і екстраординарна жінка, відома в місцевому масштабі як Стерво.
  
  Нік дозволив сигареті звисати навколо куточка rta, розглядаючи жінку в машині. Може бути, бариня виїхала повісити якихось мужиків або хоча б відшмагати ih. Вона була здатна і на те, і на інше, якщо чутки вірні.
  
  Що стосується дам, і її знаменитого замку, то його накази були дуже чіткими. Руки геть! вона була VIP. Не турбувати. Якщо тільки не було дуже малоймовірному випадку, що вона була замішана у фальшивках або Партій Дракона. Директор ЦРУ практично заявив, що Герда фон Роті - це її справжнє ім'я, поза підозрою. Він не зайшов так далеко, але натякнув на це. Стежити за «роллс» в бінокль, Нік Картер посміхнувся. Він знав краще. Ніхто не був поза підозрою! Це було кредо АХ і Хоука, і це також було його кредо.
  
  Йому здалося, що він побачив спалах білого волосся, коли «Роллс» з'їхав з шосе на путівець, що веде до замку. Дама була платинової блондинкою? Людина з ЦРУ, повинно бути, сказав ему, хоча фотографії не були доступні відразу. Нік знизав плечима. Дивно, що він не міг згадати. Не те, щоб це мало значення, якщо дама була такою ж «чистої», як ЦРУ ніби думала про неї.
  
  «Роллс» зупинилися перед воротами. Навколо вартового приміщення вийшли два охоронці у формі і відкрили ворота. Нік посміхнувся, побачивши, як вони віддають честь по-військовому. Сука тримала своїх людей під каблуком.
  
  Роллс в'їхав у ворота і поїхав по довгій звивистій дорозі, яка займається зникала між густими деревами. Нік втратив машину по виду і знову повернувся до охоронців у формі. На кашкетах у них було щось на зразок срібного нагрудного знака. На них не було розпізнавальних символів. Обидва чоловіки носили добре начищенне ремені з кобурою з клапаном. Нік задумливо насупився – чого так боялася леді? За мить він спохмурнів ще більше, коли один навколо охоронців увійшов у вартове приміщення і повернувся з автоматом. Він сель на стілець біля бічної стіни гауптвахти і шталь чистити его ганчірками і маслом. Бінокль був настільки потужним, що Нік міг бачити плоске, нічого не виражає обличчя чоловіка.
  
  Що, кравець візьми, відбувається в цьому замку, подумав Нік. Охоронці з автоматами! Дорогі дротяного паркану з колючим дротом. Це дійсно були заходи безпеки, але чому такі масштабні? Що повинна була приховувати леді?
  
  З-за дерев, він майже не бачив самого замку, казкового Ель-Мирадора , який так багато разів фотографували і описували. Принаймні, в минулому. Нік виразно пам'ятав, як співробітник ЦРУ говорив, що в останні роки про замку мало що писалося. Журналісти і фотографи більше не віталися. Стерво жилки самотньо між своєю пишністю і своїми мільйонами, і ей, це так подобалося.
  
  Те, що він міг би бачити в замку, нагадало ему казковий замок, який він бачив колись, вздовж Рейну. Він побачив башточки і більш високі вежі з зубчастими стінами і фальшбортом з вічками, що виходять на невидимий рів. З найвищої вежі, високого шпиля, майорів великий прапор. Вітер туго затягував прапор, і Нік побачив декаль — самотню білу лілію на червоному полі. Він не міг не посміхнутися безглуздості цієї сцени. Пишність, навіть величі, у цій обстановці укупі з меркантильністю. Білої лілії. Логотип косметики White Малінін! Мільйони баночок ворвані щорічно купують жінки по всьому відкритий басейн. Жінки, які сподівалися, що біле желе зробить ih такими ж красивими, як Герда фон Роті. Жінка, відома в місцевому масштабі як Стерво.
  
  Нік м'яко посміхнувся і похитав головою. Це був божевільний світ. Але Де-Тиф, ee замок і сл косметика не мали нічого спільного з його місією. У нах були мільйони, так гей, не потрібні були фальшиві купюри. Та й у мексиканській політиці така жінка навряд чи б брала участь. Немає. Це був збіг, і нічого більше, що Стерва і її замок опинилися в центрі всього цього. Посеред величезної території ему належало це досліджувати.
  
  І тим не менше - літак злетів з цієї злітно-посадкової смуги. Злітно-посадкова смуга, що належав цій пані, як і, наскільки було відомо мексиканської поліції, «Бічкрафт». Варгаса був найнятий цією дамою. Це все, що знала мексиканська поліція.
  
  Нік посміхнувся. Вони, звичайно, були б зацікавлені, якби ЦРУ щось сказало про двох валізах з фальшивими грошима, які були знайдені в літаку. Але ЦРУ нічого не говорила про це. ЦРУ тримав це в собі і тільки повідомило, що громадянин Мексики загинув у викраденому літаку.
  
  Вже сутеніло, але було недостатньо темно, щоб шутер его не побачив. Goggle відскочила від валуна зліва від Ніка і відчайдушно зарикошетила через сторони в сторону.
  
  Нік впав на землю і спробував заритися в скелю. Ми не одні, подумав він з повною відсутністю благочестя. Кравець візьми - ми не самотні! З «Вебли» в руці він пробрався боком до укриття нависає скелі, і шталь чекати наступної кулі.
  
  
  
  5 - СУКА
  
  
  Серед мертвої тиші Ніку здалося, що він почув десь у сутінках глузливий сміх. Він не був упевнений, що це могдо бути відлуння, або його уяву. Принаймні, він більше цього не чув. І більше в нього не стріляли. Була лише тиша, і ставало все темніше, і маленькі пташки щебетали. Він лежав нерухомо, ледве дихаючи, швидко розмірковуючи. Тепер, коли він був у найвищій точці землі на багато миль навколо, постріл був зроблений знизу, через одного, навколо незліченних ущелин, ярів і скельних круч, що покривали місцевість. Це була спеціальна засідка.
  
  І все ж стрілець схибив! Хоча стріляти в гору було нетільки, особливо в сутінках, ему все одно було цікаво. Якби стрілець спробував ще раз, якщо б він спробував пригорнути Ніка кількома пострілами, це була б інша справа. Але постріл був тільки один. Це і глузливий сміх — невже теж він дійсно його чув?
  
  Альтернатива полягала в тому, що хтось грав з ним в гру; його попередили, що за ним спостерігають. Хто Бандити, директор ЦРУ? Підлеглі Стерви? Члени Партії Змії? Друзі колишнього нациста, якого він так недавно поховав? Нік знизав плечима і з деяким зусиллям вирвався з ментального клубка. З часом це стане очевидним. Це завжди траплялося.
  
  Він лежав без рухів протягом години. Mimmo нього пролетіла птиця, не помітивши його. Нарешті він повернувся в барранку. Його очі світилися бурштином, коли він легко переступив шлях, по якому до цього був лише одного разу.
  
  Нічого не було порушене в хатині або навколо нах. Слідів відвідування не було. В темряві Нік зрізав кілька кедрових гілок і зробив фігурку людини, сплячого на ліжку з сумкою. Він накрив її своїм єдиним ковдрою.
  
  Золота точка місяця піднялася над тупими зубами Сьєрри на сході, коли вона виповзла навколо хатини і сховалася в низьких гілках сосни на ніч, щоб нести вахту.
  
  Це виявилося марними зусиллями. Єдиним его відвідувачем була пума. Великий кіт безшумно вийшов з-за дерев за озером, прокрався на своїх крадуть оксамитових лапах і зупинився, почувши людський запах. У жовтій спалаху він зник.
  
  Поки світанок заливав блідими променями гірські вершини, Нік заснув, обхопивши руками свою гілку. Коли він прокинувся, сонце було в небі вже три години. Він спустився вниз, проклинаючи свою пильність і відчуваючи себе трохи ідіотом. Тим не менш, було необхідно прийняти цю обережність. Він вмився в озері. Потім, з Вебли за поясом і захованим за сорочку, він обійшов озеро і виліз на плоскогір'ї. З іншого боку, він спустився і знайшов стежку, що веде в село Косола. Він пішов за нею, йдучи спокійно. Він посперечався, що в селі не буде поліції, а похід за покупками допоможе зіграти роль "золотого копита". Крім того, похмуро подумав він, це може спровокувати якусь реакцію — крім стрільби — у тих, хто за ним спостерігає. На похмурому погляді N3 був елемент прапора дозволу на виконання, коли він шелл далі. Співробітник ЦРУ запевнив його, що щодо бандитів можна не турбуватися . Тепер Ніку було цікаво, як ЦРУ міг бути так в цьому впевнений. Були у них якісь приватні домовленості з Ель Тігре, і його бандою головорізів? Десь у глибині свідомості Нік відчув перший укол напруги. Чи справа в тому, що ліва рука не знає, що робить права? Затока Свиней, у меншому масштабі? Він дуже добре знав, що ЦРУ не розповів йому було всього. Вони ніколи цього не робили!
  
  Але якими б нам були перешкоди, у нього була його робота; він був підзвітний Хоука і АХ, і довелося продовжувати. Але коли він увійшов у село, неясне відчуття наближення біди не покидало його.
  
  Це була похмура село, типова для бідності та інертності, якими намагалася скористатися Party Змії. Нік Картер, досить аполітична постать, відразу побачив, що це може стати благодатним ґрунтом для комунізму. Називається, звичайно це по-іншому. Китайські комуністи зовсім не були ідіотами.
  
  Там була веб-похмура вулиця з старими глинобитними будинками. Посередині вулиці втік відкритий водовідведення, забитий брудом. Сморід і злидні, були всюди, вони хмарою нависли над селом, чіпляючись за нечисленних селян, які шаркали mimmo нього без звичайного в Мексиці дружнього привіт. Нік помітив погляди крадькома, коли хотів можливого поліцейського. Жителі села, звичайно, відразу зрозуміли, хто він такий. Нелегальний золотошукач. Якими б грубими і недружніми вони нам були, він сумнівався, що хтось донесе на нього владі; такі люди зазвичай не мали хороших відносин з поліцією.
  
  В кінці вулиці він знайшов стару забігайлівку, освітленої свічками і димлячої масляною лампою. Електрики в селі, звичайно, не було. Нам проточної води. Воду доводилося брати через одного комунального насоса. Коли Нік постукав у стійку — на ній нікого не було — він не міг не провести різке порівняння між селом і Акапулько. Це були два різні світи. Правда, це була одна з найбідніших провінцій, і мексиканський уряд робив, що міг, але ці люди тим не менш жили в невігластві, убогість і розпач. Нам одна навколо кривавих революцій у ih країні нічого для них не зробила. І голос тут і в подібних місцях Партії Змії завоювала місць у палаті депутатів і навіть у сенаті. Партія була ще слабкою, але на марші. І вона, на думку експертів АХ, і ЦРУ , фінансується за рахунок доходів від фальшивих грошей, які потрясли американську економіку. Вони були розумні вороги, ці китайці!
  
  Нік знову постукав у стійку. Поза теж була гнилою. Він подивився на вицвілий плакат над баром, кричущу рекламу пива. Бродячий собака колір розведеної гірчиці прослизнула у двері і сховалася під стілець. Якимось чином вигляд нещасної собаки викликав зростаюче роздратування Ніка. Він ударив кулаком по стійці. 'Прокляття! Тут є хто-небудь?'
  
  Старий, обветренный і сутулий чоловік з гротескний розпухлими фалангами пальців вийшов з задньої кімнати. — Простий, сеньйор. Я не чув тебе. Моя внучка, маленька дівчинка, померла сьогодні вранці, і ми готуємося до похорону. Що ви хочете, сеньйор?
  
  Текіла, тхора фаворит . І мені шкода вашу внучку. Від чого вона померла?
  
  Старий поставив перед Ніком брудний стакан і півпляшки дешевої текіли. Він висунув сіль, половинку лимона і тарілку сушених скибочок манго. Нік налив, не звертаючи уваги лимона — він виглядав пліснявим, — але використовував сіль. Старий апатично дивився на нього, поки Нік не повторити свій штопора. Потім він знизав плечима і розлучився руками в старомодному жесті поразки.
  
  — Через лихоманки, сеньйор. Черевний тиф. Тут це частини трапляється. Деякі люди говорять, що це відбувається довкола колодязя, навколо якого ми всі повинні пити.
  
  Нік налив собі ще склянку текіли. — У вас в селі нема лікаря? Дурний штопора!
  
  Старий похитав головою. — Доктора ні, сеньйоре. Ми занадто бідні. Ніхто не хоче залишатися в нашому селі. Уряд обіцяв нам, доктора і сироватку, але вони не приходять. Лікар не приходить, тому наші діти вмирають».
  
  Настало довге мовчання, порушувана тільки дзижчанням мух. Кантіна була сповнена ними. Нік запитав: «У селі є поліцейський?»
  
  Старий зле подивився на нього. — Поліції ні, сеньйоре. Вони не заважають нам. І ми їм не заважаємо. Нам плювати на поліцію!
  
  Нік уже збирався відповісти, коли почув звук дорогої машини на вулиці. Він підійшов до дня, зник з виду і виглянув назовні. Це був «роллс-ройс», який він бачив у бінокль минулої ночі. На цей раз він не побачив спалахи срібних волосся. Які б нам були наміри водія Роллс у цій віддаленій селі, леді, мабуть, до цього не причетна. Машиною керував невисокий товстун, схожий на метиса або, на погляд досвідченого N3, на китайця, намагається зійти за метиса . «При даних за інших обставин це цілком можливо», — подумав Нік. Він з цікавістю спостерігав, як «Роллс» зупинився відразу за закусочної , і з нього вийшов водій. Він був одягнений в спортивні шорти і модну спортивну сорочку, а також у сині кросівки. Він шелл пружною ходою і його постать справляла враження кутастої мускулатури, потужної згорнутої пружини. Дзюдист, подумав агент AX, або каратист, напевно. Він зробив уявну позначку. У чоловіка був невеликий молоток і великий згорнутий аркуш паперу. Він підійшов до глухий стогін занедбаного глинобитного будинку і прибив до неї плакат, вийнявши цвяхи iso rta. Нік не міг прочитати слів, але зображення змії було досить чітким. Золотий дракон з хвостом у роті, така ж, як браслет, який він бачив.
  
  Початку другої чоловік висунув голову навколо заднього вікна «Роллс», і щось сказав метису. На чоловікові була білій панамі, але Нік міг ясно бачити обличчя.
  
  Він був рум'яний, вгодований, почав трохи товстіти. Свиняча морда, яку він не так давно бачив на глянцевому фотографії з Сан-Дієго. Цю людину звали Максвелл Харпер, і він був директором великого агентства по зв'язках з громадськістю в Лос-Анджелесі. Він керував рекламною кампанією косметики De Teef.
  
  Харпер також займався рекламою Партій Змії, звідси кілька поверхневий інтерес з боку ЦРУ. на нього. Чоловік не робив нічого протизаконного, як ясно дав зрозуміти директор. Він був зареєстрований в уряді Мексики і мав дозвіл на роботу. Зміїна партії відкрито заплатила ему на проведення кампанії. Тим не менш, за ним стежили. Навколо того, що директор не сказав, Нік зробив висновок, що ЦРУ кілька турбувався про Максвелле Харпері.
  
  Метисів закінчив прикріплювати плакат і пішов назад до машини. Замість того, щоб сісти за кермо, він взяв з переднього сидіння початку другої рулон паперу, сказав щось Гарпера і попрямував до кафе-закусочної. Нік повернувся і пішов до задньої частини буфету. Проходячи mimmo барі, він підняв двадцять песо і приклав палець до губ. Старий кивнув. Нік прослизнув через двері в задню кімнату. Він прочинив двері й прислухався. Погляд його, обшукуючи, обшарпану, голу кімнату, впав на маленьку труну на козлах. Дитина в труні був одягнений в біле плаття. Її маленькі ручки були схрещені на грудях. Вона була схожа на коричневу гумову ляльку, яку на мить відклали в сторону.
  
  Навколо бару лився потік іспанської мови, сильно приправленого провінційним діалектом. Нік подивився в щілину. Метисів випив і звернувся з листом до старого. Він розгорнув плакат на стійці бару і поставив на нього пивні пляшки. Він вказав тупим пальцем у текст, і продовжив. Старий похмуро мовчки слухав, час від часу киваючи. Нарешті, метисів сунув старому тонку пачку песо, вказав на стіну кантини і пішов. Нік почекав, поки не стихло тихе гудіння ролів, і повернувся до бару. Старий читав плакат, поки його губи ворушилися.
  
  «Вони багато обіцяють, — сказав він Ніку. — Змії, — але вони нічого не зроблять. Як і всі інші.
  
  Нік прочитав текст. Він повинен був визнати, що це було непогано зроблено. Не те щоб тонко, звичайно, нечесно, але зроблено бойко. Повинно бути, це рука Максвелла Харпера. Спец по зв'язках з громадськістю, американський стиль. Кожне обіцянку було стримано, але так, щоб неосвічений, неписьменна людина ніколи б не помітив.
  
  Він узяв ще один стакан текіли і сунув йому купюру в п'ять тисяч песо. «Для мучачи », — сказав Нік. Він кивнув у бік задньої кімнати. «На надгробок. І мені шкода, старий. Її так винен.'
  
  Він зупинився на день і озирнувся. Старий узяв гроші. Срібна сльоза скотилася по обох вологих очей. Вони ковзали по його темних щоках, залишаючи на грязі легкий після. «Muchas gracias, senor. Ти хороша людина.'
  
  Ніка вразила думка. — Дитина, — м'яко сказав він. — Чому ти не відвів її в замок, Ель-Мірадор ? Напевно там тобі б допомогли? Її, чув, що двоє дуже багатий.
  
  Старий довго дивився на нього. Потім плюнув.
  
  — Ми відвезли її туди, сеньйор. Ми благали про допомогу. Її особисто плакав. Її впав на коліна. Нас відігнали від воріт. Він знову сплюнув. «Ла-Перра! Сука! Це нікому не допомагає.
  
  Нік Картер насилу міг у це повірити. Вона може бути стервом, але вона була жінкою. І жінка, і хвора дитина... — Може бути, охоронці винні, — почав він, але старий перебив його. — Вони подзвонили в замок, сеньйор. Її сам чув, як вони розмовляли з жінкою. З Лаперрой. Вона не готелю нічого робити. Вона назвала нас жебраками, і наказала охоронцям прогнати нас».
  
  Нік пішов по брудній вулиці до маленького винного погребу , на який вказав старий. Це був поганий магазин, з невеликим запасом, але ему вдалося купити трохи консервів, дві ковдри й маленького паршивого ослика на ім'я Джейк. Він оплатив, навантажив Джейка і повернувся в барранку. Ніхто не звернув на нього уваги, коли він поїхав по селах. Не було ніяких ознак Роллс. Решту дня він провів, промиваючи річковий пісок вгору і вниз за течією, збираючи трохи золотого пилу. Це не зробило б його багатим.
  
  Було спекотного і сухого, а небо було ясно-блакитним, з рідкісними хмарками тут і там. Близько чотирьох годин він припинила пошуки і прийняв ванну в озері. Він залишив свій одяг поряд з берегом, поклавши зверху Уеблі. Він пірнув в глибину і поплив, як і напередодні, але не знайшов нічого цікавого. Він не очікував знайти, та інше тіло.
  
  На цей раз він пробув під водою трохи більше чотирьох хвилина. Гей вистачило часу, щоб дістатися до озера так, щоб Нік не почув тупіт копит. Коли він підійшов, сичачи і відпльовуючись, вона сиділа на прекрасному паломіно і дивилася на нього. Люгер в її руці був твердим, як скеля. Відразу за паломіно два величезних добермана лежали на животі, ih червоні язики були засунуті в злі ікла. Чоловік і жінка якийсь час дивились один на одного. Першою заговорила жінка по-німецьки. «Дер Тег йде!» Мозок Ніка Картера гудів, як комп'ютер. Це була половина розпізнавального знака, і він знав її, але не іншу половину. Він відразу зрозумів, що це Сука, він також думали, що її візит якось пов'язаний з мерцем, якого він знайшов, але він не міг використовувати свої знання. Він міг тільки грати холоднокровно і прямолінійно. Він дозволив нотці раболіпства проникнути в свою власну поведінку. Він ніжно посміхнувся ей.
  
  — Простий, мем. Я не говорю по-німецьки. Розумію англійську. Це був німецьку мову, чи не так?
  
  Він побачив проблиск розчарування в зелених примружених очах. Вона була високою жінкою з величезною, пружною грудьми і напрочуд вузькою талією. Волосся її були, як тонко пряденое сприйнятливим області, водоспад Медузи спадав гей плечі і скріплювався золотою брошкою. Її вишукана шкіра сяяла рудувато-коричневим відтінком. Те, що він знав про неї — і що ему не дозволялося розкривати, — дає враження на Ніка Картера. Ця жінка хоч і була стервом, але за життя була легендою.
  
  Люгер рухався в ee руці так, немов жив своїм власним життям. Він знав, що вона вб'є його на місці, якщо захоче.
  
  Вона знову заговорила. — Слово «Зігфрід» вам що-небудь говорить?
  
  — Ні, мадам. Це необхідно? Нік намагався виглядати сором'язливим і неспокійним. У даний момент це було не так складно, тепер, коли він був по пояс в & nb.
  
  Зелені очі ковзнули від Ніка до вороху одягу, зауважив Уеблі, потім ковзнули mimmo озера і хатини. Вона нічого не упустила. Погляд повернувся до Ніку. "Що ти тут робиш?'
  
  Нік знизав плечима і сказав: «Я намагаюся заробити трохи грошей, мем. Її готель пошукати тут, поки не накопичу досить золота, а потім повернутися в Штати».
  
  Як ніби ця думка тільки що прийшла йому в голову, він додав: «Ця всій території готелю, а ваша, мадам? Його тут без дозволу? Тоді мені шкода. Її не знав. Якщо ви так скажете, їй піду, мем.
  
  «Всій території готелю, а не зовсім мій», — сказала вона. Вона тримала в руці батіг для верхової їзди та постукивала їм по стегну, пишно раздувшемуся в рожевих штанях. Тік-так, тік-так, тік — так, на русі були зухвальство і нетерпіння. — Це не мій, — підтвердив вона, — але я тут головна. Її, кажу, хто може шукати тут золото, а хто ні. Її могли б посадити тебе в тюрму або навіть повісити, якщо б захотіла. Або її можу застрелити тебе зараз відкрито. Сумніваюся, що хто-небудь буде нудьгувати по тобі.
  
  Смиренно, настільки скромно, наскільки це було можливо, Нік сказав: «Я теж в цьому сумніваюся, мем».
  
  Паломіно втрачав терпіння, пританцьовуючи на своїх тонких ніжках, розмахуючи світлим хвостом перед дражливими его мухами. Жінка люто смикала вудила і жорстоко тримала тварина. — Заспокойся, бомж! Її зелені очі не відривалися від Ніка, і Люгер не зводив свого холодного погляду з життям Ніка.
  
  — Ти зовсім один?
  
  'Так мадам.'
  
  — Ти більше нікого не бачив? Іншої людини? Він старший за тебе, майже лисий, але міцного складний. Ви бачили такої людини?
  
  Ще б, подумав Нік. Він похований метрах в семи. Він сказав: «Ні, мем. Її ніхто не бачив. Але я тут тільки з учорашнього дня. Можу зараз вийти через води, мем? Холодно.' Вона проігнорувала це і запитала: «Як тебе звуть?»
  
  «Джеймі Макферсона, мем».
  
  — Ви легальні в Мексиці? У вас хороші документи?
  
  Тепер Нік дозволив собі відчувати себе більш комфортно. Він грав виключно на дотик, але подумав, що тепер може прикинутися, що напруга трохи послабшав. Зрештою, вона ще його не застрелила, і він не повинен бути занадто великим коміком. Не здаватися занадто дурним або занадто раболіпним, інакше вона ніколи не дасть ему шанс зайняти місце мерця. І це було саме те, що мав на увазі N3. Він знав, що сильно випереджав події, але іноді ці божевільні авантюри окупалися.
  
  Тому він зле сказав: «Ну, мем, її б сказав, що її тут не зовсім легальний. У мене є документи, але вони можуть бути трохи застарілими. Може бути, невеликий безлад.
  
  Вперше широкий червоний рот показав натяк на усмішку. Її зуби були великими і сліпучо-білими. Нік, думаючи про її дійсний вік, задався питанням, чи справжні вони. Це було б ще одним дивом.
  
  Люгер описав коротку дугу. — Виходь, — наказала вона. 'Одягатися. Її хочу побачити ваші документи. Тоді, може бути, ми зможемо поговорити.
  
  Нік Картер дивився на цю седовласую валькирию з не зовсім удаваним здивуванням. «Але, мем... я маю на увазі, ну, я не одягнений!»
  
  Люгер витріщився на нього. — Геть, — сказала вона. Її вже бачила голих чоловіків. Дуже. Вище пояса ви відмінно складені. Її теж хочу побачити інше».
  
  Це було сказано з природною демонстрацією влади, з повною щирістю вище умовностей.
  
  Нік знизав плечима і виліз на слизький берег. Старий Лорд Хоук ніколи б у це не довірив. І сам Нік насилу вірив у це.
  
  Коли він вийшов через води, два добермана зарычали і вишкірив зуби. Жінка висунулася навколо сідла, щоб вдарити ih батогом, але зброю було націлене на мета: м'язистий життя Ніка.
  
  — Заспокойтеся, — сказала вона собакам. "Деймон, Піфій, геть!" Собаки знову присіли навпочіпки, принюхалися і зле подивилися на Ніка. Це були виразно неправильні імена для звірів, подумав він, не виявляючи ознак впізнавання класичних імен. Такий неосвічений людина, як він, не знав би Деймона і Піфія.
  
  Він пішов до свого одягу. — Не бери револьвер, — наказала вона. «Пні-его в мою сторону».
  
  Нік підштовхнув «Вэбли» до неї великим пальцем ноги. Вона спритно стрибнула з сідла і підняла зброю. Її плавні рухи нагадали Ніку ту пуму, яку він бачив минулої ночі. Він готель отримати свій одяг.
  
  — Не одягайся поки. Встань і обернись. Повільно.'
  
  В її голосі з'явився новий тон.
  
  Повільно, з теплим сонцем на голій шкірі, Нік повернувся до неї. Повільно, дуже повільно зелені очі піднялися на його нога, і поповзли вгору. Вони довго лежали на його стегнах, і Нік відчув, як він почав реагувати. Він намагався зупинити його, зупинити насувається набряк, але це не допомогло. Повільно, безповоротно він відповів на її нетерплячий погляд. Він бачив, як вона увлажнила губи легким рухом мови. Зелені очі зіщулилися, на нього, на його плоть, і на мить вона, здавалося, розплавила золоту маску зі свого обличчя, надівши у швидкій послідовності нову маску...
  
  Крім фізичного примусу, яке робило його племінним жеребцем, агент АХ відчував зростаюче збудження. Він дивився на її обличчя, з зарозумілим гачкуватим носом над широким ротом, і в обличчя він читав пристрасть — це була жінка, яка займається могла перейти від дикої звірства до солодким шепотам пристрастей; ця жінка була - це було ясно видно по її обличчю - здатний на жорстокість, перекручення, еротичну комедію, далеко за межі розуміння нормальних людей - він сумнівався, що вона була в своєму розумі, в строгому сенсі цього слова - на фалічне поклоніння під час диявольською меси. В її віці, подумав він, вона, мабуть, бачила і випробувала все, що чоловіки і жінки можуть робити разом, а також багато штучне і природне. І все одно залишилася незадоволена. Тепер її погляд доводив це.
  
  Герда фон Роті здригнулася і видав горловий звук. Вона зруйнувала мовчання. — Одягайся, — різко наказала вона. 'Поквапся. Тоді ми зможемо поговорити. Її повинна повернутися в замок.
  
  Вона дивилася, як він одягається. Потім вона кинула ему все ще заряджений «Уеблі» прибрала «люгер» у кобуру. Тепер вона була впевнена.
  
  — Ходімо, — сказала вона ему. 'Ми трохи погуляємо. Назавжди поговорити. Я думаю, Джеймі, ти міг би мені в нагоді. Легка робота, — зелені очі заблищали, — і її тобі добре заплачу. Мені здається, ви відчайдушно маєте потребу в грошах.
  
  — Так, мем, можна посперечатися.
  
  Вона спохмурніла. — Не називайте мене мадам, кличте мене поки Гердою. Але це не означає, що ви повинні бути дуже фамильярны, розумієте? Її наймаю тебе, Джеймі. Вас і ваше тіло. Що б нам сталося, ти мій раб. Більше нічого. Ти зрозумів це?'
  
  — Так, міс... тобто так, Герда. Її розумію. Добре, наскільки можу судити. Я багато чого не стою. Просто старатель, якому ніколи не щастило.
  
  Вона спохмурніла. Вітерець пройшовся по сріблястим волоссям і розвівав її обличчя. Вона була майже его зростання, як зазначив Нік, і важила, повинно бути, 130-140 фунтів. Щільно упаковане жіноче тіло. Навіть у бриджах і простій блузі було щось рубенсовское в її фігурі.
  
  Вона все ще ставала похмурою. — На жаль, так, — сказала вона. "Мене нудить від цього. Люди - це те, що вони роблять навколо себе, Джеймі. Я не думаю, що ви зробили дуже багато для себе. Її знаходжу це досить дивним, чоловік з таким тілом. Чому ти не боксер або борець, або щось в цьому роді? В їх програму часи ти міг би стати гладіатором.
  
  Нік не відповів. Вона досягла мілководдя і нагнулася, щоб підібрати камінь і пустити його за течією. Сонце вже висіло низменному на заході.
  
  Герда фон Роті вказала на плоский валун. — Ми сядемо тут і поговоримо, Джеймі. У вас не буде сигарети?'
  
  «Прості мексиканські. Вони не настільки хороші.
  
  'Не має значення. Її хочу одну.'... Як слухняний раб, Нік простягнув гей, сигарету.
  
  Вона випустила дим через зарозумілий ніс. «Це місце для розмов. Відкритий простір, де ніхто не може наблизитися до вас.
  
  Нік, твердо відчуваючи, що зараз за ними спостерігають, сховав посмішку. Якби вона тільки знала. Він сподівався, що стрілець не вирішить стріляти знову, белла забави чи ні. Це б все зіпсувало.
  
  Герда подивилася на нього крізь дим. — Ви не освічена людина, чи не так?
  
  'Немає. Її так не думаю. Я пішов тільки в п'ятий клас. Чому? Вам потрібен освічена людина для згаданої вами роботи?
  
  Вона знову спохмурніла. — Я задаю запитання, Джеймі. Ви не задаєте питань. Ви виконуєте накази. Буквально. І це все, що я хочу від тебе.
  
  'Хороший. Для estestvenno. Але ця робота — що ви хочете, щоб її зробив? Вона відповіла ему відповідним питанням. — Ти коли-небудь кого-небудь вбивав, Джеймі?
  
  Нік міг відповісти правдиво. 'Так. Пару раз. Але завжди в чесному бою.
  
  Герда фон Роті кивнула. Здавалося, вона була задоволена. — Я хочу, щоб одну людину вбили, Джеймі. Може, двох чоловіків. Може бути, навіть більше. Чи хочеш це зробити? Тут є певна небезпека для вас самих, її попереджаю вас про це.
  
  «Мене не хвилює небезпека. Її відчував це не раз. Але у мене має бути хороша ціна — її не ризикну розстрілом з-за жмені дрібниці.
  
  Вона нахилилася до нього, і її зелені очі стали твердими, як скло, і на мить у Ніка виникло враження левиці. — Десять тисяч доларів за першого чоловіка, — м'яко сказала вона. — І по десять тисяч на кожного потім цього. Хіба це не справедливо і великодушно?
  
  Нік зробив вигляд, що на мить замислився, а потім сказав: «Так. Це звучить непогано. Хто його повинен убити? Як? І коли?'
  
  Герда встала. Вона витягла своє довге, соковите тіло, як кішка. Вона поплескала себе по стегну хлистом. — Я ще точно не знаю. Його повинна скласти план. І її повинна провести тебе в замок. Там є люди, яких треба вбити. Вони небезпечні і дуже обережні. У тебе є тільки один шанс. Ніщо не може піти не так.
  
  Нік подивився на свою розідрані одяг. «Ваша охорона не пустить мене в ворота».
  
  — В цьому немає необхідності. Ви не входите через головний вхід. А у мене в замку є шведів, все, що вам потрібно. Як тільки ви опинитеся всередині, її можу уявити вас, як мандрівного іншого. Ну це не здивує. У мене були... друзі-чоловіки раніше.
  
  Нік подумав: ну, вгадай, дитинко!
  
  Герда фон Роті взяла Ніка за зап'ястя великий доглянутою рукою. У нах не було лаку на нігтях. Вона подивилася на дорогі жириновський наручний годинник — він сподівався, що вона цього не помітить — і сказала: «Боже мій, невже теж вже так пізно? Її повинна повернутися.
  
  Від дотику її сухих, теплих пальців по Ніку пробіг електричний струм. Він спробував вивільнити руку, але вона міцного стиснула ee. Вона подивилася на його годинник. Її очі трохи звузилися, коли вона знову подивилася на нього. «Це дорогі жириновський годинник для бомжа».
  
  Це були дійсно особливі годинник. Нік молився, щоб годинна стрілка більше не тремтіла. По суті, це була комбінація годин і пеленгатора - годинна стрілка миттєво оберталася, щоб кому будь-яку радіопередачу в межах тридцяти п'яти миль. Годинник і гуде сигнал на рукоятці его ножа — голос все, що йому дозволили взяти з собою на цю місію.
  
  Він подивився відкрито на нах. 'Добре, так? Її вкрав ih в Тампіко близько року тому. Її збирався віднести його в ломбард, але цього не сталося. А тепер і не потрібно — якщо їй сделая цю роботу для тебе.
  
  Вони пішли назад уздовж струмка. Здається, вона забула про годинник. — Ти приїдеш в замок сьогодні ввечері, — сказала вона. «Дохід близько півночі і тримайся подалі від головного входу. Приблизно в півмилі на північ від головних воріт є ворота поменше, так що вони праворуч від того місця, де ворота повертають на захід, до моря. Підійди до брами. Її почекаю тебе. Будьте дуже спокійні і обережні. Охоронці щогодини патрулюють внутрішню частину воріт, і з ними є собаки. Я не можу змінити розпорядок зараз. Тоді вони будуть підозрілі. Як ви думаєте, ви можете зробити це без помилок?'
  
  Нік подумав, що пора проявити деяку жвавість. — Я не ідіот, — прогарчав він. «Те, що я не утворений, не означає, що я тупиця. Залиш це мені.'
  
  Знову жорсткий зелений погляд. Потім: «я думаю, ти готова до цього, Джеймі. Поки ви прямуєте наказам, не слід і намагатися думати самостійно, або намагатися зрозуміти, що відбувається». Вона коротко розсміялася. — Це було б помилкою, запевняю вас. Це дуже важко для такої людини, як ти. Ти чудовий хуліган, Джеймі, і її ось чекаю від тебе жорстокої роботи. Більше не назавжди.'
  
  Вона дозволила своєму стегна торкнутися його. Вона облизала губи червоним язиком. — І його винагороджу тебе, Джеймі. Я маю на увазі щось окрім грошей. Обіцяю, це тебе не розчарує.
  
  Вони вийшли на галявину біля озера. Паломіно царствено паслися самі по собі, ігноруючи Джейка, як представник нижчих класів. Двоє доберманів лежали, важко дихаючи, на тому ж місці, де ih залишили. Добре навчені звірі, подумав Нік. Вони показували ему зуби і гарчали, коли він наближався, але не рухалися.
  
  Герда фон Роті, висока і велична, як Цезар, згорнула в сідлі. Раптово Нік поклав руку на внутрішню сторону її стегна, між коліном і пахом. Він ніжно стиснув її і посміхнувся. «Побачимося опівночі, Герда».
  
  Кілька секунд вона терпіла його дотик. Її усмішка була холодною і жорстокою. Потім вона сильно вдарила його по обличчю хлистом. «Ніколи більше не торкайся до мене», — сказала вона. Поки я не скажу, що хочу, щоб мене чіпали. До побачення, Джеймі. Опівночі біля воріт. Нік обережно обмацав рубець на своє обличчя і дивився, як вона їде навколо озера до плато . Вона пустила паломіно риссю. Деймон і Піфій побігли за нею.
  
  Він дивився, доки вона не зникла з виду. Коли він, нарешті, повернувся до хатини, на його обличчя було вираження прапора дозволу на виконання, майже недовіри, що було дуже незвично для агента AX. Він частині стикався з дивними ситуаціями в своїй роботі, але це була вершина. Йому здавалося, що він рухається в темному сні.
  
  Може, вона стерва, але вона все одно була легендою. Якщо вірити розповідям, чуток, широко поширеною усної та друкованої розголосу – Герді фон Роті було сімдесят років!
  
  
  
  6 - ЕЛЬ ТИГР
  
  
  Вони напали на нього, коли він користувався вбиральні. Ih хитрий хід з ih боку. Людина зі спущеними штанами в залі в дуже невигідному становищі. Нік поклав Webley на землю поруч з собою. Коли четверо бандитів вийшли з-під укриття невеликий гайки юкі, він потягнувся за зброєю, але вчасно зупинився. Його тримали під прицілом чотири карабіна.
  
  Наймолодший з розбійників — навряд чи старше хлопчика, з сліпучою білою усмішкою сказав: «Buenos dias, senor. Або мені сказати "Добрий вечір"? У будь-якому випадку, сеньйор, будь ласка, підніміть руки. Не бійся. Ми не хочемо завдавати вам у всіх будинках навколо.
  
  Нік Картер сморщил особа. — Можу її спочатку пристебнути ремінь?
  
  Хлопчик кивнув. Очевидно, він був лідером, незважаючи на свою молодість. — Продовжуйте, сеньйор. Але, будь ласка, не намагайся нічого зробити - я не хотів би стріляти в тебе. Хосе! Візьми револьвер.
  
  Нік люто дивився, як один навколо бандитів підняв «Вэбли» і передав хлопцеві. Було принизливо бути спійманим так легко. Він глибоко замислився про Герді фон Роті, замку і дивний поворот подій. Він не був напоготові. Іноді думати було неправильно.
  
  Він сказав: «Знаєш, ти робиш помилку. У мене немає нічого, що варто було б вкрасти, якщо тільки ви не вважаєте, що кілька банок з їжею і облізлий ісля того варті.
  
  Молодий чоловік розсміявся, і його зуби блиснули в наступаючих сутінках. — Ми це знаємо, сеньйор. Ми прийшли не грабувати вас. Але не будемо більше говорити. Мій брат Ель Тігре з нетерпінням чекає тебе. Її, гадаю, вам було потрібно багато часу, сеньйор. Ви , грінго , не дуже-то тримайте свої обіцянки.
  
  Ніка відштовхнули до дерев, де чекав мул. Незабаром він зрозумів, чому. Ему зав'язали очі і змусили сісти на мула. У тварини був кістлявий хребет, схожий на пилку. Його ноги були зв'язані під черевом мула, але руки залишилися вільні.
  
  Перед тим, як наділи на очі пов'язку, він уважно ih розглянув. У трьох літніх чоловіків були плоскі, безпристрасні індіанські обличчя, колір бронзової монети. Всі вони були одягнені в класичну форму мексиканських бандитів — вільні піжамні костюми, які колись були білими, і високі крислаті сомбреро. Вони носили сандалі. У кожного було по два шкіряних патронташа, схрещених на грудях. У всіх були, крім карабіни, пістолети і ножі. Вони були, подумав Нік, досить кровожерливої бандою. Ви повинні були бути крутими, щоб довго виживати в якості бандита в Мексиці. Якщо вас зловили, влада не спромоглися вести вас до суду. Бандитів змушували копати собі могили, якщо останню сигарету, а потім розстріл робив свою справу. Він задавався питанням, як Ель Тігре вижив. Мексиканський уряд голосно оголосив, що бандитизм пригнічений. Було якесь угоду? Ніку знову здалося, що він спотикається уві сні, strays по лабіринту. Постійно з'являлися нові відкриття. Як Хоук назвав місію? Страшенно брудна робота! Нік був схильний погодитися зі своїм босом.
  
  Він спробував піти по шляху, по якому вони йшли. Він відчув, як вони досягли глухого кута барранки, і мул попрямував вгору по крутому схилу. Якщо б вони пішли відвертими, то прийшли б до плато. Але мула потягли вправо, k вище, з якою він дивився вниз минулої ночі, та був за його. Нік почекав, поки вони піднімуться, але замість цього шлях пішов вниз по крутому схилу, мул зісковзнув і заскользил крупом за сланцю. По різкій зміні акустики — бандити весь час торохтіли одного, на іншій — почулося, що вони в іншому яру. Вони весь час спотикалися і падали. Нік здався. Він був безнадійно стислій з пантелику.
  
  Під час годинної поїздки у нього було достатньо часу, щоб подумати. Ковзаючи на мула, постійно розтерзуваної кістлявим хребтом звіра, йому вдалося зосередитися. Можливо, ему в цьому допомогла пов'язка. Він iso усіх сил намагався привести свої думки в порядок і спробувати розібратися в цій особливо дивною послідовності подій.
  
  Герда фон Роті чекала колишнього нациста, есесівця, тіло якого Нік знайшов і поховав. Ймовірно, цей чоловік приїхав з Бразилії. Судячи з усього, він був убивцею, посланим для Герди. Робота, яку тепер візьме на себе Нік. Принаймні так думала Герда. Він припустив, що одним навколо чоловіків, яких вона готелів вбити, був Максвелл Харпер, спеціаліст зі зв'язків з громадськістю. Чому? На даний момент Нік відмовився від цієї проблеми. Він поняття не мав, повинно бути так, що Герда справляла враження полонянки у власному замку. Можливо ...
  
  Хто був іншим чоловіком або чоловіками? - кому вона готелів вбити? Метисів або китайця , якого він бачив у селі? Інша можливість. Метисів і Харпер , схоже, тісно співпрацювали. Але знову ж таки - навіщо вбивати? І як китайські комуністи і нацисти грали разом в одному сюжеті, якщо взагалі грали? Нік Картер похитав головою і мало не застогнав вголос. Складний механізм!
  
  А тепер наступна приголомшлива межу в цьому сводящем з розуму безладді. Ель Тігре очікував его ! За словами молодого ватажка бандитів вже деякий час. М'язи тонкої щелепи Ніка напружилися. Прокляття! Співробітник ЦРУ пробігся по питанню про бандитів. Дуже швидкоплинно. Малоймовірно, що бандити потурбують его. Він був у цьому впевнений. Але голос він сидів на цьому жеском мула, як в'язень бандитів.
  
  Його думки повернулися до Герді фон Роті і першими словами, які вона сказала ему. «Дер Тег йде!»
  
  Настає день! Який день? Коли? Чому? Як? Хто? І як співвідносилися китайці і фальшиві гроші? На цей раз Нік дійсно голосно застогнав.
  
  Ватажок бандитів, який повинен був бути поруч з ним, відразу ж висловив свою стурбованість. — Вам боляче, сеньйор?
  
  — Цей проклятий мул вбиває мене, — різко сказав Нік. Він був роздратований, і він сказав собі, що повинен тримати себе в руках. Це був момент крижаний незворушності, на яку він був здатний в свої найкращі хвилини. У нього точно не було одного навколо кращих моментів. Він повинен був визнати це. І не тільки з-за його жалюгідного стану на даний момент. У нього було нудотні почуття людини, шарящего в бочці, повної смоли. Були речі, події, події, про які він і гадки не мав. Тепер він був переконаний, що ЦРУ мало важливою інформацією , яку воно утаиол. Навіть якщо це було ненавмисно, якщо це була помилка, це було серйозно.
  
  Его внутрішні прокляття пекучими були схожими на купорос. Якщо в цей момент він протистоїть директору ЦРУ встав би, його мову, принаймні привів би його до суду. ЦРУ був просто занадто великим, з дуже великою кількістю людей, щоб функціонувати ефективно. слава богу, що існувала АХ. Потім Нік втягнув у свої прокльони і Хоука за те, що він сунув його сюди.
  
  "Мені шкода, що у нас немає сідла, сеньйор," сказав молодий бандит. — Але не хвилюйся — це недалеко. Щоб очистити свій розум і відволіктися від страждань, Нік запитав: «Хто навколо вас, нероб, вистрілив у мене минулої ночі?»
  
  Бандит розсміявся. — Простий, сеньйор. Мій брат був muy colérico з цього приводу. Дуже злий. Це був якийсь Гонсалес, у якого не було мізків. Бачте, він готель пожартувати. Він готель тебе налякати.
  
  — Він досяг успіху, — кисло сказав Нік.
  
  Через десять хвилина ему допомогли злізти з мула. Пов'язка залишилася на його очах. Его обережно провів через те, що, як він знав, повинно було бути шахтним стовбуром. Це було очевидно. Ймовірно, в цьому районі були десятки покинутих шахт, ідеальні бандитські гнізда. Повернулася думка - чому поліція штату ih не викурила і не знищила?
  
  Пов'язку зняли. Нік моргнув в жовтому світлі масляних ламп, свисавших з низької стелі. Це дійсно була шахта. Волога капала зі стелі, подпертого товстими стовпами, і скочувалася по стінах шахти. На підлозі валялися іржаві рейки.
  
  Молодий бандит посміхнувся ему. 'Ну давай же. Її відведу тебе до мого брата. Він увійшов в шахту. Нік озирнувся. Він побачив близько дюжини чоловіків у шахті. Там були рулони ковдр і спальних мішків — останні, безсумнівно, були вкрадені, поки господарів ховали або залишали стерв'ятникам, — і кілька чоловіків готували щось на невеликому вогні. В коридорі був протяг, тому диму не було.
  
  Молодий бандит зупинився перед великим брезентом, закривали коридор шахти. — Німецько голосування грінго. Він злий, і его чий болить, але він в порядку. Ви хочете поговорити з ним зараз, його?
  
  — Впусти його, Панчо. Его одного. Его англійська був хорошим, майже без фішка. Це був голос людини, який насолоджувався своїм розвитком. Ймовірно, він оказажется доктором філософії, подумав Нік. Ніщо більше не дивувало-его в цієї божевільної місії.
  
  Молодий бандит поклав руку на плече Ніка і щось тихо прошепотів. — Мій брат — великий чоловік, сеньйоре, але він також і un gran borrachón. Її пропоную вам випити з ним, якщо ви можете впоратися з цим. Мій брат не любить людей, які не п'ють, і він їм не довіряє».
  
  Нік кивнув в знак подяки. Панчо знову стиснув його плече і відсмикнув брезент, і Нік увійшов в галерею. Вона була обгороджена ззаду і обставлена, як примітивне житлове та спальне приміщення. Зі стелі звисала лампа. Початку другої ліхтар стояв на столі, навколо старих скринь. За столом сидів чоловік на ім'я Ель Тігре, і спостерігав за ним.
  
  Чоловік встав. Ввічливим жестом він вказав на скриню перед столом. — Сідайте, сер. Ви що п'єте? Випивка тобі знадобиться потім він поїздки на мула, так? Її виконав таку поїздку в поодинці, і це не зовсім весело».
  
  — Це дуже м'яко сказано, — сказав Нік. Його очі дивилися на маленьку кімнату, охоплюючи все. Він всюди бачив книги. Полиці повні книг. Книги на землі. Книги в палітурці і в м'якій обкладинці.
  
  Ель Тігре вийшов з-за стільця і простягнув Ніку олов'яну чашку. — Ви не заперечуєте, — сказав він, — якщо її ще не потисну вам руку? Її ще не впевнений, що ми станемо друзями, розумієте. Якщо б мені довелося вбити тебе пізніше, про що їй би дуже пошкодував, було б трохи легше, якби її не потиснув тобі руку. Ти розумієш?'
  
  — Гадаю, так, — сказав Нік. "Хоча я не можу собі уявити, чому ви хочете вбити мене."
  
  — Я розумію, — сказав Ель Тигре. — Я розумію, але ми поговоримо про це пізніше. Він підняв свою чашку. «Salud y pesetas, сеньйор».
  
  Нік випив. Його горло стиснулося, а шлунок здувся. мескаль! Пульке! Що це було, це було вбивство. Він знав, що чоловік спостерігає за ним, поки той пив. Він зберіг безпристрасне вираз обличчя і повернув чашку. — Ще ковток, будь ласка.
  
  Ель Тігре взяв пляшку й налив. Ніку здалося, що він побачив схвальний погляд в темних очах. Ель Тігре був високим, добре складеним чоловіком з густою чорною бородою, що робило його трохи схожим на Кастро. Борода була акуратно підстрижена, а коли Нік знову взяв чашку, він побачив, що руки чоловіка чисті і доглянуті. Ель Тігре носив не звичайну бандитську форму, а зелений американський бойовий костюм і плоску кепі. Щось блищало на шапці. Нік придивився і побачив, що це металевий значок у вигляді гірського лева або пуми, мексиканського «тигра».
  
  Вони знову випили, на цей раз мовчки. Мескаль вже розпалив вогонь у животі агента АХ. Все, що мені зараз потрібно, — подумав він, — це відключитися. Стати повністю п'яним. Це було б чудово. Але, звичайно, з ним би цього не сталося. Він повинен був залишатися тверезим і продовжувати роботу. У нього було передчуття, що це буде нелегко. І у нього не було ніяких ілюзій — Ель Тігре скористався б важкою гарматою на поясі, якщо б захотів. Нік танцював на дуже тонкій грані між життям і смертю.
  
  Ель Тігре повернувся до свого столу. Він зчепив руки і подивився на Ніка, яким було цікаво, наскільки п'яний ватажок бандитів. Він здогадався, що досить сильно, хоча він міг впоратися з цим добре.
  
  — Тепер, — сказав Ель Тігре, — ми можемо перейти до справи. І давай почнемо з того, що я дуже сердитий на тебе. Ви не дотримали свого слова. Ви багато обіцяли і нічого не зробили. Її плюю в молоко ЦРУ !» І сплюнув на землю.
  
  Нік Картер на мить закрив очі в мовчазній благання. Приготовлено воно. Ці чортові тупі бомжі! Куди мене затягли на цей раз? Його думки спалахнули. Він повинен був вирішити, як це зробити, і він повинен був зробити це правильно з першого разу. Він прийняв рішення.
  
  "Була зроблена помилка," сказав він. 'Її не через ЦРУ , хоча в даний момент її працюю на них». З них було його прикриття. Робити було нічого.
  
  Ель Тігре довго дивився на Ніка. Потім: «Я розумію тебе добре, сеньйор? Ти не з ЦРУ , але ти працюєш на них. буено. Це зводиться до того ж, так? Вони принесли Ви мені інструкцій, і гроші, чи не так? І, безсумнівно, скоро прибудуть обіцяні підставка?
  
  Це було ризиковано. — Я нічого не приніс, — сказав Нік. — Я нічого про це не знаю. Клянуся, аміго. Він придивився уважніше і додав: «чи Можу я її зараз встати і показати що-небудь без того, щоб мене не застрелили?»
  
  Ель Тігре зробив ковток навколо пляшки мескалю. Він розстебнув кобуру, досталь, пістолет і поклав його на стілець. — Дозволено, сеньйор. Але будьте дуже обережні. Її починаю тебе по-справжньому ненавидіти.
  
  Нік закатав лівий рукав і просунув руку в коло світла ліхтаря. Блакитна татуювання з сокирою блищала в м'якому світлі. На даний момент Нік відкинув свої погані думки про символ. «Я є членом організації, яка займається називається АХ (Сокиру), — сказав він Ель Тигре. "Ви коли-небудь чули про нас?"
  
  Ель Тигрек погладив бороду. Він кивнув. — Я чув про вас. Ви організація вбивць, так? Кати.
  
  Не було сенсу заперечувати це. Нік вирішив бути цілком щирим. Брехня може означати тільки смерть.
  
  «Серед іншого», — зізнався він. «Може бути, це населений пункт росії за вбивства, а може і ні. Її поки не знаю. Є дуже багато речей, яких я не знаю. Включаючи зв'язок між вами і ЦРУ . Її абсолютно нічого не знаю про це, Ель Тигре. Якщо ти скажеш мені і довіритися мені, можливо, ми зможемо допомогти один одному. Кого ви очікували?
  
  Ель Тигрек взяв пляшку з текілою і виявив, що вона порожня. Він взяв ще одну з скрині на своїх нога, і знову наповнив ih чарки. Нік випив, поставив чашку і шталь чекати. Інший чоловік вихилив мескаль. Він знову наповнив свою чашку. Він придушив гикавку пальцями і подивився на Ніка. Повільно він вказав від стіни до стогнати через маленьку галерею.
  
  — Ви побачите, як я повинен жити, сеньйор? Ховатися, як щура в шахті. Недобре, що Ель Тігре доводиться так жити. Сеньйор, їй був студентом знаменитого Мексиканського університету. Який, повинен зізнатися, її закінчив бандитом. Білі блискучі зуби утворили посмішку в бороді. — Звичайно, це жарт. Її закінчив філософію.
  
  Нік не міг стримати штопора, хоча знав, що це забере ih з шляху, по якому він готель йти. — Тоді чому ти шталь бандитом?
  
  "Ну навіщо?" Ель Тігре знову наповнив чашку Ніка і підсунув її до йому. 'Випий!' Це був наказ. Нік випив. Він виразно почав напиватися. Будь обережний , сказав він собі. Обережно, хлопчик.
  
  Ель Тігре знизав широкими плечима. «Я не знаю, чому її шталь бандитом. Моя мати любила мене, і у мене не було пригніченого бажання переспати з нею. Ніяких слідів Едіпового комплексу, сеньйор. До речі, як вас звуть?
  
  Нік назвав ему своє справжнє ім'я і додав: «Моє ім'я подприкрытием — Джеймі Макферсона, і її зображую золотошукача. Думаю, твій брат зможе це підтвердити.
  
  «Нік Картер! Її чув від вас, сеньйоре. Ви, я думаю, досить відомі. Нік побачив у темних очах спалах поваги. Повага і щось ще. Розрахунок? Чи справді ця фігура була така п'яна, як він стверджував?
  
  Ель Тігре взяв пістолет зі стільця і злегка зробив его Ніка. — Але повернемося, — сказав він, — до причини, з якої її шталь бандитом. Дуже цікавий штопора, в який, як я вже сказав, я не можу відповісти. Її підозрюю, що психоаналітик (я плюю на молоко усіх психоаналітиків) сказав би, що це тому, що хтось вкрав мою червону іграшкову машинку, коли їй був маленьким. Така дурниця. Але у мене ніколи не було червоної іграшкової машинки, а якби вона в мене була, і хто її вкрав, їй би його вбив. Ні, сеньйоре Картер, у мене було дуже щасливе дитинство. Мої батьки були здорові, а мама, упокой господь її душу, була ангелом. Мій батько був не зовсім ангелом, але все ж хорошою людиною, і я...
  
  Ель Тигрек зробив пістолет Ніку під ноги і натиснув на курок. Це був автоматичний 45-й калібр, і грім прогримів у маленькій галереї. Нік наполовину піднявся зі стільця, його охопив поту і охопила паніка. Він не розумів, чому нічого не відчуває. Нас в шок, нам боляче, нічого.
  
  Потім він побачив величезного щура. В агонії вона відкотилася від стільця приблизно в три фути. Важка goggle оголила її нутрощі. Кров забарвила землю.
  
  Ель Тігре пустив дим навколо стовбура. Він посміхнувся Ніку. — Сподіваюся, я не налякав вас, сеньйоре. Її ненавиджу щурів. Її постійно стріляю в них тут. Ih повинні бути мільйони.
  
  Картер досталь свій брудний носовичок і витер піт з очей. Його нерви були напружені до межі. Він почав задаватися питанням, чи не був Ель Тігре не тільки п'яний, але і божевільний. Він узяв свою чашку і допив залишок мескалю.
  
  — Ти мене трохи налякав, — сказав він. — А далі? ПРО ЦРУ . Він подивився на свій годинник. Годинникова стрілка робила свою звичайну роботу. Було п'ять хвилина дев'ятого. Опівночі Сука буде чекати його біля воріт. ха-ха! Шанс, що він зможе стримати свою обіцянку , був, наприклад, один навколо тисячі .
  
  Але коли Ель Тігре встав, він не здригнувся і не помахав рукою. Здавалося, він без праці струсив з себе дію смертоносного мескалю. — Пробачити мене на хвилинку, сеньйор. Мені треба поговорити з моїм братом. Він засунув пістолет у кобуру і вийшов через кімнати. Поки його не було, Нік подивився на книги. Історія, філософія, політологія, біографії — Ель Тігре був великим читачем, освіченою людиною. В цьому полягала його надія, подумав Нік. Він мав справу не з порожнім селянином, снедаемым жадібністю і кровожерливістю. Гострий розум Ніка Картера почав формулювати план. Збочений план, який змусить його піти проти наказу, але Хоук зрозуміє. Ситуація змінилася тоді його вказівок в Сан-Дієго і як! Ель Тігре повернувся. Він знову сель за стілець і налив їм обом мескалю. Тепер Нік відчув приємну ейфорію — стережіться! — і галерея то і справа йшла обертом. Він ще не був п'яний, але був на кордоні.
  
  Ель Тігре вибрав по коробки довгу сигару maduro і подав коробку Ніку. Агент АХ закурив, потім кашлянув. Сигара була досить міцною, щоб стояти на власних ногах.
  
  — Панчо сказав мені, що ви розмовляли з Ла-Террой, Стервом навколо Замку, сеньйор. Ель Тігре випустив навколо ніздрів синій дим, коли подивився на Ніка.
  
  Нік кивнув. Вони, звичайно, спостерігали за ним. 'Так. У нас відбулася дуже цікава розмова. Її повинен я бути гостем у замку — чесно кажу, її повинен я піти туди опівночі. Він подивився на свій годинник. Було вже пів на дев'яту. — З вашого дозволу, звичайно. І мені потрібен гід. Я не знаю, де її.
  
  На подив его, Ель Тігре на мить схилив голову. «Можливо, ви зможете зберегти цю угоду. Подивимося. Мене дуже цікавить-Де-Битч. Можна сказати, що це зводиться до одержимості. Її хочу згвалтувати її. Зґвалтувати і розграбувати її замок. Її б зробив це раніше, але вів себе пристойно через обіцянок ЦРУ . Але тепер моє терпіння скінчилося, але давайте по порядку, сеньйор. Тоді, як ти сказав, може бути, ми зможемо допомогти один одному. Будь ласка, випийте!
  
  Нік випив. Дохлий щур, ніби шевельнулась, і червоно-синя хмарка пропливло по похмурій кімнаті. Похмуро він чіплявся за внутрішнє почуття тверезості.
  
  Він нахилився до Ель Тігре , посміхаючись . Він почував себе чудово.
  
  «Розкажи мені, — сказав Нік, — все про твою угоді з ЦРУ ». Ель Тігре втупився у стелю. Його червоні губи були стиснуті в темній бороді, і він видихав ідеальне кільце диму. — З задоволенням, сеньйор. Але спочатку її хочу повторити — я думаю, що на цей раз вони все зіпсували!
  
  "Ви повинні сказати мені!"
  
  Нік сказав це гірко і з почуттям.
  
  
  
  7 - ВИКЛИК БУВ КИНУТИЙ
  
  
  — Шість місяців тому, — сказав Ель Тігре, — я був на подветренном березі, сеньйор Картер. Її втратив багато людей, награбоване було невеликим, а поліція штату — щоб проживу її досить довго, щоб плюнути їм в молоко — загнала мене в кут. Я Не хочу здаватися, її приготувався до смерті. І раптом диво — поліція-конференції полювання. Мені прислали повідомлення, що якщо їй залишуся в цьому районі і не буду висуватися, мене не будуть переслідувати. Її не зрозумів.' Він відпив навколо пляшки і кинув її Ніку. Нік випив і задумався, чи допоможе ему йоги в такому стані. Ослабне смертоносний вплив мескалю, коли він увійде в транс? Він так не думав.
  
  «Через деякий час, — продовжив ватажок бандитів, зі мною зв'язався співробітник ЦРУ. Він прикинувся заблудшим туристом. У нього було посвідчення особи, яке мені здалося справжнім. Її прийняв його таким. У нас була довга розмова.
  
  Нік розуміюче кивнув. Картинка стала трохи ясніше. ЦРУ могли б використовувати Ель Тігре , тому вони використовували свою політичну владу і вплив, щоб змусити поліцію припинити полювання. Але чому?
  
  — Ходили розмови про Партії Дракона, — сказав Ель Тигре. — Я мало знав про це. Ця партія тільки що була створена. Але співробітник ЦРУ дуже хвилювався — він сказав, що Партія Змії фінансується китайськими комуністами і що в свій час вони спробують захопити владу в Мексиці. Боюся, її висміяв його, сеньйоре Картер, але він був дуже серйозний. Він готель використовувати мене і моїх людей в якості ядра, кадрів для боротьби з будь-революцією, яку розв'яже Партії Дракона. Для цього її повинен був набрати якомога більше людей. Тим часом мені не дозволялося діяти як бандита , і її повинен був тихо ховатися. Ти розумієш що-небудь навколо цього, аміго?
  
  Нік сказав, що зрозумів. Він зрозумів деякі, якщо не всі, відомості, які він отримав від ЦРУ. задумався. Ви повинні були передати їм це вони планували заздалегідь. Якщо б вони вважатимуть себе, що в Мексиці існує небезпека революції, натхненної Китаєм, — а це постійний ризик, у цій політично-нестабільній країні (див. історію) — у них, принаймні, була б бойова сила, щоб дати відсіч, знамено, яке контрреволюціонери могли б отримати.
  
  Ель Тігре не буде першим бандитом, борцям за свободу.
  
  «Мені обіцяли багато зброї і грошей», — сказав Ель Тигре. «Між тим її повинен був мовчати, не грабувати багатих, щоб віддати бідним і вербувати людей. Її робив все це, сеньйоре. Але нічого не вийшло. З ними тхора у мене не було зв'язку з ЦРУ. Інший агент, повинен був переїхати жити зі мною і моїми людьми, але він так і не прийшов. Зброю та гроші так і не дійшли. Тепер, можливо, ви розумієте, чому його розчарував тим, що ви не з ЦРУ' Він зробив великий ковток навколо пляшки мескалю.
  
  Нік затягнувся сигарою мадуро. Якась банда! Тим не менш, він повинен був знайти шлях через цей темний лабіринт, щоб завершити свою місію.
  
  — Десь сталася велика помилка, — сказав Нік. «Можливо, на самому делле це не вина ЦРУ . Ih агент міг бути убитий до того, як зміг зв'язатися з вами.
  
  « Чоловік був убитий», — сказав Ель Тигре. — Недалеко від того місця, де тебе знайшли мої люди. Его шведів була спалена, а тіло кинуто в озеро».
  
  Нік пильно подивився на чоловіка. — Ви це бачили? Ель Тігре знизав плечима. 'Немає. Одіна навколо моїх чоловіків. Ми уважно стежимо за всім і нічого не випускаємо з виду. Чоловік був убитий американцем по імені Максвелл Харпер. Іноді він залишається з Ла-Перра в замку. Але я не вірю, що він спить з нею. Їй так розумію, що вони не simpatico . Якщо б вони були коханцями, я не думаю, що вона стала б підбирати бомжів, іноді автостопників, і відвозити ih додому. Ми бачили, як вона це робила.
  
  Нік проігнорував цей пильний погляд на героїню Герди фон Роті. Які дивні сексуальні звичаї могли його чекати.
  
  — Цей американець, цей Харпер, був один, коли вбив цієї людини?
  
  'Немає. Разом з ним був ще один чоловік, який видавав себе за метиса . На самому делле він китаєць. Але не він убив людину. Це зробив грінго з автоматом. Потім, як я вже сказав, його тіло кинули в озеро, а одяг спалили. Потім того, як вони пішли, мої люди виловили тіло навколо озера та оглянули його. Вони прийшли сказати мені, і його теж подивився на тіло. Потім ми кинули його назад в озеро. Схоже, це не має до нас ніякого відношення. Ель Тігре досталь навколо коробки нову довгу чорну сигару і закурив.
  
  Це був саме той чоловік, якого очікували - Зігфрід, або, як би там нам було його справжнє ім'я. Харпер і китайці спіймали його і назавжди упокоїли. А Герда фон Роті, відчайдушно потребувала допомоги, запропонувала Джеймі Макферсону роботу, на яку колишній нациста не міг погодитися, тому що раптово помер.
  
  Ель Тігре зробив ковток і передав пляшку Ніку. 'Випий!' Він додав: «Я знайшов дуже цікавим знак СС на мертвому людині. Її, чув, що в Південній Америці ховається багато нацистів. Але співробітника ЦРУ цікавили тільки китайські комуністи. Він нічого не говорив про німців».
  
  «Я не думаю, що вони могли щось знати про нацистів, — сказав Нік. Він спробував утримати останній ковток мескалю. Його шлунок був у вогні. Впоравшись з нудотою, він запитав: «Людина з ЦРУ казав що-небудь про замок, про Ель-Мирадоре ? Він просив вас доглядати за жінкою?
  
  Ель Тигрек трусонув своєю чорною шевелюрою. 'Нічого такого. За винятком того, що ми повинні були триматися подалі від нього. Здавалося, він не турбувався про Ель-Мирадоре . Її думав, це тому, що Стерва так багата і так важливо в Америці. Ви дійсно вірите, що гей, сімдесят, сеньйор Картер? Ви бачили ee лизати, ніж я, ви говорили з нею. Що ви думаєте?'
  
  Недоречний коментар перервав хід думок Ніка. Він подивився на бандита крізь клуби сигарного диму. Потім: «Я дійсно не знаю. Вона точно не виглядає так, не веде себе так. На вигляд не старше тридцяти п'яти, може, сорока. Вона дуже красива, в холодному, досить жорстокому сенсі. Але всі розповіді про неї, розголос протягом багатьох років стверджує, що гей, дійсно сімдесят, і вона залишається молодою спасибі своїм кремів і лосьйонів — і свого способу життя. Її скептик і насилу можу в це повірити. І все ж вона існує. Її просто не розумію, яке це має відношення до нашої справи.
  
  Його переконаність зміцнилася за останні кілька хвилина. ЦРУ помилявся щодо Ель-Мирадора і Стерви. Мені доведеться це довести! І він це доведе... Якщо він допустить помилку, його в кращому випадку можуть повісити і четвертувати.
  
  «Це багато в чому пов'язано з нашою справою», — сказав Ель Тигре. Він сплюнув на підлогу і посміхнувся Ніку. — За умови, звичайно, що ми згодні на нашу справі.
  
  Нік знову подивився на годинник. Було десять годин. «Я хочу увійти в цей замок, — сказав він, — і зруйнувати его».
  
  Ель Тігре кивнув. 'Її теж. Її піду ще далі — я хочу вкрасти у замку все, що того варте. Її більше не тримаю своє слово перед ЦРУ . Моє терпіння закінчилося. Потім пограбування її розпущу свою банду, і тоді ми розійдемося. Може бути, її поїду в Південну Америку. У будь-якому випадку, в бандитській роботі немає великого майбутнього. Але спочатку - ах, спочатку я повинен зґвалтувати Стерву. Її пообіцяв собі це.
  
  Нік відчув, як мескаль подіяв на нього. Кімната повільно поверталася, і далеко доносилася слабка музика каруселі. З великими труднощами йому вдавалося стримувати слова.
  
  — Мушу зізнатися, — обережно сказав він, — що я знаходжу це дивним прагненням. Навіщо її гвалтувати? Якщо те, що ти сказав про те, як вона підбирає чоловіків, правда, не повинно бути ніякої необхідності ґвалтувати Стерву.
  
  — Ах, — вигукнув Ель Тигре. — Ах, але це було б не те ж саме. У мене б не було такого дикого веселощів. Її жорстокий чоловік, сеньйор Картер. Її визнаю. У всіх нас є свої маленькі відхилення, і мій збочення полягає в тому, що я не можу насолоджуватися жінкою, яка займається віддає себе добровільно.
  
  Нік сказав сміючись: — Ти можеш бути розчарований, аміго. Вона, ймовірно, надасть вам теплий прийом.
  
  «Мені було б дуже шкода». Ель Тігре смикнув себе за бороду. «Її давно готель ee зґвалтувати. Сука tac - так, саме так: Сука! Горда. Зарозуміла. Вона використовувала свій батіг на фермерів і індійців поблизу, як якщо б вони були її рабами. Її збираюся принизити цю гордість. Її змушу її кричати і благати про пощаду. Нік Картер знизав плечима. Чому б і ні? Герда фон Роті нічого для нього не означала, крім як шлях до мети його місії. І тепер він був упевнений, що його справжня робота, джерело усіх таємниць — фальшивих грошей і Партій Золотого Дракона, в залі замку Ель-Мірадор або поруч з ним . Так що він буде використовувати Ель Тігре в своїх цілях. Саме так, як це хоче Ель Тигре .
  
  Ватажок бандитів замріяно дивився в простір з сигарою в роті і пляшкою мескалю в руці. Він підняв щось з підлоги поруч з собою і кинув Ніку. «Я дивлюся на цю фотографію кожну ніч перед сном, сеньйор Картер. І тоді її, обіцяю собі, що одного разу вона у мене буде. Цей день настав.
  
  Це був шикарний американський модний журнал, порваний, обірваний, без обкладинок. Йому було п'ять років. Там була фотографія на всю сторінку, на якій Герда фон Роті лежачи в бікіні поруч з басейном. Вона була схожа на Венеру Ботічеллі, а соковиті і м'ясисті вигини різко оголювалися в крихітному купальному костюмі. Підпис свідчив: «Чудо в шестидесят п'ять».
  
  Нік читав текст п'яними очима, а літери скакали і колихалися, як живі істоти. Було щось про Чорних Бугаїв, ще одна літературна згадка, « Вона » Х. Райдера Хаггарда, і багато про кремах і строгому лікуванні, якому легендарна фон Роті приписувала свою молодість.
  
  Киллмастер — був він на самому делле Киллмастером? - переклав журнал назад у Ель Тигре. Кімната тепер пливла. Сам він висів в трьох сантиметрах над землею.
  
  — Можливо, — він зумів сказати. «Можливо, це правда, але я все ще вірю, що це пастка». Він повинен був сміятися.
  
  — Сподіваюся, що ні, — сказав Ель Тигре. — Це було б дуже жорстоко з боку долі. Її так чекав рішенням зґвалтувати цю 70-річну жінку. Це буде величезна сенсація, а її навколо тих, хто випробував безліч відчуттів. Що ви зараз робите, сеньйор Картер?
  
  'Вона?' — сказав сеньйор Картер. «Мене зараз вирве, дорогий. Назавжди выблевать все. Сподіваюся, ти не будеш заперечувати проти моїх поганих манер, але я п'яний. А ти не можеш. Є робота, яку потрібно зробити.
  
  — Це правда, — погодився Ель Тігре , — що ви повний боррачо . Вибачаюся. Можливо, ви не дуже добре п'єте. Але продовжуйте, сеньйор. Облегчайся скільки хочеш.
  
  Я стою в кутку, його рвало, і Нік подумав, що з боку Ель Тігре було дуже нелюб'язно так зневажливо ставитися до його здатності пити. Нік Картер міг напоїти кого завгодно. Ну, майже всіх. Потім знову блювання підступила до горла, і він більше нам про що не думав. Коли він, нарешті, підійшов до стола, блідий і тремтячий, він побачив, що Ель Тігре варто. Ватажок бандитів стояв скорчений, як бородата пізанська вежа, але посміхався.
  
  — Пішли, — сказав він Ніку. 'Її особисто проводжу вас до замку. Ми можемо будувати плани по ходу справи. Ми працюємо разом, і ми обидва отримуємо те, що хочемо. Як ви кажете, грінго, що для чого годиться, ти?
  
  «Її». Він трохи краще витягнувся. Чи зможе він залишитися на коня, ще невідомо.
  
  Ель Тігре подав велику руку. — А тепер ми знизуємо один одному руки, мій інший. Їй довіряю тобі. ви АХ являюетесь сіллю землі. Її плюю в молоко ЦРУ» . Вони шкодували один одному руки. Ель Тігре вийшов в шахту і почав викрикувати накази, на які бандити відповідали, як дикуни. Ніку повернули Уеблі.
  
  Це був Панчо, молодший брат, який знов зав'язав очі Ніку. Ель Тігре було все одно. Але Панчо, зав'язуючи тканину перед очима Ніка, був як завжди доброзичливий. — Це для твого ж блага, хомбре. Коли мій брат борракбо , він щось забуває. Але не її. Але якщо ви не знаєте цього місця, ви не можете зрадити нас, і нам не доведеться вас вбивати. Хіба це не так? Нік зізнався, що це так.
  
  'Підемо!' — заревів Ель Тигре. — У нас немає часу. Мій аміго не повинен опаздать на зустріч з Ла-Перра.
  
  Це була поїздка, яку Киллмастер ніколи не забуде. На цей раз у нього була коня з сідлом і поводами, за які можна було триматися, і це було добре. Кінь Ель Тігре, прив'язаний до коня Ніка довгим приводом, пустилася в дорогу в шаленому темпі. Ковзаючи, піднімаючись, вони продовжували скакати. По пагорбах, через яри і за плоскогорьям. Нарешті бандит натягнув поводи. — А тепер можеш зняти пов'язку, аміго. Ми майже на місці.'
  
  Вони стояли на невисокому пагорбі, що височіє над шосе. Роздута місяць відкидала тьмяне сяйво. Далеко Нік побачив палаючий в Ель-Мирадоре брильов . Ворота і вартове приміщення були оповиті темрявою. Напевно, спеціально. Він згадав охоронця, якого він бачив, миючим свій автомат.
  
  Він подивився на годинник і нарешті побачив, що вже половина дванадцятого. Ще півгодини, і він зустріне Герду фон Роті у бічних воріт.
  
  «Тепер, — сказав Ель Тігре, — вперед , аміго. Це дуже просто. Слухай.'
  
  Вони говорили п'ятнадцять хвилина і прийшли до повної згоди. Киллмастер знав, що багато кинутий, що він перейшов Рубікон, і шляху назад вже немає. Він потребував Ель Тігре , а бандит потребував nen. Кожен для своїх цілей. Те, що збирався зробити Нік, було вкрай незаконним — він порушив би численні закони. Нічого не можна з цим зробити. У будь-якому випадку, він і Яструб домовилися, що він буде робити все на свій розсуд. Якщо він був не праві - ну, йому не треба про це думати.
  
  Ель Тігре поплескав його по коліну. — Пора йти, аміго. Побачимося в обумовлений час. Buena suerte. Нік вислизнув через сідла. Залишок шляху ему довелося пройти мовчки. Він потиснув руку Ель Тигре . « Прощай ».
  
  Ель Тигрек нахилився до нього. «Будь обережний, мій дорогий. Дуже обережний. Її забув тобі сказати - ми бачили, як Стерво приводила в замок безліч чоловіків. Ми ніколи не бачили, щоб хтось через них виходив звідти».
  
  Спасибі, сказав Нік. собі під ніс. Він дивився, як Ель Тігре веде іншу кінь вниз по пологому схилу пагорба. Що ж, це було. Це був момент. Він знав, що все ще трохи п'яний. У нього боліла гол. В цілому, тим не менш, він був у непоганому стані, враховуючи мескаль, з якими він зіткнувся. Яка фігура, цей Ель Тигре.
  
  Киллмастер знову глянув на годинник. Було без десяти дванадцять. Потім він напружився, його очі зупинилися на годинниковою стрілкою вартовий. Вона тряслася, швидко оберталася і смикалася. Пеленгатор заробив. Хтось поруч працював з потужним передавачем. Нарешті годинна стрілка зупинилася і вказала відкрито на замок.
  
  Нік відчув полегшення. Его підказки почали приносити плоди.
  
  
  
  8 - СЕКС ВРАНЦІ
  
  
  Киллмастер прокинувся, як завжди, різко і повністю опанувавши своїми здібностями. Він не рухався і не відкривав очей, але знав, де він, як він тут опинився і чому він тут. У нього все ще була невелика головний біль, а шлунок був хворобливим — наслідки смертельного мескалю, — але на самому делле похмілля не було. Він чув, як поруч з ним тихо дихає Герда фон Роті, і її пухкенька міцна зігріває ногу его. Нік зрушився рівненської настільки, щоб розірвати контакт. Жінка ворушилася і щось бурмотіла уві сні. Він не розумів слів, вона говорила по-німецьки. Він відчув тиху музику, яка лунає в кімнату, приглушену, дуже тиху, весь час Він лежав нерухомо з заплющеними очима, намагаючись увійти в полутранс, щоб організувати свої думки. Але звуки турбували його, і він знав, що це буде тривати до тих тхора, поки він її не зрозуміє. В його ставленні до навколишнього середовища було щось фрейдистское — він повинен був проникнути в її глибину. Стежити за всіма факторами, які можуть сприяти його життя чи смерті! Розставити крапки над i. По суті, він був екологом-практиком, як одного разу сказав Хоук, який вивчав причини і слідства, щоб вижити.
  
  Нарешті він дізнався музику - "Продану наречену" Сметани . Він був дещо здивований. Потім минулої ночі і ранкових годин, проведених за задоволенням сивочолої амазонки поруч з ним, він очікував, принаймні, Вагнера. Може "Ніч валькірій". Нік зітхнув від неприємних спогадів. Герда дійсно призвела его цієї ночі! Жінка була ненаситною. Якщо дійсно було сімдесят, він був радий, що не знав її, коли їй було тридцять. Тоді він був би мертвий цим ранком.
  
  Він витер очі і відкрив ih. Він втупився у стелю. Він височів більш ніж на двадцять метрів над ним і був зігнутий. Якби ему потрібна була мнемоніка, щоб нагадати йому, що він в залі, у середньовічній фортеці, казковому замку, цього стелі було б достатньо. З арок безвольно звисали прапори і прапори, кожне навколо яких була прикрашена білою лілією косметичного бренду. Це була фальшива нота.
  
  Нік дозволив своїм злегка налитим кров'ю очам бродити по спальні. Якщо б ви могли назвати пів-акра плиткової підлоги спальнею. У нішах було кілька високих вікон, тепер закритих фіранками, менш ніж в п'ятдесяти метрах від них. Йому було цікаво, на що виходять вікна. Можливий шлях втечі?
  
  Ліжко, на якій він лежав, була величезною. Це була ліжко у формі гігантського золотого лебедя. Царствена життя була тут. Нік на мить подумав про інших чоловіків, яких приєднується сюди Стерво. Повинно бути, вони виконали її він же сміття, що він минулої ночі. Що з ними сталося? Йому здавалося, що він знає... покійний не може розпускати плітки про дивної ночі кохання!
  
  Він почув дивне дзижчання і клацання над головою. За мить на кремовій стогнати кімнати з'явилося зображення. Крім динаміки для музики, між арками був ще і проектор. Обидва працювали автоматично. Він згадав, що минулої ночі, потім того, як вона проводила його через потаємний хід у цю дивну кімнату і змусила прийняти холодний душ, він і Стерва розглядали в інтернеті на стогін. Еротичні картинки, якщо вам подобалися евфемізми. Порнографічні, якщо не хочете порушувати правду. Вони були захоплюючими, зрозумів Нік, і хорошої якості. Але ви можете бути впевнені, що у фон Роті було найкраще, навіть коли справа доходить до порнографії.
  
  «У пристрої має бути автоматичний механізм відліку часу», — подумав Нік, так як тепер з'явилися абсолютно невинні пейзажі. Був Маттерхорн, знімок Арктики з білими ведмедями, а потім Тауер у Лондоні. Спалах бейсбольного матчу. Міккі Мантл зробив хоумран. Нік лежав на спині і з цікавістю спостерігав. Захоплюючий пристрій. Сука пробурмотіла напередодні ввечері, що вона воліє це статичною формою картин.
  
  Проектор помилився. На стіну було кинуто якесь хтиве зображення. Чоловік і три жінки віддавалися сексуальної акробатики. Нік усміхнувся і придушив смішок. Машина заплуталася - явно були нічні і денні образи, ліжка і дому, саду та кухні.
  
  — Цю чортову штуку треба полагодити, — сказав сонний голос поруч з ним. «Постійно плутає. Її вимкну его.
  
  Киллмастеру хотілося сказати : «Guten Morgen, schönes Fraulein» . Але вчасно зрозумів, що він Джеймі Макферсона, бідна неосвічена Джеймі, що не мав освіти. Тут, щоб зробити роботу для фройляйн фон Роті. Справа про вбивство.
  
  Тому він сказав: «Доброго ранку, Герда. Ви праві - ця машина заплуталася. Він не повинен показувати такі образи так рано вранці. У тебе може з'явитися ідея. Він зобразив кращу хитру усмішку, яка займається була в його розпорядженні в цей час.
  
  Жінка проігнорувала його. Вона нахилилася у бік, щоб щось прилаштувати на своїй стороні ліжка. Зображення стогнати зникло, і музика зупинилася. Нік зробив уявну позначку. Кнопки управління під ліжком. Для музики і проектора - а що ще? Назвіть це інтуїцією чи шостим почуттям, яке він розвинув за ці роки, але він подумав, що у нах повинна бути якась система сигналізації.
  
  Герда фон Роті сіла на ліжку і подивилася на нього. Королівське пурпурове полотнище з найтоншого шовку — не ерзац для цієї пані — закривало її тільки до талії. Її міцний торс був золотисто-коричневого кольору, такого ж полярного сяйва, як і її обличчя, та не було видно нам грама жиру. Ee особа, навіть із зморшками від склепіння, було мечем гордовитої краси, з широким ротом і очима, подібними смарагдів. Її груди були великими, важкими і дуже твердими, з довгими червоними і коричневими сосками ореолами. Тепер вони були спрямовані відкрито на Ніка, як спарені пістолети. Вона не намагалася прикритися. — Ти був п'яний минулої ночі, — сказала вона обвиняюще. Її зелений погляд був жорстким. Вона проводила великою рукою з розпатланим сріблястим волоссям. - Цього більше не повториться, зрозумій! Це був не штопора.
  
  Він кивнув. 'Зрозумів. Вибачаюся. У мене в сумці була пляшка текіли, і, думаю, її просто випив занадто багато. Але все пройшло добре. Її, прийшов сюди, чи не так?
  
  Червоний рот скривився. — Не в цьому справа, ідіот. Її плачу тобі за те, що ти робиш для мене роботу. Ви не можете все зіпсувати. Вона прикусила нижню губу і якийсь час дивилася на нього. — Тобі погано буде, якщо ти облажаешься, Джеймі. Якщо вони не вб'ють тебе першим, це зроблю я. Зрозумій це добре. По-перше, якщо ти вип'єш і облажаешься, тебе вб'ють без сумніву. Харпер і Хуртада круті парові і вміють поводитися з вогнепальною зброєю. Вбити ih буде не так просто.
  
  Нарешті у його жертв були імена! Нік не збирався вбивати нас, ну, нас з ким-небудь, якщо тільки це не було необхідно для роботи его, але було добре знати, кого він повинен убити. Він, звичайно, знав Харпера і не здогадався, що Хуртада був метисом — або, скоріше, китайцем, що видає себе за метиса . Він задавався питанням, до якої міри-Де-Битч скаже ему правду.
  
  Нік повторити імена. — Хуртада і Харпер? Це вони парові, яких її має охолодити? Ти сказала, що в тебе є план, Міркування. Може, тобі краще сказати мені зараз. Мені потрібно знати багато, все, що тільки можна знати, якщо я не хочу все зіпсувати, як ти сказав. Коли ви хочете, щоб ці фігури були вбиті? Коли? Де? Як? Ти розумієш?'
  
  Її усмішка була слабкою. — Ти починаєш вчитися, Джеймі. Принаймні, ти не питаєш, чому її хочу ih смерті. І її б теж не сказав тобі. Назвіть це свого роду палацовим переворотом. Чи знаєте ви, що це означає?'
  
  — Ні, я не знаю. Але для цього у вас є палац.
  
  «Дійсно, Джеймі. Та в тому-то і справа, що старий божевільний, який побудував цей замок, був романтиком, людиною, народженою не в свій час. Це величезний замок. Є місця, в яких її навіть ніколи не була — і підземелля, і потаємні проходи, і безліч потаємних куточків. Місця, де тіло ніколи не знайдуть. Сьогодні ти повинен досліджувати замок, Джеймі, та знайти відповідне місце або місця. Якщо вони вам не здаються правильними, у нас завжди є океан. Її залишу це вам. Але ти повинен убити Харпера і Хуртаду окремо, якщо зможеш, і ніхто не повинен побачити, як ти це робиш. Це дуже важливо. Її, хочу, щоб вони розчинилися в повітрі, не залишивши сліду. Як ви це зробите - ваша справа. Зрештою, ви повинні зробити що - то за двадцять тисяч доларів.
  
  Сука перейшла до нього і погладила його біцепс кінчиками пальців. — Я була права щодо тебе, Джеймі. Ти був би прекрасним гладіатором. Зелені очі тепер тепло світилися. Нік внутрішньо застогнав. Сука знову була в тічці. Раптово він відчув непереборну потребу в туалеті.
  
  Він вислизнув з-під простирадла на своїй стороні ліжка. "Вибачте, але я повинен полегшитися ..."
  
  — Почекай, — різко сказала вона. 'Стій!'
  
  Було занадто пізно. Боса засадах Ніка вдарилася об землю, і почався шум. Гонги гуділи в кімнаті, і між арками стелі. Він дивився, виявляючи більше здивування, ніж відчував, як Герда фон Роті просунула руку під ліжко і потягнула невидимий важіль. Різкий свист припинився. Жінка на мить похмуро подивилася на Ніка, а потім посміхнулася трохи в гарному настрої. — Тепер можеш заспокоїтися, Джеймі. Це була всього лише занепокоєння. Коли ця функція увімкнена, ніхто не може дістатися до ліжка або встати з нах, не піднявши тривоги. Підлогу підключений. Її усмішка змінилася роздратованим виразом. "Але, звичайно ж, Ерма: зараз прийде, кравець візьми!"
  
  — Хто така Ерма:? Нік все ще вдавав із себе приголомшеним. Він був таємно радий. Було приємно знати, що сигналізація була там, але не так добре знати, що не можна встати з ліжка , коли вона включена. Це обмежить його шанси на проведення нічної розвідки — якщо тільки він не зможе знайти спосіб перехитрити сигналізацію.
  
  Величезні двостулкові день спальні з гуркотом розчинилися. Нік бачив, хто така Ерма:. У 1966 році вона була Міс Чемпіон. Вона могла б грати в команді з регбі. У нах були жовті коси, переплетені з сивиною, масивним перснем обвивавшие її череп. Поверх штанів вона носила чоловічий спортивну сорочку. Ee біцепси, видневшиеся з-під коротких рукавів, були майже такими ж сильними, як у Ніка, і здавалися такими ж твердими. Її обличчя було червоним і вкритим плямами, і Нік міг би заприсягтися, що у нах вуха колір цвітної капусти. У цей момент його більше цікавив «люгер», який вона тримала в квадратній руці. Він чимось нагадував його власний 9мм, який не варто було брати з собою, але ця зброя не було розібрано і виглядало абсолютно новим. Він був спрямований відвертими в его голий життя.
  
  Нік вирішив пожартувати. Він готель, щоб Стерво продовжувала думати про nen, як про крутого хлопця, можливо, трохи дурний. Повільно піднявши руки, він сказав: «Не стріляйте, не стріляйте! Її дійсно нічого не зробив. Це все помилка. І підморгнув Герді. Ерма: перевела погляд з Ніка на свою господиню. Люгер раніше був спрямований відвертими в пупок Ніка. У Єрмія були жовті очі, жовті, як у кішки.
  
  — Все в порядку, — сказала Герда фон Роті. — Це була помилка, Ерма:. Він нічого не знав про сигналізації, а її забула вимкнути. Ви можете йти.
  
  Ерма: подивилася на Ніка. Її жовті очі почалися в его нога, і дуже повільно ковзнули вгору. Погляд затримався, охоплюючи кожен квадратний дюйм его тіла. Ee великий вологий рот скривився від огиди. Його не можна було сплутати, і з блиском ненависті в її жовтих очах, коли вона, нарешті, подивилася Ніку відкрито в обличчя.
  
  Ерма: повернулася і вийшла через кімнати. Великі день закрилися. Вона не сказала нам слова. Нік подивився на Стерву. «Я не подобаюся цій жінці, — сказав він. Вона засміялася. 'Немає. Вона ненавидить всіх чоловіків. Вона любить мене - і іноді докучає. Але у нах є свої плюси. Насамперед, вона відмінний охоронець. Раніше вона була борцем у Германій. Джеймі, її б не радила тобі дозволяти собі такі вольності з Єрмієм. Сука придушив позіхання. — Але Ерма: непогана дівчина — час від часу, коли її вмираю від нудьги, вона спить зі мною. Потім вона буває щаслива кілька місяців».
  
  Киллмастер зберігав холоднокровність. Вважалося, що він неосвічений хам. — Я не розумію, — сказав він. "Вона жінка?"
  
  — А ти велика, красива мавпа, — майже лагідно сказала жінка. — З мозком мавпи. Піди у ванну, якщо назавжди. А потім повертайся скоріше. Її помічаю, що ти мені знову потрібен.
  
  Вона вказала королівським пальцем на Ніка. — Ти був хороший минулої ночі, повинна визнати, але я впевнена, що тобі краще бути тверезим. іди.' Це був наказ. Нік прикинув, що ванна була всього в чверть розміру спальні. Всі крани тощо були навколо чистого золота. На мозаїчній підлозі лежали красиві турецькі килими. Замість ванни був невеликий басейн, дюжина великих дзеркал, а санвузол був східний. Блискучий кахельну жолоб з хромованою поперечиною для сидіння навпочіпки. Набагато краще для здоров'я, ніж у західному стилі. Опалення та освячення були непрямими. По ванній не було виходу, крім день. Він готель би все знати.
  
  Нік опустився в крісло поруч з ванною і задумався. Сука пообіцяла ему свободу в замку, щоб він міг досліджувати територію і планувати вбивство. За ним будуть постійно спостерігати. Він міг бути в цьому впевнений! Але він буде стурбований цим, коли прийде час.
  
  Нік подивився на годинник. Він побачив, як годинникова стрілка обертається, Пеленгатор був у роботі. Цей прихований передавач знову запрацював!
  
  Агент АХ подивився на двері ванної, глянув на годинник і спробував кому призначення. Він уявив собі кімнату і згадав високі вікна в рамах. Вони були зліва від нього, коли він вийшов, навколо ванни. І годинникова стрілка тепер вказувала, злегка тремтячи, в ту сторону. Він повинен був побачити, що в залі за цими вікнами.
  
  Пролунав гучний голос. - «Джеймі!»
  
  — Я йду, — пробурмотів Нік собі під ніс. «Я йду, про благородна Сука. Твій добрий і вірний слуга слухає тебе. Визволи мене від хлиста, сучки сука! Його усмішка перед тим, як він відкрив двері у ванну, була жорсткою і жорстокою. Він хотів Ель Тігре усіляких успіхів у його плані зґвалтування. При думці про Ель Тігре він знову подивився на годинник. Пеленгатор все ще працював, але хвилинна стрілка показувала п'ять до якогось години. Хіба не був полудень? Ель Тігре, і його люди прибудуть в сутінках. Це було близько дев'яти годин у цьому сезоні. Ель Тігре довірив Ніку підготувати ґрунт для атаки.
  
  Повертаючись до лебединою ліжка, він кинув невиразний погляд на високі вікна. Пеленгатор все ще указвыаал в тому напрямку; так що це була довга трансляція. Набагато довше, ніж зазвичай. Можливо, ЦРУ визначить більш точне місце розташування. Можливо, хлопчики з «Гомера» могли б навіть точно кому розташування. Так, може бути. Багато чого може відбутися, перш ніж він отримає допомогу. Допомоги? Дурний хлопчик! Це була сольна робота — на цій основі він взявся за нах, і на цій основі буде її виконувати. Він виграє або програє сам по собі. Крім Ель Тигре. Ніка не було ілюзій з приводу Ель Тигре .
  
  Герда фон Роті, розкішна золота Венера " лебединому чверті, лежачи в нетерплячому очікуванні. Ee міцні, пухкі ноги були розсунуті, і тепер Нік побачив — чого він раніше не бачив, — що її лобкове волосся були такими ж срібними, такими ж блискучими і переливчатыми, як волосся на її голів. Бог! Можливо, що гей сімдесят справді?
  
  Сука була швидкою фігурою, яка займається не любила попередні ласки. Вона схопила агента AX дивно сильної хваткою і підштовхнула його під себе. "Ти внизу," коротко сказала вона.
  
  Так і сталося. Вона скористалася ним, час від часу стогнала, а потім обернулася. — Я зараз піду спати, — сказала вона спокійно. 'Якийсь час. Я завжди так роблю. Ви нас за що мене не розбудіть.
  
  І вона справді заснула. Абсолютно природний сон задоволеного тварини. Нік на мить прислухався до глибокого розміреного диханню, обережно підняв одну ногу з ліжка, а потім відсмикнув її. Він дасть гей п'ять хвилина. І він сподівався, що вона не увімкнула сигналізацію знову. Зараз ему треба було трохи удачі.
  
  Він лежав, заклавши руки за голову, і дивився в стелю. Гучномовець замовк. Проектор був вимкнений. Йому було цікаво, що сталося з його одягом. Его «камуфляжний», шведів, брудні кальсони та інше. І де був Уеблі? Він був абсолютно голим в замку відьми. Оточений сигналами тривоги, собаками і охороною, не кажучи вже про Брунгільді з люгером. Вона готель би пустити кулю в його кору.
  
  Агент AX сморщил очі і дуже тихо пробурмотів: «Вони ніколи не довірити мені, якщо її їм скажу, і я обов'язково скажу їм... дум-дум-так-дум...»
  
  Минуло п'ять хвилина. Жінка ще спала. Нік обережно вислизнув навколо сміття. Сигнал тривоги пролунав. Він підійшов до високих вікон, розсунув штори і виглянув назовні. З цього боку порятунку не було. Ліворуч і праворуч він бачив зубчасті башти. Між ними, під вікнами, стіна спускалася перпендикулярно до вкритих піною скель. Він прикинув, що ці сірі зазубрені зуби були на сімдесят футів нижче. Немає виходу!
  
  Праворуч від себе, на північ, він побачив комплекс невисоких білих будівель, розташованих на природному схилі скелі, так що вони були невидимі, коли він дивився в бінокль. Він думав, що ну навіть не буде видно з дороги. Це були одноповерхові, прямокутні будівлі — ih було п'ять — і виглядали вони досить новими.
  
  Коли він озирнувся, то побачив, що двоє чоловіків у довгих білих халатах вийшли через одного навколо будівель і підійшли до одного навколо інших, розмовляючи і жестикулюючи по дорозі. Це були халати, які несуть лаборанти. В цьому не було нічого особливого, повинен був визнати Нік. Це можуть бути лабораторії, де де Тиф випробовувала нові формули кремів для шкіри та інших засобів для краси і вічної молодості. Це могло б. Що робило це неймовірним, так це сцена, разворачивавшаяся зараз перед його очима.
  
  Коли двоє чоловіків підійшли до дня одного навколо будівель, з'явився озброєний охоронець і зупинив ih. Ніку дуже хотілося мати з собою бінокль, але його, прекрасного зору було досить, щоб побачити, що цей охоронець відрізняється від того, що стоїть біля воріт. Цей чоловік був то метисом , то чи китайцем! На nen були сорочка і шорти кольору хакі, гольфи до колін і важкі армійські черевики. У нього була плоска кепка з козирком, але без пропуску. Але більше всього на Ніка справляє враження манера поведінки охоронця — в людині, коли він переглядав папери, було щось суворе військове.
  
  Нік Картер дуже тихо присвиснув. У Мексиці були китайські військові! Заходи безпеки були суворі — цим двом доводилося пред'являти документи, щоб переходити через однієї будівлі в іншу. Як ніби вони були підневільними працівниками, яким не можна довіряти.
  
  Позаду нього на лебединому чверті ворушилася Герда фон Роті і стогнала уві сні. Нік побіг у ванну.
  
  Він прийняв ванну, поплескался, проплив кілька гребків і прийняв душ, щоб змити мило. Тепер він був гострим і пильним, мескаль був лише галантним спогадом. Він побачив невеликий шафа зі спеціальним дзеркалом для гоління і підсвічуванням, в якому знаходилося все, що може знадобитися чоловікові для туалету. Все було дорого, краще з кращого. Нік поморщився в дзеркалі, збриваючи чорну бороду. Це було очевидно. Він посперечався, що де-небудь знайдеться і чоловіча, шведів.
  
  Коли він вийшов, навколо ванни, вона вже не спала. Вона посміхнулася ему. Він зупинився в двох метрах від ліжка. Вона подивилася на нього схвально, подумав Нік, схвально і ще щось. Після жалю? Вона буде шкодувати про те, що гей, довелося вбити його потім того, як він зробив nah всю брудну роботу?
  
  — Я поняття не омелою, — сказала Стерво через мить, — що ти такий красивий під цією бородою. Твоє обличчя збігається з усім іншим, Джеймі. Ти чудовий звірюка. Її зелені очі без зволікання ковзнули по його тілу, і Нік зітхнув з полегшенням. Вона була задоволена, принаймні на даний момент.
  
  «Виглядаючи так її мало що можу зробити», — сказав він. «Мені потрібна шведів. Де вона?
  
  — Звичайно, їй наказав Ерме спалити її. Вона вказала. «Натисни кнопку стогонами поруч з дверима у ванну».
  
  Нік зробив це. Панель стогони ковзнула вбік, відкриваючи довгий і глибокий шафа. Довгий ряд акуратно розкладених на вішалках чоловічих костюмів і штанів. Десятки. У них були лейбли навколо Лондона, Парижа, Рима та Нью-Йорка. Всього найкращого жеребців Ла-Перра, подумав Нік.
  
  Третина шафи розглядають полиці, на яких були звалені сорочки, шкарпетки, нижню білизну і дорогі жириновський краватки, все ще запаковані в коробки. Під полицями було не менше п'ятдесяти пар взуття всіх розмірів і типовий. Все було новим. Для estestvenno. Якщо б вона позбулася своїх швидкоплинних коханців, вони були поховані, — якби вона спромоглася ih поховати — в одязі, в якому вони були одягнені в момент смерті. — Дізнайся, чого ти хочеш, — сказала вона з ліжка. — Одягайся і залишайся тут, поки я не дозволю тобі пойдти. Потім поснідаємо і поговоримо.
  
  Вона встала з ліжка, одягла халат і взула ноги в тапочки на високому каблуці. Вона підійшла до подвійних дверей. Через плече вона сказала: «Заомни, Джеймі. Не намагайся вибратися звідси, поки я не дозволю тобі цього. Зовні стоїть охоронець. Це для твого ж блага. Серед моїх людей є шпигуни, і я не хочу, щоб Харпер і Хуртада знали, що ти тут, до самої останньої хвилини. Коли вже занадто пізно. Ми повинні бути дуже обережні.
  
  Коли вона відкрила двері, Нік мигцем побачив озброєного охоронця, откинувшегося на спинку стільця біля стіни. Він скочив на ноги, коли вийшла Сука. Він був одягнений у темно-сіру форму, з блискучим ременем і піктограмою у вигляді срібної лілії на кашкеті. Навколо кобури з клапаном стирчав важкий приклад автоматичного 45-го калібру. Нік побачив, як чоловік вдарив закаблуками і віддав честь проходила mimmo жінці. Вона не звернула уваги. Потім двері зачинилися.
  
  Розбираючи одяг, Нік Картер глибоко замислився. Чим більше він дізнавався про цієї дивної ситуації, тим безумніше вона ставала. Але він почав розуміти, що відбувається. Як крізь напівпрозору воду, як у темне дзеркало, він шталь бачити обриси подій. Це дійсно нагадувало палацовий переворот.
  
  Два різних типи охоронців. Одна група була військова, і він був готовий посперечатися — китайська; інша група була воєнізованої і присягнула на вірність Герді фон Роті. Вона чекала допомоги, кошти від неонациста. Харпер і Хуртада цього доклали нитку, і саме тому фон Роте ризикнула — Нік холодно посміхнувся — найняти гарного і дурного звіра для свого захисту. Захищати? Ему довелося розреготатися. Вона потребувала захисту так само сильно, як тигриця або павук чорна вдова.
  
  Факт залишався фактом: він натрапив на невелику громадянську війну, кровопролитну битву за ставку, про яку він не знав, але яка займається мала бути висока. Страшенно висока. Нік вибрав сірі штани, замшеві балетні тапочки на гумовій підошві, ірландську лляну сорочку з короткими рукавами і світло-коричневий жакет. Він накинув на шию білий шовковий шарф і застебнув куртку. Коли він подивився на себе в дзеркало, він подумав, що, можливо, виглядав надто витончено — не його вина, що хороша шведів ему до лиця. Ему хотілося переодягнутися, але він вирішив цього не робити. Сука буде дуже зайнята. У нах не буде часу на підозри. Вона, ймовірно, навіть не помітить, а якщо й помітить, то в кращому випадку подумає, що це той випадок, коли необроблений алмаз постає у всій своїй красі потім полірування. Нік все ще відчував смак мескалю в горлі. Він повернувся у ванну, знову почистив зуби і прополоскав горло. Він повернувся до високих вікон і виглянув назовні. Сонце сховалося, і на заході нависли чорні туччі. Грози наближалися з боку Тихого океану. Дивлячись, як високі хмари піднімаються і кружляють, він раптом відчув дивний холод всередині себе. Він повинен був визнати, що в цій місії було багато безглуздих аспектів, але, зрештою, Смерть була готова. Для кого? Для скількох людей?
  
  Блискавка чертила бліде полум'я над однією з піднімаються грозових хмар. Потім ударив грім, важкий і загрозливий. Нік опустив завісу й просто повернувся обличчям до дня, коли вона відкрилася. Охоронець поманив його пальцем.
  
  'Ну давай же. Гей, Ти потрібен".
  
  
  
  9 - МИТТЄВЕ ВБИВСТВО
  
  
  Потім щільного сніданку — Нік не усвідомлював, як він зголоднів, — поданого буфету перед каміном у величезній трапезній на прозорому фарфорі, і в позолоченому сріблі, Герда фон Роті повела Ніка в ряду довгих сирих коридорів на те, що вона називала бібліотекою. Це був великий простір з соборним стелею. Навколо були книги, тисячі книг, а на верхні полиці йшла сходи на коліщатках. Сидячи перед каміном, у якому одночасно могли смажитися кілька биків — в замку, за її словами, завжди було вогко й холодно, незважаючи на центральне опалення, — вони балакали. Але спочатку Сука повернула ему Уеблі і мисливський ніж, який дістала навколо величезного ящика письмового стільці у стилі Людовика Квинза.
  
  Вручаючи йому було зброя, вона сказала: «Ти використовуєш свою власну зброю, Джеймі. Ніж тихіше, але доводиться покладатися на власний здоровий глузд. Якщо ви скористаєтеся цим револьвером, і він коли-небудь викличе проблеми, ваші кулі будуть знайдені в накопичувати борг. Мені здається унікальна річ, ваш револьвер. Її ніколи не бачив такого. Де ти це взяв?'
  
  Отримав від хлопця, — хрипко сказав він. 'Давним-давно. Вони ніколи не зможуть пізнати його, не хвилюйтеся.
  
  'Я не турбуюся.' Вона постукала по його підборіддю тонким чорним шкіряним батогом. Він уявляв собі, що вона завжди буде носити з собою який-небудь батіг або хлист. Без нього вона, мабуть, відчувала б себе голою. Ще одна грань її особистості, цієї дивовижної готичної особистості.
  
  Вона переодягнулася в спортивні шорти і просту білу блузку, а її сріблясті волосся знову були скріплені золотою пряжкою. На ній були блискучі чорні балетні тапочки на плоскій підошві.
  
  'Її подумувала.' І вона розповіла йому було, про що думала. Киллмастер відчув, як по його спині пробіг легкий холодок. Вона готелів чинити на нього тиск.
  
  "Чому ми повинні чекати?" Червоний рот усміхався ему, білі зуби блищали. «Ця величезна кімната, і книги будуть поглинати велику частину виробленого вами шуму. Його підозрюю, — сказала вона з жалем, — вам все-таки доведеться скористатися револьвером. У вас не буде шансів обдурити ih і підійти досить близько, щоб зробити це ножем. Ні, це потрібно зробити навколо револьвера. Її замкну двері, коли піду, і накажу нікому не входити сюди. Коли ви закінчите, її повернуся, щоб допомогти вам з тілами.
  
  Нік подивився на нах. Він опустив рот. — Ти хочеш сказати, що хочеш, щоб зробив це тут? У цій кімнаті? Негайно?'
  
  Вона проводила кінчиком батога по його обличчю. — Чому б і ні, Джеймі? Чим швидше, тим краще. Її повинна була подумати про це раніше. Бачте, у мене сьогодні ділова зустріч з ними, і вони завжди проходять сюди. Спочатку дати їм трохи випити, щоб вони розслабилися і не турбувалися, а потім знайду який-небудь привід, щоб вийти через кімнати. Тоді ви зробите це. Дуже просто.'
  
  — Не так буду і просто. Він не міг прикидатися таким дурним ! Навіть Джеймі Макферсона не був таким дурним. — Як ти поясниш, хто вона? Вони не знають мене, вони навіть не знають, що я в замку. Як тільки вони побачать мене, вони стануть підозрілими. Ти сказала, що вони знають, як виживати, Міркування. До речі, дивіться! Нік заткнув великий «Уеблі» за пояс і натягнув на нього куртку. 'Бачити? Ця штука дуже помітна. Ці парові побачать це саме так. Ні, буде краще, якщо ви дозволите мені самому вибирати час і місце. її...'
  
  Фффффтть... хлист хлестнул його по щоці. Не так сильно, щоб виступила кров, але з різким уколом. Нік зробив крок назад, змушуючи себе відпочити. Якщо б він розлютився зараз, він би все зіпсував. Він зіщулився. «Гей, дай це! Це боляче. Її тільки готель...'
  
  'Ні.' - Сука сказала це тихо. — Я ж казала тобі не намагатися думати. Її роблю це сама. Ти так багато чого не знаєш, Джеймі. Іди сюди, і я покажу тобі, як застати ih зненацька.
  
  Він пішов за нею до полиці з книгами біля каміна, побачив, як вона натиснула на корінець книги пальцем-лопаткою. Це був « Домбі і син » Діккенса .
  
  Невелику ділянку стіни безшумно розкрилася. Вона відійшла в сторону, щоб він міг увійти першим. Це була маленька тісна комірчина без підігрітого, обшита темними панелями. Герда закрила за собою дощату стіну. Запашний аромат ee великого золотого тіла заповнив маленький простір. Нік подумав, що якщо у сексу є свій власний запах, то це він. Вона вказала на вузьку щілину в стогони. «Дивись, Джеймі».
  
  Він виявив, що може бачити більшу частину бібліотеки. Деякі навколо книг були менше за інших, а простір над ними було закрито тонкою чорною сіткою. Вона ляснула його по плечу і вказала на навушники, свисавшие з цвяха в панелі. «Це дозволяє вам чути все, що кажуть у бібліотеці. Але вони не можуть чути або бачити вас із-за цієї політики, пов'язаним. Все, що тобі потрібно зробити, це дочекатися, поки її піду — я не хочу бути свідком вбивства, розумієте — тоді ви вибираєте підходящий момент, відкриваєте стіну і вбиваєте ih. Це повинно бути легко. У них не буде ніяких підозр. Вони не знають про цю кімнаті.
  
  Він неохоче кивнув. 'Так. Це як стріляти по рибкам в акваріумі. І коли це має статися?
  
  'В даний час. Чому ми повинні відкладати це? Зараз гримить грім, і погана видимість. Навколо лабораторій вони можуть навіть не побачити, як вони приходять сюди. Не те, щоб це мало значення. Вони просто зникнуть, та ih більше ніколи не побачать». Вона торкнулася його осіб хлистом. — Подбай про цих двох, Джеймі. Її можу подбати про інших.
  
  - І облад мені теж. Безсумнівно. Вголос він сказав: «Ця частина мене трохи турбує, Міркування. У них є друзі, чи не так? Що буде, якщо вони раптом зникнуть?
  
  Шкіра хлиста охолодила його щоку. 'Їй вже казав тобі. Її це влаштую. Її обіцяю тобі, Джеймі. Коли вони йдуть, ідуть і, е-е, ці друзі. Вони просто пакують валізи і йдуть. Добре, їй зараз подзвоню і скажу Гарпера і Хуртаде, що хочу ih бачити. Залишайся тут. Що-небудь ще хочеш запитати?
  
  Він нічого не міг придумати. Час ставити питання минув. З цього моменту це була смертельна гонка, і кожен чоловік або жінка стояли на своїх власних ногах. Потім його осяяла думка. «Краще, якщо її спробую навушники», — сказав він. «Я не хочу, щоб щось пішло не так».
  
  'І його немає.' Вона нахилилася до нього, притулившись до нього своїм великим тілом з повними грудьми твердими. Її губи торкнулися його паличок. — Не облажайся, Джеймі. Ви знаєте, що відбувається, коли щось йде не так. Але якщо ти все зробиш правильно, її покажу тобі, як це в раю».
  
  Вона потягнула невеликий важіль, і книжкові полиці відчинилися. Вона вийшла, і полки захлопнулись. Він дивився на нах крізь щілину між книгами. Вона підійшла до столу, повернулася і подивилася на полиці. 'Ви мене чуєте? Якщо так, постукайте по панелі.
  
  Її голос був м'яким, металевим, але чистим. Він постукав у стіну, і побачив, як вона кивнула. Вона потягнулася до телефону на столі і набрала номер. Вона почекала, притопнула ногою, затарабанила хлистом по столу з похмурим виразом на зарозумілій особі. «Харпер? З Гердою. Вона скривила обличчя навпроти телефону. — Я повинен негайно поговорити з вами. Ти і Хуртада. Так, звичайно важливо, інакше її б не стала заморочуватися. Так, кравець візьми. Їй сказала що назавжди. Будь ласка, доходів у бібліотеку як можна швидше. Нам назавжди поговорити. Негайно, кравець візьми!
  
  Сука кинула трубку. Вона подивилася на книжкові полиці, підморгнула, потім підійшла до високого шафі в кутку бібліотеки, і дістала пляшки і склянки. Нік почув її тихе мугикання, поки вона готувалася. Одна навколо коротких частин Брамса за Liebeslieder. Яка фігура! Леді Макбет була святий порівняно з нею!
  
  Пройде кілька хвилина, перш ніж двоє чоловіків прибудуть. Нік добре використав цей час. Він пішов здогаду. В маленькій кімнаті було темно, а сірників і запальнички у нього не було, так що довелося в темряві оглядати панелей. Він підняв навушники. На щастя, шнурок був досить довгим.
  
  Якщо в цьому притулок, і була задні двері — а він був у цьому впевнений, — то вона повинна була бути на задній панелі. Він ощупывал гладеньке дерево кінчиками пальців, м'яко натискав і постукував, прислухався до глухого звуку. Нічого такого. Він продовжував намагатися. Він вже був готовий здатися в розпачі, коли його пальці торкнулися невеликого виступу в панелях, завитка або вони граціозно виконують арабески. Він натиснув на нах, почув тихий клацання, і частина обшивки ковзнула в бік. Вологий протяг, пахне цвіллю, пилом і старими кістками, торкнувся його особам. Він знайшов вихід. Одному Богу відомо, куди це його привело б. Напевно, в якийсь склеп, де чекав Дракон.
  
  Він залишив панель відкритою і повернувся до вічка. Герда фон Роті сиділа за столом, пила коктейль і постукивала батогом за своїм розсудом пружному округлому стегна. Не дивлячись у бік его, вона сказала: — Вони повинні бути тут з хвилини на хвилину, Джеймі. Подумай про клопоти і зроби ih швидко, приділяти цьому нитка. І пам'ятати - вони круті парові. Не дайте їм шанс!
  
  У двері бібліотеки постукали. Сука глянула на притулок, і дуже тихо сказала: «Голосування voni. Фелл Глюк, Джеймі. Він і раніше помічав, що, коли вона збуджена, вона знову говорить по-німецьки. Він дивився, як вона зникає в сліпій зоні в кінці бібліотеки. Холодне повітря дув навколо тунелю позаду нього, холодя шию. Чому б йому не зникнути відкрито зараз? Головна його дослідження... В кінці кінців, щоб дістатися навколо замку до цих лабораторій, ему потрібні години, а ему потрібна була кожна хвилина. Тим не менш, він вагався. Якщо зіткнення виявиться злим, на що він сподівався, є шанс, що він отримає цінну інформацію, яка займається в кінцевому підсумку заощадить ему час. Знову з'явилася Герда фон Роті, про неї Максвелл Харпер і метисів - китаєць - Хуртада. Ніку стало цікаво, як звали цього чоловіка в Пекіні. Тепер на nen був довгий білий лабораторний халат поверх в'язаного куртки та темні штани. У нього була непокрита гол, а його чорні, як смола, волосся було коротко підстрижене. У Харпері була та ж панамі. Він не змінив свого его. Его перлинно-сірий легкий костюм був вишукано поклав, а на сліпучо-білій сорочці блищав яскравий галстук. Агент АХ, нічого не упускавший, бачив, що Харпер любить накрохмалені кінці: гострі кінці впиваються в рожеві обвислі паличок. Харпер, знову подумав він, схожий на добре вимиту і поголену свиню. Але він не недооцінив цього людини. Він побачив плоский горб наплічної кобури під красивим костюмом. Тепер він подумав, що навколо двох чоловіків Харпер може бути більш небезпечним. Просто тому, що він не був схожий на нього.
  
  В навушниках лунали голоси, тихі, але чіткі.
  
  — Про що це, Герда? Голос Харпер був хрипким. - Не могли б ви трохи поквапитися? Її я повинен повернутися в Мехіко сьогодні ввечері, щоб встигнути на літак в Лос-Анджелес. Що це?'
  
  Хуртада нічого не відповів. Харпер плюхнувся на стілець біля стільця, а Хуртада нервово ходив по кімнаті, мружачись і кидаючи похмурі погляди на двох інших. Він справляв враження крайнього хвилювання.
  
  Картер з цікавістю чекав, що скаже Герда. Вона повинна була їм щось сказати, тримати ih на повідку тепер, коли вона готелю ih прикінчити. Що б це могло бути? Частина правди або павутина брехні? Він притиснувся носом до чорній сітці. Герда фон Роті розлила напої і подала чоловікам по склянці. Харпер зробив великий ковток. Хуртада спробував свій стакан, скривився і поставив його на стілець.
  
  «Все йде не так, і ти це знаєш!» - Сука подивилася на двох чоловіків. Вона грюкнула хлистом по долоні. — Все пішло не так з ними тхора, як цей придурок Варгас вкрав фальшиві гроші і зник з ними. Рано чи пізно це призведе до труднощів. Її хочу, щоб ви скасована свою операцію тут і зникли!
  
  Харпер весело подивився на Хуртаду, зробив ще ковток, потім Герда розсміялася. — Господи, це все? Ви покликали нас для цього? Їй вже говорив вам, що ми з Хуртадой обговорили це і прийшли до висновку, що ризик невеликий. Повір мені, Герда, ми подивилися на це з усіх сторін. Якби ми були пов'язані з цими грошима, ми б уже знали. Так що не хвилюйтеся. Будь розсудливою дівчиною і підіграй нам. Таким чином, кожен залишається зі здоровим тілом і кінцівками. Крім того, ця операція не буде тривати вічно. Одного разу ми підемо і залишимо тебе в спокої.
  
  Жінка вдарила по столу хлистом. — Ти погубиш мене, — кричала вона. «Ти руйнуєш все, що я побудувала за ці роки. Я не потерплю це. Її, хочу, щоб ти забрався звідси. Вона люто подивилася на Хуртаду. «Візьми своїх брудних китайських солдатів і посадив ih в свою підводний човен, де їм і місце. Вірні ih в Китаї! Її покінчила з цим.
  
  Спостерігає Нік здивовано насупився. В цьому була частка правди. Був її гнів справжнім або фальшивим? Невже теж вона забула, що він слухає? Тоді він зрозумів. Їй було все одно, що він дізнається зараз. Джеймі Макферсона був тупим неробою, чи не так? Та це не мало значення з іншої причини: він ніколи не покине Ель-Мірадор живим.
  
  Хуртада ще нічого не сказав. Тепер він витріщився на жінку холодними чорними очима і сказав: — Я не розумію цього, Міркування. Навіщо ти влаштовуєш таку сцену? Це безглуздо. Її, думав, що все ясно. Ви не можете зрадити нас або навіть доставити нам неприємності, не зрадивши себе. Ти думаєш, ми не знали про твоїх друзів у Бразилії? Ти думаєш, ми настільки дурні, щоб не вжити заходів обережності?
  
  Максвелл Харпер розсміявся. — Він має на увазі, Герда, що тобі більше не потрібно шукати свого бойфренда-нациста по Бразилії. Боюся, він ніколи не з'явиться.
  
  Тепер Нік був упевнений, що Герда фон Роті на час забула про nen. Смертельна слабість зарозумілості — а німецька гординя ценымногие гірше, ніж коли-небудь була грецька, — полягає в тому, що вона не виносить образ. Герда ніби розпухла, навіть зросла. Вона стала яскраво-червоною, і в цей момент її обличчя втратило свою красу та набула демонічний вигляд. Вона грюкнула по склянці Харпера, змахнула його зі стільця хлистом.
  
  'Отже, це все! Ти вбив його!
  
  Американець знизав широкими плечима. — Якщо ти маєш на увазі хлопця, який називав себе Зігфрідом, то так. У нас склалося враження, що це був стрілець, найманий кат, якого ти викликала, Міркування. Голос чому ми грали обережно. У тебе часом виникають дуже помилкові ідеї, моє дороге дитя. Її хочу, щоб це тебе не турбувало.
  
  Жінка, здавалося, відновила самовладання, принаймні, частково. Вона нахилилася до Гарпера. — Звідки ти знаєш, що це був Зігфрід? Він би ніколи не сказав тобі цього. Ніколи! Він був одним навколо наших кращих людей. Харпер закурив маленьку чорну сигару. Крізь синій дим він весело просяяв Герді. — Але він це зробив. Хуртада розколов його. Його ноги злегка обпалили запальничкою. Ще до того, як ми з ним закінчили, він був готовий до розмови. Він готель розповісти нам всю свою родовід і деталі свого особистого життя. Харпер усміхнувся. «Хуртада дуже добре звертається з вогнем. Просто не дуже тонко, особливо для китайця.
  
  — Вистачить цієї нісенітниці, — відрізав Хуртада. Він зупинив Стерву холодним чорним поглядом. «Ми, її, відтепер очікуємо від вас повного послуху. Більше ніяких дзвінків по всій Бразилії. Вони не можуть допомогти вам. Саме Партія Змії при китайському фінансуванні захопить Мексику. А нах нова нацистська партія. Нехай це буде тобі зрозуміло, жінка.
  
  Нік побачив, як з її масивному тілу пробігли мурашки. Вона була мертвотно-білим, а рот ee представляв собою малинове смужку. Раптовим диким рухом вона зламала хлист навпіл. — Як ти смієш так зі мною розмовляти ? Як ти смієш! Тут, у моєму власному будинку.
  
  — Так, смію, — м'яко сказав Хуртада. — Відтепер ти виконуєш накази, як і всі інші. Тепер їй відповідаю за бізнес.
  
  Це було захоплююче. Нік iso усіх сил намагався стримати радість, спостерігаючи і слухаючи. З бадьорими, приємними звуками шматочки головоломки встали на свої місця.
  
  Він випадково подивився в обличчя Харпера, коли Хуртада промовив свої останні слова. Він прочитав здивування і потрясіння на товстому рожевому особи.
  
  'З ними тхора, як?' — прогарчав Харпер. — З яких це тхір ти шталь головним, Хуртада? Їй нічого про це не чув. Тепер обидва чоловіки ігнорували Стерву. Між ними було майже видиме напруга. Нік потер руки. Ставало все краще.
  
  Хуртада вийняв навколо кишені тонкий аркуш жовтого паперу і кинув його Гарпера. — Рівненській годину назад, мій інший. Це було послано мені Морським Драконом . Навколо Пекіна.
  
  боинггггг - знову в середині живота троянди. Біля берегів Каліфорнії і Мексики курсувала китайська підводний човен .
  
  Харпер подивився на папір. Його губи скривилися. Він кинув газету на підлогу. — Це кодові групи. Ти ж знаєш, я не можу прочитати цей код. Хто мені сказав, що ти кажеш правду? Цілком можливо, що ти брешеш! Ти готель взяти на себе відповідальність з самого початку цієї операції.
  
  Нік знову подивився на Стерву. Тепер вона сиділа, спокійно переводячи погляд з одного чоловіка на іншого, очевидно, відчуваючи глибоке тертя між ними двома, і була напружена при відкритті, яке це тертя може дати ей. Вона знову взяла себе в руки, і обличчя її було спокійним. У нах все ще був Джеймі, її козирна карта. Яке значення мало те, що ці двоє сперечалися? Через кілька хвилина обидва будуть мертві. Нік бачив, як її думки кружляли за цим красивим, зарозумілим фасадом.
  
  Гей, навіть не довелося вигадувати привід, щоб піти. Хуртада, не спускаючи очей з Харпера, відпустив ee. Він сказав: «Залиш нас у спокої, Міркування. Мені потрібно обговорити будь-що з моїм другом тут. Наодинці. Її розповім вам пізніше, що ми обговорювали.
  
  Готове виправдання. Герда фон Роті обійшла стілець і попрямувала до дня. Вона кинула єдиний погляд у бік Ніка. Він побачив блиск зелених очей, ледь помітний рух, але сенс був зрозумілий. Поквапся, Джеймі, мій хлопчик. Вбивство! Кров! Коли її повернуся, хочу її бачити тут два теплих трупа...
  
  Вона зникла з усього поля зору. На день він почув, як вона сказала: «Є ще що-що. Мої охоронці повідомляють про рухах в пагорбах по іншу сторону шосе. Бандити, як вони думають. Ми не повинні упускати з вигляду...
  
  — До біса цих бандитів, — голосно сказав Харпер. — Поки це не поліція. Боже мій, ми впораємося з цими бандитами. Твоя і наша скрізь охорона з автоматами. Тоді яке нам діло до якихось нещасних бандитів?
  
  — Я думав, ти повинен знати. Двері за нею зачинилися. У навушниках пролунав добре змащений клацання замка. Нік майже не чув. Він не зводив очей з тріщини в стогони.
  
  Хуртада обійшов стілець і підійшов до того місця, де сиділа Стерво. Він був швидким. Так швидко, що навіть натренований погляд Ніка Картера не міг сказати, звідки він витягнув маленький автоматичний пістолет. Це був 32-й калібр, смертельний на такій близькій відстані, і Хуртада тримав пістолет спрямованим на Харпера.
  
  «Ваша гра закінчена, — сказав Хуртада. «Ти жирний ублюдок. Ти свиня!
  
  - "Я повинен був це зрозуміти". - спокійно сказав Харпер.
  
  Ніку довелося визнати це в американця. Він не здригнувся. Він sel поруч з ще однією склянкою і подивився на пістолет в руці Хуртады. — Про що, кравець візьми, ти кажеш, Чанг? Що з тобою сталося? Ти злишся, тому що я засумнівався в твоєму повідомленні? Добре, її візьму ці слова назад. Тепер ти головний. Удачі. Тепер мені потрібно їхати в Мехіко, в іншому випадку її спізнюся на літак. Знаєш, у мене є справа, за яким потрібно стежити. Її має підтримувати камуфляж, виробляти нормальне враження. Так що, якщо ви мене вибачте... Харпер почав вставати. Хуртада, або Чон Хі, зробив на нього пістолет. - Залишайся на місці. І не бреши. Нарешті в Пекіні дізналися про вас і передали мені. Чан вказав на жовту папір, що лежить на підлозі поруч з Харпером. — За винятком того, що Пекін призначив мене відповідальним за місію, вони повідомили мені, що ви — подвійний агент. Її уповноважений розпоряджатися за своїм розсудом.
  
  Нік з радістю висунув би Максвелла Харпера «Оскар». Хлопець був вишуканим. Він відкинувся на спинку стільця і похмуро подивився на Чон Хі.
  
  — Я просто не розумію! Ти збожеволів? Пекін зійшов з розуму? Якщо це має бути жартом,
  
  Чанг, ти вибрав невдалий час, щоб...
  
  — Заткнися, — прошипів китаєць. — Тобі не потрібно намагатися виплутатися навколо цього брехнею, Харпер. У Пекіна вже багато років є докази того, що ти російський агент. З ними тхора, як була заснована Партія Змії, ти передаєш розвіддані в Кремль, жирний ублюдок. І ти саботував справу! Тепер її розумію те, чого раніше не розумів. Чому ми так повільно просувалися, чому поліція зловила так багато хороших партійних лідерів за сфабрикованими звинуваченнями. Чому роздавання фальшивих грошей йшла так погано, хоча і ваше начальство, від цього виграло б! З обережністю, з хитрістю ми могли б тепер поширити фальшиві гроші в Сполучених Штатах і ввести справжні гроші для фінансування партії. Але ви наполягали на тому, щоб викинути все відразу на ринок. І не дивно, що тобі було наплювати на цього п'яницю, на Варгаса. Якщо його спіймають і розженуть партію, тим краще для вас. Ну, свиня, своє кремлівське платню ти заробив, — і заслужений смерть!
  
  Розмір і товщина Харпер навіть обдурили Ніка. Він би поставив Чон Хі. Він би програв.
  
  Харпер миттєво кинув склянку у китайця. Тьонг пірнув і вистрілив, але, пригнувшись, втратив рівновагу і не зміг поцілити. Він не потрапив Гарпера в житті і сильно вдарив його его в правій руці. Харпер сховався за великий стілець і вистрілив з-за рогу. Великий чорний пістолет танцював і ревів в його руці. Чангу вдалося зробити ще один постріл, і зі стільця полетіли осколки. Чан впустив револьвер 32-го калібру і повільно підвівся, тримаючись обома руками за життя. Він дивився розгубленими темними очима на червоність, що просочується між його пальцями. Було ясно, що він не довірив в це.
  
  Харпер встав з-за стільця і повільно пішов до все ще удаляющемуся Чангу. Він підняв чорний пістолет. Китайец простягнув руки долонями вгору, неначе в благанні, ніби сподіваючись, що він встигне схопити кулі, перш ніж вони ранять його.
  
  Харпер тричі вистрілив йому в житті з близької відстані. Від удару Чанг повернувся і впав на книжкові шафи. Він зісковзнув вниз, і його пальці зісковзнули з корінців книг, залишивши кривавий після. Він знову ворухнувся, як риба на рожні, і перекинувся на життя, підвівшись. Харпер вистрілив ще раз, в потилицю.
  
  Якби Стерво слухала ну, а Нік був в цьому майже впевнений, вона б зараз зраділа. Вона б подумала, що Джеймі виконав операцію. І вона може виявитися тут в будь-який момент.
  
  Він побачив, як Харпер зняв куртку і оглянув рану на плечі. Білосніжна сорочка стала червоною. Харпер взяв хусточку, зім'яв його і приклав до рани. Потім він досталь навколо кишені новий магазин і перезарядив пістолет. Нік кивнув з холодним професійним схваленням. У нього були серйозні сумніви, чи зможе Стерво несподівано атакувати цю фігуру. Хитра і слизька фігура, і жорстка; Нік нам секунди не сумнівався, що Тьонг Хі був прав. Пекін зрозумів, що Харпер був подвійним агентом. Працював на Кремль, і Пекін. Неважливо, в чому полягала його справжня відданість, якщо вона в нього була. Такі люди, як Харпер, працювали за гроші, тільки за гроші.
  
  Ймовірно, у нього були свої думки про фальшивих грошах і кліше.
  
  Нік повернувся і ступив у холодний тунель. Він знайшов важіль, який закривав панель позаду нього. Сука, звичайно, зрозуміє, куди він подівся, але у нього була фора. Та у нього були свої думки.
  
  
  
  10 - СИНЯ БОРОДА БУВ ЖІНКОЮ
  
  
  Вузький тунель вів до кам'яних сходах, що спускалася в смердючу темряву. Нік обережно пробрався по йому. Коли він спустився метрів на сімдесят, він побачив слабкий відблиск світла, і почув гудіння-дзижчання-дзижчання. Яка?
  
  "Динамо", звичайно. Герда фон Роті не стала б покладатися на примхи мексиканського електрики. Вона повинна була мати власні генератори, як основні, так і резервні.
  
  Він дійшов до останньої сходинки і зупинився. У кінці короткого коридору була яскраво освітлена кімната, з якої долинав звук динамо-машини. Нік побачив чоловічу тінь на підлозі в коридорі. Тінь була щиро за дверима освітленої кімнати. Коли він прислухався, він слабо почув шелест переворачивающихся сторінок. Нудьгуючий охоронець, читає, щоб скоротати час.
  
  Посмішка Ніка Картера була жорсткою. Не можна втрачати пильність, друже! Він повз по коридору, як привид. Це повинно було відбутися швидко. Він поняття не мав, що відбувається в замку. Оголосили лі Харпер і Стерва один одному війну і, можливо, вже вели її? Або вони об'єдналися і тепер переслідують його? Багато залежить від реакції жінки на смерть Чон Хі. Вона може спробувати дістатися до Харпера. Вона може розповісти йому про Nike. Можливо, ні. Нік знизав плечима — йому було все одно. Він був у дорозі, і тепер ніщо не може зупинити його.
  
  Знешкодити охорону було дитячою забавкою. Він прослизнув у двері, як тінь, мисливський ніж і приставив до горла чоловіка. — Ні звуку, — прошепотів Нік. — Не рухайся, або її переріжу тобі горло. Зрозуміло?' Охоронець напружено кивнув. Він зрозумів. Нік витягнув кольт 45-го калібру з кобури чоловіки і засунув його собі за пояс. — Мій любий хлопче, — прошепотів він. — Продовжуй в тому ж дусі, тоді, може бути, ти зможеш це пережити.
  
  Він зробив півкроку назад і дозволив мозолястою стороні своєї правої руки приземлитися на шию чоловіка жорстоким ударом карате. Цим ударом Нік міг розбити навпіл пятидесятифунтовую крижану балку.
  
  — Спокійної ночі, хлопчик, — м'яко сказав Нік. Він швидко оглянув кімнату, знайшов моток шнура і пов'язав охоронця. Він заткнув рот чоловікові власним носовою хусткою як кляпу. Потім швидко побіг коридором до сходів і прислухався. Гонитва ще не почалася. Звичайно, Стерво добре знала свій власний замок. Вона може прийти з іншого боку.
  
  Потім Нік подумав про собак, Деймоне і Пифиасе, злісних доберманах. Він вилаявся собі під ніс. Його прагнення шведів! Вона б не спалила її всю. Повинно бути, що залишив, щоб пустити собак по його сліду.
  
  Він побіг назад до генераторну. Настав час дати всьому пеклі вирватися на свободу. Він швидко оглянув кімнату; вона була сповнена розподільних щитів і металевих ящиків, лабіринт електричного обладнання. Нік взяв у охоронця потужний ліхтарик. Він клацнув всіма важелями, які бачив, в положенні ВИКЛ і усміхнувся. Це викликало б певний переполох там і в лабораторіях. Якщо лабораторіях отримували електроенергію навколо одного і того ж джерела. Він на це сподівався.
  
  Нік пересунув ще один важіль і свят в кімнаті згасло. Добре. Він клацнув ліхтарем, продовжив роботу з важелями, дружелюбного штовхнув зв'язаного охоронця ногою і вийшов через кімнати. Він повернув прямо від сходів, і пішов за ліхтарем до пучка кабелів, що ведуть в інший коридор. Він сподівався, що до лабораторії. Дроти були прикріплені до вологих кам'яних стін скобами, товстим клубком — така кількість кабелів може означати тільки те, що вони постачали лабораторії. Він зробив ставку на це. В іншому випадку він міг би годинами бродити по підвалах і підземеллях цього готичного дивовижного замку.
  
  Нік врізався у велику залізну двері. Вона була заблокована. Кабелі зникали в V-подібної щілини у верхній частині день.
  
  Нік марно зосередив свої величезні сили на день. Вона не поворухнулася. Усвідомлення того, що він зробив, осінило його, і він майже відчув себе погано. Він зробив помилку. Серйозну помилку!
  
  Він побіг повною риссю назад в генераторну. Він проклинав себе на кожному кроці. Він не міг допустити таких помилок . Ще трохи, ще одна така помилка може означати смерть его.
  
  Він зробив ліхтар на все ще несвідомого охоронця і обшукав його, що ему слід було зробити раніше. Голосувати вони - ключі. Один був особливо великим і старомодним. Повинно бути, це ключ від залізної день. Нік поклав ключі у хвилину і вже збирався повернутися, коли побачив першу калюжку світла, що падає на нижню сходинку сходів. Він чув голоси. Вони вже переслідували його.
  
  Ему потрібні секунди, щоб пройти через залізні двері, і йому доведеться боротися за це. Навшпиньки він побіг коротким коридором до сходів з револьвером 45-го калібру в руці охоронця. Яскравий святий впав до його ніг. Вони тільки що досягли останнього повороту гвинтових сходів. Нік вигнувся з-за рогу і почав стріляти.
  
  Кольт гудів у замкнутому просторі, як важка артилерія. Сергій погас, і вони, спотикаючись, спустилися по сходах. Чоловік закричав. Почулися квапливі віддалялися shaggy. Сука не заплатила їм достатньо, щоб добровільно потрапити в таку смертельну пастку.
  
  Нік почекав трохи. Він почув приглушені звуки над головою. Ризикнувши поглянути з власним ліхтарем, він побачив на сходах тіло охоронця. Кров текла по сходах, як мініатюрний водоспад. Хтось вистрілив в промінь світла Ніка на стінах. Goggle гула, як знавісніла свинцева бджола. Нік вистрілив з пістолета вниз по сходах, намагаючись викликати рикошет кулі від стіни і вигин сходів. Він почув крик боляче. Він повернувся і побіг назад по коридору. Це має зупинити ih на кілька хвилина.
  
  Залізна двері відчинилися великим ключем. Замок був добре ниць. Нік прослизнув у двері і замкнув її за собою. Его відступ було прикрите досить сильно — їм потрібні були б години, щоб пройти через ці двері, навіть з ацетиленової пальником, — але ця думка навряд чи заспокоювала його. Якщо его думаю -- вірна і кабелів ведуть в лабораторії, вони повинні знати, куди він прямує. Там його спробують відрізати. Все, що він виграв, це вони кілька хвилин, які вони витратили даремно на сходах.
  
  Він відразу побачив, що в залі зараз у самій старій частині замку. Коридор безперервно спускався вниз, а стіни були покриті слизом і капає водою. Це був не підвал, а підземелля, вирубане в скелі, на якій стояв Ель-Мірадор .
  
  Поки він продовжував спускатися, перед ним шаркали щури. Він задавався питанням, не осліпли щури через кілька поколінь, як риби, що живуть у печерах і ніколи не бачили денного світла.
  
  Він дійшов до першої камери. Двері була залізна, з вузьким загратованим вікном. Нік дозволив світла проникнути в отвір... і затамував подих. Відраза, немов електричний струм, пронеслося в його тіла, поки він спостерігав за моторошною картиною. Він бачив речі й гірші, але ненабагато гірше і не частини.
  
  Мрець, прикутий ланцюгом до задньої стогнати камери, був ще не зовсім скелетом. Він повинен, зрозумів Нік в нападі нудоти, бути останнім, кого принесуть сюди. Кістки виблискували білим і синім умовах виснаженою плоті. Щури, на мить стривожені своєю діяльністю, дивилися на святі; потім, не побачивши небезпеку і відчуваючи, що невідоме не завадить, знову взялися за освіту.
  
  Щури не їдять одяг. Нік побачив, що покійний був вишукано одягнений. Складка все ще була на його штанях.
  
  Костюм виглядав так, як ніби його купили в магазині «Регент» на Бонд-стертий. Воно нещодавно дісталося покійному по шафі в головній спальні Герди фон Роті. Бідний нечупара, який носить його зараз, подумав Нік, не могла довго задовольняти Стерву. Він згадав слова Ель Тігре: «Ми бачили, як вона вела багатьох чоловіків в замок. Ми ніколи не бачили, щоб хтось виходив звідти».
  
  Тепер він знав. Він мав справу з психопаткою, божевільною жінкою. Думка про те, що гей, дійсно може бути сімдесят, викликала у нього новий озноб — всі ці роки нишпорення відкритий басейн, вбивств і тортур, але при цьому зберігають власну красу.
  
  В сусідніх камерах теж були трупи, але вони були в поганому стані. З них залишилося не так багато. Нік швидко пройшов уздовж ряду іван. Ih було шість. В чотирьох були прикуті до стогнати скелети. Білі поліровані кістки блищали у світлі його ліхтаря. Кожен скелет був вишукано одягнений. Принаймні, вона не скупилася на одяг, подумав він. В цьому відношенні вона була щедрою, враховуючи її власну дорогу одяг того часу. Підбирайте ih, одягайте, годуйте, використовуйте — і вб'єте. Олександр був її образ дій. Вони, ймовірно, були прикуті ланцюгами, а потім померли від голоду. Автостопщики, бродяги, перехожі, самотні чоловіки, у яких немає родичів, щоб навести довідки, які могли б ініціювати складні розслідування. Один або два охоронця, мабуть, знали про це і їм добре заплатили, щоб ih мовчання. І Ерма: товста лесбіянка, напевно знала про це! І допомагала. І сміялися над ними. Нік сумнівався, що Чанг або Харпер могли знати, що відбувається. Досі тхора Ель Мірадор добре годував свої секрети.
  
  Він пішов за блискучими кабелями через інший коридор, який раптово з'явився під прямим кутом. Тепер, подумав він, він дійшов до того, що опинився поряд з лабораторіями. Він повинен був бути внизу. Потім він побачив неподалік танцюючий святий ліхтарів і почув гомін покаже голосів. Отже, він залишив підземелля позаду, але хто і що його чекає попереду?
  
  Одіна навколо ліхтарів танцював в його напрямку. Нік ступив у неглибоку нішу в стогони і шталь чекати. Чоловік, як він підозрював, хотів обрив кабелю. Мабуть, вони ще не знали, де криються справжні труднощі - у генераторної. Зв'язок між замком і лабораторіями була далека від досконалості, і це було йому на руку. Але як довго? Він очікував, що сергій знову включиться в будь-який момент. Якщо б вони зловили його зараз, він був би мертвий.
  
  Чоловік пройшов по коридору, на світло ліхтарем кабелів. Він тихо свиснув. Нік витягнув з-за пояса мисливський ніж. Це потрібно було робити мовчки і назавжди. Тепер він потрапив у пастку і не міг дозволити собі пощади.
  
  Підійшов свистячий людина. У відображенні світу ліхтаря Нік побачив, що це був один навколо китайських солдатів. Бідолаха, який, ймовірно, нічого не знав і ніколи більше не побачить того доброго краю Китаю. На мить у агента АХ виникла спокуса спробувати змусити його замовчати, не вбиваючи його, але він вирішив не намагатися. Занадто багато було поставлено на карту.
  
  Тепер солдат дивився в нішу. Нік ступив уперед і сталевою рукою обхопив чоловіка ззаду за горло, придушуючи його крик. Солдат був сильним і боровся, як демон, але Нік відкинув його голову назад і тим же рухом перерізав йому горло. Він відчув, як тепла кров струмує по його руці. Чоловік розслабився. З тихим хрипом повітря вирвався через перерізаного горла.
  
  Нік опустив тіло і затягнув його в нішу. Він підняв автомат, який чоловік носив за спиною, і перевірив запобіжник. Зброя була на запобіжнику. Він смикнув клямку. Освітивши його ліхтарем, він побачив, що людина занадто малий. Він не міг надягти форму, до того ж вона була просякнута кров'ю. Він залишив тіло й пішов по коридору, час від часу писав ліхтарем кабелів. Цілком можливо, що інші подумають, що він повертається солдат.
  
  Інші вогні тепер відступали. Він бачив, як вони танцюють, як світлячки, на відкритому просторі. Коридор закінчився, і раптом він відчув запах сукню, свіжого і прозорого, бажаний запах потім смороду в підземеллях. Це була підземна печера, щось на зразок лагуни, що впадає навколо Тихого океану. На якусь божевільну мить Нік подумав, що знайде тут китайську підводний човен, Морського Дракона , про який згадував Чанг, а потім розсміявся над собою. Китайці дуже високо оцінили б свою атомну підводний човен, щоб поставити її в пастку, подібну до цієї.
  
  Він затримався в кінці коридору, де він розширювався в печеру. Печера здавалася просторою і високою, хоча в темноті він не міг бути в цьому впевнений. Тепер він вимкнув свій власний ліхтар і стояв нерухомо, без особливої користі роздумуючи. У нього не було певного плану. Він імпровізував до цього моменту — ему треба було імпровізувати далі. В той час, як загроза нависла над ним, як меч.
  
  Праворуч від себе він побачив слабкий жовтий святим, що падає по напіввідкритому день. Свічки або який-небудь ліхтар. З автоматом напоготові він повз уздовж стіни печери, притулившись спиною до нерівної стогнати.
  
  На півдорозі до освітленої день він минув ще одні двері з гладкою стали, яка займається здавалася холодною і плоскою під его нащупываемыми пальцями. Не використовуючи ліхтар, він обережно досліджував поверхню день кінчиками пальців. У центрі він знайшов поворотний замок з рельєфними фігурами. Це був сейф. Великий сейф з кодовим замком.
  
  Нік задоволено гмикнув. Тут вони повинні були зберігати хороші гроші, отримані в обмін на підробки. Скільки у них буде тут? Мільйони, без сумніву. Гроші, призначені для добробуту і зростання Партій Дракона, гроші для покупок влади, щоб партія за респектабельним фасадом може бути скалкою в тілі Сполучених Штатів. Тільки мертвий Чон Хі або, може бути, Харпер знали цю комбінацію. Ніку не потрібно було про це турбуватися. Він продовжив свій шлях.
  
  Коли він дістався до відкритої день, він почув китайські голоси, такі швидкі, що він не міг зрозуміти слів. Крім того, його китайський, якщо не вважати кантонського, був не дуже гарний. Це був північний діалект, різке пекінське звучання, і тон був безпомилково впізнати. Були віддані накази. Різкі і злі накази.
  
  Він заглянув через двері в маленьку, схожу на склеп, кімнату. Двоє китайських солдатів стояли найближче до дня, ih автомати були спрямовані на трьох чоловіків у білих лабораторних халатах, які швидко працювали в жовтому світлі ліхтаря, що звисає зі стелі. Люди в білих халатах несли аркуші паперу, які перекладали з однієї високої стопки в іншу, поменше, поруч з друкарським верстатом. Прес був малим і старим на вигляд, хоча і блищав від масла і утримувався в хорошому стані. Прес приводився в дію ременем, який тягнувся до невеликого електродвигуна.
  
  Гнучкий мозок Картера зрозумів всі відразу, в мить хвороби. Прес, папір, верстати для обробки та оздоблення — голосування, де друкувалися фальшиві п'ятидоларові купюри. Помітно все-таки, нехай ця затія і була дещо спрощена. Але китайські комуністи завжди могли використовувати такі хороші підробки.
  
  Люди в білих халатах, без сумніву, були лаборантами Стерви. Тепер вони працювали під прицілом на китайців. Примусовий працю, можна назвати це. Навіть при відключенні електрики і непрацюючому пресі за ним все ще полювали. Нік здогадався, що, що б він нам сказав в бібліотеці, Чон Хі пронюхав про це і збирався йти. Звідси останнє друкування грошей.
  
  Де був підключений сергій? Сука та її охорона, повинно бути, вже добралися до генераторної. Якщо тільки — і його вразив озноб — якщо вона з якоїсь причини не підтримувала затемнення. Це повинно було бути так. У Герди фон Роті було щось на умі, - рух, яке повинно було бути приховано темрявою.
  
  Раптово він зрозумів, що це було, що вона робила. У нього було дуже мало часу. У нього зовсім не було часу.
  
  Нік Картер увірвався в сховище. З автоматом на стегні він убив китайських солдатів двома короткими чергами. Вони падали, і автомати вислизало навколо ih неживих рук. Люди в білих халатах втупилися на це чудовисько, яке так раптово, изрыгающее вогонь. Нік покликав ih.
  
  'Швидко! Ви повинні боротися свої життя. Хапайте ih автомати і покваптеся! Її іншою. У вас тут є сірчана кислота? Давай, поквапся.'
  
  Три розгублених осіб дивилися на нього в крайньому жаху, здивування і нерішучості.
  
  — Сірчана кислота, — проревів Нік. 'Прокляття! Сірчана кислота. У вас є це тут?
  
  Найшвидший навколо чоловіків прийшов в себе. Тремтячим пальцем він вказав на скляну посудину з зеленою рідиною.
  
  Нік стрибнув на бочку, підняв її і побіг з нею до маленького верстата. У пресі були кліше, такі дорогоцінні кліше, які не могли бути справжніми, але якимось чином вони були. Він дотримався за штампи в пресі, відступив. Він випустив довгий залп з автоматом. Скло було розбите. Осколки летіли на всі боки, і кислота розливалася по пластинах, роз'їдаючи бульбашки і метал.
  
  Нік дав ще один довгий залп по самим кліше, щоб допомогти кислоті в її задачі руйнування. Потім це сталося. Кліше були марні, повністю знищені, і пора було забиратися звідси. Він побіг до дня, чекаючи, що його зустріне місто куль. І він знав, що ще не готовий померти. Він вислизнув за двері, пірнувши в житті. Кулі відскакували від металу над ним. Свинцеве комаха вкусила його за ногу.
  
  Спалахнули вогні.
  
  
  
  11 - МЕРЕЖА
  
  
  Киллмастер покотився, як бочка, дряпаючи стіну печери. Великі лампи, сиявшие на стелі, були яскравими й засліплююче-білими, з них різало очі. Пізніше він зрозумів, що зобов'язаний своїм життям цим раптово спалахнув вогнями; вони засліпили всіх — китайських солдатів і охоронців Стерви, які ввірвалися в печеру з двох сторін. Вони вийшли з коридору, який тільки що покинув Нік, і пройшли через високі сталеві розсувні день на іншій стороні печери. Поки він біг, стрілок і втік в попросив укриття, Нік зрозумів, що зробила жінка. Вона навмисно відключила електрику, поки не була готова атакувати. Харпер повинен був бути мертвий. Або приєднався до неї. У будь-якому випадку, вона збиралася знищити китайців, щоб назавжди взяти на себе відповідальність.
  
  Картер відчув, що в цей момент він не має великого значення. слава Богу! Це дало йому певний шанс. Щоб зникнути звідси. Його робота була зроблена. Тепер його обов'язком було повернутися живим з тим, що він знав, та повідомити це ЦРУ і мексиканської поліції.
  
  Здавалося, ніхто не вистрілив щиро в ньому в даний момент. Він потрапив під перехресний вогонь. Він присів під укриттям високою стопки паперу — повинно бути, китайці привезли тонни паперу — і кинув швидкий погляд на полі брані. Ніяких слідів самої Герди фон Роті. Ee охоронці вели сильний і безперервний вогонь по невеликій групі китайських солдатів, які тепер збилися в купу на уступі на далекому березі лагуни. Сергій трохи потьмянів, коли китайці порушили ланцюжок ламп. Це було очевидно. Китайців було ценымногие менше, а потім настання темряви у них було більше шансів.
  
  Нік лежав, притулившись носом до сирого каменю, і його очі блукали. На даний момент він був нерухомим, і це було недобре. Анітрохи. У вухах дзвенів різкий голос старого старшини — перше правило виживання в перестрілці: рухатися, рухатися, рухатися!
  
  Кулі стрибали навколо нього свистіли про стіну над его головою. Він побачив те, що раніше випадало від його уваги: вузький прохід в стогони печери між ним і сейф з кодовим замком. Потім, він побачив китайського солдата, заглядає за ріг, стріляє чергою з автомата і відступаючого назад у коридор.
  
  Goggle розірвала його куртку, яка займається тепер була брудною і залитій кров'ю. Він повинен був піти звідси. В будь-якому місці було краще, ніж тут. Він швидко побіг до виходу в коридор, згинаючись майже вдвічі і зигзагами. Коли він був в п'яти метрах від коридору, китайський солдат знову шталь видний. Його рука зметнулася вгору і назад, і він кинув щось в охоронців біля тунелю ззаду. Ручна граната!
  
  Коли солдат пірнув назад у коридор, він побачив, що наближається Ніка. Його очі розширилися, і він спробував повернути свій автомат, але було занадто пізно. Нік випустив чергу, яка займається мало не відірвала йому голову. Ручна граната вибухнула з глухим стуком, і він почув крики чоловіків. Нік пірнув в укриття коридорі якраз в той момент, коли гримнув постріл в стіну відверті його спиною. Він знову міг дихати.
  
  Тунель в скелі був високим і вузьким, достатньо широким для однієї людини. В кінці він побачив яскраве світіння, і навіть крізь стукіт автоматів Нік почув клацання перемикача, що працює на великій швидкості. Це була ih радіорубка. Телеграфіст повинен був бути на зв'язку з підводним човном, яка займається лежали десь біля берега. Прохання про допомогу. Нік Картер вбіг у радіорубку. Невеликий допомоги від китайців чекати не довелося.
  
  Був тільки один оператор, який люто крутив ключем. Він обернувся, коли Нік почав стріляти, на його блідо-жовтому особи читався жах. Це був маленький чоловік. Нік збив його зі стільця. Він впав на ключ, який продовжував скиглити з високою напругою. Нік націлив автомат на передавач і натиснув на курок. Нічого не сталося. Клята штука застрягла. Немає. Порожній магазин. Его, магазин був безлюдний, і у нього не було додаткових патронів.
  
  На цвяху в стогін висів ще один автомат Томмі. Нік схопив його, і вже збирався дати чергу, але стримався. Ідіот! У нього був час. секунди.
  
  Він сель за ключ і почав передачу в незашифрованому вигляді. Хотнер міг слухати. У будь-якому випадку, спостерігачі з ЦРУ будуть підслуховувати. Це коштувало дорогоцінних секунд.
  
  Его великий палець натиснув на клавішу, і він просигналив швидко, розгублено і недбало, але вийшло:
  
  Картер - Картер - Картер - Весь пекло виривається на волю Ель-Мірадор - Що робити з VIP та Іваном, Китаєм, Нацистської - Негайно відправити американську і мексиканську кавалерію - Термінове - Картер - Картер - Картер -
  
  Нік знову накинув тіло китайця на ключ, щоб він продовжував видавати наполегливий виючий сигнал. Хлопчики RZ повинні були вміти визначати місце розташування радіостанцій на цій базі! Він прослизнув назад у вузький тунель, зупинившись, щоб дістати зі скрині півдюжини ручних гранат. Він распихал гранати по кількох кишенях, продовжуючи йти по коридору. В печері це великого сенсу не мають, як битва в Арденнах. Китайці чинив шалений опір.
  
  Лежу на животі, він виглянув з-за рогу тунелю. Дія відбувалася тепер в напівтемряві. Велика частина стельових світильників була знята. Китайці все ще були на уступі через лагуну, і охорона утримувала ih вогнем. Люди Стерви, схоже, не поспішали атакувати, і за мить Нік зрозумів причину. Вони почали використовувати винтовочные гранати. Нік спостерігав, як один навколо охоронців в задньому тунелі вставив стрижневу гранату в ствола гвинтівки і прицілився в уступ над лагуною. Чоловік натиснув на курок. М'який звук польоту.
  
  Винтовочная граната не долетіла досить далеко і вибухнула в & nb, піднявши хвилю піни над потрапили в пастку китайськими солдатами. Наступна граната приземлиться лиже. Вони повинні були здатися або померти. Нік сумнівався, що Стерва захоче брати бранців. Вона готелів всіх прибрати.
  
  Ему пора було знову рухатися. Він поповз вперед на животі. Его ще не помітили. Відвертими перед собою, ярдів за десять, він побачив ще один уступ, обегающий лагуну. На цьому уступі була дерев'яна пристань — у тьмяному світлі блищало мокре дерево. Цей гребінь повинен був вести до входу в підземну печеру, а це означало вихід в Тихий океан. Єдиний вихід для нього. Нік напружив м'язи і приготувався бігти до нього. Ці десять метрів здалися ему кілометром.
  
  Раптово навколо нього пронісся місто куль. Він присів, відчув себе голим. Він був наполовину відомий в світі тунелю позаду нього. Тупий ідіот! Він перекинувся, вистрілив, і святий, що в тунелі згасло. Він продовжував котитися. Потім він скочив на ноги і побіг до порту бар на уступі. У цей момент китайці підстрелили останній стельовий світильник. Це, безперечно, врятувало життя N3.
  
  Дюжина налитих кров'ю очей підморгнула ему. Свинець закружляв довкола нього з усіх боків. Він досяг уступу, кинувся в кут і впав, бьясь, на мокрі дошки. Він відчував, як піт тече з кожної пори. Боже мій, він ніколи так і не наблизився до смерті!
  
  Він встав і побіг по слизьких дощок уздовж стіни лагуни. Тут, високо в небі, була ще одна лампа, яка займається освітлювала все, що їй треба було знати.
  
  Були поставлені стовпи і споруджено дві грубі порту бар, стирчать, як дерев'яні пальці, у чистих водах лагуни. У кожну пристань врізалася карликова підводний човен. Так це було змолоду! Нік не сумнівався, що «Морський дракон», — ih корабель-база. Таким чином Чон Хі і його люди розповсюджували фальшиві гроші. Карликові підводні апарати могли покинути корабель-базу, коли захочуть, і проникнути на все західне узбережжя Сполучених Штатів, щоб проникнути у віддалені бухти і пустельні пляжі, де ih забрали б розповсюджувачі фальшивих грошей. Не дивно, що поліція і Секретна служба не змогли запобігти цьому.
  
  Люки обох карликових підводних човнів були відкриті, і Нік підбіг до них. Навколо обох струменів святим, і коли він дістався до першої, то побачив, як за кормою вирує вода. Вони втекли? Якщо так, - і посмішка у нього була, як у вовка, побачив заблуканого ягняти, - якщо так, то забудьте про ці човни! Він вибіг на пристань, висмикуючи чеку гранати по. Він кинув гранату у відкритий люк першої карликової підводного човна і, не чекаючи вибуху, ще одну. Він побіг до іншої підводному човні. Позаду нього він почув розриви гранат в невеликому просторі. Прощай, маленька підводний човен. В люку початку другої субмарини з'явилося обличчя. Нік випустив чергу з свого автомата, і обличчя зникло в хаосі розірваної плоті і крові. Він кинув у люк ще дві гранати і побіг, ухиляючись від шуму вибухів.
  
  На бігу Нік змушений був визнати, що втомився. Его легкі горіли, і кожен подих був тортурами. Його ноги втомилися. Він стікав кров'ю по всьому півдюжини ран. Він задихався, ридав, продовжуючи діяти залп і інстинкту. Якщо він не зможе відпочити найближчим часом, він знав, що йому доведеться лягти і померти.
  
  Печера стала вже і нижче. Уступ зупинився. Нік зупинився, притиснувшись до стогнав, важко дихаючи, і спокійно спостерігав за подіями. Його тіло було майже виснажене, а його мозок все ще функціонував добре.
  
  Вхід і вихід через лагуни знаходився під водою. Це не зупинило б карликові підводні човни. І его. Це означало, що йому доведеться пірнати і плавати . Як далі? І скільки? Його нудило. Це була пекельна смерть — потонути в кам'яному тунелі, в темряві, спійманий в пастку і бореться за своє життя.
  
  Він побачив, що він тільки починає тонути. Сергій був тьмяним, і він на мить заплющив очі, щоб переконати себе. Так. Це була туго сплетений мережу навколо сталевого дроту, яка займається тепер опустилася, як двері гаража, і закрила лагуну. Це було зараз або ніколи. Недовго думаючи, він кинув у воду автомат, зняв куртку й сорочку і заодно зрозумів, хто натиснув кнопку, активировавшую мережу. Сука повернулася!
  
  Ніку знадобиться мисливський ніж, щоб закликати "Гомера" , коли він вийде звідси. Він пірнув в лагуну довгим рівним нырком, випірнув, а потім збився з нога. Він повинен був бути на дні перед сіткою!
  
  У нього не було рішенням вдихнути свіже повітря в легені. Він сумнівався, що протримається на дні більше чотирьох хвилина. Це повинно було бути досить довго, якщо він міг залишатися попереду сетхи і якщо тунель, що веде до моря, не був занадто довгим. Він йшов все глибше і глибше. Його очі були відкриті, але він нічого не бачив. Темрява була повною. Доводилося працювати навпомацки.
  
  Киллмастер запізнився. Досягнувши слизького глинистого дна, він відчув, як сталевий кінець мережі приземлився на його зап'ясті. Мить він панічно боровся, боячись бути притиснутим до дна, потім повернулося спокій, і йому досить було трохи покопатися в м'якій бруду, щоб звільнити руку. Але він виявився не він на стороні мережі.
  
  Нік почав копатися в бруді, як собака, яка шукає кістку, щоб щорічно, чи зможе він прокопати тунель під сталевою сіткою. Він знав, що це безнадійна справа, але продовжував копати, розбризкуючи на всі боки густу слизьку багнюку. Біль пронизав його легені. Не пройшло і двох хвилина. Він був не в змозі винести такі муки.
  
  Неглибока траншеї, яку він вирив, заповнилася так само швидко. Це просто не мало сенсу. Тепер його легені були змучені. Незабаром він повинен здатися. Це означало, що його зловлять. Можливо, швидка смерть. Можливо, ні. У будь-якому випадку, це буде не приємно.
  
  Незважаючи на близькість смерті від нестачі кисню, чудовий мозок Ніка працював на повну потужність. Він потягнувся за ножем на поясі і полоснув по татуюванню СОКИРИ в руці. Стерво не бачила цього сміття — вона була занадто зайнята власними втіхами — але тепер це буде щось інше. Ему доводилося брехати і брехати знову і сподіватися на диво, але якщо б вона знала, що він AX, все було б скінчено, перш ніж у нього з'явився б шанс.
  
  Він знову порізав собі руку, намагаючись не зачепити артерію. Знову. Цього має бути достатньо. Може бути, він міг би видати це за одну навколо своїх ран. Він не відчував боляче, крім жахливого печіння в легенях. Він підійшов до кінця.
  
  Нік Картер зіткнувся з новою і безпосередньою небезпекою, яку він не міг передбачити. Акули, можливо, була так вражена, як і Киллмастер. Вона припливла через сукню, щоб досліджувати печеру, і була спіймана мережею. Потім в & nb була кров. Акула відчула, що голодна. Він відкрив пащу, повернулася і поплив до грудці втомленою видобутку, яка займається була так близько. Нік побачив що наближається до йому акулу і відчув справжній страх. Немає нікого, хто б не знав і не приховував особливого нічного кошмару. Він частині прокидався вночі промокшим від склепіння, в якому его пожирали акули.
  
  У нього все ще був ніж. Він чекав. Вода вирувала в невеликому штормі, коли висока, струнка тварина наблизилося до нього з довгими рядами блискучих зубів. Нік впав у відчай, але з холодною ненавистю до риби. Він відчув, як ніж глибоко встромився. Він був вирваний з його рук...
  
  Він елементи почув постріл. На нього був спрямований потужний білий брильов. Акула в передсмертній агонії плескала хвостом. Нік штовхнув воду і, прикривши очі від сліпучого світла, подивився на уступ.
  
  — Пішли, Джеймі, — сказала Герда фон Роті. Вона вказала на нього автоматом. «Наступна goggle твого».
  
  Поруч з нею сиділи два добермана. За собаками сиділа квадратна Ерма: яка займається тримала звірів на прив'язі. Можливо, це було помилкою его втомленого мозку, але Ніку здалося, що він міг бачити вогонь ненависті в жовтих очах навіть з такої відстані.
  
  Поруч знаходилися троє або четверо охоронців у формі. Всі автомати були спрямовані на Ніка. Він зазнав поразки. Він почав плисти до уступу.
  
  Яким би байдужим він нам був, Нік подивився на Стерву і запитав: «Де ти була. Що, кравець візьми, взагалі відбувається? Вони мало не вбили мене. Її намагався вибратися звідси. Я не підписувався на війну!
  
  Він був занадто слабкий, щоб вибратися навколо води. Це зробили двоє охоронців. Зелений погляд Герди завжди був спрямований на нього. Нік, дивлячись у ці очі, подумав, що смарагди порівняно з ними — желатин.
  
  
  
  12 - СМЕРТЕЛЬНИЙ ПОЦІЛУНОК
  
  
  Через п'ять хв, потім початок першого побиття Нік втратив свідомість. Це мало допомогло ему. Він прийшов до тями й побачив, що нічого не змінилося, крім того, що він і ліжко тепер були просякнуті водою. Вони вилили на нього спокійної води. Він все ще був прив'язаний до ліжка, розкинувши руки і ноги і голий, як новонароджена дитина, а його мучительницы все ще були там. Обидві. Стерва і Ерма:. У зелених і жовтих очах він не міг прочитати нам слід милосердя...
  
  Сука височіла над ним, тримаючи одну велику руку на стегні, інший стискаючи пістолет-кулемет. На ній були бриджі, які майоріли над високими блискучими чорними чобітьми. На ній була чорна сорочка з досить розстебнутими гудзиками, щоб показати її чудову груди. На лівій руці у нах тепер був червоний браслет з зеленої свастикою. Свастики! — Я бачу, ти в формі, — сказав Нік. — Ти нарешті показала своє справжнє обличчя, чи не так?
  
  Її великі білі зуби блищали. «Ненадовго. Тоді її повинен знову зіграти свою стару роль. Але забудь мене - мені цікаво твоє справжнє обличчя,
  
  Джеймі. Звичайно, це не твоє справжнє ім'я, як ми обидва знаємо. Яке в тебе справжнє ім'я?
  
  І що ти шукаєш? Ти випадково не працюєш на мексиканський уряд?
  
  Він знав, що повинен бути обережний зі своєю брехнею. На зворотному шляху в спальню він спробував роль тупоголового нероби Джеймі і отримав удар прикладом пістолета по потилиці. Цей камуфляж зник назавжди. Чим він міг замінити його? Тоді у Ніка з'явилася думаю--. Скажи гей, трохи правди - вона нам за що не повірить.
  
  Він запитав: «Ви коли-небудь чули про якийсь Ель Тігре?» Банди?
  
  Сука кивнула. — Для estestvenno. Він ховається десь тут. Мої охоронці пильно стежать за ним. Я думаю, він хоче зробити набіг на цей замок і розграбувати його, але не наважується.
  
  А далі?'
  
  Коли настануть сутінки, подумав Нік, коли настануть сутінки, ти побачиш! Якщо Ель Тігре стримає свою обіцянку і буде дотримуватися цього плану. І якщо б Нік Картер міг стримати свою половину угоди. У той час останнім здавалося малоймовірним.
  
  «Я працюю на « Ель Тігре », — сказав він. «Його его розвідник. Мені було наказано увійти в замок і оглянути його, дізнатися всі подробиці. Тигр планує дістати тебе на наступному тижні, сестра. І це, — збрехав він, — правда.
  
  Герда подивилася на нього з презирством в своїх зелених очах. — Невже ти теж не можеш придумати нічого краще?
  
  Нік кивнув. «Все, що я можу зробити, це сказати правду».
  
  Вона повернулася на своє місце. "Ерма:!"
  
  Нік ніколи не думав, що прийде день, коли він буде боятися жінки. Він боявся Ерму. Не зовсім фізичний страх: він знав, що може винести найгірше. Це було тому, що вона все одно була жінкою , і вигляд її залишив зелений після нудотною слизу в його шлунку. Тепер він подивився на нах, видавив навколо себе посмішку і сказав, скоріше щоб підбадьорити себе, ніж спровокувати: «Гестапо зазнало невдачі, коли вони втратили тебе, дівчинка».
  
  Ерма: сиділа на ліжку, примруживши жовті очі і дивлячись на Ніка. Якби вона не була такою зловісною, вона була б безглуздою. На ній була та ж, шведів, що і в перший раз, чоловічі штани і сорочка, але тепер у нах теж був браслет зі свастикою. І якщо раніше її кругле картопляне обличчя було червоним, то тепер воно було дуже блідим, з темними колами під очима. Вона майже ахнула, коли подивилася на Ніка. Вона облизала пухкі губи тупим, вкритим плямами мовою.
  
  «Гестапо нічого не втратило, — сказала вона ему. «Я працювала на них молодою дівчиною. Це була приємна робота».
  
  Батіг, який вона тримала в руці, був довгим, блискучим і чорним. До рукоятці кріпилися шість шнурків з плетеної шкіри. Ерма: пропустила мотузки крізь пальці і знову облизнула губи...
  
  «Деяких її тільки б'ю», — байдуже сказала Ерма:. «Я роблю різні речі з іншими. Деяких її вбиваю швидко. Її не уб'ю тебе так скоро.
  
  Сука сказала: «Поквапся, Ерма:! Та будьте обережні - не бий занадто сильно по геніталіях. Можливо, її захочу використовувати його пізніше.
  
  Ерма: підняла батіг. М'язи ee величезних біцепсів набубнявіли. Нік закрив очі. Це знову ми. Він спробував пригадати, якою сильною була біль раніше. Він не міг. Це було божевіллям. Ви ніколи не зможете точно пригадати, на що схожа біль. Ви повинні були випробувати це знову і...
  
  Ерма: вдарила хлистом по його оголених грудей. Нік застогнав. Він сказав собі, що не буде, але все одно застогнав. Шість розпечених до білого кольору ниток пройшли по його шкірі. Знову таки. На цей раз нижче. Біль була тепер постійної, безперервної, і він чув власний крик і відчував, як корчиться і смикає мотузки, якими він був припнутий до ліжка.
  
  Зараз ще нижче. Вона вдарила його в життя, але намагалася не зачепити його статевих органів. «Вона береже мене для племінної роботи», — подумав Нік і знову закричав.
  
  Тепер його стегна. Потім по колінах, литок і гомілок. Піт стікав з вкритого плямами обличчя жінки, стікаючи солоними струмочками під верхівку жовтувато-сивого волосся. Її очі були щелочками, рот — розтягнутим блідим анусом. Велика рука піднімалася і опускалася, піднімалася і опускалася. Нік відчув, що знову втрачає свідомість. Це було нестерпно. Відпусти, відпусти і проваливайся в глибоку діру, в чорну діру несвідомості. Відпусти себе!
  
  — Поки досить, — сказала Герда фон Роті. «Я хочу, щоб він залишався у свідомості. Візьми алкоголь, Ерма:.
  
  Нік тримав очі закритими, хитаючись на краю темної печери. Він знав, що буде далі, і приготувався до укусу. І з'явилася ідея. Може бути, він міг би виграти трохи часу. Що завгодно, лише б уникнути цього батога.
  
  Він почув, як Ерма: повернулася, навколо ванни своїми важкими кроками. Він подивився крізь щілинку в очі. З собою у нах була велика пляшка алкоголю. Вона бризнула на нього, на сирі криваві рубці, і його плоть заверещала від цієї нової тортури. І хоча він намагався, він не міг допомогти собі.
  
  — Люблю тебе, — пробурмотів він. "Звичайно, ви не хочете, щоб у мене було зараження крові".
  
  Сука знову сиділа поруч з ліжком. Був це блиск мимовільного захоплення, який він побачив у її зелених очах?
  
  Насправді. Вона сказала: «Ти справжній чоловік, Джеймі, чи як тебе там. Може, ти той чоловік, якого їй хотілося все своє життя. Шкода, що тобі довелося його зіпсувати. За тим, як вона знизала своїми широкими плечима, ховалося щире співчуття. Жаль і щось ще. Вона подивилася на життя Ніка. Її мова грав навколо губ, як маленька червона змійка. Нік подивився на себе і, незважаючи на всю біль, ледве стримав посмішку. Порка якимось чином порушила его. І тепер вона була збуджена реакцією его, цієї садистською сукою, у якій було таке відповідне прізвисько.
  
  У відчаї він хотів хитрість, уміння пояснити ситуацію. Секс і Смерть були інь і ян існування. У його випадку він міг просто перетворити Смерть у Життя. Але спочатку час — назавжди було виграти час!
  
  — Я все зіпсував? Ему вдалося невизначено хихикнуть. — Хіба ми не можемо почати спочатку, Герда? У мене було досить мук. Її більше не можу терпіти. Її, зроблю все, що ти скажеш, буду всім, що ти скажеш. Я допоможу тобі вигнати Ель Тігре , коли він приїде наступного тижня. Але не дозволяй гей, більше бити себе цим батогом. Будь ласка!'
  
  Знову неохоче знизання плечима. Вона відірвала погляд від його тіла. 'Вже занадто пізно. Я не можу тобі довіряти.
  
  — Добре, але не муч мене більше. Убий мене швидко. Тепер він «діяв» відчайдушно. Якимось чином він повинен був зацікавити її, підтримувати її збудження, втягнути її у фантастичний вчинок, на який, як він належить їм, був здатний її збочений розум. Тільки тоді у нього може бути шанс. — Я... я можу тобі сказати, Герда! Речі, про які ви не знаєте - вам потрібно знати. Її, чув, як Чан Хі і Харпер розмовляли потім того, як ти пішла.
  
  Вона відкинулася на спинку стільця, відкинувшись назад, з автоматом на колінах. Ерма: сиділа перед високими вікнами спиною до них, закривавлені шнури повільно вислизало навколо її пальців. Нік зрозумів, що вона не пропустила наші слова.
  
  Герда фон Роті придушила штучну позіхання. Нік подумав, що це удавана нудьга, тому що її погляд був постійно прикутий до тіла Ніка. «Що важливого ви могли б мені розповісти про Харпері і Чон Хі? Китайец мертвий, а Харпер скоро помре. Зараз він ховається десь поруч з замком, але втекти не може. Крім того, її знаю про них все. Не те щоб це вже мало значення. З ними покінчено.
  
  — Може, й ні, — сказав Нік. «Ви знали, що Харпер — російський агент? Подвійний агент! Кремль знає все про цю організацію, Міркування. Voni готелі спробувати кинути гайковий ключ в роботу Пекіна. Ви ж не думали, що вони дозволити вам, неонацистам, домогтися свого, чи не так? Росіяни ненавидять нацистів набагато більше, ніж китайці, і це просто штопора політики. Вони відчувають до вас глибоку ненависть до нацистів».
  
  Він вразив і здивував її. Зелені очі перервали жадібне дослідження его талії і піднялися до очей. — Ви, здається, багато знаєте і розумієте. Ти просто не говориш, як бандит. Але те, що ви говорите, Харпер — російський агент, чому її повинен вірити?
  
  Це легко довести. — Ви бачили тіло Чанга, або Хуртады, чи як там його звуть. Харпер вбив його. Її, бачив, як він це зробив, пам'ятаєш? Він повинен був. Чан збирався вбити його за наказом Пекіна . Вони дізналися правду про Харпері. Він дійсно був російським агентом».
  
  Ніжний потік непристойності лився з її червоного rta. «Я вірю тобі, Джеймі, хема б ти нам був. Розумний негідник! Він працював на мене всі ці роки, і я не заперечувала. Її навіть не знала, що він працює на китайців, поки він і Чан не приїхали сюди і не взяли на себе управління бізнесом».
  
  Біля вікна Ерма: сказала: «Ти занадто багато базікаєш, Герда».
  
  — Заткнися, — сказала Сука. — Що, якщо він все одно повинен померти? І мені весело говорити з ним зараз. Так що заткнись і принеси мені віскі з содовою. Швидко.' Ерма: кинула злісний погляд на Ніка, виходячи через кімнати. Повідомлення в жовтих очах було ясним. Ти можеш обдурити її , говорили вони, але ти мене не обдуриш .
  
  Нік сказав: «Бачиш, їй сказав тобі, що-що, чого ти не знала.
  
  Хіба її тепер нічого не має? Легка смерть, наприклад? Її більше не можу терпіти ці тортури. Її зійду з розуму».
  
  Сука посміхнулася ему. «Особисто мені все одно. Але Ерме подобається тебе пороти, бачиш. Дійсно, гей сексуально приємно. Бідна дівчина. У ці дні гей, не дуже весело. На жаль.'
  
  «Я співчуваю».
  
  Вона знову розсміялася. — Ти не можеш ee зрозуміти. Ти надто нормальний. Так чудово нормально, Джеймі. Думаю, її буду називати тебе так, поки... ну, поки все не закінчиться. Це гарне ім'я. Її дійсно хочу, щоб це було твоє справжнє ім'я, і все було по-іншому. Ти чудова людина, Джеймі. Найкраще, що у мене коли-небудь було... А у мене було багато».
  
  Він повинен був змусити її говорити. «Її готель би знати ще, що-що, перш ніж ти вб'єш мене... Тобі дійсно сімдесят? Розкажи мені це зараз.
  
  Сука підійшла до ліжка. Холодним носом автоматом вона ткнула його в сутності, з хтивої посмішкою на червоних губах.
  
  — Зовсім не боляче, — погодилася вона. — Я надам тобі послугу, мій Джеймі, тепер, коли ти помираєш. Її відповім на всі ваші запитання. Зараз це не має значення.
  
  'Що ж? Тобі дійсно сімдесят?
  
  Вона насолоджувалася. Вона сильно тицьнула його автоматом, і він здригнувся.
  
  — Звичайно, мені не сімдесят, бідолаха. Мені тридцять шість. Це була лише виверт для збільшення продажів кремів White Коваленко. Мене звати навіть не Міркування, а Гретель. Герда звали мою матір. Коли вона померла, її таємно поховала її та зайняла її місце. Це була ідея Харпера. Він спритний ублюдок і знає свою справу. Він забезпечив всю рекламу, яка займається породила легенду про те, що мені сімдесят років, я її зберігаю молодість за допомогою своїх кремів. Це було дивно. Це зробило нас багатими, і це було доброю маскуванням для моєї теперішньої роботи».
  
  Тепер її очі випустили його геніталій і фанатично загорілися.
  
  — Дер Тег? - Нік говорив м'яко і тихо.
  
  Її очі вп'ялися в його. Вона підвела праву руку в нацистському вітанні. 'Так! День! Він прийде знову. Ви можете бути в цьому впевнені. Не старе час, а нове. Гітлерівська молодь, членом якої її була, буде правити треба. Гітлер не помер. Гітлер ніколи не помре. Хайль Гітлер!'
  
  'Хайль Гітлер!' Це була Ерма:. Вона підійшла до них з підносом з напоями, балансуючи на одній руці і вітально піднятою іншою рукою. 'Хайль Гітлер! А тепер, я думаю, прийшов час убити цю людину, Герда. Потім того, як його ще трохи отхлестаем, звичайно.
  
  Сука весело посміхнулася. — Тобі більше не потрібно прикидатися, Ерма:. Він знає, що я не Герда. Її сказала йому правду. Вона налила собі півсклянки віскі і випила. Нік облизав губи. Вона помітила це рух і знову налила віскі в свою склянку, потім піднесла його до його губ. Нік закашлявся і закашлявся, коли гостра рідина потекла по его стравоходу.
  
  Коли Стерво прибрала склянку і погладила Ніка по голів, вона подивилася на Ерму. — Я поки не думаю, що хочу смерті его. Можливо, її надам ему вибір, дорога Ерма:. Шанс, назавжди сказати. У нас все ще є камери, чи знаєте. Зрештою, у цих тупих американців є пісня, яка займається звучить дуже добре — хорошої людини знайти важко !
  
  «Будь ласка, не назавжди в камери», — сказав Нік. — Я бачив, ih. І що в них було. Її ненавиджу щурів. І я не хочу померти з голоду.
  
  Герда фон Роті — знову наповнила свою склянку до половини і випила. На цей раз вона випила газовану воду потім віскі. Нік відчув, як у nen зростає надія. Якщо б вона досить напилася, - але це теж була авантюри. Може, вона просто проткнула б його автоматом.
  
  Ерма: дивилася на свою пані відкритими очима і ротом. — Ти божевільна, Гретель. Хочеш ризикнути всім сич невеликого розваги з цією псом? ... Слова звучали отруйна. «Коли так багато дель — цей жахливий безлад, який ми повинні прибрати, так багато нам треба сховати, поховати. А цієї людини, Харпера, ми ще не знайшли.
  
  — До біса Харпера, — гаркнула Стерво. «Ми вивели по збірці його машину, і всі виїзди охороняються. Він не може піти. У свій час ми знайдемо його і вб'ємо, як щура. Але ще немає. Тепер її збираюся повеселитися з Джеймі тут! Вона шпурнула пістолет-кулемет в розгублену Ерму, яка займається, тим не менш, спритно зловила його, і тут же встромила мозку в беззахисний життя Ніка.
  
  «Гретель! Що ти збираєшся... ти зовсім з'їхала з глузду? В голосі сильної жінки був справжній шок. Вона дивилася виряченими очима, як її пані почала роздягатися. Менше ніж через хвилину Стерво була голою, такий же голих, як і Нік. Вона вихопила з-під подушок ніж і підійшла до Ніку. Коли вона схилилася над ним, її великі груди, тверді і прохолодні, як дині, торкнулися його пораненої грудей. Вона дозволила своїй грудей спокусливо сковзнути по його шкірі. Довгі соски були залиті кров'ю Ніка.
  
  Сука хитнулася над ним. Він побачив, що вона вже кілька п'яна. Два півсклянки становили цілу склянку, а це було багато віскі. Особливо, якщо вона не може з цим впоратися. Его надія стала сильнішою. Може бути, він ще зможе вибратися звідси. Було б диво, але, може бути, це диво сталося б. Вона збиралася перерізати его мотузки. Ерма: зачаїлася в безпорадної люті, тримаючи палець на спусковому гачку автомата, я хочу пристрелити його.
  
  Щоб сповільнити її, тому що він готель дати напою шанс подіяти краще, він сказав: — Ти обіцяла мені, що ти відповіси на мої запитання, Міркування — я маю на увазі Гретель. Мене турбує ще один штопора. Ці кліше. Кліше для фальшивих грошей. Хто це зробив? Де ти дістала ih?'
  
  Оголена жінка помахала рукою, піднявши ніж, і її очі вже не були такими яскравими. 'Як? Ох нібито ці кліше, Джеймі. Ви хочете знати, звідки взялися ці кліше. Так от, хто ти, Джеймі. ти фінансовий агент! Смердючий F-man через Штатів! Її повинна була зрозуміти це раніше.
  
  Зараз це не мало значення. Наступні кілька хвилина вирішити життя або смерть. Нік Картер кивнув. «Добре, що її F-man. Її ганявся за кліше, і знайшов ih. Її знищив ih. Але її готель би знати правду...
  
  Вона застосовується кінчик ножа до його грудей і зробила кривавий поріз довжиною близько дюйма. «Це було давно, Джеймі. Його тримаю своє слово. Ці кліше були справжніми. Наші вкрали ih в 1941 році, якраз перед їх виявленні адміністрації ліцею-Харбором. Це була одна навколо кращих операцій абверу».
  
  Вона побачила недовіру на його обличчя. — Це правда, кажу вам! Сука вже кричала. — Не забувайте, це були німці, і вони прагнули до неможливого. Вони зробили це. Вони вкрали кліше і замінили ih відмінними підробками. І це були фальшивки, знищені тупими американцями! А справжні кліше лежало в сейфі в Берліні. Але мої люди не могли б зробити гарну папір, досить гарний папір, тому кліше не можна було використовувати. Коли війна була програна, ми з мамою поїхали в Мексику. Прийшов її коханець. І у нього були з собою кліше, які він вкрав. Вони не були нацистами, ці двоє, нехороші німці. Але вони побачили можливість розбагатіти на подвиги інших людей, більш великих людей. Мені тоді було всього шістнадцять, і їй нічого не вміла, але її знала. Її знала, дивилася і чекала. Коханець помер першим. Потім моя мати. Тоді її отримав свій шанс. Її будувала плани роками, а потім прийшли ці китайські дияволи і перешкодили мені. А тепер ми достатньо поговорили, Джеймі.
  
  Стерво перерізав мотузки, якими був зв'язаний Нік. Вона кинула ножа в Ерму і сів поруч з Ніком на лебедину ліжко. — А тепер покажи мені ще раз, як ти хороший, дорогий! Змусь мене впасти в непритомність. Якщо ти мене повністю задовольниш, їй тебе поки не вб'ю. Тоді її посаджу тебе в камеру і буду тримати там до наступного разу. Вона п'яно хихикнула, і в куточках rta виступила слина. «Може бути, її навіть погодую тебе, Джеймі». І вона звивалася під ним.
  
  Кожен рух було тортурами для его понівеченої і закривавленою шкури, але Нік виявив, що здатний на це. Винос мозку. Через його плече Стерво сказала: — Тримай пістолет спрямованим на нього, Ерма:. Якщо він зробить хоча б одне невірне рух, їй дозволяю вам його застрелити.
  
  П'яний сміх люто луною прокотився по величезній спальні. Сука вкусила Ніка за вухо. — Пішли, Джеймі. Давай, великий коханець. Заробляй своє життя!
  
  Це була не зовсім весела робота, і він був не в тому, що ви б назвали настроєм. Зберігаючи рівний ритм, Нік думав, як мінімум, на два ходи вперед. І попрацював над мовою корінним зубом. Під ковпаком на зубі була таблетка з ціанідом. Він підкорився наказу і взяв його з собою. Тепер це може бути ему корисно. Можливо. Майже таке гучне слово, як якщо б.
  
  Сука закрила очі. Вона почала тихо стогнати. Нік швидко глянув на Ерму. Товста жінка все ще сиділа в кріслі з автоматом напоготові, але вона нахилилася вперед, і він міг бачити хвилювання в її прищавого особі. Це може бути корисно. Порушення може вплинути на її здатність направляти автомат рівненської настільки, щоб...
  
  Ему вдалося зняти ковпачок з корінного зуба. Він притиснув ковпачок до рота, не наважуючись вийняти його пальцем. Він відчув у роті таблетку ціаніду, слизьку і смертельну. Диски таблетка була зроблена за желе, і вже почало танути. Він повинен був витягнути це. І швидко!
  
  Нік видав довгий удаваний стогін. Він сильно притиснувся ротом до відкритої вологою червоною каверні rta Герди. Він ніколи не цілував її раніше, і це захопило її зненацька. Потім вона відповіла на поцілунок. Її мова була вологим кинджалом, який жалив його рот. Нік спритно засунув таблетку гей, в рот своєю мовою. Це був критичний момент. Якби вона щось запідозрила... якби відчула таблетку...
  
  Він дав гей потужний поштовх, який викликав у нах крик. Вона простяглася, щоб зловити його. Він відчув, як вона нервово проковтнула. Це сталося. Тепер йому довелося приховувати цей факт, поки таблетка не розтане. І коли це сталося, ему довелося приховувати її смерть, поки у нього не з'явився шанс роздобути Ерму.
  
  Стерво, абсолютно не звертаючи уваги на смерть, колишню всередині нах, стиснулася і люто корчилася. Нік дозволив одній навколо своїх простягнутих рук недбало сковзнути до краю ліжка, де він бачив, як вона вимкнула будильник. Він повинен був включити його зараз. Раптовий оглушливий шум міг перешкодити Ерме прицілитися. Ему була потрібна вся допомога, яку він міг отримати. Він повинен був отримати цей автомат!
  
  Гретель фон Роті вигнула довгу спину і спробувала закричати. Її зелені очі на мить широко розкрилися і подивилися в очі Ніку. В цю частку секунди, ee останню на Землі, він прочитав страх, жах і усвідомлення. Потім зелень, здавалося, зникла, і вона розслабилася в його руках. Якщо б тільки Ерма: прийняла передсмертну разі виникнення судом за любовний покажчиків...
  
  'Що це? Що ти з нею зробив? Він чув, як вона встала зі стільця і підійшла до нього. Він ковзнув боком до краю ліжка, його рука нишпорила навколо. В розпачі він намагався виграти час. 'Що це? Нічого такого. Вона, ну, просто, ну, ви знаєте. І ти знаєш, що потім вона завжди лягає спати. Де, кравець візьми, був цей важіль або ручка, або щось в цьому роді?
  
  Пальці Ніка торкнулися маленької кнопки. Він натиснув її. Коли він це зробив, великі двостулкові день спальні відчинилися. Там стояв Максвелл Харпер. Велика пляма крові на сорочці. Він зробив пістолет на Ерму і вистрілив.
  
  Сигнали тривоги справили пекельний грім. Ерма: зробив автомат на Харпера і випустила чергу, яка займається потрапила високому чоловікові в житті. Місто куль відкинув його назад через день, коли він розвернувся і мацав стіни в я просив підтримки.
  
  Киллмастер пірнув з ліжка у низькому довгому стрибку. Це був єдиний шанс, який він міг отримати, і він знав це. Але тепер він був Киллмастером і зібрав останні сили для цієї рішенням. Ніяких ілюзій. Це було вбити або бути вбитим.
  
  Він прослизнув під чергою куль. Вугілля обпік його обличчя, а порох врізався в спину. Він встромив правий кулак в груди, як баскетбольний м'яч, відкрито над серцем. Ерма: ахнула, її рот відкрився, і вона впустила автомат. Тепер Нік вдарив її кулаком в житті, і його кулак глибоко занурився в нього.
  
  Ерма: тицьнула йому в очі пальцями правої руки. Вона схопила його за праву руку, потягнула вперед і жбурнула на підлогу ударом стегна. Ніку здалося, що йому на голову впав валун. Він на мить завагався. Боже, вона була сильною!
  
  Але вона кинула його авто. Він підняв зброю і прицілився в нах — вона кинулася на нього, як розлючений буйвол, — і натиснув на курок. Зброю заклинило. Нік відкинув його так далеко, як тільки міг, і ухилився від удару карате. Він послизнувся і впав, і вона спробувала вдарити його ногою по статевим органам. Він вчасно відкотився, але відчув, як його шкіри рветься і обпалюється, коли її черевиків торкнулася його ноги. В носках черевиків у нах були бритвені леза.
  
  Ерма: знову напала на нього. Нецензурна лайка виливалася по всьому схожого на анус rta. Жовті очі від скаженої ненависті. Нік кинувся до неї. Він дав гей, удар головою в життя. Вона присіла, затамувавши подих, але коли він знову накинувся на нах, вона відкотилася, підняла свої коротенькі футбольні ноги, вдарила його ногою в житті, і перекинула через голову. Він приземлився з глухим поштовхом, який практично означав нитка. Ця дівчина знала всі хитрощі!
  
  Вона прийшла за ним. У цей момент він був приголомшений і майже безпорадний, і вона підійшла до нього ззаду. Він відчув, як його голову різко відтягнули тому, і щось схоже на мотузку, гладке, але волокниста, пахне жінкою обвилось навколо його горла. У нього перехопило подих!
  
  Ерма: душила його своїм волоссям. Одна навколо довгих кіс, які вона мала, була обгорнута навколо голови. Тепер вона використовувала його, як зашморг. Кімната почала обертатися, і почорніла. Тиск було неослабним, жахливим, і він не міг розірвати хватку. Его, язик висунувся iso rta, у нього вп'ялися зуби, все его прекрасне і зранене тіло затряслося і вмирало то тих пір від нестачі відбору проб повітря.
  
  Одна справа - один шанс. Він помацав позаду себе; його рука ковзнула між товстими, м'якими мускулистими стегнами. Вона опустилася на коліна позаду неї, широко розставивши ноги. Він відчув ee пах, сильно вдарив її рукою, своїми нігтями, і почав роздирати її. Немов здалеку він почув її крик. Волосся навколо волосся впала з його шиї.
  
  Він встиг вдихнути один раз. Вже немає. Вона відкотилася від нього. Він розвернувся і вдарив її ліктем по обличчю. Під товстим підборіддям зчепивши руки. Вона вилаялася і кинулася на нього, і Нік відсахнувся під ударом. Про Господи! Що для amazon.
  
  Вона штовхала його в пах, намагалася каструвати його бритвами. Нік спробував потрапити он в щелепу правим хуком, промазав, і страшний удар жбурнув гей, ніс, хлинула кров. Ерма: знову кинулася на нього. Нік пригнувся і кинувся всім тілом гей, на коліна. Вона звалилася через нього, і її розбите обличчя перетворилося на криваву маску. Він почув розбите скло. Потім він почув крик Єрмія.
  
  Нік Картер стояв, тупо дивлячись на розбите вікно. Він затнувся. Він був голий і весь у крові. Сигналізації раніше видавала пекельний шум, тільки тепер звук, здавалося, виходив з його голови. Ему б це і в голову не прийшло, але пильне і досвідчений спостерігач міг би порівняти його з чином Мікеланджело, якимось чином зумів повернутися через пекло.
  
  Він дошкутильгав до ліжка і вимкнув сигналізацію. В той момент, коли сигнали припинилися, він почув ще інші звуки. Стрілянина. Крики. Вибухи гранат.
  
  Нік відсахнувся до розбитого вікна. Зовні було темно. Дощ лив чорними діагоналями.
  
  Він згадав. Ель Тигре!
  
  Він насилу підійшов до високого шафі і досталь будь-який одяг. Штани, сорочка, балетні тапочки він елементи оделл ih. Він повинен вибратися навколо цього пекельного замку.
  
  Проходячи mimmo ліжка, він кинув останній погляд на голу Стерву. Вона пролежала на підлозі на спині, втупившись у стелю в нерухомому зеленому спогляданні. Нік махнув рукою в бік ліжка і вийшов через подвійні день.
  
  Він спіткнувся об тіло Харпера і якийсь час не міг встати. Було б непогано залишитися там. Насегда. І спати ...
  
  «Аміго? Ти живий?'
  
  Нік відкрив одне око і примружився. Ель Тігре, закутавшись в патронташі і звісивши сомбреро на голову, стояв, спостерігаючи за ним. В одній руці він тримав гвинтівку, в іншій — пляшку найдорожчого віскі Стерви. Позаду нього стояв посміхаючийся Панчо, молодший брат, з ще кількома бандитами.
  
  Ель Тігре повторити свій штопора: «Ти живий, аміго?
  
  "Кому ти кажеш." Його голос, здавалося, виходив навколо луни. Нік спробував встати, не зміг, залишився на четвереньках. Ель Тігре присів поруч з ним навпочіпки, обняв його за плече. Він широко посміхнувся білими зубами, а в його очах читався страх. — Я повинен тобі велике спасибі, аміго, за допомогу. Ви виконали чудову роботу . Її ніколи не бачив такого поля фарби. Моїм чоловікам було дуже легко. Спасибі ще раз.'
  
  Нік підняв руку. — Не назавжди, сеньйор. Але я думаю, буде краще, якщо ти витягнеш мене звідси - і швидко. Мексиканська поліція повинна бути тут з хвилини на хвилину, і бог знає хто ще. Я не хочу, щоб мене тут затримали. Можеш позичити мені коня?
  
  Ель Тігре допоміг йому піднятися. — Все, що хочеш, аміго! Але, звичайно, як хочете. Він повернувся і віддав накази Панчо та іншим бандитам, а потім знову повернувся до Ніку: «Я плюю поліції в молоко! Але спасибі .
  
  Нік вийшов у коридор. Ель Тігре втримав його твердою рукою. Моментито , інший. Ти забув, що я обіцяв собі, моє бажання зґвалтувати Суку! Її ще цього не зробив. Де вона?'
  
  Нік готель пояснити. Потім подумав: кравець з ним. Він дуже втомився. Він вказав великим пальцем на подвійні день. 'Он там. Вперед... Вона більше не небезпечна.
  
  Ель Тігре поплескав його по плечу. «Почекай мене, дорогий. У нас є час. У мене є вартові, які можуть якийсь час тримати поліцію в страху. Запевняю вас, це не триватиме довго. Він зробив великий ковток навколо пляшки і простягнув її Ніку. «Ага, моя мрія нарешті збулася».
  
  Нік бачив, як він зник у спальні. Він слабо посміхнувся. Як Ель Тігре можна обдурити. Коли ватажок бандитів відразу не повернувся, Нік пішов у спальню і зазирнув усередину. Він скривився і вчепився в одвірок для підтримки. Він повільно похитав головою. Це було незвично — навіть для Картера. За час служби він бачив дивні і жахливі речі. Але ніколи нічого подібного.
  
  Ель Тігре знаходився в процесі виконання своєї обіцянки зґвалтувати цю жінку. Навіть смерті.
  
  
  
  13 - ТЕРМІНАЛУ.
  
  
  Нік лежав у маленькому лазареті « Гомера » , спостерігаючи за масою труб і повітроводів, що перетинають низька стеля. Військово-морський лікар перев'язав його численні рани і вколов заспокійливе. Це ліки викликало в Картері чудову ейфорію. В даний момент він був абсолютно задоволений; він був у безпеці, і йому не треба було ворушити своїми втомленими кістками. Він був трохи хиткий щодо останніх подій. Панчо за наказом Ель Тігре налив Ніку випивки і була його на коня. Потім Панчо і ще один грабіжник супроводили його на берег, де його повинен був забрати "Гомер" . А поки Ель Тігре грабував замок і готувався до втечі.
  
  Нік сподівався , що Ель Тігре виживе . Він був дивним птахом, якщо не сказати більше — можливо, він був божевільним , — але він був другом в нужді. Те, що бандита вбив би Ніка, не сказавши нам слова, якщо б це було в інтересах його, нічого не змінило б. Все пройшло добре. Так, Нік попросив надіслати Ель Тігре всього найкращого. Ему знадобиться удача. Ймовірно, він прожив дуже коротке життя.
  
  Зі смертю Харпера і Тьонга Хі, Стерви і Єрмія ЦРУ більше не потрібен Ель Тигре. На нього знову нацькують поліцію штату, кинуть на поталу вовкам. Біжи швидше, Ель Тигре. Біжи далі.
  
  Якщо мексиканська поліція проникне в пограбований замок, зруйнований в Ель-Мірадор, і проведе ретельне розслідування, вони виявлять кілька неймовірних речей. Ще вона знайде сейф, повний грошей, хороших американських грошей, які, Нік не сумнівався, вона конфіскує. ЦРУ було дозволено не турбуватися. Він, Нік Картер, пішов вчасно. Не було нічого, що може зв'язати АХ з цією справою. Хоук був би цьому радий.
  
  Він спробував згадати, як він знову опинився на борту « Гомера» . Панчо залишив його на березі, м'яко попрощавшись. Він смутний пам'ятав ih згадка про підводному човні, el submarino . Потім він почув, як ih коні швидко поскакали геть.
  
  Але він не міг викликати "Гомер" ! Він втратив мисливський ніж з зумером на рукояті. Він залишив його в акулі, яка займається напала на нього в лагуні. Як сюди потрапила підводний човен?
  
  Нік тепер міг згадати більш чітко. Він згадав шлюпку, турботливі руки, поспішність і пошепки, коли вони повертали его « Гомер » . Потім голки для підшкірних ін'єкцій, і благословенний сон.
  
  Лейтенант, що командував « Гомером », увійшов в лазарет і посміхнувся Ніку. — Ви відчуваєте себе трохи краще, сер? У лейтенанта було щось нове, зазначив Нік з хвилею цікавості. Якесь хвилювання. Пригнічена інтенсивність. І ця посмішка — цей хлопчик був схожий на кота, який виявив вірну систему, щоб зловити мишу!
  
  — Принаймні, його знову щось відчуваю, — відповів Нік. — Нічого не зламано, — сказав доктор. Здається, її втратив трохи крові. Кілька тижнів склепіння, і я повернуся до нормального життя». Від себе додав: плюс кілька дівчат і кілька пляшок. На мить він з жалем подумав про Анджелите Долорес, Риті Інес Дельгадо. Було б здорово побачити її знову, коли попереду буде вільний час. Потім відігнав цю думку. У справжні професіонали, занадто молода для нього.. Він знайде яку-небудь іншу. Це ніколи не було для нього проблемою.
  
  Він запитав. — "Як ти мене забрав? Її не ложі сигналу. Її не міг. Її втратив цю чортову штуку."
  
  Лейтенант сель на кінець клітини. Він зняв кепку і пригладив волосся. Зверху він лисів.
  
  «Ми отримали ваше повідомлення, сер, а потім змогли кому розташування по сигналу, який ви відправили». Він запитливо подивився на Ніка. «Чесно кажу, це не мало для мене ніякого сенсу, сер. Але в Сан-Дієго також визначили місце, і вони прислали мені повідомлення, щоб його забрав тебе, і негайно вирушив на місце зустрічі на всяк випадок. Я думаю, добре, що ми це зробили».
  
  — Я теж так думаю. «Хтось використав його повідомлення», — подумав Нік. Ймовірно, це був Яструб, який знав про це все і знав, що якщо его людина пошле сигнал лиха, все має бути дуже серйозно.
  
  «До речі, про Сан-Дієго, — сказав Нік, — коли ми дістанемося туди?»
  
  Лейтенант кивнув. — Боюся, що затримаємося, сер. Ми повинні плисти над водою. У нас, е-е, було невелике ушкодження в море, і ми ніби як потихеньку йдемо додому.
  
  'Ах, так?' - Нік випростався на лікті. 'Що сталося?'
  
  Дивний вираз з'явилося в очах лейтенанта. Ему не терпілося поговорити про це, сказати цією крутою на вигляд фігурі правду — він відчував, що тут є якийсь зв'язок, але він пам'ятав свій наказ. — Це... вибачте, сер. Я не можу про це говорити. Таємно. Він встав, щоб піти. — Що ж, через кілька годин ми будемо в Сан-Дієго, сер.'
  
  На день він озирнувся через плече на Ніка. «У нас було зіткнення в море, сер. Це все, що я можу вам сказати. Нік не був упевнений, підморгував ви, лейтенант, якщо йому було щось потрапило в око.
  
  Він знову жим лежачи, закурив і знову подивився в стелю. Отже, "Гомер" протаранив "Морського Дракона" . Вночі натрапив на китайську підводний човен і протаранив її. Це дійсно буде засекречений матеріал - назавжди! Нехай Пекін турбується про підводному човні, яка займається так і не повернулася.
  
  
  Незважаючи на весь галас, який він підняв, його доставили у військово-морський госпіталь в Сан-Дієго. Киллмастер марно намагався смикати за будь-які ниточки, які тільки міг знайти: лікарів було не зупинити. Попереду у нього була, як мінімум, неділя ін'єкцій, вітамінів, рентгена і морепродуктів.
  
  Було маленьке розраду. Її звали Барбара Холт, вона була найменшою і чарівною військово-морський медсестрою, яку Нік коли-небудь бачив. У нах було руде волосся. Нік не міг зрозуміти, як Голлівуд міг пропустити сл. Він умовив її дозволити йому було користуватися службовим телефоном. Увечері вона проводила його в особистий кабінет Високого Боса, і він зателефонував Хоука. Почав з його будинку і, коли він не отримав там відповіді, в вашингтонгский офіс. Хоука, як це траплялося частини, доводилося працювати цілодобово.
  
  Коли його бос відповів по телефону, Нік сказав: «Вам краще скористатися шифратором, сер».
  
  "Я вже це роблю."
  
  Нік говорив хвилина десять. Коли він закінчив, Хок відкашлявся і сказав: «Хороша робота, N3. Відмінна робота. Звичайно, по ЦРУ вже зв'язалися зі мною. Директор дуже радий, дуже радий! Її вірю, що ти отримаєш медаль. Особисто я не згоден. Ваше его і так вже достатньо велика. І до речі: це штопора безпеки. Але боюся, вони наполягають.
  
  Нік сказав: «Сер? Її тепер офіційно звільнений від роботи в ЦРУ ? Її знову працюю на АХ - тільки в АХ? Відповідаю тільки перед вами і президентом?
  
  'Насправді. Як то так?'
  
  Коли Хоук повісив трубку, на старому морщинистом обличчя в нього було розгублене вираження. Він покликав свого секретаря. — Попросіть техніків перевірити цей скремблер, міс Стокса. N3 не міг сказати те, що, як я думав, її чув... що-то про плевках в молоко!
  
  
  * * *
  
  
  
  Про книгу:
  
  
  Мексиканська політична партія, графиня, дуже розбагатіла на косметиці, ЦРУ і AX.
  
  Голосування інгредієнти для завдання, яке примушує Ніка Картера зрозуміти, що носіння таблетки ціаніду для самогубств є крайньою необхідністю.
  
  Тому его інструкції свідчили: мовчіть ... або використовуйте таблетку ціаніду!
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"